Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

ukrbiblioteka.org
  • No tags were found...

Сучасність - електронна бібліотека української діаспори в Америці

СУЧАСНІСТЬЛЮТИЙ 1971 . Ч. 2 (122)НОВІ ПОЕЗІЇ Г. ЧУБАЯТА І. КОВАЛЕВАРОМАН Р. АНДРІЯШИКА«ПОЛТВА» (І)І. КОШЕЛІВЕЦЬ ТА М. РОСТРО­ПОВИЧ ПРО А. СОЛЖЕНІЦИНАА. КАМІНСЬКИЙ: ІМПЕРІЯЛЬНІПАРАЛЕЛІ«SUCASNIST» — FEBRUAB 19718 MllNCHEN 2, KARLSPLATZ 8/ІІІ


СУЧАСНІСТЬЛІТЕРАТУРА, МИСТЕЦТВО,СУСПІЛЬНЕ Ж ИТТЯЛ Ю Т И Й 1971 • Ч . 2 (1 2 2 )Р ІК В И Д А Н Н Я О Д И Н А Д Ц Я Т И ЙМ Ю Н Х ЕН


Видає: Українське товариство закордонних студій «Сучасність»Редакційна колеґія: Богдан Бойчук, Вольфрам Бургардт, БогданКравців, Аркадія Оленська-Петришин, Мирослав Прокоп,Роман Рахманний, Богдан Рубчак, Володимир П. Стахів,Олег С. ФедишинРедакція не приймає матеріялів, не підписаних автором, і застерігаєза собою право скорочувати статті і правити мову.Статті, підписані авторами, висловлюють їх власні погляди, а непогляди редакції.Передруки та переклади дозволені тільки за виразним поданнямджерела.Gemäß dem Gesetz über die Presse vom 3. 10. 1949 (§ 8, Abs. 3) und gemäßder Verordnung zur Durchführung dieses Gesetzes vom 7. 2. 1950wird mitgeteilt:Herausgeber: Ukrainische Gesellschaft für Auslandsstudien «Sucasnist» e. V.8 München 2Karlsplatz 8/III (Telefon 59 46 67)Bundesrepublik DeutschlandGeschäftsführer: Roman TymkewyczVerantwortlicher Redakteur: Wolodymyr P. StachiwDruck: »Logos« GmbH, Buchdruckerei und Verlag,8 München 19, Bothmerstraße 14.


Л ІТЕРАТУРА І М ИСТЕЦТВОЗ н о вих поезійГ р и го р ій Ч у б а й* * *відлуння дзеркаланічого не знає про дзеркалонічого не знає про себеале воно про літо знаєі про нього розказуєвоно має дві стежкибілу і чорнувоно завжди білою ходитьі розказує.що на груші виросли груші, і впалив траву, що на вербі груш не вирослоа виріс лелека і впавза обрій.йтиме від матерідивний літній соні з сапою у рукахвсю білу стежкуперекопає.і тоді вже відлуннясамотньо сидітиме біля дзеркалабо чорною стежкоюходитистрашно.РУШНИКЧорний півень червонегроно клюєі півневі тому солодко — солодкоа півень червоний чорне гроноклює, а півневі тому гірко — гірко.ЧУТИчути як поночіхтось такий як туман


хтось такий як вологанавшпиньки крадеться попри стінуто ірж а підступає ножеві до окащо бачило все.ОСІНЬ З МАЛЕНЬКИМИ ДЕРЕВАМИНаша осінь з маленькими деревамидуже швидко минулабо скільки ж то треба того часудля рудого листящоб впало воно з невисокого віття.Наша осінь з маленькими деревамидуже швидко минуламинуло опісля неї багато зим і багато весен.І аж тоді почало падати листяспоминівіз дуже високого деревавоно у нашій осені булоі про існування якогоми навіть не підозрівали.* * *Сумна жінкаяка не чекає нікогосумна жінкаяка лежить горілиць на березі річкияка думає про воду річчинущо до моря тече.вона самарічкою стає поволіі якось дивно плюскає в піскущо аж риби вистромлюють голови з водиаби те диво загледітиаби загледіти білу річкущо берега жодного не має.і тече її тіло невідомо кудиі тече її волосся невідомо куди.* * *Рядочком кожним і абзацамІ КОЖНИМ всміхненим іКЛІІШекричать газети про ерзасциерзаци душ з пап’ємаше


з трибуни хтось волає: браво!по всіх усюдах загуломинуле вб’єм ерзацом славиякщо там слави не булозамість часу — ерзац — годинузамість людей — ерзац — людинуа всім крикливим на догодуми подамо ерзац — свободуі для годиться ще й посієміз власних рук ерзац — месію.Ура творцям ерзаців, браво!що ж піднімем на висотуі синтезовану державуі синтетичну пустотучого ж вам ще тоді шукатичого ж іще запрагне люд?кібернетичного Пілатачи синтезованих Іюд?* * *тихий дощу долоніпрощанням точитьсявж е скоро будутьпригорщі повніочі — звірятакарі звірятабіжать тебе запам’ятатиа пригорщі повнятьсяпригорщі повнятьсяа дощ сильнішає і сильнішавж е й на прощаннятой дощ не схожийбо за ним ужетебе не видноочі — звірятакарі звірятакудись біжать за тобою шукатита знову і зновуні з чим вертаютьчи то мокрі од зливичи то заплакані.


ПЛДЧ ЄРЕМІЇтільки но збудували місто, навітьще не встигли його заселитиа вже пророк Єремія плакав над ним як над давноспорожнілиміз кожної його сльози тоді виросталопри вовчім домі сонце, і всімчомусь казало, що не сонце воноа жовта кульбабаі тільки но сонце промовляло сеяк невідь — звідки з ’являлося біле птаствообсідало його називаючи себекульбабиними дітьмиале варто було б вітрові хоча б легенько повіятияк відлітало птаство гетьі вж е не поверталося ніколи.МОЖНАМожна ще певен час видимістюсебе од смерти рятуватиале все що видиме — мертвеі чим видиміше то тим мертвішето що ж робити як станеявною оманливість всіх свічадще можна вдати із себе заблуканогорозкласти багаття споминів і біля нього провсе що довкола гадати як про заблуканеале вогонь прийде до диму як додомупопіл до землі прийде як додомуі смерть до тебе як додому прийдеще можна тих п’ятнадцяти жінокякі щовечора прогулюються берегомдовго довго гукати «мамо»але кожна з них про іншу подумаєі жодна не озирнеться.ПАСТУХИвж е вкотре сходяться до сумноїкаварні щораз сумніші пастухи ізнейлоновими голосамита все згадують як ламаласьод вітру кошара ватрияк тріщало червоне вориння полум’я


як отара диму поволі текла в небесаі нічим було її зупинитищоб забулося частують один одногоцигарками і пасуть цигарковий дим.ПІСЛЯ КІНОСьогодні ввечоріі на останній сеансу кінотеатр «Дніпро»Прийшло 27 Василів, Степанів, Микол та Іванів,а вийшло з кіно — 27 д’Артаньянів.Вони погрозливо виблискували очимаі фехтували шпагамиПрямо од виходу стрибали в сідлаІ мчали кудись на прудконогих застояних конях.(То вам тільки здалося,що вони ще довго чекали таксі!)Потім вони по канатуПідіймалися в дуже високу веж у старезного замку.(То вам тільки здалосящо вони ішли по сходахнового багатоквартирного будинку).А потім вони обіймали своїх коханихІ міцно цілували їх в малинові уста.(То вам тільки здалосящо вони несміливо тримали дівчаток за руку).Над століттям двадцятим ніч летілаі світло летіло від далеких зірокЯкі погасли ще в середньовіччі,Вгасали шпаги і поглядиКожен поволі ставав сам собою.Від неонових ліхтарів відв’язалися білі коніі поскакали в минуле.


ПолтваРОМАНРоман АндріяшикЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИПочинаючи на сторінках «Сучасности» передрукроману радянського прозаїка Романа Андріяшика,що був надрукований вперше у 8 і 9 книжкаххарківського журнала «Прапор» за 1969 рік, попереджуємойого статтею відомого радянського режимногодіяча Богдана Дудикевича, колишнього активногочлена КПЗУ, тепер директора Львівського філіялуЦентрального музею В. Леніна, «Чисті джерела темив потоці суб’єктивізму», з якою він виступив у київській«Радянській Україні» від 8 грудня 1970 року.Статтю передруковуємо з деякими скороченнями, алебез будь-яких змін у тексті для конфронтації йогодумок і закидів із змістом роману Р. Андріяшика.Для інформації читачів «Сучасности» подаємо, щовизначений Б. Дудикевичем як «малокомпетентнийавтор» Роман Андріяшик є автором опублікованогов Києві 1966 року у видавництві «Молодь» роману«Люди із страху», що був позитивно оцінений радянськимкритиком і письменником І. Чендеєм у московській«Дружбе народов» (ч. 8, серпень 1967).«... У складних умовах ішла ця боротьба, яку очолилаКомуністична партія Західньої України. Всупереч антинаціональниморієнтаціям українських панівних верхівок, їх апологетів— українських буржуазних націоналістів, що, захищаючисвої клясові інтереси, вели шалену антирадянськупропаґанду, намагалися утримати українські землі під скіпетромбуроісуазних держав, проїресивні революційні силиЗахідньої України закликали до боротьби проти окупантів,за возз’єднання з Радянською Україною, що відкриває длятрудящих шлях до повного єоціяльного і національного визволення.«Отже зрозуміло, що коли письменник береться відтворюватиці події, він має глибоко осмислити усі суспільнополітичніпроцеси, зрозуміти їх історичну складність, визначитиїх головну сутність. І які б факти автор не обрав дляхудожнього показу, він, коли бажає бути вірним історичнійправді, не може обминути тієї гострої клясової боротьби, що


точилася на західноукраїнських землях, тих могутніх революційнихвиступів трудящих, якими було насичене тогочаснесуспільне оісиття і які створювали передумови до здійсненняакту возз’єднання.«З такої передмови доводиться починати розмову проновий роїман Р. Андріяшика „Полтва”, дві частини якого надрукованіу журналі «Прапор». На перший погляд, письменниксаме і прагне дати таке широке полотно суспільнополітичнихвідносин, які склались одразу після Жовтня навідторгнутих землях української території. Сюоюет романуохоплює період двадцятих років, час розгортання національно-визвольногоруху в колишній Галичині, захопленій буржуазно-поміщицькоюПольщею.«Безумовно, таку багатообіцяючу заявку мооюна булолише вітати, сподіваючись, що автор художньо розкриє намсторінки справді героїчної, самовідданої боротьби революційнихсил, їх найкращих представників — комуністів, членівКПЗУ, яким доводилось діяти 8 умовах найжорстокішогополітичного терору. Але перегортаєш сторінку за сторінкою,уважно вчитуєшся в кожний рядок — і тебе чимдалі дужчеохоплює почуття подиву, а згодом і глибокого невдоволення,викликаного тією легковажністю, вузькоглядністю, з якимиавтор взявся здійснювати свій задум, піднімати важливу тему.«В наслідок поверхового осмислення складних суспільнихпроцесів, невміння з великої кількости життєвих фактіві явищ відібрати найважливіші, соціяльно найсуттєвіші, Р.Андріяшик опинився в полоні другорядного, малозначного,що привело його спочатку до суб’єктивного схематичногоопису, а далі й до невірного і в певній мірі викривленого змалюванняважливих історичних подій.«Весь роман сповнений якихось плутаних, нечітких„філософських” міркувань героїв, в яких нелегко буває простежитидумку автора. Надмірна ускладненість цих, здебільшого,позбавлених конкретних адрес і ознак часу мудрувань,їх штучна асоціятивність призводять до того, що губитьсясправзісня сутність діянь героїв, їх, так би мовити, політичнахарактеристика.«Ось редакція газети „Земля і воля”, в якій працюєМарта — дружина революціонера-підпільника Юліяна. Її співробітникамиє аґент поліції — Свид, білоеміґрант Івакін,шпигун Поляпський, що засилався на радянську територію.Тут працює і журналіст Найда, що міг „пиячити дні і ночі”,за яким укоренилася слава пліткаря і який нібито співчуваєкомуністам. Члени цієї дивної компанії ворогують між собою,але водночас діляться таємницями, про які не повинна знатиполіція. Газета „Земля і воля” наче виступає проти фашизму,за демократію, а насправді її керівники мають зв’язкиз поліцією.«Оця клясова і соціяльна невизначеність, політична невиразністьхарактерна для багатьох персонаоїсів твору. І вонато й спрош,ує, нівелює усю складність соціяльної боротьби,


класових зіткнень. Взагалі, в творі слабо проступає атмосфераклясової боротьби, якою було сповнене тогочасне суспільнежиття Галичини. Волелюбною силою в романі виступаєякийсь узагальнений образ галичанина. „Скільки знайшлосяб друзів, розмірковує Марта, які за грядущу мзду винюхалиб, що собою являє галичанин... Галичина все такилишається іскрою волелюбства, навіть після того, як її зроблятьпольською чи німецькою”. Усі галичани в уяві героїв становлятьначебто якусь однорідну масу в соціяльному і політичномувідношенні. Поза сферою клясової боротьби подаютьсяв романі й окремі соціяльні явища. Так, масова еміґраціяселянської бідноти з Галичини за океан розглядаєтьсяне як наслідок злиднів та колоніяльного гніту, а як жадобанаживи, коли кожен думає лише про новий шматок землі.«На жаль, автор роману дозволяє собі й довільну оцінкудеяких історичних фактів, чим припускається істотних помилок.«У романі „Полтва” багато місця, зокрема, приділенопричинам поразки національно-визвольного руху в Галичиніу 1919 році й оцінці ЗУНР — буржуазної, так званої Західноукраїнськоїнародної республіки, яка була однією з контрреволюційнихланок імперіялістичного табору в боротьбі протиРадянської влади в Росії та на Україні. Ані словом не згаданотут про те, що уряд ЗУНР, захищаючи клясові інтересиукраїнської буржуазії, на початку 1919 року почав дії протиЧервоної армії, чим було завдано великого удару національно-визвольномурухові в Галичині. Герої твору близько досерця сприймають прорив фронту „між Самбором і Щирцем”,поразку армії ЗУНР, що виступила проти польської армії генералаГаллера, але знову таки ніде не зазначається, що причиноюцієї поразки були зрадницькі дії уряду ЗУНР, якийвідмовився від запропонованої урядом Радянської Українидопомоги проти аґресії буржуазно-поміщицької Польщі. НавітьЮліян, якого в романі звуть комуністом, не дає клясової оцінкицьому факту і пояснює його по-своєму: „Командуваннягалицької армії завагалося. Тому своєчасно не захопилиЛьвів ... Якраз за Львів треба було битися до останньої краплікрови. Зрештою, сил було стільки, що Галичина стояла бдосі, тримаючи чотири фронти”. Юліян безкритично повторюєфрази, якими українська буржуазія обдурювала народнімаси після поразки на фронті. „Питання про долю Галичинивирішуватиме Ліґа Наглій ... Безумовно, Галичину відсудятьПольщі, але ми робимо все для того, щоб серед галичанне знайшлося півтора десятка йолопів, котрих полякимогли б послати до Париоюу з проханням... прилучити Галичинудо Польщі...” Отже, виходить, що „група йолопів”— галичан, а не українська буржуазія фактично допомоглазакріпити окупацію на Західній Україні.«Взагалі, що ж являє собою головний герой романуЮліян Господар, якого автор в багатьох місцях називає комуністом.Він часто сидить в тюрмі — „професійний тюрем-


пик”, його невідомо за що заарештовують і невідомо чомузвільняють. Про себе эю він говорить: „Я не підпільник, янауковець”. За що ж бореться цей „науковець”, який йогосвітогляд? Він начебто керує якоюсь партійною організацією,має зв’язки з іншими підпільниками. Що ж це за люди? „Юліяновіне солодко. Скаржиться, iąo зберуться (а зійтися можнатільки в ресторані чи каварні), вип’ють про око, далі хильнуть,щоб зійшло одкровення, тоді починається: „Іван —аґент, Петро — аґент, я, ти, він, вона, воно ... Один одногопідозріває, добалакаються до того, що всі шпики ...”«Аж ніяк не схожі ці випадкові люди на комуністів,членів КПЗУ, загартованих у нелегких боях, багато з яких,як відомо, віддали життя в боротьбі за революційну справу.Скоріше це купка якихось випадкових людей з хиткими політичнимипоглядами, розгублених, таких, що втратили перспективусвоєї боротьби.«До речі, не раз спливає у романі образ сірої безвісти,як печать безнадії, приречености. В такому настрої оісиве, зокрема,і Марта. „За цими мурами — ще один привид могощастя”, — звертається вона до тюремних ґрат, за якими сидитьїї чоловік.«Привидами й справді наповнені сторінки роману, з нихпостають якісь неправдоподібні постаті. То випливає уніятськийсвященик, гцо виступає з викривальною проповіддюпроти злочинів Ватикану і, жодного слова не сказавши проантинародні дії упіятської церкви в самій Галичині, як привид,зникає в безвісті. А то розповідається якась леґенда профантастичну постать українського еміґранта-багатія, що вАрґентіні на своїй фермі зібрав групу українських селян, якіподалися на заробітки, одягнув їх — „шаровари, жупан, чоботи,шапка із шликом, широкий ремінний пояс з притороченимкинджалом ... Справжнісінький козацький курінь!” Іподався з ними на англійському кораблі визволяти Галичину.«Цим історіям надається чимало місця. А от про справжніхборців за визволення — революційно настроєних робітників,селян, передової інтеліґенції, про їх могутні виступий демонстрації, що відбувалися під керівництвом КПЗУ протиокупай,ійного реоюиму польського поміщицького уряду та йогоспільника — української буржуазії, проти націоналістичнихпартій, ш,о вели шалену антирадянську пропаґанду, місцяв романі чомусь не знайшлося. В наслідок цього наг^іональновизвольнийрух в Західній Україні, виявом якого було прагненнядо возз’єднання з Радянською Україною, фактичнопідмінюється якимсь розпливчастим єдиним наг^гональнимфронтом.«Він начебто насамперед проявлявся в боротьбі за створенняпідпільного українського університету у Львові.«У зв’язку з тим, що в перші роки окупації ЗахідньоїУкраїни буржуазно-поміщицькою Польщею студентів-украгнцівне приймали в університет, був створений підпільнийукраїнський універсиет. Поліція переслідувала викладачів і


Донедавна, подибуючи ці зойки і свідчення, Марта намагаласяуявити собі постарілих дам з молитовниками в рукахі статечних сивоусих чоловіків у дні моди на Верлена;намагалася простежити їх життєві дороги аж до того моменту,коли руки так само звикли тримати молитовника, якколись тримали китицю бузку, а згодом — парасольку, і колипалкі погляди, що не минали жодної красуні, сповилися туманомутоми і байдужости. Думаючи про інших, Марта багатодумала про «себе. На майбутнє вона не малювала собі сьомогонеба, але принаймні увижалося не те, що відпустиладоля.«Фантоми гарних днів весь день полум’ян іл и ...» «Нерозкривайсь, душе, спокуси, не зовіть ...»Марта дивувалася. Юліян, її чоловік (вона звала йогопрофесійним арештантом), був людиною веселої, аж надокучливоївдачі. А присутність його накликали химерні Верленовіжалі:Спустошливі вогні всю днину шаленіли,Б ’ючи долинну цвіть і виноградну віть,Не даючи житам до жнив дополовітьІ небо палячи . . .Марта бачила Ю ліяна у мокрій від поту, припорошенійпилом сорочці. Він змахував з чола рясні краплини, запускаву чуба пальці, розхристувався, чмихав і реготав. «Спека..,»Ю ліян промовляв це таким тоном, наче сто літ очікував пекла.«Д ухота...» Усмішка розпливалася по всьому обличчю,Ю ліян тер груди, шкіра спалахувала і набрякала. На кущ іполину висів його солом’яний капелюх. Марта нап’ялювалана Ю ліяна капелюх, брала його під руку, і вони простувалив поле. Ю ліян озирався, ніби його ошукали. На вуста йомупросилися спогади: «Спека, може, ще більша, томить спрага,а ціпи — гуп-гуп !..» Марта майже підштовхувала його досиніючого пружка лісу. Ю ліян ще хвильку боровся зі спокусоюрозповісти ій про якунебудь селянську ідилію. А ж осьвологий затишок. Дерева застигли в непорушному мовчанні.Марта падає в липку перину папороті, і Ю ліян цілує її мокримисолонуватими губами, гарячий віддих обпікає їй шию,вона знемагає і майже непритомніє . . .Думаючи про інших, Марта не малювала собі раювання.Не було помешкання, не було можливости одягтися якслід, та в них було кохання, яке, навпаки, потребувало простору,і був завжди веселий, аж надокучливий, Юліян. Мартібуло добре!Вона поклала затріпаний томик на підлогу і поправилаподушку. Вона подумала: «Якби серед ночі чи вранці прийшовЮ ліян і побачив долі Верлена — забув би про камеру,голод і холод (кажуть, їм там підсипають до баланди якихосьпорошків, щоб підвищувався тиск крови; тоді арештантимало не божеволіють), схрестив би на грудях руки і по­


чав: «Скільки тебе просити! Не нищ кинжок. Я . . . Т и ...»І накинувся б, наче й не було розлуки. «Ти — книжна істота!»Заходився б відвойовувати Марту од поступу, великих здобутківі чудового прийдешнього. «Офіційне книжно-політичневиховання базується на кількох рисах людської психіки!Воно передбачає спеціяльні, протиприродні обмеження!Знаєш, як виховують солдатиків? Не знаєш! Прищеплюютьлюдям нехіть бути людьми. Потурають лінощам розуму ісерця, привчають вдовольнитися тим, що ближче до р о т а ...»О, він би набалакав! Та, як завжди, зненацька обірвавби себе і лагідно, вражений власною переміною, пробурмотів:«Не треба, серденько. Я куплю столик у стилі Яна Собєського.Поставимо біля канапи, навіть руку не доведеться простягати...»І це було добре. Часом їй хотілося, щоб він нагримавна неї. І тепер деколи їй бракує . ..У дитячому ліжечку спросонку застогнала Олеся. Мартавимкнула провід з розетки. Секунду перед нею стовбичилавогненна діж а торшера, відтак стемніло, як було в цю порув місті, поза містом і, здавалося М арії, по всьому світу.Надворі цвьохкали дощові струмки. Назавше Ю ліянзапам’ятався Марті мокрий до рубчика, ніби його народиласльота. «Я люблю зливу», — казав він, не приймаючи її докорів:«Простудишся! Ти легко вбраний». — «Шарпає вітрисько,ляскають по дахах потоки, ніби змивають зі світунечистоти...»М арта пошкодувала, що не глянула, котра година. Прислухалася.Крізь удари вітру їй причулося бамкання дзиґаряна ратуші. «Ні, кроки Марселлі». Вона вкрилася, лаш ­туючись до сну. «Досить скубати минувшину. Вона вже, небога,як обсмалене курча». Але кроки господині за стіною недавали їй забутися. «Що б то ще висмикнути? — запиталасебе Марта. — Це самітне жіноче туманіння — гірш, ніжмарення».М арселля. . . Торік пані Марселля була просто моторноюпокоївкою. З дивної протекції полковника Родзісада служницязаволоділа конфіскованим цегляним будиночком істала панею Марсєллею.— Вернулася з посиденьок, — подумала Марта.Отримавши кам’яничку, Марселля поселила у нижніхкімнатах двох сімейних, спроваджених із села братів. Сама жчомусь вирішила жити в мансарді. В оголошенні писалося,що здається «сепаратний кабінет. Марта; сподівалася побачитихороми, бо будиночок стоіяв у «кварталі адвокатських котеджів, Натомість трапила до закуреної халабуди, на додачугосподиня по-польському сказала: «Але я залишаюся т у т ...»Довелося й на це пристати. Місто наво«днили колоністи, з квартирамибуло «надзвичайно сутужно. Коли Марта з валізоювдруге переступила поріг, Марселля зупинила її промовистим


жестом і попередила: «Прошу кликати мене „Пані Марселля”».І вперто розмовляла по-польському, лиш подеколи,лаючись, зичила добра рідною: мовою.Правда, достотно селянськими інтонаціями було сказано:— Парубків сюди не водіть! Зустрічайтеся, де хочете,тільки не тут. До мене теж ніхто не ходить . . . Зустрічайтеся,де хочете . . .Марта облазила з Юліяном усі горби довколо Львова,обміряли околиці, побували на хуторах. Та якось напровесніЮ ліян таки увірвався, до розпуки насмішив спантеличену,готову накинутися дикою кішкою господиню і негадано сподобався;їй. Наступної візити він переконав Марселлю, щопід готичним дахом можна обладнати п ’ятикімнатне помешкання.Тільки всевишній знає, де він діствасв цеглу, дошки,гіпс і всіляке причандалля. Одначе горище 'заповнили двіпросторі, з предивними заглибинами і лініями стелі, кімнати.Одну Марселля зробила своїм «покоєм», другу — спільноюкухнею, лишивши Марті обшарпану комірку. Марта з Ю ліяномпоралися в ній близько місяця, доки навели лад. Цебула велика їх удача і перемога. Обоє пересвідчилися, що зповажному і) в дрібницях зворушливо доповнюють одне одного.За те, що Ю ліян перегородив диктою кухню і коридор,пані Марселля відступила Марті поламану шафу, розклеєнийсервант, крісло і канапу з вмонтованим, у побічні віденськимдзеркалом. Ю ліян розпиляв ш афу й сервант і з міцних частинзбив щось схоже на перекинутий фаетон з симетричнимиоікрайцями коліс. «Знаєш, чого німці програють усівійни? — прицмокував він, милуючись обновою. — Бо користуютьсякожним предметом відповідно до його законного призначення.Вони не уявляю ть собі, що в діж і для засолюванняогірків влітку можна збирати дощівку, купати дитину, душитисоки, садовити квочку, закопувати зерно перед трусом,складати непрану білизну, нескубане пір’я чи сухарі.Німцям ніколи не здолати слов’ян, бо слов’яни в скрутну годинуперетворюють звичайнісінький візок на оселю, санітарнукарету або бронепоїзд».У фаетоні лябіринт закамарків, і він начинений знизудоверху. Тут і книжки, і кухонне начиння, і вдень — постіль,а вночі — одяг, і Ю ліянове туристське, рибальське й мисливськеспорядження, столярний інструмент, а знедавна —Олесині іграшки. Заходячи, Марселля отетеріло споглядає цедивовисько, інколи навіть забуває привітатися. Постирчитьмовчки, дивлячить, і — до себе. Може, таки дивують речі,які очевидячки втратили доцільність. Такої бентеги, мабуть,нагнала на зухвалих будівничих Вавилонська вежа. Ідеямусить виникати з конечної необхідности, інакше не знайдепідтримки, етане жаховиськом і — ж аль чи не *жаль — самасебе екомпромітує назавжди. Так принаймні сказав би Юліян,даючи декому ще один довід ‘неблагонадійности.Марта призвичаїлася до перекинутого фаетона, як і доЮ ліянових насмішок та словесних фігур. Колись, на почат-


как їх знаймоства, він її дратував. Здавалося, що все довколагорить і стає руїною, а він сушить зуби. Потому Марта зрозуміла,що це спосіб ховатися. Не личина, а тільки спосіб.І таке буває.Згадуючи ті несмілі і напівреальні кроки, які вони робилинавстріч одне одному, Марта зідхнула: «Боже, як цедавно було! Скільки років я — ні дівчина, ні жінка, ні вдовиця...»Якби тоді Ю ліян був менш прямолінійний, вони, мабуть,розійшлися б. Марта була панною на виданні, пережилавж е не одне 'захоплення і не мала від (залицяльників одбою.Та Ю ліян вчасно схаменувся, перестав грати блазня ірозвіяв її претенсії.«З ким би я повінчалась? — запитала себе Марта. Передїї поглядом замелькали чужі, зітерті обличчя. — Кимби я стала?!»Так, Ю ліян схаменувся вчасно. В перші-найперші хвилинивін щось таке муркотів, що, як їй здавалося, не годилосьні людям, ні Богові.«Я прибув з твердим наміром підкорити Рим», — »сказавЮліян. Я знизала плечима. Він виглядав, як набундюченийіндик. Це мене так розсмішило, що я затулила долонямилице. «Видите, які ви! — сказав він ображено. — Якби я повідомив,що мені присудили премію Нобеля, ви поставилися бсерйозніше. А коли я стверджую, що доля веде мене шляхамибожественного Юлія, ви хихикаєте. Але я теж на шістнадцятомустратив батька. Теж розірвав заручини з дівчиною збагатої родини. Військову службу я розпочав в Азії, маю дубовийвінок, потім служив в іншому місці, правда, недовго:коли прийшла звістка про смерть Сулли і появилася надія назаколот, я вернувся до Риму»., — «Годі!» — скрикнула я. Відсміху мене облягали кольки. Ю ліян провадив своєї: «Одначевід союзу з Лепідом я відмовився. І вождь, і сама затія менерозчарували». Він став говорити тихіше, довірливо, не приймаючимене за дурепу, і я вдала, що слухаю уважно. «Відпіратів я утік без; викупу і без помсти. Якось мені попаласяперед очі статуетка Великого Олександра. Я теж зідхнув івідчув огиду до безділля. Затямте, Мартусю, що більшістьз нас вертається до потрібних оправ або з туману легкодумства,або з протилежного табору, зневірившись і побачивши,що* все там будують на брутальному цинізмі і брехні. Звичайно,мені не снилося (даруйте — це історичний факт), щозґвалтував рідну матір. Але мене запідозрили у змові. ЯкбиСулла не попався на тому, що підкупив виборців, мені було бгірше. Я навчився влаштовувати: ігри і цькування як зі співучасниками,так і самостійно, вмію говорити про народну ненависть,підтримую бунтівні законопропозиції. Тепер я самна себе! роблю доноси, довідавшись про зраду; тим самим позбавляюшептіїв винагороди. Мені лишилося примирити Крассаі Помпея, добитися, щоб народ оповіщали про заходи сенату,і силою вигнати супротивників — вони, безперечно,


впадуть у відчай і не покажуть на вулиці носа. Ви не замислювалися,чому люди, відсторонені від урядового корита(особливо функціонери), самі себе піддають громадськомуостракізмові? Про це варто подумати! Річ у тому, що, проголошуючигрімкі гасла, вони нагло сміються з юрби. Коли жїх позбавити стільця, вони стають нічим. Один такий ,д;іячперебрав міру (зважте, що за невміння крутити зиск правлячашайка нещадно розправляється), його звільнили з посади,та він щоранку ходить під ратушу, щоб на кілька хвилинзабутися. . . Ще я хочу одружитися з донькою Пізона».— Ю ліян злегка торкнувся моєї руки. Після короткої павзивін додав, що в нього справді серйозні наміри. І усміхнувся:«Думаю, доб’юся, щоб мої вчинки пов’язували окремо з моїмім’ям і з прізвищем, як із двома феноменами». — «О Господи!..» — я здригалася від реготу. «Чого ви смієтеся?» — зприкрістю спитав Юліян. — «Коли в с і. . . — слово „пустомелі”я, одначе, не посміла вимовити, — зашифрують; свої успіхиі провали під ж иття історичних осіб, то світ дійде дужевтішного порозуміння. У такому разі дозвольте вас називатиБожественний Юлій. Ні! Божественний Юліян! Це ще кращезвучить ...» «Я це сприйматиму, як належне», — весело підхопивЮліян. У його очах мелькнула іскорка ніжности, тая її не жадала: «Ще б пак! Прийшов, побачив, заволодів ...»— «Але спокою не чекайте, — немов би попереджав Юліян.— Я не пропущу жодної нагоди для війни, навіть несправедливоїі ризиновної. Я нападатиму перший як на союзні, такі на ворожі племена . . . Якщо все буде гаразд, на мою честьзамовлятимуть молебні...»— А є лиш мої сльози, — промовила Марта вголос.За стіною, чимось схвильована, безнастанно тупалаМарселля.Згодом Ю ліян говорив, що та «стара, —• сказав він, —дуплиста, порохнява схема ж иття стає філософією всіх пересічних,змикаючи цих пересічних в мурах самітности, і товелике зло, спричинене заплутаністю людських стосунків».О так! Він уміє сказати!На зиму Ю ліян збирався обшалювати стіни ще шаромдощок. Ще день-два, ще тиждень — і посиплеться сніг. «Уморози тут не всидиш», — подумала Марта.З «Бриґідок» нібито випустили групу політичних.] АЮ ліян не дає про себе знати. Може, чекає звільнення? Може,має якісь надії? Він охочий робити несподіванки.— Якби й він сприймав трагічно світ, о т о і була б із наспара! Мали б на кого п’ялити очі: «Ці тузем ці. . . Ці приреченідикуни!»Гадки її перестрибнули на метушню правдоборців.Ю ліян сказав, що дикуни наділяють своїми поганимирисами звірів, яких забивають на м’ясо. Правдоборці те жсаме роблять щодо супротивників. Істина поділена між ворогами.Варто послухати, що один випоминає іншому, І знатимеш,що сам творить нишком. Тоді неважко судити про


обох. Сумна правда виходить, коли з'єднати дві півправди.Та цим ніхто не переймається. Людська сподіванка, як поганашелихвістка, вертить головою до запаморочення. Звичайно,щось з того є: полиже тут, понюхає т а м . ..— Я натура трагічна, і мені не кортить приписуватисвої вади нікому . . .Мов би підбадьорюючи себе, Марта навпомацки вклалакоси. Вітер надворі подужчав. Весь другий поверх наповнивсядудодінням, як телеграфний стовп. Марта леж ала в суконці,і їй ліньки було роздягатися. Вона вкрила коліна вовняноюхусткою і подумала: «Я — книжна істота. . . Ось моя книжкадійсність ...»Все таки довелося встати — роздзеленчалася шибка.Марта застромила під скло шпильку від волосся.«А коли зазирнути в криничку літ, — вона посміхнулась,лягла, так і не знявши суконки, склала як для молитвируки, — то, може, Ю ліян мас рацію. Я й колись була напівреальною,Юліяне. Все в мене або причина, або наслідок,і середини немає. Скільки вигадок ти вчув від мене! Та я нерозповіла тобі, що нас було чотири дівки в хаті і ночамиізаівжди чулося: «Ой, хоч би один хлопець! Ой !..» Батькогудів. — «Буде врода — Бог дасть щастя». «Хто візьме голу?Сам нарікаєш, що напастився? Нині го л у . . . — «А го л у . . .— батько хотів було пожартувати, та в ньому переміг згорьований,трагічно серйозний селянин, і він надовго замовк, потімпрабумотів: — Зате на війну нема кого проводж ати...»Я не сказала тобі, Юліяне, що наш а хата стояла навигоні за селом, біля цвинтаря. Нам дуже кортіло показатисяміж людьми. Пасемо на узбіччі дороги і одна за одною назміну — в цвинтар. Там завж ди хтось бував. Причаюся в■кущах, слухаю: «На кого покинув! Осиротив! Стіни розмокли.. . Грім спалив клуню . . . Загинула корова . .. Не перелатаюл ахм іття...»Посходимося до купки, сестри, бачу, весело переповідають,хто клявся у вірності, хто в яких розкаювався гріхах,а мене теліпає лихоманка. Ночами все те сниться, і я боюсяночі, як смертних мук, боюся понині. ..«Чого я така? — переслідувала мене одна й та самагадка. — Видно, нещаслива. І весь рід не буде мати черезмене гаразду».Бачу і нишком чую: «Нескладні в дівчини руки дохатньої роботи. Не вийде ґаздиня. Господи !..»Марта зідхнула і одвернулася до стіни. Поверх стогнав,як орган під дрючками «визволителів».— Треба заснути, — звеліла собі Марта. Потому спитала:— Чому ти сьогодні не зо мною, Юліяне? Чого я тебене відчуваю ? .. Сьогодні Верлен виявився безсилим. Найактивнішіліки теж з часом перестають д ія т и . . . Може, ти вбачаєшщось хворобливе в тому, що я тебе відчуваю, Юліяне?Ти не знаєш жінок! А я? Я тобі стала другом, сестрою і ма-


тірio. — Вона всміхнулась і приклала до серця долоню. —Ти весь т у т ... А може?!. — скрикнула Марта і припала ротомдо подушки, боячись, що в нестямі розбудить Олесю. —Може, ти на волі? Завжди, коли ти поринаєш в справи, стаєшневловимий. Так, так . . .Вона прокинулася не далі, як через десять хвилин.Періщив дощ. Хуліганив віітер. Марта засвітила і босоніжпересікла кімнату за одеколоном.— Такі то ночі, самітниці! — вона заглянула в дзеркальце,потім подивилась на годинник — було вж е за північ— і подумала: — Звичайно, прикрі ночі! Хотілося б, щоб вінбув поряд . . . Пригорнутися б . . . Затишно . . .Вона освіжила лице і дістала з фаетона Ю ліянові листи.Вона пригадала, що повідомила про Олесю в травні. Якраззакінчувалося розслідування, Ю ліян чекав суду. Мартаоббивала пороги адвокатських контор і легковажно проґавила,що відповів Юліян.Відібрала з пачки листи за травень. їх було небагато,і всі — про якісь давно минулі труднощі. Коли Юліяновіважко, він пише про те, що йому долягало десять років тому.В жодному з відібраних листів про1Олесю ні словечка.— Алеж він мусив звернути на це увагу.Вона навіть знала, що він міг би сказати.—• Сердешне дівчатко ! .. Береж и її, Мартусю. Доглянь,нічим не видай, що ти — чужа людина. Але я спокійний. Ти— вінець моїх мрій. Серед цієї дикої розбещености (безбарвністьіснування, перевантаження жінки обов’язками, масовіаборти, руйнування сім’ї) ти — богиня. Я щасливий! Я тимпаче щасливий, що очі мої бачать, чому ж інка стає маріонеткоюінстинктів, примхливих настроїв. Безхарактерність іавантю ризм. . . Втеча од відповідальности, звільнення від моралі,жадоба хмільного безтямного існування . . . Сім’я вж е небастіон традицій. .. Олеся, — наша! Чуєш, Мартусю — наша!Я люблю і тужу за нею, як за тобою, як за волею. К ріпися. . .Марта задумливо дивилася на розпростерті на долівціаркуші.— Може, він не отримав мого листа? Чи цензура непропустила Юліянового?Вона намагалася зберегти настрій за будь-яких обставин,та в цю мить уявила себе перед катастрофою.— Ю ліян не знає ! ! ! Що я писала? — вона стала навколішкибіля канапи і припала лицем до подушки. — Щойшла мимо дитячого притулку, верталася з ринку, сердита(«набурмосена, як мумія!»), голіруч, бо того дня на ринкубуло порожньо. . . На додачу зустріла двох Ю ліянових товаришіві жоден не зняв капелюха, вдав, що не бачить. Яи мовиться,друзі пізнаються в біді. Але мені було прикро. О,коли ти ходив на волі, Юліяне, вони мене бачили за кварталі старалися не .проминути ! .. За чавунним пруттям огорожімелькали дитячі личка. Якась дама в чорному (біля притул­


ку завжди сновигають ханжі зі скорботної стуленими губами,а в Стрийському парку годують синиць з руки тюремні наглядачі,що вийшли на пенсію) просунула між пруття руку,якесь дівчатко несміло взяло цукерку, позадкувало, соромливоодвернулося. Я сама порівнялася з тим місцем, де;, воностояло, похнюпившись. Мабуть, мигнула тінь. Дівчатко зиркнулона мене. Я сповільнила крок, не розуміючи, чого воіноприкувало до мене оченята. Олеся підступила до огорожі. Наличку спалахнули рум’янці, у погляді — здивування, ж ах ірадість водночас. Я озирнулася. Дама в чорному самовдоволеночимчикувала до трамвайної зупинки. Оченята з такоюпильністю впинаються в мене, що я стала навпроти. Що я вних побачила, Юліяне, за ті секунди! Смуток, докір, ненависть,т у г у ... нарешті, перемогло щастя. «Мамо!» — скрикнулодівчатко. Крізь решітку до мене простягнулася парарученят, чогось ворушилися мізинчики й біліли малесенькінігтики. Відтак нігтики зарожевіли, на личку стрепенуласянижня губка, і мене, оторопілу, вдарило: «Ну, мамо !..» Ярозгублено переступила з ноги на ногу, і щось мене підштовхнулодо витягнених рученят. Мого лиця торкнувся носик,що пах яблуком, а пальчики зціпили мою руку якимсь страшним,смертельним тиском. Колись мені розповідали, що зтретього поверху, з вікна, мало не випала дівчинка; в останнюмить воно, либонь, з отакою ж силою вхопилося за цеглянийвиступ і протрималося кілька хвилин, доки на вигукиперехожих на бальконі не показався батько, потому забігдо суміжної кімнати і не одчепив дівчинку. Розповідали, щосердешне кілька днів не чулося рук. «Ну, мамо !..»Олеся засміялася спросонку, і Марта аж стрепенуласьвід несподіванки. Дівчинка прокинулась, сіла в ліжечку,глянула на Марту повними підозри великими карними оченятами.— Мені чогось не спиться, — просто сказала Марта,опанувавши себе.— А що то за папери на підлозі?— Листи, Олесю.— Від того чоловіка?— Так.— Він буде жити з нами, мамо?— Я гадала, що ми про це домовилися раз назавжди.Він наш, він надзвичайно добрий і трохи смішний. Швидше бйого вж е випустили: на носі зима, а в нас ні палива, ні теплихстін. Замерзнемо! Боюся, що будемо ходити на ніч навокзал.— Навіщо мене лякати? — поважно, після короткоїмовчанки відказала Олеся. — Якщо так вж е не можеш безнього . . . Я ж знаю, як мені було, як я не могла без тебе .. .— Доросле ти моє! — Марта швидко зібрала листи,думаючи: «Завтра встану з такою головою, що не напишуні рядочка. Овид звільнить з посади. У заповіднику поменшаєна одного цікавого екземпляра».


