Успенська вежа, № 5 (2016)

fediv.yuriy

Успенська вежа, № 5 (2016)

ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО

За вiру i еднiсть!

Виходить з березня 1991 року 5 (288)

ТРАВЕНЬ 2016 року

Святкує, веселиться і радіє

Свята Церква, величаючи і

прославляючи Світле Христове Воскресіння

– дивне свідчення Божественної

любові і прощення, вічного

буття початок. Святий Афанасій Великий

повчає, що Син Божий подолав

смерть, усім дарував нетління – обіцяння

воскресіння; на початок цього

воскресіння Христос Сам Воскрес із

мертвих, встановивши у воскреслому

знаменні пам’ятник перемоги над

смертю. Люди, вдягнувшись вірою в

Христа, не бояться смерті, бо знають,

що спочилі не гинуть, а живуть і через

воскресіння стануть нетлінні, у

чому ми можемо переконатись, коли

бачимо нетлінні мощі угодників Божих.

Очима віри нашої, побачивши

Христа Життєдавця, Який воскрес із

гробу, ми, християни, єдиними устами

і єдиним серцем мовимо й оспівуємо

на торжестві віри Його преславне

уставання: «Воскресіння Христове бачивши,

поклонімося Святому Господу

Ісусу, Єдиному безгрішному! Хресту

Твоєму поклоняємось, Владико, і святе

Воскресіння Твоє славимо!». Так

віруючий люд із глибини душі та із

поклонами прославляє Христа та самий

Хрест, на якому був розп’ятий

наш Спаситель.

Воскреслий Господь нестримно

притягає нас до Себе Своєю небесною

красою, променистим сяйвом Свого

Воскресіння та Євангельського вчення,

щедро подаючи віруючим найчистішу

любов до Бога, спасенну віру

і тверду надію. Він переведе нас за

наше праведне земне життя від смерті

до небесного життя і від землі до неба.

Починаючи від Світлого Пасхального

Богослужіння, ми, повні священного

трепету, захоплено вітаємо всіх словами

вічної істини, віри та любові:

«Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!»,

наповняючи наші чисті серця

пасхальними святковими почуттями.

Радість і втіха – це найдорожча спадщина

апостолів Христових, які своїми

очима бачили Господа після Його

Воскресіння. Святий апостол Павло

пише, що по воскресінні Господь

з’явився більш як п’ятистам браттям.

«Пізніше з’явився Якову, а тоді – всім

УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА

ВЕЛИКОДН›Е ПОСЛАННЯ

БЛАЖЕННІШОГО МАКАРІЯ,

МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

АРХІПАСТИРЯМ, ВСЕЧЕСНОМУ СВЯЩЕНСТВУ, ЧЕРНЕЦТВУ ТА ВСІМ ВІРНИМ

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Коли ж вони йшли сповістити

Його учнів, Ісус зустрів їх, кажучи:

Радійте! ( Мт. 28:9)

апостолам; нарешті і явився мені, наче

якомусь недоноскові. Бо я найменший

з апостолів, недостойний називатися

апостолом, – адже я переслідував

Божу Церкву» (1 Кор. 15:6-7; 15:8-9).

У благовістях апостолів містяться й

інші важливі свідчення про явлення

їм Воскреслого Господа. Євангеліст

Лука оповідає, що в одному із явлень

Господь відкрив своїм ученикам розуміти

Писання і сказав їм, що священні

події Його смерті й Воскресіння належно

були наперед провіщені: «Так

написано і так належало постраждати

Христу і воскреснути із мертвих на

третій день…».

Заповітів Господа апостоли дотримувались

свято, безмежна любов

і повна відданість своєму Вчителеві

– Господу спонукували їх безустанно

благовіствувати про Нього в Єрусалимі

та по всій Іудеї й Самарії, навіть до

краю землі.

Апостольська проповідь народжувала

нове життя в старому язичницькому

світі, і ніякі переслідування не

могли перешкоджати утвердженню

та поширенню християнської віри. З

ласки Промислу Божого через багато

віків і нам даровано пізнати й прийняти

апостольське благословення нашого

Воскреслого Господа Ісуса Христа

через Константинопольську Матір –

Церкву. Віруючі оспівують і прославляють

Воскресіння Христове в богослужіннях

п’ятдесяти двох неділь у

році та особливо урочисто – у дні Святої

Пасхи. Радіючи апостольському

благовістю про Воскреслого Господа,

ми навчаємось істин правди й любові

Христової, щоб кожному християнинові

пройти життєвий земний шлях

у радості, праці, у братерстві, любові

й мирі. За це кожний християнин і

християнка в теперішній воєнний час

моляться, роблячи все можливе й неможливе,

щоб ця братерська любов та

мир між нами, українцями, та іншими

народами, які живуть на українській

землі, по благословенню Воскреслого

Господа були здійснені, і, як наслідок,

щоб на нашій землі не проливалась

кров наших батьків, чоловіків

і синів. У цей сумний воєнний час

нашого земного життя й у ці захоплені

пасхальні дні ми обіймаємо один

одного, молитовно згадуємо наших

українських військових, які не можуть

стояти поруч із нами в наших святих

храмах, бо знаходяться уздовж лінії

розмежування в зоні АТО. Ми поспішаємо

до тих дорогих нам могил, у

яких спочивають ті, які своє молоде

життя поклали на Майдані Гідності,

а також на полях битви за свою Батьківщину.

Словами «Христос Воскрес»

ми звертаємось до них, які відійшли у

вічність, висловлюючи їм свою любов

і засвідчуючи те, що Христос Воістину

Воскрес, а значить, воскреснуть і

всі спочилі.

Воскреснемо по смерті і всі ми, бо

Святе Письмо навчає: «… раптом, як

оком змигнути, при останній сурмі:

бо засурмить вона, і мертві воскреснуть,

а ми перемінимось! Тлінному

тілу належить зодягнутися в нетлінне

і смертному цьому зодягнутись в

безсмертя» (1 Кор. 15:52-54). Христос

Воскрес і вічне життя дарував усім,

хто вірує у Нього. Ніхто не залишиться

навіки у гробі, бо Воскреслий Христос

– Первісток з померлих.

Апостоли, почувши дивну радісну

новину від жінок-мироносиць, засумнівалися,

бо таке людське серце. Поки

не торкнеться його сила благодаті Божої,

воно не здатне вірити. Та ось Воскреслий

Господь з’явився апостолам

– і невір’я та сумніви поступилися перед

вірою, яку ніщо не могло знищити.

Нехай буде так само і в нас, щоб

ця радість була повсякчасно в нашому

земному житті. Але буває, що обмежений

людський розум не може осягнути

велич і глибину Божественної любові,

що дарувала світові Спасителя,

Який приніс кожному з віруючих воскресіння

й життя вічне. Покаяння в

гріхах, бажання оновлення, очищення

совісті від усієї неправди, передчуття

в глибині душі зустрічі з Воскреслим

Христом – свідчення того, що рано

чи пізно жадоба спасіння очистить

віруючу людину, бо коли вона полюбить

Христа, то піде за Ним, прийде

до Нього, а Христос прийде до неї та

її душі. Народжувана, зміцнювана,

оновлююча віра покладає в людині

світло надії, поступово осяює благодаттю

її свідомість, і тоді відступають

усякі сумніви й починається нове

життя, осіяне диханням вічності. Христос

з’являється кожному з нас у міру

наших духовних можливостей, щоб

не осліпити сяйвом Свого Божества

непідготовлених до зустрічі з Ним.

Всі ті, хто вірує в Господа, Його Божественну

правду, хто живе на землі й

ради неї жертвує собою за свою Батьківщину

й рідну землю, хто любить

людей і любов свою виявляє щиро, за

правдивим словом Христовим, є вірними

Його слугами, тому їм обіцяне

вічне життя й воскресіння зі святими.

Нам, християнам, треба пам’ятати,

що воскресіння віруючої людини

починається на землі з усвідомлення

своїх помилок, гріхів та оплакування

їх. Тільки в наступаючому духовному

просвітленні Господь відкриває нам

Себе. Найсвятіша любов Спасителя

і Господа до всього роду людського

прилучає і нас, віруючих в Нього,

до Його хресних страждань, до його

Світлого Воскресіння з мертвих.

Нехай світле Христове Воскресіння

буде початком нашого духовного

воскресіння. Нехай Воскреслий Спаситель

пошле свої щедрі милості й

благословить Своїми щедротами Вас,

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства,

Вашу Богом люблячу паству,

шановних архімандритів, ігуменів,

ієромонахів, Ваші християнські

родини, вашу духовну працю, наше

українське військо, додавши йому могутню

та нездоланну силу перед нашим

ворогом, щоб, удостоївшись зустрічі

з Його Світлим Воскресінням,

жити в духовному єднанні з Христом

у цьому світі.

Радісних і щасливих свят!

ВОІСТИНУ ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Блаженнійший МАКАРІЙ,

митрополит Київський і всієї України,

Предстоятель УАПЦ

ПАСХА ХРИСТОВА 2016 РОКУ БОЖОГО

м. КИЇВ


2 Травень 2016

«УСПЕНСЬКА ВЕЖА»

СВЯТКУЄ СВОЄ 25-РІЧЧЯ

3 квітня з благословення Блаженнішого

Макарія Малетича, Митрополита

Київського і всієї України,

Предстоятеля УАПЦ, Преосвященніший

Віктор Бедь, єпископ Мукачівський

і Карпатський, голова Комісії

з духовності, освіти і катехізації

УАПЦ прийняв участь у святкуванні

25-річчя заснування і виходу першого

номера часопису (газети) «Успенська

вежа» у Львові.

Урочистості

проходили в приміщенні

Львівської

єпархії

УАПЦ. Участь у

ювілейному зібранні

прийня-

Отець-диякон

Юрій Федів

Віра

Маркович

Святослав

Ярема

ли представники

духовенства,

православної

інтелігенції, громадських

організацій

і науковці.

Організатором

ювілейного зібрання

виступило

Львівське

крайове ставропігійне

братство

святого апостола

Андрія Первозваного,

яке

є засновником

газети «Успенська

вежа».

Відкрив та вів

засідання голова

братства,

член редакційної

колегії газети

«Успенська

вежа» диякон

Юрій Федів.

На початку

засідання слово

було надано Преосвященнішому

владиці Віктору

Бедю, який привітав

і благословив

присутніх, а

також відзначив

важливий внесок

редакційного

колективу

Марія

газети в розвиток

української

Горбаль

журналістики, відродження УАПЦ

та в проведенні православного просвітництва.

