03.05.2018 Views

Газета Успенська вежа, № 5 (2018)

Create successful ePaper yourself

Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.

ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО<br />

За вiру i еднiсть!<br />

Виходить з березня 1991 року <strong>№</strong> 5 (312)<br />

ТРАВЕНЬ <strong>2018</strong> року<br />

ЗІ ЗВЕРНЕННЯ<br />

+ Афанасія, архієпископа Харківського і Полтавського,<br />

керуючий Черкаською і Кіровоградською єпархією УАПЦ<br />

до священиків і ченців<br />

«Не судім один одного, а працюймо на щастя й добробут<br />

Батьківщини та її людей», –<br />

із Заповіту Патріарха УАПЦ Мстислава (Скрипника)<br />

Дорогі отці, славні душпастирі<br />

Церкви Христової!<br />

«Христос воскрес!» – лунає в повітрі,<br />

лунає в серці кожного із нас, а в<br />

розумі звучить такий же всеперемагаючий<br />

акорд: «З Христом воскресає й<br />

Україна». Воскресає й ставить перед<br />

нами, слугами Божими й духовними<br />

проводирями народу, доленосне<br />

завдання – нести людям слово Боже<br />

так, щоб воскресали їхні душі, омертвілі<br />

гріхом, воскресали для життя в<br />

Ісусі Христі, Господі нашому, на радість<br />

Богу, на славу рідної України.<br />

Христос сказав Своїм учням:<br />

«Ідіть і навчайте всі народи, охрещуючи<br />

їх в ім’я Отця і Сина, і Святого<br />

Духа, навчаючи їх берегти все,<br />

що Я вам заповідав» (Мт., 28:19-20).<br />

Це завдання Господь визначив нам –<br />

мені, як архієрею, і вам, як пастирям<br />

Церкви Христової. З тих пір Він уділяє<br />

дар священства покликаним для<br />

того, щоб ми звершували найбільшу<br />

Таїну – передавали людям Його Самого<br />

у причасті Тіла й Крові на спасіння<br />

у життя вічне. Він поставив нас<br />

служити народу Божому так само, як<br />

служив Він, аж до розп’яття на хресті.<br />

А наше розп’яття – безперестанна<br />

боротьба із власними пристрастями і<br />

навчання людей, якими опікуємося,<br />

того ж самого.<br />

Це наше покликання, яке ми прийняли<br />

на себе добровільно, полягає в<br />

тому, щоб навчати і виховувати народ<br />

у вірі в Бога, щоб він духовно зростав<br />

від «сили в силу», як того вчить прп.<br />

Серафим Саровський, у відданості<br />

православній вірі й рідній Церкві<br />

– УАПЦ. Ми завжди повинні пам’ятати,<br />

що ми є спадкоємцями того архієрейства<br />

й священства, яке тяжко<br />

постраждало від переслідувань безбожної<br />

влади,<br />

коли було<br />

закатовано й<br />

знищено всіх<br />

архієреїв, тисячі<br />

священиків<br />

і сотні<br />

тисяч вірних.<br />

Пам’ятаючи їхній героїчний приклад,<br />

в ім’я пролитої ними праведної крові,<br />

яка освятила Церкву й Україну, а,<br />

відповідно, й кожного із нас, ми з такою<br />

ж стійкістю повинні нести своє<br />

служіння в 21-му столітті, дорожучи<br />

цією спадщиною, як зіницею ока.<br />

Саме на<br />

тому, що наша<br />

Українська<br />

Автокефальна<br />

Православна<br />

Церква освячена<br />

жертовною<br />

кров’ю<br />

наших попередників 20-30 років<br />

минулого століття, а ще має первородство<br />

автокефалії в Україні, я й<br />

прошу вас, брати мої, повсякчас на<br />

цьому наголошувати у бесідах, перш<br />

за все із віруючими своїх громад,<br />

адже вони повинні бути патріотами<br />

своєї Церкви, громади, монастиря.<br />

А друге завдання, на якому хочу наголосити,<br />

стосується місійного служіння,<br />

спрямованого на вивчення<br />

віри й практику молитви членами<br />

наших громад, бо тільки знання віри<br />

й активна участь у богослужіннях та<br />

житті парафій, дають нам надію на<br />

розвиток Церкви і її життя. Ігнорувати<br />

ці два завдання ніхто з нас не<br />

має права, адже від цього залежить<br />

наше майбутнє.<br />

На жаль, ми маємо дуже тривожну<br />

ситуацію, коли більшість із наших<br />

вірян майже нічого не знає про<br />

віру православну, Бога й нашу Церкву-Мученицю.<br />

Це породжує всякі<br />

хитання у вірі, протистояння між<br />

членами громад, перехід до інших<br />

конфесій, або й зовсім відхід від<br />

віри й Церкви. Тому прошу вас докладати<br />

всіх зусиль, щоб наближати<br />

людей, особливо молодь і дітей, до<br />

Бога, допомагати їм пізнавати того<br />

Бога, в Якого вірують, розуміти істини<br />

нашої Церкви, її значення в<br />

релігійному й національному житті<br />

України, й важливість життя за<br />

євангельською наукою Ісуса Христа.<br />

Ми – пастирі, яким Христос надав<br />

право опікуватися Його стадом. Згадаймо<br />

Його слова, звернені до апостола<br />

Петра: «Паси вівці Мої» (Ін.,<br />

21:17). А ми наступники апостолів і<br />

це завдання Господа стосується нас<br />

безпосередньо.<br />

З братерською любов’ю в Ісусі Христі<br />

+ Афанасій, архієпископ Харківський і<br />

Полтавський, керуючий Черкаською і<br />

Кіровоградською єпархією УАПЦ<br />

Джерело: http://uaoch.com/zvernennya-dosvyaschenykiv-i-chentsiv-harkivsko-poltavskojita-cherkaskoji-i-kirovohradskoji-jeparhij-uapts/<br />

Ієрей Іван ПОЛЕЖАКА, Харківщина<br />

Всі ми знаємо прислів’я: «Благими<br />

намірами дорога до аду вимощена».<br />

Здається мені, що це прислів’я досить<br />

чітко передає Євангельську істину.<br />

«Будьмо уважні», – декілька разів<br />

промовляє диякон або священик під<br />

час літургії. Слова, які повинні звернути<br />

увагу вірних на внутрішній стан.<br />

Слова, які закликають вірних до повного<br />

внутрішнього налаштування на<br />

сприйняття Істини. «Будьмо уважні»,<br />

щоб утриматись в Божій Правді і не<br />

влити в неї своє розуміння правди.<br />

Цікаву ситуацію створив Господь<br />

в Україні через президента. Цікаву і<br />

благодатну, бо вона створює умови<br />

для поглиблення в вірі і для примирення.<br />

Багато хто з християн вважає,<br />

що Господь дав нам лише одну<br />

молитву, яку ми називаємо «Отче<br />

наш». Але в цей не простий для<br />

України час Господь хоче, щоб ми<br />

«БУДЬМО УВАЖНІ»<br />

«І він (Ісус) узяв навчати їх, що<br />

Синові Чоловічому багато треба вистраждати,<br />

а й відцураються Його<br />

старші, первосвященики та книжники,<br />

буде Він убитий, по трьох же днях<br />

воскресне. А говорив про це відкрито.<br />

Тоді Петро, взявши Його набік,<br />

заходився Йому докоряти. Він же,<br />

обернувшись і глянувши на своїх учнів,<br />

скартав Петра і сказав: «Геть від<br />

мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те,<br />

що Боже, лише про те, що людське»»<br />

(Мк. 8: 31-33).<br />

звернули увагу на молитву, яку Він<br />

промовляв в Гефсиманському саду:<br />

«Отче Мій, коли можна, нехай обмине<br />

ця чаша Мене... Та, проте, не<br />

як Я хочу, а як Ти...» (Мф. 26: 39). Це<br />

молитва, яка відкриває двері ясності<br />

в кризових ситуаціях.<br />

Віруючі в Україні розділились на<br />

тих, хто хоче створення Помісної<br />

З людської позиції апостол Петро<br />

мав добрі, світлі наміри і прагнув спасти<br />

Спасителя. А Христос говорить<br />

жорсткі слова: «Геть від мене, сатано!».<br />

Говорить їх не Петрові, а сатані,<br />

який через благі наміри апостола зміг<br />

затуманити його сприйняття Істини і<br />

спробував збити Ісуса зі шляху, заради<br />

якого Спаситель прийшов на землю.<br />

А як часто ми впускаємо в своє<br />

життя сатану, коли дбаємо «не про те,<br />

що Боже, лише про те, що людське»?<br />

Чи усвідомлюємо ми в такі миті,<br />

ЦІКАВА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ<br />

Автокефальної Православної Церкви,<br />

і на тих, хто не хоче. І ні ті, ні інші<br />

не знають, на чиєму боці правда, бо<br />

ніхто не знає, чого Бог бажає. То ж<br />

Господь і дав нам молитву «Отче<br />

Мій». І ті, хто бажає автокефалії, і ті,<br />

хто не бажає, нехай моляться: «Отче<br />

Мій, коли можна, то дай нам (або<br />

не давай) Помісну Автокефальну<br />

коли маємо благі наміри, що впустили<br />

в свою душу сатану, який повертає<br />

наше життя і життя ближніх до аду?<br />

«Коли хтось хоче йти за Мною,<br />

хай зречеться себе самого, візьме<br />

на себе хрест свій і йде слідом за<br />

Мною» (Мк. 8: 34).<br />

Господи, дай мені сили дбати не<br />

про людське, а про Боже, щоб все зайве,<br />

що я вважаю своїм і ототожнюю<br />

з собою, в Твоїм світлі проявилось і<br />

відійшло від мене, щоб я твердо взяв<br />

свій хрест і йшов за Тобою.<br />

Православну Церкву. Та, проте, не<br />

як я хочу, а як Ти...». «Та проте, не<br />

як я хочу, а як Ти...», – це дуже важливі<br />

слова, які свідчать про довіру<br />

до Творця і про готовність прийняти<br />

те, що Бог дає. А в готовності<br />

прийняти Боже відкривається і готовність<br />

прийняти іншого з іншою<br />

позицією.


