Газета Успенська вежа, № 3 (2019)

ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО 

За вiру i еднiсть! 

Виходить з березня 1991 року № 2 (321) 

ЛЮТИЙ 2019 року 

НАРЕШТІ ГОСПОДЬ ДАРУВАВ УКРАЇНІ 

ПОМІСНУ ПРАВОСЛАВНУ ЦЕРКВУ! 

Фото за: https://www.5.ua/regiony/moleben-z-nahody-otrymannia-tomosu-proavtokefaliiu-ptsu-u-vinnytsi-transliatsiia-184592.html 

«МИ ПОВИННІ ЄДНАТИСЬ ТА РАЗОМ БУДУВАТИ 

СВОЮ НЕЗАЛЕЖНУ УКРАЇНСЬКУ СОБОРНУ 

ДЕРЖАВУ» – МИТРОПОЛИТ ЕПІФАНІЙ 

5 січня 2019 року в Константинополі, 

під час підписання ТО- 

МОСУ, Вселенський Патріарх наголосив, 

що «нині, за благодаттю Господа, 

ми відновлюємо спільноту мільйонів 

вірян на Вашій (українській) землі, 

які раптово опинилися поза канонічністю 

і єдністю та спілкуванням не за 

власною провиною». Він підкреслив, 

що Константинопольська Церква «зібрала 

їх і пригорнула їх як справжня 

матір, а не як мачуха. Та сама Церква, 

яка колись вела їх до християнського 

хрещення». Все ленський Патріарх 

також зазначив, що Константинополь 

завжди діяв, щоб «служити побажанням 

і інтересам своїх дітей». 

«Ваше Блаженство, дорогий брате, 

– звернувся Вселенський Патріарх 

до Митрополита Київського і всієї 

України Блаженнішого Епіфанія. 

– У цей чудовий і історичний день в 

Священному Центрі Православ’я стоять 

і святкують з нами князь Володимир 

і свята Ольга, разом з усіма 

святими нащадками прославленої 

української землі, а також усіма захисниками 

і Ваших очевидних прав, 

прав українського народу, а також 

прав людей, особливо релігійної свободи 

для всіх людей і народів. Всі 

вони присутні в дусі і молитві, розділяючи 

нашу радість і задоволення». 

Митрополит Київський і всієї 

України Блаженніший Епіфаній: 

«…Хочу засвідчити нашу подяку 

Президенту України і всім, хто разом з 

ним та під його керівництвом трудився, 

щоб допомогти нам звершити мрію 

поколінь українських православних ієрархів 

та вірян мати єдину помісну автокефальну 

православну церкву. Ім’я 

ваше, пане Президенте, навіки увійде 

в історію українського народу і церкви 

поряд з іменами правителів наших князів 

Володимира Великого, Ярослава 

Мудрого, Костянтина Острозького та 

гетьмана Івана Мазепи». 

Джерело: https://www.president.gov.ua 

РЕЛІГІЙНА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ – РАДІСТЬ І НА НЕБЕСАХ 

25 лютого 2000 р. відійшов у Вічні Оселі Господа 

Патріарх Київський і всієї України УАПЦ Димитрій, 

в миру Володимир Ярема 

22 січня 2019 року Україна відзначила 

одну з найважливіших віх 

історії власної державності. Рівно 

сто років тому було проголошено Акт 

Злуки між Українською Народною 

Республікою та Західноукраїнською 

народною республікою. Українці, які 

протягом століть жили у двох ворогуючих 

імперіях, нарешті об’єдналися в 

одній українській державності. 

Українці повинні єднатись та разом 

будувати свою незалежну українську 

соборну державу. Про це в ексклюзивному 

інтерв’ю «Прямому» сказав 

предстоятель Православної Церкви 

України митрополит Київський і всієї 

України Епіфаній. 

«Це велике свято, тому що ми 

говоримо про єдність українських 

земель. І вперше в цьому році ми 

святкуємо його вже в нашій Єдиній 

помісній українській православній 

церкві. Єдність є важлива для нашого 

українського народу, особливо в цей 

нелегкий час. Ми повинні єднатись, 

ми повинні разом будувати свою незалежну 

українську соборну державу, 

в якій є вже наша Незалежна помісна 

українська православна церква. 

Тому спільними зусиллями ми як 

церква, духовна основа, будемо і надалі 

розбудовувати нашу українську 

державу. І це ми бачимо сьогодні, тут, 

серед людей, які піднесені, радісні і 

усміхнені. Це свідчить про те, що всі 

ми прагнемо єдності», – сказав він. 

–«Якщо українці будуть єдиними, то з 

українцями буде Бог, а де Бог, там перемога, 

і все буде добре». «Сьогодні 

ми молимось в усіх наших храмах, 

щоб Господь в подальшому давав нам 

сили йти цим шляхом. Шляхом єдності, 

шляхом побудови своєї незалежної 

української церкви, бо ми переживаємо 

справді історичні події. І те, 

що відбувалось 100 років тому, про 

що мріяли наші нащадки, щоб мати 

свою незалежну церкву. Але, на жаль, 

не було держави, і це спричинилось 

до того, що церква радянським режимом 

була практично знищена. Зараз 

ми маємо цю унікальну можливість 

будувати в своїй незалежній українській 

державі свою автокефальну незалежну 

церкву», - додав він. 

Джерело: https://prm.ua 

«Всі дні життя патріарха УАПЦ 

Димитрія позначені невтомним трудом 

у розбудові Церкви, болем за долю 

України, тривогою за її майбутнє і стан 

духовності народу. ...Тепер, коли наш 

владика молиться за свою державу і 

своє стадо у вічних оселях Господа, 

виразнішим стає усвідомлення того, 

який це був добрий пастир, яка це була 

вершина в царині духовності України. 

Така висока, що її не могли уздріти новоявлені 

кесарі, не хотіли бачити, щоб 

із задертих голів дорогі шапки не попадали, 

доморощені фарисеї. 

...Такі пастирі, такі діячі трапляються 

на ниві духовності й культури, може, 

раз на сто років, і коли покидають нас, 

то рівноцінної заміни їм немає. А до 

деяких народів вони взагалі не приходять, 

і тоді ті народи, позбавлені Божої 

опіки, зникають з лиця землі». – Це 

слова Миколи Босака, члена Спілки 

журналістів України, зафіксовані у 

книзі «Спогади. Патріярх Димитрій 

(Ярема). Пастир, патріот, дослідник». 

– Львів, 2011, с. 184–185. Наводимо 

також ще цитати із цієї книжки, відтворюючи 

в пам’яті нашого сучасника 

Патріарха Димитрія, сенсом життя 

якого було служіння Богові і Україні. 

«Про блаженної пам’яті Патріярха 

Димитрія мені згадувати приємно, 

– пише Лауреат Шевченківської 

премії письменник-філософ Євген 

Сверстюк. – У великому посткомуністичному 

православному карнавалі 

він був і залишається постаттю 

справжньою. Для Церкви постать 

Глави значить дуже багато. Особливо 

для Церкви, яка щойно підіймається 

і формує своє обличчя» (с. 175). 

«Я, однак, не покидав думки про 

автокефалію, – згадує сам Владика 

Патріарх Димитрій. – ...Зранку 19 

серпня 1989 року вихід з-під юрисдикції 

Московської церкви проголосив 

я на першій літургії, на другій 

– отець Пашуля... Зараз же, по проголошенні, 

ми відправили телеграми 

митрополитам Никодиму, Філарету і 

патріярхові Пимену. ...Дали ми також 

телеграму до Константинопольського 

патріарха, просячи взяти нас під свою 

опіку» (с. 135, 136). 

Дякуємо Богові, що справа, за 

яку боролись українці сотні років, 

звершилась. Богові Слава! 

Редактор

2 Лютий 2019 

НОВИНИ УАПЦ 

5 січня 2019 р. Б. 12:40 за Київським часом – 

Всесвятійший Варфоломій, Вселенський Патріарх 

підписує Томос Українській Церкві! 

ТОМОС ДЛЯ УКРАЇНИ ПІДПИСАЛИ УСІ 

ЧЛЕНИ СИНОДУ. ВІДТЕПЕР ДОКУМЕНТ 

ОСТАТОЧНО ОФОРМЛЕНИЙ 

9 січня 2019 р. у Стамбулі члени Синоду 

Вселенського патріархату підписали Томос про 

автокефалію української церкви. 

