Газета Успенська вежа, № 2 (2019)
- No tags were found...
Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО<br />
За вiру i еднiсть!<br />
Виходить з березня 1991 року <strong>№</strong>3 (322)<br />
БЕРЕЗЕНЬ <strong>2019</strong> року<br />
СВЯЩЕННИЙ СИНОД ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ ПРОВІВ<br />
СВОЄ ЗАСІДАННЯ ТА УХВАЛИВ НИЗКУ РІШЕНЬ<br />
лютого 1989 року, 30 років<br />
15 тому, українськими патріотами<br />
та православними вірними в м. Києві<br />
було створено ініціативний комітет за<br />
відновлення діяльності Української<br />
Автокефальної Православної Церкви,<br />
яка відродилась під час українських<br />
національно-визвольних змагань<br />
початку ХХ століття та відновлення<br />
державної незалежності<br />
України, Української Народної<br />
Республіки, в 1917–1927 рр. В 1927–<br />
1941 та в 1945–1990 рр. відроджена<br />
Українська Автокефальна Православна<br />
Церква була репресованою,<br />
розстріляною, забороненою та переслідуваною<br />
з боку Московського комуністично-радянського<br />
окупаційного<br />
режиму Союзу РСР, його правлячої<br />
Комуністичної партії Радянського<br />
Союзу та Комітету державної безпеки<br />
СРСР (ЧК, ГПУ, НКВС, КДБ).<br />
Одним із головних ініціаторів та<br />
головою створеного ініціативного комітету<br />
став український патріот, громадсько-політичний,<br />
культурний і<br />
релігійний діяч, борець за національну<br />
і державну незалежність України<br />
в другій половині ХХ ст., політично<br />
репресований та переслідуваний<br />
Московським комуністично-радянським<br />
окупаційним режимом Союзу<br />
РСР, науковець, мислитель, поет,<br />
згодом член Патріаршої Ради відновленої<br />
Української Автокефальної<br />
Православної Церкви (1990–2014)<br />
Євген Олександрович Сверстюк<br />
(13.12.1927 – 01.12.2014).<br />
Головною метою діяльності ініціативного<br />
комітету було питання про<br />
політичну реабілітацію Української<br />
Автокефальної Православної Церкви,<br />
відновлення діяльності та проведення<br />
реєстрації її парафій.<br />
Відтак протягом 1989–1990 рр.<br />
відбувся ІІІ етап відновлення діяльності<br />
Української Автокефальної<br />
Православної Церкви в Україні, який<br />
увінчався проведенням 5–6 червня<br />
1990 року Всеукраїнського Помісного<br />
Собору УАПЦ та обранням Святішого<br />
Мстислава (Скрипника) (10.04.1898 –<br />
11.06.1993), Патріархом Київським і всієї<br />
України, Предстоятелем Української<br />
Автокефальної Православної Церкви<br />
(1990–1993). Одночасно Святіший<br />
Патріарх Мстислав (Скрипник) був<br />
Першоієрархом УАПЦ в США (1971–<br />
1993) та Діаспорі (1969–1993).<br />
15 грудня 2018 р. Українська<br />
Автокефальна Православна Церква<br />
(1917–2018) прийняла участь в роботі<br />
об’єднавчого Всеукраїнського<br />
ДО 30-річчя СТВОРЕННЯ ІНІЦІАТИВНОГО КОМІТЕТУ ТА ПОЧАТКУ<br />
ТРЕТЬОГО ЕТАПУ З ВІДНОВЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ<br />
АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ (1989–<strong>2019</strong>)<br />
Євген Сверстюк Патріарх Мстислав Патріарх Варфоломій І<br />
Помісного Православного Собору<br />
в храмі святої Софії в м. Києві та<br />
увійшла, разом із Українською Православною<br />
Церквою Київського патріархату<br />
та частиною Української<br />
Православної Церкви Московського<br />
патріархату, до канонічної єдиної<br />
Помісної Автокефальної Православної<br />
Церкви України.<br />
5–6 січня <strong>2019</strong> р. Всесвятіший<br />
Варфоломій І (Архонтоніс), Вселенський<br />
Патріарх у своїй резиденції<br />
на Фанарі (м. Стамбул, Туреч -<br />
чина) офіційно підписав та вручив<br />
Блаженнішому Епіфанію (Думенко),<br />
митрополиту Київському і всієї<br />
України, Предстоятелю Православної<br />
Церкви України Томос (Грамоту)<br />
про Автокефалію святої Помісної<br />
Української Церкви.<br />
Професор, єпископ Віктор Бедь.<br />
Джерело: http://keuapc.org/novini/153-<br />
vazhlivo/2427-30-richchya-stvorennyainitsiativnogo-komitetu-ta-pochatku-iii-etapuz-vidnovlennya-diyalnosti-ukrajinsk<br />
лютого <strong>2019</strong> р. у Митро-<br />
5 поличому будинку при Соборі<br />
Святої Софії Київської відбулося<br />
засідання Священного Синоду<br />
Помісної Української Православної<br />
Церкви. Під час засідання було затверджено<br />
титули архієреїв Помісної<br />
Церкви, встановлено порядок найменування<br />
єпархій у разі, якщо ці найменування<br />
дублюються – у такому<br />
випадку єпархія іменується відповідно<br />
до подвійного титулу архієрея.<br />
Релігійні організації, які входили<br />
до складу кожної єпархії станом на 15<br />
грудня 2018 р., залишаються у складі<br />
відповідної єпархії. Перехід духовенства<br />
і парафій між єпархіями Помісної<br />
Церкви можливий лише на основі<br />
канонічних правил, тобто за згодою<br />
архієреїв обох єпархій, посвідченою<br />
відповідними документами.<br />
Вирішено, що Святіший Патріарх<br />
Філарет продовжує керівництво<br />
Київською єпархією у складі парафій<br />
та монастирів м. Києва (за винятком<br />
Свято-Михайлівського Золотоверхого<br />
монастиря), які до 15<br />
грудня 2018 р. перебували у його<br />
підпорядкуванні як Патріарха<br />
Київського і всієї Руси-України.<br />
Враховуючи особливе значення<br />
Михайлівського Золотоверхого монастиря<br />
м. Києва його намісник архієпископ<br />
Вишгородський Агапіт прирівняний<br />
у правах до єпархіального архієрея.<br />
Синод розглянув і ухвалив типовий<br />
статут Управління єпархії для<br />
єпархій Помісної Церкви. Також<br />
було розглянуте організаційне питання<br />
Вінницької єпархії.<br />
На пропозицію Предстоятеля<br />
митрополит Вінницький і Барський<br />
Симеон був затверджений Головним<br />
секретарем Священного Синоду.<br />
У зв’язку з обранням ректора<br />
Київської православної богословської<br />
академії Митрополита<br />
Епіфанія Предстоятелем, на вакантну<br />
посаду було призначено дотеперішнього<br />
першого проректора протоієрея<br />
Олександра Трофимлюка.<br />
Також професор протоієрей О. Трофимлюк<br />
призначений головою<br />
Управління духовної освіти і богословської<br />
науки.<br />
Головою Синодального управління<br />
військового духовенства затверджений<br />
митрополит Черкаський<br />
і Чигиринський Іоан, а головою<br />
Управління соціального служіння<br />
і благодійності – архієпископ<br />
Донецький і Маріупольський Сергій.<br />
Враховуючи особливу важливість<br />
напрямку розвитку зовнішніх<br />
церковних зв’язків – керівництво<br />
Управлінням зовнішніх церковних<br />
зв’язків залишене за Предстоятелем.<br />
З метою координації зусиль<br />
Церкви з допомоги жертвам порушення<br />
прав людини та особам, незаконно<br />
позбавленим волі, які знаходяться<br />
на окупованих територіях<br />
України та в Російській Федерації,<br />
було утворено «Православну місію<br />
допомоги жертвам порушення прав<br />
людини та особам, позбавленим<br />
волі». Головою Місії призначено<br />
архієпископа Сімферопольського і<br />
Кримського Климента.<br />
Всі рішення були прийняті при<br />
повній згоді усіх членів Синоду.<br />
Джерело: https://www.pomisna.info/<br />
news/svyashhennyj-synod-pravoslavnoyitserkvy-ukrayiny-proviv-svoye-zasidannyata-uhvalyv-nyzku-rishen/<br />
155 років від дня<br />
народження<br />
Митрополита УАПЦ<br />
Василя Липківського<br />
19 березня<br />
1864 р., село<br />
Попудня, Уманський<br />
повіт,<br />
Київська губернія<br />
– 27 листопада<br />
