Випуск 4 (17) - Головна

Науковий журнал 

Тернопільського національного економічного університету 

Випуск 4 (17) 

грудень 2008 

Тернопіль 

ТНЕУ 

Економічна думка 

2008 

ISSN 1818-5754

Видання Тернопільського національного економічного університету 

Світ фінансів 


2008 рік 

Науковий журнал 

Заснований у травні 2004 року 

Журнал входить до переліку фахових видань 

Вищої атестаційної комісії у галузі 

економічних наук 

(постанова ВАКу України 

№ 2-05/5 від 8 червня 2005 р.) 

Затверджено рішенням Вченої ради ТНЕУ, 

протокол № 4 від “25” грудня 2008 р. 

Адреса редакції: 46004, м. Тернопіль, 

вул. Львівська, 11 (кафедра фінансів) 

Тел. 8 (0352) 53-39-69 

E-mail: svitfin@tane.edu.ua 

http://www.financeworld.com.ua 

Усі права захищені. Передрук і переклади 

дозволяються лише зі згоди автора та редакції. 

Редакція не завжди поділяє думку автора 

й не відповідає за фактичні помилки, 

яких він припустився 

© Тернопільський національний 

економічний університет, 2008 

Головний редактор 

ЮРІЙ Сергій Ілліч, 

д. е. н., професор 

Здано до друку 10.10.2008 р. Формат 70х100/16. 

Папір офсетний. Друк офсетний. 

Ум. друк. арк. 14,4. Друк. арк. 15,2. 

Тираж 500 прим. 

Заступники 

головного редактора 

КИРИЛЕНКО Ольга Павлівна, 

д. е. н., професор 

КРАВЧУК Наталія Ярославівна, 

к. е. н., доцент 

Редакційна колегія 

Алексеєнко Л. М., д. е. н., професор 

Андрущенко В. Л., д. е. н., професор 

Гончаренко В. В., д. е. н., професор 

Гуцал І. С., д. е. н., професор 

Дзюблюк О. В., д. е. н., професор 

Крисоватий А. І., д. е. н., професор 

Луцишин З. О., д. е. н., професор 

Луців Б. Л., д. е. н., професор 

Лютий І. О., д. е. н., професор 

Іващук О. Т., к. е. н., професор 

Адамик Б. П., к. е. н., доцент 

Безгубенко Л. М., к. е. н., доцент 

Дем’янишин В. Г., к. е. н., доцент 

Квасовський О. Р., к. е. н., доцент 

Кізима Т. О., к. е. н., доцент 

Мартинюк В. П., к. е. н., доцент 

Оленчик А. Я., к. е. н. 

Таранов І. М., к. е. н., доцент 

Свідоцтво про державну реєстрацію засобу масової інформації 

КВ № 12264–1148 ПР від 1 лютого 2007 р.

Світ фінансів 


2008 рік 

● Зміст ● 

Поточна криза – це не просто наслідок падіння 

ринку житла, це кінець 60-річного періоду розвитку 

системи кредитування, що базувалася на доларі 

як резервній валюті… Ера долара закінчилася. 

Американська валюта вичерпала себе в ролі резервного 

грошового знака, а регулятори світової фінансової 

системи не впоралися зі своїми завданнями … 

Дж. Сорос 

ЗМІСТ 

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ГРОШЕЙ, ФІНАНСІВ І КРЕДИТУ 

Сергій ЮРІЙ 

У пошуках компромісу між державним патерналізмом і фінансизмом 7 

Віктор КОЗЮК 

Центральні банки та “парадокс довіри” в контексті глобальної фінансової стабільності 13 

Сіскос ЕВАНГЕЛОС 

Проблеми стійкого розвитку економіки України: погляд із Заходу 22 

Надія ЛУБКЕЙ 

Державний кредит як система кредитних відносин за участю держави 28 

Наталія БЕНЧ 

Податкове навантаження на фактори виробництва і споживання 35 

Володимир ВАЛІГУРА 

Теоретико-ретроспективний аналіз податкового навантаження та перекладання податків 45 

Богдана ШУЛЮК 

До питання історії і теорії бюджетування сфери соціально-культурних послуг 60 

КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ 

Олена ЄРМОШКІНА 

Вдосконалення системи управління фінансовими потоками промислових підприємств 71 

Світлана БЛАГОДЄТЄЛЄВА-ВОВК 

Кількісна складова методу ідентифікації мікроцивілізацій 

на основі дослідження фінансового стану підприємств 79 

Ольга ВОВЧАК, Віктор ХАЛЛО 

Сутність та особливості банківської конкуренції 86 

Роман ТИРКАЛО, Наталія ТКАЧУК 

Регулятивний капітал банків: сутність, порядок визначення та проблеми достатності 93 

Світлана КОВАЛЬ 

Базель ІІ: аналіз основних положень та можливості їх впровадження в Україні 104 

Світ фінансів. 4 (17), грудень 2008 р. 3


ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ 

Анатолій ФЕДОРЕНКО 

Механізми запровадження накопичувальної системи 

загальнообов’язкового державного пенсійного страхування 112 

Ірина БІЛОУС 

Теоретичні аспекти фінансового забезпечення подолання бідності 122 

Тетяна ПИСЬМЕННА 

Теоретичні засади державного фінансового контролю: вітчизняний і зарубіжний досвід 130 

Мирослава ГУПАЛОВСЬКА 

Реалії функціонування та проблеми модернізації Рахункової палати України 139 

Олександр ГОДОВАНЕЦЬ 

Проблемні аспекти адміністрування митних платежів і напрями їх усунення 147 

Інна КОМАРОВА 

Державна підтримка аграрного сектора: макроекономічний аспект 154 

Ірина ХОМИН 

Ціноутворення у контексті формування джерел капітальних інвестицій в аграрному секторі 161 

Вікторія БУЛАВИНЕЦЬ 

Місцеві бюджети як джерело фінансування людського розвитку 166 

Вікторія БОРОНОС, Костянтин САВЧЕНКО 

Бюджетно-податкові інструменти механізму управління екологічно 

спрямованим інноваційним розвитком економіки 175 

Галина СМАЛЮК, Ганна БУЛАВСЬКА 

Проблеми інноваційного розвитку економіки України 182 

ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ 

Ірина ТКАЧУК, Михайло ШУТКА 

Проблеми фінансової самодостатності органів місцевого самоврядування 187 

НАУКОВЕ ЖИТТЯ 

Ігор ТАРАНОВ 

Вектори формування єдиного наукового простору Європи 194 

Наші автори 198 

4 Світ фінансів. 4 (17), грудень 2008 р.

World of finance 

Edition 4 (17) 

2008 year 


Current crisis – it is not simple investigation of falling 

of habitation market, it is the end of 60-years-old period of 

development of the credit system, that was based on a dollar 

as key currency ... The era of dollar has ended. American 

currency has exhausted itself in a role of reserve mney sign, 

and the regulators of the world financial system did not cope 

with a problem. 

J. Soros 

Contents 

The acTual issues of Theory of money, finances and crediT 

Sergiy YurIY 

In search of compromise between state patenalism and finansism and finansism 7 

Viktor KozYuK 

Central banks and “paradox of credibility” in the context of global financial stability 13 

Siskos EVaNgEloS 

The problems of steady development of Ukrainian economy: the opinion from the West 22 

Nadija lubKEY 

The public credit as the system of credit relationship with participation of a state 28 

Nataliya bENch 

Tax burden on production factors and consumption 35 

Volodymyr ValIgura 

Theoretical-retrospective analysis of a tax burden and shifting of taxation 45 

bogdana ShulYuK 

To a problem of history and theory of budgeting of sphere of welfare services 60 

corporaTe finances 

olena YErmoShKINa 

Improvement of management system of financial flows of industrial enterprises 71 

Svitlana blagodEtElEVa-VoVK 

Quantitative part of the microcivilization identification method based on the research 

of the enterprises financial state 79 

olga VoVchaK, Viktor hallo 

Essence and features of bank competition 86 

roman tYrKalo, Natalya tKachuK 

The bank’s regulatory capital: essence, determination procedure and problem adequacy 93 

Svitlana KoVal 

Basel II: the analysis of main principles and means to introduce theirs in Ukraine 104 



financial mechanism 

anatoliy FEdorENKo 

Mechanism of introduction of the story system of obligatory state pension insurance 112 

Iryna bIlouS 

Theoretical aspects of financial task of poverty overcoming 122 

tetjana PYSmENNa 

Theoretical bases of state financial control: domestic and foreign experience 130 

myroslava guPaloVSKa 

Realities of functioning and problems of modernization of account chambers of Ukraine 139 

oleksandr godoVaNEtS 

Problematic aspects of customs payments administration and the ways of problem resolution 147 

Inna KomaroVa 

State support of agrarian sector: macroeconomic aspect 154 

Iryna homYN 

Pricing in the context of sources of capital investments in an agrarian sector 161 

Viktorija bulaVYNEtS 

Local budgets as sourcing of human development 166 

Victorija boroNoS, Kostjantyn SaVchENKo 

Budgetary-tax instruments of mechanism of management by the ecologically 

directed innovative development of economy 175 

galyna SmalYuK, Yanna bulaVSKa 

The problems of innovative development of economy of Ukraine 182 

View aT The problem 

Iryna tKachuK, Mychaylo ShutKa 

Problems of financial samodostatnosti of self-government organs 187 

scienTific life 

Igor taraNoV 

Vectors of forming of unique scientific space of Europe 194 

Our authors 198 


● Актуальні питання теорії грошей, фінансів і кредиту ● 

актуальні питання теорії грошей, фінансів і кредиту 

У пошУках коМпроМІСУ 

МІж державниМ 

паТерналІЗМоМ 

І фІнанСиЗМоМ 

Сергій ЮРІЙ 

Розкрито роль держави, фінансів і фінансових інструментів у сучасній ринковій економіці. 

Доведено, що сучасна епоха – це епоха фінансизму, а економіка ХХІ ст. – це геофінансова 

за суттю і змістом економіка. Обґрунтовано необхідність розробки концептуальних основ, 

критеріїв, параметрів та механізму реалізації національної стратегії економічного розвитку 

в контексті формування глобальної фінансової цивілізації. Виокремлено проблеми і перспективи 

розвитку світової фінансової системи, окреслено фундаментальні основи, які необхідно 

враховувати в економічних реаліях при побудові нової моделі національної економіки України. 

The role of the state, finance and financial instruments in a modern market economy is exposed. 

It is proved that a modern epoch is the epoch of finance, and economy of the XXI item is geofinancial 

economy after essence and maintenance. The necessity of elaboration of conceptual bases, criteria, 

parameters and mechanism of realization of national strategy of economic development in the context 

of forming of global financial civilization is offered. Problems and prospects of development of the world 

financial system are distinquished, fundamental bases which it is necessary to take into account in 

economic realities at construction of a new model of national economy of Ukraine are outlined. 

Закінчується друге десятиліття політичних 

і суспільних реформ в Україні та входження 

господарства держави в ринкові 

структури. На фоні загалом позитив них 

зрушень, конкретні результати використання 

ринкових важелів вкрай супере ч ливі. 

Економічна політика країни формується і 

реалізується навколо векторів, які всі уряди 

називають “політикою реформ”. У дискусіях 

політичного істеблішменту йде нібито 

змагання між політичними силами за право 

називатися “реформаторсь кими”. Однак усі 

спроби розробити концепцію реформ зводяться 

переважно до фрагментарних дій 

на кшталт прийняття тих чи інших кодексів, 

внесення часткових поправок у чинні за- 

кони, що, звичайно, важливо, але не може 

визначати генеральну стратегію розвитку 

держави. Відтак, ринок як один із атрибутів 

ефективної моделі соціально-економічного 

устрою суспільства не став тим каркасом, 

який його утримує та сприяє поступовому 

руху до вдосконалення, до побудови найефективніших 

взаємовідносин у процесі 

розширеного відтворення ВВП. 

Як відомо, головним дієвим суб’єктом 

будь-якої економічної системи сучас ного 

суспільства є держава. Світовим досвідом 

з’ясовано, що без активної регулюючої місії 

державних інститутів неможливий динамічний 

розвиток госпо дарських структур, навіть 

тих, що базуються на досягненнях науково- 



технічного прогресу, інноваційних проривах 

соціально орієнтованої ринкової економіки. 

Про те залишається без відповіді питання 

про те, у якій мірі держава має втручатись 

у господарське життя та діяльність ринкових 

структур. Мінімальне втру чання передбачає 

захист від насильства, злодійства, 

шахрайства, забезпечення виконання угод, 

що робить державу справедливою, безпечною 

та надійною. У протилежному випадку 

– держава стає провокатором насильства, 

порушення прав людини, обмеження свободи, 

апаратом примусу. А насправді вона 

мала б висту пати в ролі організатора, координатора 

і головного інвестора економічного 

розвитку. 

На превеликий жаль, в Україні не визначена 

економічна доктрина розвитку суспільства. 

Окремі намагання урядів здійснити реформи 

упродовж майже 20-річчя призвели 

до створення кланово-олігархічної системи 

економічних відносин, при яких особисті та 

корпоративні інтереси завжди виступають 

вище державних. В умовах, що склалися, 

перспективу нової економіки України слід 

пов’язувати з такими двома пріоритетними 

чинниками: 

– по-перше, з усвідомленням необхідності 

термінової концентрації політичних, 

еконо мічних і соціальних складових 

на національній ідеї; 

– по-друге, з розробкою доктрини 

розвитку країни, серцевиною якої є 

діяльність держави у сфері фінансів. 

Перший чинник пов’язаний здебільшого з 

політичними параметрами. Натомість другий, 

відповідно до стану реального сектора економіки, 

а також рівня державного регулювання 

економіки при концептуальній сумісності 

з міжнарод ними принципами і стандартами 

набуття Україною статусу країни з ринковою 

економікою, обумовлений певною специфікою, 

суть якої – у пріоритеті фінансової рівноваги 

як основи макроекономічного збалансування 

всієї господарської системи. 

Історія і практика світового економічного 

розвитку переконливо довели, що фінансові 

важелі в ринковій економіці зачіпають всі, 

без винятку, складові проце су виробництва. 

Вони стають невід’ємним атрибутом не тільки 

існування суспіль ства, а й його розвитку. 

Невипадково науковці [1, 19–20; 2; 3; 4; 5, 

1–18] визначають рубіж входження суспільства 

в третє тисячоліття як епоху фінансизму, 

фінансової або геофінансової економіки. 

Однак, як би не називалась модель ведення 

господарства, наука давно довела, а світова 

практика переконала, що суспільству не 

можна нав’язувати фінансову систему, яка 

не відповідає його внутрішнім умовам і потребам. 

Тому назріла нагальна необхідність 

вивчення концептуальних основ та розробки 

критеріїв, параметрів і механізму реалізації 

стратегії входження національної економіки 

України в сучасну світову економіку. 

Звісно, Україна формує свою фінансову 

систему, апробує фінансові інструменти 

на основі мейнстриму різних методологічних 

підходів до дослідження господарських 

процесів. Проте у світовій фінансовій науці 

визначені та обґрунтовані певні принципи, 

що є підвалинами для побудови нової моделі 

розвитку господарства. Однією із таких 

є теорія суспільних фінансів, фундатором 

якої є американський економіст Річард Масгрейв, 

опонент поглядів іншого американського 

економіста, лауреата Нобелівської премії 

Джеймса Б’юкенена. Зокрема, роботи 

Д. Б’юкенена націлені на застосування методів 

економічного аналізу до організації держави. 

Так, праця “Межі свободи. Між анархією 

і Левіафаном” [6, 207–444], розкриває 

найфундаментальніші основи демократичного 

суспільства: якими є межі колективної 

дії, яким має бути співвідношення між свободою 

дій індивіда та її обмеженням з боку 

суспільства. На думку економіста, визначення 

раціональної пропорції між цими сторонами 

суспільного буття дозволить суспільству 

ефективно функціонувати та розвиватись. 

На противагу поглядам Д. Б’юкенена про державу 

як максимізатора бюджетних доходів, 

Р. Масгрейв, досліджуючи суспільні блага, 

вводить у науковий обіг дефініцію бажаних 



благ (merit good). Сутність їх складають 

блага, що є об’єктом уподобань окремих індивідів 

та інших економічних суб’єктів, у тому 

числі держави; остання, відповідно до власних 

інтересів, чинить вплив на уподобання 

індивідів. У цьому контексті слушно зауважує 

С. Слухай [7], що тріада функцій держави 

(розміщення, розподіл і стабілізація), 

сформульована Р. Масгрейвом ще в 1959 р., 

вважається класичною для дослідників суспільних 

фінансів [8]. Саме через цю призму 

вчений досліджує діяльність суспільного 

сектора загалом, поширюючи такий підхід 

на діяльність багаторівневої держави, аналізуючи 

реалізацію вищеназваних функцій 

між рівнями сектора суспільного управління. 

Вітчизняні вчені, зокрема, В. Андрущенко, 

О. Василик, В. Геєць, О. Кириленко, І. Луніна, 

К. Павлюк, В. Суторміна, В. Федосов 

мають певний науковий доробок у питаннях 

фінансового забезпечення функціонування 

держави. Проте на практиці дотепер тягар 

командно-адміністративної системи тисне 

на прийняття відповідних ринкових рішень. 

Суто теоретична дискусія про те, чи 

повинна держава втручатися в економіку, 

фінансову сферу і яка допустима межа такого 

втручання, зазвичай, має схоластичний 

характер, що не сприяє реальній оцінці 

результатів та наслідків такого втручання. 

Необхідне детальне дослідження практичних 

результатів епохальних змін у розвитку 

світової цивілізації в напрямку зміцнення 

ролі держави. Потрібно виокремити фактори, 

які обумовлюють об’єктивну необхідність 

такого регулювання та наслідки такої дії на 

практиці. 

У сучасну епоху в масштабах світового 

господарства реальна роль держави у різних 

країнах суттєво відрізняється залежно 

від рівня соціально-економічного розвитку 

країни, а також від пануючих у ній ідеологічних 

та політичних уподобань. 

Проте аналіз світогосподарських процесів 

та практична дійсність вказують на основні 

фундаментальні основи, які необхідно 

враховувати в економічних реаліях. 

По-перше, втручання держави у ринкову 

економіку не применшує ролі ринку як 

потужного стимулятора економічного зростання 

та підвищення ефективності діючих 

на ньому суб’єктів господарювання. Воно не 

повинно заважати жорсткій конкуренції між 

учасниками ринкових відносин на стадії первинних 

розподільчих механізмів, які забезпечують 

раціональну аллокацію факторів 

виробництва та перехід капіталу у найперспективніші 

сфери діяльності. Роль держави 

в економіці обмежується, як правило, необхідним 

мінімумом і, як наслідок, може навіть 

зменшуватись у міру перетворення примусово 

використовуваних нею важелів і методів 

регулювання у загальноприйняті норми моралі, 

ділової етики чи у сталі звички свідомої 

поведінки суб’єктів господарювання. 

Закономірно, що не може бути постійного 

та характерного для усіх випадків розвитку 

співвідношення між спонтанним економічним 

розвитком та державним втручанням. 

Це співвідношення в сучасних умовах дуже 

мінливе, хоча загальна тенденція до посилення 

нормативного й іншого регулювання 

проглядається досить чітко. Баланс між 

об’єктивними процесами та суб’єктивною 

діяльністю держави і суспільства встановлюється 

методом спроб і помилок, перманентними 

змінами у конкретних країнах 

лібералізму на державний протекціонізм. 

Тому головною проблемою є знаходження 

оптимального співвідношення між природними 

економічними процесами та свідомим 

державним регулюванням. 

Отже, оптимальне співвідношення двох 

витоків у сучасній економіці – з одного боку, 

вільного конкурентного ринку, який є первинним 

та служить об’єктивним середовищем 

господарювання, а з іншого – свідомого 

регулювання з боку держави, яка коректує 

економічні процеси, що розвиваються самостійно, 

обмежуючи цим самим негативні 

наслідки стихійних процесів та сприяючи досягненню 

певної соціальної справедливості, 

стає стержнем філософії господарювання 

сьогодення. 



По-друге, задоволення потреб людини 

для її різнобічного розвитку є природним 

кінцевим призначенням суспільного виробництва. 

Порушення такого процесу, підпорядкування 

виробництва іншим цілям є протиприродним 

і означає відхід від загальних 

принципів економічного розвитку, свідчить 

про деформації самої системи, тобто відхилення 

від домінантної складової еволюції 

економічного прогресу суспільства як умови 

розвитку людини. Як відомо, одним із основних 

наріжних каменів такої еволюції є власність. 

І проблема тут не лише в самому феномені 

власності, а й у кожній її конкретній 

формі та субординаційних проявах системи 

інтересів, породжених нею. Найістотнішим 

атрибутом складної системи власності є привласнення 

результатів функціонування, що 

безпосередньо пов’ язане із правами власності, 

а точніше – з “тріадою” прав власності 

(аналіз сут ності суб’єктно-об’єктних відносин 

виокремлює функціональні особливості 

влас ника, що виступає у вигляді: власника – 

власника, власника – користувача, влас ника 

– розпорядника), особливо в тих випадках, 

коли названі елементи відносин власності 

представлені різними функціонерами. 

Аналізуючи процеси приватизації в Україні, 

що розпочалися після проголо шення 

незалежності держави, доводиться визнати, 

що вони, зазвичай, зводилися до присвоєння 

матеріальних благ державної форми власності. 

Такий підхід мав і має поверхневий 

характер і відображає лише кількісну оцінку 

результатів передачі державної власності у 

приватні руки. Власне, такий процес, за влучним 

висловлюванням вченого-економіста й 

соціолога Т. Веблена, веде до формування 

“абсентеїстської власності”. Веблен зазначав, 

що “… мотив, який є основою власності 

– це суперництво; цей же мотив залишається 

дієвим у подальшому розвитку цього інституту 

і в еволюції усіх тих рис соціальної 

структури, до яких власність має відношення” 

[9, 76]. Отже, він вважав, що основою 

виникнення приватної влас ності є насилля й 

обман, а сам факт власності дає змогу класу 

підприємців привласнювати кращу частину 

продукції суспільного виробництва. Т. Веблен 

обґрунтував ідею про відокремлення 

власності від контролю в сучасній корпорації. 

Уперше в межах інституціоналізму автор 

поставив проблему відокремлення капіталу 

власності від капіталу функцій. 

Вибравши найлегший підхід до структурних 

змін в економіці, що характерний 

перетворенням тільки юридичної сторони 

власності, незалежна держава Україна 

зіткнулася з суттєвими проблемами економічного 

спрямування. Всі вони пов’язані з 

відсутністю змін змістовної частини власності, 

що характерна економічними відносинами, 

тобто капіталом функцій. 

По-третє, кінець ХХ ст. та початок ХХІ ст. 

характеризується становленням нової економіки, 

яка, як зазначалось вище, набуває 

рис фінансової цивілізації. Як об’єктивна категорія 

фінанси дедалі більше залежать від 

суб'єктивних дій державних органів, охоплюючи 

усі стадії відтворення сукупного продукту 

суспільства. Фінанси є динамічним чинником, 

що відображає рух грошей, процеси мобілізації, 

розміщення й інвестування відповідних 

ресурсів, формування доходів і здійснення 

витрат. Відображаючи абстрактний рух вартості 

при розподілі та перерозподілі валового 

внутрішнього продукту для розширеного 

відтворення вироб ництва, фінанси є єдиним 

цілісним організмом, у якому всі елементи 

взаємопов'язані і, як правило, доповнюють 

один одного, а тому зміна хоча б одного елемента 

або його складової, зазвичай, спричиняє 

відчутні перетворення всієї системи, що 

суттєво впливає на вектори економічного розвитку 

країни. 

З огляду на те, що об'єкт фінансових 

відносин – обмежена величина, а суб'єкти 

розподілу, як правило, – численні, то цим 

відносинам властивий суперечливий характер, 

оскільки кожен суб'єкт прагне отримати 

від розподілу якомога більше зиску, проте 

зробити це можна лише за рахунок інших 

суб'єктів, які мають такі ж інтереси. Логіка 

господарювання вимагає необхідності зба- 



лансування інтересів усіх суб'єктів фінансових 

відносин, якого можна досягнути через 

встановлення оптимальних пропорцій розподілу 

валового внутрішнього продукту. Науково 

встановлених критеріїв оптимальних 

пропорцій розподілу валового внутрішнього 

продукту теоретично не визначено. Однак 

згідно з методиками, прийнятими ООН, для 

оцінки рівня розвитку господарства використовують 

два основних макроекономічних показники: 

рівень ВВП на душу населення та 

темпи зростання ВВП. Відповідно Світовий 

банк диференціює країни за цим показником 

на чотири групи: 

– І група – країни з низьким рівнем доходів 

(менше 735 дол. США на душу 

населення); 

– ІІ група – країни з рівнем доходів, 

нижчим від середнього (736 – 2935 

дол. США); 

– ІІІ група – країни з рівнем доходів, вищим 

від середнього (2936 – 9075 дол. 

США); 

– ІV група – країни з високим рівнем доходів 

(більше 9076 дол. США). 

Розмір ВВП на душу населення серед 

держав світу дуже коливається. У високорозвинених 

країнах він становить від 25 до 

40 тис. дол. США, а в окремих (в основному 

в Скандинавських країнах та Японії) перевищує 

цю суму. Соціально-економічна трансформація 

життєво-господарського устрою 

України відводить фінансам те місце, яке 

було вироблене усім попереднім розвитком 

господарської діяльності людства загалом, 

хоча, звичайно, зміни системи цінностей і 

самі економічні перетворення протягом певного 

часу даються взнаки. Так, в Україні ВВП 

на душу населення на початку ХХІ ст. становить 

в межах 2000 дол. США, що забезпечує 

Україні 130-е місце серед 183 країн світу. 

Значущість фінансів полягає і в тому, що 

без їхньої матеріальної основи не може обходитись 

жодна фаза відтворення, більше 

того, вони охоплюють не тільки первинний 

розподіл вартості валового внутрішнього 

продукту, а й перерозподіл через бюджети, 

позабюджетні фонди, фінансовий ринок, 

централізовані фонди і відповідні резерви. 

По-четверте, еволюція світових економічних 

процесів, особливо кінця ХХ ст. і початку 

ХХІ ст. показала, що фінанси та влада 

утворюють єдину систему інструментальної 

раціональності, яка втілена в діяльності державного 

апарату, і досягає певної тотальності. 

Феномен трансформативних економік посилив 

проблеми економічної ролі держави, 

шляхів, форм, масштабів формування різних 

форм власності. Водночас, становлення 

ринкового механізму в країнах з такою 

економікою зробило фінанси небезпечною 

соціальною стихією. Соціальний характер 

фінансів визначається не самим фактом їх 

використання державою, а тим, що внаслідок 

реалізації конституційного та постконституційного 

вибору, прийняття рішень про 

функціонування окремих сегментів фінансів 

виведено за рамки ринкових механізмів і 

підпорядковане гуманітарним пріоритетам 

суспільного вибору. Цілком можна погодитись 

з думкою філософа З. Скрипника про 

те, що існує принципова відмінність між двома 

моделями функціонування фінансів у сучасному 

суспільстві: “… перша, заснована 

на фінансовій політиці правової держави у 

громадянському суспільстві; друга – на фінансовій 

діяльності держави, яка має змогу 

діяти у власних інтересах, як монополіст 

на політичному ринку” [10, 66]. У першому 

випадку фінанси здатні виявити і реалізувати 

свою соціальну природу, у другому – фінансова 

система сприяє деформації різних 

аспектів соціального життя. В окремих країнах, 

особливо в Україні, все більше визріває 

упередження як до стихій лібералізованої 

економіки, так і до патерналізму держави 

загального добробуту. Стає очевидною неправомірність 

ототожнення докорінних потреб 

соціуму і цілей, які переслідує держава, 

формуючи свою фінансову політику. 

Звичайно, в світовій практиці існують й 

інші фундаментальні основи, що утворюють 

каркас розвиненої ринкової економіки держави 

(нормативно-законодавча діяльність 



органів державної влади, організація оподаткування 

суб’єктів господарювання, витрачання 

бюджетних коштів, валютне та зовнішньоекономічне 

регулювання, соціальна 

політика та розвиток соціальної сфери й ін.), 

проте вони доповнюють основи геофінансової 

економіки. 

Таким чином, опираючись на теоретичні 

і практичні аспекти визначених історичним 

розвитком суспільства відповідних аксіом 

та законів, кожна країна здійснює постійний 

пошук на різних етапах свого розвитку найоптимальнішого 

співвідношення між конкурентним 

ринком та вільним підприємництвом, 

з одного боку, і втручанням держави в 

економіку та її соціальну політику – з іншого. 

Можна сперечатись або погодитись з відомим 

фінансистом Аланом Грінспеном, який 

стверджує, що осмислити сучасну глобалізовану 

економіку майже неможливо, проте 

зрозуміти її, зрозуміти природу тих сил, які 

визначають статус нашої епохи, необхідно і 

доцільно [13, 19]. 

Література 

1. Осипов Ю. М. Россия в актуальном временном 

пространстве // Философия хозяйства. 

Альманах центра общественных наук и 

экономического факультета МТУ им. М. В. Ломоносова. 

– 1999. – №5. – С. 19–20. 

2. Яременко Ю. В. Теория и методология 

исследования многоуровневой экономики. – Кн. 

І. – М.: Наука, 1997. – 400 с. 

3. Анашкин А. К. Механизм стабилизации 

национальных финансов. – М.: Экономика, 2002. – 

192 с. 

4. Ільїн В. В. Фінансова цивілізація. – К.: Наука, 

2007. – 527 с. 

5. Бьюкенен Дж. Границы свободы. Между 

анархией и Левиафаном: Избр. соч. – М.: Таурус 

Альфа, 1997. – С. 207 – 444. 

6. Б’юкенен Джеймс М., Масгрейв Річард А. 

Суспільні фінанси і суспільний вибір. Два протилежних 

бачення держави: Пер. з англ. А. Іщенка 

Держава як об’єкт економічного аналізу / Наук. 

ред. С. Слухай. – К.: Видавничий дім “КМ Академія”, 

2004. – 178 с. 

7. Musgrave R. A. The Theory of Public Finance. – 

New York: McGram-Hill, 1959. 

8. Oates W. E. Fiscal Federalism: An Overview 

// Public Finance with Several Levels of Government 

/ Ed by Remy Prud’homme, Proceedings of the 

46th Coudress of the International Institute of Public 

Finance. – Brussels, 1990. – P. 1–18. 

9. Веблен Т. Теория праздного класса. – М.: 

Мысль, 1971. – С. 76. 

10. Скрипник З. Філософія фінансової цивілізації. 

Людина у світі грошей. – Львів, 2008. – С. 66. 

11. Общество и экономика. – М.: Наука, 

2008. – №6. – С. 28 – 57. 

12. Белолипецкий В. Г. Финансы в современном 

воспроизводственном процессе // Вестник 

Московского университета. Серия экономика. – 

2008. – №2. – С. 106. 

13. Гринспен А. Эпоха потрясений. Проблемы 

и перспективы мировой финансовой системы. – 

М., 2008. – С. 19. 



ЦенТральнІ банки 

Та "парадокС довІри" 

в конТекСТІ глобальної 

фІнанСової СТабІльноСТІ 

Віктор КОЗЮК 

Розкрито суть феномену “парадокс довіри”, який демонструє тенденцію до уповільнення 

реакції процентних ставок на нагромадження макроекономічних диспропорцій. 

Обґрунтовано, що довіра до центробанків в умовах сучасних глобальних монетарних 

взаємин уможливлює підвищення вразливості глобальної фінансової системи. Доведено, 

що вихід із ситуації можливий на основі зміни базової моделі економіки через ув’язку довіри 

із новим макрофінансовим контекстом функціонування центральних банків. 

The essenec of the new phenomena – “paradox of credibility” is considered in the paper. It 

mean that interest rates is late to react on macroeconomic distortions increasing. In the context 

of global monetary relations central banks credibility makes possible to inherent vulnerability 

taking by global financial system. The solution is may be in changing base model of the economy 

grounding credibility on new macrofinancial context of central banking. 

За останні 20 років монетарна картина 

світу радикально змінилась. Висока і нестабільна 

інфляція в провідних країнах світу 

та гіперінфляційні вибухи у країнах, що виникають, 

породжували глибоку ностальгію 

за періодом жорсткої монетарної політики. 

Втім, така ностальгія, зумовлюючи різного 

роду міркування про міжнародний золотий 

стандарт, наражалась на якісно відмінний інституціональний 

вимір функціонування центральних 

банків. Завдяки теоріям динамічної 

інконсистентності, репутаційної рівноваги та 

реального бізнес-циклу, які розвернули вектор 

досліджень у сфері забезпечення ефективності 

монетарної політики від монетаризму 

у бік нової макроекономіки, сьогоднішнє 

базове теоретичне підґрунтя й операційний 

каркас активності центральних банків радикально 

змінився. Подібні зміни дуже часто 

сприймаються як такі, що відбуваються в 

контексті актуалізації іншого аспекту забезпечення 

ефективності монетарних органів 

– підвищення їх незалежності та інституціонального 

захисту пріоритету цінової стабільності. 

Паралельно із даними трансформаціями 

в монетарній теорії почала активно дебатуватись 

проблема досягнення довіри до 

центробанків, яка на ідейному рівні покликана 

сумістити вигоди від жорсткої політики, 

оскільки на ній базується сам принцип довіри, 

із можливостями більш м’якої реакції на 

шоки, знову таки завдяки тому, що монетарні 

органи користуються довірою. Це дозволило 

побачити елементи номінальної негнучкості 

економіки, коли наявність довіри почала ототожнюватись 

із уповільненим реагуванням 

економічних агентів на збудники попиту, але 



практика монетарних органів показала, що 

за активної комунікації з ринками та транспарентності 

таку проблему можна вирішити. 

Завдяки цьому, довіра до центральних 

банків перетворилась на своєрідний самостійний 

макроекономічний фактор. Проте, 

процеси трансформації фінансової системи 

в контексті глобалізації породили якісно відмінний 

вимір функціонування центробанків, 

що користуються довірою, оскільки довіра, 

як самостійний макроекономічний фактор, 

почала впливати на процентні ставки, тим 

самим започатковуючи ланцюгову реакцію 

динамічних змін у фінансовій економіці, які, 

природно, не були враховані розробниками 

даного концепту. Завдяки цьому є актуальним 

дослідження складних зв’язків між ціновою 

стабільністю, довірою до монетарних 

органів та глобальною фінансовою стабільністю. 

Так, феномен довіри до монетарної політики 

бере свій початок з праць Ф. Кідленда 

та Е. Пресскотта [1] й Р. Барро та Д. Гордона 

[2, 3]. Найбільш повно трансформація центральних 

банків під впливом необхідності 

здобуття довіри висвітлена в низці праць 

[4, 5, 6], в яких наголошується на тому, що 

експліцитне чи імпліцитне таргетування інфляції, 

а також активна комунікація з ринками 

дозволяє підвищити ефективність монетарної 

політики. Саме такий підхід зумовив 

появу течії в монетарній теорії, який відзначає, 

що сам тип режиму монетарної політики 

справляє самостійне значення на її результати. 

Приклад із успішною дезінфляцією 

в усьому світі збігся в часі із зазначеним вектором 

трансформації центральних банків. 

Втім, трансформація глобальної фінансової 

системи спричинила нові проблеми, які 

виходять за рамки ефективної монетарної 

політики, або ж їх розгортання її потребує, 

як це дивно не звучить. Найповніше такий 

парадокс висвітлений В. Вайтом у його праці 

“Чи достатньо цінової стабільності”, в якій 

він наголошує на тому, що успішна монетарна 

політика ще не гарантує усунення складних 

міжчасових диспропорцій у сфері фінан- 

сової макроекономіки, а, навпаки, може їх 

заохочувати [7]. Останнє явище пов’язано 

із так званою ендогенною нестабільністю 

у сфері фінансів, яка набуває специфічних 

рис мірою трансформації середовища монетарної 

політики, ознаками якого є довіра 

до монетарних органів, низька і стабільна 

інфляція, низькі процентні ставки [8]. Незважаючи 

на відносну новизну розробок у сфері 

зв’язку між ціновою стабільністю, довірою до 

центробанків та фінансовою нестабільністю, 

варто вирізнити те, що у контексті фінансової 

глобалізації ця проблема набуває принципово 

нового забарвлення. Якщо на рівні 

окремої країни довіра до монетарних органів 

спонукає до утворення негнучких цін та відносно 

занижених процентних ставок, відкриваючи 

шлях для розкручування фінансового 

циклу, то як така тенденція актуалізуватиметься 

на рівні глобальної економіки. Звідси 

випливає природна необхідність з’ясування 

наслідків для глобальної фінансової стабільності 

системного зсуву в економіці, 

пов’язаного із підвищенням ефективності 

центробанків в розумінні досягнення цінової 

стабільності та довіри до політики. 

Так, за останнє десятиліття тенденції у 

сфері інфляції загалом були сприятливими. 

Це характерно як для загального тренду інфляції, 

так і для варіації зростання споживчих 

цін. При чому, в обох випадках значення 

глобального фактора було практично скрізь 

більш значимим, порівняно з національними 

детермінантами (табл. 1.). Завдяки цьому, 

довіра до центральних банків і глобалізація 

почали дуже часто асоціюватись як фундаментальні 

фактори довгострокової дезінфляційної 

тенденції, яка дає можливість більш 

м’якої реакції на шоки, що, у свою чергу, допускає 

можливість підтримання швидших 

темпів зростання грошової маси та підтримання 

нижчих процентних ставок. 

Завдяки процесам трансформації центральних 

банків у розвинутих країнах та 

підхопленні цих процесів у решті світу сформувалось 

глобальне дезінфляційне середовище, 

яке, тим самим, змінило форми ма- 



Вплив глобального та національного фактора на дезінфляційні процеси 

в розвинутих країнах [9] 

кроекономічної нестабільності. На сьогодні 

можна спостерігати радикальний відхід від 

традиційної кейнсіанської моделі макроекономічної 

нестабільності за типом дилеми 

вибору між високою інфляцією та виском 

безробіттям у напрямку нестабільності, що 

будується на зростаючому значенні фінансових 

ринків як детермінант динаміки макроекономічних 

параметрів та функції добробуту. 

Не останнє значення у цьому має 

трансформація монетарної політики, яка в 

сукупності із мобільністю капіталів та фінансовою 

дерегуляцією та фінансовими інноваціями 

спричинила новий системний вимір 

нестабільності. 

Так, політика стабільності цін, позитивно 

відображаючись на здобутті центральними 

банками довіри, модифікує роль інфляції у 

дестабілізаційних процесах. Довіра до монетарних 

органів перетворюється на своєрідне 

дублювання форми негнучкості цін, внаслідок 

цього уможливлюючи тривале в часі 

Таблиця 1 

Рівень інфляції, % 

Середній 

за 1970- 

1989 рр. 

Середній 

за 1990- 

2006 рр. 

Загальна 

Різниця 

За рахунок 

Глобального Національного 

фактора фактора 

США 6,1 2,8 -3,3 -3,7 0,4 

Японія 5,6 0,6 -5,0 -5,3 0,3 

Німеччина 3,8 2,2 -1,6 -2,6 1,0 

Франція 7,8 1,9 -5,9 -5,6 -0,3 

Великобританія 9,5 2,6 -6,9 -6,9 0,0 

Італія 11,2 3,5 -7,7 -8,0 0,3 

Канада 6,7 2,2 -4,5 -4,5 0,0 

ОЕСР, разом 8,3 2,7 -5,6 -5,2 -0,4 

Варіація інфляції 

США 0,7 0,1 -0,6 -0,4 -0,2 

Японія 2,2 0,2 -2,0 -0,3 -1,7 

Німеччина 0,3 0,3 0,0 -0,3 0,3 

Франція 0,9 0,1 -0,8 -0,6 -0,2 

Великобританія 2,4 0,3 -2,1 -0,5 -1,6 

Італія 2,3 0,2 -2,1 -0,6 -1,5 

Канада 0,7 0,3 -0,4 -0,5 0,1 

ОЕСР, разом 1,7 0,4 -1,3 -0,4 -0,9 

розширення ліквідності у фінансовій системі. 

Одним з факторів якого є більш м’яка 

реакція центробанків на шоки, в результаті 

чого на фінансовому ринку утворюються 

сприятливіші умови для експансії кредиту, 

порівняно з випадками, коли би центральні 

банки жорстко реагували на шок, очікуючи 

високо еластичної інфляційної реакції. 

Швидке розширення ліквідності дає змогу 

швидко примножувати обсяги внутрішнього 

кредиту, що генерує сукупний попит, який, 

однак, не фокусується на споживчих цінах, 

а переливається у сферу вартості активів. 

Приклад фактично усіх розвинутих країн, а 

також найбільш інтегрованих із глобальною 

економікою країн з ринками, що виникають, 

підтверджує наявність чіткого, однак лагового, 

зв’язку між експансією грошових агрегатів, 

внутрішнього кредиту, з одного боку, та 

вартістю фінансових активів, вартістю житла 

та цінами на бізнес-нерухомість. При цьому, 

рівень інфляції практично в усіх країнах 



та регіонах світу залишається відносно стабільно 

низьким [8, 10–11; 10, 9–11; 11, 4–6; 

12, 3]. 

Довіра також розширює лаги цінової реакції 

на монетарні збудники. Глобалізація, 

яка створює певні передумови для дефляційного 

впливу на ціни, поглиблює розрив 

між ціновою реакцією на збудники сукупного 

попиту, тим самим підкріплюючи можливості 

доступу до фінансування, оскільки його ринкові 

умови більш жорсткими не стають з огляду 

на можливості не збільшувати процентні 

ставки. Це яскраво демонструє уповільнена 

реакція споживчих цін практично скрізь у 

світі на зростання світових цін на первинні 

ресурси. Так, зростання цін на нафту після 

Азійської кризи відбувалось практично невпинно, 

але це не позначалось на суттєвому 

зростанні глобальної інфляції; і тільки після 

того, як до зростання цін на нафту додалося 

зростання цін на продукти харчування, інфляція 

споживчих цін у світі почала зростати. 

По-суті, виникає проблема підміни понять. 

Дефляційний вплив глобалізації на 

ціни створює середовище м’якої реакції 

центробанків на шоки [13]. Дефляційні тенденції, 

обумовлені позитивним шоком продуктивності 

та конкуренцією, формують 

оманливу ситуацію із тим, чого може досягти 

монетарна політика, тим самим заохочуючи 

експансію ліквідності та внутрішнього кредиту, 

які не призводять до підвищення інфляції 

одразу, а породжують проблему надмірного 

оптимізму у фінансовому секторі. В рамках 

цього зростає загальний макрофінансовий 

ризик функціонування ув’язки між монетарною 

політикою та фінансовими ринками, на 

відміну від того, що на мікрорівні платоспроможність 

і ліквідність окремих фінансових 

установ може залишатись високою 

безвідносно до рівня ризику, згенерованого 

системою загалом. Як наслідок – поява проблеми 

розриву горизонту монетарної політики, 

коли тенденції у реальному секторі та у 

сфері поведінки цін допускають традиційний 

дворічний підхід моніторингу відповідності 

інфляції цільовому параметру цінової ста- 

більності, який починає суперечити необхідності 

врахування ширшого часового підходу 

до аналізу макрофінансових процесів 

і поведінки фінансового циклу, який може 

загрожувати ціновій стабільності в умовах 

затяжного фінансового буму та дефляції в 

моменти фінансового обвалу [14, 15, 16]. 

Це породжує якісно нову проблему – “парадокс 

довіри” (paradox of credibility). Довіра 

до монетарних органів дозволяє проводити 

більш експансивну політику, а покращення 

умов ліквідності розширює можливості для 

кредитування, що тягне за собою зростання 

вартості активів [8, 27]. В результаті того, 

що економічні агенти не підвищують ціни 

відповідно до збудників попиту, за логікою 

довіри до центробанків, інфляція перестає 

бути першим сигналом надмірної експансії 

сукупного попиту [12, 4]. Переміщення його 

фокусу на вартість активів призводить до 

того, що за стабільної ситуації у сфері монетарної 

політики, вираженої стабільністю цін, 

флуктуації в економіці стають дедалі більш 

обумовленими тенденціями у фінансовому 

секторі. Це означає, що інфляція більше не 

може вважатися ключовим елементом аналізу 

макрофінансової стабільності в умовах, 

коли вона є близькою до нуля, чи коли вона 

є щільно контрольованою. 

На підтвердження цього можна навести 

два періоди, що контрастують, впродовж яких 

мала місце приблизно однакова ситуація щодо 

від’ємних реальних процентних ставок та експансії 

ліквідності. Так, за період з 1970 р. по 

1978 р. зважені процентні ставки для десяти 

найбільш розвинутих країн були від’ємними, 

інколи сягаючи -4%. При цьому, зростання 

грошової бази за даний період стрибнуло з 

10% до 14–16%. Як наслідок, саме впродовж 

цього періоду в усіх розвинутих країнах й у світі 

загалом спостерігалась найвища інфляція. 

За період з 1993 р. по 2005 р. спостерігала 

протилежна тенденція. Процентні ставки в реальному 

вимірі знижували, стаючи від’ємними 

у 2002–2004 рр., але зростання грошової бази 

стрибало з 4% на початку періоду до 6–8% 

на кінець. При цьому, інфляція залишається 



низькою [10, 15]. Можливе порівняння останнього 

періоду з періодом Великої депресії, 

який також характеризувався від’ємними ставками 

і дефляцією, буде не коректним, оскільки 

і розвинуті країни і весь світ демонструють непогані 

показники економічного зростання. При 

цьому, як показано у першому та другому розділах, 

таке зростання стає більш стабільним. 

Наслідком “парадоксу довіри” є певна модифікація 

зв’язку між монетарною реакцією на 

шоки та фінансовою стабільністю. Боротьба з 

високою інфляцією передбачала суттєве підвищення 

процентних ставок, що часто спричиняло 

проблеми у фінансово-банківському секторі, 

призводячи до фінансової нестабільності 

(алгоритм такого зв’язку показано на рис. 1.). 

Низька інфляція та фінансова глобалізація 

обумовили новий алгоритм зв’язків в актуалізації 

процесів фінансової нестабільності. 

Низькі процентні ставки та можливості тривалої 

експансії ліквідності підвищують значення 

флуктуацій у фінансовому секторі для всієї 

економіки, а глобалізація знижує залежність 

національних ставок від національних макропроцесів. 

У свою чергу, переливи капіталів розігрівають 

ціни на активи на фазі припливу та 

сприяють їх швидкому обвалу на фазі відпливу. 

Разом із зростанням значення флуктуацій у 

фінансовому секторі для решти економіки макрофінансова 

нестабільність може виникнути 

навіть на підґрунті стабільності цін (рис. 1.). 

З переходом до монетарних режимів, 

які передбачають досягнення та підтримання 

цінової стабільності, відбулися подальші 

зміни у фінансовому середовищі. 

Вони пов’язані зі специфічними наслідками 

низьких номінальних і реальних процентних 

ставок для поведінки фінансових посередників. 

Традиційно низькі ставки в макроекономічній 

теорії асоціюються з неможливістю 

монетарної політики виконувати стабілізаційну 

функцію в зв’язку з актуалізацію ефекту 

“пастки ліквідності”. Іншим проблемним 

питанням низьких ставок вважається те, що 

коли вони стають нижче за рівень динаміки 

ВВП, то тим самим послаблюється алока- 

Рис. 1. Зміна зв’язку між монетарною політикою та фінансовою нестабільністю 

Світ фінансів. 4 (17), грудень 2008 р. 17


ційна ефективність економіки [17]. Поєднання 

монетарної політики, орієнтованої на 

цінову стабільність, з лібералізацію та дерегуляцією 

у фінансовому секторі спричинило 

нову проблему – підвищення схильності до 

ризику [11, 8]. 

Факторами підвищення такої схильності є: 

– низькі номінальні ставки загострюють 

проблему пошуку дохідності. Це випливає з 

відходу від грошової ілюзії після періоду високої 

інфляції. Іншим аспектом цього явища є 

те, що низькі операційні ставки центробанків 

заохочують ризикову поведінку з міркувань 

морального ризику. Певною мірою цьому 

сприяє ситуація, коли в розвинутих країнах 

банківська система працює із мінімальним 

значенням надлишкових резервів, що дозволяє 

розраховувати на дешевше збалансування 

короткострокових розривів в строковій 

структурі активів і пасивів за рахунок пропозиції 

ліквідності з боку центральних банків; 

– лібералізація та фінансова інтеграція 

підвищують конкуренцію у фінансовому секторі. 

Поєднання попереднього фактора з процесом 

фінансової інтеграції своїм наслідком 

має підвищення конкуренції між фінансовими 

установами. Остання має місце як щодо видів 

фінансових трансакцій, так і щодо ринків їх 

здійснення. Внутрішньо сегментна інтеграція 

у фінансовій системі також сприяє появі більш 

жорсткого конкурентного оточення. Зменшення 

ефекту домашнього зміщення, інституціональна 

глобалізація, зростання вартості 

активів інвестиційних компаній та зростання 

мобільності капіталів утверджують рамкові 

умови більш жорсткої конкуренції. Природно, 

що в таких умовах пошук дохідності трансформується 

у якісні зрушення у вигляді збільшення 

апетитів щодо ризику. Окремим питанням 

пов’язаності цього процесу зі змінами у 

монетарній політиці є те, що посилення гомогенності 

щодо підтримання низької інфляції 

зумовлює усунення анклавів з вищими номінальними 

ставками, які могли би дати певні 

можливості збільшення дохідності операцій 

за умови врахування напрямку руху валютних 

курсів. У випадку, коли валютні курси в корот- 

костроковому періоді є негнучкими, то наявність 

зон із більш високою інфляцією і, відповідно, 

з більш високими ставками проценту 

дозволяє збільшити ефективність спекуляції. 

Нівелювання цього та подальше вирівнювання 

процентних ставок зменшує можливості 

для подібних спекуляцій, штовхаючи до пошуку 

дохідності з допомогою складніших технологічних 

рішень чи за рахунок відвертої переорієнтації 

на операції з більш ризиковими 

інструментами чи ринками; 

– низькі ставки заохочують застосування 

лівереджу при здійсненні фінансових трансакцій. 

Маржинальні інвестиції (придбання 

цінних паперів за рахунок оплати незначної 

частки трансакції з доплатою повної вартості 

через обумовлений час) та спекуляції 

за типом carry trade (відкриття позицій щодо 

придбання процентних інструментів з вищою 

процентною ставкою на ринку з іншою 

валютою) безпосередньо залежать від величини 

позичкового проценту. Чим він нижчий, 

тим більшим може бути обсяг трансакції з 

огляду на величину кредитного важеля. Те 

саме стосується усіх фінансових установ, 

активність яких безпосередньо пов’язана із 

інвестиціями у ринкові активи. В сукупності 

загальний ризик у глобальній фінансовій 

системі примножується, оскільки спекуляції 

щодо розривів у рівні процентних ставок 

та спекуляції щодо майбутнього зростання 

вартості активів стають функцією експансії 

кредиту. З цих міркувань, м’які умови щодо 

ліквідності ринку, викликані можливостями 

більш гнучкої монетарної політики при підтриманні 

цінової стабільності (“парадокс 

довіри”), заохочують розширення фронту 

спекулятивних операцій, зовнішнім проявом 

чого стає розбухання фінансових агрегатів; 

– низька дохідність на ринку інструментів 

з фіксованим доходом, обумовлена низькими 

ставками, заохочує реструктуризацію фінансової 

системи. Так, низький інтерес до вкладень 

у облігації спонукає глобальних інвесторів 

в пошуках дохідності виходити на ринки 

з високим потенціалом росту. Це породжує 

проблему відносної гіпертрофії ринку то- 



варних ф’ючерсів, зростання вартості монетарних 

металів і хвилеподібного поширення 

підвищувальної тенденції на корпоративних 

ринках. Оскільки ці сегменти за своєю природою 

характеризуються досить високою волатильністю 

та чутливістю до сигналів і загальних 

глобальних макроекономічних процесів, 

то, по-суті, спостерігається значне відволікання 

ресурсів з обслуговування запозичень 

у сферу ризикових інвестицій; 

– низькі ставки стимулюють фінансові інновації, 

які демонструють зміщення ризикової 

поведінки від інвестора до позичальника. 

Так, якщо на початку 1990-х рр. інноваційними 

вважалися емісії облігацій зі ставками, 

прив’язаними до рівня інфляції, то в умовах 

цінової стабільності їх привабливість різко 

знизилась. Їх затребуваність визначалась 

тим, що більшість розвинутих країн виходила 

зі смуги інфляції. Пропозиція таких інструментів 

розглядалась як опосередкована 

форма забезпечення стримування від надмірної 

експансивної макроекономічної політики, 

оскільки інакше вона ставала би більш 

обтяжливою для бюджету через підвищення 

процентних виплат. У корпоративному 

секторі інтерес до емісії таких інструментів 

спостерігався через відносне відставання 

в часі здобуття центробанками довіри від 

фактичного забезпечення низького інфляційного 

фону. Проте здобуття довіри та низькі 

інфляційні очікування, виражені падінням 

спредів, плюс вирівнювання ставок суттєво 

обмежили інтерес до таких інструментів з 

боку інвесторів. Як наслідок, вони перестали 

бути ризиковими з точки зору позичальника 

і, звичайно, інвестора. Інноваційними на 

сьогодні розглядаються облігації, доходність 

яких прив’язана до вартості активів, або які 

покриті реальними активами емітентів. Хоч 

лідерство з емісії інноваційних інструментів 

втримують США, але дана тенденція швидко 

поширюється і на решту країн, зокрема з 

ринками, що виникають [18, 19]. Природно, 

що гарантовані облігації є більш ризиковими 

з точки зору оферента, але їх поява на ринку 

демонструє те, що ринки не стільки схильні 

до уникнення ризику, як могло випливати з 

ситуації збільшення пропозиції інструментів 

з покритою гарантією виплат, скільки те, 

що конкуренція за приваблення капіталів 

зростає, а у випадку настання фінансових 

проблем поширення стресу не обмежуватиметься 

виключно фінансовим сектором, 

навпаки, буде випливати з реального сектора, 

погіршуючи тим самим перспективи динаміки 

ВВП під час криз. 

Водночас, уповільнення інфляційної реакції 

на монетарні збудники в сукупності зі 

схильністю до пошуку дохідності актуалізувалось 

у сприятливому глобальному монетарному 

контексті, наразивши усю глобальну 

економіку на ризик глибокої дестабілізації. 

Тут можна виокремити наступний алгоритм 

актуалізації зазначеної проблеми. 

По-перше, підвищення довіри до центробанків 

як глобальний феномен породжує фундаментальний 

розрив в часі між інфляцією 

на національному рівні та нагромадженням 

інфляціогенних факторів на глобальному рівні. 

Так, експансія глобальної ліквідності призводить 

до поступового зростання вартості 

усіх первинних ресурсів за каскадоподібним 

принципом. Спочатку зростає вартість тих ресурсів, 

ціноутворення на які є найбільш реактивне 

(енергоресурси), далі на ті, які забезпечують 

примноження довгострокового капіталу 

(наприклад, метали), і далі ті, які відображають 

зростання споживчого попиту в усьому 

світі (продукти харчування) [20]. Завдяки цьому 

реакції монетарних органів на прискорене 

зростання вартості первинних ресурсів починають 

суттєво відставати в часі від необхідної, 

беручи до уваги, що довіра до них уповільнює 

номінальну гнучкість цін. Такий привабливий 

монетарний клімат породжує фундаментальну 

тенденцію до гіпершвидкого нагромадження 

профіцитних платіжних балансів у 

країнах-експортерах ресурсів, що збільшують 

глобальну пропозицію ліквідності. 

По-друге, експансія глобальних валютних 

резервів Азійських країн в сукупності із 

профіцитами експортерів первинних ресурсів 

детермінують появу надлишкової глобальної 



ліквідності. Це відбувається тому, що нагромадження 

зовнішніх активів уможливлюється 

завдяки відставанню внутрішньої інфляції від 

нагромадження монетарних інфляціогенних 

факторів. Така надлишкова ліквідність породжує 

ситуацію, коли у фінансовій системі 

постійно примножується попит на нові і нові 

фінансові активи, а реальний сектор генерує 

попит на інвестиційні та споживчі кредити. 

По-третє, чим більшою мірою глобальна 

фінансова система починає функціонувати в 

стані надлишкової ліквідності, тим більшою 

мірою пошук дохідності починає підживлюватись 

новими і новими можливостями, завдяки 

чому алокаційна ефективність граничних 

вкладень різко починає падати. Це означає, 

що експансія глобальних фінансових агрегатів 

опосередковується вкладеннями в інструменти 

з найгіршою якістю. Невипадково, що 

впродовж останніх років в глобальній економіці 

спостерігалась ситуація із більш швидким 

падінням спредів по інструментах з гіршим 

рейтингом, порівняно з падінням спредів 

по інструментах з найвищим рейтингом [21]. 

В сукупності, це призвело до ситуації, коли 

початок боротьби з інфляцією, викликаною 

зростанням цін на первинні ресурси, призвів 

до погіршення доступу до грошового ринку 

фінансових установ, ліквідність яких впала 

внаслідок високо ризикових вкладень в інструменти 

з низьким рейтингом. Завдяки таким 

процесам глобальна фінансова система 

опинилась у стані надзвичайної вразливості, 

а зростання інфляції загальмувалось виключно 

внаслідок фінансової кризи з її впливом в 

напрямку обмеження сукупного попиту. 

З огляду на вищезазначене “парадокс довіри” 

може породжувати глибокі спотворення 

у сфері фінансової глобалізації. Водночас, 

слід наголосити на тому, що проблема полягає 

не в орієнтації центральних банків на цінову 

стабільність, а у тому, що змінилось середовище 

реалізації такої політики. З одного 

боку, це може свідчити про актуальність підходу, 

який передбачає посилення уваги до 

ситуації у фінансовому секторі в структурі 

функції реакцій центральних банків. З іншого 

боку, слід визнати, що посилення фінансової 

складової макроекономічної нестабільності 

має передбачати перегляд базової моделі 

економіки, на чому будувалась би монетарна 

політика в сучасних умовах. Її складовими 

повинні стати: врахування усього набору 

міжчасових детермінант інфляції (що означає, 

що реакції центробанків мають постійно 

спиратись на постійний моніторинг зв’язків 

між фінансовими агрегатами та сукупним 

попитом, платіжним балансом та глобальною 

кон’юнктурою); врахування тенденцій у 

сфері глобальних монетарних взаємин для 

вибору оптимальної поведінки у сфері процентних 

ставок та валютного курсу, (щоб послабити 

вплив надмірного розширення чи 

скорочення глобальної ліквідності на ціни 

первинних ресурсів, ліквідність фінансових 

ринків та ризикову поведінку у фінансовому 

секторі); попередження роздування спекулятивних 

“бульбашок” вартості активів 

(оскільки останнє у сьогоднішніх масштабах 

спричиняє конкретні макроекономічні наслідки, 

то не випадково, що і інструменти 

боротьби з “бульбашками” повинні також 

бути макроекономічними, а не адміністративними); 

забезпечення симетричної реакції 

на припливи та відпливи капіталів, індуковані 

не автономними зрушеннями у сфері 

фундаментальних процесів на рівні країни, 

а зрушеннями у глобальній ліквідності, яка 

може привносити такий вплив на сукупний 

попит в країні через фінансово-банківську 

ланку, який не збігається з циклічною позицією 

країни щодо динаміки ВВП, інфляції 

та платіжного балансу. Саме завдяки таким 

зрушенням довіра до центральних банків 

стане адекватною сучасним макрофінансовим 

трансформаціям, еволюціонуючи з 

найпростіших форм забезпечення цінової 

стабільності як антитези циклічній реакції на 

інфляцію та безробіття. 

Підсумовуючи вищезазначене, можна 

зробити висновки, що здобуття центральними 

банками довіри стало фундаментальною 

рисою трансформації монетарної політики за 

останні 20 років. Водночас, в умовах транс- 



формації фінансової системи актуалізується 

новий феномен – “парадокс довіри”, який передбачає, 

що завдяки номінальній негнучкості 

процентні ставки запізнюються із реакцією на 

нагромадження низки диспропорцій, загрожуючи 

макрофінансовій стабільності. В основі таких 

диспропорцій є: пошук дохідності, експансія 

ліквідності, що в сукупності уможливлюють 

надмірне прийняття ризиків. Слід зазначити, 

що довіра до центробанків також породжує 

ситуацію, коли глобальні монетарні взаємини 

заохочують розкручування спіралі глобальних 

дисбалансів. Завдяки цьому, примножується 

вразливість глобальної фінансової системи 

на тлі підтримання цінової стабільності. На 

сьогодні необхідно переглянути концепцію 

довіри, спираючись на зміни базової моделі 

економіки, що є основою монетарної політики. 

Врахування складних міжчасових і глобальноцентричних 

аспектів макрофінансових факторів 

впливу на сукупний попит дозволить модернізувати 

довіру до центробанків, надавши 

їй рис, адекватних щодо сучасного етапу розвитку 

глобальної фінансової системи. 


1. Kydland F., Prescott E. Rules Rather than 

Discretion: The Inconsistency of Optimal Plans // Journal 

of Political Economy. – 1977. – № 85 (3). – P. 473–492. 

2. Barro R., Gordon D. A Positive Theory of 

Monetary Policy in a Natural Rate Model // Journal of 

Political Economy . – 1983. – № 101 (3). – P. 589–610. 

3. Barro R., Gordon D. Rules, Discretion and 

Reputation in a Model of Monetary Policy // Journal of 

Monetary Economics. – 1983. – №12. – Р. 101–120. 

4. Cecchetti S., Ehrman M. Does Inflation 

Targeting Increase Output Volatility? An International 

Comparison of Polisymakers’ Preferences and 

Outcomes // NBER Working Paper. – 1999. – 

№7426. – P. 1–35. 

5. Cecchetti S., Debelle G. Has the Inflation 

Process Changed? // BIS Working Papers. – 2005. – 

№185. – P. 1–61. 

6. Lima P. de, Serres A. de, Kennedy M. 

Macroeconomic Policy and Economic Performance 

// OECD Economic Department Working Papers. – 

2003. – №353. – Р. 1–65. 

7. White W. Is Price Stability Enough? // BIS 

Working Papers. – 2006. – №205. – Р. 1–22. 

8. Borio C., English W., Filardo A. A Tale of Two 

Perspectives: Old and New Challenges for Monetary 

Policy // BIS Papers. – 2003. – №19. – Р. 1–59. 

9. The Global Economy / BIS 76th Annual Report. – 

Basel: BIS, 2007. – Р. 17. 

10. Borio C. Monetary and Prudential Policies at 

a Crossroads? New Challenges in the New Century 

// BIS Working Papers. – 2006. – №216. – Р. 1–42. 

11. White W. Procyclicality in the Financial System: Do 

We Need a New Macrofinancial Stabilisation Framework? 

// BIS Working Papers. – 2006. – №193. – Р. 1–36. 

12. Borio C., Shim I. What Can (Macro-) 

Prudential Policy Do to Support Monetary Policy? // 

BIS Working Paper. – 2007. – №242. – Р. 1–53. 

13. Borio C., Filardo A. Back to the Future? 

Assessing the Deflation Record // BIS Working 

Paper. – 2004. – №152. – Р. 1–61. 

14. Borio C. Towards a Macroprudential 

Framework for Financial Supervision and Regulation? 

// BIS Working Paper. – 2003. – №128. – Р. 1–26. 

15. Borio C., Lowe Ph. Securing Sustainable Price 

Stability: Should Credit Come Back From the Wilderness? 

// BIS Working Paper. – 2004. – №157. – Р. 1–51. 

16. Borio C., White W. Whither Monetary and 

Financial Stability? The Implications of Evolving 

Policy Regims // BIS Working Paper. – 2004. – 

№147. – Р. 1–51. 

17. Catao L., Mackenzie G. Perspectives on 

Low Global Interest Rates // IMF Working Paper. – 

2006. – wp/06/76. – Р. 1–34. 

18. Balakrishnan R., Bayoumi T., Tulin V. 

Globalization, Gluts, Innovation or Irrationality: What 

Explains the Easy Financing of the US Current 

Account Deficit? // IMF Working Paper. – 2007. – 

WP/07/160. – P. 3–39. 

19. Financial Stability and Local Currency Bond 

Markets // Committee on the Global Financial System 

Papers // BIS. – 2007. – №28. – Р. 1–142. 

20. Козюк В. В. Глобальний монетаризм та 

актуальні проблеми кількісної теорії // Економіка 

України. – 2008. – №8. – С. 24–35. 

21. Changes in the International Investor Base 

and Implications for Financial Stability // Global 

Financial Stability Report. IMF. – Wash. (D.C.):IMF, 

2007. – Chapter II. – Р. 63–97. 



проблеМи СТІйкого роЗвиТкУ 

еконоМІки України: погляд 

ІЗ ЗаходУ 

Cіскос ЕВАНГЕЛОС 

Проаналізовано зміни в структурі ВВП і зовнішньої торгівлі України у 1990-2005 рр. Доведено, 

що необхідними передумовами для стійкого розвитку країни є вдосконалення економічного 

регулювання, відмова від моделі експорторозширюючого росту і перехід до економіки знань, яка 

базується на розвитку людського капіталу та охороні навколишнього середовища. 

The changes in GDP structure and foreign trade of Ukraine in 1990–2005 are analysed. 

It is proved that necessary pre-conditions for steady development of country are perfection of 

the economic adjusting, rejection of pattern of export growth and transition to the economy of 

knowledge, that is based upon the develjpment of human capital and enviroment guard. 

Розвиток сучасного світу характеризується 

глибокими структурними перетвореннями 

національних економік в процесі формування 

глобального простору, що об’єднує всі країни 

в цілісне світове господарство. Це висуває перед 

наукою проблему пошуку нової парадигми 

соціально-економічного розвитку, яка забезпечить 

найефективніше використання матеріальноенергетичного, 

трудового та інтелектуального потенціалу 

планети в інтересах усього людства. 

Науково-технічний прогрес суттєво підвищив 

продуктивність суспільної праці. Сукупний 

світовий валовий внутрішній продукт (ВВП) за 

останні півстоліття збільшився в п’ять разів, 

при зростанні чисельності населення Землі 

вдвічі, однак загальний поступовий розвиток 

світового господарства вирізнявся значною 

нерівномірністю, що призвело до поглиблення 

економічної нерівності держав, загострення 

глобальних проблем бідності. 

Для України, яка глибоко інтегрована 

в світову економіку, особливо актуальними 

стають пошуки шляхів переходу до стійкого 

розвитку, який забезпечував би стабільне 

економічне зростання, соціальний прогрес і 

захист навколишнього середовища. 

СТРУКТУРА І КОНКУРЕНТОСПРОМОжНІСТЬ 

ЕКОНОМІКИ УКРАїНИ 

Проголосивши в 1991 р. державну незалежність, 

Україна задекларувала прагнення 

створити соціально орієнтовану 

ринкову економіку і здійснити перехід до 

побудови демократичного постіндустріального 

технотронно-інформаційного суспільства. 

Будучи ракетно-космічною державою 

і володіючи розвиненою наукою, 

атомною енергетикою, авіабудівництвом, 

машинобудуванням та іншими передовими 

галузями промисловості, Україна входила 

до тридцяти найбільших індустріальних 

економік світу. Однак науково необґрунтовані, 

безсистемні і некомплексні економічні 

реформи, проведені в 1992–1999 рр., 



привели країну до межі національної катастрофи. 

Один із провідних українських економістів 

О. Білорус зазначав: “Якщо за весь період Другої 

світової війни Україна втратила 40% свого 

економічного потенціалу, то за перші вісім 

років незалежності і трансформації – більше 

70%”. Вихід з кризи і розвиток економіки країни 

може забезпечити тільки “мобілізаційна 

стратегія”, що базується на чіткій концепції національних 

інтересів з повним врахуванням дії 

факторів глобальної політичної, економічної і 

соціальної еволюції [1, 324]. 

Ринкові реформи в Україні супроводжувалися 

трансформацією індустріально-аграрної 

структури ВВП відповідно до 

домінуючої в глобальній економіці тенденції 

випереджаючого розвитку сфери нематеріального 

виробництва. Однак співвідношення 

часток сільського господарства, 

індустріального сектора і сфери послуг (у % 

до ВВП), що змінилося з 26:45:29 в 1990 р. 

у 11:34:55 у 2005 р., все ще далеке не лише 

від показників постіндустріальних країн – 

2:27:71, але й від середньосвітових показників 

– 4:28:68 [2, 261; 3, 2]. 

Нестабільність економічного законодавства 

і непрозорість приватизації призвели до 

заміни планово-розподільної системи господарювання 

новими формами монополізації власності, 

надзвичайно високого рівня соціального 

розшарування суспільства і перерозподілу 

національного багатства на користь правлячої 

еліти. В умовах різкої зміни відносних цін на 

мобільні і немобільні товари податкові пільги 

та преференції надавались лише “вибраним" 

галузям і підприємствам. В кінці 1990-х рр. 

більше 27% населення України опинилось за 

межею бідності, володіючи душовим доходом 

не більше ніж 2 дол. США на день. 

Реформи не створили бази для прискореної 

капіталізації та технологічної модернізації 

народного господарства. Гігантські суми 

з Державного бюджету до цих пір безконтрольно 

витрачаються на підтримку псевдозбиткових 

галузей вугільної промисловості 

і сільського господарства. Це призвело до 

стихійного зрушення економіки в бік експортоорієнтованих 

низькотехнологічних галузей, 

деградації внутрішнього ринку і масового 

відтоку активної та кваліфікованої 

робочої сили із сфери освіти, науки, охорони 

здоров’я і конверсійних підприємств оборонного 

комплексу в дрібну торгівлю, “човниковий” 

бізнес або еміграцію. 

У промисловості й аграрному секторі 

виникли нові структурні диспропорції. Поряд 

зі швидким зростанням сфери послуг, 

в товарному виробництві більш, ніж удвічі 

зменшилась частка машин та обладнання, 

збільшилась частка галузей чорної металургії 

і хімічної промисловості. Особливо критичним 

виявився спад у сфері виробництва 

електроніки, станків з програмним управлінням, 

літаків, суден та іншої високотехнологічної 

продукції, хоча Україна не поступалась 

“локомотивам європейської економіки“ – Німеччині 

і Франції за кількістю спеціалістів, 

зайнятих в науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських 

роботах. 

В Україні, яка займає 0,45% території 

Землі, знаходиться 25% чорноземів планети, 

що дозволило країні стати другим в світі 

експортером соняшникової олії і ввійти до 

переліку шести провідних експортерів зерна. 

Однак зменшення оброблених площ супроводжувалось 

скороченням кормової бази 

тваринництва і птахівництва, тому завдання 

повного самозабезпечення країни продуктами 

харчування не було вирішено. Індекс виробництва 

продовольства (рівень 1989-91 = 

100) зменшився в кінці 1990-х рр. до 52,3% 

[4, 280–281; 288–299; 310–311]. 

Проведена в Україні економічна політика 

об’єктивно призвела до формування стратегічної 

неефективної моделі експорторозширюючого 

зростання і безпрецедентного збільшення 

залежності держави від кон`юнктури 

світових ринків. Експортна квота досягла 55– 

60% ВВП, а структура внутрішнього товарообороту 

упродовж 1995–2005 рр. погіршилась. 

В експорті частка чорних металів збільшилась 

з 29,6% до 36,7%, частка оброблених товарів 

зменшилась з 18,9% до 12,9%, причому част- 



ка високотехнологічний виробів в загальному 

обсязі експорту товарів знизилась до 3,4%. 

Частка енергоносіїв в імпорті (33,1%) перевищує 

частку інвестиційних товарів (27,5%), 

а в імпорті промислового обладнання частка 

найновіших машин становить лише 10%, що 

сприяє зниженню конкурентоспроможності і 

консервації технологічного відставання України 

від постіндустріальних країн. У 2006 р. за індексом 

конкурентоспроможності Всесвітнього 

Економічного Форуму Україна посіла у списку 

із 125-ти країн лише 78-е місце [3, 2; 5, 299]. 

За індексом залучення інвестицій UNCTAD 

Україна займає 95-е місце серед 145 країн, 

оскільки високий рівень адміністративного 

втручання в економічні процеси, нестабіль- 

Група країн, 

країна 

ність законодавства, затягування та ускладнення 

бюрократичних процедур при відкритті 

підприємств, корупція, відсутність ефективних 

механізмів захисту прав власності негативно 

впливають на інвестиційний клімат. 

За індексом захисту інвесторів Україна набагато 

поступається не тільки країнам Організації 

Економічного Співробітництва і Розвитку (ОЕСР), 

але й своїм постсоціалістичним партнерам по 

Організації Чорноморського Економічного Співробітництва 

(ОЧЕС), крім Албанії (табл.1). 

Дотепер більша частина доданої вартості 

в Україні складається на підприємствах 

третього (гірничо-металургійний комплекс, 

хімічна, легка і харчова промисловість) і, в 

меншій мірі, четвертого (атомна енергетика, 

Захист інвесторів в країнах ОЕСР і постсоціалістичних країнах ЧЕС в 2005 р. 

Індекс 1 відкритості 

операцій з активами 

інвесторів 

Індекс 1 відповідальності 

дирекції перед 

інвесторами 

Індекс 1 судового 

захисту прав 



Індекс 2 захисту 

активів і доходів 


Країни ОЕСР 6,3 5,0 6,6 6,0 

10 країн-лідерів 3 у сфері захисту прав інвесторів 

Нова Зеландія 10 9 10 9,7 

Сінгапур 10 9 9 9,3 

Гонконг (Китай) 10 8 9 9,0 

Малайзія 10 9 7 8,7 

Ірландія 10 6 9 • 8,3 

Канада 8 9 8 8,3 

Ізраїль 7 9 9 8,3 

США 7 9 9 8,3 

Великобританія 10 7 7 8,0 

ПАР 8 8 8 8,0 

Постсоціалістичні країни ЧЕС 

Албанія 0 5 3 2,7 

Азербайджан 4 1 8 4,3 

Вірменія 5 2 8 5,0 

Болгарія 10 1 7 6,0 

Грузія 4 4 4 4,0 

Молдавія 7 1 6 4,7 

Росія 7 2 7 5,3 

Румунія 9 5 4 6,0 

Україна 1 3 7 3,7 

Джерело. Doing Business. International Finance Corporation, 2006. 

1 За шкалою від 0 (найгірший показник) до 10 (найкращий показник). 

2 Середнє значення за трьома індексами. 

3 Серед 175 найбільших економік світу. 