2 Травень <strong>2018</strong><br />

НОВИНИ УАПЦ<br />

ПРЕЗИДЕНТ І ЦЕРКВИ УКРАЇНИ<br />

ОФІЦІЙНО ПРОСЯТЬ КОНСТАНТИНОПОЛЬ<br />

НАДАТИ ТОМОС ПРО АВТОКЕФАЛІЮ<br />

Тема, яку озвучують всі засоби масової інформації:<br />

Президент України зустрівся з головами<br />

усіх фракцій ВРУ для обговорення церковно-державного<br />

питання. Президент заявив, що він прийняв<br />

рішення просити Вселенського Патріарха<br />

Варфоломія про надання Томосу про автокефалію<br />

Української Православної Церкви.<br />

Глава держави зазначив, що звернення від свого<br />

імені він вже передав Вселенському Патріарху<br />

і сподівається, що на найближчому Соборі Константинополь<br />

прийме позитивне рішення з українського<br />

питання.<br />

«Вірю, це рішення буде прийнято до 1030-річниці<br />

святкування Хрещення Русі-України», - заявив<br />

він.<br />

Петро Порошенко також повідомив, що весь<br />

єпископат Київського Патріархату підписався під<br />

аналогічним зверненням до Патріарха Варфоломія.<br />

Цю ідею підтримали представники й інших<br />

Церков.<br />

«У мене відбулася зустріч з Митрополитом<br />

УАПЦ Макарієм і мене проінформували, що Архієрейський<br />

Собор УАПЦ сьогодні також підтримав<br />

звернення до Вселенського Патріарха і президента»,<br />

- заявив він.<br />

Президент також наголосив, що утворення в<br />

Україні нової єдиної Помісної Православної Церкви<br />

- це історична подія у житті незалежної держави<br />

України.<br />

«Україна, як незалежна держава, не просто має<br />

право. Вона зобов’язана таку Церкву створити і<br />

продемонструвати таку ж єдність у цьому питанні,<br />

як це показали всі Церкви», - заявив Порошенко.<br />

Він також зазначив, що Єдина помісна Православна<br />

Церква не стане державною. Будь-яка людина<br />

матиме право самостійно обирати конфесію<br />

до вподоби.<br />

16 квітня відбулася зустріч Глави УАПЦ із Президентом<br />

України Петром Порошенком, а 17 квітня<br />

Глава Держави зустрівся із членами Архієрейського<br />

собору та Патріаршої ради УАПЦ.<br />

Як вже інформувала РІСУ, 9 квітня Петро Порошенко<br />

під час візиту до Туреччини провів зустріч<br />

зі Вселенським Патріархом Варфоломієм І.<br />

Президент України розповів Патріарху про<br />

свою поїздку до Маріуполя і Волновахи напередодні<br />

Великодня, де люди потребують миру і припинення<br />

російської агресії.<br />

За джерелом: http://stavropigia.lviv.ua<br />

ЗУСТРІЧ ПРЕЗИДЕНТА ПЕТРА ПОРОШЕНКА<br />

З ПРЕДСТОЯТЕЛЕМ УАПЦ<br />

БЛАЖЕННІШИМ МИТРОПОЛИТОМ<br />

КИЇВСЬКИМ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ МАКАРІЄМ<br />

16 квітня <strong>2018</strong> р. в Адміністрації Президента<br />

України відбулась зустріч Президента Петра Порошенка<br />

з Предстоятелем УАПЦ Блаженнішим<br />

митрополитом Київським і всієї України Макарієм,<br />

архієреями та членами Патріаршої ради УАПЦ.<br />

УСПЕНСЬКУ ВЕЖУ<br />

МОЖНА ЧИТАТИ В ІНТЕРНЕТІ<br />

З 1 березня 2015 р. зреалізований новий проект<br />

Львівського ставропігійного братства<br />

св. ап. Андрія Первозваного УАПЦ – з цього дня<br />

наш часопис можна читати в інтернеті за адресою:<br />

uv.lviv.ua.<br />

Можна переглянути архівні примірники газети,<br />

які виходили у світ із 1 січня 2009 року.<br />

Від імені єпископату<br />

Предстоятель УАПЦ вручив<br />

лист Главі Держави<br />

з проханням звернутися<br />

до Його Всесвятості Варфоломія,<br />

Архієпископа<br />

Константинополя-Нового<br />

Риму, Вселенського<br />

Патріарха, про надання<br />

Українському Православ’ю автокефалії.<br />

Також єпископат УАПЦ звернувся з листом до<br />

Вселенського Патріарха Варфоломія, у якому просить<br />

Його Всесвятість надати Томос про автокефалію<br />

Православної Церкви в Україні.<br />

Митрополит Макарій у своєму слові зазначив:<br />

«Я щасливий, що наша держава Україна отримає<br />

Томос про автокефалію стараннями нашого Президента.<br />

Ми горді з того, що разом з нашим Президентом<br />

увійдемо в історію її творення».<br />

Джерело: http://church.net.ua/<br />

СВІТОВИЙ КОНГРЕС УКРАЇНЦІВ<br />

ЗАКЛИКАЄ КОНСТАНТИНОПОЛЬ<br />

НАДАТИ ТОМОС ПРО АВТОКЕФАЛІЮ<br />

Українська діаспора підтримує звернення до<br />

Всеселенського Патріарха стосовно надання Православній<br />

Церкві в Україні автокефального статусу.<br />

Про це заявив президент Світового конгресу<br />

українців Євген Чолій, повідомляє Укрінформ.<br />

В СКУ нагадали, що президент СКУ двічі протягом<br />

останніх трьох років зустрічався із Вселенським<br />

Патріархом Варфоломієм, якому передав Резолюції<br />

річних загальних зборів організації із закликом<br />

надати Томос про автокефалію Української Православної<br />

Церкви Київського Патріархату. «У рамках<br />

зустрічей Євген Чолій також наголошував на ролі<br />

Української Церкви для духовного єднання народу<br />

України», - пояснили в українській організації.<br />

За: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/ukraine_and_<br />

world/ukrainians_outside_of_Ukraine/70905/<br />

268 ГОЛОСІВ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ «ЗА»!<br />

19 квітня. Андрій Парубій: «268 голосів народних<br />

депутатів «за»! За Єдину Помісну Православну<br />

Церкву в Україні! Верховна Рада підтримала<br />

Звернення Президента України до Всесвятійшого<br />

Патріарха Варфоломія. Символічно, що цього року<br />

виповнилося 100 років від часу скликання Всеукраїнського<br />

Церковного Собору, який виступив за<br />

створення незалежної від Московського Патріархату<br />

Української Православної Церкви. Тоді, 19<br />

січня 1918 року, робота Собору була перервана наступом<br />

російсько-більшовицьких військ на Київ.<br />

Тепер, у Незалежній Україні, жоден ворог не завадить<br />

нам відновити історичну справедливість.<br />

Утворення Єдиної Помісної Православної Церкви і<br />

надання їй Автокефалії є питанням історичної ваги».<br />

Джерело: https://www.facebook.com/photo.php?fbid=<br />

1799085826824259&set=a.116147438451448.14972.1000<br />

01685780422&type=3&theater<br />

КОНСТАНТИНОПОЛЬ КООРДИНУВАТИМЕ<br />

З ПРАВОСЛАВНИМИ ЦЕРКВАМИ ПИТАННЯ<br />

ЩОДО НАДАННЯ ЦЕРКВІ УКРАЇНИ<br />

ТОМОСУ ПРО АВТОКЕФАЛІЮ<br />

23 квітня <strong>2018</strong>. Константинопольський Патріархат<br />

У Константинополі 19-20 квітня відбулося засідання<br />

Священного Синоду Вселенського Патріархату<br />

з приводу українського питання. За результатами<br />

Синоду прийнято Комюніке:<br />

«Комюніке Святого і Священного Синоду (22.04.<strong>2018</strong>)<br />

Святий і Священний Синод під головуванням<br />

Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія<br />

завершив своє чергове засідання, яке відбулося<br />

з четверга, 19 квітня, до п’ятниці, 20 квітня.<br />

Всі питання порядку денного були розглянуті та<br />

обговорені, та прийняті відповідні рішення.<br />

Відповідно до Божественних і Святих Канонів,<br />

а також вікового церковного порядку і Священного<br />

Передання, Вселенський Патріархат зацікавлений<br />

в збереженні всеправославної єдності та турбується<br />

про Православні Церкви у всьому світі,<br />

особливо Українського Православного Народу,<br />

який отримав від Константинополя спасительну<br />

християнську віру і святе хрещення. Таким чином,<br />

як істинна Матір Церква, він розглянув питання,<br />

що стосуються церковної ситуації в Україні, як це<br />

було зроблено в попередніх синодальних засіданнях,<br />

і отримав (прийняв) від церковної і цивільної<br />

влади, які представляють мільйони Українських<br />

Православних Християн, - звернення, яке вимагає<br />

надання (дарування) автокефалії, вирішив тісно<br />

спілкуватися та координувати зі своїми сестринськими<br />

Православними Церквами щодо цього питання».<br />

Джерело: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/<br />

orthodox/constantinople_patriarchy/70907/<br />

ПЕРШИЙ МОЛОДІЖНИЙ МОЛИТОВНИЙ<br />

СНІДАНОК В м. КИЄВІ<br />

В Україні за останнє<br />

десятиліття<br />

доброю традицією<br />

стало щорічне проведення<br />

Національних<br />

молитовних<br />

сніданків, в яких<br />

беруть участь керівництво<br />

держави,<br />

парламентарі країн Євросоюзу та Конгресу США,<br />

представники дипломатичних місій, релігійних та<br />

громадських організацій.<br />

12 квітня <strong>2018</strong> р., в контексті відзначення<br />

1030-річчя хрещення Київської Русі-України, за<br />

підтримки Міжфракційного депутатського об’єднання<br />

«За духовність, моральність та здоров’я<br />

України» Верховної Ради України, Міністерства<br />

молоді та спорту України в Будинку офіційних<br />

прийомів Верховної Ради відбувся перший в Україні<br />

Молодіжний молитовний сніданок. Особливим<br />

гостем заходу був співорганізатор Президентського<br />

молитовного сніданку в США Даг Берлі.<br />

В молитовному заході взяв участь секретар Патріархії<br />

Української Автокефальної Православної<br />

Церкви митр. прот. Віталій Даньчак, який є і членом<br />

комісії по взаємодії з молоддю УАПЦ.<br />

На завершення заходу слово мав отець Віталій,<br />

який від імені Всеукраїнської Ради Церков і<br />

релігійних організацій подякував голові комітету<br />

з проведення молитовних сніданків в Україні народному<br />

депутату України Павлу Унгуряну.<br />

Джерело: http://church.net.ua/<br />

В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКУ ВІДКРИЛИ<br />

ПАМ’ЯТНУ ДОШКУ СВЯТІЙШОМУ<br />

МСТИСЛАВУ (СКРИПНИКУ), ПАТРІАРХУ<br />

КИЇВСЬКОМУ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,<br />

ПРЕДСТОЯТЕЛЮ УАПЦ – ДО 120-РІЧЧЯ<br />

ВІД ДНЯ ЙОГО НАРОДЖЕННЯ<br />

10 квітня, у третій<br />

день Великодніх<br />

свят, в Івано-Франківську<br />

на вул. Шевченка,<br />

буд. 82 (нині<br />

тут коледж ПНУ<br />

ім. В. Стефаника)<br />

було відкрито встановлену<br />

на його<br />

фасаді пам’ятну<br />

дошку Святійшому<br />

Мстиславу (Скрипнику,<br />

10.04.1898<br />

– 11.06.1993), Патріарху<br />

Київському<br />

На відкритті пам’ятної<br />

дошки Святійшому Мстиславу<br />

(Скрипнику). Івано-Франківськ,<br />

10 квітня <strong>2018</strong> р.<br />

і всієї України, Предстоятелю УАЦП (06.06.1990<br />

– 11.06.1993), Першоієрарху УАПЦ в США та Діаспорі<br />

(1971/1969 – 11.06.1993). На початку 1920-х<br />

Степан Скрипник жив із сім’єю в цьому будинку.


