Скачати весь журнал

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 

Âèïóñê 4 (9) 

2006 ð³ê 

Íàóêîâèé æóðíàë 

Çàñíîâàíèé ó òðàâí³ 2004 ðîêó 

Æóðíàë âõîäèòü äî ïåðåë³êó ôàõîâèõ âèäàíü Âèùî¿ 

àòåñòàö³éíî¿ êîì³ñ³¿ ó ãàëóç³ åêîíîì³÷íèõ íàóê 

(ïîñòàíîâà ÂÀÊó Óêðà¿íè ¹ 2-05/5 â³ä 8 ÷åðâíÿ 2005 ð.) 

Çàòâåðäæåíî ð³øåííÿì Â÷åíî¿ ðàäè ÒÍÅÓ, 

ïðîòîêîë ¹ 5 â³ä “29” ãðóäíÿ 2006 ð. 

Âèäàííÿ Òåðíîï³ëüñüêîãî äåðæàâíîãî åêîíîì³÷íîãî óí³âåðñèòåòó 

Ãîëîâíèé ðåäàêòîð 

ÞÐ²É Ñåðã³é ²ëë³÷, ä. å. í., ïðîôåñîð 

Çàñòóïíèêè ãîëîâíîãî ðåäàêòîðà 

Êèðèëåíêî Îëüãà Ïàâë³âíà, ä. å. í., ïðîôåñîð 

Êðàâ÷óê Íàòàë³ÿ ßðîñëàâ³âíà, ê. å. í. 

Àëåêñåºíêî Ë. Ì., ä. å. í., ïðîôåñîð 

Àíäðóùåíêî Â. Ë., ä. å. í., ïðîôåñîð 

Ãîí÷àðåíêî Â. Â., ä. å. í., ïðîôåñîð 

Ãóöàë ². Ñ., ä. å. í., ïðîôåñîð 

Äçþáëþê Î. Â., ä. å. í., ïðîôåñîð 

Êðèñîâàòèé À. ²., ä. å. í., ïðîôåñîð 

Ëóöèøèí Ç. Î., ä. å. í., ïðîôåñîð 

Ëóö³â Á. Ë., ä. å. í., ïðîôåñîð 

Ëþòèé ². Î., ä. å. í., ïðîôåñîð 

Ðåäàêö³éíà êîëåã³ÿ 

²âàùóê Î. Ò., ê. å. í., ïðîôåñîð 

Àäàìèê Á. Ï., ê. å. í., äîöåíò 

Áåçãóáåíêî Ë. Ì., ê. å. í., äîöåíò 

Äåì’ÿíèøèí Â. Ã., ê. å. í., äîöåíò 

Êâàñîâñüêèé Î. Ð., ê. å. í., äîöåíò 

Ê³çèìà Ò. Î., ê. å. í., äîöåíò 

Ìàðòèíþê Â. Ï., ê. å. í., äîöåíò 

Îëåí÷èê À. ß., ê. å. í. 

Òàðàíîâ ². Ì., ê. å. í., äîöåíò 

Çäàíî äî äðóêó 28.12.2006 ð. Ôîðìàò 70õ100/16. 

Ïàï³ð îôñåòíèé. Äðóê îôñåòíèé. Óì. äðóê. àðê. 15,2. Äðóê. àðê. 15,2. 

Òèðàæ 500 ïðèì. 

Óñ³ ïðàâà çàõèùåí³. Ïåðåäðóê ³ ïåðåêëàäè äîçâîëÿþòüñÿ ëèøå ç³ çãîäè àâòîðà òà ðåäàêö³¿. 

Ðåäàêö³ÿ íå çàâæäè ïîä³ëÿº äóìêó àâòîðà é íå â³äïîâ³äàº çà ôàêòè÷í³ ïîìèëêè, ÿêèõ â³í 

ïðèïóñòèâñÿ 

© Òåðíîï³ëüñüêèé íàö³îíàëüíèé 

åêîíîì³÷íèé óí³âåðñèòåò, 2006 

Àäðåñà ðåäàêö³¿: 46004, ì. Òåðíîï³ëü, âóë. Ëüâ³âñüêà, 11 (êàôåäðà ô³íàíñ³â) 

Òåëåôîí-ôàêñ 8 (0352) 43-61-33. Òåëåôîí 8 (0352) 43-59-45 

E-mail: svitfin@tane.edu.ua 

http://www.financeworld.com.ua 

Ñâ³äîöòâî ïðî äåðæàâíó ðåºñòðàö³þ çàñîáó ìàñîâî¿ ³íôîðìàö³¿ 

ÊÂ ¹ 8797 â³ä 27 òðàâíÿ 2004 ð.


Âèïóñê 4 (9) 2006 ð³ê 

Світ фінансів. Випуск 4 (9), грудень 2006 р. 

Зміст 

ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ 

Зміст 

Кожна істина, яку відкриваємо ми, – це лише 

перший крок до тих істин, які нам лишилося 

відкрити. 

Клод Андріан Гельвецій 

Ольга КИРИЛЕНКО 

Актуальні проблеми реформування бюджетної системи України 7 

Ігор ЛЮТИЙ, Олександр РОЖКО 

Сучасні тенденції та використання державного кредиту у розвинутих зарубіжних країнах 17 

Богдан МАЛИНЯК 

Актуальні проблеми планування бюджетних інвестицій в Україні 25 

Андрій ЛУЧКА 

Оптимальні межі фінансової незалежності місцевого самоврядування: в пошуках компромісу 38 

Світлана МІЩЕНКО 

Вплив інвестиційної та бюджетно-податкової складових на розвиток фінансового сектору України 45 

ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА 

Андрій КРИСОВАТИЙ 

Податки та інфляція: філософія залежності 56 

Андрій КІЗИМА 

Податкове прогнозування і планування: прагматизм, проблематика та шляхи вдосконалення 67 

Михайло ІБРАГІМОВ 

Проблеми запровадження податку на нерухоме майно в Україні 75 

Ольга СОБКО, Галина ВАСИЛЕВСЬКА 

Податок на додану вартість: фіскальна суть та необхідність реформування 85 

Тетяна ПАЯНОК 

Виконання фіскальної функції податку на додану вартість 94 

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА 

Сергій НІКОЛАЙЧУК 

Монетарний трансмісійний механізм в Україні: SVAR підхід 102 

Олег ІВАЩУК, Ольга ОКОНСЬКА 

Моніторинг оптимізації ресурсного забезпечення ліквідності банку 118 

Світлана КОВАЛЬ 

Модель діагностики власного капіталу як складової фінансових ресурсів банків 126

Зміст 

РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ 

Богдан ЛУЦІВ, Тетяна СТЕЧИШИН 

Фондовий ринок України: правові засади функціонування 137 

Олег ТЕРЕЩЕНКО 

Ставка дисконтування: проблеми розрахунку та шляхи їх вирішення 144 

Світлана БРУС 

Підходи до управління фінансовими ризиками в депозитарній діяльності 151 

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ФІНАНСІВ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД 

Барбара МРОЧКОВСЬКА 

Реалізація принципу фінансової незалежності в діяльності гмін 159 

Ірина БІЛОУС 

Досвід країн ЄС у сфері соціальної підтримки населення 165 

ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ 

Анна ЗАЛЄВСЬКА-ШИШАК 

Роль держави у стимулюванні інвестиційної активності в Україні 170 

Ірина ПИСЬМЕННА 

Взаємодія інститутів спільного інвестування з банківськими установами 

на фінансовому ринку 178 

НОВІ ВИДАННЯ 

Петро НІКІФОРОВ 

Підручник з місцевих фінансів – довгоочікуване видання 183 

НАУКОВЕ ЖИТТЯ 

Ігор ТАРАНОВ 

Міжнародна наукова співпраця 185 

Наші автори 187 

Світ фінансів. Випуск 4 (9), грудень 2006 р.

World of finance 

Edition 4 (9) 2006 year 


CONTENTS 

STATE FINANCE 

Зміст 

Every truth, which we open, – is only the first step 

to that truth which we are remained to open. 

Olha KYRYLENKO 

The actual issues of the budget-funded system reformation of Ukraine 7 

Ihor LYUTYY, Oleksandr ROZHKO 

Modern tendencies and state credit using in developed foreign countries 17 

Bohdan MALYNIAK 

The actual issues of budget investment planning in Ukraine 25 

Andriy LUCHKA 

Optimum limits of local self-government financial independence: in the searches of compromise 38 

Svitlana MISHCHENKO 

The influence of investment and fiscal components on finanсial sector development of Ukraine 45 

FISCAL POLICY 

Andriy KRYSOVATYY 

Taxes and inflation: philosophy of dependence 56 

Andriy KIZYMA 

Tax forecasting and planning: pragmatism, problems and ways of improvement 67 

Mykhaylo IBRAHIMOV 

Problems of property tax introduction in Ukraine 75 

Olha SOBKO, Halyna VASYLEVSKA 

Value-added tax: fiscal essence and necessity of reformation 85 

Tetyana PAYANOK 

The fiscal value-added tax effictiency analyses 94 

BANKING SYSTEM 

Claude Adrien Helvetius 

Serhiy NIKOLAYCHUK 

Monetary transmission mechanism in Ukraine: SVAR approach 102 

Oleh IVASHCHUK, Olha OKONSKA 

Monitoring of resource quarantee optimization of bank liquidity 118 

Svitlana KOVAL 

Diagnostic model of equity capital as the component of financial bank resources 126

Зміст 

MARKET OF FINANCIAL SERVICES 

Bohdan LUTSIV, Tetyana STECHYSHYN 

Stock market in Ukraine: legal principles of functioning 137 

Oleh TERESHCHENKO 

Discounting rate: calculation issues and their decision ways 144 

Svitlana BRUS 

Approaches to the financial risks management in depositary activity 151 

FINANCE THEORY AND PRACTICE: FOREIGN EXPERIENCE 

Barbara MROCHKOVSKA 

Realization of financial independence principle in gmin activity 159 

Iryna BILOUS 

The experience of EU countries in the sphere of population social support 165 

VIEW ON A PROBLEM 

Anna ZALYEVSKA-SHYSHAK 

Role of the government in stimulating the investment activity in Ukraine 170 

Iryna PYSMENNA 

Cooperation between joint investment institutes and banking institutions at the financial market 178 

NEW EDITIONS 

Petro NIKIfOROV 

The textbook in local finance is a long-hoped edition 183 

SCIENTIFIC LIFE 

Ihor TARANOV 

International scientific cooperation 185 

Our authors 187 



ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ 

Ольга КИРИЛЕНКО 

Державні фінанси 

АктуАльні проблеми 

реформувАння 

бюджетної системи 

укрАїни 

Розглянуто окремі аспекти функціонування бюджетної системи України, 

практики формування та використання коштів державного та місцевих бюджетів, 

організації міжбюджетних відносин. Виявлено низку негативних тенденцій 

і окреслено шляхи вирішення існуючих проблем з врахуванням визначених пріоритетів 

суспільного розвитку. 

The certain aspects of budget-funded system functioning of Ukraine, practical 

forming and using of state and local budgets funds, interbudgetary relations organizing 

are considered. The chain of negative tendencies is exposed, and the ways of existing 

issues determination are outlined taking into consideration the identified priorities of 

social development. 

Прийняття у 2001 р. Бюджетного 

кодексу України справило позитивний 

вплив на функціонування бюджетної 

системи країни, сприяло практичному 

втіленню таких важливих принципів її 

побудови як самостійність бюджетів, 

субсидіарність у здійсненні видатків, 

справедливість та неупередженість в 

розподілі бюджетних ресурсів, публічність 

і прозорість бюджетного процесу, 

ефективність та цільове використання 

бюджетних коштів, відповідальність 

суб’єктів бюджетних правовідносин 

[1, 9–10]. Застосування на практиці норм 

Бюджетного кодексу сприяло певною 

мірою формуванню основ ефективної 

та відповідальної системи управління 

державними фінансами в Україні. Але, 

незважаючи на сприятливі зрушення, у 

бюджетній сфері все ще залишається 

багато невирішених проблем, спостерігається 

низка негативних і тривожних 

тенденцій, на яких ми вважаємо за доцільне 

зупинитися детальніше. 

Перш за все нераціональним є співідношення 

у бюджетній системі країни державного 

і місцевих бюджетів за обсягами 

акумульованих у них ресурсів. Так, у 2005 р. 

в Державному бюджеті України було зосереджено 

78% доходів і 59% видатків бюджетної 

системи, у місцевих бюджетах – 

відповідно 22% і 41%, що свідчить про 

достатньо високий ступінь централізації 

бюджетних ресурсів. Крім того упродовж 

останніх років відбувалося неухильне посилення 

централізації бюджетних коштів, 

всупереч прийнятому на державному рівні 

курсу на децентралізацію державних 

фінансів; цей висновок підтверджують 

дані, наведені в таблиці 1.


Таблиця 1 

Структура зведеного бюджету України*, % 

Роки 

199 

Доходи: 

200 200 2006 (план) 

Державний бюджет 52,1 74,9 77,6 79,2 

Місцеві бюджети 47,9 

Видатки: 

25,1 22,4 20,8 

Державний бюджет 60,6 62,1 58,9 60,9 

Місцеві бюджети 39,4 37,9 41,1 39,1 

* Складено на основі [2, 8]. 

Існує низка проблем, пов’язаних з 

формуванням доходів, як державного, 

так і місцевих бюджетів. У 2005 р. більш 

ніж 70% доходів держбюджету складали 

податкові надходження, що загалом 

свідчить про достатньо стійку дохідну 

базу державного бюджету у порівнянні 

з місцевими. Проте незначними залишаються 

доходи від операцій з капіталом 

(0,7%) як наслідок неефективної 

діяльності держави у сфері управління 

належним їй майном. 

Як відомо в даний час найбільш вагомими 

податковими надходженнями 

до державного бюджету є податок на 

додану вартість, податок на прибуток, 

акцизний збір, мито. Абсолютні обсяги 

цих податків мають стабільну тенденцію 

до зростання, зокрема завдяки певним 

позитивним зрушенням у податковій 

системі та податковій політиці, які за 

висновками фахівців Світового банку головним 

чином полягають у: 

− досягнутому зменшенні податкових 

недоїмок; 

− скасуванні податкових амністій та 

окремих податкових пільг; 

− спрощенні системи сплати податку 

на прибуток підприємств та податку 

з доходів фізичних осіб; 

− розробці стратегії модернізації управління 

адмініструванням податків 

[3, 15]. 

Проте труднощі із формуванням 

дохідної частини державного бюджету 

та виконанням запланованих показників 

у 2006 р. все одно залишаються через 

зростаючі обсяги переплат по податках 

та заборгованості з ПДВ, недовиконанню 

надходжень по виконавчому збору, 

списанню податкових боргів [4]. 

Використання коштів державного 

бюджету України здійснюється у 

відповідності до тенденції стабільного 

збільшення масштабів державного 

споживання. Проте склад і структура 

видатків держбюджету за останні роки 

засвідчує неефективний розподіл державних 

коштів, більша частина яких 

спрямовується на споживання, а не 

на розвиток. Так, якщо у 2005 р. обсяги 

державних видатків в Україні були 

на рівні 44% ВВП, то капітальні видатки 

складали менше ніж десяту частину 

[3, 49]. В складі капітальних видатків 

більше половини – це капітальні трансферти 

підприємствам паливноенергетичного 

комплексу і транспорту, дуже часто 

непрацюючим або збитковим. Окрім цього 

останнім часом відбулося деяке зниження 

відносних обсягів капіталовкладень до 

ВВП; виділені з бюджету кошти розпорошуються 

по багатьох об’єктах і не завжди 

використовуються повною мірою. 

Дані негативні тенденції спричинені недоліками, 

які характерні для процесу капітального 

бюджетування, це, перш за все: 

– відсутність стратегічних орієнтирів 

розвитку економіки в цілому та 

окремих її секторів; 

– нерозвинутість довгострокового бюджетного 

планування; 


– невисока якість економічної оцінки 

інвестиційних проектів; 

– відсутність дієвої системи контролю 

за виконанням інвестиційних 

проектів. 

Більше половини (52%) коштів державного 

бюджету спрямовується на соціальні 

цілі, що є досить високим показником. 

За своїми відносними обсягами 

видатки на освіту та охорону здоров’я 

в Україні є достатніми згідно кращого 

міжнародного досвіду. Проте якщо проаналізувати 

використання цих коштів, то 

можна відмітити: наявність громіздкої, 

непрозорої та неефективної системи 

соцільних допомог; обмеженість застосування 

адресних виплат громадянам, 

які потребують соціального захисту; незначні 

капітальні видатки в установах 

бюджетної сфери, зокрема в освіті та 

охороні здоров’я. 

Протягом останніх років актуалізувалася 

проблема бюджетного дефіциту. 

Якщо у 1992 р., коли був вперше сформований 

бюджет незалежної України, 

його дефіцит становив 13,8% ВВП, то у 

2000–2002 рр. вдалося досягнути профіциту 

державного бюджету. Проте у минулому 

році бюджетний дефіцит був уже 

на рівні 2,5% ВВП; на такому ж відносному 

рівні передбачено дефіцит на 2007 р. 

при зростанні його в абсолютному вимірі 

майже на 2 млрд. грн. порівняно з поточним 

роком [5]. Занепокоєння у практиків 

викликає проблема фінансування бюджетного 

дефіциту, справа в тому, що передбачається 

збільшення сукупного державного 

боргу, насамперед, за рахунок 

зовнішніх запозичень. Крім цього доволі 

проблемним залишається таке джерело 

фінансування дефіциту як надходження 

від приватизації державного майна; 

у поточному році план приватизації не 

виконується, що ставить під сумнів реальність 

цього джерела у наступному 

бюджетному періоді. 



Особливого значення в сучасних умовах 

набувають проблеми вдосконалення 

міжбюджетних відносин та формування і 

використання коштів місцевих бюджетів 

в контексті децентралізації влади та 

майбутньої реформи адміністративнотериторіального 

устрою країни, які повинні 

супроводжуватися реформами у 

бюджетній та податковій системах, житловокомунальному 

господарстві тощо. 

Порядок формування місцевих бюджетів 

зазнав суттєвих змін у зв’язку з 

прийняттям Бюджетного кодексу України, 

проте сьогодні окремі його положення 

потребують подальшого вдосконалення 

з врахуванням набутого досвіду і 

об’єктивної потреби всемірного зміцнення 

місцевого самоврядування. Серед 

недоліків чинної практики формування 

дохідної бази місцевих бюджетів слід 

відзначити невелику частку власних 

доходів, які є фінансовою основою для 

виконання власних повноважень органів 

місцевого самоврядування. Станом на 

01.11.2006 р. в цілому по місцевих бюджетах 

України співвідношення власних 

та закріплених доходів становило 14% 

і 86% [6]. На рівні багатьох місцевих 

бюджетів питома вага доходів, що не 

враховуються при визначенні обсягів 

міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання) 

є ще меншою. Так, у 2005 р. 

власні доходи не перевищували 10% 

в бюджетах таких обласних центрів, як 

Ужгород (5%), Вінниця і Сімферополь 

(6%), Житомир, Рівне і Херсон (7%), Луганськ 

і Луцьк (8%) [2, 14]. 

Упродовж останніх років відбувається 

поступове та неухильне зменшення 

податкових і неподаткових надходжень 

місцевих бюджетів (див. табл. 2). За 

період з 2001 по 2005 рр. частка податкових 

надходжень знизилася з 59% до 

44%, неподаткових – з 8% до 6%, причому 

5% з них складали власні доходи 

бюджетних установ. Така тенденція 

9


Структура доходів місцевих бюджетів України*, % 

* Складено на основі даних Державного казначейства України. 

свідчить про послаблення дохідної бази 

місцевих бюджетів, в тому числі власної. 

Ми вважаємо, що зменшення частки 

податкових надходжень у доходах 

місцевих бюджетів значно ускладнює 

проведення фінансової децентралізації 

відповідно до децентралізації влади, 

яка проводиться в Україні. Завдання, що 

покладаються на місцеве самоврядування 

постійно зростають, проте даний 

процес не супроводжується адекватним 

збільшенням фінансових ресурсів, які 

надходять у розпорядження місцевого 

самоврядування. 

Як відомо, обсяги неподаткових надходжень, 

а також доходів від власності та 

підприємництва характеризують масштаби 

та результативність діяльності органів 

місцевого самоврядування на фінансовому 

ринку і ринку праці, у місцевому господарстві. 

Тому така незначна роль вказаних 

груп доходів не відповідає сучасним 

вимогам до зміцнення інституту місцевого 

самоврядування в Україні. 

Спостерігається також послаблення 

фіскальної ролі місцевих податків і 

зборів, які є важливою складовою власних 

доходів та невід’ємним атрибутом 

фінансово незалежного місцевого самоврядування. 

Так, якщо у 1998 р. за 

рахунок цих податків було сформовано 

6% доходів місцевих бюджетів (без врахування 

міжбюджетних трансфертів), то 

у 2005 р. – лише 2%. У сукупних доходах 

місцевих бюджетів України питома вага 


Групи доходів 

2001 

Роки 

200 200 

Податкові надходження 59,3 54,2 43,9 

Неподаткові надходження 8,3 7,2 6,6 

Доходи від операцій з капіталом 0,5 2,9 3,9 

Цільові фонди 2,7 1,5 2,1 

Офіційні трансферти 29,2 34,2 43,5 

Усього 100 100 100 

місцевих податків і зборів у минулому 

році складала лише 1%. 

Вітчизняна практика місцевого оподаткування 

суперечить сформованим у 

фінансовій науці уявленням на сутність 

та значення цього фінансового інституту, 

його ролі у становленні та функціонуванні 

місцевого самоврядування як підвалини 

кожного демократичного режиму. Тому 

актуальною є проблема докорінного реформування 

системи місцевих податків 

і зборів, яке необхідно провести в межах 

загального процесу вдосконалення системи 

оподаткування і прийняття Податкового 

кодексу України. 

Загалом система формування доходної 

бази місцевих бюджетів не створює 

стимулів для збільшення власних доходів 

органів місцевого самоврядування, 

не сприяє пошуку додаткових резервів 

і залученню альтернативних джерел, 

а заохочує споживацькі настрої. Справа 

в тому, що в сучасних умовах: 

− відсутні дієві стимули до збільшення 

надходжень як до державного, 

так і місцевих бюджетів; 

− протягом останніх років ліквідовано 

заохочення перевиконання 

показників по загальному фонду 

держбюджету, згідно якого половина 

додатково одержаних сум 

залишалася у розпорядженні територіальних 

громад; 

− порядок надання трансфертів не 

враховує кращі результати діяль- 

10 Світ фінансів. Випуск 4 (9), грудень 2006 р.

ності місцевих фінансових органів, 

більше того – обсяги дотацій 

вирівнювання зменшуються у 

випадках збільшення надходжень 

закріплених за місцевими бюджетами 

доходів; 

− органи місцевого самоврядування 

не мають реального впливу на 

формування власних доходів тому, 

що держава не компенсує зменшення 

цих надходжень, зумовлене 

наданням на загальнодержавному 

рівні пільг окремим платникам (наприклад, 

по платі за землю). 

Проте найбільшим недоліком діючої 

практики формування доходів місцевих 

бюджетів є відсутність безпосередньої 

залежності між обсягами зібраних доходів 

на території місцевого самоврядування 

і переліком та якістю наданих місцевому 

населенню громадських послуг. Для подолання 

такого негативного стереотипу, а 

також для вирішення проблем, які нагромадилися 

у даній сфері необхідно: 

− провести подальше зміцнення 

дохідної бази місцевого самоврядування; 

Складено на основі даних Державного казначейства України. 



− сформувати дієвий механізм стимулювання 

податкових зусиль територіальних 

громад; 

− реально втілювати в бюджетну 

практику принцип публічності та 

прозорості; 

− встановити дієвий громадський контроль 

за рухом бюджетних ресурсів. 

Ми впевнені, що вирішення вказаних 

проблем сприятиме формуванню в нашій 

країні повноцінного інституту місцевого 

самоврядування. Досягнення даної 

стратегічної мети вимагає оптимізації 

міжбюджетних відносин, подальшого 

вдосконалення порядку визначення та 

надання місцевим бюджетам міжбюджетних 

трансфертів. Останніми роками, 

як видно з даних таблиці 2, відбувалося 

збільшення залежності місцевих бюджетів 

від фінансової допомоги з центру, 

що знайшло свій прояв у збільшенні 

частки трансфертів у сукупних доходах 

з 29,2% у 2001 р. до 43,5%. На рис. 1 

наведена діаграма, яка відображає 

динаміку доходів місцевих бюджетів і 

трансфертів по відношенню до ВВП за 

період з 1992 р. по 2005 р., з якої видно, 

Рис. 1. Доходи місцевих бюджетів України і трансферти 

з державного бюджету у % до ВВП 

11


що загалом спостерігається також зменшення 

частки місцевих бюджетів у ВВП 

при одночасному збільшенні в їх складі 

трансфертів з державного бюджету. 

Як відзначалося вище, однією з позитивних 

новацій Бюджетного кодексу 

України стало вдосконалення порядку 

надання трансфертів місцевим бюджетам 

з держбюджету на основі прозорих 

формалізованих процедур, що сприяло 

більш повній реалізації принципу 

справедливості у розподілі бюджетних 

ресурсів та суттєво зменшило гостроту 

міжбюджетних відносин. Такі позитивні 

зрушення були досягнуті у практиці 

розрахунку і виділення головного виду 

міжбюджетних трансфертів – дотацій 

вирівнювання, які надаються органам 

місцевого самоврядування для фінансування 

делегованих повноважень. 

Проте шестирічний досвід застосування 

формульних розрахунків при визначенні 

обсягів дотацій вирівнювання 

виявив також і деякі невирішені проблеми, 

це зокрема: 

− відсутність безпосередньої ув’язки 

розмірів дотацій вирівнювання з 

основними макроекономічними показниками 

розвитку адміністративно 

територіальних одиниць; 

− в механізмі розрахунку дотацій вирівнювання 

не враховується регіональна 

специфіка територій (крім 

таких особливостей як кількість 

населення, наявність гірської місцевості, 

при визначенні окремих 

видатків – типи населених пунктів: 

міські або сільські). 

Відносно цільових субвенцій місцевим 

бюджетам слід зазначити, що позитивні 

зміни їх практично не торкнулися, 

субвенційний механізм залишається 

непрозорим, залежним від суб’єктивних 

чинників, внаслідок чого кошти безсистемно 

розподіляються по території країни, 

посилюючи тим самим диспропорції 

соціальноекономічного розвитку, створюючи 

різні інвестиційні можливості для 

органів місцевого самоврядування. Усі 

недоліки, характерні для практики надання 

дотацій до запровадження формульних 

процедур, стали притаманні 

цільовим субвенціям, кількість та розміри 

яких зростають стрімкими темпами 

значною мірою в результаті дії політичних 

чинників. За останні шість років 

обсяги субвенцій збільшилися у п’ять 

разів, більше того – розміри субвенцій 

зростають випереджаючими темпами 

порівняно з дотаціями. 

Ми вважаємо, що надання фінансової 

допомоги з державного бюджету у вигляді 

дотацій повинно базуватися на глибокому 

та всесторонньому аналізі соціальноекономічного 

розвитку населених пунктів, 

районів, областей; застосуванні гласних, 

науково обґрунтованих та єдиних для всіх 

підходів у визначенні конкретних розмірів 

трансфертів. В той же час потрібно враховувати 

цілі регіональної політики, спрямованої 

на подолання депресивності окремих 

територій. 

Основною метою надання субвенцій 

інвестиційного характеру повинно 

бути зменшення міжрегіональних диспропорцій 

у спроможностях здійснювати 

бюджетні інвестиції. При цьому велике 

значення має запровадження обґрунтованих 

і випробуваних на практиці правил 

розподілу, побудованих на засадах 

справедливості, неупередженості та 

об’єктивності [7, 40–41]. Це дозволить 

уникнути політичних маніпуляцій в цій 

сфері, підвищити прозорість бюджетного 

процесу, а також забезпечити стабільність 

виділення інвестиційних субвенцій, 

що є необхідною умовою збільшення 

часових меж планування місцевих бюджетів. 

Досягнути поставлених цілей можливо 

завдяки розробці формалізованих 

методів виділення субвенцій на соціаль- 


ноекономічний розвиток регіонів, які повинні 

враховувати наступне: 

− критерії, що застосовуються при 

визначенні обсягів субвенцій, повинні 

бути науково обґрунтованими 

і тісно пов’язаними з потребами 

у фінансуванні; 

− використовувані коефіцієнти, що відображають 

регіональну специфіку, 

повинні мати диференційоване 

значення для різних регіонів; 

− коригувальні коефіцієнти не повинні 

бути залежними один від 

одного тому, що це ускладнює 

процес розрахунку, при цьому не 

надає ніякої нової інформації, необхідної 

для врахування при визначенні 

обсягів субвенцій; 

− фактори, що враховуються при 

розрахунках, повинні бути вимірюваними, 

а дані, пов’язані з ними, повинні 

бути точними і достовірними; 

− до мінімуму мають бути зведені 

можливості щодо перекручування 

статистичних даних, які характеризують 

регіональні особливості; 




− порядок розрахунку обсягів субвенцій 

не повинен залежати від 

місцевої податкової політики, тобто 

збільшення податкових надходжень 

до місцевих бюджетів не 

повинно зменшувати обсяги одержуваних 

субвенцій. 

Особливої уваги потребують проблеми 

використання коштів місцевих бюджетів. 

На діаграмах, що наведені на рис. 2 і 3 показано 

структуру видаткової частини місцевих 

бюджетів України за 2005 р., а також 

динаміку соціальних, економічних та 

інших видатків в їх складі за 2002–2005 рр. 

В минулому році на потреби освіти, охорони 

здоров’я, соціальний захист та соціальне 

забезпечення населення, духовний 

та фізичний розвиток було використано 

73% коштів місцевих бюджетів України. 

Протягом останніх років на соціальні цілі 

спрямовувалося до 80% видаткової частини 

місцевих бюджетів, що підтверджує 

переважно соціальну направленість цих 

бюджетів. 

На перший погляд соціальні пріоритети 

у використанні місцевих бюджетів 

Рис. 2. Структура видатків місцевих бюджетів України у 2005 р. 

1



Рис. 3. Динаміка структури видатків місцевих 

бюджетів України 

свідчать про можливість найбільш повного 

задоволення потреб населення 

територіальних громад. Але існують ще 

і проблеми, пов’язані з розвитком місцевого 

господарства, фінансуванням 

інвестицій та інновацій. В цілому по місцевим 

бюджетам України капітальні видатки 

складають менш ніж 10%; невеликими 

за обсягами акумульованих коштів 

є бюджети розвитку місцевих бюджетів. 

У 2005 р. питома вага бюджетів розвитку 

в обласних центрах коливалася від 2 до 

9% доходної частини міських бюджетів 

(за виключенням лише чотирьох міст – 

Чернігова, Одеси, Ужгорода, Чернівців, 

де бюджети розвитку були сформовані 

відповідно у розмірах 11%, 17%, 19% 

і 20% доходів) 1 . В багатьох бюджетах 

міст обласного та районного значення, 

селищ та сіл бюджети розвитку створюються 

ще в менших розмірах або їх немає 

зовсім через відсутність реальних джерел 

формування. Спостерігається значна 

диференціація інвестиційних видатків 

з місцевих бюджетів у територіальному 

розрізі. Практично не використовується 

механізм спільного фінансування інвестиційних 

проектів за рахунок бюджетних 

коштів, ресурсів комерційних структур та 

коштів населення. 

1 Розраховано за даними [2, 10]. 

Незначні капітальні 

видатки і невеликі обсяги 

бюджетів розвитку 

місцевих бюджетів 

унеможливлюють вирішення 

органами місцевогосамоврядування 

нагальних проблем 

соціальноекономічного 

розвитку громад. 

Місцеві бюджети по 

суті перетворилися 

у каси з виплати заробітної 

плати працівникам 

бюджетних 

установ, діяльність 

яких пов’язана з наданням населенню 

громадських послуг, гарантованих загальнодержавним 

законодавством. В зв’язку з 

цим необхідно значно зміцнити інвестиційну 

складову місцевих бюджетів, визначити 

реальні й достатні (з позицій задоволення 

існуючих потреб розбудови територіальних 

громад) джерела формування бюджетів 

розвитку. Одним з шляхів вирішення цього 

завдання повинно бути формування сприятливих 

умов для функціонування місцевих 

запозичень, а саме – забезпечення стабільних 

умов господарювання і, зокрема, 

системи оподаткування, впорядкування 

нормативної бази місцевих запозичень, лібералізація 

умов здійснення місцевих позик, 

створення необхідної інфраструктури 

фондового ринку. 

Таким чином проведене дослідження 

стану бюджетної системи України в 

контексті визначених на державному 

рівні пріоритетів суспільного розвитку 

виявило найактуальніші проблеми, що 

потребують комплексного підходу щодо 

їх вирішення та проведення відповідних 

системних змін, це: 

− достатньо висока ступінь централізації 

бюджетних ресурсів, що 

перешкоджає проведенню децентралізації 

суспільних фінансів; 


− незбалансованість доходів і видатків 

державного бюджету України, 

зростання абсолютних і відносних 

розмірів бюджетного дефіциту та 

державного боргу, які дестабілізують 

систему державних фінансів; 

− орієнтація бюджетних видатків 

переважно на споживання, а не 

на розвиток, гіпертрофована соціальна 

спрямованість бюджетів, 

яка спричиняє інфляційний тиск 

на економіку і не стимулює підприємницьку 

діяльність; 

− низький абсолютний і відносний 

рівень капітальних видатків як державного, 

так і місцевих бюджетів, 

що суперечить обраному шляху на 

формування інвестиційноінноваційної 

моделі розвитку країни; 

− слабка дохідна база та висока 

трансфертна залежність місцевих 

бюджетів, що не відповідає 

потребам формування фінансово 

самодостатнього місцевого самоврядування; 

− відсутність ефективних стимулів до 

збільшення доходів державного та 

місцевих бюджетів, а також дієвих 

механізмів подолання регіональних 

диспропорцій соціальноекономічного 

розвитку адміністративнотериторіальних 

одиниць; 

− недосконалий порядок надання міжбюджетних 

трансфертів місцевим 

бюджетам з державного бюджету України, 

який зумовлює неефективну 

політику фінансового вирівнювання; 

− нерозвинутість демократичних принципів 

функціонування бюджетної 

системи та організації бюджетного 

процесу, серйозні порушення 

у сфері розподілу і використання 

бюджетних коштів, відсутність дієвої 

системи суспільного контролю 

за станом державних та місцевих 

фінансів. 



Успішне вирішення існуючих проблем 

у бюджетній системі України можливе 

за умови критичного переосмислення 

пройденого шляху, власних досягнень 

та помилок, а також вивчення й застосування 

нагромадженого міжнародного 

досвіду бюджетних реформ. В зв’язку з 

цим безумовну цінність мають загально 

визнані базові принципи ефективного та 

відповідального управління суспільними 

фінансами, які розглядалися на міжнародній 

зустрічі міністрів фінансів і були 

представлені у матеріалах Міністерства 

фінансів Російської Федерації [8]. До 

числа таких принципів віднесено: 

1) фінансову (податковобюджетну) 

прозорість; 

2) стабільність та довгосторокову 

стійкість бюджетів; 

3) ефективну та справедливу систему 

міжбюджетних відносин; 

4) консолідацію бюджету та бюджетного 

процесу; 

5) середньострокове фінансове планування; 

6) бюджетування, орієнтоване на результати; 

7) ефективний фінансовий контроль, 

звітність і моніторинг. 

Дані принципи рекомендовано розглядати 

в межах єдиної системи управління 

суспільними фінансами, яка вимагає 

постійного розвитку та адаптації до 

змінних умов та нових завдань, що виникають. 

Обґрунтовано зростаючий вплив 

управління суспільними фінансами як 

чинника сталого економічного розвитку. 

Постійно зростає значення ефективного 

управління бюджетними ресурсами для 

досягнення цілей державної політики, 

оскільки громадяни потребують більш 

якісних і доступних суспільних послуг 

та підвищення ефективності й прозорості 

системи державного управління. 

Прогрес у вирішенні цього стратегічного 

завдання для країн з перехідною еконо- 

1


мікою є однією з передумов досягнення 

ними довгострокових орієнтирів розвитку. 

Література 

1. Бюджетний Кодекс України від 21 

червня 2001 року. – К.: Атіка, 2001. – 80 с. 

2. Фінансовий стан міст. 2005 р. / Асоціація 

міст України та громад. Асоціація 

фінансистів України – К., 2006. – 146 с. 

3. Створення фіскального простору 

для економічного зростання. Огляд 

державних фінансів України / Документ 

Світового банку. – 14 вересня 2006 р. 

4. Симоненко В. Фінансовий контроль 

– важіль державотворення // Урядовий 

кур’єр. – 2006 . – № 229. – С. 9. 

5. Висновки за результатами аналізу 

та експертизи проекту Закону України 

“Про Державний бюджет України 

на 2007 рік” / Рахункова палата України. 

Доступний з: file//F:\Proekt_Budget_ 

2007 htm 

6. Місцеві бюджети виконуються у 

всіх регіонах // Урядовий кур’єр. – 2006 . – 

№ 210. – С. 1. 

7. Свяневич Павел. Основы фискальной 

децентрализации. Справочное 

руководство для стран с переходной 

экономикой. Будапешт. Инициатива 

реформирования местного самоуправления 

и сферы государственных услуг / 

Институт открытого общества. – 

2003. – 77 с. 

8. Принципы эффективного и ответственного 

управления общественными 

финансами: Аналитические 

материалы к документу, представленному 

Министерством финансов Российской 

Федерации к встрече министров 

финансов “Группы восьми”. – М., 

2006. – 58 с. 

9. Місцеві фінанси: Підручник / За 

ред. О. П. Кириленко. – К.: Знання. – 

2006. – 677 с. 




сучАсні тенденції тА 

використАння держАвного 

кредиту у роЗвинутих 

ЗАрубіжних крАїнАх 

Ігор ЛюТИЙ 

Розглянуто сучасні тенденції формування та напрями використання державних 

запозичень у США, Франції та Польщі. Висвітлено основні питання інституційно-правового 

забезпечення механізму управління державним боргом у зарубіжних 

країнах. 

Modern tendencies of formation and directions of state loans usage in the USA, France 

and Poland are considered. The main issues of institutional-legal providing mechanism 

of state debt management in foreign countries are revealed. 

Економіка України, як і більшості інших 

країн колишнього СРСР потребує 

здійснення ефективних економічних реформ 

та стабільного економічного зростання. 

Впровадження завдань економічної 

політики неможливе без значних 

капіталовкладень, в тому числі за рахунок 

мобілізації коштів через таку суспільно 

позикову систему як державний 

кредит. Саме тому необхідно розробляти 

принципово нові підходи до розв’язання 

проблем публічних фінансів, використовуючи 

при цьому позитивний досвід зарубіжних 

країн із розвиненою ринковою 

економікою. 

Теоретичним і практичним питанням 

розвитку та використання державного 

кредиту в зарубіжних країнах 

Олександр РОЖКО 

присвятили свої праці такі учені як 

Б. Альохін, Ш. Бланкарт, Б. Болдирєв, 

В. Геєць, Л. Дробозіна, Л.Федякіна та інші. 

Проте недостатньо уваги приділяється 

аналізу позитивного досвіду країн з розвиненою 

ринковою економікою у сфері 

функціонування державного кредиту. 

Метою статті є визначення тенденцій 

та особливостей розвитку й використання 

державного кредиту в розвинутих зарубіжних 

країнах на сучасному етапі. 

Розглядаючи організаційне забезпечення 

системи управління державним 

боргом, варто відзначити, що у розвинутих 

зарубіжних країнах не існує єдиної 

(уніфікованої) моделі управління. У 

результаті проведеного нами аналізу, 

можна виокремити три основні моделі 

1



Моделі управління державним боргом у країнах ЄС* 

Модель управління Країни, які використовують дану модель 

Агентська 

Австрія, Бельгія, Фінляндія, Франція, Греція, Нідерланди, Ірландія, Латвія, 

Німеччина, Португалія, Словакія, Швеція, Угорщина, Велика Британія 

Банківська Кіпр, Данія, Мальта 

Урядова Чехія, Естонія, Іспанія, Литва, Люксембург, Польща, Словенія, Італія 

* За даними [1]. 

інституційного забезпечення управління 

державним кредитом: банківську, урядову 

та агентську. 

Використання розвинутими зарубіжними 

країнами відповідних моделей управління 

державним боргом відображено 

у таблиці 1. 

Більшість країнчленів Європейського 

Союзу (14 із 25) використовують агентську 

модель управління державним боргом. 

Хоча варто відзначити, що у різних 

країнах сфера повноважень агентств і, 

відповідно, ступінь автономності у прийнятті 

рішень щодо управління державним 

боргом досить неоднаковий. У своїй 

більшості агентства підпорядковуються 

міністерству фінансів. Деякі агентства 

мають досить специфічні задачі. Так, наприклад, 

у Німеччині Адміністрація федерального 

боргу відповідає за проведення 

незалежної перевірки дотримання вимог 

законодавства щодо ліміту запозичень, 

реєстрації позик, ведення реєстру федерального 

боргу та обслуговування боргу 

[2, 28]. Аналіз діяльності інститутів управління 

державним боргом показує, що основними 

завданнями (незалежно від моделі 

управління) залишаються розробка 

боргової стратегії, управління ліквідністю 

та обслуговування боргу. 

У даній статті ми акцентуватимемо 

основну увагу на особливостях управління 

державним боргом у США, Франції 

та Польщі. Перелічені країни є не 

лише країнами з ринковою економікою, 

а й країнами, які мають значний рівень 

державного боргу і застосовують різноманітні 

методи управління ним. 

Особливе місце у світовій економіці 

і системі міжнародних валютнокредитних 

відносин належить США, які на даний 

момент мають найбільший у світі 

обсяг державних запозичень [3, 32]. 

Державний борг – це найбільше юридично 

оформлене фінансове зобов’язання 

Федерального уряду США. Федеральний 

уряд здійснює випуск цінних паперів як 

боргових зобов’язань, маючи дві основні 

цілі. Поперше, він бере гроші в борг у населення 

для фінансування федерального 

дефіциту. Подруге, здійснює кредитування 

бюджету уряду, здебільшого за рахунок 

продажу цінних паперів трастовим 

фондам (фондам соціального страхування), 

що накопичили надлишок коштів. За 

законодавством надлишок коштів трастових 

фондів (фондів соціального страхування) 

має інвестуватися у федеральні 

цінні папери. Загальний федеральний 

борг складається з двох компонентів: 

заборгованості перед населенням і боргу, 

закладеного в бюджет. 

У 2002 році уряд США одержав позикових 

коштів на суму 221 млрд. дол. 

США, таким чином, борг перед населенням 

зріс до 3,540 млрд. дол. США. Борг, 

закладений у бюджет уряду, зріс на 208 

млрд. дол. США, а загальний федеральний 

борг збільшився на 429 млрд. дол. 

США і склав 6,198 млрд. дол. США. 

На початку 2003 року борг уряду перед 

населенням, що виступило як кредитор 

для погашення минулорічного 

дефіциту, склав 3,540 млрд. дол. США. 

Упродовж 2002 року уряд виплатив населенню 

179 млрд. дол. США відсотків 


за цим боргом. Дані таблиці 2 відображають 

співвідношення між федеральним 

дефіцитом або профіцитом і зміною розміру 

заборгованості населенню. Позики 

і виплати по заборгованості залежать 

від видаткових програм Федерального 

уряду й законів про оподатковування, 

від економічних умов, що впливають на 

надходження податкових коштів і витрат 

на податки, а також від політики управління 

державним боргом. 

Аналіз даних таблиці 2 показує, що 

загальний федеральний борг США має 

тенденцію до зростання. Не дивлячись 

на встановлені законодавством обмеження 

на розмір федерального боргу, 

загальний державний борг США зростав 

з 2003 до 2006 року приблизно на 245 

млрд. дол. США або на 3,7%. Прогнозні 

дані Державного казначейства США 

свідчать про те, що з 2007 року спостерігатиметься 

відносне зниження темпів 

зростання державної заборгованості. 

Кошти, взяті в борг у населення Казначейством 

або будьяким федеральним 

агентством, здійснюють значний 

вплив на економіку. Позики у населення, 




Заборгованість уряду перед населенням та прогноз федерального боргу США 

(в млрд. дол. США)* 

Показники 200 200 200 200 200 200 2009 2010 2011 2012 

Заборгованість перед 

3,380 3,410 3,373 3,288 3,177 3,027 2,840 2,605 2,325 1,900 

населенням на початок року 

Зміни у сумі боргу перед 

населенням Надлишок або 

дефіцит 

14 54 103 128 166 202 250 294 439 641 

Інші засоби фінансування 16 16 18 17 16 16 15 15 14 14 

Всього 31 37 86 111 150 187 235 279 425 627 

Заборгованість перед 

3,410 3,373 3,288 3,177 3,027 2,840 2,605 2,325 1,900 1,273 

населенням на кінець року 

Борг, закладений у бюджет 

уряду (соціальне 

забезпечення) 

1,512 1,707 1,919 2,145 2,387 2,645 2,919 3,209 3,517 3,838 

Інші статті бюджету 1,411 1,512 1,626 1,746 1,868 1,993 2,120 2,252 2,388 2,533 

Всього 2,923 3,219 3,544 3,891 4,256 4,638 5,039 5.461 5,905 6,372 

Загальний федеральний борг 6,334 6,592 6,832 7,068 7,282 7,478 7,644 7,786 7,805 7,645 

Обмеження федерального 

боргу 

6,299 6,563 6,808 7,044 7,259 7,455 7,622 7,764 7,783 7,624 

* За даними Budget of the US Government, fiscal year 2005. 

як правило, є ефективним стимулятором 

федерального попиту на кредитних 

ринках. Навіть якщо доход продуктивно 

використовується для матеріального 

або нематеріального інвестування, федеральний 

попит на кредитних ринках 

повинен фінансуватися за рахунок заощаджень 

домашніх господарств і комерційних 

підприємств, держави й муніципального 

сектора, або інших держав. 

Федеральні позики, таким чином, конкурують 

з позиками інших секторів кредитного 

ринку за фінансові ресурси на 

кредитному ринку. Позикові кошти населення 

впливають на розмір і склад активів, 

якими володіє приватний сектор, 

а також на стан його добробуту. Вони 

також збільшують розмір податків, необхідних 

для виплати відсотків населенню 

по федеральному боргу. Таким чином, 

позики у населення є важливим аспектом 

федеральної фіскальної політики. 

Розмір федеральних боргових зобов’язань, 

виданих урядом, залежить 

значною мірою від прибутків 

бюджетних і позабюджетних трастових 

фондів (фондів соціального страхуван- 

19


ня), що володіють 95% федеральних 

боргових зобов’язань, виданих урядом 

на кінець 2002 року. У 2002 році загальна 

сума прибутку трастових фондів склала 

202 млрд. дол. США, а з урядового бюджету 

інвестовано 208 млрд. дол. США у 

федеральні цінні папери. 

У США ринок державних цінних паперів 

найбільший у світі. Майже усі федеральні 

боргові зобов’язання були випущені 

Державним Казначейством США, їх 

ще називають “державним боргом” або 

казначейським боргом, але невелика частина 

була випущена іншими урядовими 

агентствами і називається “агентським 

боргом”. Деякі федеральні агентства продають 

цінні папери населенню. У 2002 році 

агентства взяли в борг у населення 0,2 млрд. 

дол. США. Агентський борг складає лише 

1% федеральної заборгованості перед 

населенням. У 2003–2004 рр. агентства 

виплатили незначну суму на погашення 

цього боргу. 

На розмір федерального боргу накладаються 

встановлені законом обмеження. 

З 1941 року уведене поняття “межа” 

загальної суми федерального боргу. 

Діюча межа боргу уведена в серпні 1997 

року і складає 5,950 млрд. дол. США. На 

даний час обмеження встановлюються 

на більшість боргових зобов’язань, 

що знаходяться у власності населення 

або уряду, а також на інші зобов’язання, 

видані федеральними агентствами, які, 

відповідно до їх статуту, гарантовані наявністю 

капіталу для виплати відсотків 

урядом Сполучених Штатів. 

Управління боргом у США здійснює 

спеціальний офіс при Казначействі 

США. Контролює діяльність офісу заступник 

міністра з внутрішніх фінансів. 

Офіс (бюро державного боргу) відповідає 

за технічну допомогу і аналіз боргової 

політики, продаж державних цінних 

паперів, стратегії запозичень, процентних 

ставок [4, 111]. 

Розвиток науковотехнічної революції 

у США сприяв створенню науководослідницьких 

фондів, кошти яких використовуються 

для фінансування наукових 

досліджень у промисловості, будівництві; 

на утримання державних наукових 

центрів, які здійснюють фундаментальні 

дослідження; на премії ученим за наукові 

досягнення; на будівництво нових 

наукових центрів, підготовку високоосвічених 

фахівців. У США діють Національний 

науковий фонд та Науковий фонд 

бюро стандартів. Кошти фонду формуються 

не лише за рахунок державних 

запозичень (через федеральний бюджет), 

а й за рахунок відрахувань з прибутку 

промислових підприємств, внесків 

університетів та коледжів. Необхідно 

підкреслити, що джерела фінансування 

фондів є диверсифікованими, тобто національні 

фонди фінансуються не лише 

за рахунок бюджету, що сприяє зростанню 

зацікавленості громадськості до 

діяльності цих фондів і прозорості витрачання 

коштів [5, 312]. 

Пріоритетним завданням політики 

управління державним боргом у Франції 

є мінімізація боргового тягаря на платників 

податків. Це досягається за допомогою 

реалізації двох цілей: зростання 

ефективності управління державними 

цінними паперами та портфелем деривативів 

[6, 10]. Крім цього важливою 

метою боргової політики є зменшення 

зовнішнього боргу та відношення державного 

боргу до ВВП. Про це свідчить 

висловлювання міністра фінансів Франції 

Т. Бретонка: “У той час, коли інші 

європейські країни використали період 

економічного зростання для зниження 

обсягів державного боргу, Франція не 

надавала належного значення цій проблемі. 

Зовнішній борг, який неухильно 

зростав протягом останніх десяти років, – 

це те, що відрізняє Францію від розвинутих 

економік Європи” [7, 4]. Згідно 


* За даними Європейської Комісії. 

Відношення державного боргу до ВВП у країнах єврозони, 

ЄС та Франції в 2000–2005 рр., % 

даних Державного Казначейства на кінець 

2005 року державний борг Франції 

досягнув 1,17 трлн. євро, що складає 

66% ВВП (табл. 3). Це на 6% перевищує 

максимально допустиму межу, що 

передбачається бюджетними нормами 

ЄС (Маастрихтськими критеріями). Також 

Франція має непогашені пенсійні 

зобов’язання на суму 900 млрд. євро. 

Таким чином, загальна сума державного 

боргу Франції на початок 2006 р. становила 

понад 2 трлн. євро. 

Дані таблиці 3 показують, що державний 

борг зростає не лише у Франції, а й 

в інших країнах Європейського Союзу 

та єврозони. На зростання показника 

“відношення державного боргу до ВВП” 

впливає швидкий темп зростання обсягу 

заборгованості та досить помірні темпи 

економічного зростання. Крім того, варто 

зазначити, що такі країни, як Греція та 

Італія мають значення даного показника 

на рівні понад 100%, що не може не вплинути 

на загальне значення показника. 

Ринок державних запозичень є основою 

ринку облігацій у Франції. На нього 




Країни 2000 2001 2002 200 200 200 

Єврозони 70,4 69,4 69,2 70,8 71,3 71,4 

ЄС 62,9 62,1 61,5 63,3 63,8 64,1 

Франція 57,2 56,8 58,8 63,9 65,6 66,0 

* За даними Державного казначейства та Банку Франції. 

припадає приблизно третина всієї облігаційної 

заборгованості. Казначейство 

Франції випускає 3 види державних облігацій: 

1) казначейські короткострокові облігації 

(BTFs): короткострокові дисконтні 

облігації зі строком обігу 4–7 

тижнів, а також 13, 26 і 52 тижні; 

2) казначейські середньострокові 

облігації (BTANs): випускаються 

на строк від 2 до 5 років з одноразовим 

погашенням і виплатою 

доходу один раз на рік. Ці облігації 

не котируються на біржі; 

3) довгострокові облігації (OATs): випускаються 

на строк від 7 до 30 

років. Ці облігації мають біржове 

та позабіржове котирування. 

Структура державного боргу Франції 

у розрізі державних цінних паперів наведено 

у таблиці 4. 

Дані таблиці 4 свідчать про те, що 

довгостроковий борг має найбільшу 

питому вагу у сумі офіційного боргу (на 

2005 рік – 72%), середньостроковий 

борг – 19,3%, короткостроковий – 8,7%. 


Динаміка державного боргу Франції у 2000–2005 рр., млн. євро*, % 

Види державного боргу 

(за строками) 

2000 2001 2002 200 200 200 

Довгостроковий (OAT) 

419,119 

68,0% 

442,472 

67,7% 

477,788 

66,7% 

511,530 

64,9% 

551,955 

66,3% 

842,079 

72% 

Середньостроковий (BTAN) 

154,126 

25,0% 

158,374 

24,3% 

151,227 

21,0% 

167,514 

21,3% 

183,832 

22,1% 

225,868 

19,3% 

Короткостроковий (BTF) 

43,014 

7,0% 

52,440 

8,0% 

88,177 

12,3% 

108,697 

13,8% 

97,072 

11,6% 

102,098 

8,7% 

Загальна сума офіційного 616,259 653,286 717,192 787,741 832,859 1170,045 

боргу 

100% 100% 100% 100% 100% 100% 

21


Ці цифри переконують, що вітчизняні 

та іноземні інвестори надають перевагу 

довгостроковим державним цінним 

паперам. Загальна сума боргу Франції 

з 2000 до 2005 року зросла у 1,9 рази, 

тобто на 90%. 

У Франції державні цінні папери випускаються 

трьома групами емітентів: 

• урядом Франції; 

• місцевими органами влади; 

• організаціями, які користуються 

підтримкою центрального уряду: 

регіональні і муніципальні фінансові 

агентства, державні підприємства 

загального користування 

(управління електроенергетики, 

паризький метрополітен), державні 

фінансові агентства. 

Управління державним боргом у 

Франції здійснює спеціальне агентство 

при Державному казначействі. 

Цікавим є досвід управління державним 

боргом Польщі, яка нещодавно стала 

повноправним членом Європейського 

Союзу. Загальний державний борг Польщі 

складається з боргу Державного казначейства 

та боргу державного сектору економіки. 

Правове забезпечення державних 

запозичень здійснюється на основі не 

лише законодавчих актів Польщі, а й Європейського 

Союзу (табл. 5) 

Відповідно до даних таблиці 5 основним 

критерієм боргової безпеки країничлена 

ЄС є дотримання значення показника 

“борг/ВВП” на рівні не більше 60%. 

Законодавство Польщі у сфері державного 

боргу є адаптованим до вимог європейського 

законодавства. 

Упродовж 2003–2005 років державний 

борг Польщі, незважаючи на позитивні 

зрушення в економічному розвитку, 

постійно зростав, що пов’язано 

передусім з необхідністю фінансування 

дефіциту державного бюджету (табл. 6) 

Дані таблиці показують, що незважаючи 

на певне зменшення відношення 

боргу до ВВП у 2004 році (пов’язане із 

зростанням ВВП і посиленням курсу 

злотого) цей показник, хоча й не перевищує 

встановлену 60% межу, проте має 

тенденцію до зростання. Так, у 2005 році 

цей показник зріс порівняно з 2004 роком 

на 1,3%. Сума державного боргу 

Польщі теж зростала упродовж даного 

періоду, що пов’язано із необхідністю 

запозичення додаткових фінансових ресурсів 

для потреб державних фондів та 

організацій. 

Аналізуючи досвід не лише США, 

Франції та Польщі, а й інших зарубіжних 

країн (Бельгії, Канади, Німеччини тощо) 

та підводячи підсумок можна визначити 

Правове забезпечення державних запозичень у Польщі 

Польське законодавство Законодавство ЄС 

1. Конституція Республіки Польща 

обмеження позик та надання 

гарантій за кредитами – сума боргу 

не повинна перевищувати 3/5 ВВП 

(стаття 216(5)); 

2. Акт про державні фінанси 

регулювання державного боргу: 

визначення, основні принципи 

випуску державних цінних паперів, 

управління державним боргом, 

нагляд і контроль за використанням 

коштів; 

визначення сфери дії державних 

фінансів 


1. Угода про створення ЄС 

обмеження державного боргу та розміру 

дефіциту бюджету, які показують 

дотримання бюджетної дисципліни 

країнамичленами ЄС (стаття 104); 

2. Протокол про регулювання дефіциту бюджету 

країничлена ЄС (додаток до угоди про створення 

ЄС) 

визначення державного боргу і відношення 

ціни боргу до ВВП (не більше 60%); 

3. Європейська система рахунків (ESA’95) 

визначення категорій фінансових 

запозичень 

визначення державного боргу 


певні риси, характерні для процесу формування 

та управління державним боргом 

цих країн: 

• всі методи та інструменти управління 

державним боргом спрямовані 

на макроекономічну стабілізацію 

та структурні перетворення, 

формування адаптованої економіки, 

яка здатна функціонувати 

в умовах подальшої фінансової 

глобалізації, забезпечуючи економічне 

зростання, соціальноекономічний 

розвиток та дотримання 

екологічної рівноваги; 

• у зарубіжних країнах у рамках боргової 

стратегії використовуються як 

ринкові так і неринкові методи полегшення 

боргового навантаження 

та зниження вартості державних 

запозичень (витрат на погашення 

й обслуговування боргу). У 

зв’язку з цим широке розповсюдження 

отримали конверсії боргових 

зобов’язань в акції, інші цінні 

папери з дисконтом від номіналу 

або із зниженим відсотком, інші 

“інноваційні” конверсії, включаючи 

конверсії у розвиток, екологію, перетворення 

короткострокових боргових 

зобов’язань у довгострокові, 

операції з капіталізації процентних 

платежів та інші; 

• відбувається зростання надходжень 

валютнофінансових ресурсів 




Державний борг Польщі та його відношення до ВВП у 2003–2005 рр.* 

200 200 200 

Показник 

млн. % млн. % млн. % 

злотих ВВП злотих ВВП злотих ВВП 

Борг Державного казначейства 378944 46,4 402860 45,5 437499 47,3 

– внутрішній 213999 26,2 232353 26,2 242148 26,2 

– зовнішній 164995 20,2 170508 19,3 195351 21,1 

Загальний державний борг 

Загальний державний борг, 

408631 50,1 432282 48,8 465497 50,3 

збільшений на суму наданих 

гарантій і поручительств 

* Складено автором за [8, 4]. 

420041 51,5 444137 50,2 476920 51,5 

із високорозвинутих країн (США, 

Франція, Німеччина, Великобританія, 

Японія) у країниборжники, 

особливо із емерджентними ринками. 

Країни, що розвиваються 

та країни із трансформаційною 

економікою отримують значні ресурси 

від офіційних кредиторів, 

із значною перевагою іноземних 

держав у якості кредиторів та донорів; 

• для розвинутих зарубіжних країн 

характерним є високий рівень 

розвитку ринку державних цінних 

паперів. Велика кількість інструментів 

на цьому ринку (облігації, 

ноти, векселі, сертифікати та ін.) 

приваблює як вітчизняних так і 

зарубіжних інвесторів, сприяючи 

при цьому диверсифікації ризиків, 

які виникають у процесі здійснення 

державних запозичень; 

• управління державним боргом у 

зарубіжних країнах здійснюється 

на основі трьох моделей: банківської, 

урядової (казначейської) і 

агентської. У більшості країн ЄС, 

США управління державними запозиченнями 

здійснює спеціальне 

агентство, яке має статус юридичної 

особи; 

• найбільш розвинуті країни створюють 

спеціальні фонди, які фінансують 

інвестиційні програми 

2


розвитку економіки та соціальної 

сфери. Кошти цих фондів формуються 

за рахунок не лише державних 

запозичень, а й інших джерел 

(податків та зборів). 

Отже, пріоритет національних інтересів, 

а також знання міжнародного досвіду та 

закономірностей розвитку міжнародних валютнокредитних 

відносин мають перебувати 

у центрі уваги суб’єктів політичних рішень 

в Україні. При цьому, варто застосовувати 

інструменти активного управління державним 

боргом – викуп боргових зобов’язань 

на вторинному ринку або їх сек’юритизації з 

дисконтом, проведення свопових операцій 

у рамках програм конверсії боргу у майнові 

активи або у програми розвитку. Разом із 

цим повинна діяти жорстка система контролю 

за процесом використання запозичених 

фінансових ресурсів. Кошти від державних 

запозичень повинні спрямовуватися на цілі 

розвитку економіки, а не на поточне споживання 

і погашення раніше отриманих кредитів. 


1. The Public Finance Sector. Debt 

Management Strategy in the years 2006– 

2008. Ministry of Finance. Warsaw, 2006. 

2. Deutsche Bundesbank, The Market 

for German Federal Securities, Third 

Edition, May 2000. 

3. Данилов Ю. А. Рынки государственного 

долга: мировые тенденции 

и российская практика.– М.: ГУВШЭ, 

2002.– 432 с. 

4. Алехин Б. И. Государственный 

долг: Учеб. пособие. – М.: ЮНИТИ- 

ДАНА, 2004. – 335 с. 

5. Финансы: Учебник для вузов / Под 

ред. проф. Л. А. Дробозиной. – М.: ЮНИ- 

ТИ, 2002. – 527 с. 

6. Agence France Tresor. Annual Report 

2004–2005. 

7. Debt report 2005. BNP Paribas, 

2005. 

8. The Public Finance Sector. Debt 

Management Strategy in the years 2006– 

2008. Ministry of Finance, Warsaw, 2006. 


Основне призначення бюджетних 

видатків – задоволення суспільних потреб 

населення – є одним з найважливіших 

завдань влади. Ключем для його 

розв’язання є здійснення витрат бюджету 

на засадах справедливості, ефективності, 

економності та раціональності. 

Проте, як підтверджує практика, цих 

принципів не завжди вдається дотримуватися 

навіть щодо поточних видатків 

бюджету, не говорячи вже про капітальні. 

Зважаючи на специфіку останніх, проведення 

яких набагато більше піддається 

впливу суб’єктивних чинників, надзвичайно 

важливо сформувати прозорі й 

чіткі критерії та пріоритети планування та 

здійснення бюджетних інвестицій. Перевага 

під час реформування інвестиційної 

складової бюджету повинна надаватися 

заходам, що передбачають покращення 

процесу планування та реалізації бюд- 



АктуАльні проблеми 

плАнувАння 

бюджетних інвестицій 

в укрАїні 

Богдан МАЛИНЯК 

Розглянуто практичні аспекти планування бюджетних капітальних видатків. 

Визначено характерні риси чинного порядку формування капітальних видатків 

Державного та місцевих бюджетів України. Окреслено найгостріші проблеми та 

недоліки, що притаманні сучасній практиці планування бюджетних інвестицій. 

The practical aspects of budget capital expenditure planning in Ukraine are considered. 

The effective order peculiarities of capital expenditure forming of State and Local Budgets 

of Ukraine are revealed. The most acute problems and drawbacks inherent to modern 

practice of budget investment planning are outlined. 

жетних інвестицій. Адже в цьому разі 

завдяки виявленню недоліків аллокації 

існує можливість спрямувати обмежені 

бюджетні ресурси для фінансування 

інших суспільно важливих заходів. Тоді 

як виявлення неефективності бюджетних 

видатків вже після затвердження 

бюджету не є гарантією того, що згадані 

витрати не будуть здійснені. Необхідною 

умовою формулювання пропозицій, 

що дозволяють підвищити ефективність 

використання суспільних інвестицій, є 

виявлення проблем та недоліків в сучасній 

практиці планування бюджетних 

капітальних видатків в Україні. 

Проблематику бюджетних інвестицій, 

в тому числі недосконалості практики 

їх планування розглядали в своїх 

працях ряд українських і російських вчених 

– Б. І. Альохін, С. А. Буковинський, 

В. Г. Дем’янишин, В. М. Геєць, В. А. Гам- 

2


за, Л. Л. Ігоніна, Я. А. Жаліло, М. І. Жуков, 

В. В. Калюжний, О. П. Кириленко, 

І. О. Луніна, В. М. Родіонова, С. І. Юрій. 

Однак, в наукових публікаціях, зазвичай, 

висвітлювалися окремі проблемні аспекти 

практики планування бюджетних інвестицій, 

часто в контексті дослідження 

більш загальних економічних проблем. 

Беручи до уваги вищесказане дана 

стаття має неабияку актуальність, оскільки 

її метою є всебічне вивчення 

сучасної практики планування бюджетних 

капітальних видатків, з’ясування та 

окреслення актуальних проблем та недоліків 

у цій сфері. 

Планування інвестиційної складової 

бюджету в Україні повинно відбуватися 

із врахуванням окреслених пріоритетів 

державного інвестування. Останні визначені 

Концепцією регулювання інвестиційної 

діяльності в умовах ринкової 

трансформації економіки, затвердженої 

Постановою Кабінету Міністрів України 

№ 384 від 1 червня 1995 р. Відповідно 

до зазначеного документа першочерговими 

напрямами для державної інвестиційної 

підтримки є: 

– розвиток паливноенергетичного 

комплексу і впровадження енерго 

та ресурсозберігаючих технологій; 

– соціальна сфера, розширення і 

нарощування обсягів виробництва 

товарів широкого вжитку та 

послуг для населення, а також 

конкурентоспроможної продукції, 

що поставляється на експорт; 

– розвиток агропромислового комплексу; 

– прискорення розвитку медичної та 

мікробіологічної промисловості; 

– подолання наслідків Чорнобильської 

катастрофи [1]. 

Як видно із переліку пріоритетів державної 

підтримки інвестиційної діяльності, 

в ньому чітко не виділено на- 

прями, що передбачають спрямування 

інвестицій для забезпечення населення 

послугами, які передбачені чинною Конституцією 

України та законодавчими актами. 

У визначеному наборі пріоритетів, 

зокрема не зазначені такі суспільно важливі 

напрями інвестування як охорона 

здоров’я, освіта, інфраструктура та ін. 

Натомість, вищезгадана Концепція передбачає 

надмірне втручання держави у 

сфери суспільного виробництва, в яких, 

зазвичай, успішно функціонують ринкові 

відносини. 

З метою гармонізації бюджетної політики 

із програмами економічного і соціального 

розвитку держави чи регіону 

інвестиційна складова бюджету включається 

окремим розділом до складу 

Державної програми економічного та 

соціального розвитку України чи окремих 

адміністративнотериторіальних 

одиниць. Однак, слід зазначити, що 

складання програм на загальнонаціональному 

рівні розпочато тільки з 2004 

року. Незважаючи на це, вони жодного 

разу не були затверджені Верховною 

Радою України, в зв’язку з чим не мали 

юридичної сили. 

Розроблені проекти Державної програми 

економічного та соціального 

розвитку на 2004 та 2005 рр. містили 

окремий розділ “Бюджет розвитку”. Пріоритетні 

напрями витрачання ресурсів 

бюджету розвитку повинні були відповідати 

наступним критеріям – конкурентоспроможність 

на світовому ринку, 

технологічні інновації, запровадження 

технологій ресурсо та енергозбереження, 

підвищення ефективності державного 

управління, створення нових високопродуктивних 

робочих місць, захист 

здоров’я населення, охорона довкілля 

[2; 3]. Таким чином, при визначенні доцільності 

капітальних бюджетних видатків 

провідна роль відводиться критеріям 

для оцінки ефективності інвестицій, які 


спрямовуються на потреби реальної 

економіки. Це не відповідає основним 

принципам управління суспільними фінансами, 

що полягають у забезпеченні, 

в першу чергу, соціальних потреб. 

Особливо яскраво описана ситуація 

простежується у запропонованому 

переліку сфер економіки, визначених 

пріоритетними для спрямування бюджетних 

ресурсів. Так, у 2004 р. до них 

було віднесено паливноенергетичний 

сектор, атомну енергетику, системну 

реструктуризацію обороннопромислового 

комплексу, розвиток транспортної 

системи та дорожнього господарства, 

розвиток галузі зв’язку, агропромисловий 

комплекс, житловокомунальне господарство. 

Лише в 2005 р. у розробленому 

бюджеті розвитку останнім рядком 

до складу пріоритетних сфер економіки 

включено соціальну сферу (освіту, охорону 

здоров’я, фізкультуру та спорт). 

Дослідження встановлених нашою 

державою пріоритетів у спрямуванні 

бюджетних інвестицій дозволяє зробити 

висновок про їх неповну відповідність 

ролі держави, яку вона повинна відігравати 

в соціальноекономічному розвитку 

країни. Окреслені пріоритети суперечать 

задекларованому статусу України як соціальної 

держави [4] та не враховують її 

основні повноваження, визначені Конституцією 

та законами України. 

Враховуючи те, що бюджетні інвестиції 

одночасно є складовою бюджету, 

та виступають елементом програми 

економічного і соціального розвитку 

країни або регіону, складання бюджету 

розвитку в Україні передбачає дотримання 

як загальних правил бюджетного 

планування, так і порядку розробки Державної 

програми економічного та соціального 

розвитку України. Це пояснює 

необхідність застосування усіх процедур, 

які стосуються підготовки безпосередньо 

проекту бюджету, та додаткових 



заходів, пов’язаних із включенням бюджетних 

інвестицій до програми соціальноекономічного 

розвитку. Однак, до теперішнього 

часу не розроблено єдиного 

алгоритму визначення доцільності бюджетних 

видатків капітального характеру 

ні на загальнонаціональному, ні на місцевому 

рівні. 

