Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

140 Андрій КОРДАНготові до найгіршого. Пізніше почули ходу по верху криївки ідумали різне. Так просиділи у напруженні до вечора. Та, Богудякувати, решта дня пройшла спокійно. Рухи зверху криївкивзимку ми іноді чули, та не знали, чи це ходили люди, чизвірі, і це впливало на настрій і нервове напруження. Я тимне дуже переймався, не мав що втрачати, крім життя: "Размама породила, і раз вмирати треба". Чи пізніше, чи скоріше,для мене не було різниці.Для друга "Ярого" було інакше. Він, людина вчена, дороживжиттям, думав про свою родину та долю людей куреня.Він усім дуже переймався, часто ходив по криївці від стіни достіни. Казав, що це його розривковий прохід.* * *Як я згадував, у криївці була бібліотека. Я часто до неїзаглядав, вибирав книжки та читав. Найбільше подобався мені"Кобзар" Тараса Шевченка і трилогія Богдана Лепкого "Мазепа".Легко було їх читати і майже все було зрозуміле. Таодного разу потрапила мені до рук книжка "ПризначенняУкраїни" д-ра Юрія Липи. Заголовок мені дуже сподобався,то я почав читати з великим захопленням. Перечитав декількасторінок і не зрозумів нічого. Питаю друга "Ярого", що це закнижка — заголовок дуже гарний, а я читаю, але нічого нерозумію. Він посміхнувся і каже: "Козаче", це книжка науковогохарактеру для людей, які мають трохи школи, тому тобі важкочитати, а ще важче зрозуміти. Про кожне речення автораможна годинами говорити. Автор покликається на точні данідосліджень, на вчених людей світової слави, різних філософів,професорів тощо. Автора цієї книжки Юрія Липу большевикирозстріляли восени 1944 року в Яворові, серед міста на ринку*.Він загинув, але його твори ніколи не загинуть. Большевиків* Ю. Липа справді був закатований енкаведистами у той час наЯворівщині, але за інших обставин. — Упор.