ISSN 1818-5754

Науковий журнал 

Тернопільського національного економічного 

університету 

ВИПУСК 3 

2010 рік 

У НОМЕРІ: 

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА 

БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ 

ПОДАТКИ І ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА 

МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ 

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД 

Тернопіль 

ТНЕУ 2010 

ISSN 1818-5754 

www.financeworld.com.ua

Видання Тернопільського національного економічного університету 

Світ фінансів 

Випуск 3 

2010 рік 

Науковий журнал 

Заснований у травні 2004 року 

Журнал входить до переліку фахових 

видань Вищої атестаційної комісії у 

галузі економічних наук 

(постанова ВАК України 

№ 1-05/4 від 14 жовтня 2009 р.) 

Затверджено рішенням Вченої ради ТНЕУ, 

протокол № 5 від “2” липня 2010 р. 

Адреса редакції: 46009, м. Тернопіль, 

вул. Львівська, 11 (кафедра фінансів) 

Тел. (0352) 47-50-50*11-138 

E-mail: svitfi n@tane.edu.ua 

http://www.fi nanceworld.com.ua 

Передплатний індекс – 99827 

Усі права захищені. Передрук і переклади 

дозволяються лише зі згоди автора та 

редакції. Редакція не завжди поділяє 

думку автора й не відповідає за фактичні 

помилки, яких він припустився 

© Тернопільський національний 

економічний університет, 2010 

Здано до друку 29.09.2010 р. Формат 70х100/16. 

Папір офсетний. Друк офсетний. 

Ум. друк. арк. 19,04. Друк. арк. 20,68. 

Тираж 500 прим. 

Ãîëîâíèé ðåäàêòîð 

ЮРІЙ Сергій Ілліч, 

доктор економічних наук, професор 

Çàñòóïíèêè 

ãîëîâíîãî ðåäàêòîðà 

КИРИЛЕНКО Ольга Павлівна, 

доктор економічних наук, професор 

ДЕСЯТНЮК Оксана Миронівна, 

кандидат економічних наук, доцент 

Ðåäàêö³éíà êîëåã³ÿ 

Андрущенко В. Л., доктор економічних наук, професор 

Гончаренко В. В., доктор економічних наук, професор 

Гуцал І. С., доктор економічних наук, професор 

Дзюблюк О. В., доктор економічних наук, професор 

Козюк В. В., доктор економічних наук, професор 

Крисоватий А. І., доктор економічних наук, професор 

Луцишин З. О., доктор економічних наук, професор 

Лютий І. О., доктор економічних наук, професор 

Алексеєнко Л. М., доктор економічних наук, доцент 

Луців Б. Л., доктор економічних наук, професор 

Дем’янишин В. Г., доктор економічних наук, доцент 

Іващук О. Т., кандидат економічних наук, доцент 

Адамик Б. П., кандидат економічних наук, доцент 

Безгубенко Л. М., кандидат економічних наук, доцент 

Кравчук Н. Я., кандидат економічних наук, доцент 

Квасовський О. Р., кандидат економічних наук, доцент 

Кізима Т. О., кандидат економічних наук, доцент 

Мартинюк В. П., кандидат економічних наук, доцент 

Таранов І. М., кандидат економічних наук, доцент 

Дімітріос Ж. Маврідіс, доктор суспільних та 

економічних наук, професор 

Свідоцтво про державну реєстрацію засобу масової інформації 

КВ № 12264–1148 ПР від 1 лютого 2007 р.

Світ фінансів 

Випуск 3 

2010 рік 

ЗМІСТ 

ЗМІСТ 

Фінансовий ринок стабільно функціонує 

до тих пір, поки всі його учасники 

знаходяться у “стані впевненості” 

Дж. Кейнс 

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

Олександр ДЗЮБЛЮК 

Активізація банківського кредитування малого та середнього бізнесу 

в системі заходів із подолання фінансово-економічної кризи 7 

Сергій ВОЖЖОВ, Володимир ХОХЛОВ 

Оптимізація резерву ліквідності банку як фактор економічної доцільності 

її регулювання 14 

Олена МАЛАХОВА, Юлія ГАЛІЦЕЙСЬКА 

Оптимізація діяльності банківських установ щодо організації депозитних операцій 18 

Наталя ШВЕЦЬ 

Управління ризиком ліквідності в банківських установах України 31 

Любов ПРИЙДУН 

Особливості виникнення кредитного ризику в сучасних умовах 

та управління проблемною заборгованістю 39 

Олена ВОРОБЙОВА 

Концептуальні засади регіональної кредитно-інвестиційної політики банків України 49 


Тетяна КІЗИМА 

Тенденції та перспективи розвитку основних форм заощаджень 

домогосподарств в Україні 60 

Олена ПЕТРУШКА 

Сутнісно-теоретичні засади державного пенсійного страхування 73 

Яна БУЧКОВСЬКА 

Фінансування дошкільної освіти в Україні 82 

Святослав АМЕЛІН 

Теоретико-методологічні підходи до класифікації лізингу 88 

Вікторія КЛІМЧИК 

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності та залучення іноземних інвестицій 96 

Валентина КОМАДОВСЬКА 

Особливості управління портфелем договорів страхування життя 105 

Олег ЛУЦИШИН 

Механізм трансформації заощаджень в інвестиції в процесі реалізації 

депозитних послуг кредитними спілками 117 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 3

ЗМІСТ 


Андрій НІКІТІШИН 

Сучасні принципи побудови податкової системи і реалізації податкової політики 130 

Віталій ПИСЬМЕННИЙ 

Стимулюючий характер оподаткування у контексті вітчизняного 

та зарубіжного досвіду 137 

Альона ДИШЛЕВА 

Фіскальний потенціал податку на прибуток підприємства в Україні 143 

Петро КУЛИК 

“Звичайні ціни” та їх вплив на визначення бази оподаткування податком 

на додану вартість 150 


Віталіна КУРИЛЯК 

Фінансово-економічні аспекти формування глобального цивілізаційного 

ландшафту світової економіки: рушійні сили та теорії 158 

Микола ДЕРКАЧ, Наталія СТУКАЛО 

Особливості європейської валютно-фінансової взаємодії в умовах 

мінливості зовнішніх факторів впл иву 169 

Ріта ЗАБЛОЦЬКА 

Лібералізація торгівлі фінансовими послугами в рамках ГАТС 177 


Анетта ЗЕЛІНСЬКА 

Застосування багатовимірного порівняльного аналізу для оцінки збалансованого розвитку 184 

Мірослав ЙОДКО 

Проблеми валютно-фінансової конвергенції в ЄС 188 

ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ 

Вікторія ГРИЦЕНКО, Валерія ЛИТВИН 

Кооперативна природа кредитних спілок та пріоритети їх розвитку в умовах конкуренції 198 

Інна ІВАНОВА 

Актуальні конкурентні стратегії ТНК в умовах економіки знань 208 

НАУКОВЕ ЖИТТЯ 

Наталія КРАВЧУК 

Світова економічна кон’юнктура та міжнародна мобільність факторів виробництва 214 

НОВІ ВИДАННЯ 

Василь ДЕМ’ЯНИШИН 

Фундаментальні засади фінансів домогосподарств 224 

Наші автори 229 

Анотації 231 

4 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

World of fi nance 

Edition 3 

2010 year 

ЗМІСТ 

CONTENTS 

A fi nancial market functions stably 

until all of its participants are in “state 

confi dence” 

Dj. Keyns 

THEORY AND PRACTICE OF BANK ACTIVITY 

Olexandr DZYUBLYUK 

Activation of the bank crediting of small and middle business in the system 

of measures from overcoming of fi nancial-economic crisis 7 

Sergiy VOZHZHOV, Volodymyr KHOKHLOV 

Optimization of reserve of bank liquidity as a factor of fi nancial viability of its adjusting 14 

Olena MALAKHOVA, Julia GALITSEYSKA 

Optimization of bank institutions activity in relation to organization of deposit operations 18 

Nataliya SHVETZ 

Improvement of control system by a risk liquidity in bank institutions of Ukraine 31 

Lyuba PRYYDUN 

Features of bank’s credit risk in current conditions and a problem debt management 39 

Olena VOROBYOVA 

Conceptual approaches of regional credit-investment policy of banks of Ukraine 49 

FINANCIAL MECHANISM 

Tetyana KIZYMA 

Trends and prospects for the main forms of household savings in Ukraine 60 

Olena PETRUSHKA 

The essence of the pension insurance 73 

Yana BUCHKOVSKA 

Financing of preschool education in Ukraine 82 

Svyatoslav AMELIN 

Theoretical-methodology approaches to leasing classifi cation 88 

Victoriya KLIMCHYK 

The external activity regulation and foreign investments involvenment 96 

Valentyna KOMADOVSKA 

The peculiarities of management of portfolio life insurance contracts 105 

Oleg LUTSYSHYN 

Mechanism of transformation of economies in investment in the process of realization 

of deposit services by credit unions 117 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 5

ЗМІСТ 

TAXES AND FISCAL POLICY 

Andriy NIKITISHYN 

Modern principles of construction of tax system and realization of tax policy 130 

Vitaliy PYSMENNYY 

Stimulant character of taxation in the context of domestic and foreign experience 137 

Alyona DYSHLEVA 

Fiscal potential of the corporate income tax formation in Ukraine 143 

Petro KULYK 

“Ordinary prices” and their infl uence upon the determination of base 

of taxation from a tax value-added 150 

INTERNATIONAL FINANCES 

Vitalina KURYLYAK 

Financial-economic aspects of forming of global civilization landscape 

of world economy: motive forces and theories 158 

Mykola DERKACH, Nataliya STUKALO 

Peculiarities of European currency-fi nancial interaction in conditions 

of external factors mutability 169 

Rita ZABLOTSKA 

Liberalization of trade of fi nancial services under the GATSO 177 

FOREIGN EXPERIENCE 

Anetta ZELINSKA 

The application of multidimensional comparative analysis for estimation 

of balanced development 184 

Miroslav YODKO 

Problems of currency-fi nancial convergence in EU 188 

VIEW AT THE PROBLEM 

Victoriya GRYTSENKO, Valeriya LYTVYN 

Character and priority credit unions of growth directions observation under competition 198 

Inna IVANOVA 

Competition strategies in the conditions of economy knowledges 208 

SCIENTIFIC LIFE 

Nataliya Kravchuk 

World economic conjuncture and international mobility of production factors 214 

NEW EDITIONS 

Vasyl DEMYANYSHYN 

Fundamental principles of fi nances of domestic household 224 

Our authors 229 

Annotations 231 

6 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010


АКТИВІЗАЦІЯ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ 

МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ В СИСТЕМІ 

ЗАХОДІВ ІЗ ПОДОЛАННЯ ФІНАНСОВО- 

ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ 

Обґрунтовано основні напрямки створення з боку банківської системи України необхідних 

грошово-кредитних стимулів для забезпечення економічного зростання і розвитку 

малого і середнього бізнесу. Визначено цілі, принципи і механізми реформування 

системи банківського кредитування. Сформульовано основні заходи, необхідні для забезпечення 

активної участі банківської системи країни у формуванні інвестиційних ресурсів 

підприємств малого і середнього бізнесу. 

Наслідки фінансово-економічної кризи, 

пов’язані із глобальною рецесією світового 

господарства, зниженням внутрішнього та 

зовнішнього попиту на вітчизняну продукцію, 

різкою девальвацією національної валюти, 

невисокою інвестиційною активністю, 

негативним чином позначилися на функціонуванні 

в Україні малого і середнього бізнесу. 

Розвиток останнього слід вважати необхідною 

умовою подолання економічного 

спаду й активізації господарської діяльності. 

У той же час скорочення обсягів позичок 

банків, що спрямовуються на розвиток 

малого і середнього бізнесу, ускладнення 

умов доступу до банківських кредитів та високий 

рівень процентних ставок за ними не 

дозволяє забезпечити потреби даного сектора 

у необхідних грошових ресурсах для 

відновлення виробничого зростання. 

Відтак, одним із основних завдань реалізації 

економічного реформування в Україні, 

спрямованого на подолання кризових 

явищ у реальному секторі господарства, є 

створення з боку банківської системи країни 

необхідних грошово-кредитних стимулів 

для забезпечення економічного зростання 

та розвитку малого і середнього бізнесу. 

Олександр ДЗЮБЛЮК 

Аналіз останніх досліджень і публікацій, 

в яких започатковано вирішення даної проблеми, 

свідчить, що питанням банківського 

кредитування підприємств присвячені праці 

таких економістів, як О. Вовчак, М. Крупка, 

А. Мороз, С. Реверчук, М. Савлук, Я. Чайковський 

та ін. Водночас до невирішених 

раніше частин загальної проблеми треба 

віднести особливості взаємодії банківського 

сектора із підприємствами малого і середнього 

бізнесу та проблеми організації 

кредитування в період світової фінансовоекономічної 

кризи. 

Метою даної статті є формулювання 

програмних засад активізації кредитного 

процесу банків стосовно підприємств малого 

і середнього бізнесу як основи подолання 

кризових явищ в реальному секторі 

господарства. 

Саме малі та середні підприємства 

створюють більшу частину валового внутрішнього 

продукту в країнах із розвинутими 

ринковими відносинами, а такі переваги 

малого бізнесу, як мобільність, здатність 

швидко пристосовуватися до змін споживчого 

попиту, гнучкість, раціональна організаційна 

структура, оперативність в освоєн- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 7


ні випуску нової продукції малими партіями, 

невисокі експлуатаційні витрати свідчать 

про їхній високий потенціал у забезпеченні 

можливостей подолання наслідків світової 

фінансово-економічної кризи, забезпеченні 

зайнятості працездатної частини населення 

та сприянні виробничому зростанню. 

Адже саме низька капітало-, матеріало- і 

трудомісткість таких підприємств, створюючи 

умови для досягнення і підтримки 

ними високої продуктивності праці, забезпечують 

тим самим достатню конкурентоспроможність 

малого бізнесу в масштабах 

усього національного господарства. Потрібно 

розуміти, що з огляду на залучення 

широких верств населення розвиток малого 

і середнього бізнесу в країні сприяє послабленню 

майнової диференціації та розширенню 

соціальної бази реформ, а відтак, 

слугує формуванню активного середнього 

класу суспільства, відкриває простір для 

вільного вибору економічної діяльності, 

пом’якшуючи соціальну напруженість і демократизуючи 

ринкові відносини. 

Нині однією із головних проблем в розвитку 

малого та середнього бізнесу в Україні 

слід вважати істотну обмеженість грошових 

і матеріальних ресурсів для реалізації цього 

завдання, що змушує підприємців шукати 

якісно нові підходи, схеми та механізми 

фінансової підтримки своїх проектів. При 

цьому за умов гострого дефіциту державних 

коштів, що можуть бути спрямовані на розвиток 

реального сектора господарства, а також 

неможливості активних зовнішніх запозичень 

у зв’язку із незначними масштабами 

бізнесу та обмеженістю ресурсів на зовнішніх 

фінансових ринках через фінансовоекономічну 

кризу, на перший план у ресурсному 

забезпеченні діяльності малих і 

середніх підприємств виходять механізми 

банківського кредитування цього виду господарювання. 

Тому на сьогодні саме банківський 

кредит здатний відкривати перед під- 

приємцями можливості реалізації власних 

проектів та досягнення успіхів у бізнесі. 

Однак на практиці низка труднощів, що 

супроводжують організацію банківського кредитування 

підприємств малого і середнього 

бізнесу головним чином гальмують розвиток 

даного сектора національного господарства, 

не даючи можливості реалізації його потенціалу 

в процесі подолання негативних наслідків 

фінансово-економічної кризи. При цьому 

дані труднощі стосуються як самих підприємців, 

так і банківських установ. 

Для підприємців такими проблемами 

є, зокрема, високі проценти, короткі строки 

погашення, відсутність чи недостатність 

стартового капіталу малого підприємства, 

обмеженість пропозиції кредитів для малого 

бізнесу і відсутність конкурентного ринку 

послуг із кредитування, складність і довготривалість 

процедури отримання банківського 

кредиту [1, 41]. 

Для банківських установ, у свою чергу, 

кредитування малого і середнього бізнесу 

в Україні надзвичайно ускладнено через 

високий рівень економічного ризику, що 

практично виключає можливість довгострокового 

інвестування. Суб’єкти малого 

та середнього підприємництва в основному 

утримують в обороті майже весь свій 

капітал, будучи надзвичайно чутливими до 

негативних проявів процесу пристосування 

України до умов відкритої економіки. Тому в 

умовах існуючої економічної нестабільності 

підприємства малого бізнесу надають перевагу 

швидким операціям, у зв’язку з чим 

вони втрачають інвестиційну привабливість 

як для вітчизняного, так і для іноземного інвестора 

[2, 104]. Ще до початку кризових 

явищ на фінансовому ринку починали спостерігатися 

такі негативні явища, як збільшення 

портфеля неповернених позичок і 

“поганої” заборгованості [3, 66]. Однак в 

умовах практично необмеженого доступу 

на ринки зовнішніх запозичень і значного 

8 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


попиту на споживчі кредити, дохідність за 

якими покривала імовірні втрати за проблемними 

кредитами, зазначені тенденції 

в організації банківського кредитування не 

викликали серйозного занепокоєння. 

З початком світової фінансовоекономічної 

кризи дані проблеми загострилися 

ще більшою мірою, оскільки банки, 

намагаючись знизити рівень ризиків за своїми 

операціями, стали запроваджувати ще 

жорсткіші стандарти кредитування малого 

і середнього бізнесу, а то і взагалі згорнули 

відповідні кредитні програми, у зв’язку із 

чим підприємці були позбавлені можливостей 

інвестувати кошти в нове обладнання, 

розширення свого бізнесу, створення нових 

робочих місць. А сама зміна банківських 

стандартів кредитування скоротила для 

підприємств можливості рефінансувати 

вже отримані в банках кредити. Не слід також 

забувати і про ті особливості діяльності 

малих і середніх підприємств, які істотно обмежують 

умови їхньої ефективної взаємодії 

із банківськими установами щодо організації 

кредитування. До них можна віднести: 

тіньовий характер деяких аспектів діяльності 

багатьох підприємств, що пов’язано із 

приховуванням реальних обсягів виручки, 

прибутку та фонду оплати праці; відсутність 

у підприємства тривалої кредитної 

історії, що суттєво підвищує рівень кредитного 

ризику для банку; невеликий масштаб 

бізнесу, що ускладнює для банку оцінку 

його стану; непрозора і недостовірна звітність, 

що не адекватно відображає фінансові 

результати виробничо-господарської 

діяльності підприємства; відсутність ґрунтовно 

розробленого бізнес-плану щодо залучення 

кредиту, особливо на створення 

нового підприємства; відсутність або недостатність 

надійного і ліквідного майна, що 

може слугувати заставним забезпеченням 

отриманого кредиту. Сукупність зазначених 

факторів зумовлює порівняно високий ри- 

зик банківських установ при кредитуванні 

підприємств малого і середнього бізнесу, 

що визначає порівняно низьку зацікавленість 

банків у здійсненні кредитних вкладень 

саме в цей сектор економіки. 

Для підвищення ефективності процесу 

кредитування в комерційному банку необхідно 

налагодити якісне інформаційноаналітичне 

забезпечення. Адже жодна 

найдосконаліша методика аналізу позичальника 

або оцінка ризику не дасть надійних 

результатів, якщо вихідна інформація 

буде недостатньо повною або надійною [4, 

36]. Шляхами вирішення проблеми є активізація 

діяльності бюро кредитних історій, 

а також запровадження відкритої, прозорої 

звітності самими підприємствами малого 

і середнього бізнесу. Крім того, важливим 

напрямком активізації банківського кредитування 


бізнесу є створення гнучкої системи гарантій, 

яка відкрила б можливості кредитування 

даного сектора економіки. При цьому 

гарантії можуть забезпечуватись як самими 

банками через запровадження продажу 

гарантій як форми вкладення капіталу з 

метою отримання прибутку, так і іншими зацікавленими 

установами, зокрема спеціалізованими 

фондами або іншими інсти тутами 

підтримки малого підприємництва, а також 

державними та муніципальними органами 

влади для тих малих і середніх підприємств, 

які працюють у соціально значу щих 

галузях економіки, беруть участь у виконанні 

державних замовлень, ви конують заходи 

в рамках регіональних програм соціальноекономічного 

роз витку територій. Особливо 

перспективним для кредитної підтримки 

малого бізнесу слід вважати започаткування 

діяльності в Україні гарантійних фондів, 

які зможуть взяти на себе частину ризиків 

комерційних банків, що кредитують малі 

підприємства за рахунок власних ресурсів. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 9


Зростанню економічної зацікавленості 

банків у кредитуванні суб’єктів малого та 

середнього бізнесу сприятиме також скорочення 

банківських витрат, пов’язаних із 

опрацюванням кредитних заявок, бізнеспланів 

та інвестиційних проектів клієнтів. 

Адже адміністративні витрати банків при 

кредитуванні малих і середніх підприємств 

практично дорівнюють видаткам при розгляді 

кредитних заявок великих підприємств, а 

тому для значного розширення кредитування 

комерційними банками малого бізнесу 

необхідно запропонувати належні механізми-компенсатори 

високих адміністративних 

витрат. Таким компенсатором може бути 

додатковий відносно дешевий ресурс – в 

рамках Національної програми сприяння 

розвитку малого підприємництва в Україні. 

Український фонд підтримки підприємництва 

(УФПП) має розробити механізм видачі 

кредитів малим підприємствам через 

уповноважені комерційні банки, відібрані на 

тендерних умовах. Іншим компенсатором 

є також здешевлення кредитів, задля чого 

необхідно розробити механізм часткової 

компенсації відсоткових ставок за кредитами 

для суб’єктів малого підприємництва 

через УФПП та регіональні фонди підтримки 

підприємництва. Зменшенню рівня адміністративних 

та операційних витрат комерційних 

банків могло б сприяти запровадження 

режиму пільгового оподаткування прибутку 

банківських установ, що кредитують малий і 

середній бізнес, а також зниження нормативів 

обов’язкового резервування для банків, 

які здійснюють кредитування підприємств 

малого і середнього бізнесу. 

Серед інших факторів, які стримують 

розвиток банківського кредитування малого 

підприємництва, – низький рівень капіталізації 

банків, переважання у структурі 

банківських ресурсів коштів, залучених до 

запитання і на короткостроковій основі, 

недостатня відпрацьованість самої тех- 

нології кредитування суб’єктів малого та 

середнього бізнесу. Знижує зацікавленість 

банків у кредитуванні малого бізнесу й те, 

що, надаючи позичку без застави, вони повинні 

формувати значні обсяги резервів під 

кредитні операції, що знижує прибутковість 

банківської діяльності і підвищує рівень 

кредитного ризику. Одним із шляхів вирішення 

даної проблеми є прискорений розвиток 

фінансового лізингу, який може стати 

реальним способом отримання необхідних 

матеріальних ресурсів для започаткування 

власної справи без заставних відносин. 

Розширенню банківського кредитування 

малого і середнього бізнесу може також 

сприяти активізація співпраці з міжнародними 

фінансовими організаціями, адже окрім 

довгострокових кредитних ресурсів вони 

спроможні передати вітчизняним комерційним 

банкам передовий досвід і сучасні технології 

кредитування малих підприємств, 

що сприяє зниженню величини видатків і 

рівня ризиків банківських установ. 

Не менш важливе значення для досягнення 

істотних позитивних зрушень в активізації 

банківського кредитування підприємств 

малого і середнього бізнесу слід вважати 

реалізацію низки заходів законодавчонормативного 

характеру, спрямованих на 

забезпечення належного правового врегулювання 

та впорядкування відносин власності, 

заставних відносин, іпотеки, посилення 

правової відповідальності позичальників 

за порушення умов кредитування. Зміна 

правового поля в Україні, яке нині є переважно 

на боці боржника, а не кредитора, 

є ключовим завданням у системі заходів зі 

зниження загального рівня кредитних ризиків 

у банківському секторі, скорочення частки 

проблемної і безнадійної заборгованості 

у кредитних портфелях банків. 

Ще одним важливим фактором, котрий 

визначає проблемні аспекти організації кредитних 

взаємин між комерційними банками 

10 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


і суб’єктами малого і середнього бізнесу, є 

порівняна обмеженість спектра банківських 

кредитних послуг, асортимент яких у вітчизняних 

банків налічує досить обмежену 

кількість можливих програм співробітництва 

(це, передусім, кредит на поповнення 

оборотних коштів, кредит на поточну діяльність, 

кредит на придбання обладнання), 

тоді як в країнах із розвинутими ринковими 

відносинами масштабність і розмаїття 

форм кредитної співпраці налічує десятки 

різних програм. Очевидно, що перспективи 

вирішення цього питання полягають у 

розробці банківськими установами якнайширшого 

асортименту кредитних послуг, 

які вони будуть спроможні запропонувати 

для співпраці малим та середнім підприємствам. 

Йдеться, зокрема, про такі форми 

організації кредитного процесу, як: консорціумне, 

лізингове, іпотечне кредитування, 

“овердрафт”, відновлювані кредитні лінії, 

використання платіжних карток, надання гарантій 

на отримання кредиту, аудиторськоконсалтингове 

обслуговування, венчурне 

фінансування, комплексне обслуговування 

малих та середніх підприємств. Як один із 

видів такого обслуговування можна розглядати 

мікрофінансування – достатньо перспективний 

механізм кредитної підтримки 

малого та середнього бізнесу, який окрім 

власне мікрокредитів може включати також 

комплекс фінансових послуг (депозити, 

страхові продукти). Істотні відмінності 

мікрокредитів від традиційного банківського 

кредитування полягають у їх меншому 

розмірі і коротших термінах погашення, а 

також мінімальній кількості документів, необхідних 

для їх оформлення, що визначає 

значно більшу гнучкість та оперативність 

такого виду кредитування. 

Отже розгляд основних груп проблем, 

що супроводжують кредитні відносини 

банків із суб’єктами малого і середнього 

підприємництва, дає можливість ствер- 

джувати, що з метою всебічного обґрунтування 

напрямів активізації банківського 

кредитування малого і середнього бізнесу 

в системі заходів із подолання фінансовоекономічної 

кризи необхідно розробити 

комплексну програму роботи банківської 

системи й участі держави у кредитному забезпеченні 

розвитку малого і середнього 

бізнесу, що дало б можливість визначити 

цілі, принципи і механізми реформування 

системи банківського кредитування у даній 

сфері, сформулювати основні заходи, 

необхідні для забезпечення активної участі 

банківської системи країни у формуванні 

інвестиційних ресурсів підприємств малого 

і середнього бізнесу, а також визначити 

джерела потрібних для цього грошових коштів. 

Таким чином дана програма мала б 

містити чотири основні складові: 

1) визначення стратегічних цілей програми 

на середньострокову перспективу; 

2) обґрунтування принципів і механізму 

реалізації програми; 

3) обґрунтування практичних кроків 

щодо здійснення відповідних заходів; 

4) визначення конкретних джерел грошових 

ресурсів для реалізації програми. 

Що стосується основних стратегічних 

цілей, яких має досягти реформа взаємодії 

банківського сектора із малим та середнім 

бізнесом у середньостроковій перспективі, 

то вони полягають у наступному: 

– спрощення підходів до організації 

банківського кредитування підприємств малого 

і середнього бізнесу; 

– отримання бізнесом необхідних 

обсягів грошових ресурсів як першооснови 

розвитку виробництва і створення додаткової 

вартості; 

– збільшення частки малого і середнього 

бізнесу у структурі ВВП країни; 

– зниження залежності динаміки розвитку 

вітчизняної економіки від експортного 

сектора і попиту на зовнішніх ринках; 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 11


– підвищення рівня зайнятості в економіці 

через розвиток малого і середнього 

бізнесу. 

Щодо принципів і механізму реформи 

взаємодії банківської системи із малим та 

середнім бізнесом, то вони мають відображати 

ті ключові засади, на яких ґрунтується 

стратегічне партнерство між фінансовим та 

реальним секторами національного господарства 

в плані ефективного розміщення і 

використання акумульованих банками грошових 

ресурсів на цілі, що передбачають 

виробниче зростання, ріст продуктивності 

праці і зайнятості, збільшення добробуту 

населення загалом. 

Основними принципами, що мають лежати 

в основі реалізації цієї стратегії, мають 

бути наступні: 

– розвиток підприємництва, насамперед 

малого та середнього бізнесу, як головного 

чинника соціально-економічного 

розвитку країни, підвищення зайнятості населення 

та наповнення місцевих бюджетів; 

– посилення кредитного забезпечення 

розвитку малого і середнього бізнесу шляхом 

розвитку ринку фінансових послуг; 

– запровадження для банківської системи 

дієвих гарантійних стимулів кредитування 


Власне механізм реалізації програми 

має полягати у забезпеченні оптимального 

поєднання законодавчих, адміністративнорегулятивних 

та економічних важелів впливу 

на кредитну активність комерційних банків з 

метою забезпечення спрощення умов доступу 

підприємств малого і середнього бізнесу 

до кредитних ресурсів банківської системи. 

З метою забезпечення активної участі 

банківської системи країни у формуванні 

інвестиційних ресурсів підприємств малого 

і середнього бізнесу необхідно здійснити 

наступні практичні кроки: 

1) розширення основних форм кредитування 


бізнесу шляхом застосування, окрім стандартного 

кредитування поточної діяльності, 

також консорціумного, лізингового та 

іпотечного кредитування, кредитування у 

формі “овердрафт” і відновлюваних кредитний 

ліній, в тому числі і з використанням 

платіжних карток, мікрофінансування; 

2) внесення необхідних змін у менеджмент 

банків, їхню операційну та технологічну 

діяльність на фінансовому ринку в процесі 

видачі позичок, а також у сферу інформаційних 

банківських технологій з урахуванням 

особливостей функціонування і потреб клієнтів 

малого і середнього бізнесу; 

3) диференціювання процентних ставок 

за кредитами рефінансування Національного 

банку України, наданими за цільовим 

спрямуванням банкам на кредитне забезпечення 

розвитку малого і середнього бізнесу; 

4) внесення необхідних змін до встановленого 

Національним банком України порядку 

формування резервів на відшкодування 

можливих втрат за кредитними операціями 

банків з метою стимулювання активізації кредитної 

діяльності банківських установ щодо 

підприємств малого і середнього бізнесу; 

5) удосконалення системи консультування 

суб’єктів малого і середнього підприємництва 

стосовно умов і можливостей 

отримання кредиту в банках і участі у державних 

програмах кредитування малого і 

середнього бізнесу; 

6) оптимізація процедур моніторингу і 

контролю ризиків кредитної діяльності банків, 

що супроводжують надання позичок 

підприємствам малого і середнього бізнесу, 

активне використання скорингових систем 

оцінки кредитоспроможності клієнтів – підприємств 


7) внесення необхідних змін до чинного 

законодавства в частині: 

а) захисту прав кредиторів і розширення 

їхніх прав щодо реалізації заставленого 

майна; 

12 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


б) підвищення ролі банків в ініціації 

реструктуризації підприємств малого і середнього 

бізнесу, участі в оздоровленні їх 

фінансового стану, а в разі необхідності – в 

ліквідації неплатоспроможних підприємств; 

в) створення гнучкої системи гарантій 

за кредитами, наданими банками малому 

і середньому бізнесу, які забезпечуються 

спеціалізованими фондами загальнодержавного 

або регіонального рівня; 

г) внесення змін до податкового законодавства 

шляхом надання пільг тим банкам, 

які здійснюють кредитування підприємств 

малого і середнього бізнесу, визначених 

пріоритетами державної стратегії економічних 

реформ; 

д) створення спеціалізованих кредитних 

установ, які обслуговують підприємства 


Невід’ємною складовою реалізації програми 

активізації банківського кредитування 

підприємств малого і середнього бізнесу 

є пошук необхідних для цього ресурсів. 

Відтак в якості основних джерел коштів, 

необхідних для забезпечення ефективного 

сприяння банківськими установами розвитку 

малого і середнього бізнесу, можна виокремити 

наступні: 

– по-перше, кошти, залучені банками за 

рахунок цільових кредитів рефінансування 

НБУ, наданих за умови їх спрямування на 

кредитне забезпечення розвитку малого і 

середнього бізнесу; 

– по-друге, залучення цільових коштів 

міжнародних кредитно-фінансових організацій 

і, насамперед, Світового банку та Європейського 

банку реконструкції і розвитку, 

Німецько-українського фонду на забезпечення 

загальнодержавних програм розвитку 


– по-третє, кошти Українського фонду 

підтримки підприємництва, що може діяти 

за допомогою механізму видачі кредитів 

малим і середнім підприємствам через 

уповноважені комерційні банки, відібрані 

на тендерних умовах; 

– по-четверте, кредитні ресурси комерційних 

банків, що надаються малому і середньому 

бізнесу під мінімальні процентні ставки, 

знизити які дозволяє дія компенсаційного 

механізму на основі створення регіональних 

кредитно-гарантійних установ і фондів сприяння 

розвитку підприємництва за рахунок 

збільшення частки податкових надходжень, 

яка залишається у місцевих бюджетах. 

Відповідно до вищезазначеного можна 

зробити висновок, що розробка і реалізація 

цільової комплексної програми роботи 

банківської системи і участі держави у 

кредитному забезпеченні розвитку малого 

і середнього бізнесу є необхідною умовою 

формування мотивації у суб’єктів ринку до 

підприємницької діяльності, подолання наслідків 

фінансово-економічної кризи у національному 

господарстві і стимулювання 

виробничого зростання у всіх секторах економіки. 

Реалізація запропонованих заходів 

може сприяти зростанню рівня кредитної 

взаємодії банків із підприємствами малого 

і середнього бізнесу як одного із найбільш 

економічно привабливих для розміщення 

банківських ресурсів секторів національного 

господарства. 

Література 

1. Чибисов А. А. Проблемы банковского 

кредитования малого бизнеса // Финансы и кредит. 

– 2010. – № 6. – С. 41–47. 

2. Бобров Є. А. Сучасний стан і перспективи 

розвитку кредитування малого бізнесу // Фінанси 

України. – 2004. – № 1. – С. 103–108. 

3. Краевая А. Проблемы рынка кредитования 

в Украине // Банковская практика за рубежом. 

– 2008. – № 6. – С. 66–72. 

4. Афанасьева О. Н. Проблемы банковского 

кредитования реального сектора экономики // 

Банковское дело. – 2004. – № 4. – С. 34–37. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 13


Сергій Вожжов 

Володимир Хохлов 

ОПТИМІЗАЦІЯ РЕЗЕРВУ ЛІКВІДНОСТІ БАНКУ 

ЯК ФАКТОР ЕКОНОМІЧНОЇ ДОЦІЛЬНОСТІ 

ЇЇ РЕГУЛЮВАННЯ 

Розглянуто можливість моделювання оптимального обсягу резервів ліквідності на 

основі врахування випадкових процесів, адекватних природі банківської ліквідності, з метою 

економічного обґрунтування нормативних значень її показників. 

З метою забезпечення стабільності 

банківської системи за рахунок виконання 

кожним банком зобов’язань перед клієнтами 

і кредиторами Національним банком 

України установлюються нормативи банківської 

ліквідності у вигляді співвідношень 

між визначеними статтями їхніх активів і 

пасивів. Одним з основних параметрів, що 

визначають ліквідність банку в реальному 

часі, є первинні резерви у вигляді коштів 

на його кореспондентських рахунках і в 

касі (резерви ліквідності), які формуються в 

результаті взаємодії потоків коштів, що входять 

у банк, і потоків коштів, що виходять 

з банку. Велика розмаїтість даних потоків у 

банківській діяльності зумовлена широким 

спектром операцій з коштами, різними як за 

обсягами і тимчасовими параметрами, так і 

за видами і величиною ризиків. Це ускладнює 

керування первинними резервами, 

призводить до того, що в банках періодично 

виникає надлишок або дефіцит ліквідності. 

Проблеми дефіциту, надлишку й оцінки 

достатності ліквідності банків, актуальні в 

докризовий період, при настанні фінансової 

кризи, а при виході з неї – ще більш загострилися. 

При цьому підвищення ефективності 

внутрішньобанківського і зовнішнього 

регулювання банківської ліквідності є однією 

з найактуальніших і складних проблем, 

вирішувати яку необхідно одночасно як з 

позиції обмеження ризику ліквідності, так і 

з позиції економічної доцільності ступеня 

його обмеження. Від успішного вирішення 

проблеми оптимізації нормативних значень 

показників ліквідності у значній мірі залежить 

ефективність забезпечення стабільності 

банківської системи. 

Різним аспектам проблем, пов’язаних 

з ліквідністю банків, присвятили свої роботи 

такі вчені, як В. Міщенко, О. Лаврушин, 

Л. Кузнєцова, В. Крилова, І. Волошин, 

Р. Набок, А. Пернарівський та ін. 

Найбільш цитованою роботою з проблеми 

оптимізації резервів коштів банку є робота 

В. В. Муравйова “Определение потребности 

банка в ликвидных средствах на основе “теории 

спроса на деньги” [1], в якій автор пропонує 

визначати їхній оптимальний рівень по 

точці перетинання лінії залежності граничного 

доходу від збільшення суми резервів 

ліквідності з лінією функції граничних витрат 

від збільшення їхнього обсягу. Це навряд чи 

можна назвати логічним, оскільки для значень 

резервів ліквідності менших, ніж точка 

перетинання ліній, дохід більше, а граничні 

витрати, як припускає автор, такі ж. Помилковим 

є припущення автора про те, що граничні 

витрати є постійною величиною і не залежать 

від обсягу коштів. Витрати від збільшення 

резервів ліквідності підвищуються, оскільки 

з їхнім ростом збільшується недоотриманий 

14 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


дохід, до того ж, коли ліквідні засоби відсутні, 

такі витрати дорівнюють нулю. 

У роботі “Модели к обоснованию нормативов 

регулирования банков” [2] зазначається, 

що “Математическое моделирование 

сложные проблемы не решает. 

Остается лишь компьютерное моделирование”. 

При цьому, розглянувши лише перспективний 

модельний підхід до рішення 

проблеми, автор констатує: “Проблема 

обоснования величин нормативов регулирования 

банковских систем пока не решена. 

И причина тому – множество различий 

в модельной логике и инструкциях ЦБ РФ. 

Поэтому мы не смогли определить оптимальные 

объемы резервов и оптимальный 

коэффициент мгновенной ликвидности”. 

Невирішеним залишається питання 

про побудову залежності сумарних витрат, 

пов’язаних з формуванням і підтримкою 

банками резервів коштів, від розміру цих 

резервів. Така залежність дасть змогу визначити 

оптимальний рівень резервів, а 

отже – й оптимізувати нормативне значення 

показника миттєвої ліквідності. 

Метою статті є моделювання й оптимізація 

величини первинних резервів банку з 

урахуванням впливу випадкових відхилень 

вхідних і вихідних грошових потоків, що 

адекватно відображають природу і механізм 

банківської ліквідності. 

Відтік коштів з банків у результаті порушення 

термінів і обсягів поповнення 

ресурсів у вигляді депозитів і позик, або 

дострокового їхнього вилучення, а також 

несвоєчасне повернення засобів, розміщених 

банком у дохідні активи, повна або 

часткова їхня втрата, є основними джерелами 

ризику ліквідності, що виявляється 

в її дефіциті. Для компенсації даного дефіциту 

ліквідності і локалізації її надлишку 

необхідний економічно обґрунтований 

оптимальний резерв коштів на кореспондентських 

рахунках і в касі банку. 

На резерв ліквідності банку істотно впливають 

як своєчасність і повнота поповнення 

ресурсів, так і своєчасність і повнота повернення 

коштів, розміщених банком у дохідні 

активи. Ці потоки мають однакові риси: події, у 

визначеній мірі, настають незалежно від банку 

й у своєї сукупності носять невизначений 

характер, що характеризує їх як потоки випадкових 

подій. Характер розподілу випадкових 

відхилень визначається низкою факторів: 

ризиком операцій, ситуацією на фінансовому 

ринку, практикою планування фінансових потоків, 

якістю роботи служб, які здійснюють 

активно-пасивні й інші операції. У роботі “О 

влиянии случайных отклонений финансовых 

потоков на ликвидность банков” [3], при 

моделюванні природи банківської ліквідності, 

обґрунтована доцільність представлення 

реальних потоків коштів у вигляді потоків випадкових 

подій за аналогією з потоками, що 

розглядаються в теорії масового обслуговування. 

Це пояснюється тим, що формування 

первинних резервів (резервів ліквідності) банку 

є результатом взаємодії як детермінованих, 

так і випадкових процесів, що обумовлено, з 

одного боку, визначеними термінами і сумами 

грошових потоків (наприклад, термінами 

надання кредитів або повернення депозитів і 

позик), що є результатом керуючого впливу і, з 

іншого боку, наявністю випадкових відхилень 

від очікуваних параметрів. 

У теорії імовірності під потоком подій розуміється 

послідовність подій, що відбуваються 

одна за одною у якісь моменти часу [4, 520]. 

При сформованому вхідному потоці коштів і 

стабільному їхньому використанні оцінка потреби 

банку в ресурсах є оцінкою загального 

обсягу притягнутих, запозичених і повернених 

грошових коштів. Якщо відомі величини вхідних 

і вихідних потоків, оцінка потреби в ресурсах 

виступає практично як оцінка визначеної 

кількості подій (надходжень або виплат) у визначеному 

інтервалі часу. При цьому, у рамках 

заданого інтервалу часу події в їх сукупності 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 15


відбуваються у визначеній мірі нерегулярно і 

непередбачено. Події в розглянутих потоках 

настають по черзі, а не одночасно, з порівняно 

постійною інтенсивністю, а інтервали між 

надходженнями є незалежними величинами, 

тому їх можна охарактеризувати як потоки ординарні, 

стаціонарні і без післядії. 

Ординарним називається потік, у якому 

імовірність попадання на елементарну 

ділянку двох або більш подій занадто мала 

порівняно з імовірністю влучення однієї 

події. Потік подій називається стаціонарним, 

якщо імовірність улучення подій на 

визначену ділянку часу залежить тільки від 

довжини ділянки і не залежить від того, де 

саме на тимчасовій осі розташована ця ділянка. 

Умова відсутності післядії означає, 

що для будь-яких ділянок часу, які не перекриваються, 

кількість подій, що потрапляють 

на одну з них, не залежить від кількості 

подій, що потрапляють на інші [4, 520]. 

Потік подій, що володіє всіма трьома 

властивостями, називається простим або 

стаціонарним пуассоновським потоком. 

Особлива роль найпростішого потоку серед 

потоків подій полягає в тому, що при підсумовуванні 

(взаємному накладенні) великої 

кількості ординарних, стаціонарних потоків 

із практично будь-якою післядією виходить 

потік, близький до найпростішого. Відтак, 

для опису вхідних і вихідних фінансових 

потоків, що мають стохастичний характер, 

правомірне застосування закону Пуассона, 

який визначає розподіл подій, що потрапляють 

на фіксований інтервал часу. 

Витрати банку, з погляду формування 

і підтримки ліквідності, складаються з двох 

складових: витрати банку у вигляді недоотриманого 

доходу від надлишку ліквідних коштів, 

що позначимо C r , і витрати банку, у випадку 

дефіциту ліквідності банку, у вигляді екстрених 

платежів за використання позикових коштів 

або у вигляді втрат, пов’язаних зі змушеною 

реалізацією дохідних активів – C n . 

Перший вид витрат залежить від процентної 

ставки, по якій банк міг би розмістити надлишок 

коштів, а також від тривалості періоду 

їх розміщення. Таким чином, втрати банку від 

недоотриманого доходу мають такий вигляд: 

Cr = i ⋅ t ⋅ RL 

, (1) 

де R − резерв ліквідності. 

L 

Другий вид витрат залежить, насамперед, 

від імовірності виникнення необхідності 

в залученні додаткових коштів для виконання 

банком своїх зобов’язань. Така необхідність 

визначається інтенсивністю потоку подій, 

пов’язаних з вимогами клієнтів до банку, а також 

величиною самих вимог. Якщо вважати 

потік таких подій пуассоновським, то закон 

розподілу імовірності випадкової величини, 

який відповідає тому, що протягом періоду 

часу t надійде вимога в сумі R , має вигляд: 

L 

−λRL 

t 

F( 

RL 

, t) 

=1 − e , (2) 

де λ − інтенсивність потоку вимог клієнтів 

від банка. 

При фіксованому значенні R функція 

L 

розподілу імовірності для випадкової величини 

t збігається зі звичайним експонентним 

розподілом. Аналогічно і для випадку, 

коли фіксується інтервал часу t і розглядається 

випадкова величина R . L 

Імовірність того, що в банку в момент 

часу t виникне негативна ліквідна позиція, 

буде полягати в тому, що сума вимоги перевищить 

поточну величину наявного у банку 

резерву ліквідності R . Вона відповідає імо- 

L 

вірності того, що сума вимог потрапить в 

інтервал ( R L, 

∞) 

, і дорівнює: 

p( 

RL 

, t) 

= F( 

∞, 

t) 

− F( 

RL 

, t) 

= 

−λRLt 

−λRLt 

. (3) 

= 1− 

( 1− 

e ) = e 

Добуток цієї імовірності на середні очікувані 

витрати C 0 при виникненні ситуації 

дефіциту ліквідності дає середні очікувані 

втрати в момент часу t за наявності в банку 

недостатнього резерву ліквідності в сумі 

R L . Таким чином: 

16 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


−λRL 

t 

Cn 

= C0e 

. (4) 

Будемо вважати, що для компенсації 

дефіциту ліквідності банк має можливість 

залучити відсутні кошти за тією ж процентною 

ставкою, що і при їхньому розміщенні 

i, тоді C =R , де R – середня очікувана 

0 L0 L0 

величина дефіциту ліквідності. Отже, витрати 

банку у виді платежів за користування 

позиковими засобами в даному випадку 

мають вигляд: 

−λRLt 

n = i RL0 

e . (5) 

C 

Сумарні витрати банку при утриманні 

ліквідної позиції в сумі R грошових оди- 

L 

ниць у момент часу t набувають вигляду: 

−λRLt 

= Cr 

+ Cn 

= itRL 

+ i RL0e 

C( 

RL 

, t) 

. (6) 

Знайдемо оптимальне значення резерву 

R , що мінімізує сумарні витрати (6) для 

opt 

моменту часу t. Перша похідна функції (6) 

дорівнює: 

−λRLt 

C′ 

= i t − i R 0 λ t e . (7) 

RL 

Прирівнюючи до нуля похідну (7) і вирішуючи 

одержуване рівняння відносно R L 

знаходимо оптимальне значення резерву 

ліквідності для моменту часу t: 

ln( λ RL0 

) 

R Lopt 

( t) 

= . 

λt 

(8) 

Похідна другого порядку сумарних витрат 

набуває вигляду: 

C′ 

′ = i R 

2 2 −λRLt λ t e > 0 . 

RL 

L0 

Її значення більше нуля, тобто виконується 

достатня умова існування мінімуму функції 

витрат. Отже, оптимальне значення ліквідних 

засобів R L0 (t) відповідає мініммуу витрат. 

Функція витрат (6) дозволяє визначити 

проміжок часу, протягом якого сумарні витрати 

будуть мінімальні для даної величини 

резерву ліквідності R L . Для цього функцію 

(6) необхідно продиференціювати за 

аргументом t, і знайти таке значення t * , для 

якого похідна дорівнює нулю: 

L 

−λR 

t 

t′ 

L 

= i RL 

− i RL0 

λRLe 

; 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 17 

C 

i R 

L 

− i R 

L0 

λR 

* 

−λRLt Le 

* 

−λR 

t 1 

e L = ; 

R λ 

L0 

ln( λ R ) 

= 0 

* 

t ( RL 

) = L0 

λRL 

. (9) 

Похідна другого порядку: 

2 

* 

2 −λR t 

′ 

L 

Ct 

= i RL0 

λ RL 

e > 0 

також більше нуля, тому для значення 

t * (R ) сумарні витрати мають мінімум для 

L 

даного значення R . L 

Пропонована модель витрат банку при 

формуванні резервів ліквідності дає можливість 

визначити їхній оптимальний обсяг, що 

дозволить вирішити проблему економічного 

обґрунтування нормативів регулювання банківської 

ліквідності. Для цього необхідно розробити 

процедуру оцінки параметрів моделі: 

інтенсивності потоку вимог і середньої очікуваної 

величини вимог клієнтів. Перспективи 

подальших досліджень складаються в створенні 

методу оцінювання цих параметрів. 


1. Муравьев В. В. Определение потребности 

банка в ликвидных средствах на основе “теории 

спроса на деньги” [Электронный ресурс]. – 

Клуб банковских аналитиков: Библиотека, 

2009. – С. 3. – Режим доступа: www.bankclub.ru/ 

library.htm?id=21 

2. Цисарь И. Ф. Модели к обоснованию нормативов 

регулирования банков // Банковское 

дело. – 2008. – № 7. – С. 56–58. 

3. Вожжов С. П. О влиянии случайных отклонений 

финансовых потоков на ликвидность банков. 

Проблеми і перспективи розвитку банківської 

системи України: Збірник наукових праць. – Суми: 

УАБС НБУ, 2007. – Випуск 21. – С. 103–110. 

4. Вентцель Е. С. Теория вероятностей. – 

М.: Наука, 1964. – 576 с.


Олена МАЛАХОВА 

Юлія ГАЛІЦЕЙСЬКА 

ОПТИМІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКИХ 

УСТАНОВ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ДЕПОЗИТНИХ 

ОПЕРАЦІЙ 

Проаналізовано сучасний стан проведення депозитних операцій банками України, 

розглянуто проблеми залучення грошових коштів фізичних і юридичних осіб на депозитні 

рахунки, спричинені впливом кризових явищ в економіці, запропоновано шляхи 

збільшення депозитного залучення коштів. 

В умовах ринкового господарства важливого 

значення набуває вирішення завдання 

оптимізації діяльності банків щодо 

здійснення ними депозитних операцій, 

оскільки в своїй практичній роботі установи 

комерційних банків повинні забезпечити 

стійку й ефективну політику, яка дає змогу 

швидко і гнучко реагувати на можливості, 

які відкриваються в конкретній ситуації, 

своєчасно передбачати зміни в умовах ринку. 

Формування депозитної бази банків є 

важливою економічною основою діяльності 

банківських установ, оскільки здійснення 

господарських операцій вимагає наявності 

певної суми грошових коштів, тобто ресурсів; 

від оптимальної роботи банків щодо 

формування депозитної бази залежать 

важливі показники діяльності кредитних 

установ, такі як рентабельність та ліквідність. 

Отже, проблема оптимізації роботи 

банків щодо депозитного залучення коштів 

залишається актуальною та потребує подальшого 

вивчення. 

Питання ефективної діяльності банків, 

зокрема проблеми формування депозитних 

ресурсів, досліджували у роботах провідні 

зарубіжні вчені: Дж. Е. Доллан, Б. Едвардс, 

Е. Гілл, Е. Рід, П. Роуз, Д. Сінкі, А. Глаголєва, 

Г. Панова, В. Усоскін та ін. 

В Україні дослідження проблем банківської 

системи здійснювали такі провідні 

вчені, як А. Вожжов, О. Василик, О. Васюренко, 

О. Дзюблюк, О. Заруба, О. Лаврушин, 

А. Мороз, М. Савлук, О. Ширінська, 

С. Сиротян, Ж. Довгань, О. Кириченко, 

А. Ятченко та інші. В роботах цих науковців 

глибоко аналізуються проблеми формування 

ресурсів, зокрема й депозитних, та деякі 

інші проблемні питання сучасної банківської 

діяльності. Однак проведені наукові 

дослідження не вирішують в повній мірі всіх 

проблем, пов’язаних із діяльністю банків, 

тому питання формування депозитних ресурсів 

комерційного банку, їх використання 

та оптимізації роботи банків з цих напрямів 

діяльності потребують подальшого вивчення, 

нових теоретичних узагальнень і розробки 

напрямків практичної оптимізації. 

Беззаперечним нині є той факт, що високі 

темпи економічного зростання в Україні 

можливі лише за умови достатніх обсягів 

інвестиційних ресурсів. Ключову роль в 

нарощенні достатніх обсягів інвестиційного 

потенціалу виробничого сектора економіки 

мають відігравати саме банки, оскільки вони 

18 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


є найголовнішими фінансовими посередниками 

грошового ринку, які, з одного боку, 

акумулюють, а з іншого – перерозподіляють 

тимчасово вільні кошти суб’єктів економіки. 

За таких обставин, основним пріоритетом 

повинно стати стимулювання інвестиційної 

активності вітчизняних банків. 

З іншого боку, запровадження у практику 

вітчизняних банківських установ новітніх конкурентоспроможних 

кредитних продуктів та 

покращення якісних характеристик кредитнорозрахункового 

обслуговування банками клієнтів 

можливе, насамперед, за умови формування 

довготермінових ресурсів, а саме 

шляхом стимулювання залучення коштів 

населення на депозитні рахунки, котрі становлять 

значну частину грошової маси, яка 

перебуває поза банками. Варто зазначити, 

що на сьогодні обсяг готівки на руках у населення 

є досить значним, і ті комерційні банки, 

які зможуть запропонувати індивідуальним 

вкладникам більший комплекс високоякісних 

послуг, отримають у своє розпорядження 

значні суми додаткових ресурсів. 

Розвиток таких послуг вимагає від банківських 

установ нових підходів до встановлення 

форм депозитних рахунків, впровадження 

нової техніки та технології ведення 

банківських операцій із застосуванням різноманітних 

засобів (чекових книжок, кредитних 

карток та ін.). Це дозволило б повніше 

задовольнити потреби клієнтів банку 

у різноманітних послугах, поліпшити якість 

обслуговування, підвищити зацікавленість 

Показники 

*Джерело: Вісник НБУ. – 2009. – № 12 (166). – С. 39. 

Питома вага зобов’язань у пасивах банків* 

Станом 

на 01.01.2009 р. 

фізичних осіб у розміщенні своїх коштів на 

поточних рахунках в банку і таким чином 

залучити нових вкладників. 

Про важливість залучення банками 

коштів для здійснення кредитування та 

інвестування свідчать дані табл. 1, з яких 

видно, що зобов’язання банку станом на 

01.11.2009 р. становили 86% пасивів, а 

власний капітал – лише 14%. За останній 

період спостерігається значне зниження 

депозитної бази комерційних банків, а саме 

за період з 01.01.2009 р. по 01.11.2009 р. 

аналізований показник зменшився на 1,1 

відсоткових пункти, що здебільшого зумовлено 

зниженням довіри вкладників до банківських 

установ. 

Варто зазначити, що за відсутності довіри 

заощадження суб’єктів економіки зберігаються 

в готівковій формі або спрямовуються 

в тіньову сферу, що обумовлює зменшення 

можливостей формування банками інвестиційних 

ресурсів, а відтак і стримує економічне 

зростання держави. Загалом втрата українськими 

вкладниками своїх заощаджень, 

розміщених в Ощадбанку СРСР, діяльність 

фінансових пірамід 1990-х рр., високі інфляційні 

очікування та проблема банкрутства 

банків, яка існує і донині, гостро ставить перед 

вкладниками необхідність обережного 

та ретельного вибору банку для розміщення 

своїх заощаджень. Ця проблема посилюється 

значною кількістю ліквідованих банків. 

Так, з 24.06.1992 р. по 01.07.2009 р. кількість 

банків, вилучених з Державного реєстру 

Таблиця 1 

Станом 

на 01.11.2009 р. Темпи приросту, % 

Сума Відсоток Сума Відсоток 

Пасиви 926086 100 870308 100 94 

Власний капітал 119263 12,9 121540 14,0 102 

Зобов’язання 806823 87,1 748767 86 93 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 19


банків України, становила 131 [3, 61--62]. У 

стадії ліквідації станом на 01.10.2009 р. перебувало 

12 банків (або 6,1% від загальної 

кількості банків у Державному реєстрі банків), 

з яких 9 ліквідуються за рішенням Національного 

банку України, 3 банки – за рішенням 

господарських (арбітражних) судів. 

Заборгованість клієнтів за кредитами перед 

іншими депозитними корпораціями, що знаходяться 

в режимі ліквідації, на кінець вересня 

2009 р. становила 3,7 млрд. грн., а вимоги 

клієнтів за депозитами – 0,7 млрд. грн. 

Нині в Україні в банківській системі спостерігається 

нагромадження швидкими темпами 

валютних і строкових дисбалансів, які 

проявляються у зростанні розривів (гепів) 

між обсягами залучених депозитів і наданих 

кредитів за строковістю та валютою 

платежу (табл. 2). Це свідчить про зростання 

не лише ризиків ліквідності, а й системних 

ризиків, які створюють загрозу фінансовій 

стійкості банківської системи. 

Коефіцієнт забезпечення довгострокових 

кредитів довгостроковими депозитами 

із початку року стрімко зменшувався (з 0,31 

на 01.01.2009 р. до 0,16 на 01.01.2010 р.) 

внаслідок суттєвого перевищення темпів 

скорочення довгострокових депозитів над 

кредитами як сектора нефінансових корпорацій, 

так і сектора домашніх господарств. 

Складна ситуація спостерігається у співвідношенні 

довгострокових депозитів та довгострокових 

кредитів як у національній, так 

і в іноземній валютах, ці показники знизилися 

за період 2008–2009 рр. майже удвічі. 

Такі валютні та строкові дисбаланси у 

свій час стали причиною фінансових криз в 

країнах Латинської Америки та Азії. Так, показник 

співвідношення депозитів та кредитів 

в іноземній валюті за останніх п’ять років 

зменшився з 0,81 до 0,44 і свідчить про те, що 

на кінець 2009 р. лише на 44% кредити банків 

в іноземній валюті покриваються внутрішньою 

ресурсною депозитною базою. Це свідчить 

про зростання ролі зовнішніх залучених 

джерел, у тому числі іноземних запозичень 

банків, що в загальному підсумку створює загрозу 

її фінансовій стійкості через зростання 

залежності банків від зовнішніх запозичень 

та шоків на світових ринках капіталів. 

З метою подолання негативних явищ на 

грошовому ринку України та створення сприятливих 

умов для відновлення фінансового 

стану банків НБУ постановою № 319 від 13 


Динаміка окремих показників, які характеризують дисбаланси в банківській системі 

України у 2000–2008 рр.* 

Показники 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 

Співвідношення депозитів та кредитів, наданих 

суб’єктам економіки в іноземній валюті 

Співвідношення довгострокових депозитів та 

довгострокових кредитів, наданих суб’єктам 

економіки у тому числі: 



економіки в національній валюті 



економіки в іноземній валюті 

* Розраховано за даними Бюлетеня Національного банку України 

0,70 0,81 0,73 0,58 0,42 0,36 0,44 

0,65 0,66 0,58 0,51 0,61 0,31 0,16 

0,80 0,70 0,69 0,67 0,69 0,49 0,21 

0,51 0,61 0,48 0,40 0,27 0,22 0,13 

20 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


жовтня 2008 р. запровадив мораторій на дострокову 

видачу депозитів. У грудні цей документ 

було скасовано постановою № 413, у 

якій банки зобов`язувалися забезпечити позитивну 

динаміку зростання депозитів з метою 

недопущення дострокового повернення 

коштів, розміщених вкладниками. 

Постановою НБУ № 282 від 12 травня 

2009 р. НБУ відмінив пункт 2 постанови 

№ 413, в якому зазначалося, що банки 

мають вживати всіх необхідних заходів для 

забезпечення позитивної динаміки зростання 

депозитів з метою недопущення дострокового 

повернення коштів, розміщених 

вкладниками. Було зазначено, що метою 

таких дій є “закріплення окремих позитивних 

тенденцій, що намітилися у відновленні 

довіри вкладників до банківської системи”. 

Втім досить радикальний захід НБУ 

щодо обмеження відтоку банківських ресурсів 

суттєво не вплинув на підвищення ступеня 

довіри вкладників до банківських установ. 

Так, порівняно з 2008 р., у 2009 р. відбувався 

відтік грошових коштів усіх суб’єктів економіки. 

Обсяги залучених банками коштів на депозитні 

рахунки юридичних осіб знизились 

на 31086 млн. грн. і станом на 01.01.2010 р. 

склали 112842 млн. грн. Не менш складна 

ситуація спостерігається і у заощадженнях 

млн. грн. 

400000 

350000 

300000 

250000 

200000 

150000 

100000 

50000 

0 

72542 

61214 

106078 

76898 

на банківських рахунках фізичних осіб, а 

саме відтік депозитів за аналізований період 

становив 4,8%. 

За таких обставин банківські установи 

в Україні повинні активізувати свою діяльність 

в частині залучення тимчасово вільних 

ресурсів суб’єктів ринку. На сучасному 

етапі розвитку економіки України депозитні 

продукти банків порівняно з іншими формами 

інвестування тимчасово вільних фінансових 

ресурсів є найпростішим варіантом 

розміщення коштів. Оскільки діяльність на 

фондовому ринку чи на ринку нерухомості 

потребує розпорядження значними сумами 

коштів, проблема ефективної діяльності 

банків із залучення коштів фізичних осіб 

та суб’єктів господарювання саме на банківські 

депозити у подальшому набуватиме 

усе більшої актуальності, особливо за умов 

нестабільності економічного середовища. 

Слід зазначити, що останнім часом комерційні 

банки в Україні перейшли від політики 

масового залучення коштів клієнтів на 

рахунки до тактики формування оптимальної 

структури банківських пасивів. Це виявляється, 

насамперед, у проведенні банками 

окремих акцій, збільшення відсоткових 

нарахувань на вклади клієнтів, визначення 

диференціації відсотків за різними видами 

Юридичні особи Фізичні особи 

163482 

111995 

213219 

143928 

202954 

112842 

2005 2006 2007 2008 2009 Роки 

Рис. 1. Зміна структури депозитних ресурсів комерційних банків* 

* Складено автором 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 21


вкладів залежно від валюти і строків, стимулювання 

клієнтів через систему маркетингових 

послуг, аукціони та інші форми заохочення 

щодо збільшення заощаджень на 

вигідних умовах тощо. 

Втім з метою активізації процесів залучення 

коштів населення та юридичних осіб 

до активного банківського обороту необхідно 

впроваджувати нові види банківських 

депозитів, зручні для клієнтів: now- рахунки; 

supernow – рахунки; вклади, дохід на які 

нараховується за складними процентами; 

депозитні рахунки грошового ринку та різні 

(святкові, відпускні, інвестиційні) депозити; 

активніше залучати кошти громадян України 

в іноземній валюті; прискорити реалізацію 

державної програми цілісної автоматизованої 

системи безготівкових розрахунків. 

Наприклад, у США комерційні банки відкривають 

для населення так звані перевідні 

(або звичайні чекові рахунки). Їх відкривають 

проти вкладу до запитання, переважно невеликого. 

З клієнта щомісяця береться плата 

за ведення рахунку, за опрацювання кожного 

чека, за спеціальні запити (наприклад, 

припинення платежів). Плата не береться у 

випадку, коли клієнт повинен залишати на 

рахунку певну мінімальну суму (за домовленістю 

з банком); витрати банку складаються 

з витрат на опрацювання чеків, обслуговування 

вкладів, виписування рахунків 

до оплати та поштових витрат. 

Іншим досить поширеним видом вкладних 

рахунків є спеціальні чекові рахунки, за 

якими вкладник не здійснює щомісяця значної 

кількості платежів, рідко користується 

чековою книжкою. Тому встановлюється 

спеціальна плата за опрацювання кожного 

чека. Витрати банку складаються з тих 

самих статей, що й при веденні звичайних 

чекових рахунків. 

Ще один вид вкладних рахунків – рахунки 

депозитів грошового ринку. Відсоткова 

ставка за ними не обмежується, але 

зняти гроші з нього можна не більше трьох 

разів на місяць за чеком і тричі на місяць за 

попередньою вимогою. 

Останнім часом у країнах Заходу клієнти 

банків отримали змогу користуватися так 

званими now–рахунками. Вони поєднали в 

собі принципи зберігання і використання 

строкових вкладів та вкладів до запитання 

– як тільки сума залишку перевищує певну 

величину, на неї починають нараховувати 

проценти. Для клієнтів now–рахунки вигідні 

тим, що, як і вклади до запитання, дають 

змогу проводити розрахунки за допомогою 

документа, що є засобом платежу, а головне, 

як і строкові вклади, вони дають право 

отримувати відповідний дохід. Окрім того, 

приватна особа може отримати кредит у 

розмірі 50% від залишку на вкладі. Для банку 

now–рахунки привабливі тим, що кошти 

на них зберігаються протягом точно визначеного 

часу і тому можуть бути використані 

для довгострокових вкладень. 

Іншим, не менш перспективним засобом 

залучення заощаджень вкладників на 

банківські рахунки, є supernow–рахунки, 

на які нараховується дохід за плаваючою 

ставкою. Такі види банківських вкладів 

умовно складаються з двох частин: витратно-прибуткової 

та строково-накопичувальної. 

Первісно нагромаджена сума витратно-прибуткової 

частини вкладу через 

певний термін (найчастіше через місяць) 

автоматично переводиться у строково-накопичувальну, 

після чого на неї нараховуються 

проценти. Нараховані за процентами 

кошти одразу ж повертаються до витратно-прибуткової 

частини вкладу. Клієнт 

має право у будь-який час повністю або ж 

частково зняти нараховані за процентами 

кошти, а також додати на рахунок будь-яку 

суму. Певного визначеного числа кожного 

місяця всі незапитані вкладниками проценти 

та довнесені суми також переводяться у 

витратно-накопичувальну частину вкладу. 

22 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


Також існують так звані рахунки “зв’язаних 

коштів”, які об’єднують в єдине ціле різні рахунки: 

виписування чеків; безкоштовне чекове 

обслуговування; надання кредитних 

карток клієнтам; скорочення відсоткових нарахувань 

за окремими видами споживчого 

кредиту тощо. За користування цим рахунком 

клієнт щомісяця сплачує незначну фіксовану 

плату. Окрім того, банк може визначати 

розмір середнього або мінімального вкладу, 

за який плата не береться. 

Значного поширення в банківській практиці 

набув депозит, що відкривається клієнтові 

при оформленні ним поточного рахунку. 

Депозит має обов’язковий характер, а 

його величина і термін вкладення коштів на 

рахунок визначаються банком. Якщо клієнт 

не виконує умов депозиту, банк може припинити 

його обслуговування. За своїм характером 

його можна віднести до умовного, 

оскільки вилучення коштів з нього можливе 

лише у разі закриття клієнтом поточного рахунку. 

Він вважається безстроковим, що дає 

змогу банку використовувати його як довгостроковий 

кредитний ресурс. Банки часто 

надають цьому депозиту характер заставного, 

тобто передбачають право вкладника 

на отримання кредиту в сумі депозиту без 

додаткового забезпечення, а відтак вклад у 

цьому разі є гарантією повернення позики. 

Для клієнта депозит на термін обслуговування 

є певною мірою примусовим, 

тому такі депозити можуть залучати тільки 

ті банки, що пропонують своїм вкладникам 

додаткові банківські послуги або зручне і 

пільгове розрахунково-касове обслуговування. 

Інакше банк не тільки втратить можливість 

залучати додаткову клієнтуру, а й 

може позбутися вже існуючої. 

Комерційні банки використовують і такий 

метод залучення вкладів, як установлення 

залежності між кредитуванням клієнта і нагромадження 

на його депозитному рахунку. 

У цьому разі між банком і клієнтом підпи- 

сується договір, відповідно до якого банк 

бере на себе зобов’язання надати клієнту 

кредит за умови нагромадження і зберігання 

останнім протягом установленого терміну 

визначеної суми коштів. Формування коштів 

на депозитному рахунку може відбуватися 

по-різному: або відповідно до можливостей 

клієнта, або на основі планових регулярних 

вкладів. Вигода клієнта полягає в тому, що 

він має можливість безперешкодно отримати 

в банку кредит, причому чим меншим буде 

розрив між сумою депозиту і сумою кредиту, 

тим меншим буде встановлений процент за 

позичкою. У банку при такому кредитуванні 

значно меншим буде ризик неповернення 

позички, оскільки він має право спрямовувати 

на погашення кредиту кошти, що зберігаються 

на депозитному рахунку. Проте успіх 

такого методу залучення вкладів залежить 

від гнучкої процентної політики банку щодо 

кредитів. Якщо клієнт виявить, що за свій 

вклад у банку він отримує набагато менше, 

ніж сплачує банку за кредит (з урахуванням 

витрат на розрахункове обслуговування), 

він відмовиться від такої угоди, що для банку 

стане втратою як потенційних, так і наявних 

клієнтів. 

Ще однією обов’язковою, на нашу думку, 

умовою підвищення ефективності депозитного 

обслуговування банками клієнтів є те, 

що банки повинні звертати особливу увагу 

на конкуренті переваги інших банків щодо 

залучення внесків. Технологічні і маркетингові 

нововведення будуть з’являтися все 

частіше, оскільки банки намагаються привернути 

увагу своїх клієнтів новими видами 

внесків, які відповідають нинішнім фінансовим 

вимогам. Новинками як за кордоном, 

так і в Україні вважаються індексні депозитні 

сертифікати, брокерські депозити тощо. 

Отже, зростання обсягів і подальше 

вдосконалення депозитного обслуговування 

банківських клієнтів може здійснюватися 

через автоматизацію вкладних операцій, 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 23


пошук та запровадження нових форм взаємовигідного 

співробітництва банку з вкладниками. 

До таких форм можна віднести 

відкриття деяких нових видів депозитних 

рахунків, поширених у банківській практиці 

промислово розвинутих країн, наприклад: 

– рахунки з управлінням коштами, на 

яких клієнтам надається можливість зберігати 

певний мінімум, необхідний для забезпечення 

поточних розрахунків, а всі суми 

понад цей мінімум автоматично вкладаються 

у різні види ліквідних доходних активів, 

що забезпечують вищий процент, ніж 

звичайні рахунки до запитання; 

– депозитні рахунки грошового ринку, що 

є, по суті, депозитами до запитання, рівень 

процентних ставок за якими регулярно (наприклад, 

щотижня) коригується відповідно до 

змін ринкової норми банківського процента 

або встановлюється згідно із середнім процентом 

за державними облігаціями; 

– рахунки “зв’язаних послуг”, операції 

за якими передбачають надання цілого 

комплексу послуг, включаючи дозвіл на виписування 

чеків понад залишок на рахунку, 

надання сейфу, кредитної картки, скорочення 

процентів за деякими видами кредитів. 

Перспективним напрямком удосконалення 

депозитного обслуговування клієнтів 

є розширення кола депозитних рахунків 

клієнтів з різноманітним режимом функціонування, 

що надаватиме вкладникам банку 

додаткові можливості щодо використання 

своїх коштів із прийнятним рівнем доходів. 

У відносинах комерційних банків з різними 

групами клієнтів: як з фізичними особами, 

так і з юридичним, доцільно було б використовувати 

депозитні рахунки, що мають 

змішаний режим функціонування. Корисним 

щодо цього, як зазначалося вище, 

може бути досвід зарубіжних комерційних 

банків у застосуванні now-рахунків. 

З метою оптимізації депозитного портфеля 

та для забезпечення більшого над- 

ходження коштів на строкові та ощадні 

депозити за необхідне видається запровадження 

спрощеного режиму функціонування 

відповідних рахунків, тобто порядку зарахування 

коштів на вклади, видачі готівки та 

перерахування з депозитних рахунків. 

Ефективним методом додаткового залучення 

комерційними банками коштів на 

депозити може стати застосування комплексного 

обслуговування клієнтури. Крім 

традиційного кредитно-розрахункового та 

касового обслуговування, комерційні банки 

надаватимуть своїм клієнтам низку додаткових 

послуг. Постійне розширення діапазону 

послуг, зниження їх вартості, покращення 

якості кредитно-розрахункового та касового 

обслуговування, надання різноманітних 

консультацій сприятимуть збільшенню обсягів 

кредитних ресурсів банку, забезпечуючи 

йому належний рівень прибутковості 

при здійсненні активних операцій. 

З метою обслуговування клієнта, з максимально 

можливим комфортом, традиційними 

заходами банків є розширення мережі 

філій та продовження часу обслуговування. 

Однак із розвитком сучасних технологій нині 

в банківській практиці доцільніше користуватися 

віддаленим (дистанційним) банківським 

обслуговуванням фізичних і юридичних осіб 

через банкомати, управління рахунком (банкінг) 

через телефон, інтернет тощо. Технологія 

дистанційного управління передбачає 

надання клієнтом розпоряджень банку щодо 

його власного рахунку. 

Конкуренція у банківській галузі так загострилася, 

що постійний пошук і впровадження 

нових видів депозитних продуктів стає для 

багатьох банків питанням не лише лідерства, 

але й виживання. Одна з інновацій полягає у 

створенні дебетової карточки, яка застосовується 

як при проведенні електронних комерційних 

операцій, так і у банкоматах. 

Розглянуті напрямки розвитку депозитного 

обслуговування банками клієнтів мо- 

24 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


жуть сприяти розширенню сфери діяльності 

комерційних банків в Україні, їх адаптації до 

нових умов ринку і зростаючих потреб клієнтури 

у повноцінному комплексі послуг, адекватному 

вимогам сучасного стану економіки. 

Для цього банку необхідно стимулювати юридичних 

та фізичних осіб розміщувати свої кошти 

саме у комерційних банках. Серед таких 

основних стимулів слід виокремити: 

1) розмір нарахувань процентних ставок 

за депозитами; 

2) порядок виплати процентів; 

3) можливість капіталізації нарахованих 

процентів; 

4) умови зміни процентної ставки. 

Отже, серед методів стимулювання залучення 

коштів на різні види депозитів суттєву 

роль відіграє процентна політика банку. 

Нині у цій сфері відсутні певні стійкі схеми. 

З точки зору банку процент, що виплачується 

за депозитами, є важливим інструментом 

управління процесами формування 

і використання грошових нагромаджень підприємств 

та населення й одночасно ефективним 

засобом у конкурентній боротьбі 

банків за вкладників. Конкретні розміри 

процента за вкладними операціями складаються 

під впливом попиту і пропозиції 

на ринку кредитних ресурсів. Однак високі 

темпи інфляції в країні знижують ефективність 

цього стимулу до розміщення коштів 

у банках, знецінюючи вклади юридичних та 

фізичних осіб. Щоб утримати кошти клієнтів, 

банки змушені постійно підвищувати 

процентні ставки за вкладами. 

Так, у листопаді 2009 р. активно просувалися 

акційні вклади із більш високими, 

порівняно з попереднім місяцем, процентними 

ставками. Крім того наближення кінця фінансового 

року обумовлювало необхідність 

залучення банками додаткових строкових 

коштів без вільного доступу до користування 

ними з боку вкладників, що позначалося 

на зростанні дохідності депозитів. 

У листопаді процентні ставки за депозитами, 

залученими на рахунки суб’єктів 

підприємництва, в національній валюті 

збільшились на 1,1% до 12,0% річних, а в 

іноземній валюті – на 0,4 процентного пункту 

до 8,8% річних (зокрема, в доларах США 

– на 1,6% до 10,1% річних). 

В умовах суттєвого звуження можливості 

доступу банків до зовнішніх ринків вклади 

населення залишалися головним джерелом 

фінансування банків, які пропонували підвищені 

процентні ставки за різними акційними 

депозитами у національній валюті. Вартість 

депозитів, залучених протягом листопада від 

фізичних осіб, у національній валюті зросла 

на 0,2% до 15,5% річних, в іноземній валюті 

залишилася на рівні 10,2% річних (у доларах 

США – зростання з 10,4 до 10,5% річних). 

Така процентна політика стосовно вкладів 

населення в іноземній валюті обумовлена 

зниженням зацікавленості у формуванні ресурсної 

бази в іноземній валюті внаслідок 

звуження спектра категорій позичальників 

та напрямів кредитування (рис. 2). 

Втім підвищення ставок за депозитними 

операціями банків призводить до скорочення 

банківської маржі, оскільки повинні 

зростати і проценти за активними операціями, 

інакше можуть знизитися обсяги 

прибутку та рівень рентабельності банку. 

Однак підвищення процентів за кредитами 

може викликати і падіння попиту за ними, 

тому процес зростання процентних ставок 

за пасивними й активними операціями має 

певні об’єктивні межі, які визначаються загальним 

станом економіки фінансів і грошового 

обігу в країні. 

Нині одним із способів стимулювання 

вкладів є застосування процентної ставки, 

що прогресивно зростає залежно від часу 

фактичного перебування коштів на рахунку. 

З метою компенсації інфляційних витрат 

комерційні банки можуть пропонувати 

вкладнику виплату процентів наперед. У 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 25


Рис. 2. Зміна облікової ставки НБУ та процентних ставок 

за кредитами і депозитами комерційних банків* 

* Побудовано на основі [7]. 

випадку дострокового розірвання депозитної 

угоди банк може утримати проценти від 

основної суми вкладу. 

За таких обставин, враховуючи обмежені 

можливості банків щодо залучення 

додаткових обсягів депозитів ціновими 

методами, банки повинні створювати конкурентні 

умови не лише клієнтам, а й забезпечувати 

максимально можливий перелік 

депозитних продуктів для тих суб’єктів 

ринку, з якими клієнт здійснює операції в 

процесі своєї діяльності. Загалом подальше 

підвищення ролі депозитних операцій 

банків, їх розвиток до рівня світових стандартів 

будуть відбуватися в міру створення 

у нашій країні всіх необхідних умов, які притаманні 

ринковій економіці. 

Не менш важливим при розгляді проблем 

депозитного обслуговування банками 

клієнтів є те, що за умов загострення 

кризових явищ в економіці України, вплив 

широкого кола банківських ризиків підриває 

надійність банків і рівень довіри населення 

до банківської системи, що в свою чергу 

може призвести до небезпеки переведення 

рахунку клієнта до іншого банку чи дострокового 

вилучення вкладу. Значний рівень 

ризику банківської діяльності спричинений 

тим, що банк, як специфічний суб’єкт господарської 

діяльності, діє на перетині фінансових, 

матеріальних та інформаційних 

потоків суспільства, що обумовлює необхідність 

розробки ефективної системи регулювання 

ризиків депозитних операцій банків, 

враховуючи можливі негативні наслідки 

настання ризиків як для клієнта та самих 

банків, так і для економіки країни загалом. 

Серед різноманітних систем захисту, що 

існують на сьогодні, програми страхування 

депозитів відіграють основну роль. Страхування 

депозитів – це надзвичайно корисний 

інструмент, що може протистояти банківським 

кризам як на макро-, так і на мікрорівні 

Існує два напрями захисту власників 

вкладів в банківській системі: внутрішній і 

зовнішній (рис. 3). 

26 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.

Створення адекватної 

системи управління 

ризиками у банку 

* Побудовано автором. 


Напрямки захисту депозитів 

Внутрішні Зовнішні 

Забезпечення правового 

захисту прав та інтересів 

банку у їх 

взаємовідносинах із 

клієнтами й органами 

державного управління 

Підвищення ефективності 

банківського нагляду 

Внутрішній захист заощаджень населення 

базується на забезпеченні стабільності 

та підвищенні ефективності функціонування 

банківської системи. Він охоплює: 

створення адекватної реальним економічним 

умовам системи управління ризиками 

комерційних банків; забезпечення правового 

захисту прав та інтересів банків у їх 

взаємовідносинах із клієнтами й органами 

державного управління; підвищення ефективності 

банківського нагляду. 

У зв’язку з цим важливим є також переорієнтація 

політики банків від мети отримання 

короткострокової вигоди до довгострокових 

стратегій розвитку. Ідеться про 

розроблення бізнес-концепцій, довгострокових 

маркетингових стратегій, оптимізацію 

операцій і витрат, зростання інвестицій 

у нові технології та системи управління, 

удосконалення організації діяльності філій 

тощо. Крім того, посилення внутрішнього 

захисту депозитів пов’язане з прискоренням 

проведення адміністративної і судової 

реформ. Поєднавши реальний захист прав 

кредитора з раціональною організацією 

Створення спеціальних 

фондів гарантування 

вкладів 

Рис. 3. Напрямки захисту депозитів* 

банками системи управління ризиками, 

можна забезпечити підвищення захисту заощаджень 

населення. 

Зовнішній захист депозитів має на меті 

створення спеціальних фондів, які виступають 

гарантом повернення вкладів на випадок 

банкрутства окремих банків або кризи 

банківської системи. Першочерговими завданнями 

системи страхування депозитів є 

сприяння стабільності банківської системи, 

прискорення мобілізації заощаджень і захист 

власників вкладів. 

Необхідність широко запроваджувати систему 

страхування банківських депозитів обумовлена, 

насамперед, таким обставинами: 

– загальним спадом довіри до банків; 

– потребою надання допомоги тим 

банкам, які потрапили у скрутну фінансову 

ситуацію; 

– потребою стабілізації фінансових 

ресурсів банків – усунення причин до передчасної 

ліквідації депозитів вкладниками, 

занепокоєними станом їх надійності; 

– обов’язком захисту клієнта, який не 

завжди володіє достовірною інформацією 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 27 

Банківський нагляд 

Контроль за ефективністю 

діяльності комерційних 

банків щодо управління 

ризиками


про фінансовий стан банку, якому довіряє 

свої заощадження. 

Деякі дослідники вважають [4, 29], що 

створювати систему страхування депозитів 

у країнах з перехідною економікою недоцільно, 

оскільки це потребує значних матеріальних 

витрат. Втім, на нашу думку, проблему 

гарантування вкладів, безумовно, 

необхідно вирішувати саме через створення 

повноцінного страхового фонду в масштабах 

банківської системи загалом. 

У країнах Європейського Союзу проблема 

гарантування повернення вкладів 

вважається настільки важливою, що спеціально 

виокремлюється з масиву відносин у 

банківській сфері в окремий інститут. Із цього 

питання прийнято Директиву Європейського 

Парламенту та Ради 94/19/ЄС від 30 

травня 1994 року щодо схем гарантування 

депозитних вкладів. 

Загалом всі системи страхування депозитів 

поділяються на два види. Перший, 

що спирається на досвід США, передбачає 

створення особливого державного чи підконтрольного 

державі органу, діяльність якого 

фінансується спільно банками та державою. 

За такого варіанту всі банки зобов’язані 

брати участь у гарантуванні вкладів. Подібна 

модель застосовується в Канаді, Великобританії, 

Японії, її частково використовують 

країни, що розвиваються, і вперше запроваджують 

страхування банківських вкладів. 

Другий варіант поширений у Західній Європі 

і базується на німецькому досвіді. У цьому 

випадку системою гарантування вкладів 

керують асоціації банків. Відповідно участь 

банків у такій системі є добровільною, а 

державне фінансування відсутнє. Так захищають 

вкладників у Франції, Швейцарії, 

Нідерландах й інших країнах. 

За умов світової фінансової кризи 

практично всі розвинені країни розширили 

або створили гарантії по вкладах: у США 

гарантоване державою страхове покрит- 

тя банківських вкладів збільшено з 100 до 

250 тис. дол., міністри фінансів країн ЄС 

схвалили поетапне підвищення мінімальних 

гарантій по приватних вкладах з 20 до 

100 тис. євро до кінця 2011 р., при цьому 

першим етапом стало підвищення існуючого 

мінімуму до 50 тис. євро на середину 

2009 р. Аналогічні кроки запроваджено 

також у Новій Зеландії, Тайвані, Гонконгу, 

Сінгапурі, Малайзії, Індонезії, Філіппінах, 

Таїланді. 

В Україні теж рівень гарантування 

вкладів фізичних осіб підвищено до 

150 тис. грн., однак це суттєво не вплинуло 

на відплив коштів із банків. Тому одним з 

головних напрямків, пов’язаних з оптимізацією 

взаємодії банківського і реального 

секторів економіки є відновлення довіри 

населення до банків і залучення в економіку 

коштів приватних вкладників. 

Загалом діюча система захисту інтересів 

вкладників слугує прикладом каси, що 

формується за рахунок внесків комерційних 

банків-учасників Фонду гарантування вкладів 

фізичних осіб (ФГВФО). Як за європейським, 

так і за українським законодавством 

участь банків у схемах гарантування вкладів 

є обов’язковою. Проте в країнах Євросоюзу 

той чи інший кредитний інститут має 

право не брати участі у схемі гарантування 

повернення вкладів, якщо він належить до 

системи, що належним чином забезпечує 

його ліквідність та платоспроможність, а 

також пропонує вкладникам щонайменше 

рівнозначний офіційній схемі гарантування 

ступінь захисту вкладів. За українським законодавством 

схема, розроблена у законі 

про гарантування вкладів, є безальтернативним 

“вибором” банків, що дає підстави 

стверджувати про необхідність удосконалення 

діючого порядку гарантування вкладів 

фізичних осіб шляхом розробки механізму, 

який більшою мірою враховував би 

інтереси банків. 

28 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


Хоча за весь період існування ФГВФО 

виконував свої функціональні завдання 

щодо здійснення відповідних виплат і кілька 

разів підвищував розмір гарантованої 

суми відшкодування, дедалі очевиднішою 

стає основна вада діючої системи – ризик 

значних фінансових втрат у випадку 

ліквідації банку. За відсутності відкритого 

доступу до інформації про обсяги непогашення 

боргів банків, які ліквідуються, та 

орієнтовну вартість активів, які залишилися, 

навіть інформація про виплати гарантованих 

сум відшкодування по банках, які 

ліквідуються, свідчить про масштабність 

проблем для їх вкладників. 

На сьогодні в Україні об’єктивно склалася 

потреба в ефективнішій і прогресивнішій 

системі захисту інтересів вкладників. Зокрема, 

доцільно розширити джерела формування 

коштів ФГВФО за рахунок частини 

консолідованого прибутку НБУ, підвищити 

базову суму гарантованої компенсації, запровадити 

прогресивну шкалу компенсації 

вкладів, а також диференціювати внески 

банків залежно від термінів та обсягів залучених 

пасивів. 

Окрім захисту коштів дрібних вкладників, 

система страхування депозитів повинна 

також захищати безпеку платіжної 

системи, запобігати виникненню кризових 

ситуацій, сприяти роботі з проблемними 

банками тощо. Страхування депозитів – 

лише один із компонентів системи фінансової 

безпеки, передбачає також надійний 

правовий режим, стабільне макроекономічне 

середовище, дотримання стандартів 

бухгалтерського обліку й аудиту, адекватну 

систему ліцензування, жорсткий пруденційний 

нагляд, належний режим розкриття 

інформації. Основні риси ефективної системи 

страхування депозитів – належний рівень 

інформування громадськості; чітко визначені 

вигоди, повноваження та обов’язки 

страхувальника депозитів; обов’язкова 

участь банків; тісна координація роботи задіяних 

установ; зважена цінова політика, 

що утримує від високих ризиків. 

Таким чином, на сьогодні комерційні 

банки мають багато можливостей щодо 

страхування чи гарантування вкладів населення. 

Страхування банківських вкладів 

в Україні має перспективи для подальшого 

розвитку і вдосконалення. Для цього необхідно 

запровадити страхування не лише 

фізичних, а і юридичних осіб, розширити 

повноваження Фонду, прив’язувати зростання 

розміру відшкодування банківських 

вкладів до ВВП на душу населення, встановити 

диференційований розмір регулярних 

внесків до фонду залежно від ризиковості 

їх діяльності, встановити плату за користування 

тимчасово вільними залишками коштів 

фонду на рівні плати за використання 

бюджетних коштів комерційними банками. 

Отже, для досягнення успіху в сфері 

здійснення банками депозитного залучення 

коштів та проведення депозитних операцій 

можна виокремити кілька головних 

чинників: 

– по-перше, лібералізація банківського 

сектора набуває дуже великого значення, 

оскільки сприяє конкуренції. Конкуренція 

примушує банки розробляти і пропонувати 

клієнтам нові фінансові продукти і послуги, 

у тому числі й ощадні. При цьому ділова 

репутація є одним з вирішальних факторів 

для залучення вкладників, оскільки допомагає 

сформувати довіру у потенційного 

клієнта; 

– по-друге, ощадні продукти і технології 

здійснюють вплив на залучення депозитів. 

Найуспішнішим способом залучення 

внесків небагатих клієнтів є індивідуальні 

ощадні рахунки, без плати за користування, 

з відкритим доступом до них. 

– по-третє, зниження вартості розміщення 

депозитних вкладів, зменшення 

адміністративних витрат завдяки розробці 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 29


простих ощадних продуктів, система диференційованих 

процентних ставок дають 

змогу досягти високого рівня операційної 

ефективності і залучити великі обсяги депозитів. 

Підсумовуючи вищезазначене, можна 

зробити висновок, що основним завданням 

банку при проведенні оптимізації роботи із 

залучення депозитів має стати орієнтація 

на потреби клієнтів, оскільки приплив депозитів 

забезпечує банківському бізнесу 

необхідну динаміку та є джерелом його існування. 


1. Постанова НБУ № 282 від 12 травня 2009 

року Про внесення змін до постанови Правління 

Національного банку України від 04.12.2008 

№ 413 “Про окремі питання діяльності банків” 

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// 

zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 

2. Алексеєнко М. Д. Капітал банку: питання 

теорії і практики: Монографія. – К.: КНЕУ, 

2002. – 276 с. 

3. Банки, вилучені з Державного реєстру 

банків України // Вісник НБУ. – 2009. – № 8 (162). – 

С. 61–62. 

4. Волосович С., Тринчук В. Особливості 

й тенденції розвитку національної системи 

страхування банківських вкладів в умовах євроінтеграції 

// Вісник НБУ. – 2007. – № 8 (138). – 

С. 28–37. 

5. Лобанова А. Проблеми формування 

ресурсної бази комерційних банків України // 

Економіка. Фінанси. Право. – 2001. – № 12. – 

С. 21–24. 

6. Міщенко В., Сомик А. Ліквідність банківської 

системи: сучасний стан, чинники та напрями 

підвищення ефективності регулювання // 

Вісник НБУ. – 2009. – № 1. – С. 34–41. 

7. Офіційний сайт Національного банку 

України // www.bank.gov.ua 

30 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


Наталія ШВЕЦЬ 

УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ ЛІКВІДНОСТІ 

В БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВАХ УКРАЇНИ 

Розглянуто проблеми визначення та управління ризиком ліквідності в банківських 

установах України. Досліджено вимоги Базельського комітету з банківського нагляду 

щодо ліквідності банків, проведено ідентифікацію поточної та перспективної ліквідності 

банківських установ. На прикладі декількох вітчизняних банків розглянуто систему 

управління ризиком банківської ліквідності в Україні. Запропоновано напрямки вдосконалення 

системи управління ризиком ліквідності в банківських установах України. 

Потрясіння світового фінансового ринку, 

що розпочалося в середині 2007 р. і продовжується 

до цих пір, висвітлило вирішальну 

важливість ліквідності ринку для банківського 

сектора. Нестача ліквідних коштів у 

конкретних структурованих продуктах та 

міжбанківських ринках, а також підвищена 

ймовірність позабалансових зобов’язань 

призвела до серйозних проблем з ліквідними 

коштами для певних банків та втручання 

центрального банку у деяких випадках. Ці 

події підкреслили важливість зв’язків між 

фінансуванням та ризиком ліквідності ринку, 

взаємозв’язку між ризиком фінансування 

ліквідності і кредитним ризиком, а також 

факт того, що ліквідність є ключовою детермінантою 

надійності банківського сектора. 

Ступінь розробленості проблематики 

перш за все зумовлюється необхідністю 

адаптації банківського середовища України 

до міжнародних вимог Базельського комітету 

з банківського нагляду, які висвітлені у 

відповідних його публікаціях. Крім того, Національний 

банк України з метою ефективного 

управління ризиком ліквідності вітчизняних 

банківських установ видав численні 

нормативні акти, основними серед яких є: 

Інструкція про порядок регулювання діяльності 

банків України, затверджена поста- 

новою Правління НБУ № 458 від 17 грудня 

2007 року [3] та Положення про регулювання 

Національним банком України ліквідності 

банків України, затверджене постановою 

Правління НБУ № 378 від 26 вересня 2006 

року [4]. Проблема визначення та управління 

ризиком ліквідності банківських установ 

України розглядається також українськими 

науковцями, зокрема В. Задніпровською, 

Е. Потоцькою, К. Супрунович, В. Тичиною 

та ін., однак цих досліджень недостатньо, 

щоб говорити про комплексне висвітлення 

проблем визначення та управління ризиком 

ліквідності в банках нашої країни. 

У нашому дослідженні стояла мета - 

висвітлити як теоретичні, так і практичні 

аспекти формування, розвитку та удосконалення 

систем визначення та управління 

ризиком ліквідності в банківських установах 

України з урахуванням вимог Базельського 

комітету з банківського нагляду, виявити 

практичні напрямки вдосконалення існуючої 

вже практики управління банківською 

ліквідністю в нашій країні. 

Оскільки банківський сектор України знаходиться 

на стадії адаптації до вимог Базельського 

комітету з банківського нагляду, то і у 

сфері управління ризиком ліквідності Національний 

банк України керується документа- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 31


ми Базельського комітету з цього напрямку. 

Основними з них є публікація комітету від 

2000 р. “Належна практика управління ризиком 

ліквідності у банківських організаціях” 

та публікація 2008 р. “Ризик ліквідності: управління 

та завдання нагляду”. Зокрема, в 

першому документі вказується, що ліквідністю 

банків є здатність банківських установ 

фінансувати зростання активів та виконувати 

зобов’язання, коли надходить строк їх погашення 

[1, 3]. В рамках цього визначення 

закладене припущення, що зобов’язання будуть 

виконані “за розумною ціною”. Управління 

ж ризиком ліквідності, як стверджується 

в наступному документі, покликане забезпечити 

здатність банку продовжувати це робити. 

Це включає виконання невизначених 

зобов’язань з грошових потоків, які залежать 

від зовнішніх подій та від поведінки інших 

суб’єктів. Фундаментальна роль у забезпеченні 

трансформації погашення короткострокових 

депозитів у довгострокові кредити робить 

банки вразливими до ризику ліквідності, 

того ризику, що вимагає на випадок дострокового 

погашення – здатності залучати нові 

зобов’язання або ліквідні активи [2, 4]. 

Національний банк України постійно 

здійснює нагляд за ризиком ліквідності вітчизняних 

банківських установ. Так, згідно 

з річним звітом банківського нагляду в Україні 

за 2009 р., протягом звітного періоду 

спостерігалося зростання високоліквідних 

активів банківських установ України на 

20,9% до 96 млрд. грн. [9]. 

Значення нормативів ліквідності станом 

на 01.01.2010 становили: 

– норматив миттєвої ліквідності (Н4) – 

64,45% за норму не менше 20,0% (на початок 

року – 56,73%); 

– норматив поточної ліквідності (Н5) – 

72,90% за норму не менше 40% (70,19%); 

– норматив короткострокової ліквідності 

(Н6) – 35,88% за норму не менше 20% 

(37,83%) [5]. 

Отже, можна стверджувати про задовільний 

сучасний стан ліквідності банківської 

системи України. 

Процес управління ризиком ліквідності 

в банківській установі організується за 

наступною схемою: ідентифікація ризику, 

кількісна та якісна оцінки, планування, лімітування 

ризику [5, 16]. Ідентифікація ризику 

ліквідності – це ризик нестачі активів для 

своєчасного виконання зобов’язань. Усередині 

цього виду є дві складові, що розрізняються 

за періодом виникнення ризику 

(строкам активів і пасивів), виникаючим наслідкам, 

методам усунення розриву між активами 

й зобов’язаннями. Це ризик поточної 

ліквідності і перспективної ліквідності, 

характеристика яких наведена в табл. 1. 

Етап другий – кількісна й якісна оцінки 

ризику ліквідності. Якісна оцінка – це словесний 

опис рівня ризику від низького до неприпустимого. 

На відміну від процесу управління 

кредитним ризиком банки звичайно не 

витрачають час на спеціальне ранжування 

ризику ліквідності. Але політика в області 

ліквідності, хоча й не описана спеціально, 

є в кожному банку. У табл. 2 наведено приклад 

якісної оцінки ризиків ліквідності. 