У практиці планування інвестиційної 

складової бюджету в Україні можна 

виділити три етапи, які відрізняються як 

за суб’єктами бюджетного планування, 

так і за змістом заходів, що проводяться. 

Перший етап планування інвестиційної 

складової бюджету відбувається 

на стадії складання проекту бюджету. 

В цей період висуваються пропозиції 

щодо виділення бюджетних інвестицій 

на фінансування різних проектів, проводиться 

їх оцінка та схвалення або 

відхилення. Учасниками планування інвестиційної 

складової бюджету на даній 

стадії виступають, в основному, органи 

виконавчої влади, а також суб’єкти господарювання, 

їх склад, як і зміст операцій, 

що здійснюються ними на цьому 

етапі, залежить від обраної процедури 

бюджетного планування. 

Наступна стадія планування відбувається 

під час розгляду та затвердження 

проекту бюджету представницьким 

органом влади. Форма, в якій відбувається 

затвердження бюджету, передбачає 

розмежування бюджетних призначень 

між окремими програмами або функціями 

з виокремленням капітальних видатків. 

Таким чином представницький орган 

влади визначає як напрями використання 

бюджетних асигнувань капітального 

характеру, так і їх обсяги. Слід зазначити, 

що при затвердженні Державного 

бюджету України, починаючи з 2005 р. 

виділяються не капітальні видатки, а видатки 

розвитку. 

Третій етап планування бюджетних 

капітальних видатків відбувається піс- 

2


ля затвердження бюджету. На цій стадії 

здійснюється розподіл бюджетних асигнувань 

інвестиційного спрямування за 

певними напрямами використання та 

періодами бюджетного року із врахуванням 

норм, визначених у чинному бюджеті. 

Зміст процесу та склад суб’єктів 

планування на даному етапі відрізняється 

в залежності від застосованої процедури 

планування. 

У практиці планування інвестиційної 

складової бюджету застосовують ряд 

процедур: 

– планування капітальних вкладень; 

– планування на основі заявленої 

потреби в капітальних видатках 

бюджетних установ; 

– планування бюджетних інвестицій 

у рамках розробки та реалізації державних 

(регіональних) програм; 

– формування складу, обсягів та структури 

інвестиційних трансфертів. 

Більшість із перелічених процедур 

мають універсальний характер і використовуються 

для планування бюджетних 

інвестицій будьякого цільового 

спрямування. 

У даний час найбільш регламентована 

процедура планування бюджетних капітальних 

вкладень. Правовою основою 

для його здійснення є Постанова Кабінету 

Міністрів України № 2145 “Про Порядок 

проведення на конкурсних засадах 

оцінки та відбору інвестиційних проектів, 

що передбачають залучення коштів 

державного бюджету”, яка була затверджена 

25 листопада 1999 р. (Далі – 

Постанова № 2145). Метою ухвалення 

даного документу було забезпечення 

ефективного та цільового використання 

коштів державного бюджету, створення 

конкурентного середовища під час відбору 

та впровадження інвестиційних 


Згаданий нормативноправовий акт 

встановлює необхідність застосування 

конкурсного відбору до нових інвестиційних 

проектів, які передбачають залучення 

коштів державного бюджету. На 

нашу думку, зважаючи на відсутність на 

момент ухвалення Постанови № 2145 

інших нормативноправових актів, котрі 

б регламентували процес такого відбору, 

не доцільно було обмежувати сферу 

застосування його процедур тільки 

новими інвестиційними проектами, але 

передбачити їх обов’язковість щодо усіх 

подібних проектів, які передбачають залучення 

бюджетних асигнувань. Крім 

того, недоліком цього документу є відсутність 

чіткого визначення терміну “інвестиційний 

проект”, що зумовлює труднощі 

у практичному його застосуванні. 

Описана в Постанові № 2145 процедура 

конкурсного відбору інвестиційних 

проектів стосується тільки державних 

капітальних вкладень, а відповідно до 

трактування даного терміну в нормативноправових 

актах – це кошти державного 

бюджету, передбачені на фінансування 

капітального будівництва, тобто 

створення нових, а також розширення, 

реконструкцію, технічне переоснащення 

діючих підприємств, об’єктів виробничого 

і невиробничого призначення, 

пускових комплексів [5]. Зважаючи на 

вищевикладене, сфера застосування 

норм конкурсного відбору інвестиційних 

проектів обмежена тільки частиною 

бюджетних інвестицій. 

Відповідно до Постанови № 2145, 

конкурсні процедури необхідно розпочинати 

не пізніше, ніж за два місяці до 

початку складання проекту державного 

бюджету. Саме до настання цього терміну 

зацікавлені суб’єкти господарської 

діяльності повинні подати на розгляд 

органу виконавчої влади інвестиційні 

проекти, що передбачають залучення 

коштів державного бюджету. На першому 

етапі відбір проводиться органом виконавчої 

влади між інвестиційними про- 


ектами, які подані віднесеними до його 

компетенції суб’єктами господарювання. 

На другому етапі відбір проводиться 

комісією Міністерства економіки України 

зпоміж інвестиційних проектів, запропонованих 

органами виконавчої влади. 

За результатами другому етапу конкурсу 

формуються пропозиції, які повинні 

бути враховані при формуванні проекту 

державного бюджету Міністерством фінансів 

України. Останній етап відбору 

інвестиційних проектів відбувається вже 

після затвердження бюджету і передбачає 

розподіл затверджених в ньому обсягів 

фінансування інвестицій [1]. 

Системним недоліком регламентованої 

Постановою № 2145 процедури відбору 

інвестиційних проектів, на нашу думку, 

є відсутність громадських інститутів серед 

учасників процесу формування інвестиційної 

складової бюджету. Залучення 

громадськості у якості ініціатора інвестиційних 

проектів сприяло б повнішому 

врахуванню суспільних інтересів при розподілі 

бюджетних ресурсів, що є основною 

метою бюджетної політики. Крім того, 

участь суспільних інститутів на стадії планування 

бюджетних інвестицій повинна 

передбачати здійснення функції громадського 

контролю, що має велике значення 

в демократичному суспільстві. 

Визначення доцільності бюджетних 

інвестицій передбачає застосування 

відмінних критеріїв оцінки виробничих 

та невиробничих інвестиційних проектів, 

причому до невиробничих віднесено 

об’єкти житлового та комунального господарства, 

заклади охорони здоров’я, 

фізкультури, соціального забезпечення, 

освіти, культури, мистецтва, науководослідних 

та інших організацій, пов’язаних 

з розвитком науки, а також пам’ятники і 

монументи [5]. Слід зауважити, що така 

класифікація інвестиційних проектів не 

відповідає сучасним науковим підходам 

до розмежування секторів економіки. 



Щодо невиробничих інвестиційних 

проектів Постановою № 2145 передбачено, 

що критерії їх відбору визначаються 

міністерствами, іншими центральними 

та місцевими органами виконавчої 

влади і мають оцінювати ефективність 

цих проектів у вирішенні невідкладних 

соціальних проблем [1]. При цьому 

такий відбір повинен здійснюватися з 

урахуванням фактичної забезпеченості 

об’єктами соціальної інфраструктури на 

одного мешканця даного регіону (місто, 

селище, село) порівняно зі статистичними 

загальнодержавними показниками 

відповідного йому регіону (міста, селища, 

села) [6]. На наш погляд, описаний 

підхід не дозволяє чітко сформулювати 

пріоритети бюджетної політики держави 

у формуванні соціальної інфраструктури 

в регіонах, а допускає обґрунтування 

доцільності надто широкого кола інвестиційних 


Правове регламентування відбору 

інвестиційних проектів виробничого 

призначення (на відміну від невиробничого), 

передбачає застосування системи 

критеріїв оцінки, до яких віднесено: 

– відповідність проекту стратегії 

економічного і соціального розвитку 

пріоритетним напрямам структурної перебудови 

економіки; – фінансовоекономічні 

показники ефективності (вартість, 

рентабельність; технічний рівень нових 

виробничих фондів, термін окупності та 

ін.); – відповідність вимогам санітарногігієнічних, 

радіаційних, екологічних, архітектурних 

та інших норм, встановлених 

законодавством; – рівень використання 

місцевих матеріальних та трудових ресурсів; 

– фінансовоекономічний стан 

суб’єкта господарської діяльності та 

інші показники; – відповідність вимогам 

енергозбереження, встановленим законодавством 

[1]. 

Як видно із переліку критеріїв оцінки 

інвестиційних проектів, їх застосування 

29


дозволяє фінансувати найширший перелік 

капітальних видатків. Причому зв’язок 

із пріоритетами загальнодержавної політики 

забезпечується тільки завдяки відповідності 

першому критерію, який, однак, 

не конкретизує в чому полягає зміст стратегії 

економічного і соціального розвитку. 

За відсутності чітких пріоритетів для 

планування інвестиційної складової 

бюджету як на державному, так і місцевому 

рівні та можливості формального 

обґрунтування необхідності залучення 

інвестиційних ресурсів, суб’єкти бюджетного 

планування заявляють потребу 

в значних обсягах капітальних видатків, 

що не відповідають реальній фінансовій 

спроможності бюджетів. Так, згідно з 

пропозиціями органів виконавчої влади, 

необхідний обсяг виділення централізованих 

державних капіталовкладень в 

2001 р. становив 4,9 млрд. грн., у 2002 р. – 

6,5 млрд. грн., у 2003 р. – 3,5 млрд. грн. 

Тоді як насправді за цей період зазначені 

видатки було затверджено в загальному 

обсязі 1025,9 млн. грн., що становить тільки 

8,3 % від сукупного обсягу запитів [7]. 

У таких умовах існує чимало стимулів 

для отримувачів бюджетних інвестицій до 

заниження реальної вартості споруджуваних 

об’єктів та зазначення менших термінів 

завершення робіт на об’єктах, ніж 

це фактично можливо зробити, з метою 

отримати більші переваги при розподілі 

централізованих фінансових ресурсів. 

Аналіз практики здійснення державних 

централізованих капіталовкладень 

за рахунок коштів державного та місцевих 

бюджетів у 20012003 рр., дозволяє 

переконатися у невідповідності планових 

і фактичних показників вартості інвестиційних 

проектів. Найбільше фактична 

вартість перевищувала заплановану 

при будівництві очисних споруд (у 10,7 

раза) (табл. 1). Будівництво потужності 


Показники планової та фактичної вартості одиниці окремих об’єктів 

капітальних вкладень за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів України 

в 2001–2003 рр.* 

тис. грн. 

Вартісний показник 

Планова 

вартість 

Фактична 

вартість 

Відхилення 

(+/-), % 

Один кілометр газифікації сільських населених 

пунктів 

41,8 62,3 49,19 

Будівництво одного кілометру газопроводу 42,4 62,4 47,23 

Будівництво однієї тисячі квадратних метрів 

житла 

75,1 78,1 4,00 

Будівництво одного учбового місця школи 6,0 12,7 111,00 

Будівництво одного ліжкомісця лікарні 57,3 236,3 312,39 

Створення потужностей для одного відвідування 

поліклініки 

6,7 22,4 232,92 

Будівництва одного кілометру водопроводу 100,3 267,9 167,26 

Будівництво очисних споруд потужністю одна 

тисяч кубічних метрів на добу 

33,8 363,3 974,81 

Будівництво одного кілометру метрополітену 43 835,2 65 483,3 49,39 

Реконструкція та будівництво однієї тисячі 

квадратних метрів адмінбудинків 

582,2 698,9 20,04 

Одиниця ремонтнореставраційної роботи 3 534,8 4 008,3 13,40 

Будівництво, відновлення однієї тисячі погонних 

метрів мостів 

3 150,0 2 841,7 9,79 

* Джерело: розраховано на основі [8, 10–11]. 


одного ліжкомісця лікарень обходилося 

в 236,3 тис. грн., при запланованій сумі 

капіталовкладень 57,3 тис. грн., а видатки 

на створення одиниці потужності для 

одного відвідування поліклініки становила 

22,4 тис. грн. при плановій вартості 

6,7 тис. грн. В абсолютному вимірі найбільше 

відхилення фактичних показників 

від планових спостерігалося при будівництві 

метрополітену. Так, при плановій 

вартості прокладання одного кілометру 

метрополітену 43,8 млн. грн., фактичні 

видатки становили 64,5 млн. грн. Серед 

досліджуваних напрямів здійснюваних 

державних капітальних вкладень тільки 

в одному випадку фактичні видатки 

були меншими від запланованих – реальна 

вартість будівництва, відновлення 

однієї тисячі погонних метрів мостів 

склала 2,8 млн. грн. при запланованій – 

3,2 млн. грн. Схожі проблеми спостерігаються 

і в дотриманні передбачених 

строків реалізації інвестиційних проектів. 

Так, із передбачених до завершення 

у 2001–2003 рр. 1,7 тис. об’єктів, 

фактично в експлуатацію введено лише 

272, що становило 15% [8, 2]. 



Ситуація, за якої на здійснення інвестицій 

потрібно витрачати більше 

ресурсів, ніж планується на початковій 

стадії, призводить до неспроможності 

повноцінного фінансування усіх інвестиційних 

проектів та до збільшення кількості 

об’єктів незавершеного будівництва. 

Так, якщо в 2001 році налічувалось 

1 129 об’єктів незавершеного будівництва, 

то до 2003 року їх кількість збільшилася 

до 1 458 одиниць або на 329 

об’єкти. При цьому кількість вказаних 

об’єктів, що з різних причин не включалися 

у план фінансування, зросла із 

494 одиниць у 2001 р. до 830 – у 2003 р. 

(рис. 1). Об’єкти незавершеного будівництва 

у більшості випадків не охороняються, 

піддаються різного роду руйнуванням, 

розкраданням, що вимагає 

непередбачених кошторисами робіт для 

відновлення будівництва, і, як наслідок, 

додаткових бюджетних витрат. 

Таким чином, аналіз практики планування 

державних капітальних вкладень, 

які є частиною інвестиційної складової 

бюджету, показує, що незважаючи на 

наявність нормативноправової бази, 

Рис. 1. Врахування у бюджетному плануванні наявних об’єктів незавершеного 

будівництва попередніх років [8, 15] 

1


яка передбачає конкурсні процедури 

при формуванні переліку бюджетних інвестицій 

у формі капітальних вкладень, 

на практиці ці норми не застосовуються. 

Механізм планування даного виду бюджетних 

інвестицій капітальних вкладень 

не тільки не забезпечує включення до 

проектів бюджетів пріоритетних інвестиційних 

проектів, а й не гарантує завершення 

їх реалізації. В результаті чого 

відбувається відволікання обмежених 

бюджетних ресурсів в об’єкти незавершеного 

будівництва, кількість яких останніми 

роками збільшується. 

Зважаючи на те, що метою здійснення 

бюджетних видатків є надання належного 

обсягу передбачених суспільнокорисних 

послуг відповідної якості, 

важливе значення має забезпечення 

об’єктивної потреби в інвестиційних ресурсах 

бюджетних установ. Останнім 

надана можливість в процесі підготовки 

бюджетного запиту щорічно інформувати 

про потребу в капітальних видатках 

розпорядників вищого рівня. Після 

виділення бюджетних призначень головному 

розпоряднику бюджетних коштів, 

розподіл асигнувань здійснюється розпорядниками 

коштів вищого рівня між 

розпорядниками нижчого рівня. Слід 

зазначити, що нині в Україні відсутня 

нормативноправова база, яка б чітко 

регламентувала процедуру заявлення 

і обґрунтування бюджетною установою 

потреби в капітальних видатках, а також 

здійснення розподілу бюджетних асигнувань 

інвестиційного характеру розпорядником 

коштів вищого рівня. Сьогодні 

порядок підготовки бюджетного запиту 

визначається головним розпорядником 

коштів самостійно. Якщо при вивченні 

запиту бюджетної установи нижчого 

рівня щодо поточних видатків розпорядники 

коштів вищого рівня часто враховують 

встановлені розміри оплати праці 

та штатний розпис працівників, норми 

споживання комунальних послуг і т. д., 

то при дослідженні заявленої потреби в 

капітальних видатках, оціночні критерії 

можуть встановлюватися розпорядником 

вищого рівня на власний розсуд. 

У таких умовах врахування заявленої 

потреби в капітальних видатках та розподіл 

затверджених бюджетних асигнувань 

розпорядником коштів вищого 

рівня здебільшого визначаються його 

суб’єктивною оцінкою щодо доцільності 

або недоцільності фінансування подібних 

видатків. 

Ускладнює процедуру оцінки заявленої 

потреби в капітальних видатках та 

вносить до неї елементи корупції, недостатність 

розроблених норм забезпеченості 

основними засобами бюджетних 

установ та відсутність загальних й галузевих 

критеріїв оцінки доцільності бюджетних 

інвестицій. 

У даний час існують об’єктивні причини 

неспроможності повного забезпечення 

заявленої потреби в капітальних 

видатках бюджетних установ. Існуюча 

мережа бюджетних закладів переважно 

була сформована до 1990 р., в умовах 

існування виключного права держави на 

виробництво бюджетних послуг, а також 

наявності більших бюджетних ресурсів. 

У перші роки проведення ринкових реформ 

в Україні процес приватизації 

поширювався тільки на державні підприємства. 

Тому кількість та структура 

бюджетних установ практично не змінилася 

за цей період, що в умовах різкого 

зменшення доходів бюджету призвело 

до неможливості їх нормального фінансового 

забезпечення. Дослідження 

російських вчених свідчать про скорочення 

реальних бюджетних видатків з 

1991 по 1997 роки більш ніж в 2,8 раза 

та зниження видатків на соціальні цілі в 

1,7 раза [9, 19]. Становище в бюджетній 

сфері України навряд чи відрізнялося 

від того, яке склалося на той час в Росій- 


ській Федерації, адже падіння основних 

економічних індикаторів в нашій країні 

характеризувалося ще більшими розмірами. 

У зв’язку з вищенаведеним, вирішення 

проблеми забезпечення фінансової 

потреби бюджетних установ, в тому числі 

інвестиційної, було перекладено на 

самі заклади, які для цього змушені були 

залучати додаткові джерела фінансування. 

В середині 90х рр. ХХ ст. мобілізація 

додаткових фінансових ресурсів 

здійснювалася в рамках позабюджетних 

фондів, які було дозволено формувати 

розпорядникам коштів за рахунок надходжень 

від необов’язкових платежів, 

добровільних внесків фізичних і юридичних 

осіб, інших небюджетних джерел 

[10]. Зважаючи на кращі можливості 

отримання таких доходів, органи стягнення 

та бюджетні установи дозвільної 

системи, опинилися у вигіднішому становищі 

порівняно з іншими бюджетними 

закладами при забезпеченні своєї потреби 

в капітальних видатках. 

Реформування бюджетного законодавства 

наприкінці 90х років позбавило 

можливості бюджетні установи отримувати 

частку від стягнених штрафів та 

інших обов’язкових платежів. Однак, їм 

було залишено право отримувати плату 

за надані послуги, суми за дорученнями, 

дарунки та гранти. Починаючи з 2000 року, 

ці доходи включалися до складу спеціального 

фонду бюджету, хоч продовжували 

зараховуватися безпосередньо 

на рахунок бюджетної установи. Слід 

зазначити, що намагання бюджетних 

закладів отримати більше плати за 

послуги часто відволікає трудові та матеріальні 

ресурси від виконання прямих 

статутних обов’язків. Крім того, в умовах 

ринкової економіки вони, маючи можливість 

покривати частину видатків за 

рахунок асигнувань загального фонду 

бюджету, володіючи податковими пре- 



ференціями, часто створюють недобросовісну 

конкуренцію приватним особам 

у виробництві товарів чи наданні послуг. 

Ще більше негативних рис притаманно 

діяльності бюджетних установ щодо отримання 

благодійних внесків. Як зазначається 

у матеріалах Рахункової палати 

України, використовуючи надане право 

на отримання благодійних внесків та 

коштів, установами та організаціями окремих 

міністерств і відомств фактично 

створена система “поборів” щодо залежних 

від них підприємств, організацій 

та громадян. Звичайно, що обраний 

шлях на інтеграцію з Європейським Союзом 

не передбачає збереження таких 

традицій [7, 13]. 

Описана ситуація, яка склалася при 

забезпеченні потреб в капітальних видатках, 

спричинила значну диференціацію 

бюджетних установ за фінансовомайновим 

станом. Слід зазначити, 

що причинами такого розшарування 

є далеко не ефективність діяльності 

бюджетного закладу, адже обсяг і рівень 

отримання власних надходжень 

значною мірою обумовлюється сферою 

діяльності, капіталовкладеннями, здійсненими 

в докризовий період, місцем 

розташування установи, можливостями 

організувати отримання благодійних 

внесків та іншими обставинами. В таких 

умовах одні бюджетні установи, які не 

мають можливості отримувати власні 

надходження і утримуються тільки за 

рахунок асигнувань загального фонду 

бюджету, перебувають у значно гіршому 

становищі, ніж заклади з відповідними 

можливостями. В зв’язку із наявністю 

суттєвих недоліків у практиці залучення 

власних надходжень у бюджетному секторі 

бюджетних установ можна говорити 

про обмежені перспективи використання 

цього джерела для забезпечення потреби 

в капітальних видатках бюджетних 

установ у майбутньому.


Значна частина капітальних видатків 

державного та місцевих бюджетів виведена 

зпід обов’язкового застосування 

конкурсних процедур в зв’язку із необхідністю 

виконання ухвалених державних 

та регіональних програм. Порядок 

планування бюджетних інвестицій, які 

реалізуються в рамках державних або 

регіональних програм, визначається 

відповідними нормами, які виписані в 

самих програмах. 

Кількість затверджених державних 

програм, які передбачають необхідність 

виділення бюджетних інвестиційних 

ресурсів, з кожним роком неухильно 

зростає. Тільки в 2000–2006 рр. Кабінетом 

Міністрів України було ухвалено 

близько 70 програм, в яких зазначені 

суми інвестицій, що повинні здійснюватися 

за рахунок бюджетних коштів. Сукупна 

потреба в бюджетних ресурсах 

для забезпечення фінансування видатків 

інвестиційного характеру, передбачених 

вищезгаданими програмами, пере- 

вищила 130 млрд. грн. Слід зазначити, 

що в даний час діють також інші цільові 

програми, в яких чітко не вказані суми 

бюджетних інвестицій, однак вказано на 

загальну потребу в них, що в майбутньому, 

безумовно, передбачатиме здійснення 

додаткових капітальних видатків. 

Зважаючи на значну кількість чинних 

державних програм та значний обсяг 

фінансових ресурсів, необхідних для 

забезпечення їх реалізації, з кожним 

роком зростають щорічні потреби у бюджетних 

асигнуваннях для фінансування 

передбачених у них інвестицій. Так, 

починаючи з 2005 року, річна потреба 

в бюджетних інвестиціях в рамках державних 

програм перевищує сукупний 

обсяг капітальних видатків державного 

бюджету (рис. 2). 

Планування бюджетних інвестицій 

на основі ухвалених державних програм 

дозволяє концентрувати фінансові 

ресурси із різних джерел, в тому числі й 

позабюджетних, для досягнення пріори- 

Рис. 2. Бюджетні інвестиції, передбачені державними програмами, та сукупні 

капітальні видатки Державного бюджету України, млн. грн.* 

* Складено на основі затверджених програм. 


тетних цілей. Крім того, значний позитивний 

ефект від таких бюджетних видатків досягається 

завдяки комплексному розв’язанню 

проблеми через фінансування певного 

цілісного переліку інвестиційних проектів. 

Тим не менше, як свідчить вітчизняна 

практика, здійснювати формування 

інвестиційної складової бюджету із врахуванням 

передбачених у державних 

програмах інвестиційних потреб досить 

проблематично. В першу чергу, це 

пов’язано з тим, що потреба в бюджетних 

ресурсах для повноцінного фінансування 

інвестицій, передбачених у державних 

програмах, є значною і рівняється 

величині сукупного обсягу капітальних 

видатків державного бюджету. Враховуючи 

необхідність виділення бюджетних 

асигнувань на здійснення капітальних 

видатків в інших формах, об’єктивно неможливо 

забезпечити достатній рівень 

фінансування усіх затверджених програм. 

Слід зазначити, що в останні роки 

на цільові програми припадає менш 

як 50% загального обсягу інвестицій 

[11, 101]. У зв’язку з цим, важко досягти 

повноцінної реалізації запланованих 

заходів та забезпечити очікуваний ефект 

від концентрації бюджетних ресурсів на 

вирішенні стратегічно важливих проблем. 

Проведений аналіз реалізації державних 

програм Інститутом економіки і прогнозування 

НАН України свідчить про те, 

що держава в жодному році, починаючи 

з 2003 р. не виконала своїх зобов’язань. 

Рівень бюджетного фінансування соціальногуманітарних 

програм становив 

40–60% від плану, економічних та науковотехнічних 

– 42–45% [12, 113]. 

Ще однією причиною недофінансування 

передбачених в програмі заходах 

є те, що не має узгодженості між Кабінетом 

Міністрів України, яким ухвалено 

більшість чинних державних програм, 

та Верховною Радою України, котра затверджує 

державний бюджет. Крім того, 



як свідчить практика, фактично не виправдовується 

прогноз щодо залучення 

коштів з інших джерел на реалізацію суспільноважливих 

проблем. Так, в період 

2003–2005 рр. фінансування програм з 

позабюджетних джерел здійснювалося 

в розмірі лише 13–25% від за планових 

показників [12, 113]. 

Обґрунтування доцільності виділення 

бюджетних інвестицій лише на основі 

наявності чинних державних програм, 

що має місце сьогодні в Україні, є недостатнім. 

Це зумовлено тим, що ухвалення 

таких програм відбувається без широкого 

громадського обговорення, яке 

б дозволило врахувати суспільну думку 

щодо доцільності фінансування тих чи 

інших заходів. Незважаючи на те, що 

реалізація окремих програм передбачає 

залучення гігантських обсягів бюджетних 

ресурсів, не проводиться оцінювання 

економічної ефективності передбачених 

заходів із загальнодержавної позиції на 

основі відомих сучасних методик оцінки 

суспільних інвестицій. Зважаючи на це, 

досить часто державні програми ухвалюються 

для вирішення другорядних вузькогалузевих 

або регіональних проблем, 

внаслідок тиску з боку лобістських груп, 

які мають вплив на ухвалення урядових 

рішень, тому необхідність їх бюджетного 

фінансування не є безспірною. Крім 

того, у механізмі реалізації державних 

програм не закладено норм, які б передбачали 

виділення бюджетних ресурсів 

тільки за умови наявності часткового 

фінансування із небюджетних джерел, а 

також обов’язкового проведення належного 

моніторингу виконання визначених 

в програмі індикаторів. 

Значна частина бюджетних інвестицій 

здійснюється у формі цільових міжбюджетних 

трансфертів, що зумовлює 

наявність певних особливостей у їх плануванні. 

Вони проявляються у залученні 

до процедури планування субвенцій ін-


вестиційного характеру учасників бюджетного 

процесу як на державному, так і 

місцевому рівні. 

Роль інвестиційних субвенцій, які надаються 

з Державного бюджету України, 

у забезпеченні капітальних видатків місцевих 

бюджетів в останні роки помітно 

зросла. Практика планування бюджетних 

інвестицій у формі субвенцій передбачає 

визначення у державному бюджеті певного 

об’єкту інвестування або спрямування 

субвенції для реалізації певного завдання 

без зазначення конкретних об’єктів капіталовкладень. 

Інколи підставою для виділення 

інвестиційних субвенцій служать 

ухвалені на центральному рівні державні 

програми, які передбачають залучення 

бюджетних коштів. 

Незважаючи на те, що Бюджетним 

кодексом України передбачено надання 

інвестиційних субвенцій на засадах 

конкуренції між місцевими бюджетами 

та на умовах їх безпосередньої участі у 

фінансуванні інвестицій, на практиці при 

плануванні даного виду міжбюджетних 

трансфертів ця норма не дотримується. 

Відсутність конкуренції пояснюється, 

зокрема, тим, що частина інвестиційних 

субвенцій з державного бюджету виділяється 

певному місцевому бюджету 

для реалізації чітко визначеного інвестиційного 

проекту. При цьому не застосовуються 

єдині критерії визначення доцільності 

вказаних субвенцій, а також, 

як правило, відсутній конкурсний відбір 

інвестиційних проектів, запропонованих 

різними органами місцевого самоврядування. 

Процедура ухвалення рішень про 

спрямування інвестиційних субвенцій 

Верховною Радою України не передбачає 

застосування не тільки оцінки ефективності 

такого рішення, а й представлення 

розрахунків потреби в коштах для 

фінансування зазначених інвестицій. За 

таких умов планування міжбюджетних 

трансфертів у 2004 р. із 44 субвенцій, 

затверджених Законом України “Про 

Державний бюджет України на 2004 р.”, 

значна частина яких мала інвестиційний 

характер, розрахунки щодо потреби в 

коштах на поточний рік не були представлені 

Міністерством фінансів у Верховну 

Раду України по 35 з них [13]. 

Не сприяє більш раціональному плануванню 

інвестиційних субвенцій відсутність 

Закону про основні засади їх надання, застосування 

якого передбачено Бюджетним 

кодексом України. Результатом відсутності 

сталих правил планування субвенцій інвестиційного 

характеру є часта зміна порядку 

їх формування, що значно ускладнює здійснення 

середньострокового бюджетного 

планування на місцевому рівні. 

Практика планування інвестиційних 

субвенцій державного бюджету передбачає 

формування переліку об’єктів інвестування 

Кабінетом Міністрів України. 

Застосування такого підходу до надання 

субвенцій для здійснення інвестицій, які 

не призначені для формування основних 

засобів, що використовуються для 

виконання місцевим самоврядуванням 

делегованих центральною владою повноважень, 

призводить до невиправданого 

звуження фінансової самостійності 

органів місцевого самоврядування. До 

того ж дана проблема набуває ще більшої 

актуальності в умовах залучення до 

інвестування об’єктів, визначених центральною 

владою, ресурсів місцевих 

бюджетів на умовах співфінансування. 

Таким чином, дослідження практики 

планування капітальних видатків в Україні 

доводить існування цілої низки проблем, 

до найважливіших з яких можна 

віднести: відсутність чіткого алгоритму 

проведення оцінки доцільності бюджетних 

інвестицій; недостатня прозорість 

процесу бюджетного планування; недосконалість 

громадського контролю 

за виділенням бюджетних асигнувань 

інвестиційного характеру та ін. 


Вважаємо, що вирішення перелічених 

проблем дозволить не лише оптимізувати 

процес бюджетного планування, 

але й суттєво підвищить ефективність та 

раціональність витрачання обмежених 

фінансових ресурсів держави та органів 

місцевого самоврядування і, в кінцевому 

рахунку, сприятиме більш повному і 

якісному задоволенню потреб населення 

у суспільно корисних послугах. 


1. Постанова Кабінету Міністрів України 

№ 384 від 1 червня 1995 р. “Про 

Концепцію регулювання інвестиційної 

діяльності в умовах ринкової трансформації 

економіки”. // [Цит. 20.12.2006]. – 

Доступний з: . 

2. Проект державної програми економічного 

і соціального розвитку України 

на 2004 рік // [Цит. 18.04.2005]. – Доступний 

з . 

3. Проект державної програми економічного 

і соціального розвитку України 

на 2005 рік // [Цит. 18.04.2005]. – Доступний 

з . 

4. Конституція України. Прийнята 

на п’ятій сесії Верховної Ради України 

28 червня 1996 року. Офіційне видання. 

К.: Право. – 1996. – 64 с. 

5. Постанова Кабінету Міністрів України 

№ 1764 від 11.01.2002 р. “Про затвердження 

Порядку державного фінансування 

капітального будівництва” // Офіційний 

вісник України. – № 52. – 11.01.2002 р. – 

стаття 2374. 

6. Наказ Міністерства економіки України 

№ 258 від 27.11.2000 р. “Про затвердження 

Положення про оцінку та конкурсний 

відбір запропонованих міністерствами, 

іншими центральними та місцевими органами 

виконавчої влади інвестиційних 

проектів, що передбачають залучення 

коштів державного бюджету, та створення 

відповідної Комісії Мінекономіки” 



// Офіційний вісник України. – № 50 від 

29.12.2000 р. – стаття 2189. 

7. Про результати аналізу практики 

формування та використання коштів 

спеціального фонду Державного бюджету 

України у 2003–2004 роках. / Підготовлено 

за матеріалами перевірок департаментом 

з питань контролю, аналізу 

та експертизи державного бюджету і 

затверджено постановою Колегії Рахункової 

палати від 22.03.2005 № 5–3. – 

Київ: Рахункова палата України, 2005. – 

Випуск 7. 

8. Аудиторський звіт “Ефективність 

використання коштів державного та місцевих 

бюджетів, спрямованих на об’єкти 

державних централізованих капітальних 

вкладень у 2001-2003 роках.” Головне контрольно-ревізійне 

управління. – 2005. – 30 с. 

9. Улюкаев А. В. Проблемы государственной 

бюджетной политики: Науч.-практич. 

пособие. – М.: Дело, 2004. – 544 с. 

10. Закон України “Про бюджетну 

систему України” № 512-ХІІ від 5 грудня 

1990 р. // Відомості Верховної Ради 

України. – 1991. – № 1. – С. 1. 

11. Створення фіскального простору 

для економічного зростання. Огляд 

державних фінансів України. Звіт 

№ 36671-UA. 14 вересня 2006 р. Документ 

Світового банку. 

12. Геєць В. Десять тез про розвиток 

економіки України у 2006 р.: ризики 

і застереження. // Національна безпека 

і оборона. – 2005. – № 12. – С. 111–113. 

13. Про результати аналізу формування 

і надання з Державного бюджету 

України місцевим бюджетам 

трансфертів та стану міжбюджетних 

розрахунків у 2003–2004 роках / Підготовлено 

департаментом з питань 

використання коштів державного бюджету 

в регіонах і затверджено постановою 

Колегії Рахункової палати від 

27.08.2004 № 17-2 / – Київ: Рахункова 

палата України, 2004. – Випуск 16.


оптимАльні 

межі фінАнсової 

неЗАлежності місцевого 

сАмоврядувАння: 

в пошукАх 

компромісу 

Андрій ЛУчКА 

Розкрито відносний характер та обґрунтовано необхідність визначення оптимальних 

меж фінансової незалежності місцевого самоврядування. З’ясовано 

можливі позитивні та негативні наслідки її поглиблення. Сформульовано основні 

положення концепції забезпечення фінансової незалежності місцевого самоврядування. 

Relative peculiarities of optimum limits of local self-government financial independence 

are exposed and their determination necessity is proved. The possible positive 

and negative consequences of its deepening are found out. The main principles of local 

self-government financial independence providing conception are formulated. 

Проблеми фінансового забезпечення 

діяльності місцевого самоврядування 

постають нині в Україні надзвичайно 

гостро й актуально. Адже їх вирішення 

є невід’ємною умовою досягнення успіху 

на шляху демократизації суспільного 

життя та реалізації закладеного 

в Конституції нашої країни принципу 

народовладдя. Одне з чільних місць у 

колі окреслених даною проблематикою 

завдань належить поглибленню фінансової 

незалежності органів самоврядування. 

Розв’язання цієї важливої задачі 

покликане стати потужним каталізатором 

економічного та соціального розвитку 

адміністративнотериторіальних 

одиниць, і тому приковує до себе все 

пильнішу увагу вітчизняних науковців. 

Упродовж останніх років окремі питання 

забезпечення фінансової незалежності 

місцевого самоврядування розгля- 

дали у своїх публікаціях В. І. Барецький, 

З. С. Варналій, О. Д. Василик, В. В. Зайчикова, 

О. П. Кириленко, В. І. Кравченко, 

І. О. Луніна, К. В. Павлюк, В. І. Покась, 

І. Г. Ткачук, І. О. Хомра, С. І. Юрій та 

інші українські вченіекономісти. Однак 

деякі аспекти цієї проблематики залишаються 

майже не дослідженими. Зокрема, 

одним з найважливіших завдань, 

яке досі зостається невирішеним і потребує 

активізації й консолідації значних 

наукових зусиль, є розробка теоретично 

обґрунтованих концептуальних підходів 

до реформування місцевих фінансів і 

посилення фінансової самостійності територіальних 

спільнот. Вищевказана обставина 

обумовила вибір теми дослідження 

та його актуальність. 

Метою статті є розкриття відносного 

характеру фінансової незалежності 

місцевого самоврядування й обґрунту- 


вання необхідності визначення оптимальних 

її меж, з’ясування позитивних 

і негативних наслідків її поглиблення та 

розробка основних положень концепції 

її забезпечення в нашій державі. 

Слід зауважити, що у вітчизняній і 

зарубіжній економічній науці наведено 

низку аргументів як на користь, так і проти 

зміцнення фінансової незалежності 

місцевого самоврядування. Головним 

зпоміж перших, як вірно зазначає професор 

І. О. Луніна, є можливість кращого 

врахування уподобань та інтересів 

громадян. Найважливішим аргументом 

“проти”, на думку вченого, є необхідність 

досягнення більшменш однакового рівня 

забезпечення населення суспільними 

благами і послугами [7, 31]. 

Заслуговує на увагу також точка зору 

професора О. Д. Василика, котрий вважав, 

що зміцнення фінансової незалежності 

місцевого самоврядування здатне 

спричинити низку позитивних наслідків: 

підвищення ефективності роботи місцевих 

рад, покращення стану вирішення 

проблем локального значення, зникнення 

безгосподарності та споживацьких 

настроїв і виникнення залежності між 

розміром коштів, що витрачаються на 

місцевому рівні, та результатами роботи 

суб’єктів господарської діяльності, 

які розміщені на відповідній території 

[2, 120]. 

Варто погодитись і з думкою доцента 

К. В. Павлюк, яка зазначає, що забезпечення 

фінансової незалежності органів 

місцевого самоврядування підвищує 

їхню відповідальність у вирішенні 

завдань життєзабезпечення і розвитку 

територій. Слушними, на наш погляд, є 

її зауваження, що фінансова незалежність 

дає змогу впливати на стратегію 

розвитку місцевої економіки, а від фінансових 

можливостей органів місцевої 

влади залежить успішність реалізації 

ними владних функцій. Однак не може- 



мо погодитися з висновком вченого про 

те, що “ступінь фінансової незалежності 

місцевих органів влади характеризує 

незалежність держави в цілому”, адже, 

як видно з досвіду багатьох зарубіжних 

країн, які характеризуються різним рівнем 

розвитку місцевого самоврядування, 

а то й цілковитою його відсутністю, 

такий зв’язок не простежується [8, 114– 

117]. 

У разі, коли рівень фінансової незалежності 

органів самоврядування є невисоким, 

громада та місцеві політики неспроможні 

відчутно впливати ні на процес 

мобілізації місцевих фінансових ресурсів, 

ані, головне, на їх використання; а запити 

й уподобання членів територіальної спільноти, 

котрі відрізняються від типових потреб 

“середньостатистичного” громадянина 

країни, залишаються незадоволеними. 

За таких обставин будьякі зусилля з боку 

органу самоврядування щодо зміцнення 

власної податкової бази, а відтак – до 

збільшення надходжень місцевого бюджету, 

нівелюються внаслідок зменшення 

обсягу трансфертів, одержаних із бюджету 

вищого рівня, або вилучення частини 

його доходів для задоволення потреб не 

тільки “бідніших”, але й “лінивіших” органів 

місцевого самоврядування. Це призводить 

до того, що діяльність місцевих 

політиків спрямовується, як правило, не 

на розвиток економічного потенціалу самоврядування, 

що, безумовно, позитивно 

позначилося б на стані надходжень 

до зведеного бюджету країни в цілому, а 

націлена на одержання якомога більших 

сум міжбюджетних трансфертів. Таким чином, 

низький рівень фінансової незалежності 

органів місцевого самоврядування 

уповільнює розвиток їхніх податкових баз 

і призводить до укорінення утриманства 

та споживацької психології. 

Крім того, як зазначає професор 

Варшавського університету Павел Свяневіч, 

зростання рівня фінансової не- 

9


залежності неминуче призводить до 

урізноманітнення варіантів рішень, що 

ухвалюються органами місцевої влади, 

а відтак сприяє застосуванню новаторських 

підходів і розповсюдженню 

передового досвіду [15, 1–2]. 

Зауважимо, що на користь фіскальної 

децентралізації та зміцнення фінансової 

незалежності місцевого самоврядування 

свідчать також аргументи 

неекономічного характеру, насамперед 

їхня здатність поглиблювати демократичні 

основи існування суспільства та 

активізувати участь громадян у реалізації 

публічної влади. Виходячи з таких 

міркувань, вважаємо, що варто погодитися 

з думкою відомого французького 

політолога Гі Сормана, який був переконаний, 

що “децентрализация и развитое 

местное самоуправление – сильная 

сторона нации. Там, где слишком сильно 

государство, общество, напротив, 

слабо” [1, 53]. 

Отже, забезпечення фінансової незалежності 

місцевого самоврядування 

в демократичній державі має важливе 

значення, а найважливіші її переваги, на 

наш погляд, полягають у наступному: 

– підвищується відповідальність органів 

місцевого самоврядування, 

їхня зацікавленість у збільшенні 

доходів, насамперед тих, що отримуються 

із власних джерел; 

– рішення про витрачання коштів 

ухвалюються у безпосередній 

близькості до платників, а тому 

громадяни свідоміше сплачують 

податки; 

– забезпечення двох вищевказаних 

умов дає змогу покращити мобілізацію 

податків та інших бюджетних 

надходжень на території 

відповідної адміністративнотериторіальної 

одиниці; 

– точніше передбачаються наслідки 

прийняття фінансових рішень 

і ступінь їхнього впливу на рівень 

добробуту місцевого населення; 

– створюються умови для ефективнішого 

розподілу та раціональнішого 

й економнішого використання 

фінансових ресурсів місцевого 

самоврядування; 

– громадяни активніше залучаються 

до вирішення питань місцевого 

значення; 

– покращується якість надання суспільних 

послуг і забезпечується 

відповідність їх потребам та вподобанням 

місцевого населення. 

Вагоме значення фінансової незалежності 

місцевих органів влади зумовило 

акцентування уваги на питаннях 

її забезпечення у низці міжнародних 

правових актів. Так, у ст. 11 Всесвітньої 

декларації про місцеве самоврядування, 

ухваленої 26 вересня 1985 р. в РіодеЖанейро, 

передбачено, що місцеві 

органи влади повинні мати змогу застосовувати 

юридичний захист своєї автономії 

в межах законів, що визначають 

їхні функції та захищають їхні інтереси 

[3, 97]. 

У ст. 4 Декларації про принципи місцевого 

самоврядування в державахучасниках 

Співдружності, ухваленої Міжпарламентською 

асамблеєю СНД в 1994 р., 

зазначається, що “законодательство о 

местном самоуправлении должно устанавливать 

права территориальных сообществ 

на материальнофинансовые 

ресурсы, достаточные для самостоятельного 

осуществления органами местного 

самоуправления возложенных на 

них функций и полномочий” [4]. 

Вищевказані питання знайшли відображення 

й у Законі України “Про місцеве 

самоврядування в Україні”. Зокрема, 

у ст. 4 цього законодавчого акту одним 

із принципів вітчизняного місцевого самоврядування 

названо його матеріальнофінансову 

самостійність, а у ст. 61 


гарантовано самостійність місцевих 

бюджетів [10]. 

Разом з тим зауважимо, що висока 

фінансова незалежність місцевого самоврядування 

може мати і негативні 

наслідки, а тому у процесі її зміцнення 

слід врахувати деякі застереження. Так, 

вона здатна спричинити поглиблення 

диспропорцій територіального розвитку 

та виникнення значних міжтериторіальних 

відмінностей у забезпеченні населення 

суспільними благами. Крім того, 

надання органам місцевого самоврядування 

необмеженого права щодо встановлення 

локальних податків і зборів, в 

основі якого лежить винятково принцип 

економічної доцільності, може зумовити 

посилення податкового тиску на підприємницькі 

структури та численні прояви 

суб’єктивізму при здійсненні місцевої 

податкової політики. 

Наприклад, у Російській Федерації 

суттєве розширення самостійності 

муніципальних утворень у сфері оподаткування 

в середині 1990х років 

призвело до того, що органи місцевого 

самоврядування, користуючись правом 

безконтрольного запровадження місцевих 

податків і зборів, лише в 1996 р. 

ввели більше ніж 100 додаткових місцевих 

податків. До їх числа потрапило 

чимало “екзотичних” платежів, зокрема 

податки на утримання надлишкового 

поголів’я дійних корів, використання іноземних 

алфавітів у найменуваннях підприємств, 

освітлення фасадів будівель, 

в’їзд іногородніх транспортних засобів, 

влаштування урочистих весільних обрядів, 

поховання, перегін худоби, на сіль, 

на футбольну команду тощо [11]. При цьому 

введення багатьох з них було не лише 

недоцільним з економічної точки зору, але й 

позбавлене будьякого “здорового” глузду. 

Подібні негативні прояви здатні 

спричинити надання органам місцевого 

самоврядування необмежених повно- 



важень щодо встановлення тарифів на 

комунальні послуги. 

Поглиблення фінансової незалежності 

у вищевказаних випадках може 

призвести не до очікуваного зростання 

задоволеності громадян умовами їхнього 

життя, а, навпаки, – підвищення соціальної 

напруженості у громаді. До того 

ж, у разі, якщо даний процес супроводжуватиметься 

розширенням повноважень 


з надання суспільних послуг населенню, 

він, як правило, зумовить підвищення 

вартості цих послуг, адже не вдасться 

досягнути ефекту “економії за рахунок 

масштабу”. 

Як видно з досвіду Аргентини, Бразилії, 

Колумбії, Мексики та деяких інших 

зарубіжних країн, зміцнення фінансової 


може призвести до макрофіскальної 

нестабільності в разі, якщо його буде 

здійснено надто швидкими темпами та 

без відповідної підготовки [5, 259]. 

Слід врахувати й те, що підвищення 

фінансової самостійності самоврядування 

одночасно веде до зниження 

можливостей центрального уряду та регіональних 

органів влади щодо надання 

фінансової допомоги відносно “біднішим” 

територіальним громадам. 

Слушним є також зауваження відомого 

російського вченого, професора 

Г. Б. Поляка, котрий зазначає, що в умовах 

зміни економічної кон’юнктури, коли 

деякі джерела доходів швидко вичерпуються, 

повне розмежування доходів 

і бюджетна самостійність можуть призвести 

до значних касових розривів, а то 

й банкрутства місцевих органів влади 

[9, 88–89]. Причиною банкрутства органів 

місцевого самоврядування може 

бути, крім цього, безвідповідальна боргова 

політика. Тому необмежений їх доступ 

до ринку запозичень, зазвичай, теж 

не схвалюється і не практикується. 

1


Аби сповна скористатись перевагами 

зміцнення фінансової незалежності 

місцевого самоврядування та водночас 

уникнути можливих негативних наслідків 

необхідно обґрунтувати оптимальні 

її межі. Перші серйозні спроби вирішити 

дану проблему були здійснені ще в XIX ст. 

Так, професор В. А. Лебедєв прийшов до 

висновку, що “... местное хозяйство во 

всех его проявлениях должно состоять в 

полном ведении местного самоуправления, 

без всякого вмешательства администрации. 

Это вмешательство не нужно не 

только потому, что оно может стеснять 

свободу самоуправления, но и потому, 

что самоуправление в своих действиях 

руководится данными ему законами, которые, 

между прочим, должны обеспечивать 

и его хозяйственную самостоятельность”. 

Заслуговує на увагу й погляд 

ученого на проблему забезпечення за таких 

умов гарантій правильності та раціональності 

фінансовогосподарської діяльності 

органу місцевого самоврядування. Їх він 

бачить “... в гласности всех его операций 

и отчетов, в коллегиальном обсуждении 

местных дел органами самоуправления и 

в сознании сих последних, что они действительно 

полные хозяева в своем деле” 

[6, 31]. 

На початку минулого століття професор 

В. Н. Твердохлєбов у пошуках вирішення 

вищевказаної проблеми сформулював 

думку, яка донині залишається 

актуальною. Вчений писав, що “... государственная 

власть имеет не только 

право, но и обязанность ограничивать 

не только выбор объектов обложения, 

но и размеры его ставок. Необходима 

независимость местных органов в установлении 

налогов, но она должна заключаться 

в том, чтобы ограничения исходили 

не от административной власти, 

а были установлены законом” [12, 74]. 

Сучасник В. Н. Твердохлєбова професор 

Л. В. Ходскій доцільність обме- 

жень центральною державною владою 

фінансових повноважень місцевого самоврядування 

пов’язував із трьома найважливішими 

потребами: 1) узгодження 

діяльності місцевих спілок із загальнодержавною 

економічною політикою; 2) обмеження 

доступу до фінансових джерел, 

що відіграють значну роль у наповненні 

державної казни; 3) захисту платників від 

надмірного оподаткування [13, 536]. 

Звісно, деякі обмеження, встановлені з 

боку державної влади, є обов’язковим атрибутом 

фінансової незалежності місцевого 

самоврядування, адже вона не може 

бути абсолютною. Разом з тим зазначимо, 

що багато сучасних вчених поділяють 

думку про необхідність істотного розширення 

меж фінансової незалежності. Так, 

відомий німецький вчений Хорст Ціммерман 

вважає, що органи місцевої влади 

згідно зі сформованим Манкуром Олсеном 

принципом територіальної відповідності 

повинні володіти правом самостійно 

визначати обсяг і структуру всіх доходів 

та витрат, які за своєю сутністю підходять 

для місцевого рівня влади [14, 124]. 

Схвалюючи в цілому вищевказану 

думку, зауважимо, що оптимальні межі 

фінансової незалежності місцевого самоврядування 

в різних державах можуть 

відрізнятися, оскільки обумовлені впливом 

багатьох чинників: розвиненістю демократичних 

інститутів, історичними та 

національними традиціями, специфікою 

організації місцевого самоврядування 

та фінансової системи, глибиною диспропорцій 

у соціальному та економічному 

розвитку окремих адміністративних 

територій тощо. Крім того, доцільний рівень 

фінансової незалежності місцевого 

самоврядування залежить від паритету 

цінностей у суспільстві, зокрема від того, 

чому надається перевага при виборі між 

ефективністю та рівністю. У першому 

випадку, звісно, фінансова незалежність 

буде вищою. 


Слід зазначити також, що повна фінансова 

незалежність є не лише недосяжною, 

а й недоцільною, адже вона 

передбачає цілковиту відсутність будьякої, 

в т. ч. законодавчої, регламентації 

фінансової діяльності органів самоврядування, 

що для соціально зорієнтованої 

демократичної держави є неприпустимим. 

Рівень фінансової незалежності може 

бути досить низьким, як в Україні, чи високим, 

як у Канаді, США, країнах Північної 

Європи та низці інших держав, де органи 

самоврядування наділені широкими 

повноваженнями щодо встановлення 

податків та інших обов’язкових платежів, 

визначення напрямів використання фінансових 

ресурсів, здійснення місцевих 

запозичень, встановлення тарифів на 

комунальні послуги тощо. Однак навіть 

у країнах, де ступінь незалежності органів 

місцевої влади є значним, фінансова 

діяльність цих органів обмежується 

деякими “рамковими” умовами, що визначаються 

загальнодержавним законодавством. 

Це підтверджує правильність 

висловлюваної ще В. А. Лебедєвим й 

В. Н. Твердохлєбовим і схваленої в сучасній 

українській фінансовій літературі точки 

зору, що межі фінансової незалежності 

місцевого самоврядування завжди повинні 

визначатись у законодавчому порядку 

[6, 31; 12, 74; 8, 117]. 

У контексті досліджуваної проблематики 

заслуговує на увагу висновок 

К. В. Павлюк, яка зазначає, що “концептуальні 

основи фінансової незалежності 

місцевого самоврядування мають 

базуватися на оптимальному врахуванні 

інтересів держави, підприємницьких 

структур, населення і місцевого 

самоврядування” [8, 124]. Однак слід 

зауважити, що коли мова йде про самостійність 

не територіальної одиниці, 

а органу самоврядування як виразника 

волі місцевої громади, інтереси всіх вка- 



заних суб’єктів не можуть бути оцінені 

рівнозначно. Тому, з нашої точки зору, 

вирішальне значення має збалансування 

загальнодержавних пріоритетів 

із потребами місцевого населення. Це 

не означає, що інтереси комунальних 

підприємств та інших суб’єктів господарювання 

не будуть враховані – вони завжди 

перебуватимуть у полі зору органу 

місцевого самоврядування, оскільки тісно 

пов’язані із задоволенням існуючих і 

майбутніх потреб членів спільноти. 

Підсумовуючи вищесказане, можна 

сформулювати ключові положення концепції 

забезпечення фінансової незалежності 

місцевого самоврядування: 

1) межі фінансової незалежності повинні 

визначатися законодавчо; 

2) оптимальний рівень фінансової 


має віддзеркалювати баланс інтересів 

держави та територіальних громад; 

3) переваги, одержані внаслідок поглиблення 

фінансової незалежності, завжди 

мають сповна компенсовувати негативні 

її наслідки; 

4) результати її зміцнення повинні 

позитивно сприйматися більшою частиною 

населення; 

5) підвищення рівня фінансової незалежності 

матиме сенс до тих пір, доки 

існуватимуть можливості виконання органами 

місцевого самоврядування фінансових 

повноважень і використання ними 

суспільних фінансових ресурсів із більшою, 

порівняно з органами центральної 

влади, користю для територіальної громади 

за умови дотримання встановлених 

загальнодержавним законодавством мінімальних 

соціальних стандартів; 

6) рівень фінансової незалежності 

органів місцевого самоврядування повинен 

бути достатньо значним, щоб завдяки 

стимулюванню їхніх фіскальних зусиль 

сприяти зростанню зведеного бюджету 

держави; в той же час він не повинен при-


звести до надмірної ризиковості фінансової 

діяльності цих органів, аби мінімізувати 

ризик їхнього банкрутства; 

7) зміцнення фінансової незалежності 

неодмінно має передбачати послаблення 

контролю з боку держави за 

фінансовою діяльністю органів місцевого 

самоврядування; однак таке послаблення 

потребує розвитку та посилення 

дійовості громадського контролю, покращення 

прозорості місцевих фінансів та 

активізації участі населення у вирішенні 

питань місцевого значення. 

Вважаємо, що дотримання вищевказаних 

правил дасть змогу якнайповніше 

використати потенційні можливості фінансової 

незалежності та мінімізувати її 

негативні наслідки. В кінцевому результаті 

це створить передумови для підвищення 

ефективності соціальної й економічної 

діяльності не тільки кожного з 

органів місцевого самоврядування, але 

й держави в цілому. 


1. Василенко И. Административная 

реформа во Франции // Проблемы теории 

и практики управления. – 2005. – 

№ 1. – С. 52–56. 

2. Василик О. Д. Про фінансову незалежність 

органів місцевого і регіонального 

самоврядування / Матеріали 

науково-практичної конференції “Актуальні 

проблеми управління територіями 

в Україні”, м. Київ, 26–27 листопада 

1992 р. – К., 1993. – С. 120–122. 

3. Всесвітня декларація про місцеве 

самоврядування // Місцеве самоврядування. 

– 1997. – № 1–2. – С. 95–97. 

4. Декларация о принципах местного 

самоуправления в государствахучастниках 

Содружества от 29 октября 

1994 г. // Комп’ютерна правова 

система “Зібрання законодавства України”. 

– К.: Український інформаційноправовий 

центр, 2006. – № 15. 

5. Дилінджер Вільям, Пері Гільєрмо, Веб 

Стівен Б. Чи можлива фіскальна стабільність 

в умовах децентралізації? Випадок 

Латинської Америки. У кн.: Державні фінанси 

в розвиткових та перехідних країнах / 

Пер. з англ. – К.: К.І.С., 2006. – С. 259–292. 

6. Лебедев В. А. Местные налоги. 

Опыт исследования теории и практики 

местного обложения. – СПб.: Типолитография 

А. М. Вольфа, 1886. – 583 с. 

7. Луніна І. Місцеві бюджети України: 

пошук нових підходів до проведення 

реформ // Економіка України. – 1998. – 

№ 3. – С. 31–41. 

8. Павлюк К. В. Фінансові ресурси держави: 

Монографія. – К.: НІОС, 1997. – 176 с. 

9. Поляк Г. Б. Финансы местных советов: 

Науч. издание. – М.: Финансы и 

статистика, 1991. – 152 с. 

10. Про місцеве самоврядування в 

Україні: Закон України № 280/97-ВР від 

21.05.1997 // Комп’ютерна правова система 

“Зібрання законодавства України”. 

– К.: Український інформаційно-правовий 

центр, 2006. – № 15. 

11. Соловьев С. Г. К вопросу о несанкционированном 

законотворчестве муниципальных 

образований. – [Цит. 2006, 5 

вересня]. – Доступний з: . 

12. Твердохлебов В. Местные финансы. 

– Одесса: Книгоиздательство 

А. А. Ивасенко, 1919. – 304 с. 

13. Ходский Л. В. Основы государственного 

хозяйства: Курс финансовой 

науки. – 4-е изд., перераб. и доп. – СПб.: 

Типография Ю. Н. Эрлих, 1913. – 580 с. 

14. Циммерманн Х. Муниципальные 

финансы: Учебник / Пер. с нем. – М.: Издательство 

“Дело и Сервис”. – 2003. – 

352 с. 

15. Swianiewicz P. Foundations of Fiscal 

Decentralization: Benchmarking Guide 

for Countries in Transition / Local Government 

and Public Service Reform Initiative, 

Open Society Institute. – Budapest: Arktisz 

Studio, 2003. – 58 р. 




вплив інвестиційної тА 

бюджетно-подАткової 

склАдових нА роЗвиток 

фінАнсового сектору 

укрАїни 

Cвітлана МІщЕНКО 

Висвітлено вплив інвестиційної та бюджетно-податкової складової на розвиток 

вітчизняного фінансового сектору, обґрунтовано необхідність вдосконалення 

структури фінансового сектору та шляхи нарощування активів банківських і 

небанківських фінансових установ. 

The article describes the influence of investment and fiscal components on domestic 

financial sector development; the necessity of the financial sector structure improvement 

and the ways of bank and non-bank financial institutions assets growing are also 

grounded. 

Запорукою стабільного економічного 

зростання вітчизняної економіки є 

постійне накопичення обсягів і вдосконалення 

структури виробничого та невиробничого 

капіталу за рахунок усіх 

джерел фінансування. З цією метою 

потрібна постійна увага з боку держави 

щодо розвитку фінансового сектору 

та системи заходів економічного управління, 

спрямованих на вдосконалення 

інвестиційного клімату та бюджетноподаткової 

політики. 

Розвиток вітчизняної економіки 

протягом останніх років засвідчив, 

що накопичення основного капіталу 

відбувається занадто повільно, темпи 

приросту заощаджень у кілька разів 

перевищують темпи приросту інвестицій, 

а частка застарілого обладнання складає 

понад 50% виробничих потужностей. 

Протягом 1996–2004 рр. частка доданої 

вартості, що витрачалася на накопичення 

основного капіталу, в Україні складала 

близько 20%, тоді як у країнах Східної 

Європи – 25%, а в Китаї – майже 40% 

від ВВП [4, 54]. Однак у 2005 р. навіть 

ці показники погіршилися і валове накопичення 

капіталу зменшилося на 0,3%, 

що свідчить про виникнення суттєвих 

проблем у стимулюванні інвестиційної 

діяльності. Разом із тим слід зазначити, 

що незначними порівняно з масштабами 

вітчизняної економіки є й іноземні інвестиції, 

обсяг яких станом на 01.04.2006 р. 

становив 17,4 млрд. дол. США, тобто 

близько 370 дол. США на одного жителя 

(для порівняння: в Словенії – 13,75 тис. 

євро, в Чехії – 9,45 тис., у Польщі – 6,25 

тис. євро) [2, 6]. Звичайно такі обсяги інвестицій 

є порівняно невеликими. Так, за 

оцінками Д. Б. Наверетті, вони складали 

лише 0,1% від загальної суми інвестицій



Потреба України в державних капітальних вкладеннях 

у 2006–2015 рр. 

Галузь (сектор) 

економіки 

Сума, 

млрд. дол. 

США 

Характеристика проекту, особливості розрахунку потреби 

в інвестиціях 

Інвестиції у вугільний сектор (5 млрд. дол. США), газовий і нафтовий 

сектори (11 млрд. дол. США) та сектор електроенергетики 

Енергетика 30 

(14 млрд. дол. США). Вони охоплюють інвестиції в трубопроводи, 

ядерну енергетику, розподіл електроенергії, гармонізацію з 

Acquis ЄС, пов’язані з ними інвестиції, необхідні для приєднання 

до енергетичної мережі ЄС, та інші інвестиції. 

Дорожньотранспортні 

системи 

5 

Будівництво та ремонт доріг протягом наступних 5 років. Інші і 

інвестиції в транспортній сфері включено до категорії “інші”. 

Інвестиції та реабілітаційні витрати в сфері водопостачання та 

Житловокомунальні 

послуги 

14 

водовідведення на період до 2012 року становлять 7 млрд. дол. США. 

Інвестиції у водопостачання складають 60 % від цієї суми, а решта – 

40% – потрібна для реабілітації систем водовідведення. Додаткові 

7 млрд. дол. США необхідні для компаній централізованого 

теплопостачання і заходів з модернізації. 

Сільське 

господарство 

і земельна 

реформа 

9 

Ця оцінка охоплює земельну реформу, реформу у сфері безпеки 

та стандартизації харчових продуктів, науководослідних робіт та 

деяких інвестицій в інфраструктуру. 

Охорона 

здоров’я, освіта і 

соціальний захист 

6,5 

Оцінки необхідних інвестицій у сферах охорони здоров’я та 

освіти базуються на обсязі державних капітальних інвестицій, 

зроблених у країнах – нових членах ЄС у цих сферах, як частці 

від ВВП. 

Захист 

навколишнього 

природного 

середовища 

1,5 

Оцінку зроблено за припущення, що інвестиції в захист 

навколишнього природного середовища здійснюватимуться 

із затримкою щодо економічного розвитку. Загальну вартість 

наближення законодавства до законодавства ЄС та реабілітації 

промисловості оцінено приблизно в 30 млрд. дол. США. 

Інституції, що 

підтримують 

ринкові відносини 

4 

Оцінка включає приведення державних податкової, судової т а 

митної системи до європейських стандартів, а також виконання 

низки менш масштабних програм інституційного розвитку, що їх 

Україна потребує для отримання користі від членства в СОТ. 

Оцінка охоплює решту статей, таких як інвестиції в порти, 

Інші 16,5 

аеропорти, залізниці, ІКТ, управління відходами, і були зроблені 

на підставі порівняння загальних сум державних інвестицій в 

різних країнах. 

Загалом 100 

у світі, тоді як на Росію припадало 0,3%, 

на Польщу – 0,7%, на Бразилію – 

2,5%, а на Китай – 4,9%. Однак, якщо 

ці обсяги інвестицій порівняти з обсягами 

ВВП, то для України співвідношення 

складе 12,9%, для Польщі – 24,0%, для 

Чехії – 64,3%, Словакії – 43,2%, Білорусії 

– 8,7%, а для Росії – лише 6,5% 

[3, 440–442]. 

За оцінками фахівців Світового банку, 

загальна потреба економіки України в державних 

капітальних вкладеннях протягом 

2006–2015 рр. може становити близько 

100 млрд. дол. США [1, 124]. Із загальної 

суми близько 30 млрд. дол. США потребує 

енергетика (вугільний, газовий і нафтовий 

сектори, електроенергетика), 15 млрд. 

дол. США – захист навколишнього при- 


родного середовища, 14 млрд. дол. США – 

житловокомунальне господарство, 

9 млрд. дол. США – сільське господарство 

і земельна реформа, 6,5 млрд. дол. США – 

охорона здоров’я, освіта і соціальний захист, 

5 млрд. дол. США – дорожньотранспортні 

системи (табл. 1). А якщо врахувати 

загальну потребу економіки України в 

інвестиційних ресурсах, то ця сума може 

перевищити 300 млрд. дол. США. 

У зв’язку з цим постає нагальна необхідність 

розроблення системи заходів 

щодо пошуку джерел фінансування та 

стимулювання залучення як державних, 

так і корпоративних коштів, включаючи 

й іноземні інвестиції. 

Упродовж останніх років проблемам 

розвитку фінансового ринку та стимулювання 

залучення інвестицій в економіку 

України з метою збільшення обсягів 

і вдосконалення структури капіталу у вітчизняній 

науковій літературі приділялася 

достатня увага. Зокрема, це знайшло 

відображення в працях Єфименко Т. І., 

Кириленко О. П., Чугунова І. Я., Соколовської 

А. М., Суслова В. І., Лютого І. О., 

Науменкової С. В., Павлюк К. В., Білик 

М. Д. та інших науковців. 

Однак, на нашу думку, потребують 

подальшого дослідження питання розвитку 

фінансового сектору та вдосконалення 

бюджетноподаткової політики з 

метою запровадження нових стимулів і 

важелів для створення сприятливого інвестиційного 

клімату як для вітчизняних, 

так і для зарубіжних інвесторів. 

Нині основними проблемами низького 

рівня не конкурентоспроможності 

вітчизняного фінансового сектору є 

відсутність чіткої стратегії розвитку, недосконалість 

нормативної бази та правового 

забезпечення, низький рівень 

капіталізації, відсутність чіткої схеми 

оподаткування фінансових посередників, 

низький рівень платоспроможності 

споживачів фінансових послуг, нерозви- 



неність фондового ринку, низький рівень 

менеджменту на ринку фінансових 

послуг тощо. Розв’язання цих проблем 

можливе за рахунок зміни вимог до 

платоспроможності й капіталу фінансовокредитних 

установ, скасування зайвих 

регуляторних вимог, зміни системи 

оподаткування, залучення “довгих” фінансових 

ресурсів для інвестування, 

забезпечення кредитування малого 

й середнього бізнесу, стимулювання 

діяльності фінансових посередників, що 

має забезпечити більший рівень інвестиційної 

активності та фінансової стійкості 

системи в цілому. 

Тому метою цієї статті є дослідження 

дієвості існуючих на сьогодні механізмів 

поліпшення інвестиційного клімату та 

обґрунтування конкретних заходів щодо 

розвитку фінансового ринку, вдосконалення 

бюджетної та податкової політики, 

спрямованих на стимулювання інвестиційних 

процесів. 

За визначенням вітчизняних та зарубіжних 

науковців і практиків, загальним 

підходом до стимулювання інвестиційної 

діяльності, нарощування обсягів 

та вдосконалення структури капіталу 

повинно бути створення відповідного 

інвестиційного клімату, тобто певної сукупності 

економічних, організаційних, 

правових та інших умов, які визначають 

зацікавленість суб’єктів діяльності у 

збільшенні обсягів інвестування, сформованих 

під впливом державної інноваційної 

та інвестиційної політики, яка 

визначає необхідні для даного періоду 

обсяги, структуру, пріоритети й джерела 


Протягом останніх років загальний 

обсяг капітальних видатків в Україні зріс 

із 3,1% ВВП у 2001 р. до 6% у 2004 р. та 

стабілізувався протягом 2005 р. на рівні 

4,4%, хоча слід зазначити, що основна 

їх частина була обумовлена видатками 

на економічні функції уряду. Із загальної


суми видатків понад половина коштів 

припадала на субсидії підприємствам, а 

не на інвестиції в основний капітал. Така 

ситуація, на думку експертів Світового 

банку, може свідчити про повернення 

до підходів щодо стимулювання економічного 

зростання на основі методів 

доринкового періоду, коли перевага надавалася 

прямому втручанню держави 

у розвиток та фінансування окремих 

секторів економіки, непритаманних ринковій 

економіці. Разом із тим відношення 

державних капітальних інвестицій 

до ВВП в Україні залишається на дуже 

низькому рівні. Так, у 2004 р. цей показник 

складав 2,76%, тоді як в Казахстані – 

5,9%, Угорщині – 5,5%, Польщі – 3,56%, 

Румунії та Іспанії – по 3,5%. У 2005 р. в 

Україні він знизився до 1,8% [1, 100–101]. 

Низькі обсяги державних видатків на 

інвестиції є причиною значного старіння 

основних фондів, що перебувають 

у державній та комунальній власності. 

Так, питома вага залишкової вартості 

об’єктів освіти комунальної власності 

складає 49,3%, а державної – лише 

37,8%; об’єктів охорони здоров’я та 

санітарної допомоги, відповідно, 46,1 

і 50,7% [1, 108]. Постійне скорочення 

норми валового накопичення основного 

капіталу в структурі використовуваного 

ВВП обумовлює зниження промислового 

потенціалу, а інвестиції використовуються 

в основному на заміну зношеного 

й застарілого обладнання і лише частково 

– на розширення асортименту та 

збільшення обсягів виробництва продукції. 

Про суттєве погіршення інноваційної 

складової інвестиційного процесу свідчить 

той факт, що у 2004 р. інноваційною діяльністю 

займалися 12,3% всіх промислових 

підприємств, тоді як у 2005 р. – лише 11%. 

Нові засоби механізації та автоматизації 

виробництва у 2004 р. придбали 356 промислових 

підприємств, а в 2005 р. – 323, 

тобто на 9,3% менше [ 5, 14–15]. 