— Ти вважаєш, що він 'приємний з себе? — в Олесі почаласяманія будувати книжні запитання.Марта розсміялась.— Я так вважаю, — мовила тим же тоном. Вона нераз, ідучи з Юлііяном і ловлячи його погляд на чутливих дівочихличках, несамохіть піддавалася паніці, ніби втрачалайого назавше. — Він досить вродливий. Кажуть, що відкритеопукле чоло — прикмета владноістіиз і незворушности натури.Але ми всі підібралися. І в мене таке ж чоло, і в тебе. Найого обличчі легкі тіні страждання. Горе помуштрувало його.Але він більше усміхнений, ніж серйозний.— Ти така гарна, мамо ! ..— Гарна? Не знаю.— Я б не сказала, що він тобі до пари, — задумливопромовила Олеся.— А ось побачимо. Коли він повернеться, ти заговоришінакше. Мабуть, ти уявляєш собі його трохи не так.Олеся похилила голівку. Марта розгладила шлеркидовкола її шиї, застигла в позі відданиці зі Стенового «Контракту».Відчувала, що виглядає трохи комедійно, знизалаплечима. Це дівчатко примушувало її навідуватися в колисьпропущені «позиції».Величаву копію «Шлюбного контракту» Марта мелькибачила, коли продану картину виносили з будинку Кампіянів.Виносом керував славетний львівський художник-реставраторОлекса .Чорнота. Як правило, де бував Чорнота, тамнемов з-під землі з’являвся гурт дівиць. І цього разу процесіюзамикало кілька шанувальниць молодого художника.Марту не вразили ні картина, ні Чорнота (художника воназапам’ятала ще в ті часи, як він продавав під ратушею різьбленіхрести і як йому з черевиків визирали пальці). Вонаоглянулася на двірець Кампіянів. Його перебудували полоненігайдамаки, після чого їх стратили на Клепарівськійгорі. Марта тоді 'поспішала, одначе вернулася до катедральногособору і попросила монаха, щоб впустив її до каплиціКампіянів. З напівтемних закутнів на неї з диким острахомглипнули мармурові бургомістри. «І ви зі спокійним сумліннямдоживали віку між стінами, які зводили стратенці?!» їйстало моторошно. Вона мало не збила з ніг ченця, шукаючив сутінках вихід.«Шлюбний контракт» прибили у ресторані «Атлас». Зареставрацію копії Чорнота, кажуть, узяв «неймовірні» гроші,та наступного дня Вітос пустив у обіг нову, польську валюту.Австрійськими кронами Чорнота нібито виклеїв стіничернечої келії, де він тоді мешкав, реставруючи ікони в Святоюрськомухрамі.— Я завжди була певна, що моя мама — найкрасивішав світі, — заявила Олеся.— А я не збагну, чого ми не спимо! — тоном наказусказала Марта.


— Я була, може, на рік старша, — подумала вона. —Батько з матір’ю вирішили, що ґаздині з мене не буде, і купилишвейну машинку (старого гарчливого «зінґера»). «Якбихоч кравчинею стала...» Тої ночі мені було не до сну. Дочекавшисьдругих півнів, я при каганці простебнувала носовухусточку і на радощах, що нарешті* щось з мене вийде, увігналаголку в палець. З півроку мене не підпускали до «зінґера»,а коли дозволили, я так хвилювалася, що знову пробилапальця. Уламок голки застряг у кісточці. Мене галопомодвезли до лікаря . . . Машинку відпродали».— Не уявляю собі нас троїх, — сонно пробурмотілаОлеся.«Видно, заспокоюється, — подумала Марта. Після того,як з „тисячею” церемоній Марта, забрала її з притулку,дівчинку переслідувала тривога, що «мама знову десь дінеться».— Заспокоюється, — подумки повторила Марта. — Насолоджуєтьсядомом, переймає кожний мій рух і кожне -слово.. . . Машинку відпродали. В незабарі чую: „А розум у неїніби чоловічий. Ти завважив? Німує, німує, тоді так щосьдо ладу втне, якби вичитала”. І мама, Юліяне, помітила, щоя — книжна душа. А ти подумай про інше. З того менту, якслідом за євреями п’ятдесят польських слів взяло до найактивнішоговжитку львівське міщанство, зі стисненим серцемвимовляєш кожен склад. Це вж е не природна бесіда. У словівідчуваєш якусь вагу, що стомлю є. . . „До школи послати?”— пошепки запитав батько. „А я знаю ! . — мама ніколине сказала чогось певного. „А я знаю! А як б у д е ? .. А Богйого зн а є . . . ” Я вже дрімала, коли батько озвався: „Пошлю”».У школі я злетіла над ровесниками, наче мені пришпилиликрильцята. Певне, того, що зростала з мук і .сумнівів.Олеся, наприклад, читає в шість років. Кляса за клясою,похвали, подарунки, значки, (фотографії з вихователями.Вмираючи, бездітна тітка, що весь вік ярмаркувала, заповілана мої «школи» всі нажитки. Я довго оплакувала тітку. Ябачила її всього два-три рази, коли вона приїж дж ала до насна храмові свята. Тітка сама правила парою вгодованих, короткоострижених рисаків. Коні били копитами землю передворітьми, а тітка, звівшись на бричці, гукала батька: «Відчиняй,Іване, гості! Чого це ти не затикав пліт зіллям? Почепиконям торбинки з вівсом і не забудь напоїтм! А де Ганна?— Мама ніяково посміхалася з порога, зодягнена в „міську”шовкову блюзочку, а тітка нібито не могла її впізнати. —Ганно! То ти, моя голубонько? Ой, багачкою станеш. їйбо невпізнала. Та й чого не розбагатіти при таких дітках! Ади— кожна, як писанка. Лиш по глечику молока принесуть —і вж е добра повна хата». Балакуча тітка всіх приголомшувалагостинцями і найпредивнішими новинами (там десь об’явиласяБогоматір і зцілила двох інвалідів, в інших околицяхз-під землі вдарила цілюща вода, а ще деінде таке вродиложито, що корінь в два людських зрости, а колос — як чо­


ловіча долоня). З тітчиних повадок і розповідей аж сяяли перемоги.І вмерла переможно. Звеліла сусідці навідатися вранці,сама ж помилася, причепурилася, накрила катаф альк і . . .заснула. Рідня на похоронах гомоніла про її «витребеньки»,лиш мама втирала сльози. У моїй пам’яті тітка лишиласянезбагненною чудодіїйницею, що не розуміла сама себе, і їїмені було шкода. В заповіті, призначаючи мені усі доріїбки,тітка невмілим кострубатим почерком написала, що колисьЧорнези будуть пишатися моїм становиськом, що «має хистдо науки — нехай вивчиться на паню». Несподівано я сталацілком незалежною, довкола мене забігали. Та я линула доміста, іслідом за тітчиною сподіванкою. Одвезли на тітчинійбричці, лишили в гімназії. О, Боже! І не будинок розпусти,і щось дуже схоже. Погордливі, зверхні, похітливі погляди,брутальні реп ліки . . . А ця гидка, як сказав би Юліян, соціяльназалисина, зловтіха тупости — ці викладачі!Заходить до авдиторії з лукавим осміхом: «Я говоритимуне те, що думаю».З жорстокою посмішкою: «Ви не заслуговуєте правди.Ваша правда і ваша історія у моїй кишені».З вибачливою усмішкою: «Я сам нічого не второпаюу цьому світі».З пихатим оскалом: «Ніхто не має власних переконань.Переконання тиражуються, це навіть дурень бачить. Я домігсяпосади, заробляю на прожиток і плюю на все».Придибає без будь-якого виразу на обличчі, як манекен,як викидень з небуття.Заходить того, що вважає це обов’язком, щоб, безтямнозакотивши очі, від голосити прописні істини . . .Я несамовитіла. Мені кортіло схопити плетеного з сирцютітчиного батога і періщити ці обличчя до крови ! ..— Мамо, лягай і візьми мене до себе, — Олеся дивиласяна Марту винуватими очима.— В ліжечку зручніше.— Тут . . . порожньо.— Якщо порожньо . . . — Марта усміхнулась. Відколидоля подарувала їй цю дівчинку, її власні болі і прикрощімусили раз-по-раз поступатися. М аленька людина вперто заповнювалаМартин «всесвіт».Олеся обвила рученятами Мартину шию і залебеділа:— А ось так мені найліпше. Якби, мамо, можна такзавжди!— Через рік я нездужаю тебе підняти.— Якби можна було не рости, мамо, я . . .— Цить, дурненьке!Вони клалися на канапі, в Олесиному «всесвіті» запанувавлад, і вона спитала:— То правда, мамо, що піді Львовом тече річка?— Так! Вона називається Полтва.


— І вона під містом вмирає?— Вмирають тільки люди.— А звідки вона береться?— Із джерел.— Це такі печери, де нуртує вода?— Так.— То джерела — живі. А річка —• теж. І вона вмираєв камінних каналах. Не заперечуй, ми в притулку аж посварилися,але я всіх переконала.— Розкаж и мені про це.— Про те, як сперечалися, чи як вмирає річка?— Про річку.— Доки вона не запливає в підземний тунель — то ж и­ва. І в тунелі ще жива. Але там, де спускають нечистоти, починаєвмирати. — Після павзи Олеся додала: — Я знаю, щовмирають люди. Звірі — гинуть, риба і раки — засинають,а раби — конають.— Хто це сказав?— Забула! Я не все запам’ятовую, а лиш те, що меніпотрібно. То, якщо в річці чиста вода, мамо, а в неї зливаютьбруд, — вона вмирає . ..Марта всміхнулась. Дівчинка торкнулася пальцями їїгуб і ображено мовила:— Тебе я не переконала. Так я і думала. А інших —всіх, всіх — я можу переконати, в чому захочу. Мамо, а тогочоловіка ми вж е разом переконаємо.— В чому?Олеся поклала голівку Марті на груди і прошепотіла:— Ну, ми не видамо нашої таємниці.— Якої?— От ще! Гадаєш, я не розумію, чого ти мовчиш? Тибоїшся, щоб мене не одібрали. Я, мамо, нікому не скажу,навіть коли б убивали. Ми ж знаємо, мамо, що я зовсім неОлеся. Мамо, в тебе дуже серце закалатало. Не потерпай.Чуєш, мамо?Марта мовчки кивнула.Олеся голосно зідхнула і з перебільшеною гіркотоюмовила:— З самого початку нам ведеться, як з Петрового дня.— Що ти маєш на увазі? — запитала Марта, думаючи:«З цим дівчам треба триматися сторожко. Хтозна, що вонопритримує в пам’яті, а що ще спливе зненацька».— І те, що ти мене втратила, і що я не призналася впритулку, як мене по-справжньому звати, і що тепер мусишз цим миритися. Правда, клубок?Марта не озвалась.— Спиш, мамо?— Ні.— Не журися. Все, спати! Більш е не буду. Ти за деньнатомилася, а я не даю спокою. Спимо, мамо? Ще набалакаємося.Спимо?


— Так, Олесю.Зідхнувши, Таємничка невдовзі заснула. Марта поправилаїй голівку, вона щось промимрила.— Спи, Таемничко, спи. — Марта зиркнула на ледвесірий квадрат вікна. — Коби вж е задніло чи що . . . — Потомутихо сказала: — Здається, конче треба, щоб людськасвідомість зупинилася перед тим, що накопичилося і наплуталосяв житті. Ваша самітність — це форма ваших стосунківз людьми . . .ГЛАВА IIОлеся накинула на петлю защіпку. Марта мить стоялапід дверима. Ступанці прошемрали до вікна, зашелестіли накилимку, скрипнула канапа. Марта зійшла в двір. Для певностипозирнула на вікно, але було ще темно, і Олесиногообличчя вона б не побачила.«Таємничка лягла досипляти».Вітер зривав із парасолі важ кі ручаї. У кінці вуличкина трамвайній зупинці тремтів на холоді мокрий, лиш ублюзині, простоволосий підліток.— Півгодини стовбичу, — промимрив він на запитання,чи був уже трамвай, — три проскочили, не зупинили, свинюки.Марта трохи заспала.— Тобі яким їхати?Підліток одчіпливо повів плечем.— Стань під дахом, не мокни.З-за роту бликнули фари. Висіло стовпище перекупок.Підліток прошмигнув біля вожатої і обняв поручню на передньомувиході, даючи зрозуміти, що готовий зійти, якщовожата не змилостивиться і вимагатиме мідяка. Марта заплатилаза нього. Гримаса нудьги і озлоблення збігла з лицядощовою краплею, він просіяв і шибеникувато щцтанцювавдо реостата, від якого по вагону поширювалося чадне смолистетепло. Вожата погрозила хлопцеві зморщеною мавп’ячоюрукою.«Де їх, отаких, викопують? — подумала Марта; проповну, набурмосену ж інку в чорному береті. — Оголені нервиі безпричинний вереск. Підборіддя — наче мур, а чола —смужечка, аж кортить розгорнути волосся на голові і глянути,що під ним».Очі вожатої ніби зиркнули самі в себе, і на обличчівідбилося збентеження. Мабуть, вона не могла позбутисяспонуки йти далі. Вона глипнула на Марту, на коштовнуброшку в косах і, певне, вирішила, що свідок годящий: міжнею і хлопчиськом почалася варта чаплінської кінострічки«мімічна» боротьба, наче йшлося, чи є Воіг на світі, чи йогоніколи не було. Хлопець торжествував, тер руки над реостатомі, мов би припрошуючи до компанії, поглядав на вожату.


«Цей матиме Юліянову в д ачу...»Є якась інерція в кожному ранковому кроці і в кож ­ній гадці.«Де ти, Юліяне? — запитала подумки Марта. — Денічку ночував? Може, тебе справді випустили і ти мокрий, якцей хлопчисько, дрижиш у залитому колючим світлом безлюдномутрамваї, з поблажливого дозволу менш «інерційної»вожатої, і не смієш подивитися на відображену в склі арештантську.куртку?»Після минулого ув’язнення Ю ліян півдня ходив підвікнами редакції, аж доки Марта випадково не побачила його,виглянувши на вулицю. Крім Захара Найди і МиросіКоїваль, з якою Марта потоваришувала ще в гімназії, ніхтоне знав Ю ліяна в обличчя. Найди якраз не було, і Миросяхворіла, та Марта почервоніла, вибігла на тротуар і поволоклаЮ ліяна до найближчого комісіонера за костюмом. Ю ліянпереодягався за шторою, вона ж тремтячими руками лічилаігроші. На щастя, вистачило, щоб розплатитися. Марта пропустилаЮ ліяна вперед, і їй аж тоді відлягло від серця, якпереконалася, що він не виділяється в юрбі, що з арештантськимидоспіхами він скинув з себе невільничу відчуженість.— Цитаделя, — оголосила вожата.Підліток неохоче відступив віід реостата і розгладизполи мокрої блюзи.— Виростеш — неодмінно станеш огризатися, — прошепотілиМартині уста. — Рано чи пізно за животіння вимагаютьрозрахунку. Добре, коли це буває замолоду, за тверезогоглузду, коли ще змога розібратися, хто за великуправду, кого приваблює тільки гра, а кого влаштовує маленькасправедлив ість.Трамвай пересік вулицю, де стояв будинок редакції.На його фасаді між афішками з синім, рожевим і зеленимтлом висить зовсім непримітна, хоч літери виведені золотом,оперта на криву чоріну стрілку табличка: «Земля іі воля». Івидавці, і передплатники напівжартома називають газету«Ні землі, ні волі». Вона безнастанно полемізує з усіма галицькимивиданнями, воістину, як казав Юліян, українство«рішуче вступило в епоху ґладіяторських боїв, щоб гримну -тись у найпаскуднішу калюжу; на нашому досвіді колоніальнінароди будуть вчитися, чого боятися...» Гектор Свид, редакторгазети, називає це історичним процесом. Зовні і в поведінціце досить приємний чоловік, усіма силами здобуваєавторитет передової людини і вміє неймовірно грубо говоритипро політику. Марта з ним цілковито погоджується,коли він бубонить, що пересічна людина покликана до історичнихсправ, що революція в Росії є промовистим доказомцього, що, розуміючи це, державні мужі не випустять юрбуз бльокади ідіотизму, що . . . Але вона не здатна погодитися,що фашизм обійде світ і . . . назад не вернеться, «якої б личинине прибрав, якою б ідеологією не маскувався» ! І Свидзакинув Марті, що вона «книжна душа». «Якщо ви, пані


Мартусю, певні тото, що фашизм можна зупинити з полюсурозуму, то просто помиляєтеся. Так, людство виробило слушнікритерії. Алеж і в нас, не зважаючи на тріскучі морози,модниці показують коліна? Ваші полюси омивають течії бездумности.Час вимагає: або демократія, або фашизм! Першенеможливе. Зате — можливе друге. Між інш им . . . Мені подобаєтьсямода блискати круглими колінцями. Чого ви хмуритеся?Я вас не тримаю на особистих дорученнях заради того,щоб дозволяти со б і. . . Ну, ви самі розумієте. Але я тежлюдина, і маю право сказати, що мені подобається. їйбо,Мартусю. Ці ще не розквітлі дівчата з уже зформованимикруглими колінцями...»Попри базікання Свид займався тим, що без кінця будораживредакцію: «когось щомісяця звільняв, когось наймав,комусь виявляв недовір’я. У журналістських колах охристили«Землю і волю» кузнею скандалістів. Одначе звільнені«волеземці» дивним способом влаштовувалися на щ е 'кращіпосади (либонь, Свид полюбляв творити характеристики; більшнічого він не писав і вважалася, що в журналістиці він малотямить).Підліток виїсів на вулиці Сапєги. Трамвай черкнув світломкінну статую. За життя Сапєга був нібито другом нарадуі меценатом культури. Вклавши у слова 'протилежний зміст,львів’яни прозвали трамвайну зупинку «Під конем». Заареш ­тували трьох вожатих, що; оголошували зупинку по-народному,і тепер воїна безіменна.На вокзальні перони не сягала стихія ринкових цін.Практичні жінки порадили Марті чим світ їхати сюди запродуктами. Молодиці з приміських сіл, ще сонні і роздобрілівід вагонної духоти, не торгувалися. Може, не хотіли зперших кроків дригоніти на холоді, може, вселяло непевністьпринишкле, ледь освітлене місто, а може, кож на рада булавиграти хвилину-другу на походеньки в крамниці. Марталюбика їздити на вокзал ще й того, що спросонку селянкисипали такими свіжими, перлистими слівцями, яких на ринкуне вчуєш: там в обігу «Со pani chce? Ile pani da?».1До редакції Марта простувала з двома важкими пакунками.Її манило додому, до Олесі, фаетона і грізної Марселлі,одначе треба було відсидіти належні вісім годин у«звіринці», в прокуреній стайні з тріскотом друкарських машинокі теревенями .про фашизм і концентраційні табори.— Оце я розумію! — шнибаюча хода алькоголіка, Мартуназдогнав Захар Найда. — Дозволь допомогти.Марта бридилася старих парубків, але сили покидали її,і вона віддала Найді обидва пакунки.— Гей-гей, два пуди натщесерце!— Тобі не завадить гімнастика. Ач який кругленький!і Чого пані хоче? Скільки пані дасть?


— Якби я був менш .вихований, я тобі дещо сказав би,— одбасив Найда.— Не жахай. Мені приблизно відомо, хо на що здатний.-— Я завжди собі клепчу: «Не вір святенницям».— Що нового? — запитала Марта. За Найдою вкоріниласяслава іпліткаря.— Благословенний Львів мирно передрімав ще однуБож у ніч. Тільки на Городецькій роздягли якусь російськуемігрантку, а на Пекарській пограбували крамничку.— Для мене вісі емігранти злилися в образі Івакіна,і я їм нітрохи не співчуваю. Звичайно, лишитися під холодним:дощем у сорочці на бретельках — не велика приємність. Тизнаєш якогонебудь гідного емігранта?Найда посміхнувся:— На жаль, ні. І з Жорою не сходився близько. Поручми фігуруємо тільки у волеземськшй приповідці.—• Про те, що газета тримається на трьох «г», яким;досить Найди?Найда розсміявся.— Гектор Свид, Георг Івакін і Гамільтоїн Полянський...,Так, цим ніколи не загрожуватиме звільнення. Захаре, типрацював на особистих дорученнях редактора?— А що?— Свид третій раз натякнув, що відрядить мене в повіти.Мене ця перспектива просто мордує. Я не можу покинутиОлесю. Дитина не перестає тремтіти, що знову загубиться.— Третій? — перепитав Найда. — Взагалі це знак того,(що на тобі зупинилася його увага. Але вважай, що ти длянього перестала існувати.— Чому?— Він лякає тричі.— Я що-небудь втратила?— Від того, що не скористалася його увагою? Можливо.Принаймні, ти сиділа б в окремому кабінетику поруч з йогокабінетом, а Свидові наміри змінилися б після чергового викликудо начальника секретної служби.— В такому випадку — шкодую.— Усе, що ми робимо, серденько, десь розігрується, якна нотах. Враховано навіть те, що ти .сьогодні їздила на вокзалза продуктами, запівдарма набрала всякої всячини, прийшладо редакції в доброму гуморі, о тж е. . .— Чого ти змовк?Найда гукнув Свидовим голосом:— Мартусю, всипте трохи перцю цій радикальній «Нашійправді».— Алеж вона не радикальна.— Підозрівати корисно. Не тоді стайню замикають, якконей покрадуть.— Ось як!


— Ми, ягід,ко, мов сліпі кошенята, не бачимо, що нас'загнуздують побутом і нікчемними обов’язками. Одразу видно,що психологію ти студіювала в жіночій гімназії.— Навіть денебудь враховано, що такий то Найда дотакої то пори лишиться вірогідно старим парубком, і це можна використати так то і так?— Коли вж е дишлом у мій тин . . . — Після павзи Найдасумовито промовив: — Бачиш, руки мої в мозолях. Алевони завжди розслаблені. В додатках до календарів про цепишуть: «Людина не впевнена в собі, всі її добрі наміри потребуютьпідтримки сильнішої натури, через сором’язливістьне сміє освідчитися жінці, котру к о х ає...» Може, й вонигортають календарі.— Зате я певна, що твоя любов до новин служитьслужбу.— Є лази і перелази. Вони вивчають нас, ми — їх.— О!— Інакше не виходить.— Стривай. Я про щось хотіла спитати, а ти нав’язавтему про секретну службу.— Почнемо наново. Свид натякнув, що пошле тебе вповіти.— Ага — про Івакіна. Невже ти з ним ніколи не посперечався?Він радіє нагоді зітятися, як алькоголік — конституційномусвяту чи футбольному матчу. При цьому вінтвердо вірить, що істини приблукали в Галичину його емігрантськиминогами. Якось каже: «Ж андармерія була фундаментомтеології? Була! .Чого ж ви дивуєтеся, що вона підпираєідеї про справедливе суспільство!»— Я — ти ж знаєш — не вмію сперечатися, — відказавНайда. — Я написав довжелезний репортаж з діялогами йпейзажем і каж у: «Пане Івакін, віднесіть це, будь ласка, друкарціі йдемо обідати». Він, мабуть, чекав, що в ресторані ядам язику волю ще й почастую пана Івакіна горілкою за те,що відкрив мені очі. А я замовив дві тарілки борщу і вразивйого не менш, ніж офіціянта, що звик до наших трапез.Марта розсміялася.— Мені часто епадає на гадку дивовижне запитання:«Чому ніхто не напише книж ку про те, що роблять у нашідні відомі літературні герої: Макбет, Отелло, Гамлет, Растіньяк,дон Кіхот ...»— Колись і я про це думав. Мені здавалося, що не слідповторювати те, що робили інші, боявся стати пародією накогочнебудь з тих героїв. А згодом я зрозумів, що все цедурниці. В наші дні людина проявляє себе в двох станах: абомусить вдаватися, що не має власного ідеалу, не має за щоборотися, не має життєвого риску, що її ніщо не бунтує і ніщоїй не загрожує, або є такою насправді. Схожість за певнихобставин з Растіньяком чи блазнем не грає ніякої ролі, іна це можна не зважати. Правда, коли тобі щось закинуть,умій дотепно протеоретизувати свою безтямну поведінку.


— Приблизно ось так, — посміхнулася Марта: — «Єлази і перелази, вони вивчають нас, ми — їх».Найда теж посміхнувся.— Допоможи, Захарочку, занести ці бесаги до двірника.— Я червонію від збентеження. Мене ще жодна з ж і­нок так не кликала.Він таки запхарівся. Поклавши пакунки долі, запаливцигарку, поглянув на всі боки, наче шукав чогось такого, щоб посвідчило: «Ні, це мені причулося».— До Галущака? — нарешті перепитав Найда. Подумавши,додав: — На твоїм місці, я не лишав би речі/ в цьоготипа.— Чому?— Поперше, він обмацає кож ну картоплину і цибулину.Подруге, коли після роботи всідатимеш до трамваю, тебераптом можуть затримати і знайти між яблуками крамольнілистівки.— Господь з тобою, Захаре! Тобі щось погане наснилося.Найда стиснув плечима.— У двірника — побічна посада?— Це не те слово, — мовив Найда похмуро. — До прямихпропозицій вдаються у виняткових випадках. Деякі людипросто, не замислюючись, виконують функції, деяких спонукуютьпатріотичні міркування, ще інших — вроджена жорстокість,а ще інших — побоювання, що зіскніють в обозі приречених.Ці, останні, — найпаскудніїш.— Н а сьогодні досить, Захарочку, — з удаваною гримасоюнудьги сказала Марта.— Але тобі не зашкодить знати, що Свид, Ів ак ін . ..працюють свідомо?— Свид? — вигукнула Марта. — Ні, ти сьогодні ні накого не схожий.— Благословен, хто вмирає, поминувши свинство.— Звичайно, це свянство. Коли цікавляться звичками,стежать за кожним кроком . . . Я повинна 'боятися сама себе,я к вибухової машинки. «Манія переслідування, — згадалавона Ю ліянові слова, — мучить тих, хто не відчуває спорідненостиз переслідуваною нацією».— Пробач, Мартусю, та я не хочу, щоб ти лиш аларечі в двірника.— А я навмисне це зроблю, — розсердилась Марта.Вона шпурнула пакунки за непричинені двері до коміркиі гукнула:— Ви на місці, пане Галущак? Закиньте кудинебудь,щоб не заважало.Найда не чекав її. Роздягаючись у коридорі, вона чула,як він говорив комусь за дверима смішним, скаржним баском:«Знаєте, коли найліпше риба ловиться? Коли короп навудці сусіда — наче заворожений, а твій гульк та гульк, і закожним смиком все товстіший лин. Такі ми, лю ди...»


Її одразу покликали до редактора. У кабінеті, заклавшиноігу за ногу, я к завше, як оздоба, сидів Полянський. Вінсидів обличчям до вікна і пускав між подвійні рами кільцяпахучого цигаркового диму. На привітання відповів лишеСвид.— Виберіть з газет найцікавіші повідомлення про діяльністьзлочинного світу . . .«Найцікавіш і. . . Злочинного ...»— І напишіть . . . Будь-що! Дозволяю імпровізацію.Двісті рядків.— Повірте . . . — почала було Марта.— Вірю, це вам надокучило. Що вдієш, пані Марто?Треба. Ну! Трішки праці, трішки фантазії. Далебі, вам цевдається. Я читав, що на Личаківській заставі згоріла будкастарого шевця — її, звісно, підпалили. Хвилюючий деталь:у будці згорів собака. Гадаючи, що господар всередині, метнувсяв полум’я. Зворушливо? Молоду городянку вкинули вПолтву біля театру. Уявіть собі її стан, коли бандити відважилилюк і дівчина вчула шум скаженої смердючої лави вк а н а л і. . . Комірники отруїли власника будинку. Ще два-триф а к т и ... Треба, пані Марто! Міщух тоді добрий сім’янин ічлен громади, — Свид усміхнувся в бік Полянського, одначетой незворушно дивився на вулицю,, — коли довкола нишпорятьзлочинці, коли він знає, що є апарат, ціла армія, якаоберігає його від зненацька занесеного ножа. Прошу. Коментарвіддайте секретарці, я ввечорі прочитаю.Коли Марта зачинила двері, в кабінеті пролунав регіт.М айже непритомніючи від злости, Марта стала перед дзеркалому коридорі.— Не варто . . .«Не варто, — каж е Юліян, — жалітися, коли важко.Адже всім щось долягає. І не треба на людях сердитися. Усіж роздратовані, ледве стримуються».Біля вбиральні в кінці коридора Найда розмовляв зІвакіном.— Реформу людських душ? — лунко розлягався міжстінами його бас. — Оце — діло! Це, їйбо, діло!— А якщо на нашому прикладі, — аж пританцьовувавІвакін, — переконують всіх, що ви — червяки, вам судилосязагинути, як неповноцінним істотам; може, наше життя, нашіоці шизофренічні розмови, наші бурхливі ресторанні ночіі —хтось плянує і домагається здійснення своїх плянів?«Майже те саме, що Найда говорив мені, — подумалаМарта. — Але, слухаючи Івакіна, він посміхається d кидаєбезглузді репліки».— Може, воно на ліпше? — сказав Найда голосно, щобі Марта почула. — Це ніби гімнастика, що зміцнює сили.Він став розповідати, як з приятелем, будучи студентом,муштрував хирлявого гімназиста, багацького синка.—. Приятель десь розкопав збірник вправ з гііпнози.Свої досліди ми проводили на цьому гімназистові. Він одда­


вав нам цукор, сало, прянощі — лиш би його не мучили. Ами перебивалися на сухарях з молоком, чому не поласувати.Якось гімназист поскаржився батькові — суворий, статнийчолов’яга під вусом. Той, замість заступитися і нагримати нанас, каже синові: «Терпи, козаче, отаманом будеш». Через дватрироки гімнастика йогів і випробування волі дали себе знати:такий порубчисько вигнався, майже вдвоє вищий за батька,та кремезний, натоптаний, нам удвох вж е з ним не справитися.То, скажу, може, це на ліпше.Нащадок експропрійованих рязанських поміщиків, Івакінстав настільки чутливим, пригнобленим галичанином, щоякась там бувалиця була вислухана з очевидними муками.— А колонізаторський нігілізм? — рвонувся він далі.— Якщо все заперечувати — нічого й не виникне.Найда погасив недокурок і рушив до Марти.— Ю ліяна дуже покусали? — запитав він.— У якому розмінні?— Його ж відпустили?— Цього разу тебе погано поінформували, —• відповілаМарта.— Ні?— Авжеж ні.— Г м . . .Найда в задумі пройшовся вздовж коридора. Мартане чекала, доки він вернеться. Вмостившись за своїм столикомбіля вікна, вона поклала перед собою аркуш чистого паперуі чорнильний прилад. Через секунду і Найда пришнибаву «цех» та понуро прочовгав мимо у свій куток.— Що ж, приготуємо розчину, — пробурмотів він. —Конґльомерат правди і вічної попівщини. — Заскрипіло вкутку перо.Годинник на ратуші вибив дванадцяту. Співробітникигазети розбіглися по ресторанах. Марта вийняла з шухлядибутерброди, розгвинтила термос, та зайшов Свид і вона всемиттю сховала.— Ви не образились, пані Марто?— З якої причини?— І слава Богу! — Вважаючи, що рівновага в стосункахвідновлена, Свид умостився на стільці з протилежногобоку столика. — Колись, Мартусю, народ живив місто здоровоюсилою іі незайманим глуздом. Нині — немов би сплачуєданину. Місто наводнюють нікчеми!Свид звівся і заходив довкола столика.— Що пише Юліян, пані Марто?Марта промовчала.Погляд Свида упав на аркуш розмальованого козламипаперу. Марта перехопила цей погляд і почервоніла: до обідувона не змогла написати ні рядка. Одначе Свид зробиввигляд, що нічого не зрозумів.


— Ні, пані Марто, масові явища треба досліджувати.Коли я думаю про нашу історію . . .— Чому ви всі до запаморочення пройнялися серйознимипроблемами? — обірвала його Марта.Свид осміхнувся.—• Коли вийде на роботу Мирося Коваль, Мартусю?— Десь цими днями.— Коли я думаю про нашу історію, мене також покидаємужність, — очікуючи протесту, Свид посміхався. НаМартиному обличчі майнула тінь усмішки, і він провадивдалі: — Але тільки — коли думаю. А інші несуть на собітягар цієї історії. І прагнуть від нього звільнитися. . . Ви вМиросі Коваль давно були?—• Минулої неділі. Там — лазарет. І сестричка її нездужає,і мама скаржиться. — «Чого він причепився?» — подумалаМарта.— А ви говорите про мужність. —• Свид часто любивнакладати одну тему бесіди на іншу. — Я виріс у злидоті, аленікому не вчинив зла, та чому мені трохи не зажити, якщовж е доля завела мене між міські мури? Ви ж реклямуєтемужність злидарювання. А що таке народ? Більшість сприймаєце слово, як конституційний термін. Нікчема виходить злона народу, з утроби його чорної долі, нікчемі здається, щовін знає, що таке народ, але конституційне поняття розбігаєтьсяз його уявленнями, і він іприймає менш клопітне —конституційне поняття. До того ж, воно підкріплене силою.І нікчема прощається із своїм знанням народу, як із життєвоюпомилкою. Як марксисти твердять: «Буття визначає свідомість»?Та й це лиш один аспект оправи. Коли розкинутирозумом, т о . . . — Свид раптом розсміявся. — Але хіба менівам це тлумачити! Чого ви прикидаєтеся наївною, Мартусю?Ви мені не вірите?Марта заховала до шухляди розмальований козламиаркуш.— Буває, — сказав Свид, — що людина мовчить того,що взагалі не говірка, а думають — з певних мотивів. Буває.Розмови, схожі на цю, відбувалися не раз, та лиш в ціхвилини Марта відчула невідпорну огиду. «Свид не тількишпик. Це — єзуїт». Найда недарма застерігав. Видно, і тойі цей звідкілясь узяли, що Ю ліяна випустили. Один примащується,другий організував вивідки. Чи хоче через менеосвідчитися «певним колам»: є такий Свид, якого не завадитьмати в запасі.— Я вам, либонь, перебив обід, Мартусю?—• Через ваш е доручення у мене пропав апетит.— Власне, я .прийшов сказати, що можете не поспішати.Дамо цей матеріал на неділю. Взагалі сьогодні відпускаювас з невеличкою умовою: провідайте Миросю Коваль.— Ви бува не збираєтеся когось найняти замість неї?— без околиць спитала Марта.


— Боже борони, ні! Але я банкрот, якщо вона довговидужуватиме, буду змушений . . .Про Свид а в редакції закріпилася думка: «Не скаже— не зробить». Марта поквапливо перебігла його:— Миро ся виходить цими днями. Гроші їй дуже потрібні.Повторюю — там справжнісінький лазарет. Зрештою,я завітаю до неї, але і цього вашого доручення хочу спекатися.Напишу і піду.— Воля ваша.«Цех» гудів і стрекотав. Інакше не назвеш, подумалаМарта. Фірма звернулася з замовленням — цех працює.— Пані Марто, чим ви змащуєте волосся?— Що? — Над Мартою повисла секретарка, спершисьвиверненою рукою на столик. — Нічим.— П олискує. . . Ви імпозантно виглядаєте в цій зачісці.А я сліпо повторюю моду. Ж ертва м оди. . .Мугикаючи пісеньку, секретарка рушила до Найди.«Ж ертва м оди...» Марта вмочила перо. «Жертвою дикоїжорстокости і садизму стала кілька днів то м у ...» Свидчасто повторює: «Пані Марто, у вас чоловічий стиль».Надвечір, вертаючись додому, вона спробувала нагадатисобі бодай одну ф разу з того, що написала, і не змогла.«Геть, геть, геть!»До Миросі Коваль вона вирішила піти наступного дня.«Хочу додому, до Олесі, додому ...» Ю ліян підняв би її за цена сміх. «Там, — сказав би він, маючи на гадці зовнішнійсвіт, — завж ди важко людям, які живуть без мети, які крутятьсяна маховому колесі нашої інерційної системи». — «Якамета? Що ти, Юліяне! Я себе не вмію задурювати діркою відбублика. Те, що ти наказував, я наполовину виконала. Тазроблю все. А сама по собі я не здатна викресати блискавку».Трамвай домчав її до Валової, відтак поквапила до бігцюзлива. Олеся, припавши носиком до шибки, визирала її.У коридорі Марту перестріла Марселля:— Для вас листи.Від Юліяна. А ж чотири!— Дякую, пані Марселльо.— Паскудство надворі?— Злива — як серед літа.Марселля похитала головою і зникла за дверима.— Мамо!«О, як я тебе чую, моя дівчинко! — поклавши пакунки,Марта обняла Олесю. — Чую і розумію. Усе в мені озиваєтьсяна твій голосок. Чую ще Ю ліяна, Мир о сю, ще кількаосіб. Решта для мене —• тіні, привиди, які промовляють відімени якихось таємничих сил. Скопище духів говорить устамитіней, які не мають власного життя, проголошують парадоксиі вимагають безглуздих послуг ...»— Що ти купила, мамо?