ракетна техніка, машинобудування, літакобудування, 

приладобудування) технологічних 

укладів, тоді як основу постіндустріальних 

економік Європейського Союзу, США, 

Японії та інших розвинутих країн становлять 

підприємства п’ятого (інформаційнокомунікаційні 

системи) і шостого (нано- і біотехнології) 

технологічних укладів. 

Україна знаходиться на сьомому місці у 

списку світових виробників чорних металів, причому 

85% продукції експортується (у Японії, яка, 

займає друге місце, – тільки 30%). В структурі 

експорту частка готового прокату становить 

52%, а частка чавуну, металолому, феросплавів 

– 48%, хоча в товарній структурі світової торгівлі 

чорними металами склалося співвідношення 

часток продажу кінцевої продукції до частки продажу 

сировини 75% : 25%. Основу української 

чорної металургії становить енергозатратне і 

екологічно проблемне мартенівське виробництво 

сталі (49% світового випуску) [6]. 

В таких умовах Україна постала перед необхідністю 

вирішення найскладнішого завдання 

– адаптації економіки до постійно зростаючих 

цін на газ і нафтопродукти. Нагадаємо, що аналогічне 

різке підвищення цін картелем ОРЕК (за 

шість місяців 1973–1974 рр. ціна за барель нафти 

виросла з 2,5 до 11 дол. США) призвело до 

гальмування світової економічної динаміки, спалаху 

інфляції та спровокувало дефіцит внутрішньоторгового 

балансу країн-імпортерів нафти. 

Для подолання цінового шоку навіть світовим 

економічним гігантам – країнам “Великої сімки” 

знадобилось від 8–12 (Японія, Німеччина, Франція) 

до 18–22 років (США, Великобританія, Італія, 

Канада), щоб досягти зниження інфляції до 

рівня 1972 р. і вийти на траєкторію стабільного 

зростання ВВП [4, 294–295; 7 515]. 

Розірвати коло економічно неефективної 

системи “експорт для експорту”, що є різновидом 

моделі “руйнівного зростання”, може лише перебудова 

економіки і модернізація виробничої бази 

з переходом на інноваційні екологічні технології. 

Екологічна безпека в 1992 р. була визнана 

найважливішим пріоритетом світової спільноти 

на Конференції ООН в Ріо-де-Жанейро, 

визначивши стійкий розвиток (“sustainable 

development”) як глобальний імператив та намітивши 

основні напрямки міжнародного співробітництва 

для досягнення гармонії між економічним 

розвитком і збереженням середовища 

існування. Стійкий розвиток повинен забезпечувати 

оптимальне використання наявних ресурсів 

економічного зростання для створення 

необхідного потоку сукупного доходу без загрози 

погіршення соціального, матеріального та екологічного 

базису існування майбутній поколінь. 

Вирішення проблеми антропогенного забруднення 

Землі потребує перегляду уявлень, 

що склалися, щодо принципів функціонування 

системи “людина-навколишнє середовище”, в 

тому числі й заміна традиційних вартісних критеріїв 

оцінки господарської діяльності комплексними 

еколого-економічними критеріями, причому, 

екологічна безпека виробництва будь-яких 

товарів повинна оцінюватись вище, ніж дохід, 

прибуток та інші “суто економічні” показники. 

Більше 80% антропогенних викидів 

двоокису вуглецю (СО 2 ) виробляється в 22 

країнах, причому Україна посідає 15 місце 

в світі за загальним обсягом викидів і 9-е – 

за інтенсивністю викидів на одиницю площі 

країни (табл.2). Україна займає 108-е місце 

серед 146 країн за індексом екологічного вимірювання 

Environmental Sustainability Index 

(ESI = 0, 447 у порівнянні з ESI = 0, 751 у 

лідера – екологічно безпечної Фінляндії). 

Обов’язки сторін Конвенції ООН щодо 

зміни клімату зафіксовані в Протоколі Кіото, 

відповідно до яких найбільші індустріальні 

країни повинні впродовж 2008–2012 рр. 

зменшити щорічні сумарні викиди парникових 

газів на 5,2% порівняно з рівнем 1990 р. 

Центральним елементом механізмів Протоколу 

є надання економічним суб’єктам доступу 

до міжнародних фінансових ресурсів 

за рахунок продажу квот і сертифікатів на 

зменшені обсяги викидів. 

В Україні у процесі трансформаційного 

спаду виробництва 1990–2000 рр. обсяги викидів 

СО 2 зменшились на 84%, і країна може 

стати одним із найбільших продавців квот на 

викиди на світовому ринку, мінімальний обсяг 

якого оцінюється у розмірі 11,5 млрд. дол. США 



Країни – найбільші виробники антропогенних викидів двоокису вуглецю 

Країна 1 , регіон 

Е, 

млн. т 

в рік [9, 10]. Продаж прав на викиди в обмін на 

імпорт виробничого обладнання з розвинутих 

країн стає одним із актуальних завдань зовнішньої 

торгівлі, вирішення якого дозволить прискорити 

перехід економіки на енергозберігаючі 

і екологічно “чисті" технології та підвищити міжнародну 

конкурентоспроможність України. 

СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ – ОСНОВА 

СТІЙКОГО РОЗВИТКУ УКРАїНИ 

Україна, подолавши глибокий трансформаційний 

спад виробництва, у 2000–2004 

рр. ввійшла до переліку двадцяти економік 

Викиди двоокису вуглецю 

1990 2000 

Е РС, 

т/чол. 

І А, 

т/кв.км 

Е, 

млн. т 

Е РС, т/ 

чол. 

І А, 

т/кв.км 

Весь світ 16183 3,3 170 22995 3,8 172 

США 4824 19,3 515 5602 19,9 598 

Китай 3 2429 2Д 254 2825 2,3 295 

Росія 1954 13,1 114 1435 9,9 84 

Японія 1071 8,7 2833 1185 9,3 3134 

Індія 675 0,8 205 1071 1,1 326 

Німеччина 889 11,1 2491 786 10,0 2201 

Великобританія 563 9,8 2299 568 9,5 2326 

Канада 410 14,7 41 436 14,2 44 

Італія 399 7,0 1325 428 7,4 1423 

Південа Корея 241 5,6 2436 427 9,0 4313 

Мексика 295 3,5 151 424 4,3 217 

Саудівська Аравія 177 11,2 82 374 18,1 174 

Франція 353 6,2 640 365 6,1 659 

Австралія 266 15,6 34 345 18,0 45 

Україна 631 12,1 1045 343 6,9 568 

ПАР 291 8,3 238 327 7,6 268 

Іран 212 3,9 130 310 4,8 190 

Бразилія 203 1,4 24 308 1,8 36 

Польща 348 9Д 1076 301 7,8 954 

Іспанія 212 5,5 418 283 7,2 560 

Індонезія 165 0,9 87 270 1,3 142 

Туреччина 144 2,6 186 222 3,4 286 

Розраховано за джерелами: World Development Report 2000/2001; World Development Report 2005. 


1 Країни з кількістю викидів СО2 більше 200 млн. т в 2000 р. 

2 Е – загальна кількість викидів; Е рс – кількість викидів на душу населення; IА – інтенсивність викидів (відношення 

кількості викидів до площі території країни). 

3 З урахуванням Гонконгу, Макао, Тайваню 

4 З урахуванням заморських територій. 

світу, які найдинамічніше розвиваються [5, 

295–296]. Збереження високих темпів зростання 

ВВП в умовах глобалізації та посилення 

конкуренції на світових ринках може бути 

забезпечене лише шляхом побудови соціально 

і екологічно орієнтованої економіки 

знань, основою якої є ефективне використання 

соціального (людського) капіталу. 

Проблема переходу України до стійкого 

розвитку є надзвичайно складною, і на її 

вирішення може знадобитись не один десяток 

років. Тим не менше, стартові умови 

для такого переходу в Україні сприятливіші, 



ніж були тридцять років тому в Ірландії чи 

Фінляндії, які наприкінці ХХ ст. потрапили 

до переліку світових лідерів за соціальноекономічними 

та екологічними показниками 

стійкого розвитку. 

Українська економіка, незважаючи на 

глибокий трансформаційний спад, зберегла 

достатній потенціал для відновлення швидкого 

зростання завдяки таким факторам, як 

високий рівень кваліфікації праці та низький 

рівень насиченості ринків споживчих товарів, 

продуктів харчування, житла, засобів 

транспорту і зв’язку. 

Україна не тільки належить до семи країн 

з повним циклом виробництва ракетнокосмічної 

техніки і літаків, а також володіє 

низкою унікальних інноваційних технологій 

(отримання особливо чистих рідкоземельних 

металів, надміцних матеріалів, штучних кристалів 

з заданими властивостями та ін.), але, 

що значно важливіше, володіє найціннішим – 

людським капіталом. Вона належить до тридцяти 

країн, які перші за рівнем загальної і професійної 

освіти. Наявність власних наукових 

шкіл, які отримали світове визнання (кібернетика, 

фізика твердого тіла, кріотехніка та ін.), 

та висококваліфікованих кадрів у сфері наукових 

досліджень і дослідно-конструкторських 

робіт дозволяє Україні не лише використовувати 

“ефект переливу" і “дифузію", але й перейти 

до ендогенного типу розвитку. 

Для підвищення конкурентоспроможності 

й екологічності української економіки необхідно 

протягом найближчих 15–20 років щорічно 

інвестувати в інфраструктуру не менше 10 

млрд. дол. США. Ці ресурси, без шкоди для 

соціальних програм, можуть бути отримані 

за рахунок створення ринку землі, введення 

прогресивного податку з доходів фізичних 

осіб і податку на нерухомість (на першому 

етапі – з особняків, дач і квартир вартістю 

більше 100 тис. дол. США), ліквідації пільг 

для забезпечених верств населення, продажу 

квот на викиди парникових газів тощо. 

Крім того, залучення іноземних корпорацій 

у дольову участь в будівництві та експлуатації 

міжнародних транспортних та енерге- 

тичних коридорів, модернізації аеропортів, 

морських і річкових портів дозволить Україні, 

що має найвищий коефіцієнт транзитності, 

ефективно використовувати своє вигідне 

географічне розміщення і значно збільшити 

обсяги експорту транзитних послуг. 

Таким чином, перехід України до стійкого 

розвитку потребує розробки довготермінової 

науково обґрунтованої стратегії управління 

соціально-економічними процесами, спрямованої 

на створення ліберального та стабільного 

інституційного середовища, покращення 

інвестиційного клімату, підтримку наукових 

досліджень, інноваційних виробництв і венчурних 

компаній, стимулювання внутрішнього 

ринку та диверсифікацію експорту як необхідних 

передумов підвищення конкурентоспроможності 

і рівноправної інтеграції України в 

європейську і світову економіку. 


1. Білорус О. Г. Глобальні економічні трансформації 

і міжнародна економічна безпека /Глобалізація 

і безпека розвитку: Монографія. – К.: 

КНЕУ, 2001. – С. 313–414. 

2. World Development Report 2005. A Better 

Investment Climate for Everyone. A copublication of 

the World Bank and Oxford University Press. Oxford 

University Press, Inc. New York, 2004. 

3. Ukraine at a Glance /A World Free of Poverty. 

Regions and Countries. The World Bank Group, 2006. 

4. World Development Indicators 2000/2001. 

– The International Bank for Reconstruction and 

Development /The World Bank, Wash.D.C. – New 

York: Oxford University Press, 2002. 

5. World Development Report 2006. Equity and 

Development. A copublication of the World Bank and 

Oxford University Press, Inc. NewYork, 2005. 

6. International Iron and Steel Institute 2005 

Yearbook. 

7. Макконнел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: 

принципы, проблемы и политика: Пер.с англ. 11го 

изд. – К.: Хагар-Демос, 1993. – 785 с. 

8. Meadows D.H. The Limits to Growth. 

University Books, New York, 1972. 

9. World Development Report 1999/2000. Full 

Report. Oxford University Press, 2000. 



державний кредиТ 

як СиСТеМа кредиТних 

вІдноСин За УЧаСТЮ 

держави 

Надія ЛУБКЕЙ 

Розкрито сутність державного кредиту. Визначено особливості державного кредиту. 

Запропоновано авторську дефініцію державного кредиту, яка враховує його специфічні 

риси. Подано характеристику складових системи державного кредиту. 

The essence of the public credit is considered. The peculiarities of the public credit are 

defined. The author’s definition of the public credit which takes into account its specific features is 

proposed. The elements of the public credit system are characterized. 

В умовах ринкової економіки інститут 

державного кредиту набуває все важливішого 

значення у складі фінансової системи 

країни. Це пов’язано із бурхливим розвитком 

сфери кредитних відносин загалом в умовах 

демократії та конкурентного середовища, 

появою нових форм залучення кредитних 

ресурсів та гнучкої системи кредитних інструментів, 

підвищенням ролі кредитних 

ринків та формуванням відповідної інфраструктури, 

а відтак, – зростанням обсягу кредитних 

операцій за участю держави. Зазначене 

обумовлює доцільність теоретичного 

обґрунтування сутності державного кредиту, 

дослідження його особливостей і структури 

із застосуванням системного підходу. 

Сучасні наукові дослідження питань 

державного кредиту базуються на теоретичних 

фундаментальних розробках, напрацьованих 

упродовж століть відомими у світі 

вченими-економістами, серед яких варто 

відзначити Р. Барро, Дж. Б’юкенена, А. Вагнера, 

К. Дітцеля, Дж. Кейнса, А. Лернера, 

Р. Масгрейва, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сея, А. Смі- 

та, Д. Юма та ін. Вітчизняні науковці, зокрема, 

В. Андрущенко, О. Горобець, О. Євтух, 

В. Козюк, І. Лютий, О. Рожко, В. Федосов, 

С. Юрій, розкривають у своїх працях окремі 

теоретичні та практичні аспекти організації 

та функціонування системи державного 

кредиту. Відзначаючи високий рівень наукових 

досягнень, слід відмітити, що наукові 

дослідження у сфері державного кредиту 

пов’язані переважно із проблемами бюджетного 

дефіциту та державного боргу. Тобто, 

увага акцентується лише на кредитних відносинах, 

у яких держава є позичальником. 

Оскільки державний кредит – це сукупність 

відносин, у яких держава виступає в ролі позичальника 

коштів, кредитора або гаранта 

[1, 181], питання державного кредиту слід 

досліджувати комплексно, враховуючи те, 

що держава одночасно надає кредити і бере 

у борг тимчасово вільні кошти. При цьому 

кредитні відносини, у яких вона виступає 

позичальником, суттєво відрізняються від 

тих, у яких держава виступає кредитором 

чи гарантом повернення кредитів, за цілями, 



методами і соціально-економічними наслідками. 

Тому всі три основні складові системи 

державного кредиту потребують дослідження 

та обґрунтування. Разом із цим, можна 

відмітити певні особливості державного кредиту, 

які є загальними для усіх складових 

системи. 

У зв’язку з тим, що у дослідженнях питань 

державного кредиту основу становлять 

проблеми залучення державою кредитів для 

покриття бюджетного дефіциту та управління 

державним боргом, а іншим складовим 

системи державного кредиту не приділяється 

належна увага, у науковій літературі 

державний кредит інколи інтерпретується 

як відносини, у яких держава виступає лише 

позичальником [2, 195]. З метою формування 

відповідного понятійного апарату фінансової 

науки необхідно уникати неоднозначності 

трактування основних фінансових 

термінів, до яких, безперечно, належить і 

державний кредит. Варто також зазначити, 

що визначення державного кредиту, які подаються 

у науковій та навчальній літературі, 

часто не є вичерпними. 

Таким чином, метою цієї статті є дослідження 

сутності й особливостей державного 

кредиту, систематизація кредитних відносин 

за участю держави і характеристика 

виокремлених складових системи, а також 

розставлення семантичних акцентів у формулюванні 

визначення державного кредиту. 

Досліджуючи сутність державного кредиту, 

насамперед варто зазначити, що він є 

одним із видів кредиту. Тому йому притаманні 

ознаки та принципи, що характеризують 

кредитні відносини загалом. Таким чином, 

вважаємо за доцільне розглянути генезис 

кредиту, його ознаки, передумови та принципи. 

Слово “кредит” у перекладі з латинської 

мови (лат. credium) означає борг, позика. 

Більшість сучасних вітчизняних науковців 

розглядають кредит як економічні відносини, 

що виникають між кредитором і позичальником 

з приводу мобілізації тимчасово 

вільних коштів та їх використання на умовах 

повернення та оплати [3, 155; 4, 9]. Західна 

фінансова школа пропонує конкретніші та 

лаконічніші дефініції кредиту, визначаючи 

його, наприклад, як сукупність певних благ, 

що надаються у тимчасове користування [5, 

652; 6, 39]. 

Кредитні відносини виникають і діють 

між двома основними суб’єктами: кредитором, 

який надає позику, і позичальником, 

який отримує позику. Рушійним мотивом 

надання коштів у тимчасове користування є 

одержання доходу у формі позичкового процента. 

Метою кредитора є одержання прибутку 

(процента); метою позичальника – задоволення 

тимчасової потреби у додаткових 

грошових ресурсах. З боку кредитора позика 

є актом комерційного продажу на певний 

термін грошових коштів. 

Фінансова наука в основному визначає 

наступні чотири принципи кредитування: 

– строковість (позику надають на певний 

термін); 

– поворотність (після завершення обумовленого 

терміну позичені кошти 

підлягають поверненню); 

– платність (за надання коштів у тимчасове 

користування кредитор отримує 

винагороду – процент); 

– забезпеченість (для упевненості кредитора 

у поверненні позики та платоспроможності 

позичальника може 

застосовуватись застава або гарантування 

повернення кредиту третьою 

особою). 

Окрім зазначених принципів, вчені визначають 

також і інші: прибутковість, надійність, 

цільове призначення тощо. На нашу думку, 

принцип прибутковості дублює принцип 

платності, а принцип надійності пов’язаний із 

принципом забезпеченості. Тому недоцільно 

одночасно визначати принцип прибутковості 

та принцип платності, або ж принцип забезпеченості 

та принцип надійності. 

Вітчизняний вчений О. Євтух вказує, що 

основними передумовами надання кредиту 

є довіра та відповідальність [4, 11]. Дійсно, 

основою латинського слова “credium” є ла- 



тинське слово “credo”, що перекладається 

як довіра (віра). Таким чином, однією із передумов 

надання кредиту є довіра. Кредит 

зародився на родинних зв’язках, на засадах 

певних традицій і релігії. Потреба розвитку 

продуктивних сил вивела з часом кредитні 

відносини за межі окремої общини і додала 

їм ширшого характеру. Кредит почали надавати 

не лише на основі родинних традицій, 

релігійних зв’язків, а стали дедалі більше 

зважати на ділові якості людини: її здібності, 

навички, моральність тощо. На підставі такого 

підходу почали широко використовувати 

поняття “довіра”, яке у подальшому стало 

головною умовою надання кредиту. Іншою 

важливою складовою ефективних кредитних 

відносин є відповідальність позичальника 

перед кредитором. 

Природний взаємозв’язок двох сторін 

процесу кредитування (позичальника 

і кредитора) передбачає наявність двох 

взаємопов’язаних основоположних передумов 

кредиту: довіри та відповідальності. 

Вважаємо, що зазначені передумови (довіру 

та відповідальність) слід трактувати, як 

соціально-психологічні принципи кредиту. 

Саме вони є надзвичайно важливими для 

державного кредиту, зважаючи на його особливості. 

В сучасній економічній літературі зустрічаються 

визначення державного кредиту, які 

значно відрізняються одне від одного. Наведемо 

найтиповіші та найоригінальніші: 

– державний кредит – це відносини 

вторинного розподілу вартості валового 

внутрішнього продукту [7, 221]; 

– державний кредит – це сукупність економічних 

відносин, що виникають між 

державою та фізичними або юридичними 

особами з приводу мобілізації додаткових 

грошових коштів на кредитній 

основі, тобто на умовах поворотності, 

строковості та платності, у процесі 

формування загальнодержавного фонду 

фінансових ресурсів, у яких держава 

може виступати як позичальник, кредитор 

або гарант [8, 205]; 

– державний кредит – це сукупність 

економічних відносин між державою 

в особі її органів влади та управління, 

з одного боку, і фізичними та юридичними 

особами – з іншого, при яких 

держава виступає в ролі позичальника, 

кредитора та гаранта [9, 377]; 

– державний кредит можна трактувати 

як врегульований нормами права механізм 

залучення додаткових коштів 

державою або сукупність особливих 

фінансових правовідносин, передбачених 

нормативно-правовими актами, 

що обумовлюються політикоекономічними 

прерогативами 

дер жави у процесі залучення нею 

тимчасово вільних коштів на засадах 

добровільності, зворотності, платності 

і строковості [10, 218]; 

– державний кредит – це рух позикового 

капіталу в формі здійснюваних на 

фондовому ринку ф’ючерсних обмінних 

угод, в яких кредитори у порядку 

особистої послуги передають державі 

кошти в борг з довіри до неї і з розрахунком 

на вигоду матеріального, 

політичного і соціального характеру 

[2, 200]. 

Наведені дефініції відрізняються значною 

мірою, оскільки вони характеризують 

державний кредит з різних позицій: одні – за 

змістом, інші – за формою, за юридичноправовим 

статусом тощо. Пропонуємо при 

визначенні державного кредиту застосовувати 

системний підхід та враховувати, що 

державний кредит об’єднує сукупність різнопланових 

елементів (складових). На нашу 

думку, доцільно не лише зазначати, що державний 

кредит – це відносини, у яких держава 

виступає у ролі позичальника, кредитора 

або гаранта повернення кредиту, а розглядати 

державний кредит саме як систему кредитних 

відносин за участю держави. 

Дослідження сутності державного кредиту 

також потребує з’ясування його особливих 

рис, що відрізняють його від інших 

видів кредиту. 



Значну увагу дослідженню особливостей 

державного кредиту приділив В. Андрущенко 

[2, 196]. Він зазначає, що унікальність держави 

як боржника визначається наступними 

рисами: суспільним призначенням благ, що 

фінансуються за рахунок позичених коштів; 

специфічним етично-правовим характером 

кредитних зобов’язань державної влади. До 

особливостей державного кредиту В. Андрущенко 

також відносить те, що держава 

є “вічною” юридичною особою, що посилює 

довіру до неї; а також те, що забезпеченням 

державного кредиту слугує вся сума доходів 

та вартість державного майна, не потребуючи, 

як правило, спеціального забезпечення 

окремих позик чи застави. 

Окремі вчені до особливостей державного 

кредиту відносять риси, які притаманні 

кредитним відносинам загалом. Так, О. Рожко 

зазначає, що “як один із видів кредиту державний 

кредит має певні особливості: добровільний 

характер …; основою державного кредиту 

є його зворотність і платність …” [11, 196]. 

Вважаємо, що основними ознаками та 

відмінними рисами державного кредиту є: 

1) неодмінна участь держави в особі органів 

виконавчої влади різних рівнів у кредитних 

відносинах; 

2) державний кредит призначений для 

задоволення загальнодержавних або пріоритетних 

для суспільства потреб. У випадку, 

коли держава виступає позичальником, 

кредитні ресурси спрямовуються до бюджету, 

що забезпечує виконання державою її 

функцій. У випадку, коли вона виступає кредитором, 

позики зазвичай спрямовуються у 

пріоритетні галузі господарства, або на вирішення 

нагальних соціальних потреб; 

3) джерелом погашення державних позик 

і виплати відсотків по них, а також надання 

позик є в основному ресурси бюджету; 

4) держава і як позичальник, і як кредитор 

іманентно (відповідно до її функціонального 

призначення) в основному не ставить 

на перше місце економічну вигоду, беручи 

участь у кредитних відносинах. Так, зазвичай, 

кредити, які надає держава, спрямо- 

вуються на вирішення важливих соціальноекономічних 

програм і є пільговими. А взяті 

державою у борг кошти можуть спрямовуватися 

на покриття нагальних поточних потреб. 

Тут варто зазначити, що ефективність 

державного кредиту не зводиться лише до 

економічної ефективності, а зачіпає соціальні 

ефекти; 

5) наявність підвищеної небезпеки зловживань 

з боку державної влади у сфері 

кредитних відносин. Так, можливість залучення 

кредитних ресурсів для покриття 

державних видатків часто є “спокусою” для 

уряду у вигляді легкого вирішення проблеми 

бюджетного дефіциту та спонукою до перевитрачання 

бюджетних коштів за рахунок 

майбутніх урядів, адже саме наступникам 

доведеться погашати борги. 

Проведене дослідження сутності, принципів 

та передумов кредиту, а також особливостей 

державного кредиту як одного із його 

видів, дозволяє запропонувати авторське 

визначення: державний кредит – це система 

кредитних відносин за участю держави з 

приводу надання тимчасово вільних коштів 

у користування на умовах повернення з розрахунком 

на вигоду (інколи – з приводу відстрочки 

платежу), у яких держава виступає у 

ролі позичальника, кредитора та гаранта. 

Відмінністю даного визначення є те, що 

державний кредит розглядається як система 

кредитних відносин, у яких держава одночасно 

є і позичальником, і кредитором, і 

гарантом (рис. 1). 

Варто зазначити, що не всі держави 

виступають гарантами щодо повернення 

кредиту, тому у їхніх кредитних системах 

відсутня відповідна складова. Система 

державного кредиту в Україні містить усі три 

складові. 

Оскільки держава переважно виступає 

у ролі позичальника, найрозвинутішою та 

основною складовою державного кредиту є 

відносини, у яких держава виступає у ролі 

позичальника. При цьому за допомогою 

державного кредиту держава залучає вільні 

фінансові ресурси, які використовуються для 



Рис. 1. Систематизація державного кредиту згідно з критерієм ролі держави 

у кредитних відносинах 

задоволення державних потреб – покриття 

бюджетного дефіциту або реалізації певних 

державних програм. Основним негативним 

наслідком відносин, у яких держава виступає 

у ролі позичальника, є формування та 

зростання державного боргу. 

Проблеми кредитних відносин за участю 

держави, у яких вона виступає позичальником, 

стосуються доцільності широкого 

застосування кредитних інструментів для 

покриття бюджетного дефіциту, управління 

державним боргом, ефективного використання 

залучених фінансових ресурсів тощо, 

та широко розглянуті у дослідженнях як зарубіжних, 

так і вітчизняних вчених [2; 5; 6; 

12–15]. 

Загалом стосовно даної складової державного 

кредиту варто зазначити, що за- 

лучення державою позик на покриття бюджетного 

дефіциту чи фінансування певних 

державних програм широко застосовується 

у світовій практиці упродовж багатьох років. 

Доцільність боргового фінансування 

бюджетних видатків у певних випадках є 

очевидною. А крім явного негативного наслідку 

залучення державою кредитів, що 

полягає у формуванні державного боргу та 

необхідності його обслуговування, існує й 

беззаперечний позитивний момент – можливість 

мобілізувати державою у потрібний 

час додаткові фінансові ресурси. У випадку 

ефективного управління державним боргом, 

ефективного розміщення кредитних ресурсів 

можливий значний позитивний вплив боргового 

фінансування видатків бюджету на 

соціально-економічний розвиток держави. 



Іншою складовою державного кредиту 

є відносини, у яких держава виступає 

гарантом повернення позики. У цьому випадку 

державна гарантія – це зобов’язання 

держави в особі уряду повністю або частково 

виконати платежі на користь кредитора 

у випадку невиконання позичальником 

зобов’язань щодо повернення грошових 

коштів на умовах строковості та платності. 

Зазвичай за надання такої державної гарантії 

позичальник вносить відповідну плату. По 

гарантованих позиках уряд реально несе 

фінансову відповідальність тільки у випадку 

неплатоспроможності боржника. 

Метою надання державою гарантій повернення 

кредиту є розширення можливостей 

залучення кредитних ресурсів для 

суб’єктів господарювання, які, як правило, 

функціонують у пріоритетних галузях економіки. 

Рішення про надання таких державних 

гарантій приймає уряд. Зазвичай приймаються 

певні запобіжні заходи з метою мінімізації 

можливих втрат при неповерненні 

позичальником боргу. Наприклад, можуть 

укладатися договори застави або поруки 

між підприємством-отримувачем позики 

і банком-агентом, що спеціально уповноважений 

урядом здійснювати залучення та 

розміщення іноземної позики. 

Державне гарантування повернення 

кредиту є вимушеним кроком, передумовою 

якого є недовіра кредиторів-нерезидентів 

до позичальників. Тому відповідна складова 

притаманна системам державного кредиту 

не в усіх країнах. Варто зазначити, що реальне 

збільшення державного боргу відбувається 

лише у випадку невиконання боржником 

зобов’язань. 

В Україні, як і багатьох інших державах, 

практикується державне гарантування позик. 

На жаль, зарубіжні кредитні організації 

відзначають високий кредитний ризик, що 

притаманний українській економіці, тому 

неохоче надають позики на основі прямих 

контактів з українськими підприємствами. 

Таким чином, для стимулювання притоку 

іноземного капіталу уряд у певних випадках 

надає державні гарантії щодо повернення 

позик. У перспективі, за умови зменшення 

кредитного ризику, Україна може повністю 

відмовитись від надання урядових гарантій. 

Наступною складовою системи державного 

кредиту є відносини, у яких держава виступає 

у ролі кредитора. Сьогодні практично 

кожна держава (навіть за умови наявності 

бюджетного дефіциту і необхідності залучення 

значних коштів для його покриття) надає 

кредити. 

Кредитні відносини, у яких держава виступає 

кредитором, мають певні специфічні риси. 

Особливостями держави як кредитора є: 

– наявність у її розпорядженні значних 

фінансових ресурсів, зокрема ресурсів 

державного бюджету; 

– надання кредитів на пільгових умовах; 

– надання кредитів на розвиток пріоритетних 

галузей народного господарства; 

– встановлення законодавчих норм, які 

регламентують дані кредитні відносини, 

відбуваються державними органами 

влади (тобто кредитором); 

– наявність у розпорядженні держави 

відповідної статистичної бази та відповідних 

інструментів впливу на позичальників. 

Переважно державні кредити надаються 

за рахунок коштів Державного бюджету. 

Вони є пільговими та спрямовуються у пріоритетні 

галузі економіки, або надаються з 

метою вирішення важливих соціальних проблем. 

Підсумовуючи вищезазначене, приходимо 

до таких узагальнень: державний кредит 

можна визначити як систему кредитних 

відносин за участю, по-перше, держави з 

приводу надання тимчасово вільних коштів 

у користування на умовах повернення 

з розрахунком на вигоду, у яких держава 

виступає у ролі позичальника, кредитора 

та гаранта; по-друге, система державного 

кредиту містить такі складові: відносини, в 

яких держава виступає у ролі позичальника, 

відносини, в яких держава виступає у ролі 



гаранта повернення кредиту, та відносини, 

в яких держава виступає у ролі кредитора. 

Побудова ефективної системи державного 

кредиту вимагає врахування особливостей 

кредитних відносин за участю держави. 


1. Фінанси: вишкіл студії: Навч. посібник / С. 

І. Юрій, Т. О. Кізима, Н. П. Злепко, М. М. Тріпак 

/ За ред. С. І. Юрія. – Тернопіль: Карт-бланш, 

2002. – 357 с. 

2. Андрущенко В. Л. Фінансова думка Заходу 

в XX столітті: Монографія / В. Л. Андрущенко. – 

Львів: Каменяр, 2000. – 303 с. 

3. Енциклопедія банківської справи України / За 

ред. В. С. Стельмаха. – К.: Молодь, 2001. – 748 с. 

4. Євтух О. Т. Кредит як соціальноекономічне 

явище // Фінанси України. – 2006. – 

№ 3. – С. 7–20. 

5. Смит А. Исследование о природе и причинах 

богатства народов: Пер. с англ. – М. Соцэкгиз, 

1962. – 684 с. 

6. Buchanan J. M. Public Principles of Public 

Debt / Buchanan J. M. – Homewood : Irwin, 1958. – 

300 p. 

7. Романенко О. Р. Фінанси: Підручник. – К.: 

Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с. 

8. Фінанси: Навч. посібник / О. П. Близнюк, Л. 

І. Лачкова, В. І. Оспіщев та ін. / За ред. В. І. Оспіщева. 

– К.: Знання, 2006. – 415 с. 

9. Ковальчук С. В. Фінанси: Навч. посібник. – 

Львів: “Новий Світ – 2000”, 2006. – 568 с. 

10. Фінанси: Підручник / За ред. С. І. Юрія, В. 

М. Федосова. – К.: Знання, 2008. – 611 с. 

11. Рожко О. Економічна природа та значення 

державного кредиту в економіці України // 

Банківська справа. – 2005. – № 4. – С. 81–89. 

12. Musgrave R. A. Public Finance in Theory 

and Practice. – 4-th ed. – N-Y.: McGraw-Hill, 1984. – 

P. 91. 

13. Козюк В. В. Державний борг в умовах ринкової 

трансформації економіки України: Монографія. 

– Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 238 с. 

14. Горобець О. Державний борг України та 

його вплив на розподіл валового внутрішнього 

продукту // Актуальні проблеми економіки. – 

2005. – № 3. – С. 17–23. 

15. Лютий І. Державний кредит у фінансовій 

політиці України // Банківська справа. – 2004. – № 

2. – С. 41–50. 



подаТкове 

наванТаження 

на факТори виробниЦТва 

І Споживання 

Наталія БЕНЧ 

Розглянуто теоретичні основи оподаткування факторів виробництва та споживання, 

проаналізовано існуючі методики визначення податкового тягаря на працю, капітал 

та споживання. Обґрунтовано доцільність застосування методики ЄС для визначення 

ефективних ставок податків в Україні. 

Theoretical bases of taxation consumption and production factors are considered. The different 

methods of investigation tax burden according economic functions are analysed. The expedience 

of EU methods effective tax rates using in Ukraine is proved. 

Основною метою вивчення податкового 

навантаження є дослідження ефектів впливу 

податків на економіку та платників. На 

практиці реалізація поставленої мети досягається 

шляхом визначення податкового 

тягаря на економіку та суспільство, що дає 

змогу охарактеризувати ефективність діючої 

податкової системи, виявити деформуючий 

вплив податків та окреслити основні шляхи 

вдосконалення системи оподаткування. 

У багатьох розвинутих державах світу, 

які входять в ЄС та ОЕСР, останніми роками 

дослідження податкового навантаження й 

ефектів оподаткування розглядається крізь 

призму оподаткування факторів виробництва 

та споживання. Окрім того, міжнародні 

організації, такі як Світовий банк, Міжнародний 

валютний фонд, компанія “Price Water 

House Coopers” та інші, також проводять 

дослідження податкових систем різних країн 

світу у контексті визначення податкового 

тягаря на основні фактори виробництва – 

працю, капітал, природні ресурси та спожи- 

вання. Для України вивчення такого досвіду 

зумовлено високим рівнем оподаткування 

вітчизняної економіки, нерівномірним розподілом 

тягаря податків та потребою пошуку 

нових методів дослідження вітчизняної податкової 

системи і шляхів її реформування 

на основі отриманих даних. Адже діюча податкова 

система сьогодні характеризується 

низкою проблем, які знижують її ефективність 

та загалом негативно впливають на 

економічну і соціальну сфери. 

Метою даної статті є аналіз та узагальнення 

теоретичних основ оподаткування 

факторів виробництва, методик визначення 

податкового навантаження на працю, капітал 

та споживання, з метою апробації у вітчизняній 

практиці зарубіжного досвіду визначення 

ефективних ставок податків. 

Даній проблематиці присвячені переважно 

праці зарубіжних авторів: А. Гарбегера, 

Е. Мендози, А. Разіна, Д. Кері, Г. Чилінгиріана, 

Дж. Рабесоні та експертів ЄС у 

сфері оподаткування. В Україні лише запо- 



чатковується вивчення податків на фактори 

виробництва та споживання. Зокрема, дослідження 

у даній сфері проводять І. Луніна, 

А. Соколовська, Н. Фролова. 

У широкому розумінні, ідея дослідження 

податків за так званими “економічними 

функціями 1 ” (так узагальнено зарубіжні автори 

називають фактори виробництва та 

споживання) не є новою. Зокрема, А.Сміт 

стверджував, що оскільки дохід громадяни 

отримують із трьох джерел – ренти, прибутку 

і заробітної плати, кожен вид податку 

повинен сплачуватися з того чи іншого виду 

доходу чи однаково з них усіх [1, 505]. Як відомо, 

джерелами отримання цих видів доходів 

є використання факторів виробництва 

– природних ресурсів, капіталу та праці. Пол 

А. Семюелсон і Вільям Д. Нордхауз наводять 

наступне визначення факторів виробництва: 

це товари або послуги, які використовуються 

фірмами у виробничому процесі. Фактори 

виробництва поділяються на три види: 

землю, працю і капітал. За твердженням 

авторів, саме праця є найголовнішим фактором 

виробництва у розвиненій економіці [2, 

53–54]. Споживання як джерело сплати податків 

розглядав ще А. Сміт. За його словами, 

держава почала оподатковувати витрати 

внаслідок неможливості оподатковувати 

населення пропорційно дохідності шляхом 

стягнення подушних податків [1, 534–535]. 

Російський вчений А. Ісаєв визначав споживання 

поряд із виробництвом первинними 

господарськими актами, які повинні оподатковуватися. 

Оподатковуючи споживання, на 

його думку, урядовці повинні мати на увазі, 

що обсяги споживання платника відповідають 

його виробничим силам та податковій 

спроможності. Фактично податки на споживання 

– це є податки на виробництво, але 

за посередництвом споживання [3, 492]. 

При виборі джерел сплати податків між 

оподаткуванням споживання, доходів від капіталу 

і праці виникає дві основні проблеми, 

1 Фактори виробництва – праця, капітал, природні ресурси 

та споживання зарубіжні автори називають “економічними 

функціями”. 

які пов’язані з впливом встановлених податків 

на ефективність (збільшує чи зменшує 

оподаткування загальний добробут платників 

податків, сприяє чи стримує економічний 

розвиток) та справедливість (щодо кожного 

громадянина). Традиційно вважається, що 

оподаткування споживання за своєю сутністю 

є регресивнішим (у більшій мірі важчим 

для малозабезпечених верств населення), 

ніж оподаткування доходів. 

Панує думка, що оподаткування доходів 

зумовлює більші втрати добробуту, ніж оподаткування 

споживання. Податки на доходи 

від капіталу і праці здебільшого зменшують 

обсяги заощаджень та інвестування, що негативно 

впливає на економічний розвиток. 

Аналіз податкових надходжень у розвинутих 

країнах та державах, що розвиваються, 

показує, що перші отримують удвічі більше 

надходжень від оподаткування праці та капіталу, 

ніж від податків на споживання [4, 5]. 

За результатами досліджень експертів 

Світового банку та компанії Price Water 

House Coopers, які проаналізували податкові 

системи 175 країн світу, в майбутньому 

основною тенденцією в оподаткуванні стане 

збільшення частки податків на споживання. 

У 2004 р. податки на споживання (ПДВ, податки 

з товарів та послуг (GST), мито та акцизний 

збір) в середньому склали 30% усіх 

податкових надходжень в країнах ОЕСР, у 

деяких інших країнах – більше 50% усіх податкових 

надходжень. На майбутнє автори 

дослідження прогнозують зростаюче переважання 

непрямих податків над прямими [5]. 

Причиною стрімкого розвитку податків 

на споживання є прагнення державних органів 

до побудови такої податкової системи, 

яка сприяла би підвищенню зайнятості та 

одночасно не втратила фіскальної ефективності. 

Податкова конкуренція між країнами 

за залучення інвестицій зазвичай супроводжувалася 

зниженням прямих податків, 

зменшенням ставок податку на прибуток та 

іншими заходами (наприклад, звільнення від 

оподаткування приросту вартості капіталу). 

Внаслідок таких змін доводиться збільшува- 



ти ставки інших податків, аби забезпечувати 

у належному обсязі потреби держави. Це і 

спричинило збільшення податків на споживання, 

що є характерною рисою податкових 

систем багатьох країн упродовж останніх 

років. 

У другій половині ХХ ст. оподаткування 

факторів виробництва знайшло відображення 

в моделях загальної економічної рівноваги 

при дослідженні розподілу податкового 

тягаря. Вчений Фелдстайн у 1963 р. був 

одним із перших, хто досліджував наслідки 

й ефекти оподаткування доходів фізичних 

осіб (заробітної плати) та власників капіталу 

і розподіл податкового навантаження між 

двома факторами виробництва – працею 

і капіталом. Висновок моделі Фелдстайна 

зводиться до того, що: зростання еластичності 

пропозиції капіталу, як і зниження 

еластичності пропозиції праці приводить до 

перерозподілу тягаря введеного податку на 

користь отримувачів заробітної плати, тобто 

фізичних осіб. Також згідно з припущенням 

Фелдстайна, якщо власниками капіталу є 

більш заможні індивіди, то за умови низької 

еластичності пропозиції праці зростання рівня 

оподаткування заробітної плати призведе 

до збільшення нерівності перерозподілу доходів 

у суспільстві, адже при цьому зменшуються 

доходи бідних груп населення [6, 74]. 

Подібну модель було представлено 

А. Гарбегером (1964 р.), яка відображала 

вплив різних податків на добробут платників 

та зміни в обсягах використання факторів 

виробництва внаслідок їх оподаткування. 

Загалом, об’єктом дослідження була сфера 

поширення податків на факторні доходи. 

Модель передбачає існування двох факторів 

виробництва – праці і капіталу, та виробництво 

господарством країни лише двох 

продуктів – автомобілів і меблів. Гарбегер 

пропонує різні комбінації оподаткування цих 

благ та аналізує наслідки такого оподаткування. 

Наприклад, при оподаткуванні праці 

і капіталу за уніфікованою ставкою, сукупна 

пропозиція обох факторів не змінюється, 

тому на них падає сукупний податковий тя- 

гар. Натомість розподіл податкового тягаря, 

наприклад, при стягненні специфічного акцизу 

на автомобілі, залежатиме від капіталомісткості 

та трудомісткості виробництва. 

У разі вищої капіталомісткості виробництва 

фактор “капітал” підлягає більшому оподаткуванню. 

У разі вищої трудомісткості – податкове 

навантаження є значно більшим 

на працю. Застосування на практиці моделі 

Харбегера проводилося при дослідженні 

сфери поширення корпоративного податку 

в США. Це дало змогу встановити, що 

тягар даного податку практично в повному 

обсязі лягає на фактор “капітал”. Попри це, 

модель не надає інформацію про реальний 

вимір такого тягаря [7, 376-381]. 

Сучасні дослідження податкових систем 

переважно проводяться шляхом аналізу 

оподаткування споживання та факторів 

виробництва. Наприклад, у загальному 

огляді державних фінансів й економічного 

зростання у країнах Східної Європи та Центральної 

Азії, проведеного Світовим банком 

у 2007 р, окрема частина присвячена 

податкам на працю. У даній частині подано 

характеристику податків на працю й основні 

тенденції їх розвитку [8]. У державах ЄС фахівці 

в сфері оподаткування щороку проводять 

дослідження податкових систем згідно 

з оподаткуванням споживання та факторів 

виробництва. Також окремо проводяться 

дослідження екологічних податків. 

Як свідчать дані офіційної статистики, 

сучасні податкові системи у різних пропорціях 

поєднують у собі оподаткування споживчих 

витрат та доходів від праці і капіталу. 

Наприклад, у 2005 р. у 25 країнах-членах 

ЄС податки на споживання забезпечували 

37,4% усіх податкових надходжень (13,9% 

ВВП), решта надходжень складали податки 

на доходи від капіталу та праці: прямі податки 

– 32,3% (12,4% ВВП), внески у фонди 

соціального страхування 30,5% податкових 

надходжень (11,4% ВВП) [9, 239–257]. В 

Україні у 2004 та 2005 рр. податки на споживання 

у податкових надходженнях становили 

29,53% та 35,24% (що склало 8,6% та 



12,3% ВВП) відповідно. Податки на доходи 

від праці та капіталу (прямі податки) в Україні 

за 2004 і 2005 рр. становили відповідно 

20,6% та 22,7% ВВП [10]. 

Вищенаведені дані характеризують 

лише структуру податкових надходжень та 

їх питому частку у ВВП, проте не надають 

інформації про реальне податкове навантаження 

та його розподіл. 

Згідно з прийнятою для міжнародних 

порівнянь практикою, рівень оподаткування 

розраховується як відношення суми сплачених 

податків (у т. ч. обов’язкові відрахування 

в соціальні фонди (T)) до ВВП (GDP). Такий 

показник зазвичай називають “податковий 

коефіцієнт”. Він широко використовується 

в дослідженнях при аналізі податкових систем 

різних держав. Перевага його у простоті 

обчислення, уніфікованості підходу до формування 

макроекономічних показників та 

статистичних даних державних фінансів. Це 

надає достовірності та реальності показникам 

податкових коефіцієнтів різних держав. 

Недоліком є те, що податковий коефіцієнт 

не надає інформації про наявність податкових 

пільг та лише частково відображає 

деформуючий вплив оподаткування на економічну 

діяльність (зокрема, на інвестиційні 

рішення) і платників. Крім того, обсяг ВВП не 

може виступати податковою базою, адже 

не є джерелом сплати податків. А розрахований 

на його основі показник не дає достовірної 

інформації про реальне податкове навантаження. 

Для цього слід безпосередньо 

співставляти обсяг податкових надходжень 

та податкову базу [11]. 

Дж. Е. Стігліц при вивченні проблематики 

податкового навантаження приходить до 

висновку, що, наприклад, співвідношення податкових 

платежів певного індивіда до його 

сумарного доходу є ефективною нормою 

оподаткування та характеризує міру і характер 

впливу податків на громадян [12, 495]. 

Експерти Світового банку для характеристики 

податкової системи та рівня оподаткування 

доходів юридичних осіб використовують 

загальну податкову ставку (Total Tax 

Rate), яка обчислюється як відношення величини 

сплачених податків підприємницькими 

структурами до отриманого ними доходу. 

Тобто, даний показник характеризує частку 

податкових платежів у доходах. Загалом, усі 

податки, які враховуються при обчисленні загальної 

податкової ставки, можна об’єднати 

у 5 груп: податок на прибуток, внески до 

фондів соціального захисту роботодавцями 

та інші податки на працю, податки на власність, 

податок з обороту, інші (паливні податки, 

податки з власників транспортних засобів, 

місцеві податки) [5]. 

Аналогічних тверджень щодо недоліків 

показника, яких характеризує відношення податкових 

надходжень до ВВП, дотримуються 

експерти з аналізу податкових систем країн 

ЄС. Вони стверджують, що головним недоліком 

показника частки податкових надходжень 

у ВВП є те, що він не дає інформації щодо реального 

економічного виміру оподаткування і 

навантаження на окремі сфери економіки та 

групи платників податків. Тому для детального 

аналізу податкового навантаження, визначення 

за рахунок чого його слід зменшувати, 

у країнах ЄС дослідження податкових систем 

здійснюється шляхом розподілу податків відповідно 

до трьох економічних функцій – праці, 

капіталу, споживання. Окремо розглядаються 

тенденції в екологічних податках. 

Головною метою класифікації податків 

за факторами виробництва та споживанням 

є розрахунок показників середнього 

ефективного податкового навантаження, так 

званих імпліцитних ставок податків. Останні 

визначаються як відношення податкових 

платежів до потенційної податкової бази, 

окремо для податків на працю, капітал і споживання. 

Для прикладу, імпліцитна податкова 

ставка на споживання визначається як 

відношення усіх податків на споживання до 

кінцевих споживчих витрат домогосподарств 

на економічній території [13, 68]. 

Отже, показники, які розраховуються як 

відношення податкових надходжень до відповідної 

податкової бази, у фінансовій науці 

називають “середні ефективні ставки подат- 



ків”, “імпліцитні ставки” чи “податкові коефіцієнти” 

[14]. Ми пропонуємо у вітчизняній 

практиці користуватися терміном “ефективні 

ставки податків”. 

Основоположниками теорії оподаткування 

факторів виробництва, споживання 

та методики обчислення ефективних ставок 

податків є Е. Г. Мендоза, А. Разін і Л. Тезар 

(1994 р.). Вони зазначали, що податки 

є могутнім інструментом макроекономічної 

політики, важливою домінантою прийняття 

інвестиційних рішень та ведення економічної 

діяльності. Для повноцінного й ефективного 

їх функціонування необхідно проводити 

комплексний аналіз фактичних наслідків 

оподаткування та фактичного рівня податкового 

навантаження [14, 2]. 

Згідно з методикою зазначених авторів, 

економіка залежить від трьох так званих 

“економічних функцій”: праці, капіталу та споживання, 

що виступають об’єктами оподаткування. 

Для визначення податкового навантаження 

на ці “економічні функції” розраховують 

ефективні ставки податків на споживання, податків 

на доходи від праці та доходи від капіталу, 

порівнюючи податкові надходження з 

відповідною податковою базою. 

У своїй роботі вчені проводять дослідження 

розподілу податкового навантаження 

у країнах “Великої сімки” та наводять 

розбіжності в оподаткуванні споживання, 

доходів від праці та капіталу у цих країнах. 

Наприклад, результати дослідження показують, 

що держави з високим рівнем оподаткування 

капіталу характеризуються низьким 

рівнем заощаджень та інвестицій. 

Розглянемо методику обрахунку ефективних 

ставок податків, розроблену Мендозою 

[14, 7–8]. 

Ефективна ставка податків на споживання 

розраховується за формулою: 

tc = [(5110 + 5121)/(CP + CG – CGW –5110 - 5121)] *100 

(1), 

де tc – ефективна ставка податків на споживання; 

5110 – податки на товари споживання та 

послуги; 

5121 – акцизний збір; 

CP – кінцеві споживчі витрати домогосподарств; 

CG – кінцеві споживчі витрати сектора 

загального державного управління; 

CGW – витрати сектора загального державного 

управління у частині заробітної плати 

(величина заробітної плати, виплачена 

державними установами). 

Автори не врахували митні збори при 

експорті та імпорті, мотивуючи це їх незначною 

часткою у загальній сумі податків на 

споживання у країнах “великої сімки”. Але 

при використанні цього методу визначення 

ефективної ставки податків на споживання в 

інших країнах ці податки слід враховувати. 

Перш ніж визначати ефективну ставку 

податків на працю та капітал, Мендоза розраховує 

середню ставку податку на сукупний 

дохід домогосподарств. Даний показник 

використовується для розмежування 

доходів домашніх господарств від праці та 

капіталу. Автори припускають, що середня 

ставка податку на працю та капітал є однаковою: 

th = [1100/(OSPUE+PEI+W)]*100 (2), 

де 1100 – податки на доходи, прибуток та 

доходи від володіння капіталом домогосподарствами 

чи фізичними особами; 

OSPUE – некорпоративний чистий дохід 

від підприємницької діяльності, в т. ч. рента 

від проживання у власному житлі; 

PEI – проценти, дивіденди та інвестиційний 

дохід; 

W – обсяг заробітної плати зайнятих. 

Тобто, ефективна ставка податку на 

доходи домогосподарств визначається як 

відношення прибуткових податків домогосподарств 

до отриманих доходів. У деяких 

державах (Японія, Німеччина, Італія, Австрія 

та Греція) податки, що сплачують підприємства, 

включені до індивідуального прибуткового 

податку (до 1100) [15, 133] 



Ефективна ставка податків на працю 

розраховується таким чином [14, 8]: 

tl = [(th*W + 2000 + 3000)/(W+2200)]*100 (3), 

де tl – ефективна ставка податків на працю; 

th – ефективна ставка податків на загальні 

доходи домогосподарств; 

W – заробітна плата; 

2000 – загальна сума внесків до фондів 

соціального страхування (працівниками, роботодавцями 

та самозайнятими); 

3000 – податки на фонд заробітної плати 

та на кількість працюючих; 

2200 – внески у фонди соціального захисту 

роботодавцями. 

На думку Мендози, соціальні виплати населенню 

не слід враховувати при визначенні 

сукупного доходу домогосподарств та трактувати 

їх виключно як державні витрати. 

Ефективна ставка податків на капітал 

розраховується як [14, 10]: 

tk = [th* (OSPUE + PEI) +1200 + 4100 + 4400] / OS 

(4), 

де OSPUE – некорпоративний чистий дохід 

від підприємницької діяльності, у т. ч. рента 



дохід; 

1200 – податки на доходи, прибуток та 

доходи від володіння капіталом; 

4110 – періодичні податки на нерухоме 

майно; 

4400 – податки на операції з капіталом 

та фінансові операції; 

OS – чистий операційний прибуток в економіці. 

Дохід від використання капіталу до 

сплати податків вважається чистим операційним 

прибутком в економіці загалом (це 

валовий дохід підприємства, зменшений на 

суму проміжного споживання, оплату праці 

працівників, внесків до фондів соціального 

страхування, використання основного капіталу 

та непрямих податків). 

За сучасних умов господарювання та 

економічного розвитку окремі положення 

методики Е. Мендози не є актуальними та 

потребують уточнення. Наприклад, автори 

припускають, що усі види доходів (від праці 

і капіталу) оподатковуються за єдиною номінальною 

податковою ставкою. Сьогодні 

номінальні ставки оподаткування таких доходів 

відрізняються. 

Вчені Д. Кері, Г. Чилінгиріан та Дж. Рабесона 

у 2000–2002 рр. на основі методики 

Мендози запропонували власну модель 

розрахунку ефективних ставок податків (зауважимо, 

у праці Д. Кері та Дж. Рабесона 

ефективна ставка податку має назву “податковий 

коефіцієнт”). У працях згаданих 

авторів не втрачає актуальності позиція, що 

основою визначення показників податкового 

навантаження є співставлення податкових 

надходжень до відповідних даних системи 

національних рахунків, які відповідають податковій 

базі певних видів податків. Проте 

автори не підтримують деяких суджень Мендози 

та вносять власні зміни, що переважно 

стосуються визначення складу податків згідно 

з економічними функціями та структурою 

відповідної їм податкової бази. Наприклад, 

на думку фахівців ОЕСР, одним із недоліків 

методики Мендози є віднесення доходів самозайнятих 

осіб до доходів від капіталу. Ці 

доходи слід розподіляти між працею та капіталом. 

Варто зауважити, що в системі національних 

рахунків не передбачено такої 

диференціації, що ускладнює класифікацію 

податків та відповідно обрахунок ефективних 

ставок податків. Розподіл доходів самозайнятих 

осіб за джерелом їх отримання призведе 

до зменшення ефективної ставки податку на 

капітал та її зростання на працю [16, 4]. 

Крім того, методика Мендози не враховує 

перекладання податків, а розбіжності у 

системах національних рахунків різних країн 

ускладнюють порівняння податкового тягаря 

між державами. Значну складність при 

використанні системи національних рахунків 

становить визначення основних категорій 

доходу (наприклад, визначення доходів 



корпоративного та квазікорпоративного секторів) 

та співставлення з ними відповідних 

податкових платежів. 

При визначенні середньої ефективної 

ставки податку на споживання автори розширили 

перелік відповідних податків. Вони 

включили, крім згаданих Мендозою податків 

на товари і послуги та акцизного збору, 

мито та податки при імпорті, податки на специфічні 

товари та послуги і відняли податки 

з власників транспортних засобів, сплачені 

юридичними особами. При визначенні бази 

податків на споживання до уваги взято лише 

кінцеві споживчі витрати сектора загального 

державного управління та домогосподарств 

без урахування витрат на оплату праці у 

секторі загального державного управління. 

Згідно з даною методикою, ефективна ставка 

податків на споживання розраховується 

таким чином [16, 9]: 

tc = [(5110 + 5121+ 5123+5126-5212)/(CP + CG 

– CGW)] *100 (5), 

де 5123 – мито та податки на імпорт; 

5126 – податки на специфічні товари і 

послуги; 

5212 – податки з власників транспортних 

засобів, сплачені юридичними особами. 

ПДВ, який є основним податком на споживання 

у більшості держав, становить 

основу складової 5110. Знаменник формули 

є набагато ширшим за фактичну податкову 

базу, оскільки кінцеві споживчі витрати сектора 

загального державного управління на 

товари та послуги (не враховуючи їх частину 

у заробітній платі), до яких можна віднести 

основні продукти харчування, фінансові послуги, 

медичні послуги, взагалі не підлягають 

непрямому оподаткуванню. Ця набагато 

ширша податкова база використовується у 

зв’язку з тим, що непрямі податки (переважно 

ПДВ) в загальному розумінні сплачуються 

на початковому етапі виробництва таких 

товарів та послуг. Витрати сектора загального 

державного управління у частині заробітної 

плати виключаються тому, що жоден 

податок на споживання не справляється при 

використанні праці. 

Д. Кері, Г. Чилінгиріан та Дж. Рабесона 

аналогічно методиці Мендози визначають 

середню ставку податку на сукупний дохід 

домогосподарств (використовуючи термін 

“податковий коефіцієнт для сукупних доходів 

домогосподарств”). При визначенні середньої 

ефективної ставки податків на працю 

спочатку обчислюють показник α, який 

виражає частку доходу від праці у сукупному 

доході домогосподарств [16, 9]: 

α = W/(OSPUE+PEI+W) (6), 

де W – величина заробітної плати найманих 

працівників; 

OSPUE – некорпоративний чистий дохід 




дохід. 

Показник β використовується для вираження 

частки доходу від капіталу у сукупних 

доходах домогосподарств і розраховується 

таким чином: 

β = 1- α. 

Ефективна ставка податків на працю за 

методикою Д. Кері, Г. Чилінгиріана та Дж. Рабесона 

розраховується за такою формулою 

[16, 9]: 

tl = [(th*W + 2100 + 2200+ α *2400+3000)/ 

(WSSS+3000)]*100 (7), 

де 2100 – внески у фонди соціального захисту 

працівниками; 


роботодавцями; 

2400 – інші внески у фонди соціального 

захисту; 

3000 – податки на фонд заробітної плати 

та кількість працюючих; 

WSSS – сукупна оплата праці працівників. 




розраховується за формулою [16, 9]: 

tk = [th* (OSPUE + PEI) +2300+ β*2400 + 

1200+4000+5125+5212+6100] / OS-3000 

(8), 

де OSPUE – некорпоративний чистий дохід 




дохід; 


самозайнятими особами; 

2400 – інші внески у фонди соціального 

захисту; 

1200 – податки на доходи, прибуток та 

доходи від володіння капіталом; 

4000 – податки на власність; 

5125 – податки на капітальні вкладення; 

5212 – податки з власників транспортних 

засобів, сплачені юридичними особами; 

6100 – інші податки, сплачені виключно 

юридичними особами.; 

3000 – податки на фонд оплати праці та 

кількість працюючих; 

OS – чистий операційний прибуток в 

економіці. 

У формулі (8) автори враховують усі податки 

на власність, адже використання усіх 

видів власності приносить дохід від капіталу 

(не відносяться сюди податки на об’єкти 

мистецтва, іноземну власність, збори за виграш 

у бігах на іподромі). Враховувати слід 

і податки з власників транспортних засобів, 

податки на капітальні вкладення та інші види 

податків, які сплачують юридичні особи в 

процесі економічної діяльності. Даний підхід 

до розрахунку ефективних ставок податків є 

набагато ширшим, ніж підхід Мендози. 

Упродовж останніх років фінансові експерти 

країн ЄС проводять щорічний аналіз 

податкових систем шляхом оподаткування 

“економічних функцій” та обрахунку показників 

податкового навантаження (для цього 

використовують термін “імпліцитні ставки податків”, 

що є аналогом ефективних) [13]. Роз- 

глянемо детальніше методику визначення 

ефективних ставок податків у країнах ЄС. 

Ефективна ставка податків на споживання 

визначається так [13, 56]: 

tc = податки на споживання / кінцеві 

споживчі витрати домогосподарств (9). 

До податків на споживання належать: 

ПДВ, мито, податки на імпорт (без ПДВ), податки 

на вироби без ПДВ та ввізного мита, 

інші податки на виробництво (наприклад, 

плата за видачу ліцензій на здійснення обраного 

виду діяльності) та поточні податки 

(подушні податки, податки на витрати, платежі 

домогосподарств за видачу ліцензій). 

Дана методика, на відміну від попередніх, 

не відносить до бази оподаткування 

кінцеві споживчі витрати сектора загального 

державного управління, тому що значна 

кількість товарів і послуг державного сектора 

підлягає пільговому оподаткуванню, чи 

взагалі звільнена від податків. 

Ефективна ставка податків на працю визначається 

за такою формулою [13, 57]: 

tl= податки на працю / оплата праці найманих 

працівників + податки на фонд заробітної плати 

(10). 

До податків на працю належать: прибуткові 

податки (податки на дохід домогосподарств 

чи фізичних осіб, включаючи доходи 

від володіння капіталом (у частині доходу 

від праці), податки на фонд заробітної плати, 

внески до фондів соціального захисту 

працівниками та роботодавцями). Фахівці 

Світового банку пропонують як синонім терміна 

“податки на працю” використовувати 

термін “податки та внески на працю”, який 

уточнює та конкретизує структуру податків 

на працю, адже за своєю суттю внески до 

фондів соціального страхування не є податковими 

платежами, але становлять значну 

частку надходжень від оподаткування праці. 


розраховується таким чином [13, 59]: 



tk= податки на капітал / база оподаткування 

капіталу (11). 

До податків на капітал відносять: прибуткові 

податки (податки на дохід домогосподарств 

чи фізичних осіб, включаючи доходи 

від володіння капіталом (у частині доходу 

від капіталу та самозайнятих осіб), податок 

на прибуток підприємств (корпорацій), інші 

податки від володіння капіталом, податки на 

виграші у лотереї та азартні ігри, інші прибуткові 

податки), внески у фонди соціального 

захисту самозайнятими особами, податки на 

виробництво, без ПДВ та ввізного мита (гербові 

збори, податки на операції з капіталом і 

фінансові операції, податки на землю, будівлі, 

інші поточні податки на капітал). Податкова 

база податків на капітал охоплює: чистий 

операційний прибуток фінансових і нефінансових 

корпорацій, ренту домогосподарств 

та доходи неприбуткових організацій, дохід 

самозайнятих осіб, проценти, дивіденди підприємств 

(корпорацій), домогосподарств та 

самозайнятих осіб сплачені й отримані та 

інші доходи, пов’язані з використанням капіталу. 

Методика ЄС є результатом спрощення 

та вдосконалення вищерозглянутих методик 

з урахуванням сучасних умов економічного 


Підсумовуючи результати проведеного 

дослідження, приходимо до таких висновків 

і узагальнень. 

1. Усі розглянуті методики обрахунку 

податкового навантаження на фактори 

виробництва та споживання полягають у 

спільності загального підходу до визначення 

ефективних ставок, тобто співставленні податкових 

платежів із відповідними податковими 

базами. Відмінності полягають лише у 

складі податків певної групи та структурі податкової 

бази. Враховуючи те, що методика 

ЄС є найбільш удосконаленою та отримала 

широке практичне застосування в країнах 

ЄС, саме її доцільно використати у вітчизняній 

практиці дослідження тягаря податків 

паралельно із врахуванням особливостей 

податкової системи України. 

2. Водночас, вимірювання податкового 

тягаря на макроекономічному рівні за факторами 

виробництва є досить складним та 

містить деякі суперечливі моменти. Здебільшого 

ця складність полягає у використанні 

пільгового оподаткування, врахувати особливості 

якого при визначенні фактичного 

податкового тягаря досить важко. Більшість 

агрегованих даних щодо загальних податкових 

надходжень не відповідають теоретичній 

концепції щодо визначення тягаря податків 

окремо за економічними функціями. Одночасно 

різні податки відносяться до тієї самої 

податкової бази. Аналогічно один вид податку 

одночасно може відноситися у певних 

частинах до двох баз оподаткування (наприклад, 

до доходів від праці та капіталу відносимо 

податок на доходи фізичних осіб). 

3. Розмежування податків та віднесення 

їх до певної податкової бази становить значну 

складність та є досить суперечливим. 

Крім того, на міжнародному рівні для порівняння 

податкового тягаря складність становлять 

розбіжності у структурах податкових 

систем різних країн та обмеженість наявної 

інформації щодо податкових надходжень і 

розподілу доходів. Для вітчизняної практики 

ця проблема ускладнюється недосконалою 

системою адміністрування податків та значним 

обсягом тіньового сектора економіки, 

що спричиняє високий рівень ухилення від 

сплати податків. 

Таким чином, враховуючи особливості 

функціонування податкової системи України 

та національні умови господарювання, доцільно 

розробити власну методику обрахунку 

ефективних ставок податків на працю, капітал 

і споживання. Адже, як зазначає А. Соколовська, 

“…вони характеризують важливий 

аспект структури податкової системи – розподіл 

податкового навантаження між основними 

факторами виробництва і споживанням” [17, 

74]. Це дасть змогу визначити фактичний 

рівень податкового навантаження, на основі 

якого можна буде окреслити основні шляхи 

підвищення ефективності податків та оптимізації 

податкового тягаря в Україні. 




1. Сміт А. Добробут націй. Дослідження 

про природу та причини добробуту націй. – Port 

Royale, К., 2001. – 593 с. 

2. Cемюелсон Пол А., Нордхауз Вільям Д. Макроекономіка: 

Пер. з англ. – К.: “Основи”, 1995. – 

544 с. 

3. Финансы и налоги: очерки теории и политики 

(Тарасов И. Т. “Очерк науки финансового 

права”, Исаев А. А. “Очерк политики и теории 

налогов”). – М.: Статут (в серии “Золотые 

страницы финансового права России”), 2004. – 

618 с. 

4. Вито Танзи, Хауэл Зи Налоговая политика 

для развивающихся стран. – Международный 

валютный фонд. – Вашингтон, 2001. – 22 с. 

5. Paying Taxes. The global picture. – World 

bank, Pricewaterhouse Coopers. – 2006, 54p//http:// 

www.doingbusiness.org/documents/DB_Paying_ 

Taxes.pdf 

6. Налоговая реформа в России: проблемы и решения: 

В 2-х томах. – Т. 1. – М.: ИЭПП, 2003. – 378 с. 

7. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах 

демократії: Вступ до фінансової науки: Пер. з 

нім. / Ред. В. М. Федосова. – К.: Либідь, 2000. – 

655 c. 

8. Fiscal Policy and economic growth. Lessons 

for Eastern Europe and Central Asia / Edited by 

Cheryl Grey and Tracey Lane// http://web.worldbank. 

org/WBSITE/EXTERNAL/COUNTRIES/ECAEXT/0,, 

contentMDK:21381016~pagePK:146736~piPK:1468 

30~theSitePK:25859900.html. 

9. Taxation Trends in the European Union: Data 

for the EU Member States and Norway. – Luxemburg: 

Office for Official Publications of the European 

Communities, 2007. – 447 р. 

10. Створення фіскального простору для 

економічного зростання. Огляд державних фінансів 

/ Документ Світового банку //http://web. 

worldbank.org/WBSITE/EXTERNAL/COUNTRIES/ 

ECAEXT/UKRAINEEXTN/0,,contentMDK:2106 

2617~pagePK:141137~piPK:141127~theSiteP 

K:328533,00.html 

11. Guntram B.Wolff Measuring Tax Burdens in 

Europe. – ZEI. – Working Paper. – №B 09. –2005. – 

34 p. 

12. Стігліц Дж. Е. Економіка державного 

сектора: Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський. – 

К.: Основи, 1998. – 854 с 

13. Structures of the Taxation System in the 

European Union: Data 1995–2002. Luxemburg: 

Office for Official Publications of the European 

Communities, 2004. – 360 р. 

14. Mendoza E.G., Razin A., Tesar L.L. Effective 

tax rates in macroeconomics: cross-country estimates 

of tax rates on factor incomes and consumption. – 

Cambridge, NBER. – Working Paper. – № 4864. – 

1994. – 20 p. 

15. Carey D., Rabesona J. Tax ratios on labour 

and capital income and consumption / OECD, 

Economic studies. – № 35. – 2002/2. – P. 129–174. 

16. Carey D., Tchilingurian H. Average effective 

tax rates on capital, labour and consumption. – 

OECD, Economics Department. – Working Paper. – 

№258. – 2000. – 54 p. 

17. Соколовська А.М. Методологічні та методичні 

аспекти визначення податкового навантаження 

на працю, капітал і споживання // 

Фінанси України. – 2008. – №1. – С. 65–76. 



ТеореТикореТроСпекТивний 

аналІЗ подаТкового 

наванТаження Та 

перекладання подаТкІв 

Володимир ВАЛІГУРА 

Здійснено історичну періодизацію оподаткування з точки зору зміни податкового навантаження. 

Досліджено підходи до розуміння податкового навантаження та його величину 

в кожному з виділених періодів. Проаналізовано теорії перекладання податків та визначено 

їх вплив на формування податкового навантаження. 

The historical periodization of taxation from the point of a tax burden changing is done. Main 

approaches to the interpretation of a tax burden and its value are investigated. Shifting of taxation 

theories are analyzed and its effect on the tax burden is determined. 

Економічна об’єктивність категорії “податок” 

як обов’язкового платежу на користь 

держави формує інтереси кожного суб’єкта 

процесу оподаткування. Зокрема, держава 

зацікавлена зібрати необхідну для забезпечення 

видатків суму коштів, а інтерес 

платників податків, зрозуміло, полягає у їх 

мінімізації. Однак заради стабільного надходження 

податків до бюджету необхідно 

встановити компромісний для платників та 

держави рівень оподаткування, який у різні 

періоди часу в окремих країнах значно 

відрізнявся. Найпоширенішими методами 

звільнення від сплати податків є уникнення 

оподаткування та перекладання податків. 

Крім цього, часто податкоплатники вдаються 

до злочинних методів несплати податків 

– ухилення. Без урахування механізму перекладання 

податків неможливо спрогнозувати 

вплив будь-яких дій на формування 

податкового навантаження. Позаяк ухилення 

від сплати податків – протиправна дія, 

базовими поняттями, що формуються у 

процесі узгодження інтересів податкоплатників 

та держави, є податкове навантаження 

та перекладання податків. За допомогою 

встановлення оптимального податкового 

навантаження можна гармонізувати процес 

оподаткування у державі. 

Глибоке економічне розуміння згаданих 

понять, котре необхідне для ефективного 

справляння податків, можливе лише після 

усвідомлення причин їх появи, розвитку поглядів 

на них у свідомості людини та їх дослідження 

в теоретико-ретроспективному 

ракурсі. Звичайно, багато підходів до окремих 

явищ та понять з історичної точки зору 

давно застаріли, однак, як зазначив В. Ключевський: 

“Історія нічого не вчить, але жорстоко 

провчає за незнання її уроків” [1, 3]. 

Окремі історичні аспекти податкового 

навантаження досліджено у працях багатьох 

вітчизняних науковців, серед яких варто 

згадати В. Білостоцьку [2], В. Білоус [3], 

І. Горобінську [4], Т. Єфименко [5], В. Загорського 

[6], В. Мельника [7], Н. Нечай [8], В. Ні- 



колаєва [3], В. Острівецького [2], А. Соколовську 

[9], Н. Фролову [10], А. Чугаєва [3]. 

Найвагоміші здобутки російських науковців 

у досліджуваній проблематиці висвітлено 

у працях Є. Гайдара [11], В. Захарова 

[1], В. Панскова [12], Ю. Петрова [1], 

В. Пушкарьової [13], М. Шацилло [1]. 

Основною аналітико-інформаційною базою 

даного дослідження є роботи таких вітчизняних 

і зарубіжних вчених XIX – початку 

XX ст., як: П. Гензель, П. Мікеладзе, В. Строгий 

[14], Б. Дітман [15], І. Кулішер [16], 

Ф. Нітті [17], І. Озеров [18], К. Рау [19], Д. Рікардо 

[20], В. Твердохлєбов [21], М. Туган- 

Барановський [22], І. Янжул [23]. 

Податкове навантаження та перекладання 

податків – явища об’єктивні, що зумовлені 

економічною суттю категорії податок. 

Тому наукові розробки щодо зазначеної 

проблематики всебічні й не обмежуються 

працями згаданих науковців. Однак на сучасному 

етапі розвитку фінансової науки в 

Україні, без сумніву, бракує комплексного 

дослідження податкового навантаження та 

перекладання податків в історичному контексті. 

Крім цього, окреслені явища з точки 

зору характеристик та водночас інструментів 

внутрішньодержавної податкової гармонізації 

автор статті досліджує вперше. Тому її 

метою є висвітлення сутності та ретроспектив 

податкового навантаження і перекладання 

податків. 

В економічній літературі нема єдиного 

підходу щодо визначення поняття податкового 

навантаження. Так, одні науковці схиляються 

до думки, що податкове навантаження 

– це явище кількісної характеристики 

[2; 4; 6], інші – розглядають дане поняття 

з якісного боку, визначаючи його сутність 

[9]. Кількісна позиція дослідження дає змогу 

визначити податкове навантаження як 

величину ВВП, яка за допомогою податків 

перерозподіляється через бюджет держави. 

Якісна характеристика податкового навантаження 

розкриває його сутність через 

вплив на економіку та на окремих платників. 

Підтримуючи цю позицію, зауважимо, що по- 

даткове навантаження не стільки кількісне 

поняття, як теоретичне, яке пов’язане з явищем 

перекладання податків. На нашу думку, 

вдало визначила податкове навантаження 

А. Соколовська, охарактеризувавши його як 

викликане оподаткуванням погіршення добробуту 

платника податків, що проявляється 

у зменшенні його доходу (і відповідно – споживання 

ринкових благ), не компенсованому 

наданням суспільних благ, профінансованих 

за рахунок сплачених податків, а також у 

зміні структури добробуту (споживання) їх 

платника [9, 6]. Відповідно до цього, в історичному 

ракурсі основи податкового навантаження 

почали закладатись у момент 

відчуження на користь держави будь-яких 

матеріальних благ громадян. 

За критерій формування періодів ретроспективного 

дослідження податкового 

навантаження та перекладання податків обрано 

події, що найбільшою мірою вплинули 

на них. Як при характеристиці згаданих понять, 

так і будь-яких інших, варто виокремити 

періоди їх виникнення та формування й 

періоди розвитку наукових досліджень щодо 

них. Цілком зрозуміло, що виникнення того 

чи іншого явища значно передує епосі його 

наукових досліджень. Якщо наукові основи 

вивчення податкового навантаження та 

перекладання податків почали закладати 

ще у XVI–XVII ст., то період їх виникнення у 

суспільстві ми пов’язуємо з упровадженням 

податків. Однак істотно різні погляди на досліджувані 

поняття формуються до впровадження 

постійних податків та після цього. Це 

визначається психологічним сприйняттям дії 

податку як тимчасового явища та його сприйняттям 

як постійного і неминучого обов’язку. 

Саме тому першим із етапів характеристики 

досліджуваної проблематики ми вирізняємо 

період до впровадження постійних податків, 

що починається з виникненням держави, а 

відповідно й податків, і закінчується XV–XVII 

ст. залежно в якій державі. 

