Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

Залізним кроком по рідній землі 93цях. "Пане господарю, — наказала вона, — лікуйте нашогопартизана, щоб швидко став здоровий". Мій лікар змірявтемпературу і порахував пульс. Сказав, що я таки добре хворий,і повів мене на горище. Пробув я в нього більше тижня. Віндав мені большевицьку куфайку і якісь чоботи, щоб я не замерз,лікував мене чаєм із медом і травами, пареним молокомз маслом і часником. Я почувався вже трохи краще, та все жкашляв і відхаркував кров'ю.* * *Погідного осіннього дня, після обіду, з боку присілкаГрушка донісся сильний скорострільний вогонь. Стрілянинаневгавала до вечора. Я здогадувався, що це наш відділ зіткнувсяз большевиками. Наступного дня зранку скоростріли заторохкотілизнову і не стихали до обіду. Ввечорі прийшов до менезв'язковий і розповів, що відділ "Залізняка" вступив у бій ізбольшевиками в Селиському лісі. Большевики зазнали втрат.Люди бачили, як везли вбитих та поранених через селоГребенне на Раву-Руську. Самі большевики теж говорили, що"бандєровци унічтожилі много наших ребят". Про перебіг тогобою докладно не пишу, бо учасником бою не був, хоч багаточув із розповідей друзів-учасників. Про це докладно можутьрозповісти мої друзі "Коваленко" та "Сталевий".Наступного дня після бою большевики скупчили з'єднаннявійськ, прикордонних застав та НКВД і пішли великимиоблавами на ліси та села від Дев'ятира, Верхрати по Любичу-Королівську. В Гуті-Любицькій і Павлищах до обіду було спокійно,та по обіді з півдня наближалися постріли. До менеприбіг озброєний хлопець-зв'язковий цивільної сітки. Він порадивсховатись або йти з ним, бо в напрямі Гути-Любицької таПавлищів йдуть облавники. Господар порадив мені сховатисьв його криївці, та я відмовився. Подумав, що краще мені гинутина землі, ніж під землею. Я подякував і пішов із зв'язковимповз хати до лісу. В лісі вже зібралося п'ять осіб, озброєних