Нагадуємо, 15 грудня Об’єднавчий собор представників 

українських православних церков обрав 

митрополита Переяславського та Білоцерківського 

Української православної церкви Київського патріархату 

Епіфанія предстоятелем єдиної помісної 

Православної Церкви України. 

6 січня у соборі святого Георгія у Стамбулі вселенський 

патріарх Варфоломій вручив Томос про 

надання автокефалії Православній Церкві України 

її предстоятелю, митрополиту Київському і всієї 

України Епіфанію. 

Джерело: https://www.unian.ua 

ПРАВОСЛАВНУ ЦЕРКВУ УКРАЇНИ 

ВНЕСЛИ ДО ДИПТИХУ 

ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ 

23 січня 2019 р. Сайт 

Вселенського Патріархату 

вніс Православну Церкву 

України до диптиху помісних 

Православних Церков. У 

переліку “Нові Патріархати 

– Автокефальні Церкви” в 

кінці, після Православної 

Церкви Чехії та Словаччини, зазначено Церкву 

України. Таким чином, розвіяно ще один нещодавній 

фейк про те, що томос ПЦУ “несправжній”, 

мовляв, тому що нашу Церкву навіть “не 

включено до списку визнаних помісних Церков”, 

передає Сerkvarium. 

Джерело: http://religionpravda.com.ua/2019/01/23/ 

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ 

НАДАВ ПАТРІАРХУ ВАРФОЛОМІЮ 

ЗВАННЯ ПОЧЕСНОГО ДОКТОРА 

25 січня 2019 р. Національний університет 

Києво-Могилянська академія надав звання 

почесного доктора Вселенському патріарху 

Варфоломію. Про це повідомив президент академії 

Андрій Мелешевич на своїй сторінці у 

Facebook. Мелашевич відзначає, що патріарх є авторитетним 

дослідником, спеціалістом з канонічного 

права, а також організатором міжнародних 

міждисциплінарних семінарів та симпозіумів за 

участю провідних світових науковців. Він має 

звання почесного доктора понад 30 університетів, 

серед яких Йельський та Джорджтаунський 

(США), Афінський (Греція), Лондонський (ВБ), 

Єрусалимський (Ізраїль), Лювенський католицький 

університет (Бельгія). «Рішенням Вченої ради 

Національного університету «Києво-Могилянська 

академія» від 20.12.2018 р. Його Всесвятості 

Патріарху Константинопольському Варфоломію 

було присуджено звання Почесного доктора 

НаУКМА. Таким чином спільнота Могилянки 

не лише віддала належне релігійному служінню 

предстоятеля світового православ’я, а й, передовсім, 

відзначила його заслуги як науковця і популяризатора 

досліджень», – написав президент університету. 

Джерело: https://tsn.ua/ukrayina 

ПАТРІАРХ ВАРФОЛОМІЙ ЇДЕ НА РОБОТУ: 

НІЯКИХ ЯХТ, МЕРСЕДЕСІВ ТА ЛІТАКІВ. 

ТИМ ПАЧЕ «СВЯТОГО» ВАГОНУ В ПОЇЗДІ 

Джерело: http://www.infopole.pp.ua/ 

ПРЕЗИДЕНТ ПОРОШЕНКО 

ЗАПРОСИВ ПАТРІАРХА 

ЄРУСАЛИМСЬКОГО ВІДВІДАТИ УКРАЇНУ 

І НАЛАГОДИТИ ДІАЛОГ З ПЦУ 

25 січня 2019 р. «Петро Порошенко запросив 

Патріарха Теофіла ІІІ здійснити пастирський візит 

до України для здійснення 

спільної молитви 

за мир у нашій 

країні та Європі, а 

також налагодження 

діалогу з помісною 

церквою України», – 

передають Українські 

Новини. Повідомляється, що телефонна розмова з 

Президентом відбулася за ініціативою Патріарха 

Теофіла ІІІ. 

Джерело: https://ukranews.com 

ПРЕДСТОЯТЕЛІ УГКЦ ТА ПЦУ 

ВИСЛОВИЛИСЯ ЗА ПОГЛИБЛЕННЯ 

СПІВПРАЦІ МІЖ ЦЕРКВАМИ 

18 січня 2019 р. Глава УГКЦ Святослав переконаний, 

що сьогодні з’явилася нова нагода для діалогу 

УГКЦ з Православною Церквою України. Також 

він вважає можливим єднання з Православною 

Церквою України. Про це Предстоятель УГКЦ заявив 

17 січня під час презентації книжки «Діалог 

лікує рани». 

«Ми не говоримо про об’єднання Церков в 

єдину структуру, як це сталося на Об’єднавчому 

УСПЕНСЬКУ ВЕЖУ 

МОЖНА ЧИТАТИ В ІНТЕРНЕТІ 

З 1 березня 2015 р. зреалізований новий проект 

Львівського ставропігійного братства 

св. ап. Андрія Первозваного УАПЦ – з цього дня 

наш часопис можна читати в інтернеті за адресою: 

uv.lviv.ua. 

Можна переглянути архівні примірники газети, 

які виходили у світ із 1 січня 2009 року. 

Соборі українського православ’я. Ми говоримо 

про єднання в ім’я спільного блага, спадщини, 

єдиної європейської, незалежної, соборної держави», 

– сказав Патріарх Святослав. Глава УГКЦ 

відзначив, що для цього потрібно разом розробити 

дорожню карту й накреслити конкретні кроки. «Я 

думаю, що саме в Україні вимальовується цікава 

перспектива для вселенського екуменічного діалогу 

у контексті нових можливостей. Адже сьогодні 

між Католицькою та Православною Церквами 

йде інтенсивний діалог у формі Змішаної православно-католицької 

богословської комісії. Наша 

Церква вже є її членом», – наголосив першоієрарх, 

висловивши сподівання, що Православна Церква 

України також долучиться до цього діалогу, який 

з православного боку ініціював Вселенський 

Патріарх. 

У свою чергу Митрополит Епіфаній, який 

був учасником презентації, висловився за поглиблення 

співпраці з УГКЦ. «Ми розпочинаємо 

перші кроки нашої співпраці, хоча до цього 

часу у нас також була співпраця. В майбутньому 

ми також будемо продовжувати наш діалог, 

співпрацю, ми ж християни, повинні разом творити 

добро. Ми хочемо розпочати добру плідну 

співпрацю між Православною та Українською 

Греко-Католицькою Церквою, яка раніше існувала, 

але ми хочемо її поглибити, щоб разом спільно 

в подальшому співпрацювати», – зазначив 

Предстоятель ПЦУ. 

Митрополит Епіфаній запросив Главу УГКЦ 

на свою інтронізацію, яка відбудеться 3 лютого. 

Джерело: https://risu.org.ua/ua 

ПАМ’ЯТНИК МИТРОПОЛИТУ 

ВАСИЛЮ ЛИПКІВСЬКОМУ У ЧЕРКАСАХ 

18 січня 2019 р. у Черкасах на вулиці Байди 

Вишневецького урочисто відкрили пам’ятник митрополиту 

УАПЦ Василю Липківському (1864- 

1937). Біля пам’ятника був розгорнутий Томос 

Вселенського патріарха Варфоломія про автокефалію 

Української Церкви. Був присутній онук митрополита 

– К.О.Липківський. 

На червоній гранітній плиті біля пам’ятника 

напис: «Тепер вже ми маємо свою рідну 

Матір – свою Церкву святу Українську. Василь 

Липківський, перший Митрополит вільної від 

Москви Церкви (закатований безбожниками в 

листопаді 1937 року). Встановлено року Божого 

2018 – в ознаменування 100-річчя Української 

революції і початку боротьби за автокефалію, що 

нині торжествує перемогу…» 

Джерело: https://www.facebook.com 

ДО 100-РІЧЧЯ УХВАЛЕННЯ 

ДИРЕКТОРІЄЮ УНР НА ЧОЛІ 

З СИМОНОМ ПЕТЛЮРОЮ ЗАКОНУ 

ПРО АВТОКЕФАЛІЮ УПЦ

Лютий 2019 

3 

НОВИНИ УАПЦ 

1 січня 2019 р. виповнилося 100 років, як 

Директорія УНР на чолі з Симоном Петлюрою 

ухвалила закон про Автокефалію УПЦ. Відвідуючи 

з прочанами 1 січня 2014 р. Париж, відслужив панахиду 

на могилі Великого сина України Симона 

Петлюри. Пам’ятаючи своє минуле, будьмо достойні 

свого майбутнього! 