Певні елементи формування та усвідомлення 

суті податкового навантаження 

закладають значно раніше, ніж перекладан- 



ня податків, оскільки наявність останнього 

можлива лише після розуміння матеріальних 

негативів, які спричиняє сплата податків. 

Першими прообразами податків були 

жертвоприношення та добровільні внески 

в казну держави, що використовували на 

будівництво доріг, захист територій, утримання 

чиновницького апарату тощо. Більшість 

згаданих видатків покривали за рахунок 

доходів правителя-монарха, оскільки на 

початкових етапах розвитку Стародавнього 

Єгипту, Вавилонії, Греції та Риму брати 

участь у покритті державних видатків було 

престижно. Добровільність згаданих доходів 

не формує у свідомості їх платників неґативного 

ставлення до цих платежів і, відповідно, 

усвідомлення певного тягаря. Однак із точки 

зору матеріального достатку жертвоприношення 

та добровільні внески погіршували 

матеріальне становище їх платників і опосередковано 

чинили поза свідомістю останніх 

матеріальні збитки. Добровільність згаданих 

платежів зберігали допоки платники могли 

завдяки залишеній частині коштів реалізовувати 

всі свої інтереси або якщо сплату здійснювали 

у результаті глибоко усвідомленої 

користі та необхідності цього. 

Згодом у стародавніх державах добровільні 

внески почали перетворюватися на 

обов’язкові платежі, що важкою повинністю 

лягали на нижчі верстви населення. Саме 

з набуттям обов’язковості у свідомості населення 

почало формуватись розуміння 

сплати податків як певного примусу, тиску, 

тягаря, навантаження. Так населення усвідомлювало 

неспівпадання інтересів держави 

та податкоплатників, що виливалось у 

різного роду повстання проти самоправства 

владних структур. Одне з таких повстань відбулось 

у вавилонському місті Лагаші в XXV 

ст. до н. е. Новий правитель міста звільнив 

із посад усіх чиновників, які збирали податки 

з господарств, та відновив старі натуральні 

податки [8, 11]. Основною причиною протидії 

сплаті податків на початкових етапах розвитку 

держав Карл Рау називав безпорадність 

тодішніх способів розкладки та справляння і 

те, що громадяни не звикли до такого тягаря 

[19, 274]. З часом у стародавніх державах 

податковий гніт зростав дедалі більше й 

більше. Тодішнє рабовласницьке суспільство 

Стародавньої Греції та Риму сплачувало 

на користь влади численні податки, які часто 

змінювали правителі, вводили нові, збільшували 

їх кількість. За документами тих часів 

тільки в провінції Єгипет – основній житниці 

Риму – налічувалося 50 натуральних і понад 

450 грошових податків [8, 27]. Більшість із 

згаданих платежів були цільовими та тимчасовими, 

а хаос тодішніх податкових систем 

ще більше посилював податковий тиск. 

Історія оподаткування в Україні починається 

з часу, коли перші київські князі зуміли 

об’єднати під своєю владою слов’янські 

племена. Відповідно, першим податком була 

данина, яку збирали з переможених народів. 

Збирання данини, як і будь-яких інших податків, 

далеко не зразу стало регулярним і 

впорядкованим. При збиранні данини виявилися 

найхарактерніші особливості феодальної 

податкової системи – неврегульованість 

розмірів та періодичності збирання податків, 

їх величезна кількість та різнорідність, випадковість 

і свавілля поборів, доручення податків 

особам, зацікавленим у максимальній 

особистій наживі. Згадані дії часто призводили 

до значних зловживань, які нерідко породжували 

заворушення та повстання. Найвідомішим 

було повстання древлян проти 

князя Ігоря у 945 р. після збирання надмірної 

данини. Згідно з літописом, “…пішов Ігор на 

древлян і, перемігши, наклав на них данину, 

більшу від Олегової. І добув він собі ще 

до попередньої данини, і чинив їм насильство 

і мужі його…” [8, 46]. Як відомо, князь 

Ігор поплатився за свої податкові свавілля 

смертю. Це ще одне підтвердження того, що 

тодішнє оподаткування на території України 

було характерне надмірним податковим тягарем. 

Княгиня Ольга, зрозумівши помилку 

свого чоловіка, значно впорядкувала систему 

сплати податків, встановивши “становища” 

– місця для сплати податків, “уроки” та 



“устави”, що встановлювали розміри зборів. 

Подальші механізми справляння податків 

хоча й були далеко не досконалими, але 

частково враховували інтереси їх платників, 

принаймні були встановлені одиниці оподаткування, 

періоди та місця їх стягнення. Це 

чітко відображено у збірці законів Ярослава 

Мудрого – “Руська Правда”. 

Враховуючи все різноманіття податків 

досліджуваного періоду, відзначимо, що 

він характерний усе-таки тимчасовістю їх 

справляння. Тому податкове навантаження 

сприймали дещо легше завдяки тому, що 

платники розуміли можливості їх подальшого 

скасування і зменшення податкового 

тиску. 

Інше розуміння податкового навантаження 

спостерігалось у наступному періоді, 

що ми виділили – від впровадження постійних 

податків, до наступної важливої події в 

історії фіску – встановлення прибуткового 

оподаткування. Початок цього періоду 

в різних країнах – від XV до XVII століття і 

закінчується у XIX – на початку XX століття 

із упровадженням прибуткового оподаткування. 

Найвизначальніші характеристики 

окресленого періоду можна звести до виникнення 

постійних податків, глобального домінування 

специфічних акцизів та розвитку 

наукової думки щодо перекладання податків 

і податкового навантаження. 

Найперший постійний податок упровадили 

у Франції в 1439 р. – через нестачу коштів 

на утримання постійного війська. Саме 

це призводило до перетворення тимчасових 

податків taille (tallagium) на постійний податок 

denarius perpetuus. Асиґноване королеві 

вічне джерело доходу – 1,2 млн. лівр на 

утримання армії стало родоначальником постійних 

податків у Франції [16, 66]. 

Англійський парламент майже до половини 

XVII ст. не визнавав постійних податків 

на суспільні потреби. І лише у 1660 р. 

вперше половину доходу від акцизу на пиво, 

сидр, перрі й спиртні напої віддали королю 

та його спадкоємцям назавжди [16, 63]. При 

Вільгельмі ІІІ впровадили нові акцизи, одні 

з яких – назавжди, інші – на століття, а ще 

інші – без визначення часу закріпились у податковій 

системі Англії. 

Оскільки територія України у різні часи 

перебувала під владою тих чи інших держав, 

чітко виділити постійне оподаткування 

практично неможливо. Однак варто охарактеризувати 

найважливіші податки, що 

сплачувало населення, котре проживало на 

території України оскільки саме вони визначали 

податкове навантаження. 

У XIV – першій половині XVI ст. більшість 

українських земель перебувала під владою 

Великого князівства Литовського. На території 

тогочасної України справлялися такі 

податки: подимщина, поданьє, посошне, грошова 

дань, дякло. Перша згадка про те, що 

литовські князі стягували грошові податки, 

датована останньою чвертю XIV ст. [8, 56]. 

Головною податною одиницею на території 

України було дворище, котре обкладалось як 

натуральними, так і грошовими податками. 

Після Люблінської унії Литви з Польщею 

(1569 р.) українські землі належали до Речі 

Посполитої. Переважно весь податковий тягар 

ліг на сільське та міське населення, а натомість 

шляхту і маєтки католицької церкви 

звільнили від оподаткування. Податки у вигляді 

зобов’язання до панщини, натуральної 

данини і грошових платежів справляли на користь 

своїх панів – шляхти. Сплачували податки 

переважно у натуральній формі. Але 

поширювали й інші форми – “серебщизну”, 

“подимщину”, “воловщину”, “ординщину”, 

“дякла”, “житщину”, “мезлеву”, “яловщину”. 

Це був один із найважчих періодів податкового 

гніту українського населення, оскільки 

розпочався процес закріпачення селян. 

Феноменом в історії українського народу 

є утворення і функціонування Козацької держави. 

Найважливішою її історичною місією 

була Визвольна війна українського народу 

1648–1657 рр. До головних податків Війська 

Запорізького можна віднести подимний, 

а також встановлені універсалами Богдана 

Хмельницького загальні податки, якими обкладали 

все населення. Варто наголосити, 



що Козацька держава встановила і постійні 

податки, їх називали “поборами”, а надзвичайні 

– “стацією”. Але податковий тиск не 

був високим. Із цього приводу відомий мандрівник 

Павло Алепський відзначив: “Ніхто не 

бере з козаків ні десятини, ні чогось подібного 

– вони вільні від усього; і в такому становищі 

перебувають усі піддані країни козаків: 

не знають ані податків, ані десятини” [8, 68]. 

Проте так велось козакам недовго. Наприкінці 

XVII ст. українська Гетьманська держава 

втратила свій вплив і почалась епоха 

російського панування на території України. У 

зв’язку з військовими діями Петро І оголосив 

політику оподаткування неросійських народів. 

Відповідно, значний податковий прес відчуло 

українське населення. Зокрема, жителі 

Київської губернії протягом 1714–1716 рр. 

сплачували понад 40 податків. Для збирання 

більшості з них було створено спеціальні 

канцелярії: рибну, медову, кінську, ясачну, 

млинську тощо. Саме за часів панування на 

території України Російської імперії встановили 

постійні податки, що належали до окремої 

групи. Серед постійних були приказні податки, 

податки на будівництво Санкт-Петербурґа, 

податки, які збирали з окремих категорій 

платників, реґіональні місцеві податки. Але 

найважчим податком, що тяжким гнітом ліг на 

українське населення, виявився введений у 

1724 р. подушний податок. Особливо непосильним 

він став за часів царювання Олександра 

І. Все це призводило до значних недоїмок 

у сплаті подушного податку, які у 1848 

р. сягнули приблизно 60% [8, 94]. 

Отже, оподаткування під час перебування 

України під владою всіх перелічених 

держав тяжко гнітило українське населення. 

Саме воно несло податковий тягар, оплачуючи 

військові дії пануючих держав, будівництво 

міст, утримуючи чиновницький апарат 

тощо. 

Із встановленням постійних податків 

сприйняття оподаткування у свідомості 

податкоплатників почало змінюватись 

до усвідомлення податкового тягаря як 

обов’язкового та неминучого явища. Тому 

введення окремих податків дедалі більше 

супроводжувалося виникненням явищ, 

пов’язаних із намаганням позбутися податкового 

навантаження – перекладанням податків, 

ухиленням від оподаткування та його 

уникненням. 

Однією з найважливіших ознак характеризованого 

періоду є істотне переважання 

непрямих податків, а саме – специфічних 

акцизів. Звичайно, акцизне оподаткування 

було і до введення постійних податків. Зокрема, 

акцизи справляли за часів Римської 

імперії, Київської Русі, в XIII ст. у Франції 

введено акциз на сіль, у Голландії акцизи 

діяли в XIII–XIV ст. у вигляді міського збору. 

Але найбільше вони поширились у XVII–XIX 

ст. Унаслідок значного поширення поняттям 

“акциз” охоплювали більшість непрямих податків. 

Особливо це характерне для Голландії, 

Англії і Франції. Основою непрямого 

оподаткування у Франції був соляний акциз. 

Введений у XIII ст. у Франції, він “перейшов” 

до Голландії. Із цих держав акцизна система 

оподаткування поширилася до Англії, де у 

1643 р. встановили акциз на пиво, тютюн та 

фруктове вино, а вже у 1644 р. ввели акциз 

на сіль і м’ясо [24, 88]. Якщо спершу акцизи 

встановлювали на предмети, що не належали 

до першої необхідності, то згодом ними 

почали оподатковувати хліб, сіль, м’ясо, 

цукор, борошно, сірники та ін. Внаслідок 

непосильного гніту англійський парламент 

засудив акциз, назвавши його “беззаконною 

і страшною вигадкою з найнебезпечнішими 

наслідками для держави”, “потворою”, 

“ознакою рабства”, а народ іменував акциз 

“голландським чортом” [25, 240]. Таким чином, 

податкове навантаження досліджуваного 

періоду формується внаслідок значного 

поширення саме непрямих податків, а 

точніше – акцизів. 

Важливим питанням є дослідження причин 

збільшення податкового навантаження. 

Останні тісно пов’язані з величиною державних 

витрат, у міру зростання яких зростали 

і суми податкових надходжень, відповідно, 

збільшувалось і податкове навантаження. 



Міф про те, що державні витрати можна успішно 

знизити, панував ще й у XX ст. А до 

цього часу навіть відомі економісти стверджували 

це. Так, у 1828 р. французький міністр 

фінансів Віллель, звертаючись до депутатів, 

висловлював тривогу з приводу збільшення 

бюджету, що перевищив мільярд франків. 

Він заявив: “Панове, вітайте цю цифру: ви 

її більше не побачите!” [17, 47]. Тогочасний 

міністр фінансів Франції помилився, оскільки 

всі наступні бюджети були більші, ніж мільярд 

франків. Найлегше простежити збільшення 

державних доходів та видатків саме у Франції, 

оскільки вона централізувалася раніше, 

ніж всі європейські держави (табл. 1, 2). 

Державні доходи Франції зросли з часів 

Людовіка Святого (1243 р.) до часів Людовіка 

XVI (1789 р.) у 128,4 рази. Протягом XIX 

ст. державні видатки Франції збільшились у 

4,7 рази. У Великобританії видатки з 1691 р. 

до початку XX ст. зросли у 58 разів. У Бельгії 

державні видатки збільшувалися ще швидшими 

темпами ніж в Англії і Франції. Швейцарія, 

яка не вела військових дій, збільшила 

свої видатки за 50 років у 15 разів. Державні 

видатки Голландії з 1851 р. до 1901 р. збільшилися 

в двічі (табл. 2). Швеція, характерна 

стійкістю державного порядку, майже потроїла 

з 1866 р. до 1902 р. свої державні видатки 

(табл. 3), хоча народонаселення за цей же 

період зросло в 1,2 рази. 

Більш як у три рази зросли видатки за 

чверть століття в Німеччині, а Росія протягом 

XIX ст. зуміла примножити видатки у 17,1 

разів. Така ситуація спостерігалася не тільки 

в європейських державах, не меншими темпами 

зростали видатки і в Сполучених Штатах 

Америки. Так, із 1791 р. до початку ХХ ст. 

вони збільшились у 170 разів (табл. 2). 

Така, здавалось би, кризова ситуація 

поширювала у суспільстві панування концепції 

мінімальної держави, яка декларує 

зменшення державних видатків та, відповідно, 

податкового навантаження. Однозначність 

зниження видатків не викликає 

сумніву, як говорив міністр фінансів Англії 

Гладсон: “Необхідно економити на свічках” 

[11, 4]. Однак наприкінці XIX ст. рівень оподаткування 

у провідних державах світу досягнув 

за тогочасними мірками критичної 

позначки. Зокрема, частка податків у ВВП 

Франції становила 12,6%, з цього приводу 

один із провідних французьких економістів 

кінця XIX ст. П. Леруа-Больє відзначив, що 

Епохи Роки 

млн. 

Доходи держави 

коефіцієнт зміни відносно 

франків 

першої епохи 

1. За Людовіка Святого 1243 3,7 - 

2. За Філіпа Красивого 1300 5,5 1,5 

3. За Карла V 1364 8,1 2,2 

4. За Карла VІІ 1422 13,6 3,7 

5. За Карла VІІІ 1491 44,8 12,1 

6. За Франциска І 1515 72,8 19,7 

7. За Карла IX 1560 84,0 22,7 

8. За Генріха IV 1607 90,8 24,5 

9. За Людовіка XIV 1648 184,0 49,7 

10. За Людовіка XIV 1683 226,0 61,1 

11. За Людовіка XV 1715 266,0 71,9 

12. За Людовіка XV 1756 253,0 68,4 

13. За Людовіка XVІ 1789 475,0 128,4 

Джерело: складено автором за: [17, 46]. 

Державні доходи Франції у XIII–XVIII ст. 




Державні видатки окремих держав світу в ХІІ–на початку ХХ ст. 


Росія США Великобританія Швейцарія Франція Німеччина Бельгія Голландія 

тис. фл. 

Роки 

млн. 


Роки 

млн. марок 

Роки 

млрд. 


Роки 

млн. 


Роки 

млн. фунтів 

стерлінгів 

Роки 

млн. 

доларів 

Роки 

млн. 

рублів 

Роки 

1803 109,412 1791 3,0 1691 3 1850 6,7 1798 0,75 1874 672,8 1835 87,1 1851 73,865 

1808 248,213 1800 10,8 1697 2 1860 21,9 1810 1,007 1880 – 81 550,0 1841 114,9 1861 97,014 

1813 423,380 1810 8,4 1747 11 1870 30,9 1830 1,095 1885 – 86 637,6 1851 118,6 1871 94,460 

1820 499,804 1820 18,2 1797 58 1873 23,6 1850 1,473 1988 – 89 1020,0 1861 163,4 1881 123,651 

1825 413,460 1830 15,1 1809 78 1876 43,4 1860 2,084 1891 – 92 1245,0 1871 22,5 1891 130,363 

1830 427,847 1840 24,3 1814 112 1880 41,0 1875 2,209 1893 – 94 1269,0 1881 402,3 1901 153,000 

1835 587,093 1850 40,9 1865 – 66 65 1890 66,6 1880 2,760 1896 – 97 1255,0 1891 402,1 

1840 187,098 1860 63,8 1874 – 76 74 1896 79,5 1892 3,343 1899 – 900 1960,5 1895 410,3 

1845 224,083 1865 1295,0 1881 – 82 85 1899 98,0 1896 3,400 1900 – 901 2197,3 1899 570,4 

1850 287,187 1870 102,3 1891 – 92 89 1900 102,7 1901 3,554 

1855 525,970 1875 274,6 1897 – 98 102 

1860 438,239 1880 264,8 1898 – 99 108 

1865 428,236 1885 210,2 1899 – 900 119 

1870 563,896 1890 297,7 1901 – 902 142 

1875 604,857 1895 356,1 1902 – 903 174 

1880 793,386 1898 443,3 

1881 840,285 1900 487,7 

1885 913,138 1901 509,9 

1888 927,267 

1890 1056,512 

1893 1060,536 

1895 1520,819 

1898 1772,211 

1900 1889,216 

1901 1874,257 

Світ фінансів. 4 (17), грудень 2008 р. 51 

Коефіцієнт зміни 

17,1 170,0 58,0 15,3 4,7 3,3 6,5 2,1 

за досліджуваний 

період 

Джерело: складено автором за: [17, 47-54].


Роки 

Середнє 

народонаселення 

податки в розмірі 5–6% національного продукту 

є помірними, а ті, що більше 12%, 

шкодять економічному зростанню [11, 5]. 

Таким чином, даний період щодо податкового 

навантаження характерний поширенням 

твердження про мінімізацію останнього 

та уявленням про верхню межу рівня оподаткування 

– 12%. 

Із розвитком учення про податкове навантаження 

тісно пов’язаний розвиток теорії 

перекладання податків, яка намагається відповісти 

на запитання, на кого ж у кінцевому 

випадку лягає тягар оподаткування. Хоча 

дослідження перекладання податків зародились 

у XVII–XVIII ст., однак, як стверджує 

І. Кулішер: “Роздуми про перекладання податків 

такі ж старі, як проекти нових податків, 

оскільки, пропонуючи свої податкові винаходи, 

необхідно було доводити, що вони 

ощасливлять людство, а не ляжуть на нього 

важким тягарем” [16, 88]. Варто зазначити, 

що у різні періоди розвитку фінансової науки 

виникали ті чи інші теорії перекладання 

податків, охоплюючи або заперечуючи попередні. 

Окремі автори брали різні поняття 

для критерію класифікації теорій перекладання. 

Найвлучніше, на нашу думку, це здійснив 

В. Твердохлєбов, обравши за критерій 

методи їх побудови – абстрактної індукції, 

дедукції та емпіризму, що використовували 

для формування теорії цінності. 

Державні видатки, крони: 

загальна сума на особу 

1866–70 4166000 48637000 11,67 

1871–75 4274000 56684000 13,27 

1876–80 4500000 76850000 17,08 

1881–85 4605000 81222000 17,64 

1886–90 4742000 91153000 19,22 

1891–95 4832000 102497000 21,21 

1898 5036000 126608000 25,08 

1902 – 142605000 – 

Коефіцієнт зміни за 

досліджуваний період 

1,2 2,9 2,1 

Джерело: складено автором за: [17, 51]. 

Державні видатки Швеції у XIX столітті. 


Оскільки до фізіократів цілісної економічної 

доктрини не було, відповідно, не було 

й систематизованої теорії перекладання податків. 

Учення фізіократів про те, що всі податки 

в кінцевому випадку падають на дохід 

із землі, розвинуло теорію неперекладності 

лише земельного податку і заміни всіх інших 

останнім. Цю теорію підтримували А. Сміт 

та Д. Рікардо, але найбільшою мірою у XVIII 

ст. її розвинув Дж. Локк. 

Наступна цілісна теорія – оптимістична 

теорія дифузії, яку вперше у 1800 р. розвинув 

французький економіст Н. Канар. Автор 

дійшов висновку абсолютно протилежного 

тому, що випливав із доктрини фізіократів. 

Тобто, Н. Канар стверджував, що податок 

падає на всі види доходу, а його тягаря люди 

з часом не відчувають, оскільки зі зменшенням 

засобів зменшуються і потреби. Крім 

цього, згідно з даною теорією всі податки 

припадають на багаті верстви населення, а 

шкодить не податок, а порушення рівноваги, 

яке він викликає [21, 7]. Саме зі сутності цієї 

теорії походить актуальне й нині твердження, 

що будь-який старий податок хороший, а 

будь-який новий – поганий. 

Оптимістичну теорію Н. Канара, що була 

класовою, змінила, підтримуючи оподаткування 

предметів загального користування, 

песимістична теорія дифузії П.Ж. Прудона. 

Він стверджував, що будь-який податок пе- 



рекладається на споживачів, а головна їх 

маса – це бідні верстви населення. Відповідно, 

саме вони несуть тягар усіх податків, 

окрім того, П.Ж. Прудон не вірив у те, що 

державні видатки сприяють бідним класам 

населення. 

Із початку XIX ст. у фінансовій науці розвиваються 

еклектичні теорії перекладання, 

що на думку В. Твердохлєбова, принесли 

мало нового в розвиток перекладання податків 

[21, 9–18]. Основною причиною цього 

є відхід від дедуктивного методу і загальної 

течії економічної науки. На рис. 1 наведені 

погляди окремих науковців згаданого періоду 

щодо перекладання податків. 

Хоча серед перелічених науковців є прізвища 

корифеїв фінансової науки Ж.Б. Сея, 

К. Рау, А. Шеффле, А. Вагнера, однак, як не 

дивно, у досліджувану проблематику значного 

вкладу вони не зробили. Адольф Ваґнер 

із цього приводу зазначив, що у сфері 

перекладання можна говорити лише про 

тенденції, а не про точні закони [21, 14]. 

Нова епоха в розвитку перекладання 

податків розпочалась із побудовою теорії 

граничної корисності та поверненням до абстрактних 

конструкцій і дедуктивного методу. 

Зокрема, А. Курно ще у 1838 р. дійшов висновку, 

що будь-який податок перекладається, 

різниця тільки в мірі перекладання. У 1892 

р. американський професор Е. Селігман опублікував 

систематизовану працю щодо перекладання 

податків із надзвичайно обширним 

літературним матеріалом. Однак вона є здебільшого 

узагальненням відомого до цього 

часу матеріалу на основі критерію часу. Доволі 

значний вклад в теорію перекладання 

внесли австрійська економічна школа, зокрема 

її представник Р. Мейєр. Він, розглядаючи 

перекладання як вплив на господарське 

середовище, стверджував, що будь-який 

податок перекладається. Але якщо під перекладанням 

розуміти звільнення платника від 

дії податку, то можна стверджувати, що нема 

податків, які повністю перекладаються. 

Потужний розвиток абстрактна теорія 

перекладання отримала в Італії, і її 

пов’язують з іменем Матео Пантелеоні. 

Автор, знову ж таки, захищає дедуктивний 

метод при вивченні перекладання, визначає 

його термінологію, виступає проти суміщення 

об’єктивного вивчення перекладання 

з проблемою справедливого оподаткування. 

Він розуміє під перекладанням процес, за 

допомогою якого платник нагороджує себе 

повністю або частково за сплату податку. 

Ми розглянули тенденції і причини 

формування податкового навантаження та 

найзначиміші погляди щодо перекладання 

податків, котрі домінували у характеризованому 

періоді. І хочемо підкреслити, що в 

міру виникнення та розвитку тих чи інших 

явищ у фінансовому житті суспільства виникала 

потреба їх наукового дослідження. 

Останнє базувалося на основних течіях та 

поглядах економічної науки відповідного періоду, 

чим і була визначена його близькість 

до об’єктивної істини або до суб’єктивного 

сприйняття реальності суспільством. 

Важливими подіями, що істотним чином 

визначали величину податкового навантаження 

і перекладання податків, були введення 

особистого прибуткового податку та 

світові війни у першій половині XX ст. Тому 

наступний період ми окреслили в межах 

кінця XIX–початку XX ст. та Другої світової 

війни. Найважливішими його подіями є введення 

особистого прибуткового податку, універсальних 

акцизів, а також істотне підвищення 

податкового навантаження внаслідок 

двох світових війн. Якщо на рубежі XIX–XX ст. 

у фіскальній практиці панували непрямі податки 

і зокрема специфічні акцизи, то саме з 

цього періоду почало поширюватися прибуткове 

оподаткування. Спроби ввести прибутковий 

податок були ще наприкінці XVIII ст. в 

Англії, але суспільство настільки опиралося, 

що через кілька років цей податок скасували. 

Однак те ж саме англійське суспільство 

у 1842 р., поставивши більш як мільйон 

підписів під “національною петицією” на 

користь прибуткового податку, дозволило 

оподатковувати дохід кожного громадянина. 

Порівняно швидко прибутковий податок 



Рис. 1. Теорії перекладання податків 

Джерело: складено автором за: [16, 85–120; 17, 306–312; 19, 293–299; 21, 9–18]. 



почав поширюватись у податкових системах 

більшості країн світу, натрапляючи при цьому 

на різного роду опір. Найбільшу суспільну 

реакцію згаданий податок отримав після введення 

в 1893 р. у США. Верховний суд визнав 

це рішення неконституційним саме через те, 

що податкове навантаження розподілялося 

між штатами нерівномірно. І лише через 

двадцять років, із прийняттям шістнадцятої 

поправки до Конституції Сполучених Штатів, 

остаточно усунуто перепони цьому податку 

[26]. Прибутковий податок здійснив великий 

вплив на збільшення податкового навантаження, 

рівномірність його розподілу між факторами 

виробництва та розвиток наукової полеміки 

щодо можливості перекладання. 

Саме на межі XIX–XX ст. основним арґументом 

на користь зменшення частки податків 

у ВВП стало уявлення про верхні межі 

податкового навантаження. І до початку Першої 

світової війни ці межі, як було зазначено, 

приймали на рівні 10%. Збільшення під час 

війни державних видатків потребувало підвищення 

ставок оподаткування, введення 

нових податків та зростання податкового навантаження. 

Перша світова війна поламала 

уявлення про десятивідсоткову межу оподаткування, 

й відразу після її закінчення податкове 

навантаження в більшості держав 

дорівнювало 15–20% (табл. 4). 

Окрім цього, Перша світова війна стала 

поштовхом до появи у світовій фіскальній 

практиці універсальних акцизів, що були 

впроваджені вперше у 1916 р. в Німеччині у 

вигляді податку з обороту. Також у характеризованому 

періоді на збільшення податкового 

навантаження значно вплинуло введення загального 

виборчого права, рік запровадження 

якого представлено у табл. 5. 

Оскільки можливість участі у виборчому 

процесі отримують ті, хто виграє від підвищення 

податків і введення перерозподільних 

програм фінансових ресурсів, на політичному 

рівні починають легше прийматися 

рішення щодо введення нових та підвищення 

наявних податків. 

Друга світова війна стала новим поштовхом 

до підвищення податкового навантаження. 

Якщо після закінчення Першої світової 

війни ще були спроби знизити податкове 

навантаження, то після 1945 р. їх практично 

не залишилось. І податкове навантаження 

після Другої світової війни встановлювали 

на рівні 25–30% [11, 13]. Охарактеризовані 

події породили нову хвилю наукових досліджень 

в окресленій проблематиці. Одними із 

найвагоміших робіт є праці російських науковців 

П. Гензеля, П. Мікеладзе, В. Строгого, 

К. Шмельова [14] та Б. Дітмана [15], які 

зуміли не лише охарактеризувати теоретич- 


Рівень оподаткування у відсотках до національного доходу в окремих державах світу 

до та після Першої світової війни 

До війни 

Після війни 

Держави 

Все Без місцевого Роки Все Без місцевого 

оподаткування оподаткування 

оподаткування оподаткування 

Великобританія 11,4 7,3 1923–24 22,1 17,9 

Індія 4,4 4,0 1921–22 5,1 4,7 

Канада 13,0 9,7 1921–22 19,2 14,6 

Австралія 10,4 8,9 1921–22 18,4 15,7 

США 6,5 2,9 1923–24 10,5 6,8 

Франція 13,8 10,2 1924 17,8 15,4 

Німеччина 11,8 - 1924–25 26,0 - 

Японія 18,2 12,6 1921–22 21,8 13,7 

Італія - 8,6 1923–24 20,0 16,0 

Джерело: [14, 151]. 



Введення загального виборчого права в розвинутих країнах світу 

Країни 

Рік введення загального виборчого 

права для чоловіків 

Австрія 1907 

Бельгія 1919 

Данія 1918 

Франція 1848 

Німеччина 1848 

Італія 1919 

Нідерланди 1918 

Норвегія 1921 

Швеція 1921 

Швейцарія 1848 

Великобританія 1948 

Канада 1898 

США 1870 

Джерело: [11, 7]. 

ні основи податкового навантаження та перекладання 

податків, а й спробували дати їх 

кількісний аналіз. 

Останній період охоплює другу половину 

XX ст. і характерний збільшенням ролі 

прямого оподаткування, введенням ПДВ, 


Країна Роки 

Прямі 

Податки 

Непрямі 

1875 44,5 55,1 

Англія 

1913/14 47,9 52,1 

1926/27 60,0 40,0 

1875 29,4 70,6 

Франція 

1913 25,2 74,8 

1927 33,3 66,7 

1881/82 30,2 69,8 

Німеччина 

1913/14 3,7 96,3 

1927/28 49,7 50,3 

Австро-Угорщина 1873 31,0 69,0 

1874 33,5 66,5 

Італія 

1913/14 28,2 71,8 

1927/28 33,3 66,7 

США 

1912/13 

1924/25 

5,3 

64,0 

94,7 

36,0 

Джерело: [27, 108]. 

Співвідношення прямих і непрямих податків у кінці XIX і на початку XX ст. 

у доходах бюджетів окремих країн (%) 


остаточною зміною розуміння тези про верхні 

межі оподаткування тощо. Після закінчення 

Другої світової війни у провідних країнах 

світу настав період економічного піднесення, 

що змушувало розвиватися нові форми 

мобілізації доходів бюджету. Найдосконалі- 



шою з останніх, спочатку у Франції, а потім і 

в інших країнах світу, була нова модель універсального 

акцизу – ПДВ. Введення цього 

податку значно підвищило частку податкових 

надходжень у ВВП країн, і він швидко 

поширився у податкових системах європейських 

та інших держав. У другій половині 

XX ст. шальки терезів податкової структури 

остаточно переважили в бік прямого оподаткування. 

Якщо на межі XIX–ХX ст. у більшості 

розвинутих країн світу переважало непряме 

оподаткування (табл. 6), то в кінці XX 

ст. непрямі податки займали тільки близько 

30% податкових доходів бюджетів європейських 

держав (табл. 7). До кінця 1970–их 

рр. теза про верхні межі оподаткування, по 

суті, втратила актуальність. У країнах ОЕСР 

частка державних витрат у ВВП, а відповідно 

і рівень оподаткування, збільшився з 28% 

у 1960 р. до 43% в 1980 р. [11, 14]. 

Порівняно просту, але водночас революційну 

та ґеніальну теорію про верхню межу 

оподаткування і залежність податкових надходжень 

від бази та норми оподаткування 

сформулював наприкінці 1970-их років Артур 

Лаффер. Згідно із запропонованою кривою, 

підвищення податкових ставок з певного моменту 

спричиняє зменшення оподатковуваної 

бази і податкових надходжень. 

У результаті дослідження теоретичних 

основ податкового навантаження та перекладання 

податків в історичному ракурсі доходимо 

наступних висновків та узагальнень: 

1. Податкове навантаження та перекладання 

податків є об’єктивні явища, що 

іманентно притаманні категорії “податок”. Їх 

появу приурочують до виникнення держави 

і податків; 

2. До введення постійних податків у свідомості 

податкоплатників тягар оподаткування 

сприймали набагато легше, ніж після 

їх запровадження; 

3. В історичній ретроспективі податкове 

навантаження поступово зростало. Основні 

події, що на це вплинули – введення постійних 

податків, специфічних акцизів, прибуткового 

оподаткування, універсальних акцизів 

та світові війни у ХХ ст. 

4. Надмірне податкове навантаження є 

причиною дисгармонії у податкових відносинах 

держави та податкоплатників, що спричиняло 

опір у вигляді повстань громадян; 

5. Сутність податкового навантаження 

зумовлює процес перекладання податків; 

6. Уявлення про верхню межу оподаткування 

змінювалося в напрямку її зростання, 

а основною причиною останнього було 

збільшення державних видатків. На основі 

цього можна зробити висновок, що нема 

сталої величини оптимального податкового 

навантаження, а воно залежить від рівня 

делеґування державі суспільних функцій та 

ефективності використання державою сплачуваних 

податків. 

7. Величина податкового навантаження 

та його розподіл, а також механізм перекла- 

Вид податку % у доходах бюджету країн ЄС 

Всього 100,0 

Прямі податки 70 

Прибутковий податок 24 

Корпоративний податок 6 

Внески в фонди соціального страхування 32 

Податок на майно й інші податки 8 

Непрямі податки 30 

Податки на споживання 30 

Джерело: складено автором за: [28, 22]. 

Структура податків у доходах бюджетів країн ЄС у 1998 р. 




дання податків відіграють визначальну роль 

у гармонізації інтересів учасників податкових 

взаємовідносин. 

Ураховуючи специфіку ретроспективного 

аналізу та взявши до уваги те, що у даному 

дослідженні охоплено період від виникнення 

податків, відповідно й податкового 

навантаження, до кінця ХХ ст., висловлюємо 

думку про часткову вичерпаність досліджуваної 

проблематики. Однак бачимо перспективи 

досліджуваного напрямку в подальшому 

прогнозуванні еволюції рівня податкового 

навантаження, враховуючи висвітлені тенденції. 


1. Захаров В. Н., Петров Ю. А., Шацилло М. К. 

История налогов в России. IX–начало XX в. – М.: 

Российская политическая энциклопедия (РОС- 

СПЭН), 2006. – 296 с. (Серия “Экономическая история. 

Документы, исследования, переводы”). 

2. Білостоцька В. О., Острівецький В. І. Податкове 

навантаження в Україні // Фінанси України. 

– 2002. – № 12. – С. 75–79. 

3. Білоус В. Т., Ніколаєв В. П., Чугаєв А. О. 

Аналіз податкових надходжень: проблеми методології: 

Монографія. – Ірпінь: Академія ДПС України, 

2003. – 232 с. 

4. Горобінська І. В. Аналіз податкового навантаження 

та його вплив на динаміку ділової 

активності // Актуальні проблеми економіки. – 

2004. – № 10. – С. 26–32. 

5. Єфименко Т. І. Концептуальні підходи до 

реформування податкової системи України // 

Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. 

– Вип. 1 (32). – С. 9–16. 

6. Загорський В. Концептуалізація сучасних 

підходів до реформування податкової системи 

України // Регіональна економіка. – 2006. – № 2 

(40). – С. 36–43. 

7. Мельник П. В. Розвиток податкової системи 

в перехідній економіці. – Ірпінь: Академія 

державної податкової служби України, 2001. – 

362 с. 

8. Нечай Н. В. Нариси з історії оподаткування. 

– К.: Вісник податкової служби України, 2002. 

– 144 с.: іл. 

9. Соколовська А. М. Теоретичні засади визначення 

податкового навантаження та рівня 

оподаткування економіки // Економіка України. – 

2006. – № 7. – С. 4–12. 

10. Фролова Н. Оподаткування доходів від 

праці та від капіталу в Україні / Н. Фролова // 

Економіка України. – 2006. – №12. – С. 21–28. 

11. Гайдар Е. Государственная нагрузка на 

экономику // Вопросы экономики. – 2004. – № 9. 

– С. 4–23. 

12. Пансков В. Г. Налоги и налоговая система 

Российской Федерации: Учебник. – М.: Финансы 

и статистика, 2007. – 464 с.: ил. 

13. Пушкарьова В. М. История финансовой 

мысли и политики налогов: Учеб. пособие. – М.: 

ИНФРА-М, 1996. – 192 с. 

14. Налоговое бремя в СССР и иностранных 

государствах (очерки по теории и методологии 

вопроса). / Состав. П.П. Гензель, П.В. Микеладзе, 

В.Н. Строгий и К.Ф. Шмельов. – М.: Финансовое 

издательство НКФ СССР, 1928. – 184 с. 

15. Дитман Б. В. Переложение налогов. Налоги, 

как ценообразующий фактор. – Ленинград: 

Государственное финансовое издательство 

СССР, 1930. – 174 с. 

16. Кулишер І. М. Очерки финансовой науки. 

– Петроград: Наука и школа, 1919. – 256 с. 

17. Нитти Франческо. Основныя начала 

финансовой науки: Перевод съ итальянскаго И. 

Шрейдера / Под редакцией и съ дополненіями А. 

Свирщевскаго. – М.: Изданіе М. и С. Сабашниковыхъ, 

1904. – 623 с. 

18. Озеров И. Х. Основы финансовой науки. 

Выпуск 1-й. Ученія объ обыкновенныхъ доходах. 

Курс лекцій, читанный въ Московскомъ Университетђ. 

(Изданіе исключительно для слушателей). 

– М., 1905. 

19. Рау К. Г. Основныя начала финансовой 

науки. (Сочиненіе, Т. І): Переводъ съ пятаго немецкаго 

изданія / Под редакціей А. Корсака. – С. 

Петербургъ: Типографія Шайкова, в доме Министерства 

Финансовъ, на Дворц. площ., 1867. 

– 318 с. 

20. Давид Рикардо. Начала политической 

экономии и налогового обложения. – М.: ОГИЗ 

ГОСПОЛИТИЗДАТ, 1941. 



21. Твердохлебовъ В. Теоріи переложенія на- 

логовъ. (Историко-литературный очеркъ). – С.- 

Петербургъ: Типография Шредера, 1914. – 43 с. 

22. Туган-Барановский М. И. Основы политической 

экономии. – М.: Российская политическая 

энциклопедия (РОССПЭН), 1998. – 664 с. 

23. Янжул И. И. Основные начала финансовой 

науки: Учение о государственных доходах. – 

М.: Статут, 2002. – 555 с. 

24. Музика О. З історії акцизів // Юридична 

Україна. – 2003. – № 8. – С. 87–91. 

25. Суторміна В. М., В. М. Федосов, В. Л. Андрущенко 

та ін. Держава-податки-бізнес (із сві- 

тового досвіду фіскального регулювання ринкової 

економіки): Монографія. – К.: Либідь, 1992. – 

328 с. 

26. Селигман Э. Очерки по теории обложения 

(финансовые проблемы военного и послевоенного 

периода). – Петроград: Издательство 

сев.-зап. Промбюро В.С.Н.Х., 1924. 

27. Соколовська А. М. Податкова система 

держави. – К.: Знання-Прес, 2004. – 454 с. 

28. Вовченко Н. П. Налоги на потребление 

стран-членов ЕС: проблемы гармонизации // Все 

для бухгалтера. – 2003. – № 10. – С. 22–26. 



до пиТання ІСТорІї 

І ТеорІї бЮджеТУвання 

Сфери СоЦІальнокУльТУрних 

поСлУг 

Богдана ШУЛЮК 

Висвітлено історичні та теоретико-організаційні засади розвитку бюджетування. Окреслено 

основні концептуальні підходи до бюджетування сфери соціально-культурних послуг у 

зарубіжній практиці й на цій основі запропоновано авторський підхід до трактування сутності 

цього поняття з урахуванням особливостей національної економіки. Аргументовано, що 

формування критеріїв оцінки бюджетування досліджуваної сфери дає змогу визначити стан її 

функціонування та спрогнозувати зміни у соціально-культурному розвитку суспільства. 

The historical and theoretical-organizational principles of development budgeting are displayed. 

The basic conceptual approaches to budgeting of sphere of welfare services in foreign practice 

are selected and on this basis author’s point of view to explanation of essence of this conception 

is offered in view of features of national economy. Is argued that the formulation of criteria of an 

estimation budgeting of researched sphere enables to define a condition of its functioning and to 

predict changes in welfare development of a society. 

Стабільний економічний розвиток країни 

неможливий без урахування соціальних 

чинників та потреб суспільства. Реалізувати 

це завдання на рівні держави можливо за 

допомогою бюджетування, яке є не лише 

інструментом планування, а й дає змогу 

ефективніше і прозоріше використовувати 

бюджетні кошти на соціально-культурні цілі 

та запобігти виникненню соціальних ризиків 

у країні. 

Проте нині залишаються невирішеними 

складні проблеми, пов’язані з концептуалізацією 

бюджетування, насамперед у сфері 

соціально-культурних послуг. Зазначені питання 

ще не набули належного рівня зацікавленості 

з боку науковців, що негативно 

відображається на конструктивності та розмаїтті 

напрямків удосконалення функціону- 

вання сфери соціально-культурних послуг. 

Тому питання активізації наукових зусиль, 

спрямованих на дослідження концептуальних 

засад бюджетування згаданої сфери, є 

актуальним. 

Проблеми бюджетування сфери 

соціально-культурних послуг українські й зарубіжні 

вчені та практики розглядали з точки 

зору доцільності витрачання коштів бюджету 

та позабюджетних фондів. Більшість наукових 

робіт у цій сфері виконані в радянський 

період і є ідеологічно спрямованими на збереження 

соціалістичного устрою. Окремі сучасні 

його аспекти розкрито в працях вітчизняних 

науковців: Л. Літвінцевої, З. Перуна, 

О. Романюка, М. Тріпака, І. Чугунова тощо 

та зарубіжних фахівців – М. Афанасьєва, 

А. Лаврова, В. Гамукіна, А. Шишкіна та інших. 



Однак головна увага приділена практичним 

питанням бюджетування сфери соціальнокультурних 

послуг та визначенню можливих 

шляхів розв’язання найважливіших проблем 

у цій сфері. Відтак, метою даної публікації 

є висвітлення історичних тенденцій і закономірностей 

розвитку бюджетування та 

узагальнення концептуальних підходів до 

висвітлення сутності бюджетування сфери 

соціально-культурних послуг. 

На думку більшості фахівців, методологія 

й технологія бюджетування були розроблені 

в СРСР у 1920-х рр. [8, 101], але найкраще 

ними скористалися вчені економічно 

розвинутих країн [16]. У Радянському Союзі 

ідеї бюджетування впроваджували у формі 

бюджетних програм. Основним інструментом 

досягнення цілей таких програм була концентрація 

бюджетних ресурсів і централізована 

“прив’язка” фінансових коштів до кошторисів 

реалізації найважливіших об’єктів нового 

будівництва й реконструкції. Обмеженість 

фінансових ресурсів змушувала керівництво 

країни відбирати пріоритетні напрямки. 

Відповідно, кількість найважливіших об’єктів 

бюджетування була порівняно невеликою, що 

полегшувало вибір цілей і завдань [2, 16]. 

Одночасно з розробленням методології 

бюджетування проводився пошук нових організаційних 

форм, які дали б змогу ефективніше 

вирішувати перспективні завдання. 

Насамперед, змінювалася структура централізованих 

органів влади: створені Державний 

плановий комітет (далі – Держплан) 

СРСР, Державний комітет із постачання народного 

господарства СРСР і Державний комітет 

із впровадження нової техніки СРСР. У 

1947 р. для забезпечення наукової обґрунтованості 

ідей бюджетування Інститут економіки 

Академії наук СРСР був підпорядкований 

Держплану СРСР [14, 78]. У той час у країні 

фактично склалася складна адміністративно-господарська 

система управління в сфері 

державного бюджетування. 

У 1950-х рр. інтерес держави до методів 

бюджетування був повністю витіснений потребами 

народногосподарського і галузевого 

планування. Забезпечення управління державними 

програмами потребувало створення 

організаційних механізмів, але діючий 

механізм народногосподарського планування 

забезпечив лише поєднання народногосподарських 

планів та програм [2, 17]. Система 

показників будь-яких програм мала стати 

складовою частиною єдиної системи показників 

держплану, котрий розробляли як на 

поточний рік, так і на п’ять років. П’ятирічні 

плани формували на основі генеральних 

стратегічних програм розвитку країни на 10– 

15 років. При цьому реалізацію стратегічного 

планування забезпечували принципами 

гнучкого планування, суть якого зводилася 

до коригування системи планів від фактичних 

результатів поточного року [5, 67]. 

У 1960–1970-х рр. в СРСР кількість 

цілей, зумовлених потребами, що розширились, 

істотно збільшилась. Отже, виникла 

необхідність вибору найважливіших проектів. 

При цьому централізований розподіл 

ресурсів послабився: відомства захищали 

свої інтереси, поступаючись державними 

економічними інтересами. Зауважимо, що 

багато соціальних програм у 1970-х рр. в 

СРСР виникло як реакція на захоплення 

США у 1960-х рр. розробленням таких програм. 

Незважаючи на те, що СРСР не вдалося 

відтворити американську практику, було 

здійснено спробу віднайти хоч якусь альтернативу 

застарілій структурі державних 

планів із їх галузевою спрямованістю. 

Зміна ресурсної ситуації наприкінці 

1980-х рр. та руйнація інституціонального 

середовища призвели до згортання державних 

програм ще до розпаду СРСР [2, 19]. 

Проблеми бюджетування в цей період та 

його неефективність сприяли критичному 

ставленню до програмно-цільових заходів. 

Разом із тим, бюджетні програми, які 

впроваджували в СРСР, а потім недостатньо 

результативно використовували, окремі 

автори небезпідставно називають “великим 

подарунком західним країнам” [2, 15]. 

Так, методику бюджетування у США застосували 

в рамках заходів “Нового курсу” 



Ф. Рузвельта з 1933 р., коли стало зрозуміло, 

що ринкові методи неспроможні вивести 

країну зі стану Великої депресії [16]. Зокрема, 

в 1939 р. у США адміністрація глави держави 

запровадила процедуру функціонального 

бюджетування одночасно зі створенням 

Бюджетного бюро для інформування президента 

про діяльність урядових установ щодо 

запропонованої, а також фактично розпочатої 

і виконаної роботи. Основна ідея такої 

процедури полягала в координації функцій 

державних установ із метою економного 

витрачання асигнованих коштів, запобігання 

паралелізму й дублюванню діяльності 

державних структур. Вважали, що в процесі 

прийняття рішень такий порядок дає змогу 

спрямовувати додаткові ресурси структурам, 

діючим із максимальною ефективністю, 

за рахунок зменшення фінансування менш 

ефективних. 

Загалом, функціональне бюджетування 

на рівні кошторисів і програм було 

гнучким фінансовим плануванням, що враховувало 

коливання вартості, обумовлені 

кон’юнктурними факторами. Проте остання 

обставина пояснює і недоліки функціонального 

бюджетування: вартість одиниці благ 

(послуг) може коливатися незалежно від зусиль 

певної установи, але на неї покладають 

відповідальність за результати діяльності, 

всі параметри якої вона не контролює. 

У 1940-х рр. Комісія з організації законодавчої 

гілки США рекомендувала федеральному 

урядові ухвалити бюджет за функціями, напрямками 

діяльності та програмами, який був 

названий “Бюджетом результативності”. Проте 

тогочасні бюджети виявилися неспроможними 

розв’язувати проблеми ефективного довготермінового 

планування, передусім у військовій 

галузі, що спонукало науково-дослідні корпорації 

США у середині 1950-х рр. вивчати нетрадиційні 

бюджетні ідеї, зокрема проводити 

поглибленіші дослідження щодо застосування 

програмно-цільового методу планування в 

бюджетному процесі [19, 39]. 

У другій половині XX ст. обсяги державних 

бюджетів, методи і процедури бюдже- 

тування суттєво змінювалися. Особливо 

це стосується США та інших найрозвиненіших 

країн Заходу, де бюджетні технології 

пройшли три етапи розвитку: традиційний 

бюджет; бюджет від результатів; програмноцільовий 

бюджет. Однак запровадження нових 

процедур на кожному з етапів не означало, 

що при цьому повністю відмовлялися 

від корисних елементів попередніх підходів. 

Завдяки модернізованим системам класифікації 

витрат, обліку й інформаційного забезпечення 

нові технології сприяли ефективнішому 

розподілу й використанню фінансових 

ресурсів, загальному підвищенню якості бюджетування. 

За традиційного управління бюджетом 

здійснювали регулярний фінансовий контроль 

за видатками підпорядкованих бюджетних 

організацій. Традиційно бюджет 

обґрунтовували на основі співвідношення, 

по суті, витратних показників наявності ресурсів, 

рівня цін та кількісних характеристик 

діяльності бюджетних установ. Головний недолік 

складеного за традиційним підходом 

бюджету полягав у тому, що він не давав 

уявлення чи досягнуто окресленої мети, достатньо 

чи замало асигновано коштів на ту 

або іншу діяльність. 

Бюджет від виконання базувався на концепції 

приймання бюджету за функціями, 

видами діяльності та її результатами. Головне 

у цьому підході – реалізація і контроль 

здійснюваних операцій через раціональний 

розподіл ресурсів. Бюджет від виконання 

певною мірою вирішував частину завдань: 

ефективного використання ресурсів для досягнення 

поставлених цілей організацією; 

забезпечення оперативного контролю за виконанням 

конкретних завдань. Під час його 

складання спочатку необхідно було визначити 

вид діяльності, зібрати інформацію про 

неї, а потім порівнювати витрати з результатами. 

З огляду на ці обставини, система планування 

бюджету й управління ним від виконання 

співіснувала з традиційним підходом 

затратного типу, що передбачало 



використання відповідних форм і методів. 

Орієнтація тільки на контроль і ефективність 

управління не давала бажаних результатів, 

оскільки не завжди передбачала глибокий 

та якісний попередній аналіз діяльності й 

вибір найекономнішого варіанту (з існуючих 

альтернатив) досягнення мети. Проте підхід 

до управління бюджетом насамперед на основі 

кінцевих результатів відійшов від старої 

традиції та означав переорієнтацію уваги від 

фінансування організації до результатів її 

діяльності. А це, у свою чергу, сприяло якісним 

змінам у бюджетуванні. 

Починаючи з 1960-х рр. відбувається перехід 

до планування бюджету й управління 

ним на основі аналізу альтернатив. У зв’язку 

з цим у західних країнах найбільше поширилися 

програмно-цільові бюджети (у т. ч. 

на середньотерміновий і довготерміновий 

періоди), відомі також під назвою “бюджети 

пріоритетів”, що призначені для реалізації 

загальнонаціональних стратегічних інтересів, 

залежно від яких надають ліміти коштів 

окремим відомствам, галузям, регіонам, 

програмам. Найефективнішого розвитку 

система програмно-цільового бюджетування 

(далі – СПЦБ) і споріднені з нею технології 

набули в США і країнах Західної Європи. 

Уперше програмно-цільовий метод 

складання бюджету впровадив в 1961 р. у 

Міністерстві оборони Сполучених Штатів 

Америки міністр Р. Макнамара, який ознайомився 

з особливостями цього методу в автомобілебудівній 

компанії “Ford” [19, 39]. У 

згаданому Міністерстві програмно-цільовий 

метод формування бюджету отримав назву 

“Система планування–програмування–бюджетування”. 

Зважаючи на те, що за даною 

методологією основну увагу приділяли результативності 

бюджетних програм, цей 

підхід інколи називали “програмно-результативним 

бюджетуванням”. Особливість такого 

методу полягала в можливості об’єднувати 

кілька державних організацій у процесі реалізації 

певної програми на довготермінову 

перспективу. Міністерства та відомства 

мали: формувати напрями своєї діяльності 

відповідно до пріоритетів державної політики; 

визначати завдання і напрями їх виконання; 

оцінювати необхідні витрати і порівнювати 

їх із очікуваними результатами для 

оптимізації розподілу державних коштів, використовуючи 

кількісний аналіз, у т. ч. аналіз 

витрат і вигод. 

У зв’язку з тим, що головною метою 

такого бюджетування була мінімізація суспільних 

витрат і максимізація соціальних 

вигод, у західній літературі СПЦБ назвали 

“концепцією бюджетування, зорієнтованою 

на досягнення мети, продуктивність або результат” 

[13, 11]. Відтак державний бюджет 

залежав не тільки від того, скільки коштів у 

наступному році надійде, а від того, яка їх 

сума буде необхідна для реалізації мети. 

Отже, при розробленні бюджету вихідною 

позицією була запрограмована мета діяльності 

держави, а не інституційні затрати 

факторів виробництва. 

Із запровадженням програмно-цільових 

методів бюджетування стало більш комплексним 

і системним, а також сприяло прийняттю 

логічно обґрунтованих рішень у сфері 

бюджетної політики щодо розроблення програм 

і розподілу ресурсів на основі реалістичних 

оцінок. Основна його перевага полягала 

у вивченні витрат і результатів альтернативних 

підходів до вирішення певної проблеми 

в рамках фінансової програми, тоді як традиційне 

бюджетування обмежувалося розглядом 

одного варіанта. Однак такий підхід 

через свою складність не отримав значного 

поширення та діяв у США до 1971 р. 

Відміна експерименту з програмно-цільового 

бюджетування у США, найважливішої 

моделі програмного бюджету першого 

покоління, зовсім не свідчила про закінчення 

реформ у сфері бюджетування ні в США, 

ні в інших країнах. Недоліки традиційної 

концепції бюджетного планування глибоко 

проникли у свідомість осіб, відповідальних 

за ефективність бюджетування. Майже в 

усіх країнах західного світу та в міжнародних 

організаціях, таких як ООН і Рада Європи, 

докладали чимало зусиль, щоб вивчити по- 



милки експерименту з СПЦБ, вдосконалити 

і створити менш складні, більш практичні, 

раціональні й ефективні методи бюджетування. 

Порівняно новим етапом у розвитку концепції 

бюджетування стало впровадження 

в 1970-х рр. системи “Раціоналізація бюджетного 

вибору”. В основу її функціонування 

були закладені як нові ідеї, так і деякі принципові 

позиції СПЦБ. Цю систему вперше 

ввели у Франції в 1968 р. після чотирьох 

років розгляду у французькій адміністрації. 

Метою моделі “Раціоналізація бюджетного 

вибору” було вдосконалити підготовку прийняття 

рішень і контроль адміністрації за використанням 

бюджетних коштів. Функціонування 

такої моделі розпочиналося з аналізу 

проблеми як вихідної основи формування 

мети на базі конкретного відомства, визначення 

і вибору програми. У процесі роботи 

для прийняття рішень використовували сучасні 

форми і методи аналізу (наприклад, 

метод витрати–вигоди, ефективності витрат, 

“аналізу за мультикритеріями” тощо). Варто 

зазначити, що це є суттєвою ознакою французького 

варіанта програмного бюджету, де 

остаточні рішення про вибір програми та необхідні 

дії залежали від відповідальної особи 

і визначались адміністративно. 

Програмний бюджет був стрижнем моделі 

“Раціоналізація бюджетного вибору”, 

державно-адміністративною, політично раціональною 

програмою дій. Важлива його 

складова – програмна структура як результат 

трансформації нижчих та елементарних програм 

міністерств і відомств в основні програми. 

Згадана модель надавала окремим міністерствам 

широкі можливості для організації 

власного процесу планування і водночас на 

центральному рівні – для систематичної 

роботи з поліпшення методів прийняття рішень, 

модернізації управління, підвищення 

ефективності бюджетування. Отже, модель 

“Раціоналізація бюджетного вибору” слід 

розглядати в прагматичному плані як спробу 

вдосконалити систему прийняття державних 

рішень у сфері бюджетування. 

Упродовж 1980-х рр. на концептуальній 

основі бюджетування в західних країнах 

було розроблено і впроваджено у практику 

низку аналітично-управлінських технологій 

оптимізації бюджетів усіх рівнів, а також 

відомчих кошторисів. Під різними назвами 

широко використовують численні складові 

СПЦБ: класифікація витрат, визначення завдань, 

оцінювання ефективності тощо. 

Однією з новацій бюджетної політики стала 

процедура прийняття бюджету на збалансованій 

основі, запропонований у США з метою 

нейтралізувати гегемонію законодавчої 

влади під час розроблення бюджетів штатів. 

Актом про збалансований бюджет і надзвичайний 

контроль над дефіцитом у 1985 р. 

(більше відомий під назвою закону Гремма- 

Рудмена-Холлінгса) передбачили забезпечити 

стратегічний контроль над розробленням 

бюджетів, удосконалити управління та посилити 

фінансовий контроль на всіх рівнях виконавчої 

влади. Головним завданням формування 

у бюджеті на збалансованій основі було 

лімітування й адресне витрачання коштів за 

критеріями національних або регіональних 

пріоритетів. На основі заявок і обґрунтувань, 

поданих зацікавленими структурами, проектували 

розподіл очікуваних доходів за призначенням 

із урахуванням передбачених обмежень. 

Адміністрація кожної установи мала 

узгодити величину видатків із установленими 

базовими обмеженнями. За принципом 

збалансованого бюджету сума всіх видатків 

мала дорівнювати величині очікуваних доходів. 

Щоб не порушити бюджетний баланс, 

кожне можливе збільшення асигнувань на 

певну мету компенсували зменшенням іншої 

статті видатків. 

Найважливішою перевагою бюджетного 

процесу на збалансованій основі було те, що 

бюджетні призначення щорічно розглядали 

централізовано за критерієм однаково справедливого 

ставлення до всіх претендентів 

на бюджетне фінансування. Адже адміністрація 

штату не визначала пріоритетності 

програм, а передавала це установам. Окрім 

того, бюджетний процес забезпечував ефек- 



тивніший контроль над витратами, посилював 

відповідальність виконавців програм, 

сприяв своєчасному виявленню проблем. 

Загалом система формування бюджету на 

збалансованій основі суттєво підвищувала 

роль губернатора та відповідальність 

адміністративного апарату за виконанням 

бюджету штату. 

Завершальним етапом розвитку концепції 

бюджетування в США і впровадження її 

принципів у практиці державного управління 

стало прийняття в 1993 р. федерального 

закону “Про виконання і результати”, відповідно 

до якого федеральні агентства мали 

розробляти довготермінові плани розвитку, 

щорічно інформувати Конгрес про досягнуті 

результати в своїй діяльності. 

На основі позитивних результатів, отриманих 

до кінця 1980 і 1990-х рр., багато 

країн приступили до реалізації програм реформування 

сфери соціально-культурних 

послуг, серед яких Канада, Австралія, Нова 

Зеландія й більшість країн Європейського 

Cоюзу, зокрема саме останні допомагали 

іншим країнам соціальними програмами. 

Згадані країни використовували різноманітні 

методи і підходи, спрямовані на перетворення 

бюджету в ефективний інструмент досягнення 

цілей державної соціальної політики, 

підвищення якості управління бюджетними 

ресурсами та отримання важливих для суспільства 

результатів. Серед найвідоміших 

можна виокремити бюджетування “з нуля”, 

програмне бюджетування і бюджетування, 

зорієнтоване на результат. 

Дедалі більше дослідників схиляються 

до думки, що найпрогресивнішими щодо 

застосування програмно-цільового методу 

бюджетування у сфері соціально-культурних 

послуг є Австралія та Нова Зеландія [15, 6]. 

Регулярні бюджетні звіти, видані цими двома 

країнами, свідчать, що останні досягли 

вражаючого рівня відкритості й прозорості 

діяльності урядових структур та результатів. 

Саме їхній досвід застосування програмноцільового 

методу бюджетування часто ставлять 

за приклад для наслідування. 

Окрім того, критерії бюджетування в досліджуваній 

сфері впроваджували в країнах 

Східної Європи і СНД. 

Наприклад, у Казахстані проведена 

значна робота з удосконалення функціонування 

сфери соціально-культурних послуг 

і підвищення результативності витрачання 

бюджетних коштів. У 1999 р. тут розпочали 

вдосконалення нормативно-правової бази з 

метою цільового й ефективного витрачання 

фінансових ресурсів, у результаті чого бюджет 

формують на основі програмної класифікації. 

Бюджетні програми поділені на 

поточні та програми розвитку, що дає змогу 

відображати соціально-культурні й економічні 

пріоритети, а також оцінювати виконання 

державою своїх функцій та обсяг її інвестиційного 

вкладу в соціальний розвиток. 

Проаналізувавши зарубіжний досвід реформування 

бюджетного сектора шляхом 

впровадження принципів бюджетування, 

можна зробити наступні висновки. Застосування 

методів бюджетування – багатоетапний 

процес, у ході якого методи планування 

соціально-економічних результатів діяльності 

міністерств та відомств, вимірювання 

цих результатів, а також форми звітності про 

їх виконання слід обов’язково змінювати та 

вдосконалювати. Саме тому необхідно регулярно 

оцінювати досягнутий прогрес і на 

основі позитивного та негативного досвіду 

коригувати процеси проведення реформ. 

Продовжуючи дослідження сутності 

бюджетування, необхідно розглянути основні 

джерела, в яких містяться відомості щодо 

даного поняття, ступінь розробленості цієї 

проблематики в науковій літературі й наявність 

певних доктрин та концепцій із цього 

приводу. 

Теоретичні підвалини ідеї бюджетування 

були закладені в працях радянських вчених, 

насамперед, періоду 1920-х рр. Аналіз робіт 

і наукової полеміки видатних економістів 

того часу – З. Євзліна, Г. Кржіжановського, 

С. Струміліна, Н. Кондратьєва, В. Базарова 

[7; 11] дає змогу зрозуміти, що питання 

бюджетування стали не лише теоретичним 



напрацюванням, а й були випробувані практикою. 

На жаль, наукові праці радянських дослідників 

наступного періоду (до 1970-х рр.) 

не мають великого теоретичного значення, а 

здебільшого спрямовані на кон’юнктурні перетворення 

у сфері бюджетування. 

В окремих працях радянських авторів 

1970–1980-х рр., зокрема, З. Звєздіна, 

М. Іванова, В. Ірікова, В. Кіріченка, Г. Поспєлова 

[9; 10; 12; 14] зроблені спроби розглянути 

бюджетування не як форму галузевого 

або регіонального розвитку планової економіки, 

а як самостійний управлінський, фінансовий 

та економічний феномен. 

Необхідно зазначити, що науковці пострадянських 

держав цю тематику почали 

досліджувати лише тоді, коли практики вже 

тривалий період користувалися механізмами 

бюджетування для виконання певних економічних 

і соціальних завдань. Перші праці 

російських авторів [3; 17] із цієї проблематики 

опубліковані тоді, коли федеральні та місцеві 

цільові програми в Російській Федерації діяли 

кілька років в умовах ринкового суспільства. 

Більшість російських вчених однобоко 

підходять до трактування сутності бюджетування. 

Так, наприклад, А. Шишкін та 

Е. Шишкіна під бюджетуванням розуміють 

процес управління державними витратами, 

який передбачає середньотермінове і стратегічне 

планування витрат для досягнення 

міністерствами та відомствами соціальноекономічних 

результатів [20, 23]. Подібне 

визначення є у статті В. Гамукіна, де автор 

розглядає бюджетування як елемент системи 

управління державними доходами 

й видатками та розуміє під цим поняттям 

безпосередньо бюджетне планування [6, 4]. 

Безперечно, у згаданих визначеннях правильно 

вказано, що під бюджетуванням слід 

розуміти бюджетне планування витрат на середньотермінову 

і стратегічну перспективу з 

метою досягнення певних соціально-економічних 

результатів. Проте таке трактування, 

на нашу думку, не повністю розкриває його 

суть, оскільки обмежене тільки бюджетним 

плануванням. 

М. Афанасьєв розглядає бюджетування 

як сукупність заходів у процесі підготовки 

проекту, виконання бюджету, підбиття підсумків 

про виконання бюджету та контролю 

за витрачанням бюджетних коштів [1, 130]. 

При цьому фінансові ресурси слід розподілити 

з урахуванням досягнення соціально 

значущих цілей відповідно до пріоритетів 

державної політики. 

Аналогічної точки зору дотримується 

А. Лавров, який охарактеризував бюджетування 

як метод планування, виконання та 

контролю за виконанням бюджету, що забезпечує 

розподіл бюджетних ресурсів за цілями, 

завданнями й функціями з урахуванням 

пріоритетів державної політики і суспільної 

важливості очікуваних безпосередніх та кінцевих 

результатів від використання бюджетних 

коштів [13, 9]. До того ж, цей метод дає 

змогу виміряти витрати та результати, вибрати 

найефективніші напрямки витрачання 

бюджетних коштів, своєчасно оцінювати 

ступінь досягнення запланованих результатів 

та їх якість. 

На наше переконання, такі підходи до 

характеристики бюджетування більш вичерпні, 

ніж попередні, оскільки відображають 

багатовекторність даного поняття й акцентують 

увагу на соціальних пріоритетах. 

Помітний вклад у розвиток концепції 

бюджетування зробили видатні теоретики-економісти, 

зокрема, В. Паретто, Е. Бароне, 

А. Пігу, Н. Калдор, Дж. Р. Хікс, Т. Скітовські. 

Вони вважали, що у теоретичному 

плані бюджетування спирається на теорію 

граничної корисності, за постулатами якої 

цінність (вартість) благ визначають на основі 

суб’єктивного сприйняття їх корисності 

та рідкісності (доступності) для споживачів. 

На думку прихильників цієї теорії, бюджетування 

через оцінку граничних витрат та 

корисності альтернатив створює можливість 

знайти критерій для оптимального розподілу 

бюджетних коштів між конкуруючими варіантами 

їх застосування, тобто визначити ту 

комбінацію видатків, яка забезпечить максимальну 

суспільну корисність. 



Згадані економісти вважали, що в основі 

теорії бюджетування перебуває проблема 

оптимального розподілу ресурсів, оскільки 

потреби як на індивідуальному мікрорівні, 

так і на державно-суспільному макрорівні, 

на відміну від ресурсів, необмежені. Порівняно 

з попитом на них фінансові ресурси 

завжди в дефіциті. 

Обмеженість ресурсів ставить учасників 

процедур бюджетування – депутатів парламенту, 

функціонерів міністерства фінансів 

та інших відомств, чиновників місцевих органів 

влади – перед необхідністю вибору. 

Тому центральна проблема бюджетування 

– на яких підставах робити вибір, який суспільно-політичний 

механізм може забезпечити 

адекватний вибір? Відповідь на ці питання 

пропонує теорія суспільного вибору, 

визначальна роль у розробленні якої належить 

Й. Шумпетеру, Дж. Б’юкенену, К. Ерроу, 

Ф. А. Хайєку, Д. Норту. 

Теорія суспільного вибору, як інтегрований 

продукт економічної думки Заходу, 

повністю відповідає загальному духові й 

традиціям останньої. Теоретичною основою 

послужили ідеї класичного лібералізму та 

відповідні їм уявлення про відносини між державою 

та індивідом, примат свободи і добровільної 

взаємодії у стосунках між людьми 

[4, 453]. Специфічними вихідними положеннями 

теорії суспільного вибору є насамперед 

принципи, що сформулював Дж. Б’юкенен: 

“методологічний індивідуалізм”, концепція 

економічної людини (homo economicus) і 

концепція політики як “обміну” [4, 18]. 

Важлива риса теорії суспільного вибору 

– використання принципу індивідуалізму, 

котрий характеризує право громадянина 

впливати на політику розподілу державних 

соціальних послуг, оскільки він є не тільки 

платником податків, реальним носієм тягара 

фінансування суспільних благ, а й утримує 

державний апарат. 

Отже, концептуальною догмою бюджетування 

у фінансовій думці Заходу є орієнтація 

на задоволення інтересів індивідів, 

досягнення державних цілей та виконання 

суспільних завдань шляхом ефективного 

використання бюджетних коштів. 

В Україні питання бюджетування до початку 

XXI ст. не стали об’єктом дослідження 

ні економістів, ні фінансистів, ні фахівців у 

сфері державного управління. Відтак й проблемі 

правового забезпечення бюджетування 

у вітчизняній правовій науці не приділяли 

належної уваги, у зв’язку з чим дане поняття 

і досі не є законодавчо визначеним. 

У сучасній фінансовій науці відсутні 

фундаментальні дослідження цієї проблематики. 

Загалом, вона продовжує традиційно 

базуватися на єдиному комплексному 

підході до трактування суті бюджетування. З 

огляду на це, українські науковці: Л. Літвінцева, 

З. Перун, О. Романюк, І. Ряшенцева, 

Н. Товста, М. Тріпак визначають бюджетування 

здебільшого як процес управління 

бюджетом за умови витрачання бюджетних 

коштів тільки з метою досягнення соціально 

значущих результатів [15, 6; 18, 66]. При 

цьому ключовим важелем бюджетування 

є контроль за результатами економічної та 

соціальної ефективності діяльності розпорядника 

бюджетних коштів. Разом із тим, завдяки 

використанню системи бюджетування 

можна забезпечити вищий рівень прозорості 

ухвалення рішень, приймати раціональні 

фінансові рішення щодо рівня і складу видатків 

бюджету, адже акцент переноситься 

на забезпечення ефективності використання 

бюджетних коштів (замість визначення 

потреби в коштах на утримання бюджетної 

сфери). 

Таким чином, на основі узагальнення теоретичних 

підходів та концепцій можна зробити 

висновок, що бюджетування – це процес 

управління бюджетом із урахуванням 

досягнення суспільно важливих результатів 

від використання бюджетних коштів відповідно 

до пріоритетів державної політики. 

На відміну від поняття “бюджетування”, 

яке досліджують згадані та інші вчені, питання 

бюджетування сфери соціально-культурних 

послуг до останнього часу не належали 

до концептуальних наукових розробок. До- 



поки вітчизняна економічна наука приділяє 

недостатньо уваги методологічним аспектам 

бюджетуванню сфери соціально-культурних 

послуг, Україна відставатиме з розробленням 

ефективних соціальних програм. Адже 

рішення, прийняті у цій сфері, здебільшого 

різнобічні, короткотермінові й не завжди можуть 

бути реалізовані в межах елементів чи 

форм єдиної системи. Саме тому виникає 

потреба в обґрунтуванні підходів до запозичення 

та використання в Україні зарубіжного 

досвіду організації бюджетування у сфері 

соціально-культурних послуг. Так, в іноземній 

практиці розрізняють три підходи до бюджетування 

такої сфери – американський, 

скандинавський, західноєвропейський. 

Американський підхід, який ґрунтується 

на високому рівні самозабезпечення і самофінансування, 

забезпечує максимальне 

фінансове стимулювання. З одного боку, він 

дає змогу заробляти, а з іншого – вимагає 

цього. Кожний член суспільства має сподіватися 

лише на власні сили. Американський 

підхід мінімально підтримує представників 

“соціального дна” суспільства, і за такої фінансової 

системи прожити пристойно без 

власних доходів неможливо. Це жорсткий 

підхід, однак, водночас, і високоефективний. 

Він базується, фактично, на примусовій фінансовій 

стимуляції членів суспільства. 

Протилежністю американському є скандинавський 

підхід до бюджетування, який 

характеризується розгалуженою державною 

сферою соціально-культурних послуг. 

За такого підходу забезпечується належний 

рівень державних соціальних послуг 

для всього населення, хоча, водночас, для 

можливості вибору та для конкуренції існує 

і приватний сектор. Скандинавський підхід 

характеризується високим рівнем як доходів 

населення, так і їх оподаткуванням. Він створює 

клімат упевненості та соціальної врівноваженості, 

оскільки не є таким жорстким, як 

американський. Але скандинавський підхід 

бюджетування можливий лише за високого 

рівня доходів громадян (після сплати високих 

податків у громадян має залишатися 

достатньо коштів для індивідуального споживання) 

і належної культури та свідомості 

народу, відповідного ставлення до праці, 

поваги до державного сектора. Якщо згаданих 

передумов нема, то побудована сфера 

соціально-культурних послуг за таким підходом 

не може бути ефективною і призведе до 

розвалу економіки. 

Західноєвропейський підхід до бюджетування 

згаданої сфери характеризується поміркованим 

наданням державою соціальнокультурних 

послуг, передусім у сфері освіти. 

Загальна середня та вища освіти в умовах 

застосування західноєвропейського підходу 

порівняно доступні. Це забезпечується 

відповідною державною політикою, яка має 

об’єктивні передумови, адже у сучасному 

світі тільки освічена нація має широкі перспективи 

економічного та соціального розвитку. 

Однак, звичайно, його використання 

можливе в умовах багатої країни, яка має 

необхідні фінансові ресурси. Тобто, відзначаючи 

певні переваги західноєвропейського 

підходу, необхідно пам’ятати і про реальні 

можливості країни. 

На основі аналізу трактувань бюджетування 

і зарубіжних підходів до бюджетування 

сфери соціально-культурних послуг вважаємо, 

що найоптимальнішим є наступне 

визначення: бюджетування сфери соціально-культурних 

послуг – це сукупність програмно-цільових 

заходів, які міністерства і 

відомства використовують у процесі бюджетного 

планування, фінансового забезпечення 

сфери соціально-культурних послуг та контролю 

за витрачанням бюджетних коштів на 

соціальний розвиток. При цьому бюджетування 

дає змогу забезпечити потребу сфери 

соціально-культурних послуг у фінансових 

ресурсах, виявити реальні можливості джерел 

фінансування, визначити заходи щодо 

заповнення дефіциту фінансування і раціонально 

спрямувати фінансові потоки на відтворення 

та розвиток досліджуваної сфери. 

