Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

По снігах і тернах: босоніж через три кордони 203могилі з голоду". Вирішили почекати одну ніч, а наступноїопівночі вирушати в дорогу."Залізняк" не прийшов. З часу його останнього приходуминав третій тиждень. Вночі чекали, не спимо і вдень, —голова паморочиться. Почали готуватися до виходу.Дванадцята година ночі. Я ще надіюся, що прийде.Перша година — немає і, видно, вже не буде, бо ніколи він неприходив пізніше. Федьо каже: "Я тобі, "Козаче", говорю, щовін хоче нас тут голодом заморити, а ти віриш в нього, як врідного тата чи брата". Я відповів: "Йдемо — раз вмирати. Читут, чи там, ніхто не заплаче, та наверху хоч ворон над намизакряче", згадавши свій минулорічний самовільний вихід зкриївки "Ярого".Мій другий самовільний вихід із криївки24 червня 1948 року, о 1.30 ночі, ми були готові до виходу.Федьо взяв "папашку", два кружки з набоями та, правдоподібно,дві Гранати. Я озброївся пістолетом-дев'яткою, такзваною "бельгійкою", з чотирма обоймами набоїв, прихопивдві большевицького виробництва "рапаті" ґранати, компаса ікишенькового годинника. Все це було "Залізнякове", але вінпередав мені. Довгу зброю ми залишили в криївці, бо вважали,що вона буде надто помітна, а воювати ми вже не збиралися, —десятизарядку і большевицьку гвинтівку зі снайперськимдалековидом залишили командирові "Залізняку".Коли ми вже були готові, подались до виходу з криївки.Федьо пробує випхнути скриньку, та не може. Пробую я, тежне можу, бракує сил. Пробуємо вдвох — нічого не виходить.Відпочиваємо, бо виснажені до крайности, годі на ногахстояти. Федьо каже: "Не вийдемо, бо не відчинимо, і тут намбуде кінець". Ми знову пробуємо вдвох підважити скриньку.Федьо, кремезний чоловік, збирає всі свої сили, й обидва разомвивалили скриньку, на якій зверху було звалено кілограмівсто різного залізяччя. Неподалік виходу, в куточку сиділа квочка