Успенська вежа, № 10 (2015)

ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО 

За вiру i еднiсть! 

Виходить з березня 1991 року ЖОВТЕНЬ 2015 року № 10 (281) 

Віра МАРКОВИЧ 

Це учинилось у царственному 

Константинограді, за царствування 

Лева Премудрого, царя 

благочестивого, у церкві Преславної 

Пресвятої Богородиці у Влахернах. 

У день недільний, уночі першого 

жовтня (старий стиль) багато людей 

стояло у храмі. О 4-й годині ранку 

святий Андрій, що був Христа ради 

юродивий, звів очі свої догори і побачив 

Небесну Царицю, що стояла в 

повітрі і молилася, вся осяяна сонячним 

світлом, а у розгорнутих руках 

тримала омофор, яким покривала 

усіх людей. 

Тоді і спитав святий Андрій свого 

учня Єпіфанія: «Чи бачиш ти?». Ще 

святий апостол Павло передбачував, 

що посипляться біди та небезпеки 

на нас і казав про біди від розбійників, 

біди від родичів, біди по містах, 

біди в пустелях та на морі, біди 

від братів фальшивих. І хто порятує 

нас? Саме в такий час наша Небесна 

Мати, Преблагословенна Діва Марія 

і Мати Господня, подає нам Покров 

свій на захист, щоб від усіляких нас 

бід увільнити. І за це Церква Свята, 

наш Духовний Єрусалим, Їй співає: 

О, дивна Заступнице вірним Ти є, 

Пророцтва збуття, 

Апостолам слава, 

І мученикові прикрасо, 

Дівству похвала 

У всьому світові предивний Покров. 

А ще: 

«Радуйся, мосте, 

що до Неба приводить 

І драбино висока, що Яків її бачив». 

На тій драбині ангели спокою не 

мають. А це тому, що в молитвах 

невсипуща Богородиця велить ангелам, 

щоб з Нею вкупі безнастанно 

допомагала людям. Щоб, підіймаючись, 

зносили до Бога молитви тих, 

що моляться, спускаючись же, щоб 

Дмитро ШАПОВАЛОВ, м. Харків 

Під цим висловом зазвичай розуміються 

стосунки Матері і 

дитини. Коли ти – в духовному сенсі 

немічне немовля. А тобі дарується 

любов, піклування і захист. Передається 

досвід дорослої людини. Під 

опікою Матері ти зростаєш, міцнієш. 

І, врешті, змінюєш первісне молоко 

на тверду їжу (Євр. 5,12-14). 

Але трапляється, що ти вже виріс, 

а Мати – це вже не енергійна 

молодиця в розквіті сил. Вона виглядає 

хворою і немічною. Прикутою 

до ліжка. Закрадається підозра, що 

вона безнадійна. І повільно помирає. 

– Чи бачиш, брате, Царицю і паню усіх, яка молиться про цілий світ? 

– Бачу і жахаюся! 

приносили від Бога людям поміч і 

усякі дарування. 

Та драбина повсякчасно зі собою 

і з небес зводить безліч ангелів, які 

понесуть з висоти нам захист і покров, 

і збереже нас на всіх шляхах 

наших. А ми маємо бути завжди 

вдячними за таке велике до нас милосердя. 

Бо ж завше гнівлячи Бога, 

підпадаємо під кару, та, все ж, її 

уникаємо саме завдяки захисту і 

Покрову Пресвятої Богородиці, всемилостивої 

заступниці нашої. Отож 

молімося: «Порятуй нас, Діво, в цей 

час лютий для нашого народу, своїм 

омофором, укріпи нас у вірі, додай 

нам любові поміж собою і захисти 

від ворога лукавого і підступного. 

Загладь рани духовні і тілесні і даруй 

нам довгожданний мир». 

За Димитрієм Тупталом 

ЦЕРКВА ЯК МАТІР 

З’являється вибір. Можна відмежуватися 

від цього малоприємного 

видовища. Об’єктивно полегшити 

собі життя. Придумати виправдання. 

Навіть оголосити своєю справжньою 

матір’ю іншу жінку – здоровішу, 

вродливішу, заможнішу. 

За великим рахунком, убити Матір 

у своєму серці. Як блудний син батька 

з відомої притчі (Лк. 15,11-32). Тобто 

жити так, наче її вже немає. Її користь 

для тебе вичерпалася. Втекти туди, де 

особисто тобі – комфортніше. 

А можна допомогти їй одужати. 

Бодай спробувати. Скерувати до 

Пісня до Богородиці 

Царице моя преблагая, 

надіє моя Богородице, 

знедолених покровителько, 

скривджених Заступнице, 

розрадо зажурених, 

немічних Цілителько! 

Поглянь на мою біду, 

Поглянь на журбу мою, 

Поможи мені, немічний бо я, 

Врозуми мене, нікчемний бо я, 

Печаль мою знаючи, 

розсуди її по волі Твоїй, 

Бо не маю я допомоги іншої, 

ані іншого заступництва, 

лиш Тебе, о Богородице, 

Матінко всещедрая. 

Збережи мене під покровом Твоїм 

Нині і на віки вічні. 

Амінь. 

того свої сили. Надію. Віру. Любов. 

Врешті, можна всього лиш побути 

поряд в її останні дні. Щоб вона 

просто відчувала твою присутність. 

Твою вірність. Не у хвилину успіху 

й піднесення, а у мить слабкості, 

приниження й горя. 

Ти не знаєш, одужає вона чи ні. 

Ти просто тримаєш її руку і молишся 

за неї. Бо насправді річ не стільки 

в ній, скільки в тобі. Ким ти є. 

Чи ти гідний Батька – своїм 

ставленням до Матері. І чи є в тебе 

повноцінна сім’я – чи виявишся 

сиротою. 

ДО 100-РІЧЧЯ 

ПАТРІАРХА ДИМИТРІЯ 

Микола БОСАК 

УРОКИ 

ПАТРІАРХА 

ДИМИТРІЯ 

Продовження. Початок у попередніх випусках 

Постать священика в нас від часів 

Київської Русі, козаччини посідала 

особливе місце. Це був просвітитель 

народу, духовний наставник, порадник, 

благодійник. Окрім требів, передбачених 

його саном, це, нерідко, 

був і травознай-цілитель, агроном, 

пасічник. Часто він один в окрузі отримував 

газети й журнали із столиці, 

їздив на собори, до нього приїздили 

вчені, сусіди, сини-спудеї, і тому 

він був своєрідним інформаційним 

агентством, безплатним сайтом Інтернету 

своєї округи чи благочиння. 

Це вже після загарбання Київської 

митрополії московською церквою 

та імперією з менталітетом 

орди український священик виродився 

в «попа Балду», в ту химеру, 

якої не любили і сатирично зображували 

Іван Вишенський, Іван Нечуй-Левицький, 

Степан Руданський, 

котрі знали проблему зсередини. 

Хоча справедливість вимагає не 

стригти всіх під один гребінець. В 

усі часи, в усіх конфесіях були, є й 

будуть побожні, чесні, освічені душпастирі, 

які невтомно несуть пастві 

Слово Боже, кличуть до спасіння, 

слугують за приклад доброчестя. 

Саме таким добрим пастирем 

був отець Володимир Ярема. Після 

служіння в сільських парафіях його, 

як він сам казав, «перенесли» до 

Львова. Зкагебичена церковна влада 

призначала панотця-патріота в ті 

парафії, де під гнітом атеїзму затухало 

церковне життя. Та через якийсь 

час священик Ярема згуртовував 

громаду, створював церковний хор, 

влаштовував Шевченківські вечори, 

набував авторитету в людей, був 

бажаним біля ліжка немічного, розраджував 

тих, хто блукав у нетрях 

власної душі. І тоді невдоволені наглядачі 

в рясах та їхні наглядові із суворою 

мімікою його в черговий раз 

«переносили» на іншу парафію, де 

все повторювалося спочатку.

2 Жовтень 2015 

НОВИНИ УАПЦ 

До Карпатської 

єпархії УАПЦ перейшов 

монастир УПЦ (МП) 

21 серпня 2015 р. єпископ Віктор 

(Бедь), керуючий Мукачівською і 

Карпатською єпархією УАПЦ, прийняв 

архімандрита Миколая (Реківчака), 

намісника Свято-Миколаївського 

єпархіального чоловічого 

монастиря УПЦ (МП) у смт. Чинадієво, 

-повідомляє сайт Карпатської 

єпархії. В ході зустрічі розглянули 

питання про перехід монастиря з 

підпорядкування Мукачівської єпархії 

УПЦ (МП) до Карпатської єпархії 

УАПЦ. Було прийнято рішення 

про прийом Свято-Миколаївського 

чоловічого єпархіального монастиря 

в смт. Чинадієво (вул. Санаторна, 

89,а; 89,б) Мукачівського р-ну 

Закарпатської обл. до Карпатської 

єпархії УАПЦ і видано відповідний 

указ про призначення намісником 

цього монастиря архімандрита Миколая 

(Реківчака). Участь у зустрічі 

також взяв декан Мукачівсько-Ужгородського 

деканату (благочиння). 

Джерело: 

http://risu.org.ua/ua/index/all_news/ 

Представники УАПЦ 

відкрили Світовий конгрес 

українських молодіжних 

організацій 

3 18 до 28 серпня в Одесі проходив 

Світовий конгрес українських 

молодіжних організацій, форум 

«Одеса 2015» (ФУМД). До Одеси 

з’їхалась українська молодь з усього 

світу. У ФУМД також брали участь 

представники 30 країн української 

діаспори, зокрема українських молодіжних 

громадських організацій 

з Казахстану, Сербії, Росії, Румунії, 

Латвії, Молдови, Болгарії, Хорватії, 

Іспанії, Франції, Польщі, Німеччини, 

Чехії, Японії та інших країн. З 

благословення Предстоятеля УАПЦ 

владики Макарія член молодіжної 

комісії УАПЦ прот. Віталій Даньчак 

(м. Київ) привітав Світовий конгрес. 

Після того, як прозвучав гімн України, 

прозвучала молитва та було зачитано 

вітальне слово від Блаженнішого 

Макарія. 

За джерелом: http://uaoc.lviv.ua/ 

В єпархіальному управлінні 

Таврійської єпархiї 

як правлячий архієрей 

представлений єпископ 

Херсонський і Миколаївський 

Борис 

25 серпня у м. Херсоні Блаженніший 

Макарій, митрополит Київський 

і всієї України, Предстоятель 

УАПЦ, у єпархіальному управлінні 

Таврійської єпархїі представив духовенству 

владику Бориса як правлячого 

архієрея, єпископа Херсонського 

і Миколаївського. 


