13.07.2017 Views

Газета "Успенська вежа", № 7 (2017)

  • No tags were found...

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.

6 Липень <strong>2017</strong><br />

Ірина ТАРАСЮК, молодший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України (м. Львів)<br />

ЗА ВСЕ БОГУ ДЯКУВАТИ:<br />

НАРОДНА «ФІЛОСОФІЯ ВДЯЧНОСТІ»<br />

Упродовж століть усе життя українського<br />

люду, разом із життям Церкви,<br />

розвивалося й висловлювалося<br />

у постійному поєднанні молитов і<br />

подяк, одним із проявів яких було<br />

славослів’я. Можемо прослідкувати<br />

внутрішню взаємопов’язаність між<br />

таким усталеним способом ведення<br />

розмови, здатністю людини бути<br />

задоволеною життям, радіти життю<br />

та релігійним світовідчуттям українців.<br />

Такі часто вживані у нашому щоденному<br />

мовленні вислови Слава<br />

Богу, Хвалити Бога і Богу дякувати,<br />

за звичай, використовуємо як<br />

вставні у значенні «на щастя», «добре»,<br />

«гаразд», а також «нівроку»,<br />

«далебі», «як видно». Український<br />

етнолог, священик Ксенофонт Сосенко<br />

(1861-1941) стверджує, що локатив<br />

Хвала Богу! в нашій мові дуже<br />

давнього походження, має буквальний<br />

давньоіранський відповідник і<br />

пов’язаний із ще дохристиянськими<br />

уявленнями народу про божество.<br />

Слід зазначити, що подяці відводиться<br />

важливе місце у Святому<br />

Письмі, будучи усвідомленням дарів<br />

Божих, найчистішим прагненням<br />

душі, захопленої цією щедрістю і<br />

радісною вдячністю за ласку Божу.<br />

У Біблії подяка означає «знаходити<br />

радість, хвалу і звеличання, прославляння<br />

Бога». Хвалити Бога – це<br />

«сповіщати про Його велич»; дякувати<br />

Йому – значить «проголошувати<br />

Його чудеса, свідчити про Його<br />

діла». Супроводжуючи молитву і<br />

життя християн, ставши його правдивою<br />

підвалиною, подяка розквітає<br />

з такою силою, з якою вона ніколи<br />

не проявлялася раніше, у старозавітні<br />

часи.<br />

Цієї народнохристиянської традиції<br />

славослів’я дотримувалися,<br />

зокрема, українці-горяни, для яких<br />

вона мала важливе морально-етичне<br />

і світоглядне значення. Так український<br />

етнолог Володимир Гнатюк<br />

(1871-1926) у своїй розвідці<br />

про гуцулів, акцентуючи увагу на<br />

17-19 травня <strong>2017</strong> р. у Львові<br />

відбулась ХІV Міжнародна наукова<br />

конференція «Археологія заходу<br />

України». Інформацію до газети<br />

про цю подію надіслав член оргкомітету<br />

конференції, в. о. завідувача<br />

відділу археології Інституту українознавства<br />

ім. І. Крип’якевича НАН<br />

України, докт. іст. наук, професор<br />

кафедри археології та спеціальних<br />

галузей історичної науки Львівського<br />

національного університету ім.<br />

Івана Франка, член Львівського крайового<br />

ставропігійного братства<br />

св. ап. Андрія Первозваного М.С.<br />

Бандрівський.<br />

Учасники конференції прийняли<br />

резолюцію, в якій зазначається:<br />

«Ми, учасники ХІV Міжнародної<br />

наукової конференції «Археологія<br />

заходу України», делеговані науковими<br />

центрами п’яти європейських<br />

їх побожності, зазначає, що горяни<br />

шанують «усі христіянські місця»<br />

– церкви, каплиці, хрести, знімають<br />

уже здалеку перед ними капелюхи,<br />

хрестяться та виголошують «усякі<br />

побожні формулы, як: Слава тобі,<br />

Господи Сусе Христе, сыну Божій,<br />

дальше говорять «Отче наш» и кончать:<br />