Як зазначають фахівці Інституту 

стратегічних досліджень, пріоритетними 

галузями для інвестування були й 

залишаються металургія, фінансова 

діяльність, гуртова та роздрібна торгівля, 

видобувна, хімічна та нафтохімічна 

промисловість, будівництво, а також 

сільське господарство і харчова промисловість, 

що формує структуру основних 

виробничих фондів і відповідну 

структуру капіталу. Характеризуючи 

джерела надходження іноземних інвестицій, 

економісти зазначають, що, як і 

раніше, основна їх частина надходить із 

офшорних зон, що, на наш погляд, слід 

сприймати як об’єктивний процес, обумовлений 

несприятливим інвестиційним 

кліматом. 

Аналіз реального стану інвестиційного 

процесу в Україні засвідчив, що в 

2005 р. порівняно з 1997 р. інвестиції в 

основний капітал (у фактичних цінах) 

зросли майже в 7,4 раза, а щорічні темпи 

їх приросту перевищували темпи 

приросту номінального ВВП. При цьому 

прирісний коефіцієнт капіталоємності 

зріс із 1,05 у 1997 р. до 1,17 в 2005 р., 

а прирістний коефіцієнт капіталовіддачі 

(тобто ефективність інвестицій) знизився 

з 0.96 до 0,86 (табл. 2), що, на нашу 

думку, ще раз підтверджує необхідність 

зосередження уваги з боку держави на 

створенні сприятливого інвестиційного 

клімату та розширенні можливостей для 

розвитку фінансового сектору. 

Важливим джерелом для залучення 

додаткових ресурсів в економіку є випуск 

цінних паперів, обсяг емісії яких у 

2005 р. порівняно з 2000 р. зріс майже в 

4 рази, сягнувши 62 млрд. грн. При цьому 

основна їх частка припадає на акції, 

інвестиційні сертифікати та корпоративні 

облігації (табл. 3). 

Ці та інші чинники разом із розширенням 

і глобалізацією фінансових ринків 

та вступом України до СОТ досить го- 


Роки 

стро ставлять проблему стимулювання 

залучення іноземних інвестицій на основі 

використання системи торгівельних 

та тарифних умов. 

Відповідно до сучасної економічної 

теорії, прямі іноземні інвестиції і торгівельні 

потоки тісно пов’язані між собою 

і за принципом “торгівельних витрат або 

перестрибування через тарифні бар’єри” 

швидше за все покликані доповнювати, 

а не замінювати один одного, оскільки головною 

метою прямих інвестицій є зни- 




Динаміка прирістних макроекономічних коефіцієнтів капіталоємності 

та капіталовіддачі в Україні у 1996–2005 рр. 

Інвестиції 

в основний 

капітал 

(у фактичних 

цінах), 

млрд.грн. 

ВВП 

(у фактичних 

цінах), 

млрд. грн. 

Приріст 

ВВП 

(до попереднього 

року), % 

Прирістний 

коефіцієнт 

капіталоємності, 

І 

–––––– 

Δ ВВП 

Прирістний 

коефіцієнт 

капіталовіддачі, 

Δ ВВП 

––––––- 

І 

Дефлятор 

ВВП 

(до попереднього 

року), % 

1996 12,56 81,52 – – – – 

1997 12,40 93,37 14,54 1,05 0,96 118,1 

1998 13,96 102,59 9,87 1,51 0,66 112,1 

1999 17,55 130,44 27,15 0,63 1,59 127,3 

2000 23,63 170,07 30,38 0,60 1,68 123,1 

2001 32,57 204,19 20,06 0,95 1,05 109,9 

2002 37,18 225,81 10,59 1,72 0,58 105,1 

2003 51,01 267,34 18,39 1,23 0,81 108,0 

2004 75,71 345,11 29,09 0,97 1,03 115,1 

2005 93,10 424,74 23,94 1,17 0,86 119,9 


Структура зареєстрованих ДК ЦПФР України в 2000–2005 рр. випусків цінних паперів 

Рік Акції 

Корпоративні 

облігації 

Інвестиційні 

сертифікати 

ПІФ 

Акції 

корпоративних 

інвестиційних 

фондів 

Похідні цінні 

папери 

Муніципальні 

цінні папери 

Сертифікати 

фонду 

операцій з 

нерухомості 

Всього, 


2000 15,49 0,07 0,00 0,00 0,02 0,00 0,00 15,58 

2001 21,92 0,69 0,00 0,00 0,06 0.00 0,00 22,67 

2002 12,80 4,27 0,00 0,00 0,02 0,00 0,00 17,09 

2003 18,02 4,24 0,97 0,14 0,10 0,15 0,00 23,62 

2004 28,34 4,11 2,01 0,15 0,11 0,04 0,00 34,76 

2005 24,81 12,75 23,06 0,84 0,16 0,35 0,03 62,00 

ження виробничих витрат [3; 6; 7]. Така 

постановка проблеми дещо змінює загальновсталені 

підходи до проблеми залучення 

інвестицій в економіку України, 

оскільки виключно важливого значення 

для формування інвестиційного клімату 

набувають не тільки адміністративноправові 

аспекти, на яких в основному 

зосереджували увагу науковці раніше, 

а, перш за все, проблеми бюджетноподаткового 

характеру, система валютного 

регулювання і контролю, а також грошо- 

9


вокредитна політика центрального банку 

в цілому. Така постановка проблеми 

пов’язана з характером трансмісійного 

механізму грошовокредитної політики 

та її впливом на реальні відтворювальні 

процеси у вітчизняній економіці, а також 

необхідністю зміни структури фінансових 

потоків [8, 70]. Так, зокрема, все відчутнішим 

стає вплив динаміки сальдо 

поточного рахунку платіжного балансу 

та економічне зростання. 

Основою врегулювання питань залучення 

іноземних інвестицій у зв’язку з 

наявністю певної системи тарифів і торгівельних 

бар’єрів на сьогодні є Угода 

про торгівельні системи інвестиційних 

заходів, так звана TRIMS, яку, на нашу 

думку, слід розглядати як систему заходів 

із тарифів і квот, обмежень та стимулів 

для інвесторів щодо використання 

місцевих факторі в виробництва, трудових 

ресурсів, продукції, імпорту чи експорту 

певної продукції або ресурсів, руху 

іноземної валюти, обсягів інвестицій та 

реінвестування прибутку, використання 

новітніх технологій, ліцензування певної 

діяльності тощо. При цьому основним 

чинником впливу на економічне зростання 

виступає зміна умов торгівлі, що 

стимулюють збільшення обсягів інвестиційного 

імпорту з метою розширення 

обсягів експорту. 

На сьогодні одним із факторів, що 

стримують залучення іноземних інвестицій 

в економіку України, є занадто високі 

тарифи на імпорт продукції промислововиробничого 

призначення – машини, 

обладнання та прилади. Ці тарифи можна 

розглядати як додатковий податок на 

інвестиції, який фактично зменшує їх обсяг. 

Для прикладу зазначимо, що тарифи 

на імпорт транспортного обладнання в 

Україні складають 7,0%, на неелектричні 

машини та обладнання – 3,0 %, а на електричні 

машини та обладнання – 5,5%. 

Більш високі відповідні митні тарифи 

лише в Білорусії та Росії: 10,5%, 9,1 і 

12,2% [4, 57]. Однак у більшості країн 

світу митні тарифи на машини та обладнання 

свідомо встановлюються на дуже 

низькому рівні, а в Японії такий імпорт 

повністю лібералізовано, тобто встановлено 

нульові тарифи (табл. 4). Ефективне 

розв’язання цієї проблеми, на нашу 

думку, можливе на основі прийняття 

Угоди про вільну торгівлю між Україною 

та Європейським Союзом, а також Угоди 

про основи інвестиційної діяльності та 


Розмір ставок імпортного тарифу на машини і обладнання в окремих країнах світу 

Країна 

Транспортне 

обладнання 

Машини та обладнання 

неелектричні електричні 

Вірменія 3,2 0,3 3,7 

Азербайджан 4,4 3,6 9,4 

Білорусь 10,8 9,1 12,2 

Канада 5,7 1,4 2,3 

ЄС 4,1 1,7 2,5 

Японія 0,0 0,0 0,2 

Казахстан 7,4 0,5 0,0 

Молдова 2,0 0,1 3,5 

Росія 10,5 9,1 12,2 

Туреччина 4,3 1,9 2,6 

Україна 7,0 3,0 5,5 

США 3,1 1,2 1,9 

0 Світ фінансів. Випуск 4 (9), грудень 2006 р. 

%

вільного руху капіталу на території країн – 

учасниць Угоди про реформування 

ЄЄП. 

Крім митних тарифів, суттєвий вплив 

на обсяги інвестиційного імпорту спричиняють 

відрахування в розмірі 1,3% 

до Пенсійного фонду з купівлі іноземної 

валюти, що теж можна розглядати як додатковий 

податок на інвестиції. 

Одним із елементів інвестиційної політики 

держави повинно бути ефективне 

використання бюджетноподаткового механізму 

як складової для пошуку та раціонального 

використання ресурсів держави 

і корпоративного сектору. На нашу думку, 

до останнього часу роль бюджетноподаткового 

механізму в стимулюванні інвестиційних 

процесів недооцінювалася, хоча 

вона має виключно важливе значення. 

Як свідчить аналіз структури доходів державного 

бюджету, протягом 2000–2005 рр. 

у структурі податкових надходжень переважають 

прямі податки, і хоча їх частка 

за ці роки скоротилася на 4,8 в. п., вони 

відіграють основну роль у формуванні 

державного бюджету (табл. 5). 

З метою вдосконалення стимулюючого 

впливу податковобюджетної полі- 



тики на процеси інвестування протягом 

найближчих років було б доцільним 

збереження високого рівня прозорості, 

усталеного порядку та нормативів нарахування 

податку на додану вартість, не 

замінюючи його, незважаючи на численні 

пропозиції, податком з обороту, який 

хоча і є дуже подібним до ПДВ, але за 

своєю економічною природою та змістом 

суттєво від нього відрізняється, не 

спричиняючи необхідного впливу на 

інвестиційний клімат. Разом з тим найближчим 

часом було б доцільним забезпечення 

ефективного адміністрування 

відшкодування податку на додану вартість, 

запровадження в сільському господарстві 

нової схеми оподаткування 

ПДВ, скорочення кількості пільг за цим 

податком (зокрема для фармацевтичної 

промисловості та автомобілебудування), 

а також уникнення від пропозиції щодо 

перегляду ставки ПДВ у бік зниження. 

На думку фахівців місії Європейського 

департаменту МВФ в Україні, реалізація 

систем таких заходів може забезпечити 

додатковий приріст ВВП на рівні 1,8% 

(у т. ч. 0,8% за рахунок скорочення пільг 

з ПДВ і 1,0% за рахунок запровадження 


Структура податкових надходжень в Україні у 2000–2005 рр. 

Види податків 2000 2001 2002 200 200 200 

% 

2005 р. до 

2000 р., % 

+,– 

Прямі податки – всього 69,6 68,7 67,4 71,2 70,5 64,8 –4,8 

в т. ч. податок з доходів фізичних осіб 13,4 15,4 15,8 16,6 13,1 11,8 –1,6 

податки на фонд заробітної плати 24,1 26,0 26,2 25,9 28,8 26,5 +2,4 

податок на прибуток підприємств 16,1 14,5 13,7 16,2 16,1 16,0 –0,1 

податки на зовнішньоторговельну 

діяльність 

3,3 3,4 3,5 4,6 5,0 4,6 +1,3 

податки на нерухоме майно та землю 2,9 2,8 2,6 2,5 2,3 1,9 –1,0 

інші прямі податки 9,8 6,6 5,6 5,4 5,2 4,0 –5,8 

Непрямі податки 30,4 31,3 32,6 28,8 29,5 35,2 +4,8 

в т. ч. ПДВ 19,8 18,2 19,7 15,4 14,7 23,0 +3,2 

інші податки на товари та послуги 10,6 13,1 12,9 13,4 14,8 12,2 +1,6 

Сукупні податкові надходження 100 100 100 100 100 100 0 

1


нової схеми у сільському господарстві, 

хоча, на нашу думку, це занадто високий 

показник, який можливий лише в середньостроковій 

перспективі). 

Суттєве значення для поліпшення інвестиційного 

клімату може мати реформа 

системи спрощеного оподаткування 

на основі впорядкування критеріїв принципів 

такого оподаткування, запровадження 

ступеневих підходів, а також 

системи визначення і обґрунтованого 

регулювання торгових значень оподаткування 

підприємств, що працюють за 

такими схемами. Разом з тим дискусійним 

залишається питання функціонування 

вільних економічних зон та запровадження 

для суб’єктів господарювання, 

що здійснюють свою діяльність у межах 

цих зон, пільгових систем оподаткування. 

З точки зору економічної теорії вплив 

таких систем оподаткування та інвестиційну 

діяльність є беззаперечним, однак 

на практиці часто звільнення від оподаткування 

сприяє притоку інвестицій тільки 

на першому етапі – на етапі створення 

підприємств, а в подальшому одержані 

додаткові прибутки не реінвестуються в 

діяльність цих підприємств чи в подальший 

розвиток вільної економічної зони за 

принципом кластеру. Тому, можливо, найбільш 

прийнятним був би пільговий режим 

оподаткування не на всю діяльність 

підприємства у вільній економічній зоні, 

а саме на його інвестиційну складову – 

звільнення від первинного оподаткування 

(прямим шляхом чи на основі компенсаторного 

принципу) коштів, що спрямовуються 

на інвестиції або на інноваційну 

діяльність відповідно до основних напрямів 

державної науковотехнічної політики. 

Загальним правилом використання 

стимулюючої функції податків є те, що 

посилення податкового тягаря стримує 

приватні інвестиції, а слабка податкова 

політика сприяє зростанню інфляції та 

не стимулює інвестиційний процес. 

Серед заходів бюджетноподаткового 

характеру щодо стимулювання інвестиційної 

діяльності можна також виділити 

необхідність збільшення в державному 

бюджеті частки капітальних видатків, 

запровадження комплексу податкових 

стимулів для заохочення інвестиційних 

та інноваційних процесів, спрощення 

обліку капітальних витрат за рахунок їх 

віднесення до складу валових витрат 

підприємств, розроблення чітких правил 

емісії муніципальних цінних паперів 

з використанням залучених коштів на 

інвестиційні проекти, використання певної 

частки доходів від приватизації на 

приріст основного капіталу тощо. 

Крім того слід зазначити, що недостатній 

розвиток ринку капіталу разом із 

досить високим рівнем інфляції та політичними 

ризиками вже протягом кількох 

років сприяє збереженню високої вартості 

запозичень як для корпорацій, так 

і для домашніх господарств, що певною 

мірою стримує інвестиційні процеси. А 

тому, на наш погляд, виключно важливого 

значення набуває необхідність розвитку 

фондового й страхового ринків, створення 

недержавних пенсійних фондів, інститутів 

спільного інвестування та інших фінансових 

інститутів, здатних забезпечити 

економіку “довгими грошима”. 

Вирішенню цих завдань повинен 

сприяти динамічний розвиток фінансового 

сектору і, зокрема, розвиток 

фінансового посередництва та небанківських 

фінансових установ, головним 

завданням яких є створення надійних 

механізмів взаємодоповнення окремих 

ринків, забезпечення ефективного перерозподілу 

ресурсів і надійне управління 

фінансовими ризиками. Розвиток 

фінансового сектору протягом останніх 

років засвідчив довготривалу тенденцію 

до стабільного функціонування. Аналіз 

фактичних даних свідчить, що протягом 

2005 р. активи фінансових установ зрос- 


ли з 163,41 млрд. грн. до 239,77 млрд. 

грн., тобто на 46,73%. При цьому активи 

кредитних спілок збільшилися на 

81,31%, фінансових компаній – в 3,62 

раза, банківських установ – на 51,15%, 

а страхових організацій – лише на 4,6%. 

Із загального обсягу активів на банки 

припадало 89,2%, на страхові компанії – 

8,73% і на кредитні спілки – 0,81% 

(табл. 6). 

Станом на 01.05.2006 р. регулятивний 

капітал банків досяг 7% від ВВП і 

становив понад 27 млрд. грн.; відношення 

активів банків до ВВП перевищило 

57%, кредитів – 47%, а зобов’язань – 

50%, що свідчить про підвищення рівня 

капіталізації та стійкості банківської системи 

України. 

Протягом 2005 р. чітко позначилася 

тенденція до зниження відсоткових 

ставок. Так, середньозважена відсоткова 

ставка за кредитами внаслідок 

збільшення ліквідності та підвищення 

ефективності дії процентного каналу 

трансмісійного механізму грошовокредитної 

політики скоротилася більш ніж на 

1 в. п. і становила на кінець року 16,4%. 

Разом із тим рентабельність активів не 

тільки не знизилася, а навіть підвищилася 

з 1,07% до 1,31 на початок 2006 р. і 

до 1,53% станом на 01.05.2006 р. 

Однак, незважаючи на такі високі темпи 

розвитку фінансового сектору, його 



обсяги та вплив на розвиток економіки залишаються 

ще недостатніми. Причиною 

цього є низький рівень заощаджень як домашніх 

господарств, так і корпоративного 

сектору, недостатній розвиток фондового 

ринку, інвестиційних і фінансових посередників, 

вразливість фінансовокредитних 

установ до ризиків тощо. 

Серед проблем, що характерні для 

небанківського фінансового сектору, слід 

назвати низький рівень капіталізації, розпорошеність 

коштів, вузький спектр наданих 

послуг, недостатню розвиненість 

ринку цінних паперів та інших фінансових 

інструментів для забезпечення резервних 

фондів фінансових організацій, 

джерел вкладання ресурсів для інвестиційних 

і пенсійних фондів тощо. Так, 

наприклад, відсоткові ставки за кредитами 

та депозитами в кредитних спілках 

у 2,0–2,6 раза перевищують відповідні 

показники банківських установ. Страхуванням 

життя займаються лише 13,6% 

страхових організацій. Інвестиційний 

дохід у структурі джерел формування 

активів недержавних пенсійних фондів 

складає лише 21%, а вкладення активів 

цих фондів у акції вітчизняних емітентів 

станом на 01.01.2006 р. складало лише 

7,1%. Серед фінансових компаній, що 

діють в Україні, переважають компанії 

із залучення фінансових активів юридичних 

і фізичних осіб, надання гаран- 


Активи банків і небанківських фінансових установ України в 2005–2006 рр. 

Станом на 

Фінансово-кредитні 

01.01.2005 01.01.2006 

установи 

Обсяг, Питома вага, Обсяг, Питома вага, 


% 


% 

Банки 141,50 86,59 213,88 89,20 

Страхові компанії 20,01 12,25 20,93 8,73 

Кредитні спілки 1,07 0,65 1,94 0,81 

Недержавні пенсійні фонди 0,01 0,01 0,05 0,02 

Фінансові компанії 0,82 0,50 2,97 1,24 

Всього 163,41 100 239,77 100


тів і поручительств, а також лізингові та 

факторингові компанії, однак основний 

обсяг операцій припадає на діяльність 

агентських обмінних пунктів, грошові перекази 

та залучення фінансових активів 

юридичних осіб. А тому, відзначаючи динамічний 

розвиток фінансового сектору 

України, слід зазначити, що в умовах 

глобалізації фінансових ринків подальшого 

вдосконалення потребують питання 

діяльності інвестиційних і пенсійних 

фондів, страхових, лізингових та факторингових 

організацій, ринку державних і 

корпоративних цінних паперів, а також 

поглиблення теоретичних досліджень 

щодо формування сучасної моделі розвитку 

вітчизняного фінансового сектору. 

Розвиток вітчизняного фондового ринку 

як складової фінансового сектору протягом 

останніх років відбувався також достатньо 

динамічно. За оцінками міжнародної рейтингової 

агенції Standard & Poor`s у 2005 р. капіталізація 

фондового ринку України становила 

понад 30% від ВВП, що є третім за рівнем 

показником у групі Frontier market, до якої, 

крім України, входять ще 20 країн. Вищим 

цей показник був лише в Хорватії (36,1%) 

та Литві (34,1%). Щоправда, такий рівень 

забезпечено переважно за рахунок приватизаційних 

цінних паперів, що певною 

мірою спотворює загальні показники обсягу 

капіталізації. Однак з часом вплив приватизаційних 

цінних паперів на фондовий ринок 

стає все меншим. 

Загальний обсяг випуску цінних паперів, 

за реєстрованих у 1996–2005 рр., 

склав 207 млрд. грн. і кожного року постійно 

збільшувався. Лише протягом 2005 р. було 

зареєстровано випуски цінних паперів на 

суму 62 млрд. грн., що є найвищим показником 

за всі роки незалежності України. Із 

загального обсягу 24,81% становили акції, 

23,1% – інвестиційні сертифікати пайових 

інвестиційних фондів і 12,75% – облігації. 

Організацію торгівлі на ринку цінних 

паперів здійснюють 9 бірж, серед яких 

основною є Перша фондова торгівельна 

система (ПФТС), яка одержала ліцензію 

біржі в червні 2006 р. Однак більш значного 

поширення набув позабіржовий 

ринок, на якому основними гравцями є 

банки, що обумовлено розширенням обсягів 

торгівлі облігаціями, зокрема й облігаціями 

внутрішньої державної позики, 

а також депозитними сертифікатами Національного 

банку України, обсяг яких у 

2005 р. становив 18,6 млрд. грн. 

Характерними рисами вітчизняного 

фондового ринку є високий рівень 

його концентрації, оскільки цінні папери 

14–16 емітентів складають близько 80% 

всього ринку, а також низький рівень 

ліквідності. Практично, крім акцій та облігацій 

10–12 компаній, цінні папери інших 

вітчизняних емітентів або малоліквідні, 

або зовсім неліквідні, що створює певні 

проблеми для страхових організацій, 

пенсійних та інвестиційних фондів щодо 

формування їх резервів і пошуку надійних 

фінансових інструментів для вкладання 

коштів. Низький рівень ліквідності 

фондового ринку призводить до того, 

що зазначені фінансові установи серед 

інших фінансових інструментів віддають 

перевагу банківським депозитам, а це, 

в свою чергу, стимулює розвиток банків, 

а не сектору небанківських установ, стримуючи 

формування більш раціональної 

структури фінансового сектору в цілому. 

Підводячи підсумок виконаного дослідження, 

зазначимо, що взаємний 

зв’язок і взаємозалежність бюджетної, 

фіскальної та інвестиційної політики є 

запорукою розробки відповідної інвестиційної 

стратегії, спрямованої на формування 

необхідних для забезпечення сталого 

економічного зростання вітчизняної 

економіки обсягів і структури капіталу та 

фінансового ринку загалом. З цією метою 

подальшого вдосконалення потребує 

реалізація заходів щодо розширення 

податкової бази, покращення податкового 


адміністрування, зокрема, податку на додану 

вартість, скорочення частки прямих 

податків, використання інвестиційних позик 

міжнародних фінансових організацій, 

зниження імпортних митних тарифів на 

товари інвестиційної групи та вирішення 

комплексу питань щодо створення в Україні 

сприятливих умов для розвитку стабільного 

і прозорого фінансового сектору. 


1. Україна. Створення фіскального 

простору для економічного зростання: 

Огляд державних фінансів. – К.: Світовий 

банк, 2006. – 171 с. 

2. Угода про вільну торгівлю між Україною 

та Європейським Союзом: інвестиційний 

аспект. – К.: МЦПД, 2006. – 17 с. 

3. Торговая политика и значение вступления 

в ВТО для развития России и стран 

СНГ. Руководство / Под ред. Д. Г. Тарра. – 

М.: Изд-во “Весь Мир”, 2006. – 588 с. 

4. Нові виклики для економічної політики 

України: рекомендації до плану невідкладних 

дій. – К.: ІЕДПК, 2006. – 78 с. 

5. Економіка України у післявиборчий 

період та порядок денний для нового 

уряду. – К.: НІСД, 2006. – 34 с. 



6. Василик О. Д., Павлюк К. В. Бюджетна 

система України. – К.: Центр 

навчальної літератури, 2004. – 544 с. 

7. Дорнберг Р. Міжнародне оподаткування. 

– К.: Абрис, 1997. – 304 с. 

8. Міщенко В. І., Науменкова С. В. 

Монетарні трансмісійні механізми та їх 

вплив на забезпечення відтворювальних 

процесів в економіці України // Стратегія 

монетарної політики: проблеми вибору 

та застосування. – К.: НБУ, 2002. – 

С. 64–70. 

9. Науменкова С. В., Міщенко С. В. 

Сучасна модель фінансової системи: 

порівняльний аналіз основних підходів // Фінанси 

України. – 2006. – № 6. – С. 44–55. 

10. Кириленко О. П. Державні фінанси 

в умовах формування демократичного 

суспільства // Світ фінансів. – Вип. 1. – 

С. 22–33. 

11. Єфименко Т. І. Податкові важелі 

стимулювання економічного зростання 

// Наукові праці НДФІ. – Вип. 2 (35). – 

2006. – С. 33–37. 

12. Лютий І. О. Теоретичні засади 

на суперечності реалізації бюджетної 

стратегії України // Наукові праці НДФІ. – 

Вип. 2 (35). – 2006. – С. 69–72.

Податкова політика 

подАтки тА інфляція: 

філософія ЗАлежності 

Андрій КРИСОВАТИЙ 

Розглянуто концептуальні основи взаємозв’язку між дефініціями податки і інфляція. 

На основі моніторингу основних положень теорії державних фінансів сформульовано 

парадигму залежності економічного зростання та рівня інфляції в державі від 

особливостей державної політики в сфері перерозподільчих відносин. 

Conceptual fundamentals of interrelation between the definitions “taxes” and “inflation” 

are considered. The paradigm of economic growth and inflation level dependence on 

the peculiarities of state policy in the taxation sphere is formulated on the basis of main 

principles monitoring of the state finances theory. 

У процесi розвитку сучасної транзитивної 

економiки ступiнь державного втручання, 

а у рамках останнього – вибiр адекватної 

податкової полiтики, що дозволяє 

запобiгти зростанню інфляції, мають особливе 

значення. Жодна з вiдомих нинi ринкових 

економiчних систем не функцiонує 

стихiйно. Всi вони являються об’єктами 

державного регулювання. При цьому напрямок 

й форми державного втручання 

змiнюються вiдповiдно до ситуацiї, що 

склалася у економiчнiй системi. 

Манiпулювання податками й розмiрами 

видаткiв бюджету, контроль за цiнами 

є одними з головних iнструментiв, за 

допомогою яких уряд може сприяти подоланню 

iнфляцiї. 

Мета даної статті – дослідження філософії 

зв’язку між податковою політикою 

та інфляцією. Такий зв’язок не тіль- 

ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА 

ки в Україні, але і у світовій фінансовій 

системі тільки починає детально обґрунтовуватися 

та аналізуватися, без застосування 

конкретних теорем та вимірників 

для визначення ступеню такого 

зв’язку, оскільки вони ще не винайдені. 

Тому найчастіше висвітлення економіки 

цього питання допоки відбувається шляхом 

пошуку і формулювання категорій 

та принципів, в яких можна було б не 

тільки виявити і довести взаємний вплив 

податків та інфляції, але й обґрунтувати 

критерії оцінювання результатів діяльності 

уряду у цьому напрямку з точки 

зору суспільного блага. 

При цьому, аналітиками з цього питання 

використовується не тільки суто 

економічний понятійний апарат, який 

притаманний позитивній економіці, яка 

воліє розглядати певні економічні ситу- 


ації, насамперед, за допомогою вимірюваних 

результатів. Розуміючи, що в межах 

позитивної економіки немає місця 

для понять “суспільні інтереси”, “справедливе 

оподаткування” і уявлень, яким 

в ідеалі має бути світ, тільки з її позицій 

неможливо надати оцінку дій у справах 

загальнодержавних фінансів. Втім, 

згідно із філософськими міркуваннями, 

призначення держави не утилітарне. 

Цінність держави у бутті людини охоплюється 

поняттями ідеалістичного світогляду, 

тому рішення у сфері державних 

фінансів щодо їх впливу на добробут 

громадян чи на розвиток виробничої сфери 

оцінюються також з позицій нормативної 

економіки, яка оцінює наслідки 

реальних подій в термінах “добрий” або 

“поганий”, тобто, в категоріях філософії, 

і насамперед такої її складової, як етика. 

Саме тому, у цій статті аналіз зв’язку змін 

у податковій політиці з інфляцією подано 

як філософію залежності. 

Наукове підґрунтя для трансформації 

податкової політики в контексті оптимального 

впливу на інфляційні процеси 

закладено відомими вітчизняними 

та зарубіжними вченимиекономістами. 

Серед зарубіжних вчених варто відзначити 

праці Ш. Бланкарта, У. Петті, 

А. Сміта, Д. Рікардо, І. Канта, П. Прудона, 

М. М. Алексеєнко, Дж. Сакса, Е. Ліндаля, 

К. Вікселя, А. Пігу, І. Озерова, Дж. 

Кейнса, М. Уєйденбаума, А. Вернса, 

Г. Стайна, У. Фелнера, Г. Уоліча, А. Лаффера, 

К. Джозефа, Дж. Хау, А. Селдона. 

До вітчизняних науковців, які займаються 

проблемами оподаткування, слід 

віднести В. Андрущенка, В. Вишневського, 

В. Гейця, А. Даниленка, О. Данілова, 

Т. Єфименко, В. Загорського, Ю. Іванова, 

О. Кириленко, І. Лютого, І. Луніну, 

А. Поддєрьогіна, А. Соколовську, В. Суторміну, 

В. Федосова, С. Юрія. 

Наукова думку виробила двi головнi 

концепцiї антиiнфляцiйних заходiв, 



що спираються на кредитногрошову 

i фiскальну полiтику. Це – заходи або 

безкомпромiсної боротьби з iнфляцiєю, 

або адаптацiї, пристосування до життя 

в умовах iнфляцiйної нестабiльностi. 

Перший метод реалiзустьєя шляхом 

змiн у системi оподаткування (як правило 

пiдвищення податкiв) та введенням 

жорсткого державного контролю цiн та 

зарплати. Другий метод – це iндексацiя 

доходiв, застосування механiзму коригування 

процентних ставок вiдповiдно до 

темпiв iнфляцiї та iн. До того ж необхiдною 

є повна адаптацiя усiх економiчних 

iнституцiй до функцiонування в умовах 

iнфляцiї. Адаптацiйна полiтика має свої 

недолiки: кошти на компенсацiйнi надбавки 

населенню треба брати з державного 

бюджету, тобто врештiрешт через 

податки, або робити грошову емiсiю, що 

знову призведе до зростання iнфляцiї. 

Як правило, в умовах боротьби з iнфляцiєю 

цi методи використовуються комплексно, 

що дає бiльш виражений ефект, 

i дозволяє пом’якшити труднощi, які припадають 

на долю економiки країни. 

У світовій фіскальній практиці досить 

вдало при регулюванні інфляційних процесів 

зарекомендувала себе полiтика 

податкового регулювання доходiв (TIP), 

орiєнтована на використання податкiв i 

створення у фiрм та робiтникiв стимулiв 

не пiднiмати цiни й зарплату. 

TIP – це система, при якiй за допомогою 

складових податкової системи 

фiрми й зайнятi на них робiтники заохочуються 

або караються залежно вiд 

зростання рiвня цiн й зарплати. 

Розглянемо цiновий рiзновид TIP. 

Так, фiрмам повiдомляють, що рiвень 

сплачуваних ними податкiв залежить 

вiд зростання цiн на їх продукцiю. Наприклад, 

пiдвищення цiн до 5% не викликає 

нiяких штрафних санкцiй, за кожний 

наступний вiдсотковий пункт уряд збiльшує 

ставку оподаткування. Податкова


ставка може збiльшуватись, скажiмо на 

2 пункти (з 25 до 27%) за кожний вiдсоток 

приросту цiн на продукцiю фiрми. 

За умов реалiзацiї такої полiтики пiдвищення 

цiн коштуватиме фiрмам надто дорого. 

Отже, в них з’являється стимул не 

допускати значного збiльшення цiн. Зростання 

цiн по всiх фiрмах, таким чином, 

буде меншим, й темпи iнфляцiї скоротяться. 

Подiбний механiзм може бути реалiзований 

й у вiдношеннi зарплати. 

Згiдно з вищесказаним, фахiвцями 

пропонується ввести до схеми розрахунку 

основного податку антиiнфляцiйний 

коефiцiєнт. Його призначення – забезпечити 

зацiкавленiсть товаровиробника у 

вiдповiдностi темпiв зростання товарної 

i грошової мас, зниженнi iснуючих темпiв 

iнфляцiї на внутрiшньому ринку. 

Отже, можна зробити висновок, що на 

практицi iснує дуже тiсний взаємозв’язок 

мiж оподаткуванням та контролем цiн i 

цим користуються уряди, коли ставлять 

собi за мету поставити у невигiдне становище 

тих господарюючих суб’єктiв, якi 

надто iнтенсивно пiднiмають цiни на товари 

та послуги, стимулюючи при цьому 

інфляційні процеси. Таке коригування 

цiн державою за допомогою податкової 

системи вiдноситься до непрямих методiв 

контролю за цiнами і інфляцією. 

В процесi стримування iнфляцiї податки 

вiдiграють двоїсту роль. Скорочуючи 

доходи, що виступають як джерела 

витрат для споживачiв, високi податки 

носять антиiнфляцiйний характер. Однак, 

податки можуть також збiльшувати 

витрати виробництва, пiдвищуючи через 

це рiвень цiн на товари. 

Розглянемо тi спотворення в оподаткуваннi, 

якi викличе неочiкувана iнфляцiя. 

У разi, якщо податкова система країни 

має труднощi з адаптацiєю до iнфляцiйних 

процесiв, виникають такi складнi проблеми: 

Поперше, iз зростанням рiвня цiн 

частка податкових виплат у загальному 

обсязi реальних доходiв збiльшується, 

породжуючи, таким чином, ефект прогресивного 

зростання податкiв. Якщо б 

податки знаходилися у постiйнiй пропорцii 

до номiнальних доходiв незалежно 

вiд розмiру останнiх, у цьому не було 

б нiякої проблеми, оскiльки в такому 

разi люди сплачували б однаковий, не 

залежний вiд рiвня цiн вiдсоток своїх доходiв 

у виглядi податкiв. Але, оскiльки, 

норма оподаткування при використаннi 

його прогресивної форми має тенденцiю 

зростати разом з рiвнем номiнальних 

доходiв, то iнфляцiя, призводячи 

до збiльшення номiнальних доходiв, 

тим самим збiльшує й частку податкiв у 

складi реальних доходiв. 

Друга проблема пов’язана з оподаткуванням 

капiталу. Ця проблема дуже складна, 

оскiльки зростання капiталу, пов’язане 

з приростом ринкової вартостi активiв, 

реагує на iнфляцiю бiльш оперативно, нiж 

реальнi прибутки на цей капiтал. Жоднiй 

країнi не вдалося досягти суттєвого успiху 

у нейтралiзацiї наслiдкiв впливу iнфляцiї 

на оподаткування капiталу. Деякi фахiвцi 

у сферi податкiв навiть вважають, що найбiльша 

шкода вiд iнфляцiї полягає саме у 

тому, що вона збiльшує фактичне оподаткування 

капiталу. 

Подiбна проблема оподаткування виникає 

й по вiдношенню до доходiв у виглядi 

вiдсоткiв на капiтал. Вiзьмемо простий 

приклад. Припустимо, що iнфляцiя 

збiльшується з 5 до 10% й вiдсотковi 

ставки зростають разом з iнфляцiєю в 

пропорцiї один до одного, як це й припускається 

залежнiстю Фiшера. Iз збiльшенням 

номiнальноi вiдсоткової ставки 

на 5 пунктiв реальна вiдсоткова ставка 

до сплати податкiв не змiнюється. Але, 

якщо номiнальний доход на вiдсотки оподатковусться 

в розмiрi, скажiмо, 28%, то 

уряд забирає у виглядi податку 1,4 вiдсоткового 

пункту (0,28 5%) з сукупних п’яти 

пунктiв iнфляцiйної надбавки, скорочую- 


чи, таким чином, реальну суму доходiв 

за відсотками пiсля сплати податкiв, що 

отримують кредитори. У цьому разi кредитор 

фактично несе збитки в наслiдок 

дiї iнфляцiї, тодi як уряд має зиск. Такi 

умови дестимулюють кредиторiв, що й є 

одним із негативних ефектiв iнфляцiї. 

Слiд вiдмiтити, що теоретично можливим 

є бiльш швидке зростання вiдсоткової 

ставки до сплати податкiв нiж 

збiльшення iнфляцiї, що зберiгає реальну 

вiдсоткову ставку постiйною. 

Очiкувана iнфляцiя викликає втрати 

в економiцi, якщо iнститути влади адаптованi 

до неї не повнiстю. Подiбнi втрати 

стають особливо iстотними в умовах 

контролю ставки банкiвського проценту, 

неадекватного оподаткування доходiв 

й прогресивного зростання податкових 

ставок, що збiльшують податковi платежi. 

Пiд адекватним оподаткуванням в 

умовах iнфляцiї мається на увазi такий 

метод стягування податкiв, за якого не 

оподатковується iнфляцiйний компонент 

приросту активiв. Розглянутий вище негативний 

вплив iнфляцiї на податкову 

систему, змусив багато країн “iндексувати” 

податковi закони, щоб запобiгти 

збiльшенню податкiв, яке спричиняється 

iнфляцiєю. Використання “стримуючої” 

податковобюджетної полiтики є одним 

iз шляхiв усунення загрози iнфляцiї. 

Як вiдомо, будьяке втручання в 

функцiонування економiки, що затримує 

пересування кривої сукупного попиту 

вгору або змушує її зсуватися вниз 

вiдносно кривої сукупної пропозицiї 

буде стримувати темпи iнфляцiї. Аналогiчного 

ефекту можна було б досягти, 

якщо б було можливо вплинути на 

сукупну пропозицiю. Такий пiдхiд до 

економiчноi практики став вiдомим як 

“концепцiя пропозицiї”. 

Інфляція впливає не тільки на фінансовий 

стан працівників та підприємців. 

Вона зачіпає й інтереси держави. Так, 



в умовах інфляції відбувається свідоме 

відстрочення платниками сплати податків 

до державного бюджету, що дає змогу 

останньому розрахуватись з державою 

знеціненими грошима. Це явище 

інфляційного оподаткування в науковій 

літературі отримало назву “ефекту Олівера 

– Танзі” (за іменами його дослідників 

Хуліо Олівера та Віто Танзі). Цей 

ефект коротко можна сформулювати 

наступним чином: будьяка інфляція 

зменшує податковий тягар. Цей ефект 

проявляється з більшою силою в міру 

зростання темпу інфляції та відстрочки 

часу сплати податків. 

Водночас необхідно зазначити, що 

інфляція, послаблюючи податковий тягар, 

зумовлений висвітленими вище 

причинами, породжує й іншу, зворотну 

тенденцію. 

Поперше, посилення податкового 

тягаря відбувається з причини вилучення 

із доходу, що підлягає оподаткуванню, 

амортизаційних відрахувань, які 

визначаються (як правило) не на відновній, 

а на початковій вартості основного 

капіталу. Інфляція за цих умов знецінює 

амортизаційні відрахування і посилює 

податковий тягар на підприємства, знижуючи 

стимули до виробничого інвестування. 

Подруге, зростання інфляції, зумовлене 

додатковою грошовою емісією, 

примушує громадян сплачувати ще один 

податок, який не передбачений жодним 

податковим законодавством. Цей податок 

називають інфляційним. 

В Україні переваги поєднання окремих 

методів державного регулювання 

використовуються вкрай незадовільно. 

Неважко переконатися, що реально 

здійснені заходи суттєво відрізнялися 

від тих, що здатні були забезпечити 

ефективність політики макроекономічної 

стабілізації. Основна концептуальна суперечність 

та практична складність вирі 

9


шення проблеми вітчизняного реформування 

економічного базису суспільства 

полягає у невідповідності між жорсткою 

грошовокредитною політикою НБУ та 

м’якими бюджетними обмеженнями, яких 

дотримувався уряд. Жорсткий контроль 

за монетарними агрегатами після проведення 

грошової реформи у 1996 році 

не був підкріплений запровадженням 

інституту банкрутства. Уряд широко 

застосовував практику різноманітних 

пільг і дотацій за рахунок державного 

бюджету, а це, в свою чергу, призвело 

до неефективного перерозподілу акумульованих 

податкових надходжень і до їх 

постійного дефіциту та стимулювання 

інфляції. 

Не підтримана відповідними заходами 

державного регулювання, монетаристська 

технологія кількісного регулювання 

грошової маси в умовах незрілих 

ринкових відносин зумовила заміщення 

відсутніх грошей категоріями неплатежів 

та бартеру. Надшвидка та недостатньо 

забезпечена у правовому плані приватизація 

призвела до: 

– криміналізації економічних відносин; 

– мінімізації значення держави як 

власника засобів виробництва; 

– ігнорування принципів системності; 

– відторгненню відповідних конструкцій 

монетаристської моделі (у 

даному випадку). 

Політика податкової лібералізації 

за відсутності економічних передумов 

реальної економічної свободи на ринках 

капіталів, грошей, товарів і послуг, 

робочої сили, повноцінної приватної 

власності ускладнила для більшості 

підприємців ведення ефективної господарської 

діяльності. У результаті різко 

ускладнилися радикальні зміни економічної 

системи та виконання державою 

її функцій. Це було головною помилкою 

на етапі реформ, оскільки не дало змоги 

реалізувати можливості “шокової політики” 

та зберегти високу ефективність 

регуляторного потенціалу податкової 

політики уряду. 

Істотний відрив від реальних можливостей 

виконання бюджету за доходами 

призводить і до невиконання витратної 

частини бюджету. Український уряд 

навіть за умови жорсткої грошовокредитної 

політики більшу частку дефіциту 

бюджету намагається фінансувати через 

емісію грошей. Тенденція до зменшення 

дефіциту бюджету, що простежується за 

останні роки, зумовлює незначні масштаби 

такої емісії. Проте ризик безконтрольної 

інфляції все ще має місце. 

Боротьба з інфляцією довгий час 

була самоціллю економічної політики, 

що не призводило до економічного зростання, 

оскільки поза увагою залишалися 

інші складові, які здатні були стимулювати 

таке зростання. Маневрування 

бюджетним балансом, зумовлювалося, 

головним чином, не потребами економіки, 

а необхідністю сплати державних 

боргів. Не відкидаючи об’єктивності такої 

потреби, разом з тим, стоїть невідкладне 

завдання підвищити ефективність 

управління цими зобов’язаннями 

для того, щоб обсяги коштів, які спрямовуються 

на виконання боргів, були 

співставними з розмірами щорічного 

приросту ВВП. Відкачування бюджетноподаткового 

потенціалу (у 2005 р. 14,5% 

податкових доходів спрямовувалося 

тільки на обслуговування державною 

боргу) свідчить про відсутність гнучкої 

боргової стратегії та невикористання 

широкого кола економічних заходів, які 

пропонує наука та практика. У результаті 

це означає подальше звуження 

регулюючої ролі держави на противагу 

задекларованій стратегічній тезі, що 

політика економічного зростання може 

стати результативною лише за умови 


посилення дієздатності держави, ефективного 

виконання нею своїх функцій. 

На жаль, така позиція системного підходу 

не знаходить належного втілення при 

визначенні фіскальної політики. 

Проблема державного боргу в Україні 

належить до кола проблем, які 

мають стратегічне значення. У даному 

випадку слід наголосити, що зростання 

потреб уряду у внутрішніх фінансових 

ресурсах для покриття державних боргів 

поставить під сумнів можливості як 

скорочення податкового навантаження, 

так і зростання бюджетних вкладень у 

соціальноекономічний розвиток, що, 

в свою чергу, призведе до скорочення 

сукупного попиту і стимулювання інфляційних 

процесів. 

Хоча економічна наука не дає однозначного 

висновку щодо залежності між 

величиною податкових надходжень, обсягами 

державних видатків і темпами 

економічного зростання та інфляції, проте 

чітко доведено, що насправді важливий 

не їх обсяг, а функціональна структура. 

За невеликим винятком, причини 

різноманітних витрат держави не можуть 

бути зведені до окремих “провалів” 

ринку, вони мають комплексну природу. 

Однак кожний вид бюджетних витрат 

має безпосереднє відношення або до 

ринку збуту, або до фонду нагромадження 

чи фонду споживання. З погляду 

відтворення, цей вплив може бути позитивним 

або негативним. Ефективність 

податкової політики особливо залежить 

від уміння обґрунтувати оптимальну 

структуру політики видатків держави. 

Сьогодні за деякими видами витрат Україна 

близька або й навіть випереджає 

розвинені країни, однак рівень їх віддачі 

потребує суттєвого підвищення. 

Відсутність, суперечливість чи невизначеність 

стратегічних пріоритетів 

перешкоджає виробленню збалансованої 

податкової політики щодо впливу 



на інфляцію. Стратегічна ефективність 

податкової політики залежить від того, 

яким чином вона пов’язана з іншими 

складовими економічної політики, і насамперед 

– з грошовокредитною політикою. 

Податкова політика формується на 

політичній арені, що дуже ускладнює 

ефективність та дієвість її використання 

для стабілізації інфляційних процесів. 

Як це не парадоксально, але дефіцити 

бюджетів мають властивість бути політично 

привабливими, а надлишки сприймаються 

у політичному плані болісно. 

Іншими словами, можливо, існує політична 

схильність на користь дефіцитів, 

тобто податкова політика може уособлювати 

пристрасть до стимулювання економіки 

та інфляції. Зниження податків є 

політично популярним, як і збільшення 

урядових видатків, особливо, якщо це 

дозволяє виборцям політиків, які обстоюють 

таку політику, користуватися її 

перевагами. Навпаки, підвищення рівня 

податкового навантаження не подобається 

виборцям, а зменшення урядових 

видатків є політичним ризиком. 

Окремі економісти підкреслюють, 

що мета політиків – це не обов’язково 

діяльність в інтересах національної економіки, 

а, імовірніше, прагнення до переобрання 

[2]. Політики можуть свідомо 

використовувати елементи податкової 

політики для максимізації підтримки 

виборців навіть тоді, коли їхні фіскальні 

рішення дестабілізують економіку та 

стимулюють інфляційні процеси. Згідно 

з цією точкою зору, податкова політика 

може використовуватися в егоїстичних 

політичних цілях і спричиняти економічні 

коливання. 

Перейдемо тепер від практичних 

проблем застосування податкової політики 

до основних критичних зауважень. 

Суть ефекту витіснення у тому, що стимулююча 

податкова політика веде до 

1


зменшення податкового навантаження 

та підвищує процентні ставки і зменшує 

інвестиційні видатки. Це послаблює або 

взагалі ліквідує стимули податкової політики 

щодо регулювання рівня інфляції. 

Припустимо, що економіка перебуває 

у фазі спаду і уряд використовує 

дискреційну податкову політику, вдаючись 

до збільшення державних видатків 

без збільшення податкового навантаження. 

Уряд виходить на ринок запозичень 

для фінансування дефіциту. Спричинене 

цим зростання попиту на гроші 

підвищує процентну ставку – ціну, що її 

платять за отримання грошей у позику. 

Оскільки інвестиційні видатки обернено 

пропорційні процентній ставці, частину 

інвестицій буде відкинуто або витіснено. 

Проте, хоча мало хто ставить під сумнів 

описану логічну схему, все ж серед 

економістів немає згоди щодо ефекту 

витіснення [2]. Обґрунтування полягає в 

тому, що в умовах спаду стимули, створені 

збільшенням державних видатків 

без зміни тактики податкової політики, 

ймовірно поліпшать сподівання прибутковості 

фірм, які є важливим визначником 

інвестицій. Отже, інвестиційні видатки, 

зовсім не повинні зменшуватися, 

а можуть навіть зростати – адже податкові 

зміни обов’язково повинні бути закладені 

у стратегію податкової політики 

для регулювання інфляції. 

Окремі економісти вважають, що дефіцитні 

видатки нейтралізуються адекватним 

зростанням приватних заощаджень. 

Люди усвідомлюють, що дефіцитні 

видатки сьогодні вимагатимуть вищих 

податків з них або їхніх дітей. Тому люди 

збільшують свої нинішні заощадження 

(зменшують поточне споживання), бо 

очікують вищий рівень оподаткування. 

Бюджетний дефіцит – державні від’ємні 

заощадження – спричиняє зростання 

приватних заощаджень. Цей зв’язок 

називають теоремою еквівалентності 

Рікардо, за іменем англійського економіста 

Давіда Рікардо, який вперше 

сформулював її на початку XIX століття 

[4]. Теорема гласить, що фінансування 

дефіциту через отримання позик має такий 

самий обмежений вплив на ВВП, як 

і фінансування його через підвищення 

рівня податкового навантаження. Зростання 

видатків внаслідок збільшення державних 

витрат або зниження податків 

частково або повністю нейтралізується 

зменшенням споживання, спричиненим 

збільшенням заощаджень. Тому сукупний 

попит і реальний ВВП не зростуть, 

як прогнозувалося. Податкова політика 

виявиться або зовсім неефективною, 

або її впливи будуть серйозно послаблені. 

Цю теорію і досі піддають критиці. 

Основою цієї критики виступають історичні 

факти існування розвинутих країн. 

Великі бюджетні дефіцити, що виникали 

під час криз, як правило, супроводжувалися 

зниженням, а не підвищенням норми 

національних заощаджень. 

Проаналізуємо вплив податкової 

політики на інфляцію через ефекти 

витіснення на інфляцію за допомогою 

рисунків 1–3. 

Припустімо, що неінфляційний рівень 

реального ВВП за повного використання 

потужностей становить 500 

млрд. грн., як це показано на рис. 1. Для 

простоти аналізу наша крива сукупної 

пропозиції не має тут проміжного відрізка, 

який реально існує. Аж до рівня повного 

використання виробничих потужностей 

рівень цін залишається незмінним. 

Після досягнення економікою повного 

використання виробничих потужностей 

настає вертикальний відрізок кривої АS, 

так що будьяке подальше збільшення 

сукупного попиту буде чисто інфляційним. 

Спочатку вважатимемо, що величина 

сукупного попиту АD 1 дає рівноважний 

реальний обсяг виробництва 400 млрд. 


грн. Припустімо тепер, що уряд вдався 

до стимулюючої податкової політики 

(зменшення податкового навантаження 

у розмірі 20 млрд. грн.) і це перемістило 

криву сукупного попиту вправо у положення 

АD 2 . Таким чином, економіка досягла 

обсягу виробництва за повного використання 

виробничих потужностей без 

інфляції за ВВП у 500 млрд. грн. З попереднього 

аналізу дискреційної податкової 

політики нам відомо, що збільшення 

урядових видатків або зменшення рівня 

податків на певну суму спричинить значно 

більший вплив на ВВП за рахунок існування 

мультиплікатора. За відсутності 

зрівноважувальних чинників, або таких, 

що ускладнюють ситуацію, ця стимулююча 

податкова політика 

переміщує економіку із 

стану спаду до стану 

повного використання 

виробничих потужностей, 

що значно збільшує 

зайнятість. 

На рис. 2 ситуацію 

дещо ускладнено: тут 

ми враховуємо ефект 

витіснення. Хоча податкова 

політика є стимулюючою 

і спрямована на 

переміщення сукупного 

попиту з положення АD 1 



в положення AD , частину 

2 

інвестицій витіснено, так що 

сукупний попит перебуватиме 

у положенні AD . Рівно- 

3 

важний ВВП зростає лише 

до 450 млрд. грн. замість бажаних 

500 млрд. грн. і ефект 

витіснення може послабити 

дію фіскальної політики. 

На рис. 3 звернемось до 

реалістичної кривої сукупної 

пропозиції, яка містить про 

Рис. 1. Вплив рівня податків на рівень 

міжний відрізок. Не враховує- 

сукупного попиту [1] 

мо тут ефект витіснення, так 

що фіскальна політика переміщує 

сукупний попит з положення АD , 1 

в АD . Якби крива сукупного попиту мала 

2 

таку саму форму, як на рис. 1 та 2, повна 

зайнятість досягалася б за ВВП у 500 

млрд. грн., а рівень цін залишався б Р . 1 

Проте, як видно, висхідний проміжний 

відрізок кривої сукупної пропозиції зумовлює 

втрату частини приросту сукупного 

попиту внаслідок вищих цін. Ця реалістичніша 

форма кривої сукупної пропозиції 

нагадує нам, що коли економіка 

перебуває на проміжному відрізку кривої 

сукупної пропозиції, частина впливу 

стимулюючої податкової політики виявиться 

не у зростанні реального обсягу 

виробництва та зайнятості, а в інфляції. 

Рис. 2. Вплив рівня податків на рівень сукупного попиту 

з врахуванням ефекту витіснення [1]


Рис. 3. Вплив рівня податків на рівень сукупного попиту 

за реальних умов [1] 

Зростання реального ВВП зменшилося. 

Зокрема, рівень цін зріс від Р 1 до Р 2 і реальний 

обсяг виробництва збільшився 

лише до 450 млрд. грн. 

Крива сукупного попиту на рис. 3 

перемістилася з положення AD 1 у положення 

AD 2 але висхідний відрізок кривої 

AS означає що переміщуємося вгору по 

кривій AD 2 з рівня цін Р 1 до рівня цін Р 2 . 

У реальному світі податкова політика, 

спрямована на досягнення економічного 

зростання, не може вийти за межі реальності, 

обумовленої висхідним відрізком 

сукупної пропозиції. 

Припустімо, що економіка нашої держави 

перебуває 

у стані спаду і рівень 

податкового 

навантаження 

змінено так, щоб 

збільшити сукупний 

попит і ВВП, 

не спричинивши 

інфляції (наприклад, 

сукупний 

попит змінився 

з AD 1 до AD 2 на 

рис. 4). Тепер при 

пустімо, що в економіках 

основних 

то р го вел ь н и х 

партнерів України (наприклад 

в Росії) несподівано 

і швидко почалось 

піднесення. Чистий експорт 

України зросте, 

сукупний попит збільшиться 

надто швидко і 

країна зазнає інфляції 

попиту. Якби заздалегідь 

було відомо, що 

чистий експорт України 

значно зросте, уряд міг 

би здійснювати менш 

стимулюючу податкову 

політику. Річ у тому, що 

залучення України до 

світової економіки поряд із вигодами має 

і такі невтішні для економіки наслідки, як 

звуження оперативності при практичній 

реалізації тактики податкової політики. 

При аналізі ефекту витіснення ми дійшли 

висновку, що стимулююча податкова політика 

шляхом зменшення податкового навантаження 

може збільшувати процентні ставки, 

зменшувати обсяг інвестицій і послаблювати 

практичну реалізацію податкової політики 

щодо регулювання рівня інфляції. 

Звернемося тепер до можливості безпосереднього 

зв’язку між стратегією та 

тактикою податкової політики і сукупною 

пропозицією. Економісти визнають, що 

Рис. 4. Зміна сукупного попиту при умові, що економіка 

України є складовою світового господарства [1] 


податкова політика може змінювати сукупну 

пропозицію і впливати на ті зміни, 

які можуть виникнути у співвідношенні 

рівень цін – реальне виробництво – 

інфляція. 

Припустимо, що на рис. 5 сукупний 

попит й сукупна пропозиція становлять 

відповідно AD 1 і АS 1 так що рівноважний 

рівень ВВП – Q 1 , а рівень цін – P 1 . 

Припустімо тепер, що рівень безробіття 

за Q 1 , надто високий і треба вдатися до 

стимулюючої податкової політики у формі 

зниження податкового навантаження. 

Вплив на сукупний попит при цьому полягатиме 

у його збільшенні від АD 1 до, 

скажімо, AD 2 . 

Це переміщення збільшує реальний 

ВВП до Q 2 , але водночас і підвищує рівень 

цін до P 2 . 

Як може зниження податків вплинути 

на інфляцію через сукупну пропозицію? 

Частина економістів – їх називають 

прихильниками економіки пропозиції – 

вважає, що зменшення рівня податків 

перемістить криву сукупної пропозиції 

вправо. Зниження податкового навантаження 

збільшить використовуваний 

дохід, що збільшує і заощадження домогосподарств. 

Аналогічно, зменшення 

рівня податків на бізнес збільшить прибутковість 

інвестицій. Отже, зменшення 

податків збільшить заощадження та ін- 

Рис. 5 Вплив податкової політики на сукупну пропозицію [1] 



вестиції і, відповідно, збільшить норму 

нагромадження капіталу. Розмір національного 

виробництва – виробничих потужностей 

країни – зростатиме швидше 

та інфляційні процеси сповільнюватимуться. 

Завдяки усім цим взаємозв’язкам і 

каналам зниження рівня податків переміщуватиме 

криву сукупної пропозиції 

вправо, з положення AS 1 в AS 2 на рис. 5, 

що знижуватиме інфляцію та збільшуватиме 

реальний ВВП. 

Жорстка податкова політика, яка 

зберігається в українській економіці сьогодні 

та зберігатиметься, в разі поступового 

здійснення податкової реформи, 

тривалий час, суттєво посилює відповідальність 

держави за використання вилучених 

до бюджету ресурсів у спосіб, 

який максимально стимулюватиме стабільність 

всіх макроекономічних показників, 

зокрема інфляції. Отже, стратегія 

і тактика податкової політики мають 

здійснюватися у жорсткій ув’язці з підвищенням 

ефективності власне самої податкової 

політики в частині її впливу на 

інфляційні процеси та узгодженості із 

грошовокредитною політикою. Політика 

пристосування бюджету під об’єми 

виробництва і доходів, що знижуються, 

безперспективна. З огляду на те, що за 

роки ринкових перетворень 

в Україні 

за рахунок постійного 

послаблення 

податкового навантаження 

відбулось 

значне скорочення 

державних витрат 

на фінансування закладів 

науки, культури, 

соціальної сфери, 

які формують 

сукупну пропозицію, 

подальше зниження 

сукупних видатків


неприпустиме, оскільки спричиняє як 

стратегічне відставання українського 

суспільства від прогресу світової цивілізації, 

так і наростання загрози прихованої 

інфляції та соціальної напруженості. 

Існує певний оптимум розміру бюджету, 

що визначає його ефективність як макроекономічного 

регулятора інфляційних 

процесів, нижче якого фіскалізація державної 

політики неминуча. 


1. Крисоватий А., Луцик А. Податки 

і фіскальна політика: Навч. посібник. – 

Тернопіль, 2003. – 312 с. 

2. Кемпбел Р. Макконелл, Стенлі Л. 

Брю. Аналітична економіка: Принципи, 

проблеми і політика. Макроекономіка. 

Частина 1. – Львів, 1997. 

3. Налогообложение: теории, проблемы, 

решения // В. П. Вишневский, 

А. С. Веткин, Е. Н. Вишневская и др.; под 

общ. ред. В.П. Вишневского. – Донецк: 

ДонНТУ, ИЭП НАН Украины, 2006. – 

504 с. 

4. Риккардо Д. Сочинения: В 3-х т.: 

Пер.с англ. – М.: Госполитиздат,1955. – 

Т. 1: Начала политической экономии и 

налогового обложения. – С.341. 

5. Стиглиц Дж. Экономика государственного 

сектора. – М., 1997. – 

С.108. 

6. Тамбовцев В. Об экономическом 

росте и размерах государства // Вопросы 

экономики. – 2003. – № 6. 

7. Тарасова С.В. Экономическая теория 

благосостояния. Учебное пособие. 

– М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 239 с. 

8. Long-term Trends in Tax Revenues 

of OECD member Countries 1955–1980. – 

Paris: OECD, 1981. Revenue Statistics of 

OECD Member Countries. – Paris: OECD, 

2000. 




подАткове прогноЗувАння 

і плАнувАння: прАгмАтиЗм, 

проблемАтикА тА шляхи 

вдосконАлення 

Андрій КІЗИМА 

Охарактеризовано процес податкового прогнозування та планування. Визначено 

проблемні аспекти цього процесу. Окреслено шляхи удосконалення процесу 

прогнозування та планування податкових надходжень в умовах функціонування 

ринкової економіки в Україні. 

The process of tax forecasting and planning is described. The weak aspects of this 

process are determined. The ways of process improvement of tax revenues forecasting 

and planning in the market economy functioning conditions in Ukraine are described. 

Податкове прогнозування і планування 

– це особливі елементи системи 

вироблення й ухвалення рішень у сфері 

життєдіяльності держави у процесі перерозподілу 

валового внутрішнього продукту. 

Основне завдання податкового прогнозування 

і планування – це необхідність 

економічно обґрунтовано забезпечити 

якісні та кількісні параметри 

бюджетних завдань і перспективних 

програм соціальноекономічного розвитку 

країни, виходячи із розробленої 

і прийнятої у законодавчому порядку 

соціальноекономічної доктрини. Виконується 

дане завдання як у розрахунку 

на один фінансовий рік (поточне податкове 

планування), так і на більш тривалу 

перспективу (податкове прогнозування). 

При податковому плануванні і прогнозуванні 

реалізуються не тільки фіскальні 

завдання, але і закладаються основи 

оптимізації тактики і стратегії податкового 

регулювання і контролю. 

Податкове прогнозування і планування 

базується на оцінці ефективності 

податкової системи в цілому з позиції 

виконання нею фіскальних завдань і 

впливу на економіку, а також на аналізі 

причин розходжень між плановими і 

фактичними сумами податкових надходжень. 

Дослідження різних аспектів цієї 

проблеми здійснювали такі провідні вчені як 

Базілінська О., Вишневський В., Глівенко С., 

Каламбет С., Костіна Н., Крисоватий А., 

Липницький Д., Литвиненко Я., Соколов М., 

Соколовська А., Тарангул Л., Теліженко О. 

та інші. 

Поряд з багатьма розробками у цій сфері, 

постала нагальна потреба у визначенні 

тих основних чинників як об’єктивних, так і 

суб’єктивних, які мають вплив (прямий чи 

опосередкований) на процес прогнозу-


вання та планування надходжень від 

бюджетоутворюючих податків. Саме вирішенню 

цього завдання і присвячена 

дана публікація. 

Обчислення бази оподаткування та 

прогнозування податкових надходжень 

здійснюється на підставі: 

• основних напрямків економічного 

і соціального розвитку території; 

• облікових даних про кількість платників 

за кожним видом доходів, суми нарахованих 

платежів з урахуванням пільг; 

• діючих ставок справляння податків 

та обов’язкових платежів; 

• нових законодавчих актів, що вводяться 

в плановому періоді; 

• прогнозних розрахунків окремих 

підприємств, що мають визначальне 

значення в надходженнях; 

• розрахунків до доходів бюджету 

відповідного рівня; 

• термінів сплати платежів чи перехідних 

платежів; 

• даних про надходження за звітний 

період та очікуваних до кінця 

періоду, про залишки податкової 

заборгованості і переплати. 

Що стосується окремих податків та 

зборів, то відмітимо наступне. 

При обчисленні бази оподаткування 

та прогнозуванні надходжень податку 

на прибуток підприємств враховуються 

норми діючого Закону України від 

25.05.97 р. № 283/97ВР “Про оподаткування 

прибутку підприємств” зі змінами 

і доповненнями, внесеними Законами 

України станом на початок прогнозованого 

періоду, інших законодавчих актів 

та нормативних документів Верховної 

Ради України, Кабінету Міністрів та Державної 

податкової адміністрації України, 

які вплинуть на надходження цього податку 

у прогнозованому періоді. 

При розрахунку надходжень податку 

на прибуток, крім впливу змін законодавчих 

актів, необхідно також врахувати: 

1) суму пільг, яку згідно із чинним законодавством 

отримають платники податку 

на прибуток у плановому періоді; 

2) суму реструктуризованої заборгованості 

по податку на прибуток з графіку 

погашення реструктуризованої податкової 

заборгованості з терміном погашення 

у плановому періоді; 

3) суму недоїмок і переплат; 

4) показник зростання прибуткових 

підприємств; 

5) збільшення індексу цін виробника; 

6) зростання обсягу промислової 

продукції; 

7) погашення заборгованості за податком 

на прибуток; 

8) відстрочки, термін дії яких закінчується 

у плановому періоді; 

9) тенденції підприємств до інвестування 

або накопичення капіталу; соціальноекономічні 

наслідки збільшення 

або зменшення ставок податку. 

Зменшення ставки податку, розширення 

груп основних фондів, які підлягають 

амортизації, підвищення норм 

амортизації позитивно впливають на 

фінансовий стан підприємств, зокрема 

на рівень їх ліквідності та якість фінансового 

планування. Водночас у короткостроковому 

періоді зазначені зміни 

призведуть до суттєвого скорочення 

бюджетних надходжень. 

Скорочення ставки податку на прибуток 

з 30 до 25 або й до 20 відсотків було 

б відчутним для розвиненої ринкової 

економіки, чутливої до щонайменших 

змін, але не для українських суб’єктів 

господарювання, які давно використовують 

різноманітні методи штучного 

роздування собівартості. 

Крім того, ще одним фактором, який 

стримуватиме розширення підприємницької 

діяльності й, відповідно, зростання 

надходжень до бюджету, полягає у 

відсутності проведення в Україні структурних 

реформ, що зберігає низьку 


ефективність національної економіки. 

Рентабельність економічної діяльності в 

країні поки не демонструє тенденцій до 

зростання, тому збільшення надходжень 

від податку з прибутку означає додаткове 

вилучення в підприємств потенційних 

ресурсів розвитку. 

Розрахунок бази оподаткування, надходження 

податку з доходів фізичних 

осіб здійснюється відповідно до Закону 

України “Про податок з доходів фізичних 

осіб” №889IV від 22.05.2003 р., який набирає 

чинності з 01.01.04 р., інших законодавчих 

і нормативних актів Верховної 

Ради і Уряду України, наказів, розпоряджень 

та вказівок Державної податкової 

адміністрації України. 

Нова концепція оподаткування доходів 

громадян суттєво відрізняється 

від методики оподаткування, яка була 

визначена Декретом Кабінету Міністрів 

України №1392 від 26.12.1992 р. “Про 

прибутковий податок з громадян” (зі 

змінами і доповненнями). 

З позиції прогнозування цього податку 

відмінності полягають у наступному: 

1. Зниження ставок оподаткування 

і запровадження єдиної ставки (15%, а 

на перехідний період до 01.01.2007 р. 

в Україні діятиме ставка 13%) замість 

ставок оподаткування у 10, 15, 20, 30 і 

40% залежно від суми доходу, а за договорами 

цивільноправового характеру – 

20% з подальшим перерахунком за підсумками 

року. 

Єдина ставка оподаткування спрощує 

механізм справляння податку, хоча 

і не відповідає законодавчо закріпленому 

принципу соціальної справедливості 

в оподаткуванні. 

2. Розширення бази оподаткування. 

Застосування максимальної ставки 

оподаткування у розмірі 15% (13%) в 

умовах активного утворення приватного 

сектора економіки створить сприятливіші 

умови для розвитку підприємни- 



цької діяльності громадян і сприятиме 

зменшенню податкового тягаря. Помірний 

податковий тягар – це один з економічних 

методів виведення з тіні як значної частини 

підприємців, так і фінансових ресурсів. 

Крім того, у більш повному обсязі будуть 

виконуватись податкові зобов’язання з 

боку суб’єктів тіньової економіки, що сприятиме 

розширенню бази оподаткування. 

3. Встановлення права платника податку 

на податковий кредит, який є сумою 

витрат, фактично понесених платником 

податку – резидентом у зв’язку з 

придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів 

України протягом звітного року. 

На суму таких витрат дозволяється 

зменшення суми загального річного оподатковуваного 

доходу платника, одержаного 

ним за наслідками календарного року. 

4. Визначення ступеня споріднення 

фізичної особи, яке багато в чому визначає 

величину податкового навантаження 

на доходи громадян. Саме цим 

критерієм визначаються ставки податку 

з доходів, одержаних у вигляді спадщини, 

подарунків, а також прийняття на 

зменшення об’єкта оподаткування податкового 

кредиту за такими витратами, 

як навчання, медичне обслуговування, 

довгострокове страхування, недержавне 

пенсійне страхування. 

5. Система надання соціальних пільг, 

на які платник податку має право зменшити 

суму загального місячного оподатковуваного 

доходу. Розмір таких пільг встановлюється 

у відсотках (100%, 150%, 200%) 

до мінімальної заробітної плати у розрахунку 

на місяць, законодавчо встановленої 

станом на 1 січня звітного податкового 

року. На перехідний період з 01.01.2004 р. 

по 01.01.2006 р. соціальні пільги застосовуватимуться 

не в повному обсязі, а частково 

– від 30 до 80%. 

Необхідно враховувати вплив наступних 

чинників на надходження податку з 

доходів фізичних осіб: 

9


• пільги відповідно до чинного законодавства; 

• наявність заборгованості по заробітній 

платі і тенденцію до її 

зменшення (збільшення); 

• заходи уряду, місцевих органів 

влади щодо збільшення кількості 

робочих місць тощо. 

• заниження місцевою владою обсягу 

очікуваних доходів місцевих 

бюджетів (у деяких випадках). 

• збільшення обсягу номінальних 

доходів населення. 

При розрахунку суми податку на 

додану вартість використовують прогнозні 

макроекономічні показники Міністерства 

економіки, управлінь економіки 

облдержадміністрацій, окремих платників 

податків і розрахунки за іншими платежами 

до бюджету. 

Розрахунок надходжень податку на 

додану вартість здійснюється з урахуванням 

наступних чинників: 

1. Очікування надходження базового 

року. 

2. Очікування надходження із врахуванням 

впливу зростання недоїмки і переплат. 

