Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

226 Андрій КОРДАНану ж засну на горищі, а він донесе — прикордонники оточатьхату, й Андрій опиниться, як канарок у клітці. Твердо вирішивпереходити через кордон негайно. До нього недалеко — якихп'ятнадцять хвилин ходу. До світанку ще є час.Щиро подякував господареві за його добре слово, попрощавсяі пішов. Коли вийшов з подвір'я, хутко побіг до лісу, деобережно, від дерева до дерева, вибіг на вершину горба. Лісзакінчився, попри нього біжить стежка. Починає світати. Ястав на краю лісу, прислухався і роздивився на всі боки.Навкруги панувала тиша і спокій. Я даю ногам знати, біжущосили по плоскій горі, а далі долиною десь півкілометра досела. Дніє, але село ще спокійно спить. Я підійшов до крайньоїхати і застукав у вікно. До вікна підійшла огрядна жінка зрозтріпаним волоссям, щойно зі сну. Я привітався по-німецьки:"Добрий день!" — і запитав: "Що це за зона?" Вона, поглянувшина мене, переляканим голосом відповіла, що це —англійська зона.Я полегшено зітхнув і, піднявшись духом, подумки промовив:"Боже, слава Тобі! Я щасливо перейшов на Захід!"* * *Розказане на цих сторінках — не вигадка моєї уяви.Написав про те, що особисто пережив, запам'ятав чи чув відрізних людей. Зокрема, у час мого перебування в рядах УПАна відтинку "Бастіон" відбулося набагато більше різних і,можливо, важливіших і цікавіших подій. Я не міг бути очевидцемусіх тих подій і не в силі був запам'ятати все, а щоденникане вів. Зупинився на тому, що найбільше запало в моюпам'ять.Нехай же ці скромні рядки моїх спогадів про важке іжахливе минуле будуть нев'янучим квітом на знані і незнанімогили моїх друзів, що в рядах УПА зі зброєю в руках боролисяз ворогами та віддали своє життя за волю Народу і славуУкраїни.