Отець Дмитрій Присяжний, https://www.facebook.com/ 

МИСТЕЦЬКИЙ ПРОЕКТ 

«ПОНАД ВИФЛЕЄМОМ» 

В СТАВРОПІГІЙНІЙ 

УСПЕНСЬКІЙ ЦЕРКВІ М. ЛЬВОВА 

ПОЧЕСНА ДЕЛЕГАЦІЯ 

УПЦ КАНАДИ У ЛЬВОВІ 

30 грудня 2018 р. Високопреосвященніший 

Макарій, Митрополит Львівський Православної 

Церкви України, очолив св. Літургію в історичному 

Успенському храмі м. Львова у співслужінні з духовенством 

парафії Української Православної Церкви 

Канади. Зі словами проповіді до вірних звернувся 

прот. Богдан Гладьо, священик парафії св. Івана 

Хрестителя у м. Ошаві, Онтаріо, Канада. На св. 

Літургії також молилися молоді вірники з Канади, 

зокрема Тетяна Боцюра - Голова Спілки української 

молоді Канади та церковна активістка парафії св. 

Івана Хрестителя у м. Ошаві Марта Стрільчук. 

СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІ 

ЖОВКІВСЬКО-КАМ’ЯНКА-БУЗЬКОГО 

І СОКАЛЬСЬКОГО ДЕКАНАТУ ПРИВІ- 

ТАЛИ ВЛАДИКУ МАКАРІЯ З РІЗДВОМ 

ХРИСТОВИМ 

е порушуючи традиції, яка впродовж багатьох 

років утвердилася серед духовенства, священнослужителі 

Жовківсько-Кам’янка-Бузького деканату, 

а також і Сокальського, які цьогоріч долучилися 

зі своїми родинами до різдвяного святкування, 

з колядою завітали до Львова. 

Перебуваючи на теренах славетного міста Лева 

колядники відвідали Митрополита Макарія у 

Консисторії Львівської єпархії, привітавши його 

милозвучними колядками. Щирі слова віншування 

Митрополиту лунали від дітей священиків, які 

побажали Першосвятителю ПЦУ Божого благословення, 

міцного здоров’я та всебічної допомоги 

на архипастирській ниві Христовій. 

Наприкінці вечора духовенство відвідало 

Львівське крайове ставропігійне братство апостола 

Андрія Первозваного, з представниками якого 

також було спільно виконано чимало колядок. 

Джерело: https://uaoc.lviv.ua 

ВІТАННЯ ЛЬВІВСЬКОМУ 

СТАВРОПІГІЙНОМУ БРАТСТВУ 

17 січня 2019 р. отримали із Константинополя 

вітання до Різдва! Дякуємо Вселенському 

Патріарху Варфоломію, а також нашим 

Владикам Митрополиту Макарію, архієпископу 

Тихону, єпископам Борису і Віктору за вітання 

та щирі сердечні побажання з нагоди народження 

Спасителя!!! 

20 січня 2019 р. мистецький проект «Понад 

Вифлеємом» зібрав в Успенській церкві м. Львова 

хорові колективи та їхніх шанувальників, переніс 

у творчу атмосферу та записав ще одну сторінку 

у книзі поширення та популяризації української 

духовної творчості. 

Отець-диякон Юрій Федів, 

https://www.facebook.com 

ЕКСПЕРТИЗА СБУ ВСТАНОВЛЮЄ 

ЦІННІСТЬ ІКОН, ЩО ЗНИКЛИ 

ІЗ ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ 

1 січня 2019 р. у консисторії Львівської єпархії 

ПЦУ Митрополит Макарій прийняв офіційну 

делегацію Канади. На теплій зустрічі духовенство 

обмінялося досвідом душпастирської праці у своїх 

країнах. Владика відзначив велику роль духовного 

спілкування і співпраці з українцями діаспори 

та взаємопідтримку у служінні у Христі! 

З нагоди перебування в Україні та здійснення 

місіонерської діяльності в сиротинцях України 

Митрополит Макарій вручив церковні нагороди 

усім членам делегації. 

Джерело: https://uaoc.lviv.ua 

КОПІЯ ТОМОСУ У КОНСИСТОРІЇ 

ЛЬВІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ ПЦУ 

Велика подяка митрополиту 

Луцькому і Волинському 

Михаїлу (Зінкевичу) 

за передану копію Томосу 

про автокефалію Православної 

Церкви України митрополиту 

Львівському Макарію 

(Малетичу), який зберігатиметься 

у Консисторії Львівської 

єпархії ПЦУ. 

Отець Руслан Матвієнко, 

https://www.facebook.com 

Власноручне вітання Вселенського Патріарха 

Львівському Братству 

І згадалась перша аудієнція із Вселенським 

Патріархом 1 квітня 2017 р. у Константинополі в 

Патріаршій резиденції на Фанарі, де Братство отримало 

благословення Його Всесвятості! Дякую 

Всевишньому за таку нагоду! 

Із Його Всесвятістю 

Вселенським Патріархом 

Варфоломієм голова 

Братства отець-диякон 

Юрій Федів (справа), 

член Братства Ігор 

Максимович (зліва). 

1 квітня 2017 р. 

Один із оригінальних 

подарунків, 

вручених Патріархом 

Варфоломієм 

у Константинополі 

1 квітня 

2017 року 

Отець-диякон Юрій Федів 

25.01.2019 р. Служба безпеки України проводить 

експертизу визначення орієнтовної оціночної 

вартості зниклих з Києво-Печерської Лаври 

цінностей. 

Про це у Службі безпеки повідомили у відповідь 

на інформаційний запит УНН. 

“На даний час проводиться експертиза з визначення 

орієнтовної оціночної вартості відсутніх 

у Києво-Печерській Лаврі УПЦ (йдеться про 

РПЦ в Україні, – ред.) предметів, за результатами 

якої Службою безпеки України буде прийняте 

рішення відповідно до чинного законодавства 

України”, – зазначили у спецслужбі. За даними 

Служби, станом на 23 січня 2019 р. кримінальні 

провадження слідчими органів безпеки 

за вказаними обставинами не розслідуються. 

Міністерство культури України надало перелік 

зниклих з Києво-Печерської лаври цінностей, 

повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням 

на УНН. 

1. Ікона “Вибрані печерські святі: Прп. Микола 

Святоша, Моїсей Угрин, Марко Гробокопач”, кінець 

ХІХ ст. 

2. Ікона “Печерські святі (Прп. Леонтій, 

Євстратій, Геронтій)”, кінець ХІХ ст. 

3. Хрест 8-кінцевий, дерев’яний, виносний, односторонній. 

4. Потир дерев’яний. 

5. Ікона “Богоматір Одигитрія” в ризі, в багетовій 

рамі та фігурному дерев’яному кіоті, ХІХ ст. 

6. Ікона “Св. Іоан Воїн”, кінець ХІХ ст. 

7. Ікона “Богоматір Іверська”, кінець ХІХ ст. 

8. Ікона “Св. Апостол Андрій” в металевій ризі 

та фігурному дерев’яному кіоті, кінець ХІХ ст. 

9. Ікона “Св. Миколай”, ХІХ ст. 

10. Ікона “Богоматір Сухо-Каллігорська”, ХІХ ст. 

Джерело: http://religionpravda.com.ua


ВАЖЛИВЕ ІНТЕРВ’Ю ЕКЗАРХА КОНСТАНТИНОПОЛЯ 

для ВВС News Україна 

Архієпископ Даниїл Памфільський 

Української Православної 

Церкви у США (Вселенський патріархат) 

відіграв одну з ключових 

ролей у створенні автокефальної 

Православної Церкви України. Разом 

з єпископом Едмонтонським 

Іларіоном наприкінці серпня 2018 

року його призначили екзархом 

Вселенського патріарха в Україні 

для підготовки автокефалії та 

створення помісної церкви. Вони 

вели перемовини з представниками 

всіх українських церков та владою, 

звітували Вселенському патріарху, 

допомагали готувати Томос 

та об’єднавчий собор у Києві. Після 

закінчення своєї місії в Україні 

владика Даниїл дав ексклюзивне 

інтерв’ю ВВС та розповів про перипетії 

підготовки автокефалії, 

складні перемовини в Україні та 

майбутнє нової церкви. 

Скільки єпископів УПЦ МП перейде 

до помісної церквиУкраїни? 

