Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

172 Андрій КОРДАНДиківського куща, відтак думав йти до Люблинецького куща,а далі на "одзискане".Вашу криївку, друже командир, польське військо знайшлоі замінувало. Зрадив її крайовий провідник "Вишинський".Він був тут з поляками і шукав за вами. Вас не знайшов, алезнайшов вашу криївку, в якій колись сам сидів під час облав.Польське військо криївку вимінувало, а на ній поставилитабличку з написом: "Тутай зґінол довудца УПА Залізняк".Про це донесла розвідка нашого відділу".Командир "Залізняк" не хотів повірити розповіді цьоговояка. Говорив, що неможливо таке зробити без його відома.Впродовж дня сидимо в Сінявському лісі та відпочиваємо.Дехто спить, дехто лежить, а дехто навіть жартує. Командир"Залізняк" не спить. Майже цілий день ходить задуманийпоміж деревами, гладить та скубе бороду. Накінець присівбіля нас на пеньку, схилив голову і каже: "Хоч важко повірити,та, правдоподібно, так воно є. Я мушу чимскоріш стрінутись зпровідником "Кримом".За кілька днів ми через Молодицький кущ наладнализв'язок до провідника "Крима". Не пригадую точної датизустрічі — десь в половині вересня, а може, й пізніше. Зустрічвідбулася по обіді в Сінявському лісі. Командири "Залізняк" і"Крим" одразу почали наради. Про що говорили, ніхто з насне знав. Ми як охорона виконували службу на певній відстанівід місця наради. Нарада відбувалась в гострій атмосфері, проце можна було судити по голосах. Пізнього вечора нарадазакінчилась. Провідник "Крим" зі своєю охороною відійшов.Командир "Залізняк" пішов з нами — своїм почтом — унапрямі Диківського куща. Увечорі наступного дня ми наладнализ ним зв'язок. У Диківському кущі було двох наших вояків.Псевдо одного з них — "Заєць". Обидва вояки зголосилиськомандирові "Залізняку" і розповіли, що відділ пішов на схід,через кордон, а їх було звільнено, і тепер думають йти досвоїх родин, на захід. Командир "Залізняк" слухав, схилившиголову, і ледве стримував лють.