17.02.2018 Views

Газета Успенська вежа, № 1 (2018)

Create successful ePaper yourself

Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.

4 Січень <strong>2018</strong><br />

Митр. прот. Миколай ГЕЛЕТЮК<br />

ХАЙ ЗУСТРІЧ З НОВОНАРОДЖЕНИМ<br />

БУДЕ РАДІСНОЮ<br />

Марія ГОРБАЛЬ<br />

Свячена вода має унікальні цілющі<br />

властивості. Це відомо<br />

всім. І не тільки цілющі, а й оберегові.<br />

І за давнім українським звичаєм<br />

у переддень Різдва зранку з кожної<br />

хати хтось йде до церкви за свяченою<br />

водою на Святу вечерю, щоб<br />

добавляти її до замісу тіста, споживати<br />

при Святій вечері, використовувати<br />

для окроплення оселі із захисною<br />

метою.<br />

Та, окрім чудодійної сили свяченої<br />

водиці, в цей вечір чудодійну<br />

оздоровчу силу здавен приписували<br />

воді в криницях, ріках, потоках.<br />

А тому здавна перед Святою вечерею<br />

вся родина йшла на потік, який<br />

вже досить грубо замерз, митися,<br />

щоби всі хвороби попливли з водою.<br />

Пробивали ополонку, і, не зважаючи<br />

на крижаний холод, усі старанно<br />

умивалися, мили руки, лице: «Няньо<br />

(батько) ставав на леді над прорубом,<br />

наберав в пригорщы воды и змывав<br />

лице три разы, а за ним робив то<br />

каждий з родины. Бывало, же маленкы<br />

діти не могли сягнути руком<br />

до воды, бо люд быв такий грубий.<br />

Тых няньо брав за карх лівом руком,<br />

а правом наберав ледуватой воды и<br />

мыв три разы личко дітвака. Малий<br />

аж пищав, бо то і вода зимна, і няньова<br />

мозолиста долоня была подібна<br />

до сосновой коры. Выпущений з<br />

рук няня дітвак гнав часто босий по<br />

снізі до теплой хыжы (хати), де мати<br />

вытерала го леняным ручником.<br />

Решта дорослых вертала до хыжы<br />

поволи, з повагом, разом з няньом<br />

шепчучы молитву».<br />

У давніші часи горяни мились<br />

у крижаній воді, повністю роздягнувшись.<br />

Вмиваючись, намагались<br />

зачерпнути трохи піску, який потім<br />

сипали в посівне зерно (щоб стільки<br />

зерна вродилося, скільки піску вода<br />

несе, та щоб снопи були такі важкі,<br />

як пісок).<br />

Коли заходили до хати, то всі казали<br />

тричі: «Христос раждається»,<br />

а господиня відповідала: «Славити<br />

Його». В іншій місцевості кожний,<br />

що вертався з миття, три рази здоровився<br />

з господинею: «Понагайбі<br />

на щастя, на здоровля». Ґаздиня відповідала<br />

тричі: «Дай Боже». Потім<br />

сама господиня брала рушник і<br />

дійник і йшла до потоку митися.<br />

Помившись, набрала у дійник води<br />

і, молячись, поверталась додому.<br />

Дорогі у Христі! Хай зустріч з<br />

Новонародженим буде радісною і наповнить<br />

ваші очищені серця Божою<br />

благодаттю та спокоєм!<br />

Кожен із нас, прийшовши у час<br />

різдвяного посту до храму, повинен<br />

приступити до Святої Сповіді<br />

і Причастя, тому що Ісус Христос<br />

прийшов у цей світ заради того, щоб<br />

забрати з наших душ тягар гріхів і помилок,<br />

а ми повинні перетворити свої<br />

серця на ясла, де Ісус зміг би народитися<br />

і завжди перебувати.<br />

Власне у Святвечір, коли на небі<br />

з’являється перша зірка і всі збираються<br />

за родинним столом, ми повинні<br />

дбати не стільки про традиції щодо<br />

кількості страв і напитків, якими частуватимемо<br />

колядників, скільки про<br />

чистоту своєї душі. Бо багато людей<br />

кажуть: «От не знаю, свято, але чогось<br />

ніби бракує, щось немає такої<br />

радості, як колись. Я пам’ятаю, в дитинстві<br />

ми так радісно чекали свята,<br />

весело колядували, тішилися, коли<br />

