Вінніпеґ Український № 17 (41) (July 2018)

ukrwinnipeg

4

Announcements.

4

Announcements.

5

Announcements.

6

Рієлтор

8

OPINION.

9

OPINION.

11

EVENTS

12

EVENTS

13

EVENTS

14

EVENTS

16

CALENDAR

18

HISTORY.

23

HISTORY.

26

CULTURE.

27

HISTORY.

12 18 23

оголошення

CANADA TO HOST

UKRAINE REFORM CONFERENCE IN 2019

оголошення

#REDCARD4PUTIN CAMPAIGN

оголошення

UCC - MPC INVITES UKRAINIAN COMMUNITY

TO MEET WITH THE PARTICIPANTS OF

THE CHUMAK WAY BICYCLE TOUR THROUGH NORTH AMERICA

Люда радить

ЗНАЙОМТЕСЯ, ST. VITAL:

ІСТОРІЯ І РИНОК НЕРУХОМОСТІ

ДУМКА / peter j. manastyrsky

IT HAS BEEN FOUR YEARS "SINCE" 2014

ДУМКА / АНДРІЙ ЩЕРБУХА

ВЕЛО-ВІННІПЕҐ

RECAP. огляд подій

РІДНА ШКОЛА ПРИ ЧИТАЛЬНІ ПРОСВІТА.

КІНЕЦЬ ШКІЛЬНОГО РОКУ ТА

ЗМІНА АДМІНІСТРАЦІЇ

RECAP. огляд подій / ТЕКСТ: П. ТРОХАНОВСЬКИЙ ФОТО: НОРБЕРТ К. ІВАН

РІДНА ШКОЛА УКРАЇНОЗНАВСТВА ПРИ МИТРОПОЛИЧІЙ КАТЕДРІ

СВВ. ВОЛОДИМИРА Й ОЛЬГИ.

ЗАКІНЧЕННЯ ШКІЛЬНОГО РОКУ

RECAP. огляд подій / Norbert K. Iwan

ПЕРШЕ СВЯТЕ ПРИЧАСТЯ 2018

У КАТЕДРІ СВВ. ВОЛОДИМИРА Й ОЛЬГИ

RECAP. огляд подій / Photo: dan lemoal

ANNUAL "UKRAINIAN CELEBRATION"

AT GOLDEYES GAME

OF EVENTS

історія / TEКСТ: Олександра Голебіоскі

ЛЕО МОЛ.

КАНАДСЬКИЙ СКАРБ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА

історія / TEXT: Jaroslaw Zurowsky

100 YEARS OF UKRAINIAN ORGANIZATIONAL LIFE

IN ST. BONIFACE

КУЛЬТУРА / TEКСТ: Марія Кривошеєва

УКРАЇНСЬКІ ЕМІГРАНТСЬКІ ПІСНІ ЯК ВІДЛУННЯ

МИНУЛОГО

історія / TEКСТ: Галина Кравчук

БУДІВНИЧІ КАНАДИ, ЯКИМИ ГОРДИТЬСЯ

УКРАЇНСЬКИЙ РІД

26

POEMS

ВІРШІ ГАННИ РИБЦУНИК

FREE COPIES OF MAGAZINE ARE AVAILABLE AT:

• Kalyna Store (952 Main St)

• Dobromarket (1940 Main St, 1575 Regent Ave)

• Tenderloin Meat & Sausage (1515 Main St)

• Central Foods (630 Nairn Ave)

• Svitoch (621 Selkirk Ave)

• Gunns bakery (247 Selkirk Ave)

• Lvov Store (140 Meadowood Dr)

• McNally Robinson Booksellers (1120 Grant Ave)

• North Winnipeg Credit Union (310 Leila Ave)

• Carpathia Credit Union (all branches)

• LaSalle (Greggs) Insurance (865 McGregor St)

• Blair Yakimoski MLA for Transcona Constituency Office (127 Regent Ave West)

• Martha Chuchman Law Office (267 Mountain Ave)

• Bernie Wolfe Community School (95 Bournais Dr)

• PLAST Winnipeg (623 Flora Ave)

• Shevchenko Foundation (952 Main St)

• Ann’s Perogy Palace (413 Magnus Ave)

• Gardenton Museum (Gardenton, MB)

• St. Andrew’s College, U of M (29 Dysart Rd)

• Ukrainian Catholic Metropolitan Cathedral of Sts. Vladimir and Olga (115

McGregor St)

• Ukrainian Orthodox Cathedral of St. Mary The Protectress (820 Burrows Ave)

• Holy Trinity Ukrainian Orthodox Metropolitan Cathedral (1175 Main St)

• St. Nicholas Ukrainian Catholic Church (737 Bannerman Ave)

• Holy Family Ukrainian Catholic Church (1001 Grant Ave)

• St. Josaphat Ukrainian Catholic Church (590 Alverstone Street)

• St. Joseph’s Ukrainian Catholic Church (250 Jefferson Ave)

• Blessed Virgion Mary Ukrainian Catholic Church (965 Boyd Ave)

• Ukrainian Evangelical Church (730 McPhillips St)

• Consistory of Ukrainian Orthodox Church of Canada (9 St Johns Ave)

• Сommunity events and other locations (more than 60)

PROMOTE YOUR

BUSINESS WITH US!

Phone: (204) 881-3793

E-mail: info@ukrainianwinnipeg.ca

COVER:

Adriana Shklyar Celebrating her 1 st Canada Day

PHOTO: Norbert K. Iwan

Publisher: Ukrainian Winnipeg Portal UkrainianWinnipeg.ca

For advertising and other inquiries, please call

(204) 881-3793 or email info@ukrainianwinnipeg.ca

The publishers may not have the same viewpoint as the authors of their printed

materials. Advertisers are responsible for the content of their commercial ads.

All articles by Valerii Pasko and Andrii Shcherbukha unless specified otherwise.

Special thanks: Slava and Gerry Edmunds, Shelley Greschuk, Tatiana

Murzunenko, Iuliia Lagotska, Chrystyna Bondarenko

Слава Україні!


З питань розміщення реклами дзвоніть / for advertising inquiries call (204) 881 3793, e-mail: info@ukrainianwinnipeg.ca


T

Canada to host

Ukraine Reform

Conference in 2019

«I am delighted to announce that

Canada will host the Ukraine Reform

Conference next year. This

is an unprecedented opportunity

for Canada to convene international

partners and advance

our unwavering commitment to

Ukraine. Together, we can build

the future that the people of

Ukraine deserve and desire.

he Honourable Chrystia

Freeland, Minister of

Foreign Affairs, today announced

that Canada will host the

Ukraine Reform Conference in

2019.

The 2019 conference will bring together

foreign ministers from the

European Union, the G7 and NATO

countries to support Ukraine in ongoing democratic and economic

reforms. Canada is firmly committed to working with the international

community to support Ukraine and work toward a secure,

sovereign and prosperous future for the people of Ukraine.

At this year’s conference, hosted by Denmark, the Minister discussed

recent key reform developments, such as the passing of the

Higher Anti-Corruption Court law. This was also an opportunity

for the minister to address pressing issues with her counterparts,

such as gender equality, health, education and pension reform in

Ukraine.

»

здоров’я,

- Hon. Chrystia Freeland, P.C.,

M.P., Minister of Foreign Affairs

Щорічна Міжнародна конференція з питань

реформ в Україні відбудеться в Канаді у 2019-му

році

Міністр закордонних справ Канади Христя Фріланд

повідомила сьогодні, що Канада виступить приймаючою

стороною Міжнародної Конференції з питань

реформ в Україні у 2019-му році.

Конференція збере разом міністрів закордонних

справ Європейського Союзу, Великої Сімки та країн

НАТО задля сприяння демократичним та економічним

реформам в Україні.

Канада міцно співрацює з міжнародною спільнотою

у підтримці України заради безпечного, суверенного

та процвітаючого майбутнього українського народу.

На цьогорічній конференції у Данії, міністр обговорила

нещодавні основні реформи, такі як прийняття

Закону про Вищий Антикорупційний Суд. Для міністра

це також була нагода вирішити з її колегами

такі актуальні питання, як гендерна рівність, охорона

освіта та пенсійна реформа в Україні. УВ

Я рада оголосити, що Канада прийме у себе Міжнародну

конференцію з питань реформ в Україні наступного

року. Це безпрецедентна нагода для Канади скликати

міжнародних партнерів та поглибити нашу непохитну

підтримку України. Разом ми збудуємо майбутнє, якого

прагне та на яке заслуговує народ України.

- Високоповажна Христя Фріланд,

член Парламенту, Міністр закордонних справ

June 13, 2018. Kyiv, Ukraine

Today, the International Coalition for Human Rights

(ICHR) launched the #RedCard4Putin campaign.

edCard4Putin is an international campaign intended to

including 70 Ukrainian citizens, it is unacceptable that Russia is

#R pressure Russia – the host of the FIFA 2018 World Cup to

hosting the FIFA World Cup,” stated Paul Grod, President of the

end its military aggression abroad, appalling human rights

International Coalition for Human Rights and Vice-President of

record, continued efforts to undermine the international rulesbased

order and release all of the Kremlin’s political prisoners.

the Ukrainian World Congress. “The #RedCard4Putin campaign

#RedCard4Putin Campaign will draw the world’s attention to the many crimes of the Kremlin

and pressure Russia to end its ongoing violations.”

During the World Cup (June 14-July 15), the #RedCard4Putin

June 13, 2018. Kyiv, Ukraine - Today, the International Coalition The ICHR for Human is a coalition Rights (ICHR) of NGOs launched and individuals the

campaign will issue multiple “red cards” to the Russian regime for

around the

its countless #RedCard4Putin violations of campaign. international law and abuse of internationally

recognized human rights. The campaign seeks to bring

globe who are committed to defending and advocating for the human

rights and freedom.

international #RedCard4Putin awareness about is an international the crimes of Russian campaign government intended to pressure The #RedCard4Putin Russia – the host campaign of the calls FIFA on 2018 all people of conscience

human to rights join this record, global continued call to action. efforts УВ to

with the World objective Cup of to securing end its military the immediate aggression release abroad, of all political

prisoners unjustly detained by Russia.

appalling

undermine the international rules-based order and release all of the Kremlin’s political prisoners.

“At a time when Russia wages war against its neighbors, supports

the Assad regime, which uses chemical weapons against its

Learn more at www.ichumanrights.org

During the World Cup (June 14-July 15), the #RedCard4Putin campaign will issue or on multiple our Facebook “red page. cards” to

own people, and illegally imprisons over 150 political prisoners

the Russian regime for its countless violations of international law Media and Contact: abuse RedCard4Aggression@gmail.com

of internationally

recognized human rights. The campaign seeks to bring international awareness about the crimes of

Russian government with the objective of securing the immediate release of all political prisoners

4 unjustly detained by Russia.