1937 р.<br />
загинув мученицькою<br />
смертю<br />
– розстріляний<br />
НКВС<br />
«НЕ БІЙТЕСЬ!<br />
НІХТО НАС НЕ ПЕРЕМОЖЕ!»<br />
Василь Липківський<br />
Митрополит Василь Липківський<br />
був винятковою, епохальною людиною<br />
в усіх аспектах і гранях особистості.<br />
Особливо, коли говорити<br />
про непохитну віру, відданість<br />
Ісусу Христу й Церкві – Українській<br />
Автокефальній Православній, яку<br />
було засновано значним чином саме<br />
його стараннями і за становлення<br />
якої він віддав своє життя. Він був<br />
видатним богословом, мислителем<br />
глибинного й образного мислення,<br />
церковним істориком, яскравим<br />
проповідником і церковним письменником,<br />
педагогом і публіцистом.<br />
Важко перелічити всі ті дари, якими<br />
Господь наділив цю неординарну з<br />
будь-якого погляду людину, і які б<br />
він не втілював у своєму, без перебільшення,<br />
великому житті.<br />
Архієпископ Афанасій (Шкурупій)
2 Березень <strong>2019</strong><br />
НОВИНИ УАПЦ<br />
ПРЕС-СЕКРЕТАРЯ ПЦУ, ДЗВОНАРЯ<br />
МАЙДАНУ, НАГОРОДЖЕНО ОРДЕНОМ<br />
«ЗА ЗАСЛУГИ» III СТУПЕНЯ<br />
20 грудня, <strong>2019</strong> р., у<br />
День вшанування Небесної<br />
сотні, Президент Петро<br />
Порошенко нагородив орденом<br />
«За заслуги» III ступеня<br />
о. Івана Сидора. Ця<br />
державна нагорода – це<br />
відзнака за громадянську<br />
мужність, самовіддане відстоювання<br />
конституційних<br />
засад демократії, прав і свобод<br />
людини, виявлені під час Революції Гідності,<br />
плідну громадську та волонтерську діяльність.<br />
Прес-секретар ПЦУ Іван Сидор відомий українцям,<br />
як дзвонар Майдану. Він, тоді аспірант<br />
Київської православної Богословської академії<br />
(на той час Київського Патріархату), в грудні 2014<br />
року бив в дзвони, скликаючи людей перед загрозою<br />
розгону Майдану.<br />
Джерело: https://risu.org.ua/ua/<br />
АКЦІЯ, ПРИУРОЧЕНА ДО 30-Ї РІЧНИЦІ<br />
ВИВОДУ РАДЯНСЬКИХ ВІЙСЬК<br />
З АФГАНІСТАНУ<br />
угрупування «Північ» відбулись збори військових<br />
священиків (капеланів), які організовують та проводять<br />
заходи душпастирської опіки над військовослужбовцями<br />
тих військових підрозділів Збройних<br />
сил України, що тимчасово дислокуються на лінії<br />
розмежування.<br />
Захід відвідали і священики-капелани із<br />
Жовківсько-Кам’янка-Бузького деканату Львівської<br />
єпархії, які регулярно здійснюють душпастирські і<br />
місійні поїздки у зону АТО.<br />
Джерело: https://uaoc.lviv.ua<br />
НА ПРИКАРПАТТІ ЗГОРІВ<br />
ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР<br />
30 січня <strong>2019</strong> р. юридично зареєстрована<br />
Київська Митрополія Української Православної<br />
Церкви (Православної Церкви України).<br />
Джерело:https://www.facebook.com/Orthodox.in.Ukraine<br />
ПЕРШЕ ТАЇНСТВО ХРЕЩЕННЯ,<br />
ЯКЕ ЗВЕРШИВ ПРЕДСТОЯТЕЛЬ ПЦУ<br />
8 лютого <strong>2019</strong> р. Церква Христова радіє!<br />
Дев’ятеро дітей з Макіївки прийняли таїнство святого<br />
Хрещення і Миропомазання у Михайлівському<br />
Золотоверхому соборі. Це перше таїнство Хрещення,<br />
яке звершив Митрополит Епіфаній, ставши Предстоятелем<br />
Православної Церкви України.<br />
Джерело: https://www.facebook.com/photo.php?fbid<br />
ПРЕДСТАВНИКИ ПЦУ НА АФОНІ<br />
8 лютого <strong>2019</strong> р. представники<br />
ПЦУ вперше у<br />
своїй історії відслужили<br />
Божественну літургію<br />
на Афоні. Українська<br />
делегація на чолі з єпископом<br />
Одеським і<br />
Балтським Павлом. Це<br />
вже третій за числом<br />
афонський монастир,<br />
який вступив в офіційні<br />
відносини з ПЦУ. Ще<br />
два монастирі ‒ Ксенофонта і Ватопед ‒ надсилали<br />
своїх представників на інтронізацію Епіфанія.<br />
Взявши до уваги офіційний вік ПЦУ, можна стверджувати,<br />
що динаміка вибудовування дипломатичних<br />
і духовних відносин зі православним світом<br />
у цілому досить позитивна.<br />
Джерело: https://cerkvarium.org/novyny<br />
Слава Богу за допомогу! Всеукраїнська асоціація<br />
ветеранів Афганістану та АТО, Українська<br />
асоціація інвалідів АТО, Синодальне управління<br />
військового духовенства Православної Церкви<br />
України долучилися до духовно-патріотичної прощі.<br />
9 лютого <strong>2019</strong> р. відбулося сходження на найвищу<br />
гору України Говерлу (2 061м). [Організатор<br />
сходження – київський декан, священик з Боярки<br />
Димитрій Присяжний. – Прим. ред.].<br />
На самій вершині гори відбувся молебень перед<br />
іконою Козацької Святої Покрови до Пресвятої<br />
Богородиці за Україну та її Захисників.<br />
15лютого <strong>2019</strong> року виповнюється 30 річниця<br />
виводу радянських військ з Афганістану.<br />
Молитовно вшанували пам’ять загиблих в<br />
Афганістані та в АТО. Попри небезпеку сходження<br />
снігових лавин, попри неймовірно сильний<br />
вітер в горах, кригу на деяких ділянках нашого<br />
маршруту, – це відбулося! Коли вирушаємо з<br />
вірою, з молитвою Святою, з такими чудовими<br />
побратимами, то неможливе стає здійсненним та<br />
довершеним. Слава Ісусу Христу! Бог і Україна<br />
понад усе! Слава Україні!<br />
Димитрій Присяжний, https://www.facebook.com/<br />
СВЯЩЕНИКИ-КАПЕЛАНИ<br />
ЛЬВІВСЬКОЇ ЄПАРХЇІ ПЦУ<br />
ВІДВІДАЛИ ВЧЕРГОВЕ ЗОНУ АТО<br />
1 лютого у м. Сіверодонецьк Луганської обл. за<br />
участі представників управління морально-психологічного<br />
забезпечення оперативно-тактичного<br />
13 лютого о 12:46<br />
до Служби порятунку<br />
«101» надійшло<br />
повідомлення про<br />
пожежу Свято-Серафимівського<br />
чоловічого<br />
монастиря в<br />
селі Кривець Богородчанського<br />
району.<br />
До місця направлено<br />
пожежники Державної<br />
пожежнорятувальної<br />
частини<br />
<strong>№</strong>4 смт. Богородчани,<br />
ДПРП Солотвино та<br />
Гута, МПК Старуня<br />
і Підгір’я, ДПД<br />
«Уніплит». На момент<br />
прибуття пожежно-рятувальних<br />
Богородиця – наша потіха<br />
і розрада, яка дасть сил<br />
і віри у якнайшвидшу<br />
відбудову храму Божого!!!<br />
підрозділів вся будівля була охоплена вогнем. До<br />
ліквідації пожежі залучено 25 чоловік особового<br />
складу на 8 одиницях техніки. О 13:48 пожежу<br />
локалізовано. З усього вщент згорілого Свято-<br />
Серафимівського чоловічого монастиря вціліла<br />
лише єдина річ - панагія Богородиці - молитовний<br />
дар іконі Ковалівської Богородиці на місці!!!<br />
З історії монастиря: Монастир почали будувати<br />
у 2012 році. Поруч у маленькій капличці,<br />
збудованій парафіянами, щодня відбувалися богослужіння.<br />
Через два роки постала справжня<br />
святиня – монастирський храм на честь святого<br />
Серафима Саровського, який підпорядковувався<br />
Івано-Франківськійу єпархії УАПЦ. У липні<br />
2017 р. монастир на чолі з намісником увійшов<br />
до складу УПЦ КП на правах ставропігійного<br />
монастиря.<br />
Кріпості наміснику монастиря Максиму<br />
Волошенюку та керуючому Івано-Франківською<br />
єпархією ПЦУ, священноархимандриту монастиря<br />
митрополиту Галицькому Андрію<br />
(Абрамчуку)<br />
Джерело: https://www.facebook.com/<br />
groups/898095200285802/?multi_permalinks<br />
УСПЕНСЬКУ ВЕЖУ<br />
МОЖНА ЧИТАТИ В ІНТЕРНЕТІ<br />
З 1 березня 2015 р. зреалізований новий проект<br />
Львівського ставропігійного братства<br />
св. ап. Андрія Первозваного УАПЦ – з цього дня<br />
наш часопис можна читати в інтернеті за адресою:<br />
uv.lviv.ua.<br />
Можна переглянути архівні примірники газети,<br />
які виходили у світ із 1 січня 2009 року.
ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ПАТРІАРХА<br />
ДИМИТРІЯ В 19-ТУ РІЧНИЦЮ ЙОГО<br />
УПОКОЄННЯ<br />
У родинному колі молитвою в Петро-<br />
Павлівському храмі м. Львова вшанували пам’ять<br />
Патріарха Димитрія у переддень 19-ї річниці<br />
Його упокоєння. «Ідея автокефалії, яку Патріарх<br />
Димитрій заклав 19 серпня 1989 року, реалізувалася<br />
цього року! Майже 20 років Владики вже<br />
немає, але ми сьогодні дякуємо за його сміливий<br />
крок, який Він зробив, коли ще не було Незалежної<br />
України! Українська Помісна церква починалася<br />
із Львова, із цього храму, де спочиває Патріарх!<br />
Молімося за Його душу, дякуємо Богу за Його ласку»,<br />
– зазначив о. Микола Кавчак у своєму слові<br />
біля могили Патріарха Димитрія.<br />
На фото – під час панахиди біля могили<br />
Патріарха Димитрія за спокій Його душі.<br />
Отець-диякон Юрій Федів<br />
ПАНАХИДА ЗА СПОКІЙ ДУШ<br />
ПОДВИЖНИКІВ АВТОКЕФАЛІЇ<br />
Березень <strong>2019</strong><br />
НОВИНИ УАПЦ<br />
Яреми першим Патріархом у 1990 р. обрано<br />
Митрополита Мстислава Скрипника. Дві величні<br />
постаті стають основою Помісної Церкви.<br />
«Пригадую той час. Це було горе (смерть<br />
Патріарха Димитрія.- Прим. ред.), але і радість,<br />
бо покійний Патріарх як мало хто зараз подолав<br />
амбіції і заповів зректися неканонічного мислення.<br />
І зараз особливо треба декому це нагадувати!!!»<br />
– Тарас Антощевський, RISU.<br />
Отець-диякон Юрій Федів, https://www.facebook.com/<br />
У ЛЬВОВІ ВІДБУВСЯ ФЕСТИВАЛЬ<br />
«ПРОЩАННЯ З КОЛЯДОЮ»<br />
На сцені Державного драматичного театру<br />
ім. Марії Заньковецької м. Львова<br />
3<br />
9-10 лютого <strong>2019</strong> р. ХХІІ фестиваль української<br />
коляди «ПРОЩАННЯ З КОЛЯДОЮ», який<br />
другий рік проходить у дводенному форматі: перший<br />
день – м. Миколаїв, <strong>Успенська</strong> православна<br />
церква, другий день – м. Львів, Державний драматичний<br />
театр ім. Марії Заньковецької – успішно<br />
поєднав 17 колективів із м. Миколаєва (ансамбль<br />
бандуристів «ЕтноДар», молодіжний театр<br />
«Хліб», парафіяльний хор свято-Успенської<br />
громади ПЦУ, ансамбль «ГЕРДАН»), м. Львова<br />
(хори храмів Успіння Пресвятої Богородиці, св..<br />
ап. Петра і Павла, арх. Михаїла, Львівський муніципальний<br />
хор «Гомін», ансамбль «БОЙЄ»<br />
Товариства «БОЙКІВЩИНА», дівочий гор<br />
«Грація» Львівського державного коледжу культури<br />
і мистецтва), м. Луцька (хор «КРЕДО» Храму<br />
Холмської І.Б.М. ПЦУ), м. Івано-Франківська<br />
(хор «Кантемус» церкви Христа Спасителя оо<br />
Василіян) та Республіки Польща (ансамбль пісні<br />
і танцю «ОСЛАВ’ЯНИ» Об’єднання українців у<br />
Польщі, с. Мокре Сяніцького повіту, Підкарпаття).<br />
Понад 1,5 тис глядачів мали можливість послухати<br />
колядки у найрізноманітнішій формі виконання.<br />
За 22 роки зусиллями Львівського ставропігйного<br />
братства св. ап. Андрія Первозваного захід<br />
впевнено крокує своєю творчою дорогою, об’єднюючи<br />
кращі колективи міста Лева, створюючи<br />
родинну атмосферу у суспільстві. Завдяки підтримці<br />
родини Дмитра Вознюка, члена нашого<br />
братства, четвертий рік поспіль коляда лунає на<br />
камерній сцені Драмтеатру ім. М. Заньковецької.<br />
Цього року родзинкою були декорації п. Дарії<br />
Альошкіної, яка люб’язно їх нам надала та<br />
особисто формувала різдв’яний настрій сцени.<br />
Благословив захід Митрополит Львівський<br />
Макарій. Прибули привітати хористів і мер м.<br />
Львова п. Андрій Садовий, Начальник департаменту<br />
культури п. Наталія Бунда. Сценічно і<br />
ожвавлено вели фестиваль студенти Львівського<br />
державного коледжу культури і мистецтва під<br />
орудою п. Ярослави Богонюк. За 22-річчя участі у<br />
фестивалі «Прощання з колядою» відзнакою мерії<br />
міста було нагороджено православні церковні<br />
хори храмів Успіння Богородиці м. Львова та св.<br />
ап. Петра і Павла.<br />
ХХІІ-м фестивалем «Прощання з колядою» розпочалося<br />
святкування 20- річчя творчої діяльності<br />
братського хору «СТАВРОС», за що колектив від<br />
уряду міста був нагороджений подячної грамотою.<br />
Спільною колядою «Бог Предвічний» урочисто<br />
завершилася родинна братська коляда.<br />
Отець-диякон Юрій Федів, https://www.facebook.com/<br />
«СВЯТОГІРСЬКА КОЛЯДА»<br />
Предстоятель Православної Церкви України<br />
Блаженніший митрополит Епіфаній звершив панахиду<br />
за спокій душ подвижників Автокефалії<br />
Українського Православ‘я – патріарха Димитрія<br />
та митрополита Мефодія. Царство Небесне і<br />
Вічний Спокій.<br />
О. Віталій Даньчак,<br />
https://www.facebook.com/danchak.icf<br />
СПОГАДИ ПРО ДВОХ ПАТРІАРХІВ<br />
ІІІ-ГО ВІДРОДЖЕННЯ УАПЦ<br />
25 лютого 2000 р. в оселі Всевишнього відійшов<br />
Святійший Патріарх Димитрій, ініціатор<br />
духовного пробудження українців у 1989<br />
р. Саме Владика, будучи священиком, настоятелем<br />
Петро-Павлівської церкви у м Львові, проголошує<br />
19 серпня 1989 р. Третє відродження<br />
УАПЦ. Слідом за о Володимиром Яремою та<br />
о. Іваном Пашулею від РПЦ масово відходять<br />
парафії як у Галичині, так і на Поділлі, Волині<br />
та Наддніпрянщині. З ініціативи о. Володимира<br />
«Прощання з колядою»<br />
в м. Миколаєві<br />
6-й фестиваль Різдвяних піснеспівів<br />
«СВЯТОГІРСЬКА КОЛЯДА» відбувся в храмі<br />
Покладення Ризи Пресвятої Богородиці на<br />
Святій Горі. Захід розпочався молебнем до<br />
Божої Матері. Промоторами заходу були отці<br />
Іван Гірняк та Михайло Ферелетич. В концертній<br />
програмі взяли участь хорові колективи<br />
парафій Св. Софії(Золочів), Всіх Українських<br />
Святих (Золочів), Успення Пресвятої Богородиці<br />
(Верхобуж), Св. Володимира (Кругів), Різдва<br />
Іоана Хрестителя (Колтів), вокальний ансамбль<br />
«Колорит» (Золочів) та вертепи зі сіл Колтів і<br />
Кругів. Програму вів ведучий та автор сценарію<br />
о. Юрій Юречко. На завершення ігумен Онуфрій<br />
в подячному слові запросив усіх учасників до почастунку.<br />
Золочівський декан о. Василь Саган,<br />
Джерело: https://www.facebook.com/photo<br />
ПРОЩАННЯ З КОЛЯДОЮ В ХРАМІ<br />
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО<br />
С. САСІВ<br />
Золочівський декан о. Василь Саган,<br />
Джерело: https://www.facebook.com/<br />
photo.php?fbid=2133107820111393&set=pcb.
4 Березень <strong>2019</strong><br />
ДЕНЬ ІНТРОНІЗАЦІЇ ПРЕДСТОЯТЕЛЯ ПРАВОСЛАВНОЇ<br />
ЦЕРКВИ УКРАЇНИ ЕПІФАНІЯ. ФОТОЕТЮДИ<br />
ог має Свій План віднос-<br />
Автокефалії… Бог<br />
«Бно<br />
бачить Предстоятеля. Чи дамо Богові<br />
діяти? Чи довіримось Йому?<br />
Чи поєднаємось в молитві?». – Це<br />
слова ієрея Івана Полежаки з Харківшини,<br />
опубліковані в його філософсько-богословському<br />
есе «Але<br />
є проблеми» на сторінках газети<br />
«<strong>Успенська</strong> <strong>вежа</strong>» заздалегідь перед<br />
Об’єднавчим Собором.<br />
«Бог бачить Предстоятеля».<br />
11 березня у православних християн<br />
розпочинається Великий<br />
З<br />
піст, який триватиме до 28 квітня.<br />
На цей період віруючі християни<br />
відмовляються не тільки від гучних<br />
забав, а також обмежують себе в їжі.<br />
Із щоденного раціону харчування виключаються<br />
такі продукти, як м᾽ясо,<br />
молоко, сир, яйця. Але при цьому<br />
слід пам᾽ятати, що таке обмеження<br />
не повинно завдавати шкоди нашому<br />
організму. Слід також наголосити на<br />
тому, що входити і виходити з посту<br />
необхідно поступово, готуючи організм<br />
до зміни харчування. Спочатку<br />
із раціону харчування виключають<br />
В неділю, 3 лютого <strong>2019</strong> р., в день<br />
інтронізації Предстоятеля Православної<br />
Церкви України Епіфанія, камери<br />
зафіксували справжнє чудо Боже. – Під<br />
час Таїнства Причастя Владик Господь<br />
посилає Своє благословення у вигляді<br />
потужного світла, яке просто потоком<br />
через вікно Святої Софії вривається в<br />
Святая Святих. Господь показує Свою<br />
присутність, що Він з українським<br />
Предстоятелем, з українськими Владиками,<br />
а отже з українським народом.<br />
м᾽ясні страви, потім рибні, а далі<br />
страви з яєць та молока. Тому перед<br />
початком Великого посту Церква передбачила<br />
м᾽ясопусний, сиропусний<br />
тижні.<br />