3. Впливу за рахунок зміни контингенту 

платників: 

• нараховані суми податку по платниках, 

що перейшли до інших ДПІ; 


що перейшли до певної ДПІ; 


які висловили побажання 

знятися з реєстрації в якості платників 

ПДВ. 

4. Впливу макропоказників на надходження 

у прогнозованому періоді: 

• індекс оптових цін; 

• індекс зростання (падіння) виробництва 

певного регіону; 

• індекс зростання (падіння) обсягів 

експорту товарів у певному регіоні. 

5. Прогнозної суми реструктуризованої 

заборгованості, яку підприємства мають 

заплатити у прогнозованому періоді. 

6. Впливу змін у законодавстві: 

• за рахунок запровадження або 

відміни “нульової” ставки чи інших 

пільг; 

• за рахунок зменшення чи збільшення 

показників, які створюють 

додану вартість (прибуток, фонд 

оплати праці, нарахування зборів 

на обов’язкове державне пенсійне 

та соціальне страхування; амортизаційні 

відрахування на повне 

відновлення основних засобів; акцизний 

збір; відрахування на геологорозвідувальні 

роботи). 

При складанні прогнозних розрахунків 

надходжень податку на додану вартість 

особливу увагу необхідно звертати на часті 

зміни в законодавстві по цьому податку. 

Розглянемо причини виникнення ризику 

прогнозування та планування надходжень 

по ПДВ. Їх можна поділити на 

об’єктивні та суб’єктивні. До об’єктивних 

причин, що призводять до значного 

ступеня ризику планування та прогнозування 

ПДВ, належать: 

• значні коливання попиту з боку 

світового ринку на український експорт; 

• нестабільність і мала потужність 

внутрішнього ринку; 

• зміни податкової бази внаслідок 

надання пільг з ПДВ окремим галузям 

та регіонам (вільні економічні 

зони і території пріоритетного 

розвитку); 

• нестабільність цін світового ринку 

енергоносіїв; 

• тінізація економіки та розповсюдженість 

схем ухилення від сплати 

ПДВ, одержання незаконного відшкодування 

з бюджету; 

• заполітизованість ухвалення економічних 

рішень тощо. 


До суб’єктивних причин невідповідності 

планових і фактичних показників 

належать такі: 

• недосконалість наявних методів 

прогнозування ПДВ; 

• завищення планових показників 

ПДВ під час затвердження бюджету 

у Верховній Раді України; 

• відсутність в наявних прогнозах 

урахування впливу темпів інфляції 

на очікувану величину надходжень 

ПДВ до бюджету тощо. 

При прогнозуванні цього податку 

необхідно враховувати думки щодо 

зменшення його ставки, які обумовлені 

наступними чинниками: 

– цей податок – єдиний непрямий 

податок у основній групі; 

– він є ненадійним податком, особливо 

в кризові часи; 

– його використання супроводжується 

відомими зловживаннями (контрабанда 

імпорту та фіктивний експорт). 

– відволікається з обігу оборотний 

капітал підприємствекспортерів. 

– спричиняє нерівномірний розподіл 

податкового навантаження. 

Методика прогнозування надходжень 

податку (спільний Наказ Міністерства 

фінансів, Міністерства економіки 

та з питань європейської інтеграції, Державної 

податкової адміністрації та Державної 

митної служби від 31.08.2004 р. 

№ 545/315/502/637 ”Про затвердження 

методики прогнозування податку на додану 

вартість” зареєстрований в Міністерстві 

юстиції 23 вересня 2004 р. за № 

1202/9801) передбачає шість етапів прогнозних 

розрахунків. 

Перший етап. Визначення прогнозу надходжень 

податку із вироблених в Україні товарів 

(робіт, послуг) на основі динаміки та змін 

кон’юнктури внутрішнього попиту (ПДВ п): 

• за кінцевими споживчими витратами 

домашніх господарств (спрощений 

метод); 



• за роздрібним товарооборотом, 

обсягом реалізованих послуг населенню 

та валовим нагромадженням 

основного капіталу (деталізований 

метод). 

Другий етап. Визначення прогнозу 

надходжень податку із вироблених в 

Україні товарів (робіт, послуг) на основі 

динаміки та змін кон’юнктури валової 

доданої вартості за видами економічної 

діяльності (ПДВ вд). 

Третій етап. Визначення середнього 

значення прогнозу надходжень податку 

із вироблених в Україні товарів (робіт, 

послуг) (ПДВ в), на основі результатів 

розрахунків, передбачених першим та 

другим етапами цього розділу за формулою: 

ПДВ(п) + ПДВ(вд) 

ПДВ (в) = . 

2 

Четвертий етап. Визначення прогнозу 

надходжень податку із ввезених на 

територію України товарів (ПДВ І) на 

основі динаміки імпорту товарів. 

П’ятий етап. Визначення прогнозу 

бюджетного відшкодування податку грошовими 

коштами (БВ) на основі динаміки 

експорту товарів і послуг та динаміки 

промислового виробництва. 

Шостий етап. Визначення сальдо 

надходжень податку до бюджету за 

формулою: 

ПДВ = ПДВ в + ПДВ І – БВ. 

Метою методики є підвищення 

обґрунтованості прогнозних надходжень 

податку на додану вартість та узгодженості 

рішень щодо прогнозних обсягів 

надходжень податку на стадії складання 

проекту Державного бюджету України. 

Методика дає змогу прогнозувати 

надходження податку, враховуючи зміни 

в кон’юнктурі внутрішнього попиту, в 

1


динаміці та структурі валової доданої 

вартості за видами економічної діяльності, 

зміни поточних і перспективних 

обсягів експортноімпортних операцій. 

На основі методики розроблено макроекономічну 

імітаційну модель податку 

на додану вартість. В макроекономічній 

імітаційній моделі ПДВ реалізовано 

механізм залежності між показниками 

соціальноекономічного розвитку країни 

та надходженнями податку, що дає можливість 

не лише підвищити обґрунтованість 

та точність прогнозів податкових 

надходжень, а й забезпечити комплексність 

та узгодженість прогнозів економічного 

і соціального розвитку країни. 

Прогнозування надходжень акцизного 

збору здійснюється на основі Декрету 

КМУ від 26.12.92 р. № 1892 “Про акцизний 

збір” (зі змінами і доповненнями) та 

інших нормативноправових актів. 

Частка акцизів у доходах зведеного 

бюджету коливається у межах від 5,5 

до 9,0 відсотка. Водночас, порівняно з 

іншими країнами, надходження є значно 

меншими, що опосередковано свідчить 

про наявність широкого тіньового сектора, 

слабкого митного контролю, а також 

є наслідком застосування низьких податкових 

ставок. Так, на кінець 90х рр. 

у країнах ЄС надходження від акцизного 

збору становили в середньому 3,5% ВВП, 

зокрема, у Польщі – 4,5%, Угорщині – 

4,0%, Латвії – 3,8%, тоді як в Україні – 

від 1,3 до 1,9% [3,138]. Нині головний 

ресурс зростання надходжень до бюджету 

полягає у зменшенні обсягів тіньового 

виробництва підакцизних товарів, 

насамперед лікерогорілчаних та тютюнових 

виробів. Так, за різними оцінками, 

частка тіньового сектора у випуску 

лікерогорілчаної продукції коливається 

у межах 30–40%. 

Розрахунок надходжень акцизного 

збору на прогнозний період здійснюється 

по підакцизних товарах залежно від 

конкретної характеристики, властивої 

для кожного товару (групи або підгрупи), 

на основі обсягів виробництва підакцизної 

продукції у прогнозному році, ставок 

акцизного збору та загальної суми 

акцизного збору. 

При проведенні розрахунків по акцизному 

збору необхідно враховувати 

вплив наступних чинників: 

• наявність пільг згідно з чинним законодавством; 

• збільшення (зменшення) кількості 

підакцизної продукції; 

• підвищення (зниження) ставок; 

• закінчення дії або введення у дію 

пільгових ставок. 

Необхідність прогнозування надходжень 

від зовнішньоекономічної діяльності обумовлена 

наступними обставинами. Надходження 

від зовнішньоекономічної діяльності 

становлять значну частку в структурі доходної 

частини Державного бюджету. В Україні 

цей показник за десять років розвитку 

зріс у десять разів: 2% – у 1992 р., 10% – 

у 1996 р., 20% – у 1998 р. та 20,4% – у 2002 р. 

Для порівняння: у Великобританії митниці 

дають у державну скарбницю до 40% усіх 

доходів, у Німеччині та Франції – до 30% 

[3,140–141]. 

Що ж стосується рівномірного розподілу 

в територіальному розрізі, то митні 

податки в повному обсязі надходять 

до Державного бюджету України і вже 

звідти розподіляються згідно з потребами 

регіонів. Фактично податок на додану 

вартість із ввезених на територію України 

товарів, акцизний збір із ввезених на 

територію України товарів, ввізне мито 

та вивізне мито є надійним джерелом, 

за рахунок якого здійснюється фінансування 

дотацій вирівнювання адміністративнотериторіальним 

одиницям. 

Митні платежі як фінансові інструменти 

регулювання економіки виконують 

цілий спектр функцій. Серед них 

можна виокремити такі: 


• регулювальна – формування оптимального 

обсягу й ефективної 

структури експорту та імпорту, захист 

політичних інтересів держави; 

• стимулювальна – створення рівних 

умов конкурентної боротьби 

вітчизняних і зарубіжних товаровиробників 

з метою розвитку національного 

виробництва та захисту 

економічних інтересів країни; 

• фіскальна – забезпечення належного 

рівня надходжень до державного 

бюджету з метою сприяння 

стабілізації макроекономічної ситуації 

в країні. 

Прогнозування надходжень від зовнішньоекономічної 

діяльності здійснюється 

під дією різних чинників. 

До першої групи чинників, що суттєво 

впливають на обсяг надходжень від 

зовнішньоекономічної діяльності, належать 

зміна нормативноправової бази 

України та законодавства країнконтрагентів, 

залучення України до системи 

міжнародних дорожніх перевезень, 

а також зміна митних правил України. 

Методика визначення надходжень митних 

платежів до Державного бюджету 

передбачає аналіз планових змін законодавства, 

але врахувати їх у повному 

обсязі фактично неможливо. 

Зокрема, особливу увагу під час 

планування надходжень від зовнішньоекономічної 

діяльності треба приділяти 

пільгам при митному оподаткуванні. 

Водночас надання пільг у частині оподаткування 

експортноімпортних операцій 

є суттєвим інструментом державного регулювання 

зовнішньоекономічної діяльності. 

Ця суперечність цілком характеризує 

наведене вище співвідношення між 

фіскальною, стимулювальною та регулювальною 

функціями митних платежів. 

До другої групи чинників належать: 

зміна кон’юнктури ринку, зростання 

(зниження) темпів виробництва в окре- 



мих галузях економіки, структурні зміни 

в економіці, що фактично неможливо 

передбачити. 

До третьої групи чинників належать 

кількісні чинники, а саме: інфляційні процеси 

в економіці країни, зміна планових 

макроекономічних показників (зокрема, 

курсу гривні до долара США та євро). 

Прогноз сум податкових надходжень 

до державного бюджету здійснюється 

наступним чином: 

1. Аналізується загальна тенденція 

надходження податків до Державного 

бюджету й обсяги експорту та імпорту 

товарів, що оподатковуються визначеним 

видом податку протягом останніх 

трьох років у конкретній митниці. 

2. Розраховується річне середнє значення 

наявного в митниці податкового 

навантаження на одиницю імпорту визначеної 

групи товарів (окремо за кожен 

із трьох останніх років). 

3. З метою визначення податкового 

навантаження за кожним видом податку, 

яке братиметься для прогнозних розрахунків, 

аналізуються причини зменшення 

(збільшення) упродовж трьох років 

середньорічного значення наявного в 

митниці податкового навантаження. 

4. З урахуванням законодавства, що 

діятиме у період, за який здійснюється 

прогнозування, визначається податкове 

навантаження у розрізі видів податків. 

5. У розрізі видів податків розраховується 

прогнозована загальна сума 

надходжень до Державного бюджету. 

Проведене дослідження дозволяє зробити 

наступні висновки і внести ряд 

пропозицій. 

Одним з основних недоліків існуючої 

податкової системи є відсутність 

комплексного аналізу і прогнозування 

податкових надходжень. Передусім, для 

формування короткострокових й довгострокових 

прогнозів надходжень податків 

за видами та рівнями бюджетної


системи необхідно забезпечити аналіз 

динаміки податкової бази на основі обліку 

темпів інфляції в державі та регіонах, 

очікуваної динаміки виробництва і товарообігу, 

зміни дебіторської та кредиторської 

заборгованості, оцінки платоспроможності 

й фінансового капіталу тощо. 

Необхідно оцінювати вплив одних податків 

на інші. Вводити нові податки необхідно 

на основі принципів комплексної оцінки загального 

фіскального ефекту з урахуванням 

соціальноекономічних факторів розвитку 

економіки. Врахування історичного досвіду 

неможливості точного прогнозування в довгостроковому 

періоді негативних наслідків 

в радикальній зміні політики оподаткування 

підтверджує необхідність послідовного 

вдосконалення податкового процесу на базі 

розробки науковообґрунтованих підходів і 

критеріїв до його розвитку. При цьому важливо 

визначити вплив оподаткування на 

динаміку рівня виробничих сил і на цій основі 

розробляти фундаментальні принципи 

вдосконалення системи оподаткування в 

державі. 


1.Базілінська О. Деякі аспекти бюджетно-податкової 

політики в сучасних 

умовах // Економіка України. – 2004. – 

№ 12. – С. 26–30. 

2.Вишневський В., Липницький Д. 

Оцінка можливостей зниження податкового 

тягаря // Фінанси України. 

– 2000. – № 1. – С. 93–105. 

3. Кізима А. Я. Планування та прогнозування 

податкових надходжень: 

Навчальний посібник. – Тернопіль: Воля, 

2005. – 248 с. 

4. Концепція реформування податкової 

податкової системи України. // 

http:// www.taxes.kiev.ua 

5. Крисоватий А. І. Теоретико- організаційні 

домінанти та практика реалізації 

податкової політики в Україні: 

Монографія. – Тернопіль: Карт-бланш, 

2005. – 371 с. 

6. Крисоватий А.І., Кізима А. Я. Податковий 

менеджмент: Навчальний посібник. 

– Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 

304 с. 




проблеми 

ЗАпровАдження 

подАтку нА нерухоме 

мАйно в укрАїні 

Михайло ІБРАГІМОВ 

Висвітлено практичний досвід ролі майнових податків у зарубіжних країнах. 

Проаналізовано сучасний стан фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування. 

Обґрунтовано необхідність запровадження податку на нерухомість 

як інструменту розбудови територіальних громад в Україні. 

Practical experience of property tax role in foreign countries is reflected. The modern 

state of the local self-government authority financial providing is analyzed. The necessity 

of property tax introduction as the alteration instrument of territorial companies in Ukraine 

is proved. 

Трансформаційні процеси, які відбуваються 

в економіці нашої держави, 

спрямовані на інтеграцію України у європейський 

економічний та політичний 

простір. Саме ця обставина вимагає при 

проведенні реформ дотримання міжнародних 

стандартів. Однією із визначальних 

умов формування європейської 

моделі ринкової економіки на засадах 

громадянського суспільства є розбудова 

інституту місцевого самоврядування. 

Головною проблемою уже протягом 

15 років в Україні залишається питання 

фінансового забезпечення діяльності 

органів місцевого самоврядування. В 

основному ця проблема розглядається 

через призму міжбюджетних взаємовідносин, 

які зазнали суттєвих змін після 

прийняття Бюджетного кодексу України. 

Суть новацій полягає в тому, що держава, 

реалізуючи концепцію державної регіональної 

політики, переносить великий 

обсяг витрат на муніципальні утворення. 

Проте, це – одна сторона процесу 

вдосконалення бюджетних взаємовідносин 

між державним бюджетом та бюджетами 

муніципалітетів. Інша – це питання 

розмежування фінансових потоків між 

державою та органами місцевого самоврядування, 

з метою створення стійкої та 

стабільної бази, яка забезпечить самостійність 

і самодостатність муніципальних 

утворень з фінансової точки зору. 

Аналізуючи фінансову забезпеченість 

органів місцевого самоврядування, 

можна стверджувати, що муніципальні 

утворення не мають достатньої фінансової 

бази для ефективного виконання 

власних і делегованих повноважень, а, 

відповідно, й успішного розвитку територіальних 

громад. 

Видатки місцевих бюджетів переважно 

зводяться до фінансування соціально 

захищених статей, тобто виплати


заробітної плати вчителям, лікарям, оплати 

енергоносіїв. 

Місцеві бюджети безпосередньо залежні 

від загальнодержавних трансфертів 

і питання фінансової самостійності муніципальних 

утворень є декларативним. 

Саме проблема визначення оптимального 

рівня самостійності місцевих 

бюджетів на даний час найактуальніша і 

потребує свого вирішення на законодавчому 

рівні. 

При важливості питань удосконалення 

міжбюджетних взаємовідносин на перший 

план виходять завдання реформування 

важелів податкового регулювання. 

Стержневою проблемою муніципальних 

фінансів є правильний вибір регулюючих 

інструментів податкової бази на принципах 

стабільності, самостійності та самодостатності. 

У періодичній та науковій літературі 

дуже активно дискутуються проблеми 

місцевих бюджетів. У наукових працях 

В. Д. Базилевича, О. Д. Василика, 

О. П. Кириленко, С. Ю. Колодій, В. І. Кравченка, 

І. В.Сало, І. О. Луніної, С. І. Юрія 

розглядаються питання реформування 

місцевих бюджетів, особлива увага акцентується 

на міжбюджетних взаємовідносинах, 

питаннях фінансового вирівнювання 

територій. 

Метою статті є обґрунтування необхідності 

кардинальної зміни шляхів 

формування дохідної частини місцевих 

бюджетів з позиції реальної децентралізації 

фінансів шляхом збільшення частки 

податкових надходжень, як основного 

доходного джерела місцевих бюджетів. 

Для досягнення цієї мети необхідно 

вирішити такі основні завдання: 

– узагальнити теоретичні засади та 

практичний досвід формування 

дохідної частини місцевих бюджетів 

в країнах з розвиненою економікою; 

– здійснити аналіз сучасного стану 

фінансового забезпечення ор- 

ганів місцевого самоврядування 

в Україні і визначення основних 

проблем; 

– обґрунтувати необхідність реформування 

місцевого оподаткування 

в Україні шляхом запровадження 

нових підходів. 

В науковій літературі та практичній 

діяльності часто використовується 

термін “фінансова” або “фіскальна” децентралізація. 

Проте у фінансовій літературі 

використовують термін “фіскальний 

федералізм”, який визначається як 

“система оподаткування та державних 

видатків, за якої правами на отримання 

прибутків і управління видатками наділені 

різноманітні рівні державного управління 

– від національного уряду до 

найдрібніших місцевих урядів” [1, 570]. 

Основні принципи фіскального федералізму 

задекларовано у Європейській 

Хартії про місцеве самоврядування 

та у Всесвітній декларації місцевого 

самоврядування ухваленій у 1985 році 

Всесвітньою асоціацією місцевого самоврядування 

та Міжнародним союзом 

місцевих влад. 

Європейська Хартія визначає такі 

основні вимоги до фінансів місцевих органів 

влади: 

– відповідність фінансових ресурсів 

місцевої влади функціям, передбаченим 

Конституцією або законами 

країни; 

– формування принаймні частини 

фінансових ресурсів місцевих 

властей за рахунок місцевих податків 

і зборів, розмір яких вони 

мають право встановлювати в межах 

закону; 

– право місцевої влади у рамках 

національної економічної політики 

на власні адекватні фінансові 

ресурси, якими вони можуть вільно 

розпоряджатись в межах своїх 

повноважень [2, 9]. 


Всесвітня декларація місцевого самоврядування 

також передбачає основні 

стандарти побудови місцевих фінансів 

сучасних європейських держав: 

– податки, які місцеві органи влади 

повинні мати право збільшувати 

або від яких вони отримують гарантовану 

частину, мають носити 

достатньо загальний і гнучкий 

характер, щоб давати місцевій 

владі можливість йти на рівні з її 

зобов’язаннями; 

– розумна частина фінансових ресурсів 

місцевих органів влади повинна 

надходити від місцевих податків, 

платежів і внесків, розмір 

яких вони встановлюють самі. 

Принцип фіскального федералізму 

передбачає побудову місцевих фінансів 

на основі стабільних податкових надходжень 

для реалізації повноважень 

місцевих органів влади. На особливу 

увагу заслуговує досвід місцевого оподаткування 

у країнах Європейського Союзу 

(табл. 1). 

Аналізуючи дані таблиці 1 можна зробити 

висновок, що у різних країнах місцеві 



податки і збори мають різний вплив на 

формування місцевих бюджетів, разом з 

тим у своїй більшості місцеві податки й 

збори є вагомим джерелом фінансового 

забезпечення місцевих органів влади. 

Можна також спостерігати динамічний 

процес змін у підходах щодо ролі податків 

на майно у європейських країнах 

на різних етапах їх розвитку, що свідчить 

про особливу важливість цього місцевого 

податку. 

У країнах північної Європи спостерігається 

велика питома вага місцевих податків 

у місцевих бюджетах, в тому числі 

податків на майно. В Данії, наприклад, 

податок на майно місцеві органи мають 

право встановлювати в законодавчо 

дозволених межах 0,6–5% вартості майна 

для фізичних і юридичних осіб [4, 32]. 

У Швеції податок на майно сплачують у 

місцевий бюджет юридичні і фізичні особи 

за прогресивними ставками від 1,5% 

до 3% від вартості майна [5, 216]. 

Заслуговує на увагу досвід застосування 

податку на нерухомість у Великобританії. 

До 1990 р. цей податок був єдиним 

і основним серед місцевих податків; 


Доходи муніципальних органів у країнах Європейського Союзу, % 

(середина 1990-х pp.) [3, 133] 

Країна 

Місцеві 

податки 

Збори 

і платежі 

Трансферти 

і відрахування 

Позики Інші доходи 

Австрія 15 19 35 8 23 

Бельгія 32 5 40 13 10 

Великобританія 11 6 77 – 6 

Греція 2 22 58 6 12 

Голландія 5 13 60 19 3 

Данія 51 22 24 2 1 

Ірландія 18 10 57 2 13 

Іспанія 31 16 37 10 6 

Італія 18 11 38 9 24 

Люксембург 31 29 37 3 – 

Німеччина 19 16 45 9 11 

Португалія 20 19 38 6 17 

Фінляндія 34 11 31 3 21 

Франція 36 2 26 10 26 

Швеція 61 8 19 1 11


об’єктом оподаткування виступали земля, 

будинки, магазини, установи, заводи, 

фабрики, платниками були власники чи 

орендарі нерухомого майна, а також квартиронаймачі, 

що вносили квартплату. Не 

оподатковувалися сільськогосподарська 

земля і будівлі на ній, включаючи житло. 

Вартість майна переоцінювалася кожних 

10 років і являла собою передбачувану 

суму річного доходу від надання майна в 

оренду. Ставки податку визначалися залежно 

від потреби у фінансових ресурсах 

місцевої влади шляхом ділення загальної 

суми передбачуваних надходжень від 

податку на базу оподаткування в межах 

території, тому суттєво відрізнялися у різних 

графствах і містах країни. У 1990 році 

урядом М. Тетчер було відмінено податок 

на нерухомість й замінено його подушним 

податком [5, 216]. 

В 1993 р. цей податок був скасований 

і замінений новим муніципальним податком 

на нерухомість, який залежав від 

ринкової вартості житла, кількості членів 

кожної сім’ї, мав знижки для деяких категорій 

сімей. Майно класифікувалося 

за оціночними категоріями й оподатковувалося 

за диференційованими ставками 

[5, 216]. 

У Німеччині податок на майно стягується 

із сільськогосподарського й іншого 

майна (банків, приватного акціонерного 

капіталу, прикрас) у розмірі 0,5% для фізичних 

і 0,6% для юридичних осіб залежно 

від вартості майна [5, 217]. 

Незважаючи на різноманітність механізмів 

оподаткування, чітко прослідковуються 

спільні риси податків на нерухо- 

мість, які характерні для більшості країн 

світу. Основними з них є: 

– базою для вирахування і стягнення 

податку на майно є оціночна 

вартість майна; 

– податок на майно ґрунтується на 

праві власності на майно; 

– ставка податку на всій території 

країни коливається в межах одного 

відсотка; 

– визначення оціночної вартості 

майна проводиться, як правило, 

податковими органами (спеціальні 

оціночні служби), або експертами 

за спеціальною процедурою; 

– місцеві органи влади, як правило, 

мають виключне право на встановлення 

розміру ставки податку. 

З метою оцінки стану фінансової 

децентралізації в Україні, розглянемо 

місцеві бюджети України через призму 

фіскальної ролі надходжень від власних 

джерел, в першу чергу за рахунок місцевих 

податків і зборів (табл. 2). 

Якщо ми порівняємо питому вагу місцевих 

податків і зборів у місцевих бюджетах 

України з даними країн Європейського 

Союзу (табл. 1), то ця частка є 

надзвичайно малою і має тенденцію до 

зниження з 2,9% – у 2001 р., до 2,5% – 

у 2005 р. Ще однією негативною рисою 

є загальна тенденція щодо зменшення 

частки податкових надходжень у місцевих 

бюджетах (табл. 3). 

Дані цієї таблиці також свідчать 

про збільшення залежності місцевих 

бюджетів від державного бюджету, що 

знайшло свій прояв у зростанні питомої 


Структура доходів місцевих бюджетів України у 2001–2005 рр. [6, 113] 

2001 2002 200 200 200 

Доходи млн. 

грн. 

% 

млн. 

грн. 

% 

млн. 

грн. 

% 

млн. 

грн. 

% 

млн. 

грн. 

% 

Всього 17735,6 100 19334,2 100 22577,4 100 18582,3 100 23893,1 100 

В т. ч. місцеві 

податки та збори 

513,6 2,90 543,0 2,81 592,4 2,62 555,5 2,99 598,2 2,50 


ваги трансфертів з 29,2 % – у 2001 р., до 

43,5% – у 2005 р. 

Аналізуючи дохідну базу місцевих 

бюджетів можна спостерігати ще одну 

негативну тенденцію, яка почалась ще у 

1995 році, це – зменшення частки доходів 

місцевих бюджетів у структурі доходів 

зведеного бюджету України. Регресивна 

тенденція питомої ваги доходів місцевих 

бюджетів відображена на рисунку 1. 

Як свідчать норми та показники проекту 

Закону України “Про Державний 

бюджет України на 2007 рік” у наступному 

році ситуація з фінансовим забезпеченням 

місцевого самоврядування 

може бути набагато складнішою, ніж у 

2006 році і ще вищим стане рівень централізації 

бюджетних ресурсів. 

Внаслідок завищення прогнозного 

обсягу надходжень до місцевих бюджетів 

закріплених доходів, 

і у першу чергу податку 

з доходів фізичних 

осіб (порівняно з поточним 

роком збільшується 

на 33%), та відповідного 

заниження розрахункового 

обсягу видаткової 

частини місцевих бюджетів 

(18,3%), загальний 

обсяг дотацій вирівнювання 

з державного бюджету 

місцевим бюджетам 

зменшується на 0,8 

млрд. грн. (на 2006 р. – 

15,6 млрд. грн., 2007 р. – 




Структура доходних джерел місцевих бюджетів України [7, 73] 

Групи доходів 

2001 2002 

Роки 

200 200 200 

Податкові надходження 59,3 58,9 54,2 46,2 43,9 

Неподаткові надходження 8,3 6,4 7,2 5,5 6,6 

Доходи від операцій з капіталом 0,5 2,2 2,9 4,3 3,9 

Цільові фонди 2,7 0,9 1,5 1,5 2,1 

Офіційні трансферти 29,2 31,6 34,2 42,5 43,5 

Всього 100 100 100 100 100 

14,8 млрд. грн.). Збільшуються також вилучення 

до державного бюджету з місцевих 

бюджетів, порівняно з 2006 р. майже у три 

рази (з 1,4 млрд. грн. до 4,1 млрд. грн.). 

Такий підхід не відповідає вимогам 

Постанови Верховної Ради України від 

27.07.2006 р. № 42У “Про Основні напрямки 

бюджетної політики на 2007 р.” 

щодо запровадження ефективної системи 

стимулювання органів місцевого 

самоврядування до нарощення доходів, 

закріплених за місцевими бюджетами. 

Як і у попередні бюджетні роки, ресурсний 

тягар між бюджетного регулювання 

пропонується покласти на бюджети 

територіальних громад, проте у значно 

більших розмірах. 

У розрахунках показників дотацій вирівнювання 

не врахована вимога зазначеної 

постанови щодо “визначення за- 

Рис. 1. частка доходів місцевих бюджетів у структурі 

доходів зведеного бюджету у 1995–2005 pp., % [8, 60] 

9


гального обсягу фінансових ресурсів, що 

спрямовуються на виконання бюджетних 

програм місцевими бюджетами, має 

здійснюватися виходячи із законодавчо 

визначених державних соціальних стандартів 

та діючих норм та нормативів”. Як 

наслідок, обсяг видатків місцевих бюджетів 

з фінансування делегованих місцевому 

самоврядуванню повноважень 

(органи місцевого самоврядування, освіта, 

охорона здоров’я, соціальний захист 

та соціальне забезпечення, культура, 

фізична культура та спорт) на 2007 р. 

розрахований у сумі 47,2 млрд. грн. А 

за умови підвищення у наступному році 

розміру мінімальної заробітної плати та 

підвищення цін на енергоресурси на виконання 

делегованих повноважень необхідно 

56,3 млрд. грн. або на 9,1 млрд. 

грн. більше. 

За інформацією фінансових управлінь 

міських рад коштів, запланованих 

для місцевих бюджетів на 2007 р. не 

вистачить навіть на фінансування захищених 

статей, не кажучи вже про фінансування 

інших поточних витрат бюджету. 

У наступному році до місцевих бюджетів 

приписані також кошти державного 

бюджету у вигляді субвенцій. їх обсяг 

збільшується з 10,9 млрд. грн. на 2006 р., 

до 17 млрд. грн. на 2007 р., і цим пояснюється 

збільшення частки загального 

фонду місцевих бюджетів у Зведеному 

бюджеті України (43,4%). 

Саме за таких обставин актуалізується 

питання введення податку на 

нерухомість як основного джерела муніципальних 

фінансів. Законом України 

“Про систему оподаткування в Україні” 

ще в 1991 році передбачено податок на 

нерухомість. Україна, залишається чи 

не єдиною країною на пострадянському 

просторі, не кажучи вже про країни Європейського 

Союзу, в якій не запроваджено 

досих пір податок на нерухомість. 

Постановами Верховної Ради України 

“Про проект Закону України про податок 

на нерухоме майно (нерухомість)” від 

6 грудня 1996 року № 571/96ВР та від 

26 лютого 1997 року № 115/97ВР було 

схвалено відповідні проекти Законів України 

і доручено винести їх на розгляд 

Верховної Ради на друге читання, проте 

на цьому етапі процес запровадження 

податку на нерухомість в Україні зупинився. 

Доцільність введення податку на 

нерухомість перебуває в стадії дискусій, 

як на рівні науковців, політиків, так і широких 

кіл громадськості. 

В Універсалі національної єдності від 

3 серпня 2006 року, підписаному керівниками 

усіх гілок влади та лідерами 

політичних сил, серед першочергових 

завдань плану дій зазначено: “Проведення 

податкової реформи передбачає 

зниження податкового тиску на економіку 

з розширенням бази оподаткування, 

у тому числі шляхом поступового запровадження 

податку на нерухомість (податку 

на багатство)” [9]. 

З економічної точки зору саме таке 

формулювання, як “податку на багатство” 

є недостатньо обґрунтованим (в окремих 

країнах світу передбачається податок 

на предмети розкоші), але з огляду 

на політичні реалії в державі, а також на 

великий розрив між наявним нерухомим 

майном у окремої невеликої частини 

суспільства, яка володіє значним капіталом, 

і більшістю українського народу – 

власниками квартир у багатоповерхівках, 

така постановка питання на даному 

етапі є до певної міри виправданою. 

Разом із цим, доцільно абстрагуватися 

від політичних дискусій та емоцій 

і навести основні причини необхідності 

запровадження податку на нерухомість 

в Україні. Щодо світового досвіду та європейських 

стандартів використання такого 

податкового інструменту, як майнові 

податки зокрема податок на нерухомість, 


то нами наведено достатньо аргументів на 

користь його запровадження в Україні. 

Необхідність запровадження податку 

на нерухомість як одного з основних 

джерел наповнення місцевих бюджетів 

обумовлена європейськими принципами 

функціонування системи місцевих 

податків і зборів, а саме: 

– право органів місцевого самоврядування 

встановлювати ставки податків 

у межах чинного законодавства 

та певна еластичність в коригуванні 

обсягу податкових надходжень залежно 

від рівня зміни витрат; 

– оптимальність співвідношення розмірів 

місцевих податків і якість послуг 

органів місцевого самоврядування; 

– транспарентність податкового тягаря 

для фізичних і юридичних 

осіб – платників податків [10, 26]. 

Щодо принципу транспарентності податкового 

тягаря для юридичних осіб 

вважаємо за необхідне зупинитись детальніше 

на цій проблемі. Податок на 

нерухомість, який розглядається у різних 

варіантах, в основному, зосереджується 

на платниках податку – фізичних особах. 

Однак, на нашу думку, питання запровадження 

податку на нерухомість 

для юридичних осіб є також на порядку 

денному з огляду на наступні причини. 

Поперше, в Україні відсутня податкова 

культура, а також усвідомлення платниками 

податку необхідності сплати податків в пов- 




Розрахунок фактичної відсоткової ставки єдиного податку підприємця – 

фізичної особи [11, 59] 

Сума виручки на розрахунковому 

рахунку підприємця 

(за рік), грн. 

Максимальна сума податкового 

платежу підприємця 

(за рік), грн. 

Розрахована “відсоткова 

ставка” податку підприємця, % 

(2/1) × 100% 

500 000 12×200 0,48 

400 000 12×200 0,60 

300 000 12×200 0,80 

200 000 12×200 1,20 

100 000 12×200 2,40 

50 000 12×200 4,80 

10 000 12×200 24,00 

ному обсязі. В межах правового поля через 

механізми мінімізації податкових платежів 

суб’єкти господарювання сплачують до 

бюджетів податки, які не є адекватними їхнім 

доходам. Через тіньовий сектор фінансові 

ресурси, в основному, капіталізуються 

в об’єкти нерухомості. 

Подруге, існуюча система оподаткування 

суб’єктів підприємницької діяльності, 

зокрема єдиний податок, який є 

однозначно позитивним явищем для 

підтримки підприємців, що починають 

свій бізнес, має ряд недоліків відносно 

великих суб’єктів підприємництва і потребує 

відповідного коригування. Згідно 

із законодавством єдиний податок не 

повинен перевищувати 200 грн. на місяць 

при річній виручці 500 тис. грн. 

Аналіз розміру ставок фіксованого 

податку свідчить про те, що цей податок 

за своєю суттю є регресивним, тобто 

перебуває у зворотній залежності від 

суми виручки суб’єкта підприємництва. 

Внаслідок цього відносно найбільше податкове 

навантаження несуть найменш 

потужні суб’єкти малого підприємництва, 

а великі суб’єкти господарювання 

– юридичні особи, які володіють супермаркетами, 

гіпермаркетами, шляхом 

переведення на підприємців – фізичних 

осіб окремих підрозділів, сплачують 

найменші податки, про це свідчать дані 

таблиці 4. Податок на нерухомість врегулював 

би цю невідповідність. 

1


На сучасному етапі в Україні податок 

на нерухомість передбачений діючим законодавством, 

він також є у Податковому 

Кодексі, який в 2000 році прийняла в першому 

читанні Верховна Рада України. Одночасно 

існує ряд проектів окремих депутатів 

Верховної Ради. Усі ці проекти стали 

об’єктом нищівної критики, як науковців, 

так і платників податків. 

Серед них особливої уваги заслуговує 

проект Закону “Про податок на 

будівлі та споруди” у редакції А. Матвієнка. 

Податок на будівлі та споруди пропонується 

запровадити на місцевому рівні 

і зараховувати його надходження до 

відповідних місцевих бюджетів. Платниками 

податку є власники та користувачі 

об’єктів нерухомості – будівель, споруд. 

Від оподаткування цим податком звільняються 

категорії об’єктів нерухомості, 

а не категорії платників податку, як це 

передбачається в інших проектах. Саме 

така форма, на нашу думку, забезпечить 

рівні умови оподаткування і зменшить 

простір для зловживань. Для захисту 

осіб – власників і користувачів невеликих 

житлових будинків (приміщень) передбачається 

запровадити мінімальний 

платіж за такі об’єкти у розмірі одного 

неоподаткованого мінімуму доходів громадян 

на рік. 

На окрему увагу заслуговує проект 

Закону України “Про податок на нерухоме 

майно громадян”, який внесено на 

розгляд Верховної Ради України народним 

депутатом України Цушком В. П. 

Така увага пояснюється тим, що саме 

цей варіант закону викликав нову хвилю 

коментарів щодо податку на нерухомість 

в Україні. Разом з тим, можна побачити, 

що і цей проект мало чим відрізняється 

від уже запропонованих, та містить ряд 

норм, з якими не можна погодитися, він 

не дає відповіді на багато питань. 

Поперше, стаття 3 проекту передбачає 

ставку податку на нерухоме майно в 

розмірі одного відсотка від його загальної 

вартості. Такий категоричний підхід 

вважаємо несправедливим, оскільки це 

суперечить одному із принципів побудови 

системи оподаткування, що платник, 

який користується більшими благами в 

суспільстві, повинен нести більше податкове 

навантаження. А тому доцільніше 

застосувати диференційований 

принцип, встановивши шкалу оподаткування 

залежно від ринкової вартості 

майна. Важливим аргументом, щодо 

визначення ставки податку є також роль 

органу місцевого самоврядування, яка 

у проекті за редакцією Цушка В. П. нівелюється. 

Як свідчить світовий досвід, 

саме органи місцевого самоврядування 

у визначених Законом граничних межах, 

з урахуванням інших критеріїв та особливостей 

розвитку території встановлюють 

ставки податку на нерухомість. 

Подруге, стаття 4, яка передбачає 

пільги щодо податку, визначає категорії 

фізичних осіб, які звільняються від сплати, 

однозначно є неповною, незрозумілим 

є критерій відбору. Якщо автор намагається 

захистити громадян з низькими 

доходами, то цей перелік повинен бути 

значно ширшим. Одночасно з цим, ми 

вважаємо, що сама ідеологія принципу 

надання пільг є недостатньо обґрунтованою. 

Концептуальним напрямком для 

визначення пільгових категорій платників 

– фізичних осіб податку на нерухомість 

може бути підхід, згідно якого податкове 

навантаження визначається у вигляді 

фіксованого відсотка від доходу сім’ї, і в 

тому випадку, коли податок, що перевищує 

вказану частку доходу, вважається 

“надлишковим” і служить основою для надання 

пільг. Одним із варіантів, може бути 

застосування диференційованої шкали 

для кожного платника, яка коригується 

залежно від зміни величини доходу. 

Потретє, стаття 6 зараховує податок 

на нерухомість до Спеціального фонду 


Державного бюджету України, що суперечить 

усім теоретичним положенням, 

міжнародним деклараціям побудови 

фінансів місцевих органів влади. З цієї 

позиції слід зазначити, що така норма 

ставить під сумнів досягнення поставленої 

автором мети в п. 6 пояснювальної 

записки до проекту Закону України “Про 

податок на нерухоме майно (нерухомість)” 

щодо забезпечення додаткових 

надходжень до бюджету. 

Аналізуючи існуючі проекти законів 

щодо податку на нерухомість слід зазначити, 

що запропоновані документи 

недостатньо опрацьовані, багато норм 

не узгоджені з іншими законодавчими та 

нормативними актами, відсутні механізми 

їх реалізації. 

На основі проведеного дослідження 

можна зробити загальні висновки та 

пропозиції, які необхідно врахувати при 

розробці та запровадженні податку на 

нерухомість в Україні: 

1. Податок на нерухомість, як елемент 

системи оподаткування України, 

є надзвичайно актуальним з огляду на 

високий рівень тінізації економіки та широке 

застосування схем мінімізації і ухилення 

від сплати податків; його запровадження 

дозволить втілити принцип 

справедливості, забезпечити справедливий 

перерозподіл соціальних благ. 

2. Саме цей податок дозволить суттєво 

збільшити надходження до місцевих бюджетів. 

Окрім фіскальної та регулюючої функцій 

податок на нерухомість є важливим важелем 

впливу муніципалітетів на економічні 

і соціальні процеси розвитку територій. 

3. При своїй непопулярності серед 

населення, податок на нерухомість в 

Україні повинен бути запроваджений 

за умови диференційованого підходу 

(на першому етапі платники податку з 

низьким рівнем доходів сплачують за 

невеликими ставками, або не сплачують 

взагалі, а платники податку, які во- 



лодіють значним майном, сплачують 1% 

від ринкової вартості майна, особливо 

це стосується таких об’єктів, як вілли, 

приватні літаки, яхти, вертольоти, дорогі 

автомобілі, інші предмети розкоші). 

4. Податок на нерухомість на об’єкти 

в сільській місцевості повинен бути мінімальний, 

або відсутній, ця норма не поширюється 

на майно громадян з високим 

рівнем доходів та великим наявним 

капіталом (“олігархів” та “нових українців”), 

які проживають у приміській зоні. 

5. Доцільно надати повноваження з 

визначення вартості об’єктів оподаткування 

спеціальним державним експертам 

з метою недопущення заниження 

вартості при визначенні розміру податку. 

Такі спеціальні органи можуть бути 

утворені в складі Державної податкової 

адміністрації. 

6. Вважаємо за необхідне запроваджувати 

податок на майно (в частині 

податку на нерухомість) одночасно для 

юридичних та фізичних осіб, оскільки 

об’єкт оподаткування не має суттєвих 

відмінностей і його наявність свідчить 

в тих, чи інших розмірах, про платоспроможність 

платника. Нами уже акцентувалася 

увага на тому, що до окремих 

категорій власників – фізичних осіб, потрібна 

диференційована і гнучка система 

ставок та механізм можливих податкових 

привілеїв для окремих соціальних 

груп із метою їх захисту від надмірного 

податкового тиску. 

Потрібно зазначити, що і для юридичних 

осіб цей підхід є виправданим. 

Основна причина полягає в тому, що на 

промислових підприємствах України є 

необґрунтовано великі виробничі площі, 

матеріаломістке і енергозатратне 

виробництво та надзвичайно високий 

рівень зносу основних засобів, а тому 

введення податку на нерухомість ляже 

додатковим тягарем на вітчизняного 

товаровиробника. Тому на першому ета-


пі доцільно цей податок застосувати до 

суб’єктів господарювання, які працюють 

у сфері надання послуг (оптова та роздрібна 

торгівля, громадське харчування, 

ресторанний і готельний бізнес, побутове 

обслуговування, інші види високорентабельного 

підприємництва, які через схеми 

мінімізації сплати податків практично 

сплачують мізерні суми податків, що не 

відповідають масштабам їх доходів). 

7. Особливо проблемним моментом 

є визначення категорій пільговиків і сам 

принцип, згідно з яким звільняються від 

податку не категорії об’єктів нерухомостей, 

а категорії платників податку. 

На основі проведеного дослідження 

можна зробити висновок, що податок 

на нерухомість, як інструмент перерозподілу 

фінансових ресурсів та важливе 

джерело наповнення бюджетів 

муніципальних утворень в Україні, при 

своїй непопулярності серед населення, 

повинен бути все ж таки запровадженим 

в найближчій перспективі. 


1. Словник сучасної економіки Макміллана 

/ Пер. з англ. – К.: АртЕк, 2000. – 640 с. 

2. Європейська Хартія про місцеве 

самоврядування // Законодавство України 

про місцеве самоврядування та 

компетенцію його органів: Збірник нормативних 

актів / Уклад. М. П. Воронов, 

В. Д. Яворський, П. М. Любченко та ін. – 

X.: Факт, 2000. – С.7–14. 

3. Кравченко В. І. Місцеві фінанси 

України: Навчальний посібник. – К.: Т-во 

“Знання”, КОО, 1999. – 487 с. 

4. Черник Д. Г. Налоги Испании // Финансы. 

– 1996. – № 2. – С. 32–33. 

5. Лаврів М. Б. Оподаткування на місцевому 

рівні у країнах Європейського Союзу 

// Актуальні проблеми розвитку економіки 

регіону. – 2006. – № 2. – С. 212–219. 

6. Організаційні та економічні 

проблеми розвитку муніципальних 

утворень / Збірник тез доповідей 

міжнародної науково-практичної конференції, 

Тернопіль: Економічна думка, 

2006. – 296 с. 

7. Кириленко О. П. Проблеми формування 

доходів місцевих бюджетів України 

/ Збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної 

конференції, Тернопіль: 

Економічна думка, 2006. – С. 72–78. 

8. Міняйло О. І., Романишин В. О., 

Швед Ю. А. Регіональні особливості формування 

та розвитку державних фінансів 

в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 

2006. – № 4 (58). – С. 58–65. 

9. Універсал національної єдності від 

3 серпня 2006 року. 

10. Пинзеник В. М. Регіональна політика 

в умовах конституційної реформи 

// Економіст. – 2005. – № 4. – С. 25–28. 

11. Сторожук О. Регулювання підприємницької 

діяльності через податковий 

механізм // Вісник податкової служби України. 

– 2006. – № 14. – С. 58–61. 

12. Мещерякова О. В. Налоговые 

системы развитых стран мира (справочник) 

– М.: Фонд “Правовая культура”, 

1995. – 240 с. 

13. Налоговые системы зарубежных 

стран: Учебник для вузов / Под ред. В. 

Г. Князева, Д. Р. Черника. – М.: Закон и 

право, 1997. – 147 с. 

14. Налоги: Учебное пособие / Под 

ред. Д. Г. Черника. – 3-е изд. – М.: Финансы 

и статистика, 1997. – 1997. – 688 с. 


Ольга СОБКО 



подАток нА додАну 

вАртість: фіскАльнА 

суть тА необхідність 

реформувАння 

Галина ВАСИЛЕВСЬКА 

Розкрито фіскальну суть та недоліки податку на додану вартість, його деструктивний 

вплив на вирішення економічних проблем у державі. Визначено основні 

недоліки універсального акцизу щодо його відшкодування з бюджету. Окреслено 

основні аспекти його вдосконалення шляхом скасування необґрунтованих 

податкових пільг та диференціацією ставок. 

The fiscal essence and drawbacks of value-added tax are considered, and its 

destructive influence on the decision of state economic problems is determined. 

The main drawbacks of universal excise tax as to its compensation from the budget 

are indicated. The basic aspects of its perfection by abolishing unreasonable tax benefits 

and differentiation of rates are outlined. 

Сучасна економічна ситуація обумовлює 

необхідність підвищення ефективності 

управління державними фінансами 

в Україні. Одним з основних засобів 

здійснення такого управління виступає 

податкова система, яка за часи незалежності 

нашої країни зазнала значних 

реформувань. 

Процес оподаткування в державі завжди 

залишається в центрі уваги громадськості, 

оскільки у ньому закладений конфлікт 

інтересів як самого податкозбирача 

(держави), так і платників податків. 

На сьогодні, як доводять експерти Міжнародної 

фінансової корпорації, Україна в 

рейтингу простоти ведення бізнесу стоїть 

на сто двадцять четвертому місці зі ста 

п’ятдесяти п’яти країн світу, поступаючись 

таким країнам як Афганістан, Сан Томе 

і Прінсіплє, та випереджаючи Зімбабве, 

Буркіна Фасо й Конго [20]. Поряд з такими 

проблемними ознаками як корупція 

чиновницького апарату, високий рівень 

втручання влади в діяльність приватного 

сектору, низька конкурентоспроможність 

продукції, що унеможливлює вихід 

вітчизняного виробника на світові ринки 

збуту, погіршення інвестиційного клімату, 

найгострішою виявилась саме проблема 

справляння податків.


Сучасна система оподаткування 

України включає значну кількість різноманітних 

обов’язкових платежів, що 

мобілізуються до державного і місцевих 

бюджетів. За окремі з них громадяни 

та суб’єкти господарської діяльності 

зобов’язані періодично звітувати. Однак 

деякі податки та збори, створюючи безліч 

проблем платникам і збільшуючи обсяг 

роботи податковим інспекторам, не 

відіграють суттєвої ролі у формуванні 

бюджетних доходів. Крім цього, набираючи 

ознаки фіскальної збитковості, вони 

втрачають здатність виконувати одну з 

найважливіших функцій податків, а витрати 

на їх адміністрування, зазвичай, 

значно перевищують доходи бюджету 

за цими платежами. 

Одним з чільних податків, яким ефективно 

маніпулюють як держава так і податкоплатники 

є податок на додану вартість 

(ПДВ). 

У фінансовій науці теоретичні та прикладні 

аспекти оподаткування доданої 

вартості досліджуються достатньо інтенсивно. 

У числі вітчизняних фахівців – 

О. М. Десятнюк, Ю. І. Іванов, А. І. Крисоватий, 

за твердженням яких, податок 

на додану вартість, у практиці чинної податкової 

системи, відбувся як ефективна 

форма ринкових фінансових взаємовідносин 

держави та її суб’єктів [6, 210]. 

Проте, за словами деяких вчених, що 

представляють національну фінансову 

думку, “діюча ставка ПДВ на сьогодні 

рахується дещо надмірною, тому необхідно 

прагнути до її зниження” [5, 317]. 

Протилежної думки з приводу справляння 

ПДВ в Україні дотримуються науковці 

Р. Л. Балакін, І. О. Луніна, Т. І. Єфименко, 

А. М. Соколовська, які вважають, 

що диференціація податкових ставок з 

податку, негативно впливатиме на ефективність 

оподаткування. Застосування 

єдиної ставки ПДВ до товарів і послуг, 

за виключенням експортованих, “сприяє 

зменшенню витрат як на сплату даного 

податку, так і на його стягнення, а також 

зменшенню можливостей його уникнення, 

що позитивно впливає на фіскальну 

ефективність ПДВ” [17, 52]. 

У зв’язку з визначенням стратегічного 

курсу України в напрямку вступу до Європейської 

Співдружності, загострюється 

проблема реформування податкового 

законодавства щодо справляння ПДВ в 

частинах звільнення від оподаткування 

та оподаткування за нульовою ставкою. 

Ряд вчених, таких як А. Б. Дрига, 

І. О. Лютий, М. О. Петренко визначають 

наступні недоліки функіонування ПДВ в 

Україні: “регресивність даного податку, 

передусім в соціальному плані, порівняно 

високі витрати на адміністрування, 

несумісність з іншими типами універсальних 

акцизів та, безумовно, наявність 

широких можливостей для ухилення від 

його сплати” [10, 43–44]. Варто погодитися, 

з думкою вчених, що реформування 

ПДВ в Україні доцільно здійснювати 

шляхом “диференціації ставок податку в 

залежності від поділу оподатковуваних 

об’єктів на товари першої і не першої 

необхідності” [10, 169]. Такий крок дозволить 

максимально звільнити від оподаткування 

соціально значущі товари, і 

в такий спосіб підвищити платоспроможність 

населення. 

Проте, ряд аспектів визначення фіскальної 

ролі податку на додану вартість 

потребують подальших досліджень, а 

принципове значення має також наукове 

обґрунтування напрямів реформування 

ПДВ відповідно до нових пріоритетів податкової 

політики української держави. 

Отже, ПДВ – це один з універсальних 

акцизів, що, здавалось би, найбільшою 

мірою відповідає умовам ринкової економіки. 

В Україні він був запроваджений 

з 1 січня 1992 р. згідно із Законом України 

“Про податок на добавлену вартість” 

від 20 грудня 1991 р. Пізніше його рег- 


ламентував Декрет Кабінету Міністрів 

України “Про податок на добавлену вартість”, 

від 26.12.1992 р., що почав діяти з 

1993 p. З урахуванням доповнень і змін, 

що вносилися в наступних періодах, 

указаний документ обумовлював порядок 

обчислення і сплати ПДВ протягом 

1993–1997 pp. (до 1 жовтня 1997 p.). З 

1 жовтня 1997 р. порядок обчислення і 

сплати ПДВ регламентується Законом 

України “Про податок на додану вартість” 

від 3 квітня 1997 р. [4]. 

Одним з основних недоліків вітчизняного 

законодавства по адмініструванню 

ПДВ були часті зміни ставок. Зокрема, 

ставки ПДВ змінювалися тричі. Законом 

України “Про податок на додану вартість” 

від 20.12.1991 р. було встановлено 

ставку ПДВ в розмірі 28%, а вже в грудні 

1992 р. однойменним урядовим декретом 

ставку податку знижено до 20%. 

Зважаючи на значний дефіцит бюджету, 

Показники 

Роки 

Доходи 

Державного 

бюджетуУкраїни, 

млн. грн. 

Податкові 

надходження, 


З них: 

податок на 

додану вартість, 


Частка ПДВ 

в загальних 

доходах 

бюджету, % 

Частка ПДВ 

в податкових 

надходженнях, 

% 



з 18.05.1993 р. вона знову піднялася до 

рівня 28%, але через масове ухилення 

від сплати податку позитивного результату 

це не дало. Тому спочатку постановою 

від 31.05.1995 р., а потім законом 

від 03.04.1997 р. Верховна Рада України 

знизила ставку ПДВ знову до 20%. 

Така часта зміна податкової політики 

не додала авторитету державі. Підтвердженням 

цьому є статистичні дані щодо 

надходжень до Державного бюджету України 

ПДВ. Оскільки цей податок займає 

значну питому вагу серед усіх податків 

та податкових платежів, які наповнюють 

бюджет держави, а також є одним з домінуючих 

податків, який забезпечує зростання 

експолярної економіки в державі, 

його фіскальну роль доцільно інтерпретувати 

з використанням аналітичної 

таблиці (див. табл. 1). Поряд з податком 

на прибуток та податком на доходи фізичних 

осіб, ПДВ – найпоширеніший по- 


Динаміка доходів Державного бюджету України за 1997–2005 рр.* 

199 199 1999 2000 2001 2002 200 200 200 

15973,8 15705,0 19724,0 34806,1 37199,0 42525,0 52708,4 68736,9 105191,9 

8981,3 10311,7 14168,3 19560,5 21958,0 28934,4 35725,7 44853,5 52904,5 

8242,3 7460,1 8409,2 9441,4 10348,4 13471,2 12598,1 16733,5 33803,8 

51,6 47,5 42,6 27,1 27,8 31,7 23,9 24,3 32,1 

91,8 72,3 59,4 48,3 47,1 46,6 35,3 37,3 63,9 

* Складено автором на основі даних статистичних щорічників України за 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 

2003, 2004, 2005 роки, звітних даних міністерства фінансів та ДПА України [2; 3; 11].


даток у країнах Західної Європи та ряду 

високорозвинених економічних країн. Як 

видно з таблиці 1, поступове зростання 

абсолютних показників щодо надходжень 

по універсальному акцизу, начебто 

привід позитивно оцінити його фіскальне 

значення. Проте, слід зауважити, що 

з моменту запровадження податку на 

додану вартість, його частка як в доходах 

державної казни, так і в загальних 

податкових надходженнях, має чітку 

тенденцію до зниження. Як бачимо, частка 

ПДВ в доходах Державного бюджету 

України не перевищувала показника 48 

відсотків, не враховуючи року, відколи 

даний акциз було запроваджено вперше. 

Незначне покращення ситуації у 

2002 р., де питома вага податку збільшилась 

порівняно з попереднім 2001 р. 

на 3,9 відсотка в доходах державного 

бюджету, спричинило ніщо інше, як заборгованість 

держави по відшкодуванню 

ПДВ платникам, а також неповне 

надходження в бюджет інших податкових 

платежів. 

Стосовно частки податку на додану 

вартість безпосередньо в податкових 

надходженнях Державного бюджету України, 

то тут, як видно з таблиці, ситуація 

вкрай обтяжлива: лише в 1997 р. сума 

надходжень по ПДВ досягла рекордного 

показника питомої ваги, який становив 

91,8 відсотка, далі, в зв’язку з нестабільністю 

податкового законодавства та регулярним 

поновленням пільг по даному 

платежу, незмінною його ознакою є все 

та ж, чітко виражена тенденція до спадання. 

Так, у 1998 р., частка ПДВ у податкових 

надходженнях знизилась на 19,5 

відсотка, порівняно з попереднім роком, 

в 1999 р. – на 12,9 відсотка, в 2000 р. – 

на 11,1 відсотка, а в 2001 р. показник 

питомої ваги універсального акцизу зупинився 

на позначці 47,1 відсотка, що 

порівняно з попереднім роком, менше на 

1,2%. У 2002 р. – зменшення становило 

0,5 відсотка, що зумовлено вище вказаними 

причинами і, надалі, різниця досліджуваного 

показника поступово зростала: 

щодо 2003 р., то вона склала 11,3 

відсотка порівняно з базовим, 2002 р. 

І, нарешті, в наступному, 2004 р. частка 

податку зросла порівняно з попереднім, 

2003 р., на 2 відсотки, але характеризувати 

це явище як позитивний фактор 

недоцільно. В наступному 2005 р. 

частка даного податку зросла максимально 

і становила 32,1 відсотка, що 

на 7,8 відсотка більше, ніж в попередньому 

2004 р. Таким чином, серед низки 

ключових проблем, які супроводжують 

податок на додану вартість, домінуючу 

роль відіграє його відшкодування. Так, у 

2004 р. до Державного бюджету України, 

за даними комітету статистики, надійшло 

16,7 млрд. грн. податку на додану 

вартість. Із них у сферу матеріального 

виробництва відшкодовано 11,5 млрд. 

грн. За простими підрахунками, зрозуміло, 

що в державній казні залишилося 

5,2 млрд. грн., а це становить 31,1% усіх 

мобілізованих коштів по даному податку. 

За перше півріччя 2005 р. цей же показник 

становив 53,8% [11]. 

Отож, беручи до уваги специфіку 

справляння ПДВ в Україні, вести мову про 

повне його відшкодування недоречно, так 

як цілком очевидним є факт втрати фіскального 

значення платежу. Тому динаміка 

відшкодування платником набула такого 

вигляду (рис. 1.) [15, 13; 16, 44]. 

З іншого боку, якщо ж не відшкодовувати 

ПДВ взагалі, то докорінно втрачається 

зміст цього податку, а загалом і 

принципи його побудови, визнані світовим 

співтовариством. Застосувати ідеальний 

варіант рішення цієї актуальної 

проблеми поки що не вдавалося жодному 

з урядів незалежної України. Відверто 

кажучи, наблизити ПДВ до рівня податку, 

який був би виправданий об’єктивною 

значущістю його дії, що визначатиметь- 


Рис. 1. Динаміка відшкодування суб’єктам 

оподаткування України податку на додану вартість 

за 2002–2005 рр., млрд. грн. 

ся умовами виробництва з урахуванням 

його обсягів і структури, а також відповідних 

пільг та, безпосередньо, експорту, не 

втрачаючи свого фіскального значення, 

на даному етапі розвитку вітчизняної економіки 

вкрай важко, або ж, взагалі неможливо. 

Частково це зображено на рис. 2. 

[15; 16, 44]. 

З огляду на тенденцію, яка зображена 

на рис. 2, вказівкою Президент 

Державній податковій адміністрації України 

(ДПАУ) максимально скоротити 

прострочену заборгованість із відшкодування 

податку на додану вартість для 

того, щоб якнайбільше коштів на загальних 

підставах повернулися в сферу 

бізнесу та виробництва. З іншого боку, 



ДПАУ повинна не допустити 

відшкодування з бюджету 

коштів за даним податком, 

які були сплачені в результаті 

фіктивних операцій недоброчесних 

платників податків, 

коротше кажучи, порушників 

законодавства. Нажаль, якщо 

брати до уваги діяльність 

фірм, які здійснюють, або мають 

на меті здійснення таких 

операцій, як правило, на підставі 

договірних бухгалтерських 

документів, то відстежити і виявити 

істинні їх завдання і цілі не так вже 

й просто. Тим паче, що безліч фіктивних 

операцій організовуються через відлагоджену 

інфраструктуру тіньового бізнесу 

з залученням так званих фіктивних 

фірм. Проте, теоретично визначити приналежність 

тої чи іншої фірми до фіктивних 

доволітаки складно, адже в податковому 

законодавстві таке трактування 

не передбачене в жодному документі. 

Хоча зараз є зміст говорити про те, що 

фіктивною може називатися фірма, не 

лише та, що фальсифікує первинні бухгалтерські 

чи облікові документи, використовує 

фальшиві печатки, а й така, що 

при організації своєї діяльності здійснює 

Рис. 2. Динаміка бюджетної заборгованості перед платниками з відшкодування ПДВ 

в Україні за 2003–2003 рр., млрд. грн. 

9


реалізацію заявок на відшкодування 

ПДВ із бюджету, тобто краде з казни суспільні 

кошти. Такі фірми, як правило, не 

є суб’єктами господарської діяльності, а 

виступають лише організаторами процесу 

незаконного вилучення ресурсів із 

державного бюджету. 

Ще одним доволітаки небезпечним 

засобом для організації тіньової економіки 

в країні, що поряд з іншими стосується 

і ПДВ, є податкові пільги. Метою 

їх надання слід визначити стратегічні 

завдання, які держава вирішує почасти 

через податки та інші обов’язкові платежі. 

Систему пільг та інших податкових 

преференцій застосовують не лише в 

економіці, що розвивається для покращення 

інвестиційного клімату, стимулювання 

вітчизняного виробництва 

та виходу країни на міжнародну арену 

конкурентоспроможності, а й держави 

з досить високим рівнем економічної 

пріоритетності. На сьогодні є вкрай 

важливим активізація підприємництва, 

створення нових робочих місць, із метою 

скорочення безробіття в Україні, 

збільшення обсягів виробництва та 

зміцнення фінансовоекономічного потенціалу 

держави. Тому роль податків 

не може бути перебільшеною. Проте, 

деталізуючи статистику, зауважимо, що 

в законодавчому полі налічується 387 

податкових пільг, якими в 2004 році користувалися 

сто одна тисяча суб’єктів 

господарювання в Україні, а в 2005 році – 

дев’яносто одна тисяча таких осіб [13]. 

Отже, кількість користувачів пільг помітно 

поменшала, та все ж доводиться 

оцінювати не кількісну, а якісну сторону 

цього суперечливого засобу податкових 

стимулів. Враховуючи заполітизованість 

наших державних чиновників, і навпаки, 

надмірну прихильність законотворців 

до тих чи інших бізнесових структур, у 

вітчизняному законодавстві нагромадилась 

безліч пільг, що не зовсім відпові- 

дають економічній ситуації в країні. Частина 

чинних пільг взагалі не виважені і 

змістовно безпідставні, так як є результатом 

корупційних інтересів зацікавлених 

осіб. Тут не варто згадувати про їх 

позитивний ефект, а взагалі доцільно 

застерегти від відчутної шкоди економіці 

держави та суспільства в цілому. В даній 

ситуації правильним буде прийняття рішення 

про тотальну ревізію пільг особливо 

у вільних економічних зонах і на 

територіях пріоритетного розвитку. Для 

цього досить співставити недоотримані 

суми податків від наданих пільг, якими 

користуються пільговики, тобто визначити 

бюджетні втрати для держави. 

Позитивний ефект від надання пільг 

слід вбачати в кардинальних змінах 

податкової системи. Доцільним було 

б оптимізувати пільги по ПДВ, а також 

ті, що стосуються непрямого оподаткування 

загалом. В такому напрямку вбачається 

динамічне наповнення бюджету 

всіма учасниками процесу справляння 

податків, відповідно, ліквідується потреба 

будівництва фіктивних схем щодо 

відшкодування ПДВ, так як сплачувати 

цей податок будуть всі на загальних підставах. 

Разом з тим, необхідно диференціювати 

ставку податку на додану 

вартість з урахуванням споживчої необхідності, 

покращити та скоординувати 

роботу контролюючих органів, особливо, 

стосовно фізичних осіб. Адже легально 

і нелегально отримані доходи певною 

мірою підтверджуються наявністю майна: 

квартир, дач, машин, по при те, що 

за межею бідності в нашій державі живуть 

70–75 відсотків населення [3]. Результат 

недосконалого механізму проведення 

контрольної роботи податковими 

органами в Україні і дає можливість ухилення 

та уникнення сплати податків та 

існування експолярної економіки. Крім 

цього, досить актуальною є необхідність 

запровадження мораторію щодо подат- 


кового законодавства. Адже, часті зміни 

одного законодавчого документу іншими 

чинять свій негативний вплив на розбудову 

економічного простору держави. 

Поряд з цим, необхідно організувати 

ефективну законодавчу та організаційну 

технології боротьби з фіктивними фірмами, 

так як заміна ПДВ іншим податком 

жодного позитивного результату не 

принесе: податки як не платились, так і 

не платитимуться. На практиці фіктивні 

фірми широко використовуються не 

лише в схемах незаконного відшкодування 

ПДВ – з їх допомогою ефективно 

мінімізується податок на прибуток, легалізується 

контрабанда, переводяться 

у готівку кошти, а право ДПАУ тільки на 

планові перевірки автоматично трансформує 

всі зустрічні перевірки з відшкодування 

ПДВ у незаконні, оскільки ті є 

позаплановими. 

Узагальнення офіційних статистичних 

даних дозволили дійти висновку, що 

в Україні спостерігається тенденція 

до зниження фіскальної ефективності 

ПДВ, яка зумовлена ефектом випереджаючого 

зростання експорту, і, як наслідок, 

вимог відшкодування податку в 

порівнянні з темпами зростання ВВП, 

несправедливим розподілом тиску податку 

внаслідок значного, не завжди 

виправданого, обсягу податкових пільг 

та недостатньою ефективністю примусового 

справляння податку, про що 

свідчить наявність значної недоїмки, 

невідпрацьованістю механізму справляння 

податку й недостатньою адаптацією 

до умов України окремих норм 

оподаткування доданої вартості, прийнятих 

у розвинених країнах. Це обернулося 

серйозними труднощами як для 

податквоплатників, так і для держави 

внаслідок падіння фіскальної ефективності 

ПДВ, активізації зусиль платника, 

спрямованих на легальне і нелегальне 

зменшення податкових зобов’язань. Оп- 



тимальним шляхом реформування ПДВ 

слід вважати подальше удосконалення 

діючого механізму ПДВ та одночасної 

адаптації вітчизняного законодавства з 

питань ПДВ до норм ЄС. 

Ставку ПДВ доцільно знизити, але не 

нижче 15%, з метою дотримання вимог 

ЄС. Це сприятиме зменшенню податкового 

тиску і потреби окремих підприємств 

в податкових пільгах, активізації 

підприємництва і в перспективі – зростанню 

надходжень податку. Підвищенню 

фіскальної ефективності ПДВ сприятиме 

скорочення переліку операцій, звільнених 

від цього податку, що розширить 

його податкову базу, компенсує втрати 

від зниження ставки, обмежить зловживання, 

забезпечить уникнення кумулятивного 

ефекту і більш справедливий 

розподіл податкового тягаря. 

Посилення відповідальності за незаконне 

отримання відшкодування сприятиме 

зменшенню кількості зловживань. 

У сучасних умовах, на нашу думку, 

важливим заходом, що забезпечить 

зростання надходжень із ПДВ, є вдосконалення 

податкового регулювання в питаннях 

надання податкових пільг. З цією 

метою пропонуємо надавати пільги не 

підприємству певної галузі, як це, переважно, 

відбувається за існуючої системи, 

а окремому суб’єкту господарювання 

за його вклад у вирішення завдань 

державної економічної стратегії. 

Проблемою, яка вимагає негайного 

вирішення є забезпечення цільового використання 

отриманих внаслідок податкової 

пільги коштів, що можна забезпечити 

на основі оформлення зобов’язання 

платником щодо використання отриманих 

коштів. Юридично закріпити таку 

відповідальність можна укладанням угоди 

між платником податку та уповноваженим 

державним органом, яка б чітко 

визначала відповідальність платника у 

разі її порушення. 

91


Забезпечити перехід вітчизняної економіки 

до інноваційноінвестиційного розвитку можна 

шляхом усунення зловживань у сфері відшкодування 

ПДВ. Підвищення ефективності 

відшкодування податку на додану вартість 

можна забезпечити застосувавши диференційований 

підхід до стимулювання експорту, 

що дозволить узгодити надання права експортного 

відшкодування ПДВ із пріоритетами 

економічної політики держави. 

На нашу думку, причини бюджетної 

заборгованості з відшкодування 

пов’язані з недоотриманням запланованих 

надходжень ПДВ до державного 

бюджету. Основними причинами цього 

можуть бути зростання податкової недоїмки 

та прорахунки в процесі планування 

податкових надходжень, імовірність 

яких є дуже високою, враховуючи 

відсутність єдиної, науково обгрунтованої 

методики. Видатки державного бюджету 

плануються відповідно до плану 

надходжень, невиконання якого породжує 

дилему: або не повністю виконати 

зобов’язання з бюджетного відшкодування, 

або недовиконати зобов’язання 

перед розпорядниками бюджетних коштів 

із фінансування бюджетних програм. 

З метою забезпечення стабілізації 

податкового законодавства необхідно 

забезпечити прийняття Податкового кодексу, 

який би усував можливість маніпулювання 

його окремими елементами 

для достатньої гнучкості податкового 

механізму: межі зміни ставки, обсяг і 

структуру наданих пільг тощо. 

