Газета Успенська вежа № 4 (2017)

ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО 

За вiру i еднiсть! 

Виходить з березня 1991 року № 4 (299) 

КВІТЕНЬ 2017 року 

МОЛИТВА 

Не на постріли уповаємо, і не зброя наша врятує нас, Господи, але допомоги 

Твоєї всемогутньої просимо, і, на силу Твою сподіваючись, повстаємо проти 

ворогів наших, і Ім’я Твоє вірно прикликаючи, з умилінням молимося: всемогутній 

Господи, милостиво вислухай і помилуй. Захиснику вірних, пошли стріли 

свої, Господи, і замішання створи серед ворогів наших, пошли з висоти руку 

Свою і впокори їх і христолюбивому воїнству нашому віддай їх, молимось: милосердний 

Господи, вислухай і помилуй. Щоб воїнство наше непоборним і переможним 

було над ворогами, і щоб мир і слава оселились в землі нашій, усильно 

молимось Тобі, Господи вислухай і помилуй. 

Із Молебня під час війни 

ІЗ ВЕЛИКОДНЬОГО ПОСЛАННЯ БЛАЖЕННІШОГО МАКАРІЯ 

МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ ПРЕДСТОЯТЕЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 

АРХИПАСТИРЯМ, ВСЕЧЕСНОМУ СВЯЩЕНСТВУ, ЧЕРНЕЦТВУ ТА ВСІМ ВІРНИМ 

ХРИСТОС ВОСКРЕС! 

Пасха для християнина – не тільки 

день споминів про подію, яка сталася 

у свій час, але й празник, який розкриває 

нам таємницю майбутнього оновлення 

створіння. Подібно до того, як 

Пасха Старозавітна стала прообразом 

Воскресіння Христового, так Пасха 

Новозавітна є прообразом майбутнього 

загального воскресіння. Тому Церква 

у великий і радісний день Пасхи 

звертається до віруючих такими словами: 

«Нині спасіння світу видимому 

і світу невидимому! Христос встав із 

мертвих,… Підведіться з Ним і ви; 

Христос у славі Своїй, – сходьте і ви!.. 

Христос з гробу визволився, – визволяйтесь 

від пут гріховних і ви» (Святитель 

Григорій Богослов, слово 45). 

Дорогі брати і сестри! Закликаю 

Вас до щирої молитви до Воскреслого 

Господа, щоб спасіння Боже прийшло 

і до нас, до нашого українського 

народу та інших націй, які живуть 

на українській землі. Молімось, щоб 

Господь захистив нас від усякого ворога, 

який нищить життя наших батьків, 

чоловіків та синів на нашій благословенній 

Богом українській землі. 

Ваші Високопреосвященства та 

Преосвященства, всечесні отці, монахи 

та монахині, брати і сестри! 

Щиросердечно вітаю всіх Вас із 

великим святом Пасхи Христової. 

Молитовно бажаю Вам духовної 

радості та миру. Стараймось гідно 

нести ім’я християнина і патріота 

своєї держави у суспільному та родинному 

житті. Нехай благословить 

Воскреслий Христос усіх нас, а також 

нашу державу Україну єдністю, 

миром, добробутом та щедротами. 

Бажаю веселих і радісних свят 

українській владі, всім Вам та нашим 

захисникам! 

ВОІСТИНУ ХРИСТОС ВОСКРЕС! 

Блаженніший МАКАРІЙ, 

Митрополит Київський і всієї України, 

Предстоятель УАПЦ 

ПАСХА ХРИСТОВА 

2017 Року Божого м. Київ 

ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО 

За вiру i еднiсть! 

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ ГАЗЕТУ 

«УСПЕНСЬКА ВЕЖА» 

Якщо Ви передплатите «Успенську 

вежу» своїм рідним та знайомим, 

на сільську чи міську бібліотеку, 

Ви сприятимете поширенню 

християнської моралі, духовності, 

українських традицій та культури, 

інформації про життя нашої рідної 

Церкви. Передплатити газету 

можна у кожному поштовому відділенні 

України. 

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС 35013 

«Радуйтеся!» І ясно почуємо, пісню перемоги співаючи 

(Великодний канон, пісня 1) 

Митр. прот. Тарас БЕЦЕЛЬ 

ПАСХА 

ПЕРЕХІД ДО ВІЛЬНОГО НЕЗАЛЕЖНОГО ЖИТТЯ 

Саме слово «Пасха», по-єврейськи 

песах, означає перехід. 3400 років 

тому відбувся вихід єврейського народу 

зі стану рабства Єгипту і перехід 

до вільного незалежного життя - відбувся 

свого роду перехід від смерті 

до життя – відбулось воскресіння 

його національного життя. Церква 

цю древню подію, як і багато іншого 

з історії Старого Завіту, розглядає 

як прообраз того переходу від смерті 

гріха до життя вічного, який здійснив 

Христос всьому людству Своєю хресною 

смертю і Воскресінням. Тому 

святкування Воскресіння Христового 

називається також Пасхою. 

«Христос воскрес!» Дійсно вся 

суть, вся глибина, весь сенс християнської 

віри в цих словах, за словом 

апостола Павла, якщо Христос не 

воскрес, то марна віра ваша (1 Кор. 

15:17), то що означає це для нашого, 

для мого життя тут? 

Якщо віруючий в період посту 

хоча б трохи потрудився над собою, 

утримувався і в їжі, й у вчинках, і 

в думках, і в словах, каявся в порушеннях 

заповідей Євангелія, сповідався 

і причащався, то неодмінно 

побачить, відчує, що таке Пасха 

Христова. Якщо ж ні в чому не було 

утримання, не було спонукання себе 

до молитви і правильного життя, то, 

швидше за все, така людина нічого 

і не відчує. І ніякої Пасхи, крім телячої 

радості від хорошого застілля, 

він не отримає. Нічого Великдень 

йому не дасть. 

Продовження на с. 6 

Голова Львівського крайового 

ставропігійного Братства св. 

ап. Андрія Первозваного УАПЦ 

отець-диякон Юрій Федів, весь 

редакційний колектив газети 

«Успенська вежа» щиро вітають 

УСІХ СВОЇХ ЧИТАЧІВ 

із світлим празником 

ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВОГО. 

Просімо ж Воскреслого Христа, 

щоб дарував нам Свою ласку, 

благословення у житті і трудах 

наших, на славу Божу і спасіння 

душ, на радість святої Церкви, 

щоб дарував нам мир і спокій в 

державі на благо нашого народу!

2 Квітень 2017 

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УАПЦ 

БЛАЖЕННІШИЙ МАКАРІЙ 

ЧЕРГОВИЙ РАЗ ВІДВІДАВ ЗОНУ АТО 

7-8 березня Блаженніший 

Макарій, 

Митрополит Київський 

і всієї України, 

Предстоятель УАПЦ, 

у супроводі благочинних 

Львівської єпархії 

УАПЦ (канцлера єпархіального 

управління, Буського декана митр. 

прот. Володимира Целеня, Львівського декана 

митр. прот. Олега Древняка, Городоцького декана 

митр. прот. Степана Целеня, Стрийського 

декана митр. прот. Михаїла Зубковича, клірика 

Буського благочиння священика Богдана Плотиці) 

відвідав з волонтерською місією зону бойових 

дій. Владика Макарій відвідав с. Зайцево, м. 

Попасну, м. Авдіївку, с. Орлівка, м. Покровськ. 

Духовенство на чолі із своїм Предстоятелем зустрілись 

із військовослужбовцями, місцевими 

жителями, які постраждали внаслідок проведення 

бойових дій. В українській частині села 

Зайцево, яке розділено навпіл: одна перебуває 

на території України, інша в ДНР, Владика Макарій 

відвідав місцеву громаду УАПЦ Успення 

Пресвятої Богородиці, зустрівся із парафіянами. 

Духовенство прибуло у село якраз після чергового 

обстрілу бойовиками, побачило на власні очі 

наслідки таких дій. Духовенство УАПЦ роздало 

гуманітарну допомогу, зібрану православною 

паствою Львівської єпархії УАПЦ. Напередодні 

Циркуляром Предстоятеля УАПЦ у всіх храмах 

УАПЦ Львівщини було оголошено про збір коштів, 

продуктів та промислових товарів, які необхідні 

для українських військовослужбовців. 

Нагадаємо, Предстоятель УАПЦ особисто вже 

сьомий раз відвідує зону АТО. Зокрема Владика 

Макарій неодноразово відвідував передові позиції, 

такі як Піски та Широкино, інші блок-пости 

по лінії розмежування, проводить із військовими 

духовні бесіди, надає моральну та матеріальну 

підтримку воїнам АТО. 

Джерело: http://church.net.ua 

ГЛАВА УАПЦ ВИСЛОВИВ СПІВЧУТТЯ 

З ПРИВОДУ ТРАГЕДІЇ НА ШАХТІ 

У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ 

Глава УАПЦ Блаженніший 

Макарій, 

Митрополит Київський 

і всієї України, 

висловив співчуття 

родинам загиблих с. 

Глухів Сокальського 

р-ну Львівської обл. 

на шахті № 10 «Степова». «З почуттям глибокої 

скорботи сприйняли сумну звістку про жахливу 

трагедію, що сталася на шахті № 10 «Степова» 

ВАТ «Львів Вугілля» у Сокальському районі 

Львівської області.Молимося, щоб Господь прийняв 

душі у свою оселю загиблих гірників і дав 

кріпості швидкого одужання травмованим шахтарям», 

- зазначив Митрополит Макарій. 

Нагадаємо, 2 березня, о 12:46 у с. Глухів Сокальського 

р-ну Львівської обл. на шахті № 10 

«Степова» ВАТ «Львіввугілля» внаслідок вибуху 

сталося обрушення гірської породи. 


НОВИНИ УАПЦ 

ДУХОВЕНСТВО КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ 

УАПЦ ВІДВІДАЛО ЗОНУ АТО 

01.03.2017 р. Духовенство 

Київської 

єпархії УАПЦ на чолі 

із благочинними Дмитром 

Присяжним (Київський 

деканат) та 

Миколаєм Лимарем 

(Фастівський деканат) 

відвідали 95-ту та 72-гу бригади, які несуть службу 

у зоні АТО. Поїздка розпочалася із молитви у 

Покровській церкві м. Боярки, де волонтери разом 

із священиками просили Всевишнього щасливої 

дороги і повернення додому. При зустрічі 

із військовослужбовцями наші священики передали 

гуманітарну допомогу, провели духовні бесіди, 

відповіли на запитання, якими цікавилися 

вояки. Крім відвідин військовослужбовців, священики 

відвідали так звану «сіру зону», де у с. 

Кам’янка зустрілися із місцевими мешканцями 

та передали допомогу. Після відвідин цивільного 

населення священик Дмитро Присяжний 

відслужив св. Літургію у 72-й бригаді. Військовослужбовці 

прийняли таїнства Покаяння та св. 

Причастя. 


ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ВЕЧІР 

ПІД ЕГІДОЮ УАПЦ У ЛЬВОВІ 

12 березня у приміщенні 

Львівського 

будинку органної та 

камерної музики Львівське 

ставропігійне 

братство св. ап. Андрія 

Первозваного організувало 

Шевченківський 

вечір. Участь у ньому прийняла лауреат Шевченківської 

премії Наталя Половинка - керівник театрального 

центру «Слово і Голос», Юлія Цвях 

- актор цього центру, Братський хор «Ставрос», 

львівський муніципальний хор «Гомін», Народна 

капела бандуристок Львівської торгово-економічної 

академії «Галичанка». Поезію читали Оксана 

Букай, Ростислав Садовський та Костянтин Маркович. 

