Вип. 474

С.В. Кондратюкпро зміну форми державного устрою Австро-Угорської імперії: перетворити її у федераціюокремих національних держав, в тому числі йУкраїнської держави, утвореної не лише з українськихземель Австрії (Галичини й Буковини), ай із "цілої Австро-Угорщини", тобто із ЗакарпатськоїУкраїни [21, сі 24-125]. Як пересвідчуємось,незабаром ідея автономії еволюціонувала відею окремої національної української держави ускладі федерації. За елементарною логікою, наступнимкроком мало стати злиття двох легітимнихукраїнських державних утворень в єдинусоборну Українську державу.Події на західноукраїнських землях у жовтні1918 р. розвивалися стрімко та динамічно. Упродовждвох днів (18 і 19 жовтня) галичани, відповіднодо міжнародних правових норм, проголосилистворення Української держави, обрали й затвердилина Установчих зборах її законодавчий орган -Українську Національну Раду (УНРаду).Ідея соборності простежується в діяльностіукраїнських владних органів з перших кроків їхньоїдіяльності. Так, на Установчих зборах УкраїнськоїКонституанти (конституційні збори) 18жовтня 1918 р., які обрали УНРаду, предметомпалкої дискусії стало питання соборності. Соціал-демократи,частина радикалів і націоналдемократів,представники студентства висловилисяза негайне об'єднання українських земельАвстро-Угорщини з Наддніпрянською Україною.Ці партії відображали настрої, які домінували втогочасному галицькому суспільстві. Дискусіядовкола цього питання тривала 12 год. Урештірешт,вирішили поки що не приєднуватися доУкраїни, оскільки в "14 пунктах" Президента СШАВ. Вільсона народам Австро-Угорщини гарантувалосяправо на самовизначення, а Росію, до федеруванняз якою прямував П.Скоропадський, трактувалияк єдину державу, єдиний народ. Злука з гетьманськоюУкраїною загрожувала Галичині таксамо опинитися під владою Росії [26, с.29].Щодо негайного приєднання галичан доУНР слушні міркування, на наш погляд, висловивпрофесор Б.Тищик: "... З мотивів, які наводилисьгалицькими політичними керівниками, цене так просто було зробити. Крім всього іншого,існувала ще й Австро-Угорська імперія, до тогож із значними збройними силами, з яких чималовійськ знаходилося у Галичині, і, напевне, вона бне допустила до відокремлення від себе цілогокраю. До того ж ще не закінчилась світова війна,військові дії тривали. Крім того, немає сумніву,що проти цього категорично виступили б поляки,які мали в Галичині налагоджений адміністративний,правоохоронний, каральний апарат, численнізбройні формування і вважали Східну Галичинусвоєю "історичною" територією. Мабуть, томуукраїнські керманичі вирішили тимчасово залишатисьу складі Австрійської держави, щоб небути поглинутими Польщею, оскільки Україна буланадто нестабільною, слабкою державою, щобмати змогу захистити Галичину" [21, с139-140].Новий імпульс соборним устремлінням галичандала блискуча військова операція із роззброєнняв ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р.(без жодних втрат) кількатисячного австрійськогогарнізону в Львові та передання влади УНРаді.Уранці 1 листопада командувач операцією,яка в літературі отримала назви "Листопадовийзрив", "Листопадовий чин", сотник Д. Вітовськийвідправив до Києва телефонограму: "Зайнятийукраїнськими військами Львів складає поклінКиєву, столиці всієї України" [10, с.27]. Це зайвепромовисте свідчення того, що саме військовики-українціГаличини були чи не найпалкішимиприхильниками ідеї єдиної, соборної Українськоїдержави [14, с.33-37].Зазначимо, що в умовах воєнних дій галичаниметодично працювали над створенням інститутівдержавної влади парламентського, європейськоготипу. На засіданні УНРади 9 листопада1918 р. законодавчу владу остаточно було переданоУНРаді, закріплено назву держави - ЗахідноукраїнськаНародна Республіка, сформованоТимчасовий Державний секретаріат, або РадуДержавних секретарів, - уряд молодої держави.За партійним складом він був коаліційним - вісімнаціонал-демократів, два радикали, по одномупредставникові від соціал-демократичної та християнсько-суспільноїпартії і двоє безпартійних.Отже, економічні, соціально-політичні й духовно-культурніінтереси більшості галицького суспільствабули репрезентовані адекватно. Багатопартійноюбула й УНРада [11, с.125-126].УНРада 10 листопада 1918 р. визначилаурядові головну лінію національно-державноїполітики: „Українська Національна Рада, як найвищавласть українських земель бувшої Австро-Угорської монархії, в змаганню до здійсненнянаціонального ідеалу всього українського народупоручає Державному Секретаріатові поробитипотрібні заходи для з'єднання всіх українськихземель в єдину державу" [5, с265-266]. Це бувреальний крок до злуки ЗУНР і УНР, створенняєдиної, соборної Української держави.УНРада 13 листопада 1918 р. ухвалилаТимчасовий Основний Закон -Конституцію ЗУ-НР, що стало важливим фактором у здійсненніНауковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 474. Правознавство. 37