«Рівняни» №2 2020, червень

РІВНЯНИ

для рівнян

№2 (17), 2020

У У ТЕМНІ ЧАСИ

ОСОБЛИВО

ПОМІЧАЄШ

світлих людей

світлих людей

НА ОБКЛАДИНЦІ:

Тарас СЕНЬ

Головний редактор

Ольга ЛІРНИК

Дизайн та верстка

Роман ЦВИНТАРНИЙ

Сергій ШАГОФЕРОВ

Автори текстів

Ольга ЛІРНИК

Олександр ШЕВЧУК

Вікторія КРАСУЦЬКА

Олеся ПОЛЮХОВИЧ

Коректор

Галина ЦУКАНОВА

Фотографи

Anna Maria Dali

Аліна РОМАШКО

Ігор ГОНЧАРОВ

Олександр МАКАРЧУК

Павел ВИНОГРАДОВ

Використані фото, надані

героями публікацій

Рекламний відділ

Олена КОПИЦЯ

Ірина ЛАВРЕНЮК

Світлана СТЕПАНЮК

Яна СТІБИШ

Мирослава СТРОЧИНСЬКА

Марина КУШНІРУК

Засновник, видавець

ТОВ «Видавничий дім «ОГО»

33028, м.Рівне,

вул. Шкільна, 2

тел. (0362) 433-777

Карантин відкриє нам очі не тільки

на багато речей, які були до цього

були звичними, змусить цінувати

буденність, адже в ній так багато

прекрасного. А і найголовніше, думаю,

що зі мною погодиться багато хто, –

відкриє справжні обличчя багатьох

людей.

Попри те, що ми одягнули маски, нові

життєві обставини змусили багатьох оголити

душі.

Адже у процесі роботи карантин відкриває

нові грані людей: чи можуть вони займатися

самодисципліною та працювати

дистанційно, чи підтримають тебе в час

кризи, щоб бути пліч-о-пліч в команді, коли

настане час піднесення. Чи готові "пожертвувати"

частиною своєї заробітної плати

зараз, щоб інвестувати їх у розвиток фірми.

Запитайте себе, чи зараз ви можете надати

якісь консультації безкоштовно і, впевнена,

що потім, коли карантин минеться і

все стане "на круги своя" ця людина обере зі

всіх спеціалістів саме вас! І купить певні послуги

саме у вас! Адже круто бути з людьми,

коли в них все на висоті, значно важче підтримати

та повірити, коли цього успіху

бракує. Підтримайте, надихніть, вселіть

віру в краще.

Покажіть партнерам, роботодавцям, що

ви розумієте їх проблеми та болі, слідкуйте

за тим, чим зараз живуть їх клієнти. Не

дайте випасти з інформаційного, соціального

поля. Тримайте руку на пульсі, щоб коли

все завершиться "вистрілити" з новою силою.

А в людському сприйнятті – у миті відсутності

зустрічей можеш зрозуміти наскільки

важливе місце в твоєму житті займає

та чи інша людина. Переосмислюєш

процес очікування та тепло обіймів. Сумуєш

за шумними компаніями та справжніми друзями.

І по особливому в темряві всього зовнішнього

помічаєш світлих людей! Сяйте. Адже

ваше світло й тепло можуть стати для когось

провідником на шляху: як професійному,

так і особистому!

Носіть маску! Мийте руки з милом і

обов’язково будьте здорові!

Головний редактор журналу «РІВНЯНИ»

Ольга ЛІРНИК.

Друкарня

ПП «Поліграфінтер»

33024, м. Рівне,

вул. Ньютона, 29

тел. (0362) 62-14-39

Свідоцтво про реєстрацію:

РВ 632/185-ПР

від 27.05.2013 року

Тираж відповідно

до замовлення.

Журнал "Рівняни"

розповсюджується

у кафе, ресторанах,

розважальних

закладах Рівного.

Придбати видання

можна у редакції

"ОГО" за адресою:

м.Рівне,

вул. Шкільна, 2

та в мережі кіосків

"ОГОпрес".

РІВНЯНИ | 3

ТАРАС СЕНЬ:

“З ПОЛОНУ ЛНР

МЕНЕ ЗВІЛЬНИВ БОГ”

ОБЛИЧЧЯ НОМЕРА

Якби знімали фільм про його життя, то вийшов би

справжній блокбастер. На своєму тернистому шляху він

не втратив віри в Бога, а навпаки, ще більше впевнився

у ній. Герой обкладинки журналу “РІВНЯНИ”, пастор

церкви “Христос є відповідь”, місіонер, благодійник

Тарас СЕНЬ вирішив поділитися своїм відвертим свідченням

про життя, про захоплення в полон та віру в

Бога, яка допомагає пройти усі випробування долі...

Сам я родом із села Городище Рівненського району. Там

я з’явився на світ, закінчив школу, вчився у Київському біблійному

інституті. З дружиною ми навчалися разом, були

в місіонерській команді, а на Луганщині, куди переїхали у

2000 році, одружилися. Згодом ми переїхали у Свердловськ

Луганської області. Там я прожив 13,5 років. А дружина з дітьми

– 12,5 років, бо коли розпочалася війна, я перевіз їх

сюди, на Західну Україну. Це також сталося з волі Божої, що

Він нам підказав, щоб дружина з чотирма дітьми залишилися

в “Укропії” (як казали сепаратисти), бо інакше вони могли

сильно постраждати. Добре, що, ночуючи в Харкові у друзів,

я послухав голосу Божого, який промовив до мене під час

молитви про те, щоб родина не поверталася на Донбас. Ми

зробили, як казав нам Бог, і були збережені від біди.

На сході під час війни наша церква займалася місіонерською,

духовно-просвітницькою та благодійною діяльністю.

В цьому моє покликання, і практично те все, що зараз втілено

у Рівному, всьому цьому я навчився на Луганщині.

Я ніс служіння пастора у місті Свердловську в 2014 році,

коли почалася війна, й особливістю мого служіння стала допомога

людям, щоб ті не померли від голоду. Коли захопили

частину території Донбасу, там не платили пенсії та заробітні

плати. З червня 2014 року по червень 2015 багато людей

померли з голоду. ЗМІ про це не говорили, бо українських

ЗМІ не було там, а російські ЗМІ розповідали, що все добре

й людям йде достатньо допомоги з Росії. Статистика така у

мене від лікарів, які ставили причину смерті – виснаження.

Обіцяли людям, що будуть платити, але не робили цього, і

люди вмирали з голоду. А інколи 80-річні бабці завершували

життя самогубством...

Тільки у нашому районі було більше ста смертей від голоду,

тому я почав давати заклики у соціальних мережах про

те, що починаємо допомагати цим людям. До початку 2015-

го можна було передавати допомогу від людей через службу

доставки вантажів “Делівері”. А вже з нового року заклик

“не кормити сепаратистів” вплинув на нашу діяльність, бо

пересилати допомогу на окуповану територію не було можливості.

Прості люди стали заручниками політичної ситуації,

і стало дуже важко. Я молився й чудом провозив допомогу

через блокпости, мінні поля, і Бог оберігав нас так, що ні

разу у мене не забрали гроші, зібрані на хліб нужденним і

ми могли їх перевозити та допомагати людям.

Ми роздали продуктів харчування на суму близько двох

мільйонів гривень, це 54 тонни хліба (90 тисяч буханок) та

100 тонн інших харчів. У Свердловську збиралося по 700-

800 людей двічі на тиждень, щоб отримати одну буханку

хліба. Видовище не для слабких нервів, коли люди жадібно

їдять хліб, бо кілька днів були голодні. Приємно те, що

церква “Христос є відповідь” у Свердловську роздала адресно

понад 1000 продуктових наборів інвалідам та одиноким

пенсіонерам, а загалом їх кількість становить більше 5000,

і ця допомога спасла від голодної смерті не одну сотню людей.

Влітку 2015 року почали виплачувати ЛНРівські пенсії, і

стало трошки легше. Не було принаймні голодних смертей,

хоча люди жили дуже важко.

Далі ЛНР захопила владу по всій території, бо до того

окремі угруповання “тримали” різні села й міста. І нова влада

почала “закручувати гайки” церквам. На початку війни

частина пасторів тікали з окупованої території, когось з них

шукали, інші злякались, багато будинків молитви забрали,

частину з них так і не повернули. У Слов’янську вбили двох

дияконів, яких я знав особисто, та двох синів пастора. Деяких

пасторів судили за проведення богослужінь та штрафували,

а декотрих закривали в підвали. Нелегка доля випала й мені.

Мене взяли в полон 27 вересня 2015 року, рівно за місяць

до цього я був на Рівненщині. В одній із церков мені Бог

Духом Святим говорив через пророка наступне: “Голіаф піднімається

проти тебе, але візьми камінь молитви, а праща

в Моїй руці і Я знаю, як його поразити”. Я розумів, що темні

сили якесь зло проти мене планують. Але мені не треба тікати,

а треба молитися і Бог знає, як цього Голіафа перемогти.

На початку вересня я поїхав назад на Луганщину, ми

проводили там різні духовні та благодійні заходи, проводили

дитячий табір, і я вже мав їхати на Рівненщину. Коли

ми від’їхали на машині від місця проведення богослужіння,

де орендували залу, нас з моїм помічником зупинив поліцейський.

Він попросив документи, ми їх надали, а навпроти

стояла машина з озброєними військовими. Ми до цього

вже звикли, тому нас це не здивувало, але коли ми дали документи,

то десяток до зубів озброєних людей вискочили з

машини й побігли до нас. Кричали вийти з машини, я навіть

і не подумав, що то за нами. Адже всі знали, чим ми займаємося,

тому не думали, що то по наші душі. Але нас викинули

з машини, зв’язали руки, вкинули у їхній бус. Як потім вияви-

РІВНЯНИ | 5


лося, це було МГБ (Министерство государственной безопасности).

У мене є усі підстави називати їх бандитами, бо відразу

мене на дві-три години закрили в МГБ у Свердловську.

Пограбували мій будинок, повитягували навіть зубну пасту

з дитячих подарунків, напали на центр реабілітації. Там

було до 10 хлопців, яких поставили на коліна, частину гуманітарної

допомоги забрали, колеса з зимовою резиною,

деякі церковні речі та деякі документи реабілітантів теж забрали.

Бус, на якому ми їхали, та легкове авто моєї родини

теж забрали. Потім вивели нас і прикували одне до одного

кайданками, одягли пакети на голову й повезли у невідомому

напрямку. Озброєні люди почали говорити, мовляв, завеземо

їх на кладовище, розстріляємо і закопаємо там. Бо,

як правило, після такого люди панікують і погоджуються на

все. Ми ж були спокійні, Бог нам давав силу. Нас завезли у

Луганськ, закрили в підвал. Там були камери, усіх полонених

було приблизно 20 людей. Коли у мене в камері запитали

про те, чому я тут, то розповів, що пастор церкви і чим ми

займалися. Один з тих, хто сидів зі мною в камері, дуже розхвилювався,

коли я розповів про себе, його це зачепило. Він

почав ходити по камері, а потом мені сказав: “Ти мені знак

від Бога”. Він два тижні закритий, його сильно били, щоб він

зізнався у вбивстві. Але він тримався й молився, щоб Бог дав

йому знак, чи чує Він його. І це стало для нього своєрідним

підтвердженням, що його молитви почуті. Бог побуджував

мене проповідувати, я сказав йому: “У Бога є план для твого

життя, якщо ти покаєшся, змиришся і будеш надіятись на

Бога, а не на свої зв’язки та людей, то Господь тебе врятує”.

І уявіть, що через чотири місяці він мені написав: «Привіт,

Тарас, завдяки Богу та тобі я на волі». Але це все було пізніше,

а коли я опинився в полоні, то був пригніченим, бо не

знав, чого чекати.

Найстрашніше з усього – це допити. Тебе заводять в

кімнату, приковують до ліжка, й ти – ніхто і звати тебе ніяк.

Говорити про якусь людяність чи справедливість в випадку

з ними – це зайве. На одному з допитів мене сильно били.

Я питав, що не так, бо ми ж просто допомагали людям, на

що мені один сепаратист відповів: “Нам плевать, кого ты там

кормил”. Ніхто не казав причину затримання, шукали якусь

причину для звинувачення, думаючи, що я український

шпигун. Погрожували викрасти дитину, підкинути зброю в

будинок та зі мною розправитись. Один сепаратист казав

мені: “Зараз ми тобі таке зробимо, що ти у вбивстві Кеннеді

зізнаєшся”. Вони хотіли “пришити” мені зраду Батьківщині

та присудити розстріл. Але потрібні були підстави, а їх не

було. Представники МГБ взяли мій комп’ютер, телефон, документи,

фотоальбоми, фотоплівки та інше, перевірили все,

включаючи спілкування у соціальних мережах, але нічого не

знайшли, бо там нічого кримінального не було. Викликали

вірян церкви на допити, опитували сусідів, шукаючи компромат

на мене, але нічого не знайшли, бо я дійсно не мав ніякого

відношення до політики чи війни. Але правди вони не

шукали, а були настроєні на тому, щоб знищити мене. Вони

також були дуже злі на нашу духовну діяльність.

Пригадую жорстокий допит, коли прикували мене до ліжка,

то я лиш дякуючи Богу живий і всі органи в мене на місці,

тільки трохи чутливість притуплена на лівій руці. Після

цього допиту, як мене привели в камеру, то я перший раз в

житті не міг говорити. Потім знову і знову допити. На луганському

телебаченні звели на мене наклеп, ніби я зливав інформацію

для ОБСЄ і є серйозним ворогом для “республіки”,

що наша церква займалась деструктивною діяльністю, хоча

нічого конкретного так і не сказали...

Хоча насправді це повна брехня, як і всі інші звинувачення.

ОБСЄ приїжджали до нас, так як їздили до всіх волонтерів.

Ми не стали винятком. Вони мусили виправдовувати

перед суспільством моє затримання, бо люди почали обурюватись,

оскільки інформація про це дуже поширилась.

Якби Бог не втрутився у цю ситуацію, то мені точно б щось

“пришили” і не знаю, де б я був зараз.

Одного разу я налаштувався спитати їх, що вони хочуть

від мене, може, грошей, бо краще відкупитися, аніж стати

інвалідом. А мені один з представників МГБ сказав, що “нам

треба, щоб ти був “на повідку” і робив те, що нам потрібно”.

Я запитав, що саме ви хочете, щоб я робив. Вони хотіли,

щоб я служив пастором далі та “зливав” їм усю інформацію

про те, хто воював за Україну і повернувся на Луганщину

як переселенець. Щоб розповідав, яку політичну сторону

хто підтримував, “зливав” інформацію про те, де й коли інші

церкви проводять богослужіння, хто пастор та помічники

та інше. Вони намагались навіть вибивати з мене інформацію,

яку я отримував під час сповідей від людей. Я сказав,

що сповіді ніколи “не зливав” і Юдою не буду, бо це ні в які

рамки не входить, і навіть таємниця сповіді захищена законодавством.

А якщо їх це не влаштовує, то хай розстріляють

мене. Після цього на мене швидко сфабрикували кримінальну

справу за шпигунство і сказали, що мені “світить” 10-15

років. Мені заборонили проводити будь-яку духовну діяльність,

заборонили роздавати гуманітарну допомогу. Тим самим

вони мені повністю зв’язали руки.

Але я не переставав покладатися на Бога, і на третій день

мого перебування в полоні мені потрапила до рук Біблія

6

| РІВНЯНИ


і, попри погане світло, мені вдавалося трошки почитати.

“Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Господь

порятує його! Господь берегтиме його та його оживлятиме,

буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на поталу

його ворогам!” Цей псалом з Біблії мені глибоко запав у

душу. Попри те, що багато віршів з Писання знаю напам'ять,

але в той момент цей текст просто не виходив з моєї голови.

Я не мав змоги молитися вголос, бо був не один в камері,

але в душі я кричав до Господа про те, що останній час я

постійно те й робив, що намагався допомагати нужденним,

шукав кошти, роздавав продукти та іншу допомогу. Я просив

Бога, щоб Він порятував і мене, як Він обіцяв на сторінках

Біблії. Так і сталося, адже Господь стримав Своє слово і

зробив справжнє чудо!

Коли мне заарештували, було багато шуму в Інтернеті й

десятки тисяч віруючих по всьому світу молилися за мій порятунок.