Із духовним словом про Шевченка та Його 

хрест у житті виступив клірик Львівської єпархії 

УАПЦ митр. прот. Тарас Бецель. 

Як зазначив у подячному слові Голова Львівського 

ставропігійного Братства св. ап. Андрія 

Первозваного о.-диякон Юрій Федів, «поезія 

Шевченка була і є актуальною від дня написання 

і до сьогодні. Коли весь світ шанує Тараса 

Григоровича і цитує його поезію національними 

мовами, ми, Його діти, в Україні відроджуємо 

Шевченка як лірика, як молодого і високодуховного 

поета, замальовуємо радянське насадження 

як Шевченка - виключно борця за соціальну 

рівність. Навчаємо, що ця людина була пройнята 

любов’ю до Бога, до Христа, і з цим пройшов 

усе своє коротке життя». 

Завершився вечір спільним виконанням «Заповіту» 

та молитви за Україну «Боже, Великий, 

Єдиний». 


НА БАЗІ КАРПАТСЬКОГО 

УНІВЕРСИТЕТУ ТА УКРАЇНСЬКОЇ 

БОГОСЛОВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ ПРОЙШЛИ 

НАУКОВІ ЧИТАННЯ З НАГОДИ 

203-Ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ 

УКРАЇНСЬКОГО ПРОРОКА 

ТАРАСА ШЕВЧЕНКА 

9 березня 

2017 р. у 

великій актовій 

залі 

Карпатського 

ун-ту ім. 

Августина 

Волошина та Української богословської академії 

пройшли наукові читання до 203-ї річниці з дня 

народження українського патріота, громадського 

і культурного діяча, філософа, поета, художника, 

незламного борця за національну і державну незалежність 

України, великого пророка – Тараса 

Григоровича Шевченка. Захід був організований 

за участі Консисторії Карпатської єпархії УАПЦ, 

Карпатського ун-ту ім. Августина Волошина та 

Української богословської академії, Міжнародної 

академії богословських наук, Закарпатського 

обласного товариства борців за національну 

незалежність України в ХХ ст., Закарпатського 

національно-патріотичного об’єднання «Україна 

Соборна», Закарпатського крайового товариства 

«Просвіта», Християнсько-народної спілки Закарпаття 

та громадської організації «Молодь Закарпаття». 

Наукові читання було розпочато з молитви та 

архіпастирського благословення Преосвященнішого 

Віктора (Бедя), єпископа Мукачівського і 

Карпатського, керуючого Карпатською і Тернопільською 

єпархіями УАПЦ, ректора Карпатського 

ун-ту ім. Августина Волошина та Української 

богословської академії, президента Міжнародної 

академії богословських наук. З вступним словом 

до учасників звернувся український патріот, політичний 

і громадський діяч, учасник українських 

національно-визвольних змагань на Закарпатті 

кін. 80-х – поч. 90-х рр. минулого століття, 

Почесний голова Закарпатського крайового т-ва 

«Просвіта», докт. іст. наук Павло Федака, який 

розповів про життя Тараса Шевченка. Із доповіддю 

на тему «Філософські, політико-правові 

погляди Т. Г. Шевченка» виступила Майя Артьомова, 

директор НДІ богослов’я, філософії та 

аналітики Карпатського ун-ту ім. Августина Волошина, 

вчений секретар Міжнародної академії 

богословських наук, докт. філософ. наук, професор, 

академік. Звучали інші тематичні доповіді, 

а також декламувались вірші Великого Кобзаря. 

В заключному слові Преосвященніший владика 

Віктор (Бедь) зазначив: «Тарас Шевченко 

для нас, українців, був і залишається великим 

та правдивим пророком, який в умовах важкого 

чужого імперського поневолення, московського, 

польського та австрійсько-угорського підняв 

дух, віру і надію української нації у боротьбі за 

відновлення своєї національної і державної незалежності 

України, та за повалення ганебного чужинського 

рабства. Ця щира і чиста сльоза душі 

Тараса Шевченка, мов жива вода, омила і омолодила 

змарнілу і зневірену душу всієї української 

нації, нагадавши всім українцям про те, що ми є 

діти Отця нашого Небесного і нащадками славетного 

українського роду, якому не личить ходити в 

рабах перед чужинськими деспотами. Тарас Шевченко 

був велетнем духу та наділений від Господа 

Бога саме тією чистотою душі, яка, не зважаючи 

на свої земні митарства, найперше принесла себе 

у жертву заради щастя і волі свого боголюбивого 

українського народу». 

За Прес-службою КаУ та УБА 

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УАПЦ ОЧОЛИВ 

УРОЧИСТОСТІ У М. ВИННИКАХ З 

НАГОДИ ЮВІЛЕЙНИХ ДАТ МИТРОПОЛИТА 

ІЛАРІОНА (ОГІЄНКА) 

2 квітня Винниківська 

громада вшанувала 

слугу Божого 

митрополита Іларіона 

(в миру Івана Огієнка) 

в 45-ту річницю його 

смерті панахидою та 

вечором пам’яті. Панахиду 

очолив Блаженніший Макарій, Митрополит 

Київський і всієї України, Предстоятель 

УАПЦ. Під час проповіді він розказав про життя 

Митрополита Іларіона, його зв’язок із Львовом та 

Винниками зокрема, та на його прикладі звернув 

увагу вірних на здатність людини наповнювати 

своє серце добром. Продовжився захід вечором 

пам’яті у дорослій бібліотеці Винник з представниками 

влади, місцевих священнослужителів, 

працівників бібліотеки, освітян, молоді та старшого 

покоління. Із доповідями про українського 

церковного і громадського діяча, мовознавця, 

етнографа, перекладача та історика церкви виступили 

священики-викладачі Львівської духовної 

семінарії, зокрема: митр. прот. Ігор Бурмило, 

митр. прот. Василь Луцишин, митр. прот. Володимир 

Генсьор. Член Патріаршої ради УАПЦ та 

заступник Голови Львівського ставропігійного 

УСПЕНСЬКУ ВЕЖУ МОЖНА 

ЧИТАТИ В ІНТЕРНЕТІ 

З 1 березня 2015 р. зреалізований новий проект 

Львівського ставропігійного братства св. ап. Андрія 

Первозваного УАПЦ – з цього дня наш часопис 

можна читати в інтернеті за адресою: uv.lviv. 

ua. Можна переглянути архівні примірники газети, 

які виходили у світ із 1 січня 2009 року.

братства св. ап. Андрія Первозваного п. Роман 

Максимович після свого виступу подарував книги 

Митрополита Іларіона у бібліотеку Свято-Володимирівської 

парафії УАПЦ міста. 

Міський голова Винник Володимир Квурт подякував 

Організаторам заходу - парафіянам УАПЦ 

св. Володимира і Ольги у м. Винниках. Ведучою 

заходу була депутат Винниківської міськради від 

партії «ВОЛЯ», голова постійної комісії з питань 

розвитку міста, зовнішньоекономічної діяльності 

та гуманітарної політики Софія Маркевич. 

Джерело: http://church.net.ua за матеріалами 

http://vynnyky-rada.gov.ua 

Квітень 2017 

НОВИНИ УАПЦ 

В УГОРНИЦЬКОМУ СПАСО-ПРЕОБРА- 

ЖЕНСЬКОМУ ЧОЛОВІЧОМУ МОНАСТИ- 

РІ УАПЦ ЗАКЛАДЕНО АЛЕЮ ПАМ’ЯТІ 

Немає більшої любові, як віддати своє життя 

за друзів своїх» (Ів. 15, 13). 

18 березня у суботу, 

напередодні 

Хрестопоклінної неділі, 

в Угорницькому 

Спасо-Преображенському 

монастирі Івано-Франківської 

єпархії 

було закладено 

Алею пам’яті. 208 дубів та лип будуть нагадувати 

нам про 208 героїв, які віддали життя своє за 

Україну. Захід організований єпархією для увіковічнення 

пам’яті загиблих героїв Прикарпаття. 

Як тяжко було дивитися на матерів, які підходили 

до стенду, який розміщений на зовнішній 

стороні монастирського храму з фотографіями 

своїх синів, і зі сльозами на очах цілували синівські 

фото, немов ікони. 

Серед присутніх були воїни, які брали участь 

в АТО, зокрема і голова обласної спілки ветеранів-майданівців 

Довжанський Юрій, інші почесні 

гості. 

Було відслужено панахиду, яку очолив Митрополит 

Галицький Кир Андрій, керуючий 

Івано-Франківською єпархією УАПЦ, Священноархімандрит 

Угорницького Спасо-Преображенського 

чоловічого монастиря. Після закінчення 

панахиди владика закликав молитовно згадувати 

тих мужніх героїв Небесної Сотні і воїнів АТО, 

які віддали своє життя за Україну. «Немає більшої 

любові, як віддати своє життя за друзів своїх. 

Нашою зброєю проти зла є віра і молитва до Бога, 

надія на Бога та любов до нього і до ближніх своїх. 

Справа полеглих героїв не є марною. Життя, 

яке вони віддали за справедливість, честь і віру у 

світле майбутнє, є недаремною справою. Україна 

проходить свою Голгофу. Після Великодної п’ятниці 

настане світлий ранок Великодня. Пройде 

небагато часу, і ми заживемо у своїй вільній Незалежній 

державі. І кожен, хто буде проходити повз 

пам’ятний Хрест алеєю, схилить свою голову і 

вознесе молитву за спокій душ героїв Небесної 

Сотні і воїнів АТО, які уже там з Богом, в місці, де 

немає ні болю, ні печалі, але життя вічне», - зазначив 

Митрополит Андрій. 

Від імені спілки воїнів АТО Отинійщини виступив 

Микола Стельмащук. Він щиро подякував 

владиці Андрію та священнослужителям 

монастиря за їхні молитви. Хвилиною мовчання 

вшанували пам’ять Героїв. 

Митрополит Андрій, нагородив пам’ятними 

подарунками тих, хто брали участь у закладенні 

Алеї пам’яті. Зокрема, було відзначено директора 

Вигодського лісового господарства Матусевича 

Олександра Борисовича, лісничого Коломийського 

лісгоспу Семціва Івана Михайловича 

та інших. Митрополит Андрій, зачитавши молитву 

на посадку дерев, поблагословив та окропив 

освяченою водою ямки, в яких були садженці, 

готові до посадки. 

Після благословення владики Андрія усі 

дружньо приступили до садіння дерев. 

Прес-служба Івано-Франківської єпархії УАПЦ 

В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ 

ГРОМАДА УАПЦ ОРГАНІЗУВАЛА 

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ВЕЧІР, 

ЯКИЙ БЛАГОСЛОВИВ 

МИТРОПОЛИТ АНДРІЙ 

У неділю 19 березня 

у Кафедральному 

Соборі Покрови 

Пресвятої Богородиці 

Івано-Франківської 

єпархії УАПЦ відбувся 

мистецький вечір, 

присвячений пам’яті 

Великого Кобзаря Тараса Шевченка. У заході 

взяли участь архієрейський та любительський 

хори Кафедрального Собору, чоловічий та жіночий 

ансамблі, учні недільної школи. Митрополит 

Андрій звернувся із пастирським словом до присутніх 

священнослужителів та мирян, наголосив 

на великому вкладі великого Пророка нації задля 

розвитку патріотичності в українському середовищі, 

впливу на формування самосвідомості населення 

та великій глибині мудрості Його творчості, 

перед якою схиляє голову весь світ. 

