Газета Успенська вежа, № 5 (2018)
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО<br />
За вiру i еднiсть!<br />
Виходить з березня 1991 року <strong>№</strong> 5 (312)<br />
ТРАВЕНЬ <strong>2018</strong> року<br />
ЗІ ЗВЕРНЕННЯ<br />
+ Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського,<br />
керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією УАПЦ<br />
до священиків і ченців<br />
«Не судім один одного, а працюймо на щастя й добробут<br />
Батьківщини та її людей», –<br />
із Заповіту Патріарха УАПЦ Мстислава (Скрипника)<br />
Дорогі отці, славні душпастирі<br />
Церкви Христової!<br />
«Христос воскрес!» – лунає в повітрі,<br />
лунає в серці кожного із нас, а в<br />
розумі звучить такий же всеперемагаючий<br />
акорд: «З Христом воскресає й<br />
Україна». Воскресає й ставить перед<br />
нами, слугами Божими й духовними<br />
проводирями народу, доленосне<br />
завдання – нести людям слово Боже<br />
так, щоб воскресали їхні душі, омертвілі<br />
гріхом, воскресали для життя в<br />
Ісусі Христі, Господі нашому, на радість<br />
Богу, на славу рідної України.<br />
Христос сказав Своїм учням:<br />
«Ідіть і навчайте всі народи, охрещуючи<br />
їх в ім’я Отця і Сина, і Святого<br />
Духа, навчаючи їх берегти все,<br />
що Я вам заповідав» (Мт., 28:19-20).<br />
Це завдання Господь визначив нам –<br />
мені, як архієрею, і вам, як пастирям<br />
Церкви Христової. З тих пір Він уділяє<br />
дар священства покликаним для<br />
того, щоб ми звершували найбільшу<br />
Таїну – передавали людям Його Самого<br />
у причасті Тіла й Крові на спасіння<br />
у життя вічне. Він поставив нас<br />
служити народу Божому так само, як<br />
служив Він, аж до розп’яття на хресті.<br />
А наше розп’яття – безперестанна<br />
боротьба із власними пристрастями і<br />
навчання людей, якими опікуємося,<br />
того ж самого.<br />
Це наше покликання, яке ми прийняли<br />
на себе добровільно, полягає в<br />
тому, щоб навчати і виховувати народ<br />
у вірі в Бога, щоб він духовно зростав<br />
від «сили в силу», як того вчить прп.<br />
Серафим Саровський, у відданості<br />
православній вірі й рідній Церкві<br />
– УАПЦ. Ми завжди повинні пам’ятати,<br />
що ми є спадкоємцями того архієрейства<br />
й священства, яке тяжко<br />
постраждало від переслідувань безбожної<br />
влади,<br />
коли було<br />
закатовано й<br />
знищено всіх<br />
архієреїв, тисячі<br />
священиків<br />
і сотні<br />
тисяч вірних.<br />
Пам’ятаючи їхній героїчний приклад,<br />
в ім’я пролитої ними праведної крові,<br />
яка освятила Церкву й Україну, а,<br />
відповідно, й кожного із нас, ми з такою<br />
ж стійкістю повинні нести своє<br />
служіння в 21-му столітті, дорожучи<br />
цією спадщиною, як зіницею ока.<br />
Саме на<br />
тому, що наша<br />
Українська<br />
Автокефальна<br />
Православна<br />
Церква освячена<br />
жертовною<br />
кров’ю<br />
наших попередників 20-30 років<br />
минулого століття, а ще має первородство<br />
автокефалії в Україні, я й<br />
прошу вас, брати мої, повсякчас на<br />
цьому наголошувати у бесідах, перш<br />
за все із віруючими своїх громад,<br />
адже вони повинні бути патріотами<br />
своєї Церкви, громади, монастиря.<br />
А друге завдання, на якому хочу наголосити,<br />
стосується місійного служіння,<br />
спрямованого на вивчення<br />
віри й практику молитви членами<br />
наших громад, бо тільки знання віри<br />
й активна участь у богослужіннях та<br />
житті парафій, дають нам надію на<br />
розвиток Церкви і її життя. Ігнорувати<br />
ці два завдання ніхто з нас не<br />
має права, адже від цього залежить<br />
наше майбутнє.<br />
На жаль, ми маємо дуже тривожну<br />
ситуацію, коли більшість із наших<br />
вірян майже нічого не знає про<br />
віру православну, Бога й нашу Церкву-Мученицю.<br />
Це породжує всякі<br />
хитання у вірі, протистояння між<br />
членами громад, перехід до інших<br />
конфесій, або й зовсім відхід від<br />
віри й Церкви. Тому прошу вас докладати<br />
всіх зусиль, щоб наближати<br />
людей, особливо молодь і дітей, до<br />
Бога, допомагати їм пізнавати того<br />
Бога, в Якого вірують, розуміти істини<br />
нашої Церкви, її значення в<br />
релігійному й національному житті<br />
України, й важливість життя за<br />
євангельською наукою Ісуса Христа.<br />
Ми – пастирі, яким Христос надав<br />
право опікуватися Його стадом. Згадаймо<br />
Його слова, звернені до апостола<br />
Петра: «Паси вівці Мої» (Ін.,<br />
21:17). А ми наступники апостолів і<br />
це завдання Господа стосується нас<br />
безпосередньо.<br />
З братерською любов’ю в Ісусі Христі<br />
+ Афанасій, архієпископ Харківський і<br />
Полтавський, керуючий Черкаською і<br />
Кіровоградською єпархією УАПЦ<br />
Джерело: http://uaoch.com/zvernennya-dosvyaschenykiv-i-chentsiv-harkivsko-poltavskojita-cherkaskoji-i-kirovohradskoji-jeparhij-uapts/<br />
Ієрей Іван ПОЛЕЖАКА, Харківщина<br />
Всі ми знаємо прислів’я: «Благими<br />
намірами дорога до аду вимощена».<br />
Здається мені, що це прислів’я досить<br />
чітко передає Євангельську істину.<br />
«Будьмо уважні», – декілька разів<br />
промовляє диякон або священик під<br />
час літургії. Слова, які повинні звернути<br />
увагу вірних на внутрішній стан.<br />
Слова, які закликають вірних до повного<br />
внутрішнього налаштування на<br />
сприйняття Істини. «Будьмо уважні»,<br />
щоб утриматись в Божій Правді і не<br />
влити в неї своє розуміння правди.<br />
Цікаву ситуацію створив Господь<br />
в Україні через президента. Цікаву і<br />
благодатну, бо вона створює умови<br />
для поглиблення в вірі і для примирення.<br />
Багато хто з християн вважає,<br />
що Господь дав нам лише одну<br />
молитву, яку ми називаємо «Отче<br />
наш». Але в цей не простий для<br />
України час Господь хоче, щоб ми<br />
«БУДЬМО УВАЖНІ»<br />
«І він (Ісус) узяв навчати їх, що<br />
Синові Чоловічому багато треба вистраждати,<br />
а й відцураються Його<br />
старші, первосвященики та книжники,<br />
буде Він убитий, по трьох же днях<br />
воскресне. А говорив про це відкрито.<br />
Тоді Петро, взявши Його набік,<br />
заходився Йому докоряти. Він же,<br />
обернувшись і глянувши на своїх учнів,<br />
скартав Петра і сказав: «Геть від<br />
мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те,<br />
що Боже, лише про те, що людське»»<br />
(Мк. 8: 31-33).<br />
звернули увагу на молитву, яку Він<br />
промовляв в Гефсиманському саду:<br />
«Отче Мій, коли можна, нехай обмине<br />
ця чаша Мене... Та, проте, не<br />
як Я хочу, а як Ти...» (Мф. 26: 39). Це<br />
молитва, яка відкриває двері ясності<br />
в кризових ситуаціях.<br />
Віруючі в Україні розділились на<br />
тих, хто хоче створення Помісної<br />
З людської позиції апостол Петро<br />
мав добрі, світлі наміри і прагнув спасти<br />
Спасителя. А Христос говорить<br />
жорсткі слова: «Геть від мене, сатано!».<br />
Говорить їх не Петрові, а сатані,<br />
який через благі наміри апостола зміг<br />
затуманити його сприйняття Істини і<br />
спробував збити Ісуса зі шляху, заради<br />
якого Спаситель прийшов на землю.<br />
А як часто ми впускаємо в своє<br />
життя сатану, коли дбаємо «не про те,<br />
що Боже, лише про те, що людське»?<br />
Чи усвідомлюємо ми в такі миті,<br />
ЦІКАВА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ<br />
Автокефальної Православної Церкви,<br />
і на тих, хто не хоче. І ні ті, ні інші<br />
не знають, на чиєму боці правда, бо<br />
ніхто не знає, чого Бог бажає. То ж<br />
Господь і дав нам молитву «Отче<br />
Мій». І ті, хто бажає автокефалії, і ті,<br />
хто не бажає, нехай моляться: «Отче<br />
Мій, коли можна, то дай нам (або<br />
не давай) Помісну Автокефальну<br />
коли маємо благі наміри, що впустили<br />
в свою душу сатану, який повертає<br />
наше життя і життя ближніх до аду?<br />
«Коли хтось хоче йти за Мною,<br />
хай зречеться себе самого, візьме<br />
на себе хрест свій і йде слідом за<br />
Мною» (Мк. 8: 34).<br />
Господи, дай мені сили дбати не<br />
про людське, а про Боже, щоб все зайве,<br />
що я вважаю своїм і ототожнюю<br />
з собою, в Твоїм світлі проявилось і<br />
відійшло від мене, щоб я твердо взяв<br />
свій хрест і йшов за Тобою.<br />
Православну Церкву. Та, проте, не<br />
як я хочу, а як Ти...». «Та проте, не<br />
як я хочу, а як Ти...», – це дуже важливі<br />
слова, які свідчать про довіру<br />
до Творця і про готовність прийняти<br />
те, що Бог дає. А в готовності<br />
прийняти Боже відкривається і готовність<br />
прийняти іншого з іншою<br />
позицією.