На урочистості про життя і діяльність Патріарха<br />

розповів дослідник його біографії – краєзнавець<br />

і літератор, член НСЖУ Василь Романюк, з<br />

ініціативи якого відкрили пам’ятну дошку Святійшому.<br />

Йому, як і міському голові Русланові Марцінківу,<br />

наприкінці дійства Предстоятель УАПЦ,<br />

митрополит Київський і всієї України Макарій<br />

вручив високу відзнаку патріархії УАПЦ – орден<br />

Спасителя нашого Ісуса Христа.<br />

Владика у співслужінні з митрополитом Галицьким<br />

кир Андрієм, єпископом Коломийським<br />

кир Павлом та багатьма священиками здійснив<br />

чин освячення пам’ятної дошки славному синові<br />

України, одному з найвидатніших її духовних<br />

діячів ХХ ст. Блаженнійший у своєму виступі наголосив,<br />

що відкрито її саме в день 120-річчя від<br />

дня народження Патріарха, подякував за увічнення<br />

пам’яті Святійшого міському голові Русланові<br />

Марцінківу й митрополитові Галицькому Андрієві<br />

Абрамчуку, з ініціативи якого <strong>2018</strong>-й проголошено<br />

в УАПЦ Роком Патріарха Мстислава.<br />

На урочистості прозвучала фонограма з голосом<br />

патріарха Мстислава, і вона схвилювала<br />

Митрополита Галицького Андрія: «Я і багато<br />

представників старшого покоління,– сказав він,<br />

– щасливі від того, що знову почули голос людини,<br />

яка дивиться на нас із пам’ятної дошки і яка<br />

мовби знову повернулася в наше місто. Душа Патріарха<br />

сьогодні, мабуть, тут, серед нас, і його, думаю,<br />

втішила б увага івано-франківців до нього,<br />

бо він любив Галичину і Станиславів, де, як казав,<br />

була його перша любов. Першоієрарха називали<br />

мазепинцем, петлюрівцем, бандерівцем, він значився<br />

у списку з десяти осіб, яким забороняли<br />

в’їзд до тодішньої радянської імперії. Навіть коли<br />

Патріархові нарешті дали відповідний дозвіл, то у<br />

жовтні 1990 року, після прильоту до Москви, його<br />

там довго тримали, одначе понад 100 тисяч людей<br />

у київському аеропорту таки дочекалися опівночі<br />

на літак, яким прилетів першоієрарх. Йому простелили<br />

килимову доріжку, а він мовив: «Не треба<br />

килимів. Я хочу поцілувати рідну землю». Великий<br />

урок того, як треба її любити, пізнав я, тоді<br />

ще молодий єпископ».<br />

Михайло ПОСІЧАНСЬКИЙ<br />

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ВИСТАВКИ:<br />

«ПАТРІАРХ МСТИСЛАВ:<br />

СЛУЖІННЯ БОГУ Й УКРАЇНІ»<br />

У понеділок 23 квітня о 14:00 у приміщенні<br />

Полтавського обласного краєзнавчого музею ім.<br />

В. Кричевського відбулась презентація виставки:<br />

«Патріарх Мстислав: служіння Богу й Україні»,<br />

приурочена до 120-річчя від дня народження<br />

та 25-літтю від дня кончини першого Патріарха<br />

Української Автокефальної Православної Церкви<br />

Мстислава (Скрипника).<br />

Організатори виставки: Консисторія (єпархіальне<br />

управління) Харківсько-Полтавської єпархії<br />

УАПЦ, Департамент культури та туризму<br />

Полтавської ОДА, а також Полтавський обласний<br />

краєзнавчий музей ім. В. Кричевського.<br />

Травень <strong>2018</strong><br />

НОВИНИ УАПЦ<br />

В експозиції виставки: фото, документи та<br />

видання із фондів музею Патріарха Мстислава<br />

(Скрипника).<br />

Благословив захід високопреосвященний<br />

Афанасій (Шкурупій), архієпископ Харківський<br />

і Полтавський, керуючий Черкаською і Кіровоградською<br />

єпархією.<br />

Львівське ставропігійне Братство св. ап. Андрія<br />

Первозваного оголошує збір коштів на ремонт<br />

будинку Патріарха Мстислави. Будинок у м. Полтаві,<br />

у якому народився Святійший Патріарх<br />

Мстислав, знаходиться у досить занедбаному стані<br />

і потребує капітального ремонту.<br />

Свої пожертви просимо надсилати на наш банківський<br />

рахунок<br />

п. р. 260075157 у ПАТ АКБ «Львів», м. Львів<br />

МФО 325268<br />

Код ЄДРПОУ – 20785948<br />

Призначення – пожертва на ремонт будинку Патріарха<br />

Мстислава<br />

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ ДЕКАН<br />

МИТР. ПРОТ. ВАСИЛЬ САГАН<br />

ПРЕЗЕНТУВАВ ОСВІТЯНАМ ПРАЦІ<br />

ПАТРІАРХА ДИМИТРІЯ<br />

2 квітня <strong>2018</strong> р. Золочівський декан митр. прот.<br />

Василь Саган, настоятель парафії св. Софії м. Золочева,<br />

відвідав третє методичне засідання художньо-естетичного<br />

циклу Золочівського освітнього<br />

округу <strong>№</strong>2, яке проводилося на базі Золочівського<br />

економічного ліцею. Головною темою засідання<br />

була тема моделювання та реалізація наскрізних<br />

змістових ліній на уроках з різних предметів (керівники<br />

- Боднар М.М. та Мельник Н.Й). Розпочалася<br />

робота об’єднання з презентації наукової<br />

праці Патріарха Димитрія (Яреми) «Іконопис Західної<br />

України XVІ - поч. XVII ст.».<br />

Отець Василь Саган, який в УАПЦ з перших<br />

днів її відродження (з серпня 1989 р.), розповів<br />

присутнім про високий рівень мистецької праці<br />

Патріярха та її значення для українського суспільства.<br />

Цікавою та актуальною видалася форма запитань/відповідей<br />

– «Запитай у священика».<br />

Джерело: http://stavropigia.lviv.ua<br />

ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ<br />

ПАТРІАРХА ДИМИТРІЯ<br />

«ІКОНОПИС ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ<br />

XVІ – ПОЧ. XVII ст.»<br />

В ІСТОРИЧНОМУ МУЗЕЮ У СЯНОКУ<br />

13 квітня <strong>2018</strong> р.<br />

в Історичному музею<br />

у Сяноку за<br />

сприяння Сяніцького<br />

відділу Об’єднання<br />

українців у<br />

Польщі презентували<br />

працю Патріарха<br />

Димитрія «Іконопис Західної України XVІ - поч.<br />

XVII ст.». Від благодійного Фонду Патріарха Димитрія<br />

працю презентували внук Патріарха Кость<br />

Маркович та Голова Львівського ставропігійного<br />

братства св. ап. Андрія Первозваного отець-диякон<br />

Юрій Федів. Презентація супроводжувалась слайдами<br />

ікон Західної України XVІ - поч. XVII ст. Про<br />

дослідження Патріарха в сфері архітектури і будівництва<br />

українських церков розповів присутнім<br />

львівський архітектор Олександр Ярема, небіж Патріарха.<br />

Завершилась презентація чарівним співом<br />

гурту Відемо під орудою Мар’яни Ярої та вдячною<br />

теплою реакцією присутніх.<br />

Джерело: https://www.facebook.com/photo.<br />

php?fbid=1756885211000368&set=<br />

pcb.1756886354333587&type=3&theater<br />

3<br />

14-Й ФЕСТИВАЛЬ<br />

«ВЕЛИКОДНІ ДЗВОНИ» У ЛЬВОВІ<br />

22.04.<strong>2018</strong> р. відбувся 14 фестиваль духовної хорової<br />

музики «Великодні дзвони». Для багатьох він<br />

уже став традиційним і довгоочікуваним святом.<br />

У фестивалі традиційно беруть участь як церковні<br />

хори, так і світські творчі колективи, дорослі та дитячо-юнацькі.<br />

Цього року гостями фестивалю стали<br />

23 колективи. Окрім хорів зі Львова у фестивалі взяли<br />

участь творчі колективи з м. Івано-Франківська<br />

та Луцька. П’ять учасників виступали вперше.<br />

Джерело: https://www.facebook.com/<br />

groups/698435550174642/?multi_permalinks=184278461<br />

9073057%2C1841664065851779%2C1841650419186477<br />

&notif_id=1524293407129<br />

Іван К. НОРБЕРТ, Канада<br />

КАНАДА ВИПУСТИЛА МОНЕТУ<br />

У ФОРМІ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСАНКИ<br />

Вгорі – щойно випущена монета (<strong>2018</strong>-го<br />

року), посередині – 2017-го, внизу – 2016-го.<br />

Королівський канадський монетний двір випустив<br />

кольорову позолочену монету у формі української<br />

писанки. Монета стала вже третьою «писанкою»<br />

у колекції канадського монетного двору, але<br />

першою позолоченою. На реверсі нанесені кольорові<br />

візерунки, характерні для традиційної української<br />

писанки. Монета викарбувана із 31,82 гр чистого<br />

срібла із позолотою та має номінал в 20 канадських<br />

доларів. Загальний наклад складає 5 тис штук. «Окрім<br />

прекрасного вигляду й весняної теми, ця монета-писанка<br />

є артистичним вшануванням 1,2 млн<br />

канадців українського походження, чиї традиції є<br />

багатою складовою мультикультурної спадщини<br />

Канади», – йдеться в описі монети на сайті.<br />

Автор дизайну реверсу монети – канадська художниця<br />

Анна Мораш, яка працювала також і над<br />

двома попередніми випусками монети-писанки,<br />

що побачили світ у 2016 та 2017 роках.<br />

Джерело: http://ukrainianpeople.us/%D0%BA%D0%<br />

B0%D0%BD%D0%B0%D0%B4%D0<br />

Фото автора


4 Травень <strong>2018</strong><br />

Марія ГОРБАЛЬ<br />

ПРОСЛАВИМО МАМУ, ЩО КЛИЧЕ ДО ХРАМУ<br />

Згадай, о всемилостива Діво Маріє,<br />

що від віків не чувано, щоби той,<br />

хто прибігав під Твій покров, чи<br />

просив у Тебе помочі, чи молив про<br />

заступництво, був не вислуханий.<br />

У тім упованні і я удаюся до Тебе,<br />

Діво понад усі діви й Мати моя,<br />

приходжу і стаю перед Тобою, та,<br />

каючись з моїх гріхів, прошу: Мати<br />

Слова, не погорди словами моїми, а<br />

послухай їх ласкаво і вислухай. Амінь<br />

З молитви до Матері Божої<br />

Розкажу про мисткиню, яка вишила<br />

цю ікону – Марту Кулинич-Новицьку.<br />

З коріння – лемкиня. За фахом<br />

– музикознавець (закінчила Львівське<br />

державне музичне училище,<br />

Музичну академію ім. М.В.Лисенка).<br />

Та глибока творча душа прагнула чогось<br />

більшого - в 2000 році захопилась<br />

технікою художнього гладевого<br />

шва (під зичливим керівництвом Ірини<br />

Івасенко). І з того часу Мартусині<br />

руки самі виводять голкою Богородичні<br />

образи, композиції з постатями<br />

Матір Божа Замилування.<br />

Художниця Марія Янко.<br />

Вишита ікона<br />

Марти Кулинич-Новицької.<br />

Техніка вишивки – художня гладь<br />

святих. На нинішній день їх уже понад<br />

100 – вишиваних образів – давні<br />

лемківські ікони, що походять з того<br />

втраченого, але не забутого лемківського<br />

краю, а також сучасні композиції,<br />

зокрема серія ікон «Лемківська<br />

Мадонна», мальована художницею з<br />

лемківським корінням Марією Янко.<br />

Є в Мартусі вишиті також понад<br />

100 жіночих, чоловічих та дитячих<br />

сорочок, якими, зокрема, милується<br />

і її коханий чоловік та синочок,<br />

ваблять око і її картини на світську<br />

тематику, рушники. З 2005 р. – майже<br />

щорічні персональні виставки в<br />