«Заборони, Господи, від усякого<br />

лихого, від припадку кєжкого<br />

всей на рід православный тай мене»<br />

и инше».<br />

І. Франко у «Галицько-руських<br />

народних приповідках» тлумачить,<br />

що Богу дьикувати! – це «звичайна<br />

фраза по скінченню якогось діла».<br />

Він пояснює також варіант цієї фрази:<br />

«Звичайне закінчення тексту в<br />

старих рукописах: Конець і Богу<br />

слава, – увійшло і в народню поговірку<br />

при закінченню всякого діла».<br />

Завершивши певну роботу, часом<br />

промовляли слова Спасибі Богу за<br />

допомогу. Слід зазначити, що народна<br />

мудрість радить і починати,<br />

і закінчувати будь-яку справу з Богом:<br />

Рано встань, зітхни до Бога і в<br />

руки поплюй: Все з Богом! І. Франко<br />

визначає цей вислів як «поученє<br />

для роботящого чоловіка, якому<br />

спішно до роботи». Так думав й говорив<br />

увесь робочий люд на нашій<br />

українській землі, що й майстерно<br />

відтворено у творчості українських<br />

письменників. «Багато часу пройшло,<br />

– пише У. Самчук у трилогії<br />

«Волинь», - аж поки дочекалося (Городне),<br />

що куплять його оці натруджені<br />

суконні дядьки та по-своєму,<br />

по-мужицькому, поплювавши в долоні,<br />

з Богом за працю візьмуться».<br />

Відповідно до народно-християнських<br />

уявлень, початок справ з<br />

молитвою забезпечує успіх заходу і<br />

оберігає від випадковостей і неприємностей.<br />

Ще в середині ХІХ ст. учені<br />

намагалися пояснити походження<br />

таких коротких молитов-зітхань<br />

до Господа. Так російський фольклорист<br />

й етнограф І. Снєгірьов<br />

указував, що як на серце, так і на<br />

прислів’я народу «віра і благочестя<br />

держав, з тривогою і обуренням<br />

сприйняли Рішення наради 7 травня<br />

<strong>2017</strong> р., зініційованої Івано-Франківською<br />

облдержадміністрацією<br />

(голова О. Гончарук), Галицькою<br />

райадміністрацією (голова М. Попович)<br />

і районною Радою (голова П.<br />

Андрусяк) про відбудову в с. Крилос<br />

Галицького р-ну Івано-Франківської<br />

обл. літописного давньоруського<br />

Перенесення образу<br />

Матері Божої Неустанної Помочі<br />

з с. Товщів до с. Селисько на Львівщині.<br />

1938 р.<br />

поклали священну печать свою. Починаючи<br />

і закінчуючи справи свої з<br />

Богом, він славить святе ім’я Його<br />

і у своїх прислів’ях». Такі словесні<br />

формули супроводили усе життя селянина,<br />

вони є дзеркалом народної<br />

душі при усіх різноманітних умовах<br />

життя. Крім того, сталі вислови<br />

завжди несуть певну емоційну, естетичну<br />

інформацію.<br />

Варто зауважити, що форму прослави<br />

Бога мають деякі, вже згадувані<br />

нами, традиційні українські<br />

привітання. Згадуючи далекі роки<br />

свого дитинства, Ярема Гоян пише<br />

про релігійне світосприйняття, засвоєне<br />

у той час: «Світ цей сотворений<br />

Богом, а ми росли в ньому і<br />

добре знали, що живемо у Божому<br />

світі. Всевишній є всюди: і на образах<br />

у хаті, і в молитвах, і в щоденному<br />

вітанні «Слава Ісусу Христу»<br />

– «Навіки слава Богу», і в різдвяній<br />

радості «Христос рождається» –<br />

«Славіте Його».<br />

Ці сакральні привітання виконують<br />

певну духовно-психологічну<br />

функцію. З релігійної літератури можемо<br />

довідатися, що такі привітання<br />

є особливими відпустовими молитвами,<br />

через які людина звільняє себе<br />