Кількісна оцінка – це оцінка у грошових 

одиницях рівня ризику для визначення межі 

втрат і включення цієї суми в бізнес-план 

банку. Сума можливих втрат складається із 

втрат від дострокової реалізації високоліквідних 

активів, позапланового отримання 

міжбанківського кредиту, відмови від видачі 

кредитів тощо. Збиток репутації банку 

від несвоєчасного проведення розрахунків 

прорахувати складніше, оскільки наявність 

так званої “300-ї форми” загрожує відкликанням 

банківської ліцензії, що гірше всіх 

можливих штрафів. 

Для того, щоб визначити суму можливих 

втрат, необхідно спочатку створити 

базу для розрахунку нестачі коштів, що є 

причиною виникнення ризику ліквідності. 

32 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.

Вид 

ризику 

Ризик 

поточної 

ліквідності 

Ризик перспективної 

ліквідності 



Ідентифікація ризику ліквідності банківської установи* 

Склад ризику 

Нестача вільних коштів для проведення 

поточних платежів, що може 

мати наступні наслідки: 

ріст видатків на залучення позапланового 

міжбанківського кредиту (МБК); 

неодержаний прибуток або зібиток за 

рахунок дострокової реалізації високоліквідних 

активів і відмови від запланованого 

розміщення; 

“300-а форма” – збиток репутації банку. 

Виникнення ризику поточної ліквідності 

в перспективі. Виникнення відсоткового 

ризику в перспективі. 

База для визначення ризиків ліквідності – 

це зобов’язання банку й відповідні їм активи. 

Активи й пасиви поділяються на групи 

для аналізу відповідності їх один одному. 

Практика показує, що оптимальним варіантом 

є виділення випливаючих груп: 1 день, 

до 7 днів, 7–14 днів, 14 днів – 1 місяць, 1–3 

місяці, 3–6 місяців, 6 місяців – 1 рік, понад 1 

рік. Ризики поточної ліквідності виникають 

за терміновими групами до 1 місяця, ризики 

перспективної ліквідності – за сукупністю 

термінових груп. 

Віднесення до тієї або іншої термінової 

групи повинне здійснюватися не механічно, 

а аналітично. Так, клієнтські кошти “до запитання” 

повинні бути поділені на змінну й 

Види активів і пасивів, 

що беруть участь 

у розрахунку 

Активи: коррахунки й 

каса, активи, розміщені 

на строк до 1 місяця: 

Пасиви: непостійна частина 

пасивів до запитання 

й термінові пасиви, 

залучені на строк менше 

1 місяця. 

Всі активи й пасиви, розбиті 

на термінові групи. 


Методи усунення 

розривів ліквідності 

Залучення короткострокових 

джерел. Відмова 

від запланованого розміщення 

коштів. Продаж 

високоліквідних активів. 

Зміна політики проведення 

активно-пасивних 

операцій. 

умовно-постійну частини. При цьому змінна 

частина клієнтських залишків має бути 

повністю забезпечена коштами на коррахунках, 

умовно-постійна частина коштів “до 

запитання” може бути переведена в більш 

далеку термінову групу. Ця частина пасивів 

повинна періодично аналізуватися й перераховуватися. 

Аналітичний підхід необхідний і при 

формуванні інших груп активів і пасивів, 

коли враховується не конкретний строк кожного 

депозиту або позички, а середній строк 

цілого проекту. Наприклад, банк здійснює 

програму кредитування приватних осіб. В 

день видається й гаситься декілька кредитів, 

строки їх становлять від 1 дня до 1 року. 

Рівень ризику Характеристика розриву між активами й пасивами 

Низький рівень Розрив незначний або не існує взагалі 

Помірний рівень Розрив існує, але закривається без особливих проблем і затрат 

Високий рівень Розрив значний, закриття його вимагає великої напруги і може призвести до збитків 

Неприпустимий рівень Розрив настільки великий, що може призвести до незворотних наслідків 


Рівні ризиків ліквідності банку* 


Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 33


Необхідно визначити загальну суму цієї 

складової кредитного портфеля й середній 

строк і в такому вигляді внести в розрахунок. 

Так само треба поступити й з депозитами 

приватних осіб, якщо їх є велика кількість. 

Необхідно відзначити особливості 

включення в розрахунок ліквідності деяких 

статей активів, які за своїм складом є активами, 

що підтримують ліквідність (кошти 

в касі й на коррахунках), а по суті – терміновими 

вкладеннями в певний вид бізнесу. 

Кошти, вкладені в даний інструмент, існують 

у вигляді залишків на коррахунках, але при 

цьому вони не можуть бути використані для 

проведення клієнтських платежів. Дохід за 

угодами “форекс” утвориться в результаті 

конвертації, і якщо гроші витратити, то конвертації 

не відбудеться й може виникнути 

збиток за операцією. 

Ризик ліквідності виникає тоді, коли 

активи за строками перевищують пасиви. 

Якщо активи коротші пасивів, то ризик не 

виникає (табл. 3). У групі “1 день” надлишок 

ліквідності покриває дефіцит ліквідності по 

більш довгих групах “до 7 днів” і “14 днів – 1 

місяць” в сумах відповідно 30 і 20. Таким 

чином, надлишок більш коротких активів 

покриває дефіцит більш довгих. У результаті 

розриву ліквідності немає (табл. 3). 

Результатом вивчення ризиків ліквідності 

повинно стати встановлення двох 

лімітів: ліміту поточної ліквідності й ліміту 


Приклад розрахунку розриву ліквідності банку 

Строки Актив Пасив 

Перевищення активу 

над пасивом 

1 день 100 50 50 

до 7 днів 70 100 -30 

7–14 днів 100 100 – 

14 днів – 1 місяць 80 100 -20 

Разом 350 350 – 


перспективної ліквідності. Передбачається, 

що перший має існувати у вигляді абсолютної 

суми – граничного розміру дефіциту 

ліквідності (перевищення зобов’язань над 

активами). Другий – у вигляді відносного 

показника: граничного коефіцієнта дефіциту 

ліквідності, що представляє собою співвідношення 

дефіциту ліквідності наростаючим 

підсумком до активів банку. 

Як ліміт поточної ліквідності пропонується 

встановлювати граничну суму дефіциту 

ліквідності на строк до 1 місяця. Підтримка 

ліміту забезпечується розрахунком обсягу 

непрацюючих активів (коррахунок і каса), які 

повинні забезпечувати розрахунки за коштами 

“до запитання” і терміновими коштами. 

Розрахунок обсягу непрацюючих активів повинен 

здійснюватися за формулою: 

Обсяг непрацюючих активів = 

Змінна частина коштів “до запитання” 

+ Частка термінових коштів, 

що компенсує ризик їх позапланового 

вилучення 

Ліміт перспективної ліквідності – це 

агрегований показник, граничний коефіцієнт 

дефіциту ліквідності. Він розраховується 

за формулою: 

Граничний коефіцієнт дефіциту ліквідності 

= Дефіцит ліквідності/Чиста 

валюта балансу банку * 100%. 

Розрахунок дефіциту ліквідності проводять 

шляхом підсумовування дефіцитів 

ліквідності за всіма термі- 

новими групами, включаючи 

групи до 1 місяця (що 

використовують для розрахунку 

поточної ліквідності). 

При цьому надлишок ліквідності 

за більш короткими 

групами покриває дефіцит 

за більш довгими групами, 

але не навпаки. Ліміт встановлюється 

у відсотках. 

34 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


Спосіб підтримки ліміту – це зміна політики 

у сфері залучення й розміщення банківських 

ресурсів (пролонгація, або обмеження кредитів, 

залучення й повернення депозитів). 

Стратегія банку щодо управління активами 

й пасивами безпосередньо впливає 

на планування ризику ліквідності й відповідних 

лімітів. Розмір ліміту визначається 

політикою банку в сфері ліквідності – консервативної 

або агресивної. В першому випадку 

дефіцит поточної ліквідності відсутній 

і ліміт дорівнює 0. У другому випадку (якщо 

дефіцит планується погасити за рахунок залучення 

МБК або реалізації високоліквідних 

активів) він повинен дорівнювати обсягу 

можливого залучення МБК і обсягу коштів 

від продажу високоліквідних активів. Той же 

принцип використовується при встановленні 

нормативів перспективної ліквідності. 

Консерватизм політики банку передбачає 

відсутність розриву між активами й 

пасивами в рамках однієї термінової групи 

або розміщення на коротші строки, ніж 

строки залучених пасивів. При цьому ліміт 

перспективної ліквідності буде близький до 

0. Агресивна політика передбачає збільшення 

ліміту перспективної ліквідності, 

тобто збільшення рамок, у які строки активів 

можуть перевищувати строки пасивів. 

Верхня межа відхилень повинна бути 

такою, щоб до моменту досягнення термінової 

групи “до 1 місяця” розрив входив в 

рамки ліміту поточної ліквідності. 

Проілюструємо на прикладі деяких вітчизняних 

банків управління ліквідністю 

на практиці. У банку “Фінанси та кредит” 

управління ліквідністю здійснюється двома 

способами: шляхом управління активами і 

управління ліквідними позиковими коштами 

[6]. Управління ризиком ліквідності базується 

на управлінській звітності банку, яка в 

свою чергу опирається на аналіз динамічних 

і статичних розривів активів і пасивів за 

термінами погашення (GAP-analysis), аналіз 

волатильності стабільної частини поточних 

пасивів і строкових коштів клієнтів банку, 

встановлення і контроль лімітів на gapрозриви 

за термінами. 

Розрахунок і контроль цих показників 

проводиться щомісяця, з урахуванням достатнього 

і критичного стану розривів мультивалютно 

і за основними видами валют. 

Контроль здійснюється консолідовано, в 

розрізі головного банку і філій. Для оцінки й 

аналізу фактичного рівня ліквідності і платоспроможності 

банк використовує обов’язкові 

вимоги норм економічних нормативів, встановлених 

НБУ для регулювання діяльності 

банків і внутрішні ліміти ризику ліквідності. 

Внутрішні ліміти ризику ліквідності встановлюються 

Комітетом з питань управління 

активами та пасивами (КУАП) банку за пропозицією 

департаменту ризик-менеджменту 

і переглядаються не рідше 1 разу на рік. 

При моніторингу ризиків ліквідності і 

платоспроможності банком значна увага 

надається: 

– динаміці частки високоліквідних 

активів в чистих активах (каси, засобів на 

коррахунках), стану розривів активів і пасивів 

за термінами; 

– стану стабільної частини ресурсної 

бази і її волатильності; 

– терміновості депозитів юридичних 

і фізичних осіб з точки зору терміну погашення 

з урахуванням їх оборотності; 

– коефіцієнту співвідношення наданих 

кредитів до залучених депозитів; 

– сальдо між розміщеними і залученими 

коштами на міжбанківському ринку і 

його частки в зобов’язаннях банку; 

– стану платоспроможності; 

– фактичному значенню показника 

миттєвої і поточної ліквідності; 

– якості кредитного портфеля: оцінці 

оборотності кредитів, які працюють в режимі 

овердрафту; динаміці прострочених і 

сумнівних кредитів; 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 35


– якості портфеля цінних паперів 

(корпоративних, державних); 

– частці відкритої валютної позиції в 

чистих активах банку. 

В іншому вітчизняному банку Укргазбанк 

визначається, що ризик ліквідності 

– це наявний або потенційний ризик для 

надходжень та капіталу, який виникає через 

неспроможність банку виконати свої 

зобов’язання у належні строки, не зазнавши 

при цьому неприйнятних втрат [7]. 

Основним органом управління ризиком 

ліквідності в банку є правління, до повноважень 

якого належить формування політики 

з управління ліквідністю, затвердження 

відповідних політик та процедур. 

Комітет з питань управління активами та 

пасивами (КУАП) є виконавчим комітетом 

правління, серед його функцій – втілення 

політики управління ліквідністю, прийняття 

поточних рішень щодо управління ліквідністю, 

затвердження внутрішніх лімітів банку. 

Управління ліквідністю в банку розподіляється 

на 3 складові: щоденне управління 

ліквідністю, поточне управління ліквідністю 

та довгострокове управління ліквідністю. 

Управління миттєвою ліквідністю здійснюється 

казначейством банку шляхом аналізу 

залишків на кореспондентських рахунках 

на початок дня, даних платіжного календаря 

щодо надходжень та відтоку коштів, 

планів підрозділів головного банку та філій 

банку за операціями протягом дня, інформації 

про рух коштів на рахунках клієнтів. 

Управління поточною ліквідністю (строком 

на 1 місяць) здійснюється департаментом 

ризик-менеджменту шляхом визначення 

потреб банка у ліквідних коштах – при цьому 

застосовується метод джерел і використання 

коштів, який полягає у визначенні 

величини розриву ліквідності протягом заданого 

періоду, що дорівнює різниці між 

очікуваними надходженнями і потенційними 

відтоками грошових коштів. Управлін- 

ня довгостроковою ліквідністю (на строк 

більше 1-го місяця) здійснюється департаментом 

ризик-менеджменту за методом ресурсного 

розриву (шляхом оцінки ступеня 

невідповідності строкової структури активів 

строковій структурі пасивів). 

На рівні регулювання банківської діяльності 

Національний банк України вживає 

заходи з удосконалення існуючої системи 

управління ризиком ліквідності банків. Так, 

нова редакція інструкції НБУ про порядок 

регулювання діяльності банків в Україні (постанова 

Правління НБУ № 458 від 17 грудня 

2007 року) передбачає, що довгострокові 

активні операції, здійснені з перевищенням 

термінів розміщення над термінами залучення 

коштів, при розрахунку адекватності 

регулятивного капіталу українських банків 

будуть додатково зважуватися на коефіцієнт 

ризику 50%. 

Частина банківської спільноти вважає, 

що ускладнення Національним банком 

України вимог до банків щодо покриття ризику 

ліквідності, передбачене постановою 

№ 458, може призвести до уповільнення 

темпів іпотечного кредитування. На їхню 

думку, її вплив відчують усі банки, що активно 

кредитували іпотеку на термін понад 

три роки. У короткостроковій перспективі 

це призведе до того, що частина банків 

змушена буде скоротити темпи іпотечного 

кредитування, або зупинити його взагалі до 

приведення адекватності капіталу відповідно 

до нормативних вимог. Внаслідок скорочення 

кредитної пропозиції на ринку ставки 

за кредитами, особливо за доларовою іпотекою, 

помітно зростуть [8]. 

Разом з тим фахівці вважають, що 

заходи НБУ з ускладнення нормативних 

вимог до адекватності капіталу є своєчасними. 

Через те, що основна частина 

іпотечного та автокредитування в Україні 

здійснюється в доларах США, а здатність 

українських банків залучати доларові де- 

36 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


позити на внутрішньому ринку постійно 

знижується через знецінювання долара, 

тоді як можливість для прямих запозичень 

на зовнішніх ринках украй проблематична 

через недовіру між фінансистами, спричинену 

невизначеністю долі іпотечної кризи 

в США, створюється валютний ризик, що 

і був врахований згаданою постановою 

НБУ. Крім того, Нацбанк ухвалив, що при 

розрахунку показника адекватності регулятивного 

капіталу до сумарних активів і 

певних позабалансових інструментів, зважених 

за ступенем кредитного ризику, додається 

сукупна сума відкритої валютної 

позиції банку за всіма іноземними валютами 

і банківськими металами. 

Отже, на основі вищезазначеного можемо 

зробити наступні висновки. Відповідно 

до міжнародних фінансових подій 

система управління ризиком ліквідності 

банківських установ України посідає одне 

з вирішальних місць. При цьому в здійсненні 

регулятивних функцій щодо ліквідності 

банків Національний банк України 

керується як вимогами Базельського 

комітету з банківського нагляду, як основного 

міжнародного регулюючого органу в 

банківській сфері, так і власними обмежувальними 

критеріями (нормативами ліквідності). 

Аналіз процесу управління ризиком 

ліквідності банківських установ в теорії і на 

практиці дає змогу стверджувати, що банківські 

установи України загалом дотримуються 

необхідної схеми управління ризиком 

ліквідності, яка включає ідентифікацію 

ризику, кількісну та якісну оцінки, планування 

та лімітування ризику, однак внутрішні 

ліміти ризику ліквідності встановлюються 

раз на рік, що в сучасних умовах постійних 

змін у фінансовому середовищі, на нашу 

думку, небезпечно. Ліміти ризику хоча б 

перспективної ліквідності повинні переглядатися 

щонайменше 2 рази на рік. 

Враховуючи вимоги часу та міжнародної 

банківської спільноти, Національний 

банк України посилює вимоги до банківських 

установ щодо дотримання ними відповідного 

рівня ліквідності, хоча з іншого 

боку це негативно впливає на стан довгострокового 

кредитування в країні. Завдання 

банківської системи України на сучасному 

етапі полягає у залученні “довгих” вільних 

грошових ресурсів. Для цього необхідно, 

насамперед, забезпечити стабільність інфляційних 

процесів у нашій країні (що, зрозуміло, 

силами лише банківської системи 

неможливо зробити), а також зацікавити 

потенційних вкладників у довгостроковому 

вкладанні коштів шляхом надання додаткових 

гарантій та певних пільг. Крім 

того, вирішальне значення у забезпеченні 

перспективної ліквідності банківських установ 

України належить Нацбанку, який, залучаючи 

“довгі” гроші на зовнішніх ринках 

під державні гарантії, може забезпечувати 

банківську систему ліквідними коштами на 

певні складні фінансові періоди. 


1. Документ Базельського комітету з 

банківського нагляду “Надійна практика управління 

ліквідністю в банківських організаціях” 

(Sound Practices for Managing Liquidity in Banking 

Organisations), BCBS, February 2000 [Електронний 

ресурс]. – Режим доступу: http://www.bis. 

org/publ/bcbs69.htm 

2. Документ Базельського Комітету з питань 

банківського нагляду “Ризик ліквідності: 

управління та завдання нагляду” (Liquidity Risk: 

Management and Supervisory Challenges), BCBS, 

February 2008 [Електронний ресурс]. – Режим 

доступу: http://www.bis.org/publ 

3. Інструкція про порядок регулювання діяльності 

банків України, затверджена постановою 

Правління НБУ від 17 грудня 2007 року 

№458 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 

http://www.rada.gov.ua 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 37


4. Положення про регулювання Національним 

банком України ліквідності банків України, 

затверджене постановою Правління НБУ від 26 

вересня 2006 року №378 [Електронний ресурс]. – 

Режим доступу: http://www.rada.gov.ua 

5. Матеріали Національного банку України 


www.bank.gov.ua/Bank_supervision/Econom_norms 

6. Матеріали банку “Фінанси та кредит” 


www.fc.kiev.ua/uk/about/annual_report_2006 

7. Матеріали Укргазбанку [Електронний 

ресурс]. – Режим доступу: http://www. 

ukrgasbank.com/ukr/corporate_management/risk_ 

control 

8. Матеріали фінансових новин [Електронний 

ресурс]. – Режим доступу: http://news. 

fi nance.ua/ua 

9. Основні показники діяльності банків 

України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 

http://www.bank.gov.ua 

10. Супрунович К. Управління ризиком ліквідності. 

Ризик-практикум // Банківська справа. – 

2002. – № 7 – С. 15–18. 

38 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


ОСОБЛИВОСТІ ВИНИКНЕННЯ КРЕДИТНОГО 

РИЗИКУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ ТА УПРАВЛІННЯ 

ПРОБЛЕМНОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ 

Розглянуто причини виникнення кредитного ризику банку в сучасних умовах. Визначено 

основні аспекти використання ситуаційних центрів як одного з методів управління 

проблемною заборгованістю, охарактеризовано їх основні завдання, функції та 

принципи діяльності. 

Операції з кредитування – це найбільш 

дохідна стаття банківського бізнесу. За рахунок 

цього джерела формується основна 

частина чистого прибутку, що відраховується 

в резервні фонди і спрямовується 

на виплату дивідендів акціонерам банку. 

Неповернення кредитів, особливо значних, 

може призвести до банкрутства банку, а 

також до банкрутства пов’язаних із ним 

підприємств, банків і приватних осіб. Тому 

кредитні ризики – основна проблема банку, 

а управління ними є необхідною частиною 

стратегії і тактики виживання та розвитку 

будь-якого комерційного банку. 

Проблема управління банківським ризиком 

є дуже актуальною для країн, що 

стали на шлях ринкових перетворень. Розвиток 

економіки України на сучасному етапі 

тісно пов’язаний з розширенням і зміцненням 

ринкових принципів господарювання, 

а процеси розвитку ринкових відносин посилилися 

невизначеністю та конкуренцією. 

Щоб ефективно працювати за таких умов, 

керівникам банків потрібно впроваджувати 

нові технології, ухвалювати нетрадиційні рішення, 

а це, в свою чергу, підвищує ступінь 

банківського ризику. 

Питання оцінки кредитного ризику є чи 

не найважливішою проблемою, яку намага- 

Любов ПРИЙДУН 

ються вирішити фінансисти в усьому світі. 

Нестабільність світового кредитного ринку, 

іпотечна криза в США змусили кредиторів 

та інвесторів дещо по-іншому поглянути на 

кредитний ризик та економіко-математичні 

моделі, які дозволяють його оцінити. В 

Україні, як і в більшості країн з перехідною 

економікою, практика управління кредитним 

ризиком дещо відрізняється від західних 

методик. 

Кредитний ризик – це основний вид фінансових 

ризиків, з якими стикаються банки 

у процесі своєї діяльності. Його поява 

спричинена, насамперед, допущеними помилками 

при оцінці кредитоспроможності 

позичальників, несвоєчасним виявленням 

проблемних кредитів і недостатністю створених 

під них резервів, а також недосконалістю 

кредитного контролю в банках. 

Вказані обставини зумовлюють актуальність 

дослідження, оскільки на сучасному 

етапі розбудови вітчизняної банківської 

системи України вкрай важливим є питання 

використання нових підходів для вдосконалення 

управління врегулюванням проблемною 

заборгованістю з метою зниження 

кредитних ризиків під час інвестування 

банками коштів у розвиток економіки. Одним 

із перспективних напрямків є створен- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 39


ня банками ситуаційних центрів управління 

та моніторингу за кредитними операціями. 

Аналіз останніх досліджень свідчить, 

що в Україні опубліковано численні наукові 

праці, у яких аналізуються та розглядаються 

методи удосконалення управління 

кредитного ризику в банківській діяльності, 

в тому числі і з використанням сучасних інформаційних 

технологій. Зокрема, О. Болдирєв, 

А. Фалюта аналізують особливості 

управління ризиками в контексті антикризового 

управління банком; І. Нідзельська, 

А. Череп, О. Романченко, М. Рубаха, 

О. Остафіль розглядають наслідки впливу 

кредитного ризику на діяльність банківських 

установ; В. Кльоба, А. Засядько, А. Морозов, 

А. Тушницький оцінюють можливість 

використання ситуаційного центру в структурі 

банку як метод управління кредитним 

ризиком загалом та проблемною заборгованістю 

зокрема. Але при цьому невирішеною 

залишається необхідність розробки 

сукупності практичних рекомендацій щодо 

ефективності використання зазначених 

технологій в банківській установі з метою 

мінімізації кредитного ризику та моніторингу 

кредитної діяльності банку. 

Таким чином, зазначена проблема 

охоплює широке коло питань. Тому основними 

цілями статті є аналіз можливостей 

і напрямків використання нових методів, а 

також з’ясування основних завдань і принципів 

ефективної роботи банківської установи 

щодо управління кредитним ризиком 

в процесі своєї діяльності. 

Сама сутність поняття “управління ризиками” 

зводиться до процесу, за допомогою 

якого банк виявляє ризики, проводить 

оцінку їх вели чини, здійснює їхній моніторинг 

і контролює свої ризикові позиції, а також 

враховує взаємозв’язки між різними їх 

видами [1, 232]. 

Економічне середовище, в межах якого 

функціонують суб’єкти господарювання 

та фінансові установи, характеризується 

значним ступенем невизначеності та ризикованості, 

що теж негативно впливає на 

їхнє функціонування. Банківська діяльність 

також не є винятком тому, що існує та розвивається 

за рахунок ризику, оскільки саме 

здатність і готовність банків брати на себе 

ризики під час здійснення кредитних, валютних 

операцій, фінансування інноваційних 

проектів є основою для їх економічного 

розвитку [2, 102]. При цьому велике значення 

серед банківських ризиків має кредитний, 

оскільки кредитування залишається 

традиційним видом діяльності банків і найбільш 

динамічним. 

Ризики діяльності банку виникають на 

основі об’єктивних та суб’єктивних чинників. 

Перші спричинені невизначеністю, притаманною 

банківській діяльності, другі – особливостями 

прийняття рішень зацікавленими 

особами в умовах цієї невизначеності 

[3, 9]. Крім цього, чинники ризику поділяють 

на внутрішні та зовнішні. Значна частина 

зовнішніх чинників знаходиться поза межами 

впливу банку, а відтак він не може їх 

контролювати. Реалізація чиннику ризику, 

з яким зіштовхується банк, може поставити 

під загрозу усю фінансову стабільність його 

діяльності. Тому в процесі аналізу ризиків, 

особливо зовнішніх, банк обов’язково має 

враховувати можливість виникнення екстремальних 

обставин. При цьому основними 

інструментами вдосконалення управління 

банківськими ризиками на сучасному етапі 

розвитку вітчизняної банківської системи повинно 

стати використання сценаріїв та методів 

проведення стрес-тестування, планування 

ліквідності на випадок надзвичайних 

обста вин, оцінка надійності систем ризикменеджменту 

[4, 116]. 

Банк, як і будь-яка комерційна структура, 

метою діяльності якої є отримання прибутку, 

повинен вживати всіх можливих заходів 

для збільшення доходів і зменшення 

40 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


витрат. У цьому випадку проблемні активи 

негативно впливають і в частині отримання 

доходу, бо під час планового його повернення 

у визначені терміни банк шляхом їх 

перерозміщення має змогу підтримувати 

дохідну частину на заздалегідь визначеному 

плановому рівні, так і в частині зменшення 

витрат, оскільки вживання додаткових 

заходів щодо повернення проблемних 

активів несе за собою додаткові фінансові 

витрати, частину з яких банк розраховує 

компенсувати за рахунок штрафних санкцій, 

але вони, зазвичай, не покривають цих 

затрат у повному обсязі [5, 388]. 

До останнього часу банки не задумувалися 

про наукове обґрунтування стратегії 

роботи з боржниками. Наслідком цього був 

хаотичний, несистематизований і непродуманий 

підхід до такої діяльності, що зумовив 

виникнення негативних тенденцій в банківській 

системі, до причин яких варто віднести: 

слабкий внутрішньобанківський контроль 

щодо управління ризиками, недоліки у застосуванні 

внутрішнього ціноутворення або лімітів, 

відсутність адекватних стимулів до обмеження 

або хеджування ризиків, пов’язаних з 

такими позиціями [6, 221]. Труднощі, пов’язані 

з поверненням кредитів, особливо валютних, 

стали серйозним випробуванням для банків 

в умовах фінансової кризи. 

На фоні широкої реклами, простоти 

отримання кредитних послуг, обсяг наданих 

українськими банками кредитів протягом 

2005–2009 рр. зріс майже в 8 разів. Зменшення 

ж кредитного портфеля банків ми 

можемо спостерігати тільки за 2009 р., де 

воно становило 45036 млн. грн. (табл. 1). 

Варто зазначити, що до початку кризи більше 

половини загального його обсягу припадало 

на кредити, надані в іноземній валюті 

(на 1 січня 2008 р. – 52%). Такий великий 

попит не завжди відповідав реальним можливостям 

позичальників щодо обслуговування 

та погашення отриманих кредитів, 

оскільки вони не завжди могли об’єктивно 

оцінити наслідки інфляції, ризик безробіття, 

зростання цін, зменшення доходів тощо. 

Проте, як показує практика, зростання 

обсягів кредитування супроводжується не 

менш активним підвищенням іншого показника, 

а саме – обсягів неповернень кредитів. 

Показниками рівня кредитних ризиків є 

обсяги проблемних (прострочених та сумнівних) 

кредитів, що особливо характерно 

після розгортання кризових явищ на вітчизняному 

валютному ринку і значної деваль- 

Характеристика кредитної діяльності банків за 2005–2010 рр. [7] 


Показник (млн. грн.) 01.01.2005 01.01.2006 01.01.2007 01.01.2008 01.01.2009 01.01.2010 

Загальні активи 141 497 223 024 353 086 619 004 973 332 1 001626 

Кредитний портфель 97 197 156 385 269 688 485 507 792 384 747 348 

Частка кредитних операцій в 

загальних активах банків (%) 

68,69 70,12 76,38 78,43 81,41 74,61 

Проблемні кредити 3 145 3 379 4 456 6 357 18 015 69 935 

Частка проблемних кредитів в 

кредитному портфелі банків 

Резерв на відшкодування 

3,24 2,16 1,65 1,31 2,27 9,36 

можливих втрат за кредитними 

операціями 

6 367 8 328 12 246 18 477 44 502 99 238 

Частка резервів в кредитному 

портфелі банків 

6,55 5,33 4,54 3,81 5,62 13,79 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 41


вації гривні, оскільки значну частку позичок 

у кредитному портфелі банків становили 

кредити в іноземній валюті, та величина 

сформованих резервів під згадані ризики 

банків, динаміка яких за період з 2005 по 

2010 рр. сформована в табл. 1. Отже, поряд 

з незначним зменшенням темпів кредитування, 

можна відстежити високий темп 

зростання проблемних кредитів. Як видно 

із таблиці, обсяг проблемних кредитів на 

початок 2005 р. становив 3145 млн. грн. 

(3,5% від кредитного портфеля банків), а 

на початок 2010 року зріс в 22 рази і становив 

69935 млн. грн. (9,4% відповідно). Цей 

показник свідчить про проблеми у веденні 

бізнесу, які призводять до погіршення виконання 

розрахунків із банками. Наслідком 

цього і є приріст проблемної заборгованості 

фізичних осіб, оскільки джерелами надходження 

для них здебільшого є оплата праці 

від підприємств під час ведення бізнесу. 

Отже, вагомими чинниками, які призвели 

до погіршення якості активів, є заздалегідь 

здійснений на низькому рівні аналіз 

ризику повернення заборгованості за позичками, 

свідоме недотримання вимог під час 

аналізу кредитоспроможності позичальника 

і розрахунку фінансового класу, збільшення 

відсоткових ставок за чинними кредитними 

договорами, знецінення вартості забезпечення 

за кредитними операціями, несвоєчасне 

виконання реструктуризації протермінованої 

заборгованості, свідоме погіршення 

платіжної дисципліни з боку позичальника. 

Основним же чинником були курсові зміни, 

які впливали на погіршення погашення платежів 

за валютними кредитами та виникнення 

проблемних позичок [8, 255–256]. 

Проблемними кредитами називають 

такі, за якими своєчасно не здійснено один 

чи кілька платежів, значно знизилась ринкова 

вартість забезпечення, виникли обставини, 

які дають змогу банку мати сумнів 

щодо повернення коштів. Кожний банк має 

у своєму портфелі протерміновані кредити і 

тому головне питання полягає у розробленні 

та використанні сучасних підходів до 

управління проблемною заборгованістю, 

яке полягає в мінімізації збитків за кредитними 

операціями банку з допомогою відповідних 

методів управління. 

Оскільки повністю уникнути втрат за 

кредитами неможливо, інколи їх розглядають 

як вартість ведення банківського бізнесу. 

Але це не означає, що банк повинен 

змиритися з такими збитками, адже в тому 

випадку заподіяна йому шкода значно більша, 

ніж сума неповерненого боргу. Велика 

кількість протермінованих кредитів призводить 

до втрати довіри до банку з боку 

вкладників та акціонерів, виникнення проблем 

з платоспроможністю та ліквідністю, 

погіршення його репутації. Крім цього, банківська 

установа повинна нести додаткові 

витрати, пов’язані з вимогами щодо повернення 

кредиту, частина активів банку заморожується 

в формі непродуктивних. Такі 

втрати за своїми обсягами можуть набагато 

перевищити прямі збитки від непогашеної 

позики. Тому вартість проведення ефективної 

кредитної політики та організації 

кредитної роботи в банку, якщо за справу 

береться досвідчена команда кредитного 

аналізу та контролю, безперечно, значно 

нижча за витрати з управління проблемними 

кредитами та збитки, яких можна було 

уникнути [9, 170]. 

Проблемні кредити у більшості випадків 

не виникають раптово. На практиці існує 

багато сигналів, які свідчать про погіршення 

фінансового стану позичальника та про 

підвищення ймовірності неповернення позички. 

Попри те, що кожний проблемний кредит 

має свої особливості, про виникнення 

труднощів у позичальника свідчать однакові 

факти (рис. 1). 

42 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


Факти, які свідчать про виникнення 

труднощів у позичальника 

припинення контактів з працівниками банку 

подання фінансової звітності із затримками, які не пояснюються 

несприятливі зміни цін на продукцію позичальника 

наявність збитків протягом одного або декількох звітних періодів 

негативні зміни показників ліквідності, співвідношення власних 

та залучених коштів, ділової активності 

відхилення обсягу реалізації продукції та грошових потоків від 

тих, які планувались під час надання кредиту 

різкі зміни залишків на рахунках клієнта, які не очікувались та не 

пояснені 

Рис. 1. Індикатори погіршення кредитоспроможності 

позичальника банку* 

* Складено на основі [9, 171] 

Завдання кредитних працівників полягає 

у виявленні таких сигналів якомога раніше, 

перш ніж ситуація вийде з-під контролю 

і втрати стануть неминучими. 

Тому інформацію отримують з фінансових 

звітів, контактів з позичальником, внутрішніх 

та ринкових джерел інформації. Ринкові 

джерела інформації найцінніші, оскільки дають 

змогу передбачити негативний розвиток 

подій і вжити заходів щодо їх запобігання. 

Важливим завданням в умовах циклічно 

повторюваних криз та загальної стагнації 

виробництва є необхідність створення 

добре керованого підрозділу управління й 

моніторингу кредитною діяльністю. Варто 

зазначити, що у зарубіжних та найкращих 

вітчизняних банківських установах значну 

увагу приділяють організації роботи з проблемними 

кредитами, створюючи спеціалізовані 

підрозділи – департаменти, відділи, 

ситуаційні центри. 

Оскільки все 

нове, що прокладає 

собі шлях до 

практичного використання, 

під 

час реструктуризації 

та примусового 

стягнення 

заборгованості за 

кредитними операціями,потребує 

часу для 

адекватного 

сприйняття, то й 

ситуаційні центри 

управління 

проблемною заборгованістю, 

як 

нова система поглядів 

на управління, 

не набули 

такого поширення 

та використання 

у вітчизняній банківській системі. 

Ситуаційний центр управління проблемною 

заборгованістю за кредитними операціями 

– це автоматизовані робочі місця для 

фінансових менеджерів та експертів банку, 

адаптовані для оперативної побудови й апробації 

сценаріїв (імітаційних моделей), швидкого 

аналізу та оцінки ситуації з врегулювання 

проблемної заборгованості на основі 

використання сучасних методів оброблення 

й аналізу статистичних даних і знань [10, 4]. 

Ситуаційний центр на основі використання 

сучасної аналітичної техніки, методик, методологій, 

інформаційних технологій дає змогу 

створити, реалізувати і забезпечити системність, 

прогнозування небажаних наслідків 

рішень, об’єктивну оцінку рівня та чинників 

ризику під час врегулювання проблемної заборгованості. 

При цьому забезпечується можливість 

використання різних каналів зв’язку, 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 43


комп’ютерних мереж, телекомунікацій, сучасної 

обчислювальної та інформаційної техніки 

підтримки прийняття рішень стосовно врегулювання 

проблемної заборгованості у межах 

системного моніторингу, який базується на 

комплексній інформаційній обробці законодавчих, 

нормативних, аналітичних, експертних 

та статистичних даних. 

Отже, перевагами використання ситуаційного 

центру в діяльності банку є: покращення 

ефективності роботи банківської 

установи; підвищення швидкості доступу до 

інформації; збільшення рівня довіри в організації 

й формування команди; накопичення 

досвіду вирішення проблем і побудова 

ефективної високоінтелектуальної системи 

щодо їх прогнозування; підвищення інвестиційного 

рейтингу банку. У разі потреби 

ситуаційний центр здатен налагоджувати 

співпрацю з юридичними, консалтинговими 

та колекторськими фірмами для вирішення 

конкретних завдань боротьби з протермінованими 

кредитами [11, 95]. 

Ще одним позитивним ефектом є відокремлення 

повноважень та відповідальності 

у роботі з проблемними кредитами від функції 

кредитування, що допоможе уникнути 

можливих конфліктів інтересів у конкретного 

кредитного працівника. Дії підрозділів банків 

на етапах кредитних взаємовідносин банківської 

установи з їх клієнтами не завжди 

сконцентровані в напрямку забезпечення 

безпеки конкретних кредитних операцій. Посадові 

особи, задіяні у кредитній діяльності, 

не завжди мають об’єктивне розуміння можливих 

загроз кредитним коштам при проведенні 

позичкових операцій. Попри це, існує 

можливість зловживання окремими банківськими 

працівниками своїм службовим становищем 

під час їх проведення [12, 291]. 

Що ж до управління кредитною діяльністю 

банку, зокрема у сфері мінімізації 

кредитного ризику, то одним із напрямків 

діяльності ситуаційного центру є зниження 

рівня неповернення кредитів та зменшення 

розміру сформованих резервів, а також 

профілактика виникнення проблемних активів. 

Тому доцільним є конкретизація завдань, 

що стоять перед ситуаційним центром 

в напрямку оптимізації цього процесу. 

По-перше, це участь у формуванні та реалізації 

ефективної кредитно-інвестиційної 

стратегії банку з метою отримання максимального 

прибутку. Йдеться насамперед про 

організацію ранньої профілактики і моніторингу 

випадків виникнення проблемних активів, 

створення умов для повернення протермінованих 

кредитів, за яких втрати банку 

мінімальні. Ефект досягається шляхом можливості 

проводити оцінку ризиків та одночасного 

аналізу шансів реалізації прогнозу за 

допомогою акумуляції засобів збору й аналізу 

інформації, інструментів прогнозування та 

побудови можливих моделей розвитку і візуального 

представлення результатів, причому 

у максимально зручному вигляді. 

Оскільки швидке і правильно прийняте 

рішення є питанням конкурентоспроможності 

банку, а щоб його прийняти, часто необхідно 

за коротший термін усвідомити велику кількість 

інформації, яка до того ж надходить в 

незручному вигляді: величезні текстові документи, 

багатосторінкові таблиці, томи 

звітів, та все це ще може доповнюватись 

необхідністю моніторити різноманітні джерела 

інформації, то саме використання ситуаційного 

центру дозволяє посортувати та проаналізувати 

інформацію, отримати прогноз, 

відобразити її в найприйнятнішому і цікавому 

візуальному вигляді та ухвалити правильне 

рішення щодо ситуації, яка виникла. 

По-друге, вироблення принципів, стратегій, 

форм і методів участі банку і його 

філій у виконанні роботи з проблемними 

кредитами. Цей етап містить такі основні 

положення, як: 

– розроблення і реалізація заходів з 

урегулювання проблемної заборгованості; 

44 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


– розроблення і реалізація стратегій 

залучення інвестицій для підвищення результатів 

виробничої діяльності позичальника; 

– модифікація кредитного договору 

відповідно до визначеної стратегії; 

– розподіл завдань між банком і філіями 

та повноважень між відповідальними працівниками 

ситуаційного центру та банківської 

установи відповідно до прийнятих рішень. 

По-третє, розроблення та впровадження 

можливих методів і схем погашення протермінованої 

заборгованості, а саме: 

– погашення заборгованості за рахунок 

зміни зобов’язань, зокрема шляхом 

на дання нового кредиту для погашення неплатежів 

за чинним кредитним договором 

(рефінансування); 

– поступка права вимоги, 

сек’юритизація кредитів; 

– погашення заборгованості без зміни 

умов кредитного договору, зокрема за 

рахунок кредитування дебіторів позичальника; 

І етап 

ІІ етап 

ІІІ етап 

ІV етап 

– реструктуризація боргу шляхом 

зміни схеми погашення на ануїтетну або 

загального строку кредитування, пільговий 

період сплати суми основного боргу, кредитні 

канікули та ін. [13, 246]. 

Отже, супровід (кредитний моніторинг) 

кредитних операцій обов’язково має бути 

персоналізований, а також містити певні 

елементи, що формують системний підхід 

(рис. 2). 

Під час завершення кредитної операції, 

якщо остання формується як проблемний 

кредит, системний підхід має передбачати 

сконцентровану, активну роботу банків із 

правового, економічного й організаційного 

вирішення ситуації [12, 291]. 

Головним завданням для ситуаційних 

центрів у цьому напрямку повинні стати: 

– моніторинг стану об’єкта кредитування 

із прогнозуванням розвитку ситуації 

на основі аналізу початкової та новоотриманої 

інформації; 

Етапи моніторингу кредитних операцій банку 

контроль виконання умов кредитної угоди (обов’язковий, конкретний 

і комплексний) 

моніторинг ділової ситуації в діяльності позичальника 

адекватна реакція банку на зміну ситуації як в умовах діяльності 

позичальника, так і в поведінці самого позичальника, його керівників 

та власників 

санація кредитної угоди у разі виявлення ознак загрози кредитної 

операції. Під санацією тут розуміють спільні дії позичальника і 

банку із правового, фінансового, матеріального, інформаційного 

питань вирішення проблем, що виникають у ході операції 

Рис. 2. Системний підхід кредитного моніторингу в банку* 


Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 45


– моделювання наслідків управлінських 

рішень щодо результатів кредитного 

моніторингу на базі використання інформаційно-аналітичних 

систем; 

– експертна оцінка прийнятих рішень 

і їхня оптимізація; 

– керування в кризовій ситуації [11, 95]. 

З типових завдань випливають основні 

функції ситуаційного центру управління 

проблемною заборгованістю (рис. 3). 

Аналіз зазначених функцій дає змогу 

стверджувати, що у роботі з проблемними 

кредитами, а отже, й мінімізацією кредитного 

ризику, ситуаційний центр банку може 

відіграти суттєву роль, оскільки він відповідає 

за своєчасне здійснення комплексного 

аналізу наслідків кредитної діяльності банку 

і в змозі давати повну, реальну оцінку 

можливих наслідків рішень, що приймаються, 

з урахуванням стратегічних інтересів 

банківської установи загалом. Ситуаційний 

центр може формулювати остаточні відповіді 

на питання про пріоритети викорис- 

здійснення комплексу захо- 

дів, пов’язаних з роботою 

щодо повернення заборго- 

ваності з проблемних 

кредитів 

у частині, що належить до компетенції 

підрозділу, здійснення організації, обліку і 

контролю діяльності інших підрозділів банку, 

залучених до роботи з проблемними кредитами 

тання механізмів повернення або списання 

заборгованості, часові межі здійснення нестандартних 

схем погашення, тактичні та 

стратегічні наслідки проведення тієї чи іншої 

операції підрозділу, податкові наслідки 

для банку і генеральної лінії в роботі з проблемними 

кредитами. 

Основними ж принципами, які можуть 

бути використані для організації роботи ситуаційного 

центру, є наступні: 

• запобігання переходу кредиту в розряд 

проблемних: 

– ситуаційний центр (разом з підрозділами, 

що ведуть активні операції) повинен 

брати участь у процедурі ухвалення 

рішення про видачу кредиту, систематично 

стежити за станом портфеля активів банку 

і розпочати роботу з позичальником з моменту 

першої затримки платежу; 

– повнота та комплексність підходу до 

вирішення проблеми – банк повинен використовувати 

всі надані законом і нормативними 

документами засоби для організації робо- 

Функції ситуаційного центру в системі 

забезпечення мінімізації кредитного 

ризику 

організація і проведення роботи 

з повернення проблемної заборгованості, 

зокрема із залученням 

фахівців суміжних підрозділів; 

підготовка, у межах своєї 

компетенції, висновку для 

колегіальних органів банку 

Рис. 3. Функції ситуаційного центру щодо оптимізації процесу 

управління кредитним ризиком банку [14, 180]. 

супровід кредитів від 

стадії переходу в групу 

проблемних до отримання 

конкретного результату 

та постійний їх 

моніторинг 

здійснення розрахунку, нарахування і 

контролю за рухом сформованих резервів 

на можливі втрати за позичками або іншими 

видами резервів із заборгованості 

46 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


ти з боржником. Ситуаційний центр повинен 

не тільки розробити різні стратегії роботи з 

урахуванням як економічних особливостей 

самого банку, так і організаційно-правових, 

виробничо-технологічних, соціальних, психологічних 

і навіть особистісних особливостей 

боржників, а й здійснити їхню деталізацію аж 

до форм і методів такої діяльності; 

• своєчасність застосування заходів: 

– у роботі з проблемними кредитами 

найчастіше виникають ситуації, коли потрібно 

негайно прийняти рішення, що дає змогу 

повернути до 100% заборгованості або перевести 

кредит із проблемного в нормальний. 

Якщо буде втрачено час, то надалі це 

може призвести до переходу кредиту в категорію 

безнадійного до стягнення; 

– ефективність вживання заходів – результатом 

роботи ситуаційного центру повинне 

бути реальне зростання доходів банку. 

Потрібно взяти до уваги і часовий чинник. У 

практичній діяльності банк найчастіше змушений 

йти на поточні витрати з метою досягнення 

стратегічного позитивного результату; 

– наростання позитивного ефекту – 

боржник, що не може розрахуватися одноразово, 

повинен повертати борг частинами, 

але за графіком і під пильним контролем 

ситуаційного центру [14, 178]. 

Підсумовуючи вищевикладене, можна 

зробити висновок, що ослаблення банківської 

системи України через посилення негативного 

впливу світової фінансової кризи 

певною мірою сприяло переоцінці кредитних 

ризиків і зміні механізмів їх виявлення. 

З метою забезпечення стабільності банківської 

системи необхідним стало визначення 

факторів ризику, що дало змогу узагальнити 

наслідки для банківської системи: 

– подальше погіршення якості кредитних 

портфелів банківських установ через 

зростання частки прострочених і сумнівних 

кредитів, втрату об’єктами застави 

частини вартості; 

– зниження прибутковості діяльності 

банків, в тому числі через необхідність 

нарощення обсягів резервів для відшкодування 

можливих втрат за кредитними 

операціями та списання безнадійної заборгованості 

банківськими установами, що 

посилює збитковість діяльності, особливо 

в умовах знецінення національної валюти 

для кредиторів, які проводили ризикову 

кредитну діяльність; 

– виникнення проблем із повернення 

зовнішніх запозичень через погіршення 

фінансових результатів діяльності банківських 

установ унаслідок низької кредитної 

активності та їх капіталізації; 

– подальше обмеження ресурсної 

бази, а отже й уповільнення темпів кредитування 

через високий відсоток проблемних 

кредитів, досить обережне ставлення 

зовнішніх кредиторів до ненадійних вітчизняних 

позичальників (основними факторами 

високого ризику є низька якість активів, 

зростання обсягу проблемних кредитів, 

зниження вартості заставленого майна, великий 

зовнішній борг, дефіцит торгівельного 

балансу, спад реального ВВП тощо). 

Одним із методів мінімізації негативних 

явищ в кредитній діяльності банків є використання 

банківською установою в своїй 

структурі ситуаційного центру, економічний 

ефект від роботи якого містить наступне: 

своєчасне виявлення та фактичне повернення 

проблемного чи безнадійного до 

стягнення кредиту приносить певний дохід 

і дає змогу банку знову розмістити кошти 

в прибуткових активах; постійний моніторинг 

кредитної діяльності та переведення 

позики із проблемної в категорію надійної 

дає змогу одержувати стабільні до ходи в 

період дії активу та підвищити темпи скорочення 

протермінованої заборгованості, 

змінити саме традиційне поняття ведення 

цього виду діяльності; відновлення раніше 

створених резервів на доходи збільшує 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 47


прибуток і власний капітал банку; вивільнення 

персоналу підрозділів активних операцій 

для ведення основної діяльності дає 

змогу сконцентрувати зусилля на створенні 

нових надійних активів; повернення активу 

поліпшує економічні нормативи і показники 

банку та зміцнює його імідж як надійного і 

кваліфікованого партнера під час взаємодії 

з промисловим сектором економіки. 

Перспективи подальших досліджень 

у напрямку забезпечення управління кредитним 

ризиком, на нашу думку, визначатимуться 

особливостями розвитку банківської 

системи України. На сьогодні спостерігається 

активний прихід іноземного капіталу 

у цю сферу економіки, який приносить і 

нові тех нології управління ризиками. Тому 

подальші дослідження повинні бути спрямовані 

на удосконалення системного підходу 

до управління кредитним ризиками з 

урахуванням іноземного досвіду. 


1. Фалюта А. Забезпечення фінансової 

стабільності банку через систему управління 

ризиками // Науковий вісник НЛТУ України. – 

2007. – Вип. 17.2. – С. 230–235. 

2. Нідзельська І. Кредитні ризики та їх наслідки 

для банківської системи України в умовах 

поглиблення фінансової кризи //Фінанси 

України. – 2009. – № 8. – С. 102–108. 

3. Каменський А., Кияк А. Ідентифікація, 

аналіз та управління операційними ризиками в 

українських банках// Вісник НБУ. – 2005 . – №10 – 

С. 7–11. 

4. Болдирєв О. Управління ризиками як головна 

складова антикризового управління банком 

// Економіка і регіон. – 2008. – № 4(19). – 

С. 115–119. 

5. Рубаха М., Остафіль О. Комплексна 

оцінка кредитоспроможності позичальника як 

інструмент управління кредитним ризиком 

банку //Формування ринкової економіки в Україні. 

– 2009. – Вип. 19. – С. 387–396. 

6. Череп А., Романченко О. Проблеми 

управління кредитними ризиками банку у контексті 

стабільності функціонування банківської 

системи //Економічний простір. – 2009. 

– № 24. – С. 221–228. 

7. Офіційний сайт Національного банку 

України – bank.gov.ua. 

8. Тушницький А. Вплив проблемних активів 

на стабільність функціонування банківської 

системи України // Науковий вісник НЛТУ України. 

– 2010. – Вип. 20.50. – С. 251–259. 

9. Кльоба В. Напрями удосконалення ситуаційного 

центру управління проблемною 

заборгованістю за кредитними операціями 

банку // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – 

Вип. 19.11. – С. 169–176 

10. Морозов А. А., Ященко В. А. 

Ситуационные центры – основа стратегического 

управления // ММС. – 2003. – № 1. – 

С. 3–14. 

11. Засядько А., Кльоба, В. Ситуаційний 

центр банку як ефективний засіб прийняття 

управлінських рішень// Вісник УБСНБУ. – 2008. – 

№ 3. – С. 94–96. 

12. Васильчак С. Економічна безпека банків 

та методи її забезпечення // Науковий вісник 

НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.12. – С. 287–292. 

13. Кльоба В. Ситуаційний центр банку як 

ефективний напрям удосконалення управління 

врегулюванням проблемної заборгованості 

// Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – 

Вип. 19.8. – С. 240–247. 

14. Кльоба В. Ситуаційний центр управління 

проблемною заборгованістю за кредитними 

операціями // Науковий вісник НЛТУ України. – 

2009. – Вип. 19.9. – С. 176–184. 

48 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕГІОНАЛЬНОЇ КРЕДИТНО- 

ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ БАНКІВ УКРАЇНИ 

Обґрунтовано теоретичні засади регіональної кредитно-інвестиційної політики 

банків. Окреслено основні концептуальні підходи до формування й подальшого розвитку 

регіональної кредитно-інвестиційної політики банків. Визначено рівні, зміст, складові 

та чинники регіональної кредитно-інвестиційної політики банків України. 

Вихід банківської системи країни з фінансової 

кризи пов’язаний, насамперед, 

із підвищенням ефективності кредитноінвестиційної 

діяльності банків. Однак 

реальні можливості вітчизняних банків 

ефективно здійснювати свою діяльність 

залежать від їх регіональної кредитноінвестиційної 

політики, яка ґрунтується на 

відповідній стратегії і тактиці кожного банку 

щодо перспектив його розвитку, можливостей 

того чи іншого регіону країни забезпечити 

прискорене підвищення ефективності 

кредитно-інвестиційної діяльності. 

Дослідження проблем кредитноінвестиційної 

діяльності банків відображені 

в працях українських учених-економістів 

Л. Кота [1], А. Мороза, М. Савлука, М. Пуховкіної 

[2], В. Міщенка, Н. Слав’янської [3], 

О. Барановського, М. Туріянської [4], Ю. Воробйова, 

К. Срібної [5], О. Дзюблюка [6], 

В. Корнєєва [7], А. Кузнецової, А. Карпа [8], 

В. Лагутіна [9], І. Матвієнка [10], С. Реверчука 

[11], Н. Шелудько [12] та ін. Проте питанням 

регіональної кредитно-інвестиційної 

політики банків у наукових дослідженнях 

приділялося недостатньо уваги, що обумовлює 

об’єктивну необхідність теоретичних та 

практичних напрацювань у цьому аспекті. 

Регіональна кредитно-інвестиційна політика 

банків – головний напрямок підви- 

Олена ВОРОБЙОВА 

щення ефективності банківської діяльності, 

реальна можливість реалізувати на практиці 

стратегію розвитку того чи іншого банківського 

інституту. Крім того, необхідно мати 

на увазі, що регіональні особливості розвитку 

України дають найбільші можливості 

для розширення кредитно-інвестиційної діяльності 

банків країни. 

Отже, метою статті є обґрунтування 

теоретичних і практичних положень щодо 

вдосконалення регіональної кредитноінвестиційної 

політики вітчизняних банків 

на сучасному етапі розвитку національної 

економіки. 

Кожний банк, який створюється і діє в 

соціально-економічній системі держави, 

формує і реалізує на практиці свою власну 

економічну політику, яка впливає на всі сторони 

його господарської діяльності. Важливою 

складовою економічної політики банку 

є його кредитно-інвестиційна політика, яка 

поєднує окремі види політики – кредитну й 

інвестиційну. 

Сутність кредитно-інвестиційної політики 

банку можливо сформулювати, якщо 

чітко визначити головні положення, на яких 

базується кредитно-інвестиційна діяльність. 

Для універсальних банків, що складають 

основу української банківської системи, 

кредитна й інвестиційна діяльність є 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 49


головними напрямками вкладання вільних 

грошових ресурсів і одержання від них доходів 

і прибутків. 

Кредитну діяльність банків можна розглядати 

як сукупність активних операцій 

і дій банківських працівників (керівництва 

і персоналу банку) щодо надання вільних 

грошових коштів у позику на основі принципів 

добровільності, забезпеченості, 

обов’язку повернення, строковості, платності 

та цільової спрямованості. 

Організація кредитної діяльності дуже 

важлива складова системи банківських послуг. 

За А. О. Єпіфановим, Н. Г. Маслаком, 

І. В. Сало кредитна діяльність відбувається 

на основі п’яти етапів: а) подання заяви 

на отримання кредиту; б) оцінка кредитоспроможності 

позичальника; в) розробка 

умов процесу кредитування, підготовка та 

укладання кредитного договору; г) надання 

кредиту та контроль виконання умов кредитування; 

д) організація повернення кредиту 

з відсотками [13, 248–260]. 

Для проведення кредитної діяльності 

банки розробляють власну кредитну політику. 

А. О. Єпіфанов, Н. Г. Маслак, І. В. Сало 

наводять наступне визначення кредитної 

політики: “Кредитна політика банку – це 

стратегія і тактика банку щодо залучення 

коштів та спрямування їх на кредитування 

клієнтів банку (позичальників) на основі 

принципів кредитування” [13, 219]. Визначення 

сутності кредитної політики банку, 

що наведене вченими, не можливо признати 

вичерпним. Це розуміють і самі автори 

цього визначення, а тому вони доповнюють 

його наступним положенням: “Кредитна політика 

в стратегічному плані включає пріоритети, 

принципи та цілі окремого банку на 

кредитному ринку, а стосовно тактики – фінансовий 

та інший інструментарій, що використовується 

даним банком для реалізації 

його цілей при здійсненні кредитних угод, 

правил їх здійснення, регламент організа- 

ції кредитного процесу” [13, 219]. З наведених 

тверджень можливо дійти до висновку, 

що визначення сутності кредитної політики 

банку потребує подальшого уточнення. 

Як зазначає О. В. Васюренко: “У загальному 

вигляді кредитна політика має відображати 

такі ключові моменти: а) організація кредитної 

діяльності; б) управління кредитним 

портфелем; в) контроль за кредитним процесом; 

г) ліміти з окремих напрямів кредитування; 

д) механізм супроводження кредитних 

угод (кредитний моніторинг); е) формування 

резервів під можливі втрати за наданими кредитами 

[14, 143]”. З наведеного речення випливає, 

що кредитна політика банку повинна 

містити низку базових елементів, без яких 

така політика не може бути реалізована. 

Таким чином, щоб сформулювати 

більш-менш адекватне визначення сутності 

кредитної політики банку необхідно мати на 

увазі наступне. По-перше, кредитна політика 

відображає об’єктивно існуючі економічні 

процеси щодо передачі вільних банківських 

ресурсів у позику на основі принципів 

добровільності, забезпеченості, обов’язку 

повернення, строковості, платності та цільової 

спрямованості. По-друге, кредитна 

політика відображає реальні суб’єктивні 

процеси, які відбуваються при взаємодії 

банку з іншими економічними суб’єктами 

соціально-економічної системи держави. 

По-третє, кредитна політика будується на 

основі урахування стратегії і тактики розвитку 

банку загалом, його окремих регіональних 

структурних підрозділів, поточного 

та майбутнього кредитного потенціалу. 

По-четверте, кредитна політика банку розробляється 

на основі пріоритетів розвитку, 

можливостей отримати відповідні доходи та 

прибутки від кредитної діяльності. По-п’яте, 

кредитна політика повинна ураховувати ризик 

кредитування, особливо в умовах невизначеної 

соціально-економічної ситуації, 

яка притаманна українській економіці на 

50 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


сучасному етапі та забезпечити формування 

резервів під кредитні операції. 

Відповідно до наведених положень 

можна сформулювати наступне визначення 

кредитної політики банку. Кредитна політика 

банку – це послідовна сукупність розроблених 

та обґрунтованих стратегічних і тактичних 

дій керівництва і персоналу банку, 

які ґрунтуються на об’єктивно-суб’єктивній 

оцінці його зовнішнього і внутрішнього середовища 

з метою забезпечити ефективне 

розміщення наявних банківських ресурсів у 

процесі надання позик на принципах кредитування 

й одержати від них доходи та прибутки 

з урахуванням кредитного ризику та 

необхідності резервування коштів на випадок 

неспроможності позичальника. 

Інвестиційна діяльність банків належить, 

як і кредитна діяльність, до активних операцій. 

За О. В. Васюренко, “Банківські інвестиційні 

операції – це активні операції із вкладання ресурсів 

банку в різноманітні цінні папери з метою 

одержання доходу від утримання їх у своєму 

портфелі впродовж визначеного терміну 

або від продажу придбаних цінних паперів за 

більш високою вартістю” [14, 178]. Отже, інвестиційна 

діяльність банків – це вкладання 

вільних банківських ресурсів в цінні папери з 

метою диверсифікації банківських послуг, підвищення 

можливостей щодо отримання доходів 

і прибутків. Банківські фінансові інвестиції 

вкладаються не в один фінансовий інструмент, 

а в їх сукупність, яка фактично виступає 

у вигляді портфеля цінних паперів. На практиці 

банки вкладають вільний грошовий капітал 

у сформовану сукупність фінансових інструментів, 

тобто портфель цінних паперів, що 

дає змогу підвищити ефективність управління 

процесом інвестування, зменшити рівень інвестиційних 

ризиків та забезпечити поступове 

зростання доходів і прибутків на портфель цінних 

паперів. 

Одним із головних завдань щодо інвестиційної 

діяльності банків є розробка 

інвестиційної політики, яка повинна забезпечити 

ефективне управління портфелем 

цінних паперів. А. О. Єпіфанов, Н. Г. Маслак, 

І. В. Сало вважають, що “інвестиційна 

політика банку – це частина загальної 

фінансової політики банку, що забезпечує 

вибір найбільш ефективних фінансових інструментів 

вкладання капіталу та своєчасне 

їх реінвестування” [13, 370]. На нашу думку, 

таке визначення інвестиційної політики банку 

не в повному обсязі розкриває її сутність. 

Інвестиційна політика банку пов’язана з кредитною 

політикою. Банки здійснюють інвестування 

вільних банківських ресурсів у цінні 

папери відповідно до наступних міркувань: 

– забезпечити диверсифікацію вкладання 

грошових капіталів з метою підвищити 

ефективність банківської діяльності; 

– забезпечити отримання додаткових 

доходів і прибутків; 

– зменшити рівень ризиків для окремого 

банку та його структурних підрозділів 

у регіонах; 

– зменшити податкові зобов’язання 

банків через вкладання в цінні папери; 

– можливість проникнути на нові регіональні 

ринки та в нові галузі через придбання 

цінних паперів тих чи інших суб’єктів 

підприємництва; 

– використовувати як заставу для 

отримання позик від інших фінансових інститутів; 

– застрахувати банк від втрати у результаті 

погіршення ситуації на кредитному 

ринку; 

– забезпечити гнучкість банківського 

портфеля активів за рахунок придбання 

якісних цінних паперів; 

– забезпечити відповідний рівень ліквідності 

та платоспроможності з метою поліпшення 

фінансових показників банку. 

Інвестиційна діяльність банків не можлива 

без урахування кредитної діяльності. 

Тому вважаємо, що інвестиційну політику 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 51


банків слід розглядати через взаємозв’язок 

з кредитною політикою. Відповідно до вищезазначеного 

можна сформулювати наступне 

визначення інвестиційної політики 

банку. 

Інвестиційна політика банку – це послідовна 

сукупність розроблених та обґрунтованих 

стратегічних і тактичних дій керівництва 

і персоналу банку щодо вкладання 

вільних банківських ресурсів у цінні папери, 

які ґрунтуються на об’єктивно-суб’єктивній 

оцінці його зовнішнього і внутрішнього середовища, 

ситуації з кредитуванням економічних 

суб’єктів з метою забезпечити підвищення 

ефективності банківської діяльності, 

ліквідність і платоспроможність, гнучкість, 

зменшення рівня ризиків і проникнення на 

нові регіональні та галузеві ринки. 

Кредитна й інвестиційна діяльність банку 

пов’язані між собою через мету та низку 

завдань. А тому кредитна й інвестиційна політика 

розробляється й обґрунтовується як 

єдина кредитно-інвестиційна політика банку. 

Таким чином, можливо запропонувати 

наступне визначення кредитно- 

1 

2 

3 

4 

Рис. 1. Рівні кредитно-інвестиційної політики банку* 


Кредитно-інвестиційна політика банку 

Кредитно-інвестиційна політика банку загалом 


банку 

Кредитно-інвестиційна політика окремих філій і 

відділень 

Політика щодо окремих кредитно-інвестиційних 

операцій банку 

інвестиційної політики банку як єдину політику 

в складі економічної політики. 

Кредитно-інвестиційна політика банку – це 

послідовна сукупність розроблених та обґрунтованих 

стратегічних і тактичних дій керівництва 

і персоналу банку з надання банківських 

ресурсів у позики на принципах кредитування 

або вкладання їх в цінні папери, які ґрунтуються 

на об’єктивно-суб’єктивній оцінці зовнішнього 

і внутрішнього середовища банку з 

метою забезпечити формування доходів і прибутків, 

підвищення ефективності банківської 

діяльності, ліквідність і платоспроможність, 

гнучкість, зменшення рівня ризиків і проникнення 

на нові регіональні та галузеві ринки. 

Кредитно-інвестиційна політика будьякого 

банку може бути поділена на такі рівні 

(рис. 1). 

Серед виявлених рівнів кредитноінвестиційної 

політики банку найважливіше 

значення має регіональна кредитноінвестиційна 

політика. Це обумовлено 

наступними положеннями: 

1) банк за своєю економічною й організаційною 

структурою є установа, яка 

повинна мати розгалужену мережу, щоб забезпечити 

виконання 

тих функцій, які при- 

таманні сучасному 

універсальному банку, 

котрий створюється 

та діє в соціальноекономічній 

системі 

України; 

2) кредитноінвестиційнадіяльність 

для універсального 

банку 

є найголовнішою з 

видів його господарської 

діяльності внаслідок 

об’єктивних 

реалій щодо можливостей 

формування 

52 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


доходів і прибутків за сучасних умов господарювання. 

Це вимагає від банків постійного 

пошуку нових клієнтів, створення для 

них найпривабливіших умов, що змушує 

кожний банк розширювати географію своєї 

діяльності, поступово освоювати нові регіони 

країни і, таким чином, формувати регіональну 

кредитно-інвестиційну політику; 

3) Україна охоплює велику територію, 

що поділена на регіони, на якій проживає 

значна частина населення та створюються 

і функціонують тисячі суб’єктів підприємництва, 

що є користувачами кредитноінвестиційних 

послуг банків; 

4) масштабне економічне зростання 

будь-якого універсального банку в Україні 

залежить від його зусиль на регіональному 

рівні, вибору регіонів для розташування 

своїх філій та відділень, розробки стратегії 

і тактики їх діяльності; 

5) розвиток будь-якого регіону країни 

має свою специфіку, що суттєво впливає 

на кредитно-інвестиційну діяльність банків, 

сприяє або гальмує зростання обсягів 

кредитно-інвестиційного портфеля банків, 

збільшення їх доходів і прибутків; 

6) стратегія і тактика функціонування 

банків в сучасних умовах вимагають постійного 

вдосконалення їх господарської діяльності, 

зокрема і регіональної кредитноінвестиційної 

політики, внаслідок чого на 

регіональному рівні формується комплекс 

заходів щодо її постійного оновлення з 

урахуванням соціально-економічних змін 

у регіонах; 

7) кредитно-інвестиційна діяльність 

банків здебільшого пов’язана з макроекономічною 

політикою держави, зокрема її фінансовою 

політикою. Остання суттєво впливає 

на стан та розвиток національного господарства, 

умови та можливості функціонування 

банківської системи країни, спроможність 

банків виконувати завдання, що покладені 

на них державою та суспільством; 

8) на рівні регіону кредитноінвестиційна 

діяльність банків визначається 

регіональною політикою держави, що 

суттєво впливає на привабливість того чи 

іншого регіону країни для здійснення банківської 

діяльності, зокрема банківського 

кредитування економіки та банківських інвестицій; 

9) суб’єкти підприємництва реального 

сектора економіки є головними споживачами 

кредитно-інвестиційних послуг 

з боку банківських інститутів. Отже стан 

та перспективи розвитку підприємств, що 

розташовані та діють у різних регіонах країни, 

є базою для формування регіональної 

кредитно-інвестиційної політики; 

10) населення є головними постачальниками 

банківських ресурсів через системи 

банківських інструментів, зокрема депозитів, 

ощадних сертифікатів, банківських металів 

тощо. Отже рівень доходів населення 

в регіонах та їх інвестиційна активність, довіра 

до банків країни складають відповідні 

умови і можливості формування та реалізації 

регіональної кредитно-інвестиційної 

політики. 


банку – це досить складне та поки 

що мало досліджене явище. Воно містить в 

собі дві основні компоненти: а) об’єктивну; 

б) суб’єктивну. 

Об’єктивна компонента формування 

та реалізації регіональної кредитноінвестиційної 

політики банків ґрунтується 

на фундаменті реальної економіки регіону, 

обсягах створеного регіонального валового 

продукту, стану промисловості, сільського 

господарства, будівництва, транспорту, торгівлі, 

обсягах доходів населення і суб’єктів 

господарювання в регіоні, можливостях 

здійснювати інноваційно-інвестиційні проекти, 

темпах інфляції в регіоні, стану зведеного 

бюджету регіону, потребах економічних 

суб’єктів регіону в додаткових 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 53


грошових коштах для фінансування операційної 

й інвестиційної діяльності, наявності 

об’єктів для вкладання інвестицій, інвестиційній 

привабливості регіону тощо. 

Суб’єктивна компонента формування 

та здійснення регіональної кредитноінвестиційної 

політики банків ґрунтується 

на взаємозв’язках і взаємовідносинах усіх, 

хто пов’язаний з механізмами здійснення 

кредитно-інвестиційної діяльності будьякого 

банку. На нашу думку, основними 

суб’єктами цих відносин є: а) головний 

банк; б) регіональна дирекція банку; в) філії 

чи відділення банку в регіоні; г) регіональна 

дирекція НБУ; д) суб’єкти підприємництва; 

е) населення; ж) державна і регіональна 

влада; з) інші суб’єкти, зокрема іноземні. 

Взаємозв’язки і взаємовідносини між на- 

званими суб’єктами в процесі формування 

та здійснення кредитно-інвестиційної політики 

мають наступний вигляд (рис. 2). 


банків формується за участі головного 

банку і його регіональної дирекції (філій, 

відділень), інших суб’єктів на рівні регіону, 

котрі так чи інакше впливають на її розробку 

та практичне впровадження. 

Основну стратегію розвитку регіональної 

дирекції (філій, відділень) окремого 

банку задає головний банк. Однак тактику 

реалізації сформованої стратегії визначає 

регіональна дирекція (керівництво філій, 

відділень), які і втілюють її в життя. Така взаємодія 

між головним банком і регіональною 

дирекцією (керівництвом філій, відділень) 

є абсолютно обґрунтованою. Керівництво 

Рис. 2. Взаємозв’язки і взаємодії різних суб’єктів на рівні регіону при формуванні та 

здійсненні регіональної кредитно-інвестиційної політики* 


Управління 

регіональної 

дирекції 

НБУ 

Суб’єкти 

підприємни 

цтва 

Напрями 

впливу 

Головний 

банк 

Регіональна 

дирекція банку 

Філії чи 

відділення 

банку 

в регіоні 

Інші суб’єкти-учасники 

формування кредитноінвестиційної 

політики 

банку на рівні регіону 

Державна 

і 

регіональна 

влада 

Населення 

54 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.

головного банку володіє 

значно більшою інформацією, 

аніж керівництво 

регіональною дирекцією, 

філій та відділень в регіоні. 

Крім того, стратегія розвитку 

банку формується 

відповідно до об’єктивної 

та суб’єктивної інформації 

окремих регіональних 

дирекцій, макроекономічних 

показників розвитку 

країни, стану світової економіки, 

наявності вільних 

грошових ресурсів на світовому 

і національному 

фінансових ринках, рівня 

конкуренції з іншими 

банківськими установами, 

потребами в банківських 

послугах, зокрема 


кредитно-інвестиційній діяльності окремих 

регіонів і країни загалом. 

Таким чином, сформована регіональна 

стратегія розвитку того чи іншого банку 

уточнюється на рівні регіону внаслідок впливу 

об’єктивної чи суб’єктивної інформації, 

яка акумулюється регіональною дирекцією 

банку (керівництво філій, відділень) і доводиться 

до керівництва головного банку. Це 

дає змогу забезпечити розробку достатньо 

обґрунтованої політики банку в регіоні, з 

урахуванням його специфіки та особливостей 

соціально-економічного розвитку. 

Суттєвий вплив на формування економічної 

політики банку, зокрема кредитноінвестиційної 

політики забезпечують інші 

суб’єкти економіки регіону. Рівень впливу 

кожного суб’єкта регіону на регіональну 

кредитно-інвестиційну політику банку не 

може бути однаковим. 

На нашу думку, найбільший вплив 

на формування регіональної кредитноінвестиційної 

політики банку серед суб’єктів 

1 

2 

3 

4 

Рівні впливу на формування регіональної кредитноінвестиційної 

політики банку серед суб’єктів регіону 

Рис. 3. Рівні впливу економічних суб’єктів регіону 

на регіональну кредитно-інвестиційну діяльність* 

* Складено автором. 

Суб’єкти підприємництва і населення 

Управління регіональною дирекцією НБУ 

Державна і регіональна влада 

Інші суб’єкти-учасники формування регіона- 

льної кредитно-інвестиційної політики банку 

забезпечують суб’єкти підприємництва і населення 

(рис. 3). 

На другому місці знаходиться Управління 

регіональною дирекцією НБУ, яке впливає 

на регіональну кредитно-інвестиційну 

політику через систему банківського нагляду, 

контролю дотримання банківських 

нормативів, виконання вимог банківського 

законодавства, інших вимог держави. 

На третьому знаходиться державна і 

регіональна влада. Органи влади на регіональному 

рівні не мають прямих можливостей 

втручатися у банківську діяльність, однак 

з урахуванням особливостей і специфіки 

регіонів державна і регіональна влада має 

можливість формувати відповідні умови, за 

якими будуть діяти інші економічні суб’єкти, 

зокрема фізичні й юридичні особи. 

Останнє місце посідають інші суб’єктиучасники 

(фінансові посередники, консалтингові 

фірми, інформаційні центри, фондові 

біржі, громадські організації, засоби 

масової інформації тощо) формування та- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 55


кої політики. При цьому їхня роль і значення 

в кожному регіоні може дещо відрізнятися 

через їх власні фінансові, управлінські, суспільні 

та інші можливості, рівень розвитку, 

сучасні позиції в регіоні, рівень взаємодії 

з банківськими структурами в регіоні, особливості 

і специфіку розвитку регіону. 

Регіональна кредитно-інвестиційна 

політика банку містить такі складові: 

по-перше, стратегію і тактику розвитку 

кредитно-інвестиційної діяльності в регіоні; 

по-друге, мету й основні завдання щодо 


по-третє, методи, способи та інструменти 

формування ресурсної бази для здійснення 


по-четверте, напрямки використання банківських 

ресурсів з урахуванням особливостей 

та специфіки соціально-економічного 

розвитку регіону; по-п’яте, формування 

стабільної клієнтської бази щодо кредитноінвестиційної 

діяльності; по-шосте, урахування 

можливих ризиків при здійсненні 

кредитно-інвестиційної діяльності і формування 

додаткових резервів на непередбачені 

ситуації; по-сьоме, урахування постійного 

зростання банківської конкуренції на 

кредитно-інвестиційному ринку та необхідності 

впровадження нових банківських продуктів 

і кращих умов для власних клієнтів. 

Складові регіональної кредитноінвестиційної 

політики банку постійно знаходяться 

під впливом різних чинників, які 

обумовлені як зовнішнім середовищем 

банку, особливостями розвитку регіону, так 

і його внутрішнім станом. 

Відповідно до визначених складових 

регіональної кредитно-інвестиційної політики, 

суб’єктів її формування, така політика 

ґрунтується на певній сукупності чинників, 

що складають зовнішній вплив, тобто макро-, 

мезо- і мікроекономічний рівень або 

зовнішнє середовище, а також чинників 

внутрішнього впливу самого банку (внутрішнє 

середовище) (рис. 4). 

Чинники макроекономічного рівня найбільше 

впливають на формування загальної 

економічної політики банку та його стратегії 

регіонального розвитку. Серед таких 

чинників найбільше значення мають: а) наявність 

вільних грошових коштів на національному 

фінансовому ринку; б) загальний 

рівень розвитку національної економіки; 

в) рівень інвестиційної привабливості національної 

економіки; г) темпи інфляції, податкове 

навантаження на суб’єкти підприємництва 

й населення; д) стан національного 

кредитного та фондового ринків, їх світові 

рейтинги; е) вплив державних органів і НБУ 

на банківську систему і національну економіку; 

ж) рівень конкуренції серед банківських 

інститутів та економічних суб’єктів. 

Макроекономічні чинники при розробці 

регіональної кредитно-інвестиційної політики 

банку ураховують через формування 

мети та основних завдань щодо кредитноінвестиційної 

діяльності на регіональному 

рівні. Зміни впливу цих чинників спонукають 

банки та їх регіональні підрозділи здійснювати 

корекцію стратегії економічного 

розвитку на поточний і довгостроковий період. 

Проте загальні пріоритети банків на 

регіональному рівні можуть не змінитися. 

Чинники мезо- і мікроекономічного рівня 

найбільше впливають на формування економічної 

політики банку в регіонах. Серед 

них можна виокремити: а) наявність вільних 

грошових ресурсів в регіоні; б) потреба у грошових 

коштах економічних суб’єктів регіону; 

в) кредитний та інвестиційний ризик у регіоні 

(рівень кредитоспроможності економічних 

суб’єктів); г) стан кредитного ринку регіону 

та рівень кредитної конкуренції; д) стан регіонального 

фондового ринку та його інвестиційні 

можливості; е) рівень впливу державних, 

регіональних органів влади та інших 

суб’єктів на банківську діяльність. 

56 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


Зміни впливу цих чинників спонукають 

банки та їх регіональні підрозділи здійснювати 

корекцію тактики економічного розвитку 

на поточний та довгостроковий періоди. 

При цьому можуть змінитися повністю або 

частково поточні пріоритети банків на регіональному 

рівні. 

Чинники внутрішнього впливу обумовлені 

стратегією і тактикою регіонального 

розвитку банку, а також його кредитноінвестиційним 

потенціалом. Кредитноінвестиційний 

потенціал регіональних 

підрозділів банків має найбільше значення 

серед чинників внутрішнього впливу 

для формування регіональної кредитно- 

Наявність 

вільних 

грошових 

коштів на 

націо- 

нальному 

фінансо- 

вому 

ринку 


Загальний 

рівень 

розвитку 

націо- 

нальної 

економіки 

(темпи 

зростання 

ВВП) 

Стратегія регіонального 

розвитку банку 

Тактика регіонального 

розвитку банку 

Кредитно-інвестиційний 

потенціал банку 


Наявність 

вільних 


ресурсів 


Рівень 

інвести- 

ційної 

привабли- 

вості наці- 

ональної 

економіки 

Темпи 

інфляції, 

податкове 

наванта- 

ження, ін- 

вестиційні 

пільги, 

бюджетні 

преференції 

інвестиційної політики. Це обумовлено 

тим, що кредитно-інвестиційний потенціал 

акумулює в собі вплив різних інших чинників, 

таких як наявність фінансових можливостей 

банку, кадри кредитних менеджерів, 

інформаційну базу тощо. 

Кінцевим результатом взаємодії різних 

чинників при формуванні регіональної 

кредитно-інвестиційної політики є: а) зростання 

обсягів банківських кредитів в регіоні 

наданих суб’єктам підприємництва і населенню; 

б) зростання обсягів банківських інвестицій 

в регіоні в цінні папери регіональних 

суб’єктів підприємництва; в) підвищення 

ефективності діяльності банку в регіоні. 

Чинники макроекономічного рівня (зовнішній вплив) 

Чинники внутрішнього 

впливу 

Регіональна 

кредитноінвестиційн 

а політика 

Стан наці- 

онального 

кредитного 

та фондо- 

вого ринку, 

їх світові 

рейтинги 

Вплив 

державних 

органів 

влади, НБУ 

на банків- 

ську сис- 

тему й 

економіку 

Чинники мезо- і мікроекономічного рівня (зовнішній вплив) 

Потреба у 


коштах 

економічних 

суб’єктів 

регіону 

Кредитний та 

інвестиційний 

ризик у регіоні 

(рівень кредито- 

спроможності) 

Рис. 4. Чинники, що впливають на формування 

регіональної кредитно-інвестиційної політики банку* 

Рівень кон- 

куренції 

серед бан- 

ківських 

інститутів 

та еконо- 

мічних 

суб’єктів 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 57 

Результати 

Стан 

кредитного 

ринку регіону 

та рівень 

кредитної 

конкуренції 

Зростання обсягів банківських 

кредитів в регіоні 

Зростання обсягів банківських 

інвестицій в регіоні 

Підвищення ефективності 

банківської діяльності 


Стан 

регіонального 

фондового 

ринку та його 

інвестиційні 

можливості 

Вплив 

державних, 

регіональних 

органів влади 

та інших 

суб’єктів


Таким чином, з проведених досліджень 

можна сформулювати наступне визначення 

регіональної кредитно-інвестиційної політики. 

Регіональна кредитно-інвестиційна 

політика – це послідовна сукупність розроблених 

та обґрунтованих стратегічних і тактичних 

дій керівництва та персоналу банку 

на рівні регіону з надання банківських ресурсів 

у позику на принципах кредитування або 

вкладання їх в цінні папери з урахуванням 

об’єктивно-суб’єктивної оцінки зовнішнього 

і внутрішнього середовища банку в регіоні, 

рівнів взаємодії між суб’єктами, складових 

та чинників впливу з метою забезпечити 

формування доходів і прибутків, підвищення 

ефективності кредитно-інвестиційної діяльності, 

гнучкості, розширення масштабів 

економічної діяльності банку в регіоні. 

В практиці кредитно-інвестиційної діяльності 

на рівні регіону необхідно ураховувати 

і те, що як юридичні, так і фізичні 

особи поділяються на три великі групи. 

Перша група – ті суб’єкти, які мають намір 

взаємодіяти з банками як клієнти, що 

беруть участь у кредитно-інвестиційної діяльності 

в якості інвесторів, позичальників, 

емітентів та продавців цінних паперів тощо. 

Друга група – ті суб’єкти, які не мають намірів 

взаємодіяти з банками як клієнти 

кредитно-інвестиційної діяльності. Третя 

група – ті суб’єкти, які фактично ще не вирішили 

для себе питання про доцільність або 

недоцільність взаємодії з банками як клієнти 

кредитно-інвестиційної діяльності. 

На сучасному етапі кредитно-інвестиційної 

діяльності ситуація при взаємодії банків 

з економічними суб’єктами значно загострилась. 

В умовах фінансово-економічної кризи 

частина клієнтів першої групи внаслідок 

об’єктивних чи суб’єктивних причин була занесена 

до списків неблагонадійних клієнтів, 

що значно зменшило обсяги потенційних 

клієнтів банку. При цьому економічні суб’єкти 

другої групи ще більше переконались у пра- 

вильності відсутності взаємодії з банками 

кредитно-інвестиційної діяльності, а третьої 

групи – підвищили рівень свого сумніву щодо 

взаємодії з банками. 

Отже, на сучасному етапі перед регіональної 

кредитно-інвестиційною політикою 

банків постають такі важливі завдання: 

а) збільшити частку своїх клієнтів за рахунок 

тих, хто ще вагається брати чи не брати 

участь у кредитно-інвестиційній діяльності; 

б) переконати в необхідності та вигідності 

кредитно-інвестиційної діяльності тих 

суб’єктів, хто відмовлявся від взаємодії з 

банком щодо прийняття участі в кредитній 

та інвестиційній діяльності. 

Рішення щодо цих завдань пов’язані 

з необхідністю підвищення кожним банком 

своєї репутації, надійності, фінансової 

стійкості та платоспроможності. Крім 

того, необхідна більш прозора та гнучка 

кредитно-інвестиційна політика, яка могла 

б задовольняти різних суб’єктів відповідно 

до їх реальних можливостей і обставин. 

Підсумовуючи все вищевикладене, можна 

зробити такі висновки і узагальнення. 

По-перше, кредитно-інвестиційна політика 

банку формується як загальна частина 

його економічної політики, що спрямовується 

на підвищення обсягів доходів і 

прибутків банку, поліпшення його фінансових 

показників, розширення масштабів економічної 

діяльності. 

По-друге, регіональна кредитно-інвестиційна 

політика банку є одним із рівнів кредитно-інвестиційної 

політики і має велике 

значення для розвитку банку, проникнення 

на нові регіональні кредитні й інвестиційні 

ринки. 

По-третє, регіональна кредитно-інвестиційна 

політика має своїх суб’єктів впливу 

та взаємодії, свої складові та чинники, 

що обумовлюють масштаби й перспективи 

розвитку кредитно-інвестиційної діяльності 

в регіонах, можливості залучати нових клі- 

58 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 ð.


єнтів в умовах посилення конкуренції між 

банківськими інститутами. 

По-четверте, подальші дослідження в 

цьому напрямку мають велике значення, 

особливо з урахуванням постійних змін, що 

відбуваються на рівні кожного регіону України, 

що так чи інакше впливають на діяльність 

банківських інститутів. 


1. Банківський кредит у трансформаційній 

економіці: питання теорії, методології, практики 

/ Л. Л. Кот. – К.: Знання України, 2003. – 

93 с. 

2. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, 

М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна; За ред. 

А. М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2000. – 384 с. 

3. Банківські операції: Підручник / За ред. 

В. І. Міщенка, Н. Г. Слав’янської. – К.: Знання, 

2006. – 727 с. 

4. Барановський О. І., Туріянська М. М. Залучення 

інвестицій: питання теорії і практики: 

Монографія. – Донецьк: Істро, 1999. – 276 с. 

5. Воробйов Ю. М., Срібна К. А. Кредитування 

суб’єктів підприємництва в економіці регіону: 

Монографія. – Сімферополь: Доля, 2008. – 

224 с. 

6. Дзюблюк О. В. Інтеграція банківського та 

промислового капіталів і кредитні відносини // 

Економіка України. – 2002. – № 10. – С. 11–18. 

7. Корнєв В. В. Кредитні та інвестиційні 

потоки капіталу на фінансових ринках. – К.: 

НДФІ, 2003. – 376 с. 

8. Кузнєцова А., Карпа А. Банківський сектор 

України як джерело фінансування інвестиційно-інноваційної 

діяльності // Вісник НБУ. – 

2004. – № 1. – С. 60–63. 

9. Лагутін В. Д. Кредитування: теорія і 

практика: Навч. посіб. – 2-ге вид., стер. – К.: 

Знання, 2001. – 215 с. 

10. Матвієнко І. В. Банківське інвестиційне 

кредитування // Фінанси України. – 2005. – 

№ 12. – С. 128–132. 

11. Реверчук С. К., Кльоба Л. Г., Паласевич 

М. В. Управління і регулювання банківською 

інвестиційною діяльністю: Монографія 

/ За ред. д. е. н., професора 

С. К. Реверчука. – Львів: Тріада плюс, 2007. – 

352 с. 

12. Шелудько Н. М. Банківське кредитування 

інвестицій у перехідній економіці України: 

Монографія. – К.: Об’єднаний ін-т економіки 

НАНУ, 2005. – 318 с. 

13. Єпіфанов А. О., Маслак Н. Г., Сало І. В. 

Операції комерційних банків: Навч. посіб. – Суми: 

ВТД “Університетська книга”, 2007. – 523 с. 

14. Васюренко О. В. Банківські операції: 

Навч. посіб. – 4-те вид., перероб. і доп. – 

К.: Знання, 2004. – 324 с. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 59


ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ 

ОСНОВНИХ ФОРМ ЗАОЩАДЖЕНЬ 

ДОМОГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ 

Охарактеризовано основні форми заощаджень вітчизняних домогосподарств та 

проаналізовано переваги і недоліки, а також визначено перспективи розвитку кожної з 

них в сучасних економічних умовах. 

В сучасних економічних умовах домашні 

господарства стають дедалі активнішими 

заощадниками, а також потенційними інвесторами 

вітчизняної економіки, вкладаючи 

тимчасово вільні кошти у різноманітні 

фінансові інструменти. 

Звичайно ж, окрім населення, тимчасово 

вільними коштами можуть володіти також 

і численні юридичні особи та держава. Однак 

ресурси юридичних осіб (підприємств, 

корпорацій, громадських та доброчинних 

організацій) доволі часто формуються саме 

в процесі перерозподілу доходів, отриманих 

домашніми господарствами. До того ж, 

юридичні особи, як правило, витрачають 

свої ресурси на різноманітні цілі, а вільні 

кошти можуть залишатися у них лише як 

цільовий резерв (підприємствам тримати 

гроші поза обігом просто не вигідно). І хоча 

вільні ресурси періодично з’являються у всіх 

суб’єктів економічної системи, схильність до 

їх систематичного накопичення найбільше 

виявляють саме домашні господарства. 

Дослідженню проблем формування 

заощаджень присвячені численні праці як 

всесвітньо відомих класиків економічної 

науки – Л. Вальрас, Дж. М. Кейнс, С. Кузнєц, 

Г. Марковіц, А. Маршалл, Ф. Модільяні, 

П. Роуз, П. Самуельсон, А. Сміт, Р. Солоу, 

І. Фішер, М. Фрідман, так і вітчизняних – 

Тетяна КІЗИМА 

М. Алексеєнко, О. Ватаманюк, З. Васильченко, 

О. Васюренко, А. Вожжов, О. Дзюблюк, 

Н. Дорофеєва, В. Марцин, М. Меламед, 

А. Мороз, С. Панчишин, В. Рисін, М. Савлук 

та зарубіжних – О. Аттаназіо, Ю. Бєлугін, 

І. Глаголєва, А. Дітон, Ю. Кашин, Дж. Кемпбел, 

К. Керролл, Є. Мельнікова, М. Фельдштейн, 

К. Хоріока, С. Шашнов, А. Шохін 

учених. 

Однак в сучасних умовах вітчизняної 

економіки більш ґрунтовного аналізу потребує 

дослідження основних форм заощаджень 

домогосподарств як способів 

вкладання тимчасово вільних коштів населення. 

Відтак, метою статті є аналіз основних 

переваг та недоліків найважливіших форм 

заощаджень вітчизняних домогосподарств 

та окреслення перспектив їх розвитку в сучасних 

умовах. 

Формуючи особисті заощадження, населення 

переслідує передусім завданнямінімум 

– зберегти власні заощадження, а 

також досягти завдання-максимуму – якомога 

вигідніше примножити свій капітал із 

якнайменшими ризиками втрати доходів. 

Причому досягнення цих завдань є важливим 

як для самих домогосподарств (адже 

невдалий вибір форми заощаджень знижує 

спонукальні мотиви для заощаджень в май- 

60 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

бутньому), так і для держави (оскільки невеликі, 

але масові заощадження населення 

формують масивні обсяги національних заощаджень, 

що в кінцевому підсумку стимулює 

економічний розвиток в країні). 

У світовій практиці найпоширенішими 

групами заощаджувальних інструментів є 

банківські депозити, цінні папери (передусім 

акції та облігації), нерухомість. В Україні 

цей перелік доповнює готівкова валюта. 

Традиційно популярною і найбільш 

привабливою для українців формою заощаджень 

продовжують залишатися банківські 

депозити. Банківські інструменти 

стимулювання заощаджень загалом можна 

згрупувати у такі види: 

– рівень доходу за банківськими вкладами; 

– надійність банківських вкладів; 

– рівень зручності та комфортності депозитного 

обслуговування. 

Зазначені інструменти на практиці доволі 

тісно взаємодіють між собою, однак іноді 

можуть призводити до цілком протилежних 

наслідків. Скажімо, чим вищою є надійність 

банків та вкладів, тим меншим рівнем доходу 

задовольнятимуться вкладники, проте 

і меншою буде спокуса населення конвертувати 

готівку у неорганізовані валютні заощадження. 

І навпаки, із зниженням довіри 

до банків збільшуватиметься конвертація 

заощаджень громадян в іноземну валюту. З 

метою впливу на цей процес банки можуть 

підвищувати ставки відсотків на депозити у 

національній валюті і знижувати їх на депозити 

в іноземній валюті. Однак необхідно 

пам’ятати, що суттєвий розрив цих відсоткових 

ставок залишатиме поза банківською 

системою великі обсяги неорганізованих 

валютних заощаджень населення. 

Загалом перевага банківських депозитів 

полягає у тому, що вони: 

– дають фіксований і передбачуваний 

дохід (банк гарантує повернення 


основної суми і нарахованих відсотків на 

вклад); 

– передбачають диференціацію ставок 

залежно від суми і терміну вкладу (як 

правило, чим більшою є сума депозиту і 

строк його розміщення, тим вищими будуть 

і відсотки); 

– передбачають наявність додаткових 

видів сервісу (наприклад, оформлення 

кредитних карток) та можливість накопичення 

“кредитної історії”; 

– передбачають наявність гарантій 

повернення коштів (принаймні суми, гарантованої 

чинним законодавством); 

– передбачають регулювання банківських 

операцій відповідними наглядовими 

органами. 

Серед основних недоліків цієї форми 

заощаджень вважаємо за необхідне виокремити: 

1) невисоку дохідність, яка, в основному, 

перекриває інфляційне знецінення 

грошей; 2) недоступність коштів упродовж 

обумовленого в договорі часу або можливість 

втрати значної частини доходу у випадку 

дострокового відкликання вкладу; 

3) наявність депозитного ризику, тобто можливості 

повного або часткового неповернення 

вкладів чи затримки їхнього повернення 

через можливе банкрутство банку; 4) відсутність 

гарантій повернення коштів, більших 

за установлену законом суму. 

Практика свідчить, що основна частина 

залучених банками ресурсів формується 

саме за рахунок коштів сектора домогосподарств 

(частка депозитів населення у 

зобов’язаннях банків у 2000 р. становила 

22,14%, у 2005 р. – 39,69%, у 2007 р. – 

31,57% [1, 91]), оскільки депозити населення 

є особливо привабливими для банківських 

установ, адже саме вони в переважній більшості 

мають строкову природу. У зв’язку з 

цим упродовж останніх десяти років обсяги 

депозитів населення постійно перевищують 

обсяги депозитів суб’єктів господарювання. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 61

Постійно зростає і частка банківських 

депозитів населення у ВВП: з 1,5% у 

1996 році до 23,7% у 2007 р. І лише у двох 

періодах відбулося її зниження – у 2004 та 

2008 рр. [1, 91]. 

За даними Національного банку України, 

депозити сектора домашніх господарств, 

після незначного скорочення у 2009 р., у 

2010 р. продовжували зростати і станом на 

01. 06. 2010 р. становили 236,9 млрд. грн. 

(див. табл. 1), у тому числі: гривневі депозити 

– 118,7 млрд. грн., депозити в іноземній 

валюті – 118,2 млрд. грн. Таку динаміку 

фахівці пояснюють збільшенням реальних 

доходів населення, стабілізацією ситуації 

на валютному ринку та практичною відсутністю 

альтернативних напрямів вкладення 

коштів, крім банківських депозитів. 

Варто зазначити, що у травні 2010 р. 

залишки коштів за депозитами домогосподарств 

у національній валюті у річному 

обчисленні продовжували зростати за умов 

зменшення попиту на іноземну валюту на 

готівковому валютному ринку (на тлі стабілізації 

курсу гривні до долара США та 

зниженні курсу євро), що засвідчило збільшення 

довіри населення до національної 

валюти та зменшення девальваційних очікувань. 

Водночас, тривало зростання за- 


лишків депозитів у доларах США, а в євро 

– зростання уповільнилося (див. табл. 2). 

Принагідно зазначимо, що перевага 

гривневих депозитів полягає у тому, що 

вони в основному компенсують вплив інфляції, 

проте їх ліквідність (тобто здатність 

якнайшвидше перетворюватися на товари 

і послуги) на строкових депозитах різко 

знижується. Депозити в іноземній валюті 

можуть приносити як прибуток, так і збиток, 

що безпосередньо залежить від динаміки 

валютного курсу, а ліквідність коштів в такій 

формі є дещо нижчою за гривневі депозити. 

Причому “відмітною особливістю 

динаміки валютних депозитів є той факт, 

що зростання їх обсягів в Україні спостерігається 

і в період стабілізації гривні, і навіть 

в період її ревальвації, коли довіра до національної 

валюти повинна зростати. Тобто, 

знецінення долара не спричиняє зниження 

рівня доларизації економіки, а навпаки стимулює 

його підвищення” [4, 231]. 

У травні 2010 р. дещо поліпшилася 

строкова структура депозитів домогосподарств, 

навіть попри те, що переважна 

частка депозитів все ще розміщувалася на 

короткі строки. Так, короткострокові депозити 

у річному обчисленні зросли на 62,5%, 

а депозити на вимогу – на 32,6% (переду- 


Депозити домашніх господарств за строками погашення і видами валют* 

(залишки коштів на кінець періоду, млн. грн.) 