музеях Львова та області.<br />

У травневому випуску газети<br />

«<strong>Успенська</strong> <strong>вежа</strong>» публікуємо вишиту<br />

ікону Марти Кулинич-Новицької,<br />

яку вона люб’язно надала, щоб і через<br />

газету ще раз прославила Богородицю.<br />

На обличчі мисткині завжди усмішка.<br />

«В опіці Матері Божої, яку вона<br />

прославляє у вишивці», – подумалось.<br />

Цього року<br />

святкуємо СТОЛІТТЯ<br />

українського паспорта!<br />

Так виглядав паспорт громадянина УНР.<br />

2 березня 1918 р. Мала Рада Української<br />

Народної Респуліки ухвалила<br />

закон про громадянство УНР.<br />

років гривні: маловідомі факти про<br />

НАЦІОНАЛЬНУ ВАЛЮТУ<br />

(скорочено)<br />

Рівно 100 років тому, 1 березня<br />

1918 р., молода українська<br />

держава ввела власну грошову одиницю<br />

– гривню. І хоча тодішня національна<br />

валюта не мала ніякого фінансового<br />

забезпечення, окрім хіба<br />

доброго імені держави та протрималася<br />

всього кілька років, вона стала<br />

доказом – Україна суверенна держава<br />

з власними фінансами.<br />

Гривня народилася прикрасою<br />

Гривня як грошова одиниця є однією<br />

з найдавніших у Європі, тому<br />

що сягає своїми початками ще праслов’янських<br />

часів. У східних слов’ян<br />

на етапі розпаду родового ладу і створення<br />

держави, появи майнової нерівності,<br />

з’явилася потреба вирізнити людей,<br />

які мали певний статус у суспільстві.<br />

І власне тоді з’явилася гривна –<br />

тобто обруч, що виготовляли з різних<br />

металів: золота, срібла, бронзи, міді,<br />

що зав’язувався на загривку, тобто на<br />

шиї. Звідси й походить назва «гривня».<br />

Гривня пройшла дуже довгу еволюцію<br />

свого розвитку. Вона мала<br />

різне вираження. Наприклад, була<br />

вагова одиниця – гривна кун. Це була<br />

гривна певної кількості монет. Була<br />

також монетно-вагова гривна – тобто<br />

різної форми куски срібла. Центрами<br />

виготовлення гривні були не княжі<br />

двори, а монастирі. Цілу майстерню<br />

з виготовлення гривень відкрили<br />

під час археологічних розкопок<br />

у Михайлівському Золотоверхому<br />

монастирі у Києві: знайшли форми,<br />

незавершені гривні і вже готові гривні.<br />

Очевидно, монастирі були добре<br />

пристосовані для важливої місії карбування<br />

грошей – там були і відповідні<br />

освідченні кадри і «закрита»<br />

територія, куди не міг дістатися ніхто<br />

зовні – таке собі закрите виробництво.<br />

Та, зрештою, майже на тисячу<br />

років гривня зникла з обігу.<br />

Нові гроші молодої держави<br />

Найбільш актуальним заведення<br />

грошової одиниці стало після проголошення<br />

ІІІ (20 листопада 1917<br />

р.) і IV (22 січня 1918 р.) універсалів<br />

Центральної Ради. Тоді були різні<br />

думки, щодо запровадження грошової<br />

одиниці. Наприклад більшість<br />

економістів, на чолі з Михайлом<br />

Туган-Барановським, який був<br />

першим генеральним секретарем<br />

(міністром) фінансів Української<br />

Центральної Ради, вважали, що<br />

гривня має бути чимось забезпечена,<br />

наприклад золотом. Однак, у ті часи,<br />

крім доброго імені держави, вона не<br />

мала нічого. Тому було вирішено запровадити<br />

спочатку карбованець.<br />

1 березня 1918 р. було прийнято<br />

закон про гривню як грошову<br />

одиницю Української Народної<br />

Республіки. Чому саме гривня? Уряд<br />

молодої держави прагнув у такий<br />

спосіб підкреслити зв’язок-спадковість<br />

з княжою державою.<br />

Нові гроші вирішили друкувати у<br />

Берліні. Купюри виготовили на дуже<br />

високому рівні. Над ними працювали<br />

найкращі українські митці – Гергій<br />

Нарбут, Григорій Золотов, Василь<br />

Кричевський. Однією з найкращих<br />

є 100-гривнева купюра, створена<br />

Нарбутом. Якщо порівняти ці гривні<br />

з грошима інших європейських<br />

держав, то відразу помітний високий<br />

рівень виконання та національний<br />

колорит. Однак була проблема<br />

доставки цих грошей в Україну.<br />

Вирішили, що це буде відбуватися<br />

літаками. Один з літаків, на якому<br />

також летів Дмитро Вітовський, був<br />

збитий над Ратибором в Сілезії – тоді<br />

не тільки пропали гроші, але й загинули<br />

українські урядовці. Два літаки<br />

сіли в Румунії і гроші були конфісковані.<br />

Тобто та грошова кампанія була<br />

досить нещаслива. Почалося також<br />

100 гривень УНР – робота Г. Нарбута.<br />

Фото: wikipedia.org<br />

Тисяча Гривень 1918 року, віддруковані в<br />

Берліні. Фото: wikipedia.org<br />

власне виробництво, та воно було<br />

відносно неякісне.<br />

Найбільшим номіналом була<br />

купюра 2000 гривень. Були також<br />

1000, 500, 100, 5 гривень.<br />

Найбільш цікавим був номінал<br />

1000 гривень, при оформленні якого<br />

використано мотив фризу Успенської<br />

церкви у Львові.<br />

На превеликий жаль молодій державі<br />

не вдалося збудувати міцної фінансової<br />

системи. Хоча були й значні<br />

успіхи.<br />

Навіть коли українська держава<br />

фактично перестала існувати, уряд<br />

Петлюри, перебуваючи на території<br />

Польщі, й далі друкував українські<br />

гроші у Тарнові та Варшаві. Цікаво,<br />

що їх приймали. Тобто держава вже,<br />

фактично, не існувала, а її гроші і<br />

далі приймали. Пізніше у Тарнові<br />

було знайдено літографічні каміння.<br />

Були навіть чутки, що під час візиту<br />

до Польщі Президента Віктора<br />

Ющенка тодішній польський президент<br />

Александер Кваснєвський мав<br />

йому їх подарувати, однак йому подарували<br />

лише пачку грошей.<br />

Митрополит Андрей Шептицький<br />

свого часу закупив зразки всіх<br />

банкнот і вони зберігалися у<br />

Національному музеї у Львові до<br />

кінця 50-х років ХХ ст. На превеликий<br />

жаль, відомий лише один каталог<br />

виставки, де вони були представлені.<br />

Після Другої світової війни всі<br />

банкноти знищили.<br />

Останні банкноти Української<br />

Держави вийшли з обігу у 1921 р.,<br />

проте люди їх берегли як згадку про<br />

хоча й короткотривалу, проте свою,<br />

незалежну державу.<br />

Підготував Андрій Павлишин.<br />

Джерело: https://zik.ua/news/<strong>2018</strong>/03/01/<br />

sto_rokiv_gryvni_malovidomi_fakty_pro_<br />

natsionalnu_valyutu_1276357<br />

ПАМ’ЯТАЙМО ЦІ ДАТИ<br />

4.05.1838 – 180 років тому викуплено з кріпацтва Тараса Шевченка<br />

13 травня – День матері<br />

23.05.1938 – 80 років тому трагічно загинув полковник Євген Коновалець,<br />

засновник УВО і ОУН (*14.05.1891)<br />

24 травня – день пам’яті рівноапостольних Кирила і Мефодія – просвітителів<br />

слов’янських. День слов’янської писемності й культури<br />

28.05.1916 – помер світоч української культури Іван Франко


180 років тому<br />

(4 травня 1838 року)<br />

Тараса Шевченка<br />

викуплено з кріпацтва<br />

Травень <strong>2018</strong><br />

Петро ШКРАБ’ЮК<br />

ПО ШЕВЧЕНКОВИХ МІСЦЯХ<br />

НА ПОБАЧЕННЯ<br />

ДО ТАТУСЯ...<br />

5<br />

Пам’ятник Т.Г. Шевченкові у Варшаві<br />

Найбільший архів Шевченка поза<br />

межами України перебуває в Польщі.<br />

Польський літератор Єжи Єнджеєвіч<br />

на основі польського архіву написав<br />

книгу «Ночі українські або родовід<br />

генія», присвячену Тарасові Шевченкові.<br />

В книзі докладно змальовано<br />

життєпис Кобзаря, а особливо життєві<br />

події з Віленського періоду життя<br />

поета. Книга видана в 1970 році<br />

у місті Торунь, за цю роботу Єжи<br />

Єнджеєвіч був нагороджений орденом<br />

Дружби Народів.<br />

Віктор Мних до Вітовка.<br />

Українське товариство https://<br />

www.facebook.com/permalink.php?story_fbid<br />

У ці Шевченківські дні я згадав свою поїздку влітку 1982 року на півострів<br />

Мангишлак (Казахстан), де в Новопетровському укріпленні (зараз тут<br />

місто Форт-Шевченко) вісім років поневірявся Тарас Григорович. То була<br />

незабутня поїздка, про що розповідає і мій вірш.<br />

Вологий берег… шквал вітрів.<br />

І хвилі вал, і крик чаїний…<br />

Містечко біле, а вгорі –<br />

плато і форт… німі руїни.<br />

Там скнів Кобзар! Горів і мерз,<br />

і споминок збирав картини<br />

без олівця, без пензля, без<br />

благословення Батьківщини.<br />

Вона – за морем. Там, де плач,<br />

орач в шлеї… Дніпро і Канів.<br />

І Катря, і жебрак-блукач,<br />

і дзеньк не зірваних кайданів.<br />

Ні, він ні йоти не забув<br />

і був слугою тільки музі…<br />

У крузі згадок – Петербург<br />

і викуп, воля, велич друзів.<br />

І далеч, ці глухі світи.<br />

Шинеля, ранець – чи доволі?<br />

141. НОВОПЕТРОВСЬКЕ УКРІПЛЕННЯ<br />

ТА ВИД НА СТАНЦІЮ НІКОЛАЄВСЬКУ.<br />

Олівець. (1851–VII 1857)<br />

Поїздка у Форт-Шевченко<br />

Не можеш бути вільний ти,<br />

коли народ твій у неволі.<br />

Та й тут розради не знайти:<br />

казахи вбогі… туск природи.<br />

Не можеш бути вільний ти,<br />

коли в ярмі чужі народи.<br />

Хай нас не радують співці.<br />

Чи ж буде вільна та людина –<br />

твій ближній, – в кого на щоці<br />

бодай одна журна сльозина?<br />

Плац... черепашник... рештки стін.<br />

Піску і вітру сірий танець...<br />

Ми все те бачим, що і він,<br />

і чуєм те, що і вигнанець.<br />

Пильніший зір, гостріший слух…<br />

І берег, вкритий валунами…<br />

Ми їдем, а Шевченків дух,<br />

як стовп огненний, – перед нами.<br />

ДОНЮ, я живий, лиш закриті очі....<br />

І серце не б’ється, не вирує кров...<br />

Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі<br />

Я буду поруч - в грудях, де живе любов!<br />

Ти пробач мене, доню, за гіркії сльози,<br />

За ту біль, і той жаль, що я наробив.<br />

Я ж хотів лише миру, добра і свободи...<br />

А мене за це ворог безжалісно вбив.<br />

Не жалій, моя доню, що я не вернуся.<br />

Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!<br />

Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,<br />

Ти лишень свої очі здійми до зірок!...<br />

Джерело: https://www.facebook.com<br />

/dialog.dialogua/<br />

photos/a.1419135581669990.<br />

1073741827.1417218645195017/<br />

1977945392455670/?type=3&theater<br />

ДО ДНЯ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ Й КУЛЬТУРИ<br />

В’ячеслав БРЮХОВЕЦЬКИЙ<br />

ПРО МОВУ<br />

ДО 120-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПАТРІАРХА УКРАЇНСЬКОЇ<br />

АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ МСТИСЛАВА<br />

(СКРИПНИКА)<br />

СПОГАДИ ОЧЕВИДЦЯ<br />

Український літературознавець, педагог<br />

і громадський діяч, Герой України,<br />

почесний президент Національного університету<br />

«Києво-Могилянська академія»<br />

В’ячеслав БРЮХОВЕЦЬКИЙ<br />

З інтерв’ю: «Дійсно, багато російськомовних<br />

людей є патріотами<br />

України. Але в нас не усвідомлено<br />

те, що сама українська мова як така<br />

була пригноблена свідомо і дуже<br />

жорсткими методами протягом кількох<br />

століть. Колись хтось сказав<br />

дуже правильну фразу, що тільки<br />

людина, абсолютно нечутлива до гуманітарного<br />

болю, може ігнорувати<br />

проблему української мови. Людина,<br />

яка чутлива до цих речей, не може<br />

просто сказати, що вона український<br />

патріот, але розмовляти російською.<br />

Дуже добре, що феномен російськомовного<br />

патріота в Україні існує.<br />

Але, з іншого боку, якщо ти є патріотом<br />

України, ну то вивчи українську<br />

мову. Ти не спілкуйся нею кожен<br />

день, не питання. Вчити українську<br />

мову – це не зусилля, це збагачення<br />

себе. Мова сама по собі – це не просто<br />

інструмент передачі інформації,<br />

нею не тільки формулюються думки,<br />

а ще й формуються. Коли ти не<br />

знаєш мови народу, представником<br />

якого ти є, не володієш нею, в тебе<br />

формується інакша думка.<br />

Путін і банда намагаються доводити,<br />

що в Україні є утиски, які дуже<br />

смішно виглядають. Я б запропонував<br />

піти до газетного кіоска – і ви<br />

все самі побачите про утиски російської<br />

мови.<br />

Колись до мене в академії приходили<br />

люди й казали, що все життя<br />

пропрацювали вчителями і хочуть<br />

в пропрацювати академії, але не можуть<br />

викладати українською. Моя<br />

відповідь була така: якщо ви не здатні<br />

вивчити українську мову, значить<br />

ваш IQ дуже низький, і допустити<br />

вас до викладання я не можу. Дехто<br />

пішов, а інші раптом зрозуміли. Але<br />

тут є дуже тонкий нюанс: на словах<br />

ніби всі кажуть, а на ділі воно зовсім<br />

не так. Великою проблемою є те, що<br />

з трибуни проповідують одне, а прийшовши<br />

додому – інше…».<br />

Джерело: https://m.facebook.com/story.<br />

php?story_fbid=894918874021964&id.<br />

Жовтень 1990 р. Зустріч Патріарха Мстислава під стінами Успенського собору<br />

у Львові. Фото з архіву Львівського крайового ставропігійного братства<br />

св. ап. Андрія Первозваного<br />

«Одного разу ми поїхали до<br />

парафії, де мав бути Владика<br />

Мстислав. Деякий час чекали. Як<br />

Владика Мстислав приїхав, то вибачився,<br />

що запізнився, «бо полетів».<br />

Подумала, чи я зрозуміла, що<br />

сталося? На Полтавщині «полетіти»<br />

означає впасти. – Далі Владика<br />

добавив, що він став на стілець,<br />

щоби повісити вище ікону, і полетів.<br />

Так я довідалась, що Владита<br />

також з Полтавщини.<br />

Після Служби Божої Владика<br />

побажав, щоби біля нього поставили<br />

тарілку. Як поставили тарілку, то<br />

він поклав у тарілку гроші, кажучи,<br />

що може ще хтось із присутніх бажає<br />

дати щось на потреби парафії.<br />

Так відбулася добра збірка грошей<br />

на допомогу парафії в Балтиморі<br />

(США). Бо кожен, хто підходив<br />

після Служби до Владики Мстислава,<br />

не міг не покласти дар у тарілку.<br />

Такий був наш Владика Мстислав».<br />

Надія Мірчук, США


6 Травень <strong>2018</strong><br />

Ієрей Іван ПОЛЕЖАКА, Харківщина<br />

РОЗДУМИ СВЯЩЕНИКА<br />

Вознесіння<br />

Вознесіння Господнє.<br />

Перед тим, як вознестись на небеса,<br />

Господь заповідав учням Своїм:<br />

«Ідіть, отже, і зробіть учнями всі<br />

народи» (Мт. 28: 19). Ми, коли відчуваємо,<br />

або бачимо дію Бога в своєму<br />

житті; коли доходимо до віри, то<br />

маємо бажання навчити вірі якщо не<br />

всі народи то, принаймні, людей, які<br />

поруч з нами. Та, маючи бажання,<br />

чи усвідомлюємо ми значення слова<br />

Божого «зробіть учнями».<br />

Всі ми ходили в школу. Після школи<br />

хтось навчався в вищих навчальних<br />

закладах. І все з однією метою –<br />

придбати знання, які пізніше можна<br />

використати для життя. Знання, самі<br />

по собі, мертві. А оживають вони та<br />

мають цінність лише тоді, коли ми<br />

ними користаємось в практичному<br />

житті. Наука Божа також без прикладного<br />

використання не приносить<br />

користі. Вона є тим зерном, яке може<br />

проростати на благодатному ґрунті.<br />

А благодатний ґрунт у нас з’являється<br />

тоді, коли виникає бажання не<br />

лише знати про Бога, чи Слово Боже,<br />

але і жити за Його Словом. Слово стає<br />

практикою нашого життя. А практика<br />

приносить плоди, якими можемо скористатись<br />

ми і ті, хто поруч з нами.<br />

Ісус Христос навчає нас не стільки<br />

словами, скільки прикладом власного<br />

життя. Навчає і підтримує тих,<br />

хто бере з Нього приклад.<br />

Вознесіння Господнє кличе нас<br />

до дії, яка підносить над буденністю<br />

і відкриває Царство Небесне.<br />

Бог заговорив<br />

Буває, коли в одну мить ми отримуємо<br />

відповідь на свої дуже важливі<br />

запитання. Тривога, невизначеність<br />

зникають, і входять ясність та<br />

спокій. Бог «заговорив» з нами. Ми<br />

змогли на якусь мить «відірватись<br />

від себе» і Бог скористався миттю і<br />

проявив Себе, і дарував нам ясність.<br />

Мить, коли Бог «заговорив» з<br />

нами, дуже вагома і закарбовується<br />

в пам’яті на все життя. Ми прагнемо<br />

повернення такої миті і шукаємо її,<br />

проводячи експерименти над станами.<br />

Часом здається, що ось вона, довгоочікувана<br />

мить, коли знову все проясняється.<br />

Та є в тій миті щось таке,<br />

що вносить сумнів. Згадуються слова<br />

Івана Богослова: «Любі, не кожному<br />

духові вірте, а випробовуйте духів,<br />

чи вони від Бога» (1Ів. 4: 1). І розуміємо,<br />

що не все так, як хочеться. Бог<br />

бажає з нами спілкуватись, але хмари<br />

гріха закривають нас від Нього і навівають<br />

нам стани, які нам здаються<br />

близькими до станів з Богом, та при<br />

перевірці не є такими. Нам стає і боляче,<br />

і радісно одночасно. Боляче від<br />

того, що ми є настільки грішними, що<br />

гріх може видавати нам себе за святе,<br />

а радісно від того, що Бог утримав<br />

нас від внутрішньої спокуси.<br />

Бог проявляє Себе в нашому житті.<br />

Проявляє при першій же можливості,<br />

використовуючи мить, коли<br />

ми «відриваємось від себе». І в таку<br />

мить, раз від разу, в нас зростає бажання<br />

бути з Ним. І ми отримуємо<br />

надію, що слова апостола Павла стануть<br />

справедливими і відносно нас:<br />

«Усі бо ті, що їх водить Дух Божий,<br />

вони – сини Божі. Бо ви не прийняли<br />

дух рабства, щоб знову підлягати боязні,<br />

але прийняли дух усиновлення,<br />

яким кличемо: «Авва! Отче!» Сам<br />

цей Дух свідчить разом із нашим духом,<br />

що ми – діти Божі; а коли діти,<br />

то й спадкоємці ж Божі – співспадкоємці<br />

Христа» (Рим. 8: 14-17).<br />

«Коли хтось хоче йти за мною,<br />

нехай зречеться себе самого, візьме<br />

хрест свій і йде за мною» (Мт. 16: 24).<br />

Духом ходіте<br />

«Знову кажу: Духом ходіте, і тіла<br />

пожадливостей не будете чинити;<br />