Архієпископ Даниїл розповів, 

що під час їхньої роботи в Україні 

найважче було налагодити контакт 

з ієрархами УПЦ Московського патріархату, 

адже заборона на такі зустрічі 

прийшла з Москви. Попри цю 

заборону 18 єпископів (з майже 90) 

в умовах конспірації зустрілись з екзархами 

Константинополя та висловлювали 

бажання перейти до Православної 

Церкви України. Понад те, 

владика Даниїл переконаний, що 

більшість з них і досі мають намір 

зробити цей крок. Архієпископ Даниїл 

вважає, що найближчим часом 

вагома частина УПЦ МП перейде 

до ПЦУ, а єпископи розмовляють з 

предстоятелем Епіфанієм про перехід 

цілими єпархіями. 

Чи впливає Філарет на Епіфанія? 

Константинополю не надто подобається 

позиція колишнього предстоятеля 

УПЦ КП Філарета, який 

натякає, що матиме вплив чи навіть 

якимось чином керуватиме новою 

Помісною Церквою України. На 

думку архієпископа Даниїла, владика 

Філарет зараз має шанс увійти в 

історію як один з будівничих помісної 

ПЦУ і з великою честю і гідністю 

відійти убік, ставши «духовним 

дідусем» цієї церкви. Або ж він має 

шанс «зруйнувати все», якщо і надалі 

намагатиметься керувати ПЦУ. У 

Константинополі визнають, що Філарет 

мав і, можливо, досі має вплив 

на новообраного митрополита Київського 

і всієї України Епіфанія, який 

п’ять років був його намісником. І 

якщо занадто багато буде втручатись 

в адміністративні справи нової церкви, 

то може зашкодити Епіфанію. 

«Це все, що я прошу у Філарета, 

- дайте можливість Епіфанію бути 

предстоятелем церкви! Будьте духовним 

дідусем, татом, радьте, але 

дайте можливість робити свою справу», 

- заявив архієпископ Даниїл. - 

Для Константинополя та світового 

православ’я Філарет є канонічним 

митрополитом, а для внутрішнього 

вжитку, через повагу до віку та 

заслуг, він може зберігати титул патріарха, 

який мав до створення ПЦУ. 

Владика Даниїл припустив, що якщо 

патріарх Варфоломій колись приїде 

до України, то обов’язково зустрінеться 

з Філаретом. 

Чи буде український патріархат? 

ПЦУ має всі можливості та передумови 

у майбутньому стати патріархатом, 

вважає представник 

Константинополя. Зараз ПЦУ має 

статус митрополії. «Впевнений, що 

це станеться», - вважає владика Даниїл. 

Для цього в Україні спочатку 

має відбутись глибше об’єднання 

церков, а до нової структури мали б 

долучитися духовенство та ієрархи 

РПЦ в Україні, тобто УПЦ МП. Коли 

це об’єднання відбудеться, тоді ПЦУ 

зможе звернутись до Константинополя, 

а Вселенський патріарх проголосить 

патріархію. 

Коли буде визнання іншими 

церквами? 

У Константинополі очікують, що 

вже за місяць-півтора інші помісні 

православні церкви почнуть визнавати 

новостворену ПЦУ. Україна 

посіла 15 місце у диптиху (переліку) 

помісних православних церков 

світу. Вселенський патріархат вже 

визнав українську церкву. І, як вказує 

владика Даниїл, у найближчі місяць-півтора 

перші церкви почнуть 

її визнавати. Першими, як очікують 

у Константинополі, це зроблять 

Грецька, Кіпрська та Румунська 

церкви. Владика Епіфаній вже надіслав 

всі потрібні листи помісним 

церквам, закликав визнавати ПЦУ і 

патріарх Варфоломій. У Константинополі 

вказують, що РПЦ, звичайно, 

визнавати українську церкву у 

найближчому майбутньому не буде. 

Найпроблемнішими також будуть 

Сербська, Польська та Антіохійська 

(Сирія) церква. «Для них потрібен 

час, щоб опрацювати визнання Православної 

Церкви України», - вважає 

архієпископ Даниїл. Він вказує, 

що Сербська та Антіохійська церкви 

залежні від РПЦ і з ними треба 

працювати довше, а от з Польською 

церквою вдасться швидше знайти 

порозуміння. 

Чи буде ставропігія у Львові? 

Слідом за ставропігією (представництво 

Константинополя, яке напряму 

йому підпорядковується) у Києві 

в Андріївській церкві, представництво 

Вселенського патріархату може 

з’явитись на Західній Україні, зокрема 

у Львові. При цьому архієпископ 

Даниїл наполягає, що інформація 

про нібито десятки храмів та монастирів, 

на які претендує Константинополь 

в Україні, не відповідає дійсності. 

«Можливо, що ми відкриємо ще 

якусь одну ставропігію в Україні. Але 

це не означає, що ми будемо забирати 

Києво-Печерську лавру чи Почаївський 

монастир. Ми того робити не 

будемо 100%», - заявив владика Даниїл. 

Розповідаючи про ставропігії у 

минулому, він нагадав, що у Львові 

ставропігією Константинополя колись 

була Успенська церква. Але владика 

наполягає, що вони не претендують 

на конкретні приміщення чи 

№ Область 

Кількість 

парафій 

УПЦ МП 

(станом на 

1.01.2018) 

майно. Архієпископ Даниїл порівняв 

ставропігії з консульствами, а головним 

їхнім завданням назвав просвітницьку 

діяльність, лекції, наукові та 

академічні проекти. 

Об’єднання з греко-католиками 

У Константинополі не виключають, 

що у майбутньому, коли ПЦУ 

пройде процес становлення і об’єднання, 

а, можливо, і отримає статус 

патріархії, може йтися про певні 

об’єднавчі процеси з Українською 

Греко-Гатолицькою Церквою. УГКЦ 

підпорядковується Риму і виникла 

внаслідок унії між частиною православної 

церкви та Римом наприкінці 

XVI століття. «Історично греко-католики 

намагаються віднайти свою 

ідентичність. Вони є православними 

християнами у єдності з Римським 

престолом, але вони постійно повертаються 

назад до київської традиції, 

до хрещення, прийнятого від Константинополя», 

- вважає представник 

Константинополя. Він вважає, 

що створення ПЦУ є певною передумовою 

для діалогу православної церкви 

з греко-католицькою і пошуку 

шляхів для їхнього порозуміння. На 

запитання, чи може колись йтися про 

об’єднання, архієпископ відповів: 

«Я впевнений, що це є цілком можливим». 

«Ще їхні духовні отці-попередники 

владика Андрей Шептицький, 

Йосип Сліпий та інші ієрархи 

неодноразово говорили, що коли 

православна церква України матиме 

свою самоідентичність, греко-католики 

повинні будуть знайти шлях до 

єдності з цією церквою», - сказав він. 

Додавши, що визначати своє майбутнє 

- це справа самих греко-католиків. 

За джерелом: https://www.bbc.com 

КАРТИНА ПЕРЕХОДУ ПАРАФІЙ З УПЦ МП ДО ПЦУ: 

Перейшло 

до ПЦУ 

(станом на 

26.01.2019) 

Перейшло 

до ПЦУ, 

1 Вінницька 1042 36 3,51 

2 Хмельницька 985 24 2,49 

3 Донецька 768 0 0 

4 Київська 727 6 0,82 

5 Волинська 676 17 2,51 

6 Житомирська 670 8 1,2 

7 Рівненська 644 3 0,46 

8 Дніпропетровська 639 2 0,31 

9 Закарпатська 624 2 0,32 

10 Одеська 584 3 0,51 

11 Чернігівська 573 2 0,35 

12 Черкаська 556 9 1,62 

13 Полтавська 486 0 0 

14 Чернівецька 430 5 1,16 

15 Луганська 423 0 0 

16 Запорізька 371 1 0,27 

17 Харківська 371 0 0 

18 Херсонська 360 0 0 

19 Сумська 334 0 0 

20 Кіровоградська 305 1 0,33 

21 Миколаївська 288 1 0,35 

22 Київ 270 3 1,12 

23 Тернопільська 116 9 7,75 

24 Львівська 74 11 14,86 

25 Івано-Франківська 32 2 6,25 

Автономна Республіка 

26 

535 0 0 

Крим 

Всього (не враховано 

кримські парафії) 

% 

12346 145 1,16 

Джерело: https://uk.wikipedia.org


5 

БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЄ. ФОТОХРОНІКА 

Ось таке чудо сталося 19 січня 

2019 року на річці Йордан, коли Патріарх 

Єрусалимський Феофіл служив 

чин освячення води. Прилетів 

голуб і сів на архієрейський жезл. 