2 Травень <strong>2018</strong><br />
НОВИНИ УАПЦ<br />
ПРЕЗИДЕНТ І ЦЕРКВИ УКРАЇНИ<br />
ОФІЦІЙНО ПРОСЯТЬ КОНСТАНТИНОПОЛЬ<br />
НАДАТИ ТОМОС ПРО АВТОКЕФАЛІЮ<br />
Тема, яку озвучують всі засоби масової інформації:<br />
Президент України зустрівся з головами<br />
усіх фракцій ВРУ для обговорення церковно-державного<br />
питання. Президент заявив, що він прийняв<br />
рішення просити Вселенського Патріарха<br />
Варфоломія про надання Томосу про автокефалію<br />
Української Православної Церкви.<br />
Глава держави зазначив, що звернення від свого<br />
імені він вже передав Вселенському Патріарху<br />
і сподівається, що на найближчому Соборі Константинополь<br />
прийме позитивне рішення з українського<br />
питання.<br />
«Вірю, це рішення буде прийнято до 1030-річниці<br />
святкування Хрещення Русі-України», - заявив<br />
він.<br />
Петро Порошенко також повідомив, що весь<br />
єпископат Київського Патріархату підписався під<br />
аналогічним зверненням до Патріарха Варфоломія.<br />
Цю ідею підтримали представники й інших<br />
Церков.<br />
«У мене відбулася зустріч з Митрополитом<br />
УАПЦ Макарієм і мене проінформували, що Архієрейський<br />
Собор УАПЦ сьогодні також підтримав<br />
звернення до Вселенського Патріарха і президента»,<br />
- заявив він.<br />
Президент також наголосив, що утворення в<br />
Україні нової єдиної Помісної Православної Церкви<br />
- це історична подія у житті незалежної держави<br />
України.<br />
«Україна, як незалежна держава, не просто має<br />
право. Вона зобов’язана таку Церкву створити і<br />
продемонструвати таку ж єдність у цьому питанні,<br />
як це показали всі Церкви», - заявив Порошенко.<br />
Він також зазначив, що Єдина помісна Православна<br />
Церква не стане державною. Будь-яка людина<br />
матиме право самостійно обирати конфесію<br />
до вподоби.<br />
16 квітня відбулася зустріч Глави УАПЦ із Президентом<br />
України Петром Порошенком, а 17 квітня<br />
Глава Держави зустрівся із членами Архієрейського<br />
собору та Патріаршої ради УАПЦ.<br />
Як вже інформувала РІСУ, 9 квітня Петро Порошенко<br />
під час візиту до Туреччини провів зустріч<br />
зі Вселенським Патріархом Варфоломієм І.<br />
Президент України розповів Патріарху про<br />
свою поїздку до Маріуполя і Волновахи напередодні<br />
Великодня, де люди потребують миру і припинення<br />
російської агресії.<br />
За джерелом: http://stavropigia.lviv.ua<br />
ЗУСТРІЧ ПРЕЗИДЕНТА ПЕТРА ПОРОШЕНКА<br />
З ПРЕДСТОЯТЕЛЕМ УАПЦ<br />
БЛАЖЕННІШИМ МИТРОПОЛИТОМ<br />
КИЇВСЬКИМ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ МАКАРІЄМ<br />
16 квітня <strong>2018</strong> р. в Адміністрації Президента<br />
України відбулась зустріч Президента Петра Порошенка<br />
з Предстоятелем УАПЦ Блаженнішим<br />
митрополитом Київським і всієї України Макарієм,<br />
архієреями та членами Патріаршої ради УАПЦ.<br />
УСПЕНСЬКУ ВЕЖУ<br />
МОЖНА ЧИТАТИ В ІНТЕРНЕТІ<br />
З 1 березня 2015 р. зреалізований новий проект<br />
Львівського ставропігійного братства<br />
св. ап. Андрія Первозваного УАПЦ – з цього дня<br />
наш часопис можна читати в інтернеті за адресою:<br />
uv.lviv.ua.<br />
Можна переглянути архівні примірники газети,<br />
які виходили у світ із 1 січня 2009 року.<br />
Від імені єпископату<br />
Предстоятель УАПЦ вручив<br />
лист Главі Держави<br />
з проханням звернутися<br />
до Його Всесвятості Варфоломія,<br />
Архієпископа<br />
Константинополя-Нового<br />
Риму, Вселенського<br />
Патріарха, про надання<br />
Українському Православ’ю автокефалії.<br />
Також єпископат УАПЦ звернувся з листом до<br />
Вселенського Патріарха Варфоломія, у якому просить<br />
Його Всесвятість надати Томос про автокефалію<br />
Православної Церкви в Україні.<br />
Митрополит Макарій у своєму слові зазначив:<br />
«Я щасливий, що наша держава Україна отримає<br />
Томос про автокефалію стараннями нашого Президента.<br />
Ми горді з того, що разом з нашим Президентом<br />
увійдемо в історію її творення».<br />
Джерело: http://church.net.ua/<br />
СВІТОВИЙ КОНГРЕС УКРАЇНЦІВ<br />
ЗАКЛИКАЄ КОНСТАНТИНОПОЛЬ<br />
НАДАТИ ТОМОС ПРО АВТОКЕФАЛІЮ<br />
Українська діаспора підтримує звернення до<br />
Всеселенського Патріарха стосовно надання Православній<br />
Церкві в Україні автокефального статусу.<br />
Про це заявив президент Світового конгресу<br />
українців Євген Чолій, повідомляє Укрінформ.<br />
В СКУ нагадали, що президент СКУ двічі протягом<br />
останніх трьох років зустрічався із Вселенським<br />
Патріархом Варфоломієм, якому передав Резолюції<br />
річних загальних зборів організації із закликом<br />
надати Томос про автокефалію Української Православної<br />
Церкви Київського Патріархату. «У рамках<br />
зустрічей Євген Чолій також наголошував на ролі<br />
Української Церкви для духовного єднання народу<br />
України», - пояснили в українській організації.<br />
За: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/ukraine_and_<br />
world/ukrainians_outside_of_Ukraine/70905/<br />
268 ГОЛОСІВ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ «ЗА»!<br />
19 квітня. Андрій Парубій: «268 голосів народних<br />
депутатів «за»! За Єдину Помісну Православну<br />
Церкву в Україні! Верховна Рада підтримала<br />
Звернення Президента України до Всесвятійшого<br />
Патріарха Варфоломія. Символічно, що цього року<br />
виповнилося 100 років від часу скликання Всеукраїнського<br />
Церковного Собору, який виступив за<br />
створення незалежної від Московського Патріархату<br />
Української Православної Церкви. Тоді, 19<br />
січня 1918 року, робота Собору була перервана наступом<br />
російсько-більшовицьких військ на Київ.<br />
Тепер, у Незалежній Україні, жоден ворог не завадить<br />
нам відновити історичну справедливість.<br />
Утворення Єдиної Помісної Православної Церкви і<br />
надання їй Автокефалії є питанням історичної ваги».<br />
Джерело: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=<br />
1799085826824259&set=a.116147438451448.14972.1000<br />
01685780422&type=3&theater<br />
КОНСТАНТИНОПОЛЬ КООРДИНУВАТИМЕ<br />
З ПРАВОСЛАВНИМИ ЦЕРКВАМИ ПИТАННЯ<br />
ЩОДО НАДАННЯ ЦЕРКВІ УКРАЇНИ<br />
ТОМОСУ ПРО АВТОКЕФАЛІЮ<br />
23 квітня <strong>2018</strong>. Константинопольський Патріархат<br />
У Константинополі 19-20 квітня відбулося засідання<br />
Священного Синоду Вселенського Патріархату<br />
з приводу українського питання. За результатами<br />
Синоду прийнято Комюніке:<br />
«Комюніке Святого і Священного Синоду (22.04.<strong>2018</strong>)<br />
Святий і Священний Синод під головуванням<br />
Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія<br />
завершив своє чергове засідання, яке відбулося<br />
з четверга, 19 квітня, до п’ятниці, 20 квітня.<br />
Всі питання порядку денного були розглянуті та<br />
обговорені, та прийняті відповідні рішення.<br />
Відповідно до Божественних і Святих Канонів,<br />
а також вікового церковного порядку і Священного<br />
Передання, Вселенський Патріархат зацікавлений<br />
в збереженні всеправославної єдності та турбується<br />
про Православні Церкви у всьому світі,<br />
особливо Українського Православного Народу,<br />
який отримав від Константинополя спасительну<br />
християнську віру і святе хрещення. Таким чином,<br />
як істинна Матір Церква, він розглянув питання,<br />
що стосуються церковної ситуації в Україні, як це<br />
було зроблено в попередніх синодальних засіданнях,<br />
і отримав (прийняв) від церковної і цивільної<br />
влади, які представляють мільйони Українських<br />
Православних Християн, - звернення, яке вимагає<br />
надання (дарування) автокефалії, вирішив тісно<br />
спілкуватися та координувати зі своїми сестринськими<br />
Православними Церквами щодо цього питання».<br />
Джерело: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/<br />
orthodox/constantinople_patriarchy/70907/<br />
ПЕРШИЙ МОЛОДІЖНИЙ МОЛИТОВНИЙ<br />
СНІДАНОК В м. КИЄВІ<br />
В Україні за останнє<br />
десятиліття<br />
доброю традицією<br />
стало щорічне проведення<br />
Національних<br />
молитовних<br />
сніданків, в яких<br />
беруть участь керівництво<br />
держави,<br />
парламентарі країн Євросоюзу та Конгресу США,<br />
представники дипломатичних місій, релігійних та<br />
громадських організацій.<br />
12 квітня <strong>2018</strong> р., в контексті відзначення<br />
1030-річчя хрещення Київської Русі-України, за<br />
підтримки Міжфракційного депутатського об’єднання<br />
«За духовність, моральність та здоров’я<br />
України» Верховної Ради України, Міністерства<br />
молоді та спорту України в Будинку офіційних<br />
прийомів Верховної Ради відбувся перший в Україні<br />
Молодіжний молитовний сніданок. Особливим<br />
гостем заходу був співорганізатор Президентського<br />
молитовного сніданку в США Даг Берлі.<br />
В молитовному заході взяв участь секретар Патріархії<br />
Української Автокефальної Православної<br />
Церкви митр. прот. Віталій Даньчак, який є і членом<br />
комісії по взаємодії з молоддю УАПЦ.<br />
На завершення заходу слово мав отець Віталій,<br />
який від імені Всеукраїнської Ради Церков і<br />
релігійних організацій подякував голові комітету<br />
з проведення молитовних сніданків в Україні народному<br />
депутату України Павлу Унгуряну.<br />
Джерело: http://church.net.ua/<br />
В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ ВІДКРИЛИ<br />
ПАМ’ЯТНУ ДОШКУ СВЯТІЙШОМУ<br />
МСТИСЛАВУ (СКРИПНИКУ), ПАТРІАРХУ<br />
КИЇВСЬКОМУ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,<br />
ПРЕДСТОЯТЕЛЮ УАПЦ – ДО 120-РІЧЧЯ<br />
ВІД ДНЯ ЙОГО НАРОДЖЕННЯ<br />
10 квітня, у третій<br />
день Великодніх<br />
свят, в Івано-Франківську<br />
на вул. Шевченка,<br />
буд. 82 (нині<br />
тут коледж ПНУ<br />
ім. В. Стефаника)<br />
було відкрито встановлену<br />
на його<br />
фасаді пам’ятну<br />
дошку Святійшому<br />
Мстиславу (Скрипнику,<br />
10.04.1898<br />
– 11.06.1993), Патріарху<br />
Київському<br />
На відкритті пам’ятної<br />
дошки Святійшому Мстиславу<br />
(Скрипнику). Івано-Франківськ,<br />
10 квітня <strong>2018</strong> р.<br />
і всієї України, Предстоятелю УАЦП (06.06.1990<br />
– 11.06.1993), Першоієрарху УАПЦ в США та Діаспорі<br />
(1971/1969 – 11.06.1993). На початку 1920-х<br />
Степан Скрипник жив із сім’єю в цьому будинку.