бо тіло пожадає проти духа, і дух<br />

пожадає проти плоті. Вони суперечать<br />

одне одному, так що ви не<br />

можете робити того, що хотіли б. А<br />

коли дух вас водить, то ви не під законом»<br />

(Гал. 5: 16-18).<br />

«Духом ходіте». А як ним жити,<br />

коли ми Його не бачимо, не чуємо і доторкнутись<br />

до Нього не можемо? Як?<br />

Я не знаю як. Знаю лише, що<br />

коли між людьми є любов, то вони<br />

і на відстані відчувають одне одного.<br />

В дію вступає сила, яку ми постійно<br />

зневажаємо в своєму житті.<br />

Люди вміють відчувати те, що очі<br />

не бачать, вуха не чують, те, що смаку<br />

не має і чого рука не торкнеться.<br />

Людина має «орган», який сприймає<br />

Духа. Але він недорозвинутий. «Орган»,<br />

який може вивести до Життя,<br />

знехтуваний людиною. Коли між<br />

людьми любов і вони бажають бути<br />

поруч, то з’являється духовне єднання,<br />

яке не залежить від відстані.<br />

Коли ми бажаємо бути з Богом і,<br />

хоч і не вміємо Його любити, а лише<br />

прагнемо, то Сам Бог доєднується<br />

до наших зусиль, і ми відчуваємо…<br />

«І коли ми живемо духом, то духом<br />

і ходімо» (Гал. 5: 25).<br />

Дощ<br />

Дме вітер. Мете пилюку. Пилюка<br />

покриває брудним шаром все, на що<br />

осідає. Покриває і приховує правдиві<br />

обриси поверхні.<br />

Іде дощ. Його краплі попадають<br />

на пилюку, і та потоками змивається<br />

з поверхонь. Чим сильніший дощ,<br />

тим швидше омивається поверхня, і<br />

тим ясніше проступають її контури.<br />

Ми зустрічаємось з людьми. Ведемо<br />

бесіди. Бесіда ллється – неначе<br />

вітер віє, і засипає словами душу,<br />

неначе пилом. Чим більше розмов<br />

«про все і ні про що», тим більше<br />

нашарувань «непотребу» на душі.<br />

Духовна бесіда, молитва, роздуми<br />

над текстами Святого Письма чи над<br />

думками Святих Отців Церкви, подібно<br />

до благодатних потоків дощу,<br />

змивають з душі те, що обтяжує її.<br />

Змивають те, що не дає можливості<br />

розгледіти істинне та піднятись до<br />

Небесних висот.<br />

Господи, допоможи нам відмовлятись<br />

від «пустого» і «брудного»,<br />

навертатись до Тебе і омиватись потоками<br />

Твоєї благодаті.<br />

Душ<br />

Звершивши дорогу, спішимо прийняти<br />

душ, щоб змити з себе бруд<br />

шляху. І, омившись, отримуємо відчуття<br />

чистоти та легкості.<br />

Коли ж звершуємо дорогу життя,<br />

то не варто чекати кінця дороги, а<br />

омиватись постійно, щоб «жива вода»,<br />

вливаючись через молитву, омивала<br />

душу і очищала нас від нашарувань<br />

наших гріхів і гріхів нашого роду.<br />

Приймаючи через молитву душ<br />

«живої води», ми оновлюємось і стаємо<br />

придатними до життя. «Щасливий<br />

чоловік, який на Господа вповає<br />

і чия надія в Господі. Він, немов<br />

дерево, посаджене над водою, що<br />

до потоку простягає своє коріння;<br />

як прийде спека, воно не боїться, і<br />

листя його зеленіє; під час посухи<br />

йому байдуже, воно не перестає родити»<br />

(Єр. 17: 7).<br />

Сонце<br />

Світить Сонце, огортає нас теплом,<br />

відкриває перед нами перспективу<br />

шляху, дарує радість життя.<br />

Гарно, коли світить Сонце.<br />

Але бувають і хмарні дні, коли<br />

небо стає сірим, а то й проривається<br />

мокрими потоками, обдаючи нас сирістю<br />

і спонукаючи нас шукати місце,<br />

де можна було б перечекати негоду.<br />

Іде дощ… А Сонце, там, за хмарами,<br />

світить. Коли б був у нас літак, ми б<br />

змогли злетіти вище хмар і насолодитись<br />

світлом та теплом, і в сяйві Сонця<br />

милуватись панорамою земної величі.<br />

Життя людське не стабільне. Воно<br />

залежить від багатьох чинників. І в<br />

своєму житті ми переживаємо і радість,<br />

і горе. Коли на душі радісно,<br />

то для нас сприятлива будь-яка земна<br />

погода. Сонце радості світить в душі,<br />

і те наше внутрішнє Сонце нас і зігріває,<br />

і освітлює наш шлях, і підтримує<br />

на наших дорогах. Та проходить час,<br />

і наші горизонти затягують хмари негараздів.<br />

Перспектива перекривається<br />

болем непорозумінь. Страждання<br />

душі затьмарюють розум. Воля паралізується<br />

безнадійністю.<br />

А Сонце світить. Сонце, яке<br />

наповняє весь світ, світить завжди.<br />

Воно – вічна Любов, через Яку<br />

все Є. Любов, яка здатна підняти в<br />

сонячні вершини кожну душу, яка<br />

звертається. Любов, яка здатна вирвати<br />

з непроглядного мороку кожного,<br />

хто кличе. Любов, яка своїм<br />

сяйвом спалює всі негаразди і тендітно<br />

підіймає і розгортає чистоту<br />

людської душі.<br />

Сонце світить завжди.<br />

Ієрей Іван Полежака<br />

Духовне спілкування<br />

Є люди, яких ми вважаємо духовними.<br />

Вважаємо, бо так і є. Дух<br />

Божий діє через них і Духом Божим<br />

вони «дихають». І нам, «зігрітим»<br />

через них Божою дією, дуже хочеться<br />

перебувати поруч з такими людьми<br />

якомога довше і вести з ними<br />

«духовні бесіди».<br />

Ми пробуємо вести духовну бесіду.<br />

Пробуємо, ведемо і розуміємо,<br />

що бесіда була, але не духовна, що<br />

чогось нам не вистачило. Розуміємо<br />

і, одночасно, маємо потребу в такому<br />

спілкуванні. Маємо потребу, і шукаємо<br />

можливості. Шукаємо можливості,<br />

і робимо помилки, за які часом буває<br />

соромно, або які відвертають нас від<br />

людини, яку вважали духовною.<br />

Бажаємо духовного спілкування.<br />

І Бог бажає, щоб ми духовно спілкувались.<br />

Бажає і підводить нас до розуміння,<br />

що нам треба прагнути духовного<br />

спілкування не з людиною, яку<br />

вважаємо духовною, а з Ним, Джерелом<br />

Духа. Бо коли ми з Ним, то не<br />

маємо потреби прагнути духовного<br />

спілкування з духовною людиною, бо<br />

в такі моменти ми з нею одного Духа, і<br />

про що б не говорили, що б не робили,<br />

все те буде духовним спілкуванням.<br />

Навіть мовчання в такі моменти відкриває<br />

нам більше, ніж тисячі слів.<br />

Дух миру<br />

«Стяжайте Дух миру, і навколо<br />

вас тисячі спасуться», – Серафим<br />

Саровський.<br />

Прагнемо спасти ближніх. Прагнемо<br />

спасти дальніх. Прагнемо спасти<br />

світ. Ближні не слухають. Дальні не<br />

чують. Світ живе своїм життям. Ми<br />

прагнемо, а життя проходить мимо нас.<br />

«Не можете Богові служити і мамоні»,<br />

– навчає Господь (Мт. 6: 24).<br />

Вдивляємось у зовнішній світ,<br />

прагнемо змінити його на краще, використовуємо<br />

для покращення світу<br />

закони, які пропонує нам світ. І світ<br />

не змінюється від нашої діяльності.<br />

Не змінюємось і ми, бо живемо за<br />

законами світу. Служимо мамоні.<br />

Вдивляємось в себе, шукаємо<br />

Бога, прагнемо жити згідно з Його<br />

словом, отримуємо Дух миру. Змінюємось<br />

ми, змінюється світ навколо<br />

нас. Служимо Богу.<br />

«Стяжайте Дух миру…»<br />

ххх<br />

Господь заснував Церкву для дії і<br />

переображення людини, а не для очікування.<br />

Людина приходить до Церкви<br />

з певними очікуваннями і або розчаровується,<br />

або не змінюється. Завдання<br />

священика відкрити для людини слова<br />

Господа і допомогти не очікувати, а<br />

жити за словом Господнім.<br />

ххх<br />

Прагнення влади є ознакою великих<br />

внутрішніх комплексів у людини.<br />

Чим більше людина залежна,<br />

тим більшої влади вона прагне.


