08.04.2019 Views

Газета Успенська вежа, № 2 (2019)

  • No tags were found...

Create successful ePaper yourself

Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.

ЩОМІСЯЧНА ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА СТАВРОПІГІЙНОГО БРАТСТВА СВ. АП. АНДРІЯ ПЕРВОЗВАНОГО<br />

За вiру i еднiсть!<br />

Виходить з березня 1991 року <strong>№</strong>3 (322)<br />

БЕРЕЗЕНЬ <strong>2019</strong> року<br />

СВЯЩЕННИЙ СИНОД ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ ПРОВІВ<br />

СВОЄ ЗАСІДАННЯ ТА УХВАЛИВ НИЗКУ РІШЕНЬ<br />

лютого 1989 року, 30 років<br />

15 тому, українськими патріотами<br />

та православними вірними в м. Києві<br />

було створено ініціативний комітет за<br />

відновлення діяльності Української<br />

Автокефальної Православної Церкви,<br />

яка відродилась під час українських<br />

національно-визвольних змагань<br />

початку ХХ століття та відновлення<br />

державної незалежності<br />

України, Української Народної<br />

Республіки, в 1917–1927 рр. В 1927–<br />

1941 та в 1945–1990 рр. відроджена<br />

Українська Автокефальна Православна<br />

Церква була репресованою,<br />

розстріляною, забороненою та переслідуваною<br />

з боку Московського комуністично-радянського<br />

окупаційного<br />

режиму Союзу РСР, його правлячої<br />

Комуністичної партії Радянського<br />

Союзу та Комітету державної безпеки<br />

СРСР (ЧК, ГПУ, НКВС, КДБ).<br />

Одним із головних ініціаторів та<br />

головою створеного ініціативного комітету<br />

став український патріот, громадсько-політичний,<br />

культурний і<br />

релігійний діяч, борець за національну<br />

і державну незалежність України<br />

в другій половині ХХ ст., політично<br />

репресований та переслідуваний<br />

Московським комуністично-радянським<br />

окупаційним режимом Союзу<br />

РСР, науковець, мислитель, поет,<br />

згодом член Патріаршої Ради відновленої<br />

Української Автокефальної<br />

Православної Церкви (1990–2014)<br />

Євген Олександрович Сверстюк<br />

(13.12.1927 – 01.12.2014).<br />

Головною метою діяльності ініціативного<br />

комітету було питання про<br />

політичну реабілітацію Української<br />

Автокефальної Православної Церкви,<br />

відновлення діяльності та проведення<br />

реєстрації її парафій.<br />

Відтак протягом 1989–1990 рр.<br />

відбувся ІІІ етап відновлення діяльності<br />

Української Автокефальної<br />

Православної Церкви в Україні, який<br />

увінчався проведенням 5–6 червня<br />

1990 року Всеукраїнського Помісного<br />

Собору УАПЦ та обранням Святішого<br />

Мстислава (Скрипника) (10.04.1898 –<br />

11.06.1993), Патріархом Київським і всієї<br />

України, Предстоятелем Української<br />

Автокефальної Православної Церкви<br />

(1990–1993). Одночасно Святіший<br />

Патріарх Мстислав (Скрипник) був<br />

Першоієрархом УАПЦ в США (1971–<br />

1993) та Діаспорі (1969–1993).<br />

15 грудня 2018 р. Українська<br />

Автокефальна Православна Церква<br />

(1917–2018) прийняла участь в роботі<br />

об’єднавчого Всеукраїнського<br />

ДО 30-річчя СТВОРЕННЯ ІНІЦІАТИВНОГО КОМІТЕТУ ТА ПОЧАТКУ<br />

ТРЕТЬОГО ЕТАПУ З ВІДНОВЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ<br />

АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ (1989–<strong>2019</strong>)<br />

Євген Сверстюк Патріарх Мстислав Патріарх Варфоломій І<br />

Помісного Православного Собору<br />

в храмі святої Софії в м. Києві та<br />

увійшла, разом із Українською Православною<br />

Церквою Київського патріархату<br />

та частиною Української<br />

Православної Церкви Московського<br />

патріархату, до канонічної єдиної<br />

Помісної Автокефальної Православної<br />

Церкви України.<br />

5–6 січня <strong>2019</strong> р. Всесвятіший<br />

Варфоломій І (Архонтоніс), Вселенський<br />

Патріарх у своїй резиденції<br />

на Фанарі (м. Стамбул, Туреч -<br />

чина) офіційно підписав та вручив<br />

Блаженнішому Епіфанію (Думенко),<br />

митрополиту Київському і всієї<br />

України, Предстоятелю Православної<br />

Церкви України Томос (Грамоту)<br />

про Автокефалію святої Помісної<br />

Української Церкви.<br />

Професор, єпископ Віктор Бедь.<br />

Джерело: http://keuapc.org/novini/153-<br />

vazhlivo/2427-30-richchya-stvorennyainitsiativnogo-komitetu-ta-pochatku-iii-etapuz-vidnovlennya-diyalnosti-ukrajinsk<br />

лютого <strong>2019</strong> р. у Митро-<br />

5 поличому будинку при Соборі<br />

Святої Софії Київської відбулося<br />

засідання Священного Синоду<br />

Помісної Української Православної<br />

Церкви. Під час засідання було затверджено<br />

титули архієреїв Помісної<br />

Церкви, встановлено порядок найменування<br />

єпархій у разі, якщо ці найменування<br />

дублюються – у такому<br />

випадку єпархія іменується відповідно<br />

до подвійного титулу архієрея.<br />

Релігійні організації, які входили<br />

до складу кожної єпархії станом на 15<br />

грудня 2018 р., залишаються у складі<br />

відповідної єпархії. Перехід духовенства<br />

і парафій між єпархіями Помісної<br />

Церкви можливий лише на основі<br />

канонічних правил, тобто за згодою<br />

архієреїв обох єпархій, посвідченою<br />

відповідними документами.<br />

Вирішено, що Святіший Патріарх<br />

Філарет продовжує керівництво<br />

Київською єпархією у складі парафій<br />

та монастирів м. Києва (за винятком<br />

Свято-Михайлівського Золотоверхого<br />

монастиря), які до 15<br />

грудня 2018 р. перебували у його<br />

підпорядкуванні як Патріарха<br />

Київського і всієї Руси-України.<br />

Враховуючи особливе значення<br />

Михайлівського Золотоверхого монастиря<br />

м. Києва його намісник архієпископ<br />

Вишгородський Агапіт прирівняний<br />

у правах до єпархіального архієрея.<br />

Синод розглянув і ухвалив типовий<br />

статут Управління єпархії для<br />

єпархій Помісної Церкви. Також<br />

було розглянуте організаційне питання<br />

Вінницької єпархії.<br />

На пропозицію Предстоятеля<br />

митрополит Вінницький і Барський<br />

Симеон був затверджений Головним<br />

секретарем Священного Синоду.<br />

У зв’язку з обранням ректора<br />

Київської православної богословської<br />

академії Митрополита<br />

Епіфанія Предстоятелем, на вакантну<br />

посаду було призначено дотеперішнього<br />

першого проректора протоієрея<br />

Олександра Трофимлюка.<br />

Також професор протоієрей О. Трофимлюк<br />

призначений головою<br />

Управління духовної освіти і богословської<br />

науки.<br />

Головою Синодального управління<br />

військового духовенства затверджений<br />

митрополит Черкаський<br />

і Чигиринський Іоан, а головою<br />

Управління соціального служіння<br />

і благодійності – архієпископ<br />

Донецький і Маріупольський Сергій.<br />

Враховуючи особливу важливість<br />

напрямку розвитку зовнішніх<br />

церковних зв’язків – керівництво<br />

Управлінням зовнішніх церковних<br />

зв’язків залишене за Предстоятелем.<br />

З метою координації зусиль<br />

Церкви з допомоги жертвам порушення<br />

прав людини та особам, незаконно<br />

позбавленим волі, які знаходяться<br />

на окупованих територіях<br />

України та в Російській Федерації,<br />

було утворено «Православну місію<br />

допомоги жертвам порушення прав<br />

людини та особам, позбавленим<br />

волі». Головою Місії призначено<br />

архієпископа Сімферопольського і<br />

Кримського Климента.<br />

Всі рішення були прийняті при<br />

повній згоді усіх членів Синоду.<br />

Джерело: https://www.pomisna.info/<br />

news/svyashhennyj-synod-pravoslavnoyitserkvy-ukrayiny-proviv-svoye-zasidannyata-uhvalyv-nyzku-rishen/<br />

155 років від дня<br />

народження<br />

Митрополита УАПЦ<br />

Василя Липківського<br />

19 березня<br />

1864 р., село<br />

Попудня, Уманський<br />

повіт,<br />

Київська губернія<br />

– 27 листопада<br />

1937 р.<br />

загинув мученицькою<br />

смертю<br />

– розстріляний<br />

НКВС<br />

«НЕ БІЙТЕСЬ!<br />

НІХТО НАС НЕ ПЕРЕМОЖЕ!»<br />

Василь Липківський<br />

Митрополит Василь Липківський<br />

був винятковою, епохальною людиною<br />

в усіх аспектах і гранях особистості.<br />

Особливо, коли говорити<br />

про непохитну віру, відданість<br />

Ісусу Христу й Церкві – Українській<br />

Автокефальній Православній, яку<br />

було засновано значним чином саме<br />

його стараннями і за становлення<br />

якої він віддав своє життя. Він був<br />

видатним богословом, мислителем<br />

глибинного й образного мислення,<br />

церковним істориком, яскравим<br />

проповідником і церковним письменником,<br />

педагогом і публіцистом.<br />

Важко перелічити всі ті дари, якими<br />

Господь наділив цю неординарну з<br />

будь-якого погляду людину, і які б<br />

він не втілював у своєму, без перебільшення,<br />

великому житті.<br />

Архієпископ Афанасій (Шкурупій)