Відповідно до фізіологічних потреб<br />
для нормального функціонування<br />
всіх систем організму людина<br />
повинна отримувати певний комплекс<br />
життєво необхідних поживних<br />
та біологічно активних речовин. Це<br />
білки, жири, вуглеводи, вітаміни,<br />
мінеральні речовини. Так, для забезпечення<br />
організму білками у щоденне<br />
меню в період посту необхідно<br />
включати такі продукти, як квасолю,<br />
На четвертому фото Томос тримає<br />
в руках той самий священик Іван Сидор,<br />
який чотири години бив у дзвони<br />
Михайлівського Золотоверхого у ніч<br />
проти 11 грудня 2013-го, коли Беркут<br />
намагався взяти Майдан штурмом.<br />
Чи може зробити одна людина карколомний<br />
виток в ході історичних подій?<br />
– У цьому ми є свідками. І Томос,<br />
який тримає в руках, це і заслуга о.<br />
Івана Сидора за ту ніч проти 11 грудня<br />
2013-го, коли була врятована Україна.<br />
Нині о. Іван Сидор – кандидат<br />
церковно-історичних наук, викладач<br />
церковної історії Київської<br />
Православної Богословської академії.<br />
На Томосі – той самий потужний<br />
промінь світла.<br />
«Бог бачить Предстоятеля». Бог<br />
бачить Україну. Зуміймо і ми бачити<br />
Божі знаки, Божу милість, і бути<br />
вдячними за це нашому Творцеві.<br />
Марія Горбаль<br />
ДО 205-ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА<br />
ЄДИНА В СВІТІ ПОВНІСТЮ ВИШИТА КНИГА – ШЕДЕВР,<br />
ЗРОБЛЕНИЙ В УКРАЇНІ!<br />
Майже рiк працювали над створенням<br />
креативної книги,<br />
за основу якої взяли перше видання<br />
«Кобзаря» 1840 року, її головний редактор<br />
Олена Медведєва та художній редактор<br />
Анна Тимошок. За допомогою<br />
техніки стебнівки на матеріалі, який<br />
в народі називають «диким льоном»,<br />
майстринi відтворили тексти восьми<br />
(без скорочень!) поетичних творів:<br />
«Думи мої», «Перебендя», «Катерина»,<br />
«Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні<br />
брови»), «До Основ’яненка», «Іван<br />
Підкова», «Тарасова ніч». Варто зауважити,<br />
що твори вишиті мовою оригіналу.<br />
Збережено абсолютно всі авторські<br />
знаки.<br />
Для вишивання тексту був розроблений<br />
спеціальний шрифт, ідентичний<br />
шрифту «Кобзаря» середини<br />
XIX століття. Вісім поетичних творів<br />
без скорочень вишили методом стебнівка,<br />
який дозволяє вільно читати<br />
поезії. На кожній сторінці присутній<br />
традиційний український орнамент.<br />
Тексти «Кобзаря» редактори доповнили<br />
вiдповiдними ілюстраціями,<br />
якi вишитi хрестиком. Так, відтворено<br />
шість малярських творів Тараса<br />
Шевченка, які належать до періоду<br />
його ранньої творчості. Майстринi<br />
говорять, що найважче було працювати<br />
саме над ілюстраціями, адже перевести<br />
картини у схеми для вишивки,<br />
підібрати кольори, які б сповна відображали<br />
Шевченкову гаму, не так уже<br />
й просто. Редакторки погоджуються,<br />
що найцікавіше, але разом з тим найскладніше,<br />
було створити портрет молодого<br />
Тараса, його «Катерину» і маловідому<br />
роботу «Визволення Петра<br />
Апостола з темниці», що символізує<br />
визволення Шевченка з кріпацтва.<br />
Книга містить 48 сторінок з дикого<br />
льону розміром 36,5 х 26 см.<br />
Переплетення і шкіряна внутрішня<br />
обробка зроблені за зразком<br />
оформлення стародруків. Вишитий<br />
«Кобзар» важить 3,3 кг, а зберігають<br />
його в спеціальній шкіряній сумці-футлярі.<br />
Брати книгу в руки можна<br />
тільки в білих рукавичках.<br />
Вишиту книгу можна буде побачити<br />
в Музеї книги і друкарства у<br />
Києві, Музеї Тараса Шевченка, виставкових<br />
залах Рівненського краєзнавчого<br />
музею.<br />
Читати вишите Шевченкове слово –<br />
те саме, що читати історію життя, біль<br />
і віру його народу лише найріднішою<br />
мовою – українською, до якої можна<br />
доторкнутися тепер навіть пальцями.<br />
Джерело: https://ukrainianpeople.s/%D<br />
1%94%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0<br />
%B0-%D0%B2-%D1%81%D0%B2%D1%<br />
96%D1%82%D1%96<br />
Олександра МАКСИМЕЦЬ, викладач кафедри харчових технологій та ресторанної справи Львівського інституту економіки і туризму<br />
ПОСТІТЬ ЗДОРÓВО! ЯК ЗБЕРЕГТИ ПОВНОЦІННИЙ РАЦІОН ХАРЧУВАННЯ В ПЕРІОД ПОСТУ?<br />
горох, нут, сою, насіння соняшника,<br />
гарбузове насіння тощо. Добрим<br />
замінником м᾽яса є гриби. Гриби є<br />
також джерелом вітаміну А та вітамінів<br />
групи В. Із грибів можна готувати<br />
безліч ситних і смачних страв.<br />
Щоб поповнити в організмі запаси<br />
жирів, необхідно використовувати<br />
при приготуванні страв рослинні<br />
олії: соняшникову, кукурудзяну, конопляну,<br />
оливкову. Перевагу слід надавати<br />
оливковій олії, вона корисніша<br />
для організму.<br />
Незамінний продукт харчування<br />
під час посту – страви із злакових<br />
культур, які є основним джерелом<br />
вуглеводів. Не дарма в народі<br />
кажуть: «Каша – їжа наша». Каші<br />
будуть смачнішими і кориснішими,<br />
якщо до них додавати гриби,<br />
сухофрукти, горіхи, мед. Не слід<br />
забувати про вітамінний і мінеральний<br />
склад раціону харчування.<br />
Основним джерелом вітамінів, як<br />
відомо, є овочі та фрукти. Їх можна<br />
споживати у сирому, вареному,<br />
запеченому вигляді. Із сухофруктів<br />
можна готувати желе, варити кисіль,<br />
узвар тощо. Отже, як бачимо,<br />
що і в піст можна харчуватись ситно,<br />
смачно, різноманітно, а основне<br />
повноцінно.
Березень <strong>2019</strong><br />
Микола ПЕТРЕНКО<br />
“ЩО Я МАЮ НА МОРОЗ ПІТИ ІЗ НИМ…”<br />
ДО 70-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТА 40-РІЧЧЯ З ДНЯ КОНЧИНИ ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА<br />
олодимир був членом журі<br />
«Вна фестивалі молодіжної пісні<br />
у Хмельницькому. Звідти повернувся<br />
додому вранці 24 квітня (1979 р.).<br />
Був у доброму настрої, але нічого не<br />
розповідав матері про фестиваль, зустріч<br />
з людьми. Чомусь квапився.<br />
Помився, поголився, переодягнувся.<br />
Взяв портфель, з яким майже не розлучався,<br />
і близько першої години дня<br />
сказав матері: «Я йду, мамо, до консерваторії.<br />
Затримаюся там півтори-дві<br />
години». – Сестра Оксана Івасюк. –<br />
Відтоді живим його не бачили. Тіло<br />
знайшли 18 травня.<br />
Шанувальники дослідили, що<br />
Володимир Івасюк за останній місяць,<br />
чи півтора, створив п›ять пісень:<br />
на слова Ростислава Братуня,<br />
Степана Пушика, Богдана Стельмаха,<br />
Михайла Ткача і мої – «Калина приморожена».<br />
Пісні молодого композитора<br />
гідним подивування чином<br />
4 БЕРЕЗНЯ 1949 р. – 24/27 КВІТНЯ 1979 р.<br />
линули у світ: їх очікували по всій<br />
Україні, по всіх закутках колишнього<br />
союзу, де лиш жили українці – а вони<br />
жили всюду.<br />
П`ять пісень за короткий час – це<br />
значить, що композитор був на піднесенні,<br />
був у розквіті творчих сил. Тож<br />
блюзнірством виглядатимуть потуги<br />
тогочасних можновладців видати непоясниму<br />
смерть молодого творця за<br />
самогубство людини, «спаралізованої<br />
творчими невдачами», «морально<br />
пригніченої».<br />
Не знаю як пояснити, але слова<br />
пісні «Калина приморожена» дивним<br />
чином накладалися на долю самого<br />
Володимира:<br />
Це й мені таке кохання<br />
наворожене,<br />
Що я маю на мороз піти із ним…<br />
І далі, з другої строфи –<br />
про долю самого співака:<br />
Може, й пісня буде<br />
трохи приморожена,<br />
Хай захрипла і гірка, та не німа…<br />
Можновладці не хотіли, щоб пісні<br />
загиблого творця продовжували<br />
жити. Ні, забороняти їх вони не наважувалися,<br />
а от рекомендувати творчим<br />
колективам не включати їх до<br />
репертуару, – то тут вже їх ніщо не<br />
гальмувало. Та це не зменшувало всенародної<br />
любові до тих пісень – вони<br />
проривали шори облуди, воскресали<br />
в устах нових виконавців, знову і знову<br />
торжествуюче лунали над світом…<br />
КРУТИ У НАШІЙ ПАМ’ЯТІ<br />
5<br />
І нині знову на вітчизняних телеекранах<br />
перекривається дорога<br />
українській пісні. Івасюковій також<br />
– під облудно вигаданими рамками<br />
«не формату» – полишаючи дорогу<br />
для запозиченого пісенного шумовиння...<br />
Залишилася непроспіваною досі і<br />
наша з Володимиром друга пісня-реквієм<br />