Владика нагадав присутнім про тяжкий хрест, 

який проніс у своєму житті Кобзар, про його релігійність 

поезії, яку в радянський час намагалися 

втілити в життя як безбожницьку. Митрополит 

закликав молодь вникати в поезію Шевченка, бо 

саме там можна знайти відповідь на багато життєвих 

запитань. 


СВЯТО-ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКА ГРОМАДА 

УАПЦ М. ЛЬВОВА УРОЧИСТО 

ВІДСВЯТКУВАЛА ДЕСЯТИРІЧЧЯ 

ОСВЯЧЕННЯ ХРАМУ 

5 березня, у неділю 

Торжества Православ’я, 

Свято-Пантелеймонівська 

парафія 

м. Львова, що по вул. 

Кн. Ольги, відзначала 

десятиріччя з нагоди 

освячення свого храму. 

Перед св. Літургією було освячено ікони Сергія 

Радонезького. Саме в це свято у 2005 р. було 

закладено і освячено місійний хрест для спорудження 

храму. Були освячені також ікони свмч. 

Кипріяна, мощі якого також зберігаються у храмі, 

та преподобного Амфілохія Почаївського. 

З нагоди цього торжества було відслужено акафіст 

до св. вмч. і цілителя Пантелеймона, та св. 

Літургію. 

На запрошення настоятеля храму митр. прот. Василя 

Гнатіва, святкову Божествену Літургію очолив 

Львівський міський декан митр. прот. Олег Древняк 

у співслужінні настоятеля храму і запрошеного духовенства. 

Після читання Святого Євангелія проповідь 

виголосив митр. прот. Михаїл Гнатів. 

3 

По завершенні Святої Літургії зі словами привітання 

до настоятеля і парафіян звернувся Львівський 

декан митр. прот. Олег Древняк. 

Настоятель храму митр. прот. Василь Гнатів 

склав щиру подяку отцю- декану і священикам із 

Сокальщини за спільну молитву з нагоди десятиріччя 

освячення храму, а парафіянам подякував за 

щиру працю, жертви, труди і молитви. Отець Василь 

побажав надалі залишатися такими щирими 

і відданими парафії. 

Святкові урочистості завершились молебним 

співом Торжеству Православ’я і уставним многоліттям. 

У храмі зберігається ікона Божої Матері «Всецариця», 

а також мощі священомученика і цілителя 

Пантелеймона. 

У храмі щонеділі св. Літургія проходить о 

10.00 год, о 18.00 - вечірня із акафістом до ікони 

Божої Матері-«Всецариці», а акафісти - до священомученика 

і цілителя Пантелеймона кожної середи 

і п’ятниці о 18.00 год. 

Джерело: http://uaoc.lviv.ua/ 

ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ 

МИХАЙЛА ВЕРБИЦЬКОГО 

УКРАЇНСЬКИМ СУСПІЛЬСТВОМ 

3 березня у Львові 

вшанували пам’ять 

автора музики до Державного 

гімну України 

отця Михайла 

Вербицького. Урочистості 

відбулися біля 

пам’ятника видатному 

українцеві, що на розі вулиць Михайла Вербицького, 

Степана Бандери та Генерала Чупринки. 

Представники влади, громадські активісти та 

школярі поклали квіти до пам’ятника о. Михайлу 

Вербицькому та спільно виконали Національний 

Гімн України. Опісля відбулось громадське віче. 

«Постать отця Михайла Вербицького об’єднує 

воєдино всю Україну. Не тільки у межах державного 

кордону, а й у всьому світі, де сьогодні живуть 

українці», - зазначив голова Львівської облдержадміністрації 

Олег Синютка. 

Завершився захід спільним виконанням Молитви 

за Україну «Боже Великий, Єдиний, нам 

Україну храни…». 

4 березня продовжилось вшанування великого 

сина України у с. Млини на Яворівщині, які тепер 

належать до території Польщі. Володимир Середа, 

голова об’єднання товариств депортованих українців 

«Закерзоння», є постійним учасником цих 

урочистостей. Він розповів про життя та творчість 

о. Вербицького у Млинах та про початок традиції 

щорічного вшанування його пам’яті. «Традиція 

вшанування пам’яті Вербицького на місці його поховання 

у Млинах бере свій початок 1990 року. У 

радянські роки Вербицький міг бути тільки скритикований, 

бо він був священиком і написав мелодію 

до Гімну «Ще не вмерла Україна». Українська 

громада Перемишля вирішила відновити цю забуту 

могилу, біля якої стояли дві старі липи, і вшанувати 

пам’ять Вербицького. Вони приїхали до Львова 

і залучили кількох людей, зокрема бандуриста 

Михайла Козака, український фонд культури, яким 

керував скульптор Еммануїл Мисько. На одному з 

львівських заводів була виготовлена стилізована 

огорожа могили Вербицького, з тризубом і лірою. 

Ми передали її до Перемишля. Тоді також домовились, 

що на початку червня 1990 року відбудеться 

відновлення української традиції вшановувати 

щорічним походом вояків УГА, Січових Стрільців, 

вояків УНР, які померли від епідемії, від голоду на 

околиці Перемишля у Пикулицькому таборі». 

Панахиду спільно у Млинах відслужило духовенство 

УГКЦ та УАПЦ, яку очолив Митрополит 

Перемишльський і Варшавський Євген (Попович). 

Від УАПЦ на молитві був присутній митр. 

прот. Іван Витрикуш разом із парафіянами УАПЦ 

с. Волиця та м. Мостиська Мостиського району. 

Спільним співом молитву супроводжував 

зведений хор колективів із м. Львова «Гомін» та 

«Дударик». 

Джерело: http://stavropigia.lviv.ua


Микола ГОРБАЛЬ 

«ПОВЕРНЕННЯ» 

Фрагменти з роману (Харків: Права людини, 2015. – 360 с.). 

Продовження 

Повірте, мені достатньо подивитися 

на квітку, пташку, вдивитись у 

зоряне небо, щоб від захоплення поклонитись 

Творцеві. Найбільші науковці 

світу, врешті-решт, приходять 

до такого ж висновку. Зацитую тут 

лиш одну фразу Нобелівського лауреата 

Альберта Ейнштейна: «Кожен, 

хто серйозно займається наукою, 

переконується в тому, що в законах 

природи існує якийсь дух, і цей дух 

вище людини. З цієї причини заняття 

наукою приводить людину до релігії». 

Але ж визнати Творця таким, 

як про Нього кажуть деякі сюжети в 

Старому Заповіті, це ж, врешті, – принизити 

самого Творця. Не має права 

Святе Письмо бути тим, де мисляча 

людина засумнівалася б у там написаному. 

Я усвідомлюю, що втручання у 

тексти, яким тисячі років – є надзвичайно 

ризикованою справою, 

можливо ми не все знаємо, що таке 

категорія часу і категорія простору 

в Божому промислі, але Бог дав нам 

для чогось розум. І якщо, на мій здоровий 

глузд, я бачу такі недоречності 

в писаннях, то невже говорити про 

них є гріховним? Не думаю, що несприйняття 

версії світобудови і появу 

людей на планеті так, як це подано 

в Старому Заповіті, можна вважати 

безбожництвом. Можливо, три тисячі 

років тому людська свідомість була 

здатна сприйняти тільки таку спрощену 

версію світобудови, можливо, 

Старий Заповіт є доброю легендою 

для народу ізраїльського, що й допомогла 

йому впродовж тисяч років 

зберегти свою ідентичність, і це їхній 

національний оберіг. Тоді так і скажімо, 

що Старий Заповіт – це добра, 

позитивна національна легенда ізраїльського 

народу. 

А отцям Христової Церкви з цього 

приводу так і хочеться сказати: 

«Шановні всечесні отці, та зберіться 

ви якось разом та уточніть ці драстичні 

нюанси у священних писаннях», – 

завершив свій виступ пан скульптор. 

Отець Валерій уважно, і навіть 

якось замилувано, слухав нового 

Ляниного гостя, а потім звернувся до 

нього: 

– Дозвольте, друже Іване, перед 

тим, як почати обговорити цю тему, 

я наведу приклад: в одному (якомусь 

там) храмі є древня ікона, кажуть – 

намолена, чудодійна. Хворі йдуть до 

неї зі своїми проханнями й зцілюються, 

безплідні своїми молитвами перед 

нею отримують ласку Божу і народжують 

дітей. З цікавості прийшов 

глянути на цю ікону й один художник, 

чи от як ви скульптор. І вона не 

склала на нього очікуваного враження 

– ніс у Мадонни міг би бути делікатнішим, 

красивішим, руки якісь 

не пропорційні, фарба місцями облущена. 

Виявив ще купу інших живописних 

дефектів. Та, не дивлячись 

на це, до ікони ідуть люди і вона зцілює. 

Здогадуєтесь, Іване, до чого це 

я веду? Ви дивитесь на Святе письмо 

очима того митця-художника. Я волів 

би, щоб до Святого Письма було 

таке ж ставлення, як віруючих до тієї 

чудодійної ікони. Чи зауваження художника 

щодо тієї ікони були несправедливі? 

Та ні, дивлячись на ікону як 

на живописний твір, зауваження художника 

є виправдані і справедливі. 

Але від того ікона не перестає бути 

благодатною. Улюбленець Божий 

Емануїл Сведенборґ з цього приводу 

каже: «Небагато хто повірить, що 

Священне Писання має ще й прихований 

зміст, який аж ніяк не проявляється 

в буквальному розумінні слова, 

оскільки цей потаємний зміст такий 

далекий від буквального значення 

слів, як небо від землі». Сведенборґ 

стверджує, що ангели також знають 

Десять Заповідей Божих, але якщо 

для людини «Не вкради!» означає: 

не привласнюй собі незаконно чужих 

речей, то для ангела: не видавай за 

своє те, що належить Богові. Отже, 

існує земне і духовне тлумачення 

одних і тих же текстів. Сведенборґ 

каже: «Писання відрізняється від інших 

книг тим, що в ньому не тільки 

всі імена означають певні поняття, 

але кожна фраза приховує в собі ще й 

духовний зміст і цим вказує на певне 

небесне значення слів, що відрізняється 

від земного. І це стосується як 

пророчих, так й історичних текстів 

Писання». 

Так що, друже Іване, добре, що 

вас хвилюють теми зі Священних 

Писань, та хай не пригнічують вас 

ваші сумніви. Бог любить тих, хто 

випитує в Нього істину, ба навіть 

тих, хто дорікає Йому чи бореться з 

Ним. Ви знаєте, що й слово Ізраїль 

означає не що інше, як Богоборець. 

Бог не любить байдужих, ніяких. У 

Святому письмі в Одкровеннях про 

таких сказано: «Тому, що ти… ні гарячий, 

ні зимний, то вивергну тебе із 

уст Моїх». 

Сьогодні Україна вважає Тараса 

Шевченка своїм національним пророком. 

Великий російський містик 

Даниїл Андрєєв, запитуючи у своїх 

небесних приятелів, хто із йому знайомих 

досягнув на даний час найвищих 

небесних сфер, отримав відповідь: 

«Павєл Флорєнскій і Тарас 

Шевченко». Павєл Флорєнскій – російський 

релігійний філософ, священик, 

був замордований більшовиками 

за відстоювання Божих істин. 