У процесі бюджетування сфери соціально-культурних 

послуг найскладнішим 

є визначення змісту та структури критеріїв, 



що дають змогу визначити, оцінити й узагальнити 

стан і тенденції у побудові згаданої 

сфери та спрогнозувати на майбутнє перспективні 

зміни у соціально-культурному розвитку 

суспільства й держави. Зокрема, при 

формуванні критеріїв бюджетування сфери 

соціально-культурних послуг пропонуємо 

враховувати наступне: 

– забезпечення мінімальних державних 

гарантій реалізації конституційних 

прав громадян у соціально-культурній 

сфері шляхом визначення переліку 

соціально-культурних послуг у державних 

та регіональних програмах, 

надання яких фінансує держава; 

– запровадження відповідальності за 

показники рівня та якості життя населення 

до державних і регіональних 

органів виконавчої влади, механізму 

особистої відповідальності посадових 

осіб за стан сфери соціальнокультурних 

послуг; 

– запровадження соціального діалогу 

в практику прийняття рішень у сфері 

соціального управління; надання переваги 

в соціальних відносинах договірним 

(мирним) засобам вирішення 

соціальних конфліктів; 

– забезпечення балансу інтересів особи, 

суспільства і держави, їх взаємна 

відповідальність; 

– чітке розмежування повноважень і 

взаємодія органів державної влади 

у створенні й розвитку сфери соціально-культурних 

послуг, активне 

залучення до цих процесів органів 

регіональної влади та місцевого самоврядування; 

– дотримання соціально-культурних 

орієнтирів і зобов’язань, визначених 

у міжнародних договорах, учасниками 

яких є Україна; 

– участь громадських об’єднань, організацій, 

політичних партій, інших 

соціальних інституцій у формуванні 

та функціонуванні громадянського 

суспільства. 

Критерії оцінки бюджетування сфери 

соціально-культурних послуг є результатом 

ефективної діяльності органів управління 

щодо її розбудови, визначають достовірність 

державної та регіональної соціально-культурної 

політики, рівень досягнення 

стратегічних пріоритетів у цій сфері, характеризують 

соціальну і правову захищеність 

громадян, рівень розвиненості громадянського 

суспільства, а також відображають 

результативність виконання бюджетних 

програм у процесі реалізації соціально-культурної 

політики на рівні держави, окремих 

галузей чи адміністративно-територіальних 

одиниць. 


до таких висновків і узагальнень: 

1. Проблема державного бюджетування 

виникла в 20–30-их рр. XX ст. та була 

пов’язана зі здійсненням найактуальніших 

завдань розвитку суспільства, насамперед 

економічних. Методологія бюджетування 

була вперше використана в СРСР, а потім 

поширилась в економічних системах різних 

країн, зокрема західних та пострадянських. 

2. У вітчизняній економічній літературі 

низка теоретичних підходів до сутності бюджетування 

висвітлені поверхнево та розглянуті 

переважно у працях зарубіжних вчених, 

на думку яких, концептуальною догмою 

бюджетування є орієнтація на задоволення 

інтересів індивідів, досягнення державних 

цілей та виконання суспільних завдань шляхом 

ефективного використання бюджетних 

коштів. 

3. На відміну від поняття “бюджетування”, 

яке досліджували науковці, питання 

бюджетування сфери соціально-культурних 

послуг до останнього часу не належали до 

концептуальних наукових розробок. Таким 

чином, на основі аналізу трактувань бюджетування 

і зарубіжних підходів до бюджетування 

згаданої сфери пропонуємо наступне 

визначення: бюджетування сфери соціально-культурних 

послуг – це сукупність програмно-цільових 

заходів, які міністерства та 

відомства використовують у процесі бюджет- 



ного планування, фінансового забезпечення 

сфери соціально-культурних послуг та контролю 

за витрачанням бюджетних коштів на 

соціальний розвиток. 

4. Формування критеріїв оцінки бюджетування 

сфери соціально-культурних послуг 

дає змогу визначити й узагальнити стан 

і тенденції функціонування даної сфери та 

спрогнозувати на майбутнє перспективні 

зміни у соціально-культурному розвитку суспільства 

та держави. 

Таким чином, вважаємо, що синтез досягнень 

вітчизняної науки і кращих світових 

здобутків повинен бути спрямований на 

розроблення в Україні концептуальної моделі 

розвитку бюджетування сфери соціально-культурних 

послуг. На нашу думку, це 

сприятиме закладенню надійних підвалин 

для вдосконалення функціонування досліджуваної 

сфери у нашій країні. 


1. Афанасьев М. П. Бюджетирование, ориентированное 

на результат // Вопросы экономики. 

– 2005. – № 5. – С. 130–139. 

2. Бабін Б. В., Кроленко В. О. Державні цільові 

програми – організаційно-правові засади розроблення, 

затвердження та виконання. – Донецьк: 

Дон ДУЕТ, 2006. – 206 с. 

3. Бандман М. К. Государственная региональная 

экономическая политика // Регионология. 

– 1996. – № 2. – С. 12–18. 

4. Бьюкенен Д. М. Сочинения: Пер. с англ. – 

Т. 1. – М.: Таурус Альфа, 1997. – 560 с. 

5. Вильямс Н. П. Параметрическое программирование 

в экономике – М.: Статистика, 1976. – 

96 с. 

6. Гамукин В. Новации бюджетного процесса: 

бюджетирование, ориентированное на результат 

// Вопросы экономики. – 2005. – № 2. – 

С. 4–22. 

7. Евзлин З. П. Бюджетный контроль и государственная 

отчетность. – Л.: Наука и школа, 

1928. – 170 с. 

8. Жуков С. Роль государства в сотворении 

“южнокорейского чуда” // Российский экономический 

журнал. – 1993. – № 5. – С. 98–104. 

9. Звездин З. К. От плана ГОЭЛРО к плану 

первой пятилетки: становление социалистического 

планирования в СССР. – М.: Знание, 

1979. – 245 с. 

10. Иванов М. И. Планирование и прогнозирование 

// Плановое хозяйство. – 1991. – № 3. – 

С. 14–19. 

11. Каким быть плану: дискуссии 20-х годов / 

Г. М. Кржижановский, С. Г. Струмилин, Н. Д. Кондратьев, 

В. О. Базаров. – Л.: Знание, 1986. – 164 с. 

12. Кириченко В. Н. Долгосрочный план развития 

народного хозяйства СССР. – М.: Наука, 

1974. – 323 с. 

13. Лавров А. М. Среднесрочное бюджетирование, 

ориентированное на результаты: 

международный опыт и российские перспективы 

// Финансы. – 2004. – № 3. – С. 9–14. 

14. Поспелов Г. С., Ириков В. А. Программно-целевое 

планирование и управление. – М.: 

Советское радио, 1976. – 440 с. 

15. Програмно-цільовий метод формування 

бюджету: Навч. курс / З. В. Перун, О. І. Романюк, 

Н. Н. Товста, Л. П. Літвінцева, С Лідс, І В. Ряшенцева. 

– К.: УНІСЕРВ, 2002. – 131 с. 

16. Рубвальтер Д. Уроки “Нового курса” // 

http://www.nisse.ru/magazine.htm/?id=264. 

17. Симачев Ю. В., Соколов А. А., Горст М. 

Ю. Федеральные целевые программы как инструмент 

реализации промышленной политики. 

– М.: Институт комплексных стратегических 

исследований, 2002. – 48 с. 

18. Тріпак М. М. Бюджетна політика та бюджетне 

планування: Навчально-методичні матеріали 

по вивченню дисципліни. – Т.: ТНЕУ, 2006. – 128 с. 

19. Чугунов І. Я., Самошкіна О. А. Теоретикометодологічні 

засади удосконалення програмноцільового 

методу планування видатків бюджету 

// Фінанси України. – 2004. – № 9. – С. 37–44. 

20. Шишкин А. Г., Шишкина Е. А. Внедрение 

бюджетирования в бюджетный процесс // Финансы. 

– 2006. – № 5. – С. 23–26. 


● Корпоративні фінанси ● 

вдоСконалення СиСТеМи 

УправлІння фІнанСовиМи 

поТокаМи проМиСлових 

пІдприєМСТв 

Олена ЄРМОШКІНА 

Розглянуто існуючі підходи до побудови системи управління фінансовими потоками 

промислових підприємств. Визначено структурні елементи системи управління фінансовими 

потоками, встановлено та обґрунтовано зв’язки між елементами. Розроблена та 

обґрунтована архітектоніка системи управління фінансовими потоками. 

The existed approaches to building the financial flows management system are considered. 

The basic structural elements of the system are defined, and connections between these elements 

are detected and substantiated. The architectonics of financial flows management system 

is elaborated and substantiated. 

У процесі управління фінансовими потоками 

підприємства одним із принципових 

питань є розподіл функцій управління між 

підрозділами, виявлення “місць локалізації” 

окремих функцій, потоків, ресурсів. Як зазначають 

дослідники [1; 5; 8], великий відсоток 

проблем, що виникають в галузі управління 

як фінансовими потоками, так і підприємством 

загалом, зумовлені неузгодженістю 

дій окремих підрозділів підприємства, відсутністю 

налагодженої системи управління 

інформацією, ресурсами, потоками. При 

цьому, занадто велика концентрація або 

розпорошення функцій по окремих підрозділах 

призводять до виникнення неефективно 

функціонуючих підрозділів. Це все 

спричиняє виникнення додаткових витрат, 

втрату можливих прибутків і позбавлення 

системи управління її основних необхідних 

властивостей (гнучкості та мобільності). Відповідно, 

перед менеджментом підприємства 

постає завдання найоптимальнішого розпо- 

корпоративні фінанси 

ділу функцій управління, ресурсів і потоків, 

визначення такої конструкції системи управління, 

яка найповніше сприятиме досягненню 

стратегічних цілей підприємства. 

Опрацювання наукових здобутків вітчизняних 

і зарубіжних авторів, присвячених 

формуванню системи управління фінансовими 

потоками підприємства, дало змогу 

встановити кілька основних напрямків досліджень 

саме на мікрорівні. 

Підходам першої групи науковців [2, 4, 

12], які розглядають фінансові потоки підприємства 

на мікрорівні та серед цільових 

орієнтирів управління фінансовими потоками 

виокремлюють оптимізацію залишку 

грошових коштів підприємства, розрахунків 

з контрагентами, управління дебіторською 

заборгованістю на основі аналізу платоспроможності 

покупця та розрахунку необхідного 

періоду обороту кредиторської та 

дебіторської заборгованості, вибір джерел 

фінансування поточних і стратегічних за- 


вдань підприємства, властиві такі недоліки, 

як відсутність комплексного підходу до 

вирішення проблеми побудови ефективної 

системи управління фінансовими потоками 

підприємства, що негативно впливає на реалізацію 

одного з основних принципів фінансового 

менеджменту, а саме комплексність 

розробки управлінських рішень та інтегрованість 

із загальною системою управління 

підприємством; розгляд системи управління 

фінансовими потоками підприємства як здебільшого 

статичної системи. 

Логістичні підходи другої групи учених 

[12; 13] ґрунтуються на концепції логістичного 

управління товарними потоками та 

вартісного ланцюга, яка вперше була введена 

М. Портером [8, 640] і трансформувалась 

у “менеджмент вартісного ланцюга” 

(Supply-Chain Management) та “менеджмент 

фінансового ланцюга” (Financial Chain 

Management). Однак фінансовий ланцюг, 

або фінансова логістика на мікрорівні [13; 

14], за твердженнями дослідників, охоплює 

лише ті фінансові потоки, котрі пов’язані з 

товарними, що значно звужує можливості 

системи управління фінансовими потоками. 

Третя група дослідників є прихильниками 

підходів [11], які розглядають систему 

управління фінансовими потоками, як систему 

масового обслуговування, де в ролі 

заявок виступають фінансові вимоги, а в 

ролі обслуговуючих агентів – робітники підприємства, 

які обслуговують певні види заявок, 

(комп’ютерна система обробки заявок). 

Основним недоліком цього підходу є те, що 

в зазначеному випадку не розглядається 

основне питання – наявність фінансових 

ресурсів на підприємстві та здатність підприємства 

генерувати позитивні фінансові 

потоки. 

Із зазначеного вище випливає, що існуючі 

підходи до управління фінансовими потоками 

та визначення структури, зв’язків, об’єктів 

і суб’єктів управління не є досконалими і потребують 

подальшого доопрацювання. 

Відповідно, метою дослідження є визначення 

основних напрямків вдосконалення 


підходів до побудови системи управління 

фінансовими потоками на основі врахування 

безперервності процесу формування, 

розподілу та руху фінансових потоків у певних 

контурах системи управління та визначення 

взаємозв’язків між окремими елементами 

системи. 

При визначенні структури, зв’язків та 

елементів системи управління фінансовими 

потоками будемо ґрунтуватися на тому, що 

управління фінансовими потоками підприємства 

варто розглядати як безперервне 

функціонування складної багаторівневої динамічної 

впорядкованої системи, діяльність 

якої спрямована на формування, обслуговування, 

розподіл і рух таких фінансових потоків, 

які забезпечували б стале збільшення 

ринкової вартості підприємства, як об’єкта 

інвестування. Це обумовлено кількома факторами. 

По-перше, формування, обслуговування, 

розподіл і рух фінансових потоків за 

умови нормального функціонування підприємства 

є постійним процесом, припинення 

якого свідчить про наявність технічних, технологічних, 

фінансових, управлінських або 

інших проблем на підприємстві. По-друге, 

якщо фінансові потоки знаходяться в постійному 

русі, то, відповідно, і процес управління 

ними повинен мати безперервний характер, 

оскільки саме регулярність виконання 

управлінських функцій є основою успішної 

роботи підприємства. Крім того, при визначенні 

конструкції, зв’язків і взаємозалежностей 

між окремими елементами системи 

управління фінансовими потоками необхідно 

враховувати, що система управління фінансовими 

потоками є: 

– складною, оскільки містить велику 

кількість елементів (підрозділи, ресурси, 

зовнішнє середовище, інфраструктурні 

елементи, моделі та підсистеми); 

– багаторівневою, оскільки процеси 

управління протікають на різних 

рівнях управління, а кількість рівнів 

збільшується з розширенням масштабів 

підприємства, створенням інте- 


грованих структур, підвищенням просторової 

та галузевої розгалуженості 

сфер діяльності підприємства; 

– динамічною, що обумовлено вимогами 

до самої системи, тобто вона 

повинна швидко реагувати на зміни 

внутрішніх та зовнішніх умов, розвиватись 

відповідно до основних тенденцій 

розвитку підприємства, теорії 

та практики менеджменту, технології 

та техніки; 

– впорядкованою, як зазначалось 

вище, процес управління повинен 

бути добре спланованим, налагодженим, 

має сприяти визначенню та ліквідації 

“вузьких місць”. 

На основі дослідження сутності та підходів 

до визначення основних елементів 

систем [1; 5; 8; 9; 12], схеми побудови та 

механізму системи управління фінансовими 

потоками підприємства [6], можна окреслити 

такі основні елементи системи: 

1) функціональні підрозділи підприємства, 

які беруть участь у процесі обслуговування 

фінансових потоків: фінансова 

служба (департамент, управління, відділ та 

ін.); керівники певних підрозділів, які мають 

повноваження щодо використання певних 

фінансових ресурсів; органи управління 

підприємством (загальні збори акціонерів, 

голова та члени правління, інші керівники з 

відповідними повноваженнями); 

2) всі види ресурсів (матеріальні, фінансові, 

трудові, інформаційні, технологічні), які 

необхідні для забезпечення досягнення цілей 

системи управління фінансовим потоками; 

3) економічні суб’єкти зовнішнього середовища, 

які є контрагентами згаданого 

підприємства: постачальники, покупці, фінансові 

інститути, держава, домогосподарства 

та ін.; 

4) інфраструктура товарного, фінансового 

ринку, ринку праці та капіталу, яка забезпечує 

можливість організованого руху 

фінансових потоків; 

5) підсистеми, які утворюють комплексну 

динамічну багаторівневу систему управ- 


ління фінансовими потоками підприємства, 

функціонують шляхом здійснення управлінських 

дій стосовно певних аспектів діяльності 

системи і є невід’ємною складовою 

системи вищого рівня: підсистема планування 

фінансових потоків; підсистема організаційного 

забезпечення процесу управління 

фінансовими потоками та обслуговування 

фінансових потоків; підсистема контролю, 

моніторингу та інформаційного забезпечення 

системи управління фінансовими 

потоками; підсистема мотивації персоналу 

(індивідуальне та за центрами проходження 

фінансових потоків); 

6) моделі, які віддзеркалюють систему 

існуючих і можливих (потенційних) 

взаємозв’язків між цілями окремих підсистем, 

які утворюють систему, альтернативними 

методами, засобами та ресурсами, що 

необхідні для їх досягнення, факторами внутрішнього 

та зовнішнього середовища, котрі 

обумовлюють виконання функцій підсистем 

і системи загалом. 

Між окремими елементами системи 

управління фінансовими потоками існує певна 

множина взаємозв’язків, які відображаються 

у відповідних управлінських рішеннях 

у межах системи і є реакцією на внутрішні 

або зовнішні сигнали (подразнення). Кожен 

елемент системи управління фінансовими 

потоками підприємства знаходиться у певному 

взаємозв’язку з іншими елементами. 

При цьому традиційний [9] поділ на зв’язок 

властивостей і зв’язок об’єктів також має 

місце. Під зв’язками властивостей в системі 

управління фінансовими потоками підприємства 

розуміють взаємозалежність та взаємообумовленість 

таких параметрів фінансових 

потоків, як обсяг, напрямок, швидкість, 

регулярність руху, джерела формування 

фінансового потоку. Отримані в результаті 

функціонування системи управління певні 

властивості (характеристики) фінансових 

потоків, з одного боку, частково віддзеркалюють 

ефективність функціонування самої 

системи, а з іншого – створюють умови для 

виникнення інших зв’язків, які реалізуються 


в процесі функціонування системи та досягнення 

її цілей. Необхідно враховувати, що 

кількісні та якісні параметри фінансових потоків 

знаходяться у тісному взаємозв’язку, 

залежать від внутрішніх та зовнішніх чинників 

та обумовлюються ефективністю функціонування 

системи управління фінансовими 

потоками [6]. 

Наявність зв’язків об’єктів (кооперативних 

та конфліктних) є необхідною умовою існування 

й успішного функціонування системи 

управління. Більше того, саме завдяки їм 

можлива діяльність системи, оскільки як кооперативні, 

тобто спрямовані на досягнення 

спільних цілей, так і конфліктні зв’язки, 

які певної мірою сприяють динамічному 

розвитку будь-якої системи, прийняттю нестандартних 

рішень, є тією рушійною силою 

здійснення якісних перетворень в діяльності 

підприємства загалом. Слід зазначити, що 

конфліктні взаємозв’язки виникають як в 

межах підприємства (між різними ієрархічними 

рівнями, між окремими функціональними 

підрозділами, між окремими органами 

управління одного ієрархічного рівня тощо), 

так і при побудові взаємовідносин із зовнішнім 

середовищем. Так, наприклад, при залученні 

позикового капіталу у підприємства 

і фінансового інституту можуть виникати 

як кооперативні (отримання прибутку від 

проекту, що фінансується), так і конфліктні 

зв’язки (забезпечення повернення кредиту 

– для банку, мінімізація суми майна, що 

передано в заставу – для підприємств), що 

обумовлюється наявністю як кооперативних, 

так і конфліктних цілей функціонування 

двох складних систем (банк та підприємство). 

При цьому вхідні та вихідні фінансові 

потоки, їхні обсяги, напрямки руху, джерела 

формування, регулярність і швидкість відображають 

наявність цих зв’язків. Чим щільнішим 

є зв’язок, тим впорядкованішими є 

фінансові потоки підприємства. 

Наявність зв’язків породження (генетичних), 

коли один об’єкт є основою для появи 

іншого [8, С. 199], є однією з найважливіших 

характерних рис фінансових потоків. При ви- 


значенні класифікаційних ознак фінансових 

потоків [7] залежно від здатності фінансового 

потоку рухатись через систему існують: 

вхідні фінансові потоки, які обумовлюють 

виникнення вихідних фінансових потоків у 

майбутньому (клас 1), тобто породжують 

вихідні фінансові потоки; вихідні фінансові 

потоки, які обумовлюють виникнення у 

майбутньому вхідних фінансових потоків 

(клас 3); поглинуті фінансові потоки (клас 4), 

які у майбутньому опосередковано (через 

здійснення оперативної діяльності підприємства) 

породжують вихідні потоки фінансових, 

матеріальних, інформаційних, трудових 

і технологічних ресурсів; генеровані вихідні 

фінансові потоки (клас 5), які в результаті 

діяльності підприємства породжують в майбутньому 

вхідні фінансові потоки, потоки 

матеріальних, інформаційних, трудових та 

технологічних ресурсів. Крім того, якщо розглядати 

процес прийняття управлінських 

рішень, то є очевидним, що управлінські 

рішення прийняті на попередніх етапах зумовлюють 

виникнення відповідних вхідних і 

вихідних фінансових потоків, які є основою 

для прийняття управлінських рішень в майбутньому. 

Відповідно, фінансові потоки за 

своєю природою обумовлюють наявність в 

системі управління ними виникнення зв’язків 

породження. 

В процесі руху фінансових потоків окремі 

елементи (функціональні підрозділи, ресурси, 

зовнішнє середовище, інфраструктурні 

елементи, моделі та підсистеми) впливають 

на рух фінансових потоків, їх обсяги, регулярність, 

швидкість, напрямки розподілу та 

джерела формування. Таким чином, виникають 

зв’язки перетворень, тобто елементи 

системи впливають на фінансові потоки 

і спричиняють їх трансформацію з одного 

стану в інший. 

Оскільки кожен елемент системи виконує 

певний набір функцій, а якість і своєчасність 

їх виконання впливають на результати 

її функціонування, можна стверджувати, що 

в системі управління фінансовим потоками 

існують зв’язки, які відображаються у спе- 


цифічності функцій кожного елемента системи. 

При цьому ці зв’язки мають як характер 

зв’язків стану, тобто наступний у часі стан 

системи є наслідком управлінських рішень, 

якості та своєчасності виконаних функцій 

кожним елементом у минулому, так і зв’язків 

енергетичних, наприклад, функціональні підрозділи 

діють одночасно, однак пов’язані 

єдністю виконуваної глобальної функції, досягненням 

єдиної мети функціонування системи 

управління (збільшення ринкової вартості 

підприємства як об’єкта інвестування). 

Оскільки в системі існують функціональні 

зв’язки, які відображають поступову зміну 

стану системи у часі, можна стверджувати, 

що за суттєвих змін у стані системи між елементами 

з’являються зв’язки розвитку, що є 

обов’язковим для сталого розвитку підприємства 

загалом, збереження конкурентних позицій 

на ринку, забезпечення його інвестиційної 

привабливості та життєздатності. Однак, 

слід зауважити, що кардинальні зміни у діяльності 

підприємства не завжди сприяють руху 

вперед. Іноді прийняті управлінські рішення, 

якщо вони були хибні та мали систематичний 

характер, можуть призвести до розвитку в 

зворотному напрямку, тобто деградації. 

Наявність функціональних зв’язків та 

зв’язків розвитку обумовлює наявність в 

системі зв’язків управління. При чому, в 

системі управління фінансовими потоками 

спостерігаються як рекурсивні [9, 201], які 

відображають причинно-наслідкові зв’язки 

між окремими явищами (джерела формування 

фінансових потоків – вхідні фінансові 

потоки (базові параметри) – розподіл потоків 

за напрямками – вихідні фінансові потоки 

(базові параметри), так і синергетичні 

зв’язки, які обумовлюють отримання більш 

високого результату від сумісної діяльності 

елементів системи, ніж проста сума ефектів. 

Синергетичний ефект в системі управління 

фінансовими потоками підприємства досягається 

за рахунок того, що при взаємодії 

складових елементів можливо сформувати 

більш повну картину руху фінансових потоків, 

залежності та впливу базових пара- 


метрів фінансових потоків на підприємство 

загалом, відстежити сигнали зовнішнього 

середовища та вчасно зреагувати на них, 

використовувати всі можливості, які надають 

інфраструктурні елементи всередині 

підприємства та у зовнішньому середовищі 

(використання нових техніки та технологій, 

інструментів фінансового, фондового ринку 

тощо). Відповідно, особливості руху фінансових 

потоків, який охоплює різнорідні 

елементи системи, що пов’язані між собою 

низкою зв’язків, суттєво впливають на характеристики 

системи управління. Останні є 

принциповими, оскільки, підпорядковуючись 

загальносистемним закономірностям, визначають 

параметри системи та, відповідно, 

впливають на можливості досягнення системою 

мети свого функціонування. 

Таким чином, можна констатувати, що в 

системі управління фінансовими потоками 

присутні всі види зв’язків, які характерні для 

складних багаторівневих систем, а саме: взаємодія, 

породження, перетворення, структура, 

функціонування, розвиток та управління. 

Визначившись з наявними взаємо зв’язками 

в системі управління фінансовими 

потоками, можна встановити архітектоніку 

системи. Згідно з традиційним трактуванням 

[10, 28], архітектоніка (гр. architektonike – 

будівниче мистецтво) – це взаємне розташування 

частин певної конструкції, які обумовлюють 

її статичні зусилля. Архітектоніка 

проявляється у пропорціях, співвідношенні 

головних та другорядних елементів. Відповідно, 

система управління фінансовими потоками, 

як і будь-яка конструкція, яка поєднує 

основні та другорядні елементи (підрозділи, 

ресурси, зовнішнє середовище, інфраструктурні 

елементи, моделі та підсистеми), які 

поєднані взаємозв’язками (взаємодія, породження, 

перетворення, структура, функціонування, 

розвиток та управління) також має 

певну архітектоніку. 

Згідно з потоковою теорією, всі потоки 

в системі мають проходити через певні канали. 

Як зазначають автори Л. Міротин та 

І. Ташбаєв [9, 116], фінансова система пови- 


нна “каналізувати” фінансові потоки в грошовому 

вимірі. А вони є проекцією матеріальних 

потоків і технологічних змін логістичних систем. 

Можемо констатувати, що рух фінансових 

потоків відбувається по певних каналах 

(вхід, розподіл, вихід) в межах контурів (рух, 

управління, обслуговування, контроль) між 

центрами управління фінансовими потоками 

(планування, організація обслуговування, 

моніторинг та контроль, мотивація). Впорядковані 

канали, контури та центри, поєднані 

відповідними взаємозв’язками, утворюють 

архітектоніку системи управління фінансовими 

потоками (рис 1.). Пропонуємо виокремити 

три основні види каналів: 

1) канали входу фінансових потоків, які, 

забезпечуючи процес руху “Вхід”, обумовлюють 

рух фінансових потоків від джерел їх 

формування через відповідні провідники до 

вузла “Акумульовані фінансові потоки”, де 

фінансові потоки перетворюються у фінансові 

ресурси підприємств; 

2) канали розподілу фінансових потоків, 

які виникають на основі прийнятих управлінських 

рішень щодо напрямків розподілу. При 

цьому наявні фінансові ресурси перетворюються 

у внутрішні умовні фінансові потоки, 

які надходять до каналів розподілу відповідно 

до повноважень окремих елементів системи, 

утворюючи процес руху “Розподіл”. В 

результаті утворюється наступна статична 

категорія “Розподілені фінансові ресурси”; 

3) канали виходу фінансових потоків, 

які забезпечують вихідні фінансових потоків 

у зовнішнє середовище за допомогою відповідних 

носіїв потоків, забезпечуючи процес 

руху “Вихід”. 

Крім того, процес управління фінансовими 

потоками повинен відбуватись в межах певних 

контурів управління. Вперше поняття контуру 

управління було застосовано С. Біром в своїй 

роботі “Diagnosing the System of Organizations” 

(1985) [3], в якій він зазначав, що для організації 

ключовими питаннями є визначення 

взаємозв’язків між окремими елементами й 

операціями системи, які обумовлюють ефективність 

діяльності, і називав їх контурами управ- 


ління. Ця теорія отримала подальший розвиток 

у роботах К. Вейка, який стверджував, що 

в результаті діяльності організації створюються 

взаємопов’язані цикли дій, котрі можуть бути 

представлені як “казуальні контури” [8, 195]. 

В теорії систем [9] зазначається, що 

для забезпечення життєздатності системи 

необхідним є встановлення певних меж 

системи – контурів. В іншому випадку, у разі 

відсутності контурів та замкненості системи, 

втрачається керованість системи, оскільки 

поряд з несанкціонованим витоком фінансових 

потоків можуть за її межі виходити й інформаційні 

потоки, що впливає не тільки на 

життєздатність системи, а й на економічну 

безпеку всього підприємства. 

На нашу думку, в системі управління фінансовими 

потоками доцільно виокремити 

чотири основні контури: 

1) контур руху, тобто межі системи від 

надходження замовлення та вхідного фінансового 

потоку в систему до виходу відповідного 

фінансового потоку та задоволеної вимоги 

або інформації про відхилення вимоги, 

якщо система знаходиться у стані, який не 

дозволяє задовольнити вимогу. 

2) контур управління, який охоплює весь 

процес управління від визначення джерел 

надходження фінансових потоків, розподілу 

вхідних потоків за напрямками та виходу фінансових 

потоків у зовнішнє середовище. 

3) контур обслуговування, який містить 

процес задоволення вимог підрозділів 

підприємства на виділення певних сум фінансових 

ресурсів за рахунок визначених 

джерел фінансових ресурсів (на відміну від 

контуру руху він уособлює сам процес виділення 

фінансових ресурсів, тобто процес 

формування вихідного фінансового потоку). 

4) контур контролю, який доцільно виділити 

окремо, оскільки саме дієвий механізм 

контролю надходження, розподілу та виходу 

фінансових потоків здатний забезпечити 

ґрунтовне встановлення стану системи у поточному 

періоді та у майбутньому. Враховуючи 

те, що система є динамічною, від вірності 

визначення поточного стану та контролю 



Рис. 1. Архітектоніка системи управління фінансовими потоками 


його відповідності меті та завданням системи 

залежить правильність обраних інструментів 

і механізмів управління в майбутньому. 

Рух фінансових потоків по окремих каналах 

та в межах певних контурів повинен 

відбуватись по центрах. Зміст діяльності цих 

центрів, які представляють відповідні підсистеми, 

повинен відповідати функціям системи, 

повноваженням певних рівнів управління 

та бути спрямованим на досягнення 

поставлених стратегічних цілей. 

Таким чином, в результаті проведеного 

дослідження встановлено, що: 

1) між елементами системи управління фінансовими 

потоками існують зв’язки взаємодії, 

породження, перетворення, структури, функціонування, 

розвитку та управління, які характерні 

для складних багаторівневих систем; 

2) система управління фінансовими потоками 

поєднує основні та другорядні елементи 

(підрозділи, ресурси, зовнішнє середовище, 

інфраструктурні елементи, моделі 

та підсистеми), які поєднані між собою відповідними 

взаємозв’язками та складають 

відповідну архітектоніку системи; 

3) фінансові потоки рухаються по каналах 

входу, розподілу та виходу в межах контурів 

руху, управління, обслуговування та контролю 

між центрами управління фінансовими потоками 

(планування, організація обслуговування, 

моніторинг, облік та контроль, мотивація). 

У подальших дослідженнях доцільно визначити 

розподіл відповідних управлінських 

функцій між окремими центрами управління, 

встановити фактори, що впливають на 

діяльність системи управління фінансовими 

потоками, та визначити параметричні характеристики 

діяльності системи й її контурів. 


1. Ансофф И. Стратегическое управление: 

Сокр. пер. с англ. – М.: Экономика, 1989. – 519 с. 

2. Бабенко А. В. Система управління фінансовими 

потоками промислового підприємства: 

Автореф. дис. кан. екон. наук. Національна академія 

наук України. Інститут економіки промисловості. 

– Донецьк, 2006. – 20 с. 


3. Бир Ст. Кибернетика и управление производством: 

Пер. с англ. В. Я. Алтаева / Под 

ред. А. Б. Челюсткина. –М.: Физматгиз. – 276 с. 

4. Бланк И. Управление использованием капитала. 

– К.: Ника-Центр, 2000. – 656 с. 

5. Друкер П.Ф. Задачи менеджмента в ХХІ 

веке: Уч. пос.: Пер. с англ. – М.: Издательский 

дом «Вильямс», 2001. – 272 с. 

6. Єрмошкіна О. В. Побудова системи управління 

фінансовими потоками підприємства в 

ринкових умовах // Економічний вісник Національного 

гірничого університету. – №3. – Дніпропетровськ: 

РИК НГУ, 2003 – С. 56–63. 

7. Єрмошкіна О. В. Теоретичні підходи до класифікації 

фінансових потоків в умовах розвитку 

міжнародних зв’язків підприємства // Економічний 

вісник Національного гірничого університету. – 

№4. – Дніпропетровськ: РИК НГУ, 2003 – С. 79-87 

8. Классики менеджмента: Пер. с англ. Ю. 

Н. Каптуревского / Под ред. М. Уорнера. – СПб.: 

Питер, 2001. – 1168 с. 

9. Миротин Л. Б. Ташбаев Ы.Э. Системный 

анализ в логистике: Учебник – М.: Издательство 

“Экзамен”, 2004. – 480 с. 

10. Ожегов С. И. Словарь русского языка: ок. 

57 000 слов / Под ред. Н. Ю. Шведовой. – 20-е изд. – 

М., 1988. – 750 с 

11. Чухланцев Д. О. Моделирование финансовых 

потоков в вертикально интегрированной компании 

и рацио-нализации ее взаиморасчетов с контрагентами: 

Диссерт. … канд. екон. наук. 08.00.13 

– математические и инструментальные методы 

экономики. – М.: Финансовая академия при Правительстве 

РФ, 2002. – 182 с. 

12. Яструбецька Л. С. Організаційноекономічний 

механізм управління грошовими потоками 

промислових підприємств України: Автореф. 

дис. кан. екон. наук. Львівський національний університет 

ім. Івана Франка. – Львів, 2006. – 18 с. 

13. Beattie Alan N. Maximising the Financial 

Supply Chain in Support of Trade Flows // HSBC’s 

Guide to Cash and Treasury Management in Asia 

Pacific 2005. – P. 73–76. 

14. Optimizing Financial Relationships With 

the Financial Value Chain // http://www.metagroup. 

com // Bulletin of MetaGroup. WhitePaper. 800-945- 

META [6382], Sept., 2004. – 18 p. 



кІлькІСна Складова 

МеТодУ ІденТифІкаЦІї 

МІкроЦивІлІЗаЦІй на 

оСновІ доСлІдження 

фІнанСового СТанУ 

пІдприєМСТв 

Світлана БЛАГОДЄТЄЛЄВА-ВОВК 

Запропоновано методичний підхід до виявлення серед підприємств “Укрпродспілки” 

претендентів на статус мікроцивілізацій шляхом використання фінансового аналізу. Виокремлено 

групу успішних підприємств, які мають достатній для здійснення культурного 

лідерства фінансовий потенціал. Проведено порівняльний аналіз значення фінансових показників 

досліджуваних підприємств зі значеннями показників інших груп суб’єктів господарювання. 

Виявлено, що вибрані підприємства подібні до провідних підприємств розвинених 

країн. 

Systematic point of view to the reveal of pretenders amongst enterprise “Ukrprodspilky” on 

microcivilization status by use the financial analysis is offered. Selected the group of successful 

enterprises, which have sufficient financial potential for realization cultural leadership. Compared value 

of the financial factors of investigational enterprises with values of the factors of the other groups. 

Revealed that chosen enterprises are similar to leading enterprises of the developed countries. 

Актуальність дослідження обумовлена 

потребою апробації на практиці та 

встановлення істинності основних положень 

авторської концепції “підприємство як 

мікроцивілізація” 1 , які полягають у такому: 

– підприємство на сучасному етапі розвитку 

є не лише “актором” економіч- 

1 Див., наприклад, праці: Благодєтєлєва-Вовк С. Л. Цивілізація: 

поняття, класифікація, контекстуальна модель 

// Вісник Львівського університету: Серія економічна. – 

2007. – Випуск 37 (1). – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. 

– С. 172–177; Благодєтєлєва-Вовк С. Л. Підприємство як 

мікроцивілізація// Інновіційні процеси економічного розвитку: 

вітчизняний та зарубіжний досвід. Тези доповідей 

Всеукраїнської конференції 26–27 квітня 2007 р. – Тернопіль: 

Комп’ютерно-інформаційний центр ПРІНТ-ОФІС. 

– 2007. – С. 212–214; Благодєтєлєва-Вовк С. Л. Економічний 

розвиток і культура // Формування єдиного наукового 

простору Європи та завдання економічної науки. 

Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. 

Тези доповідей (24–26 жовтня)/ Відп. ред. С. І. Юрій. – 

Тернопіль, 2007. – С. 175–172. 

ної сфери. Його вплив поширюється 

за її межі – загалом на сферу культури, 

пронизуючи і збагачуючи її духом 

економічного; 

– для того, щоб зафіксувати зазначені 

особливості, ми пропонуємо використати 

цивілізаційний підхід і розглядати 

підприємство як мікроцивілізацію, 

тобто форму буття людського роду 

у вимірах духу, матерії, суспільства, 

яка характеризується верховенством 

людини і реалізується через усталені 

культурні, економічні, технологічні й 

інші аспекти впливу на дійсність; 

– серцевиною ефективної взаємодії 

підприємства й оточуючого світу має 

стати інститут культурного лідерства. 

Культурне лідерство – це створення 


культурних інновацій та реалізація 

культурних ініціатив, які дозволяють 

сформувати довгострокові, стратегічні 

переваги щодо досягнення максимально 

прийнятного для свого часу 

рівня та якості життя; 

– завдання економіки полягає у створенні 

умов для вивільнення людини, 

утвердженні розмаїття змісту і форм 

існування, досягненні індивідуальної і 

колективної повноти буття. 

Загалом, дослідженнями природи цивілізацій 

займалися такі видатні мислителі минулого, 

як: Дж. Віко, Ж. Боден, В. де Мірабо, 

А. Фергюсон, К. А. де Сен-Сімон, К. Маркс, 

Ф. Енгельс, Ж. А. де Гобіно, Г. Рюккерт, 

М. Данилевський, Ф. Бродель, О. Шпенглер, 

А. Тойнбі, П. Сорокін, У. Ростоу, Д. Белл та ін. 

Діяльність попередників у руслі цивілізаціонізму 

плідно продовжили такі закордонні 

вчені-сучасники як Зб. Бзежинський, А. Тоффлер, 

К. Ясперс, С. Хангтінгтон, Р. Нісбет, 

Ч. Тіллі, А. Бард, Я. Зодерквіст. Їхні ідеї набули 

визнання і популярності, оскільки адекватно 

пояснювали соціальну природу реальності. 

Пострадянська наука в особах Ю. Яковця, 

В. Іноземцева С. Кисельова, С. Переслигіна, 

В. Вольнова винесла на обговорення 

громадськості оригінальні ідеї щодо розуміння 

культурного процесу як у глобальному, 

так і територіальному контексті. 

На теренах України яскравими представниками 

цивілізаційного підходу є Ю. Пахомов, 

С. Кримський, Ю. Павленко, А. Філіпенко, 

О. Білорус. Їхня творча праця сприяла 

створенню авторитетної на світовому рівні 

вітчизняної школи глобалістики і міжнародної 


Однак, цивілізаціоністами розглядаються 

виключно макросоціальні утворення. 

Особливістю ж авторського підходу є використання 

цивілізаційного підходу як методу 

для дослідження мікроекономічних систем – 

підприємств, оскільки процеси диференціації 

дійсності прискорили гуманізацію господарських 

суб’єктів, зосередили увагу людей 

на цінностях і культурі. 


Метою даного дослідження є ідентифікація 

претендентів на статус мікроцивілізацій 

на основі дослідження фінансового 

стану та результатів діяльності вітчизняних 

підприємств харчової промисловості. 

Об’єктом дослідження стала група підприємств, 

що є членами Української спілки 

об’єднань, організацій і підприємств з виробництва 

продовольчих товарів “Укрпродспілка”. 

Під час дослідження використовувався 

дедуктивний метод, кількісний підхід, прийоми 

пошукового, фінансового та компаративного 

аналізу. 

Українська спілка об’єднань, організацій 

і підприємств з виробництва продовольчих 

товарів “Укрпродспілка” існує понад 16 років. 

Вона була утворена 19 вересня 1991 року 

[1]. Об’єднує понад 250 багатопрофільних 

підприємств-виробників і постачальників понад 

2500 різноманітних продуктів харчування. 

Головними пріоритетами її діяльності є: 

– забезпечення потреб населення в 

харчовій продукції за кількістю, асортиментом, 

якістю; 

– залучення інвестицій для відтворення 

технічної бази, створення нових 

продуктів харчування заданих властивостей 

[2]. 

Ідентифікація мікроцивілізацій ґрунтується 

на припущенні, що вони мають протягом 

достатньо тривалого періоду, успішно 

виконувати економічну функцію, тобто бути 

прибутковими, ліквідними, платоспроможними 

та фінансово стійкими підприємствами 

для того, щоб сформувати потенціал культурного 

лідерства. 

Процес практичного їх виявлення відбувався 

у декілька етапів. 

1. Встановлено повний перелік організацій 

(генеральної сукупності), які входять до 

складу “Укрпродспілки”. За наданою керівництвом 

інформацією їхня актуальна кількість 

становила 162 підприємства. 

2. Відібрано тих членів, які розкривають 

інформацію відповідно до “Положення 

про розкриття інформації емітентами цінних 

паперів” 2 , затвердженого Рішенням Держав- 


ної комісії з цінних паперів та фондового ринку 

від 19.12.2006 р. за № 1591 [3], що розроблене 

на основі пункту 15 частини другої статті 7 та 

пункту 13 статті 8 Закону України “Про державне 

регулювання ринку цінних паперів в 

Україні”, статей 15, 39–41 Закону України “Про 

цінні папери та фондовий ринок”. 

Звіти підприємств представлено на 

сайтах “Системи розкриття інформації на 

фондовому ринку” – http://www.smida.gov.ua/ 

та “Загальнодоступної інформаційної бази 

даних ДКЦПФР про ринок цінних паперів” – 

http://www.stockmarket.gov.ua/. 

Отже, 79 підприємств, тобто майже половина 

(48,7%) з загального переліку членів 

“Укрпродспілки”, підпадають під дію вказаного 

Положення, тобто є емітентами цінних паперів 

(акціонерними підприємствами) та їхня 

звітна інформація має знаходитися у відкритому 

доступі. Однак, лише 35 із них (21,6% 

від загальної чисельності підприємств) регулярно 

і відповідально, тобто протягом останніх 

трьох-чотирьох років, надавали свої дані, 

інші – тією чи іншою мірою ігнорували вимоги 

згаданого Положення та попередніх нормативно-правових 

актів щодо цього питання. 

3. Визначено серед відібраних підприємств 

такі, які протягом останніх трьох років 

ефективно проводять діяльність та мають 

задовільний фінансовий стан. При цьому 

з’ясувалося, що з 35 суб’єктів господарювання, 

які розкривають інформацію про себе, три 

підприємства 3 , або 1,9% від генеральної сукупності 

– перебували у стані провадження 

справи про банкрутство (визнані банкрутами 

та підлягали ліквідації), а ще 17 (10,5%) 

– були збитковими й мали проблеми з платоспроможністю 

та фінансовою стійкістю. У 

підсумку залишилося 15 достатньо прозорих 

та законослухняних підприємств, фінансовий 

стан і результати діяльності яких можна 

2 Ми провели цей відбір з причини недоступності для аналізу 

даних фінансової звітності. На жаль, потрібно констатувати 

факт, що існує незацікавленість суб’єктів господарювання у 

прозорості діяльності та підконтрольності з боку суспільства 

3 Перелік підприємств-банкрутів: Первомайське акціонерне 

виробничо-торговельне товариство “Південний Буг”, 

акціонерне товариство закритого типу “Маріупольська 

харчосмакова фабрика”, ВАТ “Кіровоградхарчопром”. 


інтерпретувати як успішні. Їх питома вага у 

генеральній сукупності становить 9,3%. 

4. Введено додатковий критерій чисельності 

персоналу для підвищення якості відбору, 

застосування якого дозволило з переліку 

претендентів на статус мікроцивілізацій усунути 

малі підприємства з кількістю працюючих 

до 50 осіб включно4 . Таким чином, до кінцевої 

вибірки списку ймовірних мікроцивілізацій увійшло 

9 підприємств, або 5,6% від генеральної 

сукупності – це ВАТ “Богуславський завод 

продтоварів”, ЗАТ “Великодальницький завод 

продовольчих товарів “Євдокія”, ЗАТ “Кобеляцький 

завод продтоварів “Мрія”, ВАТ “Костопільський 

завод продовольчих товарів”, ВАТ 

“Олевський хлібозавод”, ВАТ “Тетіївський завод 

продтоварів”, ЗАТ “Торезька харчосмакова 

фабрика”, ВАТ “Харчовик”, ЗАТ “Шполянський 

завод продтоварів”. 

5. Виконано на основі звітних даних розрахунки 

й аналіз показників господарської діяльності 

та фінансового стану відібраних підприємств 

за 2004–2006 рр., використовуючи 

сучасну методику фінансового аналізу [4]. 

6. Сформовано систему з 13 фінансовоекономічних 

показників, за допомогою яких 

здійснено комплексне порівняння результатів 

діяльності фінансово успішних підприємств. 

До згаданої системи ми включили такі показники: 

стану та зміни валюти балансу, необоротних 

активів, оборотних активів, власного 

капіталу, залученого капіталу; обсягу та приросту 

чистого доходу, собівартості, чистого 

прибутку; коефіцієнт загальної ліквідності, 

фінансової незалежності, оборотності активів, 

рентабельності виробництва і рентабельності 

капіталу. Вибір перелічених показників обумовлений 

їх універсальністю, поширеністю, 

зрозумілістю, об’єктивністю щодо відображення 

реальної фінансово-економічної ситуації та 

тенденцій до її зміни на підприємстві. 

7. Сформовано рейтинг підприємств за 

результатами порівняння значень показників 

(табл. 1). При цьому найвищий рейтинг 

4 Ми вважаємо, що мале підприємство не може бути мікроцивілізацією, 

оскільки його внутрішнє середовище є 

недостатньо складне, різноманітне та самодостатнє, а 

культурний вплив на оточуюче середовище – незначний. 



Рейтинг претендентів на статус мікроцивілізації, складений на основі оцінки їх фінансового стану за 2004-2006 рр. 

Рейтинг за показниками: 

рейтинг 

загалом балів 

рентабельності 

капіталу 

рентабельності 

виробництва 

оборотності активів 

коефіцієнту фінансової 

незалежності 

коефіцієнту загальної 

ліквідності 

обсягу та приросту 

чистого прибутку 


собівартості продукції 


чистого доходу 

стану та зміни 

залученого капіталу 


власного капіталу 


оборотних активів 


необоротних активів 

стану та зміни валюти 

балансу 

Назва учасника рейтингу 


8 8 8 8 6 6 7 6 4 6 2 5 4 78 6 

ВАТ “Богуславський завод 

продтоварів” 

3 1 6 3 2 8 8 3 9 8 9 1 5 66 4 

ВЗАТ “Великодальницький завод 

продтоварів “Євдокія” 

82 Світ фінансів. 4 (17), грудень 2008 р. 

5 5 5 5 7 4 4 7 2 1 6 7 8 66 4 

ЗАТ “Кобеляцький завод 

продтоварів “Мрія” 

2 2 2 1 3 1 1 1 3 5 4 2 1 28 1 

ВАТ “Костопільський завод 


ВАТ “Олевський хлібозавод” 7 7 7 7 5 5 5 9 5 4 5 8 8 82 7 

9 9 9 9 9 9 9 8 8 3 1 9 3 95 8 

ВАТ “Тетіївський завод 


6 6 4 6 8 7 6 5 1 2 8 6 6 71 5 

ЗАТ “Торезька харчосмакова 

фабрика” 

ВАТ “Харчовик” 1 3 1 2 1 2 2 4 6 9 7 4 7 49 3 

4 4 3 4 4 3 3 2 7 6 3 3 2 48 2 

ЗАТ “Шполянський завод 

продтоварів”

з великим відривом від інших суб’єктів господарювання 

отримав ВАТ “Костопільський 

завод продовольчих товарів”. На другій та 

третій позиції з мінімальним розривом у бал 

знаходяться ЗАТ “Шполянський завод продтоварів” 

та ВАТ “Харчовик”. Четверте місце 

поділили ЗАТ “Великодальницький завод 

продовольчих товарів “Євдокія” та ЗАТ “Кобеляцький 

завод продтоварів “Мрія”. Інші 

підприємства, зокрема ЗАТ “Торезька харчосмакова 

фабрика”, ВАТ “Богуславський 

завод продтоварів”, ВАТ “Олевський хлібозавод” 

та ВАТ “Тетіївський завод продтоварів” 

посіли відповідно 5, 6, 7 та 8 місця. 

Побудова рейтингу дозволила також емпіричним 

шляхом виявити кореляцію між строками, 

так звану міжперсональну кореляцію (за 

Сирил Бартом [5, 325]). Вона полягає у тому, 

що ЗАТ “Шполянський завод продтоварів” та 

ВАТ “Харчовик” мають більше спільного, аніж 

відмінного, навіть незважаючи на різницю в 

основних напрямах бізнесу (для першого 

– це випуск солоних і солодких снеків, для 

другого – виробництво вина). Аналогічні висновки 

вірні також щодо ЗАТ “Великодальницький 

завод продовольчих товарів “Євдокія” 

(займається виробництвом дистильованих 

алкогольних напоїв і плодоовочевих консервів) 

та ЗАТ “Кобеляцький завод продтоварів 

“Мрія” (випуск мінеральної води, макаронних 

виробів, печива, пирогів і тістечок з тривалим 

терміном зберігання) 5 . 

Указаний рейтинг дозволив виокремити 

три групи підприємств з різним рівнем фінан- 

Назва показника 

5 Виявлення таких зв’язків потребує подальшого якісного 

дослідження. 


Загалом для 

російських 

підприємств 

сової успішності: “лідерів” – найбільш фінансово 

успішних (перші три з дев’яти), “мідлерів” – 

порівняно успішніших (ті, що зайняли наступні 

три позиції) та “аутсайдерів” – просто успішних 

(останні три суб’єкти господарювання). Можна 

припустити таке: ймовірність того, що підприємства 

є мікроцивілізаціями вища для “лідерів” 

та “мідлерів”, оскільки чим кращі значення 

фінансових показників, тим вищі можливості 

для реалізації неекономічної функції культурного 

лідерства. 

8. Здійснено порівняння деяких значень 

фінансових показників з окремими результатами, 

одержаними В. В. Баліцькою [6] в ході 

статистичної оцінки загальної фінансової 

позиції суб’єктів господарювання України за 

2005 рік (табл. 2). Це зіставлення необхідне, 

оскільки на його основі можна визначити на 

скільки краще (гірше) функціонують претенденти 

на статус мікроцивілізацій – члени 

“Укрпродспілки”, аніж загалом українські або 

російські підприємства. 

Виявлено, що значення коефіцієнта фінансової 

автономії для кращих підприємств 

“Укрпродспілки” на 48,6% перевищує значення 

цього ж показника для українських 

підприємств. Це означає, що фінансова стійкість 

досліджуваної групи фірм у середньому 

на половину вища, ніж загалом для українських 

суб’єктів господарювання. Однак, 

якщо порівнювати коефіцієнт фінансової автономії 

таких підприємств з величиною аналогічного 

показника російських підприємств, 

то він є нижчим на 24,3%, тобто майже на 


Значення окремих показників фінансового стану групи досліджуваних підприємств та загалом 

підприємств України і Росії 

Загалом для 

українських 


Для групи 

досліджуваних 


Коефіцієнт фінансової автономії 0,544 0,455 0,676 

Коефіцієнт забезпечення 

власними оборотними активами 

-0,106 -0,139 0,299 

Коефіцієнт загальної ліквідності 1,131 1,118 2,298 


четвертину, що свідчить загалом про вищий 

рівень фінансової незалежності суб’єктів 

господарювання сусідньої країни. 

Значення коефіцієнта забезпечення власними 

оборотними активами вибірки суб’єктів 

господарювання є додатнім і досить високим, 

тоді як для загалом українських та російських 

підприємств воно є від’ємним. Отже, 

наші претенденти мають достатньо власних 

оборотних активів, що позитивно впливає на 

ефективність бізнесу та фінансовий стан. 

Позитивна ситуація спостерігається 

щодо значень коефіцієнта загальної ліквідності, 

бо показник для досліджуваних 

підприємств у два рази перевищує рівень 

українських і російських суб’єктів господарювання 

– на 203,2 та 205,5% відповідно. 

Таким чином, зроблене порівняння підтвердило, 

що група претендентів на статус 

мікроцивілізацій має кращий фінансовий 

стан, аніж загалом вітчизняні та російські 

підприємства. 

9. Проведено порівняння значень показників 

фінансового стану підприємств вибірки 

з величинами аналогічних показників початку 

2000-х рр. двохсот кращих підприємств США, 

Євросоюзу та Японії, у тому числі харчової 

промисловості, за матеріалами дослідження 

Кярана Уолша [7, 356–375] – головного спеціаліста 

Ірландського інституту менеджменту у 

Дубліні. Вихідні дані наведено у табл. 3. 



Для підприємств 

США 

Очевидно, що за показником “прибутковості 

власного капіталу” вибрані вітчизняні 

підприємства знаходяться на рівні, аналогічному 

для фірм Євросоюзу, тоді як японські 

організації мають суттєво (загалом більше, 

ніж на третину, а для харчової промисловості 

– удвічі) нижчі його значення. Винятки 

становлять американські підприємства, у 

яких прибутковість власного капіталу значно 

вища, ніж в їхніх іноземних колег – у два 

рази (на 100%) для усіх суб’єктів господарювання 

та у чотири (на 300%) для підприємств 

харчової промисловості. Отже, досліджувані 

нами підприємства мають чіткий орієнтир 

щодо поліпшення віддачі власного капіталу. 

Найвище значення показника прибутковості 

активів зафіксовано для американських 

підприємств, що на 128,6% більше, ніж 

для суб’єктів господарювання Євросоюзу, та 

на 113,3% – для усіх підприємств Японії загалом; 

на 233,3% вище, аніж для японських 

підприємств харчової промисловості. Група 

вітчизняних суб’єктів господарювання згаданої 

галузі має дещо більшу прибутковість 

активів, ніж японські колеги, але суттєво 

нижчу, ніж підприємства Євросоюзу та США, 

відповідно на 16,5% та 148,4%. Таким чином, 

претендентам треба попрацювати над 

підвищенням віддачі активів. 

Значно краща ситуація спостерігається 

щодо значень коефіцієнта загальної ліквіднос- 


Значення фінансових показників підприємств США, Євросоюзу, Японії та вибраної групи 

Прибутковість власного капіталу 

(ROE), % 

загалом 

для харчової 

промисловості 

Для 


Євросоюзу 

Для 


Японії 


Загалом 



загалом 



Для підприємств 

вибірки 

26 50 12,5 12 9 6 12,7 

Прибутковість активів (ROTA), % 16 16 7 7 7,5 5,1 6,08 

Коефіцієнт загальної ліквідності 1,3 0,9 1,7 1,85 1,75 1,45 2,29 

Оборотність активів, разів 1,5 1,55 0,75 0,7 1,1 1,25 2,74

ті, за яким група досліджуваних підприємств 

суттєво випереджає іноземні – на 76,2% американські, 

у тому числі фірми харчової промисловості 

на 154,4%; євросоюзні – на 34,7% 

загалом, та на 23,8% підприємства харчової 

промисловості, зокрема, японські – на 30,9% 

загалом та у зазначеній галузі – на 57,9%. Цю 

особливість можна пояснити, з одного боку, 

наявністю власного оборотного капіталу, а 

з іншого – значними обсягами сформованої 

дебіторської заборгованості, величина якої 

включається до розрахунку. 

Позитивно виглядає група досліджуваних 

підприємств щодо значень показника 

оборотності активів. Протягом року активи 

на них оберталися майже три рази, тоді як 

у США – 1,5, тобто майже уполовину повільніше. 

У Євросоюзі оборотність активів відбувається 

ще удвічі повільніше, ніж у Сполучених 

Штатах Америки (учетверо повільніше, 

ніж на підприємствах вибірки). Дещо вища 

оборотність у підприємств Японії, однак 

вона також менша, ніж у групи досліджуваних 

підприємств на 149,1% для всіх господарюючих 

суб’єктів та на 119,2% для представників 

аналогічної галузі. 

Таким чином, проведене порівнювання 

значень головних фінансових показників для 

підприємств вибірки та провідних фірм розвинених 

країн дає змогу встановити, що вибрані 

вітчизняні підприємства “Укрпродспілки” за 

двома показниками – коефіцієнтом загальної 

ліквідності та оборотністю активів – суттєво 

випереджають своїх закордонних колег, а за 

двома іншими – прибутковістю власного капіталу 

та прибутковістю активів – відповідають 

міжнародному рівню. 

Підсумовуючи вищезазначене, можна 

зробити такі висновки: 

– на основі поетапного відбору визначено 

претендентів на статус мікроцивілізацій з 

підприємств – членів “Укрпродспілки”. Обсяг 

вибірки становить 9 підприємств, тобто 5,6% 

від генеральної сукупності; 

– за допомогою оцінки показників фінансового 

стану згаданих підприємств сформовано 

рейтинг, який дозволив виокремити гру- 


пу “лідерів”, “мідлерів” та просто фінансово 

успішних підприємств. “Лідери” та “мідлери” 

мають вищу імовірність бути ідентифіковані 

як мікроцивілізації; 

– проведено порівняння з фінансовими 

показниками українських та російських 

суб’єктів господарювання, в ході якого підтверджено, 

що відібрано справді кращі українські 

підприємства; 

– здійснено співставлення значень показників 

фінансового стану групи досліджуваних 

підприємств з результатами досліджень 

200 провідних корпорацій розвинених 

країн світу. При цьому виявлено, що за певними 

показниками вітчизняні суб’єкти господарювання 

відповідають міжнародному рівню, 

а за окремими – його перевищують. 

Фінансовий аналіз є важливою кількісною 

складовою методу ідентифікації мікроцивілізацій. 

Однак необхідно застосовувати 

й інші – якісні методи дослідження, які у поєднанні 

з кількісними дозволять виявляти 

мікроцивілізації серед підприємств, що, по 

суті, є перспективним напрямком для подальших 

досліджень. 


1. Поздоровлення з нагоди ювілею//http:// 

ln.com.ua/~smpu/what_did/iii-2001.htm 

2. Інтернет-сторінка “Укрпродспілки” //www. 

ukrprod.kiev.ua/industry/business.php?bid=10388 

3. Система розкриття інформації на фондовому 

ринку//www.smida.gov.ua/law/show.php?textid=132 

4. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів 

господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. 

5. Кутлалиев А., Попов А. Эффективность 

рекламы: 2-е издание. – М.: Изд-во “Эксмо”, 2006. 

– С. 325 

6. Баліцька В. В. Загальна фінансова позиція 

суб’єктів господарювання України: статистична 

оцінка// Статистика України. – 2007. – № 2. 

– С. 26–30 

7. Кяран У. Ключевые показатели менеджмента: 

полное руководство по работе с критическими 

числами, управляющими вашим бизнесом: 

Пер. с англ. О. В. Чумаченко. – 4-е. изд. – К.: 

Companion Group, 2006. – С. 356–375. 



СУТнІСТь Та оСобливоСТІ 

банкІвСької конкУренЦІї 

Ольга ВОВЧАК 

Віктор ХАЛЛО 

Розкрито теоретичні засади конкуренції в банківській сфері, визначено її суть та особливості, 

висвітлено чинники та етапи розвитку конкурентного ринку банківських продуктів, 

окреслено напрямки посилення та заходи захисту банківської конкуренції. 

Theoretical bases of competition in a bank sphere are considered, certain its essence and 

features, reflected factors and stages of competition market development of bank products, 

outlined directions of strengthening and measures of defence of bank competition. 

Ключовим поняттям, що виражає сутність 

ринкових відносин, є поняття конкуренції. 

Вона є найважливішою ланкою всієї 

системи ринкового господарства. Стимулом, 

що спонукає фізичних і юридичних осіб до 

конкурентної боротьби, є прагнення перевершити 

інших. Предметом суперництва на 

ринках є частки ринку, контрольовані тими 

чи іншими суб’єктами ринку. 

Дослідження проблем конкуренції у 

банківській сфері відображені у працях 

українських вчених-економістів В. Грушка, 

О. Дзюблюка, І. Лютого, А. Мороза, В. Міщенка, 

С. Реверчука, М. Савлука, Т. Сивої, 

О. Шевцової та ін. Однак серед учених немає 

одностайності у розумінні цього поняття. 

Безумовно, конкурентна боротьба – це 

динамічний та суперечливий процес, однак 

сутність та особливості банківської конкуренції 

потребують поглибленого дослідження, 

яке врахувало б появу нових внутрішніх 

і зовнішніх чинників розвитку банківської діяльності 

в умовах ринкової економіки. 

Метою даного дослідження є з’ясування 

причин, сутності й чинників розвитку банківської 

конкуренції з урахуванням конкурентних ринків. 

Закон України “Про банки і банківську 

діяльність” заклав правові основи формування 

класичної дворівневої структури банківської 

системи, яка охоплює Національний 

банк України і комерційні банки. Центральний 

банк не націлений на комерційну діяльність 

та одержання прибутків. Мережа 

комерційних банків покликана за умов здорової 

конкуренції задовольнити потреби населення 

країни і народне господарство щодо 


банківських послуг і створити умови для стабілізації 

та підвищення рівня національної 

економіки [1]. 

Перехід вітчизняної банківської системи 

від одно- до дворівневої, і від державної 

монополії до ринкової конкуренції, висунули 

проблему конкуренції в банківській сфері на 

одне з перших місць. Ще А. Сміт у 1776 р. 

зробив висновок, що “вільна конкуренція 

рівним чином примушує всіх банкірів проявляти 

більшу передбачливість в їх операціях 

зі своїми клієнтами, щоб їх суперники не відвернули 

цих останніх до себе” [2, 243]. 

Конкурентний банківський ринок – це 

“ринок, на якому дуже багато дрібних покупців 

і продавців, які здійснюють свої операції 

незалежно один від одного, жоден з яких не 

може чинити суттєвого впливу на ціну” [3, 

238–239]. 

Проте сучасна економічна наука тлумачить 

конкуренцію залежно від виду концепції 

конкуренції, серед яких є три основних: поведінкова, 

структурна і функціональна. 

В економічній літературі визначено чотири 

принципові підходи до проблеми конкуренції 

та конкурентних ринків [4, 18]. За 

першим підходом, конкуренція – це суперництво 

за досягнення кращих результатів “на 

будь-яких теренах” [4, 18] і визначає конкуренцію 

як “змагання на ринку”. 

Згідно з другим підходом, конкуренція – 

це елемент ринкового механізму, який урівноважує, 

як відомо з теорії економіки, попит 

і пропозицію. 

За третім, конкуренція – це критерій визначення 

типу галузевого ринку і ґрунтується на 

сучасній теорії морфології ринку [4, 27-34]. 

За четвертим підходом, конкуренція – це 

процедура відкриття (discovery procedure), 

його вперше висунув і обґрунтував Ф. Гайєк 

[5, 6], який дійшов висновку, що “суспільства, 

які покладаються на конкуренцію, в кінцевому 

рахунку успішніше, ніж інші досягають 

своїх цілей”. Водночас “економічна конкуренція 

виступає як метод відкриття конкретних 

фактів, котрі мають значення для досягнення 

специфічних, часових цілей” [5, 7]. 


Якщо базуватись на першому підході, 

то конкуренцію можна визначити як суперництво 

ринкових суб’єктів, зацікавлених в 

досягненні однієї і тієї ж мети. До суб’єктів 

банківського ринку належать продавці і покупці. 

Необхідно наголосити на таких ознаках 

конкуренції взагалі: 

– існування ринків з альтернативними 

можливостями вибору для покупців 

(продавців); 

– наявність більшої чи меншої кількості 

покупців (продавців), що змагаються 

між собою і використовують різні інструменти 

ринкової політики; 

– чергування використання цих інструментів 

одними конкурентами і відповідних 

заходів інших конкурентів. 

На основі аналізу економічної літератури 

і практики приходимо до висновку, що 

банківська конкуренція має такі головні особливості 

[6, с.151]: 

– банк на ринку виступає у ролі продавця 

і покупця; 

– стандартизованість банківських продуктів 

існує незалежно від теорії їх 

реалізації; 

– об’єктом конкурентної боротьби є 

кредитні ресурси, їх джерела та банківська 

клієнтура; 

– наявність високих бар’єрів входу на 

ринки банківських продуктів; 

– відсутність патентного захисту банківських 

інновацій; 

– суб’єктом банківської конкуренції є 

небанківські фінансові і нефінансові 

установи. 

Між іншим, варто наголосити на тому, 

що нині ринок досконалої конкуренції у будьякій 

сфері чи виді діяльності, як ніколи дуже 

далеко відійшов від реальності. У цьому 

контексті доцільно зауважити, що П. Самуельсон 

звернув увагу на те, що конкурентні 

ринки – це швидше ідеал, до якого можна 

прагнути, ніж реальна дійсність. Адже дуже 

важко знайти реальний ринок, де фірми виробляють 

однорідний стандартизований 

продукт, суб’єкти ринку володіють повною 


інформацією про ціни на готову продукцію 

і фактори виробництва, де існує абсолютна 

мобільність ресурсів і капіталу, миттєве пристосування 

виробництва до попиту, де немає 

трансакційних витрат. 

Заслуговує на увагу розвиток нового 

електронного ринку, який за своїми ознаками 

дещо подібний до ознак досконалої конкуренції 

[7, 30–34]. До найважливіших ознак 

нового електронного ринку належать такі: 

– суттєво розширюється доступ до інформації 

усіх учасників обміну; 

– значно зростає швидкість пристосування 

фірми до мінливого попиту у 

мережному середовищі; 

– відсутні посередники між покупцями і 

продавцями; 

– збільшується швидкість здійснення 

угод; 

– зменшуються трансакційні видатки, 

наближаючись до нуля; 

– ускладнюється створення бар’єрів 

для входження на галузеві ринки; 

– з’являється новий тип однорідності 

товару в мережі (наявність супроводжувальних 

послуг-інформації про 

продукт та його експлуатацію). 

Б. Гейтс зробив висновок про те, що “Інтернет 

допомагає будувати ідеальний ринок 

Адама Сміта – ринок, на якому покупці і продавці 

без особливих часових і грошових витрат 

легко знаходять один одного” [8, 91]. 

Однак, як правильно твердить Ю. Воронов 

“дослідження на формальних моделях 

економіки з недосконалою конкуренцією 

самі по собі незастосовувані в практичному 

управлінні” [9, 63]. І тому вченим потрібно 

розробити теорію (або спроектувати ринкові 

механізми) ринкової економіки і банківництва 

з переважною роллю держави і олігархічних 

структур. 

Отже, банківська конкуренція – це процес, 

що здійснюється в динаміці суперництва 

комерційних банків та інших кредитних 

інститутів, в ході якого вони прагнуть забезпечити 

собі стійкі конкурентні переваги на 

ринку банківських послуг. 


Історія виникнення банківської конкуренції 

показує, що хоча деякі ознаки конкурентної 

поведінки можна знайти у найперших 

банках Середньовіччя і навіть у давніх 

кредитних інститутах, однак про реальну 

банківську конкуренцію до другої половини 

ХХ ст. говорити не доводиться. З одного 

боку, це зумовлено економічними причинами: 

банків було відносно мало, ринок був насичений, 

і в цих умовах існувала можливість 

розширення власної справи без утиску інтересів 

одне одного. З іншого боку, нерозвиненість 

банківської конкуренції була пов’язана 

зі специфічною підприємницькою етикою 

банкірів, згідно з якою банківська комерція 

сприймалася як щось принципово інше від 

звичайної комерції, від торгівлі товарами. 

Ще у ХІХ ст. в британських банківських 

колах вважалось нечесним “переманювати” 

клієнтів один в одного. Більше того, у випадку 

переходу клієнта з одного банку до іншого 

з власної волі, йому не відкривався рахунок 

без попередніх переговорів з цим банком. А 

місцезнаходження для нових банків чи їх філій 

обиралося поза сферою діяльності вже 

існуючих. 

Однак на рубежі ХІХ–ХХ століть ситуація 

змінилась, і для банків почалась епоха 

конкуренції-полювання на клієнтів. Якщо у 

ХІХ ст. клієнт сам повинен був йти в банк для 

відкриття рахунку, то на початку ХХ ст. банки 

почали пропонувати клієнтам (насамперед 

підприємцям) послуги “на дому”, змагаючись у 

тому, хто запропонує найвигідніші умови. Відомі 

факти, коли банки вступили в конкуренцію 

навіть з приводу таких угод, які в результаті 

обіцяли бути збитковими. Тим самим, вигода 

приносилась в жертву заради досягнення 

стратегічних конкурентних переваг. 

У ХХ ст. європейський банківський бізнес 

пережив дві глибокі структурні пребудови. 

Перед Першою світовою війною основу 

операцій великих приватних банків Західної 

Європи становили кредитування промисловості 

та угоди з цінними паперами. Малі 

промислові та сільськогосподарські підприємства 

обслуговувались в основному 


в кредитних товариствах. Ощадні каси обмежувались 

виключно ощадними операціями 

і використанням залучених коштів для 

довгострокового кредитування. Безготівкові 

розрахунки ще не набули широкого розповсюдження. 

Таким чином, в кожної групи 

кредитних інститутів була пріоритетна сфера 

впливу, а втручання в суміжну сферу 

зустрічалось відносно рідко. І якщо великі 

банки конкурували один з одним, то, наприклад, 

ощадні каси ними в якості серйозного 

конкурента не розглядались. 

Однак після Першої світової війни ситуація 

повністю змінилась у зв’язку з хвилею 

раціоналізації в банківництві, зумовленою 

надзвичайно сильним розширенням безготівкового 

обігу. Західні комерційні банки 

почали використовувати обчислювальні машини, 

клієнтам було запропоновано ведення 

книг виписок по рахунках. Завдяки цьому 

банки охоплювали все нові прошарки клієнтів, 

що стало однією з причин посилення 

концентрації в банківському секторі економіки. 

Серед великих банків відбувалися злиття, 

а малі банки були поглинені великими. 

Друга велика структурна перебудова 

банківської сфери Західної Європи почалась 

у 60-х рр. ХХ ст. Конкуренція, що особливо 

почала гостро виявлятися з кінця 60-х рр., 

була обумовлена низкою чинників. 

По-перше, європейська банківська індустрія 

мала тенденцію до інтернаціоналізації, 

але при цьому існувала значна орієнтація 

на провідні банки США. Це призвело до взаємопроникнення 

на ринки зарубіжних конкурентів, 

результатом чого стало суперництво 

з місцевими банками, що особливо спостерігалося 

на спільному ринку. Зарубіжні банки, 

що з’явилися тут, принесли із собою нові підходи 

в обслуговуванні клієнтів, почали враховувати 

специфічні потреби в усіх видах 

міжнародних операцій. 

По-друге, відкрилися нові ринки капіталів, 

що трансформували традиційні системи 

внесків. До кінця 70-х рр. ХХ ст. відсоток 

банківських депозитів був забезпечений за 

рахунок коштів інших банків, завдяки між- 


банківському ринку, що розвивався, а також 

євроринкам і удосконаленню наявних 

ринкових інструментів. Спочатку євроринки 

розташовувалися в Лондоні, а потім ці найбільші 

у світі ринки капіталу поширилися на 

основні фінансові центри світу. 

По-третє, у відповідь на конкуренцію 

місцеві європейські банки стали набувати 

свого власного багатонаціонального характеру, 

створюючи відносини суперництва на 

внутрішньому ринку США, що в багатьох випадках 

мало певний успіх. 

По-четверте, банківська індустрія, незважаючи 

на стримування з боку банківського 

законодавства в багатьох країнах, почала 

диверсифікуватися. Наприклад, у США 

законодавство перешкоджало діяльності 

тих банків, що були здатні функціонувати в 

інших країнах. Тому основна діяльність комерційних 

банків зосередилася в сферах 

фінансування під заставу майна, споживчого 

кредитного фінансування, комерційної 

діяльності, управління довірчими і пенсійними 

операціями, поширення інформації 

про євровалюти, створення кредитних карток 

тощо. У цей період розростався перелік 

традиційних банківських послуг. Обмеження 

не торкнулися лише страхового посередництва 

і гарантійних операцій, поручительства 

і комп’ютерних послуг. У результаті до кінця 

70-х рр. ХХ ст. банки змогли розширити 

комплекс послуг за рахунок цих операцій. І 

незважаючи на те, що під тиском конкуренції 

нівелювалася маржа комерційного кредиту 

й інших платних операцій, ці послуги набували 

усе більшого значення. 

По-п’яте, у зв’язку з регулятивною дією 

вищевказаних обмежень банківська індустрія 

ототожнювалась із зростаючою кількістю 

небанківських організацій, які мали сприятливі 

можливості для діяльності в окремих 

галузях. Наприклад, автомобільні компанії, 

фінансові результати яких пов’язані із 

можливостями агентів у справах продажу і 

власним фінансовим станом, а також залежали 

від обсягів реалізації автомобілів, почали 

використовувати розширення лізинго- 


вих операцій і кредитного фінансування за 

рамки своєї постійної клієнтури. Компанії, 

що випускають туристичні чеки і кредитні 

картки, такі як American Express, знайшли 

можливості запропонувати великий спектр 

фінансових послуг своїм вкладникам за незначну 

додаткову плату. І, нарешті, торгові 

компанії використовували можливості створення 

загальнонаціональних ринків збуту, 

забезпечивши собі перспективи в наданні 

міжнародних фінансових послуг, які банкам 

було заборонено здійснювати. 

По-шосте, на банківську індустрію усе 

більший вплив здійснювали технологічні 

розробки і новинки. Особливо це торкнулося 

роздрібної банківської діяльності, де зростали 

обсяги діловодства і вартість самих операцій. 

Щоб справитися із цими проблемами, 

банки почали впроваджувати пластикові 

картки й електронні машини. Крім того, потреби 

збільшення обсягу послуг, особливо 

в неробочі години, обумовили використання 

перших касових автоматів, а згодом і автоматичних 

касових машин. Таким чином, багато 

установ були усе більш автоматизованими, і 

з’явилася реальна можливість надання послуг 

з інформаційної обробки даних, що стало 

новим видом ринкових операцій. 

По-сьоме, конкуренція зростала й у банківській 

діяльності з обслуговування приватних 

осіб. Здійснення прибуткового залучення 

коштів вкладників призвело до гострої конкуренції 

з комерційними банками. Ощадні банки 

і будівельні товариства за межами країни для 

залучення коштів дрібних вкладників пропонували 

зростаючу кількість послуг. Кошти великих 

вкладників здебільшого відволікалися 

фондами грошового ринку або ж за допомогою 

пропозиції новітнього комплексу фінансових 

послуг, що ускладнювало роботу банків. 