У Німеччині є християнська місія “Неємія”, і вони

допомагають гонимим за віру християнам. Вони вийшли

на адміністрацію Ангели Меркель з проханням допомогти

мене врятувати. Колишній канцлер Німеччини Герхард

Шредер зателефонував керівнику місії “Неємія” Павлу

Штурцу. Шредер – інструмент в руках Божих: як у стоматолога

є різні інструменти, якими він користується, так і у Бога

інструментами є люди – Бог побудив його серце до певних

дій. “У Мінську буде засідання”, – сказав Шредер і попросив

мої координати. Він натиснув на російську сторону, і сепаратистам

дали наказ звільнити мене. Один представник МГБ

казав, що таких, як я, він би стріляв, але керівництво дало

йому інший наказ. Тим самим я зрозумів, що те пророцтво

про Голіафа не було випадковим, як і 40 псалом – не порожні

слова. Тільки Бог зміг мене врятувати з полону ЛНР.

Вже після звільнення у березні 2016 року я з дружиною

їздив в Німеччину в місто Бохум на мітинг на підтримку гонимих

християн, на якому свідчив про звільнення, дякував

владі Німеччини за підтримку. Я дійсно дуже вдячний місії

“Неємія” за допомогу і всім, хто молився. Адже це через них

Господь допоміг мені врятуватися.

Після подій на Донбасі я переїхав на Західну Україну, де

продовжую свою духовну діяльність та розповідаю людям

про те, що є живий Бог, який робить чудеса сьогодні. Так, вже

більше чотирьох років у Рівному активно працює та розвивається

церква “Христос є відповідь”, про діяльність якої ви

зможете дізнатися більше на сторінках журналу “РІВНЯНИ”.

Озираючись назад, можу сказати, що треба покладатися у

всіх ситуаціях на Бога і покорятися Йому, бо Він знає, як краще

для нас буде. Бог сильніший за всі життєві обставини, тож

Він може звільнити нас у тих ситуаціях, коли на порятунок,

здавалося б, марно сподіватися. Слава Ісусу Христу!

РІВНЯНИ | 7


ЩАСЛИВА РОДИНА – МІЦНА ДЕРЖАВА

Сім’я – найважливіша складова

суспільства, адже від того, якими є

родини, які цінності вони плекають,

залежить майбутнє країни. Цінності,

які прищеплюють батьки, як виховують

своїх дітей, дають відбиток

на все їхнє життя. Саме тому сімейне

служіння у церкві “Христос є відповідь”

займає надзвичайно важливе

місце.

Ні для кого не секрет, що сьогодні, як

ніколи, існують великі проблеми в сім’ях.

А ще й нав’язування різних збочень

українському суспільству. Тема стосунків

у сім’ї є близькою для братів і сестер

церкви “Христос є відповідь”. Громада

регулярно проводить групи для сімейних

людей, загальні свята та інші спільні

заходи. Пастор Тарас СЕНЬ є ведучим передач

на телевізійних каналах, де часто

обговорюються питання, які стосуються

проблем у стосунках між чоловіком та

дружиною. Бажаючі завжди можуть зателефонувати

пастору для консультації з

приводу важких обставин у родині.

– Наша ціль – допомогти сім’ям жити

щасливим життям. Ми в церкві організували

сімейні зустрічі, які проводимо,

як правило, два рази в місяць. На цих

зустрічах ми спілкуємось, переглядаємо

різні семінари на сімейну тематику, пишемо

питання на листочках, кладемо їх

у коробочку. А потім по черзі виймаємо

та розбираємо. Інколи ми даємо завдання

кожній сімейній парі, наприклад: за

дві неділі організувати сімейний відпочинок.

За краще дозвілля сім’я отримає

приз, – говорить Тарас СЕНЬ.

Крім того, церква “Христос є від-

повідь” виступила організатором

семінару для сімейних пар у МПК

“Текстильник” з досвідченим вчителем

Віктором Куриленком. За час існування

громада організувала чимало благодійних

акцій та подій, спрямованих

на зміцнення взаємин між членами

сім’ї. Декілька років підряд церква вирушала

у сплав річкою Случ, де батьки

з синами мали можливість пліч-о-пліч

долати перешкоди та зміцнювати стосунки.

Вже 18 таборів у Карпатах були

проведені за участю сиріт та сімейних

людей. Протягом п’яти днів у такому таборі

люди знаходять відповіді на болючі

запитання, розкриваються, стають

ближчими одне до одного. Чудовим

інструментом для досягнення цієї мети

є яскраві емоції від екскурсій, пікніки на

свіжому повітрі, загальні ігри, вечірні

зібрання та щирі бесіди біля вогнища.

З Божою допомогою весною 2020

року церква “Христос є відповідь” змогла

розмістити в Рівному 15 бордів на сімейну

тематику.

– Борди благовістя вже не перший

рік з’являються вздовж доріг міста Рівне.

Короткі фрази рано чи пізно будуть помічені

кожним перехожим чи водієм.

Якщо один зі слоганів допоможе врятувати

чиюсь сім’ю від розлучення, якщо

вбереже хоч одну дитину від життя у

неповній родині – ми звершуємо цю добру

справу недаремно, – кажуть вірячи

церкви.

Надзвичайно приємно, що у церкві

утворюються нові сім’ї. Це свідчення

того, що Бог об’єднує серця людей, і

насправді тільки з Божою допомогою

може утворитися міцна родина.

8

| РІВНЯНИ

Тарас Сень з дружиною в Німеччині

на мітингу проти гоніння християн.

– За вагомий внесок у розвиток волонтерського

руху Тарас Сень нагороджений Почесною

грамотою Рівненської обласної державної

адміністрації. Приємно було вручати

таку почесну відзнаку людині, яка цього

заслуговує, – зазначив Володимир Пилипчук.

– Завжди раді співпраці

з такими цікавими,

душевними та творчими

людьми. Щиро дякуємо

пану Тарасу за нашу

співпрацю. Його

програми на телеканалі

"Рівне1" вже мають дуже

багато прихильників,

які чекають нових тем

та цікавих розмов, –

колектив телеканалу

"Рівне1".

Пастор Тарас Сень неодноразово читав

лекції на духовну тематику в коледжах,

школах, вищих навчальних закладах.

(На фото: лекція в Острозькій академії).

Пастор церкви

"Христос є

відповідь" Тарас

Сень нагороджений

Відзнакою

Президента України

за гуманітарну

участь в

Антитерористичній

операції.

Бог дав нагоду ведучому та автору

програм Тарасу Сеню підвищувати

кваліфікацію на інтенсиві

«РОБОТА ВЕДУЧОГО В КАДРІ» на 1+1 медіа.

РІВНЯНИ | 9


БОГ ЧЕРЕЗ ЦЕРКВУ "ХРИСТОС Є ВІДПОВІДЬ"

ВЖЕ ЧОТИРИ РОКИ ЗМІНЮЄ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ

Головна ціль церкви «Христос є

відповідь» – донести людям звістку

про те, що в Ісусі Христі є прощення

гріхів та життя вічне, і молитвами

та добрими справами змінювати

цей світ на краще. Брати та сестри

є прикладом служіння Богу та

людям. Сотні тисяч газет та календарів,

білборди та телепрограми,

молодіжні та підліткові клуби, поїздки

до Карпат та очні клініки, благодійні

заходи, підвезення медиків

під час карантину, роздача продуктових

пакетів малозабезпеченим

та старшим людям, євангелізація –

це тільки частина всього того, що

робить громада на чолі з пастором

церкви, яким є Тарас Сень.

А усього цього добра могло б не

трапитися, якби Бог одного дня не

вклав у серце Тараса Сеня ідею про

створення такої місії. А далі Бог вклав ці

думки в серце доброго друга Максима

Дрожжина, і так розпочалося спільне

служіння Богові.

– Радію тому, що наша церква розвивається,

люди прагнуть духовного

зростання, навертаються до Бога. Дуже

дякую своєму старому другу Максиму

Дрожжину за підтримку, спільну працю

та вірну дружбу. Щиро вдячний

Господу за Його підтримку, захист та

натхнення в усіх наших добрих справах,

– зауважив пастор Тарас СЕНЬ.

А насправді дякувати є за що, адже

усіх благодійних справ, які робить

церква, вже й не перелічити. За три

роки було організовано 18 поїздок до

Карпат, де близько 1000 людей не тільки

відпочивали, спілкувалися між собою,

а ще чули слово Боже, різні лекції

та свідчення. У церкві активно займаються

євангелізацією дітей, підлітків

та молоді. Функціонують дві групи вивчення

англійської мови, працює дитячий

клуб “Суперкнига”, проводяться

зібрання підліткової та молодіжної

груп. Місіонери церкви організували

декілька пришкільних таборів, де традиційні

розваги об’єднані з читанням

Слова Божого, більше десяти таборів

відпочинку на Рівненщині, більше ста

дитячих свят та спортивних змагань.

Більше ста християнських білбордів

зі словом Божим побачили жителі нашого

міста. Пастор проводив багато

різних духовно-просвітницьких лекцій

у школах, коледжах та університетах.

Брати та сестри церкви чимало допомогли

сиротам, вимушеним переселенцям

та сім’ям учасників АТО.

Відкриття духовних очей важливе,

але також важливим етапом роботи

церкви є проведення очних клінік. За

чотири роки 3500 людей отримали

безкоштовно окуляри, пройшли консультації,

обстеження у досвідченого

лікаря завдяки церкві.

Весь цей час відбувається проповідь

слова Божого через телебачення.

Церква нині співпрацює з 7 телеканалами,

а за час існування співпрацювала

з 10 каналами. Понад три тисячі

телепрограм вийшло в ефір за чотири

роки роботи. Багато людей дізналися

більше про Ісуса та діяльність церкви

"Христос є відповідь" саме через телебачення.

У період карантину у зв'язку з відсутністю

суспільного транспорту в

Рівненському районі церква "Христос

є відповідь" організувала мікроавтобус,

який щодня відвозив медиків

від обласної лікарні у напрямку сіл В.

Житин, Радиславка, Нова Українка,

Козлин.

А також члени церкви "Христос є

відповідь" активно допомагають нужденним

людям в Рівному – розвозять

продукти харчування по оселях людей.

– До нас все більше людей звертаються

з проханням допомогти

їм. Чимало жителів Рівного та

Рівненського району дійсно у скрутних

обставинах, просять хоч чимось з продуктів

допомогти. Наші брати інколи

під сильним негативним враженням

після того, як бачать та чують про

горе людей, – говорить пастор церкви

Тарас СЕНЬ.

Підтримка, довіра, любов до ближнього

– це те, що панує в церкві

“Христос є відповідь”. Тут вчать прихожан

жити згідно Слова Божого і щоденно

працюють, щоб зробити цей

світ добрішим через примноження

любові до Бога та до ближнього.

Максим Дрожжин з дружиною

Наші послуги: Поїздки в

Карпати, очна клініка, англійський

клуб та недільна

школа, підлітковий та молодіжний

клуби, сімейні зустрічі

– тел. 068 017 05 11

Запрошуємо на богослужіння:

щонеділі о 17:00 в МПК

"Текстильник"

Консультація пастора –

тел. 096 301 13 71

Проведення богослужінь:

щонеділі о 17:00 в МПК

"Текстильник" (зібрання відбуватимуться

в малій залі

після карантину).

Ютуб-канал

Сайт:

cita.rv.ua

10

| РІВНЯНИ


“ЧИТАТИ НОВИЙ ЗАПОВІТ

Я ПОЧАВ ПІД ЧАС СЛУЖБИ

НА ПОСТУ”

волонтерів місії "Христос є відповідь".

В церкві відповідальний за поширення

слова Божого.

Церкву “Христос є відповідь” я відвідую

тому, що в ній я духовно зростаю,

слухаючи проповіді. А також знайшов

людей, які впливають на суспільство

добрими справами й цим прославляється

Бог. У мене є багато друзів – братів

та сестер у Христі.

“ЧОМУ Я ХОДЖУ В ЦЕРКВУ

“ХРИСТОС Є ВІДПОВІДЬ”?”

дітками, ми разом з ними хочемо зробити

наше місто щасливішим і готуємо

різні цікаві проекти.

“МЕНІ ПРИЄМНО БУТИ

ЧАСТИНОЮ ЦЕРКВИ”

Олександр ПРОКОПОВИЧ,

відповідальний

за євангелізаційне служіння:

– Я народився в звичайній українській

сім'ї на Сумщині, батько працював

водієм, мама – вихователем в садочку.

З самого дитинства відчував потяг до

духовного. Читав дитячі біблійні розповіді,

й моя уява про Всевишнього

розширялась. Мені подобалось, заходячись

на природі, роздумувати про

Бога, пізнати Якого я хотів.

Через три роки після приходу з армії

потяг до Бога призвів до того, що перебуваючи

на службі в Департаменті

відбування покарань на посаді "інспектора

відділення охорони", одного разу

я взяв з собою на пост Новий Заповіт.

Читаючи Євангеліє, я згодом усвідомив,

чому Ісус вмер за мене і чому

воскрес. Ці істини були відкриті мені

Духом Святим. Ці відкриття настільки

сильно вплинули на мене, що я зрозумів

мету і сенс життя на цій землі. Я

покаявся перед Богом і прийняв Ісуса

як свого Спасителя. Серце наповнилось

миром, Бог почав змінювати моє

життя. Згодом я долучився до євангельської

церкви і прийняв водне хрещення,

почав іншим розповідати про

Христа.

Коли прийшла війна в Україну,

я за власним бажанням вступив до

Збройних сил України та служив в АТО

кухарем, готуючи смачну їжу захисникам

України. Мені хотілось підтримувати

тих, хто був в складних обставинах

близький до смерті, щоб підтримувати

їх та розповідати про Христа. Я радію,

що багатьом солдатам мені вдалося

допомогти під час війни. За зразкове

виконання своїх обов'язків, духовну та

душеопікунську роботу, що мала позитивний

вплив на оточення, був нагороджений

подякою від Президента

України.

Повернувшись з військової служби,

я одружився з дівчиною з Рівного,

Бог подарував нам гарненьку доньку

Мілану. Ми долучились до команди

Віктор ХРИСТЮК, керівник молоді:

– Для мене церква – це місце, де

можна цікаво та корисно провести час,

попрацювати над своїм внутрішнім світом,

переглянути ставлення до інших

людей. Зараз мені 23 роки, ще три тому

моє життя нічим не відрізнялося від інших

молодих людей. Вечірки, гулянки,

цигарки, час від часу алкоголь – але це

не задовольняло серце, завжди хотілося

чогось більшого, хотілося бути щасливим,

авторитетним та приємним для

своїх однолітків й інших. Але, щодня ці

мрії віддалялися від мене. Попри “веселе

життя”, всередині завжди була якась

пустота.

В дитинстві я дуже багато чув про

Бога, але вважав себе непотрібним

Йому через мої негідні вчинки. Одного

разу друг запросив мене на відпочинок

разом з церквою “Христос є відповідь”.

У таборі я дуже здивувався – ці люди

настільки приємні, навіть більше того –

їм небайдуже, хто я і що переживаю.

У мене виникло бажання відвідувати

богослужіння. Там я почув про Ісуса

Христа і про те, що Він прощає гріхи.

Щиро повіривши, я попросив у Ісуса

пробачення за свої провини. З того моменту

моє життя почалось. Відчувши

Божу любов, мені захотілося віддавати

її іншим. Життя наповнилося змістом.

Тепер я щасливий, бо вже не тільки

про себе піклуюсь, а й про інших людей.

Відпали гріховні бажання, які ніяк

не можна було задовольнити раніше.

Це сталося тому, що я побачив приклад

Ісуса, що віддав своє життя за інших.

Зараз у церкві я проводжу багато часу,

спілкуючись з молоддю, підлітками та

Григорій ТИЩУК, диякон церкви:

– Ще з дитинства я прагнув пізнати

Бога. Читаючи дитячу Біблію, завжди

задумувався, на чому базується моя

віра, чому я називаюсь християнином.

Мої пошуки тривали дуже довго, я ніяк

не міг знайти відповіді на багато питань

мого серця.

Але після зустрічі з однією людиною

все кардинально змінилося. Ця людина

суттєво відрізнялася від інших своїм

ставленням до мене, найбільше мене

зацікавило те, що в нього були відповіді

на всі мої питання, і він не просто

шукав Бога, а служив Йому. Цією людиною

є пастор церкви “Христос є відповідь”

Тарас Сень. Моє життя змінилося

тому, що Тарас познайомив мене з

Ісусом Христом.