Очевидно, тому й удостоївся такої 

благодаті Божої. А Тарас Шевченко, 

поза сумнівом, – за безмежну любов 

до свого народу. Але хіба не цей 

Шевченко казав: «Я так люблю мою 

Україну убогу, що проклену святого 

Бога…». Тільки людина, що піднялася 

до рівня Старозаповітного 

Пророка, могла собі дозволити таке. 

Бо не за себе у нього суперечка з 

Богом, а за «малих отих рабів німих», 

за Україну, бо вже в іншому 

місці Шевченко скаже: «Смирітеся, 

молітесь Богу і згадуйте один другого. 

Свою Україну любіть, любіть її… 

Во врем’я люте, в останню тяжкую 

минуту за неї Господа моліть». Про 

свою ж особисту долю він не надто 

піклується: «Коли доброї жаль, Боже, 

то дай злої! злої!». Тобто, дай мені, 

Боже, таку долю, за якої можна б довести 

свою людську гідність, лиш би 

не стати пристосуванцем до обставин 

світу, лиш би не проспати лежнем 

дароване Богом життя. Попри кріпацтво, 

неволю, солдатчину, за свою 

коротку життєву дорогу він посеред 

нас, українців встиг чи не найбільше, 

а, головне, він таки реалізував своє 

земне життєве кредо – «Возвеличу 

малих отих рабів німих! Я на сторожі 

коло їх поставлю Слово». 

Так що, друже Іване, не бійтеся, 

з’ясовуйте, шукайте, «стукайте і відчинять 

вам», «борітеся – поборете», 

«спізнайте правду, і правда вас вільними 

зробить». Ви блаженний у Бога, 

бо ви шукаєте правди. Нещасні байдужі 

і бездіяльні. Нещасні ті, у яких 

на думку про Бога часу не вистачає. 

А щодо Старого Заповіту, то зійдімося 

на думці Сведенборґа, що не 

все із текстів Писання можна зміряти 

земними мірками. Нехай це буде, 

пане Іване, моєю вам відповіддю на 

ваше риторичне: «Невже ніхто за тисячі 

років не зауважив неточностей у 

Старому Заповіті». Зауважили і дають 

своє пояснення – як-от Сведенборґ. Є 

й інші книги про Біблійне поняття категорії 

часу, за яким «Те, що для людини 

один рік, для Бога – одна мить». 

Але як люди мислячі, не відкидаймо 

й того, що книги, писані понад три 

тисячі років тóму, писані пророками 

і мудрецями ізраїльського народу і, 

хоча й богонатхненними людьми, але 

все-таки – людьми, з чисто людським 

розумінням навколишнього світу. 

Очевидно, що й писали вони зрозумілими 

для того часу поняттями. 

Для нас, християн, Старий Заповіт 

насамперед має найбільшу цінність 

тим, що там є пророцтва про прихід 

Христа. Підраховано, що у Старому 

Заповіті є приблизно 60 основних пророцтв 

і десь біля 270 уточнень, котрі 

збулися в одній людині: Ісусі Христі. 

Візьмім хоча б із Книги пророка 

Єремії, вірш 31 і 32: «Ось дні настають, 

– говорить Господь, – і складу Я 

з домом Ізраїлевим і з Юдиним домом 

Новий Заповіт. Не такий заповіт, що 

його з їхніми батьками Я склав був у 

той день, коли міцно за руку їх узяв, 

щоб їх вивести з краю єгипетського. 

Та вони зламали Мого заповіта». 

Хіба тут не чітко виведено поняття 

«Новий заповіт», а хіба не так 

ми називаємо Христову Євангелію? 

Хіба тут не йдеться про нове вчення? 

І це написано за сотні років до приходу 

Христа. 

Або візьмімо один із псалмів 

Давида: «Не відступи від мене, бо 

страждання близьке, бо нема, хто поміг 

би. (…) Бо оточили мене пси многі, 

юрба лукавих обступила мене; вони 

пробили руки й ноги мої. Порахували 

кості мої, а самі приглядалися і гордували 

мною. Розділили між собою ризи 

мої і про одежу мою кинули жереб». 

Та все це один до одного сходиться 

з тим, що діялось із розіп’ятим 

Христом. Але зауважмо, що це було 

написано за 800 років до того, як Рим 

увів смертну кару через розп’яття, а 

у псалмі сказано – «пробили руки і 

ноги мої». 

Отже, Старий Заповіт для нас, 

насамперед – Писання, що засвідчують 

про неминучий прихід Христа. 

Можливо, друже Іване, маєте цілковиту 

слушність, кажучи: «А може 

Бог і послав Свого Сина на Землю 

виправити Біблійні недоречності?». 

Може. Але хто Йому стояв на перешкоді? 

Згадаймо, що найлютішими 

ворогами Христа були саме книжники, 

тобто вчені того часу, фарисеї, 

первосвященики, про яких Христос 

казав: «Горе вам, книжники та фарисеї, 

лицеміри, що перед людьми зачиняєте 

Царство Небесне – бо й самі 

не входите, ані тих, хто хоче ввійти, 

увійти не пускаєте!» (Матв. 23, 13). 

Та ж саме ті лицеміри-книжники домагались: 

«Розіпни його, розіпни!». 

Найважчий злочин людства стався. 

Мученицькою смертю на хресті 

остаточно розірвано попередню домовленість 

(Старий Заповіт) Бога з 

людьми. Його остаточно зруйновано 

вбивством Христа. 

«І ось завіса у храмі роздерлась на 

двоє – від верху аж до долу, і земля 

потряслася…» (Матв. 27, 51). Цьому 

невеличкому нюансу з Євангелії не 

завжди надають належного значення, 

але це головний символ зміни 

– попередня домовленість скасована, 

завісу розірвано, буде новий заповіт 

з Богом. Нагадаю, що завіса в 

Єрусалимському храмі відгороджувала 

Святая Святих, де зберігався 

ковчег заповіту. Тільки Божа рука 

могла розірвати цю завісу. Цим самим 

ковчег перестав бути місцем 

закріплення союзу з Богом. А через 

кілька років і цей храм буде зруйнований 

остаточно. Своїм стражданням 

і своєю кров’ю Христос мав відкупити 

світ, що впав у темряву гріха. 

Ще напередодні страти Ісус сказав: 

«Це кров Моя Нового Заповіту, що 

за багатьох проливається на відпущення 

гріхів!» (Матв. 26, 28). Отже, 

Христос знав, що з ним станеться, і 

Своєю кров’ю освячував Нове вчення. 

То хай не тривожать нас незрозумілі 

тексти Старо Заповітних писань, 

нам дано нове вчення – Новий 

Заповіт, і він є основою нашої віри. 

Залишається, добродію Іване, запитати: 

чи маєте якісь застереження 

до науки Христа, Його Євангелії? 

– Ніяких, отче! Це й справді найдосконаліше 

вчення про співжиття 

людей на планеті в мирі, злагоді 

й любові, – впевнено відповів пан 

скульптор і продовжив, – часом можу 

мати претензії до деяких глашатаїв 

цього світлого вчення. 

Продовження у наступному випуску


ЯК ЧАСТО ХРИСТИЯНИНОВІ 

ПОТРІБНО ПРИЙМАТИ СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ? 

Про це поговоримо із ректором Львівської духовної семінарії УАПЦ, Віце-президентом Всеукраїнського Біблійного Товариства, 

довголітнім парохом Ставропігійної церкви Успіння Пресвятої Богородиці м. Львова о. Василем Луцишином 

– Отче, поясніть, будь ласка, 

найперше, що таке Святе 

Причастя? 

– Святе Причастя є головним таїнством 

Православної Церкви, за допомогою 

якого християни поєднуються 

із Господом Ісусом Христом. Про 

Себе Самого Ісус Христос сказав: 

«Я – хліб живий, що з неба зійшов: 

хто їстиме цей хліб, буде жити вічно; 

а хліб, котрого Я дам, є Плоть Моя, 

котру Я віддам за життя світу» [Ів. 6, 

51]. Таїнство Святого Причастя була 

встановлена на Тайній вечері: «Ісус 

узяв хліб, благословив, розломив і 

дав їм (апостолам), кажучи: «Беріть, 

це моє тіло». Потім узяв чашу, воздав 

хвалу, дав їм, і пили з неї всі. Та 

й сказав їм: «Це моя кров Завіту, що 

проливається за багатьох»» [Мр. 14, 

22-24]. А далі: «Чиніть це на мій спомин» 

[Лк. 22, 19]. «Істинно, істинно 

кажу вам: якщо не будете їсти плоті 

Сина Людського і пити крови Його, 

то не будете мати в собі життя. А хто 

їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має 

життя вічне, і Я воскрешу його останнього 

дня, бо плоть Моя справді 

є їжа, і кров Моя справді є питво. 

Хто їсть Мою плоть і п‘є Мою кров, 

у Мені перебуває, і Я – в ньому. Як 

послав Мене живий Отець, і Я живу 

Отцем, так само й той, що їсть Мене, 

жити буде Мною» [Ів. 6, 53-57]. 

Перші християни, за свідченням 

Діянь апостолів, «постійно перебували 

в апостольській науці та спільності 

на ламанні хліба й молитвах» [Діян. 

2, 42]. (Причастям в давнину називали 

«ламання хліба»). За нещодавніх московсько-більшовицьких 

часів не тільки 

Святе Причастя як головне таїнство 

було уневажнене, а й саме християнство 

як релігія взагалі. Та Господь 

навертає до Себе Своє творіння, і наш 

народ потроху приходить до тями, що 

Марія ГОРБАЛЬ 

До недільного обіднього столу зійшлася 

уся рідня. Усміхнені, порозсідались, 

Галя поставила на стіл страви 

– від борщу кропчиком запахло, миску 

вареників, засмажених цибулькою 

(піст же), рибки насмажила, салатик 

з уже свіжим тупінамбуром, компот 

з морожених ягід. Усі веселі, говіркі. 

Один Сергійко і не веселий, і не говіркий. 

Та його і не силують до якихось 

розмов, не розпитують ні про 

що. Захоче – сам буде розказувати. А 

зараз він дивить на усіх, ніби вони з 

іншого світу, з іншої планети. 

Військова частина, де Сергійко 

служить, – далеко від його рідної 

Вінничини. А хлопці, що разом з 

ним повернулись з АТО, у військовій 

частині п’ють. Він не може підтримувати 

їхню компанію, от і пішов 

жити на квартиру. 

Галя, коли прийшов Сергій знімати 

у неї кімнату, домовилась за конкретну 

оплату, та коли взнала, що 

він з АТО, і що був у тій частині, яка 

захищала Донецький аеропорт, що 

він був в самому пеклі війни, – відмовилась 

взагалі від його грошей. 

ВИСПОВІДАВСЯ 

– Які можуть бути гроші за квартиру, 

дитино, ти ж таке пережив!.. 

За обіднім столом Галя похвалилася: 

«А ви знаєте, я сьогодні до 

сповіді ходила. Причастя прийняла. 

Я завжди почуваю себе після 

Причастя така піднесена, ну просто 

сила прибуває якась дивна до мене». 

– А можете Ви мене до сповіді відвести, 

пані Галю? – сказав після обіду 

Сергійко. – Я ще в житті не ходив до 

сповіді. У церкві бував часто – в АТО 

ми усі, як один, йдемо до церкви. Це 

всі хлопці кажуть, що після служби 

Божої нам добре, спокій, благодать на 

душі, та то тільки до перших обстрілів. 

А знаєте, як там нам хоч трошки, 

та треба того душевного спокою! 

– Так, Сергійку, відведу, – погодилась. 