Зростало суперництво на ринку кредитування 

приватних осіб. Компанії, що застосовують 

кредитні картки, оперуючи через банки, надавали 

дешеві кредити; магазини пропонували 

клієнтам системи автоматично поновлювальних 

кредитів; кредитно-фінансові компанії надавали 

позики під заставу майна тощо. 


Отже, до кінця 70-х рр. ХХ ст. банківська 

індустрія світу стала більш конкурентоспроможною. 

Відмінності, що традиційно 

існували між різноманітними видами фінансових 

інститутів, швидко нівелювалися. 

Більшість конкурентів змогло вийти за рамки 

національних меж і діяти в глобальному 

масштабі. Крім того, з’явилося багато нових 

суб’єктів ринку, які не були стримані чинними 

обмеженнями з боку законодавства, що 

давало їм безсумнівні переваги в конкурентній 

боротьбі. І, нарешті, поява нових технологій 

і альтернативних послуг реально загрожувала 

традиційним методам банківської 

діяльності. 

80-ті рр. ХХ ст. характеризувалися подальшим 

загостренням конкуренції. Зменшилась 

маржа між процентними ставками 

по кредитах і вкладах. Це, а також зростання 

витрат на оплату праці і матеріальне забезпечення 

банківської діяльності ще більше 

звузили можливості цінової конкуренції. 

Внутрішні ринки збуту банківських послуг, 

особливо в Західній Європі, вичерпались. В 

умовах зниження темпів світового економічного 

зростання і підвищення кредитних ризиків 

західні банки почали виявляти інтерес 

до нових ринків збуту, представлені насамперед 

країнами Східної Європи. Основними 

мотивами входження іноземних банків 

на східно- та центральноєвропейські ринки 

були ринкові та регуляторні чинники. Ділова 

стратегія іноземних банків мала схожий характер 

у Чехії, Угорщині та Польщі. На ранній 

стадії входження їхня основна діяльність 

зводилася до обслуговування клієнтів з материнської 

країни (ознаки так званої захисної 

експансії). На той час ці цільові клієнти 

були більш платоспроможними, ніж навіть 

великі внутрішні компанії. Пізніше основним 

мотиваційним фактором стало одержання 

ринкових переваг. 

Вищесказане означає, що в перспективі 

необхідно чекати посилення конкуренції на 

українському банківському ринку, внаслідок 

розвитку вітчизняного банківництва і посилення 

глобалізації банківської конкуренції. 


Серед основних чинників загострення 

конкуренції між банками можна назвати: 

– формування певної однорідності банківських 

продуктів; 

– розвиток боротьби за вільні дешеві 

ресурси, що змушує банки доводити 

перед клієнтами свою конкурентноспроможність 

та якість управління; 

– зростання ролі конкуренції при визначенні 

ціни на банківські продукти. 

Водночас великі банки об’єднуються у 

спілки, альянси, адже конкуренція між ними 

несе великі ризики. І тут необхідно нагадати 

вдале зауваження Гікса: “Найкраще із усіх 

монопольних прибутків – це спокійне життя” 

[10, 44]. Міжнародні корпоративні альянси, 

в тому числі банківські, пристосовуються до 

конкуренції, оскільки при спільному інвестуванні 

у великі проекти ризики зменшуються. 

Отже, у цьому ракурсі можна говорити про 

певне згасання банківської конкуренції і посилення 

узгодженості, планомірності. Інтереси 

сторін об’єднує довгострокова угода, проекти, 

бізнесова вигода від успіху партнера. 

Прагнучи підвищити рівень конкуренції 

між банками, Національний банк України, 

зокрема, виступає за створення незалежних 

рейтингових агенцій. Їх завдання – збільшити 

прозорість українських банків, створивши 

засади для суворої конкуренції між ними за 

ресурси населення та підприємств, посилити 

боротьбу за вартість коштів, що залучаються, 

оскільки банки з високою рейтинговою 

оцінкою зможуть залучати кошти за нижчою 

вартістю, ніж менш рейтингові банки. 

Конкуренція в банківському секторі має 

стосуватися і державних банків. Їх необхідно 

поставити в такі самі умови, в яких перебувають 

решта вітчизняних банків. Це стосується 

питання сплати Ощадбанком внесків у Фонд 

гарантування вкладів фізичних осіб. На сучасному 

етапі він їх не сплачує, оскільки його вклади 

гарантуються державою. Це ставить його в 

сприятливіші умови, ніж інші банки і порушує 

конкурентне середовище в банківській сфері. 

Підвищуючи конкуренцію в банківському 

секторі, менеджери отримують змогу стиму- 


лювати банки до збільшення власного капіталу. 

Посилення конкуренції вимагатиме від 

банків підвищення якості капіталу, яке може 

відбуватися шляхом підвищення якості активів, 

або збільшення капіталу в абсолютному 

значенні. 

Окремою проблемою банківництва є 

посилення ринкової дисципліни. Зазвичай, 

у банків це поняття асоціюється швидше з 

централізованою, ніж з ринковою економікою. 

Необхідне розуміння того, що ринок 

потребує суворої дисципліни, оскільки порушення 

тих чи інших нормативів, інших засад 

банківського бізнесу призводить до серйозних 

негативних наслідків. Згідно з основними 

принципами Базельського комітету з 

банківського нагляду, ефективна ринкова 

дисципліна є передумовою для здійснення 

ефективного банківського нагляду. Таким 

чином, вимоги щодо посилення ринкової 

дисципліни є вимогами цивілізованого інституту 

конкуренції. 

В економічній системі ринкового типу 

захист конкуренції здійснює держава. У ст. 

42 Конституції України записано: “Держава 

забезпечує захист конкуренції у підприємницькій 

діяльності. Не допускаються зловживання 

монопольним становищем на ринку, 

неправомірне обмеження конкуренції та 

недобросовісна конкуренція” [11, 11]. 

У всіх країнах за розвитком конкуренції 

та обмеженням монополістичної діяльності 

учасників ринкової економіки та банківництва 

здійснюють спеціально створені антимонопольні 

органи, які виконують наступні 

функції: 

– розроблення заходів щодо створення 

конкуренції, демонополізації виробництва 

і обігу, розукрупнення високо 

монополізованих структур; 

– комплексний аналіз стану ринків і 

конкуренції на них; 

– експертизу нормативних актів, що 

стосуються функціонування ринку; 

– підготовку пропозицій з питань удосконалення 

антимонопольного законодавства. 


У контексті вищезазначеного варто зауважити, 

що взаємне доповнення антимонопольного 

і пруденційного нагляду та ринкової 

дисципліни за умов досконалої конкуренції є 

вирішальним чинником забезпечення стабільності, 

як окремих банківських установ, 

так і банківської системи взагалі. Однак, 

необхідно розуміти, що підвищення рівня 

конкуренції не є перманентним процесом, 

на якомусь етапі це може знизити зацікавленість 

банків та акціонерів у подальшому 

розвитку банківського бізнесу, тому кроки в 

напрямку подальшого посилення конкурентного 

середовища мають бути виваженими і 

послідовними. 

Підсумовуючи вищевикладене, приходимо 

до висновку, що у даний час ринок 

банківських послуг у будь-якій країні світу 

з ринковою економікою діє в умовах жорсткої 

конкуренції. Ще півтора століття тому 

ситуація була зовсім іншою, ринок був недостатньо 

насиченим і банкіри не вважали за 

необхідне вести за нього боротьбу між собою. 

Такий стан ринку позначався на низькому 

рівні розвитку банківського бізнесу, методи 

роботи якого залишалися незмінними 

протягом століть. Ситуація різко змінилася 

після Першої світової війни, коли швидко 

зростало використання безготівкового обігу, 

яке дозволило розширити клієнтську базу 

банків, що і стало причиною концентрації 

банківського капіталу та розвитку конкуренції 

на банківському ринку. Розвиток рівня 

конкуренції у банківському бізнесі сприяв 

активному розвитку нових методів роботи, 

впровадженню нових технологій та розробці 

нових банківських продуктів. 

Схожий період зараз переживає український 

банківський ринок, де наступає період 

активної конкурентної боротьби. Адже 

дотепер, не відчуваючи гострої конкуренції, 

українські банки мали змогу отримувати 


надвисокі прибутки при низькій ефективності 

роботи. Причиною цього був незначний 

рівень конкуренції на внутрішньому банківському 

ринку. Однак із активізацією розвитку 

місцевих банків, та приходом в український 

банківський бізнес іноземного капіталу із 

значним досвідом конкурентної боротьби 

банківські установи змушені підвищувати 

власну ефективність та відкривати нові сфери 

для діяльності, котрі раніше нехтувалися 

ними через невисоку прибутковість та значні 

ризики. 


1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” 

// www. bank. gov. ua 

2. Смит А. Исследование о природе и причинах 

богатства народов. – М.: Соцэкгиз, 1962. – 

684 с. 

3. Словник сучасної економіки МАКМІЛЛАНА: 

Пер. з англ. – К.: АртЕк, 2000. – 640 с. 

4. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству 

та економіці: В 3 т. – Т.3. – К.: Фенікс, 

2007. – 556 с. 

5. Хайек. Конкуренция как процедура открытия 

// МЭиМО. – 1989. – № 12. – С. 6 – 14. 

6. Реверчук С. К., Кльоба Л. Г., Паласевич М. 

В. Управління і регулювання банківською інвестиційною 

діяльністю: Наукова монографія / За 

ред. д.е.н., проф. С. К. Реверчука. – Львів: Тріада 

плюс, 2007. – 352 с. 

7. Рудакова Н. Основное течение экономической 

теории: потенциал и научная критика // 

Вопросы экономики. – 2005. – № 8. – С. 21 – 35. 

8. Гейтс Б. Бизнес со скоростью мысли. – 

М.: ЭКСМО, 2002. – 410 с. 

9. Воронов Ю. П. Нет в мире совершенства 

(Нобелевская премия по экономике 2007) // ЭКО. 

– 2008. – № 1. – С. 36 – 63. 

10. Гордеев В. Две тенденции в эволюции конкуренции 

// МЭиМО. – 2007. – № 1. – С. 43 – 45. 

11. Закон України “Про банки і банківську діяльність” 

// www. bank. gov. ua 



регУляТивний капІТал 

банкІв: СУТнІСТь, 

порядок виЗнаЧення 

Та проблеМи доСТаТноСТІ 

Роман ТИРКАЛО 

Наталія ТКАЧУК 

Розглянуто сутність і порядок визначення регулятивного капіталу банку. Особливу увагу 

акцентовано на проблемі достатності регулятивного капіталу для банківської системи України. 

Здійснено аналіз достатності регулятивного капіталу вітчизняних банків за 2001–2007 рр. 

Essence of regulatory bank capital is considered. The accent is made on problem the bank’s 

regulatory capital adequacy for the Ukrainian banking system. The article analyses the bank’s 

regulatory capital adequacy of Ukrainian banks during the period of 2001-2007. 

Одним із фундаментальних чинників забезпечення 

надійності, безпечності та конкурентоспроможності 

банку на ринку є власний 

капітал, достатній розмір якого сприяє стабільному 

функціонуванню банку та зниженню 

ризиків. У сучасній банківській практиці 

вирізняють кілька видів власного капіталу, 

серед яких для потреб управління банком 

використовують регулятивний капітал, обсяг 

і рівень достатності котрого – найважливіші 

нормативи банківської діяльності. 

Проблемам формування та визначення 

достатності власного капіталу банку присвячені 

праці українських вчених, зокрема: 

М. Алексеєнка, З. Васильченко, О. Васюренка, 

А. Вожжова, О. Дзюблюка, А. Мороза, 

Л. Примостки, М. Савлука, В. Стельмаха, 

О. Сугоняка та ін. Серед зарубіжних і ро- 

сійських вчених, які вивчали цю проблематику, 

варто виокремити праці В. Колеснікова, 

Л. Кроливецької, Дж. Ф. Сінкі, П. Роуза, 

Ф. Мишкіна, Т. Коха. 

Незважаючи на всебічне опрацювання 

даного питання вченими-економістами 

як вітчизняними, так і зарубіжними, потребує 

ґрунтовнішого дослідження трактування 

сутності регулятивного капіталу банку й 

можливостей застосування комплексного 

підходу до визначення рівня його достатності, 

залишаються недослідженими можливості 

запровадження удосконалених вимог 

щодо обсягів і достатності власного капіталу 

для українських банків відповідно до вимог 

Базеля II. Безперечна актуальність вищезазначених 

проблем обумовила вибір теми 

дослідження. 


Метою статті є наукове обґрунтування 

сутності регулятивного капіталу як одного з 

видів власного капіталу, виявлення особливостей 

визначення рівня його достатності та 

аналіз фактичного рівня дотримання вітчизняними 

банками нормативу адекватності регулятивного 

капіталу. 

Поняття “регулятивний капітал” (regu latory 

capital) є результатом розробки у 80-х рр. 

XX ст. Базельським комітетом концепції 

управління ризиками з метою зовнішнього 

нагляду за банківськими ризиками й 

обов’язковою звітністю банків. Згідно з цією 

концепцією, регулятивний капітал оцінюється 

як власний капітал, який банківська установа 

повинна мати у своєму розпорядженні 

при здійсненні операцій та наданні послуг, з 

огляду на вимоги регулюючого органу. Методика 

визначення і розрахунку величини регулятивного 

капіталу базується на засадах, 

розроблених Базельським комітетом у 1988 р. 

(відомих як Базель I). Їх взято за основу 

Національним банком України в Інструкції 

про порядок регулювання діяльності банків 

в Україні [1]. У цьому нормативному документі, 

зокрема, зазначено: “Регулятивний 

капітал є одним із найважливіших показників 

діяльності банку, основним його призначенням 

є покриття негативних наслідків 

різноманітних ризиків, які банки беруть на 

себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення 

захисту вкладників, фінансової стійкості 

й стабільності діяльності банків. Банки 

з метою визначення реального розміру капіталу 

з урахуванням ризиків у своїй діяльності 

зобов’язані постійно проводити оцінку 

своїх активів і позабалансових зобов’язань 

(здійснювати їх класифікацію, визначати 

сумнівні та безнадійні борги щодо погашення); 

здійснювати відповідні коригування їх 

вартості шляхом формування резервів для 

покриття очікуваних (можливих) збитків за 

зобов’язаннями контрагентів. Регулятивний 

капітал банку складається з основного капіталу 

(1-ий рівень) та додаткового капіталу 

(2-ий рівень). При цьому основний капітал 

вважається більш незмінним, що не підлягає 


передаванню, перерозподілу та повинен повністю 

покривати поточні збитки; додатковий 

капітал має менш постійний характер – його 

розмір піддається змінам” [1]. 

З метою визначення величини регулятивного 

капіталу загальний власний банківський 

капітал першого і другого рівнів 

збільшується додатково на розмір субординованого 

боргу та зменшується на: вартість 

акцій, інших цінних паперів у торговому 

портфелі банку й у портфелі банку на продаж; 

вкладень у капітал асоційованих і дочірніх 

установ; на суми інших операцій (рис. 

1). При цьому на розмір додаткового капіталу 

накладається обмеження – не більше, 

ніж 100% основного капіталу. 

Звернемо увагу, що до регулятивного капіталу 

належить такий елемент, як субординований 

борг, тобто залучені від юридичних осіб 

(резидентів та нерезидентів) кошти у вигляді 

звичайних незабезпечених боргових капітальних 

інструментів, які не можуть бути взяті з 

банку раніше, ніж через п’ять років, а у разі 

банкрутства чи ліквідації банку повертаються 

інвестору після погашення претензій усіх інших 

кредиторів. При цьому сума таких коштів, 

зарахованих до регулятивного капіталу, не 

може перевищувати 50% розміру основного 

капіталу зі щорічним зменшенням на 20% від 

його первинної вартості протягом п’яти останніх 

років дії угоди, а мінімальний розмір залучення 

має становити 100 тис. грн. [1]. 

У цьому контексті доволі неоднозначною, 

на нашу думку, є економічна сутність субординованого 

боргу. З цього приводу зауважимо, що 

відповідно до нормативних актів такі запозичення 

зараховуються до складу власного капіталу 

банку (додаткового) і збільшують відповідно 

розмір регулятивного капіталу та рівень його 

адекватності, беручи безпосередню участь у 

визначенні нормативу Н2. Хоча, з іншого боку, 

передбачається, що такі зобов’язання банку 

мають характер субординованих, тобто в разі 

банкрутства банку вони є другорядними порівняно 

із зобов’язаннями перед вкладниками, 

але мають пріоритет перед виплатами акціонерам 

у разі встановлення їхньої черговості. 



*ці складові зараховуються до основного капіталу за умов відповідності таким критеріям: 

– відрахування до резервів і фондів здійснюється з прибутку після оподаткування; 

– призначення резервів та фондів і рух коштів у них окремо розкрито в оприлюдненій звітності банку; 

– фонди перебувають у розпорядженні банку з метою необмеженого та негайного їхнього використання для 

покриття збитків; 

– будь-яке покриття збитків за рахунок фондів і резервів здійснюється за рахунок прибутків та збитків 

банками. 

Рис. 1. Порядок визначення регулятивного капіталу банку [1; 8] 

Через це, враховуючи позиції фінансового 

обліку щодо такого типу банківських операцій, 

субординований борг зараховують до 

складу зобов’язань, які все ж потрібно буде 

повертати власникам. Погашаючи попередній 

борг за рахунок нової емісії боргових 

зобов’язань, банки можуть користуватися 

таким джерелом коштів необмежено довго. 

Ось чому з огляду на достатньо тривалий 

час використання банком субординованого 

боргу та можливість обміну таких боргових 

цінних паперів на акції банку його прирівнюють 

до власного капіталу банку. 

У цьому контексті слід наголосити, що 

субординований борг (капітал) має двоїсту 

економічну природу: він є водночас і власним 

капіталом, і зобов’язаннями банку, що у 

певній мірі ускладнює визначення реального 

фінансового стану банку. З одного боку, важко 

зрозуміти, яким чином можна враховувати 

субординований борг у складі зобов’язань 

при розрахунках фінансового важеля та інших 

показників аналізу діяльності банку. З 

іншого боку, можливість зарахування субординованих 

зобов’язань до складу власного 

капіталу дає змогу банкам успішно формувати 

свою капітальну базу, дотримуватись 

економічних нормативів регулювання їхньої 

діяльності щодо розмірів і достатності влас- 

ного капіталу. Вважаємо, що субординований 

борг у певній мірі доцільно прирівняти 

до стійких пасивів, які банк може враховувати 

як власний капітал, але за умови, що 

ці кошти ефективно використовуються в діяльності 

банку та приносять дохід, тобто залучений 

капітал на умовах субординованого 

боргу має постійно відтворюватися банком 

у процесі його діяльності, генеруючи йому 

стабільний прибуток. Лише за таких умов зарахування 

субординованого боргу до складу 

власного капіталу буде економічно виправданим 

і доцільним, сприятиме реальному 

збільшенню власного капіталу та підвищенню 

рівня адекватності регулятивного капіталу. 

Якщо ж банкові-боржнику не вдасться 

ефективно використати кошти, залучені на 

умовах субординованого боргу, то відчутного 

ефекту щодо нарощення капітальної бази 

не буде, оскільки після закінчення строку використання 

таких коштів отримана сума має 

бути повернута кредитору, тобто вилучена з 

обороту банку, що, безперечно, призведе до 

зменшення власного капіталу та погіршення 

показників достатності капіталу. 

Власне кажучи, регулятивний капітал є 

сукупністю різноманітних балансових статей, 

що характеризують ризики банківської 

діяльності та можуть призвести до втрати 


власного капіталу. Тому розрахована величина 

регулятивного капіталу банку дає 

реальну оцінку розміру власного капіталу, 

орієнтовану на можливі втрати за ризиковими 

операціями банку. Саме це й зумовило 

використання регулятивного капіталу банками 

для розрахунку економічних нормативів, 

показників ефективності діяльності, оцінювання 

стабільності та надійності, а також 

центральним банком з метою контролю за 

дотриманням встановлених нормативів. 

На сьогодні можна констатувати, що однозначного 

трактування та розрахунку показника 

достатності регулятивного капіталу 

банку нема. Визначення обсягу власного 

капіталу, необхідного банку, залишається 

одним із найсуперечливіших питань у теорії 

банківської справи. Більшість дискусій щодо 

цього питання пов’язана з проблемами: хто 

має визначати стандарти капіталу для банків 

– ринок чи наглядово-регулюючі органи? 

Який обсяг власного капіталу є достатнім 

для здійснення ефективної прибуткової діяльності? 

Незважаючи на розмаїття точок зору та 

підходів до трактування поняття “достатність 

капіталу”, загалом науковці та практики 

доволі чітко визначають його зміст і намагаються 

ефективно реалізовувати на практиці 

механізми забезпечення достатнього обсягу 

власного капіталу для стабільного й динамічного 

розвитку як окремо взятого банку, так і 

банківської системи взагалі. З вищевикладеного 

випливає, що достатність регулятивного 

капіталу банку слід розуміти як здатність 

банківської установи покривати витрати 

своєї діяльності та компенсовувати збитки 

від результатів, що виникають у процесі її 

здійснення під впливом ризикових факторів, 

винятково за рахунок власного капіталу. В 

нормативних документах НБУ використовується 

термін “адекватність регулятивного 

капіталу банку”, який за змістом є тотожним 

до поняття “достатність регулятивного капіталу 

банку”. 

Варто зауважити, що достатність регулятивного 

капіталу банку тісно пов’язана з його 


здатністю розраховуватися за всіма взятими 

на себе зобов’язаннями. Проте не слід ототожнювати 

поняття “достатність регулятивного 

капіталу” з поточною платоспроможністю 

банку, оскільки на реальній здатності 

банку відповідати за своїми зобов’язаннями 

достатність власного капіталу може відобразитися 

лише в тому разі, якщо банку доведеться 

одночасно або протягом короткого 

періоду часу відповідати за всіма своїми 

зобов’язаннями, не маючи джерел поповнення 

капіталу. Тому оцінка достатності регулятивного 

капіталу банку дає змогу зробити 

висновок про можливості виникнення потенційних 

проблем із платоспроможністю банку 

та його здатністю у разі банкрутства повністю 

задовольнити вимоги кредиторів. 

Достатній розмір власного капіталу, як 

відомо, створює своєрідний буфер, який дає 

змогу банкам залишатися платоспроможним 

та продовжувати свою діяльність, незважаючи 

на можливі ризики й несприятливі ситуації 

на ринку. Очевидно, що “недокапіталізовані 

банки” піддаються значно більшим ризикам 

банкрутства у разі погіршення макроекономічних 

або інших умов у ринковій економіці. 

Водночас занадто капіталізований банк звичайно 

є низькоманевреним та неконкурентним 

на ринку капіталу і кредитних ресурсів. 

Через це загальним критерієм при вирішенні 

питання про достатність власного капіталу 

банку є підтримання його величини на такому 

рівні, при якому забезпечувався б, з одного 

боку, максимальний прибуток, а з іншого – 

ліквідність банківської установи. У цьому контексті 

потрібно зауважити, що достатність 

власного капіталу в міжнародній практиці 

розглядається на основі двох позицій: 

– інституційної – кожен банк повинен 

мати визначену мінімальну величину 

власного (регулятивного) капіталу; 

– позиції співвідношення регулятивного 

капіталу та ризиків банку. 

Сутність інституційної норми достатності 

регулятивного капіталу полягає в тому, 

що кожен банк як суспільний інститут, який 

має ліцензію на здійснення своєї діяльності, 


повинен володіти мінімальною величиною 

власного капіталу. Слід зазначити, що застосування 

норми інституційної достатності 

регулятивного капіталу спричиняє дискусії, 

особливо у країнах з перехідною економікою 

та країнах, що розвиваються. Опоненти 

такого нормативу достатності обґрунтовують 

пріоритетні переваги оцінювання адекватності 

регулятивного капіталу банку через 

його співвідношення з ризиками, які бере на 

себе банк. 

Група коефіцієнтів достатності власного 

капіталу на основі співвідношення власного 

капіталу й активів банку дуже різна за змістом. 

Це зумовлено еволюцією підходів щодо 

знаменника такого співвідношення, а також 

пов’язано з розвитком грошово-кредитного 

обігу фінансових систем країн, виникненням 

нових фінансових інструментів і створенням 

привабливих умов для інвестування, що 

значно розширило коло ризиків банків. 

Не проводячи детального аналізу різних 

підходів до оцінки достатності власного 

капіталу, вкажемо, що достатність власного 

капіталу банку характеризувалася з таких 

позицій: частки власного капіталу в активах 

банку; частки різних складових капіталу в 

працюючих банківських активах; забезпеченості 

активів банку капітальною базою; частки 

капіталу в дохідних активах; частки різних 

залучених коштів у зобов’язаннях та ін. 

Сьогодні можна стверджувати: жоден 

із вищеперерахованих підходів і коефіцієнтів 

не відповідає вимогам обґрунтованого і 

повного оцінювання достатності власного 

капіталу банку. Головним їхнім недоліком є 

неможливість на основі таких розрахунків 

із високим ступенем точності передбачити 

банкрутство банківської установи, а також 

наявні методологічні недоліки, пов’язані зі 

складністю формул та суб’єктивністю оцінок. 

До того ж, використання вже відомих 

інструментів визначення достатності власного 

капіталу потребує якісно вищого рівня. 

Все це призвело до зміни уявлень щодо загальновідомої 

“комплементарної” пари “ризик 

– дохід”. До сьогодні не припиняються 


дискусії про названу групу коефіцієнтів через 

суб’єктивізм точок зору на це питання й 

об’єктивні процеси, що відбуваються у грошово-кредитній 

та фінансовій сферах економіки 

країни. 

Загальноприйнятою на сьогодні залишається 

відома формула, за якою власний 

капітал банку співставляється із сумою активів, 

зважених за ступенем ризику. Вперше 

така операція була запропонована Федеральним 

резервним банком Нью-Йорка 

в 1952 р. Починаючи з 60-х рр. XX ст. банківська 

діяльність характеризувалася виходом 

на міжнародні ринки та підвищенням 

ризиковості операцій, а невідповідність у 

правилах регулювання достатності власного 

капіталу банків різних країн призводила до 

серйозних непорозумінь, пов’язаних із захистом 

клієнтів банків. З огляду на це, для 

уніфікації розрахунку власного банківського 

капіталу й забезпечення справедливих 

умов конкуренції банків на світовому ринку 

в 1988 р. Базельський комітет прийняв угоду 

“Міжнародне зближення методів вимірювання 

і стандартів капіталу” (надалі – Базель I), 

яка встановила єдність у визначенні структури 

власного капіталу, шкалу зважування 

щодо ризиків балансових активів, систему 

перерахунку позабалансових статей у балансові 

еквіваленти і стандарт мінімального 

співвідношення між власним (регулятивним) 

капіталом банку та активами, зваженими за 

ступенем ризику, тобто містила три основних 

постулати [2]: 

– власний капітал банку складається з 

основного та додаткового; 

– банки утримують власний капітал для 

покриття кредитного ризику, який оцінюється 

за допомогою вагових коефіцієнтів; 

– співвідношення між регулятивним 

капіталом банку та його активами, 

зваженими з урахуванням кредитного 

ризику, не має бути меншим, ніж 8%. 

Як бачимо, визначення рівня достатності 

регулятивного капіталу згідно з Базелем I 

базувалось на поєднанні обсягу регулятив- 


ного капіталу банку зі ступенем кредитного 

ризику його активних операцій, що зумовлювалось 

здатністю власного капіталу поглинати 

збитки та виражалось відношенням 

регулятивного капіталу (першого і другого 

рівнів) до сумарних активів, зважених за 

індивідуальними коефіцієнтами кредитного 

ризику з відповідними значеннями від 0% 

до 100%. При цьому унормовувалось, що 

на кожні 100 валютних одиниць потенційних 

втрат банк повинен мати не менше, ніж 8 

одиниць власного капіталу. 

Слід зазначити, що розширення спектра 

банківських ризиків зумовило необхідність 

аналізу не лише кредитного ризику, який враховувався 

у Базельській угоді, а й ринкового 

та операційного ризиків. Крім цього, активний 

розвиток і вдосконалення інструментів 

мінімізації ризиків банками виявили невідповідність 

між рівнем регулятивного капіталу, 

який вимагали регулюючі органи, та рівнем 

економічного капіталу, що резервувався 

банками під конкретні банківські портфелі. 

За період, який минув з часу прийняття Базельських 

стандартів, було зроблено спроби 

щодо модифікацій і складових капіталу: зокрема, 

в 1996 р. виокремлено короткостроковий 

субординований борг (капітал третього 

рівня), який має братися до розрахунку 

регулятивного капіталу винятково для покриття 

ринкових ризиків банку (процентного, 

валютного ризиків та ін.). Зауважимо, що в 

разі відсутності власного капіталу третього 

рівня ринкові ризики можуть покриватися 

банком основним чи додатковим власним 

капіталом у тій частині, яка не використовується 

для покриття кредитного ризику [3]. 

З метою наближення мінімальних вимог 

щодо розміру власного капіталу до реальних 

ризиків, з якими установи банків стикаються 

в сучасних умовах, Комітетом з банківського 

нагляду в Базелі у 2004 р. було опубліковано 

остаточний варіант нової угоди “Новий механізм 

визначення достатності власного капіталу” 

(надалі – Базель II), в якій змінено порядок 

регулювання діяльності банків щодо 

підвищення чутливості показника достат- 


ності регулятивного капіталу до банківських 

ризиків [4]. Впровадження нової Базельської 

угоди передбачає виконання таких завдань: 

– створення рівних конкурентних умов 

для банків на міжнародних ринках; 

– забезпечення повної відповідності 

обсягу власного капіталу банків усій 

сукупності ризиків, які супроводжують 

їхню діяльність; 

– універсалізація можливості застосування 

коефіцієнта достатності регулятивного 

капіталу на консолідованій 

основі одночасно до холдингів фінансових 

груп з домінуючим банківським 

напрямком діяльності й до великих 

транснаціональних банків. До того ж 

принципи цього показника у ширшому 

тлумаченні зможуть бути застосовані 

до всіх банківських установ, незалежно 

від їхніх розмірів та ступеня 

диверсифікації; 

– здійснення зовнішнього і внутрішнього 

контролю за ризиками, а також можливість 

використання кількісних та якісних 

нормативів управління ними; 

– створення ефективного механізму 

пруденційного нагляду за банківськими 

установами; 

– забезпечення дотримання ефективної 

ринкової дисципліни на основі 

підвищення прозорості банківської діяльності. 

У положеннях Базель II зроблено спробу 

відійти від наглядового характеру регулювання 

банківської діяльності й створити гнучкіший 

інструмент регулювання з урахуванням принципів 

“економічного капіталу”. Тому регулятивний 

капітал має відповідати реальним ризикам 

банку, покривати їх та визначати обсяг 

операцій, який банк може здійснювати відповідно 

до рівня власного капіталу. Крім цього, 

запропоновано два уточнення щодо порядку 

розрахунку регулятивного капіталу [5]: 

– змінено порядок відрахувань відвернень: 

їх потрібно віднімати окремо від 

основного та додаткового капіталів 

пропорційно (50 на 50%); 


– запропоновано здійснювати вирахування 

резервів під стандартну заборгованість, 

які створені за рахунок прибутку, 

з додаткового капіталу лише 

в тому разі, якщо для розрахунку 

кредитного ризику використовувався 

банком підхід внутрішніх ризиків (застосування 

стандартизованого методу 

не потребує змін розрахунку регулятивного 

капіталу). 

Нова система стандартів власного капіталу, 

базуючись на інноваційній моделі, 

ставить за мету сприяння адекватній капіталізації 

банків і вдосконаленню системи 

управління ризиками, що обумовить стабільність 

банківської системи шляхом застосування 

трьох концептуальних компонентів 

– опор (pillars) [5]: 

– компонента перша – мінімальні вимоги 

до розміру власного капіталу; 

– компонента друга – підвищення ролі 

банківського нагляду за дотриманням 

нормативів; 

– компонента третя – ринкова дисципліна 

на основі підвищення ступеня 

відкритості офіційної банківської звітності. 

Запровадження в Україні нових Базельських 

вимог потребує здійснення постійного 

ретельного моніторингу діяльності банків 

з боку висококваліфікованих і досвідчених 

фахівців. У вітчизняних банківських установах 

ведеться робота із впровадження системи 

управління ризиками: ще в 2003 р. всі 

банки мали створити власну систему управління 

ризиками в тій чи іншій формі й подати 

відповідний звіт відомим аудиторським 

компаніям щодо впровадження цієї системи 

у практичній діяльності. Що стосується підходів 

до визначення адекватності регулятивного 

капіталу, можливо, у вітчизняному 

банківському секторі буде використовуватися 

спрощений підхід, оскільки застосування 

оцінок рейтингових агентств сьогодні є малоймовірним, 

не кажучи вже про складніші 

методи оцінки адекватності власного капіталу 

банками, а щодо наглядової процедури 


та ринкової дисципліни, то ці концептуальні 

положення нової Базельської угоди будуть 

обов’язково прийняті. 

Вважаємо за необхідне зазначити, що 

підвищення вимог до рівня адекватності регулятивного 

капіталу ризикам, з якими банківські 

установи стикаються у процесі своєї 

діяльності, без розроблення додаткової системи 

заходів щодо застосування гнучкішої 

методики фактичної оцінки ризиковості банківських 

активів може призвести до необґрунтованого 

обмеження можливостей для 

подальшого розвитку банків, а отже, й економіки 

загалом. Очевидним є те, що із введенням 

стандартів Базель II загостриться 

проблема низької капіталізації банків і зменшаться 

обсяги активних операцій. З огляду 

на це, вже сьогодні банкам слід вжити негайних 

заходів щодо: скорочення витрат і 

нарощення прибутку з подальшим його реінвестуванням; 

створення ефективних систем 

управління ризиками, їхньої диверсифікації 

та страхування; оптимізації організаційної 

структури банку; створення внутрішніх кредитних 

бюро та ін. Лише за умови здійснення 

вказаних заходів можна очікувати, що 

оновлення нормативів власного капіталу на 

основі поетапного використання міжнародного 

досвіду сприятиме зміцненню стійкості 

банківської системи й посиленню її позитивного 

впливу на розвиток економіки. 

На сьогодні величина регулятивного капіталу 

вітчизняних банків регулюється централізовано 

у відповідних нормативних актах 

Національного банку України на основі 

положень Базеля I за двома вищезгаданими 

аспектами: інституційним – встановлення 

мінімальних вимог до розмірів регулятивного 

капіталу (Н1), і в аспекті співвідношення 

капіталу та ризиків банку – нормативи адекватності 

регулятивного капіталу (Н2). Реалізацією 

інституційної норми регулювання 

власного капіталу у вітчизняній банківській 

практиці є рекомендації НБУ щодо мінімального 

розміру регулятивного капіталу банків. 

На початку 2004 р. Національним банком 

України запроваджено щорічний розраху- 


нок нормативу регулятивного капіталу банків 

(Н1) у гривнях з урахуванням курсу євро 

на 1 січня і середнього курсу цієї валюти за 

останній квартал попереднього року. Мінімальний 

розмір регулятивного капіталу в 

гривнях визначається НБУ на початку року 

та має дотримуватися банками до його завершення. 

Зауважимо, що чим нижчі вимоги 

до мінімального розміру регулятивного капіталу 

банку, тим більше інвесторів будуть 

готові вкласти грошові ресурси в нову банківську 

установу. За умови підвищення таких 

вимог більший захист гарантується кредиторам 

і вкладникам банку. 

Слід відмітити, що запропоновані в 

2006 р. Національним банком України нові 

вимоги до мінімального розміру регулятивного 

капіталу банків, які мають намір проводити 

валютні операції на міжбанківському 

ринку, працювати з клієнтами у вільно конвертованій 

валюті, а також здійснювати неторгові 

операції, передусім стосуватимуться 

малих і середніх банків, які більшою мірою 

ризикують втратити дозвіл на здійснення 

операцій з валютними цінностями [6]. Усі діючі 

банки зобов’язані до 31 грудня 2009 р. 

привести у відповідність до нових нормативів 

розміри регулятивного капіталу [7, 33]. 

Зазначимо, що підвищенню якості формування 

банками нормативу регулятивного 

капіталу Н1 сприятимуть зміни до Інструкції 

про регулювання діяльності банків, внесені в 

листопаді 2005 р., щодо дозволу на зарахування 

нерозподіленого прибутку минулих років до 

регулятивного капіталу та заборони зарахування 

до складу регулятивного капіталу нарахованих, 

але не отриманих у строк процентів за 

активними операціями банків з 1 липня 2006 р. 

[8]. Таким чином, порушення клієнтами банку 

платіжної дисципліни щодо своєчасного перерахування 

доходів може призвести до жорстких 

санкцій з боку Національного банку України. 

Стабільна діяльність банків і своєчасне 

виконання ними зобов’язань перед вкладниками 

і кредиторами здебільшого залежить 

від обсягів регулятивного капіталу. Упродовж 

2001–2006 рр. за умов посиленого кон- 


тролю з боку банківського нагляду за рівнем 

капіталізації, підвищення вимог до якості 

власного капіталу банків мала місце тенденція 

до зростання величини регулятивного 

капіталу банківської системи на 14775 млн. 

грн. (на 56%) порівняно з 2005 р., а порівняно 

з 2001 р. – на 33123 млн. грн. (у 5 разів). 

У 2007 р. регулятивний капітал банківської 

системи України збільшився порівняно з попереднім 

роком на 31117 млн. грн., що становило 

175% (найвище значення за 2000– 

2007 рр.) (рис. 2). 

В аспекті співвідношення власного капіталу 

та банківських ризиків регулювання рівня 

достатності регулятивного капіталу для 

вітчизняних банків здійснюється за допомогою 

нормативу Н2 – адекватність регулятивного 

капіталу, основною метою встановлення 

якого є необхідність запобігання надмірному 

перекладенню банками кредитного ризику 

та ризиків неповернення банківських активів 

на кредиторів і вкладників. 

Як економічний показник, норматив адекватності 

регулятивного капіталу відображає 

здатність банку своєчасно і в повному обсязі 

розраховуватися зі своїми зобов’язаннями, 

а його зростання свідчить про збільшення 

частки ризику, який бере на себе банк, зниження 

– про збільшення ризику, який беруть 

на себе кредитори та вкладники банку. 

В порядку обчислення нормативу Н2 дотримано 

вимог Базеля I щодо співвідношення 

регулятивного капіталу й сумарних активів 

і позабалансових інструментів, зважених 

за ступенем кредитного ризику за відповідними 

коефіцієнтами (0%, 10%, 20%, 50% і 

100%) та зменшених на суму створених відповідних 

резервів за активними операціями 

банку. Мінімальне значення нормативу адекватності 

регулятивного капіталу з 1 березня 

2004 р. має бути не менше, ніж 10% (до вказаної 

дати було 8%) [1]. 

Незважаючи на позитивні тенденції 

зростання величини регулятивного капіталу 

банків, показник адекватності регулятивного 

капіталу знизився в 2007 р. на 0,27% проти 

2006 р., а починаючи з 2001 р. – в серед- 


ньому на 7% (21–13%) (див. рис. 2). Якщо у 

2001 р. за нормативу Н2 у 8% та фактичної 

адекватності регулятивного капіталу 20,69% 

можна було говорити про певний “запас міцності” 

банківської системи щодо збільшення 

обсягів активних операцій, то у 2007 р. ситуація 

певною мірою змінилася на гірше: “запас 

міцності” значно знизився за нормативу 

10% та при наявному зменшенні фактичного 

його значення до 13,92%. Такі негативні 

тенденції несуть загрозу зниження стійкості 

вітчизняної банківської системи, особливо в 

умовах існування ризиків погіршення якості 

кредитного портфеля банків через швидке 

його розширення – темп зростання у 2007 р. 

становив 180% [9, 25]. 

Варто зазначити, що зниження рівня 

адекватності регулятивного капіталу банківської 

системи стало гостро відчуватися вже 

протягом 2006 р. з наступним продовженням 

у 2007 р. (рис. 3), що пояснюється введенням 

змін щодо заборони включення нарахо- 


ваних, але не отриманих доходів до складу 

регулятивного капіталу банками. Крім того, 

це свідчить про те, що значне зростання 

регулятивного капіталу у 2006–2007 рр. відбулося 

здебільшого не за рахунок основного 

капіталу банків, розмір якого змінюється повільно 

і залежить часто від бажання акціонерів/учасників 

збільшувати статутний капітал 

банку. На нашу думку, питання регулювання 

рівня достатності власного капіталу банку 

є дуже складним і неоднозначним: низькі 

значення нормативу можуть спровокувати 

небезпеку зростання ризиків і негативно 

вплинути на фінансову стійкість банку, а висока 

нормативна достатність регулятивного 

капіталу насамперед обмежить обсяги залучення 

капіталу. Високі значення показника 

достатності регулятивного капіталу свідчать 

про неефективне виконання банками своєї 

функції щодо залучення та розміщення тимчасово 

вільних ресурсів на ринку. При утриманні 

граничного розміру капіталу банком 

Рис. 2. Динаміка достатності регулятивного капіталу банківської системи України 

у 2000-2007 рр. [9, 25] 


% 

16 

15 

14 

13 

12 

11 

10 

9 

8 

14,95 

14,19 

15,08 

існує велика ймовірність виникнення проблеми 

невиконання нормативу адекватності 

регулятивного капіталу. 

Таким чином, здійснюючи політику посилення 

вимог до нарощення банками регулятивного 

капіталу, Національному банку 

України доцільно було би, на нашу думку, 

застосовувати диференційований підхід при 

встановленні обов’язкових до виконання 

нормативів достатності регулятивного капіталу 

щодо різних груп банків, враховуючи 

їхні потенційні капіталотворчі можливості й 

рівень прибутковості. Крім цього, для підвищення 

рівня капіталізації НБУ повинен спонукати 

банки до розвитку систем управління 

ризиками та вдосконалення власних методів 

контролю за оцінкою рівня ризиків. 

Зауважимо, що в контексті аналізу достатності 

регулятивного капіталу банків 

слід звертати увагу також на якість банківських 

активів, оскільки завищена їхня оцінка 

призводить до створення неадекватних 

резервів на відшкодування непередбачених 

втрат, що спричинить виникнення неплатоспроможності 

банку навіть при високих показниках 

достатності регулятивного капі- 

14,19 


15,23 

14,28 

14,92 

13,99 

14,59 

14,44 

14,54 

талу. Як показує закордонна практика, такі 

ситуації найбільшою мірою характерні для 

перехідних економік, а також для економік, 

що розвиваються, хоча вони трапляються і 

в розвинутих країнах. Тому, на наше переконання, 

оцінка якості банківських активів, 

потенційних ризиків позабалансових позицій 

буде мати вирішальний вплив для аналізу 

величини регулятивного капіталу та рівня 

його адекватності характерним для економіки 

країни ризикам. Крім цього, важливим є 

реальне оцінювання створених банками загальних 

резервів і резервів на покриття можливих 

втрат за кредитними операціями. 

Підсумовуючи вищевикладене, вважаємо 

за необхідне зазначити: достатність регулятивного 

капіталу з огляду на врахування 

при її розрахунку ризиків банківської діяльності 

є інтегральним показником оцінки стану 

якісної капіталізації та фінансової стійкості 

банківських установ зокрема і банківської 

системи загалом. Через постійну диверсифікацію 

ризиків у сучасному економічному 

просторі першочерговим завданням для вітчизняного 

банківського сектора залишається 

постійне вдосконалення методики аналі- 


14,38 

1.01. 1.02. 1.03. 1.04. 1.05. 1.06. 1.07. 1.08. 1.09. 1.10. 1.11. 1.12. 

Місяці року 

14,31 

2006 рік 2007 рік 

Рис. 3. Динаміка достатності регулятивного капіталу банківської системи України 

в 2006–2007 рр. [6] 

13,95 

14,19 

13,84 

14,08 

14 

13,9 

13,89 

13,91 

14,2 

13,98 

13,92

зу цих ризиків з її подальшим застосуванням 

при визначенні рівня адекватності регулятивного 

капіталу. Для успішного виконання 

такого завдання необхідною умовою стає 

координація зусиль як наглядових органів, 

так і банків, рейтингових агентств, науковців 

та практиків, які зацікавлені в розробці досконалого 

способу розрахунку показника достатності 

регулятивного капіталу банку. 


1. Інструкція “Про порядок регулювання діяльності 

банків в Україні”, затв. постановою 

Правління НБУ № 368 від 28.08.2001 р. [Електронний 

ресурс]. – Режим доступу: – www.zakon. 

rada.gov.ua. 

2. Basel Committee: International convergence 

of capital measurement and capital standards (June 

1988) // www.bis.org/bcbsc111.htm. 

3. An Update on Emerging Issues in Banking. 

– Federal Deposit Insurance Corporation (EDIC). – 

May 2005. – P.1 – 2. 


4. Basel II: International Convergence of Capital 

Measurement and Capital Standards: a Revised 

Framework (June 2004) // www.bis.org/bcbsca.htm. 

5. International Convergence of Capital 

Measurement and Capital Standards: a Revised 

Framework. Basel Committee on Banking Supervision. 

– Basel. – Updated November 2005 // www.bis.org. 

6. Банківський нагляд [Електронний ресурс]. 

– Режим доступу: – www.bank.gov.ua. 

7. Зміни до Положення про порядок видачі 

банкам банківських ліцензій, письмових дозволів 

та ліцензій на виконання окремих операцій: 

затв. постановою Правління НБУ № 373 від 

12.10.2005р. // Нормативні акти Національного 

банку України. – 2005. – №12. – С. 66 – 67. 

8. Зміни до Інструкції про порядок регулювання 

діяльності банків України, затв. постановою 

Правління НБУ № 112 від 17.03.2004 р. [Електронний 

ресурс]. – Режим доступу: – www.bank.gov.ua. 

9. Основні показники діяльності банків України 

на 1 січня 2007 року: [табл.] // Вісник Національного 

банку України. – 2007. – № 2. – С. 50. 



баЗель ІІ: аналІЗ 

оСновних положень 

Та МожливоСТІ їх 

впровадження в УкраїнІ 

Світлана КОВАЛЬ 

Розглянуто основні положення “Міжнародної конвергенції розрахунку власного капіталу 

і вимог до власного капіталу: доопрацьованої рамкової угоди” (Базель ІІ). Виокремлено 

проблеми, пов’язані із забезпеченням умов впровадження положення в Україні. Подано 

практичні рекомендації щодо втілення окремих положень Базеля ІІ у вітчизняну банківську 

практику. 

Main principles of International convergence of calculation of property asset and requirements 

to the property asset: finished off scope agreement (Basle II) are considered. The problems of 

terms providing of introduction of principles in Ukraine are selected. Practical recommendations in 

relation to embodiment of separate principles of Basel II in domestic practice are offered. 

Банківська діяльність є об’єктом пильного 

нагляду, основна мета якого полягає у 

підтриманні стабільності банківської системи 

країни. Завданням регулюючих органів є 

максимальне зменшення ризиків через встановлення 

відповідних правил і дотримання 

жорсткого контролю за їхнім виконанням. 

За відсутності ефективного регулювання 

банківська система не лише є потенційним 

об’єктом кризи, а й сама може стати джерелом 

макроекономічних дисбалансів і фінансових 

потрясінь. Таким чином, банківське 

регулювання має бути спрямоване на підвищення 

гнучкості та внутрішньої стабільності 

банківської системи. Водночас для забезпечення 

економічної і фінансової стабільності 

необхідно розробити таку систему регулювання, 

яка задовольняла би потреби банківського 

сектора, реагувала би на кон’юнктурні 

коливання та могла б адаптуватись до змін 

на світових ринках. 

Зближення вимог різних країн з приводу 

достатності капіталу стали можливими 

у межах діяльності Базельського комітету 

з банківського нагляду та регулювання, діяльність 

якого спрямовувалася на реалізацію 

ідеї раннього виявлення і попередження 

нестабільності банківських систем. Рекомендації 

комітету є об’єктом обговорення у 

наукових працях зарубіжних та вітчизняних 

вчених, і зокрема, М. Алексеєнка, З. Васильченко, 

А. Вожжова, І. Гуцала, О. Дзюблюка, 

О. Лаврушина, А. Сімановського та інших. 

Науково-теоретична та практична значимість 

зазначеної проблеми зумовили написання 

даної наукової статті. Її метою є 

аналіз основних положень “Міжнародної 

конвергенції розрахунку власного капіталу і 

вимог до власного капіталу: доопрацьованої 

рамкової угоди” (Базель ІІ), а також визначення 

можливості їх впровадження у вітчизняну 

банківську практику. 


Донедавна у банківській практиці застосовувались 

рекомендації Базельського комітету 

1988 р., щодо регулювання достатності 

капіталу банків. Документ “Міжнародне наближення 

розрахунку капіталу та стандартів 

капіталу” [6] базувався на трьох основних 

положеннях: 

– капітал банку складається з основного 

та додаткового; 

– основним критерієм достатності капіталу 

банку для забезпечення надійного 

захисту від фінансових ризиків є 

співвідношення капіталу банку з його 

активами, зваженими на фактор ризику. 

За основу розрахунку величини 

активів, зважених на ризик, взято кредитний 

ризик, тобто ризик невиконання 

зобов’язань контрагентом банку. Всі 

активи банку класифікуються і зараховуються 

до визначеної категорії та 

зважуються на фактор ризику згідно із 

встановленою шкалою коефіцієнтів; 

– відношення капіталу банку до активів, 

зважених на фактор ризику, не 

має бути меншим, ніж 8%. 

У 1996 р. з метою уточнення розрахунку 

достатності капіталу було прийнято поправку 

до Угоди про капітал, згідно з якою банки 

повинні корегувати величину власного капіталу 

з урахуванням не лише кредитних, а й 

ринкових ризиків. До того ж, ця поправка виокремила 

капітал третього рівня – короткостроковий 

субординований борг. 

Доповнюючи вже існуючі, у січні 2001 р. 

Базельський комітет подав нові пропозиції 

щодо регулювання діяльності найбільших 

світових банків. Запропоновані зміни розширювали 

можливості банку в розробці власних 

систем оцінювання кредитного, ринкового 

й операційного ризиків для включення їх у 

розрахунок показника достатності капіталу. 

Передача ініціативи банкам пов’язана з існуванням 

розвинутих внутрішньобанківських 

систем контролю за ризиками, здатними 

точніше визначати ризики кожного окремо 

взятого банку. Адже внутрішня система 

оцінювання ризиковості активів у конкрет- 


ному банку буде точнішою, ніж система, 

що спирається на узагальнений, частково 

формальний підхід наглядових органів. Такі 

кардинальні зміни свідчать про принципове 

зміщення акцентів у пріоритетах світової 

практики банківського нагляду, коли замість 

нагляду, що передбачав введення нових нормативів, 

які важко запровадити та проконтролювати 

на практиці, пропонується надати 

банкам більше самостійності в оцінюванні 

ризиків. Власне кажучи, пропоновані зміни 

були спрямовані на зменшення надмірного 

регулювання та посилення самоорганізації 

і самоконтролю. Такі зміни є результативними 

лише за умови високого рівня дисципліни 

банківських установ, що відкидає можливість 

дезінформації наглядових органів. 

Рекомендації Базельського комітету з 

банківського нагляду та регулювання стосувалися 

передусім банків країн-членів Базельського 

комітету і не були обов’язковими 

для банків інших країн. Однак раціональність 

і простота запропонованих методик, які давали 

змогу враховувати особливості країни, 

сприяли тому, що до початку 2004 р. базельські 

рекомендації застосовувались у діяльності 

банків майже 130 країн світу [1, 2]. 

У червні 2004 р. Базельський комітет 

з банківського нагляду прийняв концептуальну 

основу Угоди про капітал (Базель ІІ), 

виправлена та доповнена версія якої була 

опублікована у листопаді 2005 р. [7]. Основні 

положення “Міжнародної конвергенції 

розрахунку власного капіталу і вимог до 

власного капіталу: доопрацьованої рамкової 

угоди” спрямовують органи нагляду на 

оцінювання достатності капіталу з позиції 

індивідуального підходу до банку з урахуванням 

специфіки ризиків, виключаючи єдиний 

підхід. У цьому документі відображено 

концепцію стабільного функціонування банківської 

системи через взаємодію нагляду, 

високопрофесійного управління банками та 

ринкову дисципліну, при цьому головна роль 

відводиться оцінюванню ризиків банківської 

діяльності. Принципова новизна Базеля ІІ 

передбачає: 


– створення чутливої до ризиків системи 

розрахунку капіталу, що спирається 

на оцінювання ризиків, яке здійснюють 

банки самостійно; 

– розрахунок капіталу проводиться з 

урахуванням операційного ризику, 

тобто можливих збитків, до яких призводять 

внутрішні процеси та дії персоналу; 

– всебічне розкриття інформації банками; 

– використання у розрахунках достатності 

регулятивного капіталу теорії 

ймовірностей та математичної статистики. 

За основу нових регулятивних вимог Базельського 

комітету взято паралельно діючі 

компоненти-опори: 

• перша – мінімальні вимоги до власного 

капіталу банку; 

• друга – контроль з боку регулюючих 

органів; 

• третя – дотримання ринкової дисципліни. 

Перша компонента містить підходи та 

методи розрахунку достатності капіталу 

з урахуванням кредитного, ринкового та 

операційного ризиків з використанням як 

зовнішніх джерел оцінювання ризику, так і 

внутрішніх систем вимірювання ризику. Нормативне 

значення показника адекватності 

капіталу залишилось незмінним – 8%. Базель 

ІІ передбачає кілька альтернативних 

підходів до кількісного оцінювання кожного з 

ризиків (рис. 1). 

Розрахунок кредитного ризику, згідно з 

Базельською угодою про капітал, передбачає 

два альтернативних підходи: стандартизований 

підхід та підхід внутрішніх рейтингів. 

Стандартизований підхід поділяється 

на спрощений та загальний. За основу цього 

підходу до оцінювання кредитного ризику 

взято поділ активів банку на групи (при спрощеному 

– на 11 категорій активів, при загальному 

– на 13 категорій) та встановлення для 

кожної групи коефіцієнта кредитного ризику 

від 0% до 150%. При загальному стандарти- 


зованому підході встановлено кілька альтернативних 

коефіцієнтів ризику для окремих 

категорій активів, який вибирається органом 

нагляду даної країни для всіх банків або визначається 

залежно від зовнішнього кредитного 

рейтингу, тобто рейтингу, визначеного 

незалежним рейтинговим агентством. Загальний 

стандартизований підхід до оцінювання 

кредитного ризику має як переваги, 

так і недоліки. Перевагами цього підходу є 

простота його застосування та спрямування 

на співпрацю з надійними клієнтами. До 

недоліків належать труднощі, пов’язані з 

визначенням рейтингів незалежними організаціями, 

оскільки це потребує наявності 

достатньої кількості рейтингових агентств, 

оприлюднення інформації про фінансовий 

стан контрагентів та додаткові витрати на 

оплату послуг рейтингових агентств. 

При спрощеному стандартизованому 

підході зовнішні рейтинги застосовуються 

лише щодо вимог до держав та банків, 

які визначаються агентствами експортного 

фінансування, що функціонують у кожній 

країні. Для інших контрагентів значення коефіцієнтів 

ризиків відповідають рейтингу 

країни. Такий підхід до оцінювання кредитного 

ризику є простим у застосуванні і найближчим 

до української банківської практики, 

не потребує додаткових витрат на 

проведення рейтингового оцінювання, тому 

його запровадження в Україні є можливим 

найближчим часом. 

Оцінювання кредитного ризику за допомогою 

підходу внутрішніх рейтингів передбачає 

поділ активів на 5 класів, виокремлення 

очікуваних і неочікуваних збитків та компонентів 

ризику (ймовірність дефолту, збиток 

при дефолті, експозиція при дефолті, ефективний 

строк). Фундаментальний підхід внутрішніх 

рейтингів передбачає визначення банком 

імовірності дефолту на основі власних 

статистичних спостережень за шість років 

та параметрів, доведених органами нагляду. 

При поглибленому підході внутрішніх рейтингів 

значення всіх компонентів ризику визначаються 

банком самостійно, але до банку 



Рис. 1. Альтернативні підходи до оцінювання ризиків згідно з Базелем ІІ 

Систематизовано і побудовано автором 

ставляться жорсткі вимоги щодо організації 

його ризик-менеджменту. При застосуванні 

поглибленого підходу внутрішніх рейтингів 

банк виконує для себе функції рейтингового 

агентства. Процедура оцінювання кредитного 

ризику за допомогою підходу внутрішніх 

рейтингів є набагато точнішою, але високий 

рівень вимог до ризик-менеджменту в банку 

і необхідність використання багаторічних 

статистичних спостережень роблять такий 

підхід об’єктом вивчення, а не використання 

у практиці українських банків. 

Оцінювання ринкового ризику здійснюється 

на основі “Поправки на врахування 

ринкових ризиків”, прийнятої у 1996 р. з 

урахуванням доповнень, внесених у 2005 р. 

Ринковий ризик містить такі компоненти: 

– процентний ризик торговельної книги; 

– пайовий ризик торговельної книги; 

– валютний ризик; 

– товарний ризик. 

Слід зауважити, що складові ринкового 

ризику, запропоновані Базельським комітетом, 

відрізняються від класифікації згідно з 


Міжнародними стандартами бухгалтерського 

обліку та фінансової звітності, відповідно 

до яких ринковий ризик вміщує валютний, 

процентний та ціновий ризики. Через це при 

впровадженні рекомендацій Базеля ІІ у вітчизняну 

банківську практику щодо необхідного 

рівня капіталу на покриття ринкового 

ризику виникає проблема невідповідності 

класифікації такого ризику. 

Процентний ризик торговельної книги 

поділяється на спеціальний і загальний. 

Спеціальний ризик оцінюється шляхом поділу 

цінних паперів на три групи: 

– державні (цінні папери центральних і 

місцевих органів влади); 

– допущені (цінні папери державних 

підприємств, міжнародних банків розвитку 

й інші папери з високим рейтингом); 

– інші. 

Оцінювання спеціального процентного 

ризику здійснюється шляхом урахування ринкової 

вартості цінних паперів та коефіцієнта 

ризику, що відповідає даній групі цінних паперів 

і може становити від 0% до 12%. 

Підхід до оцінювання загального процентного 

ризику, за основу якого взято ризик 

зміни ринкових ставок процента за всією 

торговельною книгою, є доволі складним. 

Носіями пайового ризику торговельної 

книги є пайові цінні папери та пайові інструменти. 

Пайовий ризик містить ризик падіння 

вартості цінних паперів окремого емітента 

(спеціальний ризик) і ризик падіння ринкової 

вартості портфеля цінних паперів загалом 

(загальний ризик). Методика оцінки пайового 

ризику не містить альтернативних підходів 

і зводиться до сумування загального і 

спеціального ризиків. 

Товарний ризик пов’язаний з біржовими 

операціями з товарними інструментами, 

де базовий актив становлять нафта, зерно, 

кава. Враховуючи вітчизняну банківську 

практику, слід зазначити, що товарний ризик 

не регулюється НБУ, що пов’язано з незначними 

обсягами операцій невеликої кількості 

українських банків. 


Валютний ризик зумовлений можливістю 

зміни поточного валютного курсу національної 

грошової одиниці. На сучасному етапі 

валютний ризик регулюється економічними 

нормативами НБУ. 

Згідно з п. 644 “Міжнародної конвергенції 

розрахунку власного капіталу і вимог до 

власного капіталу: доопрацьованої рамкової 

угоди” операційний ризик пов’язаний зі збоями 

внутрішніх систем банку, недосконалістю 

внутрішнього контролю, людським фактором 

та зовнішніми чинниками [3]. Для цього 

виду ризику гостро стоїть проблема у його 

об’єктивному кількісному оцінюванні. Базельською 

угодою про капітал запропоновано 

такі підходи до оцінювання операційного 

ризику: 

– підхід базового індикатора, який є 

найпростішим і який можуть застосовувати 

будь-які банки. Вимогу до капіталу 

розраховують як добуток середнього 

валового доходу за три роки на 

альфа-коефіцієнт, встановлений на 

рівні 15%; 

– стандартизований підхід, який можуть 

застосовувати банки за дозволом органу 

банківського нагляду. За основу 

оцінювання взято поділ всієї операційної 

діяльності на вісім бізнес-ліній 

та встановлення коефіцієнтів для 

кожної лінії (від 12% до 18%). Види 

бізнес-ліній та коефіцієнти визначаються 

Базельським комітетом; 

– підхід поглибленого оцінювання, який 

відрізняється від стандартизованого 

підходу можливістю банку самостійно 

встановлювати значення коефіцієнтів 

для відповідних бізнес-ліній. 

Запровадження навіть спрощених підходів 

до оцінювання ризиків, запропонованих 

Базельською угодою про капітал, потребує 

тривалої та копіткої підготовки як з 

боку НБУ, так і з боку банківських установ. 

Впровадження та розвиток внутрішньої системи 

управління ризиками, нових методик 

оцінювання ризиків та розрахунку капіталу 

пов’язані з додатковими витратами банків. 


Друга компонента передбачає здійснення 

нагляду за процесом оцінювання 

ризиків, а також втручання наглядових органів 

з метою усунення проблем. Контроль 

з боку нагляду, викладений у “Міжнародній 

конвергенції розрахунку власного капіталу 

і вимог до власного капіталу”, має за мету 

не лише забезпечити необхідний рівень достатності 

капіталу банку, а й сприяти банкам 

у розробці і використанні найефективніших 

методів управління ризиками [3]. Визначальна 

роль у процесі оцінювання капіталу відводиться 

системам внутрішнього контролю 

банку. Ефективний контроль передбачає незалежну 

перевірку внутрішніх та зовнішніх 

аудиторів. У Базельській угоді про капітал 

сформульовано чотири основних принципи 

нагляду. 

Відповідно до першого принципу, банки 

повинні мати власні методи оцінювання достатності 

капіталу, які враховують специфіку 

властивих їм ризиків та стратегію підтримання 

рівня власного капіталу. Згідно з другим 

принципом, органи нагляду контролюють 

та дають оцінку банку щодо його внутрішніх 

можливостей оцінювати достатність капіталу 

і дотримуватись встановлених норм; 

у разі виявлення недоліків органи нагляду 

повинні вживати необхідних заходів. Третій 

принцип стверджує, що наглядові органи можуть 

встановлювати додаткові вимоги до капіталу 

банків, оскільки при його розрахунках 

враховано кредитний, ринковий та операційний 

ризики і не передбачені надзвичайні події. 

Четвертий (основний) принцип полягає у 

тому, що наглядові органи повинні своєчасно 

втручатися у діяльність банку, щоб не допустити 

зниження достатності капіталу нижче 

від встановленого рівня та вимагати від 

банку здійснення заходів для забезпечення 

достатнього рівня капіталу. 

Третя компонента спрямована на досягнення 

доступності інформації про адекватність 

капіталу не лише для обмеженого 

кола осіб та органів, а й для широкого кола 

клієнтів з метою досягнення певного рівня 

довіри до банківської установи. Дотримання 


ринкової дисципліни передбачає публічне 

розкриття широкого переліку інформації, а 

також висунення якісних і кількісних вимог 

до неї. Основними напрямками розкриття 

ринкової інформації є: 

– структура власного капіталу; 

– рівень адекватності власного капіталу; 

– вимоги до капіталу за основними видами 

ризиків; 

– політика банку щодо управління основними 

видами ризиків; 

– детальна інформація про структуру 

портфелів банку; 

– опис систем внутрішніх рейтингів. 

Базельська угода про капітал – це потужний 

і складний проект, успішна реалізація 

якого потребує особливої підготовки як органів 

нагляду, так і банківських установ. Втілення 

Базеля ІІ у банківську практику пов’язане 

зі значними витратами. За оцінкою “Прайс 

Уотерхаус Куперс”, такі витрати великого європейського 

банку становитимуть близько 

80–150 млн. євро [5, 9]. Тому Базельським 

комітетом надано право національним наглядовим 

органам визначати необхідність та 

встановлення строків запровадження Базеля 

ІІ, вибору підходів до розрахунку ризиків 

залежно від реальної готовності банківської 

системи. Передбачено, що положення Базельської 

угоди про капітал спочатку будуть 

використані у діяльності банківських установ 

країн-членів Базельського комітету. До того ж 

Базельським комітетом визнано, що наслідки 

поспішного запровадження Базеля ІІ можуть 

бути непередбачуваними. Результативність 

Базельської угоди про капітал виявиться 

лише після широкого її запровадження. 

Враховуючи, що співпраця у банківській 

та фінансово-кредитній сферах – одне з 

пріоритетних завдань, оскільки банки є головними 

суб’єктами міжнародних валютнофінансових 

і кредитних відносин, які опосередковують 

міжнародний рух капіталу, 

виникає необхідність приєднання українських 

банків до умов “Міжнародної конвергенції 

розрахунку власного капіталу і вимог 


до власного капіталу”. Запровадження рекомендацій 

Базельського комітету в Україні 

– один з факторів успіху, елемент конкурентоспроможності 

та визнання вітчизняної банківської 

системи, оскільки Базельська угода 

про капітал містить сучасні підходи до банківського 

регулювання та нагляду, основною 

метою якого є забезпечення достатності 

капіталу банків і вдосконалення системи 

управління ризиками, що сприятиме стійкості 

банківської системи. Ефективне використання 

підходів, рекомендованих у Базельській 

угоді про капітал, є необхідною умовою 

підвищення якості регулювання банківської 

діяльності. Разом із беззаперечними перевагами 

основних положень Базельської угоди 

про капітал існують проблеми, пов’язані 

із забезпеченням умов її впровадження. Так, 

використання у вітчизняній банківській практиці 

навіть спрощених підходів “Базеля ІІ” 

потребує ґрунтовної та тривалої підготовки, 

оскільки: 

– в Україні немає достатньої кількості 

рейтингових агентств, які могли би 

здійснювати рейтингове оцінювання 

всіх позичальників. Крім цього, клієнти 

мають бути готовими оприлюднити 

інформацію про фінансовий стан та 

зазнати додаткових витрат на оплату 

послуг таких агентств; 

– для забезпечення оцінювання ризиків 

банки повинні використовувати математичні 

моделі, які взяті за основу 

розрахунків, рекомендованих Базельським 

комітетом, та мати у своєму 

розпорядженні адекватне програмнотехнічне 

забезпечення, для розробки 

якого необхідні часові та матеріальні 

затрати; 

– посилення вимог до оцінювання ризиків 

та необхідність розвитку внутрішньої 

системи управління ризиками 

призведе до витрат на підвищення 

кваліфікації персоналу, залучення 

послуг зовнішніх спеціалізованих організацій, 

реорганізацію документообороту; 


– відсутній достатній обсяг статистичних 

даних, необхідних для оцінювання 

кредитного ризику; 

– третій компонент-опора “Ринкова 

дисципліна” потребує вільного доступу 

всіх учасників ринку до якісної та 

кількісної інформації про величину та 

структуру капіталу, взяті ризики, системи 

управління ризиками. 

Хоч переважна більшість положень Базеля 

ІІ є доволі складними та їхнє застосування 

у вітчизняній банківській практиці є 

проблематичним, впровадження окремих 

рекомендацій Базельського комітету з банківського 

нагляду відповідно до положень 

Базельської угоди про капітал у банківську 

практику України є вкрай необхідним. Для 

забезпечення цього процесу Національному 

банку України потрібно: 

– здійснити роботу для отримання 

сертифікованого україномовного перекладу 

“Міжнародної конвергенції 


до власного капіталу” та забезпечити 

вільний доступ до цього документа; 

– реформувати нормативну базу відповідно 

до рекомендацій Базельського 

комітету з банківського нагляду в частині 

класифікації ризиків; 

– розробити та подати на обговорення 

банківському співтовариству порядок 

та план заходів, які забезпечать впровадження 

рекомендацій Базеля ІІ; 

– сприяти інформованості керівників та 

працівників банків про основні положення 

Базельської угоди про капітал, 

оскільки більшість з них володіє лише 

загальним уявленням про цей документ; 

організувати діалог наглядових 

органів, банківських установ та науковців 

щодо можливостей та строків запровадження 

рекомендацій Базеля ІІ; 

– для підвищення якості внутрішнього 

аудиту розробити з урахуванням міжнародного 

досвіду методичні підходи 

до діяльності внутрішнього аудиту та 

вимоги до рівня кваліфікації аудиторів; 


– розробити рекомендації щодо запровадження 

обов’язкової програми 

підвищення кваліфікації аудиторів, 

ризик-менеджерів та бухгалтерів банків 

з вивчення положень Базеля ІІ; 

– розглянути можливість диференційованого 

режиму нагляду за банками 

з урахуванням якості управління 

ризиками на основі завдань ризикорієнтованого 

нагляду, максимально 

наближеного до рекомендацій Базельського 

комітету для зменшення 

адміністративного тиску на банківські 

установи; 

– ставити вимоги до банків щодо розробки 

внутрішніх процедур з управління 

ризиками; 

– створити банк даних про позичальників, 

який містив би п’ятирічний строк 

кредитних історій; 

– розробити вимоги до банків щодо розкриття 

інформації, перелік якої встановлено 

третім компонентом Базельської 

угоди про капітал, у тому числі 

про операції банку, структуру власного 

капіталу, взяті ризики і достатність 

капіталу для їхнього покриття. 

Запропоновані у “Міжнародній конвергенції 


до власного капіталу” принципи, орієнтовані 

на максимально точне оцінювання достатності 

капіталу, обумовлюють необхідність 

збільшення обсягу власного капіталу. Тому 

важливим кроком до впровадження рекомендацій 

Базельського комітету у вітчизняну 


банківську практику є здійснення наукових 

розвідок з проблем нарощування власного 

капіталу банків України. 


1. Кротюк В., Куценко О. Базель 2: нова концептуальна 

редакція Базельської вимоги про капітал 

// Вісник НБУ. – 2006. – № 3. – С. 2–5. 

2. Кротюк В., Куценко О. Базель 2: розрахунок 

мінімально необхідної величини капіталу згідно 

з першою компонентою // Вісник НБУ. – 2006. – 

№ 5. – С. 16–22. 

3. Международная конвергенция расчетов 

собственного капитала и требований к 

собственному капиталу: Переработанное рамочное 

соглашение // Бизнес и Банки. – 2005. – 

№ 12, 15, 25. 

4. Международная конвергенция расчетов 

собственного капитала и требований к 

собственному капиталу: Переработанное рамочное 

соглашение // Бизнес и Банки. – 2004. – 

№ 44–48. 

5. Пирошка М. Базель-2 для управляющих банками: 

основные характеритики и последствия 

внедрения для Центральной и Восточной Европы 

// Банковское дело. – 2006. – № 3. – С. 8–17. 


Measurement and Capital Standards. Basle 

Committee on Banking Supervision. – Basle. – June 

1988 // www.bis.org. 


Measurement and Capital Standards. A Revised 

Framework. Basle Committee on Banking 

Supervision. – Basle. – Updated November 2005 // 

www.bis.org. 


● Фінансовий механізм ● 

МеханІЗМи 

Запровадження 

накопиЧУвальної СиСТеМи 

Загальнообов’яЗкового 

державного пенСІйного 

СТрахУвання 

Анатолій ФЕДОРЕНКО 

Розглянуто альтернативний розробленому Міністерством праці механізм запровадження 

накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, наведено 

основні його характеристики, відмінності та переваги щодо інших аналогічних моделей. 

Запропоновано поетапне охоплення накопичувальним пенсійним страхуванням різних 

вікових категорій працюючих, починаючи з найстаршої, з метою максимально широкого долучення 

громадян України до цієї системи. Надано фінансове обґрунтування і прогноз соціальноекономічних 

та інших наслідків запровадження другого рівня пенсійної системи. 

The alternative to developed Ministries of labour mechanism of introduction of the story system 

of obligatory state pension insurance is considered, its basic descriptions, differences and advantages 

in relation to other similar models are given. The stage-by-stage scope by story pension insurance of 

different age-old categories working is offered, beginning from a chief, with the purpose of the maximally 

wide attaching of citizens of Ukraine to this system. The financial ground and prognosis of socio-economic 

and other consequences of introduction of the second level of the pension system is given. 

ЗАГАЛЬНА СИТУАЦІЯ 

Концепція пенсійної реформи, закладена 

в Законі України “Про загальнообов’язкове 

державне пенсійне страхування” від 9 липня 

2003 року № 1058−IV [1], передбачає заміну 

однорівневої системи державного пенсійного 

страхування на трирівневу, у якій солідарна 

доповнюється двома рівнями накопичувальної 

системи: другим – обов’язковим та 

третім – добровільним. 

Добровільна система була започаткована 

Законом України “Про недержавне 

пенсійне забезпечення” від 09.07.2003 

№1057-IV [2]. Проте її формування ще не 

завершено, оскільки й донині не створена 

передбачена прикінцевими положеннями 

цього Закону правова база для діяльності 

фінансовий механізм 

інших суб’єктів пенсійного забезпечення: 

страхових компаній та банків [2, п.2, част. 

п'ятої, розд. ХІІ]. 

Що стосується другого рівня, то його запуск 

пов'язаний з прийняттям Закону України 

“Про запровадження накопичувальної 

системи загальнообов’язкового державного 

пенсійного страхування” [3]. Першу версію 

проекту цього закону було розроблено та 

прийнято у першому читанні ще у 2007 р. 

[4]. Однак у зв’язку зі зміною складу Уряду 

подальша робота над законопроектом призупинена. 

До того ж, було переосмислено та 

змінено самі підходи до механізмів запровадження 

накопичувальної системи, а саме: 

вирішили відмовитися від створення передбаченого 

Законом “Про загальнообов’язкове 


державне пенсійне страхування” Накопичувального 

пенсійного фонду для акумулювання 

страхових внесків обов’язкової системи 

та перераховувати їх до недержавних 

пенсійних фондів, які відповідають певним 

критеріям. 