Український Вінніпеґ - ЛИПЕНЬ 2018 -


The Ukrainian

Canadian Congress -

Manitoba Provincial

Council invites

Ukrainian community to

meet with the participants of

THE CHUMAK WAY BICYCLE

TOUR through North America

Monday, July 9 from 6 PM - 9 PM at

UKRAINIAN ORTHODOX CATHEDRAL

ST. Mary The Protectress Auditorium

(820 Burrows Avenue, Winnipeg)

For information on the Tour, go to

http://proidysvit.org/en/cycle-ride-chumak-way-in-america

липня 2018 року команда велопробігу “Чумацький шлях в

9 Америку” зупиниться у Вінніпезі. Учасники туру - 10 молодих

ветеранів російсько-української війни - протягом

сотні днів подолають 10,000 км через 400 міст Канади і США.

Зустріч проходитиме у форматі пікніку на вулиці, а після цього

у церковному залі відбудеться презентація про ситуацію в Україні.

Вітаються пожертви на підтримку родин, постраждалих у війні

на Донбасі. Запрошуйте друзів і знайомих!

Meet the cyclists and war veterans from Ukraine! Find out about

their adventures along the way from Los Angeles to Winnipeg and

how they plan to cycle the rest 7,500 of 10,000 km of the tour across

the U.S. and Canada.

Join us for an outdoor picnic (hamburgers and smokies available for

purchase) and then come into the church auditorium for

a presentation on the tour, the continuing war in Ukraine,

and the situation surrounding returning veterans.

Chumak Way is a 10,000 km (6,200 miles) North

American cycling tour starting in Los Angeles and ending

in Washington D.C. The Chumak Way team is biking for

peace and in support of families and orphans who suffered

from war in eastern Ukraine. Within 100 days 10 Ukrainian

volunteers and war veterans will cycle through more than

400 towns and cities in the US and Canada.

Everyone is welcome to meet with the team

and join the tour! УВ

- JULY 2018 - UKRAINIAN WINNIPEG

5


Рієлтор Люда радить

ЗНАЙОМТЕСЯ,

ST. VITAL: ІСТОРІЯ І РИНОК НЕРУХОМОСТІ

Люда Козлова

Рієлтор

P

айон St. Vital розташований між двома річками Red

River and Seine River. На півночі кордон проходить

по Carriere Avenue, звідки район простягається аж за

Perimeter до самого муніципалітету St. Richot. Це досить великий

район міста, який розподіляється на декілька дільниць:

Old St. Vital у північній частині, River Park South, розташований

на південь від Bishop Grandin Boulevard, South St. Vital – на

південь від Perimeter. Назву району дав Архієпископ Tache у

1860 році визначаючи Святого Вітала – захисника його, видатного

на той час, колеги - Отця Vital-Justin Grandin.

Заселення району почалося аж

у 1822 році, коли франкомовні

поселенці, переважно метиси,

заснували одне з найстаріших

поселень у Манітобі. Ця частина

історії знайшла відображення

у численних назвах вулиць та

установ у районі. Національна

історична установа Riel House

вшановує пам’ять лідера метисів

Louis Riel; там розташована його

хата.

St. Vital довго залишався переважно

франкомовним, але кількість

англомовного населення

поступово збільшувалася. До 1910

року вся управа була франкомовна,

але вже у 1913 році ділова

управа міста перейшла на англійську мову і з того часу бізнес

почав швидко розвиватися. Населення з 1800 людей одразу

після завершення Першої світової війни виросло до 11,000 у

1933 році. У 1951 році майже 63 відсотків населення були британського

походження і тільки 13% було франкомовним. Для

порівняння, у сучасному St. Vital мешкає понад 170 тисяч людей,

з яких 82% говорять англійською мовою, а 17% - обома

державними мовами.

Історія St. Vital багата подіями - цікавими і трагічними. Так, у

1926 році муніципалітет району збанкротував через те, що район

розростався швидше, ніж росли податки і керівництво районом

перейшло на рік до провінційного уряду. До 1971 року

St. Vital існував як окремий муніципалітет і частина населення

була проти об’єднання з Вінніпегом. Тоді муніципальний уряд

влаштував жартівливий публічний похорон герба St. Vital. А у

1950 році, коли розлилася Red River, район серйозно постраждав

від повені. Уся розвинута частина району була залита. Найбільше

постраждав Kingston Crescent, десятки мешканців якого

були змушені рятуватися на пожежній вежі, яку обклали мішками

з піском.

Сучасний St. Vital має розвинену інфраструктуру. Там немає

і ніколи не було великих індустріальних і комерційних підприємств

за винятком крамниць і бізнесів по обслуговуванню

населення. У районі можна знайти будь-які види послуг,

що роблять життя зручним, включно з прекрасно розвинутою

системою громадського транспорту, школами та найбільшим

у місті торгівельним центром. Район має два великих парки:

Maple Grove Park, де дозволяється вигулювати собак без повідка,

і St. Vital Park, а також чимало зелених майданчиків і

полів для гольфу. Розташований поблизу університет Манітоби

лище додає привабливості району.

У St. Vital приділяється надзвичайно велика увага спорту –

тут знаходиться кілька спортивних центрів. У Maple Grove

Park базуються футбольний клуб «St. Vital Mustangs» і найбільший

у Манітобі комплекс для регбі. А найпопулярнішим

видом спорту звичайно є хокей! На льодових майданчиках

«St. Vital Centennial» та «Jonathan Toews» тренуються хокейні

команди, успіхи яких є предметом особливої гордості району.

Цікаво, що 22 з 28 видатних мешканців району – спортсмени

(19 хокеїстів) і спортивні коментатори! Серед інших на

цьому списку знаходиться Nia Vardalos - відома актриса, сценарист

і продюсер фільму «My Big Fat Greek Wedding»; вона

росла у St. Vital і там досі живуть її батьки.

Що до ринку нерухомості, то більшість будівель у районі –

це житлові будинки. St. Vital є одним з найбільш популярних

районів міста; хати добре продаються і часто продаються в

конкуренції. Я переглянула інформацію про хати, що були

продані за період від початку травня 2018 року до часу, коли

готувався цей матеріал. З 168 продаж 73 хати були продані за

повну ціну або більше, ніж просили, що складає 43,5 відсотків,

тобто майже половина. Багато з них були продані на 20 -

30 тисяч більше, а деякі – на 50 тисяч більше об’явленої ціни.

Для порівняння, у середньому по місту лише кожна четверта

хата продається у конкуренції.

Ринок нерухомості в районі є різноманітним. Є тут невеличкі

старенькі хати побудовані ще на початку 20-го століття.

Їх продають під знесення або відновлення за 130 - 150 тисяч.

Є сучасні хати вартістю 400 - 500 тисяч, що розташовані у

нових дільницях. Понад річкою і на півдні району чимало

коштовних будівель, ціни на які починається віл мільйону

доларів. Збудовано і далі будується багато кондомініумів.

Наприклад, маленьку квартирку в будинках, побудованих

1950-х - 60-х роках, можна купити за 100 - 130 тисяч. Нові

двоспальні квартири продаються за 250 - 290 тисяч. А кондомініуми

типу пентхаус та окремо розташовані на спільній

землі хати, кожна з бейсментом і подвійним гаражем, пропонуються

за майже 600 тисяч. Інший тип нерухомості представлений

трейлерами у South Glen Park, де можна купити

стаціонарно установлений на орендованій землі трейлер за

90 - 190 тисяч, залежно від віку і стану. Помісячна плата за

оренду ділянки перевищує $500 на місяць і включає в себе

майже всі основні витрати, такі як платня за воду, каналізацію,

податок на нерухомість, тощо.

St. Vital - це великий за розміром, динамічний район міста,

переважно житловий, з прекрасно розвинутою інфраструктурою

і системою обслуговування населення, із своїми добрими

традиціями і цікавою історією. Ринок нерухомості

різноманітний, розрахований на всі рівні добробуту і на всі

смаки.

Радо відповім на всі питання відносно нерухомості. Моя

електронна адреса lkozlova@shaw.ca УВ

6 Український Вінніпеґ - ЛИПЕНЬ 2018 -


Home Insurance

11 locations throughout Winnipeg

Leave your worries at our door.TM

204 949 2600 or visit wyattdowling.ca |

З питань розміщення реклами дзвоніть / for advertising inquiries call (204) 881 3793, e-mail: info@ukrainianwinnipeg.ca


OPINION. ДУМКА

IT HAS BEEN

FOUR YEARS

“SINCE” 2014

Peter J. Manastyrsky

On August 24th, 1991 Ukraine become an independent country portraying itself

as a democrat state by existing in a benign geopolitical environment. Ukraine

is a nation that has inherited a rich history and distinct cultural heritage.

t has been four years since the ousting of Viktor

I

Yanukowych, the annexation of the strategically important

Black Sea peninsula of Crimea by Putin’s Russia, the

election and inauguration of president Petro Poroshenko, the

downing of Malaysia Airline by pro-Russian rebels, and the

invasion and control of eastern Ukraine.by Russia. These events

have played an important role in Ukraine’s struggle to defend its

sovereignty. Also, not to forget the Orange Revolution of 2004,

the mass protest which forced the rerun of a fraud presidential

election. This period was an opportunity for Ukraine to sign a

historical deal with the European Union that would have allowed

Ukraine to engage and conduct a free economic condition within

its border; that never materialized for the Ukrainian people.

To reflect, look at November 28, 2013. Ukraine missed its last

chance to sign a historic long in the making integration deal with

the European Union, because of that, thousands of protesters

gathered in Kyiv to demand that Yanukowych accept the deal.

On the other hand, under immense pressure from Putin, it

was decided instead to pursue closer ties with Moscow. The

outcome of this, angry protesters erected barricades in Kyiv’s

Independence Square, start of a revolution; peaceful protests

developed into a ferocious cycle of violence. On January 28,

2014, Viktor Yanukowych accepted the resignation of his entire

government and stepped down to appease the protesters. The toll

of that upheaval had more than 100 dead, over 1800 wounded and

the president fleeing the country, abdicating his responsibilities,

an interim government was formed.

As this transition and unrest was taking place in Ukraine after

Yanukovych’s flight, Vladimir Putin steps into the picture, pulling

off a bold power play reminiscent of 20th century politics

grabbing Ukraine’s wealthy geographically province of Crimea,

including Sevastopol. This city port, large naval base has been

a strategically significant maritime gateway for Russia since the

late 18th century, the focal point of the takeover. The strategic

peninsula of Ukraine was taken over on February 27, 2014 by

imperialistic Russia. Next day, Vladimir Putin started sending

Russian troops into Crimea, and by March 18, 2014, it was clear,

Russia’s empire started to be restored.

Crimea in the hands of Putin wasted no time during the first

week of April. He sent in pro-Russian separatists to destabilize

and seized Donetsk and Luhansk in eastern Ukraine. Seizure

of government buildings, declaration of allegiance to Moscow,

Putin’s rebels soon controlled large swaths of Ukraine’s eastern

provinces. On May 11, 2014 Crimea voted overwhelmingly in

favor of union with Russia, under the observance of Moscow.