На урочистості про життя і діяльність Патріарха<br />
розповів дослідник його біографії – краєзнавець<br />
і літератор, член НСЖУ Василь Романюк, з<br />
ініціативи якого відкрили пам’ятну дошку Святійшому.<br />
Йому, як і міському голові Русланові Марцінківу,<br />
наприкінці дійства Предстоятель УАПЦ,<br />
митрополит Київський і всієї України Макарій<br />
вручив високу відзнаку патріархії УАПЦ – орден<br />
Спасителя нашого Ісуса Христа.<br />
Владика у співслужінні з митрополитом Галицьким<br />
кир Андрієм, єпископом Коломийським<br />
кир Павлом та багатьма священиками здійснив<br />
чин освячення пам’ятної дошки славному синові<br />
України, одному з найвидатніших її духовних<br />
діячів ХХ ст. Блаженнійший у своєму виступі наголосив,<br />
що відкрито її саме в день 120-річчя від<br />
дня народження Патріарха, подякував за увічнення<br />
пам’яті Святійшого міському голові Русланові<br />
Марцінківу й митрополитові Галицькому Андрієві<br />
Абрамчуку, з ініціативи якого <strong>2018</strong>-й проголошено<br />
в УАПЦ Роком Патріарха Мстислава.<br />
На урочистості прозвучала фонограма з голосом<br />
патріарха Мстислава, і вона схвилювала<br />
Митрополита Галицького Андрія: «Я і багато<br />
представників старшого покоління,– сказав він,<br />
– щасливі від того, що знову почули голос людини,<br />
яка дивиться на нас із пам’ятної дошки і яка<br />
мовби знову повернулася в наше місто. Душа Патріарха<br />
сьогодні, мабуть, тут, серед нас, і його, думаю,<br />
втішила б увага івано-франківців до нього,<br />
бо він любив Галичину і Станиславів, де, як казав,<br />
була його перша любов. Першоієрарха називали<br />
мазепинцем, петлюрівцем, бандерівцем, він значився<br />
у списку з десяти осіб, яким забороняли<br />
в’їзд до тодішньої радянської імперії. Навіть коли<br />
Патріархові нарешті дали відповідний дозвіл, то у<br />
жовтні 1990 року, після прильоту до Москви, його<br />
там довго тримали, одначе понад 100 тисяч людей<br />
у київському аеропорту таки дочекалися опівночі<br />
на літак, яким прилетів першоієрарх. Йому простелили<br />
килимову доріжку, а він мовив: «Не треба<br />
килимів. Я хочу поцілувати рідну землю». Великий<br />
урок того, як треба її любити, пізнав я, тоді<br />
ще молодий єпископ».<br />
Михайло ПОСІЧАНСЬКИЙ<br />
ПРЕЗЕНТАЦІЯ ВИСТАВКИ:<br />
«ПАТРІАРХ МСТИСЛАВ:<br />
СЛУЖІННЯ БОГУ Й УКРАЇНІ»<br />
У понеділок 23 квітня о 14:00 у приміщенні<br />
Полтавського обласного краєзнавчого музею ім.<br />
В. Кричевського відбулась презентація виставки:<br />
«Патріарх Мстислав: служіння Богу й Україні»,<br />
приурочена до 120-річчя від дня народження<br />
та 25-літтю від дня кончини першого Патріарха<br />
Української Автокефальної Православної Церкви<br />
Мстислава (Скрипника).<br />
Організатори виставки: Консисторія (єпархіальне<br />
управління) Харківсько-Полтавської єпархії<br />
УАПЦ, Департамент культури та туризму<br />
Полтавської ОДА, а також Полтавський обласний<br />
краєзнавчий музей ім. В. Кричевського.<br />
Травень <strong>2018</strong><br />
НОВИНИ УАПЦ<br />
В експозиції виставки: фото, документи та<br />
видання із фондів музею Патріарха Мстислава<br />
(Скрипника).<br />
Благословив захід високопреосвященний<br />
Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський<br />
і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською<br />
єпархією.<br />
Львівське ставропігійне Братство св. ап. Андрія<br />
Первозваного оголошує збір коштів на ремонт<br />
будинку Патріарха Мстислави. Будинок у м. Полтаві,<br />
у якому народився Святійший Патріарх<br />
Мстислав, знаходиться у досить занедбаному стані<br />
і потребує капітального ремонту.<br />
Свої пожертви просимо надсилати на наш банківський<br />
рахунок<br />
п. р. 260075157 у ПАТ АКБ «Львів», м. Львів<br />
МФО 325268<br />
Код ЄДРПОУ – 20785948<br />
Призначення – пожертва на ремонт будинку Патріарха<br />
Мстислава<br />
ЗОЛОЧІВСЬКИЙ ДЕКАН<br />
МИТР. ПРОТ. ВАСИЛЬ САГАН<br />
ПРЕЗЕНТУВАВ ОСВІТЯНАМ ПРАЦІ<br />
ПАТРІАРХА ДИМИТРІЯ<br />
2 квітня <strong>2018</strong> р. Золочівський декан митр. прот.<br />
Василь Саган, настоятель парафії св. Софії м. Золочева,<br />
відвідав третє методичне засідання художньо-естетичного<br />
циклу Золочівського освітнього<br />
округу <strong>№</strong>2, яке проводилося на базі Золочівського<br />
економічного ліцею. Головною темою засідання<br />
була тема моделювання та реалізація наскрізних<br />
змістових ліній на уроках з різних предметів (керівники<br />
- Боднар М.М. та Мельник Н.Й). Розпочалася<br />
робота об’єднання з презентації наукової<br />
праці Патріарха Димитрія (Яреми) «Іконопис Західної<br />
України XVІ - поч. XVII ст.».<br />
Отець Василь Саган, який в УАПЦ з перших<br />
днів її відродження (з серпня 1989 р.), розповів<br />
присутнім про високий рівень мистецької праці<br />
Патріярха та її значення для українського суспільства.<br />
Цікавою та актуальною видалася форма запитань/відповідей<br />
– «Запитай у священика».<br />
Джерело: http://stavropigia.lviv.ua<br />
ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ<br />
ПАТРІАРХА ДИМИТРІЯ<br />
«ІКОНОПИС ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ<br />
XVІ – ПОЧ. XVII ст.»<br />
В ІСТОРИЧНОМУ МУЗЕЮ У СЯНОКУ<br />
13 квітня <strong>2018</strong> р.<br />
в Історичному музею<br />
у Сяноку за<br />
сприяння Сяніцького<br />
відділу Об’єднання<br />
українців у<br />
Польщі презентували<br />
працю Патріарха<br />
Димитрія «Іконопис Західної України XVІ - поч.<br />
XVII ст.». Від благодійного Фонду Патріарха Димитрія<br />
працю презентували внук Патріарха Кость<br />
Маркович та Голова Львівського ставропігійного<br />
братства св. ап. Андрія Первозваного отець-диякон<br />
Юрій Федів. Презентація супроводжувалась слайдами<br />
ікон Західної України XVІ - поч. XVII ст. Про<br />
дослідження Патріарха в сфері архітектури і будівництва<br />
українських церков розповів присутнім<br />
львівський архітектор Олександр Ярема, небіж Патріарха.<br />
Завершилась презентація чарівним співом<br />
гурту Відемо під орудою Мар’яни Ярої та вдячною<br />
теплою реакцією присутніх.<br />
Джерело: https://www.facebook.com/photo.<br />
php?fbid=1756885211000368&set=<br />
pcb.1756886354333587&type=3&theater<br />
3<br />
14-Й ФЕСТИВАЛЬ<br />
«ВЕЛИКОДНІ ДЗВОНИ» У ЛЬВОВІ<br />
22.04.<strong>2018</strong> р. відбувся 14 фестиваль духовної хорової<br />
музики «Великодні дзвони». Для багатьох він<br />
уже став традиційним і довгоочікуваним святом.<br />
У фестивалі традиційно беруть участь як церковні<br />
хори, так і світські творчі колективи, дорослі та дитячо-юнацькі.<br />
Цього року гостями фестивалю стали<br />
23 колективи. Окрім хорів зі Львова у фестивалі взяли<br />
участь творчі колективи з м. Івано-Франківська<br />
та Луцька. П’ять учасників виступали вперше.<br />
Джерело: https://www.facebook.com/<br />
groups/698435550174642/?multi_permalinks=184278461<br />
9073057%2C1841664065851779%2C1841650419186477<br />
¬if_id=1524293407129<br />
Іван К. НОРБЕРТ, Канада<br />
КАНАДА ВИПУСТИЛА МОНЕТУ<br />
У ФОРМІ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСАНКИ<br />
Вгорі – щойно випущена монета (<strong>2018</strong>-го<br />
року), посередині – 2017-го, внизу – 2016-го.<br />
Королівський канадський монетний двір випустив<br />
кольорову позолочену монету у формі української<br />
писанки. Монета стала вже третьою «писанкою»<br />
у колекції канадського монетного двору, але<br />
першою позолоченою. На реверсі нанесені кольорові<br />
візерунки, характерні для традиційної української<br />
писанки. Монета викарбувана із 31,82 гр чистого<br />
срібла із позолотою та має номінал в 20 канадських<br />
доларів. Загальний наклад складає 5 тис штук. «Окрім<br />
прекрасного вигляду й весняної теми, ця монета-писанка<br />
є артистичним вшануванням 1,2 млн<br />
канадців українського походження, чиї традиції є<br />
багатою складовою мультикультурної спадщини<br />
Канади», – йдеться в описі монети на сайті.<br />
Автор дизайну реверсу монети – канадська художниця<br />
Анна Мораш, яка працювала також і над<br />
двома попередніми випусками монети-писанки,<br />
що побачили світ у 2016 та 2017 роках.<br />
Джерело: http://ukrainianpeople.us/%D0%BA%D0%<br />
B0%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0<br />
Фото автора
4 Травень <strong>2018</strong><br />
Марія ГОРБАЛЬ<br />
ПРОСЛАВИМО МАМУ, ЩО КЛИЧЕ ДО ХРАМУ<br />
Згадай, о всемилостива Діво Маріє,<br />
що від віків не чувано, щоби той,<br />
хто прибігав під Твій покров, чи<br />
просив у Тебе помочі, чи молив про<br />
заступництво, був не вислуханий.<br />
У тім упованні і я удаюся до Тебе,<br />
Діво понад усі діви й Мати моя,<br />
приходжу і стаю перед Тобою, та,<br />