2 Березень <strong>2019</strong><br />

НОВИНИ УАПЦ<br />

ПРЕС-СЕКРЕТАРЯ ПЦУ, ДЗВОНАРЯ<br />

МАЙДАНУ, НАГОРОДЖЕНО ОРДЕНОМ<br />

«ЗА ЗАСЛУГИ» III СТУПЕНЯ<br />

20 грудня, <strong>2019</strong> р., у<br />

День вшанування Небесної<br />

сотні, Президент Петро<br />

Порошенко нагородив орденом<br />

«За заслуги» III ступеня<br />

о. Івана Сидора. Ця<br />

державна нагорода – це<br />

відзнака за громадянську<br />

мужність, самовіддане відстоювання<br />

конституційних<br />

засад демократії, прав і свобод<br />

людини, виявлені під час Революції Гідності,<br />

плідну громадську та волонтерську діяльність.<br />

Прес-секретар ПЦУ Іван Сидор відомий українцям,<br />

як дзвонар Майдану. Він, тоді аспірант<br />

Київської православної Богословської академії<br />

(на той час Київського Патріархату), в грудні 2014<br />

року бив в дзвони, скликаючи людей перед загрозою<br />

розгону Майдану.<br />

Джерело: https://risu.org.ua/ua/<br />

АКЦІЯ, ПРИУРОЧЕНА ДО 30-Ї РІЧНИЦІ<br />

ВИВОДУ РАДЯНСЬКИХ ВІЙСЬК<br />

З АФГАНІСТАНУ<br />

угрупування «Північ» відбулись збори військових<br />

священиків (капеланів), які організовують та проводять<br />

заходи душпастирської опіки над військовослужбовцями<br />

тих військових підрозділів Збройних<br />

сил України, що тимчасово дислокуються на лінії<br />

розмежування.<br />

Захід відвідали і священики-капелани із<br />

Жовківсько-Кам’янка-Бузького деканату Львівської<br />

єпархії, які регулярно здійснюють душпастирські і<br />

місійні поїздки у зону АТО.<br />

Джерело: https://uaoc.lviv.ua<br />

НА ПРИКАРПАТТІ ЗГОРІВ<br />

ЧОЛОВІЧИЙ МОНАСТИР<br />

30 січня <strong>2019</strong> р. юридично зареєстрована<br />

Київська Митрополія Української Православної<br />

Церкви (Православної Церкви України).<br />

Джерело:https://www.facebook.com/Orthodox.in.Ukraine<br />

ПЕРШЕ ТАЇНСТВО ХРЕЩЕННЯ,<br />

ЯКЕ ЗВЕРШИВ ПРЕДСТОЯТЕЛЬ ПЦУ<br />

8 лютого <strong>2019</strong> р. Церква Христова радіє!<br />

Дев’ятеро дітей з Макіївки прийняли таїнство святого<br />

Хрещення і Миропомазання у Михайлівському<br />

Золотоверхому соборі. Це перше таїнство Хрещення,<br />

яке звершив Митрополит Епіфаній, ставши Предстоятелем<br />

Православної Церкви України.<br />

Джерело: https://www.facebook.com/photo.php?fbid<br />

ПРЕДСТАВНИКИ ПЦУ НА АФОНІ<br />

8 лютого <strong>2019</strong> р. представники<br />

ПЦУ вперше у<br />

своїй історії відслужили<br />

Божественну літургію<br />

на Афоні. Українська<br />

делегація на чолі з єпископом<br />

Одеським і<br />

Балтським Павлом. Це<br />

вже третій за числом<br />

афонський монастир,<br />

який вступив в офіційні<br />

відносини з ПЦУ. Ще<br />

два монастирі ‒ Ксенофонта і Ватопед ‒ надсилали<br />

своїх представників на інтронізацію Епіфанія.<br />

Взявши до уваги офіційний вік ПЦУ, можна стверджувати,<br />

що динаміка вибудовування дипломатичних<br />

і духовних відносин зі православним світом<br />

у цілому досить позитивна.<br />

Джерело: https://cerkvarium.org/novyny<br />

Слава Богу за допомогу! Всеукраїнська асоціація<br />

ветеранів Афганістану та АТО, Українська<br />

асоціація інвалідів АТО, Синодальне управління<br />

військового духовенства Православної Церкви<br />

України долучилися до духовно-патріотичної прощі.<br />

9 лютого <strong>2019</strong> р. відбулося сходження на найвищу<br />

гору України Говерлу (2 061м). [Організатор<br />

сходження – київський декан, священик з Боярки<br />

Димитрій Присяжний. – Прим. ред.].<br />

На самій вершині гори відбувся молебень перед<br />

іконою Козацької Святої Покрови до Пресвятої<br />

Богородиці за Україну та її Захисників.<br />

15лютого <strong>2019</strong> року виповнюється 30 річниця<br />

виводу радянських військ з Афганістану.<br />

Молитовно вшанували пам’ять загиблих в<br />

Афганістані та в АТО. Попри небезпеку сходження<br />

снігових лавин, попри неймовірно сильний<br />

вітер в горах, кригу на деяких ділянках нашого<br />

маршруту, – це відбулося! Коли вирушаємо з<br />

вірою, з молитвою Святою, з такими чудовими<br />

побратимами, то неможливе стає здійсненним та<br />

довершеним. Слава Ісусу Христу! Бог і Україна<br />

понад усе! Слава Україні!<br />

Димитрій Присяжний, https://www.facebook.com/<br />

СВЯЩЕНИКИ-КАПЕЛАНИ<br />

ЛЬВІВСЬКОЇ ЄПАРХЇІ ПЦУ<br />

ВІДВІДАЛИ ВЧЕРГОВЕ ЗОНУ АТО<br />

1 лютого у м. Сіверодонецьк Луганської обл. за<br />

участі представників управління морально-психологічного<br />

забезпечення оперативно-тактичного<br />

13 лютого о 12:46<br />

до Служби порятунку<br />

«101» надійшло<br />

повідомлення про<br />

пожежу Свято-Серафимівського<br />

чоловічого<br />

монастиря в<br />

селі Кривець Богородчанського<br />

району.<br />

До місця направлено<br />

пожежники Державної<br />

пожежнорятувальної<br />

частини<br />

<strong>№</strong>4 смт. Богородчани,<br />

ДПРП Солотвино та<br />

Гута, МПК Старуня<br />

і Підгір’я, ДПД<br />

«Уніплит». На момент<br />

прибуття пожежно-рятувальних<br />

Богородиця – наша потіха<br />

і розрада, яка дасть сил<br />

і віри у якнайшвидшу<br />

відбудову храму Божого!!!<br />

підрозділів вся будівля була охоплена вогнем. До<br />

ліквідації пожежі залучено 25 чоловік особового<br />

складу на 8 одиницях техніки. О 13:48 пожежу<br />

локалізовано. З усього вщент згорілого Свято-<br />

Серафимівського чоловічого монастиря вціліла<br />

лише єдина річ - панагія Богородиці - молитовний<br />

дар іконі Ковалівської Богородиці на місці!!!<br />

З історії монастиря: Монастир почали будувати<br />

у 2012 році. Поруч у маленькій капличці,<br />

збудованій парафіянами, щодня відбувалися богослужіння.<br />

Через два роки постала справжня<br />

святиня – монастирський храм на честь святого<br />

Серафима Саровського, який підпорядковувався<br />

Івано-Франківськійу єпархії УАПЦ. У липні<br />

2017 р. монастир на чолі з намісником увійшов<br />

до складу УПЦ КП на правах ставропігійного<br />

монастиря.<br />

Кріпості наміснику монастиря Максиму<br />

Волошенюку та керуючому Івано-Франківською<br />

єпархією ПЦУ, священноархимандриту монастиря<br />

митрополиту Галицькому Андрію<br />

(Абрамчуку)<br />

Джерело: https://www.facebook.com/<br />

groups/898095200285802/?multi_permalinks<br />

УСПЕНСЬКУ ВЕЖУ<br />

МОЖНА ЧИТАТИ В ІНТЕРНЕТІ<br />

З 1 березня 2015 р. зреалізований новий проект<br />

Львівського ставропігійного братства<br />

св. ап. Андрія Первозваного УАПЦ – з цього дня<br />

наш часопис можна читати в інтернеті за адресою:<br />

uv.lviv.ua.<br />

Можна переглянути архівні примірники газети,<br />

які виходили у світ із 1 січня 2009 року.


ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ПАТРІАРХА<br />

ДИМИТРІЯ В 19-ТУ РІЧНИЦЮ ЙОГО<br />

УПОКОЄННЯ<br />

У родинному колі молитвою в Петро-<br />

Павлівському храмі м. Львова вшанували пам’ять<br />

Патріарха Димитрія у переддень 19-ї річниці<br />

Його упокоєння. «Ідея автокефалії, яку Патріарх<br />

Димитрій заклав 19 серпня 1989 року, реалізувалася<br />

цього року! Майже 20 років Владики вже<br />

немає, але ми сьогодні дякуємо за його сміливий<br />

крок, який Він зробив, коли ще не було Незалежної<br />

України! Українська Помісна церква починалася<br />

із Львова, із цього храму, де спочиває Патріарх!<br />

Молімося за Його душу, дякуємо Богу за Його ласку»,<br />

– зазначив о. Микола Кавчак у своєму слові<br />

біля могили Патріарха Димитрія.<br />

На фото – під час панахиди біля могили<br />

Патріарха Димитрія за спокій Його душі.<br />

Отець-диякон Юрій Федів<br />

ПАНАХИДА ЗА СПОКІЙ ДУШ<br />

ПОДВИЖНИКІВ АВТОКЕФАЛІЇ<br />

Березень <strong>2019</strong><br />

НОВИНИ УАПЦ<br />

Яреми першим Патріархом у 1990 р. обрано<br />

Митрополита Мстислава Скрипника. Дві величні<br />

постаті стають основою Помісної Церкви.<br />

«Пригадую той час. Це було горе (смерть<br />

Патріарха Димитрія.- Прим. ред.), але і радість,<br />

бо покійний Патріарх як мало хто зараз подолав<br />

амбіції і заповів зректися неканонічного мислення.<br />

І зараз особливо треба декому це нагадувати!!!»<br />

– Тарас Антощевський, RISU.<br />

Отець-диякон Юрій Федів, https://www.facebook.com/<br />

У ЛЬВОВІ ВІДБУВСЯ ФЕСТИВАЛЬ<br />

«ПРОЩАННЯ З КОЛЯДОЮ»<br />

На сцені Державного драматичного театру<br />

ім. Марії Заньковецької м. Львова<br />

3<br />

9-10 лютого <strong>2019</strong> р. ХХІІ фестиваль української<br />

коляди «ПРОЩАННЯ З КОЛЯДОЮ», який<br />

другий рік проходить у дводенному форматі: перший<br />

день – м. Миколаїв, <strong>Успенська</strong> православна<br />

церква, другий день – м. Львів, Державний драматичний<br />

театр ім. Марії Заньковецької – успішно<br />

поєднав 17 колективів із м. Миколаєва (ансамбль<br />

бандуристів «ЕтноДар», молодіжний театр<br />

«Хліб», парафіяльний хор свято-Успенської<br />

громади ПЦУ, ансамбль «ГЕРДАН»), м. Львова<br />

(хори храмів Успіння Пресвятої Богородиці, св..<br />

ап. Петра і Павла, арх. Михаїла, Львівський муніципальний<br />

хор «Гомін», ансамбль «БОЙЄ»<br />

Товариства «БОЙКІВЩИНА», дівочий гор<br />

«Грація» Львівського державного коледжу культури<br />

і мистецтва), м. Луцька (хор «КРЕДО» Храму<br />

Холмської І.Б.М. ПЦУ), м. Івано-Франківська<br />

(хор «Кантемус» церкви Христа Спасителя оо<br />

Василіян) та Республіки Польща (ансамбль пісні<br />

і танцю «ОСЛАВ’ЯНИ» Об’єднання українців у<br />

Польщі, с. Мокре Сяніцького повіту, Підкарпаття).<br />

Понад 1,5 тис глядачів мали можливість послухати<br />

колядки у найрізноманітнішій формі виконання.<br />

За 22 роки зусиллями Львівського ставропігйного<br />

братства св. ап. Андрія Первозваного захід<br />

впевнено крокує своєю творчою дорогою, об’єднюючи<br />

кращі колективи міста Лева, створюючи<br />

родинну атмосферу у суспільстві. Завдяки підтримці<br />

родини Дмитра Вознюка, члена нашого<br />

братства, четвертий рік поспіль коляда лунає на<br />

камерній сцені Драмтеатру ім. М. Заньковецької.<br />

Цього року родзинкою були декорації п. Дарії<br />

Альошкіної, яка люб’язно їх нам надала та<br />

особисто формувала різдв’яний настрій сцени.<br />

Благословив захід Митрополит Львівський<br />

Макарій. Прибули привітати хористів і мер м.<br />

Львова п. Андрій Садовий, Начальник департаменту<br />

культури п. Наталія Бунда. Сценічно і<br />

ожвавлено вели фестиваль студенти Львівського<br />

державного коледжу культури і мистецтва під<br />

орудою п. Ярослави Богонюк. За 22-річчя участі у<br />

фестивалі «Прощання з колядою» відзнакою мерії<br />

міста було нагороджено православні церковні<br />

хори храмів Успіння Богородиці м. Львова та св.<br />

ап. Петра і Павла.<br />

ХХІІ-м фестивалем «Прощання з колядою» розпочалося<br />

святкування 20- річчя творчої діяльності<br />

братського хору «СТАВРОС», за що колектив від<br />

уряду міста був нагороджений подячної грамотою.<br />

Спільною колядою «Бог Предвічний» урочисто<br />

завершилася родинна братська коляда.<br />

Отець-диякон Юрій Федів, https://www.facebook.com/<br />

«СВЯТОГІРСЬКА КОЛЯДА»<br />

Предстоятель Православної Церкви України<br />

Блаженніший митрополит Епіфаній звершив панахиду<br />

за спокій душ подвижників Автокефалії<br />

Українського Православ‘я – патріарха Димитрія<br />

та митрополита Мефодія. Царство Небесне і<br />

Вічний Спокій.<br />

О. Віталій Даньчак,<br />

https://www.facebook.com/danchak.icf<br />

СПОГАДИ ПРО ДВОХ ПАТРІАРХІВ<br />

ІІІ-ГО ВІДРОДЖЕННЯ УАПЦ<br />

25 лютого 2000 р. в оселі Всевишнього відійшов<br />

Святійший Патріарх Димитрій, ініціатор<br />

духовного пробудження українців у 1989<br />

р. Саме Владика, будучи священиком, настоятелем<br />

Петро-Павлівської церкви у м Львові, проголошує<br />

19 серпня 1989 р. Третє відродження<br />

УАПЦ. Слідом за о Володимиром Яремою та<br />

о. Іваном Пашулею від РПЦ масово відходять<br />

парафії як у Галичині, так і на Поділлі, Волині<br />

та Наддніпрянщині. З ініціативи о. Володимира<br />

«Прощання з колядою»<br />

в м. Миколаєві<br />

6-й фестиваль Різдвяних піснеспівів<br />

«СВЯТОГІРСЬКА КОЛЯДА» відбувся в храмі<br />

Покладення Ризи Пресвятої Богородиці на<br />

Святій Горі. Захід розпочався молебнем до<br />

Божої Матері. Промоторами заходу були отці<br />

Іван Гірняк та Михайло Ферелетич. В концертній<br />

програмі взяли участь хорові колективи<br />

парафій Св. Софії(Золочів), Всіх Українських<br />

Святих (Золочів), Успення Пресвятої Богородиці<br />

(Верхобуж), Св. Володимира (Кругів), Різдва<br />

Іоана Хрестителя (Колтів), вокальний ансамбль<br />

«Колорит» (Золочів) та вертепи зі сіл Колтів і<br />

Кругів. Програму вів ведучий та автор сценарію<br />

о. Юрій Юречко. На завершення ігумен Онуфрій<br />

в подячному слові запросив усіх учасників до почастунку.<br />

Золочівський декан о. Василь Саган,<br />

Джерело: https://www.facebook.com/photo<br />

ПРОЩАННЯ З КОЛЯДОЮ В ХРАМІ<br />

ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО<br />

С. САСІВ<br />

Золочівський декан о. Василь Саган,<br />

Джерело: https://www.facebook.com/<br />

photo.php?fbid=2133107820111393&set=pcb.