The situation in Ukraine throughout that month was tense

even with the election of Petro Poroshenko on May 25th as

the new president.

Then on July 17, 2014, anther crisis erupted, a Malaysia

Airlines Boeing, 777 had been blown out of the sky in the

Russian occupied area of eastern Ukraine by a Russian -made

missile. Vladimir Putin stuck to his claim that Ukraine was

to blame for the incident, since it occurred over Ukraine’s

airspace. To date no nation significantly challenged Putin

about the horrific tragic incident.

By the end of October of 2014, the situation in general

and particularly in eastern Ukraine remained fraught with

uncertainty in many facets. Before the end of 2014, western

nations tried to help stabilize Ukraine’s new government,

trying to quell Vladimir Putin’s aggression by imposing some

sanctions. Europeans relying on Russia’s oil and gas became

hesitant to secure Ukraine’s integrity, came up with the Minsk

agreement.

Present day Ukraine has been divided between a degree

of national consciousness and a sense of identity erased by

genocide. It seems that Ukraine wishes to preserve its native

heritage and implement many democratic values but at the

same time not to be pressured by Russia’s medieval imperialist

abyss. Perhaps the future will bring a diplomatic solution or

perhaps it will not, time will tell.

The present Ukrainian government is interested in putting

an end to the violence in eastern Ukraine. Probably it is time

for Ukraine to step up to the plate and restore confidence by

bringing the country back into one sovereign nation. This

“since” has played out to a global audience, back to 2014. УВ

8 Український Вінніпеґ - ЛИПЕНЬ 2018 -


OPINION. ДУМКА

Вело-Вінніпеґ

Андрій Щербуха,

редактор

Вже в 11-тий раз у Вінніпезі проходить акція «велосипедом на роботу».

18-го червня для учасників акції було організовано більше

60-ти «піт-стопів» - точок, організованих місцевими компаніями,

де велосипедисти могли випити кави, перекусити та

набрати сувенірів. Ті, хто в цей день проміняв 4 колеса на два могли,

окрім відвідування піт-стопів, відчути дух єднання заради

хорошої страви та поглянути на своє місто з іншого ракурсу.

одібні акції відбуваються по всьому світу,

хоча в багатьох Європейських містах

П

заохочувати населення до використання

велосипедів не потрібно…

Після Другої світової війни вулиці Копенгагену

наповнилися дешевими автомобілями,

знизивши частку подорожуючих велосипедами

до 10 відсотків (для столиці Данії - це мало).

Місто відреагувало запровадженням комплексу

заходів таких як введення спеціальні днів «без

авто», скороченням кількість площ для паркування,

переведенням певних вулиць у пішохідні

зони. Сьогодні жителі Копенгагену здійснюють

кожну другу свою подорож на велосипеді,

залишаючи позаду в рейтингу за 2017 рік навіть

Амстердам (48% подорожей). Рейтинг щорічно

скрадається компанією Copenhagenize Design

Company і окрім відсоткового відношення подорожей

на велосипедах бере до уваги ще 13

факторів. Переможець має право називати себе

"найбільш зручним для велосипедистів" містом.

Останні два роки столиця Данії випереджає

столицю Нідерландів – країну, яку в трійці лідерів

також представляє місто Утрехт. Єдиний

представник Північної Америки в рейтингу –

Монреаль – замикає першу 20-ку.

Міг би Вінніпеґ, хоча б перспективі, стати канадським

Копенгагеном або принаймні порівнятися

з Монтреалем за рівнем зручності для

пересуванням на ровері?

Згідно останнього перепису населення, велосипед,

як основний засіб пересування для подорожей

на роботу в середньому по Канаді використовує

1.4% населення. Лідерами з великих

населених пунктів/областей в цьому списку є

Канадський столичний регіон (Оттава-Гатіно)

– 2.4%, за ним йде Ванкувер з 2.3 відсотками, а Вінніпеґ замикає

трійку з 1.7%.

Це не означає, що Вінніпеґом зручно пересуватися на

двох колесах, але у міста є потенціал. По-перше, медіальна

відстань до роботи у жителя нашого міста найкоротша

серед всіх великих міст країни – 6.1 км. Такі короткі відстані

в деяких випадках можливо подолати на велосипеді

швидше, ніж на машині і точно швидше, ніж на автобусі.

Знайдіть вело-маршрут до своєї роботи в GoogleMap і ви

можете здивуватися! Громадський

транспорт, а точніше його

малорозвиненість – це другий

фактор, який може сприяти популяризації

велотранспорту.

Лондонський район Іст-Енд знаходиться

у лідерах по кількості

велоподорожей поміж інших районів

міста в тому числі й через

те, що ця частина Лондона не має

окремої лінії метро. У Вінніпезі

є лише автобуси, які часто запізнюються

і часто зупиняються, а

поведінка пасажирів не деяких

маршрутах може взагалі нанести

психологічні травми.

Тобто, замінивши авто на велосипед

ми можемо дістатися до

роботи за той самий час, при цьому,

зекономити гроші на пальному,

зменшити кількість викидів в

атмосферу, замінити ранкову зарядку

чи пробіжку, та ще й, згідно

нещодавніх досліджень, відчувати

себе щасливішими?? Чому тобі

ми взагалі досі бачимо авто на дорогах?

В результаті телефонного опитування

2013 року серед жителів

Вінніпеґу є 2% працюючих людей,

які не міняють велосипед на

авто навіть взимку. Приблизно

чверть населення міста хоча б

інколи, при сприятливій погоді,

їздять на роботу велосипедом. 36

відсотків населення повідомили,

що не проміняють 4 колеса на два

за будь-яких умов; рівно такий де відсоток працюючого

населення Вінніпеґу можна віднести до «зацікавлених,

але занепокоєних». На останню групу і потрібно націлювати

існуючі та майбутні ініціативи міста та недержавних

організацій.

МЕР ВІННІПЕГУ БРАЯН БОУМЕН ДІСТАЄТЬ-

СЯ НА РОБОТУ НА ВЕЛОСИПЕДІ ПІД ЧАС "RIDE

BIKE TO WORK DAY 2018". ФОТО: instagram @

mayorbrianbowman

Найбільше занепокоєння велосипедистів по всьому

світі - це безпека. Згідно даних Manitoba Public Insurance,

в Манітобі щороку на дорогах в середньому гине 2 вело-

- JULY 2018 - UKRAINIAN WINNIPEG

9


сипедисти. Ще 144 отримують травми. Відповідальність

за це мають нести як автомобілісти, так і велосипедисти

(70% всіх постраждалих велосипедистів знехтували

правилами безпеки і не мали на собі захисного шолому).

Але навряд у жителів міста занепокоєння викликають

ці статистичні дані. Люди не відчувають себе безпечно

через відсутність двох взаємопов’язаних факторів: інфраструктури

та культури вело-пересування. Остання

відсутня як у багатьох велосипедистів, які, намагаючись

скоротити собі шлях, наражаються на небезпеку всіх

учасників руху, так і у автомобілістів, які не бажають ділитися

дорогою.

Найнебезпечніші перехрестя міста для велосипедистів:

• Main Street & Redwood Avenue

• Dalhousie Drive & Pembina Highway

• Moray street & Portage Avenue

• Sherbrook Street & Westminster Avenue

• Main Street & Sutherland Avenue

• Arlington Street & Logan Avenue

На відміну від вузеньких європейських вуличок, дороги

в Новому Світі будувалися переважно для автомобілів,

тому відсутність культури зрозуміла.

Кожен з нас може приєднатися (наприклад до Bike

Winnipeg) чи створити нові вело-спільноти та організації,

аби разом виховувати як велосипедистів, так і водіїв.

Разом ми маємо:

• посилювати тиск на владу міста аби ті прискорили зведення

та покращення інфраструктури (тут видумувати

нічого не потрібно: просто скопіювати успішні європейські

моделі);

• боротися з вело-крадіжками (їх кількість щороку зростає);

• відстоювати інтереси велосипедистів в дорожньотранспортних

пригодах (в Копенгагені та Амстердамі

переважна більшість дорожніх інцидентів за участю

автомобіліста та велосипедиста вирішується на

користь останніх);

• поширювати інформацію про користь вело-пересувань

як для самих велосипедистів, так і для міста:

дослідження в Данії показало, що за кожний вело-кілометр

соціальні вигоди нараховують 16 крон (3.25

канадських доларів), а той час, як кожний авто-кілометр

коштує 10 крон (2 долари).

• розширювати програми аренди велосипедів по всьому

місту (у Вінніпезі подібний проект під назвою

«Pedal in the Peg» запустили лише минулого року і

наразі в нашому місті лише 22 таких велосипеди доступних

в 5-тох точках міста);

• заохочувати своїм прикладом своїх робітників/роботодавців/колег

(згідно дослідження, люди більш

схильні до використання велосипедів для поїздок на

роботу, якщо хтось з їх знайомих вже це робить) УВ

To Get To Know Us Better.

A Full Service Financial Institution

Five Winnipeg Locations

950 Main Street

80-2200 McPhillips Street

1341-A Henderson Highway

1375 Grant Avenue

1-850 Regent Avenue West

(204) 989-7400 | www.carpathiacu.mb.ca

10 Український Вінніпеґ - ЛИПЕНЬ 2018 -


РІДНА ШКОЛА ПРИ ЧИТАЛЬНІ ПРОСВІТА

Кінець шкільного року та зміна адміністрації.

суботу 26-го травня 2018 року в приміщенні школи

У «Сислер» відбулося офіційне завершення шкільного

року «Рідної Школи» при читальні «Просвіта». Водночас

сумна та радісна подія розпочалася з концерту учнів.

Вбрані у вишиванки діти розказували вірші, співали пісні

під акомпанемент гітари та висловлювали побажання та

слова вдячності своїм батькам і вчителям.

Після концерту слово взяв секретар управи Читальні «Просвіта»

Юрій Носик, який також подякував батькам, вчителям

та пані директорці за їх працю та відданість. Насамкінець

пан Носик передав управління школою дирекції православного

собору святої Покрови, яку представляли голова управи

Василь Балан та Остап Скрипник. Прощальна після від

дітей була подарунком управі читальні «Просвіта» за довгі

роки сумлінної праці. Цього року Рідній Школі виповнюється

100 років і дирекція в обличчі пані Русин, пані та пана

Носик і пана Мудрого приклали чимало зусиль, аби зберегти

одну з небагатьох шкіл української мови та українознавства

у Вінніпезі до сьогоднішнього дня.

Чудово підготовлений спільними зусиллями батьківського

комітету та вчителями на чолі з директоркою Марією

Пугач вечір завершився фотографуванням та перекускою.

Так закінчився величезний етап у житті школи, але не закінчилася

її історія. Сподіваємося, що ентузіазм та активна

участь батьківського комітету у житті школи, разом з професійністю

педагогів та керівництва школи під наглядом

управи Собору модернізують та розпочнуть нову еру у

житті «Рідної Школи».