до вистави «Суд пам`яті» (може,<br />
ще десь розшифрується в його архівах...)<br />
– з такими словами, які надавалися<br />
бути озвученими до прощання із<br />
самим композитором:<br />
Прощайте, прощайте,<br />
Про нас пам‘ятайте –<br />
І доли, і гори, і ріки!<br />
І сонце, і зливи,<br />
І люди щасливі,<br />
Що прийдуть навіки, навіки!..<br />
Ось така історія, що додала тільки<br />
смутку моїй душі.<br />
Джерело: https://www.facebook.com/notes/<br />
ДО КРУТ – З КИЄВА ДО КРУТЯН –<br />
З ЧЕРКАЩИНИ<br />
Напередодні чергової річниці<br />
бою під Крутами студенти<br />
з Києва (колишні та теперішні)<br />
та молодь, яка воює на сході<br />
України, разом з настоятелем Свято-<br />
Покровської парафії ПЦУ м. Боярка,<br />
військовим капеланом о. Димитрієм<br />
Присяжним, приїхали до станції<br />
«Крути» вшанувати пам›ять тих, хто<br />
боронив тут нашу землю.<br />
101 рік тому наші ровесники неподалік<br />
малої залізничної станції творили<br />
нову велику державу. 101 рік тому<br />
віч-на-віч із більшовицькою чумою.<br />
Тихого січневого ранку сніг із мрякою<br />
покривав залізничні колії й довколишні<br />
поля, іній лягав на дерева. Але<br />
вже надвечір поля стали багряними.<br />
Бій під Крутами став одним із<br />
найлегендарніших боїв Української<br />
революції. Цей бій - символ відваги і<br />
сміливості. Коли горстка захисників<br />
протистояла переважаючому ворогу.<br />
«Нас мало, але голос наш лунатиме<br />
скрізь по Україні», – писав Микола<br />
Міхновський.<br />
Цей бій – символ єдності українців<br />
у боротьбі за свою державу. Коли<br />
галичанин Григорій Пипський зголошується<br />
добровольцем і з мужністю<br />
стоїть пліч-о-пліч із наддніпрянцями.<br />
«Шлях до вільного Львова веде<br />
через вільний Київ», – казав Євген<br />
Коновалець.<br />
Цей бій – символ небайдужості молоді<br />
до долі своєї держави. «Молодь<br />
завжди була, є і буде головним бойовим,<br />
динамічним елементом національно-революційної<br />
боротьби», –<br />
напише пізніше Степан Бандера.<br />
101 рік тому по цій колії рухалося<br />
життя назустріч смерті. Тим, кому ця<br />
дорога була в один кінець, стала дорогою<br />
у вічність. На їхньому чину виховуватимуться<br />
нові покоління воїнів.<br />
Оборонці Крут – в строю!<br />
Михайло Кублій, Київ,<br />
https://www.facebook.com/hram.pokrova<br />
29 січня <strong>2019</strong> р. учні 10 класу<br />
школи <strong>№</strong>3-колегіуму разом із вчителем<br />
історії Сергієм Мачуським та<br />
настоятелем Храму Різдва Святого<br />
Івана Хрестителя ПЦУ м. Сміли на<br />
Черкащині Михайлом Шевчуком<br />
здійснили автобусну поїздку до<br />
с. Старосілля Городищенського р-ну.<br />
Там вони побували в школі, де відзначалась<br />
дата битви під Крутами.<br />
На кладовищі села покояться три<br />
колишніх студенти, які загинули цього<br />
дня у 1918 році. Десятикласники<br />
побачили та почули багато цікавого,<br />
долучившись до сторінок нашої історії.<br />
Вічна пам’ять героям, які віддали<br />
свої життя, захищаючи Україну!<br />
Джерело: https://www.facebook.com/photo.<br />
php?fbid=385355502222432&set=pcb<br />
ІСТОРИЧНИЙ ФІЛЬМ «КРУТИ 1918» В КІНОТЕАТРАХ УКРАЇНИ<br />
Ідея зняти фільм про ці героїчні<br />
події під Крутами належить<br />
сценаристу Костянтину Коновалову,<br />
який почав працювати над сценарієм<br />
ще 10 років тому. Але тоді його задум<br />
не підтримали продюсери: тему вважали<br />
неактуальною. «І тільки зараз,<br />
– розповідає «Главкому» Коновалов,<br />
– коли стався Майдан, почалась війна<br />
на Сході України, змінилась інформаційна<br />
політика, реалізація цього<br />
фільму стала можливою». Коновалов<br />
стверджує: історія зараз особливо актуальна,<br />
тому що так само, як і в бою<br />
під Крутами, на Сході України воюють<br />
молоді люди-добровольці – сучасні<br />
студенти, футбольні фанати.<br />
«Було дуже непросто написати історію<br />
людей, які загинули тоді, 100<br />
років тому, не відчувши повноти життя.<br />
Я інколи «жартую», що назвав цей<br />
фільм «Крути 1918», оскільки багатьом<br />
загиблим у тому бою було саме<br />
по 19-18 років», – згадує сценарист.<br />
Центральною подією сюжету<br />
є бій на залізничній станції Крути<br />
взимку 1918 року. Біль шовики, захопивши<br />
Харківську, Полтавську та<br />
Катеринославську (Дніпропетровщина)<br />
губернії, мали на меті захопити<br />
Київ. 29 січня 1918 р. близько 500<br />
українських воякiв, серед яких загін<br />
Вільного козацтва Армії УНР, офіцери<br />
і юнаки 1-ї Української військової<br />
школи та добровольчий Помічний студентський<br />
курінь Січових стрільців<br />
(більше ста осіб), та 4500 більшовиків,<br />
якими командував Михайло Муравйов,<br />
зустрілися біля станції Крути. Бій тривав<br />
близько шести годин. Ввечері українські<br />
війська організовано відступили<br />
до ешелонів. Українські сили втратили<br />
до ста осіб, зокрема – 27 студентів та<br />
гімназистів, які під час відступу загубились,<br />
потрапили у полон і були розстріляні<br />
більшовиками.<br />
Яна СТЕПАНКОВСЬКА, «Главком»:<br />
https://glavcom.ua/country/culture/kruti-1918<br />
З 15 ГРУДНЯ 2018<br />
ЧИСЕЛЬНО ЗА МІСЯЦЯМИ<br />
ПЕРЕХІД ПАРАФІЙ<br />
ДО ПЦУ ВИГЛЯДАЄ ТАК,<br />
СТАНОМ НА 25.02.<strong>2019</strong>:<br />
<strong>№</strong> Період<br />
Кількість<br />
парафій,<br />
що покинули<br />
УПЦ (МП)<br />
Загалом<br />
1 Грудень 2018 35 35<br />
2 Січень <strong>2019</strong> 152 187<br />
3 Лютий <strong>2019</strong> 205 392<br />
Джерело: https://uk.wikipedia.org/
6 Березень <strong>2019</strong><br />
Ієрей Іван ПОЛЕЖАКА, Харківщина<br />
РОЗДУМИ СВЯЩЕНИКА<br />
Входимо в Великий піст<br />
Входимо в Великий піст. Як пройдемо?<br />
Скільки разів упадемо? Не<br />
святі ми. Без падінь не обійтись. Але<br />
падіння можна полегшити, якщо дотримуватись<br />
двох обмежень:<br />
1. Не їсти себе.<br />
2. Не їсти ближніх.<br />
1. Не їсти себе: До Великого<br />
посту ми прагнемо готуватись як до<br />
подвигу. Намагаємось сумлінно дотримуватися<br />
всіх настанов Церкви.<br />
Але це важко, і ми все одно десь<br />
тратимо і падаємо. Вчинивши щось<br />
не так, починаємо докоряти собі. І,<br />
хвилина за хвилиною, а то і година<br />
за годиною, а то і день за днем їмо<br />
себе, замість того, щоб дбати про<br />
душу та про те, щоб приносити гідну<br />
жертву любові заради Любові.<br />
Коли ми починаємо себе їсти, то<br />
проявляємо неуважність, невдячність<br />
та неповагу до Бога. Піст – це<br />
час загостреної духовної боротьби<br />
за душу людську. Тому Господь<br />
допомагає нам відчути наші слабкі<br />
місця. І ми відчуваємо їх. Але чомусь<br />
замість того, щоб дякувати<br />
Господеві за Його дари і, можливо,<br />
каятись перед Ним, ми відступаємо<br />
від Нього, забуваємо про Нього і заглиблюємось<br />
в гріх, поїдаючи себе.<br />
А Господь чекає, коли ми приймемо<br />
себе такими, якими ми є, і перестанемо<br />
жити поверхневим життям.<br />
Немає меж для внутрішніх докорів,<br />
які завжди лежать на поверхні.<br />
І як тільки ми в них занурюємось,<br />
намагаючись вести бездоганне християнське<br />
життя, так і тонемо. Починаємо<br />
жити не суттєвим, і втрачаємо<br />
суть життя.<br />
Дякую Тобі, Господи, що Ти дбаєш<br />
про наші душі. Дякую Тобі, що<br />
Ти надаєш нам можливість бачити<br />
свої гріхи і, каючись перед Тобою,<br />
звільнятись від них. Дякую Тобі,<br />
Господи, і прошу Тебе: дай сили<br />
вчасно згадувати про Тебе і приносити<br />
гідну жертву покаяння.<br />
«Жертва Богові дух сокрушенний.<br />
Серцем сокрушенним і смиренним<br />
Бог не погордить». Серце<br />
сокрушенне і смиренне не те, яке<br />
картає себе, а те, яке Богові себе довіряє.<br />
2. Не їсти ближніх: Під час посту<br />
нам хочеться, щоб всі християни<br />
довколо нас ставали досконалішими,<br />
і зо всіх своїх сил намагаємось<br />
допомогти їм у тому. І допомагаємо,<br />
розкриваючи перед ними «правду-матку».<br />
Допомагаємо так, що<br />
вони, в ліпшому випадку, уникають<br />
нас, а в гіршому – відвертаються від<br />
Церкви. Допомога іншому має дуже<br />
високу вартість. І не наша справа<br />
допомагати, коли нас не просять.<br />
Але, коли ми свій погляд на людину<br />
спрямуємо як на Образ Божий,<br />
