Вип. 474

С.В. Кондратюк"Слова о полку Ігоревім" до єдності руських(українських) князів).У всій повноті ідея соборності українськихземель поставала на крутих зламах нашої історичноїдолі: Хмельниччина (1648-1654), доба Українськоїкозацької держави, розділення національноготіла України між двома імперіями - Російськоюй Австрійською, Українська революція 1917-1921 рр. Ця благородна державницька (самостійницька)ідея відображена в концепціях "Руськоїтрійці" та Кирило-Мефодіївського товариства.Зрештою, і протестний виступ Івана Мазепи протиПетра І, і Конституція Пилипа Орлика, як і вся йогодіяльність, були підпорядковані ідеї самостійностіта соборності українських земель [18, с.7].У практичній площині ідея соборностіпроходить через українську традицію народоправства.Ця традиція на Русі, з погляду більшостідослідників, започаткована в X ст. у формінародного віча. Іван Крип'якевич, наприклад,вважав: віче "було народним зібранням, що в Х-ХІ ст. висловлювало волю населення" [7, с.122].Хоч князь вважався необмеженим володарем і зосереджувавзаконодавчу, виконавчу та судову владу,"насправді він залежав від соціальної верхівки,яка вважала себе представником всього населеннякраїни" [7, с.122]. Тому таку форму "феодальноїдемократії", як боярські ради, можна також віднестидо первісних паростків народоправства.Від дня проголошення Акту злуки. відділяютьнас понад 90 років. З приводу цієї подіїакадемік І. Курас зазначав: "... такі вікопомні подіїй дати (за давньою доброю традицією) завждиспонукують, відірвавшись хоча б на мить відскладних і тривожних проблем сьогодення, щераз заглибитись у вивчення пройденого нашимнародом шляху, щоб проаналізувати і взяти всецінне, неминуще з набутого ним багатого і повчальногоісторичного досвіду" [8, с.236-237].Можна стверджувати, що на час Українськоїреволюції 1917-1921 рр. відбулася певна сакралізаціяідеї соборності України, перетворенняїї на своєрідний "символ віри" для значної частиниукраїнської інтелігенції. На емоційномурівні вона прихильно сприймалася багатьмаукраїнцями і в селі, й у місті.Підстави для соборницьких прагнень українцівбули дуже вагомі: історичні, геополітичні,економічні, демографічні, етнокультурні та інші,причому основний материк українців перебувавпід російським скіпетром на Наддніпрянщині,значна частина етнічної території залишаласяпоза матірною землею. На 1914 р. у Галичині, наБуковині та Підкарпатті на території 74 2523 кміз 6 407 570 осіб населення українці становили 4156 780. Хоча на ту саму дату точних даних немає,можна допустити, що в Підкарпатській Русі(Закарпатті) проживало ще близько 400 000 українців.Понад 500 000 українців були жителямиБессарабії [ 4, с142].Як пересвідчуємось, українські етнічні земліперебували в полі геополітичних інтересів відразукількох країн, передусім імперій - Російської й Австро-Угорської.У ході Першої світової війни Росіяпланувала збройно довести "споконвічність" своїхправ на "руські" землі - Східну Галичину, ПівнічнуБуковину та Підкарпатську Русь.Австро-Угорщина й гадки не допускалапро втрату цих українських територій. Навпаки,вона мріяла повністю захопити ще й Волинь іПоділля, що обґрунтовувалося концепціями"Міттельєвропи" ("Серединної Європи"), авторамияких були Р. фон Кралік, Р. фон Скага, Т.Штайнакер, Ф. Кайндль, Г. Юберсбергер та ін.Суть цих концепцій зводилась до об'єднання "всіхнаціональних сил німецького народу" в багатовіковійборотьбі між германським і слов'янським світами.Серцевиною й основною потугою просуванняна слов'янський Схід мали стати Німецька імперіяі Австрійська монархія [20, с12-17].Не залишалась байдужою щодо українськихтериторій Німеччина. Напередодні Першоїсвітової війни вона повернулась до проекту Пангерманськогосоюзу, розробленому в надрахгенштабу ще за правління О. Бісмарка (рейсканцлерНімеччини в 1871-1890 рр.). Згідно з ним, умежі майбутньої "Великої Німеччини" потраплялафактично вся Україна. У компетентних органах(військових і цивільних) неодноразово виникаладумка про створення маріонеткової українськоїдержави - головно для послаблення Росії [9, с.67].Західноукраїнські землі (як "історичнопольські") вводили до своїх програм практичновсі провідні політичні партії Польщі, котрі щетільки боролися за відродження Другої Речі Посполитої.Плани суцільної мадяризації українцівЗакарпаття після 1867 р. (створення дуалістичноїАвстро-Угорської монархії) активно реалізовувавБудапешт. Рішуче й безапеляційно до українськихземель Бессарабії та Північної Буковинибули налаштовані правлячі кола Румунії [9, с.68].Отже, з початком Першої світової війниідея соборності українських земель, будь-які намаганняїї зреалізування опинилися в потужномуполі інтересів і безпосередніх сусідів, і сильнихсвіту того (Росії, Австро-Угорщини, Німеччини,Франції, Англії). Видима безвихідь із ситуації, атакож притаманне українським політичним си-Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 35