У своєму листі до нашої редакції Юрій Носик зазначив,

що управа Читальні бажає учителям і директорці школи, а

також управі Собору всього найкращого. УВ

SAUSAGE MAKERS

Meat Market Delicatessen

Serving Friends & Family Since 1958

TM Property of Central Products and Foods Ltd.

630 Nairn Avenue

Winnipeg

(204) 667-2981

Grass Fed Manitoba Beef & Bison

Naturally Fed Free Run Chickens

Smoked Turkeys, Social Orders

Delicatessen Meats & Cheeses

Our Own Wood Smoked Sausages:

Most are Gluten Free, Lactose Free,

No added MSG, Reduced Fat & Salt

Imported European Groceries

/sausagemakers

УКРАЇНСЬКА

ЄВАНГЕЛЬСЬКА ЦЕРКВА

Пастор: Анатолій Шевчук

тел. (204) 805 2295

Богослужіння відбуваються:

· Неділя 11:00

· П'ятниця 19:00

730 McPhillips St. Winnipeg

www.ukrevangelchurch.ca

ukrevangelchurchofwinnipeg

ukrevangelchurch@gmail.com

- JULY 2018 - UKRAINIAN WINNIPEG

11


ЗАКІНЧЕННЯ ШКІЛЬНОГО РОКУ.

Рідна Школа Українознавства при Митрополичій Катедрі Свв. Володимира й Ольги.

Павло

Трохановський

ьогодні був один з тих

C чудових днів, коли ми

вітали наших учнів з їхніми

досягненнями та успіхами.

Ми віримо у вас, пишаємося вами

і покладаємо великі надії на вас! Це

важливий день для всіх студентів,

які перейшли до наступного класу, а

також для усіх випускників.

Сьогодні також добрий день, щоб обійняти

своїх батьків, братів і сестер, бабусь

і дідусів та подякувати їм за те, що

вони підтримали вас, тому що саме це є

вашим досягненням, це також є досягнення

людей, які турбуються про вас. Вони хочуть,

щоб ви були найкращими і жили відповідно

до християньських чинностей.

Тепер ви готові до наступного кроку. Я прошу

вас, готуйтесь до цього наступного кроку

у вашому житті.

Отже, вітаємо всіх студентів, батьків, вчителів

та всіх інших, хто допоміг нашим студентам

досягти свого потенціалу.

Дуже сильно дякуємо церкві Свв. Володимира

й Ольги та отцю мітрату Буячку за іх постійму

підтримку школи. УВ

12 Український Вінніпеґ - ЛИПЕНЬ 2018 -


Перше Святе

Причастя 2018

у Метрополичій

Катедрі

Свв. Володимира

й Ольги. УВ

Фото: Норберт К. Іван

Folklorama Celebrates

MULTICULTURALISM

Hon. MaryAnn Mihychuk

MP for Kildonan-St. Paul | 204.984.6322 | 1575 Main Street

- JULY 2018 - UKRAINIAN WINNIPEG

13


Annual

“UKRAINIAN CELEBRATION”

at Goldeyes Game.

Photography: Dan Lemoal

June 27 th

14 Український Вінніпеґ - ЛИПЕНЬ 2018 -

eaturing Ukrainian music, dance & culture: Hoosli

F Ukrainian Male Chorus, Troyanda Ukrainian Dance

Ensemble and Budmo band.

A portion of ticket sales was donated to Shevchenko foundation

in support of local Ukrainian Canadian

Culture Development. УВ


- JULY 2018 - UKRAINIAN WINNIPEG

15


КАЛЕНДАР ПОДІЙ

CALENDAR OF EVENTS

Щоб бути в курсі останніх подій, відвідайте наш сайт: www.ukrainianwinnipeg.ca/events

Хочете додати Ваш івент в календар? Пишіть нам: info@ukrainianwinnipeg.ca ЛИПЕНЬ

JULY

Зустріч туру

8

EXHIBITION OPENING AT

“Чумацький шлях в

OSEREDOK:

ZABAVA ON

Америку”

SUN

16 Український Вінніпеґ - ЛИПЕНЬ 2018 -

“ICON ON AMMO BOXES: ART THAT

CORYDON

SAVES LIVES BY OLEKSANDR

9

FEATURING “HIGH

WHEN: July 9, 6pm

KLYMENKO”

PROFILE DANCE BAND”

WHERE: Ukrainian Orthodox

MON

Cathedral of St. Mary the Protectress,

WHEN: July 11, 6:00 pm

WHEN: July 13 and

(820 Burrows Ave.)

WHERE: Oseredok

August 24, 7 pm - 10 pm

11

WED

(184 Alexander Ave East)

WHERE: Corydon Ave

Join us for an outdoor picnic (hamburgers

and smokies available for purchase) 13

and Arthnot St. N

FRI

The main idea of the project is the

and then come into the church

transformation of death (symbolized

auditorium for a presentation on the

by ammo boxes, brought from the

tour, the continuing war in

14

combat zone) into life (icons)

Ukraine, and the situation

SAT

surrounding returning

veterans.

Gardenton

Ukrainian Festival 2018

20

FRI

WHEN: July 14

WHERE: Gardenton, Manitoba

СЕРПЕНь

Come out at 11 AM for a Ukrainian church

AUGUST

service, then enjoy a traditional Ukrainian

Zrada

meal. The stage show starts at 1:00 PM and

CULTURAL

will feature local Ukrainian dance clubs and

ACADEMY w/

3 FRI

Ukrainian folk music! Kids’ activities and

Somebody Language,

museum tours continue all day. At 7 PM

Merin

there will be a dinner and dance.

4 SAT

Admission at the gate: $10/adult

WHEN: July 20, 9 pm

Kids 12 and under: FREE

WHERE: The Good Will

Dinner & Dance at 7:00 pm:

Social Club

5 SUN

$15

(625 Portage

Ave.)

24 FRI


- JULY 2018 - UKRAINIAN WINNIPEG

17


ЛЕО МОЛ

КАНАДСЬКИЙ СКАРБ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА

Олександра Голебіоскі

Лео Мол, 1994

PHIL HOSSACK /

FREE PRESS ARCHIVES

ро деяких визначних

діячів

П

мистецтва, чий

талант залишив свій

суттєвий відбиток у

культурі суспiльства,

дізнаєшся зовсім

не зі шкільного

курсу історії, а

поринаючи в повсякденне

життя інших

країн.

Так сталося і з ім’ям Леоніда

Молодожанина (aka

Лео Мол), з яким я зіткнулася

вперше у Вінніпезі, на Великдень,

в українському Кафедральному

Соборі Святих Володимира

та Ольги. Приголомшливої краси

вітражі церкви виявилися творами

Леоніда Молодожанина. Вони буквально наповнюють

простір атмосферою століть, що притаманна Київським

храмам, оповідаючи історію українського християнства.

За словами священика собору — ці вітражі безцінні,

тож церква збирає сотні тисяч доларів для встановлення

нового захисного скла та страхування творів.

Вдруге я почула ім’я митця, потрапивши

до абсолютно магічного Саду

Скульптур Лео Мола, що стало моїм

улюбленим місцем для прогулянок,

медитацій та відновлення

сил. Звабливі аромати квітів

та різнотрав’я, такі густі, що

здається, можна їх торкнутись,

нагадали про сад, у якому поринав

старовинний будинок мого

дитинства. Дивовижні надзвичайні

барви, спів пташок та хвилясті

стежки, оточені самшитом та

розмарином, оживили спогади про

сімейні подорожі до Закарпаття та

Криму. А скульптури, розташовані серед

квітучого саду, додали українського унікального

колориту, створивши маленьку

Україну за десятки тисяч кілометрів

від географічної. Маючи на меті дізнатися

більше про історію життя художника,

чий неймовірний дар розкрився

стількома барвами, годинами я не могла

відірватися від вивчення статей про нього.

Адже життєвий шлях Леоніда Молодожанина

виявився не менш неймовірним

ніж його талант.

Його ім’я, ім’я кавалера декількох орденів

Канади, автора сотень скульптур,

вітражів, монументів, що залишило значний

відбиток у мистецтві Європи, США

та Канади, на жаль, майже не відоме на

Батьківщині. Біографія скульптора, особливо

до еміграції, оповита легендами,

адже багато фактів з одних джерел не

знаходять підтвердження в інших. Життя

Лео, особливо до еміграції в Канаду, під

час перебування в Німеччині та Голандії,

оповито таємницями. Щоби не скомпрометувати

свою українську сім’ю, до

самого розпаду Радянського союзу, він

навіть не намагався вийти на контакт

(про повернення й мови бути не могло)

та наповнював свою біографію різними

вигаданими фактами. Деякі з цих легенд

«Сад скульптур

Лео Мола», Вінніпег,

Ассінібойн-парк.

ФОТО:

НОРБЕРТ К. ІВАН

Вітраж Кафедрального Собору Святих

Володимира та Ольги, Вінніпег

18 Український Вінніпеґ - ЛИПЕНЬ 2018 -


прижилися і стали невід’ємною частиною біографії

Леоніда, відокремити їх від реальних подій тих часів

тепер майже неможливо. Зібравши всі доступні дані та

дослідження докупи, занурившись у деталі його доеміграційного

життя, я намагалася описати його історію,

найбільш близьку до реальної. Історію життя митця, що

зміг розкрити свій дар та збагатити мир своїм мистецтвом,

незважаючи на негаразди, втрати та війни.

Уже перші роки життя маленького Леоніда були сповнені

мандрів (а мандрів ще буде достатньо в його

житті). Невдовзі після народження Лео 15 січня 1915

року, його сім’я була змушена переїхати із міста Полонне,

що на Хмельниччині, до Сибіру. За деякими

даними сім’я відправилася до Сибіру на заробітки, за

іншими — була заслана владою «за політичні погляди».

Але в маленькому селі під Іркутськом, батько Лео, потомствений

гончар, мав працювати на фабриці кераміки,

що видавала заробітну платню у вигляді продукції.

Щоби заробити хоч якусь «копійку» на життя, сім’я

змушена була продавати кераміку в місті на вихідних.

Але згодом батьку запропонували роботу на порцеляновій

фабриці в Красноярську. Саме в Красноярську в

Леоніда з’являються брат та сестра.