каючись з моїх гріхів, прошу: Мати<br />
Слова, не погорди словами моїми, а<br />
послухай їх ласкаво і вислухай. Амінь<br />
З молитви до Матері Божої<br />
Розкажу про мисткиню, яка вишила<br />
цю ікону – Марту Кулинич-Новицьку.<br />
З коріння – лемкиня. За фахом<br />
– музикознавець (закінчила Львівське<br />
державне музичне училище,<br />
Музичну академію ім. М.В.Лисенка).<br />
Та глибока творча душа прагнула чогось<br />
більшого - в 2000 році захопилась<br />
технікою художнього гладевого<br />
шва (під зичливим керівництвом Ірини<br />
Івасенко). І з того часу Мартусині<br />
руки самі виводять голкою Богородичні<br />
образи, композиції з постатями<br />
Матір Божа Замилування.<br />
Художниця Марія Янко.<br />
Вишита ікона<br />
Марти Кулинич-Новицької.<br />
Техніка вишивки – художня гладь<br />
святих. На нинішній день їх уже понад<br />
100 – вишиваних образів – давні<br />
лемківські ікони, що походять з того<br />
втраченого, але не забутого лемківського<br />
краю, а також сучасні композиції,<br />
зокрема серія ікон «Лемківська<br />
Мадонна», мальована художницею з<br />
лемківським корінням Марією Янко.<br />
Є в Мартусі вишиті також понад<br />
100 жіночих, чоловічих та дитячих<br />
сорочок, якими, зокрема, милується<br />
і її коханий чоловік та синочок,<br />
ваблять око і її картини на світську<br />
тематику, рушники. З 2005 р. – майже<br />
щорічні персональні виставки в<br />
музеях Львова та області.<br />
У травневому випуску газети<br />
«<strong>Успенська</strong> <strong>вежа</strong>» публікуємо вишиту<br />
ікону Марти Кулинич-Новицької,<br />
яку вона люб’язно надала, щоб і через<br />
газету ще раз прославила Богородицю.<br />
На обличчі мисткині завжди усмішка.<br />
«В опіці Матері Божої, яку вона<br />
прославляє у вишивці», – подумалось.<br />
Цього року<br />
святкуємо СТОЛІТТЯ<br />
українського паспорта!<br />
Так виглядав паспорт громадянина УНР.<br />
2 березня 1918 р. Мала Рада Української<br />
Народної Респуліки ухвалила<br />
закон про громадянство УНР.<br />
років гривні: маловідомі факти про<br />
НАЦІОНАЛЬНУ ВАЛЮТУ<br />
(скорочено)<br />
Рівно 100 років тому, 1 березня<br />
1918 р., молода українська<br />
держава ввела власну грошову одиницю<br />
– гривню. І хоча тодішня національна<br />
валюта не мала ніякого фінансового<br />
забезпечення, окрім хіба<br />
доброго імені держави та протрималася<br />
всього кілька років, вона стала<br />
доказом – Україна суверенна держава<br />
з власними фінансами.<br />
Гривня народилася прикрасою<br />
Гривня як грошова одиниця є однією<br />
з найдавніших у Європі, тому<br />
що сягає своїми початками ще праслов’янських<br />
часів. У східних слов’ян<br />
на етапі розпаду родового ладу і створення<br />
держави, появи майнової нерівності,<br />
з’явилася потреба вирізнити людей,<br />
які мали певний статус у суспільстві.<br />
І власне тоді з’явилася гривна –<br />
тобто обруч, що виготовляли з різних<br />
металів: золота, срібла, бронзи, міді,<br />
що зав’язувався на загривку, тобто на<br />
шиї. Звідси й походить назва «гривня».<br />
Гривня пройшла дуже довгу еволюцію<br />
свого розвитку. Вона мала<br />
різне вираження. Наприклад, була<br />
вагова одиниця – гривна кун. Це була<br />
гривна певної кількості монет. Була<br />
також монетно-вагова гривна – тобто<br />
різної форми куски срібла. Центрами<br />
виготовлення гривні були не княжі<br />
двори, а монастирі. Цілу майстерню<br />
з виготовлення гривень відкрили<br />
під час археологічних розкопок<br />
у Михайлівському Золотоверхому<br />
монастирі у Києві: знайшли форми,<br />
незавершені гривні і вже готові гривні.<br />
Очевидно, монастирі були добре<br />
пристосовані для важливої місії карбування<br />
грошей – там були і відповідні<br />
освідченні кадри і «закрита»<br />
територія, куди не міг дістатися ніхто<br />
зовні – таке собі закрите виробництво.<br />
Та, зрештою, майже на тисячу<br />
років гривня зникла з обігу.<br />
Нові гроші молодої держави<br />
Найбільш актуальним заведення<br />
грошової одиниці стало після проголошення<br />
ІІІ (20 листопада 1917<br />
р.) і IV (22 січня 1918 р.) універсалів<br />
Центральної Ради. Тоді були різні<br />
думки, щодо запровадження грошової<br />
одиниці. Наприклад більшість<br />
економістів, на чолі з Михайлом<br />
Туган-Барановським, який був<br />
першим генеральним секретарем<br />
(міністром) фінансів Української<br />
Центральної Ради, вважали, що<br />
гривня має бути чимось забезпечена,<br />
наприклад золотом. Однак, у ті часи,<br />
крім доброго імені держави, вона не<br />
мала нічого. Тому було вирішено запровадити<br />
спочатку карбованець.<br />
1 березня 1918 р. було прийнято<br />
закон про гривню як грошову<br />
одиницю Української Народної<br />
Республіки. Чому саме гривня? Уряд<br />
молодої держави прагнув у такий<br />
спосіб підкреслити зв’язок-спадковість<br />
з княжою державою.<br />
Нові гроші вирішили друкувати у<br />
Берліні. Купюри виготовили на дуже<br />
високому рівні. Над ними працювали<br />
найкращі українські митці – Гергій<br />
Нарбут, Григорій Золотов, Василь<br />
Кричевський. Однією з найкращих<br />
є 100-гривнева купюра, створена<br />
Нарбутом. Якщо порівняти ці гривні<br />
з грошима інших європейських<br />
держав, то відразу помітний високий<br />
рівень виконання та національний<br />
колорит. Однак була проблема<br />
доставки цих грошей в Україну.<br />
Вирішили, що це буде відбуватися<br />
літаками. Один з літаків, на якому<br />
також летів Дмитро Вітовський, був<br />
збитий над Ратибором в Сілезії – тоді<br />
не тільки пропали гроші, але й загинули<br />
українські урядовці. Два літаки<br />
сіли в Румунії і гроші були конфісковані.<br />
Тобто та грошова кампанія була<br />
досить нещаслива. Почалося також<br />
100 гривень УНР – робота Г. Нарбута.<br />
Фото: wikipedia.org<br />
Тисяча Гривень 1918 року, віддруковані в<br />
Берліні. Фото: wikipedia.org<br />
власне виробництво, та воно було<br />
відносно неякісне.<br />
Найбільшим номіналом була<br />
купюра 2000 гривень. Були також<br />
1000, 500, 100, 5 гривень.<br />
Найбільш цікавим був номінал<br />
1000 гривень, при оформленні якого<br />
використано мотив фризу Успенської<br />
церкви у Львові.<br />
На превеликий жаль молодій державі<br />
не вдалося збудувати міцної фінансової<br />
системи. Хоча були й значні<br />
успіхи.<br />
Навіть коли українська держава<br />
фактично перестала існувати, уряд<br />
Петлюри, перебуваючи на території<br />
Польщі, й далі друкував українські<br />
гроші у Тарнові та Варшаві. Цікаво,<br />
що їх приймали. Тобто держава вже,<br />
фактично, не існувала, а її гроші і<br />
далі приймали. Пізніше у Тарнові<br />
було знайдено літографічні каміння.<br />
Були навіть чутки, що під час візиту<br />
до Польщі Президента Віктора<br />
Ющенка тодішній польський президент<br />
Александер Кваснєвський мав<br />
йому їх подарувати, однак йому подарували<br />
лише пачку грошей.<br />
Митрополит Андрей Шептицький<br />
свого часу закупив зразки всіх<br />
банкнот і вони зберігалися у<br />
Національному музеї у Львові до<br />
кінця 50-х років ХХ ст. На превеликий<br />
жаль, відомий лише один каталог<br />
виставки, де вони були представлені.<br />
Після Другої світової війни всі<br />
банкноти знищили.<br />
Останні банкноти Української<br />
Держави вийшли з обігу у 1921 р.,<br />
проте люди їх берегли як згадку про<br />
хоча й короткотривалу, проте свою,<br />
незалежну державу.<br />
Підготував Андрій Павлишин.<br />
Джерело: https://zik.ua/news/<strong>2018</strong>/03/01/<br />
sto_rokiv_gryvni_malovidomi_fakty_pro_<br />
natsionalnu_valyutu_1276357<br />
ПАМ’ЯТАЙМО ЦІ ДАТИ<br />
4.05.1838 – 180 років тому викуплено з кріпацтва Тараса Шевченка<br />
13 травня – День матері<br />
23.05.1938 – 80 років тому трагічно загинув полковник Євген Коновалець,<br />
засновник УВО і ОУН (*14.05.1891)<br />
24 травня – день пам’яті рівноапостольних Кирила і Мефодія – просвітителів<br />
слов’янських. День слов’янської писемності й культури<br />
28.05.1916 – помер світоч української культури Іван Франко
180 років тому<br />
(4 травня 1838 року)<br />
Тараса Шевченка<br />
викуплено з кріпацтва<br />
Травень <strong>2018</strong><br />
Петро ШКРАБ’ЮК<br />
ПО ШЕВЧЕНКОВИХ МІСЦЯХ<br />
НА ПОБАЧЕННЯ<br />
ДО ТАТУСЯ...<br />
5<br />
Пам’ятник Т.Г. Шевченкові у Варшаві<br />
Найбільший архів Шевченка поза<br />
межами України перебуває в Польщі.<br />
Польський літератор Єжи Єнджеєвіч<br />
на основі польського архіву написав<br />
книгу «Ночі українські або родовід<br />
генія», присвячену Тарасові Шевченкові.<br />
В книзі докладно змальовано<br />
життєпис Кобзаря, а особливо життєві<br />
