Газета Успенська вежа № 4 (2019)

ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО 

За вiру i еднiсть! 

Виходить з березня 1991 року №4 (323) 

КВІТЕНЬ 2019 року 

УГОДА ПРО СПІВРОБІТНИЦТВО ТА ВЗАЄМОДІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ 

ТА ВСЕЛЕНСЬКИМ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИМ ПАТРІАРХАТОМ 

Цю Угоду про співробітництво 

та взаємодію (далі – 

Угода) укладено між УКРАЇНОЮ, 

в особі Президента України Петра 

Порошенка, та ВСЕЛЕНСЬКИМ 

КОНСТАНТИНО ПОЛЬСЬКИМ 

ПАТРІАРХАТОМ (далі – Вселенський 

Патріархат), в особі Його 

Всесвятості Архієпископа Константинополя 

– Нового Риму і Вселенського 

Патріарха Варфоломія (далі – 

Сторони). 

Сторони визнають визначну роль 

в історії України Православ’я та 

Православної Церкви, які вже більше 

ніж тисячу років збагачують духовну 

й матеріальну культуру країни. 

Хрещення Київської Русі–України у 

988 році Святим Рівноапостольним 

князем Володимиром є важливим етапом 

Духовного поступу Українського 

народу, що став запорукою входження 

Київської Русі–України до сонму 

найвпливовіших країн тогочасного 

світу. Починаючи 3 988 року, новостворена 

Київська митрополія завжди 

підтримувала духовний зв’язок 

з Константинопольською Матір’ю– 

Церквою. 

Велика роль у цьому належала 

СТАВРОПІГІЙНИМ монастирям, 

братствам і місіям. Безпосередньо 

підпорядковані Вселенському 

Патріарху, вони забезпечували постійний 

євхаристійний зв’язок новопосталої 

Київської митрополії з 

Константинопольською Матір’ю– 

Церквою. Ці осередки традиційної 

православної духовності були 

центрами, які визначали культуру 

Київської Русі–України, а пізніше – 

України, християнським змістом; у 

гармонійному поєднанні з місцевою 

культурою вони формували унікальну 

духовну традицію Київської Русі– 

України. Навіть після багатьох століть 

бездержав’я та поневолення усвідомлення 

поколіннями православних 

українців цього постійного духовного 

зв’язку між Константинопольською 

Матір’ю–Церквою та Києвом, стало 

запорукою успішного поступу 

до здобуття автокефалії для власної 

Православної Церкви. 

В умовах, коли Українська держава 

і народ борються, захищаючи право на 

національну й духовну незалежність, 

Константинопольська Матір–Церква, 

як Перший Престол Православного 

світу, усвідомлюючи свою відповідальність 

за всі православні спільноти, 

а особливо за ті з них, які отримали 

Святе Хрещення безпосередньо за благословенням 

Константинопольських 

Патріархів, сприяючи національній 

консолідації на засадах визнання унікальної 

та самодостатньої Української 

Духовної Православної традиції та 

реалізацію права на конституювання 

Української Православної Церкви 

через надання відповідного Томосу, 

підтримує православних українців у 

довершенні процесу конституювання 

Автокефальної Помісної Православної 

Церкви в Україні, яка збагачує та 

зміцнює сім’ю Автокефальних 

Православних Церков. , 

Україна, згідно із давньою історичною 

й канонічною традицією 

Православної Церкви, визнає 

та поважає статус Вселенського 

Патріарха як першого за честю серед 

Православних Патріархів та 

Предстоятелів Автокефальних 

Православних Церков. Вселенський 

Патріархат високо цінує намір 

України здійснювати співпрацю з 

урахуванням положень Конвенції про 

захист прав людини і основоположних 

свобод (Рада Європи, 4.11.1950). 

Прагнучи до розширення двосторонніх 

відносин та бажаючи зміцнити 

духовні контакти між Україною та 

Вселенським Патріархатом, Сторони 

домовилися про таке: 

Стаття 1. Метою цієї Угоди є 

взаємна та узгоджена діяльність 

Сторін, а також їхнє систематичне 

співробітництво щодо конституювання 

Автокефальної Помісної 

Православної Церкви в Україні у 

рамках Томосу про автокефалію, наданого 

Вселенським Патріархатом, 

та сприяння контактам релігійної 

організації Місія «Ставропігія 

Вселенського Патріархату в Україні» 

між Автокефальною Помісною 

Православною Церквою в Україні та 

Вселенським Патріархатом. 

Стаття 2. Для досягнення мети цієї 

Угоди Сторони домовилися про співпрацю 

за такими напрямами: 2.1) взаємна 

системна робота щодо створення 

та конституювання Автокефальної 

Помісної Православної Церкви в 

Україні з центром у місті Києві на підставі 

Томосу про автокефалію, наданого 

їй Вселенським Патріархатом, та 

її визнання іншими Автокефальними 

Православними Церквами; 2.2) здійснення 

аналітично–методичної роботи 

з проблематики відносин між 

відповідними державними органами 

та православними релігійними організаціями, 

узагальнення існуючого 

кращого досвіду різних країн та 

вироблення рекомендацій з цього 

питання; 2.3) здійснення обміну інформацією 

щодо поточної релігійної 

ситуації в світовому та українському 

православ’ї; 2.4) проведення 

спільних заходів щодо реалізації цієї 

Угоди та запрошення до участі у них 

представників Сторін, а також інших 

Автокефальних Православних 

Церков; 2.5) проведення консультацій 

з узгодженої тематики; 2.6) організація 

взаємовідносин між Сторонами 

на принципах рівноправності, чесного 

і добросовісного співробітництва, 

а також захисту інтересів один одного; 

2.7) сприяння в межах компетенції 

проведенню значущих соціальних, 

культурних та освітніх проектів, які 

можуть бути ініційовані Сторонами, 

для реалізації Угоди, в межах їхньої 

компетенції; 2.8) вжиття всіх необхідних 

заходів для збереження інформації, 

отриманої Сторонами одна від одної, 

згідно з положеннями цієї Угоди; 

2.9) узгодження всіх інших спільних 

заходів в рамках Угоди. 

Стаття 3. Сторони будуть докладати 

зусиль для подальшого розвитку 

взаємовигідного співробітництва. 3.1. 

Відповідно до мети Угоди Україна 

сприятиме: – функціонуванню представництва 

Вселенського Патріархату 

в Україні, а саме Місії «Ставропігія 

Вселенського Патріархату в Україні», 

відповідно до Закону України «Про 

свободу совісті та релігійні організації»; 

– набуттю, відповідно 

до законодавства України, представництвом 

Вселенського Пат - 

ріархату в Україні, а саме Місією 

«Ставропігія Вселенського 

Патріархату в Україні», будівель та 

приміщень, інших об’єктів власності, 

необхідних для функціонування 

Місії «Ставропігія Вселенського 

Патріархату в Україні»; – наданню 

представництву Вселенського 

Патріархату в Україні, а саме 

Місії «Ставропігія Вселенського 

Патріархату в Україні» візової підтримки 

відповідно до статті 24 Закону 

України «Про свободу совісті та релігійні 

організації». 3.2. Відповідно до 

мети Угоди Вселенський Патріархат, 

діючи через своє представництво, а 

саме Місію «Ставропігія Вселенського 

Патріархату в Україні» сприятиме: 

– конституюванню в Україні 

Автокефальної Помісної Православної 

Церкви в Україні після її створення на 

підставі Томосу про автокефалію, наданого 

їй Вселенським Патріархатом 

відповідно до канонічних настанов та 

віровчення Вселенського Православ’я 

(34 Правило святих Апостолів, 17 

правило IV Вселенського Собору, 38 

правило VI Вселенського Собору); – 

активній співпраці та веденню діалогу 

з керівниками та уповноваженими 

представниками всіх центрів українського 

православ’я; – представленню 

інтересів та позиції Вселенського 

Патріархату під час об’єднавчих процесів 

в українському православії; – 

підтримці та налагодженню контактів 

між Автокефальною Помісною 

Православною Церквою в Україні 

та Автокефальними Православними 

Церквами в інших країнах. 

Стаття 4. Сторони будуть проводити 

регулярні консультації з питань 

узгодження дій для покращення якості 

співпраці. 4.1. У ході консультацій 

можуть розглядатися поточні і перспективні 

питання взаємодії Сторін. 

4.2. У разі необхідності Сторони будуть 

проводити спеціальні консультації, 

тема, місце і дата проведення 

яких будуть узгоджені додатково. 

Стаття 5. Поважаючи норми 

міжнародного права, ця Угода набирає 

чинності з дати ії підписання 

Сторонами і залишатиметься чинною, 

доки вона не буде припинена 

за обопільною згодою Сторін. 5.1. 

Сторони можуть припинити дію цієї 

Угоди в будь–який час за попереднім 

письмовим погодженням. 5.2. У разі 

припинення дії цієї Угоди заходи, які 

було розпочато на її підставі і не реалізовані 

протягом строку дії Угоди, 

продовжуватимуться і звершуватимуться 

згідно з умовами, що були раніше 

узгоджені Сторонами, за винятком 

випадків, коли реалізувати такі 

заходи неможливо. 