Кажуть, що Льоня навчився ліпити раніше, ніж говорити,

адже його хист до творчості почав розкриватися

змолоду. Батько вчить його роботі із глиною, а в школі

Лео надає перевагу урокам малювання. Коли Леоніду

виповнюється 14, сім’я переїжджає до Нальчику (місто

на півдні Росії), де для продовження середньої освіти,

згідно з правилами тих часів, Льоня мав вчитися на

електротехніка. Майбутній Лео Мол уже тоді гостро

відчував, що ця професія надто далеко від його життєвого

призначення. Тому, коли з’явилася проектна робота

художником оформлювачем, він схопився за можливість

спробувати себе у творчій сфері. Ця робота так

сподобалася самому Леонідовi та замовникам, що йому

порадили поїхати навчатися до Ленінграду (суч. Санкт-

Петербург). На жаль, після його приїзду, виявилося, що

група вже набрана. Але прогулюючись Ленінградом та

відвідуючи відомі галереї, Леонід захоплюється містом

та ще більше стверджується у своїй думці залишитись

і стати митцем. Уже маючи успішний досвід проектної

роботи, Лео знаходить роботу художником — на щастя,

на той час набирають популярності агітаційні плакати

й були потрібні ілюстратори. Згодом він випадково

натрапляє на вечірню художню школу та починає

навчання в класі скульптури. Відчувши благодатний

ґрунт, його талант починає розкриватися ще швидше.

Льоня миттєво стає кращим у своєму класі та, за рекомендацію

своєї вчительки, поступає до Школи молодих

дарувань при Всеросійській Академії мистецтв.

Закінчивши школу, Леонід повертається додому до

Нальчику де йому одразу охоче доручають виконання

скульптурних композицій для будівлі санаторію ЦК

КПРС! Ця робота була настільки успішна, що на отримані

гроші батьки Лео змогли дозволити собі купити

в Нальчику свій перший власний будинок. Увесь художній

досвід та результати проектної роботи стають

підставою для вибору спеціалізації «скульптурний

портрет» у Ленінградській Художній Академії, до якої

Леонід вступає трохи згодом.

Захоплення класичною музикою в студентські роки,

надихає Леоніда до створення бюста Чайковського. Робота

виходить достойною і юний скульптор вирішує

продати цей бюст ректору Академії. Ця ідея не тільки

спрацювала, а і принесла Лео ще одне замовлення —

скульптурного портрету композитора Бородина.

Але Друга Світова Війна стає на заваді успішної

кар’єри Леоніду. Опинившись на окупованій території,

Лео потрапляє до списків остарбайтерів. Після чого

він був висланий на примусові роботи до Німеччини.

Працюючи за фахом у Берліні, митець отримує дозвіл

на самостійну роботу та навчання в Берлінський

Академії Мистецтв. Звісно, така зміна подій зробила

неможливим його повернення додому. За деякими даними,

його родина вважала, що він був прийнятий до

Радянської армії, а згодом потрапив у полон та значився

безвісти зниклим. Ймовірно це стало однією із перших

легенд, що мала захистити сім’ю та самого Леоніда

від переслідувань радянської влади.

Пізніше, сестра Леоніда Ніна, скаже, що художник

дуже хвилювався, щоби його сім’я не постраждала.

Тому, навіть забагато років потому, в інтерв’ю канадським

медіа, він скаже, що був єдиним сином своїх

батьків та, навіть навчався у Відні, коли був 15-річним

хлопцем. Та, на жаль, йому так і не вдалося захистити

брата та батька. Зі слів подруги сестри Ніни, щоби захистити

себе від переслідувань, батько та брат Льоні,

також переїздять до Берлину, де працюють у театрі.

Коли війна скінчилась, вони вирішують повернутися

додому незважаючи на те, що Леонід відмовляє їх, чітко

розуміючи, що повертаються вони на вірну смерть.

«Тільки в 1991 році, після розпаду Радянського союзу, Мол

наважився знайти Ніну та зустрітися із нею. Вона й розповіла, що

батько був заарештований одразу після війни, зазнав репресій

та помер у тюрмі. А брат був заарештований у 1946 і повернувся

додому тільки після смерті Сталіна в 1953, а помер у 1978 році.

Мати померла в Іркутську, де перебувала в засланні із Ніною».

Свою майбутню дружину Маргарет, Леонід зустрів

у Німеччині. Деякі джерела свідчать, що вона була його

другою дружиною, але офіційна біографія заперечує

цей факт, та й сам Леонід про це ніколи не згадував.

Маргарет та Лео одружилися в 1943 році та, після закінчення

війни, молоді переїжджають жити на батьківщину

Маргарет — Голандію. В Амстердамі Лео спочатку

працював на маленькому керамічному виробництві,

а згодом, відкрив свою гончарну майстерню та почав

виготовляти глиняний посуд, як і його батько. Розширюючи

коло професійних знайомств, він знайомиться

- JULY 2018 - UKRAINIAN WINNIPEG

19


з іншими митцями. А нестримна жага до знань надихає

до постійного навчання та самовдосконалення. Саме в

Гаазі, під час завершення своєї мистецької освіти в Королівській

академії мистецтв, Лео відкриває для себе

мистецтво вітражного розпису.

1947 року Леонід Молодожанин,

уперше під псевдонімом Лео Мол,

відкрив свою персональну виставку

скульптури. Але й тут його кар’єрі не

судилося розквітнути. Берлiнська

криза 1948 року та побоювання

початку нової війни змусили Лео

із жінкою знову відправитися на

пошуки іншого місця проживання.

Подружжя переїжджає

до Британії звідки планує емігрувати

до Канади. Плануючи

переїзд до Канади та очікуючи

дозволу на виїзд, молодий митець,

не витрачаючи час дарма, відвідуючи

всесвітньо відомі музеї та галереї Лондону,

поглиблює свої знання та наповнюється

натхненням.

Й ось, 31 грудня 1948 року Мол, разом із дружиною,

прибуває до Канади. Країна в той час потребувала фермерів,

а не митців. Отже, подружжя потрапляє до сільськогосподарської

провінції Саскачеван. Пара оселилася

на фермі в маленькому містечку під назвою Хадсон

Бей. На дворі був січень і все життя завмерло до весни,

роботи не було. Тож Мол із Маргарет вирішують спробувати

знайти роботу у Вінніпезі — столиці української

діаспори. Маючи лише 70 доларів у кишені та абсолютно

не володіючи англійською мовою, прогулюючись

Мейн Стріт, Леонід ще не знав, що це місто стане йому

домівкою на решту 60 років його життя. Під час своєї

прогулянки він побачив магазин церковних виробів

«Providence». Власником магазину виявився українець,

що шукав художника для розпису Римсько-католицької

церкви. Так, за волею провидіння, розпочалося становлення

кар’єри Лео в Канаді, під час якої його творчий

потенціал, художника, скульптора та майстру вітражу,

нарешті, отримав свободу та розкрився на повну.

Перший розпис, виконаний Лео Молом, перетворив

церкву так, що її не можливо було впізнати. Замовник

був у захваті, а в художника одразу ж з’явилися нові замовлення.

Про це свідчать понад 80 церков Манітоби,

що прикрашені вітражами та мозаїками, створеними

рукою Мола. Найбільш відомими з них стали Таємна

вечеря у Вествортській церкві та 16 сцен з української

історії в Кафедральному Соборі Святих Володимира та

Ольги.

Їхнє життя ставало стабільним та спокійним, як, напевно,

і мріялося після всіх життєвих скорбот та втрат.

Маргарет добре володіла англійською мовою та знайшла

роботу шкільним вчителем. Леонід орендував

маленьку студію із власною піччю, та почав працювати

з глиною. Він виготовляв маленькі та милі фігурки птахів,

ведмедів, жінок тощо. Жителям Вінніпегу сподобались

його твори. Так ім’я Лео почало асоціюватися з

глиняними виробами. Свою першу виставку кераміки

Леонід провів саме у Вінніпезі. Як художник-кераміст

та оформлювач церков, Лео поступово стає відомим не

тільки, як майстер роботи з кольоровим склом, а й як

скульптор. Потроху це допомагає йому повернутися

до роботи із бронзою. В 1952 році його першою канадською

роботою стає скульптурний портрет директора

Вінніпегської художньої галереї, Алана Істмана. З часом

подружжя Мол переїжджає до власного будинку

на вулиці Claremont Avenue, 104. Леонід дуже добре

розбирався в роботах великих митців та володів енциклопедичними

знаннями про них. Колекціонуючи

книги про художників та твори мистецтва, він створив

велику домашню бібліотеку. Скромний та затишний,

цей будинок став їхньою домівкою на все життя. Дітей

у подружжя не було, Маргарет та Лео вели досить приватний

спосіб життя та не любили публічності. Серед

сотень архівних фотографій із зображенням робіт Лео,

жодної фото Маргарет та трохи фотографій самого Лео

за роботою.

Але, навіть якщо художник планував жити тихим

життям та займатися творчістю, його талант викликав

шалений резонанс всюди, де з’являлися його роботи.

Він створив скульп-турні портрети Уїнстона Черчілля,

Дуайта Ейзенхауера, Володимира Великого, британ-

Вітражі Кафедрального Собору Святих Володимира та Ольги, Вінніпег

20 Український Вінніпеґ - ЛИПЕНЬ 2018 -


Лео Мол и Папа ІОАНН

ПАВЛО II

http://umanitoba.ca

ської королеви Єлизавети ІІ, Папи

Павла VI, Папи Іоанна Павла ІІ та

Папи Іоанна Павла XXIII тощо.

«Спогад Лео Мола, опублікований

американським журналом «Терем»

(1992 рік): «Працював я у Ватикані над

скульптурним портретом Папи Іоанна

Павла ІІ. Якось Папа запитує мене:

мовляв, звідки ви родом? Як завжди,

кажу: з Полонного, що в Україні. Велів

Папа своєму секретареві принести

найдосконаліший атлас світу, щоби

знайти те місто на карті. А в мене на

душі так приємно: сам Папа Римський

(!) шукає маленьке Полонне, а, отже,

знатиме про існування такого міста».

Проживши 13 років у Канаді та пройшовши становлення,

як художник та скульптор, Лео Мол виграє всесвітній

конкурс на створення Меморіалу Тараса Шевченка

у Вашингтоні. Меморіал було відкрито самим

президентом США Дуайтом Ейзенхауером у 1964 році,

у присутності майже 120 тисяч українців з усього світу.

Численна українська спільнота, що готова була носити

Лео на руках, спонукала його до створення пам’ятників

великому кобзареві в Буенос-Айресі, Обера та Апостолес

у Аргентині. Невдовзі з аналогічним проханням до

скульптора звернулася українська діаспора міст Прудентополіса

та Порту Алегрі в Бразилії. Пам’ятники Шевченко

авторства Мола також створені в містах Енкарнасьйон

(Парагвай), Ялта, Івано-Франківськ та Оттава.

Взагалі скульптури та пам’ятники, створені Лео Молом,

можна знайти по всьому світі. Так, до тисячоліття хрещення

Русі-України, в 1988 році було відкрито пам’ятник

Володимиру Великому в Лондоні, а у 2015 — на території

собору Святої Софії в Римі. Роботи Лео Мола можна

побачити в Художній галереї Вінніпегу та Онтаріо, у Національній

портретній галереї у Вашингтоні. Багато його

робіт розміщено в приватних колекціях по всьому світі.

Він здобув світове визнання,

став академіком канадської Королівської

академії мистецтв,

почесним доктором трьох університетів.