4 Березень <strong>2019</strong><br />

ДЕНЬ ІНТРОНІЗАЦІЇ ПРЕДСТОЯТЕЛЯ ПРАВОСЛАВНОЇ<br />

ЦЕРКВИ УКРАЇНИ ЕПІФАНІЯ. ФОТОЕТЮДИ<br />

ог має Свій План віднос-<br />

Автокефалії… Бог<br />

«Бно<br />

бачить Предстоятеля. Чи дамо Богові<br />

діяти? Чи довіримось Йому?<br />

Чи поєднаємось в молитві?». – Це<br />

слова ієрея Івана Полежаки з Харківшини,<br />

опубліковані в його філософсько-богословському<br />

есе «Але<br />

є проблеми» на сторінках газети<br />

«<strong>Успенська</strong> <strong>вежа</strong>» заздалегідь перед<br />

Об’єднавчим Собором.<br />

«Бог бачить Предстоятеля».<br />

11 березня у православних християн<br />

розпочинається Великий<br />

З<br />

піст, який триватиме до 28 квітня.<br />

На цей період віруючі християни<br />

відмовляються не тільки від гучних<br />

забав, а також обмежують себе в їжі.<br />

Із щоденного раціону харчування виключаються<br />

такі продукти, як м᾽ясо,<br />

молоко, сир, яйця. Але при цьому<br />

слід пам᾽ятати, що таке обмеження<br />

не повинно завдавати шкоди нашому<br />

організму. Слід також наголосити на<br />

тому, що входити і виходити з посту<br />

необхідно поступово, готуючи організм<br />

до зміни харчування. Спочатку<br />

із раціону харчування виключають<br />

В неділю, 3 лютого <strong>2019</strong> р., в день<br />

інтронізації Предстоятеля Православної<br />

Церкви України Епіфанія, камери<br />

зафіксували справжнє чудо Боже. – Під<br />

час Таїнства Причастя Владик Господь<br />

посилає Своє благословення у вигляді<br />

потужного світла, яке просто потоком<br />

через вікно Святої Софії вривається в<br />

Святая Святих. Господь показує Свою<br />

присутність, що Він з українським<br />

Предстоятелем, з українськими Владиками,<br />

а отже з українським народом.<br />

м᾽ясні страви, потім рибні, а далі<br />

страви з яєць та молока. Тому перед<br />

початком Великого посту Церква передбачила<br />

м᾽ясопусний, сиропусний<br />

тижні.<br />

Відповідно до фізіологічних потреб<br />

для нормального функціонування<br />

всіх систем організму людина<br />

повинна отримувати певний комплекс<br />

життєво необхідних поживних<br />

та біологічно активних речовин. Це<br />

білки, жири, вуглеводи, вітаміни,<br />

мінеральні речовини. Так, для забезпечення<br />

організму білками у щоденне<br />

меню в період посту необхідно<br />

включати такі продукти, як квасолю,<br />

На четвертому фото Томос тримає<br />

в руках той самий священик Іван Сидор,<br />

який чотири години бив у дзвони<br />

Михайлівського Золотоверхого у ніч<br />

проти 11 грудня 2013-го, коли Беркут<br />

намагався взяти Майдан штурмом.<br />

Чи може зробити одна людина карколомний<br />

виток в ході історичних подій?<br />

– У цьому ми є свідками. І Томос,<br />

який тримає в руках, це і заслуга о.<br />

Івана Сидора за ту ніч проти 11 грудня<br />

2013-го, коли була врятована Україна.<br />

Нині о. Іван Сидор – кандидат<br />

церковно-історичних наук, викладач<br />

церковної історії Київської<br />

Православної Богословської академії.<br />

На Томосі – той самий потужний<br />

промінь світла.<br />

«Бог бачить Предстоятеля». Бог<br />

бачить Україну. Зуміймо і ми бачити<br />

Божі знаки, Божу милість, і бути<br />

вдячними за це нашому Творцеві.<br />

Марія Горбаль<br />

ДО 205-ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА<br />

ЄДИНА В СВІТІ ПОВНІСТЮ ВИШИТА КНИГА – ШЕДЕВР,<br />

ЗРОБЛЕНИЙ В УКРАЇНІ!<br />

Майже рiк працювали над створенням<br />

креативної книги,<br />

за основу якої взяли перше видання<br />

«Кобзаря» 1840 року, її головний редактор<br />

Олена Медведєва та художній редактор<br />

Анна Тимошок. За допомогою<br />

техніки стебнівки на матеріалі, який<br />

в народі називають «диким льоном»,<br />

майстринi відтворили тексти восьми<br />

(без скорочень!) поетичних творів:<br />

«Думи мої», «Перебендя», «Катерина»,<br />

«Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні<br />

брови»), «До Основ’яненка», «Іван<br />

Підкова», «Тарасова ніч». Варто зауважити,<br />

що твори вишиті мовою оригіналу.<br />

Збережено абсолютно всі авторські<br />

знаки.<br />

Для вишивання тексту був розроблений<br />

спеціальний шрифт, ідентичний<br />

шрифту «Кобзаря» середини<br />

XIX століття. Вісім поетичних творів<br />

без скорочень вишили методом стебнівка,<br />

який дозволяє вільно читати<br />

поезії. На кожній сторінці присутній<br />

традиційний український орнамент.<br />

Тексти «Кобзаря» редактори доповнили<br />

вiдповiдними ілюстраціями,<br />

якi вишитi хрестиком. Так, відтворено<br />

шість малярських творів Тараса<br />

Шевченка, які належать до періоду<br />

його ранньої творчості. Майстринi<br />

говорять, що найважче було працювати<br />

саме над ілюстраціями, адже перевести<br />

картини у схеми для вишивки,<br />

підібрати кольори, які б сповна відображали<br />

Шевченкову гаму, не так уже<br />

й просто. Редакторки погоджуються,<br />

що найцікавіше, але разом з тим найскладніше,<br />

було створити портрет молодого<br />

Тараса, його «Катерину» і маловідому<br />

роботу «Визволення Петра<br />

Апостола з темниці», що символізує<br />

визволення Шевченка з кріпацтва.<br />

Книга містить 48 сторінок з дикого<br />

льону розміром 36,5 х 26 см.<br />

Переплетення і шкіряна внутрішня<br />

обробка зроблені за зразком<br />

оформлення стародруків. Вишитий<br />

«Кобзар» важить 3,3 кг, а зберігають<br />

його в спеціальній шкіряній сумці-футлярі.<br />

Брати книгу в руки можна<br />

тільки в білих рукавичках.<br />

Вишиту книгу можна буде побачити<br />

в Музеї книги і друкарства у<br />

Києві, Музеї Тараса Шевченка, виставкових<br />

залах Рівненського краєзнавчого<br />

музею.<br />

Читати вишите Шевченкове слово –<br />

те саме, що читати історію життя, біль<br />

і віру його народу лише найріднішою<br />

мовою – українською, до якої можна<br />

доторкнутися тепер навіть пальцями.<br />

Джерело: https://ukrainianpeople.s/%D<br />

1%94%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0<br />

%B0-%D0%B2-%D1%81%D0%B2%D1%<br />

96%D1%82%D1%96<br />

Олександра МАКСИМЕЦЬ, викладач кафедри харчових технологій та ресторанної справи Львівського інституту економіки і туризму<br />

ПОСТІТЬ ЗДОРÓВО! ЯК ЗБЕРЕГТИ ПОВНОЦІННИЙ РАЦІОН ХАРЧУВАННЯ В ПЕРІОД ПОСТУ?<br />

горох, нут, сою, насіння соняшника,<br />

гарбузове насіння тощо. Добрим<br />

замінником м᾽яса є гриби. Гриби є<br />

також джерелом вітаміну А та вітамінів<br />

групи В. Із грибів можна готувати<br />

безліч ситних і смачних страв.<br />

Щоб поповнити в організмі запаси<br />

жирів, необхідно використовувати<br />

при приготуванні страв рослинні<br />

олії: соняшникову, кукурудзяну, конопляну,<br />

оливкову. Перевагу слід надавати<br />

оливковій олії, вона корисніша<br />

для організму.<br />

Незамінний продукт харчування<br />

під час посту – страви із злакових<br />

культур, які є основним джерелом<br />

вуглеводів. Не дарма в народі<br />

кажуть: «Каша – їжа наша». Каші<br />

будуть смачнішими і кориснішими,<br />

якщо до них додавати гриби,<br />

сухофрукти, горіхи, мед. Не слід<br />

забувати про вітамінний і мінеральний<br />

склад раціону харчування.<br />

Основним джерелом вітамінів, як<br />

відомо, є овочі та фрукти. Їх можна<br />

споживати у сирому, вареному,<br />

запеченому вигляді. Із сухофруктів<br />

можна готувати желе, варити кисіль,<br />

узвар тощо. Отже, як бачимо,<br />

що і в піст можна харчуватись ситно,<br />

смачно, різноманітно, а основне<br />

повноцінно.


Березень <strong>2019</strong><br />

Микола ПЕТРЕНКО<br />

“ЩО Я МАЮ НА МОРОЗ ПІТИ ІЗ НИМ…”<br />

ДО 70-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ТА 40-РІЧЧЯ З ДНЯ КОНЧИНИ ВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА<br />