Стаття 6. Будь–які зміни та доповнення 

до цієї Угоди вносяться лише 

за письмовою згодою Сторін і стають 

її невід’ємною частиною. 6.1. Будь– 

які спірні питання щодо тлумачення 

або застосування положень цієї Угоди 

вирішуються Сторонами шляхом консультацій 

та досягнення взаємної згоди. 

6.2. Ця Угода укладена в двох (2) 

примірниках, кожний українською та 

англійською мовами, при цьому обидва 

тексти мають однакову силу. 

Фанар, «3» листопада 2018 року 

Підписи Сторін 

За УКРАЇНУ Президент України 

За ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ 

Його Всесвятість Архієпископ 

Константинополя – Нового Риму 

і Вселенський Патріарх 

Угоду оприлюднено 12 березня 2019 р. 

Джерело: Андрій Смірнов, 

https://cerkvarium.org/dokumenty/ 

tserkovni/oprilyudneno–ugodu–pro– 

spivrobitnitstvo–ta–vzaemodiyu– 

mizh–ukrajinoyu–ta–vselenskim– 

konstantinopolskim–patriarkhatom.html

2 Квітень 2019 

МИТРОПОЛИТ ЕПІФАНІЙ 

ВЗЯВ УЧАСТЬ У ЗУСТРІЧІ 

ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ З ВРЦіРО 

21 березня 2019 р. у приміщенні Адміністрації 

Президента України відбулася зустріч 

Президента України Петра Порошенка з членами 

Всеукраїнської Ради Церков і релігійних 

організацій. Серед інших у зустрічі взяв участь 

Предстоятель Української Православної Церкви 

(ПЦУ) Блаженніший Митрополит Київський і всієї 

України Епіфаній. Його супроводжував протоієрей 

Віталій Даньчак. 

Після привітання, Президент запросив усіх 

керівників і представників конфесій приєднатися 

до обговорення актуальних питань сьогодення. 

Зокрема Петро Олексійович звернув увагу на виклики, 

які нині стоять перед українським народом 

та державою, на стан міжконфесійних та державно-церковних 

стосунків, на питання підвищення 

рівня державної сімейної політики. 

Митрополит Епіфаній у своєму зверненні 

до Глави держави і членів ВРЦіРО акцентував 

свою увагу на питаннях захисту й підтримки інституту 

сім’ї та подружжя. Блаженніший владика 

зазначив, що місяць тому відбулася зустріч 

представників ВРЦіРО з Прем’єр-міністром 

України Володимиром Гройсманом, на якій тема 

захисту сімей і дітей стала однією з ключових. 

Предстоятель наголосив, що оскільки 2019 р. 

Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій 

був проголошеним Роком сім’ї, то і релігійні 

діячі, і представники держави, і різні інституції 

громадянського суспільства мають поєднати 

зусилля, щоби сім’ї в Україні були міцними, заможними, 

а діти зростали щасливими. 

Торкаючись особливих завдань, які стоять перед 

релігійною спільнотою, Митрополит Епіфаній 

звернув увагу на збереження громадянського миру, 

єдності українського народу. На його переконання 

об’єднана Українська Православна Церква, яка на 

початку року отримала Томос про свою автокефалію, 

відіграє у цій справі одну з ключових ролей і 

вже має певні успішні напрацювання. 

Митрополит Епіфаній подякував Президенту 

за зустріч, зазначивши, що такі засідання позитивно 

впливають на релігійну ситуацію в державі. 

Також владика подякував Президенту за плідну 

працю: «Ми маємо незалежну Українську державу. 

Завдяки в тому числі Вашим зусиллям ми 

усі зуміли зберегти державу, маємо таку потужну 

українську армію і єдину помісну Українську 

Православну Церкву. А на прикладі окупованих 

Росією територій Криму і Донбасу ми бачимо, як 

порушуються права людини, зокрема як православні 

українці зазнають там утисків, переслідувань. 

Черговим доказом цього може бути нещодавня 

подія, коли архієрея Православної Церкви 

України, архієпископа Сімферопольського і 

Кримського Климента, було беззаконно затримано 

російськими службами. Тож ми маємо цінувати 

свободу і незалежність та надалі разом працювати 

у їхньому захисті». 

Також Митрополит Епіфаній порушив питання 

військового капеланства, запропонувавши поглибити 

співпрацю військових священиків з українською 

армією: «Головною проблемою є те, що 

згідно з нинішнім законодавством модель капеланського 

служіння полягає у включені капеланства до 

структури органів виховної роботи військових формувань 

України і його фактичній залежності від 

виховників». Предстоятель запропонував ухвалити 

відповідний законопроект, який би певною мірою 

підвищив статус капеланів в армії. 

НОВИНИ УАПЦ 

Впродовж зустрічі кожен представник тієї чи 

іншої конфесії мав змогу висловити своє бачення 

вирішення актуальних проблем сучасності, виступав 

з пропозиціями, обґрунтуваннями, зверненнями. 

Усі члени ВРЦіРО під час зустрічі з Президентом 

України підтвердили незмінне прагнення 

усіх сторін до порозуміння, співпраці та спільного 

служіння українському народові. 

Президент Петро Порошенко подякував керівникам 

і представникам конфесій – членів ВРЦіРО 

за проведену зустріч і попросив усіх посилити 

свої молитви, щоби не було допущено дестабілізації 

країни, а майбутні вибори відбулися справедливо, 

чесно і без конфліктів. 

Джерело: https://www.pomisna.info/news/ 

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ І ПРЕДСТАВНИКИ 

РЕГІОНІВ ОБГОВОРИЛИ ПИТАННЯ 

РЕЄСТРАЦІЇ ПАРАФІЙ ТА ЄПАРХІЙ ПЦУ 

19 березня 2019 р. представники єпархій з усієї 

України зібралися в залі засідань Вченої ради 

Київської православної богословської академії задля 

розгляду питань стосовно юридичної реєстрації 

статутної документації парафій та єпархій. 

Блаженніший Митрополит Київський і всієї 

України Епіфаній дав старт дискусії, під час якої 

єпископат, представники єпархій і юристи обговорили 

актуальну ситуацію в регіонах та процес 

приєднання релігійних громад до Української 

Православної Церкви (ПЦУ). 

У заході також взяв участь Іван Папаяні 

– начальник відділу моніторингу діяльності 

та реєстрації статутів релігійних організацій 

Департаменту у справах релігій та національностей 

Мінкультури. 

На зібранні, в якому взяли участь п’ятдесят 

представників тридцяти чотирьох єпархій, обговорювалися 

нагальні юридичні питання функціонування 

єпархій. 

Учасники зустрічі отримали змогу довідатися 

про ключові норми українського законодавства у 

релігійній сфері та поділитися досвідом вирішення 

юридичних питань. Серед найважливіших питань 

було обговорення проекту статуту, розробленого 

юридичним відділом Київської Митрополії 

для парафій Православної Церкви України. 

За результатами зустрічі було ухвалено рішення 

звернутися до Митрополита Епіфанія з проханням 

благословити створення робочої комісії, 

завданням якої має стати затвердження остаточного 

варіанту статуту. 

Джерело: Джерело: https://www.pomisna.info/news/ 

ВЛАДИКА ЕПІФАНІЙ ОГОЛОСИВ ПРО 

ПОЧАТОК ПЕРЕДАЧІ ЗАКОРДОННИХ 

ПАРАФІЙ ПЦУ КОНСТАНТИНОПОЛЮ 

4 березня 2019 р. Митрополит Київський і всієї 

України Епіфаній заявив, що перші закордонні 

парафії ПЦУ уже скоро перейдуть в підпорядкування 

Константинопольського Патріархату. В інтерв’ю 

«Українській правді» він зазначив, що процес 

переходу не може бути швидким, але він уже 

почався, інформує НВ. «У Європі є багато парафій, 

які самостійно виявили бажання підпорядковуватися 

Вселенському патріархату. Я навіть мав 

спілкування кілька днів тому з певними представниками 

громад, які говорять: «Ми маємо хороші 

стосунки, ми вже переходимо». Зараз я готую відпускні 

грамоти для тих священиків, на яких є запити», 

– розповів митрополит. Водночас, за його 

словами, є деякі громади, які не бажають переходити. 

«Але ми будемо мати з ними діалог. З боку 

патріарха Варфоломія немає якогось агресивного 

налаштування, що ви повинні сьогодні передати 

нам ці парафії», -– додав Епіфаній. 

Він повідомив, що на території Європи ПЦУ 

має приблизно 46 парафій, 15 на території 

Америки. А в інших регіонах світу по 1-2 парафії. 

