Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

Залізним кроком по рідній землі 95які добігали до тих сіл, зустрів скорострільний вогонь. Їхньоїдолі не знаю. Лише один із них, побачивши, що я тікаю вліво,подався за мною. Ми побігли в напрямі Белзця, поза Кулайцями,й опинилися в ліску біля присілка Святе, де заховалисьу кущах.Сонце вже зайшло, вечоріло. Аж тут надійшли двоє розвідниківіз сотні "Залізняка". Я впізнав їх і затримав. Спитав,де відділ. Вони відповіли, що недалеко, в ліску. Я подякувавза товариство своєму другові, якого раніше не знав, але якийстав мені впродовж двох годин побратимом. Він пішов унапрямку Кулайців, а мене розвідка довела до відділу.Я зголосився до командира "Залізняка" і розповів проперебіг свого "лікування". Сказав, що, мабуть, я не вилікуюсь,бо большевики ганяють мене, як собаку. Стан може погіршитись.Мені краще бути у відділі, бо в товаристві легша смерть.Командир "Залізняк" не погодився зі мною і сказав, що я неможу перебувати у відділі, поки не одужаю. Відділ переходитьз місця на місце, а я, мовляв, не зможу швидко рухатися. Вінбоявся, що в мене сухоти. Сказав, що принагідно скерує менев присілок Святе на зв'язок, який знайде спокійний куток, дея зможу вилікуватися.Так я втретє відійшов з відділу на "курорт" у село Святе,до зв'язкової. Там нас гарно привітали та щиро прийняли.Між тим, розповіли нам про одну провокативну большевицькузатію в їхньому селі. Одного дня в село вступило близько сотнівершників, які назвали себе українськими козаками зі СхідньоїУкраїни. Були вбрані по-козацьки, як у театрі: шаровари,вишивані сорочки, козацькі шапки; добре озброєні легкоюавтоматичною зброєю; майже всі говорили по-українськи. Казали,що вони воювали проти Гітлера, а тепер воюють разом збандерівцями проти сталінського комунізму. Селяни, почувшивід них такі слова, радо та щиро їх вітали і добре годували.А вони, бандити, довідавшись, хто співпрацює з бандерівцямичи їм співчуває, зібрали їх, близько двадцяти осіб, жінок тачоловіків, завели в ліс та ганебно вимордували: пов'язали