Зазначені підходи закладено в Концепцію 

подальшого проведення пенсійної реформи 

в Україні, проект якої розроблено за дорученням 

Уряду Ю.В. Тимошенко [5]. На реалізацію 

Положень цієї Концепції Мінпраці підготувало 

також нову редакцію проекту Закону про 

запровадження накопичувальної системи 

загальнообов’язкового державного пенсійного 

страхування, яка передбачає охоплення 

страхуванням на першому етапі працюючих 

у віці до 25 років зі сплатою застрахованими 

особами страхових внесків до накопичувальної 

системи (через недержавні пенсійні фонди 

- НПФ) у розмірі 7 відсотків від фонду оплати 

праці таких осіб [6]. При цьому вкладником 

НПФ визначається сама застрахована особа 

– працівник, якому надається право самостійно 

обрати НПФ, до якого роботодавець буде 

переказувати страхові внески згідно з індивідуальним 

пенсійним контрактом, укладеним 

таким працівником з адміністратором відповідного 

НПФ. З метою відшкодування витрат 

застрахованої особи на сплату страхових внесків 

роботодавець зобов’язаний підвищити 

такій особі рівень оплати праці на відповідну 

суму. Натомість підприємству зменшуються 

на 7 процентних пунктів страхові внески до солідарної 

системи, які сплачуються на користь 

такої застрахованої особи. 

Аналіз запропонованої редакції законопроекту 

дає підстави для висновку, що закладені 

у ньому механізми запровадження накопичувальної 

системи загальнообов’язкового 

державного пенсійного страхування надміру 

індивідуалізовані та поставлені у залежність 

від волі і дій багатьох суб’єктів: застрахованих 

осіб, роботодавців, працівників територіальних 

відділень Пенсійного фонду України, 

персоналу адміністраторів НПФ та ін. При 

цьому практично відсутні інтеграційні процеси, 

які б синтезували, уніфікували, а відтак 


і спрощували зв’язки окремих ланок у ланцюгу 

працівник – роботодавець – Пенсійний 

фонд України – адміністратор НПФ – недержавний 

пенсійний фонд. 

Залучення до процесу запровадження 

накопичувальної системи пенсійного страхування 

великої кількості осіб, які причетні до 

прийняття розпорядчих рішень, та рядових 

виконавців, а також необхідність здійснення 

численних індивідуальних операцій 1 потребуватимуть 

багатократного збільшення 

трудовитрат на усіх етапах запровадження 

системи, знижують надійність її запуску та 

функціонування, неминуче призведуть до неумисних 

помилок та затягування, в кінцевому 

підсумку, її впровадження. До того ж, великомасштабні 

обсяги організаційно-технічних 

заходів та низька імовірність їх успішного втілення 

просто відлякують “можновладців” від 

подальшого здійснення пенсійної реформи. 

Усього цього можна і потрібно уникнути 

шляхом спрощення і уніфікації процедур 

входження людей і грошей до цієї системи. 

Тому, оскільки йдеться про поширення накопичувальної 

системи пенсійного страхування 

на велику кількість (мільйони) застрахованих 

осіб, необхідно, щоб механізм 

її запровадження був простим, зрозумілим, 

мало витратним та мінімізував формальну 

(документальну) та суб'єктивну складові в її 

запуску та функціонуванні. 

ЗАКОН ВЕЛИКИХ ЧИСЕЛ 

В ПЕНСІЙНІЙ РЕФОРМІ 

Закон великих чисел вказує, що в умовах, 

коли той чи інший процес охоплює велику 

кількість однорідних, але випадкових явищ, 

середні результати такого охоплення мають 

стійкий характер і практично не залежать від 

1 Йдеться про необхідність визначення кола застрахованих 

осіб кожним роботодавцем з числа більш як 1 млн. 

юридичних осіб, що використовують найману працю; 

збільшення фонду оплати праці кожному працівникові - 

платнику страхових внесків, подання застрахованою особою 

індивідуальної заяви про обрання НПФ; укладання 

індивідуального пенсійного контракту з адміністратором 

НПФ; проведення роз’яснювальної роботи з кожною застрахованою 

особою на етапі вибору НПФ та на етапі 

укладання пенсійного контракту тощо. 


окремих випадків 2 . Практика вивчення випадкових 

явищ свідчить, що хоча результати 

окремих спостережень, навіть проведених в 

однакових умовах, можуть дуже відрізнятися, 

водночас середні результати для достатньо 

великого числа випадків стійкі і слабко залежать 

від результатів окремих спостережень. 

Для цього випадку можна сказати: “немає нічого 

більш усталеного, ніж випадкове”. 

У застосуванні до другого рівня пенсійної 

системи, яким має бути охоплено у залежності 

від варіанту втілення від декількох сотень 

тисяч до декількох мільйонів осіб, це означає, 

що індивідуальні характеристики учасників накопичувальної 


(місце роботи працівника, форма власності 

підприємства-роботодавця, рівень оплати праці, 

регіон, наявність на території недержавного 

пенсійного фонду, інвестиційні уподобання 

застрахованої особи, умови пенсійного контракту 

тощо) не мають вирішального значення 

для визначення технології функціонування 

системи пенсійного страхування. А “якщо не 

має ніякої різниці, навіщо платити більше” за 

індивідуалізацію процесу залучення застрахованих 

осіб до участі в системі, за складність 

трудомістськість варіантів її запровадження, 

які не додають ні ефективності, ні надійності 

функціонуванню такої системи. 

З метою спрощення накопичувальна 

система пенсійного страхування повинна 

бути максимально уніфікованою, мінімально 

залежати від волі та бажання окремих 

суб’єктів пенсійного страхування, ступеня 

підготовленості самих застрахованих осіб, 

кваліфікації фахівців кадрових, бухгалтерських 

та фінансових служб підприємств, 

установ і організацій – роботодавців, працівників 

територіальних відділень Пенсійного 

фонду України (ПФУ), адміністраторів недержавних 

пенсійних фондів та ін. 

2 Закон Больших чисел – “принцип, согласно которому 

количественные закономерности, присущие массовым 

общественным явлениям, наиболее явным образом проявляются 

при достаточно большом числе наблюдений. 

Единичные явления в большей степени подвержены 

воздействию случайных и несущественных факторов, 

чем их масса в целом. При большом числе наблюдений 

случайные отклонения погашаются” [7]. 


Для цього система повинна відповідати 

таким основним вимогам: 

– максимальна адаптація до існуючих 

технологій функціонування державного 

пенсійного страхування та недержавного 

пенсійного забезпечення, використання 

їх технічних можливостей; 

– максимальна централізація управлінських 

рішень в частині визначення 

кола застрахованих осіб, збору та розподілу 

страхових внесків, контро лю 

за повнотою та своєчасністю сплати 

страхових внесків тощо; 

– простота оформлення правовідносин 

між застрахованими особами та 

суб’єктами пенсійного страхування. 

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ 

ТА ВІДМІННОСТІ АЛЬТЕРНАТИВНОї 

МОДЕЛІ НАКОПИЧУВАЛЬНОї СИСТЕМИ 

ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ 

Метою прийняття законопроекту є визначення 

дати початку перерахування страхових 

внесків до накопичувальної системи 


страхування (далі – накопичувальна 

система пенсійного страхування), розміру 

відрахувань та кола осіб, на яких поширюється 

накопичувальна система пенсійного 

страхування, а також окреслення завдань, 

які мають бути вирішені у зв’язку з початком 

їх перерахування. Законопроект також спрямований 

на удосконалення законодавства 

України, що пов’язане з перерахуванням 

частини обов’язкових страхових внесків на 

користь учасників накопичувальної системи 

пенсійного страхування до недержавних 

пенсійних фондів, і має врегулювати питання 

щодо функціонування накопичувальної 

системи пенсійного страхування. 

Основні особливості та відмінності нової 

моделі накопичувальної системи пенсійного 

страхування (варіант проекту Мінпраці наведено 

в дужках), полягають у наступному: 

1) дата започаткування функціонування 


– 1 січня 2010 року (після 2011 року); 


2) коло застрахованих осіб – найстарша 

з можливих вікова категорія: працівники, 

яким на початок 2010 року виповниться 39 

років3 , але які не досягнуть 40-річного віку 

(наймолодша з можливих вікова категорія - 

працюючі у віці до 25 років) 4 ; 

3) коло застрахованих осіб визначає 

ПФУ самостійно на підставі власної персоніфікованої 

бази даних (кожний роботодавець 

відносно своїх працівників); 

4) платником страхових внесків є роботодавець 

(застрахована особа); 

5) джерелом сплати страхових внесків 

виступають кошти підприємства (заробітна 

плата працівника); 

6) кошти переказуються до Пенсійного 

фонду України у складі консолідованого 

страхового внеску і зараховуються на спеціальний 

субрахунок єдиного казначейського 

рахунку ПФУ (платіж на окремий рахунок, 

відкритий ПФУ); 

7) недержавний пенсійний фонд з числа 

тих, що задовольняють вимогам Держфінпослуг, 

обирає ПФУ (застрахована особа 

самостійно, а у відношенні тих хто не визначився 

– ПФУ); 

8) укладання пенсійних контрактів з 

адміністратором недержавного пенсійного 

фонду здійснює ПФУ в інтересах усіх застрахованих 

осіб – учасників НПФ (застрахована 

особа самостійно, а у відношенні тих, хто не 

визначився – ПФУ); 

9) інвестування страхових внесків, облік 

пенсійних активів, розподіл інвестиційного 

прибутку (збитку) здійснюються в загальному 

порядку (окремо від коштів та активів, 

сформованих за рахунок добровільних пенсійних 

внесків); 

10) Облік пенсійних коштів здійснюється 

на окремому субрахунку індивідуального 

3 “Страхові внески до Накопичувального фонду сплачуються 

застрахованими особами, яким на день їх запровадження 

не виповнилося: чоловікам 40, жінкам 35 років” 

[1, част. дев’ята розд. XV] 

4 У разі охоплення накопичувальною системою пенсійного 

страхування усіх категорій працюючих віком до 40 років, 

надходження внесків до такої системи та відповідно 

вилучення із солідарної системи склали б щонайменше 

19 млрд. грн. у 2010 році. 


пенсійного рахунку учасника НПФ в єдиних 

одиницях пенсійних внесків (на окремому 

субрахунку індивідуального пенсійного рахунку 

учасника НПФ в одиницях пенсійних 

внесків, обчислених для учасників накопичувальної 

системи пенсійного страхування). 

Загалом відмінності між концепцією запровадження 

накопичувальної системи пенсійного 

страхування, запропонованою Мінпраці, 

та альтернативним варіантом [8] табл. 1. 

МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ 

Законопроект передбачає запровадження 


страхування та спрямування частини 

страхових внесків із солідарної до накопичувальної 


шляхом їх розщеплення на два платежі Пенсійним 

фондом України. При цьому ставка 

та сума страхового внеску (збору) на рівні 

окремого роботодавця не змінюється. Єдине, 

що торкнеться роботодавця, це перехід 

з щорічного на щомісячне складання персоніфікованої 

звітності про застрахованих осіб 

та надання відповідної інформації до ПФУ в 

електронному вигляді. Відтак роботодавці 

практично не відчують істотних змін та незручностей, 

пов’язаних із запровадженням 

накопичувального страхування. 

Система започатковується з 1 січня 2010 

року і поширюється на доходи, нараховані з 

цієї дати. Це пропонується з тією метою, щоб 

забезпечити найуспішніший старт для нового 

соціально-економічного проекту, оскільки 

низький рівень біржового індексу ПФТС та 

суттєва недооцінка акцій переважної більшості 

“лістингових” емітентів в умовах сталого 

притоку пенсійних коштів принесе фондовому 

ринку новий імпульс для зростання, 

а застрахованим особам – додаткові прибутки. 

“Стартувати краще з низької позиції”. 

Учасниками накопичувальної системи 

пенсійного страхування стануть застраховані 

особи, визначені відповідно до Закону України 

“Про загальнообов’язкове державне пенсійне 

страхування” [1], яким у 2009 році виповниться 

39 років (далі – учасники накопичувальної 


№ 

п/п 

1. 

2. 

3. 

Концептуальні 

Положення 

Запровадження накопичувальної системи 

пенсійного страхування 

передбачається 

На першому етапі накопичувальна система 

поширюється на осіб віком 

Коло застрахованих осіб відповідно до закону 

визначає 



Порівняльна таблиця 

до законопроектів, розроблених Міністерством праці та ВАТ “КІНТО”, з питань запровадження 


Законопроект 

Мінпраці 

Законопроект 

ВАТ “КІНТО” 

з 2012 року з 1 січня 2010 року 

до 25 років від 39 до 40 років 

роботодавець щодо своїх 

працівників 

4. Початковий реєстр застрахованих осіб формує роботодавець 

5. 

6. 

7. 

8. 

9. 

10. 

11. 

12. 

13. 

14. 

15. 

16. 

17. 

Реєстр застрахованих осіб формує 

Страхувальником-платником 

страхових внесків виступає 

Джерелом сплати 

страхових внесків є 

Переказ страхових внесків до Пенсійного фонду 

України роботодавець здійснює 

Розподіл внесків на загальнообов’язкове 

державне пенсійне страхування між солідарною та 

накопичувальною системами здійснює 

Вибір НПФ для переказу 

страхових внесків здійснює 

Вкладником НПФ відповідно до закону визнається 

Укладання пенсійного контракту 

з обраним НПФ здійснює 

Заява на перехід до іншого 

НПФ подається застрахованою особою 

Унормування відносин з новообраним НПФ 

відбувається шляхом 

Оплата послуг (винагорода) 

осіб, що обслуговують НПФ, здійснюється 

Ведення обліку пенсійних активів, розподіл 

інвестиційного прибутку (збитку) та обчислення 

чистої вартості одиниці пенсійних (страхових) 

внесків здійснюється 

Інвестування пенсійних коштів здійснюється згідно 

з нормативами, визначеними законодавством для 

ПФУ на основі 

інформації, отриманої від 

роботодавців 

працівник - застрахована 

особа 

заробітна плата 

застрахованої особи 

платежем на окремим 

рахунок ПФУ 

роботодавець, 

шляхом розмежування 

страхових внесків 

працівник – застрахована 

особа 

працівник – застрахована 

особа 

вкладник - працівник – 

застрахована особа 

ПФУ щодо усього кола 

застрахованих осіб 

початковий реєстр не 

формується 

ПФУ на основі 

даних власного 

персоніфікованого обліку 

роботодавець 

застрахованої особи 

кошти 

підприємства 

(частина збору на 

загальнообов’язкове 

державне пенсійне 

страхування) 

консолідованим платежем 

на єдиний рахунок ПФУ 

ПФУ шляхом 

“розщеплення” єдиного 

страхового внеску, 

сплаченого роботодавцем 


ПФУ 

ПФУ 

вкладник – ПФУ 

до адміністратора НПФ до ПФУ 

укладання 

застрахованою особою 

пенсійного контракту з 

адміністратором нового 

НПФ 

за спеціальними 

тарифами 

окремо для учасників 

добровільної та 

обов’язкової систем 

Накопичувального 

пенсійного фонду 

внесення ПФУ змін 

до переліку учасників 

відповідно старого 

та нового НПФ без 

укладання нового 

пенсійного контракту 

за тарифами, 

встановленими для НПФ 

за єдиними правилами, 

при цьому відокремлено 

ведеться лише облік 

коштів на ІПР 

НПФ

системи пенсійного страхування) та які станом 

на 1 січня 2010 року не досягнуть 40-річного 

віку. Обрання саме цієї категорії застрахованих 

осіб зумовлено тією обставиною, що це 

остання можливість для 39-річних стати учасниками 


страхування, адже ця система відповідно до 

цього закону загалом поширюється на осіб 

віком не більше 40 років. Водночас – це найбільш 

високооплачувана та підготовлена частина 

працюючих, яка усвідомлює важливість 

участі в накопичувальному страхуванні. Починаючи 

з 1 січ ня кожного наступного року, 

до кола учасників накопичувальної системи 

пенсійного страхування приєднуються особи, 

які на початок року досягають відповідної 

вікової категорії. При цьому кількість осіб, які 

долучаються до накопичувальної системи 

пенсійного страхування, щороку збільшується 

на одну додаткову вікову категорію, на один, 

два, три і т. д. роки (табл. 2). 

З метою збереження існуючої системи 

визначення та перерахування сум страхових 

внесків до солідарної системи та спрощення 

механізмів запровадження накопичувальної 

системи пенсійного страхування пропонується 

здійснювати обов’язкові внески за 

рахунок роботодавця за ставкою 7 відсотків 

від об’єкта нарахувань страхових внесків, 

визначеного статтею 19 Закону України “Про 

загальнообов’язкове державне пенсійне 



Охоплення накопичувальним страхуванням окремих вікових категорій застрахованих осіб 

у 2010-2017 рр. 

Вікові категорії, 

Вікові категорії, 

Роки 

що долучаються до системи 

Вікова 

Віковий діапазон 

група 

охоплені страхуванням 

Вікова 

Віковий 

група 

діапазон 

2010 39-річні один рік 39 один рік 

2011 38-39 два роки 38-40 три роки 

2012 36-38 три роки 36-41 шість років 

2013 33-36 чотири роки 33-42 десять років 

2014 29-33 п’ять років 29-43 п’ятнадцять років 

2015 24-29 шість років 24-44 двадцять один рік 

2016 18-24 сім років 18-45 двадцять вісім років 

2017 до 18 решта до 46 до 40 років 

* Джерело: Складено за власними розрахунками. 

страхування” [1], з відповідним зменшенням 

на цю ж суму відрахувань роботодавця до 

солідарної системи. 

Сплачені роботодавцем страхові внески 

на користь застрахованих осіб – учасників 


відокремлюються Пенсійним фондом 

України із єдиного консолідованого страхового 

внеску, акумулюються і обліковуються 

на спеціальному субрахунку казначейського 

рахунку ПФУ, окремо від страхових внесків, 

сплачених до солідарної системи пенсійного 

страхування 5 . При цьому загальний 

(сукупний) розмір страхових внесків (збору) 

страхувальників на загальнообов’язкове 

державне пенсійне страхування та порядок 

відрахувань залишиться для роботодавця 

незмінним. Розподіл отриманих страхових 

внесків між солідарною та накопичувальною 

системами здійснює Пенсійний фонд України 

самостійно на підставі даних інформаційної 

системи обліку застрахованих осіб. Водночас 

встановлюється вимога про перехід 

на щомісячне (не пізніше 20-го числа кожного 

наступного за звітним місяця) подання 

страхувальниками в електронному вигляді 

індивідуальних відомостей про застрахованих 

осіб – учасників накопичувальної сис- 

5 Це, відповідає моделі переказу обов’язкових страхових 

платежів у складі єдиного соціального внеску, у разі прийняття 

відповідного законопроекту. 

Світ фінансів. 4 (17), грудень 2008 р. 117

теми пенсійного страхування до системи 

персоніфікованого обліку Пенсійного фонду 

України. Відомості подаватимуться через 

електронні канали зв’язку з використанням 

сучасних засобів захисту інформації, в тому 

числі електронного підпису. 

Створення Накопичувального фонду законопроектом 

не передбачається [4]. Натомість 

страхові внески до накопичувальної 

системи пенсійного страхування щомісяця 

перераховуються Пенсійним фондом України, 

який набуває статусу вкладника недержавного 

пенсійного фонду, до недержавних пенсійних 

фондів, які відповідають вимогам (критеріям), 

встановленим Державною комісією з регулювання 

ринків фінансових послуг України разом 

з Державною комісією з цінних паперів та 

фондового ринку та погодженим із Антимонопольним 

комітетом України, що пройшли конкурсний 

відбір з метою встановлення відповідності 

вищезазначеним вимогам (критеріям) 

(далі – недержавний пенсійний фонд – суб’єкт 

другого рівня пенсійної системи). На підставі 

індивідуальних відомостей про застрахованих 

осіб – учасників накопичувальної системи 

пенсійного страхування Пенсійний фонд 

України щомісячно разом з перерахуванням 

страхових внесків на рахунки недержавних 

пенсійних фондів – суб’єктів другого рівня 

пенсійної системи надає адміністраторам цих 

фондів дані про розмір страхових внесків, отриманих 

на кожну застраховану особу (відомості 

персоніфікації). 

Така система не лише дозволяє мінімізувати 

ризики, пов’язані з окресленням кола 

та ідентифікацією застрахованих осіб, зосередивши 

ці питання на рівні інформаційної 

бази персоніфікованого обліку Пенсійного 

фонду України, але й централізовано вирішувати 

завдання контролю за повнотою та 

своєчасністю сплати страхових внесків, підтримання 

в актуальному стані реєстрів застрахованих 

осіб та інші питання функціонування 


страхування загалом. 

Вибір недержавного пенсійного фонду – 

суб’єкта другого рівня пенсійної системи 


для переказу страхових внесків з метою їх 

накопичення та інвестування в інтересах застрахованих 

осіб здійснює Пенсійний фонд 

України шляхом закріплення за окремими 

НПФ частини реєстру застрахованих осіб за 

встановленим ним порядком із забезпеченням 

максимально можливої рівномірності 

розподілу зазначених застрахованих осіб 

між недержавними пенсійними фондами – 

суб’єктами другого рівня пенсійної системи 

(за методом випадкової вибірки). Разом з тим 

кожному учаснику накопичувальної системи 

пенсійного страхування надається право 

один раз на рік здійснити перехід до іншого 

НПФ, обраного на свій розсуд, шляхом подання 

заяви до територіального органу Пенсійного 

фонду України за місцем проживання. 

У будь-якому разі пенсійний контракт із адміністратором 

відповідного недержавного 

пенсійного фонду в інтересах учасників накопичувальної 


укладається Пенсійним фондом України як 

вкладником НПФ. За наслідками укладених 

пенсійних контрактів Пенсійний фонд України 

в установленому ним порядку повідомляє 

учасників накопичувальної системи пенсійного 

страхування про реквізити укладених на їх 

користь пенсійних контрактів. 

Відомості про всіх учасників накопичувальної 


та обрані в їх інтересах недержавні пенсійні 

фонди – суб’єкти другого рівня пенсійної 

системи містяться в загальному реєстрі 

учасників накопичувальної системи пенсійного 

страхування, який складає та щороку 

оновлює Пенсійний фонд України. 

Такий механізм запровадження накопичувальної 


є найбільш економічним та технічно 

простим. Він не змінює розміру та бази 

збору на загальнообов’язкове державне 

пенсійне страхування для страхувальників 

та застрахованих осіб і через це не вимагає 

додаткових витрат (в тому числі з Державного 

бюджету) на підвищення заробітної 

плати працівників, а також не вимагає 

формування роботодавцями двох фондів 


оплати праці з різними ставками збору на 

загальнообов’язкове державне пенсійне 

страхування – для учасників накопичувальної 

системи пенсійного страхування та осіб, 

які не стали її учасниками. 


пенсійного страхування через недержавні 

пенсійні фонди без створення Накопичувального 

фонду скоротить витрати коштів, зекономить 

час на проведення тендерів та здійснення 

інших організаційних підготовчих заходів, 

дозволить скористатися установами, які мають 

чотирирічний досвід роботи в Україні. 

Облік отриманих від Пенсійного фонду України 

страхових внесків до накопичувальної 

системи пенсійного страхування здійснюється 

адміністратором недержавного пенсійного 

фонду – суб’єкта другого рівня пенсійної системи 

на окремих субрахунках індивідуальних 

пенсійних рахунків застрахованих осіб – 

учасників фонду окремо від пенсійних коштів, 

що надійшли на користь таких учасників на 

добровільних засадах у межах недержавного 

пенсійного забезпечення. 

Інвестування страхових внесків накопичувальної 

системи пенсійного страхування, 

розрахунок чистої вартості одиниці страхових 

внесків, розподіл прибутку (збитку) від 

інвестування пенсійних активів пропонується 

здійснювати в порядку, визначеному Законом 

України “Про недержавне пенсійне 

забезпечення” [2, ст. 47, 49] для пенсійних 

внесків. При цьому дозволяється придбавати 

цінні папери, що пройшли лістинг та перебувають 

в обігу на фондовій біржі, виключно 

за принципом “поставка проти оплати”. 

До недержавних пенсійних фондів – 

суб’єктів другого рівня пенсійної системи застосовуються 

граничні розміри оплати послуг 

осіб, що здійснюють їх обслуговування, 

та напрями використання пенсійних активів, 

встановлені Законом України “Про недержавне 

пенсійне забезпечення” [2] та нормативно-правовими 

актами, прийнятими на 

його підставі щодо недержавних пенсійних 

фондів [9]. Водночас адміністратори НПФ 

відшкодовують Пенсійному фонду України 


витрати, понесені у зв’язку з виконанням 

функцій, покладених на ПФУ у зв’язку із запровадженням 

другого рівня пенсійної системи, 

але не більше 1 відсотка суми сплачених 

страхових внесків. 


пенсійного страхування з 2010 року 

через охоплення нею обмеженої вікової 

категорії – осіб, яким у попередньому році 

виповнилося 39 років, та встановлення максимального 

розміру страхових внесків на 

рівні 7 відсотків дозволить мінімізувати адміністративні 

витрати на облік застрахованих 

осіб, підготувати фінансовий ринок для 

розміщення коштів, залучених до накопичувальної 

пенсійної системи, зменшити втрати 

солідарної системи загальнообов’язкового 

державного пенсійного страхування. 

Запропонований механізм впровадження 


за оцінками експертів дозволить в 2010 

році охопити цією системою 432,7 тисяч осіб 6 . 

Механізм функціонування запропонованої 


страхування наведений на рис.1. 

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБґРУНТУВАННЯ 

ЗАПРОПОНОВАНОї МОДЕЛІ 

Реалізація законопроекту в запропонованій 

вигляді не потребуватиме додаткових 

коштів з Державного бюджету на підвищення 

заробітної плати працівникам бюджетної 

сфери у зв’язку із запровадженням перерахування 

частини страхових внесків до накопичувальної 

системи пенсійного страхування. 

Водночас, запровадження накопичувальної 

системи передбачає спрямування частини 

страхових внесків із солідарної системи до 

накопичувальної системи пенсійного страхування, 

що у 2010 році викличе перерозподіл 

коштів в сумі 986 млн. грн. із Пенсійного 

фонду України до накопичувальної системи 7 . 

6 Прогнозні розрахунки виконані під керівництвом чл.-кор. 

НАН України Е.М.Лібанової в Інституті демографії та соціальних 

досліджень НАН України. 

7 Прогнозні розрахунки виконані під керівництвом чл.-кор. 

НАН України Е.М.Лібанової в Інституті демографії та соціальних 

досліджень НАН України. 



Рис.1. Схема функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування. 

У разі необхідності, компенсація Пенсійному 

фонду цих втрат може бути здійснена за рахунок 

коштів Державного бюджету України, 

аналогічно тому, як це здійснюється, наприклад, 

для компенсації втрат Пенсійного фонду 

від застосування платниками фіксованого 

сільгоспподатку спеціальної ставки по сплаті 

збору на обов’язкове пенсійне страхування. 

Частину страхових внесків може бути спрямовано 

до Державного бюджету через розміщення 

їх у випуски довгострокових облігацій 

внутрішньої державної позики з ринковими 

ставками доходу, що враховує показник інфляції 

(щорічний купон). 

У Державному бюджеті України на 

2005–2008 рр. для запровадження накопичувальної 

пенсійної системи передбачалися 

видатки, головним розпорядником яких було 

Міністерство праці та соціальної політики, які 

були спрямовані на проведення необхідної 

підготовчої роботи. Реалізація цього законопроекту 

потребує збереження даної статті 

видатків з Державного бюджету на зворотній 

основі в порядку, визначеному Кабінетом 

Міністрів України, для запровадження Пенсійним 

фондом України автоматизованої 

системи обліку учасників накопичувальної 

системи пенсійного страхування, які за попередніми 

розрахунками складуть 506 млн. 

гривень. У тому числі, додаткові видатки з 

Державного бюджету України на створення 

та запровадження програмно-технічної інфраструктури 

віддаленого доступу вкладника 

до інформації про стан пенсійного рахунку 

за інформацією Пенсійного фонду України 

орієнтовно складуть 31,6 млн. гривень [3, 

пояснювальна записка]. 

ПРОГНОЗ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ 

ТА ІНШИХ НАСЛІДКІВ ПРИЙНЯТТЯ 

ЗАКОНОПРОЕКТУ 


загальнообов’язкового державного 

пенсійного страхування своїм результатом 


матиме такі основні соціально-економічні 

наслідки: 

а) підвищиться рівень соціального захисту 

населення завдяки безпосередній 

участі громадян у накопичувальних пенсійних 

програмах; 

б) на фондовому ринку з'являться довгострокові 

пенсійні ресурси, акумульовані 

накопичувальною пенсійною системою, які 

будуть використані на фінансування розвитку 

економічної та соціальної інфраструктури 

країни; 

в) знизиться вартість фінансових ресурсів, 

виникне зацікавленість вітчизняних 

інвесторів у розширенні внутрішніх 

запозичень через випуск боргових цінних 

паперів (корпоративних, муніципальних та 

державних облігацій) та здійснення розміщення 

акцій (ІРО) на українському ринку 

капіталу; 

г) будуть створені додаткові стимули 

розвитку недержавного пенсійного забезпечення 

та посилиться інтерес громадян до 

цінних паперів та інших фінансових інструментів, 

що дозволить переорієнтувати частину 

коштів зі споживчого ринку на фондовий, 

зв’яже надлишкову грошову масу, що 

перебуває в обігу, а отже сприятиме подоланню 

інфляції; 

ґ) відбудеться зміна співвідношення іноземного 

та українського капіталу на фондовому 

ринку на користь вітчизняного, що 

сприятиме його стабілізації у довгостроковій 

перспективі. 

Запровадження загальнообов’язкової 


дозволить поліпшити пенсійне забезпечення 

майбутніх поколінь пенсіонерів, 

які не зможуть отримувати адекватні розміри 

пенсій виключно за рахунок солідарної 

пенсійної системи. Крім того, акумулювання 

коштів у недержавних пенсійних фондах та 

їх інвестування створить потужне внутрішнє 

джерело довгострокових інвестицій в економіку 

країни та сприятиме стабілізації і розвитку 

фондового ринку. 



1. Закон України “Про загальнообов’язкове 

державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 

№ 1058IV. 

2. Закон України “Про недержавне пенсійне 

забезпечення” від 09.07.2003 №1057-IV. 

3. Закон України “Про запровадження накопичувальної 

системи загальнообов’язкового 

державного пенсійного страхування” (реєстр. 

№ 2854 від 29.12.2006). 

4. Постанова Верховної Ради України “Про 

прийняття за основу проекту Закону України 

про запровадження накопичувальної системи 


страхування” від 24.04.2007 №979-V. 

5. Концепція подальшого проведення пенсійної 

реформи в Україні (проект). 29 липня 2008 

року. – [Електронний ресурс]. – Доступно з: 

http://www.mlsp.gov.ua/control/uk/publish/article;jse 

ssionid=47EE6DB98B315F80DCF288870C591DA9 

?art_id=80938&cat_id=41296 

6. Закон про запровадження накопичувальної 


пенсійного страхування (проект) / Розроблений 

Мінпраці відповідно до Концепції подальшого проведення 

пенсійної реформи в Україні. 

7. Закон Больших чисел // Словарь бизнестерминов. 

– [Електронний ресурс]. – Доступно 

з: http://dic.academic.ru/dic.nsf/business/4616 

8. Закон про запровадження накопичувальної 


пенсійного страхування (проект) / Розроблений 

за участі автора публікації. – [Електронний ресурс]. 

– Доступно з: www.kinto.com 

9. Про затвердження граничних тарифів на 

оплату послуг з адміністрування недержавного 

пенсійного фонду. – Розпорядження Держфінпослуг 

від 22.06.2004 №1102. Зареєстровано в Міністерстві 

юстиції України 12 липня 2004 р. за 

№871/9470. –[Електронний ресурс] – Доступно 

з: http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/157940/%D0%9 

1%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%88%D0%B8% 

D1%85 



ТеореТиЧнІ аСпекТи 

фІнанСового 

ЗабеЗпеЧення 

подолання бІдноСТІ 

Ірина БІЛОУС 

Розкрито концептуальні основи фінансового забезпечення подолання бідності. Проаналізовано 

різні форми цього явища та з’ясовано особливості використання фінансових 

ресурсів для мінімізації основних аспектів явища бідності. 

The conceptual bases of the financial providing of poverty overcoming are explored. Different 

forms of this problem are analyzed and the features of application of financial resources are found 

out for minimization of main aspects of the phenomenon of poverty. 

Найбільшою проблемою соціальноекономічного 

розвитку країн у сучасному 

світі вважається бідність. Будучи соціальним 

явищем, бідність вирізняється з широкого 

кола проблем, оскільки нерозривно 

пов’язана з найважливішими аспектами 

життя і, таким чином, породжує почуття соціальної 

несправедливості, безвиході та інші 

негативні наслідки. Домогтися помітних успіхів 

у подоланні бідності неможливо без активізації 

фінансових важелів. Це обумовлено 

насамперед необхідністю усунення недоліків 

функціонуючої фінансової системи, які 

призводять до соціальних негараздів. Крім 

цього, вжиття заходів, спрямованих на подолання 

проблеми бідності, потребує залучення 

необхідних фінансових ресурсів. Для 

того, щоб визначити пріоритетні напрямки 

застосування фінансових важелів для усунення 

зазначеної проблеми та сформулювати 

систему конкретних завдань, на вирішенні 

яких доцільно сконцентрувати фінансові 

ресурси, потрібно насамперед детально дослідити 

об’єкт фінансового забезпечення. 

Серед українських та російських науковців, 

у працях яких висвітлено проблематику 

бідності та досліджено окремі аспекти фінансового 

забезпечення її подолання, варто 

відзначити В. Геєця, М. Горшкова, Ю. Красина, 

О. Кириленко, В. Кравченка, Е. Лібанову, 

І. Луніну, А. Разумова, Л. Черенько, А. Шевякова, 

М. Ягодкіну. Однак у їхніх дослідженнях 

недостатньо уваги приділено обґрунтуванню 

комплексного підходу до формування фінансового 

забезпечення подолання бідності. 

Беручи до уваги вищезазначене, окреслена 

проблема має неабияку актуальність. 

Відтак метою даної статті є ґрунтовне дослідження 

різних форм бідності та на цій основі 

формулювання концептуальних засад системи 

фінансового забезпечення подолання 

даного соціально-економічного явища. 

Залежно від обраного підходу до оцінювання 

явища бідності розрізняють такі його 

форми: 

– абсолютна та відносна; 

– об’єктивна та суб’єктивна; 

– за доходами та за можливостями; 


– тимчасова і постійна [1, 7]. 

Лише на основі поєднання результатів 

оцінювання бідності, одержаних на основі 

застосування різних методик, можна найповніше 

з’ясувати характеристики цієї проблеми. 

Дослідження кожної з форм бідності 

проводять на основі аналізу як рівня бідності, 

так і її глибини. Рівень бідності характеризує 

частку осіб у суспільстві, які належать 

до цієї категорії. Аналіз глибини бідності дає 

змогу встановити відхилення обсягу ресурсів 

домашніх господарств від встановленої 

межі бідності. 

Важливе значення для формування фінансового 

забезпечення подолання бідності 

має оцінка абсолютної бідності (рис. 1). На 

основі цього підходу можна здійснювати порівняння 

проблеми бідності, абстрагуючись 

здебільшого від специфіки функціонування 

суспільства як у часовому, так і в просторовому 

вимірі, яка переважно дуже складно 

піддається об’єктивному кількісному визначенню. 

У процесі фінансового забезпечення подолання 

бідності визначення її абсолютного 

рівня має важливе значення. Насамперед 

ідентифікація бідних на основі такого підходу 

дає змогу здійснювати порівняння рівня 

бідності в різних країнах. На основі такого 

порівняння міжнародні фінансові інституції 

визначають країни з найвищим рівнем бідності, 

що спонукає світове співтовариство 

спрямовувати фінансові ресурси для вирішення 

найгостріших соціальних проблем. 

Окрім цього, формування рейтингів країн за 

показником рівня бідності активізує діяльність 

національних урядів щодо використання 

фінансових важелів подолання бідності в 

цих країнах. 

Ще однією важливою перевагою визначення 

величини абсолютної бідності є можливість 

застосовувати фінансове забезпечення 

безпосередньо для надання допомоги 

малозабезпеченим і з’ясування обсягу необхідних 

для цього фінансових ресурсів. З цією 

метою, зазвичай, використовують показник 


прожиткового мінімуму. В окремих країнах 

офіційну межу бідності визначають саме на 

рівні прожиткового мінімуму. Таким чином, 

особи, що проживають нижче цієї межі, вважаються 

бідними. Розмір прожиткового мінімуму 

здебільшого розраховують відповідно 

до мінімального обсягу ресурсів, необхідного 

для забезпечення потреби в харчуванні, промислових 

товарах і послугах. 

В Україні офіційне трактування прожиткового 

мінімуму наведене в Законі України 

“Про прожитковий мінімум”. У зазначеному 

документі цей термін трактується як вартісна 

величина достатнього для забезпечення 

нормального функціонування організму 

людини, збереження його здоров’я, набору 

продуктів харчування, а також мінімального 

набору непродовольчих товарів та мінімального 

набору послуг, необхідних для задоволення 

основних соціальних і культурних потреб 

особистості [2, 1]. 

Важливе значення для населення має 

створення умов для одержання доходів вище 

межі абсолютної бідності, що, таким чином, 

убезпечує від скрутного матеріального становища. 

Зважаючи на важливість цього положення, 

в Конституції України закріплена 

норма про те, що пенсії, інші види соціальних 

виплат та допомоги, що є основним джерелом 

існування, мають забезпечувати рівень 

життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, 

встановленого законом [3, 46]. 

Величину абсолютної бідності можна 

розраховувати на основі оцінювання доходів 

або видатків домашніх господарств. У розвинутих 

країнах, зазвичай, пріоритет віддають 

використанню даних щодо доходів домашніх 

господарств. Проте, в країнах з транзитивною 

економікою, де неформальний сектор 

економіки становить велику частку, дані про 

доходи, зазвичай, занижені. З огляду на зазначене, 

науковці обґрунтовують доцільність 

застосування відомостей щодо видатків, як 

надійнішого способу дослідження рівня добробуту 

домашніх господарств [4, 17]. 

Результати дослідження абсолютної бідності 

можуть слугувати як основою для роз- 


рахунку рівня фінансового забезпечення подолання 

бідності, так і бути використані для 

оцінки його результативності. Найважливішими 

показниками встановлення результативності 

фінансового забезпечення подолання 

абсолютної бідності, на нашу думку, є 

рівень і глибина абсолютної бідності. 

Суб’єктивність визначення межі абсолютної 

бідності значно ускладнює застосування 

цього показника в процесі фінансового 

забезпечення подолання бідності. 

Встановлення прожиткового мінімуму на 

нижчому рівні, ніж це об’єктивно обґрунтовано, 

призводить до того, що фіксується 

занижений рівень бідності. Навпаки, наслідком 

необґрунтованого завищення межі 

абсолютної бідності є її вищі показники. 

Таким чином, при фінансовому забезпеченні 

подолання абсолютної бідності слід 

враховувати ризики помилкового визначення 

межі абсолютної бідності. Враховуючи 

практику її визначення, вчені роблять висновок 

про наявність значного впливу політичних 

факторів на цей процес [1, 8], що 

негативно позначається на об’єктивності 

показника абсолютної бідності. 

Адміністративне встановлення межі абсолютної 

бідності в умовах циклічного розвитку 

економіки та постійної зміни цін призводить 

до появи часового лагу між настанням 

реальної потреби в зміні величини межі 

бідності та ухваленням необхідного рішення. 

З огляду на це, можна стверджувати про 

наявність як суб’єктивних, так і об’єктивних 

факторів відхилення цієї межі від реальної 

величини, наслідком чого є викривлення показників 

абсолютної бідності. 

При формуванні фінансового забезпечення 

подолання бідності доречно враховувати 

показники відносної бідності. Застосування 

цього підходу передбачає порівняння 

ресурсів домашніх господарств з певною 

часткою середньої величини ресурсів населення, 

або їхнього медіанного рівня. Більшість 

науковців схиляються до застосування 

медіанного рівня ресурсів, оскільки вимір 

цього показника, зазвичай, є точнішим, а та- 


кож вірнішим у нормативному сенсі, оскільки 

бути бідним – означає бути на узбіччі від 

звичайного способу життя, який не залежить 

від становища багатих [5, 309]. Такий спосіб 

визначення бідності дає змогу відмежувати 

його від показника нерівності. 

При вимірюванні відносної бідності можна 

уникнути деяких проблем, які виникають 

в процесі визначення абсолютного рівня бідності. 

Так, завдяки тому, що межа відносної 

бідності встановлюється як певна частка середнього 

або медіанного обсягу ресурсів домашніх 

господарств відсутні ризики, пов’язані 

з суб’єктивністю розрахунку прожиткового 

мінімуму. Крім цього, межа відносної бідності 

є динамічною величиною, що сприяє 

оперативному фіксуванно зміни рівня життя 

населення. З огляду на це, інформація про 

відносний рівень бідності є об’єктивнішою та 

краще захищеною від маніпулювання владними 

інститутами, порівняно з даними про 

розмір абсолютної бідності. 

За результатами дослідження цього 

аспекту бідності можна одержати важливу 

інформацію щодо величини бідності, динаміки 

бідності, регіональних відмінностей 

показників, а також про ступінь нерівності 

у суспільстві. В процесі дослідження можна 

з’ясовувати ризики бідності, її поширеність 

у регіональному розрізі тощо. Зазначені відомості 

характеризуються високим рівнем 

об’єктивності та достовірності. 

Враховуючи переваги інформації про 

відносну бідність, багато розвинутих країн 

офіційну межу бідності визначають за допомогою 

цього методу. Так, в країнах Європейського 

Союзу бідними вважають осіб, грошові 

доходи яких становлять менше 60% медіанного 

рівня грошових доходів [6]. Схожий підхід 

використовує низка країн СНД [7, 136]. В 

Україні офіційна межа бідності визначається 

на основі відносного критерію зарахування 

різних верств населення до категорії бідних, 

який розраховується за фіксованою часткою 

середньодушових витрат – 75% медіанного 

рівня сукупних витрат у розрахунку на умовного 

дорослого [8]. 


При формуванні фінансового забезпечення 

подолання відносної бідності доречно 

враховувати високу складність чіткої ідентифікації 

бідних. У зв’язку з цим, доволі важко 

здійснювати фінансове забезпечення для 

поліпшення матеріального становища конкретних 

незаможних людей з метою скорочення 

масштабів бідності в країні. З огляду 

на зазначене, фінансові ресурси доцільно 

спрямовувати не тільки для забезпечення 

прожиткового мінімуму осіб, а й для мінімізації 

дії чинників, що спричиняють бідність. 

Відомості про відносну бідність доречно 

враховувати насамперед під час загального 

коригування фінансового забезпечення подолання 

бідності. Дані про відносну бідність 

є важливим індикатором при фінансуванні 

регіонального розвитку. Крім цього, показники 

рівня та глибини відносної бідності можуть 

бути основою для ухвалення рішень 

щодо коригування ступеня перерозподілу 

в суспільстві. Таким чином, на основі динаміки 

зазначених показників, можна зробити 

висновок про результативність фінансового 

забезпечення подолання відносної бідності. 

У процесі фінансового забезпечення суспільних 

потреб завжди велику цінність має 

оцінка самими індивідами цього процесу. 

Враховуючи це, всі розвинуті країни застосовують 

суб’єктивне оцінювання бідності. За 

результатами цього дослідження одержують 

інформацію щодо величини частки осіб, які 

відносять себе до категорії бідних. Таке спостереження 

цінне насамперед тим, що дає 

змогу визначити рівень соціальної напруженості 

в суспільстві, зумовленої проблемою 

бідності [1, 26]. 

Проведення дослідження суб’єктивної 

бідності передбачає, зокрема, надання респондентам 

права самостійного визначення 

межі бідності. Таким чином, в результаті 

аналізу відповідей респондентів можна 

зробити висновок про суспільно прийнятний 

рівень мінімальних доходів, які забезпечують 

необхідну життєдіяльність. Проте, в 

цьому випадку слід мати на увазі наявність 

залежності розміру мінімального обсягу до- 


ходів від фактичних доходів домашніх господарств 

[9, 36], що потребує певної обережності 

у трактуванні одержаних результатів 

щодо рівня межі бідності. 

Вплив фінансового забезпечення безпосередньо 

на подолання суб’єктивної бідності 

вкрай обмежений. Оскільки показник 

цієї форми бідності характеризує загальний 

стан економічного добробуту індивідів, 

фінансове забезпечення доречно орієнтувати 

на поліпшення загального добробуту 

суспільства. При цьому слід враховувати, 

що оцінювання власного матеріального становища 

населення здійснює на основі порівняння 

реального стану з тим, який воно 

вважає прийнятним. Через це, бажаного 

скорочення суб’єктивної бідності можна домогтися 

шляхом розширення фінансових 

ресурсів домашніх господарств, поліпшення 

умов проживання людей, а також створення 

умов для повноцінної реалізації особистих 

здібностей. Таким чином, динаміку показника 

суб’єктивної бідності можна використовувати 

у якості індикатора об’єктивної оцінки 

загальної результативності фінансового забезпечення 

подолання бідності в країні. 

Велике значення для ефективного фінансового 

забезпечення подолання бідності 

має застосування комплексного впливу на 

всі чинники бідності. Найповніше дослідження 

усіх аспектів цього явища, відповідно до 

сучасного широкого трактування терміну 

“бідність”, можна здійснити шляхом застосування 

деприваційного методу. Застосування 

такого підходу дає змогу одержати відповіді 

про депривації у найрізноманітніших сферах 

життєдіяльності. Тому, найважливіше значення 

при формулюванні концептуальних 

підходів до фінансового забезпечення комплексного 

вирішення проблеми бідності, на 

нашу думку, доцільно надавати результатам 

вивчення бідності за умовами життя. 

Результати дослідження бідності за умовами 

життя, на відміну від інших методів, 

мають низку переваг. Індивідам надається 

право самостійного визначення критеріїв 

бідності, що дає змогу одержати інформа- 


цію щодо консолідованого розуміння ознак 

бідності. Формування широкого спектра параметрів 

бідності забезпечує найповніше 

врахування усіх аспектів бідності. Процедура 

проведення дослідження бідності за умовами 

життя дає змогу одержати достовірну інформацію 

про склад незадоволених потреб. 

В цьому разі є можливість чіткіше визначати 

пріоритети поліпшення матеріального 

добробуту домашніх господарств. За 

підсумками дослідження умов життя людей, 

можна встановити проблеми доступності 

найважливіших соціальних послуг, зокрема, 

охорони здоров’я, освіти, тощо і на цій 

основі коригувати фінансове забезпечення 

цих сфер національної економіки. Наявність 

об’єктивної інформації про склад депривації 

є надійною основою для розробки та фінансового 

забезпечення житлових програм, як 

невід’ємного елемента подолання бідності. 

Визначаючи концептуальні основи фінансового 

забезпечення подолання бідності, 

важливо визначити склад основних суспільних 

потреб, відсутність яких є причиною 

бідності. Для цього проводять детальні соціологічні 

дослідження, у процесі яких люди 

самостійно визначають перелік найважливіших 

потреб. У всьому світі, навіть у країнах 

з ефективними системами формування 

статистичної інформації, дослідження вважаються 

незалежними і достовірними джерелами 

інформації для виміру рівня бідності 

[10, 49]. Незважаючи на важливість зазначеного 

методу, в Україні комплексне соціологічне 

дослідження проблематики бідності до 

цих пір не проводилося. Наявні статистичні 

джерела містять лише обмежену кількість 

запитань, зокрема в офіційних статистичних 

збірниках наводиться інформація щодо 

окремих запитань про депривації за різними 

блоками обстеження (споживання, володіння 

товарами тривалого користування, 

житловими умовами тощо), проте відсутній 

спеціальний блок запитань, який давав би 

узагальнену інформацію щодо необхідності 

певних речей для населення та їхньої фактичної 

наявності [5, 312]. 


Для обґрунтування пріоритетних напрямків 

спрямування фінансових ресурсів з 

метою подолання бідності важливо з’ясувати 

найважливіші життєві умови, відсутність 

яких спричиняє бідність. В Україні офіційне 

дослідження громадської думки щодо сприйняття 

ознак бідності та наявності депривацій 

вперше було проведене в жовтні 2007 р. У 

процесі дослідження було передбачено вивчення 

думки респондентів щодо 46 ознак 

бідності, які висвітлювали такі напрямки: 

економічна депривація (за харчуванням; за 

непродовольчими товарами; за житловими 

умовами; у сферах охорони здоров’я, освіти 

та відпочинку; за можливостями задоволення 

через нестачу коштів інших важливих 

потреб) і розвиток інфраструктури як ознаки 

географічної доступності послуг та бар’єрів 

негеографічного характеру, які визначають 

позбавлення за доступом [11]. 

За результатами дослідження громадської 

думки українського суспільства було 

встановлено, що найбільша частка респондентів 

(98,4%) пов’язувала бідність з недостатністю 

коштів для того, щоб не відмовляти 

собі в найнеобхідніших недорогих продуктах 

харчування. Дещо менше людей ознаками 

бідності вважали недостатність коштів 

для придбання найнеобхіднішого одягу та 

взуття (близько 95%). На думку понад 91% 

домогосподарств явище бідності характеризується, 

зокрема, відсутністю телевізора й 

холодильника. Переважна частина населення 

(більше 90%) важливе значення в забезпеченні 

небідного існування надає наявності 

мінімальних житлових умов. Більше 95% 

респондентів ознаками бідності вважали недостатність 

коштів для оплати необхідних 

медичних послуг та придбання ліків. Більше 

90% такими ознаками вважали брак коштів 

для отримання будь-якої професійної освіти. 

Аналіз результатів опитування домашніх 

господарств дає змогу зробити висновок про 

високу суспільну важливість розвиненої інфраструктури. 

Так, значна частина респондентів 

(92–96%) ознаками бідності вважала 

відсутність поблизу житла медичної уста- 


нови, аптеки, дошкільних закладів, об’єктів 

роздрібної торгівлі, відділень зв’язку, відсутність 

у населеному пункті закладів, які надають 

побутові послуги, а також відсутність 

регулярного щоденного транспортного сполучення 

з іншим населеним пунктом із більш 

розвиненою інфраструктурою. 

Досить неординарною щодо ознак бідності 

є експертна позиція постійного представника 

Програми Розвитку ООН і координатора 

ООН в Україні Френсіса М. О’Доннелла, який 

ознаками бідності вважає: неможливість користування 

повним спектром основних прав 

людини; неможливість розширення повноважень 

через відсутність дієвого права голосу 

в політиці; низький рівень справедливості 

через нерівний доступ, незнання, упередженість 

і корупцію судової влади; зловживання 

владою та неефективне застосування законів; 

інституційне виключення з процесу прийняття 

рішень; низький рівень знань через 

ізоляцію та (або) хабарництво у сфері освіти 

та засобів масової інформації; обмеження 

свободи вибору через відсутність механізмів 

гарантування прав споживачів; низький рівень 

доступу через віддаленість, застарілість 

і ненадійність послуг; відсутність інституційної 

прозорості; непрозорість політики через 

незрозумілість владних структур та їхньої 

діяльності; нерівність, маргіналізація та соціальне 

виключення [13]. 


Враховуючи суспільну думку щодо складу 

депривацій, а також позицію з цього приводу 

провідних вчених [14, 5], доцільно визначити 

найважливіші суспільні потреби, 

задовольнити які можна завдяки використанню 

фінансових ресурсів. На цій основі 

цілком можливо обґрунтувати пріоритетні 

напрямки фінансового забезпечення подолання 

бідності. 

Із наведеного вище переліку основних 

депривацій можна зробити висновок, що 

основними причинами бідності є недостатність 

фінансових ресурсів для придбання 

потрібних продуктів харчування, найнеобхідніших 

промислових товарів і послуг. Для 

цього домашні господарства повинні мати 

певний обсяг грошових ресурсів, який не 

може бути меншим від величини прожиткового 

мінімуму (рис. 1). 

Враховуючи закономірності функціонування 

економіки та інституційне середовище 

життєдіяльності суспільства, можна зробити 

висновок, про те, що тільки частину потреб 

можна забезпечити за рахунок фінансових 

ресурсів домашніх господарств. Проаналізувавши 

склад найважливіших депривацій, 

нескладно помітити наявність у ньому 

суспільних благ, придбання яких окремими 

індивідами є неможливим. Такі характеристики 

властиві насамперед соціальній інфраструктурі 

– дорогам, мостам, громадському 

Рис. 1. Пріоритетні напрямки фінансового забезпечення найважливіших суспільних потреб 


транспорту, об’єктам торгівлі та послуг тощо. 

Отже, фінансове забезпечення розвитку 

найнеобхіднішої соціальної інфраструктури 

є важливим чинником мінімізації бідності. 

Зважаючи на сучасне трактування явища 

бідності, а також на суспільне визначення 

складу депривацій, доречно виокремити 

групу потреб, можливості задовольнити які 

повинні бути однакові в кожної людини. З метою 

досягнення соціальної справедливості в 

країні, важливо забезпечити рівний доступ 

до таких суспільних послуг, відсутність яких 

спричиняє бідність. На основі дослідження 

складу депривацій, можна зробити висновок 

про те, що такими послугами є насамперед 

охорона здоров’я та освіта. 

Результати останніх наукових досліджень, 

проведених Всесвітньою організацією 

охорони здоров’я, засвідчують наявність 

великого соціального та економічного ефекту 

внаслідок зменшення економічної нерівності 

щодо здоров’я. Так, у матеріалах цієї організації 

вказано, що негативні наслідки нерівності 

в доступності послуг охорони здоров’я 

полягають у тому, що вони є перешкодами 

функціонування економіки, чинником збільшення 

суспільних витрат і зменшення соціального 

благополуччя [15, 19]. Таким чином, 

забезпечення однакової доступності необхідних 

послуг охорони здоров’я для всіх членів 

суспільства обґрунтоване як в моральноетичному, 

так і економічному плані. 

У сучасному суспільстві принципово важливе 

значення у можливості реалізації людських 

здібностей має рівень освіти людей. 

Окрім того, що освітні послуги формують необхідні 

знання та навички у осіб, а це сприяє 

їхній успішній професійній діяльності, їм також 

властиві значні позитивні екстерналії. Адже, 

коли людина не отримує основних навичків, 

які необхідні для того, щоб стати продуктивним 

і відповідальним членом суспільства, від 

цього втрачає все суспільство [16, 1]. 

Слід зазначити, що склад найважливіших 

суспільних послуг, доступ до яких є 

рівний для кожної людини визначається 

сформованим в країні інституційним серед- 


овищем під впливом загальнонаціональних 

цінностей. Ширший перелік послуг належної 

якості, що надаються членам суспільства на 

безоплатній для них основі, безумовно, позитивно 

позначається на мінімізації бідності в 

країні. Надання громадянам безпосередньо 

суспільних послуг дає змогу забезпечити доступ 

до одержання тих суспільних благ, які, 

на думку переважної більшості населення, 

мають велику користь, однак вигода від них 

може бути недооцінена самими індивідами. 

На наше переконання, зі складу депривацій, 

які, на думку респондентів і вчених, 

спричиняють бідність, доцільно виокремити 

потреби в житлі (рис. 1). Це обумовлено тим, 

що забезпечення зазначеної потреби передбачає 

застосування фінансового інструментарію, 

відмінного від тих, що застосовуються 

для задоволення інших суспільних благ. 

Професор В. І. Кравченко вважає, що, житло 

є базовою людською цінністю, оскільки від 

якості житла значною мірою залежить настрій 

людей, їхнє ставлення до влади, рівень 

здоров’я та освіти, характер проведення вільного 

часу і ще багато іншого [17, 32]. 

Приймаючи до уваги високу вартість 

житла, недоцільно розглядати можливості 

задоволення цієї потреби в межах забезпечення 

прожиткового мінімуму. Це потребує 

специфічного механізму фінансового забезпечення. 

Зважаючи на цю обставину, професор 

В. Бобков обґрунтовує доцільність 

виокремлення групи бідних осіб, в яких, 

незважаючи на наявність доходів, що перевищують 

рівень прожиткового мінімуму, незадоволені 

мінімальні житлові потреби [18, 

30]. Такий підхід слугує ще одним аргументом 

на користь фінансового забезпечення 

задоволення мінімальних житлових потреб 

людей, як окремого пріоритетного напрямку 

подолання бідності. 

Підсумовуючи все вищевикладене можемо 

зробити такі висновки і узагальнення: 

1. Фінансове забезпечення вирішення 

основних потреб домашніх господарств, відсутність 

яких є причиною бідності, необхідно 

спрямовувати на формування грошових 


ресурсів домашніх господарств на рівні, що 

перевищує прожитковий мінімум; використовувати 

на розвиток найнеобхіднішої соціальної 

інфраструктури; спрямовувати на 

виробництво доступних найважливіших суспільних 

послуг; а також на задоволення мінімальних 

житлових потреб. 

2. Результати дослідження кожного аспекту 

бідності слугують дієвими орієнтирами 

для фінансування тих чи інших заходів, 

спрямованих на поліпшення умов життя 

людей. Належний рівень фінансового забезпечення 

подолання бідності передбачає застосування 

комплексного підходу до фінансування 

заходів з урахуванням характерних 

особливостей кожного з проявів цього суспільного 

явища. 

Зважаючи на вищезазначене, оцінювання 

результатів фінансового забезпечення подолання 

бідності передбачає застосування 

низки показників, що характеризують динаміку 

різноманітних характеристик бідності. 


1. Бідність в Україні: методика та практика 

аналізу. – К.: Інститут демографії та соціальних 

досліджень НАН України, 2008. – 53 с. 

2. Закон України “Про прожитковий мінімум” 

станом на 01.06.2008 р. / http.www.rada.gov.ua 

3. Конституція України. Прийнята на п’ятій 

сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. 

Офіційне видання. – К.: Право, 1996. – 64 с. 

4. Разумов А. А., Ягодкина М. А. Бедность в современной 

России. – М.: Формула права, 2007. – 336 с. 

5. Рівень життя населення України / НАН України. 

Ін-т демографії та соц. дослідж., Держ. ком. статистики 

України; За ред. Л. М. Черенько. – К.: ТОВ 

“Видавництво “Консультант”, 2006. – 428 с. 

6. Комітет статистики Європейського Союзу 

/ http://www.europa.eu.int/ comm/ eurostat/newcronos. 

7. Синицина И. Бедность и пути преодоления 

в странах СНГ // Эковест. – 2006. – № 5. – 

С. 135–170. 

8. Методика комплексної оцінки бідності. 

Затверджена наказом Міністерства праці та 

соціальної політики України, Міністерства фінансів 

України, Міністерства економіки та з 


питань європейської інтеграції України, Державного 

комітету статистики України, Національної 

академії наук України 05.04.2002 р. 

№ 171/238/100/149/2нд // Офіційний вісник України. 

– 2002. – № 18. – стаття 952. 

9. Равайон М. Сравнительные оценки бедности. 

Статистические исследования уровня 

жизни населения. Рабочий документ № 88 R. 

Всемирный банк. – Вашингтон, 1999. – 136 с. 

10. Предложения по стратегии социальной 

защиты // Общество и экономика. – 2007. – № 4. 

– С. 45–123. 

11. Доповідь “Самооцінка домогосподарствами 

доступності окремих товарів та послуг”. 

Державний комітет статистики. 2008 / 

http://www.ukrstat.gov.ua 

12. Бедность: альтернативные подходы к 

определению и измерению: Коллективная монография. 

– М.: Моск. центр Карнеги, 1998. – 282 с. 

13. Вітальна промова Френсіса М. О’Доннелла, 

Постійного представника ПРООН і Координатора 

системи ООН в Україні на Міжнародній конференції 

з питань подолання бідності 16 квітня 2008 року, 

Київ / http:www.un.org.ua. 

14. Черенько Л. М. Проблеми бідності в 

Україні: методи визначення та напрями подолання: 

Автореферат дисертації на здобуття наукового 

ступеня кандидата економічних наук. – 

К., 2000. – 19 с. 

15. Системы здравоохранения, здоровье и благосостояние: 

оценка аргументов в пользу инвестирования 

в системы здравоохранения: Материалы 

Европейской министерской конференции ВОЗ по 

системам здравоохранения “Системы здравоохранения 

– здоровье и благосостояние”, Таллинн, 

Эстония, 25–27 июня 2008 г. – Таллинн, 2008. – 76 с. 

16. Хиллман Ари Л., Дженкнер Эва. Образование 

детей в бедных странах / Вопросы 

экономики 33. – Международный валютный 

фонд. – 2004. – 16 с. 

17. Кравченко В. І., Паливода К. В. Фінансування 

будівництва житла: Новітні тенденції. – 

К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2006. – 

131 с. (Вирішуємо житл. пробл.). 

18. Бобков В. Российская бедность: измерение 

и пути преодоления // Общество и 

экономика. – 2005. – № 3. – С. 19–37. 



ТеореТиЧнІ ЗаСади 

державного 

фІнанСового конТролЮ: 

вІТЧиЗняний 

І ЗарУбІжний доСвІд 

Тетяна ПИСЬМЕННА 

Розкрито зміст понять державного фінансового аудиту виконання бюджетних програм, 

місцевих бюджетів, діяльності бюджетних установ і суб’єктів господарювання. 

Здійснено теоретичний аналіз наукових підходів щодо наповнення змістом понять фінансового 

контролю, державного фінансового контролю, державного аудиту, бюджетного 

контролю, аудиту ефективності, аудиту фінансових потоків держави. Запропоновано 

авторський підхід до систематизації понятійного апарату у сфері державного фінансового 

контролю. 

Maintenance of concepts of state financial audit of implementation of the budgetary programs, 

local budgets, activity of budgetary establishments and subjects of menage is exposed. The 

theoretical analysis of scientific approach in regard to filling with maintenance of concepts of 

financial control, state financial control, state audit, budgetary control, audit of efficiency, audit of 

financial streams of the state is carried. The author approach to systematization of concept vehicle 

in the field of state financial control. 

У сьогочасних політичних дискусіях на 

порядок денний, серед інших, винесено питання 

організації дієвої системи управління 

державними фінансовими ресурсами та 

контролю за їх використанням. Вважаємо, 

що її побудова необхідна задля успішного 

вирішення завдань, які пов’язані з соціальноекономічним 

розвитком країни. При цьому за 

умов функціонування такої системи держава 

буде спроможна результативно здійснювати 

функцію фінансового контролю шляхом виявлення, 

попередження і припинення фінансових 

порушень, забезпечення ефективного 

і раціонального використання належних їй 

фінансових ресурсів. 

Перетворення в усіх сферах суспільного 

життя вимагають принципових змін у діючій 

системі державного фінансового контролю, 

тобто включення до її складу новоутворених 

складових і виключення тих, котрі гальмують 

її розвиток. Зацікавлені у цій проблемі провідні 

науковці у своїх напрацюваннях дають 

відповіді на хвилюючі громадськість питання, 

представляють власні задуми з приводу 

побудови системи державного фінансового 

контролю у реформованому вигляді. На 

нашу думку, проведенню практичних перетворень 

повинно передувати наукове обґрунтування 

необхідності таких перемін, 

розроблення концепції реформування державного 

фінансового контролю в Україні. 

Фахівці з досліджуваної нами проблематики 

говорять про незадовільний стан 

фінансової дисципліни в державі як про 


об’єктивно існуючу дійсність. Отже, запровадження 

перспективних форм, різновидів 

державного фінансового контролю у практику 

роботи контрольно-ревізійних органів 

можна вважати нагально необхідним. Окрім 

цього, треба зважити на те, що традиційні 

ревізія і перевірка за законним, цільовим використанням 

бюджетних ресурсів втратили 

актуальність. На цьому ґрунті теоретики та 

практики ведуть активну полеміку на предмет 

розкриття змісту нововведених понять. 

Зокрема, понятійний апарат у сфері державного 

фінансового контролю поповнився 

дефініціями державного фінансового аудиту 

виконання бюджетних програм, місцевих 

бюджетів, діяльності бюджетних установ і 

суб’єктів господарювання водночас із запровадженням 

останніх у практику роботи органів 

ДКРС. 

Мотив дослідження досвіду зарубіжних 

країн з цієї проблематики полягає у необхідності 

оцінки власних можливостей побудови 

ефективно функціонуючої системи фінансового 

контролю в державі. Так, на підставі 

ґрунтовного теоретичного аналізу напрацювань 

російських науковців О. Александрової, 

В. Бурцева, І. Зуєвої, Б. Іцковича, Ю. Козенка, 

Р. Мешалкіної, О. Нікуліної, Л. Овсянникова, 

В. Панскова, С. Рябухіна можна запевнити, 

що їхній вагомий науковий доробок з 

проблематики контролю у фінансовій сфері 

відзначається багатогранністю. 

Про широкий спектр дослідження вищезазначеної 

проблеми можемо судити з 

того, що російські науковці активно вивчають 

питання її теоретичного, правового, 

організаційного і методологічного змісту. Зокрема, 

їх наукові напрацювання стосуються 

понять фінансового контролю, державного 

фінансового контролю, державного аудиту, 

бюджетного контролю, аудиту ефективності 

бюджетних видатків, аудиту фінансових 

потоків держави. До речі, останні з них вважаються 

нововведеними, тому формулювання 

їх суті потребувало застосування теоретичних 

знань і фахового досвіду. Окрім 

цього, у своїх працях російські дослідники 


приділяють посилену увагу актуальним питанням 

реформування державного фінансового 

контролю, переходу його на новий 

рівень розвитку. Як результат, у науковий 

обіг залучаються нові поняття, а практика 

контрольно-ревізійної роботи збагачується 

новими різновидами, формами державного 

фінансового контролю. 

Автор даної наукової праці ставить собі 

за мету дослідити понятійний апарат, який 

сформувався шляхом запровадження у 

контрольно-ревізійну практику нових форм 

державного фінансового контролю, а також 

здійснити теоретичний аналіз напрацювань 

російських науковців і на його основі представити 

власні міркування з приводу наповнення 

складовими понятійного апарату у 

сфері контролю. 

Задля досягнення цієї мети вирішення 

потребують такі завдання: 

– на основі опрацювання відповідних 

нормативно-правових і методичних 

документів розкрити зміст понять 

державного фінансового аудиту виконання 

бюджетних програм, місцевих 

бюджетів, діяльності бюджетних 

установ і суб’єктів господарювання; 

– проаналізувати теоретичні інтерпретації 

сутності й наповнення змістом 

понять фінансового контролю, державного 

фінансового контролю, державного 

аудиту, бюджетного контролю, 

аудиту ефективності, аудиту 

фінансових потоків держави. 

Актуальність проблеми ефективного 

використання бюджетних коштів загострюється, 

коли останніх не вистачає для 

повноцінного досягнення цілей соціальноекономічної 

політики держави. Фахівці вважають, 

що вдале вирішення вищеокресленого 

питання належить вбачати у чіткому 

визначенні пріоритетів під час розподілу 

бюджетних ресурсів, виявленні повного переліку 

джерел фінансування витрат, здійсненні 

контролю за цільовим і ефективним 

використанням бюджетних коштів. Саме з 

цією метою у практику бюджетного процесу 


запроваджено програмно-цільовий метод, 

який передбачає складання програм з чітко 

визначеними цілями і завданнями використання 

бюджетних коштів впродовж бюджетного 

року. 

Щоб забезпечити раціональне й ефективне 

використання бюджетних коштів, у 

практику роботи органів ДКРС впроваджено 

аудит ефективності виконання бюджетних 

програм (далі – аудит ефективності). 

Його зараховують до “форм контролю” та 

іменують “державний фінансовий аудит виконання 

бюджетних програм” [22; 16]. Незважаючи 

на законодавче закріплення дефініції 

аудиту ефективності, наукова дискусія з 

даного питання має продовження. Не можна 

залишити без уваги наукову думку, що аудит 

ефективності є “методом, а не формою 

державного фінансового контролю”, а у назві 

доцільно зробити заміну слова “аудит” на 

слово “аналіз” [27, 125–131]. Про важливість 

застосування аудиту ефективності у практиці 

роботи органів ДКРС свідчать виконувані 

ним завдання (див. рис. 1). 

Водночас із нещодавнім запровадженням 

у контрольно-ревізійну практику 

аудиту фінансової і господарської діяльності 

бюджетних установ (далі – фінансовогосподарський 

аудит) понятійний апарат у 

* Побудовано автором на основі [16]. 


Рис. 1. Основні завдання аудиту ефективності * 

сфері державного фінансового контролю поповнився 

ще однією дефініцією. Його зараховують 

до “форм державного фінансового 

контролю” і називають “державним фінансовим 

аудитом діяльності бюджетних установ” 

[24; 15]. Під фінансово-господарським аудитом 

розуміють “сукупність дій, пов’язаних 

з проведенням моніторингу фінансової 

звітності бюджетної установи з метою її 

оцінки на предмет достовірності” [24]. Суттєво 

розширюють зміст поняття “фінансовогосподарський 

аудит” заходи з перевірки 

законності використання бюджетних коштів, 

державного і комунального майна, правильності 

ведення бухгалтерського обліку та 

складання достовірної фінансової звітності. 

Законодавче підґрунтя для проведення 

фінансово-господарського аудиту формує 

Бюджетний кодекс України, статтею 26 

якого передбачено здійснення фінансовогосподарського 

аудиту у практиці роботи 

Рахункової палати та Головного КРУ України. 

Загальні засади реалізації цієї “форми 

державного фінансового контролю” у 

контрольно-ревізійній практиці регламентує 

“Порядок проведення органами ДКРС державного 

фінансового аудиту діяльності бюджетних 

установ”, затверджений постановою 

Уряду від 31 грудня 2004 р. за №1777, 


а детально роз’яснюють організаційнометодичні 

питання здійснення вищезгаданої 

“форми державного фінансового контролю” 

затверджені наказом Головного КРУ України 

від 19 грудня 2005 р. за №451 відповідні Методичні 

рекомендації. 

У процесі поступового переходу державного 

фінансового контролю на новий етап 

розвитку практика контрольно-ревізійної роботи 

збагатилась таким “різновидом державного 

фінансового контролю” як державний 

фінансовий аудит діяльності суб’єктів господарювання 

(далі – державний фінансовий 

аудит). Доречно зауважити, що статус “різновиду 

державного фінансового контролю” 

державний фінансовий аудит отримав відповідно 

до статті 2 Закону України “Про ДКРС 

в Україні”. Органи ДКРС отримали право на 

здійснення державного фінансового аудиту 

згідно з постановою Кабінету Міністрів України 

від 25 березня 2006 р. за №361. 

Розкриття змісту поняття “державний фінансовий 

аудит” та закріплення його у законодавчому 

порядку є необхідним, проте дана 

обставина не виключає можливості дискутування 

з цього проблемного питання. Сьогодні 

доступним є цитування визначення державного 

фінансового аудиту лише відповідно до 

згаданого вище урядового документа. Так, під 

державним фінансовим аудитом розуміється 

“перевірка та аналіз діяльності, фактичного 

стану справ щодо законного й ефективного 

використання державних чи комунальних 

коштів і майна, інших активів держави, правильності 

ведення бухгалтерського обліку і 

достовірності фінансової звітності” [25]. Цей 

“різновид державного фінансового контролю” 

не поширюється на діяльність бюджетних 

установ, а за його допомогою оцінюється 

якість управління фінансово-господарською 

діяльністю тих суб’єктів господарювання, які 

функціонують у державному секторі економіки, 

та інших, що отримують кошти з бюджетів 

усіх рівнів і державних фондів або використовують 

державне чи комунальне майно. 

Окрім трактування суті поняття “державний 

фінансовий аудит”, постанова Кабінету Міні- 


стрів України від 25 березня 2006 р. за №361 

роз’яснює проблемні питання організаційнометодичного 

змісту в реалізації цього “різновиду 

державного фінансового контролю” на 

практиці. 

Практика роботи контрольно-ревізійних 

органів збагатилась державним фінансовим 

аудитом виконання місцевих бюджетів (далі 

– аудит виконання бюджету) на вимогу статті 

113 Бюджетного кодексу України, згідно з 

якою органи ДКРС уповноважені здійснювати 

контроль “за цільовим і ефективним використанням 

коштів місцевих бюджетів” [4]. 

У науковий обіг поняття аудиту виконання 

бюджету введено нещодавно. Вважаємо, 

що саме з цієї причини науковці повинні активізувати 

роботу, пов’язану з наповненням 

змістом нововведеного поняття. Такий висновок 

зроблено на основі опрацювання методичних 

і нормативно-правових документів 

[14; 23], у яких повинно бути, але відсутнє, 

визначення аудиту виконання бюджету. Доступною 

є тільки інформація про мету, котру 

переслідує новоутворена “форма контролю”, 

що пов’язана з перевіркою й аналізом 

фактичного виконання бюджету конкретної 

адміністративно-територіальної одиниці. 

Доречно зазначити, що саме фахівці з 

контрольно-ревізійної роботи пропонують 

зараховувати аудит виконання бюджету до 

новоутворених “форм контролю”. 

Отже, такі нововведення у практиці роботи 

органів ДКРС можна розцінювати як 

реформаторські кроки до побудови ефективно 

функціонуючої системи державного 

фінансового контролю. Реформована в 

такий спосіб вона буде здатна вирішувати 

актуальні проблеми, спричинені низьким 

рівнем фінансово-бюджетної дисципліни в 

державі. Її призначення полягатиме у забезпеченні 

ефективності, законності та доцільності 

використання державних фінансових 

ресурсів, здійсненні належних заходів з метою 

покарання винних у вчиненні порушень і 

зловживань осіб. 

Ґрунтовний теоретичний аналіз напрацювань 

російських науковців наводить на 


думку, що активна дискусія між ними з приводу 

розкриття змісту таких понять як “фінансовий 

контроль”, “державний фінансовий 

контроль”, “державний аудит”, “бюджетний 

контроль”, “аудит ефективності”, “аудит фінансових 

потоків держави” триватиме до 

моменту досягнення консенсусу в однозначному, 

загальноприйнятому їх визначенні. Допоки 

не існує єдиної точки зору на вирішення 

цієї проблеми, російські науковці мають різні 

думки стосовно розкриття змісту поняття 

“фінансовий контроль”. Зокрема, вони розуміють 

під ним “урегульовану правовими нормами 

діяльність державних органів і органів 

місцевого самоврядування” [5, 19–20], спрямовану 

на виявлення і попередження недоліків 

у роботі підконтрольних об’єктів. Майже 

аналогічну позицію займають ті науковці, 

котрі розглядають фінансовий кон троль як 

“одну з функцій контрольних органів” [12, 

16], зміст якої розкривається у процесі збору 

і оцінки інформації про фінансові потоки 

об’єкта контролю. 