За умови реалізації наведених у 

статті пропозицій з удосконалення адміністрування 

податку на додану вартість, 

тенденція до зниження його ефективності 

може бути подолана. 

А поки що ПДВ залишається найбільш 

корупційним податком, який дозволяє 

тим, хто має доступ до влади, маніпулювати 

ним на свою користь. Тому з проведенням 

кардинальних змін стосовно 

податку на додану вартість, вдосконалення 

механізму справляння цього податку в 

Україні та застосування податкових пільг, 

зруйнуються всі корупційні схеми, на яких 

сьогодні побудовано розвиток клановокорпоративних 

груп, значно покращаться 

умови розвитку національного бізнесу 

якість життя громадян. 


1. Аханов С., Баліян С., Бєланова І. та 

ін практичне керівництво. Податок на додану 

вартість. Консультації, роз’яснення 

спеціалістів міністерств та відомств, 

нормативна база: // Баланс. Бібліотека 

бухгалтера. – К, 2005. – № 5. – 222 с. 

2. Державний комітет статистики 

України. Статистичні щорічники України 

за 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 

2004, 2005 рр. 

3. Держкомстат України, 1998–2005 

рр. Зведений бюджет України у 1992– 

2004 рр. – Статистична інформація. 

Фінанси. – [Дата останньої модифікації 

22.11.2005] 

4. Закон України “Про податок на додану 

вартість” № 168/97 – ВР від 03.04.1997 

із внесеними змінами і доповненнями. 

5. Иванов Ю. Б., Тищенко А. Н. Современные 

проблемы налоговой политики: 

Учебное пособие. – Х.: ИД “ИН- 

ЖЭК”, 2006. – 328 с. 

6. Іванов Ю. Б., Крисоватий А. І., Десятнюк 

О. М. Податкова система. Підручник. 

– К.: Атіка, 2006. – 920 с. 

7. Крисоватий А. І., Вакуліч І. П. Податок 

на додану вартість в аспекті 

реформування податків на споживання 

// Фінанси України. – 2002. – № 6 (79). – 

С. 10–16. 

8. Крисоватий А. І., Десятнюк О. М. Податкова 

система: Навчальний посібник. – 

Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 331 с. 

9. Крисоватий А., Луцик А. Податки 

і фіскальна політика: Навчальний посібник. 

– Тернопіль, 2003. – 312 с. 


10. Лютий І. О., Дрига А. Б., Петренко 

М. О. Податки на споживання в 

економіці України. – К.: Знання, 2005. – 

335 с. 

11. Пинзеник В. План по надходженню 

до державного бюджету в липні та 

наростаючим підсумком з початку року 

виконано. Інтернет-ресурси [Дані від 

28 листопада 2005 року] – Доступний 

з:. 

12. Податкова система України: 

Підручник / В. М. Федосов, В. М. Опарін, 

Г. О. П’ятаченко та ін.; за ред. В. М. Федосова. 

– К.: Либідь, 1994. – 464 с. 

13. Ревун В. “Чорні діри” українського 

оподаткування. – Київ, 2005. – [стаття 

з архіву 31. (559) 2005 року, 13–19 серпня]. 

– Доступний з 



14. Саливон С. Возросший оброк // 

Бизнес. 2006. – № 5. – С. 40. 

15. Саливон С. Колпак для Киреева // 

Бизнес. 2005. – № 31 (654). – С. 42. 

16. Саливон С. Над пропастью во 

лжи // Бизнес. 2006. – № 1–2. – С. 44. 

17. Система податкових пільг в Україні 

у контексті європейського досвіду/ Соколовська 

А. М., Єфименко Т. І., Луніна І. О. 

та ін. – К.: НДФІ, 2006. – 320 с. 

18. Соколовська А. Проблеми реформування 

податку на додану вартість в 

Україні // Економіка України. – 2004. – 

№ 4. – С. 24–31. 

19. Телішук М. М. Актуальні проблеми 

спів відношення прямих і непрямих 

податків // Фінанси України. – 2001. – 

№ 02 (63). – С. 29–40. 

20. Шкарпова Е. Снова не оценили // 

Инвест Газета. – 2005. – № 38 (515). 

9


виконАння фіскАльної 

функції подАтку 

нА додАну вАртість 

Тетяна ПАЯНОК 

Проаналізовано вплив інфляційних процесів на динаміку надходжень від податку 

на додану вартість, також частини ПДВ після відшкодування податкового 

кредиту з бюджету, проведено порівняльний аналіз ПДВ з темпами зростання 

економіки. Охарактеризовано вплив політичних факторів на динаміку надходжень 

ПДВ до бюджету держави. 

The inflation influence on VAT revenues and the VAT compensation is analyzed. The 

comparative analyses of GDP rates of growth and VAT rates are made. The political risks 

influence on VAT revenue dynamics is analyzed. 

Як і в будьякій іншій країні з ринковою 

економікою в Україні податкові 

надходження складають значну частку 

бюджетів усіх рівнів. Відомо, що прийняття 

закону про державний бюджет 

Верховною радою надзвичайно складний 

процес внаслідок розходження 

оцінок потенційних доходів бюджету, 

зроблених відповідно до різних методик. 

Це збільшує ризик прийняття планових 

показників, які не будуть виконані 

в майбутньому. Податком із найбільшим 

ризиком не виконання бюджетних призначень 

є податок на додану вартість, 

адже його планові показники не виконуються 

(виконання плану відмічалося 

лише у 1999 р. – 101,3% та 2002 р. – 

104,3%) [1]. Це пов’язано з процесом 

відшкодування, який є найбільш сприятливим 

до впливу змін політичних ситуацій 

(політичні ризики). Окремі джерела 

подають проведений аналіз щомісячних 

надходжень до Державного бюджету податку 

на додану вартість, закріпленого 

за ДПАУ упродовж 2003–2005 років [3]. 

Суттєвим фактором появи помилок у 

прогнозах податкових надходжень є невизначеність 

темпів інфляції [6]. Спроба 

аналізу впливу цього фактора була здійснена 

в працях Скрипника А. і Терена С. 

за допомогою моделі АRIMA [9]. Але 

використана в цих роботах методика 

не дозволяла одержати реальні темпи 

зростання податкових надходжень, які 

можна було б використовувати в майбутніх 

прогнозах. 

З огляду на це, проведемо аналіз 

податку на додану вартість. Протягом 

останніх років велося багато дискусій 

про доцільність застосування та методи 

адміністрування податку на додану вартість, 

а Єфименко Т. І. взагалі ставить 

під сумнів доцільність існування цього 

податку [8]. Останнім часом все частіше 



Рис. 1. Динаміка щомісячних надходжень ПДВ до Державного бюджету України 

за 2003–2005 рр., номінальні дані 

з’являються пропозиції щодо заміни податку 

на додану вартість іншим податком. 

Так, наприклад, фахівці Рахункової 

палати України вважають, що податок 

на додану вартість не відповідає сучасним 

економічним реаліям держави і потребує 

заміни іншим податком, зокрема, 

мова йде про податок із продажу [8]. У 

зв’язку з цим Рахункова палата дійшла 

висновку, що податок на додану вартість 

втрачає роль основного джерела 

доходів бюджету. Особливо гостро це 

питання виникло в кінці 2003 року, коли 

сальдо від цього податку, з врахуванням 

відшкодування, різко впало і становило 

від’ємне значення: у серпні – 61,4 млн. 

грн., листопаді – 154,7 млн. грн., грудні – 

621,9 млн. грн. При цьому у 2003 році 

бюджетне відшкодування грошовими 

коштами становило 10,3 млрд. грн. [1]. 

Завдяки посиленню податкового контролю 

за нарахуванням, сплатою ПДВ 

та відшкодуванням податкового кредиту 

сьогодні ситуація значно покращилася. 

Оскільки відомо, що основні ризики недовиконання 

планових надходжень ПДВ 

пов’язані з процесом відшкодувань, на 

особливу увагу заслуговує дослідження 


реалій відшкодування податкового кредиту 

суб’єктам господарювання. Однак, 

провести таке дослідження варто з одночасним 

порівняльним аналізом ПДВ щодо 

темпів зростання економіки та співвідношення 

темпів зростання відшкодувань та 

темпів зростання надходжень від ПДВ. 

Податок на додану вартість займає 

друге місце, після податку на прибуток 

підприємств, по надходженню до державного 

бюджету і це з урахуванням 

відшкодування податкового кредиту 

грошовими коштами: за 2004 рік ця сума 

становить 11,967 млрд. грн., за 11 місяців 

2005 року – 11,896 млрд. грн., перерахування 

відшкодування здійснюється 

на рахунки підприємств, після ретельного 

податкового контролю. Щодо обсягів 

надходжень ПДВ, то можна зазначити, 

що за 2003 рік до бюджету надійшло 3,16 

млрд. грн., в 2004 році ця сума зросла 

на 50% і становила 4,74 млрд. грн., 11 

місяців 2005 року принесли до бюджету 

9,66 млрд. грн., а це на 133,35% більше, 

ніж минулого року за цей же період 

(рис. 1). У даному випадку йдеться про 

надходження, які контролює Державна 

податкова адміністрація України, без 

9


врахування надходжень ПДВ, отриманих 

Митною службою України. 

Ретельніший аналіз темпів та обсягів 

податкових надходжень по ПДВ можна 

зробити лише при проведенні попереднього 

згладжування ковзковим середнім 

по семи точках, так як ряд щомісячних 

надходжень ПДВ має велику варіативність. 

Це дасть змогу ліквідувати від’ємні 

значення та вирівняти динаміку щомісячних 

сальдових надходжень (рис. 2). 

Отриманий результат дає змогу стверджувати, 

що протягом 2003–2005 рр. 

відбувається стабільне зростання надходження 

ПДВ до бюджету, темп приросту 

становить 25,156 млн. грн. щомісячно. З 

використанням моделі експоненціального 

тренду встановлено, що приріст 

надходжень ПДВ за кожний місяць становлять 

5,16%. Зупинимося на більш 

детальному аналізі структури податку, 

а саме податковому кредиті та надходження 

по ПДВ з вироблених в Україні 

товарів, робіт, послуг. 

Загальні надходження ПДВ до Державного 

бюджету за 2003–2005 рр. 

зображені на рис. 3. Простежується періодичне 

падіння надходження протягом 

трьох років у лютому місяці: 2003 р. – 

183,2 млн. грн., 2004 р. – 941,9 млн. грн., 

2005 р. – 1089,2 млн. грн. Надходження 

ПДВ до зведеного бюджету найбільшими 

були в червні 2003 р. у сумі 2308 млн. 

грн. та березні 2005 р. – 2356,8 млн. грн. 

Динаміка надходжень за інші місяці була 

зростаючою з незначними коливаннями. 

Поетапністю коливань відмічається проміжок 

часу з серпня місяця 2003 року по 

червень 2004 року, що пов’язане з адмініструванням 

податку на додану вартість, 

а саме збільшенням надходжень 

ПДВ за квартал. З кінця 2004 року що 

періодичність порушена в результаті 

політичних подій в Україні. 

Аналіз динаміки надходжень ПДВ показав, 

що існує значний вплив позаекономічних 

чинників на величину відшкодувань, 

тому цей процес характеризується 

Рис. 2. Згладжена динаміка щомісячних надходжень ПДВ в Україні 




Рис. 3. Загальні надходження ПДВ до Державного бюджету України 


значною варіативністю. Аналізуючи проведення 

відшкодувань ПДВ за два роки 

можна відмітити, що найбільші з них проводилися 

у листопаді: у 2004 р. – 16,79 

млн. грн. і 18,06 млн. грн. в 2005 р. При 

цьому зазначимо, що борг держави на 

01.01.2005 року з відшкодування ПДВ 

взагалі був відсутній, але протягом п’яти 


місяців він поступово зріс до 2,8 млрд. 

грн. [7]. Оскільки на процес адміністрування 

ПДВ значний вплив має саме його 

відшкодування, проаналізуємо окремі 

складові, а саме надходження та відшкодування 

окремо (рис 4.). Статистика по 

відшкодуванню ПДВ надається ДПА України 

тільки з 2004 р., тому часові ряди 

Рис. 4. щомісячні номінальні надходження та відшкодування ПДВ 

за 2004–2005 рр. в Україні 

9


обмежені проміжком за 2004–2005 рр. 

Аналізуючи динаміку надходжень за цей 

часовий інтервал за допомогою моделі 

лінійного тренду, можна дійти наступних 

висновків: якщо динаміка надходжень 

цілком природний процес, який відповідає 

загальним економічним тенденціям 

цього часового інтервалу (економічному 

зростанню), то на динаміку процесу відшкодування 

впливають фактори, які неможна 

віднести до економічних. 

Динаміка відшкодувань досягла 

значних обсягів до травня 2004 року. 

Цьому, ймовірно, сприяла зміна керівництва 

ДПА України, а потім процес відшкодування 

ПДВ був призупинений, але 

поступово набував зростаючих темпів: 

найбільші показники були зафіксовані у 

момент передвиборчої компанії 2004 р. 

Після наступної зміни керівництва ДПА 

України виникло зменшення відшкодувань. 

Період до серпня 2005 р. характеризувався 

помірним зростанням відшкодувань, 

а після серпня місяця змінився 

інтервалом значного зростання з середньомісячним 

темпом 18,6%. Тенденція 

стала загрозливою, оскільки в цей час 

спостерігалося зменшення рівня над- 

ходжень ПДВ. В умовах стабільного законодавства 

і відсутності адміністративного 

впливу ці процеси мали б зростати 

приблизно з однаковими темпами й не 

повинно було б спостерігатися наближення 

кривої відшкодування до кривої 

надходження. Мета якісного справляння 

полягала у тому, щоб надходження і відшкодування 

ПДВ були взаємопов’язані 

і доповнювали один одного. Зрозуміло, 

що можливі деякі відхилення, але ці дві 

криві повинні бути паралельні. 

Для усунення випадкових флуктуацій 

проведемо згладжування цих процесів 

за допомогою ковзкового середнього по 

п’яти точках (рис. 5). Це наочно демонструє 

вплив політичних ризиків на процес 

відшкодування ПДВ. 

Існує ряд наукових робіт, які пов’язують 

величину надходжень ПДВ з параметрами 

ВВП країни [1], тому на рис. 6 подана 

динаміка загального надходження ПДВ, 

без відшкодувань і динаміка ВВП. Для 

аналізу динаміки зростання ВВП була 

використана модель експоненціального 

тренду. 

Середні щомісячні зростання номінального 

ВВП відповідно цієї моделі 

Рис. 5. Надходження та відшкодування ПДВ в Україні, реальні дані 



Рис. 6. щомісячна динаміка обсягів ВВП та загальних надходжень ПДВ в Україні 

2,3%, а середнє значення щомісячного 

зростання ПДВ – 2,27%. Тому можна 

вважати, що з урахуванням похибки ці 

параметри є рівними. Але з точки зору 

наповнення бюджету важлива інша характеристика, 

а саме: частина ПДВ, 

яка залишається після відшкодування 

податкового кредиту суб’єктам господарювання 

з державного бюджету 

(сальдо). Оскільки часові дані сальдо 

мають від’ємні значення, то для побудови 

експоненціального тренду необ- 


хідно було провести попереднє згладжування 

(рис. 7). 

Отримані результати показують, що 

щомісячні темпи зростання номінального 

сальдо складають 4,3%, і суттєво 

перевищують темпи зростання номінального 

значення ВВП, більше ніж в 

два рази. Таким чином, починаючи з 

2005 року спостерігається зменшення 

тінізації податку на додану вартість, яке, 

в першу чергу, пов’язане із зменшенням 

фіктивного його відшкодування. Це від- 

Рис. 7. щомісячна динаміка обсягів ВВП та ПДВ в Україні 

99


булося за рахунок проведення ретельного 

аналізу та впровадження заходів по 

адмініструванню ПДВ, згідно Указу Президента 

України від 23 червня 2004 р. 

№ 671/2004 “Про невідкладні заходи 

щодо підвищення ефективності справляння 

податку на додану вартість”. У 

Державній податковій адміністрації 

України було створено робочі групи з 

удосконалення механізмів адміністрування 

ПДВ. Робота груп проводилася за 

трьома напрямками: методологія (законодавчі 

зміни), механізм вдосконалення 

процесу адміністрування, створення інтегрованої 

бази даних. Результат проведеної 

роботи це нова редакція Закону 

“Про податок на додану вартість”, в 

якому передбачено скорочення переліку 

за податком та запровадження мораторію 

на надання нових. Інший напрям – 

введення тимчасової реєстрації платників 

податків, діяльність яких не має 

постійного характеру, запровадження 

спеціальної системи звітності новостворених 

підприємств протягом першого 

року їх діяльності, для запобігання використання 

ними схем ухилення від 

сплати ПДВ і приховування прибутку та 

інші нововведення [2]. Робочі групи відпрацьовували 

свої напрями на пілотних 

проектах. На жаль, перший проект не 

був прийнятий, це створення 4х рівневої 

моделі сертифікації підприємств, за якої 

адміністрування податків і їхнє повернення 

йде по певних коридорах. Під час 

другого пілотного проекту відпрацьовані 

механізми боротьби з відмиванням ПДВ 

та взаємозв’язок з митними органами 

щодо надання інформації в режимі “online” 

(проводилися спільні перевірки суб’єктів 

підприємницької діяльності, які займаються 

експортноімпортними операціями). 

Як згадувалося раніше, інфляційні процеси 

також мають суттєвий вплив на номінальну 

величину надходжень ПДВ, тому 

необхідно виділити інфляційну складову 

в податку на додану вартість. Щоб проаналізувати 

вплив інфляційних процесів 

на зростання рівня надходжень ПДВ, проаналізуємо 

величину реальних надходжень 

за аналогічний проміжок часу. Величину 

реальних надходжень ми отримали 

в цінах початку 2003 року, шляхом ділення 

величини номінальних надходжень 

на індекс інфляції (індекс зростання цін 

відносно 01.01.2003 р.): R i = П( 

1 + rj 

/ 100) 

, 

j≤ 

i 

де r j – щомісячні темпи інфляції у %, П – 

визначає добуток виразу [4]. 

В таблиці 1 наведені темпи та обсяги 

надходжень по ПДВ в країні за 2003– 

2005 рр., які подані як в номінальній, так 

і реальній величинах. 

На рис. 8 показано індекс інфляції, 

що використовувався для проведення 

розрахунків надходжень в цінах початку 

2003 року. Усереднений темп інфляції 

отриманий за допомогою моделі експоненціального 

тренда становить 0,86% 

за місяць. Це відповідає різниці між номінальними 

та реальними оцінками щомісячних 

темпів зростання (табл. 1). 

Отже, як розміри податкових надходження 

так і темпи їх приросту показують, 

що незважаючи на внутрішні політичні 

негаразди в Україні, економіка розвивається 

і поступово набирає свої обороти. Про 


Темпи зростання та маргінальний обсяг щомісячних надходжень по ПДВ в Україні 

за 2003–2005 рр., в млн. грн. 

Показники Номінальні дані Реальні дані 

Щомісячні зростання (модель лінійного тренда) 25,156 18,302 

Щомісячні темпи зростання 

(модель експоненціального тренда) 

5,16% 4,32% 



Рис. 8. Динаміка зміни темпу інфляції в Україні протягом 2003–2005 рр. 

це, в першу чергу, свідчать цифри – надходження 

по податку на додану вартість. 

Хоча інфляційні процеси і забезпечують 

деяке зростання надходжень до бюджету 

0,86% щомісячно (за рік 10,3%), основні 

темпи зростання відбуваються за рахунок 

зростання реального сектору економіки, 

що впливає на збільшення надходжень 

по податку на додану вартість. Дуже великий 

вплив на відшкодування ПДВ має 

політична нестабільність в Україні. Наповнення 

бюджету ПДВ та відшкодування 

повинні бути взаємопов’язаними і доповнювати 

один одного, зрозуміло, що можливі 

деякі відхилення, але ці два процеси 

повинні бути в деякій мірі синхронними. 

Темпи зростання відшкодування не повинні 

перевищувати темпи зростання 

надходжень. Це є небезпечним із точки 

зору фіскальної ефективності податку. 

Щомісячні темпи зростання номінального 

сальдо ПДВ суттєво перевищують 

темпи зростання номінального значення 

ВВП. Це дає змогу стверджувати, що 

починаючи з 2005 року спостерігається 

зменшення тінізації податку на додану 

вартість, яке насамперед пов’язане із 

зменшенням фіктивного відшкодування 

ПДВ. Цьому сприяло проведення ретельного 

аналізу та впровадження заходів з 

адміністрування ПДВ. 



1. Азаров М. Я., Ярошенко Ф. О., 

Єфименко Т. І. та ін. ПДВ та прогнозування 

його надходження до бюджету: 

Монографія. – К.: НДФІ, 2004. – 344 с. 

2. Департамент громадських зв’язків 

та масово-роз’яснювальної роботи ДПА 

України. Удосконаленням ПДВ займуться 

робочі групи // Урядовий кур’єр. – 2004. – 

№ 131, від 15 липня. – С. 4. 

3. Діяльність податкової служби 

України за 2003–2005 рр. – Київ, 2004– 

2006. – 120 с. 

4. ЛІГАБізнесІнформ українська Мережа 

ділової інформації www.liga.net 

5. Скрипник А. Прогноз податкових 

надходжень на 2001 рік з урахуванням 

впливу динаміки грошової маси // Вісник 

НБУ. – 2001. – № 2. – С. 18–22. 

6. Скрипник А. В. Оцінка ризику Зведеного 

бюджету України на 2001 рік // 

Вісник НБУ. – 2001. – № 8. – С. 42–46. 

7. Терен С. Верховне відшкодування // 

Контракти. – 2005. – № 23. – С. 30–31. 

8. Єфименко Т. І. ПДВ як “гидке каченя” 

податкової системи // Урядовий 

кур’єр. – 2004. – № 81. – С. 7. 

9. Pindyck R., Rubinfeld D. Econometric 

models and economic forecasts // Mc. 

Grow-Hill, Inc. USA. – 1991. – 596 p. 

101

Банківська система 

монетАрний трАнсмісійний 

мехАніЗм в укрАїні: 

SVAR підхід 

Сергій НІКОЛАЙчУК 

Проаналізовано трансмісійний механізм монетарної політики в Україні з використанням 

SVAR моделей – найбільш поширеної методології емпіричного дослідження 

монетарної трансмісії. Підтверджено домінуючу роль каналу обмінного 

курсу в українському монетарному трансмісійному механізмі. Хоча отримані результати 

мають аналізуватись з обережністю, вони як мінімум надають базову 

структуру впливу монетарної політики на реальний сектор економіки. 

The author analyses the monetary policy transmission mechanism in Ukraine using 

SVAR models – the most widely used methodology for empirical investigation of monetary 

transmission. The dominating role of exchange rate channel in Ukrainian monetary 

transmission mechanism is confirmed. Although the results should be taken with caution, 

they at least show the basic framework of how monetary policy affects the real sector of 

the economy. 

Один із загальних постулатів, з яким погоджуються 

майже всі економісти, полягає 

у значній затримці між діями монетарної 

політики і відповідною реакцією економіки. 

Крім того, існує суттєва невизначеність 

як щодо тривалості цього лагу, так і щодо 

точного розуміння окремих трансмісійних 

каналів, через які центральний банк 

впливає на економіку. Відповідно, знання 

каналів і лагів трансмісійного механізму 

становлять надзвичайний інтерес для центрального 

банку, оскільки без цих знань 

монетарна політика не може бути повністю 

успішною. Враховуючи вищенаведене, 

ми спробуємо описати трансмісійний механізм 

монетарної політики в українській 

економіці за допомогою SVAR (structural 

vector autoregressive) аналізу. 

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА 

Аналіз трансмісійного механізму на основі 

SVAR підходу, що хоча й обмежує дослідження 

трансмісійного механізму тільки 

його базовими властивостями, але є одним 

з небагатьох шляхів дослідження монетарної 

трансмісії, оскільки проста регресія змін 

випуску і цін у відповідь на зміни інструментів 

монетарної політики через проблему 

“ендогенності” 1 є досить неефективною. В 

основному робота фокусується на питаннях, 

що станеться з ВВП та цінами після 

екзогенних шоків монетарної політики (змін 

процентних ставок і обмінного курсу). 

1 Проблема “ендогенності” полягає у тому, що насправді 

зміни центральним банком своїх інструментів 

є не екзогенними, а ендогенними, тобто залежать 

від макроекономічних чинників. Цей факт 

призводить до помилкових оцінок при використанні 

звичайного МНК. 


Використання структурного підходу 

для дослідження трансмісійного механізму 

є основною відмінністю даної 

роботи від більшості наявних досліджень 

по Україні, що фокусують увагу 

скоріше на скороченій формі опису залежностей 

даних. 

Структурні VAR моделі є розширенням 

традиційного VAR аналізу. Відмінність 

полягає у тому, що в SVAR моделях 

при ідентифікації множини незалежних 

збуджень використовуються обмеження, 

що виходять з економічної теорії, 

на відміну від так званих атеоретичних 

обмежень, що використовуються в традиційних 

VAR моделях. Таким чином, 

перед тим як розглянути SVAR моделі, 

необхідно окреслити основні принципи 

VAR аналізу. 

VAR методологія почала широко використовуватись 

для оцінювання ефектів 

монетарної політики на ВВП та ціни, 

тобто монетарного трансмісійного механізму, 

протягом 1990х років. Підхід, що 

отримав популярність після роботи Сімса 

[12], став важливим інструментарієм 

в емпіричній макроекономіці. Популярність 

цього підходу стала наслідком 

як неможливості економістів протягом 

70х років дійти згоди щодо правильної 

структури економіки, так і критики Лукаса 

[9] (зміни в політиці систематично 

змінюють структуру економетричних моделей), 

що призвела до значного відходу 

від використання макроекономічних 

моделей великої розмірності як засобів 

прогнозування. 

Критика Сімсом існуючих великорозмірних 

моделей полягала у тому, що в 

них застосовуються “неправдоподібні 

ідентифікаційні обмеження” для надання 

економіці певної структури. Автор 

моделі може вибирати, які змінні мають 

бути включені як детермінанти в кожне 

рівняння, і припускати, які змінні мають 

розглядатись як екзогенні, а які – як ен- 



догенні. Ці припущення називаються 

Сімсом “апріорними надіями” або авторським 

розумінням економічної теорії, 

що залишає відкритим питання щодо 

правдоподібності певної структури. Для 

розв’язання цих проблем, зокрема при 

визначенні екзогенності чи ендогенності 

змінних, VAR підхід “залишає дані говорити 

самим за себе”, припускаючи всі 

змінні ендогенними. 

В структурі VAR моделі кожна змінна, 

що вимірюється в рівнях чи в різницях, 

трактується симетрично у тому сенсі, 

що всі змінні в системі містять однакову 

множину регресорів. Немає екзогенних 

змінних і немає ідентифікуючих 

обмежень. Єдина роль економічної теорії – 

вибір змінних, що включаються в модель. 

Розглянемо систему одночасних рівнянь 

у векторній формі: 

А y t = B(L) y t-1 + C ε t (1) 

Це загальне представлення, де y – t 

вектор ендогенних змінних, y – вектор 

t1 

їхніх лагових значень, і ε – вектор збуд- 

t 

жень для кожної змінної (мають бути 

білим шумом). Ця компонента включає 

будьякий екзогенні фактори моделі. 

Квадратична n×n матриця А, де n – кількість 

змінних, містить структурні параметри 

одночасних ендогенних змінних. 

Квадратична n×n матриця С містить одночасну 

відповідь змінних на збудження 

або інновації. B(L) – поліноміальна матриця 

порядку р з лаговим оператором 

L, де р – кількість лагових періодів, що 

використовуються в моделі2 . 

Проблема представлення (1) полягає 

в тому, що оскільки коефіцієнти матриць 

невідомі і змінні мають одночасні ефекти 

одна на іншу, то неможливо однозначно 

визначити значення параметрів моделі. 

2 Лаговий оператор (L) працює наступним чином: 

Ly = y , L t t1 2y = Ly = y , …, L t t1 t2 αy = y . Матричний 

t tα 

поліноміал В(L)y = В y + В Ly + В L t1 0 t1 1 t1 2 2y + … + 

t1 

В L р рy , де всі матриці В – квадратичні. 

t1 і 

10


Модель в цій формі не є повністю ідентифікованою. 

Однак, можливо трансформувати 

(1) у модель в приведеній 

формі (тобто отримати стандартне VAR 

представлення), і кожне рівняння включатиме 

множину загальних регресорів, 

це дозволяє використовувати МНК для 

цілей оцінювання: 

y t = D(L) y t-1 + e t (2) 

Трансформація (1) в (2) припускає, 

що D(L) ≡ A 1 B(L) і e t ≡ A 1 C ε t . Похибки 

(e t ) є лінійною комбінацією некорельованих 

шоків (ε t ), тому кожна індивідуальна 

похибка є серійно некорельована 

з нульовим середнім і постійною дисперсією. 

Однак на відміну від збуджень 

ε t , похибки e t корельовані одна з одною. 

Це призводить до проблем при визначенні 

базових структурних збуджень з 

оцінених VAR моделей. 

Матриця ∑ є коваріаційною матри- 

цею оцінених залишків e t стандартної 

2 VAR моделі (σ – дисперсії і σij – коваріа- 

i 

ції, де 

T 1 

σ = e e ): 

ij 

2 ⎛ σ 1 ⎜ 

⎜ σ 21 

Σ = ⎜ 

⎜ 

... 

⎜ 

⎝ σ n1 

∑ T t= 

1 

σ 

σ 

12 

2 

2 

... 

σ 

n2 

it 

... 

... 

... 

... 

jt 

σ 

⎞ 1n 

⎟ 

σ 2n 

⎟ 

... 

⎟ 

⎟ 

2 

σ ⎟ 

σ 

n ⎠ 

(3) 

Матриця ∑ – симетрична, тобто σ 12 = 

σ 21 , і таким чином містить (n 2 + n)/2 окремих 

оцінюваних параметрів, що використовуються 

для знаходження структурних 

параметрів в (1). Матриця Ω є 

коваріаційною матрицею структурних 

збуджень ε t . Кількість оцінюваних структурних 

параметрів залежить від коваріаційної 

матриці ∑, що містить (n 2 + n)/2 

унікальних елементів, і від матриць А і 

С, кожна з яких містить n 2 елементів. За- 

гальна кількість оцінюваних параметрів – 

2n 2 + (n 2 + n)/2, але тільки (n 2 + n)/2 можна 

отримати з ∑. Таким чином для ідентифікації 

необхідно ще 2n 2 обмежень. 

Оскільки припускається, що структурні 

збудження є білим шумом з нульовими 

коваріаціями, при цьому кожне 

збудження виникає з незалежного джерела, 

то Ω є діагональною матрицею. На 

додаток, звичайно припускається, що 

матриці А і С мають одиничні елементи 

на головній діагоналі. В матриці А це 

припущення лежить в основі нормалізації 

окремої змінної в кожному рівнянні. 

В матриці С ця нормалізація є результатом 

припущення щодо окремого шоку 

в кожному рівнянні. Це надає додаткові 

2n обмежень. В більшості робіт (Бернанке 

[2] є вагомим виключенням) також 

накладаються обмеження на матрицю 

С, щоб зробити її одиничною 3 . Це додає 

ще (n 2 – n) обмежень. Підсумовуючи, ми 

отримуємо [(n 2 + n)/2 + 2n + n 2 – n] одночасних 

обмежень проти 2n 2 необхідних. 

Це залишає (n 2 – n)/2 необхідних обмежень, 

інакше система є недоідентифікованою. 

Ідентифікація потребує накладання 

деякої структури на систему. Методи накладання 

цієї структури і є те, що відрізняє 

SVAR від традиційного VAR аналізу. 

Традиційні VAR моделі пропонують ідентифікаційні 

обмеження, що базуються 

на рекурсивній структурі, відомій як декомпозиція 

Холецького. Ця статистична 

декомпозиція розділяє залишки (e t ) на 

ортогональні (некорельовані) шоки за 

допомогою обмежень, що засновані на 

випадковому порядку змінних. Декомпозиція 

припускає, що перша змінна відповідає 

тільки на свої власні екзогенні 

шоки, друга змінна відповідає на першу 

змінну і на екзогенні шоки другої змінної 

і т. д. Отже структура є нижнім трикутни- 

3 Список літератури до статті включає загальний 

огляд Джіанніні [6], що охоплює різні типи моделей, 

які використовуються в літературі з SVAR. 


ком, де всі елементи над головною діагоналлю 

дорівнюють нулю: 

e 1 = ε 1 

e 2 = z 1 e 1 + ε 2 

e 3 = z 2 e 1 + z 3 e 2 + ε 3 

e 4 = z 4 e 1 + z 5 e 2 + z 6 e 3 + ε 4 

(4) 

де z t – обмеження Холецького і ε t – вектор 

ортогональних шоків. 

В цьому прикладі чотирьохзмінної 

моделі, декомпозиція Холецького надає 

(4 2 – 4)/2 = 6 обмежень, необхідних для 

точної ідентифікації системи. Однак, це 

тільки один з можливих порядків змінних. 

Існують n! можливих порядків, що 

у випадку чотирьох змінних призводить 

до 24 комбінацій. Вибір порядку навряд 

буде важливим, якщо кореляція між залишками 

є низькою, але цей випадок 

є малоймовірним, враховуючи те, що 

змінні, що включаються у VAR модель, 

звичайно вибираються таким чином, 

щоб вони мали сильні взаємозв’язки. 

Результати VAR моделювання можуть 

бути дуже чутливими до порядку змінних, 

що робить їхню інтерпретацію досить 

складною. 

Атеоретичний підхід традиційних 

VAR моделей став об’єктом сильної 

критики економістів. Кулі та Ле Рой [5] 

розкритикували VAR підхід на підставі 

того, що порядок за декомпозицією Холецького 

не є насправді атеоретичним. 

Він пропонує частковий тип рекурсивної 

одночасної структури для економіки, що 

не є консистентною з економічною теорією. 

Також оцінені шоки не є чистими 

шоками, а скоріше лінійною комбінацією 

структурних збуджень 4 . Таким чином 

важко оцінити динамічні ефекти на 

змінні, тому що вони повністю залежатимуть 

від структурних збуджень. Техніка 

4 Якщо структурні збудження et = A 1 C ε t і за декомпозицією 

Холецького e t = Z ω t , тоді оскільки ω t = Z 1 

A 1 C ε t , то шоки за Холецьким є лінійною комбінацією 

структурних збуджень [7]. 



аналізу функцій відповідей на імпульси і 

декомпозицій дисперсії інновацій (збуджень), 

що асоціюється з традиційним 

VAR аналізом, не має очевидної економічної 

інтерпретації як результат використання 

атеоретичного підходу. 

Така критика традиційних VAR моделей 

призвела до появи SVAR моделей, 

які замість випадкового методу накладання 

обмежень оцінююють структурні 

параметри за допомогою встановлення 

одночасних структурних обмежень на 

основі економічної теорії. Ця робота базується 

на роботах Сімса [12], Бернанке 

[2] та Бланчарда і Ватсона [4], що запровадили 

використання економічної теорії 

при впровадженні обмежень на спостерігаємі 

значення оцінених залишків 

(e t ) для знаходження базових структурних 

збуджень (ε t ). На додаток до знаходження 

структури збуджень необхідним 

є збереження припускаємої структури 

похибок для забезпечення незалежності 

між шоками. Структурні обмеження можуть 

розглядатися як короткострокові 

обмеження в тому сенсі, що за припущенням 

шоки мають тимчасові ефекти. 

Процедура для використання SVAR моделі 

включає декілька дискретних кроків. 

Поперше, користувач повинен визначити 

які змінні мають бути включені: стаціонарні 

І(0) чи нестаціонарні І(1). Це визначає, 

чи потрібно використовувати дані в рівнях 

чи в перших різницях. Якщо представлені 

стаціонарні змінні, наступний крок включає 

оцінку VAR моделі в приведеній формі 

за допомогою МНК, переконавшись, 

що включена достатня кількість лагів для 

уникнення серійної кореляції в залишках. 

Типові тести для визначення відповідної 

кількості лагів включають тест рівня правдоподібності 

Сімса, інформаційний критерій 

Акайке і критерій Шварца. 

Процедура оцінки включає оцінювання 

коваріаційної матриці (∑) залишків, 

базованої на цих обмеженнях: 

10


/ 1 / / 1/ 1 / 1/ ∑ = E[e e ] = A CE[ete ]C A = A CΩC A (5) 

t t 

t 

Оцінювання (5) може потребувати 

використання нелінійних алгоритмів для 

знаходження значень параметрів. Перевага 

цієї техніки на відміну від декомпозиції 

Холецького полягає у тому, що 

функції відповіді на імпульси та декомпозиції 

дисперсії, що є результатом цих 

одночасних обмежень, можуть отримати 

пряму економічну інтерпретацію, оскільки 

вони одержуються з використанням 

параметрів експліцитних економічних 

моделей. Функції відповіді на імпульси 

можуть використовуватися для тестування 

впливу шоків на змінні згідно економічної 

теорії. 

Альтернативний SVAR підхід, розроблений 

Шапіро і Ватсоном [11] та Бланчардом 

й Квахом [3], розглядає шоки з 

постійним ефектом. Це припускає, що 

змінні є нестаціонарними, тому шоки 

продовжують акумулюватися впродовж 

часу, коли вони постійні. Наявність одиничних 

коренів в змінних може призвести 

до появи фіктивної регресії, якщо 

VAR оцінюється в рівнях. Таким чином 

необхідно використовувати перші різниці 

для забезпечення стаціонарності у випадку, 

коли шоки мають постійні ефекти. 

Стандартна VAR модель в перших 

різницях описана нижче в рівнянні (6) 5 . 

Необхідні обмеження в цьому підході є 

довгостроковими, що веде до більшої 

консистентності з багатьма економічними 

теоріями. 

Δy t = D(L) Δy t1 + e t (6) 

Альтернативний шлях полягає у використанні 

коінтеграції для запобігання 

втрати інформації про довгострокові 

зв’язки в моделі, що може бути результатом 

диференціювання. Стаціонарні 

лінійні комбінації нестаціонарних змін- 

5 Δ означає оператор перших різниць, де Δ = 1 – L. 

них можуть бути отримані до оцінювання 

[7]. Коінтеграційне обмеження може 

бути потім застосоване з використанням 

моделі векторної корекції похибок 

(VECM – vector error correction model). 

Якщо оцінюється VAR модель в приведеній 

формі, тоді головним є накладання 

достатніх обмежень для ідентифікації 

структурних параметрів моделі. 

В деяких випадках економічна теорія 

може пропонувати більше ніж необхідно 

обмежень (у цьому випадку модель 

стає пере ідентифікованою), але ми обмежимось 

обговоренням випадку точної 

ідентифікації. 

Підсумовуючи, структурна VAR модель 

є стандартною VAR моделлю, де обмеження, 

що необхідні для ідентифікації 

базової структурної моделі, надаються 

економічною теорією. Вони можуть бути 

або тимчасовими, або довгостроковими 

обмеженнями, залежно від того, які за 

характером шоки припускаються економічною 

теорією: тимчасові чи постійні. 

Розглянемо декілька базових VAR 

моделей, що використовуються для 

аналізу ефектів шоків монетарної політики. 

Базові VAR моделі мають наступне 

представлення: 

Y t = A(L) Y t1 + B(L) X t + e t (7) 

де Y t – вектор ендогенних змінних і Х t 

– вектор екзогенних (іноземних) змінних. 

В цій роботі вектор екзогенних змінних 

включає інфляцію торгових партнерів 

(pf t ), іноземну процентну ставку (if t ) і ВВП 

торгових партнерів (yf t ): 

X′ t = [pf t if t yf t ] (8) 

Ці змінні включені для врахування 

зовнішнього впливу на макроекономічну 

динаміку в Україні. Включення цих змінних 

допомагає розв’язати так званий 

ціновий парадокс (тобто емпіричні ре- 


зультати VAR моделей, що полягають у 

зростанні цін після підвищення процентної 

ставки) 6 . Трактуючи ці змінні як екзогенні, 

ми імпліцитно припускаємо, що 

не існує зворотного зв‘язку від українських 

макрозмінних до іноземних змінних. 

Цим також дозволяється одночасний 

вплив екзогенних змінних на ендогенні 

українські змінні. 

Звичайно вектор ендогенних внутрішніх 

змінних Y t включає реальний 

ВВП (y t ), споживчі ціни (p t ), внутрішню 

номінальну короткострокову процентну 

ставку (i t ) і номінальний ефективний обмінний 

курс (e t ): 

Y′ t = [y t p t i t e t ] (9) 

Ми також включаємо в блок ендогенних 

змінних широкий грошовий агрегат 

(М3) (m t ). Історично динаміка грошової 

маси відігравала важливу роль при проведенні 

монетарної політики в Україні. 

Включення грошової пропозиції таким 

чином може бути корисним для ідентифікації 

інновацій монетарної політики. 

В цьому випадку вектор ендогенних 

змінних може бути записаний наступним 

чином: 

Y′ t = [y t p t m t i t e t ] (10) 

В обох випадках, шок монетарної політики 

ідентифікується через стандартну 

декомпозицію за Холецьким з порядком 

змінних, наведеним в (9) і (10) 7 . Базове 

припущення полягає у тому, що шоки 

політики не мають миттєвого ефекту на 

випуск, ціни та гроші, однак можуть впливати 

на обмінний курс одразу. Однак, процентна 

ставка не реагує одночасно на зміни 

у ефективному обмінному курсі. 

Порядок змінних у рівнянні (10) накладає 

імпліцитні припущення про те: 

6 Див. для прикладу роботи Хрестіано та ін. [1] або 

Моджона та Пеєрсмана [10]. 

7 Як і в роботах Сімса [12] і Хрестіано та ін. [1]. 



1) на що звертає увагу монетарна влада, 

коли приймається політичне рішення, 

2) які змінні не відповідають одночасно 

на дії політики. Зокрема, використаний 

порядок припускає, що монетарна влада, 

приймаючи рішення, бере до уваги 

поточний стан економічної активності 

та інфляції. В той же час шоки політики 

не мають миттєвого ефекту на випуск, 

ціни та гроші, однак можуть впливати на 

обмінний курс одразу. Однак, процентна 

ставка не реагує одночасно на зміни у 

ефективному обмінному курсі. Але цей 

порядок не до кінця враховує монетарну 

політику останніх років в Україні, коли 

основним інструментом виступав обмінний 

курс. Тому в ми використовуємо модель 

з наступним порядком: 

Y′ t = [y t p t e t і t m t ] (11) 

Відомо, що функції відгуків на імпульс 

в VAR аналізі можуть бути чутливими до 

альтернативних ідентифікаційних структур. 

Тому для порівняння було використано 

альтернативну ідентифікаційну 

структуру (відповідно до Сімса і Жа [13] 

та Кіма й Рубіні [8]), що дозволяє одночасну 

ітерацію між короткостроковою 

процентною ставкою, обмінним курсом і 

грошовою масою, що є більш відповідним 

припущенням для малих і відкритих 

економік, якою без сумніву є Україна. 

В моделі з грошима, ці автори пропонують 

наступні обмеження: 

⎡ 1 

⎢ 

⎢ 

β β2 

⎢β 

β 3 

⎢ 

⎢ 0 

⎢β 

⎣β 

5 

1 

1 

1 

0 

1 

β 

32 

0 

β 

52 

0 

0 

1 

β 

4 

β 

3 

53 

0 

0 

β 

33 

1 

β 

54 

y y 

0 ⎤⎡e 

⎤ ⎡ ⎤ 

t ε 

t 

⎥⎢ 

p ⎥ ⎢ p 

0 

⎥ 

⎥⎢et 

⎥ ⎢ε 

ε t ⎥ 

⎥⎢ 

m ⎥ = ⎢ m 

0 e ⎥ 

t ε 

t 

β 

⎥⎢ 

i ⎥ ⎢ i ⎥ 

β 45 

⎥⎢ 

et 

⎥ ⎢ε 

ε t ⎥ 

⎥⎢ 

e ⎥ ⎢ e 

1 

⎥ 

⎦⎣ 

et 

⎦ ⎣ε 

ε t ⎦ 

(6) 

Кожна VAR модель оцінюється в рівнях 

з використанням квартальних даних 

1998–2005 рр. В цій роботі ми не проводимо 

експліцитного аналізу довгострокових 

взаємозв‘язків в українській 

10


економіці. Проводячи аналіз у рівнях ми 

припускаємо імпліцитні коінтеграційні 

взаємозв’язки в даних. Більш експліцитний 

аналіз довгострокової динаміки 

змінних обмежується наявним коротким 

часовим інтервалом. Дані виражені в 

логарифмах і є сезонно згладженими, 

за винятком процентних ставок, які використовуються 

у рівнях. В роботі використовується 

ставка за кредитами 

“овернайт” як найбільш індикативна 

щодо стану монетарної політики в Україні. 

Для визначення кількості лагів в 

VAR моделях використовуються стандартні 

тести Акайке, Шварца і рівня 

правдоподібності. Перевірку на стабільність 

моделей не проводилась через 

малу кількість спостережень. 

Розпочнемо аналіз з огляду результатів 

на повному часовому інтервалі 

1998–2005 років 8 . Рис. 1 демонструє 

ефекти змін інструментів політики (процентної 

ставки і обмінного курсу) на одне 

стандартне відхилення на внутрішній 

реальний ВВП, ціни, грошову масу. 

Основні наслідки рестриктивної дії 

монетарної політики (підвищення процентної 

ставки) можуть бути підсумовані 

наступним чином. Зростання процентних 

ставок веде до протилежних від очікуваних 

ефектів – зростання грошової бази, 

ВВП і рівня цін, вплив на обмінний курс є 

майже нульовим. Найбільш поширеним 

в світовій літературі поясненням цього 

явища є так званий “парадокс обмінного 

курсу”, що спостерігається в країнах 

з кризою обмінного курсу в досліджуваному 

періоді. Звичайно в таких країнах 

підвищення процентних ставок позитивно 

корелюється з депреціацією обмінного 

курсу, що й призводить до підвищення 

8 В статтті аналізуються результати отримані за 

допомогою VAR моделі з порядком змінних, наведеним 

в (5), що є найбільш прийнятним для 

української економіки. Одночасна ітерація інструментів 

політики, що припускається в (6), не надає 

значущих відмінностей в результатах. 

рівня цін як наслідок дії каналу обмінного 

курсу. В Україні цей фактор до того ж доповнюються 

режимом монетарної політики, 

при якому основним інструментом 

виступає обмінний курс. За таких умов 

навіть теоретично має спостерігатись 

негативна кореляція між обмінним курсом 

і процентною ставкою (відповідно 

до арбітражних умов непокритого паритету 

процентних ставок), що й підтверджується 

результатами шоку обмінного 

курсу. Так апреціація курсу веде до короткострокового 

зниження процентних 

ставок і персистентного підвищення рівня 

грошової маси, статистично значущими 

є падіння реального ВВП і рівня цін. 

При цьому максимальне падіння ВВП 

спостерігається через 3, а цін – через 4 

квартали після неочікуваної ревальвації 

Національним банком обмінного курсу. 

Спроба виключити кризовий період 

(тобто використання часового інтервалу 

з 2001 року) не приносить багато змін 

у результати, що доводить попереднє 

припущення про важливість режиму 

монетарної політики для пояснення монетарного 

трансмісійного механізму в 

Україні. Хоча й результати рестрикційного 

шоку на коротшому інтервалі можна 

більшменш пояснити з погляду економічної 

теорії. Так підвищення процентної 

ставки веде до зниження грошової маси 

(хоча статистично незначущого), нейтрального 

впливу на ВВП і короткострокового 

значущого негативного впливу на 

ціни. Канал обмінного курсу залишається 

визначальним. Апреціація курсу веде 

до падіння процентних ставок, персистентного, 

хоча і незначущого негативного 

ефекту на ВВП, і до значного падіння 

цін (максимальне зниження спостерігається 

у 4 кварталі після шоку). 

Безперечно, результати мають сприйматись 

із значною обережністю. Часовий 

період не є достатнім для отримання 

надійних із статистичної точки зору 


результатів, тому функції відгуків на імпульси 

мають хвильову форму і досить 

широкі інтервали надійності. 

Розглянемо вплив шоку монетарної 

політики на інші макроекономічні змінні, 

що не включені в базову модель. Додаткова 

макроекономічна змінна включається 

в ендогенний блок моделі. В 

цьому випадку ця змінна є останньою в 

рекурсивній структурі: 

Y′ t = [y t p t e t і t m t z t ] (12) 

де z t – додаткова макроекономічна змінна, 

що досліджується (наприклад, інвестиції). 

Рисунок 3 презентує ефекти шоків 

монетарної політики на різні компоненти 

ВВП (загальний реальний ВВП, інвестиції, 

приватне споживання, державне споживання, 

експорт, імпорт). Одразу можна 

відзначити низьку еластичність змін 

внутрішніх компонент ВВП (споживання 

та інвестицій) до шоків монетарної політики. 

Хоча, якщо аналізувати результати 

на коротшому інтервалі (з 2001 року), 

то можна спостерігати значуще падіння 

споживання внаслідок підвищення процентної 

ставки протягом перших 2 кварталів, 

а також персистентне падіння інвестиційного 

попиту, хоча і статистично 

незначуще. Вплив на торговий баланс 

в основному реагує на зміни обмінного 

курсу, але значущим є ефект лише у короткостроковому 

періоді (1–2 квартали), 

хоча для імпорту і спостерігається зростання 

після апреціації курсу у 4 кварталі 

(на даних з 1998 року). 

Вплив зміни інструментів монетарної 

політики на виробництво промислових 

і сільськогосподарських товарів зображено 

на рис. 5. Як і очікувалось відгуки 

на шок процентної ставки є схожими на 

ВВП, але у випадку шоку обмінного курсу 

результати суттєво різняться. І якщо 

промислове виробництво демонструє 



схожу динаміку з ВВП – падає у короткостроковому 

періоді (хоча і раніше за 

ВВП), то обсяги сільськогосподарського 

виробництва у відповідь на апреціацію 

курсу несподівано зростають у короткостроковій 

перспективі. 

Функції відгуків показників грошового 

ринку на рестрикційні шоки монетарної 

політики презентовано на рис. 6. Було 

знайдено негативний ефект ліквідності 

на монетарну базу і готівку поза банками 

внаслідок підвищення процентної ставки, 

але значущий вплив спостерігається 

тільки в короткостроковому періоді. При 

цьому монетарна база виявилась більш 

еластичною до змін процентних ставок. 

Схожі профілі були отримані і для обсягів 

кредитів і депозитів, але у випадку 

кредитів ефект є більш повільним. Відгуки 

на шок обмінного курсу є статистично 

незначущими. 

І на кінець, рис. 7 презентує відгуки 

на шоки монетарної політики окремих 

індикаторів ринку праці: рівня безробіття 

і номінальної заробітної плати. Профіль 

безробіття у випадку підвищення 

процентних ставок є стандартним, демонструючи 

зниження ділової активності, 

реакція на шок обмінного курсу є 

статистично незначущою. Номінальна 

заробітна плата демонструє персистентне 

зниження внаслідок обох шоків, але 

статистично значущими ефекти є лише 

в перших двох кварталах. 

Ця робота аналізує лише базові 

властивості трансмісійного механізму 

монетарної політики в Україні. Структурна 

VAR модель, оцінена на українських 

даних, виступає інструментарієм для 

отримання базової структури трансмісії 

в межах взаємозалежного макросередовища. 

Використовуючи стандартне 

рекурсивне припущення в якості методу 

ідентифікації і певний порядок змінних 

для імпліцитного врахування структури 

економіки, було кількісно отримано від- 

109


гуки на імпульси основних змінних на 

неочікуване монетарне посилення. 

Основна мета статті полягає в оцінці 

реакції економіки на шок монетарної 

політики. Однак в статті не піднімаються 

питання щодо ефектів систематичної 

монетарної політики, тобто впливу на 

реальний сектор економіки в довгостроковому 

періоді. Аналізуючи результати, 

необхідно це пам’ятати. 

Дана стаття підтверджує, що канал 

обмінного курсу є основним в монетарному 

трансмісійному механізмі, однак 

також було показано, що цей результат 

є скоріше наслідком використання Національним 

банком України в якості свого 

головного інструменту номінального 

обмінного курсу. Можна очікувати, що 

при збільшенні ролі процентної ставки і 

активної процентної політики НБУ, більшої 

ваги набиратиме і канал процентної 

ставки. 

Хоча отримані результати не можуть 

сприйматись механічно, вони як мінімум 

надають певну картину взаємозв’язку 

монетарної політики і реального сектору 

економіки. Висновки мають стимулювати 

подальше дослідження, демонструючи 

використання загальноприйнятих у світовій 

практиці методів аналізу трансмісійного 

механізму монетарної політики для 

української економіки. 


1. Christiano L. J., Eichenbaum M., 

Evans C. Monetary Policy shocks: What 

Have We Learned And To What End? // 

NBER Working Paper. – 1998. – № 6400. 

2. Bernanke B. S. Alternative Explanations 

of the Money-Income Correlation // Carnegie- 

Rochester Conference Series on Public 

Policy. – 1986. – № 25. – Р. 49–100. 

3. Blanchard O. J., Quah D. The Dynamic 

Effects of Aggregate Demand and 

Supply Disturbances // American Economic 

Review. – 1989. – № 79. – Р. 655–73. 

4. Blanchard O. J., Watson M. W. 

Are Business Cycles All Alike? // in 

R. Gordon (ed) The American Business 

Cycle: Continuity and Change. NBER and 

University of Chicago Press. – 1986. – 

P. 123–156. 

5. Cooley T. F., Le Roy S. F. Atheoretical 

Macroeconomics: A Critique // Journal of 

Monetary Economics. – 1985. – Р. 283–308. 

6. Giannini C. Topics in Structural VAR 

Econometrics. – 1992. 

7. Keating J. W. Structural Approached 

to Vector Autoregression // Federal Reserve 

Bank of St. Louis Review. – 1992. – 

№ 74(5). – Р. 37–57. 

8. Kim S., Roubini N. Exchange Rate 

Anomalies in the Industrial Countries: A 

Solution with a Structural VAR Approach // 

Journal of Monetary Economics. – 2000. – 

№ 45(3). – Р. 561–586. 

9. Lucas R. Expectations and the 

Neutrality of Money // Journal of Economic 

Theory. – 1972. – № 4. – Р. 103–124. 

10. Mojon B., Peersman G. A VAR 

Description of the Effects of Monetary 

Policy in the Individual Countries of the 

Euro Area // ECB Working Paper. – 2001. – 

№ 92. 

11. Shapiro M. D., Watson M. W. Sources 

of Business Cycles Fluctuations // NBER 

Macroeconomics Annual. – 1988. – Р. 111– 

148. 

12. Sims C. Macroeconomics and Reality // 

Econometrica. – 1980. – № 48(1). – Р. 1–48. 

13. Sims C., Zha T. Does Monetary 

Policy Generate Recessions? // Federal 

Reserve Bank of Atlanta, Working Paper. – 

1998. – № 98–12. 


1.5 

1.0 

0.5 

0.0 

0.5 

1.0 

1.5 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

1.5 

1.0 

0.5 

0.0 

0.5 

1.0 

1.5 

3 

2 

1 

0 

1 

Response of y to e 

2 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

15 

10 

5 

0 

5 

Response of y to i 

Response of e to i 

2.0 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

Response of i to e 

10 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 


Додатки 

1.5 

1.0 

0.5 

0.0 

0.5 

1.0 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

5 

4 

3 

2 

1 

0 

1 

2 

Response of p to e 

-3 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

10 

8 

6 

4 

2 

0 

5 

4 

3 

2 

1 

0 

1 

2 

Response of p to i 

Response of m to i 

-3 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

Response of m to e 

2 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 


Рис. 1. Відгуки ВВП (y), ІСЦ (p), процентної ставки (i), обмінного курсу (e) 

і грошової маси (m) на шок в одне стандартне відхилення процентної ставки 

та обмінного курсу (1997–2005 рр.) 

111


2.0 

1.6 

1.2 

0.8 

0.4 

0.0 

0.4 

0.8 

1.2 

1.6 

1 2 3 4 5 6 

1.5 

1.0 

0.5 

0.0 

0.5 

1.0 

4 

2 

0 

2 

4 

Response of y to e 

6 

1 2 3 4 5 6 

20 

15 

10 

5 

0 

5 

10 

Response of y to i 

Response of e to i 

1.5 

1 2 3 4 5 6 

Response of i to e 

15 

1 2 3 4 5 6 

5 

1 2 3 4 5 6 


1.2 

0.8 

0.4 

0.0 

0.4 

0.8 

1 2 3 4 5 6 

3 

2 

1 

0 

1 

2 

-3 

4 

25 

20 

15 

10 

5 

0 

5 

3 

2 

1 

0 

1 

2 

-3 

4 

Response of p to i 

Response of m to i 

5 

1 2 3 4 5 6 

Response of p to e 

Response of m to e 

10 

1 2 3 4 5 6 

Рис. 2. Відгуки ВВП (y), ІСЦ (p), процентної ставки (i), обмінного курсу (e) 

і грошової маси (m) на шок в одне стандартне відхилення процентної ставки 

та обмінного курсу (2001–2005 рр.)

5 

4 

3 

2 

1 

0 

1 

2 

-3 

12 

8 

4 

0 

4 

30 

20 

10 

0 

10 

20 

30 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

10 

5 

0 

5 

Response of Cons to i 

4 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

Response of Inv to i 

8 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

Response of Exp to i 

Response of Imp to i 

10 

10 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 


8 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

30 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

10 

10 

20 

5 

0 

5 

12 

8 

4 

0 

4 

5 

4 

3 

2 

1 

0 

1 

2 

-3 

4 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

30 

20 

10 

0 

Response of Cons to e 

Response of Inv to e 

Response of Exp to e 

Response of Imp to e 


Рис. 3. Відгуки компонент ВВП (споживання (Cons), інвестицій (Inv), експорту (Exp), 

імпорту (Imp)) на шоки в одне стандартне відхилення процентної ставки 

і обмінного курсу (1997–2005 рр.) 

11


12 

8 

4 

0 

4 

8 

12 

6 

4 

2 

0 

2 

4 

6 

Response of Cons to i 

8 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

40 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

20 

15 

10 

10 

20 

30 

5 

0 

5 

10 

30 

20 

10 

0 

Response of Inv to i 

Response of Exp to i 

15 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

Response of Imp to i 

16 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

2 

4 

6 

8 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

12 

4 

8 

12 

16 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 


6 

4 

2 

0 

30 

20 

10 

0 

10 

20 

30 

8 

4 

0 

Response of Cons to e 

Response of Inv to e 

40 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

20 

15 

10 

5 

0 

5 

10 

Response of Exp to e 

15 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

Response of Imp to e 

Рис. 4. Відгуки компонент ВВП (споживання (Cons), інвестицій (Inv), експорту (Exp), 

імпорту (Imp)) на шоки в одне стандартне відхилення процентної ставки 

і обмінного курсу (2001–2005 рр.)

8 

4 

0 

4 

8 

12 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

5 

4 

3 

2 

1 

0 

1 

2 

Response of Agr to i 

Response of Ind to i 

-3 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 


12 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 


Рис. 5. Відгуки обсягів виробництва промисловості (Ind) 

та сільського господарства (Agr) на шоки в одне стандартне відхилення 

процентної ставки і обмінного курсу (1998–2005 рр.) 

8 

4 

0 

4 

8 

5 

4 

3 

2 

1 

0 

1 

2 

Response of Agr to e 

Response of Ind to e 

-3 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

11


3 

2 

1 

0 

1 

2 

6 

4 

2 

0 

2 

4 

6 

4 

2 

0 

2 

4 

3 

2 

1 

0 

1 

2 

-3 

Response of MB to i 

-3 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

Response of M0 to i 

6 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

Response of Cred to i 

Response of Depo to i 

4 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

-3 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

6 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

6 

4 

2 

0 

2 

4 

4 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 


3 

2 

1 

0 

1 

2 

-3 

Response of Cred to e 

6 

6 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 

3 

2 

1 

0 

1 

2 

6 

4 

2 

0 

2 

4 

Response of MB to e 

Response of M0 to e 

Response of Depo to e 

Рис. 6. Відгуки грошової бази (Mb), готівки поза банками (M0), обсягів кредитів (Cred) 

та депозитів (Depo) на шоки в одне стандартне відхилення процентної ставки 

і обмінного курсу (2001–2005 рр.)

.12 

.08 

.04 

.00 

.04 

3 

2 

1 

0 

1 

2 

-3 

Response of Unem to i 

.08 

1 2 3 4 5 6 

Response of W to i 

4 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 


.04 

.08 

1 2 3 4 5 6 

3 

2 

1 

0 

1 

2 

-3 

.12 

.08 

.04 

.00 

Response of Unem to e 

Response of W to e 

4 

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 


Рис. 7. Відгуки рівня безробіття (Unem) та номінальної заробітної плати (W) на шоки 

в одне стандартне відхилення процентної ставки і обмінного курсу (2001–2005 рр.) 

11


моніторинг оптиміЗАції 

ресурсного 

ЗАбеЗпечення 

ліквідності бАнку 

Олег ІВАщУК 

Викладено економіко-математичне обґрунтування процедури розрахунку оптимального 

значення обсягів високоліквідних активів і дохідності банку. 

The economic-mathematical substantiation of optimum meaning amount calculations 

of circulated assets and bank income is presented. 

Стабільність банківського сектора 

економіки України ґрунтується на кількох 

взаємопов’язаних і системоутворюючих 

складових: ретроспективному аналізі, 

поточному аналізі, прогнозних моделях. 

Симбіоз цих методів дає можливість виявити 

прорахунки в діяльності банку в 

минулому періоді, оцінити теперішню ситуацію 

та зробити розрахунки на майбутнє. 

Такий підхід має бути застосований 

при дослідженні основних характеристик 

діяльності банку, зокрема ліквідності, достатній 

рівень якої є одним із важливих 

чинників його функціонування. 

Вітчизняні та зарубіжні вчені, міжнародні 

рейтингові агентства неодноразово 

робили спроби систематизувати 

та ранжувати чинники впливу на банківську 

ліквідність, але єдиної думки так 

і не вдалося досягти в силу специфіки 

діяльності банків, фінансових ринків, 

Ольга ОКОНСЬКА 

учасниками яких вони є, та банківських 

продуктів. Разом з цим, ці дослідження 

дали змогу простежити вплив тих 

чи інших чинників на зміну банківської 

ліквідності. Ефективному вирішенню 

зазначених завдань повинен сприяти 

моніторинг ресурсного забезпечення 

банківської ліквідності, який на сьогодні 

не має достатньої теоретичної бази та 

практичної обґрунтованості для подальшого 

впровадження. 

При формуванні ресурсної бази банком 

необхідно розробити комплекс довготермінових 

цілей, визначити спосіб їх 

досягнення, тобто розробити стратегію і 

тактику забезпечення банку новими ресурсами. 

Нові цілі ставлять завдання вироблення 

нової стратегії, а тактика визначає 

методи і способи для вирішення 

конкретної ситуації. Тобто, аналіз впливу 

ресурсної бази банку на його ліквідність 


та пошук можливостей маневрування 

активнопасивними операціями для 

підтримання бажаного рівня ліквідності 

є однією із важливих умов діяльності 

банку в конкурентному середовищі на 

основі процедури моніторингу. 

Базельським комітетом з банківського 

нагляду при встановленні принципів управління 

ліквідністю приділено увагу і необхідності 

моніторингу, зокрема, передбачено, 

що кожен банк повинен встановити 

процес постійного вимірювання та моніторингу 

чистих потреб у фінансуванні [1]. 

Метою даного дослідження є теоретичне 

обґрунтування процедури моніторингу 

оптимізації ресурсного забезпечення 

ліквідності банку та розробка 

системи заходів для її управління. Реалізація 

даної мети зумовила необхідність 

постановки та вирішення наступного 

завдання: проаналізувати структуру 

активів, зобов’язань і капіталу банку, 

розробити алгоритм їхньої оптимізації 

на основі використання математичного 

інструментарію кількісних методів [2, 3]. 

Моніторинг банку має за мету дослідження 

фінансових показників діяльності, 

виявлення зміни показників і коефіцієнтів, 

аналіз можливих змін. Таке дослідження 

банк може проводити не лише 

для прогнозного розрахунку показників, 

а й для оцінки позицій конкурентів на 

ринку банківських продуктів. На фінансовому 

ринку України точиться гостра 

(без перебільшення) боротьба за потенційних 

клієнтів, про що свідчить зростання 

мережі банківських установ. Саме 

тому оцінка ринку банківських продуктів 

є складовою частиною моніторингу. 

Проблемою для багатьох банків є 

покриття дефіциту ліквідності, яку банки 

намагаються вирішити залученням 

короткотермінових кредитів. Інша проблема 

– низька достатність власного 

капіталу. Ризик недостатності капіталу 

свідчить про нездатність банку в тому 



ж обсязі і тієї ж якості надавати традиційні 

банківські послуги за умови збитків. 

Загальним критерієм визначення 

достатності капіталу є підтримання його 

величини на рівні, що забезпечить максимальний 

прибуток та мінімальний ризик 

втрати ліквідності. 

Моніторинг потреб у фінансуванні 

включає аналіз та оцінку вхідних та 

вихідних фінансових потоків банку. Вхідні 

потоки можуть формуватися за рахунок 

погашення або продажу активів, 

доступу до депозитних зобов’язань. За 

допомогою прогнозу щодо майбутньої 

поведінки активів та зобов’язань можна 

визначити перевищення або нестачу 

коштів для підтримання ліквідності. 

Кожний вхідний та вихідний потік коштів 

має бути перерозподілений на певну 

дату. Як правило, такі потоки ранжують 

за терміном погашення. Відповідно, дефіцит 

або надлишок коштів на певну 

дату є основоположним моментом для 

визначення рівня ліквідності на цю дату. 

Банк може розраховувати ліквідні позиції 

та розриви на короткий термін та 

на віддалені періоди залежно від специфіки 

діяльності банку (наприклад, 

основою можуть бути короткотермінові 

операції або довготермінові операції). 

Надалі банк повинен переглядати позиції 

ліквідності залежно від зміни зовнішніх 

чинників та використати методику 

розрахунку прогнозного рівня ліквідності 

на основі незбалансованості вхідних та 

вихідних фінансових потоків. 

Оцінка майбутньої позиції ліквідності 

має ґрунтуватися на прогнозах формування 

портфеля активів з позицій якісного 

та кількісного складу, насамперед 

визначити ліквідність активів: 

– найбільш ліквідні; 

– інші ліквідні цінні папери, міжбанківські 

кредити, котрі можуть бути 

реалізовані, але можуть втратити 

ліквідність за несприятливих умов; 

119


– менш ліквідні активи – кредитний 

портфель банку, хоча деякі ліквідні 

активи можуть бути неліквідними на 

певний період; 

– найменш ліквідні активи – це, як 

правило, неліквідні активи, наприклад, 

кредити, які не користуються попитом, 

банківські переміщення, проблемні кредити; 

– активи, які перебувають у заставі 

третьої сторони. 

Структура активів банку має формуватися 

не лише за рахунок ліквідних 

коштів, а й дохідних активів. Проаналізуємо 

вплив частки дохідних активів у 

структурі активів на поточну та загальну 

ліквідність, яку розраховують банки – 

юридичні особи. Розрахуємо коефіцієнт 

поточної ліквідності: 

МБК + К рюо + К рфо + Ц П 

К п л = 

, (1) 

Д фо 

+ Д юо 

де Кпл – коефіцієнт поточної ліквідності; 

МБК – міжбанківські кредити; 

Крюо – кредити юридичних осіб; Крфо – 

кредити фізичних осіб; ЦП – цінні папери; 

Дфо – депозити фізичних осіб до 

запитання; Дюо – депозити юридичних 

осіб до запитання. 

Коефіцієнт загальної ліквідності знайдемо 

за допомогою наступної формули: 

К з л 

А 

= , (2) 

З 

де Кзл – коефіцієнт загальної ліквідності; 

А – активи, З – зобов’язання. 

Відповідно, до цього частка дохідних 

активів (Кча)у загальній сумі активів визначається 

як: 

МБК + К рюо + К рфо + Ц П 

К ча 

= 

. (3) 

А 

Проведемо деякі перетворення. З 

формули (3) знайдемо чисельник, підставивши 

його у формулу (1), отримаємо: 

К ча 

× А 

К п л = 

. (4) 

Дф 

о 

+ Д юо 

Далі з формули (3) знайдемо знаменник 

і підставимо його в формулу (2): 

МБК + К рюо + К рфо 

К з л = 

. (5) 

Кч 

а× 

З 

Проведені розрахунки ліквідності для 

ряду банків підтверджують вплив частки 

дохідних активів у підтриманні рівня 

ліквідності. Відповідно показник загальної 

ліквідності банку виразимо за допомогою 

показника поточної ліквідності, 

провівши наступні перетворення. З формули 

(4) знайдемо: 

К п л× 

( Д фо 

+ Д юо) 

Кч 

а = 

, 

А 

і підставимо його у (5). Отримаємо: 

( МБК + К рюо + К рфо) 

× А 

К з л = 

. (6) 

З× 

К п л× 

( Дф 

о 

+ Д юо 

) 

Перевіримо застосування цієї формули 

на основі показників банку Аваль: 

11818, 

61× 

14853, 

6 

= 

= 1, 

097. 