олодимир був членом журі<br />

«Вна фестивалі молодіжної пісні<br />

у Хмельницькому. Звідти повернувся<br />

додому вранці 24 квітня (1979 р.).<br />

Був у доброму настрої, але нічого не<br />

розповідав матері про фестиваль, зустріч<br />

з людьми. Чомусь квапився.<br />

Помився, поголився, переодягнувся.<br />

Взяв портфель, з яким майже не розлучався,<br />

і близько першої години дня<br />

сказав матері: «Я йду, мамо, до консерваторії.<br />

Затримаюся там півтори-дві<br />

години». – Сестра Оксана Івасюк. –<br />

Відтоді живим його не бачили. Тіло<br />

знайшли 18 травня.<br />

Шанувальники дослідили, що<br />

Володимир Івасюк за останній місяць,<br />

чи півтора, створив п›ять пісень:<br />

на слова Ростислава Братуня,<br />

Степана Пушика, Богдана Стельмаха,<br />

Михайла Ткача і мої – «Калина приморожена».<br />

Пісні молодого композитора<br />

гідним подивування чином<br />

4 БЕРЕЗНЯ 1949 р. – 24/27 КВІТНЯ 1979 р.<br />

линули у світ: їх очікували по всій<br />

Україні, по всіх закутках колишнього<br />

союзу, де лиш жили українці – а вони<br />

жили всюду.<br />

П`ять пісень за короткий час – це<br />

значить, що композитор був на піднесенні,<br />

був у розквіті творчих сил. Тож<br />

блюзнірством виглядатимуть потуги<br />

тогочасних можновладців видати непоясниму<br />

смерть молодого творця за<br />

самогубство людини, «спаралізованої<br />

творчими невдачами», «морально<br />

пригніченої».<br />

Не знаю як пояснити, але слова<br />

пісні «Калина приморожена» дивним<br />

чином накладалися на долю самого<br />

Володимира:<br />

Це й мені таке кохання<br />

наворожене,<br />

Що я маю на мороз піти із ним…<br />

І далі, з другої строфи –<br />

про долю самого співака:<br />

Може, й пісня буде<br />

трохи приморожена,<br />

Хай захрипла і гірка, та не німа…<br />

Можновладці не хотіли, щоб пісні<br />

загиблого творця продовжували<br />

жити. Ні, забороняти їх вони не наважувалися,<br />

а от рекомендувати творчим<br />

колективам не включати їх до<br />

репертуару, – то тут вже їх ніщо не<br />

гальмувало. Та це не зменшувало всенародної<br />

любові до тих пісень – вони<br />

проривали шори облуди, воскресали<br />

в устах нових виконавців, знову і знову<br />

торжествуюче лунали над світом…<br />

КРУТИ У НАШІЙ ПАМ’ЯТІ<br />

5<br />

І нині знову на вітчизняних телеекранах<br />

перекривається дорога<br />

українській пісні. Івасюковій також<br />

– під облудно вигаданими рамками<br />

«не формату» – полишаючи дорогу<br />

для запозиченого пісенного шумовиння...<br />

Залишилася непроспіваною досі і<br />

наша з Володимиром друга пісня-реквієм<br />

до вистави «Суд пам`яті» (може,<br />

ще десь розшифрується в його архівах...)<br />

– з такими словами, які надавалися<br />

бути озвученими до прощання із<br />

самим композитором:<br />

Прощайте, прощайте,<br />

Про нас пам‘ятайте –<br />

І доли, і гори, і ріки!<br />

І сонце, і зливи,<br />

І люди щасливі,<br />

Що прийдуть навіки, навіки!..<br />

Ось така історія, що додала тільки<br />

смутку моїй душі.<br />

Джерело: https://www.facebook.com/notes/<br />

ДО КРУТ – З КИЄВА ДО КРУТЯН –<br />

З ЧЕРКАЩИНИ<br />

Напередодні чергової річниці<br />

бою під Крутами студенти<br />

з Києва (колишні та теперішні)<br />

та молодь, яка воює на сході<br />

України, разом з настоятелем Свято-<br />

Покровської парафії ПЦУ м. Боярка,<br />

військовим капеланом о. Димитрієм<br />

Присяжним, приїхали до станції<br />

«Крути» вшанувати пам›ять тих, хто<br />

боронив тут нашу землю.<br />

101 рік тому наші ровесники неподалік<br />

малої залізничної станції творили<br />

нову велику державу. 101 рік тому<br />

віч-на-віч із більшовицькою чумою.<br />

Тихого січневого ранку сніг із мрякою<br />

покривав залізничні колії й довколишні<br />

поля, іній лягав на дерева. Але<br />

вже надвечір поля стали багряними.<br />

Бій під Крутами став одним із<br />

найлегендарніших боїв Української<br />

революції. Цей бій - символ відваги і<br />

сміливості. Коли горстка захисників<br />

протистояла переважаючому ворогу.<br />

«Нас мало, але голос наш лунатиме<br />

скрізь по Україні», – писав Микола<br />

Міхновський.<br />

Цей бій – символ єдності українців<br />

у боротьбі за свою державу. Коли<br />

галичанин Григорій Пипський зголошується<br />

добровольцем і з мужністю<br />

стоїть пліч-о-пліч із наддніпрянцями.<br />

«Шлях до вільного Львова веде<br />

через вільний Київ», – казав Євген<br />

Коновалець.<br />

Цей бій – символ небайдужості молоді<br />

до долі своєї держави. «Молодь<br />

завжди була, є і буде головним бойовим,<br />

динамічним елементом національно-революційної<br />

боротьби», –<br />

напише пізніше Степан Бандера.<br />

101 рік тому по цій колії рухалося<br />

життя назустріч смерті. Тим, кому ця<br />

дорога була в один кінець, стала дорогою<br />

у вічність. На їхньому чину виховуватимуться<br />

нові покоління воїнів.<br />

Оборонці Крут – в строю!<br />

Михайло Кублій, Київ,<br />

https://www.facebook.com/hram.pokrova<br />

29 січня <strong>2019</strong> р. учні 10 класу<br />

школи <strong>№</strong>3-колегіуму разом із вчителем<br />

історії Сергієм Мачуським та<br />

настоятелем Храму Різдва Святого<br />

Івана Хрестителя ПЦУ м. Сміли на<br />

Черкащині Михайлом Шевчуком<br />

здійснили автобусну поїздку до<br />

с. Старосілля Городищенського р-ну.<br />

Там вони побували в школі, де відзначалась<br />

дата битви під Крутами.<br />

На кладовищі села покояться три<br />

колишніх студенти, які загинули цього<br />

дня у 1918 році. Десятикласники<br />

побачили та почули багато цікавого,<br />

долучившись до сторінок нашої історії.<br />

Вічна пам’ять героям, які віддали<br />

свої життя, захищаючи Україну!<br />

Джерело: https://www.facebook.com/photo.<br />

php?fbid=385355502222432&set=pcb<br />

ІСТОРИЧНИЙ ФІЛЬМ «КРУТИ 1918» В КІНОТЕАТРАХ УКРАЇНИ<br />

Ідея зняти фільм про ці героїчні<br />

події під Крутами належить<br />

сценаристу Костянтину Коновалову,<br />

який почав працювати над сценарієм<br />

ще 10 років тому. Але тоді його задум<br />

не підтримали продюсери: тему вважали<br />

неактуальною. «І тільки зараз,<br />

– розповідає «Главкому» Коновалов,<br />

– коли стався Майдан, почалась війна<br />

на Сході України, змінилась інформаційна<br />

політика, реалізація цього<br />

фільму стала можливою». Коновалов<br />

стверджує: історія зараз особливо актуальна,<br />

тому що так само, як і в бою<br />

під Крутами, на Сході України воюють<br />

молоді люди-добровольці – сучасні<br />

студенти, футбольні фанати.<br />

«Було дуже непросто написати історію<br />

людей, які загинули тоді, 100<br />

років тому, не відчувши повноти життя.<br />

Я інколи «жартую», що назвав цей<br />

фільм «Крути 1918», оскільки багатьом<br />

загиблим у тому бою було саме<br />

по 19-18 років», – згадує сценарист.<br />

Центральною подією сюжету<br />

є бій на залізничній станції Крути<br />

взимку 1918 року. Біль шовики, захопивши<br />

Харківську, Полтавську та<br />

Катеринославську (Дніпропетровщина)<br />

губернії, мали на меті захопити<br />

Київ. 29 січня 1918 р. близько 500<br />

українських воякiв, серед яких загін<br />

Вільного козацтва Армії УНР, офіцери<br />

і юнаки 1-ї Української військової<br />

школи та добровольчий Помічний студентський<br />

курінь Січових стрільців<br />

(більше ста осіб), та 4500 більшовиків,<br />

якими командував Михайло Муравйов,<br />

зустрілися біля станції Крути. Бій тривав<br />

близько шести годин. Ввечері українські<br />

війська організовано відступили<br />

до ешелонів. Українські сили втратили<br />

до ста осіб, зокрема – 27 студентів та<br />

гімназистів, які під час відступу загубились,<br />

потрапили у полон і були розстріляні<br />

більшовиками.<br />

Яна СТЕПАНКОВСЬКА, «Главком»:<br />

https://glavcom.ua/country/culture/kruti-1918<br />

З 15 ГРУДНЯ 2018<br />

ЧИСЕЛЬНО ЗА МІСЯЦЯМИ<br />

ПЕРЕХІД ПАРАФІЙ<br />

ДО ПЦУ ВИГЛЯДАЄ ТАК,<br />

СТАНОМ НА 25.02.<strong>2019</strong>:<br />

<strong>№</strong> Період<br />

Кількість<br />

парафій,<br />

що покинули<br />

УПЦ (МП)<br />

Загалом<br />

1 Грудень 2018 35 35<br />

2 Січень <strong>2019</strong> 152 187<br />

3 Лютий <strong>2019</strong> 205 392<br />

Джерело: https://uk.wikipedia.org/


6 Березень <strong>2019</strong><br />

Ієрей Іван ПОЛЕЖАКА, Харківщина<br />

РОЗДУМИ СВЯЩЕНИКА<br />

Входимо в Великий піст<br />

Входимо в Великий піст. Як пройдемо?<br />

Скільки разів упадемо? Не<br />

святі ми. Без падінь не обійтись. Але<br />

падіння можна полегшити, якщо дотримуватись<br />

двох обмежень:<br />

1. Не їсти себе.<br />

2. Не їсти ближніх.<br />

1. Не їсти себе: До Великого<br />

посту ми прагнемо готуватись як до<br />

подвигу. Намагаємось сумлінно дотримуватися<br />

всіх настанов Церкви.<br />

Але це важко, і ми все одно десь<br />

тратимо і падаємо. Вчинивши щось<br />

не так, починаємо докоряти собі. І,<br />

хвилина за хвилиною, а то і година<br />

за годиною, а то і день за днем їмо<br />

себе, замість того, щоб дбати про<br />

душу та про те, щоб приносити гідну<br />

жертву любові заради Любові.<br />

Коли ми починаємо себе їсти, то<br />

проявляємо неуважність, невдячність<br />

та неповагу до Бога. Піст – це<br />

час загостреної духовної боротьби<br />

за душу людську. Тому Господь<br />

допомагає нам відчути наші слабкі<br />

місця. І ми відчуваємо їх. Але чомусь<br />

замість того, щоб дякувати<br />

Господеві за Його дари і, можливо,<br />

каятись перед Ним, ми відступаємо<br />

від Нього, забуваємо про Нього і заглиблюємось<br />

в гріх, поїдаючи себе.<br />

А Господь чекає, коли ми приймемо<br />

себе такими, якими ми є, і перестанемо<br />

жити поверхневим життям.<br />

