Бібліотека Закерзоння - apokryf ruski

Залізним кроком по рідній землі 77полях. Мали вони відра, в яких варили жито, немов кашу, атакож різні знаряддя, викрадені в господарів, — пилки, сокири,лопати тощо. Нам ці господарські знаряддя були в той часнепотрібні, то ми їх порозбивали, порозкидали, посміялися зїхнього примітивного життя та й пішли далі, на нове місцепостою. "Залізняк", який уважно оглядав табір большевицькихпартизанів, наступного дня звернувся до нас із промовою:"Друзі! Вчора ми мали змогу бачити табір і життя большевицькихпартизанів. Ніхто не знає, може, і нас не кращадоля чекає, тому, прошу вас, забувайте про всілякі вигоди. Якпартизан, то не пан! Бо щоб бути партизаном, треба вмітисобі раду давати, треба пристосуватись до твердого життя,бути витривалим, мати сильну волю. Тільки такий можевважатися справжнім партизаном. І ми — хочемо чи не хочемо,— мусимо пристосуватись до того твердого партизанськогожиття. Фронт наближається, і ми добре знаємо, що большевицькадійсність несе із собою. Ми мусимо бути готовими навсе, треба мати сильну волю і бути витривалими, як сталь.Ми прийшли в ряди повстанських загонів обороняти Христовувіру та свою Батьківщину. Ми мусимо доказати ворогам, щозаради нашої святої мети ми готові вмерти. Про вигоди требанам забути, а пристосуватись до партизанського життя. Щобворога перемагати, треба від нього його тактику перебрати,бо тільки клин клина вибиває. Про це ми всі мусимо пам'ятати".Від того часу командир "Залізняк" почав вишкіл ігартування відділу, запровадив суцільну конспірацію, постійнозмінював місце постою, ніби тікаючи від ворожого переслідування,та призвичаював нас до голодування.У такому режимі ми прожили приблизно три тижні.Кожний із нас був до краю виснажений. Бувало, що у стрільців,зокрема, на стійках, в очах темніло, проте службу виконувалияк слід. І ніхто не наважувався чинити спротив такій тактицікомандира. Не було й жодного дезертира, хоча в той часневажко було дезертирувати. Та про це ніхто не думав. Кожний