Надалі із вітальними

словами та спогадами виступили:

перший редактор Святослав Ярема,

діючий редактор Марія Горбаль, релігієзнавець

Микола Хмільовський,

один з ініціаторів заснування часопису

протоієрей Ігор Бурмило, ректор

Львівської духовної семінарії

та віце-президент Всеукраїнського

біблійного товариства протоієрей

Василь Луцишин, докт. іст. наук Микола

Бандрівський. Зворушливим

був виступ пані Віри Маркович, яка

єдина 25 років є незмінним працівником

газети «Успенська вежа».

Братський хор «Ставрос» під

керівництвом регента Руслана Ляшенка

виконав декілька духовних

пісень, а також церковним співом супроводжував

молитви при відкритті

та закритті урочистого зібрання.

На заході також були присутні представники

інформаційних відділів

Львівської, Тернопільської та Карпатської

єпархій УАПЦ, а також місцевих

ЗМІ.

За багаторічні заслуги в розвитку

української журналістики, відродженні

Української Автокефальної

Православної Церкви, проведенні

православного просвітництва та з

нагоди 25-річчя заснування і виходу

часопису «Успенська вежа», Преосвященніший

Віктор Бедь, єпископ

Мукачівський і Карпатський,

голова Комісії з духовності, освіти

і катехізації УАПЦ нагородив

ювілярів орденом та медалями:

1. Редакцію газети «Успенська

вежа» – орденом «20 років відновлення

Державної незалежності України»;

2. Святослава Ярему – медаллю

святого Нестора Літописця І ст.;

3. Віру Маркович – медаллю

святого Нестора Літописця І ст.;

4. Марію Горбаль – медаллю

святого Нестора Літописця І ст.;

5. Диякона Юрія Федіва – медаллю

святого Нестора Літописця І ст.

Після завершення урочистого зібрання

відбулась братнє спілкування.

Прес-служба Комісії з духовності,

освіти і катехізації УАПЦ

ГРУПА ПРАВОСЛАВНИХ

ВІРУЮЧИХ М. ТЯЧЕВА

ВИЙШЛА З ХУСТСЬКОЇ ЄПАРХІЇ

УПЦ МП ТА ДОЛУЧИЛАСЬ

ДО КАРПАТСЬКОЇ ЄПАРХІЇ

ПРАБАТЬКІВСЬКОЇ УАПЦ

У відповідності до Свідоцтва про

УСПЕНСЬКУ ВЕЖУ МОЖНА ЧИТАТИ В ІНТЕРНЕТІ

З 1 березня 2015 р. зреалізований новий проект Львівського ставропігійного

братства св. ап. Андрія Первозваного УАПЦ – з цього дня наш часопис можна

читати в інтернеті за адресою: uv.lviv.ua. Можна переглянути архівні примірники

газети, які виходили у світ із 1 січня 2009 року.

НОВИНИ УАПЦ

реєстрацію статуту релігійної громади

за 101/2886 від 18 березня

2016 року, виданого Закарпатською

облдержадміністрацією, офіційно

зареєстровано Статут релігійної громади

УАПЦ парафії на честь Різдва

Пресвятої Богородиці у м. Тячеві.

З цієї нагоди свої вітання зазначеним

парафіянам надіслав Преосвященніший

Віктор Бедь, єпископ

Мукачівський і Карпатський, керуючий

Карпатською єпархією УАПЦ.

Раніше частина вірників новоствореної

парафії УАПЦ на честь Різдва

Пресвятої Богородиці в м. Тячеві

входили до релігійних громад Хустської

єпархії УПЦ МП, але прийняли

рішення про вихід з Московського

патріархату та повернення в лоно

відродженої прабатьківської, майже

2000-літньої, Української Автокефальної

Православної Церкви.

КОРОТКА ІСТОРИЧНА ДОВІДКА:

Українська Автокефальна Православна

Церква має апостольське

походження від благословення та

місії першого із учнів Спасителя нашого

Ісуса Христа – апостола українського

Андрія Первозваного, що

проповідував слово Боже на теренах

нашої Вітчизни Скіфії-Русі-України

та благословив заснування

майбутньої Української Церкви в 33

– 70 рр. І ст. Відтак з ІІ по середину

ІХ ст. ст. було створено та діяла

Скіфська єпархії, на базі якої у 862

році, за правління блаженного князя

Київського Оскольда з династії

Кия та святителя Фотія, Патріарха

Константинопольського, постала

Українська (на той час під назвою

– Руська) Церква з центром Митрополії

у Києві. Українська Церква

діяла до 1721 року, доки з порушення

церковних канонів не була самочинно

ліквідована Московським

царством, за правління царя-імператора

Петра І, та участі Московської

Церкви на українських земля, що на

той час перебували під московським

поневолення. Після розпаду Російської

(1917) та Австро-Угорської

(1918) імперій, 5 травня 1920 р. в

Києві, за часів відновлення Української

державності – Української

Народної Республіки (1918–1921),

офіційно було проголошено відродження

прабатьківської Української

Автокефальної Православної Церкви.

Внаслідок подальшої військової

агресії та окупації УНР Московським

комуністично-радянським

режимом, починаючи з кінця 1921 р.

відроджена Українська Автокефальна

Православна Церква була піддана

політичному переслідуванню та забороні

в СРСР. До кінця 1937 р. керівництво

УАПЦ було розстріляне,

переважна більшість духовенства

була заарештована і кинута по тюрмах,

масово переслідувались і віруючи,

що належали до своєї Української

Церкви. В ході Другої світової

війни єпископатом Польської Православної

Церкви із благословення

Вселенського Патріарха було відновлено

і висвячено новий канонічний

єпископат для УАПЦ. Після

1945 року УАПЦ черговий раз було

піддано політичному переслідуванню

та забороні на теренах СРСР,

та, зокрема, в УРСР і на Закарпатті.

5–6 червня 1990 р. Всеукраїнський

Помісний Православний Собор у

Києві втретє у ХХ ст. проголосив

про відродження діяльності нашої

прабатьківської, майже 2000-літньої,

Української Автокефальної

Православної Церкви в Україні і

проголосив створення Київського

патріархату. Першим Патріархому

Київським і всієї України, Предстоятелем

УАПЦ було обрано Святійшого

Мстислава (Скрипника), який

посідав на той час одночасно і посаду

Першоієрарха УАПЦ в США

та УАПЦ в Діаспорі (які наразі перебувають

у складі Вселенського

патріархату). 16 листопада 1990 р.

канонічно висвячений єпископат

УАПЦ в Україні, УАПЦ в США та

УАПЦ в Діаспорі під керівництвом

Святійшого Мстислава (Скрипника),

Патріарха Київського і всієї

України, Предстоятеля УАПЦ, було

об’єднано в єдиній прабатьківській

Українській Автокефальній Православній

Церкві. В 1992–1994 рр.,

за Президента України Леоніда

Кравчука (колишнього головного

комуністичного ідеолога в УРСР,

2-го секретаря ЦК КПУ-КПРС)

та участі агентури спецслужб Російської

Федерації було здійснено

спробу чергової ліквідації та заборони

УАПЦ (посткомуністичною

владою з порушенням Конституції

та законодавства України незаконно

було знято з реєстрації Статут

УАПЦ), яка потерпіла провал. Реєстрацію

Статуту УАПЦ було відновлено

в першій половині 1995 року.

Українська Автокефальна Православна

Церква виступає за подолання

розділення українських православних

та утвердження єдиної Помісної

Автокефальної Української Православної

Церкви, яка на сьогодні

має майже 2000 років від апостольського

благословення апостола

українського Андрія Первозваного.

Історично і канонічно Українська

Автокефальна Православна Церква

перебуває в духовно-молитовній

єдності з Вселенським Патріархом,

ім’я якого підноситься

під час усіх богослужінь в УАПЦ.

На Закарпатті свою історичну та

канонічну діяльність у новітній час

Українська Автокефальна Православна

Церква відродила іще у квітні

1990 року. 3 червня 2015 р. рішенням

Архієрейського Собору УАПЦ

на Закарпатті, зокрема створено

Карпатську єпархію УАПЦ, правлячим

архієреєм якої обрано Преосвященнішого

Віктора Бедь, єпископа

Мукачівського і Карпатського.

Прес-служба Карпатської єпархії УАПЦ;

http://keuapc.org/novini/153-vazhlivo

ВІДБУЛОСЬ ЗАСІДАННЯ

КОМІСІЇ З ДУХОВНОСТІ,

ОСВІТИ І КАТЕХІЗАЦІЇ

УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ

ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

2 квітня в приміщенні Львівської

духовної семінарії у Львові відбулось

планове засідання Комісії з духовності,

освіти і катехізації Української

Автокефальної Православної

Церкви. Участь у засіданні прийняли:

Преосвященніший Віктор Бедь,

єпископ Мукачівський і Карпатський,

ректор Української богословської

академії Карпатського університету,

голова комісії; протоієрей

Василь Луцишин, ректор Львівської

духовної семінарії; протоієрей Євген

Толочкевия, інспектор Львівської

духовної семінарії; протоієрей Анатолій

Залізницький, представник

ректорату Тернопільської духовної

академії і семінарії, та члени комісії.


В ході засідання було розглянути наступні

питання порядку денного:

1. Стан духовних навчальних закладів

УАПЦ.

2. Про план роботи Комісії з духовності,

освіти і катехізації УАПЦ

на 2016 рік.

3. Різне.

Станом на 2016 р. в системі духовної

освіти УАПЦ діють чотири

навчальні заклади: Українська богословська

академія Карпатського

університету (ректор – Преосвященніший

Віктор Бедь, єпископ Мукачівський

і Карпатський, керуючий

Карпатською єпархією), Івано-Франківська

православна богословська

академія (ректор – Високопреосвященніший

Андрій Абрамчук,

митрополит Галицький, керуючий

Івано-Франківською єпархією), Тернопільська

духовна академія і семінарія

(ректор – Високопреосвященніший

Мстислав Гук, архієпископ

Тернопільський і Подільський) та

Львівська духовна семінарія (ректор

– протоієрей Василь Луцишин).