то з Божою допомогою відчуваємо<br />
більш глибокі стани людини, відчуваємо<br />
її спасительні потреби і<br />
підтримуємо чи то молитвою, чи то<br />
словом, чи то рухом.<br />
Дякую Тобі, Господи, що Ти даруєш<br />
нам можливість відчувати<br />
Тебе і Твою дію в собі та інших.<br />
Прошу Тебе, допоможи нам ввіряти<br />
Тобі кожну мить нашого життя і<br />
ставати Твоїми.<br />
Їсти себе деколи не на шкоду<br />
Якщо ми, віруючі, сотворили<br />
якийсь гріх, то без докорів сумління<br />
нам не обійтись. Душа плаче,<br />
душа страждає. Бо кожен гріх – це<br />
додаткова огорожа в клітці, в якій<br />
ми тримаємо душу. Кожен гріх – це<br />
віддалення душі від Бога і посилення<br />
її ув’язнення в неволі.<br />
По-різному ми можемо поступити<br />
з усвідомленим гріхом:<br />
можемо відмахнутись від нього<br />
і, притупивши сумління, й надалі<br />
жити «спокійно». Страшний цей<br />
стан, коли сумління мовчить.<br />
Ми знаємо, що фізична біль сигналізує<br />
нам про проблеми тіла. То ж ми<br />
швидко реагуємо і лікуємось. Сумління<br />
також сигналізує. Відчуваючи<br />
дію сумління, розуміємо, що душа<br />
болить, що з нею якісь негаразди. І<br />
коли ми притуплюємо біль душі, то<br />
вона огортається непроникним панциром<br />
і задихається в неволі.<br />
Можемо щиро каятись в гріхові,<br />
не йдучи до сповіді, і перетворюючи<br />
каяття на самоз›їдання. Тоді сприйняття<br />
обставин звужується до гріха,<br />
бо ми споглядаємо на нього з усіх<br />
боків, приміряємо до себе обставини,<br />
в яких він був звершений, роздумуємо,<br />
як би було, якби ми вчинили<br />
по-іншому. Гріх оволодіває нами, заважаючи<br />
жити і руйнуючи дійсність<br />
миті і дійсність всього життя.<br />
Можемо каятись, споглядаючи<br />
на Бога і дякуючи Богові за Його<br />
світло, яке дало змогу нам побачити<br />
та зрозуміти гріх. Коли ми дякуємо,<br />
то світло Боже не відходить від нас,<br />
а продовжує прояснювати дорогу,<br />
якою ми йдемо. В світлі Божім нам<br />
соромно і боляче за те, що ми дали<br />
гріхові можливість діяти в собі і<br />
керувати собою. Соромно, боляче<br />
і, одночасно, радісно. Бо Бог не покинув<br />
нас. Бог поруч. Бог веде до<br />
покаяння, вирівнює нашу дорогу і<br />
вказує напрямок до спасіння.<br />
По-різному ми можемо реагувати<br />
на гріх, який вчинили. Варіації<br />
реакції безмежні. Але коли ми з Богом,<br />
то гріх не руйнує нас. А світло<br />
Боже викриває його природу і дозволяє<br />
свідомо звільнятись від нього<br />
в покаянні перед Богом. І коли,<br />
після такого покаяння, ми бачимо<br />
такий чи подібний, чи інший гріх<br />
в людині поруч з нами, то людина<br />
нас не дратує. Ми її не їмо, ми її не<br />
засуджуємо. Ми розуміємо природу<br />
гріха і, звернувшись до Бога, можемо<br />
допомогти людині пройти той<br />
шлях, який пройшли самі, коли Бог<br />
поруч і Бог попереду.<br />
На превеликий жаль, ми в певних<br />
обставинах життя впадаємо<br />
в той чи інший гріх. Але наслідки<br />
гріха долаються нами по-різному.<br />
Без Бога – тонемо. А з Богом – підіймаємось.<br />
Боже милостивий, дай сили<br />
вчасно згадувати про Тебе і вчасно<br />
виправляти все, що вчинили в гріховному<br />
стані.<br />
Ієрей Іван Полежака<br />
Піст – це час глибоких<br />
внутрішніх розважань<br />
Піст – це час глибоких внутрішніх<br />
розважань, до яких ми запрошуємо<br />
лише Бога. «І сказав Бог: «Сотворімо<br />
людину за образом Нашим<br />
і за подобою Нашою, і нехай володарює<br />
вона над рибами морськими,<br />
і над птахами небесними, і над<br />
звірами, і над худобою, і над усією<br />
землею і над усіма плазунами, що<br />
повзають по землі». І сотворив Бог<br />
людину за образом Своїм, за образом<br />
Божим сотворив її; чоловіка<br />
і жінку сотворив їх. І благословив<br />
їх Бог і сказав їм Бог: «плодіться і<br />
розмножуйтеся і наповняйте землю<br />
та підпорядковуйте її собі; володарюйте<br />
над рибою морською, над<br />
птаством небесним і над усяким<br />
звірем, що рухається по землі»»<br />
(Бут. 1, 26-28).<br />
Захотів Бог сотворити людину на<br />
образ Свій і на подобу Свою, і сотворив.<br />
І словами: «володарюйте…<br />
та підпорядковуйте…» розкрив, що<br />
є Образ Божий в людині.<br />
В слова «володарюйте» та «підпорядковуйте»<br />
ми вкладаємо свій<br />
зміст, який є дуже далекий від того,<br />
про що говорить Бог. І коли ми розважаємо<br />
над словами в контексті Біблійного<br />
тексту, то потроху осягаємо,<br />
що представляє собою людина<br />
як творіння Боже.<br />
Боже мій милостивий, розкрий розум<br />
наш на розуміння Твоєї Правди.<br />
Великий піст<br />
Великий піст з року в рік один<br />
і той самий. Ми змінюємось. І змінюється<br />
наше відношення до посту.<br />
Коли ми лише розпочинаємо ходити<br />
до Церкви, то нам важко осягнути<br />
значення посту. І ми дотримуємось<br />
посту тому, що так Церква<br />
постановила, тому що Христос 40<br />
днів постився, чи тому, що розглядаємо<br />
піст як дієту, або привід,<br />
щоб певний час поголодувати, або<br />
щоб щось довести собі та іншим.<br />
Та все це не важливо. Важливим є<br />
те, що ми розпочинаємо піст і отримуємо<br />
певні перемоги над собою.<br />
І радіємо своїм перемогам. І Бог<br />
наш – люблячий Батько, також радіє<br />
з нами. Врешті, ми зробили хоч<br />
якийсь дійсний крок до спасіння.<br />
Перемога над власним тілом<br />
дуже важлива для нас. Це початок.<br />
Початок боротьби з тим, що заважає<br />
йти до спасіння. Перемігши,<br />
частково, поклики свого організму,<br />
ми отримуємо силу до боротьби<br />
з гріхами. Усвідомлену силу. Бо<br />
з’явився досвід і розуміння того,<br />
що не завжди жили так, як треба.<br />
Що вели життя за інстинктами та<br />
покликами тіла. Навіть тоді, коли<br />
були впевненими, що все добре, що<br />
таке життя є правдивим. Розум наш<br />
дуже лукавий і завжди намагається<br />
нас виправдати, і навіть зробити героями.<br />
Ми усвідомлюємо, що господарями<br />
нашого життя можемо бути<br />
ми, а не інстинкти та бажання, та<br />
ще якась сила, яку починаємо вирізняти.<br />
Ми усвідомлюємо, що поклики<br />
нашого тіла підкоряються<br />
нашій волі. Звичайно ж, є люди,<br />
які знають ці основи з дитинства і<br />
використовують їх. Але більшість<br />
людей є такими, якими є – слабкими<br />
та ненадійними відносно себе та<br />
інших.<br />
Піст відкриває перед нами перспективу<br />
пізнання себе. Особливо<br />
коли ми свій піст не обмежуємо<br />
часом посту, а продовжуємо експериментувати.<br />
(Їжа в таких експериментах<br />
займає далеко не перше<br />
місце).<br />
Дивне це життя – експеримент.<br />
В ньому ми з’ясовуємо, що наша<br />
сильна воля не така вже й сильна.<br />
Потім розуміємо, що воля має дійсну<br />
силу лише в присутності Бога,<br />
коли ми запрошуємо Його у своє<br />
життя, радимось з Ним відносно<br />
кожної справи і просимо допомоги<br />
в здійсненні справи. Через таке<br />
спілкування ми перестаємо бути<br />
теоретиками «духовного світу»,<br />
а починаємо відкривати його для<br />
себе і свою приналежність до нього.<br />
У кожної людини це відбувається<br />
по-своєму. Але кожній людині<br />
доводиться докладати чимало зусиль,<br />
щоб пам’ятати про Бога, коли<br />
хочеться «свого», і постійно експериментувати,<br />
щоб навчитись жити в<br />
присутності Бога. Бо навіть досконале<br />
знання заповідей, досвіду Святих<br />
Отців Церкви, всієї Біблії, не<br />
змінює наше життя. І слова: «бери<br />
і живи за словом Божим» насправді<br />
нічого не означають для людини,<br />
яка тільки розпочинає свій шлях.<br />
Кожне Слово Боже людина має<br />
випробувати, пережити і відчути на<br />
собі силу того Слова. Життя змінюється<br />
«постом та молитвою». Постом<br />
– коли ми живемо, намагаючись<br />
осягнути слова Христа «хто хоче йти<br />
за Мною, нехай зречеться себе, візьме<br />
хрест свій та йде за Мною». Молитвою<br />
– бо без постійної бесіди з<br />
Богом, без того, що ми «тримаємось<br />
за Нього», ми не зможемо ні «зректись»,<br />
ні «взяти», ні «йти».<br />
Великий піст… Коли ми насправді<br />
хочемо спастись, то, ввійшовши<br />
в нього, ми переживаємо<br />
його всю решту свого життя. Піст<br />
зовсім не такий, яким ми бачили<br />
його напочатку.