Джерело: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/orthodox/ 

ocu/74949/ 

ОТРИМАННЯ ТОМОСУ ВНЕСУТЬ 

У ШКІЛЬНІ ПІДРУЧНИКИ 

Подію історичного масштабу необхідно вивчати 

на уроках історії. У цьому році почнуть 

друкувати шкільні підручники, в яких буде інформація 

про отримання Україною Томосу про 

автокефалію. Про це повідомили у прес-службі 

Міністерства освіти, передає Cerkvarium з посиланням 

на УНН. «Історія незалежної України вивчається 

в одинадцятому класі, якраз цього року 

ми будемо друкувати ці підручники. Як тільки ми 

отримали Томос про автокефалію УПЦ, я дала доручення 

внести відповідні зміни до програм з історії 

України. Вчора було останнє засідання робочої 

групи і протягом декількох тижнів ми затвердимо 

нову редакцію програми для 11-го класу наказом 

МОН. Автори підручників, які будуть друкуватися 

у цьому році, повинні будуть це враховувати», 

– розповіла міністр освіти і науки України Лілія 

Гриневич. Вчителі історії встигнуть отримати докладні 

методичні рекомендації, так як історія незалежної 

України починає вивчатися приблизно у 

квітні-травні. Що стосується ЗНО, то блок питань 

про Томос туди можуть включити не раніше, ніж у 

2021 році. «Ми маємо непорушне правило, що до 

програми ЗНО вносяться зміни не пізніше, ніж за 

два роки до складання цього тестування. Тобто вже 

на початку 10-го класу випускники мають певну 

програму ЗНО, за якою вони будуть здавати тест. 

Отже, ми у цьому році обов’язково внесемо зміни 

до програми ЗНО з історії, але чинними вони стануть 

тільки для випускників, які закінчуватимуть 

11-й клас у 2021 році», – пояснила Гриневич. 

Джерело: https://cerkvarium.org/novyny/ukraina/ 

otrimannya-tomosu-vnesut-u-shkilni-pidruchniki.html 

ЛЬВІВСЬКА ЄПАРХІЯ ПЦУ ПРОВЕЛА 

СОБОР, НА ЯКОМУ ЗАТВЕРДЖЕНО 

ОСНОВНІ УСТАНОВЧІ ДОКУМЕНТИ 

ТА ВИЗНАЧЕНО НАПРЯМКИ РОБОТИ 

7 березня 2019 р. з благословення правлячого 

архієрея Львівської єпархії ПЦУ Високопреосвященнішого 

Макарія проведено єпархіальний 

собор. Перед делегатами Єпархіальних зборів 

з доповіддю виступив митрополит Львівський 

Макарій, який зупинився на основних важливих 

питаннях життя єпархії в останні роки. Перед присутніми 

виступила п. Леся Корнат – начальник 

управління у справах національностей, релігій та 

фінансово-планової роботи Департаменту з питань 

культури, національностей та релігій Львівської 

обласної державної адміністрації, яка подала відповідні 

роз’яснення щодо перереєстрації парафіяльних 

статутів. У ході проведення собору було 

затверджено статут Консисторії єпархії та парафії, 

а також визначено напрямки розвитку, сформовано 

комісії, які спрямовані на формування інноваційного 

погляду на парафіяльне життя громад. 

УСПЕНСЬКУ ВЕЖУ 

МОЖНА ЧИТАТИ В ІНТЕРНЕТІ 

З 1 березня 2015 р. зреалізований новий проект 

Львівського ставропігійного братства 

св. ап. Андрія Первозваного УАПЦ – з цього дня 

наш часопис можна читати в інтернеті за адресою: 

uv.lviv.ua. 

Можна переглянути архівні примірники газети, 

які виходили у світ із 1 січня 2009 року.

Львівське Ставропігійне Братство св. ап. 

Андрія Первозваного було представлено 5-ма 

особами: Голова Братства – о.-д. Юрій Федів, члени 

управи – Віра Маркович та Василь Ланчевич 

(м. Миколаїів), а також п. Розалія Козак і Любов 

Бакун (Успенський осередок Братства). 

Джерело: https://uaoc.lviv.ua/ ; 

о.-д. Юрій Федів, www.facebook.com/ 

ВОЛОНТЕРСЬКА ДОПОМОГА 

УКРАЇНСЬКИМ ВОЇНАМ ВІД ЛЬВІВЩИНИ 

21 лютого 2019 р. 

з Господнього благословення 

та спільної 

молитви у Божому 

храмі духовенством 

Львівської 

єпархії ПЦУ 

розпочато чергову 

поїздку в зону проведення 

Операції об’єднаних сил. З ініціативи 

декана Жовківсько-Кам’янка-Бузького деканату 

митр. прот. Івана Саса та за сприяння священиків 

деканату 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді 

було урочисто передано (як благодійна допомога) 

автомобіль марки «Volkswagen Sharan» у постійне 

використання для військових потреб. З ініціативи 

декана Львівського деканату митр. прот. Олега 

Древняка та за сприяння священиків деканату 

було зібрано гуманітарну допомогу для військових 

підрозділів Збройних сил України, які перебувають 

на лінії розмежування у Луганській області. 

Під час цієї поїздки на схід України на прохання настоятеля 

храму св. ап. Петра і Павла міста Луцька 

митр. прот. Володимира Драля парафіяни храму, 

учні Луцького НВК «Гімназія №14», студенти 

Луцького базового медичного коледжу, пам’ятаючи 

про свій громадянський обов’язок та цінуючи 

жертовне служіння захисників України, передали 

військовим продукти харчування (вареники, голубці, 

фрукти, соки) та вітальні листівки (валентинки) 

від дітей парафії, які були вручені капеланами 

Львівської єпархії військовим 54-ї окремої механізованої 

бригади (в/ч А0693) та 109-го окремого 

гірсько-штурмового батальйону (в/ч А3892) 10 

ОГШБр, які виконують покладені на них завдання 

на сході України. У місті Бахмут Донецької 

області дітям місцевого інтернату передано одяг, 

іграшки та солодощі від дітей зазначеної парафії. 

Висловлюємо подяку всім жертводавцям за щирі 

дарунки, а нашим воїнам бажаємо мужності у захисті 

нашої Батьківщини. 

О. Руслан Матвієнко, https://www.facebook.com/ 

ЧЕРГОВА ДОПОМОГА ВОЇНАМ 

ВІД СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІВ 

ЛЬВІВЩИНИ 

15 березня 2019 р. 

священнослужителі 

Львівської єпархії 

ПЦУ передали 

чергову благодійну 

допомогу (продукти 

харчування, консервацію, 

засоби гігієни 

тощо) українським 

військовим, які перебувають на сході України. 

Висловлюємо вдячність усім небайдужим людям, 

які продовжують всебічно підтримувати наших 

захисників. 

О. Руслан Матвієнко, https://www.facebook.com/ 

Квітень 2019 

НОВИНИ УАПЦ 

ВОЛОНТЕНСЬКА ДОПОМОГА 

ДЛЯ БІЙЦІВ НА ВІЙНІ 

З М. СМІЛИ НА ЧЕРКАЩИНІ 

Наш народ не переможний, бо армія з народом, 

а народ з армією. 

П’ятий рік триває війна за повну незалежність 

від московського впливу, тож українці продовжують 

підтримку наших воїнів, які воюють на сході 

нашої держави. 

Щиро дякую педагогічним колективам та школярам 

за організацію допомоги нашим хлопцям. 

Активну участь у зборі найнеобхіднішого взяли 

Тернівська, Голов’ятинська та Сунківська школи, 

школа-колегіум 

№3, середня школа 

села Комарі, ГО « 

Територія гідності». 

Ну і, звичайно, 

«Пиріжковий 

батальйон» нашої 

громади (с. Сміла на 

Черкащині). 

Дякую всім за спільну справу у наближенні нашої 

перемоги! 

Душпастирська служба військового капелана 

дуже важлива для наших воїнів. Духовна та морально-патріотична 

опіка дуже важлива в районі бойових 

дій. Важко навіть передати, які я бачив гарячі очі 

під час молитви наших хлопців, як вони ще хотіли 

поділитися своїми клопотами по завершенні духовного 

спілкування. В такий момент дякуєш Господу 

за можливість виконувати капеланську місію. 

О. Михайло Шевчук, https://www.facebook.com 

НА ПЕРЕДОВІЙ ПОМОЛИЛИСЯ 

ЗА ЗАХИСНИКІВ ТА НАГОРОДИЛИ ЇХ 

16 березня 2019 р. на лінії зіткнення, біля 

шахти Бутівка, під звуки ворожих обстрілів прозвучала 

молитва та проповідь за воїнів-оборонців 

та за Україну, яку очолив військовий священик 

Димитрій Присяжний. Символічно, що після 

молитви замовкли ворожі гармати. Капелан 

Димитрій вважає це 

заслугою чудодійної 

ікони Покрови 

«Козацької», яку 

він привіз із собою. 

Вщент зруйнована 

шахта Бутівка, 

де відбулася молитва, 

є зразком нескореності та непереможності 

українського духу. За цей символ національної 

гідності віддали життя бійці ЗСУ та Правого 

Сектору. «Наші військові ні сантиметра не віддали, 

тільки вперед просунулись» – каже капелан. 