Депозити домашніх господарств – 

усього: 


2005 2006 2007 2008 2009 2010 (травень) 

74778 108860 167239 217860 214098 236895 

у тому числі за строками погашення: 

на вимогу 18660 25940 40123 40578 57265 57984 

до 1 року 19025 22853 32504 55878 98157 105127 

від 1 до 2 років 37093 60066 81901 98626 46638 60868 

більше 2 років … … 12711 22777 12038 12917 

у тому числі за видами валют: 

у національній валюті 43688 59889 102379 110016 101081 118719 

в іноземній валюті 31090 48970 64860 107844 113016 118176 

62 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

сім за рахунок збільшення надходжень 

на зарплатні та інші 

соціальні рахунки). Водночас 

скорочення довгострокових 

депозитів у річному обчисленні 

уповільнилося (принагідно 

зазначимо, що термін “довгостроковість” 

має специфічне 

трактування у вітчизняній банківській 

практиці і стосується 

вкладів, термін дії яких перевищує 

1 рік). Зокрема, порівняно 

з квітнем 2010 р. у травні 

депозити строком залучення 

від 1 до 2 років збільшилися на 

3,2 млрд. грн. або на 5,5% (відповідно, 

їх частка у загальному обсязі депозитів 

зросла з 24,7% до 25,7%), а депозити 

строком залучення понад 2 роки уже 

третій місяць поспіль зростали [3, 31]. 

Процентні ставки за депозитами, залученими 

упродовж липня 2010 р. від домашніх 

господарств, у гривнях знизилися до 

14,11%, у доларах США – до 8,62%, у євро – 

до 7,36% [5]. Процентні ставки за депозитами 

за строками погашення також суттєво 

коливаються, демонструючи тенденцію до 

зниження (див. табл. 3). 

Окрім банківських установ, домашні 

господарства можуть вкладати свої тимчасово 

вільні кошти і у небанківські фінансові 




Структура депозитів сектора домашніх 

господарств за видами валют станом 

на 01.06.2010 р., %* 


Залишки на кінець 

періоду в загальному 

обсязі депозитів 

Зміна у річному 

обчисленні 

Усього 100,0 20,9 

у тому числі: 

у гривні 50,1 17,2 

у доларах США 36,1 28,4 

у євро 13,2 16,0 

інші валюти 0,6 26,4 

* Складено на основі: [3, 31] 

установи, зокрема кредитні спілки, а також 

у недержавні пенсійні фонди. І хоча діяльність 

цих установ щодо залучення коштів 

фізичних осіб є менш потужною порівняно 

із банками, вони продовжують активно 

співпрацювати із сектором домашніх господарств. 

В Україні кількість кредитних спілок із 

року в рік зростає (із 723 у 2005 р. до 829 

на кінець 2008 р.), дещо знизившись у 

2009 р. (до 755), що пояснюється передусім 

істотним погіршенням їх платоспроможності 

в умовах фінансової кризи. Разом зі 

зменшенням кількості кредитних спілок у 

2009 р. порівняно з попередніми періодами 

Процентні ставки за депозитами домашніх господарств 

за строками погашення у травні – липні 2010 р.* 

травень 

2010 

Гривня Долар США 

червень 

2010 

липень 

2010 

травень 

2010 


2010 


липень 

2010 

Середньозважена величина 15,50 14,86 14,11 9,51 9,07 8,62 

На вимогу 6,83 6,63 6,65 6,68 5,88 5,51 

До 1 року 17,60 17,09 15,74 9,55 9,11 8,67 

Від 1 до 2 років 19,96 19,55 18,47 11,16 10,80 9,92 

Більше 2 років 19,87 19,48 18,71 10,65 10,57 10,40 

* Складено на основі [5] 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 63

відбулося й уповільнення ділової активності 

та значне зниження темпів приросту показників 

їхньої діяльності. 

Із загальної кількості членів кредитних 

спілок у 2009 р. 5,3% або 117 тис. осіб мали 

внески на депозитних рахунках, причому 

внески членів кредитних спілок на депозитні 

рахунки у цьому періоді зменшилися на 

25%. Панічні настрої серед вкладників кредитних 

спілок на початку фінансової кризи 

спричинили масовий відтік депозитів: за 

період 2008–2009 рр. кількість вкладників 

зменшилася на 52,3%, у той час як кількість 

позичальників зменшилася на 24,6%, 

що спричинило дисбаланс кредитного та 

депозитного портфелів. 

У 2009 р. залучення внесків на депозитні 

рахунки кредитними спілками продовжувалося 

у зв’язку зі значним перевищенням 

доходності вкладів (вищими відсотковими 

ставками) порівняно з банками (так, у цьому 

періоді середньозважена відсоткова ставка 

за депозитами становила: у банківській 

системі – 12,8%, у кредитних спілках – 25% 

[6, 6]). Залучені на таких умовах ресурси за 

рішенням керівництва кредитних спілок використовувалися 

в спекулятивних операціях, 

які мали місце переважно з нерухомістю та 

землею, що і стало однією з головних причин 

кризи в системі кредитної кооперації. 



Станом на 31.12.2009 р. сума вкладів 

на депозитних рахунках членів кредитних 

спілок становила 2,959 млрд. грн., зменшившись 

з початку року на 25%. Середня 

сума вкладу у розрахунку на одного члена 

кредитної спілки, що має депозитний рахунок, 

на кінець 2009 р. склала 25,3 тис. грн. 

(див. табл. 4). 

Найбільший обсяг внесків на депозитні 

рахунки членів кредитних спілок (54,4%) 

було залучено на період від 3 до 12 місяців, 

меншу частку (5,4%) складають внески 

строком до 3 місяців [6, 8]. 

Серед ринків небанківських фінансових 

послуг найдинамічнішим залишається ринок 

недержавного пенсійного забезпечення 

[7, 69]. Проте населення не дуже активно 

вкладає кошти у цей сегмент ринку, що 

обумовлено недостатнім обсягом інформації 

про діяльність недержавних пенсійних 

фондів та значною недовірою громадян до 

цього відносно нового для вітчизняної економіки 

ринку. Основні показники діяльності 

недержавних пенсійних фондів у розрізі регіонів 

України подані у табл. 5. 

Станом на 31.12.2009 р. адміністраторами 

недержавних пенсійних фондів було 

укладено 62475 пенсійних контрактів з 

49804 вкладниками, з яких 2312 вкладників 

або 4,6% – юридичні особи, на яких припадає 

722,7 млн. грн. пенсійних внесків (95,8% 

Динаміка залучення внесків членів кредитних спілок України 

на депозитні рахунки у 2005–2008 рр.* 

Залишки вкладів на депозитних рахунках членів 

кредитних спілок (на кінець періоду), млн. грн. 

Сума залучених вкладів на депозитні рахунки членів 

кредитних спілок (за період), млн. грн. 

Середня сума вкладу у розрахунку на члена кредитної 

спілки, що мав депозитний рахунок в кредитній спілці 

на кінець періоду, тис. грн. 


2006 2007 2008 2009 

1926,5 3451,2 3951,1 2959,1 

3098,6 4788,6 5349,7 2610,3 

18,7 14,1 24,1 25,3 

64 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

від загального обсягу пенсійних внесків 

за системою НПЗ), а 47492 вкладники або 

95,4% – фізичні особи. При цьому порівняно 

з кінцем 2008 р. кількість контрактів з юридичними 

особами зменшилася на 5,8%, а з 

фізичними особами зросла на 2,3% [8, 1]. 

Серед учасників недержавних пенсійних 

фондів більшість становлять особи віком 

від 40 до 55 років, а саме 41,4%. Разом 

з тим, слід відзначити збільшення у 2009 р. 

частки вікової групи старше 55 років, яка 

становить 14,2%. При цьому у віковій групі 

до 25 років (частка якої – 8,6%) більшість 

складають жінки, у вікових групах від 25 до 

40 років (частка якої – 35,8%) та старше 

55 років – чоловіки, а у віковій групі від 40 

до 55 років кількість чоловіків та жінок приблизно 

однакова [8, 2–3]. 

Пенсійні виплати (одноразові та на визначений 

строк) станом на 31.12.2009 року склали 

90,1 млн. грн., збільшившись за 2009 р. на 

230%. Сукупно недержавними пенсійними 

фондами упродовж 2009 р. було здійснено 

виплат 27226 учасникам та 907 спадкоєм- 



Основні показники діяльності недержавних пенсійних фондів України за 2009 рік* 

2007 2008 2009 

Темпи приросту 

2009/2008, % 

Загальна кількість укладених пенсійних контрактів, тис. шт. 55,9 62,3 62,5 0,3 

Кількість учасників за укладеними пенсійними 

контрактами, тис. осіб 

278,7 482,5 497,1 3,0 

Загальні активи НПФ, млн. грн. 280,7 612,2 857,9 40,1 

Пенсійні внески , млн.. грн. 

у тому числі: 

234,4 582,9 754,6 29,5 

– від фізичних осіб 14,0 26,0 31,8 22,3 

– від юридичних осіб 220,4 556,8 722,7 29,8 

– від фізичних осіб – підприємців 0,04 0,1 0,1 0,0 

Пенсійні виплати, млн. грн. 9,1 27,3 90,1 230,0 

Кількість осіб, що отримали/отримують 

пенсійні виплати, тис. осіб 

5,5 10,9 28,1 157,8 

Сума інвестиційного доходу, млн. грн. 68,1 86,8 236,7 172,7 

Сума витрат, що відшкодовуються за рахунок пенсійних 

активів, млн. грн. 

16,6 31,6 47,1 49,1 


цям, тобто 5,7% учасників від їх загальної 

кількості отримали пенсійні виплати [8, 4]. 

Основними напрямками інвестування 

пенсійних активів НПФ є депозити в банках 

(40% інвестованих активів), облігації 

підприємств-резидентів України (18,9%), 

цінні папери, дохід за якими гарантовано 

Кабінетом Міністрів України (16,4%), та акції 

українських емітентів (8,8%). Продовжується 

тенденція зростання інвестування в 

банківські метали (3,7%) [8, 5–7]. 

Метою інвестування пенсійних активів 

є насамперед збереження пенсійних заощаджень 

громадян. Тому стратегія інвестування 

недержавних пенсійних фондів є 

більш консервативною, ніж в інших фінансових 

установ. 

Окремі експерти до досить ефективних 

форм заощаджень відносять банківські 

метали [9, 12], адже саме ця форма вкладень, 

маючи високу надійність, цінилась в 

усі часи, і сьогодні вартість золота також 

зростає. Так, ціна на нього у грудні 2009 р. 

продовжувала встановлювати нові рекор- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 65

ди, зрісши до 1226 дол. США за тройську 

унцію [10]. Фахівці стверджують, що ринок 

таким чином реагував на збільшення котирувань 

валютної пари євро/долар США та 

на очікування щодо планів стимулювання 

економік в Європі та США. До того ж, вагомий 

вплив на зростання ціни золота здійснили 

закупівлі золота центральними банками 

великих держав (зокрема, на 200 тонн 

збільшили свої золотовалютні резерви центральні 

банки Індії та Китаю, 50 тонн цього 

благородного металу планує викупити Банк 

Росії, також небувалу активність демонструють 

приватні інвестори та інвестиційні 

фонди) [10]. 

Експерти стверджують, що населення 

світу накопичило від 70 до 75 тис. тонн золота 

в ювелірних виробах, монетах, злитках, 

що в поточних цінах складає понад 

800 млрд. дол. США. За останні пів століття 

зростання попиту на золото з боку населення 

країн, що розвиваються, призвело майже 

до трикратного збільшення їх частки у в загальносвітовій 

структурі приватних тезавраційних 

накопичень у формі монет і злитків, 

адже саме у цих країнах дорогоцінні метали 

передусім слугують надійним засобом 

збереження й альтернативою придбання 

іноземної валюти. На відміну від фіктивних 

активів, які можуть піддаватися значному 

знеціненню, дорогоцінні метали містять у 

своїй основі реальну вартість товару, що робить 

їх більш стійкими до коливань на світових 

фінансових ринках [11, 36–37]. 

Заощадження на основі банківських металів 

в основному здійснюють з метою отримання 

прибутку та, у деяких випадках, для 

забезпечення майбутніх планових витрат. 

Однак світовий досвід підтверджує тезу про 

те, що ця форма вкладень є найефективнішою 

у довгостроковій перспективі [9, 13]. 

Проте заощадженням у формі банківських 

металів властиві і певні недоліки. Поперше, 

банківські метали продають лише у 


формі злитків, які не кожне середнє українське 

домогосподарство може дозволити 

собі придбати. По-друге, злитки металів 

не мають високої ліквідності і є низько дохідними 

активами. Ще менш ліквідними є 

невеликі ювелірні вироби з дорогоцінних 

металів, адже на їхню здатність швидко 

перетворюватися в готівку впливає такий 

фактор, як мода. 

Характерною особливістю транзитивних 

економік є значна питома вага неорганізованих 

заощаджень домогосподарств у їх загальній 

структурі. Формування таких заощаджень 

стає можливим з огляду на зростаючу 

невизначеність економічної ситуації, високі 

темпи інфляції, відсутність дієвих інструментів 

для залучення заощаджень населення 

та їх трансформації в інвестиції, а також 

брак необхідних знань та досвіду роботи на 

фінансовому ринку. Неорганізовані заощадження 

домогосподарства в основному зберігають 

у формі готівки, яка є найзручнішою 

у плані ліквідності. Проте окремі науковці до 

неорганізованих заощаджень, окрім нагромадженої 

готівки у будь-якій валюті, відносять 

також “вироби з дорогоцінних металів, 

різних споживчих та інвестиційних товарів, 

придбаних для перепродажу чи тривалого 

користування” [12, 55]. 

Неорганізовані гривневі заощадження 

домашніх господарств в готівковій формі 

в сучасних умовах демонструють тенденцію 

до зниження під впливом інфляційного 

зростання цін. Ця форма заощаджень не 

приносить прибутку, адже в країні завжди 

існує певний інфляційний фон. Проте основною 

перевагою зберігання коштів у готівці 

є високий рівень їхньої ліквідності. 

Неорганізовані заощадження в готівковій 

іноземній валюті також мають досить високий 

рівень ліквідності. Водночас, вони є доволі 

нестабільним фінансовим активом, особливо 

в умовах різкої ревальвації гривні (як 

це сталося у 2005 році, коли домогосподар- 

66 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

ства, які зберігали іноземну готівку, втратили 

значні суми коштів, незважаючи на те, що в 

попередні роки вони отримували прибутки). 

Така нестабільність є основним аргументом 

проти заощаджень коштів в іноземній валюті. 

Навіть якщо курс іноземної валюти до гривні 

упродовж певного періоду залишається незмінним, 

домогосподарство всеодно втрачає 

кошти, адже курс на купівлю валюти є завжди 

меншим, ніж курс на її продаж. Тобто, щоб 

досягти “порогу рентабельності”, потрібно, 

щоб наприкінці періоду курс на купівлю іноземної 

валюти зріс до рівня курсу на продаж 

на початку періоду [9, 13]. 

Варто відмітити, що неорганізовані заощадження 

в Україні є досить значними, 

причому оцінки експертів з цього приводу 

суттєво різняться. Обсяги вільних коштів 

на руках у населення вони оцінюють у розмірі 

від 8 до 50 млрд. дол. США [12, 55]. За 

твердженням інших дослідників, “щорічно 

в українських громадян осідає від 2 до 5 

млрд. дол. США, які в основному обслуговують 

тіньову економіку, в тому числі її кримінальну 

складову. За межами офіційної 

статистики залишаються грошові потоки 

трудових мігрантів, які, за різними оцінками, 

становлять за рік від 1 до 3,5 млрд. 

дол. США” [13, 177]. 

Такий негативний стан речей, пов’язаний 

з величезними обсягами неорганізованих заощаджень 

населення, зумовлений, на наш 

погляд, передусім відсутністю “головного соціального 

капіталу – довіри” [14, 171]. 

Необхідно зазначити, що у сучасному 

суспільстві категорія довіри уже давно 

перестала належати лише до сфери психології 

чи філософії. Довіра, поза усілякими 

сумнівами, – це категорія економічна. І 

допоки суспільство загалом та керівництво 

держави зокрема цього не усвідомлять, ситуація 

в країні продовжуватиме залишатися 

вкрай нестабільною і непрогнозованою. 


На думку фахівців, в сучасних умовах 

довіра слугує одним із головних параметрів 

розвитку суспільства, і саме рівень довіри 

визначає його подальший прогрес. Довіра 

як на індивідуальному, так і загальнонаціональному 

рівні (до держави та її окремих 

інститутів) стала однією з найхарактерніших 

ознак розвиненого суспільства [15]. 

Сучасна світова фінансова криза вкотре 

підтвердила істинність таких тверджень, а 

міжнародне співтовариство змушене було 

визнати, що сьогоднішня криза – це, передусім, 

криза довіри. Найбільш чітке розуміння 

сучасної світової кризи як кризи довіри, 

на нашу думку, продемонстрував уряд 

Німеччини. Восени 2008 року канцлер ФРН 

А. Меркель чітко зазначила, що здійснювані 

урядом антикризові заходи є “інвестиціями 

в довіру”, і запевнила, що жоден вкладник 

у Німеччині не втратить жодного євро своїх 

заощаджень через фінансову кризу [16]. 

Довіра у контексті нашого дослідження 

передбачає дві найважливіші складові: 

довіру громадян до фінансових інституцій, 

які розміщують їхні кошти на фінансовому 

ринку, та довіру населення до національної 

грошової одиниці. Тому відновлення довіри 

як до держави, котра формує макроекономічну 

політику, так і до діяльності численних 

фінансових установ, є, на наше глибоке 

переконання, одним із найголовніших 

та найактуальніших завдань сучасної фінансової 

науки і практики. Без повернення 

довіри до національної грошової одиниці і 

(що, на наш погляд, є найскладнішим) до 

діяльності вітчизняних фінансових інституцій 

неможливо у найближчій перспективі 

відновити економічне зростання в Україні. 

Недовірою населення до діяльності 

інститутів фондового ринку можна пояснити 

також і досить незначне використання 

вітчизняними домогосподарствами такої 

форми заощаджень, як цінні папери. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 67

Фондовий ринок є одним із найчутливіших 

сегментів фінансового ринку, адже, окрім 

низки економічних факторів, на його функціонування 

впливають численні соціальні регулятори 

(звички, умовності, певні стереотипи), 

незнання яких обумовлює слабку участь домогосподарств 

на ринку цінних паперів. Опитування 

соціологів свідчать, що лише близько 

1–2% населення готові інвестувати свої 

заощадження в інструменти фондового ринку 

[17, 57], а в Україні цінні папери становлять 

у середньому лише трохи більше, ніж 1% усіх 

заощаджень [18]. Для порівняння: в США домогосподарствам 

належить понад 10% державних 

цінних паперів, 36% муніципальних 

облігацій, 14% корпоративних облігацій і 37% 

акціонерного капіталу. 

Приймаючи рішення про інвестування 

коштів у цінні папери, члени домашніх 

господарств повинні пам’ятати про те, що 

фондовому ринку властива висока волатильність 

(“коливальність”), а також великий 

ступінь ризиковості здійснюваних на 

ньому операцій. Основними інструментами 

фондового ринку є акції й облігації, вкладення 

коштів у які має як суттєві переваги, 

так і певні недоліки. 

З 2002 р. Перша фондова торгова система 

(ПФТС) відкрила торгівельний майданчик, 

де фізичні особи можуть легально заробляти 

гроші на операціях із купівлі-продажу 

цінних паперів. Діяти в ПФТС можна через 

брокерську компанію. При цьому існує три 

можливих варіанти такої роботи: 1) “брокерський 

рахунок” – клієнт самостійно приймає 

рішення щодо угоди, а компанія лише виконує 

його заявки; 2) інвестиційний рахунок 

типу “фінансовий радник” – клієнт користується 

послугами персонального фінансового 

консультанта; 3) інвестиційний рахунок 

типу “фінансовий попечитель” – клієнт цілком 

довіряє брокерській компанії управляти 

своїм портфелем цінних паперів [19, 3]. 


Нині ринок облігацій України представлений 

державними і муніципальними облігаціями 

внутрішньої позики, облігаціями 

підприємницьких структур, облігаціями зовнішньої 

позики. Для фізичних осіб найбільш 

прийнятними в сучасних економічних 

умовах експерти вважають облігації 

підприємницьких структур та облігації внутрішньої 

державної позики. 

Для зниження ризику втрати коштів інвестор 

має ретельно обирати емітента облігацій 

і враховувати такі фактори, як прибутковість 

підприємства, наявність чіткої і 

зрозумілої інвестиційної програми, популярність 

підприємства, торгівельної марки 

(емітент має бути добре відомим широкому 

колу потенційних інвесторів). 

Фахівці переконують, що якщо вибирати 

середні ризиковість і дохідність вкладень, 

то за облігаціями можна отримати дохід 

навіть на кілька відсотків вищий, ніж за 

банківськими депозитами. 

В економічно розвинутих країнах світу дохід 

на облігації зазвичай коливається в межах 

6–12% [20, 127]. В Україні у докризовий період 

встановилися досить високі, за західними 

мірками, ставки – до 20% річних. А найпривабливішою 

емісією облігацій у 2009 р. став 

випуск бондів Укрзалізницею (24% річних). 

Експерти вважають, що відсоткові ставки за 

облігаціями після кризи будуть прив’язані до 

кредитних: за посткризової вартості кредитування 

в банках на рівні 20–25% річних ціна 

емісії облігації сягатиме 30% [21]. 

На думку учасників ринку облігацій, в 

післякризовий період найбільші шанси на 

успішний випуск і розміщення облігацій 

мають найнадійніші емітенти з ліквідними 

активами, які не допустили дефолтів 

за своїми зобов’язаннями. Очікується, що 

попитом користуватимуться папери банків 

з російським капіталом, УкрСиббанку, 

Укрсоцбанку та Укртелекому [21], а також 

підприємств реального сектора, насампе- 

68 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

ред харчової галузі, адже саме в ній термін 

окупності інвестицій є найменшим [22]. 

Важливим інструментом розміщення 

заощаджень населення можуть бути також 

облігації внутрішньої державної позики 

(ОВДП) – безвідсоткові коротко- і середньострокові 

бездокументні державні цінні папери 

з різними термінами погашення: віз 28 

днів до 36 місяців, або на певну дату. Продаж 

облігацій здійснюється з дисконтом, а 

погашення – за номінальною вартістю. 

Ставки за ОВДП є досить привабливими: 

на первинному аукціоні 3 серпня 2009 р. Міністерство 

фінансів підвищило максимальну 

ставку розміщення дев’ятимісячних облігацій 

до 29% річних, що є рекордно високим показником 

за останні 10 років. Проте вже восени 

2009 р. Міністерство фінансів різко (на 

10 в.п.) знизило ставки розміщення облігацій 

внутрішньої державної позики на первинних 

аукціонах. За шестимісячними ОВДП рівень 

прибутковості становив 19% річних, десятимісячними 

– 19,5% річних, трирічними – 20% 

річних, тоді як раніше Мінфін продавав облігації 

і під 29,5% річних [23]. 

Таким чином, переваги облігацій, як 

форми вкладання тимчасово вільних коштів, 

для приватних інвесторів полягають у 

тому, що: 

– величина доходу за облігаціями є 

гарантованою і наперед відомою (облігації 

гарантують хоч і невеликий, але стабільний 

дохід, що приваблює небагатого інвестора, 

котрий не любить ризикувати); 

– облігації можуть достроково бути 

пред’явленими до погашення; 

– при ліквідації товариства власникам 

облігацій кошти повертають в передостанню 

чергу, тобто перед поверненням 

коштів акціонерам; 

– погашення облігацій державної 

внутрішньої позики гарантоване Міністерством 

фінансів України. 


Найсуттєвішими недоліками вкладення 

коштів в облігації є: 

– менша дохідність порівняно, скажімо, 

з акціями; 

– неможливість участі в управлінні 

товариством; 

– необхідність здійснення виплат посередникам 

(оплата послуг брокерів, депозитарію 

тощо); 

– ймовірність значних ризиків прийняття 

помилкових рішень, пов’язаних із 

недостатньою обізнаністю пересічних громадян 

щодо потенційних переваг і можливостей 

використання цього інструменту; 

– оподаткування прибутку фізичних 

осіб-резидентів за облігаціями внутрішньої 

державної позики (різниця між ціною реалізації/погашення 

і ціною придбання) за ставкою 

13%. 

Досить перспективним для приватних 

інвесторів інструментом вітчизняного фондового 

ринку в сучасних економічних умовах 

можуть стати акції господарюючих суб’єктів. 

На думку фахівців, нинішня невизначеність 

і значні ризики фінансової системи зокрема 

та економіки України загалом спонукають 

підприємства до продажу своїх акцій, адже 

через проблеми з ліквідністю у багатьох випадках 

продаж акцій стає чи не єдиним шляхом 

фінансування діяльності підприємства. 

Так, за сім місяців 2009 р. було емітовано акцій 

у 2,5 рази більше, за аналогічний період 

попереднього року. За підсумками І півріччя 

2009 р. український ринок акцій показав 

найбільше зростання серед усіх ринків, що 

розвиваються. Якщо восени 2008 – навесні 

2009 року український фондовий ринок узагалі 

падав (індекс ПФТС знизився у 2,5 раза 

до рівня кінця 2004 р.), то згодом, коли на 

ринок прийшли дрібні трейдери – фізичні 

особи, саме на малих вкладеннях почалося 

його стабільне зростання. Експерти стверджують, 

що сьогодні інвестиції фізичних осіб 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 69

у ринок акцій виглядають навіть безпечнішими, 

ніж банківські депозити [24]. 

Відтак, до переваг, пов’язаних із вкладанням 

коштів у акції, фахівці відносять: 

– ймовірність отримання значних доходів 

за умови зростання вартості (курсу) 

акцій; 

– можливість отримання доходів при 

виплаті дивідендів; 

– можливість впливу на діяльність 

акціонерного товариства (але це стосується 

лише крупних акціонерів). 

Недоліками вкладень в акції є наявність 

суттєвих ризиків, пов’язаних саме із 

цим видом цінних паперів, зокрема: 

– ризику втрати доходу від зниження 

вартості (курсу) акцій; 

– ризику невиплати дивідендів; 

– ризику банкрутства акціонерного товариства, 

адже при ліквідації товариства акціонерам 

повертають кошти в останню чергу; 

– ризику неможливості повернення 

вкладених коштів (при неможливості продажу 

на ринку, акції не можуть бути пред’явлені 

до оплати акціонерному товариству). 

І все ж, незважаючи на певне пожвавлення 

на фондовому ринку упродовж останнього 

року, ми змушені констатувати, що, на 

жаль, вітчизняні домогосподарства так і не 

стали активними учасниками ринку цінних 

паперів, і цьому є кілька причин. По-перше, 

українська держава не виконує своїх функцій 

із захисту інтересів власників (особливо, 

дрібних) та інвесторів – фізичних осіб. Подруге, 

в Україні відсутня чітка нормативноправова 

база щодо регулювання відносин, 

пов’язаних із залученням коштів населення 

не лише на фондовому, але й на інших сегментах 

фінансового ринку. По-третє, відсутній 

механізм персоніфікації відповідальності 

усіх учасників ринку за порушення 

“ринкової дисципліни”. Окрім перелічених 

чинників, негативно-насторожене ставлення 

громадян до фондового ринку зумовлю- 


ють: штучно-декларативний характер його 

виникнення, соціально-деструктивний алгоритм 

“паперової” приватизації (девальвація 

приватизаційних сертифікатів – перших 

цінних паперів, із котрими безпосередньо 

зіткнулося населення, – украй негативно 

відобразилася на потенціалі його довіри), 

структурна розбалансованість і нестабільність, 

функціональна недієздатність тощо 

[14, 171–172]. 

Якщо ж інвестор не бажає, щоб його заощадження 

“лихоманило” разом із фондовим, 

валютними та іншими нестійкими ринками, 

формою своїх заощаджень він може 

обрати нерухомість. 

Останніми роками інвестувати в нерухомість 

в Україні було дуже вигідно, зважаючи 

на постійне здорожчання житла, 

особливо в столиці та великих містах. Без 

особливих зусиль на інвестиціях у нерухомість 

можна було отримати від 20 до 30% 

прибутку в рік. При цьому ризик (на відміну 

від того ж таки фондового ринку) є мінімальним. 

Навіть в умовах кризи, коли ціни 

на нерухомість дещо знижуються, куплену 

квартиру, скажімо, можна здавати в оренду 

(що приноситиме дохід, співставний з банківським 

депозитом), а через деякий час, 

коли ціни знову підуть угору, продати. 

Звичайно ж, у цій сфері фінансової діяльності 

також є певні проблеми. По-перше, 

вкладати кошти у нерухомість потрібно на 

термін не менше одного року (в іншому випадку 

додаткові витрати, пов’язані з купівлею 

нерухомості, перекриють прибуток). 

По-друге, інвестиції в нерухомість – це прерогатива 

заможних людей (виходити на ринок 

із сумою менше 100–150 тис. дол. США 

немає сенсу). Головне завдання інвестора 

при вкладанні коштів у нерухомість полягає 

у тому, щоб з максимальною ймовірністю передбачити, 

у яких районах населеного пункту 

найшвидше зростатимуть ціни та зрозуміти, 

які квартири є найбільш ліквідними. 

70 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

Практика свідчить, що зростання цін на 

нерухомість – процес циклічний. Тому розглядати 

нерухомість у якості об’єкта середньострокових, 

а тим паче короткострокових 

інвестицій, немає сенсу, адже ціни на житло 

ростуть повільно і більш-менш передбачувано. 

Зрозуміло, що ризик падіння вартості 

житла теоретично існує, проте, оцінюючи 

практичні перспективи, доцільно взяти до 

уваги результати соціологічних опитувань, 

які показують, що майже половина українців 

все ще мріють покращити свої житлові 

умови. Тобто, перспективи для розвитку 

цього ринку залишаються і надалі. 

Відтак, зазначимо, що основними перевагами 

вкладання коштів у нерухомість є 

надійність вкладень та стабільність доходу 

внаслідок високої ймовірності зростання 

цін на цей актив (адже кількість інвесторів 

зростає набагато швидше, ніж кількість 

об’єктів нерухомості). Головними недоліками 

нерухомості як форми заощаджень 

є відносно низька ліквідність (продаж навіть 

найкращої нерухомості вимагає значно 

більше часу, ніж, скажімо, зняття коштів з 

банківського депозиту) та високий “вхідний 

бар’єр” для інвестора. 

Таким чином, дослідження основних 

форм заощаджень дає підстави стверджувати, 

що конкретні рішення домогосподарств 

щодо доцільності здійснення 

заощаджень та вибору інструментів для 

вкладення тимчасово вільних коштів поєднують 

у собі як елементи об’єктивного 

оцінювання загальної економічної ситуації 

та власних доходів, так і суб’єктивні мотиви 

співвідношення дохідності і ризику обраних 

форм заощаджень. 

Загалом пріоритетним напрямком вкладення 

заощаджень залишаються депозитні 

банківські вклади, а фондовий ринок містить 

значний потенціал залучення коштів 

фізичних, які уже сьогодні стають вагомим 


фактором його стабілізації. Проте найважливішими 

умовами реалізації такого потенціалу 

в сучасних умовах мають стати: 

– посилення довіри населення як до 

основних учасників фінансового ринку 

України зокрема, так і держави загалом; 

– підвищення привабливості основних 

інструментів вітчизняного фінансового ринку 

та зниження їх ризиковості, зумовленої 

не лише економічними, але й політичними 

факторами; 

– формування належного рівня фінансової 

грамотності населення та відповідних 

навичок оперування фінансовими інструментами 

самостійно або за допомогою посередників. 

Переконані, що саме заощадження населення, 

трансформовані за допомогою 

різноманітних фінансових інструментів в 

інвестиції, у посткризовий період стануть 

вагомим джерелом розвитку національної 



1. Версаль Н. І. Особливості формування 

депозитних ресурсів банками України // Фінанси 

України. – 2009. – № 12. – С. 89–95. 

2. Депозити домашніх господарств // Бюлетень 

Національного банку України. – 2010. – 

№ 7. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 

http://www.bank.gov.ua/publication/econom/ 

Buleten/2010/bul_07_10.pdf 

3. Депозити сектору домашніх господарств 

// Бюлетень Національного банку України. 

– 2010. – №7. [Електронний ресурс]. – Режим 

доступу: http://www.bank.gov.ua/publication/ 

econom/Buleten/2010/bul_07_10.pdf 

4. Марена Т. В. Сучасні тенденції депозитної 

та кредитної доларизації економіки України // 

Вісник Донецького національного університету. 

– 2009. – № 2. – С. 229–234. 

5. Процентні ставки за депозитами, залученими 

від домашніх господарств та нефінансових 

корпорацій // Статистичний випуск 

департаменту статистики та звітності На- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 71

ціонального банку України. Липень 2010 року. 


nbuportal.bank.gov.ua/doccatalog/document;jsessi 

onid=BEC1FA753FC1463ABD261AF302031EE9? 

id=57120 (від 26.08.2010 р.) 

6. Підсумки діяльності кредитних установ 

у 2009 році. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 

http://www.dfp.gov.ua/fi leadmin/downloads/ 

dpn/ks_2009_01.pdf 

7. Звіт про роботу Державної комісії з регулювання 

ринків фінансових послуг України 

за 2008 рік. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 

http://www.dfp.gov.ua/fi leadmin/downloads/ 

richnyi_zvit_2008_1.pdf. 

8. Підсумки розвитку системи недержавного 

пенсійного забезпечення у 2009 році. [Електронний 

ресурс]. – Режим доступу: http://www.dfp.gov. 

ua/fi leadmin/downloads/dpn/npf_2009_01.pdf. 

9. Янель Ю. А., Соломянова К. О. Заощадження 

домогосподарств України та їх мотивація 

// Економіка. Фінанси. Право. – 2006. – 

№ 6. – С. 9–13. 

10. Тренд на ринку золота не змінюється. 


www.24tv.com.ua/economics/2009-12-04/34292.htm 

11. Плисецкий Д. Е. Проблемы и 

перспективы развития розничного рынка 

драгоценных металлов в России // Деньги и 

кредит. – 2004. – № 4. – С. 36–37. 

12. Петренко Я. Неорганізовані нагромаджені 

заощадження в механізмі трансформації 

заощаджень в інвестиції // Економіка України. – 

2010. – № 1 (578). – С. 54–59. 

13. Рамський А. Ю. Інвестиційний потенціал 

заощаджень фізичних осіб та механізми 

його реалізації // Актуальні проблеми економіки. 

– 2007. – № 5. – С. 173–178. 

14. Єфременко Т. Фінансова поведінка населення 

України // Соціологія: теорія, методи, 

маркетинг. – 2002. – № 2. – С. 165–175. 

15. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели 

и путь к процветанию: Пер. с англ. – 

М.: ООО “Издательство АСТ”: ЗАО НПП “Ермак”, 

2004. – 730 с. – (Philosophy). [Електро- 


нний ресурс]. – Режим доступу: http://yanko.lib. 

ru/books/culture/fukuyama-doverie-a.htm 

16. The Chancellor aims to establish a market 

economy with a human face. 15 october 2008. 

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http:// 

www.bundeskanzlerin.de/nn_704284/Content/EN/ 

Artikel/2008/10/2008-10-15-merkel-bundestag__ 

en.html 

17. Алавидзе Т. Л., Антонюк Е. В., Гозман 

Л. Я. Фондовый рынок: генезис образа и 

экономическое поведение // Вопросы социологии. 

– 1988. – Вып. 8. – С. 54-59. 

18. Царенко О. Довіра та обізнаність населення 

– складова інвестиційного клімату 

в Україні: Матеріали круглого столу. Електронний 

ресурс]. – Режим доступу: http:// 

neruhomist-ua.com 

19. Святненко А. Зберегти і примножити… 

Фінансові інструменти пересічного українця // 

Дзеркало тижня. – 2003. – № 23 (448). – С. 3. 

20. Мозговий О. М. Фондовий ринок: Навч. 

посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 316 с. 

21. Руденко В. На борговому дні // Контракти: 

український діловий тижневик. – 2009. – 

№ 39. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 

http://kontrakty.com.ua 

22. Мокогон О. Облігації підприємств [Електронний 

ресурс]. – Режим доступу: http://www. 

justinian.com.ua 

23. Мінфін знизив ставки розміщення ОВДП // 

Економічна правда. – 2009. – 4 листопада. 


epravda.com.ua 

24. Тимошенко М. В., Дяченко М. К. Фондовий 

ринок та перспективи його розвитку в 

умовах кризи. [Електронний ресурс]. – Режим 

доступу: http://dsfa.mybb3.net 

72 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010


СУТНІСНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО 

ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ 

Досліджено наукові підходи до визначення сутності державного пенсійного страхування 

та обґрунтовано власне визначення цього поняття. Розкрито об’єктивні передумови 

для функціонування державного пенсійного страхування в країні з ринковою 

економікою. Описано чинники, що зумовлюють попит на пенсійне страхування, а також 

чинники, що роблять неможливим його задоволення без участі держави. 

Домінування гуманістичних цінностей 

на сучасному етапі розвитку земної цивілізації 

спонукає посилення соціальних 

пріоритетів у функціонуванні економічної 

системи. При цьому призначення фінансів 

полягає у забезпеченні такого розподілу й 

перерозподілу створеної вартості, за якого 

гарантуються сприятливі умови для гармонійного 

розвитку суспільства, а також, 

забезпечується конкурентоспроможність 

національної економіки. Досягнення цієї 

складної і, водночас, природної мети функціонування 

фінансової системи, неодмінно 

передбачає справедливий розподіл фінансових 

ресурсів між окремими людьми, відповідно 

до їхнього внеску у забезпечення 

суспільного добробуту, що гарантує кожному 

індивідууму нормальні умови життя. 

Активна участь людини у господарському 

житті країни є необхідною умовою 

забезпечення достойного рівня добробуту 

як конкретного домогосподарства, так і 

суспільства загалом. Проте існує чимало 

чинників, які значно ускладнюють можливість 

отримання кожною людиною необхідних 

доходів від праці, власності чи від підприємницької 

діяльності впродовж усього 

життя. Природа людини влаштована так, 

що фізіологічна здатність працювати об- 

Олена ПЕТРУШКА 

межена певним віком. Складність забезпечення 

небідного існування в період непрацездатності 

зумовлена тим, що частина 

населення з різних причин, в тому числі й з 

об’єктивних, не веде достатньо інтенсивну 

трудову діяльність. Крім цього, далеко не 

завжди кожен індивід здатний рівномірно 

розподілити зароблені кошти на весь час 

свого життя, зберігши при цьому необхідний 

обсяг ресурсів до похилого віку. Цьому 

на заваді постають як психологічні особливості 

різних людей, так і об’єктивні труднощі 

управління фінансами домогосподарств 

в умовах високої складності функціонування 

сучасних фінансових систем, високої 

інтенсивність їх трансформацій і непередбачуваності 

розвитку. Рівень гуманності сучасного 

суспільства передбачає, зокрема, 

відповідальність спільноти за добробут 

кожного її індивіда і надання фінансової 

підтримки особам, які з об’єктивних причин 

не в змозі забезпечити небідне існування. 

Сприяти збалансованій реалізації двох базових 

принципів побудови цивілізованого 

суспільства – особистої відповідальності 

і солідарної взаємодопомоги спроможне 

державне пенсійне страхування [1, 9]. Пенсії, 

будучи основним джерелом доходів для 

значної кількості людей, слугують не лише 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 73

засобом забезпечення їх нормальної життєдіяльності, 

а й чинником досягнення суспільної 

гармонії та забезпечення нормального 

економічного розвитку країни. 

Ефективність функціонування державного 

пенсійного страхування значною мірою 

залежить від наявності відповідних науково 

обґрунтованих концепцій. Серед зарубіжних 

вчених, котрі значну увагу приділяли розвитку 

теоретичних положень державного пенсійного 

страхування, доцільно виокремити 

Ш. Бланкарта, Н. Борисенка, К. Гайдука, 

Л. Дехтяр, Т. Малеву, М. Рашида, В. Роїка, 

А. Соловйова, Дж. Стігліца, А. Хілмана, 

Р. Хольцмана. Важливі проблеми державного 

пенсійного страхування розглядаються у 

дослідженнях українських вчених, зокрема, 

В. Геєця, Е. Лібанової, О. Кириленко, О. Соломки, 

М. Ріппи, А. Федоренка, М. Шавариної, 

Н. Шаманської, С. Юрія. Проте в сучасних 

наукових дослідженнях зустрічаються 

відмінні підходи щодо визначення сутності 

основних положень державного пенсійного 

страхування, які не завжди належним чином 

теоретично обґрунтовані. 

З огляду на зазначене вище, метою цієї 

статті є розвиток понятійного апарату державного 

пенсійного страхування, а також 

розвиток теоретичних основ цього важливого 

елемента пенсійної системи в умовах 

формування ринкових відносин. 

Важливою складовою фінансової системи 

країни є пенсійне забезпечення, що покликане 

забезпечувати населення необхідними 

ресурсами для нормальної життєдіяльності 

значної кількості людей. В науковій літературі 

попри те, що немає єдиного визначення поняття 

пенсійного забезпечення, все ж відсутні 

принципові відмінності між поглядами провідних 

вчених на сутність цього явища. Як приклад 

найбільш повного визначення поняття 

пенсійне забезпечення наведемо висловлювання 

російський вченого, автора підручника 

“Пенсійне забезпечення” Н. Ю. Борисенка. 


Так, вчений вважає, що пенсійне забезпечення 

як економічна категорія є грошовими відносинами 

з приводу розподілу і перерозподілу 

валового внутрішнього продукту, доходів 

від зовнішньоекономічної діяльності і частини 

національного багатства з метою формування 

грошових коштів для матеріального захисту 

населення від соціального ризику втрати 

трудового або іншого постійного доходу для 

працюючих – внаслідок втрати працездатності 

при настанні старості, інвалідності; 

для непрацездатних членів сім’ї – внаслідок 

інвалідності, втрати годувальника; для окремих 

категорій працюючих – після досягнення 

встановленого стажу роботи у визначених 

сферах трудової діяльності [2, 15]. Схоже визначення 

запропонувала український науковець 

О. М. Соломка: пенсійне забезпечення 

– це системи інститутів (правил і організацій) 

та механізмів їх взаємодії, що акумулюють 

кошти через розподільчий (оподаткування) 

та нагромаджувальний (страхування) канали, 

амортизують наслідки соціальних ризиків, 

що прогнозуються (зміна матеріального стану 

працюючих та інших категорій громадян внаслідок 

настання старості, інвалідності, втрати 

годувальника) відповідно до визначених соціальних 

технологій та національних правил, 

які мінімізують наслідки зміни матеріального 

становища [3, 4]. Як видно із наведених визначень, 

поняття пенсійного забезпечення є 

складною системою, яка шляхом розподілу 

і перерозподілу валового внутрішнього продукту, 

а також інших складових національного 

багатства, передбачає мінімізацію наслідків 

соціальних ризиків, спричинених втратою 

працездатності, настання інвалідності або 

втрати годувальника. 

На сучасному етапі розвитку людства 

провідна роль у пенсійних системах країн 

належить державному пенсійному страхуванню. 

Впродовж нетривалого періоду 

еволюції (перша в світі загальнодержавна 

система пенсійного страхування була ство- 

74 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

рена в Німеччині канцлером Отто фон Бісмарком 

у 1889 р. [2, 20]), державне пенсійне 

страхування посіло провідне місце у 

системах соціального захисту населення 

розвинених країн. Успішний його розвиток 

позитивно вплинув на подолання бідності 

в цих державах та був вагомим чинником 

значного зростання рівня життя упродовж 

останнього століття. 

З метою дослідження теоретичних основ 

державного пенсійного страхування доцільно 

з’ясувати економічний зміст цього терміна. 

Слід зазначити, що поняття “державне 

пенсійне страхування” широко застосовується 

у сучасній науковій літературі. Так, у підручнику 

“Соціальне страхування” (С. І. Юрій, 

М. П. Шаварина, Н. В. Шаманська) поняття 

“пенсійне страхування” визначається як гарантована 

державою система заходів щодо 

забезпечення громадян у старості, на випадок 

хвороби, втрати працездатності [4, 58]. 

Перевагою цього визначення є його лаконічність 

і, водночас, чіткість окреслення основних 

елементів державного пенсійного страхування. 

Проте застосовувати визначення 

державного пенсійного страхування у такому 

вигляді у спеціальному науковому дослідженні, 

на нашу думку, недоцільно, оскільки в 

ньому не вказано специфічних джерел формування 

ресурсів забезпечення громадян, а 

також не конкретизовано словосполучення 

“випадок хвороби” і “втрата працездатності”, 

що дає змогу доволі широко трактувати запропонований 

термін. 

Оригінальне визначення пенсійного 

страхування наводить Л. Г. Стожок. Цей вид 

страхування вона трактує як складну підсистему, 

яка поєднує економічні, соціальні та 

правові інститути, призначені для реалізації 

інтересів і потреб стосовно захисту різних 

верств населення. З економічної позиції 

пенсійне страхування розглядається як 

інститут соціальної політики. З соціальної – 

як складова системи соціального страху- 


вання, і як форма соціального захисту, яка 

дозволяє, у випадку настання соціальних 

ризиків, зберегти необхідні стандарти рівня 

та якості життя непрацездатного населення. 

З правових аспектів пенсійне страхування 

трактується як система юридичних 

норм, які регулюють соціальний захист 

населення при настанні страхових випадків, 

передбачених законодавством [5, 6]. 

Слід зазначити, що деякі формулювання 

у запропонованому визначенні мають загальний 

характер, що не дає змогу за ними 

ідентифікувати саме пенсійне страхування. 

Наприклад, незрозуміло якого саме непрацездатного 

населення, адже в окремих 

випадках фінансове забезпечення потреб 

непрацездатного населення відбувається 

за рахунок ресурсів інших складових соціального 

страхування, як от страхування 

від нещасних випадків на виробництві, 

або страхування на випадок захворювань. 

Ще загальніше трактування пенсійного 

страхування наведено з позиції правових 

аспектів, адже визначення “регулюють соціальний 

захист населення при настанні 

страхових випадків, передбачених законодавством” 

дає змогу розуміти дуже широкий 

спектр видів страхування. Незважаючи 

на певні неточності у запропонованому тлумаченні 

пенсійного страхування, важливим 

є розуміння його як багатогранного явища, 

яке містить економічні, соціальні та правові 

складові. 

Внеском у розвиток понятійного апарату 

пенсійного страхування була запропонована 

дефініція цього поняття відомим російським 

вченим В. Д. Роїком. Так, соціальне пенсійне 

страхування трактується ним як економічні 

відносини суб’єктів трудових відносин (працівників 

і роботодавців) з приводу компенсації 

наслідків соціальних ризиків, котрі призводять 

до повної або часткової втрати заробітку 

(старість, втрата годувальника й інвалідність) 

і спричиняють зміни матеріального станови- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 75

ща і пов’язаного з цим соціального статусу 

працівників і їх сімей [6, 349]. На наш погляд, 

перевагами цього визначення є вдале окреслення 

сфери відносин суб’єктів державного 

пенсійного страхування, як відносин з приводу 

компенсації наслідків соціальних ризиків. 

Важливою для розуміння природи державного 

пенсійного страхування є зазначена підстава 

для надання допомоги, а саме: повна 

або часткова втрата заробітку, що спричиняє 

зміни матеріального становища і пов’язаного 

з цим соціального статусу працівників і їх 

сімей. Оскільки В. Д. Роїк вказав на те, що 

пенсійні виплати мають компенсувати втрату 

заробітку, ним окреслено також мінімальний 

розмір таких виплат. Незважаючи на очевидні 

позитивні властивості запропонованого 

російським вченим визначення державного 

пенсійного страхування, на нашу думку, воно 

значно виграло б, якби серед суб’єктів пенсійного 

страхування було зазначено також ще й 

державу. У запропонованому визначенні, на 

нашу думку, необґрунтовано упущено такі 

важливі властивості державного пенсійного 

страхування, як обов’язковий і загальний характер. 

Варто зазначити, що у вітчизняній економічній 

літературі часто у схожому за змістом 

значенні до поняття “державне пенсійне страхування” 

вживається термін “державне пенсійне 

забезпечення”. Багато дослідників пенсійних 

систем країн на території колишнього 

СРСР часто ототожнюють поняття “державного 

пенсійного страхування” і “державного 

пенсійного забезпечення”. Використання цих 

двох термінів як синонімів зустрічається в 

дослідженнях М. Гура [7], М. Рашида, Л. Томпсона, 

Х. фон Герсдорфа, О. Зотової [8], 

М. Малевої та О. В. Синявської [9], Л. С. Дегтяр 

[10, 75–93]. К. Гайдука, Д. Слабченко [11] 

та ін. На нашу думку, застосування цих двох 

термінів можливе лише в обмежених випадках, 

оскільки між ними все ж існує принципова 

відмінність. Характерними рисами фун- 


кціонування системи пенсійного страхування 

є домінування страхових методів у формуванні 

та використанні ресурсів пенсійного 

фонду, які передбачають наявність зв’язку 

між сплатою страхових внесків і розміром 

одержуваних пенсійних виплат. Історія розвитку 

пенсійних систем містить також факти, 

коли основним джерелом виплат пенсій були 

не страхові внески працівників і роботодавців, 

а загальні надходження бюджету. При 

цьому розмір пенсійних виплат визначається 

не величиною страхових внесків працівників, 

а встановлюється адміністративно в межах 

існуючих систем соціального забезпечення 

[1, 88]. Для таких моделей пенсійних систем 

застосування назви “пенсійне страхування” є 

неприйнятним, а скоріше доцільно застосовувати 

термін “державне пенсійне забезпечення”. 

Пенсійні системи розвинених держав з 

самого початку їхньої еволюції розвивалися 

на засадах страхування. Період зародження 

пенсійного страхування припав на активний 

розвиток громадянського суспільства, 

яке потребувало нових механізмів захисту 

окремих індивідів від несприятливих обставин. 

В таких умовах пенсійне страхування 

забезпечувало умови для збереження достойного 

доходу працюючим і гарантування 

лише мінімального рівня забезпечення 

життєдіяльності людини в інших випадках. 

Це сприяло розвитку індивідуальної відповідальності 

людини за своє майбутнє 

і майбутнє сім’ї, реалізувати яку можна 

було шляхом пенсійного страхування. На 

інших принципах відбувалося становлення 

пенсійної системи Радянського Союзу. 

Було сформовано соціалістичну модель 

соціального страхування, що базувалася 

на централізації фінансових ресурсів, які 

акумулювалися і витрачалися за єдиними 

правилами. В таких умовах фактично було 

ліквідоване пенсійне страхування. Переважна 

частина видатків на виплату пенсій 

76 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

дотувалася з державного бюджету, а сформовані 

механізми державного пенсійного 

забезпечення не передбачали тісної залежності 

величини пенсій від розмірів заробітної 

плати і страхових внесків. З побудовою 

такої системи державного пенсійного забезпечення 

соціальне страхування втратило 

одну із найважливіших властивостей – забезпечення 

зв’язку між особистою відповідальністю 

і правом на отримання пенсій. 

Таким чином, страхова солідарність була 

трансформована в державну знеособлену 

колективну допомогу, в різновид державного 

альтруїзму [1, 87–88]. 

Таким чином, на наш погляд, принципова 

відмінність між державним пенсійним 

забезпеченням і державним пенсійним 

страхуванням полягає у відмінній ролі людини 

і держави у визначенні матеріального 

добробуту індивідів. Державне пенсійне 

забезпечення передбачає широкий спектр 

зобов’язань держави за матеріальний добробут 

непрацюючого населення та нівелювання 

особистої відповідальності людини 

за розмір пенсійних виплат, натомість 

приватне пенсійне страхування передбачає 

наявність прямого зв’язку між страховими 

внесками та розмірами пенсійних виплат. 

Державне пенсійне страхування зазвичай 

передбачає визначальний вплив страхових 

внесків на розмір пенсії за умови гарантування 

певних мінімальних виплат усім непрацездатним 

громадянам. 

Застосування ж вченими поняття “державне 

пенсійне забезпечення” стосовно 

дослідження пенсійних систем країн на території 

колишнього Радянського Союзу, на 

нашу думку, пояснюється тим, що в них нерозвинені 

страхові принципи формування 

і використання ресурсів пенсійних систем. 

Значна роль ресурсів бюджету у забезпеченні 

пенсійних виплат, відсутність чіткого 

взаємозв’язку між розміром страхових внесків 

працівників і величиною пенсій, жорстке 


адміністративне регулювання пенсійних 

виплат, зокрема через встановлення мінімальних 

пенсій, одноосібна участь держави 

в управлінні пенсійним фондом робить 

пенсійну систему схожою до державного 

пенсійного забезпечення. З огляду на зазначене, 

застосування поняття “державне 

пенсійне забезпечення” стосовно аналізу 

практики функціонування пенсійної системи 

України, як і інших колишніх республік 

СРСР, є цілком допустимим і оправданим. 

Визначаючи склад понятійного апарата 

наукового дослідження, ми виходили, 

насамперед, з необхідності наукового дослідження, 

пріоритетних проблем розвитку 

пенсійної системи України. Як засвідчує 

столітній зарубіжний досвід, найефективнішою 

формою забезпечення матеріального 

добробуту в старості є пенсійні системи, 

що базуються на страхових засадах. Пенсійне 

страхування, яке сьогодні застосовують 

у всіх розвинених державах, ефективно 

виконує низку важливих завдань щодо 

регулювання економічного і суспільного 

розвитку. З огляду на зазначене, стратегічні 

вектори розвитку пенсійної системи 

України на законодавчому рівні визначено 

як розвиток страхових принципів у функціонуванні 

пенсійної системи і становлення 

повноцінного пенсійного страхування в нашій 

державі. Це передбачає також загальна 

тенденція зміцнення ринкових засад у 

функціонуванні економіки країни, а також 

позитивні процеси формування громадянського 

суспільства у нашій державі. 

Таким чином, комплексне дослідження 

теоретичних і практичних аспектів функціонування 

державного сегмента пенсійної 

системи України доцільно здійснювати в 

межах концепції державного пенсійного 

страхування. Окрім того, що це відповідатиме 

інституційному середовищу функціонування 

і розвитку пенсійної системи 

України, це дасть змогу також застосову- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 77

вати необхідні теоретичні напрацювання 

провідних вчених у сфері соціального 

страхування. Адже, такі відомі економісти, 

як Ш. Бланкарт [12, 415–423], Дж. Стігліц 

[13, 396–418], А. Хілман [14, 380–404] та ін. 

проблематику участі держави у пенсійній 

системі досліджували в межах пенсійного 

страхування. 

З урахуванням дослідження сутності поняття 

пенсійного страхування у фінансовій 

науці, переваг і недоліків відомих дефініцій, 

запропонуємо його власне трактування, яке 

дасть змогу застосовувати сучасні підходи 

до дослідження теоретичних основ цієї 

проблеми, а також ґрунтовно проаналізувати 

практику формування і використання ресурсів 

державного пенсійного страхування 

в нашій державі. Таким чином, державним 

пенсійним страхуванням будемо вважати 

регламентовані державою економічні відносини 

суб’єктів трудових відносин (держави, 

працівників і роботодавців), що передбачають 

компенсацію наслідків соціальних 


ризиків, котрі призводять до повної або 

часткової втрати заробітку для працюючих 

– внаслідок втрати працездатності при настанні 

старості, інвалідності; для непрацездатних 

членів сім’ї – внаслідок інвалідності, 

втрати годувальника; для окремих категорій 

працюючих – після досягнення встановленого 

стажу роботи у визначених сферах 

трудової діяльності, внаслідок чого відбувається 

погіршення матеріального становища 

і пов’язана з цим зміна соціального 

статусу осіб і членів їхніх сімей. 

Для з’ясування теоретичних засад державного 

пенсійного страхування важливо 

визначити основні чинники, що зумовлюють 

об’єктивну необхідність цього важливого інституту 

соціальної політики. На нашу думку, 

усі чинники доцільно розмежувати на дві 

групи, залежно від їхнього впливу на розвиток 

потреби в матеріальному забезпеченні 

осіб у старості, а також залежно від можливості 

забезпечити таку потребу суб’єктами 

ринкової економіки (рис. 1). 

Рис. 1. Основні чинники, що зумовлюють об’єктивну необхідність державного 

пенсійного страхування. * 

* Складено на основі [2, 12–13; 1, 65–67; 13, 402–406; 14, 397–403]. 

78 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

Першу групу чинників, що обумовлюють 

об’єктивну необхідність, становлять ті, 

які, власне, зумовлюють попит суспільства 

на соціальний захист. Участь населення в 

економічних процесах трансформувалася 

разом з удосконаленням суспільного виробництва, 

розвитком продуктивних сил, 

появою нових форм зайнятості населення 

та ін. Із розвитком індустріального виробництва 

відбулася докорінна зміна системи 

соціальних взаємозв’язків у суспільстві – 

зайняте населення, змінивши місце проживання, 

втрачало притаманні тодішньому 

суспільству можливості захисту в старості 

(допомога сім’ї, общини). В таких умовах 

з’являлася потреба у принципово новій 

формі соціального захисту, що базувалася 

б на самовідповідальності й особистій передбачливості 

[2, 13]. Велика чисельність 

індивідуальних ризиків опинитися в злиднях 

після закінчення трудової кар’єри переростала 

у значний за своїми розмірами 

соціальний ризик, який загрожував не лише 

стабільному економічному розвитку країн, 

а й існуванню тодішніх держав. Таким чином 

урбанізований спосіб життя, велика 

залежність працівника від наявності заробітної 

плати, а також втрата міцних матеріальних 

зв’язків між поколіннями у складі 

сім’ї обґрунтовує потребу в системах соціального 

захисту непрацездатних осіб. 

Необхідною умовою запровадження 

системи заходів, спрямованих на усунення 

соціальних ризиків була гуманізація суспільства 

і розвиток у ньому почуття солідарності. 

В таких умовах суспільство прагнуло реалізувати 

розвинуту відповідальність за долю 

кожного індивіда, який з об’єктивних причин 

не може самостійно заробляти необхідні ресурси 

і забезпечити небідне існування. Слід 

зазначити, що значною мірою ефективність 

сучасних систем державного пенсійного 

страхування визначається рівнем гуманності 

та солідарності суспільства. 


Ще однією важливою необхідною умовою 

розвиненого державного пенсійного 

страхування є сформоване громадянське 

суспільство. На думку авторитетного вченого 

В. Д. Роіка, саме громадянське суспільство 

руйнує монополію держави у сфері 

соціального захисту [1, 115]. Громадянське 

суспільство є тією силою, яка спроможна 

збалансувати інтереси населення, роботодавців 

і держави в управлінні фінансами 

державного пенсійного страхування, що є 

необхідною умовою його сталого розвитку. 

Нерозвиненість інститутів громадянського 

суспільства несе загрозу ухвалення нераціональних, 

соціально несправедливих рішень 

щодо формування і використання ресурсів 

державного пенсійного страхування. 

В індивідів існує чимало потреб, які 

ефективно забезпечуються в умовах ринкової 

економіки без участі держави. Проте, 

коли мова йде про пенсійне страхування, 

то існує група чинників, які обґрунтовують 

обмеженість суб’єктів ринкової економіки 

ефективно забезпечити суспільний попит 

на згаданий вид послуг. Цим самим пояснюється 

необхідність участі держави у цій 

сфері і необхідність функціонування державного 

пенсійного страхування (рис. 1). 

Одним з чинників неефективності приватного 

пенсійного страхування, що перешкоджає 

охопленню цим видом послуг 

максимальної кількості споживачів, на думку 

лауреата Нобелівської премії Дж. Стігліца, 

є високі трансакційні затрати. Вчений 

наводить аргументи, які засвідчують високі 

адміністративні затрати у приватному пенсійному 

страхуванні (які часто пояснюються 

значними комісійними виплатами агентам). 

Так, якщо у соціальному забезпеченні 

адміністративні затрати становлять менше, 

ніж 2% від виплат, то приватні страхові компанії 

витрачають 1 долар адміністративних 

витрат, виплачуваних дивідендів (прибутків) 

та податків на кожні 2 долара пенсійних 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 79

виплат [13, 402]. На нашу думку, в умовах 

нерозвиненого ринку пенсійного страхування 

і низького рівня охоплення такими послугами 

населення, що можна спостерігати 

в країнах з транзитивною економікою, рівень 

трансакційних затрат є значно вищим, 

ніж в розвинених державах. У зв’язку з цим 

можна стверджувати про наявність вагомого 

аргументу на користь розвитку державного 

пенсійного страхування. 

На заваді повноцінного забезпечення 

суспільства послугами пенсійного страхування 

ринковими структурами постає 

проблема несприятливого добору страхувальників. 

Несприятливий добір має місце 

тоді, коли люди знають про себе більше, 

ніж агенти, які їх страхують. Якщо індивіди 

матимуть більше інформації про очікувану 

тривалість свого життя, ніж страхові компанії, 

то люди з меншою імовірністю одержати 

страхові виплати будуть намагатися 

забезпечити страхування. У зв’язку з цим 

такі особи покидатимуть страховий пул, а 

залишатимуться там ті люди, котрі мають 

більшу імовірність отримати очікувані страхові 

виплати. Через несприятливий добір 

попит на приватне страхування обмежуватиметься 

людьми з відносно високою імовірністю 

отримання страхових виплат. Це 

може призвести до краху ринку приватного 

страхування [14, 397]. Частково цю проблему 

можна вирішити, якщо відмінності 

в очікуванні тривалості життя різних осіб 

можна легко визначити. В цьому випадку 

проблему несприятливого відбору можна 

вирішити шляхом диференційованого 

встановлення страхових премій, які відображали 

б цю очікувану тривалість. Однак 

навіть в цьому разі існують певні труднощі 

у пенсійному страхуванні, оскільки частина 

експертів вважає принизливим встановлення 

більших сум премій для індивідів з 

поганим здоров’ям [13, 404]. Зважаючи на 

це, асиметрія інформації є складною про- 


блемою у функціонуванні ринку пенсійного 

страхування, а виходом із цієї проблеми є 

запровадження обов’язкового державного 

пенсійного страхування. 

Ще одним суттєвим обмеженням приватного 

пенсійного страхування є складність 

індексування пенсійних виплат. При 

цьому часто буває складно забезпечити 

дохід на пенсійні внески не менший, ніж рівень 

інфляції. З метою убезпечити пенсійні 

вклади від знецінення страхові компанії 

іноді розміщують акумульовані ресурси 

на ринку цінних паперів. Однак, як свідчить 

практичний досвід, динаміка вартості 

цінних паперів далеко не завжди переважає 

динаміку інфляційних процесів, крім 

того така діяльність пов’язана зі значним 

ризиком, особливо в умовах глобальної 

нестабільності. В таких умовах держава 

більше спроможна гарантувати страхування 

від ризику інфляції, оскільки вона 

може виконати взяті зобов’язання, підвищивши 

податки або ж розподіливши свої 

зобов’язання між поколіннями, зокрема 

шляхом збільшення державного боргу [13, 

403]. Ще більша складність забезпечити 

необхідний дохід на пенсійні вклади існує 

в країнах з транзитивною економікою, 

адже в них спостерігається значно більша 

нестабільність ринків цінних паперів, до 

того ж в таких державах складніше прогнозувати 

рівень інфляції. 

Таким чином, державне пенсійне страхування 

є об’єктивною потребою сучасного 

суспільства, задовольнити яку в інший 

спосіб неможливо. Лише завдяки всеохоплюючому 

і загальнообов’язковому характеру 

можна повноцінно реалізувати захист 

непрацездатного населення. Оскільки 

право ухвалювати рішення щодо запровадження 

обов’язкових зборів належить 

винятково державі, то саме їй відведена 

провідна роль в організації пенсійного 

страхування. 

80 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010


1. Роик В. Д. Основы социального страхования: 

организация, экономика и право: Учебник. 

– М.: Изд-во РАГС, 2007. – 456 с. 

2. Борисенко Н. Я. Пенсионное обеспечение: 

Учебник. – М.: Издательско-торговая корпорация 

“Дашков и К°”, 2010. – 576 с. 

3. Соломка О. М. Пенсійне забезпечення в 

системі соціального захисту населення: Автореферат 

дисертації на здобуття наукового 

ступеня кандидата економічних наук. – Х., 

2006. – 18 с. 

4. Юрій С. І., Шаварина М. П., Шаманська 

Н. В. Соціальне страхування: Підручник. – 

К.: Кондор, 2006. – 464 с. 

5. Стожок Л. Г. Загальнообов’язкове державне 

пенсійне страхування в системі соціальної 

політики: Автореф. дис. на здобуття наук. 

ступ. к. е. н. – К., 2007. – 20 с. 

6. Роик В. Д. Превратить старость в радость: 

Основы жизнедеятельности населения 

в пожилом возрасте. – М.: МИК, 2008. – 432 с. 

7. Гура М. Пенсійна реформа: Виклик для 

України / За ред. Марчіна Свєнчіцкі, Інни Чапко, 

Анастасії Єрмошенко. – К.: Аналітичнодорадчий 

центр Блакитної стрічки ПРООН, 

2008. – 68 с. 

8. Рашид М. Реформа системы пенсионного 

обеспечения в России: структура и реа- 


лизация / Мансура Рашид, Лоуренс Томпсон, 

Херманн фон Герсдорф, Елена Зотова; Пер. с 

англ. – М.: Издательство “Весь Мир”, 2003. – 

120 с. 

9. Малева Т. М., Синявская О. В. Пенсионная 

реформа в России: история, результаты, 

перспективы: Аналитический доклад. – М.: Поматур. 

– 2005. – 76 с. 

10. Дегтяр Л. С. Российская пенсионная 

реформа в контексте мирового опыта // 

Проблемы прогнозирования. – 2002. – № 6. – 

С. 75–93. 

11. Гайдук К., Слабченко Д. Реформы 

пенсионных систем: обзор наиболее важных 

аспектов. – Минск: Исследовательский центр 

ИПМ, 2008. – 15 с. 

12. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах 

демократії: Вступ до фінансової науки: 

Пер. з нім. С. І. Терещенко та О. О. Терещенка; 

Передмова та наук. редагування В. М. Федосова. 

– К.: Либідь, 2000. – 654 с. 

13. Стігліц Дж. Е. Економіка державного 

сектора: Пер. з агл. А. Олійник, Р. Скільський. – 

К.: Основи, 1998. – 854 с. 

14. Хилман А. Государство и экономическая 

политика: возможности и ограничения управления: 

Учеб. пособие: Пер. с англ. / Науч. ред. 

пер. В. В. Бусыгин, М. И. Левин. – М.: Изд. дом. 

ГУ ВШЭ, 2009. – 879 с. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 81


ФІНАНСУВАННЯ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ 

В УКРАЇНІ 

Визначено роль дошкільної освіти у процесі становлення особистості. Проведено 

аналіз фінансування дошкільної освіти на державному та місцевому рівнях. 

Освіта сьогодні визначена одним із стратегічних 

ресурсів соціально-економічного 

розвитку й індикатором конкурентоспроможності 

держави, при чому пріоритетною 

сферою стає освіта протягом життя, головною 

метою якої є створення умов для розвитку 

і самореалізації кожної особистості. 

Громадянам України право на освіту закріплено 

в Конституції України та Законі України 

“Про освіту” від 23 травня 1991 р. №1060-12, 

яке забезпечується розгалуженою мережею 

та відкритим характером навчальних закладів, 

заснованих на державній та інших формах 

власності, створенням умов для вибору 

профілю навчання і виховання відповідно до 

здібностей, інтересів громадян, різними формами 

навчання. При цьому держава забезпечує 

розвиток усіх складових освіти з дотриманням 

принципів доступності, рівності умов, 

безперервності, гуманізму, демократизму, 

пріоритетності загальнолюдських духовних 

цінностей та інших, а на громадян покладено 

обов’язок здобуття повної загальної середньої 

освіти [1, ст. 53; 2, ст. 3,6]. 

Останнім часом питання вдосконалення 

структури освіти і механізмів її фінансування 

набули особливої актуальності. При 

цьому особливу увагу приділено реформуванню 

саме вищої освіти, як визначального 

чинника відтворення інтелектуальних і продуктивних 

сил та забезпечення розвитку і 

процвітання нації. Водночас у системі без- 

Яна БУЧКОВСЬКА 

перервної освіти обов’язковою первинною 

складовою ланкою є дошкільна освіта, яка 

закладає основи інтелектуального та духовного 

потенціалу, проблеми якої залишилися 

поза увагою вітчизняних науковців і 

практиків. Сьогодні першочерговим завданням 

в Україні є забезпечення рівних умов 

та належної якості освіти для максимально 

можливої кількості дітей старшого дошкільного 

віку, а це потребує додаткового залучення 

як бюджетних фінансових ресурсів, 

так і пошуку альтернативних джерел. 

Серед вітчизняних і зарубіжних вчених, 

які вивчають проблеми дошкільної освіти і її 

фінансування варто згадати Й. Бескида, І. Каленюка, 

С. Кузнєцову, Ц. Огня, Д. Полозенка 

та ін. Подальшого вивчення потребують питання 

оптимізації обсягів та джерел фінансування 

дошкільної освіти особливо сьогодні, 

коли дошкільну освіту для дітей старшого дошкільного 

віку визначено обов’язковою. 

Дошкільна освіта – це цілісний процес, 

спрямований на забезпечення різнобічного 

розвитку дитини дошкільного віку відповідно 

до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, 

психічних та фізичних особливостей, 

культурних потреб; формування у 

дитини дошкільного віку моральних норм, 

набуття нею життєвого соціального досвіду. 

Відповідно, право дитини на здобуття 

дошкільної освіти забезпечується дошкільним 

навчальним закладом, тип, форма 

82 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

власності та порядок організації якого регулюється 

законодавством України [3, 2]. 

Однією з вагомих рис, покладених в основу 

системи дошкільної освіти та модернізаційних 

змін у її змісті та структурі є забезпечення 

розвитку особистості, розкриття її талантів та 

умов реалізації усіх можливостей. 

Стан дошкільної освіти сьогодні можна 

охарактеризувати як незадовільний, оскільки 

зміни, які відбулися за останніх два десятиліття 

в соціально-економічному житті 

держави безпосередньо вплинули і на розвиток 

дошкільної освіти. Вони проявились 

на початку 1990-х рр. стрімким скороченням 

кількості дошкільних закладів (табл. 1). 

Як бачимо з даних табл. 1, Україна отримала 

у спадщину від радянської системи 

освіти 24,5 тис. діючих дошкільних закладів, 

кількість яких стрімко зменшувалась аж 

до 2004 р. (14,9 тис.), відповідно і кількість 

Роки 


місць скоротилася на 54% – з 2277 тис. до 

1040 тис. 

Непоправної шкоди системі дошкільної 

освіти завдало масове передавання 

відомчих дитячих закладів до комунальної 

власності. Оскільки коштів на утримання 

цих об’єктів у місцевих бюджетах не передбачалося, 

то приміщення почали здавати в 

оренду, в кращому разі перепрофільовуючи, 

залишаючи їх у комунальній власності, 

та розпродавати. У селах ситуація склалася 

ще гірше – будівлі стали нікому не потрібні, 

їх було розвалено, розібрано, розкрадено. 

Негативний вплив на функціонування 

дошкільних закладів тих років мала і несприятлива 

демографічна ситуація: зниження народжуваності, 

загальне погіршення здоров’я 

населення. На рис. 1. зображено динаміку 

народжуваності протягом 1990–2009 рр., 

яка свідчить про скорочення народжуванос- 


Динаміка показників функціонування закладів дошкільної освіти [4] 

Кількість 

закладів, тис. 

Кількість місць 

в них, тис. 

Кількість дітей 

у закладах, тис. 

Охоплення дітей закладами, % до 

кількості дітей відповідного віку 

1990 24,5 2277 2428 57 

1991 24,4 2243 2268 55 

1992 23,8 2216 2063 51 

1993 23,2 2189 1918 49 

1994 22,3 2101 1736 47 

1995 21,4 2014 1531 44 

1996 20,2 1856 1342 41 

1997 18,4 1770 1172 38 

1998 17,6 1638 1103 38 

1999 17,2 1216 1055 39 

2000 16,3 1117 983 40 

2001 15,7 1077 968 41 

2002 15,3 1060 973 48 

2003 15,0 1053 977 49 

2004 14,9 1040 996 50 

2005 15,1 1056 1032 51 

2006 15,1 1063 1081 53 

2007 15,3 1084 1137 54 

2008 15,4 1110 1195 54 

2009 15,5 1121 1214 56 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 83

700 

600 

500 

400 

300 

200 

100 

0 

1990 

ті майже вдвічі протягом 1990–2000 рр. з 

657,2 тис. осіб до 385,1 тис. осіб відповідно. 

Для прикладу, коефіцієнт охоплення дітей 

дошкільними навчальними закладами (відсоток 

від вікової групи дітей від 3 до 6 років) в 

таких державах, як Чехія, Угорщина, Словаччина, 

Словенія, Білорусія, Росія відповідно 

становить – 89, 87, 75, 65, 64, 57% [5]. 

У 1997–1998 рр. спостерігалась ситуація, 

коли місць у дитсадках було більше, 

ніж вихованців на 30%. З 2001 р. народжуваність 

в країні почала зростати, а кількість 

закладів дошкільної освіти зменшувалася 

до 2004 р. (до 14,9 тис. і місць в них – до 

1040 тис.). Це призвело до появи дефіциту 

місць у дошкільних закладах та зростання 


1991 

1992 

1993 

1994 

1995 

1996 

1997 

1998 

1999 

2000 

2001 

2002 

2003 

2004 

2005 

2006 

2007 

2008 

2009 

Рис. 1. Динаміка народжуваності в Україні протягом 1990–2009 рр. (тис. осіб)* 

* Складено автором на основі [4]. 

9000 

8000 

7000 

6000 

5000 

4000 

3000 

2000 

1000 

0 

3797,1 

28,1 


5225,2 

32,5 

7178,1 

36,6 

черг на отримання направлення у дитячий 

дошкільний заклад. 

Починаючи з 2005 р., зафіксовано збільшення 

кількості діючих дошкільних закладів, 

станом на 01.01.2010 р. їх стало 15,5 тис. різних 

типів і форм власності, в них місць – 1121 тис., 

а кількість дітей у закладах – 1214 тис. чол. 

Ефективність діяльності будь-якої системи 

вимагає належного фінансового забезпечення; 

дошкільна освіта не є винятком. Незважаючи 

на можливість багатоканального 

фінансування дошкільних закладів, домінуючим 

джерелом залишаються кошти державного 

та місцевих бюджетів. Динаміку фінансування 

дошкільної освіти з державного та 

місцевих бюджетів зображено на рис. 2. 

8283,2 

84 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 

41,9 

2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 

розмір видатків державного 

бюджету на дошкільну освіту 

розмір видатків місцевих 

бюджетів на дошкільну освіту 

Рис. 2. Динаміка видатків державного та місцевих бюджетів 

на дошкільну освіту у 2006–2009 рр. (млн. грн.) *

Як видно із даних рис. 2, спостерігається 

тенденція до зростання обсягу бюджетного 

фінансування дошкільної освіти саме 

з місцевих бюджетів; видатки державного 

бюджету на дошкільну освіту не становив 

навіть 1% від загального розміру видатків на 

дошкільну освіту. Якщо у 2006 р. обсяг видатків 

місцевих бюджетів на дошкільну освіту 

становив 3797 млн. грн., то у 2009 р. зріс 

більше, ніж вдвічі і досяг 8283,2 млн. грн. 

Слід зазначити зростання видатків місцевих 

бюджетів на освіту у складі сукупних 

видатків місцевих бюджетів у 2007 р. до 

29183,9 млн. грн., що становить 27,8%, у 

2008 р. – 39405,1 млн. грн. або 28,3% та у 

2009 р. – 42847,9 млн. грн., що становить 

31,4% при скороченні загального розміру видатків 

місцевих бюджетів у 2009 р. (рис. 3). 

У структурі видатків місцевих бюджетів 

на освіту спостерігається тенденція до 

зростання видатків на дошкільну освіту, у 

2007 р. вони склали 5225,2 млн. грн. або 

17,9% видатків місцевих бюджетів на освіту, 

у 2008 р.– 7178,1 млн. грн. або 18,2%, у 

2009 р. – 8283,2 млн. грн. або 19,3%. 

У структурі видатків державного бюджету 

на освіту найбільшу питому вагу займають 

видатки на вищу освіту – 79,9%, з них 16,3% 

– це фінансування вищих навчальних закладів 

І-ІІ рівня акредитації та 83,7% – фінансу- 

160000 

140000 

120000 

100000 

80000 

60000 

40000 

20000 

0 

104853,2 

29183,9 


вання вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня 

акредитації; видатки на професійно-технічну 

освіту становлять 13,7% від загального обсягу; 

видатки на післядипломну освіту – 1,7%, 

видатки на загальну середню, позашкільну 

освіту та матеріально-технічне забезпечення 

навчальних закладів займають відповідно по 

0,8%; видатки на дошкільну освіту займають 

найменшу частку у структурі видатків на освіту 

державного бюджету і становлять лише по 

0,1% від загального обсягу. 

Щодо структури видатків на освіту місцевих 

бюджетів, то найбільшу питому вагу 

займають видатки на загальну середню 

освіту – 64,1%; видатки на дошкільну освіту 

складають 19,3%; позашкільну освіту – 

6,1%; вищу освіту – 4,3%, з них 83,2% – це 

фінансування вищих навчальних закладів 

І-ІІ рівня акредитації та 16,8% – фінансування 

вищих навчальних закладів ІІІ-IV рівня 

акредитації; видатки на професійно-технічну 

освіту складають 1,9%; на післядипломну 

освіту – 0,6%; матеріально-технічне забезпечення 

навчальних закладів – 0,02%. 

Наведені дані підтверджують, що фінансування 

дошкільної освіти в Україні проводиться 

з місцевих бюджетів і займає значну питому 

вагу у складі видатків. Розглянемо структуру 

видатків місцевого бюджету на освіту, зокрема 

бюджету м. Хмельницький (табл. 2). 

Рис. 3. Динаміка видатків місцевих бюджетів у 2007–2009 рр. (млн. грн.)* 


138998,8 136254,9 

39405,1 42847,9 

5225,2 7178,1 8283,2 

2007 2008 2009 


бюджетів 


бюджетів на освіту 


бюджетів на дошкільну 

освіту 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 85

Як видно із даних табл. 2, у структурі 

видатків міського бюджету міста Хмельницький 

на освіту у 2009 р. найбільшу питому 

вагу складають видатки на загальноосвітні 

школи, спеціалізовані школи та ліцеї 

– 125715,9 тис. грн., що становить 62,4%; 

видатки на дошкільні заклади освіти становлять 

56869,1 тис. грн. або 28,2%; видатки на 

спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, 

школи та інші заклади для дітей з фізичними 

вадами – 3056,7 тис. грн., або 1,5%; на позашкільну 

освіту – 7616,3 тис. грн., що становить 

3,8%; розмір видатків на вечірні школи 

– 806,8 тис. грн., що становить 0,4%; на 

дитячі будинки – 340,8 тис. грн., або 0,2%; 


Структура видатків бюджету м. Хмельницький на освіту* 

Видатки на освіту 

Фактично 

виконано 

у 2009 р. 

Затверджено 

на 

2010 р. 


(тис. грн.) 

Відхилення, 

(+, -) 

Дошкільні заклади 56869,1 64960,4 +8091,3 

Загальноосвітні школи, спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, 

колегіуми 

125715,9 146976,8 +21260,9 

Вечірні школи 806,8 925,3 +118,5 

Дитячі будинки 

Спеціальні загальноосвітні школи-інтернати, школи та інші 

340,8 – -340,8 

заклади для дітей з вадами у фізичному та розумовому 


3056,7 3975,2 +918,5 

Позашкільні заклади освіти, заходи із позашкільної роботи 

з дітьми 

7616,3 9250,6 +1634,3 

Методична робота, інші заходи у сфері народної освіти 1021,2 1200,5 +179,3 

Централізовані бухгалтерії відділів освіти 3376,0 1644,2 -1731,8 

Групи централізованого господарського обслуговування 

міських відділів освіти 

602,4 717,5 +115,1 

Інші заклади освіти 1980,1 2206,3 +226,2 

Допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим 

батьківського піклування, яким виповниться 18 років 

Одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових 

мінімумів дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьків- 

68,1 95,0 +26,9 

ського піклування, що перебували під опікою (піклуванням) 

або на повному державному утриманні, при працевлаштуванні 

їх після закінчення навчального закладу 

– 15,5 +15,5 

Всього 201453,5 231967,3 +30513,8 

* Складено автором на основі [7,8]. 

видатки на методичну роботу та інші заходи 

у сфері народної освіти – 1021,2 тис. грн., 

що становить 0,5%; на інші заклади освіти – 

1980,1 тис. грн., або 0,98%, та ін. 

Відповідно до затвердженого обсягу 

видатків міського бюджету на освіту на 

2010 р. планується зростання їх обсягу на 

30513,8 тис. грн., тобто приріст становить 

15%. Щодо найбільш вагомих статей видатків 

міського бюджету на освіту, то слід зазначити, 

що видатки на дошкільні заклади зростуть 

на 8091,3 тис. грн., що становить 14,2%, 

та видатки на загальноосвітні школи, спеціалізовані 

школи, ліцеї, гімназії, колегіуми зростуть 

на 21260,9 тис. грн. або на 16,9% [8]. 

86 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

Загалом у м. Хмельницький у 2009 р. 

функціонувало 43 дошкільних навчальних 

заклади, в яких налічувалось 9480 вихованців. 

Сьогодні у місті існує проблема 

перевантаження дошкільних навчальних 

закладів, де на 100 місць в дошкільних начальних 

закладах виховується в середньому 

126 дітей. Дещо інша ситуація в селах, 

де на 100 місць припадає лише 87 дітей. 

Загалом по області на 100 місць в дошкільних 

закладах припадає 110 дітей. Проблеми 

з охопленням дошкільною освітою дітей 

5-річного віку у сільській місцевості не виникають, 

чого не скажеш про місто, де черга 

– 3932 дитини [9]. 

Ситуація, що склалась, характерна не 

тільки для м. Хмельницький і головною 

причиною є дефіцит фінансових ресурсів, 

зокрема бюджетних. Дошкільна освіта сьогодні 

вимагає розширення джерел фінансування, 

всебічне стимулювання інвестицій 

юридичних і фізичних осіб у її розвиток; визначення 

пріоритетних напрямків фінансування 

й концентрації фінансових ресурсів 

для їх реалізації; забезпечення ефективності 

використання коштів на функціонування 

й розвиток дошкільної освіти. 

Визначивши дошкільне дитинство як 

особливий національний ресурс, що дозволяє 

вирішувати складні проблеми 

соціально-економічного розвитку, поєднуючи 

зарубіжний досвід та національні освітні 

традиції, Україна повинна забезпечити 

якість та доступність дошкільної освіти, 

що сприятиме вихованню особистості і підтвердить 

її пріоритетну роль в системі національної 

освіти. 


1. Конституція України вiд 28.06.1996 № 

254к/96-ВР. – Відомості Верховної Ради України. 

– 1996. – № 30. 

2. Про освіту: від 23.05.1991р. №1060-12. – 

Закон України. [Електронний ресурс]. – Режим 


доступу:http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ 

main.cgi?nreg=1060-12 

3. Про дошкільну освіту: вiд 11.07.2001 № 

2628-III. Закон України. [Електронний ресурс]. – 

Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ 

laws/main.cgi?nreg=2628-14 

4. Офіційний сайт Державного комітету 

статистики України. [Електронний ресурс]. – 

Режим доступу:http://www.ukrstat.gov.ua 

5. Самойлик К. Дошкільна освіта – перша 

сходинка до школи [Електронний ресурс]. – 

Режим доступу:http://www.komunist.com.ua/ 

article/21/33_u.htm 

6. Інформація Комітету Верховної Ради України 

з питань бюджету [Електронний ресурс]. – 

Режим доступу: : http://budget.rada.gov.ua 

7. Офіційний сайт Хмельницької міської ради 

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http:// 

www.khmelnytsky.com/index.php?option=com_co 

ntent&view=section&layout=blog&id=7&Itemid=36 

8. Рішення Про бюджет міста Хмельницького 

на 2010 рік №2 від 26.05.2010 р. тридцять 

шостої сесії Хмельницької міської ради 


www.khmelnytsky.com/index.php?option=com_c 

ontent&view=article&catid=226%3A----26052010- 

&id=3060%3A02-2010-&Itemid=36 

9. Найбільша черга на дошкільні заклади 

існує в Хмельницькому [Електронний ресурс]. – 

Режим доступу: http://strimex.vsevesti.net/go/ru/ 

article/id/741520/najbilisha-cherga-na-doshkilinizakladi-isnue-u-hmelinitsikomu.html 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 87


ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО 

КЛАСИФІКАЦІЇ ЛІЗИНГУ 

Проаналізовано сучасні підходи до виокремлення класифікаційних ознак видів лізингу. 

Досліджено схожі риси та недоліки сучасних класифікацій лізингових відносин. Обґрунтовано 

доцільність та методологію формування нових особливих ознак лізингових 

договорів. Сформовано розширену наукову класифікацію видів лізингу. 

В умовах необхідності якнайшвидшого 

подолання кризових явищ особливого значення 

набувають питання, пов’язані із залучення 

надійних джерел фінансування розвитку 

економіки. Одним із сучасних дієвих 

інструментів фінансування програм оновлення 

та розширення основних засобів підприємств 

сьогодні може стати лізинг. Проте, якщо 

у країнах з розвинутою ринкової економікою 

частка лізингу в інвестиційному фінансуванні 

може сягати 30%, в Україні цей показник не 

перевищує і декількох відсотків. 

Така ситуація склалася, зокрема, і через 

недостатню правову врегульованість 

лізингових відносин вітчизняним законодавством. 

На відміну від багатьох розвинутих 

країн, наша держава не впроваджує 

програм стимулювання розвитку лізингової 

галузі, а діючі нормативно-правові акти 

часто суперечать один одному. 

Зокрема відсутня чітка класифікація 

видів лізингу, які мають регулюватись тими 

чи іншими законодавчими нормами. А віднесення 

лізингової угоди до фінансової чи 

оперативної частіше суперечить усталеним 

світовим канонам. Оскільки для України 

явище лізингу порівняно нове, то розробка 

чіткої та широкої класифікації лізингових 

угод за специфічними ознаками дасть 

можливість відмежовувати різні за змістом 

лізингові відносини. 

Святослав АМЕЛІН 

Досліджуючи підходи до класифікації 

тих вчених, які ґрунтовно займались вивченням 

лізингової діяльності, варто відзначити 

роботи Н. Внукової, В. Газмана, В. Горемикіна, 

В. Кочеткова, О. Краєвої. Певні класифікаційні 

ознаки лізингу обґрунтовано у роботах 

таких науковців як: В. Мосійчук, Б. Луців, 

Л. Снігір, О. Чекмарева, О. Галущак. Українські 

вчені економісти О. Луб’янський, В. Міщенко, 

Н. Слав’янська, Т. Черемисова також 

доклали зусиль до вироблення видової 

структури лізингових відносин. 

Очевидним є певна подібність віднесення 

тих чи інших видів лізингу до певних 

класифікаційних груп. Проте не важко 

помітити і суттєві відмінності, зокрема, у 

класифікаційних ознаках та різновидах лізингу. 

Кожен автор, виокремлюючи власні 

критерії класифікації та визначаючи окрему 

класифікаційну ознаку, відносить до неї 

певні види чи форми лізингу. Проте переважна 

більшість доступних на сьогодні класифікацій 

видів лізингу не є вичерпною та 

обмежується однобічною оцінкою тих чи 

інших лізингових відносин без урахування 

їх багатофакторного характеру. 

Метою даного дослідження є: проаналізувати 

сучасні підходи до виокремлення 

класифікаційних ознак видів лізингу; дослідити 

погляди вітчизняних та зарубіжних 

науковців на питання класифікації різних 

88 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

лізингових відносин через виявлення їх схожих 

рис та недоліків; сформувати розширену 

наукову класифікацію видів лізингу. 

Міжнародна практика традиційно розрізняє 

фінансовий та оперативний види лізингу, 

кожному з яких властиві відповідні концептуальні 

ознаки. Основними критеріями для віднесення 

лізингу до фінансового або оперативного 

є ознаки обсягу зобов’язань та строк 

використання предмету лізингу. Проте існує 

низка інших ознак, за якими варто розрізняти 

фінансовий та оперативний лізинг. Для класифікації 

лізингових угод у міжнародній практиці 

застосовують критерії, що уточнюють види. 

Нами досліджено підходи до класифікації 

тих вчених, які ґрунтовно займались 

вивченням лізингової діяльності. 

Такі економісти, як Н. Н. Внукова, 

О. В. Ольховіков вирізняють шість критеріїв 

класифікації залежно від: 

– того, кому належить ініціатива; 

– терміну виплати вартості майна; 

– власників майна; 

– характеру інвестора; 

– характеру взаємозв’язків між сторонами 

угоди; 

– способу переходу права власності 

на майно [6, 20]. 

Проте така класифікація є надто суперечливою 

з погляду виділених класифікаційних 

груп та включених до них тих чи інших 

видів лізингу. 

В. Д. Газман вирізняє у своїх працях вісім 

класифікаційних ознак за: 

– обсягом обслуговування; 

– типом фінансування; 

– складом учасників; 

– типом майна; 

– ступенем окупності (умовами амортизації); 

– сектором ринку; 

– залежно від податкових, амортизаційних 

пільг; 

– характером платежів [7, 26]. 


Ця класифікація є ґрунтовнішою та 

зрозумілою, проте вважаємо невдалим віднесення 

строкового (разового) та поновлювального 

(револьверного) лізингу у класифікаційну 

групу за типом фінансування. Крім 

того, В. Д. Газман ототожнює поділ за ступенем 

окупності та умовами амортизації, з чим 

важко погодитись. Міжнародний лізинг у запропонованій 

ним класифікації поділяється 

лише на імпортний та експортний. 

Російські автори В. Н. Кочетков, 

О. В. Кочеткова, Е. В. Краєва вирізняють 

вісім класифікаційних ознак поділу лізингових 

угод (склад учасників, тип майна, окупність, 

умови амортизації, обсяг обслуговування, 

сектор ринку, цільове призначення, 

характер платежів) [10, 12]. Ця класифікація 

доповнена поділом лізингу за умовами 

амортизації, проте вилучено поділ залежно 

від наміру учасників. Глибина класифікаційної 

структури не відрізняється від тієї, 

що запропонована В. Д. Газманом. 

Українські вчені-економісти О. Г. Луб’янський, 

В. І. Міщенко, Н. Г. Слав’янська виокремлюють 

дев’ять критеріїв класифікації 

лізингових угод (склад учасників, тип майна, 

ступінь окупності, обсяг обслуговування, 

сектор ринку, цільове призначення, спосіб 

фінансування, характер платежів, наміри 

учасників) [12, 34]. Вважаємо, класифікаційний 

поділ, запропонований вітчизняними 

економістами, найбільш регламентованим 

та зручним. Зокрема, ними розширено поділ 

за типом майна: додано такі види, як лізинг 

обладнання, “секонд-хенд” лізинг та великомасштабний 

лізинг. Проте в своїй класифікації 

автори, відкидаючи поділ за умовами 

амортизації, розширюють поділ міжнародного 

лізингу на транзитний та спеціальний. 

Очевидною є певна подібність віднесення 

тих чи інших видів лізингу до окремих 

класифікаційних груп. Не важко помітити і 

суттєві відмінності, зокрема, у класифікаційних 

ознаках та виділених різновидах лізингу. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 89

Поділяючи точку зору Б. Луціва, О. Галущак, 

В. Мосійчука пропонуємо з усіх лізингових 

операцій виокремити два основних 

принципових види: оперативний та фінансовий, 

а всі інші різновиди лізингових операцій 

матимуть однакове відношення як до оперативного, 

так і до фінансового лізингу. 

Узагальнюючи сучасний науковий доробок 

та поглиблюючи дослідження сутності 

лізингових відносин, пропонуємо класифікувати 

фінансовий та оперативний лізинг, 

як особливу форму економічних та юридичних 

відносин за наступними ознаками: 

За організаційною формою розрізняють: 

прямий, непрямий, зворотний, сублізинг, 

левередж лізинг (роздільний, груповий). 

Прямий (класичний) лізинг є угодою 

фінансового або оперативного лізингу, яка 

передбачає передачу в лізинг майна, що 

не придбавалося лізингодавцем спеціально 

на замовлення лізингоодержувача, а 

вже належало йому на правах власності на 

момент звернення до нього лізингоодержувача. 

У цьому виді угод лізингодавцями зазвичай 

виступають виробники або продавці 

(постачальники) майна. 

Непрямий лізинг є угодою фінансового 

або оперативного лізингу, яка передбачає 

передачу в лізинг майна, спеціально придбаного 

лізингодавцем у продавця (постачальника) 

предмета лізингу на замовлення 

лізингоодержувача і на підставі визначених 

ним специфікацій. 

Зворотний лізинг є угодою, що передбачає 

продаж лізингоодержувачем предмета 

лізингу лізингодавцю з одночасним 

зворотним отриманням його лізингоодержувачем 

у фінансовий або оперативний 

лізинг. Деякі дослідники вважають зворотний 

лізинг різновидом фінансового, підкреслюючи 

його інвестиційну суть. Проте 

наразі автором не вбачаються обмеження 

щодо застосування схеми зворотного при 

оперативному лізингу. 


Сублізинг є угодою, яка передбачає 

узгоджену з лізингодавцем передачу лізингоодержувачем 

предмета лізингу у користування 

третій особі на визначений термін і 

за плату. У міжнародній сфері сублізингові 

угоди, що отримали назву “дабл диппинг” 

(double dipping), використовують комбінацію 

податкових вигод у двох і більше країнах. 

Ефективність таких угод пов’язана з 

тим, що вигоди від податкових пільг, наприклад, 

у Великобританії більші, якщо лізингодавець 

має право власності, а в США – 

якщо лізингодавець має право володіння. 

Левередж (роздільний чи пайовий) лізинг 

– найскладніший різновид лізингу, який 

використовують зазвичай для реалізації 

досить дорогих лізингових проектів і який 

пов’язаний з багатоканальним фінансуванням. 

Термін “lever” - важіль, та “leverage” - 

дія важелю або засіб для досягнення цілі, не 

має аналогів в українській мові. Тому в сучасній 

діловій мові цей різновид лізингу прийнято 

називати “левередж лізинг” з метою 

не ускладнювати термінологію [9]. Відмінною 

ознакою левередж лізингу є те, що лізингодавець, 

купуючи для передачі в лізинг 

відповідні основні засоби, виплачує за рахунок 

власних коштів незначну частину їхньої 

вартості, розраховуючись з постачальником 

здебільшого позиковими ресурсами, залученими 

від одного чи кількох кредиторів. Лізингова 

компанія користується всіма податковими 

пільгами, які розраховують з повної 

вартості майна, до того ж лізингодавець не 

є відповідальним перед кредиторами за повернення 

позичених коштів, витрачених на 

придбання предмета лізингу, – їх погашають 

за рахунок лізингових платежів. Тому зазвичай 

лізингодавець (до повного погашення 

позик) оформляє на користь кредиторів заставу 

майна і уступає їм права на отримання 

частини лізингових платежів у рахунок 

погашення позички. Таким чином, основний 

ризик за угодою несуть кредитори – банки, 

90 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

страхові компанії, інвестиційні фонди або 

інші фінансові установи, а забезпеченням 

повернення позички слугують тільки лізингові 

платежі та предмет лізингу. У США та в 

європейських країнах-лідерах ринку більш 

як 70% лізингових угод здійснюють на основі 

роздільного лізингу [14]. 

За особливостями предмета лізингу 

вирізняють лізинг рухомого майна 

(устаткування, техніка, автомобілі, судна, 

літаки тощо), в тому числі нового і такого, 

що вже використовувалося, лізинг нерухомості 

(будівлі, споруди, виробничі приміщення, 

сховища тощо) та лізинг споживчих 

товарів (лише в деяких країнах). Особливим 

різновидом лізингу рухомого майна є 

спеціальний лізинг, згідно з яким предмет 

лізингу виготовлюється за чіткою специфікацією 

лізингоодержувача, враховуючи, що 

після закінчення терміну угоди він може використовуватися 

лише самим замовником. 

