Dzvoni April 2020

DZVONI

ХРИСТИЯНСКИ ЧАСОПИС / ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЧАСОПИС

РОК / РІК XXVII · ЧИСЛО 4 (316)

· АПРИЛ / КВIТЕНЬ 2020

· ISSN 0354-5768 · 100 дин.

Hristos Voskres!

Voistinu Voskres!

ВинчоВанка – сообщенє

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Дороги почитовани читатаче,

На ходзиме ше у позарядових часох и прето

дис трибуция “Дзвонох” очежана. Менєй-вецей на

час сцигую на парохиї, а вец зависно од парохиї,

дзе ля ше предплатнїком або тим цо сцу.

У Керестуре, понеже церква през дзень отворена

2 годзини за особну молитву, може кажде себе

вжац у церкви. Велї ходза до Водици – особно. Ве -

лїм принєшу волонтере Каритасу. За други парохиї

– нє знам.

Вельки проблем за нас посиланє по пошти. Во -

обще пре вельки гужви – нєможлїве! Заж лєм ри -

шели зме на час видац и число за Вельку Ноц, гоч

то ти числа сцигню и зоз запожнєньом. Бо тоти два

пе риоди – посту, то єст крижа, а ище вецей воскрес

нуца Христового то центер нашей вири. Тоти

два периоди припадаю часу – вони понад час, во -

ни припадаю вичносци!

Прето, нє важне кеди ше тексти пречитаю.

Важ не похопиц тото цо гварел св. Павло: “Нє сцем

знац другого Исуса крем Розпятого”, а на другим

мес це: “Кед Христос нє воскрес – даремна наша

ви ра!” Велька Ноц то нє обичне швето – котре ме -

дзи шицкима найвекше. Велька Ноц то цали наш

жи вот и тужемски вични.

Тоти правди вредза єднак – кажди дзень.

Прето, уж кеди будзеце читац тот текст, нє ув -

редзце ше и примце го з порозуменьом и добронамир

но тоти нєдошлїдносци при дистрибуциї “Дз -

вонох”.

Редакция и сотруднїки “Дзвонох” шицким Вам,

до роги читаче, жича же би кажди дзень вашого

живота бул живот у воскреснутим Исусови Хрис -

тови!

Хрис тос воскрес – воистину Воскрес!

о. Михайло Малацко

Духовне заренко

Яке то „Духовне свЯте Причастиє”?

То щире жаданє прияц Исуса Христа кед пре

да цо нє мож присц до церкви. Треба ше добре

по рихтац, покаяц ше зоз щиру любову до Бо жо -

го милосердия а нє пре страх од карох за грихи,

бу ц у станю пошвецуюцей ласки Божей и обновиц

у себе виру надїю и любов, жаль и покуту.

На таки способ можеме Исуса примац кажди

дзе нь и Вон наисце духовно приходзи до нашей

ду ши и приноши нам вельо Божо ласки.

МОЛИТВА:

Мой Исусе, верим же ти присутни у Пре -

свя тей Тайни Евхаристиї. Любим Це понад

шиц ко, моя душа тужи за Тобу. А прето же Це

нє можем тераз прияц у Пресвятей Евхаристиї,

пре то гоч лєм на духовни способ придз до мо -

йо го шерца. Облапям Це так як кед биш уж бул

у мнє и зєдинюєм ше цалком зоз Тобу. Нє до -

пущ же бим ше дакеди одучел од Тебе. Исусе,

мо йо найвекше Добро и моя сладка Любови,

об лап и запаль мойо шерцо, же би воно цале

за навше горело за Тебе.

(З молитвенїка „В гору пиднесим серця”,

Вуковар, 1978)

МоЛитва ПоД час

корона вируса

(написал папа Франциск)

Maрийо, Ти

вше ошвицуєш

на шу драгу и

пос та ваш на

нєй Знак Спа -

ше ня и надїї.

Ма ти Божа, ми

ше уповаме на

Те бе, бо Ти

виз дравенє хо -

рих. Ти була

блї зко под крижом

и видзела

боль Ису са, алє

ши затримала

моц ну виру. Ти

знаш нашо пот реби. Ми вериме же одвитуєш на

на шо мол би же бизме подобнє як у Кани Га ли -

лей скей, мог ли радосно славиц и радовац ше кед

ше за вер ши час випробованя. Мати Божей Лю -

бови, по мож нам зрозумиц волю Оца Нєбесного

и зробиц шицко тото цо нам накаже як у Кани

Га ли лей скей. Бо Исус вжал на себе нашо страданя

и ноши нашо страхи же би нас приведол

през Криж до радосци Воскрешеня. Глєдаме

при тулєнє у Тебе и Твою охрану, Пресвята Мати

Бо жа. Нє одбий нашо молитви, окреме у чаше

кед зме у чежких випробованьох, алє нас ошлєбодз

од каж дей нєбезпеки (окреме од корона ви -

ру су, кот ри загрожує животи велїх) о, славна, о

бла госло вена Дїво Мариє!

О. Владислав Варґа

april 2020. DZVONI 3

Вельконоцна винчованка

веЛЬконоЦна винчованка

Господь Бог и того року

спо добел нас славиц

Вос кресенє Христово -

ве льке и радосне швето. Того року

сла виме тото швето оставаюци у

сво їх домох пре надзвичайни причи

ни, та заш лєм вони нєгодни

зац миц значенє того швета.

Швето Восресеня Христового

ве льке, бо пременєло историю ца -

лого швета и ошвицело цмоту яка

зав ладала у свидомосци людзох. А

ра досне є прето, же ошлєбодзело

люд ски род од терхи гриха и од

його траґичних пошлїдкох.

У Воскресеню цала сущносц

хрис тиянства, бо воно доказ того

же Исус Христос - Син Божи и

Спа ситель людского роду.

Прето нєт векшого, радоснєйшо

го и славнєйшого швета, як

шве то Христовей Пасхи, Його

Вос кресеня, нєт анї велїчественїших

словох од вельконоцного

при виту: Христос Воскрес! У тих

сло вох уткана вира мученїкох, яки

одважно подношели муки и церпе

ня, и ишли на шмерц. У тих словох

жива сила, з яку святи чудотвор

ци виздравйовали хорих.

Подчас двох тисячох рокох сто -

тки тисячи святих беру на себе

слад ке ярмо Воскреслого Христа

(Мт. 11, 29-30) зоз виру и прешвече

ньом же їх духовни подвиги нє

да реми.

Маюци таку вельку хмару

швед кох (Юд. 12,1) и виповедаюци

слова “Христос Воскрес!” – и

ми ше напольнюєме з радосцу.

После свойого Воскресеня

Хрис тос ше указал женом-мироно

сицом и гуторел им “Радуйце

ше!” (Мт. 28,9). Тота поволанка

нєш ка унарямена до шицких нас.

Ра дуйме ше!, бо Господь церпел,

умар и воскрес пре нашо спашенє.

Вос кресли Господь зоз своїм Вос -

кресеньом отворел нам дзвери

вос кресеня и живота вичного.

Сущносц пасхалней радосци

нє лєм у тим же Воскресенє Хрис -

тово ошлєбодзело людски род од

тер хи гриха и шмерци, алє и у

пре швеченосци же Вон вилїчел

люд ску природу.

Воскресли Христос, як дакеди

своїм ученїком, так и нєшка нам

нє престава ше обявйовац на нє -

ви дими способ. Приходзи до каждей

людскей особи, Вон дурка на

дз в ери людского шерца, до каждого

унапрямює свойо живе слово.

А наш задаток почуц Христа,

стрет нуц ше зоз Нїм, одухотвориц

и пременїц наш живот. Христос

вше порихтани виявиц до нас

свою безконєчну любов так як ю

ука зал на крижу збойнїкови:

“Нєшка будзеш зо мну у раю!”

(Лк. 23,43).

Вира до Воскреслого Христа

по мага нам пременїц кажди смуток

и жаль на радосц и надїю. Там

дзе приходзи шветло Воскреслого

Спа сителя, там настава пребудзенє

до нового живота и вичней ра -

досци. Пасха Христова ше одбува

през историю и, попри шицки мо -

ци зла, добро вше победзує.

У дньох випробованя зєдиньме

ше у витирвалей и нєпреривней

молитви, благаюци од милосер

дного Бога ласку витирвалосци

у чаше випробованьох, и за преставанє

иснуюцей епидемиї.

Того року, пре надзвичайни об -

ставини, нє годни зме вжац активну

учасц у торжествох Вос кре -

сеня Христового. Кед нашо церкви,

гоч отворени - останю празни,

вежнїме духовну учасц, ду -

ховно ше зєдиньме у спасенних

по дїйох Страсного Тижня, а вец и

у радосци Пасхи Воскресеня Хри -

с т ового зоз прешвеченьом же

пос ле церпеня и страсцох приходзи

славне и радосне Воскресенє.

Най на таки способ радосц

Хрис товей Пасхи войдзе до каждого

нашого дому и до шерца каждо

го з нас, а найбаржей до бидних,

церпяцих, хорих и осамених,

до шицких тих котрим потребна

ува га и потримовка.

Воскресли Господь най нам по -

могнє надвладац почежкосци и

зла терашнього часу, и утвердзи у

нас надїю на побиду добра над

злом и правди над нєправду. Ра -

досна и блага вистка Христовей

Пас хи, най войдзе до каждого з

нас и напольнї нас з правдиву ра -

дос цу, яку дарує лєм Воскресли

Гос подь.

+ Георгий, Владика

ХРИСТОС ВОСКРЕС! –

ВОИСТИНУ ВОСКРЕС!

4

DZVONI

kvitenq 2020

Великоднє привiтаня

ВЕЛИКОДНЄ ПРИВІТАННЯ

Господь Бог і цього року

спо добив нас святкувати

Вос кресіння Христове –

ве лике, світле і радісне свято.

Цьо го року святкуємо це свято за -

ли шаючись в наших домах з огляду

на надзвичайні обставини, які

од нак не зможуть притемнити значе

ння свята.

Свято Воскресіння Христового

є великим, бо перемінило історію

ці лого світу; просвітило темряву,

яка полонила людську свідомість.

А радісним є тому, що визволило

лю дський рід від тягаря гріха і від

йо го згубних наслідків.

У Воскресінні полягає ціла

сут ність християнства, бо воно є

до казом того, що Ісус Христос є

Си ном Божим і Спасителем людс -

ького роду.

Тому, немає більшого, світлішо

го і радіснішого свята від празника

Христової Пасхи, Його Во с -

кре сіння. Нема ані урочистіших

слів від великоднього привіту:

Хри стос Воскрес! У цих словах

міс титься віра мучеників, які відваж

но переносили страждання та

йш ли на муки і смерть. У цих словах

- жива сила, з якою чудотворці

зці ляли недужих.

Впродовж двох тисяч років

сот ні тисяч святих беруть на себе

со лодке ярмо Воскреслого Христа

(Мт. 11, 29-30) з вірою і перекона -

нням, що їхні духовні подвиги не є

мар ними.

Маючи таку велику хмару сві -

дків (Євр. 12,1) і промовляючи

сло ва “Христос Воскрес!” – і ми

спов нюємось радістю.

Після свого Воскресіння Хрис -

тос з’явився жінкам-мироносицям

і казав їм “Радуйтеся!” (Мт. 28,9).

Цей заклик сьогодні звучить для

всіх нас. Радіймо!, бо Христос

пос траждав, вмер і воскрес для

на шого спасіння. Воскреслий Гос -

подь відкрив нам двері воскресіння

і життя вічного.

Суть пасхальної радості полягає

не тільки в тому, що Вос кре сі -

ння Христове звільнило людський

рід від тягаря гріха і від смерті,

але також і в переконанні, що Він

зці лив людську природу.

Воскреслий Христос, як колись

своїм учням, так і сьогодні нам не

пе рестає являтись в невидимий

спо сіб. Він приходить до кожної

людини, стукає на двері людського

серця, і до кожного скеровує

своє живе слово.

Нашим завданням є почути

Хрис та, вийти Йому на зустріч,

оду хотворити і перемінити наше

жи ття. Христос завжди готовий

вия вити нам свою безмежну лю -

бов так як її показав розбійникові

на хресті: “Сьогодні будеш зі мно -

ю в раю!” (Лк. 23,43).

Віра у Воскреслого Христа до -

по магає нам перемінити кожний

сму ток і тривогу на радість і на -

дію. Там, де приходить світло

Вос креслого Спасителя, там нас -

тає пробудження до нового життя

і вічної радості. Пасха Христова

від бувається впродовж історії і,

всупереч всім силам зла, добро

завжди перемагає.

У дні випробування ми єднаймо

ся у витривалій і постійній мо -

литві, благаючи милостивого Бога

лас ки витривалості в часах проб і

закінчення існуючої епідемії.

Цього року, задля надзвичайних

обставин, не зможемо взяти

ак тивної участі у торжествах

Хрис тового Воскресіння. Коли на -

ші церкви, хоч і відкриті, залишаю

ться порожніми, духовно єднаймо

ся у спасенних подіях Страс -

ного Тижня, а потім і в радості

Пас хи-Христового Воскресіння з

пе реконанням, що після страждань

приходить славне і радісне

Вос кресіння.