Шахта Бутівка – позиції Збройних сил України, 

що знаходяться між Авдіївкою та Донецким аеропортом 

і за своїм стратегічним значенням є 

ключем, що відкриває шлях до тимчасово окупованого 

Донецька та дає можливість здійснювати 

контроль над територіями, які, практично, входять 

в межі цього міста. Тому на цьому напрямку постійна 

напруга і нескінченні обстріли українських 

позицій з боку російських найманців. 

Шахта Бутівка є не просто однією точкою, а цілим 

ланцюгом позицій зі своєю інфраструктурою 

та комунікаціями, які є переднім краєм фронту, що 

впирається в межу тимчасово окупованого росіянами 

Донецька. 

Одним з колишніх оборонців шахти Бутівка 

є учасник бойових дій з Ужгорода В’ячеслав 

Харченко, який обороняв об’єкт в складі 15-го батальйону 

128-ї бригади в 2016 році. Повернувшись 

з війни, В’ячеслав створив ветеранську спілку 

«Українська асоціація інвалідів АТО в Закарпатській 

області», остання – спільно з Закарпатським крайовим 

товариством «Просвіта» – заснували медаль 

«За оборону шахти Бутівка», якою вже нагороджено 

понад сотню бійців ЗСУ та Правого Сектору. 

Отож 16 березня ветеран АТО В’ячеслав Харченко 

з підполковником Миколою Журавльовим 

вручили нагороди військовослужбовцям, що боронять 

Шахту Бутівка. Ветеран В’ячеслав Харченко 

зазначив, що нагороджені солдати стоять в одному 

ряду з кіборгами. Воїни ЗСУ кажуть, що і надалі 

безстрашно захищатимуть рідну землю від ворога. 

Нам Бог помагає. 

Джерело: Синодальне управління військового 

духовенства Православної Церкви України, 

о. Димитрій Присяжний 

НБУ ВИПУСТИТЬ МОНЕТИ, 

ПРИСВЯЧЕНІ ТОМОСУ 

Національний 

банк України з 12 

березня 2019 р. відкриває 

попередній 

онлайн замовлення 

3 

на пам’ятні монети «Надання Томосу про автокефалію 

Православної Церкви України», повідомляє 

прес-служба НБУ. Планується випускати монети 

трьох номіналів – 5 грн (з нейзильберу, тираж 75 

000 штук), 20 грн (з срібла з локальної позолотою, 

тираж 4 000) та 100 грн (з золота, тираж 1 500). 

Монети з’являться в продажу 25 березня 2019 року. 

Джерело: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/state/ 

church_state_relations/ 

БЛАГОДІЙНА АКЦІЯ ДЛЯ ДІТЕЙ 

ВІД ЛЬВІВСЬКОГО СТАВРОПІГІЙНОГО 

БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ 

ПЕРВОЗВАНОГО 

У неділю 10 березня 2019 р. Львівське крайове 

ставропігійне братством св. ап. Андрія Первозваного 

за підтримки члена братства п. Дмитра Вознюка 

організувало благодійну акцію для вихованців 

недільних шкіл Львівської єпархії ПЦУ, з якими 

Братство має співпрацю. 

400 дітей з 

батьками безкоштовно 

відвідали виставу 

«Івасик Телесик» у 

Львівському національному 

драматичному 

театрі ім. Марії 

Заньковецької. Маленькі парафіяни львівських православних 

церков Успіння Пресвятої Богородиці, 

Успіння праведної Анни, свв. апп. Петра і Павла, 

вмч. і ціл. Пантелеймона (район 8-ї лікарні), 

Різдва Пресвятої Богородиці (Кривчиці), Покрови 

Пресвятої Богородиці (вул Щирецька), Покрови 

Пресвятої Богородиці (вул.. Дем’янівська), вмч. і 

ціл. Пантелеймона (вул. Сахарова), св. Володимира 

у Винниках, а також Успіння Пресвятої Богородиці 

м. Миколаєва та Покрови Пресвятої Богородиці у 

Вихопнях Кам’янка-Бузького району мали змогу поринути 

у дитячий мистецькій світ, почерпнути нові 

віхи акторського мистецтва та ... вболівати за головного 

героя. 

Джерело: https://uaoc.lviv.ua/index.php 

СВЯЩЕНИК З ТЕРНОПІЛЬЩИНИ 

П’ЯТЬ РОКІВ ВИШИВАВ НОЧАМИ 

ХРЕСНУ ДОРОГУ 

Настоятель церкви Святої Трійці зі села 

Дзвинячка Борщівського району Микола Сус вишив 

усі стації Хресної дороги. Виставку цієї роботи 

організували в обласній раді. 

Унікальна композиція складається з п’ятнадцяти 

частин. Кожну стацію Хресної дороги оспівує 

хор з Борщівського району. Автор твору священик 

Микола Сус каже, що таким чином хотів донести до 

людей значення подвигу Ісуса Христа. «Хочу, щоб 

люди оглядали цю Хресну дорогу і прославляли 

Спасителя за те, що Він зробив заради кожного з нас. 

Хресна дорога має чотирнадцять стацій, але я вишив 

п’ятнадцять. Бо всі чотирнадцять – це повільна 

смерть на Голгофі, але якщо смертю все закінчується, 

то тоді не треба нічого. Я починав з п’ятнадцятої 

стації, яка означає перемогу Ісуса Христа. Вишивав 

Хресну дорогу Спасителя майже п’ять років переважно 

ночами. І в лютому цього року завершив», – 

розповідає отець Микола Сус. 

Автор вишитої Хресної дороги с священик 

Микола Сус каже, що найбільш важлива п’ятнадцята 

стація – Воскресіння Господнє. Це означає, 

що тяжка Хресна дорога Спасителя завершилася 

перемогою. 

Зберігатиметься унікальна композиція у храмі 

села Дзвинячка Борщівського району. 

Джерело: https://www.prosvit.net.ua/2018/02/27/ 

svjashhenik-z-ternopilshhini-p-jat-rokiv-vishivav-nochamihresnu-dorogu/?fbclid


10 квітня 1919 року Українська Народна Республіка видала постанову про 

введення предметів української мови і літератури та історії України. 

ЦЕЙ ДЕНЬ В ІСТОРІЇ 

24 КВІТНЯ 1979 РОКУ ЗНИК 

ВОЛОДИМИР ІВАСЮК 

У той день композитор прийшов у консерваторію на заняття і пообіцяв 

батькам бути о 13-й, але додому Володимир більше не повернувся. 

Історія України та Початкова географія. Видано вже на другому році відбудування 

Української Держави. Київ-Львів-Відень, 1918 р. 

Джерело: https://www.facebook.com/HistoryUkraine.foto/photos/ 

1 КВІТНЯ 2017 РОКУ – ДРУГИЙ 

ВІЗИТ ДО КОНСТАНТИНОПОЛЯ 

ДЕЛЕГАЦІЇ ЛЬВІВСЬКОГО 

БРАТСТВА 

1 квітня 2017 р. – другий візит 

до Константинополя на аудієнцію 

з Його Всесвятістю Патріархом 

Варфоломієм делегації Львівського 

крайового ставропігійного братства 

св. ап. Андрія Первозваного 

на чолі з Головою Братства о.-д. 

Юрієм Федівим. Перший такий 

візит відбувся 4 жовтня 1999 р. на 

чолі з тодішніми Головою Братства 

доктором Романом Максимовичем 

та його заступником п. Тарасом 

Дмитриком. 

Із Його Всесвятістю Вселенським 

Патріархом Варфоломієм 

голова Братства отець-диякон 

Юрій Федів (справа), 

член Братства Ігор Максимович (зліва) 

БОЖЕ, БЕРЕЖИ СОЛДАТА 

Чергова втрата! 

О. Михайло Шевчук, військ. капелан: 

Душа воїна Володимира відійшла 

до Господа! 20 березня його 

тіло поїде на Львівщину! Спочивай 

з Богом, друже! Ти виконав свій 

обов’язок до кінця! 

О. Володимир Сеньковський, 

військ. капелан: Важко, отче, коли 

ти спілкуєшся з другом, говориш 

про наболілі теми, і тут дізнаєшся, 

що його немає в живих. Мені такі 

відчуття дуже знайомі. Тримайтесь, 

отче. Молімось за спокій душі новопреставленого 

воїна Володимира. 

О. Михайло ШЕВЧУК, 

https://www.facebook.com 

Військовий капелан ПЦУ 

Михайло БУЧАК 

ЩО, ОТЧЕ, 

ТИ ЗАБУВ В ОЦИХ 

ОКОПАХ? 

Що, отче, ти забув в оцих окопах?- 

Німе питання в тисячах очей.- 

Хрести дітей, молися за Престолом… 

Чи мало тут недоспаних ночей? 

Сім’ю лишаєш, їдеш світ за очі, 

І чуєш в спину: «Він отець, чи хто? 

Романтики, напевно, сильно хоче, 

Служіння в Церкві поміняв на що?!». 

- Не поміняв, бо Церква є! В окопах, 

Земля – Престол, а небо – купола! 