— Борошна, м'яса, сиру, сала, домашньої ковбаски. . .Ми повечеряємо смаженою ковбаскою.— А тут що? — Олеся вж е встигла розв’язати одинпакунок.— Картопля, квашені огірки, гречана крупа, головкакапусти. Завтра наварю голубців.— Але пахнуть яблука?— І яблук купила.— О, мамо! Ми багачі, а я думала, що нам так багатовсього потрібно . ..— Було скучно?— Ні. Я чекала на тебе — і не було скучно. Скількилистів! Від того чоловіка?— Так.— Того ти весела.— А може, сирників насмажити?—• Ковбаски, мамо. А закусимо яблуками. Мамо, а щотаке веремія?— Коли багато людей, стиск, крики, переполох. А б о . . .Де ти чула це слово?— Пані Марселля промовила в коридорі.— Значить, говорила про негоду.— Вона сказала: «Боже, земля спливе». Я вж е піш ла бкудись.— Випогодиться, піднімемось на Замкову гору.— Сьогодні в тебе свято, мамо, — Олеся взяла з підвіконнялисти, в задумі потримала.Свято! Неймовірно, як це мале відчуває кожен порухїї душі. Зараз вона приготує вечерю, чимось забавить Олесюі, забезпечивши неторканість свого «всесвіту», засяде читати.— Надворі веремія, а біля нашого будинку довто крутивсяякийсь чоловік з парасолькою і ціпком.— Певне, на когось чекав.— Дощ ляскає, як конопляний батіг.— Так пані Марселля сказала?— Еге.— Скучала моя дитина, скучала.— Ні, мамо.— Про що ж думала?— Про літо. Ми будемо забиратися далеко в поле, зацвітутьмаки, волошки, рум’янок.— Наша «таємниця» не згадувалася?— Я без тебе вже не можу про неї думати.— Ось я наварю Їсти, побалакаємо.— Нехай, мамо, само . . .— Згодна, протну пані.Олеся засміялася довгим дрібним сміхом.— Пані! Хіба я — пані?Яблука вони склали до фаетона, а продукти занеслидо кухні. Марта не захоплювалась куховарінням. Може, такизашкодили почуті нею вночі слова: «Ґаздині з неї не буде».


Але і варити й пекти навчилася, тільки знайшла собі, як увсьому, що доводилося робити, власні входи і виходи. У школііі в гімназії вона не зудила уроки. Хутко перегляне, а потому,відповідаючи, імпровізує. Вигадує допоміжні причини йдеталі, і кляса і вчителі зацікавлено слухають, відтак хвалять.Не таланило лише на годинах закону Божого. Вонаімпровізувала або пренаївну казку, або оповідку про земнірадощі й горе. Священик сердито переривав її і в тому, і віншому випадку й читав через неї нотації всій клясі.Найменше діло вона перетворювала в гру з невідомим.Заново винайшла хрестик і низинку, способи гаптування йплетіння, винайшла крохмаль, луг для прання білизни, горіховийторт і цибулиний сос. Ю ліян любив спостерігати,коли вона працювала. І в ці хвилини все вдавалося їй якнайкраще.Якоїсь Марта подумала: «Отак ми, сестрице, згоряємо,йдучи незвіданими стежками до побутових дріб’язків.Здобуваємо їх кров’ю, наче всього торкнулася рука нечистогоі ніщо вж е не годиться для вжитку». Проте інакше вона нев стані була працювати. Для великого Бог не дав їй впертости,а для малого — терплячок.— Натреш хлібну шкуринку часником, мамо?— Ковбаса ,приправлена часником.— Однаково натри, мамо.— Це може зробити і чемна донечка. Постривай, саманаріжу хліб. Що тобі приготувати на завтра? — Марта лишалаОлесі їжу на вень день.— Сирників і компоту.— Тертюхів?— Так.:— Ю шка буде в термосі.— Добре, мамо.На початках Марта не могла звикнути до цього невмовкного«мама». Олеся наче надолужувала за втрачене неюв притулках.— Мамо, зима починається в листопаді?— Вкотре питаєш? В грудні.— Як довго листопад!За стіною почулися Марселлині кроки. Олеся притихла,згодом підвела на Марту пустотливі оченята.— Мамо, послухай, як мені у вусі дзвонить.Марта розсміялась.— Надворі вже непроглядна ніч, мамо.— Зніми кож уш ок з цибулі.Марселля сновигала, ніби не знаходила собі місця.— Ой, сльози випікає !..— Змочи ножика водою.— А якщо я промию очі?— Спробуй.— Не перестає колоти.— Знатимеш на наступний раз.— Мамо, мамо, чого ти не сказала?


— Не знала.Марті причулося, що Марселля плаче. Приклала достіни вухо.— Воїна нездужає. — прошепотіла Олеся. — Вденьплакала.— Видно, гаманець загубила.— Я в притулку ні разу не плакала.— Тебе кріпила надія, що я прийду?— Ти мені снилася, мамо. Але була ніби старша, дужебліда і стомлена. Я так втішалася, коли побачила тебе молодою,гарною, у новенькій суконці.Виховательки з притулку розповіли Марті, що Олесянародилася в Березі Каїртузькій. .Через півтора року ж інкуЗ дитиною випустили в концтабору. Дівчинці минала четвертавесна, як мама вмерла від сухот. Сироту передавали зрук у руки. їй сказали, що мама поїхала лікуватися. Олесюкілька разів зніїмали з поїзда — вируш ала шукати. Звідусільнамагалася втекти, вередувала, врешті опікуни здалиїї в притулок. Дама, яка привела її туди, назвала дівчинкуОлесею, прізвища не знала. Виховательки сумнівалися, щоце її справжнє ім’я. «Дитина збаламучена, каже, що домакликали її інакше. Посвариш — лякає, що мама її дуже поважнаособа, мало не королева, що покарає нас за знущання.Так, так, каж е: „За знущання”. Але не л у к ав е. ..»З-за стіни долинав монотонний шерхіт.— Марселля теж смажить тертюхи, — сказала Олеся.— Мамо, а ти олії купила?— Аякже.Близько місяця Олеся розмовляла мішанкою з двохмов. Марта делікатно поправляла її, одначе без успіху. Повагачи смак до мови появилися в дівчинки випадково. Мартащось читала і несамохіть повторила фразу по-французьки.Олеся причепилася: «Що ти сказала? По-якому? Які ти щемови знаєш?» Довідавшись, що мов — безліч, що мови переживаютьплемена і народи, вона заставила Марту назвативсі хатні речі по-німецькому, по-французькому і по-англійському,нареш ті — по-українському, проспівала кожен склад,і сталося диво: мале десь виколуплювало такі барвисті слова,які й Марті не часто доводилось чути.— А яєць купила, мамо?— До тертюхів? Принеси, у фаетоні, в нижній, зліва,шухляді.Провівши очима Олесю, Марта усміхнулася: «От непосидюще!Я в ці літа вж е стала трагічною. Трагічно замріяною...»— Там їх стільки, що вистачить до кінця місяця. Дозволь,я розіб’ю?— Злегка, але поривчасто вдар вістрям ножика, щобпросікти шкарлупу.— Знаю, мамо.


За вікном косооко блимали вуличні ліхтарі. Марті здалося,що якби ще був Юліян, вона відмовилася б від усіх«місій», звалила на себе турботи про цих двох людей і більшенічого їй не треба. Ж иття без Ю ліяна — наче якась сумнафантазія, як поблимування розгойданих вітром ліхтаріву темряві.Нараз на бруку затупали, зачовгали сотні пар чобіт.Марта припала до шиби. Видно було лише ряди голів: вониначе вставали з долу і, описавши півколо на осяяних косахдощу, падали ниць. «Повели арештантів».— Що там, мамо?— Вітер гримотить.— Мамо, каш а зварилась.— Сідай, будемо вечеряти.Вони вмостилися на вузенькій лавочці. Ю ліян збив їїз обрізків, на двох.ГЛАВА III«Чи не надокучили тобі мої листи? — питав Юліян. —Коли ти розтлумачиш їх, як втечу від нікчемних богів і щенікчемніших слуг божих, я не стану заперечувати. Усі релігіїзакінчуються гидким еектанством і духовною проституцією.Кладу на серце руку і признаюся: хочеться спокою!Минулого разу я писав тобі про тишу між Говерлею і пустинним,диким пасмом гір на південь. О, це щось надзвичайне!Коли впадуть присмерки і скопища кряж ів лиш креслятьна тлі неба схожі на слід чорної блискавки лінії, колишепотіння Прута, з одного боку, і Тиси — з другого, гаситьщироросий верховинний туман, коли закотяться за спадивигуки чередників і лемент отар, наступає благословеннемовчання. Боїшся ворухнутися, щоб його не сполохати, здасться— оскверниш святе, що тисячоліття заповіли на ш а­нування ...»Ю ліян їздив щоліта в гори, але розповідав про своїмандрівки знехотя, мов би беріг враження лише для себе.Та з тюрми він про це писав у кожному листі. Марта розуміла,що це спосіб відчути себе вільним.«Того року була дуже рання весна. Земля купаєтьсяв яблуневому цвіті, духота приправлена пахощами, повітрягусте, аж тремтить. На великодні свята ми з Олексою (мійтовариш) подалися з наплечниками до Ворохти. Глядь — верхище в залисинах снігу, з неба падає холодний легіт. Бііляпідніж ж я Говерлі стрічаємо кінних поліцаїв. Нам ще у Ворохтісказали, що в горах гонитва за розбійником. Поглянулина документи. „Куди?” — „На Говерлю”. „Бачите — в крижанійшапці?” — „Ми — альпіністи”. Розбійник начебто ховавсяна Говерлі. Ми лродибали ще кілометрів п’ять — ісправді: білу полискуючу мономашку навскоси оперізує слід,на сонці його добре видно. До полудня ми добралися на розвил­


ку доріг: одна вела на половину Пожижевського, друга стрімкопіднімалася на маківку Говерлі. Олекса наперся іти на полонину;звідти, мовляв, є стежка на гцовби, а далі рушимовздовж бетонних стовпів, старого австрійського кордону. Меніж здавалося, що легше зійти на гору навпростець: залишалосяпродертися через пасмо стелючки — і перед тобоюбілі пишні груди цариці Карпат! Посперечалися. Олекса розсердивсяі зачовгав на полонину. Я постояв у ваганні і зашкандибавза ним, думаючи: „Завжди, коли мене збиваютьз наміру і я піддаюся, відтак доводиться ж аліти”. Одначена непорозумінні між двома впертими галичанами можнапростежити, як виникали чвари від допотопних часів аж донаших днів. Нема вж е ні бесіди, ні щирости. На полонинудобулися перед вечором. Розвели багаття, посьорбали окропуз сухарями, добру годину потратили на розшуки путівця доприкордонної смуги. Тепер вона ділила польську і румунськуземлі, але ніхто не патрулював у горах, застава з п’ятижовнірів була у Ворохті. Я радив розкинути намет і заночувати.Та Олексу мов нагріло: „Переспимо на Говерлі”. З а­дираемо голови — здасться, рукою подати до вершка».«Смерклось нам у непробитних заростях смердючоїстелючки. Чіпке, мокре, облипле гудзям криги гілляччя обсотувало-нас і валило додолу, під заш карублу деку снігу,під якою дзвеніли потоки талої води. Обабіч гостролезогоскиду дудоніли замасковані ожеледдю прірви. Ми лаялись,на чому світ. Правда, рубали тесаком стелючку на зміну».«Змордовані, мокрі, нарешті вихопилися на шал вітру,на вільну од снігу луку з товстим м’яким килимом торішньоїтрави і ковдобинами талої води. Темно. Небо злиплось з землею.Про те, щоб вертатися тим ж е шляхом, не могло бути ймови, ми жахалися самої думки про чортячу стелючку».«Я падав з ніг. Олекса йшов попереду, і щось йому піддавалосили, він стрибав на камінному зсувиську, як гірськийкозел. Я за ним не встигав, тюіпачив на місці і сипавжорстокими прокляттями. На найвищу точку до камінноїбаби ми, проте, доповзли разом. Мені туманилося в голові.Я мало що тямив, коли побачив плиткі, як на малюнку, язикибагаття. Олекса лежав на наплечнику долілиць. Дивно:уздрівши його знеможеного, я відчув полегкість в тілі і підступивдо камінної баби. При світлі ліхтарика можна булорозібрати пощерблені наїписи-зойки, верески захвату. Каміньпоцяткований міріядами імен, знаками додавання, контурамисердець і лайливими словами. Я підкинув у вогнище недопалків,що валялися довколо. Олекса не підняв голови».«На Говерлі ми не заночували. Присікався морозянийвітер, і цурпалки погасли. Ми стали сходити. Ноги раз-по-разпровалювалися, відтак почувся характерний гул завислої надяром криги. Під нею шуміли справжні річки. Я скинув куртку,постелив хутром до криги, сів, узявш и між коліна рукави,і шугнув у безвість. Одразу заклало вуха, перехопилоподих. Не знаю, скільки це тривало. Я щосили впирався но­


гами в льодові брижі, щоб пригальмувати лет, раптом менеогорнуло полум’я •— я потрапив у наповнену сніговою каш ­кою яму. Спробував звестися. Ні, все гаразд. Трохи позсувавш кіру на долонях і на обличчі. Гукнув Олексу. Він довгоне навіажувався на карколомний спуск, та ось почувсяшерхіт ...»«Торік мені розповіли, що „розбійник” розбився десьу тих місцях, з’їжджаючи з верхів. Він налетів на бор лакнамерзлого льоду. Був то сільський зірвиголова, ловили заякусь незначну провину, та, щоразу втікаючи, він робив усебільше шкоди, а коли на кордоні встановили суворі порядки,він кілька років підряд шельмував застави, пересікаючи лінію„недоторканоісти”. Слід в Румунію — тривога, слід сюди— переполох, пошуки, експедиції. Хлопцеві це давало насолоду.У нього стріляли, влаштовували засідки, та він бувневловимий і невразимий, доки западню не підстроїв його жсоюзник — природа».На листі — безліч знаків запитання. Видно, тюремнийцензор посушив собі мізки, гадаючи, що Ю ліян заш ифрувавякусь інструкцію. Вони там не таїлися. Часто кювертибули розклеєні, окремі рядки підкреслені червоним олівцем,деколи аркуш був пожмаканий, певне, листа пошпурили досміттярки, потому «змилостивилися», абож бракувало початкучи закінчення. Може, це робили й навмисне; мовляв,'знайте, що ми — є ми ! . .Марта спіймала себе на тому, що втупила очі в фаетон,як буває з Марселлею, усміхнулась і подумала: «Таке враження,що ця штуковина кожної миті може зрушити і кудисьпокотитися. Юліянове туристське спорядження в горішніхшухлядах: штурмові черевики, тесак, стометровийшовковий мотуз, сухий спирт, навіть торбинка пшона. Требапшоно забрати, воно, мабуть, стухло».Зверху на фаетоні, за різьбленим обручем, Ю ліяноваш кіряна валізка, в якій теж все підібране для дороги: бритва,мило, рушник, Гомерова «Одіссея» грецькою мовою, папір іолівці, університетські дипломи, метричне свідоцтво, гроші(німецькі, зняті з обігу), фронтові нагороди. Ю ліян ніколине розлучався з валізою. Марта думала, що в ній хтозна якіцінності, по тому зміркувала, що в ній підпільна література.Якось Ю ліян ривком смикнув валізу з фаетона, замочоквискочив і все добро висипалося на підлогу. В Марти піднялисяброви від розчарування. Ю ліян склав речі, а ввечорісказав: «Фронтова звичка».Може, й звичка. Та скоріш за все — він завжди бувготовий до арешту.Його забрали з вулиці, коли не мав при собі валізки.Домовилися з Мартою дещо купити, на сходах Ю ліяна вжечекали. Марселля лідзирала крізь непричинені двері. їх булодвоє. Ю ліян насупився, наче взяла досада, що наскочили нев пору. Мабуть, жалів Марту. Вряди-годи блиснула нагода


що-яебудь придбати, і це свято, бо таке життя, що кожнамаленька обнова немов би приносить сяйво, — і ось . . .Марта мало не заіридала. Для неї не було ні шпиків,ні концентраційних таборів, ні тих без ліку, що концентрованимичергами не зі своєї волі покидали батьківщину, а бувлише Юліян: він дуже жадав зробити їй невеличку приємність,та спіткала невдача.«Вертайся», — промовив він стиха, наче ця сцена давнобула ними розіграна.Хутко збіг на перший поверх. Минув переодягненихполіцаїв. Зачувши позад себе кроки, штовхнув вихідні двері.Марта поволі, тримаючись поручнів, зійш ла вниз, прихилиласядо одвірка. Міцна реальність, дарована їй долеюразом з Юліяном, ще миготіла якимись тінями. Зосередженосмалили цигарки три поліцаї біля воріт. Два стовбичили натротуарі через дорогу. Ю ліяна Марта) вж е не встигла наздогнатипоглядом.Вона не плакала. Стороннім зором дивилася на похиленуж інку на чужому порозі, ту жінку, що опинилася в порожнечі.А сама ж заснула чи вмерла з даром все бачитиі чути. Довкола — тиша. Неприродно яскраво. Порожнечауявлялася Марті темною, і вона затулила очі. Все стало насвоє місце. Не віднімаючи рук від обличчя, вона добраласядо кімнати, впала на канапу і прошепотіла: «Де твої сльози,молодице?» Її ж ахала легкість в тілі і пустота. Вона довгочекала, нарешті, немовби вдарив дзвін, — здалеку надпливгомін, шерхіт, дзеленчання, і це означало втрату, стиснулогруди, і поміж пальцями потекла терпка сувора сльоза.Ю ліян написав з Бриґідської тюрми. Не лист, а уривокпро мандри Дністром з весняними водами. Він виплив з устяСтрия. Затопило зарінки і пороги, відштовхнув пліт на бистрість,і ним закрутили водоверті. «Може, тоді я вихопивз неві домости трохи загострені, іконні риси твого обличчя,— писав Юліян. — Адже буває, що несподівано привидитьсяві сні чи під час марення те обличчя, що згодом станерідним».Марта його чудово розуміла. Слово «іконні» виринулоперед ним із глушини між чорними мурами в ’язниці. Мури— в плямах цвілі і блискітках печерної слизі; в чаду мокроївошивої соломи блимає зайчик світла. . .Риси її обличчя, сказала б вона, тільки старомодні, наченазбирані з вилинялих портретів кріпачок-актрис. Дівчиноюі гімназисткою вона виглядала старшою за свої роки.Кажуть, зате пора цвітіння триватиме довше, ніж у іншихжінок. Навіщо? Для кого?«Веселі» гадки не забуваються, а спадають до головизнову і знову. Чому накопичуються, стаючи ніби надбанням?Марта поклала ще не розпечатані коверти на підвіконняі поволі, слово за словом, заглибилася в уже прочитаний.Бачила змордованого Ю ліяна на допиті, чула, як важко, зперебоями, мов би піднімався на Говерлю, дихає. Її щоки пе-


кла опека, якою було нагнічене його тіло. Юліям, мабуть, недопускав, що вона вміє читати його листи так, як міг битільки Бог. Вона заснула, плачучи, іі, плачучи, прокинуласьвночі, коли постукали. Вона навчилася плакати.Марті здалося, що постукали у вікно. Може, через цевона взяла, що спить у Мирюсі Коваль. Правда, Мирося щене Коваль (К овалиха...), та незабаром це 'прізвище станеїї власним. Коваль, думаючи, що Мирося спить з Мартою,щойно постукав у шибку. До цього Марті нема діла. їй байдуже— кохання у Миросі чи флірт. Та либонь, повінчаються,родичі надто завчащали одні до одних, настільки настроїлисяна весілля, що вороття назад не допустять. Якось Миросясказала: «Вийдемо заміж одночасно, будемо жити гуртом,бо я не знаю, як я лишуся без тебе». Кожна, звісно, міжвикладачами мала «ідеал», про це велися «цілком таємні»розмови перед сном, деколи «ідеал» зазнавав критики, йогодоскіпливо вивчали, засуджували чи виправдували. Мир о син«ідеал» ходив з пихатим оскалом: «Ніхто не має власнихпереконань», Мартин — був ретельним службовцем, який наголошувавпрописні істини. Коли Мирося іскіазала: «Вийдемозаміж одночасно», — обидві оглянулися на свої «ідеали» і бездодаткового погодження зрозуміли, що жити вкупі не зможуть.Відтоді їх дружба стала ще міцнішою і перелилася впісню. Вони співали дні і ночі, їх виступи заповнювали концертніпрограми, їх просили співати в перерви між уроками,під час походів, і вж е вони, здасться, не змовкали перед закінченнямгімназії. Тоді Марта й поселилася у Миросинихбатьків.Одноповерховий цегляний будиночок губився в заростяхліщини на Погулянці. З одного боку — Личаківськийцвинтар, з другого — запущений ліс, міське звалисько і царинапроституції. Знову цвинтар, цілоденне безлюддя, Мартаніби повернулась до рідної домівки. Як в дитинстві, вонаходила між могили слухати скарги, просиджувала біля перекопанихпольськими фашистами стрілецьких гробівців (поборниківсправедливого ладу і прах лякав) або ходила наКлепарівську гору до страчених гайдамаків, що будуваликам’яницю Кампіянів. Десь у ті дні нею заволоділа нехіть дожиття. Люди, що йшли на смерть, на кілька місяців заповнившиСтрийський тракт, розчинилися зойками в гулі гарматі нічого не врятували, нічого не вибороли. Світ після війнистав схожим на придуркуватого від пиятики діда-жебрака,який за киненого сухаря комусь випрошує в Бога нескінченнихгараздів. Французький підприємець заснував у Львовіфабрику жіночого одягу. Марта найнялася манекенницею.Фабрика працювала виключно для виставки, її виробів ніхтоне купував. Та на виставку ходили. Порозсідаються і гомонять,що голодні французи зі смаком одягаються. «А якбище такий народ нагодувати !..» Розмови — молитви. «ЯкбиПетрушевич уклав договір з більшовиками, не були б ми підПольщею». «Якби в Сараєві не вбили отого, як ж е його ...?


■— не було б світової війни». «Якби Америці таку зброю, щотільки сказати: „Вгомоніться, бо витлумлю; цілі держави”,— був би спокій». «Михальда пише, що жовта раса завоюєісвіт, тоді буде добре. Тут такі чвари і таке безглуздя, що цене хитре діло ...» Марті виглядало, що й усі довкола охопленітакою самою нехіттю жити. Ішов тоді дев'ятнадцятийрік, і їй було дев’ятнадцять. Потому якось нараз її оточилизалицяльники. Трагічний світ став смішним світом. Та, як знеба — Юліян. Світ став серйозним. Якби Ю ліян не був професійнимв ’язнем, може . . .«Знову постукали».Марта підвелась на лікті.— Мамо, хтось гримає.«Олеся. Чого мені раптом здалося, що я в Миросі?»— Марселля досі товчеться.— А меніі сниться, що вона раз за разом гримає в стіну.— Прокидаючись, ти це подумала, на мить забулася,а тепер певна, що сниться.— Не знаю . . .— Спи, донечко . ..— Боюся я, мамо, що нам буде зле з Юліяном.— Не вигадуй, сни.— Ти сердишся . . .— Не муч мене!Олеся пробурмотіла:— Якби я знала . . . Вже пізно . . .До свого села Марта навідалась лише раз .після випускув гімназії. Вона намагала довести, що тітчині сподіваннясправдилися, що вийшла, вибилась у вищі кола. Батько лежав хворий. Був дратівливий, оживав, коли бесіда заходилапро те, як лікують печінку, нирки, зменшують тиск крови істимулюють травлення. «Все гаразд? —• запитав він, колиМарта нахилилася над ліжком. — Як здоров’я? Не скаржишся.То добре...» Він кілька разів скоса позирнув наМарту, та, здавалося, лише для певіности, щоб пересвідчитисяв тому, що донька стала майже такою, як йому вималювалауява. Сестри повиходили заміж, зробилися дебелимимолодицями, налетіли з виводками діток, нацокотали — Мартатак і не запам’ятала, як котру дитину зовуть, чий котрийчоловік. А мама не могла звикнути, що Марта — її донька;приймала з підкресленою пошаною, як мало знану родичку,що розбагатіла, не знаходила, чим би пригостити, все повторювала:«Ой, осудиш таких-сяких, не вміють страві смакудати, ні зап а х у . .. Ви там, у місті !..» На місці мама не моглавсидіти ні хвилини. Те треба зробити, те, за все бралася,нічого до ладу не доводила; наступного дня — те ж саме,і так їй спливали тижні, місяці і літа. Село розрослося, майжесягнувши батьківської садиби. Під цвинтар знайшли ділянкув іншому місці, цей ж е засмоктали терни і акації. М арту охопилатривога, що дитинство її ні секунди не було реаль-


нісгю, що пам’ять її завантажена вигаданими, книжнимикартинами. Дома .вона не пробула і трьох днів. Проводжалиїї чемно, всі члени родини, крім батька. Іш ли за підводоюдобрий кілометр, веселі, сипали простецькі жарти, довго махалиноісовими хустками, перемовляючись, наче спроваджувалиштукаря, який дав їм кілька хвилин розради, але й затими серце болить, бо неторкана робота, не доглянуті статки.Вона почувала себе донага обкраденою. Були батьки,рідна домівка, було село, суспільство, та вона нічого від нихне взяла. Придалися впертість і тітчині гроші, щоб 'Закінчитигімназію. Але і з гімназії вона нічого не винесла. Ф ахучительки початкової школи? Манна небесна! Якби самостійно,користуючись бібліотекою, не вивчила кількох мав,не прочитала мінімум Ренара, про який-небудь культурнийрівень годі було б базікати. Виходить, тільки за доступ дознань (при чому аж надто тенденційно відібраних) і за утриманськийпайок вона повинна весь вік працювати. Навіть нажіночий розум, це — рабство, бо й рабів навчали орудуватикиянею : такі були державні потреби. .Чому мовчать? Чомуне зведуть рахунки ? ..Згодом вона сміялася з себе, та впродовж кількох тиж ­нів після поїздки додому ці роздуми одводили біль від серця.«Усім, усім, усім, — міркувала вона, — людина дощентупринижена. Ж иття безвтішне, як мрія про порожнечу».Становисько, гонор, заслуги теж по суті принижуютьлюдину і її неоібміряну змогу. З в ’язки і стосунки підпорядкованітому, щоб поляки тримали в залежності українців,намагалися вийти з німецької залежности .. .А що каж е Юліян?«Я член суспільства, яке мені не подобається, і живудля того, щоб посіяти в ньому нові якості».Ю ліян умре — і не навчиться користати і наживатисяна готовому. Мабуть, по цьому легко пізнати справжньогокомуніста.«Професійний ареш тант...»Марта дотепно перехрещувала всіх знайомих, а дляЮ ліяна придумала кличку Мирося Коваль.Намацавши під канапою томик Верлена, Марта тихцемподалася на кухню і запалила свічку.Фантоми гарних днів весь день полум’янілиІ почали вж е на спадні бронзовіть . ..Не розкривайсь, душе; спокуси, не зовітьІ не торкайте струн, що в пору одбриніли . ..Вони йшли з Юліяном високою, пружною, аж, здавалося,гіллястою пшеницею. Крізь безкраїй лан петляла вузеньканатоптана стежечка. Вечоріло. Сонце золотом розсипалосяу збіжжі.


— Таке враження, що промені вологі, — сказав Юліян.— Розчісують стебла мокрим гребінцем.— Так хутко випадає роса ...Вони відпочивали в невеличкому сільці на Станиславівщині.їх намет синів, як волошка, в кінці занедбаного вдовиногогородцю над Дністром. Тепер вертали,ся з повітовогомістечка, набравши припасів.— Дивися: в балці ніби перекочуються хвилі.— Тягне вітрець.Перед поїздкою в село Марта підмовляла Ю ліяна взятишлюб і справити весілля. Ю ліян відмовчувався, потому сказав:«Заберімося в якийнебудь хутір —• і т а м ... Весілля!Мені хочеться, щоб воно було барвистим. До біса міські бинти!Дівчата зодягнуть тебе в різнобарвні стяжки, у вишиванусорочку і кептарик до стану, в спідничку чорну, назбірках, озують в червоні румунки з високими халявками.Розумієш, наша традиційна ноша підкреслює красу людськоготіла, тим паче — жіночого. Я вж е бачу, як тобі уклаликоси. Уклали туго, мило, довкола чистого відкритого чола;посередині — проділ, на маківці — віночок. Мабуть, ореолистали малювати з натури, це вінок молодої, — осміхнувсявін. — Знаєш що? Поїдемо до Дністра. Там звичай гулятивесілля на зеленому острові під вербами. Ріка між зеленимигорами, то! тут, то там на острові — випуклі копички сіна,поміж ними столи, музики на помості, через тихе плесоснують човни з причепуреними дівчатами і чорнявими кучерявимипарубками, пісні — наче сама ріка співає. Я обов’я з­ково попрошу тебе заспівати, хоч молодій не личить бавитигостей. О, як задзвенить твій голос ию долині! Зворушені селяниобступлять тебе зусібіч, і в сльозах зворушення ти прочитаєшсправжню ціну людям і ціну життя. А як вечір настане— скільки то кохань розцвіте під гнучким пахучимвіттям лозини! Дівчатка від чотирнадцяти вистрибуватимутьпід ліхтарі, від липких хлопців розчервоінілі, а в очах — весьдобрий 'Світ. Мине рік, і на цьому острові не буде неділі безтакої, я к твоя, о к а зії. . . У житті є надзвичайно багато щирогоі гідного людини! Чого минати? Отже, на Дністрі?»Невдовзі перед тим Ю ліян вернувся з Кракова переможцем,з двома університетськими дипломами (він склавіспити екстерном), і його впевненість передалася Марті; вонадивилася на нього, як на Бога. Професор Горецький пророкувавЮ ліянові кар’єру світового вченого, з огляду на йогоневтомність йому радили присвятитися літературній праці ійти стопами Франка, письменник-лсихіятр Кость Грушевичвітав його як свою, втілену в Юліянові, мрію. Словом, Ю ліяновеім’я було в усіх на устах. Ніхто і при гадці не мав, щов незабарі це — потенційний державний злочинець, котрийбажає лиха свому народові. (Потому казали, що він «упав»,не змігши пройти випробування славою).Марті снилося весілля. Вона ледве дочекалась дня від’їзду.Та, ще бридкіший за старого парубка, нежонатий свяще-


Марта розгорнула млосним жаром наповнений намет.Тітка, які належав городець, лишила туристам молоко і пляш ­ку гасу для ліхтарні. Вода у відрі, де стояла банка з молоком,була ще свіжа, недавно з криниці.— Ой, яке студене і пахуче!Марта пила молоко просто з банки, потому передалаЮліянові. Він весело кумгикнув і припав до банки устами.Вони розсілися в протилежні кутки. Минулої ночі Ю ліянспав біля намету, а досвіта, коли пішов купатися, Марташвидко постелила на двох і заш нурувала отвір. Ю ліян дививсяна язичок золотистого полум’я під склом ліхтарні,видно, не сміючи озирнутися ні на Марту, ні на завчасновлаштоване подружнє ложе. Марту теж все далі опановувалатривога. Не в стані здолати її, Марта вийшла з намету.Небо було засіяне зорями. Над горою показувався місяць і,здавалося, пригасав, розчинявся у долині. Блакитно, неземнимвогником -світився куток намету, де стояла ліхтарня,темніла тінь непорушного Юліянового плеча. Марта зійшладо річки і вмостилась на плитці. Задумавшись, вона неї чула,коли Ю ліян поклав біля неї клуночок з вбранням. З круночком,наче його несподівано могла загребти зливна хвиля,Марта вибігла на берег; переконавшись, що Ю ліян на місці— він приніс від вдовиці столик і ослінчик і примощувавбіля намету, — пішла переодягатися. їй ставало1то смішно, топрикро, то сердилась на себе, на Ю ліяна і на весь світ. Верталася,мов тінь, не чуючи під собою ніг. Ш елестіли на грудяхшовкові стяжки.Ю ліян не пив спиртного. Марта здивувалася, побачившиповні келихи.— Ти вирішив затемритися на 'своєму весіллі, — сказалаМарта, всміхаючись. — їй самій вж е хотілося розвіятитоскність чекання.Ю ліян розвів руками:— Мені не вдавалося налити порівну.Марта поцілувала його першою, і він пригорнув її; трохипохиливши на одну руку, другою обняв за стан, наче збиравсякудись нести.— Це схоже на бунт проти світу, — прошепотіла Марта.— Ні, я гадаю, ми чинимо так, як нам мило, без постороннь о ї волі.— Як ти розкішно накрив стола! Я серйозно, Юліяне.Серйозно! Бож ественний!.. Село вж е с п и т ь ...— За щастя, Мартусю!— За щастя, Юліяне! До дна?— Так.— Ой, багато!— За щастя.— За щастя, Юліяне!— Ти надзвичайно гарна! Н адзвичайно. . . Цей образ . . .


— Не треба, — перебила його Марта. «Колись» — нема.Є — «Тепер». Не зміркуй, що підладжуюсь під твою вдачу.Це не штучно, Юліяне. Так склалося. . . Напівжартома і ажзанадто серйозно. Та я відчуваю на себе повне п раво. . .Марта весь вечір побоювалася, чи спіймає нагоду дляостанньої фрази. Мирося Коваль сказала її тихцем, що такогоправа не відчувала, ставши з нареченим віч-на-віч: випадковезахоплення, як вихор, змело її невинність. Тому тодля Марти ця ф раза мала додатковий зміст. Вона запитливопоглянула на Юліяна. Щось його немов би насторожило,і він очікував, потупившись. «Скільки підлоти в житті, —подумала Марта, — а формул для їх заперечення не склали.Сказати б навпростець: ,,Я перед тобою чесна, Ю л ія н е ...”Одначе навпростець не сила сказати. Прозвучить, як зойкнескромної гідности. Мабуть, того, що чесність повинна самасобою розумітися. Тим часом її немає у дев’яносто дівчат ізста, і про це доводиться говорити. . . Миросину невинністьзабрав жонатий (майже всі гімназистки перший раз грішилиз жонатими, юнак не вміє показати, що жадає тебе) . . . Ю ліянжде сповіді...»— Чого ти затих, Юліяне?Наче прокинувшись, він окинув її швидким поглядомі усміхнувся.— Все гаразд. Все прекрасно!«Якщо у тебе виникли підозри і ти вирішив: ,,Що ж?Нічого вж е не поправиш . . . ” — то ти через півгодини розчаруєшся».Марті хотілося переконати його, що в гімназії вонажила замкнено, просиджувала над 'книжками або муштруваласебе, щоб стати людиною цього світу, проте не стала,забракувало відваги. Згодом пересвідчилась, що не багатовтратила. Нараз їй стрельнуло до голови, що Юліян,мабуть, спеціально придумав оцю втечу. «Ти викрав менез міста, з моєї міської молодости, маючи сумніви, привіз туди,де панує непорочна краса, щоб створити ілюзію чистоти...»— Про що ти знову замислився, Юліяне?— Я дуже довго мріяв про ці хвилини, Мартусю.Марта в душі зідхнула: «Боже, як легко зіпсувати щ а­стя! Видно, воно таки не мас сталевої межі. Кожен помиселі кожний крок — ніби кладка через прірву: схибнешся —впадеш з одного боку, не втримаєш рівноваги — полетишз другого; а кінець той сам ий...»— Ну, Мартусю? — Ю ліян підняв чарку.Злегка дзенькнули келихи. Ю ліян тричі поцілувавМарту в уста. Коли Марта пила вино, слух її уловив далекийгомін розмови. Поклавши на столик порожній келих,вона прислухалась, мов благаючи захисту,*торкнулася Ю ліяновоїруки.— Рибалки на Дністрі, — пояснив Юліян. — Світ зайнятийвласними справами, дружинонько! Сюди ніхто неприйде . . .Далі буде


М узика щ оденняІван КовалівСИМФОНІЧНА ПОЕМАТи виструнчишся голосно із примівосріблена вібратом, німібом бриж,у вроди співності необоримійструнного лісу тьмяний кипарис.Клярнетами стікає сііік із плодуі флейтами томліс сон у сні,і відьмить темна магія городув Гірляндах арф, у зіллі волосінь.Танець із вітром тут святкує зелень,в смичків голизні — стегон і рамен,де місяць контрапунктні арки стелитьв дев’ятитрубниїй сполох.Океан однемгримить душа з мелодії чистішаі віє вітром симфонічних бровтвій звукоглядний 30(В у ритми вірша,як ним ячить моє сумне ядро.V II. 1970* * *Ти перелесницею стала. Ти прекраснав моєму віірші перелесниця.За охровою тугістю лицявібрує виноград у твому тілікрізь віддих запашний грудей посутенілих.День відшумить і, мов киргиз смаглявий, згасне,і присмерк, мов ослиця (як твоя лілова плоть),за кошиками хмар скуйовдиться з висот,і раптом, вигнувшись, немов венецький, чорний лебідь,ти захолонеш на зеленогривім небі.О, ненаситне небо, ііз сирої плоті, ренесансне,що в ньому вина розливаються із склепу,сповненого вщерть,


як родиш розкіш і любов, мов темну соковиту смертьЯік трути доливаєш до солодкого світанкуз уст кармінових корінтянки!VI. 1970* * *Ти притопила все —- бурхлива повінь,мене з собою в повені одній.Війнули вії і мітичні брови,мов водорость на співнім морськім дні.Захвилювали буйним плесом стегна,у прозолоть скитів дівочий глиб,і стихія, що кетягами клекла,розмила весла буйністю золи.У хвилях знищення й солодкої руїни,змїїнотеплим сплетені вузлом,в чиї хребти сотвореної піниніс нас шалених первнів перелом?!VI. 1970* * *Ми підем там, де травень оживає,мов синє море в полум’ї очей;накине вечір теплі горностаїна ніжну чистоту твоїх плечей.Ту руку до ясних бруньок підносиш,в незайманості так уся моя,(веселий плід на дорогім підносі,що досвідом гіркотним не пов;яв). . .Ти в розшумі моїх весняних тижнів,ти в полум’ї пелюсткових веснінь!Ти відійшла, і вся священна ніжністьповилась сумом у живім огні.III. 1966* * *Кривавить час, скло сипле тисячами іскор.І як тобі в терпінні віднайтисьна хіднику ? .. Пісок в очах скрипить, і гризькосолонить відстань струменями вись.