А 1989 року був удостоєний

найвищої державної нагороди

— ордена Канади. У 1990

році митець подарував місту Вінніпег

повну колекцію своїх робіт

- більш, ніж 300 скульптурних

творів, картин, керамічних робіт.

Його єдиною умовою було створення

місця для експонування

робіт. І вже в 1992 році у Вінніпезі

було відкрито «Сад скульптур

Лео Мола» (на території Ассінібойн-парку).

Бронзові фігури

гайдамаків, Мойсея, Тараса Шевченка,

муз та танцівниць у стилі

«ню», вітають відвідувачів серед

ландшафту унікального англійського

саду. Кажуть, Леонід полюбляв

навідуватися до парку

й насолоджуватися затишним

пейзажем. Доречі, у саду скульптур,

на берегу ставку, є затишна

альтанка, оповита плющем. Там

можна організувати своє весілля

або день народження.

Побувати на Батьківщині

Молу вдалося лише в перші роки

незалежності. Президент України

Леонід Кравчук особисто нагородив

Лео Мола «Почесною

відзнакою президента України».

А трохи згодом, Леонід Кучма,

підписав наказ о нагородженні

Лео орденом «За заслуги» II

ступеню. Роботи скульптора в

Україні можна знайти в Національному

музеї Тараса Шевченка.

Митець подарував музею

скульптури, моделі пам’ятників,

графічні твори та фотографії. У

«Дерево дітей», Вінніпег,

Richardson Building

wikipedia.org

«Авіатор Том Ламб». Вінніпег,

фойє Richardson Building.

Улюблена скульптура автора,

стала символом завзятості

жителів Манітоби.

wikipedia.org

- JULY 2018 - UKRAINIAN WINNIPEG

21


«Европа, Сад скульптур

Лео Мола», Вінніпег,

Ассінібойн-парк.

ФОТО: НОРБЕРТ К. ІВАН

2002 році у Львові було відкрито

пам’ятник Іоанну Павлу

II, також створений Лео Молом.

Але, незважаючи на це, на

Батьківщині скульптор майже

невідомий, хоча його внесок

у розвиток та популяризацію

українського мистецтва у світі

неоціненний.

Лео Мол відійшов у вічність

4 липня 2009 року. Громадська

панахида відбулася в Саду

скульптур у Ассінібойн-парку.

Деякі факти історії його життя

залишаться для нас таємницею

назавжди. Але важливо те, що

саме істинний його життєвий

досвід, наситив Лео натхненням

та знаннями, що допомогли

розкрити його численні

таланти на повну в Канаді.

Відео-інтерв’ю скульптора

у якому він ділиться своїми

спогадами можна побачити в

документальному фільмі Еліз

Сверхон «Лео Мол у світлі та

в тіні» (Leo Mol In Light and

Shadow; 1994, доступно для перегляду

на YouTube).

«Лео Мол був однією із найяскравіших зірок

Манітоби. Його робота — подарунок світу мистецтва

Манітоби, що буде збагачувати нашу провінцію

протягом багатьох поколінь». Ерік Робінсон, Міністр

культури, спадщини, туризму та спорту Манітоби

1967 рік — Лео Мол нагороджений медаллю

Сторіччя Канади

1989 рік — возведений у звання Офіцера

Ордена Канади

1992 рік — нагороджений медаллю

125-річчя Конфедерації Канади

1997 рік — став членом ордена Мисливця

Буйвола, вищої нагороди провінції Манітоба

2000 рік — отримав звання Кавалера

Ордена Манітоби

2002 рік — нагороджений медаллю Золотого

ювілею королеви Єлизавети II УВ

За матеріалами дослідження

http://artmemories.vpweb.ca

High Quality Granite and Marble Memorials

Refurbishing Cleaning Leveling Adding Dates

Traditional Sandblasting Computerized Designs

Diamond and Laser Etchings

" Receive your memory keepsake with purchase "

22 Український Вінніпеґ - ЛИПЕНЬ 2018 -


t is easier to describe

the start of I

Ukrainian organizational

life in St. Boniface,

than it is to determine

the date from when

Ukrainians first arrived in

St. Boniface.

In 1917, the Ukrainian

Greek Catholic Bursa of

the Name of Metropolitan

Andrew Szeptycki,

opened at 54 LaFleche

Street in St. Boniface. This

student residence ran until

1925 under the patronage

of Metropolitan Sheptytsky

and administration

of Bishop Nykyta Budka.

Unfortunately, the administration

of the Bursa by

Bishop Budka left a great

deal to be desired and the

building was lost due to

non-payment of taxes.

Ukrainian Greek Catholic Bursa of the Name of Metropolitan Andrew Szeptycki.

Photo: courtesy of Orest Martynovych & Oseredok

Jaroslaw Zurowsky

Bishop Budka with students and staff. Photo: courtesy of Orest Martynovych & Oseredok

The building is still standing. Originally it was a hotel but due to prohibition it could

no longer serve medicinal brandies and ales and thus was purchased for the student

residence. The building has since been renovated and is still functioning, but with a

slightly different address, now known as the Nicolette Inn.

Here is where the serendipity nature of history comes in. A little over 100

years prior to the opening of the bursa, it seems that there may have been an

Ukrainian presence in the

neighbourhood. In 1816, about

100 mercenary soldiers arrived,

Des Meurons, to protect

the Selkirk Settlers in the

region. These Des Meurons

were a mixture of nationalities

nominally German/Swiss.

But going through the names

of the soldiers that have been

recorded and found in the St.

Boniface Historical Society’s

Archives, many Slavic sounding

surnames are seen such as

Gregoritz, Kralik, Wasilkofsky,

Yankowsky, Durzuisky. Given

the issues with transliteration

and misspelling common even

with Slavic names today, all

that can be confirmed is that

they were Slavic. As no places

of birth were recorded, no one

can be certain where these

soldiers came from. However,

given that the names end as

“sky” rather than “ski,” suspicion

leads one to believe that

some may have been ethnically

Ukrainian rather than

Polish. Victor Turek in his

article about the Des Meurons

- JULY 2018 - UKRAINIAN WINNIPEG

23


suggests they were soldiers in Napoleon’s

Armies which had disbanded.

Never-the-less, they arrived in St. Boniface

and were granted land on the banks of

the German Creek, now known as the Seine

River, near where the German Creek empties

into the Red River. The exact location

referenced to Fort Gibraltar is described

as “not far from the fort on the other side

of the river.” This means east of the Seine

River and along its banks. Some of these Des

Meurons along the German Creek, raised

families, cows, and lived there lived for a

prolonged time. Others moved elsewhere

after the 1826 Flood.

The Sheptytsky Bursa was also located

east of the Seine along its banks, not far from

where it flows into the Red River. It is extremely

doubtful that the bursa building was

purchased with history in mind.

Employment opportunities, especially

with the big three meat packing plants, Canada

Packers, Swifts, and Burns, as well as

the Union Stock Yards, brought people to St

Boniface. Among them were many Ukrainians

who were newly arrived to Canada in

the early 1920s, or even born here. And

they organized themselves. In 1927, shortly

after the closure of the Sheptytsky

Bursa, the St. Boniface Taras Shevchenko

Prosvita Hall and Organization came into

being. And it too was located along the

eastern banks of the Seine River as if being

drawn to the river of first settlement.

Interestingly, it seems that there was no

contact between the St. Boniface Prosvita

organizers and the Sheptytsky Bursa

which is not surprising given Bishop

Budka’s reputation. For a more in depth

examination of Budka’s activities please

refer to Orest Martynovych’s fine article

about the educational institutions “Unanticipated

Scholars: Ukrainian-Canadian

Students at the University of Manitoba,

1909-1929” in Faith and Culture 2010-

2014, and his book, Ukrainians in Canada:

The Formative Period 1891-1924.

Not far from the humble Prosvita Hall,

in short order an Ukrainian Labour Temple

appeared, but further away from the

banks of the Seine. Alas, it did not seem

to play that great of a role in shaping the

St Boniface Ukrainian Community.

However, together they fostered an

Ukrainian community which expanded

as new Ukrainians settled in the district.

Language schools to maintain knowledge

24 Український Вінніпеґ - ЛИПЕНЬ 2018 -


of Ukrainian functioned as well as organizations to include the

whole family. The Prosvita Hall became home to organizations

such as the Bohdan Khmelnytsky Canadian Ukrainian Youth Society

founded in 1934, the Lesia Ukrainka Ladies Society organized in

1935, and Branch 43 of the Ukrainian “Vzaimna Pomich” (Mutual

Aid) which arose in 1935.

In 1937, an Ukrainian Cooperative on Marion Street was opened

to provide the community with a place to shop.

In Canada, Ukrainian entrepreneurship was allowed to flourish.

In Europe, first under various imperial regimes and then later under

post war regimes, Ukrainian small business, could not thrive due to

taxation, and other trade and political restrictions. In Canada, these

restrictions were absent and soon Ukrainian businesses began to

appear in every Ukrainian community. The St. Boniface Ukrainian

community was no different and many Ukrainian run businesses

began to appear along Marion Street as well as on Tache. These

ranged from shoe repair shops(Danchak’s Shoe Repair is still a going

concern), a pharmacy, bakery, jewellery shops, cafes, a furrier,

caterer, apartments, and others stretching from the Norwood bridge

end of Marion to the other end by the packing plants near what

is now Happyland Park on the east side of the Seine. Across from

the park stood Nalyvaiko’s Grocery and near it was Uzwyshyn’s

General Store, both not far from the Prosvita Hall and the Labour

Temple. Establishing a proper listing of all of these businesses and

owners is difficult because the names were never collected and any

list compiled would be very incomplete and would omit people.

Suffice it to say that these early businesses started small, some

faded away, others lasted for a prolonged period, serving not just

the Ukrainian community but all in the neighborhood.

It is interesting to note that while the Sheptytsky Bursa was

located in a hotel and was later returned to being a hotel, in subsequent

years, Ukrainians were active hoteliers in St. Boniface.

Also it should be noted and not forgotten that many members

of the St Boniface Ukrainian community served in the Canadian

Military during World War 2 with distinction. Others served in

police forces.

In the post World War 2 period, the St. Boniface Ukrainian

community received a major boost from new immigrants coming

from Europe as well as people moving into the cities leaving

the homestead. With this new influx, two new additions to the St.

Boniface landscape were added. In 1948, an Ukrainian church, St.

Sts. Peter & Paul Ukrainian Catholic Church

Peter’s and Paul’s Parish was established on

Marion which continues to this day. Shortly

thereafter, the St. Boniface UNF Hall was

erected near the church. However, these

new additions were on the west side of the

Seine, quite a significant distance from the

river. While the St. Boniface UNF is no longer

standing, its legacy continues. From the

beginning, the UNF Hall members actively

supported Ukrainian cultural organizations

and continue to do so through the St. Boniface

Foundation. St. Peter and Paul Parish,

though with an aging membership is still active

and even was home to the St. Peter and

Paul Musical Knights Orchestra.

