Наше Життя (Our Life) - електронна бібліотека української ...

ukrbiblioteka.org

Наше Життя (Our Life) - електронна бібліотека української ...

Ukrainian National Women3a Leaqns of America, Inc.Сояоа Україпоп Лліврввв1 08 S E C O N D A V E N U E - N EW Y O RK. N. Y. 1 0 0 0 3TlLIPHON» (212) 533-4646Нью-Гіорк, дня ЗО квітня 1985 p.БлаженнішийМирослав Іван ЛюбачівськийПервоієрарх ПомісноїУкраїнської Католицької Церкви,Рим, Італія.2 5 V M C / M PБлаженніший Владико, Ваша Еміненціє ІГоловна Управа Союзу Українок Америки та члени з радістюприйняли зістку про наіиенування Залого Блаженства на кардинала- князя Вселенської Церкви.Прохаємо Ване Блаженство прийняти з цієї нагоди від нашоїорганізації та її членства щирі та сердечні побажання ізапевнення нашої пошани і відданости.'їЛи невимовно радіємо фактом^ що Святіший Отець призначуючиВаде Блаженство кардиналом, назвав Заву Еміненцію"львівським архиєпископом - митрополитом", що дав нам надіюі зіру в те, зо в роках, коли сповнятиметься 1000-ліття Християнствав Україні, ми діждемося патріярхального завершенняорганізаційної структури нашої Помісної Української Церкви.Це раз прохаємо Ваше Блаженство прийняти від нас най-■диріші ґратуляції та щиро-сердечні побажання.Христос Воскрес ІЗа ЕкзекутивуСоюзу Українок АмерикиСлава Ісусу Христу!До Хвальної ЗкзекутивиСовзу Українок АмерикиНю иоркС ЗІ А?ам, 17 травня 1965 ?•Хвальна лкзекутиво!Прийміть мов щиру подяку за Ваті вислови побажань з нагодимоєї номінанїї в сан Кардинала Вселенської Церкви. Це іменуванняяраннмав в смиренності не як особисте відзначення чи нагороду, аяк знак пошани і признання зі сторони Святішого Отця до нашоїЦеркви і Народу за їхні геройські терпіння і страждання..-іолв враз із Вами Всевишнього Бога, доби заступництвом нашихВеликих Подвижників, головно моїх Попередників Сл. Б. митрополитаАндрея і сз. п. Блаженнізого Лосифа Ісповідннка, благослов»Господьнашу Церкву і наш Нарід та кріпив наших Братів благодаттями і дарамиСвятого Духа, щоби ми могли світло зустрінути друге тисячоліттянашого народження в Христі у Вільній Україні.Верховний Архієпископ і Митрополит’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985 1


ОЛЬГА линникДень найріднішої нам особи — МатеріТак, свят е це слово — Мати.Це арсенал н е п е р е м о ж н о ї сили.Це сила н е п е р е м о ж н о ї ж е р т в и й лю бови,Це лю бов, щ о прим уш увала б ід н у мат ірвист ою ват и п ід брам ою б ільш овицькихта ін ш и х в о р о ж и х т ю рем.Ця л ю б о в благословила ди т и н у в далеку і неповор о т н у дорогу.Кожного року коли природа оживає і прибирається у свої пишні шати, друга неділяв місяці травні присвячена матері. Почавши від 1908 року всі народи культурного світу,називають і відзначають цей день як ’’День Матері”.Офіційно в Америці ’’День Матері”, встановлено конґресом як свято, 8-го травня1914 р. хоч це святкування почалось кілька років раніше.Мати в українській родині завжди була господинею свого дому, дружиною свого чоловіката опікункою своїх дітей. У тяжкі часи нашої історії, вона разом з своїм чоловікомнесла повну відповідальність за долю родини, громади і української нації взагалі.Українська жінка відіграла велику ролю у всіх епохах нашої історії. Це жінки, якіборолися і борються далі за віру Христову, за свою націю. Це імена, які ніколи не зникнутьз історії України: Ольга Басараб, Олена Теліга, Одарка Гуяк, Галина Дідик, СтефаніяШабатура, Ірена Сеник, Катруся Зарицька та багато інших.Коли ми переглянемо нашу історію, то мусимо ствердити, що доля української жінки,була далеко тяжча, ніж доля західньо-европейської. Українська мати, коли люди Заходужили в розкошах, була замучена голодом, який штучно створив безоглядний більшовик-росіянин.У боротьбі з ворогом українська жінка не стояла осторонь, а брала активнуучасть з своїм чоловіком та сином. Тому рівність її з чоловіком була від віків однієюз українських традицій. Україна була перша з держав, яка проголосила рівноправністьжінки з чоловіком. 29-го квітня 1918 р. Українська Центральна Рада в Києві прийнялаконституцію Української Народньої Республіки, де в 11-ій статті було сказано, щорізниці між правом чоловіка й жінки УНР не знає.У такій демократичній країні, як Америка, проголошено було рівноправність в 1920році, а в Англії лише в 1928 р.Про рівність жінки тепер на Україні тяжко говорити. Її рівноправність використовуютьпри станку на заводі, замітанні вулиць, тягання тягару на будовах, тягання тачок ушахті. Ця московська рівноправність не відповідає нашій інтелігентній і гордій жінці.У сучасному дисидентському русі в Україні, значну ролю відіграють жінки. Українськажінка-мати заслуговує на особливу пошану й любов, не тільки від своїх дітей, алевід цілого українського народу. Українська мати завжди була обтяжена додатковим горемі стражданням, якого не знала мати інших народів. Історія українських матерів записанакров’ю і сльозами, бо вона все супроводила й тепер супроводить своїх синів і дочоку світ де йде боротьба не тільки за своє власне існування, але за існування цілогоукраїнського народу. Ще й тепер у ’’мирний” час тисячі матерів нашого народу оплакуютьсвоїх синів і дочок запроторених у холодний Сибір на каторжні праці, за колючідроти, виснажені в психушках, чи в азійських пустелях на непосильних роботах та увоєнних виправах. їм , тим матерям, належить особлива пошана, любов і молитва за них.Вирішальна роля в родині належить матері. Вона турбується тілесним і моральнимздоров’ям своїх дітей, вона є центром всіх родинних обов’язків і відповідальности. Воназавжди є опорою і захистом усіх дітей — малих у їх малих потребах, а дорослих у їх великихі складних проблемах. То ж матерям належить найбільша вдячність від своїх дітейне тільки в День Матері, а кожного дня. Бути матір’ю це великий обов’язок. Вона муситьмати нелюдську силу і безмежну витривалість.Бути матір’ю і бути під опікою матері це два такі великі переживання, що наслідок їхзалишається до самої смерти.Українська мамо! З твого серця через твої руки переходить кожна одиниця, а з тиходиниць виходять герої, які творять силу нації. Сьогодні український народ клонить головуперед тобою Українська мамо!НАШЕ ЖИТТЯ” , ТРАВЕНЬ 1985


ІВАННА РОЖАНКОВСЬКАШІСТДЕСЯТЛІТТЯ СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИНа останнє десятиліття діяльности Союзу УкраїнокАмерики припала Жіноча Декада, яку проголосилиОб’єднані Нації у 1975 р. Декаду попередиловідродження боротьби за рівноправність жіноку США, яку започаткувала Крайова Організація дляЖ інок (National Organization for Women) у 1966 p.Кличі нового фемінізму знайшли відгук у цілому світі,хоча ніде не виявилися у такій драстичній формі, яку США. Жіночий рух в Америці викликав далекосяжнізміни с о ц і а л ь н о г о й морального характеру,крім позитивів виявив також негативні тенденції,включно з підваженням значення родини як основноїсуспільної клітини. Скрайня ліберальна настановаамериканських феміністок викликала сильнийспротив великої частини суспільства, головнимипричинами контроверсії стали аборти та домаганнялезбійок, що зразу прилучилися до Крайової Організаціїдля Жінок. Жінки інших народів інтерпретуютьта здійснюють гасла рівноправности відповіднодо своїх потреб, традицій та можливостей.Метою Жіночої Декади є підкреслення рівноправностижінок, піднесення рівня освіти, політичніправа, можливості заробітної праці та винагорода занеї нарівні з чоловіками, впровадження технічнихуліпшень у сільському господарстві т. зв. країнтретього світу. Вислідом міжнародніх конференційЖіночої Декади є договори, у яких держави зобов’язуютьсяелімінувати дискримінацію супроти жінок.Добровільний Фонд, створений при Об’єднанихНаціях, дає запоруку технічної і фінансової допомогижінкам найбідніших держав у здійсненні цілейДекади. Постали національні й міжнародні інститутидля дослідів статусу жінок та включення їх повністюу суспільне життя. Гасла Жіночої Декади — рівність,розвиток і мир включають практичні засоби — заробітнапраця, здоров'я і мир.На конференціях Жіночої Декади Україну репрезентуютьсовітські делегатки, яких виступи обмежуютьсядо дешевої комуністичної пропаганди. Українськіжіночі організації вільного світу можуть братиучасть лише у неофіційних форумах. Наші можливостіобмежені до ширення інформацій про становищежінок в Україні та нав’язування особистихконтактів з членами офіційних делегацій.Українські жіночі організації у діяспорі відзначилистоліття українського жіночого руху, вшанувалийого теоретика й піонерку Наталію Кобринську,згадали деяких її послідовниць. У пресі з’явивсяряд статтей чи радше хронік цього руху, щозвичайно зосереджувалися на його початках ірозвитку до 1939 р. Дарма шукати аналізи повоєннихчасів чи сучасного стану. Ця знаменна річницяне збудила зацікавлення серед українських жінок,не спонукала їх до виміни думок, аналізи останніх 45років, дискусії про жіночий рух у країнах українськогопоселення, зокрема ці його аспекти, що порушуютьрелігійні, моральні та етичні принципи, якимизавжди керувався український жіночий рух. Впливнового фемінізму на молодші покоління нашихжінок аж надто очевидний, одначе в українськімсередовищі немає реакції на його негативні прояви.В американській пресі не вгаває гаряча дискусія міжприклонниками й противниками нового фемінізму.Наша преса, включно з жіночими журналами, нецікавиться цією проблематикою.Між тисячами жінок українського роду з вищоюосвітою є багато спеціялістів різних галузей науки,що мають пряме відношення до жіночого питання.Виглядає, що у них немає ні часу, ні охоти поділитисясвоїми думками, знанням і досвідом з громадою,з якої вийшли.Столітня історія вказує на те, що ідеями українськогожіночого руху була рівноправність жінок уполітичнім, економічнім і суспільнім житті народу.Брак державности обмежує під кожним оглядомможливості природнього, свобідного розвиткународу, змагання до самостійности стають пріоритетомкожної суспільної течії. Цьому пріоритетовібув підпорядкований український жіночий рух відсвоїх початків до сильного, хоча короткочасноговияву між двома світовими війнами в Галичині таеміграційних осередках західньої Европи.НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985З


СИЛЬВЕТКИ ПРОВІДНИЦЬГолови СУА від 1925-1974Союз Українок Америки це перша українськакрайова жіноча організація в США. До заснуванняСУА в 1925 р. існували деякі жіночі організації, наприкладСестрицтво св. Ольги, Союз УкраїнськихЖ інок Америки, Жіноча Громада, Жіноча секція УкраїнськогоДемократичного Клюбу й інші. Здебільшого,це були організації добродійного, релігійногоабо політичного характеру. Взагалі, жіноцтвопрацювало в організаціях у допоміжній ролі, а головнийпровід був у руках чоловіків. А коли жінкимали власні товариства, їхнє зацікавлення і працяобмежувались до місцевих проблем. Не булоцентрального проводу, який міг надати напрям, з’єднатижінок до спільного почину й провести постійнупрацю в певних ділянках.У 1925 р. відбулася подія, яка примусила українськежіноцтво в СШ А призадуматись над потребоюцентралізуватись. В зв’язку ззаплянованим КонгресомМіжнародньої Жіночої Ради, який мав відбутися уВашінґтоні, Д.К. того року, виринули дискусії на темунеобхідности вислати українських представницьна цей конгрес.Жіноча Громада (Нью-Йорк) 5-го квітня 1925 p.,скликала в цій справі збори, на які були запрошенічлени Громади й представниці інших жіночих товариств.У цих нарадах брали участь жінки при УкраїнськімДемократичнім Клюбі, Юлія Ярема, КатеринаШутаківна, Олена Лотоцька та Юлія Шустакевич. Післядискусій було вирішено зібрати між членамиЖіночої Громади 250.00 долярів, щоб оплатити дорогуделегатці з України. Найголовніші висліди цихзборів: 1) створення т.зв. "Конгресового Комітету”,який зайнявся участю українок в конгресі, і 2) вибірделегаток від себе, а саме О. Лотоцьку і Ю. Ярему.З Европи, як представниця українських еміграційнихорганізацій приїхала на конгрес д-р ГаннаЧикаленко-Келлер. Надія що приїде делегатка з Галичинине здійснилася, тому що польський уряд недав їй візи.По конгресі скликано віче, на яке була запрошенад-р Чикаленко-Келлер. Вона піддала думку заснуватисамостійну жіночу організацію в Америці назразок Союзу Українок у Львові. Таким чином створивсяСоюз Українок Америки.Обширної історії СУА не подаємо, натомістьпредставляємо сильветки колишніх голів, в яких підкреслюютьсянайголовніші їх організаційні заслуги.Julia ShustakewychЮ ЛІЯ МАЛЕВИЧ Ш УСТАКЕВИЧПерша голова СУАквітень-червень 1925 р.Юлія Малевич Шустакевич народилася 5-гоквітня 1892 р. в Теребовлі в східній Галичині. Післязакінчення відділової школи, вона підготовляласядо вступного іспиту до вчительської семінарії. Ті мріястати учителькою не здійснилася, але вона булаприйнята як акторка в Українському НародньомуТеатрі у Львові. У 1912 р. Юлія вийшла заміж за МиколуШустакевича, і незабаром вони виїхали до Америки.В країні нового поселення часто довелося молодомуподружжю переїжджати, щоб знайти кращупрацю. Проте Ю. Шустакевич брала активну участьв громадсько-культурному житті українців, де б небувала. У 1918 р. Шустакевичі довший час жили вНьюарку, Н. Дж. Тут розгорнулася громадська діяльністьЮ. Шустакевич, особливо в українсько-американськомужіночому русі. Вона належала до Ж іночоїсекції Українського Демократичного Клюбу,очолювала Конгресовий Комітет, а в 1925 p., колизаснували Союз Українок Америки, Ю. Шустакевичстала першою головою. Через родинні обставини,мусіла за пару місяців покинути цей пост. Хочвідійшла від центрального проводу, Ю. Шустакевичзавжди включалася в працю СУА по відділах і вОкружних Радах.Юлія Шустакевич померла 26-го січня 1952 р. вДітройті.НАШЕ ЖИТТЯ", ТРАВЕНЬ 1985 5


За станом здоров’я у 1931 р. довелося Ю. Яремівідійти від активної праці. На її місце прийшла ОленаЛотоцька. Не зважаючи не те, що Ю. Ярема вже немогла брати участь в організації, вона завжди цікавиласяжиттям і розвитком СУА.Юлія Ярема померла в 1948 році.Julia JaremaЮ ЛІЯ ЯРЕМА1925-1931Почесна голова СУА від 1945 р.Юлія Ярема народжена 28-го лютого 1893 р. вселі Настасова, Тернопільського повіту ще дитиноюприїхала зі своїми батьками до Америки. Вийшла заміжза Петра Ярему в молодому віці й помагала йомуу веденні похоронного закладу, який був сполученийз бюром публічного нотаря. Після смерти чоловіка,Ю. Ярема довший час сама провадила це підприємство.Зацікавлена громадськими справами, Ю. Яремавключилася в громадську працю: працювала в Ж іночійсекції Українського Демократичного Клюбу;стала головою цієї організації і була делегована неюна Конгрес Міжнародньої Жіночої Ради у Вашінґтоні(1925 p.). Разом з тим, вона була однією з основоположницьСУА, а коли Юлія Шустакевич відійшла, Ю.Ярема стала на чолі проводу організації. Під її керівництвоммолода організація шукала напряму в своїйдіяльності. Першим виявом праці СУА була участь увиставці американського товариства ’’Women’s Artsand Industries”. Крім того СУА провадив допомоговупрацю: підтримувала матеріяльно Союз Українок уЛьвові; піклувалася хворою Ольгою Кобилянською;від 1927-1929 pp. висилали допомогу жертвам повенів Галичині, а на вістку про пацифікацію в 1930 р. бувстворений Медичний Допомоговий Ф онд.У цьому періоді розвиток СУА як організації бувповільний. Проте з приїздом сенаторки Олени Кисілевськоїдо США, праця пожвавилась. Відвідуючиукраїнські осередки, О. Кисілевська закликала жінокдо участи у власних організаціях. А наслідком цьогобув вступ 5-ьох жіночих організацій до СУА, такимчином організація зросла в двічі.Olena LototskyОЛЕНА ЛО ТО Ц ЬКА1931-19341943-1965Почесна голова СУА2-го грудня ц. р. скінчит ься десять років з днясм ерт и найвизначніш ої членки С ою зу У країн о кАмерики, Олени Л от оцької. У лист опадовім числі’’Наш ого Ж и т т я ” вш ануємо її п ам ’ять та подамодовш у біограф ію. Олена Л от оцька була присут няна о сновополож н их зборах С ою зу У країн о к А м ерикиу т равні 1925 p., брала участ ь у X V II-ій Ю вілейнійКонвенції у грудні 1974 p., я к почесна голова організації,яку очолювала 25 років. За довгі р оки праціна ст ановищ і п ер ш о ї секрет арки, опісля головиСУА, вона здобула великий організаційний досвід,була ознайомлена з к о ж н о ю ф азою його розвит ку,знала про всі його досягнення і помилки. П одаєм о ускороченні кінцеві слова її звіт у на X III КонвенціїСУА дня 29-го червня 1962 p., я кі є акт уальні щесьогодні.6 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985


ОЛЕНА ЛОТОЦЬКАНЕ ЙДЕМО ВШИРСвідомо не торкалась я дотепер організаційноїділянки. їй мусимо присвятити окреме місце. Нетільки тому, що вона незмірно важлива. А тому, щоце ділянка, в якій не працюємо як слід. Ідем о вглиб,але не йдемо вш ир!Коли переглянемо листу пожертв, що її видавКомітет Побудови Пам’ятника Т. Шевченкові, то побачимо,що коло 39 місцевостей з більшим скупченнямукраїнців, не мають відділів СУА. А скількиприбуло їх за звітний час? Усього сім за т ри роки.Це значить, що ми спромоглись зорганізувати приблизнодва осередки в році.Перегляньмо приплив членок. На підставізвітних листків, від 51 відділів СУА бачимо, що в тихвідділах прибуло за звітний час 457 членок (дужемало!), а вибуло через виїзд, скреслення або смерть347. Отже в дійсності можемо похвалитись 110-тьмачленками за цілі три роки.Стан сумний. Він пригноблює і затривожує. Бохоч поглиблюємо працю, хоч маємо в ній гарніосяги, то як довго зможемо продовжувати її?Що за причина? Чому в 39 місцевостях не знайшлосягурта, що хотів би включитися в наші ряди, ав 41 місцевості, де є наші відділи СУА, їх не прибуло?Та й в середині відділів в організаційній роботіне все гаразд. Наприклад — справа домівки. Цеважлива організаційна справа. Де є своя домівка,там членство сходиться радше й частіше, там можебути свій інвентар, а навіть відбуватись імпреза. Тимчасом лиш два відділи мають свою власну домівку,а три відділи користуються для сходин Домом СУА.Інші приміщуються в Народніх Домах і церковнихзалях, де складають доволі поважні оплати. Надцим треба теж подумати. Власна домівка — це великаприт ягаю ча сила!Дивує нас також те, що не всі відділи відбуваютьсвої сходини щомісяця. А це велика організаційнапомилка. Коли членство не сходиться, необговорює біжучих справ, не слухає звіту управи,воно не є в курсі справ і поволі втрачає зв’язок зорганізацією. А навпаки — щомісячні сходинизв’язують членство тісніше. Раз на місяць навіть найбільшзайнята жінка може знайти 2-3 години часу,щоб прибути. А вже завдання управи зробити ті сходиниживими й цікавими.О т ж е не йдемо вшир. Не дбаємо про ту членку,що не бере участи в житті відділу, не стараємосьприєднати тієї жінки, що є поза межами організації.Коли в попередньому я ствердила самі познакиросту, то тут мушу ствердити перший знак занепаду.Так, маймо відвагу вжити цього слова. Гляньмонебезпеці прямо у вічі. Бо хоч наші осяги чудові, хочми ростемо, проте робимося самолюбні. Ми раді, щозгуртувались і зжились в організації, що можемопохвалитись цим і тим. Але що діється з тією жінкою,яка ще не розуміє ваги організації, ми не дбаємо. А миза неї теж відповідаємо. Бо не на те доля вислала насіз рідної землі, щоб гуртувались тільки вибрані. Нампотрібна кожна українська людина, нам цінне кожнеукраїнське серце. Ми хочемо, щоб усі думали проУкраїну й діяли для неї тут. Бо з цим і для цього мивийшли з рідної землі.Чи маю дійсно цією мінорною ноткою закінчитисвій звіт? Чи маю пригасити нею той запал, що промінюєз кожної ділянки нашої праці?Навпаки. На цьому місці хочеться вказати на щеодин факт, на ще одну нашу прикмету великої ваги.Це є наша самост ійніст ь.Це не пустопорожнє слово, це не гучний кличбез значення. Дехто може добачує в тому залишкиемансипаційного руху, або якусь особливу амбіцію.А це глибоко обґрунтована життєва конечність, якужиття виправдало.Коли 37 років тому постала думка створитицентарльну жіночу організацію, то потреба її булашироко передискутована. Половина нашої національноїгрупи в СШ А не була включена в громадськежиття. Як її найкраще розворушити й притягнути?Цього вимагала наша дійсність, коли мимали стати справжньою спільнотою.Яку для цього вибрати дорогу? Ми могли статиприбудівкою або секцією одного з союзів, ми моглизорганізуватись під покровом якоїсь політичноїгрупи або стати на площині віроісповідній. Всюдинас радо вітали. Ми мали б там улегшені першікроки як щодо рамок статуту, так і щодо наших технічнихпотреб.Але ми вибрали інший шлях. Ми згуртувались вокрему самостійну організацію. Рішили починати відгромадської азбуки, від перших трудних кроків нагромадській ниві. Дарма, що тоді не мали помочі йпідтримки від нікого, а тільки від себе самих.Чому так сталося? Бо ми вірили в укр аїн ськуж ін к у . Ми знали, що поставлена перед нею метазахопить її і поведе за собою. Ми були певні, що втаких умовинах вона скорше виробиться і дозріє.І ми не помилились. З історії нашої організаціїможете побачити, як поволі, але постійно її організаційневміння, як поширювався засяг діяння, як розгорталисьділянки праці. Відповідальність виховує— це давня педагогічна засада. Вона виправдала себей тут.’’НАШЕ ЖИТТЯ", ТРАВЕНЬ 1985 7