Дала хлопцеві молитвенник, 

показала, що йому варто прочитати 

перед сповіддю, і на тижні, коли він 

міг повертатися до військової частини 

не з самого ранку, обоє пішли 

до церкви на ранішню службу. 

Попередила, щоб Сергій сказав священикові, 

що його не навчили вдома 

молитися, що навчив його молитися 

тільки з Богом у Його святій Церкві і 

можна жити повноцінним життям, а 

не нидіти, існуюючи. 

– Навіщо потрібно причащатися? 

– Причащатися конче необхідно 

для того, щоб спастися і мати життя 

вічне. Тіло і Кров Христові очищують 

людину від усілякої скверни та 

відганяють усяке зло. У Причасті 

«маємо відкуплення Його кров’ю, 

відпущення гріхів, згідно з багатством 

Його благодаті» [Ефес. 1, 7]. 

«Тепер же в Христі Ісусі, ви, що 

колись були далекі, стали близькі 

кров’ю Христовою» [Ефес. 2, 13]. 

– Як часто можна (чи треба) 

причащатися? 

– Сам чин літургії, на якій хліб 

і вино перетворюються на істинне 

Тіло і Кров Спасителя, служиться 

для того, щоби причастилися усі, хто 

приймає участь у цьому богослужінні. 

Дев’яте Апостольське правило 

каже: «Всіх вірних, що до церкви 

входять та слухають Писання, але на 

молитві та святому Причасті до кінця 

не бувають, як таких, котрі призводять 

до церковних безчинств, належить 

відлучати від церковного спілкування» 

(«Апостольські правила»). 

А правило 80 Шостого Вселенського 

собору говорить, що ті, хто без поважної 

причини не причастилися 

три неділі поспіль, самі себе фактично 

відлучили від Церкви. (Шостий 

Вселенський Собор був скликаний 

в 680 році, в місті Константинополі, 

за імператора Костянтина Погоната, 

і складався з 170 єпископів). 

Преподобний Іоанн Касіян 

Римлянин з цього приводу казав: «Ми 

не повинні ухилятися від Причастя 

Господнього з причини того, що усвідомлюємо 

себе грішниками; проте 

ще більше й більше зі спрагою потрібно 

поспішати до нього для лікування 

душі й очищення духу, втім, з 

таким смиренням духу й вірою, щоб, 

вважаючи себе недостойними прийняття 

такої благодаті, ми бажали 

більше ліків для наших ран. А інакше 

і раз на рік не можна достойно прийняти 

Причастя, як дехто робить… А 

набагато правильніше було б, щоби 

ми із тим смиренням серця, коли віруємо 

й сповідуємо, що ніколи не можемо 

достойно доторкатися до святих 

Таїн, щонеділі приймали їх для 

зцілення наших недугів». 

«Кого нам похвалити? – запитує св. 

Іоанн Златоуст. – Чи тих, хто причащається 

раз на рік; чи тих, хто часто; 

чи тих, хто рідко?». І відповідає: «Ні 

перших, ні других, ні третіх, але тих, 

хто причащається із чистою совістю, 

з чистим серцем, з бездоганним життям. 

Такі нехай завжди підходять, а не 

такі – ніколи. Чому? Тому що прикликають 

на себе суд, осуд, кару й муку… 

Ти удостоєний трапези духовної, і потім 

знову скверниш уста нечистотою? 

Ти намастиш себе миром і потім знову 

наповнюєшся зловонням? Приходячи 

до Причастя через рік, невже ти вважаєш, 

що сорока днів достатньо для 

очищення твоїх гріхів за увесь час? 

А потім пройде тиждень, і ти знову 

робиш те саме? Сорок днів ти витрачаєш 

на відновлення здоров’я душі, а 

може бути, навіть не сорок, і думаєш 

умилостивити Бога? Ти жартуєш, чоловіче! 

Говорю це не для того, щоб заборонити 

вам причащатися раз на рік, 

але більше бажаючи, щоб ви безперестанно 

приймали Святі Тайни». Отож 

варто, щоби причащатися усякий раз, 

коли приходимо на літургію. Почуття 

недостойності – не привід для того, 

щоби ухилятися від Причастя. 

– За яких умов можна приймати 

Святе Причастя? 

військовий капелан, і що він взагалі 

вперше до сповіді. 

В будень у храмі не так людно, як 

у неділю, та до сповіді, все ж, людей 

було. 

Підійшла і Сергійкова черга. Галя 

переживає за нього, мовби за рідну 

дитину. Та й справді, він уже став 

для неї рідний. Та тут бачить, що священик 

під час сповіді очима показує 

Сергійкові то одних людей, то других. 

– Певно, знайомить із нашими парафіянами, 

– подумала. – О, вже дає розрішення 

священик, вже молиться над 

ним, – з полегшенням зітхнула Галя. 

– Ну от бачиш, Сергійку, а ти 

переживав. А священик тебе вже і з 

нашою громадою перезнайомив, – 

каже Галя. 

– Та ні, не перезнайомив. Він, 

священик, сказав до мене: «Он бачиш 

тих дітей, а он бачиш того юнака 

з юнкою, а он бачиш тих стареньких. 

Якби не ти, воїне, ворог міг би прийти 

сюди і вбити і дітей, і ту юнку, і 

знівечити сиву старість. А ти, воїне, 

пожертвував своїм здоров’ям, своїм 

спокоєм, зрештою, травмував своє 

Отець Василь Луцишин 

5 

– Найперше причащатися потрібно 

тільки після того, як християнин, 

відчуваючи провину перед 

Господом, висповідається і отримає 

від священика розрішення. 

Метою сповіді є не Святе Причастя, 

а відновлення контакту з Господом 

Богом. Християнин повинен щоразу, 

приходячи на літургію, бути в 

такому стані, аби могти причащатися. 

Тоді його серце буде відкрите 

до Господа Бога, тоді Бог його благословлятиме. 

Бо коли християнин 

не в стані причащатися, Господь не 

може його благословити не тому, що 

не хоче, а тому, що людина закрилася, 

відвернулася від Нього. 

– Отче. Дуже дякую за такі 

розумні і потрібні на сьогоднішній 

день пояснення. Наша розмова, надрукована 

у газеті, я впевнена, зробить 

своєрідну «революція» в людських 

умах, і допоможе багатьом 

християнам впевнено приступати 

до Святого Причастя тоді, коли забажатиме 

їхня душа. А душа людська 

– творіння Боже, яке, природно, 

прагне єдності зі своїм Творцем. 

Розмову вела редактор газети 

«Успенська вежа» Марія Горбаль 

життя, щоб зберегти життя їхні». 

– Я не переживав таких відчуттів, 

коли мене навіть нагороджував президент, 

а тут з вуст священика я почув 

виправдання і підтримку мене. 

Це ж він, священик, посередник між 

Богом і людьми? Правда? Це ж сам 

Господь мене виправдав? 

Через деякий час Сергійка з його 

частиною знову відправили в АТО. 

– Ти не переживай, ти повернешся 

живий і здоровий, – каже 

Галя. – Ти прийняв Тіло і Кров Сина 

Божого. Ти маєш велику захорону. 

Тільки вір в це. А ми всі будемо за 

тебе молитися. За вас усіх. 

За Україну вже більше не можна 

помирати. А якщо мав би хтось вмирати 

– то хай вороги. Для України 

вже треба жити! З Богом у серці!


Митр. прот. Тарас БЕЦЕЛЬ 

Продовження. Початок на с. 1 

Кость Маркович. Воскресіння Лазаря 

ЩОБ БУТИ 

ХРИСТИЯНАМИ 

НЕ ТІЛЬКИ ПО ІМЕНІ 

Для цього не обов›язково йти в пустелі 

або непрохідні ліси, як це робили 

виняткові люди. Чи багато хто, наприклад, можуть підняти сто кілограм, а 

треновані атлети спокійно це роблять. Але це не означає, що всім потрібно 

піднімати такі тяжкості. Для нас, простих людей, важливо робити те, що в 

наших силах. Тобто треба хоча в чомусь проявити владу над своїми пристрастями, 

хоча б над своїм шлунком, про який преподобний Іоанн Ліствичник 

з гумором написав: «Про люб›язного для всіх і лукавого владику черево». 

А для чого це потрібно звичайній людині? Візьмемо нинішнього молодого 

чоловіка, менеджера або іншого працівника. Він сидить в офісі, працює, 

ввечері приходить додому, ростить дітей, нікого не грабує, не вбиває, просто 

живе, як нормальна людина, радіє життю ... 

Ну, тоді треба поставити запитання, а для чого взагалі людина живе? 

Щоб їсти, померти і розчинитися в бездушному океані смерті? А раптом є 

Бог, є вічне життя, і потрібно відповідати перед відкритим голосом совісті і 

Богом? Розумній людині ще до всіх інших запитань потрібно відповідально, 

аргументовано відповісти на це запитання. Тоді він зможе зрозуміти, і навіщо 

потрібне Православ›я. А запитання: «Навіщо мені Православ›я, коли 

я і так порядна людина?» свідчить про 

повне незнання себе як людини. 

Християнство говорить, що вся ця 

зовнішня хорошість часто приховує 

щось дуже нехороше. Я-то хороший, але 

нехай спробує хтось сказати мені, що 

я поганий, зачепити моє самолюбство, 

або вилаяти мене замість того, щоб похвалити. 

Тоді він дізнається, який я хороший! 

Або коли у мого друга з›явилася 

машина краща, - тоді не дивіться на 

мене, бо я весь позеленію від заздрості. 

Так ось, християнство відкриває людині 

її внутрішній стан і стверджує, що 

саме він визначає її гідність, а не поведінкова 

сторона, і тим більше не комфорт 

аскариди. Якщо я вірю в Бога і безсмертя 

душі, то, напевно, постараюся зробити 

себе, душу свою чистішою, а не просто 

зовнішнє життя. Достоєвський дуже точно 

висловив цю думку так: «Тільки з вірою 

в своє безсмертя людина осягає всю 

розумну мету свою на землі». 

СВЯТИЙ ПІСТ ЧОТИРИДЕСЯТНИЦЯ 

ЗАДЛЯ НАЙПОВНІШОЇ УЧАСТІ 

В ТАЇНСТВІ ВОСКРЕСІННЯ 

Воскресіння Ісуса Христа ні в якому разі не повинно святкуватися як 

якась історична або соціальна подія, але як онтологічна, що означає причастя 

благодаті воскресіння. Попередній же святий піст Чотиридесятниця має 

на меті прийняття найбільш повної участі в таїнстві Воскресіння. 

Для досягнення цього, за вченням всіх Отців Церкви, потрібно очищення 

як тілесних, так і душевних почуттів. Людина має тіло і душу, тому володіє 

тілесними і душевними почуттями. Святий Іоанн Дамаскін співає: «Очистимо 

почуття, і побачимо незлочинним світлом воскресіння Христа, у блиску 

і радості, промовивши, яскраво, і почуємо переможну пісню, співаючи». 

Отже, очищення є необхідною передумовою споглядання і спілкування з 

Богом. Святий Григорій Богослов говорить: «Тому в першу чергу потрібно 

очистити себе, і лише потім, вже чистим, говорити». 

ЄДНАННЯ З ВОСКРЕСЛИМ ХРИСТОМ 

Метою духовного життя людини є його єднання з воскреслим Христом, 

споглядання Його в глибинах свого серця. Христос воскресає всередині серця, 

розбиваючи гріховні думки, які виникають під бісівським впливом, і долає пристрасні 

образи і гріховні підступи, як колись подолав закон смерті (св. Максим 

Сповідник). Таким чином, йдеться не про зовнішнє, формальне святкування, 

але про внутрішнє і екзистенційне. З цієї точки зору св. Григорій Богослов рекомендує 

святкувати не урочисто і по-світськи, але по-Божому і понад-світськи. 