За результатами засідання було

ухвалено рішення провести за

участю представників духовних

навчальних закладів УАПЦ в

2016 р. два наукові круглі столи:

1. Святительська діяльність Святійшого

Димитрія (Яреми), Патріарха

Київського і всієї України;

2. 95-річчя підтвердження Всеукраїнським

Помісним Православним

Собором проголошення 5 травня

1920 р. відродження Української

Автокефальної Православної Церкви

(до 95-річчя Помісного Собору

УАПЦ 14-30 жовтня 1921 року).

Також було обговорено питання

співвідношення навчальних програм

духовних навчальних закладів

УАПЦ та дипломів їх випускників

при продовженні навчання.

Прес-служба Комісії з духовності,

освіти і катехізації УАПЦ

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УАПЦ

БЛАЖЕННІШИЙ МАКАРІЙ

ВІДВІДАВ ВИШГОРОДСЬКИЙ

ДЕКАНАТ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ

УАПЦ

Предстоятель УАПЦ Блаженніший

Макарій, Митрополит Київський

і всієї України, 2 квітня на

запрошення митр. прот. Валентина

Сороки – настоятеля храму Вознесіння

Господнього с. Лісовичі

Вишгородського р-ну Київської області,

очолив Св. Літургію у цій

парафії. Предстоятелю співслужив

вікарій Київської єпархії єпископ

Вишгородський і Подільський Володимир

(Черпак) та духовенство м.

Києва й Київської єпархії. Після св.

Літургії відбулось освячення хреста

та купола. Також Блаженніший нагородив

жертводавців та будівничих

орденами та благословенними грамотами.

Джерело: http://uaoc.lviv.ua/

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УАПЦ

ВІДВІДАВ ПАРАФІЮ

РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ

БОГОРОДИЦІ

У М. КИЄВІ

В свято Благовіщення Пресвятої

Богородиці Предстоятель УАПЦ

Блаженніший Макарій, Митрополит

Київський і всієї України, на

запрошення прот. Валерія Копійки

з архіпастирським візитом відвідав

храм Різдва Пресвятої Богородиці

м. Києва (Сівки). При вході до церкви

архіпастиря вітали заступник

голови парафіяльної ради п. Леся

Роговець та скарбник п. Лариса

Скотенко. Лариса Мельничук передзвоном

сповістила вірним про

прибуття Владики. Чимала кількість

школярів, що навчаються

поряд, прибігли привітати Владику

у їхній церкві. У співслужінні

священиків парафії прот. Валерія

Копійки та ієр. Максима Стрихаря,

ключара Андріївського собору м.

Києва митр. прот. Віталія Даньчака

та адміністратора Дніпропетровсько-Запорізької

єпархії арх. Ніканора

Блаженніший Макарій очолив

св. Літургію.

На малому вході Митрополит

Макарій нагородив настоятеля

прот. Валерія Копійку правом

носіння митри. Вперше у храмі

Різдва Богородиці була звершена

дияконська хіротонія над Антоном

Карякіним для служіння в м.

Дніпропетровську. Блаженніший

Макарій подякував священикам та

вірним за спільну молитву та провів

коротку зустріч із громадою.

Нагадаємо, парафію Різдва Богородиці

м. Києві на Сівках започаткував

Патріарх Димитрій у 1997

р. з ініціативи місцевих мешканців,

які були парафіянами церкви при

Патріархії УАПЦ. Спорудженню

храму сприяли відомі громадські

діячі, письменики, філосови доби

шістдесятників на чолі із Євгеном

Сверстюком.

Настоятелем громади є канцлер

Патріархії УАПЦ при Патріарху

Димитрію – митр. прот. Валерій

Копійка.

Джерело: http://uaoc.lviv.ua/

Травень 2016

НОВИНИ УАПЦ

АРХІЄПИСКОП МСТИСЛАВ:

«НАША ЄПАРХІЯ ЖИВЕ

ПОВНОЦІННИМ ЖИТТЯМ:

РОЗВИВАЄМОСЯ

І ЗМІЦНЮЄМОСЯ»

Фрагмент інтерв’ю

о. диякона Юрія Федіва

з архієпископом Мстиславом

Ваше Високопреосвященство.

Ви є правлячим архієреєм на Тернопільщині,

також Вам увірено і

Хмельницьку єпархію. Після смерті

Митрополита Мефодія Ви духовно

окормлюєте ці парафії.

До і після Помісного собору

УАПЦ в інформаційному просторі

УПЦ КП особливо розповсюджуються

матеріали, що на

Тернопільщині парафії масово

виходять із УАПЦ. Яка реальна

ситуація у Ваших єпархіях?

Наша Церква на Тернопільщині

живе і розвивається, ми залишаємося

єдиними. Єпархія зміцнюється,

освячуються нові храми. Минулого

року був освячений ще один

храм у м. Ланівцях та у м. Тернополі

на вул. Винниченка (будувався

майже 10 років). На освяченні

храму у м. Тернополі були присутні

перші особи міста та області.

Влада бачить нашу душпастирську

працю у регіоні, цінує наші

зусилля, тому маємо порозуміння

із керманичами міста. Провадимо

роботу і з молоддю, й у волонтерській

сфері з підтримки армії. Ми

допомагаємо багато і коштами, і

харчами, але цією роботою надто

не хвалимося, бо «коли твориш милостиню,

нехай ліва рука твоя не

знає, що робить правиця твоя…».

Священики духовно окормлюють

військовослужбовців. Наш храм

Різдва Христового повсякчасно

підтримує військові частини продуктами,

намагаємося допомагати

побутовою технікою. Ця відповідальність

покладена на митр. прот.

Анатолія Залізницького, який є капеланом

і духівником Тернопільських

нацгвардійців.

Скільки парафій є у м. Тернополі

та області?

У Тернополі ми маємо 6 парафій

(16 священиків), на одній праця

лишень починається. Отримали

дозвіл на благоустрій земельної

ділянки для побудови спочатку

тимчасового приміщення під богослужіння,

а потім і зведення нового

храму. В області у нас є 83

діючі парафії, де регулярно здійснюються

богослужіння. У ЗМІ

була інформація, що після смерті

Блаженнішого Мефодія парафії масово

переходять до УПЦ КП, проте

це не відповідає дійсності. Окремі

випадки, правда, були, проте чому

так сталося, – відповіді дати не

можу. Найбільшим нашим деканатом

є Теребовлянський: маємо 15

парафій, 11 священиків.

Чи відчувається у регіоні тиск

влади та чи діють інші чинники

щодо примусового утворення єдиної

церкви?

В об’єднавчий процес влада не

повинна втручатися, цю працю

мають робити духовенство і самі

миряни. Коли ми між собою знайдемо

спільну мову, тоді все буде

швидко вирішене. Коли ж одна

сторона не має наміру чути іншу,

то влада тут не допоможе, а навпаки

- тільки нашкодить. А моя

позиція така: якщо залишиться

хоч один священик в УАПЦ, то я

залишуся із ним.

Джерело: http://uaoc.lviv.ua/

3

ДО 100-РІЧЧЯ

ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

ПАТРІАРХА ДИМИТРІЯ

10 квітня 2016 р. по Львівському

телебаченні у програмі «Спадщина»

був продемонстрований фільм

до 100-річчя від дня народження

Патріарха УАПЦ Димитрія. Автор

і ведучий фільму – отець-диякон

Юрій Федів, голова Львівського крайового

ставропігійного братства св.

ап. Андрія Первозваного. У фільмі

демонструвались фрагменти Вечора

пам’яті Святійшого Патріарха,

де звучали спогади Митрополита

Київського та всієї України Макарія,

Предстоятеля УАПЦ, земляків та

сучасників Патріарха, львівської інтелігенції

(нагадаємо, Вечір пам’яті

відбувся 28 лютого ц. р.). Були продемонстровані

світлини, відеозаписи

Святійшого Патріарха.

Висловлюємо щиру подяку

п. Михайлу Курдусу за копітку працю

впродовж понад 26 років над телепрограмою

«Спадщина».

ПОГРАБУВАННЯ

ЦЕРКОВ

НА ЛЬВІВЩИНІ

23 березня в настоятеля храму

Різдва Пресвятої Богородиці у

Львові митр. прот. Йосипа Чабана

був День народження. Та коли зранку

парафіяни прийшли до храму на

службу, вжахнулися – храм пограбований,

«прекрасний» подарунок

для отця-настоятеля та усіх вірних.

Викликали поліцію. У храмі в захристії

та у вівтарі все поперекидувано.

Виявилось, що це не єдина пограбована

церква. В ніч перед тим,

з 21 на 22 березня, були пограбовані

церкви в селах Лисиничі та Підбірці,

львівських Св. Покрови на вул.

Личаківській, дві церкви на Тракті

Глинянському. До п’ятниці, 25 березня,

грабіжники «чистили» львівські

храми Личаківського р-ну міста

та прилеглі села. Перед тим «працювали»

в інших храмах Львова. 25-го

березня поліція впіймала бандитів.

Ними виявилось чотири вихідці

із Донецька, які вийшли з тюрми.

Усього на їхньому рахунку, за свідченням

поліції, було пограбовано 24

львівських храми та каплички. Ужинок

чималий. Та не пішло то їм на

користь. За все треба відповісти, і

перед Богом в першу чергу.

Марія Горбаль


4 Травень 2016

«У С П Е Н С Ь К І Й В Е Ж І» - 25!

«Блаженні ті, що словом правди

навчають і направляють на путь спасенну»

Дорогі отці, брати і сестри –

читачі газети «Успенська вежа»!

Як швидко минає час, – і ось

уже 25 років до ваших осель надходить

часопис, зі сторінок якого ви

черпаєте дорогоцінні перлини тих

духовних настанов святих отців і

пастирів Церкви Христової, які допомагають

вдосконаленню духовного

стану людських душ. 25 років є

свідченням того, що вже пройдено

немалий шлях з часу виходу в світ

газети, яка на своїх сторінках в міру

сил і можливостей несе у світ Слово

Правди Божої, лікуючи своїми статтями

людські душі, допомагаючи не

впасти у зневіру в часи сьогодення,

стаючи порадником у важких життєвих

ситуаціях. Хочу висловити

вдячність усьому редакційному колективу,

дописувачам і авторам статей за правдиве висвітлення засад православної

віри, виховання любові до своєї УАПЦеркви і рідного українського

народу, подій із життя Церкви загалом та окремих парафій зокрема.

