13.07.2017 Views

Газета "Успенська вежа", № 7 (2017)

  • No tags were found...

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.

4 Липень <strong>2017</strong><br />

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ<br />

ДО ВІРНИХ УАПЦ<br />

Наближається<br />

100-річчя<br />

з часу визначної події в<br />

історії Української православної<br />

церкви – створення УАПЦ.<br />

Це зобов’язує нас озирнутись<br />

на порівняно недавню подію<br />

– ІІІ Відродження Української<br />

Автокефалії, що розпочалось з виходу<br />

з-під московської юрисдикції<br />

Петро-Павлівської парафії у<br />

Львові, та задуматись над тим, що<br />

означав цей крок для його ініціаторів,<br />

що відбувалося далі та який<br />

результат цього подвижницького<br />

руху сьогодні.<br />

Ініціатори автокефального руху<br />

мали за мету консолідацію православних<br />

українців навколо ідеї наблизити<br />

майбутню Помісну церкву<br />

до суті Церкви Христової. Для<br />

цього українському православ’ю<br />

треба було звільнитись від впливу<br />

та нашарувань монархічної РПЦ<br />

та хвороб, спричинених войовничим<br />

атеїзмом. Ця ідея – не пуста<br />

вигадка на голому місці. Вона<br />

базується на величних здобутках<br />

та досвіді УАПЦ 20-х рр. XX ст.<br />

(Церкви Митрополита Василя<br />

Липківського). Тоді всі прогресивно<br />

та патріотично налаштовані<br />

священики разом з народом<br />

об’єдналися та радикально змінили<br />

характер церковного життя.<br />

Все, що тоді діялось і відбулося<br />

в Українському православ’ї, є документально<br />

описане. (Чи багато<br />

священиків знайомі з цими документами,<br />

та чи вивчають їх тепер<br />

в семінаріях УАПЦ?). УАПЦерква<br />

бурхливо розвивалася і ставала<br />

духовною основою українців. Але<br />

була жорстоко знищена більшовиками<br />

– на превелику втіху апологетам<br />

РПЦ.<br />

На жаль, ідеологічні недруги<br />

Церкви Митрополита Василя<br />

Липківського є і в теперішньому<br />

українському православ’ї, в т. ч.<br />

в самій УАПЦ. Вони роблять усе,<br />

щоб осквернити пам’ять про тогочасну<br />

Автокефалію та погасити<br />

демократичні настрої в українському<br />

православ’ї. Для цього<br />

вишукуються різні лицемірні аргументи<br />

на те, чому сьогодні є неможливим<br />

організувати Церкву за<br />

прикладом тих славних часів.<br />

Боляче, але сьогодні політики<br />

і урядовці не вникаючи в суть<br />

Церкви та в її історію, зокрема<br />

українську, сприймають «на віру»<br />

як єдино можливе і правильне<br />

все те, що представляють собою<br />

теперішні православні конфесії.<br />

Турбує лише, що їх є аж три, бо це<br />

створює для державного апарату<br />

певні незручності. Звідси й походить<br />

політиканська ідеологія створення<br />

єдиної Церкви – на грунті не<br />

якісному, а кількісному, і щоб це<br />

утворення відповідало, вибачте,<br />

«понятіям» депутатів та урядовців,<br />

тобто, щоб було зрозумілим, з<br />

ким у Церкві можна і треба домовлятись.<br />

Майже так само трактують<br />

Церкву і наші «церквознавці».<br />

Головною засадою і ознакою<br />

УАПЦ від її початку була поставлена<br />

соборноправність, що<br />

означає демократичний устрій і<br />

забезпечення участі всіх ланок<br />

церковної спільноти в управлінні,<br />

починаючи від громади. Громада<br />

– живий і дієвий організм, – не<br />

якесь аморфне згромадження, а<br />

організований колектив на чолі зі<br />

священиком, що має свій Статут,<br />

обирає представництво і виконавчий<br />

орган – парафіяльну «двадцятку».<br />

Більшість священиків цього<br />

бояться, так само, як єпископи не<br />