нам давали за це звичайний балабух.<br />

А тепер усе є, а чомусь не весело».<br />

Тож виникає запитання: «Чому немає<br />

радості, хто відібрав її від вас?».<br />

Подумайте над тим і дайте відповідь.<br />

ВОДА У РІЗДВЯНІЙ ОБРЯДОВОСТІ<br />

Цікаве обрядодійство, однак<br />

із свічкою та снопом, дідухом,<br />

ми зафіксували від жительки с.<br />

Струбовисько Ліського повіту. Це<br />

виглядало так: вся родина йшла на<br />

ріку митися. Попереду - господар<br />

дому (батько), ніс в руці запалену<br />

свічку, під пахвою - сніп збіжжя<br />

(вівса), за батьком - уся челядь. По<br />

дорозі до річки молилися. Батько<br />

гасив свічку (або її уже вітром задуло),<br />

занурював у воду (купав у<br />

ріці), мочив сніп, потім усі милися<br />

і хутенько повертались додому (ходили<br />

на ріку босоніж).<br />

Якщо умивання людей перед<br />

Святою вечерею означало очищення<br />

- від гріхів, хвороб та оновлення,<br />

набуття статусу нового, то купання<br />

свічки, снопа - освячення цих речей<br />

через водну стихію.<br />

Обов’язковим моментом було те,<br />

що усі члени родини після миття на<br />

річці (чи в хаті) вдягали новий (чистий)<br />

одяг. У старому чи брудному<br />

одязі сідати за святковий стіл не можна<br />

було. З цією метою хтось з батьків<br />

чи старших дітей заздалегідь приготовляв<br />

для всієї родини святкове<br />

вбрання (прасували й підчищали) та<br />

Можливо, гріх є причиною того, що<br />

у день свята вам не радісно? А може<br />

серце ваше, як і в багатьох людей<br />

сьогодні, не є яслами, куди можна<br />

покласти Новонародженого? Адже<br />

ясла - місце біля худоби, а Ісуса туди<br />

поклали, не боячись, що Він забрудниться.<br />

То, може, ваше серце брудніше<br />

від місця, де утримують худобу?<br />

Тому не звинувачуймо час, обставини,<br />

а шукаймо причину в собі, в своєму<br />

житті, в своєму серці.<br />

Хай Божа милість і мир, які несе у<br />

світ Ісус Христос, завжди панують в<br />

наших серцях!<br />

Настінний розпис храму<br />

святих рівноапостольних<br />

Володимира і Ольги<br />

в м. Винники на Львівщині<br />

ІЗ ЦИКЛУ<br />

«ПАСТИРСЬКІ ПОСЛАННЯ<br />

ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ»<br />

ПАТРІАРХА ДИМИТРІЯ, 1999 рік<br />

Єдиному Богові властиві прикмети:<br />

Найвищий Розум, що створив<br />

цілий світ, якого наука не<br />

може збагнути до кінця; Найвища<br />

Сила, яка запланована світ пустила<br />

в рух, у дію; Найвища Краса,<br />

бо люди не змогли створити чогось<br />

кращого понад те, що існує<br />

в природі; Найвища Любов, бо<br />

Бог дарував усе нам, людям, а Бог<br />

Слово – Бог Син, ставши людиною,<br />

приніс Себе в жертву за людей;<br />

Найвище Добро, бо наповнює<br />

життя любов’ю і кличе людей<br />

до Небесного, вічного Царства.<br />

взуття, щоб виглядати якнайгарніше<br />

та найурочистіше.<br />

Таке ж обмивання відбувалося<br />

і зранку на Різдво перед<br />

сходом сонця. Йшли на<br />

ріку (потік) митися, до того<br />

ж - зі срібними монетами,<br />

щоб водилися гроші, щоб<br />

були здорові, круглі, як гріш.<br />

Горяни, зокрема, йшли митися<br />

до річки усією сім’єю.<br />

Господиня брала під пахву<br />

хліб і рушник, усі милися,<br />

обтиралися рушником, тоді<br />

повагом вертались до хати,<br />

молячись по дорозі. Згодом<br />

ця традиція подекуди стала<br />

спрощуватися: приносили<br />

воду з річки до хати і милися<br />

або всі, або тільки діти в<br />

хаті, а дорослі йшли до річки.<br />

«Перед виходом до церкви<br />

каждий мусів мытися<br />

грошами. Ґазда давав каждому<br />

пару монет, тот зануряв<br />

