Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

36 Андрій КОРДАНслухайте і стережіться, бо потрапите у халепу". Креховець точервонів, то білів зі сорому та страху і каже: "Пане Зарічний,це неправда, люди придумують те, чого не було, — говорятьнеправду". Зарічний на те: "Пане коменданте, це правда, томущо на це є докази". Комендантові заціпило і він більше невиправдовувався.З того часу комендант не залишав станиці. Одного разузадзвонив телефон, і я, як черговий, підняв слухавку. Телефонувавпоручник Штохмаль, попросив до телефону комендантаКреховця і сказав йому, що до нас їде на інспекцію зі Львоважандармерія, яку очолює капітан Шульц. Креховець бігав поканцелярії дуже знервований, а потім сказав мені: "Я іду вмісто, а ви, як черговий, коли приїде інспекція, зголоситестаницю". Я запитав: "Пане коменданте, а чому я, а не ви, —ви ж знаєте пару слів по-німецьки і зголоситесь, а я не можу".Він каже: "Це наказ!" "Ну, то хай буде так. Наказ є наказ", -погодився я. Не знаю, можливо, він справді не міг сказатипару слів по-німецьки або ж боявся за свої провини.Комендант вийшов у місто, а десь через півгодини приїхалидва легкових автомобілі німецької жандармерії. Було їхшість осіб, усі увійшли до канцелярії, і я зголосився понімецьки:"Пане капітане, тут станиця української поліції вМаґерові, всіх поліцистів дев'ять, вісім у службі, я, АндрійКордан — черговий". Капітан прийняв моє зголошення, потімоглянув усі кімнати, сів у авто і від'їхав разом зі своїмижандармами. Одразу ж повернувся комендант Креховець іпитає, що говорили німці, чи питали про нього. Я сказав якбуло — не говорили і не питали, оглянули все і поїхали.Комендант Креховець, з часу згаданої вже розмови зісвоїм заступником Зарічним, втратив інтерес до своєї посадиі роботи. Наприкінці листопада 1941 року він поїхав на сесіюдо повітової команди у Раві-Руській, а повернувшись, оголосив,що він звільнений і завтра їде додому. Сказав, що до нас приїденовий комендант, а пан Зарічний призначений комендантомстаниці у Немирові.