Не чули ви, як моляться на ВОПах, 

Коли підступно ворог напада?! 

На Схід вчергове їдуть капелани, 

Щоб залишились воїни живі, 

Щоб ще синів обняли їхні мами, 

Й дівчата з ними стали під вінці! 

Джерело: 

https://www.facebook.com/mihajlo.sevcuk 

З 15 грудня 2018 чисельно 

за місяцями 

(станом на 23 березня 2019 р.) 

перехід парафій з УПЦ МП до ПЦУ 

виглядає так: 

№ Період 

Кількість 

парафій, 

що покинули 

УПЦ (МП) 

Загалом 

1 Грудень 2018 35 35 

2 Січень 2019 150 185 

3 Лютий 2019 234 419 

4 Березень 2019 81 500 

Джерело: https://uk.wikipedia.org 

Між датою зникнення та датою 

смерті Івасюка є загадкові три тижні. 

Два тижні тривала пошукова операція 

– з 27 квітня до 11 травня, після 

чого справу по факту смерті композитора 

Володимира Івасюка було 

закрито. Попри те, що до того часу 

слідів зниклого композитора виявлено 

так і не було. 

Тіло Івасюка знайшли 18 травня, 

через тиждень після закриття справи, 

у Брюховецькому лісі випадкові 

солдати. Під деревом лежала порожня 

сумка Володі, у якій були музичні 

партитури, у кишені залишалися 

гроші, на руці годинник… 

Офіційна версія смерті – самогубство. 

Із двома версіями мотиву: 

нещасливе кохання або суїцидальна 

схильність. Втім рідні, друзі і шанувальники 

творчості Івасюка не мали 

сумніву, що композитора вбили кагебісти… 

Про останню розмову із Володею 

у той день згадує Володимир 

Заранський, в той час декан історико-теоретичного 

факультету 

Львівської консерваторії: 

«В той день ми з ним зустрілися на 

третьому поверсі (Львівської консерваторії) 

біля сходів, де є запасний хід. 

Ми привідкрили віконце, запалили по 

цигарці і я з ним говорю: Володю, наближається 

вже сесія, які в тебе плани, 

чи будуть якісь поїздки, гастролі? 

Він часто бував і в Останкино, і на 

телебаченні, і в студіях звукозапису… 

Я кажу, чи будуть виступи, щоб 

ми склали індивідуальний план сесії, 

в нас передбачалась така форма. Він 

каже: “Ні, Володимире Івановичу, в 

мене всі питання вирішені, я тепер 

займаюся сесією, готую композиторські 

роботи до сесії”. Ми з ним попалили, 

попрощались. 

Я їхав на телестудію… Після цієї 

розмови, я вийшов. 

Біля нашого головного входу стояла 

моя машина.- Впритик до моєї 

машини стояв Москвич. Підходить 

до мене чоловік 32-35 років. І питає 

мене, чи є Івасюк на заняттях. Я 

грішною справою подумав, що мене 

перевіряють, чи я його з пропусками 

не покриваю, адже я призначив йому 

тоді ще стипендію, - тоді було з тим 

строго… На що я ствердно відповів: 

“Так, він все відвідує”. “А де заняття?”, 

– питає. Заняття було на третьому 

поверсі, – кажу, – гляньте собі в 

розклад… 

Я вже так потім аналізував, що 

машина до моєї дуже близько була 

припаркована. Я тоді завжди на модель 

машини дивився, на номер міг 

глянути, а того разу я не міг побачити… 

Я тоді заднім ходом від’їхав і 

поїхав на телебачення. 

Після цього довідуюсь, що 

Володимир Івасюк щез…» 

Володимиру було 30 років. 

Джерело: Гал-Інфо, https://amazingukraine.com/24-kvitnia-1979-roku-znykvolodymyr-ivasiuk/ 

Читаючи Псалтир, навіть той, 

хто не має мудрості, отримає її, 

а якщо в нього багато гріхів – 

простяться вони йому 

(прп. Єфрем Сирін)

У Польщі відбувся один з наймасштабніших 

концертів до дня народження 

Тараса Шевченка: в Польському 

театрі у Варшаві виступила Львівська 

державна академічна чоловіча хорова 

капела «Дударик», яка презентувала 

програму «Шевченко Revolution». 

Упродовж 12-17 березня хор збирав 

повні зали у Перемишлі, Гданську, 

Ельблонгу, Лідзбарку Вармінському, 

Кентшині, Гіжицьку та Ольштині. 18 

березня мешканці польської столиці 


ШЕВЧЕНКО ПОНАД ЧАСОМ 

ДО 205-Х РОКОВИН ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ 

Великий духовний пророк української нації, праведник, поет, художник, патріот. 

Людина, яка зуміла силою свого духу, незламності волі та чистотою серця і власного 

сумління підняти з колін, розбудити та об’єднати усю українську націю для боротьби 

за свою волю і долю, за національну і державну незалежність України... Тарас Шевченко – це людина, 

про яку повинен з гордістю, вдячністю та пошаною пам’ятати кожен країнець! 

Духовенстко Київщини на відзначенні 

205-ї річниці від дня народження 

Тараса Шевченка в Боярці 

15 березня 2019 року. Місто Боярка. 

Ліцей імені Івана Богуна. Відбувся 

відбірковий тур Міжнародного проекту-конкурсу 

«Тарас Шевченко єднає 

народи». Митрофорний протоієрей 

Димитрій Присяжний, настоятель 

Свято-Покровської парафії ПЦУ міста 

Боярки, магістр Богослов’я був 

нагороджений дипломом лауреата за 

особистий вагомий внесок у справу 

популяризації творчості Великого 

Кобзаря і високу патріоточну місію 

піднесення національної духовності. 

Вручили нагороду народні артисти 

України Лесь Харченко (Голова журі), 

Валентина Ковальська, та відомий режисер 

Богдан Гнатюк (члени журі). 

Слава Богу за допомогу! 

Джерело: о. Димитрій Присяжний, 

https://www.facebook.com 

17 березня у Львівському палаці 

культури ім. Гната Хоткевича відбувся 

мистецький захід, метою якого 

було показати НОВОГО Шевченка, 

Шевченка очима Львівської молоді. 

Львівський муніципальний хор 

«Гомін», колективи Львівського державного 

коледжу культури і мистецтва: 

дівочий хор «Грація» (кер Ганна 

Немерко), капела бандуристів «Струни 

серця» (кер. Роксолана Дробот), режисерська 

група ІІІ курсу (кер. Ярослава 

Богонюк), а також ансамбль бандуристів 

«Етно Дар» з м. Миколаєва, 

Костянтин Маркович і хор «Ставрос» 

Львівського ставропігійного братства 

св. ап. Андрія Первозваного представили 

співану та читану поезію пророка 

українського народу. Благословив 

захід о. Василь Луцишин - священик 

Успенської церкви м. Львова та 

Віце-президент Всеукраїнського біблійного 

товариства, який, цитуючи 

Лауреата Шевченківської премії п. 

Євгена Сверстюка, за декілька хвилин 

розкрив глибокий зміст творчості 

письменника, поета і художника, 

його високо-релігійну і філософську 

думку. Велика подяка режисерам заходу 

п. Ruslan Lyashenko та Ярославу 

Богонюку, а також священикам і парафіянам 

Львівської єпархії ПЦУ, які 

прибули чисельно на захід. 

Понад 400 осіб різного віку в цей 

день перенеслися у Шевченків поетичний 

світ. 

Організатор заходу – Голова Львівського 

крайового ставропігійного братства 

св. ап. Андрія о.-д. Юрій ФЕДІВ. 

Світлини Мирослава БАЧИНСЬКОГО 

Джерело: Юрій Федів, 

https://www.facebook.com/ 

5 

† Віктор (Бедь), 

єпископ Мукачівський і Карпатський ПЦУ 

150 років тому, 10 квітня 1869 року у Львові відбувся перший концерт 

на вшанування Тараса Шевченка. У 205-ТУ РОКОВИНУ ВІД ДНЯ 

НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ встановили національний 

рекорд за наймасовіше бандурне виконання пісень на слова Кобзаря! 

407 бандуристів з різних районів Львівщини одночасно виконали «Заповіт» 

та «Реве та стогне Дніпр широкий». Це культурно-мистецьке дійство увійшло 

у «Книгу рекордів України». 

Джерело: Львівська обласна державна адміністрація, https://www.facebook.com 

ІСТОРІЯ НАШОГО ПРОЕКТУ ПОПОВНЮЄТЬСЯ НОВИМИ 

ЦІКАВИМИ СТОРІНКАМИ ТА НАДЗВИЧАЙНИМИ 

УЧАСНИКАМИ-ШЕВЧЕНКОЛЮБАМИ 

Серед учасників відбіркового 

етапу з України цьогогрічного, ІV 

Міжнародного проекту-конкурсу 

“Тарас Шевченко єднає народи”, 

який проходив в ліцеї Богуна м.Боярка 

Київської області, ми побачили 

отця Димитрія Присяжного. 