Митрополит Макарій провів 

зустріч із представниками 

Держдепартаменту США 

27 серпня Предстоятель УАПЦ 

Блаженніший Митрополит Макарій 

відвідав Посольство США в 

Україні (м. Київ). На запрошення 

представника Державного департаменту 

США Шона Кейсі, який 

очолює Управління ініціатив релігійних 

спільнот при Державному 

департаменті США, відбулась 

двостороння зустріч. Під час зустрічі 

сторони обмінялись думками 

щодо ситуації в державі, обговорювалося 

питання розділеності 

Православних Церков в Україні та 

його подолання. 

Джерело: http://uaoc.lviv.ua/ 

Пам’яті Героїв України 

29 серпня Хресним ходом від Андріївської 

церкви м. Києва до Володимирської 

гірки пройшли єпископат, 

духовенство та миряни УАПЦ. 

Усі заходи очолив Блаженніший Макарій, 

митрополит Київським і всієї 

України УАПЦ. Із єпископату були 

присутні: архієпископ Тернопільський 

Мстислав, архієпископ Житомирський 

і Поліський Володимир, 

єпископ Київський і Подільський 

Володимир, єпископ Херсонський і 

Миколаївський Борис, а також: священики 

з Львівської, Київської, Житомирської, 

Черкасько-Кіровоградської 

та Тернопільської єпархій. 

У молитві згадували живих і мертвих. 

На запрошення Блаженнішого 

Макарія та організаторів акції прибули 

священнослужителі УПЦ КП. 

У своєму слові Владика наголосив 

на необхідності посиленої молитви 

за наших героїв, які протистоять 

московській навалі, за український 

багатостраждальний народ. 

Урочисті заходи продовжились 

в Українському домі, де відбулось 

нагородження героїв. Ряд відзнак 

отримували найближчі родичі, як 

посмертну відзнаку сина чи чоловіка. 

Також організатори нагородили 

священиків, які особисто відвідують 

зону АТО. Серед нагороджених були 

і львівські священики о. Олег Древняк, 

о. Олег Михалик, о. Олег Малетич. 

«У годину поневірянь, у годину 

болю, в тяжкі часи втрат духовенство 

вирішило, що воно повинно 

бути з людьми. Ось чому Предстоятель 

УАПЦ Блаженніший Макарій 

та єпископат прийняли рішення 

про необхідність участі в церемонії 

«Пам’яті героїв України» і закликали 

всю духовну спільноту - представників 

усіх конфесій приєднатися 

до заходів, як це було на Майдані, як 

це відбувається в АТО, де капелани 

всіх конфесій допомагають нашим 

захисникам знайти духовну опору 

та вистояти у нелегкий час», - сказав 

митр. прот. УАПЦ Віталій Дончак 

Під спів «Святий Боже» вулицею 

Героїв Небесної Сотні пройшлися 

усі присутні, які згадували тих, 

яких уже неможливо повернути. 

Біля пам’ятного знака духовенство 

відслужили Літію за померших. 


У Карпатському 

університеті імені 

Августина Волошина 

та Українській 

богословській академії 

урочисто розпочали новий 

навчальний рік 

проходили в актовому залі Закарпатської 

облспоживспілки, які розпочалися 

з молебня, співу Державного 

Гімну України та освячення студентів, 

викладачів і співробітників 

свяченою водою на благословення 

початку та проходження нового навчального 

року, які здійснили Високопреосвященніший 

Володимир, 

архієпископ Житомирський та Поліський, 

Високопреосвященніший 

Мстислав, архієпископ Тернопільський, 

керуючий Хмельницькою 

єпархією УАПЦ. Урочистості відкрив 

Преосвященніший Віктор, єпископ 

Мукачівський і Карпатський, 

голова комісії УАПЦ у справах духовності, 

освіти та катехизації, ректор 

Карпатського університету ім. 

Августина Волошина та Української 

богословської академії. На сьогодні 

на базі духовно-навчально-наукового 

комплексу «Карпатський 

університет – Українська богословська 

академія» діють два базові факультети 

– гуманітарно-економічний 

та богословсько-філософський, 

а також при університеті і академії 

відповідно функціонують Ужгородський 

гуманітарно-економічний та 

Ужгородський богословський коледжі. 

В університеті та академії 

проводиться підготовка фахівців за 

освітньо-кваліфікаційними рівнями 

молодший спеціаліст (молодший бакалавр), 

бакалавр та магістр за спеціальностями: 

правознавство, психологія, 

філософія, богослов’я (теологія), 

фінанси і кредит. Відкрито 

ряд магістерських програм, для осіб, 

що раніше вже здобули вишу освіту, 

а також діє військове відділення з 

підготовки офіцерів запасу. За міжнародною 

програмо подвійного диплому, 

впроваджується підготовка 

фахівців з ІР технологій. 

На міжнародному рівні університет 

підписав ряд міжвузівських 

договорів з університетами Польщі, 

Болгарії та Словаччини. Успішно 

впроваджено програму подвійного 

диплому, згідно з якою студенти Карпатського 

університету ім. Августина 

Волошина та Української богословської 

академії здобувають повну 

вищу освіту за освітніми стандартами 

України та Європейського Союзу, 

відповідно отримуючи дипломи 

державного та міжнародного європейського 

зразка. Успішно розвиваються 

аспірантура, докторантура, 

на високому науковому рівні функціонує 

науково-дослідний інститут 

богослов’я, філософії та аналітики. 

Навчання в університеті та академії 

проводиться за денною, заочною і 

дистанційною формами навчання. 

За матеріалами Прес-служби УБА-КаУ 

З 5 по 7 вересня в м. Дублянах 

на Львівщині перебувала 

ікона «Всецариця» 

«Пантанасса» або «Всецариця» 

– таку назву має невеличка за розмірами 

ікона, оригінал якої знаходиться 

на острові Афон у церкві Ватопед. 

У ХVІІ ст. вона вперше була 

написана грецьким ченцем і стала 

відомою в усьому світі як цілителька 

ракових захворювань. Саме ім’я 

ікони – Все-володарка, Bсe-повелителька 

– говорить про її особливу, 

всеосяжну силу. Вперше явивши 

свою чудотворну силу проти чарів- 

Успенську вежу 

можна читати в інтернеті 

З 1 березня 2015 р. зреалізований 

новий проект Львівського ставропігійного 

братства св. ап. Андрія 

Первозваного УАПЦ – з цього дня 

наш часопис можна читати в інтернеті 

за адресою: uv.lviv.ua 

Можна переглянути архівні 

примірники газети, які виходили у 

світ із 1 січня 2009 року. 

Згідно з рішенням Архієрейського 

собору УАПЦ 29 серпня 

було визначено днем вшанування 

героїв битви під Іловайськом: 

адже саме у цьому бою Україна 

втратила найбільше свого цвіту. 

У всіх храмах УАПЦ згадували померлих 

героїв України. 

1 вересня 2015 р. в Карпатському 

університеті ім. Августина Волошина 

та Українській богословській академії 

в м. Ужгороді відбулися урочистості, 

присвячені початку 2015/16 

навч. року. Святкові урочистості

Жовтень 2015 


3 

них чар, захоплення магією та іншими 

окультними «науками». Пізніше 

стали помічати, що ця ікона впливає 

і на хворих з різними злоякісними 

пухлинами. Господь за молитвами 

Пресвятої Діви дарував цьому образу 

особливу благодать: зціляти і утішати 

тих, хто уражений важкою хворобою 

наших днів – раком. Чудесна допомога 

Пресвятої Богородиці проявляється, 

в тому числі, і в допомозі батькам, 

що моляться за своїх дітей, які 

піддались полону наркоманії. Ікона, 

яка певний час знаходилась в православній 

церкві «Успення Пресвятої 

Богородиці» м. Дублян, написана на 

Святій горі Афон афонським монахом 

святим Миколаєм Капрулісом та 

прикладена до оригіналу чудотворної 

ікони «Всецариця», поясу Богородиці, 

чесної глави Іоана Золотоустого 

в грецькому монастирі Вартопед на 

святій горі Афон. 


У Полтаві архієпископ 

Харківський і Полтавський 

Афанасій освятив Центр 

допомоги для переселенців 

На офіційному відкритті закладу 

був присутній і мер Полтави, 

який пообіцяв сприяти завершенню 

упорядкування установи. У місті 

офіційно зареєстровано 9 тис переселенців. 

З них 2 тис дітей. «Як ми 

зараз до них поставимось, яке духовне 

тепло до них проявимо, з таким 

вони і повернуться назад. Війна, 

рано чи пізно, все одно закінчиться, 

люди повернуться до своїх домів, 

а добре зерно, посіяне зараз нами, 

вкорениться і проросте. І тільки любов, 

милосердя і доброзичливість 

можуть врятувати цих людей, весь 

народ», – сказав владика. 


У Слов’янську відбулася 

міжконфесійна діалогова 

зустріч УАПЦ із пасторами 

євангельських церков 

9 вересня за сприяння Відділу з 

питань внутрішньої політики в рамках 

традиційного молитовного сніданку, 

що проводиться в Слов’янську 

що два тижні за ініціативи 

євангельських церков міста, відбулася 

діалогова зустріч євангельських 

пастирів з представниками УАПЦ 

міста Слов’янська, зокрема з настоятелем 

храму св. ап. Андрія Первозваного 

м. Слов’янська архімандритом 

Саввою. В рамках зустрічі 

представники православної та євангельської 

конфесій міста здійснили 

спільну молитву за мир та добробут 

у Слов’янську, Донецькій області та 

Україні, а також обговорили питання 

поглиблення міжконфесійного діалогу 

та розширення взаємодії між 

християнськими конфесіями в місті 

Слов’янську. 

За матеріалами 

http://www.slavrada.gov.ua 

Владика Борис зустрівся 

із мером м. Херсона 

11 вересня Владика Борис (Харко), 

єпископ Херсонський і Миколаївський 

УАПЦ, відвідав мерію 

м. Херсона та зустрівся із міським 

головою п. Володимиром Миколаєнком. 

Супроводжував владику 

херсонський благочинний (декан) о. 