Нехай таким чином радість

Хрис тової Пасхи увійде до кожного

нашого дому і до серця кожного

з нас, а найбільше до бідних,

тер плячих, хворих і самітних, до

всіх тих, кому потрібна увага і підтри

мка.

Воскреслий Господь нехай нам

до поможе подолати труднощі і не -

гаразди сьогоднішнього часу,

укрі пить в нас надію на перемогу

доб ра над злом і правди над не -

пра вдою. Радісна і блага вістка

Хрис тової Пасхи, нехай увійде до

кож ного з нас і наповнить нас

прав дивою радістю, яку дарує ті -

льки Воскреслий Господь.

+ Юрій, Владика

ХРИСТОС ВОСКРЕС! –

ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!


Стереотипи

ПерШа веЛЬка ноЦ

Бул то обични дзень, як и кажди други, була то нє -

дзе ля – перши дзень у тижню, роботна. Швитало. Нї -

кого нє було на улїчки, на драже. Лєм даскельо жени

котри понагляли. Жалосни.

Бул то дзень Воскресеня. Вельки Дзень - Велька

Ноц. У исти час – велї були престрашени. Апостоли

були у карантину. Нє пре забрану рушаня, алє пре ве -

л ьки страх. Нє од корони, алє ище горше – кед би их

влапели, шицки би були позабивани. Нє влапели би

их пре лїченє и даванє помоци, алє прето же би за -

тарли цалком и мено їх Учителя, бо, ниа, вон мертви.

Уж трец дзень.

И двоме ученїки – того обичного дня, ишли розча

ровани до валалу котри бул блїзко коло Єрусалиму,

до Емаусу. Були заглїбени до своєй бриґи, у своїм

роз чарованю. Тото цо випатрало як виполнєнє шицких

надїйох и обчекованьох Вибраного народу – на -

вики нєстало, як кед би го нїґда анї нє було. Исус

умар, а тельо поцешеня принєсол, тельо глїбокого

обра ценя ґу Богови...

Чи можлїве же Бог нє вихасновал таку вельку на -

го ду же би ше обявел ґу швету як могутнї Бог? Тота

Ве лька Ноц, Вельки Дзень – остала Його тайна. Як

д о каз остал – празни гроб и плахти до котрих бул як

мер тви обвити. Перша Велька Ноц место же би прерос

ла до подполного явного триюмфа Вос крес -

нутого Исуса котри би як Ангел справедлївого гнїву

спа лєл шицко зло на швеце, а правду воздзвигнул –

вон остава у Олївнєй загради. Мария Маґдалена

дума же то роботнїк.

Єдино цо було нове – швитало... Вироятнє апосто

ли поспали и у полусну зоз страхом обчековали

тот нови, обични дзень, роботни, перши у тижню.

Нєовисно од того упечатку же ше нїч нє случело,

нє овисно од престрашених ученїкох у изолациї и ка -

ран тину, або тих цо ше склонєли зоз Єрусалиму, то

була Велька Ноц, Вельки Дзень. Того дня Исус

Воскрес!

И нїч вецей нє було исте, история чловечества и

йо го спашеня од того дня достала свойо виполнєнє.

Так як теди, так и нєшка нє чувствуєме возвишено

сц кед нам ше змишали и пондзелки, и нєдзелї, и

швета.

6

DZVONI

Так як кажди, так и ми нєшка як апостоли у ка -

ран тину нє чувствуєме возвишеносц того Велького

Дня, тей Велькей Ноци, бо зме зармуцени и застарани.

Алє, вскреснуце ше збуло, так як обецал Господь

Бог Исус Христос!

Перши шведкове були вояци котри чували гроб.

Во ни дожили велькосц воскреснуца и у страху пос -

цекали. Алє тот могутнї момент – нє наврацел их на

правдиву виру – лєм их преплашел.

Правдиви плоди воскреснуца Христового пришли

прейґ цихого зявеня. Прейґ цихиго слова “Ма -

ри йо” котра пре жаль нє препознала Исуса и, думаюци

же то роботнїк, питала ше за покойне цело Ису -

сово.

Двоме ученїки нє препознали Исуса, бо анї нє ду -

ма ли же то можлїве же ше им сам Исус придружел.

Алє горело їх шерцо кед з нїма бешедовал! Сами ше

чу довали же як то же го нє препознали кед чувстовали

таки огень у своїх шерцох.

На концу Исус ше обявел и тим у “карантину” -

єде нац апостолом зоз словами: “Мир вам!” од радосци

и чудованя – занємели, нє верели своїм очом.

Нє було того дня вельки одправи, богослуженя,

дз вони, швеценя паскох...

Так як и нєшка.

Алє Вон наисце воскрес!

Швитало...


kvitenq 2020

Актуалне

актуаЛносЦи у всеЛенскеЙ Церкви

на ПанДеМию вирусу

оДвитуєМе зоз ПанДеМию

МоЛитвох

Днї у котрих ше находзиме полни спокусох. Чло ве чес -

тво злєкнуте од опасносци котру приноши корона вирус.

На мира ми предложиц шицким християном же би вєдно

за волали до нєба – гварел папа Франциско и поволал пог -

ла варох Церквох, предводнїкох шицких християнских

зає днїцох и шицких християнох рижного виросповеданя

же би вєдно модлєли молитву котру нас научел наш господ

Исус Христос. Папа поволал на молитву 25. марца, на

швето Благовищенє, же би Господ чул єднодушну молитву

свойих вирних ученїкох котри ше пририхтую преславиц

воскреснутого Христа.

еПискоП Баки иринеЙ:

сПЦ нє розДуМує о

МоЛївосЦи зохаБиЦ вирних

Без ПричасЦи

Портпарол Сербскей православней церкви епископ

бач ки Ириней виявел же анї єдна православна, а анї римока

толїцка церква у швеце нє виключела вирних зоз богослу

женьох пре корона вирус, алє лєм строго огранїчела

число присутних у храмох.

З истим намиреньом 27. марца на 18:00 годзих на празней

площи пред Базилику святого Петра папа подзелєл

бла гослов Урби ет орби (‘Urbi et orbi’) и дал подполни

одпуст. На пандемию вирусу сцеме одвитовац з общу панде

мию молитви, сочувствийом и нїжносцу. Останьме

зєдинєни.

Визначуєме свою блїзкосц особом котри у велькей осаме

носци и спокуси, лїкаром, здравственим роботнїком,

бол ничаром, медицинским шестром, волонтером. Вла с -

цом котри муша приношиц оштри мири за нашо добро,

по лициї и войски котри на драгох пробую отримовац шор

же би ше окончели ствари котри Влада поглєдує за добро

шиц ких нас.

www.vaticannews.va

У интервиюю за новини «Данас», Ириней з нагоди

критикох пре орґанизованє причасци у чаше пандемиї ко -

рони гварел же одберанє нагоди за причасц вирних, чи у

храме, або у обисцу нє опция о котрей ше роздумує аж анї

те оретично.

“Кед проблем у богослуженю и причасци, як вец заражени

тоти цо нїґда нє иду до церкви, а дзе ище до причасци?

Цо нам тоти нєщєшлїви заблукани людзе поручую?

Же опасносц у церкви, а нє у кафичох, журкох, нєпочитованю

нєобходней самоизолациї и других фактох. Од причасци

ше нїхто нїґда нє заражел, та аж анї священїки

котри причащали ґубавих, туберкулозних и других охорених

од рижних нєвилїчивих хоротох” гварел Ириней.

www.nspm.rs

о. Владимир Еделински Миколка


Зоз живота

сто раз Ше враЦеЛо

Я жиєм у малим варошу, дзе єст лєм даскельо преда вa -

льнї и нє мож вше найсц тото цо вам потребне. Єдного ра -

на, на мойо дзвери подуркала худобна и хора сушеда, кот -

ра зоз вельким ошмихом на лїцу пришла пожичиц олєй.

Ма ла сом лєм кус олєю котри и мнє бул потребни за варенє,

алє сом почувствовала же бим єй и тото кус требала

дац. Кед сом почала рихтац полудзенок, знала сом же нє

мам олєю, алє сом була щешлїва же сом помогла сушеди.

На кадзи сом вжала палачинкару, хтошка подуркал на дз -

вери. Була то часна шестра, котру сом длуго нє видзела бо

би ва далєко. Кед сом отворела дзвери, гварела ми: “Гибай,

мам цошка за це у авту.“ Дала ми три шкатули у котрих

було 54 литри олєю.

(Ґ.В. – Бурунди)

таЙна Догварка

8

кеД ДаШ ЛюБов...

После 20 рокох як зме нє були у своєй держави зоз супру

гу зме ше врацели и уселєли. Перше зме ше чувствовали

як цудзинци, мушели зме знова почац од початку, алє

зме нашли моци у словох Євангелиї. Нмагали зме ше буц

от ворени за других, обновиц стари познанства, пренайсц

но вих приятельох. Понеже зме були уж старши кед зме ше

по брали, одлучели зме же кед зме нє годни мац дзеци, да -

ме фамелийну любов тим дзецом котри ю нє маю. Рушели

зме зоз процесом усвойованя дзецка.

Нєдавно зме достали вистку же сцигли Вероника и

Кар лос, брацик и шестричка зоз Бразилу. Указали зме їх

сли ки нашим приятельом и отпутовали по нїх до Риу. На -

ка дзи зме ше врацели, приятелє нам пририхтали прекрасни

дочек, зоз вельким натписом у нашей улїчки на котрим

пи сало: «Витайце Веронико и Карлос». У нашей хижи

тиж було полно балони, шматки и други ствари нєобходни

за дзеци. Нїґда зме нє годни забуц тоту потримовку.

Прешвечени зме же ше любов зоз любову враца.

(M.С.Ф. – Шпания)

DZVONI

Моя швекра жила сама. Приселєла ше до нас, гоч мала

ище власни дзивки до котрих могла пойсц. Мойо дзеци ю

кра шнє прилапели, алє за мнє, попри моєй фамелиї, вона

бу ла додатна обовязка. Хоровала од артериосклерози пре

котру часто бешедовала сама зоз собу и часто приповедала

нєкрашнє о мнє. Мойо дзеци ше зоз того шмеяли, алє я

бул барз уквилєни. Чи ми так сцела подзековац же ше старам

о нєй? Зоз супругу зме бешедовали о єй нєзвичайним

спра вованю. Я бул барз знємирени, алє зме вєдно ришели

зро биц “тайну догварку любови“ цо значело, же ю будземе

ище баржей любиц. То бул єден з найкрасших моментох

у нашим фамилийним живоце. Велї родзиново, котри

час то нащивйовали мою швекру, були зачудовани зоз ат -

мосферу котра панує у нашей фамилиї.

(Ц.С. – Италия)

(превжате зоз “Il Vangelo del Giorno”, Città Nuova;

пририхтал: М. Шовш)

kvitenq 2020

Слово за живот

у МоєЙ ноЦи нєт ЦМоти

«Блажени тоти котри нє

видзели, а поверели.» (Йо

20, 29)

Йоанова евангелия описує

стрет нуца апостолох, Мариї

Маґ далени и других ученїкох з

вос креснутим Исусом. Вон ше

им вецей раз зявйовал зоз ранами

од розпинаня, же би ознова

от ворел їх шерца за радосц и на -

дїю. На єдним таким стретнуцу

апос тол Тома нє бул присутни.

Дру ги, хтори стретли Господа,

при поведали му о тим прекрасним

дожицу, вироятно прето же

му жадали пренєсц свою ра -

досц. Алє, Тома нє могол прилапиц

шведоченє хторе особно нє

ви дзел. Сцел особно видзиц и

дорушиц Исуса.

О даскельо днї ше и тото зисце

ло. Исус ше ознова указал

ґру пи ученїкох. Медзи нїма ко -

нєчно бул и Тома. Вон пошведочел

свою виру и свою подполну

пра падносц Воскреснутому

Ису сови зоз словами: «Господь

мой и Бог мой!». Исус му одвитовал:


видзели, а поверели.»

Тота евангелия написана кед

швед кове Исусового живота,

шмер ци и воскресеня вецей нє

бу ли живи. Евангелске порученє

ше мало придац будуцим ґенерацийом,

а його преношенє му шело

буц на основи шведоченя тих цо

прияли нависценє. Ту роз почал

час Церкви, Божого на роду хтори

предлужує нависцо вац Исусово

порученє, вирно пре ноши Його

слово и дошлїдно жиє по нїм.

А шицки ми стретли Исуса,

Еван гелию и християнску виру

прейґ слова и шведоченя других

и поверели зме. Прето зме «блажени».


видзели, а поверели.»

Же бизме жили по тим слове,

здо гаднєме ше словох Кяри Лу -

бик: «Вон жада усадзиц до це и

до шицких людзох хтори нє жи -

ли зоз Нїм прешвеченє же маце

исту стварносц як и апостоли.