За обсягом послуг розмежовують: 

чистий (нетто), повний (мокрий) та неповний 

лізинг. 

Чистий (нетто) лізинг є угодою, яка не 

передбачає обов’язку лізингодавця надавати 

лізингоодержувачу додаткових послуг 

(у т.ч. з ремонту та технічного обслуговування 

предмета лізингу), натомість угодою 

повного (мокрого) лізингу передбачається 

обов’язок лізингодавця надавати лізингоодержувачу 

комплекс послуг з технічного обслуговування, 

ремонту, страхування тощо. 

При неповному або частковому (з частковим 

набором послуг) лізингу на лізингодавця 

покладаються лише окремі функції з 

обслуговування майна. 

За джерелами фінансування розрізняють 

три форми лізингу: за рахунок власних 

коштів, за рахунок залучених коштів і 

змішаний (роздільний). Тут мається на увазі, 

перш за все, спосіб фінансування придбання 

предмета лізингу, який збираються 

передавати в користування. 


Лізинг за рахунок власних коштів передбачає 

використання власного капіталу для 

фінансування лізингових програм. Слід відмітити, 

що придбати предмет лізингу на власні 

кошти можуть дозволити собі тільки банки, 

великі промислові або спеціалізовані лізингові 

компанії, що мають солідний капітал та 

працюють в економічно стабільних умовах. А 

тому найбільш поширеною схемою фінансування 

є лізинг за рахунок залучених коштів (в 

інтерпретації нашого законодавства – пайовий 

лізинг). Це означає, що лізингодавці для 

фінансування великих і дорогих лізингових 

проектів змушені вдаватися до позик. 

Змішаний лізинг, або лізинг з частковим 

фінансуванням лізингодавцем. Це найскладніший 

різновид лізингу, оскільки він 

пов’язаний із залученням різних каналів фінансування 

і використовується, як правило, 

для реалізації дорогих проектів. 

За строком (методом) фінансування 

лізинг поділяється на строковий (терміновий) 

та поновлювальний (роловерний чи 

револьверний). 

Строковим є лізинг, за якого має місце 

одноразова оренда майна. 

Поновлювальний (roll-over lease) – лізинг, 

при якому після закінчення першого 

терміну угода продовжується на наступний 

період. При цьому предмети лізингу через 

певний час, залежно від зносу та за бажанням 

лізингоодержувача, можуть замінюватись 

на більш досконалі зразки. Різновидом 

поновлюваного лізингу є генеральний 

лізинг, який дозволяє лізингоодержувачу 

доповнити список орендованого устаткування 

без укладання нових угод. 

За метою здійснення лізинг можна 

поділити на дійсний (метою є використання 

лізингу як механізму інвестування) та фіктивний 

(метою є отримання податкових чи 

інших економічних пільг, привілеїв). 

Фіктивний (спекулятивний) лізинг – це 

укладання угоди для прикриття іншої опе- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 91

рації купівлі-продажу з подальшою виплатою, 

яку хотіли б здійснити сторони. При 

цьому учасники угоди розраховують на 

отримання прибутку за рахунок діючих в 

країні пільг (щодо оподаткування майна, 

прибутку, ПДВ, прискореної амортизації 

тощо). Дійсний лізинг в правовому відношенні 

повинен відповідати законодавчим 

нормам та не передбачати інші цілі поза 

змістом лізингових відносин. 

За тривалістю договірних відносин 

фінансовий та оперативний лізинг 

умовно можна поділити на: короткостроковий 

(до 2 року), середньостроковий (2–5 

років) та довгостроковий (понад 5 років). 

За формою лізингових платежів лізингові 

угоди можуть передбачати грошові, 

натуральні та змішані форми розрахунків. 

При грошовій формі оплати лізингу – 

всі платежі здійснюються в грошовому еквіваленті, 

в той час як лізинг з компенсаційними 

платежами передбачає здійснення 

платежів у формі постачання продукції, 

яка виготовляється на орендованому обладнанні 

або у формі надання зустрічних 

послуг. Поєднання різних форм оплати лізингових 

платежів передбачає лізинг із змішаною 

формою розрахунків. 

За територіальною ознакою (ринком) 

лізинг поділяють на внутрішній і міжнародний. 

Внутрішній (внутрішньо національний) 

лізинг має місце, якщо лізингодавець, лізингоодержувач 

та інші суб’єкти лізингу 

знаходяться в межах однієї країни. 

Зовнішнім (міжнародним, міждержавним) 

є лізинг у тому випадку, якщо лізингодавець 

і лізингоодержувач перебувають під 

юрисдикцією різних країн або, якщо хоча б 

один із них здійснює свою діяльність і має 

капітал спільно із зарубіжною фірмою (є 

спільним підприємством). 

Різновидом міжнародного (зовнішнього) 

лізингу є прямий зарубіжний – це лізингова 


угода, при якій дві сторони знаходяться в 

різних державах і функціонують в рамках 

різного законодавчого поля. 

Непрямий міжнародний лізинг – дві сторони 

є юридичними особами однієї країни, 

однак капітал однієї, хоча б частково, належить 

іноземним банкам чи лізинговим 

компаніям, що зумовлює певні особливості 

законодавчого регулювання. 

Експортний лізинг, коли виробник майна 

або посередницька фірма продає майно 

лізинговій компанії, яка в свою чергу, укладає 

угоду з лізингоодержувачем, що знаходиться 

за кордоном. Тобто при експортному 

лізингу лізингоодержувачем є нерезидент. 

Імпортний лізинг – це угоди, в яких лізингодавець 

купує об’єкт лізингу за кордоном, 

а потім надає його вітчизняному 

лізингоодержувачу. Тобто при імпортному 

лізингу нерезидентом є постачальник або 

лізингодавець. 

При транзитному лізингу майно продається 

лізинговій компанії з іншої країни, а 

вона, в свою чергу, укладає угоду з лізингоодержувачем, 

що знаходиться в третій країні. 

Тобто всі три сторони лізингової угоди 

знаходяться в різних країнах. 

Застосування спеціального лізингу 

пов’язане із передачею в лізинг цілісних 

об’єктів, великих промислових комплексів 

тощо. Спеціальний лізинг, як правило, 

може регулюватись окремими міждержавними 

домовленостями. 

10. За ступенем окупності. Термін лізингу 

може збігатися або бути коротшим від 

строку повної окупності лізингового майна. 

Тобто окупність може бути повна або неповна 

(часткова). 

11. За умовами амортизації. Такий 

особливий поділ за окупністю та амортизацією 

лізингових угод, запропонований 

О. М. Чекмарьовою [15], деякі автори вважають 

суперечливим [16]. Проте, на нашу 

думку, існують певні відмінності у розумін- 

92 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

ні понять окупності лізингової операції та 

амортизації предмету лізингу. Вважаємо за 

доцільне виокремити та доповнити поділ за 

умовами амортизації на: повну, неповну та 

пільгову (прискорену). 

12. За механізмом реалізації угоди 

можна виокремити “простий” та “майстер” 

лізинг. 

“Простий” лізинг є угодою, здійснення 

якої передбачає: участь одного постачальника; 

здійснення фінансування з одного 

джерела, поставку одного виду обладнання; 

один термін користування переданим у 

лізинг майном. 

“Майстер” лізинг є угодою, здійснення 

якої передбачає: залучення кількох постачальників; 

здійснення фінансування з кількох 

джерел фінансування; поставку кількох 

видів обладнання; кілька термінів користування 

переданим у лізинг майном. 

13. За станом, в якому перебуває 

предмет лізингу, виокремлюють лізинг 

нового майна (з перших рук) і лізинг майна, 

яке було в користуванні, (з других рук, 

second-hand-leasing), тобто лізингодавець 

пропонує майно, власником якого він вже є 

і яким вже хтось користувався. 

14. За кінцевим фактом переходу 

власності. Фактичне право власності на 

предмет лізингу після закінчення терміну 

угоди за умовами договору може бути передане 

лізингоодержувачу або залишитись 

у лізингодавця. 

15. За обсягом угоди відповідна лізингова 

угода може бути великою, середньою 

або дрібною. 

Великомасштабний лізинг або “біг-тікетлізинг” 

(big-ticket-leasing) – застосовується 

при оренді майнових комплексів або дорогого 

майна (заводів, бурових платформ, літаків, 

суден) і є різновидом лізингу нерухомості 

[12, 23]. Цілком природнім є уточнення 

критеріїв віднесення операцій лізингу до тієї 

або іншої групи за обсягом угоди. Проте, 


вважаємо за доцільне залишити визначення 

таких критеріїв на особливості національного 

законодавства. Адже великі за обсягом 

для України угоди лізингу можуть не бути 

великими для лізингової галузі США. 

16. За наявністю податкових пільг 

виділяють лізинг з використанням (наявні 

пільги) та без використання пільг щодо оподатковування 

майна, прибутку, ПДВ, різних 

зборів, прискореної амортизації тощо. Законодавство 

багатьох країн передбачає 

можливість користування податковими 

пільгами тільки одній стороні лізингової угоди 

(часткові пільги), а подекуди і взагалі не 

передбачає податкових пільг для лізингу. 

17. За видом лізингоодержувачів 

фінансовий та оперативний лізинг можна 

розділити на: лізинг для юридичних, фізичних 

осіб чи благодійних організацій (грантлізинг). 

Становить інтерес схема здійснення 

лізингових операцій при так званому грантлізингу. 

Основною відмінністю є те, що крім 

традиційних сторін бере участь благодійна 

організація, що здійснює авансовий внесок 

за предмет лізингу. Однак така схема на 

практиці застосовується дуже рідко. 

Багато авторів додатково вирізняють 

різноманітні види лізингу, залежно від специфічних 

ознак та особливостей лізингових 

відносин. Так, в літературі можна побачити 

розподіл на інноваційний та інвестиційний 

лізинг (залежно від мети фінансування), 

відмовний та невідмовний (за умовами договору), 

за розподілом ризиків, за складом 

лізингових платежів, страхуванням майна, 

методом нарахування та сплати лізингових 

платежі тощо. Така велика класифікація є 

відображенням сучасного лізингу, який за 

тривалий час пройшов шлях від примітивних 

форм оренди обладнання до передової 

галузі світової економіки. 

Постійний розвиток економічних процесів 

зумовлює виникнення нових спосо- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 93

бів зв’язку між суб’єктами господарювання, 

а звідси і нових форм та видів лізингу. 

Тому подальше поглиблення виокремлення 

різноманітних форм лізингу є недоцільним. 

Адже, будь-яка нова класифікаційна 

ознака буде в певній мірі охоплюватись 

вже визначеними. 

Варто також зазначити, що чинне законодавство 

України не передбачає такої 

глибокої класифікації лізингу, проте і не 

заперечує її. На відміну від попередньої 

редакції Закону України “Про лізинг”, де 

передбачалися види (фінансовий та оперативний 

лізинг) та форми (зворотний, пайовий 

та міжнародний) лізингу, Закон України 

“Про фінансовий лізинг” не містить норм, 

що закріплювали б певні види і форми 

лізингу. Водночас, згідно з ч.1 ст. 806 Цивільного 

кодексу України законодавець вирізняє 

“прямий” та “непрямий” лізинг. При 

цьому, як зазначається в ч. 3 ст. 806 Цивільного 

кодексу України, особливості окремих 

видів та форм лізингу встановлюються законом. 

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 292 Господарського 

кодексу України, залежно від 

особливостей здійснення лізингових операцій, 

лізинг може бути двох видів – фінансовий 

чи оперативний. За формою здійснення 

лізинг може бути зворотним, пайовим, 

міжнародним тощо. Також поділ лізингу на 

фінансовий, оперативний та зворотній збережено 

у нормах ст. 1 Закону України “Про 

оподаткування прибутку підприємств”. 

Єдиним на сьогодні міжнародно-правовим 

актом, у якому має місце поділ лізингу 

на види, є Конвенція про міжнародний 

лізинг, відповідно до норм ст. 3, якої основними 

видами міждержавного лізингу є: 

фінансовий, оперативний, зворотній, компенсаційний 

та бартерний, а також інші 

види лізингу, залежно від поєднання ознак 

зазначених видів лізингу. 

Запропоноване нами розширення 

класифікаційних ознак лізингу забезпе- 


чить чітке та ґрунтовне регламентування 

видів лізингу, дозволить застосовувати до 

кожного конкретного з них певну норму 

законодавства. 

Таким чином, міжнародна практика 

традиційно розрізняє фінансовий та оперативний 

види лізингу, кожному з яких властиві 

відповідні концептуальні ознаки. Основними 

критеріями для віднесення лізингу 

до фінансового або оперативного є ознаки 

обсягу зобов’язань та строк використання 

предмету лізингу. Проте існує низка інших 

ознак, за якими варто розрізняти фінансовий 

та оперативний лізинг. Для класифікації 

лізингових угод у міжнародній практиці 

застосовують критерії, що уточнюють види. 

З огляду на наявність суттєвих недоліків 

у розроблених класифікаціях видів 

лізингу, вбачаємо за доцільне поглибити 

дослідження та вперше пропонуємо розширено 

класифікувати лізингові відносини 

за 17-тьма основними класифікаційними 

ознаками. 

Постійний розвиток економічних процесів 

зумовлює виникнення нових способів 

зв’язку між суб’єктами господарювання, 

а звідси і нових форм та видів лізингу. 

Тому подальше виокремлення різноманітних 

форм лізингу є недоцільним. Адже 

будь-яка нова класифікаційна ознака 

буде в певній мірі охоплюватись вже визначеними. 

Варто також зазначити, що чинне законодавство 

України не передбачає такої 

глибокої класифікації лізингу, проте і не заперечує 

її. В майбутньому вважаємо за доцільне 

розширити наявну в законодавстві 

класифікацію, шляхом збільшення кількості 

класифікаційних ознак. Запропоноване 

нами розширення класифікаційних ознак 

лізингу забезпечить чітке та ґрунтовне регламентування 

видів лізингу, дозволить застосовувати 

до кожного конкретного з них 

певну норму законодавства. 

94 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010


1. Господарський кодекс України від 16 січня 

2003 року № 436-IV // Відомості Верховної Ради 

України. – 2003. – №№ 18, 19, 20, 21, 22. 

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 

року №1381-IV // Офіційний Вісник України. – 

2004. – № 11. 

3. Закон України “Про фінансовий лізин” № 

723/97- ВР від 16 грудня 1997 року із змінами та 

доповненнями. 

4. Закон України “Про оподаткування 

прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. 

№ 334/94-ВР зі змінами та доповненнями. 

5. Конвенція УНІДРУА “Про міжнародний 

фінансовий лізинг” (Оттава) від 26 травня 

1988 р. 

6. Внукова Н. Н., Ольховиков О. В. Мир лизинга. 

– Харьков: Основа, 1994. – 220 с. 

7. Газман В. Д. Лизинг: теория, практика, 

комментарии. – М.: Правовая культура, 1998. – 

416 с. 

8. Горемыкин В. А. Лизинг: учебник. – М.: 

Издательско-торговая корпора-ция “Дашков и 

К°”, 2003. – 944 с. 

9. Кабатова Е.В. Лизинг: правовое регулирование, 

практика. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 204 с. 


10. Кочетков В .Н., Краева Е. В., Кочеткова 

О. В. Организация лизинговых операций. – 

К.: Укр.-фин. ин-т менеджмента и бизнеса, 

1998. – 103 с. 

11. Луців Б. Л. Лізинг і факторінг як альтернативне 

джерело кредитування та інструмент 

збуту: Навчальний посібник. – К.: “ICDO”, 

1993. – 72 с. 

12. Міщенко В. І., Луб’янський О. С., 

Слав’янська Н. Г. Основи лізингу: Навч. посібник: 

Серія “Бібліотека банкіра”. – К.: Товариство 

“Знання”, 1997. – 138 с. 

13. Мосійчук В. Світова практика проведення 

лізингових операцій та проблеми її впровадження 

в Україні // Економіка України. – 1995. – 

№ 3. – C. 37–42. 

14. Посібник з лізингу / За наук. ред. Л. Я. Снігір. 

– К.: Агентство USAID, 2009. – 388 с. 

15. Чекмарева Е. Н. Лизинговый бизнес: 

Практическое пособие по организации и проведению 

лизинговых операций. – М.: Экономика, 

1994. – 127 с. 

16. ЧеремисоваТ. А. Активізація інноваційного 

розвитку промисловості на засадах лізингу: 

дис... канд. екон. наук: 08.07.01. / Криворіз. 

техн. ун-т. – Кривий Ріг, 2005. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 95


ДОСВІД КНР З РЕГУЛЮВАННЯ 

ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА 

ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ 

Проаналізовано механізм регулювання зовнішньоекономічних відносин КНР та його 

еволюцію на певних етапах входження країни у світове господарство. Акцентовано 

увагу на особливостях фінансового регулювання державою зовнішньоторгівельної діяльності, 

залучення іноземних інвестицій та використання фінансових важелів і стимулів 

у процесі реформування економіки. 

Проблемні питання участі України в 

розвитку міжнародної торгівлі та іноземного 

інвестування широко висвітлюються 

вітчизняними вченими В. Будкіним, І. Бураковським, 

Д. Лук’яненком, В. Новицьким, 

О. Плотніковим, А. Рум’янцевим, Є. Савельєвим, 

В. Сіденком, А. Філіпенком та іншими. 

Аналізуючи сучасні тенденції у цій сфері, 

варто зауважити, що вони вказують на 

проблемні аспекти зовнішньоторговельних 

операцій в Україні і переважно оцінюють рівень 

інтеграції країни у міжнародний поділ 

праці як незадовільний. Це пояснюється 

переважанням найменш ефективних форм 

участі країни в міжнародному поділі праці, 

серед яких “переважають не внутрішньогалузева, 

а характерна для менш розвинутих 

країн міжгалузева спеціалізація” [1, 28]. На 

думку В. Сіденка, це в значній мірі пояснюється 

не завжди виваженою лібералізацією 

зовнішньоекономічних відносин, яка призвела 

до надто високої відкритості економіки 

і стала причиною спонтанних деградаційних 

тенденцій в економіці, які істотно 

звужують можливості ефективної інтеграції 

в глобальну економіку [2, 83]. 

На сучасному етапі для української 

економіки особливо актуальним є вирішен- 

Вікторія КЛІМЧИК 

ня завдання забезпечення збалансованого 

розвитку внутрішнього ринку і збереження 

позицій на зовнішньому. Важливу роль в 

цьому контексті відіграє механізм використання 

фінансових інструментів, спрямованих 

на запобігання негативного впливу 

сучасних викликів і загроз у сфері міжнародної 

торгівлі, руху капіталів та інтеграції у 

світову економіку. Суттєвого поштовху в налагодженні 

дієвого механізму регулювання 

зовнішньоекономічних відносин може надати 

вивчення і використання досвіду інших 

країн, насамперед, тих, які здійснюють 

реформаційні перетворення в економіці і 

досягли помітних успіхів у міжнародній економічній 


Особливий інтерес для України становить 

вивчення досвіду Китаю з регулювання 

зовнішньоторговельної діяльності і залучення 

іноземних інвестицій. 

Налагоджування зв’язків КНР із світовим 

господарством розпочалося в 50-х роках ХХ 

століття і, передусім, в сфері зовнішньої торгівлі. 

Зовнішньоторговельна діяльність Китаю 

у 50–80-ті рр. оцінювалася надто скромно – 

1,14 млрд. дол. США (1950 р.) і 20,6 млрд. 

дол. США (1978 р.). Проте за рахунок цілеспрямованих 

зусиль уряду з реформування 

96 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

економіки, в тому числі і зовнішньоекономічної 

діяльності, та нарощування експортного 

потенціалу, вона значно зросла – до 

115,4 млрд. дол. США в 1991 р. [3, 76] і до 

1,25 трлн. дол. США у 2007 р. [4, 9]. 

Надто скромні результати зовнішньоторговельної 

діяльності в 50–80 рр. в певній мірі 

можна пояснити відсталістю економіки, державною 

монополією на зовнішню торгівлю 

і існуючою на той час системою експортних 

субсидій. З метою здешевлення товарів, що 

вивозилися за кордон, держава встановлювала 

на них ціни на більш низькому рівні, ніж 

на аналогічні товари всередині країни. Уряд 

директивно розподіляв і валюту між підприємствами 

для закупівлі необхідного імпорту 

для виробництва експортних товарів. Монополія 

держави на зовнішню торгівлю не тільки 

не сприяла самостійному виходу окремих 

підприємств на світовий ринок, а тим самим 

і підвищенню їх конкурентоспроможності, але 

перекладала на державу відповідальність як 

за прибутки, так і збитки від зовнішньої торгівлі. 

Характерним було і протиріччя між інтересами 

зовнішньоторгових і виробничих підприємств. 

Зовнішньоторговельні відомства, часто 

з корисливою метою, проводили “інформаційну 

блокаду” виробничих підприємств. Останні, 

не маючи прямого виходу на світовий ринок, 

мали поверхневі уявлення про кон’юнктуру 

на товарних ринках і не відчували тиску конкурентної 

боротьби. Крім того, завищений 

валютний курс китайської грошової одиниці 

об’єктивно стримував експорт. 

Система зовнішньої торгівлі КНР почала 

суттєво змінюватися з 1979 р. і пройшла 

в своєму розвитку чотири етапи. Загальною 

особливістю цих змін є посилення ролі таких 

економічних важелів, як мита, валютного курсу 

самоокупності і госпрозрахунку зовнішньоторговельних 

виробничих підприємств, розширення 

їх прав та самостійності. 

На першому етапі (1979–1987 рр.) низовим 

органам (адміністративним і господарським) 


надані права на ведення експортно-імпортних 

операцій, розширення каналів торговельної 

діяльності, а також вдосконалення управління 

на макрорівні у цій сфері (зменшення директивного 

планування, поєднання його з ринковою 

орієнтацією, відмова від централізованих 

планів закупівель і постачання, впровадження 

практики ліцензування і квотування). Проте 

сфера ціноутворення, оподаткування і 

валютно-фінансового регулювання залишилася 

без змін. Загалом суттєвого позитивного 

ефекту від заходів реформування зовнішньоторговельної 

діяльності не було досягнуто. 

На другому етапі (1988–1990 рр.) відбувалося 

суттєве послаблення адміністративнобюрократичного 

контролю над зовнішньою 

торгівлею і запровадження “системи підрядної 

відповідальності”, яка надала право 

керівництву провінцій, автономних районів, 

містам центрального підпорядкування, а 

також державним зовнішньоторговельним 

компаніям здійснювати зовнішню торгівлю 

відповідно до отриманого від держави 

підряду. Такий режим надавав їм право на 

розпорядження 25% прибутку від експорту 

товарів в обумовлених обсягах і 80% від 

суми валютного доходу, що перевищувала 

ці обсяги. Нововведення дозволили лише за 

три роки збільшити обсяг експорту на 44% 

[3, 77], покращити його товарну структуру 

(доля напівфабрикатів і готової продукції 

складали відповідно 33,6 і 66,3 (1987 р.) та 

25,5 і 74,5% (1990 р.) [3, 78]. 

Заходи із реформування зовнішньоторгової 

діяльності дали змогу поєднати відповідальність, 

права та інтереси всіх учасників 

процесу, стимулювати експорт та в певній 

мірі скоротити сферу адміністративного регулювання. 

Проте “система підрядної відповідальності” 

не задіяла таких важливих 

важелів як фінансово-економічні, в тому 

числі митні збори, і в цілому не забезпечила 

перехід до нової цілісної моделі зовнішньої 

торгівлі, яка відповідала б вимогам ГАТТ. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 97

Проте саме на цьому етапі в зовнішньоекономічній 

стратегії держави поступово починає 

втілюватися в життя ідея поступового 

“відкриття” території країни: прибереговий 

пояс і, особливо регіони, які межують з Гонконгом, 

отримали можливість для порівняно 

вільної взаємодії з іноземними підприємцями. 

Тут широкої практики набуло створення зон з 

особливим митним і податковим режимами. 

Їм відводилася суттєва роль в запозиченні 

закордонного досвіду і у вирішенні загальних 

народногосподарських завдань і, особливо, 

зростання самозабезпечення країни. Але, 

якщо врахувати, що приблизно третина обсягів 

всієї зовнішньої торгівлі і залучення прямих 

іноземних інвестицій припадало лише на 

одну провінцію – Гуандун, то очевидно, що 

економічне зростання КНР головним чином 

базувалося на внутрішніх факторах. 

На третьому етапі (1991–2001 рр.) акцент 

зміщується на формування єдиної 

зовнішньоторгової політики, дотримання 

принципів рівноправної конкуренції, самостійності 

суб’єктів господарювання і їх самоокупності, 

тіснішої координації в діях виробничих 

підприємств і зовнішньоторгових 

компаній, на створення посередницьких 

організацій. Мета заходів полягала в збільшенні 

відкритості, подальшому розвитку 

зв’язків із зовнішнім світом і наближенні до 

норм міжнародної торгівлі. 

Найважливішими заходами з реформування 

зовнішньоторговельної діяльності і 

сприяння експорту були: 

– поступове наближення офіційного 

обмінного курсу національної валюти до 

ринкового; 

– введення ліберальнішого режиму для 

експортно-імпортних операцій (експортна продукція 

звільняється від деяких податків, якими 

обкладалися товари, що реалізуються на 

внутрішньому ринку; частково було відмінено 

субсидії на експорт для низки зовнішньоторгівельних 

підприємств; на 2/3 скоротився спи- 


сок товарів, на які необхідні імпортні ліцензії; 

було проведено уніфікацію техніки імпортних 

операцій; прийнято документи, що регулюють 

зовнішню торгівлю Китаю); 

– відмова від територіального принципу 

відрахування валютних надходжень 

(норма якого була різною для певних провінцій) 

і перехід до потоварного, що вирівнює 

умови діяльності зовнішньоторгівельних 

підприємств одного профілю; 

– для формування валютних фондів 

закупівля 20% валютної виручки від експорту 

товарів у зовнішньоторгівельних підприємств 

і 10% - у виробників експортної 

продукції за середньою ціною внутрішнього 

валютного курсу. 

В результаті нововведень у зовнішньоторгівельній 

діяльності, різкого послаблення 

адміністративного контролю через зменшення 

квотування, зростання ролі мита, валютного 

курсу і ціни, лише за перші 8 місяців 

1991 р. експорт зріс до 43,4 млрд. дол. США 

(на 19,2%), а імпорт – до 37,7 млрд. дол. США 

на (17,5%) [3, 78]. За рік обсяг зовнішньоторговельних 

операцій склав 115,4 млрд. 

дол. США [3, 76], при значному позитивному 

зовнішньоторговельному сальдо. 

Успіхи зовнішньоторговельної політики 

стимулювали подальшу активізацію участі Китаю 

у світовій економіці. Сформувався ліберальніший 

підхід до визначення місця країни в 

сучасному світі і глобальній економіці який базується 

на таких основних пунктах [5, 61–63]: 

– господарство країни є достатньо 

могутнім, керованим, комплексним та конкурентоспроможним 

і здатним до протистояння 

несприятливим впливам із зовні; 

– держава має важелі впливу на те, 

щоб зовнішня торгівля й іноземний капітал 

сприяли подальшому процесу реформування 

економіки та консолідації національного 

ринку; 

– більша відкритість внутрішнього 

ринку для зовнішньої торгівлі, уніфікація ді- 

98 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

ючих митних і податкових норм будуть прямо 

і опосередковано сприяти посиленню 

центральної влади; 

– роль Китаю у світовій економіці 

вже забезпечує країні збереження необхідної 

самостійності у прийнятті стратегічних 

економічних рішень; 

– наявність високої цінової конкурентоспроможності 

дає змогу Китаю завойовувати 

нові ринки і вирішувати проблеми 

збуту продукції. 

З метою створення сприятливіших умов 

для участі Китаю в міжнародному поділі праці 

і багатосторонньому торгівельному співробітництві, 

для подальшого зростання обсягів зовнішньої 

торгівлі країни відбулося повернення 

до членства в ГАТТ (Китай був одним із 23 

держав-засновників ГАТТ у 1947 р., але після 

утворення КНР в 1949 р. вийшов з його складу). 

Із 60-х рр. країна бере участь у діяльності 

ГАТТ як спостерігач. В 1984 р. стає членом 

комітету ГАТТ з текстилю. Офіційну заявку на 

відновлення членства в ГАТТ подано в липні 

1986 р., а з 1991 р. значно активізовано зусилля 

в цьому напрямку. 10 липня 1986 р. Китай 

офіційно повідомив Генерального директора 

ГАТТ про бажання відновити членство в цій 

організації, а з 11 грудня 2001 р. стає членом 

СОТ. Слід зазначити, що КНР не приєдналася 

до всіх багатосторонніх договорів в рамках 

СОТ, а саме до договору про урядові закупки 

[Government Procurement Agreement – QPA] і 

Договору про торгівлю цивільною авіатехнікою 

[Agreement on Trade in Civil Aircraft]. 

Загалом політику Китаю на всіх трьох етапах 

реформування зовнішньої торгівлі можна 

оцінювати як “поєднання селективного обмеженого 

відкриття національної економіки із 

жорстким державним контролем і протекціоністськими 

заходами”. Зовнішньоекономічні 

зв’язки здійснювалися в основному через 

державні підприємства, на які припадало 

більше 70% всього зовнішньоторговельного 

обороту [5, 62]. Одним із основних економіч- 


них інструментів захисту внутрішнього ринку і 

розширення експорту залишався занижений 

курс національної валюти. 

Четвертий етап у реформуванні зовнішньої 

торгівлі розпочався з грудня 2001 р. 

Членство в СОТ, з однієї сторони, надало 

право Китаю отримати режим найбільшого 

сприяння, здійснювати експорт готових 

промислових товарів у розвинуті країни за 

пільговими тарифами, успішно проникати і 

закріплюватися на нових ринках. З другої 

сторони, це вимагало суттєвих змін у механізмі 

регулювання зовнішньоекономічних 

відносин, у посиленні “відкритості” внутрішнього 

ринку і створенні сприятливих умов 

доступу до нього іноземним компаніям. 

Згідно з домовленостями із СОТ Китай 

протягом 2002–2004 рр. дещо послабив державну 

монополію на зовнішню торгівлю. 

Було ліквідовано систему ведення експортно-імпортних 

операцій з деяких товарів (натуральний 

каучук, деревина, сталь і прокат) 

спеціально уповноваженими компаніями. 

Проте державним зовнішньоторговим компаніям 

залишено переважне право ведення 

торгівлі такими товарами, як зернові, 

нафта і нафтопродукти, добрива, бавовна, 

тютюнові вироби, чай, цукор, певні види 

руд і цінні метали, какао тощо. 

Дещо послаблено також такі основні 

засоби захисту внутрішнього ринку, як інституціональні 

і системні заходи підтримки 

внутрішнього ринку, знижено митні тарифи 

і зменшено кількісні обмеження. 

Проте ні поступки, зроблені КНР на завершальному 

етапі переговорного процесу 

до вступу в СОТ у 1999–2001 рр., ні зміни 

в законодавстві (близько 2 тисяч поправок 

норм, що суперечили нормам СОТ), які 

були внесені до 2005 р., не означають, що 

в країні відбувся демонтаж системи зовнішньоекономічного 

регулювання, в якій 

держава зберігає за собою низку ключових 

специфічних важелів. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 99

Збереження в руках держави різноманітних 

і дієвих засобів контролю за зовнішньоекономічною 

діяльністю суттєво 

полегшує їй захист внутрішнього ринку і 

прийняття відповідних заходів у випадку 

серйозних порушень прав китайських експортерів. 

Для захисту внутрішнього ринку 

більш широко використовуються технічні 

стандарти і бар’єри, компенсаційні заходи. 

Вдосконалюється система захисту основних 

галузевих ринків (високі технології і 

НДДКР, товари виробничого призначення, 

сільське господарство і споживчі товари). 

А сфера послуг фактично залишається закритою 

для іноземного бізнесу (обмежена і 

дуже повільна лібералізація). 

Все це дає підставу для певних висновків. 

По-перше, що “відкриття” китайської 

економіки зовнішньому світу відбувається 

більш плавно, повільніше й обережніше, 

ніж внутрішні реформи і зростає економічна 

могутність країни. На це звертають увагу 

і відомі російські економісти М. Потапов і 

А. Салицький: “…в лібералізації зовнішньоекономічної 

сфери КНР не намагалася доганяти 

інші країни, переважаючи їх в іншому 

– нарощуванні в цій галузі безпосередньої 

могутності держави” [5, 61]. По-друге, навіть 

розвинутий реальний сектор в доганяючій 

ринковій економіці має потребу в упорядкуванні 

і приведенні у відповідність до світових 

ринкових норм і в той же час у достатньо 

жорсткому державному контролі [6, 129]. 

Особливий інтерес представляє специфічна 

політика держави стосовно залучення 

іноземних інвестицій, яка проявляється 

в режимі допуску та діяльності іноземного 

капіталу. Основний обсяг їх залучень здійснювався 

у формі прямих капіталовкладень 

у промисловість. Щодо них проводився курс 

прямо протилежний рекомендаціям СОТ. 

Так, з одного боку, держава не дотримувалася 

принципу національного режиму щодо іноземних 

інвесторів, надаючи їм значні тарифні 


і податкові пільги порівняно з національними 

виробниками. З другого боку, вони підпадали 

під певні обмеження і знаходилися в гірших 

умовах порівняно з національними виробниками. 

До іноземних інвесторів не використовувався 

принцип найбільшого сприяння (за 

винятком надання додаткових преференцій 

зарубіжним етнічним китайцям-підприємцям), 

принцип рівних умов діяльності на всій 

території країни (наявність різних типів територіальних 

форм зовнішньоекономічної відкритості), 

принцип рівного доступу до ринку 

(підприємствам з іноземними інвестиціями, 

як правило, не дозволялося самостійно збувати 

свою продукцію на території Китаю). 

Особливістю державної політики щодо 

іноземного капіталу є те, що в основному 

він залучається для створення нових 

об’єктів (лише 5% випадків капіталовкладень 

у діючі підприємства порівняно з 85% 

в середньому в світі) [5, 66]. 

Нині в економіку Китаю залучено більше 

500 млрд. дол. США іноземного підприємницького 

капіталу. Такий значний обсяг 

залучених іноземних інвестицій можна пояснити 

і високою природною інвестиційною 

привабливістю економіки країни (велика і 

постійно зростаюча місткість внутрішнього 

ринку, надлишок дешевої робочої сили, 

наявність сировинних ресурсів) і політикою 

обмеження доступу імпортних товарів через 

встановлення високих митних бар’єрів 

(середня ставка імпортного митного тарифу 

у 1992 р. становила 43,2% і була однією з 

найвищих у світі. В наступні роки вона дещо 

знизилася і в 1997 р. на промислові товари 

становила 24%, а у 1999 р. – 17%). Проте і 

надалі залишилися особливо високі ставки 

імпортного митного тарифу на промислові 

споживчі товари і сільськогосподарську продукцію, 

які в 2001 р. були у 1,5–2 рази вищі, 

ніж середні ставки (на легкові автомобілі – 

80–100% і сільськогосподарську продукцію 

– 31%, у тому числі на зернові – 75%). 

100 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

Вступ країни до СОТ спричинив ще декілька 

вимушених знижень імпортного мита, 

і на 1 січня 2007 р. середня ставка імпортного 

тарифу становила 10%. Це відбулося 

за рахунок зниження ставок мита на окремі 

групи товарів, але не на товари, які виробляються 

стратегічними для економіки галузями 

(сільське господарство, машинобудування), 

вони залишилися достатньо високі та дорівнюють 

відповідно 65 та 45% [5, 66]. 

Для прискореного розвитку економіки 

країни практикується створення ВЕЗ, де 

широко застосовуються пільгові умови оподаткування 

та інші заохочувальні заходи 

(прибуткова ставка при стягненні прибуткового 

податку з об’єктів іноземного капіталу 

встановлена в країні у розмірі 30%, а у ВЕЗ 

вона – лише 15%). 

Задля залучення іноземних капіталів в 

експортно-орієнтовані виробництва знижуються 

або повністю скасовуються ставки 

імпортного мита при ввезенні виробничих 

фондів (сировина, деталі, машини, устаткування 

тощо) необхідних для виготовлення 

експортних товарів. Підприємства з виробництва 

експортних товарів повністю звільняються 

від експортного мита та єдиного 

промислового торговельного податку. До 

них застосовуються пільгові умови при стягуванні 

місцевого податку. Такі самі пільги 

отримали і спільні підприємства. 

З метою надання державної підтримки 

для стабілізації експорту лише в 2008 р. чотири 

рази відбувалася корекція у сторону 

підвищення ставки повернення податків на 

експорт текстилю, готового одягу й інших 

видів трудомісткої продукції, а також товарів 

з високим рівнем доданої вартості, технологічної 

і наукомісткої продукції. Відмінено 

також вивізні мита на частину стального 

прокату, продукцію хімічної галузі і зернових 

культур, знижені експортні мита на деякі 

види хімічних добрив. Загалом у 2008 р., 


для підтримки експорту, уряд КНР понизив 

експортні мита на 3770 товарів [8]. 

Якщо на початковому етапі залучення 

іноземного капіталу широко застосовуються 

різноманітні пільги, то в сучасних умовах обсяг 

їх дещо зменшений і дещо змінені умови 

їх надання. Основна увага сьогодні приділяється 

заохоченню вкладень іноземних 

інвестицій у технологічно місткі та експортно-орієнтовані 

об’єкти. Вони можуть бути 

звільнені майже від всіх виплат у державні 

фонди громадського споживання. Для них 

зменшена орендна плата за використання 

земельних ділянок, а також надано право 

пріоритетного забезпечення водою, електроенергією, 

транспортними послугами та 

комунікаційним обладнанням. Ці заходи дозволяють 

знизити затрати на промислове 

виробництво на третину, на воду – на 60%, а 

природний газ – на 30% [9, 63]. 

Для підприємств з експортною орієнтацією 

надаються податкові пільги шляхом 

зниження ставки податку в 2 рази, забезпечується 

пріоритетний доступ до національних 

фінансових ресурсів для формування 

основного і оборотного капіталу і дозволяється 

здійснювати прискорену амортизацію 

основного капіталу. 

Цікавою є практика надання податкових 

пільг для новостворених підприємств з іноземними 

інвестиціями. Так, якщо за підсумками 

податкового року підприємство несе 

збитки, то вони можуть відшкодовуватися 

за рахунок доходів, одержаних в наступні 

роки (можливе продовження до 5 років) [10, 

68]. Доходи, які одержують іноземні партнери 

при наданні китайській стороні передової 

техніки і технології повністю звільняються 

від сплати прибуткового податку. 

З метою заохочення іноземних інвестицій 

у великих розмірах та на тривалий термін 

(не менше 10 років) надається ряд додаткових 

пільг. Такі підприємства повністю 

звільняються від сплати податку на прибу- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 101

ток протягом перших двох років прибуткової 

діяльності, а в наступні три роки сплачують 

податок в половинному розмірі. Підприємства, 

на яких використовуються передові 

технології, сплачують 50% прибуткового 

податку ще протягом трьох років. При повторному 

розміщенні підприємством свого 

прибутку іноземному інвестору може бути 

повернено 40% податку на прибутку від 

суми реінвестицій [10, 68]. Якщо ж іноземні 

інвестиції вкладаються в низькорентабельні 

галузі або в економічно відсталі райони країни, 

то ставка податку знижується на 15–30% 

терміном на 10 років. 

З метою диверсифікації іноземних інвестицій 

в розвиток малого і середнього бізнесу 

надаються особливі пільги для іноземних 

інвесторів, які не мають на території КНР 

постійних представництв або філіалів. Прибутковий 

податок для них становить лише 

10% від суми одержаних доходів. Такою ж 

ставкою оподатковуються всі іноземні підприємства, 

які випускають експортні товари 

не менше 70% від загального обсягу. 

Разом з тим до іноземного капіталу застосовуються 

і певні обмеження. Вони не 

можуть мати контрольного пакету акцій, а 

повноправним учасником підприємства є 

державна китайська компанія. Регламентується 

діяльність іноземних інвесторів через 

передачу сучасних технологій, громадянство 

менеджерів і персоналу. Вводиться 

обов’язковість використання у виробництві 

місцевих комплектуючих, встановлюється 

обов’язкова доля експорту в продажі тощо. 

З метою послаблення товарної конкуренції, 

підприємствам з іноземним капіталом, як 

правило, не дозволяється самостійно реалізовувати 

продукцію на території Китаю. 

Значна увага приділяється проблемі 

захисту основних галузевих ринків. При 

цьому проводиться політика опори на 

власний науково-технічний потенціал і його 

комплексний розвиток (національним роз- 


робкам і результатам НДДКР надається 

першість при впровадженні). 

Одночасно здійснюється заохочення 

закордонних інвестицій в галузі, які 

пов’язані з виробництвом високих технологій. 

В зонах розвитку й освоєння нових 

технологій встановлюється пільговий податковий 

режим. Наприклад, в Харбіні підприємства 

повністю звільняються від сплати 

податку на додану вартість на два роки, 

починаючи з дати акредитації, а в наступні 

3 роки – сплачують лише 50%. Підприємствам, 

які експортують більше половини 

продукції, прибутковий податок зменшується 

до 10% [5, 67]. Здійснюється повне повернення 

ПДВ для підприємств при експорті 

продукції високотехнологічних галузей. 

Особливе місце в економічній політиці 

Китаю зараз відводиться розвитку і захисту 

машинобудування. Відповідно до нових вимог 

іноземні інвестори і національні виробники 

повинні закупляти китайське устаткування. 

Постійно звужується коло галузей, в яких, у 

зв’язку з відсутністю китайських аналогів, заохочується 

ввезення імпортного устаткування. 

Сьогодні Китай поступово переходить 

від переважно протекціоністської доктрини, 

яка була основою піднесення господарства 

в роки реформ, до глибоко ешелонованої 

системи захисту внутрішнього ринку більш 

витонченою зовнішньоекономічною політикою. 

З метою захисту внутрішнього ринку 

на нього допускається конкурентоспроможна 

продукція але в дозволеній кількості. 

Наслідуючи ідеї самозабезпечення і максимізації 

вартості, доданої на своїй території, 

Китай зберігає експортні мита на велику кількість 

сировинних товарів і напівфабрикатів. 

Для Китаю стає все актуальнішим перехід від 

виробництва та експорту енерго-, ресурсо- та 

трудомістких товарів до виробництва не тільки 

послуг, а й наукомістких продуктів, виготовлених 

за умов дотримання стандартів енергозбереження 

та економії ресурсів [11, 54]. 

102 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

Проводиться вибіркова і досить активна 

товарна та інвестиційна експансія на 

перспективних зовнішніх ринках. З цією 

метою експортуються такі фактори виробництва, 

як капітал, робоча сила і технології. 

І вже на початок 2002 р. за кордоном діяли 

6758 китайських підприємств із загальним 

обсягом інвестицій в 13,2 млрд. дол. США 

[12, 27]. З 2002 р., відповідно до прийнятої 

керівництвом КНР “Стратегії виходу за 

кордон”, здійснюється заохочення експорту 

китайського капіталу, насамперед, у вигляді 

прямих інвестицій, з метою отримання 

доступу до нових джерел промислової 

і сільськогосподарської сировини, виходу 

на нові ринки збуту і придбання технологій. 

В якості стратегічних інвесторів за кордон 

розглядаються не тільки державні компанії, 

а й великі приватні корпорацій ні структури, 

в тому числі і банківські корпорації. 

В ході виконання даної доктрини вже до 

початку 2007 р. загальний обсяг нагромаджених 

інвестицій китайськими корпораціями за 

кордоном досяг 75 млрд. дол. США [13, 69]. 

Розвиток усіх світогосподарських зв’язків 

постійно підпорядковується принципу, що 

вони повинні сприяти розвитку економіки 

Китаю. Тому і на сучасному етапі характерним 

для країни є поетапність та певний темп 

реформ, стабільне зростання економіки. Це 

здебільшого досягається синтезом нових 

форм державного регулювання, в тому числі 

зовнішньоекономічної діяльності з механізмами 

вільної ринкової конкуренції, які, в 

свою чергу, сприяють створенню якісно нового 

технологічного суспільства і розвитку 

наукомісткої ринкової економіки [14, 38]. 

Враховуючи наявність у великих масштабах 

національних інвестиційних ресурсів, 

китайський уряд в останні роки надає 

пріоритет не кількісним, а якісним характеристикам 

зарубіжних інвестицій. Акцент 

зміщується на залучення найсучасніших 

передових ресурсозберігаючих технологій, 


а також на запозичення найкращого управлінського 

досвіду, підготовку національних 

спеціалістів світового рівня, на зміну галузевої 

структури іноземного інвестування на 

користь електроніки, телекомунікацій, фармації 

і виробництв на основі біотехнології, 

складових сфери послуг. 

Все це в значній мірі позитивно впливає 

як на економічний розвиток країни, так 

і на її роль в світовому господарстві. ВВП 

Китаю в 2007 р. досягнув рівня 3 трлн. дол., 

що становить 6% світового валового продукту. 

А обсяг річного товарного експорту 

до середини 2007 р. досягнув 1,25 трлн. 

дол. США, що на 25% більше, ніж за попередній 

рік [4, 9]. Позитивне сальдо зовнішньої 

торгівлі Китаю в 2005 р. склало 170 млрд. 

дол. США, в 2006 р. – 250 млрд. дол. США, 

і в 2007 р. – 350–400 млрд. дол. США. До 

2010 р., згідно з прогнозами, може сягнути 

650–930 млрд. дол. США [15, 152]. 

Для того, щоб прогнози стали реальністю, 

наприкінці 2008 р. Китай уклав угоду 

з США про надання імпортно-експортними 

банками двох країн достатньо значних грошових 

ресурсів на нейтралізацію деяких кризових 

явищ в їх зовнішній торгівлі (11 млрд. 

дол. США – банкам США і 8 млрд. дол. США 

– банкам Китаю). Конкретна мета – підтримка 

двосторонньої торгівлі, а також фінансування 

кредитоздатних імпортерів товарів із США 

і КНР у країнах, що розвиваються [6, 136]. 

Підсумовуючи вищесказане, приходимо 

до таких висновків і узагальнень: 

1. Політика КНР в процесі реформування 

зовнішньоекономічної діяльності характеризується 

поєднанням селективного обмеженого 

відкриття національної економіки 

із жорстким державним контролем і протекціоністськими 

заходами. Входження країни 

в СОТ не призвело до демонтажу системи 

державного зовнішньоекономічного регулювання. 

“Відкриття” китайської економіки 

зовнішньому світу відбувається значно по- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 103

вільніше, ніж здійснюються внутрішні реформи 

і зростає економічна могутність країни. 

Особлива увага приділяється захисту 

найважливіших галузевих ринків. 

2. Залучення іноземного капіталу здійснюється 

переважно у формі іноземних інвестицій 

в промисловість для будівництва 

нових об’єктів. 

Залученню значного обсягу іноземних 

інвестицій сприяла висока інвестиційна привабливість 

економіки країни (велика місткість 

внутрішнього ринку, надлишок дешевої 

робочої сили, наявність сировинних ресурсів), 

обмежений доступ імпортних товарів 

через високі митні бар’єри, система пільг і 

заохочувальних заходів, які уточнялися при 

досягненні певної поставленої мети. 

3. В сучасний період умови надання 

пільг зарубіжним інвесторам коригуються в 

бік посилення їх зацікавленості у вкладанні 

капіталу в експортно-орієнтовані підприємства 

великих масштабів з передовими 

технологіями, в галузі з виробництвом високотехнологічної 

продукції. 


1. Будкін В. С. Новітні тенденції міжнародного 

поділу праці в контексті оптимізації включення 

до нього української економіки: Збірник 

наукових праць. – Випуск 50 / Відп. ред. В. Є. Новицький. 

– К.: Інститут світової економіки і 

міжнародних відносин, 2006. 

2. Україна в процесах міжнародної інтеграції 

/ За ред. В. Р. Сіденка. – Х.: Вид-во “Форт”, 

2003. – 280 с. 

3. Юн Хун. Реформа внешней торговли 

Китая: ближе к стандартам ГАТТ // МЭиМО. – 

1992. – № 9. – С. 76–80. 

4. Dumas Ch. China and America: A Time 

of Reckoning. – London: Profi le Books, 2008. – 

Р. 800. 

5. Опыт стран-членов ВТО по защите 

национальных интересов на внутреннем и 

внешнем рынках / Руковод. авт. коллект. член- 


корр. РАН, проф. И. С. Королев // Мировая экономика 

и международные отношения. – 2002. – 

№ 8. – С. 12–128. 

6. Карлаусов В. Китай: антикризисный потенциал 

экономики и меры борьбы с мировым 

кризисом // Вопросы экономики. – 2009. – № 6. – 

С. 125–136. 

7. Комарніцька О. П. Історико-науковий 

аналіз з митно-тарифного регулювання у контексті 

світової наукової думки. [Електронний 

ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov. 

ua. 

8. Дані міністерства комерції КНР. www. 

chinamarket.com.cn 

9. Цзян Йенхуа. Экономическое развитие 

Тайваня: вызовы времени и поиск ответов. // 

Российский экономический журнал. – 2002. – 

№ 3. – С. 63–70 

10. Чжу Хуншень. Система оподаткування 

іноземних інвестицій в КНР//ЕУ. – 1994. – № 10. – 

С. 67–70. 

11. Величко В. Розробка теоретичних засад 

перехідної економіки Китаю та їх регіональний 

аспект. // Економіка України. 2009. – 

№ 7. – С. 49–62. 

12. В. Карлаусов, Д. Калашников. Государственная 

поддержка предпринимательства в 

условиях вступления Китая в ВТО // Проблемы 

теории и практики управления. – 2004. – № 3. – 

С. 24–30. 

13. Новоселов Л. Новейшие проблемы государственного 

регулирования инвестиционной 

сферы в КНР // Российский экономический журнал. 

– 2007. – № 11–12. – С. 62–73. 

14. Чен Еньфу, Лі Сінь. Порівняльні дослідження 

перехідної економіки у Китаї та Східній 

Європі // Економічна реформа. – 2002. – № 12. – 

С. 38. 

15. Суэтин А. Кто же будет расплачиваться? 

(О книге И. Дюма “Китай и США: время расплаты”) 

// В. Э. – 2009. – № 6. – С. 151–155. 

104 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010


ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПОРТФЕЛЕМ 

ДОГОВОРІВ СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ 

Розглянуто особливості страхування життя, які впливають на управління страховим 

портфелем. Досліджено питання управління портфелем договорів страхування 

життя на принципах системності через його взаємодоповнюючі та взаємозалежні функціональні 

елементи: страховий маркетинг, ризик-менеджмент та адміністрування, а 

також сформульовано визначення для терміну “управління страховим портфелем”. 

Ще донедавна показник зібраних премій 

для компаній зі страхування життя 

вважався чи не найголовнішим для характеристики 

успішної діяльності. Гасло власників 

компаній “платежі за будь-яку ціну” 

не підлягало обговоренню. Саме швидкий 

приріст страхових премій вважався основною 

перевагою під час переговорів стосовно 

продажу страхової компанії. Це “давало” 

право керівникам страхових компаній 

нехтувати основними принципами не тільки 

андеррайтингу, страхового маркетингу, а й 

принципами управління страховою компанією, 

яка здійснює страхування життя загалом. 

Такий легковажний підхід до страхового 

менеджменту в підсумку спричинює 

банкрутство страхової компанії. Аналіз фінансової 

звітності за 2009 р. українських 

компаній, які здійснюють страхування життя, 

показав, що діяльність майже усіх страховиків 

була збитковою [1]. Безперечно, каталізатором 

цього стала світова фінансова 

криза. У цій ситуації надзвичайно актуальною 

стає проблема управління страховим 

портфелем, яка є важливою складовою 

управління страховою компанією. 

На відміну від учасників українського 

ринку страхування життя (швидше йдеться 

про керівників та власників компаній зі 

Валентина КОМАДОВСЬКА 

страхування життя), науковці звертаються 

до проблеми формування раціонального, 

збалансованого, якісного страхового портфеля 

вже давно. В українській та іноземній 

страховій літературі термін “страховий 

портфель” розглядається практично у кожному 

підручнику зі страхування. Окремі питання, 

пов’язані з формуванням страхового 

портфеля, у своїх працях розглядали такі 

вчені та спеціалісти страхових компаній: 

В. Аленічев, А. Баранов, К. Воблий, О. Гаманкова, 

С. Єфімов, Ю. Журавльов, О. Заруба, 

О. Зубець, О. Залєтов, Е. Кагаловська, 

М. Калінін, О. Калмикова, О. Крутник, 

Й. Лісовський, М. Матлока, Л. Мотильов, 

Т. Нікітіна, Л. Орланюк-Маліцька, С. Осадець, 

А. Пархітько, Л. Рейтман, О. Савченко, 

М. Сухоруков, В. Сушко, Ю. Тронін, 

К. Турбіна, Д. Хемптон, Д. Шаплико, В. Шахов, 

А. Шихов, Я. Шумелда, Т. Юлдашев, 

Л. Юрченко, В. Яворський, Н. Яшина. 

У довідковій літературі термін “страховий 

портфель” розкривається скрізь майже 

однаково, лише з різним смисловим відтінком. 

Розглянемо кілька таких дефініцій. 

Так, Л. І. Рейтман дає таке визначення: 

“страховий портфель – фактична кількість 

застрахованих об’єктів або діючих договорів 

страхування на певній території” [2, 29]. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 105

Цієї ж думки дотримується Л. А. Орланюк- 

Маліцька, проте вона зауважує, що у страхуванні 

життя, крім цього, це також сума 

щомісячних страхових внесків за діючими 

договорами довготермінового страхування 

життя на визначену дату на певній території 

(найчастіше на території діяльності філії 

або окремого страхового агента) [3, 25]. 

С. Л. Єфімов стверджує, що страховий 

портфель – це сукупність отриманих 

страхових платежів, яка характеризує загальний 

обсяг її діяльності. Страховий 

портфель може також визначатися за кількістю 

застрахованих об’єктів або договорів 

страхування, а також за розміром загальної 

страхової суми. Страховий портфель застосовується 

для розрахунку обсягу діяльності 

страхового агента, особливо при страхуванні 

життя. У зарубіжній практиці замість 

поняття “страховий портфель” використовують 

термін “обсяг заробленої страхової 

премії” (“earned premium income”) [4, 351]. 

На думку В. А. Сушка, страховий портфель 

– загальна сума страхових ризиків, 

прийнятих на страхування певним страховиком 

за усіма або окремими видами 

ризику, яка характеризує загальний обсяг 

його діяльності. Страховий портфель може 

визначатися за кількістю застрахованих 

об’єктів, кількістю договорів страхування або 

за розміром загальної страхової суми. Страховий 

портфель застосовується у розрахунку 

обсягу роботи всієї страхової компанії або 

окремого страхового агента [5, 138]. 

О. О. Гаманкова, досліджуючи фінансові 

відносини страхових організацій, звертає 

увагу на беззаперечність того факту, 

що вся поточна і перспективна діяльність 

страховика спирається на страховий портфель, 

структура якого, в підсумку, визначає 

подальшу долю існування страхової компанії 

як суб’єкта господарювання; адже від 

величини та якості страхового портфеля 

залежать головні вхідні та вихідні грошові 


потоки страховика, склад і величина страхових 

резервів, інвестиційні можливості, 

обсяги витрат на ведення справи, фінансовий 

результат і врешті-решт ринкова вартість 

самої страхової компанії. Страховий 

портфель можна асоціювати з наявністю 

у страховика можливості вести бізнес у 

ринковому середовищі. О. О. Гаманкова 

зазначає “…якщо страхова компанія не в 

змозі сформувати страховий портфель, 

то усі інші питання стають другорядними” 

[6, 192–193]. 

Р. Т. Юлдашев зазначає, що формування 

страхового портфеля як джерела страхового 

фонду – базової ознаки страхової діяльності 

– є основою бізнес-процесу [7, 353]. 

На думку вченого, в реальних ринкових умовах 

на страховий портфель впливає низка 

економічних, юридичних, психологічних та 

інших факторів. Однак існують певні принципи 

формування портфеля страховика, 

основний з яких – врахування страховиком 

закону великих чисел і закону вибірки. 

Незважаючи на велику увагу, яка приділяється 

науковцями щодо поняття “страховий 

портфель”, проблема управління ним 

недостатньо висвітлена. Значний внесок 

у дослідження теоретико-методологічних 

засад щодо управління страховим портфелем 

зробили А. Л. Баранов, Л. А. Орланюк- 

Маліцька, Р. О. Рязанцев, О. С. Савченко, 

Ю. Н. Тронін, Т. Ю. Юлдашев, Н. М. Яшина. 

Власне, на думку Л. А. Орланюк- 

Маліцької, на страховий портфель проектується 

ефект заміни стаціонарної сукупності 

(де існує рівновага між укладенням нових 

договорів та закінченням діючих) на нестаціонарну 

(рівновага порушена), і фактичний 

страховий портфель завжди відрізняється 

від розрахункового [8]. Для страхової практики 

це означає, що тариф, розрахований 

для стаціонарного портфеля, застосовується 

для портфеля нестаціонарного з іншими 

характеристиками, що впливає на 

106 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

фінансову платоспроможність страхової 

організації і невиконання нею страхових 

зобов’язань. Саме тому цілком логічно виникає 

об’єктивна необхідність управління 

страховим портфелем. 

Під управлінням страховим портфелем, 

на думку А. Л. Баранова, розуміється застосування 

до сукупності різних видів страхових 

послуг актуарних методів і технічних 

прийомів, що дають змогу забезпечити 

фінансову стійкість та мінімізацію ризику 

страхової організації, зберегти її власний 

капітал, досягти максимального рівня доходу. 

Управління страховим портфелем 

здійснюється для досягнення конкретної 

мети засновників страхової організації – 

досягнення оптимального співвідношення 

між ризиком і доходом [9]. 

Н. М. Яшина вважає, що у функціях управління 

страховим портфелем виявляється 

сутність і необхідність фінансової стійкості. 

Усі ці функції зводяться до створення ефективного 

страхового портфеля; досягнення 

оптимального співвідношення між ступенем 

ризику і доходу. Виокремлюють такі функції 

страхового портфеля: відбір страхових ризиків 

з метою диверсифікації страхового портфеля, 

розрахункова, ревізійна [10]. 

Водночас Р. О. Рязанцев зазначає, що на 

страховий портфель безпосередньо впливають 

такі внутрішні фактори: андеррайтинг, 

тарифна політика, маркетинг та реклама; перестрахувальна 

та кадрова політика [11]. 

Слід зауважити, що досі зазначене коло 

питань досліджувалося швидше в контексті 

фінансової стійкості або фінансової надійності, 

а до проблеми управління портфелем 

договорів власне страхування життя 

вчені зверталися побічно. 

Насамперед, виокремлено ті особливості 

страхування життя, які впливають на 

управління страховим портфелем. 

Особливості ризиків. Страхування 

життя базується на принципі, що кількість 


смертельних випадків серед великої групи 

осіб у певний період не залежить від того, 

що називається випадком; норма смертності 

підпорядкована закону середніх величин 

настільки однотипному у своїх проявах 

і достовірному у своїх результатах, що він 

може бути базисом для розрахунків. У класичному 

страхуванні життя величина збитку 

за окремим ризиком збігається зі страховою 

сумою, а не є випадковою величиною, 

як при ризиковому страхуванні, тобто випадковим 

є лише момент настання збитку. 

Власне тому на практиці використовується 

детерміністична модель, побудована на 

принципах “великої групи” й еквівалентності. 

Дані, на основі яких будується таблиця 

смертності, можуть бути взяті із загальної 

статистики населення або спостережень 

страхових товариств [12; 13]. 

Розмір страхової суми. Страхувальник 

може обирати розмір страхової суми 

на свій розсуд, оскільки цінність людського 

життя (тобто економічна втрата, яку може 

спричинити смерть) неможливо виміряти 

об’єктивними умовами. 

Розмір страхової виплати. При настанні 

страхового випадку, зазначеного у 

договорі страхування, страхове відшкодування 

виплачується повністю без урахування 

франшизи або інших витрат. За 

визначенням, не існує “часткових втрат” у 

страхуванні життя, тому тут не аналізується 

такий економічний показник, як збитковість 

страхової суми, що характеризує співвідношення 

між страховою виплатою та страховою 

сумою [4, 471; 14, 462]. 

Формування резервів. У страхуванні 

життя страхові резерви постійно нагромаджуються, 

вони не є власністю страховика і 

служать лише для виплати страхових сум. 

Страхувальник має право в односторонньому 

порядку припинити дію договору 

страхування життя та забрати викупну 

суму. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 107

Довготерміновість. Договори страхування 

життя укладаються на строк більше 

одного року, як правило – від 10 до 20 років. 

Комісійна винагорода страхових агентів 

не є однаковою протягом усього терміну дії 

договору – основна її частина зазвичай виплачується 

протягом першого року. 

Кумуляція ризику. Поряд із кумуляцією 

збитків, якої може зазнати компанія зі страхування 

життя у разі катастрофи (аварія 

літака, пожежа у висотних будинках, техногенна 

аварія на підприємстві, землетрус), 

існує характерна тільки для страхування 

життя кумуляція ризику – коли помирає застрахований, 

у якого було кілька полісів. 

Страховому портфелю притаманні усі 

поняття, які характеризують систему, такі як: 

– елементи (складові частини кожної 

системи): 

• вхідні елементи – договори страхування, 

страхові платежі; 

• ресурси – трудові, технічні, інформаційні; 

• вихідні елементи процесу перетворення 

у системі – фінансові результати; 

– процес перетворення, у ході якого 

елементи змінюють свій стан, а вхідні елементи 

трансформуються у вихідні (результати); 

– навколишнє середовище – страховий 

ринок; 

– функції; 

– кількісні та якісні ознаки; 

– поставлені завдання, програми, 

цілі; 

– прийняття рішень, які спрямовували 

б систему на досягнення цілей; 

– стан системи, який характеризується 

значеннями ознак системи в певний 

момент; 

– потоки, які викликаються переходом 

чистини елементів системи з одного 

стану в інший. Вони дають можливість визначати 

швидкість зміни значень ознак сис- 


теми (в нашому випадку динаміку та тенденцію 

розвитку страхового портфеля). 

Для управління страховим портфелем 

можна і потрібно використовувати саме 

системний підхід, тобто комплекс прийомів 

і методів вирішення конкретних завдань 

(теоретичних і практичних) на принципах 

системності. 

У пропонованій статті зроблено спробу 

дослідити питання управління портфелем 

договорів страхування життя 

на основі системного підходу, який, на 

нашу думку, дасть можливість поєднати 

теоретико-методологічні та практичні аспекти 

управління страховою компанією загалом. 

Крім того, врахуємо, що основним 

завданням управління страховим портфелем 

є досягнення максимальної прибутковості 

та забезпечення фінансової стійкості, 

тому пропонуємо розкрити досліджуване 

питання через його взаємодоповнюючі та 

взаємозалежні функціональні елементи: 

– маркетинг (створення конкурентоспроможних 

продуктів, політика фіделізації 

клієнтів, вибір оптимального показника 

приросту страхових договорів); 

– ризик-менеджмент (актуарні розрахунки, 

андеррайтинг, формування збалансованого 

портфеля, формування 

однорідного (гомогенного) портфеля, перестрахування); 

– адміністрування портфеля (ведення 

персоніфікованих рахунків, обслуговування 

договорів, виплата страхових сум, 

збір статистичних даних, передача страхового 

портфеля). 

Насамперед, з’ясуємо, як впливає страховий 

маркетинг на управління страховим 

портфелем договорів страхування життя. 

Вагомий внесок у дослідження цієї квестії 

зробив А. Н. Зубець. На його думку, страховий 

маркетинг – це комплекс дій, спрямованих 

на максимізацію прибутку страховика 

за рахунок найбільш повного врахування 

108 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

потреб споживачів. Кінцева мета страхового 

маркетингу – знайти таких страхувальників, 

які приносили б страховій компанії більше, 

ніж вартує їх залучення та задоволення наявних 

у них страхових потреб [15]. Проблема, 

яка впливає на формування портфеля 

договорів страхування життя та яку покликані 

вирішити не тільки працівники відділу 

маркетингу, а й підрозділи, що обслуговують 

довготермінові договори страхування життя 

та врегульовують страхові випадки, – плинність 

клієнтів, дострокове припинення договорів. 

Причинами цього можуть бути: збільшення 

страхового тарифу; незадовільне 

врегулювання страхових випадків, затримка 

з відповіддю на запит клієнта. Саме тому 

основними способами зниження плинності 

є: підвищення якості обслуговування, “прозорість” 

страхових операцій, постійний інформаційний 

обмін, а також аналіз рекламацій 

клієнтів та причин відмов від укладення 

договорів страхування. На думку А. Н. Зубця, 

маркетингова політика страховика повинна 

полягати в утриманні і фіделізації 

(від англ. fi del – вірний) клієнтів, а не в розширенні 

страхового поля, оскільки перший 

підхід дає змогу отримувати вищі фінансові 

показники. Краще працювати з обмеженою 

кількістю постійних надійних клієнтів із низьким 

індивідуальним ризиком і невисокою 

чутливістю до ціни, ніж витрачати кошти на 

безперервне розширення страхового поля. 

Зрозуміло, такий підхід не повинен спричинити 

повну відмову від боротьби за додаткову 

клієнтуру, однак вона повинна відійти на 

другий план [15]. 

Приймаючи рішення про напрямки вдосконалення 

роботи страхових компаній, 

необхідно врахувати, що кількість та динаміка 

діючих договорів страхування здебільшого 

залежать від навантаження на одного 

страхового агента. О. Д. Заруба вважає, що 

в аналізі тенденцій розвитку страхування 

життя вагоме місце відводиться вивченню 


роботи страхових агентів з укладення нових 

і продовження діючих договорів, забезпечення 

чистого приросту суми місячного 

внеску, скорочення кількості й зниження 

частки достроково припинених договорів 

[16, 172–174]. 

Наслідком вищезазначеного у страхуванні 

життя є так звані “викупні суми” – виплати 

у достроковому припиненні договору 

страхування життя з ініціативи страхувальника, 

які також впливають на формування 

страхового портфеля. Як правило, такі розірвані 

договори є результатом поганої роботи 

страховика, нечітко продуманої системи 

форм і видів страхування (яка не відповідає 

потребам страхувальника), невірно побудованих 

страхових тарифів (надто “дорогих”), 

невміння допомогти страхувальнику обрати 

необхідний для нього страховий продукт, 

страхову суму, незадовільне обслуговування 

застрахованих за довготерміновими договорами, 

непродуманий або погано організований 

порядок виплат тощо. Ми підтримуємо 

думку Л. А. Орланюк-Маліцької про те, що, 

як правило, розриваються найбільш “дорогі” 

договори, тобто договори з найбільшими 

страховими сумами, що не лише зменшує 

страховий портфель, а й негативно впливає 

на його структуру. В соціальному значенні 

показник розірваних договорів означає, що 

страхувальник, який мав потребу у страховій 

послузі, її не отримав [3, 26]. 

Коли йдеться про формування страховою 

компанією оптимального страхового 

портфеля, важливим є здійснення аналізу 

беззбитковості, який дає змогу страховикам 

планувати необхідну кількість договорів, 

витрати на ведення справи та розмір 

резервів. 

У західній практиці аналіз беззбитковості 

називається “витрати – обсяг – прибуток” 

(cost-volume-profi t, CVP). Ключовими 

змінними CVP-аналізу є обсяг випуску, 

ціна одиниці продукції, розмір постійних та 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 109

змінних витрат на одиницю продукції. CVPаналіз 

– це аналітичний підхід до вивчення 

взаємозв’язку між витратами та доходами 

за різних рівнів виробництва. Суть такого 

аналізу, за А. Л. Барановим, полягає у знаходженні 

точки беззбитковості, тобто такої 

виручки від реалізації, за якої компанія вже 

не має збитків, проте ще не має і прибутків. 

Результату від реалізації після відшкодування 

змінних витрат вистачає на покриття 

постійних витрат, а прибуток дорівнює 

нулю [17]. Зазначимо також, що здійснення 

аналізу витрат страховика є однією із найважливіших 

функцій актуарія. 

Розглянемо “дійсні” витрати на страхування 

(за винятком податків та зобов’язань), 

що є основними елементами цього аналізу 

та які можуть бути класифіковані так: 

– “прямі” витрати, тобто пов’язані з 

конкретним страховим портфелем. Сюди 

можна віднести аквізиційні витрати та витрати 

на адміністрування портфеля; 

– “непрямі” або загальні витрати, всі 

витрати на забезпечення (бухгалтерський 

облік, електронне опрацювання даних, актуарні 

та юридичні питання, інвестиції, персонал, 

загальне управління). 

Надходження коштів для відшкодування 

витрат на ведення страхування (оплата 

праці, утримання офісу, придбання оргтехніки, 

витрати на рекламу тощо), як відомо, 

забезпечується навантаженням, складовою 

страхового платежу. Воно може включати 

інші витрати, а також певну величину 

прибутку страхової компанії. Склад і розмір 

навантаження, за твердженням Р. Т. Юлдашева, 

зумовлюється об’єктивними потребами 

страховика, тарифною політикою, 

вирішенням необхідних завдань, а також 

конкуренцією [18, 123]. 

Однак, фактичні витрати, які несе страхова 

компанія, не є однаковими в усі роки 

дії договору страхування: вони значно більші 

у перший рік, ніж у наступні. Саме тому 


з метою урахування витрат на укладення 

договору може здійснюватися модифікація 

резерву нетто-премій. 

Незважаючи на те, що визначення оптимального 

розміру навантаження є дуже важливим, 

в Україні на його реальний розмір 

впливає ринок. На перший погляд здається, 

що конкуренція на страховому ринку повинна 

примушувати більшість страхових компаній 

знижувати свої витрати. Однак та ж конкуренція 

спонукає платити більші комісійні і, як 

наслідок, збільшувати розмір витрат. Оскільки 

в Україні немає обмеження щодо нормативу 

витрат на ведення справи у складі бруттоплатежу 

за договорами страхування життя, 

то в деяких випадках розмір навантаження 

може сягати 90%. На нашу думку, навантаження 

повинно складати розумну частину 

брутто-платежу. Спираючись на умови захисту 

прав споживачів, Держфінпослуг має 

право не погодитися зі страховою компанією, 

якщо процент навантаження у загальному 

розмірі страхового платежу занадто високий. 

Як зазначено вище, метою управління 

страховим портфелем є досягнення максимального 

прибутку, а саме: 

– операційний прибуток (витрати 

страховика є меншими, ніж їх очікувана 

сума, закладена у навантаженні до страхового 

платежу); 

– інвестиційний прибуток (основна 

складова прибутку компанії зі страхування 

життя; цей показник тим більший, чим більший 

розмір математичних резервів); 

– андеррайтинговий прибуток (забезпечується 

консервативною андеррайтинговою 

політикою та застосуванням перестрахувального 

захисту портфеля); 

– інші види прибутку. 

Від обсягу та приросту страхових договорів 

залежить величина прибутку. Однак, 

важливо вибрати оптимальний показник 

такого приросту. Консультант Мюнхенського 

перестрахувального товариства Райнер 

110 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

Штрайгес дослідив, що страховий портфель 

компанії зі страхування життя, який складається, 

наприклад, з 2000 нагромаджувальних 

договорів терміном на 20 років та з щорічним 

приростом у 10% стає прибутковим 

(мається на увазі операційний прибуток) на 

16-му році дії договору. Для порівняння – німецький 

учений зобразив на графіку (рис. 1) 

як змінюється показник прибутку при більш 

стрімкому розвитку та більш повільному. 

Як видно з рис. 1, страхова компанія А 

показує нормальний очікуваний ріст показника 

прибутку. Компанія В, яка дотримується 

маркетингової політики, спрямованої на 

більший обсяг та більш стрімкий розвиток 

страхового портфеля, потребує значно більше 

капіталу, а отримання прибутку відкладається; 

одержання більшого розміру прибутку 

порівняно з компанією А вимагатиме зменшення 

витрат за кожним полісом. Компанія 

С – порівняно невеликий обсяг страхового 

портфеля та повільне його зростання: вима- 


гає менше капіталовкладень, однак така діяльність 

неекономічна, тому прибуток така 

компанія не отримає ніколи [19]. 

Розглянемо наступну складову управління 

страховим портфелем – ризикменеджмент. 

Найважливішим етапом ризикменеджменту 

є андеррайтинг – процес аналізу 

та прийняття ризиків на страхування (перестрахування) 

або відмову від страхування 

[18, 24]. Андеррайтер у страхуванні – це 

юридична або фізична особа, уповноважена 

керівництвом страхової компанії приймати 

на страхування пропоновані ризики, визначати 

умови страхування цих ризиків, керуючись 

нормами страхового права, внутрішніми 

документами страховика, економічною 

доцільністю. Отже, андеррайтер відповідає 

за формування страхового портфеля. При 

здійсненні страхування життя андеррайтер 

контролює й аналізує декларації про стан 

здоров’я, направляє потенційних клієнтів на 

Рис. 1. Порівняння показника прибутку залежно 

від динаміки розвитку страхового портфеля [19] 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 111

необхідні медичні обстеження, збирає додаткову 

інформацію про клієнтів та їх стиль 

життя; приймає або відхиляє страхові ризики 

чи встановлює для них підвищену оцінку 

ризику. “Глибина” андеррайтингу є різною в 

індивідуальному, колективному страхуванні 

життя позичальників кредиту. 

Німецький учений доктор Клаус Гератеволь 

звертає особливу увагу, що при страхуванні 

життя, на відміну від ризикового, 

виплата здійснюється за усіма полісами в 

повному обсязі, незалежно від виплат за 

соціальним страхуванням або отриманих 

грошових компенсацій від інших осіб, тобто 

страховик несе відповідальність не за 

окремим полісом, а за життя окремого застрахованого. 

Андеррайтер повинен відстежувати 

таке накопичення ризику. Цей 

процес називається контролем накопичення 

або контролем кумуляції [14, 486]. 

За результатами здійсненого андеррайтингу 

визначається ризикова надбавка 

як метод забезпечення фінансової стійкості 

страхового портфеля шляхом включення 

у страховий тариф додаткової фіксованої 

суми [18, 123]. 

Крім того, на нашу думку, необхідно 

звернути особливу увагу, що окремо взятій 

страховій організації дуже рідко вдається 

самотужки вирішити усі проблеми, пов’язані 

з формуванням однорідного та збалансованого 

страхового портфеля. Недостатній 

розмір статутного фонду, вузьке коло потенційних 

страхувальників, спеціалізація 

на окремому виді страхових продуктів, територіальне 

обмеження діяльності невеликим 

регіоном перешкоджають страховику 

формувати страховий портфель, який забезпечує 

перерозподіл ризику. Саме тому 

з метою захисту страхового портфеля компанії 

зі страхування життя використовують 

перестрахування. 

Страховики, які здійснюють страхування 

життя, особливо потребують іноземного 


перестрахування. Оскільки український ринок 

страхування життя є таким, що розвивається 

в умовах спонтанного підвищення 

попиту, початку роботи з новими ризиками, 

введенням нових видів страхування, постає 

проблема недостатньо збалансованого 

портфеля. Залучення іноземних перестраховиків 

дозволить вирівнювати ризики 

в просторі та часі, тому що ці ризики розподілені 

у всьому світі. 

Насамперед, за допомогою перестрахування 

у страхової компанії розширюються 

фінансові можливості, а саме здатність 

приймати на страхування великі страхові 

суми. Наприклад, укладення договору 

ексцедента сум дає можливість укладати 

договори страхування життя з різними 

страховими сумами, водночас зберігати однорідний 

і добре збалансований портфель 

на власному утриманні. 

Використання перестрахування життя 

має також на меті обмеження коливань 

збитковості і таким чином досягнення кращих 

показників. Навіть при гомогенному 

портфелі (портфель, який складається з однорідних 

ризиків), страховик все одно може 

зазнати втрат через коливання, пов’язані з 

кумуляцією збитків у результаті однієї події 

(наприклад, землетрус, аварія літака, 

пожежа у висотному будинку). Цей ризик 

може бути дуже великим, якщо одночасно 

страхується група людей. Використання 

непропорційного перестрахування життя 

повинно покривати таку кумуляцію. 

Компанія зі страхування життя може також 

мати потребу в перестрахуванні, щоб 

отримати фінансування для запровадження 

нових страхових продуктів, а саме: 

– страховик повинен витрачати значені 

кошти для впровадження нового бізнесу, 

які будуть враховані у навантаженні до 

страхової премії і з часом амортизуватися. 

У результаті компанії, які розвиваються 

швидкими темпами та несуть значні фінан- 

112 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

сової затрати на початку розвитку нового 

бізнесу, можуть їх зменшити, передаючи 

в перестрахування досить велику частину 

відповідальності; 

– довготермінові поліси страхування 

життя, як правило, передбачають значні комісійні 

винагороди у перший рік дії договору, 

то договори перестрахування можуть полегшити 

ці витрати, оскільки у розподілі страхової 

премії перестраховик претендує тільки 

на частину нетто лише за ризиком смерті. 

Перестрахування життя передбачає 

багато можливостей для виконання різних 

функцій. Це не лише різні типи договорів 

перестрахування, а й різні актуарні технології, 

які застосовуються відповідно до певних 

ситуацій. 

Ці специфічні риси, які має перестрахування 

життя, рідко можна зустріти при інших 

різновидностях перестрахування. 

Проаналізуємо третю складову управління 

страховим портфелем – адміністрування. 

Організація адміністрування портфеля 

договорів страхування життя залежить від 

особливостей окремої страхової компанії. 

Не існує унікальних або досконалих компаній, 

які здійснюють страхування життя, 

оскільки вони відрізняються розміром, страховими 

продуктами, фінансовими цілями, 

територіальним полем своєї діяльності та 

багатьма іншими показниками. Таким чином, 

кількість структурних підрозділів страховика 

(відділів, департаментів, управлінь), 

задіяних у процесі адміністрування, їх назви 

та функції є особливими у кожної страхової 

компанії. Однак, на нашу думку, для 

переважної більшості страхових компаній є 

типовим такий розподіл на структурні підрозділи 

за функціональними обов’язками: 

– безпосередньо пов’язані з адмініструванням 

портфеля: 

• відділ андеррайтингу; 

• відділ обліку персоніфікованих рахунків; 


• відділ обслуговування договорів; 

• відділ виплат; 

• відділ опрацювання та нагромадження 

даних; 

– відділи, які забезпечують адміністрування 

портфеля договорів страхування 

життя: 

• відділ актуарних розрахунків; 

• відділ маркетингу та продажів страхових 

продуктів; 

• юридичний відділ; 

• відділ інформаційних технологій. 

Особливістю адміністрування портфеля 

договорів страхування життя є те, що усі 

бізнес-процеси зводяться до постійного нагромадження 

документів, інформації, платежів, 

розрахункових показників тощо. На 

відміну від ризикових видів страхування, 

де термін дії договору – не більше одного 

року, а страхові премії заробляють протягом 

страхового року, у страхуванні життя 

існують нагромаджувальні системи, що є 

невід’ємною складовою процесу адміністрування 

страхового портфеля: 

– обліку документів, пов’язаних із укладенням 

договору (необхідні для здійснення 

андеррайтингу та занесення даних до реєстру 

персоніфікованих рахунків договорів); 

– обліку документів, пов’язаних із супроводом 

договорів (зміни до договорів, дострокове 

припинення дії, виплата страхових 

сум, листування зі страхувальниками); 

– обліку документів, пов’язаних із 

веденням персоніфікованих рахунків (облік 

інформації щодо поступлень страхових 

платежів, розрахунок резерву за кожним 

рахунком на будь-яку дату, розрахунок 

обов’язкових бонусів); 

– складання бордеро за договорами 

перестрахування; 

– інше (нагромадження статистичних 

даних, звітні дані для бухгалтерії, актуарія, 

керівництва, акціонерів, розрахунок агентської 

винагороди). 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 113

Такі рутинні процеси притаманні саме 

страхуванню життя. У зв’язку з цим надзвичайно 

важливим є питання якісного 

опрацювання, нагромадження та зберігання 

інформації. Використання електронних 

таблиць MS Excel теоретично можливе, але 

для малої кількості договорів (не більше 

200). Однак сьогодні на ринку страхування 

життя України переважна більшість страховиків 

для адміністрування своїх портфелів 

використовують саме MS Excel або, у 

кращому випадку, адаптовану версію 1С. 

Слід зазначити, що на сьогодні програма 1С 

може задовольнити, лише портфель, який 

складається із договорів страхування життя 

терміном на 1 рік (наприклад, страхування 

життя позичальників банку). Однак, належного 

супроводу довготермінових договорів 

ця програма поки що не забезпечує. Доцільним, 

на нашу думку, буде використання 

спеціалізованих програм з обліку договорів 

страхування життя. Такі програмні продукти 

надають надзвичайно широкі можливості: 

облік договорів (як індивідуальних, так і 

колективних), зокрема можливість вносити 

зміни до договорів, складання бордеро для 

договорів перестрахування, облік бланків 

полісів, формування звітів зі страхових операцій, 

облік поточної заборгованості страхувальників, 

розрахунок викупних сум, страхових 

резервів, бонусів; розрахунок агентської 

винагороди, аналіз роботи страхових агентів, 

аналіз страхової діяльності загалом. 

Єдиним невирішеним залишається питання 

необхідності “зв’язування” таких спеціалізованих 

програм обліку з комп’ютеризованим 

бухгалтерським обліком. На перший погляд 

здається, що така додаткова автоматизація 

процесу у вигляді так званого “закачування 

даних” тільки на краще, проте з іншого боку, 

насамперед через людський фактор, не завадить 

додаткова зустрічна звірка правильності 

рознесення страхових платежів за персоніфікованими 

рахунками. 


Невирішеним залишається питання 

про правове регулювання передачі страхового 

портфеля у разі банкрутства страхової 

компанії. Відповідно до Закону України 

“Про страхування” кошти резервів зі страхування 

життя не можуть бути включені до 

ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика 

або його ліквідації з інших причин, і 

підлягають передачі іншому страховику за 

згодою страхувальника та застрахованої 

особи або підлягають передачі застрахованій 

особі [20]. Однак чіткого механізму такої 

передачі не розроблено. 

Що мається на увазі під поняттям “згода 

страхувальника”? Якщо таких страхувальників 

десятки тисяч, компанія, що знаходиться 

у стані банкрутства, не зможе забезпечити 

таку згоду, скажімо, у письмовому 

вигляді. Відповідно до Директиви 2002/83/ 

ЄС Європейського парламенту та ради від 

05.11.2002 “Стосовно страхування життя” 

ця проблема вирішена так: Уповноважений 

орган країни, де знаходиться страховик, що 

передає зобов’язання, повинен дати згоду 

про передачу портфеля у тримісячний 

термін; відсутність будь-якої відповіді після 

закінчення цього терміну прирівнюється до 

схвального висновку або мовчазної згоди. 

Інформація про передачу публікується відповідно 

до національного законодавства 

країни, де знаходиться страховик, який 

передає зобов’язання. Такі передачі автоматично 

набирають чинності у відношенні 

страхувальників, застрахованих осіб та 

будь-яких інших осіб, які мають права чи 

обов’язки, що випливають із договорів, які 

були передані [21]. Як бачимо, ця процедура 

передачі портфеля є доволі простою та 

такою, що враховує інтереси як страховиків, 

так і страхувальників – з одного боку, 

на державу в особі уповноваженого органу 

покладено обов’язок перевіряти фінансову 

спроможність страховика, який приймає 

портфель, а не на страхувальників, які не 

114 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

завжди є компетентними у цих питаннях; з 

іншого – знято тягар із збанкрутілого страховика 

в плані отримання необхідної згоди 

від клієнтів. На нашу думку, законодавцям 

потрібно запозичити досвід Європейського 

Союзу у цьому питанні та якнайшвидше законодавчо 

затвердити механізм передачі 

страхового портфеля та контролю за ним, 

оскільки в період світової фінансової кризи 

така проблема законодавчої неузгодженості 

може виникнути найближчим часом. 

На підставі викладеного можна зробити 

такі висновки та пропозиції: 

1. Страхування життя як окрема галузь 

страхової діяльності має певні специфічні 

риси, які потрібно враховувати в управлінні 

страховим портфелем. 

2. Страховий портфель зі страхування 

життя – це сукупність ризиків, які прийняла 

на страхування страхова компанія (її структурна 

одиниця або страховий агент), виражається 

у кількості договорів та/або отриманих 

страхових внесків протягом звітного періоду 

(як правило, місяць). Таким чином, на практиці 

доцільно використовувати місячний портфель 

внесків, що є приведеним показником 

надходжень страхових внесків за договорами 

страхування життя протягом одного місяця 

з розрахунку щомісячної сплати. 

3. Управління страховим портфелем – 

це комплекс заходів, який поєднує в собі 

такі взаємодоповнюючі та взаємозалежні 

елементи, як страховий маркетинг, ризикменеджмент 

та адміністрування портфеля 

з метою досягнення максимальної прибутковості 

та забезпечення фінансової стійкості. 

4. Важливо вибрати оптимальний показник 

приросту договорів страхування 

життя. 

5. Для належного адміністрування 

страхового портфеля необхідно використовувати 

спеціалізовані програми з обліку 

договорів страхування життя. 


6. Доцільно запозичити досвід ЄС щодо 

механізму передачі портфеля договорів 

страхування життя у разі банкрутства страховика. 

У зв’язку з розвитком ринку страхування 

життя вказані проблеми могли б стати 

предметом подальших наукових досліджень. 

Запропонований у статті матеріал 

має практичне значення, а результати здійсненого 

дослідження можуть використовуватися 

страховими компаніями, що здійснюють 

страхування життя в Україні. 


1. Загальнодоступна інформаційна база 

даних Державної комісії з цінних паперів і фондового 

ринку. [Електронний ресурс]. – Режим 

доступу: www.stockmarket.gov.ua / Річна регулярна 

інформація. 

2. Страховое дело: Учебник / Под ред. 

Л. И. Рейтмана. – М.: Банковский и биржевой 

научно-консультационный центр, 1992. – 530 с. 

3. Орланюк-Малицкая Л. А. Страховые операции. 

− М.: Финансы и статистика, 1991. – 96 с. 

4. Ефимов С. Л. Экономика и страхование: 

Энциклопедический словарь. – М.: Церих-ПЭЛ, 

1996. – 528 с. 

5. Сушко В. А. Страхование: Словарьсправочник. 

– М.: Книжный мир, 1999. – 408 с. 

6. Гаманкова О. О. Фінанси страхових організацій: 

Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2007. – 

323 с. 

7. Юлдашев Р. Т., Тронин Ю. Н. Российское 

страхование: системный анализ понятий и 

методология финансового менеджмента. – М.: 

Анкил, 2000. – 448 с. 

8. Орланюк-Малицкая Л. А. Платежеспособность 

страховых компаний. – М.: Анкил, 

1994. – 152 с. 

9. Баранов А. Теоретичні засади управління 

страховим портфелем // Ринок цінних паперів 

України. – 2006. – № 3–4. – С. 35–39. 

10. Яшина Н. М. Обеспечение финансовой 

устойчивости страховой организации: тео- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 115

рия, методология и практика: Автореферат 

дис. на соиск. уч. степ. д. э. н. – М., 2008. 

11. Рязанцев Р. А. Страховой портфель 

страховой организации: теоретический 

аспект // Известия ИГЭА. – 2009. – № 4. – 

С. 34–37. 

12. Воблий К. Г. Основы экономии страхования. 

– Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 

238 с. 

13. Крутик А. Б., Никитина Т. В. Организация 

страхового дела: Учебное пособие. – СПб.: 

Изд. дом “Бизнес–пресса”, 1999. – 304 с. 

14. Dr. Claus Gerathewohl et al. 

Reinsurance Principles and Practice Verlag 

Versicherungswirtschaft e. V., Karlsruhe, 1980. – 

Т. І – С. 462. 

15. Зубец А. Н. Страховой маркетинг. – М.: 

Анкил, 1998. –251 с. 


16. Заруба О. Д. Страхова справа: Підручник. 

– К.: Т-во “Знання”, КОО, 1998. – 321 с. 

17. Баранов А. Л. Визначення мінімального 

розміру страхового портфеля. Фінанси, облік 

і аудит: Зб. наук. пр. / За. ред. А. М. Мороз. − 

2007. – № 10. – 344 с. 

18. Юлдашев Р. Т. Страховой бизнес: Словарь-справочник. 

– М.: Издательство “Анкил”, 

2000. – 272 с. 

19. Rainer Stragies, Munich Re APPROACH 

Seminar – Introduction, ASA, 21 January 2008. 

20. Закон України “Про страхування” (зі 

змінами) // www.rada.gov.ua / Законодавство 

України. 

21. Директиви 2002/83/ЄС Європейського 

парламенту та Ради від 05.11.2002 р. // www. 

dfp.gov.ua / Нормативна база та розпорядження 

Держфінпослуг. 

116 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010


МЕХАНІЗМ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗАОЩАДЖЕНЬ 

В ІНВЕСТИЦІЇ В ПРОЦЕСІ РЕАЛІЗАЦІЇ 

ДЕПОЗИТНИХ ПОСЛУГ КРЕДИТНИМИ СПІЛКАМИ 

Розкрито теоретико-концептуальні засади механізму трансформа ції заощаджень в 

інвестиції. Аргументовано роль фінансових посередників у цьо му механізмі. Ви яв лено проблемні 

аспекти та окреслено пропозиції щодо вдосконалення ді ял ьності кредитних спілок 

у сфері залучення внесків на депозитні рахунки. 

Кредитні спілки, з огляду на їхню економічну 

природу та інституційні особливості фінансового 

посередника, створюються їхніми 

членами на осно ві об’єднавчих інтересів для 

самозабезпечення різноманітними фінансовими 

послугами. При цьому особливістю діяльності 

кредитних спілок як інститу тів ринку 

фінансових послуг є те, що ця діяльність 

базується на специфічно му організаційноекономічному 

механізмі, за допомогою якого 

узгоджуються інтереси носіїв попиту (споживачів 

фінансових послуг, безпосередніх членів 

кредитної спілки) і носія пропозиції (фінансового 

інституту – кредитної спіл ки) щодо 

фінансових послуг. Організаційно-економічний 

механізм діяльності кре дит них спілок є 

свого роду субстанцією реалізації інтересів 

цього фінансо вого ін сти ту ту на ринку фінансових 

послуг і водночас, мікросередовищем 

надання фі нан со вих послуг при здійсненні 

конкретних форм організації руху фінан сових 

ресурсів (мова іде про формування ресурсної 

і капітальної бази кредитної спіл ки, 

кредитування домогосподарств, трансформацію 

заощаджень в інвес ти ції). Саме проблемі 

трансформації заощаджень в інвестиції 

через посередництво кредитних спілок 

присвячена ця стаття. 

Олег ЛУЦИШИН 

Насамперед, зазначимо, що проблеми 

заощаджень та інвестицій увсе бічно 

досліджували класики економічної теорії: 

Дж. М. Кейн с, К. Мар к с, А. Маршал л, А. Смі т. 

Значну увагу заощадженням та інвестиціям 

у своїх працях приділяють і сучасні зарубіжні 

вчені-економісти: А. Модільяні, П. Самуельсон, 

М. Фрідмен, та інші [1], а також 

вітчизняні науковці, зокрема: М. Алексєєнко, 

С. Пан чишин, М. Савлук, Б. Кваснюк, О. Ватаманюк, 

Т. Смовженко та інші. 

Однак теоретичні та практичні аспекти 

проблем акумуляції та тран сфор мації 

заощаджень в інвес ти ції потребують детальніших 

досліджень. Особливо вони 

акту алі зу ва ли ся в умо вах глобальної економічної 

і фінансової кризи, коли надзвичайно 

загостри лася необхідність утримання 

довіри до рин кових інституцій в аспектах 

їхньої здатності ефективно вико ну вати свої 

функ ції фінансових посередників на ринку 

фінансових послуг. Фактично йдеть ся про 

поступовий перехід фінан со вих інсти тутів 

на новий ступінь розвитку, на якому вони 

дбають не лише про прибутковість, а й про 

органічне поєднання еконо мічної конкуренції 

і свобо ди ринку з соціальними гарантіями 

та компен са ціями, соціальною відпові дальністю 

перед клієнтами і державою. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 117

Відповідно до ідейно-теоретичних та методологічних 

принципів форму ван ня заощаджень 

та інвестицій в економічній літературі 

виокремлюють два ме то до ло гічні підходи до 

визначення поняття “заощадження” [5, 33]: 

– заощадження – це дохід, який не використаний 

на сплату податків чи купівлю 

товарів та послуг; 

– заощадження – це використання грошових 

ресурсів з метою отримання доходу у 

майбутньому або забезпечення майбутнього 

споживання. 

Існують більш спрощені підходи до 

визначення заощаджень, коли на мікроекономічному 

рівні вони розглядаються як 

різниця між доходом громадянина та його 

споживанням, а на макроекономічному 

рівні – як різниця між ВВП та кінцевим споживанням 

[6]. 

З огляду на вищезазначене, у найбільш 

широкому розумінні заоща дження – це невикористана 

в певний момент часу частина 

отриманого доходу, яка накопичується 

впродовж деякого періоду для споживання 

в май бут ньо му. 

Автоматична трансфор ма ція зао щаджень 

в інвестиції, тотожність обся гів заоща- 

кошти 

Кредитори 

/заощадники/ 

кошти 

— Домогосподарства 

— Підприємці 

— Фірми, установи, організації 

— Уряд 

— Іноземні компанії 

— Уряди іноземних держав 


Фінансові 

посередники 

кошти 

Фінансові 

ринки 

кошти 

— Іноземці Перелив капіталу 

джень обсягам інвестицій у довго стро ко во му 

періоді були одними з основних постулатів 

класичної економічної теорії, яка пояснює 

зв’язок між заощадженнями та інвестиціями 

переважно абстрактно: капітал є мобільним 

і знаходить найефективніше розміщення винятково 

під впливом дії закону по пи ту й пропозиції 

(механізм прямого фінансування). 

Проте упродовж ХХ ст. економічна теорія, не 

заперечуючи загалом пос ту латів, сфор мульованих 

у минулому, збагачується ідеями та 

переконаннями про важливу роль механіз мів 

трансформації заощад жень в інвестиції, в 

т. ч. опосередкованих фінанс овим посередництвом 

(меха нізм непрямого фі нан су вання). 

Кругообіг фінансових ресурсів у розгалуженій 

сис те мі фінан со вого рин ку, який 

здійснюється через канали прямого та непрямого 

фінан су вання, об’єктивно зумовлює 

необхідність розгляду меха ніз му трансфор 

ма ції заоща д жень в інвестиції або, 

іншими словами, системи від но син, яка 

забез печує без пе ре шкодний рух фінансових 

ресурсів від влас ни ків зао щад жень до 

пози чаль ників, які їх потребують (рис. 1). 

Заощадження здійснюються фірмами, 

домашніми господарствами і державою. 

кошти 

кошти 

Непряме фінансування 

Позичальники 

/інвестори/ 

Пряме фінансування 

— Домогосподарства 

— Підприємці 

— Фірми, установи, організації 

— Уряд 

— Іноземні компанії 

— Уряди іноземних держав 

— Іноземці 

Рис. 1. Механізми трансформації заощаджень в інвестиції 

(метод прямого і непрямого фінансування) [7, 75] 

118 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

Фірми заощаджують для інвестування – на 

розширення виробництва і збільшення прибутку. 

Домашні господарства заощаджують 

з багатьох при чин, серед яких: мотиви забезпечення 

старості та передачі спадку дітям, 

накопичення коштів для купівлі землі, 

нерухомості, дорогих предметів тривалого 

користування та інші. Сукупний ефект заощаджень 

визначає темпи економічного 

зростання, обсяги випуску продукції, рівень 

інновацій, еконо міч ну могутність країни, добробут 

її населення. 