Між ліхтарів, 51що заплелися у ключах скрипкових,на дротах міста грає вітер, мов пітон,руйнує музикуй зеленим морем в’ється у твоїй любові,не попадаючи у тон.Ось виповз із-за рогу, ніби голод,пружиться солодко, мов дівчина дурна, —сугубний дар брехні у мушлі шкволу,твій кіптявий дурман,о, актропос, у свійності своїй,в розпуці на нелюдськім долі.VIII. 1969^Бог вирізьбив твоє чоло прекраснев з^ста усмішку ткнув, немов жасмин,крізь синь очей, навііки непогасла,вііджевріла шляхетність всіх моїх годин.Бо ти була моя душа крилата,і, мов весна, незаймана пройшла.Не поцілунком я тебе печатаві не різцем торкавсь твого чола.X. 1969Все що потрібне —землі жменя і слина,і сяйво, що відбилось від Творця.Який початок простий і первинний,і як далеко до кінця!Хоч Ти мій слухІ (СВІТЛОМ чуйних ретинкрізь мозок серце переймає світ,невже це все --усе Тебе задоволитиі серце, що кривавить і болитьі що веде Тебе весь час до згуби?Коли б забути лиш —забути все жорстоке й любе!VH. 1968


А. Солженіцин —Нобелівський лавреат 70Іван КошелівецьМожна б сказати, що російській літературі від 1958року таланило, як ніякій іншій: за цей час аж три нагородиНобеля. Колосальний стрибок, як зважити, що від 1901 рокудо названої дати вона мала лиш одного лавреата, і то емігранта:Івана Буніна в 1933 році. (Легенда про Л. Толстого,ніби він дістав нагороду Нобеля, але відмовився від неї, невідповідає правді: його кандидатура була висунена на 1901рік, але не дістала більшости голосів. Того року нагородудістав французький поет Сюллі Прюдом. Пізніше кандидатураТолстого ніколи не стояла на обговоренні).Можна б так казати, що поталанило, — якби не подвійнийконфуз: двох лавреатів (Александра Солженіцииа іБориса Пастернака) офіційна російська література, представленаСпілкою письменників СРСР (у термінології царатуїй ліпше відповідала б назва — державний департамент літератури),— не визнає своїми письменниками; а третього(Михаїла Шолохова) соромиться жива російська література,не добита (знову висловимося в добрій царській термінології)«третьим отделением», що тепер іменується КҐБ, бо він скомпрометувавсебе як сталініст.Членів Шведської академії літератури (число їх вісімнадцять),на подобу французьких академіків, називають інодібезсмертними, але їх ніяк не можна назвати непомильними.Помилятися їм тим легше, що в світовій літературі є багатодостойних, а нагорода видається лише одна на рік, і вжевибір з кільканадцятьох котрогось одного, а не іншого викликаєнесхвальні відгуки. Гірше буває, коли в наслідокрізних комбінацій між академіками вони не можуть зійтисяна кандидатурі вартого нагороди і увінчують лаврамималовідомого. Власне з такого випадку почалася Нобелівськаісторія 1901 року, коли першим лавреатом став згаданийПрюдом. Загальнопоширена пізніше думка, ніби він бездарнийпоет, — звичайно перебільшення, але незаперечне, щопорівняно з іншими тодішніми кандидатами він був маловідомий,і це викликало низку протестів.Цікавіший випадок був у 1945 році, коли на спискукандидатів стояли такі імена (вони були й нагороджені пізніше),як Андре Жід, Вільям Фолкнер, Герман Гессе, а ще —Жюль Ромен і Бенедетто Кроче, а нагороду дістала нікомуне відома тоді чілійка Ґабріеля Містраль, тому що один з ака­


деміків (єдиний, що її знав) наполегливо перекладав її твориі публікував у Швеції, доводячи своїм колегам (і переконавшиїх), що вона велика поеткіа.Та все це невинні речі порівняно з конфузом, що ставсяпри виборі в лавреати, всупереч усім Нобелівським критеріям,— сталініїста Михаїла Шолохова. Генеза цього випадкуприведе нас знову до жовтня 1958 року.Тоді шведські академіки ухвалили нагородити БорисаПастернака. Трудно було б на той рік зробити вдалішийвибір: Пастернак поза сумнівом належить до видатнішихпоетів двадцятого століття. До того ж, саме тоді вийшов наЗаході (заборонений в СРСР) його роман «Доктор Живаго».Одначе громадська думка часто буває не на висоті. Такесталося з нею й тоді. За її невловними примхами Пастернакаякось забули як поета (хоч нагороди Нобеля видаютьсяне за окремий твір, а за всю творчість) і всю увагу зосередилина романі. А що поява його на Заході супроводиласяпозалітературними сенсаціями і політичними ажіотажем, видимимий невидимими каналами попливло, як поговір донаБазіліо, переконання, що роман невдалий. Писав його, мовляв,не прозаїк з покликання, а поет-лірик, і тому вийшлане струнка будівля, а аморфна купа будівельного матер іялу,і як окремі пасажі можна визнати за добрі, то цілість— невдала. Ergo: Пастернака нагородили, керуючися не мистецькимикритеріями, а в наслідок чисто політичних комбінацій.Ніщо не могло бути так далеке від правди, як це переконання(до речі, воно пішло на користь тим, що доїдалиізольованого від світу в Передєлкіно Бориса Пастернака).Громадську думку творять люди, які не конче розуміютьсяна тонкощах мистецтва. Пересічний читач, хоч любить виставлятибезапеляційні оцінки, призвичаєний до класичногороману з прозорою архітектонікою, і «Доктор Живаго» виявивсядля нього важкий: хоч і написаний у традиції жлясичногоросійського роману, він композиційно дуже складний.Так що при першому його читанні може скластися враження,ніби автор не опановує матеріялу: наче б уводитьперсонажів, які десь певмотивовано зникають, або заводитьпро щось мову і потім залишає кінці, одведені вбік, і вонигубляться, ніде автором не підхоплені. Але це враження поверхове.Як читати роман удруге і втретє, його структуравипрозорюеться, і виявляється, що в ньому немає нічогозайвого, усе міцно вбудоване на своєму місці. До речі, й факт,що роман витримує одне й друге повторне читання, є свідченнямйого великости.Так що й не в самій структурі роману суть, а в йоговаговитому вмісті. Мені треба скорочувати цей вступ, щобдійти до теми, і не випадає тут говорити про роман «ДокторЖиваго» докладніше. Та вистачить, як я обмежуся двомаприкладами, що ^свідчать про шляхетний гуманізм автора.Цей роман — крик творчої індивідуальности проти отарно-


сти, що піднесена до найвищого принципу в країні, в якійвін написаний. Як каже один з його персонажів: «Кожнаотарність — притулок бездарности, байдуже — чи це вірністьСоловйову, чи Кантові, чи Марксові. Істину шукаютьтільки одиниці -і поривають з усіма, хто любить її недостатньо».Взагалі кажучи, сила мистецтва не в тому, щоб відкриватинові істини, а в умінні подати відоме — як нововідкрите.Або, як сказав колись Дені Дідро: мистець показуєвам те, що відбувається на ваших очах, але самі ви йогоніколи не побачите. Здібність наново відкривати чи показуватине бачене оком звичайної людини — прикметна рисаПастернакового роману. На це буде другий приклад: вінтвердить, що людина сучасности живе не в природі, а в історії,яка починається від Христа. До нього «було санґвіністичнесвинство жорстоких, побитих віспою каліґул, що немали уявлення про те, як бездарний кожний гнобитель».Людська історія (як -історія людяности) починається з Христа.Справа не в тому, що хтось побожний чи атеїст, а в історичнійконечності: і той і другий не може поставити себепоза історією, зміст якої визначила Христова Євангелія: «Це,поперше, любов до ближнього, ця вища форма живої енергії,що виповнює серце людини й вимагає виходу і віддачіїї. А потім — це головні складні частини сучасної людини,без яких вона не мисленна, а саме — ідея вільної особистостий ідея життя як офіри».Це істини вічні і завжди нові, власне як нові умів їхподати Пастернак, витримавши роман у своїй концепції гуманізму.В цьому внутрішня його стрункість, поверховим читачемне бачена. У романі Пастернака ці відкриття на кожномукроці, зформульовані в його власному стилі. Наприклад,окреслення сучасних деспотій як варварського анахронізмуі упередження проти революцій і переворотів, «якітривають тижні, щонайбільше — роки, а потім десятиліттями,віками поклоняються обмеженості, що привела до перевороту,як святині».Щоб нарешті скінчити з Пастернаком і дійти до Солженіцина:гуманістична наснаженість «Доктора Живаго» підноситьйого на рівень кращих творів двадцятого віку, і якбишукати аналогій, то можна б назвати хіба творчий внесоку світову літературу Альбера Камю, так само увінчаногоНобелівськими лаврами, у молодому ще віці.Мабуть, цього переконання були й шведські академіки,коли нагороджували Пастернака, але ігромадська думказробила своє, і їм почало здаватися, що в історії з Пастернакомвони дали себе втягнути в політичні комбінації. Логічнимнаслідком цього було їх фатальне рішення зрівноважити1958 рік протилежною, і вже справді політичною, комбінацією:нагородити сталініста Шолохова, щоб той їм наглум уже не просто як член ЦК КПРС, а увінчаний Нобелівськимилаврами повів боротьбу проти свободи думки, ґльо-


рифікуючи отарність і жадаючи «не допускати до пера» (достотуйого слова) Солженіцина. Цей миколаївський стильнам так добре знайомий з історії з Шевченком («С запрещениемписать и рисовать»), що ми не втрималися від спокусиназвати Спілку письменників СРСР відповіднішим її духовімиколаївським окресленням: державним департаментом літератури.Після цієї 'сумної події муїсіло проминути кілька років,щоб Шведська академія прийшла до тями і нарешті вирівняласумний інцидент з Шолоховим — нагородою Солженіцина.І знову скажемо: трудно було б у 1970 році зробитивдаліший вибір. Варто, щоб історія зберегла з цієї події двадокументи. Мабуть, цим разом 1В академіків були одностайніі не мають підстав вагатися: п’ятдесят діячів французькоїкультури, серед яких не один міг бути сам достойним кандидатомна нагороду Нобеля, що висунули Солженіцина, і одностайнапідтримка всього культурного світу зміцнюють їх упереконанні правильности їх рішення, що чути й з їхньої телеграмиСолженіцинові. Це буде перший документ:«Визнаючи епічну силу, з якою Ви утривалюєте традиціїросійської літератури, і зокрема й особливо цінуючиВаші романи „Раковий корпус” і „В колі першому”, як йінші В:аші твори, присвячені обороні ідеалів гуманізму,Шведська королівська академія має приємність повідомитиВас, що сьогодні присуджена Вам нагорода Нобеля з літературиза цей рік ... Щирі поздоровлення».Говорячи про другий документ, вартий збереженнядля історії, ми мали на увазі не достойну відповідь на це повідомленнясамого Солженіцина, а ту безіменну, укладену,мабуть, у погодженні; з усіма департаментами імперії, що появиласяв «Известиях» від 9 жовтня і була повторена в «Литературнойгазете» від 14 жовтня 1970. Цю подаємо в повномуперекладі:«За відомостями закордонних газет ii радіо, Нобелівськийкомітет присудив свою премію з літератури А. Солженіцину.«У зв’язку з цим у секретаріяті Спілки письменниківСРСР повідомили:«Як уже відомо громадськості, твори цього літератора,нелегально вивезені за кордон і опубліковані там, давно використовуютьсяреакційними колами Заходу з антирадянськоюметою.«Радянські письменники неодноразово висловлювалив пресі своє ставлення до творчости і поведінки А. Солженіцина,які, як зазначалося секретаріятом правління Спілкиписьменників РСФРР, зайшли в суперечність з принципамиі завданнями добровільного об’єднання радянських літераторіів.Радянські письменники виключили А. Солженіцина злав своєї спілки. Як ми знаємо, це рішення активно підтрималався громадськість країни.


«Доводиться шкодувати, що Нобелівський комітет дозволиввтягнути себе в недостойну гру, задуману ніяк не вінтересах розвитку духових вартостей і традицій літератури,а продиктовану спекулятивними політичними міркуваннями».Вольтер сказав: «Служка залюбки користується термінологієюсвого стану: кожному своя мова». У цитованійзаяві «Известий» фактотум став ніби в позу ображеної гідности.Але тут таки зірвався з тону і в доданому «Коментарі„Литературной газеты”» перейшов на «свою мову». Він знайшовтих, які зголосилися, ніби воїни висунули кандидатуруСолженіцина: це редактор білогвардійського журнала вБрюсселі «Часовой» — «пан Орехов» і «якась мадам Баскен»,що подорожувала до СРСР з «дорученнями вельми сумнівногохарактеру», принагідно купуючи старі російські ікони(для перепродажу, ясна річ). «Доручення вельми 'сумнівногохарактеру» відгадали відповідні органи й перекрили тій дамідорогу до СРСР. Тоді вона, змагаючися з «паном Орєховим»за першість, вирішила висунути Солженіцина на нагородуНобеля.Можна б прийняти, що це говориться як жарт. Але ні.Це на те, щоб зовсім серйозно на рівень цих невідомих персонажівпоставити і «Нобелівський комітет», бож: «Нобелівськийкомітет дозволив утягнути себе в недостойну гру», беручидо уваги головне «антирадянеьке спрямування» творчостиСолженіцина.Це, висловлена «своєю мовою», безсоромність вірногослужки режиму. На кого розрахована, і хто їй повірить?Захід — ні. Бо має всю творчість Солженіцина в мільйоннихнакладах всіма мовами. Радянський читач? Поготів — ні.Бож і він знає Солженіцина, і як йому трудно добитися до«Ракового корпусу» чи «В колі першому», то вистачає й«Один день Івана Денисовича», на щастя, надрукованого влистопадовому числі журнала «Новый мир» за 1962 рік.На другий день після появи цього журнала в кіоскахнікому доти не відомий Солженіцин став найулюбленішимписьменником російської літератури від часу «воцарения»Сталіна. Визнаний одностайно. Віктор Некрасов, що невдовзіпо тому був у Парижі, висловив загальну думку, заявившифранцузьким колеґам, що з Солженіцина починається новадоба в російській літературі, і далі письменники не можутьписати так, як писали досі. Це авторитетне (свідчення достатньопромовляє за те, що справа не в «політичній грі».Але в останньому Некрасов помилився. Висловлюючисьстилем Солженіцина, можна сказати: можуть і пишуть. Апаратпригноблення працює далі бездоганно, і намість кожногоСолженіцина, якого «не допускають до пера» (і того ж Некрасова),можна висунути десять Кочетових, і можна хизуватисяневпинним зростанням літератури на підставі статистики:число задрукованих аркушів рік-у-рік зростає. Хоч читатинічого. Цей моторошний стан майстерно віддав Солже-


ніцин через сприймання наївного Дьомки з «Ракового корпусу»:«Тоді він узяв дещо легшу книжку — „Жива вода”якогось Кожевникова, що зарвав сталінську премію. Це бувА. Кожевников, а то ще був і С. Кожевников. Дьомці робилосястрашнувато, що письменників так багато. У минуломувіці письменників було чоловіка з десять, і вісі великі. А вцьому — тисячі, одну букву зміни, — і новий письменник.То був Сафронов, а то Сафонов, здається, не один. Та й Сафронов— чи один? Прочитати їх книжки ніхто не може встигнути.А яку прочитаєш —*так ніби й не читав. Письменникивиринали нікому не відомі, діставали сталінські премії, яку воду зникали».Щоб актуалізувати тему: той самий (далебі — гірший)стан і в українській літературі. Намість творчо убитих півдесяткасправжніх поетів (Л. Костенко, І. Драч, Г. Кириченко,Б. Мамайсур і ще кілька), достоту десятками виганяютьнових і нових на сторінки кожного числа «Дніпра». Вонивідразу й зникають, так що й прізвища їх годі запам’ятати.Дехто й на еміґрації захоплюється числами: мовляв, щорокусотні нових поетів, на час п’ятого з’їзду (осінь 1966) реестрСпілки письменників України доходив числа 800, а тепер перевищуєтисячу. Я ж того переконання, що це замаскованеубивство поетичного мистецтва: один талановитий небезпечнішийсотні ніяких. І як є щось відрадне в цій масовості, тохіба показник: як башто молодих людей ще не соромлятьсявіршувати українською мовою.Головне обвинувачення Солженіцину — антисоветчина.Воно ніби обґрунтоване, але не так просто, як здається.З застереженням: якщо теперішня влада ідентифікує себе зсталінізмом, тоді — так. Солженіцин виразно здеклярованийантисталініст.Він належить до письменників, що пишуть виключнопро особисто пережите, можна б сказати — письменників«автобіографічних». Роля фантазії в нього обмежена до витвореннятипажу, на якому він конкретизує свої спостереженняв образному втіленні. Коло його обсервації обмежуєтьсязамкненими суспільними середовищами, типовими утворамийого доби.Математик за освітою, командир батерії в останній війні,Солженіцин був схоплений (за непоштивий вислів проСталіна в приватному листі) з фронту, вже під Берліном,і відправлений до концтабору. Так сама система терору вставилайого в специфічно сталінське замкнене середовище,визначивши тематику його творчости. «Один день Івана Денисовича»— пережитий у таборі суворого режиму. Це, мабуть,дев’яте коло Дантового пекла. Працювавши якийсь часв ^привілейованому таборі, на «шарашці» під Москвою, дев’язні-фахівці трудилися над винаходами таких «корисних»речей, як підслухові апарати, спеціальні фотокамери дляшпигунів тощо, і за це мали привілей діставати навіть ци-


гарки й масло, Солженіцин описав це середовище — як першеколо Дантового пекла. Звідси символічна назва роману.Солженіцину закидали не тільки і не таск те, що вінзосередив свою увагу на неприємній темі концтаборів, якте, що його концтабір ніби в міншятюрі є образом усього радянськогосуспільства. Але цей закид явно не на ту адресу:Солженіцин не винен, що воно так і є. Не з літераторів одинукраїнський в’язень у листі з Мордовії, не вдаючися до мистецькихформ вислову, узагальнив враження: концтабір нетакий страшний, як здається; у ньому життя те саме, щой на волі, тільки на волі «зона» б/ільша (територія табору,обведена колючим дротом).Подібна до попередніх і генеза роману «Раковий корпус».Захворівши ще в таборі на рак шлунку, Солженіцинуже по виході з табору, але на засланні, добився на лікуваннядо ракового корпусу лікарні, і хворі з його оточення сталигероями роману. Коли на засіданні правління Спілкиписьменників СРСР обговорювалося питання публікації романув «Новом мире», Константин Федін виступив категоричнопроти, бо, мовляв, роман суґерує думку, що все радянськесуспільство, на подобу ракового корпусу, невиліковнохворе, ракове. Солженіцин категорично й зовсім щироборонився: нічого більше не було йому в думці, як віддатиситуацію людей, приречених на смерть. Обидва по-своємумали рацію й не мали. Могло так і бути, як твердив Солженіцин:ніяких узагальнень у йоіго задумі не було. А поприце так вийшло. Та чи знову вина його в тому, що Сталін збудувавтаке суспільство, яке уподобилося раковому корпусові?А Федін, констатуючи цей об’єктивний вислід, не мав рації,бо не хотів повірити, щоб таке сталося саме собою. Начеб забув, що в мистецтві все можливе, бо уріс у систему,в якій письменники пишуть тільки на замовлення.У радянській критиці зловживають кумедною формулою: «письменник оспівує». А як замислитися, то вона має•свій зміст: воїни ж справді «оспівують» партію, комунізм, героївкомуністичної праці — усе, що за директивою і статутомїх спілки належить оспівувати. Солженіцин не оспівує своїхперсонажів: він різьбить. А читач наче б присутній в ательємайстра і бачить, як той з камінної брили на першій сторінці«Ракового корпусу» починає витягати парсуну сталіністаРусанова. Коли цей останній у кінці роману переступає порігракового корпусу, щоб повернутися додому, образ йогоготовий до останньої рисочки, як уміли різьбити майстрі ренесансу.Перед вами живий служка сталінської системи, що«любить свій великий народ», «готовий життя віддати за народ»,але ненавидить .. . «населення», якому ніколи не можнадовіряти, його треба тримати в лещатах анкет за дерматиновимидверима «особливих відділів», щоб кожен знав,що на нього завжди готовий маршрут до Мордовії. А взагалі«народ» — він любить.


Цілу ґалерію типів вирізьбив Солженіцин: невинних,як Іван Денисович, що повернувся з німецького оточення досвоїх, не бачивши живого німця, і дістав/ десять років як німецькийаґент; інженерів і винахідників (серед них і така дивинаяк Рубін, що карається в концтаборі, але не може зректисяМаркса); і сексотів з самих же в’язнів; і генералів з сталінськихміністерств терору, і самого Сталіна. Мистецькоюі людською правдою, піднесеною до рівня, коли між обомастоїть знак то.тожности, ці образи безсмертні, бо в майбутньомуніколи з постанов з’їздів і пленумів (і з промов Брежнєвана них) не можна буде уявити нашу дійсність так пластично,як з прози Солженіцина. Тоді збудеться реченню« в анекдоті,за якою на питання: хто такий Брежнєв, будуть відповідати— мабуть, якийсь політик з доби Солженіцина.Той «ніякий» із ста проти одного, що хочуть закричатиСолженіцина, не тільки надійний для влади, а й агресивнийз особистої заздрости: заздрий він, що йому бракує і обдаруванняй ісміливости, щоб бути самому індивідуальністю і сказати,як Пастернак: «Я один, все тане в фарисействі». Віїндушить усе живе в літературі, показуючи пальцем на кожного,хто підноситься вище. Він ще раз задушив відродженняна Україні шістдесятих років. Він і кричатиме, щоб Солженіцинастягнути вниз, утопити в отарності. Він говоритимепро «політичну гру» у випадку нагороди Солженіцина, вимагаючизнову для зрівноваження нагородити когось із своїх,такого, як Шолохов. Цим разом з погляду цього «ніякого»першим кандидатом був би Константин Федін, який очоливпереслідування Солженіцина і домігся його заборони в СРСР.Але будемо сподіватися, що правило, за яким історія не повторюється,— цим разом буде дійсне.


В обороні А. СолженіцинаМстислав РостроповичВІДКРИТИЙ ЛИСТредакторам газет «Правда», «Известия», «Литературная газета»і «Советская культура».Шановний товаришу редакторе!Уже не є секретом, що Александр Ісайович Солженіцинживе в моєму будинку .під Москвою. На моїх очах сталося ійого виключення з Спілки письменників у той самий час,коли він посилено працював над романом про 1914 рік. І оттепер нагорода його Нобелівською премією та газетна кампаніяз цього приводу. Ця остання і змушує мене взятися залиста до Вас.За моєї пам’яті вже втретє радянський письменникдістає Нобелевську премію, при чому у двох випадках з трьохми розглядаємо надання премії .як брудну політичну гру, ав одному (Шолохов) — як справедливе визнання провідногосвітового значення нашої літератури.Якби свого часу Шолохов відмовився прийняти преміюз рук тих, хто надав її Пастернакові з міркувань холодноївійни, я зрозумів би що й надалі ми не довіряємо об’єктивностій чесності шведський академіків. А тепер виходить так, щоми вибірково то з вдячністю приймаємо Нобелівські премії '3літератури, то лаємося. А що .коли наступного разу преміюнададуть товаришеві Кочетову? — адже треба буде взяти!?Чому через день після надання премії Солженіцину в нашихгазетах з’являється дивне повідомлення з приводу розмовикореспондента Ікс з представником секрегіаріяту Спілки письменниківІкс про те, що вся громадськість країни (тобто, очевидно,і всі вчені, і всі музики, і так далі) активно підтрималавиключення його з Спілки письменників? Чому «Литературнаягазета» тенденційно добирає з безлічі західніх газетлише висловлювання американської та шведської комуністичнихгазет, поминаючи такі без порівняння більш популярніі значні комуністичні газети, як «Юманіте», «Летрфрансез», «Уніта», не кажучи вже про безліч некомуиістичних?Якщо ми віримо якомусь критикові Боноскі, то як бутиз думкою таких видатних письменників, як Бель, Араґон,Франсуа Моріяк?Я пам’ятаю і хотів би нагадати Вам наші газети тисячадев’ятсот сорок восьмого року. Скільки нісенітниць писалося


там з приводу визначних тепер велетнів нашої музики СергіяПроікоф’єва та Дмитра Шостаковича. Наприклад: « Товар и-ші Д. Шоістакович, С. ІІрокоф’єв, А. Шебалін, Н. Московськийта інші! Ваша атональна дисгармонійна музика органічночужа народові. . . формалістчне трюкацтво виникає тоді,коли наявного таланту не багато, а дуже багато претенсій нановаторство... Ми зовсім не сприймаємо музики Шостаковича,Мяакоївського, Прокоф’єва. Нема в ній ладу, порядку,нема широкої співу чости, мелодії».Нині, коли подивишся на газети тих років, стає за багаторечей нестерпно соромно. За те, що три десятки роківне звучала опера «Катерина Ізмайлова», що С. Прокоф’євза життя так і не почув останнього варіянту своєї опери«Війна і мир» та симфонії-кконцерту для иіольончелі з оркестрою,що існували офіційні описки заборонених творівШостаковича, Прокоф’єва, Мясковсыкого, Хачатуряна.Невже прожитий час не навчив нас обережно ставитисядо розтрощування талановитих людей? Не говорити відімени всього народу? Не змушувати людей висловлюватисяпро те, чого вони просто не читали; або не чули? Я з гордістюзгадую, що не прийшов на збори діячів культури в Центральномубудинку працівників мистецтв, де паплюжили БорисаПастернака ii намічався мій виступ, де мені «доручили» критикувати«Доктора Живаго», якого я в той час ще не читав.Тисяча дев’ятсот сорок [восьмого року були списки забороненихтворів. Тепер віддають перевагу усним заборонам,посилаючися на те, що «є думка», що це не рекомендують.Де й у кого «є думка» — годі встановити. Чому, наприклад,Галині Вишневській заборонили виконувати в її концерті вМоскві блискучий вокальний цикл Бориса Чайковського наслова Йосипа Бродського? Чому кілька разів перешкоджаливиконувати цикл Шостаковича на слова Саші Чорного (хочатексти у нас були видані)? Чому дивні труднощі супроводжуваливиконання тринадцятої та чотирнадцятої симфонійШостаковича? Знову, видно, «була думка» ...У кого виникла «думка», що Солженіцина треба вигнатиз Спілки письменників? — мені не пощастило вияснити,хоча я цим дуже цікавився. Ледве чи п’ять рязанських письменників-мушкетерівнаважились учинити це самі без таємничої«думки». Видно, «думка» перешкодила моїм співвітчизникамі пізнати проданий нами за кордон фільм Тарковського«Андрій Рубльов», який мені пощастило бачити серед захопленихпарижан. Очевидно, так само, «думка» перешкодила випуститиу світ «Раковий корпус» Солженіцина, який уже бувв покладаний у журналі «Новий мир». От коли б його надрукувалив нас, тоді його відкрито й широко обговорили б накористь авторові та читачам.Я не заторкую ні політичних, ні економічних питаньнашої країни. Є люди, які на цьому розуміються ліпше замене, але поясніть мені, будь ласка, чому саме в нашій літе­


ратурі й мистецтві так часто вирішальне слово належить людям,котрі в цьому абсолютно некомпетентні? Чому їм даютьправо дискредитувати наше мистецтво в очах нашого народу?Я розвурушую старе не для того, щоб буркотіти, а щобне довелося в майбутньому, скажімо, ще через двадцять років,соромливо приховувати сьогоднішні газети.Кожна людина повинна мати право без страху самостійномислити й висловлюватися про те, що їй відоме, особистопродумане, пережите, а не тільки дещо варіювати закладенув неї «думку». До вільного обговорення без підказівта осмикування ми обов’язково дійдемо!Я знаю, що після мого листа неодмінно з’явиться «думка»і про мене, але я не боюся її і відверто висловлюю те, щодумаю. Таланти, які становлять нашу гордість, не треба піддаватипопередньому побиттю. Я знаю багато творів Солженіцина,люблю їх, вважаю, що він вистраждав право писати-правду, як її бачить, і не бачу причини приховувати своєставлення до нього, коли проти нього розгорнено кампанію.31 жовтня 1970 року.Мстислав Ростропович


ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬТеорія і дійсність (V)ДО П РО БЛ ЕМ И В И В ЧЕН Н Я ТЕО РІЇ,Т А К Т И К И 1 С ТРА ТЕГІЇБ ІЛ Ь Ш О В И ЗМ У В Н А Ц ІО Н А ЛЬН О М У П И ТА Н Н ІГригорій К остю кIV. НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ В ДОБУ «ВОЄННОГОСОЮЗУ» (ЧЕРВЕНЬ 1919 — СІЧЕНЬ 1921)Директива для створення такого союзу вийшла, як і всеінше, (від ЦК РКП(б). У травні 1919, коли національна стихіязагрожувала розростися в велику відпорну силу,1 В. Леніннаписав і провів через Центральний комітет РКП(б) «Проектдирективи ЦК про воєнну єдність». Основні пункти цієї знаменитоїдирективи такі:і Особливо небезпечна ситуація тоді створилася була наУкраїні. З' одного боку, реґулярна війна з армією УНР, що чинилаотхір російській червоній армії, яка наступала, а з другого — в наслідокбезоглядної централістичної політики РКП(б), зокрема йособливо її агентури на Україні — КП(б)У, — на території, що їїзайняла червона армія, почався сильний рух опору з боку саметих українських сил, що рвали з політикою УНР, ставали на радянськуплятформу і готові були до співпраці з радянською Росієюна базі рівности і незалежности. Маємо на увазі боротьбістів(ліву течію української партії соціялістів-революціонерів) інезалежників (досить сильний відлам від УСДРП) на чолі з М.Ткаченком, Ю. Мазурепком, М. Авдієнком та А. Р іч и ц ь к и м . Конфліктніситуації так загострилися, що незалежники в травні 1919перейшли в підпілля, створили Повстанський революційний комітеті Головний штаб повстанських військ України на чолі з ЮріємМазуренком. У червні, від імени Повстанського революційногокомітету й Головного штабу повстанських військ України ЮрійМазуренко вислав відомий «Ультиматум» «Голові так званого українськогоробітничо-селянського уряду Раковському», в якомупоставив вимогу, як урядові окупаційному, покинути негайно Українуі вивести всі свої війська з її території. Ріс і поглиблювавсяконфлікт між РК,П(б)-КП(б)У і боротьбістами. Від розриву і вибухуїх повстання врятував лише зручний маневр Леніна, у вислідіякого боротьбісти злилися з КП(б)У.Про це все дивись: а) В. Винниченко, Відродження нації, т.III, стор. 328-348; б) В. И. Ленин, Полн. собр. соч., т. 40, стор. 266;в) І. Майстренко, Borot’bism, A Charter in the History of UkrainianCommunism; Research Program on the U.S.S.R., New York, 1954; г) H. И.Супруненко, Очерки гражданской в ой н ы .., стор. 342-350; д) «Боротьба»,орган центрального комітету Української комуністичноїпартії (боротьбістів) за 1919 рік. Зокрема: ЗО. XII. 1919, Звернення


«Беручи до уваги, —1) що РСФРР примушена, в спілці з братерськими радянськимиреспубліками України, Латвії, Естонії, Литви і Білорусії,провадити оборонну боротьбу проти спільного ворога— світового імперіалізму і чорносотенної, білогвардійської'Контрреволюції, що її він підтримує;2) що конечною умовою успіху цієї війни є єдине командуваннявсіма відділами червоної армії і найсуворіша централізаціяв розпорядженні всіма силами і ресурсами соціалістичнихреспублік, зокрема, всім апаратом військового постачання,а також залізничим транспортом . ..ЦК РКП (б) ухвалив:1) визнати безумовно потрібним на весь час соціялістичноїоборонної війни об’єднання всієї справи постачання червоноїармії під єдиним керівництвом Ради оборони та іншихцентральних установ РСФРР;2) визнати безумовно потрібним на весь час соціалістичноїоборонної війни об’єднання залізничого транспорту ікерування залізничою мережею на всьому просторі братерськихсоціалістичних республік під керівництвом і управліннямнародного комісаріату шляхів сполучення РСФРР;3) визнати не сумісним з .інтересами оборони існуванняв братерських радянських республіках окремих 'Органів постачаннячервоної армії;4) визнати, що (підлягають анулюванню всі декрети, якістосуються постачання червоної армії і залізничого транспортучи керувагана залізничою мережею, оскільки вони протирічать(Постановам і декретам, щоі регулюють постачання червоноїармії РСФРР, а також керування залізничим транспортомі залізничою мережею РСФРР».2Само собою зрозуміло, що цей «Проект директиви ЦК»відразу став наказом до дії для всіх клітин партії, а1звідси —для всіх радянських керівних органів з ЦВК кожної республікивключно. Уже 3 травня 1919 в «Известиях» ВЦВК РСФРРбув опублікований заклик від литовського і білоруського представництвав РСФРР, у якому йшла мова про смертельну загрозуз боку «імперіалізму всього світу» і, у зв’язку з цим,про конечність «трудящих Литви і Білорусії найтісніше об’­єднатися з трудящими РСФРР». 18 травня 1919 ВУЦВК (ВсеукраїнськийЦентральний Виконавчий Комітет), уже цілкому пляні директиви ЦК, прийняв ухвалу «Про об'єднання воєннихсил радянських республік» і доручив своїй президії зверзапідписом зав. ортістра ЦК О. Шумського: «До губкомів, повіткоміві комосів (комуністичних осередків) УКП (боротьбістів)», усправі цькування з боку КП(б)У УКП (боротьбістів). — АрхівYIVO —■ Єврейського наукового дослідного інституту в Нью-Йорку.2 Ленинский сборник, XXXIV, стор. 120—121.


нутися до ЦВК всіх радянських республік з пропозицією виробитиконкретні форми організації єдиного фронту революційноїборотьби».331 травня 1919 Рада оборони РСФРР одержала з Менськутелеграму від голови Ради оборони Білоруської PCPМ’яснікова, в якій він від імени «Ради оборони Литви й Білорусії»пропонував: « .. .встановити всім радянським республікамтісний воєнний .союз з єдиним воєнним командуванням»і, зважаючи знову ж таки на загрозу міжнародного імперіялізму,«просити терміново обговорити дану пропозицію на засіданніВЦВК і про ухвалу нас повідомити».4 ВЦВК РСФРРне змусив себе довго просити. Вже 1 червня 1919 (тобто, мабуть,у той же день, як одержано телеграму від М’яснікова)відбулося засідання ВЦВК, де в роблено-помпезних святочнихобставинах, за участю представників від Литви, Латвії,Білорусії, України та інших, була прийнята ухвала про утвореннявоєнного союзу радянських республік. «Народи РосійськоїФедерації , України, Литви, Латвії і Білорусії, на добровільнійбазі, на основі визнання самовизначення націй, створиливоєнний союз проти зовнішнього ворога», — коментуютьцю подію сучасні дослідники.5«Воєнний союз всіх згаданих радянських ооціялістичнихреспублік повинен бути першою відповіддю на наступ загальнихворогів», — проголошувалося в декреті ВЦВК від1 червня 1919.6 «Цри цьому, — як стверджує інший найновішийдослідник, — всі представники у своїх промовах підкреслювали,що РСФРР покликана очолити цей воєнний союз».7Згідно з цією ухвалою ВЦВК РСФРР від 1 червня 1919,повинні були об’єднатися такі державні інституції республік:1) воєнні організації і воєнне командування;2) ради народного господарства;3) залізничі управління й господарства;4) фінанси;5) комісаріати праці.8Ця ухвала, що згодом стала законом, була негайно- проведенав життя. Можна безпомилково твердити, що після1 червня 1919 уряд кожної неросійської республіки втративпонад половину своєї ефективної влади і незалежности.Де шукати причин таких далекосяжних і безумовних•поступок?3 а) История советской конституции. . стор. 62; б) Історіядержави і права Української PCP, т. І, стор. 220—223.4 С. И. Якубовская, О бвинительное движ ение. . . , стар.63.5 История международных отношений, стор. 139.6 Там таки.7 С. И. Якубовская, О бвинительное движ ение. . , стор. 63.8 Собрание узаконений рабочего и крестьянского правительстваРСФРР, Москва, 1919, док. ч. 21, стор. 264. Далі пишемо:СУ.


Були дві основні причини, що зумовили, на нашу думку,ці поступки і цей нерівний та непочесний «ВОЄННИЙ СОЮЗ».Перша — це те, що радянський уряд кожної національноїреспубліки не був у справжньому розумінні урядом тої чиіншої республіки. Він не виник з надр даного народу, не буворганічним породженням у процесі розгортання й поглибленнянаціональної революції даного народу, не був ніколи обранийнародом і відповідальний перед ним. Він був усюдинакинений народові ззовні, з Москви. Його обов’язком і завданнямбуло не виконувати волю народу, якого він, в силуобставин, репрезентував і очолював, а бути лише слухняниміі виконниїм знаряддям тих сил, що йому доручили цю функцію.Це не значить, що були вони просто платними агентамиМоскви. Ні. Були це переважно ідейні члени Російської комуністичноїпартії, централісти і переконані прибічники великопростірнихдержав. Виховані в російській культурнійатмосфері і на централістичній програмі РКП(б), вони не малижодного зрозуміння до національно-визвольних рухів поневоленихнародів. Національна проблематика була їм, за дуженезначним винятком, чужа і ворожа. Дивилися вони нанеї як на прикре гальмо, що заважає швидко ii безболіснооб’єднати всі народи, само собою зрозуміло, навколо РСФРР.Тож зрозуміло, що цей керівний партійний і радянський апараткожної республіки, саме з такою ідеологічною настановою,з ентузіязімом підхопив «Директиву ЦК про воєнну єдність»і, не дивлячися на енергійний опір національних елементіву багатьох республіках,9 негайно здійснив) їх.Друга причина — міжнародні обставини і політика державАнтанти супроти новопосталих молодих національнихреспублік.Політика держав Антанти, особливо після підписаннямирного договору між радою народних комісарів РСФРР зЦентральними державами — Німеччиною, Австро-Угорщиною,Болгарією і Туреччиною10 — виявилася у формі: 1) бльокадий інтервенції, 2) активної допомоги арміям царських генералів(Юденіч, Колчак, Враінґель, Денікін та ін.), що підпрапором реставрації старої царської імперії і знищення радянськоївлади почали саме тоді громадянську війну, і 3) повноїіґнорації новопосталих національних держав та національно-визвольнихпрагнень неросійських} народів. У наслідок саметакої політики Антанти, що обперлася на націоналістичніімперські, реставраторські сили старих російських генералів,— як РСФРР, так і всі новопосталі національні республікиопинилися перед спільною смертельною загрозою з боку9 а) Ленинський сборник, XXXV, Проект резолюции обукраинской партии боротьбистов, стор. 93—94; б) С. И. Якубовская,О бвинительное движение, стор. 68—69; в) Н. И‘. Супруненко,Очерки истории гражданакой -войны; стор. 165—167.w а) История международных отношений, т. І, стор. 53—56;б) БСЭ, Масква, 1927, т. 7, стор. 437—438.