However, St. Boniface Ukrainians did

make their mark quickly in other fields such

as sports, both individually and as teams.

For example, there was Stan Kaluznick who

in 1948, at age 17 was one of the youngest

players ever to play for the Winnipeg Blue

Bombers. A running back and kick returner,

he later played 73 games for the Calgary

Stampeders.

Also significant was the St. Peter and Paul

Twin Saints Hockey Team which competed

in the Catholic Hockey League.They won

three consecutive championships between

1954 and 1956. Unfortunately the league

disbanded in 1956. This Twin Saints hockey

team challenged other Ukrainian parishes to

join the league, but only the Blessed Virgin

Mary Parish iced a team which lost to the

Twin Saints in 1956.

This hockey team encouraged not just

Ukrainians, such as Jimmy Mosienko,

brother of NHL star Billy Mosienko, to be

a part of the team but embraced others. An

example was Raoul McKay who was an assistant

coach with the team. Raoul McKay

became a Metis educator and documentary

filmmaker who obtained a PhD in History

from the University of Toronto and was

the first Head of the Department of Native

Studies at the University of Manitoba. In the

APTN documentary about him, “Carry the

Fire,” he talks about the hockey team as an

important point in his life. It should be noted

that he also worked with other Ukrainian

sports groups such as IPAC (thanks to Peter

Melnycky for uncovering the documentary

about Raoul McKay).

Thus after at least 100 years of existence,

the Ukrainian Community of St. Boniface,

can be proud of its history and accomplishments.

It has evolved, adapted and hopefully

it will continue on without forgetting the

humble beginnings. УВ

- JULY 2018 - UKRAINIAN WINNIPEG

25


УКРАЇНСЬКІ ЕМІГРАНТСЬКІ ПІСНІ

Марія Кривошеєва

ЯК ВІДЛУННЯ МИНУЛОГО

«...Монітобо, Монітобо, клята Монітобо,

через тебе народ гине, як тая худоба...»

авряд сьогодні слова цієї пісні

H можна почути на вулицях канадських

міст. А ось ще 100 років

тому, коли у пошуках кращої долі

тисячі селян з Галичини, Буковини

й Закарпаття залишали рідні домівки

й перетинали океан на шляху до Американського

континенту, подібні висловлювання

переселенців з України,

схоже, були звичним явищем.

Наші земляки масово їхали до Нового

Світу в гонитві за «великим щастям».

Далекі краї у багатьох уособлювалися зі

здійсненням одвічної української мрії

мати багато землі, чи, скажімо, швидко

розбагатіти, шукаючи золото. Відтак,

приставши до канадського берега,

українці йшли працювати на шахти й

копальні. Селяни, яких серед емігрантів

була переважні більшість, нерідко

одразу потрапляли на найважчі роботи.

Однак, середній денний заробіток

українця був значно меншим, ніж

у місцевого робітника. До того ж, не

маючи постійного місця проживання,

належного медичного обслуговування,

соціальних гарантій, вони змушені

були жити у холодних бараках, землянках,

часто хворіли, масово помирали.

Матеріальне благополуччя окремих

щасливців зазвичай не сприяло

зникненню ностальгії «бурлака» в

середовищі української діаспори:

Тут гадають наші люди.

Що будуть панами,

А вони тут на роботу

Всі ідуть з торбами.

За визнанням дослідників

того часу, становище емігранта

дійсно було незавидним: земля необроблена,

зв’язок між людьми неналагоджений,

а що найприкріше — нестерпна

самотність. Немало українських

трударів, не маючи коштів, виїздило

на чужину без сімей з надією на повернення.

Усі ці явища також знайшли

відображення у народному фольклорі:

Лишив тата, лишив маму й молоду дівчину,

А сам пішов у Канаду — мало не загинув.

Лишив жінку, лишив діти,

лишив рідну мати,

А сам пішов у Канаду свій вік марнувати...

Або ж:

По Канаді ходжу, смутний я завсіди -

Сімсот кільометрів йа сусід від сусіди!

До того ж, переважна більшість українських

емігрантів, не знаючи місцевих

звичаїв, стилю життя, а особливо мови,

нерідко почувалася не лише чужими,

а й «німими»:

...Ходжу по Канаді та й милі рахую,

Гей, гей, та й милі рахую.

Где м´я ніч захопить, там і ночую.

Писав би я листи, та й вже папір маю.

Пішов би-м на пошту — дороги не знаю.

Хоть знаю дорогу, то не знаю мови.

Бідний же я, бідний в канадійській недоли.

Ще одна типова проблема еміґрації

— сотні зруйнованих сімей:

Канадо, Канадо, яка ж ти зрадлива!

Не одногось мужа с женов розлучила.

Розлучила мужа та й дрібненькі діти.

Гірко ж мені в Канаді довго тут сидіти.

Найгіршим було те, що, потрапивши

до Американського континенту,

еміґранти усвідомлювали проблематичність,

а іноді й неможливість

повернення додому. Тому на відміну

від заробітчанських

пісень (заробітчани

зазвичай за певний

час повертались

додому, потім знову

йшли на заробітки і

знову повертались), тут

туга за домом і мотив

самотності переплітається

з мотивом безнадії на

повернення. Поширеним

образом цього мотиву є море або ж

океан, що відділяє еміґранта від рідної

домівки і рідної землі. Тяжка виснажлива

багатоденна подорож до Канади

морем «на шипі» (від англ. ship — корабель),

де люди жили в жахливих антисанітарних

умовах, або ж вмирали, не

витримуючи морської хвороби у час

штормів, була першою перешкодою для

повернення. Крім того, остаточне розорення,

особливо під час страйків на

шахтах, запроваджуваних місцевими

робітниками, зовсім закривало шлях

додому. Тоді особливо гостро відчувалося

бажання повернутись, почути ще

раз рідну мову, прагнення бути хоча б

похованим на рідній землі:

Я в чужині загибаю, Звідти легше вітер віє,

Марно життя йде, Де родинний край.

За родиною глядаю. Там інакше вечоріє,

Аде ж вона, де? Там то серцю рай.

Ох ти, Боже милостивий,

То ж м´я серце туди тягне.

Верни м´я домів, Тут і сну нема.

Хоч почую ще раз милий

Поки серце там не лягне.

Звук родинних слів. Не усохне

сльоза.

Чимало емігрантських пісень присвячено

суворому канадському клімату й

довгій холодній зимі:

Ой Канадо, ти чужино, ти чужино,

Та що ж в тобі так студено?

Тільки сніги та морози,

Повні очі дрібних сльозів.

Або:

Ой тут в літі дні горячі,

А ночі студені,

Через то тут наші люди

Ходять засмучені.

Ой тут в літі дні горяч

І сонечко гріє,

На другий день мороз свисне,

Аж земля біліє.

Що й казати, шлях малозабезпеченого

українського трудівника до здобуття

певного соціального статусу на чужині

був непростим, оповитим невідомістю

майбуття та скупим на ласку фортуни.

Однак завдяки своїй праці, невибагливості

й наполегливості перші емігранти

зробили цей дикий край придатним

для щасливого життя своїх нащадків. УВ

26 Український Вінніпеґ - ЛИПЕНЬ 2018 -


До 150-річчя Канади

БУДІВНИЧІ КАНАДИ,

ЯКИМИ ГОРДИТЬСЯ

УКРАЇНСЬКИЙ РІД

“...український вклад у розбудову Канади сягає дальше в глиб минулого як 1891-го року”. Я. Рудницький

Галина Кравчук,

автор, перекладач, дослідник з питань генеалогії та історії роду,

м. Вінніпеґ, Канадa

очатком української імміграції до Канади прийнято

П вважати рік 1891-ий, однак це не означає, що Іван

Пилипів та Василь Ілиняк з Небилова були першими

українцями, які ступили на цю заокеанську землю. Сучасні

дослідники доказують, що в історії відомі випадки поселення

українців у Канаді, які сягають періоду війни 1812 р.

між Францією та царською Росією. В час війни вояки двох

швейцарських полків, Демеронського та Девотевільського,

серед яких були вихідці з українських етнічних земель,

опинилися в британському полоні і пізніше, вже в складі

британської армії, були відправлені до Північної Америки

на війну з американцями, по закінченні якої за їхню службу

отримали тут земельні наділи. Інші ж вчені вважають, що

окремі випадки поселення українців у Канаді сягають ще

кінця ХVIII століття.

Про це, наприклад, у статті під назвою «Чи були українці

в Канаді перед 1891-им роком?» пише дослідник історії

перших українських поселень у Канаді, автор мовних та

історичних розвідок Олександер Роїк. Стаття опублікована

в 1994 р. в збірнику Української Вільної Академії Наук

(УВАН) в Канаді під назвою «Життєвий досвід українців

у Канаді: Рефлексії», передмову до якої написав д-р Олег

Ґерус, професор історії Колегії св. Андрея при Манітобському

університеті.

Уважно простудіювавши праці д-ра Зенона Погорецького,

польсько-американського історика Мечислава Гаймана

(уродженця м. Золочева біля Львова), українського історика,

визначного громадського й політичного діяча Канади, сенатора

Павла Юзика, д-ра Михайла Боровика та інших, О. Роїк

прийшов до висновку, що історію українців у Канаді треба

починати ще від 1813 р., коли до порту Квебек прибули перші

частини Девотевільського полку (біля 1600 вояків), серед яких

було 529 поляків. Майже 100 з них “походило з українських

етнографічних земель, між якими було принайменше яких

20-25 українців, які воювали за Канаду, клали за неї свої голови,

а потім, ‘замінивши меч на плуг’, селилися у військовому

поселенні Перт над рікою Рідо в Горішній Канаді (нині Онтаріо),

над рікою св. Франца в Долішній Канаді (нині Квебек)

та в Манітобі й інших провінціях Канади. Отже, таким чином,

вони являються першими українськими поселенцями Канади,

що прибули сюди 181 рік тому, – майже 200 років тому

(якщо взяти до уваги прибуття ‘легендарного козака – Шевельє-Яроша’,

що мав прибути до Канади в останній чверті

ХVІІІ-го сторіччя). Це була військово-хліборобська іміграція

українців до Канади”. Вони “брали участь у першій війні в

історії Канади: в англо-американській війні 1812-1815 років.

Вони боролися за Канаду, гинули за неї, а пізніше деякі з них

поселилися тут разом з поляками та іншими слов’янами і є її

будівничими з самих початків історії Канади”.

Звертаючись до історичних спорадичних проявів, відмітимо, що ще задовго до

перших українських поселень за океаном на землях Північної Америки побував

ЮРІЙ ЛИСЯНСЬКИЙ (1773 – 1837), українець за походженням, уродженець Ніжина,

всесвітньо відомий мореплавець, мандрівник, географ. Російські історики протягом

тривалого часу відводили йому другорядну роль у спільній з Іваном Крузенштерном

(Adam Johann von Krusenstern) навколосвітній подорожі 1803-1806 років, в час якої

Ю. Лисянський зробив ряд географічних відкриттів, вніс великий вклад у світову

океанографію, етнографію та інші науки, показав себе добрим майстром перá. Імена

Юрія Лисянського, нащадка українського козацького роду, та Крузенштерна, що мав

німецько-естонське походження, присвоїла собі царська Росія і її писáки-історіографи

вважали їх російськими мореплавцями.