У церкві мені дуже подобаються взаємовідносини

між людьми. Такі якості,

як любов, повага, взаєморозуміння,

доброта, щирість, чесність між усіма

людьми незалежно від твого віку, посади

чи розміру гаманця – все це я побачив

серед віруючих. Ще в дитинстві,

коли я читав Біблію, мені подобалось

те, що Бог піклувався про людей і допомагав,

робив добро. Тоді я думав, що

це є тільки на сторінках Біблії, але зараз

мені так приємно бачити, що церква

робить Божі справи на землі.

Я щасливий, що можу брати участь у

цих справах, а саме: організовувати поїздки

до Карпат, проводити дитячі майданчики,

розповідати іншим про Ісуса

Христа на центральній площі міста,

брати участь у проведенні сплавів по

річці Случ та літніх таборах, відвідувати

хворих в міській лікарні, проводити

очні клініки зору, де люди безкоштовно

можуть отримати окуляри, на свята

розвозити продуктові набори нужденним

людям. Мені дуже приємно бути

частиною церкви “Христос є відповідь”,

адже церква – це не будівля, а люди, які

служать Богові та допомагають іншим.

РІВНЯНИ | 11

#СВОЇ_ПРОТИ_КОРОНАВІРУСУ

У період карантину редакція “ОГО” та “Рівняни” прагнули

зробити свій внесок у протидію поширення коронавірусу

через підтримку малого та середнього бізнесу

Рівненщини.

– Так, розміщення інформаційних матеріалів (про напрямки

та особливості підприємницької діяльності, про нові

форми роботи в період карантину, про можливості доставки

тощо) для малого та середнього бізнесу нашого краю на наших

платформах – інтернет-портал “ОГО”, сайт “Рівняни” на

час карантину були безкоштовними.

Ми підтримуємо ВАС, адже віримо, що тільки разом ми

зможемо вистояти в цій боротьбі. Також ми оперативно реагуємо

та підтримуємо всі волонтерські акції та ініціативи, які

створюють та пропагують рівненські волонтери, – говорить

головний редактор “ОГО” та “Рівняни” Ольга ЛІРНИК.

Сьогодні на сторінках видання ми хочемо розповісти про

кілька важливих ініціатив, які виходили у цій рубриці.

Благодійна

організація

Дарунок

- Щоб намалювати посмішки на дитячих обличчях,

Благодійна організація “Дарунок” доставила

десятки продуктових пакетів мамам-одиначкам

та малозабезпеченим родинам Рівного та області.

- Ми маємо допомагати одне одному,

й тому небайдужі рівняни започаткували

акцію “Підвези медика”. Рівняни

підвозили медиків і просто людей, які

не мали чим дістатися на роботу. Адже

переконані, що варто разом єднатися у

боротьбі проти коронавірусу.

- Колектив Рівненської обласної дитячої лікарні

на чолі з головним лікарем Віталієм Бойком

висловлює щиру подяку друзям та помічникам за

регулярну допомогу, небайдужість та активну участь

у житті лікарні. Бажаємо вам міцного здоров’я,

успіхів та натхнення у подальшій діяльності!

- Всі медики світу зараз працюють у

посиленому режимі. І виглядають майже

однаково... Не тільки інфекціоністи.

Додаємо до свого захисту рукавички,

захисний костюм та окуляри... Спасибі,

що підтримуєте! Медики Рівненської

обласної клінічної лікарні.

12

| РІВНЯНИ

"ЩЕДРИК" З ДОСТАВКОЮ ДОДОМУ

ТМ "Щедрик" в карантину у Рівному запровадив доставку

своєї продукції.

– Наші магазини працюють! Проте додатково ми впровадили

сервіс доставки від Щедрика! Заради вашої безпеки,

щоб кожен мав можливість повноцінно та збалансовано харчуватись

якісною та натуральною продукцією, не виходячи

з дому. Зараз це особливо важливо! – йдеться на офіційній

сторінці.

У "Щедрику" наголошують не лише на бездоганній якості

продукції, а й на ретельному огляді водіїв, які здійснююють

доставку.

– Ми ретельно перевіряємо стан здоров’я наших водіїв та

дотримуємось усіх норм санітарії, що зараз так важливо. Крім

того ретельно дезинфікуємо автомобілі. Ми не ризикуємо

здоров’ям наших споживачів і працівників!

Є два способи зробити замовлення! Підписуйтесь та залишайте

ваші заявки в дірект інстаграму – @dostavka_tm_

schedryk , пишіть у вайбері за номером – +38 050 375 40 52,

або ж телефонуйте за вказаним номером.

Нагадаємо, що рівненське підприємство "Агропереробка"

має два заводи – молочний та з переробки ягід, фруктів і овочів.

На цих заводах випускається виключно натуральна продукція,

відома в Рівному, Україні та закордоном під торговою

маркою "Щедрик". В асортименті продукції є корисна смакота

для дітей і дорослих – молоко, йогурти, масло, сметана, кефір,

кисломолочні напої, вершки, безліч сирів, також сиропів, топінгів,

джемів, соусів, соків та варення.

ШАНОВНІ МЕДИЧНІ ПРАЦІВНИКИ!

У ваше професійне свято прийміть щиру подяку від усієї

громади Рівного та області за вашу вірність своєму покликанню

та небайдужість до людського болю.

Неможливо переоцінити той величезний тягар турботи

та відповідальності за людські життя, який щодня лягає на

ваші плечі. Ви повертаєте людям здоров’я та сили, даєте

надію навіть у найважчих умовах, заради здоров’я пацієнтів

ризикуєте власним. Днями не бачите своїх рідних, а наражаючись

на небезпеку, іноді, на жаль, хворієте. Але продовжуєте

робити свою справу заради людей. Ви рятуєте сотні життів

на день, а особливо тепер – у час коронавірусної пандемії.

Без медиків нам не подолати цього складного шляху. У

скрутну годину саме від лікаря залежить доля кожного з

нас. У ваших руках – здоров’я пацієнтів, здоров’я рівнян.

Низький вам уклін, наші відважні лікарі, що в теперішній

нелегкий час всесвітньої пандемії ви не залишаєтеся байдужими

до людського горя та болю.

Сердечно бажаємо вам наснаги, терпіння, людської вдячності,

душевного спокою та добробуту.

Зі святом! Будьте здорові!

З повагою міський голова Рівного

Володимир ХОМКО

РІВНЯНИ | 13

ТРЕБА ДОПОМАГАТИ ІНШИМ

У наш час багато людей живуть

за принципом: хочу мати все й

відразу. Женуться за останніми

моделями телефонів, лакшері відпочинком,

забуваючи про те, що в

житті дуже багато речей, які є не

матеріальними, але коштують найдорожче.

Про правильні орієнтири

та щастя не в тому, щоб мати, а

віддавати, говоримо сьогодні з

родиною Тетяни та Олександра

ЧУБАЇВ, депутатами Рівненської

міської ради.

– Існує думка, що для того,

щоб бути благодійником, допомагати

іншим, треба мати великі

кошти. Чи згодні ви з цією

тезою?

ТЕТЯНА: В житті є насправді дуже

багато речей, які по-справжньому неоціненні.

Це любов, простота, щирість,

посмішка. Для того, щоб примножувати

їх у світі, не треба мати гроші чи інші

матеріальні ресурси. Це безкоштовно

й це те, що ми здатні дарувати кожного

дня.

Водночас багато людей сприймають

щастя як щось дуже матеріальне:

дорогий відпочинок, брендовий одяг

та інші матеріальні цінності. Людина

вкладає багато часу, та, отримуючи

бажане, її задоволення швидко минає,

адже зовнішні речі ніколи не наповнюють

серце й душу, яким потрібно

інше наповнення. Тільки коли людина

віддає щось іншим, вона наповнюється

зсередини. І тоді щастя посправжньому

збільшується.

ОЛЕКСАНДР: Золоте правило говорить:

що посієш, те й пожнеш! Хтось

допомагає іншим фінансами, хтось –

порадами, хтось – фізичною допомогою,

кожен – тим, що має! У мене є талант

навчати інших. Коли я це роблю,

то отримую велику радість. Думаю, я

ще буду духовним вчителем чи бізнестренером!

Хоча у великій частині вже

ним є!

– Ви, як приклад щасливої

родини, розкажіть з власного

досвіду, продовжте тезу: щаслива

родина – це…

ТЕТЯНА: Щаслива родина – та, в

якій люди прагнуть робити щось для

іншого, піклуватися, проводити разом

час, спілкуватися між собою. Так, дитина

не так сприймає вартість нових

кросівок чи футболки, але добре знає,

скільки часу та як проводять з нею

батьки. Повторю фразу Стіва Джобса:

“Вчіть дітей бути не успішними, а щасливими,

адже годинник, придбаний за

30 доларів і за 300, показує один і той

же час”.

ОЛЕКСАНДР: Мене завжди дивували

висновки людей похилого віку та

їхні поради для молодшого покоління.

Вони ділилися своїм сумом: мало часу

приділяли своїм близьким, коханим,

дітям, друзям. А гналися за іншим:

справи, кошти, проекти, результати

тощо. Для мене час – це найдорожче,

що у мене є! І я з радістю його проводжу

зі своєю коханою та дітками!

Постійно пам’ятаю, що маю бути прикладом

для діток, цим же навчаючи

їх! Нещодавно ми почали освоювати

інструменти (пилку, лобзик, дрельку)

й робимо різні вироби із дерева. Це

дуже крутий час!

– Якщо допомагати іншим,

то багато хто каже, що це піаркомпанія,

чи критикує такі дії.

Як сприймати такі випадки та

як знаходити в собі сили?

ТЕТЯНА: В суспільстві також важливо

помічати тих, хто може потребувати

нашої підтримки та допомоги. В моєму

житті був етап, коли я працювала волонтером

у дитячих таборах. Кожного

літа ми приймали до 300 дітей-сиріт

та дітей із малозабезпечених сімей.

Там була зайнятість 24 години на добу,

але це були одні з найщасливіших моментів

життя. Я пам’ятаю, як кожного

дня приходила нестерпна втома, адже

діти потребували багато уваги, любові,

терпіння, та внутрішньо моє серце

було настільки наповненим від того,

що ти міг впливати на їхнє життя і робити

їх щасливими, світло їхніх очей

тебе захоплювало. Не варто боятися,

що коли віддаєш, то втрачаєш. Бо насправді,

коли ти віддаєш щось, то ти

здобуваєш. Якщо сіємо добро, то воно

обов’язково проросте і примножиться.

ОЛЕКСАНДР: Бог нас розвиває в

різних сферах. Спочатку вчишся любити

себе, потім – дружину, діток, а потім

все більше інших людей. Словами і

справами. Деколи це легше, а деколи

дуже важко. Депутатство – це також інструмент

допомоги людям, якщо його

вірно використовувати. Але для чого

це робити? Тим паче безоплатно й безкорисно.

Мене мотивує Божа любов до

мене і те, скільки всього Бог зробив

для мене. Раніше моя душа плакала, а

зараз наповнена щастям! Я боявся, що

не знайду супутницю, а моя дружина

найгарніша, найрозумніша, найдобріша.

Я мріяв про багатьох діток в сім’ї,

і довго ми мали тільки одного сина –

хвороба була перепоною, а зараз у

нас четверо синів. Я мав хворобу, яка

мене мучила, а Бог зцілив без ліків. Я

ризикував у бізнесі та збанкрутував,

а з Божою допомогою за 10 років заробили

стільки, що і борги повернули,

і допомогли багатьом, ще й вдалося

бізнес розширити. Коли я усвідомлюю,

що поруч є люди, які потребують моєї

допомоги, то це породжує бажання

допомагати Богу робити щасливими

інших людей.

– Як змінив ваше життя карантин

і як загалом сприймаєте

нинішню ситуацію?

ТЕТЯНА: Зараз весь світ переживає

велике випробування. Карантин – це

обставини, які ми зустріли вперше за

все своє життя. Перші дні мене охоплював

навіть якийсь страх, а далі я не

змогла просто сидіти в той час, коли

інші мають велику потребу. Тому й почала

разом з чоловіком Олександром

активно допомагати нужденним людям

на окрузі продуктами та медикаментами.

В один день, пам’ятаю, було

дуже холодно, вдома я забула шарф та

вже повертатися не мала часу, тому вирішила,

що буду мерзнути, бо часу повертатися

додому не мала. Коли приїхала

в один двір, мені там подарували

шарф. Я настільки була вражена тим,

що Марія, навіть не знаючи, що мені

холодно, вирішила в цей день подарувати

мені шарф. І скажіть, хіба це не чудеса

від Бога? В усьому Бог піклується

про тебе, коли ти піклуєшся про інших.

ОЛЕКСАНДР: Я хвилювався за людей.

Тривожний час. Хочеться втішити,

підтримати. Якось одна бабуся кілька

років тому говорила, що в неї не вистачає

пенсії навіть на харчування, бо ще

треба ліки купувати. Наша ціль і заповідь

Бога для нас – шанувати старших,

як власних батьків, так і інших людей

похилого віку, а особливо тих, про

кого не має кому піклуватися. Скажете,

для чого? Що це все фарс? Ні, адже дії є

продовженням нашого світогляду, нашої

віри. Мій Бог запитає мене, чи вірно

я розпоряджався часом і коштами.

Мені дуже хочеться бути вірним! І зробити

доброго стільки – скільки в силі

моїх рук! Це особлива радість – нести

добро, щастя іншим!

– Ви так багато робите та організовуєте,

є банальне, але

важливе питання, для чого вам

це усе?

ТЕТЯНА: Насправді тут є декілька

варіантів відповіді. По-перше, так нас

вчить Бог та Біблія, а це книга, принципами

якої я керуюся у своєму житті. Подруге,

я впевнена, що порожнеча в нас

заповнюється тоді, коли ми віддаємо. І

нехай хтось скаже, що це піар, не від

щирого серця, чи для похвали від людей.

Це думки інших людей, і я не можу

їх змусити думати по-іншому, але й не

робити я також не можу через їхній

осуд чи неправильну оцінку. Якщо ти

шукаєш підтримки в Бога й віриш у те,

що робиш, то тебе ніщо не зупинить.

У добрих справах треба мати глибоку

мотивацію, тоді ти знайдеш сили й бажання

робити це знову і знову. Я перестала

думати про те, що скажуть інші,

а думаю про те, що каже Бог – Він для

мене авторитет. Віддавай, бо тільки

так ти зможеш стати по-справжньому

щасливим!

14

| РІВНЯНИ

??????????????????

Щастя віддавати!

Щастя віддавати!

Шановні колеги, наші

Управління охорони здоров’я Рівненської обласної державної

адміністрації та Рівненська міська рада сердечно

вітають усіх, хто стоїть на варті охорони здоров’я, із Днем

медичного працівника! Професія медика дуже важлива та

необхідна для суспільства, адже на ваших плечах лежить

турбота та відповідальність за найвищу цінність на землі –

людське життя. Лікарі щодня рятують тисячі життів. Заради

здоров’я пацієнтів ризикують власним. Днями не бачать

своїх рідних, а наражаючись на небезпеку, іноді, на жаль,

хворіють. Але продовжують робити свою справу заради

нас із вами. Шановні колеги, для мене надзвичайно велика

честь щиро вітати всіх медичних працівників Рівненщини

із професійним святом. Прийміть сердечну подяку за вашу

самовіддану працю, за врятовані життя та здоров’я тисяч

пацієнтів, за віру та надію, яку ви даруєте людям. Лікарська

професія – це не просто робота, це покликання всього життя!

На всіх етапах історичного буття найгуманнішою, найпотрібнішою

сферою людської діяльності була праця лікаря.

Ця праця складна, відповідальна, жертовна – вона завжди

перебувала в зоні особливої уваги суспільства, адже у ваших

руках, шановні колеги, найцінніший дар людини – її здоров’я

та життя. Ви рятуєте сотні життів на день, а особливо тепер –

16

| РІВНЯНИ

відважні медики! Зі святом вас!

