Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

58 Андрій КОРДАНрух, як у бідного за обшивкою. Ґестапо проводить контролькожної подорожуючої особи: документи, пакуночки, валізки.Я пройшов біля них, мене пропустили як службову особу, і ящасливо дістався на зазначене місце, а вже на місці мав змогубачити, що я привіз у цих двох валізках. Там була зброя: пістолети,Гранати та амуніція.Я був обурений тим, що Коцур зловживає моєю слухняністю,наражає на велику небезпеку, яка могла закінчитисьдля мене трагічно. А він діяв необачно, навіть не попередивпро обережність, хоч добре знав, які наслідки могли з цьогобути. Тому я вважав його людиною, яка берегла своє життя ібула байдужою до ближніх. Повернувшись на станицю, я нічогоКоцуру не сказав, але з того часу його незлюбив, хоч і розумів,що хтось мусив такі завдання виконувати.Недовго довелось нам разом бути в Добросині. В Равськійокрузі деякі поліційні станиці, які мали тісний зв'язок з ОУН,почали ночами пропадати безвісти, залишаючи за собою сліди,ніби станиця була знищена большевицькими партизанами.* * *У лютому 1944 року повітова команда скликала всі поліційністаниці з районів у Раву-Руську. Там для нас вже бувпідготовлений великий двоповерховий будинок з устаткуванням.На якій вулиці він знаходився, точно не пригадую. Усіхнас там було близько 120—140 осіб. Службові накази давалаповітова команда. Ходили ми в стежі по місту, контролювалицивільні варти, які стерегли склади зі зданим на контингентзбіжжям, що знаходились неподалік від станиці. Також повітовакоманда висилала по двоє поліцаїв як теренових у райониіз німецькими поліційними з'єднаннями для боротьби з партизанами.У такій акції я брав участь як тереновий два рази зісторони Любичі-Королівської на Верхратський ліс. Перевіряючиліс, не зустріли нікого. Під вечір підійшли до підлісного