Views
7 months ago

Вінніпеґ Український № 14 (38) (April 2018)

ЗАКОН ПРО

ЗАКОН ПРО ЗЕМЛІ КАНАДИ Галина Кравчук автор, перекладач, дослідник з питань генеалогії та історії роду, м. Вінніпеґ, Канада Землі Манітоби з висоти пташиного польоту Поділ земель західних провінцій Канади: Western Land Grants (1870-1930). Map of Townships гідно Акту 1872 р. землі Манітоби, пізніше – Саскачевану та Альберти, були виміряні та поділені на вели- З чезні квадратні ділянки – Townships, відрахунок яких починався від американського кордону і йшов на північ. Смуга цих Townships зі сходу на захід, починаючи від Першого меридіану (Prime meridian), що приблизно 10 миль на захід від Вінніпеґу, утворювала так звані зони – Ranges. В даний поділ не входили державні землі, а саме: індіанські резерви, державні парки тощо. Один Townships розміром 6 х 6 миль (прибл. 10 км²) складався з 36 квадратних секцій. Кожна секція ділилася на 4 земельні наділи (четвертини секції) площею по 160 акрів (прибл. 65 га.), які називали гомстеди (від англ. homesteаd – земельний наділ). Відповідного слова для цієї назви в українській мові не було, тому гомстеди почали називати фармами. Поділені землі з висоти пташиного польоту нагадують величезну шахматну дошку. Південно-східний куток кожної фарми був позначений поміткою. Це був забитий у землю дерев’яний або залізний кілок зі своєрідним кодом, тобто серією букв і цифр, які вказували меридіан, номер зони (Range), номер району (Townships) та секцію того чи іншого гомстеду. Досить часто люди з великими родинами та малими дітьми змушені були ще на станції купляти пару коней чи волів, віз і тоді добиратися до свого наділу. Це забирало набагато довше часу, часто навіть тиждень й більше, а ночувати доводилось у шатрах. Та й відшукати потрібну земельну ділянку, той дерев’яний чи залізний кілок з потрібною серією букв і цифр, було не так вже й легко. Для полегшення справи разом з тимчасовою довідкою на гомстед переселенці отримували карти розміщення земельних наділів. Щасливим був той, хто відшукав кілок з потрібним кодом. Не один чоловік, будичи певним, що працює Розміщення секцій у Township: collectionscanada.gc.ca на своїй землі, з гірким розчаруванням дізнавався, що почав розробляти чужу землю. Тому люди вдавалися до так званих локаторів, осіб, які за платню помагали знайти потрібний гомстед у безмежних канадських преріях. Оплата за послуги була неоднаковою і переважно залежала від зовнішнього вигляду особи: від бідніших на вигляд людей брали менше, від багатих вимагали більше. Подати письмове прохання на гомстед мав право кожен мужчина віком від 21 року. Заплативши 10 доларів за реєстрацію, він отримував тимчасову посвідку і міг починати обробляти той кавалок землі, те святе і найдорожче, заради якого переїхав на другий кінець світу, міг починати нове життя. Від поселенця вимагалося: жити на придбаній землі щонайменше три роки (хоч по шість місяців кожного з цих трьох років); звести постійне житло та господарські споруди; обробити й засадити відповідну площу землі; виорати протипожежну полосу довкола господарських споруд тощо. Не всі з цим справлялися. Особливо важко було тим, які ніколи не працювали коло землі і не мали ніякого досвіду у фармарстві. Були випадки, що від тих, кому це було не під силу, уряд відбирав землю назад. При розподілі землі обов’язковим було врахування наступних вимог: секції 11 і 29 виділялися під школи (S); 1 і ¾ секції залишалося за компанією Hudson Bay (HBC), з решти секцій непарно понумеровані відводилися на прокладання залізниць, парно понумеровані були призначені під фарми – homestead grants (Dominion Lands Act (Canada) 1872. northamericanimmigration.org›Legislation and regulations› Canada); Canada in the Making: http://www.canadiana. ca/ citm/themes/pioneers/pioneers10_e.html). 22 Український Вінніпеґ - КВІТЕНЬ 2018 -