ГОЛОВНИЙ ФОТОГРАФ: Ігор Гончаров • ФОТОГРАФ: Тетяна Дац, Валерій Якимчук

МОДЕЛЬ: Анна Степанюк, Вікторія Красуцька, лікарі рівненських лікарень

ЗАЧІСКА, МАКІЯЖ: Інна Ковальчук • ЗЙОМКА: фотостудія “Артішок”

в час коронавірусної пандемії. Без медиків нам не подолати

цього складного шляху. У скрутну годину саме від лікаря залежить

доля кожного з нас. У ваших руках – здоров’я пацієнтів.

Низький вам уклін, наші відважні лікарі, що в теперішній

нелегкий час всесвітньої пандемії ви не залишаєтеся байдужими

до людського горя та болю.

За вашу відданість високому покликанню благородної

професії медика, сердечну чуйність і лагідні руки, самовіддану

й небезпечну роботу – глибока вдячність!

Зичу вам, шановні колеги, міцного здоров’я, добробуту,

родинного затишку, невичерпної енергії у вашій надзвичайно

потрібній людям праці, професійних успіхів та людської

шани. Зі святом вас! Ми віримо у вас і дякуємо вам!

Олег ВІВСЯННИК, начальник Управління охорони здоров’я Рівненської обласної державної адміністрації.

Володимир ХОМКО, міський голова Рівного.

РІВНЯНИ | 17

ТРЕБА БУТИ ЗДОРОВИМИ

Володимир ВАСИЛЬЧУК:

«Бог дає людині зуби

двічі, за третій раз –

потрібно платити»

Стоматолог, який знає все про сучасні технології та

опановує їх, ніколи не зупиняється на досягнутому і

постійно підшукує найкращі варіанти профілактики

та лікування. Це все про Володимира Васильчука. Він

точно знає, як зробити так, щоб вам хотілося частіше

посміхатися!

– Стоматолог – це професія, про яку ви мріяли з

дитинства?

– Все своє життя я хотів бути не таким, як усі. Відповідно,

коли мої однолітки мріяли стати юристами чи економістами,

я вирішив, що буду стоматологом, адже зазвичай їх усі

бояться і про таку професію навіть ніхто не замислювався.

У моїй сім’ї не було медиків, але батьки, коли почули, що я

збираюся вступати до медичного, мене підтримали, за що я

їм дуже вдячний.

– Тобто, маючи лише бажання, ви вирішили

вступати до медичного вишу?

– Звичайно, що одного бажання мало. Без розуміння азів,

я не вступив би до Національного медичного університету

ім. О.О.Богомольця. Навчання було нелегким, і в мене, як у

кожного студента, була думка покинути його, адже, по факту,

знання за фахом починають викладати з третього курсу. Але

я людина результату, мені важливо досягти кінцевої мети у

будь-якій справі.

– З чого розпочалася ваша кар’єра?

– З Рівненської обласної стоматологічної поліклініки.

Саме там я проходив практичну частину інтернатури.

Згодом переїхав до Києва та працював у декількох стоматологічних

клініках. Саме там я отримав величезний досвід

роботи та сформувався як спеціаліст. Потім зрозумів, що

готовий йти у “вільне плавання” і відкрити щось своє. Так,

власне, і з’явилася в місті Здолбунів Vasylchuk dental studio.

– В Україні дуже велика конкуренція серед стоматологів.

На одній вулиці може бути дві, а то й

три клініки. Як привернути увагу саме до своїх

послуг?

– Це ви правильно підмітили. (Посміхається.) У нас велика,

але водночас здорова конкуренція. Українські стоматологи,

і я в тому числі, намагаються отримати пацієнта за

рахунок якості та сучасних технологій. В результаті, виграють

всі сторони: пацієнти – отримують красиву посмішку, а

лікарі – формують свій позитивний імідж.

– Підвищення кваліфікації є невіддільною

частиною роботи будь-якого спеціаліста. Як часто

і які курси мають відвідувати стоматологи?

– Стоматолог завжди має бути в тренді, тому він повинен

удосконалювати свої навички. І не лише шляхом відвідування

курсів, а й участю в медичних конференціях, вебінарах та

семінарах. Особисто я – фанат практичних курсів. Намагаюся

раз у два місяці підшукувати для себе щось нове та цікаве.

– Коли вперше і як часто потрібно відвідувати

стоматолога?

– Доглядати за зубами потрібно з народження. Як тільки

з’явилися зуби – ведіть дитину до стоматолога, аби той

показав та розказав, як правильно доглядати за ротовою

порожниною. Щодо подальших візитів, то свідома людина

має відвідувати стоматолога раз у пів року. Це необхідно для

запобігання, своєчасної діагностики та усунення можливих

проблем – карієсу, захворювань ясен тощо.

– Що ефективніше: профілактика чи лікування?

– Бог дає людині зуби двічі – молочні та постійні. Якщо

про них належним чином не піклуватися, то за третій раз

доведеться заплатити. Тому, безумовно, якщо є можливість

запобігти захворюванню, то це варто зробити. Адже найкраще

лікування – це профілактика.

– Які поради з догляду за зубами ви дали б читачам

журналу “РІВНЯНИ”?

– Насправді, все просто: ретельне та регулярне чищення

зубів, огляди у стоматолога раз у пів року, правильне та збалансоване

харчування.

Vasylchuk dental studiо

м. Здолбунів, вул. Незалежності, 20

Facebook: Володимир Васильчук

Instagram: dr.vasylchuk

+38 093 383 31 36

Рішення про видачу ліцензії від 18.01.2018р. №86

РІВНЯНИ | 19


континенті почали “закриватися” країни на карантин.

– Чому у вас виникли такі підозри?

– У грудні 2019 року мій син побував в Італії, звідки повернувся

хворий. Уже в літаку стали відчутні перші симптоми хвороби.

Пізніше його стан настільки погіршився, що довелося застосовувати

кисневу маску, аби полегшити дихання. Крім проблем

із диханням, іншим яскравим симптомом стала відсутність відчуття

смаку – як пізніше стало відомо, це одна із характерних

рис для коронавірусної хвороби, яку спричиняє SARS-CoV-2.

Моя сім’я зіткнулася з цим небезпечним вірусом безпосередньо.

Тому, спираючись на власний, не тільки лікарський, досвід,

можу стверджувати, що це серйозна загроза. Саме тому

він вимагає від нас відповідального ставлення до себе. Крім

того, коронавірус став дуже серйозним викликом для всього

світу. Давно у світі не було подібної ситуації, коли практично

все людство змушене відправитися на карантин.

ОКСАНА ЛОЗОВА:

«Переконана, що

всі ми переживемо

ці складні часи,

зможемо повернутися

до звичного життя»

Пандемія коронавірусу COVID 19 стала випробуванням не

тільки для України, а й для цілого світу. Людство зіткнулося

не лишень з проблемами, які пов’язані з охороною

здоров’я, але й зі світоглядними, ціннісними викликами,

адже для багатьох це стало не стільки приводом, скільки

вимогою переосмислити власне буття.

Про зміни, які нас спіткали, а також про власний рецепт позитивного

погляду на життя, читачам журналу “РІВНЯНИ” розповіла

Оксана ЛОЗОВА – відома у Рівному лікар-педіатр та

очільниця обласного осередку “Радикальної партії Олега

Ляшка”.

– Пані Оксано, яке ваше бачення, як досвідченого

фахівця, цієї коронавірусної пандемії?

– Варто розуміти, що COVID 19 – новий коронавірус, який

виявили зовсім нещодавно. Людство має справу з великою

кількістю коронавірусів. Їх налічують близько 39 видів. До них

належить і COVID 19, або як його називають, SARS-CoV-2, який

став відомий тільки у грудні 2019 року. Лише наприкінці січня

2020 року, в Китаї, за допомогою електронного мікроскопа,

вдалося зробити фото цього вірусу, що також дозволило науковцям

Китайського центру з контролю і профілактики захворювань

визначити його штам та структуру. Тільки тоді медики

змогли отримати більш точне уявлення, з чим вони насправді

мають справу. Проте, у мене є цілком обґрунтовані підстави

вважати, що COVID 19 був у Європі ще до того, як на нашому

– Пані Оксано, але ж це не перші випадки масових

захворювань у світі…

– Звісно! Достатньо згадати пандемію так званого “іспанського”

грипу, який лютував у 1918 році. Тоді, за підрахунками,

перехворіла третина мешканців Землі. Декілька мільйонів, на

жаль, померли. Це було найбільше нашестя для великої кількості

країн. Після цього подібного масового поширення хвороби

не було понад ціле століття. Звісно, виникали спалахи

лихоманки Ебола, але це більшою мірою стосувалося африканських

країн (між іншим, з прикрістю дізналася, що 1 червня в

Демократичній Республіці Конго знову був спалах Еболи, який

призвів до жертв). Та понад сто років людство не було дотичне

з подібними глобальними вірусними загрозами.

Зважаючи на всю серйозність загрози, нам потрібно бути

більш чуйними, допомагати іншим. Особливої уваги потребують

літні люди та люди, які перебувають у зоні ризику. У моїй

родині ми особливо бережно ставимося до мами мого чоловіка

Жанни Іванівни, оскільки вона теж належить до цієї групи.

Впевнена, що мінімізувати кількість заражень на коронавірус

можна також, якщо кожен відчуватиме власну відповідальність

за своє здоров’я, а також за здоров’я близьких та навколишніх.

Хочу ще раз акцентувати увагу громадськості, що нині слід

дуже ретельно виконувати поради фахівців, які стосуються

боротьби з поширенням COVID 19: носити маску в публічних

місцях, слідкувати за гігієною рук, по можливості обмежувати

мандрівки та уникати скупчення людей, дотримуватися соціальної

дистанції, а при появі симптомів захворювання – негайно

звертатися до лікарів.

– Пані Оксано, наскільки небезпечний коронавірус

для дітей?

– На самому початку пандемії було твердження, що діти

практично не хворіють. Пізніше цю думку спростували, адже

чимало випадків інфікування виявили саме серед дітей. Та діти,

все ж таки, хворобу переносять легше, ніж дорослі. Але це у випадку,

якщо у дітей немає хронічної супутньої патології (приміром,

бронхо-легеневі захворювання чи вроджені аномалії).

Якщо супутні захворювання є, то до таких дітей слід ставитися

з особливою увагою.

Проте, повторюся, якщо немає хронічних проблем зі

здоров’ям, то в дітей, як правило, хвороба протікає безсимптомно

або у формі середньої важкості. Ускладнення тільки, якщо є

якісь хронічні захворювання. Проте, це зовсім не означає, що

діти не повинні дотримуватися норм безпеки. Адже варто розуміти,

що поки немає даних, які наслідки у майбутньому може

спричинити подібне коронавірусне захворювання.

– І як нам усім треба діяти у цій ситуації?

– Не слід піддаватися паніці чи страху. Переконана, що всі

ми переживемо ці складні часи, зможемо повернутися до звичного

життя. Потрібно у будь-якому разі залишатися оптимістами.

Ми всі змінимося внаслідок цієї пандемії. Хочеться вірити,

що на краще.

20

| РІВНЯНИ


УНІКАЛЬНИЙ АПАРАТ, ЩО РЯТУЄ

ПАЦІЄНТІВ, ТЕПЕР У РІВНОМУ

Для того, щоб лікування було

ефективним, потрібно блискуче

поєднання лікарської практики

та сучасної техніки. Надзвичайно

приємно, що у Рівненському

обласному клінічному лікувально-діагностичному

центрі

ім.В.Поліщука про це не тільки

добре знають, а і працюють над

покращенням матеріально-технічної

бази закладу.

Так, у 2019 році в діагностичному

центрі було створено центр літотрипсії

та малоінвазивної урології. Ідея

була замкнути, сконцентрувати всі

неінвазивні та малоінвазивні методи

лікування амбулаторних пацієнтів із

сечокам’яною хворобою в одному закладі,

щоб пацієнти не шукали порятунку

у різних медзакладах, як це було

раніше.

У 2018 році у центрі встановили

гольмієвий “зелений” лазер фірми

Dornier, модель H Solvo 30. Цей апарат

єдиний в області, не всі сусідні

області можуть похвалитися таким

обладнанням. Ми швидко освоїли

методику і розпочали проводити контактні

лазерні літотрипсії (дроблення

каменів).

А відтепер у Рівному є просто унікальний

апарат, який дозволить ще

більш ефективно лікувати пацієнтів з

сечокам’яною хворобою. Сучасний медичний

апарат – літотриптор, що встановили

у діагностичному центрі, є єдиним

в області та став просто знахідкою

для лікування мешканців Рівненщини.

– Для нас це дуже велике досяг-

нення. Адже новий та сучасний апарат

для дистанційної (безконтактної)

літотрипсії Dornier Compact Sigma

дасть можливість лікувати пацієнтів

з сечокам’яною хворобою максимально

ефективно, – розповідає заступник

головного лікаря діагностичного

центру, депутат обласної

ради Юрій БІЛИК. – Тепер ми маємо

можливість й успішно проводимо дезінтеграцію

каменів сечових шляхів

амбулаторним пацієнтам. Такі методи

є одними із найбільш сучасних і має

беззаперечну перевагу – всі маніпуляції

здійснюються без оперативного

лікування.

Тим самим це мінімальна травматизація

пацієнта, короткий термін перебування

пацієнта в лікарні та швидке

його відновлення після втручання.

Це медичне обладнання дозволяє

ефективно дробити камені сечовивідної

системи людини без контакту

з каменем та без жодного втручання

до пацієнта під час операції, – уточнив

Юрій Білик.

За невеликий проміжок часу вже

чимало пацієнтів відчули на собі переваги

цього апарата й не приховують

того, що просто вражені його

ефективністю.

Звичайно, не применшуємо роль

обласної та міської урології, адже

в них іншими методами лікуються

складні пацієнти, які вимагають госпіталізації,

– підсумував Юрій Білик.

РІВНЯНИ | 21


ДЕКЛАРАЦІЯ

З СІМЕЙНИМ ЛІКАРЕМ

ТА ПЕДІАТРОМ В РІВНОМУ

Представники Національної служби здоров’я України (НСЗУ) не радять затягувати

з підписанням декларації з сімейним лікарем. На даний момент

приблизно 29,3 мільйона людей вже обрали свого медичного фахівця

первинної ланки. Підписання декларації дає пацієнтові більше переваг,

підвищує якість медичних послуг і вирішує питання з довгим очікуванням

у черзі. Це дійсно зручно!

гностики (загальний аналіз крові,

сечі, визначення рівня глюкози й показника

загального холестерину);

• профілактичні заходи (планова

вакцинація);

• надання паліативної та невідкладної

медичної допомоги;

• виписка довідок, рецептів на лікарські

препарати тощо.

Окрім вище перелічених послуг,

кожен, хто підписав декларацію

з сімейним лікарем, при

необхідності може скористатися

безкоштовними діагностичними

процедурами:

• біохімічні й імунологічні аналізи;

• гістологічна біопсія;

• ультразвукове обстеження;

• рентгенологічне дослідження;

• мамографія (дослідження молочної

залози);

• ехокардіографія, спірографія,

бронхоскопія, гастроскопія, колоноскопія,

цистоскопія, гістероскопія

і т. д.

Як відбувається

підписання декларації

Що дає

декларація?

Підписуючи договір з лікарем,

ви отримуєте безкоштовний пакет

медичних послуг у рамках

первинної допомоги:

Полюхович Ольга Григорівна

Сімейний лікар

• діагностика, визначення стану

здоров’я та динамічне спостереження;

• проведення лікувальних заходів

найбільш поширених хвороб і патологічних

станів, включаючи травми,

отруєння й ін.;

• лікування хронічних патологій;

• проведення лабораторної діа-

Ви можете обрати будь-якого

сімейного лікаря як в комунальній,

так і в приватній медичній

установі, з яким НСЗУ уклала

договір. Вам не обов’язково

прив’язуватися до прописки й

постійного місця проживання. На

підписання договору знадобиться

приблизно півгодини, а сам процес

виглядає наступним чином:

1. Відвідування медичної установи,

де працює обраний вами фахівець.

Прийти треба з паспортом та

ідентифікаційним кодом.

2. Внесення даних у систему

«Електронне здоров’я» і підтвердження

через СМС-повідомлення.

3. Підписання двох екземплярів

декларації. Одна залишається у медичній

установі, іншу забираєте з собою.

4. Декларація, завірена за допомогою

електронного підпису, направляється

в систему «Електронне

здоров’я».