Травень <strong>2018</strong><br />

Ірина ТАРАСЮК, молодший науковий співробітник Інституту народознавства НАН України (м. Львів)<br />

МАЮ В БОГА НАДІЮ<br />

Надія як уповання на Божу ласку і милосердя<br />

Продовження. Початок у попередніх випусках газет<br />

Для деяких людей головним «Бог ласкав»; «Бог милостивий»;<br />

доказом реальності Бога є «Бог не без милости, козак не без<br />

спокійна впевненість у «супроводі», долі»: такими словами потішає себе<br />

«допомозі» і «скеровуванні» від невидимої<br />

Його присутності.<br />

перебуду це лихо. Сподіваються та-<br />

чоловік у тяжкій пригоді, мовляв,<br />

Щоденне спілкування з Богом, кож, що «Кого Бог любит, того не<br />

звертання до Нього передбачає, так загубит» (віра в те, що чесний, добрий<br />

чоловік не пропаде). Народне<br />

би мовити, дружбу людини з Богом.<br />

Як і в стосунках між людьми, знайомство<br />

з Богом переходить в дружбу. А дя співзвучне з тим, що висловлене<br />

уповання на Божу ласку і милосер-<br />

потім приходить упевненість, що ми псалмоспівцем: «Милосердний Господь<br />

і добрий, повільний до гніву<br />

можемо довіряти один одному. Він<br />

перестає бути лише недільним знайомим<br />

і стає повсякденним другом, «Бо в Бога є милість» (Пс. 130: 7) і<br />

і вельми милостивий» (Пс.103: 8).<br />

спілкування з яким заспокоює одну з «милість Його вічна» (Пс. 136: 1).<br />

головних психічних потреб людини – З теологічної точки зору особливість<br />

милості закорінена в Бозі<br />

потребу схвалення й любові.<br />

Якщо людина вірить, що незбагненний<br />

Бог любить її більше, ніж Милує той, хто має владу над інши-<br />

і переживається у зв›язку із Богом.<br />

найдобріший батько і найкраща матір,<br />

тоді вона має певність, що все в гати доброти. Саме Бог може бути<br />

ми, або той, від кого не можна вима-<br />

її житті огорнене любов’ю, ласкою милостивим до людей, які повністю<br />

і милосердям Божим: «Дає нам Пан перебувають в Його владі, хоч вони<br />

Біг, що Його ласка», – говорять селяни<br />

про добру погоду, добрий урожай ня або дій. Там, де людина у своє-<br />

не заслужили милостивого ставлен-<br />

та здоров’я. Навіть коли не ведеться, му щоденному житті шукає зв’язку<br />

коли перебуває на краю безодні, силою<br />

віри людина знаходить в собі від-<br />

незбагненній доброті почувається<br />

із тепер присутнім Богом, в його<br />

вагу надіятись, кажучи: «Сподіватись безпечною та впевненою, а невдачі,<br />

на Бога, на його ласку». Слід зазначити,<br />

що у богословському трактуванні менш драматично.<br />

недугу, прикрощі тощо переживає<br />

(«Абетка християнської науки і обряду»,<br />

2002 р.) ласка зіслана, скерована недороду люди потішають себе,<br />

У якійсь тяжкій пригоді, під час<br />

на особу, вона – незаслужена Божа міркуючи: «Давав нам Панбіг милосердний<br />

до тепер, то чень нас і від<br />

прихильність до людей; вона також<br />

ще і наслідок прихильності Божої. теперне забуде»; «Чень ще Господь і<br />

Ласка – дар добровільний, Бог жертвує<br />

її людині, яка попередньо до цієї знаємо добра, не пропадемо); «Дер-<br />

на нас ласкав» (надія, що ще й ми за-<br />

ласки настановлена.<br />

жит щось Пан Біг і для нас». Оскільки<br />

Бог є милосердним, люблячим<br />

За християнським світоглядом,<br />

людина є одночасно створінням і Батьком, то в людських серцях жевріє<br />

надія на те, що він вирятує їх сьо-<br />

грішником. Грішність спонукає людей<br />

до розуміння себе створіннями годні і завтра у такий спосіб, який<br />

обмеженими, для яких Божа прихильність<br />

завжди є ласкою. Суть найвідповіднішим, наймудрішим.<br />

Він для них вважатиме найкращим,<br />

безмежного милосердя відкривається<br />

людині тоді, коли вона усвідом-<br />

блага «небесного», коли земне стає<br />

Функцією, надією на можливість<br />

лює себе нещасною або грішною. примарним, визначається зміст і сутність<br />

ідеї Бога. «Всьо надармо, як Бог<br />

не ласкав…не благословит», – значить,<br />

даремні всі заходи та праця, коли<br />

нема ласки Божої. Слова про щось<br />

добре та пожадане прийнято в народі<br />

супроводжувати побожним бажанням<br />

«Дав би то Господь милосердний!».<br />

Слід зауважити, що милість (у<br />

значенні доброти) є центральною<br />

темою Старого Заповіту (у ньому єврейське<br />

поняття hesed – «милість»,<br />

«милосердя» зустрічається майже<br />

двісті п›ятдесят разів). До Ісуса Христа,<br />

який звістив Євангеліє всеохоплюючого<br />

милосердя (як продовження<br />

звіщення Старого Заповіту), люди<br />

звертались, як до Бога, повторюючи:<br />

«Змилуйся надо мною!» (Мт. 15: 22;<br />

17: 15; 20: 30). Впродовж усієї християнської<br />

історії усвідомлення безперервної<br />

людської потреби в Божій<br />

милості було головною частиною<br />

християнської побожності. Піснеспів<br />

«Господи, помилуй» (грецькою<br />

Kyrieeleison), що звучав у давній<br />

Церкві, й надалі звучить у багатьох<br />

літургійних богослужбових формах.<br />

Можемо припустити, що низка<br />

розглянутих нами народнорозмовних<br />

стійких висловів, які є формою вияву<br />

народної релігійності, виникли під<br />

впливом церковної традиції. Пам’ять<br />

і думка про любов і ласку Божу фігурує<br />

у так званих «побожних зітханнях»,<br />

як-от: «Боже, Боже, най нас твоя<br />

ласка споможе!». Віра убогих духом<br />

людей, безпорадних перед Творцем,<br />

стає, як каже Т. Дайчер, «безперервним<br />

прибіганням до невичерпного<br />

Божого милосердя й очікуванням<br />

усього від Нього», довіренням себе<br />

Його безмежній силі і любові.<br />

Ласки Божої доброти, яка ніколи<br />

не перестає над людьми чувати,<br />

бажали і в таких висловах: «Бодай<br />

ви од Бога ласку мали!»; «Господь<br />

би вас не опустив ласков свойов».<br />

Серед побожних бажань є й такі:<br />

7<br />

Величаємо Тебе, Життєдавче Христе,<br />

і шануємо Твоє з Пречистим Тілом<br />

на небеса Божественне Вознесення<br />

«А щоб же (хай, бодай) вас Бог любив!»;<br />

«Здорові були та Богу милі!».<br />

Такі вислови є своєрідним нагадуванням<br />

про Божу ласку і ставлять її<br />

в осередді внутрішнього простору<br />

людини, освітлюючи його, як свічка<br />

темну кімнату.<br />

Надія зміцнюється переконанням,<br />

що людина не є самотньою у<br />

своїх турботах і проблемах, свідомою<br />

впевненістю у несхибній, вічній<br />

любові ласкавого Небесного<br />

Отця до своїх дітей.<br />

Як бачимо, звернення до української<br />

культурної традиції, зокрема<br />

до народної мудрості, закарбованої в<br />

усному слові, дає змогу «побачити»<br />

ті сфери людської психіки, у яких<br />

наштовхуємося на основи релігійного<br />

самовияву, і збагнути, які умови<br />

сприяють їх появі.<br />

У традиційних уявленнях, охоплених<br />

поняттям надії, Бог становить<br />

перший і найвищий предмет<br />

цього поняття. Цілий пласт приповідок<br />

становить собою стереотипи<br />

мислення глибоко віруючого народу,що<br />

виражають традиційні народні<br />

погляди і ставлення до життя очима<br />

віри, віри в залежність людського<br />

існування від волі Творця і Його<br />

милосердя, готовність віддатися під<br />

Його захист і опіку, сподівання всього<br />

від Господа.<br />

ВІДНОВЛЮЮЧИ СТАРУ ЦЕРКВУ, ХВОРИЙ НА РАК ОТРИМАВ ЗЦІЛЕННЯ<br />

Хтось назве це збігом, хтось - волею<br />

Бога. Але для американця Грега<br />

Томаса, який спочатку дізнався про<br />

те, що у нього остання стадія раку, а<br />

потім втратив роботу, безкорисливий<br />

ремонт церкви став єдиною втіхою в<br />

його житті.<br />

Грегу Томасу було 57 років, коли<br />

лікарі приголомшили його жахливою<br />

звісткою. Медики виявили у літнього<br />

чоловіка неоперабельний рак<br />

четвертого ступеня. На їхню думку,<br />

жити бідоласі залишилося не більше<br />

декількох місяців.<br />

Родині Грега порекомендували<br />

помаленьку починати готуватися до<br />

похорону.<br />

Щоб не піддатися депресії, чоловік<br />

долав стрес, рятуючись прогулянками<br />

з вірним псом. Якось він<br />

прийшов на старе кладовище. Колись<br />

давно чехи-переселенці побудували<br />

там церкву, але останні 70<br />

років її двері були замкнені.<br />

«Я неодноразово намагався потрапити<br />

в занедбану церкву, але вона<br />

завжди була закрита. Кожного разу,<br />

коли я приходив до замкненої церкви,<br />

у мене виникало бажання молитися.<br />

Тоді я сідав на східці і подумки просив<br />

небеса допомогти мені», - згадує<br />

Грег. Якось, присівши на порозі покинутої<br />

святині, чоловік розридався, як<br />

дитина. Потім витер сльози, глянув<br />

на понищені стіни церкви і раптом<br />

зрозумів, в чому полягає його місія!<br />

Розшукавши людей, відповідальних<br />

за підтримання порядку на кладовищі<br />

при церкві, Грег запропонував<br />

їм свою безкорисливу допомогу.<br />

Головне - щоб вони забезпечили його<br />

будівельними матеріалами і ключем<br />

від вхідних дверей.<br />

«До мене прийшов сусід і сказав,<br />

що один чоловік хоче реконструювати<br />

храм абсолютно безкоштовно.<br />

Єдине, що він просив - це ключ від<br />

церкви. Я не повірив своїм вухам,<br />

адже на покинуту будівлю всі давно<br />

махнули рукою», - розповідає доглядач<br />