Довір’я, що ми виявили на початку, дало свійвислід. Союз Українок Америки виконав цілий рядзавдань. Чи це буде створення Медичного Ф ондуДопомоги жертвам повені, чи скликання ПершогоЖіночого Конгресу у Нью-Йорку в 1932 p., чи виступна Світовій Виставі у Чікаґо в 1933 p., чи виданняжіночого часопису в 1944 p., чи ініціятива до ПершогоЖіночого Світового Конгресу в 1948 p., чивидання творів Лесі Українки англійською мовою в1950 p., чи переселення вдів і сиріт у 1950-1952 pp.,чи шкільна акція фонду ’’Мати й Дитина” в 1955 p., чиакція "Фонду Бабусі” в 1958 p., чи відслоненняпам’ятника Лесі Українки у Клівленді — все цевидатні почини, що зродились на терені СоюзуУкраїнок Америки й власними силами Організаціїзавершені. Сміливо можемо сказати, що їх не було б,або здійснились би тільки частинно, коли б ми булизалежні в нашій роботі або нашому плянуванні.І тому так любимо й дорожимо нашою Організацією.Союз Українок Америки — це наша громадськашкола, це наша власними руками збудована будівля.Це наш духовий світ і вклад у життя нації. Це дорогийскарб, що його з любовною печаливістю створилиукраїнські жінки в США! Ми гордимось ним іми зробимо все, щоб він жив і розвивався!На кінець мушу подати ще один приклад. Пропам’ятник Лесі Українки всі ми знаємо, а докладнішеможемо прочитати в матеріялах нашої XIII Конвенції.Але погляньмо на це діло з іншого боку.Коли переглянете історію побудови пам’ятника,коли прочитаєте склад Комітету Побудови, колиперейдете список пожертв — впадає вам у вічі однаобставина. Коло цього діла об’єднались усі коланашої еміграції, всі роди нашого членства. Цейпочин знайшов піддержку всієї громади. Гроші н атеприйшли від давніх, від тут народжених і від новоприбулих.Одним словом — уся наша спільнота булапри цьому ділі.Чи це не говорить само за себе? Чи не відкриваєнам таємницю успіху? Там, де згуртовані всі, там, депошановані всі, там, де співдіють усі сили — там мистаємо національною спільнотою. І там ми виграємо,там ми осягаємо величезного.Коли ж починаємо ділитись, вже справа виглядаєінакше. Можливо, що успіхи теж будуть. Аджезавважуємо їх щодня у нашій пресі, у наших звідомленнях.Тут ми виграли меч, там посвятили домівку,там здобули першу нагороду. Це гарний, хоч і неприголомшливий осяг. А такий величний, як пам’ятникЛесі Українки, можемо поставити тількиоб’єднаними силами.Тому подумаймо над тим! Не легковажмо ніодної одиниці, що стоїть у наших рядах, і дбаймопро те, щоб якнайбільше їх влилося в них. Бо в їхчислі — наша сила!29 червня 1962 рокуAH ETA КМЕЦЬ1934-19351939-1943Annete KmetzПісля резиґнації Олени Лотоцької в 1934 p.,перебрала провід організації перша заступниця,Анета Дрост Кмець. Це була перша голова СУА, якабула народжена в СШ А (15. X. 1898). За професієювона була медичною сестрою, скінчивши медичністудії для сестер при Монтефйорі. В Йонкерсі, Н. Й.вона очолювала комісію здоров’я при публічнійшколі й заснувала клініку. За її старанням в ділянцізабезпечення здоров’я дітей, тодішній мейор містабув змушений впровадити програму прищеплюванняпроти віспи, дифтериту і шкарлятини. Анета булазаміжжю за Михайлом Ф. Кмецем.Під час її каденції, управа намагалася, щоб СУАстав інкорпорований; це здійснилося 6-го травня1935 р. коли організація дістала чартер.А. Кмець вважала, що треба привчати відділипровадити культурно-громадську працю. Так само,вона старалася включити до організації молодших,вже тут роджених жінок. Як пише А. Кмець: "Требабуло вживати осторожних і терпеливих підходів,щоб обидві групи а м е р и кан сько -укр а їн с ь ко гожіноцтва найшли спільну мову та співпрацювалидля розвитку СУА...”. Щораз більше почали виринатипроблеми в молодечих відділах, які вимагалиокремого підходу, таким чином відбувся окремийЗ’їзд Молодечих Відділів 16-го квітня 1941 р. в Нью-Йорку.У 1939 р. був заклик у справі видавання офіційногооргану СУА. Вирішено було, що вісті про організаціюбудуть тим часом поміщені на окремій сторінців газеті "Америка". 14-го жовтня того року булаукладена з "Америкою” угода, а в листопаді появи-8 "НАШЕ ЖИТТЯ” , ТРАВЕНЬ 1985


лося перше число ’’Вістника СУА”. Редактором булаО. Лотоцька.З нагоди відзначення 15-ліття СУА в 1940 р, А.Кмець такими словами підкреслила його значення:"розвій СУА... його теперішня праця... є свого родувизовом диктаторам, які у своїх краях не тількипереслідують всяке вільне слово й свободу організацій,але особливо виступають проти громадськоїдіяльности жіноцтва, яке вони позбавили всіхполітичних прав".Крім підтримки потребуючих одиниць та організацій,СУА почав включатися більше до американськихвоєнних акцій. Відділи й членки брали участьв загальних плянах Американського ЧервоногоХреста і т. д.Після закінчення свого головства в 1943 p., А.Кмець була активна в Головній Управі ще до 1947 р.як референтка зв’язків.Анета Кмець померла у липні 1960 р.А. Ваґнер стала головою СУА під час другої конвенціїв 1935 р. У цьому періоді праця СУА розвиваласяголовним чином в ділянках допомогової і народньогомистецтва. Експонати народньої ноші булиприготовані й відділи мали змогу безплатнокористуватися ними.З організаційного боку в 1937 р. СУА був поділенийна райони (округи), щоб виробити кращі умовидля співпраці між відділами. Так само була оформленаофіційна відзнака СУА.На вістки про нові переслідування українців,були вислані протести до Ліґи Націй. А коли польськавлада розв’язала Союз Українок у Львові в 1938p., СУА скликав віче, яке відбулося в Нью-Йорку 4-го червня 1938 р. А. Ваґнер була одна з промовців, арезолюції ухвалені громадою булк вислані доЕлінор Рузвельт.Анастазія Ваґнер була членом Головної Управидо 1945 (від 1941-1943 pp. як заступниця голови, авід 1943-1945 pp. як резолюційна реф ерентка). А.Ваґнер живе сьогодні в Нью Джерзі.Anastasia WagnerАНАСТАЗІЯ ВАҐНЕР1935-1939Анастазія Шустакевич Ваґнер була головою СУАміж двома каденціями Анети Кмець. Народилася вУгнаві, в повіті Рава-Руська, 11-го листопада 1899 р.З батьками приїхала до Америки в 1914 р. В 1920 р.вийшла зам іж за В олодимира Ш евчинсько го -Ваґнера.Завжди була активною в українській громаді таприступила до праці в жіночих угрупованнях, томущо вважала, що це була добра нагода допомогти новоприбулимукраїнцям.Stefama ru snxarСТЕФ АНІЯ ПУШ КАР1965-1971Почесна членка від 1978 р.Стефанія народилася в сім’ї о. Симеона й МаріїЧижовичів у 1901 р. Вони жили спочатку у Чорнорікахна Лемківщині, а пізніше у Лужку Долішнім біляСамбора. Середню освіту вона закінчила у Львові, авищу в Високій Економічній Школі в Празі. У 1924 р.повернулась до Львова, де стала працювати в крамниці"Рідної Ш коли”. Тут вона дала ін іц іа т и в у д о заснуванняжіночого журналу ’’Нова Хата", що ставвиходити 1925 р. Вона й була його першою редак­"НАШЕ ЖИТТЯ” , ТРАВЕНЬ 1985 9


торкою. Це видання було оперте об кооперативу’’Українське Народне Мистецтво”, яка мала в плянівиконувати вироби народнього мистецтва.У 1926 р. їй трапилась нагода відвідати Америку,де проживали її свояки. Тут вона покінчила студіїпсихології і вивчила англійську мову. У 1928 р. повернуласьдо рідного краю й перебрала провід кооперативи.Розпочала роботу серією вистав народньогомистецтва, що відбулись у всіх більших містах.Стала розробляти вишивальні робітні, що їх вкінцібуло п’ять. У 1932 р. знов їде до Америки, як представницякооперативи, щоб підготувати ґрунт дляучасти у Світовій Виставці, що мала відбутися вЧікаґо. Після цієї виставки повернулась до рідногокраю. Від Українського Технічного Т-ва увійшла доКомісії Розбудови Українського Промислу. Такождала ініціятиву до створення Союзу УкраїнськихПромислових Кооператив, що постав у порозумінні зРСУК. Була у проводі кооперативи й за часівбольшевицької окупації, аж поки під кінець їх перебуванняне перейшла до праці в ЕтнографічномуМузеї.Коли настала велика мандрівка, у 1947 р. прибуладо Америки, одружившись у тому році з д-рВолодимиром Пушкарем. Тут стала членкою СоюзуУкраїнок Америки й ввійшла до комітету підготовиПершого Жіночого Конґресу. Рівночасно дбала прозаснуваня кооп. "Базар”, яка мала продовжувативиробництво народнього мистецтва. На КонвенціїСУА у 1950 р. увійшла до Гол. Управи, як фінансовареферентка. На черговій Конвенції її вибрано заступницеюголови, а в 1965 р. вона стала головою.Впродовж двох каденцій (до 1971 р.) провадилачленство СУА, виїжджаючи також як делеґатка СУАна Конґреси. І так була, як членка американської делеґації,у 1966 р на Конгресі Міжнар. Жін. Ради вТегерані, Іран і на кількох Конвенціях Ген. ФедераціїЖіночих Клюбів в Сан Франціско, Чікаґо й Вашінґтоні.Як знавець народнього мистецтва прислужиласяГол. Управі. Найперше при виконанні замовленнязбірки народнього мистецтва у Львові, а потім привиконанні виставки в Українському Інституті Америкиу 1965 р. Увійшла до Управи Інституту ЕтнічноїТворчости і є членом Управи Дорадників ЕтнічнихСправ Пенсільванського університету. Від 1970 р.стала співробітницею Українського Музею приПатріяршому Дворі в Римі.Під час ювілейного року будемо подавати всі матеріялиприсвячені 60-літтю СУА під цим офіційнимзнаком.Lidia BuraschynskaЛ ІД ІЯ БУРАЧИНСЬКА1971-1974Почесна голова СУАНародилася в с. Гринява, пов. Косів у 1902 р.Дволітньою дитиною переїхала з батьками на Буковину,де її батько працював, як інженер-лісник. Середнюшколу закінчила у 1921 р. у Чернівцях. Потімвиїхала на студії до Праги, де закінчила в 1929 р. ВисокуЕкономічну Школу. Того ж року вступила напрактику до Земельного Банку у Львові.У 1930 р. її запросили до Ред. Колеґії журналу"Нова Хата", а згодом і на редакторку того журналу.Тут почала вивчати українське народне мистецтво,що було чи не найбільш важливою ділянкоюжурналу.Дев’ять років тривала її редакційна праця. У тойчас пізнала всю літературу про народне мистецтво йзапізналась із ним практично, допомагаючи улаштовувативиставки й вечори народнього одягу уЛьвові. У 1934 р. одружилася із Степаном Рудиком,журналістом, а в 1936 р. стала матір’ю сина Василя.У 1939 р. большевицька влада заарештувала їїчоловіка. їй довелось еміґрувати зі сином за Сян, депробула до 1942 р. Тоді разом із своїми батькамиповернулась до містечка Калуш, де стала вчителюватиу тогровельній школі. У тому ж році втратилабатька, а в 1944 р. подалась із матір’ю і сином у великумандрівку. По дорозі дитина захворіла йпомерла.Роки скитальщини обидві Бурачинські перебуличастинно в Ґрацу, а частинно біля Інсбруку. Тут вонадістала бюрову працю у французької окупаційноївлади завдяки знанню французької мови. У 1949 р.обидві пані переїхали до Америки. Перший рік вонипроживали в манастирі С. С. Василіянок, де Л. Бурачинськанавчала дітей української мови. У 1950 р.вона почала працювати а кооп. "Базар”, що займа­10 НАШЕ ЖИТТЯ", ТРАВЕНЬ 1985


лася виробництвом ручних робіт. У тому часі СоюзУкраїнок Америки надумав перемінити свою газетку"Наше Життя” в журнал і запросив її провадити його.Кілька років вона поєднувала ці два зайняття, а пізнішперейшла зовсім на працю в журналі.Праця з організованим жіноцтвом зацікавила її.Вона почала вивчати її засади й старалась впливатина те, щоб новоприбулі вступали до СУА. Рівночасноприглядалась до праці С Ф УЖ О , що розгорталась утій самій домівці. Л. Бурачинська стала провадитисторінку С Ф У Ж О в ’’Нашому Ж итті”. У 1954 р. впровадила4 таблиці взорів, що друкувались на обгортці.Згодом їх відбивали окремо й збирали в альбоми.У 1965 р. вибрано Л. Бурачинську першою заступницеюголови. У тому ж році її мати відійшла навічний спочинок.На тому пості перебула Л. Бурачинська двікаденції, під час яких вивчала механізм організації.Тому на Конвенції в 1971 p., що відбувалась на Сою ­зівці, вона кандидувала на становище голови. Її й вибраноголовою на найближчих три роки.Редакторство Л. Бурачинська зберегла до 1972р. Тоді, видавши кілька чисел, із наступницею УляноюЛюбович, восени передала їй ведення журналу.Таким способом була редакторкою 21 років.Її завданням було також видавати КонвенційніКниги. Якийсь час вона співпрацювала при виданнікнижки д-ра Ізидора Нагаєвського ’’Рівноапостольнакнягиня Ольга” Women o f Ukraine і допомагала увиданні куховарських книжок Наталки Костецької іЗеновії Терлецької.Л. Бурачинська О. ЛісківськаВисокоповажана Пані:—Jersey City, N. J.. April, 8, 1925.В маю с. р. буде у Вашингтоні міжнародній жіночийконгрес.Нг поклик жіночих товариств в Європі Українки з НюH odkv іі околиці зорганізували в Ню йорку КонгресовийКомітет, яким має занятися справою участи Українок в сімконгресі.На першііі нараді Комітету обговорено справу фінансовоїпомочі для українських делегаток з Європи. (кошти подорожіі побуту одної української делегатки оплачує американськежіноцтво, а другої мусять оплатити Українки), а також напотреби політичної пропаганди.З усаги, шо пізна пора і що українські жіночі організаціїне роїпоряджають готовими грішми, рішив Комітет звернутисьдо наших патріоток особистими листами, щоби зложилина сю ціль потрібний фонд одноразовими жертвами.Ж ю честь отсим звернутись до Вас, Ласкава Пані, і проситиВас о зложеннє жертви в сумі не меньше $5.00.До сього часу українське жіноцтво не мало змоги почислитисвоїх сил. Не тратьмо-ж сеі нагоди перед широкимисвітовими зборами, які можемо використати для справи нашоїнації.Справа дуже важна і пильна. Гадаю, що занадто близкаВашому серцю, аби Ви поставились до неї відмовно.Комітет мусить вислати гроші до Європи найдальше до14 с. м.. t o m v прошу ласкаво відповісти безпроволочно.Дякуючи Вам наперед в імени справи, остаю з правдивимповажаннємО. Лотоцька, секр.P. S. Жертви будуть оголошені в українських часописяхЧеки або моні-ордери прошу виповняти:HELEN О. LOTOTSKY, Secy,с о Trust Co. o f New Jersey,Bergen & Sip Avenues, Jersey City, N. J.Прохання про ф інансову допомогу у зв'язку з Конгресом М іж н а р о д ­н ьої Ж ін очо ї Ради (1925 р.)A request for contributions so that Ukrainian vomen could participate inthe Congress planned by the International Council o f Women (1925).О бкладинки д ея к и х к о н вен ц ій ­ни х к ниг С У А .C o v e r s from U N W L A C o n v e n ­tion b o o k s’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 198511


Д ещ о з іст орії СУА в знімках.Som e m om ents captured in pictures from the historyof UNW LA.12 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985


"НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 198513


ПЕРШИЙ РІК "НАШОГО ЖИТТЯ”’’Союз Українок Америки, за піддержкою ідейниходиниць, піднявся ось цим відповідального діладати нашому жіноцтву свій часопис”. Такими словамиредактор Клавдія Олесницька почала свою статтюв першому числі "Нашого Життя", яке вийшло 1-го січня 1944 р.У зв’язку з відзначенням 60-ліття СУА переглядісторії заснування і розвитку офіційного журналуорганізації є необхідний для зрозуміння його важливостив житті організації на протязі понад 40 років.Перечитуючи перший річник ’’Нашого Ж иття”, починаєшрозуміти життя української жінки в СШ А підчас Другої світової війни з його своєрідними проблемами,вимогами й труднощами. ’’Наше Ж иття” сталонемов би щоденником не лише організації, але поодинокихчленів і життя української громади в томуперіоді. Серед матеріялів знаходимо цікаві статті зрізноманітною тематикою.Бачимо надзвичайне вміння представити життяорганізації, української жінки й громади просто, відвертой безпосередньо. Висвітлювалися пекучі проблеми,велися дискусії і подавалися конкретні’’здорового глузду” поради. Дуже часто СУА передбачавраніше від громади небезпеки, які загрожувалиукраїнському буттю та старалися перестерігативід них. Наприклад: відчуження дітей від матері черезщораз більшу потребу важкої праці поза домом,калічення української мови, невміння оцінити здібностеймолоді.На жаль, як організацій на сьогодні ми мало абодуже поверхово знаємо свою власну історію, а вона,правдиво схоплена на сторінках "Нашого Ж иття”,ясно вказує нам чиї ми ’’організаційні діти” та представляєнам успіхи й досягнення наших попередниць.Здебільшого не маємо доступу до першихчисел ’’Нашого Ж иття” і це шкода, бо ж багато цікавогоможна побачити й зустріти вартого подиву.Потребу офіційного органу СУА було дискутовановіддавна. Від 1939 р. до 1941 р. виходив ’’ВістникСУА”, який друкувався щомісяця в газеті ’’Америка”.На Vl-ій Конвенції СУА, в 1943 р. вирішено видавативласний, самостійний часопис. Першим редакторомжурналу стала Клавдія Олесницька. Він виходив вгазетній формі, перепажно біля восьми сторінок, доситьскромно без багатьох фотографій та ілюстрацій.Часопис редагувався в Нью-Йорку й виходив уФілядельфії. Передплата на рік була 1.50 дол. вСША, окреме число 15 центів. Газета приймала платніоголошення.14 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985


З самого початку появи ’’Наше Ж иття” прийнялохарактер не лише організаційного журналу, що висвітлювавжиття СУА, але органом, що служив інтересамвсього українського жіноцтва, а навіть цілоїукраїнської громади. У першому числі спостерігається,що ще була необхідність переконати союзянокпро дійсну важливість мати власний часопис,відчувається гордість за пройдений шлях і віра в те,що організована українська жінка ввійде в історіюукраїнського поселення як заслужена частина громади.Кожне число ’’Нашого Ж иття” мало певну, головнутему, були постійні рубрики: ”По світу і у нас”,редакційні статті, "Вісти з Централі СУА”, ”Пригромадській роботі”, ’’Біля хати й кухні". Подавалисяінф ормації з американського життя, та світовіновини. З життя української жінки й громади в Америці.Були також статті про видатних жінок, оповіданняяк українських письменників так і переклади зінших мов, статті в англійській мові та починаючи з6-го числа, періодично "Сторінка нашої дітвори”.Ж урнал наскрізь просякнуто тривож ним с та ­новищем світу зв’язаним з Другою світовою війною.Це виявлялося в передовицях, в різних хатніхпорадах, в закликах до участи в АмериканськомуЧервоному Хресті, в порадах як поводитись з вояками,що повертаються з війська з різними проблемами.Кожна редакційна стаття була присвячена певнійпроблематиці, багато з них є актуальні й сьогодні.Для ілюстрації подаємо деякі уривки:Число 8. "Виховуймо пат ріот ів”:... "Побіч плекання у дит ини почувань для А м е­р ики — вони мусять найт и спосіб, я к т е жрозбудит и у діт ей лю бов та зацікавлення долеюукр аїн сь ко ї землі... А при цьому вирост а­т и буде у свідом ост і цього, що на ній л е ж и т ьт е ж моральний обов’я зо к вільної лю дини помагати укр аїнсько м у народові у його визвольнихзмаганнях.Коли у т аком у пат ріот изм і виховаємот ут наш их діт ей — м о ж е м о бут и певними,що яка б доля не судилася У країні після цеї війни— по цій ст ороні океан у усе буде ком у зан е ї впімнутися. І не будемо т оді безсліднокликат и наш их молодих людей, щ об писалипро У країну до своїх конґресменів, редакт орів,слали прот ест и, чи домагання. Вони це зроблятьсам і — швидко, радо і не одинцем".Число 11. "Українські ж інки у Львові в листопаді1918 р .” П ит ання рівноправност и ж ін к и ."Навіщо згадуємо сегодня про ці давні,болю чі справи? — На науку т е ж і наш ій ж ін ц ів Америці, і від нас хвиля домагаєт ься новихбільших діл. І у наш ом у громадянст ві т е ж н а­ходят ься — Навіть "провідні” одиниці, щоспиняю т ь ж ін о ч и й зорганізований рух, р озб и ­ваю ть єдніст ь та кладут ь під ноги колодицим, я кі наш у ж ін к у в Америці хочут ь освідомити для добра її власного, родини, нової тадавньої бат ьківщ ини. Це т акі сам і одиниці, якіу лист опаді 1918 р. посилали у Львові наш уж ін к у до кухні заміст ь кликат и її хват ат и зазброю !Ц і лю ди ж и ю т ь поза наш им часом т а д и ­хаю т ь духом минулого ст оліт тя. І не доба чують цих велит енських суспільних змін, які унаш і часи в л о ж и л и на ж ін к у нові обов'язки,але й змінили на кращ е її суспільне ст ановиско.Таким лю дям не дозвольмо спинят и нас уцій ідейній, добрій гром адянській робот і, якувиконує на добре ім ’я н аш о ї національної групи... Бо їх колись осудит ь історія, т ак я к осудилацих, що у лист опаді 1918 р. не використ алисвідомост и і знання укр аїн сь ко ї ж ін к и приукріплю ванні укр аїн сько ї д е р ж а в н о ї влади”.Понад 40 років від появи ’’Нашого Ж иття” здаютьсянам великим проміжком часу. Світ і суспільствопережило багато змін і подій, але основні проблемий небезпеки, що загрожували українцям наУкраїні й на місцях поселення не зменшились, але,як і передбачалося нашими попередницями, загострилисяі продовжують бути актуальними.Дозрілий підхід до питань життєвого характеруна сторінках першого річника ’’Нашого Ж иття” і відвертістьв обговореннях могли би служити зразкомдля нашого часу. Наприклад: злочинність малолітніх,медичні жіночі проблеми, щирість і відвертість урозмовах з дітьми та особливо підготовка дівчат дорізних небезпек, що їх можуть зустріти в житті. Разомз домаганнями про рівноправність жінки,однакову платню, були сміливі й дещо передчасніідеї, а саме: обов’язкова військова повинністьмолодих жінок від 18-ти до 20-ти років, про що пишеЮ. Шустакевич у своїй статті.Бачимо в журналі подивугідне вміння критичнооцінювати не лише досягнення, але й помилки та хибибез зайвих самопохвал і перебільшення. Основнізавдання і цілі нашої організації, постійно наголошенів перших виданнях ’’Нашого Ж иття”, лишаютьсяправдивими й сучасними. Це наша спадщинай разом дороговказ на майбутнє.Ольга ЛісківськаНАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985 15