Від імені духовенства та віруючих Івано-Франківської єпархії УАПЦ прийміть

щирі вітання з нагоди 25-ліття виходу у світ першого номера газети

«Успенська вежа». Бажаємо редакційному колективу газети ще кращих успіхів

у праці, щоби слова, посіяні на її сторінках, принесли стократний плід на

ниві духовного життя всіх, хто її читатиме. Хай Ваша праця буде сповнена

Божої благодаті та Божих ласк!З братньою любов’ю у Христі

+ Андрій, Митрополит Галицький,

Керуючий Івано-Франківською єпархією УАПЦ

ВІТАННЯ ЄПИСКОПА

ХЕРСОНСЬКОГО І МИКОЛАЇВСЬКОГО БОРИСА

КОЛЕКТИВУ ГАЗЕТИ «УСПЕНСЬКА ВЕЖА»

Дорогі читачі, автори, передплатники,

редактори та видавці

релігійно-патріотичного часопису

УАПЦ «Успенська вежа»!

Щиро вітаю вас із чвертьвіковим

ювілеєм безперервного виходу в

інформаційний простір посттоталітарної

суспільної дійсності

зі словом істини та плекання національної

церковної свідомості.

Напевно невипадково шанований

часопис почав виходити ще до офіційного

відновлення української

держави, і став старшим від неї, як

і ставропігія Львівського Братства

старша від сусідніх патріархатів.

Бажаю усім вам Божого благословення

у справі особистого

спасіння та інформаційного

сприяння у спасінні ближніх!

Нехай Всемилостивий Господь

щедро обдаровує вас, ваші родини і спільноти довгожданим миром,

здоров’ям, добробутом, а редакцію часопису ще й вдячними читачами

та постійними творчими успіхами у царині посіву Христових правд!

Нехай ваше перманентне прямування за Христом супроводжується невимовною

душевною радістю, а наполеглива праця приносить щедрі плоди!

Ось уже чверть століття редакція

«УСПЕНСЬКОЇ ВЕЖІ» з авторами та

дописувачами трудиться над високою

місією несення Слова Божого у друкованому

форматі. Часопис завжди є

джерелом об’єктивної інформації з

церковного життя УАПЦ та цікавим

майданчиком для жвавих дискусій.

Приємно, що відповідаючи на упереджену,

чи не обґрунтовану критику,

редакція завжди запрошує в пошуках

істини викладати на шпальтах газети

і своє бачення проблематики.

З огляду на стрімкий розвиток

електронних видань та скорочення

сегменту друкованого слова, бажаю

газеті не тільки утримувати, а й розширювати

свою читацьку аудиторію.

Гідних авторів та відданих читачів!

З повагою, свящ. Василь Саган

***

Шановна редакціє, сердечно вітаю

Вас із ювілеєм – 25 років видання газети

«Успенська вежа»! Ось уже чверть

століття Ви, несучи Слово Боже, інформуєте

духовенство та мирян про

життя Української Автокефальної

Православної Церкви та Львівського

Ставропігійного Братства. Розгорнувши

свою діяльність разом із початком

функціонування незалежної Української

держави, Ви до сьогоднішніх

надскладних часів продовжуєте працювати

на благо Церкви і Вітчизни. Бажаю

Вам надалі залишатися на шляху

до розвитку православної спільноти та

українського народу. Також зичу переконливого

слова, читацького визнання

і творчої наснаги у Вашій відповідальній

та почесній роботі!

Декан Мостиського деканату,

митрофорний протоієрей о. Іван

Тиндик

***

Ось уже чверть століття зернята

духовності розсіває редакційний

колектив «Успенської вежі». Ці зерна

проростають у «добрій землі»

(Мф.13,8) людських сердець, та приносять

плоди віри, благочестя, смиренномудрості

та любові. Від газети

«Відродження» Святослава Яреми до

сучасної «Успенської вежі» пройшло

багато часу. За такий час з малого дитяти

виростає доросла, сформована

особистість з чітким знанням життєвих

цілей та вірою в прекрасне майбуття.

Читаючи сторінки саме цього

релігійного часопису, стає зрозуміло,

що реакційна колегія теж ставить перед

собою нові цілі, нові завдання в

духовному просвітленні не тільки

жителів Львова та області, але й всієї

України та діаспори. Продовжуючи

свою роботу у такий важкий інформаційний

час, Ви не забуваєте заповідь

Патріарха Мстислава про правдиве

«свідчення нашого існування і

нашої праці у вільному світі». Саме

тому «Успенська вежа» - дзвін-благовіст

Української Автокефальної

Православної Церкви та Львівського

Ставропігійного Братства св. ап. Андрія

Первозваного.

Івано-Франківське обласне православне

братство святого апостола Андрія

Первозваного УАПЦ щиро вітає

своїх друзів-братчиків та редакційну

колегію «Успенської вежі». Приєднюючись

до слів привітання нашого

Митрополита Андрія, духовенства та

віруючих Івано-Франківської єпархії

УАПЦ, ми бажаємо Вам міцного

зростання, Божого благословення

на всі починання, любові, злагоди та

здоров’я авторам, реакторам, видавцям,

читачам на многії і благії літа!

Івано-Франківське обласне православне

братство Святого Апостола

Андрія Первозванного УАПЦ

***

Українська Православна Громада

м. Мюнхена (Німеччина) щиро

вітає редакцію та читачів Церковної

Газети «Успенська вежа» із 25-літтям

існування. Перш за все дуже хочеться

сказати слова «Велике Дякую» за те,

що «Успенська вежа» дає нам у діаспорі

унікальну можливість ознайомитися

з Церковним та Громадським Життям

в Україні. Бажаємо редакції Божого

благословення, духовних та тілесних

сил на подальшу успішну працю!

25 років у інформаційному просторі

України - це не просто ювілей,

а й історична подія. Єдина релігійно-просвітницька

газета в Україні,

що несе вістку про життя не тільки

Церкви, але і культурне життя українців

в Україні та поселеннях. Радіємо,

що засновниками газети стали наші

земляки, православні українці Закерзоння,

які не забувають про нас, українців

з Польщі, а ми, у свою чергу, дякуємо

за пам’ять про своє коріння та

рідний край. Творчої наснаги у своїй

праці, та добрих відданих читачів.

Марія Білас, Голова Сяноцького відділу

Об’єднання українців у Польщі

***

З Ювілеєм вітаю сердечно усю Реакційну

Колегію і бажаю успіхів на

церковній і національній ниві. Хай

чергові примірники Вашої Газети насолоджують

Душі і серця усіх читачів.

З Богом до чергових Ювілеїв!

З повагою Василь Шляхтич

з Польщі

***

Для нашої Церкви з часу її відродження

ми отримали друкований

орган газету «Успенська вежа», яка

була заснована Львівським ставропігійним

братством св. ап. Андрія Первозваного,

організацією, яка за ці всі

свої роки зарекомендувала себе як

послідовна інституція своєї праці.

Вже 25 років є можливість дізнаватися

про церковне життя як нашим

парафіянам, так і людям, які цікавляться

життям УАПЦ. Похвально є

те, що «Успенська вежа» впродовж

усіх років намагалася об’єктивно

висвітлювати події, які були у житті

УАПЦ. Дякуємо редакційній колегії

від імені викладачів та студентів

Львівської духовної семінарії УАПЦ

за плідну працю в інформаційному

просторі України. Нехай милосердний

Господь укріпляє у здоров’ї

працівників газети, а Святий Дух

утверджує в істині, яка є критерієм

нашого майбутнього життя.

Вітання ювілярові

Парафіяни церкви Різдва Пресвятої Богородиці

села Бібщани Золочівського району Львівської

області щиро вітають свого душпастиря,

митрофорного протоієрея отця

ВОЛОДИМИРА БІЛОУСА

з Його славним 60-літтям.

Нехай Ваше сузір’я ясно в небі сяє

І долю світлу та яскраву провіщає!

Здоров’я хай міцніє, примножуються сили,

Хай Вам живеться гарно, заможно та щасливо!


Оксана ЗАХАРЧУК

Травень 2016

КАНТ ДО СТАВРОПІГІЙНОЇ ЧУДОТВОРНОЇ

БОГОРОДИЦІ-ОДИГІТРІЇ

Львівська Ставропігійна Чудотворна

ікона Пресвятої

Богородиці в Успенській церкві є

старовинним образом. В архівних

документах XVII ст., які досліджував

настоятель храму – митрофорний

протоієрей Ігор Бурмило, зазначається,

що ця ікона має давнє походження.

На жаль, більш точну дату її появи, як

і прізвище художника, встановити не

вдалося. Свідченням її чудотворної

дії є воти (зроблені зі срібла органи

тіла людей, що уздоровилися), частина

з яких висить тепер на іконі.

Цей образ був у великій пошані

серед віруючого люду Галичини.

Історично достовірно, що під час

воєнних лихоліть на початку XVIIІ

ст. вірні сховали його в церкві св.

Анни на Голоско. І коли віддавали

її в Успенську церкву, всі мешканці

Голоско плакали за нею, бо багато

людей зцілилося від неї.

Радуйся, радуй, Небесна Царице!

Знов Тя вітаєм, рання Зірнице!

Голоско з слезами Ти опустила,

Із благодаттю знов до нас прибула.

Коли-то шведи церкви обдирали

І нашу віру поганці топтали,

А Ти, храм Божий уздрівши

обдертий,

Ридала гірко, як при Сина смерти...

Його молила, аби супостата

Відвернув ласкаво від Львова града.

Радуйся, ми, грішні,

до Тебе прибігаєм,

На Твою поміч все уповаєм...

Радуйся, радуй на землі і в небі,

Ти несеш поміч у всякій потребі.

І веселяться нині всі небесні Сили,

Ждуть Твоєї волі, сюди поспішили

На поміч людям в їх тяжкій недолі

І спасли бідних від гріха неволі.

Твої вислухає Бог-Отець моління,

Людей православних

від гроз притісніння.

Спасає Він силою своєї десниці

І захищає нашу столицю.

Тож злобний лютий ворог

став побіжденний,

Пішов безсилий і посоромлений.

Не можна славу Твою затаїти:

Бачать ціє явно і старші, і діти.

Тебе, Царице, небеса оглядали,

Чудеса в бідах, нуждах пізнавали.

Перед Твоєю іконою святою

Хворі і упавші відійшли в здоров’ї,

Там, де вже врачебна поміч уставала,

Там Ти, Царице небес, ісціляла.

Ісціли нас от злого согрешення

І дай нам радість вічного спасення,

Щоби ми із Богом вічно перебували

І Його імення вічно прославляли...

