Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

Мирослав ІВАНИКзмагань за власну державу. І цей обов'язок виповнили з честюі сповна.Доля Андрія Кордана у значній мірі є показовою дляцілого його покоління. Народжений на Лемківщині на початку1920-их років, він при першій нагоді бере в руки зброю, щобпоновити спробу вибороти незалежну українську державу.Однак тим, які цю зброю давали, не на думці була вільнаУкраїна, тому авторові цього спогаду скоро приходиться міняти— під німецьким шантажем — вояцьку форму на уніформдопоміжної поліції. Але вже в перших днях служби він, підвраженням побаченого звірства ґестапо, тратить усю симпатіюдля німців і твердо прирікає собі: "ти, німото, з мене великоїкористи не будеш мати, а своєму брату, скільки зможу, стількидопомагатиму".Ця проста філософія стала для Андрія Кордана життєвимдороговказом на всі роки служби в поліції, і дотримувався вінїї з залізною послідовністю. Зодягнений в поліцейський мундурзавірюхою історії, зумів він вистояти перед усіма спокусами,які тільки може породити війна, і не сплямити ні особистої,ні національної чести.Весною 1944 року перед ним відкриваються нові можливостіслужити батьківщині, і він, не вагаючись, цей шанс використовуєй вступає в лави Української Повстанської Армії.Він, син Лемківщини, стає воїном УПА в лісах Любачівщини.Повстанська епопея Кордана триває три з половиноюроки. Він — тепер вже як друг "Козак" — йде важким повстанськимшляхом у складі славного куреня "Месники", якийв народі називали просто куренем "Залізняка". Цей куріньпостав весною 1945 року і складався з 5 сотень. Діяв він натериторії Ярославщини, Любачівщини, північної Перемищиниі південної Томашівщини.У куреня славна історія. Його відділи й підвідділи провелиблизько 200 бойових дій — від дрібних сутичок з польськимибандами до великих кількаденних боїв з відділами НКВД іВійська Польського. Щоб втихомирити розгул польської по-