ЛедвеПередрук оповідання з "Нашого Життя”число 1, 1944 р.Як надворі була негода, а я переходилапобіч цеї хати, за моїми покупками— хлоп’яча голівка ціла в золотихкучерях виглядала кожного разу зцих самих вікон першого поверху. Позолотьна дитячім волоссі блестіламеталем, і, побачивши його першийраз, я підвела лице догори, даремнешукаючи за промінням сонця, що — якдумала — продерлося крізь сірийкожух неба та спочило на хлоп’ячій голівці.Крім неї та ручок — не багато більшез дитини видко було з вулиці.Зріст, незбільша трьох років, дотягнувхлопчика до цього місця, де вже сам,без помочі маминих рамен міг віноглядати світ крізь шибку свойогоцарства. Івидно було, як ця непоборимацікавість у дитині забивала усезмучення в малих ніжках, бо хлопчиквистоював при вікні прямо цілими годинами.Вимахував до прохожих ручками,радів, сміявся так, наче б усе,що діялося за шибою належало до йогознаної та найбільш любленої гри.Може із-за цього, що у хлопчикабули великі карі очі — незвичайність узолотоволосих. Се може тому, що усімалі діти подобають на квіти. Та заразз першого разу, як побачили його, миобі з Ганусею погодилися назвати йогохпопчик-соняшник. Ми сміялися донього, а він до нас, говорили до себене чуючи слів, і після кількох ледвепроходів так заприязнилися, що хлопчикпізнавав нас навіть між більшоютовпою прохожих, всміхаючись немовдо когось з рідні.Коли одного ранку не було йогона свойому місці, я помітила ще іншунезвичайність у цих самих вікнах. Як уних бувала дитяча голівка, ціла мояувага зосереджувалася на ній не завважуючибагато більше. Під неприсутністьдитини я побачила, як прегарнимибули занавіски, що ними якасьпівгодиниКлавдія О лесніш ькажіноча рука прикрасила вікна. Ні зцяткованої тканини з морщенням довкруги,ні з бавовняного чи районовогосерпанку, розвішеного на цілу довжину,ні з імітованого мережива, що подабаєна почеплені аркуші паперу, вяких хтось повирізував примітивнівзори. Коротко — це не був ні один зізнаних типів занавісок, що заслонюютьсотки тисяч нью-йоркських вікон,скриваючи за собою людей і їхнісправи. Занавіски були з білого шовковогосерпанку, багато прикрашеніручним гаптом та вирізуванням, обведенідовкруги тендітним, як павутиння,мереживом. Я пристанула і,заскоченанесподіванкою, гляділа на нихначе не розвішений у музейній скритцізразок прикладного мистецтва. З цихдавніх, далеких часів, коли жінки вживалисамої лиш голки та нитки, колипереливалася їх пребагата уява та дошкулювавголод за красою. У вікнінью-йоркського мешкального дому,про якого вигляд подбала механічнарука та департаментовий склеп, ці занавіскивидавались дивним анахронізмом,А серед скромного окруженнявулиці — дещо чванькуватим, неоправданимлюксусом. Та на ділі — цені трохи не вменшувало їхньої краси, ія не могла відірвати від них очей, покине похопилась, як непристойно заглядатиз такою нахабністю у чужі вікна.У погідні дні хлопчик бавився нахіднику біля хати. Стрибав по входовихступенях або проходжувався повузькій цементовій листві що обрамовувалагрядочку перед вікнами. Колихаючисяритмічно розпростирав широкорамена, щоб вдержати рівновагу,та немов у танку перехилявся на однута другу сторону зі зручністю ічаромневидимим у дитині. У синій габардиновійодежі, з приляглою шапочкоюпід якою зарисовувалася пропорціональнаголівка, а кілька золотих кучериківвимкнувшись танцювали над чолом— подабав на мистецьку статуеткущо зображує зручність і фізичнудосконалість дитини. Коли я підходиладо нього та нахилившись питалапро ім’я — він кожного разу вибухавсміхом, наче знечев’я розсипав хто цілупригорщу дзвіночків. Потім завертавшвиденько в сторону дому, вдрапувавсямиттю по сходах івизираючиз-поза дверей відповідав пустотливо,а рішуче: ”Я не хочу тобі сказати!”Такто ми й не довідалися йогоімени, іостав він для нас на все хлопчиком-соняшником.Цього ранку пожарна сторожа, щопереїздила нашою вулицею дзвонилата трубіла так несамовито, що Ганусязаткала руками вуха ітісно заплющилаочі переконана, мабуть, що гомін теж іцією дорогою дістається до їїсвідома.Збирався він цілий десь у нашійблизькій околиці, бо чути було, як автазадержувалися, завертали, а новінаїздили. Понад усе вибивався одинзвук сирени, проймаючий наче людськеголосіння, що не вгавав беручиверх над цілою шаленою оркестрою.Я вихилилася через вікно. Високі стінидомів заслонювали небозвід інікудине можна було доглянути слідів диму.Невеликий гурт людей стояв на розіта глядів в сторону куди їхали пожарники.Та швидко розбився немов поціливйого хто каменем: люди повсідалидо автобусу, то розбіглись на сторони.На годиннику добігала дев’ята, а у такухвилю небагато лишається часу наце, щоб глядіти на діяльність пожарників."Не бійся донечко" — вспокоювалая дитину. "Це, певно, кітка впала докомина іфаєрмени мусять їївитягати”.Дитина, хоч не виглядала, щоб повіриламоїх слів, то все ж захопилась незвичайністюмойого вияснення ташвидко почала дофантазовувати собідо нього цілу історію про непосидющукітку. Ми обі небагато вже зверталиуваги на вуличні звуки, які щораз тобільше втихали. Коли по хвилі я в другевиглянула крізь вікно — на вулиціне діялося нічого, що заколочувало бїїзвичайний образ. Якийсь старик водивна ремені собаку, біля сусідньоїхати задержалося вантажне авто, амолочар здоровив прохожу жінку прикладаючина військовий лад руку дошапки та розказував їй щось веселого.Пронісся з подвір’я свисток листаря, ая покинула вікно та забралася вигладжуватиранішній нелад, надоложуючипоспіхом втрачений час. Була б йне звернула уваги на торохкотіння пожарнихавт, що вертали, коли б не Гануся,яка раділа голосно з цього, щофаєрмени витягнули вже кітку з комина.16 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985


Біля полудня я вийшла з дитиноюна покупки. День був холодний імрячний,а завернувши на найближчомурозі у вулицю при якій жив наш хлопчик-соняшникми не дуже й сподівалисязастати його надворі при своїхзвичайних ганкових вправах. Ганусяпогрожувала, що сьогодні вже напевнозакличе до хлопчика "Hello Sunflower!"— на що ніколи дотепер не моглавідважитися, коли стрінулася з нимвіч-у-віч. Ми обі були у веселому настрої,який у дитині завсіди викликуєсвобода рухів, що з неї може кращекористати покинувши обмежений простірмешкання. У мене цього ранку виглядмоєї хати заважав на самопочутті:коли від дверей кинула востаннєзором по кімнатах — усе було чисте,на свойому місці та у ладі. Ія вийшла зцим почуттям, що до хати поверну радо,як до місця, де мені найліпше.Мешкальний дім, у якому жив нашхлопчик мав браму у кольоніяльномустилі з дашком на колюмнах, висуненихкілька ярдів у хідник. Вікна, у якіми все гляділи, були першими за брамою,сховані аж до цеї хвилини, покиперейшлося побіч неї. Дитина у вікніявлялася перед нами у останній хвилі,а деколи ми навіть бавилися з нею хованкикрізь вікно: то визирали спозаколюмн, то ховалися поза ними напревелику радість хлопчика та Ганусі.Перед брамою стояло кілька жінок,ія подумала, що, певно, так, яквчора, у цьому самому місці, говорятьпро листи від вояків та м’ясо, якого забраклоу різника. Дитина схопила менеза руку та замовкнувши знечев'яйшла дивно збентежена біля мене. Миминули жінок, ія з готовою усмішкоюпривітання звернула лице до вікон.Це, що побачила там у одномументі відкинуло мене взад ія розглядаласядовкруги немов похопившисьзнечев’я на цьому, що заблукали. Змісця, яке так добре знала, дивилисяна мене два чорні, закопчені отворибез шиб та з вирваними вітринами.Крізь них визирало нутро хати: пусте,як лушпина з горіха, з поморщеною,чорною стелею, порозбиваними цегламита осмаленими стінами, що повиду валися наче міхурі на попеченійшкурі.чанка.групи відділилася жінка іпідій­Зшла до мене."Пожежа!” — говорила. ”Пів години— іось, це все, що остало з мешкання”.Простянуларуку, іаж тоді побачилая на землі під вікном жмутзакопчених пружин, що химернимиспіралями поприлягали до стіни, начепнучі рослини. Обсмалене клоччятрималося ще де-не-де сталі та гойдалосяна вітрі наче сухе бадилля.’Мама вийшла до склепу” — продовжувалажінка. Говорила з наголосом,модуляцією, з продуманими перервами,наче підготовану мову. Розкошуваласямоїм збентеженням, абоне спішилась доповідати кінця.”Не знати від чого, мабуть від сірниківзаймалися занавіски і миттюстанули в огні, перекидаючи полум’яна вітрини вікон та решту мешкання.Тому годі було що врятувати. Входовідвері зміцнені залізом, а поки їх розбили— було вже запізно. Чоловік,мандрівний сейлсмен, іхто зна, чи закілька днів досягне його вістка пропожежу. Жінка, виглядає зійшла з ума.Забрали її до шпиталю”. Павза."А — а хлопчик?" — ледви видісталосяз мого горла. Хотіла б заглушити,завернути питання назад, та вжезапізно. Жінка має талант драматизування.У відповідь довга — довга мов­’Згорів” — паде нарешті.Мені здавалося, що лечу в безодню.Хватилася за придорожнє деревота розсунула на шиї шаль, що давивмій віддих. Чорні вітрини вікон гляділина мене, наче труп’яча чашка, пустимиочодолами, ія примкнула з жахуочі...”Не цілих трийцять мінут і...” — тая вже не чула решти. Стиснувши рукудитини, бігла перед себе немов тікаючивід вогню, що ймався моєї одежі.Сторінка Нашої ДітвориНовинни з Жіночого СвітуНа Суспільні ТемиЧИ ГРОМАДЯНСЬКА ПРАЦЯ ЗА ПОХВАЛУ?Public Opinion Stirs T ru thO n Ukrainian ProblemДо тих що не з НамиДарована Кров Ратуе Життя’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985 17


ІВАН ГО ЛО ВІНСЬКИЙЧИ ЦІНИТЬ ГРОМАДА ПРАЦЮ СУА?Доповідь виголошена з нагоди відзначення 25-літ т я О круги Нью Д ж е р з і, 17-го березня 1985 р.Про працю й успіхи будь-якої організації можнаговорити у двох площинах. Говорячи про осяги мичасто маємо на увазі число влаштованих засідань чисходин, суму зібраних грошей, про успішно справленуодну чи другу імпрезу.Одначе про осяги можна говорити також в іншійплощині. Можна говорити про осяги не менш важливі,хоча ми їх часто не завважуємо. Це ті усміхненілиця стипендистів у Бразілії, це зріст почуття спільнотихоча розділеної кордонами, це вдоволення йвдячність ’’бабусь”, що про них не забувають, це тагордість, якою наповнюються наші серця коли мибачимо як чужинці подивляють Український Музей.Сьогодні Союз Українок Америки представляєсобою поважну громадську силу зорганізовану в119-тьох відділах. Від початку свого заснування вНью-Йорку 1925 року СУА провадив широко закроєнухаритативну, виховну, культурно-освітню і суспільно-громадськудіяльність.В 1930-их роках, це була допомога жертвам повенів Галичині, допомога +им, що потерпіли від пацифікації,а також допомога утікачам з КарпатськоїУкраїни.Після закінчення Другої світової війни, це булаоборона біженців і допомога новоприбулим доСША. Завдяки цій допомозі багато з нас знайшлисвоє пристановище тут. При цій нагоді можна згадатимеморандум, який вислав Союз Українок Америки22-го вересня 1945 року американським державнимчинникам.Сучасна діяльність Союзу Українок Америкисконцентрована в численних ділянках, як приміромвиховній, культурно-освітній, зв’язків, преси, музею,та суспільної опіки. Загалом ці широко закроєні акціїце допомога студіюючій молоді в Південній Америці,допомога українцям в Польщі, а також підтримкаУкраїнського Музею.Особливо цінним вкладом у розбудову нашихкультурних надбань в СШ А було закуплення дому в1974 році для приміщення Українського Музею.Виставка в будинку сенату США в 1983 році підназвою: ’’Втрачені архітектурні пам’ятки Києва”,осягнула великі усвідомлюючі успіхи й вказала чужинцямна той етноцид, який практикує Москва наземлях України. Тут можна сказати, що совєтськавлада від початку свого існування намагалася нищитиукраїнські архітектурні пам’ятки, особливо барокковуспадщину Києва, яку Москва уважала за втіленняукраїнських національних почувань.Доказом ненависти до української архітектуриможе послужити стаття друкована в ’’ЧервономуШляху” в 1934 році, де дослівно сказано: "Викорінитиворожі впливи на українську архітектуру, викритинаціоналістичних недобитків петрлюрівців, що намагаютьсяспантеличити молоду радянську архітектуру.”Союз Українок Америки завжди працював надпроблемами виховання молодого покоління в сучаснихскомплікованих обставинах. З тим наміром відбуторяд семінарів, панелів і доповідей. Тут слід згадатиособливо успішну конференцію на тему: ’’Українськажінка у двох світах”, яка мала місце на оселіУкраїнського Народного Союзу в 1982 році.Довголітня муравлина праця і відданість ідеямЛесі Українки, Олени Пчілки і Наталії Кобринської,висунула Союз Українок Америки на провідне місцев нашому суспільно-громадському, виховному йкультурно-освітньому житті.На протязі століть мислителі й знавці людськоївдачі звертали нам увагу, що позитивні взаємини поміжлюдьми основані на вмінні гармонійно розв’язуватирізнорідні проблеми. Так само теоретики йтворці глибинної психології, наприміром Ф ройд іЮнґ, твердили, що на нашу долю й поведінку маютьвплив протилежні підсвідомі інстинкти-нахили, одинбудуючий, який має нахил до гармонійности, краси йдобра, а другий руйнуючий. Без перебільшення можнависловити погляд, що частіше жінки ніж чоловіки,своєю вдачею виявляють позитивні, будуючі й гармонізуючіприкмети. Тяжко словами описати всі зусиллятруд та бажання зберегти серед наших дітей імолоді в діяспорі любов до нашої культури й мови,нашу ідентичність, наш духовий зв’язок з далекою,але близькою нашому серцю Україною.Нелегкі, але основні це завдання, які викликаютьжурбу за наше майбутнє. У такі хвилини приходятьна думку слова Лесі Українки:Чого то часами, як сяду за діло,Або як вже працю кінчаю я сміло,Не раз се на мене мов хмара якаСпадає сумная задума тяжка .Та ’’сумная тяжка задума” не є віддзеркалена у статистичнихданих, у виказі влаштованих сходин чиакадемій, або в сумі зібраних грошей. Вона міститьсяв журбі за долю майбутнього, в журбі за нашузміну, як це може зрозуміти тільки материнське серце.Цю любов за наше майбутнє чудово передавсловами свого вірша Василь Симоненко:18 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985


”Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі,В морозні ранки і вечірний час,І в свята гомінкі і в дні робочіМи думаємо, правнуки, про вас.Ми думаємо про вас — і тому наші рукиНе в’януть біля плуга і станка,Тому в серцях у нас не витончена мука,А радість голосиста і дзвінка.Відзначуючи ювілей 25-ліття, звернім увагу на тіважливі завдання, які стоять перед нашою громадою,перед нами усіма. Це насамперед жорстокадійсність на Україні та наші непорозуміння в країнахнового поселення.Сьогодні на Україні відбувається не тільки політичнепоневолення та експлуатація її природніх багатств.Ціль сьогоднішньої політики Москви є перевихованняукраїнців на "радянських" людей та повнезнищення наших культурних надбань, а також намаганняцілковито викорінити будь-яку національнусвідомість. Безперервне переслідування діячів українськоїкультури є загально відомим явищем. Нацьому місці можна згадати трагічну долю Алли Горськоїй Опанаса Заливахи та багатьох інших. Беручидо уваги стан української культури на рідних земляхми можемо й повинні творити в діяспорі культурніцінності, базуючи їх на нашій тисячолітній українськійтрадиції, яка є протилежною духовості офіційнопанівного на Україні діялектичного матеріялізмута розгнузданого комерційного матеріялізму на Заході.Чи не найважливішим чинником, без якого тяжкой подумати про розвиток української культури, єукраїнська мова, видимий засіб нашого національногосамозбереження. Особливо в діяспорі мовастає зберігачем культурних надбань народу й віддзеркаленнямйого духовости.Зближається для нас усіх урочиста хвилина1000-ліття хрищення України. Від наших зусиль і поставицілої нашої громади буде залежати успіх цьоговеличного ювілею у святкування котрого напевновключиться Союз Українок Америки. Гідне, соборней об’єднане відзначення 1000-ліття хрищення Українибуде протестом проти Москви, підтвердженнямживучости нашої нації, та блискучим відзначеннямнашої культури в діяспорі. До згаданого ювілею залишилосяще тільки три роки. Знаючи гармонійну,дружню працю Союзу Українок Америки та вмінняполагоджувати різні проблеми, треба сподіватисящо Ви доложите усіх зусиль, щоб у нашій громадідійшло до злагіднення теперішніх непорозумінь.Перед нами усіми іще багато праці в майбутньому.У цей ювілейний час пригадаймо собі словапатронки Союзу Українок, Лесі Українки:Вставай, хто живий, в кого думка повстала!Година для праці настала!Не бійся досвітньої млиДосвітній огонь запали,Коли ще зоря не заграла.КО М ІСІЇПОВІДОМЛЕННЯНАРОДНЬОГОМИСТЕЦТВАКомісія Народнього Мистецтва Світової Ф едераціїУкраїнських Жіночих Організацій, керуючисязавданнями свого пляну праці, влаштовує з’їзд, наякий запрошує референток народнього мистецтваскладових організацій С Ф УЖ О , знавців музейництва,колекціонерів та любителів народнього мистецтва.З ’ЇЗ Д В ІД Б У Д Е Т Ь С Я в С У Б О Т У й Н Е Д ІЛ Ю 29-30 червня 1985 р.М Е Т О Ю З ’ЇЗ Д У буде насвітлення й обговоренняпитань пов’язаних з дослідженням, збереженням ірозвитком народньої творчости. Цим питанням, яквідомо, присвячується мало уваги та матеріяльнихзасобів на еміґрації і в Україні.В П Р О Г Р А М І З ’ЇЗ Д У заплянований ряд доповідей,що дадуть нам перегляд музеїв і приватнихзбірок у вільному світі. Будуть обговорені підручникита джерела для вивчення народнього мистецтва.Нам потрібно задуматися над тим, як зацікавитимолодих людей цією ділянкою мистецтва.З А В Д А Н Н Я М Комісії Народнього Мистецтва є:познайомити суспільство зі станом згаданої ділянкита працювати для збереження і розвитку цієї ділянкинашої культури.Будемо вдячні, якщо приїдете, або вишлетепредставника(цю) та розкажете про Ваш Музей чизбірку.Кошти прожитку: 36.00 дол. за нічліг з прохарчуванням(спільна вечеря, сніданок, полуденок).Подбаємо про цікаву виставку, яка внесе багатонового у нашу дійсність.Участь зголошувати на адресуН. Даниленко121 Harvard Ave.Somerdale, N. J. 08083(609) 783-5105Перебування на Союзівці замовляти особисто.UNA EstateFoordmore Rd.Kerhonkson, N. Y. 12446(914) 626-5641’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985 19


УПОРЯДКУВАЛА ХРИСТИНА ГОДІВ-ЮЗИЧУКРАЇНАЗ України наспіла сумна вістка, що в Умані 15-гоквітня 1985 р. померла сл.п. Надія Суровцова письменницяі мистецтвознавець. Її творчість була широковідома ще в 1920-их роках. Заарештована разом зчоловіком в 1927 році та вивезена на Сибір, звідкивернулась до рідного Уманя після ЗО років. Обдарованагумором, ерудицією, і незламаною вірою в визволенняУкраїни. Покійну завжди переслідував уряд,забирали нові опрацьовані твори, рукописи з літературногоархіву, одначе вона ніколи не зневірилась, адалі працювала для свого народу.ПОЛЬЩАІз звідомлення поміщеного в "Нашім Слові” ч. 6довідуємось, що в січні 1985 року, у Варшаві відбуласязустріч українських студентів зорганізованих вРаді Культури Студентів.Рада Культури Студентів української національностидіє як ланка Польської Студентської Організації.Досі діють три зареєстровані клітини: в Ґданську,Ольштині та Варшаві. Організовуються ще клітинив Любліні та Щеціні.Запляновано студентське видавництво, фестиваль,студентські мандрівки та наукові табори. Студентиредагують свій журнал ’’Зустріч” та дописуютьдо польського журналу ’’Контрапункт”, дезаймають окреме місце для обговорення проблемнаціональних меншин.СШАЩоденник ’’Нью-Йорк Пост” від 8-го березня ц.р. помістив знімку молоденької українки ХристиниБарни з Нью-Йорку. Вона вчиться та удосконалюєтьсяу їзді на конях — ’’жокействі”. Останнімчасом, дістала кілька нагород. Христина мріє дійти утім роді мистецтва до Світової Олімпіяди й чемпіонату.В статті наведено паралелю між нею і героїнеюфільму ’’Сільвестер”, яка також втратила уранньому віці батьків так, як X. Барни. Але, не впаладухом, а стала чемпіонкою в кількох перегонах.На знімці в ’’Нью-Йорк Пост”, бачимо X. Барну зїї улюбленим конем ’’Данте”.Люїза Монако з Омаги, Небраска була вибрана’’мамою” цього року. Вона має десятеро дітей та 14внуків. Всі діти були присутні під час церемоніялів ав нагороду, вона одержала діяментовий перстень.Арнен Віолет, вибрана на головного прокурора вРовд-Айлен, це перша жінка на такім визначнім постів США. Цікаво додати, що вона колишня сестра чину’’Сестри Служебниці".’’Вишивання 85” — це змагання відбулось 28-гоберезня ц. р. в будинку мистецтва в Рочестері,М ічіґан влаш товане В иш ивкарською ГільдієюАмерики. Були заступлені такі категорії як вишиванняна канві, рахування ниток, на шовку та наметалі. Було поділено на оригінальність, пристосуванняі т. д. Жюрі складалось з визначних, авторитетнихмисткинь США: Фей Андрус, Джейн Ламонт іБетсі Робб.Н. Сташ инська-Воробкевич з Воррен, Міч.виставляла 4 експонати у вишивці, з категорії вишиванняз рахуванням ниток. Всі чотири експонатибули нагороджені синьою стрічкою — це першанагорода! її експонати це серветки у різних формах ірозмірах. Вони всі вишиті українськими мотивами змодерним пристосуванням.20 НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985