Саме отець Димитрій благословив 

наш проект від Української церкви 

у першій рік його проведення - 21 

травня 2016 року, в Національному 

музеї Тараса Шевченка. А цьогоріч 

бере участь у нашому проекті як 

звичайний учасник-шевченколюб! 

9 березня отець Димитрій взяв 

участь у марафоні читання шевченківської 

поезії на Майдані 

Незалежності з нагоди 205-річниці 

з дня народження Тараса Шевченка 

поруч з Народними артистами 

України та знаними колективами. 

А ще ми знаємо отця Димитрія як 

учасника багатьох культурних патріотичних 

заходів та військового капелана, 

який часто їздить на схід України 

підтримувати наших Захисників. 

Ваш приклад надихає усіх нас! 

Пишаємося нашими учасниками! 

Олеся Криволиша, 

https://www.facebook.com/ 

НАЙБІЛЬШИЙ ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ КОНЦЕРТ В ПОЛЬЩІ З 70-Х РОКІВ 

послухали твори Шевченка в сучасному 

виконанні. «Нехай шкодують 

ті, хто не пішов», – чулося в фойє 

після концерту. Незабутні враження, 

поєднання різних стилів, настроїв: 

від класично хорового до джазового. 

Глядачі ніби побували в блюзовому 

барі в Чікаго і на Октоберфесті в 

Мюнхені, – все за один вечір. Це наймасштабніший 

шевченківський концерт 

від 70-тих років у Польщі. 

На закінчення зі сцени прозвучали 

слова вдячності колективу і гостям 

від посла України в Польщі Андрія 

Дещиці, організатора події голови 

Об’єднання українців у Польщі 

Петра Тими та «Слава Україні!», – 

від директора Польського театру у 

Варшаві Анджея Северина. 

«Шевченко Revolution» є новим авторським 

поглядом колективу на спадщину 

Тараса Шевченка. На концертах 

твори українського поета прозвучали 

в оригінальному аранжуванні та в різних 

стилях – від неокласики до джазу. 

Прозвучали також українські народні 

пісні, які поет особливо полюбляв. 

Хлоп’ячий хор «Дударик» був заснований 

у 1971 році у Львові Миколою 

Кацалом. Від самого початку свого 

існування веде видатну артистичну 

діяльність. Сьогодні державна академічна 

хорова капела «Дударик» після 

більше сорока років творчої активності 

може пишатись довгою історією 

міжнародних концертних турів 

і розважанням глядачів у найбільш 

престижних концертних залах у світі. 

Христина ЗАНИК, 18 Березень 2019 р., 

Джерело:https://www.nasze-slowo. 

pl/najmasshtabnishij-shevchenkivskijkontsert-u-polshhi-z-70-tih-rokiv/


Ієрей Іван ПОЛЕЖАКА, настоятель парафії Пресвятої Богородиці «Неопалима Купина» 

м. Зміїв Харківсько-Полтавської Єпархії ПЦУ 

РОЗДУМИ СВЯЩЕНИКА 

Отець Іван Полежака 

Чи люблю я Україну? 

Чи люблю я Україну? Не знаю. 

Знаю точно, що її любить Бог. Любить 

і тримає. Тримає і періодично посилає 

великих, а, можливо, малих, пророків. 

Таких як Тарас Шевченко, Григорій 

Сковорода, Ліна Костенко і ще багато-багато 

різних і різнопланових, 

і в усіх поколіннях. Пророків, які 

мають силу Духом Божим огортати 

Україну і передавати людям той імпульс, 

через який Україна відроджується. 

Бог дбає. Бог посилає. Бог дає 

силу, а ті, кому Він все це дає, спотикаються 

і падають, використовуючи 

Божі дари для себе. Падаючи, отямлюються, 

повертаються до Бога, 

розкриваються перед Ним, і знову 

отримують силу на наступні кроки. 

Слабка людина, та сильний Бог. 

Він не розчаровується в людях, не 

розчаровується в Україні. Він жертвує 

Собою, аби Україна отримала 

істинну Свободу, яка можлива лише 

в Ньому. 

Бог любить і дбає, і діє. І дія Божа 

направлена на спасіння, а не на наше 

людське розуміння свободи. Ми можемо 

вважати себе патріотами, ми 

можемо вважати, що любимо Україну, 

ми можемо діяти заради України. 

І все це стане правдою лише в 

одному випадку: коли в кожній своїй 

думці, в кожнім своїм слові, в кожнім 

своїм зусиллі, в кожній своїй 

дії будемо віддаватись Богові, трансформуючи 

Його волю в буденне 

життя. 

Ми, українці, мусимо любити 

Україну. Лише в любові все відбувається 

навіки. Але любові треба навчатись 

і добре розуміти, що Любов 

– це властивість Божа, яка входить в 

нас лише тоді, коли ми поєднуємось 

з Ним. 

Чи люблю я Україну? Знаю, що 

любові потрібно навчатись. І навчитись. 

Знаю, що мушу любити, свою 

Україну. Бо лише в любові все відбувається 

навіки. 

«Вірую, Господи! 

Допоможи моєму невірству!» 

В неділю преподобного Іоана 

Ліствичника (18 квітня) читають 

два фрагменти Євангелія: про чудо 

зцілення біснуватого отрока (Мк. 9, 

17–31), та про заповіді блаженств 

(Мф. 5, 1–12). 

В першому фрагменті Господь 

називає нас «родом невірним» (Мк. 

9, 19). Можливо тому, що ми схожі 

на сина, яким оволодів дух німий. 

Дух, який «кидає його і в вогонь, і в 

воду, щоб згубити». 

Коли ми уважно споглядаємо на 

своє життя, то бачимо, що якась сила 

постійно штовхає нас до дій, які нищать 

наше життя нинішнє і життя 

у Вічності. Сила штовхає нас лише 

тому, що ми весь час дбаємо про 

своє, а не про Боже. Бо там, де ми з 

Богом, та сила не має над нами влади. 

Бог вірний до вірних і відступає 

від невірних. Відступає тому, що цінить 

наш вибір, а ми Його в цей час 

не приймаємо. 

Ще ми схожі на батька, бо, прагнучи 

визволення, розуміємо, що не 

маємо тієї віри, яка спасає. 

Гірко. Ми грішні, невірні та немічні. 

Але… Господь і не потребує 

нашої сили. Він, коли ми відвертаємось 

від гріха і повертаємось до 

Нього, приймає нас такими, якими 

ми є. Варто нам лише попросити Господа 

і визнати той стан, в якому ми 

знаходимось: «Вірую, Господи! Допоможи 

моєму невірству!». 

Господь зцілив отрока за проханням 

батька. Можливо і нам Він допоможе 

за нашим проханням? 

Господи, навчи нас бути щирими 

в своїх проханнях до Тебе і просити 

те, що співдіє нашому спасінню. 

Митрофорний протоієрей Димитрій ПРИСЯЖНИЙ, 

настоятель Свято-Покровської парафії ПЦУ міста Боярки, магістр Богослов'я 

ОДКРОВЕННЯ СВЯТОГО ІОАННА БОГОСЛОВА, 

ПО-ГРЕЦЬКИ АПОКАЛІПСИС 

Одкровення святого Іоанна Богослова 

написане апостолом на Острові 

Патмос (Одкр. 1, 9) у 68–69 рр. 

по Р.Х. Написане у формі послання 

до семи малоазійських церков 

(Одкр. 1, 4–3, 22), які у різний спосіб 

символізують Вселенську Церкву, 

і є книгою не лише пророчою, 

а насамперед христологічною (христологія 

– наука про Ісуса Христа). 

Тайновидець Іоанна Богослова показує 

нам Сина Божого (Одкр. 1, 18) 

у трьох головних Його Божественних 

планах. 

По-перше, Він – Творець і Вседержитель, 

Який є, був, і гряде, Початок 

створіння (Одкр. 3, 14), Слово 

Боже (Одкр. 19, 13), Альфа і Омега, 

Початок і Кінець, Перший і Останній 

(Одкр. 1, 8, 10, 17; 2, 8; 21, 6; 

22, 13). 

По-друге, Син Божий – Спаситель 

Світу. Тема спасіння – основна 

тема книги від першої до 

останньої глави. Христос характеризується 

як Агнець, заколений від 

створення світу (Одкр. 5, 6, 9; 13, 8), 

Який відкупив і омив нас Кров’ю 

Своєю (Одкр. 1, 5; 5, 9), Первенець 

з мертвих (Одкр. 1, 5, 18; 2, 8), Який 

одержав від Отця владу (2, 23) і ключі 

пекла і смерті (Одкр. 1, 18; 3, 7); 

Жит- тєдавець (Одкр. 2, 7, 10, 17; 3, 

5 і т. д.). 

По-третє, Христос – Відтворювач 

гріхопадшого світу, Який кинув 

пекло і смерть у вогненне озеро 

Отець Димитрій Присяжний 

(Одкр. 20, 14), і творить нове небо і 

землю (Одкр. 21, 21). 