Исус ци жада повесц же ши нїч

нє страцел у одношеню на тих

цо го видзели. Ти маш виру и то,

най так повеме, нови способ як

мо жеш “видзиц» Исуса. Прейґ

ви ри му ше можеш приблїжиц,

глї боко го зрозумиц, стретнуц го

у глїбини шерца. Прейґ вири го

мо жеш одкриц медзи двома або

тро ма братами хтори зєдинєни у

його мено або у Церкви хтора

пред лужує його дїло. [...] Тоти

Ису сово слова це поволую же

биш ожил свою виру и нє чекал

дая ку потримовку або знаки же

биш напредовал у своїм духовним

живоце, же биш нє бул по -

д o з риви до Христовей присутносци

у своїм живоце и у историї,

и теди кед ци випатра же є

далєко. [...] Жада же биш верел

до Його любови и теди кед це

при цишню чежки, та и нєможлїви

ситуациї.» (С. живота, 1980.)

Ана млада Австралиянка на -

ро дзена з чежким инвалидитетом.

Вона виприповедала: У

своєй младосци сом ше вецей

раз питала прецо сом нє умарла

та кой на родзеню, таки чежки

мой инвалидитет. Мойо родичи,

хто ри жию Слово живота, вше

ми гуторели: «Ано, Бог це безко

нєчно вельо люби и ма свой

план за це». Вони ми помогли

же бим, и попри почежкосцох и

фи зичних огранїченьох, була

тота цо люби перша, так як и

Бог поступа з нами. Видзела сом

же ше велї ситуациї коло мнє

ме няли и велї людзе постали зо

мну отворенши. Оцец ми зохабел

свойо особне порученє хто -

ре сом мала отвориц аж после

його шмерци. У нїм було написа

не лєм єдно виреченє: ‘У моєй

ноци нєт цмоти’. То мойо каждодньово

искуство: кажди раз

кед ришим же будзем любиц и

служиц особом хтори зо мну, ве -

цей нєт цмоти и можем дожиц

Божу любов спрам мнє.»

Летиция Маґри


Дожица

СРИМСКИ ДОЖИЦА

нє МогЛи сЦе БуЦ БуДни зо Мну

єДну гоДзину?

Находзиме ше у нєзапаметаней у швеце пандемиї КО -

РО НА ВИРУСА....

Цошка цо нам улїва страх до косцох, без огляду чи зме

хрис тиянє чи атеисти, шицки зме лєм людзе и маме крегку

душу котра чувствує бриґу нє лєм за себе особнє, алє за

своїх домашнїх, своєй родзини, своїх приятельох, ближнїх.

А шицки зме єдна часточка того ЄДИНОГО швета, тей

ЄД НЕЙ ЄДИНЕЙ ФАМЕЛИЇ як то ясно бешедовал папа

Франциск 27. марца на празней площи св. Петра у Риме, а

з нагоди молитви и полного одпусту «Urbi et orbi» .

И прето ше треба справовац цалком озбильно и осторо

жно, a нє спокушовац Бога - як крашнє потолковал влади

ка Ґриґориє зоз Нємецкей - зоз нєпотребним геройст -

вом, нїби, нїхто нам нїч нє може кед зме зоз Богом, кед зме

му вирни, та вец можеме викладац себе и ближнїх можлївей

хороти и у наших церквох.

Же бизме ше зочели зоз тим шицким, наша Церква нам

дала 19. мараца препорученя же бизме за тот час претарг -

ли Богослуженя за народ, алє змоцнєли нашу молитву, со -

ли дарносц и одвичательносц спрам других. Наш владика

со витовал паноцом же бизме вирним оможлївели зайсц

на кратко до церкви помодлїц ше, стретнуц ше зоз своїм

па рохом и прияц поцешенє и пораду. А то значи же би

хра ми остали отворени єдну або два годзини за таки

потреби.

Та так як и други, и я явел прейґ числених писмох и на

те лефони моїм вирним же од 8 до 9 годзин храм будзе

отворени.

Так бул перши дзень, одслужел сом Службу и вжал па -

церки до рукох, бо хто кед нє я перши – та бул дежурни

ца лу годзину. А попри мнє бул и мой помоцнїк Емил Ме -

льн ик, та зме ше двоме модлєли, провадзели отворени дз -

вери и сподзивали ше же ше дахто зяви, та так ше вєдно

по модлїме по тим Исусовим «...кед ше двоме спомедзи

вас на жеми злагодза о дачим цо питаю - Оцец мой котри

на нєбе да же би им то було.» (Мт 18, 19).

И нисце так и було. Голєм спочатку. Єдного дня вошол

мла ди Бошко Страценски, оцец двоїх дзецох котрих сом

крес цел. Вон запалєл швичку, дакус зме побешедовали и

пос ле того пошол поцешени по своєй роботи.

Други дзень, кед сом уж одслужел Службу, вошла

млад ша парохиянка Ана Ляхович и на клєчацо ше модлєла

пред виложеним хрестом, бо було у тижню после вик -

ладаня Хреста Господнього. Поприповедали зме и видзел

сом же ше бриґує як ше людзе годни висповедац кед нє

мо жу присц до церкви. Я єй гварел же уж то даяк Господь

по провадзи. Анї сом нє бул теди свидоми же нам папа да

пол ни одпуст 27. марца на 18 годзин. Так сом постал свидом

ши же Бог кед завре дзвери на єдним боку, на другим

нам отвера... А може то и Мария, котрей зме ше на клєчацо

помодлєли пред икону Покрови ище 15. марца кед зме

були шицки у церкви – Марийо...Ти знаш нашо потреби...

Ша вона и у Кани Галилейскей направела винїмок, гоч

то ище нє було у планох Божих, то ю Исус «мушел послухац»

и помогнуц людзом.

Но, шицко то якош так ишло крашнє док нє завял шнїг

и постало окреме жимно, позмарзало доокола шицко, а

ви тор нємилосердно дул... Стал сом на молитви, уявююци

себе же сом як Мойсей котри трима дзвигнути руки

док нєбезпека нє прейдзе.... Алє, спокуса була вше векша.

От ворени дзвери нагло хладзели церкву, наношели жимни

шнїг, а нїхто по тей курняви анї по драже нє прешол...Бул

сом у спокуси заврец дзвери и поцагнуц ше до цеплей хи -

жи, ша озда шицки зрозумя же ше и я можем похориц, а

вец цо будзе - нє?

Нє пришол того дня нїхто до церкви...Та ми пришло на

розум тоти слова Исуса кед ше у олївней загради модлєл

пред свою шмерцу, а апостоли поспали –

«Нє могли сце буц будни зо мну єдну годзину?»

Гей, шицки зме у спокуси и випитованю нашей вири и

ви т ирвалосци, як ми духовни особи так и цалком розумлїве

- и нашо вирни.

Та модлїм Господа най нам да сили же бизме тераз кед

ше Исус рихта до своєй шмерци пре нас и ми знали буц

будни у молитви за себе, и за своїх ближнїх.

Владислав Варґа

10

DZVONI

kvitenq 2020

Преглїбйованя

ДУХОВНА БОРБА ПРОЦИВ КОРОНА ВИРУСУ

ЗМОЦНЮЙМЕ СВОЙ ДУХОВНИ ИМУНИТЕТ

Нова ситуация у котрей зме ше шицки нашли пре

ши ренє хороти у каждей особи виволує питанє: “Цо

ше то случує? Цо маме робиц и докля то будзе тирвац?”

Сцели бизме достац одвити на тоти птианя.

Алє, потребне цошка инше зробиц. Бог нам дава

час, же бизме роздумали и зробели даяки пременки у

своїм живоце.

Бог нас часто нєсподзива. Вон Всемогутни, Вон

Ми лосердни. Вон Любов. Його лоґика нє така як на -

ша. Прето нє можеме шицко тото похопиц.

Можебуц ше нє треба зоз тим тельо трапиц. Тераз

Бог гутори каждому з нас. Послухайме у своїм шер -

цу цо нам гутори.

У глїбини своєй души можеме буц найсиґурнєйши

бо там пребува сам Бог. У тей хвильки, роздумай -

ме о тим цо нас трапи, прецо ше боїме. Шицко по -

лож ме до Його рукох, бо Исус гварел – Придзце ґу

мнє! Дал свою пораду. Мир у души найвекши дар.

Змоц нюйме свой духовни имунитет.

Єст цошка цо моцнєйше од шицкого прецо тераз

цер пиме. Єст хтошка хто нас люби. То Бог. Святи

Пав ло записал: “Любов Божа присутна у шицких нас

прейґ присутносци Духа Святого”. Наш задаток пречис

циц свойо одношенє спрам Бога.

Рика котра пресушела нє ма живота, алє кед ше

повя же зоз жридлом води, достанє нови випатрунок

и нови живот. Прейґ вири ше отворме за Бога. Бог

нас зоз свою любову змоцнює.

Ми припадаме Богу и душа каждого чловека глє -

да и жада Бога. Же бизме го добре чули, потребне

нап равиц места у своїм шерцу за Його присутносц.

Вон глїбоко присутни у каждому з нас.

Спущме ше до глїбини у цихосци молитви або ме -

ди тациї совєй души. Пробуйме ше зєдинїц зоз Вич -

ним Жридлом. Добстанєме силу котра нам да нови

жи вот.

Шицко од Нього приходзи и шицко идзе ґу ньому.

Вон нас чува и люби, бо ми Його дзеци и тота свидо -

мосц и дожице змоцнює нашу нукашньосц. Сви до -

мос ц же зме його змоцнює и мой духовни имунитет.

Прейґ капки молитви преглїбме свойо одношенє

ґу Богу.

Безконєчни Боже, добри Оче, до Твоїх рукох кладзем

свой живот, здравє и хороту, шицки свойо бриґи

и проблеми, вою прешлосц, свою терашньосц и свою

будучносц. Уж тераз ци придавам и час своєй шмерци.

Уж тераз най нє будзе моя, алє воля Твоя.

ш. Михаїла Воротняк

оДкриЦе Бога

Площа св. Петра була празна, алє милиони людзох

прейґ телевизиї и интернета слухали папово

сло ва. Медзи нїма була и єдна Италиянка, Лара Еу -

ґе ни. Вона молитву провадзела прейґ Фейсбука и у

своїм коментару написала: «Нїґда сом нє верела,

вше сом була аґностик. Та заш лєм ту, у слизох,

мод лїм же би ше шицко тото закончело. Господи,

ох рань людзох хторих любим. Я лєм жадам ознова

при тулїц свою фамелию».

Можеме дзековац Богу на тей подїї и помодлїц

ше же би нашенє вири росло у Ларовим живоце.

(Book.hr)


Урби ет орби

Папа Франциск 27. марца на празней площи св.

Пет ра предводзел окремну молитву и подзелєл

свой пастирски благослов Урби ет орби (Городу и

шве ту). Понеже нє було можлївосци за индивидуалну

спо ведз, вирни прейґ папового поштреднїцтва могли

дос тац полни одпуст кед ше у шерцу покаяли за сво -

йо грихи. Папа пречитал Евангелию од Марка (Мк 4,

35 – 41) и преглїбел тот евангелски текст о страшней

бурї хтору застановел Исус Христос.

ПАПА ФРАНЦИСК

госПоДи, нє охаБ нас на нєМиЛосЦ теЙ

Бурї! ПовеДз иЩе раз – нє БоЙЦе Ше!

“...Спущел ше вечар” (Мк 4,35). Так започина

Еван гелия котру зме чули. Уж тижнями нам випатраяк

кед би ше спущел вечар. Густа цмота ше наднєсла

на нашо площи, улїчки и городи; запановала над на -

шима животами и шицко виполнєла зоз заглушуюцу

ци х осцу, пустару и пражнїну котра парализовала

шицко на своєй драги: тото мож почувстовац у воздуху,

у рухох, попатрункох хтори тото потвердзую. Злє -

к нути зме и страцени. Як и ученїкох зоз Евангелиї

нєс подзивано нас залапела нєобчекована и силна

буря. Похопели зме же ше находзиме на истей ладї,

шиц ки крегки и дезориєнтовани, алє источашнє значни

и потребни, шицки потребни веслац вєдно, шицким

потребна потїха других. На тей ладї... шицки ше

на ходзиме. Як и тоти ученїки, котри єдногласно и злє -

кнуто крича: “Гинєме!”, так и ми похопели же нє мо -

жеме исц далєй кажде за себе, алє лєм вєдно.

Попробуйме похопиц. Прецо ученїки нє маю твардей

шу виру, котра процивна Исусовому довирию? Во -

ни престали вериц до Ньго, ниа, крича му. Но роздумайме

цо крича: “Учителю! Чи ци нє бриґа же гинєме”.

Чи ци нє бриґа: думаю же ше Исус нє стара о нїх.

Ме дзи нами, нашима фамелиями, тото цо найбаржей

болї то кед чуєме же нам гуторя: Нє бриґа це за мнє?

Тото виреченє болї и охобя у шерцу нємир. То потрафе

ло и Исуса. Бо нїкому баржей нє бриґа за нас од

Нього. Кед го поволали, виратовал своїх нєдовирлївих

ученїкох.

Буря розоткрива нашу чувствительносц, крегкосц

и виноши на поверхносц тоту фалшиву и нєпотребну

си ґурносц з котру зме будовали нашо плани, нашо

проєк ти, нашо звикнуца и приоритети. Указує нам же

зме пущели же би заспало и напущело тото цо нас

под пера и дава силу нашому животу и нашей заєднїци.