22

| РІВНЯНИ


Зміна лікаря

Вибір лікаря – виключно прерогатива

пацієнта. Якщо з якоїсь причини

вас не влаштовує обраний

фахівець, завжди можна знайти іншого.

Для цього не треба розривати

декларацію з попереднім фахівцем,

досить знайти нового «сімейника» й

підписати з ним договір.

Нова система охорони здоров’я у

вигляді декларацій з сімейними лікарями

дає можливість кожному громадянинові

України отримати доступ

до безкоштовних медичних послуг у

будь-якій комунальній або приватній

установі, які уклали договір з НСЗУ.

Якщо ви не підписуєте декларацію,

то позбавляєте себе права на гарантовані

медичні послуги, відмовляєтеся

від безкоштовної консультації

фахівців й істотно обмежуєте себе в

отриманні медичної допомоги.

Приходько Марина Валеріївна

Лікар педіатр

Переваги підписання

декларації в

«Оксфорд Медікал»:

• безкоштовна консультація

сімейного лікаря (педіатра);

• зручний час для візиту;

• обслуговування без черг

та очікувань;

• постійний зв’язок з лікарем;

• зворотній зв’язок з медичного

центру;

• привітний та ввічливий

персонал;

• надання первинної допомоги

та лікування захворювань;

• можливість пройти консультацію

фахівців вузького

профілю.

Щоб укласти договір з сімейним

лікарем медичного центру

«Оксфорд Медікал» або

дізнатися більше про підписання

декларації, телефонуйте

на номер (0362) 40-40-50 або

(067) 840-40-50. Підписавши

декларацію з нашим сімейним

лікарем, ви отримаєте право на

БЕЗКОШТОВНИЙ пакет медичних

послуг, гарантований державою.

Програма охоплює не лише

супровід лікування, але й профілактичні

огляди та аналізи.

Панасюк Олена Ярославівна

Лікар педіатр

Ліцензія: Серія АЕ №638036 від 5 січня 2015 р.

м. Рівне, С. Петлюри, 19

Тел. +38 (067) 840 40 50

РІВНЯНИ | 23

ТРЕБА ПРАЦЮВАТИ

ІРИНА ПАШКЕВИЧ: «ЩОБ НАВЧИТИСЯ ПЛАВАТИ,

ПОТРІБНО ПРИНАЙМНІ ПОЧАТИ ГРЕБТИ»

Щоб знайти своїх людей, потрібно

бути собою і знайти в першу чергу

себе… Шукайте своїх людей, їм

також страшно і боляче, у них теж

бувають чорні дні, помилки й короткі

миті депресії, але вони готові

йти страху назустріч, де страшно,

туди й іти, вони впливають на хід

речей, задають темп життя… Вони

в чомусь кращі, в чомусь гірші, але

вони не заздрять і не скаржаться, а

з вдячністю зустрічають подарунки

долі та люблять себе за те, що

удача їм посміхається. Шукайте

вірних та чесних – вони кажуть, що

думають. Нехай часом неприємно,

нехай іноді прямо в серце, зате чесно.

Не зі зла, а від любові. Шукайте

їх, потрібно лише підняти голову…

Так, і зі “своїм” адвокатом!

Період пандемії змусив багатьох з

нас переосмислити чимало речей, зрозуміти,

наскільки цінними є життя, особисте

спілкування, щоб бачити ті очі,

що навпроти, мати можливість обійняти

та підтримати. Це час переоцінки

цінностей, коли розумієш, що треба робити

добро, адже поруч з нами так багато

тих, хто потребує нашої допомоги.

Своїми думками про роботу в період

епідемії коронавірусу та ставлення до

кожного, хто звертається за допомогою,

цікавими ситуаціями, що траплялися,

поділилася керуюча Адвокатським

бюро “Ірини Пашкевич”, адвокат

Ірина ПАШКЕВИЧ.

– Час карантину я використала з

максимальною користю. Так, багато

часу провела за вивченням та вдосконаленням

різних нових правових

інститутів, останньої практики

Верховного суду, тож період самоізоляції

не проходив даремно. Впевнена:

якщо у вас не вистачило часу на самонавчання,

то це не часу було мало – ви

просто не ставили собі це за мету.

– Моя робота у період коронавірусу

не зупинилася, консультації відбувалися

в режимі онлайн, телефоном, а

робота з кримінальними провадженнями

й до того не мала ні секунди відпочинку,

адже, попри епідемію, проблеми

та їх вирішення ні на день не

зупиняються. Водночас змінився підхід

людей, які потребують допомоги,

адже через брак коштів вони не поспішають

звертатися за допомогою. Коли

стояв вибір між тим, чи піти до адвоката

й розпочати судову тяганину зі

своїм опонентом або піти до магазину

купити хліба й інших необхідних продуктів,

звісно ж, чимало людей обирали

другий варіант, і то не дивно.

– Я ж у своєму житті керуюся принципом,

що всіх грошей точно не заробиш

і своє серце треба частіше відкривати

для добра, а тому часто входила в

становище людей і, незважаючи ні на

що, намагалася допомогти навіть за

невеликий гонорар, адже блиск в очах

зневірених у справедливість та добрих

людей не може не бути мотивацією та

заряджає своїм позитивом! Жартома я

кажу, що за це десь на небі отримую

плюсик у карму, а насправді впевнена,

що добро повертається, адже окрім

бажання отримати гонорар (заробити

гроші), треба вміти відчувати те, що

відчуває клієнт під час конфіденційної

зустрічі з адвокатом. Для нього важливо,

коли він говорить – його слухають і

переймаються його проблемами, співпереживають,

входять в становище і

роблять все для того, звісно ж, у межах

правового поля, задля задоволення

потреб клієнта. Таким принципом

керуюся впродовж усіх років своєї адвокатської

діяльності. І ті, хто зі мною

працюють, або хоч колись мали справу,

підтвердять, що це не просто гучні

слова. В цьому вся я!))

– Хоча розділяю й іншу думку з цього

приводу. Робота, у тому числі й інтелектуальна,

є роботою та має свою

ціну, а хороша робота має подвійну

ціну й не може коштувати дві копійки.

Роботу й людей потрібно цінувати, а

відтак не варто очікувати від адвоката,

роботу якого ви нехтуєте та недооцінюєте,

що він буде працювати на 300%

і при цьому 24 години на добу, займаючись

лише вашою справою. При цьому,

гонорар та ставлення до адвоката

говорить про інше, на жаль.

– Поділюся ще таким цікавим спостереженням,

що під час карантину

дуже помітною є діяльність так званих

“торпед” (заявників-провокаторів). Це

люди, які звертаються до тебе нібито

за правничою допомогою, а насправді

з самого початку зустрічі та спілкування

намагаються спровокувати тебе

дати комусь хабар та, таким чином

задокументувати тебе на “гарячому”.

Але довгі роки праці у справах щодо

хабарів навчили розпізнавати таких

“дєлков” та відразу їх виявляти, припинивши

будь-який контакт із ними. З

такими питаннями не до мене, адже я

працюю виключно у правовому полі!

Подібних ситуацій з початку карантину

у мене вже було, як мінімум три,

особливо після опублікованої статті

з земельних питань, і я не думаю, що

це випадковість, а питання землі та її

“вирішення”, як це не прикро звучить,

наразі дуже актуальне. Водночас для

мене це стало таким “маячком”, що я

все роблю правильно, адже захищаю

права та інтереси людей, моя діяльність

помітна та “на слуху”.

– Окрім того, хочу поділитися однією

ситуацією, що зі мною трапилася

буквально цього місяця. Звернувся до

мене за правничою допомогою один

потенційний клієнт, представившись

другом моїх кумів, ну звісно ж, принаймні

для мене, оскільки він друг

мого друга – то десь трохи і мій друг))

був дуже переляканий і просив допомоги,

зокрема у кримінальному провадженні,

говорив про замовну справу,

зв’язки заявника із прокуратурою

тощо, у зв’язку зі чим моє ставлення

до нього було дуже лояльне, і я взялась

активно відстоювати позиції друга

своїх кумів. Після того, як виконала

обіцяну роботу, він зник, при цьому не

оплативши обумовлений раніше гонорар.

Як виявилося пізніше, другом моїх

кумів він лише прикидався, а виявився

абсолютно чужою людиною, причому

далеко не бідною, який просто “в наглу”

скористався моєю довірою. І таке

буває, але буде мені уроком, таки не

довіряти нікому!

– Впевнена, що скоро ми будемо

згадувати цей період з посмішкою. Але

найголовніше, щоб у будь-яких життєвих

ситуаціях ми лишалися людьми, бо

досягнути вершин та слави не так вже

й нереально, а авторитет дуже легко

втратити, бо для адвоката це його все.

Chao!!!

26

| РІВНЯНИ

ТРЕБА БУТИ КРАСИВИМИ

БРЕНД "SISTERS":

«Наші клієнти – це дівчата

та жінки, які люблять себе»

Цих двох дівчат в мережі Інтернет вже давно звикли

називати “волосяними маніячками”, адже вони знають

все про структуру волосся, його проблеми, засоби для

його догляду та лікування. Оксана та Ілона СТЕЛЬМАХ –

не тільки приклад того, як ставитися відповідально та

з любов’ю до того, що ти робиш, а і як завдяки наполегливій

праці стати знаними по усій Україні. Про відкриття

нового магазину, розробку сайту та особливості

“SISTERS” – в інтерв’ю для журналу “РІВНЯНИ”.

– Дівчата, розкажіть, як змінилася ваша робота

під час карантину.

Оксана: Насправді наша робота ніяк не змінилася. Об’єми

не зменшилися. Бо всі клієнти, які ходили в фізичні магазини,

перейшли в онлайн режим. Тому часу на якісь “філософські

думки” у нас не було. Ми працювали вдень та вночі. Я засинала

і прокидалася з телефоном, як і всі члени нашої команди.

– Онлайн режим вимагає вдосконалення процесу

замовлень. Знаю, що ви оновили сайт. В чому

його "фішки" й чому не зупинилися тільки на соцмережах?!

Ілона: Фішка в тому, що сайт

https://www.sisters.co.ua/ “наш”

на 100%. При створенні сайту ми

не опирались на будь-який існуючий

сайт. А намагались зробити

його максимально зручним в

нашому розумінні й відповідно

для кожного клієнта. Не буду

приховувати, що він ще не готовий

на усі 100%. Нам є ще над

чим працювати. Взагалі сайт –

це зручно та вигідно. Адже соціальні

мережі зникають, а

функціональний та надійний

сайт – це назавжди.

– Тепер у Рівному

“SISTERS” має нову локацію.

Розкажіть про це. Як

обирали місце?

Оксана: Думки про зміну

місця були у нас вже давно, але

реалізувати не виходило. Бо

ми ж не хотіли міняти “шило на

мило”. Вже якщо приймати таке

рішення, то тільки на локацію,

яка того дійсно варта. Наші побажання

були: центр міста, перший

поверх, не торговельний центр… Плюс, хотілось, щоб це

було більш-менш спокійне та естетичне місце. Чесно? Сама

дивуюсь, як ми змогли його “вловити”. Адже магазин на вулиці

Короленка, у самому “серці” Рівного, – місце просто шикарне.

– Чим ваш магазин вирізняється серед інших?

Ілона: Ми завжди говорили, що ми – не бізнес і за три роки

роботи не стали ним. Хтось нас любить, хтось – ні, це нормально.

Але я знаю на 100%, що своїм принципам ми ні разу не

зрадили. Наша фішка – це комплексна консультація. Наші клієнти

– це дівчата та жінки, які люблять себе і які не зроблять

своєму волоссю та шкірі нічого на шкоду.

Оксана: “SISTERS” – це унікальний тандем рідних сестер, які

ніколи не стануть суперниками, а завжди лишатимуться надійними

партнерами. “SISTERS” – це команда, яка за нас “вболіває”.

Раніше мені було ніяково це визнавати, але ми дійсно у

своїй сфері найкращі. Але і це далеко не межа. “SISTERS” дуже

перспективний проєкт, який не реалізував себе ще навіть наполовину.

– Побутує теза: з яким волоссям ти народився,

таке воно й буде впродовж життя. Підтвердіть чи

спростуйте цю тезу.

Оксана: Так, генетично нам всім дана одна структура волосся.

І ми закликаємо всіх полюбити свої природні ресурси.

З віком структура волосся може змінюватись. Наприклад, дівчинка

з кучерявим волоссям після вагітності може стати володаркою

ідеально прямого волосся, але зазвичай за декілька

років все повертається назад. Але я знаю, що ми можемо

“вбивати” своє волосся, тому догляд за ним повинен бути

обов’язковим. Незалежно від структури, адже ми живемо в період

“екоруйнування” і навколишнє середовище може зіпсувати

навіть міцне та генетично здорове волосся.

Щиро бажаємо кожній дівчині та жінці навчитись

любити себе! «Кучеряшкам» бажаємо полюбити

кучері, дівчаткам з тонким волоссям – своє

тонке волосся. Повірте, що охайне каре виглядає

ефектніше, ніж довгі пасма – «соплі».

Приходьте в гості до «SISTERS»! Цьом всім!

Рівне. вул. Соборна, 192д, 3 пов.

(незабаром переїзд на пл.Короленка, 3)

Львів, вул. Степана Бандери, 43

Сайт: sisters.co.ua

Instagram: sisters_stelmakh

sisters.skin

РІВНЯНИ | 27

СКУЛЬПТУРНИЙ

ЛІФТИНГ:

революційний спосіб повернути

первозданну красу обличчя

Питанням омолодження шкіри жінки починають задаватися

при появі перших зморшок на лобі, в області

губ і очей. Хтось кидається скуповувати чудо-омолоджувальні

креми від відомих виробників, хтось наважується

на косметологічні процедури, які обіцяють ефективну і

швидку дію. Є ще один дуже дієвий спосіб зробити шкіру

пружною, розгладити зморшки на шкірі і продовжити її

молодість – це СКУЛЬПТУРНИЙ ЛІФТИНГ ОБЛИЧЧЯ.

Чудодійний вплив скульптурного ліфтингу обличчя

на шкіру дуже легко пояснити:

Кров починає бігти швидше по підшкірних капілярах – обмінні

процеси в клітинах відбуваються інтенсивніше – шкіра

отримує необхідні поживні речовини в більшій кількості –

колаген та еластин виробляються вдвічі швидше, тому шкіра

стає пружною й зморшки розгладжуються;

• М'язова тканина зміцнюється – зникає ефект відвислої

шкіри;

• Зникає набряклість;

• Шкіра отримує тонус;

• Робота капілярів повертається до норми;

• Контури обличчя стануть виразнішими, чіткими, без

ефекту обвислої шкіри;

• Правильний масаж обличчя проти зморщок розслабляє

шкіру, знімає з неї напругу, що призводить до розгладження

зморщок;

• Скульптурний ліфтинг обличчя – це не тільки ефективний

засіб проти зморщок, а й прекрасна профілактика щодо

їх попередження;

Якщо ви робите регулярний і правильний масаж обличчя,

ефект цієї процедури не змусить себе довго чекати: старі

зморшки стануть не такими помітними, розгладяться, а нові

і зовсім перестануть з'являтися.

Як відбувається процес

скульптурного ліфтингу?

Методика скульптурного ліфтингу обличчя складається

з двох частин: скульптурної та інтраоральної. Детальніше

зупинимося на другій частині. Суть інтраорального масажу

полягає в усуненні причин старіння обличчя. Основна

причина – спазмування лицьових м’язів. Ось як це все відбувається:

лицьові м’язи безпосередньо відображають наші

емоції. Часті та довготривалі емоції примушують конкретні (в

залежності від тієї чи іншої емоції) м’язи обличчя та тіла знаходитися

в напрузі протягом тривалого часу, що призводить

до спазмів. Шкіра обличчя не здатна адаптуватися до спазматичних

скорочень м’язів, в результаті виникають зморшки

і складки. М’язові спазми порушують циркуляцію крові.

Шкіра отримує недостатньо поживних речовин, тому ми вимушені

підживлювати її різноманітними кремами, масками,

що далеко не так ефективно, як природне насичення шкіри

зсередини. М’язові спазми перешкоджають рухові лімфи, в

результаті чого виникає порушення природнього очищення

шкіри від відходів та мертвих клітин. Виникають застійні явища

– лімфостаз. Він призводить до набряків, тканини стають

тяжкими, обвисають, що ззовні відображається у появі глибоких

носо-губних складок, розпливчатості овалу обличчя.