РАДУЙСЯ, РАДУЙ, НЕБЕСНА ЦАРИЦЕ!

Митр. прот. Микола ГНАТІВ,

настоятель храму арх. Михаїла,

м. Львова

Присвячується Святійшому

Патріарху Димитрію

В ті давні часи невідомим автором

була створена поетична

пісня-кант на прославу цієї чудотворної

ікони. Знайдений о. Ігорем

Бурмилом вірш був написаний

церковно-слов’янською мовою, і

отець запропонував п. Вірі Маркович,

парафіянці храму, дочці

Патріарха Димитрія, зробити його

редакцію, наблизивши до сучасної

української літературної мови, що

п. Маркович і зробила. А також на

прохання настоятеля Успенського

храму о. Ігора Бурмила і з його благословення

інша парафіянка храму,

музикознавець п. Оксана Захарчук

створила композицію для чотириголосого

мішаного хору. Хор Львівського

Ставропігійного храму Успіння

Пресвятої Богородиці зараз

розучує цей кант. Так старовинний

кант, присвячений Чудотворній Богородиці-Одигітрії,

яка знаходиться

у Львівському Ставропігійному

храмі Успіння Пресвятої Богородиці,

наново зазвучить сучасною

українською мовою.

Струнко красуються Карпати,

Сосни підпирають небеса,

По горбах розкидані хати –

Поєднались велич і краса.

Цвірчать долини медоносні,

Ріка камінням хвилі б’є,

Події переплелись у пісні,

Бо кожен знає – це моє.

Дають мені Карпати силу,

Дівча плете свою косу,

Шука голівка мудрість сиву:

«Знання гір по світу понесу».

Несе знання Він свої гідно,

Односельці затаїли «ах»,

Фундамент знань із села Глідно,

Вийшов український Патріарх.

Кує зозуля свій вокал,

Дощем заплакали Карпати,

«Підйом» , збирайся на вокзал,

Ватрою палають ваші хати!

5

У КОНСПЕКТ

СЕМІНАРИСТА

прот. Володимир ГЕНСЬОР,

викладач Літургіки ЛДС УАПЦ

ПРО БОГОСЛУЖІННЯ

Закінчення. Початок у попередніх випусках

Дійсно, богослужбовий устав необхідний.

Але, можливо, знання уставу

необхідне тільки «фахівцям»: єпископам,

священикам, дияконам, читцям,

співцям, а простий православний мирянин

може обійтися і без цього знання?

Виявляється, ні: людина, що не дбає про

вивчення уставу православного богослужіння,

дуже сильно обкрадає сама

себе в духовному плані. Обкрадає хоча

б тому, що православне богослужіння

є найважливішою складовою частиною

Священного Передання Церкви, а православна

людина, власне, і відрізняється

від протестанта тим, що не задовольняється

одним тільки Святим Письмом, а

безпосередньо за Св. Біблією ставить

Св. Передання. Наше богослужіння є

однією з найсуттєвіших частин Св. Передання.

І вже тому кожний православний

християнин у міру своїх сил і можливостей

повинен його вивчати і осягати.

Крім того, і святі всіх часів і народів

радили вивчати порядок богослужіння, і

навіть знати його напам’ять.

З іншого боку, Літургія є загальною

справою. Та й не тільки Літургія – будьяка

церковна молитва – є загальною молитвою.

Для православної людини є зовсім

неприйнятний підхід на побутовому рівні,

що виражається фразами: «Піду я до

церкви, бо там мені спокійно» або «Вислухаю

Літургію чи вечірню». Кожнен з

нас, ідучи в храм, повинен розуміти, що

він іде на службу, іде співслужити. Служать

не тільки священик, диякон, читці

і співці, хоча без священика Таїнство не

звершується. Але Церква сильна своєю

соборністю, а соборність молитви виявляється

в тім, що кожний з вірних у міру

своїх сил співслужить священикові. А

як можна співслужити, якщо не знаєш

богослужіння? Навіть з цієї точки зору

стає зрозумілою необхідність вивчення

уставу. Нарешті, згадаємо один з виголосів

священика під час Літургії: «І дай

нам єдиними устами і єдиним серцем

славити і оспівувати пречесне і величне

ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа,

нині, і повсякчас, і на віки вічні».

А тепер уявімо собі таку ситуацію, що

ніхто не знає чинопослідування служби.

Невідомо, як щодо «єдиним серцем», а

«єдиними устами» у цій ситуації ніякого

славлення і оспівування не вийде.

І, нарешті, у самому Святому Письмі

у псалмі 46 є свого роду настанова

про вивчення богослужіння: «Співайте

Богові нашому, співайте! Співайте Цареві

нашому, співайте! Бо Бог – Цар усієї

землі, співайте розумно» (Пс. XLVI,

7-8). А для того, щоб співати Богові розумно,

потрібно знати і відчувати богослужіння.

Однак не слід думати, що богослужіння

було дано Церкві якимсь надприродним

чином у готовому вигляді, раз і

назавжди. Нагадаю, що Церква є містичне

Тіло Христове, тобто живий духовний

організм, що росте і розвивається. Тому

цілком закономірним є те, що у процесі

історії богослужіння розвивалося. Втім,

розвиток спостерігається не тільки в богослужінні.

Догмати, якими на початку

володіла Церква, розкривалися, актуалізувалися

і викристалізовувалися саме з

плином часу, з ходом церковної історії.

Тому розвиток богослужіння є процес

цілком природний.


6 Травень 2016

Отець Ростислав ЧАБАН, церква Різдва Пресвятої Богородиці, м. Львів, Кривчиці

ТАЙНА ВОСКРЕСІННЯ

Христос Воскрес! Такими радісними

словами, ми християни,

вітаємо один одного в ці світлосяйні

дні святої Паски. Скільки разів

ми б не промовляли ці слова, вони

пробуджують у нас, у наших серцях,

кожного разу світлі, радісні почуття.

Яким чином сталась ця подія?

Євангелісти нічого не говорять про

це, бо ніхто з них не бачив, як воскрес

Господь і як Він вийшов з гробу.

Воскресіння Христове подібне до

народження Його від Діви, залишається

тайною: «Не зрозуміли, як Ти

втілився, безтілесні Твої Ангели не

почули, коли Ти воскрес, пильнуючи

Тебе воїни», - співає Церква Свята.

Хоч Євангелісти нічого не говорять

про саме Воскресіння, зате вони оповідають

докладно про багаторазові

явлення Воскреслого Христа. Апостол

Петро пише так: «Його (тобто

Христа) Бог воскресив на третій

день, і дав Йому з’являтися не всьому

народові, але наперед Богом вибраним

свідкам, нам, що з Ним їли і

пили по Воскресінні Його з мертвих»

(Діян. 10, 40-41). Отже Воскреслий

Господь являвся тільки тим, кому

хотів, - тим, хто спілкуванням з Ним

підготував себе до споглядання слави

Христової. Але коли Господь з’являвся

вибраним людям, Він немовби

управляв Своєю видимістю. Христос

являвся, але так, що спочатку Його

не пізнавали навіть дуже близькі до

Нього люди, поки Він Сам не давав

їм пізнати Себе якоюсь звичною для

них дією. Марія Магдалина пізнала

Воскреслого Христа тільки після

того, як Він звичним для неї голосом

промовив: «Маріє!». Луці і Клеопі

ламання хліба нагадало колишні зустрічі

з Господом і «тоді відкрились

їм очі, - і вони пізнали Його» (Лк.

24,31). Тіверіадським рибакам-апостолам

нагадала Христа чудесна ловля

риби, коли Він звелів закинути

сітку з правого боку човна (Ін. 21,6).

Разом з такою здібністю бути за

бажанням видимим або невидимим,

воскресле тіло Спасителя вільно

проникало крізь усякі матеріальні

перепони, не руйнуючи їх. Христос

вийшов із запечатаного гробу, не

руйнуючи ні каменя, ні печатей. До

Апостолів Він увійшов через закриті

двері, не відчиняючи їх. Прославлена

плоть Сина Божого була матеріально

тонкою, вільною від грубо матеріальних

недосконалостей і обмежень.

Тому коли Господь з’явися Апостолам,

вони спочатку подумали, що

бачать духа. Щоб розвіяти цю думку,

вони повинні були не тільки бачити

руки і ноги Його, не тільки доторкнутися

до Нього і роздивитися, що

Він має тіло і кості, їм потрібно було,

щоб Христос, який з’явився, їв перед

ними подану Апостолами печену

рибу і стільниковий мед (Лк. 24, 37 –

42). Лише після того ученики зраділи,

бо переконалися, що бачать свого

Вчителя і Господа (Ін. 20, 20). Воскреслий

Господь, хоча й повернувся

на деякий час до земного життя, але

вже не належав до цього світу навіть

Своєю тілесною природою. Однак

прославлена плоть Христа залишалась

і по Воскресінні колишнім Його

тілом. Він мав той самий зовнішній

вигляд, голос, і навіть рани від цвяхів

на руках і ногах та проколоте ребро.

Це було тіло, що перейшло від тління

в нетління, почало життя майбутнього

віку. Церква вірує в дійсне Воскресіння

Христове і проголошує цю віру

в багатьох молитвах і піснеспівах.

У ці пасхальні дні ми радіємо, подібно

до того, як колись раділи Апостоли.

Радість Воскресення Христового

охоплює наші серця, хоч ми й

не маємо того щастя, яке відчували

Апостоли, побачивши не тільки духовними,

але й тілесними очима Воскреслого

Христа. Радість Воскресіння

можлива і для нас, хоч ми й не

бачили Господа. Але Сам Господь

сказав: «Блаженні ті, що не бачили і

увірували» (Ін. 20, 39).

Світло радості Воскреслого Господа

наповнює щастям віруючу душу. В

словах святкового привітання – Христос

Воскрес! – ми висловлюємо весь

зміст нашої віри, всю міць і непохитність

нашої надії, всю силу нашої любові

до Спасителя, за нас Розп’ятого,

і в третій день, як було написано,

Воскреслого. Христос Воскрес, отже

Він воістину Спаситель Світу, Якого

багато віків очікували віруючі. Він

Той, кого бачили в темряві грядущих

часів великі старозавітні патріархи,

Кого прозирали в своїх пророчих видіннях

Мойсей та Ісайя, Кого оспівував

у своїх псалмах богонатхненний

Давид. Христос Воскрес! І в цю священну

ніч чудом Свого Воскресіння

Він утвердив усі істини Свого Божественного

вчення. Ми знаємо тепер,

що Він не тільки наш Божественний

Учитель, але й Бог Всемогутній, Який

силою Своєї Божественної всемогутності

воскрес на третій день від гробу.