спільного ворога. Ця загроза великою мірою й зумовила створеннявимушеного спільного фронту неросійських радянськихреспублік з РСФРР. Бо що залишалося робити тоді, втих безвихідних міжнародних обставинах неросійським Hąpoдам?Армії царських генералів, за1всебічною підтримкою могутньоїАнтанти, несли їм на багнетах соціальну реставраціюі національну неволю, тобто несли саме те, чого собі ніхто знародів колишньої російської імперії не бажав. У протилежністьдо білих генералів, більшовики були послідовними ворогамиреставрації соціяльної і цринаймні голосно декларувалиправо всіх народів на національну свободу і державнунезалежність. Ці обставини вирішили все. Повстанські загони,ба навіть дивізії неросійських народів, що повстали протинаступу реставраторів і «єдинонеділимців», розгорнули великубойову акцію. Десанти інтервенційних іармій Антантибули відкинуті. (Згадаймо операції хоча б української повстанчоїармії під командою Григорієва і Тютюнника в районі Одеси).Тил озброєної до зубів армії генерала Денікіна був розхитанийповстанськими з’єднаннями. Це у великій мірі полегшилопереможний наступ червоної армії. До цього в свійчас голосно признався навіть сам Сталін. У промові на XIIз’їзді партії (1923) він про це сказав так:«Не забудьте, що якби ми в запіллі у Колчака, Денікіна,Бріанґеля і Юденича не мали раніше поневолених народів,котрі підривали запілля цих генералів ... якби не це співчуття,ми не повалили б ні одного з цих генералів. У той жечас, коли ми йшли на них, у затиллі в них, почався розвал.Чому? Тому що ці генерали опиралися на колонізаторськийелемент з козаків, вони малювали перед поневоленими народамиперспективу дальшого їх поневолення, і ці поневоленінароди примушені були йти до нас в обійми, коли ми розгорталипрапор звільнення цих пригнічених народів. Ось що вирішилодолю цих генералів, ось сума фактів, які заслоненіуспіхами наших військ, але які в останньому рахунку вирішиливсе».11 (Підкреслення всюди наше — Г. K.).Отже така є друга і чи не основна причина, яка улегшилай зумовила реалізацію ідеї «воєнного союзу» саме в середині1919 року. То був напружений і непевний час. Війназ інтервенційними силами, з одного боку, а з демократичними— Україна, Литва, Латвія, Естонія, Прузіа та інші — здругого* ще далеко не закінчиласа. Переможний кінець її тодіпередбачити було ще трудно. Зріст і зміцнення нових національнихсил, як у сітці самої Російської комуністичної партії,так і в межах національних республік, опанованих радянськоювладою, тобто виникненна тих політичних сил, що пізнішедістали назву «націонал-комунізму», великою міроюгальмували централістичні, уніфікаційні апетити Москви,її а) Двенадцатый с’езд Российской КоммунистическойПартии (большевиков). Москва, 1923, стор. 445; б) В. И. Ленин,Полное собр. соч., т. 39 стор. 396—397.


стримували (провідні .кола РКП(б) віід стовідсоткових висновків,що випливали з «договору про воєнний союз» від 1 червня1919. Треба було вичікувати кращого часу. Більше того,треба було йти навіть часом на дуже відчутні поступки цимїсилам, щоіб у тяжкий і непевний час не розпалювати антагонізмуміж незалежниками і централістами. Тут треба шукатипричини угоди з боротьбістами й утворення з ними коаліційногорадянського уряду у травні 1919 року.12 Це зумовило йвідому резолюцію ЦК РКП(б) від 29 листопада 1919 («Про радянськувладу на Україні», де ще раз було проголошено, щоі«РКП(б) стоїть неухильно на позиції визнання незалежностиУРСР» і в справі української культури, мови, історії та провідноїролі місцевого національного елементу в державномубудівництві давались ясні й позитивні для України вказівки.13Проте ця тактика і ці обіцянки не були довговічні. Зрозвитком подій, з новими перемогами на фронті, зростало бажанняпоглиблювати і поширювати пункти «воєнного союзу».Воєнний союз, що формально був створений тільки ніби «начас соціалістичної оборонної війни», по суті вважався вже тількипершим кроком до дальшого об’єднання. Наступна практикапоказала, що існування «договору про воєнний союз»між республіками далеко не Гарантує бажаної господарськоїй політичної уніфікації. Тому на кінець 1920 року, як тількиперспективи переможного кінця війни з інтервентами і реставраторами,з одного боку, та самостійницько-демократичнимисилами національних республік — з другого, вже майжебуло видно, відразу, з новою гостротою, стало питання продальшу господарську і політичну уніфікацію. Щоб улегшитицей процес, щоб поставити його у певні законні рамки, в керівнійверхівці РКП(б) виникла ідея підписання цілого рядунових союзно-господарських договорів. Російський дослідникісторії цієї доби, на якого ми вже не раз посилалися, проце пише так:«Спільність нових завдань, що постали перед радянськимиреспубліками, дала новий поштовх об’єднувальному рухові.Договір про воєнний союз радянських республік, що бувпідписаний у червні 1919, виявився недостатнім в нових умовах.У 1920—21 pp. між незалежними радянськими республікамибуло підписано низіку союзних договорів, зміст яких визначилинові завдання».14Це був початок нової доби у взаєминах між республіками,що їх історики називають уже «добою договірних стосунків».Ця доба припадає на роки: від початку 1921 до кінця1922, тобто до створення СРСР.Яка ж особливість цієї доби?12 Н. И. Супруненко, Очерки истории гражданской войны. ., стор. 227—228.13 В. И. Ленин, О национальном вопросе. . . стор. 501—503.14 С. И. Якубовская, О бвинительное движение . . , стор. 87.


V. НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ В ДОБУДОГОВІРНИХ СТОСУНКІВ (Січень 1921 — січень 1923)Початок цієї доби ознаменувався остаточними перемогамичервоної армії над інтервенційними десантами Антантиі реставраторськими арміями царських генералів. Рівночаснокількарічна війна РСФРР з Україною, Білорусією, Грузією,Азербайджаном, Вірменією, Туркестаном та іншими демократичнимиреспубліками закінчилася також перемогою більшовиківі радянізацією цих республік.«Таким чином, на початок 1921 року територія радянськихреспублік на всьому просторі, за винятком ДалекогоСходу, була звільнена від інтервентів».1Перехід від війни до політики мирного співжиття й господарськоївідбудови з новою гостротою поставив на) порядокдня гоїсподарську, а з нею обов’язково національну проблему.Здавалося, що підписаний в обставинах спільної межової небезпекивоенно-гоісподарський договір між радянськими республікамитепер уже втратив свою вагу і мав би бути анульований.Адже, як це вже було сказано в «Проекті директиви ЦКпро воєнну єдність», що лягла в основу всіх наступних договорів,кількакратної підкреслювалося, що таке об’єднання потрібнебуло лише «на весь час соціалістичної оборонної війни».Оборонна війна на 1921 рік скінчилася. Міжнародна конъюнктураскладалася так, що на нову війну не заносилася. Але урядРСФРР у цих нових обставинах не тільки не думав анулюватистарі господарсько-воєнні договори з національними республіками,а, ввійшовши в смак «провідної і керівної республіки»чи, як висловлюється С. И. Якубовська, в «ролю загальнофедеративного уряду»,2 почав виявляти все НОВІ ІІ нові уніфіікаційнівимоти та пляни.У зв’язку 3 НОВОЮ економічною ПОЛІТИКОЮ' — НЕП (березень1921), з новими міжнародними обставинами (зняттябльокади, «дух Ґенуї») і розвитком зовнішньої торгівлі (торговийдоговір з Англією 1921) тощо постають нові ускладненняміж договірними радянськими республіками. Централістичнаполітика Москви в цих нових мирних умовах не послаблювалась,а навпаки, посилювалась. РСФРР аж ніяк; не могла і нехотіла толерувати незалежної дипломатичної і торговельноїполітики інших радянських республік, хоч це право їм, згіднозконституцією, належало. Історичні факти і документи свідчать,що РКП(б), — централізована і провідна сила всіх радянськихреспублік,, — вже з 1920 року вживала все нових інових заходів до все більшої уніфікації господарського і політичногожиття всіх республік навколо РСФРР. Взаємостосункиміж радянськими республіками в цю добу ще зовсіммало вивчені. Документи, які об’єктивно і всебічно висвітлюють[національні взаємини між радянськими республіками, ще1 С. И. Якубовская, О бвинительное движ ение. . , стор. 70.2 Там таки, стор. 129.


мало опубліковані. Але вже те, що досі появилося друком,свідчить, що доба так зв. «договірних стосунків» була добоюнапруженої дипломатичної, політичної та економічної війниміж РСФРР і її тодішніми нерівноправними союзниками. Цероки, з одного боку, послідовного, впертого, улесливого і підступногоагресивного наступу розгорненим фронтом централістичнихта уніфшкаційних сил Москви, а з другого — зростуі зміцнення активного опору цьому наступові в усіх національнихреспубліках.Перший союзний договір, що започаткував «добу договірнихстосунків», а значить — «холодну війну» на новомуетапі, був підписаний між Росією і Україною 29 грудня 1920і того ж дня затверджений VIII з’їздом рад російської республіки.Згідно з цим договори РСФРР і УРСР вступили вновий «воєнний і господарський союз», за яким передбачалосяоб’єднання таких комісаріатів обох республік: 1) воєннихі морських справ; 2) зовнішньої торгівлі: 3) фінансів; 4)НКПС — Народного комісаріяту шляхів сполучення; 5) праці;6) пошти і телеграфу; 7) ВРНГ (Вищої ради народного господарства).3Функції всіх цих об’єднаних наркоматів республікпередавалися відповідним наркоматам гари раднаркоміРСФРР, у яких після цього скупчувалась уся влада над договірноюреспублікою.4 Як бачимо з переліку об’єднанихнаркоматів, всі основні галузі господарства і політики, завинятком покищо тільки НКЗС (закордонні справи), переходилицілковито .під керівництво ради народних комісарівРСФРР.Аналогічний договір був підписаний у січні 1921 міжРСФРР і Білорусією.5Складніший і довший процес уніфікації відбувався взакавказьких республіках, але в кінцевому висліді всі вони«підписали» аналогічні з Україною «союзні договори».Спробуємо подати декілька прикладів з цієї «об’єднувальноїакції» в усіх цих основних галузях господарства і політикив кожній національній республіці.У добу договірних стосунків процес уніфікації воєннихсил не становив уже жодних труднощів. Процес об’єднаннявоєнних сил, допоміжного господарства і транспортубув в основному завершений у попередню добу «воєнногосоюзу». Не зважаючи на те, що «соціалістична оборонна війна»скінчилася, об’єднання воєнних сил залишалося і зміцнювалося.Уряд тої чи іншої республіки вже не мав нічогодо говорения в цій справі. У його руках не було жодного, навітьневеличкого, підлеглого йому, озброєного загону.Уніфікації промисловості-! і господарства приділено теперголовну увагу. Оскільки на той час Фінляндія, прибал-3 С’езды Советов РСФСР в постановлениях и резолюциях.Сборник документов, Москва, 1939, стор. 183. Далі: С’езды СоветовРСФСР.4 Там таки, стор. 184.5 С. И. Якубовская, О бвинительное движение . ., стор. 93.


тицккі країни (Литва, Латвія й Естонія) та Польща, завдякисприятливій для них міжнародній коньюнктурі, остаточновідірвалися від Росії й створили свої незалежні держави,основна господарська та політична «об’сднувальна акція» збоку Москви була зосереджена на Україні, Білорусії, Азербайджані,Вірменії, Грузії та на середньоазіійських народах.Для України й Білорусії «союзний договір» лише закріпиві поглибив те, що було вже зафіксоване у «воєнному договорі»від І червня 1919. Новим, свіжим і дещо, можливо, несподіванимбув цей «добровільний об’єднувальний процес» у щойнорадянізованих республіках Закавказзя.29 квітня 1920 російська червона армія ввійшла в Бакуй проголосила в Азербайджані радянську владу. Негайно післятого між Азербайджаном і РСФРР була підписана насампередзалізнича угода. У цій угоді вперше було зафіксовано,що «всі залізничі лінії, які проходять на території АзербайджанськоїС о ц і а л і с т и ч н о ї Радянської Республіки ... включаютьсяв сітку шляхів РСФРР».630 вересня 1920 в Москві був підписаний між Росієюй Азербайджаном договір про «воєнно-господарський і фінансовийсоюз». У статті першій договору записано: «Азербайджані Росія підписують між собою тісний воєнний :і фінансово-економічнийсоюз».7 Стаття друга зобов’язувала в найкоротшийтермін об’єднати воєнні органи обох республік,органи народного господарства, зовнішньої торгівлі, транспорту,фінансів, пошти і телеграфу».8 В угоді в справі продовольчихпитань зазначалося, що на території Азербайджанурозповсюджується дія всіх монополій, що є на територіїРосії, а також вказувалося, що відтепер Азербайджан будепостачатися за иляном наркомцроду РСФРР.9 Щождо керуваннясправами зв’язку, то в окремій угоді про це зазначалося,що на території Азербайджану запроваджуються ті жсамі закони й ухвали, що й в РСФРР, і що «основні магістраліпоштового, телеграфного і телефонного зв’язку, що йдуть відРосійської Республіки, потужні радіостанції на територіїАзербайджану, як рівно ж і міжнародні поштово-телеграфнісполучення переходять у безпосереднє відання наркомпоштелуРСФРР».10У справах фінансових наркомфіін РСФРР призначиввідразу свого уповноваженого при раднаркомі Азербайджануз правом ухвального голосу.11Надзвичайно цікава угода в справі зовнішньої торгівлі.У цій угоді значиться, що всі економічні стосунки з іншимикраїнами та підписання угод чи договорів з ними Азербайд­6 СУ, 1920, ч. 76, стор. 360.7 История советской конституции. . , стор. 146.8 Там таки.9 Там таки, стор. 148.10 Там таки, стор. 149.її Там таки, стор. 151—152.


жан провадить через наркомзовнішторг РСФРР. НаркомзоївкішторговіАзербайджану (який за конституцією незалежноїреспубліки мусів таки бути) давалося право самостійнихторгових зв’язків лише з Закавказзям, Персією і Туреччиною.При цьому для торговельного обміну з цими країнами,згідно з реґляментом тої угоди, Азербайджан має правовикористовувати всі товари, за винятком нафти.12 Це звучитьбільше ніж інтересно. Всім, хто знає господарсько-торговельніспроможності Азербайджану, відоме, що, крім нафти, вініне має що вивозити.Так у загальному виглядала «добровільна» об’єднувальнаакція Російської комуністичної партії в Азербайджані.Тотожна тактика була застосована й у Вірменії та Грузії.2 грудня 1920, (інспірувавши повстання проти національноговірменсьіколо уряду, російська червона армія зайняластолицю Вірменії Ерівань (Єреван) і проголосила тамрадянську владу.13 У той же день там уже підписано договірміж представниками РСФРР і Вірменського ревкому. У статті1 договору зазначалося, що «Вірменія проголошується незалежноюсоціялістичною республікою». У статті 7 — що«російський радянський уряд вживає заходів, щоб негайнозосередити військову силу, яка потрібна для захисту незалежностиРадянської Соціялістичної Республіки Вірменії».14Цим цілком ясно визначалася тактика і природа об’єднувальноїакції РКП(б). У вересні 1921 між Росією і Вірменієюбула підписана угода (доповнення до договору) в справі фінансовій.Згідно з цією угодою гроші російської республікидіставали право обігу на території Вірменії нарівні з вірменськими.Наркомфін РСФРР надіслав свого уповноваженогоу Вірменію та зобов’язав вірменський уряд у тому, що встановленнянових податків і збірок на території Вірменії будевідтепер запроваджуватися тільки в погодженні з наркомфіїномРСФРР.15У березні 1921, за тим же рецептом інспірованого повстання,російська червона армія зламала опір грузинськоїнаціональної армії і проголосила там теж радянську владу.16А вже 21 травня 1921 між Радянською Росією і Грузією підписано,за випробуваною вже формою, союзний договір.12 Там таки, стор. 153.13 «Известия ВЦИК», ч. 273, 4 грудня 1920.14 Ю. В. Ключников, А. В. Сабанин, М е ж д у н а р о д н а я п о л и ­тика новейшего времени в договорах, нотах и декларациях. Изд.Литиздата НКИД, Москва, 1928, ч. III, выпуск I, стор. 75—76.Далі іпишемо: Ю. В. Ключников, А. В. Сабанин, Международнаяполитика.15 История советской конституции, стор. 187—189.16 а) Українська радянська енциклопедія, Київ, 1960, т. З,гасло «Грузинська Радянська Соціялістична Республіка», стор.494. Далі пишемо: УРЁ; б) Г. И. Урутадзе, Образование и консолидация..., стар. 107.


«Зміст цього договору, — авторитетно стверджує ОДИН ІІЗ дослідників,— був аналогічний до змісту договорів РСФРР зіншими Закавказькими радянськими республіками».17Проте, не дивлячися на підписання «союзних договорів»з усіма закавказькими республіками, труднощі освоєння йостаточної уніфікації їх були дуже великі. Закавказькі республікиі після їх радянізації, за усталеною вже традицією,продовжували жити своїм незалежним життям. Примусомнав’язані їм договори вони по змозі ігнорували і продовжувалисвою незалежну господарську, торговельну та фінансовупо литку.«На цьому шляху, — пише дослідник цієї доби, — требабуло перемогти опір кавказьких націонал-ухильників і впершу чергу грузинських, якими керував троцькістськийаґент М діва ні. Воїни прагнули відгородити радянські республікиЗакавказзя митними бар’єрами одну від одної та відінших радянських республік».18Щоб зламати цю еезалежницьку традицію і фактичнийопір політиці централізації, Кавказьке бюро Російськоїкомуністичної партії спочатку поставило питання про створенняоб’єднаного господарського органу для всього Закавказзя.Згодом, після довгих рекомендацій з боку ЦК РКП(б), напленумі Кавбюро РКП(б) 3 листопада 1921, в присутності секретаряЦК РКЩб) В. Молотова, була прийнята ухвала простворення Закавказької Федерації.19 12 березня 1922, згідноз проектом Леніна і поправками Сталіна,20 на конференціїуповноважених центральних виконавчих комітетів радянськихреспублік Закавказзя був підписаний договір про утворенняФедерації Закавказьких республік.21 На жаль, об’єктивної(та й, здається, жодної взагалі) історії ЗакавказькоїФедерації ще не написано. Багато дуже важливих документів(і навіть фактів) сьогодні є або неприступні, або невідомі.З матеріялів, що тепер уже відомі,22 видно, що ідея створенняЗакавказької Федерації тісно пов’язана з політикою17 С. И. Якубовская, Об’единительное движ ение. . , стор.106.18 Там таки, стор. 109.19 Там таки, стор. 112.го И. В. Сталин, Соч., том 5, стор. 228—229.21 С. И. Якубовская, Об’единительное движ ение. . . , стор.118.22 а) «Коммунист». Теоретический и политический журналЦК КПСС, ч. 9, июнь 1956. Неопубликованные документы В. И.Ленина, стор. 22—24; б) С. И. Якубовская, Об’единительное движени е ..., стор. 109—118, 122—124; в) Л. Д. Троцкий, Моя жизнь(Опыт биографии), Рига, Издательство «Берег», 1930, стар. 215—223; г) Д. Л. Златополъский, Образование и развитие СССР каксоюзного государства, Госиздат юридической литературы, Москва,1954, стор. 222; д) JI. П. Берия, К вопросу об истории большевистскихорганизаций Закавказья, Госполитиздат, Москва, 1941,стор. 182—'183.


івее більшої і більшої централізації Закавказьких республікнавколо РСФРР. Вже з цих опублікованих матеріялів видно,що в якійсь мірі незалежна зовнішня і внутрішня політикакожної закавказької республіки з перших днів проголошенняїх радянськими дуже непокоїла Москву і часто розладжувалаїї централістичні пляни. Це в рівній мірі стосувалосяі господарської, і фінансової, і торговельної політикисоюзних республік. Не зважаючи на існування «союзного договору»,кожна республіка Закавказзя, виходячи з господарсько-національнихінтересів, продовжувала свою зовнішнюторгівлю часто без погодження з Москвою. З Леніновоголиста в оправі договору, що був підписаний азербайджанськимзовнішторгом з турецькою конторою у Стамбулі «Сосіфорсом»6 червня 1921, видно, що його дуже схвилював цей,на власну руку Азербайджану, без погодження з Москвою,підписаний договір.23 Не меншу тривогу й активну протиакціювикликав договір Грузії з «Стандарт Ойл» про орендунафтових резервуарів у Баку.24 І вже повне обурення опанувалоМоскву у зв’язку з договором радянської Грузії з німецькимпідприємцем Герст фон Лерснером про оренду лісовихвідпочинкових осель у Бзибську і Псишську. Дужецікава для розуміння цієї доби і взаємин між республікамиЛенінова резолюція на цьому договорі:«Треба: (1) з’ясувати чи дотрималися грузинські товаришіумови (аджеж була така? партійна?) не підписуватиконцесій без нашої згоди?(2) вивчити, чи корисні посутньо умови цього договору(зокрема, хто суперарбітр?). Для цього через ЦК призначити1—3 експертів і доручити їм дати писаний висновок».25Не менше цікава телеграма від 26 вересня 1921 на ім’яголови ради народних комісарів Азербайджану:«У жодному разі не підписуйте договору ні з німцями,ні з будь-ким іншим про зовнішню торгівлю без згодиОблзовнішторгу і без сакнції ЦК РКП(б). Відповіджте телеграфічнопро одержання і виконання, а після листом повідомтепро всі деталі. Ленін, Сталін».26Ці документи свідчать, що кожну закавказьку республікуМосква тримала під пильним наглядом і контролем, щовона мала великі труднощі з кожною республікою, не зважаючина існуючі і діючі «союзні договори». Щоб переборотиці труднощі й опанувати цілком «братські» й до того ж «самостійні»закавказькі республіки, Російська комуністична партія,через свою закавказьку експозитуру — Кавбюро РКП(б),— використала природний рух народів Закавказзя до федерації,швидко перешикувавшись у прихильників такої феде­149.23 Ленинский сборник, XX, стор. 254.24 С. И. Якубовская, Об’единительное движ ение..., стор.25 Ленинский сборник, XXXV, стор. 219.26 Там таки, стар. 280.


рації, очолила її і поставила собі на службу. Про це свідчатьхоча б таїні факти: як тільки створена була Союзна радаЗакавказької Федерації, відразу ж рада народних комісарівРСФРР підписала і реалізувала цілий ряд угод. Насампереду склад об’єднаного закавказького зовнішторгу ввійшов, зправом вирішального голосу, представник наркомзовнішторгуРСФРР.27 У травні 1922 були ліквідовані нарк омз аксправ Закавказькихреспублік і всі зв’язки з чужими державами формальноперебрала на себе Союзна рада ЗСФРР, що діяла теперуже в тісному контакті з наркомзаксправ РСФРР.28 Негайноліквідовані були всі республіканські ухвали про митнуполітику і монополії в галузі внутрішньої і зовнішньоїторгівлі, зокрема між закавказькими республіками і РСФРР.Замість того, на території Закавказзя було запровадженомитний тариф РСФРР.29 Уніфікована була також поштовотелеграфнасітка Закавказзя. Спеціяльна комісія СТО (Советтруда й обороны) РСФРР зайнялася «упорядкуванням» фінансівЗакавказзя. У наслідок цього гроші російської республіки,як перед тим на Україні, були так «узаконені» в закавказькихреспубліках, що незабаром гроші цих республікзникли цілком з обігу. Офіційним і єдиним грошовим знакомстав «рубль».Таїк стояла справа з поступовим, але пляновим втягуваннямзакавказьких республік в єдину орбіту господарської,торговельної і міжнародної політики РСФРР. У цій«об’єдиувальній акції» РСФРР легше і зручніше було матисправу з єдиною Союзною радою Закавказької Федерації,ніж перед тим з окремими, і то не завжди цілком слухняними,урядами кількох республік.Одночасно ця тактика була застосована в усіх іншихрадянських республіках. Пляново і вперто уряд РСФРР, тримаючив руках всю військову і поліційну силу, привчав усіінші союзні республіки до конечного усвідомлення, що тількийому, урядові РСФРР, належить провідна роля. У грудні1921 Всеросійський ЦВК оголосив декрет, згідно з яким діязакону про соляну монополію розповсюджувалася на всі договірніреспубліки.30 У березні 1921 той же ВЦВК РСФРРоголосив декрет «Про єдиний плян статистичних праць», щорозповсюджувався на всі договірні республіки. Ще трохипізніше з’явилася ухвала наркомфіну РСФРР про встановленняакцизу на тютюнові вироби, що також розповсюджувавсяна всі республіки.81 Перед тим закон РСФРР про трудовеземлекористування, згідно з спеціяльною ухвалою ВЦВКРСФРР від 20 травня 1920, розповсюджував свою дію на всі119.27 с. И. Якубовская, Об’единительное движ ение..., стор.28 Там таки.29 Там таки, стор. 120.30 Сборник указов, 1921, ч. 80, стор. 687.31 СУ, 1922, ч. 19, стор. 220.


республіки.32 Якщо б ЦВК якоїсь суверенної республіки захотівзробити ті чи інші зміни чи поправки до цього закону,що відповідали б господарським потребам і особливостям даноїреспубліки, то це могло тепер статися тільки за згодою і затвердженнямПрезидії ЦВК Російської республіки.33У січні 1922 на Закавказзі створено виноробний трест,що цілковито підлягав ВРНГ (Вищій раді народного господарства)РСФРР. Це фактично позбавляло Грузинську, Вірменськута інші республіки бути справжніми господарямицієї важливої для них галузі господарства.34 У постановіВЦВК і РНК РСФРР від 27 квітня 1922 всім договірним республікампросто заборонялося робити які небудь непряміподатки («косвенные обложения»).35 А в жовтні 1922 ВЦВКі СТО РСФРР оголосили декрет «Про вільний перевіз товарівз одної радянської республіки до іншої». У цьому декретібуло написано в категоричній формі, що «ця постановарозповсюджується і на всі союзні республіки».36Найтяжча і найдовша боротьба в союзних республікахвідбувалася проти уніфікації наркоматів зовнішньої торгівліта закордонних справ. Не зважаючи на існування «союзнихдоговорів» ще з 1920 року, фактичне (і то не остаточне!)об’єднання, тобто підпорядкування наркомзовнішторгівреспублік відповідним наркоматам РСФРР, відбулося всюди(і то з великими боями) тільки за час між червнем 1921 року(Україна, Білорусія, Азербайджан) і червнем 1922 року (Грузія).Об’єднання народних комісаріатів закордонних справ, незважаючи на систематичне намагання Москви, формально такі не вдалося провести до утворення СРСР. Проте, практичноМоскві й тут удалося зробити чимало. Власне, першою великоюпоразкою союзних республік у їх незалежній закордоннійполітиці була Генуезька економічна конференція у березні1922 року.37Верховна рада союзних держав Европи (Антанта) 13лютого 1922 запросила «Російську Федерацію» до участи взагальноєвропейській конференції в Генуї. Згідно з існуючимиконституційними правами, кожна радянська республікаповинна була вислати свою делегацію на цю конференцію.До цього Москва аж ніяк не хотіла допустити. Негайно, протоптанимшляхом единопартійного керівництва суґеруваласясоюзним республікам думка, що Генуезька конференція цесвого роду «небезпечне поле бою», на якому єдиний дипломатичнийфронт радянських республік був одиноким засобом,«без якого неможливо було встояти проти натиску західніх132.32 СУ, 45, стор. 584.33 Там таки.34 С. И. Якубовская, О бвинительное движ ение..., стор.35 СУ, 1922, ч. ЗО, стор. 364.36 СУ, 1922, ч. 64, стор. 835.37 История международных отношений, том I, стар. 226—240.


держав». При тоїму «єдиний дипломатичний фронт» чомусьмислився не у формі спільної й однодушної постави на конференціївсііх радянських делегацій, а обов’язково у форміпредставництва і заступництва інтересів всіх радянських республікделегацією одної лише РСФРР. Ця, хоч і не оригінальнаі не нова в світі форма «заступництва» одною панівноюпотугою інших державних формацій була узаконена 22 лютого1922 в Москві на нараді представників, з одного боку— від восьми радянських республік (Україна, Азербайджан,Білорусія, Грузія, Бухара, Вірменія, Хорезм і ДВР — ДалекосхідняРеспубліка), а з другого — РСФРР. Нарада винеслаухвалу і підписала «протокол», згідно з яким делегація російськоїреспубліки уповноважувалася «представляти і захищатина цій конференції інтереси згаданих восьми республікта укладати і підписувати від їх імени як акти, що можутьбути вироблені на цій конференції, так і різного роду окреміміжнародні договори та угоди, що прямо чи посередньо будутьпов’язані з цією конференцією».38Так союзні республіки втратили першу солідну нагодупредставляти іі захищати свої інтереси на важливій міжнароднійконференції. Це була їхня державна поразка. У наступномувона позначилася згубно на дальшій діяльностінаркомзаксправ всіх союзних республік. Підписавши цей капітулянтський«протокол», передавши всі свої повноваженнянаркомзаксіправ РСФРР, вони тим самим визнали провіднуі зверхню ролю його. Тому повна ліквідація наркомзаксцравсоюзних республік у зв’язку з утворенням СРСР у грудні1922 року була вже логічним завершенням цієї поразки.Не можна сказати, що до цієї поразки і, навіть післянеї, наркомз аксправ союзних республік не проявляли активноїі, до певної міри, незалежної діяльности. Для прикладудосить взяти Україну. За два роки перед утворенням СРСРУкраїна, через свій наркомзаксіправ і еаркомзовінішторг, надіслаланизку дипломатичних нот і підписала понад 16 умов(не рахуючи різних дрібних) з такими державами, як Англія,Франція, Італія, США, Польща, Румунія, Латвія, Естонія,Австрія, Чехо-Словаччина, Німеччина, Туреччина. Ця діяльністьще мало вивчена,39 але вона докладно зареєстрована вцілому ряді міжнародних документів, збірників і окремихоглядів. Щоб переконатись у цьому, досить переглянути серіюміжнародних договорів та зобов’язань, що зареєстровані38 История советской конституции..., т. І, стор. 202—203.39 Нам відомі тільки три, і то різного наукового рівня праці:а) Markus Vasyl, L’Ukraine Sovietique dans les Relation Internationales,1918—1923, Paris, 1959; б) Хміль I. C., З прапором миру крізь полум’явійни. (Дипломатична діяльність Української PCP 1917—1920). В-во Академії наук УРСР, Київ, 1962; в) Удовиченко П. П.,З історії зовнішньої політики УРСР (1919—1920). В-во Київськогодержавного університету, 1957.


в секретаріаті Ліґи Націй, і деякі стосовні радянські публікаціїдвадцятих років.40Реєстр фактів і документів міжнародних контактівможна було б скласти для кожної радянської республіки іпоказати ступіїнь активности і до певної міри незалежностиїї закордонної політики та зовнішньої торгівлі. Але ця діяльністьна кінець 1922 року посиленою акцією наркомз аксправРСФРР була у великій мірі паралізована, а з моменту -створенняСРСР — припинена.Проте, ця перемога і ці досягнення централістичної політикидісталися нелегко. Весь час точилася завзята боротьбаРСФРР за своє провідне і панівне становище. На цьому питанніварто зупинитися окремо.40 a) League of Nations. Treaty Series. Publication of Treaties andInternational Engagements Registered with ithe Secretariat of the Leaguer1) Vol. IV, 1921, Doc. 101, pp. 8—45; 2) Vol. IV, 1921, Doc. 106, pp. 142—175; 3) Vol. VI, 1921, Doc. 149, pp. 102—121 (Ukrainian Text); 4) Vol. XI,1922, Doc. 294, pp. 122—133 ('Ukrainian Text); 5) Vol. XVII, 1923, Doc. 441,pp. 296—315; 6) Vol. XVII, 1923, Doc. 442, pp. 318—343; 7) Vol. XX,1923, Doc. 515, pp. 154—181; 8) Vol. XXXVIII, 1925, Doc. 966, pp. 10—55;б) С. И. Якубовская, Об’единительное движ ение..., стор. 145—146; в) А. Полянский, Итоги внешней торговли Украины. Сборникстатей по вопросам внешней торговли и экономики. Укрвнешторг,Харьков, 1922, стор. 25, 170.


НА АКТУАЛЬНІ ТЕМИНе словом єдиним (II)ДІЯЛОГРоман РахманнийЯ: Правда, українці були супроти своєї волі співбудівничимивже не однієї імперії. Февдальні Литва й Польща,царська Росія і нинішній СРСР постійно зміцнювалисяукраїнським цивільним, військовим, культурним і церковнимперсоналом. Для потіхи можна твердити, що це один здоказів талановитоісти українців і що українці — не єдинібудівничі імперій. У різні епохи були ними шотляндці, ірляндці,а раніше греки, македонці, вірмени.ВІН: Однак, ніхто з них не робив із свого особистогоімперського будівництва шляхетної ідеології, ніхто не висовуваввислужництва окремих осіб як ідеал для всієї своєїнації. А в нас окремі люди воювали або й ще воюють за чужоземніінтереси, підпирали або й підпирають чужі трони й«тюрми народів», а потім твердили й далі доводять, що, мовляв,«усі ми боролися за ту саму українську справу». Обміркуйоцей парадокс. Під час другої світової війни приблизноп’ять мільйонів українців служили в радянській армії, щонасправді є російською' армією, бо1 базується лише на російськихвійськових традиціях — царських і комуністичних.Вона є наймогутінішим русифікатором неросійських народів.Саме тоїму Українська PCP, маючи конституційне право навласне міністерство оборони не утворила йото досі; утвореннятакого міністерства в Києві вимагало б українських військовихчастин. Київський уряд переконує своїх громадян,а т;і слухняно повторюють: українцям того всього не треба,бо, воюючи за СРСР, вони воюють за Україну. Здобували жми, мовляв, і Берлін, і Відень, і «райхстаґ». Що з того воюваннянема практичної користи для українського народу —їм байдуже, але з свого служіння вони встигли створитишляхетну ідеологію «інтернаціоналізму», обов’язкову длявсієї нації.Аналогічний підхід застосовують деякі українські некомуністи,але на інший лад. Коли хтось з них випадково,примусово або й добровільно попався в чужоземні армії, тойобов’язково опісля конструював свою політично-військовуконцепцію — йому не вистачало самого служіння або визнанняреальних фактів. Замість сказати: «я служив у чужомувійську, бо такі були обставини», або>. — «я просто буввояком даної армії, бо я — громадянин її держави і воював


за її інтереси», у нас часто чуємо: ми воювали в такій точужій армії водночас за українську національну справу —за визволення України.Таким чином виглядає, що за незалежну Україну воювалиукраїнці, мобілізовані в польську армію та українськіборці-революціонери, які підривали основи польської окупаційноївлади на українських землях. Послідовно «за українськевизволення» воювали українці в збройних силах нацистськоїНімеччини такою самою мірою, як це робили воякиУПА і члени визвольного підпілля, які поборювали жорстокунімецьку силу. Логічно міркуючи, треба було б сказати,що за незалежну Україну воювали й українці — наемникив польській армії Пілсудського та українці, мобілізованідо червоної армії так само, як воювали за таку Українувояки УГА, Армії УНР, Карпатської Січі. Це така недоречність,як і твердження, ЩО', мовляв, навіть українці в збройнихсилах Канади та США «воювали за українську справу»,а нині «гинуть за Україну» у В’єтнамі. Тим часом вони буличи є вояками своїх держав, громадянство яких вони посідаличи посідають і мали чи мають обов’язок виконати данувійськову службу. При чому тут Україна? Навіщо твореннятакої ілюзії, коли їхня військова присяга документувала йдокументує щось протилежне.Справді, де знайдеш на світі других таких Айнштайнів,які б вигадали геніальнішу теорію релятивности, що шкеребертьперевернула твердження математиків, бо на практиці«довела» існування квадратного кола. Воно можливе вукраїнській військово-політичній концепції багатьох емігрантіві деяких поселенських нащадків. Це теорія аналогічна дотієї, що її зручно просовують київські радянські кола. Вонисилкуються довести, що українець в УРСР завжди боровсяі може боротися за «суверенну Україну» лише в лавах єдиної— по суті всеросійської — армії Радянського Союзу.Нічого дивного, що на вид того всього колишні справжнівояки української національної держави в її різночасовихвидах (вояки УНР, вояки УГА, січовики КарпатськоїУкраїни, вояки УПА і бойовики визвольного руху 1941—53)час від часу переживають хвилини пригноблення. їх тривожитьдосі ще голосно не висловлене питання: якщо «енюіївська»концепція боротьби правильна, то чим були ми тоді,коли ми воювали проти всіх ворогів України власними силами?Адже ми присягали боротись і боролися проти загарбницькоїПольщі, проти аґресорської червоної Росії, проти гітлерівськоїНімеччини та її союзників — угорців і румунів.І наші заяви ми підписали власного й ворожою кров’ю. Захищаючиконцепцію суверенної України проти РадянськоїРосії в другій світовій війні, ми були свідомі того, що навітьдемократичні країни Заходу лютували на нас, бо ми билиїхнього союзника. Мало того. Обстоюючи право українськогонароду на ролю господаря на своїй землі (незалежно від того,приємне воно англійцям, американцям, росіянам і німцям чи


ні), ми часто н араж алися щ е й на підлу критику багатьохнаш их слабодухих зем ляків. Вони бо прагнули тільки 'Спокійногож и ття для себе і, може, тріш ки волі д ля цензурованоїукраїнської культури та освіти на рівні середніх ш кіл,на що дозволяв німецький окупант за ціну української гідности.Ці маломіщ ани називали нас «лісовою бандою», яка,мовляв, заколочувала їхнє «конструктивне ж иття». На ділівони боялися лиш е за< свої достатки й вигоди ж иття. «Мотивисамі не ідеальні», мотиви «користи й страху». А ле якщ онині ця ф ілософ ія «єнкіів» отримує схвалення суспільства,якщ о їхня ніби-концепція така ж патріотична, я к а наш а, то«чому боролись ми з Ляхами, чому скородили списами московськіребра ? . . »Тобі, друже, відомі ці гіркі почування справжньогоукраїнського вояцтва. Може, і ти сам глибоко в душі болієшними, обурюєшся, як вони. Може, час від часу тобі хочетьсяпригадати дрібноміщанам Шевченкове слово:Чого ж ви чванитеся. — ви!Сини сердешної Вкраїни?Що добре ходите в ярмі,Ще лучче, як батьки ходили?Н е ч в а н ь т е с ь : з в а с д е р у т ь р е м ін ь ,А з їх бувало й лій топили!Я: Хіба не заперечиш патріотичних почуттів у серцяхбагатьох українців, які волею чи неволею попалися були підчужі прапори. Ці почуття велять їм підкреслювати свої патріотичніпрагнення просто тому, щоб принаймні в Їхніх думах-мріяхЇхнє життя не було змарноване, якщо воно вжезмарнувалося наяву. Всі вони гостро відчувають, що вониперебували поза головною течією української визвольної боротьбине так за власним вільним вибором, як радше в наслідокскладних воєнних обставин. їхнє теперішнє прагненняПСИХОЛОГІЧНО1включитися в цю течію треба теж оцінитияк шляхетний намір, а не лише як хитрування.ВІН: Патріотичних почуттів не відмовляю нікому. Щовони міркували тоді, коли треба було обстояти принцип українськоїсуверенности і не йти за чужими покликами, меіні неважливо знати. Але зате важливо знати, що вони обстоюютьтепер. Слухаючи висновки їхніх речників, я ставлю під сумніввесь наш збірний націоналізм, а не окремих осіб, щоколись з гордістю носили чужі мундири. В ньому затаїласясмертельна слабість — слабість національного мислення, безконцепційність,що доводить наш реалізмі і релятивізм доабсурду. Якщо б наш націоналізм був такий могутній, яктвердить наша преса і як переконують нас наші промовці навічах; якщо б наш націоналізм мав таку силову напруженістьмасового шовінізму, як нам неслушно дорікають зловмиснічужинці, — тоді українців (40 мільйонів в СРСР!) небули б по обличчю росіяни, не гнобили б їх колись угорці, по­


ляки, румуни, а деякий час навіть чехи і словаки. Ця дійсністьвелить нам чим скоріше перевірити всю нашу патріотичнустатистику і відмовитися від ілюзійних тверджень, щоїх повторювали за літераторами навіть деякі фронтові бійці.Покійний наш друг майор УПА Іван Бутковський-Гуцулзакінчив у 1939 році свій спогад про бої за Карпатську Українуось якими словами: «Вони (приречені на смерть оборонціКарпатської України, які попалися до рук угорців — P. Р.)незламно вірили, що Україна не вмерла і не вмре . . віриву те й кат, що бачив, як спокійно, без страху і без жалюйшли вмирати ці борці за велику ідею. А вірити мусів, ботаких як вони, є 45 мільйонів ...»Ні, друже Іване! Ти помилявся в цьому випадку. Таких,як вони і ти сам, було в нас дуже мало. Може, і досінема їх більше, ніж один-два мільйони. Якщо вони були бнавіть у такій кількості по всій Україні... якщо б порогиїхніх хат були для них українськими фортецями... якщо бнині в Києві заговорили тільки сто тисяч українців по-українському,голосно і без страху... якщо б по інших містахУкраїни розмовляли по-українському десятки тисяч їхніхменшканців ... якщо б перед київський, харківський, львівський,ужгородський, одеський університети та інші високішколи вийшли лише по стокількадесят студентів з голоснимдомаганням читати їм лекції українською мовою... якщоб батьки і матері посилали своїх дітей тільки в існуючіукраїнські школи... якщо б у Києві, Одесі, Миколаєві, Львові,Чернігові, Харкові, Маріюполі, Севастополі чи будь-якомуіншому місті українські патріоти побили пики русотяпам, якірусифікують міські установи й школи, фабрики й портовіустановки або збезчещують українські національні пам’ятки,тоді Україна існувала б на карті Европи, українців шанувавби і москаль і вісякий радянський націонал. Тоді весьсвіт заговорив би про українську націю з таким респектом,з яким говорить про т. зв. історичні нації — поляків, румунів,албанців, угорців, чехів, в’єтнамців та інших.Я: Українці жили й досі живуть у зовсім відміннихумовах від тих, в яких розвивалися й живуть згадані нації.Ми потребуємо спокійного часу на відродження — духовнеі фізичне. Чи не вважаєш, що твої методи викликали б хвилюмасового російського терору?ВІН: Не співай хоч ти мені сеї пісні. Масовий тероруспішний тільки тоді, коли народні маси самі себе залякають.Наполеонівські генерали в Еспанїї у 1808—14 роках нецеремонилися з еспанськими повстанцями, веліли вішати істріляти їх без пощади. Однак еспан-ський народ — переважнонеписьменні селяни — ішов на бій сміло, хоч і знав,що його державу очолював король-ледащо. Для них тойкороль був законним символом есіпанської чести, а за своючесть еспанець вміє постояти. Термін «ґерілья» — нерегулярнийвояк чи повстанець — походить саме з того часу.