події з Віленського періоду життя<br />
поета. Книга видана в 1970 році<br />
у місті Торунь, за цю роботу Єжи<br />
Єнджеєвіч був нагороджений орденом<br />
Дружби Народів.<br />
Віктор Мних до Вітовка.<br />
Українське товариство https://<br />
www.facebook.com/permalink.php?story_fbid<br />
У ці Шевченківські дні я згадав свою поїздку влітку 1982 року на півострів<br />
Мангишлак (Казахстан), де в Новопетровському укріпленні (зараз тут<br />
місто Форт-Шевченко) вісім років поневірявся Тарас Григорович. То була<br />
незабутня поїздка, про що розповідає і мій вірш.<br />
Вологий берег… шквал вітрів.<br />
І хвилі вал, і крик чаїний…<br />
Містечко біле, а вгорі –<br />
плато і форт… німі руїни.<br />
Там скнів Кобзар! Горів і мерз,<br />
і споминок збирав картини<br />
без олівця, без пензля, без<br />
благословення Батьківщини.<br />
Вона – за морем. Там, де плач,<br />
орач в шлеї… Дніпро і Канів.<br />
І Катря, і жебрак-блукач,<br />
і дзеньк не зірваних кайданів.<br />
Ні, він ні йоти не забув<br />
і був слугою тільки музі…<br />
У крузі згадок – Петербург<br />
і викуп, воля, велич друзів.<br />
І далеч, ці глухі світи.<br />
Шинеля, ранець – чи доволі?<br />
141. НОВОПЕТРОВСЬКЕ УКРІПЛЕННЯ<br />
ТА ВИД НА СТАНЦІЮ НІКОЛАЄВСЬКУ.<br />
Олівець. (1851–VII 1857)<br />
Поїздка у Форт-Шевченко<br />
Не можеш бути вільний ти,<br />
коли народ твій у неволі.<br />
Та й тут розради не знайти:<br />
казахи вбогі… туск природи.<br />
Не можеш бути вільний ти,<br />
коли в ярмі чужі народи.<br />
Хай нас не радують співці.<br />
Чи ж буде вільна та людина –<br />
твій ближній, – в кого на щоці<br />
бодай одна журна сльозина?<br />
Плац... черепашник... рештки стін.<br />
Піску і вітру сірий танець...<br />
Ми все те бачим, що і він,<br />
і чуєм те, що і вигнанець.<br />
Пильніший зір, гостріший слух…<br />
І берег, вкритий валунами…<br />
Ми їдем, а Шевченків дух,<br />
як стовп огненний, – перед нами.<br />
ДОНЮ, я живий, лиш закриті очі....<br />
І серце не б’ється, не вирує кров...<br />
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі<br />
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!<br />
Ти пробач мене, доню, за гіркії сльози,<br />
За ту біль, і той жаль, що я наробив.<br />
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...<br />
А мене за це ворог безжалісно вбив.<br />
Не жалій, моя доню, що я не вернуся.<br />
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!<br />
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,<br />
Ти лишень свої очі здійми до зірок!...<br />
Джерело: https://www.facebook.com<br />
/dialog.dialogua/<br />
photos/a.1419135581669990.<br />
1073741827.1417218645195017/<br />
1977945392455670/?type=3&theater<br />
ДО ДНЯ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ Й КУЛЬТУРИ<br />
В’ячеслав БРЮХОВЕЦЬКИЙ<br />
ПРО МОВУ<br />
ДО 120-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПАТРІАРХА УКРАЇНСЬКОЇ<br />
АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ МСТИСЛАВА<br />
(СКРИПНИКА)<br />
СПОГАДИ ОЧЕВИДЦЯ<br />
Український літературознавець, педагог<br />
і громадський діяч, Герой України,<br />
почесний президент Національного університету<br />
«Києво-Могилянська академія»<br />
В’ячеслав БРЮХОВЕЦЬКИЙ<br />
З інтерв’ю: «Дійсно, багато російськомовних<br />
людей є патріотами<br />
України. Але в нас не усвідомлено<br />
те, що сама українська мова як така<br />
була пригноблена свідомо і дуже<br />
жорсткими методами протягом кількох<br />
століть. Колись хтось сказав<br />
дуже правильну фразу, що тільки<br />
людина, абсолютно нечутлива до гуманітарного<br />
болю, може ігнорувати<br />
проблему української мови. Людина,<br />
яка чутлива до цих речей, не може<br />
просто сказати, що вона український<br />
патріот, але розмовляти російською.<br />
Дуже добре, що феномен російськомовного<br />
патріота в Україні існує.<br />
Але, з іншого боку, якщо ти є патріотом<br />
України, ну то вивчи українську<br />
мову. Ти не спілкуйся нею кожен<br />
день, не питання. Вчити українську<br />
мову – це не зусилля, це збагачення<br />
себе. Мова сама по собі – це не просто<br />
інструмент передачі інформації,<br />
нею не тільки формулюються думки,<br />
а ще й формуються. Коли ти не<br />
знаєш мови народу, представником<br />
якого ти є, не володієш нею, в тебе<br />
формується інакша думка.<br />
Путін і банда намагаються доводити,<br />
що в Україні є утиски, які дуже<br />
смішно виглядають. Я б запропонував<br />
піти до газетного кіоска – і ви<br />
все самі побачите про утиски російської<br />
мови.<br />
Колись до мене в академії приходили<br />
люди й казали, що все життя<br />
пропрацювали вчителями і хочуть<br />
в пропрацювати академії, але не можуть<br />
викладати українською. Моя<br />
відповідь була така: якщо ви не здатні<br />
вивчити українську мову, значить<br />
ваш IQ дуже низький, і допустити<br />
вас до викладання я не можу. Дехто<br />
пішов, а інші раптом зрозуміли. Але<br />
тут є дуже тонкий нюанс: на словах<br />
ніби всі кажуть, а на ділі воно зовсім<br />
не так. Великою проблемою є те, що<br />
з трибуни проповідують одне, а прийшовши<br />
додому – інше…».<br />
Джерело: https://m.facebook.com/story.<br />
php?story_fbid=894918874021964&id.<br />
Жовтень 1990 р. Зустріч Патріарха Мстислава під стінами Успенського собору<br />
у Львові. Фото з архіву Львівського крайового ставропігійного братства<br />
св. ап. Андрія Первозваного<br />
«Одного разу ми поїхали до<br />
парафії, де мав бути Владика<br />
Мстислав. Деякий час чекали. Як<br />
Владика Мстислав приїхав, то вибачився,<br />
що запізнився, «бо полетів».<br />
Подумала, чи я зрозуміла, що<br />
сталося? На Полтавщині «полетіти»<br />
означає впасти. – Далі Владика<br />
добавив, що він став на стілець,<br />
щоби повісити вище ікону, і полетів.<br />
Так я довідалась, що Владита<br />
також з Полтавщини.<br />
Після Служби Божої Владика<br />
побажав, щоби біля нього поставили<br />
тарілку. Як поставили тарілку, то<br />
він поклав у тарілку гроші, кажучи,<br />
що може ще хтось із присутніх бажає<br />
дати щось на потреби парафії.<br />
Так відбулася добра збірка грошей<br />
на допомогу парафії в Балтиморі<br />
(США). Бо кожен, хто підходив<br />
після Служби до Владики Мстислава,<br />
не міг не покласти дар у тарілку.<br />
Такий був наш Владика Мстислав».<br />
Надія Мірчук, США
6 Травень <strong>2018</strong><br />
Ієрей Іван ПОЛЕЖАКА, Харківщина<br />
РОЗДУМИ СВЯЩЕНИКА<br />
Вознесіння<br />
Вознесіння Господнє.<br />
Перед тим, як вознестись на небеса,<br />
Господь заповідав учням Своїм:<br />
«Ідіть, отже, і зробіть учнями всі<br />
народи» (Мт. 28: 19). Ми, коли відчуваємо,<br />
або бачимо дію Бога в своєму<br />
житті; коли доходимо до віри, то<br />
маємо бажання навчити вірі якщо не<br />
всі народи то, принаймні, людей, які<br />
поруч з нами. Та, маючи бажання,<br />
чи усвідомлюємо ми значення слова<br />
Божого «зробіть учнями».<br />
Всі ми ходили в школу. Після школи<br />
хтось навчався в вищих навчальних<br />
закладах. І все з однією метою –<br />
придбати знання, які пізніше можна<br />
використати для життя. Знання, самі<br />
по собі, мертві. А оживають вони та<br />
мають цінність лише тоді, коли ми<br />
ними користаємось в практичному<br />
житті. Наука Божа також без прикладного<br />
використання не приносить<br />
користі. Вона є тим зерном, яке може<br />
проростати на благодатному ґрунті.<br />
А благодатний ґрунт у нас з’являється<br />
тоді, коли виникає бажання не<br />
лише знати про Бога, чи Слово Боже,<br />
але і жити за Його Словом. Слово стає<br />
практикою нашого життя. А практика<br />
приносить плоди, якими можемо скористатись<br />
ми і ті, хто поруч з нами.<br />
Ісус Христос навчає нас не стільки<br />
словами, скільки прикладом власного<br />
життя. Навчає і підтримує тих,<br />
хто бере з Нього приклад.<br />
Вознесіння Господнє кличе нас<br />
до дії, яка підносить над буденністю<br />
і відкриває Царство Небесне.<br />
Бог заговорив<br />
Буває, коли в одну мить ми отримуємо<br />
відповідь на свої дуже важливі<br />
запитання. Тривога, невизначеність<br />
зникають, і входять ясність та<br />
спокій. Бог «заговорив» з нами. Ми<br />
змогли на якусь мить «відірватись<br />
від себе» і Бог скористався миттю і<br />
проявив Себе, і дарував нам ясність.<br />
Мить, коли Бог «заговорив» з<br />
нами, дуже вагома і закарбовується<br />
в пам’яті на все життя. Ми прагнемо<br />
повернення такої миті і шукаємо її,<br />
проводячи експерименти над станами.<br />
Часом здається, що ось вона, довгоочікувана<br />
мить, коли знову все проясняється.<br />
Та є в тій миті щось таке,<br />
що вносить сумнів. Згадуються слова<br />
Івана Богослова: «Любі, не кожному<br />