УКРАЇНСЬКИЙ МУЗЕЙ203 SECOND AVENUENEW YORK, NEW YORK 10003ВІДКРИТИЙ П’ЯТЬ ДНІВ НА ТИЖДЕНЬ/КРІМ ПОНЕДІЛКА І ВІВТІРКА/ВІД ГОД 1 — 5 ПО ПОЛ.ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО МУЗЕЮ...116-ий Відділ Союзу Українок Америки в Ірі,Пенн. це один з малих відділів цієї організації, бонараховує тільки 22 членки. В місті, розташованомудалеко від українських центрів, на половині дорогиміж Клівлендом і Бофало, нема ані українськоїцеркви, ані Народнього Дому, ані будь-якої іншоїорганізації, що гуртувала б закинутих туди кількадесятьукраїнських родин.Може саме свідомість того, що вони здані навласні сили, що ніхто інший не проробить там’’української роботи” була додатковим поштовхомукраїнським, переважно молодим жінкам зорганізуватисяу відділі СУА та розгорнути дуже жваву діяльність,в якій майже кожна членка мусіла стати активною.Вони зорганізували суботню школу українозавства,де учителями є самі матері. Вони вже кількаразів влаштовували в місцевому музеї і публічнійбібліотеці виставки українського народнього мистецтва.Вони нав’язали добрі контакти з американськимичинниками, включно з управою міста, дирекцієюмузею, університетом. Подругами життяпевного числа українських жінок є чоловіки неукраїнськогопоходження, які однак втягнулися вукраїнське життя і допомагають нашим жінкам в їхдіяльности.Не диво, що цей відділ, хоч який далекий і якиймалий, рішив додати свою цегелку до розбудовиУкраїнського Музею в Нью-Йорку. 20-го жовтня 1984р. тут влаштовано вечерю на користь Музею, в якійвзяло участь понад сто осіб, переважно американськихпрофесіоналів. Програмою вечора провадилад-р Рената Волинець, професор антропології в місцевомууніверситеті (відзначена на конвенції СУА якодна з тих молодих українок, що здобули науковіосяги та позицію в американському світі). Під часвечері виступав танцювальний ансамбль з Клівленду"Каштан” під керівництвом Маркіяна Комічака йДавида Возняка. Теж висвітлено прозірки з діяльностиУкраїнського Музею з англійськими поясненнями,опісля голова Управи УМ д-р Б. Цимбалістий виголосив доповідь про значення етнічноговиховання і зберігання етнічних культур в США. Підчас вечері розпродувано каталоги Музею. Перед тимпоодинокі членки збирали пожертви між громадянами,які не могли прибути. Навіть майор міста давсвій внесок. Імпреза була дуже добре підготована йзалишила добрі враження. Зібрано разом 1000.00дол.Імпреза не лише принесла певний дохід дляМузею, але спричинилася до поширення інформаціїпро діяльність Музею. На прикладі роботи цьоговідділу можна переконатися що можна зробити,коли знайдеться група ідейних та відданих одиницьякі всі дружньо співпрацюють. Ніхто не ухиляєтьсявід обов’язку, але добровільно бере на себе певнізобов’язання як щось, що є самозрозуміле, і неочікуючи ані похвал, ані подяк за це. Головою 116-го відділу СУА є п. Лариса Шпон.Так видно, українські жінки, де б вони не були,стають промоторами життя та діяльности нашихгромад.Р. О.ПОДЯКИ• Управа Українського Музею складає подяку67-ому Відділові СУА з Філядельфії за їхню і н і ц і а т и ­в у та допомогу у висиланні великодніх привітів нашимприятелям.• Хочемо висловити нашу вдячність всім Округамта відділам СУА котрі присвятили час та труд,щоб допомогти Українському Музею в переведеннізбірки на Будівельний Ф онд Музею. Управа УкраїнськогоМузею.ПОЖЕРТВИ НА УКРАЇНСЬКИЙ МУЗЕЙ• 5 шерів Українського Народнього Дому — ЙосифГірняк (Цим самим Йосиф Гірняк і Олімпія Добровольськастали меценатами Українського Музею).• 4 шерів Українського Народнього Дому — інж.Роман Волчук (вже є меценатом Українського Музею)НАШЕ ЖИТТЯ", ТРАВЕНЬ 1985 21


ІРИНА ЧАЙКІВСЬКАЛИСТУВАННЯ З РЕДАКЦІЄЮ"НАШОГО ЖИТТЯ”Крізь відстаніі здичавілі пущі,крізь непробудні кам’яні пласти,крізь болота й пустелі загребущіідуть машини, коні й поїзди.Лопата йде у загадки первісні.Ракета зорі дальні перейма...З душ і у душу —найкоротша відстань.Чому ж так часто т ранспорту нема!Ліна КостенкоВиміна думок це важливий чинник в діянні людини,в організації, у формуванні громадської думкий в науковій студії.При помочі телефону, радія, телебачення, сателіту— віддаль між людьми є зменшена. В теперішнійчас, технічні здобутки улегшують комунікацію таскорочують час для одержання відповіді. По серединіцього процесу стоїть людина. Вчені, які студіюютьдушу людини, твердять, що людина передаєсвою думку не тільки словами, але підсвідомо виявляєсвоє вдоволення чи обурення тоном голосу, рухами,поглядом і виразом очей.Листування це також важливий спосіб комунікації.Листи, що їх розслідують у різних галузях науки,політичної думки чи особистого життя, вказують нахід думок, кристалізацію проблеми, піддержку ідеї,пляну праці. Публіковане листування стає неоціненнимджерелом пізнання людини й певного періоду вісторії.* * *Кожний читач ’’Нашого Життя” бачить, що у видаванніжурналу наступила зміна. З 1-го січня1985 р. прийшов новий редактор. Сказавши правду,членки СУА й читачі не спішаться взяти перо в руки,щоб поділитися своїми думками. Природня реакціяна прочитане в читача це знайдення помилки: у дописі,у списках пожертв, у прізвищах. Але кориснобуло б почути думки й бажання читачів. Такі висловипомогли б не тільки при плянуванні поодинокихчисел, але й у підшукуванні відповідних людей доредакційної колеґії, які можуть дописувати на теми,які цікавлять читачів. Це була б співпраця з журналом.Цікаво переглянути про що листувалися читачі вминулому з редакцією ’’Нашого Ж иття”.Звертається авторка листа з таким питанням:”чи вистане відділові делегувати на місцеву імпрезучленку; чи деякі імпрези, що мають спеціяльний характер,вимагають більшої участи гостей з уваги наїх національний характер, або попросту, щоби піддержатиімпрезу?”У листі автори (чоловік і жінка) піддержують починиСУА і вказують на користь у майбутньому такоїакції, в тому випадку стипендійної акції СУА.Інша думка: про англомовне видання історії України,яке зайняло б місце на полицях в американськихбібліотеках.Дописуючи про імпрезу свого відділу, авторка зіздивуванням стверджує, що не було в журналі жодноїреакції, а це був відділ в якому членками, булижінки із східніх земель України, і мали інші пляни йвимоги.Є теж запити відносно частин національногострою. Думки про "вишивану” порцеляну; в справіназовництва, головно в обрядових звичаях.Постійні запити в городничих справах; "Розмоваз мамою” — також постійні запити на виховні теми,гостини для підлітків, та досконалення українськоїмови.Для дальшого прикладу можна тут навести статтю,як реакцію на прочитану в журналі ’’Сучасність”,а авторка, як членка СУА і передплатниця ’’НашогоЖ иття” хоче обговорювати проблему в нашім журналі.У листі, що радше виглядає як фахова стаття, вчислі з 1980 р. авторка вияснює вплив ансамблів зУкраїни на наші танцювальні гуртки, вказує на небезпекуй дає поради.В одному числі в 1981 р. хвиля листів викликанареакцією на есей ’’Між нами й телефоном”, де заторкненохарчування в міському клюбі для старших віком.У жовтні 1982 р. в англомовній частині поданіуривки з листів, що свідчать про велике зацікавленняплянованою конференцією молодих українок. Іце вже дало поштовх до цікавої нової теми "українкав двох світах”.З тих кількох прикладів можна зробити висновок:писати є про що; подавати суґестії що саме цікавитьчитача; ’’розмова” у формі листування, практикуєтьсяв великій кількості журналів.ПРОСИМ О ПРИСИЛАТИ ЛИСТИ!22 НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985


ЗОВНІШНІ З В ’ЯЗКИМАРТА БОГАЧЕВСЬКА-ХОМЯККИТИЦЯ ВРАЖЕНЬЩоб зайти на місячне засідання НаціональноїРади Ж інок в США, яке відбулось 21-го березня 1985р. в будинку напроти ОН, треба було пройти повзгрупу демонстрантів. Здалека їхні зелені транспарантинавели здогад, що може це ірляндці демонструютьпроти Англії.Дещо ближче можна було пізнати турбанидемонстрантів, та відсутність жінок — ясно, неірляндці, а мабуть, іранці. Чоловік в турбані виголошувавпромову, але прохожі американці не розумілиїї. Кінна поліція пояснила — афґанці протестуютьпроти афганського уряду.Транспаранти, кілька по-англійськи, закликалидо підтримки мугаджім.Чоловік в турбані говорив довго. Я зайшла за рігкупити ’’канапку” і, повертаючись, зрозуміла кількафраз, тим разом виголошених з сильним акцентом,але по-англійськи. Прохожі не дуже слухали. Бідніафганці демонстрували для заспокоєння власногосумління — ОН, Нью-Йорк, Америка — не реагувалина патріотизм учасників демонстрації.Може історія боляче повторюється? Не першаце й не остання з демонстрацій з мінімальним зворушеннямпублічної опінії.Кличі демонстрантів проникали до кімнати, дена засіданні Американської Ради Ж інок розповідалапро свою працю голова Інтернаціональної РадиЖ інок, — Дейм Міріям Дел. ІРЖ сьогодні охоплюєЖіночі Ради 75-ти країн. Поодинокі національні радискладаються з різних організацій, так, що членствоІРЖ рахується мільйонами. ІРЖ тісно співпрацює зОН, була однією з 13-ти недержавних організаційприсутніх на створенні цієї організації у Сан Ф ранціско,і працює у всіх проектах економічного розвиткупо цілому світі. Ну, цілому, не цілому, бо країнисходу Европи й Китаю не є тепер членами ІРЖ. Уміжвоєнному періоді вони були членами, а під часреволюції Росія, як і Україна, кілька років мали членствоу Раді.У 1920-их і 1930-их роках українки пробувалипривернути увагу Ради на критичне становищеукраїнців в Польщі та Радянському Союзі. Кількаімпрез проектованих поляками для Ради не відбулисьу Варшаві на знак протесту проти польськогоутиску меншин.Дейм Міріям, маленька, енергійна, у практичнійдакроновій чорній плетінці, яка переростає диктатимоди, жваво переповідає про свої подорожі минулогороку, всі пов’язані з її функціями в ІРЖ. Вонаоб’їхала світ вздовж і впоперек. У пізнішій неформальнійзустрічі, тим разом в одному з найстаршихексклюзивно-чоловічих клюбів Нью-Йорку, зачаєм і канапками, під поглядом заперучених батьківнароду у тяжких горіхових рамцях, забавно розповідає,як вона їла гусениці в Індонезії й плилаканойкою крізь стада бафало в Індії.У своєму звіті вона ділова та серйозна. Починаєз засідання Европейського Центру ІРЖ у Гельсінкахмунулого року. Тема це вклад жінок в економічний,суспільний та культурний розвиток Европи. ДеймДел, нагадує собою стереотип східньоевропейськоїжінки середнього віку, яка цікавиться особливомаслосоюзами, радіє, що на це засідання прибулиж ін к и о б с е р в а то р ки зі с х ід н ь о го б л ь о ку, з”Росією”включно.ІРЖ має в Об’єднаних Націях деякі контакти,співпрацює з країнами східнього бльоку, але це нета активна співпраця, яка характерезувала працюІРЖ у міжвоєнний період. Европейські Ради Жінок,особливо турбуються тепер долею тимчасових робітниківта впливом нової технології на працю жінок.Ф інська Рада Ж інок проводить інтенсивнукампанію, щоб включити більше жінок у політичнупрацю на льокальному рівні.Норвезька Рада з допомогою державної дотаціїінтенсивно обстоює абсолютну а не лиш паперовурівноправність жінок.Дейм Міріям підкреслює, що хоч ІРЖ це найстаршаз міжнародніх жіночих організацій і частовважається однією з найбільш консервативних, вонамусить іти з часом, охоплювати жінок усіх поглядіві не пасти задніх. Національна Рада Швеції, якій недо вподоби були деякі прояви сучасного фемінізму,мусіла припинити свою працю через брак молодіжногодопливу. Дейм Міріям, якій до старости щедобрих 20 літ, остерігає перед передчасним ”звапненням”,і старші членки, яких ні вік, ні артрити нетримають дома — потакують цій пересторозі.Дейм Міріям їздить по світі дивитись, як на ділівиглядають різні проекти економічного та культурногорозвитку, які ІРЖ проектує, сопнзорує тапомагає перевести. Вона зустрічається з тисячамижінок і захоплено говорить про працю жінок Азії,Африки, Індії, Індонезії, Зеляндії і маленькоїЗахідньоїСомалії, яка є найновішим аплікантом начленство до ІРЖ.Крізь вікна я чую — слабо — кличі афганців.Розповіді Дейм Міріям нагадують мені розповідіанглійок про Східню Европу на переломі минулогостоліття. Праця, яку описує Дейм Міріям, це поши-НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985 23


рена діяльність Союзу Українок на матірних землях.Дейм Міріям зупиняється над тим, що в намаганніпіднести свій економічний рівень, країни частоекспортують зразки народніх робіт, які часто виробляютьжінки. Зі зростом ринку зростає попит, іжінки намагаються при незміненій технології продукуватибільшу кількість. Терпить зір і здоров’я, боуряд не часто сприяють вигоді господині. Озброєння,наприклад, важливіше за очі вишивкарки.Національні Ради намагаються займатись потребамисвоїх країн та округ, і ІРЖ це надзвичайно різноманітнаорганізація. До речі, це одна з офійійнихорганізацій, що спонзорує з їзд у Кенії на закінченняДекади Жінки. Закінчення Декади не означає осягненнявсіх цілей. До абсолютної рівноправности ж і­нок ще довгий шлях, навіть в країнах, де признанажіноча рівність. Зрештою, жіночі товариства, якнаочно ілюструє Дейм Міріям Дел, займаються нежіночими проблемами, а справами цілого суспільства.Дейм Міріям уважно прислухується до рештинарад, які зреферовані у моєму англійському листі.За чаєм є нагода погуторити. Дейм Міріям неісторик, але історичні паралелі її цікавлять.Щ о ч и т а т и ?Oksana Dray-Khmara. LETTERS FROMTHE GULAG. THE LIFE, LETTERS ANDPOETRY OF MICHAEL D R A Y -KHMARA. New York: Robert Speller,1983. 164 pp. $ 15.00.Цією збіркою родина Драй-Хмари —його дружина та дочка — гідно виконуютьсвій обов’язок супроти поета.Після книжки A Ukrainian P o e t in theS o v ie t U n io n (Нью-Йорк: Свобода,1959), — це є друге англомовне виданняйого дочки про поета. Самі "Листиз ҐУЛАҐ-у" становлять одну третинуцілої книжки. Поет писав їх між 1936 і1938 роками, з численних міст Азії, кудибув засланий на важку роботу. Деякілисти вже були друковані в українськіймові 1948 р. У книжці є 50 листів.Вони промовисті у своїй стриманості,сильні у проявах стійкого характерупоета, ніжні в турботах про рідню іболючі в лаконічних описах долізасланця. Крім листів, у книжці є розповідьйого дружини про часи від дняарешту поета до часу його смерти. Цісторінки доповнюють факти згадуванів листах: вони дають потрібне тло,відчуття атмосфери та дійсности, вякій опинилась заслана родина. Нацих сторінках знаходимо виясненняпро невдячну поведінку одного визначногопоета, що навіть присвоїв собігонорар за працю Драй-Хмари, турбуванняпро долю недрукованих рукописів(напр. поезій до збірки "Соняшнімарші”, що скурив татарин, який переховуваврукопис). Обидві частинидоповнюють одна одну, роблять начитача сильне вражіння. Дальші частини— це біографія автора, та статтядочки про Драй-Хмару як поета. Більшістьіз цього вже була друкована.Англійський переклад і сам текст єплинний. Можна мати завваги до загальноїредакції книжки, зокрема доподавання українських прізвищ таназв у російській версії. Ціле виданняестетичнеі вартісне (включно з ілюстраціями);може бути цікавим дляангломовного читача.Діма: ОСІННЄ МЕРЕЖИВО. ПоезіїНью-Йорк, 1984. 52 ст.Ця невеличка збірочка, з 32-мавіршами, відповідає своїй назві підрізними поглядами. Один з них — цеувага на імпресивність моментів, тла,обставин та подій. ’’Мереживо" — немовдумки на ці різні вражіння, із доданимивисновками спостережень.Мабуть прикметник ’’осіннє” такожвідбиває не тільки дещо стриманийтон, але й життєвий підхід до роздумуваньта науки життя. Є тут вірші прощастя, смерть, жіночу долю під часвійни. Підхід авторки, чи точка зорукоментатора, є стримана, але з теплом,з досвідом життя.Деякі підсумки життєвих правдпідмічені дуже ефективно (напр.’’Щастя”). Та часто подібні думки висловленіуспішно — але останні стрічкивикладають читачам закінчення,яке вони самі повинні собі зробити.Занадто виразно поставлена крапканад "і” послаблює ефект цілости.Дімині вірші не є однакові. Середних є дуже успішні, як ’’Над озером”,"Церква”, ”А дерева стоять заінені” чи’’Казка про осоння”. У них і думкаоригінально й успішно висловлена. Вавторки є дуже чутливе вухо й легкістьу словотворенні. Тому відбиваєтьсяблизькість чи наслідуванняТичини. Та в інших віршах відчуваєтьсяневикінченість чи байдужість, немовавторка не вірила, чи хтось їх будечитати. А ми їх читаємо, і хочемо,щоб авторка про це знала. Читаючицю чи інші збірки Діми бачимо безсумнівнийталант авторки. Та він не унапрямлений,не всюди виявлений, а часамирозводнений. Крім віршів для дітей,не завжди можна відразу розпізнатиавторство Діми. Це вже 11-тазбірка її від 1947 р. Серед них є п’ятьзбірок віршів, три книжки для дітей таодна п’єса. Це вже вистачальний періодчасу на виточення і витонченнясвого мистецького обличчя з повнимвикористанням свого потенціялу. І цехотілося б побачити у її наступнійзбірці.Лариса Онишкевич24 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985


вісті з ЦентраліВІДБУЛАСЯ КОНФЕРЕНЦІЯГОЛІВ ОКРУЖНИХ УПРАВ СУАУ суботу й неділю 11-го і 12-го травня ц.р. відбулася в Нью-Йорку, в домівці СоюзуУкраїнок Америки, Конференція голів окружних управ, в якій взяли участь: голова ІваннаРожанковська, члени Екзекутиви й голови окружних управ.Конференцію відкрила голова СУА молитвою. Прийнято порядок нарад, вибраноКомісію ухвал. Конференцію подумано як семінар з короткими доповідями, щоб залишитичас на дискусію. Таким чином голови окружних управ мали б змогу висловити своїдумки, побажання, про дискутувати пророблену працю. Про статут і парляментарну процедуруговорила голова, І. Рожанковська. Присутні голови по черзі читали точки статуту,які відносяться до окружних управ, та обговорювали їх. Марта Данилюк, заступницяголови для організаційних справ перевела "Запитник голів окружних управ і дискусіянад ним”. Голови окружних управ виповнили цей запитник. Переглянувши його вислід,присутні дістали образ праці кожної округи, які у неї почини і які недоробки.Після полуденку були короткі доповіді: ’’Фінансова господарка відділів і округ” —Іванна Ратич, фінансова секретарка; журнал — ’’Наше Ж иття” Ольга Лісківська, редактор;’’Український Музей” — Любов Волинець, музейно-мистецька референтка. Опісляучасниці Конференції відвідали Український Музей. Після відвідин Музею відбуласяспільна вечеря, яку підготовили союзянки Нью-Йорку.Конференція продовжувалася в неділю. Союзянки привітали голову, Іванну Рожанковськуз Днем Матері китицю червоних гвоздиків і кожна голова окружної управи теждістала по одній квітці.У своєму короткому слові голова підтвердила потребу працювати згідно зі статутом.Марта Данилюк говорила про ’’Засоби праці організаційної ділянки”, а Марія Томоруґ,заступниця голови про ’’Завдання референтур і працю при помочі комісій”.Після полуденку схвалено резолюції. О год. 5-ій по полудні голова СУА закрила молитвоюцю успішну Конференцію.Ухвали1. Відзначити в Округах 60-ліття Союзу Українок Америки й з тієї нагоди шукати всіхможливих способів поширити членство організації.2. Вшанувати світлу пам’ять почесної голови СУА Олени Лотоцької в 10-ту річницю їїсмерти, що припадає в грудні 1985 р.3. З нагоди близького ювілею 10-ліття Українського Музею закликати відділи СУАвлаштовувати імпрези, прибуток з яких призначити на фонд придбання будинку для УкраїнськогоМузею і приєднувати нових членів УМ, його добродіїв та меценатів.4. Влаштувати у Вашінґтоні семінар референток зовнішніх зв’язків для поглибленнязасобів праці в тому напрямі.5. Приєднувати в Округах членок-прихильниць С Ф УЖ О .Підтримано ухвали попередніх Конференцій голів окружних управ, а саме:1. Організувати семінари й конференції для голів відділів.2. Творити комісії поодиноких референтур для успішніших вислідів праці.3. ’’День Союзянки” використовувати для інформування громадянства про багатограннупрацю СУА.4. Організувати курси української мови з метою її плекання.5. Підтримувати світлички, які вже існують і, по змозі, творити нові.’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985 25


6. Організувати семінари для молодих матерів.7. Усі стипендії для молоді у Південній Америці й Европі висилати через референтурустипендій, яку очолює Анна Кравчук. Одягові й харчові пакунки висилати у порозумінніз референткою суспільної опіки Лідією Черник.8. Старатися завершити намічену висоту Ф онду ім. Олени Лотоцької і ЗапасногоФ онду для потреб ’’Нашого Ж иття”.За Комісію Ухвал:Марія КрамарчукМарія НаваринськаІрина ЛончинаОльга ТритякНадія СавчукОкружні З’їздиВІДБУЛИСЯ:Нью-Йорк: неділя, 28-го квітня 1985 р. ЕкзекутивуСУА представляла заступниця голови СУА длясправ культури Лідія Гладка. На голову Округи вибраноНадію Савчук.Огайо: неділя, 28-го квітня 1985 р. У з’їзді взялаучасть друга заступниця голови для організаційнихсправ Марта Данилюк. На голову Округи обрано ТетянуСілецьку.Рочестер, Н.Й.: неділя, 28-го квітня 1985 р. ПредставникомЕкзекутиви була заступниця голови СУА длясправ зовнішніх зв’язків Марта Богачевська-Хомяк.Марію Крамарчук переобрано головою Округи.Нью-Джерзі: субота, 4-го травня 1985 р. Перша заступницяголови СУА Марія Томоруґ була представникомЕкзекутиви на цьому З’їзді. На голову обраноОльгу Тритяк.Нова Англія: неділя, 5-го травня 1985 р. У з’їзді взялаучасть друга заступниця голови для організаційнихсправ Марта Данилюк. На голову Округи обрано ЕвстахіюМатвієнко.100 ТИСЯЧНИЙ ФОНД їм. ОЛЕНИ л о то ц ь ко їВ М ІСЯЦІ КВІТНІ 1985 Р. ВПЛИНУЛО:Округа П ів н іч н о г о Нью-Йорку ............................................................... 250.00 дол.28-ий В ід д іл СУА, Ньюарк, Н. Дж.......................................................... 100.00 дол.20-ий В ід д іл СУА, Філядельфія, Пенн..................................................... 50.00 дол.32-ий Відділ СУА, Ірвінґтон, Н. Дж.......................................................... 25.00 дол.Разом:.................................................................................425.00 дол.Досі вплинуло:........................................................... 53,208.00 дол.Разом:............................................................................ 53.633.00 дол.26 НАШЕ ЖИТТЯ", ТРАВЕНЬ 1985