Акі французи, ані англійці, ані росіяни не вигадали його.З Еспанії вони засвоїли той термін і там пізнали його силу.Поглянь на картини Ґоя і на обличчях еспанців, розстрілюванихфранцузами, напевне побачиш те, чого не доглянешна обличчях радянських міщан з УРСР, ані в очах нашихемігрантів-реформістів. Ти радше скажи, що українці вікамивиростали на ґрунті духовного квієтизму й філософії непротивленнязлу. Вони приймали всяке лихо, немов якусьнеминучість, призначену їм Богом чи долею. І в нас — удавньому і в недавньому минулому — не бракувало сміливців,які виривалися з тієї задушливої атмосфери і поривализа собою значні гурти молодих людей до безпосередньогобою: гайдамаки, карпатські січовики, бойовики УВО й ОУН,вояки УПА. . . Однак леґалізм і «загально прийняті методи»переважали в нас, хоча ворог не гребував нічим у придушуванніукраїнської нації. В наслідок легалізму наша політика— переважно поезійна, помітні прояви бунту — переважнона літературній ділянці, а весь вогонь патріотичноїнаснаги проявляється в езопівських фразах і натяках. їх нетільки цензори, але навіть вдумливі читачі не в силі розчовпати.Буває, думку так уміло замасковано, що здасться,немов ми ідемо з Москвою проти Росії, з Варшавою протиПольщі, з Гітлером проти Німеччини, з Прагою проти Чехо-Словаччини і так без кінця. Палій і Мазепа сплелися в нашійпсихіці немов своєрідна група Лаокоона. Тим часомлише чітке з формулювання нашої ідеї й концепції спроможнепотяшути за собою народні маси, без підтримки якихжодна ідея не стане живою дійсністю.Я: Езопівський стиль має своє обґрунтування в російськійдійсності совєтського «світу», в якому живе наш народ.Не лише українці, але й самі росіяни мусіли і ще мусятьзастосовувати отой штуцерний стиль себевислову.ВІН: Навіть у російських умовах можуть і мусять бутисміливці, які посміли б сказати виразне слово і підпертице слово ділом: якщо історія проти нас, то й історію візьмемона наші багнети! Були такі люди за царату, є вони напевней нині. Але їх не вільно прибивати до землі «економістськими»,«статистичними» чи «ліквідаторськими« теоріями.Саме деякі українські емігранти зміцнюють переконаннябагатьох українців про позірну всемогутність Москви, проте, що нібито опір Москві неможливий. Жодні часописи всвіті не представляють Москви такою могутньою, всезнаючоюй розумною, як саме українські. Віднедавна ще й відвідувачі,які побували в Україні, несвідомо поширюють середеміґрантів зношену московську казку. Український народ,кажуть Брехни, фізично й психічно неспроможний боротисяза свою незалежну українську державу, він хоче добиватисясвоїх прав, реформ і свободи людини лише законними методами.Особливо даремно говорити про якусь революційнуборотьбу, бо наш народ надто скривавився і втомився визвольноюборотьбою, — кажуть ці відвідувачі, повторюючи


твердження офіційних речників Києва та Москви і приїжджихтуристів з УРСР. Так і хочеться сказати їм у відповідьсловами лідера російських революціонерів: «Це ви втомилися!Народні маси нє є втомлені !..»Я: Не заперечиш хіба, що в Україні та поза її межаминині не бракує молодих людей, які бентежно запитують самісебе та інколи і в старшого покоління домагаються: «Кудіоюнам іти? До чого прямувати? Якими методами? Покажітьнам ідеал, що його можна б шанувати і за нього боротися !..Сьогодні вже помітний фермент серед молоді, зокрема вклітинах Союзу студентства.ВІН: А у відповідь від батьків-міщан вони чують: —Достосовуйтеся до свого оточення! Будьте вигладжені, якрінь на березі річки, щоб чужинці не пізнали вас! Цілком(поринайте «в культуру» суспільств ваших широкопростірнихкраїн! Будьте не націоналістами, а цивілізованими поступовцями.Доведіть, що українці —1 культурна європейськанація, а не якісь там азіяти немиті. Особливо про активнийопір — ні чичирк! Аби вам жилоіся краще і безпечніше, ніжнам колись було можливе ...Чому ж дивуватися, що більшість нашої молоді стаєостаточно така надміру консервативна в світосприйманні, якїї батьки. Хоч-a деякі винятки трапляються, та все ж нашімолоді віком (і старі духом) люди переважно воліють мовчатиі не виявляти захоплення ідеалами визвольної боротьбибудь-якого народу. На практиці застосовується мудрість триматисторону «більшости» або сильнішого. Час від часу почуєшсердиті зауваження на адресу українського ґетто, проти якогобунтується той чи інший менше сумирний молодий українець— юнак чи дівчина, але в ім’я чого? В ім’я космополітичноїніби універсальної культури даної країни чи континенту,в ім’я неґативної асиміляції. Наші молоді люди є традиційноталановитим елементом. Вони проявляють великийхист у вивченні своїх професійних знань і зайнять, але,отримавши диплом, «ідуть у життя», тобто в міщанське існування.В самій лише Канаді є приблизно 9 000 студентів«українського роду», але сотні випускників річно з тієї масимало чим змінюють український потенціял у тій країні, деукраїнці могли б мати значний вплив на важливіші ділянкижиття і праці. Більшість пропадає в житейському морі.Вузькість їхнього дрібноміщанського світу («мидел клес»)ке є спричинена якимось браком зв’язку з широким світом.Колись українцеві було тяжко з різних причин попасти вякусь чужоземну країну і вчитися там. Нині українці масовоживуть по великих міських центрах, їхні діти часто подорожуютьпо країнах Америки та Европи, але що всі вонизасвоюють собі? Переважно дрібноміщанський стиль життя.Такі «досягнення», як, наприклад, куплена в Парижі сиеціяльїнасукня чи оглядини туристських пам’яток Лондону,Мадріду й Венеції не зміцнюють українства в душах нащад­


ків заможних українців з Торонто, Чікаґо, Нью-Йорку чиВінніпегу і не допомагають їм краще зрозуміти самих себета свій український рід на тлі свого ознайомлення з широкимсвітом. Навпаки, все це радше сприяє розводненню їхньогохарактеру баламутними уявленнями про т. зв. космополітизм,як «головну течію» сучасности. Можна сказати, результатзусиль тисячів українських батьків у цьому відношеннімізерний: вони вирощують «людороіслин», що животіютьрослинним життям, а не як повноцінні люди, що отрималивсебічні можливості для здобуття вищого рівня думки,існування та діяння.Цій тенденції оміщанення молодшого покоління українцівпоза межами України можна б якоюсь мірою протидіятипри допомозі плянових подорожей молоді на українськіземлі для ознайомлення її з осягами українського народув будівництві власної країни. Ачей на вид тамтешньої молоді,як дехто каже, «ще не розкладеної телевізійною культуроюамериканізму», і наші молоді люди запалилися бідеалізмом і охотою дати свій вклад у поліпшення становищаукраїнської нації. Таким чином зміцнено б і характер, ідіяння українських громад по країнах їхнього поселення.Але це тільки приманлива теорія. Сучасна Україна підвидом української PCP не спроможна бути ліком на неґативнуасиміляцію та оміщанення українських закордонних нащадків,хоча — об’єктивно беручи — вона могла б ним бутинавіть без уваги на її суспільно-економічний лад і системуправління. Тим часом київська влада не мислить українськимидержавницькими категоріями і протягом 50 років пальцемне рушила для того, щоб допомогти українській еміграційніймасі успішніше зберегти своє національно-культурнеобличчя.Тому навіть конструктивніші одиниці з-поміж тих нащадків,які побувають в УРСР, зазнають деколи значноїшкоди в національному відношенні. Воїни переконуються наочно,що в УРСР по суті існує «частина Росії» з незначнимивідмінностями в побуті, що український загал інертно потураєрусифікаційній політиці московських і київських керівників,а багато Їхніх радянських однолітків відзначаютьсятаким самим дрібноміщаінським підходом до життя, як Їхніровесники в Америці, Канаді чи Австралії. Вони — психологічнікар’єристи: ретельно ходять у школу, намагаються статидобрими спеціялістами в своїй галузі, завзято вивчають панівнумову великодержави і всіляко «заглиблюються» в т. зз.ширшу культуру панівної нації, щоб запевнити собі тепле йприбуткове місце в адміністрації, промисловості чи науці.А де — їм байдуже: в Росії, в Казахстані, на Закавказзі чиза Алтаєм. Застрашаючим є явище, що зокрема дівчата вУкраїні підтримують цей шкурницький підхід: «Аби тількинам з тобою, милий, було добре й вигідно». Одна відвідувачказ Харкова недавно пояснила це. Жіноцтво в Україні являєсобою могутній психологічний та суспільний чинник обур-


жуаїзнання молодого покоління, за чим звичайно іде русифікаціяза відомою схемою: хочеш вигідно жити — включайсяв широке й панівне суспільство, не обстоюй т. зв. пропащоїсправи. Зустріч українського нащадка з Канади чиСІЛА з таким «українським суспільством» в Україні можетільки зміцнити в ньому почуття неповноцінности, бо він(чи вона) пересвідчиться, що навіть на рідній землі українецьє «індіянином другої кляси» і сумирно погоджуєтьсяна свіій статус або силкується вирватися з свого «ґетто» і перестрибнутив імперіяльне суспільство.Я: Гідні виступи вільнодумців на захист прав України(як про це свідчать праці В. Чорновола, І. Дзюби та іншихінтелігентів молодого покоління) принаймні частинно заперечуютьтвій песимістичний погляд. Відвідини нашою молоддюУкраїни мають великий вплив на її національне формування,бо врешті-решт вони пізнають і щирих українців,українську природу і деякі їхні культурні та матеріяльніздобутки. Можуть брати собі за зразок і саме тих вільнодумців,серед яких не бракує мужніх дівчат і жінок.ВІН: Винятки підтверджують сумну дійсність. Що можливеодиницям, те повинне бути можливе великій кількостіпринаймні студіюючої молоді в УРСР. У тамтешніх вищихучбових закладах вчаться приблизно 800 тисяч осіб. Що мичуємо від них? Де ми їх бачимо? Чим вони тривожать своїмолодіжні душі? Авжеж, не проявили вони себе протестамив Києві, де росіянка Тельнсва ганебно збезчестила пам’ятникШевченкові. Якби це трапилося в комуністичній Польщі,Угорщині або Албанії, тоді ця шовіністка не вийшла б цілаз рук обуреної юрби патріотів. В УРСР — суд звільнив їївід усякої вини, бо вона належить до російської «вищої раси».Громадськість, з письменниками і діячами культури включно,мовчить, мов заклята. Молодь, не враховуючи кількох осіб,не позбавлених почуття національного і людського сорому,солідаризується з «більшістю». І мовчить вона, спостерігаючи,як по містах, містечках і селах України зберігаються давніі постають нові пам’ятники російським та хохлацьким «героям»з російськими написами, а водночас руйнуються пам’яткиукраїнської культури та політичних традицій. Наприклад,на Вінниччині розібрано форт-городок з часів Б.Хмельницького і з того каменю збудовано колгоспний хлів.У Києві та Одесі спалено бібліотеки. На Гуцульщині вжитона паливо в школі (!) дерев’яну церковцю історично-мистецькоїв артости !..Невже та безвольна маса людських істот, яка досі (післяпівстоліття існування української республіки!) зве себехохлами і хохлушками, яка сумирно прожовує все те, щодає нерозпорядлива влада, і яка славословить чужоземнеярмо на своїй шиї, може зватися нацією? Ні, це радше мільйонибаранів, що (як висловився Бертольд Брехт) «маршуютьпід звуки бубнів, зроблених зі шкур таких же баранів».


І ми — українці поза межами України — теж якоюсьмірою вирощуємо подібну породу баранів, з чиїх шкур згодомпостають бубни декларативного патріотизму даної країниабо гучномовці фальшивого космополітизму. Кажу тобі:гряде вік страшного міщанства, епоха автоматизованого хохла,який терпляче несе ярмо на шиї своїй та ще й вихваляєйого, як поступ і почесну посвідку свого членства в т. зв.людстві.Я: Чи бува ти не бачиш ситуації в надто згущенихкольорах? А втім, чому міряти українських поселенців таїхніх нащадків у західніх країнах такою самою міркою, якоюпробуєш міряти українське суспільство на рідних землях?Там вони живуть і діють в межах власної республіки (незалежновід її форми та її якости) і багато дечого могли бполіпшити, підняти на гідніший рівень. Українці поза межамиУкраїни живуть на присвоєній землі, мислять і діють, якгромадяни даних країн. Вони не можуть «визволяти» українськийнарод, а тільки допомагати йому в його визвольнихзаходах. Мені здається, що в таких умовах українські емігрантиі нащадки колишніх українських поселенців, зокремана північноамериканському континенті, роблять відносно дужебагато — у царині науки, видання книг і часописів, уцерковному та остатньому ділі. Ми навіть зуміли створитисерйозну організаційну основу під координування діяльностисвоїх різних груп на всіх континентах і в різних країнах:СКВУ. Основне ставлення закордонних українців до свогонароду чи земляків в Україні зформулював гідно канадськийукраїнець Іван Сирник на форумі того ж Світового КонгресуВільних Українців: «Крім громадянства моєї країни,я маю ще своє окреме духове громадянство ... я українецьі своєї української духовости за ніяку ціну не зречуся...»Правда, може не багато буде таких, що голосно заявили бте саме і послідовно діяли б згідно з цим принципом, але вжесаме це гідне з формулювання принципу на публічному форуміне дозволяє патріотові дивитися на нашу ситуацію крізьнадто тьмяні окуляри.ВІН: Твоя порада оцінювати одною міркою емігрантівчи поселенців, а іншою українське суспільство в СРСР ґрунтуєтьсяна фальшивій тезі, мовляв, еміграція не може і несміє визволяти свій народ, бо лише той народ на власній територіїможе, сміє та повинен визволятися чи емансипуватися.А фальшива вона тому, що не витримує простого міркування.Якщо емігранти лише допомагають народові в йогоборотьбі за визволення, то що їм робити тоді, коли той народне бореться або прояви його боротьби є менш ніж мінімальні? .. Чи тоді еміграція звиває свій прапорець і спускаєтьсяна дно життя ? ..А якщо така ситуація вже заіснувала в Україні? Аджевідповідальні речники давно вже проголосили твердження,що організованої революційної боротьби там нема, тільки«народ далі бореться». Відомо, однак, що народ це не якийсь


борець-,Кожум’яка, існуючий окремо В'ід своїх суспільних,адміністративних, політичних і культурних установ. Це суспільнийзагал, що просто живе з дня на день і релятивно поліпшуєсвій матеріяльно-побутовий стан. Жменька діячівкультри творить деякі національні ціннощі, які однак не в силіпереважити наслідків масової науково-пропаґандивної русифікаційноїроботи партійних, комсомольських, армійськихі навіть російських церковних клітин на території України.Центральний комітет компартії та уряд УРСР не роблятьніяких серйозних заходів з метою перетворити свою республікув гідну державу, а себе самих — у справжнє правліннясвоєї принаймні півсуверенної держави. Спорадичні закликиентузіястів українського марксизму-ленінізму до цихчинників взяти на своє озброєння власну конституцію та виповнитиїї реальним змістом не дали покищо ніяких реальнихнаслідків.Зіа такої ситуації ледве чи можна твердити, що «народбореться». Поряд з цим зривається з своїх основ і теза —«ми допомагаємо народові в його боротьбі». На її місце висовуєтьсяєдина правильна теза: навіть коли народ на власнійтериторії не зуміє викресати в собі вистачальної енергіїта їсили волі до організованих емансипаційних заходів, тодійото еміграція мусить мати доволі снаги, щоб втримати вогникпатріотизму і розпалити пожежі визвольної революції.Політичні еміграції всіх народів і всіх часів посідали власніконцепції визвольної боротьби незалежно від становища нарідних землях, де воно звичайно міняється відповідно до тимчасовоїокупантської дійсности. Тому й українські емігранти,поселенці та їхні нащадки повинні не лише «солідаризуватися»з терпіннями українського народу, не лише патріотичнозідхати під час бундючних промов на врочистих бенкетах,але й теж вести боротьбу з ворогом: всюди там, де йогоможна досягти словом і ділом, концепцією і зброєю.Йдеться про те, щоб ворог не мав спокійної години;щоб він не знав ні дня, ні години, коли ґрунт під йото ногамипочне хитатися; щоб він не відав, на яку йому ногу доцільнішестати в даній політичній ситуації; щоб він врештібув примушений поступатися перед законними домаганнямисуспільства в Україні з таких чи інших мотивів, а передусім, зпобоювання: українські народні маси, не отримавши належноїїм принаймні частини самоуправління державницького,можуть піти за покликами своїх еміграційних патріотів тав середині гнобительської великодержави здійснювати їхнюреволюційну концепцію. Жодна, навіть найбільш деспотичнай найдавніша себе влада не легковажить такою можливістю.Не легковажить нею і московська влада, бо весь час силкуєтьсяпереконати українців, громадську думку світу та самасебе, що, мовляв, «в СРСР всі національні проблеми розв’язано»,встановлено тривалий спокій, а будь-який опір чивимоги ширшої емансипації не можливі і будуть жорстоко


знищені... бо воїни є «вимогами проти течії історичного розвитку».Українські народні маси треба і можна будити до активнішоїпостави супроти окупанта. Але це може зробитилише еміґрація, що мислить незалежницькими категоріями,що мас власну думку і не послуговується позиченою мудрістюв чужоземних публіцистів, науковців та політичних діячів,які «а пріорі» відкидають саму ідею української державноїсуверенности. А що найважливіше, то виразно формулюватисвою концепцію і всіляко доводити її до відома мислячихлюдей в Україні, які звичайно не мають практичноїможливости провести ширші дебати на тему шляхів до державницькоїемансипації свого народу — своєї країни.Юліян Охримович у своїй праці про розвиток українськоїполітичної думки зробив закид М. Драгоманову, щотой у свій час не розумів і недоцінював «виховуючого значеннявсякого максимального домагання». Іван Франко розумівцю потребу як не можна краще, коли писав: «Самостійністьналежить до тих ідеалів, які можуть запалювати серцяширших кругів людей, вести тих людей до найбільшихзусиль, до найтяжчих жертв, додавати їм сили в найстрашнішихмуках і терпіннях». Але той ідеал самостійности требазформулювати чітко, бо «тільки від нашої свідомости цьогоідеалу, від нашої згоди на нього буде залежати, чи ми підемотими стежками в напрямі до нього, чи, може, звернемона зовсім інші стежки».Франкові слова мають практичне застосування й сьогодні,коли в нашому суспільстві обабіч радянського кордонузнову вкорінюються думки, що ідеал незалежної українськоїдержави є «поза межами можливого» і що українськіемігранти мусять достосувати свої пляни і діяння до цихзвужених можливостей. У концепційних міркуваннях обов’язковонам оцінювати всіх українців однаково- на всій Землі.Хто визнає себе українцем будь-де, той бере на себе тягарміряти себе і своїх співіпатріотів єдиним аршином особистоїта національної гідности. Було б нечесно вживати двірізні мірки. Від українського емігранта слід вимагати такоїсамої національної гідности, як від українця в межах УРСРта СРСР. Послідовно, перед очі суспільства в Україні требависовувати ту саму візію української національної гідноїмети, яку висувають перед очі української еміграції, поселенчихгромад і їхніх нащадків, інтегрованих у суспільстваїхніх держав.І в цьому відношенні треба говорити ясно, без езопівськоїмови та дипломатичних закарлючок, бо ними нікого неперехитримо, а тільки себе самих, як це не раз і не двічісталося в історії нашого народу. Тому теж по-справедливомукритикуймо' і однаковою мірою висміваймо хитрунів-міщансеред українських емігрантів і подібних їм червонощокихміщан в Україні. І тут і там новочасне обуржуазнення загрожуєсамій суті українства — веде до безповоротної неґа-


тивної асиміляції. На традиційні виправдовування в роді —«алеж треба зрозуміти ситуацію наших людей» — сьогоднівже більш не сміє бути в нас місця, бо в наших умовах особливоне можна покладатися на той прошарок. У цьому пересвідчилисявже давно російські революціонери, речникяких висловився про своїх же росіян різко, але дуже влучно:«Дрібноміацанство ніколи не перенесе своєї боротьби збенкетної залі на вулиці, де єдино можна вести революційнуборотьбу і здобути перемогу. Як тільки царська поліціягаркне їм у вічі своє тверде „ні!”, дрібноміщани негайно припинятьсвоє балакунство».Психологічний український обиватель-міщанин сьогодніє такого самого вінутрішнього складу. Він загрозливий длянашої національної справи, бо його кадри надто численні тадедалі зростають. Підірвати його психологічні основи можназброєю гострої сатири ...Я: На своїх, кажеш, сміх сатири, а на чужих? Аджеозброєного балістичними ракетами й атомною бомбою ворогане зрушиш з місця навіть найгострішою сатирою. А той ворогнині дуже сильний. Заточенці царського режиму моглиінколи переказати свої задушевні мрії та пляни землякамдодому або за кордон через «випадкових подорожніх Заходу»,як писав американець Джордж Кеннан 1891 року. Нинірадяко-мооковеький режим має справнішу поліційну адміністраціюніж та, що її мав царський режим. Українські патріотина золі та в таборах Мордовії мають нині значно меншеможливостей для інформації народних мас і громадськоїдумки світу про свої думи й долю, як їх мали царські в’язні— революціонери.ВІН: Річ не в тому, що нинішній ворог посідає, здавалосьби, непереможну систему гноблення. Царська системабула не менш справна за радянську. Але тогочасні революціонери,заточенці та опозиціонери не тільки були готові (якписав Франко) «до найбільших зусиль, до найтяжчих жертв...в найстрашніших муках і терпіннях»; вони теж знали, щоїх морально підтримує широкий суспільний прошарок громадянцарської імперії. Нинішні сміливці серед українськихпатріотів в СРСР частинно прорвали сучасну російську огорожусвоїм словом та ділом і довели Франкову тезу з 1898року:Мовиш: «Нині інші війни».Ну, то іншу зброю куй,Ум гостри, насталюй волю,.Лиш воюй, а не тоскуй!Проте кмітливому спостерігачеві помітна одна суттєваїхня слабість. Ця слабість нинішніх вільнодумців таїтьсяне в їхніх особах — бо мужности їм не бракує! — та навітьне так у їхній незавершеній концепції, як радше в обставині,


що вони — надто мала група активістів серед маси інертниххлібоз’їдачіїв. Такою самою слабістю відзначався українськийнаціональний рух наприкінці 19 століття. Тогочасні українськіГамлети не могли зважитися на рішучі кроки — наорганізацію широкого руху революціонерів на базі ідеї українськоїсуверенної держави, а обмежувалися рухом за всеросійськіформи чи за проголошення будь-якої конституції.Желябов, найяскравіший речник тогочасних активістів, відповідавїм: конституція — благородний документ, історичнийрозвиток, а, може, й корисна економічно-суспільна сила, але«я таки волію підштовхнути історію вперед», бо темпи її ходинадто повільні для сучасних потреб народу.Як на практиці це зробити? Відповідь оформив згодомЛенін 1902 року: «Дайте нам організацію революціонерів, ами перевернемо всю Росію!» Зацікавлених у цій постановцівін остерігав : «Без революційної теорії не може бути революційного'руху». Очевидно, без революційного руху не можливопровести будь-які зміни в такій великодержаві, як Росія.У нас не розробляються теорії сучасних революційнихрухів у світі, ані не привертається увага українського читачадо найсуттєвіших фактів життя, як наприклад: Ізраїльпостав не завдяки міжнародним торгам чи закулісним домовленням,а в результаті революційного зриву маленької, гідноїнації, що кинула збройний виклик Англії спершу, а потімщойно довколишнім арабським країнам. Та й не робимоніякого висновку з факту, що саме такі дисципліновані легітимісти,як східні німці, перші підняли повстання проти росіяну 1953 році: їхня молодь пішла з камінням на російськітанки в Дрездені та Ляйпціґу і цим відвоювала ширші рамкисуверенности для східньонімецької республіки, ніж їх ранішедавали їм московські централісти. Нині в Москві шануютьнімців більше, ніж київське політбюро, уряд УРСР та40 мільйонів українців разом узятих.Подібне можна сказати про комуністичну Польщу і,Чехо-Словаччиіну, де героєм були і є головне народні маси,свідомі своєї національної гідности і межі, за яку патріотне сміє поступитися. Суверенність нинішньої Польщі базуєтьсяна патріотичних польських масах. Якщо ЧССР зберегласяяк суцільна держава, то це заслуга не її політичногочи військового керівництва, а свідомих народних мас — чехіві словаків. Керівники завели такою мірою, як їхні попередникина їхніх постах у минулому.Поокільки керівні кола в Києві теж не виправдали надійукраїнських патріотів, а народні маси України що недорівнюють національною свідомістю народним масам згаданихсусідніх країн, то роля і значення діяльности українськоїполітичної еміграції неслівмірно важливіші, ніж цезвичайно буває в житті інших еміграцій. Саме тепер, колими дедалі виразніше бачимо цей факт на тлі страшної дійсностив Україні, серед еміграційного 'суспільства дедалі частішелунають голоси дрібноміщанського снобізму: — О, ні,


ие пора тепер на револьвери і ґракати... Що сказав би цивілізованийсвіт, якби українець знищив одного-двох московськихшовіністів в СРСР чи на території якоїсь іншоїдержави! Нас — подумайте, таку висококультурну націю! —громадська думка світу визнала б варварами або маоїстами!..Яке воно знайоме! Учасники боротьби за КарпатськуУкраїну добре пам’ятають, як взимку 1939 року в Хусті одинвідповідальний діяч переконував січовиків: «Хлопці! Не носітьпри собі револьверів, бо за те поляки дивляться на наскривим оком !..» Тим часом відомо, що шовіністичний польськийуряд був проти Карпатської України навіть тоді, колитамтешні українці не мали ai одного револьвера в своїхруках.На горе, навіть наші екстремісти, які хизуються своїмреволюційним духом, займаються. . . літературою. Всі тривідлами ОУН зосереджують здебільшого свою увагу на...аналізі поезій, написаних і друкованих в Україні. Вони перевидаютьїх та силкуються переконати своє оточення: от десправжня українська революція і доказ «боротьби українськогонароду за свою державність». Якщо це правда, тоді маємоперед очима єдиний випадок існування «перманентної революції»в свій: вона бо триває ще від 1831 року! Адже «діячукраїнської культури» за царату О. Шпигоцький (у листі доО. Срезіневеького, писаному російською мовою) на такий самийлад формулював «бойову» концепцію тогочасного українства:«Минулось козакуваня її (України) на полях битв; вже більшене покласти козакові свого меча на терези долі; заїкозакуєвін тепер на полях солодкого піснетворства (,песнопєнія’!)».Чому ж тоді деякі публіцисти організованого українськогонаціоналізму кидали і час від часу далі кидають тяжкікаміння закидів на\ кирило-методіївських братчиків таїхніх наелідників (В. Антоновича, М. Драгоманова і інших)за те, що вони виреклися практичної політичної та революційноїроботи в ім’я культурницького позитивізму? Аджесьогодні вони самі приймають думку, що 'її пропонував 1844року П. Куліш: «Тепер не така уже година, щоб брязкотітишаблюками ... прийшла пора поорудувати головою».Я: По-правді кажучи, тогочасні культурники мали розсудливіпідстави для своєї настанови. Населення України булотоді переважно неграмотне і насамперед треба було просвітитийого. Тоді не було масової української інтеліґенції —•її треба було виховати. Мало хто з мешканців України звавсебе українцем; не було кому братися за шаблю, то й ще неусвідомлено тоді головної мети — за що воювати? Значна частинаукраїнського населення жила під австрійським володіннямі вважала Відень, як свою рідну Мекку, а в той жечас мільйони українців у Росії дивилися в бік Петербурґу,як до своєї Мекки.Сьогодні 'становище значно змінилося. Приблизно 40мільйонів українців у СРСР звуть себе українцями, принайм­


відсахнулися активні молоді сили. Раніше Кибальчич, Мальований,Желябов, а потім українські марксисти — всі вони(як писав після революції М. Скрипник) «звертали свій човенна море всеросійської революції». Тому Скрипникова концепціяУРСР була схемою без ґрунту, тому не знайшли ґрунтуправильні, але спізнені заклики Шахрая і Мазлаха до українськихкомуністів будувати суверенну українську державунавіть всупереч Ленінові.Бо завжди бувають люди, що не хотять спати ходячими,і с люди, для яких маніфестом завжди буде колискова«Ой, ходить сон коло1вікон, а дрімота коло плота». І завждибудуть особи, що прагнутимуть революційної пісні та діяння;тільки треба вміти своєчасно знайти їх і з’ясувати свій власнийреволюційний маніфест. Хто ж підніме вії сучасним українцям,щоб вонрз побачили світ таким, яким він є? Хто посмієвсім ліквідаторам з меншовицькою ментальністю кинути ввічісердиті слова М. Хвильового: «З’їли с ... сини революцію!».Я: Ми розпочали нашу розмову думкою про потребусатири, як ліку на українські неполадки і на слабості нашогонаціонального характеру взагалі. Ти згодом розширив це] питанняна потребу безпосередньої боротьби і палючої публіцистики.В основному згода, але де тут сатира? Твої слова —•радше вислів несусвітнього болю української людини, що заглянулав темінь нашої збірної душі і, ставши на межі добраі зла, торкнулася болючої рани. Не заперечу — ти захопивмене в крутіж своїх нештампових думок. Але скажитак щиро, як говорив ти досі: чи ти справді віриш, що суспільствов Україні серйозно потрактувало б такі думки українськихеміґрантів? Знайшли б думки про безпосередню боротьбуз окупантом прихильний відгук серед народних мас?Відомо ж тобі, що Хвильовий пострілом в себе самого пробувавзбудити нєлмашвське русифіковане міщанство України,щоб воно побачило голодну дійсність українського села, щобзрозуміло трагедію своєї української нації. А результат ? ..Міщан він не збудив, бо надто твердий сон у них. Заголодженесело ніколи не дізналось правди про те, що саме заУкраїну, а зокрема за її здорове, голодом винищуване селянствозагинув той «український Джілас». Може, нашого голосувони й не почують, а якщо він дійде до них, то, може,наші земляки не послухають нас і потрактують наш покликяк маніфест дон Кіхота.ВІН: Я не сатирик, але бачу пекучу потребу на сатирув нашому національному житті. Мої думки я доповнивпотребою палючої публіцистики, бо розмовляю з одним з нашихжурналістів, що так чи інакше формують громадськуй політичну думку нашого суспільства... Якщо однак у моїхсловах вчувається тобі відгомін донкіхотства, то, можливо,це й сатира на нинішню українську дійсність. Бо чи требааж дон Кіхота, щоб збудити українських Санчо Пансів, приспанихВієм ? .. А збудивши їх, чи зуміємо довести до їхньоговуха й серця нашу концепцію ? .. Кажу відверто — я не


знаю. Але в одному я певен. Якби ми мали справді щось практичне,серйозне, мужнє й гідне сказати, то наш голос почулиб живі люди в Україні, і він відізвався б луною навітьу найглибших надрах народних мас, зневірених у своїх керівниках.Так, саме в керівниках, а не в собі самих! Хвильовогоне почули чи не з|розуміли широкі маси народу, бо віїн ані незвертався до них, ані не говорив виразно, якими методамиі до якої безпосередньої цілі треба спрямовувати народ, щобтой не «блукав за вітряками», шукаючи «веселого шляху».Хвильовий теж звиклий був до інтелігентської езопівськоїмови. За його арабесками тяжко було відгребати основнудумку. Аж дивно: тогочасні українські комуністи вважалисяпослідовниками Леніна — його посередніми учнями, однаквід нього вони ке завчили, що народним масам треба подавативиразні гасла і прості вказівки. Ось приклад. Після першогореволюційного захоплення в 1905 році, російські меншовики,ліберали й навіть більшість більшовиків витрачали час насхоластичні дебати про можливості творення «совєтів». У тойчас Ленін радив своїм активістам і народним масам братисяза «рушниці, револьвери, бомби, ножі, металеві наручники,киї, ганчірки, намочені в нафті для запалювання, мотузки ймотузяні драбини, лопати для будування барикад, динамічнікапсулі, колючий дріт, стоячі 'ГВІЗДКИ проти кіннотників ...»В одному листі-інструкції партійцям у Росію він докоряв їм:«Я з острахом, зі справжнім жахом бачу, що про бомби миговорили понад півроку, але досі не зроблено ні одної...»Ленін різко відрізнявся від сальонового революціонера Плеханова.Той вважав, що народні маси, а зокрема марксисти,«взагалі не повинні були братися за зброю». Ленін відповідав:«Навпаки, вони повинні вхопитися за зброю рішучіше, енергійнішей аґресивніше ... Хто не хоче підготовляти збройногоповстання, того безжалісно викинути з лав прихильників революціїта послати їх назад у лави її ворогів, зрадників ібоягузів».Ось як промовляв до росіян російський комуніст-революціонер,якого в нас воліють цитуавти радше на доказ недоцільностиіндивідуального терору проти ворога. Тим часомвін застосовував методи безпосередньої боротьби і не мисливвизволення від царату, інакше, як тими засобами. Зате українськікомуністи обмежилися лише протестними самогубствамипроти наслідників царату — вірних послідовників тогоросійського комуніста. Цим вони виявили тільки зневіру всвоїй ідеології та в спроможності своєї нації боротися за визволення.Я: Невже ти не розумієш значення самогубства як політичноїзброї, застосованої у відповідний час, на відповідномумісці та за відповідних умов? В останні роки ми чули йчитали про випадки самоспалення на публічних місцях: уСайґоні, в Празі, у Вашінґтоні, навіть у Москві та Києві. Всівони викликали широкий відгомін у світі!