духові вірте, а випробовуйте духів,<br />
чи вони від Бога» (1Ів. 4: 1). І розуміємо,<br />
що не все так, як хочеться. Бог<br />
бажає з нами спілкуватись, але хмари<br />
гріха закривають нас від Нього і навівають<br />
нам стани, які нам здаються<br />
близькими до станів з Богом, та при<br />
перевірці не є такими. Нам стає і боляче,<br />
і радісно одночасно. Боляче від<br />
того, що ми є настільки грішними, що<br />
гріх може видавати нам себе за святе,<br />
а радісно від того, що Бог утримав<br />
нас від внутрішньої спокуси.<br />
Бог проявляє Себе в нашому житті.<br />
Проявляє при першій же можливості,<br />
використовуючи мить, коли<br />
ми «відриваємось від себе». І в таку<br />
мить, раз від разу, в нас зростає бажання<br />
бути з Ним. І ми отримуємо<br />
надію, що слова апостола Павла стануть<br />
справедливими і відносно нас:<br />
«Усі бо ті, що їх водить Дух Божий,<br />
вони – сини Божі. Бо ви не прийняли<br />
дух рабства, щоб знову підлягати боязні,<br />
але прийняли дух усиновлення,<br />
яким кличемо: «Авва! Отче!» Сам<br />
цей Дух свідчить разом із нашим духом,<br />
що ми – діти Божі; а коли діти,<br />
то й спадкоємці ж Божі – співспадкоємці<br />
Христа» (Рим. 8: 14-17).<br />
«Коли хтось хоче йти за мною,<br />
нехай зречеться себе самого, візьме<br />
хрест свій і йде за мною» (Мт. 16: 24).<br />
Духом ходіте<br />
«Знову кажу: Духом ходіте, і тіла<br />
пожадливостей не будете чинити;<br />
бо тіло пожадає проти духа, і дух<br />
пожадає проти плоті. Вони суперечать<br />
одне одному, так що ви не<br />
можете робити того, що хотіли б. А<br />
коли дух вас водить, то ви не під законом»<br />
(Гал. 5: 16-18).<br />
«Духом ходіте». А як ним жити,<br />
коли ми Його не бачимо, не чуємо і доторкнутись<br />
до Нього не можемо? Як?<br />
Я не знаю як. Знаю лише, що<br />
коли між людьми є любов, то вони<br />
і на відстані відчувають одне одного.<br />
В дію вступає сила, яку ми постійно<br />
зневажаємо в своєму житті.<br />
Люди вміють відчувати те, що очі<br />
не бачать, вуха не чують, те, що смаку<br />
не має і чого рука не торкнеться.<br />
Людина має «орган», який сприймає<br />
Духа. Але він недорозвинутий. «Орган»,<br />
який може вивести до Життя,<br />
знехтуваний людиною. Коли між<br />
людьми любов і вони бажають бути<br />
поруч, то з’являється духовне єднання,<br />
яке не залежить від відстані.<br />
Коли ми бажаємо бути з Богом і,<br />
хоч і не вміємо Його любити, а лише<br />
прагнемо, то Сам Бог доєднується<br />
до наших зусиль, і ми відчуваємо…<br />
«І коли ми живемо духом, то духом<br />
і ходімо» (Гал. 5: 25).<br />
Дощ<br />
Дме вітер. Мете пилюку. Пилюка<br />
покриває брудним шаром все, на що<br />
осідає. Покриває і приховує правдиві<br />
обриси поверхні.<br />
Іде дощ. Його краплі попадають<br />
на пилюку, і та потоками змивається<br />
з поверхонь. Чим сильніший дощ,<br />
тим швидше омивається поверхня, і<br />
тим ясніше проступають її контури.<br />
Ми зустрічаємось з людьми. Ведемо<br />
бесіди. Бесіда ллється – неначе<br />
вітер віє, і засипає словами душу,<br />
неначе пилом. Чим більше розмов<br />
«про все і ні про що», тим більше<br />
нашарувань «непотребу» на душі.<br />
Духовна бесіда, молитва, роздуми<br />
над текстами Святого Письма чи над<br />
думками Святих Отців Церкви, подібно<br />
до благодатних потоків дощу,<br />
змивають з душі те, що обтяжує її.<br />
Змивають те, що не дає можливості<br />
розгледіти істинне та піднятись до<br />
Небесних висот.<br />
Господи, допоможи нам відмовлятись<br />
від «пустого» і «брудного»,<br />
навертатись до Тебе і омиватись потоками<br />
Твоєї благодаті.<br />
Душ<br />
Звершивши дорогу, спішимо прийняти<br />
душ, щоб змити з себе бруд<br />
шляху. І, омившись, отримуємо відчуття<br />
чистоти та легкості.<br />
Коли ж звершуємо дорогу життя,<br />
то не варто чекати кінця дороги, а<br />
омиватись постійно, щоб «жива вода»,<br />
вливаючись через молитву, омивала<br />
душу і очищала нас від нашарувань<br />
наших гріхів і гріхів нашого роду.<br />
Приймаючи через молитву душ<br />
«живої води», ми оновлюємось і стаємо<br />
придатними до життя. «Щасливий<br />
чоловік, який на Господа вповає<br />
і чия надія в Господі. Він, немов<br />
дерево, посаджене над водою, що<br />
до потоку простягає своє коріння;<br />
як прийде спека, воно не боїться, і<br />
листя його зеленіє; під час посухи<br />
йому байдуже, воно не перестає родити»<br />
(Єр. 17: 7).<br />
Сонце<br />
Світить Сонце, огортає нас теплом,<br />
відкриває перед нами перспективу<br />
шляху, дарує радість життя.<br />
Гарно, коли світить Сонце.<br />
Але бувають і хмарні дні, коли<br />
небо стає сірим, а то й проривається<br />
мокрими потоками, обдаючи нас сирістю<br />
і спонукаючи нас шукати місце,<br />
де можна було б перечекати негоду.<br />
Іде дощ… А Сонце, там, за хмарами,<br />
світить. Коли б був у нас літак, ми б<br />
змогли злетіти вище хмар і насолодитись<br />
світлом та теплом, і в сяйві Сонця<br />
милуватись панорамою земної величі.<br />
Життя людське не стабільне. Воно<br />
залежить від багатьох чинників. І в<br />
своєму житті ми переживаємо і радість,<br />
і горе. Коли на душі радісно,<br />
то для нас сприятлива будь-яка земна<br />
погода. Сонце радості світить в душі,<br />
і те наше внутрішнє Сонце нас і зігріває,<br />
і освітлює наш шлях, і підтримує<br />
на наших дорогах. Та проходить час,<br />
і наші горизонти затягують хмари негараздів.<br />
Перспектива перекривається<br />
болем непорозумінь. Страждання<br />
душі затьмарюють розум. Воля паралізується<br />
безнадійністю.<br />
А Сонце світить. Сонце, яке<br />
наповняє весь світ, світить завжди.<br />
Воно – вічна Любов, через Яку<br />
все Є. Любов, яка здатна підняти в<br />
сонячні вершини кожну душу, яка<br />
звертається. Любов, яка здатна вирвати<br />
з непроглядного мороку кожного,<br />
хто кличе. Любов, яка своїм<br />
сяйвом спалює всі негаразди і тендітно<br />
підіймає і розгортає чистоту<br />
людської душі.<br />
Сонце світить завжди.<br />
Ієрей Іван Полежака<br />
Духовне спілкування<br />
Є люди, яких ми вважаємо духовними.<br />
Вважаємо, бо так і є. Дух<br />
Божий діє через них і Духом Божим<br />
вони «дихають». І нам, «зігрітим»<br />
через них Божою дією, дуже хочеться<br />
перебувати поруч з такими людьми<br />
якомога довше і вести з ними<br />
«духовні бесіди».<br />
Ми пробуємо вести духовну бесіду.<br />
Пробуємо, ведемо і розуміємо,<br />
що бесіда була, але не духовна, що<br />
чогось нам не вистачило. Розуміємо<br />
і, одночасно, маємо потребу в такому<br />
спілкуванні. Маємо потребу, і шукаємо<br />
можливості. Шукаємо можливості,<br />
і робимо помилки, за які часом буває<br />
соромно, або які відвертають нас від<br />
людини, яку вважали духовною.<br />
Бажаємо духовного спілкування.<br />
І Бог бажає, щоб ми духовно спілкувались.<br />
Бажає і підводить нас до розуміння,<br />
що нам треба прагнути духовного<br />
спілкування не з людиною, яку<br />
вважаємо духовною, а з Ним, Джерелом<br />
Духа. Бо коли ми з Ним, то не<br />
маємо потреби прагнути духовного<br />
спілкування з духовною людиною, бо<br />
в такі моменти ми з нею одного Духа, і<br />
про що б не говорили, що б не робили,<br />
все те буде духовним спілкуванням.<br />
Навіть мовчання в такі моменти відкриває<br />
нам більше, ніж тисячі слів.<br />
Дух миру<br />
«Стяжайте Дух миру, і навколо<br />
вас тисячі спасуться», – Серафим<br />
Саровський.<br />
Прагнемо спасти ближніх. Прагнемо<br />
спасти дальніх. Прагнемо спасти<br />
світ. Ближні не слухають. Дальні не<br />
чують. Світ живе своїм життям. Ми<br />
прагнемо, а життя проходить мимо нас.<br />
«Не можете Богові служити і мамоні»,<br />
– навчає Господь (Мт. 6: 24).<br />
Вдивляємось у зовнішній світ,<br />
прагнемо змінити його на краще, використовуємо<br />
для покращення світу<br />
закони, які пропонує нам світ. І світ<br />
не змінюється від нашої діяльності.<br />
Не змінюємось і ми, бо живемо за<br />
законами світу. Служимо мамоні.<br />
Вдивляємось в себе, шукаємо<br />
Бога, прагнемо жити згідно з Його<br />
словом, отримуємо Дух миру. Змінюємось<br />
ми, змінюється світ навколо<br />
нас. Служимо Богу.<br />
«Стяжайте Дух миру…»<br />
ххх<br />
Господь заснував Церкву для дії і<br />
переображення людини, а не для очікування.<br />
Людина приходить до Церкви<br />
з певними очікуваннями і або розчаровується,<br />
або не змінюється. Завдання<br />
священика відкрити для людини слова<br />
Господа і допомогти не очікувати, а<br />
жити за словом Господнім.<br />
ххх<br />
Прагнення влади є ознакою великих<br />
внутрішніх комплексів у людини.<br />
Чим більше людина залежна,<br />
тим більшої влади вона прагне.