Інтраоральний масаж обличчя відноситься до скульптурних

масажних технік й полягає у глибокому масажуванні

м’язів обличчя за допомогою рук. Тонкощі виконання інтраорального

масажу полягає у дії на окремі точки, які дозволяють

розслабити м’язи й скульптурувати форму обличчя.

Спеціаліст ретельно розминає кожен м’яз обличчя, ретельно

дотримуючись техніки й зважаючи на стан шкірного покриву.

Результат помітний після першої ж процедури й має

накопичувальний ефект. Під час сеансу скульптурного ліфтингу

використовується БМС (біомеханічна стимуляція), ультразвук,

равликотерапія й тейпування. Все це сприяє максимально

швидкому результату.

Де у Рівному можна пройти курс

таких процедур омолодження?

Для того, аби пройти унікальний курс подібного дієвого

омолодження, не обов’язково вирушати у США або країни

Європи. Достатньо прийти в Рівному на прийом до експерта

у галузі краси, майстра зі скульптурного ліфтингу

Людмили ГОНЧАРУК.

Вивчаючи сферу косметології, пані Людмила ознайомилася

й зі скульптурним ліфтингом обличчя:

“Такий спосіб омолодження мені неймовірно сподобався,

і я вирішила довідатися якомога більше. У процесі освіти

дізналася про метод Якова Гершковича, і цей шлях омолодження

мене вкрай вразив! Особливо захопливо виглядає

сама робота винахідника цього напряму в косметології.

Його підхід до роботи мало схожий на якісь косметологічні

маніпуляції, це більше нагадує мистецький акт чи медитацію,

– розповідає Людмила ГОНЧАРУК.

Ми працюємо з обличчям,

а впливаємо на стан душі!

ЗАПИСАТИСЯ НА МАСАЖ ЗА МЕТОДИКОЮ

СКУЛЬПТУРНОГО ЛІФТИНГУ МОЖНА ЗА АДРЕСОЮ:

м. Рівне, вул. Чорновола, 4/2, салон “My Maestro”.

Або за номером телефону: 050 521 07 64.

GONCHARUK_LUDMILA

РІВНЯНИ | 29


ІВАН СОЛОДУХА:

«Заманюємо»

до нас відвідувачів

цікавими проектами»

Молодий та цілеспрямований – саме так кажуть про

Івана СОЛОДУХУ, який майже два роки керує культурно-археологічним

центром “Пересопниця”. Про те, що

вдалося вже реалізувати за цей час, та амбітні плани

центру – у спеціальному інтерв’ю журналу “РІВНЯНИ”.

– За кілька місяців буде два роки, як ви керуєте

культурно-археологічним центром “Пересопниця”.

Чи подобається вам те, чим ви займаєтеся? Чи виправдалися

ваші очікування?

– Так, подобається. Адже керувати таким закладом, якщо

тобі це не до душі – неможливо, принаймні для мене.

– Ваша програма розвитку “Пересопниці” була

дуже об’ємною, що вже вдалося реалізувати за цей

час?

– Звичайно, не все заплановане зроблено, але і багато вже

досягли. Якщо говорити про “господарку”, то я дуже хочу подякувати

депутатам Рівненської обласної ради за виділені кошти

для проведення ремонтів закладу. А це – ремонт центрального

входу, який був в аварійному стані, й першого поверху (археологічний

музей), заміна котлів для підтримки правильного

вологісного режиму музею, облаштування пожежної водойми

на території закладу. Якщо казати про “гуманітарний блок”,

то це стовідсоткова підтримка археологічних експедицій в

Пересопниці, керівником яких є Олексій Войтюк, після чого всі

знайдені матеріали реставруються і потрапляють в експозицію

музею як новинки для туристів. А ще – проведення різних

заходів, науково-практичних конференцій. Нещодавно в музеї

за підтримки видавництва “Горобець” (м. Київ) нам подарували

дуже цінні факсимільні видання рукописних книг, зокрема

Холмське, Реймське, Лавришівське Євангеліє, Віденський

Октоїх, Луцький Псалтир. Майже всі книги свого часу були написані

на Волині ще задовго до створення Пересопницького

Євангелія, крім того, хочемо ще мати нещодавно знайдене

Нобелівське Євангеліє. Всі книги вже в експозиції музею і чекають

на завершення карантину, щоб туристи змогли ознайомитися.

Це результат роботи згуртованої команди, якою ми

ще реалізуємо не один десяток цікавих проектів.

– Яким чином “заманюєте” туристів до себе?

– У наш динамічний час музей має бути цікавим та сучасним.

Ми активно працюємо над цим. У нас є лише проблема

з інтернетом в Пересопниці, але сподіваємося, що вона вирішиться.

Активно діє публічна сторінка в Facebook. Але головний

метод, яким ми "заманюємо" наших відвідувачів, – це

наші проекти. Унікальним, благодійним і вже традиційним

став проект "Резиденція Святого Миколая в Пересопниці".

Для дітей були проведені екскурсії музеєм, цікаві майстеркласи,

організоване театральне дійство, казковий спів дарували

хорові гурти району, а заступник голови Рівненської

обласної ради Олексій Бучинський, “він же” святий Миколай,

подарував кожній дитині смаколик. Інший цікавий проект

розрахований на збереження культурної спадщини нашого

Волинського краю та отримав позитивні відгуки від дуже красивого

заходу – "Свято Бузку". Ідея свята виникла спонтанно.

Науковий співробітник Оксана Жарська показала представницям

Об'єднання українок "Яворина" вишиті картини бузку, які

були виконані такою цікавою технікою, що ніхто не знав, як

повторити. Було вирішено дослідити й навчитися вишивати

цією технікою. Звертались до етнографів, питали старожилів.

Всі казали: "У мене в бабусі така картина на стіні висіла, але

як її вишивали – не знаю". Однак ми знайшли, відтворили та

презентували техніку вишивання бузкових картин на "Святі

бузку". Можливо, хтось з читачів має картину вишитого бузку

– просимо подарувати для музею, Адже ми створюємо вже

колекцію вишитих картин. Щоб свято стало традиційним, на

території музею було висаджено "Бузковий парк".

– Як змінилася ваша робота у період карантину?

Як “карантинила” Пересопниця?

– Звичайно, карантин негативно вплинув на діяльність

нашого музею – як малий і середній бізнес, втрачаємо свій

“маленький дохід”. Але, час, коли почався карантин, ми присвятили

науковій роботі, зокрема провели реконструкцію давньоруського

житла “Садиба заможного міщанина 12 ст.”, яке

було знайдене під час археологічних розкопок 2019 року.

– Нещодавно у вас презентували давньоруське

житло – розкажіть читачам про це детальніше.

– Так, 22 травня 2020 року ми провели онлайн презентацію

реконструйованого давньоруського житла “Садиба заможного

міщанина 12 ст.”. Житло має: кімнату, цокольний поверх,

дві печі, друга піч розташована у цокольному поверсі, весь

матеріал реконструкції природний, зокрема дерево, глина та

лоза. Я думаю, після карантину відвідувачам треба побачити

це житло на власні очі.

– Які плани на перспективу? Що хочете реалізувати?

– У травні з однією туристичною агенцією – “Тайстра

Подорожей” – підписали меморандум щодо промоції та розвитку

цікавих туристичних локацій навколо “Пересопниці”, і

довго не забарилися чекати, як Білівські пагорби (древнє городище),

які розташовані за 2 км на північ від Пересопниці, стали

символом піших прогулянок під час карантину. Хочемо відкрити

музей “Бортництва”, зібрати всі рукописні книги України

та вишиті картини технікою “бузок”.

30

| РІВНЯНИ


ДЕНИС БОЛОТІН: “МИ ВІДКРИЛИ

ТИСЯЧІ ЗАКЛАДІВ ПО ВСІЙ УКРАЇНІ”

Він знає, як ставити перед собою амбітні

цілі. Потім ще більше підіймати

планку бажаного та досягати цього.

За 17 років роботи компанії йому

вдалося сформувати колектив однодумців

та команду, яка відкрила

тисячі закладів по всій Україні та не

збирається зупинятися на досягнутому.

Про шлях до постійного зростання

клієнтів, моменти рутини та натхнення

для втілення мрій говоримо

з Денисом БОЛОТІНИМ, директором

компанії "ТоргОборуд" – ексклюзивно

для журналу “РІВНЯНИ”.

– Розкажіть, компанія

“ТоргОборуд” – це ваш перший

бізнес чи були подібні проекти

до цього?

– “ТоргОборуд” – мій перший бізнес,

який стартував 17 років тому, у 2003-му.

Я мав технічну освіту, а для того, щоб

бути ще більш “підкованим”, у 2005 році

вступив до Європейського університету

на спеціальність “економіка підприємства”.

У нашому шоу-румі представлене

найпопулярніше обладнання, посуд, меблі

та інвентар. Тим самим можна побачити

“наживо” наше обладнання.

– Якими є основні напрямки

роботи компанії, яка кількість

клієнтів “пройшла” через вас за

ці 17 років?

– Ми займаємося продажем професійного

обладнання для магазинів,

аптек, бутиків, супермаркетів, ресторанів,

кафе, барів, фаст-фудів, пекарень,

кав'ярень і кондитерських, а також харчових

виробництв. Ми не тільки вирішуємо

проблеми з обладнанням, а й можемо

взяти на себе дизайн об’єкта. Тим

самим беручи усі “болі” клієнта на себе.

Клієнт в одному місці отримує все: розробка

концепції закладу, заміри, дизайнпроект,

підбір якісного обладнання, поставка

та запуск.

– З практики розкажіть, які випадки

бувають частіше – клієнти

просять зробити все за їхнім побажаннями

чи запитують порад

у вас?

– Бувають обидва варіанти розвитку

подій. Є ті, що знають від “а” до “я”, як

хочуть, щоб все було. А є клієнти, котрі

просять нас зробити комплексне рішення

– ми із задоволенням зробимо все від

початку й до кінця.

– Зараз важливою є робота як

офлайн, так і в інтернет-просторі.

Розкажіть про ваш інтернет-магазин.

Мета – стати міжнародною

компанією, яка продає обладнання

за кордон, а не купувати, як зараз.

Я вірю в це! В Україні можна

виробляти якісний продукт!

– Досвід роботи у міжнародній компанії

дав мені зрозуміти, що одного міста

Рівне мало. Тому ми працюємо по всій

Україні завдяки ефективному інтернетмагазину

нашої компанії. Він створений

у 2010 році, є популярним серед клієнтів,

постійно вдосконалюється та є найбільшим

в Україні. За роки роботи кількість

замовлень компанії постійно зростає.

Наших клієнтів не порахувати. А те, що

ми відкрили понад 1000 закладів по усій

Україні – це факт.

– Успіх компанії – це внесок не

тільки керівника, а й усього колективу.

Розкажіть, як підбираєте

“своїх” людей?

– У компанії працюють 20 людей.

Підбираю в колектив людей таких, як я.

Трудоголік – це точно про мене, можу

довго працювати після завершення робочого

дня та розбиратися у всіх нюансах.

“Кістяк” колективу тримається вже

довий час і складається так, що “не наші”

люди просто не вживаються: звільняються

самі або з часом ми самі їх просимо.

– Чи були моменти, коли хотілося

припинити роботу і займатися

чимось іншим?

– Були моменти, коли рутина набридає.

Я не з тих директорів, які спостерігають

за процесом на відстані. Я можу

назвати себе операційним директором,

адже постійно включений в роботу.

Саме тому були моменти, коли думав

зайнятися чимось іншим, але минає зовсім

трохи часу і приходить етап переосмислення

та оновлення. В останній

період, коли в мене були такі думки, це

“виросло” в оновлення нашого сайту та

ремонт у шоу-румі. Тож такі моменти

тільки на краще.

– Ніколи не зупинятися та постійно

вдосконалюватися – це

точно про вашу компанію…

– Переконаний, що практика та досвід

надзвичайно важливі у тому, чим

би не займався. Постійно вдосконалюю

власні знання та навички, відвідую тренінги,

навчання. Якщо ти хочеш чогось

досягнути, то варто ставити перед собою

певну ціль, а потім підіймати планку

бажаного ще вище. Раніше у мене була

невпевненість у власних силах. Перед

важливими рішеннями я довго зволікав,

думав, а зараз зрозумів, що треба діяти

швидше. Адже є тут і зараз.

– А як відпочиває трудоголік

Денис Болотін? Що приносить задоволення?

– Тішуся тим, що родина мене підтримує

у всіх починаннях. Ми разом

любимо активний відпочинок: лижі,

гори, квадроцикли, рафтинг, багато подорожуємо

світом. Нещодавно донька

“підсадила” мене на біг, тож тепер у нас

нове захоплення. Також кожний день

практикую йогу. Але бувають моменти,

коли хочеться й “лінивого” відпочинку,

щоб просто відпочити та набратися сил.

м. Рівне, вул. Льонокомбінатівська, 1

тел.: +38 066 000 05 86, +38 067 696 07 84,+38 050 925 55 95

torgoborud.com.ua • facebook.com/104371556388473

РІВНЯНИ | 31


ЯКІСТЬ, КРАСА, ПРАКТИЧНІСТЬ

У ВИРОБАХ ШВЕЙНОГО ВИРОБНИЦТВА

НА БАЗІ "РІВНЕМЕТАЛКОМ"

Краса у кожній деталі та дрібничці – це те, про що ми

повинні не забувати ні вдома, ні на роботі. Адже від

того, що нас оточує, в якій уніформі ми працюємо, залежить

настрій та навіть результат роботи.

Про це добре знають майстри Швейного виробництва

на базі “Рівнеметалком”, які завжди готові втілити бажання

замовника. Усі роботи виконуються швидко та якісно, а ще

готові до завдань будь-якої складності.

ТАК, ВИ МОЖЕТЕ ЗАМОВИТИ:

• пошиття спецодягу, уніформи та форми

(на швейному виробництві втілять

найкреативніші ідеї в життя);

• виготовлення спецвзуття;

• вироби з льону, які вражають виглядом

та якістю;

• домашній текстиль;

• вишивку будь-якої складності та розміру.

– Досить часто, якщо хтось чує про ПП “Рівнеметалком”,

то відразу виникають асоціації тільки з пошиттям корпоративного

одягу, спецодягу та уніформи. Але нині асортимент

продукції значно розширено, – запрошує керівник

швейного процесу на базі ПП “Рівнеметалком” Ольга

КРОКА. – Ми шиємо все: від спецодягу,

скатертин до красивого українського

вбрання. Всі ідеї з дизайну – плід моєї

фантазії, які вміло втілює наш дружний

колектив. Краще один раз

побачити, ніж сто разів почути.

Тому гайда скоріше на вулицю

Курчатова!

м. Рівне,

вул. Курчатова, 18а,

+38 067 370 1835

РІВНЯНИ | 33

ЦЕНТР КРАСИ

ASTERIA SPA –

місце, де кожна

жінка може втілити

своє природнє право

бути захоплюючою

Ми пропонуємо широкий спектр

послуг із косметології, лазерної косметології,

шугарингу, масажу, корекції

тіла, нігтьової естетики, перукарського

мистецтва, професійне фарбування

волосся, візаж, перманентний макіяж.

Скориставшись нашими послугами,

ви переконаєтесь, що центр краси

Asteria SPA – осередок комфорту у поєднанні

із професіоналізмом.

У нас – відмінна якість, сучасне обладнання,

виключно професійна косметика

та досвідчені майстри. Фахівці

оберуть індивідуальний підхід до кожного

та запропонують саме той набір

послуг, що дійсно потрібний та доцільний

у цьому конкретному випадку,

які дозволять втілити побажання

навіть найвибагливіших шанувальниць

та шанувальників краси.

Адміністратори вас зустрінуть привітною

посмішкою та палаючими

очима.

Піклуючись про свою

красу сьогодні, формуєш

любов до себе на роки!

ТРЕБА БУТИ КРАСИВИМИ

Чекаємо вас за адресою:

м. Рівне, вул. П. Могили , 28 Г

Тел. +38 (096) 96-00-800

РІВНЯНИ | 35

ЩОБ ЖІНКИ

ВИГЛЯДАЛИ

красивими

завжди…

Жінка впевнена в собі, якщо точно

знає, що вона красива. Раніше жінки

докладали масу зусиль для того,

щоб підкреслити власну вроду.