OUR LIFEMonthly, published by Ukrainian National Women’» League ot AmericaVOL. XLII M A Y 1985 Editor: Marta BaczynskyThe 60 th Anniversary of the Ukrainian National Women’s League of AmericaThe last ten years of activity in the UNWLA coincideswith the Decade for Women which was proclaimedand sponsored by the United Nations. This memorablemilestone was preceded by the recurrence of women’sstruggle for equality, initiated by the National Organizationfor Women in 1966. Although the call of this movementreverberated throughout the entire world, its influencemanifested itself most strikingly in the UnitedStates.The women’s movement in the United States causedfar-reaching social and moral changes, positive as wellas negative, including the upheaval of the family unit asthe foundation of the community. The one-sided liberalviewpoints of American feminists drew strong oppositionfrom various quarters, with the main points of controversycentering on abortions and the demands oflesbians, who by the way, quickly joined the ranks ofthe National Orgnization for Women. In other countrieswomen applied the call for equality to the needs of theirlifestyles and traditions.The Decade for Women had as its goal to underscoreequality for women, to raise their level of literacyand allow access to every level of education, to achievepolitical rights for women, to realize equal opportunityfor them in the labor market, as well as to obtain salariesfor women which would be on par with those receivedby men. The Decade also sought to introduce technicalimprovements in rural areas, particularly in the ThirdWorld countries.A result of the various international conferencesheld in conjunction with the Decade, countries are holdingtalks and debates to seek ways to eliminate all formsof discrimination against women. In keeping with theaims of the Decade, a Voluntary Fund formed under theauspices of the United Nations provides technical andfinancial aid to women from the poorest countries. Severalnational and international institutions were formedto study and revew the status of women and to findways and means to include women in the full spectrumof social structure. The theme of the Decade for Womenis equality, development and peace.At conferences sponsored by the Decade for Women,Soviet delegates representing Ukraine dispensecheap communist propaganda. Ukrainian women’s organizationsin the free world can only participate in anunofficial capacity. Providing information about the statusof women in the Ukraine and developing personalcontacts with individuals who are members of officialdelegations.Recently, Ukrainian women’s organizations in thefree world marked the 100th Anniversary of the Ukrainianwomen’s movement and honored its ideologicalfounder and pioneer Natalia Kobrynsky, as well as thosewho continued her work. The press marked the occasionwith many articles on this theme, generally centeringon the inception of the movement to 1939. But thereare no thoughts nor analysis on the women’s movementsince that time. Unfortunately, this portentous anniversaryfailed to awaken the interest of Ukrainian women,to direct them toward an exchange of ideas, and toexamine the last 45 years. It failed to provoke discussionsabout the movement in countries where Ukrainianshave settled, particularly concerning aspects oftheir religious, moral and ethnic principles, matters whichhave always governed the Ukrainian women’s movement.The influence of the new feminism on the youngergeneration of our women is all too obvious, althoughthere is no reaction to its negative manifestation withinour Ukrainian society. There is no end to the heated proand con arguments concerning the new femnism in theAmerica press, yet in ours, including our women’s magazines,there is no interest at all in this problem.Among the thousands of women of Ukrainian backgroundwho have achieved a high educational level,there are many whose specializations are closely relatedto the general concerns of women. It seems, that theyhave neither the time nor the inclonation to share theirknowledge and experience with the society from whichthey came.History points to the fact that the goal of the Ukrainianwomen’s movement was to strive for equality in thepolitical, economic and social structure. However, sincewe, Ukrainians, do not have our own country, we arethereby limited in the natural development as a freepeoples and the struggle for liberty and independencebecomes a priority in every social undertaking. TheUkrainian women’s movement also assumed this priorityin its program from its very inception, to its strong,though short-lived manifestation during the period betweenthe two World Wars in western Ukraine and’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985 27


within emigrant communities of western Europe.With the Decade for Women serving as a backgroundfor the celebration of the 60th anniversary of theUNWLA, we must admit that although we, as women,strive for equality, our priorities differ from those putforth by women of independent nations. Today we directour efforts to preserving our Ukrainian identity outsidethe boundaries of Ukraine, dispensing information aboutUkraine and defending its good name.The 50 year activity of UNWLA was thoroughly describedat the Jubilee Convention in 1975. Today it isimportant to discuss outstanding events of the lastdecade. This will be an insider’s report, rather than anobjective evaluation which can only be provided bysomeone who had no part in the planning or executionof the programs of the organization.The greatest achievement of this particular timespan was the opening of the Ukrainian Museum in NewYork City in 1976. The Museum became an importantinstitution in a city which is the cultural capital of theUnited States and in the nine years since it was openedto the public, it has done an enormous amount of work.The Museum needs new and larger quarters. Unfortunately,neither our community nor members of UNWLAfully realize the needs, meaning and potential of thisinstitution. With full support, the Ukrainian Museum canbecome a powerful and rightful representative of ourcultural heritage as well as a research center.The welfare program of our organization seems tobe the most popular among our members. The scholarshipfund, which aids students in South America andEurope, is growing steadily, thanks to the work of ourwelfare chairwomen and the cooperation of Branches.The scholarship fund is built on individual donationsand there are many people of good will who have beensupporing this fund for many years. Branches of UNWLAhave given their input into other aspects of the welfareprogram, such as providing aid to dissidents, to politicalprisoners and their families, helping with medical costsfor ailing children, and sending food and clothing to aidUkrainians in Poland and Brazil. In the last ten yearsBranches of our organization donated half a million dollarsfor the welfare program.Branch 17 in Miami, Florida was instrumental in theformation of the Eva Stashkiw Scholarship Fund, whichfrom 1982 has granted scholarship from $ 500 to $ 3,000.The Lesia and Petro Kowaliw Fund is continuing togrant prizes for literary works and scholarly monographsin the field of history.To commemorate the 100th Anniversary of theUkrainian woman’s movement, UNWLA reprinted “TheFirst Garland” and sent it or libraries in the Ukraine, toSoviet satellite countries, to libraries in Europe andAmerica.In 1982 UNWLA sponsored a conference entitled“The Ukrainian Woman in Two Worlds” aimed at theyounger generations of Ukrainian women, in order toelicit their participation in active Ukrainian communitylife. A conference with a similar goal is planned for1986.UNWLA continued its active association with Americanand international women’s organizations. Our representativestook part in the world conference in MexicoCity in 1975 during the International Women’s Year, inthe International Council of Women in Vancouver in1976, in the International Tribunal “Crime Against Women”in Brussels in 1976, in the National Women’s Conferencein Houston, Texas in 1977, in the meeting of theExecutive Committee of the International Council ofWomen in Oslo in 1978, in the World Conference —Decade for Women in Copenhagen in 1980, in the 1975,’76, ’78, and ’80 conventions of the General Federationof Women’s Clubs.The National Council of Women in the United Statesis an apolitical federation of all kinds of women’s organizations— professional, educational and welfare innature, which has as its aim the promotion of women inthe social, economic, cultural and educational structureof society. The organizations which belong to the NCW,collectively boast of about 18 million members. Theorganization formed in 1888, initiated the founding ofthe International Council of Women which has asmembers National Councils of many countires on allcontinents.Olena Lototsky formed an association with the NCWin the 30’s and our organization became a member in1952. Since that time every president of the UNWLA is amember of the NCW Board, and representatives of theUNWLA take part in the congresses of the InternationalCouncil of Women.In the last decade, several members of the Nationalboard of UNWLA became members of the executiveboard of the NCW: K. Smorodsky (1976-1978); I. Rozankowsky(1982-1984); M. Bohachevsky-Chomiak (1984-1986). Iryna Kurovytskyj is a member of the organization’sInternational Hospitality Committee which organizesprograms for the personnel of the United Nationswives of diplomats and representatives of foreign countries.In the future, we plan to expand this importantassociation with American and international women’sorganizations.The above listed projects and achievements give anoverview of the program which characterizes the workof UNW LA in the last decade. It is not important todaythat our activities be labeled as part of the women’smovement. In the last 60 years UNWLA has labored forthe good of the Ukrainian nation and our communityand that realization gives us great satisfaction. Unrelentlessly,our members have applied themselves to cultural,educational and welfare endeavors, as well as maintainingassociations with Ukrainian, American and internationalorganizations. I am positive that the UNWLAwill endure for many years to come, that its useful workwill continue to be bestowed as a priceless heritageupon the future generations.IWANNA ROZANKOWSKY28 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985


OUR LIFE — a look at the first year!“OUR LIFE”; the first official organ or journal of ourorganization, the Ukrainian National Women’s Leagueof America, has become a reality after several years ofstriving to maintain a large enough “press fund” for ajournal, which will give our members and the UkrainianAmericans an insight of what goes on in our organization’sactivities. We will try to do more than that, for ouraim is to uphold all phases of life among the UkrainianAmerican women, not only organizational work, butalso their home-life and public activities. For “Our Life"implies all of that.”This was the lead paragraph in an article entitled“Aspects of OUR LIFE” written by Annette L. Kmetz,public relations chairperson of UNWLA, as the magazinemade its debut in January 1944. This paragraph isshort, its meaning to the point and worded modestly. Itis necessary to read between the lines to understandand appreciate the monumental achievement the publicationof this maazine represented then and still doestoday.From the practical side, one can imagine the countlesshours devoted by those who nurtured an idea of anorganization publication, from persuasions to explanations,from urgings and arguments to downright drudgerythrough endless fundraising activities. The idea ofcreating this journal was never allowed to dim even inthe apprehensive economic and political climate of the30’s and the 40’s. The advocates of this grand ideaguided it one trying step at a time toward its realization.BRIEF HISTORYFor some time prior to 1944, UNWLA used the pages ofthe daily newspaper “America” to communicate organizationnews and views to members and supporters. Yetsomehow this method was not quite satisfactory, for thequestion always came up — does the organization needits own publication to represent it? In 1939 at the IVConvention, Mrs. Bojko, then press secretary raised theissue again on the Convention floor. “For our organizationa publication is not only a necessity, it is indispensible.Looking around we see that almost every organizationhas an official newspaper or magazine. Why is that?Because it is a known fact that the growth and sucess ofan organization depends largely on its ability to communicate.”Though foremost concerned with the welfareof UNWLA, Mrs. Bojko appreciated the viable farreachingpotential of such a publication. At the conclusionof her presentation she urged the Conventiondelegates, “Let us make a decision on this matter sothat it would be most beneficial for our organization, forthe Ukrainian nation and for women in particular.”The first issue of OUR LIFE magazine was an 11” x16” newspaper-format and boasted 10 information-filledpages. Scheduled to be a monthly, it was published inPhiladelphia, and the annual subscription price was $1.50, with a single copy priced at .15 cents. The magazineaccepted advertising.Its first editor was Claudia Olesnycky, who held thispost for two years. From 1946 to 1950 Olena Lototskyassumed the job. Lidia Burachynska, a journalist whobecame the editor in 1951 changed the format of themagazine to the physical size it is today. Writer UlianaLubovych came to this job in 1972 and held it for 12years. In January of 1985 Olha Liskiwsky became thefifth editor of OUR LIFE.EDITORIALSIn the first editorial Claudia Olesnycky wrote: “We parallelthe need for a publication with the task of directingour organization to deal with matters which have thepotential of uniting all Ukrainian women. These mattersare important to each and every one of us whose backgroundis Ukrainian, who is interested in Ukraine’s fateand future.” Further in the editorial she says, “OURLIFE” wants to meet the needs of all our women. Atleast once a month we want to issue a publication whichin addition to general information, will address newsconcerning women, with attention paid to the needs ofour particular lifestyle. The ability to be a homemaker,wife and mother is no longer the job of amateurs... inthe trying complicated circumstances of our presentdaily life, especially in these times of war which demandunusual skill, wit and ability as well as practical knowledge,in times like these a magazine for women becomesa teacher and a friend”.The editor also explains another goal of the newpublication. “OUR LIFE wants to unite all Ukrainianwomen through the common bond which is our love forthe Ukrainian people and our homeland. On the pagesof OUR LIFE we want to devote our attention tothe upbringing of our new generation so that theyknow the Ukrainian language and are in touch withtheir heritage, We hope to raise our youngsters tobecome exemplary American citizens, promoters ofdemocracy, free people of a free land. Yet we also wishthat these young people cherish tenderness and sympathyin their hearts for the plight of the Ukrainiannation and that they search for ways to help theirpeople.”Each month, with each new issue the editorialunderlined an anniversary of a noted individual, anevent or a holiday. In February, the editor devoted hercolumn to honoring the memory of Lesya Ukrainka andOlha Basarab. "February is a month devoted to theundying memory of two Ukrainian women before whomour entire Ukrainian nation bows its head. These mosthonored giants represent the noblest aims of the spiritНАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985 29


of women as well as purity of character which humanityhas ever produced.” Many times an editorial gave practicaladvice, as in the May 1944 issue which dealt withthe responsibilities of motherhood: “A mother must raiseher child, give substance to its spirit, formulate its trueoutlook on life and people. Even the best schools cannottake the place of such an upbringing, because to doso successfully it is necessary to find a way to a child’ssoul and a mother can do that quickly and easily.”Frequently the editor chastised an unwelcome socialpractice. In the September 1944 issue C. Olesnyckywrote: “Our young people, don’t look for many opportunitiesamong us, since up to now we didn’t give themany. The philosophy that was brought over from the oldworld holds that an individual must lose his hair beforehe’s worth something or knows how to do anything —and we view our young generation as babies who mustendlessly continue to learn from their elders. We pushthem away and hold on to those that can be dominatedor that need us like helpless infants. The young peoplethat we need, those who could do a lot for us and forUkraine leave and become successful elsewhere.”BUSINESS OF THE ORGANIZATIONThe new OUR LIFE magazine brought a treasurechest of reading material to its readers. Of course, particularattention was paid to the business of the UNWLAsince it was a publication of the organization. In itscolumn “News from Headquarters’^Visti z Centrali) theleadership could now reach out to Branches and memberson a much broader scale, with instructions, informationand news pertinent to the organization.In the February 1944 issue there is a directive to theBranches in this column: “News from Headquarters willbe printed in every issue of OUR LIFE. This is an officialcommunique from the Headquarters which MUST beread at every Branch meeting, the contents discussedand the results of these discussions forwarded toHeadquarters. One issue of the magazine must beretained by the Branch for its offical use.”There was happy news in the column in the June1944 issue: “We wish to share the joyous news with everyonethat in Olyfant, Pa, a new branch of UNWLA,Branch 10, was formed, which took the name “Daughtersof Ukraine.”In September, the powers that be at Headquarterstook a critical look at the membership and said: “Weneed more womanly pride, we need to take more careabout women’s business. Women can help our societyin all kinds of matters, but about their own, women’sbusiness, they care the least. We lack pride, especiallyin matters that touch women in particular.”In the October issue, finances were an importanttopic: “It has come to our attention that the donations tothe press fund of UNWLA have somehow dwindled. Is itpossible that we have so quickly lost interest in the longawaited and desired magazine OUR LIFE? From yourletters we see that members wish to enlarge the magazine,and that is nice, but can we jump into turbulentwaters without seeing the safety of the opposite bank?”Another column which made a regular appearancewas titled “Working for the Community” (Pry Hrom adsky;Roboti). This column is equivalent to the chronicle ofbranch activities which appears in OUR LIFE today. Inthe January issue a report from Branch 16 in Detroit,Michigan stated the following “The most important thingunder discussion, at our annual meeting, as was expected,was the new organization publication. It wasunanimously upheld by the members that such a magazineis very necessary. The Branch decided to donate$10.00 to the Press fund immediately, as well as to taxthe Branch $2.00 or more every month in the future.”All Branches of the organization from all over thecountry reported the agenda of their annual meetings inthis column, as well as their participation in communityventures, contributions to the war effort, the extent oftheir aid to war victims, and cultural events which Branchmembers sponsored or took part in.MIGHTIER THAN THE SWORD...The editor of OUR LIFE used the power of her positionto broach a political matter, mainly the moral logisticsof post-war Polish boundaries. In the June 1944issue of the magazine there is correspondence betweenConnecticut Representative to Congress, Clare BoothLuce and C. Olesnycky, concerning a speech the formermade in May honoring the anniversary of Poland’s constitution.The editor said: “from reports which appearedin newspapers it seems to me that in your speech theproblem of Ukraine and its people, which is the keynoteto any analysis of relations betwen Poland and theSoviet Union, has been omitted.”C. Olesnycky went onto say, "that insistence on Poland’s rights and freedomcannot be made cosignificant with Poland’s rights orspecial privilege to rule other people without their consent.To oppose any changes in the boundaries ofPoland as they existed prior to 1939 means to hand overto Poland several million non-Polish people, the greatestbulk of who are Ukrainian.”C. Luce expresed her thanks “for a kind and interestingletter,” and responded: “I did not in this speechmake any definite recommendation about the future ofthe Ukrainians, nor for the geographic site of the postwarPolish boundaries. My reason for avoiding such arecommendation was my belief that these questions arefar too big for any individual or any single nation to settleor try to settle.”Annette L. Kmetz, described this corespondence inthe July issue of OUR LIFE as “a fine example of howthe American people and the government leaders canbe constantly reminded of the fate of fory-five millionUkrainian people and their country. It is through suchaction that the eyes of post-war, politically ambiguous30 НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985


persons will be kept open.” She also urged that "a betteracquaintance with all local and state representativesand congressmen should be an important part of the1944/45 programas for the members of UNWLA.”OVERVIEWThere were very many articles which were printedin the first 12 issues of OUR LIFE magazine and theydealt with a rich variety of topics. These topics encompassedmany facets of everyday life of the UkrainianAmerican woman — home, family, community, the political,economic and social order of the day. Many articlesgave her an insight into her Ukrainian heritage.The magazine became important to many peoplefor various reasons. It offered practical advice for thehomemaker at a time of economic uncertainty and shortages.It offered consolation to families whose lovedones were physically involved in the war, over and overpreaching a message of optimism and victory. It urgedinvolvement in the war effort through support of andparticipation in the programs of the American Red Crossand the purchase of war bonds.OUR LIFE became the chanrtpion of Ukrainian identityon American soil. In its countless articles it upheldthe value of our proud heritage and constantly remindedthem of those left behind in our native land. It remindedmothers of their duty to raise their children as conscientiouscitizens of this country, yet proud and responsibleto their heritage. It convinced, cajoled and chastised,when necessary, but in a caring way. Readers looked tothe magazine for comfort and guidance, as if to a lovingfriend.Finally, OUR LIFE became the champion of womenand women’s rights. For the first time Ukrainian Americanwomen had a publication all their own, whichseriously looked out for their welfare, worried aboutthem, fought for them and guided them.Forty one years ago a proud and noble traditionwas started and it is still going strong.MARTA BACZYNSKYPAST PRESIDENTS OF UNWLA...some brief notesIn commemorating the 60th Anniversary of theUkrainian National Women’s League of America, wehonor the achievements of the Presidents of our organization.Their contribution to the UNWLA has promotedthe successful growth and development of the first nonpolitical,non-religious Ukrainian women’s organizationin the United States.Each president faced unique challenges in officewhich each solved in her own particular way. This uniquenessbecame an integral part of the organizationand our heritage.OLENA LOTOTSKY 1931-1934; 1943-1965A unique and dynamic personality, she guided theorganization to exciting new directions. (A full, morecomplete biography will be given in the December issueof Our Life which will commerate the 10th Anniversaryof the death of O. Lototsky).ANNETE KMETZ 1934-1935; 1939-1943First president of the UNWLA who was Americanborn.The initiator of the first UNWLA official newsletterVistnyk SUA, which first appeared on the pages of thenewspaper A m erica in 1939. She strived to gear theprograms of the organization to the combined interestsof Ukrainian-born and Ukrainian-American women.JULIA SHUSTAKEWYCH — A pril - June, 1925First president of the UNWLA, whose term in officelasted only a few months. She was nonetheless one ofthe original initiators of the formation of the organization.JULIA JAREMA — 1925-1931As the first long term president of the organization,her guidance sought to formalize programs which theorganization developed such as cultural and social welfareprograms.ANASTASIA WAGNER 1935-1939She was instrumental in obtaining the charter forthe organization. During her term in office the officialUNWLA emblem was coined.STEFANIA PUSHKAR 1965-1971The promotion of Ukrainian culture particularlyfolk-art was the primary emphasis.LIDIA BURASCHYNSKA 1971-1973Journalist and author, for 21 years the editor of OurLife magazine.НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985 31


PEOPLETHE O R G A N IZ A T IO N I BELIEVE IN!“The Ukrainian National Women’s League of America isthe finest Ukrainian woman’s organization that I knowof, and I’ve known a few. The mere fact that it hasexisted and survived through all the hard times in thepast is to its credit.” Alexandra Riznyk said this firmlyand with pride in her voice. She and I sat in her apartmentin the dining room, sipping coffee and chattingabout her thirty year involvement with her belovedorganization.“I joined the organization in the mid-fifties. I havemy mother, who was a longtime member, to thank forthat. As a matter of fact her name, Evdokia Lyktey,appeared on the original charter of UNWLA. Twent.withher to an event that the New York Regional Council washosting and I looked at all those ladies having so muchfun and enjoying such comraderie, that I was veryimpressed.” A. Riznyk explained that this organizationsuited her to a tee, being non-political and not affiliatedwith any religious group. “I felt UNWLA was an organizationpurely for women,” she added. In 1957 AlexandraRiznyk formed Branch 53 in Astoria, and remembers itas very nice, as well as how much the new membersenjoyed their activities.Although she recalls her initial membership in theUNWLA as fun, her involvement in the organizationthroughout the years meant serious contribution andcommitment on her part. In addition to serving as presidentor her Branch for many years, A. Riznyk held theresponsible and prestigious post of first vice presidentof the UNWLA for several terms, not to mention hermembership on the various committees on the NationalBoard, the Regional Council as well as positions ofleadership in her favorite project, the Ukrainian Museum.“The Museum is the pinnacle of achievement for theUNWLA. It is the best and most wonderful accomplishment,culturally speaking, ” said A. Riznyk. “The Museumis a very concrete and real thing, but our peopledon’t really appreciate it. I thought there would be agreat response from our communities once the Museumopened, but there was very little and that is disappointing.”A. Riznyk praised the Museum management fordoing a wonderful job in spite of the lack of space andinterest from the Ukrainian community. She sees theMuseum as a lasting tribute to our organization and tothe women whose efforts helped to make it a reality.Stately, charming and beautiful, Alexandra Riznykis an interesting person to talk to. She is a teacher byprofession, thereby very articulate. She chooses herwords carefully, explaining her ideas thoroughly andher face gently reflects the emotion she feels as shespeaks. A. Riznyk has been blind for some time now,but there is no bitterness, no self-pity, nor does sheelicit any from the person she addresses.A. Riznyk, smoked a long brown cigarette and spokeabout the people in the organization whom she met inthe many years of her membership. Most fondly sheremembers Olena Lototsky, who she said was a remarkablewoman, friendly and unpretentious, who neverignored anyone, but was kind and helpful. "Lidia Burachynska”,Alexandra Riznyk said, “is a lady with a capitalL. Most women I met in the organization, I found tobe very interesting, each one an individual from whom Icould always learn something, ” she concluded.Mrs. Riznyk also spoke about the programs andpractices of the UNWLA. It disturbed her, she said, thatthe organization disbands a Branch when members areno longer able to attend meetings due to their advancedage. “There should be a roster of retired Branches sothat their activities are not forgotten, ” said Mrs. Riznyk.On the topic of membership, she also said that it is veryimportant for Branches to keep in touch with memberswho are absent from meetings. "Someone from theBranch should call these people, tell them about themeeting, show them that the Branch is interested intheir membership,” she explained.Speaking about welfare and its role as a program inthe UNWLA, Mrs. Riznyk praised the efforts which theorganization expands on behalf of its various aid projectsabroad. However, she feels that many situationshere at home are being neglected, such as programs forsenior citizens, which could be developed and maintainedby each Region.Mrs. Riznyk maintains that the organization is stillnot up to par as far as public relations go. “We need tobe more aggressive, find opportunities and friends ,whowill promote our cause,” she explained. But she hadnothing but praise for OUR LIFE magazine, which shesays, is a wonderful publication. Mrs. Riznyk applaudedthe fine work former editor Uliana Lubowych has putinto the magazine, keeping its literary standards at ahigh level.With a lot of time on her hands at the present, AlexandraRiznyk uses it to build a new life. “People don’tchange because they are blind,” she states. With fortitude,determination and a meet-life-head-on attitude socharacteristic of her, she ventures to learn new ways tofunction which will make her less dependent on others.Several times a week she attends various programs atthe Lighthouse, is learning to read Braille and how towalk with a cane. She also subscries to the UkrainianTalking Book program, a recorded tape lending servicefor the blind based in Cleveland, Ohio.Mrs. Riznyk is a member of Branch 64. She maintainsa running interest in the activities of the UNWLAand last year attended the XX Convention with the helpof her daughter, who also recently became a member.‘My life has been enriched because of my interest andinvolvement in our organization,” said Alexandra Riznyk.MARTA BACZYNSKY32 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985