13520, 

8× 

2, 

2× 

5379, 

47 


К з л 

Таким чином, визначення частки 

дохідних активів у структурі активів та 

прогноз її зміни має бути складовою 

частиною процедури моніторингу. 

Як вже зазначалося, одним із етапів 

моніторингу фінансового забезпечення 

банків, що впливає на їх ліквідність, є узгодженість 

термінів за активними та пасивними 

операціями, аналіз яких можна 

використати для оцінки рівня ліквідності 

балансу банку. Окрім ліквідності балансу, 

ліквідність банку залежить від додаткових 

характеристик активів і пасивів, які 

відображають їх здатність до переливу. 

Важливим напрямком діяльності 

банку є надання кредитних послуг, тому 

його ліквідність залежить і від кредитоспроможності 

позичальника, ризи-

кованості угоди, яка кредитується, від 

забезпеченості кредиту. Тобто, ліквідність 

банку можна підтримувати завдяки 

вмілій організації процесу кредитування. 

Аналіз динаміки надання кредитів 

як загалом по Україні, так і для окремих 

банків (наприклад, Центрального відділення 

Промінвестбанку у Тернопільській 

області) вказує на значні темпи приросту 

надання кредитів (рис. 1). 

Разом із цим, слід зазначити, що 

негативний вплив на ліквідність і платоспроможність 

банків, з точки зору наданих 

кредитів, має заборгованість за 

кредитами. 

Побудуємо прогнозні економетричні 

моделі процесів надання кредитів і заборгованості 

за ними, використавши наявну 

статистичну інформацію та програмний 

продукт STADIA. Як результат, нами отримані 

наступні економетричні моделі: 

а) для наданих кредитів: 

2 

y = 0, 

1021+ 

17, 

97 

t + 0, 

2108t 

, R = 0, 

993; 

1 

y = e 

2 

2, 

992 

⋅t 

0, 

9477 

, R = 

0, 

988 

б) для заборгованості за кредитами: 

y 

3 

4 

= 

y = e 

2 

0, 

2876 + 2, 

58t 

+ 1, 

166t 

, R = 0, 

996; 

1, 

683+ 

0, 

3853t 

де t – час (рік). 

, R = 

0, 

97, 



Дослідимо ефективність процесу кредитування 

або знайдемо імовірність повернення 

кредитів шляхом знаходження площ 

фігур, які описують відповідні функції. 

Так, площа фігури прогнозу надання 

кредитів становитиме: 

S кред 

≈ 225. 

06, 

2 

( 0. 

1021+ 

17. 

97t 

+ 0. 

2108t 

) 

5 

= ∫ 

1 

⎛ 1 

2 1 

3 ⎞ 

d t = ⎜0. 

1021t 

+ ⋅17. 

97 

t + ⋅ 0. 

2108t 

⎟ ≈ 

⎝ 2 3 ⎠ 

а площа фігури прогнозу заборгованості 

буде: 

5 

5 

2 ⎛ 1 

2 1 

3 ⎞ 

( 0. 

2876 + 2. 

058t 

+ 1. 

166t 

) d t = ⎜0. 

2876t 

+ ⋅ 2. 

058t 

+ ⋅1. 

166t 

⎟ ≈ 

S борг 

= ∫ 

1 

≈ 7 4. 

08. 

Рис. 1. Динаміка надання кредитів і заборгованість за ними 

за даними Центрального відділення Промінвестбанку 

в Тернопільській області 

Тоді коефіцієнт ефективності або 

імовірності повернення кредитів буде 

150. 

98 

p = Ke 

ф = = 0. 

6708. 

225. 

06 

Як бачимо, що в середньому лише 

67,08% наданих кредитів повертаються 

банкам. Такий факт негативно впливає 

на рівень ліквідності банку. 

⎝ 

Величину 1 − р = 1 − 0, 

6708 = 0, 

3292мож 

на вважати кількісною оцінкою ризику заборгованості 

за наданими кредитами. 

Подібно якості активів, структура 

і якість пасивів також впливають на 

ліквідність банку. Рівень власних коштів 

у пасиві балансу та їх структура характеризують 

успішність роботи банку, а рівень 

іммобілізації капіталу показує, який 

обсяг власних коштів 

може бути вкладений у 

довготермінові і/або високо 

ризиковані активи. 

Структура залучених 

коштів характеризує 

стійкість ресурсної 

бази банку, 

дозволяє передбачити 

потреби в ліквідних 

коштах для погашення 

зобов’язання. 

На основі структури 

2 

джерел визначається 

“портфель” активів як 

за термінами, так і за 

3 

⎠ 

5 

1 

1 

121


ступенем ризику. Якість і вартість залучених 

ресурсів характеризує здатність 

банку зацікавити вкладників, які довіряють 

йому свої кошти. Чим стабільніші залучені 

пасиви, тим стійкіша основа для 

розвитку активних операцій банку, і чим 

нижче процентні ставки за залученими 

ресурсами, тим більше можливостей у 

банку отримати прибуток. Як наслідок, 

достатньо дешеві стабільні пасиви є 

необхідною умовою ліквідності банку, а 

довіра з боку вкладників і кредиторів – 

своєрідним капіталом, завдяки якому 

навіть у несприятливих кон’юнктурних 

умовах банк не буде позбавлений своєї 

ресурсної бази. 

Для забезпечення своєчасної оплати 

своїх зобов’язань, банку потрібно точно 

знати прогноз потреби в готівкових 

і безготівкових коштах, що є практично 

неможливим. Тому банк повинен мати 

певний запас активів, реалізувати які без 

втрати він зможе у будьякий період. 

Кількісну оцінку рівня ліквідності можна 

розглядати, як співвідношення високоліквідних 

активів до обсягу залучених 

коштів. Обернене співвідношення цих 

величин назвемо ймовірністю відпливу 

залучених коштів, що пов’язане з ліквідністю 

банку, і представимо її за допомогою 

наступної формули: 

a aQ 

p = = , (7) 

L Q L 

де р – імовірність відпливу залучених 

коштів, пов’язаних із ліквідністю банку; 

Q – обсяг залучених коштів; L – обсяг 

високоліквідних активів; a – параметр 

моделі, 0

по залишковій частині фонду. Такий вид 

доходу подамо за допомогою наступної 

формули: 

I( L) 

= ( Q − L − R)( 

rk 

− rd 

) − Lr 

d − R r d = Q( 

rk 

− rd 

) −( 

L − R) 

r , k 

(9) 

де І(L) – дохідність банку при заданих 

процентних ставках доходів і витрат; r – k 

процентна ставка для кредитів (ставка 

доходу); r – процентна ставка для депо- 

d 

зитів (ставка витрат). 

Функція І(L) визначає дохідність інвестування 

фонду залучених коштів і 

має зміст при І(L)≥0. Знайдемо різницю 

функцій І(L) і В(L), у результаті чого отримаємо 

функцію доходів, які матиме банк, 

підтримуючи певний рівень ліквідності 

та відповідний до нього обсяг інвестицій 

у дохідні вкладення. Тоді дохідність банку 

з врахуванням витрат на управління 

ліквідності прийме вид: 

D 

( L) 

= I( 

L) 

− B( 

L) 

= ( Q − L − R)( 

r − r ) − L r − R r − ( Q − L) 

⋅ 

2 ⎛ Q ⎞ 

= Q r k− 

L r k− 

R r k− 

Q r d− 

a r ⎜ −1 

⎟ 

⎟. 

⎝ L ⎠ 

k 

a Q 

r = 

L 


d 

d 

k 

(10) 

Знайдену функцію D(L) назвемо скоригованою 

дохідністю. Визначимо опти- 


Рис. 2. Залежність імовірності відпливу залучених коштів від частки ліквідних активів 

в обсязі залучених коштів 

мальний обсяг дохідності D(L). Для цього 

необхідно розв’язати рівняння: 

тобто: 

( L) 

= , 

D′ 0 

(11) 

2 

arQ 

D ′ ( L) 

= − r = 0 . (12) 

2 k 

L 

Отже, оптимальний обсяг високоліквідних 

активів буде: 

2 

arQ Q 

L opt = = 

r 

k 

r 

arr 

k 

k 

, (13) 

Тоді оптимальний рівень дохідності 

банку буде: 

I 

opt 

k 

( L) 

= Q( 

r − r ) − ⎜ − R⎟r 

= Q( 

r − r ) 

+ R r = Q 

k 

( r − r − arr ) + R r . 

k 

k 

d 

d 

⎛ Q arr 

⎜ 

⎝ 

rk 

k 

k 

⎞ 

⎟ 

⎠ 

k 

k 

d 

− Q 

arr 

k 

12 

+ 

(14) 

Вираз (14) визначає оптимальний рівень 

інвестицій у дохідні статті активів 

із залучених коштів. Використавши 

знайдені значення L opt та I opt (L), розрахуємо 

оптимальні значення обсягів високоліквідних 

активів та дохідність для 

банку В (див. табл. 1).



Розрахунок оптимального значення обсягів високоліквідних активів 

і дохідності для банку В 

Обсяг залучених коштів, 


Обсяг високоліквідних 

активів, млн. грн. 

Розмір процентної ставки 

по залучених додатково 

високоліквідних коштах, % 

Процентна ставка за 

кредитами (ставка 

доходів),% 

Процентна ставка за 

депозитами (ставка 

витрат), % 

Обов’язкові резерви, 


Оптимальне значення 

обсягу високоліквідних 

активів, млн. грн. 

Прогнозний розмір 

дохідності, млн. грн. 

Січень 

Лютий 

Березень 

Так, показники оптимального значення 

обсягу високоліквідних активів і 

дохідності банку В у січні становили: 

86, 

2 0, 

01⋅ 

0, 

09 

⋅0, 

132 

L = 

= 7, 

758 млн. грн., 

opt 

0, 

132 

I opt = 86,2 (0,132 – 0,062 – 0, 01⋅ 

0, 

09 

⋅0, 

132 

) + 

3,9·0,132 = 5,609 млн. грн. 

Як бачимо, оптимальний розмір високоліквідних 

активів у середньому перевищує 

фактичне значення в 2,6 раза, що 

дає підстави зробити висновок про неефективне 

використання наявних ресурсів 

банку. Знайдені оптимальні значення даних 

показників можуть використовуватися 

для прийняття прогнозних рішень. 

Таким чином, проведення моніторингу 

ресурсного забезпечення ліквідності 

банку дозволяє поетапно вирішити наступні 

завдання: 

• ідентифікувати банки за окремими 

показниками серед суб’єктів 

ринку банківських послуг; 

• визначити можливі напрямки виникнення 

дефіциту ліквідності за 

термінами та видами операцій; 

• визначити розрив ліквідності; 

• забезпечити пошук джерел покриття 

розриву ліквідності; 

• здійснити антикризове управління; 

• розробити стратегії управління 

ліквідністю. 

Останні три пункти можна вважати 

завершальним етапом моніторингу 

забезпечення ліквідності. Визначивши 

спроможність банку підтримувати рівень 

ліквідності, слід переходити до заключного 

етапу розробки стратегії. У разі наявності 

дефіциту ліквідності або розриву 

на конкретну дату банк змушений буде 

переглянути політику та основні перспективи 

щодо цього, щоб тимчасово вилучи- 


Квітень 

Травень 

червень 

Липень 

Серпень 

Вересень 

В середньому 

за період 

86,2 91,5 95,7 100,2 108,3 111,1 118,2 125,9 123,5 106,7 

20,8 26,0 25,3 25,3 25,9 22,8 23,4 26,4 22,7 24,3 

9,0 12,0 12,0 11,8 12,0 12,2 10,9 11,6 11,7 11,5 

13,2 13,9 15,3 16,4 15,2 15,7 13,4 15,7 17,0 15,1 

6,2 9,7 8,6 9,0 8,5 8,1 6,8 7,5 7,5 8,0 

3,9 4,1 4,1 4,2 4,3 4,4 4,6 4,9 5,5 4,4 

7,758 8,5 8,475 8,499 9,623 9,793 10,66 10,82 10,245 9,31 

5,609 3,2 5,468 6,399 6,159 7,262 6,686 8,993 10,404 6,833

ти кошти для забезпечення ліквідності. В 

даному випадку, неминуче вжити заходи 

антикризового управління щодо структури 

активів та зобов’язань. 

При розробці стратегії важливо закласти 

певний запас показників, що 

розраховуються, щоб у майбутньому 

при виникненні непередбачуваних ситуацій 

банк не втратив ліквідних позицій. 

Таким чином, запровадження процедури 

моніторингу ресурсного забезпечення 

ліквідності передбачає розроблення 

оптимальної стратегії управління, яку 

мав би ініціювати та впроваджувати банк 

і відповідно здійснювати обов’язковий 

контроль за виконанням цієї стратегії. 



Такий підхід дав би змогу порівнювати 

адекватність розробленої стратегії фінансовому 

потенціалу банку. 


1. Принципи ефективного управління 

ліквідністю в банківських установах. 

– http://www.bank.gov.ua/Bank_ 

Supervision/Risks/06.pdf. 

2. Конюховський П. В. Макроэкономическое 

моделирование банковской деятельности. 

– СПб: Питер, 2001. – 224 с. 

3. Поморина М. А. Планирование как 

основа управления деятельностью 

банка. – М.: Финансы и статистика, 

2002. – 384 с. 

12


модель діАгностики 

влАсного кАпітАлу як 

склАдової фінАнсових 

ресурсів бАнків 

Світлана КОВАЛЬ 

Розглянуто проблеми забезпечення банків фінансовими ресурсами. На основі 

побудови моделі діагностики власного капіталу, як складової фінансових ресурсів 

банків України, встановлено існування прямої залежності між розміром власного 

капіталу та обсягом прибутку. 

The issues of bank providing by the financial resources are considered. Based on 

the diagnostic model of equity capital as the component of financial bank resources in 

Ukraine, the existence of direct dependence between one’s equity capital size and profit 

rate is revealed. 

Фінансові ресурси банку є основою 

його діяльності і являють собою сукупність 

коштів, які є власністю банку або тимчасово 

перебувають у його розпорядженні 

та можуть бути використані на власний 

розсуд. Ресурсна політика, яку розробляють 

банки, необхідна для виконання їхніх 

функцій в управлінні фінансовими потоками 

в економіці, адже саме ця політика 

дає змогу банку як інституту ринкової економіки 

реалізувати свої основні завдання: 

поперше, забезпечення необхідної 

ресурсної бази для здійснення кредитної 

та інвестиційної діяльності; подруге, отримання 

прибутку. В умовах дефіциту 

фінансових ресурсів, існування великої 

кількості банків з розвиненою мережею, 

особливого значення набувають питання 

формування фінансових ресурсів банків, 

розробка і впровадження стратегії управління 

власними, залученими та запозиченими 

коштами, досягнення оптимального 

співвідношення їх складових елементів. 

Дослідженню основних аспектів забезпечення 

банків України фінансовими 

ресурсами присвячено праці українських 

вчених М. Алексеєнко, О. Васюренка, 

А. Вожжова, Ж. Довгань, О. Заруби, 

Л. Костирко, А. Мороза. Проте розробка 

нових підходів до оцінки ресурсного 

забезпечення банків в умовах ринкової 

економіки набуває особливої актуальності. 

Проблему зміцнення ресурсної бази 

банку не можна зводити до нарощування 

обсягу різних видів ресурсів. В умовах 

становлення фінансового ринку банкам 

з метою виживання необхідно грамотно 

будувати стратегію подальшого розвитку 

і тактику поведінки на ринку. 

Розробка заходів щодо забезпечення 

банку фінансовими ресурсами відповідної 

структури передбачає вирішення 

надзвичайно важливих та складних завдань, 

що стоять перед керівництвом 

банку. Оптимальна структура фінансо- 


вих ресурсів досягається таким співвідношенням 

між власними коштами та 

зобов’язаннями банку, за якого забезпечується 

найефективніша пропорційність 

між коефіцієнтом фінансової рентабельності 

та коефіцієнтом фінансової стійкості 

банку, тобто максимізується його 

ринкова вартість. 

У процесі здійснення заходів необхідно 

враховувати особливості кожного елемента 

фінансових ресурсів. Висока питома 

вага власних коштів і невелика частка 

залучених й запозичених коштів є результатом 

недостатньо активної позиції банку 

на ринку та характеризується низьким 

рівнем прибутковості, однак забезпечує 

фінансову незалежність банку. Банку не 

вигідно нагромаджувати зайвий власний 

капітал, оскільки вартість власних коштів 

є, як правило, вищою порівняно з залученими 

коштами. Власний капітал повинен 

мати такий розмір, щоб забезпечити максимальний 

прибуток та рентабельність. 

Велика частка зобов’язань банку порівняно 

з власним капіталом знижує надійність 

банку, збільшуючи частку ризику, що 

її приймають на себе вкладники банку та 

підвищуючи прибутковість 

власного капіталу. Таким 

чином, встановлюючи співвідношення 

власного капіталу 

та зобов’язань банку, 

необхідно визначитись, обираючи 

між можливістю протистояти 

непередбачуваним 

фінансовим проблемам та 

прибутковістю капіталу. 

Приймаючи рішення про 

співвідношення власних і 

залучених коштів, необхідно 

враховувати наступне: 

• розмір власного капіталу 

не може бути 

меншим нормативних 

вимог НБУ і має 

забезпечувати вико- 



нання нормативу адекватності регулятивного 

капіталу; 

• залучені та запозичені кошти повинні 

забезпечувати здійснення 

активних операцій та можливість 

їх подальшого розвитку; 

• необхідність забезпечення ліквідності 

банку. 

Прийняттю управлінських рішень передує 

розробка моделі діагностики власного 

капіталу банку як складової фінансових 

ресурсів, що забезпечить сталість 

і надійність висновків щодо структури 

фінансових ресурсів. 

Алгоритм моделі діагностики власного 

капіталу банку передбачає: визначення 

мети та характеристику об’єкта моделювання, 

оцінку рівня концентрації власного 

капіталу банківської системи України, розвідувальний 

аналіз даних, побудову коридору 

питомої ваги власного капіталу та аналіз 

отриманих результатів моделі (див. рис. 1). 

Метою побудови моделі є діагностика 

функціонування власного капіталу як 

складової фінансових ресурсів банків. 

Об’єктом для моделі виступає статистична 

сукупність у вигляді інформа- 

Рис. 1. Алгоритм побудови моделі діагностики власного 

капіталу як складової фінансових ресурсів банку 

12


ційних масивів даних про обсяги власного 

капіталу, зобов’язань, прибутку та 

розміру активів банків України упродовж 

2002–2005 рр. 

Статистична база даних, яка використана 

при побудові моделі, включає 

спостереження за вищевказаними показниками 

кожного банку України (близько 

160) впродовж 2002–2005 рр. Таким 

чином, загальна кількість вхідних даних 

складає близько 2560. 

Діагностику власного капіталу банківської 

системи України розпочнемо з 

оцінки рівня його концентрації. 

Розвідувальний аналіз полягає у 

встановленні впливу власного капіталу 

банку на прибуток шляхом кореляційного 

аналізу. 

Наступним етапом діагностики є формалізація 

вхідних даних, що передбачає 

перетворення абсолютних значень у 

відносні показники шляхом визначення 

питомої ваги власного капіталу у фінансових 

ресурсах та прибутковості банку. 

Побудова коридору питомої ваги 

власного капіталу здійснюється шляхом 

визначення максимального та мінімального 

значення питомої ваги власного 

капіталу для кожної групи банків у динаміці 

та розрахунок середнього значення 

прибутковості. Заключними етапами є 

аналіз отриманих результатів та формування 

висновків. 

Група 

Оцінку рівня концентрації власного 

капіталу банківської системи України 

можна здійснити по динаміці загальновизнаного 

у міжнародній практиці показника 

ХерфіндаляХіршмана. Цей показник 

рекомендований Керівництвом з 

розрахунку показників фінансової стійкості 

Міжнародного валютного фонду, 

в якості показника рівня концентрації у 

банківському секторі. Даний показник 

розраховується як сума квадратів питомої 

ваги визначеного показника за групами 

банків в загальній величині показника 

по банківському сектору: 


Н 

= 

n 

∑ 

i= 

1 

П 

2 

і 

, 

(1) 

де П – питома вага ії групи в власному 

капіталу банківської системи України; n – 

кількість груп [1; 3]. 

Показник ХерфіндаляХіршмана характеризує 

рівень концентрації і приймає 

значення від 0 до 1: 

• 0 – мінімальна концентрація; 

• менше 0,10 – низький рівень концентрації; 

• 0,10–0,18 – середній рівень концентрації; 

• більше 0,18 – високий рівень концентрації 

[1; 3]. 

Для обрахунку показника ХерфіндаляХіршмана 

нам необхідно визначити 

питому вагу власного капіталу акуму- 


Розподіл частки власного капіталу банківської системи України 

за групами банків за 2002–2005 рр. 

на 01.01.2003 р. на 01.01.2004 р. на 01.01.2005 р. на 01.01.2006 р. 

Власний 

капітал, % 

Кількість 

банків, % 



І 39,19 6,37 38,49 6,37 41,59 6,25 47,58 7,36 

ІІ 11,23 7,64 14,99 8,92 16,64 8,75 15,50 9,20 

ІІІ 21,82 21,66 19,76 21,66 16,80 19,38 13,78 17,18 

IV 27,76 63,69 26,76 63,06 24,98 65,63 23,14 66,26 

Всього 100 100 100 100 100 100 100 100 










банків, %

льованого у кожній з груп банків та частку 

кількості банків у групі (таблиця 1). 

Дані таблиці 1 відображають розподіл 

частки власного капіталу та кількості 

банків за групами банків. Так, левова 

частка власних коштів (від 39,2 

до 47,6%) зосереджена в банках, що 

належать до групи найбільших, хоча по 

кількості дана група включає всього 6–7% 

всіх банків. Друге місце за питомою вагою 

власного капіталу, акумульованого у групі 

(23–28%), займають малі банки (однак 

слід зауважити, що дана група об’єднує 

більше як 63 відсотки банків). Частка власного 

капіталу банків, що належать до групи 

середніх, становила впродовж аналізованого 

періоду від 13,8 до 21,8 відсотків, у 

групі великих банків зосереджено від 11,2 

до 16,6 відсотків сумарного капіталу. 

Використовуючи дані таблиці 1 та 

формулу показника ХерфіндаляХіршмана 

(1) розраховано рівень концентрації 

власного капіталу банківської системи 

України ( табл. 2). 

Дані таблиці 2 відображають позитивну 

динаміку зростання рівня концентрації 

власного капіталу банківського 

сектору України. Причому, значення 

показника (вище 0,18) характеризують 

високий рівень концентрації власного 

капіталу банківської системи України. 

Основною стратегічною метою діяльності 

банку є забезпечення прибуткової 

діяльності. Прийнято вважати, що 

власний капітал банку, в першу чергу, 

виступає захисним бар’єром у боротьбі 

з ризиками, а ресурсами для здійснення 



активних операцій є залучені та запозичені 

кошти. Побудова моделі діагностики 

власного капіталу як складової фінансових 

ресурсів банків передбачає дослідження 

впливу власних коштів банку на результати 

діяльності банківських установ. 

За допомогою кореляційного аналізу 

оцінюється ступінь взаємозв’язку між наступними 

групами первинних показників: 

обсягом прибутку, як залежним показникомфактором 

і обсягом власного капіталу, 

як незалежним факторомчинником. 

Додатнє значення коефіцієнта кореляції 

(R) свідчить про прямий вплив 

факторачинника, тобто збільшення 

факторачинника збільшує значення результативного 

показника. 

Щільність впливу між факторами визначається 

по загально прийнятій шкалі 

градації: 

– до 0,3 – зв’язок слабкий; 

– 0,3–0,5 – зв’язок помітний; 

– 0,5–0,7 – зв’язок помірний; 

– 0,7–0,9 – зв’язок тісний; 

– понад 0,9 – зв’язок дуже тісний 

[2, 63]. 

Вхідними даними дослідження кореляційної 

залежності є абсолютні розміри власного 

капіталу та прибутку поточного року 

кожного окремо взятого банку та по банківській 

системі в цілому за 2002–2005 рр. 

Процедура кореляції реалізована за допомогою 

комп’ютерних програм Excel, 

“Аналіз даних”, “Кореляція”. Отримані результати 

представлено в таблиці 3. 

Дані таблиці 3 вказують на існування 

прямої залежності розміру прибутку від 


Рівень концентрації власного капіталу банківської системи України 

за період з 01.01.2003 по 01.01.2006 рр. 

Група на 1 січня 2003 на 1 січня 2004 на 1 січня 2005 на 1 січня 2006 

І 0,1536 0,1481 0,1729 0,2264 

ІІ 0,0126 0,0225 0,0277 0,0240 

ІІІ 0,0476 0,0390 0,0282 0,0190 

IV 0,0771 0,0716 0,0624 0,0535 

Усього 0,2909 0,2813 0,2912 0,3229 

129



Коефіцієнти кореляційної залежності прибутку звітного року 

від власного капіталу банку в розрізі груп банків за 2002–2005 рр. 

Група банків 01.01.2003 01.01.2004 01.01.2005 01.01.2006 

І Найбільші банки 0,57 0,71 0,70 0,78 

ІІ Великі банки 0,61 0,75 0,47 0,50 

ІІІ Середні банки 0,68 0,57 0,42 0,79 

ІV Малі банки 0,35 0,36 0,41 0,41 

По банківській системі 0,69 0,87 0,79 0,82 

обсягу власного капіталу банку, причому, 

по банківській системі України коефіцієнт 

кореляції досягнув найвищих значень 

(0,69–0,87), що свідчить про наявність 

тісного зв’язку між досліджуваними показниками. 

Коефіцієнт кореляції, розрахований 

для групи найбільших банків, 

вказує на наявність помірного впливу 

власних коштів на результати діяльності 

банків (упродовж 2003–2005 рр. коефіцієнт 

кореляції становив 0,70–0,78). 

Для великих банків також характерний, 

в основному, помірний взаємозв’язок 

між факторами, на що вказує коефіцієнт 

кореляції – 0,47–0,75. Майже аналогічні 

значення коефіцієнта спостерігаємо по 

групі середніх банків. Найнижчі значення 

коефіцієнта кореляції (0,35–0,41) характеризують 

помітний вплив власного 

капіталу на прибуток малих банків. 

Досліджуючи кореляційну залежність 

між показниками, доцільно скористатись 

коефіцієнтом детермінації: 

2 

R = R ⋅ R , (2) 

2 

де R – коефіцієнт детермінації, R – 

коефіцієнт кореляції [2, 63]. 

Величина цього коефіцієнта у відсотковому 

вираженні показує відсоток 

зміни результативного фактора від змін 

факторачинника (табл. 4). 

Дані таблиці 4 вкотре підтверджують 

залежність прибутку від розміру власного 

капіталу банку, однак, найбільший 

вплив спостерігаємо по банках, що входять 

до групи найбільших. Так, на 1 січня 

2006 року по банках першої групи коефіцієнт 

детермінації становив 0,6084, а 

це означає, що більше, ніж 60% зміни 

обсягу прибутку цих банків залежало від 

зміни обсягу власного капіталу. 

Протягом досліджуваного періоду, від 

22 до 56 відсотків зміни розміру прибутку 

поточного року банків, що належать 

до групи великих, визначалось впливом 

власних коштів. Найнижчим рівнем 

впливу власного капіталу характеризуються 

малі банки – коефіцієнт детермінації 

від 12,2 до 16,8%. 

Таким чином, за допомогою розвідувального 

аналізу даних з використанням 

коефіцієнтів кореляції та детермінації, 

нами встановлено існування прямої залежності 

між розміром власного капіталу 

банків та обсягом прибутку. Причому, 


Коефіцієнт детермінації кореляційної залежності прибутку звітного року 

від власного капіталу банку в розрізі груп банків 

за 2002–2005 рр. 

Група банків 01.01.2003 01.01.2004 01.01.2005 01.01.2006 

І Найбільші банки 0,3249 0,5041 0,49 0,6084 

ІІ Великі банки 0,3721 0,5625 0,2209 0,25 

ІІІ Середні банки 0,4624 0,3249 0,1764 0,6241 

ІV Малі банки 0,1225 0,1296 0,1681 0,1681 

1 0 Світ фінансів. Випуск 4 (9), грудень 2006 р.

слід зазначити, що найтісніший зв’язок 

між власним капіталом, як факторомчинником 

та прибутком, як залежним 

фактором спостерігаємо по групі найбільших 

банків, тобто вагома частка змін 

обсягу отриманих прибутків найбільших 

банків пояснювалась змінами обсягу 

власного капіталу. Це, в свою чергу, 

вимагає особливої уваги до результатів 

діагностики саме по групі найбільших 

банків для внесення пропозиції щодо 

структури фінансових ресурсів банків. 

Наступним етапом побудови моделі 

діагностики є здійснення формалізації 

вхідних даних, що полягає у введенні 

наступних показників: питомої ваги 

власного капіталу у фінансових ресурсах 

(П) і коефіцієнта прибутковості (К ). п 

Розрахунок цих показників проводимо 

наступним чином. 

Питома вага власного капіталу у фінансових 

ресурсах: 

В к 

В к 

П = ⋅100% 

= ⋅100% 

, (3) 

Ф р В к + З б 

де: П – питома вага ( % ); Вк – власний 

капітал, (млн. грн.); Фр – фінансові ресурси 

(млн. грн.); Зб – зобов’язання банку 

(млн. грн.). 

І група 

Найбільші банки України 



Коефіцієнт прибутковості: 

П р з в 

К п = ⋅100% 

, (4) 

А 

де: К – коефіцієнт прибутковості (%); 

п 

Пр . – прибуток звітного року, (млн. 

зв 

грн.); А – загальні активи, (млн. грн.). 

Здійснення формалізації вхідних даних 

продемонструємо на прикладі найбільших 

банків України на 1 січня 2006 р. 

(табл. 5). 

У масиві формалізованих даних за 

допомогою пакету прикладних програм 

EXCEL (утиліта “Аналіз даних”, “Описова 

статистика”) визначаємо основні статистичні 

характеристики досліджуваних масивів: 

мінімальне ( x min ) та максимальне 

( x max ) значення, середнє значення ( x ), 

середньоквадратичне відхилення (σ ) для 

всіх груп банків впродовж 2002–2005 рр. 

Для прикладу представимо статистичні 

характеристики показників питомої 

ваги власного капіталу та коефіцієнта 

прибутковості для банків, що належать 

до групи найбільших станом на 1 січня 

2006 року (табл. 6). 

Дані таблиці 6 свідчать, що величина 

середньої прибутковості найбільших 

банків України на 1 січня 2006 року ста- 


Формалізація вхідних даних діагностики по групі найбільших банків 

за станом на 01.01.2006 р. 

Вхідні дані Формалізовані дані 

Вк Зб А Прзв П Кп 

1 2272,3 19785,8 22058,1 475,7 10,3 2,16 

2 1745,5 17513,2 19258,8 19,2 9,1 0,1 

3 1368,2 13222,1 14590,3 221,2 9,4 1,5 

4 1027,2 9735,8 10763 117,3 9,5 1,1 

5 947,7 9721,4 10669,2 56,1 8,9 0,5 

6 1067,2 9309 10376,1 180,5 10,3 1,7 

7 775,6 8739,7 9515,3 20,2 8,2 0,2 

8 626,5 6422,5 7049 83,8 8,9 1,2 

9 551,3 5371,2 5922,5 26,4 9,3 0,4 

10 606,2 4162,7 4768,8 19 12,7 0,4 

11 488,7 3933 4421,7 14,7 11,1 0,3 

12 632,4 3476,6 4109,1 23,6 15,4 0,6 

1 1



Статистичні характеристики питомої ваги та коефіцієнта прибутковості 

найбільших банків за станом на 1 січня 2006 року 

Питома вага власного капіталу Коефіцієнт прибутковості 

Середнє 10,26 Середнє 0,85 

Стандартна помилка 0,58 Стандартна помилка 0,19 

Медіана 9,45 Медіана 0,55 

Мода 10,30 Мода 0,40 

Стандартне відхилення 2,01 Стандартне відхилення 0, 

Дисперсія вибірки 4,06 Дисперсія вибірки 0,45 

Ексцес 3,28 Ексцес 0,59 

Асиметричність 1,79 Асиметричність 0,78 

Інтервал 7,20 Інтервал 2,06 

Мінімум ,20 Мінімум 0,10 

Максимум 1 , 0 Максимум 2,1 

Сума 123,1 Сума 10,16 

Рахунок 12,00 Рахунок 12,00 

Найбільший (1) 15,40 Найбільший (1) 2,16 

Найменший (1) 8,20 Найменший (1) 0,10 

Рівень надійності (95.0%) 1,28 Рівень надійності (95.0%) 0,43 

новила 0,85, нижня межа коридору питомої 

ваги власного капіталу (мінімальне 

значення показника) – 8,20, верхня 

межа (максимальне значення) – 15,4. 

Аналогічні дослідження проводимо по 

всіх групах банків у динаміці. Отримані 

результати для всієї сукупності даних 

представлені в таблиці 7. 

Дані таблиці 7 показують наявність 

значних розбіжностей у межах коридорів 

питомої ваги власного капіталу в 

розрізі груп банків. Причому, слід зазначити, 

що нижня межа коридору для всіх 

груп є відносно стабільною і коливається 

в межах від 4,5 до 12,1 відсотків, однак 

верхня межа досягає максимально 

можливого значення і коливається в межах 

від 13,7 до 100 відсотків. Такий стан 

зумовлений показниками, що характерні 

для банків групи малих: протягом досліджуваного 

періоду функціонують такі 

банки, які взагалі не залучають кошти 


Середня прибутковість та коридор мінімальної-максимальної питомої ваги 

власного капіталу по групах банків за 2002–2005 рр. 

Дата Показники 

01.01.2003 

01.01.2004 

01.01.2005 

01.01.2006 

Група 1. 

Найбільші 

банки 

Група 2. 

Великі 

банки 

Група 3. 

Середні 

банки 

10,8– 

31,4 

Група 

4. Малі 

банки 

Межі коридору питомої ваги 


5,5–24,4 7,6–18,0 

9,9–100 

Середня прибутковість 0,74 0,87 1,57 0,50 



4,5–13,7 5,826,3 7,4–24,7 12,1–100 




7,0–13,8 6,825,6 6,2–23,3 10,7–100 




8,2–15,4 7,613,4 7,3–20,6 8,1–100 



або мають незначну 

частку зобов’язань, 

таким чином, їх ресурсна 

база включає, 

в основному, власні 

кошти. 

Для наочності, 

представимо коридор 

питомої ваги 


в розрізі груп банків 

за станом на 1 січня 

2006 р. у вигляді 

діаграми (див. рис. 2). 

Як бачимо (див. табл. 7), мінімальне 

значення частки власного капіталу у фінансових 

ресурсах упродовж 2002–2005 

років в розрізі груп банків коливається у 

незначних межах. Аналіз верхньої межі 

та ширини коридорів питомої ваги власного 

капіталу дозволяє констатувати, що 

для банків, що входять до 1, 2 та 3 груп 

показники суттєво не відрізняються, а 

по групі малих банків спостерігаємо досягнення 

верхньою межею коридору 

максимального значення – 100%. 

Аналіз динаміки показника середньої 

прибутковості свідчить, що стійкі тенденції 

не простежуються: так, на кожну 

аналізовану дату максимальне і мінімальне 

значення досліджуваного показника 

належало іншій групі банків: на початку 

2003, 2005, 2006 років найвищою 

середньою прибутковістю відзначалися 

банки третьої групи, на початку 2004 р. – 

група малих банків, найнижчий рівень 

середньої прибутковості зафіксовано на 

початку 2003 р. у групі малих банків, на 

початку 2004 р. – у групі середніх банків, 

на початку 2005 р. – у групі найбільших 

банків, на початок 2006 р. – у групі малих 

банків. 

Ширина коридору питомої ваги власного 

капіталу визначається як різниця 

між максимальною та мінімальною межею. 

З іншого боку, ця різниця пред- 



Рис. 2. Коридор питомої ваги власного капіталу за групами 

банків станом на 01.01.2006 р., (%) 

ставляє собою розмах варіації статистичного 

ряду. Для дослідження ступеня 

варіації питомої ваги власного капіталу 

та коефіцієнта прибутковості різних груп 

банків використовуємо коефіцієнт варіації: 

σ 

V σ = ⋅100% 

, (5) 

x 

де V σ – коефіцієнт варіації; x – середнє 

значення показника; σ – середньоквадратичне 

відхилення [2, 42]. 

При значеннях V σ < 33% 

статистична 

сукупність вважається однорідною. За допомогою 

даного коефіцієнта оцінимо однорідність 

питомої ваги власного капіталу 

та коефіцієнта прибутковості по групах 

банків України. Розрахунки здійснено з використанням 

статистичних характеристик 

досліджуваних показників (див. табл. 6). 

Так, коефіцієнт варіації питомої ваги 

власного капіталу найбільших банків 

України за станом на 1 січня 2006 року 

становить: 

Vσ 

2. 

06 

= ⋅100% 

≈ 0. 

2 ⋅100% 

= 20 

% 

10. 

26 

Коефіцієнт варіації прибутковості 

найбільших банків України, розрахований 

за даними на 1 січня 2006 року становить: 

0. 

67 

V = ⋅100% 

≈ 0. 

79 

⋅100% 

= 79 

% . 

σ 

0. 

85 

1


За аналогічною методикою розраховано 

відповідні коефіцієнти варіації питомої ваги 

власного капіталу та прибутковості для всіх 

груп банків за період 2003–2005 рр., які приведені 

в таблиці 8. 

Аналіз даних, приведених у таблиці 8, 

дозволяє зробити наступні висновки: 

– в цілому по банківській системі 

України показники питомої ваги 

власного капіталу не є однорідними, 

про що свідчить коефіцієнт 

варіації досліджуваних показників, 

оскільки показник варіації питомої 

ваги власного капіталу по системі 

в цілому коливається в межах від 

66,5 до 79,9% при допустимому 

значенні V< 33%; 

– коефіцієнт варіації питомої ваги 

власного капіталу по групі найбільших 

банків свідчить про однорідність 

даного показника впродовж 

2003–2005 рр., чого не можна 

сказати про банки, що належать 

до інших груп. Хоча станом на 1 

січня 2006 року даний показник 

є однорідним для банків першої, 

другої та третьої груп; 

– показник варіації коефіцієнта прибутковості 

значно перевищує нормативне 

значення як в цілому по 

банківській системі, так і в розрізі 

груп банків упродовж досліджуваного 

періоду, що говорить про 

значний розмах варіації статистичного 

ряду коефіцієнта прибутковості 

банків – значення коефіцієнта 

варіації становлять від 

67,53 до 9525%, особливо високими 

значеннями виділяється група 

малих банків. Великий розмах 

варіації прибутковості пов’язаний 

з наявністю у групі банків як збиткових 

банків, так і банків з високим 

рівнем прибутковості. Це, в свою 

чергу, говорить про недоцільність 

порівняння показника середньої 

прибутковості по групах банків та 

у динаміці. 

Таким чином, у результаті побудови 

моделі діагностики власного капіталу 

отримано наступні висновки: 

– розрахунок рівня концентрації 

власного капіталу вказує на високий 

рівень його концентрації у 

фінансових ресурсах банків України. 

При цьому слід зазначити, 

що найбільша частка власного 

капіталу (від 38 до 48 відсотків 

протягом аналізованого періоду) 

зосереджена у банках, що належать 

до групи найбільших, хоча 

ця група є найменш чисельною і 


Коефіцієнти варіації питомої ваги власного капіталу та коефіцієнти прибутковості 

за групами банків за 2002–2005 рр., % 

на 1 січня 2003 на 1 січня 2004 на 1 січня 2005 на 1 січня 2006 

Група 

Питомої ваги 

власного 

капіталу 

Коефіцієнта 

прибутковості 















І 41,41 89,19 32,45 157,14 20,41 67,53 19,20 77,01 

ІІ 26,82 79,31 42,24 267,80 42,55 69,72 21,20 75,68 

ІІІ 34,06 168,35 92,56 311,76 26,82 80,62 26,78 76,74 

IV 51.39 733,33 56,77 302,93 54,85 511,76 68,61 1818,18 

Всього 66,51 410,39 74,91 320,13 69,11 374,74 79,93 9525,0 


прибутковості

її питома вага складає лише 6–7 

відсотків усіх банків; 

– за допомогою кореляційного 

аналізу встановлено існування 

прямої залежності обсягу прибутку 

від розміру власного капіталу. 

Причому коефіцієнт детермінації 

кореляційної залежності, розрахований 

по групах банків, свідчить 

про найсуттєвіший вплив власного 

капіталу на прибуток звітного 

року за першою групою банків; 

– аналіз динаміки показника середньої 

прибутковості та коефіцієнта 

варіації прибутковості в розрізі груп 

банків дозволяє стверджувати про 

наявність у кожній з груп банків, 

протягом досліджуваного періоду, 

різких відхилень показника фінансового 

результату діяльності за окремо 

взятими банками. Такий стан, 

в свою чергу, дозволяє нам не враховувати 

показник середньої прибутковості 

при розробці рекомендацій 

щодо структури фінансових 

ресурсів банків України; 

– коридори питомої ваги власного капіталу 

за 2002–2005 роки дозволяють 

побачити, що мінімальне значення 

частки власного капіталу для 

банків всіх груп суттєво не відрізняється 

і становить 4–12%, тоді 

як максимальне значення даного 

показника для групи малих банків 

протягом всього періоду досягає 

100% (що не є характерним для 

банківських установ, які здійснюють 

діяльність переважно за рахунок 

залучених та запозичених коштів). 

Висока питома вага власних коштів 

малих банків пояснюється жорсткою 

конкурентною боротьбою, нижчим 

ступенем довіри до малих та 

маловідомих банків, що призводить 

до труднощів у залученні коштів 

юридичних та фізичних осіб; 



– довжина коридорів питомої ваги 

власного капіталу є найменшою у 

банків, що належать до груп найбільших 

та великих, причому величина 

досліджуваного показника 

відповідає світовій банківській 

практиці. 

Таким чином, у процесі діагностики 

власного капіталу нами виявлено 

наступні позитивні риси, притаманні 

виключно для банків, що належать до 

групи найбільших: 

• банками першої групи акумульовано 

майже половину сумарного власного 

капіталу банківської системи; 

• тісна залежність розміру прибутку 

від обсягу власного капіталу, причому 

50–60% змін розміру прибутку 

пояснюються змінами обсягу 

власного капіталу; 

• незначні коливання питомої ваги 

власного капіталу банків даної 

групи. 

Тому, приймаючи рішення щодо структури 

фінансових ресурсів банку, на нашу 

думку, доцільно забезпечити частку власного 

капіталу у розмірі 10–15 відсотків, що є 

характерним для групи найбільших банків. 


1. Герасименко В. В. Теоретические 

аспекты концентрации банковского 

капитала: особенности и перспективы 

ее развития в России // Дайджест 

Финансы. – 2005. – 1(121). – С. 2–7. 

2. Глинский В. В., Ионин В. Г. Статистический 

анализ. Учебное пособие. 

Издание 2-е, переработанное и дополненное 

– М.: Информационно-издательский 

дом “Филинъ”, 1998. – 264 с. 

3. Структура активів банків України 

за станом на 01.01.2003 р. // Вісник 

НБУ. – 2003. – № 3. – С. 11–14. 



НБУ. – 2004. – № 3. – С. 48–51. 

1




НБУ. – 2005. – № 3. – С. 50–53. 



НБУ. – 2006. – № 3. – С. 40–51. 

7. Структура балансового капіталу 

банків України за станом на 01.01.2003 р. 

// Вісник НБУ. – 2003. – № 3. – С. 19–22. 

8. Структура власного капіталу банків 

України за станом на 01.01.2004 р. // 

Вісник НБУ. – 2004. – № 3. – С. 56–59. 

9. Структура власного капіталу банків 


Вісник НБУ. – 2005. – № 3. – С. 58–63. 

10. Структура власного капіталу 

банків України за станом на 01.01.2006 р. 

// Вісник НБУ. – 2006. – № 3. – С. 56–61. 

11. Структура зобов’язань банків 


Вісник НБУ. – 2003. – № 3. – С. 15–18. 



Вісник НБУ. – 2004. – № 3. – С. 52–55. 



Вісник НБУ. – 2005. – № 3. – С. 54–57. 



Вісник НБУ. – 2006. – № 3. – С. 52–55. 


РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ 

Однією із невід’ємних складових ринкової 

економіки є ринок цінних паперів 

(РЦП). У високонкурентному глобалізованому 

середовищі постійно виникають 

проблеми забезпечення економічного 

розвитку інвестиційними ресурсами, які 

переважно акумулюються і перерозподіляються 

саме на РЦП. На сьогодні 

проблема ефективного розвитку національного 

фондового ринку є досить 

актуальною. Слід зазначити, що реформування 

економіки – складний процес. 


Ринок фінансових послуг 

фондовий ринок укрАїни: 

прАвові ЗАсАди 

функціонувАння 

Богдан ЛУЦІВ 

Тетяна СТЕчИШИН 

Розглянуто передумови прийняття нової редакції Закону України “Про цінні 

папери та фондовий ринок”, наведено його порівняльну характеристику із попереднім 

Законом України “Про цінні папери і фондову біржу”. Охарактеризовано 

сучасні тенденції розвитку фондового ринку. Проаналізовано, яким чином законодавчі 

зміни впливатимуть на подальший розвиток фондового ринку і економіки 

України. 

The adoption reasons of a new Law of Ukraine “About Securities and Stock Market” are 

considered. The comparative analysis of a new law versus the old one “About Securities 

and Stock Exchange” is given. New trends of stock market development are determined. 

The possible impact of the legislative changes on the further stock market and economy 

of Ukraine development is analysed. 

А оскільки РЦП – лише частина однієї 

з ланок економіки – фінансового ринку, 

що формується, то саме ринок цінних 

паперів приречений розвиватися синхронно 

з рухом, що здійснюється у всіх 

галузях економіки України. 

Значний внесок у розвиток досліджень 

теоретичних та практичних засад 

функціонування фондового ринку України 

зробили вітчизняні вчені: А. М. Мороз, 

О. В. Мозговий, А. А. Пересада, 

М. І. Савлук та інші. Концептуальним пи- 

1


танням становлення та функціонування 

національного РЦП присвячені праці 

О. Барановського, М. Бурмаки, С. Глущенка, 

М. Гольцберга, В. Євтушевського, 

В.Кудряшова, В. Кузьмінського, 

Д. Леонова, О. Оскальського, В. Суторміної, 

В. Федосова, В. Шелудька та інших 

вчених. Проте недостатня законодавча 

врегульованість та необхідність реформування 

правових засад функціонування 

фондового ринку України потребують 

подальших наукових досліджень. 

РЦП є не тільки ключовим сегментом 

фінансового ринку, але й завдяки 

своїй інтегративній сутності відносно 

самостійним елементом сучасної ринкової 

інфраструктури. Рух цінних паперів 

у їх постійно змінюваному різноманітті 

динамізує інвестиційновідтворювальні 

процеси, забезпечуючи при цьому саморегулювання 

національних економічних 

систем. Це потребує регулювання РЦП 

засобами, адекватними його масштабам 

та структурі. 

Система регулювання РЦП є досить 

універсалізованою і, на сьогодні, має 

два рівні: саморегулювання професійних 

учасників і регулювання державою. 

Показово, що історично першим виникло 

саморегулювання, яке здійснювалося 

фондовими біржами, а державне регулювання 

було запроваджене значно пізніше – 

наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Як чітка 

дієва система, державне регулювання 

виникає спочатку в США у 1930ті роки, а 

згодом у більшості країн – фактично після 

Другої світової війни [1, 5]. 

Фондовий ринок в Україні починає 

свою історію з прийняттям одного із 

перших нормативних документів про 

фондовий ринок – Закону України “Про 

цінні папери і фондову біржу” (1991 р.) 

В той час були спроби створити саме 

централізований фондовий ринок. Відповідно 

до цього Закону, була заснована 

Українська фондова біржа, з філіалами 

практично в усіх областях України, яка 

тривалий час була єдиною в Україні. 

Положення Закону унеможливлювали 

виникнення та функціонування інших 

фондових інститутів в Україні. З перших 

днів свого існування РЦП України 

почав працювати як організований і 

біржовий, обминувши природну фазу 

свого розвитку – масовий неорганізований 

позабіржовий первинний ринок. 

Незважаючи на ряд очевидних позитивних 

результатів такого випередження 

(кістяк інфраструктури, кадри, перший 

досвід операцій з цінними паперами, 

основа інформаційної мережі й т. ін.), 

РЦП на першому етапі свого існування 

практично не вплинув на активізацію 

інвестиційного процесу [2, 3]. 

Однак варто зазначити, що прийняття 

саме Закону України “Про цінні папери 

і фондову біржу” було необхідним для 

взяття “старту” у процесі розвитку національної 

економіки. Адже комплекс перших 

ринкових законів, і зокрема, “Про 

цінні папери і фондову біржу” і “Про господарські 

товариства” зробили прорив 

у фондовий ринок, у нову для нас економіку. 

Закони, в основному, показують 

“що можна робити” бізнесу в контакті з 

державними органами, які збереглися 

з дореформених часів. Відповідь на закономірне 

запитання “як правильно це 

робити”, на жаль, була відсутня. У 1995 

році створюється Державна комісія 

з цінних паперів та фондового ринку 

(ДКЦПФР). Саме ця установа стала головним 

державним регулятором у сфері 

ринкової діяльності, а суб’єкти господарювання 

очікували на чітко прописані 

правила, підтримку і професійний контроль. 

За великим рахунком такі очікування 

виправдалися. Незважаючи на те, 

що згодом звучали певні нарікання на 

адресу Комісії, більшість фахівців і сьогодні 

усвідомлюють: без Комісії продовжувався 

б хаос зразка 1992–1995 років, 


цивілізований фондовий ринок на довгі 

роки залишався би недосяжною перспективою. 

У 1995 році Верховна рада України також 

схвалила концепцію функціонування 

і розвитку фондового ринку України. А рік 

по тому були сформовані центральний 

апарат і територіальні органи ДКЦПФР, 

прийнято Закон України “Про державне 

регулювання ринку цінних паперів України”. 

У найкоротший термін ринок одержав 

великий пакет нормативних документів з 

відповідями на довгоочікуване “як?”. 

Ще одна проблема, що спостерігалась 

у той час – це безсистемність використання 

основних термінів у сфері 

професійної діяльності на РЦП України. 

Це мало місце через дві основні причини. 

Однією з них була недостатня 

обізнаність з ринковими механізмами, 

другою – законодавче оформлення здійснюваних 

у країні соціальноекономічних 

ринкових перетворень. До певної 

міри ці причини взаємозалежні, а їхні 

наслідки взаємообумовлені. 

Хоча потрібно відзначити, що дана 

проблематика має місце і сьогодні. 

Розмаїття нормативних документів, що 

регулюють економічні, правові й інші 

відносини у сфері обігу цінних паперів, 

виділяють РЦП в особливу галузь і спонукають 

до пошуку нових підходів до 

дослідження РЦП, розроблення нових 

механізмів впливу на РЦП. Законом України 

“Про цінні папери і фондову біржу” 

дано лише характеристику основних 

видів цінних паперів, які мали б здійснювати 

обіг на РЦП, однак теоретичного 

визначення ні поняття фондового ринку 

чи РЦП, ні загального поняття фінансових 

інструментів не було дано. Законом 

України “Про державне регулювання 

РЦП в Україні” визначено правові принципи 

здійснення державного регулювання 

РЦП і державного контролю за 

випуском й обігом цінних паперів та їх- 



ніх похідних в Україні. Цей Закон також не 

тлумачить поняття “ринок цінних паперів”, 

але виділяє учасників РЦП. Інші законодавчі 

акти України також не дають єдиного 

тлумачення термінів “ринок цінних паперів” 

та “фондовий ринок” [3, 113]. 

Донедавна, за словами юриста інвестиційнофінансової 

групи “Сократ” 

Юрія Азарова, чи не головним чинником, 

що не сприяє розвитку вітчизняного 

фондового ринку, була недосконалість 

відповідного законодавства, яке приймалось 

ще у перші роки незалежності 

України. До того ж документи часто були 

взаємосуперечливі [4, 23]. 

Додатковою проблемою для учасників 

фондового ринку є специфіка роботи 

вітчизняної судової системи – адже для 

вдалого вирішення можливих корпоративних 

проблем необхідні послуги висококваліфікованих 

юристів. З нинішньою 

судовою системою важко стверджувати, 

що РЦП буде приваблювати інвесторів. 

Захищати свої права в суді досить важко. 

Професійні фахівці за багато років 

хоч і пристосувались до особливостей 

вітчизняного законодавства, однак не 

надто оптимістично сприймають його 

зміни, оскільки вони тільки ускладнюють 

роботу. 

Незважаючи на негаразди, на фондовому 

ринку можна помітити успіхи. Серед 

головних досягнень за останній рік президент 

Першої фондової торговельної системи 

(ПФТС) Ірина Заря назвала такі: 

• зростання обсягів угод (обсяги за 

10 місяців 2005 року перевищили 

обсяги всього 2004 р. на 3,5 млрд. 

грн. і становлять 10,5 млрд. грн.); 

• відбулася активізація діяльності 

на організованому фондовому 

ринку інвестиційних фондів (крім 

недержавних пенсійних фондів і 

страхових компаній); 

• з кінця листопада 2005 року учасники 

ринку перейшли на електрон- 

1 9


ний цифровий підпис договорів, 

що значно спростило роботу; 

• з початку березня 2006 року 7 компаній 

та ПФТС почали пілотну експлуатацію 

зручної для невеликих інвесторів 

нової торговельної системи 

ДАТЕКС, коли угода здійснюється 

тільки за наявності у продавця цінних 

паперів, а у покупця – необхідної 

суми коштів на рахунку. Угода укладається 

автоматично при перехрещуванні 

умов заявок на купівлю/продаж. 

Це дозволяє протягом одного 

дня купувати/продавати одні й ті ж 

цінні папери [4, 23]. 

І, нарешті, найважливіше. Нині важливою 

подією для учасників фондового 

ринку є те, що 23 лютого 2006 року було 

прийнято новий Закон України “Про цінні 

папери і фондовий ринок”. Його прийняття, 

наголошували парламентарі, давно 

назріло, оскільки попередній Закон, ухвалений 

у 1991 році, застарів. Загалом 

новий законодавчий акт передбачає 

приведення норм, що регулюють питання 

цінних паперів і фондового ринку, у 

відповідність до норм європейського законодавства 

та положення Цивільного й 

Господарського кодексів України. А також 

враховує сучасні тенденції розвитку 

фондового ринку, зокрема: поява нових 

видів цінних паперів та нових видів 

діяльності на фондовому ринку. 

Зупинимось конкретніше на порівняльній 

характеристиці, “нового” і “старого” 

Законів. На нашу думку, те що вже 

у назві Закону внесено зміни, є явищем 

досить позитивним. Адже у попередній 

редакції Закону йшлося про цінні папери 

та фондову біржу, тобто, як вже зазначалось 

вище, враховувались інтереси 

лише біржового організованого РЦП. У 

новій редакції Закону вже йдеться про 

цінні папери і фондовий ринок. Дано 

конкретне визначення поняття “фондовий 

ринок (РЦП) – сукупність учасників 

фондового ринку та правовідносин між 

ними щодо розміщення, обігу та обліку 

цінних паперів і похідних (деривативів)” 

[8, 6]. Це, на погляд авторів, повинно 

було б стати базою, відправною точкою 

для подальшого дослідження питань 

фондового ринку, оскільки законодавчо 

встановлено, що РЦП і фондовий ринок 

є синонімами. Так само вважають і окремі 

провідні вченіекономісти, наприклад, 

російський Я. Міркін, український 

В. Шелудько [5]. Однак, деякі вчені не погоджуються 

із таким твердженням, вважаючи, 

що поняття фондового ринку є 

набагато ширшим від поняття ринку цінних 

паперів. Адже ринок цінних паперів – 

це ринок, на якому можуть здійснювати 

обіг інструменти ринку капіталів. Він 

носить переважно довгостроковий характер. 

Щодо фондового ринку, то він є 

складовою частиною фінансового ринку 

і саме на ньому мають право обігу й інші 

фінансові інструменти (зокрема інструменти 

грошового ринку), а не лише цінні 

папери [6]. Ми, частково, поділяємо 

саме цю думку. 

Недоліком цього Закону можна вважати 

і те, що значна увага приділяється 

саме цінним паперам, а інші фінансові 

інструменти лише згадані. На нашу думку, 

варто було б прийняти Закон “Про 

ринки фінансових інструментів”, в якому 

дати чітке розмежування суті як визначень 

щодо фондового ринку і ринку цінних 

паперів, так і різноманітних видів 

фінансових інструментів. До речі, такий 

законопроект готувався народними депутатами 

попереднього скликання. 

Нова редакція Закону подає чітке 

визначення фінансових інструментів, до 

яких відносяться не лише цінні папери, 

але й ф’ючерси, форварди, інші строкові 

контракти, інструменти грошового обігу, 

що є важливим в удосконаленні правових 

засад випуску та обігу цінних паперів 

і деривативів. 


Вище вже було зазначено, що нова 

редакція Закону, враховуючи сучасні 

тенденції розвитку фондового ринку, передбачає 

появу нових видів цінних паперів 

(див. табл. 1). 

Аналізуючи особливості “нового” Закону, 

не викликає сумніву той факт, що 

всі поняття і теоретичні визначення є 

удосконаленими, більш чіткими й ґрунтовними, 

враховані ті прогалини, які виявилися 

на практиці в процесі користування 

певними цінними паперами. 

Крім того, з’явились нові поняття. Цільові 

облігації внутрішніх державних позик, 

кошти від залучення яких використовуються 

виключно для фінансування 

державних або регіональних програм і 

проектів. Статусу цінних паперів набули 

іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, 

заставні, сертифікати фондів операцій 

з нерухомістю (сертифікати ФОН), що 

об’єднані у групу іпотечні цінні папери. 

Дискусійне питання щодо опціонів, 



варрантів, ф’ючерсів, свопів набуло 

законодавчого вирішення. Деякі фахівці, 

зокрема доктор економічних наук 

О. М. Сохацька [7], схилялись до думки, 

що ці інструменти варто віднести до 

контрактів, однак сьогодні, відповідно 

до законодавства, вони набули офіційного 

статусу похідних цінних паперів. 

І ще з’явилась одна новинка. Законотворці 

привели у відповідність до норми 

Цивільного кодексу України поняття товаророзпорядчих 

інструментів, які також 

набули статусу цінних паперів, і до яких 

можна віднести складські свідоцтва і коносаменти. 

Особливо багато нарікань викликають 

і питання пов’язані із професійною 

діяльністю на РЦП, і особливо щодо 

фондової біржі. Стаття 20 повністю ігнорує 

не лише вітчизняну, але й міжнародну 

практику фондового ринку, на якому 

діють не тільки різноманітні, в тому числі 

спеціалізовані, види фондових бірж, 


Порівняльна характеристика класифікації цінних паперів* 

Цінні папери, що існували 

Цінні папери, що існують у “новому” Законі 

у “старому” Законі 

1. Акції 1. Акції 

2. Облігації 2. Облігації 

3. Державні облігації: 

а) облігації зовнішніх державних позик; 

б) облігації внутрішніх державних позик. 

* Складено авторами за даними [8; 9]. 

3. Державні облігації: 

а) облігації зовнішніх державних позик; 

б) облігації внутрішніх державних позик; 

в) цільові облігації внутрішніх державних позик. 

4. Облігації місцевих позик 4. Облігації місцевих позик 

5.Облігації підприємств 5.Облігації підприємств 

6. Казначейські зобов’язання 6. Казначейські зобов’язання 

7. Інвестиційні сертифікати 7. Інвестиційні сертифікати 

8. Ощадні сертифікати 8. Ощадні (депозитні) сертифікати 

9. Векселі 9. Векселі 

10. Приватизаційні папери 10. Приватизаційні папери 

11. Іпотечні цінні папери: 

іпотечні облігації; 

іпотечні сертифікати; 

заставні; 

сертифікати ФОН 

12. Похідні цінні папери 

13. Товаророзпорядчі цінні папери 

1 1


але й і позабіржові електронні торговоінформаційні 

системи (ТІС), які в сукупності 

складають організований сегмент 

ринку. Визначивши в п. 2 ст. 20, що організаторами 

торгівлі є лише фондові 

біржі, і не згадавши про інші види організаторів 

торгівлі, законодавець фактично 

вивів за межі правового поля ТІС. Стаття 

21 фактично дискримінує фондові біржі, 

створені в організаційноправових формах 

відкритих чи закритих акціонерних 

товариств, одночасно дозволивши створення 

фондової біржі у вигляді дочірнього 

підприємства об’єднання торгівців 

цінними паперами. Адже, поперше, ні 

Господарський, ні Цивільний кодекси 

України не регулюють діяльність дочірніх 

товариств взагалі. З другого боку, 

вказані вище законодавчоправові акти 

пред’являють ряд суттєвих вимог до 

господарської діяльності акціонерних 

товариств, зокрема щодо їх чистих активів 

і розміру статутного капіталу, порядку 

його збільшення чи зменшення. 

Подруге, якщо учасники (члени, акціонери) 

фондової біржі, створеної у вигляді 

акціонерного товариства, можуть 

відповідно до законодавства безпосередньо 

впливати на її діяльність, то цієї 

можливості фактично позбавлені учасники 

фондової біржі, створеної у вигляді 

дочірнього підприємства об’єднання 

торговців цінними паперами [6, 19]. 

Підсумовуючи вищесказане, доходимо 

до таких висновків: 

– поперше, у 1991 році з’явилась 

об’єктивна необхідність прийняття 

Закону України “Про цінні папери 

та фондову біржу”. Саме цей 

нормативноправовий акт став 

відправною точкою у становленні 

і формуванні фондового ринку 

України. Адже він сприяв появі на 

ринку основних видів фінансових 

інструментів і інституційних учасників 

ринку цінних паперів; 

– подруге, створення ДКЦПФР та 

прийняття Закону України “Про 

державне регулювання ринку цінних 

паперів” стало наступним етапом 

у розвитку фондового ринку. 

З’явились нові правила і методи 

державного регулювання, що привело 

діяльність учасників ринку 

цінних паперів та обіг фінансових 

інструментів у нормоване законодавче 

русло; 

– потретє, існуючі недоліки і непорозуміння 

у функціонуванні ринку 

цінних паперів призвели до появи 

нової редакції Закону України 

“Про цінні папери та фондовий 

ринок”. Завдяки цьому законодавчому 

акту було приведено у 

відповідність нормативноправову 

базу, зокрема положення Господарського 

і Цивільного законодавства. 

Крім того, поява нових 

видів цінних паперів, на нашу 

думку, повинна дати поштовх 

щодо подальшого, більш активного 

розвитку фондового ринку; 

– почетверте, дослідження законодавства 

показало, що все ж таки 

правове регулювання потребує 

змін і удосконалення, враховуючи, 

що даний Закон обмежує обіг 

певних видів цінних паперів (насамперед, 

інструментів грошового 

ринку), та певних учасників фондового 

ринку (мова йде про ТІС, 

оскільки в даному нормативноправовому 

акті йдеться лише про 

надання права діяльності фондовим 

біржам). Адже виконання принципу 

розвитку фондового ринку, а 

саме, рівного права доступу всіх 

його учасників, повинен бути забезпечений, 

на нашу думку, саме 

цим Законом. 

У кінцевому підсумку варто зауважити, 

що Закон України “Про цінні папери і 


фондовий ринок” регулює відносини, що 

виникають під час розміщення, обігу цінних 

паперів і провадження професійної 

діяльності на фондовому ринку, з метою 

забезпечення відкритості та ефективності 

функціонування фондового ринку 

[8, 5]. Однак, вважаємо, що головним завданням 

цього Закону має бути забезпечення 

фінансової безпеки держави, попередження 

можливих кризових явищ, 

створення умов для сталого і ефективного 

розвитку фондового ринку, зокрема, 

і економіки країни загалом. 


1. Мозговий О., Лук’яненко Д. Ринок 

цінних паперів: регуляторна структуризація 

в умовах глобалізації // Ринок 

цінних паперів України. – 2005. – 

№ 9–10. – С. 3–11. 

2. Новошинська Л., Стасюк Ф. Антологія 

українського ринку цінних паперів // 

Ринок цінних паперів України. – 2004. – 

№ 5–6. – С. 3–16. 

3. Кондрашихін А. Б. Фінансові аспекти 

відносин учасників ринку цінних 



паперів // Фінанси України. – 2003. – 

№ 12. – С. 113–117. 

4. На фондовому ринку... // Економіст. 

– 2005. – № 11. – С. 22–23. 

5. Шелудько В. М. Фінансовий ринок: 

Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 

535 с. (Вища освіта ХХІ ст.). 

6. Назарчук М. О некоторых недостатках 

нового Закона Украины “Про 

цінні папери та фондовий ринок” // Цінні 

папери України. – 2006. – № 37(429). – 

21 вересня. – С. 19. 

7. Сохацька О. М. Міжнародні ф’ючерсні 

ринки: теоретико-методологічні аспекти: 

Монографія. – Тернопіль: Карт-Бланш, 

2002. – 454 с. 

8. Закон України “Про цінні папери 

та фондовий ринок” від 23 лютого 

2006 р. № 3480-ІV // Податки та бухгалтерський 

облік. – 2006. – № 35–36 

(906–907). – С. 5–27. 

9. Закон України “Про цінні папери 

і фондову біржу” від 18 червня 1991 р. 

№ 1201-XII (відмінений в зв’язку з прийняттям 

нового закону). 

10. www.ufin.com.ua 

1


стАвкА дисконтувАння: 

проблеми роЗрАхунку 

тА шляхи їх вирішення 

Олег ТЕРЕщЕНКО 

Досліджено проблеми об’єктивного розрахунку ставки дисконтування при визначенні 

поточної вартості грошових потоків, які прогнозуються, в контексті 

оцінки вартості підприємства. Розкрито функції ставки дисконтування і рекомендовано 

модель оцінки доходності капітальних активів. 

In this article the objective discounting rate calculation issues on current value 

determination of forecasted cash flows within enterprise estimated value are explored. 

The discounting rate functions are revealed, and the model of performing capital assets 

estimation is suggested. 

Необхідною передумовою і складовою 

використання сучасних методів 

оцінки інвестицій, розрахунку вартості 

підприємства та окремих елементів його 

активів є визначення ставки дисконтування. 

Питання об’єктивного розрахунку 

ставки дисконтування не знаходить свого 

належного висвітлення у вітчизняній 

науковопрактичній літературі. Метою 

написання даної статті є дослідження 

економічної природи ставки дисконтування, 

ідентифікація основних проблем 

правильного її визначення та вироблення 

адекватних рекомендацій щодо 

розрахунку ставки дисконтування на 

практиці. 

Ставка дисконту (дисконтування) – 

це коефіцієнт, що застосовується для 

визначення поточної вартості грошових 

потоків, які прогнозуються на майбутнє. 

В контексті оцінки вартості підприємства 

ставка дисконту характеризує 

норму доходу на інвестований капітал 

та норму його повернення в післяпрогнозний 

період, відповідно до якої на 

дату оцінки покупець може інвестувати 

кошти у придбання об’єкта оцінки з урахуванням 

компенсації всіх своїх ризиків, 

пов’язаних з інвестуванням. Ставка дисконтування 

враховує премію за ризик інвестування 

коштів в оцінюване підприємство: 

чим більшим є ризик, тим ставка 

дисконтування буде вищою. Таким чином, 

ставка дисконтування виконує три 

основні функції: 

1) характеризує норму прибутку, за 

якою майбутні грошові надходження 

приводяться до теперішньої 

вартості на момент оцінки; 

2) показує рівень ризику вкладення 

коштів у об’єкт оцінки; 

3) характеризує вартість залученого 

підприємством капіталу. 

Розрахунок ставки дисконтування є 

необхідною передумовою застосування 

методів оцінки інвестиційних проектів, 


оцінки вартості підприємства та окремих 

його об’єктів, оцінки цінних паперів. 

Без ставки дисконтування неможливо 

використати такі методи як дисконтування 

cashflow (DCF), IRR (internal rate of 

return), динамічний Payback метод, методи 

VBM (ValueBased Management). 

У міжнародній практиці ставку дисконтування 

визначають як вартість залучення 

підприємством капіталу. Для 

цих цілей здебільшого використовують 

моделі середньозваженої вартості капіталу 

(WACC=Weighted Average Cost of 

Capital): 

WACCs = Квк В К + (1–S) Кпк П К , (1) 

К 

К 

де Квк – очікувана ставка вартості власного 

капіталу; 

Кпк – очікувана ставка вартості позичкового 

капіталу. 

К – сума капіталу підприємства; 

ВК – сума власного капіталу; 

ПК – сума позичкового капіталу; 

S – коефіцієнт, що характеризує ставку 

податку на прибуток. 

Середньозважена вартість капіталу 

показує доходність, яку очікують (вимагають) 

інвестори (власники та кредитори), 

вкладаючи кошти в підприємство. 

Іншими слова, це мінімальний (граничний) 

рівень рентабельності інвестицій, 

за якого капіталодавці готові вкласти 

кошти у підприємство. За висновками 

А. Раппапорта, якщо рентабельність інвестицій 

перевищує ставку залучення 

капіталу, то підприємство створює додаткову 

вартість (sheholder value), якщо 



ж навпаки – то поглинає вартість інвестованого 

капіталу [1, 44]. 