Російські науковці визначають державний 

фінансовий контроль як “діяльність 

державних фінансових інститутів, що базується 

на принципах законності, незалежності, 

гласності і системності” [9, 75], “законодавчо 

регламентовану діяльність органів 

державної влади і управління всіх рівнів” [2, 

24; 11, 54], ототожнюють його з “системою 

органів державного фінансового контролю” 

[7, 30–34], “системою контрольних дій органів 

влади і управління” [18, 86]. Безумовно, 

науковці мають право на формулювання 

власних визначень державного фінансового 

контролю, але необхідне єдине закріплене у 

законодавчому порядку трактування цього 

поняття. Заслуговує на увагу теза, що “за допомогою 

державного фінансового контролю 

держава захищає фінансові інтереси власні, 

своїх громадян і суспільства загалом” [19, 

62]. Істинність цього твердження обґрунтовується 

регулюючою роллю держави в 

умовах ринкової економіки і демократичного 

суспільства. Тобто, за таких обставин держава 

уповноважена не управляти держав- 


ною власністю і фінансовими результатами 

від її використання, а створювати передумови 

для зростання соціально-економічних показників 

у цьому контексті. Російські науковці 

вважають, що у федеральному законі про 

державний фінансовий контроль його слід 

визначати як “перевірку спеціально уповноваженими 

державними контрольними органами 

дотримання учасниками фінансових, 

грошових, кредитних, валютних, митних 

операцій вимог законодавства і нормативноправових 

документів” [19, 62]. 

Навіть за умови існування кількох поглядів 

на проблему трактування суті поняття 

державного фінансового контролю, його 

призначення є незмінним і в загальному 

формулюється як “виявлення, попередження 

і недопущення надалі порушень в управлінні 

державними фінансовими ресурсами, 

матеріальними цінностями і нематеріальними 

об’єктами” [2, 24]. Необхідно зауважити, 

що його роль і значення об’єктивно зростають 

в умовах зміцнення державної влади, 

підвищення ролі держави в управлінні економікою, 

посилення боротьби з корупцією і 

правопорушеннями в економічній сфері. 

Російські вчені [12, 13-14] застосовують 

системний підхід до розкриття змісту поняття 

державного фінансового контролю, тому 

доводять, що він функціонує як система, яку 

формують взаємозв’язані елементи: суб’єкт 

контролю; суб’єкт, який приймає рішення за 

результатами контролю; об’єкт контролю; 

предмет контролю; ціль контролю; завдання 

контролю; принципи контролю; методи контролю; 

техніка і технологія контролю; процес 

контролю. Серед інших має право на існування 

думка, що систему державного фінансового 

контролю можна ототожнити з “системою 

державних фінансових інститутів” [9, 

75], які діють з метою забезпечення збереженості 

державної власності, цільового використання 

державних коштів, а понятійний 

апарат варто поповнити поняттям механізму 

державного фінансового контролю, функціонування 

котрого забезпечують такі структурні 

елементи: фінансове законодавство, де- 


ржавні інститути, принципи, методи і форми, 

інструменти і важелі впливу на економічний 

та соціальний розвиток суспільства. 

В умовах зміцнення основ ринкової 

економіки, конструктивних економічних 

перетворень, структурних реформ у бюджетній 

сфері державний фінансовий контроль 

об’єктивно займає важливу позицію у 

системі державного управління. Тобто, він 

слугує “фактором встановлення балансу 

між дією ринкових сил і державним регулюванням” 

[11, 54], що обумовлює отримання 

максимального інтеграційного ефекту в результаті 

їх взаємодії. 

Названі обставини вимагають змін в організації 

державного фінансового контролю, 

підвищення його ефективності і створюють 

передумови для подальшого розвитку. Мова 

йде про етапну зміну ідеології державного 

фінансового контролю і введення державного 

аудиту як форми фінансового контролю 

у державному секторі, призначеного “дати 

оцінку достовірності показників фінансової 

звітності і результатів фінансово-господарської 

діяльності міністерств, відомств, 

установ” [8, 63], а також вказати причини фінансових 

порушень і зловживань. 

З метою з’ясування його суті російські 

дослідники попередньо наповнюють змістом 

поняття “бюджетний менеджмент”, під 

яким розуміють “управління бюджетними 

ресурсами у процесі їх формування, розподілу, 

перерозподілу і використання” [20, 

2–8]. Зважаючи на те, що законодавство 

Російської Федерації регламентує здійснення 

контролю за бюджетом на всіх стадіях 

бюджетного процесу, то бюджетний контроль 

справедливо вважається однією з функцій 

бюджетного менеджменту. Її реалізують 

на практиці уповноважені органи державної 

влади, перевіряючи бюджетні ресурси у процесі 

їх формування, розподілу і використання 

за критеріями законності, доцільності й 

ефективності. 

Дослідники теорії бюджетного контролю 

вважають його складовою державного фінансового 

контролю та покладають на ньо- 


го місію перевірки дотримання бюджетного 

законодавства всіма учасниками бюджетних 

правовідносин, правильності і своєчасності 

надходження податків та інших платежів до 

бюджетів, дотримання фінансової дисципліни 

й забезпечення економії у витрачанні 

бюджетних коштів. Згідно з бюджетним законодавством 

Російської Федерації за критерієм 

часу проведення бюджетний контроль 

може бути наділений ознаками однієї 

із трьох форм контролю – попереднього, поточного 

чи наступного. Зокрема, попередній 

бюджетний контроль здійснюється у процесі 

розгляду та затвердження проектів законів 

чи рішень про бюджет та інших законопроектів 

з фінансово-бюджетних питань. У процесі 

формування і використання бюджетних 

коштів реалізує свої завдання поточний 

бюджетний контроль шляхом оперативного 

усунення фінансових порушень. Наступний 

бюджетний контроль здійснюється у процесі 

розгляду та затвердження звітів про виконання 

бюджетів і має на меті оцінити діяльність 

усіх учасників бюджетних правовідносин. 

Не потребує доказів твердження, що 

будь-які перетворення у бюджетному процесі, 

які мають на меті підвищення результативності 

бюджетних видатків і оптимізацію 

управління бюджетними коштами, є причиною 

змін в ідеології бюджетного контролю. 

Тобто, це поняття наповнюється іншим 

змістом, коли під бюджетним менеджментом 

розуміти не “управління бюджетними 

ресурсами (витратами)”, а тлумачити його 

як “управління результатами від реалізації 

бюджетних програм”. Ці обставини передбачають 

зміщення акцентів у роботі контрольно-рахункових 

органів з перевірок законності 

виконання бюджетів, ревізій фінансово-господарської 

діяльності одержувачів бюджетних 

коштів на аудит ефективності. 

Результати ґрунтовних теоретичних досліджень 

російських науковців доводять, що 

взаємна інтеграція державного фінансового 

контролю і аудиту спричинила появу аудиту 

ефективності, котрий вважають “видом контролю” 

[6, 452-457; 10, 23], “новою формою 


державного фінансового контролю” [1, 16; 

2, 26], “різновидом державного фінансового 

контролю” [13], “методом державного фінансового 

контролю” [17, 65]. Незважаючи на 

таку багатоваріантність думок, він призначений 

оцінити результативність бюджетних 

програм, надати громадськості точну і повну 

інформацію про результати діяльності державних 

органів, ефективність використання 

бюджетних коштів, а також рекомендації 

щодо удосконалення бюджетного процесу і 

діючого законодавства у бюджетній сфері. 

Російські вчені поняття аудиту ефективності 

наповнюють різним змістом. Вони 

розуміють під ним “перевірку діяльності 

органів державної влади у частині витрачання 

фінансових ресурсів і збереження 

державної власності” [26, 55], “діяльність 

органів державного фінансового контролю 

і приватних аудиторів, спрямовану на 

оцінку ефективності операцій з державним 

майном і бюджетними коштами” [10, 23]. 

Майже ідентичним і одночасно таким, що 

розширює зміст попередніх, можна вважати 

визначення аудиту ефективності як “сукупності 

контрольних заходів, здійснюваних з 

метою оцінки діяльності органів виконавчої 

влади і організацій” [21, 65]. Важливо продовжити, 

що аудиту ефективності підлягають 

бюджетні ресурси в процесі їх формування 

та використання, державна і муніципальна 

власність під час управління нею. Тотожну 

думку мають ті науковці, котрі вважають, 

що за допомогою цього “методу державного 

фінансового контролю” [17, 65] можна дати 

оцінку ефективності не тільки витрачання 

державних коштів і управління державною 

власністю, а й податкового адміністрування. 

На думку російських дослідників, поряд 

з поняттям аудиту ефективності має право 

на існування аудит фінансових потоків 

держави. Це поняття різниться від першого 

наповненим змістом. Під ним розуміють “законодавчо 

регламентовану діяльність органів 

державної влади і управління всіх рівнів, 

підрозділів внутрішнього контролю державних 

організацій і їх об’єднань, аудиторів” [3, 


43], націлену на виявлення, попередження і 

недопущення надалі порушень в управлінні 

фінансовими потоками держави. 

На нашу думку, теоретичний аналіз напрацювань 

російських науковців може мати 

продовження, тому що дана проблематика 

має статус актуальної та з цієї причини потребує 

дослідження задля результативного 

вирішення назрілих питань. Проте, з досліджень 

російських вчених і сформованих на 

їх основі власних міркувань випливає, що 

понятійний апарат у сфері контролю містить 

складові, які в комплексі завершують його 

формування. Таким чином, вважаємо, що понятійний 

апарат у сфері контролю складають 

поняття фінансового контролю, державного 

фінансового контролю, державного аудиту, 

бюджетного контролю, аудиту ефективності, 

аудиту фінансових потоків держави. 

Підсумовуючи вищевикладене, доречно 

сформулювати такі висновки й узагальнення: 

– по-перше, можна констатувати, що понятійний 

апарат у сфері державного фінансового 

контролю збагатився новими дефініціями. 

Тобто, одночасно із запровадженням 

у практику роботи органів ДКРС державного 

фінансового аудиту виконання бюджетних 

програм, місцевих бюджетів, діяльності бюджетних 

установ, суб’єктів господарювання 

виникла необхідність у наповненні змістом 

цих понять; 

– по-друге, застосовуючи названі “різновиди 

державного фінансового аудиту” у своїй 

роботі, органи ДКРС мають на меті розробити 

обґрунтовані пропозиції щодо підвищення 

ефективності використання коштів бюджетів 

у процесі виконання бюджетних програм; запобігання 

фінансовим порушенням та забезпечення 

достовірності фінансової звітності 

бюджетної установи; сприяння суб’єкту господарювання 

у правильності ведення бухгалтерського 

обліку, складанні достовірної 

фінансової звітності, збереженні активів; 

перевірки й аналізу фактичного виконання 

бюджету адміністративно-територіальної 

одиниці; 


– по-третє, практика реформування бюджетного 

процесу у Російській Федерації 

внесла принципові зміни у функціонування 

системи державного фінансового контролю, 

ускладнила її завдання. Якщо раніше об’єктом 

контролю була фінансово-господарська діяльність 

одержувачів бюджетних коштів, то 

сьогодні уповноважені органи здійснюють 

контроль за законністю й ефективністю використання 

бюджетних коштів і державного 

майна, під їх контрольні повноваження підпадають 

результати досягнення поставлених 

у бюджетних програмах цілей. У контексті 

таких перетворень зазнав змін склад понятійного 

апарату у сфері державного фінансового 

контролю, оскільки його доповнили поняття 

“державний аудит”, “аудит ефективності”, 

“аудит фінансових потоків держави”. 

Таким чином, з огляду на актуальність 

даної проблематики, потребують подальших 

розвідок проблеми принципових змін і 

модернізації діючої системи державного фінансового 

контролю в Україні. 


1. Агапцов С. А. Государственный финансовый 

контроль и бюджетная политика Российского 

государства. – М.: Финансовый контроль, 

2004. 

2. Александрова Е. И., Башкайкина Н. А. 

Государственный финансовый контроль и становление 

аудита эффективности использования 

бюджетных средств // Финансы и кредит. – 

2004. – №20. – С. 24. 

3. Бурцев В. В. Аудит финансовых потоков 

государства // Аудиторские ведомости. – 2001. – 

№8. – С. 43. 

4. Бюджетний кодекс України від 21 червня 

2001 року за №2542-ІІІ [Елект-ронний ресурс] / 

Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/ 

laws/main.cgi?nreg=2542-14. – Назва з екрану. 

5. Воронин Ю. Государственный финансовый 

контроль в социальной сфере // Экономист. – 

2001. – №1. – С. 19–20. 

6. Государственный финансовый контроль 

/ Степашин С. В., Столяров Н. С., Шохин С. О., 

Жуков В. А. – СПб.: Питер, 2004. 


7. Зырянова Т. В., Даниленко Н. И. Методологические 

и концептуальные подходы к созданию 

единой системы государственного финансового 

контроля // Финансы и кредит. – 2006. – 

№12. – С. 30–34. 

8. Зуева И. А. Пути внедрения государственного 

аудита // Финансы. – 2005. – №6. – С. 62–63. 

9. Ицкович Б. Ф. Институциональное 

развитие системы органов финансовохозяйственного 

контроля России. Исторический 

аспект // Финансы и кре-дит. – 2004. – №3. – 

С. 75. 

10. Козенко Ю. А., Федотова Г. В. Аудит 

эффективности бюджетных расходов в системе 

государственного финансового контроля // 

Финансы и кредит. – 2007. – №8. – С. 23. 

11. Лебедева Е. И. Совершенствование 

государственного финансового контроля за 

налоговыми доходами бюджета // Финансы. – 

2006. – №3. – С. 54. 

12. Мельник М. В. Ревизия и контроль: Учебное 

пособие. – М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2003. – 520с. 

13. Методика проведения аудита эффективности 

использования государствен ных средств: 

Принята решением Коллегии Счетной палаты 

РФ 23 апреля 2004 г. – М., 2004. 

14. Методичні рекомендації з організації та 

проведення державного фінансового аудиту виконання 

місцевих бюджетів / Затверджено наказом 

Головного КРУ України від 13 березня 2007 р. 

за №50 [Електронний ресурс] / Режим доступу: 

http://www.dkrs.gov.ua/. – Назва з екрану. 

15. Методичні рекомендації з проведення органами 

ДКРС аудиту фінансової та господарської 

діяльності бюджетних установ / Схвалено Методологічною 

радою Головного КРУ України (протокол 

від 2 грудня 2005 р. за №8) і затверджено Наказом 

Головного КРУ України від 19 грудня 2005 р. 



16. Методичні рекомендації щодо проведення 

органами ДКРС державного фінансового 

аудиту виконання бюджетних програм / Затверджено 

наказом Головного КРУ України від 15 

грудня 2005 р. за №444 [Електронний ресурс] / 

Режим доступу: http://www.dkrs.gov.ua/. – Назва з 

екрану. 


17. Мешалкина Р. Е. Аудит эффективности 

– объективная необходимость // Финансы. – 

2005. – №2. – С. 65. 

18. Никулина О. В. Эффективность бюджетного 

контроля в России и за рубежом // 

Финансы и кредит. – 2007. – №32. – С. 86. 

19. Овсянников Л. Н. Насущная необходимость 

закона // Финансы. – 2004. – №3. – С. 62. 

20. Овчинникова О. П., Индутенко А. Н. 

Бюджетный менеджмент в условиях формирования 

системы бюджетирования, ориентированного 

на результат / О. П. Овчинникова, // 

Финансы и кредит. – 2007. – №30. – С. 2-8. 

21. Пансков В. Г. Аудит эффективности 

расходования государственных средств // 

Финансы. – 2006. – №5. – С. 65. 

22. Порядок проведення органами ДКРС 

аудиту ефективності виконання бюджетних 

програм / Затверджено постановою Кабінету 

Міністрів України від 10 серпня 2004 р. за №1017 

[Електронний ресурс] / Режим доступу: http:// 

www.dkrs.gov.ua/. – Назва з екрану. 

23. Порядок проведення органами державної 

контрольно-ревізійної служби державного фінансового 

аудиту виконання місцевих бюджетів / 


Затверджено постановою Кабінету Міністрів 

України від 12 травня 2007 р. за №698 [Електронний 

ресурс] / Режим доступу: http://www.dkrs. 

gov.ua/. – Назва з екрану. 

24. Порядок проведення органами державної 

контрольно-ревізійної служби державного фінансового 

аудиту діяльності бюджетних установ 

/ Затверджено постановою Кабінету Міністрів 

України від 31 грудня 2004 р. за №1777 [Електронний 

ресурс] / Режим доступу: http://www.dkrs. 

gov.ua/. – Назва з екрану. 

25. Порядок проведення органами ДКРС державного 

фінансового аудиту діяльності суб’єктів 

господарювання / Затверджено постановою Кабінету 

Міністрів України від 25 березня 2006 р. 



26. Рябухин С. Н. Аудит эффективности 

государственных расходов в современной практике 

финансового контроля // Финансы. – 2003. 

– №4. – С. 55. 

27. Сухарева Л. О., Федченко Т. В. Аудит 

ефективності використання бюджетних коштів: 

протиріччя формування понятійного апарату // 

Фінанси України – 2006. – №8. – С. 125–131. 



реалІї фУнкЦІонУвання 

Та проблеМи 

МодернІЗаЦІї рахУнкової 

палаТи України 

Мирослава ГУПАЛОВСЬКА 

Розкрито роль Рахункової палати в системі органів державного контролю. Виявлено 

проблемні аспекти діяльності Рахункової палати, досліджено зарубіжний досвід функціонування 

вищих органів фінансового контролю. Сформульовано окремі напрямки удосконалення 

діяльності Рахункової палати України з урахуванням зарубіжного досвіду. 

The role of the Account chamber in the system of state control organs is exposed. The 

problem aspects of the Account chamber activity are found out, foreign experience of functioning 

of higher organs of financial control is explored. Separate directions of improvement of activity of 

the Account chamber of Ukraine are formulated taking into account foreign experience. 

Однією із найважливіших умов існування 

демократичної держави є посилення 

контролю за бюджетними коштами. У період 

розбудови ринкових відносин в Україні роль 

бюджетного контролю підвищується і полягає 

в забезпеченні суворої бюджетної дисципліни. 

На сьогодні в Україні функціонує значна 

кількість органів, які тією чи іншою мірою 

здійснюють державний фінансовий контроль. 

Разом з тим, Рахункова палата визнається 

вищим органом бюджетного контролю. 

Організація та функціонування Рахункової 

палати здійснюється відповідно до Закону 

України “Про Рахункову палату” від 11 липня 

1996 року № 315/96 – ВР (з наступними змінами 

від 23.12.1997р. № 7- зп, 15.12 2005р. 

№ 3205 – IV, 28.12.07р. - VII). 

У вітчизняній економічній літературі 

окремі аспекти функціонування вищих органів 

фінансового контролю розглядають 

такі вчені, як В. Андрущенко, М. Головань, 

О. Гриценко, О. Кузьменко, С. Павлюк, П. Петренко, 

В. Піхоцький, С. Юрій та інші. Як правило, 

основна увага у більшості публікацій 

акцентується на теоретичних питаннях, і немає 

комплексного дослідження практичних 

проблем та перспектив удосконалення діяльності 

Рахункової палати України. 

Аналіз останніх досліджень і публікацій 

дозволяє констатувати, що у своєму розвитку 

Рахункова палата пройшла складний 

шлях – від органу Верховної Ради України 

до постійно діючого органу контролю, який 

утворений Верховною Радою України та підпорядковується 

і підзвітний їй. Так, Конституція 

України, прийнята Верховною Радою 

України 28 червня 1996 року, закріпила конституційний 

статус Рахункової палати як органу, 

що діє від імені Верховної Ради України 

і здійснює контроль за використанням коштів 

Державного бюджету України. 

На основі цього 11 липня 1996 року Верховна 

Рада України ухвалила Закон Укра- 


їни “Про Рахункову палату Верховної Ради 

України”, проте 19 серпня 1996 року Президент 

скористався своїм правом і наклав 

вето на ухвалений закон. У жовтні Верховна 

Рада України подолала вето і закон був підписаний 

Президентом. Але 28 грудня 1996 

року Президент України звернувся до Конституційного 

Суду України з конституційним 

поданням щодо відповідності Конституції України 

Закону України “Про Рахункову палату 

Верховної Ради України”. Розглянувши подання, 

Конституційний Суд ухвалив рішення 

від 23 грудня 1997 року № 7-зп, яким визнав 

деякі положення цього закону неконституційними, 

а саме: 

– визначення Рахункової палати як органу 

“вищого державного фінансовоекономічного 

контролю”; 

– повноваження щодо організації і здійснення 

контролю за виконанням доходної 

частини Державного бюджету 

України; 

– повноваження щодо контролю за 

“надходженням до Державного бюджету 

України коштів, отриманих від 

розпорядження державним майном, у 

тому числі його приватизації, продажу, 

від управління майном, що є об’єктом 

права державної власності ” [5]. 

Положення закону не дозволяли Рахунковій 

палаті повною мірою реалізувати контроль 

за виконанням Державного бюджету як 

цілісного процесу, оскільки залишали поза 

цим контролем доходну частину бюджету, 

що є невід’ємною складовою бюджетного 

процесу в державі. Виправити ж це становище 

можливо лише шляхом внесення відповідних 

змін у Конституцію України з подальшим 

доопрацюванням Закону України 

“Про Рахункову палату”. 

Тому, 17 січня 2002 року вперше в історії 

українського парламенту конституційною 

більшістю було ухвалено Закон України “Про 

внесення змін до ст. 98 Конституції України”, 

згідно з яким: “Парламентський контроль 

за формуванням та виконанням Державного 

бюджету України та місцевих бюджетів 


у частині фінансування повноважень місцевих 

державних адміністрацій … від імені 

Верховної Ради України здійснює Рахункова 

палата України” [5]. 

Тобто, згідно з прийнятою парламентом 

поправкою до ст. 98 Конституції України 

Рахункова палата отримала право контролювати 

не лише використання бюджетних 

коштів, а й формування доходної частини 

державного та місцевих бюджетів у частині 

фінансування повноважень місцевих 

державних адміністрацій та делегованих 

місцевому самоврядуванню повноважень 

органів виконавчої влади. Проте Президент 

України в черговий раз застосував вето до 

внесеної парламентом поправки до Конституції. 

І лише 8 грудня 2004 року Верховною 

Радою України прийнято Закон України 

№2222-IV, яким стаття 98 Конституції України 

викладена у такій редакції: “Контроль від 

імені Верховної Ради України за надходженням 

коштів до Державного бюджету України 

та їх використанням здійснює Рахункова палата 

”[5]. 

Таким чином, нова редакція статті 98 

Конституції України розширила повноваження 

Рахункової палати щодо контролю за 

надходженням та використанням коштів до 

Державного бюджету України. 

Незважаючи на складний шлях організаційно-правового 

становлення в Україні, ще в 

1998 році Рахункова палата України стала 

членом Міжнародної організації вищих органів 

фінансового контролю (INTOSAI), а у 

1999 році її прийнято до Європейської організації 

вищих органів фінансового контролю 

(EUROSAI). Тобто, з 1998 року Рахункова 

палата визнана міжнародною спільнотою як 

вищий орган державного фінансового контролю 

в Україні. 

Таким чином, на сьогодні Рахункова палата 

України є незалежним органом контролю 

спеціальної конституційної компетенції. 

Такий статус дозволяє розповсюджувати 

на неї загальноприйняте в усьому світі 

та в INTOSAI визначення як вищого органу 

фінансового контролю держави. Рахункова 


палата має повноваження щодо здійснення 

державного контролю в обсязі, що відповідає 

Лімській декларації керівних принципів 

аудиту, яка схвалена у 1997 році IX конгресом 

Міжнародної організації вищих органів 

фінансового контролю. 

Діяльність Рахункової палати України 

здійснюється у контрольно-ревізійному, експертно-аналітичному 

та інформаційному 

напрямках. Проте згідно з Законом України 

“Про Рахункову палату” стає очевидним, що 

пріоритетне значення належить контрольно-ревізійній 

діяльності (про це свідчить і її 

структура, відображена на рис. 1). 

На наше переконання, призначення 

Рахункової палати реалізується не повною 

мірою, оскільки аналіз негативних моментів 

при використанні бюджетних коштів є більш 

ефективним для прийняття правильних управлінських 

рішень і недопущення необґрунтованих 

збитків бюджету у майбутньому. 

Тому, на нашу думку, акцент у діяльності Рахункової 

палати доцільно було б змістити на 

аналітично-інформаційну діяльність. 

Рахункова палата України свою діяльність 

здійснює на засадах законності, плановості, 

об’єктивності, незалежності та гласності. 

Враховуючи основне призначення Рахункової 

палати та її організаційну структуру, 

основними напрямками діяльності Рахункової 

палати є: 

– аналіз звіту Уряду про виконання 

Державного бюджету України за минулий 

рік і експертиза проекту Закону 

України “Про Державний бюджет на 

плановий рік”; 

– контроль використання бюджетних 

коштів на соціальну сферу, науку і 

освіту, інноваційну діяльність, охорону 

здоров’я, культуру та спорт; 


коштів на фінансування промисловості, 

енергетики, транспорту та дорожнього 

будівництва; 


коштів на агропромисловий комплекс 


та підтримку сільськогосподарських 

виробників; 

– контроль видатків на оборону, правоохоронну 

діяльність та безпеку держави; 


коштів, передбачених на охорону навколишнього 

природного середовища; 

– контроль використання коштів резервного 

фонду Державного бюджету 


– аналіз законності та ефективності надання 

і використання міжбюджетних 

трансфертів та субвенцій; 

– контроль використання коштів на виконання 

національних, державних та 

комплексних програм; 


коштів державними акціонерними 

компаніями, корпораціями, підприємствами; 

– аналіз звітів Фонду державного майна 

України та Антимонопольного комітету 


– контроль витрат Державного бюджету 

на обслуговування і погашення державного 

боргу України та міжнародну 

діяльність; 

– контроль виконання кошторису Національного 

банку України; 

– контроль за дотриманням бюджетного 

законодавства та нормативноправового 

забезпечення бюджетного 

процесу. 

Поряд з цим основним завданням Рахункової 

палати України залишається контро ль 

за виконанням Державного бюджету України. 

Вважаємо, що обґрунтованим та ефективним 

є контроль, який інтегрований до 

основних складових бюджетного процесу і 

здійснюється у рамках єдиного безперервного 

трирічного циклу контролю. Тобто бюджетний 

контроль реалізується на трьох 

послідовних стадіях – попередній контроль 

проекту Державного бюджету майбутнього 

року, поточний контроль безпосередньо у 



Рис. 1. Структура Рахункової палати України 


процесі виконання Державного бюджету поточного 

року та наступний контроль при підготовці 

висновків про виконання Державного 

бюджету минулого року. Отже, впродовж календарного 

року Рахункова палата одночасно 

працює з бюджетами трьох років, а бюджет 

кожного фінансового року знаходиться 

на одному з етапів бюджетного контролю. 

Діяльність Рахункової палати України 

упродовж 2003–2007 рр., як і попередньо, 

була спрямована на забезпечення належного 

рівня фінансово-бюджетної дисципліни 

в державі. Так, Рахунковою палатою упродовж 

1997–2007 рр. виявлено порушень на 

загальну суму 63,9 млрд. грн., причому щороку 

їх обсяги збільшувалися, й у 2007 р. 

вже склали 12,2 млрд. грн. (див. табл. 1). 

Керуючись такими даними, можемо 

відзначити негативну тенденцію зростання 

фактів неефективного використання бюджетних 

коштів, частка яких у 2007 р. становила 

46%, у попередні роки – 33–39%, і 

лише у 2005 р. зросла до 58%. Більшість незаконних 

бюджетних правопорушень набули 

системного характеру, а їхні обсяги з року в 

рік зростають. Так, найбільше випадків незаконного 

використання бюджетних коштів 

було обумовлене здійсненням витрат на 

Роки 


цілі, непередбачені кошторисами. Поширеним 

видом правопорушень є втрати бюджету 

від прийняття незаконних управлінських 

рішень, відволікання коштів Державного 

бюджету через дебіторську заборгованість, 

використання коштів Державного бюджету 

з порушенням Закону України “Про закупівлю 

товарів, робіт і послуг за державні кошти”, 

прийняття незаконних управлінських 

рішень, незаконне використання коштів на 

цілі, непередбачені бюджетними програмами, 

бюджетні правопорушення, пов’язані з 

розміщенням та виконанням державних замовлень. 

Найбільш численними і характерними 

порушеннями протягом аналізованого періоду 

було неефективне використання коштів 

Державного бюджету внаслідок прийняття 

необґрунтованих управлінських рішень. 

Як правило, логічним наслідком прийняття 

необґрунтованих управлінських рішень є 

неефективне управління бюджетними коштами 

шляхом їх тривалого утримання без 

використання на реєстраційних рахунках 

розпорядників бюджетних коштів, на поточних 

рахунках підвідомчих організацій та 

тривалого невикористання фінансування з 

бюджету. Неефективне управління бюджет- 

Обсяг та структура правопорушень, виявлених Рахунковою палатою України 

*Складено на основі [4]. 

Всього 

на суму 

В тому числі 

Незаконне та нецільове 

використання бюджетних коштів 


Неефективне використання 

бюджетних коштів 

млн. грн. млн. грн. % млн. грн. % 

1997 -1998 2,2 1,0 45 1,2 55 

1999 3,6 1,3 34 2,3 66 

2000 2,4 0,2 10 2,2 90 

2001 3,6 0,9 26 2,7 74 

2002 5,6 2,4 43 3,2 57 

2003 7,2 4,4 61 2,8 39 

2004 7,5 5,0 67 2,5 33 

2005 8,9 3,7 42 5,2 58 

2006 10,7 6,8 64 3,9 36 

2007 12,2 6,6 54 5,6 46 


ними коштами спричиняє й нераціональне їх 

спрямування на сплату відсотків і штрафних 

санкцій за залученими кредитами та заподіяння 

втрат (недонадходження) Державного 

бюджету від сплати різного виду зборів та 

платежів. 

Однією з основних вимог та завдань діяльності 

всіх контролюючих органів, що є 

членами INTOSAI, є вимога системно та на 

постійній основі не тільки виявляти фінансові 

та бюджетні порушення, а, спираючись 

на поглиблений аналітичний та експертний 

підхід, давати об’єктивні, неупереджені та 

обґрунтовані оцінки й рекомендації щодо 

удосконалення бюджетного процесу, підвищення 

ефективності, результативності й 

економності витрачання бюджетних коштів 

та запобігання здійснення різного роду порушень 

у майбутньому. 

Упродовж аналізованого періоду Рахунковою 

палатою практично за кожним 

контрольно-аналітичним та експертним заходом 

вносились конкретні, принципові та 

узагальнюючі висновки щодо ефективності, 

доцільності, законності та результативності 

прийняття управлінських рішень, використання 

бюджетних коштів, системи та механізму 

фінансування тієї чи іншої бюджетної програми, 

напрямку використання бюджетних 

коштів і окремих головних розпорядників. 

У своїй діяльності Рахункова палата 

дотримується постулату, притаманного органам 

бюджетного контролю, – тільки тоді 

контрольний захід вважається завершеним 

і таким, що досяг своєї мети, коли є позитивне 

реагування та прийнято рішення щодо 

повного, адекватного й результативного виконання 

всіх рекомендацій та пропозицій. 

Так, за результатами проведених Рахунковою 

палатою протягом аналізованих років 

контрольно-аналітичних та експертних заходів 

підготовлено та направлено до вищих органів 

законодавчої і виконавчої влади, установ, 

організацій, підприємств 3621 документ 

(див. табл. 2) для відповідного реагування, 

усунення виявлених порушень і недоліків, 

а також відшкодування втрат і збитків, за- 


подіяних Державному бюджету України. Всі 

зазначені документи містили обґрунтовані, 

виважені та конкретні переліки рекомендацій 

щодо виправлення і поліпшення ситуації, 

недопущення та запобігання різного роду 

порушень і недоліків у майбутньому, а також 

підвищення ефективності, результативності 

та економності використання коштів Державного 

бюджету України як у розрізі кожного 

напрямку використання бюджетних коштів, 

так і загалом. 

Рекомендації і пропозиції, викладені у 

висновках Колегії Рахункової палати за результатами 

контрольно-аналітичних заходів, 

відображені у законах, прийнятих Верховною 

Радою України, враховувалися при 

підготовці постанов Верховної Ради України, 

розглядалися на засіданнях її комітетів. 

Зокрема, пропозиції та зауваження Рахункової 

палати враховані при прийнятті Закону 

України “Про Державний бюджет України 

на 2004 рік” щодо необхідності збільшення 

видатків соціального спрямування та недостатньої 

обґрунтованості запровадження мінімальної 

заробітної плати; Закону України 

“Про Державний бюджет України на 2005 

рік” в частині вдосконалення формульного 

підходу в системі міжбюджетних відносин, 

підвищення рівня забезпечення прожиткового 

мінімуму для призначення допомоги, розподілу 

коштів для впровадження на регіональному 

рівні загальнодержавних програм; 

Закону України “Про Державний бюджет 

України на 2006 рік” стосовно збільшення 

надходження доходів на 4,9 млрд. грн. та 

зменшення необґрунтованих видатків за 

окремими напрямками на 455,1 млн. грн., 

перерозподілу видатків Фонду державного 

майна України, визначення переліку громадян, 

які мають право на отримання пільг; 

Закону України “Про внесення змін до статті 

65 Закону України “Про Державний бюджет 

України на 2007 рік” щодо надання права 

Кабінету Міністрів України здійснювати списання 

цільових позик, наданих відділеннями 

Фонду соціального захисту інвалідів підприємствам 

громадських організацій інвалідів, 


Роки 

термін повернення яких закінчився до 1 

січня 2007 року; Закону України “Про Державний 

бюджет України на 2008 рік та про 

внесення змін до деяких законодавчих актів 

України” щодо збільшення дохідної частини 

бюджету на 2008 рік тощо. 

У контексті реформування функціонального 

призначення Рахункової палати України 

надзвичайно корисним є вивчення досвіду 

діяльності аналогічних органів бюджетного 

контролю в інших державах. При цьому досвід 

країн, що трансформуються є набагато 

ціннішим, ніж досвід подібних органів бюджетного 

контролю, що діють протягом тривалого 

часу в стабільному демократичному 

середовищі, із погляду можливостей його 

застосування в Україні. 

Так, наприклад, сфера дії Вищої контрольної 

палати Чеської Республіки поширюється 

насамперед на розпорядження 

державним майном, включаючи розподіл 

державних замовлень, виконання державного 

бюджету, причому як доходних, так і видаткових 

його статей. Це означає, що палата 

простежує використання коштів, наданих 

із державного бюджету аж до з’ясування, чи 


Документи відповідного реагування за результами контрольно-аналітичних заходів, 

здійснених Рахунковою палатою України 

Секретаріату 

Президента України 

Народним 

депутатам України 

та Верховній Раді 

Кабінету 

Міністрів України 

Кількість документів 

була досягнута мета, для якої призначалися 

кошти [7, 146]. 

Вища контрольна палата Польщі контролює 

використання коштів державного бюджету 

державними органами і посадовими 

особами всіх гілок влади – законодавчої, виконавчої 

і судової [6, 84]. 

Завданнями Рахункової палати Російської 

Федерації є організація і здійснення 

контролю за своєчасним виконанням доходних 

і видаткових статей федерального бюджету 

і бюджетів федеральних небюджетних 

фондів, визначення ефективності і доцільності 

видатків державних коштів і використання 

державної власності, фінансова експертиза 

проектів федеральних законів, що передбачають 

видатки з федерального бюджету, аналіз 

виявлених показників федерального бюджету 

і підготовка пропозицій, спрямованих 

на їх усунення, контроль за законністю і своєчасністю 

руху коштів федерального бюджету 

у Центральному банку Російської Федерації, 

уповноважених банках, регулярне подання 

Раді Федерації і Державній Думі інформації 

про виконання федерального бюджету і результатів 

контрольних заходів [6, 84]. 


Міністерству 

фінансів України 

Органам 

прокуратури 

та іншим 

правоохоронним 

органам 

Міністерствам, 

іншим органам 

виконавчої влади 


Установам, 

організаціям, 

підприємствам 

1999 15 144 29 10 49 42 50 

2000 27 109 68 14 6 107 32 

2001 35 199 58 21 31 124 52 

2002 8 148 42 9 32 123 50 

2003 12 165 69 10 36 164 64 

2004 18 197 69 12 31 158 77 

2005 15 271 58 10 45 102 15 

2006 10 51 84 6 34 131 73 

* Складено на основі [4].

Враховуючи досвід зарубіжних держав 

та реалії діяльності Рахункової палати України, 

на нашу думку, удосконалення її діяльності 

доцільно було б здійснювати у таких 

напрямках: 

– прийняти у новій редакції Закон 

України “Про Рахункову палату”, 

розширивши тим самим аналітикоінформаційну 

спрямованість діяльності 

Рахункової палати; 

– вдосконалити структуру Рахункової 

палати, передбачивши створення 

функціональних підрозділів для здійснення 

попереднього, поточного та 

наступного контролю; 

– розширити повноваження Рахункової 

палати в частині контролю за 

формуванням та використанням коштів 

місцевих бюджетів, разом з тим, 

оптимізувати розподіл функцій щодо 

здійснення бюджетного контролю 

між Рахунковою палатою та іншими 

контролюючими органами; 

– адаптувати методики проведення 

контрольно-аналітичних заходів і критеріїв 

їх узагальнення до стандартів 

INTOSAI. 

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, 

що лише комплексна реалізація запропонованих 

заходів дасть можливість підвищити 

ефективність діяльності Рахункової 

палати України та зайняти їй належне місце 

в системі органів бюджетного контролю, що 

позитивно позначиться на бюджетній дисципліні 

в державі загалом. 

Хочемо також наголосити, що залишається 

ще багато невирішених питань широкоспектральної 

комплексної проблеми 

модернізації Рахункової палати України, ви- 


рішення яких вимагає подальших наукових 

розвідок, зокрема, потребує ретельного критичного 

вивчення зарубіжного досвіду. 


1. Закон України “Про Рахункову палату” від 

11.07.96 №315/96-ВР: [Електронний ресурс]. – 

www.ac-rada.gov.ua 

2. Гриценко О. Сутність і призначення Рахункової 

палати: проблемні питання // Право України. 

– 2004. – № 10. – С. 106–110. 

3. Дутка Г. Проблеми співвідношення компетенції 

парламенту і Рахункової палати у контрольно-бюджетній 

сфері // Право України. – 2001. 

– № 4. – С. 101–105. 

4. Звіти Рахункової палати за 1998–2007 

роки: [Електронний ресурс]. – www.ac-rada.gov.ua 

5. Історія становлення та розвитку Рахункової 

палати :[Електронний ресурс]. – www.acrada.gov.ua 

6. Кузьменко О. Інтеграція Рахункової палати 

України до міжнародних інститутів вищого 

незалежного фінансового контролю // Фінансове 

право. – 2001. – № 4. – С. 83–85. 

7. Павлюк С. М. Роль вищих органів фінансового 

контролю у бюджетному процесі // Фінанси 

України. – 2000. – № 11. – С. 143–147. 

8. Петренко П. Чи може в демократичній 

державі Рахункова палата бути розмінною політичною 

монетою? // Голос України. – 2007. – 

№ 21 (4021). – С. 6–7. 

9. Піхоцький В. Ф. Удосконалення і розвиток 

державного фінансового контролю та аудиту 

за надходженням коштів державного бюджету 

України та їх використання // Фінанси України. – 

2007. – № 3. – С. 75–82. 

10. Піхоцький В. Ф. Роль Рахункової палати 

України в системі державного фінансового контролю 

// Проблеми науки. – 2008. – № 3. – С. 2–7. 



проблеМнІ аСпекТи 

адМІнІСТрУвання МиТних 

плаТежІв І напряМи 

їх УСУнення 

Олександр ГОДОВАНЕЦЬ 

Розкрито сутність адміністрування митних платежів та основні проблемні аспекти 

даного процесу. Визначено, що одним із пріоритетних завдань адміністрування є розробка 

заходів щодо протидії ухиленню від оподаткування. Запропоновано організаційні заходи щодо 

підвищення ефективності роботи митних органів з адміністрування митних платежів. 

The matter of customs payments administration and the major problematic aspects of this process 

are considered. It is determined that one of the priority tasks of administration is the development of 

measures directed at counteraction against avoiding taxation. The organizational measures according 

to increasing of custom bodies’ efficient administration of customs payments are offered. 

Упродовж останнього десятиліття в 

Україні актуалізується застосування різноманітних 

митних інструментів, за допомогою 

яких забезпечується захист національних 

інтересів держави. Основними серед них є 

митні платежі – одні із важливих важелів регулювання 

зовнішньоекономічної діяльності 

та головне джерело наповнення доходної 

частини Державного бюджету України. 

Сучасна наука й практика доводять, що 

справляння митних платежів залежить від 

ефективності процесу їх адміністрування. 

Загальні принципи адміністрування митних 

платежів, закладені у чинному законодавстві 

України, в основному відповідають тим, що 

діють у багатьох країнах і напрацьовані протягом 

століть. В практичній діяльності контролюючі 

органи накопичили значний досвід у 

сфері адміністрування податків. Водночас, 

важливими складовими адміністрування 

митних платежів є митна експертиза, оцінка 

митної вартості та контроль за кодуванням 

товарів з метою забезпечення повноти і правильності 

стягнення платежів до бюджету. 

Належне місце в дослідженні процесу 

адміністрування митних платежів займають 

наукові праці провідних вчених і практиків, 

зокрема, О. Бакаєва, І. Бережнюка, 

А. Войцещука, О. Гребельника, П. Гончарова, 

Ю. Іванова, М. Каленського, Т. Проценка. 

У наукових працях зазначених авторів, питанням 

адміністрування митних платежів приділяється 

значна увага, зокрема, в контексті 

визначення подальшого розвитку та розробки 

основних повноважень органів влади, прав та 

обов’язків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, 

а також побудови ефективної системи 

митних платежів. Поряд із цим поза належною 

увагою залишаються забезпечення мобілізації 

митних платежів і вирішення організаційних питань 

підвищення ефективності роботи митних 

органів в зазначеному напрямку. Тому важливо 

обґрунтувати можливі напрямки вдосконалення 

механізму адміністрування митних платежів. 


Система митних платежів в Україні побудована 

в основному на непрямих податках, які 

включені до переліку загальнодержавних податків 

і зборів. Окремим її елементом є митні збори 

як плата за послуги митних органів. Поряд із 

цим, вони виконують фіскальну функцію, оскільки 

представляють собою доходи Державного 

бюджету, а обсяг їх надходження залежить від 

правильності розрахунку основи нарахування. 

В теорії оподаткування проблеми адміністрування 

податків пов’язані з процесом 

стягнення, розрахунку, контролю і сплати податків. 

Він нерозривний з адмініструванням 

митних платежів, оскільки основними адміністраторами 

податків, які справляються при 

переміщенні товарів через митний кордон, є 

органи Державної митної служби України. 

Основним змістом адміністрування митних 

платежів на макрорівні є реалізація положень 

податкової системи: забезпечення 

мобілізації митних платежів і вирішення організаційних 

питань підвищення ефективності 

діяльності митних органів. В загальному вигляді 

адміністрування митних платежів передбачає 

визначення повноважень органів влади 

різних ланок в регулюванні відносин у митній 

сфері, прав і обов’язків суб’єктів зовнішньоекономічної 

діяльності та повноважень митних 

органів, організацію митного контролю та 

митного оформлення товарів, а також процедури 

оскарження рішення митних органів. 

Одним із основних завдань митних органів 

є забезпечення надходжень в повному 

обсязі від митних платежів. Так, митними органами 

фактично забезпечено надходження 

до Державного бюджету у сумі 54 119,5 млн. 

грн., що становить 101,8% показника розпису 

доходів на 2007 р. (табл. 1). 

Упродовж 2005–2007 рр. питома вага в 

структурі доходів Державного бюджету від 

надходження митних платежів постійно збільшувалась 

і в 2007 р. становила 32,6% загальних 

надходжень (табл. 1). Найбільші темпи 

зростання обсягу в загальній структурі належать 

податку на додану вартість, але таке 

зростання спостерігалось упродовж 2006 р. із 

приростом 3,2%, а в 2007 р. цей показник за- 


лишився стабільним на рівні 77,0% загального 

обсягу митних платежів. Слід зазначити, що в 

доходах Державного бюджету обсяг надходження 

від податку зріс в 2007 р. порівняно з 

2005 р. з 21,8% до 25,0%. Зростання надходжень 

від податку на додану вартість зумовлено 

розширенням бази оподаткування. 

Поряд із позитивною тенденцією спостерігається 

незначне зменшення надходжень 

від мита відносно доходів Державного бюджету 

і загального обсягу митних платежів. 

При глибшому аналізі даної тенденції спостерігаємо 

зменшення надходжень від вивізного 

мита в 2006 р., які порівняно з 2005 р. зменшились 

на 251,1 млн. грн. або на 48,2% в натуральному 

еквіваленті. В 2007 р. спостерігалось 

незначне зростання обсягу надходжень 

від вивізного мита порівняно з 2006 р. на 20,8 

млн. грн. На такий стан справ вплинуло зменшення 

обсягів експорту товарів, що підпадають 

під оподаткування даним податком. 

На стан виконання планових показників 

митними органами впливають як суб’єктивні, 

так і об’єктивні чинники. Упродовж 2005 р. 

запланований обсяг надходжень забезпечено 

за рахунок податку на додану вартість із 

ввезених на митну територію України товарів, 

що зумовило зростання надходжень на суму 

4100,0 млн. грн. Іншим фактором впливу на 

зростання надходжень у 2005 р. було підвищення 

ставки вивізного мита при експорті газу, 

що дозволило додатково залучити 102,9 млн. 

грн. У 2006 р. додатково забезпечено надходження 

від податку на додану вартість на суму 

понад 3000,0 млн. грн. за рахунок розширення 

бази оподаткування щодо операцій із ввезення 

імпортного природного газу [2; 3]. 

Важливим етапом процесу адміністрування 

митних платежів є правильне визначення митної 

вартості. Цей показник слугує базою обчислення 

митних платежів (митні збори, мито, податок 

на додану вартість) на момент переміщення товарів 

через митний кордон України. Її недооцінка 

призводить до ухилення від сплати податків 

суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності. 

Поряд із заниженням митної вартості товарів 

та інших предметів, в Україні на стан 



Виконання показників в розрізі митних платежів ДМС України у 2005-2007 рр.* 

2005 рік 2006 рік 2007 рік 

Питома вага до 

Фактичне 

надходження, млн. 

грн. 




грн. 




грн. 


доходів 

Державного 

бюджету, % 

митних 

платежів, % 




митних 





митних 



23001,4 74,2 21,8 31 900,5 77,5 23,9 41 699,5 77,0 25,0 

Податок на додану 

вартість 

Акцизний збір 502,0 1,7 0,5 916,2 2,2 0,7 1 332,1 2,5 0,8 


Мито 1 6518,2 21,0 6,2 7245,0 17,6 5,4 9880,8 18,2 6,0 

Митні збори 883,6 2,8 0,8 1 004,5 2,4 0,8 1 069,2 2,0 0,7 

Єдиний збір 68,7 0,2 0,1 81,5 0,2 0,1 103,1 0,2 0,1 

інші 27,20 0,1 0,03 26,1 0,1 0,02 34,8 0,1 0,02 

Всього 31001,1 100,0 29,4 41173,8 100,0 30,8 54119,3 100,0 32,6 

* Складено автором на основі [1; 2; 3]. 

1 - в т.ч. вивізне мито: у 2005 р. – 521,0 млн. грн.; у 2006 р. – 269,9 млн. грн.; у 2007 р. – 290,7 млн. грн.

надходження від митних платежів впливає 

правильність визначення країни походження, 

та ідентифікація коду при переміщенні товарів 

і інших предметів через митний кордон. Недостовірна 

класифікація або підробка сертифікатів 

про країну походження товарів – основні 

фактори заниження розміру ввізного мита, що 

призводить до зменшення нарахування податку 

на додану вартість. Тому пріоритетними напрямками 

подальшого вдосконалення процесу 

адміністрування митних платежів залишається 

розробка системи контролю оцінки митної вартості 

товарів, їх правильної класифікації та визначення 

країни походження товарів. 

У процесі діяльності митні органи намагаються 

чітко контролювати факти ухилення від 

сплати митних платежів. Так, органи Державної 

митної служби України застосовують конкретні 

заходи щодо усунення фактів заниження митної 

вартості за допомогою розробленої методики 

визначення митної вартості та формування цінових 

показників стосовно товарів, які потрапляють 

у групи ризику. Послідовне виконання дії 

із визначення (коригування) митної вартості та 

контролю кодування товарів зумовлює значне 

зростання додаткових надходжень. 

Проте митні органи не володіють достатньою 

ціновою інформацією щодо ідентичних та подібних 

товарів, даних про калькуляцію цін іноземних 

контрагентів і структуру внутрішньої ціни реалізації 

імпортних товарів. Це дозволяє суб’єктам 

зовнішньоекономічної діяльності використовувати 

можливість заниження митної вартості. 


Так, у 2005 р. обсяг додаткових надходжень 

митних платежів становив 1070,6 

млн. грн. (табл. 2), а у 2006 р. зріс на 120,1% 

або на 215,0 млн. грн. в грошовому еквіваленті. 

Проте значними залишаються додаткові 

надходження від коригування митної 

вартості та контролю за кодуванням товарів, 

що підтверджує намагання суб’єктів зовнішньоекономічної 

діяльності до заниження 

митних платежів і ввезення на митну територію 

України “сірого” імпорту. 

Важливу роль в процесі адміністрування 

митних платежів відіграють експертні підрозділи 

Центрального митного управління 

лабораторних досліджень та експертної роботи. 

Одним із пріоритетних завдань даних 

підрозділів є проведення експертизи з метою 

правильної класифікації товарів і виявлення 

наркотичних, психотропних, отруйних 

та сильнодіючих речовин. 

За результатами досліджень та експертиз, 

експертними підрозділами підготовлено 

14284 висновки в 2007 р. Невідповідність 

зразків задекларованим характеристикам 

товарів встановлена за 3177 висновками 

(22% від загальної кількості висновків), що 

відповідає показнику 2006 р. Економічний 

ефект від діяльності експертних підрозділів, 

підтверджений митними органами, за 

2007 р. становив 94,1 млн. грн. [10]. 

Позитивним в контексті модернізації процесу 

адміністрування митних платежів є проведення 

експерименту щодо надання повно- 


Додаткові надходження від митних платежів забезпеченні органами ДМС України 

у 2005-2006 рр. * 

Назва показника 2005 рік 2006 рік 

Надходження від коригування заявленої митної вартості 

товарів, млн. грн. 

Надходження від контролю кодування товарів, млн. 

грн. 

Зміни 

+, - % 

954,0 1160,7 + 206,7 122,0 

87,6 107,4 + 19,7 122,0 

Надходження від перевірки країн походження товарів, 

млн. грн. 

29,0 17,5 - 11, 5 -1,7 рази 

Всього, млн. грн. 1070,6 1285,6 Х Х 

* Складено автором на основі оперативних даних ДМС України. 


важень на прийняття попередніх рішень з 

визначення коду товару митницям. Це зумовлено 

скороченням часу митного оформлення 

товарів, що відповідає вимогам Кіотської конвенції. 

Такий підхід дозволить переорієнтувати 

пріоритети роботи Центрального митного 

управління лабораторних досліджень та експертної 

роботи у напрямку виконання функцій 

із застосування законодавства з питань митної 

справи та посилення контрольних функцій [8]. 

Визначений експеримент дозволив досягти 

значних успіхів в забезпеченні додаткових 

надходжень від митних платежів у 

2007 р. Відділами контролю митної вартості 

і номенклатури митниць прийнято 22283 

класифікаційних рішення, що становить 

87% показника 2006 р. (25684 класифікаційних 

рішення). За їх результатами класифіковано 

51620 товарів (з них по імпорту – 95% 

від загальної кількості, по експорту – 5%), 

що становить 74% показника 2006 р., коли 

кількість класифікованих товарів становила 

69312 одиниць. Додаткові надходження до 

бюджету за рахунок посилення контролю 

за роботою з прийняття класифікаційних 

рішень склали 108,0 млн. грн., що на 2% 

більше даних 2006 р. (коли додаткові надходження 

становили 106,3 млн. грн.) [10]. 

Відтак, вирішення проблемних питань 

адміністрування митних платежів можливе за 


ефективної організації контролю визначення 

коду товарів і заявленої митної вартості. Необхідність 

проведення такого контролю повинна 

ґрунтуватись на таких основних підходах: 

контроль за товарами під час митного оформлення; 

перевірка правильності заявлених даних 

митним органом на підставі додаткової 

документації; подальший контроль через проведення 

експертного дослідження товарів. 

В системі адміністрування митних платежів 

існує поняття умовного нарахування, 

під яким слід розуміти нарахування, що фактично 

не вносяться до бюджету і виступають 

своєрідним віртуальним показником для ведення 

статистики наданих пільг. 

Найвагомішими сумами умовно нарахованих 

митних платежів в І півріччі 2006 р. 

стали нарахування: на підставі угод про вільну 

торгівлю з країнами СНД та Республікою Македонія 

– 1563,6 млн. грн.; при митному оформленні 

лікарських засобів – 779,2 млн. грн.; при 

митному оформленні природного газу – 409,0 

млн. грн. [7]. Слід відмітити, що обсяги умовних 

нарахувань у 2006 р. порівняно з 2005 р. 

зменшились в загальному на 4883,9 млн. грн. 

Основним фактором впливу, який спричинив 

зменшення розміру умовних нарахувань, стало 

розширення бази оподаткування з податку 

на додану вартість шляхом оподаткування 

ввезеного природного газу в Україну, а також 

Динаміка умовних нарахувань митних платежів по ВМД у 2005–2006 рр.* 

Вид платежу 

2005 р. 

% від заг. 

суми умовних 

нарахувань 


2006 р. 

% від заг. 

суми умовних 


Відношення 

умовних 


2006/2005 

Податок на додану вартість, млн. грн. 8048,8 60,2 4133,6 48,7 0,5 

Акцизний збір, млн. грн. 51,8 0,4 95,3 1,1 1,8 

Ввізне мито, млн. грн. 5096,9 38,1 4197,5 49,5 0,8 

Вивізне мито, млн. грн. 173,4 1,3 59,5 0,7 0,3 

Всього: 13372,8 100,0 8488,9 100,0 0,6 

* Складено автором на основі оперативних даних ДМС України. 

Таблиця 3

скасування пільгового режиму для деяких територій 

пріоритетного розвитку. 

Умовні нарахування – це статистична інформація 

щодо наданих преференцій в межах 

договорів про вільну торгівлю та оформлення 

енергоносіїв. Їх введення було зумовлено 

скасуванням мінімальних і преференційних 

ставок мита. Цей фактор став важливим у 

контексті інтеграційних процесів і принципу 

забезпечення вільної торгівлі, що покладено в 

основу ГАТТ та інших базових угод СОТ. 

Не менш суттєвим в адмініструванні митних 

платежів є вплив уряду на створення конкурентних 

переваг тим чи іншим суб’єктам 

господарювання. Характерним прикладом 

цього було бажання надати Держкомрезерву 

України розстрочку по сплаті ввізного мита 

під час митного оформлення товарів груп 02 

(м’ясо та їстівні субпродукти) і 17 УКТ ЗЕД 

(цукор і кондитерські вироби з цукру) на умовах 

податкового кредиту до IV кварталу 2008 

року під 120% річних облікової ставки НБУ. 

Такі дії уряду фактично ставили Держкомрезерв 

України у привілейоване положення 

стосовно інших суб’єктів господарювання, а 

також могли призвести до значних втрат виробників 

та імпортерів вказаної продукції. 

Так, представники Української аграрної 

конфедерації зазначають, що такі дії, з одного 

боку, порушують норми конкурентного законодавства 

України, з іншого – вимоги СОТ, 

якими передбачено створення рівних умов в 

частині податкового регулювання національних 

та іноземних суб’єктів господарювання 

[5]. Як зазначає Ю. Іванов, за таких умов 

оподаткування відбувається приховане стимулювання 

імпорту з набуттям подальших 

цінових переваг перед іншими учасниками 

ринку товарів [4, 59]. Поряд із зазначеним, 

введення в дію механізму податкового кредиту 

могло ускладнити ситуацію з виконанням 

доходної частини Державного бюджету 

та призвести до невиконання показників 

розпису бюджету за IV квартал 2008 року 

митними органами. 

Основним проблемним аспектом в адмініструванні 

митних платежів є процес 


стягнення податку на додану вартість при 

переміщенні товарів через митний кордон 

України. В попередні роки значна частина 

надходжень від податку формувалась за 

рахунок податкових векселів, що суттєво 

ускладнювало їх ефективне використання в 

інтересах Держбюджету. 

Упродовж 2003 р. податковими векселями 

було сплачено 5,4 млрд. грн. податку на 

додану вартість, що майже вдвічі перевищує 

аналогічні показники 2001 р. Питома вага 

податкових векселів у загальній сумі надходжень 

цього податку, за підсумками 2003 р., 

становила вже 36,2%, або більше третини, а 

в першому кварталі 2004 р. зросла до 43,6% 

[9, 181]. Впродовж 2005–2006 рр. спостерігається 

інша ситуація: прийнято векселів по 

податку на додану вартість в сумі 7111,1 і 

10340,0 млн. грн. відповідно, а їхня питома 

вага у загальній сумі надходжень від цього 

податку зменшилась до 22,9% і 26,0%. Така 

позитивна тенденція щодо забезпечення 

надходжень податку податковими векселями 

пов’язана зі структурними змінами законодавчого 

регулювання, а саме встановленням 

обмежень особам, які імпортують 

товари та інші предмети. Проте у 2008 р. 

встановлена заборона здійснювати сплату 

податку шляхом надання податкового векселя 

органам митної служби [6]. 

Вказане становище пояснюється як 

об’єктивними причинами, так і недоліками 

в системі адміністрування митних платежів. 

Зокрема, залишаються прогалини в чинному 

законодавстві, не завжди є виправданою 

встановлена система пільг і преференцій. 

Залишається неефективним контроль за 

здійсненням митного оформлення та сплатою 

митних платежів при ввезенні давальницької 

сировини та фактичним вивезенням 

за межі України виготовленої з неї продукції. 

Поряд із цим, невирішеними є питання реформування 

структури митної служби з метою 

прискорення реалізації двох стратегічних 

напрямків: 1) підвищення ефективності 

застосування митних процедур; 2) скорочення 

часу на їх здійснення. Найнебезпечнішим 


в процесі адміністрування митних платежів є 

безмитний ввіз товарів фізичними особами. 

Цей вид імпорту досяг значних обсягів і став 

напівлегальним каналом поступлення товарів 

без реєстрації митними органами. 

Вирішення нагальних проблем можливе 

через вивчення сучасних тенденцій, що характерні 

для світового товариства та забезпечення 

уніфікації митного законодавства як 

особливого обов’язку для всіх митниць. 


до висновку, що основними заходами, 

спрямованими на підвищення організації роботи 

з адміністрування митних платежів, є: 

– покращення організаційно-правового 

та інформаційного забезпечення 

дія льності митних органів шляхом: 

проведення аналізу класифікаційних 

рішень традиційного імпорту та 

перег ляду переліку товарів “групи ризику”; 

активізації співпраці з виробниками 

і імпортерами товарів в частині 

одержання довідкової інформації про 

ціни та чинники, які впливають на їх 

рівень; обмеження термінів подання 

висновків експертними підрозділами 

з метою забезпечення вимог Митного 

кодексу щодо оформлення повної 

митної декларації; 

– вдосконалення організаційних заходів 

шляхом: посилення контролю митних 

органів за правильністю класифікації 

та визначення країни походження товарів, 

стосовно яких встановлено диференційовані 

ставки ввізного мита і 

спеціальні та антидемпінгові заходи; 

створення електронної митниці, як 

багатофункціональної комплексної 

системи, що поєднує інформаційнокомунікативні 

технології та сукупність 

механізмів їх застосування. 

Вирішення зазначених питань на практичному 

рівні дозволить підвищити якість 

митного регулювання та вдосконалити процес 

адміністрування митних платежів органами 

Державної митної служби України. 



1. Виконання Державною митною службою 

України завдань Державного бюджету за 2007 рік 

// Ресурси-інтернет: http://www.customs.gov.ua/ 

dmsu/control/uk/ publish/article?art_id=334455&cat_ 

id=296903. 

2. Висновки щодо виконання Державного 

бюджету України за 2005 рік / Підготовлено департаментом 

з питань фінансової та бюджетної 

політики і затверджено постановою Колегії 

Рахункової палати від 11.05.2006 № 12-5. – К.: 

Рахункова палата України, 2006. – Випуск 6. 

3. Висновки щодо виконання Державного 

бюджету України за 2006 рік підготовлені департаментом 

з питань фінансової та бюджетної 

політики і затверджені постановою Колегії Рахункової 

палати від 16.05.2007 № 13–8. – К.: Рахункова 

палата України, 2007. – Випуск 10. 

4. Іванов Ю. СОТ: податки під прицілом // 

Бухгалтерія. – 2008. – 2 червня. – С. 58–61. 

5. Предоставление Госкомрезерву таможенных 

льгот отрицательно повлияет на украинские рынки 

сахара и мяса – УАК // Ресурси-інтернет: http://www. 

customs.com.ua. 

6. Про Державний бюджет України на 2008 

рік та про внесення змін до деяких законодавчих 

актів України: Закон України від 28 грудня 2007 

року № 107-VI // ЛІГА: Бізнес версія 7.8.1. – ІАЦ 

“ЛІГА”, ЛІГАБізнесІнформ. 

7. Про надходження податків і зборів до 

Державного бюджету України упродовж січнячервня 

2006 року: Лист Державної митної служби 

України від 17 липня 2006 року № 15/1154-ЕП // 

ЛІГА:Бізнес 7.8.1. – ІАЦ “ЛІГА”, ЛІГАБізнесІнформ. 

8. Про стратегічні напрями діяльності митної 

служби України, основні пріоритети та заходи 

щодо їх реалізації на 2008 рік: рішення колегії 

Державної митної служби України від 27 грудня 

2007 року // ЛІГА:Бізнес версія 7.8.1. – ІАЦ «ЛІГА», 

ЛІГАБізнесІнформ. 

9. Проценко Т.О. Проблемні питання діяльності 

податкової та митної служби щодо адміністрування 

податку на додану вартість // Університетські 

наукові записки. – 2005. – № 1–2. – С. 177–186. 

10. Результати роботи експертних підрозділів 

за 2007 рік // Ресурси-інтернет: http://www. 

customs.gov.ua/ dmsu/control/uk/publish. 



державна пІдТриМка 

аграрного СекТора: 

МакроеконоМІЧний 

аСпекТ 

Інна КОМАРОВА 

Наведено напрямки, засоби, методи та важелі державного регулювання аграрного 

сектору. З’ясовано наслідки державної підтримки аграрного сектору для виробників та 

споживачів сільськогосподарської продукції і для суспільства. Запропоновано надавати 

державну підтримку аграрному сектору України з урахуванням гіпотез оптимального бюджету: 

аналітичної гіпотези та гіпотези загальної рівноваги. 

Directions, ways, methods and tools of state regulation of agrarian sector are shown. 

Consequences of the state support of agrarian sector for manufacturers and consumers of 

agricultural production and also for a society are presented. The author has suggested giving 

support to agrarian sector of Ukraine in view of hypotheses of the optimum budget: an analytical 

hypothesis and a hypothesis of the general balance. 

Аграрний сектор посідає особливе місце 

в економіці будь-якої країни. На нього покладено 

роль виробника продуктів харчування, 

які забезпечують основу життєдіяльності населення 

країни та відтворення робочої сили; 

виробника сировини для багатьох підприємств, 

що випускають продукцію промислового 

призначення. 

Ця галузь потребує великої уваги з боку 

держави, і так склалося в сучасній світовій 

економіці, що практично в усіх країнах сільське 

господарство є дотаційним. Якщо бідні 

країни, що розвиваються, змушені задовольнятися 

низьким рівнем бюджетної підтримки 

сільського господарства, то високорозвинені 

країни мають значний досвід у проведенні 

ефективної бюджетної підтримки аграрної 

сфери. В країнах-членах Організації економічної 

співпраці та розвитку (ОЕСР) субвенції 

у розрахунку на одну зайняту особу 

в аграрному секторі економіки становлять 

11 тис. дол. США, у Євросоюзі та США – 19 

тис. дол. США. Для порівняння в Україні цей 

показник останніми роками не перевищував 

180 дол. США. 

Проблемам державного регулювання 

аграрного сектора присвячено праці 

українських науковців П. Гайдуцького [2], 

М. Дем’яненка [8], І. Демчак [3], С. Зорі [4], 

М. Кропивка [5], В. Онегіної [7], Б. Супіханова 

[9], Н. Фещенко [10], О. Шубравської [11]. 

Однак питання теоретичного обґрунтування 

оптимального рівня державного втручання 

у сільське господарство в дослідженнях 

науковців залишаються недостатньо розробленими. 

З урахуванням вищенаведеного, основними 

цілями статті є аналіз інструментів 

державного регулювання аграрного сектора 

та з’ясування наслідків здійснення програм 


державної підтримки для аграріїв, споживачів 

і суспільства. 

Державна підтримка аграрного сектора 

є складовою державного регулювання економіки. 

Вона відбувається за допомогою 

різноманітних засобів, методів та важелів 

державного регулювання (рис. 1). 

Цілі державного регулювання сільськогосподарського 

виробництва загалом збігаються 

із класичними цілями державного 

регулювання: економічний розвиток, повна 

зайнятість, економічна ефективність, стабільний 

рівень цін, економічна свобода, 

справедливий розподіл доходів, економічна 

забезпеченість, збалансованість експорту та 

імпорту. Однак цілі регулювання на кожному 

етапі залежать від багатьох чинників: загального 

розвитку економіки, розвитку аграрного 


сектора, структури економіки на сучасному 

етапі та бажаної структури в майбутньому, 

участі країни у світовому поділі праці та світовому 

виробництві. 

Регулювання державою сільськогосподарського 

виробництва розпочалося з того 

етапу розвитку сільського господарства, коли 

періодичні кризи перевиробництва стали 

хронічними. В США система державного регулювання 

була обов’язковою і необхідною 

в період Великої депресії (1929–1933 рр.), 

коли проблеми сільського господарства суттєво 

загрожували економіці країни. У 1933 р. 

у США прийнято Закон про регулювання 

сільського господарства, яким основою сільськогосподарської 

політики визначено концепцію 

паритету цін. Вона передбачає, що 

співвідношення між цінами на сільськогос- 

Рис. 1. Засоби, методи та важелі державного регулювання аграрного сектора 


подарську продукцію і цінами на товари та 

послуги, які споживаються фермерами, має 

залишатись незмінним. Згідно з цим твердженням, 

держава має забезпечити фермерам 

мінімальну ціну на їхню продукцію (ціну 

підтримки). Хоча існувала значна кількість 

програм підтримки цін на сільськогосподарську 

продукцію, важливі наслідки цих програм 

для фермерів, споживачів та суспільства 

є незмінними [6, 248–249] (рис. 2). 

Першим наслідком є виникнення надлишків 

сільськогосподарської продукції. За 

умови запровадження ціни підтримки на рівні 

P s обсяг пропозиції сільськогосподарської 

продукції становитиме Q s , однак споживачі 

можуть задовольнити попит лише на рівні Q, 

тому кількість продукції QQ s є надлишковою. 

Для того, щоб задовольнити попит на рівні Q s , 

держава має викупити надлишок сільськогосподарської 

продукції. Така необхідність 

призвела до того, що в США обсяги запасів 

сільськогосподарської продукції, які зберігались 

у державних резервах, інколи сягали 

обсягу річного внутрішнього споживання. Як 

наслідок – держава мала запроваджувати 

заходи, спрямовані на боротьбу з надлишками. 

Вони використовуються дотепер в більшості 

країн світу, можуть бути спрямовані на 

обмеження пропозиції (програми виведення 

земель з обороту, обмеження посівних 

площ) або на підтримку попиту (нові сфери 


Рис. 2. Виникнення надлишків сільськогосподарської 

продукції внаслідок державної 

підтримки цін 

використання сільськогосподарської продукції, 

програми продовольчої допомоги). 

Збільшення доходів сільгоспвиробників 

є другим важливим наслідком державної 

підтримки цін. За умови продажу товарів 

за рівноважною ціною Р доходи сільго- 

е 

спвиробників будуть рівні площі e e Q b P O S , 

а за умови продажу за регульованою ціною 

P доходи становитимуть S s O PS 

a Q .Третім на- 

S 

слідком підтримки цін на сільгосппродукцію 

визнаються втрати споживачів, які, сплачуючи 

вищу ціну (P а не P ), споживатимуть 

s е 

менше продукції (Q а не Q ). е 

Збитки для суспільства є четвертим важливим 

наслідком підтримки цін. Вони відображаються 

насамперед у необхідності платників 

податків сплачувати вищі податки для можливого 

фінансування закупівлі державою надлишків 

продукції (додаткова сума податків на рис. 2 зображена 

у вигляді заштрихованого прямокутника). 

Крім цього, збитки суспільства виявляються 

у необхідності надлишкового перерозподілу 

ресурсів у сільське господарство, тобто у виникненні 

економічної неефективності. 

Суттєві наслідки підтримки цін проявляються 

і в міжнародних масштабах. Встановлюючи 

підтримку ціни на внутрішньому 

ринку на рівні, вищому за світовий, країна 

стає привабливим ринком збуту для країнекспортерів. 

Проте допустити імпорт продукції 

з-за кордону неможливо, оскільки на 

внутрішньому ринку є надлишок 

продукції, тому необхідно запроваджувати 

імпортні тарифи або квоти, 

обмежуючи імпорт сільгосппродукції. 

Тим самим на світовому ринку 

заохочуються менш ефективні виробники, 

а виробництво продукції 

більш ефективними виробниками 

стримується. До того ж, країни, які 

внаслідок підтримки внутрішніх цін 

мають надлишки продукції, спрямовують 

їх на світовий ринок, завдаючи 

збитків менш розвиненим 

країнам внаслідок недоотримання 

останніми експортних надходжень. 

Прикладом є недоотримання дохо- 


дів від експорту рису Таїландом, а від експорту 

бавовни – Єгиптом, Мексикою, Бангладеш 

внаслідок політики підтримки цін на 

цю продукцію США. 

К. Р. Макконнелл та С. Брю [6, 241–245] 

основною проблемою аграріїв у короткостроковому 

періоді вважають нестабільність 

доходів (рис. 3), а у довгостроковому – їх 

низький рівень (рис. 4). 

Попит на сільськогосподарську продукцію 

є нееластичним, тому (рис. 3.а) відносно 

невеликі зміни у випуску (з Q p до Q n або Q b ) 

призводять до змін у цінах (з P n до P p або P b ) та 

доходах (з S0P n NQ n до S0P p PQ p або S0P b BQ b ). 

Водночас, незначні зміни попиту (рис. 3.б) з 

D 1 до D 2 за незмінного обсягу виробництва 

Q n призводять до значного падіння цін (з P 1 

до P 2 ) і доходів (з S0P 1 аQ n до S0P 2 bQ n ). 

У довгостроковому періоді (рис. 4) зростання 

в США попиту на сільгосппродукцію (з 

D до D 1 ) відбувалося меншими темпами, ніж 

зростання пропозиції з S до S 1 , яке було зумовлене 

технологічним вдосконаленням. 

Ці зміни, у сукупності з низькою еластичністю 

попиту на сільгосппродукцію, призвели 

до зниження цін з P до P 1 і доходів фермерів 

з S0PAQ до S0P 1 BQ 1 . 

К. Р. Макконнелл та С. Брю проблему 

нестабільності доходів аграріїв пояснюють 

несприятливою комбінацією чотирьох факторів 

[6, 246]: 


– попит на сільськогосподарські товари 

нееластичний, оскільки, на відміну від 

продукції промисловості, сільгосппродукція 

є продуктом постійного попиту 

та має постійного покупця; 

– зростання науково-технічного прогресу 

має наслідком збільшення пропозиції 

сільськогосподарських товарів; 

– повільне зростання попиту на сільськогосподарські 

товари у поєднанні 

з першими двома факторами породжує 

тенденцію до зниження або помірного 

зростання цін на сільськогосподарську 

продукцію; 

– відносно незмінна природа сільськогосподарських 

ресурсів сприяє формуванню 

низьких цін та доходів: ресурси 

не можуть перерозподілятись 

з сільського господарства настільки 

швидко, щоб нейтралізувати тенденцію 

до зниження сільськогосподарських 

цін та доходів. 

Для зменшення впливу цих факторів з 

мінімізацією негативних наслідків підтримки, 

на їхню думку, необхідно поступово переходити 

від політики зростання фермерських 

доходів до політики їх стабілізації, тобто до 

зменшення різких коливань доходів і цін 

у різні роки. Також важливе значення має 

сприятлива несільськогосподарська політика, 

тому що сільське господарство значно 

Рис. 3. Вплив змін обсягів виробництва та попиту на ціни і доходи сільгоспвиробників 



Рис. 4. Проблема низького рівня доходів 

сільгоспвиробників у довгостроковому періоді 

інтегроване в економіку та швидко реагує на 

зміни грошової і бюджетної політики. 

При визначенні оптимального співвідношення 

між заходами на підтримку сільськогосподарських 

виробників (отриманням 

окремими господарствами від держави приватних 

благ) і заходами, спрямованими на 

розвиток сільських територій та врахування 

інтересів усього суспільства (надання державою 

суспільних благ) варто керуватись гіпотезами 

оптимального бюджету: аналітичною 

гіпотезою та гіпотезою загальної рівноваги 

[1, 112–119]. Ідея використання аналітичної 

гіпотези належить Р. Боуену та Р. Максгрейву. 

Відповідно до цієї гіпотези, дослідження 

необхідно розпочинати з визначення оптимальної 

пропозиції приватних благ (в нашо- 

му випадку – сум бюджетних коштів, 

які будуть спрямовані на підтримку 

сільгоспвиробників). Після цього вирішення 

проблеми видозмінюється 

таким чином, щоб враховувались 

специфічні властивості суспільних 

благ (рис. 5). 

На рис. 5 GK pr – крива пропозиції 

(граничних витрат), N A і N B – криві 

попиту двох індивідів (в нашому випадку 

– сільгосппідприємств) А та В 

на благо X pr при заданих цінах на всі 

інші товари, N (A+B) – крива сукупного 

попиту на приватне благо (бюджетну 

підтримку сільгоспвиробників), яка 

утворюється шляхом додавання кривих 

індивідуального попиту по горизонталі. 

За даних умов ринкова рівновага зміститься 

у точку перетину E. Спроба застосувати зазначений 

підхід до суспільних благ зумовлює 

серйозне ускладнення, оскільки на ці блага 

не поширюються закономірності ринку, 

отже криві ринкового попиту побудувати неможливо. 