Юрій Курило. У ході зустрічі було 

обговорено життя громади УАПЦ у 

м. Херсоні, зокрема і парафії Трьох 

святителів (настоятель о. Ю. Курило). 

Обговорювались і шляхи співпраці 

між Церквою і громадою Херсона. 


Владика Борис 

відвідав 

м. Цюрюпинськ (Олешки) 

На запрошення громади УАПЦ 

та її священика о. Михайла Гарбадина 

владика Борис, єпископ 

Херсонський і Миколаївський, 12 

вересня відвідав м. Цюрюпинськ 

Херсонської області. Попередньо з 

ініціативи громади та за її кошти у 

центральному парку міста було споруджено 

карлицю Пресвятої Богородиці. 

Владика Борис очолив чин 

освячення каплиці та виголосив повчальне 

слово. На відкритті та освяченні 

каплиці були присутні перші 

особи міста та району: мер м. Цюрюпинська 

Василь Плотніков, голова 

районної ради Лариса Снігур та 

голова районної державної адміністрації 

Микола Райтаровський. 


Хор церкви 

св. ап. Петра і Павла 

м. Львова представив УАПЦ 

на щорічному 

гуцульському фестивалі 

у м. Надвірній 

(Івано-Франківська область) 

12-13 вересня цього року хор церкви 

св. ап. Петра і Павла м. Львова 

відвідав м. Надвірну (Івано-Франківська 

обл.) та прийняв участь у 

щорічному гуцульському фестивалі. 

У перший день фестивалю хоровий 

колектив разом з іншими учасниками 

фестивалю пройшов святковою 

ходою містом, під час якої була відслужена 

панахида за упокій душ 

усіх тих, хто віддав життя за волю 

України, яка завершилась піснею-реквієм 

«Пливе кача». Ввечері 

хор виступив на відкритті виставки 

майстрині зі Львова Оксани Смереки-Малик. 

Разом із заслуженим вокально-хореографічним 

ансамблем 

«Галичина» колектив виступав у с. 

Пнів, що неподалік від м. Надвірної 

(виконувались духовні та народні 

твори). Кожен номер був сприйнятий 

глядачами з великою щирістю і 

теплотою, супроводжувався гучними 

оплесками. Під час виконання 

хором пісні «Ой у лузі червона калина» 

зал співав також, стоячи. 

Наступного дня хор співав Службу 

Божу у православній церкві св. 

Володимира м. Надвірної. Цього ж 

дня хористові Семену Гриновцю виповнилося 

70 років. Настоятель храму 

о. Олег Траско з хористами моголіттям 

привітали ювіляра. 

Святкування гуцульського фестивалю 

супроводжувалося безперервними 

вокальними, хореографічними, 

інструментальними номерами, 

фольклорними співами та сценками. 

Свято доповнював гуцульський 

ярмарок, а також багата гуцульська 

кухня. 


Празник 

Різдва Пресвятої Богородиці 

в Кривчицях 

21 вересня, у понеділок, храмовий 

празник Різдва Пресвятої Богородиці в 

Кривчицях відбувся за участю 11 священиків 

та багатолюдної кривчицької 

громади, як прихожани, так і парафіян 

сусідньої Іллінської УГКЦеркви. 

Молились до Пресвятої Богородиці 

за мир в Україні, за здоров’я людей, а 

також згадували тих, які уже відійшли 

до Господа, та пам’ять про них вічна. 

А це: Клавдія Гижа (Пелешак), яка в 

молодому віці, залишившись вдовою, 

посвятила себе церкві: як прибирала в 

храмі, так і виконувала функції дяка; 

це староста церкви Йосиф Чура, який 

дуже багато потрудився для церкви; 

це паламар Михайло Яремчук, який 

понад 20 років щиро служив ту службу 

в храмі, інші вірні парафіяни. Нехай 

же Пресвята Богородиця ніколи 

не опускає своїх дітей, ні тут, на землі, 

ні там, у небесах. 

БЛАЖЕННІШИЙ МАКАРІЙ 

НА ПЕРШОМУСАМІТІ 

ВСЕСВІТНЬОГО АЛЬЯНСУ 

РЕЛІГІЙ СВІТУ В ПІВДЕННІЙ КОРЕЇ 

З 16 по 20 вересня Блаженніший 

Макарій, Митрополит Київський і всієї 

України УАПЦ, у супроводі львівського 

декана о. Олега Древняка, 

здійснили робочу поїздку у Південну 

Корею. Поїздка відбулася з ініціативи 

некомерційної південнокорейської 

організації «Небесна культура 

– мир у світі і відновлення миру». 18 

вересня 2015 р., напередодні Міжнародного 

дня миру ООН, в м. Сеулі 

пройшов Перший щорічний саміт 

Всесвітнього альянсу релігій світу. 

Участь у саміті взяли як колишні, 

так і нинішні керівники держав, політики, 

релігійні лідери, голови верховних 

судів, юристи та представники 

молодіжних організацій світу. 

Від України участь у саміті взяв 

Блаженніший Макарій (Малетич), 

Митрополит Київський і всієї 

України, Предстоятель УАПЦ. 

Метою проведення саміту є створення 

міжнародної платформи для 

політичних та релігійних лідерів 

світу, голів верховних судів, юристів, 

представників молодіжних організацій 

щодо обговорення проблем 

реалізації норм міжнародного право 

в галузі дотримання та забезпечення 

прав людини, зокрема права на 

свободу віросповідання, сприяння 

припиненню збройних конфліктів та 

досягнення миру в усьому світі. 

У коментарі нашому виданню 

Владика Макарій зазначив: «Ми 

раді, що були запрошені на цей захід. 

Ми пізнали багато цікавого і нового 

у цій країні. Спілкування із лідерами 

держав та релігій є вагомим 

внеском у розбудову добрих стосунків. 

У цій країні теж була війна, і 

вони щиро розуміють нас».


Митрополит Макарій (Малетич): 

МЕНЕ НЕ ЗЛАМАЛИ У 70-х, 

ТО Й ЗАРАЗ НЕ ЗЛАМАЮТЬ 

Фрагмент інтерв’ю Андрія Боднарчука, ІА ZIK, з МитрополитомМакарієм 

– Блаженніший Владико, минуло 

два місяці з часу обрання Вас 

предстоятелем УАПЦ. Чи встигли 

вже «освоїтися», якими були Ваші 

перші кроки? 

– Два місяці, це, з одного боку, 

не дуже багато, але і за цей час вже 

є певні здобутки. Встиг ознайомитися 

з життям і проблемами Київської 

єпархії, зустрівся з вірними і духовенством, 

відвідав українських військових 

в зоні АТО. Здобутком є те, 

що за цей невеликий проміжок часу 

до Церкви повернулися кілька священиків, 

які з різних причин припинили 

спілкування з УАПЦ. Вдалося 

відновити діяльність патріарших комісій, 

а також почалося відновлення 

діяльності єпархіальних комісій. Також 

розпочалася робота над створенням 

інформаційного центру в Києві 

– при патріархії і в центрах єпархій. 

Одним з найважливіших кроків за 

цей час було відновлення Патріаршої 

ради – органу, який складається 

з представників мирян, священиків і 

єпископату й ухвалює рішення для 

розгляду на соборі єпископів. Господь 

мене спонукає не дармувати, 

а працювати. І тому я завжди пам’ятаю 

слова апостола Павла про те, 

щоб не марнувати свій час, бо він 

ніколи вже не повернеться. 

– Українські медіа досить широко 

висвітлювали події довкола 

переговорів про об’єднання УАПЦ 

і УПЦ КП. Коли ж воно так і не 

відбулося, то УПЦ КП звинуватила 

у зриві переговорів УАПЦ. Як 

було насправді? Чи справа об’єднання 

– це вже минуле? 

– УАПЦ не припиняло і не буде 

припиняти об’єднуючий процес. 

Оскільки не вдалося досягти успіху 

у форматі УАПЦ–УПЦ КП, можливо 

варто відновити діалог у форматі 

УАПЦ–УПЦ КП–УПЦ МП. 

– Чи ви особисто обговорювали 

справу об’єднання з главами УПЦ 

КП і УПЦ МП, чи цим займалися 

лише відповідні комісії. 

– Я кілька разів зустрічався з патріархом 

Філаретом, зокрема в червні 

цього року в МЗС. Тоді він підійшов 

до мене і запитав: «Ну що, владико, 

буде об’єднання?». На що я відповів: 

«Ваша святосте – буде. Обов’язково 

буде об’єднання. Але реальне об’єднання, 

а не приєднання». Тоді він сказав, 

що в УАПЦ є єпископи, які не згодяться 

на об’єднання, і що тоді буде. Я 

відповів: «І у Вас, і у нас є такі люди. 

Але лиш було б бажання піти на компроміс, 

врахувати бажання один одного 

– тоді все буде добре. Якщо ж не 

відбудеться – то маю надію, що будемо 

жити у мирі і взаємній повазі, допоки 

нас не покличе Господь. А коли 

покличе, то, можливо, прийдуть інші, 

ті, які зможуть це зробити». 

Також я бачився з предстоятелем 

УПЦ КП вже після того, як не 

відбулося об’єднання – у Києві на 

Володимирській гірці. Я готовий до 

переговорів. До щирих переговорів 

– дивитися у вічі і говорити. Як би 

не було боляче – говорити правду. 

Відносно блаженнішого Онуфрія 

(УПЦ МП), то тут є, скажемо так, 

свої нюанси. Мені пропонували з 

ним зустріч перед другими переговорами 

з УПЦ КП у липні. Ще скоріше 

також пропонували зустріч. Але я не 

погодився. Я послухав свою совість, 

яка мені казала не робити цього. І, 

напевно, вчинив добре. Бо і так єпископат 

УАПЦ проголошують мало не 

агентами ФСБ, а якщо б ще відвідав 

Києво-Печерську Лавру, то взагалі не 

знаю що було б. Колись я вже пояснював 

журналістам свою позицію: подивіться 

в мою автобіографію. Я був 

серед семи священиків, які у вересні 

1989 р. в помешканні о. Івана Пашулі 

підписали документ про вихід з РПЦ. 

То невже я зараз, на двадцять четвертому 

році незалежності України, вирішив 

повернутися до Москви? Це 

безумство. Мені прикро, що про таке 

говорять освічені люди… прикро. 