Так само діють жінки і у наш час,

але нині все це стало простішим

завдяки професіоналам, які точно

знають, що потрібно жінці, щоб

виглядати досконало. Засновниця

“BeautyStudio&School by Іrena Кar”,

багаторазовий призeр та суддя

міжнародних чемпіонатів, сертифікований

викладач Ірена КАР

поділилася з читачами журналу

“РІВНЯНИ” про те, як вирішила не

тільки творити красу, а й навчати

цьому інших, про процедури, які

підкреслять красу кожної жінки.

– Ваша робота полягає в тому,

що ви не просто самі виконуєте

різні косметичні процедури. А й

навчаєте інших. Розкажіть, як

стали сертифікованим викладачем?

– У дитинстві я часто уявляла себе

майстром краси, вчителем та телеведучою.

Так в житті й сталося. Зрозуміла,

що хочу розвиватися і робити те, що

подобається. Дитячі мрії збуваються.

Спочатку салон краси, потім захотілося

вчителювати і також виступати спікером

на б’юті конгресах. Викладачем

вирішила стати, коли зрозуміла, що

прагну більшого. Маючи за спиною

стаж та багаж знань, поїхала, склала іспит

теоретично та практично, отримала

сертифікацію.

на – від 1-14 днів. Переважно індивідуальні

навчання, але є і групові.

– Зараз перманентний макіяж

набуває особливої популярності.

Розкажіть, на вашу думку,

в чому секрет того, що він так

подобається жінкам?

– Перманентний – від англійського

“permanent”, що у перекладі “постійний”.

Це зручно і завжди гарно, заощаджує

час та терпіння. У вас макіяж буде

гарний завжди, він не втратить вигляд

в спеку, в лазні чи на морі. Жінкам не

доводиться витрачати час кожного

ранку, щоб наводити брівки, губи, повіки,

рівняючи природну асиметрію на

обличчі.

– Спростуйте чи підтвердьте

тезу про те, що брови змінюють

обличчя жінки.

– Є такий вислів: брови на обличчі –

наче рамка для картини. Так і є. Брови є

своєрідним каркасом, лініями, від яких

залежить сприйняття інших пропорцій

обличчя. Без акуратної та правильно

підібраної форми брів, будь-який макіяж

буде виглядати незавершеним. Та й

навіть якщо очі будуть найкрасивішими

на світі, якщо над ними нависають

брови жахливої форми, це все зіпсує.

– Як підготуватися до процедури

перманентного макіяжу

брів та на скільки часу вистачає

ефекту?

– Як такої підготовки до процедури

немає, є деякі рекомендації, чого не

слід вживати за добу та в день процедури

(наприклад, алкоголь) та що

бажано не робити до процедури – вищипувати

та фарбувати брови, а саме

шкіру. Ефект від процедури зазвичай

тримається до двох років. При умові

правильного догляду (не засмагати в

солярії та на сонці без крему з SPF захистом,

не користуватися спиртовою

та кислотною косметикою в зоні брів).

Також впливають індивідуальні особливості

кожного клієнта, такі як жирність

шкіри, порушення в гормональному

фоні.

– Які навчання можна пройти

у вас? Скільки триває курс навчання?

Це групові чи переважно

індивідуальні заняття?

– У нас є багато напрямків: майстер

перманентного макіяжу, майстер нігтьового

сервісу, лешмейкер, бровист,

косметолог, майстер шугарингу, ламінування

вій. Тривалість навчання різ- +38 096 273 30 26 • Вул. Ювілейна 5

РІВНЯНИ | 37

“МАРКЕТ МЕБЛІ” –

не просто магазин із меблями!

Літо – традиційний час для оновлення

житла, вдосконалення

власного життєвого простору.

Найкращий спосіб зробити

маленьку революцію у своєму

помешканні й “перезавантажити”

вигляд

своєї оселі, зробити її

сучасною та комфортною

– придбати нові

меблі.

Меблі – настільки

звичні речі, які нас

оточують, що здається,

ніби вони проживають

своє маленьке

життя поруч з нами.

І не тільки з нами,

адже ті чи інші елементи

гарнітуру часто

передаються у спадок

і стають справжньою сімейною

реліквією. Саме

тому процес вибору умеблювання

– вкрай важливий і відповідальний.

Адже прожити поруч

з улюбленим диваном чи кріслом,

доведеться не один рік. А купити хороші

речі можна тільки у хорошому магазині.

Маркет із власними традиціями

Магазинів, що продають меблі у Рівному – велика кількість,

але небагато таких, які мають власні традиції ведення

бізнесу. Один із таких унікальних торговельних закладів –

“Маркет меблі”. За 20 років роботи керівництво та працівники

маркету змогли створити особливий стиль ведення власної

справи. Першою хорошою традицією є високоякісний

сервіс. Перш за все він полягає не тільки у дружньому ставленні

до клієнтів, а також у тому, що на будь-яке, навіть на

“найзаковиристіше” питання можна отримати вичерпну відповідь.

Команда “Маркет меблі” переконана: найбільша цінність

у бізнесі – це не прибутки, а люди, які заслуговують на

те, аби користуватися зручними та вишуканими меблями, а

завітавши до магазину, зустрітися з уважним ставленням до

себе. Через це надто велике значення приділяють етикету

та корпоративній етиці, адже дорожать власним обличчям і

репутацією, які випрацьовувалися не один рік.

Наступна традиція, яка визначає особливий стиль роботи

– це пропонувати покупцям лише сертифіковану та якісну

продукцію. Товари виготовлені з екологічно чистих матеріалів,

а також з усіма документами, що засвідчують добротність

товару.

Меблі з усього світу

Географія товарів, які продає “Маркет меблі”, доволі розлога.

Тут можна побачити не тільки продукцію з України, але

й із Польщі, Німеччини, США, Білорусі та багатьох інших.

Завітавши до “Маркет меблі”, знайомишся з усією красою та

різноманіттям світової меблевої індустрії, а фахівці магазину

допоможуть розібратися й зорієнтуватися у всіх хитросплетіннях

трендів. Проте, найбільші преференції надаються

саме вітчизняному виробникові. Логіка проста і зрозуміла –

в ці непрості часи треба допомагати перш за все своїм, адже

від того, як будуть розвиватися інші галузі бізнесу, залежить

і добробут економіки в цілому, а отже, й забезпеченість кожного

з нас.

Справжній патріотизм – не тільки підтримувати українське

на словах, а робити це власними справами, власним

вибором. Що надзвичайно важливо під час пандемії коронакризи,

коли доля більшості українських промисловців залежить

від того, наскільки їхні товари будуть представлені у

вітчизняних магазинах. “Маркет меблі” в цьому випадку теж

вигідно відрізняються від колег, адже підтримують вітчизняне

практично від початку свого заснування, й це теж стало

ще однією позитивною традицією бренду.

Можна знайти все!

У “Маркет меблі” настільки велике різноманіття

товарів, що тут ви знайдете

практично все, чого душа забажає:

дивани, м’які крісла, меблі для гостьових

кімнат та спалень, дитячих,

передпокоїв та кухонь. З

“Маркет меблі” можна повністю

умеблювати помешкання

або офіс, підібравши усі меблі

та аксесуари під один

стиль, створивши неперевершений

інтер’єр кімнат.

Окрім усього, в магазині

представлені елементи декору.

Своєрідною родзинкою

компанії є авторські

полотна українських художників,

які у вашій оселі або

в офісі будуть не просто прикрасою,

а справжньою мистецькою

ноткою, яка принесе у

вашу буденність гармонію й красу

творчості. “Маркет меблі” займається

не лише торгівлею вроздріб,

але й гуртом для підприємств та організацій.

Тут можна придбати товар у кредит

за допомогою різноманітних банкових установ.

Не просто магазин із меблями

Можна сказати, що “Маркет меблі” – це не просто торгівельний

простір, де можна купити все необхідне для обживання

дому чи організації. Це справжній затишний куток з

приязною атмосферою, освіченими й висококваліфікованими

працівниками, що допоможуть підібрати усе необхідне.

Це місце, де завжди вам будуть раді!

4

МЕРЕЖА

МАГАЗИНІВ

МАРКЕТ

МЕБЛІ

ПРИЙТИ У МАГАЗИН “МАРКЕТ МЕБЛІ”

ЗА ЯКІСНИМИ МЕБЛЯМИ МОЖНА

ЗА АДРЕСАМИ:

м. Рівне, вул. Соборна, 430а

м. Здолбунів-2, вул. М.Старицького, 7

Тел: (0362) 62-14-78, (0362) 20-44-22,

(050) 375-80-76.

РІВНЯНИ | 41

Сергій БЕБКО

Фотограф

@SERHIYBEBKO

+38 050 222 0967

У мене за плечима 10 років зйомок

весіль, і, повірте, усі наречені мріють,

щоб їх найважливіший день минув ідеально.

Тому маю для Вас кілька порад:

• відпочиньте – знаю, що підготовка

забирає багато часу та енергії, але

постарайтесь так все спланувати, щоб

виспатись, не лише в день перед весіллям,

але і 2-3 дні до того

• правильна підготовка і таймінг

– проговоріть усе завчасно з фотографом

та підготуйте всі дрібниці на

зйомку

• візьміть з собою хороший настрій

– адже саме Ви заряджаєте атмосферу

свята! Для чарівних фото зранку

магії не потрібно) Вистачить професійного

фотографа, світле, просторе приміщення

й годину часу на зйомку

І основне!

Насолоджуйтесь святом, а зворушливі

й щасливі моменти я зафіксую.

Ігор ГОНЧАРОВ

Фотограф

Відеооператор

@GONCHAROFFIGOR

@GONCHAROFFWEDDING

+38 067 243 5271

Жінки хочуть залишити себе

для історії красивими. Саме хороша

весільна фотографія допоможе

Вам у цьому. У свій весільний

день кожна наречена особливо

прекрасна. Але, на жаль, ці моменти

забуваються, тільки фото

та відео – це те, що нагадає Вам

цей день, по-справжньому прекрасні

моменти вашого життя та

Вашу дивовижну історію кохання.

Важливо бути щирими, створюйте

свою історію правильно,

ловіть щасливі моменти й цінуйте

одне одного. Знайшовши свого

фотографа, будьте певні: Ваші

внуки будуть дивитись весільні

фото із тим самим щастям, яке Ви

пережили в цей день!

Тетяна ГЕРАСИМЕНКО

Візажист

Стиліст весільних

зачісок

@GERASUMENKO_MUA

@BEAUTY_ROOM_RIVNE

+38 096 96 88 982

Так як я сама дівчина, знаю, як дівчата

переймаються і переживають

за свій весільний день. І найбільшу

частину цих переживань займає

їхній зовнішній вигляд. Якщо омріяну

сукню Ви вже обрали, то я допоможу

підібрати до неї зачіску та

макіяж. Підбирайте образ під сукню

і фату, а не навпаки, так Вам буде

складно уявити, як Ви будете виглядати.

Загальний стиль весілля й

кольорова гама оформлення буде

впливати на образ в цілому: або це

буде ніжна лісова мавка і весілля на

природі, або чарівна принцеса і весілля

у замку. Зачіска буде багато в

чому залежати від форми, довжини

та пишноти фати, тому обов’язково

на пробний варіант прихопіть її з собою.

У класичних весільних образах

акцентую увагу на макіяжі очей, але

якщо весілля стилізоване, можуть

бути і яскраві вуста, чому б і ні.

І головне, довіряйте Вашому весільному

стилісту, пробуйте різні

варіанти перед подією, і підготовка у

весільний ранок пройде швидко та з

хорошим настроєм.

Флористика: @lamour.decor

Модель: @_VERENEYA_S

Сукні: @POLLARDI_RIVNE

Білизна: @MARJA_DESIGN

РІВНЯНИ | 45

46

| РІВНЯНИ

ШКОЛА

ЛЕДІ

– ми чекаємо

саме на

тебе!

м. Рівне

вул. Міцкевича, 2,

т.: 097 778 40 08

facebook.com/

shkolaledyy/

РІВНЯНИ | 47

РІВНЯНИ | 49

РІВНЕ МИСТЕЦЬКЕ

МІЙ СВІТ – ЦЕ НАУКА,

педагогіка та творчість

ПІБ: Гришко Вікторія Іванівна

Знак зодіаку: Терези

Сімейний стан: заміжня, маю доньку

Життєве кредо: «І кожен фініш – це, по суті,

старт»

Улюблений фільм: серія фільмів «Анжеліка»,

«Віднесені вітром», екранізація романів Дена

Брауна

Улюблений письменник: Ден Браун, Ліна

Костенко

Об’єкт натхнення: результат

У вільний час: малюю, гуляю улюбленими

місцями.

Мистецтво – це не так як всі, а так, як тобі

хочеться.

Рівне – місто мрій.

Про навчання та мистецтво ми сьогодні поговоримо з

доцентом та завідувачем кафедри відновного правосуддя

та приватної детективної діяльності НУВГП, заступником директора

з наукової та виховної робіт Інституту права Гришко

Вікторією Іванівною.

– Коли ви зрозуміли, що хочете присвятити

своє життя юриспруденції? І чому саме право?

– Юриспруденція – досить широке поняття. Я б сказала,

що своє життя присвячую людям, які будуть юристами у

майбутньому. Зокрема, я працюю доцентом та завідувачем

кафедри відновного правосуддя та приватної детективної

діяльності Національного університету водного господарства

та природокористування. А ще я заступник директора

з наукової та виховної робіт. Увесь свій творчий та науково-педагогічний

потенціал я спрямовую на формування у

студентів тих особистісно-професійних компетентностей,

які їм дозволять самореалізуватися у житті як професіонал-юрист.

Також керую студентським науковим гуртком

«Історія держави і права», який за показниками 2019-2020 р.

увійшов у трійку лідерів НУВГП. Впроваджую унікальний навчальний

проєкт «Школа юридичної журналістики», метою

якого є сприяння комунікативній грамотності та обізнаності

майбутніх юристів. Цей проєкт тепер переростає у щось

більше, а саме: розробляється програма неформальної

освіти, навчання за якою дасть можливість отримати сертифіковану

кваліфікацію «фахівець із медіаправа». Спільно з

Рівненською ГО «ЛІТЕКО» нами створено студентську науково-мистецьку

організацію, яка займається зйомками короткометражних

фільмів і роликів на соціально та професійно

важливі теми, організовує та проводить науково-практичні

семінари, круглі столи, конференції, благодійні акції, конкурси

та концерти тощо. Загалом намагаюся урізноманітнити

студентське життя майбутніх юристів неординарністю, креативом

та ідейністю.

– А взагалі, ким ви хотіли стати у дитинстві?

Чим захоплювались?

– У дитинстві я мріяла стати вчителькою. До цієї мрії крокувала

впевнено: 5 років навчалася та здобувала кваліфікацію

«учителька української мови, літератури та історії».

Проте доля внесла свої корективи. У 2016 р. я захистила

дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних

наук та здобула вищу юридичну освіту у 2018 р. Тож

можна сказати, що мрія дитинства здійснилася – я педагог!

– Що для вас було на першому плані у студентські

роки? Чим ви жили?

– Для мене тоді найважливішою була самореалізація. Ми

були студентами без ґаджетів, Інтернету, пафосу і часто без

грошей. Наші заняття починалися об одинадцятій ранку і закінчувалися

о п’ятій вечора. Однак ми встигали все: вранці

піти у бібліотеку, написати реферат (вручну!), вивчити практичні

з конспекту чи книжки, відвідати пари, підготувати

концерт, сходити на природу чи у дискобар. Часто у спогадах

повертаюся до пам’ятних моментів свого навчання:

робота у студтеатрі «Бриз» під керівництвом Б. Денисюка,

активна праця у студентській раді, виступи на конференціях,

організація команди КВК «Курс №3», виконання обов’язків

старости, цікаве життя у гуртожитку. Вважаю, що не підвела

своїх цілей та мрій.

– Назвіть свої три найсильніші сторони.

– Стійкість (те, що нас не вбиває – робить сильнішими),

аналітика (думай, як Шерлок Холмс), прагнення до вдосконалення

(самовдосконаленню немає меж).

