Наше Життя (Our Life) - електронна бібліотека української ...

ІВАН ГО ЛО ВІНСЬКИЙЧИ ЦІНИТЬ ГРОМАДА ПРАЦЮ СУА?Доповідь виголошена з нагоди відзначення 25-літ т я О круги Нью Д ж е р з і, 17-го березня 1985 р.Про працю й успіхи будь-якої організації можнаговорити у двох площинах. Говорячи про осяги мичасто маємо на увазі число влаштованих засідань чисходин, суму зібраних грошей, про успішно справленуодну чи другу імпрезу.Одначе про осяги можна говорити також в іншійплощині. Можна говорити про осяги не менш важливі,хоча ми їх часто не завважуємо. Це ті усміхненілиця стипендистів у Бразілії, це зріст почуття спільнотихоча розділеної кордонами, це вдоволення йвдячність ’’бабусь”, що про них не забувають, це тагордість, якою наповнюються наші серця коли мибачимо як чужинці подивляють Український Музей.Сьогодні Союз Українок Америки представляєсобою поважну громадську силу зорганізовану в119-тьох відділах. Від початку свого заснування вНью-Йорку 1925 року СУА провадив широко закроєнухаритативну, виховну, культурно-освітню і суспільно-громадськудіяльність.В 1930-их роках, це була допомога жертвам повенів Галичині, допомога +им, що потерпіли від пацифікації,а також допомога утікачам з КарпатськоїУкраїни.Після закінчення Другої світової війни, це булаоборона біженців і допомога новоприбулим доСША. Завдяки цій допомозі багато з нас знайшлисвоє пристановище тут. При цій нагоді можна згадатимеморандум, який вислав Союз Українок Америки22-го вересня 1945 року американським державнимчинникам.Сучасна діяльність Союзу Українок Америкисконцентрована в численних ділянках, як приміромвиховній, культурно-освітній, зв’язків, преси, музею,та суспільної опіки. Загалом ці широко закроєні акціїце допомога студіюючій молоді в Південній Америці,допомога українцям в Польщі, а також підтримкаУкраїнського Музею.Особливо цінним вкладом у розбудову нашихкультурних надбань в СШ А було закуплення дому в1974 році для приміщення Українського Музею.Виставка в будинку сенату США в 1983 році підназвою: ’’Втрачені архітектурні пам’ятки Києва”,осягнула великі усвідомлюючі успіхи й вказала чужинцямна той етноцид, який практикує Москва наземлях України. Тут можна сказати, що совєтськавлада від початку свого існування намагалася нищитиукраїнські архітектурні пам’ятки, особливо барокковуспадщину Києва, яку Москва уважала за втіленняукраїнських національних почувань.Доказом ненависти до української архітектуриможе послужити стаття друкована в ’’ЧервономуШляху” в 1934 році, де дослівно сказано: "Викорінитиворожі впливи на українську архітектуру, викритинаціоналістичних недобитків петрлюрівців, що намагаютьсяспантеличити молоду радянську архітектуру.”Союз Українок Америки завжди працював надпроблемами виховання молодого покоління в сучаснихскомплікованих обставинах. З тим наміром відбуторяд семінарів, панелів і доповідей. Тут слід згадатиособливо успішну конференцію на тему: ’’Українськажінка у двох світах”, яка мала місце на оселіУкраїнського Народного Союзу в 1982 році.Довголітня муравлина праця і відданість ідеямЛесі Українки, Олени Пчілки і Наталії Кобринської,висунула Союз Українок Америки на провідне місцев нашому суспільно-громадському, виховному йкультурно-освітньому житті.На протязі століть мислителі й знавці людськоївдачі звертали нам увагу, що позитивні взаємини поміжлюдьми основані на вмінні гармонійно розв’язуватирізнорідні проблеми. Так само теоретики йтворці глибинної психології, наприміром Ф ройд іЮнґ, твердили, що на нашу долю й поведінку маютьвплив протилежні підсвідомі інстинкти-нахили, одинбудуючий, який має нахил до гармонійности, краси йдобра, а другий руйнуючий. Без перебільшення можнависловити погляд, що частіше жінки ніж чоловіки,своєю вдачею виявляють позитивні, будуючі й гармонізуючіприкмети. Тяжко словами описати всі зусиллятруд та бажання зберегти серед наших дітей імолоді в діяспорі любов до нашої культури й мови,нашу ідентичність, наш духовий зв’язок з далекою,але близькою нашому серцю Україною.Нелегкі, але основні це завдання, які викликаютьжурбу за наше майбутнє. У такі хвилини приходятьна думку слова Лесі Українки:Чого то часами, як сяду за діло,Або як вже працю кінчаю я сміло,Не раз се на мене мов хмара якаСпадає сумная задума тяжка .Та ’’сумная тяжка задума” не є віддзеркалена у статистичнихданих, у виказі влаштованих сходин чиакадемій, або в сумі зібраних грошей. Вона міститьсяв журбі за долю майбутнього, в журбі за нашузміну, як це може зрозуміти тільки материнське серце.Цю любов за наше майбутнє чудово передавсловами свого вірша Василь Симоненко:18 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 1985