Христологічні теми Одкровення 

тісно переплітаються з екклезіологічними 

(екклезіологія – наука про 

Церкву). 

Церква за людським складом 

та історичним шляхом – це безліч 

людей з усіх племен і народів 

(Одкр. 5, 9–10; 7, 9), які омили 

свій одяг Кров’ю Агнця (Одкр. 7, 14; 

12, 11; 15, 2) і були попечатані печаттю 

Бога Живого (7, 2–17). Церква 

є новий народ Божий (Одкр. 21, 

3), свідчення спасенних, молитви 

яких, як фіміам, підносяться перед 

Богом (Одкр. 8, 3–4) і які вже зараз 

(в Євхаристії) споживають від 

дерева життя (Одкр. 2, 7) і від джерел 

ВОДИ ЖИВОЇ (Одкр. 21, 6). 

В кінцевому есхатологічному (есхатологія 

– вчення про майбутню 

долю світу і людства) здійсненні Церква 

є зібрання чад Божих (Одкр. 21, 7), 

які перемагають смерть (Одкр. 2, 7) й 

одержують вінець життя (Одкр. 2, 10). 

Дух пророкування (Одкр. 19, 10) 

пронизує всю книгу святого Іоанна. 

Таємничий хід церковної історії 

розкривається в седмеричній послідовності 

видінь Тайновидця: сім 

печатей (Одкр. 6, 1–8, 1), сім ангелів, 

які трублять (Одкр. 8, 2–11, 15), 

сім громів (Одкр. 10, 3–4), сім чаш 

гніву Господнього (Одкр. гл. 15–16). 

Чотири седмериці не обов’язково 

слід розуміти як чотири різних етапи 

есхатологічного процесу. Очевидно, 

з дидактичною метою, для 

кращого нарозумлення віруючих, 

апостол чотирикратно повертається 

до них, сповіщаючи майбутнє в 

різних образах. Цим пояснюється 

відома паралельність у композиційній 

структурі Апокаліпсису. Можливо, 

що святий Іоанн Богослов 

подає нам єдину історико-есхатологічну 

дійсність, пророчо розділену 

на сім ступенів Божественного довготерпіння 

і церковного діяння. 

Для правильного розуміння Одкровення 

важливо мати на увазі, що в 

ньому пророчо суміщені періоди часів 

– теперішній, минулий і майбутній 

в єдиному моменті споглядання. Майбутнє 

вже здійснилось у спасенному 

подвизі Христовому і розкривається в 

будь-який момент життя Церкви. Це 

підкреслюється триразовим проголошенням 

«Звершилось!» Спасителем 

на Хресті (Ін. 19, 30), після виливання 

сьомої чаші (Одкр. 16, 17) і Сидячим 

на Престолі в Царстві слави 

(Одкр. 21, 6). 

Церква земна в її різноманітних 

якостях і богословських визначеннях 

і Небесний Єрусалим (Одкр. 21, 

10–22, 5) – це не різні реальності, 

а єдина боголюдська дія і одне богословське 

поняття. Так, в Одкровенні 

виникають наповнені найвищого 

духовного змісту образи Церкви і Нареченої 

Агнця (Одкр. 19, 7; 21, 2–9; 

22, 17), яка в Дусі Святому невтомно 

кличе «Прийди!» (Одкр. 22, 

17–20), і Церкви-Богоматері, Жони, 

одягненої в сонце (Одкр. 12, 1), 

Яка породила нам Христа 

(Одкр. 12, 5). 

Одкровення святого Іоанна Богослова 

є завершальною книгою Нового 

Завіту не тільки за порядком її в 

християнському каноні, але й за глибоким, 

таємничим богословським 

змістом. 

(Далі буде)

ДИВА ПРИРОДИ 

(або ЧУДО БОЖЕ) 


ТРИ ЧУДОТВОРНІ ІКОНИ З АФОНУ ПЕРЕБУВАЛИ 

У МИКОЛАЄВІ НА ЛЬВІВЩИНІ 

7 

На сторінці Фейсбуку Владека 

Максимовича (США) поміщена фотографія, 

яку поширила Katarzyna 

Skóra. На фотографії – Розп’яття 

з цвинтаря знищеного села Старі 

Липки (Лемківщина). І підпис під 

фотографією «Цвинтар почистили. 

Приємно, що комусь не байдуже». 

А тепер моє припущення: щоб 

Розп’яття Ісуса не було оскверненим, 

воно злетіло з дерев’яного 

хреста у роздвоєння дерева, яке виросло 

під тим хрестом. І обійняло те 

дерево розп’ятого Ісуса, і захистило 

з усіх трьох боків Господа, і стало 

промовистим прикладом для нас, 

людей: «Обіймімо Ісуса». 

Марія Горбаль 

«Нариси та 

духовні роздуми» 

Наталії Вовк, 

Чернівці 

Недільний день добігає свого кінця. 

Навколо немає нікого. Підходиш до 

вікна. Сутеніє. Раптом погляд падає на 

Ісуса в передсмертній молитві. Що у 

Нього коїлося у серці?.. Страх?.. Відповідальність 

перед Отцем за людство?.. 

Біль душевний?.. - Людське змішалося 

з Божественним. Грішне зі святим. Небесне 

з земним. БОГОЛЮДИНА. Ще 

ніколи Бог не наближався так близько 

до своїх створінь. Він молиться, 

промовляючи прості слова прохання, 

хоча твердо знає, що ця чаша Його не 

омине. Він має померти, щоб жили без 

страху ми. Уявімо на мить, Бог помер 

за тебе, мене, за всіх нас, щоб звільнити 

всіх, хто повірить у Нього, від пекла, 

і дати всім життя вічне. 

Якої ми честі удостоїлися?! Ні, це 

не ми. Ми грішні та нікчемні. Це Господь 

нас так полюбив. Тож каймося і 

будьмо гідними ЙОГО БЕЗМЕЖНОЇ 

ЛЮБОВІ. 

З 22 по 31 березня 2019 р. з благословення 

митрополита Львівського 

Макарія в церкві Успіння Пресвятої 

Богородиці (ПЦУ) в м. Миколаєві 

перебували три чудотворні ікони 

Божої Матері «Достойно є», «Всецариця», 

«Троєручиця», привезені зі 

Святої Гори Афону. Урочиста зустріч 

святих ікон відбулась 22 березня о 

17.00 год., після якої був звершений 

Акафіст до Пресвятої Богородиці. 

Ці ікони проїхали вже понад чотириста 

церков та лікарень України. Ікона 

«Достойно є» шість місяців перебувала 

в зоні АТО, де перед нею молилися 

захисники нашої держави. Багато людей 

отримували зцілення і Божу допомогу 

в складних життєвих ситуаціях 

після молитви перед цими іконами. 

Протягом усього часу перебування 

святих ікон в церкві звершувались 

молебні та Акафісти. 

З 1 квітня ікони повезуть на 

Стрийщину. 

СВЯТІ СХОДИ В РИМІ, ЯКИМИ ВЕЛИ ХРИСТА НА СУД 

Святі сходи в Римі, якими вели 

Христа на суд, відкриють для паломників. 

З 11 квітня, і не довше, ніж на 40 

днів, вперше за три століття! Святі 

сходи у Римі будуть доступні для почитання 

у первісному вигляді. Усі, 

хто буде у Римі на Вербну неділю та 

Великдень, мають унікальну нагоду 

торкнутись мармурових сходів, якими 

йшов Ісус. 

28 сходинок привезені у 326 

році з Єрусалиму, із палацу Понтія 

Пилата, святою Оленою у Рим. В 

Середні віки сходи називали Scala 

Pilati – «сходи Пілата». Спочатку 

сходи були розташовані в Латеранській 

базиліці, стародавній резиденції 

пап. Згодом, при перебудові Латеранського 

палацу у 1589 році, папа 

Сикст V встановив сходи в особистій 

папській капелі Сан-Лоренцо, 

яку ще називають Санкта-Санкторум 

– Святая святих. Капела розташована 

поруч з Патріаршим Собором 

всесвятого Спасителя, святого 

Івана Хрестителя та Святого апостола 

Івана в Латерано. 

Папа Пій IX часто сам з молитвами 

сходив на колінах Святими сходами. 

Вважається, що саме з правління 

цього понтифіка і почалося 

паломництво. 

Сходи є святинею християнського 

світу. По них віряни піднімаються 

на колінах. Тут хочеться покаятись 

у гріхах, попросити у Всевишнього 

прощення, зняти важкий тягар з душі 

у щирій молитві. Особливою вважають 

11-ту сходинку, на якій Ісус впав, 

ідучи на суд. На мармурових сходах є 

місця із слідами крові Ісуса Христа. 

Зараз їх можна побачити крізь спеціальні 

скляні віконця. Тисячі паломників 

зі всього світу приходять до Святих 

сходів, щоб у молитві задуматись 

про тлінність тіла і безсмертя душі. 