FROM OUR READERS..(w ith reference to R E A C H IN G O UT, Feb. 1985)“The writer points out three reasons why a womanshould belong to UNWLA. I would label the first reasonpersonal, since the writer speaks about satisfactionderived, emotional fulfillment and gratification in one’sprivate and family life. Having devoted much time tocommunity efforts and as a member of UNWLA I amglad that this point was brought out, since without personalsatisfaction and the enthusiastic desire to work inthe organization, members many times become passiveand even inactive.The second reason is also valid — our Ukrainiancommunity (hromada) does not appreciate our work.UNWLA and its members should strive to achieve power,influence and prestige which will encourage furthercommitment to the organization.The third reason was well taken — we live in Americanow and we cannot keep ourselves separated fromthe mainstream of life here.Now I would like to consider another matter — therelationship of the Ukrainian woman to the land of herbirth ar\d heritage, the sanctity of the Ukrainian home,participation in the Ukrainian community, preservationof the Ukrainian language. The Ukrainian woman isdeeply sympathetic to the fate of Ukrainians in ourhomeland and she eagerly helps them financially andspiritually. It is this deep attachment to her roots thatprovokes a desire in the Ukrainian-American woman tobecome a member of UNWLA.The previously mentioned reason may be part ofreason one, as explained in the article, but I feel itsimportance should place it in a separate category./. Czajkow skyj Clifton, N. J.CHOU PASTEANDCREAMPUFFSChou paste is a remarkable dough whichyields itself to countless presentations,the most commonly known one beingthe cream puff. Stuffed or garnished, asa dessert or an appetizer, chou paste isversatile and indispensible in any cook’srepertoire.IN G R E D IE N T S1 cup flour1 cup water8 tablespoons unsalted butter, cut intopieces1 teaspoon salt4 eggsM E T H O D1. Put water into heavy saucepan overlow heat and add the butter. Sift the flourand salt onto wax paper.2. When the butter has melted, increasethe heat and slide all of the flour off thepaper into the water. Stir the mixtureuntil thoroughly combined, then stir untilthe mixture forms a solid mass that comesaway cleanly from the sides of the pan.Reduce heat and stir constantly for threeminutes to dry the dough slightly. Removethe pan from the heat and cool slightly.3. Break one egg into a bowl and add itto the contents of the pan, beating to mixthe egg in thoroughly. Repeat with remainingeggs until all the ingredients aresmoothly blended.4. To make cream puffs, cover a butteredbaking sheet with parchment paper. Placemound of chou paste, about a tablespoonfull on the paper, spacing them 11/2" apart.5. Bake in preheated 400° oven for 20minutes, or until the cream puffs havemore than doubled in size and are lightlybrown and firm to the touch. Pierce themand return them to the oven for a fewminutes to dry them out. Cool them on arack. One pound of chou paste makesabout fifteen 3" cream puffs. Fill themwith pudding, pastry cream, chocolatecream, etc.’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985 33


ДОПИСИ ВІДДІЛІВУчасники панвлю {зліва): Лідія Крушельницька, д-р Іван Головінський,Надія Пилипииіин-Літепло, Соня Слободян,Олексій Шевченко.Panelist (І—г): Lidia Krushelnytska, Dr. Ivan Holovinskyi, NadiaPylypyshyn-Liteplo, Sonia Siobodian, Oleksii Shevchenko.СВІТЛИЧКА І НАШІ ДІТИ92-ий Відділ СУА у Менвил, Нью Джерзі зорганізувавза старанням голови Тетяни Рішко панель на тему "Світличкаі наші діти” , який відбувся 2-го грудня 1984 р. в ГолідейІнн у Сомервіл, Н.Дж.Учасники панелю виголосили такі доповіді: д-р Іван Головінський’’Інтелектуальний розвиток у шкільному віці";Соня Слободян — "Програма в садочках"; Надія Пилипишин-Літепло— "Метода Марії Монтессорі й практичне застосуванняїї в світличках” : Лідія Крушельницька — ’’Українськамова в практиці” : Олексій Шевченко — "Підготовчікляси українських шкіл”. Панелем провадила Надя Нинка.Соня Слободян і Оксана Бокала (члени 4-го ВідділуСУА в Нью-Брансвіку) приготували показ навчальних матеріялівпристосованих до праці в світличці. Також були виставленізнімки дітей під час зайнять і забав у світличці.Надія Пилипишин-Літепло й Христина Соневицька зЙонкерсу, приготували дитячі забавки, наприклад: "Українськебінґо” , яке допомагає дітям вивчати українську азбуку;’’Торба таємниць”, в якій переховують різні предмети,що їх діти доторком мусять розпізнати.Н. Нинка закінчила панель такими словами: "Вихованняукраїнської дитини, це обов’язок усієї української громади”.Ми вдячні панелістам за їхні доповіді, які присутнісприймали з цікавістю. Виховники мали нагоду почути цікавіметоди й поради й так само розглядати гарно оформленівиставки.М. СтахівЗНАМЕННА ІМПРЕЗА 66-ГО ВІДДІЛУ В НЬЮ ГЕЙВЕН17-го лютого 1985 р. 66-ий Відділ СУА в Нью Гейвенвідсвяткував небуденну імпрезу вручення почесних грамотсестрам д-р Олені Томоруґ і Марії Рудницькій. Головавідділу Ірина Гладка привітала вступним словом численнозібраних членкинь і представниць інших організацій. СлаваЯхницька подала перебіг праці ювіляток в СУА. Д-р Томоруґі М. Рудницька прибули до Нью Гейвен з соняшноїКаліфорнії у 50-их роках. Від перших днів свого поселення,почали організувати відділ СУА. І за короткий час, їх працяувінчалась успіхом. Обидві займали різні становища у відділій окрузі: голови, скарбнички, референток суспільноїопіки, пресової. Дуже цікаві статті д-р Томоруґ подаваладо "Нашого Життя” і інших часописів. Вона опрацювалакілька рефератів ось деякі з них: про 500 Героїнь та прожиття і працю Олени Лотоцької. Була ініціяторкою хорусоюзянок 66-го Відділу "Ластівка”, де була акомпаньяторкою.М. Рудницька довший час була референтка суспільноїопіки, збирала фонди на вдержання шкіл в Европі, опікуваласяхворими й відвідувала їх. Крім цього, помагаладе було потрібно. Це надзвичайно учинні, скромні жінки,які завжди служили нам порадами й своїм досвідом, і звеликою посвятою далі працюють для СУА. Іх надзвичайналагідність і здорове думання, часто рятували нас убезвихідних ситуаціях.Культурна-осітня референтка відділу М. Гижа короткорозповіла про їх родинне життя. Сестри уроджені Захарієві,виросли в теплій родинній атмосфері в Західній Україні.Д-р Томоруґ це історик, заміжня була за сл. п. інж. Томоруґом,а Марія вийшла заміж за інж. М. Рудницького, який,ще в Україні згинув від ворожої руки окупанта й там такожтрагічно стратила свого єдиного сина. Сильна любовсестри дала їй силу пережити ці трагедії.Голова округи Л. Фіцалович подякувала паням за їхжертвенну довголітню працю в організації і запропонувалапроспівати многоліття дорогим і шановним ювіляткам.Вкінці І. Гладка вручила їм грамоти за їхню працю вСУА. Ювілятка з великим зворушенням подякувала всім зацю несподівану імпрезу й побажала нам дальших успіхів унашій праці.Л. Фіцалович34 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985


РІЧНІ ЗБОРИ20-ИЙ ВІДДІЛ, ФІЛЯДЕЛЬФІЯ. ПА.Річні загальні збори відбулися 12-го березня 1985 р. ВідОкружної Управи була присутня Дарія Федак. Зборамипровадила Лідія Дяченко.Нова Управа: Лідія Бурачинська — голова, Евгенія Новаківська— перша заступниця, Марія Харина — друга заступницяі пресова референтка, Марія Касіян — протоколярна секретарка,Марія Сенейко — кореспонденційна секретарка,Ірина Качанівська — скарбник.Референтки: Аня Літинська — організаційна, Лідія Дяченко— культурно-освітня і мистецька. Лідія Бульба — імпрезова,Ольга Гаврилюк-Вареля і Анна Борис — суспільна опіка,Мирослава Прокопович і Марія Касіян — господарські.Контрольна Комісія: Наталія Стефанів — голова, ВаркаШвед і Марія Лупань — члени54-ИЙ ВІДДІЛ, ВІЛЬМІНҐТОН, ДЕЛ.Марія Харина,пресова референткаРічні загальні збори 54-го Відділу СУА ім. 500 Героїнь,у Вільмінґтон, Дел. відбулися 17-го березня 1985 р. Від ОкружноїУправи були присутні голова Ростислава Матла йсекретарка Галя Гомзяк. Зборами провадила Ірена Щерба,а Галина Шатинська протоколювала.Нову управу на 1985 рік вибрано в такому складі:Марія Ясінська Мурована — голова й референтка мистецтва,Анна Гринишин — перша заступниця голови, ІренаЩерба — друга заступниця голови й організаційна референтка,Ірена Білон — секретарка, Марія Дзвончик —скарбник.Референтки: Ольга Паранчак — організаційна, БогуславаБас — культурно-освітня, Христя Мурована Гайдел — імпрезовай фінансова, Віра Білінська — пресова, Марія Пазуняк— зв’язків, Катерина Гусак — суспільної опіки, СтефаніяГрицушко, Неля Ділай, Марія Ріц, Марія Корженівська,Марія Букай — господарські, Марія Матвійків — вільнийчлен управи, збирає передплати ’’Нашого Життя” .Контрольна Комісія: Стелла Маєр, Віра Григорович, АннаТур, Катерина Глинянська, Іванна Дицьо. ірена Щерба66-ИЙ ВІДДІЛ, НЬЮ ГЕЙВЕН, КОНН.Річні загальні збори відділу відбулися 17-го березня 1985 р.Від Округи була присутня голова Лідія Фіцалович.Склад нової управи: Ірина Гладка-голова, АлександраКизик—заступниця, Марія Висовська- секретарка, РостиславаЯхницька-скарбник.Референтки: Анна Гіна-організаційна, Орися Марків-культ.освітня, Лідія Козюпа-фінансова, Евстахія Матвієнко-сусп.опіка, Лідія Фіцалович-пресова, Ольга Духновська-господарська.Контрольна комісія: Олена Томоруґ-голова, МаріяРудницька, Віра Гусак-члени.Лідія Фіцаловичпресова78-ИЙ ВІДДІЛ, ВАШІНҐТОН, Д.К.3-го березня, 1985 р. відбулися Загальні Збори відділу.Вибрано нову управу в слідуючому складі: Марта Терлецька— голова, Богданна Ґелета — заст. голови, ДаряМелех — протоколярна секр., Христина Воєвідка — кореспонденційнасекр., Аполонія Книш — скарбник.Референтки: Христина Воєвідка — пресова, Марта Базарко— виховна, Ксеня Кузьмич — організаційна, Квітка Пащин —культ-освітня, Христина Громоцька — імпрезова, СтефаніяІваськів — суспільна опіка, Тамара Вітковицька —господарська,Лідія Яросевич — зовнішних зв’язків.Вільні члени: Міра Залуцька, Марта Юлейн, Оля Білик.Контрольна Комісія: Христина Паславська — голова,Стефанія Дячок, Ірина Ставнича — члени.Номінаційна Комісія: Ярослава Оришкевич — голова,Мотря Слоневська — член.х воєвідка82-ИЙ ВІДДІЛ, НЬЮ-ЙОРК, Н.Й.секретарРічні загальні збори 82-го Відділу СУА в Нью-Йоркувідбулися 24-го лютого 1985 р. в присутности голови ОкружноїУправи, Лідії Маґун.До управи на 1985 рік увійшли: Іванна Клим — голова,Александра Кіршак — заступниця голови, Наталія Канюґа— кореспонденційна секретарка, Лідія Стасюк — протоколярнасекретарка, Надія Попель — скарбник.Референтки: Дора Бриттон — організаційна, Ірина Іванчишин— культурно-освітня, Ольга Трачук — мистецька, СофіяСерафин і Ольга Гірна (заступниця) — суспільної опіки,Мирослава Мирошниченко — пресова, Юлія Криса йАнна Стасів — господарські.Контрольна Комісія: Ольга Соневицька, Корнеля Лонкевич,Ольга Яхно.Мирослава Мирошниченко,пресова референтка86-ИЙ ВІДДІЛ, НЬЮАРК, Н.ДЖ.Річні загальні збори 86-го Відділу СУА ім. Олени Телігивідбулися в неділю 24-го лютого 1985 року в Пластовійдомівці в Нюарку. Зборами провадила президія в складі:Ірина Чайківська — голова, Віра Мицьо — секретарка. ІринаЧайківська репрезентувала Окружну Управу СУА, НьюДжерзі.Нову управу вибрано в такому складі: Оля Гнатейко —голова, Оксана Стеранка — заступниця голови, Віра Мицьо— секретарка, Надя Іванчук — кореспонденційна секретарка,Люба Лапичак — скарбник.Референтки: Ліда Гайдучок — культурно-освітня і музейна,Леся Яськів — імпрезова, Анна Кравчук, Таісса Турянська— суспільної опіки й стипендій, Оля Тритяк — зв’язків, АннаТвардовська — пресова, Александра Стебельська — передплат"Нашого Життя”, Люба Гуралечко й Уляна Тимкевич— господарські.Контрольна комісія: Наталка Клапіщак — голова, МиросяГраб і Марія Полянська - члени. Днна Тврдовська>пресова референтка’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985 35


ХРОНІКА ОКРУГОКРУГА ЧІКАҐОХ р о н іка за 1984 р ікВІДДІЛ М ІСЦЕВІСТЬ ГОЛОВА6-ий Чікаґо Н. Завадович16-ий Міннеаполіс М. Петришак22-ий Чікаґо М. Ганкевич29-ий Чікаґо О. Ванджура31-ий Віскансин О. Маґур36-ий Чікаґо Т. Слободян51-ий Мілвокі У. Тушинська74-ий Чікаґо І. Попович77-ий Чікаґо В. Косогор84-ий Чікаґо М. Ріпецька101-ий Чікаґо Д. Гірняк102-ий Майстер І. Головата110-ий Міннеаполіс Л. ЛуцикОкружна Управа СУА в Чікаґо складається з таких осіб:Евстахія Струтинська — голова: Валя Хранівська й НаталіяЗавадовим — заступниці голови; секретарки: Олена Турула— протоколярна; Лена Басюк — кореспонденційна; МаріяЮзефович — заступниця; Люба Шеремета — скарбник; референтки:Юлія Кукурудза — організаційна; Ангеліна Самбірська— культурно-освітня; Оксана Казанівська — виховна;Олена Харкевич — музею і мистецтва; Валентина Скороход-Хома— пресова; Віра Трощук і Ірена Ґаджера —суспільна опіка; Марія Гірняк — господарська; Іванна Кіт іОлена Галадза — зовнішніх зв’язків. Контрольна комісія:Марія Семків — голова, Неля Бріджман і Параска Завертайло— члени, Віра Хрептовська — вільний член. Анна Білинська— адміністратор домівки.О РГАНІЗАЦІЙНА РЕФ ЕРЕНТУРА6-ий Відділ: Міля Кавка — референтка. Відділ нараховує48 членів. Щомісяця відбуваються засідання управи й сходинивідділу. У травні голова відділу, Н. Завадович і О.Дацьків брали участь в XX Конвенції СУА в Нью-Йорку. Підчас ’’Дня Союзянки" відбувся показ спортового одягу, якийзорганізувала С. Мартинюк. Відділ подарував "Перший Вінок”до місцевої бібліотеки.2 2 -и й В ід д іл : Анна Білинська-реф. Це найстарший відділСУА в Чікаґо й нараховує 80 членів. Кожного місяця,крім липня і серпня, відбуваються сходини управи таширші сходини. 14. X. 84 було відзначено 35-ліття відділу.На Окружному З’їзді, 20. X. 84 було перевибрано на головуЕ. Струтинську, Марії Юзевич надано почесне членство.Голова відділу М. Ганкевич і Марія Кецала були на ХХ-ійКонвенції СУА.29-ий Відділ: Ольга Дяченко-реф. Відбуто одне засіданняуправи й 7 ширших сходин. Голова, дві делеґатки йодин гість взяли участь у Конвенції СУА. Відділ вислав всіобов’язкові фінансові вплати до СУА.31-ий Відділ: Євгенія Ґолярник-реф. У січні відвідали зколядою українців і союзянок, які живуть у ВісконсинДелс. У відділі відбулося свячене, доповідь "Великдень”, ав травні була прочитана доповідь "В поклоні матерям”.74-ий Відділ: Ірина Дмитерко-реф. Відділ має 34членів, приєднано 2 членів. До місячних сходин приготовляютьсягутірки, відбуваються курси писання писанок,вишивання та печення короваїв.77-ий Відділ: Валентина Скороход-Хома-реф. Відділмає 20 членів, приєдналась Т. Сідельник, а В. Ткачинська,активна членка відійшла у Вічність. Референтка взялаучасть в ХХ-ій Конференції СУА. Протягом року відбулисярічні збори та сім ширших сходин, пересічна присутність13. До складу окружної управи входять 2 членки з відділу.ВИХОВНА РЕФ ЕРЕНТУРА6-ий В ід д іл : Стефа Галицька-реф. З ініціятиви головивідділу, Н. Завадович та Ю. Кашуби заснувано світличку"Садочок вишневий”, яка має 19 дітей.29-ий В ід д іл : Виховна комісія — Віра Трощук, ОксанаВан джура. Виховна комісія записала до світлички 50 дітей.Світличка має учительку, помічницю та батьківськийкомітет. У червні відбулася "Вишивана забава", закінченняшкільного року й випуск старших дітей з відповідними свідоцтвами.За старанням відділу, в грудні була влаштованатрадиційна маскарада. На забавах були присутні пересічно36 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985


"Садок виш невий" світличка 6-го ВідділуСУА. Зліва: Галя Чировська (вчителька),Юля Кашу ба (адмініст рат ор)."Sadok Vyshnevyi" nursery sponsored byUNWLA Branch 6. (l—r): Halia Chyrovska —teacher, Julia Kashuba — administrator.200 дітей разом з батьками. Крім цього світличку відвідалидентисти (д-р Дашко й Вишницький), які розказували дітямпро гігієну зубів та пожарники з фільмом. Діти мали нагодуоглянути як провадиться праця в пекарні та відвідатипожарню. Зайняття відбуваються три рази на тиждень.101-ий Відділ: Люба Климкович-реф. Референтка йВаля Хранівська підготовили гру "Олімпіяду” для молодівіком від 7 до 13 років.КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ РЕФЕРЕНТУРА6-ий Відділ: Лариса Матусяк-реф. Стараннями референткибула прочитана доповідь про політв’язнів, яку приготовили3. Бігун і О. Гарасовська. Відзначено 100-літтяУкраїнського Християнства в Америці, на цю тему приготовиладоповідь д-р Д. Маркусь. Члени відділу взялиучасть у виставці ’’Юкренієн Віледж Асосієйшен” . Відбулися2 прогульки до театру.16-ий Відділ: після висвітлення прозірок з подорожі поУкраїні, зав'язалась жвава розмова.22-ий Відділ: Лена Басюк-реф. У березні й квітні влаштованікурси печива, вишивання, роблення прикрас наялинку та декорування тортів.29-ий Відділ: Параска Завертайло-реф. Наширшихсходинах були прочитані такі доповіді: ” 100-ліття Українськоїеміґрації в Америці” — д-р Дарія Маркусь; ’’УкраїнськийНародний Музей в Чікаґо” — мґр. Еміліян Басюк;"Митрополит Василь Липківський" — Валентина Скороход-Хома"Опіка хворих і старших віком" — ОльгаКапсопоулюс; прочитана стаття "Якою повинна бутичленка організації” — Лідії Бурачинської. Реф. прочиталадоповідь на тему: "Роля жінки в житті української дитинина чужині” , а на святочних сходинах — "Різдвяні вірші” .31-ий Відділ: У грудні на програмі, яку спонзорувала’’Крищен Вумен” , у Вісконсин Делс, молода союзникаМарія Ричардс, прочитала ’’Українські різдвяні традиції” .Цю програму підготувала Ірина Кузик.51-ий Відділ: Іванка Ричардсон-реф. прочитала насходинах реферати після яких відблися дискусії.74-ий Відділ: д-р Тамара Тимчурак-реф. Кожного рокувідділ підготовляє і обслуговує кіоск українського народньогомистецтва на осінньому фестивалі парафії св. Йосифай бере участь в ’’Дні Союзянки” , які організує Управа ОкругиЧікаґо.77-ий Відділ: Анна Мішалова-реф. У лютому МаріяЮзефович прочитала реферат про Валентину Петрієнко. Утравні В. Скороход-Хома прочитала реферат з нагоди’’День Матері". У листопаді голова В. Косогор запросила назбори мґр-а Е. Басюка, який розказав про УкраїнськийНаціональний Музей в Чікаґо. Після цього А. Мішаловалрочитала реферат про Миколу Хвильового.84-ий Відділ: Володимира Демус-реф. Відділ влаштувавтри літературні вечори присячені поетам: Вірі Вовк,Богданові І. Антоновича. В імпрезі взяли участь проф. Б.Рубчак та Микола Француженко, рецитатор з Вашінґтону.Під час вакацій відбувся традиційний родинний пікнік.Присутні мали нагоду почути цікаві враження Ганни Черіньз її подорожі до Бразілії та про зустріч з Вірою Вовк.102-ий Відділ: організував у грудні поїздку до Чікаґо наукраїнську різдвяну програму, яка відбулася в Музеї Наукий Промислу.ІМПРЕЗОВА РЕФЕРЕНТУРА6-ий Відділ: Рената Шандра й Діяна Мінковичреферентки.Відділ влаштовував успішні великодні й різдвяніярмарки. Співпрацювали з 65-им Відділом, з Нью-Йорку у спровадженні української ноші з Нью-Йорку доУрбану, Ілл. На запрошення відділу, маестро МиронЛевицький з Торонто мав першу виставку в Чікаґо.22-ий Відділ: Марія Кецала-реф. 5-го травня відбувсялітературний вечір письменниці Іванни Савицької-Павліш,на якому виступала співачка Христина Карпевич. 9-гогрудня відділ включився до програми ’’Українського дня”,яка відбувається щороку під час різдвяних свят в МузеїНауки й Промислу. Крім цього,брали участь в імпрезі "ДеньСоюзянки" та з цієї нагоди редакційна колеґія під проводомі. Ґорчинської видала одноднівку п. н. "Всьогопотроху”.НАШЕ ЖИТТЯ", ТРАВЕНЬ 1985 37