УЧАСТЬ В ТАЇНСТВІ ВОСКРЕСІННЯ 

Участь в таїнстві Воскресіння є переживанням обоження. Хто присвятив 

себе незбагненній силі воскресіння - з досвіду пізнає мету створення світу Христом 

(св. Максим Сповідник). Дійсно, людина створена для того, щоб досягти 

обоження, і щоб світ через людину прийняв освячення. Звідси випливає, що той, 

хто присвячує себе цій незбагненній силі воскресіння, сягає обоження і, таким 

чином, виконує мету свого існування. Так він набуває найбільшого пізнання. 

Апостол Павло рекомендує саме такий спосіб життя, тому і пише, що 

через святе Хрещення з Христом ми поховані в смерть, «... щоб, як Христос 

ПАСХА 

воскрес із мертвих славою Отця, так і нам 

ходити в оновленому житті» (Рим. 6: 4). Таке 

відродження необхідне, тому що інакше людині 

загрожує померти духовно, по слову того 

ж апостола Павла: «Бо коли живете за тілом, 

то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні 

вчинки, то будете жити. Бо всі, що народжуються 

Духом Божим, вони сини Божі» 

(Рим. 8: 13-14). 

Воскресіння Христа - це найбільша подія 

в історії. Йдеться про обоження і воскресіння 

людської природи. Оскільки існує надія 

на Життя. Через Христове воскресіння життя 

і смерть набувають зовсім інший зміст. Ми 

не вважаємо життя сумним і ми не вважаємо 

життя рядом історичних подій, але бажанням 

і утвердженням в спілкуванні з Богом. І 

смерть для нас - це не кінець справжнього життя, але видалення від занепалої 

людини, оскільки поділ душі з тілом є не смертю, але лише тимчасовим 

сном. Апостол Павло саме тому, що відчуває себе з›єднаним з воскреслим 

Христом, може сповідувати: «Бо я впевнений, що ні смерть, ні життя, ні 

Анголи, ні влади, ні Сили, ні теперішнє, ні майбутнє, ні висота, ні глибина, 

ні інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка в Христі 

Ісусі, Господі нашім» (Рим. 8: 38-39). 

ОСЬ ПРИЙШЛА ЩЕ ОДНА ПАСХА 

Адже ось прийшла ще одна Пасха, і знову ця дивовижна ніч, мерехтіння 

свічок, наростаюче хвилювання; знову будемо ми в променистій радості 

служби, яка вся складається ніби з однієї радісної пісні: «Нині все наповнилося 

світлом, небо і земля, і пекло, так святкує все створіння Христове 

Воскресіння, в ньому ж ми всі стверджуємося». 

Але ось проходить ця ніч, і з її світла ми повертаємося в світ, спускаємося 

на землю, знову вступаємо в буденну «реальність» життя. І що ж? Все так 

само, як було, нічого не змінилося. І начебто ніщо, рішуче ніщо на землі 

не має ні найменшого відношення до того, що співалося в церкві. І в душу 

закрадається сумнів: ці слова, прекрасні і надзвичайні, але яких немає на 

землі – може це ілюзія чи вигадка? Ці прекрасні співи жадібно вбирають 

серце і душа, але холодний буденний розум каже: «Мрія, самообман! Дві 

тисячі років пройшло, і де ж їх виконання?». І Боже мій, як часто християни 

опускають голову й уже й не намагаються зрозуміти сенсу! «Залиште нам, 

- як би говорять вони світу, - цю останню коштовність, останню розраду 

і радість! Не заважайте нам в наших замкнених храмах стверджувати, що 

радіє і втішається весь світ! Не заважайте нам, а ми не будемо заважати вам 

будувати цей світ, управляти і жити в ньому, як вам завгодно». 

Однак у найглибшій закутині нашої совісті ми знаємо, що наша малодушність, 

наш мінімалізм, і наша внутрішня втеча несумісні зі справжнім 

змістом і справжньою радістю Пасхи. Христос воскрес! - а про що ж інше 

наша пасхальна радість, вся ця світлим торжеством і перемогою пронизана 

ніч? - Якщо одного разу в світовій історії відбулася ця нечувана перемога 

над смертю, то тоді й справді все змінилося, все оновилося в світі, знають 

про це люди чи ні. Але тоді і на нас, що радіють, лежить відповідальність 

за те, щоб і інші дізналися, повірили, увійшли в цю перемогу і цю радість. 

ОСНОВНЕ УТВЕРДЖЕННЯ 

ХРИСТИЯНСТВА 

Стародавні християни свою віру називали не «релігією», а благою звісткою, 

і своє призначення бачили в тому, щоб розповідати її світу. Стародавні 

християни знали і вірили, що воскресіння Христове - не просто привід для 

щорічного святкування, а джерело сили і перетворення життя, і тому те, що 

чули на вухо, будуть розповідати з дахів (див .: Мф. 10:27). «Але що ж я 

можу? - Відповідає за мене мій тверезий, або, як кажуть тепер, «реалістичний» 

розум. - Як можу я звіщати, свідчити - я, безсила піщинка, загублена в 

масах?». Але це заперечення розуму і так званого здорового глузду - брехня, 

і, можливо, найстрашніша та диявольська брехня сучасного світу. Цей світ 

якимось чином переконав нас, що сила і значення завжди тільки у «мас». Що 

може один проти всіх? Однак саме тут, саме по відношенню до цієї брехні і 

має розкритися у всій своїй силі основне утвердження християнства, його ні 

на яку іншу не схожа логіка. Християнство стверджує, що одна людина може 

бути сильніша за всіх. І саме в цьому твердженні - блага вість про Христа. 

Ось образ Христа: Людина без усякої земної влади, самотній, усіма залишений 

- і перемагає. 

О, якби кожен з нас, хто знає пасхальну радість, що чули про перемогу, 

які повірили в те, що невідомо для світу, але для нього і в ньому відбулася ця 

перемога; якби кожен з нас, забувши про кількість і маси, цю віру і радість 

передав хоч одній людині; якби ця віра, ця радість таємно були присутні і в 

самій незначній розмові, в наших - «тверезих» буднях, перетворення світу і 

життя почалося б уже тут, сьогодні, зараз. Не прийде Царство Боже примітним 

чином (Лк. 17:20), - сказав Христос. Так, бо воно, Царство Боже, приходить 

в силі, світлі і перемозі щоразу, коли я, коли кожен віруючий виносить 

його з храму і починає Ним жити. І тоді світ весь час, кожну хвилину може 

Воскресати. Христос Воскрес!


7 

ЯК СХОДИТЬ БЛАГОДАТНИЙ ВОГОНЬ В ЄРУСАЛИМІ: 

ДИВА В ХРАМІ СТАЮТЬСЯ НА ОЧАХ ВІРЯН 

Сходження Благодатного Вогню відбувається кожного року в Єрусалимському храмі в суботу перед Великоднем. 

Про сходження Благодатного Вогню щороку повідомляють нам у своєму сюжеті ТСН та інші телеканали. 

Храм Гробу Господнього збудований 

на тому місці, де була Гробниця 

Ісуса Христа. Саме тут з’являється 

Благодатний Вогонь. На Великдень 

1580 року, коли православних, за наказом 

султана, виставили геть за двері, 

на вході до храму одну колону вогонь 

розколов навпіл на очах сотень 

людей. Тепер паломники залишають 

тут записки із своїми проханнями та 

найщирішими побажаннями. 

Чудо сходження Благодатного 

Вогню в 2016 році відбулося у храмі 

Гробу Господнього в Єрусалимі 

після молитов патріарха Єрусалимського 

Феофіла III і тисяч прочан з 

усього світу. Єрусалимський патріарх 

передав Вогонь тим, хто знаходився 

в храмі, після чого він за лічені 

хвилини був поширений серед тисяч 

прочан. Коли Вогонь сходить, у перші 

кілька секунд не залишає опіків. 

У храмі тисячі людей. При цьому 

кожен вірянин має по 33 свічки. Ті, 

хто не подбав про них заздалегідь, 

змушений купувати їх просто там у 

монахів втричі дорожче. У натовпі 

Якось монах Епіфаній, що жив на 

Сицілії, відкрив у собі Божий дар: він 

став малювати чудові ікони. У нього 

зродилося бажання створити таку, яка 

б стала шедевром: понад усе він прагнув 

зобразити лик Христа. Але де 

знайти відповідну модель, що здатна 

була б виразити водночас страждання 

і радість, смерть і воскресіння, божественність 

і людськість? 

Епіфаній не міг знайти спокою. Він 

рушив у подорож, зміряв ледь не цілу 

Європу, вдивляючись у кожне обличчя. 

На жаль, не було серед них такого, 

яке могло б представляти лик Христа. 

паломників важко порахувати відстань 

від Голгофи до останньої опочивальні 

Христа, але вона становить 

33 кроки, що дорівнює рокам земного 

життя Ісуса. 

Одного вечора він заснув, повторюючи 

слова псалма: «За Твоїм 

лицем шукаю, Господи. Не укривай 

переді мною Твого лиця». Епіфанію 

наснився сон. Ангел підводив 

його до людей, що траплялися йому 

на шляху, і вказував на якусь рису, 

що робила те обличчя подібним до 

Христового: радість молодої жінки, 

невинність дитини, силу селянина, 

страждання недужого, страх приреченого, 

доброту матері, переляк сироти, 

суворість судді, веселість штукаря, 

милосердя сповідника, збинтоване 

лице прокаженого. Епіфаній 

Марія ГОРБАЛЬ 

Не висповідався 

Образок з життя колишнього 

Йти до сповіді в народі прийнято по-різному. Одні ходять щотижня, інші 

– щомісяця, хто йде тоді, як відчуває, що нагрішив, однак раз в рік – то таки 

треба йти обов’язково, – перед Великодніми святами. 

Перед сповідальницею лежить тарілочка (коробочка), куди сповідальники 

кладуть свою лепту. 

На Гуцульщині (як, переважно, по всій Україні) в давнину було прийнято 

замість грошей (яких у гуцулів було не дуже густо або й взагалі не було) 

перед сповідальницею класти в кошичок яйця. Два – то найменше, можна 

більше. В Страсний тиждень там стояв не кошичок, а великий кошик, з метр 

у висоту, чи не щодня наповнений яйцями на відкуплення гріхів. 

Йде дід Іван до сповіді у Страсну Суботу – чого йти скорше – все одно 

щось, та й нагрішить. А вже зі суботи до неділі, до Великодня, може якось 

витримає. – В кишені два яйця. Жінка дала. Більше нема. Діти ходили до 

сповіді, то занесли яйця, жінка ходила, на паску пішли, на писанки, крашанки. 

– Нема більше, тільки отих два яйця. 

Молиться, приступає до плащаниці, б’є поклони. А яйця з кишені – ковть, 

трась на підлогу, одне за одним… 

– О! Вже м ся висповідав! 

Повитирав полою гуні розбиті яйця. Як приступить до сповіді без яєць? 

…Поцілував плащаницю, помолився, і… почовгав додому. 

Сходження Благодатного Вогню 

Перед чудесним сходженням Благодатного 

Вогню охоронці перевіряють 

капличку, де відбувається Його 

сходження, зачиняють двері на ключ 

і ставлять печатку, що означає, що 

НЕ ШУКАЙ ХРИСТА В ОБРАЗІ ЛИШЕ ОДНІЄЇ ЛЮДИНИ. 