Буря розоткрила шицки намиреня же би ше спакова

ло и забуло шицко тото цо кармело душу наших на -

родох; шицки тоти пробованя же би ше умертвело

нїби “спасительни” звикнуца котри нас нє можу врациц

ґу кореньом и приволац здогадованя наших предкох,

одбераюци нам так имунитет потребни за зочованє

з бриґами.

З бурю ше звалєла спреводзка тих стереотипох у

кот рих зме замаскировали свой “еґо” вше заохоцени

зоз власну слику; и на поверхносц вишла, ище раз,

вона (благословена) заєднїцка припадносц од котрей

нє можеме сцекнуц: припадносц братом.

“Прецо ше боїце? Чом вири нє маце?” Господи,

твойо нас слово того вечара потрафя и гутори шицким

нам, у тим нашим швеце, котри Ти любиш баржей як

ми, же зме ишли напредок зоз шицку силу, чувствовали

зме ше моцни и схопни за шицко. Водзела нас га -

миш носц за заробком, пущели зме же би нас ствари

подполно обняли и опила швидкосц. Нє застановели

зме ше пред твоїма поволанками, нє зобудзели зме ше

пред войнами у швеце и пред нєправду, нє слухали

зме крик худобних и нашей барз хорей планети. Пре -

длужели зме далєй и нїч нас нє могло застановиц и

далєй думаюци же вше остнєме здрави у єдним хорим

швеце. Тераз, кед зме у морю дзе нас габи руцаю

тадзи-тамаль, кричиме ци: “Зобудз ше, Господи!”

“Прецо ше боїце? Чом вири нє маце?” Господи,

во лаш нас, волаш нас же бизме верели, же бизм верели

нє лєм до того же Ти постоїш, алє и до того же би -

зме пришли ґу Тебе и наздавали ше до Тебе. У тим

12 DZVONI

kvitenq 2020

Урби ет орби

посце одгукує твоя поволанка: “Обрацце ше”, “Обра -

цце ше ґу мнє зоз цалим своїм шерцом” (Йoїл 2,12).

По волуєш нас же бизме тот час спокуси похопели як

час вибору. То нє час твойого суду, алє нашого суду:

час же би ше вибрало тото цо важне и тото цо преход -

не, же би ше розлучело тото цо потребне од того цо

нє. Час же бизме цек свойого живота ознова обрацели

ґу Тебе, Господи, и ґу другим. Можеме попатриц на

ве лїх сопутнїкох на котрих ше може упатриц, котри, у

стра ху котри вшадзи коло нас, одвитовали так же да -

ли свой власни жвиот. То дїлотворна сила Духа вилята

и формована до шмелих и велькодушних, стаємних.

То живот Духа котри може одкупиц, оплеменїц и

ука зац же нашо животи виткани и потримани од звичайних

– скоро вше забутих – людзох котрих нєт на

нас ловних бокох новинох и часописох або на вельких

бинох, уметнїцко-забавних програмох, алє, без сумнїву,

вони тераз виписую историю: то лїкаре, медицински

шестри и медицински технїчаре, заняти у предава

льньох, чуваре, вожаче, полицає и вояци, волонтере,

священїки, монахи и монахинї и велї, справди велї

дру ги хтори похопели же ше нїхто нє може виратовац

сам. Зочени зоз церепньом, дзе ше мера правдива розвитосц

наших народох, пренаходзиме и доживюєме

Ису сову молитву – “Най шицки буду єдно” (Йо, 17,

21). Кельо вец тоти хтори каждодньово указую сцерпез

лївосц и указуюю надїю, меркую же би нє ширели

панїку, алє суодвичательносц; келї оцове, мацери,

дїдове и баби, учителє з малима и каждодньовима ґестами

указую нашим дзецом як ше зочиц и надвладац

кризу так же прилагодза звикнуца, тримаю главу горе

и спонукую на молитву. Єст вельо тих котри ше

модля, котри ше дарую на розполаганє и закладаю ше

за добро шицких. Молитва и цихе служенє: то нашо

ору жиє побиди.

“Прецо ше боїце? Чом вири нє маце?” Початок

вири то свидомосц о тим же нам потребне спашенє.

Нє достаточни зме сами себе, сами ше чиряме: пот -

ребни нам Господь як старим моряком гвизди. По во -

лай ме Исуса до ладьох наших животох. Дайме му

свойо страхи же би их Вон победзел. Як ученїки спозна

ме же ше зоз нїм ладя нє зачири. То сила Божа:

обра циц на добре шицко цо ше нам случує, та и чежки

си туациї. Вон приноши спокой до наших бурйох, бо з

Бо гом живот нїґда нє умера.

Господь пред нас кладзе виволанє и поволує нас

же бизме на ньго одитовали. У штред нашей бурї по -

во лує нас же бизме ше пребудзели и указали дїлотвор

ну солидарносц и надїю з котру мож даровац

постояносц, потримовку и змисел у тих часох кед ви -

патра же ше шицко руйнує и препада. Господь ше

будзи же би пребудзел и ожил нашу воскреснуту виру.

Ма ме котву: зоз Його зме крижом спашени. Маме кормань:

прейґ Його зме крижа одкупени.

Маме надїю: у Його зме крижу вилїчени и нїч нас

и нїхто нє оддзелї од його одкупительней любови. У

штред изолациї, у котрей нам силно хибя мили особи

и стретнуца, кед доживюєме нєдостаток велїх стварох,

ище раз слухаме нависценє котре нас ратує: Вон

вос креснул и жиє зоз нами. Господь нас зоз свойого

Крижа спонукує же бизме пренашли живот котри нас

об чекує, же бизме попатрели на тих котри нас глєдаю,

же бизме були моцнєйши, же бизме препознали и

ожи єме милосердиє котре у нас. “И нє загаши ґнот

котри тлєє” (пор. Из 42,3) и пущме же би знова запалєл

надїю. Прилапиц свой криж значи змогнуц свою

знє мирену жажду ґу всесили и пошедованьом же

бизме дали простора креативносци котру лєм Дух

мо же пребудзиц. То значи пренайсц шмелосц же би

ше отворел простор у котрим ше шицки годни почувсто

вац же су поволани оможлївиц нови форми госцолю

бивосци, братства и солидарносци. Прейґ Його зме

крижу спашени же бизме прилапели надїю и оможлїве

ли же би вона була тота котра будзе моцнїц и спонуковац

шицки можлїви мири и способи котри нам

годни помогнуц же бизме чували себе и других.

Облапиц Господа же бизме облапели надїю: ниа сила

вири котра ошлєбодзує од страха и дава надїю!

“Прецо ше боїце? Чом вири нє маце?” Мили браца

и шестри, з того места, котре гутори о Петровей вири

як стини, жадам вас того вечара шицких звериц Гос -

поду, прейґ затупнїцтва Мацери Божей, котра здравє

на рода свойого, гвизда у бурї. Най зоз тих слупох котрих

стої Рим и швет зидзе на вас Божи благослов як

по цешуюце облапенє. Господи, благослов швет, дай

здравє целом и потїху шерцом. Гуториш нам же бизме

ше нє бали, алє наша вира слаба и боїме ше. А Ти,

Гос поди, нє охаб нас на милосц и нємилосц бурї, бо

ше Ти стараш о нас (пор. 1 Пт 5,7).

ИКА


Рочнїци

100 - РОЧНЇЦА ПАРОХИЇ

СВ. АРХАНГЕЛА МИХАИЛА У БЕРКАСОВЕ

З нагоди стотей рочнїци парохиї Святого ар -

хангела Михаила у Беркасове здогадуєме ше парохох

кот ри отримовали духовни живот у тей на -

шей па ро хиї. Починаюци од Франи Латковича,

Пав ла Ґвоз да новича и Силвестера Саламуна, по -

тим Дюру Гер бута, Владимира Мудрия и То ми -

слава Дудаша прейґ Ми хайла Режака, Владислава

Ра ца и Йозефа Селина та аж и по нєшкайшого

пароха Владимира Еде лин ско вого Миколку.

Михайло Режак

Михайло Режак почувствовал священїцку поволан

ку уж як одроснути чловек, роботнїк у керестур

с кей друкарнї. Народзел ше 12. марца 1957.

Року у Руским Керестуре од оца Михайла и мацери

Амалиї на родзеней Югик. Основну школу за -

кончел у Рус ким Керестуре, а штредню ґрафичну

школу у Кули. Бо гословию студирал у Заґребе. За

свя щенїка го 30. Авґуста 1992. Року у Руским Ке -

рестуре пошвецел вла дика Славомир Микловш.

Такой после пошвецаня, дас два мешаци, бул

ка пелан у Руским Керестуре, а вец пошол за управителя

парохиї до Беркасова, дзе бул до 2003. року.

Под час служеня у Беркасове обновел церкви у

Бер касове и у Бикич Долу. Вец бул капелан у

Руским Ке рестуре, а од 15. Авґуста 2003. Року до

2008. Року уп ра вителй парохиї у Сримскей Мит -

ровици. Ту по чал будовац пасторални центер з

крас ну салу. Од 2008. року вон парох у Шидзе и

сримски декан. Ту ушорює и Лєтню владическу

резиденцию. Кажди рок видава по два кишенково

календари – по руски и по українски.

Литература: Священїки дакедишнього осєцкого

викарията, о. проф. др Роман Миз. Нови

Сад 2016.

Фотоґрафия уметнїцкей слики Силвестера

Пушкаша (1995.р.) на парохиї у Беркасове.

14 DZVONI

kvitenq 2020

Т Е О Л О Ґ И Я З А К А Ж Д О Г О

BOGOSLOVSKA DUMKA

244 – 2020 Прилог християнскому часопису „ДЗВОНИ”

Ушорює редакция „ДЗВОНОХ”;Редактор:о мр Михайло Малацко

ФАМЕЛИЯ

AMORIS LАETITIA (Нїжносц любови)

Папово постсинодалне апостолске писмо 31 часц

ЛЮБОВ У ФАМЕЛИЇ (21)

(предлуженє)

СцерпезлївоСц и реалноСц

Барз важне же би моралне вихованє було

при лагодзене возросту младей особи

(або дзецка) же би ше нє примушовало

на строги способ на даяки ришеня и справованя за

цо тота особа нє дозрела. Мож повесц же то контра

породуктивне вихованє: и попри добрей намири

и попри уложених намаганьох, часто нє лєм же

нє да нїяки резултати, алє аж и вивола у младей

осо би процивенє и одбиє ю од того цо барз добре

и хасновите – прето же було дате у погришни час

и на погришни способ. Так як и у єдзеню – добре

зна ме кеди и яке єдзенє прикладне за рижни возрос

ти. Дзеци зоз таких строгих фамелийох лєдво

чекаю же би ше ошлєбодзели авторитету фамелиї

и звичайно иду до другей крайносци – далєко од

того цо у моралним живоце здраве.

Тото цо, нєовисно од рокох дзецка, ма барз ве -

льки уплїв и на цали ше живот урезує до розуму,

ду ши и шерца – то особни приклад родичох. На

тото ридко хто меркує: родичи ше вадза пред

дзец ком, спричкаю ше, кед єдно од родичох подума

опомнуц дзецко – друге го бранї, єдно посила

до церкви – друге го вишмеює... Нє роби ше ту о

щи росци або о лїцемерству. Дзецко заслужує єди -

нство оца и мацери гоч нє думаю вше на исти способ.

Раз, кед єдно з нїх дацо пове, друге го потрима,

а кед нє, можу то розришиц насамо. Нє муши

дзец ко буц шведок спричканя – воно и так ище нє

зна до конца правду, єдине цо му навики останє –

же ше родичи вше вадзели.

Прави вредносци нє мож наредзиц або научиц

на памнят. Обично то найлєгчейша ствар, а и тото

препущуєме же би дзеци научели у школи або у

цер кви на виронауки, напр. Дзешец Заповиди,

Свя ти Тайни и тд. Вихованє то процес. Як и шиц -

ко, так и чловек рошнє, розвива ше. За тїлесни

розвой маме написани тисячи кнїжки, алє за ду -

хов ни – мало. Думам на тоти кнїжки цо беру до

огля ду нє лєм психу, алє и душу.

За кажди процес потребна шлєбода у котрей

ше рошнє. Праве прето потребно помогнуц млаapril

2020.

I

дей особи – поготов у фамелиї - же би росла у

шлє боди, алє зоз потримовку тих котри ю найвецей

любя. И праве прето же ю любя нє буду посесивни

и нє буду ю тримац у карантину, алє так

исто нїґда нє прилапя же би їх дзецко, лєм прето

же би ше випочитвало його абсолутну шлєбоду –

на концу препадло.

Кед дзецко нагина ґу злу зоз своєй волї и своєй

шлє боди – тота шлєбода нє правдива. Бо вибор зла

то нє шлєбода. Можебуц же то роби добродзечнє

и у шлєбоди, алє закончи зоз злом, котре нїґда нє

може буц шлєбода. Зло – рабство.