29-ий Відділ: в листопаді зорганізував виставку мисткиніРоксоляни Ґіліцінської. Слово про життя і творчістьмисткині сказала Дарія Ярошевич. Відділ взяв участь в ДніСоюзники” і подарував одну картину на льотерію.51-ий Відділ: Мирослава Цибрівська-реф. Існує хорпри відділі гкий виступав на "Свято Державности" й на"Свято Шевченка” . У квітні був приготований парафіяльнийвеликодній обід як подяку за можливість вживати церковнузалю для сходнин. Члени відділу приготували півгодиннупрограму, яка буде показана місцевим телевізійнимстанціям. У програмі показано вишивку, танці,куховарство, писанки та українські звичаї. У листопадіпроведено "Українську кухню” на "Інтернаціональномубазарі” .101-ий Відділ: Мотря Мельник-реф. Протягом 1984року відділ влаштував різноманітні імпрези: на початкуквітня "Показ моди”, 27-го жовтня відбулися традиційні"Вишивані вечорниці”, 11-го листопада був влаштований’’Показ футер” , а 18-го листопада відбулася надзвичайнаімпреза ’’Показ яворівської ноші". Ці прекрасні строї моделювалисоюзники, їхні чоловіки й діти.МУЗЕЙНО-МИСТЕЦЬКА РЕФЕРЕНТУРА51-ий Відділ: Раїса Дорошенко — реф., відповідала завиставку української хати, яка є в показі "Европейське село”. У листопаді була зорганізована триденна виставкаукраїнських різдвяних звичаїв на "Інтернаціональному базарі".У грудні був улаштований показ українських вишивокі різдвяних прикрас в місцевім музеї.51-ий Відділ: Софія Пашковська й Наталка Оліг — реф.Відділ помагає хворим і потребуючим в громаді. Вислано15 пакунків з одягом українським інтернатам, а 2 пак. зодягом, харчами й 50.00 дол. потребуючим у Польщі.74-ий Відділ організував різдвяний ярмарок та продажуживаних речей, а прибуток з цього призначили стипендіятамв Бразілії і Польщі.77-ий Відділ: Валентина Скороход-Хома — реф. Вислаликартки з привітами політичним в’язням і картки поздоровленняі побажання членам відділу. До Бразілії відділвислав 9 пакунків з уживаним одягом та опікується старшоюжінкою в Чікаґо.84-ий Відділ: Тетяна Шпур — реф. До Польщі вислано1 пакунок а сиротам в Бразілії — 6 пакунків і 50.00 дол. Дякуючиподружжям Демусам та Смикам, а частинно відділові,допомагали двом студентам в Бразілії, висилаючи їмстипендії.101-ий Відділ: Соня Гриневич — реф. 19-го травнявлаштували продаж уживаного одягу. Вислано 5 пакунківдо Бразілії. Перед святами члени відвідали українців устаречих домах в Чікаґо й обдарував їх харчами.102-ий Відділ: Вероніка Бардиш — реф. Вислали 5 пакунківз одягом до Бразілії і 3 пак. до Польщі. Опікувалисьхворими членами й їхніми родинами. Вислали три стипендії:до Польщі, Бразілії і для Українського Католицького університетув Римі. Відділ вислав 50.00 дол. для СестерВасиліянок в Югославії. Відділ був господарем бенкету знагоди ’’Січневих роковин” , дохід з імпрези (176.00 дол.)був висланий на фонд допомоги жертвам повені в Бразілії.РЕФЕРЕНТУРА СУСПІЛЬНОЇ ОПІКИ6-ий Відділ: Іра Мякуш — реф. Відділ опікується "Бабусею”часто її відвідує і передплачує "Наше Життя” . У квітнівідділ вислав 15 пакунків з одягом й деякі з крейдами такнижками для малювання для сиріт в Польщі.16-ий Відділ: Олена Романовська — реф. Відділ відвідувавсвоїх членів та інших українців у старечих та приватнихдомах. Референтка опікувалася ними, купувала харчів іпомагала у всьому що їм потрібно.22-ий Відділ: Люба Шеремета — реф. Відділ займаєтьсядобродійною працею, збираючи фонди на стипендії,грошеві допомоги, висилки пакунків до Польщі, Бразілії іАргентини. До Бразілії і Польщі вислано 1265.00 дол. настипендії, 200.00 дол. грошевої допомоги, книжки й шкільнеприладдя. До Арґентіни 20 пакунків з одягом і 50.00 дол.Для "Бабусь” передплачують 6 примірників журналу "НашеЖиття”. Також, відділ склав 100.00 дол. на Фонд ПолітичнихВ’язнів і 100.00 дол. на церкву в Польщі.29-ий Відділ: Катерина Івасишин — реф. Вислано карткиз привітами до політичних в’язнів, з побажанням до хворих.Під час року суспільна опіка відвідала 5 людей в старечихдомах. Зорганізували продаж уживаних речей домашньоговжитку. Передали 50.00 дол. Суспільної Опікипри Окрузі на покриття коштів висилки пакунків.31-ий Відділ: Рома Кузик — реф. Відділ придбав 2стипендії до Південної Америки. На прохання священика вЮгославії, члени перевели збірку в громаді, а зібраних грошейв сумі 1000.00 дол. переслали йому на викінчення церкви.Вислали 8 пакунків з уживаним одягом до Бразілії і 12пак. до Польщі.РЕФЕРЕНТУРА ЗВ’ЯЗКІВ29-ий Відділ: Іванна Кіт — реф. брала активну участь ворганізації "Американці за людські права” і в праці "КомітетуОборони людських прав в Україні” . Пояснювала членамвідділу як писати листи до конгресменів і сенаторів у справістворення Комісії для Дослідження Голоду на Україні в1929-1933 pp. У цій справі роздала листівки, щоб члени висилалидо сенатора Персі, Голови Комітету ЗакордоннихСправ. У липні взяла участь в конференції в справах відносинз Центральною Америкою, Ізраїлем і Совєтським Союзом.На конференції референтка мала нагоду інформуватипро українську проблематику. В осені включилася докомітету, який займався перевибором сенатора Персі.Писала й заохочувала членів писати листи до Черненка таінших совєтських провідників, з протестом щодо їхньоговідношення до М. Горбаля, Й. Зісельса та В. Марченка.51-ий Відділ вислав багато листів до Президента США,сенаторів і конгресменів відносно створення Конгресовоїкомісії для Дослідження Голоду на Україні.77-ий Відділ: Текля Смаль — реф. Член відділу, НеляБріджман послала лист до репортера телевізійної станції вЧікаґо з приводу зневажливого вислову в його коментаріпро Голод на Україні. Для докладнішого вияснення вислалайому книжку Мирона Долота, "Хто їх забув і чому” .84-ий Відділ співпрацював з організацією, що веде акціюв обороні українських політичних в’язнів.102-ий Відділ вислав листи-петиції: 5 до сенаторів іконгресменів в справі створення спеціяльної комісії дляпрослідження Голоду в Україні. Один лист з підписамичленів до Президента США в справі Горбаля і Зісельса.38 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985


РАДІЄВА22 -и й В ід діл : Лю ся Самбірська — реф. При відділііснує Радієва колегія, яка щотижня передає цікаву програмуна радіопрограмі подружжя Самбірських.29-и й В ід діл : Ірена Олексюк — реф. подавала оголошенняпро імпрези відділу й світличку. Також, прочиталаспомин ’’Відвідини в рідному місті Комарні” на радіопрограмі22-го Відділу. Призначено 75.00 дол. на радіопрограмуСУА, Л. Самбурської.77-ий Відділ: Валентина Скороход-Хома — реф. Провеладекілька переселань Союзу Українок на радіо-програміСамбірських. У березні про поета-неоклясика МихайлаДрай-Хмару, в квітні, червні й серпні про св. п. МитрополитаВасиля Липківського, який вирвав з московської домовиниавтокефалію української Церкви. У грудні поінформуваласлухачів про діяльність референтури Суспільної Опікинашого відділу.ПРЕСОВА РЕФЕРЕНТУРА22-ий Відділ: Мирослава Шевчик — реф. Відділ тримаєзв’язки з громадою при допомозі оголошень, дописів, рецензійв часописах "Нова Зоря” , ’’Наше Життя” , "УкраїнськеЖиття", "Свобода" та в англомовній пресі "Сан Тайме",’’Гералд — Нортвест” , "Аур Віледж Войс". 69 членів передплачуютьжурнал "Наше Життя” . Відділ має свою бібліотекуі завдяки Іванни Городиської щороку побільшується новимикнижками.29-ий Відділ: Галя Коленська — реф. Написала про загальнізбори до "Нашого Життя” , про працю відділу доКонвенційної книжки СУА, до одноднівки "Всього потроху”.Переслано на Запасний Фонд "Нашого Життя” 50.00дол., а від членів відділу 25.00 дол. Відділ передплачує"Наше Життя” для учительки світлички, яка не є союзянкою.77-ий Відділ: Неля Бріджман — реф. написала пропрацю відділу до Конвенційної книжки СУА. До "НашогоЖиття” вислано інформації про загальні збори та одну посмертнузгадку. В. Скороход-Хома написала про відділ доодноднівки 22-го Відділу ’’Всього потроху".101-ий Відділ: Оксана Яцьків — реф. написала хронікувідділу для "Нашого Життя” та вислала місячні повідомленнячленам відділу.ГОСПОДАРСЬКА РЕФЕРЕНТУРА6-ий Відділ: Дарка Плишкевич — реф. Від 1-го до 2-гогрудня відбувся різдвявний ярмарок, а весною — весняний.22-ий Відділ: Анна Кучма — реф. У травні й грудні буливлаштовані базарі, буфети й льотерію.29-ий Відділ: Слава Сенюта й Богданна Присташ —реф. Приготовили ’’кантину” на "День Союзянки”, буфет надитячу забаву, на виставку Р. Іліцінської і на святочні сходинивідділу.74-ий Відділ влаштував різдвяний базар та продажуживаних речей, щоб мати прибуток здобути фондів.77-ий Відділ: Ліда Отрошко — реф. У жовтні п. Хлипнячпоказав як робити вареники вживаючи спеціяльну формуяку він продукує. Референтка приготовляє каву й солодкевідділові, на ’’День Союзянки” та на інших імпрезах.84-ий Відділ: Гуня Ґроц — реф. Відділ плаштував різдвянийбазар.101-ий Відділ: Гандзя Скуб’як — реф. Під час всіх імпрезреферентка приготовляла й відповідала за буфет.102-ий Відділ: Роза Грип і Олена Шевців — реф. Влаштували2 базарі: великодний і різдвяний.Валентина Скороход-Хоманаше харчуванняПодала О. ПОГО ЖРИЖ О В А ЗА П ІКА Н КА З РО Д ЗИ Н КА М И2 скл. рижу2 яйця1 горн, молока1 кістка масла або марґарини1/2 горн, цукру [або до смаку]1/2 чайна ложка солі1 горн, родзинокСкляна посудина 10" * 15" * 2!4'до печива.1. Зварити риж на густо.2. Вимастити посудину марґариною.3. У великій мисці змішатизверений риж з молоком, яйцямита цукром, додати родзинки.4. Викласти все до вимащеноїпосудини.5. Покраяти масло або марґанинуна тоненькі шматочки й розкластизверху рижової маси.6. Пекти на 350 біля ЗО хвилинабо аж зарум’яниться.7. П о д ав ати те п л о ю абохолодною з сметаною.’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985 39


НА СТИПЕНДІЙНУ АКЦІЮ СУАВппатипи від 1-го до 31-го березня 1985 р:1000.00 дол.: Н. Чорний, Форт Лі400.00 дол.: Н. Кліш, Філядельфія; В. і Н. Шкільник, Акрон(через 33-ій Відділ СУА).364.00 дол.: 64-ий Відділ СУА300.00 дол.: Е. і П. Вишницькі, Ельвуд Парк (через 29-ийВідділ СУА); М. і І. Горбачук, Бофало (через 49-ий ВідділСУА); Л. і Я. Закревські, Міделвіледж; М. Кучер, Нью-Йорк;М. Сосяк, Лайтем;255.00 дол.: М. і О. Мочула, Кліфтон (через 70-ий ВідділСУА)250.00 дол.: 29-ий Відділ СУА; Е. Іванців, Арлінґтон; Й.Гентош, Філядельфія; Т. Шепилявий, Скенектаді(через 49-ий Відділ СУА)210.00 дол.: М. і Л. Прокоп, Нью-Йорк205.00 дол.: Р. і В. Ґлух, Елмгурст200.00 дол.: Н. і Н., 28-ий Відділ, 33-ій Відділ, 121-ийВідділ СУА, 1-ша Дівізія, Нюарк; В. і К. Воловодюк, ЧатгамТавншип (через 86-ий Відділ СУА); І. Гаврилів, Філядельфія;А. Гомик і І. Мельник, Бріджпорт;. С. Ґулик, Джирарад(через 33-ій Відділ СУА); С. Душанівська, Бофало (через49-ий Відділ СУА); М. Крамачук, Рочестер; О. і 3. Литвинишин,Чікаґо (через Окружну Управу — Чікаґо); М. Сидір,Парма; Р. і Л. Смик, Кол Сіті; М. Соробей, Нью-Йорк; В.Сосяк, Лайтем; М. Рудик, Нью Гейвен; О. Татомир,Левіттавн150.00 дол.: Отець і пані матка Любинські, Нью Брітен; 7-ий Відділ СУА; В. і М. Барагура, Вудгейвен; Я. Волинський,Гантінґтон; Р. і М. Грабець, Парма (через 33-ій Відділ СУА);Л. Медицька, Парма (через 33-ій Відділ СУА); В. Мельник,Бофало (через 49-ий Відділ СУА)100.00 дол.: Я. і. Б. Бігун, Мейпелвуд (через 28-ий ВідділСУА); М. і Т. Депутат, Бофало (через 49-ий Відділ СУА); І.Івахів, Денвер; О. Салдит, Амгерст (через 49-ий ВідділСУА); Д. Яросевич, Ґадфрій50.00 дол.: О. Городиська, Левіттавн; X. Мельник, Левіттавн;М. Сайкевич, Бофало (через 49-ий Відділ СУА); О.Татомир, Левіттавн; А. Юрченко, Елізабет25.00 дол.: Ю. і О. Яцусь, Елізабет20.00 дол.: О. Бережницька, Чіктоваґа (через 49-ий ВідділСУА); Й. Білинська, Бофало (через 49-ий Відділ СУА); М.Коропей, Бінґгамтон (через 9-ий Відділ СУА); В. Левчук,Бофало (через 49-ий Відділ СУА)10.00 дол.: Н. Паславський, Бофало (через 49-ий ВідділСУА); В. Реґуля, Бофало (через 49-ий Відділ СУА); Т.Савицька, Ріверсайд (через 49-ий Відділ СУА5.00 дол.: П. Гавришко, Бофало (через 49-ий ВідділСУА)Щиро дякуємоТаїсса Туринськаскарбник комісії стипендій СУАу пам'ять померлих членок 29-го Відділу СУА: Віри Олексій, ЛідиЗалуцької і Люби Веселовськоі; складаємо 150.00 дол. на СтипендійнийФонд СУА та 100.00 дол. для ЛукіІ Буґальчук в Бразілії. 29-ий Відділ СУА в Чікаґо.Замість квітів на свіжу могилу бл. п. Ірини Гошовської зложилиприятелі й членки 64-го Відділу СУА в Нью-Йорку 364.00 дол. наСтипендійну Акцію в Бразілії для її стипендіятки Іванни Писклевич:по 50 00 дол. — Літературно-Мистецький Клюб, Ольга й РоманГаєцькі, Ірина Дорожинська; 25.00 дол. - Марія Підгородецька;20.00 дол. — Квітка Стецюк, Дана Чехович, Ірина Дачко, Орест іМ арічка Слупчинські; 15.00 дол. — Мирон Заліпський; 10.00 дол. —Евгенія Корчинська, Марія Барагура, Іванна Рожанковська, ДаріяЦвіль, Уляна Старосольська, Марія Менцінська, Василь Расяк,Лю ба Артимишин; 5.00 дол. — Іванна Шепарович, Марія Шепарович;4.00 дол. — Лев Рейнарович.У пам’ять моєї матері бл. п. Авреліі de Bailleu-Кліш у 40-ліття їїсмерти складаю 400.00 дол. на Стипендійний Ф онд СУА. НеоніляКліш.У сорокріччя смерти мого друга бл. п. д-р Володимира Лукашевськогоскладаю 1000.00 дол. на оплату студій студента теології вБразілії. Олена Чорний і син Богдан Лукашевський.Замість квітів на свіжу могилу бл. п. Стефанії Суботин, матерінаших приятелів Роми й Зенона Васильців, пересилаємо 25.00 дол.на Стипендійний Ф онд СУА та складаємо сердечні співчуття.Орися і Юрій Яцусь.У пам’ять шкільних товаришок з Учительської Р. Ш. Семінарії в Самборі:св. п. Соні Татомир і Лідії Рудко й на свіжу могилу МаріїГречун-Менцінської складаю 20.00 дол. на Стипендійний Ф онд уБразілії. Мельвіна Коропей (член 9-го Відділу СУА).У другу річницю смерти бл. п. Софії з Терешкевичів Татомир в їїімені вкладаємо 350.00 дол. до Стипендійного Ф онду при СУА.Олександер Татомир, Остап Татомир, Олександра Городиська йХристина Мельник.Замість квітів на могилу бл. п. Степана Шипилявого зложили через49-ий Відділ СУА: 100.00 дол. — Марія і Іван Горбачуки; по 30.00дол. — Надя і Маркіян Гадзевичі, Ева й Степан Ковтало.У першу річницю смерти моєї дорогої дружини д-р Марії Ярославизі Шмігельських Яросевич (+ 17. II. 84) складаю 100.00 дол. якпожертву на потреби освіти незаможної української молоді, д-рДмитро Яросевич.НА ПРЕСОВИЙ ФОНДЗамість квітів на могилу проф. д-ра Осипа Андрушкова складає15.00 дол. на Пресовий Ф онд "Наш ого Ж иття” 86-ий Відділ СУА,Ньюарк, H. Дж.У пам'ять нашої дорогої бл. п. Марії Бараник, яка відійшла у Вічність19. І. 85, складаю ть 15.00 дол. на Пресовий Ф о н д "Наш ого Ж иття” .Членки 77-го Відділу СУА в Чікаґо.У пам'ять моєї дорогої мами бл. п. Юліянни Белей складаю 15.00дол. на передплату "Нашого Ж иття” для Бабусі. Люба Домбчевська,Рочестер, H. Й.У світлу пам'ять покійного інж. Омеляна Богачевського, чоловіканашої членки Ольги складаємо 10.00 дол. на Пресовий Ф онд"Наш ого Ж иття” . Управа й членки 43-го Відділу СУА у ФІлядельфії.У пам’ять моєї доньки сл. п. Любомири Бойко жертвую 50.00 дол.на Видавничий Ф о н д "Нашого Ж иття” . Каролина КонрадУ світлу пам’ять покійної Любомири Бойко, невіджалуваної донінашої членки Каролини Конрад, складаємо 10.00 дол. на ПресовийФ онд "Наш ого Ж иття” . Управа й членки 43-го Відділу СУА у ФІлядельфії.У світлу пам’ять бл. п. Івана Винника, батька нашої членки ОксаниМиськів, складаємо 10.00 дол. на Пресовий Ф о н д журналу "НашеЖ иття” . Ш ановній родині висловлюємо глибоке співчуття. Управа йчленки 82-го Відділу СУА в Нью-ЙоркуУ пам’ять дорогої сестри бл. п. НелІ Вовк складаю 25.00 дод. наПресовий Ф онд "Наш ого Ж иття” . Емілія РусинЗамість квітів на могилу бл. п. Валентини Ворони, матері нашоїчленки Надії Л. Хойнацької, членки 84-го В ідділу СУА, складаємона Пресовий Ф онд журналу "Наше Ж иття” 60.00 дол. по 10.00 дол.:Віра Боднарук, Володимира Демус, Марія Ріпецька; по 5.00 дол.:40 НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985


Ольга Стефанська, Марта Гайдук, Туня Ґрод, Катерина Черняк,Таня Шпур, Антоніна Ш кірпак.Замість квітів на могилу бл. п. Валентини Ворони, матері нашоїчленки Надії Л. Хойнацької, пересилаємо 10.00 дол. на ЗапаснийФ о н д журналу ’’Наше Ж иття” . Управа 84-го Відділу СУА в Чікаґо.Замість квітів на могилу бл. п. Тадея Гусара складаю 5.00 дол. наПресовий Ф онд ’’Нашого Ж иття” , сестрі Марійці з родиноюскладаю сердечне співчуття. Евгенія МилянЗамість квітів на свіжу могилу нашої дорогої мами Параскевії Ґадачскладає 20.00 дол. на Пресовий Ф онд "Наш ого Ж иття” через 48-ийВідділ СУА. Надія КузьмаЗамість квітів на свіжу могилу бл. п. Галі Дармограй складають200.00 дол. на Пресовий Ф онд "Наш ого Ж иття” . Членки 1-гоВідділу.Замість квітів на свіжу могилу моєї мами бл. п. Анни Дорош, членки5-го Відділу СУА у Дітройті, складаю ть 10.00 дол. на ПресовийФ онд "Наш ого Ж иття” . Прибраний син Василь Дорош з родиноюУ 14-ту річницю смерти моєї дорогої мами Ірини Михайлів Дурбакскладаю 20.00 дол. на Пресовий Ф онд "Наш ого Ж иття” . МаріяДурбакЗамість квітів на могилу дорогого бл. п. Евгена Колянковського,брата нашої свахи Марії Ґерус Мартюк складаємо 25.00 дол. наЗапасний Ф о н д "Наш ого Ж иття” , а синові, сестрі, братам і сестрінковіз родинами висловлюємо сердечні співчуття. Роман й ІренаЛевицькіУ пам’ять моєї мами Ольги ЛітинськоІ складаю 10.00 дол. наПресовий Ф онд "Наш ого Життя". Син Володимир Літинський.У пам’ять моєї матері бл. п. Я. Ніщеменко складаю 15.00 дол. напредплату "Наш ого Ж иття” для незаможної жінки. Дарія КонюхЗамість квітів на свіжу могилу бл. п. Ярослави Ніщеменко складаю10.00 дол. на Пресовий Ф онд "Нашого Життя". Ліда КолодчинЗамість квітів на могилу сл. п. Наталі! зі Станецьких Саєвич наПресовий Ф о н д "Нашого Ж иття” складаю 10.00 дол. Ст. ЛісікевичУ пам'ять бл. п. Дарії Ярославської Столярчук складаю 25.00 дол.на Пресовий Ф о н д ’’Нашого Ж иття” . Ольга ПерхоровичЗамість квітів на свіжу могилу нашої дорогої краянки бл. п.Стефанії Суботин складаємо на Пресовий Ф онд "Наш ого Ж иття"25.00 дол. Родині висловлюємо наші глибокі співчуття. Степан іКляра Гарасимів — Ворм Мінерал Спрінґс, ФльорідаЗамість квітів на свіжу могилу бл. п. Марії Татарської, довголітньоїреферентки мистецтва при філядельф ійській окрузі, складаємо25.00 дол. на Запасний Ф о н д "Наш ого Ж иття” . Окружна УправаФілядельфіїУ пам’ять моєї найдорожчої мами бл. п. Ольги Фацієвич, складаю15.00 дол. на передплату "Нашого Ж иття” для Бабусі. Марія ХаринаУ пам’ять покійного Михайла Чорнодольського складаю 10.00 дол.на Пресовий Ф онд "Наш ого Життя". Лідія ВолосянськаУ світлу пам’ять 6Л. п. проф. Михайла Чорнодольського, чоловіканашої довголітньої членки Клявдії Чорнодольської, складаємо 10.00дол. на Пресовий Ф онд журналу "Наше Життя". Ш ановній родинівисловлюємо глибоке співчуття. Управа й членки 82-го ВідділуСУА, Нью-ЙоркУ пам’ять бл. п. Лукіяна Шавалея, чоловіка нашої членки ТересиШавалея, зложили на Пресовий Ф онд журналу "Наше Ж иття” по10.00 дол.: 65-ий Відділ СУА Нью Бронсвік, Анна Хомут, Оля Городецька,Іванна Ратич, Марта Цимбаліста; по 5.00 дол.: Дарія Оріховська,Ірена Старожитник, Наталія Головінська, Тамара Панкевич,Марія Слободян, Олена Папроцька, Стефа Старожитник; по 3.00дол.: Ярослава Букачевська, Евгенія Цісик; по 2.00 дол.: НадіяРінник, Марія Гатала. Разом: 95.00 дол.У пам’ять нашої довголітньої членки св. п. Евгенії Шарко наПресовий Ф онд "Нашого Ж иття" складаю ть 20.00 дол. Членки 78-гоВідділу СУА, Вашінґтон, Д. К.У пам’ять матері Софії Лонишин бл. п. Олени Яреми, яка померла вУкраїні, на Пресовий Ф о н д журналу "Наше Ж иття” зложили: по10.00 дол.: 65-ий Відділ СУА, Нью Бронсвик; Софія Лонишин; по5.00 дол.: Марта Цимбаліста, Марія Слободян, Іванна Ратич; по 3.00дол.: Ярослава Букачевська; по 2.00 дол.: Марія Гатала, НадіяРінник.Разом: 42.00 дол.The members of UNWLA Branch 72 extend their sincere condolences toJoseph and Mary Lesawyer on the loss of his mother Anna Lysohir. Inlieu of flowers, a donation of 100.00 is made to the Reserve Press Fundof Our Life Magazine "In memory of Anna Lysohir. Vichnaya Pamiat!"ДАРУНКИ ДО КОЛЕКЦІЇ ФОТОГРАФІЙ УКРАЇНСЬКОГО МУЗЕЮЯків Гніздовський — 36 світлин’’Думка” Український Хор в Нью-Йорку — 24 світлиниБогданна й Володимир Слижі — 3 світлини, одну платівку "Співайтеразом з нами"Богданна й Євген Титли — 4 світлинио. прелат Йосиф Федорик — 3 світлиниО. Богатерець — 4 пошті вкиАнна Бурчак — 1 світлинуо. Маріян Струк — 3 світлинид-р Марія Кобринська — 2 мапи, 20 світлинСУМА — Аскольд Лозинський — 7 світлинКатерина Ляльо — 5 світлин, родовідЮ. МІщенко — 1 світлинуМирослав Колтунюк — 12 світлинСофія Соколишин — 5 світлинЕвгенія Рубчак — 14 світлинКатерина Юрина — 1 світлинуК. Курдиновська-Лаговська — Музичний архів Захарія Г. Курдиновського.д-р Мирон Куропась — 11 світлимУкраїнська Православна Ліґа в СЦІА — 1 світлину, журналУкраїнська Католицька Церква св. Йосифа в Чікаґо — 1 світлинуУкраїнська Католицька Церква св. Володимира й Ольги в Чікаґо — 8світлинУкраїнська Католицька Церква св. Николая в Чікаґо — 1 світлинуВалентина Переяславець — 3 світлиниРома Прийма-Богачевська — 8 світлин’’Прометей” Український Чоловічий Хор, Філядельфія — 1 світлинуРоксоляна Герасимович — 1 світлинуЛідія Крушельницька — 3 світлиниВіра Кобаснюк-Шумейко — 4 світлиниУкраїнський Національний Музей в Чікаґо — 1 світлинубриґадир генерал Микола Кравців — 1 світлинуСтефанія Гордіюк — 3 світлиниМарія Лаврук — 1 світлинуЯрослав Куровицький — 2 світлиниЮліян Бачинський — 2 світлиниМирон Лепкалюк — 1 світлинуЮрій Воскобійник — 2 світлиниБібліотека Українського Культурного Центру, Української ПравославноїЦеркви в США, Савт Бавнд Брук — 16 світлинРозалія Фенчинська — 64 світлинТеодор Гриців — 5 світлинТеодоро В. Шумейко — Архів редактора Степана Шумейкао. прелат Василь Федаш — 3 світлини83-ій Відділ СУА — 8 світлин з похоронів Блаженнішого ПатріярхаЙосифа Кардинала Сліпого"НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985 41