Березень <strong>2019</strong><br />
7<br />
Отець Роман ГРИЦИШИН, м. Самбір<br />
Отче! Покропіть дитину, фотографію<br />
дитяти, бо помирає! –<br />
благально, розпачливо волав голос з<br />
мобільного...<br />
Дівчинка народилась зовні здоровою,<br />
але у перші години виявилась<br />
непрохідність деяких внутрішніх<br />
органів. Медики нашого пологового<br />
відділення не хотіли зволікати і вирішили<br />
відправити «швидкою» дитинку<br />
до Львова, – там більші можливості,<br />
сучасніше обладнання... Тож<br />
тато новонародженої розпачливо<br />
дзвонив до священика і просив «покропити»,<br />
щоб дитя живе доїхало.<br />
– Покропити добре, але давайте<br />
ще і похрестимо терміново у «швидкій»,<br />
– нехай дитя має Ангела Охоронця<br />
і свою святу, – порадив духовний<br />
отець.<br />
Автомобіль з увімкненими сиренами<br />
звернув на церковне подвір’я,<br />
– щастя, наш храм біля дороги на<br />
Львів, тож часу не гаяли медики і інструкції<br />
не порушили. Священик поверх<br />
будівельного спецодягу (церква<br />
ж будується!) швидкоруч одяг підрясник<br />
і фелон, взяв свячену воду, і над<br />
головою немовляти на руках медсестри<br />
у «швидкій» прозвучало сакраментальне<br />
і життєдайне: «Охрещується<br />
раба Божа Анна! Во ім’я Отця.<br />
Амінь. І Сина. Амінь. І Святого Духа.<br />
Амінь». Хвилинка часу... Ні єлеопомазання,<br />
ні миропомазання, ні інших<br />
молитов, – життя ж бо згасає.<br />
«Швидка» з пронизливими, моторошними<br />
сиренами помчала на<br />
Львів.<br />
(Потім доповнюється Таїнство<br />
Хрещення... якщо виживе). А коли<br />
прибули за 40 хвилин у Львівський<br />
охмадит, то лікарі оглядали цілком<br />
вже здорову маленьку самбірчанку,<br />
яка... організувала собі такий круїз<br />
на «швидкій» Самбір-Львів у День<br />
свого народження. Вижила і виздоровіла<br />
після Хрещення. Відразу<br />
після Таїнстві Хрещення усі органи<br />
маляти запрацювали «як Бог приказав»!<br />
(у медиків історія новонародженої<br />
зберігається).<br />
А через тиждень у нашому храмі<br />
ми вже з радістю і подякою доповнювали<br />
Таїнство Хрещення молитвами,<br />
Єлеопомазанням, Миропомазанням,<br />
кумами і щедрими родинними столами.<br />
Ось така сила Таїнств Святої<br />
Церкви Христової.<br />
Якщо Хрещення одне, то до Сповіді<br />
і Причастя можемо часто приступати,<br />
життєдайної сили набиратись.<br />
Нині наша «екстремально» охрещена<br />
парафіяночка, – завжди життєрадісна<br />
і завжди усміхнена – часто<br />
приступає до Святого Причастя. А<br />
влітку своїх товаришок приводить<br />
у церковний сад: смакувати чи то<br />
черешнями, чи то грушками! На здоров’я,<br />
діти Божі!<br />
На фото: Аня Куприч, малятком<br />
«екстремально» охрещена в автомобілі<br />
«Швидкої».<br />
Джерело: https://www.facebook.com/photo.php<br />
?fbid=376879066228662&set=a.10556789002<br />
6449&type=3&theater<br />
ЛЬВІВСЬКИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ РЕЛІГІЇ ЗАПРОШУЄ ВІДВІДАТИ ВИСТАВКИ<br />
Олена МАЛЮГА, науковий співробітник Львівського музею історії релігії<br />
ПРАВОСЛАВ’Я. УКРАЇНА. ІСТОРІЇ<br />
В<br />
умовах поліконфесійності<br />
українського суспільства<br />
і створення Православної церкви<br />
України (ПЦУ) важливе значення має<br />
не тільки вивчення, а й дослідження<br />
процесу виникнення та розвитку церковно-православного<br />
руху в Україні,<br />
утворення Української Автокефальної<br />
Православної Церкви (УАПЦ).<br />
«Православ’я. Україна. Історії».<br />
Тема новоствореної виставки<br />
у Львівському музеї історії релігії.<br />
Її автори акцентують увагу на історії<br />
автокефального руху в Україні і<br />
створення ПЦУ.<br />
У першій частині виставки експонуються<br />
стародруки з колекції<br />
Львівського музею історії релігії<br />
XVII–XVIII ст., які містять богословські<br />
твори українських православних<br />
авторів Лазаря Барановича, Іоаникія<br />
Галятовського, Стефана Яворського.<br />
На основі численних документів,<br />
особистих і культових речей, облачення,<br />
світлин постають духовні особистості,<br />
які підтримали ідею автокефалії,<br />
незалежності і самостійності<br />
української Церкви, починаючи після<br />
лютого 1917 року. Національно-церковний<br />
рух не припинявся і в умовах<br />
більшовицького режиму, у часи Другої<br />
світової війни. Біля витоків творення<br />
УАПЦ стояли духовні пастирі<br />
України – митрополити Василь Липківський,<br />
Іларіон (Огієнко), Полікарп<br />
Сікорський, патріархи Мстислав<br />
(Скрипник) та Володимир (Ярема).<br />
В експозиції представлені особисті<br />
речі патріарха Мстислава (Скрипника):<br />
скуфія (повсякденний головний<br />
убір православних духовних<br />
осіб), ваза, ніж для розрізання паперу.<br />
Волинський краєзнавчий музей<br />
(Луцьк) надав експонати про життя<br />
і діяльність Полікарпа Сікорського,<br />
ініціатора другого відродження<br />
УАПЦ. Це – жезл і підсвічники єпископа,<br />
наперсний хрест, літургійний<br />
посуд. Варто зазначити, що до<br />
Луцька вони надійшли від громади<br />
української парафії Парижа – Церкви<br />
святого Симона в Ольне-су-Буа<br />
в 90-х роках XX століття, і жодного<br />
разу в Україні їх не виставляли.<br />
Організатори показали й історичні<br />
події: об’єднавчий Собор – 15<br />
грудня 2018 р. в Києві і вручення Томоса<br />
про автокефалію ПЦУ Вселенським<br />
патріархом Варфоломієм предстоятелю<br />
– митрополитові Епіфанію<br />
5-6 січня <strong>2019</strong> року в Туреччині.<br />
У висвітленні теми виставки<br />
використані речі багатьох фондових<br />
груп ЛМІР. Окрім стародруків,<br />
представлено періодичні видання<br />
1920–1930-х років, фотографії того<br />
періоду. Є сучасні видання I і II Соборів<br />
УАПЦ, а Галузевий державний<br />
архів СБУ надав копії фрагментів<br />
кримінальних справ репресованих<br />
у 20–30-х роках XX століття діячів<br />
УАПЦ – митрополитів Василя Липківського<br />
і Миколи Борецького, професора<br />
Володимира Чехівського.<br />
Виставку підготовлено спільно<br />
з Волинським краєзнавчим музеєм<br />
(Луцьк), Рівненським обласним краєзнавчим<br />
музеєм, Державним меморіальним<br />
музеєм Михайла Грушевського<br />
у Львові, Митрополією ПЦУ<br />
(Київ), Науковою бібліотекою ЛНУ<br />
імені Івана Франка (Львів).<br />
Куратор виставки – Людмила<br />
Ходькова, завідувач відділу «Православ’я».<br />
Триватиме виставка до 13 квітня.<br />
Ірина ЦЕБЕНКО, науковий співробітник Львівського музею історії релігії<br />
НА ПОЛІ ЧЕСТИ<br />
До 90-річчя від дня народження Євгена<br />
Сверстюка у Львівському музеї<br />
історії релігії відкрито виставку «На<br />
полі Чести». Це камерна експозиція. Тут<br />
небагато речей: фотографії різних періодів<br />
життя, книга-самвидав «Собор в риштуванні»,<br />
«Український вісник», нагрудник<br />
– спеціально вив’язаний Євгенові Сверстюку<br />
ув’язненими 36-ї зони, диплом і<br />
нагрудний знак лауреата Державної премії<br />
України імені Т. Шевченка 1995 року,<br />
горнятко, яким він користувався у редакції<br />
газети «Наша віра», книги, записники, нагороди…<br />
Ми вдячні Валерії Андрієвській –<br />
дружині Євгена Сверстюка, його другові<br />
Василю Овсієнку, Олені Лодзинській<br />
– директорці Музею шістдесятництва,<br />
колективу редакції газети «Наша віра»,<br />
Вірі Соловйовій – директорці видавни-<br />
ІЗ ЦИКЛУ<br />
«Нариси та<br />
духовні роздуми»<br />
Наталії Вовк,<br />
Чернівці<br />
Щоб заслужити<br />
Царство Небесне<br />
Людина вирішила прийти до<br />
Бога. Це неспроста. Сам Господь<br />
покликав її до Себе. Він усіх кличе,<br />
але мало хто чує Його голос.<br />
Якщо та людина прислухалася<br />
до цього заклику, то значить Бог<br />
торкнувся її душі. Треба всі сили<br />