Тото найлєше видзиц з прикладу тих цо ше

дро ґираю. Кед пожадаю дроґу вони то жадаю зоз

шиц ку свою моцу – шлєбодно, алє су нательо ус -

ло вени зоз свою овисносцу же єднставно су нє

способни принєсц иншаке ришенє – лєм єдно єди -

не. Їх ришенє добродзечне, алє є нєшлєбодне. У

та ких случайох таким особом ше нє може препущиц

же би шлєбодно приношели ришеня, бо у

дїй сносци, вони нє можу вецей виберац и прияц

нову дозу - то значи лєм ище глїбше спаднуц до

овис носци (нєшлєбоди). Таки особи маю потребу

и право на помоц других и на процес вихованя и

одвикованя до подполного вилїченя. Бо нє досц

ше лєм одвикнуц, треба постац духовно моцни же

би ше остало дошлїдни у плодох оздравеня.

Фамелия - перша школа

Перша школа за вредносци – то фамелия. Нє

лєм за тоти вредносци духовней природи, алє и за

то ти общи: одношенє ґу природи, живитиньом,

жи воту... ту ше учи першираз у живоце як хасновац

шлєбоду. То барз деликатни период, поготов

по 6 роки, кед дзецко здобува одредзени вредносци,

алє и одредзени комплекси котри го буду прова

дзиц през цали живот. То єден период котри бу -

дзе основа його особносци, а котрей вон анї нє бу -

дзе свидоми. Нажаль, звичайно ше тот перод у на -

ших фамелийох нє трима як важни за вихованє

дзец ка, поготов духовнне. Духовне вихованє у

век шини случайох почина пред Першу Причасцу

кед дзецко ма дзевец роки, кед воно научи даскельо

молитви (же би ше превельо, попри школи, нє

об терховало), пове ше му же тото цо прима же то

Сам Исус Христос (о котрим дацо чуло на виронау

ки) и зоз тим ше тото духовне вихованє кончи.

Ско ро шицки дзеци цо кресцени у нашей церкви –

при ступаю до Святей Причасци, и то за поцешенє.

Алє, як то можлїве же до Другей Причасци скоро

нїх то нє приступа, аж и вишмеює тих истих зоз

кот рима ше так прибрани сликовал(а) на Першей

Причасци?

Прешвечени сом же за то директно нє виновати

родичи, алє прецо ше вец тото случує? Чи нє

прав да тота же и попри намаганьох вироучительох

духовне вихованє у фамелиї вообще нїґда нє

пос тояло? Анї по Першу Причасц, анї после

Першей Причасци.

Без фамелиї – даремни труд и паноца, и часней

шес три, и вироучительки. Ми маме право ше

наздавац же дзеци и попри того же то бул лєм мо -

мент у їх живоце запаметаю рихтанє до Святей

При часци як єден период щесца и ученя цо то

значи буц добри чловек. Кед голєм тото запаметаю

– Бог найдзе драгу до їх шерца.

Часто чуєме и тото: “Я так виховани”. То доб -

ре, дакеди значи стабилносц, а дакеди и як вигварка.

У фамелиї барз важне научиц дзеци и способ

роз думованя и препознаваня правдивих вредносцох.

Нєшка маме масу информацийох, та и тоти на

духовни и животни теми.

Нажаль, за нєпорихтану и нєкритичну особу

ве лї програми и информациї на телевизиї и интерне

ту барз чкодлїви. До тей мири же ше обраца

про цив своєй Церкви и свойого паноца (пароха)

кот ри их и кресцел, и котрого вони часто анї нє

упоз нали.

Маме людзох котри з дна души мержа Церкву у

котрей су формално и далєй уписани прейґ кресце ня.

Аж и у такей ситуациї – вони припадаю тей

заєднїци, парохиї, Церкви.

И нєприятель часц чогошик.

Покля є нєприятель часц є того цо нєнавидзи

Бог Оцец – сцерпезлїви. Чека його навраценє. Док

лєм постої Оцец, постої и дом за каждого.


II

kvitenq 2020

ҐУ 100-РОЧНЇЦИ РУСКОГО НАРОДНОГО

ПРОСВИТНОГО ДРУЖТВА (13)

ВЧАСНИ МАЛЖЕНСТВА ПРИ

РУСНАЦОХ У ПРЕШЛОСЦИ

Питанє вчасних малженс

твох при Руснацох у

Ба чки, Сриме и Сла во -

ниї у прешлосци часто було споми

нане и розпатране у нашей

историоґрафиї. Перши тот феномен

замерковал и винєсол пред

шир шу наукову явносц українски

ет ноґраф Володимир Гнатюк. Кед

1897. року даскельо мешаци пребу

вал на науковей експедициї у

Ке рестуре и Коцуре, Гнатюк сцел

до бре упознац привредни и дружтвени

живот тутейших Руснацох,

ме дзи иншим и забави рускей

мла дежи. Прето пришол до карчми

там дзе ше млади вечарами

схо дзели на танєц. Пришол, шеднул

и чекал, и як наводзи, спочатку

бул нєсподзивани кед видзел

же ше там почали сходзиц 12–15

ро чни ”дзивки” и 14-18 рочни ле -

ґ и ньчкове. Кед видзел же на танєц

при ходзи лєм така младеж, питал

ше: ”А дзе леґинє и дзивки, кеди

во ни приходза?”. Остал зачудовани

кед му гварели: ”То лєґинє и

дзив ки”, бо знал же у Галичини,

одкаль пришол, леґинє уж прави

хлопи, маю леґиньске триманє,

длу ги власи, баюси, а дзивки –

прави дзивки!

Нєодлуга з бешеди людзох

доз нал же ту при Руснацох теди

бул обичай же дзивки часто уходзе

ли до малженства уж кед мали

14–15 роки, а леґинє од 18. Мла -

дому науковцови то випатрало

досц нєзвичайне и отворено винєсол

о тим свойо становиско. Три -

мал же то неґативно дїйствує нє

лєм на дзивоцку и женску красу,

алє ма и неґативни здравствени

пош лїдки. Цо ше дотика женїдби

младих леґиньох, Гнатюк тримал

же вони нє дозрети за живот и же

ше таки ”бачи” у шицким муши

опе рац на оца, та аж и кед себе

же ну вибера. Гнатюкови тиж так

було барз чудне кед видзел же 12–

15 рочни дзивки, кед ше починаю

дзив чиц, починаю ше ґу леґиньом

обра цац з ”ви”, и вец так жени до

кон ца живота хлопом двоя.

Познєйше тоту тему дотхнул и

Гав риїл Костельник у своєй Хро -

нїки керестурскей парохиї хтору

на писал 1915. року. Вон наводзи

же Рускиня часто на 32–34 роки

уж баба, а кед ма 39–40 роки та

дає дна ма уж и дзешате дзецко.

Нє ридко ше случовало же ше мац

по р одзела уж кед єй дзивка або

нє веста мала дзецко. Правда,

смер тельносц малих дзецох була

барз велька.

Костельнїк теди винєсол стано

виско же феномен вчасних малженствох

при Руснацох ”новшого

часу”, наводзаци же у чаше кед

ше Руснаци почали присельовац

до Бачки (у другей половки ХVІІІ

ви ка) то нє було так, односно же

теди дзивки уходзели до малженства

кед мали 18–20 роки, а леґинє

20–26 роки. Нє маюци нагоду

глїб ше анализовац тот феномен

пре нєможлївосц хаснованя ма -

тич них кнїжкох я у даєдних роботох

прилапел тото Костельниково

ста новиско. Познєйше, препатраю

ци стари матични кнїжки, на -

ма гал сом ше лєпше преанализовац

фамелийни живот и структуру,

та и питанє вчасних малженствох,

односно одгаднуц кеди ше

тот обичай вчасних малженствох

”за коренєл”. За Керестур матични

кнї жки кресцених, винчаних и

умартих/ похованих зачувани аж

од 1779. року. Гавриїл Костельник

april 2020.

III

у своєй Хронїки спомина же мал у

ру кох першу матичну кнїжку

керестурскей парохиї котру почали

водзиц од 1767. року, хторей

уж нєт.

Виглєдовац питанє вчасних

мал женствох при Руснацох у Ке -

рес туре од 1779. року по половку

ХІХ вику нє так лєгко, прето же

па рохове и капеланє часто до ма -

тич них кнїжкох нє наводзели ро -

ки младенцох, або часто наводзели

лєм роки леґиня, або чи до

мал женства уходзиц леґинь чи

ґдо вец, односно дзивка чи ґдовица.

У матичней кнїжки родзених

од 1779. року керестурски парох

Яков Силваши (умар влєце 1782.)

пе дантно, на церковно-славянским

язику, уношел податки о тих

цо уходзели до малженства, на во -

дза ци роки леґиня и дзивки од -

носно ґдовца и ґдовици, и мена и

пре звиска оцох леґиня и дзивки.

Тих рокох леґинє уходзели до

мал женства ридко од 16–17 роки,

час тейше од 18–19, алє найчастей

ше од 20–25 роки, а дзивки ше

одавали дакеди од 15–16, алє найчас

тейше од 17–20 роки, ридко

стар ши.

Як росло число вирних керестурскей

парохиї, так ше з рока на

рок звекшовало число винчаних:

1779. року 14, 1799. – 21. Понеже

смер тельносц жительстваа була

до сц висока, до малженствох час -

то уходзели ґдовци и ґдовици, алє

було и таки случаї же ґдовец брал

дзивку и леґинь ґдовицу.

По шмерци пароха Я. Сил ва -

шия 1782. року з керестурску па -

рохию по конєц того рока управял

Ян ко Надь и предлужел водзиц

ма тични кнїжки по церковнославянски.

Од януара по децембер

1783. року з парохию управял

Сил вестер Бубанович, познєйше

Кри жевски владика. Вон почал

во дзиц матични кнїжки по латински,

а так предлужел од початку

1784. року Петро Копчаї и други.

Янко Надь 1782. року предлужел

у винчаньох писац роки тих

цо уходзели до малженства, алє

Сил вестер Бубанович роки живота

винчаних нє уписовал. Петро

Коп чаї и капелан Янко Надь ище

єден час уписовали лєм за леґиньох

котри уходзели до малженства,

нє и дзивкох, а од 1791. уг -

лавним цалком престали уписова

роки живота. Тиж так найчастейше

уписовали лєм презвиско оца

ле ґиня и дзивки, нє и мено, а

презвиска и мена мацерох анї нє

уписовали, та и то у велїм очежує

про вадзиц и анализовац старосну

структуру тих цо уходзели до

мал женствох и правиц прецизни

родослови окремних фамилийох.

На концу можеме лєм заключиц

же вчасни малженства, значи

ухо дзенє до малженства дзивкох

млад ших од 18 роки и леґиньох

млад ших од 20 роки при Руснацох

були присутни од їх присельованя

до тих крайох. Таку праксу з єдного

боку виволовал способ привре -

дзо ваня, кед фамилийом за обробок

жеми вше були потребни нови

ро ботни руки. Медзитим, добре

то замерковали и В. Гнатюк и Г.

Кос тельник – вчасни малженства

чу вали руску заєднїцу од нєодвича

тельносци и моралней погубеносци

младежи.

Янко Рамач

IV

kvitenq 2020

Путованя

СТУДИЙНЕ ПУТОВАНЄ ДО БЕЧУ

На початку 2020. року, на моїм остатнїм року Теолоґиї,

ми богослове у Заґребу рушели на єдно студийне путованє

до Бечу. Тото путованє, котре тривало од 27. по 29. фебру

ар, предводзели ректор богословиї о. Роберт Рап лє но -

вич и ординарий Крижевскей епархиї о. Милан Стипич.

Циль було духовне и интелектуалне збогаценє, упознац

ше зоз нашу церковну историю и преглїбиц медзивирски

кон такти.

1773. Ро ку. Там ше и ришело проблем мена, тедишнї владикове

глє дали од царици назву “грекокатолїк” место

неґативного “унияти”(зєдинєни). У тедишнїм чаше бул

марчанско - кри жевски владика Василиє Божичкович,

котри бул и осо бни приятель царици. Царица тиж так

основала Кри жев ску епархию 1777. року.

Богослове, ректор, апостолски администратор и

приятелє Богословиї пред чудотворну икону

Богородици

Обишли зме главни город дакедишнєй Габзбуржскей

мо нархиї, дзе зме у катедрали св. Штефана по першираз

ви дзели ориґиналну грекокатолїцку икону Плачуцей ма -

рия повчанскей Богородици, котра як чудотворна позната

уж зоз 1676. Року, а 1697. є по наказу австрийсого цара Ле -

о полда Першого пренєшена до Бечу. Потим зме нащивели

и нашу грекокатолїцку церкву Св. Варвари, дзе зме мали

Ли турґию котру предводзел українски владика Йосафат

Го вера зоз крижевским администратором Миланом, ректо

ром Робертом и домашнїм парохом др Тарасом Шагала.

У тей церкви ше скривали мощи св. Йосафата скорей як су

пре селєни до церкви св.Петра у Риме. Там дакеди була

Кра льовска грекокатолїцка богословия Barbareum, котру

ос новала царица Мария Терезия 1775. року. Перши ректор

тей богословиї бул Йосафат Басташич, котри познєйше

пос тал и владика Крижевскей епархиї, а умар у Шиду

1793 року.

Як зме чули, нєшка до Св. Варвари приходза на Слу ж -

бу числени грекокатолїцки вирнїки - Українци, Русини,

Гор вати, Копти, Халдейци итд.