Зеновія Зарицька (103-ій Відділ СУА) — 27 прикрас на ялинкуДозя Кушнір (99-ий Відділ СУА) — 12 подушечокІ ванна Бучак (99-ий Відділ СУА) — 4 подушечки, 2 закладкиЯрослава Оришкевич — 1 інкрустовану ф айкуСлава Ґеруляк — 2 картиниГалина Чорна — 50 поштівок — малюнок Ю. Чорного церква св.Івана Хрестителя в Гантері, Н. Й.5-ий Відділ СУА (передала Павлина Будзоль)Євдокія Барнич — 2 подушечкиЄадокія Климишин — 2 подушечкиЕмілія О н и с ь ків — 2 подушечкиМарія Тухменович — 2 подушечкиНеоніля Ферко — 5 подушечокМарія І Юліян БачинськІ — 1 гуцульський ліжник, 2 вишиванісорочки (купони), 1 вишивану скатерть, 1 вишивану доріж куЄвфрозина ДІтель — 4 подушечкиКатерина Коць (71-ий Відділ СУА) — 4 подушечкиЕмілія Воляник (33-ій Відділ СУА) — 4 подушечки, 1 закладкуЕвгенІя Рубчак (71-ий Відділ СУА) — 2 вишиті краватки, 1 крайку, 2подушечки83-ій Відділ СУА:Марія Вижницька — 1 подушечкуНуся Рак — 1 подушечкуМарія Луцик — 1 подушечку, 1 закладкуЛяля Кекіш — 1 закладкуНаталка Дума — 1 закладкуНадя Кулинич — 2 подушечкиІрена Михалюк — 1 вишивану подушкуОксана Щур — ЗО карток, 1 книж куОльга Рудакевич — 50 карток "Квочка коло кілочка”ДАРУНКИ ДО КРАМНИЧКИМарія Крамарчук — 7 подушечок, 2 закладки5-ий Відділ СУА:Павлина Будзол — 2 подушечки, 1 серветкуЄвдокія Барнич — 3 серветки, 3 закладкиЕмелія Бурзінська — 2 подушечкиТекля Гринчук — 5 серветок, 1 подушечкаТекля Кушнір — 1 подушка низинкою, 2 подушечки, 2 закладкиЄвдокія Климишин — 1 подушечку, 1 закладку, 1 писанку, 1 книж ­ку до бібліотекиКатерина Сосновська — 1 серветкуНеоніля Ферко — 1 серветкуМарія Тухлинович — 1 доріж ку5-ий Відділ СУА — 1 "Книгу Українських вишивок” Оксани Мошинської56-ий Відділ СУА:Ірина Грушкевич — 4 подушечкиНадія Григорчук — 1 ґерданНуся Крохмалюк — 1 серветкуАнна Наконечка — 1 серветкуСофія Шумило — 2 серветкиАлександра Лятишевська — 3 серветки, 1 інкрустовані коралі63-ій В ід д іл СУА:Оля Гриньків — 1 свічник — керамікаТереса Сливка — 1 підставка на серветкиТеодозія Блажкевич — 6 серветок, 4 подушечкиВася Гординська — 1 серветкуд-р Валентина Савчук — 1 закладкуІванна Кошів — 2 доріж киОлена Шиприкевич — 1 вишивану подуш куДАРУНКИ ДО БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНСЬКОГО МУЗЕЮУкраїнська Католицька церква св. Михаїла в Нью Гейвен — 1 книж куОлександер Ківюк — 2 книжкиІванна Гавранек — 4 шитки взорів, 1 книж куН.Т.Ш. — 1 книж куУкраїнське видавництво в Англії — 1 книж куТаня Онищук — 1 книж куд-р К. Рогозинський — 5 книжокА. Тесарович — 1 книжку, 5 журналівУкраїнська Православна церква св. Івана, Джансон Сіті — 1 книж куН. Михалевич — 2 книжкиШкола Бандури — 6 журналівПродовження списка "ДАРУНКИ ДЛЯ УМ" з ч. 3-4.Панковська, Марія, Ґренич, Конн.: решето, 1900-ті роки, селоКіденці,Пестик, Рудольф, Ст. Петербург, Флорида: 2 мужеські поясиз Чернівець.Плешкевич, Дора, Чікаґо, Ілл.: дерев’яна касета з 1932 року,виготовлена учнем промислової школи в Яворові (нерізьблена).Полянська, Юлія: скатерть зі Зборівського повіту, село Богутин.Пуйо, Іван, Нью-Йорк, Н.Й.: 11 фрагментів взірців, вишиванийрушник, 2 вишивані мужеські сорочки, 8 вишиваних жіночихсорочок. Все з села Майдан, пов. Міжгір’я. Також мініятюрнацерква з сірників.Рогозинський, д-р Климентій, Нью-Йорк, Н.Й.: вишиванийрушник з Радехівщини, 3 (три) жіночі вишивані сорочки зіЗакарпаття, 1 мужеська сорочка зі Закарпаття, частина рушниказ Буковини, вишивана серветка, 45 фрагментів, взірцівз жіночих і мужеських сорочок із Закарпаття.Савицька, Марія, Нью-Йорк, Н.Й.: 2 вишивані рушники з1890 років з Полтавщини.Савчак, М.: доріжка-скатерть з льняного полотна з перети-Євдокія Климишин — 1 книж куОльга Трачук — 1 книж куМарія I Петро Королишини — 4 книжкиАпостольська Екзархія, (Мельборн, Австралія) — 1 книж куТит Геврик — 1 книж куХристина Прокоп — 3 книжкиМихайло Павель (в пам’ять батька Володимира Павепка) — 9книж окІван Костюк — 1 журналМирон Сурмач — 1 книж куЩиро дякуємоСалук, Ірина, Парма, Огайо: пояс з Покуття.Секрета, Степан, Нью-Йорк, Н. Й.: приладдя для різьбленнята випалювання.Ткачук, Дмитро, Філядельфія, Па.: голова Гуцульського т-ва "Черемош” — гуцульські гачі, сучасні.Ткачук, Ірина, Нью-Йорк, Н.Й.: кептар "цурканка” з 1910 рокуз Буковини, село Зеленева коло Вашківців.Ткачук-Сакала, Люба, Йонкерс, Н.Й.: 3 (три) писанки власноїроботи.Український Конгресовий Комітет, Нью-Йорк, Н.Й.: книжкаДмитра Яворницького "Із Української Старини”, С.-Петербург,1900.Федорак, А., Бофало, Н.Й.: вишивана блюзка, костюм з білогополотна, фрагмент чиноватого полотна, верета з Тернопільщини.ФІца, Іван, Бирлінґтон, Висконсин: однострій гетьманськоїорганізації в Америці (передала Іванна Городиська).Хуміловська, Ірина, Скенектеді, Н.Й.: 3 (три) вишивані рушникиз 1920 років, 7 банкнотів (української, австрійської,польської та російської держав). Сердечно дякую,Марія Шуст,директор42 "НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985


ЗАМІСТЬ КВІТІВ НА УКРАЇНСЬКИЙ МУЗЕЙУ світлу пам’ять чоловіка бл.п. Богдана Берези зложила 50.00дол. на Український Музей в Нью-Йорку Марія Береза.У світлу пам’ять покійної Мирослави Бойчук, довголітньоїчленки й вчительки садочка при 43-ім Відділі СУА, членкискладають на Український Музей в Нью-Йорку: по 10.00дол. — Анна Богачевська, Ірена Гаврилів, Лукія Гриців,Христя Дольницька, Марія Куземська, Анна Максимович,О ксана. Поритко, Марія Татарська, Іванна Федорів,Людмила Чайківська; по 5.00 дол. — Оксана Гораєцька,Марія Данилів, Евгеія Капій, Теодора Кузьмович, ЕміліяМихалевська, Наталія Пуйда, Анна О лійник, НадіяОранська, Ірена Райнер, Стефанія Ракоча, Іванна Субтельна,Марія Угорчак. Разом 160.00 дол.Замість квітів на могили моїх рідних і дорогих осібскладаю 20.00 дол. на Український Музей в Нью-Йорку.Ольга Вареля.Замість квітів в пам’ять бл. п. Ірени Гошовської зложили наУкраїнський Музей: 20.00 дол. — Данна Чехович; по 10.00дол. — Лідія Крушельницька, Стефанія Крушельницька,Татіяна Богачевська, Мирон Запліський; по 5.00 дол. —Евгенія Корчинська, Володимира Івануса. Разом 70.00дол.У світлу пам’ять бл. п. Ірени Приплесь-ГошовськоІ складаю30.00 дол. на Український Музей в Нью-Йорку ЄвгеніяКурилович-Чалельська.Замість квітів в пам’ять бл. п. Ірени Гошовсько! складаю20.00 дол. на Український Музей. Зенон І Люба ЦІховляс.Замість квітів на свіжу могилу бл. п. Ірени Гошовськоїскладаю на Український Музей в Нью-Йорку 20.00 дол.Ярослава Яросевич.Замість квітів на свіжу могилу моєї добродійки бл. п. Іриниз Приплесів-Гошовської складаю 15.00 дол. на УкраїнськийМузей в Нью-Йорку. Нехай з Богом спочиває! Оксана І.Щурова.У світлу пам’ять моїх дорогих батьків бл. п. Івана і СтаниславиГребеняк та брата бл. п. Романа складаю пожертву наБудівельний Фонд Українського Музею в сумі 250.00 дол.д-р Ірена Гребеняк.В пам’ять мами бл. п. Марії Гриценко і мужа бл. п. д-раОлександра Саноцького складаю на Будівельний ФондУкраїнського Музею 100.00 дол. Ємілія Саноцька.В пам’ять бл. п. Богдана Зориха і бл. п. Михайла Бардинаскладають 100.00 дол. на Український Музей. Роман і АннаБайляк.В пам'ять мого дорогого й незабутнього брата ол. п.Василя, що відійшов у Вічність 30-го жовтня 1984 року вмісті Бережанах, Україна, на 81 році свого трудолюбивогожиття, складаю на потреби Українського Музею в Нью-Йорку 100.00 дол. Михайло Клецор з родиною.У світлу пам’ять мого тестя сл. п. Василя Коця жертвую50.00 дол. на Український Музей. Син Маріян Коць.У світлу пам’ять бл. п. Олександра Крашка складаю 20.00дол. на Український Музей. Роза Крашко.Замість квітів на свіжу могилу бл. п. Теодора Лешка зложилина Український Музей в Нью-Йорку: по 50.00 дол. — СтефаніяЛешко з родиною, д-р Ігор Воєвідка; по 25.00 дол. —Наталка Погребінська, Стефанія Штинда; по 20.00 дол. —подружжя Німиловичі, подружжя Губері, по 15.00 дол. — А.Марґосян, Віра Шуль.У світлу пам’ять Лу Ліневич дружини нашого дорогого приятеляОлександра складаємо 100.00 дол. на УкраїнськийМузей. Теодора і Александра Бакович.Замість квітів на могилу бл. п. Лу Ліневича (Сталкер-Пінта)під час похорону й після, зложили на Український Музей вНью-Йорку 100.00 дол. — муж Олександер і діти; по 20.00дол. — под. С. Максимюки і В. Захвалинська, под. М.Виннички; по 10.00 дол. — под. Іван Батико, Анна Стефаняк,под. Віктор Стони. Разом 170.00 дол.У світлу пам’ять мами бл.п. Віри Мицак зложив на УкраїнськийМузей в Нью-Йорку 500.00 дол. Юрій Мицак.Замість квітів на свіжу могилу бл.п. Івана Одежинськогозложили по 5.00 дол.: Галина Гаврилюк, Галина Білик, КатеринаКоць. Разом 15.00 дол.У світлу пам’ять брата бл.п. Володимира Павелька складає100.00 дол. на Будівельний Фонд Українського Музею. РозаліяФенчинська.В незабутню пам’ять Володимири Падох, організаторкаСоюзу Українок, працівниця для Бога та свого поневоленогонароду на рідних землях та в чужині, вірної моєї приятельки,складаю на її пам’ять 100.00 дол. на УкраїнськийМузей в Нью-Йорку. Анна Ф. Ґіна з мужом Григорієм і здітьми Ярославом, Ромою і Любою.Замість квітів в пам’ять бл. п. Марії Анни Паркгурст і бл. п.Володимира Павелька згідно з бажанням їх сестри РозаліїФенчинської зложили на Будівельний Фонд УкраїнськогоМузею 55.00 дол. Працівники Українського Музею.Замість квітів в пам’ять бл. п. Романа Скоробагатого зложилана Український Музей в Нью-Йорку 50.00 дол. НаталіяКрупська.Замість квітів на свіжу могилу бл.п. Романа Скоробагатогожертвую 25.00 дол. на Український Музей. Родині Покійноговисловлюю моє щире співчуття. Люба Мриглоцька.Замість квітів в пам’ять бл.п. Р. Скоробагатого складають25.00 дол. на Український Музей. Володимир і Софія ПатрилоНАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985 43


Замість квітів в пам’ять бл.п. Катерини Прончак Стельмах,яка відійшла у Вічність 17-го січня 1985 p., зложили наУкраїнський Музей в Нью-Йорку 100.00 дол. д-р Володимирі Аркадія Петришин.У світлу пам’ять інж. Євгена Сумика на Український Музейзложили: 100.00 дол. — Софія і д-р Карло Цайнінґери; по25.00 дол. — Ірена і Михайло Морози, Дарія Кмицекевич,Марта і Богдан Цимбалісті; по 20.00 дол. — Юлія і ВолодимирБезсоніви, Марія Вольф; 10.00 дол. — О. ГерманюкНА БУДІВЕЛЬНИЙ ФОНДпо 1000.00 дол. — Володимир і Анна Рак, Юліян і Марія Бачинські,Теодосій і Ольга Зазуля800.00 дол. — Н.Н.100.00 дол. — Стефанія Залітачпо 50.00 дол. — Валентина Чудовська, Михайло Гарасимів25.00 дол. — Роман і Анна Сокольські20.00 дол. — Марія ДигдалевичВ пам’ять незабутнього мого мужа, бл.п. інж. Романа Воробкевичана Будівельний Фонд Українського Музею вНью-Йорку складаю 100.00 дол. Александра Воробкевич.Замість квітів на могилу св. п. Евгенії Гнатківської приятелісина покійної Володимира Гнатківського зложили 25.00дол. на Будівельний Фонд Українського Музею. Марійка іРоман Гавриляки.В першу річницю смерти нашої дорогої сестри інж. ОрисіКолтунюк, на Будівельний Фонд Українського Музею вНью-Йорку складаємо 100.00 дол. — Оксана Рак і МартаЯрош.В пам’ять померлих бл.п. Івана Оленського і Остапа Кузикаскладаємо 50.00 дол. на Будівельний Фонд УкраїнськогоМузею. Богдан І Ірина ЧайкІвськІ.В третю річницю смерти мого мужа бл.п. Івана Сквіртнянськогоскладаю 1000.00 дол. на Будівельний Фонд УкраїнськогоМузею в Нью-Йорку. Юлія СквІртянська.Замість квітів на могилу моєї шкільної товаришки Марії(Цибик) Фаріон зложили 25.00 дол. на Будівельний ФондУкраїнського Музею в Нью-Йорку, складаючи Родині нашіспівчуття. Оля і Ярослав Городецькі.1,000.00 дол. — Н. Н.600.00 дол. — Олександер і Оксана Тишовницький доповненеЗікорк Корпорацієюпо 500.00 дол. — Люба Палашевська, Олег і ХристинаДекайло250.00 дол. — Кредитівка ’’Самопоміч” , Джерзі Ситі, Н. Дж.150.00 дол. — Любомир Зобні впо 100.00 дол. — Наталія і Володимир Клапіщак, Роман іКорнеля Соболь, Галина Назар, Мирон і Іванка Бучак, д-рІрина Гребеняк, 64-ий Відділ СУА, Кредитівка СУМА,Йонкерс, Н. Й., Христина і Юрій Навроцькіпо 50.00 дол. — д-р Олекса і Мирослава Цибрівські,Ярослав і Дозя Кушнір25.00 дол. — Іван і Надія Мандзій15.00 дол. — Галина Шембельпо 10.00 дол. — Богданна Бережанська, Марія Бойчук,Михайло Герец, Ольга Гнатишак, Орися Калька, ІванкаЦьолко, Андрій Поліщук, Микола і Марія Філь, Ольга іТеодор Ракочі, Любомира Мокий.З нагоди 25-ліття вінчання Мирона і Ольги Гнатейко,родина та приятелі зложили 370.00 дол. на БудівельнийФонд Українського Музею. Зложили: Мирослав і Ніна Бих,Богдан і Аня Бойчук, Богдан і Ліда Гайдучок, Євгеній і НаталіяЗмий, Тарас і Ольга Гунчак, Ярослав і Віра Криштальські,Григорій і Ірина Кузьма, Юліян і Ірина Охримович,Володимир і Аркадія Пертришин, Богдан і Марія Полянські,Зенон і Віра Салевич, Юрій і Оксана Стеранка, Богдані Галина Титла, Маркіян і Наталія Титла, Ярослав і ТаїсаТурянські, Богдан і Ірина ЧайкІвськІ.44 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985


Посмертні згадкиВід РедакціїРедакція не приймає матеріялів не підписаних авторами та застерігає засобою право скорочувати статті та правити мову.Статті, підписані авторами, висловлюють їх власні погляди, а не поглядиредакції. Редакція не буде містити неввічливих образливих для когонебудь висловів.Рукописів не звертаємо. Анонімів не читаємо.Редакція приймає у вівторок, середу, четвер і п’ятницю від 10 — 1 від 3 — 6.В інших годинах за домовленням: тел: (212) 674-5508. Адміністрація (212) 533-4646.Адреса: 108 SECOND Ave., New York, N. Y. 10003Анна Микитка-Галушка* 1В77-+2В. І. 85Ділимося з членством СоюзуУкраїнок Америки сумною вісткою,що 28-го січня 1985 р. відійшла у Вічністьчленка 17-го Відділу СУА вМаямі — Анна Микитка-Галушка, уродженаЗілінська. Покійна народиласяв селі Заланів, Рогатинського повітута прожила 88 років.Молоденька Анна приїхала з чоловікомСтахом Микиткою до Америки в1911 р. Подружжя замешкало в ДжерзіСиті, де Покійна розпочата своєактивне громадське життя. Вона належаладо 22-го Відділу СУА та до СестрицтваПречистої Діви Марії, всюдидопомагала та жертвувала на різнігромадські й церковні цілі.У 1946 р. переїхала Покійна доМаямі, Фльоріда де стала членкоюмісцевого 17-го Відділу СУА. З чоловікомПетром Галушкою належалатакож до Українського АмериканськогоКлюбу.Скромна, спокійна, з лагідноюусмішкою на устах, бувала на всіхімпрезах. Коли недуга вже дошкулювала,давала пожертви та й оправдувалась,що може наступним разомсама щось зробить.Поховали Покійну на цвинтаріФлеґлер, де поховані три члени їїродини: мати Марія, чоловік Петро тасинова Марія Луїза. Прощали її відвідділу СУА голова Ірина Ракуш, відСестрицтва — Джін Кочкодан а відгромади — Марія Венґльовська. Залишилав смутку єдиного сина Івана.Спи спокійно, дорога сестро союзянко.Нехай прибрана американськаземля буде Тобі легкою!Соня МикиткаМарія Бережанська+ 11.XII.84Ділимося сумною вісткою, що 11-го грудня 1984 року упокоїлася членка26-го Відділу СУА ім. Ольги Басараб,світлої пам’яті Марія Бережанська.Покійна Марія, уроджена Войчишиннародилась в селі Перегної, повітПеремишляни. До Америки приїхала в1921 році й тут вийшла заміж за СтефанаБережанського, який упокоївсякілька років тому. Марія належаладовгі роки до 26-го Відділу та була йогоголовою кілька років. Також булапрапорницею і належала до підприємчогокомітету. Покійна була активна вСестрицтві при церкві НепорочногоЗачатія Пречистої Діви Марії.Членки обох організацій з прапорамий відзнаками відпровадили Покійнудо церкви, а після на вічний спочинокна цвинтар. Голова 26-го Відділу,Катерина Кобаса прощала Покійну,згадавши її працьовитість і ввічливість.Покійна залишила в смутку дочкуАнну з мужем, сина Євгена з дружиною,2 внуки й 2 внучки.Спи спокійно дорога союзянко йнехай американська земля буде Тобілегкою!Управа й членки 26-го Відділу’’OUR LIFE” Magazine (USPS 414-660) is published monthly — except July &August combined — by Ukrainian Women’s League of America, Inc. at 108 SecondAve., N. Y. 10003Subscription in the United States of America $15.00, half year $8.00, singlecopy $1.50.COUNTRIES OTHER THAN U. S. (with the exception of South America) maysend the subscription in their currency, which will equal the amount of 15.00American dollars.ПЕРЕДПЛАТА В США: річна... 15.00 дол. піврічна 8.00 дол. Поодиноке число1.50 дол.КРАЇНИ ПОЗА МЕЖАМИ США (за вийнятком Південної Америки) можутьвплачувати у своїх валюті, в сумі яка дорівнює вартості 15.00 американськихдолярів.Printed in U. S. A. by Computoprint Corporation, 335 Clifton Ave., Clifton, N. J.,07011©Copyright 1983 Ukrainian Women’s League of America, Inc.


Композиція рукава ж іночої блюзни. Волинський взір з околиць Луцька. Початок XX cm. Український Музей вНью-Йорку. Вишивати чорними та вишневими нитками Д.М.Ц. ч. 498. (Продовжити взір відповідно до ширинирукава). Рисувала Ольга Трачук.Design for the sleeve of a woman’s blouse based on a Volynian pattern from the area of Lutska (beginning of the 20thcent.) In the collection of the Ukrainian Museum in New York. Embroider with black and red (D.M.C. 498) thread. (Continuethe pattern to fit the width of the sleeve). Pattern copied by Olga Tratchuk.

Weitere Magazine dieses Users
Ähnliche Magazine