ВІДБЛИСКІВ ХРИСТОВОГО ЛИКУ ШУКАЙ У КОЖНОМУ 

повернувся до монастиря і взявся до 

праці. 

За рік ікона Христа була готова. 

Епіфаній показав її настоятелю і 

братам. Усі не на жарт здивувалися 

й умить опустилися на коліна. Лик 

Христа був просто чудовий, він зворушував 

і притягав до себе. 

Даремно допитувалися в Епіфанія, 

хто саме послужив моделлю... 

Не шукай Христа в образі лише 

однієї людини. Відблисків Христового 

лику шукай у кожному. 

«365 притч на щодень»; 

видавництво «Свічадо», 2013 

Церковна громада церкви Преображення 

Господнього села Сасів Золочівського 

району вітає свого настоятеля - 

отця Василя Сагана з 60-річчям від дня 

народження, який уже 30 років є нашим 

душпастирем. 

Великий дар Господь Вам зволив дати – 

Вас Пастирем поставив між людьми. 

І владу дав, щоб нам гріхи прощати, 

Нас всіх робити Божими дітьми. 

На Ваше слово сам Спаситель з неба, 

Невидимо приходить на Престіл 

І Тілом-Кров’ю наші душі кормить 

Із Ваших рук в Літургії святій. 

Із Ваших уст він нас навчає віри, 

І Божих правд, любові і добра. 

В трудних часах хоронить від зневіри, 

Провадить всіх до вічного життя. 

всередині немає джерела вогню. За 

традицією всередину каплички заходять 

два священнослужителі. Ієрархи 

залишаються в дуже простих 

одежах без поясів. Це пов’язано з 

тим, що коли Свята Земля належала 

Османській імперії, турецькі охоронці, 

що не могли повірити у диво Вогню, 

ретельно перевіряли саме пояси, 

щоб там не сховали сірники. Зараз 

функція перевірки перейшла у спадщину 

ізраїльським полісменам. 

Тим часом молоді арабські християни, 

сидячи на плечах один у одного, 

гучно підігрівають емоції у натовпі. 

За переказами, у той рік, коли 

арабській молоді заборонили бешкетувати 

в храмі, вогонь затримався на 

кілька днів. Отже, молодим арабам 

тепер можна в храмі веселитися. 

Сходження Благодатного Вогню 

свідчить, що Бог являє людям милість. 

Кожен православний у Храмі 

Гробу Господнього вірить, що у той 

рік, коли не зійде Благодатний Вогонь, 

світ буде спіткати катастрофа. 

Джерело: http://tsn.ua/svit/ 

Вітання з ювілеєм 

Митрофорний протоієрей 

Василь Саган 

Ми дякуємо Богові, що Він послав нам такого мудрого, щирого, доброго 

духовного наставника, будівничого господніх храмів, і від щирого серця хочемо 

побажати настоятелю нашої церкви Отцю Василію багато років служити 

Богові, нести Боже слово до наших сердець. 

Божої благодаті Вам, Отче, злагоди, добра та миру. Нехай Господь Бог 

дарує Вам і Вашій родині щастя,здоров’я на многії і благії літа.

8 

Дитяча сторінка 

Дитяча 

Лютий 2015 

сторiнка 

– співаємо під 

назвала 

час Відзначають 

Літургії у передчутті щасливого 

закінчення 

його в пам’ять 

нашої постової мандрівки. 

Діва Але Марія не при забуваймо, що попереду 

про те, як Свята 

дуже несла важливий до Єруса та наповнений сумними 

лимського подіями Храму тиждень, який називається 

Ісуса Христа Страсний. на Постараймося пройти 

його відповідально та уважно, 

40й день після 

ХРИСТОВЕ 

його народ 

і ження тоді неймовірно (згідно з великою буде радість, 

Законом яка Божим, наповнить нас у Великодні. 

з часу 10–15 визволен КВІТНЯ– Страсний тиждень. 

перше немовля Тиждень чоловічої перед статі Великоднем належало 

ня євреїв із єгипетського полону кожне 

називається Страсний. Перші три 

ЗАСНОВНИК ГАЗЕТИ — 

Львівське крайове ставропігійне братство 

св. ап. Андрія Первозваного, 

зареєстроване міністерством України 

у справах преси та інформації. 

РЕЄСТРАЦІЙНЕ СВІДОЦТВО: серія КВ № 2335 

Тим, хто бажає матеріально підтримати наше 

видання, повідомляємо банківські реквізити: 

ПАТ АКБ “Львів” 

Р/р 260075157, МФО 325268, 

код ЄДРПОУ 20785948 

Подяка за Ваші пожертви друкуватиметься 

на сторінках газети. 

НАША АДРЕСА: 

79008, Львів8, вул.Руська, 3/1 

Для листування: 

м. Львів 8, а/с 1334 

(032) 2355202 www.stavropigia.lviv.ua 

E-mail: vegauaoc@gmail.com 

Приходьте, діти, до кринички 

Напитись чистої водички. 

А та водиця непроста, 

Бо це — наука про Христа. 

.......................................................................................... 

За КВІТЕНЬ колядками ІДЕ, ВЕЛИКДЕНЬ йде НАМ лютий НЕСЕ! 

Верболози зеленіють. Лютий Квітневий Лютневий календарик маленького календарик українця: маленького українця: ! 

Мороз і завірюха - 

Потеплішали Другий дощі. місяць зветься Лютий, 2 квітня 6 лютого - Неділя – Марії Прп. Єгипетської 

Ксенії Римлянки 

Замерзли щічки й вуха. 

Піднімається а травиця. лютує він тому, 7 квітня 12 – лютого Благовіщення – Ср. Трьох Богородиці 

На терновому 

святих: Василія Великого, 

Хто з місяців лютує, 

що кущі на світі довго бути 9 квітня - Вербна неділя, 

Григорія 

освячення 

Богослова, 

лози, 

Іоана 

Мц. Матрони 

вже з′явились Золотоустого 

не перші доводиться квіти, йому. 

Над нами бешкетує? 

10 – 15 квітня - Страсний тиждень 

мов казково-зимні Хоче Лютий, сни. щоб на світі16 квітня 

15 лютого 

–ВОСКРЕСІННЯ 

– Стрітення 

ХРИСТОВЕ. 

Господнє, 

ПАСХА 

освячення свічок 

Шпак заводить панувала знову пісню, вік зима. 

23 лютого – початок Великого посту 

славлячи прихід Та поволі весни. 

17-22 квітня – Світлий тиждень 

сонце гріти 25 лютого 1871 року – народилася Леся Українка 

починає Лідія Кир′яненко 23 квітня – Провідна неділя 

крадькома. 

Довші дні, коротші ночі. 

Ось і прийшов до нас ще один дні цього тижня на богослуженнях 

Любі дітки! Ось і минула пора радісних різдвяних свят і дзвінких 

гульк – уже й струмок тече! РУБРИКА 

ку потрібно поділити яйце на чотири 

колядок та щедрівок, бо на порозі місяць лютий. Назва «лютий» зак 

весняний місяць – квітень! ми слухаємо Євангеліє, яке переказує 

останні розмови Ісуса з учнями. 

речний пояс. Вийшло вісім трикутнич- 

частини поздовж. Потім робимо попе- 

Лютий враз як зарегоче, ЧИ ЗНАЄШ ріпилася ТИ, ЛЮБИЙ за місяцем ЧИТАЧУ, у середині минулого століття. Хоча другий місяць 

2 КВІТНЯ – Неділя Марії Єгипетської. 

П’ята неділя Великого 

знов морозом припече, 

року і є найкоротшим серед зимових місяців, але він найпримхливі 

Особливим днем є четвер, коли пригадуємо 

Тайну Вечерю і Христові Підготовка до розпису писанки 

ЯК НАПИСАТИ ПИСАНКУ? 

та як здійме враз хуртечу, ший. Справа в тім, що зима силкується ків. Помітьте втримати в них свої центри права, і проведіть нагаду 

посту названа на честь жінки, яка 40 

як засипле снігом дах! 

ючи про себе частими завірюхами, лінії снігопадами до кутів. Якщо та морозами. потрібно, Під можна цю 

пору селяни вже готувалися до весни : лагодили транспорт, вивози 

років у молитві та пості провела в 

Страсті. 

користуватися гумкою, але дуже обережно. 

Намалювали? Тепер запалимо 

Люди добре топлять печі, ли на поля добрива, готували посівний матеріал. Відтак з лютим по 

єгипетській пустелі. Колись Марія 

Апостоли 

щоб не змерзнути в хатах. в’язано чимало прикмет. Люди ретельно стежили за поведінкою по 

Єгипетська вела грішне та нечесне 

приготували пасхальну 

вечерю 

свічку і візьмемося до роботи. 

Та здаля вже крок по кроку годи, аби передбачити, якими мають бути весна й літо. Адже в лютому 

життя, але змогла змінитися і стала 

йде весна, веселий час. 

сонце повертає на літо. День уже помітно 1. Візьмемо збільшується. писачок і покладемо 

для всіх християн прикладом покаяння. 

Завдяки щирому покаянню 

і разом з Ісусом 

І, розгніваний, до строку У лютому багато інею – до влітку нього маленький багато роси. шматочок воску. 

Христом сіли до 

Лютий геть тіка від нас. Лютий без снігу – літо Спробуємо без хліба. намалювати лінію на папері. 

весна. Коли виходить рівномірна лінія, 

вона отримала прощення гріхів. Ця 

столу. Під час Н. ЗАБІЛА. У лютому зорепад – тиха 

історія 12 лютого нагадує – Ср. нам Трьох про те, святих: що слід 

вечері Ісус узяв 

можна починати писати на яйці. Зараз 

Богові, і його треба було приносити до ленька рука вивела перші поетичні 

щоразу Василія перепрошувати Великого, Григорія Бога за вчинені 

Коли Діва Марія разом з Йосифом 

храму на 40й день після хліб, народження). поблагословив 

його, петами 

розпису писанки, може здатися, 

Для людини, не обізнаної з секре- 

рядки. Коли мама побачила на столі пишемо по лініях, намічених олівцем. 

Богослова, гріхи, прощати Іоана Золотоустого 

іншим образи і 

списаний аркуш паперу і прочитала 2. Фарбуємо в найсвітліший - жовтий 

колір. 

принесла Ісуса до храму, їх зустрів там вірш, то зрозуміла, що її маленька 

молитися У цей день за наших кривдників. 

реломив, дав їм що справа ця складна, і під силу лише 

сивий старий Симеон, який чекав 

вшановуємо 

і сказав: «Прийміть, 

їжте, це є тіло моє, що за вас ла- 

спробуйте, і ви неодмінно досягнете 

донечка тому, хто почала гарно нову малює. сторінку Не бійтеся, свого Якщо пишете по видутому яйці, 

7 КВІТНЯ – Благовіщення – одне зустрічі з Господом вже багато років. життя – поетичну. Коли Лесі виповни 

пам’ять трьох 

Згідно з Євангелієм від Луки, Симеон лось тринадцять років, її вірші були перед тим, як його класти в банку з 

з великих найрадісніших іє свят року. Саме цього мається був праведником, на відпущення але він таки гріхів». не повірив Потім успіху. Запам’ятайте, писанку пишуть 

вперше надруковані у львівському фарбою, крапелькою воску закрийте 

рархів і про дня архангел Гавриїл 

з’явився Діві всі, Діви це Марії. є Кров І тоді Моя, Дух що Святий за вас напроро пролива- 

Він у можливість узяв чашу народження і сказав: Спасителя «Пийте з неї від 

журналі не руки, «Зоря». а душа. Редактором Тобто, найголовніше журналу дірочку, щоб рідина не потрапила 

повідників – 

був – налаштуватися у той час Іван на Франко. відповідний Порадив настрій. 