Немає меж для внутрішніх докорів,<br />

які завжди лежать на поверхні.<br />

І як тільки ми в них занурюємось,<br />

намагаючись вести бездоганне християнське<br />

життя, так і тонемо. Починаємо<br />

жити не суттєвим, і втрачаємо<br />

суть життя.<br />

Дякую Тобі, Господи, що Ти дбаєш<br />

про наші душі. Дякую Тобі, що<br />

Ти надаєш нам можливість бачити<br />

свої гріхи і, каючись перед Тобою,<br />

звільнятись від них. Дякую Тобі,<br />

Господи, і прошу Тебе: дай сили<br />

вчасно згадувати про Тебе і приносити<br />

гідну жертву покаяння.<br />

«Жертва Богові дух сокрушенний.<br />

Серцем сокрушенним і смиренним<br />

Бог не погордить». Серце<br />

сокрушенне і смиренне не те, яке<br />

картає себе, а те, яке Богові себе довіряє.<br />

2. Не їсти ближніх: Під час посту<br />

нам хочеться, щоб всі християни<br />

довколо нас ставали досконалішими,<br />

і зо всіх своїх сил намагаємось<br />

допомогти їм у тому. І допомагаємо,<br />

розкриваючи перед ними «правду-матку».<br />

Допомагаємо так, що<br />

вони, в ліпшому випадку, уникають<br />

нас, а в гіршому – відвертаються від<br />

Церкви. Допомога іншому має дуже<br />

високу вартість. І не наша справа<br />

допомагати, коли нас не просять.<br />

Але, коли ми свій погляд на людину<br />

спрямуємо як на Образ Божий,<br />

то з Божою допомогою відчуваємо<br />

більш глибокі стани людини, відчуваємо<br />

її спасительні потреби і<br />

підтримуємо чи то молитвою, чи то<br />

словом, чи то рухом.<br />

Дякую Тобі, Господи, що Ти даруєш<br />

нам можливість відчувати<br />

Тебе і Твою дію в собі та інших.<br />

Прошу Тебе, допоможи нам ввіряти<br />

Тобі кожну мить нашого життя і<br />

ставати Твоїми.<br />

Їсти себе деколи не на шкоду<br />

Якщо ми, віруючі, сотворили<br />

якийсь гріх, то без докорів сумління<br />

нам не обійтись. Душа плаче,<br />

душа страждає. Бо кожен гріх – це<br />

додаткова огорожа в клітці, в якій<br />

ми тримаємо душу. Кожен гріх – це<br />

віддалення душі від Бога і посилення<br />

її ув’язнення в неволі.<br />

По-різному ми можемо поступити<br />

з усвідомленим гріхом:<br />

можемо відмахнутись від нього<br />

і, притупивши сумління, й надалі<br />

жити «спокійно». Страшний цей<br />

стан, коли сумління мовчить.<br />

Ми знаємо, що фізична біль сигналізує<br />

нам про проблеми тіла. То ж ми<br />

швидко реагуємо і лікуємось. Сумління<br />

також сигналізує. Відчуваючи<br />

дію сумління, розуміємо, що душа<br />

болить, що з нею якісь негаразди. І<br />

коли ми притуплюємо біль душі, то<br />

вона огортається непроникним панциром<br />

і задихається в неволі.<br />

Можемо щиро каятись в гріхові,<br />

не йдучи до сповіді, і перетворюючи<br />

каяття на самоз›їдання. Тоді сприйняття<br />

обставин звужується до гріха,<br />

бо ми споглядаємо на нього з усіх<br />

боків, приміряємо до себе обставини,<br />

в яких він був звершений, роздумуємо,<br />

як би було, якби ми вчинили<br />

по-іншому. Гріх оволодіває нами, заважаючи<br />

жити і руйнуючи дійсність<br />

миті і дійсність всього життя.<br />

Можемо каятись, споглядаючи<br />

на Бога і дякуючи Богові за Його<br />

світло, яке дало змогу нам побачити<br />

та зрозуміти гріх. Коли ми дякуємо,<br />

то світло Боже не відходить від нас,<br />

а продовжує прояснювати дорогу,<br />

якою ми йдемо. В світлі Божім нам<br />

соромно і боляче за те, що ми дали<br />

гріхові можливість діяти в собі і<br />

керувати собою. Соромно, боляче<br />

і, одночасно, радісно. Бо Бог не покинув<br />

нас. Бог поруч. Бог веде до<br />

покаяння, вирівнює нашу дорогу і<br />

вказує напрямок до спасіння.<br />

По-різному ми можемо реагувати<br />

на гріх, який вчинили. Варіації<br />

реакції безмежні. Але коли ми з Богом,<br />

то гріх не руйнує нас. А світло<br />

Боже викриває його природу і дозволяє<br />

свідомо звільнятись від нього<br />

в покаянні перед Богом. І коли,<br />

після такого покаяння, ми бачимо<br />

такий чи подібний, чи інший гріх<br />

в людині поруч з нами, то людина<br />

нас не дратує. Ми її не їмо, ми її не<br />

засуджуємо. Ми розуміємо природу<br />

гріха і, звернувшись до Бога, можемо<br />

допомогти людині пройти той<br />

шлях, який пройшли самі, коли Бог<br />

поруч і Бог попереду.<br />

На превеликий жаль, ми в певних<br />

обставинах життя впадаємо<br />

в той чи інший гріх. Але наслідки<br />

гріха долаються нами по-різному.<br />

Без Бога – тонемо. А з Богом – підіймаємось.<br />

Боже милостивий, дай сили<br />

вчасно згадувати про Тебе і вчасно<br />

виправляти все, що вчинили в гріховному<br />

стані.<br />

Ієрей Іван Полежака<br />

Піст – це час глибоких<br />

внутрішніх розважань<br />

Піст – це час глибоких внутрішніх<br />

розважань, до яких ми запрошуємо<br />

лише Бога. «І сказав Бог: «Сотворімо<br />

людину за образом Нашим<br />

і за подобою Нашою, і нехай володарює<br />

вона над рибами морськими,<br />

і над птахами небесними, і над<br />

звірами, і над худобою, і над усією<br />

землею і над усіма плазунами, що<br />

повзають по землі». І сотворив Бог<br />

людину за образом Своїм, за образом<br />

Божим сотворив її; чоловіка<br />

і жінку сотворив їх. І благословив<br />

їх Бог і сказав їм Бог: «плодіться і<br />

розмножуйтеся і наповняйте землю<br />

та підпорядковуйте її собі; володарюйте<br />

над рибою морською, над<br />

птаством небесним і над усяким<br />

звірем, що рухається по землі»»<br />

(Бут. 1, 26-28).<br />

Захотів Бог сотворити людину на<br />

образ Свій і на подобу Свою, і сотворив.<br />

І словами: «володарюйте…<br />

та підпорядковуйте…» розкрив, що<br />

є Образ Божий в людині.<br />

В слова «володарюйте» та «підпорядковуйте»<br />

ми вкладаємо свій<br />

зміст, який є дуже далекий від того,<br />

про що говорить Бог. І коли ми розважаємо<br />

над словами в контексті Біблійного<br />

тексту, то потроху осягаємо,<br />

що представляє собою людина<br />

як творіння Боже.<br />

Боже мій милостивий, розкрий розум<br />

наш на розуміння Твоєї Правди.<br />

Великий піст<br />

Великий піст з року в рік один<br />

і той самий. Ми змінюємось. І змінюється<br />

наше відношення до посту.<br />

Коли ми лише розпочинаємо ходити<br />

до Церкви, то нам важко осягнути<br />

значення посту. І ми дотримуємось<br />

посту тому, що так Церква<br />

постановила, тому що Христос 40<br />

днів постився, чи тому, що розглядаємо<br />

піст як дієту, або привід,<br />

щоб певний час поголодувати, або<br />

щоб щось довести собі та іншим.<br />

Та все це не важливо. Важливим є<br />

те, що ми розпочинаємо піст і отримуємо<br />

певні перемоги над собою.<br />

І радіємо своїм перемогам. І Бог<br />

наш – люблячий Батько, також радіє<br />

з нами. Врешті, ми зробили хоч<br />

якийсь дійсний крок до спасіння.<br />

Перемога над власним тілом<br />

дуже важлива для нас. Це початок.<br />

Початок боротьби з тим, що заважає<br />

йти до спасіння. Перемігши,<br />

частково, поклики свого організму,<br />

ми отримуємо силу до боротьби<br />

з гріхами. Усвідомлену силу. Бо<br />

з’явився досвід і розуміння того,<br />

що не завжди жили так, як треба.<br />

Що вели життя за інстинктами та<br />

покликами тіла. Навіть тоді, коли<br />

були впевненими, що все добре, що<br />

таке життя є правдивим. Розум наш<br />

дуже лукавий і завжди намагається<br />

нас виправдати, і навіть зробити героями.<br />

Ми усвідомлюємо, що господарями<br />

нашого життя можемо бути<br />

ми, а не інстинкти та бажання, та<br />

ще якась сила, яку починаємо вирізняти.<br />

Ми усвідомлюємо, що поклики<br />

нашого тіла підкоряються<br />

нашій волі. Звичайно ж, є люди,<br />

які знають ці основи з дитинства і<br />

використовують їх. Але більшість<br />

людей є такими, якими є – слабкими<br />

та ненадійними відносно себе та<br />

інших.<br />

Піст відкриває перед нами перспективу<br />

пізнання себе. Особливо<br />

коли ми свій піст не обмежуємо<br />

часом посту, а продовжуємо експериментувати.<br />

(Їжа в таких експериментах<br />

займає далеко не перше<br />

місце).<br />

Дивне це життя – експеримент.<br />

В ньому ми з’ясовуємо, що наша<br />

сильна воля не така вже й сильна.<br />

Потім розуміємо, що воля має дійсну<br />

силу лише в присутності Бога,<br />

коли ми запрошуємо Його у своє<br />

життя, радимось з Ним відносно<br />

кожної справи і просимо допомоги<br />

в здійсненні справи. Через таке<br />

спілкування ми перестаємо бути<br />

теоретиками «духовного світу»,<br />

а починаємо відкривати його для<br />

себе і свою приналежність до нього.<br />

У кожної людини це відбувається<br />

по-своєму. Але кожній людині<br />

доводиться докладати чимало зусиль,<br />

щоб пам’ятати про Бога, коли<br />

хочеться «свого», і постійно експериментувати,<br />

щоб навчитись жити в<br />

присутності Бога. Бо навіть досконале<br />

знання заповідей, досвіду Святих<br />

Отців Церкви, всієї Біблії, не<br />

змінює наше життя. І слова: «бери<br />

і живи за словом Божим» насправді<br />

нічого не означають для людини,<br />

яка тільки розпочинає свій шлях.<br />

Кожне Слово Боже людина має<br />

випробувати, пережити і відчути на<br />

собі силу того Слова. Життя змінюється<br />

«постом та молитвою». Постом<br />

– коли ми живемо, намагаючись<br />

осягнути слова Христа «хто хоче йти<br />

за Мною, нехай зречеться себе, візьме<br />

хрест свій та йде за Мною». Молитвою<br />

– бо без постійної бесіди з<br />

Богом, без того, що ми «тримаємось<br />

за Нього», ми не зможемо ні «зректись»,<br />

ні «взяти», ні «йти».<br />

Великий піст… Коли ми насправді<br />

хочемо спастись, то, ввійшовши<br />

в нього, ми переживаємо<br />

його всю решту свого життя. Піст<br />

зовсім не такий, яким ми бачили<br />

його напочатку.