Він Божеством Своїм зійшов до пекла

і вивів звідти душі праведників, які

чекали цієї святої хвилини свого вічного

спасення. І тепер ми, християни

добре знаємо, що в нас є сила проти

всіх підступів на нашу душу одвічного

спокусника – диявола, невидимого

ворога спасення. Ця сила – благодать

Божа, молитва хрест, спасенні таїнства,

в яких ми єднаємося з Господом,

і в цьому знаходимо силу протистояти

всім спокусам. Воскресіння Христове

– найвище чудо з творених Господом

Ісусом Христом у дні Його земного

подвигу, найвище із свідчень Його

Божественної сили, бо Воскресіння

Христа було перемогою над смертю.

Св. Іоанн Златоуст у своєму пасхальному

слові із захопленням говорить:

Зішестя в ад. Ікона з м. Сколе

«Немає жодного мертвого у гробі».

Усі, що буд-коли жили на землі: наші

рідні, знайомі, просто християни, всі,

що померли з вірою в Переможця

смерті, живуть у Господа. У ці осяйні

дні разом із Святою Церквою співає

християнське серце і «смертю смерть

подолав…». Він явив Себе світові як

Володар життя і смерті. Своїм Воскресінням

Господь показав нам, що і для

нас смерті нема, а життя в безкінечних

віках – це доля всіх віруючих людей,

яким Бог благословив жити на землі.

«Поглинуто смерть перемогою»,

- пророкував св. пророк Ісайя (25,8).

Тепер, після Воскресіння Христового,

віруюча людина повторює з пророком

Осією : «Смерте, де твоє жало?»

(13,14). Воскрес Христос, і все, що

ми маємо святого, дорогого, радісного

для нашої віруючої душі, все дано нам

Воскреслим Господом. Ця велична й

священна подія наповнює світлом, за

словами одного із пасхальних піснеспівів,

і небо і пекло, і землю.

Нехай же ця радість Воскреслого

Спасителя охороняє нас від смутку,

від розпачу в усі дні нашого земного

життя і буде джерелом нашої радості

і щастя!

Марія ГОРБАЛЬ

давніх давен християнський

З світ глибоко пошановував дзвін

як один із сакральних предметів.

Дзвони сповіщали людям різні новини:

про напад ворога, про пожежу – і

люди з довколишніх сіл збігались на

поміч, дзвонили в грозу, щоб хто не

заблудився, а прямував на звук дзвону.

Дзвони називають вустами церкви.

З історії знаємо, що коли виникали

пошесті, такі як тиф, холера, люди

дзвонили в дзвони, і акустична сила

при дзвонінні (яка поширюється у

формі хреста) вбивала віруси в радіусі

декількох кілометрів, залежно

від потужності дзвону. Кожен вірус

(грипу, жовтухи, тифу) гине у своєму

звуковому діапазоні.

Найбільшим у Львові дзвоном є

«Кирило», названий іменем фундатора

вежі Корнякта, яка висотою сягає

66 м. Тільки уявімо собі, які літа пережила

ця вежа! Як пише Г. Островський

у книзі «Львів» (Ленінград,

ДЗВІН «КИРИЛО» І ДЗВОНАР ВАСИЛЬ

1975), нинішня вежа побудована

в 1572–1578 рр.,

тоді ж був відлитий і

«Кирило», діаметром два

метри. 1779 р. від удару

блискавки вежа Корнякта

так горіла, що «Кирило»

розплавився, однак через

чотири роки львівський

майстер Ф. Полянський

відлив новий дзвін, який

дотепер є вістуном і охоронцем

львів’ян.

Вже близько 50 років

обслуговує «Кирила»

немолодий за віком пан

Василь. Кожної неділі чотири

рази в день – три літургії зранку

і на вечірню він, як хлопчик, піднімається

майже вертикальними дерев’яними

східками на висоту 66 м.

Правда, на тому шляху є дві стації –

висять образ і Розп’яття, перед якими

п. Василь молиться.

Львівська

Ставропігійна

Успенська церква

та вежа Корнякта

Дзвін «Кирило» важить

дві тони. (Восьмитонний

дзвін висить на

дзвіниці київського Михайлівського

собору). Посередині

вежі Корнякта

– той славний «Кирило»,

двохметровий в діаметрі,

збоку – ще три, набагато

менших, дзвони. Вони –

«Кирило» і трійня – творять

таку мелодію, таке

блаженство, що відчуваєш,

ніби насправді в піднебессі.

Але ще про одне. Піднявшись

до дзвонів, дзвонар

молиться, довго, дуже довго. Обличчя

його ніби розчиняється. Його

нема. Є тільки молитва. І тільки тоді

бере він мотуз, прив’язаний до язика

(ще інша назва – душа дзвона), і душа

дзвонаря зливається із душею дзвона,

і летить та душа у простір, до людей,

закликаючи: «До храму! До молитви!

До Бога!» – співає «Кирило», співають

львівські Святоуспенські дзвони.

А після дзвоніння, яке триває рівно

15 хв., дзвонар знову молиться. –

Та ж сама молитва-подяка до Господа.

А далі – піднімається по драбинці

до «осердя» «Кирила», цілує його,

молиться.

Звичайно, той ритуал обходження

із дзвоном дзвонар пан Василь

перейняв від свого попередника, той

же – від свого, і це є збережена споконвічна

тяглість традиції, яку вже

перейняв і новий, молодий дзвонар,

Петро. Адже нашому дзвонареві пішов

восьмий десяток!

А зауважили, яке на Великдень

прозоре повітря? Ніби всіяне блисками

діаманів. Здорове, прозоре, чисте,

іскристе. А це однозначно від дзвону

дзвонів. Ці іскринки немовби самі голосять:

«Христос воскрес! Воістину

Христос воскрес!».


Оксана ЗАХАРЧУК

Травень 2016

Безцінна Шевченкова реліквія

Тарас Григорович Шевченко є такою феноменологічною постаттю, яка змогла охопити минуле і сучасне рідного

українського народу і стати провидцем його майбутнього. Власне безмежною відданістю Україні Шевченко завоював

глибоку і щиру любов та славу серед українців. Його називали Батьком і зверталися «Тарасе Григоровичу», або

мали за близького, задушевного друга і звали просто Тарасом, або як наставника та виразника народних дум і прагнень

кликали Кобзарем. Шевченко усвідомлював високу місію, покладену на нього Богом, і з гідністю говорив, що історія

його життя є часткою історії України. І українці віддавали і віддають йому невмирущу всенародну шану.

7

Автор статті висловлює найсердечнішу

подяку Тарасові Мироновичу

Максимовичу – інженеру-конструктору,

та Ігореві Степановичу

Поповичу – інженеру-будівельнику,

за надані матеріали та світлини.

Тарас Максимович в

Каневі біля футляра,

в якому зберігається

оригінал посмертної

маски Шевченка

Оригінал посмертної

маски Шевченка, який

зберігається

в Канівському музеї

Т. Шевченка

Євген Козинець

Одразу ж після смерті Шевченка

скульптор Федір Каменський

отримує дозвіл на зняття посмертної

маски з лиця поета. Разом з Ф. Каменським

працював російський скульптор

Петро Клодт. Протягом 10–11

березня 1861 року було зроблено гіпсовий

відбиток обличчя Шевченка.

На думку Тараса Максимовича, який

досліджує це питання, оригінальних

посмертних масок Шевченка є три.

Одна з них зберігалася в Київському

музеї Шевченка; друга – в музеї

Шевченка в Палермо (Канада), і третя

– в Канівському музеї-заповіднику

«Могила Т. Г. Шевченка». Появі такої

унікальної безцінної реліквії в Каневі

ми завдячуємо вчителю львівської загальноосвітньої

школи 44 Євгену

Козинцю. А те, як ця маска попала до

Львова, виявили учні Є. Козинця –

згадуваний Тарас Максимович і його

приятель Ігор Попович. Перед смертю

Ф. Каменський передав оригінал

посмертної маски Шевченка на зберігання

своєму знайомому Григорію

Вашкевичу, а той – своєму синові.

Згодом маска потрапляє до його племінника

– Марка Шивлягіна, який був

родичем дружини Є. Козинця. Ідучи

на фронт, М. Шивлягін віддав маску

Козинцям, де вона і зберігалася з 1941

по 1961 рік. Відчуваючи прихід смерті,

Євген Козинець дарує посмертну

маску Шевченка музею-заповіднику

в Каневі. Для підтвердження достовірності

та правдивості наведених

фактів Тарас Максимович їздив у

жовтні 2014 року до Канева, щоб на

власні очі побачити і пересвідчитися,

що і футляр, і маска, яка в ньому

зберігається, є ідентичними до тих,

які він бачив, коли був школярем на

уроках Є. Козинця. Є і документальні

докази із Канівського музею, що цей

цінний експонат їм подарував Євген

Копія з оригіналу посмертної маски Шевченка, зроблена Федором

Каменським у травні 1861 р., яка зберігається у Львівському

національному музеї ім. Андрея Шептицького

Козинець (лист-відповідь, датований

15 березня 1961 р.).

Стосовно двох інших оригінальних

посмертних масок Шевченка, то

ситуація виглядає не зовсім втішною.

Та маска, яка була у фондах Київського

музею Шевченка у Києві, при поверненні

фондів з евакуації в Новосибірську

не потрапила після війни

до Києва. Можливо, вона опинилася

в Санкт-Петербурзі, куди попала частина

фондів з Київського музею

Шевченка. У Києві, на жаль, експонується

лише маска-копія. Третя оригінальна

посмертна маска нашого генія

була в музеї Шевченка в Палермо в

Канаді. В 1995 р. там сталася пожежа,

тож нам достеменно не відомо,

чи збереглася у них ця маска. Отже,

цілком імовірно, що завдяки Євгенові

Козинцю Україна має дорогоцінний

скарб – оригінал посмертної маски

Шевченка в єдиному екземплярі.