спрямувати, щоб не відійти назад.<br />
Стара гріховна людина має<br />
померти, для того, щоб дала паростки<br />
нова духовна. Як же це<br />
виглядає на практиці? Треба перебороти<br />
в серці все зло і забути<br />
всі образи. Це дійсно важко. Для<br />
цього потрібен час і безперестанна<br />
робота над самим собою.<br />
Це молитва і читання Святого<br />
Письма і Святого Передання.<br />
Звісно, сама молитва без віри<br />
- це просто слова. Віра ж приходить<br />
під час молитви. Це два<br />
крила одного польоту. Спочатку<br />
злий дух, який є у кожній душі,<br />
буде ставити перепони на шляху<br />
до Бога. Він усіма силами буде<br />
нашіптувати, щоб не молитися,<br />
не відвідувати храм, не прощати<br />
образи і таке інше. Треба набратися<br />
сили, витримки і терпіння,<br />
щоб протистояти йому. Він може<br />
показувати свою силу і пізніше, і<br />
чим більш людина духовна, тим<br />
сильнішими і частішими будуть<br />
його напади. Треба боротися постійно,<br />
все життя, щоб заслужити<br />
Царство Небесне.<br />
Радуйся, дорога людино, тим,<br />
що почула поклик, і будеш проживати<br />
з Богом у душі завжди!<br />
цтва «Кліо» за речі, які вони надали<br />
Музеєві для експонування. ДЯКУ-<br />
ЄМО, що допомогли нам створити<br />
маленьку експозицію про ВЕЛИКУ<br />
ЛЮДИНУ.<br />
Телефони Музею:<br />
(038) 2356100, 2614822,<br />
0677937638, 0664464585
9–10 БЕРЕЗНЯ – Шевченківські<br />
дні – День народження – 9 березня<br />
1814 р. та День смерті – 10 березня<br />
1861 р.<br />
І ЗОЛОТОЇ Й ДОРОГОЇ<br />
І золотої й дорогої<br />
Мені, щоб знали ви, не жаль<br />
Моєї долі молодої.<br />
А іноді така печаль<br />
Оступить душу − аж заплачу!<br />
А ще до того, як побачу<br />
Малого хлопчика в селі:<br />
Мов одірвалось од гіллі,<br />
Одно-однісеньке під тином<br />
Сидить собі в старій ряднині...<br />
Мені здається, що се я,<br />
Що се-ж та молодість моя:<br />
Мені здається, що ніколи<br />
Воно не бачитиме волі,<br />
Святої воленьки! Що так<br />
Даремне, марне пролетять<br />
Його найкращії літа;<br />
Що він не знатиме, де дітись<br />
На сім широкім, вольнім світі,<br />
І піде в найми; і колись,<br />
Щоб він не плакав, не журивсь,<br />
Щоб він де-небудь прихиливсь, −<br />
То оддадуть у москалі...<br />
СЕЛО<br />
Село! І серце одпочине:<br />
Село на нашій Україні –<br />
Неначе писанка, село.<br />
Зеленим гаєм поросло.<br />
Дитяча сторінка<br />
ІЗ БЕРЕЗНЕМ ВЕСНА ІДЕ!<br />
Встала весна, чорну землю<br />
Сонну розбудила,<br />
Уквітчала її рястом,<br />
Барвінком укрила;<br />
І на полі жайворонок,<br />
Соловейко в гаї<br />
Землю, убрану весною,<br />
Вранці зустрічають…<br />
Тарас Шевченко<br />
Цвітуть сади, біліють хати,<br />
А на горі стоять палати,<br />
Неначе диво. А кругом<br />
Широколистії тополі,<br />
А там і ліс, і ліс, і поле,<br />
І сині гори за Дніпром.<br />
Сам Бог витає над селом.<br />
***<br />
І вам слава, сині гори,<br />
Кригою окуті.<br />
І вам, лицарі великі,<br />
Богом не забуті.<br />
Борітеся – поборете,<br />
Вам Бог помагає!<br />
За вас правда, за вас слава<br />
І воля святая!<br />
(Уривок з поеми «Кавказ»)<br />
***<br />
Боже, спаси, суди мене<br />
Ти по Своїй волі.<br />
Молюсь, Господи, внуши їм<br />
Уст моїх глаголи.<br />
Бо на душу мою встали<br />
Сильнії чужії,<br />
Не зрять Бога над собою,<br />
Не знають, що діють.<br />
А Бог мені помагає,<br />
Мене заступає<br />
І їм правдою Своєю<br />
Вертає їх злая.<br />
Помолюся Господеві<br />
Серцем одиноким<br />
І на злих моїх погляну<br />
Незлим моїм оком.<br />
(Уривок з «Давидових псалмів»)<br />
Приходьте, діти, до кринички<br />
Напитись чистої водички.<br />
А та водиця не проста,<br />
Бо це – наука про Христа.<br />
Березневий календарик маленького українця:<br />
4 березня – 70 років тому народився Володимир Івасюк, поет,<br />
композитор-пісняр<br />
9–10 березня – Шевченківські дні<br />
10 березня – Свт. Тарасія, Прощена неділя<br />
11 березня – початок Великого посту<br />
17 березня – Неділя Торжества Православ’я. Цієї неділі<br />
вшановуємо святі ікони. Тому ця неділя й має назву неділя<br />
православ’я, тобто правдивого славлення Бога.<br />
24 березня – Прп. Григорія Палами (Неділя розслабленого).<br />
30 березня – Прп. Олексія<br />
31 березня – Хрестопоклінна Неділя<br />
Т. Шевченко. Собор Св.Олександра<br />
11 БЕРЕЗНЯ – початок Великого<br />
посту. Згідно з давньою традицією<br />
церкви кожне велике свято<br />
потребує приготування. Ми починаємо<br />
готуватися до Великодня. Нехай<br />
шлях посту стане для нас часом<br />
роздумів про Бога, часом молитви,<br />
часом покаяння та милосердя та<br />
часом добрих діл. Великий піст допомагає<br />
нам приготуватися до найбільшого<br />
християнського свята –<br />
Великодня. Мандрівка Великим постом<br />
доволі довга та нелегка, вона<br />
триває 40 днів.<br />
Через піст ми ідемо до Великодня,<br />
без нього ми не відчуємо всієї повноти<br />
цього Світлого свята. А передує<br />
посту неділя Прощення – 10 березня.<br />
У цей день збираємося у церкві<br />
на богослужіння, після якого відбувається<br />
обряд взаємного прощення.<br />
Люди підходять один до одного, просять<br />
прощення, обнімаються і обмінюються<br />
поцілунком миру.<br />
10 БЕРЕЗНЯ - Святого Тарасія.<br />
Святий Тарасій народився у знатній<br />
родині, отримав добру освіту, став<br />
писарем імператора Констянтина.<br />
Уже будучи патріархом, він ініціював<br />
скликання Нікейського Собору,<br />
який відбувся 787 року. На цьому<br />
поважному зібранні було постановлено<br />
вшанувати ікони згідно з<br />
Христовою вірою. Святий Тарасій<br />
провадив суворе аскетичне життя,<br />
все своє майно віддав на доброчинні<br />
цілі. Помер святий Тарасій 806 року.<br />
Тіло патріарха поховали на території<br />
монастиря, який він сам збудував.<br />
Біля могили святого Тарасія з волі<br />
Божої діялися численні чуда.<br />
17 БЕРЕЗНЯ – Неділя Торжества<br />
Православ’я. Цієї неділі вшановуємо<br />
святі ікони. Колись дуже<br />
давно був час, коли ікони нищили та<br />
спалювали. Християн, які зберігали<br />
ікони, ув’язнювали і навіть убивали.<br />
Однак на Сьомому Вселенському соборі<br />
ствердили, що писання та вшанування<br />
ікон є правдивою прославою<br />
Бога. У 842 році в першу неділю Великого<br />
посту відбулося привселюдне<br />
вшанування ікон. Тому ця неділя й<br />
має назву неділя православ’я, тобто<br />
правдивого славлення Бога.<br />
24 БЕРЕЗНЯ – Прп. Григорія<br />
Палами (Неділя розслабленого).<br />
Ця неділя дістала назву від євангельської<br />
історії про чоловіка, який захворів<br />
і зовсім не міг рухатися. Тоді друзі<br />
принесли його на ношах до Христа.<br />
Ісус сказав хворому: «Відпускаються<br />
тобі гріхи, встань і ходи». Ця розповідь<br />
заохочує нас бути добрими друзями,<br />
довіряти Богові та просити у<br />
Нього вибачення за гріхи.<br />
31 БЕРЕЗНЯ – Хрестопоклінна<br />
Неділя. Ця неділя особливо урочиста.<br />
Ми вже пройшли три тижні великопосної<br />
подорожі. Можливо, трішки<br />
втомилися і знеохотилися, відчуваємо,<br />
що потребуємо підтримки та допомоги.<br />
Найкращою допомогою для<br />
нас є животворящий Господній Хрест.<br />
Часто його порівнюють з розлогим деревом,<br />
біля якого сідає втомлений далеким<br />
шляхом подорожній. Прийшовши<br />
до храму, бачимо на тетраподі прикрашений<br />
квітами хрест. Він нагадує<br />
нам про Христові страждання, але і<br />
про кінцеву ціль нашої мандрівки –<br />
Воскресіння. Тому ми урочисто співаємо:<br />
«Хресту Твоєму поклоняємось,<br />
Владико, і святеє воскресення Твоє<br />
славимо!»<br />
Сторінку підготували<br />
Оксана ХРИСТУК та Оксана БЕРЕЗНЕВА<br />
Редактор Марія ГОРБАЛЬ<br />
Редакційна колегія: Віра МАРКОВИЧ,<br />
Юрій ФЕДІВ, Оксана ХРИСТУК