Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

74 Андрій КОРДАНТільки ми прийшли й розташувалися на краю лісу, одразуж побачили большевиків. Вони йшли від сіл Хотилюб іГораєць, між лісом і присілком Осередок, у напрямі Брусно —Горинець. Йшло їх багато, бо ні початку, ні кінця не буловидно. Гнали награбовану здобич: коней, корів, фіри і все,що лише могли забрати у селян. Коли я це побачив, то згадавтатарські напади, про які колись читав у шкільній читанці.Чотовий "Суслик" дав наказ зайняти позиції. Мені заздалегідьбуло наказано першим відкривати вогонь. З оглядуна лісові хащі, я ледве знайшов місце для свого гранатомета.Зі мною було двох амуніційних — стрілець "Дух" і ще один,псевдо якого я вже забув. Ми вискочили на край лісу, сховалисяза кущ, я поставив гранатомета і відкриваю вогонь, посилаюГранату за ґранатою, які цільно потрапляють поміж большевиківі розриваються. Чота відкриває сильний скорострільнийвогонь, і в секторі нашого обстрілу впало все покотом.Командир большевицької партизанки, оцінивши попострілах, що у нас сили невеликі, повернув своїх із флангів зметою оточити нас, відрізати дорогу для відступу і вигнати вчисте поле. Коли большевики почали заходити з боків, чотовийдав наказ до відступу.При відступі, як звичайно, виникає паніка, кожний рятуєдушу і тікає, як може. Мої амуніційні залишили і мене, йамуніцію. Я вхопив Гранатомета та дві скрині амуніції і такожвтікаю, але з тим тягарем відстаю від своїх. Ми трохи відірвалисявід переслідувачів, та вони продовжують погоню, і вжечую позаду себе: "Пастой, бандєровец!" Кинути гранатометане можу, бо за це мене чекає розстріл, і відстрілюватись неможу. Виручив ройовий "Яр". Він залишився позаду свогорою і, зрозумівши мій критичний стан, послав чергу з автоматапо большевиках, підбіг до мене, схопив ґранотомета і вдвійкурвемо в гущавину, куди большевики вже не рішилися входити.Наша чота на збірний пункт прибула без мене, "Яра" іще двох стрільців. Чотовий "Суслик" зголосив сотенномукомандиру перебіг бою, розповів, як то я справлявсь з Грана-