В більшості країн з ринковою економікою 

національні заощадження формуються 

на основі заощаджень населення. Іншими 

словами, заощадження домо госпо дарств 

є вагомим інвестиційним ресурсом для 

економіки країни. На основі цього постулату 

фіксується участь домогосподарств у 

інвестицій них процесах та їх вплив на економічне 

зростання. 

Особливість заощаджень домогосподарств 

полягає в тому, що у власників вони 

є лише грошовою формою доходу, а не капіталом. 

За допомогою фі нансових установ – 

посередників ринку фінансових послуг цей 

дохід перетво рюється у грошовий капітал, 

який приносить дохід у вигля ді відсотків. 

Величина заощаджень збільшується 

в умовах економічного зро с тання країни і, 

залежить від економічного добробуту населен 

ня. Разом з тим, на обсяги заощаджень 

та інвестицій впливає відсоткова ставка 

та рівень інфляції: якщо процентна ставка 

зростає, посилюється стимулювання заощад 

жень та розміщення їх на ринку, тому 

що на кожну заощаджену одиницю влас ник 

отримає додатковий дохід [8]; при незначному 

рівні інфляції процентні доходи перекривають 

втрати і, як мінімум, не дають 

знецінюватися їм та ще й приносять додатковий 

чистий дохід. 

Окрім цього, на рівень заощаджень населення 

впливають ще й такі фактори, як 


рівень доходу населення, політична стабільність, 

рівень опо дат ку вання, рівень 

розвитку ринків фінансових послуг та інші. 

Не менш важ ли вим фактором є зневіра, 

особливо вона проявляється в умовах кризи, 

як до національної грошової одиниці зокрема, 

так і до грошової системи загалом. 

Враховуючи вплив різних факторів, варто 

зазначити, що між часткою коштів, які 

заощаджують ся і часткою коштів, які залучено 

фі нан со вими по серед ни ка ми мають 

місце суттєві дисбаланси, оскільки існує 

частина грошових ре сур сів, які обертаються 

за межами ринку фінансових послуг. У 

такому випадку заощад жен ня викону ють 

функцію міри вартості, але аж ніяк не виконують 

іншої, не менш важли вої функції – 

інвестицій. Такі дисбаланси, найчастіше, 

викли кані недові рою населення до фінансових 

посередників. 


стверджувати, що механізм тран с формації 

заощаджень населення в інвестиції залежить 

від створення спри ят ли вого інвестиційного 

середовища, соціально-економічного 

розвитку країни та довіри населення 

до фінансових посередників ринку фінансових 

послуг. 

У проблемі “заощадження – інвестиції” 

важливе значення має не тіль ки нагромадження 

достатнього обсягу заощаджень 

у секторі домогоспо дарств, а й повна їх 

трансформація в інвестиції. Ринок фінансових 

послуг по кли каний створити ефектив 

ний механізм такої трансформації через 

розгалу же ну систему фінансового посередництва. 

У науковій літературі цілісні меха нізми 

фінансового посередництва (integrated 

mechanism of fi nancial intermedia tion) розглядають 

як сукупність різ но манітних фінансових 

інститу тів. 

Схематично цілісний механізм фінансо 

вого посеред ництва може бути поданий 

як сукупність механізмів довго тер мі нових 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 119

та короткотермінових вкладень індивідуальних 

інвесторів (рис. 2). 

Таким чином, на сучасному етапі розвитку 

ринку фінансових послуг одним із 

найважливіших каналів трансформації заощаджень 

в інвестиції є не пря ме (опосередковане) 

фінансування, що передбачає 

обов’язковим своїм еле мен том фінансове 

посередництво. Фінансовий посередник 

здійснює цю фун кцію через отримання 

коштів від заощадників які, в свою чергу, 

надає у формі позички позичальникам. Завдяки 

існуванню фінансових посередників 

дрібні заощадники можуть розмістити свої 

кошти на фінансових ринках через по зич ку 

цих коштів посе редникам, що варті довіри. 

Такий фінансовий посеред ник у свою чергу 

позичає ці кошти або через надання позички, 

або через купівлю цінних паперів – акцій 

чи облігацій трансформуючи їх у інвестиції. 

Індивідуальні інвестори 

Персональні 

рахунки 

Страхові поліси 

Акції, 

сертифікати 

Депозити 

Акції, 

сертифікати 


2. Довготермінові вкладення 

Недержавні 

пенсійні фонди 

Страхові компанії 

зі страхування 

життя 

Інвестиційні 

фонди акцій та 

облігацій 

1. Короткотермінові вкладення 

Депозитні 

інститути (банки, 

кредитні спілки) 

Фонди грошового 

ринку 

(квазібанки) 

Як свідчать дані рис. 3, індивідуальний 

інвестор може обирати альтернативні форми 

довготермінових вкладень, які здійснюються, 

наприклад, шля хом відкриття індивідуальних 

пенсійних рахунків у недержавних 

пенсійних фондах, придбання страхових полісів 

з накопичувальних видів страхування 

та акцій (інвестиційних сертифікатів) інвестиційних 

фондів. Банківські та не бан ків ські 

фінансові установи також надають послуги 

у сфері довгостроко вих вкладень (відкривають 

довгострокові депозитні рахунки). 

Розміщуючи поточні та довгострокові 

заощадження через механізм фі нан со вого 

посередництва, індивідуальний інвестор 

має можливість виби ра ти між різними формами 

вкладень, враховуючи переваги та 

недоліки кожної з них: 

– депозитні інститути, які залучають кошти 

на депозити та надають кре дити клієнтам 

і учасникам (ко- 

Придбання акцій 

та облігацій 

Придбання акцій 

та облігацій 

Кредитування 

Придбання 

облігацій 

Пряме інвестування 

Придбання акцій та облігацій на фондовому ринку 

Рис. 2. Цілісний механізм фінансового посередництва 

в загальній структурі ринку інвестицій [4, 54] 

мерційні та ощадні 

банки, інші ощадні та 

кре дитні установи); 

– договірні ощадні 

інститути, що в 

процесі своєї діяльності 

здійсню ють 

довготермінове накопичення 

капіталів 

клієнтів (учасників) 

з метою здій снен ня 

згодом виплат цільового 

характеру на користь 

таких клієнтів 

(учасни ків) (страхові 

компанії зі страхування 

життя, пенсійні 

фонди); 

– інвестиційні посередники,діяльність 

яких полягає в 

об’єднанні кош тів індивідуальних 

інвес- 

120 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 

Реальний сектор

100% 

80% 

60% 

40% 

20% 

торів (клієнтів) та розміщенні цих коштів у 

різнома ніт них фінансових активах з метою 

отримання прибутку (так звані інститути 

спільного інвесту ван ня – різноманітні інвестиційні 

фонди (компанії). 

Отже, в умовах розвинутого інвестиційного 

ринкового середовища ін ди ві дуаль 

ний інвестор має альтернативу щодо 

використання своїх заощаджень. Залежно 

від інвестиційних мотивів ці заощадження, 

які умовно можна поділити на коротко- та 

довгострокові, можуть бути розподілені між 

різними групами фінансових посередників 

або вкладені безпосередньо у фінансові 

інстру менти на кшталт акцій чи облігацій. 

Розглядаючи роль і місце окремих 

груп фінансових посередників у ме ха ніз мі 

трансформації заощаджень в інвестиції, 

необхідно звернути увагу на обсяги активів 

0% 

Вкладення в інші об’єкти, дозволені 

законодавством 


12,4 13,32 10,02 22,95 

Вкладення у векселі 0,25 2,09 2,13 4,41 

Вкладення в облігації підприємств 

українських емітентів 

7,43 24,43 19,21 16,81 

Вкладення в акції 35,11 29,88 49,79 43,38 

Вкладення в ощадні сертифікати 

банків 

2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р. (9 міс.) 

1,63 1,31 0,55 0,05 

Вкладення в державні цінні папери 0,08 2,22 2,01 1,47 

Грошові кошти на депозитних 43,1 26,75 16,29 10,93 

Рис. 3. Розміщення заощаджень фізичних осіб в Україні у 2005–9міс. 2008 рр. [3] 

кожної з них на певний момент та на їх динаміку 

впродовж певного періоду (рис. 4). 

Незважаючи на те, що сукупні активи 

банківських і небанківських фінансо 

вих посередників за період з 2006 до 

1 кв. 2010 рр. зросли з 343,4 млрд. грн. до 

878,3 млрд. грн., все ж структура фінансових 

посередників в Україні здебільшого 

представлена банківськими установами та 

значно меншою мірою – кредит ними спілками, 

страховими компаніями, недержавними 

пенсійними фондами та інститутами 

спільного інвестування. Це пояснюється, 

по-перше, віднос но нетривалим проміжком 

часу у формуванні ринкових відносин 

в Україні; по-друге, тим, що в державі обсяг 

заощаджень, а, отже, й попит на послуги 

фінан сових посередників наразі є незначним. 

Однак роль та значення інституту 

фі нан сового посередництва в економіці 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 121

1000 

України щороку зростає. Причо му цей процес 

характеризується появою нових видів 

інститутів, що функціону ють у цій сфері та 

ускладненням форм фінансового посередництва. 

Виокремлення механізму трансформації 

заощаджень в інвестиції через посередництво 

кредитних спілок у якості предмету 

дослідження в рамках даної статті було 

обумовлено необхідністю розширення меж 

наукового пізнання їх потенційної ролі в забезпеченні 

населення фінансовими послу гами 

та потребами удосконалення практики їх 

функціонування як соціально значущих фінансових 

інститутів ринку фінансових послуг. 

Адже, кредитні спілки, як фінансові посередники 

ринку фінансових пос луг, відповідно 

до специфіки організаційно-економічного 

механізму своєї ді яль нос ті на 

цьому ринку, кошти на депозитних рахунках 

акумулюють винятково через залучення 

вкладів фізичних осіб (рис. 5). З огляду 

на це, можна ствер дно кон ста тувати, 

що саме ця фінансова установа, як ніяка 

900 

800 

700 

600 

500 

400 

300 

200 

100 

0 


2 006 р. 2 007 р. 2 008 р. 2 009 р. 2 010 р. 1 кв. 2010 р. 

Банківські установи 340,2 599,4 927,2 926,1 880,3 875,3 

Кредитні спілки 3,2 5,3 6,1 4,7 4,2 3,0 

Страхові компанії 21,0 24,0 32,2 42,0 42,0 41,3 

Недержавні пенсійні фонди 0,1 0,3 0,6 0,7 0,9 0,9 

Рис. 4. Розподіл активів між основними типами фінансових посередників України 

(станом на 01.01.2010 р. у млрд. грн.) [9] 

інша може проде мон струвати тенденції 

та напрями розвитку ринку заощаджень 

домогос по дар ств. 

У рамках даного дослідження доцільно 

зупинитися на кількох ключо вих моментах, 

що визначають особливості трансформації 

заощаджень в ін вес тиції через надання 

депозит них послуг кредитними спілками. 

По-перше, різноманітність інвестиційних 

мотивів індивідуальних влас ни ків заощад 

жень (у нашому випадку членів кредитної 

спілки) спричинює різно ма ніт ність 

вимог до здійснюваних ними інвестицій, 

основними з яких є вимоги до: 

– рівня очікуваного доходу та 

пов’язаного з ним допустимого ризику інвестицій 

(тобто до невизначеності, що 

пов’язана з реальною вартістю інвес ти цій у 

майбутньому); 

– рівня ліквідності інвестицій (тобто 

до можливості трансформації ін ве с тицій у 

грошові кошти), який визначається очікуваними 

строками, про тя гом яких інвестори 

мають наміри їх утримувати [4, 51]. 

122 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

Інвестори (члени кредитної спілки) 

По-друге, динаміка вкладів населення 

на депозитні рахунки кредитних спілок визначається 

здебільшого рівнем соціальноекономічного 

розвитку країни та рівнем добробуту 

населення. Зазвичай формування 

заощаджень упо вільнюється чи зовсім зупиняється 

в умовах тривалої інфляції, коли 

насе лен ня перестає заощаджувати і навіть 

витрачає раніше накопичені заоща джен ня 

під загрозою їх втрати через інфляцію. За 

таких умов рівень депозит них внесків зменшується 

на фоні стабільно високих темпів 

споживчого кре ди тування. Проте з часом 

зменшення кількості вклад ників внаслідок 

кризи призводить до значного скорочення 


Важелі Важелі 

⇒ Дохідність 

⇒ Ліквідність 

⇒ Ризик 

Інструменти ⇒ Короткострокові 

(поточні заощадження) 

Інструменти 

Депозити: 

– до запитання 

– строкові 

⇒ Довгострокові 

Внески до резервногокапіталу 

Кредитна спілка як 

інститут ринку фінансових 

послуг 

Кредитування 

Придбання ДЦП 

Пайові внески: 

– обов’язкові 

– додаткові Функціональне призначення: 

⇒ Розподіл ресурсів у часі; 

⇒ Акумуляція заощаджень; 

⇒ Перерозподіл ризику; 

⇒ Узгодження тривалості 

активів і зобов’язань; 

⇒ Забезпечення ліквідності 

Мета 

інвестицій. 

Мета 

Забезпечення реальної вартості заощаджень та отримання 

додаткового доходу 

Рис. 5. Механізм трансформації заощаджень в інвестиції 

в процесі реалізації депозитних послуг кредитними спілками* 


кредитних порт фе лів цих фінансових установ, 

адже саме залучені кредитними спілками 

під час депозитних опера цій кошти є 

основним джерелом формування ресурсів 

для здійснення їхньої кредитної діяльності. 

Ці процеси чітко проявлялися в економіці 

України в 1992–1994 рр., коли внаслідок 

гіперінфляції попередні заощадження 

населення повністю зне ці нилися, а нові 

заощадження не створювалися; у 2008- 

–2009 рр., коли внаслідок світової фінансової 

кризи фінансові установи стикнулися із 

заго стре нням кризи ліквідності (не вчасно 

повертали вклади, що спричинило їх неконтрольований 

відтік; перехід заощаджень 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 123 

Реальний сектор

у фазу демобілізованих); інфля ція знецінила 

вклади, рівень доходів населення впав 

до критичної межі – неповного відтворення. 

За період 2008–2009 рр. час тка вкладників 

станови ла 5–6%, зменшившись практично 

удвічі порівняно з 2004 р. (10,6%). Натомість 

випе реджа ючи ми темпами зростала 

кількість позичаль ни ків, оскільки, незважаючи 

на уповільнення рівня ділової активності 

та значне зни ження тем пів приросту, 

а часто й суттєве падіння основних показників, 

кредитні спілки (на відміну від банків) 

практично не припиняли видачі кредитів. 

По-третє, на динаміку активності кредитних 

спілок на ринку фінансо вих послуг 

здійснюють значний вплив зміни законодавчо-регуляторного 

характеру. Важливо 

звернути увагу на той факт, що у 2004 р. 

відбувся процес перереєстрації кредитних 

спілок та внесення в єдиний державний реєстр 

фінансових установ. Згідно з чинним 

законодавством України (Закон України 

“Про кредитні спілки” ст. 8, п. 4) з моменту 

перереєстрації кредит ної спілки або ж 

реєстрації нової спілки залучення внесків 

(вкладів) на депо зит ні рахун ки підлягає 

обов’ яз ко вому лі цен зуванню. Неотримання 

такої ліцензії виклю чає ймовір ність робо ти 

спіл ки з внесками на депозитні рахунки своїх 

членів (така спілка має мож ли вість працювати 

лише щодо залучення обов’язкових 

внес ків та внесків у до дат ковий капітал і 

виключає наявність зобов’язань спілки перед 

членами). Більшість кредитних спілок 

працює за класичною схе мою фінан со вої 

уста но ви й орієн ту єть ся на залучення депозитів 

на дого вірних умовах з подальшим 

викорис тан ням для надання кредитів, або 

здій снення фінансових інвестицій. 

Відповідно до статуту та наданої ліценції 

Державною комісією з регулювання 

ринків фінансових послуг України кредитні 

спілки залучають внески на депозитні рахунки 

від населення самостійно у формі 


вкладів у національній валюті України. На 

депозитному рахунку відображається сума 

ощадних термінових внесків, які члени 

вклали у кредитну спілку на певний термін 

під фіксований відсоток, а також їх рух та 

нараховані проценти. 

У сучасній практиці діяльності кредитних 

спілок використовуються різні види депозитних 

рахунків, а в результаті фінансових 

нововведень їх кількість в останні ро ки 

зросла. Депозити роз різняються залежно 

від строку, умов внеску та вилу чен ня коштів, 

сплачених відсотків, можливістю отриман ня 

пільг за актив ни ми операціями тощо. 

Сукупність механізмів довготермінових 

та коротко термі но вих вкла день (внесків) 

членів кредитних спілок на депозитні 

рахунки відо бра жає харак тер трансформації 

поточних заощаджень населення в 

інвестиції. Для того, щоб охарактеризувати 

структуру активів спілок загалом необ хід но 

про а на лі зувати її структуру за термінами 

виконання зобов’язань (рис. 6) [2; 9]. 

За даними рис. 6 можна зробити висновок 

про те, що обсяг вкладів на депозитні 

рахунки коливається залежно від ринкової 

кон’юнктури, а структура, як правило, залишається 

без змін вже з 2007 р. (з цього року 

роз по ча лося фор му вання системи кредитної 

кооперації, яка наростила власні фінансові 

ресур си та переорієнтувалася на роботу з 

довгостроковими зобо в’я заннями). У пе ріод з 

2004 р. по 2007 р. кре дит ні спілки працювали, 

в основ ному, на “корот ких” зобов’язаннях 

до одного року, що не давало мож ли вості 

прово ди ти довгострокові фінансові вкладення, 

а змушувало працю вати у короткостро 

ко вому ризиковому секторі ринку. Так, у 

2004 р. 85% вкладів становили зобов’язання 

до 1 року (з них 10% над ко рот кі до 3 місяців 

та до запитання). Операції з такими активами 

високоризикові, тому страте гічним завданням 

кре дитних спілок стала політика зміни 

струк ту ри пасивів. Кредитні спілки по етапно 

124 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

3000,00 

2500,00 

2000,00 

1500,00 

1000,00 

500,00 

0,00 

млн. грн. 

2004 

рік 

2005 

рік 

завоювали довіру через вико нан ня взятих 

на себе зобов’язань, що призвело до поступової 

зміни структури за лу чених вкладів: 

2005 р. – 21% ко ро т кострокові та 79% довгостро 

кові; 2006 р. – 30% та 70% відповідно; 

2007 р. – 39% та 61%; 2008 р. – 38% та 62%; 

2009 р. – 30% та 70%; 1 кв. 2010 р. – 44% 

та 56%. Зміни якщо і відбувалися, то лише 

в межах допустимих незнач них коливань, на 

які навіть не вплинула криза та відтік коштів 

із системи. Отже, можна констатувати той 

факт, що кредитні спілки пережили етап розвитку, 

коли основним завданням було залучити 

“будь-яким способом і за будь-яку ціну” 

депозити. Упродовж останніх років спілки 

більше уваги приділяють оптимізації струк- 


2006 

рік 

2007 

рік 

Ікв.08 

до запитання 25,86 34,13 40,68 73,94 85,11 93,36 86,21 74,05 75,07 76,67 37,25 22,80 43,30 

до 3 місяців 28,26 79,08 55,87 60,02 66,00 77,09 80,24 98,29 90,16 106,10 118,30 158,80 76,30 

від 3 до 12 місяців 409,07 794,69 1246,04 1948,72 2123,92 2273,86 2472,62 2311,19 1754,83 1668,03 1727,71 1610,90 967,70 

> 12 місяців 78,22 216,63 486,55 1147,81 1201,95 1283,09 1216,08 1064,97 764,35 739,56 678,11 626,42 463,18 

> 12 міс. впродовж року 8,07 25,11 101,47 223,17 288,99 295,13 288,74 433,16 526,98 493,76 512,18 563,18 396,82 

1283,09; 32% 

295,13; 7% 93,36; 2% 

2273,86; 57% 

до запитання 

до 3 місяців 

від 3 до 12 місяців 

більше 12 місяців 

більше 12 місяців впродовж року 

тури залучених коштів з метою її максимального 

наближення до структури розміщення 

(кредитів та інвести цій). Так, на піку розвитку 

системи у І півріччі 2008 р. вклади до запитання 

становили 2% і у 1 кв. 2010 р. вони не 

змінилися. Аналогічна ситуація простежується 

і щодо вкладів до 3 місяців – 2% та 4% відповідно; 

вклади від 3 до 12 місяців – 57% та 

50% від загального депо зит ного портфелю 

(незначне зміщення в бік до короткострокових 

вкладів викли ка не не так недовірою до 

кредитних спі лок, як інфляційними очікуваннями 

та неста біль ніс тю у банків ській системі, 

яка мала певні труднощі щодо дострокового 

по га шен ня стро ко вих депози тів); вклади понад 

12 місяців – 39% та 44%. В струк ту рі кре- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 125 

ІІ кв. 

08 

ІІІ кв. 

08 

396,82; 20% 

2008 

рік 

463,18; 24% 

І кв.09 

ІІ кв. 

09 

ІІІ кв. 

09 

43,30; 2% 

2009 

рік 

І кв.10 

до запитання 

967,70; 50% 

до 3 місяців 

від 3 до 12 місяців 

більше 12 місяців 

більше 12 місяців впродовж року 

станом на 01.07.2008 р. станом на 01.04.2010 р. 

Рис. 6. Структура внесків/вкладів членів кредитних спілок 

на депозитні рахунки за строками дії договору [9]

7000 

6000 

5000 

4000 

3000 

2000 

1000 

0 

545,7 

864,8 

1939,5 

3241,2 

5260,6 

6066,2 

4218,0 

2992,2 

дитних спілок такі вклади розподіляються на 

довгострокові вклади – 32% у 2008 р. і 24% у 

1 кв. 2010 р. та довгострокові вклади з ви конанням 

зобов’ язань в поточному році – 7% у 

2008 р. та 20% у 1 кв. 2010 р. Як свідчать дані 

рис. 6, зміщення відбулося саме у бік збільшення 

довго стро ко вих договорів, термін яких 

за кін чу ється в поточному році. Дана тенденція 

не була неочіку ваною, оскільки си ту а ція, 

яка складається навколо фінансово-банківського 

сектора, залишаєть ся нестабільною, 

макро еко номічна динаміка також не з найкращих 

(неста біль ний курс гривні, постій ні 

проблеми з наповненням бюд жету, зростання 

рівня поточ них витрат населення та ін.). 

Проаналізовані вище особливості щодо 

трансформації заощаджень в інвестиції 

через надання депозитних послуг кредитними 

спілками пояснюють причини відсутності 

прямої кореляційної залежності між 

динамікою чисель ності членів спілок та 

збільшенням активів (рис. 7). 

Так, зокрема, у 2002–2003 рр. дисбаланс 

на користь збільшення активів становив 

+52,15%, який в основному був спричинений 

стрімким зростанням дохідності 

членів кредитних спілок, але, в основному, 

не через стрімке зрос тан ня доходів на селен 

ня по заробітній платі чи соціальних 


31 березня 2004 1 січня 2005 1 січня 2006 1 січня 2007 

1 січня 2008 1 січня 2009 1 січня 2010 1 квітня 2010 

172,1 

245,3 

668,5 

1097,9 

1551,5 

1686,3 

765,8 

651,2 

323 

552,4 

1145,9 

1928,5 

3452,5 

3982,3 

2959,3 

1936,2 

445,2 

713 

1441,6 

2625,6 

Загальні активи, млн.грн. Капітал, млн.грн. Внески на депозитні Сума кредитів членів кредитних 

рахунки членів 

кредитних спілок, млн.грн. 

спілок, млн.грн. 

Рис. 7. Динаміка основних показників діяльності кредитних спілок в Україні [9] 

виплатах, а перш за все через масову міграцію 

робочої сили за кордон і переказ 

частини свого доходу родичам та близьким 

в Україну. У 2003–2004 рр. співвідношення 

ста но вило – 39,67% на користь переважання 

збільшення чисельності над актива ми. 

Цей факт гово рить про те, що ситуація в 

країні стабілізувалась, міграція робочої 

сили нормалізувалась і її динаміка пішла на 

спад, а з іншого боку на се лення різко збільшило 

свою витратну частину (зросли обсяги 

купівлі об’єк тів неру хо мос ті, автомобілів, 

побутової техніки та інше), що призвело і 

до зменшення заощаджень з одночасним 

збільшенням попиту на позичкові ре сурси. 

Період 2004–2006 рр. характеризується 

так званими кон’юнктурними коливаннями: 

з одного боку, стрімке зростання член ства – 

понад 140% (спричинене активізацією діяльності 

спілок в після реєстраційний період); 

а з іншого – зростання активів майже 

на 275% (введені нормативи діяльності 

кредит них спілок підняли довіру до цих фінансових 

установ на якісно новий рівень). 

У 2007 р. активи збільшилися більш як на 

62%, такий факт свідчить про встановлення 

остаточної довіри як до націо наль ної 

грошової оди ниці, так і до небанківських 

фінансово-кредит них уста нов, а також 

126 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 

4512 

5597,1 

3909,1 

2817,2

вказує на зростання середньої дохідності 

грома дян та досягнення інтенсивного, а не 

ек стен сив но го розвитку економіки загалом. 

У 2008 р. перше півріччя характеризується 

стрімким зростанням активів, а друге – не 

менш стрімким їх падінням внас лі док кризових 

тенденцій на світовому ринку та ринку 

фінансових послуг в Україні. Однак необхідно 

відзначити, що приріст в загальному 

зберігся по активах – 15,3%, а по членству 

– 11,5%. Паритет падіння по каз ни ка склав 

у першій половині 2009 року (-24,2%) – по 

активах та (-19%) – по членству. 

Таким чином, якщо на депозитних рахунках 

членів кредитних спілок за галом 

по Україні ста ном на 31.03.2004 р. було 

закумульовано 323,0 млн. грн., то станом 

на 01.01.2008 р. – 3452,5 млн. грн., 

на 01.01.2009 р. – 3982,3 млн. грн., на 

01.01.2010 р. – 2959,3 млн. грн., а станом 

на 31.03.2010 р. – 1936,2 млн. грн., що на 

38,1% менше в порівнянні з аналогічним 

періодом попереднього року (рис. 8). 

Динаміка залучення внесків на депозитні 

рахунки кредитними спілками свідчить 

не лише про часткове зниження рівня 

довіри до цих фінансових установ; а й 

4500 

4000 

3500 

3000 

2500 

2000 

1500 

1000 

500 

0 

323 

31 березня 

2004 

552,4 


1145,9 

1928,5 

55 62 79,1 103 

про рівень достатку членів спілки, тобто 

скільки, в середньому, працююча людина 

може заощадити (рис. 9). Саме внески на 

депозитні рахунки в кредитні спілки є показовими 

в цьому плані, оскільки їх членами 

є верстви населення з середнім і низьким 

рівнем достатку. 


зробити два ключових висновки щодо особливостей 

ме ха нізму трансформації заощаджень 

в інвестиції через посередництво 

кредитних спілок. 

По-перше, саме кредитні спілки, як 

фі нан сові посередники ринку фінан сових 

послуг, відповідно до специфіки організаційно-економічного 

механізму своєї 

діяль ності на цьому ринку, акумулюють 

кошти на депозитних рахунках винятково 

через залучен ня вкладів фізичних осіб. З 

огляду на цю особливість, а також з урахуванням 

основних факторів, які впливають 

на рівень заоща джень насе лен ня, 

можна констатувати, що саме ця фінансова 

установа, як ніяка інша демонструє 

тенденції та напрями розвитку ринку заощаджень 

домогоспо дарств. Зокрема, 

ди на міка за лу чен ня внесків та середній 

3452,5 

3982,3 

2959,3 

Рис. 8. Динаміка залучення внесків на депозитні рахунки 

кредитними спілками України [9] 

1936,2 

245 159 117 84 

1 січня 2005 1 січня 2006 1 січня 2007 1 січня 2008 1 січня 2009 1 січня 2010 1 квітня 

2010 

Внески на депозитні рахунки членів кредитних спілок, млн.грн. 

Кількість членів КС, які мають депозити,тис.осіб 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 127

30000 

25000 

20000 

15000 

10000 

5000 

0 

5873 

31 березня 

2004 

8910 

розмір внеску на депозитні рахунки кредит 

них спілок по ка зує рівень достатку 

членів спілки, а їх строкова структура вказує 

на інвестиційні мо тиви індивідуальних 

інвесторів (найчастіше пов’язані зі спожив 

чи ми потребами на селення, відкладеним 

у часі) та свідчить про ступінь довіри 

до цих фінансових ус та нов. 

По-друге, кредитні спілки мобілізують 

заощадження населення для орга ні за ції 

взаємного кредитування. Депозитні вклади, 

складаючи понад 60% усіх фі нан сових 

ресурсів кредитних спілок, чинять 

найбільший вплив на обсяги активних 

опе ра цій цих фінансових установ. Дана 

функціональна залежність підтверджена 

ана лі тич ними розрахунками, які свідчать 

про те, що зменшення кількості вкладників 

внаслідок кризи призвело до значного 

скорочення кредитних порт фелів цих 

фінан со вих установ, адже саме залучені 

кредитними спілками під час депозитних 

операцій кошти є основним джерелом 

формування ресурсів для здійснення їхньої 

кредитної ді яльності. Водночас варто 

відмітити, що найваж ливішою проблемою 

вітчизняної сис те ми кредитної кооперації 

є масове неповернення депози тів населен 

ню, з якою стикнулись багато вкладни- 


14487 

18723 

Рис. 9. Середній розмір депозитного внеску членів кредитних спілок України [9] 

ків на початку кризо вого періоду. Це зру йнувало 

довіру населення до заощаджень 

через посеред ництво кредитних спілок. 

З огляду на вищезазначене, до пріоритетних 

завдань кредитних спілок на сучасному 

етапі можна віднести такі, як відновлення 

довіри, зміцнення фінансової 

стабіль ності та збільшення соціальної відповідальності. 

З цією метою доцільно: 

– розпочати роботу щодо побудови 

системи гарантування вкладів, оскільки її 

відсутність є серйозною перепоною для роботи 

щодо залучення внесків на депозитні 

рахун ки і основною причиною, що зумовлює 

масовий відтік депозитів з кредитних спілок. 

Перші кроки у цьому напрямку вже зроблено 

– створено Об’єднання кредитних спілок 

“Програма захисту вкла дів”, яка спільно з 

польськими партнерами на пари тетних засадах 

заснувала страхову компанію кредитних 

спілок, що є першим кроком у стра хуван 

ні вкладів та гарантуванні заощаджень у 

сумі, що не перевищує 50 тис. грн.; 

– вжити заходів щодо забезпечення 

фінансової стабільності та покра щення 

нормативних показників діяльності кредитних 

спілок. У цьому контек сті особливої 

уваги заслуговує питання оптимізації 

структури власного капі та лу кредитних спі- 

128 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 

14092 

25115 25293 

23050 

1 січня 2005 1 січня 2006 1 січня 2007 1 січня 2008 1 січня 2009 1 січня 2010 1 квітня 

2010

лок. Мова іде про об’єктивну необхідність 

на гро мадження реального резервного капіталу, 

адже його нагро маджен ня від повідає 

завданням забезпе чен ня фінан со вої 

стабіль ності та покращення норма тивних 

показників діяльності кредит ної спілки; 

– особливу увагу приділити оптимізації 

строкової структури залу че них коштів 

(зобов’язань) із структурою їх розміщення 

(кредитного портфеля) з метою збереження 

макси маль ної ліквідності кредитної спілки 

та усунення струк тур них дисбалансів, що в 

найбільшій мірі проявляються в періоди нестабільної 

ринкової кон’юнктури. 

Таким чином, професійна діяльність 

кредитних спілок на ринку фінан со вих послуг 

України має базуватися на принципах 

соціальної відповідаль ності та єдиних кооперативних 

стандартах, які відповідають 

критеріям кре дитної кооперації та ідентифікують 

цей фінансовий інститут як класичну 

кооперативну фінансову установу. Реалізація 

цього завдання потребує форму ван ня 

збалансованої та завершеної архітектури 

системи кредитної кооперації в Україні. 


1. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі: 

Пер. з англ. І. Дзюб. – К.: Видавництво 

Соломії Павличко “Основи”, 2001. – 670 с. 

2. Бюлетень Кредитних спілок України. – 

2008. – № 2 (18). – С. 17. 


3. Витрати та ресурси домогосподарств / 

доступно з офіційного сайту Державного комітету 

статистики України // www.ukrstat.gov. 

ua/ статистична інформація. 

4. Зимовець В. В., Зубик С. П. Фінансове посередництво: 

Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004. – 

288 с. 

5. Карковська В. Я. Заощадження як джерело 

інвестиційних ресурсів у національній економіці 

// Економічний простір. – 2008. –№ 9. – 

С. 32–-39. 

6. Кваснюк Б. Є., Кірєєв С. І., Болхо ві тінова 

О. Ю. та ін. Національні заощадження та 

економічне зростання / Інститут економічного 

прогнозування; За ред. д. е. н. Б. Є. Кваснюка. 

– К.: МП “Леся”, 2000. – 304 с. 

7. Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, 

банківської справи і фінансових ринків: Пер. з 

англ. С. Панчишин, А. Стасишин, Г. Стеблій. – 

Керівник проекту В. Андрушків та З. Вата манюк; 

Науковий редактор перекладу Степан 

Панчишин. – К.: Основи, 1998. – 936 с. 

8. Пешко А. В. Інвестиції: їх значення, види 

та фор ми // Інвестиції: практика та досвід. – 

2007. – № 1. – С. 32–36. 

9. Підсумки діяльності кредитних установ / 

доступно з офіційного сай ту Державної комісії 

з регулювання ринків фінансових послуг України 

// www.dfp.gov.ua/fi leadmin/downloads/dpn/. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 129


СУЧАСНІ ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ ПОДАТКОВОЇ 

СИСТЕМИ І РЕАЛІЗАЦІЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ 

Досліджено соціально-економічну природу принципів оподаткування, визначено притаманні 

їм характеристики та суперечності. Запропоновано головні принципи побудови 

оптимальної податкової системи й ефективної податкової політики на сучасному 

етапі розвитку суспільства. 

Податкова система і податкова політика 

повинні будуватися із врахуванням визначених 

суспільним баченням вимог, якими 

є принципи оподаткування. Дотримання 

при побудові та функціонуванні податкової 

системи ринкового типу останніх є важливою 

передумовою практичного вирішення 

багатьох сучасних проблем, орієнтиром на 

шляху сталого соціального, економічного 

та політичного розвитку держави. 

Принципи оподаткування є виразником 

суспільних настроїв. Навіть класичні максими, 

сформульовані А. Смітом, були пов’язані 

із тим, що промислова буржуазія висувала 

вимоги перегляду феодальної фіскальної 

системи, яка відображала інтереси земельної 

аристократії. Для молодої незалежної 

України, з огляду на об’єктивні труднощі, процес 

становлення власної податкової системи 

проходив дуже важко і не завжди враховував 

суспільну думку. Незважаючи на надання в 

1991 р. принципам оподаткування юридичного 

статусу, в питанні їх дотримання було і 

залишається багато суперечностей, що зумовлює 

актуальність дослідження сучасних 

критеріїв оптимального оподаткування. 

Розгляду принципів оподаткування приділили 

багато уваги у своїх працях А. Сміт 

[1], І. Кулішер [2], І. Янжул [3], Е. Селігман, 

Р. Стурм [4] та інші. 

Андрій НІКІТІШИН 

Окремі вимоги до побудови оптимальної 

податкової системи привертають увагу 

зарубіжних вчених, зокрема К. Хеді [5], 

Дж. Хендерсона, В. Пула [6], П. Самуельсона, 

В. Нордхауза [7], Дж. Сломана [8], 

Дж. Стігліца [9]. 

Значний внесок у розвиток досліджуваного 

питання зробили такі вітчизняні вчені, 

як В. Вишневський [10], Л. Андрущенко [11], 

В. Федосов, В. Опарін, Г. П’ятаченко [12], 

А. Соколовська [13], С. Юрій [14], А. Крисоватий 

[15] та інші. 

Незважаючи на наявність різних думок 

стосовно переліку, важливості, трактування 

принципів оподаткування, на сьогодні бракує 

комплексних науково-теоретичних досліджень 

механізму їх реалізації, які є основою 

для успішного вирішення прикладних 

проблем сьогодення і майбутнього. Відтак, 

метою статті є поглиблення наукових 

знань про соціально-економічної природу 

принципів оподаткування, механізм їх реалізації, 

визначення на цій основі головних 

вимог до побудови оптимальної податкової 

системи й ефективної податкової політики 

на сучасному етапі їх розвитку. 

Без сумніву, найвідоміші принципи оподаткування, 

якщо навести їх в узагальненому 

вигляді, – це рівність, визначеність, 

зручність, економічність, сформульовані 

130 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

А. Смітом. Ці чотири класичні принципи, як 

зазначає І. Кулішер, були названі “великою 

хартією вольностей платника”, “декларацією 

прав платника” і заслуга їх автора у 

тому, що він чітко сформулював їх, а вони 

якнайкраще відповідали вимогам того часу 

[2, 137]. Тепер зрозуміло, чому ці лаконічно 

виражені правила оподаткування стали 

такими відомими, адже їх автор віднайшов 

оптимальний баланс між державними інтересами 

і побажаннями платників податків. 

Крім зазначеного, значний вплив на їх 

міцне закріплення у теорії податкових фінансів 

мав авторитет А. Сміта серед політичної 

й економічної еліти того часу. 

Варто зазначити, що у сучасній зарубіжній 

економічній літературі не досить широко 

обговорюється принцип визначеності 

і зручності, незважаючи на те, що вони досить 

часто зареєстровані в заявах платників 

податків, як їхні права. Головний інтерес 

зарубіжних економістів прикутий саме до 

принципу рівності та економічності [5, 16]. 

Одним із перших, хто здійснив обґрунтовану 

і всебічну систематизацію принципів 

системи оподаткування, був А. Вагнер, 

розділивши їх на чотири групи: 

– фінансові принципи містять достатність 

обкладання і мобільність; 

– народногосподарські принципи стосуються 

вибору джерела обкладання та дослідження 

питання перекладання податку; 

– принципи справедливості передбачають 

загальність і рівномірність обкладання; 

– принципи податкового управління 

закріплюють визначеність, зручність і мінімізацію 

витрат при стягненні податків. 

Достатність та мобільність є головними, 

оскільки перший забезпечує фінансування 

суспільних потреб, а другий дає змогу податкам 

максимально можливо і швидко пристосовуватися 

до потреб держави [3, 240]. 

Такі відомі економісти, як П. Самуельсон 

і В. Нордхауз виокремлюють два най- 


важливіші принципи, дотримання яких є 

обов’язковим при реалізації податкової політики: 

– перший стверджує, що “громадяни 

повинні сплачувати податки пропорційно благам, 

отриманих ними від діяльності держави”; 

– другий зводиться до того, що “податки 

повинні залежати від розміру доходу, від 

рівня добробуту платника податків” [7, 73]. 

Представники сучасної зарубіжної економічної 

теорії Дж. Хендерсон та В. Пул 

головними принципами оподаткування вважають: 

– нейтральність і відсутність спотворюючого 

впливу; 

– зручність в управлінні; 

– справедливість з урахуванням горизонтальної 

та вертикальної рівності [6, 

600–601]. 

Дж. Сломан наводить наступні вимоги: 

горизонтальна та вертикальна справедливість, 

справедливість щодо одержувачів 

благ, економічність збору податків, важкість 

ухилення, відсутність спотворень, зручність 

для платника податку та уряду, мінімальний 

дестимулюючий ефект [8, 311–312]. 

Сучасна інтерпретація вітчизняних 

принципів побудови системи оподаткування 

представлена в Законі України “Про систему 

оподаткування”. До таких, якими керується 

сучасна податкова система та політика, 

належать: стимулювання, обов'язковість, 

рівнозначність і пропорційність, рівність, 

соціальна справедливість, стабільність, 

рівномірність сплати, компетенція, єдиний 

підхід, доступність. Законодавчо закріплені 

принципи можливо доповнити уникненням 

від подвійного оподаткування, рівновагою 

та гнучкістю податків, економічністю, збалансованістю 

та іншими. 

Класичні та сучасні теоретичні принципи 

оподаткування окреслюють тактику і стратегію 

побудови та розвитку податкової системи, 

напрямки податкової політики, є осно- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 131

вою при виборі оптимальної альтернативи, 

що відображає природу і характер фінансових 

відносин, цілі і завдання соціально-економічного 

розвитку суспільства (рис. 1). 

На наше переконання, важливим є 

встановлення ієрархії принципів, тобто визначення, 

які з них слід вважати найважливішими, 

враховуючи тактику і стратегію 

реалізації суспільних завдань. Це відбувається 

шляхом закріплення принципів оподаткування 

в правовій площині. 

Фінансовими інструментами реалізації 

принципів оподаткування є податки і збори, 

а важелями дії – ставки податків і зборів, 

порядок їх обчислення і сплати, пільги 

і санкції. Складові податкового механізму, 

як то податкове законодавство, податкове 

планування і прогнозування, управління 

податками, податкові стимули і санкції, податкові 

норми і нормативи при реалізації 

податкової політики мають дотримуватися 

максим оподаткування. 

Класичні принципи 

оподаткування 

Побудова ситеми 



Сучасні теоретичні 

принципи оподаткування 

Правові принципи 


Реалізація податкової політики 

Результат та його оцінка 

на відповідність 

Максими оподаткування є “дорожньою 

картою” податкової політики, яка спрямована 

на розв’язання конкретно визначених, 

суспільно значимих завдань. Вони є індикаторами 

діючих проблем у суспільстві, 

орієнтирами та виразниками очікуваних результатів 

на шляху його розвитку. 

Чітко сформований та обґрунтований 

принцип – це серйозна заява про напрямок 

впливу і характер податкової політики. 

Такий принцип обов’язково реалізується в 

конкретну програму дій при її реалізації. 

В умовах значного соціального розшарування, 

нерівномірного податкового тиску, 

несприятливого податкового клімату для 

внутрішніх та зовнішніх інвесторів, негативної 

оцінки вітчизняної податкової системи 

іноземними експертами, необхідна “ревізія” 

проблем та збоїв у механізмі реалізації випробуваних 

історією та суспільно бажаних 

принципів оподаткування з наступним їх 

усуненням, що надасть можливість чіткіше 

Цілі і завдання соціальноекономічного 


суспільства 

Формування стратегічних і 

тактичних цілей податкової політики 

Рис. 1. Механізм реалізації сучасних принципів оподаткування* 


132 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

реалізувати вимоги до побудови ефективної 

податкової системи та оптимальної податкової 


Наявні системні проблеми у вітчизняній 

податковій системі криються у самому механізмі 

реалізації на практиці максим оподаткування. 

Багато вимог сьогодні не виконуються, 

або простежується формальність, 

популізм і декларативність при їх реалізації. 

Це, в кінцевому підсумку, відриває, віддаляє 

результат від проблем сьогодення, 

він не відповідає заздалегідь визначеним 

вимогам до побудови податкової системи, 

або взагалі не досягається. Ось де “ахіллесова 

п’ята” сучасної податкової системи і 

податкової політики. 

На наше переконання, сучасний стан 

розвитку вітчизняної податкової системи та 

податкової політика вимагає реалізації наступних 

принципів: 

– простота і прозорість. Податок 

обов’язково має бути зрозумілим, легко визначатись 

і зручно сплачуватися його платником, 

адмініструватись контролюючим органом; 

– стабільність та передбачуваність. 

Необхідним є зведення змін податкового 

законодавства до мінімуму не лише протягом 

бюджетного року, а й в довгостроковому 

періоді, що дає змогу платникам податків 

приймати стратегічні рішення; 

– справедливість. Платники із найменшими 

доходами мають сплачувати найменшу 

пропорцію податку, а з найбільшими 

– найбільшу; 

– економічна ефективність. Передбачає, 

що податок не повинен негативно 

впливати на економічне зростання на мікро- 

і макроекономічному рівні, ділові рішення 

платника, спотворювати їх. 

Обґрунтовуючи свій вибір, зазначимо, 

що виконання усіх положень вітчизняного 

податкового законодавства призводить до 

виникнення у платників податків значних 


витрат (для малих підприємств – понад 8% 

їх річного доходу, а приватних підприємців 

з найменшими доходами – понад 10%), 

пов’язаних із виконанням обов’язків щодо 

їх обчислення та сплати [16]. 

Досить актуальним питанням для України 

є пошук шляхів зменшення інституційних 

податкових витрат. За нашими підрахунками, 

показник частки витрат податкових органів 

України у загальних контрольованих податкових 

доходах у 2008 р. складав близько 

2,4%, тобто він є дещо вищим від аналогічного 

у розвинених країнах світу [17]. 

Стосовно стабільності та передбачуваності, 

зазначимо, що тільки у 2009 р. Закон 

України “Про податок на додану вартість” 

зазнав 10 поправок, Закон України “Про 

оподаткування прибутку підприємств” – 9, 

Закон України “Про податок з доходів фізичних 

осіб” – 8. У цьому випадку проблема 

забезпечення стабільності притаманна 

не лише Україні. Професори Університету 

Огайо США Р. Веддер та Л. Галлавей у доповіді, 

підготовленій для Міжвідомчої Економічної 

Комісії, зазначили, що значні зміни 

в оподаткуванні відбулися в 1981, 1986, 

1990, 1993 і 1997 рр. Протягом минулих 

двох десятиліть не було терміну більше 

5 років, коли б податкове законодавство 

США істотно не змінювалося [18]. 

Одні з останніх досліджень в США 

показали, що у 2007 р. 1% найбагатших 

платників податку з доходів фізичних осіб 

(1400 тис. осіб) забезпечив 40,4% бюджетних 

надходжень від цього податку. Зазначений 

показник є найвищим в історії США 

і свідчить про дотримання принципу справедливості 

в оподаткуванні. Середня ставка 

податку з доходів фізичних осіб для таких 

маєтних платників становила 22,45%, 

в той час як для 50% платників податку з 

найменшими доходами – лише 2,99% [19]. 

На жаль, для вітчизняних реалій такі показники 

є лише бажаними. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 133

На сьогодні в теорії оподаткування відсутні 

єдині чітко визначені критерії, яких 

необхідно дотримуватися при побудові податкової 

системи та реалізації податкової 

політики. Існуючі принципи оподаткування 

нерідко вступають у конфлікт один з одним. 

Розгляд суперечностей при дотриманні принципів 

оподаткування змушує нас звернутися 

до визначення податку (податків). Нам імпонує 

таке трактування фінансової категорії 

“податки” – це обов’язкові платежі державі, 

основний канал для фінансування суспільних 

благ і послуг; засіб фінансової політики 

для впливу на алокацію ресурсів, розподіл 

багатства, суспільний вибір, стабільність економіки 

на макрорівні; інструмент фіскальної 

політики щодо рівня зайнятості, цін та економічного 

зростання [20, 410]. 

Як бачимо, із конструкції теоретичного 

визначення розглянутої фінансової категорії, 

зокрема, як засобу фінансового впливу, 

випливає відносність при реалізації на практиці 

принципу нейтральності. Як стверджує 

Х. Ван дер Берг: “Всі форми оподаткування 

ефективно спотворюють ринки” [21, 465]. 

Негативні наслідки світової фінансовоекономічної 

кризи внесли значні корективи 

у фінансову політику переважної більшості 

країн світу і застосування оподаткування, як 

важливої складової інструментарію протидії 

кризовим явищам, що не завжди дозволяє 

дотримуватися принципу стимулювання 

підприємницької виробничої діяльності й 

інвестиційної активності. Непередбачувані 

обставини змушують діяти навіть всупереч 

цьому принципу, збільшуючи податкове навантаження 

на платників податків, затримуючи 

його зменшення в складних економічних 

умовах [22]. За такої ситуації податкова 

політика, враховуючи принцип гнучкості, реагує 

“...на зміну економічних умов” [9, 369], 

а також вимушено суперечить необхідності 

забезпечувати незмінність ставок податків 

протягом тривалого періоду [14, 307]. 


Критерій чесності податкової політики, 

який є надзвичайно актуальним у вітчизняних 

умовах, показує як податковий тиск 

розподіляється серед платників з різним 

рівнем доходів. Відразу постає питання, а 

чи був дотриманий цей критерій під час проведення 

реформи системи оподаткування 

доходів фізичних осіб на основі прийнятого 

в 2003 р. Закону України ”Про податок з доходів 

фізичних осіб”? Відповідь буде – ні, 

адже переваги від зміни податкового тиску 

неоднаково позначилися на платниках 

податку з доходів фізичних осіб з різними 

розмірами доходів. Спроектувавши умови 

оподаткування заробітної плати відповідно 

до положень Декрету Кабінету Міністрів 

України “Про прибутковий податок з громадян” 

на 2004 р. та порівнявши їх з чинними 

на той час нормами Закону України ”Про 

податок з доходів фізичних осіб”, зовсім не 

важко дійти до такого твердження. 

Аналогічна ситуація простежується і в 

практиці змін 2001 р. Російської Федерації, 

адже до реформування системи прибуткового 

оподаткування доходів фізичних осіб 

середня податкова ставка становила 14%. 

Реформа підняла граничну податкову ставку 

на 1% для осіб, які оподатковувалися в 

межах 12% перед реформою, але водночас 

скоротила ставки оподаткування на 7 і 

17% для тих, хто оподатковувався за ставкою 

20 і 30% [23, 48]. 

Яким чином забезпечується принцип 

нейтралітету, коли законодавчі положення 

системи оподаткування доходів фізичних 

осіб передбачають відшкодування частини 

понесених витрат платників податку з доходів 

фізичних осіб у вигляді податкового 

кредиту на сплату процентів за іпотечним 

кредитом, пожертвування неприбутковим 

організаціям, дозволені платні послуги з лікування? 

Чи не буде це впливати на вибір 

або відмову фізичних осіб від споживчого 

кредитування, пожертвування прибутковим 

134 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

організаціям, лікування тютюнової чи алкогольної 

залежності? 

Також однією із головних проблем, яку 

до сьогодні не можуть вирішити економісти, 

залишається питання, чи повинна податкова 

політика цілеспрямовано відхилятися від 

ефективності, маючи на меті стимулювати 

платників податків переслідувати позитивні 

економічні завдання (інвестиції, заощадження, 

споживання), або уникати шкідливої 

господарської діяльності (виробництво 

тютюнових, лікеро-горілчаних виробів, виробництво 

із високим ступенем впливу на 

забруднення навколишнього природного 

середовища). 

Дослідивши соціально-економічну природу 

принципів оподаткування, можна виокремити 

наступні притаманні їм характеристики: 

– відносність у часі. Як зазначає 

Ф. Меньков: “...основні принципи оподаткування 

повинні розглядатися тільки як історичні..” 

[24, 46]. Максими оподаткування 

мають історичний характер і в кожний період 

їх значимість змінюється залежно від 

особливостей і цілей суспільного розвитку; 

– вираження соціально-економічних 

відносин, що склалися в суспільстві, та залежність 

від їх розвитку, адже “Фінансові 

відносини завжди є відображенням економічних 

умов” [4, 1]; 

– діалектичність. З точки зору представництва 

державних інтересів, принцип 

фіскальної достатності є пріоритетним, 

адже дозволяє формувати дохідну частину 

бюджету на рівні, достатньому для здійснення 

державою своїх функцій, реалізувати 

її першопризначення. З іншого боку, 

платники податків намагаються мінімізувати 

свої платежі до бюджету; 

– цілеспрямованість дії, що проявляється 

у зменшенні нерівності в розподілі 

доходів, стимулюванні (стриманні) виробництва, 

інвестицій, заощаджень тощо. 


Підсумовуючи вищевикладене, пропонуємо 

наступну дефініцію сучасних 

принципів побудови податкової системи 

і реалізації податкової політики – це історично 

сформовані й апробовані, суспільно 

і політично схвалені фундаментальні вимоги, 

які виражають бачення держави та 

платників податків щодо побудови оптимальної 

податкової системи й ефективної 

податкової політики, є базовими положеннями, 

які дають змогу досягти компромісу 

між усіма учасниками фінансових відносин, 

пов’язаних зі сплатою податків, формують 

податкову систему та спрямовують податкову 

політику відповідно до цілей і завдань 

соціального, економічного та політичного 

розвитку суспільства. 

Відповідно до сучасних реалій розвитку 

соціально-економічних відносин у суспільстві, 

найважливішими принципами побудови 

податкової системи і реалізації податкової 

політики є економічна ефективність, 

простота і прозорість, стабільність і передбачуваність, 

справедливість. 

В теорії і практиці податкових фінансів 

значимість принципів оподаткування для 

держави, націлених на збереження та підвищення 

добробуту усіх членів суспільства 

зростатиме. Принципи оподаткування є і 

будуть ефективним інструментом управління 

податковою політикою, підпорядковують 

останню майбутньому розвитку соціально 

орієнтованого демократичного суспільства, 

а відтак подальші дослідження у цьому напрямку 

є незавершеними та не втрачатимуть 

своєї актуальності. 


1. Смит А. Исследование о природе и причинах 

богатства народов. – М.: Соцэкгиз, 1962. – 

684 с. 

2. Кулишер І. М. Очерки финансовой науки. – 

Питер: Наука и школа, 1919. – 252 с. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 135

3. Янжул И. И. Основные начала финансовой 

науки. Учение о государственных доходах. – 

С., 1904. – 498 с. 

4. Селигман Э., Стурм Р. Этюды по теории 

обложения. – СПб.: Правда, 1908. – 198 с. 

5. Christopher Heady. Optimal Taxation as a 

Guide to Tax Policy: A Survey / Heady Christopher // 

Fiscal Studies. – 1993. – Vol.14. – Р. 15–41. 

6. Principles of microeconomics / J. Vernon 

Henderson, William Poole. P.C. Heath and 

Company. – Toronto, 1991. – 630 p. 

7. Самуэльсон П., Нордхауз В. Экономика. – 

М., 1991. – 101 с. 

8. Сломан Дж. Экономикс. – 5-е изд.: Пер. с 

англ. под ред. С. В. Лукина. – СПб.: Питер, 2005. – 

832 с. 

9. Стиглиц Дж. Ю. Экономика государственного 

сектора. – М.: Изд-во МГУ: ИНФРА-М, 

1997. – 720 с. 

10. Вишневський В. Принципи оподаткування: 

обгрунтування і емпірична перевірка // 


11. Андрущенко В. Л. Фінансова думка Заходу 

в ХХ столітті: Теоретична концептуалізація 

і наукова проблематика державних фінансів. 

– Львів: Каменяр, 2000. – 304 с. 

12. Податкова система України / В. М. Федосов, 

В. М. Опарін, Г. О. П’ятаченко та ін.; За 

ред. В. М. Федосова. – К.: Либідь, 1994. – 464 с. 

13. Соколовська А. М. Податкова система 

України: теорія та практика становлення. – 

К.: НДФІ, 2001. – 372 с. 

14. Юхименко П. І., Федосов В. М., Лазебник 

Л. Л. та ін. Теорія фінансів: Підручник / За 

ред. В. М. Федосова, С. І. Юрія. – К.: Центр учбової 

літератури, 2010. – 576 с. 

15. Крисоватий А. І. Теоретико-організаційні 

домінанти та практика реалізації по- 


даткової політики України. – Тернопіль: Картбланш, 

2005. – 371 с. 

16. The Costs of Tax Compliance in Ukraine 


www.ifc.org/Ukraine/IC. 

17. Tax Administration in OECD and Selected 

Non-OECD Countries: Comparative Information 

Series (2008). 28 January 2009 [Електронний 

ресурс]. – Режим доступу: http://www.oecd.org/ 

dataoecd/57/23/ 42012907.pdf 

18. Some underlying principles of tax policy by 

Richard K. Vedder and Lowell E. Gallaway. Prepared 

for the Joint Economic Committee Jim Saxton (R- 

NJ), Chairman September 1998 [Електронний 

ресурс]. – Режим доступу: http://www.house.gov/ 

jec/fi scal/tx-grwth/taxpol/taxpol.htm 

19. The Tax Foundation - Summary of Latest 

Federal Individual Income Tax Data [Електронний 

ресурс]. – Режим доступу: www.taxfoundation. 

org/news/show/250.html 

20. Lexicon of Terms and Concepts in Public 

Administration / Public Policy and Political Science. – 

Kyiv: Osnovy Publishers, 1994. – 441 p. 

21. Van der Berg, Hendrik. Economic growth 

and development: an analysis of our greatest 

economic achievements and our most exciting 

challenges. – Mc Graw – Hill. Irwin. – 2001. – 

P. 610. 

22. Нікітішин А. О. Податкова політика в 

умовах світової фінансової кризи: вітчизняна 

та зарубіжна практика // Вісник податкової 

служби України. – 2010. – № 6(578). – С. 35–40. 

23. Clifford Gaddy. Russia’s Flat Tax: Myths 

and Facts / Clifford Gaddy and William G. Gale // 

CESifo DICE Report. Jornale for Institutional 

Comparisons. – 2006. – Vol.1. – Р. 47–51. 

24. Меньков Ф. А. Основные начала финансовой 

науки. – М., 1924. – 124 с. 

136 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010


СТИМУЛЮЮЧИЙ ХАРАКТЕР ОПОДАТКУВАННЯ 

У КОНТЕКСТІ ВІТЧИЗНЯНОГО 

ТА ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ 

Обґрунтовано необхідність оптимізації стимулюючого характеру оподаткування у 

контексті вітчизняного та зарубіжного досвіду. 

Економіка ринкового типу потребує 

стабільної податкової системи, що базується 

на принципах фіскальної достатності, 

економічної ефективності та соціальної 

справедливості. Не менш важливу роль 

має відігравати стимулюючий характер 

оподаткування. Звісно, якщо розглядати 

податковий платіж як “дозволену форму 

грабежу”, про що критично наголошували 

дослідники податкових фінансів минулого, 

то це звучить у деякій мірі абсурдно. Адже 

населення безвідплатно віддає частину 

своїх доходів чи майна у вигляді сплачених 

податків і жодної користі не отримує. Натомість 

протилежною є точка зору сучасних 

корифеїв фінансової науки, котрі наполягають 

на стимулюючій функції оподаткування 

– основі функціонування податкової 

системи держави з усталеними традиціями 

демократичного врядування. Відтак, стимулюючий 

характер справляння податкових 

платежів означає не тільки використання 

податкових пільг як інструменту зменшення 

податкових зобов’язань, позаяк в умовах 

загострення кризових явищ в економіці 

правова свідомість населення та розуміння 

необхідності сплати податків є вагомішими 

аргументами на користь зазначених тез. 

Питання стимулюючого характеру оподаткування 

завжди були предметом гострих 

дискусій науковців, економістів, політиків 

Віталій ПИСЬМЕННИЙ 

і громадськості, тому актуальність дослідження 

не може викликати жодних сумнівів. 

Зокрема, серед вітчизняних теоретиків 

податкових фінансів слід відзначити наукові 

доробки В. Андрущенка, О. Василика, 

Т. Єфименко, Ю. Іванова, А. Крисоватого, 

І. Луніної, П. Мельника, А. Соколовської, 

В. Суторміної, Л. Тарангул, В. Федосова 

та С. Юрія. Вагомий внесок у розробку цієї 

проблематики зробили зарубіжні вчені-економісти 

Р. Масгрейв, В. Мау, Ю. Немец, 

Дж. Сакс, Д. Стігліц, В. Танзі, С. Тібу, М. Шніцер 

й інші. У їхніх працях обґрунтовано 

необхідність оптимізації пільгового режиму 

оподаткування в частині посилення стимулюючого 

характеру справляння податкових 

платежів. Проте наслідки загальносвітової 

фінансово-економічної кризи диктують нові 

вимоги до побудови податкової системи 

держави з яскраво вираженими ринковими 

орієнтирами економічного розвитку. 

Зважаючи на це, метою статті є вироблення 

науково-теоретичних і практичних 

підходів до обґрунтування необхідності 

оптимізації стимулюючого характеру оподаткування 

у контексті вітчизняного та зарубіжного 

досвіду. 

Як відомо, зміст стимулювання означає 

викликання зацікавленості, спонукання 

до дії, поліпшення здійснення чого-небудь. 

Відповідно до етимології цього терміна, є 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 137

всі підстави стверджувати, що в основі цих 

спонукальних дій лежать зовнішні чинники 

(матеріальні, моральні тощо). Відтак, стимулюючий 

характер оподаткування полягає 

в заохоченні платників сумлінно сплачувати 

податки. І таких стимулів у податковому 

законодавстві передбачено чимало: від надання 

податкового кредиту до звільнення 

від оподаткування окремих категорій платників. 

Натомість звідси можна простежити 

й інший бік стимулюючої функції оподаткування 

– беззаперечне дотримання податкової 

дисципліни. Адже за її порушення в 

нормативно-правовому полі нашої держави 

передбачено як адміністративну, так і 

кримінальну міри покарання. Проте останнє, 

на жаль, не завжди є прерогативою виконання 

податкових зобов’язань. Тому факти 

ухилення від оподаткування є звичним 

явищем сьогодення, а тіньовий сектор вітчизняної 

економіки функціонує достатньо 

стабільно, прикриваючи не тільки малий 

бізнес, а й великих платників податків. 

Для підтвердження цього наведемо 

наступні цифри: сьогодні близько 40–50% 

ВВП в Україні створюється поза легальною 

сферою, тобто в тіньовій економіці, й не 

оподатковується [1, 258]. Натомість, зважаючи 

на високий рівень податкової культури 

за кордоном, цей показник не перевищує 

15% ВВП навіть для держав, які нещодавно 

вступили до європейської спільноти. 

Доречно зауважити, що в західноєвропейських 

країнах у депресійні 20–30-ті рр. минулого 

століття, податки до ВВП не перевищували 

16%, а в окремих країнах були 

значно меншими (наприклад, у Швейцарії 

– 6%, Швеції – 8%, Норвегії – 10%). Такою 

політикою держава давала змогу підприємствам 

“звестися на ноги”, а відтак створити 

достатній для сталого розвитку обсяг стабілізаційного 

капіталу. За підрахунками експертів, 

нині в Україні питома вага податків 

до ВВП становить 35–40%, що обтяжливо 


для держав з перехідною економікою [2]. 

Таким чином, вітчизняна система оподаткування 

має суто фіскальний характер, а 

політика уряду жодним чином не стимулює 

виробництво, інновації та інвестування в 

реальний сектор економіки. 

Отже, актуальною є гіпотеза про те, що 

в цивілізованих державах податки сплачують, 

а в Україні досі збирають, причому за 

допомогою примусових методів [3]. Вважаємо, 

що виходом з такої ситуації є структурна 

перебудова податкової системи нашої 

держави та формування на цій основі 

яскраво вираженого стимулюючого характеру 

оподаткування. Для цього необхідно 

не тільки переглянути перелік податкових 

пільг та оптимізувати ставки основних бюджетоутворюючих 

податків, а й змінити 

саму ідеологію справляння податкових 

платежів. Прикладом цьому можуть бути 

Скандинавські країни, де платники, сплачуючи 

досить високі податки, в повній мірі 

відчувають рух коштів через усі ланки бюджетної 

системи, їх розподіл, перерозподіл 

і використання. При цьому податкові платежі 

відповідають базові й домінанті оподаткування 

“послуги – оплата”, що визначає 

податки як плату за послуги, котрі державні 

органи влади й органи місцевого самоврядування 

надають громадянам. Натомість в 

Україні, як і в переважній більшості постсоціалістичних 

держав, стягнення податкових 

платежів аж ніяк не асоціюється з отриманням 

вигоди чи наданням преференцій, а 

суспільно значимі блага та послуги не надходять 

до безпосереднього споживача. 

Для багатьох зарубіжних країн, які обрали 

шлях демократичного поступу в майбутнє, характерний 

специфічний механізм податкового 

стимулювання, що може включати зменшення 

бази оподаткування за рахунок витрат на 

проведення наукових і науково-технічних робіт, 

впровадження інвестиційних податкових 

кредитів, зниження податкових ставок для 

138 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

суб’єктів господарювання, котрі здійснюють 

інноваційну діяльність, звільнення від сплати 

податків окремих юридичних та фізичних осіб 

[4, 82]. Безперечно, використання того чи іншого 

інструменту податкового стимулювання 

залежить як від рівня соціально-економічного 

розвитку країни, так і особливостей реалізації 

інноваційних програм й інвестиційних проектів. 

Однак, найважливішу роль має відігравати 

ступінь впровадження демократичних 

ініціатив і, як наслідок, рівень розвитку корупції 

в усіх гілках влади. Адже саме лобіювання 

приватних інтересів визначає суб’єктів пільгового 

режиму оподаткування. При цьому дана 

проблема стоїть гостро не тільки для постсоціалістичних 

держав, а й для країн із давніми 

традиціями народовладдя. 

Кожна держава самостійно встановлює 

пріоритетні напрямки податкової політики, 

що є передумовою впровадження 

стимулюючого характеру оподаткування. 

Відтак, розглядаючи структуру податкових 

450 

400 

350 

300 

250 

200 

150 

100 

50 

0 

* Побудовано на основі [5, 25]. 


пільг за кордоном, необхідно наголосити 

на їхньому кількісному і якісному вимірі 

(рис. 1). Для прикладу, у Великобританії 

загальна кількість пільг з прибуткового оподаткування 

є найбільшою і становить 208, 

тоді як з інших податків – 174. Натомість у 

Німеччині структура пільг розподілилася 

наступним чином: з прибуткових податків 

– 56, з інших податків – 30. Аналогічною є 

ситуація з обсягом податкових пільг щодо 

ВВП: у Великобританії – 12,8%, у Німеччині 

– лише 0,8% [5, 24–26]. При цьому діючі 

умови пільгового режиму оподаткування у 

певній мірі дискримінують більшість учасників 

економічної діяльності, а масштаби 

пільг, які держава надає привілейованим 

платникам, дедалі збільшуються стосовно 

бюджетних надходжень. 

Слід зазначити, що для вітчизняної 

податкової системи характерна не менша 

кількість податкових пільг, які щороку зростають 

і призводять до значних бюджетних 

Великобританія Корея Канада Нідерланди Німеччина 

Пільги з прибуткових податків Пільги з інших податків 

Рис. 1. Структура податкових пільг у зарубіжних країнах* 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 139

втрат. Так, відповідно до мети надання та 

використання пільгового режиму оподаткування 

прибутку підприємств їх можна 

поділити на декілька груп: звільнення від 

сплати податку окремих господарських 

операцій (налічується 21 податкова пільга), 

економічні експерименти (19 пільг), пільги 

з оподаткування неприбуткових установ й 

організацій (13 пільг), спеціальний режим 

інноваційної діяльності (11 пільг) тощо [6, 

118]. При цьому тільки дві з перелічених 

податкових пільг не призводять до втрат 

дохідної частини бюджетів усіх рівнів. Натомість 

значні обсяги інших пільг, зважаючи 

на безпрецедентні наслідки фінансовоекономічної 

кризи, чинять великий тиск на 

реальний сектор економіки, дестимулюючи 

його розвиток (табл. 1). 

Дані табл. 1 демонструють яскраво виражену 

тенденцію до зростання бюджетних 

втрат внаслідок пільгового режиму оподаткування 

прибутку підприємств. Зокрема, 

тільки за 9 місяців 2009 р. загальний обсяг 

таких пільг становив 1,4 млрд. грн., що на 

317,1 млн. грн., або 28,4% більше, ніж за 

аналогічний період 2008 р. При цьому в досліджуваний 

період пільгами з податку на 

прибуток підприємств скористалося понад 

1200 осіб (серед адміністративно-територіальних 

одиниць їх основними користувачами 

були суб’єкти господарювання Києва, 

Дніпропетровської, Донецької, Запорізької 

та Харківської областей), тобто в середньому 

на одного платника припало близько 


1,2 млн. грн. бюджетних втрат. Безперечно, 

такий стан справ щодо пільгового режиму 

оподаткування не вплинув суттєво на формування 

бюджетних доходів у зазначених 

регіонах, позаяк вони відносяться до економічно 

розвинутих, виробляючи чи не найбільший 

обсяг ВВП і забезпечуючи бюджети 

усіх рівнів левовою часткою податкових 

надходжень. 

Загалом же, на сучасному етапі українського 

державотворення реалізація стимулюючого 

характеру оподаткування призвела 

до втрати бюджетних надходжень 

від прийнятих Верховною Радою України у 

кінці 2008 р. й упродовж 2009 р. антикризових 

законів, які надають податкові преференції 

в різних галузях економіки (зокрема, 

для промисловості, сільськогосподарських 

товаровиробників, банків та інших фінансових 

установ). При цьому в 2008 р. втрати 

доходів зведеного бюджету від використання 

інструментів пільгового режиму оподаткування 

склали близько 17,8 млрд. грн. 

Натомість тільки за попередніми підрахунками 

аналогічні бюджетні втрати в 2009 р. 

додатково складуть близько 7 млрд. грн., 

а в 2010 р. – більше 22 млрд. грн. [9]. 

Серед основних причин цього є те, що 

в переважній більшості випадків пільгами 

користуються недоїмники і порушники 

чинного законодавства. Це ще раз підтверджує 

необхідність перегляду політики 

пільгового оподаткування та переходу до 

прямого контрольованого бюджетного фі- 

Бюджетні втрати внаслідок пільгового режиму оподаткування 

прибутку підприємств упродовж 2005–2009 рр.* 

* Побудовано на основі [6, 118; 7; 8]. 


(млн. грн.) 

Бюджетні втрати 2005 р. 2006 р. 2007 р. 9 місяців 2008 р. 9 місяців 2009 р. 

Державний бюджет 389,0 736,5 1050,9 1114,6 1431,7 

Місцеві бюджети 35,4 3,8 5,3 0,6 8,1 

Зведений бюджет 424,4 740,3 1056,2 1115,2 1439,8 

140 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

нансування відповідних програм підтримки 

найбільш пріоритетних видів економічної 

діяльності [10]. 

Свого часу класики економічної думки 

Заходу стверджували, що за своєю сутністю 

держава є арбітром і регулятором. Відтак, 

реалізуючи на практиці стимулюючу 

функцію податків, вона сприяє розвитку 

найпріоритетніших галузей економіки та 

впровадженню інновацій. Крім цього, надаючи 

податкові пільги чи звільняючи від 

оподаткування, держава здійснює безпосередній 

вплив на переміщення капіталу і 

робочої сили. Це пов’язано із тим, що податкові 

платежі володіють як фіскальними, 

так і регулюючими ознаками. Адже вони 

можуть бути не тільки одним із основних 

джерел формування бюджетних доходів, а 

й потужним інструментом управління соціально-економічним 

розвитком. Тому, впроваджуючи 

нові податки, надаючи податкові 

пільги та звільняючи від оподаткування, 

держава має керуватися фіскальними чи 

соціальними критеріями побудови залежно 

від способу організації територіальної 

цілісності країни, особливості трансформації 

політичних інституцій і ступеня впровадження 

демократичних ініціатив. 

Тим часом, слід зазначити про дискусійність 

твердження вітчизняних науковців, 

котрі наперекір заперечують стимулюючу 

функцію податків. На їхній погляд, елементи 

податкового стимулювання може мати податкова 

система з властивим їй пільговим 

режимом оподаткування. Відтак, податковий 

платіж, будучи примусовим вилученням 

частини доходів чи майна в платника на користь 

держави, за своїм змістом аж ніяк не 

виконує стимулюючої функції. З огляду на 

те, що в момент такого вилучення кошти переходять 

із розряду капіталу в розряд засобів 

споживання, прямий дохід, який отримує 

держава в результаті збільшення податкового 

навантаження, за визначенням є мен- 


шим, ніж безпосередній економічний збиток, 

який завдається такими діями суб’єктам господарювання. 

При цьому компенсувати цей 

збиток можна тільки за рахунок реалізації цілеспрямованої 

політики оптимізації бюджетних 

витрат [11]. 

Звідси можна констатувати протилежний 

бік стимулюючого характеру оподаткування, 

якому надаємо беззаперечну перевагу. 

Зокрема, податкові платежі мають 

відповідати уже згаданій раніше теорії поворотної 

послуги, відповідно до якої обсяг 

сплачених податків визначається кількісними 

та якісними параметрами наданих суспільно 

значимих благ і послуг. Звичайно, що 

впровадження цього положення залежатиме 

від рівня правової свідомості в суспільстві: 

чим він вищий, тим більше податкових 

надходжень буде мобілізовано до бюджету 

і тим раціональніше будуть витрачені бюджетні 

кошти. У державах із демократичними 

традиціями врядування зазначені тези 

є першочерговими напрямками реалізації 

фіскальної політики. 

Таким чином, податкова система нашої 

держави має набути яскраво вираженого 

стимулюючого характеру. Проте на 

заваді цьому стоїть низка її недоліків, що 

зводяться до недосконалості нормативноправового 

поля і, як наслідок, системного 

порушення податкового законодавства. Їх 

вирішення на сучасному етапі державотворення 

є важливим завданням законодавчої 

та виконавчої гілок влади. Адже в умовах 

демократизації суспільного життя податкові 

відносини мають стати домінуючими та 

базуватися на фундаментальних принципах 

оподаткування. Для цього необхідно 

змінити ідеологію справляння податків: 

розглядати їх не як безвідплатні, безповоротні 

й односторонні платежі до бюджету, 

а як інструмент забезпечення суспільно 

значимих благ і послуг. Натомість роль 

стимулюючого характеру оподаткування 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 141

має зростати, надаючи можливість зменшувати 

податкові зобов’язання, відстрочувати 

від сплати податки, використовувати 

пільговий режим оподаткування. Відтак 

зменшення податкового навантаження на 

сумлінних платників сприятиме мінімізації 

фактів ухилення від оподаткування, а 

також дасть змогу забезпечити зростання 

обсягу бюджетних доходів. 


1. Нашкерська М. М. Особливості ухилення 

та уникнення від сплати податків // Науковий вісник 

національного лісотехнічного університету 

України: Збірник науково-технічних праць. − 

Львів: НЛТУУ, 2008. – Вип. 18.7. − С. 258–263. 

2. Матвієнко П. Реформувати податкову 

систему – нагальна потреба [Електронний 

ресурс] // Обрій. – 9–15 лютого 2006 р. – 

№ 6. – Режим доступу: http://www.obriy.pib.com. 

ua/2006/06_06/. 

3. Сутність і зміст стимулюючої податкової 

політики в Україні [Електронний ресурс]. – 

Режим доступу : http://vestniknsu.dp.ua/?p=104. 

4. Никифоров А. Є. Диба В. М., Парнюк В. О. 

Податкове стимулювання інноваційної діяльності 

// Фінанси України. – 2009. – № 5. – С. 78–86. 

5. Таращенко В. А. Податкові пільги: теоретичні 

аспекти // Наукові праці НДФІ. – 2009. – 

№ 1. – С. 19–26. 


6. Глухова В. І., Рилова О. Я. Застосування 

пільг при оподаткуванні в Україні // Вісник 

КДПУ ім. Михайла Остроградського. – 2009. – 

Випуск 1. – С. 117–119. 

7. Іванов Ю. Б., Віннікова О. С. Податкові 

пільги: проблеми обліку та оцінювання 

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 

www.nbuv.gov.ua/portal/natural/VNULP/ 

Menegment/2009_647/62.pdf. 

8. Зведений звіт про втрати бюджету внаслідок 

пільгового оподаткування по видах податків, 

зборів (обов’язкових платежів) станом 

на 01.10.2009 [Електронний ресурс]. – Режим 

доступу: http://www.sta.gov.ua/control/uk/publish/ 

article?art_id=133895&cat_id=133904. 

9. Щодо встановлення на 2010 рік цільового 

показника дефіциту бюджету на рівні 4 

відсотка ВВП [Електронний ресурс]. – Режим 

доступу : http://www.minfi n.gov.ua/control/uk/ 

publish/article?art_id=221831&cat_id=53608. 

10. Обсяги пільг зросли на 10 мільярдів гривень 

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: 

http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/ 

article/47949%3Bjsessionid=72A8F083E4472BEB 

FB0D0437C900ABFA. 

11. Податки в Україні: від каральної до стимулюючої 

функції: Зб. наук. ст. [Електронний 

ресурс] / За ред. Я. А. Жаліла. – К.: Альтерпрес, 

2003. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/ 

Table/Jalilo22/001.htm. 

142 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010


ФІСКАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПОДАТКУ 

НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ 

Проаналізовано сучасний стан надходжень податку на прибуток підприємств до 

державного бюджету України. Досліджено зарубіжний досвід та надано пропозиції щодо 

підвищення ефективності формування та використання фіскального потенціалу податку 

на прибуток підприємств в Україні. 

Одним із найважливіших напрямів економічної 

політики в Україні є фінансове 

забезпечення виконання покладених на 

державу функцій, визначених Конституцією. 

В умовах реформування економіки, 

ускладненого фінансовою кризою, збільшення 

надходжень до бюджету за рахунок 

найповнішого використання та нарощування 

фінансового потенціалу країни набуває 

пріоритетного значення у переліку найважливіших 

завдань соціально-економічної політики 

держави. З урахуванням цього існує 

нагальна потреба у розробці сучасних підходів 

до формування фіскального потенціалу, 

як складової фінансового потенціалу 

держави, та у структурі якого домінуюче 

місце займають податки. 

Серед вітчизняних науковців досліджували 

фінансовий потенціал С. Онишко, 

В. Опарін, С. Шумська, визначення фіскального 

потенціалу знаходимо також у 

роботах російського науковця Т. Юткіної. 

Вплив податкової політики на основні макроекономічні 

показники та окремі сектори 

національної економіки проаналізовано як 

у працях вітчизняних економістів О. Василика, 

В. Вишневського, Т. Єфименко, 

А. Крисоватого, І. Кучерявенка, І. Лютого, 

В. Опаріна, А. Соколовської, В. Суторміної, 

В. Тропіної, З. Федосова, І. Чугунова, так і 

зарубіжних вчених – А. Зіденберга, Я. Кор- 

Альона ДИШЛЕВА 

наї, Дж. Сакса, Д. Стігліца, Л. Хоффманна, у 

тому числі й російських науковців – А. Алисенова, 

А. Дадашева, В. Панскова та ін. 

Разом з тим, з метою ефективнішого 

використання фіскальних можливостей 

бюджетоутворюючих податків постає необхідність 

глибшого дослідження напрямів 

нарощування фіскального потенціалу по 

кожному окремому податку, у т. ч. й податку 

на прибуток підприємств. 

Фіскальний потенціал податку на прибуток 

підприємств, що є складовою фіскального 

потенціалу держави, можна визначити 

як максимальну суму надходжень з даного 

податку без руйнування виробничого потенціалу 

та без стримування економічного розвитку 

господарюючих суб’єктів в умовах діючого 

законодавства. Важливо підкреслити, 

що від нарощування виробничого потенціалу 

та економічного розвитку сьогодні залежить 

фіскальний потенціал податку на прибуток 

підприємств та інших податків і зборів 

у майбутньому. Податкове навантаження 

має бути рівномірно розподіленим між усіма 

платниками податків та не підштовхувати їх 

до уникнення від сплати податків. 

В умовах світової фінансової кризи, яка 

не обійшла Україну, дуже гостро постає проблема 

одночасного зниження податкового 

тиску для стимулювання підприємницької 

активності та наповнення бюджету, а також 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 143

необхідність реалізації антикризових заходів, 

у т. ч. соціальних програм, спрямованих на 

підтримку найуразливіших верств населення. 

При цьому необхідно враховувати, що 

заходи податкової політики за умов стабільного 

економічного розвитку кардинально відрізняються 

від тих заходів, що приймаються 

в умовах кризи. Так, якщо у довгостроковому 

періоді перевага надається регулюванню податкових 

надходжень через диференціацію 

податкових ставок, то у короткостроковому 

періоді, зокрема в умовах фінансової кризи, 

коли необхідно прийняти екстрені заходи з 

недопущення масового банкрутства підприємств, 

більш дієвим інструментом є застосування 

податкових пільг. Але їх застосування з 

метою активізації підприємницької діяльності 

повинно мати підконтрольне цільове спрямування, 

а в деяких випадках – переважно тимчасовий 

характер (на період виходу із фінансової 

кризи). Тому прийняттю антикризових 

заходів у податковій політиці має передувати 

детальний аналіз сучасного стану податкових 

надходжень до Державного бюджету 

України, вивчення зарубіжного досвіду, огляд 

антикризових заходів, що приймаються країнами 

сьогодні, виявлення та усунення прогалин 

у законодавчій базі України. 

Світова фінансова криза змушує країни 

переглядати свою економічну та, зокрема, 

податкову політику, шукати оптимальні 

шляхи виходу із кризи, мобілізації фінансових 

ресурсів для підтримки незахищених 

верств населення та активізації економіки. 

При цьому у більшості розвинених країн 

сьогодні надається перевага зменшенню 

податкового тиску, особливо у сфері прямого 

оподаткування. У країнах із розвиненою 

ринковою економікою податок на прибуток 

корпорацій є одним із основних регуляторів 

виробничо-господарських процесів, при 

цьому існує стійка тенденція до зменшення 

питомої ваги цього податку в загальній сумі 

податкових надходжень. 


До настання фінансової кризи у країнах-учасницях 

ЄС спостерігалося скорочення 

державної допомоги підприємствам 

(у т. ч. у вигляді відстрочення термінів виконання 

зобов’язань), а в окремих країнах 

зниження ставок податку на прибуток підприємств 

супроводжувалося одночасним 

скороченням схем стимулювання та податкових 

знижок на амортизацію, розширенням 

податкової бази [1, 150]. Сьогодні ж 

ситуація кардинально змінилася: в умовах 

кризи європейські країни намагаються допомогти 

підприємствам реального сектора, 

новоствореним та малим підприємствам, а 

також тим, що підтримують зайнятість населення, 

проводять науково-дослідні і дослідно-конструкторські 

роботи. 

В умовах світової фінансової кризи 

країни-члени ЄС з метою мінімізації її негативного 

впливу впроваджують спеціальні 

заходи у податковій політиці. Зниження загальної 

ставки податку на прибуток корпорацій 

використовують не часто, зважаючи 

на те, що результат від цього заходу компанії 

отримують у довгостроковій перспективі, 

та вплив його буде незначним на компанії, 

що зазнали збитків у короткостроковому періоді. 

Проте більшість країн-членів ЄС підтримують 

капіталовкладення підприємств 

за рахунок використання таких заходів, як 

збільшення норм амортизації або інвестиційні 

податкові знижки, а у деяких випадках 

– через зниження податкового тиску на 

малі та середні підприємства. Деякі члени 

ЄС обрали надання таких пільг тільки на 

обмежений період часу, з метою невідкладного 

стимулювання капіталовкладень. 

Перевага надається таким інструментам 

податкової політики, як прискорена амортизація 

(Австрія, Німеччина, Нідерланди, 

Польща, Словаччина, Іспанія, Великобританія), 

інвестиційні податкові знижки (Австрія, 

Нідерланди, Португалія, Румунія, 

Словаччина, Словенія, Норвегія), податко- 

144 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

ві канікули (Болгарія), зниження податкових 

ставок (Кіпр, Швеція, Люксембург). 

Крім того у країнах-учасницях ЄС триває 

тенденція до зниження ставок податку 

на прибуток корпорацій. Якщо у 1995 р. 

середня ставка податку на прибуток корпорацій 

у країнах ЄС-27 становила 35,3%, 

то сьогодні вона складає 23,5% [2]. Разом 

з тим у межах європейського простору, що 

охоплює переважно старих країн-членів, 

її величина приблизно на 2,5 відсоткових 

пункти вище (рис. 1). 

Серед антикризових податкових заходів 

у Росії та Казахстані перевага надається 

прискореній амортизації та інвестиційним 

податковим пільгам [3; 4]. 

Починаючи з 2006 р., у Росії відбувається 

поступове повернення до “змішаної 

форми” податкового стимулювання інвестиційної 

активності, що здійснюється як у 

формі зниженої податкової ставки та звільнень 

від сплати податку, так і у формі цільових 

податкових пільг [5, 37]. 

Економічно обґрунтована система 

пільг Республіки Казахстан є комплексом 

податкових преференцій стратегічної дії, 

яка спрямована на компенсацію фінансових 

втрат, пов’язаних з модернізацією 

технологічних процесів та випуском конку- 

% 

38 

36 

34 

32 

30 

28 

26 

24 

22 

20 

37,5 37,6 37,7 36,4 

35,3 35,3 35,2 

35 

35 

34,9 


33,9 

34,1 

33,3 

35,8 

33,5 

31,9 

34,9 

32,2 

30,7 

33,5 

31,1 

рентоспроможної продукції, чим підтримує 

виробничу діяльність малих та середніх 

підприємств. Свідченням цього є позитивна 

динаміка власних інвестицій підприємств у 

виробництво: за 2007–2008 рр. інвестиції в 

основний капітал зросли і становили 24% 

від ВВП [3, 56]. 

В Україні податок на прибуток підприємств 

є одним із основних бюджетоформуючих 

податків, що за обсягом надходжень 

до бюджету поступається тільки податку 

на додану вартість та податку з доходів 

фізичних осіб. У структурі податкових надходжень 

до Зведеного бюджету України 

частка надходжень податку на прибуток 

підприємств на 1 липня 2009 р. становила, 

приблизно, 17% (14431,7 млн. грн.), 

податку з доходів фізичних осіб – 24% 

(21174,8 млн. грн.), податку на додану вартість 

– 41% (35366,5 млн. грн.), акцизного 

збору – 6% (5531,4 млн. грн.) [6]. 

В умовах світової фінансової кризи, 

яка не обійшла і Україну, відбувається скорочення 

споживчого попиту та відповідно 

знижуються обсяги виробництва і, як наслідок, 

зменшується обсяг податкових надходжень 

до державного бюджету. Починаючи 

з 2008 р., спостерігається зниження надходжень 

з податку на прибуток підприємств і 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 145 

29,3 

32,1 

29,7 

28,3 

30,7 

28,7 

27 

29,8 

28,4 

27,4 

26,3 

28 

27,1 

26 

25,5 

26 25,9 

25,5 

25,3 

24,5 

24,4 

23,6 

24,4 

23,5 

1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 

роки 

ЄС-27 ЄС-25 ЄЗ-16 

Рис. 1. Динаміка зміни середньої ставки податку на прибуток корпорацій 

у країнах ЄС-27, ЄС-25 та країн Єврозони, % [2].

на 01.10.2009 р., порівняно з аналогічним 

періодом минулого року, падіння цього показника 

склало 35,5% (на 01.10.09 р. надходження 

склали 22767,5 млн. грн., тоді як 

на 01.10.08 р. становили 35325,8 млн. грн.) 

[6]. Це пояснюється різким зниженням показника 

фінансового результату майже 

за усіма галузями економіки, зростанням 

кількості збиткових підприємств та підприємств, 

що зазнали збитків внаслідок фінансової 

кризи (рис.2). 

Розглянувши динаміку фінансового результату 

діяльності підприємств за видами 

економічної діяльності, можна помітити 

різке зниження цього показника у січні – 

червні 2009 р., порівняно з аналогічним періодом 

2008 р. за всіма видами економічної 

діяльності. Особливо різке зниження фінансового 

результату спостерігалось у промисловості 

(-529,8 млн. грн.), будівництві 

(-1373,8 млн. грн.), фінансовій діяльності 

(-7580,3 млн. грн..), у сфері надання комунальних 

та індивідуальних послуг і сфері 

культури та спорту (-1696,2 млн. грн.) [7]. 

У такій ситуації постає потреба у терміновому 

прийнятті антикризових податкових 

заходів щодо підтримки підприємств реального 

сектора, а особливо тих підприємств, 

що забезпечують зайнятість значної кількості 

населення. Зрозуміло, що це знизить 

70% 

60% 

50% 

40% 

30% 

20% 

10% 

0% 


61,60% 

січень - 


2006р. 

38,40% 

64,00% 



2007р. 

36,00% 

обсяги надходжень до бюджету, але допоможе 

уникнути ще більших втрат. Необхідно 

обрати такий інструмент податкового 

стимулювання (податкових пільг), який при 

мінімальних втратах надходжень до бюджету 

забезпечить максимальний ефект. 

В умовах економічного спаду, коли платники 

податків відчувають брак фінансових 

ресурсів, доречними є пропозиції щодо 

вирішення цієї проблеми через перегляд 

авансової сплати податків, прискорення та 

спрощення повернень (відшкодувань) та використання 

механізму відстрочення термінів 

сплати податкових зобов’язань [8, 42–45]. 

Приймаючи рішення щодо надання тих 

чи інших інвестиційних податкових пільг, слід 

враховувати, що ефективність від прийняття 

цих пільг залежить як від чітко прописаного у 

законі механізму їх надання, так і від бажання 

платників податків спрямовувати додатково 

отримані фінансові ресурси на інвестиційні 

цілі. Останнє ж потребує не тільки стимулювання, 

але й жорсткого контролю з боку державних 

податкових органів. 

Основними інструментами уникнення 

оподаткування на сьогодні залишаються 

ведення подвійної бухгалтерії та слабкі місця 

в українському законодавстві. Однією з 

лазівок уникнення оподаткування є норма 

статті 6 Закону України “Про оподаткуван- 

65,60% 



2008р. 

34,40% 

53,50% 

46,50% 



2009р. 

підприємства, які одержали прибуток підприємства, які одержали збиток 

Рис. 2. Динаміка кількості підприємств, що одержали прибуток / збиток у 2006–2009 рр.* 

* Складено автором за даними Держкомстату України [7]. 

146 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

ня прибутку підприємств” про перенесення 

збитків підприємств на наступні податкові 

періоди. Недоотримання бюджетом великих 

обсягів податкових надходжень обумовлено 

тим, що значна частина суб’єктів господарювання 

звітує про від’ємні господарські результати, 

при чому частина задекларованих 

збитків досить часто створюється штучно з 

метою ухиляння від сплати податків [9, 123]. 

Тому для посилення контролю за суб’єктами 

господарювання необхідно зменшити проміжок 

часу між проведенням податковим органом 

позачергової перевірки правильності 

об’єкта оподаткування з чотирьох послідовних 

податкових періодів до двох. Доцільно 

також надати право податковому органу 

проводити позачергову перевірку правильності 

розрахунку об’єкта оподаткування у 

разі наявності від’ємного значення об’єкта 

оподаткування у декларації платника податку 

за один податковий період, якщо мало 

місце від’ємне значення об’єкта оподаткування 

хоча б в одному з попередніх чотирьох 

послідовних податкових періодів. 

Необхідно враховувати, що зниження 

податкового тиску через зменшення податкової 

ставки з податку на прибуток підприємств 

або звільнення від сплати податку 

дає можливість платнику вивільнені додаткові 

фінансові ресурси спрямовувати на 

модернізацію виробництва, але не надає 

ніяких гарантій, що останнє буде реалізоване, 

оскільки у даній ситуації немає ніяких 

зобов’язань з боку платника податку стосовно 

напрямів використання вивільнених 

ресурсів. Використання ж цільової податкової 

пільги гарантує майже 100% використання 

вивільнених фінансових ресурсів на 

ті цілі, на які надається дана пільга. Тому 

зниження сьогодні в Україні ставки податку 

на прибуток підприємств не призведе до 

збільшення капіталовкладень підприємств, 

але дозволить вивільнити обігові кошти 

підприємств та знизить загальний податко- 


вий тиск на економіку, що в умовах кризи 

теж дуже важливо. Таке зниження є необхідним 

на період виходу із кризи принаймні 

на 5 в. п. (до ставки 20%). 

Важливим інструментом стимулювання 

оновлення основних фондів та фактором 

розширеного виробництва і розвитку економіки 

є амортизаційні відрахування. Законом 

України “Про оподаткування прибутку 

підприємств” передбачено деякі податкові 

пільги при нарахуванні амортизаційних відрахувань. 

Так, зокрема, у статті 8.6. згідно 

із Законом України від 12.01.2006 р. № 

3333-IV пунктом 8.6.4. встановлено щорічну 

20-відсоткову норму прискореної 

амортизації основних фондів груп 3 і 4 для 

технопарків, їх учасників та спільних підприємств 

при виконанні зареєстрованих 

у встановленому Законом України “Про 

спеціальний режим інноваційної діяльності 

технологічних парків” порядку проектів 

технологічних парків. Пунктом 8.6.5. згідно 

із Законом України від 18.12.2008 р. № 694- 

VI надано право промисловим підприємствам 

застосовувати щорічну 25-відсоткову 

норму прискореної амортизації основних 

фондів групи 3. 

Крім того пунктом 8.6.3 тимчасово до 

1 січня 2009 року було встановлено щорічну 

20-ти відсоткову норму прискореної 

амортизації основних фондів групи 3 для 

суб’єктів космічної діяльності. Дану норму 

варто продовжити принаймні на 5 років, 

встановивши 25-ти відсоткову норму прискореної 

амортизації основних фондів групи 

3 та 4 не тільки для суб’єктів космічної 

діяльності, а й для галузей судно- та літакобудування. 

Разом з тим, необхідно розуміти, що 

немає прямої залежності між обсягами нарахованої 

амортизації та фактичним використанням 

амортизаційних відрахувань 

на інвестиції. Усе залежить від бажання 

платника податків спрямовувати вивільне- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 147

ні кошти на інвестиції у виробництво. Тому 

ефективнішим інструментом активізації інвестиційної 

діяльності все ж залишається 

використання цільової податкової пільги, 

яка дозволить платнику податку зменшити 

оподатковуваний прибуток на суму фактично 

здійснених витрат на фінансування капіталовкладень. 

У податковому законодавстві України 

поки що немає чіткого визначення поняття 

“податкова пільга”. Сформулювати визначення 

податкової пільги можна, як встановлення 

особливих умов до платника податків 

щодо нарахування та сплати податку 

через сплату ним податку в меншому розмірі 

або за ставкою 0 відсотків за наявності 

конкретно визначених підстав. Сплата податку 

у меншому розмірі може відбуватись 

як через встановлення пониженої ставки 

оподаткування, так і через включення до 

валових витрат частини чи повного обсягу 

інвестиційних витрат. Включення інвестиційних 

витрат до валових витрат підприємства 

є ефективнішим з точки зору цільового 

використання коштів. 

Вихід української економіки з кризи неможливий 

без модернізації виробництва. 

З метою прискорення переобладнання виробництва, 

оновлення техніки і технологій 

до валових витрат варто відносити також 

суми витрат, спрямовані на закупівлю нового 

обладнання, машин та іншої техніки, а 

особливо якщо в Україні немає їх аналогів, 

а також витрати, пов’язані з розробкою та 

випуском нових видів техніки та технології, 

але не більше 50 відсотків сукупного обсягу 

таких витрат. 

Ефективним податковим заходом також 

є надання стимулів щодо встановлення 

на підприємствах очисних споруд через диференціацію 

ставок з податку на прибуток 

підприємств. Тому доцільно було б прибуток 

підприємств, виробнича діяльність яких 

супроводжується шкідливими викидами 


в атмосферу, водойми, та які встановили 

очисні споруди, оподатковувати перші п’ять 

років з моменту їх встановлення за ставкою 

15 відсотків, наступні роки – за ставкою 25 

відсотків до об’єкта оподаткування; а прибуток 

підприємств, виробнича діяльність 

яких супроводжується шкідливими викидами 

в атмосферу, водойми тощо, та які не 

встановили очисні споруди оподатковувати 

за ставкою 35 відсотків до об’єкта оподаткування. 

Крім інших проблем, невирішеними 

сьогодні залишаються проблема уніфікації 

бухгалтерського та податкового обліку та 

прийняття Податкового кодексу, що значно 

ускладнює реалізацію ефективної податкової 

політики в Україні. 