Дивні діла Твої, Господи! 

Джерело: https://www.facebook.com/ 

photo.php?fbid=293576634689892&set=a 

.113323489381875&type=3&theater 

За традицією настоятель храму 

Різдва Іоанна Хрестителя Православної 

Церкви України м. Сміла панотець 

Михайло Шевчук на свято Водохреща 

першим занурюється у крижану 

воду Тясмину після звершення 

її урочистого освячення. «Слава Тобі, 

Боже наш, слава Тобі!». 

Фото Олександра Слєпцовського спільно 

зі студією арт-фото «Ковчег», 2019. 

27 ЛЮТОГО – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТОГО РІВНОАПОСТОЛЬНОГО КИРИЛА, 

УЧИТЕЛЯ СЛОВ’ЯНСЬКОГО 

ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ: 

як починалася українська літературна мова? 

Книга, на якій президенти 

складають присягу. Цей рукопис 

– найдавніший переклад канонічного 

євангельського тексту книжною 

українською мовою. 

Київські князі, передусім Ярослав 

Мудрий, створювали школи, де 

універсальними «підручниками» з 

мови, історії, географії та літератури 

були «Учительні Євангелія». Перші 

ж переклади євангельського тексту 

на церковнослов’янську з’явилися 

ще до Володимирового хрещення: 

Кирило та Мефодій переклали 

з грецької окремі тексти Святого 

Письма. Пізніші переклади Євангелій 

– Галицького (1144 рік), Добрилового 

(1164), Холмського (13 ст.), 

Полікарпового (1307 рік), Луцького 

(14 ст.) мають риси говорів давньоукраїнської 

народності. 

Від серпня 1556 р. над рукописом 

Пересопницького Євангелія працювали 

у монастирі у селі Двірець 

неподалік від Заслава (сучасний 

Ізяслав) на Хмельниччині. Тут написали 

перший розділ – Євангелія від 

Матвія і частково від Марка. Після 

перерви на деякий час роботу продовжили 

у монастирі м. Пересопниця 

(нині села Рівненської обл.). 

Основний текст новим українським 

уставом писав Михайло Василієвич, 

про якого згадують приписи та ще 

один невідомий писець. 

Аналіз письма свідчить: почерк 

першого вишуканіший, деякі букви 

більш вигадливі, нижні частини закінчуються 

розчерками пера, а манера 

другого «розгонистіша». 

Напівуставні пояснення до тексту 

разом з Михайлом Василієвичем писав 

перекладач та керівник «проекту» 

архімандрит Григорій, який день 

і ніч молився, «аби Господь сподобив 

його видіти діла свого кінець». 

Пересопницьке Євангеліє переклали 

з церковнослов’янської мови 

болгарської редакції. Використовували 

також грецькі, західнослов’янські, 

зокрема польські джерела. 

Орнамент рукопису є типовим зразком 

італійського орнаменту епохи 

Ренесансу. 

Кожна з чотирьох частин Пересопницького 

рукопису починається 

із зображення євангелістів, які виконані 

за усталеною іконографічною 

схемою. 

Автор мініатюр відтворює традиційно 

євангелістів за роботою, 

– Матвій загострює перо, Марко 

думає, Лука ставить чорнильницю, 

Іоан диктує, але жоден з них не зображений 

в момент написання тексту. 

левом(зверху) 

Євангеліє закінчили писати у 

серпні 1561 року. Декілька десятиліть 

рукопис перебував у Пересопницькому 

монастирі. Про нього 

немає жодних відомостей потім, допоки 

Іван Мазепа не подарував манускрипт 

до Вознесенського собору 

у Переяславі. Євангеліє використовували 

під час богослужінь. 

У XIX ст. рукопис разом з іншими 

пам’ятками забрали до Росії, 

однак згодом вдова принца Петра 

Ольденбурзького повернула його 

до Полтавської семінарії. Випадок 

врятував Пересопницьке Євангеліє 

під час Другої світової війни. Коли 

німці наближалися до Полтави, завгосп 

місцевого музею поклав його 

до ящика з порцеляною. Так рукопис 

разом з частиною евакуйованих експонатів 

потрапив до Уфи, в той час 

як 70 тисяч томів музейних фондів 

згоріли під час пожежі, організованої 

німцями. 

Після війни Пересопницьке Євангеліє 

опинилося у Києво-Печерській 

лаврі, де ніхто не підозрював про 

цінність книги, яку у 1948 р. серед 

непотребу виявив професор Сергій 

Маслов. Він передав пам’ятку до 

Інституту рукопису нинішньої Національної 

бібліотеки ім. Володимира 

Вернадського, де вона зберігається 

дотепер. 

Пересопницьке Євангеліє задокументувало 

мову, якою читали проповіді 

в українських церквах у XVI 

столітті. 

Це була перша спроба внормувати 

писемно-літературну мову. Схожі переклади 

деякі народи ще довго чекали 

опісля, зокрема росіяни свій отримали 

лише через триста років, а іспанці почали 

молитися рідною у XX столітті. 

За джерелом: https://www.bbc.com/ 

ukrainian/blog-history-46152610 

У неділю 27 січня недільна 

школа Успенської церкви м. Львова 

«ХРИСТИЯНСЬКА НАДІЯ» 

колядою привітала Митрополита 

Макарія і громаду парафії. Святкова 

коляда і віншування з приємністю 

віталася духовенством і 

вірними. 

Отець-диякон Юрій Федів, 

https://www.facebook.com/ 

Роман МАКСИМОВИЧ 

Своє життя він 

поклав на вівтар 

незалежності 

України 

Пам’яті першого отамана 

Прикарпатської Січі 

на Львівщині 

Теодора Скрипця 

13 січня 2019 р. минуло 25 років 

від трагічної мученицької кончини 

блаженної пам’яті Теодора Скрипця. 

Все своє свідоме життя покійний 

боровся за Незалежну Соборну 

Україну. Глибока віра і Боже провидіння, 

надія на Боже милосердя, 

любов до Бога і України допомагали 

йому йти важкими стежками життя. 

Від початку відродження УАПЦ 

в Україні Теодор Скрипець активно 

включився в процесс встановлення 

і розвитку нашої Церкви. В 1989 р., 

коли організувалось Братство св. 

ап. Андрія Первозваного у Львові, 

став його активним провідником на 

Стрийщині, де й очолив тереновий 

провід Братства у Верхній Стинаві, 

керував православною громадою в 

рідному селі. Згодом започаткував 

на Львівщині формування українського 

козацтва, зорганізував Прикарпатську 

Січ і був обраний її отаманом. 

У 1992 р. Великий Круг козацтва 

і ОУН присвоїли йому звання 

генерал-хорунжого. 

Добре пам’ятаємо, як 14 жовтня 

1993 р. генерал-хорунжий Прикарпатської 

Січі Теодор Скрипець у 

церкві Спаса на Берестові в Києві з 

хлібом-сіллю вітав Патріарха Димитрія 

в день Його інтронізації. 

Добрий батько, свідомий українець, 

ревний християнин. Вороги не 

змогли йому цього простити. 

13 січня 1994 р., повертаючись з 

церкви з Вечірної, отаман Прикарпатської 

Січі Теодор Скрипець був 

підло вбитий. 

Сьогодні ми підносимо наші молитви 

за спокій душі світлої пам’яті 

Теодора Скрипця. Вічна йому 

пам’ять.


Ієрей Іван ПОЛЕЖАКА, Харківщина 

РОЗДУМИ СВЯЩЕНИКА 

Йордан душі 

Хрестився Господь в Йордані від 

Івана. І освятився Йордан від Ісуса 

Христа. 

Коли хреститься людина, то Йордан 

її душі також освячується. Але 

життя приводить до Того, що ми 

перетворюємо свій Йордан на каламутну 

воду. І нам потрібно якомога 

частіше запрошувати до себе Ісуса 

Христа, щоб Він, Своєю присутністю, 

очистив і оживив нашу душу. 

Через взаємну жертву 

Коли Господь дарує людині Любов, 

то дарує її для того, щоб людина 

скористалась Нею. Але не так, як 

ми до того звикли. Даруючи людині 

Любов, Господь дарує їй Себе, і очікує, 

що ми зробимо те саме: ввіримо 

Йому даровану нам Любов і себе. 