Отож, відносно пропозиції зустрітися 

я відповів відмовою і сказав, 

що якби відбулося об’єднання, то зустрівся 

б з предстоятелем УПЦ МП, 

а оскільки не відбулося, то наша зустріч 

є передчасною. Але було б розумно 

і я був би дуже радий, щоб ми 

втрьох – святіший патріарх Філарет, 

блаженніший митрополит Онуфрій 

і я знайшли сили і перед камерами 

висловили свою думку і бачення з 

приводу об’єднання й майбутнього 

Православ’я в Україні. 

– Чи є в УАПЦ єпископи чи 

священики, які підтримують повернення 

до РПЦ? 

– Переконаний, що ні. Хоча на 

сьогоднішній день, через блокування 

УАПЦ, можливо, в когось і може 

закрастися подібна думка, але в мене 

– ні. Я витримаю всі випробування. 

Так, як це було у 70-х роках, коли я 

з чотирма дітьми і дружиною практично 

кожного року змінював парафії 

в Донецькій і Луганській областях. 

Мене не зламали, то тим більше 

зараз мене не зламають. УАПЦ пережила 

важкі часи у 1992–1995 роках, 

коли нас намагалися позбавити 

реєстрації. Але ми вижили, і зараз 

виживемо. І не тільки виживемо, але 

будемо зростати. 

Відносно об’єднання – ми готові. 

Але готові не до приєднання, а до 

реального об’єднання. 

– Окремі церковні діячі намагаються 

підважити історичну 

тяглість УАПЦ, мовляв, це церковна 

формація, яка виникла у 

1993 р. і не має нічого спільного з 

УАПЦ початку і середини ХХ ст. 

– Звичайно, прикро таке чути. 

Хто обирав патріарха Мстислава у 

Києві в листопаді 1990 року? УПЦ 

КП чи УПЦ МП? Ні – УАПЦ. Це патріарх, 

який у 1942 р. був висвячений 

на єпископа УАПЦ в храмі св. 

Андрія у Києві. Це патріарх, який у 

жовтні 1992 р. заявив, що він не визнає 

того об’єднання, що відбулося у 

червні того ж 1992 року і внаслідок 

якого виникла УПЦ КП. Всі відповідні 

документи збереглися. Звісно, 

прикро чути такі слова. 

Але, попри те, ми готові до єдності, 

бо вона потрібна Україні як ніколи. 

Я хотів про це сказати на Володимирській 

гірці, 28 липня, хоча так і 

не дочекався, щоб мені надали слово. 

Чому князь Володимир мав успіх у 

свій час? Перший митрополит з русичів 

– Іларіон, так сказав про нього: 

«Він у благочестя і милосердя був 

зодягнений, підперезаний правдою». 

Тепер порівняйте будь-якого священика, 

єпископа чи державного діяча. На 

жаль, ми цього не побачимо, а з цього 

все починається. Нам всім потрібно 

схаменутися. Нам потрібно жити 

в правді, християнських чеснотах. 

Можливо, тоді Господь зглянеться на 

нас, і не буде мати сили Путін і його 

найманці. Бо коли все зло, неправду 

підхоплюють не тільки політики, але 

й священнослужителі, то що на нас 

чекає? Господь бачить всі вчинки – і 

священика, і президента. І не тільки 

слова, а й діла. Він хоче від нас правди, 

справедливого життя, щоб воно 

було не лише на устах, але й у серці. 


В Ужгороді 

просять дозволу 

на будівництво храмів 

УПЦ КП і УАПЦ 

Релігійні громади міста активно 

почали лобіювати будівництво храмів 

в обласному центрі Закарпаття. 

Про це 16 вересня під час брифінгу 

повідомив міський голова Ужгорода 

Віктор Погорєлов, інформують 

7dniv.info. 

«Це питання потребує обговорення 

громадськості. До мене звернувся 

владика Кирило про побудову 

Автокефальної Церкви на території, 

де минулого року встановили хрест 

віряни їхньої єпархії. Це серйозне 

питання, мова йде про зелену зону», 

– наголосив Віктор Погорєлов. 

Також до міської влади звернувся 

владика Варсонофій УПЦ КП, 

який просить надати землю для собору. 

В Ужгороді п’ять років діяв мораторій 

на виділення землі, проте торік 

він його зняли і всі земельні питання 

наразі стоять дуже серйозно. 

Джерело: http://risu.org.ua/ua 

Архімандрит Віктор Бедь 

вважає, що священики не 

зобов’язані брати відпускну 

грамоту у РПЦ в Україні 

Колишній клірик УПЦ (МП) і 

Елладської Православної Церкви, 

а нині адміністратор Карпатської 

єпархії УАПЦ архімандрит Віктор 

Бедь прокоментував 24 червня увагу 

УПЦ (МП) до його діяльності. 

Архімандрит зазначає, що днями 

представники УПЦ (МП) «розповсюдили 

серію матеріалів на мою адресу 

і на адресу нової Карпатської 

єпархії Української Автокефальної 

Православної Церкви». Дійсно, 17 

червня на сайті УПЦ з посиланням 

на місцеві єпархії Закарпаття було 

розміщено спростування інформації 

про перехід групи парафій і священиків 

цієї конфесії в Карпатську 

єпархію УАПЦ. У відповідь архімандрит 

Віктор Бедь стверджує, що 

«право на вибір приналежності до 

своєї Української Церкви (мається 

на увазі УАПЦ– ред .) або і надалі до 

Московської Церкви належить виключно 

християнину – громадянину 

України, тому наші вірні, в тому числі 

і я особисто ... які приєдналися або 

надалі приєднаються до кліру Української 

Автокефальної Православної 

Церкви та її нової Карпатської єпархії 

на Закарпатті, не зобов’язані для 

цього брати «відпускну грамоту» «з 

боку Московського Патріархату,- повідомляє 

Християнський портал КІ- 

РІОС за матеріалами Релігія в Україні 

та УУБА. Архімандрит вважає що 

багатьох кліриків МП в Україні присутнє 

приховане бажання бути разом: 

«але вони ще не готові на крок 

об’єднання і відходу від чужої нам 

Москви «. Глава Карпатської єпархії 

УАПЦ вірить, що «скоро всі ми, як 

і заповідав нам наш Спаситель Ісус 

Христос, знайдемо спільний шлях 

до подолання розділення». 

Джерело: http://kyrios.org.ua/news 

З приводу збереження 

Червоногородського замку 

від руйнації 

17 вересня в Урочищі Червоне 

біля села Нирків Заліщицького 

району Високопреосвященніший 

Мстислав, архієпископ Тернопільський, 

керуючий Хмельницькою 

єпархією, зустрівся з головою Заліщицької 

районної державної адміністрації 

Борисом Шипіткою, головою 

Заліщицької районної ради Іваном 

Дроздом, заступником начальника 

управління охорони культурної 

спадщини департаменту культури, 

релігій та національностей 

Тернопільської обласної державної 

адміністрації Ярославом Пелехатим 

та заступником департаменту культури, 

релігій та національностей 

Тернопільської обласної державної 

адміністрації Ігорем Кульчицьким з 

приводу збереження Червоногородського 

замку від руйнації. У ході 

зустрічі було обговорено шляхи 

співпраці між Церквою і громадою 

Заліщицького району, розвиток монастиря 

св. первоверховних апостолів 

Петра і Павла УАПЦ, що в Урочищі 

Червоне. Високопреосвященніший 

Владика запевнив очільників 

району у підтримці щодо вирішення 

цих проблем. 

http://uapc.te.ua/

Андрій, Володимир СУХОРСЬКІ 

АВТОР ГІМНУ УКРАЇНИ 

ПОСТАНЕ У БРОНЗІ 

На свято Покрови Пресвятої Богородиці планується 

відкриття пам’ятника Михайлові Вербицькому 

Композиція «Автор і гімн України» 

У березні 2015 р. відзначали дві 

поважні ювілейні дати: 200-річчя від 

дня народження Михайла Вербицького 

та 150 років від першого публічного 

світського виконання гімну «Ще не 

вмерла Україна» у Перемишлі, на 

вечорі, присвяченому вшануванню 

пам’яті Великого Кобзаря. 

З 1995 р. велися розмови про 

створення пам’ятника Михайлу 

Вербицькому у Львові. Але далі 

розмов справа не йшла. «Тому 

наше товариство, – зазначив Голова 

суспільно-культурного товариства 

«Надсяння» Володимир Середа, 

– виступило його ініціатором та 

замовником. Оскільки композитор 

народився у Надсянні, там зростав, 

то це наш прямий обов’язок – 

увіковічнити його постать й у Львові, 

де він провів тринадцять років свого 

життя – тут гімназію закінчив, тут у 

духовній семінарії навчався. Його постать об’єднує всіх українців». Отож на 

конкурсній основі було визначено переможця на найкращу концептуальну 

ідею побудови пам’ятника Михайлові Вербицькому. З-поміж 21 проекту перше 

місце посів проект творчого колективу скульпторів Андрія і Володимира 

Сухорських та архітектора Володимира Стасюка. Нагадаємо, саме брати 

Сухорські – автори пам’ятника Тарасові Шевченку у Львові. 

Скульптура постане у сквері на розі вулиць Михайла Вербицького, 

Генгерала Чупринки та Степана Бандери, навпроти школи № 3. Товариство 

«Надсяння» фінансує (з пожертв громади) виготовлення і встановлення самої 

бронзової фігури, а гроші на благоустрій скверу місто має намір закласти у 

бюджет розвитку. 

Композиція «Автор і гімн України» має горизонтальне вирішення. 

Михайло Вербицький зображений в момент найбільшого апогею творчого 

піднесення, в момент створення гімну України. Архітектурно композиція 

органічно вписана в містобудівне середовище. Вирішення ідеї пам’ятника 

спонукає глядача до прямого спілкування з образом композитора. Михайло 

Вербицький наче серед львів’ян та гостей міста. 

Оксана ЗАХАРЧУК 

Висока місія мистецтва полягає 

в тому, щоб вести людей до Бога. 

Адже ж справжнє мистецтво – це 

творчий дух, а дух творчості – це 

Святий Дух. Слід зазначити, що з 

усіх видів мистецтва – літератури, 

образотворчого мистецтва, архітектури, 

скульптури, хореографії, 

театру, кіно – музика є найближче 

до чуттєвої сфери людини, бо в ній 

відсутній візуальний чинник. Музика 

впливає на формування світогляду, 

морально-етичних та естетичних 

принципів як окремої людини, 

так і суспільства загалом. Вона йде 

від серця й апелює до серця, викликаючи 

відповідні образно-емоційні 

асоціації у слухача. Цю думку підтверджує 

відомий вислів, що музика 

починається там, де закінчуються 

слова, оскільки вона здатна відтворити 

і передати високі почуття 

набагато глибше і сильніше за будьяке 

слово. 