– Інколи у викладачів настає професійне та

емоційне «вигорання». Чи буває у вас таке? Якщо

так, як ви з цим боретесь?

– Емоційне вигорання – це не про мене. Швидше втома. З

цього стану мене виводить сім’я та подружка.

– Чого, на вашу думку, не вистачає сучасній

освіті в Україні?

– Системності та достатнього фінансування.

– Яку роль у вашому житті відіграє мистецтво?

– Мистецтво – засіб самореалізації, адже воно багатогранне

та безмежне. Найбільшим своїм мистецьким досягненням

вважаю донечку. Відмінниця, акторка театральної студії,

художниця, майстриня з текстильних матеріалів, сучасна

та впевнена у собі. Підтримую у всіх починаннях та сприяю

її реалізації та саморозвитку.

– Поділіться книгою, яка вас надзвичайно вразила.

– «Думати, як Шерлок Холмс» Д.Сміта. Книга про розвиток

спостережливості, пам’яті та логіки за допомогою методів

і прийомів найвідомішого у світі детектива. Практикую ведення

курсів з основ приватної детективної діяльності, тому

не могла не прочитати її. Ця книга ще раз переконала мене:

кожна людина особлива тим, що має величезний потенціал,

вона здатна мислити та аналізувати ситуації. Головне – вміти

раціонально та грамотно скористатися цими навиками у

житті.

50

| РІВНЯНИ


ШУКАЙ СЕБЕ

у багатьох галузях

ПІБ: Гулюк Олександр Дмитрович

Знак зодіаку: Козеріг

Життєве кредо: «Я маю бути найпрацьовитішим,

інакше знайдеться той, хто мене обійде»

Улюблений фільм, актор/актриса: «Серфер

душі», Джим Керрі, Енн Хетеуей

Улюблений музичний жанр: поп

Улюблена книга: «Крадійка книжок»

Улюблений письменник: Сюзанна Коллінз

Об’єкт натхнення: відомі люди

У вільний час: люблю готувати

Мистецтво – це сфера національного.

Університету водного господарства, де можна

будь-яким чином розкритися та розвиватися.

Рівне – це рідне місто.

Сучасна особистість має бути всебічно розвиненою, здатною

до критичного мислення. Цьому сприяє постійна зайнятість

та робота над собою. Амбіційність, працьовитість, бажання

змінюватись – такими рисами має володіти людина,

котра не боїться завтрашнього дня та прагне самовдосконалюватись.

Одним з таких перспективних молодих людей

є Олександр Гулюк, студент 2 курсу Навчально-наукового

інституту права Національного університету водного господарства

та природокористування.

– Олександре, скажи кілька слів про себе: хто

ти, чим займаєшся?

– Я студент, навчаюся. Вважаю, що людина є творцем

свого життя, тому якщо хочеш чогось досягти, маєш бути

амбіційним та наполегливим. Тож мені характерне бажання

бути першим у всьому.

– Поділись, чому ти обрав юриспруденцію?

– Насамперед я люблю історію. До того ж мені подобається

спостерігати за різними судовими процесами та засіданнями.

Моя найбільша мрія – досягти рівня не просто юриста

чи адвоката, а стати суддею. Це цікава, крім того, перспективна

робота.

– Ти пишеш власні твори. У якому жанрі? Що надихає?

– Власне кажучи, писати свої твори почав зовсім нещодавно.

Спочатку нічого не виходило, не було настрою,

натхнення. Однак потім у мене з’явився якийсь творчий

вогник, тож я вирішив написати вірш та присвятити його

бабусі. Пізніше народились ще дві мої поезії. Зупинятись я,

звичайно, не збираюсь. Крім того, до Нового року планую

видати збірку своїх віршів.

– Як тобі вдається поєднувати у собі особистості

поета, спортсмена і, можливо, ще когось?

– Мені здається, бути всебічно розвиненим – це круто.

Вважаю, молодь повинна бути зайнятою постійно. Мені подобається

активне життя, люблю те відчуття, коли приходиш

додому з пар і маєш ще безліч інших занять. Головне – правильно

розподілити час.

– Чи складно працювати перед фотооб’єктивом?

Маєш секрет, аби налаштуватись на зйомку?

– Безумовно, нелегко. Це передусім робота над своєю

поведінкою, емоціями, бо через статичну фотографію потрібно,

до прикладу, передати рух, динаміку. Тож аби налаштуватись

на будь-яку зйомку, виконую вправи із майстер-класу

актора та режисера Рівненського драматичного

театру Станіслава Лозовського.

– Що для тебе в пріоритеті: виступи на сцені чи

зйомки фільмів?

– Надаю перевагу виступам на сцені, адже саме там є безпосередній

контакт із глядачем. Ти можеш ніби контролювати

емоції публіки, взаємодіяти з нею. А у кіно не вистачає

такого. І хоча після кінозйомок фільм назавжди буде збережено

файлом на комп’ютері чи диску, натомість театральний

виступ лишиться лише у спогадах.

– Розкажи про проект «Щаслива родина – здорова

дитина».

– Узагалі це мій перший досвід роботи з ГО «ЛІТЕКО».

Особисто для мене це не просто проєкт – це можливість

показати сім’ям, батькам і дітям, що активний відпочинок,

спорт та просто проведений разом час без ґаджетів – не

міф, не вигадка, а цілком реальний спосіб життя. Лейтмотив

проєкту – показати усім родинам, що сірі буденні дні можна

розфарбувати усіма кольорами, зробити їх яскравими та насиченими,

маючи лише бажання. Щасливі моменти зараз –

радісні спогади у майбутньому.

– Як поєднуєш навчання у та участь у різних

проеєктах?

– Навпаки, це ніби цікавий виклик, який змушує правильно

розставити пріоритети. Також це виховання відповідальності,

без якої у майбутньому буде складно.

– На твою думку, як вплине карантин на культуру

та творчість і чи вплине взагалі?

– Думаю, карантин уже відбився на сучасній культурі. Для

творчих людей це час пошуків нових форм, напрямків, розвитку

загалом. Візьму до прикладу співаків, які раніше виступали

на сцені серед величезного натовпу, а зараз у зв’язку з

карантином влаштовують онлайн-концерти. Артисти шукають

нові способи донесення своєї творчості до суспільства.

І я впевнений, що митці знайдуть своїх прихильників навіть

у такий непростий час.

– Які плани на майбутнє?

– Видати власну збірку. Також хотів би спробувати писати

казки. Продовжуватиму співпрацю з ГО «ЛІТЕКО» і братиму

участь у всіх майбутніх проектах. А у далекому майбутньому

– працювати за своїм покликанням.

Ольга Полевік

РІВНЯНИ | 51


МИСТЕЦТВО У СОБІ

Займатися мистецтвом неможливо

без постійних тренувань і розвитку.

Демокріт

ПІБ: Онищук Роман Романович

Знак зодіаку: Водолій

Життєве кредо: «Щоб стати новатором, потрібно

забути про традиції»

Улюблений фільм (актор, актриса):

«Післязавтра», Кріс Пратт, Емілія Кларк

Улюблений музичний жанр: поп, рок

Улюблена книга: «П’ята хвиля»

Улюблений письменник: Рік Янсі

Об’єкт натхнення: музика

У вільний час: малюю

Мистецтво – це спосіб самовираження

Рівне – це моя рідна домівка, сповнена теплом

та спогадами

У всі часи людина замислюється над тим, як пізнати та знайти

себе. Хтось робить добрі справи, інший багато вчиться та

подорожує, дехто шукає відповідь у мистецтві. Насправді істина

десь посередині. Пізнання себе починається в ранньому віці,

коли дитина робить перші мазки фарбою по папері чи вчить

пісеньку про котика. У цей момент батькам важливо прислухатися

до дитини, її уподобань та захоплень, бо від цього згодом

залежатиме самореалізація дитини. Підтримувати, допомагати,

дозволити зробити свій вибір та скерувати у правильне русло.

Про це та багато іншого сьогодні поговоримо з Романом

Онищуком, студентом 1 курсу факультету міжнародних відносин

та політичних наук Університету Матея Бела у Словаччині.

– Отож, Романе, почнімо спочатку. Що підштовхнуло

тебе вступити до театральної студії? Як і за

яких обставин це сталося?

– Відповідь доволі проста: я захотів спробувати себе у цьому

напрямку. Тож у 8-ому класі за порадою класного керівника

вступив до пришкільної театральної студії.

– Зараз ти студент і навчаєшся у Словаччині.

Скажи, чи залишив ти мистецтво після того, як переїхав

в іншу країну?

– Зокрема театральним мистецтвом у Словаччині не займаюсь

– не вистачає часу, проте за будь-якої можливості, коли повертаюсь

на батьківщину, активно долучаюсь до всіх проеєктів

ГО «ЛІТЕКО».

– Чи допомагають якось тобі твої творчі здібності

та навички у навчанні?

– Звичайно, усе, чому навчився за ці роки, допомагає мені

креативно підійти до вирішення будь-яких проблем. Та навіть

до домашніх завдань, поставлених учителями. У екстремальних

ситуаціях можу легко «викрутитись».

– Сумуєш за своїми колегами? Найтепліший спогад,

пов’язаний з ними.

– Безмежно сумую. У складні для мене часи їх дуже не вистачає.

Найяскравіший спогад, що одразу спадає мені на думку,

пов'язаний зі зйомками короткометражного фільму «Мости

життя». Тоді ми провели безсонну ніч, бо зйомки тривали більше

доби, але незважаючи на це, наша команда підтримувала

одне одного. Кожен занурився у свій образ, зовсім не відчуваючи

втоми.

– Чи підтримували батьки твої творчі починання?

Як вони взагалі ставились до твоїх виступів, фотозйомок,

акторських проєктів?

– Мої батьки завжди підтримували і досі підтримують мене

у будь-яких навіть найшаленіших ідеях. Про моє рішення спробувати

себе у театральному мистецтві відгукнулись схвально,

за що я їм дуже вдячний. Мені здається, вони відчули, як мистецтво

змінило мене – розкрило, додало впевненості, подарувало

друзів та однодумців.

– У яких проєктах тобі найбільше подобалось

брати участь?

– Однозначно, у короткометражному фільмі «Мости життя».

Для нашої команди, а зокрема й для мене, це було чимось новим,

оскільки ми ніколи досі не працювали перед камерою.

Хоча й було складно, бо фільм психологічний, гостросюжетний,

але ми справились. Також не можу не згадати про наш дебют

на малій сцені Рівненського драматичного театру. Світло,

музика, сцена, глядачі – тоді я відчув себе частинкою чогось

мистецьки великого.

– Що було найважчим для тебе під час зйомок короткометражного

фільму « Мости життя»?

– Для мене було важливо повністю проникнути у цей образ.

Образ хлопця, який незважаючи на те, що є ВІЛ-інфікованим,

живе далі, працює над собою, не є байдужим до оточуючих,

підтримує незнайому дівчину на мосту залізничного вокзалу.

Невдачі та падіння не зламали його жаги до життя.

– Кіно чи театр? Чому?

– Якщо відверто, то кіно. На мою думку, кіно – це є театр 21

століття, у якому більше перспектив. Це те, що залишиться на

плівці для наших нащадків назавжди.

– Люди, що надихають.

– Сім’я та друзі.

– І останнє. Поділись, чи є у тебе якісь страхи і як

ти їх долаєш?

– Страхів перед камерою чи глядачами немає, натомість я

дуже боюся висоти. Хоча якби мені запропонували роль, де потрібно

було б стрибнути з парашутом чи політати на повітряній

кулі або літаку, я би однозначно погодився подивитися своєму

страху у вічі та спробувати подолати його.

Тетяна Бенедюк

52

| РІВНЯНИ

ХУДОЖНЯ ПАЛІТРА –

мистецтво у мені

ПІБ: Семенюк Вікторія Валеріївна

Знак зодіаку: Телець

Життєве кредо: «Сьогоднішній день – наслідок

наших думок та виборів у минулому»

Улюблений фільм (актор, актриса): Вілл Сміт,

Том Холанд, Кіра Найтлі (рідко дивлюся фільми,

однак не відмовлюся від перегляду кінострічки з

таким акторським складом)

Улюблений жанр музики: залежить від настрою

Улюблена книга: «Ми – це наш мозок» Дік Свааб

Улюблений письменник: Еріх Марія Ремарк

Об’єкт натхнення: інструментальна музика,

творчість інших людей, природа

У вільний час: намагаюся звертати увагу на

деталі довкілля, аналізую поведінку, мову тіла

людей; також цікавлюся історією.

– Вікторіє, розкажи про себе: хто ти, чим займаєшся?

– Я випускниця школи-ліцею №19. Обожнюю історію, зокрема

України та Німеччини: мені подобається дізнаватися

про те, що було колись, порівнювати минуле із сьогоденням.

Люблю книги на тематику психології, це дає можливість зрозуміти

себе та інших людей.

– Як давно ти займаєшся малюванням? Відвідуєш

художню школу?

– Малюю з дитинства, але ніколи не займалася цим регулярно.

У мене, як і в інших творчих людей, бувають моменти

нескінченного бажання творити щось цікаве та навпаки. У

художню школу почала ходити ще у 4-ому класі. На даний момент

її не відвідую, але восени та взимку брала індивідуальні

заняття з рисунку.

– Що надихає на створення робіт?

– Зазвичай якісь миттєві спогади, неперевершеність природи.

Особливо – гра на різноманітних музичних інструментах,

адже я колись грала на фортепіано.

– Опиши свій творчий процес написання картини.

– Ідея намалювати картину завжди приходить неочікувано.

Коли день проходить буденно, без яскравих подій, то натхнення

майже немає. Усе залежить від емоцій. Вони допомагають

мені віднайти у собі те, чого я хочу у певний момент.

Потенціал творити залежить саме від мого емоційного стану.


– Що для тебе важливіше: процес чи результат?

– Не можу сказати однозначно. Процес і результат – це дві

невід’ємні складові картини. Тому хороший початок дає нам

чудовий результат.

– Яким кольорам надаєш перевагу при малюванні?

Чому?

– Кожен колір має свій сенс, вони доповнюють один одного.

Проте, аналізуючи свої роботи, можу дійти висновку, що у

них більше яскравих кольорів. Напевно, це можна пояснити

тим, що моїм улюбленим мистецьким напрямом є експресіонізм,

характерною ознакою якого є яскраві барви.

– Як сприймаєш критику? Критикуєш свої роботи

сама?

– Я переконана, що цінною та вартою уваги є лише конструктивна

критика. Вона дає змогу зрозуміти бачення іншої

людини та допомагає зробити висновки митцю. До речі, це

дуже хороший спосіб дізнатися про внутрішній світ людини,

оскільки бачення на мистецтво у кожного своє. Звичайно,

критикую сама себе, порівнюючи свої попередні роботи із теперішніми.

– Чи пов’яжеш майбутню професію з творчістю?

– Це питання є досить складним для мене, оскільки не можу

займатися творчістю регулярно. Можливо, колись у моєму

житті настане період, коли я буду готова до цього, однак зараз

мене більше цікавить психологія.

– Які роботи відомих художників тебе надихають?

– Мені подобаються твори Пабло Пікассо, Малевича. Своєю

античністю приваблюють картини Жак-Луї Давіда. Дивлячись

на них, занурюєшся у те величне, незвичне для нас тогочасне

життя минулих віків.

– Розкажи про співпрацю з ГО ЛІТЕКО. Чи складно

було працювати перед фотооб’єктивом?

– Минулого року мені запропонували взяти участь у проєкті

«Щаслива родина – здорова дитина». Це благодійний проєкт,

до якого входить презентація фотокалендаря та фотовиставки

на тему сім’ї, родинного благополуччя та здорового способу

життя. Я брала участь у фотосесії на базі комплексу «Софія».

Наша «сім’я» чудово позувала, створюючи круті кадри та вдаючи

справжню родину. Це прекрасно, коли діти і батьки проводять

час разом. Працювати перед камерою спочатку було

нелегко, але робота колег та загальна атмосфера лише сприяли

отриманню неймовірного результату.

– І останнє. На твою думку, краса і мистецтво – це

тотожні поняття?

– Частково. Я вважаю, усі ми маємо індивідуальне бачення

та сприйняття світу, тому й спосіб отримання естетичного задоволення

у нас різний.

Ольга Полевік

РІВНЯНИ | 53

«Рівняни» №2 2020, червень

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

Delete template?

Save as template?