від нещасть і терпінь, що їх вона<br />

стягнула на себе за свої гріхи. «Вірним,<br />

що вітаються таким чи подібним<br />

привітом (Слава Ісусу Христу<br />

– Слава на віки…), даний відпуст<br />

300 днів. Коли ж побожно відмовити<br />

коротеньку молитву-зітхання (Слава<br />

Богові!), почувши яке-небудь богохульство,<br />

то дається 500 днів відпусту».<br />

Згідно з наукою Церкви люди<br />

«повинні славити святе Боже ім’я<br />

і вихваляти велич діл Його». У посланні<br />

до євреїв апостол Павло<br />

настановляє: «Отож, завжди приносьмо<br />

Богові жертву хвали, цебто<br />

плід уст, що Ім’я Його славлять»<br />

(Євр.13:15). Наш люд завжди був<br />

вірним цим принципам християнського<br />

життя.<br />

В українських пареміях (прислів’ях,<br />

приказках тощо) закарбувалося<br />

й таке ставлення до власного<br />

життя, яке відповідає новозавітній<br />

настанові «Будьте життям не грошолюбні,<br />

задовольняйтеся тим, що маєте»<br />

(Євр.13:5). В народі кажуть: Є,<br />

спасибі Богу, хліба з душу, грошей з<br />

нужу – тай буде з нас!; Живи та й<br />

Бога хвали; Нема що Бога гнівити,<br />

– значить, «нема чого нарікати, ведеться<br />

не зле». Принагідно зауважимо,<br />

що таке вміння бути задоволеним<br />

життям, радіти тому, що маєш,<br />

залежить від складу розуму, а не обставин,<br />

походить із джерела всередині<br />

нас, це вибір самої людини. Як<br />

відомо, ті, хто втішається життям,<br />

не обов’язково більш обдаровані<br />

чи більш удачливі від безрадісних.<br />

Просто одні є внутрішньо налаштовані<br />

радіти життю, а інші неначе<br />

наполягають на житті з труднощами.<br />

Далі буде<br />

ЗАЗІХАЮТЬ НА ПІДМУРКИ ОСМОМИСЛОВОГО ХРАМУ<br />

кафедрального собору Успіння Пресвятої<br />

Богородиці (ХІІ ст.). …Подібна<br />

ініціатива місцевої виконавчої<br />

та законодавчої влади Івано-Франківщини<br />

відбулась у 1999 р., коли<br />

давньоруські фундаменти Свято-Успенського<br />

собору, спорудженого за<br />

правління одного з наймогутніших<br />

галицьких князів Ярослава Осьмомисла<br />

(1152-1187 рр.), вже були частково<br />

зруйновані незаконними будівельно-реставраційними<br />

роботами,<br />

які розпочиналися під тим самим<br />

гаслом: «Відбудуймо Успенський<br />

собор!». Благочинний фонд, створений<br />

тоді для акумулювання коштів<br />

на це будівництво, не виконав своїх<br />

зобов’язань і безслідно зник з юридичного<br />

поля зору. …Ми, учасники<br />

Міжнародної наукової конференції<br />

– фахівці з археології, архітектури,<br />

мистецтвознавства та історії, з огляду<br />

на свій досвід у цій сфері та зважаючи<br />

на чинне пам’яткоохоронне<br />

законодавство України і міжнародні<br />

пам’яткоохоронні хартії, ратифіковані<br />

Україною, заявляємо, що будь-які<br />

спроби відбудовувати Свято-Успенський<br />

давньоруський кафедральний<br />

собор в с. Крилос Галицького району<br />

Івано-Франківської області категорично<br />

неприпустимі… Наполягаємо:<br />

необхідно припинити будь-які<br />

спроби незаконної (з огляду на міжнародне<br />

і українське пам’яткоохоронне<br />

законодавство) відбудови давньоруського<br />

кафедрального собору<br />

ХІІ ст. в с. Крилос, а, фактично, – новобуду,<br />

який… знищить автентичну<br />

субстанцію дощенту і безповоротно».<br />

Під резолюцією підписався ряд<br />

провідних вчених України. Повний<br />

текст резолюції на сайті https://zbruc.<br />

eu/node/66815

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!