Про могутній позитивний вплив 

музики читаємо у Святому Письмі. 

Коли дух злоби і відчаю нападав 

на іудейського царя Саула, то він 

просив Давида грати йому на арфі. 

Ніжні мелодії заспокоювали Саула, 

і тоді злий дух відступав від нього. 

Урочиста сакральна музика (релігійні 

гимни) змушувала вірних забувати 

щоденні клопоти, відриватися від 

землі, підноситися думками у безмежний 

і вічний світ. 

Космологічне трактування музики 

як частини Всесвіту виникло ще 

у древніх культурах Месопотамії 

(Асирія і Вавилон), Єгипту, Греції 

і Китаю. Античний світ підхопив і 

розвинув це вчення. Зокрема, Піфагор 

в VI ст. до н. е. та його послідовники 

вважали, що музика відтворює 

космічний порядок, який є в природі 

та в житті людини. А власне 

завданням мистецтва є відкривати 

справжнє єство людини, хвилювати 

душу, дану Богом. Душа, резонуючи 

з Універсумом, оновлює, живить, 

розкриває людині ту висоту почуттів 

і духу, яка здатна змінити свідомість, 

волю і навіть її поведінку. Вібруючи 

в унісон зі вселенськими ритмами 

гармонії, мистецтво, а особливо музика, 

залишає в душі людини свій 

живильний Божественний відблиск. 

Магічна функція музики пояснюється 

її здатністю спричиняти 

(інколи навіть незалежно від волі 

та свідомого бажання людини) певні 

психічні стани: зосередженості, 


Євген Сверстюк 

активності, збудження, чи в’ялості, 

тривоги тощо. Такий вплив на підсвідомість 

людини психологи визначають 

як сугестію (від лат. suggestio 

- навіювання). Тому магічну функцію 

музики можна назвати також сугестивною. 

О, Музика! Яке це справжнє диво! 

Вона підносить в сині небеса. 

Ти невагомий і летиш щасливо, 

А навкруги – простори і краса. 

Сугестивна дія музики була незрозумілою 

для наших далеких предків 

(відверто кажучи, сучасна наука 

просунулася недалеко вперед у 

з’ясуванні цього феномену). Тому і 

сама музика сприймалася ними як 

таємнича природна сила. Відлуння 

магічних замовлянь звучать у колядках, 

щедрівках, веснянках, купальських 

піснях, поховальних плачах, 

дитячих співомовках. 

Навіть зовсім далека від обрядів 

чи культових ритуалів концертна 

музика має загадкову властивість 

впливати на настрій слухачів, сповнювати 

їх енергією. Тому процес 

творчості, художнє натхнення, яке 

йде, за свідченнями самих митців, не 

інакше як «згори», а також постать 

митця і досі оточені атмосферою 

5 

ВІДБЛИСК 

ВІД СВІТЛА ГЕНІЯ 

В грудні 2015 р. виповнюється 

річниця з часу відходу у Вічність 

Євгена Сверстюка 

Подаємо безцінні перлини, 

які залишив нам цей 

Великий Мудрець нашого часу: 

із книги «200 АФОРИЗМІВ 

ЄВГЕНА СВЕРСТЮКА» 

(упорядник Ореста Ковцун.- 

Київ: ВД «Києво-Могилянська 

академія», 2012) 

Продовження. Початок у попередніх випусках газети 

ВОЛЯ, ЛЮДИНА 

• Багато хто знає молитву, але не підіймається до молитви – не бере на себе 

обов’язків 

• Малим людям здається, що найважливіше – це добратися до найближчого 

вогника, часто болотяного вогника 

• Там, де немає ясної свобідної волі, де немає принципів та ієрархії цінностей, 

де нема поняття при Призначення і Обов’язок – там людина сліпо 

йде до берега Харібди і до останньої хвилини не вірить, що буде поглинута 

без останку 

• Треба бути хоробрим і сильним Одіссеєм, щоб свідомо йти до страшного 

берега Сцілли, обминаючи ненатлу імлу Харібди 

• Тільки грім смерті і скрута хвороби пробуджували людей, і хвилинами 

розкривались у них очі перед безоднею 

• Великого людина не відчуває так добре, як відчуває мале 

• Людина у вічному полоні законів того Бога, якого вона часом зневажила 

і зрікалася 

• Думка – лише зусилля і східці на шляху до істини 

• Я не вірю в суспільство, яке може все мовчки проковтнути з виглядом 

непричетності, і не вірю, що з байдужих глядачів жертвопринесень щось 

путнє визріє. Де вони наберуть уваги й поваги? 

• Свобода вибору – завжди те, що може собі дозволити характер 

• Між великими панує згода у великому, незважаючи на їхні національні та 

інші відмінності 

• Біда, коли за велику постать хапаються знизу, коли дюжина карликів демократично, 

«по-братньому» тягне цю постать вниз, до свого рівня. 

1 жовтня – Міжнародний день музики 

МУЗИКА – МОВА ДУШІ Бог дав нам музику, щоб ми, насамперед, 

підіймалися нею вгору 

(Ф. Ніцше) 

незвичайності і навіть таємничості. 

Сугестивна сила музичного мистецтва 

яскраво виявляється в тих 

випадках, коли воно охоплює великі 

маси народу. Це трапляється під 

час різних культових обрядів (вигуки 

молитов і благань у стародавніх 

культах, ревний спів гимнів і псалмів 

у християнській обрядовості, 

натхненне виконання улюблених 

пісень на співочих святах у країнах 

Прибалтики), а також тоді, коли багато 

людей слухає музику. 

Необхідно відзначити, що музичні 

звуки мають магічний вплив не 

тільки на людину, але і на тваринний 

і рослинний світ. Доречно тут навести 

цікаві спостереження В. Шекспіра: 

«Коли несеться дико в степах 

лихий табун молодих коней – вони 

шалено скачуть, ревуть та іржуть, 

бо грає в них гаряча кров. Але варто 

їм почути звуки музики – як вкопані 

стануть і здичавілий погляд під силою 

чарівної мелодії у смиренність 

та лагідність перейде». Німецькі 

дослідники провели експеримент з 

рослинами і одержали несподіваний 

результат: квіти відхилилися від голосних 

звуків рок-музики і, навпаки, 

прихилилися до класичної музики.


Радуйся, Дем’яне, 

цілителю безкорисливий, 

бо молитвами і святим єлеєм 

ти хворих лікував; 

радуйся, бо ти оселю на 

небесах з преподобним Теодосієм 

для себе випросив у Господа. 

(З акафіста до всіх преподобних 

києво-печерських, Ікос 2) 

Печерські святі 

СВЯТИЙ ДЕМ’ЯН ЦІЛИТЕЛЬ 

Причисли мене до світла Свого, яке Ти приготував праведникам 

В час ігуменства преподобного Феодосія Печерського в монастирі 

перебував блаженний Дем’ян. Він ревно наслідував усілякі чесноти свого 

наставника. Про це свідчило багато людей. Дем’ян був покірливим, тихим, 

багато читав святих книг, безустанно 

молився і постив. Господь бачив 

його старання і зіслав йому дар, 

який мав і його тезоіменинник (святі 

Косма і Дем’ян) – лікувати, зціляти. 

Отож, як зазвичай, тягнулися до 

монастиря усі, хто страждав сам на 

різні хвороби або мав дітей хворих. 

Усіх їх ігумен, святий Феодосій, 

посилав до блаженного Дем’яна, 

і той, чесно і пристрасно молився 

над усіма, вважаючи себе при цьому 

недостойним цього дару, дару 

зцілення. Натомість Господь якраз 

йому щедро щораз примножував цей 

дар. 

Немало літ він так трудився, 

і врешті наблизилася кончина 

його земного життя. Блаженний 

Дем’ян ще з більшою ревністю 

став молитися і благати Господа, 

аби його душа удостоїлася бути 

спільником слави святих Його. Наслідуючи у всьому Феодосія, він 

просив Господа, аби бути поруч з ним, наставником своїм. На той час 

ігумен був живий, але Дем’ян не сумнівався ніскільки у його святості, і в 

тому, що душа його буде серед святих. Отак молячись, у сльозах і покорі, 

Дем’ян якось побачив видіння: біля нього враз став нібито ангел у образі 

преподобного ігумена Феодосія, нахилився до нього, поцілував і завірив, 

що Дем’ян буде там, де просить, і раптово зник. 

Блаженний Дем’ян, отямившись, зрозумів, що ніхто не заходив до нього 

і не виходив, що це явлення. Тоді став кликати братію, щоб запросили до 

нього ігумена. Святий Феодосій прийшов і Дем’ян з веселим лицем став 

питати його: «Отче, чи буде так, як ти щойно обіцяв мені?». «Що саме?» – 

здивувався ігумен. Тоді став розповідати усе детально блаженний Дем’ян. 

Здивувався і сам Феодосій, і Дем’янові казав при цьому: «Це Господь 

послав ангела в образі моєму, а я – грішний, як можу щось обіцяти?». Але і 

у самого з’явилися сльози радості і вдячності Богові за те, що наперед явив 

їм їхнє майбутнє. 

Стали бити тоді у било і зібрали усю братію. І умираючий у великому 

піднесенні духовному попрощався з братією. Він легко віддав у руки Богові 

свою душу і ангелам, що прийшли по неї. Його обличчя дуже просвітліло, 

тим самим являючи радість розлучення душі зі смертним тілом. 

Зі співами і великою честю поховали в печері чесне тіло Печерського 

угодника і цілителя Дем’яна. 

«Кого Господь любить, тому догоджає». 