Середньозважена вартість капіталу 

залежить від структури капіталу, а також 

ціни залучення капіталу від власників та 

кредиторів. При розрахунку ставки дисконтування 

на основі WACC слід використовувати 

модель зображену на рис. 1. 

Вказану модель можна деталізувати, 

розщепивши власний та позичковий капітал 

на окремі складові. Зокрема, вартість 

власного капіталу можна розраховувати 

в розрізі капіталу залученого в 

результаті емісії простих та привілейованих 

акцій, реінвестованого прибутку 

тощо; позичковий капітал можна поділити 

на короткострокові та довгострокові 

банківські позички, комерційні і облігаційні 

позики тощо. 

Вартість власного капіталу може 

визначатися в розрізі двох основних 

елементів: статутний капітал та нерозподілений 

прибуток. Мова йде про 

ціну залучення коштів, якщо вони, наприклад, 

надходять на підприємство у 

разі емісії акцій (збільшення статутного 

капіталу) та про ціну залучення джерела 

“нерозподілений прибуток”. 

Вартість позичкового капіталу визначається 

у розрізі банківських позик та 

кредиторської заборгованості. Вартість 

залучення останнього джерела визначається 

виходячи із можливих знижок по 

поставках продукції, та неустойок (штрафів, 

пені), які боржник повинен передати 

кредиторові у разі порушення боржником 

строків виконання зобов’язань. 

Рис. 1. Розрахунок ставки дисконтування на основі моделі середньозваженої 

вартості капіталу (WACC) 

1


Очікувана ставка вартості позичкового 

капіталу визначається на основі 

аналізу фінансових відносин підприємства 

з його кредиторами і включає в 

себе всі витрати, пов’язані із залученням 

позичкового капіталу, в тому числі 

процентні платежі, дизажіо, різного роду 

збори тощо. Ця ставка може відповідати 

кредитній ставці, за якою підприємство 

залучає (чи може залучити) кредити. 

Тут слід підкреслити, що для визначення 

ставки вартості позичкового капіталу 

доцільно враховувати процентну ставку, 

за якою підприємство може залучити 

нові позики, а не ціну залучення позик 

у минулому. Це пов’язано з тим, що для 

цілей оцінки інвестицій чи вартості підприємства 

дисконтуються очікувані у 

майбутньому грошові потоки. 

Перед фінансистами досить часто виникає 

питання, як розрахувати вартість 

позичкового капіталу в частині забезпечення 

наступних витрат і платежів, поточних 

зобов’язань за розрахунками тощо, 

на які не нараховуються відсотки (та інші 

платежі) за їх користування. Можливі два 

варіанти вирішення цього питання: 

– вказані складові позичкового капіталу 

не враховуються при визначенні 

WACC, тобто в процесі розрахунків 

загальна сума капіталу зменшується 

на згадані позиції; 

– врахування вказаних позицій 

на рівні з іншими фінансовими 

зобов’язаннями, застосовуючи 

при цьому нульову ставку залучення 

цієї частини капіталу. 

Заслуговує уваги той факт, що в англосаксонській 

практиці фінансової 

діяльності домінує перший підхід, тобто 

при розрахунку середньозваженої вартості 

капіталу здебільшого враховується 

власний капітал та фінансова заборгованість. 

Такий підхід ми рекомендуємо 

застосовувати і українським підприємствам. 

На практиці при розрахунку вартості 

залучення позичкового капіталу слід 

враховувати податковий фактор (1s), 

де S – податковий мультиплікатор (коефіцієнт, 

який характеризує ставку податку 

на прибуток (25%). Податковий 

мультиплікатор показує економію на 

процентних платежах, якщо відсотки за 

користування позиками відносяться на 

валові витрати підприємства. В результаті 

цього зменшується вартість залучення 

позичкового капіталу (Кпк). 

Головна проблема, з якою зіштовхуються 

фінансисти при застосуванні 

моделі WACC полягає у визначенні 

ціни залучення власного капіталу (Квк), 

зокрема значення очікуваної ставки 

вартості власного капіталу. Це питання 

дотепер не знайшло свого повного 

вирішення ні в теорії ні в практиці. На 

відміну від залучення позичкового капіталу, 

коли процентна ставка за його 

користування чітко обумовлюється в 

кредитній угоді, між власниками корпоративних 

прав та підприємствомемітентом 

не укладається угода, в якій би 

чітко обумовлювався розмір винагороди 

власників. Втім, ця винагорода має бути 

достатньою, щоб стимулювати нових інвесторів 

до придбання корпоративних 

прав підприємства. З точки зору раціонального 

інвестора, норма рентабельності 

за вкладеннями в підприємство 

має компенсувати ризики інвестування 

коштів у відповідну компанію. Таким чином 

ставку залучення власного капіталу 

можна виразити як суму норми доходності 

за безризиковими вкладеннями 

на ринку капіталів (і) та премії за ризик 

вкладень в корпоративні права конкретного 

підприємства (ПР): 

Квк = і + ПР (2) 

Серед можливих способів розрахунку 

очікуваної ставки вартості власного 

капіталу можна розглядати наступні: 


1) модель оцінки капітальних активів 

(САРМ), за якої слід скористатися 

інформацію щодо значення βкоефіцієнта, 

безризикової процентної 

ставки та середньої доходності 

на ринку; 

2) суб’єктивна оцінка: відсотки за довгостроковими 

облігаціями або депозитними 

вкладами плюс надбавка 

за специфічні ризики, характерні 

для даного підприємства (галузі); 

3) використання показника оберненого 

до відношення ринкового 

курсу до чистого прибутку на одну 

акцію (price earnings ratio, PER), 

наприклад, якщо PER = 5/1, то 

Квк = 1/PER = 1/5 = 0,2 або 20%; 

4) модель приросту дивідендів (Гордона), 

згідно з якою ціна залучення 

власного капіталу визначається 

як відношення прогнозної суми 

дивідендів на наступний рік (D 1 ) до 

курсу акцій (КА), скоригованого на 

величну приросту дивідендів (g): 

Квк = D 1 /KA + g. 

На практиці найчастіше використовують 

перші два підходи. 

У першому варіанті (який використовується 

здебільшого при обчисленні ставки 

дисконтування західних підприємств) 

для визначення Квк використовують модель 

оцінки доходності капітальних активів 

(CAPM = Capital Asset Pricing Model): 

CAPM (Квк) = i + (R M – i) x β. (3) 

САРМ розраховується як сума безризикової 

процентної ставки на ринку капіталів 

(і) та премії за ризик вкладень в 

конкретний об’єкт інвестицій. Отже, ставка 

вартості власного капіталу за методом 

САМР залежить від трьох компонентів: 

1) безризикової ставки на ринку капіталів 

(і); 

2) середньої доходності ринкового 

портфеля інвестицій (R M ); 

3) коефіцієнта бета. 



Безризикова ставка доходності по 

ринку характеризує мінімальний рівень 

доходності, яку може отримати інвестор, 

вкладаючи кошти в активи з мінімальним 

ризиком. Для цих цілей рекомендується 

враховувати доходність за 

державними єврооблігаціями (протягом 

2006 р. – від 7 до 9%). Для розрахунків 

рекомендується підбирати дохідність 

облігацій, строк погашення яких співпадає 

зі строком інвестування коштів в оцінюваний 

об’єкт. 

Середньоринкова премія за ризик 

розраховується як різниця між середньою 

доходністю на ринку в цілому та безризиковою 

процентною ставкою. Вона характеризує 

ризик вкладень коштів на ринку, 

до якого відноситься об’єкт оцінки. У 

разі здійснення інвестицій на українському 

ринку премія за ризик відповідає 

додатковій доходності за інвестиціями в 

країни центральної та східної Європи (в 

2006 р. – близько 6%). 

Премія за ризик вкладень в оцінюваний 

об’єкт розраховується шляхом 

множення середньоринкової премії за 

ризик (R М – і) на коефіцієнт бета, що характеризує 

ризик вкладень в конкретний 

актив. Основна проблема використання 

САРМ в Україні полягає в складності 

розрахунків середньої доходності ринкового 

портфеля інвестицій (Rм) та коефіцієнта 

β. 

Через βкоефіцієнт в моделі САРМ 

позначається систематичний ризик. Він 

характеризує залежність між середньою 

доходністю ринкового портфеля та доходністю 

об’єкта оцінки. Для розрахунку 

“бета” слід обробити статистичні дані, 

які характеризують варіацію (коливання) 

рентабельності обраного об’єкта інвестицій 

за декілька попередніх періодів, 

безризикову процентну ставку та середню 

доходність ринкового портфеля. З 

цією метою слід розрахувати такі показники: 

1


– середнє квадратичне (стандартне) 

відхилення (σ А ) значень рентабельності 

аналізованого активу 

(R А ) в окремі періоди від середньої 

рентабельності активу за досліджуваний 

період (R А ); 

– коефіцієнта кореляції К(R A ;R М ), 

щільності зв’язку між нормою доходності 

досліджуваного активу 

(R А ) та середньою нормою доходності 

по ринку в цілому (R М ); 

– середньоквадратичне (стандартне) 

відхилення (σм) рентабельності інвестицій 

(R М ) по ринку в цілому. 

За наявності вказаних показників, βкоефіцієнт 

(систематичний ризик інвестицій 

в актив А) рекомендується розраховувати 

за таким алгоритмом: 

β А = σa x К(R A ;Rm) . (4) 

σм 

Значення βкоефіцієнта слід інтерпретувати 

наступним чином: 

– якщо β = 1, то ризик інвестицій в 

аналізований актив знаходиться на 

рівні ринкового, а отже і премія за 

ризик буде наближеною до середньоринкової 

ставки доходності; 

– якщо β > 1, то вкладення в актив 

будуть вважатися такими, яким 

властивий вищий, ніж середньоринковий 

рівень ризиковості, 

а отже, інвестори вимагатимуть 

більшу, ніж середньоринкову норму 

доходності; 

– якщо β < 1, то це свідчить про нижчий 

за средньоринковий ризик інвестицій 

в аналізований актив, як 

наслідок, премія за ризик, на яку 

сподіватиметься інвестор буде 

меншою, ніж середньоринкова; 

– якщо β = 0, то це означає, що ризик 

вкладень в актив складає 0; мова 

йде про безризикові інвестиції. 

Згідно з дослідженнями, проведеними 

швейцарськими вченими, на прак- 

тиці лише 9% фінансових аналітиків 

самостійно розраховують бетафактор. 

Решта користується послугами провідних 

агентств з опрацювання фінансової 

інформації: Bloomberg (близько 55% 

користувачів) та Barra (близько 36% користувачів) 

[2, 250–251]. Для прикладу, 

приведемо дані щодо значення βкоефіцієнта 

в деяких відомих у світі компаній 

(2003 р.): BMW – 0,95; Daimler Chrysler – 

1,05; Porsche – 1,09; Vokswagen – 

0,98; Fiat S.P.A – 1,12; Renault – 1,02. 

У разі, якщо корпоративні права підприємства 

не мають обігу на фондовому 

ринку, рекомендується наступний порядок 

розрахунку бетафактора: 

1. Відповідно до виду діяльності 

об’єкта оцінки підбираються підприємствааналоги 

(в кількості не 

менше п’яти), корпоративні права 

яких мають обіг на організованому 

фондовому ринку. 

2. Робиться вибірка показників бета 

для обраних аналогів (відповідна 

інформація надається двома крупними 

аналітичними агентствами: 

Bloomberg Professional® та Barra). 

3. Із розрахунків відкидаються крайні 

значення бета і розраховується середнє 

значення фактора, який і буде 

вважатися аналоговим (або галузевим). 

Наприклад, розрахуємо аналоговий 

бета фактор для підприємств 

телекомунікацій. Інформація про 

бетафактор підприємств аналогів 

наведена в таблиці 1 (крайні значення 

бетафактора вилучені). 

4. Отримане аналогове значення 

бета позначається як unlevered 

(без врахування ефекту ризику 

фінансового левериджу). Іншими 

словами βu не враховує ризик 

структури капіталу оцінюваного 

підприємства. Саме тому, на 

практиці розраховують так званий 

фактор бета levered (з урахуван- 




Розрахунок аналогового бета фактора для підприємств телекомунікацій 

Компанія Країна Біржа Бета-фактор 

Telekom Austria AG Австрія NYSE 0,63 

France Telecom Франція NYSE 2,20 

Deutsche Telecom AG Німеччина NYSE 1,55 

Golden Telecom Росія NASD 2,71 

Swisscom Швейцарія NYSE 0,55 

Telefonica S.A. Іспанія NYSE 1,2 

Telenor ASA Норвегія NASD 1,44 

Unlevered Beta 1,71 

ням ефекту ризику структури капіталу), 

який можна отримати в 

результаті коригування βu на рівень 

ризику структури капіталу з 

урахуванням податкового мультиплікатора. 

Використовується така 

формула: 

П К 

β = βu (1 + (1 – s) ), (5) 

L ВК 

де β L (levered), та βu (unlevered) – 

значення бета фактора з урахуванням 

та без урахування ризику 

структури капіталу та податкового 

мультиплікатора. 

Наприклад, значення β L українського 

підприємства сфери телекомунікацій, 

співвідношення позичкового та власного 

капіталу якого складає 1 до 3 дорівнюватиме 

1,71 (1 + (1 – 0,25) 1/3) = 2,14. 

У вітчизняній практиці доцільно використовувати 

спрощений аналоговий підхід 

до розрахунку бетафактора: підбирається 

компанія відповідного виду діяльності, 

яка діє на ринку СНД і, корпоративні права 

якої мають обіг на фондовому ринку. 

Бетафактор підприємства аналога коригується 

на рівень заборгованості підприємства, 

що оцінюється з урахуванням дії 

податкового мультиплікатора в Україні. 

Другий спосіб розрахунку ставки вартості 

власного капіталу є простішим, однак 

занадто “експертним”. Цей (ручний) 

спосіб розрахунку Квк найчастіше використовується 

українськими аналітика- 


ми, оцінювачами, експертами. Згідно з 

методом підрахунку компонентів ризику: 

ставка вартості власного капіталу визначається 

як сума двох компонентів: 

1) процентна ставка з мінімальним 

ризиком: рекомендується розраховувати 

виходячи із середньої по ринку доходності 

за депозитними вкладеннями; 

2) кумулятивна надбавка за специфічні 

ризики, характерні для підприємства; 

можуть передбачатися надбавки: 

• за неточність прогнозування очікуваних 

грошових потоків (1–3%); 

• за ризик структури капіталу (0–2%); 

• за високий рівень поточної заборгованості 

(0–2%); 

• за ризик помилкових рішень менеджменту, 

ризик погіршення ситуації 

підприємства на ринку факторів 

виробництва та збуту продукції (2– 

4%); 

• за специфічні галузеві ризики (0–2%); 

• за інфляційні ризики (залежно від 

прогнозних темпів інфляції). 

В даному переліку наведено найбільш 

поширені ризики. Він може бути доповнений 

та більш конкретизований залежно 

від специфіки діяльності підприємства. 

Третій та четвертий способи розрахунку 

ставки вартості власного капіталу 

базуються на ринковому курсі корпоративних 

прав. Зрозуміло, що ці методи 

підходять для оцінки вартості капіталу 

лише для підприємств, корпоративні 

права яких мають обіг на розвиненому 

1 9


фондовому ринку. Окрім цього, ці методи 

характеризуються певними недоліками, 

зокрема, нестабільністю ринкового курсу, 

який досить часто втілює в собі певні 

суб’єктивні очікування ринкових гравців, 

неадекватністю показника чистого прибутку, 

який задіяний в розрахунках (береться 

з річної звітності підприємства). 

Підсумовуючи проведене дослідження, 

можна зробити ряд висновків та рекомендацій, 

зокрема: 

– ставка дисконтування виконує 

три основні функції: характеризує 

норму прибутку, за якою майбутні 

грошові надходження приводяться 

до теперішньої вартості на момент 

оцінки; показує рівень ризику 

вкладення коштів у об’єкт оцінки; 

характеризує вартість залученого 

підприємством капіталу; 

– ставку дисконтування в практичній 

роботі фінансових аналітиків, оцінювачів, 

інших зацікавлених осіб 

слід розраховувати за алгоритмом 

середньозваженої вартості 

капіталу з урахуванням податкового 

мультиплікатора (WACCs). 

При розрахунку середньозваженої 

вартості капіталу слід враховувати 

ціну залучення власного капіталу 

та фінансової заборгованості, на 

яку нараховуються відсотки; 

– для визначення ставки вартості 

позичкового капіталу доцільно 

враховувати процентну ставку, за 

якою підприємство може залучити 

нові позики, а не ціну залучення 

позик у минулому. Це пов’язано з 

тим, що для цілей оцінки інвестицій 

чи вартості підприємства дисконтуються 

очікувані у майбутньому 

грошові потоки; 

– для розрахунку ставки вартості 

власного капіталу рекомендується 

використовувати модель оцінки 

доходності капітальних активів 

(CAPM), яка залежить від трьох 

компонентів: безризикової ставки 

на ринку капіталів; середньої 

доходності ринкового портфеля 

інвестицій; коефіцієнта бета; 

– у вітчизняній практиці доцільно 

використовувати спрощений аналоговий 

підхід до розрахунку бетафактора: 

підбирається компанія 

відповідного виду діяльності, яка 

діє на ринку СНД і, корпоративні 

права якої мають обіг на фондовому 

ринку. Бетафактор підприємства 

аналога коригується на рівень 

заборгованості оцінюваного підприємства 

з урахуванням дії податкового 

мультиплікатора в Україні. 


1. Rappaport Alfred. Shareholder Value. – 

Stuttgart: Schaefer-Poeschel Verlag, 1999. 

2. Superino M. Praxis der Discounted Cash 

Flow-Bewertungsmethode in der Schweiz. 

Bern, Stuttgart, Wien: Haupt – 2000. 




підходи до упрАвління 

фінАнсовими риЗикАми 

в депоЗитАрній 

діяльності 

Світлана БРУС 

Розглядаються питання депозитарної діяльності на фондовому ринку України 

в частині управління відповідними фінансовими ризиками. Обґрунтовуються заходи, 

що впливають на зменшення фінансових ризиків у депозитарній діяльності. 

The depository activity issues on the stock market in Ukraine in the part of the proper 

financial risks management are considered. The actions influencing on financial risks 

decrease in the sphere of depository activity are proved. 

Депозитарна діяльність на фондовому 

ринку полягає в наданні клієнтам послуг, 

щодо зберігання та обслуговування 

обігу цінних паперів, клірингорозрахункової 

діяльності за угодами з цінними 

паперами, ведення реєстрів власників 

іменних цінних паперів. Професійні 

учасники ринку цінних паперів, що 

займаються депозитарною діяльністю 

називаються депозитарії. Депозитарії, 

як і всі інші суб’єкти, що займаються 

економічною діяльністю, схильні до фінансових 

ризиків. Виявлення і аналіз 

ризиків в діяльності депозитаріїв необхідні 

для виключення ситуацій, при яких 

депозитарій не здатен виконувати свої 

зобов’язання перед клієнтом. На даний 

час назріла проблема класифікувати депозитарні 

ризики та виробити методику 

управління ними. 

В економічній теорії під ризиком розуміють 

ймовірність (загрозу) втрати 

ринковим суб’єктом частини доходів в 

результаті здійснення підприємницької 

або/та фінансової діяльності [1, 24]. 

Деякі джерела трактують ризик як усвідомлену 

можливість небезпеки виникнення 

непередбачених втрат очікуваного 

прибутку, майна, грошей у зв’язку з 

випадковими змінами умов економічної 

діяльності, несприятливими обставинами 

[2, 237]. Тобто, будьякий суб’єкт, 

що займається економічною діяльністю 

піддається ризикам. За своєю суттю ризики 

не являються негативним явищем, 

оскільки вони сприяють більш динамічному 

розвитку економіки. Ризики не 

можливо усунути повністю, можливо 

лише мінімізувати, так як вони пов’язані 

з такою категорією як невизначеність. 

Тобто існують суб’єктивні та об’єктивні 

причини (виникнення деяких подій або 

результат чиїхось дій), при яких реально 

існуюча невизначеність може мати кількісні 

або якісні зміни. 

Не дивлячись на те, що будьяка установа 

не може повністю уникнути ризиків 

в своїй діяльності, основною метою, 

яка повинна стояти перед нею повинна 

бути максимальна мінімізація ризиків та 

1 1


швидке реагування на негативні обставини. 

Динамічний розвиток ринку цінних паперів 

в Україні веде до зростання ризиковості 

обслуговування операцій з цінними 

паперами, зокрема і для депозитаріїв. 

В статті розглядаються та аналізуються 

ризики депозитарію, пов’язані з 

наданням послуг щодо зберігання, клірингу 

та обліку прав власності на цінні 

папери. Виявлення й аналіз депозитарних 

ризиків необхідний для виключення 

ситуацій при яких депозитарні установи 

не в змозі виконувати функції покладенні 

на них. Автором надано рекомендації, 

які б сприяли зменшенню ризиковості 

при веденні депозитарної діяльності. 

Треба зазначити, що ризики діяльності 

на фондовому ринку розглядалися 

в працях М. Я. Міркіна, О. Л. Устенко, 

О. Хмиз, Т. Ульянової, Г. Аксьонова та 

інших авторів. Наприклад, М. Я. Міркін 

[3, 142] розробив класифікацію ризиків, 

що притаманна фондовому ринку. Ця 

класифікація і ляже в основу нашого 

аналізу ризиків, що стосуються депозитарних 

установ. На нашу думку, не дивлячись 

на те, що депозитарії є учасниками 

фондового ринку, ризики, які можуть 

бути притаманні їм, мають деякі суттєві 

відмінності. О. Хмиз [4, 75] наводить 

класифікацію, яка відповідає основним 

депозитарним ризикам та стосується в 

основному центрального депозитарію. 

Але, на нашу думку, не менш важливо 

виокремлювати та розглядати депозитарні 

ризики як окрему категорію та виробляти 

методи й інструменти щодо їх 

запобігання. 

Чи можна назвати ризики депозитаріїв – 

фінансовими? За визначенням російського 

вченого М. Я. Міркіна, фінансові 

ризики – це ризики зниження дохідності 

прямих фінансових втрат, які виникають 

у результаті фінансових операцій в 

зв’язку з високим рівнем невизначеності 

їх результатів, з впливом на них мно- 

жини випадкових факторів, можливістю 

неефективного виробництва, розподільчих 

систем та фінансового менеджменту. 

Чим вищий ризик, тим вищий рівень 

вірогідності настання втрат. Як бачимо, 

це формулювання можна застосовувати 

і до депозитарних ризиків. Стосовно депозитарію 

ризик означає можливість настання 

обставин, при яких депозитарій 

виявляється не здатним виконувати свої 

зобов’язання перед клієнтом відповідно 

до умов договору, укладеного між ініціаторами 

та в результаті цього несе фінансові 

втрати. 

В економічній літературі існує досить 

багато класифікацій ризиків, що можуть 

бути застосовані з метою аналізу ризиків 

депозитаріїв. Наприклад, М. Я. Міркін 

поділяє всі ризики на декілька великих 

груп: макроекономічні, підприємницькі, 

технічні, портфельні ризики. Цю класифікаційну 

характеристику, на нашу думку, 

можна взяти за основу, для того, щоб 

пов’язати ризики, які притаманні усім фінансовим 

установам з діяльністю власне 

депозитарних установ. Розглянемо фінансові 

ризики депозитарію з використанням 

даної класифікації (див. рис. 1). 

До макроекономічних ризиків відносяться 

ризики, що пов’язані з країною 

походження, ризики законодавчих змін, 

інфляційні ризики, валютні ризики, галузеві 

ризики, регіональні ризики. Ризики 

країни походження пов’язані з політичною, 

економічною, соціальною ситуацією 

в даній країні. При цьому іноземні 

інвестори вичікують та не поспішають 

вкладати кошти в економіку країни. Для 

депозитарію це може становити загрозу 

втрати іноземних клієнтів. Ризик законодавчих 

змін – це ризик пов’язаний 

з появою нових чи зміною існуючих законодавчих 

норм (закони, укази президента, 

відомчі нормативні акти). Діяльність 

депозитарної системи в Україні на 

даний час регламентується наступними 




ризиків, але 

при цьому їх 

логічніше було 

б виокремити. 

Стосовно 

діяльності депозитаріюгалузевий 

ризик 

може означати 

ризик обслуговування 

цінних паперів 

емітента. 

Рис. 1. Класифікація фінансових ризиків 

Аналіз приналежностіемітента 

до тієї 

чи іншої галузі 

Законами України: “Про власність”, “Про 

повинен бути 

господарські товариства”, “Про цінні па- невід’ємним елементом процедури припери 

та фондову біржу”, “Про державйому цінних паперів на обслуговування 

не регулювання ринку цінних паперів в в депозитарій. В іншому випадку витра- 

Україні”, “Про Національну депозитарну ти депозитарію, пов’язані зі збережен- 

систему та особливості електронного обіням і обліком цінних паперів, не будуть 

гу цінних паперів в Україні”. Також учас- виправдані. В Україні регіональний риники 

депозитарної системи керуються інзик пов’язаний з нерівномірним екошими 

нормативноправовими актами, які номічним та промисловим розвитком. 

приймають органи державної влади та є Стосовно депозитарних установ регіо- 

обов’язковими для виконання учасниканальний ризик може бути інтерпретоми 

фондового ринку. Інфляційний ризик ваний у дещо іншому розрізі. Він може 

для депозитарної установи означає не бути пов’язаний з територіальною від- 

тільки стрімке знецінення доходів та редаленістю емітента і власника реєстру 

альної вартості активів, що знаходяться від депозитарію, а також недостатнім 

на збереженні й обліку, але і зменшення розвитком технологічних інформаційних 

кількості клієнтів, що обслуговуються, че- комунікацій у деяких районах, що утрудрез 

падіння ринку цінних паперів у цілому. нює обслуговування кінцевих інвесторів, 

Валютний ризик пов’язаний із вкладенням зменшує мобільність при наданні депо- 

коштів у цінні папери, номіновані у валюті зитарних послуг, а також інформаційний 

та обумовлений змінами курсу іноземної обмін між емітентом, власником реєстру 

валюти. Зниження валютного курсу для та депозитарієм. 

таких цінних паперів означає падіння їх До групи підприємницьких ризиків 

вартості. Для депозитарію ці втрати ви- входять наступні: ризик шахрайства, 

ражаються в зниженні сумарної вартості кредитний ризик, ризик ліквідності, про- 

валютних цінних паперів, що знаходяться центний ризик. Стосовно депозитарію 

на збереженні й обліку. 

ризик шахрайства може бути розгляну- 

Галузевий та регіональний ризики тий з різних позицій. Поперше, створен- 

також відносяться до макроекономічних ня депозитарної установи як юридичної 

1


особи з метою проведення шахрайських 

операцій. Зазначений аспект є актуальним 

не для всіх депозитарних установ, 

оскільки первісні витрати на організацію 

депозитарію досить великі, особливу 

статтю витрат складає програмне 

забезпечення, існують особливі вимоги 

до кваліфікації персоналу депозитарію 

[5], а, наприклад, для реєстраторів така 

практика можлива. Також недостатньо 

розробленими є питання забезпечення 

рентабельності депозитарної діяльності 

[6, 29]. Подруге, облік цінних паперів, 

емітованих з метою покриття збитків і 

для проведення спекулятивних операцій. 

Потретє, проведення операцій з 

підробленими документами. Цей вид 

ризику є найнебезпечнішим. З метою 

мінімізації даного ризику депозитарій 

зобов’язаний передбачати етапи, що 

дозволяють забезпечувати перевірку 

документів при процедурі їх прийому. 

Кредитний (чи діловий) ризик – ризик 

того, що емітент, який випустив цінні папери, 

виявиться не спроможний виплачувати 

відсоток або основну суму кредиту 

за такими цінними паперами. Для депозитарію 

кредитний ризик виникає при 

поставках цінних паперів та можливості 

неповернення або цінних паперів або 

коштів контрагентами. Ризик ліквідності – 

ризик, пов’язаний з можливістю втрат 

при реалізації цінних паперів через зміну 

оцінки її якості. Стосовно діяльності 

депозитарію даний вид ризику може 

бути інтерпретований в аспекті порушення 

клієнтом своїх зобов’язань щодо 

списання цінних паперів та за процедурою 

розірвання договору рахунка депо. 

Відповідно до процедури розірвання 

клієнт зобов’язаний списати свої цінні 

папери з рахунка депо в депозитарії у 

терміни, встановлені договором рахунка 

депо. Для депозитарію наявність цінних 

паперів на рахунку клієнта, договір 

з яким може бути розірвано, означає 

додаткові витрати з обслуговування рахунка 

депо. 

Процентний ризик – ризик втрат, що 

можуть понести інвестори й емітенти в 

зв’язку зі зміною процентних ставок на 

ринку. При зростанні ринкового відсотка, 

що призводить до зниження курсової 

вартості цінних паперів і, відповідно, до 

масового продажу цінних паперів, емітованих 

під нижчі (фіксовані) відсотки, 

депозитарій позбавляється можливості 

обслуговувати зазначені цінні папери, 

що призводить до зниження активів, які 

знаходяться на обліку, і зниження доходів 

від їхнього обслуговування. 

До ризиків управління портфелем відносяться 

капітальний ризик, селективний 

ризик, часовий ризик, ризик відозви, ризик 

постачання, ризик врегулювання розрахунків. 

Слід зазначити, що портфельні ризики 

існують тільки для депозитаріїв, які займаються 

крім депозитарної, брокерською або 

дилерською діяльністю на ринку цінних 

паперів. Зазначені ризики пов’язані з формуванням 

як власного, так і інвестиційного 

портфелю для клієнтів. Щоб уникнути конфлікту 

інтересів і зменшити ризик несанкціонованого 

використання активів клієнтів, 

депозитарій зобов’язаний забезпечувати 

роздільне збереження й облік клієнтських 

активів і активів, що належать самому депозитарію. 

Найбільш вагомий вплив на діяльність 

депозитарію мають технічні ризики, 

до яких відносяться операційний 

ризик і ризик врегулювання розрахунків. 

У цих випадках депозитарій може виступати 

як суб’єкт, так і об’єкт технічного 

ризику. Депозитарні установи виступають 

суб’єктом технічних ризиків при 

незбалансованості власної діяльності. 

Як об’єкт технічного ризику депозитарій 

виступає при незбалансованості дій інших 

учасників облікової системи. 

Під операційним ризиком розуміють 

ризик втрат, що виникає у зв’язку із збо- 


ями в роботі комп’ютерних систем при 

обробці інформації щодо цінних паперів, 

низькою якістю роботи технічного персоналу, 

комп’ютерними махінаціями. Стосовно 

діяльності депозитарію зазначені 

факти можуть розглядатися в декількох 

аспектах. Поперше, на сучасному етапі 

без комп’ютерних систем депозитарій 

не може належно функціонувати і працювати, 

тому що значна кількість цінних 

паперів дематеріалізована на рахунках у 

вигляді записів. Подруге, можливі порушення 

в технології депозитарію пов’язані 

з відсутністю нормативнозатверджених 

стандартів проведення операцій і документообігу 

депозитарію. До моменту 

затвердження вищевказаних стандартів 

депозитарій самостійно регулює порядок 

і терміни проведення операцій, а також 

розробляє форми документів, що є підставою 

для проведення операцій і звітів, 

що підтверджують проведення операцій. 

Окремі стандарти розроблені й затверджені 

Державною комісією з цінних паперів 

та фондового ринку. 

Ризик врегулювання розрахунків – 

ризик втрат за операціями з цінними 

паперами, пов’язаний з недоліками 

і порушеннями технології в платіжнокліринговій 

системі. Взаємозв’язок 

власне депозитарних ризиків і ризиків, 

пов’язаних з розрахунками по угодах з 

цінними паперами підкреслюється багатьма 

фахівцями [7, 21]. На сьогодні в 

Україні централізована клірингова система 

існує винятково для державних 

цінних паперів на базі депозитарію Національного 

банку України. По корпоративних 

та муніципальних цінних паперах 

кожен організатор торгівлі та депозитарна 

організація, що обслуговує зазначеного 

організатора торгівлі і забезпечує 

необхідні розрахунковоклірингові послуги. 

При цьому навіть у депозитарії 

Національного банку України можливі 

випадки, коли проведена операція купів- 



ліпродажу неадекватно відображається 

в його балансі. Наприклад, у випадку, 

якщо клієнт упродовж торгового дня 

продав, а потім купив ту саму кількість 

цінних паперів одного випуску, то в процесі 

клірингу в депозитарій будуть поставлені 

винятково залишки на кінець 

операційного дня. 

Аналіз ризиків депозитарію з використанням 

зазначеної вище класифікації 

дозволяє зробити висновки, що депозитарію 

притаманні ті ж ризики, що і будьяким 

учасникам ринку цінних паперів, а 

також усьому ринку в цілому. При цьому 

деякі види ризиків, яким піддані учасники 

інвестиційного процесу (наприклад, ризик 

ліквідності, кредитний ризик), у традиційному 

представленні про ці ризики, 

можуть трансформуватися в депозитарії 

і набувати, таким чином, іншого змісту. 

Але на відміну від фінансових ризиків, 

ризики на ринку цінних паперів пов’язані 

з складним ланцюгом перетворень між 

цінними паперами та грошовими коштами. 

Також на цьому ринку діють великі 

групи контрагентів: інвестори, емітенти, 

депозитарії, реєстратори, зберігачі. 

На нашу думку, для того, щоб оптимізувати 

управління ризиками, які стосуються 

роботи депозитарних установ, доцільніше 

було б поділити їх на ризики внутрішнього 

та зовнішнього походження [8, 23; 9]. До 

зовнішніх ризиків можна віднести ризик 

країни походження або правовий ризик; 

ризик втрати репутації; правові ризики; 

ризики, що пов’язані з взаємодією з третіми 

особами, клієнтські ризики. Спеціалісти 

групи Arthur Andersen відносять до зовнішніх 

ризиків форсмажорні обставини 

непоборної дії. 

Виразниками зовнішніх ризиків для 

депозитарію можуть виступати держава, 

регуляторні органи, інші депозитарні 

установи, клієнти депозитарію. До ризиків 

правового регулювання, крім ризику 

законодавчих змін, відноситься ризик 

1


застосування санкцій. Для депозитарію 

ризик застосування санкцій означає 

втрати, що пов’язані з застосуванням 

санкцій регулятивними органами у випадку 

недотримання чи ігнорування 

нормативних вимог, з яких найбільш ризиковим 

заходом впливу регулюючого 

органу може бути анулювання ліцензії 

професійного учасника. Анулювання чи 

призупинення дії ліцензії професійного 

учасника означає припинення чи тимчасове 

призупинення діяльності депозитарію 

[10, 10]. Ризик відсутності стандартів 

характеризується несумісністю 

українських та міжнародних стандартів 

проведення розрахунків і операцій. Такі 

ризики також можна віднести до групи 

ризиків країни походження. Для депозитарію 

це означає обмеження в частині 

обслуговування закордонних банків, 

що використовують міжнародні системи 

розрахунків і операцій. 

Також для депозитаріїв можуть бути 

притаманні зовнішні ризики, які виникають 

в результаті форсмажорних обставин: 

стихійні лиха (ризик загоряння 

приміщень, втрати устаткування та інформації 

в результаті загоряння техніки); 

відключення електроенергії й інших систем 

життєзабезпечення (тимчасове припинення 

діяльності, втрати інформації, 

порушення регламенту депозитарію при 

виконанні операцій); воєнні дії (зупинка 

роботи, знищення приміщень депозитарію, 

загроза життю співробітникам і 

клієнтам); злочинні дії (ризик знищення 

будинку, збройного нападу, ймовірні 

втрати інформації). Ризики взаємодії з 

третіми особами, що також відносяться 

до групи зовнішніх ризиків відповідно 

до класифікації групи Arthur Andersen, 

означають ризики, що виникають у результаті 

невиконання чи неналежного 

виконання контрагентом зобов’язань 

перед депозитарієм, а також ризики, що 

виникають внаслідок збоїв і помилок при 

взаємодії сторін. При цьому контрагентами 

депозитарію можуть бути не тільки 

учасники облікової системи, але й інші 

організації (страхові компанії, кур’єрські 

фірми). Найбільш істотним ризиком для 

депозитарію є ризик розбіжності облікової 

інформації між даними депозитарію 

з іншими учасниками облікової системи. 

До внутрішніх ризиків відносяться 

операційні ризики, технічні ризики, а 

також кадрові ризики. Внутрішні ризики 

можуть продукувати керівництво та 

працівники депозитарію, а також структури, 

які забезпечують депозитарій 

комп’ютерною технікою та програмним 

управлінням. 

З появою на фондовому ринку нових 

високотехнологічних продуктів та послуг 

ризиковість ведення депозитарної діяльності 

зростає. Ризики за своєю суттю не 

є негативним явищем, оскільки економіка, 

яка не стимулюється стає менше динамічною. 

Не можна говорити про нівелювання 

ризиків взагалі, але завдання 

їх мінімізації та запобігання виникненню 

повинно стояти перед будьякою установою, 

яка надає депозитарні послуги. 

Ризики не можливо усунути повністю, 

можливо лише запобігти їх виникненню 

або зменшити їх вплив. 

Процес управління ризиками в економічній 

літературі називають ризикменеджментом, 

який передбачає використання 

методів та інструментів, 

які дають змогу ідентифікувати ризики; 

розрахунок імовірності їх виникнення; 

обчислення розміру можливих фінансових 

втрат; внутрішнє та зовнішнє страхування 

ризиків. Управління ризиками 

повинно здійснюватись як системний 

комплекс заходів щодо виявлення, визначення, 

оцінки і розробки заходів їх зниження. 

У процесі фінансової діяльності 

ризикменеджмент здійснюють відповідно 

до політики управління фінансовими 

ризиками. Для ефективного управління 


ризиками потрібно визначити етапи, які 

б включили комплекс дій щодо визначення, 

аналізу, планування, та запобігання 

або зменшення ризиків [11, 12]. 

Такі заходи важливо проводити не час 

від часу, а постійно з врахуванням специфіки 

роботи конкретного депозитарію. 

З метою зменшення ризику усі сторони, 

які надають депозитарні послуги повинні 

навчитись розпізнавати та запобігати 

ризикам або застосовувати заходи щодо 

їх мінімізації. Ці заходи полягають в наступному: 

Поперше, це забезпечення депозитарію 

професійними кадрами. Для 

підвищення рівня кваліфікації співробітників 

депозитарію потрібно розробити 

програми з підготовки та перепідготовки 

кадрів. 

Подруге, для роботи з документарними 

цінними паперами депозитарій 

повинен мати спеціалізоване сховище, 

яке було б обладнано відповідно до вітчизняних 

та міжнародних вимог щодо 

зберігання цінних паперів на паперових 

носіях. 

Потретє, найбільшу загрозу для 

роботи депозитарію становлять, як зазначалося 

вище, операційні та технічні 

ризики. Для їх попередження або мінімізації 

потрібно дотримуватися таких правил: 

– проводити регулярний контроль, 

який включає контроль за роботою 

депозитарію згідно чинного 

законодавства, а також правильності 

усіх бухгалтерських операцій, 

які проводить депозитарій; 

– здійснювати лише ті операції, які 

регламентуються внутрішніми документами 

депозитарію; 

– використовувати лише сучасну 

комп’ютерну техніку та програмне 

устаткування, а також новіт- 



ні розробки, які б захищали від 

несанкціонованого проникнення 

в комп’ютерну мережу депозитарію; 

– чітко розмежовувати доступ кожного 

співробітника депозитарію 

до комп’ютерної системи тільки 

для виконання функцій згідно посадових 

інструкцій; 

– використовувати системи індивідуальних 

паролів та регламент 

доступу для зменшення помилок 

або шахрайських дій з боку персоналу 

депозитарію; 

– проводити не рідше одного разу 

на рік перевірки роботи депозитарію 

внутрішніми контролерами 

та проводити внутрішній аудит. 

Почетверте, розробка разом депозитарними 

та страховими організаціями 

критеріїв щодо страхування цінних 

паперів, що знаходяться на зберіганні в 

депозитарних установах. Страхування 

ризиків сприяє їх диверсифікації. 

Поп’яте, закріплення на законодавчому 

рівні норми про єдиний центральний 

депозитарій згідно рекомендацій 

міжнародних організацій, зокрема Групи 

тридцяти, що надасть змогу учасникам 

ринку цінних паперів працювати більш 

прозоро і гнучко та привабить національних 

та зарубіжних інвесторів. 

Подальшої роботи потребує розробка 

системи внутрішнього контролю в 

депозитарії, яка б сприяла запобіганню 

ризиків в його діяльності. Така система 

допоможе визначити, який компенсаційний 

інструмент може використовувати 

депозитарій в своїй роботі: страхування 

ризиків в страховій компаній, самострахування 

(створення спеціального фонду 

власним коштом), участь в компенсаційних 

фондах або в фондах взаємного 

страхування. 

1



1. Балабанов И. Т. Риск-менеджмент. 

– М.: Финансы и статистика, 

1996. – 192 с. 

2. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., 

Смовженко Т. С. Фінансовий словник. – 

3-тє вид., випр. та доп. – К.: Т-во “Знання”, 

КОО, 2000. – 587 с. 

3. Миркин М. Я. Ценные бумаги и 

фондовый рынок. – М.: Перспектива, 

1995. – С. 142. 

4. Хмыз О. Центральный депозитарий 

// Мировая экономика и международные 

отношения. – 2002. – № 3. – 

С. 71–82. 

5. Петров В. С. Депозитарий на 

рынке ценных бумаг. – М.: ИАУЦ НА- 

УФОР, 1999. – 504 с. 

6. Коваль А. Г. Позиционирование 

коммерческого банка в депозитарном 

бизнесе // Депозитариум. – 1998. – 

С. 28–30. 

7. Полозов А. Риски депозитарной деятельности 

// Депозитариум. – 1999. – 

№ 3(12). – С. 21. 

8. Ульянова Т. Риск-менеджмент в 

депозитарии: осознанная необходимость 

// Рынок ценных бумаг. – № 11. – 

2001. – С. 21–28. 

9. Агеев А., Аксенова Г., Назаров А. 

Опыт методы и принципы организации 

кастодиальной деятельности. – М.: 

Артур Андерсен ЛЛП, 1997. – 157 c. 

10. Лансков П. М., Недельский М. Н., 

Петрова Н. М. Учебное пособие для руководителей 

и специалистов организаций, 

осуществляющих деятельность по 

ведению реєстра владельцев именных 

ценных бумаг и депозитарную деятельность. 

– М.: Финансовый издательский 

дом “Деловой экспресс”, 1998. – С. 8–15. 

11. Устенко О. Л. Теория экономического 

риска: Монография. – К.: МАУП, 

1997. – 164 с. 


Теорія і практика фінансів: зарубіжний досвід 

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ФІНАНСІВ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД 

реАліЗАція принципу 

фінАнсової неЗАлежності 

в діяльності гмін 

Барбара МРОчКОВСЬКА 

Розглянуто практичні аспекти реалізації принципу фінансової незалежності, 

передбаченого Європейською хартією місцевого самоврядування, в діяльності 

гмін – базової одиниці адміністративно-територіального устрою Польщі. Врахування 

досвіду цієї країни є цінним у процесі вдосконалення інституту місцевого 

самоврядування України. Запропоновано власне трактування поняття фінансової 

незалежності місцевого самоврядування. 

The realization practical aspects of financial independence principle foreseen by 

the European charter of local self-government in gmin activity – the basic unit of the 

administrative-territorial system of Poland – are considered. The experience of this 

country which is important in the process of local self-government institute improvement 

in Ukraine. The notion of local self-government financial independence is offered. 

Питання фінансової незалежності 

органів місцевого самоврядування знаходяться 

в центрі уваги науковців і практиків. 

Особлива значимість цих проблем 

пов’язується з необхідністю подальшого 

зміцнення місцевого самоврядування як 

основи кожної демократичної держави. 

Проведення реформ в європейських та 

постсоціалістичних країнах, спрямованих 

на розбудову місцевого самоврядування, 

сприяло вирішенню багатьох 

суперечностей і колізій у цій сфері, проте 

щоденна практична реалізація визначених 

у національному законодавстві 

засад економічної самостійності породжує 

багато нових питань, які потребують 

свого вирішення. В зв’язку з цим цікавим 

буде приклад тих країн, які мають певний 

позитивний і випробуваний часом досвід 

у справі формування фінансово спроможного 

місцевого самоврядування. 

У вітчизняній та закордонній економічній 

літературі можна знайти багато 

публікацій з питань економіки та фінансів 

органів місцевого самоврядування. Ор- 


ганізаційні та економічні особливості 

місцевого самоврядування досліджують 

вчені пострадянського простору, серед 

них: Р. Агранофф, Т. Браун, К. Кронваль, 

Ю. Немец, Й. Регульська, К. Рібердаль, 

К. Рудебек, С. Свєтова, А. Ткачук, 

С. Чапкова С. Хегрот, Л. Шрьодер. Сутність 

та засади фінансової незалежності 

органів місцевого самоврядування розглядаються 

в роботах українських вчених: 

О. Д. Василика, Б. М. Данилишина, 

О. П. Кириленко, В. І. Кравченка, І. О. Луніної, 

К. В. Павлюк. Проте дуже часто зазначені 

проблеми досліджуються суто з 

теоретичних підходів. 

Метою даної статті є висвітлення 

практичних аспектів реалізації обгрунтованого 

в Європейській хартії місцевого 

самоврядування принципу фінансової 

незалежності в діяльності гмін, які становлять 

базовий рівень адміністративнотериторіального 

устрою Польщі. 

Як відомо, підставою для реформи 

системи місцевого самоврядування в 

Польщі у 1998 році послужила концеп- 

1 9


ція проведення подальшої децентралізації 

системи публічних фінансів. Були 

створені нові форми одиниць – повіти 

та воєводства, а звідси значно розширилася 

сфера компетенції базових органів 

місцевого самоврядування (гмін). Головний 

акцент було зроблено на фінансову 

самостійність та незалежність самоврядних 

одиниць. 

Згідно розповсюджених серед науковців 

та практиків поглядів, суть фінансової 

незалежності полягає у забезпеченні 


доходами, які б дозволяли реалізовувати 

покладені на них суспільні завдання, 

надання їм прав щодо самостійного здійснення 

витрат та формування на цьому 

рівні відповідних гарантій. Фінансову незалежність 


можна визначити за багатьма 

аспектами, наприклад, як: 

− можливість самостійно формувати 

бюджет та відповідати за його 

виконання; 

− можливість вибирати цілі, способи 

та обсяги здійснення витрат 

належних їм публічних засобів; 

− можливість формувати власні доходи. 

Фінансова самостійність розглядається 

також як право органів місцевого самоврядування 

володіти необхідними для реалізації 

завдань місцевого самоуправління фінансовими 

ресурсами та обов’язком держави 

забезпечити ці ресурси. Підкреслюється 

також, що фінансова самостійність повинна 

поєднуватися з відповідним формуванням 

джерел доходів органів місцевого самоврядування, 

серед яких повинні домінувати 

власні доходи. Зазначається той факт, що 

фінансова самостійність має різні межі та 

правові особливості у сфері накопичення 

доходів, розпорядження ними та здійснення 

витрат. 

Поняття фінансової самостійності 

органів місцевого самоврядування не 

можна занадто спрощенно трактувати, 

вважається, що воно є одним із спірних 

проблем судової діяльності в Польщі. 

Як відзначалося раніше, фінансова 

незалежність органів місцевого самоврядування 

є необхідною умовою децентралізації 

державної влади. В той же 

час без такої децентралізації не може 

бути і незалежності місцевого самоврядування. 

Фінансова незалежність є елементом 

самостійності органів місцевого 

самоврядування в цілому. 

Ми вважаємо, що фінансову незалежність 


доцільно розглядати у широкому 

та вузькому значенні: 

а) у широкому значенні – як гарантоване 

правовими положеннями право на 

самостійне вирішення способів та напрямків 

витрачання публічних ресурсів, 

якими володіють органи місцевого самоврядування, 

незалежно від джерел їх 

походження; 

б) у вузькому значенні – самостійне 

прийняття рішень про призначення 

коштів, якими володіють органи місцевого 

самоврядування, що обмежується 

власними коштами гміни без врахування 

дотацій, субсидій та часток від податків, 

які становлять дохід державного 

бюджету. 

Фінансова незалежність органів місцевого 

самоврядування, яка стосується 

формування доходів охоплює: здатність 

органів місцевого самоврядування накопичувати 

доходи, можливість визначати 

їх джерела та впливати на їх величину, а 

також вести господарську діяльність. 

Основні складові фінансової незалежності 

гмін у сфері нагромадження 

доходів охоплюють зокрема: 

а) види та структуру доходів: найвищий 

рівень самостійності стосується 

власних доходів; органи місцевого самоврядування 

не мають впливу на розмір 

субсидій, таким чином чим менша 


частка субсидій у доходах в цілому, тим 

вища самостійність; для цільової дотації 

самостійність обмежується; 

б) рівень податкової влади (на підставі 

Конституції ця влада надана органам 

місцевого самоврядування, проте їх 

повноваження обмежені законами про 

доходи органів місцевого самоврядування 

та податковими законами); 

в) вплив на рівень власних доходів з 

джерел, що не оподатковуються; 

г) можливість одержання коштів з нових 

джерел (в межах, встановлених законом, 

наприклад громадськоприватне 

партнерство); 

д) можливість ведення господарської 

діяльності із врахуванням формальноправових 

вимог (метою органів місцевого 

самоврядування є задоволення громадських 

потреб місцевого значення, а 

не лише господарська діяльність). 

У свою чергу фінансова незалежність 

гмін, яка пов’язана з видатковою стороною 

бюджету означає здатність вибирати 

мету, тобто виконання завдань та способів 

їх реалізації, визначати розміри сум, призначених 

для окремих завдань і приймати 

рішення щодо способів їх фінансування. 

У питаннях витрачання коштів гмін 

проявами їх фінансової незалежності є: 

– визначення структури видатків; 

– прийняття рішення щодо способу 

задоволення потреб місцевої громадськості; 

– надання дотацій; 

– визначення сум, які призначені на 

окремі видатки; 

– прийняття рішень про джерела 

фінансування окремих завдань. 

Складові чинники фінансової незалежності 

в обох наведених сферах 

виступають також елементами фінансової 

незалежності на рівні права затвердження 

не збалансованого бюджету. 

Елементи незалежності гмін щодо 

дефіциту бюджету охоплюють: 



− затвердження дефіциту бюджету; 

− затвердження лімітів обсягу дефіциту 

бюджету; 

− вибір інструментів фінансування 

дефіциту бюджету; 

− побудова інструментів фінансування 

дефіциту; 

− вибір суб’єктів, що нададуть кошти; 

− визначення рівня, структури та 

терміну боргу. 

Гміна самостійно займається веденням 

фінансового госопдарства на підставі 

бюджету гміни, схваленого на календарний 

рік. Проект бюджету нарівні з інформацією 

про стан комунального майна та 

поясненнями від війта вноситься до ради 

гміни до 15 листопада попереднього бюджетного 

року та надсилається у регіональну 

рахункову палату з метою одержання 

оцінки. Бюджет затверджується до 

кінця року на наступний бюджетний рік. 

У затвердженому бюджеті визначаються 

джерела покриття дефіциту. 

За правильність фінансового господарства 

гміни несе відповідальність 

війт, який володіє виключним правом: 

1) брати на себе обов’язки щодо покриття 

видатків за встановленими у 

затвердженому бюджеті квотами, в 

межах повноваження ради гміни; 

2) випускати цінні папери у межах повноважень, 

наданих радою гміни; 

3) здійснювати бюджетні видатки; 

4) вносити пропозиції щодо зміни 

бюджету гміни; 

5) розпоряджатися резервами бюджету 

гміни, блокувати бюджетні 

ресурси у випадках, визначених 

законом. 

Фінансове господарство гміни є відкритим. 

Війт інформує жителів гміни про 

положення проекту бюджету, напрямки 

соціальної та господарської політики та 

використання бюджетних коштів. 

Можливість реалізації завдань, які 

випливають з положень, що стосуються 

1 1


завдань і повноважень органів місцевого 

самоврядування, залежить від володіння 

ними певними фінансовими засобами. 

Самостійність органів місцевого 

самоврядування на рівні одержання фінансових 

засобів визначається діючим 

законодавством. 

Можливість впливу окремими органами 

місцевого самоврядування на 

структуру та розмір доходів бюджету 

залежить від того, у якому обсязі вони 

можуть приймати рішення про одержані 

доходи. Це можна визначити поняттям 

дохідного володіння самоврядування, 

воно полягає у повноваженнях щодо: 

− відмови від частини доходів; 

− одержання бюджетних доходів; 

− виступу з ініціативою щодо інших 

диспонентів публічних ресурсів 

про передачу ресурсів та здійснення 

власних господарських 

ініціатив. 

Уповноваження щодо відмови від 

доходів пов’язане з так званими факультативними 

доходами. У нині діючих 

правових відносинах вони пов’язані з 

можливістю відмови від податку чи плати, 

правом на пониження ставок на деякі 

місцеві податки (це стосується податку 

на нерухомість, на транспортні засоби, 

сільського господарського податку та 

податку на ліс), надання місцевих пільг 

та звільнень, а також з прийняттям індивідуальних 

рішень гмінними податковими 

органами, виходячи з положень 

податкового статуту. Ці повноваження 

знаходяться у компетенції податкової 

влади самоврядування. 

Органи місцевого самоврядування 

приймають рішення щодо обсягів одержаних 

доходів, спираючись на комунальне 

майно. Будьякі дії, що виконуються 

на цьому рівні місцевим самоврядуванням 

носять цивільноправовий характер, 

проте вони належать до громадськоправової 

сфери, оскільки органи місце- 

вого самоврядування наділені майном 

з метою реалізації суспільних завдань. 

Громадськоправовий характер майна, 

яким вони розпоряджаються як власники 

зумовлює можливість накладання 

обмежень щодо його розпорядження, а 

також одержання від нього доходів. 

Самостійність органів місцевого самоврядування 

стосовно доходів, пов’язаних 

з майном, яким вони володіють визначається 

шляхом прийняття на підставі 

приватного права засади про допустиме 

виконання усякої діяльності, не забороненої 

діючим правом, засади про суспільне 

співіснування та суспільногосподарське 

призначення майнових прав. Одночасно 

останній чинник визначає можливість 

впровадження законодавцем обмежень 

щодо самостійності органу місцевого 

самоврядування на рівні розпорядження 

майном та накопичення доходів, спираючись 

на це майно. Повноваження 

органів місцевого самоврядування, які 

визначають можливості впливу на розмір 

доходів, пов’язані також із встановленням 

ними оплат та цін за послуги, 

пов’язані з експлуатацією об’єктів самоврядування 

та установ громадського 

користування. Ці доходи на становлять 

в загальному безпосередніх бюджетних 

доходів, оскільки є доходами організаційних 

одиниць органів місцевого самоврядування, 

але вони впливають на 

рівень бюджетних доходів шляхом визначених 

законом про публічні фінанси 

форм фінансових стосунків цих одиниць 

з бюджетом. 

Діюче законодавство надає право 

гмінам встановлювати ціни та плату за 

послуги. Такі повноваження є обмеженими 

можливістю визначати в окремих 

положеннях розмір цих виплат, а також 

критеріїв, якими повинні керуватися 

органи самоврядування при їх встановленні. 

Самостійність місцевого самоврядування 

виникає також з допустимого у 


правовому аспекті обсягу здійснення та 

ведення господарської діяльності. 

Одним із положень Європейської 

хартії місцевого самоврядування є вимога, 

відповідно до якої хоча б частина 

фінансових ресурсів місцевої громадськості 

повинна надходити від місцевого 

оподаткування. В європейських країнах 

немає однорідної моделі місцевих податків; 

вони відіграють різну роль у структурі 

джерел поповнення місцевих бюджетів. У 

польському законодавстві немає юридично 

визначеного поняття “місцеві податки 

та оплати”. У найширшому значенні цього 

поняття, воно означає усі податки, що становлять 

дохід бюджетів органів місцевого 

самоврядування. 

Визнання за самоврядуванням податкових 

доходів є наслідком поділу 

реалізації громадських завдань між державою 

та місцевим самоврядуванням і 

децентралізації повноважень щодо розпорядження 

публічними засобами на 

рівні самоврядування. Це означає також 

передачу місцевому самоврядуванню 

частини податкової влади (юридично 

визначено обсяги повноважень для прийняття 

рішень з податкових питань), які 

раніше виконувалися виключно державними 

органами. 

Конституція, найвищий нормативний 

акт законодавчої влади, не регулює 

безпосередньо питання самостійності 

здійснення видатків органами місцевого 

самоврядування, однак вона регулює 

сферу, спосіб виконання суспільних завдань, 

зазначаючи, що самоврядування 

виконує суспільні завдання з метою 

задоволення потреб місцевої спільноти, 

поділяючи їх на власні завдання та 

покладені (делеговані – за українською 

термінологією) на них законом, що випливає 

з обґрунтованих потреб держави. 

Слід таким чином зазначити, що межі 

самостійності здійснення витрат органами 

місцевого самоврядування встанов- 



люються з одного боку, шляхом законодавчого 

регулювання, що втручається у 

самостійність самоврядування, з другого 

боку, шляхом визначення обсягу покладених 

на самоврядування завдань. 

Обсяг фінансової самостійності органів 

місцевого самоврядування законодавством 

визначено таким чином: 

1) розпорядження щодо здійснення 

певних витрат та заборона чи обмеження 

щодо здійснення витрат; 

2) визначення засад, що стосуються 

виділення дотацій з бюджетів самоврядування; 

3) гарантії самостійного прийняття 

рішень органами місцевого самоврядування 

на рівні здійснення 

витрат; 

4) засади виконання бюджету, зокрема 

розпорядження щодо ув’язки 

певних доходів з витратами. 

Надання законодавцем характеру 

обов’язковості певним категоріям завдань 

спричинює обмеження для самостійності 

органів місцевого самоврядування на рівні 

визначення розміру витрат, здійснених 

ними для реалізації окремих завдань. 

Черговим обмеженням фінансової 

самостійності на рівні витрат може стати 

також встановлення законодавцем 

розміру коштів, призначених на їх реалізацію. 

Це може випливати від способу 

визначення стандартів на виконання 

цих завдань, або ж способу їх фінансування 

шляхом цільових дотацій. У першому 

випадку стандарти стосуються 

різних елементів виконаних завдань і 

встановлюються загально діючими положеннями. 

Прикладом можуть бути завдання 

у сфері освіти і встановлені для 

них стандарти реалізації. Ці стандарти 

можуть стосуватися, наприклад, умов 

функціонування шкіл та освітніх і виховних 

закладів, змісту планів навчання, 

визначення основ безпеки та гігієни, 

підходів для встановлення плати вчите- 

1


лям, необхідності виділення дотації недержавним 

школам тощо. 

Стандарти, які встановлюються центральним 

управлінням стосуються також 

реалізації інших завдань, наприклад у 

сфері соціальної допомоги, житлових 

допомог, функціонування громадських 

бібліотек, оплати праці працівників органів 

місцевого самоврядування. 

Стандарти реалізації завдань можуть 

випливати не лише з норм матеріального 

права, але також із способу фінансування 

завдань шляхом визначення умов 

надання цільових дотацій. Виділення ж 

цільової дотації органу місцевого самоврядування 

спонукає його до реалізації 

завдання, на яке виділена дотація. Це 

результат принципу, згідно якого цільові 

дотації повинні витрачатися лише на 

чітко визначене завдання та враховане 

після його виконання. Орган місцевого 

самоврядування зобов’язаний повернути 

суми, виділені не за призначенням; 

підставою для визначення ефективності 

використання дотації є складений звіт. 

Це означає певне обмеження самостійності 

щодо рішення самоврядування, 

що робить їх залежними від рішень диспонентів 

дотації. 

Законні, процесуально правові регулювання, 

що стосуються здійснення витрат 

та функціонування бюджетів місцевого 

самоврядування, містяться у законі 

про публічні фінанси. Вони є результатом 

прийняття принципу, відповідно до 

якого у секторі публічних фінансів діють 

єдині засади бюджетної системи. 

Підсумовуючи, можна зробити висновок, 

що законодавство Польщі передбачає 

низку норм, якими закріплюється 

на практиці принцип фінансової незалежності 

органів місцевого самовряду- 

вання. Поряд з цим існує також і система 

обмежень економічної і фінансової 

діяльності цих органів, що є необхідним 

з позицій необхідності здійснення державою 

контрольних повноважень з метою 

гарантування всім громадянам рівних 

прав і якнайповнішого задоволення 

своїх потреб. 


1. E. Bończyk-Kucharczyk, Jak władze 

lokalne mogą wspierać przedsiębiorczość, 

Fundacja Inicjatyw Społeczno-ekonomicznych, 

Warszawa, 2001. 

2. A. Borodo, Kontrola i nadzór nad 

działalnością finansową gminy, Toruń, 1995. 

3. A. Borodo, Finanse publiczne, Sopot, 

1999. 

4. B. Brzeziński, W. Matuszewski, W. 

Morawski, A. Olesińska, Prawo finansów 

publicznych, Toruń, 1999. 

5. H. Chmara, Opracowanie budżetu 

jednostki samorządu terytorialnego, wyd. 

BriO, Bydgoszcz, 2003. 

6. E. Chojecka, Uchwała budżetowa organu 

stanowiącego jako podstawa gospodarki 

finansowej samorządu terytorialnego, Wyd. 

BriO, Bydgoszcz, 2003. 

7. E. Chojna-Duch, Finanse publiczne 

i polskie prawo finansowe, Warszawa, 

2000. 

8. E. Chojna-Duch, Dług publiczny i 

deficyt budżetowy, w: Finanse publiczne 

i prawo finansowe, pod red. E. Ruśkowskiego, 


9. T. Dębowska-Romanowska, Prawo 

budżetowe państwa i samorządu terytorialnego, 

w: Prawo finansowe, pod red. W. Wójtowicz, 


10. T. Dębowska-Romanowska, Zagadnienia 

prawne wydatków publicznych na rzecz 

osób trzecich, Łódź, 1993. 


Ірина БІЛОУС 



досвід крАїн Єс у сфері 

соціАльної підтримки 

нАселення 

Узагальнено досвід країн Європейського Союзу щодо соціальної підтримки населення. 

Розглянуто досягнення країн ЄС у сфері зайнятості, освіти, охорони 

здоров’я та пенсійному забезпеченні. 

Governmental role in creating the investment climate is considered. The vital 

issues in the investment sphere of the country are analyzed. The ways of investment 

activation and trends of effectiveness increase of the investment policy in Ukraine 

are suggested. 

В Конституції України соціальний захист 

громадян визначено як головну функцію 

держави [1]. За умов економічного 

спаду система соціального забезпечення, 

яку було створено ще за радянських часів 

виявилась неспроможною захистити найбідніші 

прошарки населення. Досягти 

головної мети українського суспільства – 

побудови орієнтованої на соціальні потреби 

ринкової економіки – не можливо без докорінного 

поліпшення системи соціального 

захисту. Адже навіть для того, щоб стати 

асоційованим членом ЄС, країна повинна 

відповідати певним економічним та соціальним 

вимогам. А на даний етап в Україні 

існує багато гострих соціальних проблем – 

безробіття, бідність тощо. Врахування досвіду 

країн Європейського Союзу може позитивно 

вплинути на розробку ефективної 

соціальної політики в нашій державі. 

Дослідженням соціальної політики в 

зарубіжних країнах займаються ряд таких 

вчених, як Новиков В., Демуш О., Кошелева 

Г., Крютченко В., Пападаскалопулос А., 

Коррес Дж., Поліхронопулос Дж. та інші. 

Метою даної статті є узагальнення 

досвіду країн Європейського Союзу 

щодо соціальної підтримки населення. 

Досвід здійснення соціальної політики 

в Європейському Союзі показав, що ці 

країни пройшли шлях від благодійності у 

соціальній підтримці населення до формування 

“держави добробуту”, яка гарантує 

для своїх громадян оптимальну систему 

соціальної безпеки і соціального захисту. 

В сучасних умовах вирішальний вплив 

на розвиток соціальної політики в країнах ЄС 

справляють чотири основні тенденції [4]: 

1) значні демографічні зміни, суть 

яких полягає в загальному старінні населення 

в державах–членах Європейського 

Союзу і зростання чисельності людей 

похилого віку; 

2) активізація участі жінок на ринку 

праці і зміни в гендерному балансі; 

3) існування досить високого рівня 

безробіття, особливо серед людей старшого 

віку; 

4) більш швидке зростання кількості 

домогосподарств порівняно із зростан- 

1


ням населення, зокрема збільшення 

кількості домогосподарств без працюючих 

осіб. 

Стратегія соціальної політики державчленів 

Європейського Союзу спрямована 

на забезпечення сталого рівня життя 

населення, підвищення рівня зайнятості, 

зменшення нерівності у доходах, посилення 

соціального захисту населення 

і подолання бідності. Зайнятість та подолання 

безробіття, як правило, є головною 

метою будьякої політики, спрямованої 

проти бідності, бо у країнах з 

перехідною економікою ризик бідності 

перебуває в дуже тісному зв’язку з безробіттям. 

Європейський Союз розробив основні 

орієнтири національної політики в соціальній 

сфері. Державамчленам ЄС 

рекомендується [5]: 

− поліпшувати перспективи зайнятості 

населення завдяки збільшенню 

інвестицій в професійну 

підготовку, здійснювати програми 

безперервного навчання протягом 

всього життя і забезпечувати доступ 

до навчання кожному; 

− сприяти більш інтенсивному впливу 

на економічне зростання, використовуючи: 

гнучку організацію 

праці, що відповідає потребам 

виробництва і є прийнятною для 

працівників; політику оплати праці, 

яка сприяла б вкладенню інвестицій 

в створення нових робочих 

місць (рівень зростання заробітної 

плати не повинен перевищувати 

рівень зростання продуктивності 

праці); створення робочих місць, 

особливо на регіональному та 

місцевому рівнях; 

− знижувати побічні витрати, пов’язані 

з некваліфікованою працею; 

− здійснювати ефективнішу політику 

на ринку праці за рахунок удосконалення 

служб зайнятості; 

− вживати заходів щодо запобігання 

безробіттю серед окремих со- 

ціальних груп, наприклад, молоді 

(завдяки наданню робочих місць 

або можливостей отримання професійної 

освіти). 

Ці орієнтири визначають шляхи реалізації 

положень Хартії основних соціальних 

прав робітників (1989 р.). В ній перераховано 

основні права робочої сили на ринку 

праці: право на отримання допомоги з 

безробіття, робота в будьякій країнічлені 

ЄС на рівних умовах, право на професійну 

підготовку тощо. Наднаціональні органи 

беруть на себе виконання ряду соціальних 

функцій; вони покликані, поперше, 

гармонізувати і координувати соціальну 

політику державчленів Союзу, а подруге, 

використовувати наявні фінансові ресурси 

для фінансування спільних соціальних 

програм [2]. 

Зазначимо, що вперше за час європейської 

інтеграції до переліку основних 

напрямів діяльності урядів було включено 

соціальну політику (в Маастрихтському 

договорі 1992 року). Одинадцять держав 

підписали як додаток до договору 

Протокол і Угоду про соціальну політику. 

А в 1997 році у підписаний і переглянутий 

варіант Договору про Європейський 

Союз було включено розділ ХІ – “Соціальна 

політика: освіта, професійне 

навчання, молодь” [2]. На фінансування 

програм з професійного навчання і працевлаштування 

молоді віком до 20ти 

років, підтримку на ринку праці найбільш 

вразливих категорій населення, забезпечення 

робітників рівними можливостями 

на ринку праці, допомогу з адаптації до 

структурних змін в промисловості було 

виділено декілька мільярдів екю. 

У листопаді 1997 р. Радою Європи 

була започаткована Стратегія підвищення 

рівня зайнятості в країнахчленах 

Європейського Союзу. Рада Європи 

особливо акцентувала увагу на важливості 

узгодженої європейської стратегії 

підвищення рівня зайнятості. Пріоритетними 

напрямами в галузі зайнятості 

є створення нових робочих місць на ма- 


лих та середніх підприємствах. При цьому 

застосовуються як пасивні (заходи 

соціального захисту), так і активні (перепідготовка, 

дотації підприємствам, які 

беруть на себе зобов’язання підтримувати 

певний рівень зайнятості) програми 

політики зайнятості. Проте, пасивні 

програми зайнятості зараз витісняються 

активними. Умови надання соціальної 

допомоги стали більш жорсткими. Наприклад, 

коли безробітний відмовився від 

роботи, яку йому пропонували, чи відмовився 

від перепідготовки то в Австрії, 

Нідерландах, Великобританії, Швеції до 

нього застосовуються певні фінансові 

санкції. В Німеччині введено правило, 

що передбачає щомісячну реєстрацію 

безробітних в агентстві зайнятості. В Англії 

з жовтня 1996 року допомога з безробіття 

залежить від наданого безробітними 

звіту в адміністративні органи про 

те, як вони шукали робоче місце. Варто 

зазначити, що формулюючи стратегічні 

завдання у сфері ринку праці та зайнятості 

населення, які є спільними для всіх 

країнчленів Європейського Союзу, Рада 

Європи виходить з необхідності урахування 

ситуації на ринку праці в кожній 

конкретній країні. 