Отже, в умовах фінансової кризи, обмеженості 

фінансових ресурсів та об’єктивної 

необхідності підтримки підприємств головним 

завданням постає збільшення податкових 

надходжень не за рахунок посилення 

податкового тиску, а завдяки стимулюванню 

сумлінних платників податків та посиленню 

контролю за суб’єктами, що ухиляються від 

сплати податків, усуненню тих протиріч і 

недосконалостей українського законодавства, 

що роблять можливим таке уникнення 

від оподаткування. Податкова політика 

України повинна бути одночасно направлена 

на забезпечення необхідного рівня доходів 

державного бюджету та модернізацію 

української економіки, яка можлива лише 

при розробці ефективних інструментів регулювання 

та стимулювання інвестиційної 

активності суб’єктів господарювання. 


1. Педь І. В., Гусак О. Ю. Тенденції розвитку 

Європейського Союзу в податковій сфері 

в умовах інтеграції // Зовнішня торгівля: право 

та економіка. – 2007. – № 6(35). – С. 144–152. 

2. Taxation trends in European Union – Data 

for the EU Member States and Norway. – European 

148 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

Commission. – Luxemburg: Offi ce for Offi cial 

Publications of European Communities.– 2009 – 

384 pp. 

3. Алисенов А.С. Налог на прибыль: опыт 

применения в России и Казахстане // Вестник 

Московского университета. – 2009. – № 1. – 

С. 50–58. 

4. Дадашев А. О стимулирующем потенциале 

налоговой политики // Экономист. – 2009. – 

№ 8. – С. 45–50. 

5. Пансков В. Г. О налоговом стимулировании 

инвестиционной деятельности // 

Финансы. – 2009. – № 2.– С. 37–42. 


6. Офіційний сайт Міністерства фінансів 

України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 

www.minfi n.gov.ua. 

7. Офіційний сайт Держкомстату України: 


www.ukrstat.gov.ua 

8. Нікітішин А. О. Адміністрування податків 

в умовах фінансово-економічної кризи // Фінанси 

України. – 2010. – № 1. – С. 38–45. 

9. Тропіна В. Б. Фіскальне регулювання соціального 

розвитку суспільства. – К.: НДФІ, 

2008. – 368 с. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 149


“ЗВИЧАЙНІ ЦІНИ” ТА ЇХ ВПЛИВ 

НА ВИЗНАЧЕННЯ БАЗИ ОПОДАТКУВАННЯ 

ПОДАТКОМ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ 

Розглянуто діючий механізм визначення бази оподаткування з податку на додану 

вартість (ПДВ) із застосуванням “звичайних цін”, проаналізовано його недоліки та 

запропоновано дещо ефективнішу процедуру визначення бази оподаткування з ПДВ. 

В умовах сучасної світової фінансової 

кризи, коли існує гостра потреба в наповненні 

бюджетів усіх рівнів, особлива увага 

приділяється основним бюджетоформуючим 

податкам, тому що внаслідок 

вдосконалення процедури їх справляння 

передбачаються значні надходження до 

“державної казни”. Не є виключенням і 

податок на додану вартість, процес адміністрування 

якого на сучасному етапі 

потребує вдосконалення [7; 156, 157]. 

Питанням адміністрування податку на 

додану вартість в Україні присвячено багато 

праць сучасних авторів, серед них: 

О. Д. Данілов, Б. А. Карпінський, А. І. Крисоватий, 

В. В. Лисенко, А. В. Матвійчук, 

В. М. Мельник, М. А. Науменко, В. О. Парнюк, 

А. О. Сігайов, А. М. Соколовська та 

інші. Однак, незважаючи на значну кількість 

праць, процес адміністрування податку на 

додану вартість в Україні не є досконалим 

та ефективним. 

Метою статті є здійснення аналізу діючого 

механізму визначення бази оподаткування 

з ПДВ за “звичайними цінами”, 

розгляду його недоліків для надання пропозицій 

щодо зміни підходу до визначення 

бази оподаткування з цього податку з метою 

підвищення ефективності його справляння. 

Петро КУЛИК 

Податок на додану вартість завжди займав 

вагому частку в структурі надходжень 

до державного бюджету України. Разом з 

цим, в окремі періоди різні фактори, зокрема 

динаміка норм податкового законодавства, 

здійснювали свій вплив на зниження 

чи збільшення як суми поступлень податку, 

так і відповідно його частки в загальному 

обсязі податкових поступлень до Державного 

бюджету України. 

Так, одним з положень нормативно-правових 

актів з питань адміністрування ПДВ, 

які дозволяли цілком законно збагатитись за 

рахунок держави (до 2005 р.), було надання 

пільг з податку на додану вартість суб’єктам 

господарювання, які провадили діяльність у 

спеціальних (вільних) економічних зонах, на 

територіях пріоритетного розвитку, на території, 

що зазнала радіоактивного забруднення 

внаслідок Чорнобильської катастрофи, 

та у режимі технологічних парків. 

Така норма спонукала і в кінцевому 

результаті створила низку зловживань у 

сфері оподаткування, оскільки для використання 

даної можливості щодо “несплати” 

ПДВ необхідно було лише зареєструвати 

підприємство за юридичною адресою, що 

знаходилась на таких територіях (зонах), і 

такий суб’єкт господарювання звільнявся 

від сплати податку на додану вартість. При 

150 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

цьому, зареєстровані в таких зонах суб’єкти 

господарювання, здійснюючи операції з 

продажу товарів, виписували податкові накладні 

з ПДВ, відображали у складі податкової 

декларації з цього податку податкові 

зобов’язання, які, користуючись згаданими 

нормами законодавства, до бюджету не 

сплачували. Покупці в свою чергу включали 

на підставі таких податкових накладних витрати 

по сплаті ПДВ до податкового кредиту. 

Як наслідок, за результатами таких товарногрошових 

операцій утворювався дисбаланс 

між сплатою податку та його поверненням з 

бюджету, а в масштабі держави такі пільги 

призводили до того, що суми несплаченого 

до Державного бюджету України податку на 

додану вартість вимірювались у мільярдах 

гривень. 

При цьому, така недосконалість норми 

податкового законодавства дедалі частіше 

обговорювалася у фахових колах, податок 

на додану вартість під час дії таких пільг 

далеко не виконував фіскальну функцію 

належним чином та водночас зростала заборгованість 

Державного бюджету України 

з відшкодування ПДВ. 

Тому, наступним вимушеним кроком 

стало врегулювання проблеми несплати 

податкових зобов’язань з ПДВ суб’єктами 

господарювання, що здійснювали діяльність 

у згаданих зонах та територіях. Так, 

одним з важливих переломних моментів з 

точки зору належного виконання фіскальної 

функції податку на додану вартість 

було скасування у 2005 р. вказаних пільгових 

режимів оподаткування ПДВ відповідно 


до Закону України від 23.03.2005 N 2505-ГУ 

“Про внесення змін до Закону України “Про 

Державний бюджет України на 2005 рік”. 

Переломний у позитивному напрямку 

фіскальний результат таких змін до податкового 

законодавства не змусив чекати. 

Розглянемо для здійснення аналізу поступлень 

інформацію стосовно податкових 

надходжень до державного бюджету загалом 

та податку на додану вартість зокрема 

(табл. 1). 

Відповідно до наведених показників, 

частку поступлень податку на додану вартість 

в структурі загальної суми податкових 

надходжень до Державного бюджету України 

можна відобразити у вигляді наступної 

діаграми (рис. 1) 

З діаграми помітно, що якщо протягом 

2002–2005 рр. частка надходжень з податку 

на додану вартість в структурі всіх податкових 

надходжень до Державного бюджету 

України складала 35–45%, то в основному 

за рахунок внесення змін до чинного законодавства 

України щодо скасування згаданих 

вище пільг по сплаті податку до бюджету 

протягом 2006–2009 рр. така частка 

становила 50% і вище. 

При цьому, 2003–2004 рр. були найбільш 

активними з точки зору мінімізації 

сплати ПДВ за рахунок використання податкових 

пільг, саме у ці періоди за рахунок 

пожвавлення діяльності так званих “конвертаційних 

центрів” частка надходження 

ПДВ у складі загальних поступлень до державного 

бюджету значно знизилась і становила 

відповідно 35,3 та 37,2 


Показники надходжень до загального фонду державного бюджету всього та податку 

на додану вартість по Україні протягом 2002–2009 рр. 

в млрд. грн. 

Показники: 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р. 2009 р. 

Податкові надходження 

до ДБ всього: 

28,9 35,7 44,9 74,5 94,8 116,7 167,9 148,9 

Надходження ПДВ (сальдо) 13,5 12,6 16,7 33,8 50,4 59,4 92,1 84,6 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 151


Рис 1. Питома вага надходження ПДВ до загальної суми податкових надходжень 

до Державного бюджету України* 

* Побудовано автором на основі табл. 1 

З рис. 1 також помітно, що протягом 

останніх 3 років частка надходжень ПДВ в 

структурі загальної суми податкових поступлень 

до державного бюджету має позитивну 

тенденцію до поступового, хоча і не 

значного, зростання. 

Водночас, подальша недосконалість 

податкового законодавства, а також збільшення 

активності платників у практиці мінімізації 

сплати податку, призвели до того, 

що в останні роки темпи приросту заявленого 

до відшкодування ПДВ перевищують 

темпи приросту надходжень податку. Це 

свідчить про те, що і надалі фіскальний потенціал 

ПДВ повністю не реалізований. 

Сучасні наукові дослідження з питань 

адміністрування податку на додану вартість 

свідчать, що і в теперішніх умовах основним 

фактором низького рівня реалізації фіскального 

потенціалу податку є недосконалість 

податкового законодавства з ПДВ. 

Зокрема, на думку автора статті, сьогодні 

Законом України “Про ПДВ” (пункт 4.1 у редакції 

Законів України від 25.03.2005 р. N 2505- 

IV, від 07.07.2005 р. N 2771-IV) не здійснено 

кваліфікований підхід до визначення бази 

оподаткування податком на додану вартість, 

що дозволяє суб’єктам господарювання використовувати 

дану норму з метою здійснення 

мінімізації сплати податку на додану вартість. 

Так, відповідно до пункту 4.1. Закону 

України “Про податок на додану вартість” 

від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР із внесеними 

змінами та доповненнями (Закон 

України “Про ПДВ”) “База оподаткування 

операції з поставки товарів (послуг) визначається 

відповідно до їх договірної (контрактної) 

вартості, визначеної за вільними 

цінами, але не нижче за звичайні ціни... У 

разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) 

перевищує договірну ціну на такі товари 

(послуги) більше ніж на 20 відсотків, база 

оподаткування операції з поставки таких 

товарів (послуг) визначається за звичайними 

цінами” [3]. 

Водночас, згідно з пунктом 1.18. Закону 

України “Про ПДВ”: “Звичайні ціни розуміються 

та застосовуються за правилами, 

визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону 

України “Про оподаткування прибутку підприємств” 

[3]. 

При цьому, згідно з підпунктом 1.20.1. 

Закону України “Про оподаткування прибутку 

підприємств” від 28 грудня 1994 року 

№ 334/94-ВР (Закон України “Про оподаткування 

прибутку підприємств”): “Якщо цим 

пунктом не встановлено інше, звичайною 

вважається ціна товарів (робіт, послуг), 

визначена сторонами договору. Якщо не 

доведене зворотне, вважається, що така 

звичайна ціна відповідає рівню справедливих 

ринкових цін. Справедлива ринкова 

ціна – це ціна, за якою товари (роботи, 

послуги) передаються іншому власнику за 

152 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

умови, що продавець бажає передати такі 

товари (роботи, послуги), а покупець бажає 

їх отримати за відсутності будь-якого примусу, 

обидві сторони є взаємно незалежними 

юридично та фактично, володіють 

достатньою інформацією про такі товари 

(роботи, послуги), а також ціни, які склалися 

на ринку ідентичних (а за їх відсутності 

– однорідних) товарів (робіт, послуг)” [1]. 

Також, підпунктом 1.20.2. Закону України 

“Про оподаткування прибутку підприємств” 

передбачено, що для визначення 

звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується 

інформація про укладені 

на момент продажу такого товару (роботи, 

послуги) договори з ідентичними (однорідними) 

товарами (роботами, послугами) у 

співставних умовах. Зокрема, враховуються 

такі умови договорів, як кількість (обсяг) 

товарів (наприклад, обсяг товарної партії), 

строки виконання зобов’язань, умови платежів, 

звичайних для такої операції, а також 

інші об’єктивні умови, що можуть вплинути 

на ціну. При цьому умови договорів на ринку 

ідентичних (у разі їх відсутності – однорідних) 

товарів (робіт, послуг) визнаються 

співставними, якщо відмінність між такими 

умовами суттєво не впливає на ціну, або 

може бути економічно обґрунтована. При 

цьому враховуються звичайні при укладанні 

угод між непов’язаними особами надбавки 

чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, 

враховуються знижки, пов’язані з 

сезонними та іншими коливаннями споживчого 

попиту на товари (роботи, послуги), 

втратою товарами якості або інших властивостей; 

закінченням (наближенням дати 

закінчення) строку зберігання (придатності, 

реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних 

товарів; маркетинговою політикою, 

у тому числі при просуванні товарів 

(робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних 

моделей і зразків товарів з метою ознайомлення 

з ними споживачів [1]. 


Для визначення звичайних цін Законом 

України “Про оподаткування прибутку 

підприємств” (п. п. 1.20.8.) передбачено, 

що обов’язок доведення того, що ціна договору 

не відповідає рівню звичайної ціни 

у випадках, визначених цим Законом, покладається 

на податковий орган у порядку, 

встановленому законом. При проведенні перевірки 

платника податку податковий орган 

має право надати запит, а платник податку 

зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних 

цін або послатися на норми абзацу першого 

підпункту 1.20.1 цього пункту [1]. 

На практиці реалізувати положення 

пункту 1.20. Закону України “Про оподаткування 

прибутку підприємств” майже неможливо, 

передусім через відсутність в органах 

державної податкової служби узагальненої, 

документально підтвердженої інформації 

про рівень цін на ринку, яку можна використати 

при проведенні перевірок суб’єктів підприємницької 


Враховуючи, що суб’єкти підприємницької 

діяльності краще знають ринок продажу 

товарів (робіт, послуг), покладення на органи 

податкової служби обов’язку доведення 

того, що ціна договору не відповідає рівню 

звичайних цін, не може дати очікуваного 

результату, оскільки платник податку має 

право обґрунтувати рівень договірних цін, 

він може навести й інші відмінності операції 

з продажу товарів (робіт, послуг), які відрізняють 

його операцію від інших, що здійснюються 

на ринку і суттєво впливають на 

рівень договірної ціни, посилаючись на те, 

що порівнювані товари не є однорідними. 

При цьому, він може самостійно вибирати 

коло договорів, умови яких він вважає співставними, 

звичайно, з належним мотивуванням, 

яке може ґрунтуватися на властивостях 

товару, умовах продажу, ситуації на 

ринку за тих чи інших обставин [6; 26, 27]. 

Таким чином, механізм визначення звичайних 

цін відповідно до пункту 1.20. Закону 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 153

України “Про оподаткування прибутку підприємств” 

є недосконалим, “розпливчатим” 

та поверхневим, оскільки питання доведення 

органом податкової служби “звичайних 

цін” на практиці є майже нереальним, в 

тому числі через недоступність або відсутність 

відповідної інформації для визначення 

звичайної ціни, та відповідно дозволяє 

суб’єктам підприємницької діяльності ухилятись 

від оподаткування та мінімізувати сплату 

податку шляхом штучного маніпулювання 

цінами продажу товарів, оскільки різниця 

в цінах, а саме від’ємна різниця між ціною 

придбання і продажу, слугує підґрунтям для 

штучного заниження податків до сплати. 

Крім цього, судова практика, пов’язана 

з розглядом податкових спорів, свідчить, 

що за даних умов органи податкової служби 

не мають можливості (підстав) визначати 

звичайні ціни при визначенні бази оподаткування 

податком на додану вартість, 

оскільки чинними нормативно-правовими 

актами не передбачено чіткого механізму 

визначення звичайних цін. 

Якщо неможливо визначити співставну 

ціну через відсутність або недоступність відповідної 

інформації, то згідно з підпунктом 

1.20.6. Законом України “Про оподаткування 

прибутку підприємств” звичайною ціною 

вважається ціна договору [1]. Це є вітчизняним 

традиційним наслідком спроб органу 

податкової служби визначити базу оподаткування 

з податку на додану вартість за 

звичайними цінами відповідно до механізму, 

передбаченого пунктом 1.20. Закону України 

“Про оподаткування прибутку підприємств. 

Для чіткого уявлення ситуації наведемо 

наступний приклад. Підприємство придбало 

товари вартістю 3,6 млн. грн., в тому 

числі 0,6 млн. грн. витрат по сплаті ПДВ, 

які включило до складу податкового кредиту. 

Далі вказані товари (цією ж кількістю 

та такою ж якістю) підприємство продало 

іншому підприємству-покупцю, можливо, 


кінцевому споживачу, вже за 2,4 млн. грн., в 

тому числі 0,4 млн. грн. ПДВ, який віднесено 

до складу податкових зобов’язань. Водночас 

орієнтовна середньоринкова ціна на 

однорідні чи ідентичні товари становить 

2,88 млн. грн. з ПДВ, або на 20% вища від 

ціни продажу згаданих товарів. 

Як наслідок, за результатами проведеної 

фінансово-господарської операції різниця 

між сумою податкового зобов’язання 

та сумою податкового кредиту з ПДВ склала 

від’ємне значення в сумі (-) 0,2 млн. 

грн. (0,6-0,4=0,2), яке надалі, з урахуванням 

усіх процедур, передбачених Законом 

України “Про ПДВ” підлягає відшкодуванню 

з бюджету на розрахунковий рахунок 

суб’єкта підприємницької діяльності або 

зарахуванню в рахунок сплати майбутніх 

податкових зобов’язань з цього податку. 

Наочно цю схему можна відобразити 

наступним чином (рис. 2). 

За результатами виїзної проведеної 

перевірки орган податкової служби 

в більшості випадків не може встановити 

звичайні ціни для визначення реальної 

бази оподаткування, оскільки, як зазначалось 

вище, сьогодні відсутній досконалий 

механізм визначення таких цін, особливо в 

часи фінансової кризи, де коливання цін є 

досить значним, і різниця між нижньою та 

верхньою межею цін може коливатись у 

відносних величинах в значних розмірах, 

і як наслідок база оподаткування визначається 

із ціни, передбаченої в договорі. 

Навіть в одиничних випадках здійснення 

донарахування податку на додану вартість 

внаслідок застосування звичайних 

цін рішення керівника органу податкової 

служби про таке донарахування в більшості 

випадків розглядаються судами не на користь 

органів податкової служби. 

Можна привести і інший приклад в аналогічній 

ситуації, коли різниця від орієнтовних 

цін на ідентичні чи однорідні товари 

154 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

Товари 

вартістю 

3,6 млн. 

може становити 18, 15 чи 10%, тоді взагалі 

відсутня законодавча можливість проводити 

будь-які донарахування податку на додану 

вартість чи упередження від’ємного 

значення податку, в той час, коли в масштабі 

діяльності одного підприємства, внаслідок 

застосування даної схеми мінімізації 

сплати податків, здійснюється заниження 

чистої суми податку до сплати чи завищується 

його від’ємне значення. 

Незрозумілим є і сам відсоток визначення 

різниці між цінами продажу і придбання 

для визначення бази оподаткування при 

застосуванні звичайних цін – 20. Якщо ж 

навіть за умови можливого передбаченого 

законодавством досконалого механізму визначення 

звичайних цін, то при здійсненні 

двома різними суб’єктами господарювання 

операцій з придбання і продажу товарів на 

суму окремо у кожного по 1,0 млн. грн. та 

0,2 млн. грн. ПДВ (1,2 млн. грн. з урахуванням 

ПДВ), вартість яких при продажу різнилася б 

від звичайних цін у бік зменшення у першого 


ПК*=0,6 млн. грн., 

ПЗ*=0,4 млн. грн., 

ЧПЗ*= (-) 0,2 млн. 

Підприємство 

(придбало та 

перепродало одні 

і ті ж самі товари) 

Повернення з 

бюджету 0,2 млн. 

ПДВ 

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ 

Дисбаланс між сплатою (нарахуванням) ПДВ та його 

відшкодуванням за результатами товарно-грошової 

операції на суму 0,2 млн. грн. 

Товари 

вартістю 

2,4 млн. 

Рис. 2. Формування бази оподаткування з ПДВ за “звичайними цінами”** 

* ПК – Податковий кредит з ПДВ, ПЗ – податкові зобов’язання з ПДВ, ЧПЗ – чиста сума податкових зобов’язань. 

** Складено автором 

на 20 %, а у другого – на 19% при звичайній 

ціні 1,2 млн. грн. без урахування ПДВ, 

то першому суб’єкту в ході документальної 

перевірки орган податкової служби теоретично 

повинен донарахувати 0,04 млн. грн. 

ПДВ ((1,0+20%)х20%)-0,2=0,04), а другому 

ні, оскільки різниця вартості продажу ним 

товарів порівняно зі звичайною ціною не досягла 

шкали 20% лише на 1%. 

Разом з тим, на практиці зустрічаються 

випадки, коли товари перепродуються за 

цінами, нижчими від ціни придбання, в один 

і той самий день без будь-яких обґрунтованих 

підстав. 

Таким чином, у даному випадку податок 

на додану вартість не виконує своєї основної 

функції – не сплачується (нараховується) до 

державного бюджету на кожному етапі просування 

товару від виробника до кінцевого 

споживача, де кожен учасник ланцюга продажу 

повинен сплатити податок відповідно до 

того, на скільки він збільшив вартість сировини 

і матеріалів, що надійшли до нього [5; 51]. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 155

Державною податковою адміністрацією 

України розроблено проект Закону України 

“Про застосування звичайних цін при здійсненні 

податкового контролю”, яким була 

передбачена процедура визначення звичайної 

ціни. Дана процедура також була 

розроблена не цілком чітко та досконало, 

вона не давала можливості остаточного 

вирішення проблемного питання, оскільки 

ще більш поглиблювала саму проблему визначення 

“звичайних цін”. У березні 2008 р. 

законопроект було подано на розгляд Верховної 

Ради України, проте у грудні цього 

ж року, зважаючи на недосконалість запропонованої 

процедури визначення “звичайних 

цін”, він не був прийнятий Верховною 

Радою 

Пунктом 1.32. Закону України “Про оподаткування 

прибутку підприємств” передбачено, 

що “господарська діяльність – будь-яка 

діяльність особи, направлена на отримання 

доходу” [1], а статтею 1 Закону України 

“Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р. 

№ 698-ХІІ визначено, що “підприємництво – 

це безпосередня самостійна, систематична, 

на власний ризик діяльність по виробництву 

продукції, виконанню робіт, наданню послуг 

з метою отримання прибутку, яка здійснюється 

фізичними та юридичними особами, 

зареєстрованими як суб’єкти підприємницької 

діяльності у порядку, встановленому законодавством” 

[2], тобто підприємство повинно 

працювати з метою отримання доходу 

(прибутку), за винятком випадків, коли товари 

(роботи, послуги) втрачають якість або 

цінність шляхом псування, пошкодження 

підтвердженням таких фактів відповідними 

документами в порядку, передбаченому законодавством, 

тощо. 

Тому, враховуючи викладене, приходимо 

до таких висновків: 

1. Для виконання податком на додану 

вартість своєї основної функції - сплати 

(нарахування) до державного бюджету на 


кожному етапі просування товару від виробника 

до кінцевого споживача, з метою 

недопущення втрат бюджету від застосування 

схем ухилення від оподаткування 

та мінімізації сплати податку несумлінними 

платниками, доцільно “прив’язувати” базу 

оподаткування не до “звичайних цін”, а до 

витрат, понесених на придбання (виготовлення) 

товарів (робіт, послуг). 

2. Доцільно внести зміни до Закону 

України “Про податок на додану вартість”, 

якими чітко обмежити мінімальну межу визначення 

бази оподаткування податком на 

додану вартість розміром витрат, понесених 

на придбання (виготовлення) товарів 

(робіт, послуг), тобто сумою витрат по сплаті 

ПДВ, віднесених до складу податкового 

кредиту (за винятком випадків уцінення 

товарів згідно з порядком, передбаченим 

чинними нормативно-правовими актами), а 

саме необхідно викласти перший абзац п. 

4.1. Закону України “Про податок на додану 

вартість” у наступній редакції “База оподаткування 

операції з поставки товарів (робіт, 

послуг) визначається відповідно до їх договірної 

(контрактної) вартості, визначеної за 

вільними цінами, але не нижче витрат, здійснених 

на придбання (виготовлення) таких 

товарів (робіт, послуг).” 

Вказані зміни призведуть до унеможливлення 

застосування “несумлінними” 

суб’єктами підприємницької діяльності 

схем ухилення від оподаткування та мінімізації 

сплати ПДВ шляхом маніпулювання 

цінами, а саме придбання та продажу товарів 

за цінами, нижчими від ціни придбання, 

та дозволять покращити якість і ефективність 

адміністрування податку на додану 

вартість в цілому по державі. Водночас, 

вони не створять несприятливих умов з 

точки зору обчислення податку на додану 

вартість для сумлінних платників податків. 

Таким чином, вдосконалюючи окремі 

норми законодавства з питань адміністру- 

156 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

вання ПДВ, зважаючи на практику справляння 

цього податку в Україні та з урахуванням 

досвіду зарубіжних країн, можливо 

досягти належного рівня фіскального потенціалу 

податку на додану вартість, при якому 

за орієнтовними підрахунками частка надходжень 

ПДВ в складі загальної суми податкових 

надходжень до державного бюджету 

повинна становити від 60 до 70% щороку. 


1. Закон України “Про оподаткування прибутку 

підприємств” від 28 грудня 1994 року 

N 334/94-ВР із внесеними змінами та доповненнями. 

2. Закон України “Про підприємництво” від 

7 лютого 1991 року № 698-ХІІ із внесеними змінами 

та доповненнями. 

3. Закон України “Про податок на додану 

вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР 

із внесеними змінами та доповненнями. 


4. Проект Закону України “Про застосування 

звичайних цін під час здійснення податкового 

контролю” від 18 березня 2008 року № 2234. 

5. Данілов О. Д. Податок на додану вартість: 

Навчальний посібник. – К.: “Видавничий 

дім “Комп’ютерпрес”, 2003. – 254 с. 

6. Загнітко О. Законодавство про звичайні 

ціни // Юридичний журнал. – 2003. – № 8. – 

С. 24–28. 

7. Кулик П. Л. Особливості формування податкового 

кредиту з податку на додану вартість 

в сучасних умовах // Збірник матеріалівнауково-практичної 

конференції “Міжнародне 

співробітництво України у сфері оподаткування. 

Реформування податкової служби України 

відповідно до європейських стандартів”. – 

2009. – С. 156–159. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 157


ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ 

ГЛОБАЛЬНОГО ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ЛАНДШАФТУ 

СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ: РУШІЙНІ СИЛИ ТА ТЕОРІЇ 

Розкрито ключові аспекти формування глобального цивілізаційного ландшафту 

світової економіки у минулому, розвинуто теоретичні та прикладні основи його зміни у 

XXI ст. Головна увага приділена виокремленню ідей і подій, що формували або формуватимуть 

економічний і фінансовий стан цивілізацації майбутнього. 

Нинішній ландшафт світової економіки 

був визначений під час Другої світової війни 

переважно з огляду на наслідки Великої депресії. 

Інституційною основою міжнародних 

економічних відносин, особливо в аспектах 

регулювання валютно-фінансових питань, 

став Міжнародний валютний фонд. Він був 

створений 27 грудня 1945 року відповідно до 

розробленої 22 липня 1944 року Конференцією 

ООН угоди, що підписали 28 держав. 

Післявоєнна еволюція фінансово-економічної 

архітектури світової економіки визначилася 

поєднанням низки політичних та 

економічних подій, що відбувалися протягом 

наступних 65 років. Можна виокремити 10 

найвизначніших подій, які сформували теперішнє 

обличчя глобальної економіки (табл. 1). 

Проте наведені події позначилися більшою 

мірою на прийнятті глобальних економічних 

рішень. Саме Паризька мирна 

конференція держав-переможців (1919– 

1920 рр.) для вироблення і підписання умов 

з переможеними державами у Першій світовій 

війні, а після цього Велика депресія і 

Друга світова війна обумовили інституційні 

зміни глобального характеру і створення 

наддержавної фінансової установи – МВФ. 

Одночасно почала розвиватися тенденція 

щодо створення численних економічних 

Віталіна КУРИЛЯК 

центрів у ландшафті світової економіки. У 

30-ті рр. – це Німеччина, Японія; на початку 

50-х рр. XX ст. – Саудівська Аравія й ЄС. 

Якщо до 1957 р. тільки три африканські 

країни були членами МВФ (Єгипет, Ефіопія 

і Південна Африка), пізніше – Ганна і Судан, 

то до 1990 р. всі 53 країни Африки стали 

членами Фонду. У 30-ті рр. частка США 

у світовому експорті знизилася з 22% до 

12%; частка офіційних валютних резервів 

– з 54% у 1948 р. до 12% у 1978 р. Зростала 

кількість вільноконвертованих валют, 

а у 1969 р. були засновані СПЗ (спеціальні 

права запозичень). У 1973 р. первісна 

Бреттон-Вудська система фіксованих, але 

регульованих валютних курсів була відмінена. 

До нових реформ західні держави спонукала 

В’єтнамська війна, що показала 

недопустимість нав’язування євроатлантичних 

цінностей військовими методами. 

Особливо яскраво це засвідчили економічні 

проблеми в економіці США, зокрема 

зростаюча інфляція, загострення соціальних 

проблем. Зовні для США були підірвані 

домінуючі економічні позиції та посилилася 

політична ізоляція. 

Суттєвий вплив на світоцивілізаційні 

процеси економічного характеру справила 

158 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010



Десять подій, що формували глобальний цивілізаційний ландшафт світової економіки * 

1. Паризька мирна конференція (The Paris Peace Conference) 

2. Велика депресія (The Great Depression) 

3. Друга світова війна (World War II) 

4. Становлення численних економічних центрів (The Rise of Multiple Economic Centers) 

5. Холодна війна (The Cold War) 

6. Незалежність Африки (African Independence) 

7. В’єтнамська війна (The Vietnam War) 

8. Глобалізація фінансових ринків (Globalization of Financial Markets) 

9. Міжнародна боргова криза (The International Debt Crisis) 

10. Крах комунізму (Collapse of Communism) 

* Складено автором на основі: [11]. 

боргова криза, відправними точками якої 

вважається крах Бреттон-Вудської системи 

та перший нафтовий шок у 1973 р. Кредитна 

історія світу після цих подій є, по суті, історією 

періодичних загострень проблеми міжнародної 

заборгованості та криз. Це виражається, 

зокрема, у дефіциті бюджету таких 

країн, як Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, 

що відіграють вирішальну роль у забезпеченні 

економічної стабільності Євросоюзу 

загалом, оскільки їхня частка у ВВП становить 

19, 14, 11 та 9%, відповідно; тоді як, коли 

Греції, Бельгії – близько 2%, Португалії – 

1,6%, країн Прибалтики – менш 1% [5]. 

Зрештою, мало що змінилося б у світовій 

економічній цивілізації, якби не з’явилися 

нові фундаментальні ідеї. У другій половині 

XX ст. з макро- і мікро-економік розвинулася 

самостійна наука “міжнародна економіка”, 

що, як зазначає Є. В. Савельєв, “вийшла” з 

цих наук, поступово набувши статусу самостійної 

частини економічної теорії” [6, 19]. 

З огляду на публікації Міжнародного валютного 

фонду, виокремимо десять теорій, 

що формували глобальний цивілізаційний 

ландшафт світової економіки (табл. 2). 

Ідеї, що визначили глобальний цивілізаційний 

ландшафт світової економіки 

XX ст. 

Серед ідейно-теоретичних домінант, 

що формували глобальний цивілізаційний 

ландшафт світової економіки на перше 


Десять ідейно-теоретичних домінант, що формували глобальний цивілізаційний 

ландшафт світової економіки у ХХ ст.* 

1. Кейнсіанська макроекономіка (Keynesian Macroeconomics) 

1. Монетарні основи платіжного балансу (The Monetary Approach to the Balance of Payments) 

3. Макромоделі відкритої економіки (The Open Economy Macro Model) 

4. Монетаризм (Monetarism) 

5. Моделі плаваючих валютних курсів (The Case for Floating Exchange Rates) 

6. Макроекономіка пропозиції (Supply-Side Macroeconomics) 

7. Нова класична макроекономіка (New Classical Economics) 

8. Тиха революція (The Silent Revolution) 

9. Вашингтонський консенсус (The Washington Consensus) 

10. Таргетування інфляції (Infl ation Targeting) 

* Складено автором на основі [11] 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 159

місце треба поставити кейнсіанську макроекономіку. 

Такий підхід має право на життя 

тому, що міжнародні фінансові організації 

засновані і функціонували як кейнсіанські 

установи для координації макроекономічної 

політики і попередження економічного 

спаду та безробіття. 

Монетарні основи платіжного балансу 

змінилися завдяки розробці моделі Ж. Полака. 

Вона дозволила, насамперед, МВФ 

давати грошово-кредитне пояснення платіжним 

балансам країн та аналізувати причини 

економічних дисбалансів. Модель 

Ж. Полака є простою (має лише 4 рівняння) 

і потребує мало інформації. Зрештою, монетарні 

ідеї управління валютно-фінансовими 

процесами на світовому ринку дають 

змогу отримати формальне взаємовідношення 

між змінами внутрішнього компоненту 

грошової маси (внутрішнім кредитом) і 

змінами міжнародних резервів, яке пізніше 

може бути використане для визначення макроекономічної 


Макромоделі відкритої економіки створили 

теоретичне підґрунття неолібералізму. 

Їхньою основою є модель Манделла- 

Флемінга. Сутність її полягає у зведенні 

дослідження відкритої економіки до двох 

ринків – товарного і грошового. Взаємодія 

між ними розглядається через призму процентних 

ставок і обмінного курсу валюти. 

Позитивний внесок в економічну теорію 

монетаризму полягає у ретельному дослідженні 

зворотного впливу грошових агрегатів 

на товарну масу і монетарної (грошової, 

валютної) політики на розвиток економіки. 

Монетарні концепції стали основою грошово-кредитної 

політики, яка нині є найважливішим 

важелем державного регулювання. 

Теорія М. Фрідмена – одного з основоположників 

монетаризму, цілком орієнтована 

на практичне застосування і враховує дію 

психологічного фактора (мотиви поведінки 

людина) в різних економічних ситуаціях, 


наприклад, у ситуації “інфляційного очікування”. 

За М. Фрідменом, психологічні 

фактори – це рівноправні складові врівноваження 

економічної системи. 

Перехід до плаваючих валютних курсів 

здійснили більшість країн після краху Бреттон-Вудської 

системи. В їх основі лежить 

співвідношення між національною валютою 

та валютами інших країн, що складається 

на валютному ринку залежно від попиту 

і пропозиції. Використання плаваючих 

валютних курсів зменшує вплив зовнішніх 

факторів на національну економіку і “диктує” 

необхідність дотримання політики стабільності 

в усіх сферах життя, недопущення 

високих темпів інфляції і проведення 

жорсткої монетарної політики. 

Значення макроекономіки пропозиції і 

нової класичної макроекономіки для розвитку 

світової економіки у ХХ ст. позначилося, 

по-перше, перенесенням зусиль з управління 

попитом на стимулювання сукупної 

пропозиції та активізацію виробництва і 

зайнятості; по-друге, домінуванням принципів 

асиметричності інформації і раціональності 

макроекономічних агентів. Ці ідеї 

орієнтували практиків на проведення політики 

зниження податків задля стимулювання 

інвестицій та інновацій. При цьому, вони 

мали усвідомлювати, що за умови раціональності 

у поведінці економічних агентів 

і володіння ними ідеальною інформацією 

економіка, не може бути нестабільною. 

Попри розвиток наукових основ міжнародної 

економіки у багатьох країнах домінуюче 

значення надавалося ідеям урядового 

соціалізму. Тихі революції знаменували 

собою поширення ідей лібералізації щонайменше 

в економічній сфері. Чіткої класифікації 

таких революцій в економічній літературі 

не здійснено. Вважаємо, що до них 

можна віднести економічні реформи у 1980х 

рр. в Індії, Мексиці і Танзанії, перебудову у 

Радянському Союзі, економічні та політичні 

160 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

перетворення у Чехословаччині. Зрештою, 

процеси економічної лібералізації стали універсальною 

силою розвитку більшості країн. 

Успіх цих тенденцій значною мірою пояснюється 

розширенням міжнародного руху 

капіталу завдяки підтримці з боку МВФ. 

Певною мірою продовженням і підтримкою 

тихих революцій можна вважати концепцію 

“Вашингтонський консенсус”. Її автор 

Джон Вільямсон презентував у 1989 р. 

як базові принципи економічної політики на 

час проведення реформ у країнах Латинської 

Америки. Вони були орієнтовані на 

використання міжнародними фінансовими 

організаціями зі штаб-квартирами у Вашингтоні. 

Вашингтонський консенсус містив десять 

рекомендацій: підтримання фіскальної 

дисципліни (мінімальний дефіцит бюджету); 

пріоритетність охорони здоров’я, освіти та 

інфраструктури у державних витратах; зменшення 

граничних ставок податків; лібералізація 

фінансових ринків для підтримання 

реальної ставки за кредитами на невисокому 

рівні; вільний обмінний курс; лібералізація 

зовнішньої торгівлі (переважно за рахунок 

імпортного мита); зниження обмежень для 

прямих іноземних інвестицій; приватизація; 

дерегулювання економіки; захист прав власності. 

Як видно, Вашингтонський консенсус 

передбачає макроекономічну стабілізацію, 

мікроекономічну лібералізацію та відкриття 


внутрішнього ринку. У ньому проглядаються і 

символи завершення “холодної війни”, і спроби 

експорту ідей монетаризації. 

Ідея таргетування інфляції полягає у визначенні 

цільового показника (таргета), досягнення 

якого призведе до стабільності цін 

в країні. У 1990-х рр. вона захопила економістів 

як напрям валютної політики, орієнтованої 

на забезпечення цінової стабільності. 

Її практична реалізація розпочалася з Нової 

Зеландії у 1989 р., через рік вона була прийнята 

у Канаді, а до кінця 1990-х рр. розповсюдилася 

щонайменше на одинадцять країн 

[16]. Зацікавленість МВФ у підтриманні ідеї 

таргетування інфляції полягала в тому, щоб 

заохочувати уряди країн, що розвиваються, 

до прийняття стійкої валютної політики. 

Безперечно, можна дискутувати щодо 

достатньої обґрунтованості включення 

саме перелічених подій та ідейно-теоретичних 

домінант до найбільш впливових в 

аспектах наявної архітектоніки світової економічної 

цивілізації. Однак незаперечним є 

те, що вони суттєво змінили ландшафт міжнародної 

економіки. Хоча при цьому можна 

назвати й інші події та ідеї, що також певним 

чином визначали економічний розвиток 

сучасності (табл. 3, 4). 

Варто зазначити, що фундаментальною 

ідеєю, в рамках якої формувалася 

теорія і практика функціонування світової 

Події, що формують новий глобальний цивілізаційний 

ландшафт світової економіки * 

1. Крах системи планової економіки в СРСР і ЦСЄ 

2. Економічні реформи в Китаї та Індії 

3. Експортоорієнтовані стратегії економічного зростання у Східній Азії 

4. Нагромадження значних валютних резервів у країнах, що розвиваються 

5. Формування у розвинутих країнах боргової та ігрової економіки 

6. Світова фінансова та економічна криза 

7. Енергетичні війни в Європі 

8. Самопроголошення Великої двадцятки 

* Складено автором. 


Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 161

економіки, було припущення всесильності 

ринку, що спроможний “справедливо” вирішити 

все і привести економічні суб’єкти 

до єдино вірних рішень. Оцінюючи причини 

та наслідки глобальної економічної кризи 

2008 р., лауреат Нобелевської премії Пол 

Кругман у вересневому номері “The New 

York Times” за 2009 р. зазначає, що “у золоті 

роки економісти вірили, що ринки за 

своєю суттю є стабільними по суті, що ціни, 

акції та інші активи завжди були оцінені 

правильно. Не було нічого у поширених 

моделях, що віщувало можливість такого 

колапсу, який стався у минулому році. Водночас, 

макроекономісти були розділені за 

точкою зору. Головна відмінність між ними 

полягала в тому, що одні наполягали, що 

ринкова економіка ніколи не збивається зі 

шляху, а інші вважали, що можливі суттєві 

відхилення від шляху процвітання, але це 

може і повинно бути виправлено всемогутньою 

Федеральною Резервною Системою. 

Жодна сторона не була підготовлена, щоб 

впоратися з економікою, що зійшла з рейок, 

незважаючи на всі зусилля ФРС” [14]. 

Досліджуючи події, що відбуваються 

останнім часом на глобальному рівні, треба 

наголосити на системній кризі світової 

економіки. Вона розгорнулася у різних 

сферах, хоча у літературі увага акцентується 

переважно на фінансових аспектах. 

Насправді вже не можна не зважати і на 

загострення кризи нагромадження, і поглиблення 

глобальної екологічної кризи, і 

наявність глобальної продовольчої кризи, і 

кризу “соціальної інтеграції”, і кризу існуючих 

політичних систем з репрезентативною 

демократією, і глобальну кризу безпеки. 

Часто ці тенденції об’єднуються поняттям 

“криза глобального капіталізму”. 

Варто стверджувати про настання кризи 

самої глобалізації у сенсі потреби в нових 

формах її розвитку. Про це пише відомий 

аналітик і публіцист газети “Newsweek” 


Ф. Захарія у статті під назвою “Капіталістичний 

маніфест: жадність – це благо”: “У 

ширшому сенсі фундаментальна криза, з 

якою ми зіткнулися, це – криза самої глобалізації. 

Ми глобалізували національні 

економіки…. Але політика наших країн залишається 

однозначно національною. Це 

напруження є основою багатьох катастроф 

нашого часу – напруження, спричинене 

невідповідністю глобальних проблем, що 

виникають у взаємозв’язаних економіках, 

і політичних процесів, які не спроможні привести 

до глобальних рішень” [17]. 

Отже, нинішній кризовий стан у світовій 

економіці – це великий удар. Проте 

для національних економік він не матиме 

наслідків Великої депресії, хоча вони для 

них будуть різними. Особливо для країн, 

що більшою мірою залежать від зовнішніх 

ринків, як, наприклад, для України. Перша 

світова криза XXI ст. завдає більшою мірою 

удари по глобальній системі і засвідчує потребу 

її кардинальної зміни. При цьому має 

бути враховано, що паралельно з глобалізацією 

розвиваються процеси дезінтеграції 

і фрагментації, які мають протилежну спрямованість. 

Потребуватимуть пошуку рішення 

щодо гармонізації тенденцій інтернаціоналізації 

і виживання держави, адже без 

цього неможливо забезпечити вирішення 

завдань наддержавного регулювання. 

З огляду на потреби наддержавного 

регулювання, які надзвичайно активно 

стимулюються Великою двадцяткою і особливо 

Великою вісімкою, постає особливо 

гостро проблема про майбутню ліберальну 

або неоліберальну модель світової економіки. 

З 2010 р. у практичному вирішенні цієї 

дилеми домінантною стала позиція США та 

європейських країн. Узагальнюючи її зміст, 

почесний президент Світової Федерації 

Асоціацій ООН угорець М. Шимаї пише, що 

вона містить “велику кількість різноманітних 

заходів, починаючи від зміни мотивації 

162 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

керівництва банків, щоб ті не були заінтересовані 

в аферах з чужими грошима, до 

введення нових схем протициклічних дій 

уряду. Інша група заходів, яку через її глобальний 

характер важче втілити у практику, 

є ще більш необхідною. Це – відновлення 

балансу між виробництвом і споживанням 

як на рівні окремих людей, так і на рівні урядів 

(ще більшою мірою)” [10, 26]. 

Формування нової системи наддержавного 

регулювання повинно забезпечити 

контроль над процесами, що відбуваються 

у розвинених країнах і мають загрозливий 

характер для світової економіки. Це потребує 

моделювання майбутніх загроз або 

своєчасного виявлення появи нових. 

Для нинішнього етапу розвитку світової 

економіки характерним є те, що її обличчя у 

другій половині XX ст. набуло вигляду “боргової 

економіки”. Це проявляється у тому, 

що “фінансові процеси перерозподіляють 

майбутню вартість і впливають на основні 

параметри відтворювального процесу на 

перспективу” [1, 17]. Для боргової економіки 

притаманним є розвиток, за яким макроекономічна 

рівновага досягається за умови 

врахування майбутнього виробництва і 

споживання. Це супроводжується відповідними 

фінансовими інноваціями, суттєвими 

складовими яких є заборгованість домаш- 


ніх господарств і масштабний ринок деривативів. 

“Мильна бульбашка” зобов’язань 

суб’єктів господарювання рано чи пізно 

лопається і точкою її розриву є порушення 

збалансованості у ланцюжку зростання 

“ВВП – сукупна заборгованість суб’єктів 

підприємництва, включно з домашніми господарствами”. 

Так, сукупна заборгованість 

домашніх господарств у США становила у 

1929 р. 100% ВВП; у 1950-ті рр. – близько 

45%; у 2007 р. – 130% [1, 17]. 

Зворотною стороною боргової економіки 

став її ігровий характер. Це нівелює 

ефективність ринкового механізму, який 

стає неспроможним забезпечити визначення 

довгострокових напрямків розвитку 

бізнесу та інвестиційну спрямованість 

фінансових потоків. На передній план висуваються 

спекулятивні операції, що перешкоджають 

формуванню фундаментальної 

вартості товарів і фінансових інструментів. 

Продовжуючи докладніший аналіз новітньої 

економічної історії, з’ясовуючи появу 

якісно нових подій, що формують новий глобальний 

цивілізаційний ландшафт світової 

економіки, до наведених у табл. 3 подій можуть 

і повинні бути додані інші (табл. 4). Проте 

їхня оцінка призводить до виокремлення 

загальної тенденції, яку можна сформулювати 

як таку, що похитнула міжнародну еконо- 


Ідеї і тенденції, що формують новий глобальний цивілізаційний ландшафт світової 

економіки * 

1. Міжнародна політична економія 

2. Відповідальна глобалізація, що орієнтована на багатополярність зростання 

3. Збалансоване економічне зростання на основі великої кількості полюсів зростання 

4. Глокалізація (Glocalization) 

5. Теорія достатку і домінування середнього класу 

6. 

Перехід без опору влади у великих фірмах від акціонерів до найманих менеджерів (“техноструктури”) 

або посилення ролі кваліфікованого персоналу порівняно з власниками капіталу 

7. Розширення сфери використання планових методів і паралельне з ринковими їх існування 

8. Формування нового світового економічного порядку і світового уряду 

9. Економіка знань (інформаційна ) 


Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 163

мічну систему, яка склалася у середині XX ст. 

і розвивалася за еволюційними принципами. 

Отже, нині людство має справу з подвійною 

кризою: економічної думки і економічної 

практики. При цьому вони не є однопорядковими. 

Криза економічної думки 

обумовила кризу економіки як практичної 

діяльності. Доконаним фактом є інтегрована 

світова економіка, у якій не 44 держави є 

членами МВФ, як це було на час його заснування, 

а 186; не 23 країни є членами СОТ, 

як у часи її створення, а 153; у якій відсутні 

колонії, що становили більшість країн та 

нині відносяться до таких, які розвиваються. 

За темпами зростання вони часто значно 

випереджають розвинуті країни. 

В умовах кардинальної зміни економічної 

ситуації назріла потреба у формуванні 

міжнародної політичної економії як нового 

напрямку в економічні науці. Колишня 

система, як зазначає президент Групи 

організацій Всесвітнього банку Р. Зеллік, 

“…канула в Лету, і політична економія 

XXI ст. потребує створення нового порядку, 

що відобразив би всезростаючу роль країн, 

що розвиваються. Вони є джерелом потенційного 

економічного зростання, що може 

призвести до формування більш збалансованої 

світової економіки” [18]. 

Предметом міжнародної політичної 

економії має бути посткапіталістична система 

як глобальна мережа національних 

економік. На черзі пошук співвідношень 

між “паперовою” і “реальною” економікою. 

Не відкидаючи позитивної оцінки швидкого 

зростання фінансового сектора з домінуванням 

руху грошей, акцій, облігацій, деривативів, 

ф’ючерсів та інших фінансових 

інструментів, треба зазначити недопустимість 

негативного впливу “паперової” економіки 

на “реальну”. Причиною першої світової 

економічної кризи є підрив життєвої 

стійкості реальної економіки “паперовою”, 

коли прагнення отримання доходів будь- 


якою ціною витіснило стимули орієнтації 

потоків капіталу на виробництво засобів існування 

людства. 

Міжнародна політична економія мала 

б приділити особливу увагу проблемам виробництва 

віртуальних грошей, які спроможна 

нині продукувати світова економіка. 

Відповідно до деяких оцінок, сумарна номінальна 

вартість деривативів, що обертаються 

на ринку, на початок останньої світової 

кризи сягнула 600 трлн. дол. США, тоді 

як світовий ВВП складав близько 55 трлн. 

дол. США [2, 99]. 

Нові завдання міжнародної економічної 

науки потребують нового осмислення 

можливостей економіко-математичного 

моделювання. Невідповідність їх сучасним 

процесам у світовій економіці Ф. Мішкін характеризує 

так: “…формальних моделей 

монетарної політики, що описують відповіді 

на фінансову нестабільність, на жаль, поки 

що немає” [15]. Уявляється, що математика 

повинна знайти методи розв’язування 

економічних задач, що будуватимуться на 

врахуванні інтенсивності і мінливості інформаційних 

процесів, відсутності законів 

подібності, а також нелінійності фрактальних 

процесів. 

Одним із аспектів досліджень міжнародної 

політичної економії має стати міжнародна 

податкова система як певна структура 

майбутнього світового уряду. Потреба 

в таких рішеннях стала очевидною в процесі 

подолання наслідків кризи 2008 р., а 

ще більшою мірою – необхідністю упередження 

руйнівних наслідків криз майбутнього. 

Так, у грудні 2009 р. лідери Євросоюзу 

звернулися до Міжнародного валютного 

фонду з проханням вивчити можливість 

введення всесвітнього податку на міжнародні 

фінансові трансакції або “податку Тобіна”, 

який вперше запропонував цей збір 

на підтримку країн, що розвиваються. Ідея 

полягає в укладанні “соціального контрак- 

164 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

ту” з суспільством та убезпеченні його захисту 

від ризиків. Поряд з цим ставиться 

проблема формування додаткових страхових 

платежів і резервних фондів. 

З огляду на суперечливий характер наслідків 

глобалізації варто розвивати концепцію 

відповідальної глобалізації. Вона 

має стати теоретичною основою реформування 

глобалізації, спрямування її на скорочення 

збитків, котрі вона може принести 

при одночасному розширенні кількості і 

якості благ, що можуть бути отриманні завдяки 

глобалізації. 

Розвиваючи ідею багатополярності, варто 

виходити з того, що вона не є чимось сталим. 

Нині, як правило, вирізняють такі нові 

полюси зростання, як Китай і Індія. Однак, за 

умов зміни інвестиційної політики і каналів 

руху капіталу, реальним є поява конкурентоспроможних 

полюсів зростання у країнах 

Латинської Америки, Південно-Східної Азії 

та Близького Сходу. На таке саме можуть 

розраховувати і країни колишнього Радянського 

Союзу та Африки, якщо вистачить 

політичної волі щодо проведення відповідних 

реформ, на які їх орієнтує МВФ. Новими 

полюсами зростання можуть стати країни, 

що потребуватимуть засобів виробництва 

для розвитку реальної економіки. Головними 

перешкодами для них на цьому шляху є 

формування сучасної інфраструктури та вирішення 

енергетичних проблем. 

Серед новітніх тенденцій розширення 

закордонного бізнесу глобальними компаніями 

варто виокремити стратегію міжнародного 

менеджменту, що орієнтована на 

пошук інновацій на місцевих ринках. Вона 

відрізняється від тих мотивів, які останнім 

часом полягали у пошуку країн, де можна 

забезпечити зниження витрат на виробництво 

або збільшити збут своєї продукції. 

Йдеться про так звані “зворотні інновації” 

(reverse innovation). Суть їх полягає у розробці 

фірмою на основі існуючої моделі 


свого роду “платоспроможного” продукт 

для ринку, що розвивається. Після його 

освоєння і визнання на новому ринку цей 

продукт імпортується на західний ринок і 

тим самим продовжується життєвий цикл 

товару. 

У цьому відношенні західною пресою 

популяризується досвід General Electric. 

Фірма у травні 2009 р. оголосила, що у наступні 

шість років витрачатиме щонайменше 

3 млрд. дол. США для цілей створення 

мінімум 100 новинок для сфери охорони 

здоров’я, які дозволять суттєво знизить їхню 

ціну і доступність за умов одночасного зростання 

якості. При цьому особлива увага 

приділятиметься модернізації переносного 

приладу для проведення електрокардіограми 

за ціною до 1000 дол. США і портативної 

машинки для ультразвукового лікування 

на основі персонального комп’ютера, ціна 

якого складатиме 15000 дол. США. Така 

стратегія виконавчим директором General 

Electric Jeffrey оцінюється як революційна, і 

не тільки з огляду на ціну та розміри. Вони є 

екстраординарними, тому що спочатку один 

з цих приладів був сконструйований для 

потреб сільських жителів Китаю, а другий – 

для сільської місцевості Індії. Після цього з 

подальшими удосконаленнями вони стали 

успішно реалізовуватися на ринку США [12]. 

Новий спосіб мислення вписується у 

формулу “думай місцево, а потім дій на глобальному 

рівні (think local, then act global)” 

[13]. По суті, має бути прийнята орієнтація 

не просто на питання адаптації продукції 

ТНК до умов локальних ринків, а на 

те, щоб на локальному ринку, що формується, 

розвинути глобальному продукцію. 

Така стратегія отримала назву глокалізації 

(Glocalization). 

В аспектах формування нового світового 

ландшафту має право на визнання 

теорія достатку, що вперше детально досліджувалася 

Дж. Гелбрейтом у його но- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 165

ваторській трилогії “Суспільство достатку” 

(1958), “Нове індустріальне суспільство” 

(1967) і “Економічні теорії та цілі суспільства” 

(1973). Завдяки зазначеним працям 

Дж. Гелбрейта економічна теорія перейшла 

до якісно нового розуміння проблеми 

бідності. Була відкинута концепція переважання 

у суспільстві бідних. Формування 

суспільств достатку відкинуло марксистські 

теорії прогресуючого зубожіння робочого 

класу і відповідно засновані на них революційні 

концепції 

Не менш суттєвим, ніж зміни у матеріальному 

достатку членів глобального суспільства, 

є поява і швидке зростання нової 

тенденції – перетворення знань у домінантну 

форму багатства. Вона є відображенням 

становлення нової економіки (інші визначення 

– економіка знань, інформаційна 

економіка, метаекономіка). 

Перетворення знань у домінантну форму 

багатства, по суті, змінює підвалини 

економічної науки і практики. Починаючи 

від фундатора класичної економічної теорії 

А. Сміта – автора найвідомішої праці 

“Дослідження природи та причин багатства 

народів” (1776 р.), основним предметом її є 

визначення природи багатства та його розподіл. 

Як зазначає А. Маршалл, “…економічна 

наука – це, з одного боку, наука про 

багатство, а з іншого – та частина суспільної 

науки про діяльність людини, яка стосується 

здійснюваних нею зусиль для задоволення 

своїх потреб” [3, 107]. 

У близьких логічних зв’язках з теорією 

достатку стоїть ідея “техноструктури” – перехід 

без опору влади у великих фірмах від 

акціонерів до найманих менеджерів. Фактично 

така тенденція повинна розглядатися 

як зростання вартості кваліфікованих кадрів 

і занепад значення капіталу в рамках 

корпорації. Для підтвердження цієї тези є 

багато фактів, і не тільки у розвинутих країнах. 

Тут і контроль управлінців над механіз- 


мом голосування за дорученнями, і неможливість 

тримати акціонерів у курсі справ 

корпорації, і проведення зборів акціонерів 

у недоступних для більшості їх місцях. 

Посилення ролі технічних спеціалістів і 

менеджерів формує ще одну новітню тенденцію 

– розширення сфери використання 

планових методів. На рівні корпорацій це 

простежується на прикладі транснаціональних 

компаній. На макрорівні класичним 

стає досвід Китаю та інших країн з 

ринками, що формуються. Хоча у певних 

формах нині спостерігається у країнах з різним 

рівнем розвитку паралельне існування 

і паралельний розвиток двох систем – ринкової 

і планової, перша домінує переважно 

на малих підприємствах та у одноосібних 

власників, друга – у корпораціях, що тісно 

взаємодіють з урядами. Зрозуміло, що у 

цьому випадку не йдеться про повернення 

до планової системи господарювання радянського 

типу. Хоча деякий досвід минулого 

може бути використаний. 

Глобалізація економічних процесів і 

особливо світова фінансова криза 2008 р. 

засвідчили необхідність визначення систем 

і методів управління інтегрованою світовою 

економікою. Вони повинні забезпечити співіснування 

суб’єктів економічної діяльності 

на основі принципів рівності, поваги до 

національного суверенітету та узгодження 

міжнаціональних інтересів. Для цього необхідно 

переосмислити ефективність діючих 

міжнародних інституцій, напрямки їх розвитку 

і доцільність створення нових. 

В економічній літературі нині можна 

часто зустріти публікації, в яких висловлюється 

незадоволення існуючими інститутами. 

За оцінкою Ф. Фукуями, “…у сучасному 

світі не існує міжнародних інститутів, здатних 

обґрунтувати легітимність колективних 

акцій, тому першочерговим завданням нового 

покоління політиків є створення нових 

інститутів, здатних домогтися оптимальної 

166 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

рівноваги між легітимністю й ефективністю. 

Після двох з гаком сторіч політичного розвитку 

у нас є відносно добре розуміння того, 

як створюються інститути, що діють у встановлених 

рамках і підпорядковані світовому 

співтовариству, і водночас ефективні відносно 

окремих держав за схемою “зверху-вниз”. 

Однак, у нас сьогодні немає адекватних інститутів, 

пристосованих для горизонтальної 

міждержавної взаємодії” [9, 207]. 

Погоджуючись із твердженням Ф. Фукуями 

щодо необхідності міжнародних інститутів 

з новими посиленими функціями 

впливу на суб’єктів міжнародних економічних 

відносин, треба все ж зазначити, що 

такі інститути мають формуватися з огляду 

на особливості сучасного етапу глобалізації. 

Їх немало, це – глобальні валютні ринки 

і ринки капіталу; Інтернет та інформаційні 

мережі; СОТ, транснаціональні корпорації 

та всесвітні мережі неурядових організацій; 

багатосторонні угоди з питань торгівлі, 

послуг, інтелектуальної власності. З цього 

приводу Д. Стигліц зазначає, що “…у нас 

немає світового уряду, відповідального за 

народи усіх країн, щоб контролювати процес 

глобалізації засобами, що співставні з 

тими, якими національні уряди скеровували 

процес утворення націй. Замість цього у нас 

є система, яку можна назвати глобальним 

управлінням без глобального уряду, така, у 

якій купка інститутів – Всесвітній банк, СОТ 

і купка гравців – міністерства фінансів, внутрішньої 

і зовнішньої торгівлі тісно пов’язані 

з фінансовими і комерційними інтересами, 

домінують на сцені, але при цьому величезна 

більшість, що зачіпається їхніми рішеннями, 

залишається майже німою [8]. 

Проте проблема світового уряду не 

може бути знята з порядку денного. Ще у 

70–80 рр. минулого століття вона обговорювалась 

як механізм глобального управління 

у перспективі. Здавалося, що “реальні процеси 

глобального розвитку доводять, що 


принаймні у нинішніх умовах це, у принципі, 

є нездійснено” [7, 96–97]. Проте глобальні 

зміни відбуваються настільки швидко, що 

постановка питання про наддержавні уряди 

переходить від наукових до політичних 

кіл. А це вже той рівень, де приймаються 

управлінські рішення. “Європейському Союзу 

необхідно економічне управління, навіть 

повноцінний економічний уряд” – це заява 

голови Європейського Союзу Ван Помпея у 

травні 2010 р. У червні місяці цього ж року 

канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент 

Франції Ніколя Сарказі досягають 

принципової згоди у питанні створення загальноєвропейського 

уряду для всіх 27 країн 

– членів ЄС [4]. 

Всі перелічені й аналогічні наміри нині 

ініціюються більшою мірою не з огляду на 

побудову нового справедливого економічного 

порядку, а в силу самозбереження 

розвинутих країн. Нині Європейський центральний 

банк і Комісія ЄС з питань бюджету 

і конкуренції, функцією яких є контроль і 

координація монетарної політики, не спромоглися 

попередити кризу в єврозоні. Тому 

ідея створення “економічного уряду” може 

мати тимчасовий характер, хоча потреба у 

ньому стає все більш очевидною. 


1. Бурлачков В. Особливості сучасних економічних 

процесів і грошово-кредитна політика // 


2. Дунаева Е. Теории цен и глобализация // 

Мировая экономика и международные отношения. 

– 2010. – № 4 – С. 93–100. 

3. Маршалл А. Принципы политической 

экономии. – Т. 1. – М.: Прогресс, 1983. – 415 с. 

4. Меркель и Саркози согласились на общеевропейское 

экономическое правительство / 

Lenta.ru 10.05.2010. – Електронний ресурс. – 

[Режим доступу]: http://lenta.ru/news/2010/06/15/ 

wirschaftregierung/ 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 167

5. Пацієвський С. С. Криза євро і фінансово-боргова 

криза Євросоюзу // Електронне 

наукове фахове видання Ради з вивчення продуктивних 

сил України НАН України “Ефективна 

економіка”. – 16.05.2010. – [Режим доступу]: 

http://www.economy.nayka.com.ua/index. 

php?operation=1&iid=217 

6. Савельєв Є. В. Міжнародна економіка: 

Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 

2008. – 622 с. 

7. Сиденко С. Проблемы развития глобальных 

институтов: глобальное управление. 

– Інституційне облаштування глобальної економіки: 

цивілізаційний вимір: Матер. міжвід. наук.-теорет. 

конф. / Відп. ред. О. О. Шморгун. – 

К.: Інститут світової економіки і міжнародних 

відносин НАН України, 2007. – 131 с. 

8. Стиглиц Д. Глобализация: тревожные 

тенденции: Пер. с англ. и примеч. Г. Г. Пирогова. 

– М.: Мысль, 2003. – 300 с. 

9. Фукуяма Ф. Америка на распутье: Демократия, 

власть и неоконсервативное наследие: 

Пер с англ. А. Георгиева. – М.: Хранитель, 

2007. – 282 с. – (Philosophy). 

10. Шимаї М. Виклики для посткризової глобальної 

системи // Економіка України. – 2010. – 

№ 4. – С. 22–29. 

11. Boughton J. M. The IMF and the Force 

of History: Ten Events and Ten Ideas That Have 

Shaped the Institution // IMF Working Paper. – May 

2004. – P. 1-25 // http://www.imf.org/external/pubs/ 

ft/wp/2004/wp0475.pdf. 


12. R. Immelt J. R., Govindarajan V., Trimble C. 

How GE Is Disrupting Itself (how General Electric 

has switched to selling products originally aimed at 

developing country markets to the USA)// Jeffrey 

R. Immelt, Vijay Govindarajan, and Chris Trimble // 

Harvard Business Review. – Oct 2009. – Volume: 

87. – Issue: 10. – Р. 56–65. 

13. Jacobs E. Navigating cultural difference / 

Emma Jacobs. – Financial Times. – 2010. – 

July 20. – Р. 20. 

14. Krugman P. How Did Economists Get 

It So Wrong? – The New York Times. – 2009 – 

2 September. Режим доступу: http://www.nytimes. 

com/2009/09/06/magazine/06Economic-t.html 

15. Mishkin F. Monetary Policy Flexibility, Risk 

Management, and Financial Disruption // Speech 

at the Federal Reserve Bank of New York. – 2008. 

– January 11 // federalreserve.gov/newsevents/ 

speech/mishkin20080111a.htm 

16. Schaechter A., Stone M. R., Zelmer M. 

Adopting Infl ation Targeting: Practical Issues for 

Emerging Market Countries [Електронний ресурс]. 

– International Monetary Fund: December 

19, 2000. – Режим доступу: http://www.imf.org/ 

external/pubs/nft/op/202/index.htm 

17. Zakaria F. The Capitalist Manifesto: Greed 

is Good // Newsweek. – 2009. – 12 June. 

18. Zoellick S. The World Bank Group 

Beyond the Crisis. – [Режим доступу]: http://web. 

worldbank.org/WBSITE/EXTERNAL/NEWS/0,,con 

tentMDK:22340541~pagePK:34370~piPK:34424~t 

heSitePK:4607,00.html 

168 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010


ОСОБЛИВОСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ 

ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ В УМОВАХ 

МІНЛИВОСТІ ЗОВНІШНІХ ФАКТОРІВ ВПЛИВУ 

Проаналізовано основні теоретичні та практичні аспекти валютно-фінансової взаємодії 

у рамках Європейського Союзу, визначено сучасні особливості міжнародної ролі 

євро, обґрунтовано проблеми та наслідки фінансової інтеграції під впливом зовнішніх 

факторів, зокрема глобальної фінансової кризи. 

Однією із сучасних тенденцій розвитку 

світової валютно-фінансової системи є 

регіоналізація, тобто функціонування регіональних 

валютних систем і поглиблення 

регіональної валютно-фінансової інтеграції. 

Створення Європейського Валютного 

Союзу (ЄВС) та введення єдиної європейської 

валюти (євро) на його території 

є найяскравішим прикладом валютно-фінансової 

регіоналізації. Фінансова інтеграція 

в Європі почалася декілька десятиліть 

тому, має значні досягнення на сьогодні 

та є важливим фактором ефективного фінансового 

розвитку, основою економічного 

зростання та соціальної стабільності. Дослідження, 

які проводилися Єврокомісією, 

довели, що навіть для високоінтегрованого 

Європейського Союзу (ЄС) одним із позитивних 

наслідків поглиблення фінансової 

інтеграції стане збільшення реального ВВП 

на 1% протягом десятиріччя [1]. Валютнофінансова 

взаємодія слугує стимулом для 

припливу іноземних інвестицій, поступового 

здешевлення капіталу для національних 

компаній, розширення можливостей диверсифікації 

ризиків, що зумовлено поступовим 

зближенням національних фінансових 

систем, уніфікацією й об’єднанням їхнього 

Микола ДЕРКАЧ 

Наталія СТУКАЛО 

бюджетного процесу та бюджетного контролю. 

Крім того, фінансова інтеграція є визначальним 

фактором підвищення ринкової 

дисципліни та впровадження найкращої 

світової практики. Проте ефективність та 

успішність валютно-фінансової інтеграції 

багато в чому залежить від зовнішніх факторів. 

Так, останні події на глобальних фінансових 

ринках спричинили серйозні проблеми 

для інтеграційної політики всередині 

ЄС. 

З огляду на надзвичайну актуальність 

дослідження фінансової інтеграції у межах 

ЄС, багато іноземних та вітчизняних науковців 

і практиків присвятили свої роботи даній 

проблематиці. Вагомими є фундаментальні 

та прикладні розробки таких фахівців як 

Л. Хоффманн, Ф. Мьоллеррс, Р. Кокощинскі, 

Е. Сітон, К. Тіманн, Г. Краузе, У. Тіссен, 

В. Чужиков, О. Мозговий, Л. Лук’яненко, 

М. Пашков, В. Чалий, Л. Пильгун, О. Шнирков, 

О. Кузнецов, С. Кульпінський та ін. Проте 

динамізм розвитку відносин у валютнофінансовій 

сфері, мінливість глобальних 

факторів впливу, перманентні фінансові 

кризи зумовлюють необхідність постійного 

спостереження, аналізу та актуалізації вищезазначених 

розробок. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 169

Мета роботи полягає у визначенні сучасних 

проблем валютно-фінансової взаємодії 

у рамках ЄС у контексті волатильності 

зовнішніх чинників розвитку, зокрема 

перманентних фінансових криз. 

Впровадження євро стало знаковою 

подією не тільки для ЄС, але й для усього 

світу, оскільки саме таким чином була забезпечена 

реальна валютна інтеграція у 

рамках ЄС. На сьогодні до зони євро входять 

16 з 27 країн ЄС. Великобританія, Данія 

та Швеція скористалися своїм правом 

не входити до зони євро і користуються 

євро як будь-якою іншою іноземною валютою. 

Серед причин дотримання ними такої 

позиції слід відзначити небажання цих держав 

ліквідувати свої національні валюти, 

побоювання щодо втрати національного 

суверенітету, а також інші економічні та політичні 

мотиви. Країни-члени ЄС, що приєдналися 

до Союзу 1 травня 2004 р. та 1 

січня 2007 р., вводять євро на своїх територіях 

за умов досягнення високого рівня 

стабільності цін, валютних курсів та довгострокових 

відсоткових ставок, а також виконання 

інших критеріїв конвергенції, дійсних 

для всіх учасників зони євро. Серед 12 нових 

членів ЄС успіху у виконанні цих умов 

досягли Словенія, що приєдналася до зони 

євро з 1 січня 2007 р., Кіпр та Мальта, що 

приєдналися до зони євро з 1 січня 2008 р., 

а також Словаччина, що впровадила євро 

на своїй території з 1 січня 2009 р. 

Разом із введенням євро, ще одним 

важливим фактором поглиблення фінансової 

інтеграції в рамках ЄС став План дій 

щодо фінансових послуг, метою якого є завершення 

юридичного оформлення ринкової 

свободи надання фінансових послуг у 

межах ЄС. Дія даного Плану стала потужним 

каталізатором для оптових банківських 

послуг, в особливості для грошових ринків 

єврозони, які майже повністю інтегрувалися. 

З іншого боку, роздрібний сектор бан- 


ківських послуг, а також ринок інвестицій та 

страхових послуг є менш інтегрованими, що 

частково пояснюється поведінкою споживачів. 

Європейські органи державного управління 

ініціювали переговори з учасниками 

фінансового ринку та держателями цінних 

паперів щодо майбутньої політики стосовно 

інтеграції фінансових послуг у рамках ЄС. 

З метою макроекономічного аналізу подальшого 

розвитку зони євро, а також передбачення 

ймовірних напрямків подальшої 

валютно-фінансової взаємодії в Європі використовують 

декілька макроекономічних 

моделей єврозони, серед них модель цільної 

зони, модель Сметса-Воутера, мультидержавна 

модель та модель Коенена-Віланда. 

Модель цільної зони, розроблена представниками 

Європейського центрального 

банку (ЄЦБ), – це стандартна структурна 

макроекономічна модель зони євро. Вона 

базується на специфічних даних, що включають 

“синтетичні” історичні цикли зони 

євро. Часто використовується для передбачень 

та прогнозування. Модель є кейнсіанською 

у короткостроковій перспективі та 

класичною – у довгостроковій, оскільки обсяги 

виробництва визначаються сумарним 

попитом у короткостроковому періоді та 

сумарною пропозицією у довгостроковому. 

До ключових її характеристик належать: 

1. Зона євро вважається цільною єдиною 

економікою. 

2. Ця модель будується щоквартально 

на основі звіту щодо виконання державного 

бюджету на поточний рік. 

3. Є простою порівняно з іншими, 

оскільки вона базується на 89 рівняннях, 

15 з яких є біхевіористичними. 

4. Біхевіористичні рівняння базуються 

на історичних даних зони євро, починаючи 

з 1970 р. 

5. Як правило, довгострокові умови 

включаються до рівнянь з урахуванням поправочного 

члена. Так звана вертикальна 

170 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

крива Філліпса демонструє існування дійсної 

рівноваги, що не залежить від номінальних 

змінних. 

6. Модель має явні очікування, які базуються 

на основі спрощеної системи без 

урахування фінансових перемінних. 

Модель Сметса-Воутера (2003) [2] є 

прикладом моделі динамічної стохастичної 

загальної рівноваги (DSGE model – Dynamic 

Stochastic General Equilibrium Model), яка 

будується на основі щоквартальних макроекономічних 

даних зони євро і вирізняє три 

типи економічних агентів: домогосподарства, 

фірми та центральний банк. Домогосподарства 

приймають рішення щодо того 

скільки споживати, скільки інвестувати, а 

також скільки працювати та за яку зарплату. 

Фірми наймають працівників, використовують 

капітал та вирішують, скільки виробляти 

та за якою ціною продавати свою 

продукцію. Модель оцінюється з використанням 

семи макроекономічних показників 

зони євро, а саме реального ВВП, споживання, 

інвестування, зайнятості, реальної 

зарплатні, інфляції та номінальної короткострокової 

процентної ставки. 

Мультидержавна модель досліджує 

блоки країн – один для кожної країни ЄВС, 

що утворюють торговельний блок. Вона 

є проектом Євросистеми, що була розроблена 

представниками Європейського 

центрального банку [3]. Її часто використовують 

для прогнозування напрямків розвитку 

єврозони. Мультидержавні блоки мають 

загальноприйняту теоретичну структуру: 

класичну у довгостроковому періоді, коли 

обсяги виробництва визначаються пропозицією, 

та кейнсіанську – у короткостроковій, 

коли обсяги виробництва визначаються 

попитом. Основними рисами даної моделі 

є: 

1. Кожен блок представляє собою одну 

закриту економіку, класичну у довгостроко- 


вій перспективі та кейнсіанську – у короткостроковій. 

2. Блоки країн пов’язані між собою зовнішньою 

торгівлею. 

3. Модель побудована на щоквартальних 

даних та показниках держбюджетів. 

4. Є відносно компактною та узагальненою. 

У моделі використовується близько 

100 рівнянь, 20 з яких є біхевіористичними. 

5. Біхевіористичні рівняння в основному 

оцінені на базі національних історичних 

даних, починаючи з 1980 р. 

6. Як правило, довгострокові умови 

включаються до рівнянь з урахуванням поправочного 

члена. Так звана вертикальна 

крива Філліпса демонструє існування дійсної 

рівноваги, що не залежить від номінальних 

змінних. 

Модель Коенена-Віланда є маломасштабною 

моделлю агрегованої пропозиції 

та агрегованого попиту. Вона базується на 

характеристиках та аналізі інфляції та динаміки 

ВВП у єврозоні. В основному, використовується 

для оцінки представленої 

альтернативної стратегії монетарної політики 

в американському дусі. Її автори дійшли 

висновку, що інфляція в єврозоні залежить 

від прискорення або затримки розрахунків за 

зовнішньоторговельними операціями, умов 

надлишкового попиту, коливань контрактних 

зарплат тощо [4]. 

Оцінюючи міжнародну роль євро та її перспективи, 

зупинимося на аналізі точок зору 

провідних теоретиків міжнародних валютних 

відносин та грошового обігу, лауреатів Нобелівської 

премії з економіки Р. Манделла та 

М. Фрідмена. У 1998 р. у Люксембурзі на міжнародній 

конференції “Євро як стабілізатор 

світової економіки” Роберт Манделл зробив 

прогноз щодо міжнародного попиту на євро 

[5], відповідно до якого у 2010 р. загальний 

обсяг світових валютних резервів складатиме 

3,2 трлн. дол. США, з яких на євро та 

долар США буде припадати по 1,2 трлн., а 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 171

решта 0,8 трлн. – на інші валюти світу. Така 

прогнозна оцінка базується на даних щодо 

ймовірного зростання валового внутрішнього 

продукту (ВВП) та попиту на резерви у світі. 

Точність прогнозу багато в чому залежатиме 

від фактора інфляції, обмінного курсу євро 

відносно американського долара, а також 

політичних факторів, реакції США на введення 

євро. Також Р. Манделл наголошує, 

що зростання міжнародних позицій євро, як 

і будь-якої іншої валюти, залежить від таких 

факторів, як місткість ринку зони євро, грошово-кредитна 

політика на даній території, 

відсутність надмірного регулювання та зловживань, 

посилення політичної інтеграції, 

зміцнення внутрішньої та зовнішньої оборони, 

об’єднання зовнішнього боргу країни ЄС 

у єдиний європейський борг, що буде вираженим 

у євро та колективно гарантованим 

усіма країнами зони євро. 

Мілтон Фрідмен має скептичну точку 

зору щодо довгострокової життєздатності 

євро. Детальний огляд робіт М. Фрідмена 

проведений фахівцями Російської академії 

наук [6], ми коротко зупинимося на факторах, 

що на його думку впливатимуть на міжнародну 

роль євро. На відміну від Р. Манделла, 

М. Фрідмен вважає позитивним той 

факт, що у ЄС відсутня центральна політична 

влада. Він вважає, що це звільняє 

Європейський центральний банк (ЄЦБ) від 

інфляційного тиску, пов’язаного з політичними 

факторами. На думку М. Фрідмена, 

майбутня роль євро як міжнародної валюти, 

передусім, залежатиме від якості грошовокредитної 

політики США й, якщо США повторюватимуть 

свої помилки, то переорієнтація 

ринків на євро є невідворотною. 

Відомий американський економіст, колишній 

голова Федеральної резервної системи 

Ален Гріспен прогнозує, що найближчим 

часом євро стане або рівноправною валютою 

з доларом США, або основною світовою резервною 

валютою [7]. Ця позиція ґрунтується 


на деяких цифрах: близько 25% резервів усіх 

центральних банків та 39% ліквідних вимог у 

приватному секторі зберігаються у євро. Долар 

США у якості резервної валюти використовують 

66% центральних та 43% приватних 

банків. До того ж, ці показники постійно зростають. 

Ален Гріспен вважає, що таке посилення 

позицій євро стало можливим тільки завдяки 

політиці Європейського центрального банку, 

який став серйозним гравцем світової економіки 

та міжнародним фактором влади. Протягом 

роботи Даоського форуму у січні 2008 р. 

свої передбачення щодо укріплення ролі євро 

та втрати позицій доларом США оприлюднив і 

відомий фінансист Джордж Сорос. Як бачимо, 

передбачення є різними та навіть певною мірою 

полярними. 

Нова валюта євро знаходиться в обігу 

вже понад 10 років, тобто вже можна робити 

певні підсумки. Поки що євро не можна 

назвати стабільною валютою, оскільки валютний 

курс протягом періоду її існування 

був дуже мінливим, особливо відносно 

провідних валют неєвропейських країн, насамперед, 

долара США та японської єни. 

Так, найбільшу волатильність євро продемонструвало 

відносно американського долара. 

У 1999 р. середньорічний курс EUR/ 

USD становив 1,0658, у 2001 р. він досяг 

своєї найнижчої відмітки – 0,8956 (були 

дні, коли спот-курс EUR/USD опускався до 

0,7800 і навіть нижче), тобто євро втратило 

майже 25% своєї початкової вартості протягом 

1,5–2 років. З 2002 р. спостерігається 

стрімке зростання валютного курсу євро відносно 

долара США, який наприкінці 2009 р. 

перетнув психологічну відмітку 1,5000. Проте 

навесні 2010 р. знову спостерігалася девальвація 

євро відносно долара до рівня 

1,2900 з прогнозом до ще більшого падіння. 

Відносно швейцарського франку – валюти 

європейської країни, яка не є членом ЄС 

та яка набула репутації “фінансового пакгаузу”, 

волатильність валютного курсу євро 

172 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

була дещо меншою. Великобританія – країна 

ЄС, яка не ввела євро на своїй території, 

цим частково можна пояснити той факт, що 

при збереженні загальної тенденції до зміни 

валютного курсу EUR/GBP волатильність 

даного котирування була найнижчою з усіх 

запропонованих до аналізу. 

ЄЦБ щорічно аналізує міжнародну роль 

євро [8–10], основні показники якої наведені 

у табл. 1. 

Роль євро на міжнародних ринках боргових 

цінних паперів визначається тим, що 

через 10 років із моменту введення євро 

вже понад 32% загального обсягу міжна- 


родних боргових цінних паперів деноміновано 

в євро. Аналіз географічного розподілення 

випущених міжнародних боргових 

цінних паперів у євро демонструє, що найбільшу 

їхню частину емітували господарюючі 

суб’єкти, що є резидентами країнсусідів 

зони євро. До того ж, у цих країнах 

найбільшими темпами зростає використання 

євро населенням. Позичальники в Азії, 

Латинській Америці та Середньому Сході 

емітують лише незначну частку своїх міжнародних 

боргових цінних паперів у євро. 

Роль євро на міжнародних ринках позичкового 

капіталу та депозитних ринках 

Показники, що характеризують міжнародну роль євро [8–10] 

Показник 

Дані на 2004 р., 

період часу : % 

Дані на 2007 р., 



Дані на 2008 р. 


Показники, що характеризують роль євро на міжнародних ринках боргового капіталу 

Частка євро у: 

- загальному обсязі міжнародних боргових 

цінних паперів 

І-й кв. 2004 : 43,2 2007 : 31,3 2008 : 32,2 

Показники, що характеризують роль євро на міжнародних ринках 

позичкового капіталу та депозитів 


– закордонних позиках банків-нерезидентів 

єврозони небанківським позичальникам-нерезидентам 

єврозони 

І-й кв. 2004 : 5,9 2007 : 20,5 2008 : 22,2 

– закордонних депозитах небанківських нерезидентів 

єврозони в банках поза зоною євро 

І-й кв. 2004 : 9,2 2007 : 20,6 2008 : 22,4 

Показники, що характеризують міжнародну роль євро на міжнародних валютних ринках 


– загальних обсягах валютної торгівлі квітень 2004 : 37,2 2007 : 37,8 2008 : 41,2 

Показники, що характеризують роль євро у міжнародній торгівлі 


– розрахунках за експорт товарів окремих 

країни єврозони за межі єврозони 

– розрахунках за імпорт товарів до окремих 

країн єврозони з-за меж єврозони 

2003 : від 47 до 63 

2003 : від 40 до 60 

2006 : від 39 

до 68 

2006 : від 34 

до 59 

2007 : від 40 

до 79 

2007 : від 35 

до 73 

Показники, що характеризують роль євро у третіх країнах 

– кількість країн та територій, режим валютного 

курсу яких був прив’язаний до євро 

І півріч. 2004 : 50 n/a n/a 

– частка євро у глобальних валютних резервах кінець 2003 : 19,7 2007 : 25,6 2008 : 26,5 

– кумулятивні чисті поставки банкнот євро за Червень 2004 : Грудень 2007: Грудень 2008 : 

межі єврозони 

46 млрд. євро 71,1 млрд. євро 95,4 млрд. євро 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 173

зумовлюється тим фактом, що майже 61% 

всіх позик небанківські резиденти єврозони 

брали у банків-нерезидентів у євро. Депозити 

резидентів єврозони в банках-нерезидентах 

також, в основному, деноміновані 

в євро. На противагу цьому, обсяги закордонних 

як позик, так і депозитів у євро за 

межами єврозони не перевищували 5–6% 

у 2004 р., але у 2007 р. вже перевищували 

20%, а у 2008 – 22%. 

За даними Банку Міжнародних Розрахунків 

останніми роками спостерігається 

значне підвищення активності валютної 

торгівлі. За обсягами торгівлі на міжнародних 

валютних ринках євро є другою валютою 

й на неї припадає близько 40% усіх 

міжнародних валютних операцій. 

У більшості країн зони євро спостерігається 

така тенденція, що євро більше використовується 

при експортних, ніж при імпортних 

операціях. Причому частка євро більша 

при експорті товарів, ніж при експорті послуг. 

Значне збільшення обсягів використання 

євро у міжнародній торгівлі спостерігалося в 

країнах – нових членах ЄС, а також країнах – 

кандидатах до вступу до ЄС. У більшості випадків 

збільшення обсягів використання євро 

перевищувало зростання обсягів міжнародної 

торгівлі із країнами єврозони, тобто євро 

все більше використовується у міжнародній 

торгівлі даних країн із торговими партнерами, 

що не є резидентами єврозони. 

Існують можливості для більшого використання 

євро як платіжного засобу при 

міжнародній торгівлі сировиною. Насамперед, 

міжнародний статус євро багато у 

чому залежатиме від обсягів його використання 

при проведенні оцінки енергетичних 

ресурсів, особливо нафти та газу. 

Однією із ключових характеристик міжнародної 

ролі євро є зростання обсягів її використання 

при емісії міжнародних облігацій. 

Фактично, це означає, що іноземні компанії, 

що емітують середньо- та довгострокові об- 


лігації на міжнародних ринках, роблять вибір 

на користь євро. ЄЦБ провів дослідження, які 

дозволили зробити висновок, що ймовірність 

використання євро при емісії міжнародних 

облігацій зростає, якщо компанія-емітент має 

розгалужену систему закордонних філій та 

проводила діяльність щодо злиття та поглинання 

у зарубіжних країнах за шість та більше 

місяців до емісії міжнародних облігацій, тобто 

у випадках, коли компанія має вагомі підстави 

для хеджування своїх валютних ризиків. 

Зростання ролі євро на ринку міжнародних 

корпоративних облігацій пояснюється ще й 

тим фактом, що компанії прагнуть розширити 

базу потенційних інвесторів, які оперують на 

європейських фінансових ринках. 

Роль євро як валюти-прив’язки для країн, 

що розвиваються, залишається стабільною. 

Так, понад 30 країн світу прив’язали 

валютні курси своїх національних валют до 

євро, ще близько 20 країн мають прив’язки 

до валютних кошиків, що включають євро. 

Глобальне нарощування резервів у 

євро продовжується швидкими темпами. 

Країни Азії, у т. ч. Японія, демонструють 

найбільші темпи зростання даного показника. 

Найяскравішим прикладом поступового 

зростання частки євро у золотовалютних 

резервах є Китай – країна, що має другі за 

розміром резерви у світі. На сьогодні євро 

є другою резервною валютою у світі після 

долара США. 

Значення євро як валюти інтервенції переважно 

полягає у використанні на території 

єврозони та її країн-сусідів. Роль євро як 

паралельної валюти в країнах-сусідах єврозони 

стабілізувалася. Обіг готівкового євро 

поза зоною євро продовжує поступово зростати. 

Дослідження, проведені Австрійським 

Національним Банком у Хорватії, Угорщині, 

Чехії, Словенії та Словаччині, констатують 

зростаючий попит на готівкове євро. 

Також фахівці [11–13] відзначають важливість 

зростання попиту на євро у при- 

174 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

ватному секторі економік країн світу. Для 

приватних готівкових збережень, наприклад, 

важливим є той факт, що в обігу знаходяться 

купюри номіналом у 500 євро. Це 

робить дану валюту більш “місткою”, ніж 

долар США та привабливою для готівкових 

тіньових операцій. 

Аналіз даних табл. 1 показав, що, незважаючи 

на розгортання глобальної фінансової 

кризи, у 2008 р. збереглися тенденції 

щодо зміцнення міжнародної ролі 

євро, яка порівняно з іншими валютами 

залишалася стабільною практично на усіх 

сегментах фінансових ринків. 

З іншого боку, проблема залежності 

валютного курсу євро від стану економік 

окремих країн зони євро далася взнаки 

саме внаслідок глобальної фінансової кризи. 

Хоча загалом економіка Євросоюзу, як 

зазначалося вище, поступово відновлюється 

після кризи, цей процес в окремих 

державах відбувається нерівномірно. Так, 

серйозні занепокоєння у європейських економістів 

та фінансистів викликає фінансовий 

стан так званих “країн PIGS” (Portugal, 

Italy, Greece, Spain – Португалія, Італія, 

Греція, Іспанія), а також країн Прибалтики. 

Наприкінці 2009 р. з’явилися навіть прогнози 

щодо ймовірності виходу із зони євро 

Греції та Ірландії [14], оскільки використання 

єдиної європейської валюти не дозволяє 

цим країнам чинити опір наслідкам кризи, а 

саме знижувати відсоткові ставки, послаблювати 

курс національної валюти, самостійно 

здійснювати фіскальну підтримку 

економіки. На сьогодні у Греції криза зачепила 

усі галузі економіки, державний борг 

становить понад 300 млрд. євро, або 113% 

ВВП, дефіцит державного бюджету становить 

12,7%, що перевищує більше ніж у 

чотири рази критичний поріг, визначений 

Маастрихтськими критеріями [15]. До речі, 

практично усі країни ЄС порушили Маастрихтські 

критерії в умовах глобальної фі- 


нансової кризи (так, наприклад, у 2009 році 

бюджетний дефіцит в Ірландії становив 

12,5% від ВВП, в Іспанії – 11,5%, у Франції 

– 8,3%, у Португалії – 8% при допустимому 

максимумі – 3% від ВВП). Грецію почали 

називати “пороховою бочкою ЄС”, “хворою 

людиною Європи” та “камінням втопленика 

для євро”, що тягне на дно ще донедавна 

міцну єдину валюту. Серед інших причин 

такої ситуації у Греції експерти називають 

непомірно роздутий державний сектор, 

депресивність грецької економіки, слабку 

бюджетну дисципліну, безвідповідальну 

фіскальну і соціальну політику. До того ж 

ситуацію погіршували політичні чинники 

(корупція, постійна конкуренція та зміна політичної 

еліти, перманентні профсоюзні забастовки 

і демонстрації), менталітет греків, 

а також відсутність жорсткого контролю додержання 

Маастрихтських критеріїв з боку 

ЄС та постійне субсидіювання Греції із загальноєвропейського 

бюджету. Незважаючи 

на позицію Європейського центрального 

банку, що європейські країни не повинні нести 

відповідальність за борги інших учасників 

співтовариства, на початку травня міністри 

фінансів країн зони євро затвердили 

пакет фінансової допомоги Греції з боку ЄС 

та Міжнародного валютного фонду у розмірі 

110 млрд. євро. Зі свого боку грецький 

уряд зобов’язався ввести режим строгої 

економії, а саме заморозити зарплати у 

державному секторі на три роки, збільшити 

податок на додану вартість, збільшити пенсійний 

вік. Проте таке рішення призвело до 

масових страйків у країні. У свою чергу, у 

Європі почали наростати антиінтеграційні 

настрої. Так, у Німеччині більшість населення 

підтримує позицію, що Греція має 

бути виключена із зони євро [16]. 

Аналіз теоретичних підвалин і сучасних 

тенденцій розвитку європейської валютнофінансової 

інтеграції демонструє суттєву 

залежність успішності цього процесу від зо- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 175

внішніх фактів впливу. Незважаючи на постійне 

зростання ролі євро як міжнародної 

розрахункової валюти, а також важливості 

зони євро як такої, що створює значну 

частку світового попиту та пропозиції на 

міжнародні облігації, деноміновані у євро, 

глобальна фінансова криза загострила 

проблеми, яких побоювалися експерти ще 

біля самих витоків європейської валютнофінансової 

інтеграції, – суттєву залежність 

стабільності зони євро від стану економіки 

кожної окремої країни-учасниці. Таким чином, 

криза мала не тільки фінансові й економічні 

наслідки для економіки ЄС, а й поклала 

початок дезінтеграційним процесам у 

Європі. Проблема тривкості ЄС пов’язана із 

дотриманням усіма його членами наднаціональних 

принципів, особливо в умовах мінливості 

зовнішніх чинників. На жаль, саме 

це ускладнює вихід країн ЄС з фінансової 

скрути та вперше створює загрозу самому 

існуванню цього Союзу. 


1. Gonzalez-Paramo J.M. Financial Integration 

and Economic growth. Lessons from the European 

experience: [електронний ресурс] / Jose Manuel 

Gonzalez-Paramo // ECB Press and Information 

Devision. – 2005. – 28 January. – Режим доступу: 

www.ecb.int 

2. Smets-Wouters (2003) Model: [електронний 

ресурс]. // Journal of Economic Association. – 

2003. – September. – Vol 1 (5). – PP. 1123–1175. – 

Режим доступу: www.ecb.int 

3. Willman А. The Spanish Block of the ESCBmulty-country 

model: [електронний ресурс] / Alpo 

Willman, Angel Estrada // ECB Working Papers 

#49. – Режим доступу: www.ecb.int 

4. G.Coenen. An estimated euro area model with 

rational expectations and nominal rigidities: [електронний 

ресурс] / Gunter Coenen, Volker Wieland // 

ECB WP #30. – Режим доступу: www.ecb.int 


5. Манделл Роберт А. Евро и стабильность 

мировой валютной системы / Манделл 

Роберт А. // Евро – дитя Манделла? Теория 

оптимальных валютных зон. – М.: Дело, 2002. – 

С. 293–329. 

6. Зубченко Л. Нобелевские лауреаты о 

будущем мировой экономики и международной 

роли евро. Електронний ресурс. – Режим доступу: 

http://bankir.ru/analytics/refer/84/4439 

7. Евро станет основной резервной валютой. 

Електронний ресурс. – Режим доступу: 

www.news.bigmir.net/article/business/5858/. 

8. ECB Review of the international role of the 

euro. – ECB. – 2005. – January. – 86 p. 


euro. – ECB. – 2008. – July. – 86 p. 


euro. – ECB. – 2009. – July. – 86 p. 

11. Bertuch-Samuels A., Ramlogai P. The 

Euro: Ever More Global: [електронний ресурс] // 

IMF Papers. – 2007. – March. – V.44. – N 1. – 

Режим доступу: www.imf.org/external/pubs/ft/ 

fandt/2007/03/bertuch.htm 

12. Пашков М., Чалый В. Украина и 

расширение ЕС: проблемы, последствия, 

перспективы // Зеркало недели. – 2001. – 

№ 45 (369). – 17–23 ноября 

13. Trichet J.-C. The euro: successes and 

challenges // ECB Press and Information Division. – 

2005. – January. – 14. 

14. Кубасов М. Ирландия и Греция могут 

покинуть зону евро в 2010 году. Електронний 

ресурс. – Режим доступу: http://worldcrisis.net. 

ua/?p=170 

15. Похоронит ли Греция евро? Електронний 

ресурс. – Режим доступу: http://www.profi - 

forex.org/country_traders/entry1003202303.html 

16. Министры финансов стран зоны евро 

обсудят финансовый кризис в Греции. Електронний 

ресурс. – Режим доступу: http://news. 

fi nance.ua/ru/~/1/0/all/2010/02/15/187363 

176 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010


ЛІБЕРАЛІЗ АЦІЇЯ ТОРГІВЛІ ФІНАНСОВИМИ 

ПОСЛУГАМИ В РАМКАХ ГАТС 

Досліджено основні принципи лібералізації торгівлі фінансовими послугами в рамках 

Генеральної угоди з торгівлі послугами (ГАТС). Доведено, що СОТ є пріоритетним 

інструментом зовнішньоекономічної політики, оскільки саме вступ до СОТ є ключем до 

отримання всього спектра дивідендів від лібералізації торгівлі фінансовими послугами. 

Ринкові послуги стали головною рушійною 

силою економіки та основним фактором 

зростання продуктивності, особливо в 

умовах підвищення ролі інформаційних та 

комунікаційно-технологічних послуг [1, 5]. 

Послуги також є головним джерелом створення 

робочих місць. 

У промислово розвинутих країнах сектор 

послуг сягає близько 75% ВВП. Так, у 

США в ньому зайнято понад 70% економічно 

активного населення, у країнах Західної 

Європи – від 60 (ФРН, Фінляндія) до 70% 

(Бельгія, Нідерланди, Норвегія) [2, 3]. Аналіз 

внутрішньої структури сектора послуг цих 

країн показує, що активніше розвиваються 

не традиційні галузі типу готельного й ресторанного 

бізнесу, а такі, як фінансові послуги, 

професійне навчання, дизайн, освіта, охорона 

здоров’я, соціальне забезпечення. 

У більшості країн до найперспективніших 

належать такі послуги, як телекомунікації, 

програмне забезпечення і фінанси. 

Ефективне надання послуг не тільки вигідно 

споживачам, а й сприяє підвищенню 

загальних економічних показників. Добре 

регульований фінансовий сектор – запорука 

діяльного перетворення накопичень в інвестиції; 

завдяки цьому ресурси надходять 

у той сектор, де вони можуть принести мак- 

Ріта ЗАБЛОЦЬКА 

симальний прибуток, і ризики в економіці 

розподіляються оптимальніше. 