Окремо слід зауважити, що

Львів може пишатися тим, що в

Національному музеї ім. Андрея

Шептицького є не менш цінний

експонат – копія з оригіналу посмертної

маски Шевченка роботи

Ф. Каменського, зроблена ним на

замовлення друга Шевченка Василя

Тарновського, відомого промисловця

з Чернігова. Її передав

до Львова його син як дарунок Науковому

Товариству ім. Шевченка в

1895 році.

Безсмертний образ Тараса Шевченка

назавжди залишиться живим

у вдячній людській пам’яті. Його

полум’яне слово промовляє до національної

гідності українців і закликає:

«Смирітеся, молітесь Богу //

І згадуйте один другого. // Свою

Україну любіть, // Любіть її... Во время

люте, // В остатню тяжкую минуту

// За неї Господа моліть».

Марія ГОРБАЛЬ

НА ШЕВЧЕНКОВУ МОГИЛУ

Щороку у Каневі у травневі

шевченківські дні проходить

національна конференція Всеукраїнського

Братства св. ап. Андрія

Первозваного за участю голів

братських осередків. І, однозначно,

члени Львівського крайового ставропігійного

Братства св. ап. Андрія

Первозваного, на чолі з головою

Братства, беруть у цій конференції

участь, а, разом з тим, йдуть на святе

місце - до могили Кобзаря, помолитися

за його душу і за долю України

Кожен, хто усвідомлює себе українцем,

хоч би раз у житті побував на

могилі Тараса Шевченка в Каневі. І

ця традиція започаткована відтоді,

відколи українська земля прийняла до

себе тіло великого українського Генія.

Подаємо фрагмент листа Олександра

Кониського (автора тексту

церковного гімну України «Боже великий,

єдиний») до Тита Реваковича

(українського галицького судді,

визначного громадського діяча) за

27 серпня ст.ст. 1888 року. Лист збе-

12 серпня рушив

на Тарасову

одного боку хреста

золоті слова:

могилу, поклонитися

«Шевченко. Р. 25

тий святий

землі, що приняла

й тримає найсвятніші

кістки нашого

генія, нашого мученика!

Там ми переночували.

Могила

у великому ладу:

більш як півморга гора… обсипалася, а

біля ворит стоіть нова велика хата на

дві половини; в одній лишився сторож,

друга для приізджих: ся прибрана звичайно

як наша народня хата; на столі

лежить «Кобзарь» – небавом буде в хаті

великий портрет Тарасів. Гора оздоблена

доріжками, квітками и деревами.

лют. 1814 р. вмер

26 лютого 1861

р.». З другого – обличчя

поета в профиль,

вирізане на

мармурі в Италіі

и над ним золоті

слова «Шевченко»

(більш нічого не дозволено нам написати).

Обличчя вставлено в постамент

так, що поет дивится на Дніпро, котрий

плине під самою могилою! Округ

хреста бронзова гратка (дуже гарна) займає

вона четверокутник 3 и 4 сажні…

Отут на шпилі просидів я цілісеньку

ніч. Не засну було! Серце вельми боліло…

дивлячись на Дніпро, та на хрест.

На шпиль ведуть 22 сходи. На самому

Члени Львівського крайового ставропігійного

Братства на могилі Кобзаря.

шпилі Тарасова могила, заввишки буде Мучився я, мій Друже єдиний! Мучився

думаючи: як то мало ми зробили за

2 сажні, на ій залізний білий хрест на

Травень, 2015

постаменті, заввишки з постаментом 24 літ! як мало виконали Тарасового

буде 3 1/2 сажні (близько 10 метрів). заповіту! Правда не давали нам, але ж

рігаються у Львівській національній

науковій бібліотеці імені В. Стефаника,

відділ рукописів, ф. 93, од. зб. ний, оздоблений навкруги вінком. З за Збручем.

Хрест наш національний, однорамен-

мали зробити більше, коли не тут, так

36, арк. 40–41 звор.: Нехай ніколи не заросте травою стежка до могили Великого Кобзаря!!!


8

Дитяча сторінка

Дитяча

Лютий 2015

сторiнка

назвала

Великдень Відзначають розпочинати святкування

його яйцем в побутує пам’ятьв Україні з давніх-давен,

адже

про те, як Свята

Діва Марія

яйце

при

має чудодійну силу –

несла зародка до нового Єрусажиття. Яйце є символом

Христового Храму Воскресіння, бо як

лимського

Ісуса із мертвої Христа шкаралупи на яйця народжується

день нове після життя, так і Христос вий-

40й

його народ

ження

шов із гробу

(згідно

до

з

Нового Життя. Після

Законом свяченого Божим, яйця всі їдять паску й усе,

з що часу приготували визволен на свято.

ня євреїв Традиційно із єгипетського на Великдень полону усією кожне

перше родиною немовля йдуть чоловічої на цвинтар. статі належало Несуть

ЗАСНОВНИК ГАЗЕТИ —

Львівське крайове ставропігійне братство

св. ап. Андрія Первозваного,

зареєстроване міністерством України

у справах преси та інформації.

РЕЄСТРАЦІЙНЕ СВІДОЦТВО: серія КВ 2335

Тим, хто бажає матеріально підтримати наше

видання, повідомляємо банківські реквізити:

ПАТ АКБ “Львів”

Р/р 260075157, МФО 325268,

код ЄДРПОУ 20785948

Подяка за Ваші пожертви друкуватиметься

на сторінках газети.

НАША АДРЕСА:

79008, Львів8, вул.Руська, 3/1

Для листування:

м. Львів 8, а/с 1334

(032) 2355202 www.stavropigia.lviv.ua

E-mail: vegauaoc@gmail.com

Приходьте, діти, до кринички

Напитись чистої водички.

А та водиця непроста,

Бо це — наука про Христа.

..........................................................................................

За ТРАВЕНЬ колядками ІДЕ, ВЕЛИКДЕНЬ йде НАМ лютий НЕСЕ!

Весна Лютий Травневий календарик Лютневий маленького календарик українця: маленького українця: !

Мороз і завірюха -

Ходить веснонька Другий місяць зветься Лютий, 1 травня 6 лютого – Воскресіння – Прп. Христове, Ксенії Римлянки Пасха

Замерзли щічки й вуха. По нашім краю. а лютує він тому, 2 травня 12 лютого – Світлий – Ср. понеділок Трьох святих: Василія Великого,

Хто з місяців лютує,

– Хто зловить що на щастя, світі довго бути 3 травня – Світлий

Григорія

вівторок

Пташечку Богослова, Іоана Золотоустого

не в гаю? доводиться йому.

Над нами бешкетує?

6 травня – Вмч. Юрія

Пташко-крушино, Хоче Лютий, щоб на світі8 травня

15 лютого

– День матері

– Стрітення Господнє, освячення свічок

Не полошися,– панувала вік зима. 8 – 9 травня 23 лютого – Дні – пам’яті початок жертв Великого Другої посту світової війни

В серденьку Та моїм поволі сонце гріти 18 травня 25 лютого – Вмц. Ірини 1871 року – народилася Леся Українка

Ти загніздися починає крадькома.

24 травня – свв. Отців Кирила і Мефодія. День слов’янської

Мирослав Довші Петрів дні, коротші ночі.

Любі дітки! писемності Ось і минула і культури пора радісних різдвяних свят і дзвінких

гульк – уже й струмок тече! колядок та щедрівок, бо на порозі місяць лютий. Назва «лютий» зак

1 ТРАВНЯ – ВОСКРЕСІННЯ паску і крашанки, Лютий щоб враз поділитися як зарегоче, ріпилася *** за місяцем у середині минулого Чорна століття. – нескінченність Хоча другий місяць життя

ХРИСТОВЕ, ПАСХА.

Воскресною радістю. знов На морозом другий припече, день То все року починається і є найкоротшим з мами серед зимових людини, місяців, продовження але він найпримхливі

його в потойбічному

снігопадами світі. та морозами. Під цю

та як здійме враз хуртечу, ший. Справа в тім, що зима силкується втримати свої права, нагаду

ХРИСТОС ВОСКРЕС! Великодніх свят (понеділок), чи на Якщо говорити

як засипле снігом дах!

ючи про себе між частими нами, завірюхами,

другу неділю – як заведено в певній То все пору починається селяни вже з мами. готувалися до весни Червона : лагодили з білим транспорт, – пошана вивози до духів,

подяка матеріал. за охорону Відтак від з лютим злих сил. по

місцевості, священик Люди добре із церковним топлять печі, І казочка ли на перша поля у добрива, світі, готували посівний

братством йде на щоб цвинтар не змерзнути і відправляє

молитви над Та гробами здаля вже померлих крок по і крокуНайперші годи, легенькі аби передбачити, сніжинки якими мають дух. бути весна й літо. Адже в лютому

в хатах. І сонячна в’язано подорож чимало в літо. прикмет. Люди ретельно Синій – стежили сила і здоров’я, за поведінкою здоровий по

йде весна, веселий час.

сонце повертає на літо. День уже помітно збільшується.

кропить свяченою водою зі словами І сяюче диво – ялинка.

Білий – чистота і світлість людської

переможної слави: І, «Христос розгніваний, Воскрес до строку Від мами

У


лютому

і літери,

багато інею – влітку

душі.

багато роси.

Лютий геть тіка від нас. Лютий без снігу – літо без хліба.

із мертвих, смертю смерть подолав, і Й слово,

Кілька фарб одночасно (4-5) –

Н. ЗАБІЛА. У лютому зорепад – тиха весна.

тим, що в гробах, життя дарував». Ця І зроблена разом обнова.... родинне щастя, мир, любов.

12 лютого – Ср. Трьох святих: традиція Богові, і його живе треба в нашому було приносити народі, бо ми до ленька Якщо рука говорити вивела між перші нами, поетичні Бронзова (коричнева) фарба –

Василія Великого, Григорія храму на 40й день після народження). рядки. Коли мама побачила на столі

маємо Коли пам’ятати Діва Марія свій разом рід, з шанувати Йосифом списаний То все аркуш починається паперу з і мами. прочитала матір-земля, її врожаї, щедрість для

Богослова, Христос Іоана Воскрес! Золотоустого

Усе радіє, пам’ять принесла про Ісуса тих, до хто храму, був і їх хто зустрів відійшов там вірш, то зрозуміла, М. що Пономаренко

її маленька людини.

У Сміється цей день сонечко з небес, від сивий нас, старий щоб мати Симеон, життя вічне. який чекав донечка почала нову сторінку свого

СИМВОЛИ,

вшановуємо

зустрічі з Господом вже багато років. життя 8 ТРАВНЯ – поетичну. ми святкуємо Коли Лесі виповни День матері.