- JULY 2018 - UKRAINIAN WINNIPEG

27


З Крузенштерном Ю. Лисянський здружився ще в

роки навчання в Морському корпусі, з ним пройшов

морське бойове хрещення у війні зі шведами (1789-1790)

і разом з ним в 1793 р. у званні лейтенанта флоту в числі

16 флотських офіцерів за наказом цариці Катерини ІІ був

направлений до Англії на службу в наймогутнішому на

той час у світі морському флоті. Кількома роками пізніше

саме на Юрія Лисянського урядом імператора Олександра

I була покладена підготовка

та керівництво першою успішною

морською навколосвітньою

експедицією, в час якої було відкрито

новий шлях до Камчатки та

Аляски, досліджено райони Тихого

океану, північне узбережжя

Америки тощо.

Іменем Юрія Лисянського названо

гору на острові Сахалін,

один з островів Гавайського архіпелагу,

півострови на узбережжях

Охотського моря та Північної

Америки, затоку біля Аляски, мис,

протоку, річку, а карта свiту, складена

Ю. Лисянcьким, яка враховувала

особистi та усi вiдомi на той

час географiчнi вiдкриття, протягом

багатьох рокiв була основою

для складання iнших карт свiту

(Капітан Лисянський – український

Магеллан: http://1000years.uazone.

net/lysjansk.html; Early Ukrainian

explorer of the Northwest Coast of

North America:

http://catalog.library.tnpu.edu.ua/

naukovi_zapusku/ geograph/2013).

Гордиться український рід в

Україні і в Канаді іменем ще одного

свого сина Петра Полетики

(1778-1849).

Між іншими службовими

обов’язками П. Полетики слід

наголосити на роки 1817—1822,

протягом яких він займав посаду

надзвичайного посла Російської

імперії в США. З 1825 р. він був

сенатором і служив в міністерстві

внутрішніх справ. З іменем П. Полетики

пов’язана одна зі сторінок

історії формування Канади. Його

ім’я стоїть під двома договорами

щодо розмежування кордонів між

царською Росією і Британськими

колоніями в Північній Америці,

пізніше об’єднаними в домініон Канада. Іменем Полетики

названо і гору у південно-східній Алясці – Mt.

Poletica (Петро Полетика: http://www.ukrainians-world.

org.ua/ukr/peoples; The Alaska-Canada Boundary: http://www.

explorenorth.com/library/weekly/aa103000a.htm).

Згідно договору 1825 р. Російська імперія поступилася

Великобританії землями, які нині є територією Канади

(Британська Колумбія, Юкон і частина Північно-Західних

Територій), а Великобританія віддала Російській імперії

простори, які нині є американським штатом Аляска (Росія

продала Америці Аляску в 1867 р. за 7,2 мільйонів доларів).

Петру Полетиці, його діяльності як дипломата, д-р Михайло

Гуцуляк, український

історик, відомий в Канаді

громадський діяч, присвятив

одну зі своїх найважливіших

праць «Українець

– співтворець кордонів

Канади й Аляски» (1967), в

якій використав українські

переклади текстів договорів,

вийнятки з листування

та спогадів самого Полетики.

Проф. Я. Рудницький у

статті з нагоди появи цієї

книжки називає Полетику

“...одним з визначних

державних мужів початку

19-го сторіччя, що їх видала

козацька Україна”,

наголошує на його ролі

в міжнародній дипломатичний

акціі..., і вказує на

те, що “український вклад

у розбудову Канади сягає

дальше в глиб минулого як

1891-го року” (Свобода. 17

серпня 1967 р.).

В 1975 р. в м. Вікторія у

Британській Колумбії, неподалік

будівлі парламенту,

з нагоди 150-річчя від

дня укладення угоди про

демаркацію кордонів між

Росією і Британією та в

честь українців, які спричинилися

до розбудови

Північної Америки, було

споруджено гранітний монумент.

Комітет, на членів

якого була покладена відповідальність

за зведення

монументу, очолював д-р

Михайло Гуцуляк, почесним

головою комітету

був колишній прем’єрміністр

Канади Hon. John

C. Diefenbaker. Монумент

складається з трьох панелей, на яких назва договору подана

в англійській, українській та французькій мовах з іменами

та підписами дипломатів, гарантів демаркації кордонів, які

вели переговори в 1825 р.:

ПЕТРО ПОЛЕТИКА (1778-1849)–

уродженець м. Василькова під Києвом,

дипломат за професією, дійсний

таємний радник, сенатор, який

отримав освіту в Санкт-Петербурзі.

Полетика ніколи не приховував своєї

приналежності до української нації.

28 Український Вінніпеґ - ЛИПЕНЬ 2018 -


• Pierre de Poletica, амбасадор Російської імперії до США

• The count de Nesselrode, міністр закордонних справ Російської

імперії

• Stratford Canning, британський дипломат.

www.korbanchapel.com

info@korbanchapel.com

Монумент у м. Вікторія з нагоди 150-річчя укладення договору

Фрагмент карти у нижній частині монументу відтворює

лінію, по якій проходить визначений в 1825 р. кордон. Дві

морські видри по боках є символом основного виду промислу

Канади тих часів – торгівлі та обміну дорогоцінним

хутром, що також враховувалося при укладенні договору

(In Commemoration of the Treaty Between Great Britain and the

Russian Empire, 28 February 1825, Demarcating Canada’s Western

Boundary (фото: Barry Swackhamer, San Jose, California): http://

www.hmdb.org/marker.asp?marker=48937).

Історичні постаті Петра Полетики та Юрія Лисянського є

гордістю України і пишатися ними мають українці України

і діаспори, а не Росії, яка століттями присвоювала собі вікові

надбання нашого великого народу, нашу українську віру,

нашу мову, нашу історію, нашу культуру... і наших людей,

кращих з краших, цвіт нашої нації. УВ

- JULY 2018 - UKRAINIAN WINNIPEG

29


ПРИСВЯЧЕНО ХЛОПЦЯМ,

ЩО ЗАГИНУЛИ В АТО.

Серед рідних степів, тишини і молитви,

Серед мирних полів, достигаючих нив

Жили хлопці собі, що не знали про битви,

Тільки мрії про подвиги кожен носив.

Швидко час промайнув. Виростали, мужніли

хлоп’ята

І доріг перед ними розмотує доля сувій,

А як землю святу став чужинець безжально

топтати,

Не вагаючись йшли ті хлоп’ята у праведний бій.

Не один тут упав, не пізнавши життя до останку,

Не одному навік вже замовкли дзвінкі солов’ї.

У донецькім краю він поліг у багрянім світанку.

Пам’ятай, Україно, цих хлопців відважних своїх.

БАТЬКІВСЬКА ХАТИНА

Куди б мене життя не завело,

Я у думках завжди до тебе лину,

Моє найкраще на землі село,

Життєва гавань – батьківська хатино.

І знову теплий спомин ожива,

І знов мені дороговказом світять

Святі повчальні батькові слова

І очі мами, найрідніші в світі.

Тут все до болю дороге мені,

Тут обминуть тривоги і печалі,

Проста хатино в рідній стороні,

Мого дитинства сонячний причале .

Тут босоногі пролягли сліди,

Тут перший крок ступили мої ноги.

Світи ж мені, світи в житті завжди,

Немов маяк , щоб не зблудить з дороги.

Одна була дорога у Христа:

Шлях на Голгофу, що посеред болю.

Смиренно йшов, хоч міг би і повстать.

Він – Бог перед зрадливою юрбою.

Коли Він йшов в свою останню путь,

Не було в нього докору сумління.

Він добре знав: от-от його розпнуть,

Та жертвував себе Він для спасіння.

Передбачав Він муки ті страшні,

Передчував відречення найближчих,

Та твердо вірив – жителі земні

Вже не згорять в гріхах на попелищі.

Він бачив, що століття пролетять

Й, повіривши у світле воскресіння,

Як той розбійник буду я благать:

«Ісусе милий! Дай мені спасіння!»

ХЛІБ

Хліб - надія і спасіння роду,

Хліб - окраса й голова стола.

Це тому від роду і до роду

Кожне серце розцвіта в жнива.

Чую, як видзвонює колосся,

Бачу ріки стиглого зерна

І в цій пісні дружній стоголосій

живає рідна сторона.

В світ прийшли ми з хліба і любові

Все прийшлось пізнати на віку:

Підлість – в діях , радості – у слові

І хліб - сіль на білім рушнику.

Хліб – це допомога в грізній битві,

Хліб – це порятунок від біди.

І тому щодня ми у молитві

Хліб насущний просимо завжди

Наче пташенята із гнізда крилаті

Розлетілись діти в свій звабливий світ

І лишилась журно виглядати мати,

Стала мов калина побіля воріт.

А літа білили сивиною скроні,

Думи борознили зморшками чоло.

Де ж ти забарилась довго, моя доню?

Чом синочка знову дома не було?

А в діток вже інші радощі й тривоги,

Йдуть в життя, мов в казку, мчаться навздогін.

Заросла стежина до того порогу,

Де чекає мати. Вже гірчить полин.

Мати ж виглядає і благає слізно:

«Діти мої, діти! Де ж ви? Приходіть!

Бо глядіть: прийдете, але буде пізно.

Вам не зможу, рідні, двері відчинить».

І заплаче з вами грізна хуртовина,

Заніміють ваші з подиву вуста,

Заросте до хати рідної стежина

І ніхто вже більше вас не привіта.

Ганнa Рибцуник

30 Український Вінніпеґ - ЛИПЕНЬ 2018 -


AFFORDABLE LIVING FOR 55 PLUS

For more information contact:

Tel: 204 586 5816 or Email: smpvilla@shaw.ca

800 Burrows Avenue • Winnipeg MB R2X 3A9

З питань розміщення реклами дзвоніть / for advertising inquiries call (204) 881 3793, e-mail: info@ukrainianwinnipeg.ca


Happy Canada Day!

Вітаємо з Днем Канади!

Ron

sChuler

MLA for

St. Paul

Nic

CurrY

MLA for

Kildonan

e. ron@ronschuler.com

777 Cedar ave. oak Bank, mB

t. 204.945.2322

e. nic@niccurry.com

Cathy

Cox

MLA for

River East

James

TeiTsma

MLA for

Radisson

Blair

Yakimoski

MLA for

Transcona

t. 204.334.7866

e. cathycox@mymts.net

t. 204.691.7976

e. james@jamesteitsma.ca

t. 204.615.0844

e. blairmla@blairyakimoski.ca

More magazines by this user
Similar magazines