У Європейському Союзі за останні 

два десятиліття досягнуто значних успіхів 

на ринку праці, у сфері зайнятості, 

в створенні нових робочих місць. Рівень 

безробіття в ЄС скоротився з 9,1% у 

1999 році до 8,2% у 2000 році. Число 

безробітних при цьому зменшилось на 

1,5 млн. осіб. Характерною є та обставина, 

що більш ніж 60% робочих місць 

упродовж 1995–2000 рр. було створено 

у високотехнологічних та наукомістких 

секторах економіки [4]. 

Варто зазначити, що водночас ринки 

праці країн Європейського Союзу ще не 

подолали цілу низку труднощів, структурних 

недоліків. Незважаючи на успіхи 

у сфері зайнятості, безробіття продовжує 

залишатися досить високим. З метою 

розв’язання проблем у сфері зайня- 



тості, на ринку праці, а також втілення 

інших пріоритетів соціальної політики у 

червні 2000 року країнами Європейського 

Союзу була прийнята нова Соціальна 

програма. В цій програмі поставлено завдання 

підвищення рівня зайнятості та 

запровадження комплексного підходу 

до проведення політики зайнятості. Програма 

передбачає, що цілі політики зайнятості 

мають бути зосереджені не лише 

на збільшенні кількості робочих місць, 

а й на якості праці. Розроблення більш 

ефективної політики зайнятості передбачає 

також отримання справедливої 

винагороди за виконану роботу, організацію 

роботи, що відповідає потребам 

компаній та окремих людей. Підвищення 

рівня зайнятості має базуватися на 

високій кваліфікації праці, гідному рівні 

охорони праці та сприяти мобільності 

робочої сили на ринку праці. До засобів 

забезпечення Соціальної програми у 

сфері зайнятості віднесено: 

• підвищення кваліфікації людей, 

інвестування у навчальний процес 

(навчання протягом всього 

життя), використання найновіших 

технологій; 

• сприяння підприємництву як засобу 

створення нових робочих місць 

за допомогою формування сприятливих 

умов для започаткування 

і розвитку нових видів підприємництва, 

особливо середніх та малих 

підприємств; 

• створення сприятливих умов для 

розвитку бізнесу у сфері послуг; 

• акцентування на рівних можливостях 

для всіх; 

• проведення економічної реформи, 

спрямованої на економічне 

зростання; 

• розвиток системи освіти [4]. 

У Франції розпочалось реформування 

ринку праці – знижено податки на заробітну 

плату деяких категорій робітників, 

в Іспанії введено механізм індексації 

заробітної плати. Колективні договори і 

1


сьогодні є основним інструментом регулювання 

заробітної плати, тому наднаціональні 

органи Європейського Союзу 

саме в рамках соціального партнерства 

намагаються впливати на рівень заробітної 

плати. Соціальними партнерами 

в ЄС є Європейська конфедерація 

профспілок, Об’єднання підприємців і 

Організація робітників державних підприємств, 

а також Європейський союз 

малих та середніх підприємств. 

У сфері освіти європейські країни 

досягли загального охоплення населення 

середньою освітою і на сьогодні 

розширюють доступ до вищої та безперервної 

освіти. Франція та Середземноморські 

країни централізовано керують 

національною системою освіти, німецькомовні 

країни та Бельгія – здійснюють 

управління на регіональному рівні, а 

скандинавські країни запровадили місцевий 

контроль. У Великій Британії повноваження 

щодо організації навчання 

передані приватному сектору, проте центральний 

уряд залишає значні важелі 

впливу в управлінні системою освіти. 

Європейські країни також розвивають 

так звану безперервну освіту, що трактує 

підвищення професійноосвітнього рівня 

як економічно доцільну діяльність людини 

упродовж всього життя. Європейська 

Комісія впровадила низку ініціатив щодо 

інтернаціоналізації надання та отримання 

вищої освіти. Проте, зростання рівня 

видатків за іншими соціальними програмами 

обмежили бюджети на освіту, що 

змусило країни підвищувати ефективність 

використання бюджетних коштів. 

Як відомо, системи фінансування 

охорони здоров’я в Європі поділяються 

на два основних типи: 

1. фінансування за рахунок коштів 

бюджету і надання послуг державними 

медичними закладами (Велика Британія, 

скандинавські та південноєвропейські 

країни); 

2. фінансування за рахунок фондів 

медичного страхування і надання пос- 

луг як державними, так і приватними закладами 

(Франція та Німеччина). 

Італія та Іспанія, зокрема, на початку 

1970х років реформували системи державного 

медичного страхування, запровадивши 

в неї приватні елементи [3]. 

Водночас усі європейські країни стикаються 

з проблемою зростання витрат, 

зумовлених старінням населення, технологічним 

прогресом та зростанням 

громадських очікувань. Проте шляхи 

розв’язання зазначеної проблеми у різних 

типах систем охорони здоров’я – 

різні. Витрати в державних медичних закладах 

стримуються шляхом ненадання 

медичних послуг вищого рівня і утворення 

черг на проведення медичних заходів. 

Системи медичного страхування мають 

меншу здатність опиратися підвищенню 

вартості лікування, тому що страхові 

фонди укладають угоди з асоціаціями 

лікарів і медичними закладами. Тому 

способом розв’язання проблеми є встановлення 

верхньої межі витрат і плати 

за медичні послуги, а також активізація 

конкуренції серед їх надавачів. 

У загальній системі соціального захисту 

та в забезпеченні стимулів до праці 

особливу роль відіграє пенсійне забезпечення. 

В усіх країнах ЄС існують державні 

пенсії та додаткові гарантовані доходи у похилому 

віці, хоча їхній рівень широко диференціюється 

поміж різних країн ЄС. 

Уряди країн ЄС надали перевагу частковим 

реформам, включно із заміною 

залежності пенсійних виплат від валового 

на чистий заробіток, зростання пенсійного 

віку, запровадження накопичувального 

елементу, та, що є особливо цікавим, перехід 

від системи “визначених витрат” до 

системи “визначених внесків”. 

Більшість країн Європейського Союзу 

мають на сьогодні програми соціальної 

допомоги, яка утворює національну мережу 

соціальної безпеки. Варто зазначити, 

що уряди європейських країн прагнуть 

зменшити рівень виплат, особливо 

для безробітних, та зберегти стимули до 


праці. Незважаючи на існування складної 

системи соціального захисту, надання 

допомоги різних типів, домінуючою 

нормою в країнах ЄС є те, що молодь та 

населення середнього віку, а останнім 

часом також жінки, для одержання допомоги 

повинні бути активними на ринку 

праці. Вищий рівень допомоги і більша 

тривалість виплати зменшують бажання 

у працівників шукати роботу чи прийняти 

пропозицію працювати, а це не прискорює 

скорочення числа безробітних [3]. 

Таким чином, заохочення зайнятості 

в офіційній економіці – це основа будьякої 

стратегії боротьби з бідністю в Україні. 

Ця стратегія повинна сконцентруватися 

і на переміщенні робочих місць 

із тіньової економіки до офіційної, й на 

створенні нових робочих місць у легальній 

економіці. Важливо наголосити, що 

будьякий репресивний елемент (поліція, 

податкові органи тощо) має відігравати 

другорядну роль у цій стратегії. Основне 

завдання стратегії – зробити створення 

робочих місць привабливішим. Зазвичай 

цієї мети можна досягти, використовуючи 

комбінації таких елементів: 

− зміни в податковій політиці в напрямку 

зменшення податків; 

− стимули для участі в офіційній 

економіці; 

− ліберальне регуляторне середовище, 

зокрема трудове законодавство 

тощо. 

Проте, варто зазначити, що уряд України, 

не може підтримувати такий рівень 

оподаткування, який існує в країнах Європейського 

Союзу, та водночас високі темпи 

зростання, необхідні для зменшення 

бідності. Тому, слід уникати застосування 

універсальних систем соціального забезпечення 

такого типу, що існують у багатьох 

західноєвропейських країнах. 

На нашу думку, відпрацьованого, єдиного 

шляху розв’язання проблем безробіття 

та подолання бідності не існує. 

Все залежить від конкретної економічної 

ситуації в країні та визначених пріори- 



тетів розвитку, історії та менталітету народу. 

А вивчати досвід країнчленів ЄС потрібно 

для того, щоб окреслити уроки побудови та 

провести реформи схем соціального захисту 

в нашій державі. Адже, метою державної 

політики країнчленів ЄС є не лише економічне 

зростання та ефективність; політика, 

яку вони проводять, стосується вирівнювання 

життєвих можливостей, соціальної справедливості, 

соціального захисту, єдності та 

стабільності. 

Узагальнення і вивчення європейського 

досвіду для України полягає в тому, 

що при розробці соціальної політики не 

варто спрямовувати зусилля виключно 

на надання соціальної допомоги. 

Адже проста і доступність цих виплат 

може викликати ефект пропозиції, коли 

право особи на соціальний захист негативно 

впливає на працюючих, які повинні 

сплачувати вищий розмір внесків 

у системі соціального захисту. Механізм 

соціального захисту повинен уникнути 

встановлення занадто щедрої та пасивної 

системи внесків і виплат. 


1. Конституція України: Прийнята 

на п’ятій сесії Верховної Ради України 

28 червня 1996 р. // Відомості Верховної 

Ради України. – 1996. – № 30. 

2. Кіндратець О. Ціна соціального 

спокою // Політика і час – 2003. – № 10. – 

С. 41–47. 

3. Крентовська О. Досвід європейської 

соціальної політики // Вісник Національної 

академії державного управління – 

2004. – № 1. – С. 382–387. 

4. Скуратівський В. Соціальна політика 

в контексті європейської стратегії 

України // Вісник УАДУ при Президентові 

України – 2002. – № 3. – С. 298–302. 

5. Лукьянова Г., Цысина Г. Тенденции 

развития рынка труда в странах Європейського 

Союза в 90-е годы // Мировая 

экономика и международные отношения. 

– 1999. – № 11. – С. 21. 

1 9

Погляд на проблему 

роль держАви 

у стимулювАнні 

інвестиційної 

Активності в укрАїні 

Анна ЗАЛЄВСЬКА-ШИШАК 

Розкрито роль держави у формуванні інвестиційного клімату. Проаналізовано 

актуальні проблеми в інвестиційній сфері країни. Запропоновано шляхи активізації 

інвестування та напрямки підвищення ефективності інвестиційної політики 

в Україні. 

Governmental role in creating the investment climate is considered. The vital 

issues in the investment sphere of the country are analyzed. The ways of investment 

activation and trends of effectiveness increase of the investment policy in Ukraine 

are suggested. 

Дослідження проблем інвестування 

економіки завжди знаходилося в центрі 

уваги економічної науки. Це обумовлено 

тим, що інвестиції відображають глибинні 

основи господарської діяльності, визначаючи 

процес економічного зростання в 

цілому. Вони виступають найважливішим 

засобом забезпечення умов виходу з економічної 

кризи, структурних зрушень у 

народному господарстві, впровадження 

досягнень технічного прогресу, підвищення 

якісних показників фінансовогосподарської 

діяльності на мікро та макрорівнях. 

Активізація інвестиційного процесу є 

одним із найбільш дієвих механізмів соціальноекономічних 

перетворень. 

Актуальним у даний час є поглиблене 

теоретичне дослідження ринкових 

форм і механізмів інвестиційної діяльності 

на мікро та макрорівнях. 

ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ 

Проблеми державного стимулювання 

інвестиційної діяльності в Україні знаходяться 

в центрі уваги наукових співробітників 

НДЕІ при Міністерстві економіки України 

під керівництвам Бесєдіна В. Ф. Цій 

проблематиці присвячені монографії Музиченко 

А., Недашківської М., Пересади А., 

Самотій З., Якубовського М. Проте окремі 

аспекти щодо ролі держави в формуванні 

інвестиційного клімату в Україні потребують 

деталізації. Це і обумовило мету 

даного дослідження у контексті обґрунтування 

шляхів активізації інвестиційних 

процесів в економіці України, враховуючи 

її динамізм та зміни в сучасних умовах. 

Сформована нині в Україні економічна 

ситуація значно ускладнює інвестиційну 

діяльність: потрібна розробка 

адекватного ринковим відносинам 

інвестиційного механізму, що органічно 


поєднає форми приватного і державного 

інвестування, дозволить оптимізувати 

взаємозв’язки між різними суб’єктами інвестиційної 

діяльності; не менш важливо 

забезпечити формування відповідної законодавчонормативної 

бази та запровадити 

інші заходи щодо регламентування 

інвестиційних процесів, як на рівні окремої 

фірми, компанії або галузі, так і на рівні 

національної економіки в цілому. 

Інвестиції – це основний інструмент 

формування мікро і макроекономічних 

пропорцій, що визначає темпи економічного 

зростання. Регулюючий вплив 

держави на формування та структуру 

використання інвестицій може здійснюватися 

лише шляхом визначення 

обґрунтованих економічних важелів і 

нормативів. Розвиток національної економіки 

України, як складової частини 

світового господарства, ґрунтується на 

обов’язковому врахуванні низки важливих 

загальних закономірностей у сфері 

інвестиційної діяльності, але, водночас, 

породжує нові істотні риси, що зумовлені 

зміною економічних пріоритетів. 

Саме поняття “інвестиції” (від лат. 

іnvestio – одягаю) – означає вкладення 

капіталу в галузі економіки з метою отримання 

прибутку як в самій країні, так і 

за її межами. У системі національних рахунків 

України статистика інвестицій (капітальних 

вкладень) включає тільки матеріальні 

витрати (на машини, будинки, 

споруди), але не враховує найважливіші 

інвестиції в “знання”, “інтелект”, наукові 

дослідження й утворення [4, 167]. 

Таким чином, інвестиціями вважаються 

ті економічні ресурси, які направлені 

на збільшення реального капіталу 

суспільства, тобто на розширення чи 

модернізацію виробничих потужностей. 

Це може бути пов’язано з придбанням 

нових машин, будинків, транспортних засобів, 

а також з будівництвом доріг, мостів 

та інших інженерних споруджень. До інвестицій 

також треба включати витрати 

на освіту, наукові дослідження та підго- 



товку кадрів. Ці витрати представляють 

собою інвестиції в “людський капітал”, які 

на сучасному рівні розвитку економіки набувають 

все більшого значення. 

Інвестиції відіграють важливу роль в 

економічному процесі, вони визначають 

загальні показники зростання економіки. 

В результаті інвестування ресурсів в економіку 

зростають обсяги виробництва, 

збільшується національний дохід, розвиваються 

та нарощують конкурентний 

потенціал галузі та підприємства, що в 

найбільшій мірі задовольняють попит на 

ті чи інші товари і послуги. 

Держава в ринковій економіці може 

виступати як в ролі інвестора, так і в ролі 

учасника інвестиційної діяльності. В процесі 

розвитку ринкових відносин і стабілізації 

економіки функції прямого впливу 

держави на інвестиційний процес будуть 

звужуватися, що дозволить їй більше зосередитися 

на методах непрямого впливу 

на цей процес. 

Держава бере участь у інвестиційному 

процесі як прямо через державний сектор 

економіки, так і непрямими методами, 

через свої інституції: органи виконавчої 

влади та місцевого самоврядування, НБУ, 

Фонд державного майна, Державний антимонопольний 

комітет [5, 102]. 

До методів непрямого впливу держави 

на інвестиційну діяльність можна віднести: 

державне кредитування, державні 

позики, роздержавлення і приватизацію, 

податкове регулювання, амортизаційну 

політику, державний лізинг, ліцензування 

і квотування, антимонопольні заходи, 

стандартизацію. Держава здійснює захист 

національного інвестиційного ринку 

шляхом митної та податкової політики, 

заохочує розвиток національного виробництва, 

експорт товарів, прагне залучати 

іноземні інвестиції. Вона здійснює 

інвестування тих галузей виробництва, 

продукція яких має загальнонаціональний 

характер, таких як оборонна галузь, 

об’єкти загальнодержавної інфраструктури: 

магістралі, термінали. За держа- 

1 1


вою залишаються також функції інвестора 

в соціальній сфері. 

У світовій практиці забезпечення сприятливого 

інвестиційного клімату, інвестиційної 

привабливості окремих галузей чи регіонів 

здійснюється через: податкові пільги чи канікули; 

пільгові кредити; державні субсидії; 

заохочення створення підприємств з іноземними 

інвестиціями, міжнародних концернів і 

консорціумів, вільних (офшорних) зон. 

При цьому використовуються такі методи 

державного стимулювання інвестиційної 

діяльності (див. табл. 1). 

Головними критеріями державних вкладень 

в економіку мають стати їх пріоритетність, 

ефективність та швидка окупність. 

В Україні донині відсутня чітка організаційна 

система руху та контролю за використанням 

централізованих державних 

інвестиційних коштів. 

Не менш актуальним залишається 

питання щодо встановлення прав та 

обов’язків держави як суб’єкта інвестиційної 

діяльності. Упродовж останніх 

років в Україні створені необхідні макроекономічні 

умови для формування сприятливого 

інвестиційного середовища, 

закладені основи інвестиційної інфраструктури, 

розроблена певна правова 

база. Однак слід відзначити, що накопичений 

в ці роки інвестиційний потенціал 

був використаний не повною мірою. 

До проведення економічної реформи 

основними ресурсами фінансування 

капітальних вкладень були власні кошти 

підприємств – амортизація і прибуток, а 

також асигнування з бюджету. З початком 

реформ ця система фінансування 

капітальних вкладень і акумуляції власних 

ресурсів зазнала значних трансформацій, 

проте ще не відповідає критеріям 

країн з ринковою економікою. 

Як свідчить досвід розвинутих країн 

з ринковою економікою, держава тут фінансує 

більшу частину фундаментальних 

(безприбуткових) наукових досліджень 

і науковотехнічних розробок. Вона також 

вкладає значні кошти у фінансування 

венчурних (ризикових) підприємств. 

Особливе місце в системі державного інвестування 

посідають об’єкти виробничої 

інфраструктури (транспорт і транспортне 

господарство, лінії електропередач, засоби 

передавання та опрацювання інформації 

тощо). Крім цього, значні вкладення 

держава здійснює у соціальну сферу 

(будівництво об’єктів охорони здоров’я, 

освіти, культури та інше). 


Форми та методи державного стимулювання інвестиційної діяльності 

Форми Інструменти 

Податкове стимулювання 

Фінансове стимулювання 

Інфраструктурне 

забезпечення 

Стимулювання 

конкретних 

інвестиційних 

проектів 

Зниження ставки податку на доходи (прибуток) підприємства 

Інвестиційна податкова знижка 

Відміна податків на реінвестування 

Податкові угоди з іншими країнами 

Податкові кредити 

Прискорена амортизація 

Пільгові кредити 

Інвестиційні гарантії 

Безвідсоткові кредити 

Надання земельних ділянок у безоплатне користування або за пільговими 

цінами 

Надання необхідних приміщень у безоплатне користування або за пільговими 

цінами 

Цільове фінансування ресурсо і природозберігаючого обладнання 

Цільове фінансування проектів, зорієнтованих на підвищення кваліфікації, 

перепідготовку кадрів, поліпшення умов праці 

Сприяння у проведенні технікоекономічного обґрунтування проектів 


Визначивши джерела фінансування, 

важливо вибрати адекватні інструменти 

залучення капіталу і визначити тип 

фінансування. У західних країнах, крім 

традиційних способів залучення капіталу 

(акціонування, боргове фінансування, 

кредитування, оренда тощо), розвиваються 

нові, такі як франчайзинг, лізинг, форфейтинг, 

венчурне фінансування, селенг 

та інше. Вибір найефективнішого способу 

забезпечує інвестору економію інвестиційних 

ресурсів та запобігає втратам на 

усіх стадіях життєвого циклу інвестицій. 

В основі інвестиційної політики держави 

важливо оптимально поєднувати 

гнучке адміністративне регулювання та 

економічні методи стимулювання інвестиційної 

активності. При цьому інвестиційний 

процес у державі з ринковою 

економікою має ґрунтуватися на таких 

принципах: 

– об’єктивна необхідність визнання 

довго і середньотермінових циклів 

інвестиційної активності; 

– взаємодія локальних, галузевих, 

регіональних і народногосподарських 

циклів інвестиційної активності; 

– формування ринкових важелів регулювання 

інвестиційних процесів; 

– послідовність у реалізації конкретних 

заходів та пріоритетність 

спрямування коштів для реалізації 

інвестиційного процесу. 

Проблема інвестицій в Україні залишається 

однією з найважливіших 

і складних. Ефективна стратегія державного 

інвестування може, у значній 

мірі, полегшити структурну перебудову 

економіки, зменшити масштаби безробіття, 

зберегти наукомісткі виробництва 

і прискорити інтеграцію України 

в співтовариство розвинутих країн. 

Інвестиції безпосередньо пов’язані зі 

збільшенням ВНП, а, отже, і економічним 

зростанням країни: статок завтрашнього 

дня створюється нинішніми 

інвестиціями [3, 23]. 



Основними напрямками підвищення 

ефективності інвестиційної політики в 

Україні є: 

– зниження соціальної напруги, 

формування ефективного механізму 

інвестування коштів у розвиток 

соціальної сфери; 

– скорочення фонду виробничого 

будівництва за рахунок державних 

коштів і формування надійних 

інвестиційних джерел, в першу 

чергу з власних коштів підприємств 

та ін.; 

– скорочення централізованих державних 

капіталовкладень, що 

виділяються безповоротно, перехід 

до нових принципів централізованого 

фінансування інвестиційної 

діяльності; 

– створення ринку підрядних робіт, 

зацікавленість будівельників у виконанні 

замовлень; 

– прискорення темпів розвитку промисловості; 

– прискорення (у декілька разів) темпів 

вибуття застарілого обладнання; 

– надання державних кредитів на 

вигідних умовах з урахуванням дисконту 

на конкурсній основі, включаючи 

державне замовлення; 

– залучення іноземних інвестицій, 

отримання іноземних кредитів, 

створення спільних підприємств 

з іноземним капіталом за такими 

напрямами, як розвиток переробної 

промисловості АПК, активізація 

приватизації, конверсії, а 

також галузей, які визначають науковотехнічний 

прогрес; 

– створення ефективних форм і механізмів 

управління інвестиційною 

діяльністю; 

– розвиток паливноенергетичного комплексу, 

ресурсозберігаючих технологій, 

забезпечення населення товарами народного 

споживання вітчизняного виробництва, 

розвиток медицини і фармацевтичної 

промисловості. 

1


Усі ці напрями інвестиційної діяльності 

в Україні вже зараз починають розвиватися 

в умовах формування ринкового механізму. 

Тому трансформація інвестиційного 

механізму на мікрорівні, наприклад 

у промисловості, повинна проводитися в 

межах макроекономічної стратегії. 

Рівень інвестиційної активності перебуває 

у безпосередній залежності від 

стану економіки в державі, функціонування 

фінансовокредитної системи, 

прибуткової діяльності підприємств, доходної 

політики бюджетів усіх рівнів та 

доходів населення. Позитивний вплив 

на інвестиційну активність може справити 

подолання інфляції, що робить можливим 

забезпечення функціонування 

довгострокових інвестиційних кредитів 

як основи капітального будівництва за 

ринкових умов, сприяє нормалізації фінансового 

стану підприємств, активізації 

виробництва. 

Активізації інвестування в Україні, на 

нашу думку, сприятимуть: 

– покращення корпоративного управління 

та впровадження новітніх 

систем господарювання; 

– страхування майна (особливо великих 

підприємств); 

– розвиток інфраструктури, форм і 

методів залучення до інвестиційної 

сфери заощаджень населення; 

– становлення системи житлового іпотечного 

кредитування, формування 

вторинного ринку іпотечних кредитів 

для залучення у сферу банківського 

кредитування вагомих довгострокових 

фінансових ресурсів. 

За умов гострого дефіциту власних 

капіталовкладень, необхідних для проведення 

структурної перебудови економіки, 

розв’язання проблем її інтеграції в 

світову економіку, важливого значення 

набуває залучення в Україну зовнішніх 

джерел фінансування, зокрема іноземних 


Забезпечення зростання обсягу надходжень 

у країну іноземних інвестицій 

залежить, поперше, від поліпшення 

макроекономічної ситуації в країні в цілому. 

Насамперед, це стосується зміцнення 

фінансового становища держави, 

включаючи скорочення дефіциту 

державного бюджету, зменшення внутрішнього 

та зовнішнього державного 

боргу, реформування відносин власності, 

вдосконалення податкової системи, 

зміцнення економічної стабільності. 

Подруге, зростання обсягів іноземних 

інвестицій визначається здійсненням 

заходів економічного, нормативноправового, 

інформаційного та організаційного 

механізмів залучення іноземного 

капіталу, які здатні забезпечити стабільні 

умови для інвесторів. 

Одним з найперспективніших напрямів 

залучення іноземного капіталу в Україну 

має стати розгортання мережі інвестиційних 

фондів і компаній. У зв’язку з 

цим великого значення набуває надходження 

венчурного (ризикового) капіталу, 

який тісно пов’язаний з фінансуванням 

інновацій та науковотехнічним прогресом. 

Основними галузями в Україні, які 

потребують ін’єкції ризикового капіталу, 

є передусім агропромисловий комплекс, 

енергетика, транспорт, зв’язок. 

Активізації залучення інвестицій в економіку 

України сприятиме реформування 

власності, приватизація державних підприємств, 

що у свою чергу передбачає 

створення сприятливих умов для ефективної 

діяльності іноземних інвесторів, 

раціональне використання кредитів, що 

надаються Світовим банком та ЄБРР для 

розвитку приватного сектора економіки, 

малого і середнього бізнесу. 

Для активізації інвестиційної діяльності 

неабияке значення має стимулювання 

лізингових операцій – гарантованого 

товарного інвестування. Він має ряд 

переваг. Поперше, лізинг за своєю суттю 

близький до довгострокових банківських 

кредитів, що нині так необхідні підприємствам. 

Подруге, лізинг дає змогу забезпечити 

оперативність і гнучкість у вирішенні 


виробничих завдань шляхом тимчасового 

використання устаткування, а не придбання 

його у повну власність. Потретє, лізинг 

робить можливим доступ підприємствамкористувачам 

усіх форм власності до 

найпередовішої техніки і дає змогу ліквідувати 

суперечності між необхідністю її 

використання та швидким її моральним 

старінням. 

Аналіз статистичних даних свідчить 

про те, що упродовж 1990–1995 рр. 

спостерігалось поступове зменшення 

відсотка освоєних інвестицій в основний 

капітал − витрати на капітальне будівництво 

(нове будівництво, реконструкцію, 

розширення та технічне переоснащення 

діючих підприємств усіх видів 

економічної діяльності, витрати на будівництво 

об’єктів житловоцивільного призначення; 

витрати на придбання машин 

та обладнання без здійснення капітального 

будівництва) з 101,96% в 1990 році 

до 71,5 % в 1995 році. З 1996 по 2005 рік 

навпаки, відсоток освоєних інвестицій в 

основний капітал різко зростає з 78% в 

1996 році, до 120% в 2004 році та 101,9% 

в 2005 році [10]. 

Також зросли і капіталовкладення 

у фактичних цінах – якщо у 1995 році 

інвестиції в основний капітал становили 

12557 млн. грн., то в 2005 році цей 

показник зріс відповідно до 93096 млн. 

грн. Тобто, це свідчить про те, що спостерігається 

стійка тенденція до зростання 

інвестицій в кількісному еквіваленті та 

ефективному їх використанні [10]. 

У січні – вересні 2006 року в Україну 

іноземними інвесторами вкладено 

3238,7 млн. дол. США прямих інвестицій, 

у т. ч. з країн СНД – 137,5 млн. дол. США 

(4,2% до загального обсягу), з інших країн 

світу – 3101,2 млн. дол. США (95,8%). У 

той же час нерезидентами вилучено капіталу 

на суму 347,8 млн. дол. США [10]. 

У цілому приріст сукупного обсягу 

іноземного капіталу в економіці країни, 

з урахуванням його переоцінки, втрат, 

курсової різниці тощо, за січень – вере- 



сень 2006 року склав 3071,7 млн. дол. 

США, що становить 18,2% до обсягів 

інвестицій на початок року та у 3,3 раза 

більше приросту за відповідний період 

попереднього року. 

На 1 жовтня 2006 року значні обсяги 

іноземних інвестицій зосереджено у 

фінансових установах (2106,3 млн. дол. 

США), на підприємствах оптової торгівлі 

і посередництва в торгівлі (2007,5 млн. 

дол. США) та в організаціях, що здійснюють 

операції з нерухомістю, здавання 

під найм та послуги юридичним особам 

(1441,9 млн. дол. США). Сталою є 

зацікавленість інвесторів до підприємств 

металургії та обробки металу, у які нерезидентами 

вкладено 1390,0 млн. дол. 

США, і харчової промисловості та переробки 

сільськогосподарських продуктів – 

1242,3 млн. дол. США. 

Щодо інвестицій в основний капітал 

за видами економічної діяльності, то 

лише в січні – вересні 2006 року було 

залучено в економіку України 68201421 

тис. грн. В основному ці кошти спрямовані 

на розвиток сільського господарства, 

промисловості, будівництва, 

транспорту і зв’язку, оптової і роздрібної 

торгівлі та операцій з нерухомістю [10]. 

Створення сукупності макро та мікроекономічних 

передумов для зростання 

інвестиційної активності неможливе без 

здійснення ряду заходів, серед яких першочергове 

значення мають такі, як: 

– фінансова стабілізація на макрорівні 

як необхідна, але недостатня 

умова виходу з інвестиційної кризи; 

– забезпечення стабільності фінансового 

стану підприємств, включаючи 

підвищення їх ліквідності; 

– активізація товарних ринків, які 

змогли б споживати ініційовану 

інвестиціями додаткову продукцію 

та реалізовувати потенціал ефективності 

інвестиційних проектів за 

рахунок платоспроможного попиту; 

– підвищення економічної ефективності 

інвестицій до рівня, який 

1


перевищує прибутковість безризикових 

інструментів фінансового 

ринку. Враховуючи високу вартість 

кредитних ресурсів в Україні, 

доцільно розглянути можливість 

надання пільгових кредитів (50% 

від ставки рефінансування) під 

високоефективні проекти; 

– врегулювання платіжнофінансових 

відносин та вилучення з обігу 

квазіплатіжних засобів, які не 

в змозі стати повноцінними ресурсами 

для формування потенціалу 

нагромадження; 

– забезпечення низьких темпів інфляції 

та зменшення реальної 

банківської ставки до рівня, який 

реально стимулює інвестиції в 

економіку. 

Підсумовуючи сказане вище, можна 

стверджувати, що інвестиційна політика 

в Україні потребує розробки ефективної 

інвестиційної стратегії. Держава, звичайно, 

може продовжувати пасивно чекати 

збільшення інвестиційної активності 

в рамках саморегулюючих механізмів 

ринкового середовища, але цей шлях, 

на нашу думку, потребує значних затрат 

часу. Тому, в умовах, що склалися є інший 

шлях: розумне, зважене посилення 

ролі держави у проведенні інвестиційної 

політики з метою створення сприятливого 

інвестиційного клімату для широкомасштабного 

інвестування на неінфляційній 

основі. Цей шлях передбачає: 

• формування ефективного бюджету 

розвитку в Україні; 

• державні гарантії та страхування 

інвестицій, які скорочують інвестиційні 

ризики; 

• обґрунтовану підтримку вітчизняних 

виробників; 

• проведення збалансованої зовнішньоекономічної 

політики, яка 

повинна бути пов’язана з програмами 

технічного переозброєння 

вітчизняних виробництв. Висока 

інвестиційна активність виступає 

провідним фактором економічного 

зростання [2, 101]. 

Не менш важливо забезпечити залучення 

іноземних інвестицій в економіку 

України, оскільки вони є важливим засобом 

усунення інвестиційного “голоду” 

в країні. Для того, щоб іноземні інвестори 

пішли на такі вкладення, необхідні 

серйозні зміни в інвестиційному кліматі. 

Потрібно прийняти ряд заходів, спрямованих 

на формування в країні як загальних 

умов розвитку цивілізованих ринкових 

відносин, так і специфічних, які 

стосуються безпосередньо вирішення 

завдання залучення іноземних інвестицій. 

Серед заходів загального характеру 

в якості першочергових є: 

– досягнення політичної стабільності 

і згоди між різними владними 

структурами, соціальними групами, 

політичними партіями й іншими 

громадськими організаціями з 

приводу пріоритетності вирішення 

загальнонаціональних проблем 

розвитку України; 

– перегляд податкового законодавства 

у контексті його спрощення і 

стимулювання виробництва; 

– надання податкових пільг банкам, 

вітчизняним і іноземним інвесторам, 

що здійснюють довгострокові 

інвестиції з тим, щоб цілком компенсувати 

їм збитки від уповільненого 

обороту капіталу порівняно з 

іншими напрямками діяльності. 

Політика залучення в широких масштабах 

іноземних інвестицій в українську 

економіку повинна переслідувати довгострокову 

стратегічну мету створення 

в Україні цивілізованого, соціальноорієнтованого 

суспільства, що характеризується 

високою якістю життя населення, 

в основі якої лежить змішана 

економіка, що припускає не тільки спільне 

ефективне функціонування різних 

форм власності, але й інтернаціоналізацію 

ринку товарів, робочої сили і капіталу 

[5, 111]. 


Таким чином, інвестиції є важливим 

чинником розширеного відтворення, що 

відіграє ключову роль у реалізації структурних 

зрушень в економіці і формуванні 

народногосподарських пропорцій на 

макрорівні, адекватних ринковим формам 

господарювання. 

Підводячи підсумки, зазначимо, що основними 

напрямками підвищення ефективності 

інвестиційної діяльності, в даний 

час і в найближчій перспективі, будуть: 

– поліпшення відтворювальної структури 

капіталовкладень, підвищення 

питомої ваги витрат на технічне переозброєння 

і реконструкцію діючих 

підприємств за рахунок зменшення 

питомої ваги нового будівництва у 

виробничій сфері; 

– удосконалення технологічної структури 

капітальних вкладень, збільшення 

в їхньому складі питомої 

ваги устаткування й скорочення, 

відповідно, будівельномонтажних 

робіт; 

– зміна галузевої структури капітальних 

вкладень на користь галузей, 

що виробляють продукти 

харчування і предмети особистого 

споживання; 

– пріоритетне забезпечення капітальними 

вкладеннями прогресивних 

напрямків науковотехнічного 

прогресу, що сприяють зниженню 

ресурсоємкості виробництва та 

підвищенню якості продукції; 

– збільшення обсягів капітальних 

вкладень на будівництво житла й 

інших об’єктів суспільного користування 

і медичного забезпечення; 

– збалансованість інвестиційного циклу. 

Таким чином, активізацію інвестиційних 

процесів в Україні можна вважати 

найнеобхіднішою умовою соціальноекономічного 

розвитку. Тому надзвичайно 

актуальним залишається питання 



стимулювання інвестиційної активності 

в Україні, що, у свою чергу, потребує 

ефективного управління і є невід’ємною 

складовою розвитку національної економіки. 


1. Дорошенко Т. В. Сутність інвестицій 

як економічної категорії // Фінанси 

України. – 2000. – № 11. – С. 114–117. 

2. Єщенко П. С., Кваснюк Б. Є., 

Бірюков О. А. Нова модель держави. – 

Слов’янськ, 2002. – 144 с. 

3. Інвестицій з кожним роком більше 

// Ukranian Market Review (Огляд 

українського ринку). – 2004. – № 3. – 

С. 16–18. 

4. Кузьмін О. Є. Проблеми регулювання 

інвестиційної діяльності в Україні 

// Регіональна Економіка. – 2000. – № 4. 

– С. 165–169. 

5. Музиченко А. С. Державне регулювання 

інвестиційної діяльності. – К.: 

Наук. світ, 2001. – 345 с. 

6. Пересада А. А. Управління інвестиційним 

процесом. – К.: Лібра, 2002. – 472 с. 

7. Побурко Я. А. Оцінка ефективності 

і напрями інвестиційних процесів 

в Україні // Регіональна Економіка. – 

2000. – № 2. – С. 223–224. 

8. Роль держави у довгостроковому 

економічному зростанні / За ред. д. е. н. 

Б. Є. Кваснюка. – К.: Ін-т екон. прогнозув., 

2003. – 424 с. 

9. Статистичний щорічник України 

за 2005 рік. – К.: Держкомстат, 2005. – 

580 с. 

10. http://www.ukrstat.gov.ua/ (Експрес 

доповідь – Інвестиції зовнішньоекономічної 

діяльності у січні – вересні 2006 р. – 

15 листопада 2006 р. № 304). 

11. Іноземні інвестиції у 2005 році // 

Welcome – Український інвестиційний 

журнал. – 2005. – № 10. – С. 38–46. 

1


вЗАЄмодія інститутів 

спільного інвестувАння 

З бАнківськими 

устАновАми 

нА фінАнсовому 

ринку 

Ірина ПИСЬМЕННА 

Висвітлено питання конкуренції і взаємодії інститутів спільного інвестування 

(далі ІСІ) та банківських установ. Розглянуто особливості щодо перерозподілу 

сфер впливу на фінансовому ринку України між фінансовими посередниками 

залежно від запропонованих пріоритетів. Показано можливості співпраці ІСІ та 

банківських установ. Наведено зарубіжний досвід такої взаємодії. 

The issues concerning competition and cooperation of joint investment institutes 

and banking institutions are considered. The peculiarities being developed in the 

financial market of Ukraine regarding distribution of influence spheres between financial 

intermediaries depending on the offered priorities are revealed. The opportunities of 

cooperation between joint investment institutes and banks are proved. Such cooperation 

experience of foreign countries is given. 

Розвиток установ ІСІ, як і будьякого 

іншого учасника фінансового ринку не 

відбувається ізольовано. В процесі своєї 

діяльності ІСІ постійно взаємодіють та конкурують 

з іншими посередниками з приводу 

залучення коштів потенційних інвесторів. 

Узагальнення інформації, що характеризує 

дане питання, дозволить виявити шляхи 

підвищення ефективності діяльності зазначених 

суб’єктів фінансового ринку. 

Зважаючи на необхідність впровадження 

диверсифікованого інструментарію 

спільного інвестування у мобільних 

сучасних умовах метою даної статті 

є вивчення особливостей і перспектив 

взаємодії ІСІ з банківськими установами 

на фінансовому ринку України, що сприятиме 

становленню відповідного конкурентного 

середовища. 

Зауважимо, що поряд з інститутами 

спільного інвестування посередниками 

на фінансовому ринку є також банківські 

установи, недержавні пенсійні 

фонди, страхові компанії та інші небанківські 

фінансові установи. Виступаючи 

конкурентами з приводу залучення 

коштів інвесторів вони також, – в 

процесі своєї діяльності, взаємодіють 

між собою, забезпечуючи ефективну 

мобілізацію та використання інвестиційних 

ресурсів. 

Як відомо, найбільш розвинутим 

учасником фінансового ринку країн з 

економікою, що перебуває на стадії становлення 

є банківська система. Тому 

розглядаючи взаємодію ІСІ з іншими 

фінансовими посередниками, зробимо 

акцент саме на банківському секторі. 


Сутність функціонування інститутів 

спільного інвестування полягає в наступному. 

Емісія й продаж цінних паперів 

фонду (інвестиційних сертифікатів 

пайового фонду чи акцій корпоративного 

фонду) створює пул ресурсів великої 

кількості дрібних інвесторів. Об’єднані 

ресурси інвестуються в цінні папери, 

об’єкти нерухомості, валюту й інші допущені 

законодавством активи. 

Однією із ключових характеристик інвестиційного 

фонду є тип розміщення випущених 

цінних паперів. Найменш врегульованими 

та найбільш ризиковими є венчурні 

фонди, які можуть продавати свої папери 

обмеженому колу юридичних осіб (приватне 

розміщення). Фонди, що належать до інших 

категорій (відкриті, закриті, інтервальні 

й т. д.), можуть залучати кошти населення. 

Проте, якщо в розвинених країнах подібні 

фонди виступають для населення непоганою 

альтернативою банківським вкладам, 

то в Україні, як попит, так і пропозиція таких 

послуг, поки що є невисокими. 

Принциповою відмінністю банків і 

інвестиційних фондів є ступінь ризику. 

У зв’язку з тим, що внески в інститути 

спільного інвестування є більш ризикованими, 

ніж банківські депозити, вони 

пропонують і більшу доходність. Причому, 

слід зазначити, що за рівнем захисту 

інвесторів відкриті інвестиційні фонди 

істотно виграють перед закритими, але 

через недостатню кількість фінансового 

інструментарію, законодавчі вимоги 

до диверсифікованості вкладень цих 

фондів роблять їх низькодоходними. 

В результаті, таке сполучення ризику й 

доходності ускладнює можливість відкритим 

фондам конкурувати з банківськими 

депозитами. Проте, рівень прибутковості 

закритих фондів є значно вищим 

за ставки банківських депозитів, перевищуючи 

їх в середньому у два рази. 

Отже, конкуруючи з банками щодо 

залучення інвестиційних ресурсів гро- 



мадян, ІСІ пропонують своїм потенційним 

клієнтам щонайменше дві стратегії 

інвестування. Перша розрахована на 

консервативних інвесторів, для яких головною 

метою є збереження вкладень. 

Друга – на ризикових інвесторів, що 

планують отримати значний прибуток. 

Тобто в боротьбі інвестиційних фондів 

з банківськими установами щодо коштів 

населення, значну роль відіграє гнучкість 

їх підходів до інвестування залучених 

ресурсів. 

Але незважаючи на це, на ринку вже 

склався стійкий стереотип щодо високої 

доходності інвестиційних паїв саме через 

їх ризикованість. Тому найбільшим попитом 

в інвесторів користуються лише ІСІ, 

які постійно демонструють високу прибутковість. 

Інвестиційні фонди з низькою 

доходністю практично ігноруються 

покупцями [1]. Як наслідок, на сьогодні з 

боку ІСІ практично відсутня конкуренція 

банкам. Адже хоча за даними Української 

асоціації інвестиційного бізнесу в 

ІСІ перебуває близько 300 млн. грн., а 

на кінець 2006 р. ця сума прогнозовано 

збільшиться до 1–2 млрд. грн. [2], це 

незрівнянно мало порівняно із обсягом 

банківських депозитів, що оцінюються 

Асоціацією українських банків у більш 

ніж 130 млрд. грн. (69 299,951 млн. грн. 

у вкладах фізичних осіб та 65 054,693 

млн. грн. у вкладах юридичних осіб) 

[3, 4]. Таким чином, говорити про вплив 

інститутів спільного інвестування на 

ринок внесків поки що рано. На відміну 

від депозитів паї є складнішим інструментом 

інвестування та призначені для 

осіб, що мають “довгі” гроші. 

Головним фактором, що сприятиме 

притоку коштів до ІСІ є саме різниця в 

ставках за банківськими депозитами та 

дольовими інструментами ІСІ. Дохід що 

його прагне отримати інвестор має перекривати 

інфляцію, тому прагнучи захистити 

свої заощадження, населення краї- 

1 9


ни вже не зможе цілком розраховувати 

на банківську систему, що після приходу 

на територію України іноземних банків 

(нагадаємо, що з початку 2006 року 

частка іноземного капіталу в банківській 

системі України збільшилася з 19,5% до 

23%) [5] буде змушена значно знизити 

депозитні ставки. В результаті банківські 

вклади перестануть бути цікавим інструментом 

для нагромадження грошей. 

Середня доходність за банківськими вкладами 

за даними НБУ на 01.04.2006 р. складала 

близько 10,2% річних у гривні й 6,3% 

у валюті [6], тоді як в ІСІ, за твердженням експертів, 

можна заробити більше в 2–5 разів. 

Звісно інвестиційні фонди не можуть пропонувати 

прибутковість у розмірі 100% річних, як 

це було в перші роки роботи. Однак 30–40% 

річних є реальними. Однак такі показники передбачаються 

для більш ризикових ІСІ, що 

працюють на ринку акцій. 

Ризиковість ринку акцій полягає в можливості 

різких коливань, що може призвести до 

втрати вкладень інвесторів. Банкрутство ж 

на початковому етапі розвитку хоча б одного 

інвестиційного фонду значно підірве довіру 

населення до ІСІ. Погіршує ситуацію також 

відсутність на інвестиційному ринку аналога 

Фонду гарантування внесків фізичних осіб, 

що повертає до 5 тис. грн. з депозитів у збанкрутілих 

банках. Відповідно до аналітичного 

звіту Державної комісії з цінних паперів і 

фондового ринку за 2005 за останній квартал 

цього року різко сповільнилися темпи зростання 

доходності інвестиційних фондів. Та 

з’явилася нова тенденція переформування 

структури активів фондів на користь тих самих 

банківських депозитів [7]. 

ІСІ можуть стати конкурентами комерційним 

банкам тільки в тому випадку, 

якщо ринок цінних паперів одержить 

новий імпульс для свого розвитку. При 

протиставленні ринку цінних паперів і 

банківського слід відмітити конкурентність 

інвестиційного ринку в багатьох 

країнах. Альтернатива для позичальника 

полягає в тому, що він може взяти кредит 

у банку, а може залучити “дешевші” гроші 

на біржі, розмістивши там свої акції та облігації. 

Інвестор, в свою чергу, може покласти 

гроші на депозит, а може прямо або 

через професійного посередника вкладати 

гроші в ці цінні папери. В Україні ж ІСІ 

є поки що доповненням, а не альтернативою 

банківському ринку. Тому що цілий 

ряд компаній з управління активами (далі 

КУА) інститутів спільного інвестування так 

чи інакше аффільований з банками – вони 

або створені банками, або там працюють 

колишні банківські співробітники. 

Участь банків у створенні інститутів 

спільного інвестування мотивована тим, 

що вони відкривають можливості для зниження 

вартості банківських ресурсів і активізації 

діяльності банків на фондовому 

ринку. Заборона банківського законодавства 

вільно оперувати коштами на фондовому 

ринку полягає в обов’язковому 

резервуванні коштів при придбанні цінних 

паперів. Тому прямо банкам досить 

складно здійснювати інвестування, через 

підвищену вартість операцій. У випадку, 

коли банк виступає одним із засновників 

ІСІ, цінні папери, які він хотів би придбати, 

купуються його інвестиційним фондом, що 

усуває обов’язкове резервування грошей. 

Пропонуючи такі нові продукти, як ІСІ, 

банки одержують також можливість розширити 

коло потенційних клієнтів, що є 

одним із пріоритетних банківських завдань. 

Адже з розвитком ринку фінансових 

послуг та загального рівня інвестиційної 

культури більшість як приватних, 

так і корпоративних клієнтів виявляють 

інтерес до інвестиційних фондів. 

Розширення банками своєї інвестиційної 

діяльності реалізується в різній 

формі. Найбільш амбіційні починають 

організовувати свої компанії з управління 

активами ІСІ, але це досить дорогий 

і ризикований проект. Ринок інститутів 

спільного інвестування вже дещо сфор- 


мувався, на ньому існують відомі гравці 

з достатньо високою репутацією та історією 

управління. Тому перспективним 

є не витрачання ресурсів на організацію 

власної керуючої компанії (адже ринок 

банківських інструментів і ринок інвестиційних 

фондів – це дещо різні речі), 

а продаж клієнтам через свої мережі за 

комісію паїв ІСІ інших КУА. 

Сутність взаємодії банків і інститутів 

спільного інвестування полягає не тільки 

в обмеженні ролі банків на ринку цінних 

паперів, але й у створенні технологій, 

що дозволять вирішити ряд проблем, 

пов’язаних з розвитком фондового ринку. 

Сутність взаємодії полягає в тому, 

що банк дефакто управляє ресурсами 

інвесторів і деюре отримує в управління 

корпоративні права, тобто фактично здобуває 

контроль над компаніями нефінансового 

сектору. У цій схемі банк має ряд 

незаперечних переваг. Поперше, стає 

можливим використання вже існуючих каналів 

збуту для поширення сертифікатів 

(паїв) фондів. Подруге, при побудові схеми 

з декількох ІСІ можливо сконцентрувати 

увагу на одному емітенті й контролювати 

його з різних сторін. 

До “вузьких” місць, пов’язаних з використанням 

ІСІ, належить плинність інвесторів 

і динамізм активів фондів. Для 

збереження належної ліквідності цінних 

паперів фонду КУА доведеться передбачити 

схему утримання більшменш постійних 

сум активів під контролем. Тобто 

банк, що спирається на подібні схеми 

контролю, повинен мати або “відвідний 

канал”, де можна було б “сховати частину 

цінних паперів” при зменшенні чистих 

активів фонду, або резерви для погашення 

дефіциту в результаті відтоку ресурсів 

із ІСІ. Як правило, перший варіант 

є більш прийнятним. В ролі “відвідного 

каналу” часто виступають інвестиційні 

компанії, що офіційно входять у банківську 

групу [8]. 



Запропонована концептуальна схема 

утримання контролю над компаніями 

нефінансового сектору з боку банківських 

установ припускає певну адаптацію 

до вітчизняних реалій, однак модель 

ґрунтується, насамперед, на вивченні 

міжнародного досвіду. 

Схеми утримання контролю банками 

за допомогою ІСІ є найпоширенішими 

на німецькому ринку. Найбільша банківська 

група Німеччини Deutsche Bank 

Group реалізувала стратегію за участю 

інститутів спільного інвестування через 

групу КУА, до яких належать: Deutsche 

Asset Management (DeAM), Scudder 

Іnvestments, DWS Іnvestments, DB Real 

Estate, DB Absolute Return Strategіes. 

Кожна з КУА займає певну нішу, в результаті 

задовольняється весь спектр 

попиту з боку клієнтів. До переваг такої 

системи належать відкритість підрозділів 

банку, що займаються аналітикою 

на ринку акцій, тобто нема ніякого сенсу 

містити численний штат аналітиків 

у самій КУА. Тут простежується явний 

синергизм, коли управляюча компанія, 

що пов’язана із банком має можливість 

використати послуги й інформацію, що 

накопичується банком, з метою проведення 

самостійної інвестиційної діяльності 

на ринку цінних паперів. 

Нідерландський банк ABN Amro відійшов 

від політики створення численних 

дочірніх КУА і сьогодні демонструє стратегію 

відкритого управління, самостійно 

керуючи фондами приблизно в 25 країнах 

світу. ABN Amro розподіляє свої фонди 

таким чином: за географічною ознакою, 

за ознакою розвиненості ринку та залежно 

від інструментарію, що покладено в 

основу фонду. Серед основних фондів 

слід виділити: акціонерні фонди, фонди 

– аллокатори активів, фонди облігацій, 

“ринкові” фонди, фонди грошового ринку 

та так звані альтернативні фонди (фонди 

нерухомості й фонди деривативів). Зага- 

1 1


лом під управлінням ABN Amro перебувають 

близько 500 фондів з активами в 

156 млрд. дол. США [8]. 

Аналіз звітності багатьох фондів показує, 

що ті з них, які перебувають під 

управлінням однієї КУА, часто використають 

взаємну участь, тим самим 

роздуваючи обсяг прийнятих в управління 

активів і одночасно досягаючи високої 

диверсифікованості. 

Роль банків як КУА ІСІ у європейській 

системі корпоративного управління 

достатньо висока. Крім того, стає очевидним, 

що разом з наданням для інвесторів 

високодиверсифікованих продуктів 

банки отримують в управління корпоративні 

права, консолідація яких дає можливість 

впливати їм на політику компанії 

нефінансового сектора. Навіть такі великі 

структури, як ABN Amro, часто виявляються 

в ролі міноритарних акціонерів. 

Проте вони мають більші можливості 

для спостереження за корпоративним 

управлінням в окремих компаніях, що 

позитивно впливає на систему корпоративного 

управління в цілому. 

На мікрорівні банкам, що виступають в 

ролі КУА, вдається домогтися синергизму, 

оскільки банк, як правило, вже має у своїй 

структурі інвестиційну інфраструктуру (від 

аналітиків до трейдерів) і залишається 

лише скористатися нею. Простота реалізації 

стратегії виходу банків через ІСІ на 

ринок корпоративних цінних паперів вказує 

на ймовірність її застосування на вітчизняному 

фінансовому ринку. 

Таким чином, є підстави говорити про 

те, що ці два сегменти (інститути спільного 

інвестування та банківські установи) 

конкурують між собою. На сучасному 

етапі розвитку банківський сектор України 

є набагато потужнішим. Щоб ситуація змінилася 

й інститути спільного інвестування 

стали реальними конкурентами банкам, 

потрібний інший розмір ринку цінних паперів, 

поперше, і попиту на них з боку 

інвесторів, подруге. Досвід Росії й країн 

Східної Європи переконливо свідчить, що 

потрібно рухатися в цьому напрямку. 


1. Макаров И. ПИФы составляют 

конкуренцию банковским вкладам // 

КоммерсантЪ. – № 230. – 08.12.2004. – 

http://www.kommersant.ru/region/piter/ 

page.htm?year=2004&issue=230&id=955 

83&rubric=77 

2. Лямец. С. Инвестфонды в 2006 

привлекут 1–2 млрд. грн. населения 

// Интернет-газета Экономика. – 

03.03.2006. – http://ekonomika.com.ua/ 

finance/article/11902.html 

3. Депозити фізичних осіб за станом 

на 01.04.2006 р. Сайт Асоціації українських 

банків. – http://www.aub.com.ua/ua/raiting2006. 

html?_m=publications&_t=rec&id=6702 

4. Депозити юридичних осіб за станом 

на 01.04.2006 р. Сайт Асоціації українських 

банків. – http://www.aub.com.ua/ua/raiting2006. 

html?_m=publications&_t=rec&id=6703 

5. Експерти: після приходу іноземних 

банків до України знизяться кредитні і 

депозитні ставки. Інформаційний портал 

proUA.com. – http://ua.proua.com/ 

news/2006/02/23/123140.html 

6. Зростання кредитної експансії 

українських банків. Сайт Президентського 

фонду Леоніда Кучми “Україна” // 

Макроекономіка. Політика. Світові процеси. 

– № 12(19). – 2006 р. http://www. 

kuchma.org.ua/commnets/monitoring/ 

44436c1a4e171/view_print 

7. Еременко А. Инвестфонды отказались 

от акций, перейдя на банковские 

депозиты. // КомерсантЪ. – № 6. – 

23.01.2006. – http://www.commersant.ua/ 

doc.html?DocID=642858&IssueId=35563 

8. Шапран В. Банки в роли управляющих 

компаний – мифы европейской 

системы. Сайт Национальной лиги 

управляющих. – http://www.nlu.ru/library/ 

list/detail/index.php?ID=6650 



НОВІ ВИДАННЯ 

підручник З місцевих фінАнсів – 

довгоочікувАне видАння 

Втілення в життя євроінтеграційних устремлінь України 

та демократизація суспільних відносин актуалізують 

проблему децентралізації державного управління та 

розширення повноважень органів місцевого самоврядування. 

Невід’ємним аспектом цих процесів є зміцнення 

місцевих фінансів, яке сприятиме покращенню реалізації 

фінансових повноважень органами місцевого самоврядування 

відповідно до інтересів і потреб територіальних 

громад. Тому важливе значення має підвищення 

рівня обізнаності із закономірностями та специфікою 

функціонування місцевих фінансів як посадових осіб, 

що приймають фінансові рішення, так і широких кіл громадськості. 

Вагомим внеском у вирішення цього завдання є вихід 

у світ першого в Україні підручника з дисципліни “Місцеві 

фінанси” за редакцією доктора економічних наук, 

професора О. П. Кириленко. Факт появи цього видання має непересічне значення 

як для підготовки майбутніх фахівцівфінансистів, так і для розвитку вітчизняної 

фінансової науки. Характерною ознакою книги є її високий науковотеоретичний 

рівень, який базується на результатах багаторічних наукових досліджень і практичному 

досвіді авторів. Виклад теоретичних положень курсу органічно поєднаний з 

характеристикою діючої практики функціонування місцевих фінансів в Україні та за 

кордоном. Книга знайомить читача з найгострішими проблемами місцевих фінансів 

та наштовхує на пошук шляхів покращення існуючого становища в цій сфері. 

Підручник являє собою фундаментальне наукове дослідження місцевих фінансів, 

їх сутності, складу та ролі у економічній системі держави, про що свідчать 

структура роботи й висвітлена у ній проблематика. 

У першому розділі автори зосереджують увагу на теоретичних проблемах місцевих 

фінансів, зокрема описують процеси формування інституту місцевого самоврядування, 

висвітлюють сутність, функції, роль місцевих фінансів, а також основні 

принципи їх організації, розкривають концептуальні засади та нормативноправове 

забезпечення місцевих фінансів, історичні аспекти їх розвитку. 

Другий розділ присвячено питанням функціонування місцевих бюджетів як визначальної 

ланки місцевих фінансів. Зокрема, досліджено розвиток місцевих бюджетів України 

та їх місце в бюджетній системі, тенденції формування та склад дохідної бази, а 

також динаміку видатків і пріоритети у витрачанні коштів місцевих бюджетів. 

У третьому та четвертому розділах розкриваються проблеми формування фінансових 

ресурсів місцевого самоврядування як основи їх фінансової незалежності, а 

1

також приділено увагу практичним аспектам функціонування цільових фондів органів 

місцевого самоврядування в Україні. 

П’ятий, шостий і сьомий розділи підручника присвячено вивченню сутності, складових 

і механізму реалізації міжбюджетних відносин, планування та порядку фінансування 

видатків місцевих бюджетів, висвітленню теорії та практики управління 

фінансами й організації фінансового контролю на місцевому рівні. 

В окремих розділах підручника відведено місце питанням фінансового забезпечення 

підприємств комунальної власності та житловокомунального господарства 

зокрема як невід’ємної складової місцевих фінансів. Позитивним вважаємо те, що 

авторський колектив вносить обґрунтовані пропозиції щодо розв’язання проблем 

розвитку комунального сектору та пропонує власне бачення комплексного реформування 

житловокомунального господарства України. 

Заслуговує на увагу високий рівень розкриття в десятому розділі основ організації 

фінансів місцевих органів влади у зарубіжних країнах. При висвітлені даної проблематики 

автори вміло опрацювали чимало публікацій вітчизняних і зарубіжних 

учених. До того ж вони вдало ілюструють поданий матеріал новітніми статистичними 

даними, що, безумовно, підвищує його цінність. 

Підручник “Місцеві фінанси” затверджено Міністерством освіти і науки України 

для студентів вищих навчальних закладів і повністю відповідає програмі базового 

курсу. Застосування книги в навчальному процесі дасть змогу значно підвищити 

його ефективність, а наполегливе, вдумливе та послідовне опрацювання поданого 

матеріалу збагатить читачів необхідними знаннями та підготує майбутніх фахівців 

до діяльності у сфері місцевих фінансів. 

Високо оцінюючи підручник загалом, можна стверджувати, що він містить цінний 

матеріал для подальших наукових пошуків і стане корисним не лише студентам, а й 

аспірантам, науковим і практичним працівникам. 

П. О. Нікіфоров, 

доктор економічних наук, професор, 

завідувач кафедри фінансів 

Чернівецького національного університету 

імені Юрія Федьковича 



НАУКОВЕ ЖИТТЯ 

міжнАроднА нАуковА співпрАця 

участь делегації факультету фінансів у першому Міжнародному 

Польськоукраїнському науковому семінарі на тему: 

“Теорія і практика економічної трансформації 

на прикладі Польщі та України” 

(Гданський університет, м. Сопот 23.11.2006 р.) 

На запрошення ректорату Гданського університету (ГУ) в рамках угоди про науководослідне 

співробітництво між ТНЕУ та ГУ і виконавчої програми до угоди на 

2006/2007 навчальний рік на базі факультету економіки ГУ у м. Сопот відбувся перший 

Міжнародний Польськоукраїнський науковий семінар на тему: “Теорія і практика 

економічної трансформації на прикладі Польщі та України”. 

До складу делегації ТНЕУ увійшли: д. е. н., професор зав. кафедри казначейської 

справи Кириленко Ольга Павлівна, к. е. н., доцент кафедри фінансів Кізима 

Тетяна Олексіївна, директор УППФС к. е. н., доцент кафедри податків та фіскальної 

політики Таранов Ігор Михайлович. Семінар тривав один робочий день – 23 листопада 

2006 року. Протягом семінару відбулося три сесії (у роботі сесій взяли участь 

представники польської та української делегацій): 

Перша сесія – економічне зростання: свобода і трансформація. Очолював роботу 

сесії доктор Пшемислав Кулавчук (кафедра макроекономіки ГУ). Доповідачами 

на цій сесії були: 

1. Доктор Яцек Зауха (кафедра макроекономіки ГУ): Суспільноекономічний 

розвиток у регіоні Балтійського моря. 

1

2. Професор Маріан Турек (кафедра макроекономіки ГУ): Економічна свобода і 

трансформація в економіці Польщі. 

3. Доктор Ельжбєта Квелля (зав. кафедри макроекономіки ГУ): Прогнози економічного 

зростання у Польщі в період трансформації – цілі і реалізація. 

Друга сесія – державні фінанси і трансформація. Очолював роботу сесії к. е. н., 

доцент кафедри податків та фіскальної політики Таранов Ігор Михайлович. Доповідачами 

на сесії були: 

1. Д. е. н., професор Кириленко Ольга Павлівна (зав. кафедри казначейської 

справи ТНЕУ): Бюджетна система України: сучасний стан і проблеми реформування 

фінансів (доповідь російською мовою). 

2. Доктор Пшемислав Кулавчук (кафедра макроекономіки ГУ): Податкова і соціальна 

конкуренція польських регіонів у сфері приваблення прямих закордонних 

інвестицій з країн ЄС. 

3. К. е. н., доцент Кізима Тетяна Олексіївна (кафедра фінансів ТНЕУ): Державні 

фінанси в умовах демократичних перетворень в Україні (доповідь російською 

мовою). 

Третя сесія – бюджетна політика. Очолював роботу сесії доктор Барбара Шлябовска 

(кафедра макроекономіки ГУ). Доповідачами на цій сесії були: 

1. Директор УППФС к. е. н., доцент Таранов Ігор Михайлович (кафедра податків 

та фіскальної політики ТНЕУ): Адміністрування та ефективність справляння 

податків в Україні (доповідь польською мовою). 

2. Доктор Мірослав Йодко (кафедра макроекономіки ГУ): Бюджетна політика 

Польщі в період суспільноекономічної трансформації. 

3. Доктор Вальдемар Поляк (кафедра макроекономіки ГУ): Державний бюджет у 

Польщі і бюджетна політика в ЄС. 

Найжвавішою була дискусія після виступу представників ТНЕУ. Обговоривши 

нагальні фінансові проблеми, які притаманні економікам обох країн, польські та 

українські вчені дійшли висновку, що такий семінар є хорошим започаткуванням 

спільних дослідницьких проектів. Результатом цього стало прийняття рішення про 

доцільність публікації матеріалів семінару (видавець ТНЕУ) та необхідність проведення 

спільної науковопрактичної конференції, тематика якої включала б фінансову 

проблематику. 

Директор УППФС І. М. Таранов 



нАші Автори 

БІЛОУС аспірант кафедри казначейської справи 

Ірина Ігорівна Тернопільського національного економічного 

університету 

Наші автори 

БРУС молодший науковий співробітник Інституту економіки 

Світлана Іванівна та прогнозування НАН України 

ВАСИЛЕВСЬКА викладач кафедри податків та фіскальної політики 

Галина Василівна Тернопільського національного економічного 


ЗАЛЄВСЬКА-ШИШАК асистент кафедри економічної теорії Київського 

Анна Дмитрівна національного університету імені Тараса Шевченка 

ІБРАГІМОВ начальник управління праці та соціальної політики 

Михайло Раджепович Тернопільської міської ради, магістр державного 

управління 

ІВАщУК кандидат економічних наук, доцент, завідувач 

Олег Тимофійович кафедри економікоматематичних методів і моделей 

Тернопільського національного економічного 


КИРИЛЕНКО доктор економічних наук, професор, завідувач 

Ольга Павлівна кафедри казначейської справи Тернопільського 

національного економічного університету 

КІЗИМА кандидат економічних наук, доцент кафедри податків 

Андрій Ярославович і фіскальної політики Тернопільського національного 

економічного університету 

КОВАЛЬ викладач кафедри фінансів Тернопільського 

Світлана Любомирівна національного економічного університету 

КРИСОВАТИЙ доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри 

Андрій Ігорович податків та фіскальної політики Тернопільського 


ЛУЦІВ доктор економічних наук, професор кафедри 

Богдан Любомирович банківського менеджменту та обліку, проректор 

з навчальнометодичної роботи Тернопільського 


ЛУчКА старший викладач кафедри казначейської справи 

Андрій Васильович Тернопільського національного економічного 


1

Наші автори 

ЛюТИЙ доктор економічних наук, професор, завідувач 

Ігор Олексійович кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту 

Київського національного університету імені Тараса 

Шевченка 

МАЛИНЯК старший викладач кафедри казначейської справи 

Богдан Степанович Тернопільського національного економічного 


МІщЕНКО аспірант кафедри фінансів, грошового обігу та 

Світлана Володимирівна кредиту Київського національного університету імені 

Тараса Шевченка 

МРОчКОВСЬКА аспірант кафедри казначейської справи 

Барбара Тернопільського національного економічного 


НІКОЛАЙчУК провідний економіст Департаменту економічного 

Сергій Анатолійович аналізу та прогнозування Національного банку 

України, аспірант Київського національного 

університету імені Тараса Шевченка 

ОКОНСЬКА кандидат економічних наук, старший викладач 

Ольга Олегівна кафедри банківського менеджменту та обліку 

Тернопільського національного економічного 


ПАЯНОК аспірант кафедри державних фінансів Національної 

Тетяна Миколаївна академії державної податкової служби України 

ПИСЬМЕННА асистент кафедри державних фінансів Національної 

Ірина Владиславівна академії державної податкової служби України 

РОЖКО асистент кафедри фінансів, грошового обігу та 

Олександр Дмитрович кредиту Київського національного університету імені 

Тараса Шевченка 

СОБКО кандидат економічних наук, доцент кафедри 

Ольга Миколаївна економіки підприємств і корпорацій Тернопільського 


СТЕчИШИН викладач, здобувач кафедри банківського 

Тетяна Богданівна менеджменту та обліку Тернопільського 


ТЕРЕщЕНКО доктор економічних наук, професор кафедри 

Олег Олександрович фінансів підприємств Київського національного 

економічного університету 



Âèïóñê 4 (9) 2006 ð³ê 

Світ фінансів. Випуск 3 (8), жовтень 2006 р. 

Тематична спрямованість журналу: висвіт 

Якість лення вищої актуальних освіти питань України теорії – погляд фінансів, у майбутнє грошей і 

кредиту; проблем у сфері державних фінансів; оподаткування 

і фіскальної політики; державного адміністрування 

й фінансового менеджменту; банківської 

справи й монетарної політики; ринку фінансових 

послуг і міжнародних фінансів. 

Вимоги до оформлення статей 

Науковопрактичний журнал “Світ фінансів” виходить чотири рази на рік, обсягом до 

10 ум. друк. арк. До друку приймаються статті, що мають наукову і практичну цінність. 

До друку подаються роздруковані на папері та збережені на електронному носії матеріали 

у форматі MS Word: 

стаття українською мовою (обсягом до 20 сторінок тексту, роздрукованого на папері 

формату А4 через 1,5 інтервалу, кеглем 14, шрифтом Times New Roman; поля зліва, 

знизу та вгорі 20 мм, справа – 10 мм); 

коротка анотація (до 8 рядків українською та англійською мовами; а також назва статті 

англійською мовою); 

відомості про автора (прізвище, ім’я, по батькові; науковий ступінь і вчене звання; посада; 

місце роботи – українською та англійською мовами; а також адреса і телефон); 

список використаної літератури, який розміщується після статті під заголовком “Література” 

(бібліографічний опис літературних джерел здійснюється згідно зі встановленими 

вимогами (див. “Бюлетень ВАК України”. – 2000. – № 2. – С. 61–62.); посилання на літературу 

слід давати в квадратних дужках, наприклад [3, 68; 5, 37], де перша цифра вказує 

порядковий номер джерела у списку літератури, а друга – відповідну сторінку, джерело 

(зі сторінкою) відокремлюється від іншого джерела крапкою з комою); 

для аспірантів та здобувачів обов’язково додаються: витяг із протоколу засідання кафедри 

з рекомендацією статті для друку і рецензія наукового керівника або іншого 

фахівця у даній галузі знань, який має науковий ступінь чи вчене звання. 

Обов’язковою є наявність фотографії автора (у цифровому форматі). 

Відповідно до постанови президії ВАК України від 15.01.2003 р. №7-05/1 “Про підвищення 

вимог до фахових видань, внесених до переліків ВАК України” наукові статті, що подаються 

до друку, повинні містити такі необхідні елементи: 

постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи 

практичними завданнями; 

аналіз останніх досліджень і публікацій, де започатковано розв’язання даної проблеми, 

і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, 

котрим присвячена стаття; 

формулювання цілей статті (постановка завдання); 

виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових 

результатів; 

висновки з даного дослідження і перспективи подальших розробок у даному напрямку. 

Автори відповідають за точність наведених у статті даних, цитат, статистичних матеріалів 

тощо. Скорочення слів і словосполучень, крім загальноприйнятих, не допускається. 

Текст статті автор повинен вичитати й завізувати, сторінки – пронумерувати. 

Матеріали оформлені з відхиленням від зазначених вимог, редколегія не розглядає. 

Усі статті проходять обов’язкове рецензування. 

Запрошуємо до творчої співпраці. 

Редколегія наукового журналу 

“Світ фінансів” 

1 9

Якість вищої освіти України – погляд у майбутнє 

190 Світ фінансів. Випуск 3 (8), жовтень 2006 р.

Скачати весь журнал

Create successful ePaper yourself

Delete template?

Save as template?