Оксана ЗАХАРЧУК 

ЗАПОРІЗЬКІ КОЗАКИ 

НА АФОНІ 

Нещодавно у видавничому 

відділі Української 

Православної 

Церкви (МП) в Києві 

було опубліковано 

книжку Сергія Шумила 

««Духовне Запоріжжя» 

на Афоні. Маловідомий 

козацький скит 

«Чорний Вир» на Святій 

Горі» (рос. мовою, 

116 с.). В цьому науковому 

дослідженні на 

підставі документальних 

матеріалів з різних Маловідомий козацький скит «Чорний Вир» на Афоні 

архівів України розповідається 

про один з майже не відомих центрів української духовності на 

Афоні – скит Різдва Богородиці «Чорний Вир» (відомий ще як «Мавровир» 

або, як його з любов’ю називали козаки, «Духовне Запоріжжя»), який був 

заснований запорізькими козаками у 1747 році. «Збереженість храму досить 

хороша. Усередині в ряді місць частково збереглися фрескові зображення й 

орнаменти кінця XVIII століття. Також частково збереглися дерев’яні іконостаси 

з писаними на дошках іконами в стилі «козацького бароко» XVIII 

століття. На прикладі цього іконостаса ми можемо спостерігати рідкісний 

випадок збереження до наших днів у своєму «первісному» вигляді характерних 

для Запорізької Січі стилю і манери оформлення козачих храмів», 

– зазначає автор. 

Українська козацька святиня на Афоні – скит «Чорний Вир» – була заснована 

запорізьким козаком, а згодом афонським старцем ієросхимонахом 

Григорієм (Голубенком). Схильні до благочестя і молитовного зосередження, 

занурення, козаки мали змогу духовно очищатися в центрі світового православ’я 

та ісихазму – Святій Горі Афон. Архівні матеріали свідчать, що в 

«Чорний Вир» приймали не лише козаків, але й монахів з України. Скит був 

у підпорядкуванні болгарського Зографського монастиря. До слова, в цьому 

монастирі несли духовний подвиг також і українці, зокрема, Іван Вишенський 

– «знаменитий письменник-полеміст і подвижник». А дослідники історії 

Зографа відзначають, що, починаючи з другої половини XVI ст., серед 

його монахів була значна, переважаюча кількість українців. Ченці козацького 

скиту «Чорний Вир» підтримували тісні стосунки з преподобним Паїсієм 

Величковським і навіть вважали його своїм «духівником». Можна говорити 

навіть про тісну взаємодію, негласний духовний союз між законниками 

«Чорного Виру» та Свято-Іллівського скиту (1757) – ще однією українською 

козацькою обителлю, заснованою прп. Паїсієм, який походив з родини українського 

козацького священика. Слід зауважити, що він заснував на Святій 

Горі власну ісихастську школу, так зване «паїсіанство», яка відроджувала 

афонський ісихазм в Білорусії, Греції, Молдавії, Росії, Румунії, Україні. Про 

дружні стосунки між Паїсієм та Григорієм свідчить той факт, що кошовий 

отаман Запорізької Січі Петро Калнишевський однаковою мірою проявляв 

свою прихильність, благодійну допомогу та щедрість до двох українських 

скитів на Афоні. 

Протягом майже цілого століття «Чорний Вир» був центром української 

духовності та Святій Горі, а в ХІХ ст. уступив першість відновленим Свято-Пантелеймоновому 

монастирю і Свято-Іллівському скиту. 

Значення подвижників Афону в духовно-культурному розвитку України 

важко переоцінити. Вони сприяли поширенню освіти: відкривали школи 

(Острозька, Києво-Братська), писали і друкували книги. А сама афонська 

спадщина є однією із складових української духовної культури і традицій. 

Козацький скит «Чорний Вир» є унікальною українською пам’яткою і становить 

величезну цінність. На сьогоднішній день маємо досить добре збережений 

соборний храм Різдва Богородиці у стилі козацького бароко, який, 

разом з іншими будівлями скиту, чекає своїх реставраторів та дослідників. 

Віра МАРКОВИЧ 

Кожна жінка на схилі літ має бути 

умиротвореною, лагідною, доброзичливою. 

Але іноді ми натрапляємо 

на таку відверту їдь, заздрість, прокльони... 

Аж жахаємося. 

Дуже школа! Від такої людини 

відходиш, ніби опльований з ніг до 

голови. І прикро, що людина, проживши 

на світі стільки літ, так нічого 

і не зрозуміла, що вона є творінням 

Божим, що вона сама може 

прикрасити цей світ своєю в ньому 

присутністю. 

ПОВТОРНЕ ЦВІТІННЯ 

Як любимо і плекаємо своїх дітей, 

відчуваючи за них відповідальність, 

так кожна християнка має 

плекати усе життя свою душу, намагатися 

щораз більше її очищати, наповнювати 

любов’ю, одним словом, 

леліяти. 

Квітка цвіте один раз, але буває, 

що іноді розквітне ще раз, зігріта 

осіннім сонцем і овіяна ніжним 

вітерцем. Отак і душа жінки може 

розквітнути ще раз у своєму житті. 

Причиною цього можуть стати 

якісь кардинальні життєві зміни, 

вона може перенести навіть якісь 

серйозні випробування, трагедію, 

але, уже переживши, переосмисливши 

по-християнськи усе, що 

сталося, отримати новий поштовх 

до життя, якусь нову цікавість, надію, 

радість. Найчастіше це буває, 

коли ми потрудимось для когось. 

Треба тільки навчитись це робити, 

звіряючись з Господом, покладатися 

на поміч Пресвятої Богородиці 

і такого великого сонму святих, 

серед яких можна собі обрати тих, 

кого більше пізнала, а тому і більше 

довірилася. І тоді розквітне знову 

душа, вона стане лагідною і духм’яною, 

як квітка, обличчя буде світитися 

доброзичливістю і лагідністю, 

вона стане приємною усім, бо без 

зла, заздрості, лихослів’я та інших 

бридких пороків. Отож з усіх сил 

намагаймося ще поцвісти! 

Сторінку підготувала 

Віра МАРКОВИЧ


ЛЕМКIВСЬКИЙ КЕРМЕШ 

(ПРАЗНИК) НА ПОКРОВУ 

«Наша Лемківщина залишилась там, в горах, в наших серцях, в наших думах, в наших помислах, та Матір Божа, 

і ми Її про це благаємо, не опускає нас. Там, на Лемківщині, позалишались храми, побудовані на Твою честь, о наша 

небесна Царице, і зараз ми з смутком і болем в душі споглядаємо їх. 

О Пресвятая Богородице. Засилаємо до Тебе найпалкіші молитви і благання. Не опускай нас у нинішній час. Нехай 

кожне сьогоднішнє слово, кожна сьогоднішня пісня буде Тобі на прославу, а Ти, о Милосердна, покрий нас Своїм 

омофором». - Такими словами розпочинався Перший лемківський фестиваль, організований при парафії Покрови 

Пресвятої Богородиці УАПЦ м. Львова, настоятель храму о. Михайло Садовський. У фестивалі брали участь хори 

як львівських храмів УАПЦ (церкви св. ап. Петра і Павла, храму св. арх. Михаїла, хор «Оранта» церкви Успення 

Пресвятої Богородиці, хор Львівського ставропігійного Братства св. ап. Андрія Первозваного), хор храму св. Софії 

УАПЦ міста Золочева, так і УГКЦ (Хор «Родина» храму Преображення ГНІХ м. Львова), а також ансамбль «ВІДИ- 

МО», Об’єднання українців у Польщі міста Сянока. Автор сценарію Марія Горбаль. 

Цьогорічний фестиваль має відбутися ще прекраснішим, ніж минулорічний. 

(18 жовтня, неділя, вул. Щирецька, 36 – ринок «Південний»). 

Леся СИДОРОВИЧ, член організації «Родинне дерево», Золочівщина 

ГОРОДИЛІВСЬКІ СВЯТИНІ 

7 

Організація «Родинне дерево» 

звертається до всіх сільських громад 

та священиків Золочівщини із 

проханням: «Якщо у Вашому храмі 

є ікони, привезені із Закерзоння, ми 

готові посприяти тому, аби більше 

людей дізналося про це, помолилося 

у спільній молитві біля прабатьківських 

святинь». 

Ікона зі села Белзець 

Вони покидали рідну землю, 

батьківську хату, бо їх виганяли. На 

збір їм давали обмаль часу. Тому 

люди брали найдорожче та найнеобхідніше. 

Це горе торкнулося кожної 

родини, депортованої з етнічних 

земель сучасної Польщі. 

Нещодавно в с. Городилів на Золочівщині 

(Львівська обл.) у церкві 

Воздвиження Чесного Животворного 

Хреста знайшли архів, вивезений 

зі села Белзець Томашівського повіту 

і переданий до церкви села Городилів 

однією з родин депортованих. 

Це документи, які засвідчують про 

побутове та церковне життя українців 

села Белзець. Окрім того, у згаданому 

храмі є ікони і розп`яття, що 

теж були вивезені з рідного села. 

16 серпня 2015 р. члени організації 

українців, депортованих із етнічних 

земель (сучасної Польщі) 

«Родинне дерево», були присутні 

на урочистому молебні. Отець Юрій 

Юречко, настоятель громади УАПЦ 

с. Городилів, та о. Юрій Лісньовський, 

адміністратор громади УГКЦ 

цього села, спільно відслужили цей 

молебень, при тому у фелонах, яким 

близько ста років. По закінченню о. 

Ю. Юречко розповів про історію 

церкви. А збудована церква Воздви- 

Архівні документи села Белзець 

ження Чесного Животворного Хреста 

у 1811 році. Це була друга мурована 

церква на території теперішньої 

Золочівщини. Дід Маркіяна Шашкевича, 

о. Семен Шашкевич, був парохом 

у цьому селі (а також в Жуличі), і 

якраз тоді народився батько Маркіяна 

Шашкевича Семен Шашкевич. В цій 

церкві збереглися портрети ктиторів 

(засновників церкви), за кошти яких 

здійснювалось будівництво. Отож 

до цієї церкви і передали найцінніші 

скарби люди, вигнані із рідних українських-лемківських 

земель. 

Усі присутні мали змогу прикластися 

до ікони зі села Белзець та оглянути 

архівні документи цього села, 

після чого о. Ю. Юречко офіційно 

передав архівні матеріали в обласний 

історико-краєзнавчий музей м. 

Винники, в якому з 1998 р. працює 

відділ культури та побуту депортованих 

українців із Закерзоння (Надсяння, 

Лемківщини, Холмщини та 

Підляшшя). 

Леся СИДОРОВИЧ 

УСІ ДОРОГИ В ХРАМ ВЕДУТЬ 

Усі дороги в храм ведуть, 

Усі ведуть до Бога. 

У лемківську церковцю йдуть 

До рідного порога. 

Рука об руку – земляки, 

Відбірне товариство. 

Розсипані по всій землі, 

Як порване намисто. 

