Part 2 - HCV Resource Network

повинні завжди базуватися на найкращій доступній науковій інформації, вони неминуче міститимуть
суб’єктивну оцінку.
Наприклад, кут схилу можна обрати як параметр при оцінці ризику зсуву. Ймовірність великого зсуву зростає зі
збільшенням кута схилу, але немає жодного кута, про який хтось може сказати: „за цією точкою ризик чітко
змінюється з помірного на високий”. Незначне зменшення кута схилу викликає незначне зменшення ризику, але
ризик лишається практично таким самим.
Як результат, для схилу (та для більшості інших параметрів) не буде одної точки, про яку хтось може сказати з
науковою об’єктивністю: „вище цієї точки цінність є високою, нижче цієї точки цінність не є високою”. Немає
об’єктивної причини чому, наприклад, 33%-вий ризик зсуву в наступні 50 років слід вважати „високим”, тоді як
32%-вий ризик слід вважати „помірним”.
Незважаючи на це, робоча група з ВЦЗЛ повинна врешті решт встановити граничне значення схилу, за яким
ризик зсувів вважається неприпустимо високим, якщо ця ділянка розташована вище по схилу від села або міста.
Таке граничне значення може змінюватися залежно від материнської породи або кліматичної зони, але на будьякій
окремій території група визначить її чітко. На жаль, обране граничне значення може не бути прийнятним
для всіх – дехто аргументуватиме, що воно має бути вищим, тоді як інші аргументуватимуть, що це надто
обережно і можна прийняти вищий ризик. Якщо це сталося, робоча група з ВЦЗЛ буде здатна аргументувати,
що процес проживання найбільш придатної позиції йде правильно (див. Розділ 1.2.1.) і що її рішення слід
поважати.
Може здатися непрактичним пропонувати детальний огляд доречних доказів для кожної цінності лісу після
встановлення кількісних граничних значень для кожної. В дійсності багато проведених досліджень та оглядів
вже встановили параметри та граничні значення для різних ВЦЗ і тому робоча група з ВЦЗЛ може
використовувати ці наявні підходи до визначення ВЦЗ. Наприклад, це може бути загальнонаціональний процес
картування ризику зсувів. Робоча група з ВЦЗЛ перш за все має оцінити, чи проведено ці дослідження на
достатньо високому рівні, щоб використовувати їх як основу для прийняття рішень, а також оцінити, чи
достатнім є просторова точність (наприклад, карта дрібного масштабу, ймовірно, буде недостатньою і систему
кількісних показників, що використовується, не можна буде адаптувати для більших масштабів). Якщо вона
придатна, її дані варто використовувати для визначення відповідної ВЦЗ.
Наявність попередніх досліджень сильно впливатиме на вибір рівнів граничних значень, які використовуються
для визначення ВЦЗЛ. Наприклад, згадана вище карта ризику зсувів може встановити ризик за категоріями
„дуже високий”, „високий”, „помірний”, „низький” та „дуже низький”. Тоді практичним шляхом для робочої
групи буде перевірка визначень цих наявних категорій – чи адекватно один чи більше з них відповідають
критерію „висока цінність” для цілей ВЦЗ. Це має дві переваги над проведенням нового аналізу необроблених
даних. По-перше, в попередньому аналізі, ймовірно, застосовувалося більше спеціального обладнання, ніж
зможе користуватися робоча група з ВЦЗЛ. По-друге, попередній аналіз вже може бути загальновживаним у
широкому колі зацікавлених сторін і в деяких випадках вже виконуватися лісовими менеджерами, що означає
ймовірне спрощення виконання визначення ВЦЗЛ.
Важливою ідеєю тут є те, що робочі групи з ВЦЗЛ мають спиратися де тільки можливо на попередні огляди та
дослідження.
1.5. Типи доступної інформації
Як обговорювалося в Розділі 1 Посібника, одним з переваг підходу ВЦЗЛ є те, що він може зводити разом
широке коло різних підходів та аналізів для ідентифікації важливих цінностей лісу. Найкращим є використання
наявних джерел інформації. Наприклад, лісівничі інструкції окремої країни вже можуть визначати, які території
лісу є необхідними для збереження течії ріки на водозборах. За умови, що ці інструкції є адекватними для
досягнення мети підтримання водорегулювання в таких ключових водозборах, робочій групі не варто провадити
нові дослідження щодо „захисту ключових водозборів”.
Тому ключовим кроком до визначення ВЦЗЛ стає питання, як використати наявну інформацію. Спочатку слід
зрозуміти, який тип інформації є придатним для будь-якого заданого параметру. Така інформація може мати
одну з чотирьох форм:
- Дані: це основна інформація, яка слугує будівельними блоками для будь-якої схеми оцінки.
Прикладами можуть бути результати обстежень рослинності, записи видів, що трапляються,
дослідження чутливості різних ґрунтів та схилів до ерозії, обстеження лісокористування сільськими
громадами.
- Класифікація: ділить параметри, що розглядаються, на різні класи або типи. Прикладами можуть бути
класифікація екосистем, класифікація охоронного статусу видів, класифікація ризику ерозії,
класифікація ступеню залежності сільських громад від лісу.
4