Через взаємну жертву, в якій плекається 

і проявляється Любов до Бога, 

людина спасається. 

Любов 

Любов – як ядерна реакція, тільки 

набагато сильніша. Бо Нею створений 

весь світ. 

Людина, в якій виникла Любов, 

не має сили справитися з нею. Навіть 

коли людина, яку вона любить, відповідає 

їй взаємністю. Любов підносить, 

а людина не знає, як правильно скористатись 

піднесенням. Немає такого 

досвіду. Зате має багатий досвід земного 

життя, який спонукає людину отримувати 

задоволення з кожної миті. 

Любов – це Божа іскра в людині. 

Тому без Бога вона швидко втухає. Божий 

Дух для неї – як кисень для вогню. 

Кожна людина створена для Любові, 

прагне Любові, шукає Любові. 

Але виникає Любов завжди несподівано 

і не завжди, з людської логіки, 

раціонально і до потрібної в перспективі 

людини. Чому? – Крім Бога того 

ніхто не знає. Зрозуміла Любов чи не 

зрозуміла, але для людей, які вірують, 

вона завжди залишається Божим Даром. 

А коли це Божий Дар, то лише 

Бог і знає, як ним розпорядитись. 

Бог стає провідником, коли, отримавши 

Дар, людина звертається 

до Нього. Бог провідник і вчитель, а 

людина учень. 

Любов як ядерна реакція, тільки 

набагато сильніша. І щоб навчитись 

жити з нею, потрібен Вчитель, який 

володіє нею. 

Господи, навчи нас, грішних людей, 

яких Ти обдаровуєш Своїми Дарами, 

обережно приймати Твої Дари 

і вручати себе і їх в Твої руки, і зо 

всіх сил старатись бути гідними Твоїми 

учениками. 

Двері до Раю 

Двері до Раю… Де їх знайти? Тут, 

на Землі. Там, в Небесах? Десь в іншому 

вимірі? 

Господь наш Ісус Христос говорить: 

«Я є двері: хто увійде Мною, 

той урятується, і увійде, і вийде, і 

пасовисько знайде» (Ів. 10, 9). Та де 

знайти Ісуса? І як знайти Ісуса? 

Лише в Любові і через Любов. Бо 

так навчає Отець: «Любитимеш Господа, 

Бога твого, всім серцем твоїм 

і всією душею твоєю, і всією силою 

твоєю» (Втз. 6, 5). 

Пробуємо, докладаємо зусиль, 

навчаємось Любити Бога і розуміємо, 

що не варто Його шукати поза 

собою, бо Він відкривається через 

нас. Звичайно ж, Він всюдисущий, і 

проявитись може через все. Але відкритись 

нам, лише через нас. І Любити 

Його можна лише через себе. 

Коли Заповідь Любові звучить, 

коли ми трудимось і намагаємось 

збагнути та осилити, то намагання 

не проходять даремно. Син приходить 

і омиває, і прояснює, і відкриває. 

І все це відбувається в нас. Безмежний 

Бог оселяється в обмеженій 

людині і робить людину безмежною. 

Двері відкриті. 

Закхей 

Бог реагує на простоту і діє в простоті. 

Це ми все ускладнюємо. Це ми, 

користуючись логікою, яка розкладає 

перед нами певну послідовність дій 

залежно від обставин і з урахуванням 

наслідків, спотикаємось там, де 

рівно. Все враховує людська логіка, 

навіть невідомі їй фактори. Не може 

вона врахувати лише одного – дії Божої 

в житті людини. 

Чи може в наш час якийсь урядовець 

вилізти на дерево, коли навкруги 

повно народу? Думаю, що таких 

буде дуже мало, навіть якщо поруч 

буде проходити Ісус, Якого не видно 

з землі. Логіка людська йому підкаже 

«гідний» вихід: підлеглі зможуть 

побудувати для нього поміст, і всі 

будуть дивитись не на Ісуса, а на 

нього. 

Звичайно ж, я свідомо перебільшую, 

але приблизно так працює 

наша логіка. Замість того, щоб скористатись 

деревом, яке є, ми будуємо 

для себе помости, на яких хочемо 

бути вище від всіх, навіть від Бога. 

А Закхей не будував. Він скористався 

деревом, не страхаючись 

осуду людського, і Господь побачив 

його дію, і прийшов до нього, також 

не страхаючись осуду людського. 

Закхей поставив Господа вище 

від своєї гідності в очах людей і отримав 

гідність в очах Божих. 

Господи, допоможи нам жити в 

простоті і прагнути бачити Тебе так, 

як того прагнув Закхей. 

Ієрей Іван Полежака 

Школа життя з Христом 

Ми віруючі, ходимо до храму, однак 

ще довго покладаємо надію на 

людей, а не на Бога. Розумом визнаємо 

Бога, а життям… 

Віруючі досить часто покладають 

надію на священика і сподіваються, 

що він врозумить, поправить, поведе… 

А священики… Вони звичайні 

люди, і самі, часом, покладають надію 

на парафіян, що ті підтримають, 

допоможуть, забезпечать… 

Звичайно ж, нічого поганого в такому 

ставленні парафіян до священика 

і священика до парафіян немає. 

Священики мусять вести, а парафіяни 

підтримувати. Але коли ці стосунки 

відбуваються безпосередньо, 

то, рано чи пізно, виникають проблеми. 

Виявляється, що все не так, 

як ми того очікували. 

Важко, дуже важко в стосунки 

впускати Бога, і коли щось промовляємо, 

то вслухатись, чи згоден Господь 

з тим, що ми говоримо. Коли 

ж слухаємо іншу людину, то, знову 

ж, вслухатись в те, що Господь хоче 

нам через неї сказати. 

Християнство – це не формальність, 

не обрядовість, не правило. 

Християнство – це школа життя з 

Христом, коли ми спочатку спонукаємо 

себе до того, щоб якомога 

частіше пам’ятати про Спасителя, 

довіряти Йому себе, свої стани і всі 

обставини життя, довіряти Йому 

тих, кого любимо і тих, до кого маємо 

претензії. Пізніше ж починаємо 

шукати в собі тишу, в якій чути голос 

Господній. І тоді, слухаючи священика, 

ми чуємо, як Бог врозумляє, 

направляє, веде, а священик, зі свого 

боку, радіє кожному руху парафіян в 

угоду Божу, бо це його і підтримка, і 

допомога, і забезпечення. 

Людина і гріх 

Дорога далека. Навколо темінь і 

грязь. Темінь не перечекати і грязь 

не обійти. Треба йти. 

Йде людина. Темінь плутає, грязь 

вимазує, сили виснажуються. Де темінь, 

де грязь, де людина? Все перемішалось. 

Не відрізнити. 

Сонячний промінь болюче врізається. 

Б’є в очі і, одночасно, проявляє 

все. Тихе озеро, з чистою прозорою 

водою дзеркалом стоїть перед людиною. 

Людина підходить і жахається, 

бо чудовисько з суцільної грязі відображається 

в дзеркальній воді. 

Змиває людина грязь. Шар за шаром 

від себе віддирає, цілими кусками 

відкидає, тіло своє біле прозорою 

водою омиває. Хто вона? 

Живемо в цьому світі. Все бачимо, 

і напрямок, здається, знаємо. І 

дорогами, які виметені, стараємось 

ходити. Але коли Бога не маємо, то 

наше світло – це темінь для душі. І 

дорога наша чиста – це сміттєзвалище 

для вічності. 

Коли на нашому життєвому шляху 

нас несподівано лагідно торкається 

промінь Божої любові, нам стає 

боляче і страшно, і соромно. Боляче, 

бо до світла не звикли; страшно, бо 

ототожнюємо себе з брудом; соромно, 

бо розуміємо, що те, попереднє 

життя, не є добром. 

Каємось, чистою Божою Любов’ю 

омиваємось, звільняючись від грязі, 

яку раніше вважали частиною себе. 

Людина і гріх – не одно. Людина 

– це образ Божий. А гріх – це грязь, в 

якій людина вимазується, коли не тримається 

Божого світла. І навіть коли 

нам здається, що грязь проросла в нас і 

стала частиною нас, то насправді, вона 

лише добре присохла до нас, витягуючи 

з тіла вологу. В росі Божої любові 

вона відкисає і омивається. То ж не 

варто себе ототожнювати з гріхом. Ми 

завжди залишаємось Образом Божим. 