хочуть мати церковну раду, обрану<br />

демократично, тобто собором.<br />

Ідеалом священиків, вихованих<br />

на традиціях РПЦ, є «прихожани»,<br />

які приходять до храмів, отримують<br />

«послуги» та ідуть собі, не<br />

втручаючись ні у що. Владики, зі<br />

свого боку, не хочуть, щоб священики<br />

(тим більше, миряни) мали<br />

будь-який вплив на їхні дії, воліють<br />

вирішувати все поміж собою.<br />

Як перші, так і другі не хочуть<br />

розуміти, що саме консолідована<br />

спільнота є запорукою незалежності<br />

і повноти прав громади,<br />

єпархії, всієї Церкви.<br />

Реальна соборноправність<br />

можлива лише за умови, що починається<br />

вона з легітимних, тобто<br />

реєстрових громад, які є первинними<br />

парафіяльними організаціями.<br />

Без такої ланки все решту<br />

буде лише фікцією. Жива, діяльна<br />

громада, духовно очолена гідним<br />

священиком, – це основа справжньої<br />

Церкви. Всі болісні випадки<br />

та ситуації, що трапляються в парафіях,<br />

є наслідками відсутності<br />

колегіальності, відкритості та взаємної<br />

довіри.<br />

Багато нашкодило УАПЦеркві<br />

залучення єпископів, що вийшли з<br />

УПЦ-КП та УПЦ-МП. Саме вони<br />

найбільше розвалювали молоду<br />

конфесію, вносили в церковне<br />

життя інтриги та перетворювались<br />

у «князьків». Вони робили все,<br />

щоб «затиснути» Автокефалію в<br />

Галичині та скомпрометувати її<br />

(чи не на замовлення зі сторони?).<br />

Важко повірити, що й далі чиниться<br />

опір оновленню українського<br />

православ’я, і навіть зсередини<br />

УАПЦ.<br />

Якщо взяти до уваги, що теперішня<br />

УАПЦ зреклася головного<br />

– реальної соборноправності, і навіть<br />

в перемовини про об’єднання<br />

єрархи вступають без погодження<br />

з Собором, то навіщо тоді лицемірно<br />

триматись назви, яка стала<br />

неправдивою?<br />

Ми, родина священика Володимира<br />

Яреми, якому згодом довелося<br />

стати Патріархом УАПЦ<br />

Димитрієм, звертаємось до спільноти<br />

УАПЦ і заявляємо, що нам<br />

дуже соромно за те, що діється<br />

в сьогоднішній церковній формації,<br />

започаткованій з моменту<br />

обрання предстоятелем нині<br />

вже покійного митр. Мефодія<br />

Кудрякова. Багато з нас були безпосередніми<br />

свідками та брали<br />

жертовну участь у справі Третього<br />

Відродження УАПЦ, а тому добре<br />

знаємо, якою була мета автокефального<br />

руху і бачимо тепер, як<br />

він був використаний тими, хто<br />

не перейнявся його ідеями. Тому<br />

ПРОСИМО НЕ ПОВ’ЯЗУВАТИ<br />

ІМ’Я ПАТРІАРХА ДИМИТРІЯ ЗІ<br />

СТАНОВИЩЕМ В ТЕПЕРІШНІЙ<br />

УАПЦ. Так, він був надто довірливим<br />

та ідеалізував людей в сутанах,<br />

і до кінця не міг повірити,<br />

що якась духовна особа може виявитись<br />

непорядною людиною, а<br />

таке траплялось, і призводило до<br />

помилок. Але ці помилки не можна<br />

визнати як його особисті, бо за<br />

кожною з них стояли ті, що підказували,<br />

радили і наполягали.<br />

Зрештою, склалося так, що ідея<br />

чистої соборноправної Церкви,<br />

якою «горів» Патріарх Димитрій,<br />

сьогодні виглядає утопією. Як виявилось,<br />

її не сприйняли єпископи,<br />

які свідомо чи несвідомо, відверто<br />

чи затаєно є прихильниками синодального<br />

устрою, тобто залежності<br />

церковної структури лише від<br />

ЇХ волі. Не зрозуміли справжньої<br />

суті соборноправності священики,<br />

і погодились бути заручниками невігластва<br />

або сваволі окремих єпископів<br />

(бо не мають ніякого впливу<br />

на вибір єрархів та на їхні дії,<br />

– а це через байдужість або гординю<br />