ВІН: Так, викликали зацікавлення громадської думкисвіту, що завжди цікава спостерігати нове видовище. Алегляньмо на справу з українського погляду. Невже не бачишсуперечности у цих міркуваннях? У нас бо засуджують ниніреволюцію і збройну боротьбу — масову й 'індивідуальну —як «недоречне самогубство». Водночас виправдуються і схвалюютьсяіндивідуальні протестні самогубства, які ворогові незавдають практично ніякої шкоди. Можливо, відчуваючи цюнезручність, ти застерігаєшся, що дане самогубство повиннебути довершене за відповідних, догідних для цього умов. Якже тоді з українськими комуністами 1930-их років, про якиху нас з тобою мова? Чи їхні самогубства мали політичнийсенс і чи дали! практичні наслідки? Ні! Як це передбачав самийМ. Хвильовий в одному з своїх оповідань, маси ніколи«не зрозуміють» самогубства свого діяча, довершеного як особистийвихід з бойової арени. Вони — народні маси — у 1933році так і не зрозуміли самогубств передових діячів українськогокомунізму, а громадська думка світу лотр актувала їх якособисте розчарування окремих всесоюзних комуністів сталінськоюлінією внутрішньої політики й економії СРСР.Правда, для українців поза межами СРСР глибший сенсзагибелі Хвильового блискуче з формулював Д. Донцов: Москває справжнім вбивником того українського патріота йактивіста, писав він в одному з своїх найвдумливіших есеїву «Віснику» 1933 року. На жаль, цей есей Донцова не дійшовдо читачів в УРСР у наслідок тогочасної цілковитої ізоляціїРадянського Союзу. Українські патріоти в СРСР, відірванінавіть від правдивої інформації про події в Києві,Харкові, Одесі чи Чернігові, не могли покористуватися тієюінтерпретацією самогубства М. Хвильового як орієнтиром длярозуміння наступних подій.Не залишивши виразного «заповіту» чи принаймні полум’яногопоклику на зразок поклику Василя Макуха («Хайживе самостійна Україна!»); обмежившися протестом у самійвсесоюзній комуністичній партії; а врешті звузивши свій протестдо скромної загибелі в чотирьох стінах своїх помешкань,українські комуністи 1930-их років значно влегшили справумосковським централістам. Адже з бойовища зійшли без великогошуму чільні українські активісти і можна було далітвердити (як за царату), що в межах російських володіньспокійно усі «благоденствують», а хто не вкладається в систему«нового ладу», той мусить «вийти з строю» або «позарамки життя». Таким чином ці самотубства не стали такоюполітичною зброєю, якою ти хотів би їх бачити.А ще більше боляче є те, що вони потрактували своєжиття як приватну власність, якою можна розпоряджатисяпо своїй волі без хісна для власної нації, хоча вони її гарячелюбили, по-своєму, очевидно. А саме патріот, який цінить.інтерес нації, не сміє (як писав Драгоманов) даремно витрачатині одної реальної цінности свого народу: кожне слово,


сказане не по-українському, кожний гріш, витрачений на неукраїнськуоправу, кожен українець, який залишає територіюУкраїни, е незаменимою витратою з української народноїскарбниці. Тим самим не вільно витрачати її біологічних скарбівна особисті «пораженські» самогубства. Наш останнійудар повинен бути по ворогові, немов останній постріл з обложеноїтвердині. Якщо самогубство мас бути політичною зброєю,то нехай вона буде гідною зброєю з практичними наслідками.Ні, помилки українських комуністів не сміємо повторитиані в Україні, ані на еміграції, ані теоретично, ані практично.У цьому відношенні можна повчитися дещо: від росіяні їхніх ставлеників в Україні. Читай, що вони пропагуютьнині у відношенні до своїх противників. Студент третьогокурсу журналістики в Київському університеті Євген Варда(майбунтій «інженер душ» в УРСР) спеціяльним віршем у«Культура і життя» (Київ, 14. 5. 1967) захвалює мужню відсіч,що її зготовила українським повстанцям жінка якогосьвоїна-ікомуніста в перші роки радянської влади на територіїУкраїни. Вона їмОкріп.На голови пихатіОкріп!Чи така жікка-радянка справді існувала і чи вона здобуласяна описаний чин, тут не важливе. Проте мораль тоговірша ясна: офіційна радянська (а це значить, ніби «миролюбна»і ніби «гуманна духом») газета в Києві далі пропагуєсвоїм читачам — партійним і т. зв. простим радянським людям— тверді, прямо жорстокі методи поборювання навітьуявних противників М О СКОВСЬКОГО ' режиму в Україні.А що ми — українські патріоти й захисники справедливоїукраїнської справи — пропонуємо нашим братам, якихгнобить тоталітарна система росіян? Особиста й національнагідність українського патріота вимагала й вимагає від насактивної настанови супроти окупанта. Але в нас не дано відсічіросійським більшовикам ні за Петлюру, ні за Коновальця,ні за Ребета, ні за Бандеру. Ворог нас зброєю вдаряє, а мийому панахидами одвічаємо ... А втім, не покарано нашоюрукою ні одного німця з-поміж тих, які знищували українськихпатріотів по німецьких концтаборах. Жиди гідніше поставилисядо своєї ганьби і кривди. Вони відплатили німцямі не простять їм Їхніх злочинів ніколи.У нас досі ще списують плачливі літописи кривд нашогонароду і, замість вдаряти живучих окупантів зброєю, лишесловесно воюють з мерцями — з Леніном і Сталіном, мабуть,вірячи, що від того музейного шелестіння впадуть мури російськоїтюрми народів. Так, мури Єрихону впали від звукуізраїльських сурм, але поряд з сурмачами на ті мури наступалиударні військові частини вибраного народу. Хто промов­


чує той другий аспект біблійної події, той допомагає вороговівтримувати українську націю на рівні фолкльорного народу.Я: У нашій розмові ти часто вживаєш слово «еміґраінт».Ііині вже нема українських емігрантів. У більшості — цеукраїнці, що є рівноправними громадянами країн свого поселенняабо народження. Чи може такий українець «з роду»і частинно «з культури» бути революціонером, патріотом і борцемза Україну? А далі, ми в цілому нині вже нація, а неконспірація. Суспільство України нині складне і зрізничковане.В наслідок самих різниць у темпераменті не легко1втиснутивсіх українців у тісні рамки конспірації й революційноїроботи.ВІН: Чому не трактувати речей натурально? Українецьеміґранту розумінні терміну кінця 19 чи початку 20 століттяне існує. Але як тоді, так і нині є чесні українці — нащадкичесних українців, які щиро хочуть допомогти українськомународові вирватися з-під володіння Москви. Методи такоїактивної співпраці різноманітні, принаймні двоякі. Послідовно,і для революційної методи мусять знайтися теоретики іпрактичні виконавці — сміливі українці. Якщо німецькийжид Кон-Бендіт міг стати керівником французьких студентів-оунтаріву Парижі, то чому канадський чи американськийукраїнець не міг би стати активним борцем за визволенняУкраїни? А втім, якщо різні українці могли гинути за чужіінтереси чужих їм націй, то чому український нащадок несміє посвятити своє життя для української справи близькоїйому нації? Небезпечне воно діло, скажеш. А хіба вони надіютьсяжити вічно? Чи, може, нащадки українців виродилисяна з’їдачів хліба, неспроможних на жертвенний подвиг?Ось 21-літній канадець шотляндського походження міг здобутисяна це: він обурився тим, що офіційні канадці примкнулиочі на винищування мешканців Біяфри ніґерійцями іспершу пробував листами закликати своїх співгромадян доподавання допомоги Бііяфрі, а. потім вибрався туди, щоб безпосередньодопомагати жертвам імперіялізму. Еспанські властіарештували його в Алхесіраеі. Однак його спроба та спробиінших подібних ідеалістів блищать, немов перли, в болотігіпокризії т. зв. вільного світу, що дозволив Великобританіїта Радянському Союзові знищити руками ніґерійців молодунацію за її «сепаратизм». Чи українські нащадки загубилитой вогонь посвяти, що його проявив канадський шотляндець.Якщо так, то їм нема майбутности. Бо, як висловивсяборець за рівноправність негрів у СІЛА д-р Кінґ, людинабез сміливо сти постояти за свої принципи насправді мертвавже на ЗО році життя, навіть хоча б вона згодом дожила досімдесятки.І мовиш: ми — нація, не конспірація. Правда, ми — нація,але дуже хиткі ще в неї ноги, надто м'який її хребет.Покищо ми ще слимаки, що повзуть по землі, коли інші на­


роди немов птахи ширяють у просторах. Ми йдемо вперед,але надто повільно. Нашу історію треба підштовхнути вперед,бо вона їде на чумацькій гарбі, запряженій круторогимиволами.Я: Мабуть, штовхати нашу історію таки треба водночасна подвійних рейках. І~Іе обмежуватися ні культурництвом,ні самою лише революційною діяльністю. Але йдеться щепро визначення пріоритету: що нам робити насамперед ? ..Мені здасться, українцям насамперед треба обов’язково всімазаконними засобами, в межах конституції на власній території,виробляти форуми вислову й діяння української громадськостиі формувати її думку. Наша громадськість муситьназдоганяти дуже багато, весь той «пропащий час», як писавДрагоманов, загублений для українців у російській неволі.Пригадуєш, як дивно і страшно було спостерігати пасивністьукраїнської громадськості! в районах, з яких ведютупилиросійські війська 1941 року? Навіть сільських зборів несміли скликати самі місцеві люди і ждали «настоящего наказу»від цивільної влади, якої не було. Бо вони звикли булидо системи, проти якої бунтувався навіть росіянин В. Маяковський,глузуючи з психіки своїх земляків : «Циркуляр,сиди і жди... Чом нам з вами думать, якщо думають вожді? ..» Все це наслідки знищення внутрішньої суспільноїструктури царатом, а потім — ще ґрунтовніше — тоталітарнимсталінізмом; після всіх «чисток» залишилися мільйониокремих людських існувань, що не мали і не відчували органічногозв’язку одні з одними. Мені здається, що нині люди вУкраїні, та взагалі в СРСР, розпочали якоюсь мірою мислитисамостійніше. Але революційну думку треба буде ще довгорозбуджувати, формулювати по-новому, розвивати її, а щойнопотім вдаряти по ворогові.ВІН: Вдаряти вже тепер, сьогодні! Щоб ворог не бувтакий самовпевнений! Щоб він не мав авторитету в нашихлюдей! Щоб українська людина врешті вирвалася з отупіннята на знайоме паралізуюче: «Пайдьомтє с намі!» вміла датиз місця гідну відсіч. Ось що треба робити, а не надіятися на«революцію згори», на (своєрідний палацовий переворот у далекомумайбутньому. Треба «революції знизу», проводженоїгідними людьми з гідними українцями з народних мас. Збудитицю гідність — -святий обов’язок тих, які мали чи маютьможливість охопити зором живої душі та вільного ума всюукраїнську проблему, а не тільки її частину. Вільні українців світі мають ці можливості ...Розумів цю потребу Іван Багряний, коли в своїх заувагах«До зауваг Донцова» з приводу програми ОУН (1943року) заперечував одну концепцію самого лише політичногоперевороту: «... нам; ідеться не про будь-який політичнийпереворот, а про кардинальне розсадження СРСР (як колисьцарської імперії), як клубка нерозв’язних соціяльних і національнихпротиріч, і найголовніше в цім — нам ідеться провідчахнення України від СРСР, як від певної соціяльної й


національної „монолітної” формації. А цього відчахненняможна досягти лише '.революційним шляхом, спираючись нанарод. А порвати народ, мобілізувати його можна лише гасламисоціального й національного визволення».Я: Добре, що ставиш українське питання широко і всвоїй концепції знаходиш місце для всіх можливих патріотів— для еміграційних самостійників і для крайових, навіть,якщо вони визнають погляди Маркса. Бо такі в Україні є,і нехтувати ними було б трагічною помилкою. Але чи твійпоклик до відродження бойової гідности українців не звучить,як поклик дон Кіхота. відновити лицарство в його країні,що пройшла ґрунтовні перетворення?ВІН: Місце в бойовій лаві української нації повиннобути для кожного гідного українця. Теж українські марксисти-ленінцімусять усвідомити факт, що поза українськоюсамостійницькою концепцією їм нема місця під сонцем. Якщо-вони не примкнуть до української національної бойовоїлави, їм кінець: або заллє їх дрібноміщанеька потопа абозмеле їх великодержавна машина чисток чи асиміляції. Навітьті, що нині надіються на можливість шляхом реформ іпри допомозі ленінських слівець відвоювати гідний статусУкраїнській PCP, врешті мусітимуть визнати це. Бо і писанняммеморіалів та протест,них закликів є десь, межа!Погоджуюся з тобою, що для багатьох «енків» мої слова,можливо, забряжчать, немов заржавілий меч єспанськогомрійника по гвіздках крил вітряка, «Реалісти» намагатимуться«раціоналізувати» сказане: куди, куди зі списамина великодержавні вітряки атомного віку ? .. Однак і ти визнай,що становище українських патріотів другої половини20 століття не є становищем того блудного лицаря. Дон Кіхотпосмів порвати з своїм приземним існуванням та гнітючоюатмосферою буденщини, але його «велетні» були тільки вітряками;його меч і« спиіс належали до одшумілої епохи такоюмірою, як пережитакми були варязькі мечі та списи в поезіїукраїнських націоналістичних поетів міжвоєнного періоду1921—39 років.Тим часом всі ми, з «енками» включно, є сучасникамиукраїнського атомного віку, живими співтворцями дійсностидругої половини 20 століття. Росія, її політики, військовики,компартійці разом з усіма вислужниками є реальним збірнимвелетнем, а не вітряком. Українське революційне словой діло теж не слід вважати застарілою зброєю. Події 1960-ихроків у різних країнах показали наочно: революція далі залишаєтьсяновочасною зброєю для всякого народу. У нашуепоху національно-революційних рухів і воєн українськийреволюціонер і речники революційної думки не є пізніми донКіхотами. Навпаки. Вони є сучасниками відродження революційнихрухів у їх ідеальному виді. Ті рухи лякають всіхцентралістів, вони тривожать всякі «естаблішменти» чи (порадянськомусказавши) «правлячі кола» імперій, федерацій і


конфедерацій. Згадка про неминучість революційного зривузганяє сон з очей усіх міщан і по-міщанському стабілізованихучорашніх революціонерів — нинішніх статечних громадянданої держави. До міщанства належать і російськібільшовики. їхній колись дуже живий рух вже перетворивсяна механічну чиновницьку систему. Тому; московські вельможілякаються навіть слова «революція», якщо хтось застосовуєйого до Радянського Союзу або якщо даний самостійницькийрух (наприклад, Біяфри) може спонукати неросіяну межах СРСР до мислення і вияву таких самих прагнень.Російські більшовики є сьогодні реакційнішою силою, ніжбудь-коли досі; вони — централісти й гнобителі.Для нас — вони реальний ворог, не вітряк! Це — реальна'потуга, що широким задом московським сидить на каркунашого народу. Щоб звільнитися від того ганебного вантажу,українці мусять врешті виявити більше масової активности.Я: Побоююсь, що ти не береш на увагу процесу «старіння»всякого суспільного руху. Разом з людьми даний рухросте, розвивається і згодом в’яне чи навіть завмирає. Новічаси, нові умови й новий соціологічний склад країни та суспільствавимагає нових метод, нового руху й нової концепції.Конституціоналізм теж є своєрідним революційним рухом,зокрема в такій великодержаві, як Росія чи СРСР.ВІН: Про «старіння руху» я не забуваю. Той процес супроводитьрух на кожному його етапі. Відомо тобі, як у ЗахіднійУкраїні у тридцятих роках дехто кмітливий підкреслювавявище: націоналістом-волюнтаристом може бути внас людина лише до тридцятки, бо одружившись,, вона швидковключається в лави т. зв. статечної громадськости. Перехідна позиції конституціоналізму й парляментаризму, щойого помічаємо в багатьох колишніх націоналістів-в о люнт а-ристів, нагадує подібний процес у середовищі російських меншовиків.Під впливом, деяких змін у царській Росії після революції1905 року їм зокрема остогидло перебування в сутінкахполіційного гоніння, тюрм, заслань, шибениць ... Всеце втратило для них свій давній чар на тлі практичних можливостейпсевдопарляментської боротьби в державній Думі.Меншовицьким парляментаріям і їхнім однодумцям прямодо болю хотілося вже діяти явним законним способом і зпублічного форуму — на виду й під оплески громадськостейзавдавати ударів реакційній системі царату.Нічого1дивного теж, що не одному з учорашніх українськихреволюціонерів набридло життя в тіні, на перетинідня й ночі. їм теж хочеться жити й діяти так, як живуть ідіють усі нормальні люди в,сіх нормальних суспільств.Але зваж, друже мій химерний! Українець, який щирообстоює ідею відновлення суверенности української держави,не може і не сміс жити т. зв. нормальним життям. .. Развін стоїть за таїку ідею, тоді його оточення не дозволить йо-


102 му на таке життя ... Т. зв. вільний світ нехтує українськимправом на власну державність. Весь комуністичний світ —■разом з ніби поступовою новою лівицею! — послідовно промовчуєукраїнське питання і навіть проблематику українськоїрадянської державности. Погодитись з усім цим означалоб перетворитися на дрібномістечкового' хлібоз’їдача, якоговисмівав Юліюш Тувім: «і засипляють з мордою на грудяху страшних мешканнях страшні міщани».Та й нема для українських патріотів гідного публічногофоруму, на якому вони могли б висувати справу емансипаціїсвого народу. Верховна рада УРСР є мавзолеєм мертвих душ.Якби там воіскресла якась душа українська і принаймні започаткувалахоч одну дебату про здійснення конституційнихправ Української PCP, тоді наші серця забилися б радісно,-неначе великодні дзвони. А втім, жоден справжній революціонерке гребує законними засобами в боротьбі за емансипаціюсвого народу, якщо вони не підривають принципів іпрактичних діянь революційних елементів. Навіть Ленін знаходиввідповідне міісце для леґаліїстичного сектора в своїй{революційній системі боротьби проти царату, але він безупину прига дував-втовкмачував своїм співробітникам тезупро першорядність безпосередньої революційної дії. Меморандумамиі маленькими полегшами не можливо докоріннозмінити такої гнобительської системи, як російська. Як висловивсяодин леґаліст (прем’єр-міністер Канади П’єр Е. Трюдо)«в тоталітарних країнах майже немислимо усунути уряд,аіні здобути керівні центри; влади без застосування якоїсьформи насильства».Пропагувати серед українців у тоталітарній системіСРСР лише законні методи боротьби за суверенність Україниозначає вести український народ у сліпу вулицю, на кінціякої височать справжні вітряки т. зв. інтернаціоналізмумосковського зразка. Спрямувати народні маси в сліпу вулицюреформізму означає водночас зректися того активногопрошарку українського суспільства, який серед темної московськоїночі шукає за орієнтиром. Без яскравого максималістичногопрапора ті активісти потонуть у мільйонних масах«радянських людей» або стануть активістами в російськомуреволюційному русі.Хто в нас ще «живе душею», той не сміє мовчати, несміє дозволити щоб хтонебудь з наших братів в Україні чипоза її межами заснув ходячи, заколисаний ворогами й ріднимидрімотами. Історичний досвід перестерігає нас передтакою помилкою. Адже відомо, що після злощасної полтавськоїкампанії російські володарі облишили українську козацькустаршину в відно'оному спокої і за багатьма з 'них визналидворянські привілеї й права російських дворян, себто: правоне мати ніяких обов’язків супроти власного суспільства.Тоді наші благородні предки перетворилися в «дядьків отечествачужого» так швиденько, що приблизно через 150 ро-


ків опісля Чарлз Діккенс не міт зрозуміти надто швидкихтемпів того українського суспільного процесу.Нині нашій нації загрожує та сама небезпека. Радянсько-російськасистема витворює подібні кадри дворян, щозвуться тепер директорами заводів, головами колгоспів і радгоспів,адміністраторами фабрик і державних підприємств,економістами й політиками. Нова кляса вічноживих, малоросіян.Ось стандартний життєпис кожного з них. Малороснароджується в УРСР чи в будь-якій іншій «невід’ємній частині»всеросійської імперії. Звичайно, він виховується в безбожницькомудусі, але буває охрищений в Російській ПравославнійЦеркві. Дитинство він проводить у російському дошкіллі,а юність — у російській школі й комсомолі. Професіювін здобуває під наглядом російсько-мовних учителів, шляхомвивчання російських книг і пізнавання могутности Росії.Найкращі роки свого зрілого віку він витрачає на будівництвовсеросійської імперії; нерідко буває русифікатором європейськихчи азійських народів СРСР. Брак українського патріотизмувін заповнює російською пропагандою, а рідкі проявинеспокою совісти заливає московською горілкою. Минаютьліта, він старається і помалу холоне в тіні російськихпам’ятників та пенсії за своє служіння. Врешті хоронятьйого в українську землю і на могилі ставлять камінну плиту,часто з російським написом. Зміїст напису по-суті однаковий:«Жил-би л такой то савєтскій челавєк...»Для України, для українського народу — а втім, длясебе самого як гідної людини! — «енко» просто не існував,як не існували для нашої нації всеросійські дворяни й «чорниломполиті» чиновники малоруського роду. Вони — тількицифрові дані в статистиці українців, але, на жаль, у структуріросійської великодержавної будівлі вони були чи є сьогоднітвердим камінням.Якщо залишити наших земляків у спокою; якщо нетривожити їхнього сну словом і ділом; якщо не пригадуватиїм потреби активного підходу до життя в епоху національновизвольнихреволюцій, тоді вони ще швидше і ще вірніше служитимутьзахисниками «атечества чужого». Вони б служилиМоскві вірно під час найразючіших порушень т. зв. радянськогоправосуддя. Служили вірно за другої світової війни, вякій Москва виявила себе центром російського націоналізмуне гірше за царський Петербург. Наскільки вірніше служитимутьвони московським бюрократам, якщо залишити їх успокої перед телевізорами та при бочці московського квасу !А якщо й політичні емігранти перетворяться в зажиточнихобивателів, тоді, кажу, амінь Україні !.. О, ні, друже! Несміємо допустити до такого нещастя. Якщо всі заснемо твердимсном, то навіть атомні вибухи не збудять нас, окрадениходнаково під час миру, як і під час війни. Нашого обов’язкуі правильного рішення не пригадує нам ніхто так перекон­


104 ливо, як Шевченко, заповіти якого дедалі більше затискаємов бібліотечні сховища:Громадою обух сталитьТа добре вигострить сокиру,Та й заходиться вже будить ...Я: Дуже ‘Сміливих людей треба на це велике діло. Дети бачиш їх у переважаючій масі дрібноміщан, якими погорджуєш?Чи не доцільніше нам насамперед «вигострить сокиру»нашої політичної концепції ? ..ВІН: Мужні люди е серед нас, тільки не всі вони ходятьразом. Є воїни і між емігрантами, с і в Україні, є вонина території Росії — оті українці, що, як Франко, «од сорому,який нащадків пізніх палитиме», заснути не можуть. Знайтиз ними спільну мову нам повинно бути легше, ніж будьколидосі, бо аулі вже добре знаємо самі себе і розуміємо почуттятаких осіб куди краще, ніж у ті роки, коли нам доводилосяставити опір наймогутнішій потузі світу всупереч«практичним порадам» статечної громади. Проживши рядроків вільним і відносно заможним життям у народовладнихкраїнах, кожен з нас мусів відчути приблизно те, що ЛесяУкраїнка описала в листі своєму братові під час свого перебуванняпоза кордонами Росії: «Якщо правда, що тут у сійстороні я почуваю себе вільніше, то знов же ніколи і ніде яне почувала так доткливо, як тяжко носити кайдани. .. Меніне раз видається ... що на руках і на шиї в мене видно червонісліди, що їх понатирали кайдани та ярмо- неволі, і всібачать тії сліди, і мені сором за себе перед вільним народом».Напевно багатьом з-поміж нас нині лиця горять соромомна згадку, що наші співгромадяни інколи дивуються :оце вони, сини й дочки оорокамільйонового народу, що досіне зумів стати господарем на своїй території ? . .Напевно не одному з нас тоді до болю хочеться сказатисобі: якщо не можна бути гідним політичним емігрантомі борцем! за атраіва нашої нації, тоді принаймні годиться вмітигідно вмерти в її обороні — чи то на українській землі чи начужій території, де тільки нам пощастить зустріти й заскочитиїї ворога!Я: Поворот у твоїх думках нагадує мені трагічну долюподружжя Ляфарґів — Марксової дочки і його зятя. Вониміркували: поскільки їхній міжнародний рух розбився навзаємоз’нищувальні фракції і вже не можна жити для єдиноїсуцільної партії, то краще вмерти. І вони покінчили життясамогубством. Невже ти схвалюєш такий крок розпачу?ВІН: Ні, я проти самогубства навіть зі таких особистихмотивів, бо це втеча від ж р і т т я й боротьби. Ленін з пошанидо родини Маркса схвалив їхній крок, але при тому він щей керувався особистим фанатизмом: його власне життя немало б для нього сенсу без його власної партії., Ми ж не фа­


натики вузької групи змовників, і наше жиТгя вільно спалитихіба лише на жертовнику нації, якщо водночас заберемоз собою якусь кількість її ворогів.Знаю, що дріібноміщани з великими ротами і маленькимисерцями глузуватимуть з такого міркування, мовляв,«проминув вже час лицарства ... на інший шлях тепера світпішов». Ні! Не змінився в цьому відношенні світ, і людстводалі шанує захисників своєї нації, приймає до відома їхнідовершені факти. А хіба ж революціонери ОУН і вояки УПА,та й ми з тобою в тому числі, не ставили власне оточення йворога перед доікоінані факти ? .. І ніхто з нас, надіюсь, нешкодує, що так діяв, хоча багато наших земляків вважалиі вважають наші наміри та діяння тогочасні нерозсудливимдонкіхот ств ом.Бо ми щиро й глибоко відчували сором за поневоленнянашої багатомільйонової нації та діяли згідно з почуттяминаціональної зневаги. «Сором — це свого роду гнів, тількиспрямований в нутро людини. Коли б уся нація щиро зазналасорому, вона була б похожа на лева, що1готовиться зробитистрибок», — сказав ще 1843 року Маркс. Леся Українкатеж не лише записувала свої почуття сорому на видневолі, але й закликала до безпосередньої боротьби. Нашимреволюціонерам під час другої світової війни і в повоєнніроки почуття такого сорому веліли діяти проти ворога, а непідкорятися. Тож вимогою нинішнього дня в українській громадськостіна території СРСР і поза його межами є сердитілюди, сповнені гніву супроти наїзника і готові зробити отойстрибок на нього.Я: На мій розсуд, сьогодні нам треба найбільшою міроюмужніх публіцистів, які б відкривали перед нами нехайдалекі, але гідні українські обрії. Зокрема в сучасній радянськійдійсності є пекуча потреба на гідне слово, як це передбачивще 1920 року письменник Є. Замятін. Спостерігаючинаставання епохи тотального гніту, він писав: «Єдиноюгідною зброєю людини завтрашнього дня є слово». Саме напросторах російської імперії інтелігенція десятки років словомборолася проти царської системи гніту. Нині пора зновувсебічно покористуватися тією зброєю. Тому потребою й нашогодня є насамперед публіцисти, що палючим словом викликалиб рум’янець сорому ;на українських обличчях за тії«червоні сліди», що їх понатирали на їхніх руках і шияхкайдани і ярмо неволі.ВІН: А ти, ти матимеш сміливість батогом свого словашмагати по обличчях самовдоволених дрібноміщан з гнучкимихребтами і хитрющими очима? Чи, може, радше силкуватимешсястати «всеукраїнським» журналістом — авторомстаттей, прийнятних для читачів обабіч санної українськоїгреблі? Не оглядатимешся на «задні колеса» з побоюванням,що міг би втратити чимало читачів, якби на митьвідкрив рубчик .правди про них, про нас усіх і про себе са­105


мого? Тож вогнем сатиричної самокритики перевір себе самоготеж, бо запевняю тебе: в кожному з нас дрімає маленькийхохол і У критичній ситуації він швидко росте на силі і,немов поліп, холодними мацаками компромісу й вигоди перетворюєкозака-запорожця на покірного малороса, а бойовика-революціокерана самозакоханого міщанина.Я: Хиба відповісти тобі афоризмом Джозеф,а Конрада:«Дайте мені відповідне слово ... а я зрушу світ» ! Але хто1внаїс знає те відповідне слово, що, як сказав Байрон, немовкрапля роси, падає на думку і спонукає «тисячі й мільйонилюдей до мислення» ? ..ВІН: Не самою лише думкою визволяється людина і несловом єдиним мури неволі ламає народ!*Хмари кудлатими лапами туго зав’язали рот сонцю.Воно струснуло ними і вниз полетіли краплі дощу. Одну з нихя зігнав з обличчя кивком руки, коли ВІН швидкими крокамисходив по дерев’яних сходах з гори до вулиці, що глибокимяром врізалася в гущу домів і дерев. Мені раптом видалося,наче б туди пішла й за поворотом доріжки зниклаполовина моєї душі.Монреаль, липень 1968


П ольсько-нім ецьке замиренняй У країнаМирослав ПрокопМініїстєр закордонних сіпраїв Німецької ФедеративноїРеспубліки Вальтер Шель і міністер закордонних справ ПольщіОтефан Єндриховський 14 листопада 1970 підписали договір,яким німецький уряд у Бонні визнав сучасні західні кордониПольщі на річках Одра і Ніїса. А три тижні пізніше доВаршави прибув канцлер НФР Віллі Брандт і там 7 грудняз тодішнім головою польського уряду Юзефом Цираінкевичемпідписав акт польсько-німецького замирення. З цієї нагодиБріандт заявив: «Ніхто нас до цього не змушував. Ми є дорослілюди. Тут ідеться -про питання нашої зрілости і відвагивизнати реальний стан речей».Таким чином 25 років після закінчення війни німці легалізувалисучасні західні кордони Польщі, що їх визначилиделегати США, Англії і СРСР на конференціях в Ялті іПотсдамі в 1945 році. Цим актом німецький уряд зрікся зблизько 40 тис. квадратових миль німецької території, якатворила одну четвертину передвоєнної Німеччини. Цікаве,що цей договір був порівняно спокійно прийнятий німецькимнародом. Опозиційне Християнсько-демократичне об’єднанняЗахідньої Німеччини критикувало уряд Брандта, але це природне,коли мати на увазі, що впродовж чзерти століття західньо-німецькіуряди відмовлялися визнати втрату східніхземель, що їх окупували радянські і польські армії при кінцівійни.ПОЗА МЕЖАМИ УЯВИНімецько-польський договір належить до таких актівміжнародної політики, що їх у передвоєнній дійсності ніхтоне міг уявити навіть у своїх найбільш фантастичних передбаченнях.Були, правда, в передвоєнній Польщі радикальнінародно-демократичні елементи (т. зв. ендеки), а в ще більшіймірі партія молодих людей, що діяла під назвою «Обузнародов о-радикальни», які в 1930-их роках проповідувалипрограму привернення Польщі кордонів з часів короля БолеславаХороброго. Проте серйозно тих людей ніхто не брав.Перед обличчям постійно зростаючої тоді мілітарної й індустріальноїсили гітлерівської Німеччини та її апетитів здо­


108 бути для себе території ,на сході Европи — гасла польськихрадикалів звучали як погана анекдота.Польського кордону на Одрі і Нісі не могли з природиречі уявити тоді також німці. Провідною засадою німецькоїзакордонної політики між двома світовими війнами, і то нетільки політики) нацистів, але також і Ваймарської республіки,було намагання ревізувати Версальський договір і добитисязміни кордонів тодішньої Німеччини. А вже гітлерівськийуряд висунув гасло, що німці — це ніби «народ без простору»(фолык оне раївм), що територія, на якій вони живуть,не може їх прохарчувати, що, отже, життєві інтереси німецькогонароду вимагають завоювання нових просторів для поселення.німецької раси в Европі і поза нею- Під таким гаслом,зрештою, Гітлер почав війку проти Польщі, а потімпроти СРСР.Сьогодні, 31 рік після німецької агресії проти Польщі,німці (західні і східні) живуть на багато меншому простоірі,як напередодні другої світової війни, а проте їм не загрожуєголодов а катастрофа. Щобільше, вони є другою індустріяльно'Юпотугою в демократичному світі, а життєвий стандарт уНімецькій Федеративній Республіці належить до найвищихУ 'СВІТІ.Правда, в повоєнній Европі німці в цьому відношенніне одинокі. Своїх «посланництв» щодо інших народів зреклисятакож англійці, французи, бельгійці, голляндці. Вонимусіли виректися панування над іншими народами, віддатиїхні території та влаштувати взаємини з ними на принципахнезалежности і взаємопопіани. На диво, не тільки колишнімколоніям, але також західнім колонізаторам це вийшло наздоров’я. Залишилася в Европі тільки одна нація, яка свогопанування над іншими зректися не хоче і це панування в результатідругої світової війни ще поширила. Це Росія. Як уколишній Німеччині, її сучасні провідники підсичують у ній•отруту шовінізму, проповідують гасла особливої місії в світі.Нічим іншим, як провалом, така політика не може скінчитися.Звичайно, сьогоднішній уклад міжнародних сил такий, щоважко в ближчому часі уявити упадок імперії (хто на початкунашого століття міг передбачити розвал британської чихоч би царської імперії?). Проте немає сумніву, що день, колимосковський уряд буде змушений визнати незалежністьпоневолених Росією народів, буде щасливим днем не тількидля нероеіян, але не в меншій мірі для російського народу, ботреба думати, що ця незалежність буде супроводитися перемогоюдемократії в самій Росії.Яке значення може мати визнання німцями сучаснихзахідніх кордонів Польщі для України і українсько-польськихвзаємин? Заки відповісти на це питання, треба на хвилинузупинитися на міжнародному тлі, на якому сталася цяподія.


В ТІНІ «СТАРШОГО БРАТА» 109Формально німецько-польське порозуміння мае усі прикметиісторичного замирення між двома народами, які впродовжвіків були непримиренними ворогами. У багато дечомуподорож Брандта до Варшави в 1970 році нагадує історичнівізити де Ґолля в Бонні й Аденауера в Парижі, щостали символічними для закінчення довгого антагонізму міжнімцями і французами. Коли усвідомити, що сьогодні на німецько-французькомукордоні створені підстави тривалого замирення,що німці погодилися з приналежністю Ельзасу іЛьотарінґії до Франції, а разом з тим, коли пригадати хочби три останні війни між Німеччиною і Францією впродовжостанніх ста роїків (1870, 1914 і 1939) і величезні людськіжертви та матеріяльні втрати, що їх мали ті народи у взаємнійборотьбі, то стає ясним, який великий крок упередзробили французи і німці для побудови справді нової Европи.Замирення на французько-німецькому кордоні знаменуєперемогу ідеї співпраці західньоєвропейських народів, якиху свій час ділили гострі династичні чи національні спори. Тепер,у 1970 році, у процес замирення між європейськими народамивбудовано нову польсько-німецьку ланку. Формальноце знаменний показник поширення ідеї співпраці між народамиЕвропи з заходу на схід.Я говорю про формальний бік справи, бо чи німецькопольськийдоговір принесе тривале і справжнє тівж иття міжнімцями і поляками на базі існуючого кордону, покаже щойномайбутнє. Поперше, для перевірки життєздатности такихісторичних договорів таки треба часу. Подруге, тим, хто- привівдо польсько-німецького порозуміння на існуючих умовах,не є самі німці ;і поляки. Сучасну Польщу важко вважатисамостійним фактором міжнародної політики, а для кожного,хто хоч би загально обізнаний з політичною географією Центральноїі Східньої Европи, е також ясне, що пересуненнякордонів Польщі на лінію Одра-Кіеа і визнання їх німцямине сталося в результаті співвідношення сил між Польщею іНімецькою Федеративною Республікою. Ані комуністична, анінекомуністичка Польща не була б спроможна сама змуситинімців відмовитися від 40 тис. квадратових миль їх території.Коли це сталося, то це є результат мілітарної і політичноїприісутноети СРСР у цьому районі Европи.Коли так дивитися на справи, то треба визнати, щопольсько-німецьке замирення (а ще в більшій мірі договірміж НФР і СРСР, що був підписаний у серпні 1970) є великоюперемогою радянської дипломатії. Замирення ЗахідньоїНімеччини з Польщею, яка є сателітом; Москви, легалізує політичнуі мілітарну присутність Росії на теренах, до якиху минулому ніколи її впливи не сягали. Це відкриває передМосквою- можливості дальшого проникнення на захід. Цейфакт не позбавлений деякої пікантности.