Березень <strong>2019</strong><br />

7<br />

Отець Роман ГРИЦИШИН, м. Самбір<br />

Отче! Покропіть дитину, фотографію<br />

дитяти, бо помирає! –<br />

благально, розпачливо волав голос з<br />

мобільного...<br />

Дівчинка народилась зовні здоровою,<br />

але у перші години виявилась<br />

непрохідність деяких внутрішніх<br />

органів. Медики нашого пологового<br />

відділення не хотіли зволікати і вирішили<br />

відправити «швидкою» дитинку<br />

до Львова, – там більші можливості,<br />

сучасніше обладнання... Тож<br />

тато новонародженої розпачливо<br />

дзвонив до священика і просив «покропити»,<br />

щоб дитя живе доїхало.<br />

– Покропити добре, але давайте<br />

ще і похрестимо терміново у «швидкій»,<br />

– нехай дитя має Ангела Охоронця<br />

і свою святу, – порадив духовний<br />

отець.<br />

Автомобіль з увімкненими сиренами<br />

звернув на церковне подвір’я,<br />

– щастя, наш храм біля дороги на<br />

Львів, тож часу не гаяли медики і інструкції<br />

не порушили. Священик поверх<br />

будівельного спецодягу (церква<br />

ж будується!) швидкоруч одяг підрясник<br />

і фелон, взяв свячену воду, і над<br />

головою немовляти на руках медсестри<br />

у «швидкій» прозвучало сакраментальне<br />

і життєдайне: «Охрещується<br />

раба Божа Анна! Во ім’я Отця.<br />

Амінь. І Сина. Амінь. І Святого Духа.<br />

Амінь». Хвилинка часу... Ні єлеопомазання,<br />

ні миропомазання, ні інших<br />

молитов, – життя ж бо згасає.<br />

«Швидка» з пронизливими, моторошними<br />

сиренами помчала на<br />

Львів.<br />

(Потім доповнюється Таїнство<br />

Хрещення... якщо виживе). А коли<br />

прибули за 40 хвилин у Львівський<br />

охмадит, то лікарі оглядали цілком<br />

вже здорову маленьку самбірчанку,<br />

яка... організувала собі такий круїз<br />

на «швидкій» Самбір-Львів у День<br />

свого народження. Вижила і виздоровіла<br />

після Хрещення. Відразу<br />

після Таїнстві Хрещення усі органи<br />

маляти запрацювали «як Бог приказав»!<br />

(у медиків історія новонародженої<br />

зберігається).<br />

А через тиждень у нашому храмі<br />

ми вже з радістю і подякою доповнювали<br />

Таїнство Хрещення молитвами,<br />

Єлеопомазанням, Миропомазанням,<br />

кумами і щедрими родинними столами.<br />

Ось така сила Таїнств Святої<br />

Церкви Христової.<br />

Якщо Хрещення одне, то до Сповіді<br />

і Причастя можемо часто приступати,<br />

життєдайної сили набиратись.<br />

Нині наша «екстремально» охрещена<br />

парафіяночка, – завжди життєрадісна<br />

і завжди усміхнена – часто<br />

приступає до Святого Причастя. А<br />

влітку своїх товаришок приводить<br />

у церковний сад: смакувати чи то<br />

черешнями, чи то грушками! На здоров’я,<br />

діти Божі!<br />

На фото: Аня Куприч, малятком<br />

«екстремально» охрещена в автомобілі<br />

«Швидкої».<br />

Джерело: https://www.facebook.com/photo.php<br />

?fbid=376879066228662&set=a.10556789002<br />

6449&type=3&theater<br />

ЛЬВІВСЬКИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ РЕЛІГІЇ ЗАПРОШУЄ ВІДВІДАТИ ВИСТАВКИ<br />