Травень <strong>2018</strong><br />
Ірина ТАРАСЮК, молодший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України (м. Львів)<br />
МАЮ В БОГА НАДІЮ<br />
Надія як уповання на Божу ласку і милосердя<br />
Продовження. Початок у попередніх випусках газет<br />
Для деяких людей головним «Бог ласкав»; «Бог милостивий»;<br />
доказом реальності Бога є «Бог не без милости, козак не без<br />
спокійна впевненість у «супроводі», долі»: такими словами потішає себе<br />
«допомозі» і «скеровуванні» від невидимої<br />
Його присутності.<br />
перебуду це лихо. Сподіваються та-<br />
чоловік у тяжкій пригоді, мовляв,<br />
Щоденне спілкування з Богом, кож, що «Кого Бог любит, того не<br />
звертання до Нього передбачає, так загубит» (віра в те, що чесний, добрий<br />
чоловік не пропаде). Народне<br />
би мовити, дружбу людини з Богом.<br />
Як і в стосунках між людьми, знайомство<br />
з Богом переходить в дружбу. А дя співзвучне з тим, що висловлене<br />
уповання на Божу ласку і милосер-<br />
потім приходить упевненість, що ми псалмоспівцем: «Милосердний Господь<br />
і добрий, повільний до гніву<br />
можемо довіряти один одному. Він<br />
перестає бути лише недільним знайомим<br />
і стає повсякденним другом, «Бо в Бога є милість» (Пс. 130: 7) і<br />
і вельми милостивий» (Пс.103: 8).<br />
спілкування з яким заспокоює одну з «милість Його вічна» (Пс. 136: 1).<br />
головних психічних потреб людини – З теологічної точки зору особливість<br />
милості закорінена в Бозі<br />
потребу схвалення й любові.<br />
Якщо людина вірить, що незбагненний<br />
Бог любить її більше, ніж Милує той, хто має владу над інши-<br />
і переживається у зв›язку із Богом.<br />
найдобріший батько і найкраща матір,<br />
тоді вона має певність, що все в гати доброти. Саме Бог може бути<br />
ми, або той, від кого не можна вима-<br />
її житті огорнене любов’ю, ласкою милостивим до людей, які повністю<br />
і милосердям Божим: «Дає нам Пан перебувають в Його владі, хоч вони<br />
Біг, що Його ласка», – говорять селяни<br />
про добру погоду, добрий урожай ня або дій. Там, де людина у своє-<br />
не заслужили милостивого ставлен-<br />
та здоров’я. Навіть коли не ведеться, му щоденному житті шукає зв’язку<br />
коли перебуває на краю безодні, силою<br />
віри людина знаходить в собі від-<br />
незбагненній доброті почувається<br />
із тепер присутнім Богом, в його<br />
вагу надіятись, кажучи: «Сподіватись безпечною та впевненою, а невдачі,<br />
на Бога, на його ласку». Слід зазначити,<br />
що у богословському трактуванні менш драматично.<br />
недугу, прикрощі тощо переживає<br />
(«Абетка християнської науки і обряду»,<br />
2002 р.) ласка зіслана, скерована недороду люди потішають себе,<br />
У якійсь тяжкій пригоді, під час<br />
на особу, вона – незаслужена Божа міркуючи: «Давав нам Панбіг милосердний<br />
до тепер, то чень нас і від<br />
прихильність до людей; вона також<br />
ще і наслідок прихильності Божої. теперне забуде»; «Чень ще Господь і<br />
Ласка – дар добровільний, Бог жертвує<br />
її людині, яка попередньо до цієї знаємо добра, не пропадемо); «Дер-<br />
на нас ласкав» (надія, що ще й ми за-<br />
ласки настановлена.<br />
жит щось Пан Біг і для нас». Оскільки<br />
Бог є милосердним, люблячим<br />
За християнським світоглядом,<br />
людина є одночасно створінням і Батьком, то в людських серцях жевріє<br />
надія на те, що він вирятує їх сьо-<br />
грішником. Грішність спонукає людей<br />
до розуміння себе створіннями годні і завтра у такий спосіб, який<br />
обмеженими, для яких Божа прихильність<br />
завжди є ласкою. Суть найвідповіднішим, наймудрішим.<br />
Він для них вважатиме найкращим,<br />
безмежного милосердя відкривається<br />
людині тоді, коли вона усвідом-<br />
блага «небесного», коли земне стає<br />
Функцією, надією на можливість<br />
лює себе нещасною або грішною. примарним, визначається зміст і сутність<br />
ідеї Бога. «Всьо надармо, як Бог<br />
не ласкав…не благословит», – значить,<br />
даремні всі заходи та праця, коли<br />
нема ласки Божої. Слова про щось<br />
добре та пожадане прийнято в народі<br />
супроводжувати побожним бажанням<br />
«Дав би то Господь милосердний!».<br />
Слід зауважити, що милість (у<br />
значенні доброти) є центральною<br />
темою Старого Заповіту (у ньому єврейське<br />
поняття hesed – «милість»,<br />
«милосердя» зустрічається майже<br />
двісті п›ятдесят разів). До Ісуса Христа,<br />
який звістив Євангеліє всеохоплюючого<br />
милосердя (як продовження<br />
звіщення Старого Заповіту), люди<br />
звертались, як до Бога, повторюючи:<br />
«Змилуйся надо мною!» (Мт. 15: 22;<br />
17: 15; 20: 30). Впродовж усієї християнської<br />
історії усвідомлення безперервної<br />
людської потреби в Божій<br />
милості було головною частиною<br />
християнської побожності. Піснеспів<br />
«Господи, помилуй» (грецькою<br />
Kyrieeleison), що звучав у давній<br />
Церкві, й надалі звучить у багатьох<br />
літургійних богослужбових формах.<br />
Можемо припустити, що низка<br />
розглянутих нами народнорозмовних<br />
стійких висловів, які є формою вияву<br />
народної релігійності, виникли під<br />
впливом церковної традиції. Пам’ять<br />
і думка про любов і ласку Божу фігурує<br />
у так званих «побожних зітханнях»,<br />
як-от: «Боже, Боже, най нас твоя<br />
ласка споможе!». Віра убогих духом<br />
людей, безпорадних перед Творцем,<br />
стає, як каже Т. Дайчер, «безперервним<br />
прибіганням до невичерпного<br />
Божого милосердя й очікуванням<br />
усього від Нього», довіренням себе<br />
Його безмежній силі і любові.<br />
Ласки Божої доброти, яка ніколи<br />
не перестає над людьми чувати,<br />
бажали і в таких висловах: «Бодай<br />
ви од Бога ласку мали!»; «Господь<br />
би вас не опустив ласков свойов».<br />
Серед побожних бажань є й такі:<br />
7<br />
Величаємо Тебе, Життєдавче Христе,<br />
і шануємо Твоє з Пречистим Тілом<br />
на небеса Божественне Вознесення<br />
«А щоб же (хай, бодай) вас Бог любив!»;<br />
«Здорові були та Богу милі!».<br />
Такі вислови є своєрідним нагадуванням<br />
про Божу ласку і ставлять її<br />
в осередді внутрішнього простору<br />
людини, освітлюючи його, як свічка<br />
темну кімнату.<br />
Надія зміцнюється переконанням,<br />
що людина не є самотньою у<br />
своїх турботах і проблемах, свідомою<br />
впевненістю у несхибній, вічній<br />
любові ласкавого Небесного<br />
Отця до своїх дітей.<br />
Як бачимо, звернення до української<br />
культурної традиції, зокрема<br />
до народної мудрості, закарбованої в<br />
усному слові, дає змогу «побачити»<br />
ті сфери людської психіки, у яких<br />
наштовхуємося на основи релігійного<br />
самовияву, і збагнути, які умови<br />
сприяють їх появі.<br />
У традиційних уявленнях, охоплених<br />
поняттям надії, Бог становить<br />
перший і найвищий предмет<br />
цього поняття. Цілий пласт приповідок<br />
становить собою стереотипи<br />
мислення глибоко віруючого народу,що<br />
виражають традиційні народні<br />
погляди і ставлення до життя очима<br />
віри, віри в залежність людського<br />
існування від волі Творця і Його<br />
милосердя, готовність віддатися під<br />
Його захист і опіку, сподівання всього<br />
від Господа.<br />
ВІДНОВЛЮЮЧИ СТАРУ ЦЕРКВУ, ХВОРИЙ НА РАК ОТРИМАВ ЗЦІЛЕННЯ<br />
Хтось назве це збігом, хтось - волею<br />
Бога. Але для американця Грега<br />
Томаса, який спочатку дізнався про<br />
те, що у нього остання стадія раку, а<br />
потім втратив роботу, безкорисливий<br />
ремонт церкви став єдиною втіхою в<br />
його житті.<br />
Грегу Томасу було 57 років, коли<br />
лікарі приголомшили його жахливою<br />
звісткою. Медики виявили у літнього<br />
чоловіка неоперабельний рак<br />
четвертого ступеня. На їхню думку,<br />
жити бідоласі залишилося не більше<br />
декількох місяців.<br />
Родині Грега порекомендували<br />
помаленьку починати готуватися до<br />
похорону.<br />
Щоб не піддатися депресії, чоловік<br />
долав стрес, рятуючись прогулянками<br />
з вірним псом. Якось він<br />
прийшов на старе кладовище. Колись<br />
давно чехи-переселенці побудували<br />
там церкву, але останні 70<br />
років її двері були замкнені.<br />
«Я неодноразово намагався потрапити<br />
в занедбану церкву, але вона<br />
завжди була закрита. Кожного разу,<br />
коли я приходив до замкненої церкви,<br />
у мене виникало бажання молитися.<br />
Тоді я сідав на східці і подумки просив<br />
небеса допомогти мені», - згадує<br />
Грег. Якось, присівши на порозі покинутої<br />
святині, чоловік розридався, як<br />
дитина. Потім витер сльози, глянув<br />
на понищені стіни церкви і раптом<br />
зрозумів, в чому полягає його місія!<br />
Розшукавши людей, відповідальних<br />
за підтримання порядку на кладовищі<br />
при церкві, Грег запропонував<br />
їм свою безкорисливу допомогу.<br />
Головне - щоб вони забезпечили його<br />
будівельними матеріалами і ключем<br />
від вхідних дверей.<br />
«До мене прийшов сусід і сказав,<br />
що один чоловік хоче реконструювати<br />
храм абсолютно безкоштовно.<br />
Єдине, що він просив - це ключ від<br />
церкви. Я не повірив своїм вухам,<br />