руку з грошами до шаплика з водом<br />

і потирав лице». Або ж просто кидали<br />

в миску гроші. Білі монети мали<br />

гарантувати багатство (щоб стільки<br />

було грошей, як води, або ж, за іншими<br />

віруваннями, щоб гроші велися<br />

цілий рік). Мідяки мали гарантувати<br />

бронзове обличчя і здоров’я.<br />

Таке ж обмивання, очищення відбувалося<br />

і в перший день Нового<br />

року, на Щедрий вечір та на Йордань.<br />

Перед тим, як сісти до Святої вечері<br />

на Щедрий вечір, господар чи господиня<br />

кропили в стайні худобу, усі<br />

присадибні будівлі, обійстя і хату<br />

свяченою водою. На самій Вечері на<br />

Щедрий вечір господар дому кропив<br />

усіх членів родини свяченою водою,<br />

а також нею розпочинали святвечірню<br />

трапезу. Таке ж окроплення свяченою<br />

водою відбувалось і на Йордань<br />

після відправи в церкві. Як захорону<br />

від нечистої сили на Йордань робили<br />

на усіх дверях та рамах вікон хрестики<br />

з замісу муки та свяченої води (або<br />

свяченої крейди).<br />

Подекуди в Карпатах, перш, ніж<br />

засісти до Святої вечері, брали хліб,<br />

свічку, ложку меду, а також обов’язково<br />

і ложку куті, і з тим тричі обходили<br />

довкола хати. Однак у переважній<br />

частині така традиція побутувала<br />

на Водохреще, а не на Святвечір.<br />

Із водою у лемків пов’язаний процес<br />

ініціації хлопців: хлопців, які готувалися<br />

перейти у статус парубків,<br />

на спеціальній вечірці, ними організованій<br />

(у будь-якій порі року, тільки<br />

не в піст), після першого у їхньому<br />

житті танцю з дівчиною, підкидали<br />

вгору і кропили водою (с. Висова).<br />

Такі «охрещені кавалєри» на Різдво<br />

по півночі збирались і йшли на річку<br />

купатися. (Хлопці, які не пройшли<br />

ініціацій, такого права купатись у<br />

ріці на Різдво не мали).<br />

Звідки ж пішла традиція митися<br />

перед Святвечірньою трапезою? У<br />

міфології південних слов’ян ріки і<br />

потічки – це посудини, по яких тече<br />

кров Землі.<br />

Витоки традиції миття чи купання<br />

перед Святою вечерею можна<br />

приписувати періоду прийняття християнства,<br />

однак не виключено, що<br />

ще і набагато давнішому.<br />

Традиція миття, купання як змивання<br />

усього дотеперішнього, старого,<br />

грішного в Київській Русі встановилася<br />

із хрещенням її князем<br />

Володимиром. Як передає Літопис<br />

Руський, «помилував бо Він усе-таки<br />

нас хрещенням та оновленням<br />

Духа!». Однак ця наука доходить до<br />

русичів ще зі Старого Завіту. Так, у<br />

книзі пророка Єзекиїла читаємо: «Я<br />

окроплю вас чистою водою, і ви очиститесь;<br />

я вас очищу від усіх ваших<br />

гидот і від усіх ваших кумирів. Я дам<br />

вам нове серце, і новий дух вкладу<br />

в ваше нутро» [Єз. 36, 25-26]. І ще<br />

інший старозавітний пророк Міхей<br />

сказав: «Хто, яко Бог, одпускає гріхи<br />

і прощає несправедливість? ...<br />

він наверне і помилує нас, занурить<br />

наші гріхи в глибину [морську]»<br />

[Мх. 7, 18-19]. Про обмиття водою<br />

як позбавлення гріхів (купіль очищення)<br />

йдеться і в Новому Заповіті:<br />

«Чи ж не знаєте, що неправедні царства<br />

Божого не успадкують? ... але<br />

ви обмились, але ви освятились,<br />

але ви оправдались іменем Господа<br />

Ісуса Христа та Духом нашого Бога»<br />

[І Кор. 6, 9-11]. Водою для спраглих є<br />

і учення Ісуса Христа.<br />

Господи, «обмий мене, і стану білішим<br />

від снігу» [Пс. 50]. А пам’ять<br />

моя хай береже наші давні традиції.

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!