кладовища, при якому знаходиться<br />

церква.<br />

Теплого серпневого дня Томас<br />

відкрив церкву й увійшов всередину,<br />

і тут же впав через зігнилі дерев›яні<br />

мостини. Він дивився на це місце, що<br />

наче застигло у часі: всі образи були<br />

ще на стінах, стара католицька Біблія<br />

була на жертовнику, фігурки Ісуса і<br />

Матері Божої були біля вівтаря.<br />

Томас з ентузіазмом взявся зчищати<br />

15 шарів старої фарби, що накопичилися<br />

на будівлі за останні 150 років.<br />

Робота давалася йому нелегко, адже<br />

опромінення і хіміотерапія, які він<br />

переніс, згубно позначилися на стані<br />

його здоров›я, відібравши всі сили.<br />

Праця відволікала від думок про хворобу.<br />

Чоловік пофарбував фасад, замінив<br />

гнилі дошки, все вичистив.<br />

З кожним днем, проведеним у<br />

церкві, Грег почувався краще. «Як я<br />

поступово відновлював церкву, так<br />

Бог відновлював мене», - сказав він.<br />

Відведені чоловікові останні місяці<br />

давно минули, а він продовжував<br />

працювати над святинею.<br />

Прийшовши ще раз на консультацію<br />

до лікаря, Томас отримав несподівану<br />

звістку. Його хвороба<br />

відступила! Тепер чоловік твердо<br />

впевнений, що в той пам’ятний день<br />

на східцях закритої церкви він почув<br />

голос Згори. У відновленні святині<br />

Грег бачить своє призначення.<br />

Почувши історію Грега, важко не<br />

вірити в чудеса. Зрозуміло, все можна<br />

пояснити збігом обставин. Більшість<br />

сусідів чоловіка, втім, твердо<br />

впевнені: на старе кладовище його<br />

привело Боже провидіння!<br />

Джерело: http://www.radiosvitanok.<br />

org.ua/arhiv/statti/item/


Дитяча сторінка<br />

Приходьте, діти, до кринички<br />

Напитись чистої водички.<br />

А та водиця не проста,<br />

Бо це – наука про Христа.<br />

ТРАВЕНЬ ПРИХОДИТЬ ДО НАС ІЗ ЦВІТОМ!<br />

6 ТРАВНЯ – святого Юрія (Георгія)<br />

Побідоносця. Святий Георгій,<br />

якого в народі ще величають<br />

Юрієм, належав до перших християн.<br />

Він був розумним<br />

і вродливим<br />

юнаком, мав<br />

чудову військову<br />

виправку і керував<br />

військом.<br />

Завдяки багатим<br />

батькам-християнам<br />

Георгій<br />

здобув чудову<br />

освіту і зайняв<br />

високу посаду. Однак у ті непевні<br />

часи першим християнам було ой<br />

як сутужно сповідувати свою віру.<br />

Постійні гоніння на сподвижників<br />

віри, покарання за ідеали були несправедливими<br />

і жорстокими. Святий<br />

Георгій відмовився поклонятися<br />

поганським божкам і був непохитний<br />

у своїй вірі, тому його віддали<br />

на муки. Святий Георгій мужньо<br />

стерпів всі знущання і своїм терпінням<br />

став прикладом для інших. Він<br />

молився за своїх ворогів і мужньо<br />

прийняв смерть. Святий Юрій Побідоносець<br />

є покровителем Львова.<br />

8 ТРАВНЯ – День пам’яті жертв<br />

Другої світової війни. 8 травня у<br />

світі відзначають відразу дві пам’ятні<br />

дати: День Перемоги в Європі і<br />

День пам’яті та примирення, присвячений<br />

пам’яті жертв Другої світової<br />

війни. З 2015 року разом з усім<br />

світом їх відзначає і Україна. У цій<br />

війні загинуло дуже багато людей,<br />

зокрема багато українців. У ці дні<br />

ми молимось за них.<br />

Просимо у Господа, щоб і сьогодні<br />

закінчилася війна на сході України,<br />

яка забирає кожного дня таке<br />

дорогоцінне людське життя – життя<br />

сучасного українського солдата.<br />

Пам’ятаймо про героїв України!<br />

13 ТРАВНЯ – День матері. Місяць<br />

травень удостоєний честі святкувати<br />

День Матері неспроста. Саме<br />

Травень. Солов’їні співи,<br />

Перші грози. Перші зливи.<br />

Зацвіли сади повсюди,<br />

Щиро раді травню люди<br />

в травні правляться у церквах молебні<br />

до Матінки Божої. Вшановуючи Небесну<br />

Матір – Богородицю, що стала<br />

матір’ю всього світу, українці у 1928 р.<br />

запровадили святкування Дня Матері.<br />

Отож, любі дітки, привітаймо<br />

наших найдорожчих серцю людей –<br />

Маму та Бабусю: тих, кому ми завдячуємо<br />

життям; тих, без кого себе<br />

не уявляємо; тих, кому завжди маємо<br />

бути безмежно вдячні!<br />

Мама<br />

Снилось мені ясне сонце,<br />

Що в хаті світило, -<br />

А то лиш так моя мама<br />

Дивилася мило.<br />

Приснивсь мені легкий вітрик,<br />

Що пестив колосся, -<br />

А то мені моя мама<br />

Гладила волосся.<br />

Снилась мені ягідочка,<br />

Як мед солоденька,<br />

А то мене цілувала<br />

Мама дорогенька.<br />

Снились мені Ангелки,<br />

Що в рай мене несли,<br />

А то мене мами ручки<br />

До серця притисли.<br />

Снилося мені, що на крилах<br />

Я в гору несуся, -<br />

А то мене із постелі<br />

Піднесла матуся.<br />

Марійка Підгірянка<br />

17 ТРАВНЯ – Вознесіння Господнє.<br />

Свято Вознесіння Господа нашого<br />

Ісуса Христа<br />

в Небесні Оселі<br />

відзначається<br />

християнами<br />

всього світу на<br />

40-й день після<br />

свята Воскресіння<br />

Господнього.<br />

Як правило це<br />

відбувається в четвер 6-го тижня, рахуючи<br />

з Дня Великодня.<br />

Цифра в 40 днів – не випадкове<br />

число. У багатьох місцях Святого<br />

Травневий календарик маленького українця:<br />

6 травня – Вмч. Юрія<br />

8 травня – День пам’яті жертв Другої світової війни<br />

13 травня – День матері<br />

17 травня - Вознесіння Господнє<br />

18 травня – Свм. Ірини<br />

24 травня – свв. рівноап. Кирила і Мефодія.<br />

День слов’янської писемності та культури<br />

27 травня – День Святої Трійці<br />

28 травня – Святого Духа<br />

Письма подібний період часу зв’язується<br />

в великими і значними подіями<br />

нашої історії і встановлених<br />

Богом традицій. Наприклад, немовлят<br />

для подання в Храм до Господа<br />

за Законом Мойсея батьки приносили<br />

на 40-й день. Сорок днів і сорок<br />

ночей Бог виливав на землю дощ у<br />

час, коли Ной перебував у ковчезі.<br />

Сорок років Сини Ізраїлеві блукали,<br />

аж поки прийшли в землю обіцяну,<br />

за кількістю тих днів, які спочатку<br />

оглядали землю, яку показав їм Господь,<br />

але вони злякалися тоді язичників,<br />

що жили в ній. Сорок днів і<br />

сорок ночей перебував Мойсей на<br />

горі, ввійшовши в середину хмари,<br />

хліба не їв і води не пив, і написав на<br />

таблицях слова Заповіту. Сорок днів<br />

і сорок ночей Ісус Христос перебував<br />

і постив в пустелі перед початком<br />

свого переможного служіння, і<br />

тоді приступив до Нього спокусник,<br />

але отримав рішучу відсіч.<br />

І тепер, на сороковий день після<br />

Свого Воскресіння, ніби після нового<br />

народження, Христос повинен<br />

був відправитися в Небесні обителі,<br />

щоб приготувати там місце для нас<br />

і сісти праворуч Бога Отця. Здобута<br />

перемога над смертю, яка є страшним<br />

наслідком гріха, відкрила і для<br />

всіх нас можливість воскреснути в<br />

славі Божій.<br />

Напередодні свята закінчується<br />

великодній період, який тривав<br />

аж 40 днів, християни тоді віталися<br />

словами «Христос Воскрес!». І хоч<br />

наш Спаситель вознісся на небо,<br />

Його божественне воскресіння залишилось<br />

з нами, бо спасінням наповнився<br />

увесь світ.<br />

27 ТРАВНЯ - 28 ТРАВНЯ – Зелені<br />

свята. День Святої Трійці та<br />

Святого Духа. Свято Трійці, після<br />

Різдва та Великодня, – одне з найшанованіших<br />

свят в Україні. П`ятидесятниця<br />

– це також народження,<br />

об’явлення Христової церкви. Святий<br />

Дух, зійшовши на апостолів,<br />

допомагав поширювати Євангеліє, і<br />

Христова Церква – спільнота вірних<br />

– відкрито виявила<br />

себе перед<br />

усіма народами.<br />

У понеділок після<br />

свята П`ятидесятниці<br />

Церква<br />

молитовно<br />

вшановує Святого<br />

Духа. Зелений<br />

колір є кольором<br />

життя, а Святий Дух є подателем<br />

життя, як молимося в молитві<br />

«Царю небесний».<br />

Царю небесний, утішителю,<br />

Душе істини, що всюди єси і все<br />

наповняєш, скарбе дібр і життя<br />

подателю, прийди і вселися в нас,<br />

і очисти нас від усякої скверни, і<br />

спаси, благий, душі наші.<br />

РУБРИКА<br />

Чи знаєш Ти, любий читачу, які<br />

чудові місця є у нашій Україні? А де<br />

знаходяться Сріблясті водоспади?<br />

Сріблясті водоспади (інша назва<br />

– Шешорський Гук, Шешорські водоспади)<br />

– це каскад водоспадів на<br />

річці Пістинці в Косівському районі<br />

Івано-Франківської області поблизу<br />

села Шешори. Висота падіння оди<br />

складає 4-5 м, кількість каскадів –<br />

3. Річка Пістинька тягнеться на 56<br />

км. Упродовж 9 км вона протікає<br />

через село Шешори. У межах села<br />

Пістинька перетинає потужну скельну<br />

товщу, утворюючи каскад водоспадів.<br />

Серед Шешорських водоспадів<br />

найгучнішими є Великий Гук<br />

та Малий Гук. Нижче Гуків на річці<br />

утворилося плесо, яке місцеві мешканці<br />

називають «Сініплясо».<br />

Сторінку підготували<br />

Оксана ХРИСТУК та Оксана ТРАВНЕВА<br />

Редактор Марія ГОРБАЛЬ<br />

Редакційна колегія: єпископ Борис (ХАРКО),<br />

Віра МАРКОВИЧ, Юрій ФЕДІВ, Оксана ХРИСТУК

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!