Не треба забувати, що понад два десятиліття не тількиуряди Західньої Німеччини, але також західні альянтивідмовлялися визнати статус кво, створений від окупації радянськоюармією сучасних західніх земель Польщі і двоподіломНімеччини. Якщо йдеться про саму Західню Німеччину,то вона впродовж того часу перебувала і досі перебувасу сфері західньої, точніше — американської політики. У1950-их роках СІНА, як керівна сила з ах ід нього світу, виступалиносієм політичних концепцій, суть яких була в тому,щоб чи то «визволити» сателіти з-під опіки Москви, чи товідсунути («ролінґ бек») російські позиції далі на схід. Яквідомо, ця політика не витримала проби життя, що 'сталоясне в східньому Берліні в 1953 році, в Угорщині і Польщітри роки пізніше чи в Чехо-Словаччині в 1968 році. Щобільше,слідом за тим переміг у СІЛА курс на обмеженнявпливів Америки в світі, а Москва поспішно почала заповнюватиутворену порожнечу. Тому на початку 1970-их роківми є свідками посиленої російської імперіяльної експансії врізних районах світу. На цьому тлі в Західній Німеччині перемоглиголоіси, що вимагали «реалістичної» переоцінки положенняНімеччини між Сходом і Заходом, а одним з виявівтого стали н їм ець к о -р ад я не ь к рій і німецько-польський договори.Правда, російські імлеріялькі карти можуть помішатиподії в самій імперії. Ще одні робітничі заворушення, якостанньо в Польщі, або зріст боротьби за громадянські правав Радянському Союзі, або посилення самостійницьких рухівсеред неросійських народів взагалі можуть докорінно змінитистановище. (Тут, до речі, видно, що агресивність Кремлюгальмують сьогодні в першу чергу внутрішні труднощі в імперії,а не, як; було в 50-их чи 60-их роках, сила американськоїатомової зброї, бо сьогодні СРСР у цьому відношенні дорівнюєАмериці). Та це інша тема.ЗА УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКЕ ПОРОЗУМІННЯНе тільки визнання німцями сучасних польських західніхкордонів є подією, що її, як згадано на початку цієїстатті, ніхто тридцять років тому не міг уявити. Не в меншіймірі поза межами уяви був тоді факт сучасного об’єднаннямайже всіх українських земель в одній «українській сувереннійдержаві». Правда, ця «держава» є ніщо більше, якадміністративна одиниця російської імперії. Проте і для українськогонароду і для стороннього світу утворився формальнийстан соборности українських земель в одній союзній республіціРадянського Союзу.Яке значення може мати легалізація польських кордонівна лінії Одра-Ніса для українсько-польських взаємин?Те, що у зв’язку з цією подією нас, українців, у першучергу цікавить, це питання: чи легалізація польських захід-


ніх кордонів приведе до визнання поляками сучасного українсько-польськогокордону та до їх приязного ставлення доукраїнців взагалі. Звичайно, тут не йдеться про юридичневизнання, бо сучасна польська держава це зробила чвертьстоліття тому, а тимчасова окупація німецьких земель малабути компенсацією за зречення з західніх областей України.Але це тільки формальний бік справи. На ділі історія останньоїчверти століття вчить, що польське суспільство, радісноприйнявши кордони на Одрі-Нісі, рівночасно не пересталомріяти про майбутнє відвоювавші українських, білоруськихі литовських земель. При тому тут ідеться не тільки пробільшість польських емігрантських груп, які не перестаютьлеліяти мрії про повернення до Польщі Львова і Вільни, але,що гірше, про подібні думки також в сучасній Польщі, дедіє досі сильний антиукраїнський комплекс.Проте видається, що на довшу мету згадані претенсіїдеяких польських кіл не творитимуть серйозної небезпекидля України. Проти них промовляє чимало факторів життя,d то зарівко в сучасних умовах, як і в післякомуністичнийперіод. Якщо йдеться про сучасний стан, то так довго, як насході і частинно в центрі Европи порядкуючою силою є Росія,вона, хоч-не-хоч, є Гарантом сучасних кордонів. В останніроки можна було почути поголоски про те, що, мовляв,прагнучи порозуміння з німцями, Москва може змусити поляківпоступитися німцям на заході, а за це нагородити поляківчастиною західніх областей України. Такі поголоскизвучали в свій час фантастично і ще більше фантастичнозвучать сьогодні. Не тільки тому, що сьогодні німці самі зреклисясвоїх колишніх західніх земель, але також з інших причин.Сильна Німеччина ніколи не буде в інтересі Росії, апоширення німецької території безперечно вплинуло б назміцнення німців. Крім цього, на схід від кордону Одра-Нісає тільки невеличка німецька меншість, тоді як справжнімигосподарями тих земель є тепер поляки. Цей факт є глибокозакорінений у політичній свідомості польського народу, а такожкерівної польської комуністичної верхівки. Ігноруватице було б Кремлеві не так легко.Коли отже немає умов для торгування сучасними польськимизахідніми землями, а самі поляки з них напевно зрікатисяне будуть, то польські шанси відібрати від України їїзахідні області також не мають реального ґрунту. Проти цьогопромовляють також самі факти життя. Приналежністьцих земель глибоко вросла в політичну свідомість українськогонароду, а в певному відношенні також у свідомість керівноїверхівки на Україні, навіть коли брати до уваги, щовона є інструментом у руках Росії. Спроба піти в цьому питанніпроти українського народу, могла б створити серйознупроблему для Москви і її наставників на Україні. Як полякитворять сьогодні основне населення приєднаних до Польщіколишніх німецьких земель, так західні області України заселенітепер майже виключно українцями. За даними пере-


112 •пису 1959 року, поляків на Україні було 363 тисячі, з тогочисла в західніх областях близько 103 тисяч, а решта на територіїдавньої УРСР. При тому поляки на Україні належатьдо найбільш 'асимільованих меншостей, і то на користьукраїнців, бо із загального їх числа аж 248 тисяч назвали підчас перепису населення українську мову рідною, польську68 тисяч, а російську 45 тисяч.Такі числа мають свою вимову, і то не тільки в умовахсучасної політичної географії на сході Европи. Вони будутьне менше вимовними також у післякомуністичний період,коли російські позиції на Україні і в Польщі або впадуть,або сильно звузяться. Першою турботою вільної, як і сьогоднікомуністичної, Польщі буде зберегти ті землі на заході,на яких живе майже компактне польське населення і в якіпольський народ вкладає величезні людські і матеріальніресурси. Сучасна польська меншість на Україні за пов^ерненнянаших західніх областей до Польщі воювати не буде,а евентуальні польські експедиційні корпуси в стилі колишніхлегіонів ген. Галлера 1919 року в Галичині будуть у новихобставинах життя зовсім нереальні.У таких умовах турбуватись українцям претенісіямидеяких польських кіл на українські землі не доводиться і,мабуть, не доведеться. Зате серйозною проблемою для нас єантиукраїнські комплекси серед частини польського народуй еміграції. Туристи, що подорожують по сучасній Польщі,і тамошні українські жителі однозгідно стверд жують, що' частинаполяків вважає українців чи не головними винуватцямиусіх нещасть, що «пали на польський народ за останніЗО років. Це погано, бо що тоді маємо говорити ми хоч бипро політику польського' уряду стосовно українців між двомасвітовими війнами? А втім, перелік взаємних кривд і претенсійнікуди нас не завів би, тому краще спрямувати своєобличчя в майбутнє. Краще пригадати відомі правди про те,що сильна Росія і Німеччина є ворогами України та Польщі,що їх послаблення є в нашому спільному інтересі, щосамостійне існування одного народу є тісно пов’язане з самостійністюдругого й ін. Українцям і полякам треба прийнятияк аксіому, що політична географія і національні інтересиУкраїни і Польщі вимагають якнайбільш приязних взаємині тісної співпраці обох народів сьогодні і в майбутньому.Для того, щоб свідомість тих вимог поглиблювалася вобох народів, українська (і польська) енергія -повинна бутиспрямована на конкретну співпрацю, зокрема в галузі культури,літератури, науки, а далі і політики. До речі, в цьомувідношенні вже дещо діється. У першу чергу існує плідна,хоч, на жаль, далеко недостатня співпраця між; культурнимиі науковими колами УРСР і Польщі. Варто підкреслити, щотут польська сторона виявляє більше зацікавлення, відвагиі винахідливости, ніж українці, хоч для нас такі зв’язкимають особливе значення. Правда, тут слідча також «бла-


городя а» рука «старшого брата», якому зовсім не під смакспівпраця між поневоленими ним народами.Немає сумніву, що розбудова такої співпраці на ріднихземлях буде корисно впливати на ширші кола українськогоі польського суспільства. Українці зацікавлені зокремав тому, щоб потребу співпраці усвідомили ті польські кола,які досі є носіями антиукраїнських настроїв й агітації. Требаствердити, що ті кола знаходяться передусім поза рамкамикомуністичної партії Польщі, яка, в ім’я обов’язкової доктринит. зв. пролетарського інтернаціоналізму, толерує мінімальнівияви самозбереження української меншости в Польщіта співпрацю діячів культури України і Польщі. Таким чином«пролетарський інтернаціоналізм» в інтерпретації польськихкомуністів має інше звучання, ніж в СРСР, де він єпорожньою фразою і ширмою, за якою криється груба русифікаційнаполітика. Звичайно, це не значить, що серед польськихкомуністів немає елементів, які прагнуть до нівеляціїукраїнської меншости. А втім, забезпечення всіх прав нашимбратам у Польщі буде критерієм ставлення поляківдо українського народу і передумовою успішної співпраціобох народів. З другого боку, серед нечленів партії, зокремасеред польської інтелектуальної верхівки, є чималої постатей,що щиро прагнуть до розбудови дружби з українським народом.Однак рівночасно відомо, що кола польського католицькогокліру, не говорячи вже про шовіністичне міщанство,є носіями антиукраїнських настроїв. Опір ієрархії польськоїкатолицької церкви проти відновлення єпископстваУкраїнської Католицької Церкви в Перемишлі не тільки заперечуєісторичні права і традиції нашої церкви, але такожрозходиться з принципами християнської етики та з усякимполітичним глуздом, бо порушує основи, на яких повиннабудуватися українсько-польська співпраця.Також на Заході, у країнах поселення української іпольської еміграцій, діють піонери чи піонерські групи співпраціміж українцями і поляками. Сюди треба зарахуватив першу чергу Українсько-польське товариство в Лондоні,подібну Українсько-иольсько-чесько-словацьку раду приязнів Чікаґо, співпрацю українських публіцистів у польськихжурналах іі в пресі (К. Зеленко, Б. Левицький, Б. Осадчук таін.). Але систематичні українські студії серед поляків і такі жпольські студії серед українців не ведуться, а співпраця українськихі польських установ та організацій на еміґрації є радшепринагідна. А в той час систематичні студії є невідкладноюпередумовою для того, щоб посилювати зближення обохнародів, усувати існуючі упередження. Оскільки такі пересудибезперечно сильніші серед поляків, зокрема в Польщі,бо на Україні антипольських настроїв на ділі немає, українськасторона повинна виявити більшу активність для зближенняі співпраці.На кінець ще питання про вплив польсько-німецькогозамирення на українсько-польські взаємини. Він повинен бу­


ти корисний. Німецьке визнання польських західніх кордонівусуває стан польської непевности щодо долі тих земель. Звичайно,це не значить, що в майбутньому німці не можутьзнову піднести це питання. Але, як сказано, перспективи дляцього не найкращі. Натомість дотогочасне посідання польськимнародом західніх земель скріплюється тепер німецькимвизнанням цього факту, а це робить поляків легальними власниками.Треба думати, що вслід за німецько-польським договоромприйде визнання польської власности також з бокузахідніх держав. Призначення польських єпископів Ватиканомна ті терени є дальшим актом, що скріпить польські позиції.Врешті, з кожним роком польські поселенці вростатимутьу нові землі, що скріплюватиме фактичний стан польськоївласности. Рівночасно в молодшого польського поколінняколишній спір з українцями за західні області Українивідходитиме в сферу історії. Натомість при наявності російськоїгегемонії на Україні і в Польщі зростатиме зрозумінняпотреби українсько-польської співпраці. А після упадку сучасноїімперії небезпека її відродження повинна також посилюватидобросусідські взаємини між українським і польськимнародами.Проте ці зовнішні умови самі собою не розв’яжуть усіхпитань, що заторкують Україну і Польщу. Для цього потрібнавже сьогодні ініціятива з обох сторін насамперед для встановленнязв’язків на місцях, де таких зв’язків досі немає,а де вони є, чи то на Україні, чи в Польщі, чи на еміграції,— для конкретної співпраці в різних галузях життя. Тількитак можна перебороти упередження, чи непоінформованістьта внести у свідомість обох народів у першу чергу те, що нассьогодні єднає і завтра єднати буде, а не те, що нас у минуломуділило.шішпшшшішіїїшішшішшіїїшіішшіїїшііішіітшіїтпштіїїшішіішміїїпшшштпштішВІД АДМІНІСТРАЦІЇНа бажання багатьох читачів, які зберігають річники«Сучесности», з цим числом починаємо друкувати журнал натоншому, але якостево рівн©вартісному попередньому папері,щоб цим способом заощадити місце на бібліотечних полицях.іііііішшіііішіііііініііііііпііііііііііііііішііііііііііііішіііітііііііііііішіііііііііііііііііііііііііііііпішшішііііі


Ім періяльні п ар ал еліАнатоль КамгнськийЗміст, характер і цілеспрямування усієї російської політики,а не лише її режимової частини, повинні визначатистратегію і тактику нашої боротьби. Очевидно, що на першомулляні тут є завжди урядова політика, її сильні й слабі сторонита її відношення до решти російських і неросійських суспільно-політичнихсил. Для нас, однак, важливо знати не лише те:що думає, плянує і робить ЦК КПРС та його апарат, але й те,що думає член партії, як одиниця, що думає і робить російськийінтеліґент, російський дисидент, російський робітник іселянин. Ідеться про охоплення змісту сучасної російськоїполітичної ментальности, яка і визначатиме цілеспрямуваннята зміст нашої реакції на неї. Наша дія мусить мати відгоміну російській спільноті, вона мусить враховувати її спосіб істиль думання та відчування. Коротко: вона мусить відбуватисяна тих самих хвилях політичної йоносфери, бути для неїспівмірною, апелювати до неї і викликати відповідну реакцію.Інакше будемо знову говорити властиво до себе або в найкращомувипадку паралельно з росіянами. Тому власне дуже важливимє всесторонне вивчення російської суспільно-політичноїментальности, яке мусить бути глибоко об’єктивним і виключативсякі суб’єктивні спрощення, а зокрема ті, що для насвигідні. Ми мусимо знати, з ким насправді маємо справу, щобвідповідно до цього самим діяти й реагувати.На першому лляні стоїть вивчення внутрішньої диференціяціїсукупної російсько1!' політики, яка в основному, внашій стратегії, йде по лінії шукання розподілу між правлячоюверствою і народними масами. Скажім собі відразу, щотакий розподіл ніколи не є точний і не віддає повнотою фактичногостану в даній іспільноті. Він є надто спрощений, за засадою«біле і чорне», тоді як політичне життя має аж надто багато«сірого». Це питання ще додатково ускладнюється різнорідністюнастанови різних сфер російської спільноти до справинаціональної політики, яка розділяє поодинокі її сферище окремо, а подекуди й єднає протилежні сили. Немає, наприклад,найменшого сумніву, що в питанні національної по-Друкована тут стаття автора студій «На новому етапі»(1965) та «За сучасну концепцію української революції» (1970),входить до нової збірки есегв, що їх автор готує до друку.


116 літики постава деяких дисидентів є майже або повністю тотожназ поставою ЦК КПРС.Це, до речі, є не лише виявом самого сучасного змістуросійського політичного думання, але й усієї ментальностиросійської людини, її традиційної настанови і «стилю».*Для виразнішої картини доцільно, наприклад, зробитипорівняння російської політики з англійською в її імперіялістичномузаанґажуванні в Індії, по лінії власне розподілу міжкерівними колами і народними масами.Візьмемо до уваги приклад із Ґанді і його концепцію пасивноїборотьби, яка саме дає нам змогу загострити контурианглійської політики того часу і вказати на її відмінність відросійської. Це, з одного боку, а з другого — цей приклад наочнопоказує, що, попри всю зовнішню неспіівзвучність і неспівмірністьвизвольної концепції Ґанді з англійською політичноюментальністю, на ділі якраз стратегія Ґанді вражалав дуже чулі місця англійської 'політики і 'знаходила свій резонанс.Одним словом, концепція «сат-яграги», пасивного опору іт. д. — і своїм цілеспрямуванням і змістом — була ефективнапо лінії англійської політичної ментальности. І то незалежновід цього, що поза тим одним виміром боротьби обидва нарадирізнилися між собою кардинально світоглядовими, політичнимита соціяльними категоріями думання.Очевидно, що сама концепція «сат-яграги» є явищеморганічно індійським, вона є продуктом індійської ментальности,світосприймання, моралі і релігії. У свій час Ґанді писав,що «сат-яграга є здійсненням правди через заподіюваннястраждання собі самому, а не своєму противникові». РобертПейн твердить, що «Ґанді мав на думці в даному випадку...одкровення духової сили і очищення через страждання»; іприкладом для нього був «легендарний король Гаріщандра,який віддав своє королівство, своє багатство, жінку і дитину,щоб тільки дотримати свого слова ...» В автобіографії, до речі,Ґанді писав: «Чому всі не мали б бути такі справедливі, якГаріщандра? Це питання я ставив собі щодня і щоночі. Ітиза правдою і перейти через всі страждання, що їх зазнав Гаріщандра— було одним з ідеалів, який мене надихав».Саме віра в правду і моральну силу (свою і противника)була наріжним каменем ґандівської концепції боротьби. Ґандіпокладав1усе на відчуття моральних вартостей у противника,на його сумління, і то не раз у більшій мірі, ніж на його розум.І хоч назовні виглядає д р і б н и м , щ о в і н часто звертався досерця емпіричного і флегматичного англійця, а не лише дойого прагматичного розуму, то на ділі він робив правильно,як це показала історія.У 1925 році Ґанді писав: «Я відкрив, що сам апель дорозуму не знаходить ніде там відзозуку, де забобони тривають


століттями або де вони базуються на уявному авторитеті. Розуммусить скріпитися терпінням, бо тільки тепіння відкриваєочі до зрозуміння». І разом з цим він не сумнівався, іцо,як це він казав уже в 1908 році у Південній Африці, «сатяграгецьніколи не боїться довіряти своєму противникові».Ці переконання виходили з глибокої віри в людину, улюдину в універсальному розумінні цього слова, і з буддистськото'розуміння її ролі. Згідно з вченням Будди:«Життя і смерть виростають з думки й існують у думці.Звідси, якщо думка, яка стосується світу і ним цікавиться,промине, тоді разом з нею промине життя і смерть. Так світжиття і смерти твориться думкою, він є в неволі думки, вінє керований думкою; думка є паном всякої ситуації. Світ терпіннястворюється обдуреною думкою. Тому всі речі, і передусімконтрольовані і керовані думкою, і є створені з думки».Зацитовані тези буддійського вчення дають, здається,ключ до основ цілої філософії ґандівської боротьби з її акцентомна тому, щоб противника не перемагати матеріяльноюсилою, а переконати його правдою і силою своєї думки та переконаннявплинути на його думку; на його ментальність тазмусити його самого зробити те, що мали б виконати ті, хтойого поборює.Виступаючи проти тероризму в 1931 році, Ґанді заявив:«Нація 350 мільйонів не потребує кинжала вбивника,вона не потребує келеха отрути, не потребує меча, списа, нікулі. Все, що вона потребує, це — власної волі, здібности сказати’ні’. І тому ж нація вчиться говорити ’ні’».До речі, часто іперенаголошувано і ще сьогодні перенаголошуетьсяв ґандівській концепції боротьби відсутність насильства,як такого; але забувається те, що на його місце Ґандіставив моральну силу, силу правди і думки, яку він власневважав могутнішими за матеріяльну силу. У цьому відношеннічасто «non-violence» (не-насильство) ідентифіковано з пасивноюпоставою «сат-яграги», без розуміння того, що пасивнийопір Ґанді не був пасивним сам собою, а, навпаки, вій умів іпасивізм унапрямити наступально. Роберт Пейн має рацію,коли пише, що «з роками Ґанді постійно удосконалював своюконцепцію ’сат-яграги’, слово, яке він сам придумав ... Вононіколи не означало лише ’силу правди’, бо є багато родів правдиі багато родів сили. Ґанді постійно експериментував зправдою і винаходив щораз то> нові форми сили. Як ’сат-яграта’ніколи не була лише ’силою правди’, так само вона небула лише ’не-насильством’ чи ’пасивним резистансом’, хочвона завжди їх включала у свою постійно поширювану орбіту».Раз Ґанді казав, що при «сат-ягразі» ворог «мусить бутивідзвичаєний від своїх помилок терплячістю і симпатією», іншимразом він заявляв, що «брітанська імперія репрезентуєсьогодні сатанізм... ця імперія є відповідальна за такі жахливізлочини, що як вона не виправдається перед Богом і кра-117


118 хною, вона загине; я піду ще далі і скажу, що як вона не виправдаєсебе, тоді обов’язком кожного індійця є її знищити».Ще в інших обставинах, коли над Індією зависла булазаграва кривавої громадянської війни і його концепція «сатяграги»виявилася безсилою, Ґанді заявив: «Тут є люди, якіхочуть застосувати насильство в ім’я моральної справи. Я неможу сказати їм, що вони не мають рації, коли я не можу датиїм нічого в заміну ...»Не був Ґанді також завжди і проти війни та війська,чим, наприклад, у 1918 році заскочив і розчарував одного звідомих англійських пацифістів — Андруса Чарлза. Колиостанній критикував підтримку Ґанді для створення сильноїіндійської армії під час перошї світової війни, посилаючисяна те, що «індійці завжди відкидали кровожерність і стоялина боці людства», Ґанді йому відповів: Алеж навпаки: вонибули завжди войовничі, і найкращі гімни, створені Тульзідасомна хвалу Рами, відзначали першість того, хто був здібнийпобити ворога». І далі: «Часом доходить до того., що в особливихобставинах війна являє собою те конечне зло, яке потрібноприйняти так само, як тіло».У грудні 1931 року, після арешту Неру і загостреннякурсу проти індійського визвольного руху, Ґанді заявив начверть-мільйоновому зібранні: «Я не завагався б пожертвуватимільйон людських душ для свободи Індії». Очевидно, вінмав на увазі не лише індійські душі.І знову ж це не перешкоджало йому засудити індивідуальнийтерор, коли він писав про Маданляля Дгінґра, атентатникана лорда Керзона Віллі (брітанського віцекороля) усвоїх славних «Діялогах» між видавцем і читачем


ся і дізнався дуже багато про зло брітанської влади якраз зписань щирих і хоробрих англійців, які не завагалися сказатигірку правду про ціо владу... Я знаю, що, ідучи на кампаніюне-насильства, я беру на себе щось, що можна б назвати божевільнимризиком. Але перемоги правди не здобувалися ніколибез ризику, часто навіть дуже серйозного. Наверненнянації, яка свідома чи несвідомо жирує на іншій... більш старовиннійі не менш культурній, як вона сама, є варте всякогоризику...»Ще перед тим, на суді в 1932 році, Ґанді заявив: «... пов’язанняз Брітанією зробило Індію більш безсилою, політичной економічно, ніж будь-коли в історії ... Я ввжаю гріхомпідтримувати таку систему. На ділі я вважаю, що я зробиввелику послугу Індії й Англії, показавши їм, що єдиний вихідз цього неприродного стану, в якому живуть обидва народи,це — відмова співпраці і підтримки цієї системи».У відкритому листі до Гітлера, до якого він теж звертавсячерез «дорогий приятелю», у грудні 1941 року Ґанді писав: «... Наша ситуація є унікальною. Ми ставимо опір брітаніськомуімперіялізмові не менш, як нацизмові... Наш опірбрітанському імперіялізмові не визначає, що ми хочемо завдатишкоди брітанському народові. Ми хочемо його навернути,а не перемогти на полі битви ...»Цього роду твердження і настанови не були базовані наякомусь тільки «побожному бажанні», але мали твердий політичнийґрунт під ногами. Двоподіл англійського суспільствав питанні Індії не йшов, очевидно, по лінії самих народнихмас і правлячих кіл (до речі, часто народні маси були більшшовіністичні, ніж хто 'інший), але перетинав усі його верстви,до найвищих і режимових включно.Ґанді має рацію, коли твердить, що якраз англійці навчилийого й показали йому, яким злим, нелюдським деспотичнимі дволичним був брітанський режим у його країні. В інтелектуальнихколах Англії він знаходив не лише зрозуміння,але й тверду підтримку в боротьбі за визволення Індії. Цесаме стосувалось і багатьох англійців, які жили в Індії.Веб Міллер, англійський кореспондент, буь тим, хтоперший звернув увагу світу на криваве здушення «не-насильного»маршу на копальні соли в Дгарасані в 1930 році, що йогоорганізував Ґанді. Міллер писав:«За вісімнадцять років моєї кореспондентської практикив 22 країнах, в яких я бачив численні цивільні заворушення,демонстрації, вуличні бої і бунти, я ще ніколи не був свідкомчогось такого жахливого, як те, що тут діється, в Дгарасані».Інша англійка, Маделейн Слейд, яка бачила пораненихсат-яграгійців, звожуваних до шпиталю в Бульсарі, після погромуписала:«Що сталося з англійським почуттям чести, з англійськоюсправедливістю? Жодні арґумеити не можуть виправдати того,


що вони зробили в Дгарасані. Індія усвідомила собі тепер дійснусуть ’брітанського правління’, і з цим усвідомленням долябрітанського правління припечатана».Жілберт Меррей, відомий науковець і перекладач, непомилявся, коли заявляв Ґанді в 1931 році: «Не думайте, щоми не страждаємо, коли тисячі ваших земляків страждають».Але не лише в англійському громадянстві незалежницькіпрагнення Індії знаходили .прихильників і водночас гострихкритиків брітанського імперіялізму. Навіть серед членів королівськихкомісій для справ Індії і в деяких віцекоролів небракувало вирозуміння і симпатії до Індії і Ґаінді. До такихналежав, до речі, і сер Самуел Гор (Samuel Hoare), державнийпідсекретар і голова «Індія говз» у Вайтголі, віце-король ІндіїІрвін та інші.Сама особа Ґанді втішалася величезним респектом навітьсеред льокальних, закукурічених не раз урядовців і речниківбрітанського режиму. Дуже вимовною і знаменною вцьому відношенні була, наприклад, промова судді на процесіҐанді в березні 1922 року. Англійський суддя Робелт Брумфілдзвернувся такими словами до Ґанді:«... Право не звертає уваги на особу. Тим не менше неможливоне врахувати того факту, що Ви належите до іншої,відмінної категорії людей, яких я будь-коли судив чи будусудити. Було б неможливо зігнорувати той факт, що в очахмільйонів Ваших земляків Ви є великий патріот і великийлідер ...»А виходячи, суддя ще раз вклонився підсудному, якпише очевидець.Очевидно, не всі були такі, як Брумфілд, Ірвін, Гор,Меррей та інші. До речі, до тих, які в задусі брітанського імперіялізмуне могли знайти похвального слова для Ґанді, належавміж іншими і Черчілл. Критикуючи зустріч віцекоролялорда Ірвіна і Ґанді в 1931 році, Черчілл «громив» обох: «Цеб’є на сполох і викликає нудоту, коли бачити пана Ґанді, цьогозмовника — травника з Мідл Темпл, сьогодні в ролі миролюбногофакіра, добре відомого на Сході типа; бачити його,як він напівголий підіймається по сходах віцекоролівськогопалацу, тим часом далі організуючи і керуючи кампанією цивільногонепослуху, щоб говорити на різних умовах з представникамикор о лянімпер атор а ».15 років пізніше, цей сам Віїнстон Черчілл заявляв, щовін не збирається президіювати при поділі Брітанської імперії.Але ні його заява 1931, ні інша 1946 року не спричиниласядо його великости, навпаки. Історія перейшла понад ним і тими,які так само думали.Гадаємо, що наведені цитати належно показують всювідмінність англійської громадської і політичної ментальностивід російської, також якщо йдеться про обидва їхні імперіялізми.Різниця не тільки в самих імперіялізмах.


Немає сумніву, що російський імперіалізм у минуломуі сучасному є куди брутальніший, деспотичніший, безогляднішийі більш нелюдський та більш небезпечний. На це 'складаєтьсяпередусім його автократична, тоталітарна природа. Улисті до Гітлера Ґанді писав, що «поневолювачі можуть матинаші землі і наші тіла, але вони ніколи не матимуть нашихдуш...» У випадку російського імперіалізму йдеться про те,що він безоглядно і .послідовно намагається вирвати і знівелюватинаші душі.Але на цьому не кінець. Російська політика не лише невисунула досі своїх Ірвінів, Горів та Брум-філдів, але й гірше(і про це нам саме йдеться): немає й російських Вебів Міллерів,Маделейн Слейде і Жілбертів Мерреїв. Не лише «Москвасльозам не вірить», але Росія сліз і терпіння не респектує,бо російський народ ще не показав, що він має те, щоҐанді називав національним сумлінням і до чого він апелюваву випадку англійців.Анатолій Шуб пише у -своїй «The New Russian Tragedy»,що коли шеф КҐБ Андропов, особисто допитуючи Ільїна, якийстріляв у Брежнєва їв 1968 році, запитав атентатника, чому вінстріляв, той відповів: «Чтобы пробудить Россию». І дійсно,(перше) що треба Росії, — це здобути її власне сумління. Тимбільше, що не все гаразд з народом, якого треба будити ажпострілами...Такий стан, однак, не повинен нас знеохочувати, якщойдеться про нашу протидію йому. Він лише додатково підкреслюєпотребу і конечність опрацювання відповідної методики,базованої якраз на респекті конкретної сили, який є vросіян, та на постійному вказуванні їм на їхній справжнійнаціональний інтерес, яким не є поневолення інших народівціною власного закріпачення, а власне розкріпачення ціноювизволення й інших народів. По цій лінії треба шукати й двоподілуросійської спільноти і невтралізації імперіяльно-шовініетичнихсил.Оправа ця не легка, і було б наївно класти на це відразувеликі надії. Але ми мусимо виходити з свідомости того, щоцієї роботи не заступити фразами і патріотичними погрожуваннямиМоскві. Крім того, цей процес тісно пов’язаний з загально-юферментацією в самому російському суспільстві; і зцього погляду не все виглядає світло. На прешкоді стоїтьсучасний низький рівень політичної культури російських масі керівних кіл. Щодо перших, то серед них переважає тип«обивателя», що його дуже влучно характеризує невідомийавтор памфлету в самвидаві «Чего же ты хочешь»* так:«Основний -стимул (обивателя) — -особисте надбання ізбагачення, (він) застрашений, 'боїться всього нового, безідей-121* Не плутати з «Чего же ты хочешь» —Кочетова.


між інтелігенцією і партійно-державним апаратом, існуванняв певних колах суспільства міщанських і націоналістичнихнастроїв».Немає сумніву, що головною перешкодою є якраз сампартійно-державний апарат з своєю верхівкою та шовіністично-міщанськінастрої «обивателів». Сама верхівка — наскрізьконсервативна, »бюрократизована, безідейна в кожному відношенніі зацікавлена лише в одному: у втриманні своїх позиційта привілеїв. Цей «домінантний стимул» радянської дійсностипроходить по всіх лініях його стратифікованої, збюрократизованоїструктури згори до низу.Дуже влучно зауважив це Петро Григоренко, пишучи:«У середовищі служилої бюрократії розцвіли кар’єризмі безідейність. Ніхто з них, попри наявнітсь майже у кожногопартійного квитка, марксизмом-леншізмом поважно не займався.Про нього лише говорять, ним клянуться, але основйого не знають і знати не хочуть. їх цілком задовольняє нинішнєжиття. Найбільш високопоставлені бюрократи, як є нанагода,жваво вимальовують те щасливе завтра, яке очікуєрадянських трудящих, не забуваючи при цьому про оборонувсіма способами свого сьогодні. Вони і Леніна цитують. Алецитати ці їм добирають секретарі та референти лише для того,щоб цитатою підкріпити власну ’геніяльну’ думку промовця.І горе Ленінові, якщо в нього не знайдеться нічого відповідного.В цьому разі беруть перше-ліпше, що потрапилопід руки, і так його препарують, що ’небові гаряче’ стає».Те, що говорить Григоренко, є однак теж підтвердженнямбраку «цілосної власної ідеології», що про неї згадує автор«Чего же ты хочешь». Йдеться власне про ідеологію внайширшому розумінні цього слова, як протиставлення досхтримітизованого імперіялістичного запаморочення росіян, якащойно починає зароджуватися в певних інтелектуальних колахі у формуванні якої ми є життєво зацікавлені. Від неї залежатимедальший розвиток російського політикуму і йоговідношення до нас й інших неросійських народів.Нашим невідкладним завданням — на рідних земляхі за кордоном — є впливати на формування цього нового політикумупо лінії творення передумов, щоб у ньому могли виростатиросійські Бр'угмфілди, Ірвіни, Мерреї та їм подібні.І хоч це справа не легка, то тим не менше певні тріщини уросійському суспільстві, що про них згадують і російські автори,відкривають для нас можливості, яких не вільно легковажити,навпаки, їх треба поширити і розвинути. Тим більше,що, як пише Амальрік, навіть на тлі загального невідрадногосучасного стану «зараз існують знову принаймні деякі умови,які привели до першої і другої російської революції: кастово-профільованей застигле суспільство, сувора режимна система,яка одверто зударяється з вимогами економічного розрозвитку,загальна бюрократизація і наявність упривілейова-


ної бюрократичної кляси, як також національна ворожнечавсередині багатонаціональної держави, в якій певні нації посідають^привілейоване становище».Діапазон нашої діяльности мусить бути дуже широкий,і вона мусить вдаряти передусім там, де вж е зараз для цьогонайбільше пригожий Грунт. Тому він має передусім включатиті російські інтелектуальні кола, стосовно яких можна і требаапелювати до їхнього політичного розуму і їхніх гуманнихпочувань. Тим більше, що якраз вони є передусім творцяминового російського політичного думання. Вказувати на негативиросійського імперіалізму для них самих і для російськогонароду (соціяльне і правно-лолітичне поневолення російськихнародних мас) та на спільні інтереси в їхній боротьбі з іншиминародами за свободу і демократію повинно стати вихіднимнашої акції. Одночасно треба вказувати на злочини ікривди, що їх завдавала і завдає російська імперіяльна політикаіншим народам, та на реальну загрозу відплати за нихусьому російському народові, що про неї вже зрештою згадуваві Амальрік. Свідомість в ідпов ідальности за них у росіянє конечною передумовою для відродження їхнього власногонаціонального сумління.По таких самих лініях треба впливати й на інші верствиросійського народу, шукаючи резонансу у всіх його 'прошарках і відповідно до їхньої ментальности наголошуючиодин чи другий елемент. Так, наприклад, у випадку інтелектуальнихкіл зокрема треба висувати момент антиісторичногохарактеру есересерівської держави, як однієї з останніхімперій у світі. Слід також посилатися на деякі позитивніелементи українсько-російських відносин у минулову, як, наприклад,на думки Герцена, Ш ахматова та інших, які щ е йсьогодні не знайшли своїх послідовників.При тому всьому однак мусимо постійно пам’ятати, щопередумовою нашого успіху є наша власна сила та постава іщо з росіянами треба говорити не стилем жалів, нарікань ііпрохань, але вимог і твердої аргументації, опертої на раціональнійаналізі наших відношень і їхніх перспектив.


125Про д еяк и х персонаж ів Д ніпропетровщ иниДва роки тому в нашому журналі(ч. 2, 1969) був опублікований«Лист творчої молоді Дніпропетровського»,що його автори(близько триста осіб) надіслалиВолодимирові Щербицькому— голові ради міністрівУРСР, проф. Федорові Овчаренкові— секретареві ЦК КГІУ,який формально командує всім«ідеологічним фронтом» на Україні,та Дмитрові Цавличкові— одному з секретарів Спілкиписьменників України. Цей листу відписах був широко розповсюдженийпо Україні, при чомуконкретні дані про безпардоннийрусифікаційний курс наДніпропетровщині викликалиглибоке обурення зокрема в колахмолодої української інтелігенції.У 1970 році на сторінках обохобласних партійних газет — українськомовної«Зоря» та російської«Днепропетровская правда»,— як також і комсомольськоїгазети «Прапор юности»розгорнулася досить широкакаімпанія проти т. зв. «наклепництва»та антирадянської агітаціїзокрема «серед деякихідейно нестійких і незрілих молодихлюдей».Перед вів у цій кампанії П.Орлик — редактор «Зорі», якийу вищезгаданому листі зарахованийдо категорії переляканихлюдей, які «пускають провокаційні,видумані К ҐБ, чутки», що,мовляв «український націоналізмнайновіше виявляє себе підмаскою захисту українськоїстаровини». На редакційномукріслі Орлик засидівся з часівСталіна та Берії і він не тільки«переляканий», але й повнокровнийсталініст. Щоб не бутипустословним, нагадаємо, що«Радянська Україна» від 10 січня1953 (тобто ще перед смертюСталіна) хвалила його редакторськуроботу. Не виключене,що він був уже гучномовцемЛеонида Брежнєва, коли цей у1947—50 роках був першим секретаремобкому на Дніпропетровщині.Згаданий у листі як «колишнійперший секретар обкомукомсомолу» і А. Л. Гордієнко,який, їдучи в п’яному стані автомашиною,вбив у Новомосковськомуна Дніпропетровщинілюдину і за це не був притягненийдо судової відповідальностита покараний згідно з«соціалістичною з аконністю» ;тепер цей «ответственный» розбишака(як його слушно окресливлист) дослужився посадипершого секретаря Харківськогообкому комсомолу. У такомухарактері він виступав на XXIз’їзді ЛКСМУ — комсомолуУкраїни («Радянська Україна»від 27 березня 1970), як такожна останній обласній партійнійконференції в Харкові («РадянськаУкраїна» від 2 лютого1971). Не виключене, що подрабині партійної кар’єри вінпросунеться ще вище і, крімчленства в Харківському обласномукомітеті КПУ (хоч за юридичниминормами партійногостатуту треба сказати — КЦРС)та обрання делегатом на XXIVз’їзд КП України, він попаде вколо керівних партійних кадрів«республіканського маштабу».В. п . с.


ЗмістЛІТЕРАТУРА І МИСТЕЦТВО5 Григорій Чубай. З нових поезій.8 Роман Андріяшик. Полтва (ромаян).49 Іван Ковалів. Музика щодення.52 Іван Кошелівець. А. Солженіцин — Н о б ел ів сь к и й лавреат 70.60 Мстислав Ростропович. В обороні А. Солженіцина.ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ63 Григорій Костюк. Теорія і дійсність (V).НА АКТУАЛЬНІ ТЕМИ79 Роман Рахманний. Не словам єдиним (діялог — закінчення).107 Мирослав Прокоп. Польсько-німецьке замирення й Україна.115 Анатоль Камінський. Імперіяльні паралелі.125 Про деяких персонажів Дніпропетровщини (В. П. C.).


НОВІ КНИЖКИ ВИДАВНИЦТВА «СУЧАСНІСТЬ»У серії « Суспільно-політична бібліотека» появилися:ч. 7 (26) ■— Документи ч. 5УКРАЇНСЬКА ІНТЕЛІГЕНЦІЯ ПІД СУДОМ К ҐБМатеріяли з процесів В. Черновола, М. Масютка,Б. Гориня та ін.На зміст книжки складаються такі розділи: Справа ВячеславаЧорновола — Справа Михайла Масютка — Справа МихайлаОзерного — Справи Ярослава Геврича, Івана Геля таЯрослави Менкуш — Справа Михайла Гориня — СправаСвятослава Караванського — Звернення представників громадськостеУкраїни — Приклади адміністративного переслідуванняза переконання — Додатки.Книжка має 252 стор. Ціна — 4,90 ам. дол. у картоновійоправі, 5,90 ам. дол. у полотняній або відповідно в іншій валюті.ч. 6 (25)Анатоль КамінськийЗА СУЧАСНУ КОНЦЕПЦІЮУ К Р А ЇН С Ь К О ! РЕВО Л Ю Ц ІЇПередмова Мирослава ПрокопаКнижка має 138 стор. Ціна — 2,50 ам. дол. або відповіднов іншій валюті.Обидві книжки можна замовляти безпосередньо в нашомувидавництві, у його представників в окремих країнах або вусіх українських книгарнях.


УІІШ Ш Ш ІШ Ш Ш Ш Ш Ш Ш Ш Ш ІІШ Ш Ш Ш ІШ Ш ІШ Ш Ш ІШ ІІІІШ ІШ ІІІШ Ш ІІШ Ш ІІІІШ Ш ІШ Ш Ш Ш Ш ІШ Ш Ш Ш ІІШ иШ ІІІ У видавництві «Сучасність» вийш ла друком кн и ж ка: |I ДЕНІ ДІДРО IÊЖ А К Ф А Т А Л ІС Т І ЙОГО ПАНІ Повний текст у перекладі Івана Кошелівця |Роман про любов і надзвичайні пригоди двох мандрівників, |1 які їхали невідомо звідки й невідомо куди, не знавши мети §І своєї подорожі.ІSРоман має 280 стор. нормальної вісімки і коштує в окремих 1країнах:Канада й СІЛА: 4 дол.Німеччина: 15 НМ.В інших країнах рівновартість 4 долярів. 5Замовляти можна в усіх українських книгарнях або без- |5 посередньо у видавництві «Сучасність». 2НІВийшли з друку два томиіАНТОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ НА ЗАХОДІ |1 КООРДИНАТИ ІУпорядкували: Богдан Бойчук та Богдан T. Р у б ч а кВступна стаття Івана Фізера.Том І має 404 стор., том II — 488 стор. Ціна кожноготому: в картоновій оправі — 4.90 амер. дол. або відповіднов іншій валюті; в полотняній оправі 5.90 амер. дол.Книгарням та кольпортерам даємо 35°/в опусту.Замовлення просимо надсилати на адресу нашого видавництваабо його представників в окремих країнах.ЕsТіііішшшшіїїіііішііііііііішмшіїшіііііііііішііішшіїшшіїїіііішііішішііііішіішпііиііішіішшіїїііишіїшшшТі


Адреси наших представниківАвстралія: „Library & Book Supply"16 a Prospect StreetGlenroy, W. fl, Vic.Арґентіна: Cooperative de Credito„Renacimiento"(para „Suchasnist")Maza 144Buenos AiresВеликобрітанія:Канада:США:Mr. S. Wasylko4, The HollowsSilverdale, WilfordNottinghamI. Eliashevsky118 Medland St.Toronto 165, Ont.G. Łopatyński875 West End Ave.Apt. 14 ВNew York, N. Y. 10025Швайцарія^т. Roman Prokopalte Landstrasse 228803 RuschlikonШвеція:Kyrylo HarbarBox 62HuddingeПередплати з усіх інших країнпросимо надсилати безпосередньона адресу видавництва.УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИмісячника «СУЧАСНІСТЬ»на 1970 рікодно число:річно:Австралія 0.80 8.40 дол.Австрія 24.— 240.— шил.Англія 0:7:0 3:12:0 фун.Арґентіна 1.50 15.— пез.Бельгія 50.— 500.— бфр.Бразілія 1.50 15.— н. круз.Венесуеля 1.20 12.— ам. дол.Голляндія 3.50 36.— ґул.Канада 1.30 13.— кан. дол.Німеччина 3.50 36.— нмСША 1.20 12.— ам. дол.Франція 5.— 50.— ффр.Швайцарія 4.— 40.— шфр.Додаткові кошти пересиланнянашого журнала летунськоюпоштою до Канади і США становлять7,5 дол. річно.Адреси для вплат:Ukrainische GesellschaftfQr Auslandsstudien e. V.8 Mflnchen 2, Karlsplatz 8/IIIBankkonto: Deutsche Bank A. G.8 Mflnchen 2, PromenadeplatzKto Nr.: 22/20457Postscheckkonto: PSchA MflnchenKto Nr.: 22278!У Г іґГУУУУУУУГУУУУПУҐГі^іУ Г Г Г |іУ іУ іУ іґУУУГГ^"**У1,У і^ Г * і* У Г П * * Г ^ * * Г * * * * “У Г * * * * ^ У Г * * У ‘ У Г ґ‘ Гі^ У іГ У * іУ іУ Хі>Жі jВІД АДМІНІСТРАЦІЇПросимо всіх наших вельмишановних передплатниківі кольпортерів, які висилають чеки прямо на нашу адресу,виготовляти їх обов’язково на Ukrainische Gesellschaft fiir Auslandsstudiene. V.Чеки, виготовлені на «Сучасність» чи на окремі прізвищапрацівників нашого вид-ва, утруднюють і деколи унеможливлюютьїхню реалізацію.

More magazines by this user
Similar magazines