Зразок землянки і хата з земляних блоків в преріях Канади: Sod Houses in Canadian Prairies tinyhouselistings.com/tiny-sod-houses; thecanadianencyclopedia.ca/en/article/sod-houses Репліка хати з земляних блоків на території заповідника FortWhite. Вінніпег. Фото 2015 р. З роками до Закону про землі вносилися диктовані часом зміни і доповнення. З 1874 р. на землю могли подаватися мужчини віком від 18 років, а з 1876 р. – також і жінки віком від 18 років (при умові, що жінка була главою родини). З 1881 р. федеральний уряд отримав право давати гранти (grants) на цілі Townships (Land Grants of Western Canada, 1870-1930 : www.bac-lac.gc.ca › Home › Discover the Collection › Land Records). Це дало можливість поселятися в одному районі цілим групам людей, цілим селам. Після трьох років поселенець отримував офіційний урядовий документ на володіння землю (Permanent Тitle to the Land). Поданий документ, датований 1905 р., видано на ім’я Якова Чорнейка, переселенця з Тернопільської губернії, повіт Заліщики, який приїхав до Канади 1901 р. і отримав грант на земельний наділ в Манітобі на захід від Головного меридіану з координатами: Townships 29, Range 21, південно-східна четвертина секції 18. Документ видано Міністерством Внутрішніх справ в Оттаві й завірено Генеральним інспектором з питань розподілу земель домініону E. Dewille. Переселенці, які приїхали з грішми, могли купувати землю і від залізнодорожної компанії CPR (Canadian Pacific Railway). З цього приводу є цікавими спогади піонерів, перших поселенців, якими в основному були бритійці, скандінавці, бельгійці, німці, французи тощо. Їхні спогади записав Barry Broadfoot i видав окремою книгою під назвою «The Pioneer years 1895-1914»(1976). Ті роки були найважливішим періодом в економічному, соціальному, культурному і філософському житті Заходу Канади. Це був період творення Канади від океану до океану, період, коли у відповідному темпі та у відповідний час в стратегічних місцях по всьому Заходу Канади виростали нові поселення (С.V). Згадуючи, що залізнодорожна компанія CPR, якій належала кожна друга секція у Townships і яка продавала землю десь по 5 дол. за акр, перші Офіційний урядовий документ на володіння землею(з родинного архіву жителя м. Вінніпеґ Бенні Ґузновського) поселенці стверджують, що половина землі була непридатною до рільництва. Крім цього, в Канаді було відкрито багато агенцій, які займалися купівлею/продажею землі. Вони скуповлювали величезні площі землі від уряду і від CPR по 2-3 долари за акр, а перепродували вдвічі або втричі дорожче (C. 30-32). Найвигідніше, на думку перших поселенців, було купувату землю від CPR, бо ніхто не міг відібрати її назад і не треба було дотримуватися урядових вимог та врегулювань. Незавидними були умови життя перших поселенців. Не одна родина на початках змушена була жити у землянках та в хатах, зведених з блоків переплетеної густим корінням та твердої як цегла землі, якої ще не торкалася людська рука. Такі хати називали sodies. На “будівництві” такої хати працювала вся родина протягом кількох тижнів. Вигідними вони були тим, що їхні обліплені газетами стіни, тримали тепло протягом довгої шестимісячної зими і обдаровували солодкою прохолодою в нестерпну літню спеку. Яскраву картину життя перших поселенців у преріях Канади можна уявити тоді, коли до сказаного додати великі віддалі до сусісдів та найближчого поселення; мізерні харчі; брак грошей, тяглової сили, сільськогосподарського реманенту; хмари канадійських комарів-кровопивців та цілі рої великих кінських мух (в Старому Краю їх називали бомками), від яких терпіли коні та воли; саранча, посуха або град, які могли знищити весь урожай; часті літні пожежі, які за мить перетворювали в згарище сотні гектарів лісів і добиралися під самі людські пороги; страшні морози і снігові заметілі, які ставали причиною смерті і людей, і домашньої худоби; весняні повені, сильні північні вітри... Люди зносили все, але до дому не поверталися. Не в одному випадку навіть якби хтось і хотів повернутися, то не було чим оплатити дорогу. УВ - APRIL 2018 - UKRAINIAN WINNIPEG 23

April 2018
«Время и мы». № 38. 1979. EBook 2010 - Вторая литература
OGLEDALO, Številka 54, 14.april 2006 - Občina Vojnik