Олена МАЛЮГА, науковий співробітник Львівського музею історії релігії<br />

ПРАВОСЛАВ’Я. УКРАЇНА. ІСТОРІЇ<br />

В<br />

умовах поліконфесійності<br />

українського суспільства<br />

і створення Православної церкви<br />

України (ПЦУ) важливе значення має<br />

не тільки вивчення, а й дослідження<br />

процесу виникнення та розвитку церковно-православного<br />

руху в Україні,<br />

утворення Української Автокефальної<br />

Православної Церкви (УАПЦ).<br />

«Православ’я. Україна. Історії».<br />

Тема новоствореної виставки<br />

у Львівському музеї історії релігії.<br />

Її автори акцентують увагу на історії<br />

автокефального руху в Україні і<br />

створення ПЦУ.<br />

У першій частині виставки експонуються<br />

стародруки з колекції<br />

Львівського музею історії релігії<br />

XVII–XVIII ст., які містять богословські<br />

твори українських православних<br />

авторів Лазаря Барановича, Іоаникія<br />

Галятовського, Стефана Яворського.<br />

На основі численних документів,<br />

особистих і культових речей, облачення,<br />

світлин постають духовні особистості,<br />

які підтримали ідею автокефалії,<br />

незалежності і самостійності<br />

української Церкви, починаючи після<br />

лютого 1917 року. Національно-церковний<br />

рух не припинявся і в умовах<br />

більшовицького режиму, у часи Другої<br />

світової війни. Біля витоків творення<br />

УАПЦ стояли духовні пастирі<br />

України – митрополити Василь Липківський,<br />

Іларіон (Огієнко), Полікарп<br />

Сікорський, патріархи Мстислав<br />

(Скрипник) та Володимир (Ярема).<br />

В експозиції представлені особисті<br />

речі патріарха Мстислава (Скрипника):<br />

скуфія (повсякденний головний<br />

убір православних духовних<br />

осіб), ваза, ніж для розрізання паперу.<br />

Волинський краєзнавчий музей<br />

(Луцьк) надав експонати про життя<br />

і діяльність Полікарпа Сікорського,<br />

ініціатора другого відродження<br />

УАПЦ. Це – жезл і підсвічники єпископа,<br />

наперсний хрест, літургійний<br />

посуд. Варто зазначити, що до<br />

Луцька вони надійшли від громади<br />

української парафії Парижа – Церкви<br />

святого Симона в Ольне-су-Буа<br />

в 90-х роках XX століття, і жодного<br />

разу в Україні їх не виставляли.<br />

Організатори показали й історичні<br />

події: об’єднавчий Собор – 15<br />

грудня 2018 р. в Києві і вручення Томоса<br />

про автокефалію ПЦУ Вселенським<br />

патріархом Варфоломієм предстоятелю<br />

– митрополитові Епіфанію<br />

5-6 січня <strong>2019</strong> року в Туреччині.<br />

У висвітленні теми виставки<br />

використані речі багатьох фондових<br />

груп ЛМІР. Окрім стародруків,<br />

представлено періодичні видання<br />

1920–1930-х років, фотографії того<br />

періоду. Є сучасні видання I і II Соборів<br />

УАПЦ, а Галузевий державний<br />

архів СБУ надав копії фрагментів<br />

кримінальних справ репресованих<br />

у 20–30-х роках XX століття діячів<br />

УАПЦ – митрополитів Василя Липківського<br />

і Миколи Борецького, професора<br />

Володимира Чехівського.<br />

Виставку підготовлено спільно<br />

з Волинським краєзнавчим музеєм<br />

(Луцьк), Рівненським обласним краєзнавчим<br />

музеєм, Державним меморіальним<br />

музеєм Михайла Грушевського<br />

у Львові, Митрополією ПЦУ<br />

(Київ), Науковою бібліотекою ЛНУ<br />

імені Івана Франка (Львів).<br />

Куратор виставки – Людмила<br />

Ходькова, завідувач відділу «Православ’я».<br />

Триватиме виставка до 13 квітня.<br />

Ірина ЦЕБЕНКО, науковий співробітник Львівського музею історії релігії<br />

НА ПОЛІ ЧЕСТИ<br />

До 90-річчя від дня народження Євгена<br />

Сверстюка у Львівському музеї<br />

історії релігії відкрито виставку «На<br />

полі Чести». Це камерна експозиція. Тут<br />

небагато речей: фотографії різних періодів<br />

життя, книга-самвидав «Собор в риштуванні»,<br />

«Український вісник», нагрудник<br />

– спеціально вив’язаний Євгенові Сверстюку<br />

ув’язненими 36-ї зони, диплом і<br />

нагрудний знак лауреата Державної премії<br />

України імені Т. Шевченка 1995 року,<br />

горнятко, яким він користувався у редакції<br />

газети «Наша віра», книги, записники, нагороди…<br />

Ми вдячні Валерії Андрієвській –<br />

дружині Євгена Сверстюка, його другові<br />

Василю Овсієнку, Олені Лодзинській<br />

– директорці Музею шістдесятництва,<br />

колективу редакції газети «Наша віра»,<br />

Вірі Соловйовій – директорці видавни-<br />

ІЗ ЦИКЛУ<br />

«Нариси та<br />

духовні роздуми»<br />

Наталії Вовк,<br />

Чернівці<br />

Щоб заслужити<br />

Царство Небесне<br />

Людина вирішила прийти до<br />

Бога. Це неспроста. Сам Господь<br />

покликав її до Себе. Він усіх кличе,<br />

але мало хто чує Його голос.<br />

Якщо та людина прислухалася<br />

до цього заклику, то значить Бог<br />

торкнувся її душі. Треба всі сили<br />

спрямувати, щоб не відійти назад.<br />

Стара гріховна людина має<br />

померти, для того, щоб дала паростки<br />

нова духовна. Як же це<br />

виглядає на практиці? Треба перебороти<br />

в серці все зло і забути<br />

всі образи. Це дійсно важко. Для<br />

цього потрібен час і безперестанна<br />

робота над самим собою.<br />

Це молитва і читання Святого<br />

Письма і Святого Передання.<br />

Звісно, сама молитва без віри<br />

- це просто слова. Віра ж приходить<br />

під час молитви. Це два<br />

крила одного польоту. Спочатку<br />

злий дух, який є у кожній душі,<br />

буде ставити перепони на шляху<br />

до Бога. Він усіма силами буде<br />

нашіптувати, щоб не молитися,<br />

не відвідувати храм, не прощати<br />

образи і таке інше. Треба набратися<br />

сили, витримки і терпіння,<br />

щоб протистояти йому. Він може<br />

показувати свою силу і пізніше, і<br />

чим більш людина духовна, тим<br />

сильнішими і частішими будуть<br />

його напади. Треба боротися постійно,<br />

все життя, щоб заслужити<br />

Царство Небесне.<br />

Радуйся, дорога людино, тим,<br />

що почула поклик, і будеш проживати<br />

з Богом у душі завжди!<br />

цтва «Кліо» за речі, які вони надали<br />

Музеєві для експонування. ДЯКУ-<br />

ЄМО, що допомогли нам створити<br />

маленьку експозицію про ВЕЛИКУ<br />

ЛЮДИНУ.<br />

Телефони Музею:<br />

(038) 2356100, 2614822,<br />

0677937638, 0664464585


9–10 БЕРЕЗНЯ – Шевченківські<br />

дні – День народження – 9 березня<br />

1814 р. та День смерті – 10 березня<br />

1861 р.<br />

І ЗОЛОТОЇ Й ДОРОГОЇ<br />

І золотої й дорогої<br />

Мені, щоб знали ви, не жаль<br />

Моєї долі молодої.<br />

А іноді така печаль<br />

Оступить душу − аж заплачу!<br />

А ще до того, як побачу<br />

Малого хлопчика в селі:<br />

Мов одірвалось од гіллі,<br />

Одно-однісеньке під тином<br />

Сидить собі в старій ряднині...<br />

Мені здається, що се я,<br />

Що се-ж та молодість моя:<br />

Мені здається, що ніколи<br />

Воно не бачитиме волі,<br />

Святої воленьки! Що так<br />

Даремне, марне пролетять<br />

Його найкращії літа;<br />

Що він не знатиме, де дітись<br />

На сім широкім, вольнім світі,<br />

І піде в найми; і колись,<br />

Щоб він не плакав, не журивсь,<br />

Щоб він де-небудь прихиливсь, −<br />

То оддадуть у москалі...<br />

СЕЛО<br />

Село! І серце одпочине:<br />

Село на нашій Україні –<br />

Неначе писанка, село.<br />

Зеленим гаєм поросло.<br />

Дитяча сторінка<br />

ІЗ БЕРЕЗНЕМ ВЕСНА ІДЕ!<br />

Встала весна, чорну землю<br />

Сонну розбудила,<br />

Уквітчала її рястом,<br />

Барвінком укрила;<br />

І на полі жайворонок,<br />

Соловейко в гаї<br />

Землю, убрану весною,<br />

Вранці зустрічають…<br />

Тарас Шевченко<br />

Цвітуть сади, біліють хати,<br />

А на горі стоять палати,<br />

Неначе диво. А кругом<br />

Широколистії тополі,<br />

А там і ліс, і ліс, і поле,<br />

І сині гори за Дніпром.<br />

Сам Бог витає над селом.<br />

***<br />

І вам слава, сині гори,<br />

Кригою окуті.<br />

І вам, лицарі великі,<br />

Богом не забуті.<br />

Борітеся – поборете,<br />

Вам Бог помагає!<br />

За вас правда, за вас слава<br />

І воля святая!<br />

(Уривок з поеми «Кавказ»)<br />

***<br />

Боже, спаси, суди мене<br />

Ти по Своїй волі.<br />

Молюсь, Господи, внуши їм<br />

Уст моїх глаголи.<br />

Бо на душу мою встали<br />

Сильнії чужії,<br />

Не зрять Бога над собою,<br />

Не знають, що діють.<br />

А Бог мені помагає,<br />

Мене заступає<br />

І їм правдою Своєю<br />

Вертає їх злая.<br />

Помолюся Господеві<br />

Серцем одиноким<br />

І на злих моїх погляну<br />

Незлим моїм оком.<br />

(Уривок з «Давидових псалмів»)<br />

Приходьте, діти, до кринички<br />

Напитись чистої водички.<br />

А та водиця не проста,<br />

Бо це – наука про Христа.<br />

Березневий календарик маленького українця:<br />

4 березня – 70 років тому народився Володимир Івасюк, поет,<br />

композитор-пісняр<br />

9–10 березня – Шевченківські дні<br />

10 березня – Свт. Тарасія, Прощена неділя<br />

11 березня – початок Великого посту<br />

17 березня – Неділя Торжества Православ’я. Цієї неділі<br />

вшановуємо святі ікони. Тому ця неділя й має назву неділя<br />

православ’я, тобто правдивого славлення Бога.<br />

24 березня – Прп. Григорія Палами (Неділя розслабленого).<br />

30 березня – Прп. Олексія<br />

31 березня – Хрестопоклінна Неділя<br />

Т. Шевченко. Собор Св.Олександра<br />

11 БЕРЕЗНЯ – початок Великого<br />

посту. Згідно з давньою традицією<br />

церкви кожне велике свято<br />

потребує приготування. Ми починаємо<br />

готуватися до Великодня. Нехай<br />

шлях посту стане для нас часом<br />

роздумів про Бога, часом молитви,<br />

часом покаяння та милосердя та<br />

часом добрих діл. Великий піст допомагає<br />

нам приготуватися до найбільшого<br />

християнського свята –<br />

Великодня. Мандрівка Великим постом<br />

доволі довга та нелегка, вона<br />

триває 40 днів.<br />

Через піст ми ідемо до Великодня,<br />

без нього ми не відчуємо всієї повноти<br />

цього Світлого свята. А передує<br />

посту неділя Прощення – 10 березня.<br />

У цей день збираємося у церкві<br />

на богослужіння, після якого відбувається<br />

обряд взаємного прощення.<br />

Люди підходять один до одного, просять<br />

прощення, обнімаються і обмінюються<br />

поцілунком миру.<br />

10 БЕРЕЗНЯ - Святого Тарасія.<br />

Святий Тарасій народився у знатній<br />

родині, отримав добру освіту, став<br />

писарем імператора Констянтина.<br />

Уже будучи патріархом, він ініціював<br />

скликання Нікейського Собору,<br />

який відбувся 787 року. На цьому<br />

поважному зібранні було постановлено<br />

вшанувати ікони згідно з<br />

Христовою вірою. Святий Тарасій<br />

провадив суворе аскетичне життя,<br />

все своє майно віддав на доброчинні<br />

цілі. Помер святий Тарасій 806 року.<br />

Тіло патріарха поховали на території<br />

монастиря, який він сам збудував.<br />

Біля могили святого Тарасія з волі<br />

Божої діялися численні чуда.<br />

17 БЕРЕЗНЯ – Неділя Торжества<br />

Православ’я. Цієї неділі вшановуємо<br />

святі ікони. Колись дуже<br />

давно був час, коли ікони нищили та<br />

спалювали. Християн, які зберігали<br />

ікони, ув’язнювали і навіть убивали.<br />

Однак на Сьомому Вселенському соборі<br />

ствердили, що писання та вшанування<br />

ікон є правдивою прославою<br />

Бога. У 842 році в першу неділю Великого<br />

посту відбулося привселюдне<br />

вшанування ікон. Тому ця неділя й<br />

має назву неділя православ’я, тобто<br />

правдивого славлення Бога.<br />

24 БЕРЕЗНЯ – Прп. Григорія<br />

Палами (Неділя розслабленого).<br />

Ця неділя дістала назву від євангельської<br />

історії про чоловіка, який захворів<br />

і зовсім не міг рухатися. Тоді друзі<br />

принесли його на ношах до Христа.<br />

Ісус сказав хворому: «Відпускаються<br />

тобі гріхи, встань і ходи». Ця розповідь<br />

заохочує нас бути добрими друзями,<br />

довіряти Богові та просити у<br />

Нього вибачення за гріхи.<br />

31 БЕРЕЗНЯ – Хрестопоклінна<br />

Неділя. Ця неділя особливо урочиста.<br />

Ми вже пройшли три тижні великопосної<br />

подорожі. Можливо, трішки<br />

втомилися і знеохотилися, відчуваємо,<br />

що потребуємо підтримки та допомоги.<br />

Найкращою допомогою для<br />

нас є животворящий Господній Хрест.<br />

Часто його порівнюють з розлогим деревом,<br />

біля якого сідає втомлений далеким<br />

шляхом подорожній. Прийшовши<br />

до храму, бачимо на тетраподі прикрашений<br />

квітами хрест. Він нагадує<br />

нам про Христові страждання, але і<br />

про кінцеву ціль нашої мандрівки –<br />

Воскресіння. Тому ми урочисто співаємо:<br />

«Хресту Твоєму поклоняємось,<br />

Владико, і святеє воскресення Твоє<br />

славимо!»<br />

Сторінку підготували<br />

Оксана ХРИСТУК та Оксана БЕРЕЗНЕВА<br />

Редактор Марія ГОРБАЛЬ<br />

Редакційна колегія: Віра МАРКОВИЧ,<br />

Юрій ФЕДІВ, Оксана ХРИСТУК

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!