І коли повертаємось до Божого світла, 

то завжди омиваємось від бруду. 

І знову про любов 

Коли мені чогось хочеться, то це 

зовсім не означає, що того самого 

хоче Бог. Ми, люди, схильні до любові 

і нам хочеться любити і бути 

любимими, але без Бога любові 

немає. Без Бога є: «мені хочеться», 

«мені здається», «мені потрібно»… 

Один мій знайомий поділився відеозаписом 

«Лифтер», в якому мудра 

людина розкриває на простих прикладах 

зміст і перспективу людської 

любові: Ми любимо рибу і говоримо: 

«Я люблю рибу». Ми любимо її ловити, 

любимо спостерігати за нею в акваріумі; 

любимо їсти. Ми її любимо, 

бо отримуємо задоволення. А риба? 

Чи не так у житті і в стосунках 

між людьми? Чи не так ми любимо і 

людей? І коли говоримо іншій людині: 

«Я люблю тебе», то чи не шукаємо 

при тому якоїсь користі від неї? 

Чи не любимо ми її як рибу? 

Багато, дуже багато страждань 

приносять людям стосунки, в яких 

любов здається була, та невідомо де 

поділась. Стосунки між людьми, згідно 

з Божим словом, повинні будуватись 

на любові. Але… любові треба 

навчатись.Коли Ісус Христос зцілив 

десять прокажених, то нічого не очікував 

від них. Його любов не обмежувала 

інших людей, а розширювала 

перед ними перспективу. Він робив 

і робить все, щоб допомогти іншим, 

щоб спасти їх. Господь не очікував, 

що хтось із десятьох повернеться до 

Нього, щоб подякувати. Але один, 

все ж, повернувся. Повернувся, подякував 

і припав до ніг Ісуса. І, у відповідь, 

почув: «Віра твоя спасла тебе». 

Читаючи Євангеліє, ми часто «чуємо» 

ці слова. Бо Господь говорить 

їх багатьом людям. Ісус прийшов 

на землю і служив людям. Служив 

тому, що любив. Любив так сильно, 

що і життя Своє віддав заради нас, 

грішних людей. Віддав життя і показав, 

що таке Любов. Показав, щоб 

ми зрозуміли і осягнули Її. Щоб ми 

перестали бути споживачами, а стали 

плідними. Бо лише Любов має силу 

життя і приносить вічні Плоди.


7 

З МОЛИТВОЮ І ЩЕМОМ У СЕРЦІ ЗГАДУЄМО ТА ВШАНОВУЄМО СВІТЛУ ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЇВ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ (2013 - 2014) 

МИХАЙЛIВСЬКИЙ СОБОР В ОСТАННIЙ РАЗ 

БИВ У ДЗВОНИ В 1240 РОЦІ, КОЛИ ТАТАРИ НАПАЛИ НА КИЇВ 

Мовчала дзвiниця довгих 744 роки... 

11 грудня 2013 р. диякон Іван 

(Сидор) чотири години лупив без 

перерви у дзвони Михайлівського 

в набат, піднімаючи весь Київ, коли 

міліція починала зачистку Майдану, 

коли скривавленi, скалiченi пiдлiтки 

шукали захисту i порятунку 

в Соборi, тікаючи вiд оскаженiлого 

БЕРКУТУ. Він не чекав схвалення 

від начальства. Він не писав доповідних 

записок з проханням вдарити 

в дзвін. Монастир впускав людей, 

захистивши їх від озвірілих ментів, 

а Іван та семінаристи почали з усієї 

сили дзвонити. 

«Намагався бити у великі дзвони. 

Бо великий дзвін – його звук поширюється 

далі» – згадує нині о. Іван. 

Церковні дзвони тоді сповістили киянам, 

що силовики сунуть на Майдан 

розганяти мітингувальників. 

Так піднявся на захист своїх дітей 

весь Київ! Так чинять справжні християни, 

і, незалежно від церковних 

конфесій, їх можна знайти скрізь. На 

таких людях все і тримається. 

Дякуємо! Ти показав приклад для 

всіх – ніколи не просити дозволу діяти 

по совісті і робити добро. Саме ти 

спас сотнi пiдлiткiв вiд оскаженiлої 

свори! Низький тобi уклiн! 

Джерело: //www.facebook.com/dialog. 

dialogua/photos/a.1419135581669990/1974739 

616109581/?type=3&theater 

ЩОБ НІКОЛИ НЕ ЗАБУТИ 

ВРАЖАЮЧІ ФОТО З МАЙДАНУ 

Сотні тисяч людей стояли на Майдані 

протягом 3 місяців холодної 

зими, заради незалежності і свободи. 

За вільну людину у вільній країні. 

Підбірка фото Майдану 

з’явилась на сайті «www.kiev.vgorode.ua» 

24 листопада, перші зіткнення 

мітингувальників із правоохоронцями. 

Фото Efrem Lukatsky / AP. 

24 січня, мітингувальники 

перед палаючими шинами. 

Фото Іллі Варламова, zyalt.livejournal.com. 

6 січня, Сергій Нігоян на барикаді, 

22 січня він загине. 

Фото з сайту dnepr.com. 

19 лютого 

тліючий 

Будинок 

профспілок. 

Фото з сайту 

esquire.ru. 

Новорічна ніч 

на Майдані, 

близько 

півмільйона 

українців 

співають гімн. 

Фото ТСН. 

20 лютого, хол готелю 

«Україна». 

Фото Reuters / David dzinarishvili 

20 лютого, тіла загиблих на Майдані. 

Фото Reuters. 

20 лютого, просочений кров’ю 

український прапор. 

Фото Jerome Sessini. 

Побудь, мій Боже, 

отут, зі мною 

Побудь, мій Боже, отут, зі мною, 

У цьому полі, у розпал бою. 

Серед руїни і серед краху 

Не дай пізнати глибини страху. 

Не дай упасти в зневіру й розпач 

І побратимам розбігтись врозтіч. 

Побудь, мій Боже, отут, між нами, 

Душею батька, сльозою мами, 

Сестри любов’ю, брата плечима, 

Чеканням милої, її очима. 

Побудь мій Боже, отут, зі мною, 

Посеред світу, посеред болю. 

Храни від смерті, від кулі вражої. 

Будь мені, Боже вартою, стражею. 

Я тіло й душу тобі офірую. 

Побудь, мій Боже, зі мною! Вірую! 

Джерело: http://patrioty.org.ua/society/ 

pobud-mii-bozhe-otut-zi-mnoiu-u-tsomupoli-u-rozpal-boiu--voiaky-ato-zvorushylysvoim-osoblyvym-zvernenniam-do-boha-t 

До 5-х роковин початку 

вбивства протестувальників 

на Майдані в м. Києві 

Не забуваймо і про Героїв Революції 

Гідності в історії нашого 

українського народу! 19 січня 2014 

року, після ухвалення напередодні 

промосковською і 

антиукраїнською 

більшістю Верховної 

Ради України 

з порушенням 

установленої процедури 

законів, 

спрямованих на 

звуження конституційних 

прав і 

свобод громадян, у 

Києві почалось силове 

протистояння 

з режимом президента Віктора Януковича, 

яке закінчилось через місяць 

його падінням та втечею з країни. 

Єпископ Віктор (Бедь), 

https://www.facebook.com/viktor.bedj 

ІЗ ЦИКЛУ 

«Нариси та 

духовні роздуми» 

Наталії Вовк, 

Чернівці 

Спілкуймося, 

ніби востаннє 

Якби ви знали, що людина, з 

якою ви розмовляєте, може ось-ось 

померти, і що звук вашого голосу, 

зміст ваших слів, ваші рухи, ваше 

ставлення до неї, ваші наміри стануть 

останніми, що вона сприйме 

це і понесе у вічність, – як уважно, 

як дбайливо, з якою любов’ю ви б 

до цього відносились! – Ці слова 

Антонія Сурозського закликають 

до поваги, яку ми повинні проявляти 

до живої людини. Ми ж плачемо 

за померлою, жалкуємо, що не 

сказали їй основного, не проявили 

потрібної уваги, не доцілували, не 

долюбили. Їй же ж нічого забрати з 

собою у вічність. Там не цінується 

нічого, окрім любові, бо той простір 

належить тільки їй. 