– аби не довелось залежати в<br />

чомусь від громади). Як наслідок,<br />

в лави духівництва проникає багато<br />

«перебиранців» – людей без покликання,<br />

або й просто цинічних<br />

безбожників. Яскравим доказом<br />

цього є випадок з «архієписком»<br />

Мстиславом (включно з його неймовірним<br />

«поновленням» – «за<br />

ремонт даху»). Такий випадок для<br />

Церкви в стократ страшніший, ніж<br />

тяжкий злочин звичайного безбожника,<br />

– БО ВБИВАЄ ВІРУ В<br />

ЦЕРКВУ.<br />

Шлях, який пройшла<br />

УАПЦерква, відроджена у Петро-<br />

Павлівському храмі, був дуже<br />

складним, сповненим шантажу,<br />

погроз, шельмування, підступів,<br />

засилання агентів СБУ (в якій на<br />

той час помінялась лише вивіска).<br />

Фактом, що означав взяття під контроль<br />

Церкви, яку з ентузіазмом<br />

виборов народ, стало обрання під<br />

відвертим тиском «органів» предстоятелем<br />

УАПЦ одіозної фігури<br />

– Мефодія Кудрякова, який «прославився»<br />

на Тернопільщині, ще<br />

будучи священиком. (Ставленик<br />

безбожників одразу задекларував<br />

свою сутність, викинувши на<br />

вулицю редакцію «Нашої віри»<br />

та познущавшись над Євгеном<br />

Сверстюком).<br />

Це було зроблено без «оглядання»<br />

на церковну спільноту та<br />

в порушення Статуту і заповіту<br />

Патріарха Димитрія, лише зі страху<br />

перед «органами». Цей акт позбавив<br />

«державну» Церкву – УПЦ<br />

КП – серйозного конкурента.<br />

Тепер УАПЦ зреклася задекларованих<br />

ідеалів і живе на засадах<br />

«паритету» інтересів – верхи не<br />

втручаються в життя священиків,<br />

особливо тих, що поступають негідно,<br />

а це стало запорукою спокою<br />

і безпеки верхів. Так появились<br />

парафії, «приватизовані»<br />

цілими родинами. Непотизм (протекціонізм,<br />

кумівство. – Прим.<br />

ред.) став звичайним явищем.<br />

Лице Церкви та її авторитет стали<br />

останньою проблемою, яка турбує<br />

духівництво (в усякому разі, голосних<br />

протестів досі чути не було)<br />

А зло завжди розповзається швидко,<br />

бо воно нахабне.<br />

Однак, є в УАПЦеркві багато<br />

чесних священиків, гідних звання<br />

пастиря, і вони, напевно, розуміють,<br />

що не все є в порядку,<br />

але чомусь терплять (забули, що<br />

непротивлення злу є гріхом, а у<br />

випадку священиків цей гріх шкодить<br />

всій Церкві; добрим прикладом<br />

став протест священиків<br />

Тернопільщини проти поновлення<br />

«архієпископа» Мстислава,<br />

який «прославив» УАПЦ на всю<br />

Україну).<br />

В українському православ’ї<br />

його кращі традиції були знищені<br />

впливом монархічної РПЦ.<br />

Церква Митрополита Василя<br />

Липківського здійснила успішну<br />

спробу визволитися від цього<br />

впливу і зробила радикальний<br />

крок на зближення з народом і демократизацію<br />

церковного життя.<br />

Знищили цю Церкву безбожники-комуністи.<br />

Церква, організована на невиразних<br />

засадах, легко піддається<br />

як всім хворобам, що властиві<br />

суспільству, так і маніпулюванню<br />

з боку політиків та урядовців –<br />

адже єпископи не мають обов’язку<br />

радитися з церковною спільнотою<br />

та звітуватись перед нею, а тому<br />

поступають за власними і груповими<br />

інтересами.<br />

Лад в УАПЦ може дати лише<br />

навернення до життя за Статутом,<br />

вибудуваним на засадах соборноправності.<br />

Лише наскрізна<br />

відкритість і участь громад (а<br />

не «кишенькових» двадцяток) в<br />

управлінні Церквою через своїх<br />

післанців в радах усіх рівнів може<br />

поступово змінити церковне жит-

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!