адже на покинуту будівлю всі давно<br />
махнули рукою», - розповідає доглядач<br />
кладовища, при якому знаходиться<br />
церква.<br />
Теплого серпневого дня Томас<br />
відкрив церкву й увійшов всередину,<br />
і тут же впав через зігнилі дерев›яні<br />
мостини. Він дивився на це місце, що<br />
наче застигло у часі: всі образи були<br />
ще на стінах, стара католицька Біблія<br />
була на жертовнику, фігурки Ісуса і<br />
Матері Божої були біля вівтаря.<br />
Томас з ентузіазмом взявся зчищати<br />
15 шарів старої фарби, що накопичилися<br />
на будівлі за останні 150 років.<br />
Робота давалася йому нелегко, адже<br />
опромінення і хіміотерапія, які він<br />
переніс, згубно позначилися на стані<br />
його здоров›я, відібравши всі сили.<br />
Праця відволікала від думок про хворобу.<br />
Чоловік пофарбував фасад, замінив<br />
гнилі дошки, все вичистив.<br />
З кожним днем, проведеним у<br />
церкві, Грег почувався краще. «Як я<br />
поступово відновлював церкву, так<br />
Бог відновлював мене», - сказав він.<br />
Відведені чоловікові останні місяці<br />
давно минули, а він продовжував<br />
працювати над святинею.<br />
Прийшовши ще раз на консультацію<br />
до лікаря, Томас отримав несподівану<br />
звістку. Його хвороба<br />
відступила! Тепер чоловік твердо<br />
впевнений, що в той пам’ятний день<br />
на східцях закритої церкви він почув<br />
голос Згори. У відновленні святині<br />
Грег бачить своє призначення.<br />
Почувши історію Грега, важко не<br />
вірити в чудеса. Зрозуміло, все можна<br />
пояснити збігом обставин. Більшість<br />
сусідів чоловіка, втім, твердо<br />
впевнені: на старе кладовище його<br />
привело Боже провидіння!<br />
Джерело: http://www.radiosvitanok.<br />
org.ua/arhiv/statti/item/
Дитяча сторінка<br />
Приходьте, діти, до кринички<br />
Напитись чистої водички.<br />
А та водиця не проста,<br />
Бо це – наука про Христа.<br />
ТРАВЕНЬ ПРИХОДИТЬ ДО НАС ІЗ ЦВІТОМ!<br />
6 ТРАВНЯ – святого Юрія (Георгія)<br />
Побідоносця. Святий Георгій,<br />
якого в народі ще величають<br />
Юрієм, належав до перших християн.<br />
Він був розумним<br />
і вродливим<br />
юнаком, мав<br />
чудову військову<br />
виправку і керував<br />
військом.<br />
Завдяки багатим<br />
батькам-християнам<br />
Георгій<br />
здобув чудову<br />
освіту і зайняв<br />
високу посаду. Однак у ті непевні<br />
часи першим християнам було ой<br />
як сутужно сповідувати свою віру.<br />
Постійні гоніння на сподвижників<br />
віри, покарання за ідеали були несправедливими<br />
і жорстокими. Святий<br />
Георгій відмовився поклонятися<br />
поганським божкам і був непохитний<br />
у своїй вірі, тому його віддали<br />
на муки. Святий Георгій мужньо<br />
стерпів всі знущання і своїм терпінням<br />
став прикладом для інших. Він<br />
молився за своїх ворогів і мужньо<br />
прийняв смерть. Святий Юрій Побідоносець<br />
є покровителем Львова.<br />
8 ТРАВНЯ – День пам’яті жертв<br />
Другої світової війни. 8 травня у<br />
світі відзначають відразу дві пам’ятні<br />
дати: День Перемоги в Європі і<br />
День пам’яті та примирення, присвячений<br />
пам’яті жертв Другої світової<br />
війни. З 2015 року разом з усім<br />
світом їх відзначає і Україна. У цій<br />
війні загинуло дуже багато людей,<br />
зокрема багато українців. У ці дні<br />
ми молимось за них.<br />
Просимо у Господа, щоб і сьогодні<br />
закінчилася війна на сході України,<br />
яка забирає кожного дня таке<br />
дорогоцінне людське життя – життя<br />
сучасного українського солдата.<br />
Пам’ятаймо про героїв України!<br />
13 ТРАВНЯ – День матері. Місяць<br />
травень удостоєний честі святкувати<br />
День Матері неспроста. Саме<br />
Травень. Солов’їні співи,<br />
Перші грози. Перші зливи.<br />
Зацвіли сади повсюди,<br />
Щиро раді травню люди<br />
в травні правляться у церквах молебні<br />
до Матінки Божої. Вшановуючи Небесну<br />
Матір – Богородицю, що стала<br />
матір’ю всього світу, українці у 1928 р.<br />
запровадили святкування Дня Матері.<br />
Отож, любі дітки, привітаймо<br />
наших найдорожчих серцю людей –<br />
Маму та Бабусю: тих, кому ми завдячуємо<br />
життям; тих, без кого себе<br />
не уявляємо; тих, кому завжди маємо<br />
бути безмежно вдячні!<br />
Мама<br />
Снилось мені ясне сонце,<br />
Що в хаті світило, -<br />
А то лиш так моя мама<br />
Дивилася мило.<br />
Приснивсь мені легкий вітрик,<br />
Що пестив колосся, -<br />
А то мені моя мама<br />
Гладила волосся.<br />
Снилась мені ягідочка,<br />
Як мед солоденька,<br />
А то мене цілувала<br />
Мама дорогенька.<br />
Снились мені Ангелки,<br />
Що в рай мене несли,<br />
А то мене мами ручки<br />
До серця притисли.<br />
Снилося мені, що на крилах<br />
Я в гору несуся, -<br />
А то мене із постелі<br />
Піднесла матуся.<br />
Марійка Підгірянка<br />
17 ТРАВНЯ – Вознесіння Господнє.<br />
Свято Вознесіння Господа нашого<br />
Ісуса Христа<br />
в Небесні Оселі<br />
відзначається<br />
християнами<br />
всього світу на<br />
40-й день після<br />
свята Воскресіння<br />
Господнього.<br />
Як правило це<br />
відбувається в четвер 6-го тижня, рахуючи<br />
з Дня Великодня.<br />
Цифра в 40 днів – не випадкове<br />
число. У багатьох місцях Святого<br />
Травневий календарик маленького українця:<br />
6 травня – Вмч. Юрія<br />
8 травня – День пам’яті жертв Другої світової війни<br />
13 травня – День матері<br />
17 травня - Вознесіння Господнє<br />
18 травня – Свм. Ірини<br />
24 травня – свв. рівноап. Кирила і Мефодія.<br />
День слов’янської писемності та культури<br />
27 травня – День Святої Трійці<br />
28 травня – Святого Духа<br />
Письма подібний період часу зв’язується<br />
в великими і значними подіями<br />
нашої історії і встановлених<br />
Богом традицій. Наприклад, немовлят<br />
для подання в Храм до Господа<br />
за Законом Мойсея батьки приносили<br />
на 40-й день. Сорок днів і сорок<br />
ночей Бог виливав на землю дощ у<br />
час, коли Ной перебував у ковчезі.<br />
Сорок років Сини Ізраїлеві блукали,<br />
аж поки прийшли в землю обіцяну,<br />
за кількістю тих днів, які спочатку<br />
оглядали землю, яку показав їм Господь,<br />
але вони злякалися тоді язичників,<br />
що жили в ній. Сорок днів і<br />
сорок ночей перебував Мойсей на<br />
горі, ввійшовши в середину хмари,<br />
хліба не їв і води не пив, і написав на<br />
таблицях слова Заповіту. Сорок днів<br />
і сорок ночей Ісус Христос перебував<br />
і постив в пустелі перед початком<br />
свого переможного служіння, і<br />
тоді приступив до Нього спокусник,<br />
але отримав рішучу відсіч.<br />
І тепер, на сороковий день після<br />
Свого Воскресіння, ніби після нового<br />
народження, Христос повинен<br />
був відправитися в Небесні обителі,<br />
щоб приготувати там місце для нас<br />
і сісти праворуч Бога Отця. Здобута<br />
перемога над смертю, яка є страшним<br />
наслідком гріха, відкрила і для<br />
всіх нас можливість воскреснути в<br />
славі Божій.<br />
Напередодні свята закінчується<br />
великодній період, який тривав<br />
аж 40 днів, християни тоді віталися<br />
словами «Христос Воскрес!». І хоч<br />
наш Спаситель вознісся на небо,<br />
Його божественне воскресіння залишилось<br />
з нами, бо спасінням наповнився<br />
увесь світ.<br />
27 ТРАВНЯ - 28 ТРАВНЯ – Зелені<br />
свята. День Святої Трійці та<br />
Святого Духа. Свято Трійці, після<br />
Різдва та Великодня, – одне з найшанованіших<br />
свят в Україні. П`ятидесятниця<br />
– це також народження,<br />
об’явлення Христової церкви. Святий<br />
Дух, зійшовши на апостолів,<br />
допомагав поширювати Євангеліє, і<br />
Христова Церква – спільнота вірних<br />
– відкрито виявила<br />
себе перед<br />
усіма народами.<br />
У понеділок після<br />
свята П`ятидесятниці<br />
Церква<br />
молитовно<br />
вшановує Святого<br />
Духа. Зелений<br />
колір є кольором<br />
життя, а Святий Дух є подателем<br />
життя, як молимося в молитві<br />
«Царю небесний».<br />
Царю небесний, утішителю,<br />
Душе істини, що всюди єси і все<br />
наповняєш, скарбе дібр і життя<br />
подателю, прийди і вселися в нас,<br />
і очисти нас від усякої скверни, і<br />
спаси, благий, душі наші.<br />
РУБРИКА<br />
Чи знаєш Ти, любий читачу, які<br />
чудові місця є у нашій Україні? А де<br />
знаходяться Сріблясті водоспади?<br />
Сріблясті водоспади (інша назва<br />
– Шешорський Гук, Шешорські водоспади)<br />
– це каскад водоспадів на<br />
річці Пістинці в Косівському районі<br />
Івано-Франківської області поблизу<br />
села Шешори. Висота падіння оди<br />
складає 4-5 м, кількість каскадів –<br />
3. Річка Пістинька тягнеться на 56<br />
км. Упродовж 9 км вона протікає<br />
через село Шешори. У межах села<br />
Пістинька перетинає потужну скельну<br />
товщу, утворюючи каскад водоспадів.<br />
Серед Шешорських водоспадів<br />
найгучнішими є Великий Гук<br />
та Малий Гук. Нижче Гуків на річці<br />
утворилося плесо, яке місцеві мешканці<br />
називають «Сініплясо».<br />
Сторінку підготували<br />
Оксана ХРИСТУК та Оксана ТРАВНЕВА<br />
Редактор Марія ГОРБАЛЬ<br />
Редакційна колегія: єпископ Борис (ХАРКО),<br />
Віра МАРКОВИЧ, Юрій ФЕДІВ, Оксана ХРИСТУК