Давайте ж спілкуватися з ближніми 

зі співчуттям, коли їм погано, 

з радістю, коли їм добре. Співпереживаймо 

з усіма їхні печалі й 

хвороби. Любімо один одного і 

спілкуймося з обережністю, ніби 

востаннє. Нам буде також приємно, 

бо ми віддаватимемо свою ласку 

і ніжність, а хіба є щось цінніше, 

ніж давати ближньому тепло, 

особливо коли він потребує його. 

Зайвого тепла, щирості і любові у 

наш час немає. Тож поводьмо себе 

так, щоб близькій людині було що 

взяти з собою у вічність. 

20 лютого, головна площа країни. 

Фото AP Photo | Efrem Lukatsky


Любі дітки! Ось і минула пора радісних 

різдвяних свят і дзвінких колядок 

та щедрівок, бо на порозі – місяць 

лютий, що вже повертає на весну! 

1 ЛЮТОГО – Прп. Макарія 

Великого. Преподобний Макарій 

Великий, Єгипетський, 

народився в 

Єгипті. Лагідність 

і смирення преподобного 

преображали 

душі людські. 

«Погане слово, – 

говорив Макарій, 

– і добрих робить 

поганими, а слово 

добре і поганих робить добрими». 

На запитання ченців, як слід молитися, 

преподобний відповідав: «Для 

молитви не потрібно багато слів, слід 

тільки говорити: «Господи, як Ти бажаєш 

і як Сам знаєш, помилуй мене». 

Якщо ж ворог нападає на тебе, то потрібно 

тільки промовляти: «Господи, 

помилуй!» Господь знає, що для нас 

корисно, і сотворить нам милість». 

Багато зцілень звершив преподобний 

Макарій, з різних місць до нього приходили 

люди за допомогою, порадою, 

просячи його святих молитов. 

6 ЛЮТОГО – 

Прп. Ксенії Римлянки. 

Преподобна 

Ксенія вела справді 

ангельське життя: 

була благодійницею 

для бідних, розрадницею 

для знедолених, 

наставницею 

для грішних, приводила душі багатьох 

до спасіння. Її ім’я означає «гостинна». 

Будьмо і ми гостинними і толерантними 

до інших, як преподобна 

Ксенія! 

12 ЛЮТОГО – 

Трьох святителів: 

Василія Великого, 

Григорія 

Богослова, Іоана 

Золотоустого. У 

цей день вшановуємо 

пам’ять трьох 

великих ієрархів і 

Дитяча сторінка 

ЛЮТИЙ НА ВЕСНУ ПОВЕРТАЄ! 

Лютий 

Вже сонце над землею 

що новий день, то вище. 

Північний лютий вітер 

не так зловтішно свище. 

…Зима, хоча й береться, 

але безсила нині, 

бо вже весна проснулась, 

розкривши очі сині. 

Лідія Кир′яненко 

проповідників – святого Василія Великого, 

святого Григорія Богослова 

і святого Йоана Золотоустого. Їх єднала 

апостольська ревність за святу 

віру і спасіння душ. 

15 ЛЮТОГО ми святкуємо одне 

з величних свят – Стрітення Господнє. 

Біблія розповідає, що коли 

маленькому 

Ісусові було 

сорок днів (за 

старозавітним 

законом кожен 

первісток 

чоловічої статі 

на сороковий 

день від 

народження мав бути посвячений 

Богу), батьки принесли його до храму, 

де зустріли праведного старця, 

якого звали Симеон. Бог обіцяв Симеону, 

що він помре тоді, коли побачить 

Месію. Взявши Ісуса на руки, 

Симеон сказав: «Нині відпускаєш 

раба твого, Владико». Так зустрівся 

(звідси й назва – стрітення) старий 

Симеон з Господом. Запалена освячена 

стрітенська свічка є знаком 

народженого Спасителя, який став 

справжнім світлом для всіх людей. 

20 ЛЮТОГО – день пам’яті 

Небесної сотні. Пам’ятаємо, молимось! 

25 ЛЮТОГО 1871 року народилася 

Леся Українка (Лариса Косач) 

– славетна українська поетеса, перекладачка. 

Але чи знаєте, любі читачі, 

що Леся Українка була музично 

обдарованою, і музики її навчав сам 

Приходьте, діти, до кринички 

Напитись чистої водички. 

А та водиця не проста, 

Бо це – наука про Христа. 

Лютневий календарик маленького українця: 

1 лютого – Прп. Макарія Великого, свт. Арсенія 

6 лютого – Прп. Ксенії Римлянки 

12 лютого – Трьох святителів: Василія Великого, Григорія 

Богослова, Іоана Золотоустого 

15 лютого – Стрітення Господнє, освячення свічок 

20 лютого – день пам’яті Небесної сотні 

25 лютого 1871 року – народилася Леся Українка 

27 лютого – рівноапостола Кирила, учителя слов’янського 

27 лютого 2014 року – Початок російської агресії проти 

України. Війна на Сході України. 

Микола Лисенко, 

видатний український 

композитор, 

друг сім’ї Косачів. 

Музика завжди 

наповнювала 

дім Косачів, тут 

дуже любили пісню 

(недарма свою 

першу поетичну збірку Леся назвала 

«На крилах пісень»). З-поміж усіх 

дітей Косачів мала Леся найбільше 

захоплювалась музикою, виявляла 

композиторський хист. Уроки гри на 

фортепіано їй давала дружина Миколи 

Лисенка, Ольга Олександрівна. 

Леся грала на фортепіано різні музичні 

твори улюблених композиторів: 

Петра Чайковського, Фредеріка 

Шопена, Людвіга ван Бетховена і, 

звичайно, Миколи Лисенка. Крім 

того, любила виконувати народні 

пісні, писала і власні твори. 

На жаль, дуже скоро їй довелося 

залишити заняття музикою через 

хворобу. Це було великою втратою 

для Лесі, і вона написала надзвичайно 

зворушливий вірш «До мого фортепіано», 

де прощається з улюбленим 

інструментом, ніби з добрим другом. 

До мого фортепіано 

Мій давній друже! мушу я з тобою 

Розстатися надовго… Жаль мені! 

З тобою звикла я ділитися журбою, 

Вповідувать думки веселі і сумні. 

То ж при тобі, мій друже давній, 

вірний, 

Пройшло життя дитячеє моє. 

Як сяду при тобі я в час вечірній, 

Багато спогадів тоді встає! 

Картина повстає: зібравсь гурточок, 

Провадить речі, і співа, й гука, 

На клавішах твоїх швидкий, 

гучний таночок 

Чиясь весела виграва рука. 

Та хто се плаче там, в другій хатині? 

Чиє ридання стримане, тяжке?.. 

Несила тугу крить такій 

малій дитині, 

Здавило серце почуття гірке. 

Чого я плакала тоді, чого ридала? 

Тоді ж кругом так весело було… 

Ох, певне, лихо серцем почувала, 

Що на мене, мов хмара грізна, йшло! 

Розстаємось надовго ми з тобою! 

Зостанешся ти в самоті німій, 

А я не матиму де дітися з журбою… 

Прощай же, давній, любий друже мій! 

[15 березня 1890 p.] 

27 ЛЮТОГО 2014 року – Початок 

російської агресії проти України. 

Війна на Сході України. 

У нашій країні вже п’ятий рік іде 

війна. Вона, як і кожна війна, принесла 

нам багато біди, постраждало 

багато українців, загинули мирні 

люди та гинуть наші захисники. Ми 

маємо шанувати пам’ять та молитися 

за загиблих воїнів. Вічна їм 

пам’ять! 

Але також ми маємо пам’ятати про 

тих військових, які віддали частинку 

свого життя і здоров’я, щоб ми зараз 

всі з Вами змогли продовжувати вчитися, 

працювати, займатися улюбленими 

справами, будувати свої плани 

та плекати мрії, і просто – жити. 

Сучасні українські воїни – це ті, 

хто взявся за зброю, щоб захистити 

державу. Їх називають воїнами світла, 

бо вони світлі і воюють за правду. 

Вони сильні, як ніколи. Вони продовжують 

боротись, бо ми мусимо 

премогти. Сторінку підготували Оксана 

ХРИСТУК та Оксана ЛЮТНЕВА 

Редактор Марія ГОРБАЛЬ 

Редакційна колегія: Віра МАРКОВИЧ, 

Юрій ФЕДІВ, Оксана ХРИСТУК

Газета Успенська вежа, № 3 (2019)

Create successful ePaper yourself

Delete template?

Save as template?