Як шарпнула страшна рука 

Намисто на Вкраїні – 

Не може позбирать дітей 

Докупи і понині... 

А на відправу в Божий храм 

Зібралися так дружно. 

Щоб меншало у душах ран – 

Молилися побожно. 

Будеме, браття, нинька ми 

По-лемківски гварити. 

Абисте знали, же діди 

По-правді гміли жити. 

Леся СИДОРОВИЧ 

29 серпня 2015 р. у селі Зимна 

Вода, що поблизу Львова, відбувся 

Перший Львівський обласний фестиваль 

«Гомін Лемківщини». Його 

відкриття благословляли священики 

всіх конфесій. Благословення від 

УАПЦ виголосив о. Богдан Манчур, 

священик Свято-Покровського храму 

м. Львова (вул. Щирецька). 

На фестивалі побували члени організації 

українців, депортованих з 

етнічних земе0ль сучасної Польщі, 

«Родинне дерево». Дорогою вони 

відвідали нещодавно відкритий 

пам`ятник депортованим у Сокільниках, 

на якому такий напис: «Без 

вини покарані». Поклали квіти, помолилися. 

«ГОМІН ЛЕМКІВЩИНИ» ОЧИМА ЗОЛОЧІВЧАН 

Золочівчани біля пам`ятника 

депортованим у Сокільниках 

Перший Львівський обласний 

фестиваль «Гомін Лемківщини» 

розпочався спільною молитвою, 

підняттям Державного прапора 

України та прапора «Лемківщини», 

а також урочистим запаленням 

«Ватри». Упевнена, що кожен, 

хто побував біля лемківської 

«Ватри», скуштував національних 

страв, приправлених димом, та 

послухав мелодійних та проникливих 

пісень, ще довго з приємністю 

буде згадувати цю подію. 

Золочівщина на фестивалі була 

представлена двома учасниками. 

Це народний ансамбль «Первоцвіт» 

(керівник Юрій Сидорович) 

та поетеса з лемківським корінням 

Леся Сидорович. Вони отримали 

дипломи лауреатів фестивалю. 

На «Ватряному» полі 

Народ, що вміє шанувати 

своє минуле, достойний бути 

щасливим і вільним.

8 

Дитяча сторінка 

Дитяча 

Лютий 2015 

сторiнка 

назвала 

Відзначають 

його в пам’ять 

про те, як Свята 

Діва Марія при 

несла до Єруса 

лимського Храму 

Ісуса Христа на 

40й день після 

його народ 

ження (згідно з 

Законом Божим, 

з часу визволен 

ня євреїв із єгипетського полону кожне 

перше немовля чоловічої статі належало 

ЗАСНОВНИК ГАЗЕТИ — 

Львівське крайове ставропігійне братство 

св. ап. Андрія Первозваного, 

зареєстроване міністерством України 

у справах преси та інформації. 

РЕЄСТРАЦІЙНЕ СВІДОЦТВО: серія КВ № 2335 

Тим, хто бажає матеріально підтримати наше 

видання, повідомляємо банківські реквізити: 

ПАТ АКБ “Львів” 

Р/р 260075157, МФО 325268, 

код ЄДРПОУ 20785948 

Подяка за Ваші пожертви друкуватиметься 

на сторінках газети. 

НАША АДРЕСА: 

79008, Львів8, вул.Руська, 3/1 

Для листування: 

м. Львів 8, а/с 1334 

(032) 2355202 www.stavropigia.lviv.ua 

E-mail: vegauaoc@gmail.com 

Приходьте, діти, до кринички 

Напитись чистої водички. 

А та водиця непроста, 

Бо це –— наука про Христа. 

.......................................................................................... 

Прийшов За колядками до нас жовтень йде кольоровий! лютий 

Кличуть нас ліси, поля, Лютий сади 

Жовтневий 

Лютневий 

календарик 

календарик 

маленького 

маленького 

українця: 

українця: ! 

Мороз і завірюха - дозбирати осені Другий плоди. місяць зветься Лютий, 6 лютого – Прп. Ксенії Римлянки 

14 жовтня: 

Замерзли щічки й вуха. Із дерев спадає 

а 

листя 

лютує він 

жовте. 

тому, 

12 лютого – Ср. Трьох святих: Василія Великого, 

Хто з місяців лютує, 

що на світі довго бути 

Покрова Пресвятої Богородиці 

То землею ходить Григорія Богослова, Іоана Золотоустого 

не доводиться місяць… йому. День українського козацтва 

Над нами бешкетує? 

Хоче Лютий, щоб на світі Створення 15 лютого Української – Стрітення Повстанської Господнє, освячення Армії свічок 

панувала вік зима. День 23 лютого захисника – початок УкраїниВеликого посту 

Та поволі сонце гріти 25 лютого 1871 року – народилася Леся Українка 

14 жовтня – День починає українського 

крадькома. харчувався він в тому ж курені, що і пшоно або житнє борошно на квасі, 

козацтва і захисника Довші дні, України коротші ночі. його наставник. Любі дітки! Ось і минула пора варена радісних або печена різдвяних риба свят на і дзвінких стяблах 

Слідами козаків гульк – уже й струмок В тече! свою чергу, колядок запорізькі та щедрівок, козаки, бо буваючи 

в Україні, ріпилася прагнули за місяцем залучати у середині рединою, минулого щоб століття. не стікала Хоча другий юшка), місяць мед, 

на порозі (дерев’яні місяць лютий. дошки Назва з видовбаною «лютий» зак се- 

Любі дітки! Ось і прийшов час для 

ідуть наші новітні 

герої, які за- 

знов морозом припече, до себе на року Січ і є хлопців. найкоротшим У ті серед часи зимових галушки, місяців, юшка але з риби, він найпримхливі 

що називала- 

Лютий враз як зарегоче, 

другого осіннього місяця – жовтня. 

та як здійме враз хуртечу, ший. Справа в тім, що зима силкується втримати свої права, нагаду 

хищають Українську 

землю від 

викликала пору здивування. селяни вже Адже готувалися народ до іноді весни баранина : лагодили або транспорт, дичина. вивози Все це 

поява хлопчиків на Січі ні у кого не ся щербою, куліш з салом або олією, 

14 жовтня – 

як засипле снігом дах! 

ючи про себе частими завірюхами, снігопадами та морозами. Під цю 

Покрови Пресвятої Богородиці 

ворогів сьогодні. Люди добре топлять печі, поважав запорізьких ли на поля добрива, козаків, готували як легендарних 

в’язано лицарів. чимало Тож прикмет. прагнення Люди нищі ретельно з витяжкою, стежили що за містилося поведінкою в по ку- 

посівний готувалося матеріал. на кабицях, Відтак тобто з лютим на вог- 

по 

З церковних книг відомо, що в 14 

Молимось за щоб не змерзнути в хатах. 

столітті Богородиця врятувала християнське 

місто Царгород (тепер відбувалося так. 

лася до виконан- 

них, любі дітки, Та здаля вже крок по кроку стати козаком годи, було аби передбачити, мрією кожного якими мають рені. Після бути весна обіду й співали літо. Адже пісні, в лютому думи, 

йде весна, веселий час. 

сонце повертає на літо. День уже помітно збільшується. 

щоб усі славні козаки нового часу юнака-українця. Цьому всебічно слухали розповіді, гру кобзарів. Спалахували 

– влітку запальні багато козацькi роси. танці. 

повернулися додому І, розгніваний, живими і здоро- 

строку сприяло старше У лютому покоління. багато інею 

вими! 

Лютий геть тіка від нас. Після сніданку 

Лютий 

всі йшли 

без 

на 

снігу 

утреню 

– літо без хліба. 

Н. ЗАБІЛА. У лютому зорепад – тиха весна. А ще ласий був до танцю, 

до січової церкви. Потім деякий час Тут тримай вже рідна мамцю. 

12 лютого – Ср. Трьох святих: Чи Богові, знаєш і його Ти, треба любий було читачу, приносити яким до витрачали ленька рука на вивела прання, перші лагодження поетичні 

Василія Великого, Григорія храму на 40й день після народження). рядки. Коли мама побачила на столі Так ушкварить гопака, 

був козацький устрій на Січі ? одягу, 

Коли Діва Марія разом з Йосифом списаний зброї, аркуш човнів, паперу укріплень. і прочитала Після 

вірш, цього то розпочинали зрозуміла, що бойову її маленька підго- 

Аж іскрить з-під каблука! 

Богослова, Іоана Золотоустого 

принесла Ісуса до храму, їх зустрів там 

У цей день 

У наш час цей козацький харч не 

За розпорядженням 

курінного 

сивий старий Симеон, який чекав товку. донечка Сюди почала входили нову герці сторінку на конях, свого 

вшановуємо 

кожному «по зубах». Але «Криничка» 

Згідно спробує з Євангелієм розповісти від Луки, про один Симеон із лось тринадцять років, її вірші були отамана частина 

зустрічі з Господом вже багато років. життя – поетичну. Коли Лесі виповни 

фехтування, стрільба з вогнепальної 

пам’ять трьох 

великих іє 

зброї, 

був праведником, але він таки не повірив вперше долання надруковані рівчаків у львівському та загорож 

звичайних днів життя на Січі. А це 

козаків готува- 

рархів і про 

на 

у можливість народження Спасителя від 

журналі конях, «Зоря». бій на Редактором шаблях «до журналу першої 

був у крові», той час змагання Іван Франко. куренів Порадив тощо. 

повідників – 

Діви Марії. І тоді Дух Святий напроро 

Стамбул, святого Васи столиця Туреччини) від Гуртувавсь тут 

шись із донькою, мати добирає їй ня службових 

чив йому, що він зможе вмерти лише Знання та вміння будувати оборонні 

нападу лія Великого, невірних сарацинів (сарацинами 

у середні віки називали на- 

підпи 

різний тоді, коли люд побачить – 

псевдонім Українка. Відтоді пішли по обов’язків у фортеці Січі, а також за 

народження Госпо 

святого Гри 

всьому споруди світу з прекрасні землі і возів, поезії, будувати 

від да. писак Те й здійснилося аж до – Симеон міг одер 

її межами. При повному озброєнні 

горія Бого 

човни, сані цим вести гордим бойові і красивим дії на воді ім’ям козаки 

здобували під час підготовки й 

– 

роди, що сповідували іслам). Мешканці 

міста, не маючи сили відбити тю старець Симеон сповістив, що Не 

приблуд. жати тепер вічний спокій. Перед смер 

слова і свято 

Леся Українка. Саме так з’явився цей 

вони йшли на січовий майдан, шикувались 

у лави прикордонних фор- 

го Йоана Зо 

Та як опинився 

псевдонім, відомий нині цілому світу. 