тринадцять Отож, любі років, дітки, її привітаймо

вірші були

пам’ять Прозора трьохрічечка леліє –

Особливий

що зображаються на писанках

Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон лось

великих Христос ієВоскрес!

вияв пасхальної

був праведником, але він таки не повірив вперше надруковані у львівському Безкінечник – нескінченність

найдорожчу нашому серцю людину

рархів Христос і проВоскрес!

у можливість народження радості Спасителя Великодня

відбито у гаїв-

Блискавка – небесний вогонь,

від

журналі «Зоря». Редактором журналу життя.

повідників –

Діви Марії. І тоді Дух Святий напроро

був – Маму, у той якій час ми Іван завдячуємо Франко. Порадив життям;

В траві фіалочки зітхають

святого Васи

шись без неї із не донькою, уявляємо мати себе; добирає їй завжди їй

І пролісок тремтить увесь, чив йому, що він зможе ках вмерти – величальних

піснях. Після всьому світу прекрасні поезії, підпи християнстві – це блиск Божої Ласки.

лише

одночасно караючий і освячуючий. В

лія Великого,

псевдонім

тоді, коли побачить народження Госпо

маємо бути Українка. безмежно Відтоді вдячні! пішли по

святого Розквітла Гри яблунька аж сяє –

да. Те й здійснилося – Симеон міг одер

горія Христос БогоВоскрес!

відправи Пасхальної

Леся Українка. Саме так з’явився цей

сані 8 – цим 9 ТРАВНЯ гордим – і красивим Дні пам’яті ім’ям жертв – Граблі – символ дощу, води, яка

жати тепер вічний спокій. Перед смер

слова Христос і святоВоскрес!

тю старець Симеон сповістив, Літургії Другої світової війни. Друга світова

що Не

вийшла із неба і землі. В Старому

го Йоана Зо

псевдонім, відомий нині цілому світу.

Дзвенять пташки у полі, в лісі; мовля, яке йому нарешті наступного судилося дня, по війна тривала п’ять років, але закінчилась

не одразу. українські У цій вірші війні було загину-

не Спасителя; в Новому Завіті – сим-

лотоустого. Їх

На рідній Волині, як ми вже знаємо,

Завіті дощ є прообразом обіцяного

І дзвін співає до небес,

в бачити, Світлий служитиме понеділок, спасінню дітки, а людей. також

єднала апос

надрукувати

Цього дня зима зустрічається з літом –

Любі дітки, у цей важкий для Ук

тольська Де білі рев хмарки розплилися – юнаки та дівчата водять біля церкви можливо. ло дуже багато Натомість людей, Львів зокрема і Галичина багато

українців. до У складу ці дні ми іншої молимось імперії за – Євангелія.

волом ласки і благ, науки святого

так кажуть у народі. У церквах освячують

раїни час, коли багато українців –

ність Христос за святу Воскрес! віру і спасіння душ. Свя гаївки. Пригадаємо й собі, любі наші належали

ся свічки. Запалена стрітенська свічка є

батьків, братів, сестер, друзів,

тий Христос Василій був Воскрес! аскетом і богословом, читачики, АвстроУгорської, українська мова

знаком народженого гаївочку, Спасителя, щоб Великодні них. Просимо у Господа, щоб і нині

який

сусідів Дерево та просто життя незнайомих – знак сім’ї, людей родинного

затишку. Дерево займає у Свято-

всебічно освіченим і надзвичайно та

там не була заборонена, видавалися

M. Верес свята став справжнім були веселими світлом та для рухливими.

всіх людей. закінчилася війна на сході України, – захищають зі зброєю в руках

лановитим у мистецтві полеміки. Свя

українські книжки та журнали.

В українському народі побутують

Огірочки

яка нашу рідну землю, ризикуючи своїм

тий Григорій здобув чудову освіту і при 23 лютого – початок

Ось забирає так, через кожного штучний дня таке кордон, дорогоцінне

Україну людське між життя двома – життя державами, сучас-

– це сукупність усього доброго й цін-

що му Письмі центральне місце. Дерево

життям та здоров’ям, у всіх нас

святив чудові звичаї себе Богові. та традиції, Його які проповіді передаються

справжніми з покоління мистецькими до покоління. перли

Повилися огірочки

ділив

Великого посту

(зокрема, й у вас, дітки) є великий

стали

були надіслані вірші маленької українки,

Великий

В зеленії

піст

попліточки

ного українського солдата.

завжди починається

ного; це образ Божої мудрості, входження

в Божу за мир волю та спокій і Божу в довіру. Україні.

обов’язок щиро молитися за всіх

нами Упродовж і зразками пасхальних бесідування. днів Святий періодично

дзвонять церковні дзвони. Ми Питалася починаємо мати готуватися дочки, до Вели

РУБРИКА

яка все своє подальше життя і творчість

у понеділок. Най ся в’ють Цього (2). дня – строгий піст.

солдатів,

Йоан Золотоустий довгі роки вивчав

присвятила тому, щоб її батьківщина

богослів’я і проповідував науку Хрис

була єдиною і неподільною.

Дубовий листок – чоловіча сила

Дзвони дзвонять величаво, кодня. Чи садила Нехай ця огірочки, 40денна мандрівка

ЧИ ЗНАЄШ ТИ, ЩО...

та міць. Стану У Святому в серці перед Письмі Богом, дуб – святий

знак повноти життя Людей Бо-

та. Послухати його проповіді приходи стане для нас часом роздумів про

Надія

Щиро помолюся:

ло багато всіх до людей. церкви Відтак звуть... Йоан Золото Жовтий цвіт (2).

Бога, часом молитви, покаяння та Ні долі, ні волі у мене нема,

устий Йдуть став у великим Божий приятелем Храм дорослі та оп

За татка і матусю,

милосердя.

Ой садила, підливала,

жих та символ Божої справедливості.

Зосталася тільки надія одна:

ікуном й діточок убогих, ведуть. вдів і сиріт. До нас Нім я їх ся дочекала,

За Зигзаг, дідуся хвильки і бабусю, – символи води.

дійшло понад 800 його проповідей, 25 лютого 1871 року –

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Дзвони дзвонять – це знак перемоги

життя над смертю. З давніх-да-

А люди дивували,

В християнстві За всеньку родину, зірка – це знак цар-

Най ся в’ють (2).

За Зірка сестру – знак і брата, неба, довгого життя.

книга про священство і багато листів. народилася Леся Українка Поглянуть іще раз на рідну країну,

Свій перший

Поглянуть іще раз на рідний Дніпро, -

15 вен лютого в Україні ми побутує святкуємо прекрасний

За рідну землю -

вірш Що Леся хороше Українка процвітали,

ства Христа.

Там жити чи вмерти, мені все одно;

одне християнський з величних звичай свят – -на Великдень

снідати в Господнє колі сім’ї. Звичай на Та по горі, по його долині,

За нашу Вкраїну.

написала Жовтий у 9 цвіт років (2). і

Поглянуть іще раз на степ, могилки,

Кінь – символ невтомності, витривалості.

У християнстві кінь – це об-

- Господи, многії літа подай,

Стрітення

«Надія». Дивним ви

Востаннє згадати палкії гадки… Захисти від лиха

Щоби було всій родині,

дається те, що вірш,

Ні долі, ні волі у мене нема,

раз безстрашного пророка віри, який

Весь наш рідний край.

написаний Най ся в’ють малень (2).

Зосталася Кожний тільки колір надія фарби одна. летить у світ, готовий до загибелі.

І прости мені, мій Боже,

кою дівчинкою, *** є

для писанки має свій символ 1880 Непослух,

Колосся і

провини,

зерно – відображенням

надто сумним Цвіток і три до цвіточка

Уважно Червона прочитайте фарба – радість цю поезію, життя,

вожним. Але він був

Щоб предків, мої молитви свята їжа, стали добробут.

Цвіток до цвіточка,

дітки, любов для і поміркуйте: молодих, надію кого на схожа одруження.

Воскресіння, Щоб до Тебе таїнство долетіли, Христа і Бо-

У християнстві

відповіддю на арешт

Чистими й легкими! колосся символізує

лірична героїня. Здогадалися? Саме

її тітки листок Олександри, до листочка,

яку Мусить Леся дуже від люби нас вийти

так. Жовта, Якби Леся оранжева Українка – сонце, жила в зорі наші

жого До царства. Святого Пізніше Раю, - колосся стає

ла і яку царська вла

час, вона б обов’язково присвятила цей

одна паняночка, хай іде.

місяць, в господарстві – урожай, тепло,

приріст українській покоління. льотчиці, що змуше-

Добрим Олень – помагаєш! символ благородності,

символом Бо Ти слухаєш Святої Тайни слухняних, Євхаристії.

да вислала в далекий Сибір відбувати вірш Надії Савченко – мужній, нескореній

Цвіток до цвіточка,

покарання за те, що вона була небай

дужою листок до народного до листочка, горя, як і всі з на відбувати Зелена – весна, арешт воскресіння у Росії. природи,

багатство тваринного і рос-

Сторінку підготували

лицарства та відваги. Лариса НЕДІН.

їхньої Мусить великої від родини. нас вийти Дівчинка чула

розмови один дорослих парубочок, про хай це, іде. і вночі її ма линного світу. Сторінку підготували Оксана

Оксана

ЛЮТНЕВА

ХРИСТУК

та

та

Оксана

Оксана

ХРИСТУК.

ТРАВНЕВА

Редактор Олег ПЕНДЕРЕЦЬКИЙ

Редакційна колегія: Микола БАНДРІВСЬКИЙ,

Редактор Марія ГОРБАЛЬ

Тарас ДМИТРИК, Віра МАРКОВИЧ,

Редакційна Юрій ФЕДІВ, колегія: єпископ Володимир Борис (ХАРКО),

Віра МАРКОВИЧ, Юрій ФЕДІВ, Оксана ХРИСТУК

Автори опублікованих матеріалів відповідають за точність

використаних фактів, цитат, власних імен. Редакція намагати

меться найменше втручатися в авторський текст, зберігаючи

особливості стилю. Водночас залишає за собою право реда

гувати, скорочувати подані матеріали.

Cтатті, світлини, малюнки, що надійшли в редакцію,

не повертаються.

Передплатний індекс — 35013

Друк – ВД «Молода Галичина». Зам.

More magazines by this user
Similar magazines