Же би церковни Униї змоцнєли, а нєзєдинєних придобили

- царица Мария Терезия отримує Бечку Синоду

Богослове ше стретли и зоз православним владиком

Андрейом Чилерджичом

На концу, понеже зме на нашим факултету мали семинар

о екуменизму, котри мал мото “Ut unum sint” (“Же би

шиц ки були єдно”), пре спомнуту причину зме ше одшмелєли

зробиц и крочай вецей, и стретли зме ше зоз австрийско

- швайцарским православним владиком СПЦ, Ан дре -

йом Чилерджичом.

Стретнуце зоз владиком, котри нас окреме сердечно и

щи ро приял у церкви и своєй резиденциї, мало за циль ме -

дзи собне упознаванє, глєдаюци приятельски диялоґ без

лї цемерства и прикритих намирох. Розгварка була о власним

живоце, о наших вирних и Церкви, а то перши крочай

ґу зблїжованю ( екумени ). У медзиконфесионалних одноше

ньох нє упознаваме лєм другого, алє зме примушени и

сами себе наисце ещи баржей упознац - хто ми заправо,

чом зме иншаки, дзе зме подобни, а дзе розлични? Цо, або

лєп ше Хто нас повязує?

Иншак, як сом чул, владика Андрей бул викарни епископ

патриярха Иринея по 2014. рок и часто ше стретал

зоз нашима грекокатолїками з нагоди рочнїци шмерци Кя -

ри Лубик на Служби у церкви св. Кирила и Методия на

Ба новим Брду, у Беоґрадзе, дзе вон приходзел зоз свою ма -

церу, а у мено патриярха Иринея.

Ярослав Варґа


Витамин за душу

ПРЕД РОЗПЯЦОМ

вечарШе стретнуЦе

Исусе, пришол сом Ци повесц

Як ме у гарлє сциска,

Од виплаканих слизох

У души ме прициска.

Пришол сом Ци пошептац

Як ме криж на плєцу дави,

Пречежки ми тот криж

И чежку рану ми прави.

Пришол сом Ци ше поносовац

У змерку того дня,

Бо пребарз ме болї

И пече жива рана.

Клєчим пред Тобу и патрим –

Блага шветлосц пада на Це,

Змучену твар Ци ошвицує

И цале розпяце.

О, Боже, ганьбим ше пред Тобу,

Кельо Ти церпиш, а цихо ши,

Док пресвяте цело Твойо

Розпяте на крижу виши.

Преджобнути Ци руки и ноги,

Ранєте и шерцо Твойо.

О, яка чежка Твоя туга,

А нє таки чежки болї мойо.

Рев. Златко Судац – Вибор: Мария Шимко

Обробок: Ю. П.

БИСЕРИ

раДосЦ воскресенЯ

Исус пришол на жем

Указац нам як треба жиц,

Як других потримац и помагац,

Як любиц и як давац.

А вец указал свойо дїла,

Цо му Бог наказал най зроби,

И превжал шицки нашо кари на себе

Же би ми були чисти и нови.

Вон ше могол виратовац,

Поволац ангели з нєба,

Але Вон вибрал заплациц за нашо грихи

И заплацел их з любови ґу нам.

Господь наш умар на Вельки пияток,

Алє криж Його нє препаднул.

Його Воскресенє на Вельку ноц рано

Наполнєло нам шерца з радосцу.

Тераз ми знаме за шмерц на жеми,

Таку як Його, же то лєм одпочивок.

Ми будземе зоз Нїм занавше

На нєбе, там дзе живот найкрасши.

Так, ми жиєме за Исуса нашо животи,

Ношиме Го у каждей хвильки и роботи.

Дзекуєме, Спасителю, дзекуєме Господи,

Помож нам любиц так як ти любиш!

Джоана Фукс

З анґлийского: Ю. П.

16 DZVONI

kvitenq 2020

Витамин за душу

ДАВНА ПРИПОВЕДКА

три ДоБри ПораДи

Бул раз єден барз худобни чловек. Мал жену и ма -

ло го хлапца. Жена му була барз богата и ровно му ви -

ру цовала на очи же вон нє ма анї тельо богатства як за

нох цом чарне. Допило йому таке слухац, та охабел же -

ну и хлапца и пошол з дому до швета.

– Нє врацим ше – думал себе – дотля док нє заробим

тельо же бим бул богатши як моя жена!

Ишол вон так горами и лєсами, кед раз стретнул єд -

но го дїда.

– Дай, Боже! – поздравкал чловек.

– Дай, Боже! – гварел дїдо. – Кадзи це Бог ведзе? –

пи тал ше му.

– Идзем до швета, службу себе глєдац – одповед

чло век.

– Гибай до мнє – гуторел дїдо. – У мнє ци добре бу -

дзе. Пенєжи ци нє дам, алє ци дам три добри поради,

зоз котрих будзеш мац вецей хасну як з пенєжом.

И пошол чловек до дїда служиц. Преходзели мешаци

и роки, чловек служел у дїда. Дїдо го полюбел, а и

вон дїда. Прешли дзешец роки, та ище дзешец. На кон -

цу двацетого року гварел чловек:

– Вецей нє останєм. Барз ме корци же цо моя жена

и син робя.

– Но, та идз з Богом – гварел дїдо. – Ту маш єден

хлєб, алє го нє розрезуй, аж док сцигнєш дому. А дам ци

ище три добри поради. Добре их запаметай: (1) Дзе чу -

єш зваду, сцекай отамаль. (2) Нє скруцуй зоз драги по

хто рей ши пришол. (3) Нєшкайши гнїв охаб за ютре.

Подзековал чловек за поради и рушел дому. Влапела

го ноц у єдним валалє, та ше питал єдному чловекови

на ноц. Чловек го приял. Алє лєм цо шеднул у їх обисцу,

чловек и жена ше почали вадзиц. Уж пришло и до

бит ки. Чловек шє здогаднул цо му дїдо гварел – же кед

чуєш зваду, сцекай отамаль. Гварел Добру ноц и по -

шол преноцовац до сушеда..

Рано кед ше пребудзел, чул вельке кричанє у валалє.

Ви шол на улїцу, а єден чловек го влапел за руку и почал

кри чац на цале гарло: Тот забил чловека, тот! Чловек

нє знал цо робиц, аж кед му поведли цо ше стало.

А стало ше таке: Того чловека котрому ше вон пер -

ше питал на ноцнїк, вноци забили. Тот цо го влапел и

кри чал, видзел кед вон вошол до тей хижи, алє нє ви -

дзел кед вишол, та думал же вон забил чловека. Алє

при шол ґазда у котрого чловек спал и вишвечел го. Так

го дораз пущели. Добре було дїда послухац, подумал

се бе чловек.

Путовал чловек далєй и дошол по єден вельки лєс.

Здо гонєл там трох хлопох. Ишол єден час з нїма вєдно,

а вец тоти троме ше видвоєли. Гварели же знаю кратшу

дра гу и скруцели на бок. Волали и чловека, алє вон ше

здо гаднул цо му дїдо гуторел, та пошол по своєй старей

драги. О даскельо днї чул же тих трох хлопох нападли

збой нїки и окрадли их.

На концу чловек пришол до свойого валалу. Уж ше

по чало змеркац. Пришол до свойого двора. У хижи го -

рела швичка. Патри вон през облак, а жена шедзи за

сто лом и при нєй якиш пан, вечераю. Вон ше розгнївал,

ви бегнул на улїцу. Сцел даґдзе найсц пушку и обидвойо

их позабивац. Алє пришла му на розум и треца дїдова

по рада – же нєшкайши гнїв треба зохабиц за ютре. По -

шол до карчми, дацо поєдол и попил, а потим ше питал

качмарови цо єст нове у валалє. Качмар му гварел:

– Та бул у нашим валалє чловек котри пошол до шве -

та, а дома зохабел жену з малим хлапцом. Прешло 20

ро ки од того часу. Хлапец вироснул и виучел ше за паноца.

Наютре го буду пошвецац...

Ютре, кед вишли зоз Велькей служби, наш чловек

по шол дому и дал ше познац своєй жени и синови. Яка

то велька радосц була, чежко описац. Потим чловек

роз резал хлєб цо му дїдо дал. Там полно дукати було,

си пали ше як диждж! Од теди та надалєй наш чловек

щеш лїво жил. А можебуц и нєшка жиє...

Руски календар за 1937. рок

Преложел: Т. Володимир Нота

Пририхтал: Ю. П.


Представяме

100 – РОЧНЇЦА ШЕСТРОХ ВАСИЛИЯНКОХ (7)

Шестра ФиЛотеЯ гарДи

Як зме наявели, у шлїдуюцих числох представиме

шестри зоз наших крайох котри

слу жа у ЧСВВ.

У тим чишлє представиме шестру Филотею

(Лю бку) Гарди. Шестра Филотея народзена

24.11.1967. р. у Бачинцох, од оца Данила и мацери

Маґди. Як сама приповеда, вони були барз ху -

доб ни - робели як наднїчаре на полю и так зарабяли

за найосновнєйше. Оцец Данил умар 2008

ро ку. У фамелиї их було штверо дзеци. Брат

жиє у Сомборе, єдна шестра жиє у Старих Ян -

ковцох, друга у Прняворе, у БиГ, а вельо роки жи -

ла у Києве (Україна) у мисийним манастире по -

неже и вона шестра василиянка и ноши мено

Хри занта.

БуДзМе ШветЛо Швета!

Цо Вас прицагло до манастира шестрох

Ва силиянкох?

ш. Филотея Гарди

Паметам же шестри Василиянки приходзели

зоз Осиєку и тримали катехизацию за дзеци на

хто рих були рижни духовни филми. Медзи нїма,

па метам, була шестра Терезия Сапун и шестра

Ра фаїла Бабий, обидва Українки котри знали бе -

ше довац по руски. Паметам ище як кед би то бу -

ло нєшка, кед шестри приходзели до Бачинцох,

ми як дзеци приходзели их слухац и сцели зме

нау чиц як треба жиц по християнски. Кед шестри

указовали филм и бешедовали о Богу, я би

шес три Терезиї шедла на руки. Вона ше ми раз

опи тала - Чи биш пришла до нас? Я теди мала

лєм дзешец роки, алє сом єй одвитовала же бим

пош ла. Понеже зме були худобни, покойни паноцец

Дюра Фейса, парох у Бачинцох од 1970. до

1984.р., постарал ше же бизме теди зоз шестру

пош ли до манастира до Осиєку и там зме ше

шко ловали. То було давного 1979. року. Було ми

лєм дванац роки кед сом вошла до манастира.

Дои сцела сом ше же Бог нїкого нє зохабя, за каждо

го ма одредзени план лєм треба мац до Ньго

до вирия и положиц шицко до Його рукох. Нє мо -

жем нє спомнуц мнє наймилшу Мацер Божу

котра ме провадзи на каждим моїм крочаю.

Прецо сце пошли праве до Василиянкох и

як ше то збуло?

Прецо праве до Василиянкох? То лєм сам Бог

зна. Там дзе сом була, упознала сом лєм шестри

Ва силиянки, других нє було. Озда так Боже прови

диниє сцело - я го послухала и гварела свойо

18 DZVONI

kvitenq 2020

Представяме

Шестри Василиянки – (з лївого боку на

право) Филотея Гарди, Навкратия Пап,

Авґустина Костик, Игнатия Гаврелек и

Лукия Гриньох

ГЕЙ Богу. Нє можем себе анї задумац цо би зо

мну було кед бим остала дома. Алє, Бог сцел пра -

ве тоту драгу, же бим пошла до манастира. Я му

дзе куєм же ме поволал. Напевно же були и други

дзив чата хтори лєпши, мудрейши, побожнєйши

одо мнє, алє Бог вибрал праве мнє, таку яка сом.

Я барз щешлїва и дзекуєм му за тоту вельку

ласку и дар хтори ми дал. Цали живот нє будзе

дос таточни же бим му подзековала за шицко, алє

пред лужим у вичносци.

Дзе сце по тераз шицко були, у хторих

манастирох и яка Ваша робота?

Кандидатуру и новицият сом закончела у Оси -

єку, у нашим централним манастире, а вец сом

На Миколая у оводи у Осиєку

Шестра Филотея зоз шестрами

Служебнїцами на духовних вежбох

єден рок була у манастире у Вуковаре, по войну

у бувшей Югославиї. Кед пришла страшна война

у Вуковаре, мнє и ище штири шестри послали до

Дя кова, на студиї у катехетским институту. Кед

сом закончела катехетску школу, настоятелє ме

пос лали на студиї за медицинску шестру. После

того сом шейсц роки робела у шпиталю у Оси -

єку. Кед зме купели хижу за манастир у Заґребе

за студий младших шестрох, шестра Дария Фина

и я ше преселєли до Заґребу же бизме там робели

у шпиталю, дзе и тераз робим од 1998. року.

У Заґребе зо мну ище два шестри - Зиновия Са -

пун зоз Девятини, зоз Босней и София Гаврилюк

зоз України.

Цо би сце нам поручели з нагоди ювилею

шестрох Василиянкох?