мовля, яке йому нарешті судилося по здійснення походів. 

військо лотоустого. невірних, Їх щиро молились до тут, – понад 

На рідній Волині, як ми вже знаємо, постів, загонів по охороні січових 

бачити, служитиме спасінню людей. 

єднала апос 

надрукувати Лише той, українські хто пройде вірші вишкіл. 

Пресвятої Богородиці. Вони просили 

заступитися за них, допомогти так кажуть у народі. У церквах освячують 

роз’їздів раїни час, та коли варти багато на січових українців вежах – 

було не 

все Цього шануй дня зима статут... 

шляхів, 

зустрічається з літом – 

Любі переправ дітки, у цей на важкий Дніпрі для і Бузі, Ук 

тольська рев 

можливо. Бій пізнає Натомість не із Львів книжки, і Галичина 

ність за святу віру і спасіння душ. Свя 

належали до складу іншої імперії – 

подолати ворога. 

Сей статут – законів звід: 

Мітко хто стріляє в ціль, 

ся свічки. Запалена стрітенська свічка є 

батьків, братів, сестер, друзів, 

тий Василій був аскетом і богословом, 

АвстроУгорської, українська мова і човнах. Огляд підрозділів та доручення 

завдань проводив військовий 

Богородиця почула їх молитви. Вона знаком Рівні народженого в нім і внук Спасителя, і дід, 

Кому цукор - Січі сіль, 

який 

сусідів та просто незнайомих людей 

всебічно освіченим і надзвичайно та 

там не була заборонена, видавалися 

з’явилася став справжнім світлом для всіх людей. 

– захищають зі зброєю в руках 

лановитим на у небі, мистецтві оточена полеміки. янголами, Старшина і отаман, 

Хто поборе всі пригоди, 

Свя 

українські книжки та журнали. осавул участю курінних отаманів, 

нашу рідну землю, ризикуючи своїм 

і тий покрила Григорій Царгород здобув чудову своїм освіту Святим і при 23 лютого Осаула і – гетьман, початок 

Ось І здолає так, через всі негоди, штучний кордон, що від життям яких ці та підрозділи здоров’ям, були у виділені. всіх нас 

святив себе Богові. Його проповіді 

ділив Україну між двома державами, 

Покровом. Побачивши Богоматір і Великого Полковники, постукошові, 

Хто раз рушив у дорогу, 

За (зокрема, встановленим й у вас, терміном дітки) є підрозділи 

вирушали їх виконувати. 

великий 

стали справжніми мистецькими перли 

були надіслані вірші маленької українки, 

янголів, християни з новою силою Великий Джури, піст слуги завжди судові... 

Й присягнув навіки Богу, 

починається 

обов’язок щиро молитися за всіх 

нами і зразками бесідування. Святий 

яка все своє подальше життя і творчість 

вдарили по ворогові. Сарацини дуже Спочатку у понеділок. козаки Цього дня кожного – строгий куреня піст. Не порушивши закон, 

солдатів, за мир та спокій в Україні. 

Йоан Золотоустий довгі роки вивчав 

присвятила тому, щоб її батьківщина Надвечір дзвонили дзвони січової 

налякалися 

Ми починаємо готуватися до Вели 

богослів’я і дивної проповідував з’яви і почали науку Хрис втікати. 

та. Послухати Місто було його врятоване. проповіді Мешкан- 

приходи схід 

за загальним сигналом вставали до 

Може зватись козаком. 

була єдиною і неподільною. 

церкви Святої Покрови, закликаючи 

кодня. Нехай ця 40денна мандрівка 

Стану в серці перед Богом, 

стане 

сонця, 

для 

йшли 

нас часом 

на річку 

роздумів 

купатись. В сiчовiй школі в цей час велося навчання 

з джурами. Їх навчали письму, 

про 

Надія 

козаків на молитву. У храмі всіх зачаровував 

Щиро помолюся: 

ці ло Царгорода багато людей. в молитвах Відтак Йоан дякували Золото Купалися Бога, часом у будь-яку молитви, пору покаяння року, а також 

милосердя. і взимку. Після цього сідали в церковному читанню, хоровому спі- 

та Ні долі, ні волі у мене нема, 

устий став великим приятелем та оп 

За татка 

хор січової 

і матусю, 

школи. Після молитви 

Пресвятій Діві за порятунок. Відтоді 

Зосталася тільки надія одна: 

ікуном убогих, вдів і сиріт. До нас 

За 

козаки 

дідуся 

йшли 

і бабусю, 

в курені вечеряти. 

й почали святкувати день Покрови. курені 

дійшло понад 800 його проповідей, 25 лютого за стіл. 1871 На сніданок року – подавалася 

народилася «соломаха» Леся — житнє Українка борошно, ли Поглянуть найздiбніші іще раз хлопчики на рідну йшли країну, до ки з За часником всеньку або родину, щерба. Після столу 

ву 

Надія 

та музиці. 

вернутись 

Після 

ще 

закінчення 

раз на Вкраїну, 

шко- 

На вечерю За сестру подавалися і брата, гречані галуш- 

Вшановують книга про священство цей празник і багато і в Україні. листів. 

Традиційно Покрова була захисницею зварене Свій у воді перший i засмажене олією. За Києво-Могилянської Поглянуть іще раз на академії, рідний Дніпро, частина 

Там з жити них влаштовувалася чи вмерти, мені працювати все одно; рі, бубнах, 

- одні 

15 лютого ми святкуємо 

За грали рідну на землю скрипці, - сопілці, банду- 

і покровителькою знедоленої України. 

Вояки УПА (Української Повстанськова 

написала старшина, у 9 років мешкали і й при- 

священиками Поглянуть іще в раз запорізьких на степ, могилки, церквах 

звичаєм вірш Леся осавул, Українка суддя та інша вій- 

одне з величних свят - 

За нашу інші Вкраїну. – співали пісень. 

- Господи, Ото ситний многії в нас літа куліш, подай, 

Стрітення Господнє 

його 

ської Армії), що відстоювали національну 

незалежність, вважали свято вони дається були те, записані. що вірш, За столом вони квах. Ні долі, Всі ні інші волі випускники у мене нема, школи за- 

Весь Якісь наш щі рідний і кулебяки край. 

ймали 

«Надія». 

їжу 

Дивним 

в тих 

ви 

куренях, до яких та Востаннє учителями згадати в школах палкії при гадки… цих цер- 

Захисти Інший харч від лиха не варт і гріш. 

Покрови національним празником. сідали написаний біля малень курінного отамана. Кухар, 

кою що дівчинкою, готував їжу є для козаків, за часом мужніли, загартовувалися 1880 та Непослух, В нас напої провини, лиш на травах, 

лишалися Зосталася в тільки своїх куренях, надія одна. де вони з І прости Нехай їдять мені, посіпаки. мій Боже, 

Особливо популярним він був у запорізьких 

козаків. На честь Покрови звичаєм Уважно прочитайте цю поезію, 

надто сумним і три 

вожним. їв Але стоячи. він був Досвідчені козаки ставали справжніми козаками. 

Щоб І свої мої козацькі молитви страви. стали 

дітки, і поміркуйте: на кого схожа 

народні звитяжці будували церкви, та відповіддю військова на старшина арешт мали при собі Не зганьбитись перед світом Чистими й легкими! 

лірична героїня. Здогадалися? Саме 

По вечері козакам не гріх 

перед походами молилися святій покровительці 

й захисниці, щоб вона Прибували джури на Січ з запорізь- 

До Святого Раю, - 

учнів, її тітки яких Олександри, називали джурами. 

Помагала всім освіта. 

Щоб до Тебе долетіли, 

яку Леся дуже люби 

так. Якби Леся Українка жила в наш втнути хропака. 

ла і яку царська вла 

час, вона 

Кожен 

б обов’язково 

у недільній 

присвятила 

школі 

цей «Криничка» використала уривки вірша 

Олеся Ганущака «Як козаки Львів 

допомагала їм в боях з ворогами. ких Бо Ти слухаєш слухняних, 

да вислала міст і сіл, в далекий а також Сибір з північних відбувати вірш знань Надії Савченко отримував – доволі. мужній, нескореній 

українській в полудень льотчиці, з фортечної що змуше- 

гарма- 

Добрим помагаєш! 

Вирушаючи човнами в море, козаки територій покарання України. за те, що Джура вона була у всьому небай Рівно Боронили» та оповідь про козацький 

брали з собою ікону Матері Божої (а допомагав дужою своєму народного наставнику, горя, як переймав 

його бойовий досвід, обов’яз- 

козаки та джури 

і всі з ти на відбувати лунав постріл. арешт За у цим Росії. сигналом 

Лариса НЕДІН. 

їхньої великої родини. Дівчинка чула 

устрій Мирослави Махновець. 

Покрова і є її прообразом), щоб вона розмови дорослих про це, і вночі її ма 

Сторінку йшли підготували обідати. На Оксана Сторінку ЛЮТНЕВА підготували та Оксана Оксана ХРИСТУК. 

оберігала їх у нелегкій дорозі. ково навчався в січовій школі. Жив, обід подавалась: «тетеря» – зварене 

та Оксана ЖОВТНЕВА 

Редактор Олег ПЕНДЕРЕЦЬКИЙ 

Редакційна колегія: Микола БАНДРІВСЬКИЙ, 

В. Тарас о. редактора ДМИТРИК, Марія ГОРБАЛЬ Віра МАРКОВИЧ, 

Редакційна Юрій ФЕДІВ, колегія: єпископ Володимир Борис (ХАРКО), 

Віра Автори МАРКОВИЧ, опублікованих Юрій матеріалів ФЕДІВ, Оксана відповідають ХРИСТУК за точність 

використаних фактів, цитат, власних імен. Редакція намагати 

меться найменше втручатися в авторський текст, зберігаючи 

особливості стилю. Водночас залишає за собою право реда 

гувати, скорочувати подані матеріали. 

Cтатті, світлини, малюнки, що надійшли в редакцію, 

не повертаються. 

Передплатний індекс — 35013 

Друк – ВД «Молода Галичина». Зам. №

Успенська вежа, № 10 (2015)

Create successful ePaper yourself

Delete template?

Save as template?