Запропонована стаття аналізує проблеми 

формування ефективної багатосторонньої 

політики в сфері лібералізації торгівлі 

фінансовими послугами. Дослідженню 

впливу лібералізації на економічне зростання 

загалом та транзакційні витрати зокрема, 

присвячені роботи сучасних зарубіжних 

науковців, таких як Р. Стерн, Б. Хокман, 

А. Маттоо, П. Сов’є, П. Брага, П. Брентон, 

А. Деардорф, Ф. Родригес, Д. Родрик та ін. 

Фінансові послуги становлять великий 

і перспективний сектор фактично в усіх 

розвинутих економіках і таких, що розвиваються. 

Темпи зростання його особливо 

високі в тих економіках, які зазнають стрімкої 

модернізації. Торгівля фінансовими 

послугами також активізується внаслідок 

комбінації нових ринків у країнах, що розвиваються, 

та у країнах із перехідною економікою, 

лібералізації фінансів і торгівлі, 

використання сучасних фінансових інструментів 

і технологічних новацій Не буде 

перебільшенням стверджувати, що фінансові 

послуги є основою світової економіки. 

Будь-яка господарська діяльність, крім, 

можливо, такої, що значною мірою зберігає 

зовнішню сторону грошової економіки у 

менш заможних країнах, безпосередньо чи 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 177

побічно залежить від послуг, які забезпечуються 

фінансовим сектором. 

Фінансові послуги сконцентровані у 

країнах з надлишком капіталу – промислово 

розвинутих економіках; при цьому статистичні 

дані для порівняння внутрішніх 

ринків у країнах, що розвиваються, і розвинутих 

країнах недоступні. Приблизно 80% 

діяльності міжнародного фінансового ринку 

з облігацій, цінних паперів і синдикованих 

банківських кредитів належить розвинутим 

країнам. У страхуванні на ці країни 

припадає близько 95% світових премій [3, 

141–143]. 

Торгівля фінансовими послугами зазнала 

стрімкого зростання в останні роки 

разом із поглибленням міжнародних фінансових 

ринків. Це відбулося під дією кількох 

чинників. 

По-перше, технологічний прогрес 

(електронна обробка і передання даних, 

удосконалення комп’ютерної технології, 

телебанкинг) розширив межі торгівлі фінансовими 

послугами. До того ж прийшла нова 

ера базових банківських послуг через Інтернет. 

Незалежно від зусиль урядів щодо 

лібералізації під егідою Генеральної угоди 

з торгівлі послугами (ГАТС) ці технології 

додають новий вимір простору фінансового 

сектора. З одного боку, вони пропонують 

нові можливості для збільшення ефективності, 

але разом із тим і накладають додаткові 

регуляторні заперечення. Досвід 

показує, що потенційні переваги, пов’язані 

з новими технологіями, передбачають відкритий 

режим фінансових послуг. 

По-друге, відкритість країн з перехідною 

економікою Європи та Азії, зростання 

міжнародної торгівлі розширюють ринки і 

посилюють вимоги для міжнародного фінансування 

як торгівлі, так і інвестицій. 

По-третє, лібералізація торгівлі фінансовими 

послугами та її глобалізація взаємно 

підсилюють одна одну, оскільки підвищення 


конкуренції примушує компанії шукати дешевші 

й кращі шляхи фінансування їхньої 

діяльності. Зокрема, країни, що підписали 

угоди про створення НАФТА і ЄС, пройшли 

довгий шлях у напрямку до зменшення торговельних 

обмежень в цьому секторі. 

Одним з фундаментальних принципів 

ГАТС є подальша лібералізація світового 

ринку послуг. У документах Угоди цьому 

питанню присвячена Частина IV “Подальша 

лібералізація”, в якій зазначається, 

що для досягнення цілей цієї Угоди члени 

розпочнуть раунди переговорів не пізніше, 

ніж через п’ять років від дати набрання 

чинності Угодою СОТ. Такі переговори повинні 

бути спрямовані на зменшення або 

усунення заходів, які негативно впливають 

на міжнародну торгівлю послугами, як засіб 

ефективного доступу на ринок. Лібералізація 

повинна сприяти інтересам учасників 

переговорів на основі взаємної вигоди та 

забезпечення загальної рівноваги прав і 

обов’язків [4, 317]. 

Наприкінці Уругвайського раунду на 

адресу учасників ГАТС пролунав заклик 

продовжити переговори по чотирьох секторах 

сфери послуг, включаючи фінансові послуги, 

пересування фізичних осіб, послуги 

в галузі морських перевезень та основних 

телекомунікацій. Переговори щодо фінансових 

послуг і пересувань фізичних осіб завершилися 

30 червня 1995 р. з наданням 

одномісячного терміну для оформлення 

зобов’язань до 28 липня 1995 р. В ході даних 

переговорів деякі країни взяли на себе 

підвищені зобов’язання порівняно з Уругвайським 

раундом. 

У секторі фінансових послуг з середини 

80-х рр. ХХ ст. більшість країн досягла значного 

прогресу в усуненні бар’єрів та обмежень 

щодо створення філій або інших видів 

комерційної присутності іноземних організацій 

чи їхньої ділової активності. Розвинені 

країни здійснили такі лібералізаційні заходи 

178 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

за угодами досягнутими під егідою ОЕСР. 

Значна частина країн, що розвиваються, 

які реалізують протекціоністську політику, 

також почали односторонній процес лібералізації 

через поступову ліквідацію заборон 

або жорстких обмежень на види операцій, 

які можуть виконувати іноземні банки. 

Узгодження масштабів і правил лібералізації 

торгівлі в секторі фінансових послуг 

проходило з великими труднощами. 

На певному етапі воно було припинене, а 

часткову домовленість щодо фінансових 

послуг фактично виведено за рамки тексту 

ГАТС, щоб не перешкоджати завершенню 

загальних переговорів. 

Складнощі переговорів з урегулювання 

торгівлі фінансовими послугами передусім 

пов’язані з їх важливою роллю в економіці, 

що зумовлено не тільки різноманіттям, великим 

обсягом і швидким зростанням операцій, 

а й особливим значенням для економічної 

безпеки. Тому для світового ринку 

фінансових послуг характерна наявність 

багатьох національних обмежень для іноземних 

постачальників. Загальна кількість 

обмежень щодо доступу на ринок і надання 

національного режиму, які діяли у світовій 

торгівлі фінансовими послугами в середині 

1990-х рр., до ухвалення домовленостей 

про лібералізацію фінансових послуг 

у рамках ГАТС, перевищувала 11 тисяч. З 

них більше 8 тисяч, або понад 70%, припадало 

на частку банківських та інших фінансових 

послуг [5, 124]. Найбільш широко 

використовуваними обмеженнями доступу 

на ринки фінансових послуг є обмеження 

за типами юридичних осіб, на участь іноземного 

капіталу, кількість постачальників і 

на загальну вартість операцій або активів. 

Потрібно зауважити, що ступінь відкриття 

ринків фінансових послуг є дуже диференційованим 

по країнах залежно від потреби 

вітчизняних виробників фінансових послуг 

в експорті останніх, необхідності підтримки 


повноцінного конкурентного середовища на 

внутрішньому ринку та заходів уряду в галузі 

національної економічної безпеки. 

Крім того, на світовому ринку фінансових 

послуг рівень лібералізації торгівлі наприкінці 

1980-х рр. в окремих групах країн 

різнився. У промислово розвинутих країнах 

обмеження торгівлі вже були значною мірою 

скасовані в результаті домовленостей 

у рамках ОЕСР, регіональних економічних 

об’єднань, зокрема в Євросоюзі, і двосторонніх 

угод (наприклад, угоди між США і 

Японією в галузі страхування, банківських 

та інших фінансових послуг). Тому для них 

заходи, передбачені в ГАТС, означали в 

основному закріплення порівняно високого 

рівня лібералізації, що вже склався. 

На завершальному етапі Уругвайського 

раунду торговельних переговорів країнамучасницям 

не вдалося досягти повної згоди 

щодо лібералізації торгівлі фінансовими 

послугами. Відповідні переговори були 

продовжені до липня 1995 р. Але і до цього 

терміну згоди досягнуто не було у зв’язку 

з позицією США, які вважали, що ринки 

фінансових послуг у багатьох країнах, що 

розвиваються, особливо в найбільш розвинутих 

з них, відкриті недостатньо. 

У результаті країни-члени СОТ мусили 

укласти в 1995 р. тимчасову, строком на два 

роки, угоду з фінансових послуг, що отримала 

офіційну назву Другий протокол до ГАТС. 

Переговори щодо лібералізації ринку 

фінансових послуг тривали і далі, і лише 

в грудні 1997 р. країни-члени СОТ уклали 

постійну угоду з фінансових послуг, яка замінила 

тимчасову. Офіційна назва нової 

угоди – П’ятий протокол до ГАТС. Нова угода 

(далі Протокол) охоплює, за оцінками 

експертів, більше 95% міжнародної торгівлі 

банківськими і страховими послугами, цінними 

паперами та фінансовою інформацією. 

Протокол, що має факультативний 

характер, підписала 71 країна-член СОТ 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 179

(табл. 1). До Протоколу додаються оновлені 

розширені списки специфічних зобов’язань 

з лібералізації і винятків з РНС [6]. 

Серед основних положень Протоколу 

найважливішими є такі: 

– забезпечення прав фірмам, що діють 

у секторі фінансових послуг, засновувати 

філіали і дочірні структури в усіх країнахучасницях 

на умовах РНС; 

– надання цим фірмам національного 

режиму на внутрішньому ринку; 

– вільна транскордонна торгівля фінансовими 

послугами і вільне пересування 

ключового персоналу, зайнятого в цьому 

секторі економіки. 

Крім того, Протокол до ГАТС значною 

мірою модифікує загальні правила цієї угоди, 

щоб максимально враховувати специфіку 

сектора фінансових послуг. Передусім 

ідеться про “запобіжні заходи”. Типовими є: 

норми достатності капіталу і прибутку, обмеження 

на концентрацію кредитів в одного 

позичальника або вимоги до структури 

інвестиційного портфеля, до якості активів, 

норми ліквідності тощо. Слід зазначити, що 

звернення до “запобіжних заходів” може 

сприяти зміцненню фінансового ринку, а це 

має важливе значення для країн із нестабільною 

економікою. Проголошуючи право 

на застосування “запобіжних заходів”, Протокол 

передбачає, що країни-члени СОТ не 

використовуватимуть такі заходи, як засіб 

для невиконання зобов’язань. 


Підтверджується також право на застосування 

тимчасових недискримінаційних 

обмежень у галузі платежів і трансферів у 

разі серйозних ускладнень із національним 

платіжним балансом і зовнішнім фінансуванням 

у тій чи іншій країні. 

Монетарна політика і політика обмінного 

курсу, а також діяльність центральних 

банків на внутрішньому валютному ринку, 

як і раніше, залишаються за рамками 

зобов’язань країн-учасниць СОТ. 

Найбільше зобов’язань щодо подальшої 

лібералізації ринків фінансових послуг, 

як і очікувалося, взяли на себе промислово 

розвинуті країни: понад 80 зобов’язань 

у повному обсязі і понад 1000 – частково. 

За ними йдуть країни з перехідною економікою 

(231 і 768 зобов’язань відповідно), 

потім – країни, що розвиваються (162 і 457 

зобов’язань) і, нарешті, найменш розвинуті 

країни (382 і 445 зобов’язань) [6]. Винятком 

є сектор банківських та інших фінансових 

послуг найменш розвинутих країн, де зафіксовано 

найбільше зобов’язань, взятих у 

повному обсязі. 

Найбільше країн (67) взяли зобов’язання 

з приймання від населення депозитів та інших 

грошових коштів, що підлягають виплаті, 

та видачі всіх видів позик, включаючи споживчий 

кредит, заставний кредит, факторинг, 

фінансування комерційних операцій. 60 країн 

взяли зобов’язання стосовно всіх послуг 

з платежів і грошових переказів, включаючи 


Зобов’язання в рамках домовленостей ГАТС щодо лібералізації фінансових послуг* 

Зобов’язання 

Зобов’язання щодо 

доступу на ринок 

Зобов’язання щодо 

надання національного режиму 

Загальна кількість 140 134 

у повному обсязі** 31 32 

частково*** 109 102 


** Обмеження щодо доступу на ринок або надання НР відсутні. 

*** Зобов’язання щодо доступу на ринок або НР взято за умови певних обмежень щодо окремих способів надання послуг 

180 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

кредитування, платіжні та дебетові картки, 

дорожні чеки і банківські векселі [6]. 

У секторі фінансових послуг США взяли 

на себе зобов’язання захищати операції наявних 

на американському ринку іноземних 

постачальників, але не гарантували надання 

режиму найбільшого сприяння іноземним 

фірмам, які бажають організувати нові підприємства, 

розширити існуючі підприємства 

або освоїти нові види діяльності. Щодо пересувань 

фізичних осіб, декілька країн взяли 

на себе підвищені зобов’язання порівняно 

з Уругвайським раундом. США не вважає 

за необхідне вносити зміни до взятих ними 

зобов’язань у даній галузі [5]. 

Протокол набрав сили з 1 березня 

1999 р. для 53 країн-членів СОТ, які прийняли 

його до цієї дати. До кінця року до 

протоколу приєдналися ще 17 країн, але на 

сьогодні три країни не ратифікували його. 

Протокол залишається відкритим для підписання 

всіма країнами-членами СОТ [6]. 

Узагальнюючи сказане, можна очікувати, 

що Протокол помітно впливатиме на 

розвиток світових фінансових ринків. Його 

основні положення спрямовані на зняття 

багатьох бар’єрів і забезпечення вільнішого 

допуску іноземних конкурентів у національні 

банківські системи, на національні ринки 

страхових послуг та на фондові ринки. 

Звертає увагу той факт, що багато азійських 

країн, які перебували в 1997 р. (в 

період обговорення Протоколу) в глибокій 

фінансовій кризі, зайняли на переговорах 

активну позицію. Більшість цих країн значно 

розширили доступ на національні ринки 

іноземним фінансовим компаніям, прагнучи 

стимулювати їх до надання банківських, 

фондово-інвестиційних і страхових послуг. 

Показово, що вони одними з перших ратифікували 

Протокол, сподіваючись залучити 

додаткові іноземні інвестиції, переконати 

інвесторів, які поспішно покидали регіон під 

час кризи, в безпеці повернення на ринок. 


Не можна не визнати, що наявність у 

післякризових умовах у рамках СОТ багатосторонньої 

угоди з фінансових послуг, 

покликаної забезпечити більшу доступність, 

стабільність і передбачуваність фінансових 

секторів економіки країн-членів, є 

важливим позитивним чинником, який прискорив 

відновлення цих секторів. 

Слід згадати і ту обставину, що порівнянно 

багато країн-членів СОТ узяли на 

себе зобов’язання щодо вторинних фінансових 

документів і інструментів, які стосуються 

валютних курсів і процентних ставок, 

включаючи операції “своп” і форвардні операції, 

щодо послуг зі здійснення платежів 

і клірингових послуг з фінансових активів, 

брокерських операцій на грошовому ринку 

і деяких інших (такі зобов’язання взяли від 

45 до 50% країн, що підписали Протокол) 

[6]. Трохи більше 60% країн узяли на себе 

зобов’язання у сфері торгівлі інструментами 

грошового ринку (включаючи чеки, переказні 

векселі та депозитні сертифікати) 

та іноземною валютою, а також управління 

активами (готівка, цінні папери, колективні 

інвестиції тощо). 

Функціонування Протоколу породило 

низку технічних питань, що потребують 

подальшого обговорення та уточнення. 

Йдеться, зокрема, про вдосконалення секторальної 

класифікації фінансових послуг, 

класифікації послуг за способом їх надання, 

“запобіжні заходи” та деякі інші питання, наприклад, 

про порівнянність різних баз даних 

і доступ до статистичних та інформаційних 

матеріалів. Можна сподіватися, що вказані 

питання в тій або іншій формі постануть на 

порядку денному чергового раунду багатосторонніх 

торговельних переговорів у СОТ. 

Імовірно також, що в ході подальших 

переговорів у рамках Дохійського раунду 

будуть визначені суттєвіші зобов’язання 

щодо лібералізації торгівлі фінансовими 

послугами, які здійснюватимуться за до- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 181

помогою комерційної присутності. Адже 

національні урядові органи, зберігаючи 

деякі важелі контролю над фінансовими 

ринками, прагнуть ширше використовувати 

вживані іноземними філіалами передові 

знання і технології роботи на фінансовому 

ринку. Загальне збільшення міжнародного 

обміну послугами в результаті набуття 

чинності Протоколом становитиме близько 

30 трлн. дол. США на рік [7, 121]. 

На сьогодні СОТ – це пріоритетний інструмент 

зовнішньоекономічної політики, 

оскільки саме вступ до СОТ є ключем до 

отримання всього спектра дивідендів від лібералізації 

торгівлі товарами та послугами. 

Будь-яка країна-член СОТ може використовувати 

інструмент багатосторонньої лібералізації 

у своїх національних інтересах. 

Передусім це стосується використання Органу 

врегулювання суперечок, приєднання 

до окремих секторальних ініціатив, а також 

можливості впливати на процес подальшої 

лібералізації в рамках багатосторонніх переговорів. 

Водночас слід зазначити, що використання 

СОТ як інструменту зовнішньоекономічної 

політики відрізняється до і після 

вступу країни до організації. В процесі приєднання 

країни цей інструмент пов’язаний 

скоріше з внутрішньоекономічною реструктуризацією, 

при цьому вироблення умов 

вступу країни в СОТ може сприяти нейтралізації 

політичного лобізму. Якщо лібералізація 

передбачає торговельну реформу, 

економічні дивіденди можуть бути значними. 

Після приєднання до організації на перший 

план виходить зовнішньополітичний 

аспект – країна отримує можливість використання 

інституційного механізму СОТ у 

ході багатосторонньої лібералізації. 

Гнучкість багатосторонньої лібералізації 

залежить також від стратегічних аспектів 

переговорного процесу. Стримуючим 

моментом є той факт, що кожна поступка в 


торговельних переговорах – це втрата “переговорного 

капіталу” країни, який, у свою 

чергу, дає змогу отримати у відповідь поступки 

з боку зарубіжних контрагентів, що 

зберігають обмеження на національний 

експорт. У цих умовах затягування переговорів 

часто буває зумовлене бажанням 

дорожче “продати” торговельну поступку 

своїм контрагентам, що особливо негативно 

позначається на переговорному процесі 

в рамках такої складної системи, як СОТ. 

Крім стратегії переговорів у рамках 

СОТ або переговорного процесу вступу до 

організації, політичні транзакційні витрати, 

пов’язані з проведенням багатосторонньої 

лібералізації, можуть визначатися і внутрішньополітичними 

чинниками. Оскільки 

багатостороння лібералізація охоплює 

широкий спектр галузей, галузеві лобісти 

консолідуються, щоб обмежити імпульс 

лібералізації. Чим повномасштабнішою є 

торговельна лібералізація, тим істотнішими 

будуть внутрішні політичні перешкоди для 

її проведення. 

Підсумовуючи вищезазначене, зауважимо, 

що незважаючи на певне пожвавлення 

упродовж 2004–2008 рр. Дохійського 

раунду, прогрес у переговорах щодо лібералізації 

торгівлі послугами розчаровує, і його 

можна охарактеризувати як “крок вперед, 

крок назад”. Очікувана вигода від лібералізації 

торгівлі в результаті завершення Дохійського 

раунду сягає 500 млрд. дол. США 

[8, 23]. Проте домогтися ефективного результату 

Дохійського раунду буде непросто. 

Активних прихильників лібералізації 

торгівлі в результаті фінансової кризи стало 

менше, а оборонні позиції промислово 

розвинутих країн тільки зміцнилися. Водночас, 

глобальна фінансова криза виявила 

доцільність використання методології та 

інституційного інструментарію СОТ для запобігання 

виникненню та зменшенню негативних 

наслідків регіональних і глобальної 

182 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

криз, зокрема посилення координуючої та 

регулюючої ролі міжнародних економічних 

організацій 


1. Hoekman B., Mattoo A. Services Trade and 

Growth // World Bank Рolicy Research Working 

Paper. – 2008. – № 4461. – 38 р. [Electronic 

resource]. – Mode of access:http://www.econ. 

worldbank.org 

2. Stern R. M. The Place of Services in 

the World Economy // Research Seminar in 

International Economics. Discussion Paper № 530. 

University of Michigan, 2005. – 49 p. [Electronic 

resource]. – Mode of access: http://www.spp. 

umich.edu/rsie/workingpapers/wp.html. 

3. WTO, International Trade Statistics, 2007: 

[Electronic resource]. – Mode of access: http:// 

www.wto.org. 

4. Генеральна угода про торгівлю послугами // 

Результати Уругвайського раунду багатосторон- 


ніх торговельних переговорів: Тексти офіційних 

документів. – К.: Вимір, 1998. – С. 301–335. 

5. Claessens S. Regulatory Reform and Trade 

Liberalization in Financial Services Domestic 

Regulation and Service Trade Liberalization. – 

Wash., D. C.: The World Bank and OxfordUniversity 

Press, 2003. – P. 129–146. 

6. The World Trade Organization. [Electronic 

resource]. – Mode of access: http://www.wto.org. 

7. Jara A., Dominguez M. Liberalization of 

Trade in Services and TradeNegotiations //Journal 

of World Trade. – 2005. – № 40 (1). 

8. Hoekman B., Mattoo A. Services, Economic 

Development and the Doha Round: Exploiting 

the Comparative Advantage of the WTO // CEPR 

Discussion Paper. – 2006. – № 5628 – 26 p. 

[Electronic resource]. – Mode of access: http:// 

www.cepr.org/pubs/dps/DP5628.asp. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 183


ЗАСТОСУВАННЯ БАГАТОВИМІРНОГО ПОРІВНЯЛЬНОГО 

АНАЛІЗУ ДЛЯ ОЦІНКИ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ 

Розглянуто застосування багатовимірного порівняльного аналізу для оцінки збалансованого 

рівня розвитку. Розроблено концепцію збалансованого розвитку на підставі 

поєднання методів дендритів та клястрів. 

Збалансований розвиток є однією з 

основних цілей процесу глобалізації, при 

якому економічний, соціальний розвиток і 

охорона навколишнього середовища повинні 

бути взаємно обумовленими та доповнювати 

один одного. У 1975 р. на ІІІ 

Управлінській секції Програми об’єднаних 

держав у справах навколишнього середовища 

було вперше сформульовано визначення 

збалансованого розвитку, як “протікання 

неминучого і бажаного економічного 

розвитку, що суттєво не порушував би життя 

людини, не спричинював деградації біосфери, 

поєднував права природи, економіки 

та культури” [1, 12]. 

Мета статті – простежити можливість 

використання деяких статистичних методів, 

а саме багатовимірного порівняльного аналізу 

для оцінки збалансованого розвитку 

(на прикладі різних об’єктів дослідження, 

таких, як домашнє господарство, підприємства, 

одиниці місцевого самоврядування). 

Різноманітність доступних даних у порівняльних 

аналізах, що описують збалансований 

розвиток, спричинює необхідність 

послуговуватися великою кількістю вимірювальних 

елементів з різними назвами. 

Це робить неможливим порівняння ситуації 

на різних територіях, в тому числі на одній 

і тій же території, за наявності особливих 

Анетта ЗЕЛІНСЬКА 

явищ. Важливим є пошук таких методів, які 

забезпечили б об’єктивність загальної оцінки 

стану природного середовища та ступеня 

покращення екорозвитку [2, 29]. Саме тому 

доцільно застосовувати методику багатовимірного 

порівняльного аналізу, метою якого 

є здійснення статистичних досліджень, 

в яких елементи описані на основі великої 

кількості даних збалансованого розвитку. 

Відомо, що в галузі “охорона середовища” 

багатовимірний порівняльний аналіз 

має конкретну сферу застосування, оскільки 

уможливлює оцінку міри освоєння концепції 

збалансованого розвитку для вибраних 

об’єктів. 

На початку процесу здійснення багатовимірних 

досліджень порівняльного аналізу 

необхідною є цілісність характеру показників 

екорозвитку. У ситуації, коли всі аналізовані 

показники мають стимулюючий характер, 

тобто позитивно впливають на ступінь реалізації 

концепції екорозвитку, дотримання 

постулату цілісної переваги не вимагається. 

Якщо в дослідженнях зумовлено дестимулюючі 

показники, то виникає необхідність їх 

перетворення на стимулюючі. 

Наступним кроком у процесі здійснення 

багатовимірного порівняльного аналізу 

шляхом позбавлення показників екорозвитку 

назв і цілісності величин є забезпечення 

184 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

порівняння показників (нормалізація показників). 

Із цією метою найчастіше використовуються 

такі нормуючі формули [3, 92-93]: 

xi 

j − x j 

zi 

j = ; (1) 

S 

z 

x 

j 

− x 

i j j 

i j = ; (2) 

R j 

z 

z 

x 

− min 

{ x } 

i j 

i j 

i j = ; (3) 

R j 

x 

i j 

i j = , (4) 

x0 

j 

де x j – середнє арифметичне j-тої даної 

збалансованого розвитку (риси); 

S – стандартна похибка j-тої даної зба- 

j 

лансованого розвитку (риси); 

x – основа нормалізації j-тої даної 

0j 

збалансованого розвитку (риси), яку можуть 

становити S , R , x , max(x ); min(x ). 

j j j ij ij 

Використавши одну із нормуючих формул 

для розрахунку показників екорозвитку, 

отримуємо матрицю даних (Z), яку застосуємо 

для подальших розрахунків. 

У багатовимірному порівняльному аналізі 

вчені вирізняють два види класифікації: 

ієрархічну та неієрархічну. 

Ієрархічна класифікація базується на 

лінійному упорядкуванні сукупності досліджуваних 

об’єктів відповідно до визначеної 

проблеми, якою є ступінь втілення збалансованого 

розвитку, що не підлягає безпосередньому 

виміру, проте вони можуть 

бути описані за допомогою щонайменше 

двох показників збалансованого розвитку. 

Ця класифікація впорядковує об’єкти від 

“найкращого” до “найгіршого” (або навпаки), 

опираючись на синтетичний вимір розвитку, 

який вважається рушієм інформації, 

вміщеної в окремих показниках збалансованого 

розвитку. 


В сучасній економічній науці вчені виокремлюють 

два способи визначення синтетичного 

виміру розвитку [3, 97]: 

1. Стандартна (типова) формула – опирається 

на дослідженні відмінностей окремих 

підприємств від стандартного об’єкта. За 

стандартне підприємство зазвичай береться: 

– так звана верхня межа розвитку, 

яка охоплює найважливіші цінності окремих 

показників збалансованого розвитку. 

Наприклад, “найкращим” об’єктом буде 

той, який має мінімальну вартість p i , натомість 

“найгіршим” – максимальну p i ; 

– нижня межа розвитку (охоплює 

найменш корисні цінності окремих показників 

збалансованого розвитку). У цьому випадку 

“найкращим” об’єктом буде той, який 

має max p i , “найгіршим” – min p i : 

1 m 

p = ∑ z − z , (5) 

i m i j 0 j 

j = 1 

де p – синтетичний вимірювач розвитку 

i 

для і-того об’єкта; 

m – кількість даних, що описують риси 

збалансованого розвитку; 

z – нормалізована вартість j-тої даної 

ij 

збалансованого розвитку (риси) в і-тому 

об’єкті; 

z - координата j-тої даної збалансова- 

0j 

ного розвитку (риси) зразка об’єкта. 

2. Нестандартна (нетипова) формула – 

за p приймається середнє значення знор- 

i 

малізованої вартості показників збалансованого 

розвитку для окремих об’єктів. За 

“найкращий” об’єкт приймається той, що 

має максимальну цінність p , а “найгіршим” – 

i 

мінімальне p : i 

1 m 

p = ∑ z 

i m i j . (6) 

j = 1 

У свою чергу, метою неієрархічної класифікації 

є поділ неоднорідної сукупності 

об’єктів на певну кількість класів, куди на- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 185

лежать найбільш подібні об’єкти, а в різних 

класах – об’єкти найменш подібні з погляду 

на цінність показників, що описують збалансований 

розвиток. 

Ступінь подібності об’єктів визначається 

за допомогою міри подібності, де найчастіше 

використовуються міри відстані. Їх 

структура бере за основу принцип, при якому 

об’єкти тим більше подібні, чим більш 

наближеними є значення показників, що 

описують збалансований розвиток. 

Міра відстані є нормованою в проміжку 

від 0 до 1. Значення міри відстані близько 1 

означають, що об’єкти між собою мало подібні 

з огляду на прийняту норму рис збалансованого 

розвитку, а вартості близько 0 

вказують на високий ступінь подібності між 

об’єктами. 

До вимірників міри відстані, які найчастіше 

використовують, належить “міська” 

відстань Хаммінга [3, 102]: 

1 m 

d = ∑ z − z 

r s m r j s j , (7) 

j = 1 

де z , z – знормалізоване значення 

rj sj 

даної збалансованого розвитку (риси) для 

об’єктів “r” та “s”; j = 1,2,.....m. 

На практиці ця міра передбачає прийняття 

однакових ваг для усіх аналізованих 

показників, тобто врахування однакового 

значення відповідно до концепції збалансованого 

розвитку в усіх показниках досліджуваних 

об’єктів. На практиці такий 

прогрес часто має сумнівний характер, 

причому вченими пропонується обрахунок 

“урівноважених” мір відстані. 

До найвідоміших і найпростіших методів 

дослідження подібності підприємств належить 

метод вроцлавської таксономії (метод 

дендритів) та метод площини (клястрів). 

Метод вроцлавської таксономії опирається 

на використання дендриту. Дендрит – 

це ламана лінія, найчастіше розгалужена, 

яка не містить ламаних замкнутих, де поєд- 


нані усі досліджувані об’єкти. У свою чергу, 

метод площин передбачає, що класифіковані 

досліджувані об’єкти становлять в 

m-вимірному просторі сукупність точок. 

Для кожного з них утворюється площина 

з променем R і встановлюється кількість 

об’єктів, що знаходяться всередині окремих 

площин. Такі об’єкти трактують як 

“подібні” до об’єктів, і це становить центр 

площини. Процедура поділу сукупності підприємств 

базується на побудові променя 

площини, встановленні на підставі матриці 

відстані кількості точок, що знаходяться 

всередині кожної площини. Площина, що 

вміщує найбільшу кількість точок, утворює 

перший клас. Кожний досліджуваний об’єкт 

повинен зараховуватися до певного класу. 

Існують різні підходи щодо процедури встановлення 

променя площини R [3, 103]: 

1) промінь повинен знаходитися в 

проміжку (інтервалі) і може бути величиною, 

прийнятою опосередковано: 

⎡ 

⎤ 

R ∈ 

⎢ 

min 

⎛ ⎞ ⎛ ⎞ 

⎜min 

d ⎟; 

min⎜max 

d ⎟ 

⎣ ⎝ i j ⎠ ⎝ i j ⎠ 

⎥ 

. (8) 

⎦ 

2) промінь повинен бути встановлений 

згідно зі статистичними нормами: 

R = max 

⎛ ⎞ 

⎜min 

d ⎟ 

⎝ i j 

. (9) 

⎠ 

Методи багатовимірного порівняльного 

аналізу становлять багате джерело 

інформації про досліджувані об’єкти. По 

суті, за допомогою великої кількості даних, 

що описують досліджувані об’єкти, можна 

подати класифікацію, виділяючи найкращий 

об’єкт, або виокремити ті, які подібні 

між собою (згідно із реалізацією концепції 

збалансованого розвитку). Багатовимірний 

порівняльний аналіз можна застосовувати 

для оцінки ступеня реалізації концепції 

сталого розвитку в досліджуваних об’єктах, 

використовуючи як інструмент вимірювання 

показників, що описують збалансований 

розвиток. Дані, отримані на підставі аналі- 

186 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

зу, доцільно використовувати в прийнятті 

рішень стосовно аналізованих об’єктів. 


1. Kozłowski S., Czy transformacja polskiej 

gospodarki zmierza w kierunku rozwoju zrównoważonego, 

[w:] Mechanizmy i uwarunkowania ekorozwoju, 

t. I, Wydawnictwo Politechniki Białostockiej, 

Białystok 1996 

2. Mazurski K. R., Nasilenie zanieczyszczenie 

środowiska Polski w ocenie ilościowej, [w:] Problemy 

terenów zanieczyszczonych w Europie Środkowej 

i Wschodniej, Race News Special Issue, Katowice 

1999 

3. Zielińska A., Sej-Kolasa M., Excel w statystyce, 

materiały do ćwiczeń, Wydawnictwo Akademii 

Ekonomicznej im. Oskara Langego we Wrocławiu, 

Wrocław 2004. 


Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 187


ПРОБЛЕМИ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВОЇ 

КОНВЕРГЕНЦІЇ В ЄС 

Висвітлено практичні питання десятилітнього функціонування території зони 

євро. Представлено загальну оцінку впливу спільної валюти на європейську економіку. 

Проведено порівняльний аналіз економічного розвитку країн зони євро та інших країн 

ЄС. Окреслено перспективи розвитку території зони євро. 

У червні 1998 р. засновано Європейський 

Економічний та Валютний Союз. 

Практичним втіленням цього проекту стало 

створення Центрального Європейського 

банку та Європейської системи центральних 

банків. На початку 1999 р. у безготівковий 

обіг було введено євро, а в 2002 р. національні 

валюти в країнах території євро 

були ліквідовані. Упровадження спільної валюти 

оцінюється вченими по-різному. Особливо 

важливим аргументом був позитивний 

вплив спільної валюти на економічне 

зростання шляхом усунення трансакційних 

витрат, поглиблення інтеграції фінансових 

ринків, регулювання цін та пришвидшення 

економічної інтеграції [1]. 

Проте з позиції десятичного часового 

лагу можна дати реальну оцінку економічним 

наслідкам впровадження спільної 

валюти. Зокрема, спробуємо відповісти 

на запитання: чи прийняття євро сприяло 

пришвидшенню зростання та покращенню 

інших основних макроекономічних показників 

у країнах ЄС. 

Із цією метою в рамках даного дослідження 

здійснено аналіз формування 

основних макроекономічних параметрів: 

рівня зростання ВВП, рівня бюджетного дефіциту 

та державного боргу, рівня безробіття, 

продуктивності праці та рівня інфляції. 

Мірослав ЙОДКО 

Предметом для дослідження ми обрали 

економіки окремих країн, які можна поділити 

на чотири основні групи: 

– країни зони євро (12 країн); 

– країни ЄС 15, в т. ч. країни, які ще 

залишаються поза зоною євро (Великобританія, 

Данія, Швеція); 

– інші країни ЄС (нові держави-члени 

ЄС); 

– високорозвинуті країни, що знаходяться 

за межами ЄС (США, Норвегія, 

Швейцарія). 

Враховуючи проблематику даного дослідження, 

зробимо загальну оцінку впливу 

спільної валюти на економіку. 

Основним показником, що ілюструє макроекономічну 

динаміку, є темп економічного 

зростання. З огляду на це, у поданій 

вище таблиці представлені дані, які відображають 

формування рівня зростання 

ВВП в окремих економіках та вибраних групах 

(ЄС – 27, ЄС – 12, ЄС – 15). 

За результатами аналізу даних, наведених 

у табл. 1, приходимо до таких висновків. 

1. Середній темп економічного зростання 

у зоні євро (2,2%) протягом 1998–2007 рр. 

був нижчим, ніж у ЄС загалом (2,5%). 

2. Середній темп зростання ВВП у трьох 

країнах старої П’ятнадцятки, що знаходилися 

поза зоною євро, у 1998–2007 рр. був ви- 

188 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

щим, ніж в країнах Дванадцятки. Найнижчим 

темп зростання ВВП у 1998–2007 рр. був у 

Данії – 2,0% (на 0,2 пункти менше, ніж у зоні 

євро), найвищим у Швеції – 3,2%; у Великобританії 

зростання становило 2,9%. 

3. Середньорічний рівень економічного 

зростання у країнах зони євро був надто 

диференційованим. Зокрема, цей показник 

змінювався – від 1,4% в Італії, 1,6% у Німеччині 

до 6,6% в Ірландії i 5,2% у Люксембурзі. 

4. Нові держави ЄС, що знаходились 

поза зоною євро, показували швидший 

темп зростання, ніж країни Євросоюзу. 

Так, у трьох найбільших нових економіках 

рівень зростання ВВП становив: у Польщі 

– 4,2%, в Угорщині – 4,1%, у Чехії – 3,6% 


Реальний темп зростання ВВП в країнах ЄС у 1998–2007 рр. 

(відсоткова зміна відносно попереднього року) 

Taблиця 1 

країна 

рік 

1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 1998/ 

2007* 

ЄС (27 країн) 2,9 3,0 3,9 2,0 1,2 1,3 2,5 1,9 3,1 2,9 2,5 

Єврозона 2,8 2,9 3,9 1,9 0,9 0,8 2,1 1,7 2,8 2,6 2,2 

Єврозона (12 країн) 2,8 2,9 3,9 1,9 0,9 0,8 2,1 1,7 2,8 2,6 2,2 

Німеччина 2,0 2,0 3,2 1,2 0,0 - 0,2 1,2 0,8 3,0 2,5 1,6 

Франція 3,5 3,3 3,9 1,9 1,0 1,1 2,5 1,9 2,2 2,2 2,3 

Італія 1,4 1,5 3,7 1,8 0,5 0,0 1,5 0,6 1,8 1,5 1,4 

Іспанія 4,5 4,7 5,0 3,6 2,7 3,1 3,3 3,6 3,9 3,7 3,8 

Нідерланди 3,9 4,7 3,9 1,9 0,1 0,3 2,2 2,0 3,4 3,5 2,6 

Ірландія 8,0 10,4 9,4 6,1 6,6 4,5 4,4 6,0 5,7 5,3 6,6 

Люксембург 6,5 8,4 8,4 2,5 4,1 2,1 4,9 5,0 6,1 4,5 5,2 

Данія 2,2 2,6 3,5 0,7 0,5 0,4 2,3 2,5 3,9 1,8 2,0 

Швеція 3,8 4,6 4,4 1,1 2,4 1,9 4,1 3,3 4,1 2,7 3,2 

Великобританія 3,4 3,0 3,8 2,4 2,1 2,8 3,3 1,8 2,9 3,1 2,9 

Чехія -0,8 1,3 3,6 2,5 1,9 3,6 4,5 6,3 6,8 6,5 3,6 

Угорщина 4,8 4,2 5,2 4,1 4,4 4,2 4,8 4,1 3,9 1,3 4,1 

Польща 5,0 4,5 4,3 1,2 1,4 3,9 5,3 3,6 6,2 6,6 4,2 

Словаччина 4,4 0,0 1,4 3,4 4,8 4,8 5,2 6,6 8,5 10,4 4,9 

Естонія 5,4 -0,1 9,6 7,7 7,8 7,1 7,5 9,2 10,4 6,3 7,1 

Латвія 4,7 3,3 6,9 8,0 6,5 7,2 8,7 10,6 12,2 10,3 7,8 

Литва 7,5 -1,5 4,1 6,6 6,9 10,3 7,3 7,9 7,7 8,8 6,6 

Норвегія 2,7 2,0 3,3 2,0 1,5 1,0 3,9 2,7 2,5 3,7 2,5 

Швейцарія 2,6 1,3 3,6 1,2 0,4 -0,2 2,5 2,5 3,4 3,3 2,1 

США 4,2 4,4 3,7 0,8 1,6 2,5 3,6 2,9 2,8 2,0 2,8 

* Середній річний темп зростання ВВП у 1998–2007 рр. 

Джерело: власні розрахунки за даними: Eurostat. 

Ще вищий темп зростання ВВП було зафіксовано 

у балтійських державах: в Естонії – 

7,1%, у Латвії – 7,8% , у Литві – 6,6%. 

5. Економіки трьох держав, що знаходяться 

за межами ЄС, також характеризувалися 

макроекономічними даними, які різняться 

між собою. Так, наближений до ЄС 

показник зростання рівня ВВП мала Швейцарія 

– 2,1%, дещо вищий Норвегія – 2,5%, 

США – 2,8%. Зважаючи на вищевикладене, 

не бачимо переваг в економічному зростанні 

країн зони євро над іншими регіонами. 

Крім того, порівняння трьох економік старої 

П’ятнадцятки (з урахуванням Данії, Швеції, 

Великобританії) з економіками Дванадцятки 

чітко вказує на їх перевагу (крім Данії), 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 189

якщо йдеться саме про даний економічний 

параметр. Він є досить суттєвим, оскільки 

вказані держави мають наближений рівень 

економічного розвитку. 

Подібну, з точки зору темпів економічного 

зростання, різницю можна спостерігати, 

порівнюючи зону євро з Норвегією та 

США. Названі країни показали вищий темп 

економічного зростання, ніж країни ЄС. 

Нові країни-члени Євросоюзу (Польща, 

Чехія, Угорщина) відзначаються значно 

швидшим темпом зростання, ніж країн зони 

євро. Це більшою мірою пов’язано із загальновідомою 

специфікою економіки, що 

стартує із нижчого рівня розвитку [2]. 

Підсумовуючи, зазначимо, що економіку 

країн зони євро характеризує значно 

нижчий темп зростання порівняно з економіками 

інших валютних зон. Крім цього, у 

рамках даної зони темпи зростання можуть 

значно відрізнятися один від одного. Саме 

це свідчить про вплив на економічне зростання 

багатьох чинників, серед яких механізм 

функціонування спільної валюти. 

Готуючись до впровадження спільної 

валюти, країни ЄС особливу увагу зосередили 

на упорядкуванні державних фінансів. 

Додатковим формальним забезпеченням 

цього став Пакт про Стабільність і Зростання, 

узгоджений у 1996 р., a в 1997 р. схвалений 

на форумі Європейської Ради. Цей 

Пакт, укладений з ініціативи Німеччини, 

повинен був запобігти недисциплінованій 

бюджетній політиці, що могла б у кінцевому 

результаті послабити спільну валюту. У 

рамках Пакту прийняті передбачені межі 

бюджетного дефіциту (3% ВВП) та державного 

боргу (60% ВВП). Встановлено, що при 

бюджетному дефіциті, який не перевищує 

рівня 3% ВВП (i реальному зростанні ВВП 

на наближеному рівні) можна буде уникнути 

трансмісійного механізму поширення 

непрямих витрат дефіциту на інші країни, 


а також запобігти подальшому збільшенню 

державного боргу. 

Таким чином, однією із основних умов 

вступу до зони євро є контроль за розміром 

бюджетного дефіциту та державного боргу, 

що було визнано настільки важливим для 

функціонування економіки єврозони, що 

у Пакті про Стабільність і Зростання було 

впроваджено заборону здійснювати політику 

надмірного бюджетного дефіциту. 

На основі статистичних даних (табл. 2), 

можемо зробити такі висновки: 

1. Середній дефіцит у зоні євро, що становив 

1,8% ВВП, був більший, ніж в інших 

трьох державах П’ятнадцятки, які залишились 

при власній валюті. Так, Великобританія 

показала дефіцит у розмірі 1,3%, Данія і 

Швеція ж досягнули бюджетного профіциту 

у розмірі 2,1% i 1,5% відповідно. 

2. У рамках зони євро ситуація склалась 

більшою мірою диференційовано. 

Найбільші країни показали такий бюджетний 

дефіцит: Німеччина – 2,2%, Франція – 

2,6%, Італія – 2,8%. Профіцит мали Ірландія 

– 1,7% та Люксембург – 2,4%. 

3. Три найважливіші країни єврозони (Німеччина, 

Франція, Італія) порушили регуляторні 

норми Пакту про Стабільність і Зростання, 

показуючи дефіцит, що перевищував 

рівень 3% ВВП упродовж кількох років. 

4. У нових країнах ЄС дефіцити були 

вищі, ніж у зоні євро. Виняток становила 

Естонія із профіцитом у розмірі 0,7% та 

Латвія із середнім рівнем дефіциту – 1,4%. 

Із даних, наведених у табл. 2, випливає, 

що бюджетна політика є диференційованою. 

Це стосується як країн єврозони, 

так i решти країн ЄС. Особливої уваги заслуговує 

приклад Великобританії, Швеції і 

Данії. Ці держави виявляють значно кращу 

бюджетну дисципліну, ніж більша частина 

країн зони євро. 

Отже, нові економіки ЄС відзначаються 

більшим діапазоном бюджетних показників, 

190 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

*Середній показник щодо ВВП за 1998–2007 рр. 


ніж держави П’ятнадцятки. Вони зумовлені 

нижчим рівнем стабільності цих економік, 

який випливає з досить тривалого процесу 

трансформації. Однак слід зазначити, що і 

в таких умовах можна здійснювати політику 

збалансованого бюджету. Показовим прикладом 

цього може бути Естонія, яка навіть 

має конституційну заборону планування 

бюджету з дефіцитом. 

Порівняння держав Європейського Союзу 

з державами, що знаходяться за межами 

ЄС, потребує додаткових коментарів. 

Приклад Норвегії є особливим, оскільки ця 

країна є потужним виробником й експортером 

енергетичної сировини. В такій ситуації 

не так важко набагато перевищити бюджет. 


Нетто-кредит/позика загального державного сектора 

(у процентному відношенні до ВВП) 


країна 

рік 

1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 

!998/ 

2007* 

ЄС (27 країн) -1,9 -1,0 0,6 -1,4 -2,5 -3,1 -2,8 -2,5 -1,4 -0,9 -1,7 

Єврозона -2,2 -1,3 0,1 -1,8 -2,5 -3,0 -2,9 -2,5 -1,3 -0,6 -1,8 

Єврозона (12 країн) -2,3 -1,4 0,0 -1,8 -2,5 -3,0 -2,9 -2,5 -1,3 -0,6 -1,8 

Німеччина -2,2 -1,5 1,3 -2,8 -3,7 -4,0 -3,8 -3,4 -1,6 0,0 -2,2 

Франція -2,6 -1,8 -1,5 -1,5 -3,1 -4,1 -3,6 -2,9 -2,4 -2,7 -2,6 

Італія -2,8 -1,7 -0,8 -3,1 -2,9 -3,5 -3,5 -4,2 -3,4 -1,9 -2,8 

Іспанія - 3,2 - 1,4 -1,0 -0,6 -0,5 -0,2 -0,3 1,0 1,8 2,2 -0,2 

Нідерланди -0,9 0,4 2,0 -0,2 -2,1 -3,1 -1,7 -0,3 0,5 0,4 -0,5 

Ірландія 2,4 2,7 4,7 0,9 -0,4 0,4 1,4 1,6 3,0 0,3 +1,7 

Люксембург 3,4 3,4 6,0 6,1 2,1 0,5 -1,2 -0,1 1,3 2,9 +2,4 

Данія -0,1 1,3 2,2 1,3 0,2 -0,1 1,9 5,0 4,8 4,4 +2,1 

Швеція 1,1 1,4 3,8 1,6 -1,2 -0,9 0,8 2,2 2,3 3,5 +1,5 

Великобританія -0,1 0,9 3,6 0,5 -2,0 -3,3 -3,4 -3,4 -2,6 -2,9 -1,3 

Чехія -5,0 -3,7 -3,7 -5,7 -6,8 -6,6 -3,0 -3,6 -2,7 -1,6 -4,2 

Угорщина -8,2 -5,5 -2,9 -4,0 -8,9 -7,2 -6,5 -7,8 -9,2 -5,5 -6,6 

Польща -4,3 -2,3 -3,0 -5,1 -5,0 -6,3 -5,7 -4,3 -3,8 -2,0 -4,2 

Словаччина -5,3 -7,1 -12,2 -6,5 -8,2 -2,7 -2,4 -2,8 -3,6 -2,2 -5,3 

Естонія -0,7 -3,5 -0,2 -0,1 0,4 1,8 1,6 1,8 3,4 2,8 +0,7 

Латвія 0,0 -3,9 -2,8 -2,1 -2,3 -1,6 -1,0 -0,4 -0,2 0,0 -1,4 

Литва -3,1 -2,8 -3,2 -3,6 -1,9 -1,3 -1,5 -0,5 -0,5 -1,2 -2,0 

Норвегія n.a. n.a. n.a. 13,5 9,3 7,3 11,1 15,2 19,3 – +12,6 

США 0,4 0,9 1,6 -0,4 -3,8 -4,6 -4,4 -3,7 -2,3 -2,6 -1,9 

Варто зазначити, що Норвегії вдається 

уникнути спокуси, яку створюють легкі джерела 

доходу і захистити себе таким чином 

від “голландської хвороби”. 

У США дефіцити наближені до середніх 

показників зони євро. Однак бюджетний 

дефіцит США (з точки зору військових витрат) 

є набагато складніший, ніж у багатьох 

інших країнах. З огляду на це, починаючи з 

2001 р., існуючі дотепер профіцити змінилися 

на дефіцити. 

Ще одним показником бюджетної політики, 

поряд з бюджетним дефіцитом, є 

державний борг, що характеризується розміром 

та динамікою змін. Слід пригадати, 

що в країнах зони євро діє межа держав- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 191

ного боргу – 60% ВВП. Інші країни ЄС повинні 

також (зокрема, у зв’язку з майбутнім 

вступом до зони євро) контролювати рівень 


Проаналізувати ситуацію в країнах допоможуть 

дані, наведені у табл. 3. 

Вищенаведені дані (табл. 3) дають змогу 

зробити такі висновки: 

1. Рівень державного боргу у країнах 

зони євро вищий, ніж загалом у ЄС. У 2007 р. 

він становив 66,6% (єврозона) i 58,7% (Європейський 

Союз). Звідси випливає, що 

країни ЄС, які знаходяться за межами зони 

євро, мають ще нижчий рівень боргу. 

2. У трьох основних країнах зони євро рівень 

боргу перевищує передбачену межу – 

60% ВВП. Німеччина і Франція перевищу- 


ють передбачену межу на кілька пунктів, 

Італія ж надалі має дуже високий рівень 

державного боргу (104% у 2007 р.). 

3. Частина держав ЄС відзначається 

дуже низьким (Люксембург, Естонія, Латвія), 

або ж просто низьким (Литва, Данія, 

Ірландія, Словаччина, Словенія) рівнем 


4. Кілька країн ЄС значно зменшили 

за період 1998-2007 рр. рівень державного 

боргу. Це стосується насамперед Іспанії, 

Бельгії, Голландії, Ірландії, Данії і Швеції. 

Аналізуючи бюджетну політику, що здійснюється 

у рамках усього Європейського 

Союзу та зони євро, слід підкреслити її істотну 

диференціацію, коли йдеться про бюджетний 

дефіцит, а також державний борг. 

Tаблиця 3 

Динаміка державного боргу в країнах ЄС у 1998–2007 рр. 

(загальний державний борг брутто у процентному відношенні до ВВП) 

країна/рік 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 

ЄС (27 країн) 66,6 65,9 61,9 61,0 60,3 61,8 62,1 62,6 61,3 58,7 

Єврозона 72,8 71,5 68,7 68,4 68,2 69,3 69,7 70,3 68,6 66,6 

Єврозона (12 країн) 73,4 72,1 69,4 68,4 68,2 69,3 69,7 70,3 68,6 66,6 

Німеччина 60,3 60,9 59,7 58,8 60,3 63,8 65,6 67,8 67,6 65,0 

Франція 59,4 58,9 57,3 56,9 58,8 62,9 64,9 66,4 63,6 64,2 

Італія 114,9 113,7 109,2 108,8 105,7 104,4 103,8 105,8 106,5 104,0 

Іспанія 64,1 62,3 59,3 55,5 52,5 48,7 46,2 43,0 39,7 36,2 

Бельгія 117,1 113,6 107,8 106,5 103,4 98,6 94,2 92,1 88,2 84,9 

Нідерланди 65,7 61,1 53,8 50,7 50,5 52,0 52,4 52,3 47,9 45,4 

Ірландія 53,5 48,4 37,9 35,6 32,2 31,1 29,5 27,4 25,1 25,4 

Люксембург 7,1 6,4 6,2 6,3 6,3 6,1 6,3 6,1 6,6 6,8 

Данія 60,8 57,4 51,5 48,7 48,3 45,8 43,8 36,4 30,4 26,0 

Швеція 70,0 65,6 54,4 55,3 53,7 53,5 51,2 50,9 45,9 40,6 

Великобританія 46,7 43,7 41,0 37,7 37,5 38,7 40,4 42,1 43,1 43,8 

Чехія 15,0 16,4 18,5 25,1 28,5 30,1 30,4 29,7 29,4 28,7 

Угорщина 62,0 61,1 54,3 52,1 55,7 58,0 59,4 61,6 65,6 66,0 

Польща 38,9 39,6 36,8 37,6 42,2 47,1 45,7 47,1 47,6 45,2 

Словаччина 34,5 47,9 50,4 49,0 43,4 42,4 41,4 34,2 30,4 29,4 

Словенія – – – 27,2 28,4 27,9 27,6 27,5 27,2 24,1 

Естонія 5,5 6,0 5,2 4,8 5,6 5,5 5,1 4,5 4,2 3,4 

Латвія 9,6 12,5 12,3 14,0 13,5 14,6 14,9 12,4 10,7 9,7 

Литва 16,6 22,8 23,7 23,1 22,4 21,2 19,4 18,6 18,2 17,3 


192 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

Можна перерахувати країни, що належать 

до зони євро та країни, що залишили свою 

національну валюту, які здійснюють дисципліновану 

бюджетну політику. Прикладом 

країн із зони євро можуть стати Іспанія, 

Голландія, Ірландія i Люксембург. Серед 

держав, що знаходяться за межами зони 

євро – Данія, Швеція та Естонія. 

Крім того, належність до зони євро не 

захищає бюджетну політику від небезпеки. 

Парадоксом у цьому контексті є порушення 

Німеччиною засад Пакту про Стабільність 

і Зростання, тобто перевищення у 2002- 

2005 рр. передбаченої межі бюджетного 

дефіциту. Виявилось, що навіть держава, 

яка пропагувала бюджетну дисципліну, не 

завжди в стані її дотримуватись. 

Позитивом, що заслуговує на увагу, є 

загальне покращення бюджетної дисципліни 

країн Європейського Союзу в аналізованому 

періоді – як в зоні євро, так і поза нею. 

Про це свідчить тенденція до зменшення 

рівня бюджетних дефіцитів i державного 

боргу. Відкритим питанням залишається, 

наскільки ця тенденція залежить від спільної 

монетарної та бюджетної політики і наскільки 

вона є наслідком, визначаючи це 

умовно, загального перегляду кейнсіанського 

підходу до бюджетної політики. 

У країнах зони євро можна спостерігати 

тенденцію зниження рівня безробіття у 

період 1998–2007 рр. (табл. 4). Безробіття 

знизилось на 2,6 пункти з рівня 10,0% до 

7,4%. Суттєвий спад відбувся в Італії, Іспанії 

та Ірландії. Головна держава ЄС – Німеччина 

– лише в незначній мірі скоротила 

рівень безробіття порівняно з 1998 р., утримуючи 

його на відносно високому (вище 8 

відсотків) рівні. 

У другій групі країн (Данії, Швеції, Великобританії) 

безробіття утримувалося на відносно 

невисокому (нижчому, ніж у зоні євро) 

рівні. Порівняння цієї групи із зоною євро 

свідчить про безперечно нижчий рівень без- 


робіття. Упродовж аналізованого періоду рівень 

безробіття у зоні євро був безперечно 

вищий, ніж у кожній із трьох держав другої 

групи. У 2007 р. при 7,4% в зоні євро, безробіття 

в Данії становило 3,8%, у Швейцарії 

6,1%, у Великобританії 5,3%. 

Подібний низький рівень безробіття мають 

також держави, що знаходяться поза 

Європейським Союзом – Норвегія та США. 

Ці країни у 1998–2007 рр. показали середній 

рівень безробіття, що становив 3,7% 

(Норвегія) i 4,9% (США). У 2007 р. вони становили 

відповідно 2,6% i 4,6%. 

Безробіття у нових країнах ЄС показує 

значно вищий рівень порівняно з іншими 

економіками Європейського Союзу та економіками, 

що знаходяться поза ЄС. Це 

можна віднести насамперед до наслідків 

попередньої системи (крім Мальти та Кіпру 

усі інші країни мали центрально-плановану 

економіку) та результатів трансформації 

устрою. 

Рівень безробіття визначається за допомогою 

різних чинників. Крім низького 

темпу (або ж відсутності) економічного 

зростання, на рівень безробіття впливає 

фіскальна політика i уся, в широкому розумінні 

слова, сфера регулювання. Інтерпретуючи 

дані, наведені в табл. 4, необхідно 

враховувати й конкретні умови, які існують 

в даній економіці. 

Загалом можна зробити висновок, що 

низьким рівнем безробіття, наближеним 

до природного, характеризуються країни з 

еластичним ринком праці, високою продуктивністю 

праці й обмеженим втручанням в 

економіку. Звідси також випливає значна 

диференціація рівня безробіття у державах 

зони євро. Такі країни, як Нідерланди, Ірландія 

і Люксембург відзначаються низьким 

рівнем безробіття. У свою ж чергу, Німеччина 

і Франція показують відносно високий рівень 

безробіття. Отже, можемо зробити ви- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 193


Загальний рівень безробіття в країнах ЄС у 1998–2007 рр. 

сновок, що прийняття спільної валюти не є 

чинником, який зменшує рівень безробіття. 

Що стосується продуктивності праці, то 

на основі даних табл. 5, можемо зробити 

такі висновки: 

1. У країнах зони євро протягом 

1998–2007 рр. зменшилося майже на 7% 

зростання продуктивності праці стосовно 

Європейського Союзу як цілісності (ЄС- 

27 = 100) – 117,2% у 1998 р. до 110,3% у 

2007 р. На нашу думку, це стало результатом 

швидшого темпу зростання країн, що 

знаходяться за межами зони євро. 

2. Протягом аналізованого періоду рівень 

продуктивності у державах єврозони 

був більш диференційований. Так, найви- 

Tаблиця 4 

Країна/рік 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 1998/2007* 

ЄС (27 країн) n.a. n.a. 8,7 8,5 8,9 9,0 9,0 8,9 8,2 7,1 8,5 

Єврозона 10,0 9,1 8,2 7,8 8,3 8,7 8,8 8,9 8,3 7,4 8,5 

Єврозона (12 країн) 10,1 9,2 8,3 7,8 8,3 8,7 8,8 8,9 8,3 7,4 8,6 

Німеччина 9,1 8,2 7,5 7,6 8,4 9,3 9,8 10,7 9,8 8,4 8,9 

Франція 11,0 10,4 9,0 8,3 8,6 9,0 9,3 9,2 9,2 8,3 9,2 

Італія 11,4 11,0 10,1 9,1 8,6 8,5 8,1 7,7 6,8 6,1 8,7 

Іспанія 15,0 12,5 11,1 10,3 11,1 11,1 10,6 9,2 8,5 8,3 10,8 

Бельгія 9,3 8,5 6,9 6,6 7,5 8,2 8,4 8,5 8,3 7,5 8,0 

Нідерланди 3,8 3,2 2,8 2,2 2,8 3,7 4,6 4,7 3,9 3,2 3,5 

Ірландія 7,5 5,7 4,3 4,0 4,5 4,7 4,5 4,4 4,5 4,6 4,9 

Люксембург 2,7 2,4 2,2 1,9 2,6 3,8 5,0 4,6 4,6 4,1 3,4 

Данія 4,9 5,2 4,3 4,5 4,6 5,4 5,5 4,8 3,9 3,8 4,7 

Швеція 8,2 6,7 5,6 4,9 4,9 5,6 6,3 7,4 7,0 6,1 6,3 


Чехія 6,4 8,6 8,7 8,0 7,3 7,8 8,3 7,9 7,2 5,3 7,5 

Угорщина 8,4 6,9 6,4 5,7 5,8 5,9 6,1 7,2 7,5 7,4 6,7 

Польща 10,0 13,4 16,2 18,3 20,0 19,7 19,0 17,8 13,9 9,6 15,8 

Словаччина 12,6 16,4 18,8 19,3 18,7 17,6 18,2 16,3 13,4 11,1 16,2 

Естонія 9,2 11,3 12,8 12,4 10,3 10,0 9,7 7,9 5,9 4,7 9,4 

Латвія 14,3 14,0 13,7 12,9 12,2 10,5 10,4 8,9 6,8 6,0 11,0 

Литва 13,2 13,7 16,4 16,5 13,5 12,5 11,4 8,3 5,6 4,3 11,5 

Норвегія 3,2 3,2 3,4 3,6 3,9 4,5 4,4 4,6 3,5 2,6 3,7 

США 4,5 4,2 4,0 4,8 5,8 6,0 5,5 5,1 4,6 4,6 4,9 

*Середній рівень безробіття у 1998–2007 рр. 


щими показниками в 2007 р. відзначалися 

Люксембург (180,3%), Ірландія (135,7%), 

Бельгія (130,2%). Відносно низький рівень 

показала економіка Німеччини (105,7%). 

3. У країнах другої групи рівень продуктивності 

праці коливався у межах рівня 

зони євро. Так, дещо вищий показник був 

у Швеції – 115,3%, трохи нижчий у Великобританії 

– 108,8% та Данії – 106,0% 

4. У нових країнах-членах ЄС рівень 

продуктивності праці у 1998–2007 рр. був 

нижчий від аналогічного показника країн 

старого Євросоюзу (ЄС-12). Серед країн – 

нових членів ЄС найвищі темпи зростання 

рівня продуктивності праці можна відзначити 

у Польщі. Так, протягом 1998–2007 рр. 

194 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

цей показник зріс на 19,3% (із 47,7% у 

1999 р. до 67% у 2007 р.). 

На особливу увагу заслуговує формування 

продуктивності праці у країнах, 

що знаходяться за межами ЄС: Норвегії, 

Швейцарії i США. Так, Швейцарія у 2007 р. 

показала рівень нижчий на 1,5 пункти від 

рівня зони євро. Щодо Норвегії, то можемо 

констатувати, що питома вага рівня продуктивності 

значно зросла на 40,7%: із 114,0% 

у 1998 р. до 154,7% у 2007 р. 

Приклад США є особливо цікавим. У 

1998 р. різниця продуктивності між США та 

зоною євро становила 24 пункти, у 2007 р. 

вона зросла до 32,3 пункти. Зростання про- 



Динаміка питомої ваги рівня продуктивності праці у високорозвинутих країнах 

(ЄС-27 = 100%) 

країна 

рік 

1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 

ЄС (27 країн) 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 

Єврозона 117,2 116,1 114,8 113,2 112,3 111,6 110,6 110,8 110,5 110,3 

Єврозона (12 країн) 116,2 115,2 114,0 113,2 112,3 111,6 110,6 110,8 110,5 110,4 

Німеччина 112,5 111,9 108,2 107,0 106,5 108,8 108,3 107,4 106,9 105,7 

Франція 126,4 125,3 125,2 125,2 125,7 121,8 120,8 123,7 124,0 124,3 

Італія 130,1 127,5 126,2 125,7 117,8 115,7 112,3 111,1 108,9 108,0 

Іспанія 107,8 105,6 103,8 103,3 105,0 104,0 102,2 102,0 102,9 105,1 

Бельгія 134,5 134,3 137,1 133,9 136,6 134,8 132,2 132,0 131,3 130,2 

Нідерланди 110,9 111,8 114,5 113,4 113,4 111,0 112,4 115,3 114,3 114,3 

Ірландія 125,4 125,3 127,3 128,1 133,5 135,5 134,8 133,8 134,7 135,7 

Люксембург 165,5 176,1 176,2 162,6 163,5 166,8 169,8 175,6 183,9 180,3 

Данія 109,2 108,7 110,7 107,7 108,6 106,4 108,8 109,2 108,3 106,0 

Швеція 112,0 113,4 113,7 107,7 107,8 110,2 113,5 112,9 113,8 115,3 

Великобри-танія 107,4 107,1 108,9 109,9 110,3 110,6 112,3 109,7 109,5 108,8 

Чехія, 60,1 61,9 61,9 63,4 63,1 66,7 68,1 68,9 70,4 73,6 

Угорщина 62,6 61,9 64,7 68,1 71,0 71,9 72,2 73,4 74,5 73,9 

Польща 47,7 49,4 51,0 52,3 54,1 62,6 65,0 65,3 66,2 67,4 

Словаччина 56,2 56,6 58,1 60,5 62,6 63,4 65,6 68,8 71,7 76,8 

Естонія 40,0 41,9 45,3 46,5 49,3 53,0 55,3 59,0 61,7 64,7 

Латвія 36,8 38,0 40,1 41,4 43,1 44,3 46,0 49,2 50,9 53,6 

Литва 40,6 40,2 42,7 46,9 48,0 52,0 53,3 54,6 57,1 60,7 

Норвегія 114,0 120,1 138,8 136,8 131,7 135,2 142,6 155,3 158,9 154,7 

Швейцарія 112,4 110,8 110,7 107,1 107,5 105,7 105,2 105,2 105,8 108,9 

США 140,2 142,2 140,2 138,3 138,0 139,8 140,8 143,2 142,8 142,7 


дуктивності праці було в США безперечно 

вищим, ніж у країнах ЄС. Це служить своєрідним 

коментарем до реалізації ініційованої 

Європейським Союзом Лісабонської 

Стратегії. Її метою було, як відомо, створення 

до 2010 р. найбільш конкурентної 

економіки Європейського Союзу у глобальному 

масштабі. Проте, як виявляється, 

дистанція між ЄС та США не тільки не була 

знівельована, а й зросла. 

Упровадження спільної валюти вимагало 

створення Європейського Центрального Банку, 

який розпочав свою діяльність у 1998 р. З 

метою забезпечення стабільності новій валюті, 

Європейський центральний банк був наді- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 195

лений повноваженням автономії. На думку багатьох 

економістів, його навіть можна визнати 

найбільш незалежним банком у світі. 

Автономію Європейського центрального 

банку визначає дуже широкий діапазон 

незалежності: 

– функціональної (здатності до автономного 

визначення Європейського центрального 

банку цілей його діяльності та 

способу їх реалізації); 

– інституційної (забезпечення 

суб’єктивності Європейського центрального 

банку та його автономії щодо інституції 

ЄС та інших суб’єктів); 

– персональної (захист осіб, що 

ухвалюють рішення у Європейському центральному 

банку, від можливості здійснення 

на них тиску); 


– фінансової (забезпечення відповідними 

фінансовими ресурсами, що уможливлюють 

виконання статутних функцій). 

Основною метою Європейського центрального 

банку є утримання стабільності 

цін. Іншими словами, утримування інфляції 

на низькому рівні (інфляційна мета) з одночасним 

уникненням дефляції. 

Динаміку інфляції у зоні євро та інших вибраних 

валютних зонах показано у табл. 6. 

Дані, наведені у табл. 6, дають змогу 

висловити такі спостереження: 

1. Інфляція у зоні євро протягом 1998– 

2007 рр. утримувалася на досить низькому 

рівні, що коливався в межах 2%. 

2. Рівень інфляції в окремих країнах зони 

євро характеризувався певною диференціацією, 

межі якої становили близько 3 пунктів. 

Динаміка рівня інфляції у розвинутих країнах у 1998–2007 рр. 

*Середній рівень інфляції у 1998–2007 рр. 



країна 

рік 

1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 1998/2007* 

ЄС 1,3 1,2 1,9 2,2 2,1 2,0 2,0 2,2 2,2 2,3 1,9 

Єврозона 1,1 1,1 2,1 2,3 2,2 2,1 2,1 2,2 2,2 2,1 1,9 

Німеччина 0,6 0,6 1,4 1,9 1,4 1,0 1,8 1,9 1,8 2,3 1,5 

Франція 0,7 0,6 1,8 1,8 1,9 2,2 2,3 1,9 1,9 1,6 1,7 

Італія 2,0 1,7 2,6 2,3 2,6 2,8 2,3 2,2 2,2 2,0 2,3 

Іспанія 1,8 2,2 3,5 2,8 3,6 3,1 3,1 3,4 3,6 2,8 3,0 

Нідерланди 1,8 2,0 2,3 5,1 3,9 2,2 1,4 1,5 1,7 1,6 2,3 

Ірландія 2,1 2,5 5,3 4,0 4,7 4,0 2,3 2,2 2,7 2,9 3,3 

Люксембург 1,0 1,0 3,8 2,4 2,1 2,5 3,2 3,8 3,0 2,7 2,5 

Данія 1,3 2,1 2,7 2,3 2,4 2,0 0,9 1,7 1,9 1,7 1,9 

Швеція 1,0 0,5 1,3 2,7 1,9 2,3 1,0 0,8 1,5 1,7 1,5 


Чехія 9,7 1,8 3,9 4,5 1,4 -0,1 2,6 1,6 2,1 3,0 3,0 

Угорщина 14,2 10,0 10,0 9,1 5,2 4,7 6,8 3,5 4,0 7,9 7,5 

Польща 11,8 7,2 10,1 5,3 1,9 0,7 3,6 2,2 1,3 2,6 4,7 

Словаччина 6,7 10,4 12,2 7,2 3,5 8,4 7,5 2,8 4,3 1,9 6,5 

Естонія 8,8 3,1 3,9 5,6 3,6 1,4 3,0 4,1 4,4 6,7 4,5 

Латвія 4,3 2,1 2,6 2,5 2,0 2,9 6,2 6,9 6,6 10,1 4,6 

Литва 5,4 1,5 1,1 1,6 0,3 -1,1 1,2 2,7 3,8 5,8 2,2 

Норвегія 2,0 2,1 3,0 2,7 0,8 2,0 0,6 1,5 2,5 0,7 1,8 

США 1,6 2,2 3,4 2,8 1,6 2,3 2,7 3,4 3,2 2,9 2,6 

196 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

3. Деякі країни мали, в основному, нижчий 

рівень інфляції. Це стосується Швеції 

та Великобританії, де середній рівень інфляції 

у 1998–2007 рр. становив, відповідно, 

1,5% i 1,6%. 

4. Нові країни ЄС показували вищий, 

ніж у зоні євро, рівень інфляції. Однак, потрібно 

зазначити, що у деяких країнах, зокрема 

у Польщі та Угорщині, простежується 

тенденція до зниження рівня інфляції. 

5. У країнах, що знаходяться за межами 

Євросоюзу, протягом 1998–2007 рр. інфляція 

була на рівні, наближеному (Норвегія, 

1,8%) або ж дещо вищому (США, 2,6%) порівняно 

із зоною євро. 

Із вищезазначеного випливає, що контроль 

пропозиції грошей і рівень стабільності 

цін не свідчать про істотну перевагу зони 

євро. У даному контексті на особливу увагу 

заслуговують приклади Данії, Швеції, Великобританії 

та Норвегії – держав із низьким 

рівнем інфляції. Отже, як виявляється, для 

контролювання рівня інфляції прийняття 

спільної валюти не є необхідним. 

Отже, створення євро випливало насамперед 

із політичних передумов. Виникнення 

спільної валюти було визначене у 

Маастрихтському трактаті, що засновував 

Європейський Союз. Загалом можна стверджувати, 

що необхідною умовою для впровадження 

євро було саме створення Європейського 

Союзу. 

Майже через десять років функціонування 

зони євро можна зробити оцінку наслідків 

впровадження спільної валюти. Порівняльний 

аналіз країн зони євро та решти 

країн ЄС не дає доказів для переважаючого 

позитивного впливу євро на економіку 

окремих держав. Таким чином, не можна 

однозначно стверджувати, що впровадження 

євро істотним чином вплинуло на пришвидшення 

економічного зростання в країнах 

єврозони. 


Перспективи спільної валюти тісно 

пов’язані із функціонуванням Європейського 

Союзу. Євро, подібно до інших сучасних 

валют, не є автономною валютою, незалежною 

від безпосередніх політичних умов. 

Отже, не існує кращої форми від грошей, 

що функціонують у рамках золотої валюти. 

У випадку подальшої інтеграції Європейського 

Союзу територія зони євро буде 

розширюватися. Дезінтеграційні процеси у 

рамках ЄС можуть водночас значно обмежити 

територію, охоплену спільною валютою, 

або ж навіть спричинити її ліквідацію 

та повернення до національних валют. 


1. Milleville J. Perspektywy rozszerzenia Europejskiej 

Unii Gospodarczej i Walutowej – korzyści i 

zagrożenia, Procesy integracyjne we współczesnej 

gospodarce światowej, Poznań, 2008. 

2. Oręziak L. Euro. Nowy pieniądz, Wyd. 

naukowe PWN, Warszawa, 2003. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 197


КООПЕРАТИВНА ПРИРОДА КРЕДИТНИХ СПІЛОК 

ТА ПРІОРИТЕТИ ЇХ РОЗВИТКУ 

В УМОВАХ КОНКУРЕНЦІЇ 

На основі дослідження історії становлення та розвитку кредитних спілок визначено 

їх специфічні ознаки, переваги та недоліки, принципи організації діяльності. Надано 

пропозиції щодо удосконалення механізму стимулювання розвитку сектора кредитної 

кооперації в Україні. 

Прямування України до високорозвиненої 

соціально-орієнтованої економічної 

системи ринкового типу, інтеграція із європейськими 

державами в єдине співтовариство 

потребують стійкого зростання 

національної економіки, її демонополізації, 

досягнення визначеного рівня життя населення, 

формування міцного середнього 

класу, що неможливо без відповідного інвестування, 

формування конкурентоспроможного 

ринку фінансових послуг. Проте 

наслідки світової фінансової кризи ускладнюють 

реалізацію стратегічної мети українського 

суспільства, спонукають до пошуків 

нових удосконалених механізмів мобілізації 

інвестиційних ресурсів для розвитку національної 


В сучасних умовах найпотужнішими та 

найпопулярнішими інвестиційними інститутами 

на фінансовому ринку є банківські 

та страхові установи, що надають великий 

спектр фінансових послуг, починаючи від 

розрахунково-касового, кредитного обслуговування, 

до надання повного пакету 

страхових послуг. Але зараз в Україні банки 

фактично позбавили реальний сектор 

економіки доступу до кредитних ресурсів: 

вартість позикових коштів подвоїлася, 

Вікторія ГРИЦЕНКО 

Валерія ЛИТВИН 

банки виявилися не в змозі надавати довгострокові 

кредити. Особливо гостро проблема 

задоволення потреб у кредитних 

ресурсах постає перед суб’єктами малого 

і середнього бізнесу, що діють як у сфері 

промисловості, так і у сільськогосподарському 

секторі. Для її вирішення потрібні 

нові неординарні рішення, поєднання різноманітних 

форм господарювання, які довели 

свою ефективність в умовах різних 

соціально-економічних систем. Мова йде 

про необхідність стимулювання розвитку 

кооперативних об’єднань, і такого їх різновиду, 

як кредитні спілки (КС), що є формою 

самоорганізації громад на добровільній, 

взаємовигідній основі. 

Проблемам кооперативного руху, становлення 

та розвитку національних кооперативних 

систем приділяється чимало 

уваги вітчизняними та зарубіжними фахівцями. 

Обґрунтування сутності кооперації, 

класифікації кооперативів, аналіз переваг 

та недоліків їх різних форм, особливостей 

та шляхів розвитку в різних соціально-економічних 

умовах зустрічаємо в роботах 

В. Гончаренка, О. Голубенко, Ф. Горбоноса, 

Р. Слав’юка, Г. Черевка, А. Чаянова, 

В. Хойєра та інших. Глибоке дослідження 

198 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

закономірностей еволюції теорії та практики 

кооперації, зокрема кредитної, міститься 

в працях М. Туган-Барановського. Він 

розробив основні засади, принципи функціонування 

кооперативів як організацій 

вищого порядку, розглядав кооперацію як 

механізм, здатний запобігти розвиткові бюрократизму 

та забезпечити ефективність 

економічної системи. 

Проте донині багато питань теорії і 

практики кооперації залишаються відкритими. 

Ведеться полеміка щодо місця і ролі 

кооперації в економічних системах різних 

типів, механізмів державного стимулювання 

розвитку кооперативного руху та окремих 

форм кооперації, концепцій побудови 

національних кооперативних систем. 

Мета статті полягає в узагальненні теоретичних 

засад кооперації, з’ясуванні сутності, 

природи, переваг кредитних спілок 

як форми кооперації, розкритті їх місця та 

ролі у розвитку економіки, що є важливим 

з точки зору вдосконалення механізму задоволення 

потреб малих бізнес-структур у 

кредитних ресурсах. 

Для кращого розуміння специфічних 

особливостей функціонування кредитних 

спілок (credit unions), звернемось до історії 

їх виникнення. У 1840 р. у Німеччині був 

заснований перший “Народний банк” для 

надання кредитів селянам, відомий нині як 

кредитний кооператив. А у 1864 р. у селищі 

Геддерсдорф Ф. В. Райффайзен заснував 

перше кредитне товариство, дотримуючись 

наступних принципів: 1) необмеженої 

відповідальності членів за зобов’язаннями 

товариства; 2) “локалізації”, тобто обмеження 

діяльності товариства вузькими територіальними 

межами; 3) заборони членам 

товариства одночасно брати участь 

у декількох товариствах; 4) принципового 

заперечення паю; 5) заборони призначати 

постійну заробітну плату посадовим особам 

товариства, окрім бухгалтера [1, 413]. 


Подібні кредитні об’єднання, побудовані на 

“райффайзенівських принципах”, почали 

створюватися з 50–60-х рр. ХІХ ст. в Італії, 

Австрії, Угорщині, Бельгії та Росії; з 80-х рр. 

– у Франції, з 90-х рр. – у США, Канаді, Сербії 

та Хорватії, Болгарії, Румунії; на початку 

ХХ ст. – в Індії, Бірмі, на Кіпрі, в Іспанії, Японії 

[2, 84] . 

В колишньому СРСР кредитні спілки 

співіснували поряд із державними підприємствами 

й установами. На 1 жовтня 

1922 р. було зареєстровано 512 кредитних 

та позичково-ощадних товариств [3, 40–41]. 

Спочатку вони мали стихійний характер виникнення, 

що було пов’язано з відсутністю 

високопродуктивних засобів виробництва 

у селян. Але згодом уряд почав ухвалювати 

відповідні законодавчі акти, які значно 

структурували та вдосконалювали їх 

діяльність. З прийняттям у 1924 р. низки 

декретів: “Про кредитну кооперацію”, “Про 

споживчі кооперативи”, “Про селянськогосподарські 

товариства”, в СРСР почав 

розширюватися сектор кредитної кооперації. 

За даними фінансового відділу СРСР, 

з листопада 1922 р. по вересень 1924 р. 

кількість кредитних кооперативів стрімко 

зростала щомісяця. 

На 1 січня 1925 р. кількість кредитних 

кооперативних організацій, зареєстрованих 

та взятих на облік фінвідділом СРСР, істотно 

збільшилася і досягла 11844, з них – кредитних 

і позичково-ощадних товариств було 

2283, кредитно-селянсько-господарських 

товариств – 7567, споживчих товариств з 

кредитними відділами – 1756 і кустарнопромислових 

товариств з кредитними функціями 

– 238 [3, 42–43]. Причиною появи та 

широкої популяризації кредитних спілок в 

СРСР, на нашу думку, став недостатньо реалізований 

попит населення на недорогі якісні 

короткострокові фінансові послуги. 

В Україні перше ощадно-кредитне товариство 

було створено у м. Гадячі на Пол- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 199

тавщині в 1869 р., серед засновників якого 

– Г. Галаган, М. Туган-Барановський та 

ін. [4, 20]. Однією з найвідоміших у ХІХ ст. 

вважалася Сокиринська кредитна спілка, 

заснована в 1871 р. 

Першим документом, який заклав правову 

основу для функціонування КС в незалежній 

Україні, стало “Тимчасове положення 

про кредитні спілки в Україні” №377/93 

від 20.09.1993 р. Наступним кроком на 

шляху формування сприятливих умов для 

розвитку кредитної кооперації було прийняття 

Закону України “Про кредитні спілки” 

№701/99 від 22.06.1999 р., що визначив 

принципи діяльності КС на ринку фінансових 

послуг країни. 

Створення у 1994 р. Національної асоціації 

кредитних спілок України (НАКСУ), дозволило 

забезпечити координацію їх діяльності, 

сприяло вирішенню стратегічних і тактичних 

завдань розвитку кредитного руху в Україні. 

Нині до складу НАКСУ належать близько 

134 кредитних спілок з активами понад 

208,97 млн. грн., які об’єднують до 300 тис. 

фізичних осіб. В листопаді 1994 р. НАКСУ 

стала повноправним членом Всесвітньої 

ради кредитних спілок (WOCCU). Сьогодні в 

окремих країнах світу кредитні спілки існують 

та функціонують у різноманітних формах: 

кооперативної ощадно-позичкової асоціації, 

народного банку, кооперативного банку, будівельно-позичкової 

асоціації, бідняцького 

банку (poormen’s bank), сільської каси, каси 

взаємодопомоги, товариства взаємного кредиту 

та інші [5, 38]. Але всіх їх об’єднує громадська, 

кооперативна природа виникнення 

та особливе функціональне призначення. 

Відомий український вчений-економіст 

М. Туган-Барановський вважав кредитні 

спілки формою кооперативного підприємства 

та визначав кооператив як “господарське 

підприємство декількох осіб, які 

об’єдналися на добровільних засадах, головним 

призначенням якого є не отримання 


найбільшого бариша на витрачений капітал, 

але збільшення, завдяки загальному веденню 

господарства, трудових доходів своїх 

членів або зменшення витрат цих членів на 

їхні споживчі потреби” [6, 94]. На думку вченого, 

кооперативне підприємство характеризується 

трьома ознаками: по-перше, метою 

створення – збільшення трудових доходів 

своїх членів або скорочення витрат останніх 

на споживчі потреби; по-друге, – добровільністю 

свого устрою, по-третє, – спільним веденням 

господарства. Такі характерні ознаки 

притаманні і кредитним спілкам, як формі 

кооперативного підприємства. 

Кредитні спілки – це специфічні інвестиційні 

інститути, завдяки яким задовольняються 

потреби суб’єктів у кредитних 

ресурсах, реалізуються інтереси певної 

спільноти людей. Коло суб’єктів, яким надаються 

фінансові послуги, обмежується 

тільки їх членами – фізичними особами. 

Здебільшого послуги кредитних спілок стосуються 

забезпечення їх учасників можливістю 

отримання позик на вигідних умовах. 

Власне, ця особливість кредитних спілок 

відрізняє їх від інших фінансових інститутів 

та вказує на їх вузьку спрямованість і спеціалізацію, 

що значно зменшує їхні потенційні 

можливості щодо ефективного використання 

залучених фінансових ресурсів. 

Таким чином, у вузькому розумінні 

кредитну спілку можна розглядати як мінібанк, 

що залучає кошти громадян і надає 

кредити. Але на відміну від банківських 

інститутів, які є суто комерційними установами, 

гроші кредитних спілок працюють на 

кожного їхнього члена без винятку. До того 

ж, банківські інститути не зацікавлені і не 

завжди готові працювати із дрібними позичальниками 

(фізичними особами) через високий 

рівень кредитних ризиків. У свою чергу, 

фізичні особи не завжди прагнуть брати 

кредити в банківських установах через їхню 

дорожнечу та короткотерміновість. 

200 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

До переваг кредитних спілок слід віднести 

отримання їх членами можливостей 

збільшення власної кредитоспроможності 

завдяки взаємній солідарній необмеженій 

відповідальності. В цьому зв’язку їх можна 

охарактеризувати як спілки боржників, 

з яких кожний ручається за іншого та замінює 

нестачу майнового забезпечення у 

окремого боржника взаємною відповідальністю. 

Капітал спілок формується за рахунок 

паїв (невеликого розміру), що вносяться 

членами та розподіляються між ними у 

формі позик. 

Позики членам КС надаються на різноманітні 

споживчі потреби, починаючи від купівлі 

дрібної побутової техніки, і закінчуючи 

придбанням власного житла. Можна виокремити 

такі види позичок (кредитів) кредитних 

спілок: споживчі, що надаються на короткий 

термін з метою задоволення споживчих потреб 

їх членів; фермерські – надаються 

сільськогосподарським товариствам або 

приватним підприємцям з метою підтримки 

та розвитку їхнього бізнесу; студентські 

– надаються членам КС на здобуття освіти 

ними або їхніми дітьми під заставу майна 

або поручительство; благодійні – видаються 

членам у випадку настання важкої хвороби, 

втрати працездатності або смерті близьких 

родичів, тощо; іпотечні – на придбання власного 

житла, видаються на тривалий термін, 

при заставі придбаного майна та інші види 

позичок, які залежать від індивідуальних потреб 

членів КС та певних можливостей КС. 

Отже, можемо виокремити низку специфічних 

ознак кредитної спілки, які відрізняють 

її від інших інвестиційних інститутів: 

по-перше, кредитна спілка одночасно поєднує 

у собі два види діяльності: громадську 

та фінансову; по-друге, кредитна спілка 

– це відносно малий за розміром кредитно-інвестиційний 

інститут, який займає, як 

правило, невеликий сегмент на ринку фінансових 

послуг; по-третє, її спеціалізація 


спрямована тільки на кредитування своїх 

учасників – власників капіталу; по-четверте, 

членами кредитної спілки можуть бути тільки 

фізичні особи; по-п’яте, кредитна спілка 

може бути заснована у вигляді юридичної 

особи, якщо це забажають її засновники під 

час її реєстрації; по-шосте, рівноправність 

членів кредитних спілок в питаннях управління, 

контролю та розкриття фінансової 

інформації про діяльність спілки незалежно 

від величини і строків внеску; по-сьоме, 

кредитні спілки мають соціально спрямований 

характер діяльності. 

Виявлення специфічних рис та функціонального 

призначення кредитних спілок 

надає можливість визначити останні як: некомерційні 

громадські фінансово-кредитні 

інститути, створені на добровільних засадах 

з метою надання допомоги своїм учасникам 

(членам) шляхом злиття їх власних 

заощаджень з подальшим використанням 

задля взаємного кредитування на вигідних 

умовах, а також надання фінансових 

послуг за собівартістю (без закладання 

прибутку у ціну послуг). Саме цим визначається 

неприбуткова соціально-економічна 

кооперативна природа КС. 

Безперечні переваги кредитних спілок, 

порівняно з іншими кредитно-фінансовими 

інститутами, сприяють розвиткові таких 

об’єднань у різноманітних формах у 

всьому світі. За даними Всесвітньої ради 

кредитних спілок (World Council of Credit 

Unions (WOCCU), створеної ще в 1971 р., у 

2008 р. у світі налічувалося близько 54 тис. 

кредитних спілок у 97-ми країнах, учасниками 

яких були понад 185 млн. фізичних осіб. 

Їхні сукупні активи складали 1193,8 млрд. 

дол. США (рис. 1–4). 

Розуміння неприбуткової кооперативної 

природи кредитних спілок є надзвичайно 

важливим і актуальним питанням 

для усвідомлення їх значення в економіці 

України, успішного розвитку і недопущення 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 201

2008р. 

2007р. 

2006р. 

2008р. 

2007р. 

2006р. 

904,1 

46473 

49134 

995,7 

987,7 

виникнення псевдоспілок, які можуть дискредитувати 

кооперативну ідею фінансової 

допомоги населенню, яка майже після 70ти 

років забуття почала відроджуватися в 

Україні. Кредитні спілки зобов’язані подолати 

створений “фінансовими пірамідами” негативний 

імідж через розробку спеціальних 

програм, спрямованих на вдосконалення 

професійної етики, принципів корпоративного 

управління тощо. Поштовхом для цього 

можуть стати нові умови їх ліцензування, 

які повинні охоплювати не тільки фінансові 

показники діяльності кожної кредитної спілки, 

а й особисті характеристики членів органів 

управління. 

Найбільшого розквіту кредитні спілки в 

Україні зазнали у 2007 р. та першій половині 

2008 р. Цей період характеризувався загальним 

зростанням економіки України, стабільністю 

національної валюти, підвищенням 


53689 

40000 45000 50000 55000 

850 900 950 1000 1050 

2008р. 

2007р. 

2006р. 

2008р. 

2007р. 

2006р. 

1092,1 

1193,8 

1181,5 

1000 1050 1100 1150 1200 1250 

Рис. 1. Динаміка кількості КС у світі* Рис. 2. Динаміка обсягів активів КС 

у світі, млрд. дол. США * 

Рис. 3. Динаміка обсягів заощаджень 

КС у світі, млрд. дол. США* 

* Побудовано на основі даних WOCCU [7]. 

споживчої активності населення. 13 грудня 

2007 р. на засіданні Наглядової ради в 

рамках Програми зміцнення КС в Україні 

(ПЗКСУ) було прийнято рішення про надання 

Канадською Агенцію з Міжнародного розвитку 

коштів у розмірі 882 тис. дол. США на 

капіталізацію вітчизняного сектора КС [8, 1]. 

Незважаючи на це, на кінець 2008 р. кредитний 

портфель кредитних спілок країни (які 

об’єднували близько 2,7 млн. громадян), 

ледве перевищував 5,5 млрд. грн., що відповідало 

обсягу активів невеликого українського 

комерційного банку [9]. Ситуація 

значно погіршилася у ІІ кварталі 2009 р. За 

даними Держфінпослуг, внаслідок фінансової 

кризи, уповільнення рівня ділової активності 

кредитних спілок, значно погіршилися 

показники їх діяльності (табл. 1). 

Розвиткові кредитної кооперації в Україні, 

окрім інших факторів, протидіє незба- 

202 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 

172 

177,4 

185,8 

165 170 175 180 185 190 

Рис. 4. Динаміка кількості членів КС 

у світі, млн. осіб*

лансована податкова політика уряду. У законопроекті 

“Про внесення змін до Закону 

України “Про податок з доходів фізичних 

осіб” пропонується стягувати 5% податку з 

доходів, отриманих від розміщення депозитів 

у кредитних спілок. Водночас, їхні члени, 

які мають долю в пайовому капіталі спілки, 

повинні будуть сплачувати податок у розмірі 

15% з доходів від пайових внесків [10]. 

На сьогодні кредитні спілки в Україні 

мають статус неприбуткових організацій і 

при оподаткуванні користуються пільгами. 

Такі обставини надають деякі переваги кредитним 

спілкам порівняно із банківськими 

інститутами. Незважаючи на це, все більше 

іноземних банків з великими фінансовими 

ресурсами “захоплюють” ринок дрібних 

банківських послуг. Ці банки запроваджують 

в Україні високотехнологічні продукти, 

такі як дешеве та якісне розрахунково-касове 

обслуговування, багатофункціональні 

банкомати, безконтрактні банківські картки, 

Інтернет-банкінг, сучасні ощадні, депозитні, 

інвестиційні інструменти тощо. Фінансовий 

капітал таких установ дозволяє їм утримувати 

демпінгові відсоткові ставки за кредитами 

протягом тривалого часу задля захоплення 

найбільших ринкових сегментів. 



Розвиток кредитної кооперації та результати діяльності кредитних спілок 

в Україні (2004–2009 р.)* 

Показники 2004 р. 2005 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р. 

ІІ квартал 

2009 р. 

Кількість КС 612 723 764 800 8641 8282 Загальна кількість членів КС, тис. осіб 785 1231 1791,4 2391,6 2669,4 2151,6 

Загальні активи, млн. грн. 840,3 1939,5 3241,2 5260,6 6064,9 4618,1 

Сума кредитів, млн. грн. 690,8 1441,6 2596,7 4512,3 5572,8 4121,3 

Капітал, млн. грн. 226,1 668,5 1097,9 1551,5 1714,0 1149,6 

Загальна сума внесків на депозитні 

рахунки членів КС, млн. грн. 

550,4 1145,9 1926,5 3451,2 3951,1 3122,7 

* Побудовано на основі даних: Основні показники системи кредитних спілок в Україні за 2004-ІІ квартал 2009 рр. / Державна 

комісія з регулювання ринків фінансових послуг [Електронний ресурс]. – Режим доступу: . 

1 дані на 30.09.2008 р. 

2 дані за І квартал 2009 р. 

Викладене дозволяє узагальнити переваги 

та недоліки діяльності українських 

кредитних спілок порівняно із іншими кредитно-фінансовими 

установами (табл. 2). 

Жорстка конкуренція на ринку фінансових 

послуг, недовіра з боку населення не 

дають змоги кредитним спілкам стабільно 

розвиватися та реалізувати увесь свій інвестиційний 

потенціал. Вихід бачиться – у 

переорієнтації кредитних спілок на сільську 

місцевість, де діяльність банківських інститутів 

менш активна. Подібні зміни нададуть 

нового поштовху розвиткові кредитних спілок, 

а також можливостей зайняти нову 

“нішу” під назвою “мікрофінансування”. 

Сільське мікрофінансування вбачається 

необхідною умовою та ефективним інструментом 

для забезпечення сталого економічного 

розвитку сільськогосподарських 

об’єднань та відродження сільського господарства 

загалом. 

На нашу думку, в сучасних ринкових 

умовах кредитні спілки матимуть реальні 

конкурентні переваги, якщо будуть орієнтуватися 

на сільську місцевість. По-перше, 

вони спроможні видавати невеликі позички 

(від 500 дол. США і менше) для фермерів 

або інших бізнесових потреб; по-друге, 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 203



Переваги та недоліки діяльності кредитних спілок України порівняно 

із іншими кредитно-фінансовими установами * 

Переваги Недоліки 

1. Фінансова відокремленість та високий 

ступінь незалежності. 

2. Спрощений порядок ведення фінансової 

документації, обумовлений вузькою спеціалізацією 

діяльності КС. 

3. Більш лібералізовані податкові 

зобов’язання перед державою внаслідок 

неприбуткового статусу. 

4. Командне (а не відокремлене) прийняття 

рішень на рівноправній, взаємовигідній 

основі. 

5. Ширші можливості щодо організаційної, 

технічної, економічної та фінансової підтримки 

з боку зарубіжних асоціацій КС. 

6. Соціально орієнтовані настанови: задоволення 

фінансових потреб населення, 

їх підтримка у важкі часи через систему 

кредитних відносин. 


спрощена процедура розгляду заявок на 

отримання кредиту дозволить його видавати 

у дуже стислі строки; по-третє, наявність 

необхідної інформації про стан поточних 

справ місцевих сільських клієнтів зменшить 

їх фінансові ризики. 

Проте, для того, аби бути конкурентоспроможними 

на сільських територіях, 

необхідно “підготуватися” до виходу на 

цей ринок. Насамперед, треба розробити 

агресивну маркетингову стратегію входу і 

поступового “захоплення” сільськогосподарського 

сектора. Задля підтримки конкурентоспроможності, 

вітчизняним кредитним 

спілкам варто переглянути свою 

організаційну структуру і політику управління 

ризиками відповідно до умов, потреб 

і можливостей сільськогосподарських 

територій, залучити дешеві ресурси на 

тривалий термін, відстежувати та активно 

брати участь у місцевих, регіональних і національних 

програмах, що будуть сприяти 

розширенню кооперативних об’єднань у 

1. Недосконала законодавча база регулювання діяльності 

кредитних спілок. 

2. Високий ступінь загрози фінансових махінацій (формування 

фінансових пірамід) і шахрайства внаслідок можливої 

недобросовісності управлінського апарату кредитних 

спілок. 

2. Відсутність єдиних стандартів ведення фінансової 

звітності. 

3. Високий ступінь уразливості з боку негативного впливу 

мега- та макроекономічних чинників на діяльність КС. 

4. Втрата довіри населення до надійності кредитних 

спілок. 

5. Низький рівень кваліфікації та професіоналізму персоналу 

КС. 

6. Більш глибокі суперечки між позичальниками і кредиторами 

стосовно питань узгодження величини ставок за 

кредитами і депозитами. 

7. Звужені можливості щодо використання сучасних 

управлінських, фінансових та інформаційних технологій у 


перспективі. Як зазначає Р. Слав’юк “для 

того, щоб розвивалася кредитна кооперація 

на селі, а з нею і різні форми аграрного 

бізнесу… вона повинна спрямовуватися не 

лише на формування певних макроекономічних 

показників, пошуки джерел бюджетного 

фінансування аграрного сектора, а й 

на сутність економічної моделі суспільства, 

де знайшлося б місце для підтримки аграрного 

підприємництва, як необхідної складової 

ефективної моделі розвитку” [11, 103]. 