Сцела бим поручиц же бизме шицки були

швет ло тому швету и же бизме приношели мир

там дзе го нє находзиме; же бизме були вирни

Ису сови Христови аж до шмерци так як зме му

обе цали на кресценю чи на вичних обитох, як

пош вецени особи. Младим жадам поручиц най

ше нє боя пошвециц свой живот Богу у манастире

на Його славу, а нашо пошвеценє, же бизме

шиц ко прилапели цо нас у живоце знайдзе. Бог

то добре заплаци и поблагослови. То будзе благо -

слов як за нас, так и за нашу родзину. Же би було

цо вецей младих котри послухаю Божи глас и

при ду му служиц.

о. Владислав Варґа


Дзвончки

Х Р И С Т О С В О С К Р Е С !

Христос воскрес! Христос воскрес!

Природа ше цала пребудзела,

Яр пахняца нас оквицела.

И тащки зачвиринкали,

Христа Бога так витали.

Слунко швици з небес – ХРИСТОС ВОСКРЕС!


З висотох заря цепла зашвицела,

з миром Божим души оквицела.

Од рана ше польня кошарочки,

Уста модля молитвочки.

Чуц и шпив з небес - ХРИСТОС ВОСКРЕС!


Радовац ше кажде може

Медзи нами Царство Боже

Живот вични нам дарує,

Вше кед ше грих обкерує,

Божи глас чуц з небес - ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Володимира Круковска


До Божого дому кажде идзе тадзи

Дзвон святочно одгукує вшадзи.

Нєшка ше шицки радую людзе

У обисце каждим весело будзе.

Стало ше чудо з небес - ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Доротеа Рамач, II класа

Руски Керестур

Виктор Фаркаш, VI класа

Коцур

Теодора Ґайдош, V класа

Коцур

Валентин Фаркаш, VI класа

Коцур

20 DZVONI

kvitenq 2020

Дзвончки

ХРИСТОС ВОСКРЕС

Заколїсал ше найвекши

У нашей турнї Петро – дзвон.

Христос Воскресе! – чуєце

Як радосно глаши вон?

Рушели пупча верби,

Рушела желєна трава,

Христос Воскресе! – шепта,

Най жиє вше Його слава.

Царску коруну в заградки

Витрик ярнї колїсал.

На писанкох мали Яни

Христос Воскресе! – писал.

Христос Воскресе! – дзеци,

Христос Воскресе! – людзе;

Мир, любов Вон нам приноши,

Мир, любов най з нами будзе.

Михайло Ковач

исусе, сЛавиМе

твоЙо воскресенє

То ми, дзеци, як писанки

И до церкви вше ходзиме,

За мир, любов, за щесце,

За здравє нас

И милих наших

Исусе, ми ци ше модлїме.

Исусе, славиме Твойо воскресенє!

Дзекуєме Ци

Же ши ше за нас жертвовал!


Же ши нам тельо любови дал!


За нашо мирне дзецинство!

Дзекуєме ци за здравє!


За нашо дзецинске щесце!

Чувай нас и охрань нас

Од шицкого зла того швета!

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Серафина Макаї

Ема Живкович, V класа



Духовне життя

ЄПИСКОПИ США НАГАДУЮТЬ:

«ПАСХА ПОЧИНАЄТЬСЯ

ЗІ СМЕРТІ, АЛЕ ЗАВЕР-

ШУЄТЬСЯ ВОСКРЕСІН-

НЯМ»

Христос воскрес! Воістину воскрес! Це великод

нє привітання лунає в нових, абсолютно не -

зви чних для нас обставинах. Не у заповнених ра -

діс ними парафіянами, гомінких, святково прикра

шених храмах, під звуки голосних церковних

дз вонів, а посеред тиші і порожнечі, що огорнули

на шу землю через поширення вірусу COVID-19.

ньої порожнечі, тобто простору, який створює місце

для чогось нового, простору, який можна відкрити

для Бога», – пишуть ієрархи.

Під час Великого посту Церква традиційно закликає

нас звільнитися від гріхів, спокус та щоденних

кло потів, які засмічують наше життя, щоб звільнити

міс це для Христа, який сьогодні тріумфально воскрес

із гробу. Своїм воскресінням Він наповнює на -

шу духовну порожнечу обіцянкою вічного життя.

«Приймімо воскреслого Христа, який приходить,

щоб заповнити нашу порожнечу, особливо у цей час

гло бальної кризи, та впевнено з вірою, словом і ді -

лом поширюймо Добру новину про воскресіння Гос -

пода Ісуса Христа у цілому світі», – закликають амери

канські єпископи УГКЦ.

Департамент інформації УГКЦ

ВЛАДИКА БОГДАН ДЗЮРАХ:

«МОЛІМОСЯ ЗА НАШИХ

ЛІКАРІВ!»

Про це мовиться у Великодньому пастирському

пос ланні греко-католицьких ієрархів у США до свяще

нників, ієромонахів та братів, сестер монахинь,

се мінаристів та вірних.

Однак, мовиться у посланні, саме тепер нам так

важ ливо почути слова надії і радості: «Христос воскрес

із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в

гро бах життя дарував». Він життя дарує й нам – тим,

що живуть тут і тепер, посеред тиші світу, який неначе

раптово зупинився.

«Пасха – це найбільший і найрадісніший празник

у християнському календарі, празник, сповнений ра -

дості. Однак зауважмо, що свято Пасхи починається

із смутку та порожнечі. Порожнеча може приносити

ду шевний біль, але її можна також сприймати як ду -

хов ний подарунок. Кожен з нас потребує внутріш -

Це вони (лікарі) сьогодні — чи не найбільша

«гру па ризику», а при цьому вони добровільно,

керуючись любов’ю, «приймають вигляд слуги»,

щоб оточити хворих, стражденних, знедолених

осіб своєю увагою, опікою і фаховою допомогою.

Про це 22 березня 2020 року, у Хрестопоклонну

не ділю, у своїй проповіді під час Божественної Лі -

тургії сказав владика Богдан Дзюрах, Секретар Си -

ноду Єпископів УГКЦ .

Владика Богдан відзначив, що можна багато говори

ти і довго заглиблюватися в кожне слово цього

сьо годнішнього Євангелія, пояснюючи, що то означає

«спасти свою душу», «зректися себе самого»,

«взя ти на себе свій хрест». «Утім, остаточно йдеться

про одне: Ісус у нинішньому Слові Божому, закликає

кож ну людину відважно обирати життя, схоже

на Його, бо в цьому криється наш справжній порятунок

і спасіння», - констатував єпископ.

Секретар Синоду наголосив, що воплочений Син

Бо жий залишив людям приклад божественно-людської

любові, яка долає самолюбство, страх за себе,

егоїстичне прагнення рятувати себе самого, та відкри

вається до іншого, щоб похилитися над ним

і послужити йому милосердною любов’ю.

22 DZVONI

kvitenq 2020

Духовне життя / Подїї

За словами проповідника Ісус міг уникнути смерті

на хресті, все ж вибрав досконалу вірність Отцеві

і людині, солідаризуючись із тими, хто страждає, над

ким нависла перспектива смерті, кого відкинули, за -

були, занедбали, проігнорували. «І навіть в годині

влас ного вмирання Ісус думає не стільки про себе,

скі льки про інших: про свою матір, про свого улюбле

ного учня, в якому бачив кожного із нас, про стра -

жденного поруч на хресті розбійника, врешті-решт

— про своїх розпинателів», - сказав владика Богдан.

Відтак архиєрей розповів про один випадок із жи -

ття молодої лікарки: «В одній із лікарень Західної

Украї ни медперсонал готують до можливого напливу

хворих на коронавірус, якщо обласна інфекційна

лі карня буде вщерть заповнена. Керівництво лікарні

зап ропонувало медикам старшого віку і тим, хто має

ма лих дітей, написати заяву, на основі якої вони бу -

дуть звільнені від обов’язку доглядати і лікувати

важ кохворих, щоб не наражати самих себе на небезпе

ку. Одна молода лікарка, мати трирічної дитини,

при йняла рішення не писати такої заяви, а залишатися

на своєму посту разом із іншими колегами

по фаху, рятуючи здоров’я і життя хворих, що поступа

тимуть до їхньої лікарні. Я переконаний,

що в такому рішенні цієї молодої лікарки ішлося про

щось набагато більше, ніж тільки про вірність «клятві

Гіппократа». У цьому рішенні проявилася відповідь

лікарки-християнки на нинішнє запрошення

Хрис та-Спасителя: «Хто хоче врятувати своє життя,

той його погубить. А хто погубить своє життя задля

Мене і задля Євангелія, той його спасе».

Після такого свідчення лікарки-християнки єпископ

закликав молитися за лікарів, за всіх працівників

медичної сфери, які в ці важкі і драматичні дні

для всього світу приймають часто непрості для себе

рі шення, ризикуючи своїм здоров’я і життям задля

пор ятунку ближніх.

«Весь медичний персонал сьогодні — чи не найбільша

«група ризику», а при цьому вони добровільно,

керуючись любов’ю, «приймають вигляд слуги»,

щоб оточити хворих, стражденних, знедолених осіб

своєю увагою, опікою і фаховою допомогою», - сказав

на завершення Секретар Синоду Єпископів

УГКЦ.

Департамент інформації УГКЦ

БЕРКАСОВО – У Беркасове орґанизоване безплатне дзелєнє средствох за дезинфекцию, а у тим як

волонтер помага и о. Владимир Еделински Миколка.


Роздумованя

«НЄ БОЙЦЕ ШЕ!»

През историю були подобни спокуси як и тота пре ко -

рона вирус. Можеме ше о тим розпитац при старших як цо

ше и я опитал своєй баби, а вона своєй же яка була еґ зис -

тенциялна криза после Першей шветовей войни.

Пририхтуєме ше за найвекше християнске швето –

Пас ху. Читайме Стари завит котри вше актуални. У Кнї -

жки виходу записане о народу хтори у єгипетским рабстве

ви ходзи як заєднїца. Зоз виру гварел свойо «гей» Богови.

Док ишли, наиходзели на рижни спокуси – падали и става

ли и на концу сцигли до Обецаней жеми.

Тот час нам даровани як можлївосц за духовне пречисценє.

Наш дом як корабель у нємирним морю. Исус гварел:

«Лєм шмело! То я! Нє бойце ше!» (Мк 6, 50). Шицко преход

не и пременлїве, та так и тота ситуация прейдзе. Чи

наи сце сцеме висц зоз тих спокусох? Виход тирва цали

наш живот. Чи сцеме пременку нашим живоце и шмело

кра чац напредок? Чи тота ситуация нє дава глїбши смисел,

кед хорота и шмерц так блїзко?

Можеме ше щиро покаяц и прияц духовну Св. При -

часц, порихтац ше у своїм доме, у своєй фамелиї автентнично

як перши християнє.

Знаме же Исус Христос - наша Пасха умар и воскеснул

же би ми мали живот вични.

«Лєм шмело! То я! Нє бойце ше!»

Ярослав Варґа

ВИРА И ЖИВОТ

зЛоЖни БраЦа

На єдним маєтку жили вєдно пейцме браца зоз фа -

ме лиями. Вредно робели и шицко им успишно ишло,

а маєток напредовал. Так було док им оцец жил. Анї

нє обачовали же то вон зоз шицким управя. А кед

оцец умар, маєток ше почал розпадовац. Браца нє

зна ли як далєй робиц. Пошли до старого паноца же

би их порадзел. Паноцец длуго бешедовал з нїма и на

концу им гварел:

– Я вас нє можем порадзиц, алє то може єден спомедзи

вас.

– Єден спомедзи нас? – чудовали ше браца.

Паноцец им потолковал свойо предкладанє. Вони

го послухали.

Кус-покус кажди з нїх почал окреме почитовац

дру гих штирох братох и каждого видзел на чолє маєтку.

Анї єден з нїх нє тримал себе як першого, алє

своїх ближнїх, без гордосци и зависци.

И маєток почал напредовац, так як и кед з нїм ру -

ководзел стари оцец пейцох братох. Велї людзе з околи

ни любели присц робиц на таким маєтку дзе панує

злога и любов. А там дзе любов и злога там и милосц

Божа.

А. Н.

24

DZVONI

kvitenq 2020

Зоз парохиялних матрикулох

ПАРОХИЯЛНИ МАТРИКУЛИ ЗА 2019. РОК


Покресцени: Аня, дзивка Александри и Бориса

Са бадош; Лука, син Сандри и Владимира Мак си мов -

ски; Карло, син Сандри и Александра Бучко; Ан дрий,

син Наташи и Александра Мудри; Петра, дзивка

Наташи и Ваню Виславски; Леона, дзивка Мариї и

Ґорана Римар; Владимир, син Мариї и Дюри Еде -

лински; Виктор, син Мариї и Дюри Еделински; Со -

фия, дзивка Катарини и Дарка Планчак; Антония,

дзив ка Ванеси и Желька Ликов; Сара, дзивка Санї и

Вла димира Шимко; Николаи, син Ани и Славка

Югик; Ивона, дзивка Александри и Деяна Тарча; Ан -

дрей, син Марини и Якима Дудаш; Ива, дзвика На та -

ши и Ивана Сопка; Филип, син Тамари и Роберта Чу -

ни; Емина, дзивка Тимеи и Мирка Монар; Лука, син

Боя ни и Владимира Маркович; Саня, дзивка Ани Ма -

риї и Бояна Регак; Карла, дзивка Марини и Деяна Ме -

цек; Алексей, син Андреи и Владимира Няради; Ни -

колина, дзвика Андреи и Александра Штранґар; Да -

вид, син Марияни и Александра Гербут; Адам, син

Ма рияни и Александра Гербут; Уна, дзивка Клавдиї и

Томислава Семан; Маша, дзивка Бояни и Желька Ма -

лацко; Андрей, син Миливойки и Ивана Сен де рак;

Павле, син Светлани и Владимира Фейди;Тара, дзивка

Оксани и Дарка Рац; Давор, син Наташи и Ма -

рияна Ковачевич; Аня, дзивка Милици и Бориса

Штран ґар; Тарас, син Андреї и Александра Ште фан -

к о; Маґдалена, дзивка Ясмини и Николи Горняк;

Ана мария, дзивка Наташи и Златка Маґоч; Кася,

дзив ка Андреї и Дамира Костелник; Лука, син Ма -

рини и Звонимира Ликов; Алек, син Ана Мариї и Бо -

ри са Регак.