Джерело: https://www.prosvit.net.ua 

ОБ’ЯВЛЕННЯ НА НЕБІ 

На початку березня (газ. Slovechco, 

2019, 5 березня. – Прим. ред. ) в Італії 

житель міста Агрополі Альфредо 

Ло Брутто сфотографував на небі незвичайне 

світіння під час заходу сонця, 

дуже схоже на постать людини. 

Вона була створена сонячними променями, 

які відбиваються від хмар. Фото 

італієць опублікував на своїй сторінці 

в Facebook. Користувачі мережі відзначили, 

що образ дуже схожий на статую 

Ісуса Христа в Ріо-де-Жанейро. 

Джерело: http://www.slovech.co/ 

khrystos-iavyvsia-liudstvu-vdrure-poduvitsia-shcho-mistsevi-zhyteli-znialy-u-nebinad-italiieiu-kadry/?fbclid=IwAR1g_Aq

Дитяча сторінка 

КВІТЕНЬ НА ПОРОЗІ! 

Загадка 

Вже пташки вернулися 

В наш край. 

Про весну співають 

Поле й гай. 

Ніжаться на сонці 

Трави, квіти, 

Вже настав ласкавий 

Місяць… . 

Приходьте, діти, до кринички 

Напитись чистої водички. 

А та водиця не проста, 

Бо це – наука про Христа. 

Квітневий календарик маленького українця: 

1 квітня – Мчч. Дарії і Хрисанфа 

7 квітня – Благовіщення Богородиці 

12 квітня – Заснування Пласту 

14 квітня - Неділя Марії Єгипетської 

21 квітня – Вербна неділя, освячення лози – 

Вхід Господній в Єрусалим 

22 – 27 квітня – Страсний тиждень 

28 квітня – ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВЕ. ПАСХА 

Квітень на хмаринку сів, 

До нас в гості прилетів. 

А за ним, як діточки, 

Поспішають квіточки: 

Ось конвалії й в’юнки, 

Барвінкові килимки, 

А кульбабки і дзвіночки – 

Малюкам плести віночки. 

Коваленко Олена 

1 КВІТНЯ – Мчч. Дарії і Хрисанфа. 

Свята мучениця Дарія Римська 

шанується Церквою 

разом зі своїм 

чоловіком – святим 

мучеником Хрисанфом. 

Образ святої 

символізує вірність 

і чистоту людських 

відносин. 

7 КВІТНЯ – Благовіщення Богородиці. 

Благовіщення – одне з 

найрадісніших свят року. Біблія розповідає, 

що після вигнання з раю 

люди дуже довго 

очікували обіцяного 

Богом спасителя. 

І ось, коли сповнився 

час, Господь 

послав на землю 

архангела Гавриїла, 

який приніс людям 

найрадіснішу з усіх можливих 

вістку. Щоправда, спочатку про неї 

дізналася лише одна жінка – Діва 

Марія. Архангел явився Їй у місті 

Назареті і сповістив, що вона має 

стати Матір’ю Божого Сина. 

Марія погодилася виконати Божу 

волю, і в Її лоні зачався Спаситель 

світу. «Радуйся, благодатна, Господь з 

тобою», – промовив тоді архангел. А 

згодом Марія поспішила до своєї тітки 

Єлизавети, щоб поділитися з нею 

цією радісною новиною. Побачивши 

Марію, Єлизавета голосно крикнула: 

«Благословенна ти між жінками і благословенний 

плід лона Твого». Вона 

зрозуміла, що Марія стала матір’ю 

Спасителя. І хоча народження Ісуса, 

як і народження кожної дитинки, ще 

треба було чекати, радість Благовіщення 

переповнювала серця жінок. 

Щодня, коли молимо молитву 

«Богородице Діво», пригадуємо собі 

слова архангела Гавриїла і Єлизавети 

: «Богородице Діво, радуйся, 

благодатна Маріє, Господь з Тобою. 

Благословенна Ти між жінками і 

благословенний плід лона Твого, бо 

ти породила Христа Спаса, Ізбавителя 

душ наших». 

14 КВІТНЯ - Неділя Марії Єгипетської. 

П’ята неділя Великого 

посту названа на честь жінки, яка 

40 років у молитві та пості провела 

в єгипетській пустелі. Колись Марія 

Єгипетська вела грішне та нечесне 

життя, але змогла змінитися і стала 

для всіх християн прикладом покаяння. 

Завдяки щирому покаянню, 

вона отримала прощення гріхів. Ця 

історія нагадує нам про те, що слід 

щоразу перепрошувати Бога за вчинені 

гріхи, прощати іншим образи і 

молитися за наших кривдників. 

21 КВІТНЯ – Вербна неділя, 

освячення лози – Вхід Господній в 

Єрусалим – остання неділя перед Великоднем 

й одне з найдавніших свят 

Церкви. А історія цього свята така. 

За кілька днів до свята Пасхи Ісус із 

учнями вирушив до Єрусалиму. Для 

урочистого в’їзду в місто Христос вибирає 

не коня, який у давні часи був 

символом війни, а осла, який представляв 

мир. «Осанна! Благословен 

той, хто йде в ім’я Господнє» – вигукували 

люди, помахуючи пальмовими 

вітами і розстеляючи перед Ісусом 

свій одяг, наче пишний килим. 

На згадку про цю подію у Вербну 

неділю ми приносимо до храму 

гілочки верби, а священик освячує 

їх. А після освячення люди легенько 

торкаються цими гілочками та промовляють 

одне до одного: «Не я б’ю, 

верба б’є, за тиждень – Великдень». 

22 – 27 КВІТНЯ – Страсний 

тиждень Перші три дні цього тижня 

на богослуженнях ми слухаємо Євангеліє, 

яке переказує останні розмови 

Ісуса з учнями. Особливим днем є 

четвер, коли пригадуємо Тайну Вечерю 

і христові Страсті. 

Апостоли приготували пасхальну 

вечерю і разом з Ісусом Христом 

сіли до столу. Під час вечері Ісус 

узяв хліб, поблагословив його, переломив, 

дав їм і сказав: «Прийміть, 

їжте, це є тіло моє, що за вас ламається 

на відпущення гріхів». Потім 

Він узяв чашу і сказав: «Пийте з неї 

всі, це є Кров Моя, що за вас проливається 

на відпущення 

гріхів». Так 

Ісус установив таїнство 

Євхаристії. 

Велика п’ятниця 

– це день смерті 

Ісуса Христа. Він 

добровільно приніс 

себе в жертву за 

гріхи всього світу. 

Цього дня у церквах 

відбуваються величні богослужіння із 

виносом плащаниці. На ній зображено 

Христа, який лежить у гробі. Плащаницю 

кладуть посередині храму на 

спеціальне підвищення, прикрашене 

квітами. Усі вірні підходять до неї і з 

любов’ю цілують рани Христа. 

Велика субота – це день спокою 

і очікування. «Нехай мовчить усяка 

плоть людська, нехай стоїть зі страхом 

і трепетом, і ні про що земне у собі не 

помишляє», – співають на святій Літургії. 

Ми йдемо до церкви у передчутті 

великої радості і торжества. 

28 КВІТНЯ – ВОСКРЕСІННЯ 

ХРИСТОВЕ. Радісно й урочисто 

настає величне свято Воскресіння 

Христового!!! 

РУБРИКА 

Чи знаєш Ти, любий читачу, 

як започаткувався Пласт? 

«Будьте готові померти за свою 

країну, якщо буде потреба», – писав 

1908- го року британський генерал 

Роберт Бейден- Павелл у книжці 

«Скаутинґ для хлопців». Описував 

систему виховання юнаків, що мала 

б підготувати їх до служби у війську. 

А невдовзі серед скаутів з’явилися 

перші дівчата. Брошура польською 

про скаутинґ 1911- го потрапила до рук 

25- річного Олександра Тисовського, 

який викладав біологію в українській 

академічній гімназії у Львові. На одному 

зі шкільних занять він прочитав 

коротку лекцію про англійський скаутський 

рух учням четвертого класу 

– 14- річним підліткам. Гімназисти й 

викладачі загорілися ідеєю. 

Назву українським скаутам запропонував 

син Івана Франка Петро, 

який теж узявся організовувати скаутський 

гурток. Кубанських козаківрозвідників 

називали «пластунами», 

бо вони підповзали до ворожих позицій 

на животі – тобто пластом, по - 

-пластунському. Петро Франко пропонував 

українським скаутам теж 

дати назву «пластуни». 

Організацію українських скаутів 

не встигли оформити юридично – 

улітку 1914 року розпочалася Перша 

світова війна. Більшість дорослих 

пластунів записалися до Січових 

Стрільців – українського легіону в 

австро- угорській армії. Багато представників 

сучасного Пласту також 

приймали і приймають участь в російсько-українській 

війні з 2014 року. 

Сторінку підготували 

Оксана ХРИСТУК та Оксана КВІТНЕВА 

Редактор Марія ГОРБАЛЬ 

Редакційна колегія: Віра МАРКОВИЧ, 

Юрій ФЕДІВ, Оксана ХРИСТУК

Газета Успенська вежа № 4 (2019)

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

Delete template?

Save as template?