всередину. Повне яйце зануриться 

святого Васи Марії з вісткою 

шись із донькою, мати добирає їй 

чив йому, що він зможе вмерти лише 

лія Великого, 

ється на відпущення гріхів». Так Ісус псевдонім Українка. Відтоді пішли по саме, видуте потрібно притримувати 

про те, що Вона тоді, коли побачить народження Госпо 

святого Гри 

установив таїнство Євхаристії. 

всьому Наші світу предки прекрасні завжди поезії, молились підпи перед 

будь-якою роботою і тому в усьо- 

насиченим, дістаємо яйце і легенько 

ложкою. Коли колір стане достатньо 

да. Те й здійснилося – Симеон міг одер 

горія Бого покликана стати 

матір’ю Ісуса 

Леся Українка. Саме так з’явився цей 

сані цим гордим і красивим ім’ям – 

жати Кожна тепер свята вічний Літургія спокій. Перед – це смер така 

слова і свято 

ж тю тайна старець Вечеря, Симеон в сповістив, якій брав що участь му були майстрами. А що таке молитва? 

Це коли забуваєш всі незгоди, про- 

Не 

го Йоана Зо 

псевдонім, відомий нині цілому світу. 

загортаємо у серветку, для того, щоб 

Христа – Сина Ісус мовля, Христос. яке йому Він нарешті присутній судилося разом по з 

лотоустого. Їх 

На рідній Волині, як ми вже знаємо, зібрати залишки фарби. Наше яєчко 

стало жовтим, а під воскові лінії 

Божого. Однак на бачити, служитиме спасінню людей. 

єднала апос 

нами на кожній Службі Божій, і ми надрукувати 

бачаєш образи, 

українські 

відкидаєш 

вірші 

погані 

було 

думки. 

Тільки Натомість очищена від Львів всього і Галичина зайвого 

не 

це мала бути згода Цього дня зима зустрічається з літом – 

Любі дітки, у цей важкий для Ук 

тольська рев 

причащаємося Його Тіла і Крові. можливо. 

так кажуть у народі. У церквах освячують 

раїни 

фарба 

час, 

не потрапила. 

коли багато українців – 

ність за святу віру і спасіння самої Діви душ. Марії. Свя 

належали до складу іншої імперії – 

ся свічки. У Великий Запалена четвер стрітенська ми ідемо свічка до церкви 

знаком народженого «Страсті Христові». Спасителя, Це який таке Яйця 

свідомість здатна відчувати і творити. 

є 

батьків, 3. Після братів, того, як сестер, яйце повністю друзів, 

Архангел тий Василій Гавриїл був аскетом промовив і богословом, слова, які 

АвстроУгорської, українська мова 

сусідів та просто незнайомих людей 

всебічно освіченим і надзвичайно та 

там не була заборонена, видавалися висохне, за таким самим принципом 

ми щодня повторюємо у молитві: «Радуйся, 

благодатна, Господь з Тобою! 

нашу рідну землю, ризикуючи своїм 

богослужіння, став справжнім світлом на якому для читають всіх людей. 12 Підготуємо яєчка з чистою та гладенькою 

– захищають зі зброєю в руках 

лановитим у мистецтві полеміки. Свя 

українські книжки та журнали. продовжимо роботу – замалюємо 

тий Григорій здобув чудову освіту і при фрагментів 23 лютого із – Євангелій початокпро страждання 

ділив Україну між двома державами, 

Ось так, 

шкарлупкою. 

через штучний 

Для 

кордон, 

роботи 

що воском пелюстки, вони в нас будуть 

Благословенна Ти між жінками». І 

життям та здоров’ям, у всіх нас 

святив себе Богові. Його проповіді 

Божа Великого і смерть посту Ісуса Христа. Перебуваючи 

були надіслані вірші маленької українки, 

потрібні видуті яєчка або сирі яйця. 

(зокрема, 

жовтими. 

й у вас, дітки) є великий 

стали Обраниця справжніми покірно мистецькими та трепетно перли Великий цього піст дня завжди у храмі, починається ми разом з Ззовні промийте шкарлупку слабким 

обов’язок 4. Покладемо щиро молитися яйце в наступну за всіх 

прийняла нами і зразками цей дар бесідування. – стати Матір’ю. Святий 

яка все своє подальше життя і творчість 

Ним у понеділок. проходимо Цього хресну дня – дорогу. розчином оцту. 

строгий піст. 

солдатів, за мир та спокій в Україні. 

Йоан Золотоустий довгі роки вивчав 

присвятила тому, щоб її батьківщина – оранжеву фарбу. Найголовніше 

9 КВІТНЯ – Вербна неділя, Ми Велика починаємо п’ятниця готуватися – це день до смерті Вели Писачок 

богослів’я і проповідував науку Хрис 

була єдиною і неподільною. 

- завжди дотримуватися цієї послідовності 

– фарбувати яйце від світ- 

освячення лози. Це остання неділя кодня. Нехай ця 40денна мандрівка 

Стану в серці перед Богом, 

та. Послухати його проповіді приходи Ісуса Христа. Він добровільно приніс 

Бога, себе часом в жертву молитви, за гріхи покаяння всього сві- 

придбати інструмент, зроблений май- 

Для писання писанок найкраще 

стане для нас часом роздумів про 

перед 

Надія 

Щиро помолюся: 

ло багато Великоднем. людей. Відтак Ми Йоан беремо Золото до 

та 

лішого до темнішого кольору. 

Ні долі, ні волі у мене нема, 

церкви устий став на освячення 

ікуном убогих, вербові вдів і сиріт. До нас 

За дідуся і бабусю, 

великим приятелем та оп ту. 

За татка і матусю, 

милосердя. Цього дня у церквах відбуваються 

величні богослужіння із виносом Фарби 

стром. 

Зосталася тільки надія одна: 

5. Далі замальовуємо центри квіточок, 

вони в нас мають бути оран- 

дійшло понад 800 його проповідей, 25 лютого 1871 року – 

Надія вернутись ще раз на Вкраїну, 

гілочки. «Осанна! 

Благосло- 

який Свій лежить перший у гробі. Плащаницю клачовими 

барвниками. Фарби розводять 

За сестру і брата, 

плащаниці. На ній зображено Христа, Найзручніше користуватися хар- 

книга про священство і багато листів. народилася Леся Українка Поглянуть іще раз на рідну країну, жевими. 

За всеньку родину, 

Поглянуть іще раз на рідний Дніпро, - 6. Тепер можна класти яйце в червону 

15 лютого ми святкуємо 

За рідну землю - 

вен, хто йде в 

дуть вірш посередині Леся Українка храму на спеціальне так: три пакетики барвника засипте в 

Там жити чи вмерти, мені все одно; 

одне з величних свят - 

За 

фарбу. 

нашу Вкраїну. 

ім’я Господнє», 

підвищення, написала у 9 прикрашене років і квітами. Усі півлітрову банку і залийте кип’ятком, 

Поглянуть іще раз на степ, могилки, - 

7. 

Господи, 

На червоному 

многії 

яйці 

літа 

ставимо 

подай, 

цяточки, 

Захисти вони залишаться від лиха червоними. 

Стрітення Господнє 

вірні підходять до його неї і з трепетом та але обережно, поставивши всередину 

«Надія». Дивним ви 

Востаннє згадати палкії гадки… 

любов’ю дається те, цілують що вірш, рани Христа. банки ложку, щоб вона не тріснула від 

Ні долі, ні волі у мене нема, 

Весь 8. Після наш цього рідний занурюємо край. яйце в 

написаний Велика субота малень – це день спокою і високої температури. Коли фарби трошки 

прохолонуть, додайте до них 1880 по 

Зосталася тільки надія одна. найтемнішу І прости – мені, синю мій фарбу. Боже, 

очікування. кою дівчинкою, Ми йдемо є до церкви у передчутті 

надто сумним великої і три радості і торжества. ложці Уважно оцту. прочитайте цю поезію, віск 

Непослух, 9. Залишилось провини, найцікавіше – зняти 

вожним. Але він був 

Щоб і побачити мої молитви результат стали своєї праці. 

дітки, Для і роботи поміркуйте: також на потрібні: кого схожа олівець, 

гумка, героїня. свічка, Здогадалися? сірники, бджоли- 

Саме 

відповіддю 16 КВІТНЯ на арешт – ВОСКРЕСІННЯ 

Чистими 10. Легенько й легкими! нагріваємо писанку на 

лірична 

її тітки Олександри, 

полум’ї Щоб свічки до Тебе і витираємо долетіли, розплавлений 

віск серветкою. Тримати писанку 

яку Леся дуже люби 

так. ний віск, Якби серветки Леся Українка і лоток жила для яєць. в наш 

Радість з неба ся являє, 

До Святого Раю, - 

ла і яку царська вла 

час, Початок вона б обов’язково роботи присвятила цей 

Бо Ти слухаєш слухняних, 

да вислала Паска красна в далекий днесь Сибір витає! відбувати вірш 

Давайте 

Надії Савченко 

спробуємо 

– 

разом 

мужній, 

написати 

нескореній 

українській льотчиці, що змушеку, 

Добрим щоб яйце помагаєш! не закоптилося. 

потрібно не над вогнем, а трошки збо- 

покарання Радуйтеся за те, щиро що вона нині була – небай 

дужою Бог до дав народного щастя всій горя, родині, як і всі з на одну відбувати з найпростіших арешт у Росії. писанок. Візьміть 

яйце. Олівцем легенько намітьте 

11. Наша писаночка Лариса готова. НЕДІН. 

їхньої великої родини. Дівчинка чула 

розмови 

Бог дав 

дорослих 

радість 

про 

нам 

це, 

з небес 

і вночі 

– 

її ма ті лінії, які на малюнку Сторінку є підготували білими. Вони Оксана ЛЮТНЕВА та Сторінку Оксана ХРИСТУК. 

підготували 

Христос воскрес! 

становлять основу орнаменту. Спочат- 

Оксана ХРИСТУК та Оксана КВІТНЕВА 

Редактор Олег ПЕНДЕРЕЦЬКИЙ 

Редакційна колегія: Микола БАНДРІВСЬКИЙ, 

Редактор Марія ГОРБАЛЬ 

Тарас ДМИТРИК, Віра МАРКОВИЧ, 

Редакційна Юрій ФЕДІВ, колегія: єпископ Володимир Борис (ХАРКО), 

Віра МАРКОВИЧ, Юрій ФЕДІВ, Оксана ХРИСТУК 

Автори опублікованих матеріалів відповідають за точність 

використаних фактів, цитат, власних імен. Редакція намагати 

меться найменше втручатися в авторський текст, зберігаючи 

особливості стилю. Водночас залишає за собою право реда 

гувати, скорочувати подані матеріали. 

Cтатті, світлини, малюнки, що надійшли в редакцію, 

не повертаються. 

Передплатний індекс — 35013 

Друк – ВД «Молода Галичина». Зам. №

Газета Успенська вежа № 4 (2017)

Transform your PDFs into Flipbooks and boost your revenue!

Delete template?

Save as template ?