Повинчани: Ванеса Винаї и Дариян Чизмар,

Ясмина Попарич и Никола Горняк, Андрея Малацко и

Серґей Югик, Ванеса Киш и Александар Киш ра цик,

Рената Тадич и Владимир Бодваньски, Тат′яна Бан дич

и Александар Сопка, Тат′яна Малацко и Да ни ел Надь,

Соня Варґа и Никола Сабадош, Соня Вис лав ски и

Стефан Алексич, Любка Горняк и Лайош Слан чик,

Клаудия Надь и Кристиян Няради, Рената Фар каш и

Педя Колбас, Йозефина Югик и Яким Хома.

Поховани: Иван Чордаш (1958), Михайло Фекете

(1945), Янко Орос (1937), Владимир Венчельовски

(1950), Дюра Венчельовски (1944), Йозефина Яким

нар. Роман (1943), Юлиян Са бадош (1955), Катарина

Шморгай нар. Пирожек (1942), Мелания Ликов нар.

Павлович (1963), Мария Колошняї (1958), То ми слав

Новакович (1944), Ґабор Надь (1954), Гелена Се ґеди

нар. Малацко (1943), Єлена Бесерминї нар. Шим ко

(1937), Амала Надь нар. Надь (1932), Ирина Ко зар

нар. Пашо (1919), Мария Пантелич нар. Па люґа

(1928), Владимир Будински (1950), Йоаким Гар ди

(1957), Амалия Джуня (1921), Юлиян Рац (1948),

Мария Регак нар. Бильня (1937), Гелена Хома нар.

Джуджар (1940), Леона Малацко нар. (1938), Ири ней

Колошняї (1939), Мария Дороґхази нар. Вис лавски

(1963), Наталия Медєши нар. Колошняї (1944),

Владимир Джуня (1936), Ксения Рац (1940), Ян ко

Рац (1949), Слава Силадї нар. Медєши (1954), Йо -

аким Надь (1961), Михайло Варґа (1952), Янко Гай -

дук (1943), Мария Хома нар. Югик (1942), Юлиян

Дудаш (1933), Мария Орос нар. Сопка (1933), Ле она

Хома нар. Малацко (1934), Владимир Микита (1954),

Юлин Новта (1945), Ирина Слезарев нар. Йо ва нович

(1936), Анка Колошняї нар. Манджи (1949), Дю ра

Сабадош (1936), Янко Джуджар (1940), Леона Ко в ач

нар. Чапко (1942), Еуфемия Сивч нар. Няради (1928),

Амалия Папуґа нар. Еделински (1932), Еу фе мия Сабо

нар. Сопка (1934), Юлиян Джуджар (1950), Ма рия

Такач нар. Фейди (1966), Яким Варґа (1952), Ве руна

Колошняї нар. Варґа (1944), Янко Киш (1933),

Ярослава Микита нар. Кочиш (1948), Мария Ко лєсар

нар. Бики (1941), Владимир Русковски (1955),

Владимир Джуджар (1946), Юлиян Медєши (1955),

Юлиян Шимко (1940), Яким Папуґа (1955), Ян ко

Сабадош (1936), Ирина Няради нар. Винаї (1963),

Мария Гайдук нар. Новта (1953), Леона Са лонтаї нар.

Ковач (1930), Ирина Кренїцки нар. Ма лац ко (1964),

Мария Папуґа, нар. Еделински (1932), Ма рия Фа нар.

Катона (1933), Ирина Гайдук нар. Еде лински (1942),

Анка Кушич нар. Суботич (1934), Фе ма Ройко нар.

Планчак (1937), Никола Кузма (1950), Таня

Венчельовски нар. Балинович (1966), Ана Варґа нар.

Будински (1935), Михайло Орос (1947), Янко

Хованєц (1996), Ирина Гайдук (1936), Яро слава

Ст′єпандич нар. Рац (1953), Леона Кочиш нар.

Стричко (1930), Михал Чапко (1985), Мария Ма каї

нар. Рац (1933), Стеван Туторов (1935), Амалия Еде -

лински нар. Ковач (1934), Рашида Роман нар. Ос -

танович (1933), Мария Рамач нар. Сивч (1936), Ксе -

ния Гарди нар. Барна (1954), Микола Преґун (1936),

Ге лена Дудаш нар. Монар (1956), Ксения Папуґа нар.

Папуґа (1932), Златимир Регак (1965).


Гоч ши и до гроба зи -

шол, Безсмертни, пеклову

ши силу розвалял, и

вос крес ши як Побиднїк,

Хрис те Боже, женом

ши мироносицом нависцел:

Радуйце ше! И

Твоїм апостолом мир

да руюци, и спаднутим

да ваюци воскреснуце.

ОСТАТНЇ ПОЗДРАВ

По длугим и чежким хорованю, 28 марца 2020.

року занавше нас зохабел

ЯНКО ГУДАК

З Руского Керестура 1942 – 2020

Под Твою милость прибигаєм,

Богородице Дїво,

мо ли тв наших не презри во

скорбих, но от бид избави

нас, єдина чистая и благословеная.

Преславная приснодїво,

Бо го родице Мариє, Мати

Хрис та Бога нашего, прийми

молитви наша и донеси

я Сину твоєму а Богу на -

шему, да спасет и просвитит

тебе ради души нашя.

Дороги школски пайташ, сушед и колеґа, одпутовал ши там дзе панує

вични мир Божи без болю, а нам зохабел смуток и памятки з дзецинства,

младосци и по остатнї днї твойого живота.

Юлиян Пап зоз супругу Иринку и фамелию.

У НАДЇЇ ВОСКРЕСЕНЯ, СПОЧИВАЙ У НЄБЕСНИМ МИРЕ!

СМУТНЕ ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 20. марца наполнєли ше 6 смутни роки як

по шол до вичносци наш мили супруг, оцец, дїдо

и прадїдо

ЮЛИН ДУДАШ (1941 – 2014)

з Руского Керестура

Юлине, ти пошол, алє ши занавше остал у наших шерцох, думкох и молитвох.

Ожалосцени: супруга Сена, син Юлин, нєвеста Мара, унуки Николина,

Амала, Марко и праунук Ґабриєл.

Спочивай у мире Божим!

Християнски часопис * Виходзи раз мешачно * Видава Греко -

католїцка парохия св. о. Миколая у Руским Керес туре * „Дзвони”

часточно финансує Министерство вирох Републики Сербиї *

Одви чательни редактор: о. Владислав Варґа * Глав ни редактор: о. мр

Ми хайло Малацко * За видавателя: о. мр Михайло Малацко *

Редакция: о. Юлиян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац,

ш. Михаила Воротняк СНДМ, Мария Афич, Мария Стрибер, Оленка

Жив кович, Славомир Папуґа * Часопис унєшени до реґистру сред -

ствох явного информованя под числом 2245 з ришеньом Минис -

терства информацийох Републики Сербиї од 1. октобра 1996. року *

Компютерски об робок: Славомир Папуґа * Друкує друкарня:

„Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 800 прикладнїки * Рочна

предплата: 1000 дин. Европа: 50 еври, прейґокеански жеми: 60 еври

* Адреса: М. Тита 64, 25233 Руски Керeстур, тел. (+381) 025/705-020

* E-mail: dzvoni@eunet.rs

Християнський часопис * Виходить щомісяця * Видає Грекокатолицька

парафія св. о. Миколая у Руському Керестурі * „Дзвони”

частинно фінансує Mіністерство віри у Республіці Сербії

* Відповідальний редактор: о. Владислав Варґа * Головний редактор:

о. мр Михайло Малацко * За видавця: о. мр Михайло Малацко *

Редакція: о. Юліян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац,

с. Михаїла Воротняк СНДМ, Марія Афич, Марія Стрібер, Оленка

Жів ковіч, Славомир Папуґа * Часопис внесений до реєстру за собів

гро мадського інфор му вання під числом 2245 з ріше нням Мініс тер -

ства інформацій Республіки Сербії 1. жовтня 1996 року * Ком пю тер -

ська обробка: Славомир Папуґа * Друку вала друкарня: Maxima

graf” Петроварадин * Тираж: 800 примір ни ків * Річна передплата:

1000 дин. Європа 50 євра, заоке ан скі державі 60 євра * Адрес: М.

Тита 64, 25233 Руський Ке рес тур, тел. (+381) 025/705-020 * E-mail:

dzvoni@eunet.rs

26

DZVONI

kvitenq 2020

Ш л ї д о м п о д ї й о х

РУСКИ КЕРЕСТУР – Зоз нашей Катедралней церкви Св. Ми -

ко лая 29. марца на 11,30 годзин першираз у позарядовим стану

бу ло преношенє Служби Божей прейґ дружтвеней мрежи Фей -

сбук на новоотвореним профилу Каtedrala Sv Nikolaja. Службу

Бо жу служел капелан керестурски о. Михайло Шанта, шпиванє

провадзел дзияк Янко Виславски, док пренос зоз самого святи

лїща, тє. олтара реализовал Тихомир Фейди. О. Шанта на

кон цу Служби поволал вирних же би и попри чежкей ситуациї

ве рели же Бог з нами и вимодлєл окремну молитву за здравє

под час пандемиї вируса корона. (М.А.,М.С.)

КОЦУР – У грекокатолїцкей церкви Успения Пресвятей Бо го -

ро дици пре позарядову ситуацию, богослуженя отримовани

без присуствованя вирних, алє порядно. На дружтвеней мрежи

Фей сбук отворени профил под назву Grkokatolička parohija

Kucura – Грекокатолїцка парохия Коцур на котрим ше мож ин -

фор мовац о розпорядку Службох и оглашкох. На тим ФБ профи

лу коцурскей парохиї благочасово буду заквачени и знїмки

Служ бох котри ше, як гварел парох коцурски о. Рац, будзе служиц

рано на 7 годзин. (О.Р.)

ДЮРДЬОВ – Службу Божу зоз церкви Рождества Пресвятей

Бо городици у Дюрдьове мож провадзиц на Фейсбук профилу

дюр дьовского и ґосподїнского священїка о. Михаила Хо ло -

шняя хтори глаши – Mihail Holosnjaj. (С.С.)

СРИМСКА МИТРОВИЦА – Парох о. Владислав Варґа 29.

мар ца служел нєдзельову Службу Божу котру пробно знїмал

пред сидатель Националного совиту Українцох Микола Ля -

хович, а шпивал дзияк Емил Мельник. Знїмок Служби послати

прейґ интернету членом и приятельом Дружтва „Ко ло мий -

ка”. Як парох наглашел у своєй казанї, треба вихасновац тот

час и помоцнїц нашу молитву. Окрем наученей молитви, па -

рох наглашел и важносц особней молитви. (Н.П.)

СРИМСКА МИТРОВИЦА – Паноцец Владислав Варґа 23. мар -

ца служел Службу Божу на 8 годзин у церкви Вознесения Гос -

под нього а, понеже по догварки же би церква була отворена каж -

ди дзень од 8 до 9 рано, пришла и єдна младша парохиянка пок -

ло нїц ше хресту и зажадала ше запричасцац. Парох сримскомит

ровецки обвисцел прейґ телефону вирних же би ше кажде

ра но у тот час духовно зєдинєли и модлєли молитву до Мариї

кот ру им прешлїдзел. Службу знїмал Микола Ляхович (Н.П.)

НОВИ ВЕРБАС/ЗМАЄВО - Орґанизована мала акция помоци

стар шим особом зоз ношеньом основних намирнїцох. Понеже

по моц була потребна велїм особом, глєдало ше помоц и од Оп -

штини Вербас. З општини дзечнє помогли и обезпечели пакети

з поживу хтору по обисцох дзелєли о. Иґор Вовк и богослов

Алек сандер Крнєшин. Як наглашел о. Вовк – Уповаме ше до

Бо жей помоци, алє ше и притримуєме мирох защити яки предпи

с ани та ше пакети зохабяю опрез капурки. (о. И.В.)

«Христос воскрес з мертвих, зоз шмерцу шмерц надвладал, и

гевтим цо су у гробох живот даровал.» (тропар Пасхи)

Dzvoni April 2020

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

Delete template?

Save as template?