Стратегія співробітництва кредитних 

спілок з аграрними бізнес-одиницями має 

спиратися на визначені підходи, а саме: 

– підтримка кредитних асоціацій при 

розробці політики управління фінансовими 

послугами; 

– навчання, консультування персоналу 

кредитних спілок; 

– координація освітніх програм через 

асоціації кредитних спілок, Держфінпослуг, 

вузи тощо. 

204 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

Концептуальна схема проекту розвитку 

аграрного бізнесу в Україні за участю кредитних 

спілок показана на рис. 5. 

До потенційних загроз стабільності системи 

кредитних спілок необхідно віднести 

супроводжуючі ризики, пов’язані з несприятливою 

законодавчою і регуляторною політикою 

уряду, брендові ризики та ризики 

“недоінформованості” населення. Окремо 

слід вказати на ризик недостатньої ліквідності 

українських спілок через фінансові 

кризи, нездатність гнучко реагувати на суттєві 

зміни ринкової кон’юнктури, відсутність 

ефективних механізмів підтримки їх фінансової 

стабільності та захисту внесків учасників, 

а також кредитні ризики. 

До основних чинників, які впливають 

на ймовірність неповернення кредитів, тоб- 

Проект: 

консультування, 

навчання, 

посередництво 


то призводять до появи кредитних ризиків, 

можна віднести: нестабільність економічної 

та політичної ситуації у країні, недосконалість 

податкового і кредитного законодавства, 

відсутність достовірної інформації про 

стан справ позичальника, високий рівень 

ринкової відсоткової ставки як за кредитами, 

так і за депозитами, високі темпи інфляції. 

Більшість зазначених видів ризиків (переважно 

екзогенних, зовнішніх) не піддаються 

ефективному управлінню з боку кредитних 

спілок. Їх можна тільки прогнозувати 

та ураховувати при розробці фінансової політики, 

протидіючи погіршенню фінансового 

стану малих кредитних об’єднань. 

Але для мінімізації кредитних ризиків 

(ендогенних, внутрішніх), кредитні спілки 

можуть запровадити різноманітні форми 

Рис. 5. Проект розвитку аграрного бізнесу в Україні за участю кредитних спілок* 


Фінансова підтримка, 

передача та розвиток 

необхідних технічних, 

економічних та 

організаційних знань і 

навичок 

Державні інститути (макрорівень) 

(формування правової бази, розробка та 

реалізація соціально-економічної політики, 

представлення інтересів, лобіювання) 

Інституційні обмеження 

Асоціації: 

- банківські; 

- інвестиційні; 

- кредитні; 

- страхові та інші 

Незалежні 

консультанти 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 205 

ВНЗ 

Пропозиція послуг 

Цільова група – кредитні спілки 

(мікрорівень) 

Бізнес-структури в аграрному 

секторі 

Посередницькі послуги 

(мезорівень)

забезпечення кредитів при одночасному 

обмеженні загальної суми кредитів, що 

видаються; ввести жорсткий внутрішній 

контроль за витрачанням кредитів їх учасниками-членами; 

формувати резервний 

фонд для покриття витрат від неповернення 

кредитів; вдосконалити систему моніторингу 

фінансового стану позичальників; 

увійти до складу асоціацій кредитних спілок 

країни (світу). 

Таким чином, для комплексного вирішення 

питань, що гостро постали перед 

українськими кредитними спілками в сучасних 

конкурентних ринкових умовах, доцільно 

реалізувати систему заходів, а саме: 

– для стабілізації їх роботи необхідно 

терміново створити Державний фонд гарантування 

та страхування внесків їх членів; 

– на державному рівні розробити 

програму фінансового оздоровлення та 

підтримки, усунення негативних наслідків 

світової фінансової кризи; 

– провести регуляторну реформу; 

– посилити державний нагляд і 

контроль за дотриманням та виконанням 

основних нормативів діяльності кредитних 

спілок. У разі систематичного невиконання 

встановлених вимог, застосовувати санкції, 

штрафи; 

– остаточно визнати неприбуткову 

природу кредитних спілок та внести відповідні 

зміни до нормативно-правових актів; 

– розширити мережу відокремлених 

підрозділів кредитних спілок у сільській місцевості 

для нарощування основних показників 

їх діяльності; 

– розглянути перспективу створення 

єдиного кооперативного банку; 

– прискорити процес формування 

потужних обласних асоціацій, діяльність 

яких була б спрямована на забезпечення 

інформаційної прозорості кредитних спілок, 

і як наслідок – повернення та втраченої 

довіри до вітчизняних спілок; 


– враховувати досвід та принципи 

функціонування успішних зарубіжних кредитних 

спілок в сучасних ринкових умовах. 

Формування потужного сектора кредитної 

кооперації в Україні, безумовно, 

справа нелегка. Проте досягнення успіху 

в діяльності кредитних спілок здебільшого 

залежить від підтримки уряду, ефективних 

механізмів управління та репутації, яка 

склалася у кредитних спілок на ринку фінансових 

послуг. 


1. Туган-Барановский М. И. Избранные сочинения. 

Основы политической экономии. – Донецк: 

ДонГУЭТ, 2004. – Т. 2. – С. 413. 

2. Иванова Т. Б., Синько Ю. В. Кредитные 

кооперативы Германии: история и современность 

// Финансы и кредит. – 2004. – № 3(141). – 

С. 84. 

3. Деревецкий В. А. Кредитная кооперация 

в современных условиях: Банковская библиотека 

/ Под ред. проф. Н. Н. Деревенко. – 

Вип. 7-й. – М.: Финансовое издательство НКФ 

СССР, 1925. – С. 40–41. 

4. Голубенко Е. Знакомые незнакомцы: 

кредитные союзы Украины // Діловий вісник. – 

2008. – № 10(173). – С. 20. 

5. Гончаренко В. Кредитна кооперація: 

принципи фінансово-господарського механізму 

та проблеми відродження в Україні // Банківська 

справа. – 2005. – № 3. – С. 38. 

6. Туган-Барановский М. И. Социальные 

основы кооперации / Редкол.: Л. А. Булочников 

и др. – М. : Экономика, 1989. – С. 94. 

7. Statistical Report 2006, 2007, 2008 / World 

Council of Credit Unions: [Електронний ресурс]. – 

Режим доступу: . 

8. Стратегія капіталізації кредитних спілок 

України з метою підтримки належного 

управління і прозорої діяльності: Затверджено 

Канадським Агенством Міжнародного розвитку 

1 жовтня 2008 р. [Електронний ресурс]. – 


206 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

9. Основні показники системи кредитних 

спілок в Україні за 2008 р. / Державна комісія з 

регулювання ринків фінансових послуг [Електронний 

ресурс]. – Режим доступу: 

10. Проект Закону України “Про внесення 

змін до Закону України “Про податок з доходів фізичних 

осіб” / Державна комісія з регулювання ринків 

фінансових послуг. [Електронний ресурс]. – 


11. Слав’юк Р. А. Кооперативні кредитні 

установи у фінансовому забезпечені розвитку 

аграрного сектору // Фінанси України. – 2000. – 

№ 2. – С. 103. 


Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 207


АКТУАЛЬНІ КОНКУРЕНТНІ СТРАТЕГІЇ ТНК 

В УМОВАХ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ 

Проведено аналіз основних конкурентних стратегій за М. Портером та М. Трейси і 

Ф. Вірсем. На основі класичних теорій з урахуванням поправки на особливі умови економіки 

знань виведено чотири актуальні стратегії та складено їх у двофакторну модель. 

Стратегія конкуренції компанії містить 

підходи до бізнесу та ініціативи, що вона використовує 

для залучення клієнтів, ведення 

конкурентної боротьби та зміцнення своєї позиції 

на ринку. Мета полягає в тому, щоб вести 

свої справи етично та чесно щодо конкурентів, 

домагатися конкурентної переваги на 

ринку та створювати коло лояльних покупців. 

Конкурентна стратегія зазвичай передбачає 

як наступальні, так і оборонні дії, що починаються 

залежно від зміни ситуації на ринку. 

Крім цього конкурентна стратегія передбачає 

короткострокові тактичні ходи для миттєвої 

реакції на ситуацію і довгострокові дії, від 

яких залежать майбутні конкурентні можливості 

компанії та її позиції на ринку. 

Питання конкурентних стратегій досліджують 

такі економісти, як М. Портер, 

Ф. Котлер, М. Трейси, Ф. Вірсем, Р. Фатхутдинов 

та ін. Серед вітчизняних науковців 

слід зазначити Г. Азова, І. Герчикову, С. 

Клименко тощо. На основі поданих джерел 

в статті робиться аналіз системи конкурентних 

стратегій. Висновки з попередніх 

праць автора, присвячених економіці 

знань, уможливлюють адаптацію класичних 

теорій до умов сьогодення. 

Конкурентна стратегія вужча за масштабом, 

ніж ділова. Вона зосереджена в 

основному на виявленні та формуванні кон- 

Інна ІВАНОВА 

курентних переваг підприємства в коротко- 

та/чи довгостроковому періоді. Окрім того 

конкурентна стратегія демонструє модель 

поведінки транснаціональної корпорації на 

ринку та шляхи досягнення лідерства в галузі, 

використовуючи зазначені переваги. 

Підходячи до визначення конкурентної 

стратегії, зазначимо, що в економічній думці 

існує низка поглядів на це питання. Зазначимо 

деякі із них. За визначенням Майкла 

Портера поняття конкурентної стратегії визначається 

через сукупність дій, спрямованих 

на досягнення стійких позицій у галузі, а 

отже, і на отримання вищої віддачі від інвестицій 

[6]. На думку Ф. Котлера, це стратегії, 

які дозволяють компанії зайняти надійні позиції 

у боротьбі з конкурентами і дають найбільш 

сильну із усіх можливих стратегічних 

переваг перед конкурентами [4]. Вітчизняний 

економіст Г. Азова притримується точки 

зору, що конкурентна стратегія описує схему 

забезпечення переваг над конкурентами [1]. 

Його колега І. Герчикова це поняття визначає 

як стратегію, спрямовану на зниження 

видатків виробництва, індивідуалізацію і 

підвищення якості продукції, визначення 

шляхом сегментації нових секторів діяльності 

на конкретних ринках [3]. 

Узагальнивши ці всі висновки, автор 

дійшов висновку, що конкурентна страте- 

208 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

гія – це загальна модель поведінки підприємства, 

заснована на його конкурентних 

перевагах, що забезпечує йому ефективну 

боротьбу з конкурентами та/або тривале лідерство 

на ринку. 

М. Портер запропонував 5 основних 

конкурентних стратегій: 1) лідерство за витратами; 

2) диференціація; 3) фокусування; 

4) упередження; 5) оптимальних витрат [5]. 

Стратегія лідерства по витратах ефективна 

на ринку, де цільова аудиторія чутлива 

до ціни. Керуючись нею, підприємство 

знижує сукупні витрати на виробництво, 

отримуючи таким чином можливість запропонувати 

кінцевому споживачу аналогічний 

товар, нижчий за ціною. Такої мети можна 

досягти кількома шляхами: спеціалізація 

та ефективний розподіл праці, зменшення 

питомої ваги браку, механізація та автоматизація 

виробничого процесу, кооперація з 

постачальниками, специфічний дизайн товару 

тощо. Основна небезпека такої стратегії 

– це можливість створення надто дешевого 

продукту, що своєю низькою ціною 

викликатиме побоювання у споживачів. 

Стратегія диференціації стає актуальною 

тоді, коли споживацькі потреби стають 

різноманітнішими, а сам споживач – вибагливішим. 

Вона полягає у розширенні діяльності 

фірми за рахунок появи нових продуктів. 

Розрізняють три типи даної стратегії: 

центрована, горизонтальна та конгломеративна 

диференціацію. Центрована передбачає, 

що існуюче виробництво залишається 

в центрі бізнесу, в нове виникає з урахуванням 

змін на ринку. Як правило, нове виробництво 

пов’язане з обслуговуванням вже 

існуючого товару. Горизонтальна диференціація 

полягає в пошуку можливостей зростання 

на існуючому ринку за рахунок нової 

продукції, що потребує нової технології та/ 

або нових варіацій. Наприклад, виробник 

традиційних пральних машин освоює виробництво 

пральних машин, що перуть па- 


ром. Конгломеративна диференціація означає, 

що фірма розширюється за рахунок 

виробництва технологічно не пов’язаних із 

вже виробленими новими продуктами. 

На противагу стратегія фокусування 

орієнтована на вужчий сегмент ринку. Її 

мета полягає в знаходженні унікальних рис, 

щоб кардинально вирізняли компанію і продукт 

серед інших. Така стратегія може виражатися 

або в проектуванні інноваційного 

товару, або в пропонуванні унікальних сервісів 

споживачеві. Недоліком такої стратегії 

є її відносна короткотерміновість: компанія 

займає унікальну нішу лише до тих пір, поки 

її конкуренти не знайдуть шляхи щодо промислового 

повторення нововведення. 

Стратегія упередження базується на такому 

проектуванні товару та системі CRM, 

які робили б перехід споживача до конкурента 

не зручним та коштовним. В класичній 

теорії така мета досягається шляхом 

звикання до продукції піонеру ринку, специфіка 

роботи з тим або іншим продуктом, а 

також володіння конфіденційної інформації 

про споживача. Її недоліком є низька віддача 

інвестиції, а також високий рівень ризику, 

пов’язаний зі впровадженням стратегії. 

Ключова ідея стратегії орієнтації на 

низькі витрати полягає в створенні підвищеної 

цінності, що перевищує купівельні 

очікування. Тобто, це та ситуація, коли 

цінність продукту для кінцевого споживача 

перевищує його вартість. Прикладом такого 

може слугувати випуск компанією Apple 

мобільного телефону iPhone. Інноваційний 

продукт пропонує унікальні та широкі 

можливості покупцю, при цьому ціна його 

нижча середньо ринкової. Така можливість 

з’явилася у виробника за рахунок співпраці 

з мобільним оператором AT&T. Таким чином, 

Apple за рахунок контрибуцій отримує 

можливість продавати свій товар дешевше, 

а провайдер за рахунок вигідної пропозиції 

швидко нарощує свою абонентську базу. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 209

Важливо зазначити, що дані стратегії 

тісно переплітаються одна з одною і часто 

складно визначити якусь одну стратегію, 

яку використовує та чи інша фірма. Такий 

зв’язок слугує єдиній меті – досягнення конкурентної 

переваги на ринку, та у якійсь мірі 

формує синергетичний ефект. Таким чином, 

ці всі стратегії складаються у єдину систему, 

що отримала назву матриці загальних конкурентних 

стратегій Майкла Портера. 

Спираючись на зазначені вище стратегії, 

американські маркетологи М. Трейси 

і Ф. Вірсем розробили три ключові групи 

конкурентних переваг, що дозволять підприємству 

отримати тривалу конкурентоспроможність. 

До першої групи належать 

так звані функціональні переваги. Компанія 

досягає мети, пропонуючи своїм споживачам 

товари, що наділені ширшими функціями, 

ніж у конкурентів. Водночас, аби така 

позиція не призвела до подорожання продукції, 

компанія змушена працювати над 

зниженням її собівартості. Такий продукт, 

як правило, буде знаходитися в середньому 

або нижчому ціновому сегменті. 

Альтернативною конкурентною перевагою 

може стати тісний зв’язок зі споживачем. 

Така компанія спеціалізується на 

задоволенні унікальних потреб споживачів, 

встановлюючи з ними тісні взаємини і збираючи 

детальну інформацію про них. Такі 

продукти зазвичай належать до вищого 

цінового сегмента і називаються предметами 

розкошу. Тут покупцеві продається не 

стільки товар, скільки унікальний набір послуг, 

пов’язаних із ним. 

Третьою альтернативою може стати лідируюча 

позиція за товарами. Мається на 

увазі, що фірма безперервно розробляє інноваційні 

продукти, отримуючи тим самим 

короткотермінову унікальну позицію на ринку. 

Однак через власні ж новинки, її товари 

швидко старіє. Така продукція знаходиться 

в дорожчій ціновій категорії. 


Проте в умовах формування економіки, 

що базується на знаннях, виникає 

нове явище – “гіперконкуренція” – стан, 

коли швидкість зміни правил гри настільки 

висока, що лише найбільш адаптовані 

організації можуть вижити у конкурентній 

боротьбі. Під адаптованістю в даному випадку 

розуміється швидкість оперування на 

ринку, гнучкість, інновативність. В умовах 

нової економіки, щоб бути конкурентоспроможною, 

будь-якій організації доводиться 

перетворюватися на організацію, що навчається, 

при цьому процес навчання відбувається 

на постійній основі. 

Серед основних параметрів, на які слід 

звернути увагу при формуванні конкурентних 

стратегій ТНК в умовах сьогодення, зазначимо 

такі: 

– переорієнтація конкурентних переваг 

із класичних факторів виробництва (праця, 

земля) на постіндустріальні (інформація); 

– злиття або співпраця компаній замість 

поглинання; 

– зміна загальної схеми міжнародної 

конкуренції в сторону зменшення кількості 

дистриб’юторів, збільшення кількості виробників; 

– зміна масштабів конкуренції із міжфірмової 

на міжгалузеву; 

– скорочення життєвих циклів товарів. 

Розглянемо ці фактори детальніше. 

Переорієнтація конкурентних переваг 

із класичних факторів виробництва (праця, 

земля) на постіндустріальні (інформація). 

Запорукою довготривалої конкурентоспроможності 

ТНК завжди була наявність в них 

так званих ключових компетенцій. Але в класичній 

економічній теорії такими ключовими 

компетенціями буде наближеність до ринків 

сировини та збуту, низька собівартість продукції, 

висока якість. В умовах нової економіки 

більш вагомими ключовими компетенціями 

стають специфічні знання, навички, 

вміння та технологій, які дають можливість 

210 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

компанії виробляти споживчі блага і допомагають 

в разі втрати попиту на продукцію 

вийти на ринок з іншими нововведеннями. 

Така зміна конкурентних полюсів з одного 

боку розширила можливості компаній, адже 

тепер зникає низка бар’єрів на шляху до 

світового ринку, а з іншого боку, поставила 

підприємства перед необхідність постійного 

інноваційного розвитку, що вимагає від них 

значних інвестицій в галузь R&D. 

Власне, це і спричинило появу наступного 

фактора впливу на конкурентні стратегії 

– злиття та співпраця замість поглинання. 

Така теза вперше була висловлена 

Дж. Ф. Муром в його концепції “екосистем”. В 

ній він розглядає конкуренцію не як “боротьбу 

взаємознищувального типу”, а як аналог 

екологічної системи, в якій кожен суб’єкт 

вносить свій вклад у комплексний процес 

виробництва. Таким чином, значно поглиблюється 

зокрема міжнародний поділ праці. 

Великою перешкодою поширенню реалізованої 

інновації є не нестача гарних ідей, технологій 

чи капіталу, а нездатність керувати 

співробітництвом в широких масштабах, невміння 

управляти різноманітними групами 

гравців, що повинні стати невід’ємними елементами 

комплексного виробничого процесу. 

Отже, фірми шукають можливість посилити 

свої сильні сторони та усунути слабкі 

місця шляхом співробітництва. 

Наступним етапом такого співробітництва 

стало створення внутрішньогалузевих 

угруповань у вигляді стратегічних альянсів 

та кластерів. Стратегічний альянс – це організаційна 

структура, що об’єднує юридично 

незалежні фірми на основі незавершеної 

угоди з обмеженим контролем кожної сторони 

щодо реалізації цієї угоди. Наприклад, 

для розробки нової мікросхеми, оціненої в 

1 млрд. дол. США на початку 1990-х рр. у 

дослідницькому центрі IBM разом працювали 

200 фахівців таких крупних фірм, як 

“IBM”, “Toshiba”, “Thomson”, “Siemens”. 


Кластери – це мережі взаємозалежних 

фірм, наукових інституцій, технологічних 

посередників та споживачів, пов’язаних в 

єдиний ланцюг створення доданої вартості. 

Як правило, це географічно близькі групи 

взаємопов’язаних компаній та асоційованих 

інститутів у певній галузі, які характеризуються 

спільним загальним напрямком діяльності 

та взаємодоповненням. Більшість учасників 

кластеру не є прямими конкурентами, які стикаються 

зі схожими проблемами. Отже, кластер 

об’єднує підприємства взаємопов’язаних 

галузей, які використовують спільні технології, 

досвід, інформацію, ресурси, канали збуту 

та клієнтуру. Членство у кластері є важливим 

засобом посилення індивідуальної конкурентоспроможності. 

Збільшення масштабів діяльності кожного 

окремо взятого підприємства призвело до 

загострення конкурентної боротьби на світовому 

ринку. А поглиблення міжнародного поділу 

праці і тенденцій об’єднання компаній у 

стратегічні альянси та кластери призвело до 

зміни форми міжнародної конкуренції. Зараз 

конкуренція відбувається більшою мірою не 

між окремо взятими суб’єктами господарської 

діяльності, а між цілими виробничими 

об’єднаннями. Як наслідок, вкорочується 

ланцюг між виробником та постачальником. 

Фактично в ньому тепер і залишилося ці дві 

ланки. Така трансформація призвела до зниження 

кінцевої ціни товару, а що найважливіше 

– до скорочення часу доставки до споживача. 

Таким чином, клієнт тепер отримує свій 

товар дешевше і швидше. 

Слід додати, що, бажаючи випередити 

одне одного, компанії поспішають створювати 

все нові і нові продукти, інвестуючи значні 

кошти в дослідження та розвиток. Таким 

чином, вони самі вкорочують життєвий цикл 

своїх продуктів. Якщо в 70-х рр. ХХ століття 

життєвий цикл товару прирівнювався в середньому 

до 25 років, то на початку 1990-х рр. 

він становив вже 10 років, а зараз – не пере- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 211

вищує трьох років для важкого будування і 

1,5 роки для електротехнічної галузі. 

У зв’язку з усім вищевикладеним можна 

зробити висновок, що надалі перемагатимуть 

компанії, які займаються інноваційною 

діяльністю у вигляді розробок нових товарів 

та/або створення нових ринків. Таким чином, 

нами рекомендовано до впровадження 

такі конкурентні стратегії, актуальні в умовах 

нової економіки: інноваційна; вичікувальноінноваційна; 

партнерська; лояльна. 

На рис. 1 наведена графічна модель конкурентних 

стратегій в умовах нової економіки. 

Інноваційна стратегія передбачає постійну 

розробку нових продуктів та пропонування 

їх ринку. Така стратегія вимагає значних 

фінансових вливань, тому підходить 

переважно для великих компаній, адже інвестиції 

в R&D лише дають значну віддачу 

переважно для тих компаній, які вже мають 

сильні позиції на ринку. У протилежному випадку, 

навіть найуспішніша інновація не реалізує 

себе через брак коштів на маркетинг, 

виробництво та дистрибуцію. 

СТУПІНЬ РИЗИКУ 


Враховуючи короткий життєвий цикл 

товару, інвестиції в дослідження та розвиток 

повинні носити постійний характер, 

інакше компанія-новатор швидко втратить 

конкурентну перевагу, а разом з нею і своє 

лідерство на ринку. 

Така стратегія неодмінно пов’язана зі 

значним ступенем ризику. По-перше, розроблена 

новація може бути неактуальною 

для ринку, тобто споживачі не сприймуть 

її. По-друге, лідерство захоплене таким чином, 

носить короткотерміновий характер, 

тож компанії необхідно вести оборону своїх 

позицій. Проте така стратегія у разі успіху інноваційного 

продукту є найприбутковішою. 

Інноваційно-вичікувальна стратегія є 

різновидом інноваційної стратегії, адаптованим 

для менших за розміром компаній. 

Керуючись нею, підприємство не займається 

значним інвестуванням в НДДКР, а 

користується зі здобутків піонерів галузі. З 

одного боку, такій компанії важче досягти 

лідерства на ринку. Адже компанія-новатор 

стає лідером фактично автоматично, а 

Рис. 1. Графічна модель конкурентних стратегій в умовах нової економіки* 

* Розроблено автором. 

Великий 

Малий 

Інноваційна 

стратегія 

РОЗМІР ІНВЕСТИЦІЙ 

Великі Малі 

Лояльна 


Стратегія злиття 

Інноваційновичікувальна 


212 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

компанії-послідовнику це лідерство потрібно 

відібрати у лідера. Зробити це можна, 

вдало використавши мережевий ефект від 

товару, імплементуючи методи CRM в свою 

діяльність, залучивши Інтернет та інші канали 

дистрибуції та зв’язку зі споживачами, 

запропонувавши новий спосіб використання 

інноваційного товару тощо. 

З іншого боку, важливо зазначити, 

що, використовуючи таку стратегію у своїй 

діяльності, компанія мінімізує ризики, 

пов’язані з інновацією. Такі невдачі можуть 

трапитися як на етапі розробки продукту, 

так і на етапі його маркетингу. 

Стратегія партнерства є більш доцільною 

для небагатих компаній, які не володіють 

значними фінансовими ресурсами, 

проте володіють деякими іншими ресурсами, 

наприклад, інтелектуальним капіталом, 

науковою базою, власною мережею дистрибуції 

тощо. Такій компанії вигідно вступити 

в стратегічний альянс з компанієюноватором. 

Якщо у процесі злиття беруть 

участь більше, ніж дві компанії, доцільно 

говорити про створення кластеру. 

Така співпраця вигідна обом сторонам: 

інноваційна компанія отримує додатковий 

трудовий та інтелектуальний ресурс, виходи 

до нових споживачів та на нові ринки, 

тощо. “Компанія носій ресурсу” долучається 

до створення інновацій, підвищуючи тим 

самим свою конкурентоспроможність та 

стратегічну стійкість. До того ж в такій ситуації 

яскраво проявить себе синергетичний 

ефект, коли економічний ефект від такого 

об’єднання буде більшиме ніж сума всіх 

внесків учасників. 

Ризик в рамках цієї стратегії пов’язаний 

з можливістю втрати автономії компанії; 

тобто лідируюча компанія має великі шанси 

захопити ресурсну компанію, а остання 

в свою чергу втратить свою економічну самостійність. 


Лояльна стратегія ґрунтується на адаптації 

та удосконаленні інновацій, створених 

піонером ринку. Така стратегія, подібно до 

інноваційно-вичікувальної стратегії, теж 

користується зі здобутків компанії-новатора, 

проте замість ведення конкурентної 

боротьби вона дещо удосконалює продукт, 

створюючи тим самим новий ринок і стаючи 

на ньому лідером. 

Удосконалення може відбуватися двома 

шляхами: знаходження нових способів 

використання продукту або поглиблення 

однієї з його рис. Таке удосконалення тісно 

переплітається з поняттям конвергенції, коли 

один товар замінює кілька інших, наприклад, 

мобільний телефон виконує функції телефону, 

фотокамери ти портативного програвача. 

Лояльна стратегія теж вимагає значних капітальних 

вкладень на ринкові дослідження, 

маркетинг товару тощо. Проте вона зменшує 

ризики, пов’язані з новацією та розробками. 

Література: 

1. Азоев Г. Л., Челенков А. П. Конкурентные 

преимущества фирмы. – М.: ОАО Типография 

“Новости”, 2000. – 256 с. 

2. Клименко С. М. Управління конкурентоспроможністю 

підприємств. – К.: ВД “Знання”, 

2009. – 360 с. 

3. Кобиляцький Л. С. Управління конкурентоспроможністю. 

– Навч. посібник. – К.: Зовнішня 

торгівля, 2003. – 304 с. 

4. Котлер Ф. Маркетинг Менеджмент. – 

СПб.: Питер-Пресс, 1999. – 514 c. 

5. Портер М. Кокуренция: Пер. с англ. – М.: 

ИД “Вільямс”, 2002. – 406 с. 

6. Портер М. Стратегія конкуренції: Пер. з 

англ. – К.: Основи, 1997. – 390 с. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 213


СВІТОВА ЕКОНОМІЧНА КОН’ЮНКТУРА 

ТА МІЖНАРОДНА МОБІЛЬНІСТЬ 

ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА 

(АНАЛІТИЧНИЙ ОГЛЯД ПРОБЛЕМ ЗА МАТЕРІАЛАМИ 

І МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ) 

Тернопільський національний економічний університет поглиблює співпрацю з європейськими 

вищими навчальними закладами, розширює форми партнерських відносин 

та обміну досвідом. Завдяки цьому рівень освітнього процесу в Університеті близький 

до найкращих світових стандартів. 

В аналітичному огляді наведено анотований виклад проблем за матеріалами І Міжнародної 

науково-практичної конференції “Світова економічна кон’юнктура та міжнародна 

мобільність факторів виробництва”, що відбулася 16 вересня 2010 року у форматі 

10-річної співпраці між Тернопільським національним економічним університетом і 

Дрезденським технічним університетом у рамках проекту Німецької служби академічних 

обмінів (DAAD). 

Циклічні закономірності розвитку економіки 

у поєднанні з мінливою економічною 

динамікою є першопричинами всіх 

кон’юнктурних змін. Принципово показовим 

у цьому плані став рубіж ХХ–ХХІ ст., що 

ознаменувався нашаруванням двох глобальних 

тенденцій – завершенням великого 

циклу Кондратьєва і затяжною глобальною 

фінансовою кризою, що поставили 

на порядок денний світового співтовариства 

питання про об’єктивну необхідність 

радикаль ної зміни економічної моделі. В 

цьому контексті наведе мо тезу, в якій, на 

наше переконання, влучно і ємно сформульована 

роль кон’юнктурних досліджень 

у формуванні нової моделі глобальної 

економіки як багатовимірної реальності: 

“…найамбіційнішим завданням є розробка 

теорій, які безпосередньо відображають 

багатовимірну природу економіки, – теорій, 

що пояснюють явища та відкривають основоположні 

механізми, які забезпечують взаємодію 

різних її вимірів” 1 . 

Відкриваючи роботу конференції, ректор 

Тернопільського національного 

економічного університету, доктор економічних 

наук, професор, завідувач кафедри 

міжнародних фінансів С. І. Юрій 

наголосив, що сучасна світова економіка 

загалом, так само як і світовий ринок в усіх 

його сегментах, піддається кон’юнктурним 

коливанням. Зокрема, кон’юнктурна динаміка 

світового фінансового ринку (мова іде 

про усі його сегменти) сприяє збільшенню 

швидкості переливу капіталів і свідчить про 

те, що саме мобільність фінансових активів, 

швидкість їх реакції на різні змінні на 

1 Ананьин О. И. Структура экономико-теоретического знания. 

Методологический анализ. – М.: Наука, 2005. – С. 140. 

214 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 2 / 2010

фінансових ринках надають величині їх 

ринкової вартості властивостей найбільш 

чутливого індикатора ринкової кон’юнктури. 

У сучасних умовах повинен бути розроблений 

і впроваджений відлагоджений 

механізм залучення й функціонування фінансових 

ресурсів у виробничій сфері. Специфіка 

віртуалізації сучасної економіки набула 

такого характеру, що в її основі починають 

домінувати не раціональні, а ірраціональні 

фактори, пов’язані з виробництвом не матеріальних, 

а насамперед ідеальних цінностей 

(інформації та знань). Важливим у цьому є 

невпинне збільшення частки фінансових інструментів, 

які у своєму обігу повністю втрачають 

зв’язок з виробничим процесом. Міжнародний 

досвід показує – необхідний поділ 

грошових коштів на інвестиційні та кредитні 

ресурси, що дасть змогу становлення повноцінного 

фондового ринку України. 

Стрімкий розвиток Європейського союзу 

(ЄС) недвозначно показав, що поряд 

із позитивом, який набувають нові члени 

Союзу, вони приносять і власні негативні 

особливості свого розвитку, а це вимагає 

спільних зусиль міжнародної координації 

світової економічної кон’юнктури. Досягнення 

зазначеної мети можливе за умови 

системної дії всіх механізмів державної 

економічної та фінансової політики. 

Окреслюючи формат дискусії, професор 

С. І. Юрій звернув увагу на те, 

що держави, їхні політичні й економічні 

об’єднання, як і будь-які корпоративні системи, 

є досить динамічними структурами. 

Вони проходять усі стадії життєвого циклу 

– виникнення, розвиток, спад і руйнування. 

Саме від цих стадій залежать результати їх 

взаємодії з оточуючим світом. При цьому, 

як відомо, будь-яка система на стадії підйому 

буде інакше реагувати на зміну ситуації, 

ніж на стадії спаду чи руйнування. 

Окреслені питання знайшли логічне продовження 

і ґрунтовне відобра ження у допо- 


відях Яна Андре “Цикли доходів у відкритій 

економіці”, доктора економічних наук, 

професора Ірини Гладій “Механізми стимулювання 

регіональної конвергенції в 

ЄС”, Крістіни Шрьодер “Європейський 

валютний союз: законодавча основа та 

сучасні політичні вимоги”. 

Зокрема, Ян Андре акцентував увагу 

присутніх на причинах циклічності доходів 

у відкритій економіці і, з-поміж інших, виокремив 

такі: відмінності в географічних 

чи виробничих перевагах (фактори зовнішнього 

походження); інституційні причини та 

причини, пов’язані з (відносною) спеціалізацією 

національних економік, а також із 

міжнародною торгівлею в умовах технологічного 

прогресу (фактори ендогенного походження). 

На основі моделювання циклів 

дохідності (з використанням теоретичної 

бази Бреціса, Кругмана, Ціддона) доповідач 

обґрунтував шляхи зменшення відмінностей 

у циклах доходів через: державне 

втручання у формі трансфертів; покращення 

дифузії виробничого досвіду між відкритими 

національними економіками; міграцію 

населення із залученням досвіду виробництва, 

що базується на новітніх технологіях. 

На питаннях подальшої регіональної 

конвергенції і просторового розвитку 

ЄС у контексті його зовнішньоекономічної 

та регіональної політик акцентувала увагу 

доктор економічних наук, професор, 

завідувач кафедри міжнародного економічного 

партнерства І. Й. Гладій. Доповідач 

наголосила, що з початку ХХІ ст. 

спостерігається не лише еволюційний розвиток 

європейської політики просторового 

розвитку, а й відбулися у ній суттєві зміни, 

і зокрема: центральне місце в регіональній 

політиці відводиться проблемі забезпечення 

стійкого розвитку (sustainability); утворення 

валютного союзу вплинуло на струк турну і 

дистрибуційну політики союзу, у т. ч. формування 

регіональних фондів і перерозпо- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 2 / 2010 215

діл потоків; розширення ЄС на схід змінює 

просторову будову та співвідношення між 

регіонами блоку. У результаті формуються 

нові механізми регіоналізації простору ЄС, 

які ґрунтуються на: визнанні регіону як основної 

арени розвитку інтеграційної політики, 

спрямованої на пристосування і збалансування 

різноманітних соціальних проблем; 

ідентифікації регіону як рівня, придатного 

для побудови асоціативних і демократичних 

структур управління; ідеї, що економічна 

конкурентоспроможність заснована на інноваціях, 

динаміка яких забезпечується розвитком 

і спеціалізацією локального ринку праці 

й освітнього сектора; акценті значущості 

регіональних ідентичностей. 

Відповідно до вищезазначеного у доповіді 

окреслено найперспективніші економічні 

важелі стимулювання процесу 

конвергенції ЄС, зокрема: зниження рівня 

безробіття (включаючи регулювання міграційних 

потоків); забезпечення сталих темпів 

зростання продуктивності праці та заробітної 

плати; вплив на рівень заощаджень 

та соціальних виплат; зменшення дефіциту 

бюджету і зовнішнього боргу країн; посилення 

взаємного впливу між відсотковою 

ставкою, зовнішньоекономічними потоками 

та рівнем інфляції. 

При цьому І. Гладій звернула увагу присутніх 

на те, що можливе виникнення різних 

ефектів їх застосування для країн ЄС, 

оскільки виокремлюється два ключових 

орієнтири регіональної політики розвинутих 

країн ЄС-15: з одного боку, згладжування 

контрастів у рівнях життя в різних регіонах, а 

з іншого – вирішення спільних завдань щодо 

досягнення стійкого розвитку. Натомість для 

периферійних територій ЄС завдання економічної 

конвергенції розглядається в контексті 

інших двох площин: пріоритетності 

інтеграційного процесу в рамках економічного 

простору об’єднання та прискореного 

розвитку національної економіки. 


Таким чином, приходить до висновку 

доповідач, реалізація основних механізмів 

посилення конвергенції регіонального 

розвитку в ЄС дає позитивні результати за 

умови їх ефективної взаємодії, засади якої 

визначає спрямованість загальноєвропейської 

економічної політики на конвергенцію 

національних економік за рівнями розвитку. 

Відповідно гармонійний розвиток ЄС і процес 

конвергенції залежатимуть від гнучкого 

й адекватного реагування кожної окремої 

країни-члена на зміни в економічній, демографічній, 

регіональній, зовнішньоторговельній 

і соціальній сферах як у звичайних 

умовах, так і в умовах фінансової кризи. 

Питання забезпечення валютно-фінансової 

конвергенції та стабільності фінансового 

й економічного становища країн 

ЄС знайшли логічне продовження у доповіді 

Крістіни Шрьодер, яка зазначила, що 

вступ до Європейського валютного союзу 

вимагає від його потенційних членів досягнення 

“високого ступеня стійкої конвергенції 

(зближення)”, зокрема: досягнення 

цінової стабільності; формування державного 

бюджету без “надлишкового” дефіциту; 

утримання валютних курсів як мінімум 

упродовж двох років без девальвації відносно 

євро; забезпечення стабільності довгострокових 

процентних ставок. 

Однак, зазначила доповідач, неоднорідність 

економічного розвитку країн ЄС 

зумовлює вразливість Валютного союзу 

до зовнішніх кон’юнктурних коливань, а 

Європейський центральний банк провокує 

до прийняття антикризових рішень. Так, 

зокрема, зростання бюджетного дефіциту 

і високий рівень заборгованості в деяких 

країнах єврозони спровокували зростання 

премій на свопи кредитного дефолту за їхніми 

облігаціями, що призвело до зниження 

їх кредитних рейтингів, внаслідок чого низка 

країн (наприклад, Греція) опинилася на 

межі банкрутства. 

216 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 2 / 2010

У другій частині доповіді К. Шрьодер, з 

позицій емпірично сформульованого твердження 

про те, що економічне ізолювання 

такого банкрота мало б серйозні наслідки 

для єврозони та ринку загалом, проаналізувала 

усі можливі антикризові заходи 

(одностороння девальвація, кредит МВФ 

для покриття дефіциту держбюджету, заходи 

міжурядової солідарності) та їх наслідки 

для Європейського валютного союзу 

й стабільності євро. Доповідач дійшла 

висновку, що основна проблема полягає у 

відсутності фінансової дисципліни в рамках 

ЄС, особливо в єврозоні: більшість 

країн-учасниць мають високу заборгованість 

і не дотримуються виконання критеріїв 

конвергенції, а тому в довгостроковій 

перспективі єдино вірним рішенням є посилення 

дисципліни країн-членів щодо запобігання 

високого дефіциту. 

Глобальна економічна криза 2008– 

2009 рр. висвітлила суперечності сучасного 

механізму забезпечення фінансової стабільності 

та зумовила потребу в переосмисленні 

багатьох фундаментальних положень, покладених 

в основу функціонування світової 

економічної системи, а надто – її фінансової 

складової. На аналізі першопричин останньої 

у часі глобальної кризи зупинилася у 

своїй доповіді кандидат економічних наук, 

доцент, докторант кафедри міжнародних 

фінансів Н. Я. Кравчук, наголосивши на 

тому, що основною причиною поглиблення 

структурних диспропорцій у світовій економіці 

та виникнення глобальних фінансових 

дисбалансів є асиметричність світового 

економічного розвитку. У результаті аналізу 

причин вразливості різних груп країн до 

кон’юнктурних коливань глобальної економіки, 

доповідач узагальнила, що глобальна 

криза 2008–2009 рр. дає підстави для двох 

принципово важливих висновків: 

– по-перше, сучасний світ переживає 

етап формування глобальної моделі розви- 


тку, яка, інтегруючи структурні елементи 

світового господарства, надає йому внутрішньої 

цілісності та єдності на основі поглиблення 

інтернаціоналізації виробництва 

та обміну, зростання рівнів транснаціоналізації 

та взаємозалежності національних 

економік країн світу. І саме ці фундаментальні 

риси глобальної економіки, з одного 

боку, підвищують міжнародну мобільність 

факторів виробництва, а з іншого – через 

трансмісійний механізм, стають причинами 

поглиблення кризових явищ; 

– по-друге, доводиться констатувати, 

що сучасний економічний глобалізм має 

суперечливий і неоднозначний характер, 

а його вигоди та загрози розподіляються 

вкрай нерівномірно як у галузевому, так і в 

регіональному розрізах, що обумовлює наростання 

фрагментарності світового господарства, 

порушення його рівноваги, посилення 

багатополярності й асиметричності. І 

саме асиметричність світового економічного 

розвитку стає причиною поглиблення структурних 

диспропорцій у світовій економіці та 

глобальних фінансових дисбалансів. 

Доповідач узагальнила основні диспропорції, 

що становлять загрозу забезпеченню 

міжнародної фінансової стабільності, зокрема: 

глобальна незбалансованість рахунків 

поточних операцій (мова іде, передусім, про 

дефіцит платіжного балансу США); скорочення 

частки промислово розвинутих країн 

у загальній сумі глобальних заощаджень за 

відповідного зростання обсягів заощаджень 

у країнах із ринками, що розвиваються (насамперед 

це стосується країн Азії та експортерів 

нафти); збереження низького рівня реальних 

довгострокових процентних ставок у 

більшості країн та зниження норм інвестування 

майже в усіх промислово розвинутих 

країнах протягом останніх років докризового 

періоду, що стало однією із причин поглиблення 

диспропорцій у розвитку фінансового 

й реального секторів світової економіки; 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 2 / 2010 217

перетворення фінансового сектора світової 

економіки (основу якого формує світовий 

фінансовий капітал із переважанням у ньому 

спекулятивних складових), на доволі самостійну 

сферу економіки у результаті домінування 

операцій із фінансовими активами; 

глобальний надлишок ліквідності як наслідок 

американської політики “легких грошей”; 

зміна спрямованості транскордонних потоків 

капіталу; збереження в більшості країн тенденції 

випереджального зростання інфляції 

порівняно зі збільшенням реального ВВП. 

Підсумовуючи, Н. Я. Кравчук зазначила, 

що основні зусилля щодо забезпечення 

міжнародної фінансової стабільності 

найближчим часом мають бути спрямовані 

на пом’якшення наслідків глобальних диспропорцій, 

які перетворюються на реальну 

загрозу дестабілізації світової економіки. 

Водночас доповідач наголосила, що вже 

сьогодні доводиться констатувати, що фінансування 

урядами безпрецедентних за 

обсягами програм стимулювання економіки 

і підтримки фінансового сектора обертається 

нарощуванням державної заборгованості 

і підвищенням ризиків для суверенних 

боржників, що породжує нові загрози 

дестабілізації світової фінансової системи. 

Фактично процес скорочення корпоративної 

заборгованості супроводжується стрімким 

збільшенням державного боргу, що чинить 

тиск на рівень відсоткових ставок і посилює 

ризики суверенних дефолтів. Відтак, завдяки 

державному кредиту і політиці державних 

запозичень вдалося стримати руйнівний 

перебіг фінансової кризи, проте темпи накопичення 

державних боргів і нові ризики, 

пов’язані з борговими процесами, породжують 

небезпеку виникнення впродовж наступних 

років другої хвилі фінансової кризи. 

Нестабільність зовнішньої кон’юнктури 

так чи інакше відображається на цільових 

орієнтирах та характері фіскальної і монетарної 

політики держави в усіх її аспектах. 


Зокрема, питанням вразливості економіки 

України в контексті коливань глобальної ліквідності 

була присвячена доповідь доктора 

економічних наук, професора, завідувача 

кафедри економічної теорії В. В. Козюка. 

На думку доповідача, передкризові 

події, проходження смуги глобальної кризи 

та посткризовий розвиток демонструють 

радикальні новації як в розумінні проблеми 

вразливості, так і в критеріях побудови ефективної 

макроекономічної відповіді на сучасні 

виклики. Найбільшого значення набуває 

процес щільного переплетення між власне 

макроекономічними та фінансовими процесами, 

а питання макрофінансового аналізу 

та макропруденційного регулювання стають 

серцевиною сучасних досліджень глобальних 

трансформацій. Такий підхід вкотре 

переконує в тому, що проблема коливань 

глобальної ліквідності виходить на передній 

план, оскільки сам феномен глобальної ліквідності 

проявляється у так званій діалектичній 

тріаді: монетарні процеси визначають 

характер функціонування фінансової системи, 

а та, в свою чергу, – поведінку учасників 

фінансових ринків. Зокрема, аналіз поведінки 

глобальної ліквідності, на думку доповідача, 

чітко засвідчує, що вона справляє вплив 

на сукупність макрофінансових змінних. Її 

зростання з тривалим лагом призводить 

до підвищення вартості активів, а фондові 

ринки при цьому демонструють вагому чутливість 

до зрушень в глобальній грошовій 

пропозиції. Іншим аспектом цієї проблеми є 

зростання вартості первинних ресурсів. Так, 

експансія глобальної ліквідності є потужним 

шоком попиту, який індукує зростання вартості 

сировинних товарів. 

У результаті систематизації глобальних 

макрофінансових зрушень доповідач виокремив 

процеси, які особливо чутливі до 

коливань глобальної ліквідності, зокрема: 

вартість первинних ресурсів; вартість активів; 

потоки капіталів; доступ до глобальних 

218 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 2 / 2010

джерел запозичень; динаміка внутрішнього 

кредиту; поведінка спредів; ставлення до 

ризику; валютний курс та платіжний баланс. 

На основі емпіричного аналізу вразливості 

економіки України до сучасних макрофінансових 

зрушень, професор В. В. Козюк 

зазначив, що її економіка виявилась надзвичайно 

чутливою до коливань глобальної 

ліквідності. Цьому, на думку доповідача, 

сприяли як структурні особливості вітчизняної 

економіки – насамперед панівна частка 

експорту металів, монетарна політика фіксованого 

курсу, так і загальні закономірності 

впливу глобальної ліквідності на країну, щодо 

якої є позитивні прогнози розвитку. Таку картину, 

зазначив В. В. Козюк, можна представити 

як цілісну систему. Зокрема, експансія 

ліквідності заохочує зростання цін на метали. 

Це позначається на позитивному прогнозі 

зростання. Підвищується рейтинг країни та 

зменшуються спреди. Зростають зовнішні 

запозичення, які підштовхують експансію 

внутрішнього кредиту та споживання. Водночас 

погіршення платіжного балансу не створює 

обмежень на шляху припливу капіталів 

через толерування ризикової поведінки та 

зростання вартості активів. Фіксований курс 

забезпечує практично цілковиту трансмісію 

імпульсів від стану глобальної ліквідності до 

стану внутрішнього попиту. При цьому, експансія 

внутрішнього кредиту погіршує стан 

банків, оскільки конкуренція відбувається 

не на основі процентних ставок, а на основі 

пом’якшення кредитних вимог. Зміни в поведінці 

глобальної ліквідності одразу призводять 

до різкого погіршення макрофінансової 

ситуації, що в умовах відпливу капіталів та 

падіння курсу гривні переростає у кризу. 

З огляду на вищезазначене професор 

В. В. Козюк приходить до висновку, що 

Україна потребує модернізації макроекономічної 

політики для запобігання негативним 

наслідкам поведінки глобальної ліквідності. 


На проблемах валютної політики в Україні 

у період кризових явищ на світових фінансових 

ринках акцентував увагу у доповіді 

доктор економічних наук, професор, 

завідувач кафедри банківської справи 

О. В. Дзюблюк, який зазначив, що за умов 

надзвичайно високого рівня відкритості національного 

господарства України, валютна 

політика є важливою не лише для зовнішньоекономічної 

діяльності, а й для всіх без винятку 

суб’єктів економічних відносин. Саме 

від того, наскільки ефективними виявляться 

дії центрального банку щодо забезпечення 

стабільності національної валюти, значною 

мірою залежать перспективи подальшого 

економічного розвитку нашої країни і можливості 

подолання фінансової кризи. 

Серед основних факторів, дія яких із початком 

кризи у 2008 р. виявила свої негативні 

ефекти й зруйнувала досягнуту за попереднє 

десятиліття макроекономічну і фінансову 

стабільність в країні, доповідач відзначив 

такі: обмеження доступу до зовнішніх ринків 

позичкового капіталу; зниження інтересу інвесторів 

до вітчизняної економіки; збільшення 

потреб підприємств і банків в іноземній 

валюті для виконання зовнішніх боргових 

зобов’язань; наростання девальваційних 

очікувань та ажіотажного попиту на іноземну 

валюту; відтік коштів із банківських депозитів 

і вкладення їх в іноземну валюту як альтернативний 

напрямок інвестицій; збільшення 

спекулятивних коливань обмінного курсу 

гривні на міжбанківському ринку; зведення у 

2008 р. платіжного балансу з від’ємним сальдо 

у 3 млрд. дол. США; зниження пропозиції 

іноземної валюти на внутрішньому валютному 

ринку; збільшення валового зовнішнього 

боргу країни до 102 млрд. дол. США наприкінці 

2008 р. Наслідком указаних процесів, 

на думку доповідача, стали підрив довіри до 

банківської системи, зниження рівня кредитної 

активності, згортання інвестиційних процесів 

та значна девальвація гривні. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 2 / 2010 219

За таких обставин, зазначив професор 

О. В. Дзюблюк, спрямованість валютної політики 

Національного банку України мала 

визначатися завданням із обмеження девальваційного 

тиску на гривню, стабілізації 

кон’юнктури валютного ринку і діяльності 

вітчизняної банківської системи. Проаналізувавши 

основні заходи НБУ, доповідач 

дійшов висновку, що за подальшого спаду 

в експортно-орієнтованих виробництвах і 

значного дефіциту платіжного балансу продовжувалось 

зростання попиту на іноземну 

валюту, який перевищував її пропозицію, 

спричиняючи суттєвий девальваційний 

тиск на гривню. 

З позицій гіпотетично сформульованого 

твердження про те, що девальвація гривні 

мала б підвищити цінову конкурентоспроможність 

національних виробників на зовнішніх 

ринках (вільне плавання обмінного 

курсу є автоматичним механізмом регулювання 

платіжного балансу), О. В. Дзюблюк 

констатував, що справжніми результатами 

девальвації стали такі: зниження внутрішньої 

цінової стабільності; обмеження стимулів 

для іноземних інвестицій; зниження сукупного 

попиту із-за падіння доходів населення 

у валютному вираженні; зростання вартості 

обслуговування зовнішнього боргу; підвищення 

цін на імпортоване обладнання, що 

не сприяє модернізації виробництва; підрив 

довіри до валютної політики центрального 

банку як всередині країни, так і за кордоном. 

Підсумовуючи, доповідач наголосив, 

що невизначеність перспектив зміни обмінного 

курсу гривні буде і надалі виступати 

фактором високого рівня валютних ризиків 

для суб’єктів господарювання, створюючи 

умови для підвищеного попиту на іноземну 

валюту та сприяючи відтоку коштів із банківської 

системи. Крім того, значні курсові 

коливання можуть спричиняти не лише 

спад у зовнішньоекономічному секторі, 

який поширюватиметься на інші галузі гос- 


подарства, а й зумовлювати розгортання 

інфляційних процесів із-за бажання виробників 

товарів і послуг перекласти валютні 

ризики на кінцевого споживача, здійснюючи 

це через підвищення цін. 

Очевидно, висловив припущення доповідач, 

що сукупність тих завдань, які спрямовані 

на валютно-курсову стабілізацію у вигляді 

запровадження валютного коридору, не може 

бути просто проголошена декларативно – як 

намір, а має передбачати реалізацію сукупності 

таких заходів валютної політики, які обмежували 

б діапазон коливань обмінного курсу 

відповідними межами вказаного коридору. 

Дані заходи мають передбачати, передусім, 

скорочення попиту на іноземну валюту та 

збільшення її пропозиції на внутрішньому валютному 

ринку країни. Що ж до забезпечення 

довгострокової стабільності валютного курсу 

і досягнення рівноваги платіжного балансу, 

то це пов’язано уже із завданнями технічного 

переоснащення і певних структурних зрушень 

в господарстві, спрямованих на підвищення 

якості і рівня конкурентоспроможності 

національної продукції на зовнішніх ринках. 

Гостру дискусію викликали доповіді Андреаса 

Фьорстера “Міжнародна торгівля 

послугами” та кандидата економічних 

наук, доцента Костянтина Фліссака 

“Світова фінансова криза та механізми 

її подолання”. 

Із риторично поставленого питання – 

чому дослідження міжнародної торгівлі послугами 

є важливим у контексті міжнародної 

мобільності факторів виробництва – Андреас 

Фьорстер зробив спробу окреслити основні 

причини динамічного розвитку цього сегмента 

світової торгівлі. На думку доповідача, 

одним із визначальних чинників є розвиток 

науково-технічного прогресу, а також процеси 

фрагментації виробництва. Так, зокрема, 

науково-технічний прогрес, стимулюючи 

нові технічні, технологічні та організаційні 

рішення, фінансові інновації тощо, безпосе- 

220 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 2 / 2010

редньо впливає на організацію та прийняття 

бізнес-рішень, розвиваючи зовсім нові, 

невідомі до цього часу, сфери виробництва 

та одержання прибутку. Водночас предметом 

торгівлі поруч із традиційними товарами 

стають комп’ютерні програми, консультації 

та інші види послуг. Цей етап збігся у часі з 

кардинальними змінами у світовій економіці, 

які визначаються процесами утворення глобальних 

ринків, інтеграції та монополізації 

ринків окремих товарів і послуг, посиленням 

міжнародної конкуренції й інтенсивності міжнародних 

фінансових потоків. 

В таких умовах, на думку доповідача, 

найбільш поширеним у забезпеченні якісного 

виробництва та його інфраструктури є сфера 

послуг. Жоден бізнес, а тим паче успішний 

та прибутковий, на сучасному етапі не можна 

собі уявити без сфери послуг – транспорт 

(логістика), перевезення, фрахтування, зберігання, 

страхування, реалізація, представництво, 

ділерство, брокерські послуги, аудит, 

бухгалтерські послуги, фінансові послуги і це 

далеко не повний перелік. Очевидним є той 

факт, що потреба в послугах різко зростає 

– попит на них спричиняє їх розвиток випереджаючими 

темпами (практично щоденно 

виникають нові види послуг, яких вже зараз 

налічується понад 800 видів). 

На основі методу “Revealed Comparative 

Advantage” доповідачем встановлено порівняльні 

переваги окремих країн у певних 

секторах послуг (наприклад, у сфері туризму 

– Франція та Італія; у комунікаційних послугах 

порівняльні переваги мають Канада, 

Великобританія, Франція та Італія; у страхуванні 

– Канада і Великобританія; у сфері 

фінансових послуг – Великобританія; у наданні 

патентів і ліцензій – США та ін.). 

Україна, за розрахунками А. Фьорстера, 

має порівняльні переваги в транспортному 

секторі й, частково, в туризмі. Натомість 

суттєве відставання у розвитку ринку 

фінансових послуг в Україні та його невід- 


повідність світовим тенденціям, на думку 

доповідача, призводить до неконкурентоспроможності 

його інститутів та ізольованості 

самого ринку і його неготовності інтегруватися 

у світове фінансове середовище. 

Питанням впливу світової кризи та її 

фінансово-економічним проявам в провідних 

країнах світу, в т. ч. ЄС, присвятив свою 

доповідь кандидат економічних наук, доцент 

кафедри міжнародного економічного 

партнерства К. А. Фліссак. На його думку, 

найбільше криза вплинула на ті країни, 

які максимально інтегровані в систему світогосподарських 

зв’язків. Причому найбільш 

відчутно вплив кризи вже на її початку проявився 

у країнах з найвищим рівнем розвитку 

сегмента фінансових послуг. Серед них слід 

виокремити, насамперед, Великобританію. 

Наступний етап кризи вдарив по країнах з 

високим рівнем орієнтованої на експорт економіки, 

серед яких одне з провідних місць 

належить Німеччині. 

На переконання доповідача, найгострішими 

проблемами посткризового відновлення 

залишатимуться питання збільшення обсягів 

ВВП, мінімізації бюджетного дефіциту, забезпечення 

банками стабільного й ефективного 

кредитування виробничих галузей економіки, 

підтримання зайнятості населення та створення 

нових робочих місць, забезпечення 

неухильного виконання прийнятих соціальних 

зобов’язань. На думку К. А. Фліссака, 

подолання фінансово-економічної кризи потребує 

чіткої послідовності дій, передусім, 

на урядовому рівні, оскільки саме урядом на 

основі аналізу ситуації, врахування прямих й 

опосередкованих ризиків та існуючого ресурсного 

потенціалу повинні визначатись основні 

антикризові дії. У цьому контексті, зазначив 

доповідач, заслуговує на увагу практичний досвід 

реалізації німецької моделі з подолання 

кризових явищ в економічній, фінансовій та 

соціальній сферах. Не наполягаючи на позиції 

сліпого копіювання досвіду Німеччини в Укра- 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 2 / 2010 221

їні, К. А. Фліссак наголосив на необхідності 

врахування методологічних аспектів, інструментарію 

та структурних складових німецької 

моделі виходу з фінансово-економічної кризи. 

Важко заперечувати, що низка ефективних 

дій ФРН у сфері антикризових дій можуть 

бути грамотно адаптовані для застосування 

в соціально-економічній системі України, однак, 

зазначив доповідач, своєчасне врахування 

дій Федерального Уряду Німеччини може 

бути підґрунтям для вироблення ефективних 

механізмів вітчизняного антикризового менеджменту. 

На кон’юнктурній динаміці ринку праці 

зупинився у своїй доповіді Штефан 

Фрайганг. Доповідач акцентував увагу на 

проблемах працевлаштування жінок, що 

виховують дітей, проаналізувавши вплив 

різноманітних податкових структур та окремих 

аспектів дезорганізації ринку (асиметрична 

інформація, зовнішні ефекти). 

У виступах було сформульовано такі 

висновки та узагальнення: 

1. Кон’юнктурні дослідження – важлива 

галузь економічної науки, її динамічний напрямок. 

Вона розглядає економічні процеси в постійній 

динаміці, а поточний стан світової економічної 

кон’юнктури формується під впливом 

факторів простору і часу. Кон’юнктурний аналіз 

дає змогу оперативно й адекватно реагувати 

на мінливі обставини, які обумовлюють 

ступінь напруженості економічного життя й, в 

кінцевому підсумку, ефективність стратегічних 

управлінських рішень. Особливої актуальності 

ці проблеми набувають у контексті глобальних 

фінансових дисбалансів, кризових явищ 

чи посткризового відновлення. 

2. Глобальні кон’юнктурні зміни розширюють 

діапазон потенційного негативного 

впливу на малу відкриту економіку, особливо, 

якщо остання реалізує неефективну макроекономічну 

політику. У міру глобальної 

фінансової інтеграції та в силу специфічних 

монетарних взаємин між провідними дефі- 


цитними та профіцитними країнами світу 

глобальна грошова пропозиція не піддається 

системному контролю, тим самим призводячи 

до перетворення коливань глобальної 

ліквідності на ключовий фактор вразливості 

до зовнішніх кон’юнктурних шоків. При цьому 

кон’юнктурна динаміка глобальної ліквідності 

справляє потужний вплив на вартість первинних 

ресурсів та активів, мобільність капіталів, 

доступність глобальних джерел запозичень, 

ставлення до ризику, експансію внутрішнього 

кредиту, поведінку валютного курсу, стан платіжного 

балансу та валютних резервів. 

3. В умовах поглиблення глобальних 

дисбалансів, що накопичилися у світовій економіці, 

остання у часі світова фінансова криза 

стала свого роду “спусковим крючком”, що 

поклав початок масштабній системній корекції 

ринків, принциповим змінам регулюючих 

підходів, перегляду фундаментальних основ 

сучасної ринкової архітектури і самої ідеології 

ринку. Найбільшу проблему становить 

пошук найбільш адекватного відображення 

глобальної макрофінансової моделі світу у 

схемах, доступних до відносно легкої імплементації 

у поточній макроекономічній політиці 

країн. Це обумовлено як проблемами 

світової кон’юнктурної динаміки в контексті її 

впливу на формування вартості активів, так 

і невизначеністю лагів зв’язку між вартістю 

активів та динамікою реальних макроекономічних 

змінних, платіжним балансом і вразливістю 

фінансового сектора. 

4. Експансія глобальної ліквідності 

створює передумови для розкручування 

спіралі зовнішніх і внутрішніх дисбалансів 

української економіки. Щодо зовнішніх, то 

погіршення платіжного балансу обумовлено 

експансією кредиту, зростанням зовнішніх 

запозичень, прискоренням інфляції, при 

тому, що сталий валютний курс не стримував 

інфляційні процеси, а прискорював їх 

завдяки припливу капіталів на ринок активів 

та зростанню цін на світових ринках 

222 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 2 / 2010

первинних ресурсів. Щодо внутрішніх, то 

експансія внутрішнього кредиту супроводжувалась 

зниженням кредитних вимог, доларизацією 

пасивів та прогресуючою втечею 

від національної валюти. 

5. Українська економіка структурно 

схильна до коливань глобальної ліквідності 

з огляду на сировинний характер її експорту 

й імпорту, а також через надмірну 

доларизацію. В докризовий період макроекономічна 

політика не стримувала інфляцію, 

погіршення платіжного балансу, експансію 

внутрішнього кредиту, доларизацію 

пасивів, внаслідок чого надзапозичення 

призвели до вразливості фінансової системи, 

а ціни на первинні ресурси – перегрів 

внутрішнього попиту. З огляду на зазначене, 

пристосування до шоків глобальної ліквідності 

потребує модернізації монетарної 

політики НБУ та запровадження принципів 

макропруденційного нагляду. 

Наведений в аналітичному огляді анотований 

дискурс проблем дає підстави констатувати, 

що питання дослідження світової 

економічної кон’юнктури та її впливу на 

міжнародну мобільність факторів виробництва 

вирізняються актуальністю як в умовах 

кризових явищ, так і на етапі економічного 

відновлення. 

За результатами наукової дискусії 

прийнято низку рекомендацій щодо забезпечення 

валютно-фінансової стабільності 

в Україні в контексті динаміки світової 

економічної кон’юнктури, і зокрема: 

1. Посткризовий розвиток в Україні повинен 

супроводжуватися трансформацією 

монетарної політики в напрямку забезпечення 

цінової стабільності, розширення 

курсової гнучкості та підвищення капіталізації 

банківської системи. Окремим напрямком 

макроекономічної політики повинно 

стати експліцитне визначення цілей 

із дедоларизації вітчизняної економіки. 

Аналітичний інструментарій макроеконо- 


мічної політики повинен бути побудований 

на принципах макропруденційного нагляду, 

в якому макроекономічні процеси мають 

бути інтегровані зі станом фінансового сектора 

та поведінкою глобальних змінних. 

2. Відновлення стабільності обмінного 

курсу національної валюти гривні і відновлення 

довіри до неї має бути невід’ємною 

складовою процесу реалізації державної 

економічної політики, яка в сучасних умовах 

повинна бути спрямована не на відновлення 

попередньої моделі економічного зростання, 

що забезпечувала розширення внутрішнього 

попиту за рахунок імпортних поставок, 

а на принципово інших позиціях. Йдеться 

про забезпечення зростання виробництва 

за рахунок підвищення продуктивності 

праці і скорочення виробничих витрат при 

збільшенні інвестицій в основний капітал. А 

необхідною умовою таких інвестицій є високий 

рівень довіри власників коштів до національної 

валюти, яка і слугує базою для вартісного 

вираження усіх об’єктів інвестування 

та отримання прибутку. 

2. Необхідною умовою ефективної реалізації 

валютної політики Національного 

банку України є дотримання орієнтирів, 

спрямованих на забезпечення курсової стабільності 

національної грошової одиниці в 

якості необхідного сигналу для всіх учасників 

ринку з боку регулятора про його готовність 

і можливість обмежувати курсові коливання 

і тим самим мінімізувати пов’язані 

з ними ризики та знизити девальваційні 

очікування. А це, в свою чергу, має сприяти 

поліпшенню інвестиційного клімату в країні, 

створенню умов для макроекономічної стабілізації 

та послідовного подолання кризових 

явищ у всіх секторах господарства. 

Аналітичний огляд підготувала 

Н. Я. Кравчук, кандидат економічних наук, 

доцент, докторант кафедри міжнародних 

фінансів Тернопільського національного 

економічного університету. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 2 / 2010 223


ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ЗАСАДИ ФІНАНСІВ 

ДОМОГОСПОДАРСТВ 

Нещодавно багатий арсенал наукової літератури з проблем теорії і практики фінансів 

поповнився монографією Т. О. Кізими “Фінанси домогосподарств: сучасна парадигма 

та домінанти розвитку”. Рецензоване видання є однією із перших наукових праць, 

у якій на системній основі всебічно досліджуються фінанси домогосподарств як важлива 

сфера фінансових відносин та вносяться пропозиції щодо їх удосконалення й подальшого 

розвитку в Україні. 

Сучасні економічні реалії обумовлюють 

необхідність постійної уваги наукової 

громадськості як до фундаментальних проблем 

фінансової теорії, так і до прикладного 

застосування сформованих наукових 

концепцій. Відтак, в сучасних умовах надзвичайно 

актуалізується питання удосконалення 

методології дослідження фінансових 

явищ і вироблення на цій основі загальних 

принципів побудови фінансових відносин 

між різними суб’єктами. 

Серед численних економічних суб’єктів 

особливе місце посідають домашні господарства. 

При дослідженні сукупності фінансових 

відносин, що сформувалися між 

сферами і ланками фінансової системи 

України, особливо важливим є вивчення 

проблем, пов’язаних із залученням фінансів 

домогосподарств до економічних процесів 

у державі. Адже сьогодні ми спостерігаємо 

посилення залежності подальшого 

розвитку національної економічної системи 

від рівня матеріального добробуту населення 

й використання доходів домогосподарств 

у якості бюджетних, кредитних, 

страхових та інвестиційних ресурсів. Саме 

величина доходів домашніх господарств 

та пріоритети населення у їх використанні 

Василь ДЕМ’ЯНИШИН 

здебільшого формують характер розвитку 

вітчизняної економіки. Тому дослідження 

усієї сукупності фінансових відносин домогосподарств 

з іншими суб’єктами економічної 

діяльності є надзвичайно актуальним у 

сучасних умовах, а рецензована монографія 

1 – своєчасною і вкрай необхідною для 

вітчизняної фінансової науки. 

Пропонована науковій громадськості 

праця – одне із перших фундаментальних 

наукових досліджень із зазначеної проблематики. 

В ній автор зробила спробу критично 

оцінити напрацьовані і сформувати 

власні теоретичні підходи до розкриття сутності 

фінансів домогосподарств як яскравого 

та багатогранного феномену фінансової 

теорії і практики. 

Монографічне дослідження побудоване 

на послідовному аналізі базових понять 

та елементів, які характеризують фінанси 

домогосподарств у контексті основних тенденцій 

і закономірностей розвитку фінансової 

системи України. 

Зазначена праця виокремлюється логічністю 

побудови змісту та структурованістю 

викладеного у ній матеріалу. 

1 Кізима Т. О. Фінанси домогосподарств: сучасна парадигма 

та домінанти розвитку: Монографія. – К.: Знання, 2010. – 

431 с. 

224 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

Розгляд проблеми автор починає з 

наукового аналізу теоретичних засад та 

розкриття сутності фінансів домашніх господарств. 

Визначення фінансів домогосподарств 

як “сукупності економічних відносин, 

матеріалізованих у грошових потоках, 

у які вступають домашні господарства з 

приводу формування, розподілу і використання 

фондів грошових коштів з метою відтворення 

та розвитку людського капіталу 

та задоволення потреб своїх членів” (с. 97) 

демонструє авторське трактування цього 

поняття і створює надійне підґрунтя для 

подальших наукових пошуків. 

Досліджуючи природу фінансових відносин, 

Т. О. Кізима особливу увагу акцентує 

на діалектичних суперечностях, які є 

внутрішньою рушійною силою та джерелом 

розвитку фінансів, і без врахування яких не 

можливо повністю розкрити сутність цієї 

економічної категорії (с. 93). Характеризуючи 

основні суперечності, притаманні внутрішнім 

і зовнішнім фінансовим відносинам 

домогосподарств (суперечність між обмеженістю 

фінансових ресурсів і практично 

необмеженими потребами членів домашнього 

господарства, суперечність між споживанням 

і заощадженням, суперечність з 

приводу відчуження та присвоєння власності 

тощо), автор наголошує на необхідності 

максимального збалансування інтересів 

усіх учасників таких відносин (с. 94-95), 

розуміючи водночас усю складність, тривалість 

і багатоаспектність цього процесу. 

Безумовно, основні протиріччя, що виникають 

між різними суб’єктами фінансових 

відносин, значною мірою впливають і 

на вибір вітчизняними домогосподарствами 

моделей їх фінансової поведінки. У монографії 

простежується стурбованість автора 

домінуванням у фінансовій поведінці 

вітчизняних домогосподарств переважно 

пасивних стратегій (стратегії взятих кредитів: 

банківських, товарних, іпотечних тощо; 


стратегії приватних і державних трансфертів) 

та неналежним використанням активних 

стратегій (стратегії організованих 

і неорганізованих заощаджень, стратегії 

наданих кредитів, стратегії формування 

людського капіталу, страхової та майнової 

стратегій). Таку ситуацію Т. О. Кізима пояснює 

як невисоким рівнем доходів більшої 

частини населення, так і низьким рівнем 

фінансової грамотності наших співвітчизників 

та відсутністю довіри до більшості інструментів 

й інституцій фінансового ринку 

внаслідок негативного досвіду ощадно-інвестиційної 

діяльності на початку ринкових 

реформ в Україні. 

Проблеми формування активних фінансових 

стратегій, досліджуваних у монографії, 

тісно корелюють із питанням підвищення 

фінансової грамотності населення, без 

належного рівня якої не можливо очікувати 

суттєвих позитивних зрушень у фінансовій 

сфері зокрема та економіці держави загалом 

(підрозділ 1.4). Пропозиції автора щодо 

вирішення назрілої проблеми шляхом створення 

освітньо-просвітницьких програм у 

засобах масової інформації та Інтернеті за 

активної участі держави і підприємницьких 

структур є досить корисними і своєчасними, 

адже “економічно грамотне населення, 

яке досконало знає закони і має можливість 

отримати об’єктивну інформацію та консультацію 

спеціалістів, здатне прискорити вихід 

із фінансової кризи, в якій опинилася країна. 

Тільки в такому випадку держава може 

розраховувати на виховання покоління законослухняних 

платників податків, здатних 

приймати серйозні інвестиційні рішення і нести 

за них відповідальність, що, у кінцевому 

підсумку, створить передумови для економічного 

зростання” (с. 135). 

У другому і третьому розділах монографії 

Т. О. Кізима досліджує склад, структуру 

та динаміку доходів і витрат домашніх 

господарств, а також основні мотиви, види 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 225

і форми заощаджень населення та їх роль 

в інвестиційному процесі. Перелік проблем, 

розкритих у цих розділах, досить широкий. 

Він охоплює теоретичні аспекти, методологічні 

та практичні питання, пов’язані з дослідженням 

матеріальної основи фінансів 

домогосподарств. 

Імпонує те, що автор аналізує не лише 

основні джерела доходів, які надає Державний 

комітет статистики України, а й такі 

важливі їх складові, як доходи від тіньової 

діяльності та доходи трудових мігрантів. Не 

можливо не погодитися з автором у тому, 

що однією з найактуальніших і найважливіших 

проблем дослідження доходів домогосподарств 

в Україні є питання визначення 

обсягів тіньових доходів. І хоча “тіньова 

економіка не є суто українським “винаходом” 

(різні форми тіньової економічної активності 

спостерігаються майже в усіх країнах 

світу), вітчизняна специфіка тіньових 

процесів є досить унікальною, адже первісне 

нагромадження капіталу, яке в інших 

країнах відбувалося за кількох поколінь, у 

нас пройшло за кілька років” (с. 151). 

Класифікуючи витрати домогосподарств 

за низкою ознак (цільовим призначенням, 

ступенем регулярності та необхідності 

здійснення витрат, періодичністю 

витрат), Т. О. Кізима для аналізу сукупних 

витрат вітчизняних домогосподарств вдало 

обрала саме критерій цільового призначення, 

виокремивши три основні групи витрат: 

обов’язкові платежі, споживчі витрати і витрати 

неспоживчого характеру (с. 251). 

Аналізуючи першу групу витрат домогосподарств 

та пропонуючи основні напрями 

удосконалення оподаткування доходів 

фізичних осіб в Україні, автор здійснила 

власне дослідження рівня податкового навантаження 

на домашні господарства та 

визначила вплив основних факторів на 

його величину. Цікаво, що найбільший 

вплив на рівень податкового навантаження 


вітчизняних домогосподарств чинять саме 

податки на споживання, які складають біля 

60% усіх сплачених населенням податків 

і зборів (с. 266). Відтак, зазначає науковець, 

з метою зменшення тиску непрямих 

податків на малозабезпечених громадян, 

необхідно диференціювати ставки непрямих 

податків (передусім податку на додану 

вартість), зменшивши їх на товари першої 

необхідності та збільшивши на предмети 

розкоші (с. 268). 

Аналізуючи споживчі витрати домогосподарств, 

котрі становлять близько 90% 

усіх витрат, автор зупинилася на характеристиці 

двох полярних моделей поведінки 

споживача (гедонізм та аскетизм), що певною 

мірою дає можливість краще зрозуміти 

сучасні тенденції використання доходів 

домогосподарств на споживчі цілі (с. 269– 

272). 

Серед витрат неспоживчого характеру 

Т. О. Кізима особливе місце відводить 

інвестиційним витратам, під якими вона 

розуміє “витрати, які домогосподарства 

спрямовують у різні об’єкти (цінні папери, 

валюту, нерухомість тощо) з метою отримання 

додаткового доходу (прибутку)” 

(с. 248) та наголошує на необхідності підвищення 

частки цих витрат у структурі сукупних 

витрат домогосподарств України. 

Для цього, на думку автора, з боку держави 

необхідно забезпечити належні умови для 

зростання реальних доходів населення та 

відновлення довіри до суб’єктів вітчизняного 

фінансового ринку. 

Рекомендації щодо раціоналізації споживчих 

витрат домогосподарств в умовах 

економічної нестабільності (підрозділ 3.2) 

мають суто практичне спрямування і є корисними 

для тих, хто хоче оптимізувати 

свій сімейний бюджет та підвищити рівень 

особистої фінансової незалежності. 

Особливу увагу Т. О. Кізима присвятила 

проблемі формування заощаджень домо- 

226 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

господарств та їх ефективному використанню 

в сучасних умовах. Ця проблема є надзвичайно 

актуальною, зважаючи на гостру 

необхідність залучення коштів населення у 

якості потужного джерела інвестиційних ресурсів 

для національної економіки. Аналіз 

основних переваг та ймовірних ризиків кожної 

із форм заощаджень дав змогу автору 

виявити особливості вітчизняного ощадноінвестиційного 

процесу й окреслити подальші 

перспективи трансформації заощаджень 

домогосподарств в інвестиції (підрозділ 3.3). 

Заключний розділ монографії присвячений 

проблемам управління фінансами 

домашніх господарств в умовах економічних 

ризиків, а також дослідженню впливу 

людського капіталу на формування фінансового 

потенціалу вітчизняних домогосподарств. 

Оцінка макроекономічного 

середовища, у якому домогосподарства 

здійснюють управління фінансами, а також 

аналіз специфіки такого управління – це 

величезний пласт актуальних проблем, з 

якими стикаються домашні господарства в 

сучасних економічних умовах. Загалом їх 

можна звести до двох головних: 1) необхідності 

належної організації обліку доходів, 

витрат, майна та інших активів домогосподарства; 

2) необхідності формування та 

ефективного управління бюджетом домашнього 

господарства. Успішне вирішення цих 

проблем залежатиме передусім від рівня 

фінансової грамотності членів домашнього 

господарства та їхньої здатності самостійно 

аналізувати найважливіші процеси і явища 

економічного життя. 

Безумовно, новаторськими є підняті у 

підрозділі 4.3 питання формування фінансового 

потенціалу домогосподарств та дослідження 

впливу людського капіталу на цей 

процес. Абсолютно слушним бачиться твердження 

автора про те, що “фінансовий потенціал 

домогосподарства визначається не 

лише величиною фінансових і нефінансо- 


вих активів, освітою і професійною підготовкою 

його членів, а й значною мірою власними 

зусиллями окремих індивідів. Окрім того, 

на фінансовий потенціал домашніх господарств 

певний вплив справляють і зовнішні 

фактори (знецінення національної грошової 

одиниці, зростання рівня безробіття та ін.), 

що особливо яскраво проявляється у періоди 

економічних криз” (с. 392). 

Принагідно зазначимо, що домінуючою 

у монографії є думка про те, що не лише 

домогосподарства, а й держава, мають 

бути зацікавлені у подальшому розвитку 

фінансів домогосподарств та підвищенні 

фінансового потенціалу цього важливого 

сектора економіки. Адже саме від фінансової 

спроможності та рівня добробуту населення 

залежить подальший розвиток соціально-економічних 

процесів у суспільстві. 

Загалом автору рецензованої монографії 

вдалося розкрити зміст досліджуваної 

проблеми, її теоретичні та практичні аспекти, 

сформулювати відповідні висновки і 

пропозиції, які заслуговують на увагу як учених-теоретиків, 

так і фінансистів-практиків. 

Авторські підходи до трактування фінансів 

домогосподарств з позиції сутності, явища, 

змісту і форми, визначення економічного 

ризику та фінансового потенціалу домашніх 

господарств запропоновані у монографії 

вперше. Вони відповідають вимогам ринкової 

економіки та завданням України щодо 

розбудови національного господарства на 

засадах соціальної справедливості й економічної 

ефективності. Наукові положення 

та основні висновки, що містяться у монографії, 

ґрунтуються на дослідженні та критичному 

аналізі великого обсягу монографічної 

і науково-публіцистичної літератури. 

Т. О. Кізимі вдалося досягнути необхідної 

глибини дослідження завдяки вдалому використанню 

великого масиву статистичної 

інформації, яка підтверджує основні теоретичні 

висновки автора. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 227

Поряд з цим у монографії, як і будьякому 

масштабному дослідженні такого 

спрямування, мають місце окремі дискусійні 

питання. Однак вони не впливають на якість, 

цінність та значимість наукової роботи. 

Здійснене у монографії комплексне і 

ґрунтовне дослідження фінансів домогосподарств 

є вагомим внеском у вирішення 

важливої проблеми підвищення рівня суспільного 

добробуту, що слугуватиме однією 

з передумов для подальшого економічного 

зростання. 


Варто зазначити, що монографія 

Т. О. Кізими є фундаментальною науковою 

працею, в якій сформовано цілісну концепцію 

розвитку фінансів домогосподарств. 

Безумовно, новизна й оригінальність багатьох 

положень стимулюватимуть розвиток 

подальших наукових дискусій, однак загалом 

монографія має усі шанси здобути 

схвальні відгуки наукової спільноти та спонукати 

допитливу студентську аудиторію 

до подальших наукових розвідок із зазначеної 

проблематики. 

228 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

АМЕЛІН 

Святослав 

Костянтинович 

БУЧКОВСЬКА 

Яна Георгіївна 

ВОЖЖОВ 

Сергій Павлович 

ВОРОБЙОВА 

Олена Іванівна 

ГАЛІЦЕЙСЬКА 

Юлія Миколаївна 

ГРИЦЕНКО 

Вікторія Вікторівна 

ДЕМ’ЯНИШИН 

Василь Григорович 

ДЕРКАЧ 

Микола Іванович 

ДЗЮБЛЮК 

Олександр 

Валерійович 

ДИШЛЕВА 

Альона Миколаївна 

ЗАБЛОЦЬКА 

Ріта Олександрівна 

ЗЕЛІНСЬКА 

Анетта 

ІВАНОВА 

Інна Ігорівна 

НАШІ АВТОРИ 


аспірант Державної науково-навчальної установи 

Науково-дослідний фінансовий інститут “Академія 

фінансового управління” Міністерства фінансів України 

здобувач кафедри фінансів Тернопільського національного 

економічного університету 

кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів і кредиту 

Севастопільского національного технічного університету 

кандидат економічних наук, доцент, докторант кафедри 

фінансів і кредиту національної академії природоохоронного 

та курортного будівництв 

викладач кафедри банківської справи Тернопільського національного 


аспірантка кафедри економічної теорії Донецького 

національного університету економіки і торгівлі імені Михайла 

Туган-Барановського. 

доктор економічних наук, професор кафедри фінансів Тернопільського 

національного економічного університету 

кандидат економічних наук 

доктор економічних наук, професор, завідуючий кафедрою 

банківської справи Тернопільського національного 


науковий співробітник ДННУ “Академія фінансового 

управління”, аспірант Київського національного університету 

імені Тараса Шевченка 

доктор економічних наук, доцент кафедри світового 

господарства і міжнародних економічних відносин Інституту 

міжнародних відносин Київського національного університету 

імені Тараса Шевченка 

Вроцлавський економічний університет 

(Республіка Польща) 

аспірантка Київського національного економічного університету 

ім. Вадима Гетьмана 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 229

ЙОДКО 

Мірослав 

КІЗИМА 

Тетяна Олексіївна 

КЛІМЧИК 

Вікторія Вікторівна 

КОМАДОВСЬКА 

Валентина Сергіївна 

КУЛИК 

Петро Любомирович 

КУРИЛЯК 

Віталіна Євгенівна 

ЛИТВИН 

Валерія Вікторівна 

ЛУЦИШИН 

Олег Орестович 

МАЛАХОВА 

Олена Леонідівна 

НІКІТІШИН 

Андрій 

Олександрович 

ПЕТРУШКА Олена 

Володимирівна 

ПИСЬМЕННИЙ 

Віталій Валерійович 

ПРИЙДУН 

Любов Мирославівна 

СТУКАЛО 

Наталія Вадимівна 

ХОХЛОВ Володимир 

Володимирович 

ШВЕЦЬ 

Наталя Романівна 


доктор кафедри макроекономіки Ґданського університету 

(м. Сопот, Республіка Польща) 

кандидат економічних наук, доцент, докторант кафедри 

міжжнародних фінансів Тернопільського національного 


викладач кафедри фінансів Тернопільського національного 


здобувач кафедри фінансів суб’єктів господарювання і страхування 

Тернопільського національного економічного університету 

начальник відділу контролю за відшкодуванням ПДВ ДПА в 

Івано-Франківській області 

докторант кафедри міжнародних фінансів Тернопільського національного 


кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної теорії 

Донецького національного університету економіки і торгівлі 

імені Михайла Туган-Барановського. 

старший викладач кафедри фінансів суб’єктів господарювання 

і страхування Тернопільського національного економічного 

університету 

кандидат економічних наук, доцент кафедри банківської справи 

Тернопільського національного економічного університету 

кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів Вінницького 

торговельно-економічного інституту Київського національного 

торговельно-економічного університету. 

економіст ТзОВ “Тернопільмергаз” 

кандидат економічних наук, викладач кафедри фінансів Тернопільського 

національного економічного університету 

викладач кафедри банківської справи Тернопільського національного 


доктор економічних наук, професор кафедри міжнародних 

фінансів Дніпропетровського національного університету 

імені Олеся Гончара 

кандидат технічних наук, доцент кафедри фінансів і кредиту 

Севастопільского національного технічного університету 

кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів 

Чернівецького національного університету 

імені Юрія Федьковича 

230 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

ANNOTATION 

ANNOTATIONS 

Olexandr DZYUBLYUK 

Activation of the bank crediting of small and middle business in the system of 

measures from overcoming of fi nancial-economic crisis. 

Basic directions of creation from the side of the banking system of Ukraine of necessary 

money-and-credit stimulus for providing of the economy growing and development of small and 

middle business are grounded. Aims, principles and mechanisms of reformation of bank crediting 

system are defi ned. Basic measures for providing of active participation of the banking system 

in forming of investment resources of enterprises of small and middle business are formed. 

Sergiy VOZHZHOV, Volodymyr KHOKHLOV 

Optimization of reserve of bank liquidity as a factor of fi nancial viability of its adjusting 

Possibility of design of optimum volume of backlogs of liquidity is examined on the basis of 

account of casual processes, adequate nature of bank liquidity, with the purpose of economic 

ground of normative values of its indexes. 

Olena MALAKHOVA, Julia GALITSEYSKA 

Optimization of bank institutions activity in relation to organization of deposit operations 

The modern state of conducting of deposit operations is analysed by the jars of Ukraine, the 

problems of monies bringing of physical and artifi cial persons are examined on savings accounts, 

caused infl uencing of the crises phenomena in economy, the ways of multiplying the deposit 

bringing of facilities are offered. 

Nataliya SHVETZ 

Improvement of control system by a risk liquidity in bank institutions of Ukraine 

The problems of management of liquidity a risk in bank institutions of Ukraine are examined. 

The requirements of Basel committee on bank supervision are probed to liquidity of banks, authentication 

of current and perspective liquidity of bank institutions are conducted. On the example 

of a few domestic banks control system by risk bank liquidity in our country is examined. The 

directions of perfection of control system by risk liquidity in bank institutions of Ukraine are offered. 

Lyuba PRYYDUN 

Features of bank’s credit risk in current conditions and a problem debt management 

The causes of bank credit risk under current conditions are discussed. The main aspects of 

the situation centre usage as one of the methods of problem debt management are identifi ed, 

its main tasks, functions and principles of operation are described. 

Olena VOROBYOVA 

Conceptual approaches of regional credit-investment policy of banks of Ukraine 

Theoretical principles of regional credit-investment policy of banks are grounded. Basic 

conceptual approaches to forming and subsequent development of regional credit-investment 

policy of banks are formulated. Levels, maintenance, constituents and factors of regional creditinvestment 

policy of banks of Ukraine are defi ned. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 231

ANNOTATION 

Tetyana KIZYMA 

Trends and prospects for the main forms of household savings in Ukraine 

The basic forms of domestic household savings are characterized and the advantages and 

disadvantages, and perspectives of each of them are analysed in modern economic conditions 

Olena PETRUSHKA 

The essence of the pension insurance 

Scientifi c approaches to defi ning the essence of the pension insurance are studied and 

grounded his own defi nition of this term. Objective preconditions for the operation of pension 

insurance in the country with market economy are solved. Factors that cause demand for pension 

insurance, factors that make it impossible to meet without state participation are described. 

Yana BUCHKOVSKA 

Financing of preschool education in Ukraine 

The role of preschool education in the making of personality is determined. The fi nancing of 

preschool education on state and local levels is analysed. 

Svyatoslav AMELIN 

Theoretical-methodology approaches to leasing classifi cation 

Current approaches to classifi cation features of the lease are analysed. Similarities and 

lack of modern classifi cations of leasing are investigated. Methodology for the formation of new 

special features of lease contracts are proved. Extended scientifi c classifi cation of the lease is 

formed. 

Victoriya KLIMCHYK 

The external activity regulation and foreign investments involvenment 

The mechanism of regulation of external relations of the Chinese People’s Republic and 

it’s evolution on some stages of integration into the world economy is analised. There is paid 

attention in the article to the peculiarities of fi nancial regulation of foreign trade activity by 

government, foreign investments involvement and using fi nancial leverages and incentives in 

the process of reforming the economy. 

Valentyna KOMADOVSKA 

The peculiarities of management of portfolio life insurance contracts 

The peculiarities of life insurance which infl uence managing of portfolio of insurance are 

considered. Issues of management of portfolio of life insurance contracts are examined based 

on system principals via its functional elements of interdependence and complementarity: 

insurance marketing, risk management and administration. The term of “insurance portfolio 

management” is determined. 

Oleg LUTSYSHYN 

Mechanism of transformation of economies in investment in the process of realization 

of deposit services by credit unions 

Theoretical-conceptual principles of transformation mechanism of economies in investment 

are exposed. The role of fi nancial mediators in this mechanism are argued. The problem aspects 

are exposed and suggestions in relation to perfection of credit unions activity in the fi eld 

of bringing payments on savings accounts are outlined. 

232 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

ANNOTATION 

Andriy NIKITISHYN 

Modern principles of construction of tax system and realization of tax policy 

The socio-economic nature of taxation principles is investigated, certain descriptions and 

contradictions inherent to them. The main principles of construction of the optimum tax system 

and effective tax policy on the modern stage of development of society are suggested. 

Vitaliy PYSMENNYY 

Stimulant character of taxation in the context of domestic and foreign experience 

The necessity of optimization of stimulant character of taxation in the context of domestic 

and foreign experience is grounded. 

Alyona DYSHLEVA 

Fiscal potential of the corporate income tax formation in Ukraine 

Current state of the corporate income tax contributions into the national budget is analysed. 

International practice is studied and some propositions are put forward to increase effi ciency in 

fi scal potential of the corporate income tax formation in Ukraine. 

Petro KULYK 

“Ordinary prices” and their infl uence upon the determination of base of taxation from 

a tax value-added 

The mechanism of determination of base of taxation from a tax value-added with using 

“ordinary prices” is considered. Its failings are analysed and more effective procedure of determination 

of base of taxation from a tax value-added is offered. 

Vitalina KURYLYAK 

Financial-economic aspects of forming of global civilization landscape of world 

economy: motive forces and theories 

Forming of global civilization landscape of world economy in the past is performed, 

theoretical and applied bases of his change in XXI age are defi ned. Main attention is spared to 

selection of ideas and events which formed or will form economic and fi nancial position of future 

civilization. 

Mykola DERKACH, Nataliya STUKALO 

Peculiarities of European currency-fi nancial interaction in conditions of external 

factors mutability 

The main theoretical and practical aspects of currency-fi nancial interaction in European 

Union are analyzed, the modern peculiarities of euro international role are determined, the 

main problems and consequences of fi nancial integration under infl uence of external factors, 

including global fi nancial crisis impact. 

Rita ZABLOTSKA 

Liberalization of trade of fi nancial services under the GATSO 

The main principles of liberalization of trade in fi nancial services under the General Agreement 

of Trade in Services (GATS) are analysed. It is proved that WTO is a main instrument in foreign 

economic policy as membership in this institution provides benefi ts from the liberalization of 

trade in fi nancial services. 

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010 233

ANNOTATION 

Anetta ZELINSKA 

The application of multidimensional comparative analysis for estimation of balanced 

development 

The issues that concern the application of multidimensional comparative analysis for 

estimation of balanced development level are examined. The concept of balanced development 

is developed on the basis of dendrite and cluster methods combination. 

Miroslav YODKO 

Problems of currency-fi nancial convergence in EU 

Practical issues of the ten ears functioning of euro zone are consider. The overall assessment 

of the impact of the common currency of the European economy are presented. Comparative 

analysis of the economic development of the euro zone and other countries of European 

Union is carried out. The prospects for the development of the euro zone are described. 

Victoriya GRYTSENKO, Valeriya LYTVYN 

Character and priority credit unions of growth directions observation under competition 

On the basis of history of establishment observation and development of credit unions their 

peculiar indications, as well as their advantages weak points and activity organization principles 

are identifi ed. Options to improve the mechanism of government supplementation of the credit 

union sector development are suggested. 

Inna IVANOVA 

Competition strategies in the conditions of economy knowledges 

The analysis of basic competition strategies after M. Porter and M. Treysi and F. Virsem is 

conducted. On the basis of classic theories taking into account amendment on the special terms of 

economy knowledges four actual strategies are shown out and they are made in a two-factor model. 

Nataliya KRAVCHUK 

World economic conjuncture and international mobility of production factors 

Ternopil national university deepens a collaboration with European educational institutions, 

broadens the forms of partner relations of exchange of experience. Thanks to it the level of 

educational process in University is like to the best world standards. 

In analytic review the annotated exposition of problems is presents about materials of the 

First International scientifi c conference “World economic conjucture and international mobility 

of production factors”, that took place on September, 16 in the Drezden university within the 

framework of German service of academic exchanges project. 

Vasyl DEMYANYSHYN 

Fundamental principles of fi nances of domestic household 

Recently the rich arsenal of scientifi c literature from the problems of theory and practice of 

fi nances was fi lled up the monograph by T. Kizyma “Finances of domestic household: modern 

paradigm and dominants of development”. The criticized edition is one of the fi rst scientifi c 

labours, in which on system basis fi nances of domestic houshold are comprehensively proved 

as an important sphere of fi nancial relations and suggestions in relation to their improvement 

and development in Ukraine are made. 

234 Ñâ³ò ô³íàíñ³â 3 / 2010

Ñâ³ò ô³íàíñ³â 

Âèïóñê 3 / 2010 ð³ê 

Тематична спрямованість журналу: висвітлення 

актуальних питань теорії фінансів, грошей і 

кредиту; проблем у сфері державних фінансів; оподаткування 

і фіскальної політики; державного адміністрування 

й фінансового менеджменту; банківської 

справи й монетарної політики; ринку фінансових 

послуг і міжнародних фінансів. 

Вимоги до оформлення статей 

Науково-практичний журнал “Світ фінансів” виходить чотири рази на рік, обсягом до 

10 ум. друк. арк. До друку приймаються статті, що мають наукову і практичну цінність. 

До друку подаються роздруковані на папері та збережені на електронному носії матеріали 

у форматі MS Word: 

⇒ стаття українською мовою (обсягом до 20 сторінок тексту, роздрукованого на папері 

формату А4 через 1,5 інтервалу, кеглем 14, шрифтом Times New Roman; поля зліва, 

знизу та вгорі 20 мм, справа – 10 мм); 

⇒ коротка анотація (до 8 рядків українською та англійською мовами; а також назва статті 

англійською мовою); 

⇒ відомості про автора (прізвище, ім’я, по батькові; науковий ступінь і вчене звання; посада; 

місце роботи – українською та англійською мовами; а також адреса і телефон); 

⇒ список використаної літератури, який розміщується після статті під заголовком “Література” 

(бібліографічний опис літературних джерел здійснюється згідно зі встановленими 

вимогами (див. “Бюлетень ВАК України”. – 2000. – № 2. – С. 61–62.); посилання на літературу 

слід давати в квадратних дужках, наприклад [3, 68; 5, 37], де перша цифра вказує 

порядковий номер джерела у списку літератури, а друга – відповідну сторінку, джерело 

(зі сторінкою) відокремлюється від іншого джерела крапкою з комою); 

⇒ для аспірантів та здобувачів обов’язково додаються: витяг із протоколу засідання кафедри 

з рекомендацією статті для друку і рецензія наукового керівника або іншого 

фахівця у даній галузі знань, який має науковий ступінь чи вчене звання. 

Відповідно до постанови президії ВАК України від 14.10.2009 р. №1-05/4 “Про підвищення 

вимог до фахових видань, внесених до переліків ВАК України” наукові статті, що подаються 

до друку, повинні містити такі необхідні елементи: 

⇒ постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи 

практичними завданнями; 

⇒ аналіз останніх досліджень і публікацій, де започатковано розв’язання даної проблеми, 

і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, 

котрим присвячена стаття; 

⇒ формулювання цілей статті (постановка завдання); 

⇒ виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових 

результатів; 

⇒ висновки з даного дослідження і перспективи подальших розробок у даному напрямку. 

Автори відповідають за точність наведених у статті даних, цитат, статистичних матеріалів 

тощо. Скорочення слів і словосполучень, крім загальноприйнятих, не допускається. 

Текст статті автор повинен вичитати й завізувати, сторінки – пронумерувати. 

Матеріали, оформлені з відхиленням від зазначених вимог, редколегія не розглядає. 

Усі статті проходять обов’язкове рецензування. 

Запрошуємо до творчої співпраці. 

Редколегія наукового журналу 

“Світ фінансів”

ISSN 1818-5754

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

Delete template?

Save as template?