Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

По снігах і тернах: босоніж через три кордони 223звідси втікати. За яких кілька хвилин чую: щось лізе кущамипрямо на мене. Я спершу подумав, що це звірина, та глянув, ато москаль у військовій уніформі з мисливською рушницею вруках. Я встав з-під куща і починаю відступати. Він помітивМене і гукає: "Пастой, ґерман!" Я повернувся і кричу до ньогопо-німецьки, щоб почекав, бо в мене жінка тут є. Москальстав, а я побіг густими кущами, перейшов у іншу частину лісута й ліг у кущах. Москаля я помітив вдруге, коли він, повертаючисьназад, йшов лісом і розглядався на всі боки. Я пролежаву лісі до вечора, а тоді подався далі в дорогу. Ніч наді мноюзасвітила зорі.Так я йшов ще кілька ночей, але холод дошкуляв меніщораз гірше, а ще більше думка: Берліна немає, терену незнаю, а москаля зустрів. Вирішив, будь що буде, провестирозвідку й довідатися, де я знаходжуся. І ось одного вечоразайшов у село та зловив одного старого німака серед подвір'я.Оскільки знав трохи німецьку мову, то привітався і запитую,що це за місцевість і як далеко до американської зони. Він,вкрай переляканий, відповідає, що це — Нордгаузен у російськійзоні, американська ж далеко, зате англійська зона —близько. Далі питає: "А ти хто такий?" Відповідаю йому, що яукраїнець, утік з російського війська і йду на Захід. Він, колипочув, що я втікаю з російського війська, став до менеприхильніший, поспівчував, що я такий нещасний, та розповівмені докладно все, про що я його питав.Я довідався, що до англійської зони двадцять кілометрів,що кордон стережуть, але перейти можна, він не позначений —помітити його неможливо, бо це звичайна стежка. Заставирозташовані одна від одної на відстані трьох кілометрів. Кожнатретя з них — російська. Кожна застава нараховує 9—10 осіб. Збоку російської зони вздовж кордону ходять стежі, стоять поститощо. З боку англійської зони ніхто кордону не стереже. Багатопачкарів переходять кордон, деяких ловлять, але рідко.Словом, перейти кордон неважко, та треба бути обережним.