Замість цього будуються так звані 

криві псевдопопиту на суспільне благо (криві 

граничної згоди на оплату). Для сільгосппідприємств 

А і В ці криві подані у вигляді MZB A 

і MZB B . На відміну від випадку приватних 

благ, крива колективної згоди на оплату суспільного 

блага MZB (A+B) утвориться шляхом 

додавання кривих індивідуального попиту 

по вертикалі, вона має проходити перпенди- 

Рис. 5. Оптимальна бюджетна пропозиція приватних (бюджетна підтримка сільгоспвиробників) 

і суспільних (фінансування розвитку сільських територій) благ (аналітична гіпотеза) 


кулярно до кривої граничних витрат GK о . У 

точці перетину обох кривих (Е) опиняється 

оптимальне значення суспільного блага (Х о ). 

Для представленої моделі, що складається 

з двох підприємств, випливає наступна умова 

оптимальності пропозиції бюджетної підтримки 

сільгоспвиробників: 

P = P = P = G K 

p r 

A 

p r 

B 

p r 


p r 

(1) 

Наведеній у рівнянні (1) рівності цін відповідає 

різний обсяг підтримки X pr , у якому 

має потребу кожне підприємство. Для суспільних 

благ умова виглядає наступним чином: 

A B 

A 

B 

P o + Po 

= MZB + MZB = 

G K 

o 

(2) 

Це означає, що сума коштів, сплачених 

підприємствами А і В (податків), має відповідати 

граничним витратам. В даному випадку 

спостерігається ситуація, протилежна отриманню 

приватних благ: кількість благ, що використовуються, 

однакова (дійсно, будь-яке 

підприємство не може користуватись дорогами, 

школами, лікарнями та іншими благами 

у більшій мірі, ніж інше підприємство), 

проте ціна, сплачена за ці блага у вигляді 

податків, різна. Відповідно до розглянутої 

моделі, побудованої на основі аналітичної 

гіпотези, пропозиція суспільних благ має 

збільшуватись доти, поки сума здійснених 

індивідами (сільгосппідприємствами, фермерами, 

громадянами) граничних вартісних 

оцінок (загальна готовність до сплати податків) 

відповідатиме граничним витратам. 

Одним із перших проблемою визначення 

оптимальної пропозиції державних благ 

одночасно з визначенням індивідуальних 

благ зацікавився П. Самуельсон, розробки 

якого заклали основу гіпотези загальної 

рівноваги (рис. 6). 

На рис. 6 показана кількість одиниць 

приватного та суспільних благ, які споживаються 

підприємствами А та В. При споживанні 

суспільного блага (Х о ) конкуренція відсутня, 

тому обидва підприємства користуються 

ним однаково. Приватне благо (бюджетна 

підтримка) надається кожному підприємству 

окремо. На рис. 6 вісь ординат відповідає 

пропозиції та споживанню суспільного блага 

(розвиток сільських територій). Для того, 

щоб віднайти оптимум Парето, необхідно 

обрати деяку криву байдужості одного із 

споживачів, наприклад, підприємства В. На 

третьому графіку криву виробничих можливостей 

CD суміщено з обраною кривою 

байдужості. Відстань між цими кривими 

показано у вигляді кривої ULK на першому 

графіку. Точка L цієї кривої відповідає 

набору підприємства А у Парето-оптимумі. 

Поліпшити становище підприємства А понад 

рівень, досягнутий у цій точці, можна лише 

погіршивши становище підприємства В. 

Таким чином дана комбінація суспільних і 

приватних благ є оптимумом Парето. З точки 

зору суспільства, добробут максимізується 

при пропозиції Х о2 одиниць суспільного і Х pr2 

одиниць приватного блага за даного рівня 

добробуту В. Аби мати можливість спожи- 

Рис. 6. Оптимальна бюджетна пропозиція приватних (бюджетна підтримка сільгоспвиробників) 

і суспільних (фінансування розвитку сільських територій) благ (гіпотеза загальної рівноваги) 


вати суспільне благо в кількості Х одиниць, 

о2 

суспільство має відмовитись від приватного 

блага в кількості С - Х . Необхідні для здій- 

pr2 

снення бюджетних видатків податки потрібно 

вилучати таким чином, щоб не порушити 

існуючі диспозиції підприємств. Відмінність 

гіпотези загальної рівноваги від аналітичної 

гіпотези полягає у різних підходах до початкового 

розподілу ресурсів. Поданий на 

рис. 6 метод можна застосовувати до різних 

рівнів добробуту підприємства А (І А 

1 


або ІА 

3 ), 

одержавши нову криву залишку ULK, і, відповідно, 

новий оптимум Парето в точці L. У 

результаті можна визначити найкращу комбінацію 

між фінансовою підтримкою сільгосппідприємств 

та фінансуванням розвитку 

сільських територій і інших суспільних послуг 

для сільгоспвиробників. 

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо, 

що теорія державного регулювання 

економіки характеризується розмаїттям підходів 

до проблеми необхідності державної 

підтримки сільського господарства. Це стало 

основою для формування теоретичних засад 

обґрунтування обсягів та структури підтримки 

аграрного сектора. У світовій практиці 

державного регулювання сільського господарства 

обов’язковим є узгодженість потреб 

аграріїв з бюджетними можливостями та наслідками 

для економіки країни. Вважаємо, 

що за сучасного стану сільського господарства 

України та з урахуванням рівня розвитку 

державного регулювання економіки України, 

обов’язковою умовою забезпечення оптимальної 

ефективності заходів, що здійснюються 

державою з метою підтримки аграрного 

сектора, є урахування можливих наслідків і 

використання гіпотез оптимального бюджету: 

аналітичної гіпотези та гіпотези загальної рівноваги. 

Це дозволить досягти найприйнятнішого 

для кожного етапу розвитку економіки 

країни рівня задоволення потреб виробників і 

споживачів сільськогосподарської продукції. 




нім. С. І. Терещенко та О. О. Терещенка / Передмова 

та наук. редаг. В. М. Федосова. – К.: Либідь, 

2000. – 654 с. 

2. Гайдуцький П. І. Про основні засади реформування 

системи державної підтримки сільського 

господарства та сільської території // 

Економіка АПК. – 2005. – №11. – С. 43–48. 

3. Демчак І. М. Ситуація в аграрному секторі 

економіки та заходи Уряду щодо державної підтримки 

розвитку АПК // Економіка АПК. – 2005. – 

№11. – С. 12–19. 

4. Зоря С. Взаємозалежність між сільським 

господарством та макроекономікою в Україні: 

Монографія. – К.: КНЕУ, 2005. – 216 с. 

5. Кропивко М. Ф. Методичний підхід до 

формування організаційно-економічного механізму 

державної підтримки розвитку сільського 

господарства // Економіка АПК. – 2006. – №11. – 

С. 13–18. 

6. Макконнелл Кэмпбелл Р., Брю Стэнли Л. 

Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2 

т.: Пер. с англ. 11-го изд. – Т.2. – М.: Республика, 

1992. – 400 с. 

7. Онегіна В. М. Державне регулювання цін 

і доходів сільськогосподарських товаровиробників: 

Монографія. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. – 590 с. 

8. Проблеми фінансової підтримки малих 

і середніх підприємств на селі / За ред. 

М. Я. Дем’яненка. – К.: ННЦ ІАЕ, 2004. – 240 с. 

9. Супіханов Б. К. Бюджетна підтримка сільського 

господарства // Економіка АПК. – 2007. – 

№2. – С. 61–67. 

10. Фещенко Н. М. Окремі аспекти державної 

підтримки сільськогосподарських товаровиробників 

// Агроінком. – 2006. – № 3–4. – С. 10–12. 

11. Шубравська О. В. Формування державної 

політики сприяння сталому розвитку агропродовольчої 

системи України // Економіка АПК. – 

2003. – № 3. – С. 46–50. 



ЦІноУТворення 

У конТекСТІ форМУвання 

джерел капІТальних 

ІнвеСТиЦІй в аграрноМУ 

СекТорІ 

Ірина ХОМИН 

Обґрунтовано шляхи згладжування диспаритету цін у контексті формування джерел 

капітальних інвестицій в аграрній сфері економіки. 

In the article the ways of smoothing of price disparity are offered in the context of forming of 

capital investments sources in the agrarian sphere of economy. 

Успішний розвиток аграрного сектора 

економіки України можливий лише за умови 

здійснення суттєвих капітальних інвестицій. 

Ефективне ж проведення інвестиційної діяльності 

потребує перегляду підходів щодо 

формування необхідних для цього ресурсів, 

бо наслідки нинішньої політики ціноутворення 

на промислову й сільськогосподарську 

продукцію в поєднанні з недоліками існуючої 

практики накопичення джерел капітальних 

інвестицій не забезпечують навіть простого 

відтворення основних засобів. Тому ця 

проб лема є важливим науковим і практичним 

завданням. 

Проблемам фінансового забезпечення 

капітальних інвестицій в аграрній сфері 

присвятили свої праці відомі науковці, серед 

яких Я. Білоусько, М. Кісіль, М. Павлишенко, 

Г. Підлісецький, В. Ситник та ін. [1, 2, 4, 5]. 

Власне, їхні дослідження стали методологічною 

основою для формулювання цілей статті 

та обґрунтування її завдання. 

Визначення напрямків вирішення проблеми 

диспаритету ціноутворення на сільськогосподарську 

продукцію і засоби виробництва 

є, на думку автора, головною 

причиною викривлення економічних взаємовідносин 

при здійсненні капітальних інвестицій 

сільськогосподарськими товаровиробниками. 

Відомо, що зниження обсягів інвестицій 

в аграрному секторі України спостерігається 

упродовж більш ніж 15 останніх років, причому 

за всіма джерелами: за рахунок прибутку, 

амортизаційних відрахувань, бюджетних 

вкладень, банківських кредитів [1, 582]. 

Основною причиною цього є спотворення 

ціноутворення, зумовлене тим, що перехід 

до ринкових відносин в Україні здійснювався 

з порушенням об’єктивних економічних 

законів. Як зазначає М. Павлишенко, при 

цьому вилучили саму серцевину – трудову 

теорію товарних відносин, залишивши тільки 

ринкову кон’юнктуру, і, таким чином, перетворили 

її в антипод товарного виробництва 

– стихійний, спекулятивний, середньовічний 

базар, в засіб перерозподілу доходів на користь 

“кон’юнктурників” [3, 578]. 

Як підтвердження цьому можна навести 

не тільки фінансування капітальних інвестицій, 

а й будь-який вид операційної діяльності 

сільськогосподарських підприємств, 


оскільки диспаритет цін спостерігається 

стосовно розрахунків за мінеральні добрива, 

паливно-мастильні матеріали, електроенергію, 

засоби захисту рослин і тварин 

тощо. Однак найбільшими є так звані “ножиці 

цін” при здійсненні капітальних інвестицій 

в основні засоби. Зокрема, якщо в 1990 р. 

для купівлі трактора загального призначення 

Т – 150 К треба було продати 27,4 т молока, 

або 3,9 т великої рогатої худоби, чи 4,3 т 

свиней, то у 2000 р. відповідно – 195,0; 50,5 

і 32,5 т. Один із найпоширеніших просапних 

тракторів ПМЗ – 6 АЛ в 1990 р. “коштував” 

9,4 т соняшнику, а в 2000 р. – 73,6. Зернозбиральний 

комбайн СК-5 “Нива” в 1990 р. 

можна було купити за 34,2 т зерна, а в 2000 р. 

– за 383 т. За бурякозбиральну машину КС – 

6 треба було віддавати, відповідно, 368,5 і 

1249,8 т цукрових буряків [1, 583]. 

Не покращилась ситуація і після 2000 р., 

оскільки співвідношення цін на сільськогосподарську 

продукцію та інвестицій в основний 

капітал було таким же несприятливим 

(табл. 1). 

Винятком став 2007 р., коли вперше за 

період після 2000 р. це співвідношення змінилось 

на користь аграрного сектора. Однак 

сталось це не завдяки зміні методології 

ціноутворення, а внаслідок значного спаду 

виробництва валової продукції сільського 

господарства, особливо зернових культур – 

відповідно на 5,6 та 14,6 відсотків і тимчасового 

підвищення цін, оскільки попит не забезпечувався 

пропозицією товаровиробників. 

Бо вже у 2008 р. динаміка цін на сільськогосподарську 

продукцію повернулась 


Співвідношення цін за 2001–2007 рр. 

у русло попередніх тенденцій. Приміром, 

збільшення виробництва зернових культур 

зумовило майже двократне зниження цін на 

них. Водночас ціни на матеріально-технічні 

засоби промислового виробництва далі 

зростали. Зокрема, вартість складних мінеральних 

добрив (нітроамофоски) збільшилась 

у 3,3 рази, паливно-мастильних матеріалів 

– у 2 рази тощо. 

Однак при цьому, як не дивно, за свідченням 

Я. Білоуська, вітчизняне сільськогосподарське 

машинобудування знаходиться 

в такому ж становищі, що й сільське 

господарство, оскільки рентабельність виробництва 

тракторів загального призначення 

знизилась із 19,2% у 1991 р. до мінус 

5,4% у 2001 р., просапних тракторів, тракторів 

з 14,9% до мінус 7,4%. Збитковим було 

виробництво плугів, борін, машин для внесення 

в ґрунт мінеральних добрив і вапна, 

жниварок, бурякозбиральних комплексів, 

роздавачів, транспортерів для прибирання 

гною, навантажувачів сільськогосподарського 

призначення. Взагалі ж вітчизняне сільгоспмашинобудування 

працює в режимі 3 – 

5% прибутковості [1, 583]. 

Причиною таких парадоксів, коли при 

диспаритеті цін 7:1 не на користь сільського 

господарства жодної вигоди водночас не 

мають виробники засобів виробництва для 

цієї галузі, є те, що, як зазначає М. Павлишенко, 

із ціни вилучено її вартісну основу 

і увесь процес ціноутворення зведено до 

суб’єктивного фактора. В результаті ціна із 

засобу забезпечення товарних відносин і 

регулятора розвитку виробництва перетво- 


Індекси цін до грудня попереднього року 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 

Індекс цін реалізації продукції 

сільськогосподарськими підприємствами 

105,0 87,4 120,6 105,7 108,1 107,4 138,0 

Індекс цін інвестицій в основний капітал 120,8 108,9 131,3 128,0 101,9 119,0 ... 

Індекс цін на будівельно-монтажні роботи 116,0 105,8 108,5 138,9 134,0 111,8 126,1 

* Складено на основі даних Держкомстату України, 1998–2008, http://www.ukrstat.gov.ua/ 


рилась у засіб спекулятивного збагачення 

посередників за рахунок і виробників, і споживачів 

[3, 578]. 

Ця проблема є нагальною, бо інерційний 

потенціал сільськогосподарського виробництва 

себе вже вичерпав, що насамперед 

засвідчує невпинне скорочення поголів’я 

тварин, незважаючи на зростання цін на 

продукти тваринного походження (табл. 2). 

Особливо відчутним є спад поголів’я, 

оскільки саме стосовно молока процес ціноутворення 

є найбільш викривленим: при 

стабільності тенденцій підвищення роздрібних 

цін на молочні продукти (незалежно від 

сезонів їх продажу) на молокосировину вони 

традиційно падають у весняно-літній період. 

Таким чином, наявний парадокс – зростання 

роздрібних цін не супроводжується такою ж 

динамікою цін закупівлі молока, м’яса та ін. 

В результаті, сільськогосподарські товаровиробники 

не отримують достатніх коштів для 

формування джерел капітальних інвестицій 

у галузь тваринництва, а споживач, сплачуючи 

все більшу ціну за продтовари, по 

суті, інвестує зарубіжного товаровиробника, 

оскільки попит на молочні і м’ясні продукти 

покривається в Україні не за рахунок власного 

виробництва, а здебільшого завдяки їх 

імпорту. 

У свою чергу, зростаючий дисбаланс 

у задоволенні попиту на молочні та м’ясні 

продукти вітчизняного виробництва й пер- 


манентність скорочення поголів’я тварин в 

аграрному секторі нагадують замкнуте коло, 

яке традиційними методами розірвати не 

вдається. Незважаючи на те, що держава 

намагається виправити недоліки у ціноутворенні 

шляхом дотування аграрного сектора 

економіки, це не справляє впливу на окреслені 

вище тенденції (рис. 1). 

Так, за період 2000–2003 рр. бюджетне 

фінансування стрімко зростало, але сільськогосподарські 

підприємства залишались 

збитковими (винятком є 2001 р., коли завдяки 

сприятливим погодним умовам значно 

збільшилась валова продукція рослинництва, 

були перекриті збитки у тваринництві, 

яке мало рівень збитковості – 7%). 

Проте й у наступні роки, попри прибутковість 

сільськогосподарських підприємств, 

жодного взаємозв’язку між обсягом дотацій 

з бюджету та фінансовими результатами 

нема: бюджетне фінансування стабільно 

зростає – упродовж 2004–2007 рр. у 2,4 

рази, прибуток же збільшився лише на 57,7 

відсотка. 

Причиною такої невідповідності, окрім 

того, що дотування аграрного сектора недосконале, 

є ігнорування простої істини: кращого 

механізму регулювання економічних 

взаємовідносин, ніж ціновий, економічна наука 

не винайшла. 

Зокрема й раніше жодні позацінові заходи 

щодо нарощування обсягів продукції 


Індекси споживчих цін на молоко- і м’ясопродукти та динаміка поголів’я тварин за 2000–2007 рр. 

Індекси споживчих цін на: 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 

– молоко та молочні продукти: 118,9 107,0 102,5 114,4 121,6 119,4 107,4 144,7 

– масло вершкове 96,5 95,6 110,0 108,6 108,7 110,6 107,8 142,6 

– м’ясо та птицю 169,3 129,7 83,3 111,1 148,6 115,8 91,7 150,2 

– ковбасні вироби 138,3 119,0 97,0 103,7 127,9 116,5 102,4 118,3 

поголів’я тварин, тис. голів: 

– ВРХ 

9423,7 9421,1 9108,4 7712,1 6202,9 6514,1 6175,4 5683,2 

– в т. ч. корів 4958,3 4918,1 4715,6 4283,5 3926,0 3635,1 3346,7 3139,7 

– свиней 7652,3 8369,5 9203,7 7321,5 6466,1 7052,8 8055,0 7266,3 



Млрд.грн. 

14 

12 

10 

8 

6 

4 

2 

0 

-2 

-4 

сільського господарства успіху не мали, хоч 

теж застосовувалось дотування виробництва 

насамперед тваринницької продукції: приміром, 

у 1990 р. його сума становила 5 млрд. 

руб., або була у три рази більшою, ніж у 

2007 р., якщо зважити відповідні курси валют. 

Вже з 1985 р. почалась тенденція скорочення 

поголів’я тварин й виробництва молока і 

м’яса, яка не подолана досі. Вона спричинила 

різке зменшення споживання вироблених 

із них продуктів на душу населення. 

Водночас треба мати на увазі, що сьогодні 

існує певне протиріччя у формуванні 

цін на продукцію. Зокрема, ціна виробництва 

формується на основі витрат живої й 

уречевленої праці. Причому остання складова 

визначається за минулими вартісними 

значеннями основних засобів, оскільки їх 

амортизація нараховується від балансової 

вартості. Таким чином, включена у собівартість 

продукції частка амортизації завжди 

буде меншою від дійсної потреби у джерелі 

відтворення такого об’єкта основних засобів 

як унаслідок інфляції, так особливо через 

зазначений вище диспаритет цін, який 

упродовж 1990 – 2007 років мав тенденцію 

до підвищення. Отже, в існуючому процесі 

ціноутворення спонтанно закладено хибний 

підхід щодо формування такого джерела ка- 


Бюджетні дотації Фінансові результати 

2,33 

0,1 

0,6 

0,08 -0,03 

-0,4 

2000 

-2,2 

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 


4,5 

Роки 

Рис. 1. Бюджетні дотації і фінансові результати сільськогосподарських підприємств 

у 2000-2007 роках 

пітальних інвестицій, через те, що вартість 

товару визначають за минулими витратами 

(зносом основних засобів), у той час, як 

формування джерела капітальних інвестицій 

навіть при простому відтворенні об’єктів 

має здійснюватись відповідно до їх майбутньої 

вартості. 

Формування достатнього обсягу джерел 

капітальних інвестицій в аграрному секторі 

економіки потребує насамперед усунення 

наявних перекосів у ціноутворенні. Зокрема, 

надмірний диспаритет цін на сільськогосподарську 

і промислову продукцію, який до 

того ж має стійку тенденцію до зростання, 

унеможливлює забезпечення сільськогосподарських 

підприємств власними джерелами 

для хоча б простого відтворення основних 

фондів. 

Одним же із шляхів згладжування цінового 

диспаритету може бути ширше застосування 

прямих зв’язків сільськогосподарських 

підприємств із заводами-виробниками техніки, 

будівельних матеріалів, бо значна частка 

маржі при їх закупівлі осідає у посередників, 

внаслідок чого як перші, так і другі не мають 

можливостей здійснювати капітальні інвестиції 

у виробництво. 

Необхідно переглянути методологію й 

методику ціноутворення на сільськогоспо- 


4,8 

2,6 

9,7 

3,5 

8,3 

2,5 

11,6 

4,1

дарську продукцію. Ціна виробника, за нашим 

переконанням, має формуватись з урахуванням 

потреби в джерелах капітальних 

інвестицій зношених об’єктів, відповідно до 

їх майбутньої вартості, а не зносу, котрий завжди 

відображає тільки минулі витрати. 

Зважаючи на те, що окреслена проблема 

не вичерпується розглянутими у статті 

аспектами, її подальші дослідження вважаємо 

перспективними. 


1. Білоусько Я. К. Міжгалузеві цінові співвідношення 

в агропромисловому комплексі України 

// Формування і реалізація державної політики 

розвитку матеріально-технічної бази агропромислового 

комплексу в Україні. – К.: ІАЕ УААН, 

2003. – 653 с. 


2. Кісіль М. І., Ролінський О. В. Ефективність 

інвестицій сільськогосподарських виробничих 

кооперативів. – К.: ННЦ ІАЕ, 2006. – 228 с. 

3. Павлишенко М. М. Роль ціни у відтворенні 

підприємств // Формування і реалізація державної 

політики розвитку матеріально-технічної бази 

агропромислового комплексу в Україні. – К.: ІАЕ 

УААН, 2003. – 653 с. 

4. Підлісецький Г. М. Матеріально-технічна 

база сільського господарства: стан, оновлення, 

оцінка // Організаційно-економічні проблеми розвитку 

АПК / За ред. П. Т. Саблука. – Ч. IV. – 241 с. 

5. Ситник В. П. Формування і реалізація державної 

політики розвитку матеріально-технічної 

бази АПК в Україні // Формування і реалізація державної 

політики розвитку матеріально-технічної 

бази агропромислового комплексу в Україні. – К.: 

ІАЕ УААН, 2003. – 653 с. 



МІСЦевІ бЮджеТи як 

джерело фІнанСУвання 

лЮдСького роЗвиТкУ 

Вікторія БУЛАВИНЕЦЬ 

Розглянуто передумови виникнення та особливості концепції людського розвитку. 

Проаналізовано структуру соціальних видатків місцевих бюджетів України та з’ясовано 

їх роль у реалізації завдань людського розвитку. Окреслено напрямки удосконалення діючого 

порядку фінансування соціальної сфери відповідно до потреб забезпечення належного 

рівня людського розвитку в Україні. 

Pre-conditions of origin and conception of human development are considered; the social 

charges structure of local budgets of Ukraine is analyzed and find out its role in realization of tasks 

of human development; outlined directions of financial sphere improvement in accordance with 

requirements of irrespective level providing of human development in Ukraine. 

Визначені в Україні орієнтири на побудову 

соціальної ринкової економіки, яка є 

досить поширеною в країнах Західної Європи, 

вимагають концентрації уваги на людині 

як особистості. За таких умов, завданням 

держави є створення такого економічного і 

соціального порядку, який забезпечить свободу 

і право на індивідуальний розвиток, 

індивідуальну відповідальність та соціальну 

захищеність кожному індивіду. Вагомим 

чинником соціально-економічного розвитку 

будь-якої країни є бюджетні видатки, які в 

умовах демократичного суспільства стають 

основним джерелом забезпечення життєвих 

потреб громадян. Особливого значення нині 

набувають видатки місцевих бюджетів, левова 

частка яких спрямовується на фінансування 

соціальних заходів і які є важливою 

складовою інвестицій у розвиток людини. 

Проблеми фінансування людського 

розвитку відображені в дослідженнях бага- 

тьох вітчизняних вчених, зокрема в працях 

К. Павлюк, О. Кириленко, І. Луніної, Д. Полозенка, 

В. Федосова, С. Льовочкіна, С. Юрія 

та інших. Пріоритети людського розвитку 

нині активно досліджують такі вчені-економісти, 

як О. Грішнова, Е. Лібанова, Н. Власенко, 

О. Власюк та інші. Однак, в наукових 

доробках проблеми соціальних видатків і 

людського розвитку розглядаються розрізнено, 

відокремлено. Проте існує потреба у 

комплексному, системному дослідженні зазначених 

питань. 

Метою статті є з’ясування ролі та значення 

соціальних видатків місцевих бюджетів у 

реалізації завдань людського розвитку. 

Проблеми людини є домінантою у дослідженнях 

науковців багатьох поколінь. Ще 

стародавні мислителі стверджували, що людина 

є не лише засобом збільшення виробництва, 

а й найважливішою метою розвитку 

[1, 381]. Майже до середини ХХ ст. вивчення 


інтересів людини базувалося на множинності 

її потреб. Свого часу американський 

соціолог А. Маслоу зумів розташувати їх за 

принципом пріоритетності, створивши відому 

“піраміду потреб”. Базовими, фундаментальними 

у ній визнано матеріальні (фізіологічні) 

потреби. Однак бажання людини не 

зводяться лише до задоволення фізіологічних 

потреб, тобто до потреб в їжі, воді, одязі, 

житлі, відтворенні свого роду. А тому, на 

вищих щаблях піраміди А. Маслоу розташував 

суто соціальні потреби. На вершині цієї 

структуризації знаходиться найвизначальніша 

потреба людини – потреба у самореалізації, 

тобто у розвитку своїх можливостей та 

здібностей, які спрямовуються на покращення 

свого життя та добробуту, на виробництво 

товарів та послуг [2, 10]. Все це свідчить про 

те, що саме соціальна компонента є визначальною 

у складній гаммі людських потреб. 

Отже, численні потреби людини є рушійною 

силою виробництва та всього 

соціально-економічного прогресу. Виробництво 

й економіка одночасно підпорядковуються 

задоволенню людських потреб та 

самі їх формують. 

Наприкінці минулого століття, на етапі 

формування постіндустріального суспільства, 

домінуючим стало розуміння важливості 

всебічного розвитку людини, оскільки 

саме вона спроможна забезпечити найвищі 

темпи економічного зростання. Це спричинило 

виникнення, на основі попередніх вагомих 

наукових здобутків, нової економічної 

течії – концепції людського розвитку, інтелектуальною 

основою якої є теорія людського 

капіталу. Вона стала поворотним пунктом у 

мотивації людського розвитку, в тенденціях 

ставлення до галузей соціальної сфери, що 

забезпечують цей розвиток, – освіти, охорони 

здоров’я, культури тощо, зокрема в аспекті 

їх ресурсного забезпечення. 

У 80-х рр. ХХ ст. Програмою розвитку 

ООН були створені організаційні рамки для 

поширення ідей та практики концепції людського 

розвитку в усьому світі. Сьогодні досвід 

соціально-економічного зростання тих 


країн, стратегія розвитку яких опиралася на 

людський чинник (Швеція, Данія, Фінляндія, 

Тайвань, Корея, Німеччина, Японія) є 

яскравим підтвердженням реалізації даної 

концепції, що забезпечило в цих країнах високу 

динаміку економічного розвитку та вражаючі 

соціальні результати. Так, підвищення 

частки бюджетних видатків на соціальне 

забезпечення, на розширення і модернізацію 

соціальної інфраструктури, на потреби 

освіти та охорони здоров’я в середньому від 

10–12% у 1960 р. до 25–38 % у 1990 р. сприяло 

суттєвому зростанню за цей період (за 

різними підрахунками від 1/5 до 1/3) ВВП у 

даних країнах [3, 22]. 

В основу концепції людського розвитку 

покладено принцип, згідно з яким економіка 

існує для розвитку людини, а не людина 

− заради розвитку економіки. Людський розвиток 

трактується як мета та критерій суспільного 

прогресу, як такий засіб збільшення 

доходу, що набуває цінності лише за умови 

реального впливу на добробут людей. Такий 

методологічний підхід суттєво вирізняє зазначену 

теорію з-поміж усіх інших, котрі базуються 

на зростанні ВВП і де людина розглядається 

опосередковано. 

Особливостями концепції людського 

розвитку є наголошення на активності людей 

як суб’єктів процесу свого власного розвитку 

та акцентування уваги не лише на реальних 

або потенційних працівниках, а й на всіх індивідах 

загалом, у т. ч. непрацездатних та 

економічно неактивних. Також характерним 

принципом є підхід до освіти як до важливої 

складової загальної культури людства та надання 

пріоритетності тим секторам, які сприяють 

покращенню якості життя. 

Інтегральним узагальненим показником, 

що відображає рівень людського розвитку, є 

індекс людського розвитку, методологія розрахунку 

якого базується на трьох основних 

критеріях, що найповніше відображають 

ключові можливості у забезпеченні всього 

процесу людського розвитку: стан здоров’я, 

рівень освіти і добробут населення. Цим 

напрямкам у структурі бюджету відповіда- 


ють видатки на охорону здоров’я, освіту, соціальний 

захист і соціальне забезпечення 

населення. Для характеристики фінансової 

складової індексу регіонального людського 

розвитку в Україні сформовано перелік показників, 

що визначають обсяг соціальних 

витрат місцевих бюджетів (у грн. на 100 тис. 

осіб), основними серед яких є: 

– видатки місцевих бюджетів на освіту; 

– видатки місцевих бюджетів на охорону 

здоров’я; 

– видатки місцевих бюджетів на соціальний 

захист; 

– трансферти Державного бюджету [4, 78]. 

Отже, незаперечним є той факт, що місцевим 

бюджетам і, зокрема, соціальним видаткам 

із цих бюджетів надається важливе 

значення у реалізації концепції людського 

розвитку. І це не дивно, адже відповідно до 

основних положень Європейської хартії місцевого 

самоврядування, виконання соціальних 

зобов’язань держави повинно покладатися 

на ті органи влади, які безпосередньо 

наближені до громадян та найкраще знають 

їх потреби. Саме тому більшість видатків 

соціального спрямування (близько 70% у 

структурі зведеного бюджету України) здійснюються 

з місцевих бюджетів. Тобто, повноваження 

органів місцевого самоврядування 

– це децентралізоване виконання соціальних 

зобов’язань держави щодо своїх громадян. 

Діяльність інституту місцевого самоврядування 

є нормою демократичного розвитку, тому 

в умовах посилення в Україні євроінтеграційних 

процесів збільшується навантаження на 

органи місцевого самоврядування і, зокрема, 

на їхню фінансову основу – місцеві бюджети. 

Роки 


Однак, незважаючи на важливу роль 

місцевих бюджетів як в соціальному, так і 

в економічному розвитку держави, сьогодні 

вони не є самодостатніми, що в свою чергу 

впливає на обсяги їх видатків. Поряд з тим, 

що впродовж останніх років у структурі видатків 

місцевих бюджетів найбільшу частку 

становлять соціальні видатки (більше 70%), 

має місце ціла низка проблем у сфері забезпечення 

достатнього бюджетного фінансування 

галузей, що визначають людський 

розвиток. 

Основною проблемою є те, що основна 

увага у наявному бюджетному механізмі 

зосереджується на обсягах фінансування, 

тоді як якісні показники, що характеризують 

економічну та соціальну ефективність бюджетних 

витрат, до уваги майже не беруться. 

Наслідком цього є низька ефективність бюджетних 

видатків щодо забезпечення розвитку 

людського потенціалу. 

Аналіз структури видатків місцевих 

бюджетів на соціальні заходи дає змогу 

стверджувати, що серед досліджуваних показників 

найбільшу частку за 2005–2007 рр. 

становлять видатки на освіту – понад 40% 

від загального обсягу соціальних видатків 

(табл.1). Однак в останні роки спостерігається 

поступове зменшення цього показника 

(рис.1). Аналогічна тенденція характерна 

і для видатків на охорону здоров’я, частка 

яких у складі видатків місцевих бюджетів на 

соціальні заходи зменшилась у 2007 р., порівняно 

з 2005 р. на 3,6%. 

Поряд з цим, відбувається збільшення 

частки видатків на соціальний захист та соціальне 

забезпечення, яка у 2007 р. зросла 

Динаміка видатків місцевих бюджетів України на соціальні цілі* 

Видатки на соціальні цілі, 

всього (млн. грн., %) 

освіта 

* Розраховано за даними Державного казначейства України 

охорона 

здоров’я 

у тому числі: 


соціальний захист 

і соціальне забезпечення 

2005 35375,1 100 45,9 33,2 20,9 

2006 48489,4 100 44,7 33,2 23,1 

2007 68877,4 100 42,4 29,6 28,0 



Рис.1. Структура видатків місцевих бюджетів України на соціальні цілі 

порівняно із 2005 р. на 7,1% (з 20,9% до 

28%). Однак це ще не є свідченням ефективності 

бюджетних видатків на дану сферу. 

В умовах становлення інформаційного 

суспільства важливого значення набувають 

видатки на освіту, оскільки вона є визначальним 

чинником формування й розвитку людського 

капіталу. “Освіта – це інвестування в 

індивідів, яке породжує віддачу, як і будь-яке 

інше капіталовкладення” [5, 455]. Розробка 

і реалізація широкомасштабної довгострокової 

стратегії модернізації усієї системи 

освіти, наближення її до європейських стандартів, 

до потреб внутрішнього розвитку 

держави є базовою передумовою розвитку 

і примноження людського капіталу в Україні. 

В економічній літературі існує думка, що 

найвища віддача відбувається при вкладанні 

коштів у дошкільну, початкову та середню 

освіту. За різними оцінками, до 30% приросту 

ВВП країни отримують за рахунок витрат 

на початкову і середню освіту, а вища – дає 

відповідно до 8–15% приросту [6, 297]. 

Вищевикладені тенденції підтверджуються 

даними, наведеними у табл. 2, які 

характеризують склад, структуру і динаміку 

видатків на освіту. Розрахункові показники 

переконливо свідчать про те, що видатки 

місцевих бюджетів є важливим джерелом 

фінансування, в основному, дошкільної 

та загальної середньої освіти. Основна 

частина коштів бюджетів місцевого само- 

врядування спрямовується на утримання 

шкіл-дитячих садків, загальноосвітніх 

шкіл, ліцеїв, гімназій, шкіл-інтернатів тощо. 

Так, у 2007 р. на потреби загальної середньої 

освіти було використано 18727,1 млн. 

грн., що на 11260,7 млн. грн. більше, ніж у 

2004 р. Це свідчить про позитивну динаміку 

фінансування цієї сфери. Ще однією досить 

вагомою групою видатків у зазначеній 

сфері є видатки на дошкільну освіту. Їх розмір 

також значно зріс порівняно з 2004 р. 

Зокрема, у 2004 р. видатки на дошкільну 

освіту становили 2045 млн. грн. або 18,4% 

усіх видатків на освіту, а у 2007 р. – зросли 

до 5225,2 млн. грн. Хоча відносно загальної 

величини видатків на освіту їх частка зменшилась 

у 2007 р. до 17,9%. Однак, порівняння 

темпів зростання видатків місцевих 

бюджетів на дошкільну освіту з темпами 

зростання охоплення дітей дошкільними 

закладами за 2004–2006 рр. свідчить про 

те, що збільшення обсягу фінансування не 

має суттєвого впливу на рівень охоплення 

дітей дошкільними закладами. Охоплення 

дітей дошкільними закладами у відсотках 

до кількості дітей відповідного віку становить 

54% [7, 2]. 

Бюджетне фінансування освіти має базуватися 

на укрупнених нормативах, орієнтованих 

не на вхідні параметри і початкові 

умови функціонування, а на вихідні показники, 

що характеризують кінцеві результати ді- 


яльності освітніх закладів. Надання їм більшої 

самостійності у напрямках використання 

ресурсів, виокремлених за нормативами, 

дозволить ефективніше використовувати 

обмежені бюджетні ресурси. Адже підвищення 

ефективності використання фінансових 

та матеріально-технічних ресурсів, 

які залучаються для забезпечення розвитку 

освітньої галузі, є базовою передумовою виконання 

Концепції Державної програми розвитку 

освіти на 2006–2010 рр., спрямованої 

на розширення обсягів охоплення населення 

освітою та інтеграцію України в європейський 

освітній простір [8,12]. 

Наступною важливою групою видатків 

місцевих бюджетів, що забезпечують 

людський розвиток, є видатки на охорону 

здоров’я. Турбота про здоров’я своїх громадян 

є однією із найважливіших соціальних 

функцій держави, оскільки становить фундамент 

людського розвитку та економічного 

зростання. Збереження й розвиток потенціалу 

здоров’я населення як складової людського 

розвитку є основним імперативом 

сучасного цивілізаційного прогресу. 

Нині населення України становить трохи 

більше 46 мільйонів і невпинно скорочується. 

Тривалість життя в державі – найнижча 

в Європі. Загрозливими є масштаби смертності 

серед чоловіків працездатного віку. Се- 


Групи видатків 

2004 р. 

млн. грн % 

2007 р. 

млн. грн. % 

Дошкільна освіта 2045,0 18,4 5 225,2 17,9 

Загальна середня освіта 7466,4 67,1 18 727,1 64,2 

Професійно-технічна освіта 47,8 0,4 529,1 1,8 

Вища освіта 391,6 3,5 1 038,1 3,6 

Післядипломна освіта 87,7 0,8 205,5 0,7 

Позашкільна освіта та заходи із позашкільної 

роботи з дітьми 

689,7 0,2 1 718,8 5,9 

Програми матеріального забезпечення 

навчальних закладів 

1,2 0,01 1,1 0,01 

Інші заклади та заходи у сфері освіти 403,8 3,6 1 739 5,9 

Освіта, усього 11133,2 100 29 183,9 100 

*Складено за даними Державного казначейства України. 

Видатки місцевих бюджетів України на освіту* 


ред дітей, зокрема школярів, здорова лише 

кожна десята дитина. Україна лідирує в Європі 

за темпами поширення такої загрозливої 

хвороби, як СНІД; набуває епідемічного 

характеру захворювання на туберкульоз; 

щороку майже сто тисяч наших громадян 

вмирає від онкозахворювань [9, 13]. Все це 

свідчить про те, що дана галузь потребує 

значних коштів, насамперед бюджетних. 

В Україні право на медичну допомогу 

закріплене в Конституції. Згідно з Основним 

законом, охорона здоров’я забезпечується 

державним фінансуванням відповідних 

соціально-економічних, медико-санітарних і 

оздоровчо-профілактичних програм. Кошти 

місцевих бюджетів, асигновані на охорону 

здоров’я, використовуються для забезпечення 

населення гарантованим рівнем медичних 

послуг, для проведення профілактичних 

заходів тощо. 

Як свідчать дані табл. 3, на охорону 

здоров’я з місцевих бюджетів України у 

2007 р. було спрямовано 20396,5 млн. грн. 

Це на 11684,9 млн. грн. більше, ніж у 2004 

році. Близько 78% цих видатків становлять 

кошти, що спрямовувалися на утримання 

лікарень та санаторно-курортних закладів. 

Також, майже незмінною (порівняно з 

2004 р.) залишилася і частка коштів, які використовувалися 

на фінансування поліклінік 

170 Світ фінансів. 4 (17), грудень 2008 р.

та амбулаторій, швидкої та невідкладної 

допомоги – в межах 15,5%. Поряд з цим, 

незначними залишаються видатки місцевих 

бюджетів на проведення санітарнопрофілактичних 

та протиепідемічних заходів, 

на придбання медичного обладнання, 

інструментів, протезів та іншої продукції, 

що використовується в медичній практиці. У 

2007 р. вони становили 0,1% від загальної 

суми видатків місцевих бюджетів на охорону 

здоров’я. 

Незважаючи на збереження загальних 

позитивних тенденцій у фінансуванні охорони 

здоров’я, той рівень бюджетного фінансування, 

який існує нині, є недостатнім і 

забезпечує лише близько половини потреби 

галузі. А тому, розвиток цієї сфери супроводжується 

загостренням цілої низки проблем. 

Зокрема, система управління медичною галуззю 

в Україні значною мірою успадкована 

від командно-адміністративної економіки. 

В ній існує чітка ієрархія, тому органи місцевого 

самоврядування мають обмежені 

повноваження щодо розробки та реалізації 

регіональної політики охорони здоров’я. Ще 

донедавна у сфері охорони здоров’я не було 

й мови про конкуренцію між закладами або 

боротьбу за пацієнта шляхом підвищення 

якості надання медичної допомоги чи шляхом 

зниження її вартості. 

Проблемою функціонування галузі є 

також недостатній рівень забезпечення населення 

гарантованим безоплатним рівнем 

медичної допомоги, який передбачено Кон- 


Видатки місцевих бюджетів України на охорону здоров’я* 

Група видатків 



2004 р. 2007 р. 

млн. грн. % млн. грн. % 

Поліклініки і амбулаторії, швидка та 

невідкладна допомога 

1354,3 15,5 3139,8 15,4 

Лікарні та санаторно-курортні заклади 6782,9 77,9 15791,9 77,4 

Санітарно-профілактичні та протиепідемічні 

заходи і заклади 

9,0 0,1 16,8 0,1 

Інша діяльність у сфері охорони здоров’я 565,4 6,5 1448,1 7,1 

Охорона здоров’я, всього 8711,6 100 20396,5 100 

ституцією України. За рахунок коштів бюджетів 

фінансуються не медичні послуги (їх 

якість, своєчасність та ефективність), а поточне 

утримання закладів охорони здоров’я. 

Тобто фінансується не споживач, а виробник 

медичних послуг, який зацікавлений не в їх 

якості, а в їх кількості. Тому спостерігається 

зростання кількісних показників – використання 

“ліжко-днів”, кількості посад лікарів, 

кількості відвідувань тощо, а не якісних – 

збільшення тривалості життя, зменшення 

кількості хронічних хворих, отримання своєчасної 

і в повному обсязі медичної допомоги 

[10, 181]. Отож, принципи фінансування 

медичної галузі не відповідають вимогам 

ринкової економіки. 

Ще однією проблемою системи охорони 

здоров’я є неефективне використання наявних 

фінансових ресурсів. Широка мережа 

медичних закладів, яка залишилася ще від 

радянських часів, потребує оптимізації відповідно 

до чисельності населення та попиту 

на медичні послуги. 

Важливими видатками місцевих бюджетів 

України, що мають соціальну спрямованість, 

є також видатки на соціальний захист 

та соціальне забезпечення. Як наголошують 

західні вчені, зокрема Ш. Бланкарт, “…в 

умовах демократії соціальне забезпечення 

є найпріоритетнішою функцією держави, 

оскільки громадяни мають високий рівень 

потреби в соціальному захисті. Тому й існує 

попит на даний вид суспільних благ. Саме 

держава в умовах ринку покликана здійсню- 

Світ фінансів. 4 (17), грудень 2008 р. 171

вати соціальне забезпечення окремих індивідів 

з метою захисту їх від можливих фінансових 

ускладнень. До незаперечної функції 

держави належить також соціальний захист 

найбідніших громадян, яким поодинці дуже 

важко знайти своє місце в суспільстві” [11, 

269]. Однак державна соціальна допомога, 

яка є одним із базових і вихідних положень 

соціальної ринкової економіки, повинна надаватися 

тільки тим, хто її потребує, адже 

чим більш масштабна система державної 

соціальної “благодійності”, тим нижча її 

ефективність. Отже, соціальні проблеми 

повинні вирішуватись не лише за рахунок 

держави (бюджетних коштів), а насамперед 

через підвищення ефективності економіки 

на основі конкурентного ринку. Завдання 

держави – створити для цього належні організаційно-правові 

та економічні умови, 

спрямовані на забезпечення добробуту кожного 

члена суспільства за конкретних економічних 

умов, що мають на меті соціальний 

захист переважно непрацездатного населення. 

До них належать різноманітні виплати 

незахищеним верствам населення, малозабезпеченим 

громадянам, сім’ям з дітьми, 

інвалідам, реабілітованим тощо. 

З табл. 4 видно, що видатки місцевих 

бюджетів України на потреби соціального 

захисту та соціального забезпечення мають 

тенденцію до зростання, що свідчить про 


позитивну динаміку збереження соціального 

спрямування бюджету. Зокрема, у 2007 р. 

на соціальний захист та соціальне забезпечення 

населення з місцевих бюджетів України 

було спрямовано 19297 млн. грн., що на 

12159,8 млн. грн. більше, ніж у 2004 р. 

Одним із пріоритетних напрямків державної 

соціальної політики є соціальний захист 

сім’ї, дітей та молоді. Свідченням цього 

є найбільша частка видатків на зазначені 

цілі у структурі видатків місцевих бюджетів 

на соціальний захист та соціальне забезпечення 

у 2007 р. – 45,3%, що на 18,8% більше, 

ніж у 2004 р. 

За результатами здійсненого аналізу даних, 

наведених у табл. 4, бачимо, що видатки 

місцевих бюджетів на соціальний захист 

на випадок непрацездатності також зросли 

у 2007 р., порівняно з 2004 р. на 5,6% і становили 

1511,1 млн. грн., що на 1354,1 млн. 

грн. більше, ніж у 2004 р. За всіма іншими 

напрямками частка видатків у загальній 

структурі видатків на соціальний захист та 

соціальне забезпечення дещо скоротилася, 

порівняно з 2004 р., хоча спостерігається 

зростання їх абсолютних показників. 

Незважаючи на загальну позитивну динаміку 

показників видатків, що спрямовуються 

з місцевих бюджетів на соціальний захист 

та соціальне забезпечення, діюча в Україні 

система соціальної допомоги населенню не 

Видатки місцевих бюджетів України на соціальний захист і соціальне забезпечення* 

Група видатків 



2004 р. 2007 р. 

млн. грн. % млн. грн. % 

Соціальний захист на випадок 

непрацездатності 

157,0 2,2 1511,1 7,8 

Соціальний захист пенсіонерів 740,5 10,4 1767,5 9,2 

Соціальний захист ветеранів війни та праці 1655,1 23,2 3524,4 18,3 

Соціальний захист сім’ї, дітей та молоді 1894,6 26,5 8743,6 45,3 

Допомога у вирішенні житлового питання 1467,5 20,6 1483,1 7,7 

Соціальний захист інших категорій населення 914,8 12,8 1726,2 8,9 

Інша діяльність у сфері соціального захисту 307,7 4,3 541,1 2,8 

Соціальний захист та соціальне забезпечення, 

усього 

7137,2 100 19297,0 100 


відповідає вимогам сьогодення як з точки 

зору дієвої підтримки соціально вразливих 

верств, так і щодо адресної соціальної допомоги 

найбільш нужденному населенню. Недостатня 

підтримка з боку держави тих категорій 

громадян, які справді її потребують та 

розпорошення коштів на виплату допомоги 

окремим групам населення, без урахування 

їх реальних доходів, призводить до неефективного 

витрачання бюджетних ресурсів. 

Підсумовуючи вищезазначене, доходимо 

висновку, що протягом останніх років в 

Україні спостерігається помітне зростання 

так званих соціальних витрат (на соціальний 

захист і соціальне забезпечення, освіту, науку, 

охорону здоров’я тощо), тобто видатків 

бюджетів на людський розвиток (рис.2). При 

цьому значну роль у фінансуванні людського 

розвитку відіграють соціальні видатки 

місцевих бюджетів. Однак, недостатньо вивченим 

залишається питання, наскільки і як 

“соціалізація” бюджету впливає на економічне 

зростання та інфляцію, а саме – якою має 

бути допустима частка соціальних видатків, 

котра б не здійснювала дестабілізуючого 

впливу на макроекономічні параметри. А 

тому, багатьма науковцями зазначені позитивні 

зрушення у сфері соціального захисту 

та забезпечення оцінюються з урахуванням 

цілої низки негативних наслідків так званої 

соціальної орієнтації бюджету. По-перше, 


негативно сприймається той факт, що 

упродовж тривалого часу головний акцент 

робиться на підвищенні соціальних трансфертів 

(у деяких випадках вони навіть перевищують 

доходи від зайнятості), що неминуче 

руйнує мотивацію активної поведінки на 

ринку праці. Через це соціальні трансферти 

називають непродуктивними видатками. 

По-друге, невиконання державою в повній 

мірі своїх соціальних зобов’язань (через 

дефіцит бюджетних коштів) також є підставою 

для критики. Окрім цього, до негативних 

наслідків “соціалізації” бюджету відносять і 

певне зниження інвестиційної активності, 

хоча воно зумовлене як політичними чинниками, 

так і зміною власне ідеології розвитку. 

На наше переконання, соціальне спрямування 

бюджету жодним чином не суперечить 

загальній стратегії розвитку країни, а, 

навпаки, має за мету сприяти розширенню 

меж економічної активності та створювати 

можливості більшій частині населення брати 

участь в економічній діяльності, забезпечувати 

гідний рівень життя непрацездатним 

верствам населення, а також сприяти набуттю 

високого рівня освіти та здійснювати підтримку 

здоров’я нації. 

Однак, в сучасних умовах запорукою 

забезпечення соціальної спрямованості бюджетної 

політики повинен стати диференційований 

підхід: з одного боку, підтримка 

Рис.2. Динаміка видатків місцевих бюджетів України на соціальні цілі 


тих громадян, які з певних об’єктивних причин 

не в змозі забезпечувати свій добробут 

власними зусиллями, а з іншого – стимулювання 

ефективної економічної діяльності 

працездатного населення. І основні акценти 

необхідно робити саме на другий напрямок 

соціальної політики. Адже загальновідомо, 

що інвестиції в людський капітал є надзвичайно 

важливою рушійною силою економічного 


На нашу думку, така спрямованість бюджетної 

політики матиме подвійний ефект: 

сприятиме вирішенню соціальних проблем, 

зменшенню соціального тиску на бюджет та 

забезпечуватиме посилення тенденцій економічного 

зростання. 

З метою формування моделі ефективного 

використання обмежених бюджетних 

ресурсів та максимального їх спрямування 

на фінансування соціальної сфери відповідно 

до потреб забезпечення належного рівня 

людського розвитку пропонуємо здійснити 

наступні заходи: 

– вдосконалити систему розподілу видаткових 

зобов’язань з фінансування 

соціальної сфери між державним 

та місцевими бюджетами. Для цього 

необхідно виробити чіткі критерії надання 

державної підтримки розвитку 

регіонів з метою децентралізації виконання 

соціальних зобов’язань держави; 

– розробити методику оцінки ефективності 

здійснених бюджетних видатків 

на основі використання індикаторів 

досягнення цілей людського розвитку; 

– оптимізувати мережу установ, організацій 

та закладів соціальної сфери, 

що знаходяться на бюджетному фінансуванні; 

– змістити акценти у фінансуванні соціальної 

сфери з кількісних показників 

на якісні, з виробника соціальних послуг 

– на їх споживача; 

– визначити допустиму частку видатків 

на соціальний захист та соціальне 


забезпечення, яка не впливала б на 

інвестиційну активність та не підривала 

мотиви високопродуктивної праці. 

Практична реалізація вищезазначених 

заходів, за умови послідовних та системних 

дій всіх владних структур, сприятиме підвищенню 

життєвого рівня населення України, 

дасть змогу побудувати в країні ефективну 

соціальну систему і забезпечити належний 

людський розвиток. 


1. Аристотель. Политика: Сочинения в 4 т. 

– М., 1984. – Т. 4. 

2. Єременко В.Г. Основи соціальної економіки: 

Популярний курс. – К.: МАУП, 1997. 

3. Фридман Л., Видясов М., Мельянцев В. 

Государственные расходы и экономический рост 

// Мировая экономика и международные отношения. 

– 1999. – № 10. 

4. Грішнова О. А. Людський розвиток: Навч. 

посіб. К.: КНЕУ, 2006. 

5. Стігліц Дж. Е. Економіка державного сектора: 

Пер. з англ. А. Олійник, Р. Сільський. – К.: 

Основи, 1998. 

6. Павлюк К. В. Бюджет і бюджетний процес 

в умовах транзитивної економіки України: Монографія. 

– К.: НДФІ, 2006. 

7. Статистичний бюлетень “Дошкільні заклади 

України у 2006 році ”. – К., 2007. 

8. Концепція Державної програми розвитку 

освіти на 2006-2010роки. Схвалено розпорядженням 

Кабінету Міністрів України від 12 липня 

2006 р. № 296-р. // Урядовий кур’єр. – 2006. – 2 

серпня. 

9. Колодійчук Є. Україні потрібен медичний 

комплекс європейського рівня // Урядовий кур’єр. – 

2007. – № 31. 

10. Людський розвиток в Україні: можливості 

та напрямки соціальних інвестицій (колективна 

науково-аналітична монографія) / За ред. Е. М. 

Лібанової. – К.: Ін-т демографії та соціальних 

досліджень НАН України, Держкомстат України, 

2006. 



нім., ред. В. М. Федосова. – К.: Либідь, 2000. 



бЮджеТно-подаТковІ 

ІнСТрУМенТи МеханІЗМУ 

УправлІння екологІЧно 

СпряМованиМ 

ІнноваЦІйниМ роЗвиТкоМ 

еконоМІки 

Вікторія БОРОНОС 

Костянтин САВЧЕНКО 

Висвітлено підходи до удосконалення бюджетних та податкових інструментів механізму 

управління інноваційним розвитком економіки з урахуванням екологічних факторів. 

Зосереджено увагу на недоліках існуючої моделі бюджетного фінансування видатків на 

інноваційний розвиток в Україні. Проаналізовано вплив податкових інструментів стимулювання 

екологічно орієнтованого інноваційного оновлення виробництва. Запропоновано 

шляхи до удосконалення бюджетно-податкових інструментів механізму управління екологічно 

спрямованим інноваційним розвитком економіки. 

The approaches to the improvement of budgetary and taxes instruments of management innovative 

development of economy taking into account ecological factors are explored. Attention is concentrated 

on the lacks of existent model of the budgetary financing of charges on innovative development in 

Ukraine. Influence on an income and profitability of production of instruments of taxes of stimulation of 

the ecologically oriented innovative update of enterprise is analysed. Conclusions are done in relation 

to possibilities of application of those or other instruments of budgetary-taxes of management. 

Системна еколого-економічна криза, що 

є характерною як для світової економіки, так 

і для економіки України, спричинена насамперед 

екстенсивним індустріальним типом 

виробництва і досягнення ними критичних 

меж свого зростання. 

Подальший розвиток економіки з урахуванням 

екологічних обмежень має здійснюватися 

виключно на основі фундаментальних 

механізмів розвитку відкритих 

стаціонарних систем. Для економічної системи 

таким внут рішньо притаманним механізмом 

розвитку є постійні технологічні зрушення 

на основі застосування інновацій. 

Виходячи з непередбачуваності процесів, 

що опосередковують інноваційний розвиток 

економіки, та враховуючи необхідність 

задоволення екологічного імперативу, виникає 

потреба в системному цілеспрямованому 

управлінні таким розвитком. Фінансовий 


механізм управління, що є уособленням непрямого 

регулювання економіки, покликаний 

саме за допомогою ринкових інструментів 

стимулювати економічні суб’єкти до застосування 

інновацій. 

Таким чином, актуальність дослідження 

визначається необхідністю удосконалення 

наявного фінансового механізму управління 

розвитком економіки в напрямку забезпечення 

еколого-інноваційного характеру 

такого розвитку. 

Питанням інноваційного розвитку економіки 

присвячена значна кількість фундаментальних 

досліджень. Насамперед це праці 

С. Глазьєва, Г. Доброва, М. Кондратьєва, 

В. Маєвського, Е. Менсфілда, Б. Санто, 

Б. Твісса, Д. Фрімена, Й. Шумпетера та ін. 

Дослідження еколого-економічних аспектів 

інноваційних процесів і проблем застосування 

фінансових інструментів управління інноваційним 

розвитком відображені у працях 

таких вітчизняних науковців, як В. Александрова, 

О. Амоша, Ю. Бажал, О. Балацький, 

В. Геєць, С. Ілляшенко, О. Лапко, Б. Кваснюк, 

М. Крупка, Б. Маліцький, Л. Мельник, 

С. Онишко та ін. 

Для забезпечення ефективного формування 

системи екологічно орієнтованого 

інноваційного розвитку як вихідної умови, 

так і результату є задоволення екологічно 

орієнтованих потреб людини. В такому разі 

дана система і всі процеси, що пов’язані з 

її функціонуванням, є лише засобом досягнення 

поставленої кінцевої мети. 

Для її досягнення потрібні надійні й 

ефективні механізми державного управління 

соціально-економічним розвитком, де 

центральне місце належить бюджетним інструментам. 

Однак значна кількість завдань існуючої 

бюджетної політики утруднює системне 

цілеспрямоване управління економікою. 

Більшість з них стосується певної відповідної 

специфічної сфери бюджетних відносин, 

хоча всі вони є вираженням окремих шляхів 

чи засобів досягнення єдиної мети, тому можуть 

бути об’єднаними в одну ціль. 


Проте бюджетному механізму властива 

і своя специфіка. У загальному вигляді бюджетний 

механізм може бути охарактеризований 

як комплекс спеціально розроблених 

державою форм організації бюджетних відносин, 

а також методів, що забезпечують перерозподіл 

фінансових ресурсів між різними 

сферами суспільної діяльності, галузями 

економіки і регіонами держави на користь 

задоволення загальнодержавних потреб [1]. 

Така ситуація, підсилена також значним 

розпорошенням бюджетних коштів за 

чисельними напрямками й установами, 

унеможливлює концентрацію ресурсів на 

найперспективніших напрямках науковотехнічного 

та соціально-економічного розвитку. 

Світова практика засвідчує, що чим більше 

уваги приділяється державою створенню 

інноваційного потенціалу, тим більше витрат 

на НДДКР здійснюється з боку приватного 

капіталу. При цьому головним об’єктом бюджетного 

фінансування є фундаментальні 

дослідження, а комерційного інвестування – 

прикладні. 

В межах єдиної системи управління 

еколого-інноваційним розвитком економіки 

виникає необхідність координації науковотехнічної 

та фінансової політики, що дасть 

змогу здійснювати цілеспрямоване бюджетне 

фінансування еколого-інноваційного розвитку, 

отже, ефективніше використовувати 

наявні фінансові ресурси та інноваційний 

потенціал країни. 

До бюджетного механізму, як способу 

реалізації бюджетної політики, крім власне 

прямого бюджетного фінансування належать 

також інструменти, що вирізняються 

своїм опосередкованим впливом на екологоінноваційний 

розвиток економіки. Передусім 

це стосується такого інструменту як бюджетний 

дефіцит або профіцит. 

Особливістю оцінки його застосування 

для стимулювання еколого-інноваційного 

розвитку є співставлення джерел формування 

дефіциту чи профіциту бюджету та 

напрямків його використання. З позицій розвитку 

бюджетний дефіцит вважається ви- 


правданішим, ніж профіцит, оскільки останній, 

за словами О. Ковалюка [2], передбачає 

прямі інвестиційні вилучення з економіки. 

Проте, така точка зору справедлива 

лише за умови, коли видатки, що здійснюються 

за рахунок дефіциту бюджету, мають 

інвестиційний характер, а обслуговування 

виникаючого при цьому боргу не створює 

перешкод для інноваційного розвитку економіки 

в довгостроковій перспективі. За таких 

умов бюджетний дефіцит може успішно 

виконувати стимулюючу роль в управлінні 

еколого-інноваційним розвитком шляхом 

збільшення попиту на актуальні інновації. 

Зокрема В. Геєць, в підтримку такої 

точки зору, зазначає, що питання, які стосуються 

дефіциту бюджету, “замикаються на 

обов’язковій направленості бюджетних видатків 

на розвиток, бо інакше надмірне вилучення 

ресурсів економіки до бюджету буде 

скорочувати інвестиційні ресурси” [3]. 

Таким чином, можна припустити, що бюджетний 

дефіцит є одним із опосередкованих, 

проте дієвих інструментів фінансового 

механізму управління еколого-інноваційним 

розвитком економіки за умови пріоритетності 

такого розвитку в бюджетній політиці. 

І нарешті, ще одним інструментом бюджетного 

механізму управління екологоінноваційним 

розвитком є надання бюджетних 

субсидій підприємствам та установам, 

що займаються науковою та інноваційною 

діяльністю. 

В Україні, з огляду на роль державного 

регулювання економічних процесів, субсидування 

в широкому розумінні може розглядатися 

як будь-яке втручання держави 

в діяльність суб’єктів господарювання, що 

впливає на розподіл ресурсів. 

Дослідники не заперечують, що потрібно 

переглянути політику прямого субсидування, 

оскільки результатом останньої в 

більшості випадків є серйозні викривлення, 

що перешкоджають необхідним структурним 

зрушенням в економіці. Особливо важливо 

уникати таких викривлень в процесі розподілу 

ресурсів, що опосередковує еколого- 


інноваційний розвиток економіки та визначає 

його ефективність. Для вирішення цього завдання, 

на нашу думку, передусім необхідно 

проаналізувати такий інструмент бюджетної 

політики як субсидії і як він діє в напрямку стимулювання 

еколого-інноваційного розвитку. 

Науковці з Інституту економічного прогнозування 

НАН України вважають, що до 

таких інструментів належать не тільки бюджетне 

фінансування витрат і податкові 

пільги, а й усі фінансові пільги вибіркової дії, 

в тому числі й пільгові кредити та надання 

державних гарантій для отримання кредитів 

[4]. А. Даниленко дотримується думки, що 

до субсидій не належать кошти, надані на 

капітальні вкладення [5]. 

В окремих випадках вважається доцільним 

надання тимчасових субсидій для 

нових виробництв, проте навіть за теоретичного 

обґрунтування необхідності субсидування, 

на практиці вони не завжди дають 

позитивний ефект у плані економічного розвитку, 

оскільки залишаються антиринковим 

елементом фінансового механізму. 

Можна погодитися з точкою зору, що державна 

підтримка у вигляді прямого бюджетного 

фінансування повинна скорочуватися 

у міру проходження стадій горизонтального 

інноваційного процесу, але стимулювання, і 

особливо за допомогою непрямих інструментів 

фінансового механізму, навпаки, повинно 

зростати. Причина цьому одна й та ж – зростання 

комерційного потенціалу на останніх 

стадіях, і тому тут фінансовий механізм 

управління повинен забезпечувати швидкий 

та адекватний перерозподіл ресурсів. 

Резюмуючи вищезазначене, слід відмітити, 

що існуючий модель бюджетний механізм 

управління інноваційним розвитком 

економіки не відповідає вимогам принципів 

та критеріїв фінансового стимулювання 

еколого-інноваційного розвитку та вимагає 

відповідного удосконалення. Основними негативними 

характеристиками такого механізму 

є орієнтація переважно на прямі методи 

фінансового впливу на процеси інноваційного 

розвитку шляхом прямого бюджетного фі- 


нансування чи надання субсидій з бюджету 

конкретним суб’єктам господарювання. Крім 

того, застосування вказаних бюджетних інструментів 

має безсистемний та вибірковий 

характер, причому селективний підхід у фінансовій 

підтримці базується далеко не на 

науково обґрунтованих критеріях та показниках, 

що їх визначають. 

Податкові інструменти є найпоширенішими 

серед непрямих методів стимулювання 

економічного розвитку в усьому світі, 

завдячуючи своїм характеристикам: універсальності, 

безумовності та всеохоплюваності. 

Виконуючи одночасно фіскальну та 

регулюючу функції, вказані інструменти забезпечують 

одну з фундаментальних передумов 

функціонування категорії фінансів у її 

практичній реалізації – розподіл та перерозподіл. 

Саме через це податкові інструменти 

ефективно діють щодо управління процесами 

еколого-інноваційного розвитку, оскільки 

останні обов’язково мають опосередковуватися 

ефективним перерозподілом ресурсів. 

Особливо актуальним є вирішення цього 

питання саме для України, коли, з одного 

боку, проголошується інноваційна стратегія 

розвитку економіки, а з іншого, інноваційні 

процеси гальмуються недосконалою фінансовою 

політикою, зокрема податковою. Однак, 

невирішеними на сьогодні залишаються 

питання щодо: по-перше, комплексного 

впливу податкових інструментів на всю 

систему інноваційного розвитку; по-друге, 

перерозподільного ефекту оподаткування; 

по-третє, диференціації оподаткування залежно 

від технологічної належності виробництва; 

по-четверте, врахування екологічного 

імперативу при податковому регулюванні 

інноваційних процесів. 

Досягнення тактичних цілей, як і цілей 

вищого рівня, залежить від застосування 

інструментів оподаткування прибутку підприємств. 

Це твердження обумовлюється 

тим, що зазначені цілі базуються на вимозі 

наявності у суб’єкта господарювання, який 

здійснює інновацію, необхідних ресурсів 

для цього. Відповідно до наявної ситуації 


з фінансуванням інноваційного розвитку в 

Україні, коли основним джерелом такого фінансування 

є власні кошти суб’єктів господарювання, 

вказана вимога трансформується 

у вимогу наявності достатнього обсягу саме 

власних фінансових ресурсів, а останні, в 

свою чергу, визначаються розміром прибутку, 

що залишається в розпорядженні такого 

суб’єкта. Прибуток, таким чином, є основним 

мотиваційним елементом в процесі інноваційного 

розвитку, а оподаткування прибутку – 

головним регулятивним важелем фінансового 

механізму управління. 

Прибуток є не лише об’єктом податкової 

політики, а й має бути основним важелем механізму 

управління економіки на мікрорівні, 

оскільки з його допомогою регулюється та сума 

коштів, яка визначає загальну ефективність діяльності. 

З огляду на це, податкові інструменти 

мають виконувати основну стимулюючу роль 

у фінансовому механізмі управління екологоінноваційним 

розвитком економіки. 

Таким чином, в контексті удосконалення 

фінансового механізму управління екологоінноваційним 

розвитком економіки основними 

напрямками щодо податкових інструментів 

мають бути: по-перше, врахування 

особливостей саме еколого-інноваційного 

характеру розвитку при оподаткуванні підприємств 

взагалі; по-друге, перегляд системи 

податкових пільг для виробництв, що 

здійснюють інновації, зокрема. 

У разі ефективної реалізації першого напрямку 

можливий варіант повної відмови від 

надання податкових преференцій за виключенням 

інвестиційних, пов’язаних з технічним 

переоснащенням виробництв на основі 

впровадження інноваційних технологій. 

Відповідно до мети управління екологоінноваційним 

розвитком, завдання щодо 

врахування особливостей такого розвитку 

в механізмі оподаткування підприємств 

зводиться до забезпечення безперервних 

технологічних зрушень на основі появи базисних 

інновацій та перерозподілу ресурсів 

на користь технологічних сукупностей, що 

базуються на таких інноваціях. 


Вирішення цього завдання, на нашу 

думку, має здійснюватися насамперед за допомогою 

податкового стимулювання якомога 

ефективнішого використання природних 

ресурсів через впровадження інноваційних 

технологій. Таке податкове стимулювання 

повинне забезпечувати можливість, з одного 

боку, отримання додаткового прибутку від 

застосування інновацій, а з іншого – накладення 

фінансових санкцій за неефективне 

використання природних ресурсів. Найдієвішою 

формою реалізації зазначеного 

зав дання щодо удосконалення податкового 

механізму, на наше переконання, є зміна 

схеми нарахування податку на прибуток підприємств. 

Головною передумовою при цьому є 

врахування характеру динаміки прибутковості 

виробництва загалом, а також ефективності 

витрат ресурсів залежно від тієї чи 

іншої стадії життєвого циклу технології, що 

використовується. Тобто, мова йде про встановлення 

диференційованих ставок оподаткування 

прибутку підприємств відповідно до 

критерію технологічної належності конкретного 

виробництва. 

В якості такого критерію пропонується 

використовувати показник загальної рентабельності 

виробництва, значення якого визначається 

технологічним рівнем такого виробництва 

і, відповідно, змінюється залежно 

від стадії життєвого циклу технології. 

З іншого боку, проста зміна ставки оподаткування 

прибутку повністю не вирішує 

поставлене завдання. 

Маючи на увазі мету екологоінноваційного 

розвитку, необхідно, щоб зміна 

технологій виробництва мала екологічно 

спрямований характер. Досягти цього лише 

прямими адміністративними методами, коли 

вводяться обмеження на впровадження певних 

видів техніки та технологій, неможливо. 

Іншими словами, “податкова система повинна 

стимулювати структурну перебудову 

економіки в напрямку зниження її природоємності 

через … збільшення масштабів 

природно-ресурсного оподаткування” [6]. 


Це питання вимагає застосування відповідних 

непрямих методів фінансового 

регулювання, серед яких виокремлюють 

податкові платежі за використання природного 

середовища. Проте сьогодні податки, 

пов’язані з використанням природних ресурсів 

України, далеко не повною мірою 

забезпечують потреби ефективного природокористування, 

особливо у напрямку стимулювання 

активнішого використання результатів 

науково-технічного прогресу для 

зміни принципів природокористування. Для 

цього потрібно, щоб конкретний природокористувач 

був фінансово зацікавленим у 

застосуванні прогресивних екологічних технологій. 

Досвід свідчить: якщо еколого-інноваційна 

політика не пов’язана з реальними 

економічними інтересами підприємств, її 

вимоги та показники неминуче відходять 

до розряду другорядних. Штрафи за порушення 

норм чи епізодично застосовувані 

адміністративні санкції не можуть суттєво 

виправити ситуацію, оскільки застосовуються 

щодо екстремальних відхилень, а не як 

інструмент регулювання поточної діяльності 

підприємства. 

Однак сьогодні питання екологічно збалансованого 

економічного розвитку стоїть 

не стільки в площині зниження забруднення 

навколишнього середовища, скільки в застосуванні 

маловитратних технологій виробництва 

взагалі. Такі технології мають забезпечувати 

якомога ефективніше споживання 

ресурсів, у тому числі й природних. 

Оскільки інновації, як результат науковотехнічного 

прогресу, потенційно спроможні 

задовольняти вказані вимоги в ході екологоінноваційного 

розвитку, система управління 

таким розвитком повинна сприяти актуалізації 

таких потенційних можливостей. 

Крім безпосередніх податкових важелів, 

важливу роль у стимулюванні інноваційного 

розвитку, як показує світовий досвід, відіграють 

податкові пільги, що надаються пріоритетним 

видам діяльності. 

Однак їх надають лише підприємствам, 

що здійснюють інновації і можуть зазнати 


збитків, які пов’язані з ризиковим характером 

їхньої діяльності. Податкові пільги мають надаватися 

підприємствам, які виконують вимоги 

держави щодо пріоритетного розвитку 

промисловості, а саме: мають кращі показники 

ефектив ності господарювання; забезпечують 

високу якість виготовленої продукції. 

Якщо говорити про пільги для стимулювання 

впровадження інновацій, то слід враховувати 

низку принципових положень. 

По-перше, пільги з оподаткування, як 

об’єктивне явище, за своєю економічною 

суттю – це система внутрішнього перерозподілу 

фінансових ресурсів між окремими 

суб’єктами. Враховуючи те, що фінансові потоки 

опосередковують процеси перерозподілу 

всіх інших ресурсів, надзвичайно важливо 

забезпечити науково обґрунтований підхід 

до застосування таких пільг. 

По-друге, податкова політика в сфері 

НДДКР є однією з найважливіших складо вих 

державної науково-технічної політики, оскільки, 

відповідно до того, як зростає складність 

завдань розвитку соціально-економічних 

систем, одночасно ускладнюється й набір 

інструментів державного регулювання економіки, 

що, зокрема, виявляється у поси ленні 

стимулюючої функції податкової системи порівняно 

з фіскаль ною функцією. 

Хоча система податкових пільг у різних 

країнах неоднакова, в основному вона охоплює: 

зменшення прибутку до оподаткування 

на суму інвестицій в нове обладнання та будівництво 

і витрат на прове дення НДДКР (податковий 

кредит); перенесення податкових 

пільг на майбутні періоди для компаній, що 

здійснюють НДДКР, та не мають податкових 

зобов’язань у поточному році; віднесення до 

поточних витрат видатків на окремі види обладнання, 

що зазвичай використовуються в 

наукових дослідженнях; створення за рахунок 

прибутку фондів спеціального призначення, 

які не оподатковуються; оподаткування прибутку 

за зниженими ставками (для малих та 

середніх підприємств); диференційований підхід 

до оподаткування прибутку; використання 

механізму прискореної амортизації [2, 7]. 


По-третє, пільги, аналогічно як і пріоритети, 

повинні надаватися лише найнижчому 

рівню ресурсоспоживання серед усіх аналогів. 

Цим самим одночасно з вказаним раніше 

критерієм рентабельності виробництва 

забезпечується також ще один екологоінноваційний 

критерій ефективності розвитку 

– ресурсозбереження, що, на думку 

багатьох дослідників [8, 9, 10], є загальною 

характеристикою будь-якої технології. 

По-четверте, система податкових пільг, 

що надаються так званим технологічним 

паркам для стимулювання інноваційних 

процесів, повинна мати цілеспрямований 

характер з орієнтацією на чіткі конкретні результати 

у формі комерційних ефектів від 

впровадження інновацій. На сьогодні функціонує 

економічно необґрунтована розмита 

схема надання податкових преференцій 

технологічним паркам, коли пільги надаються 

незалежно від того, чи мають місце прибутки 

від запровадження інновацій. Хоча ці 

пільги надаються з метою забезпечення розвитку 

підприємств, основним напрямком використання 

отриманих таким чином коштів є 

поповнення обігових коштів (близько 85%) і 

лише 5% спрямовується на технічне переобладнання 

і поліпшення якості товарів. 

Пільгові умови оподаткування за відсутності 

реальних кроків щодо впровадження 

технологічних інновацій, спрямованих на 

зниження ресурсоємності виробництва, в 

кінцевому результаті призведуть до погіршення 

фінансового стану підприємств і перекладання 

фінансування поточних витрат 

на рахунок державних коштів. Податок не 

стимулює інвестиції у виробництво у відриві 

від інших економічних факторів, оскільки 

інвестиційні процеси обумовлюються не податковими 

пільгами, а потребами розвитку 

виробництва. 

З урахуванням викладеного, в сучасних 

умовах найактуальнішим напрямком реформування 

податкової політики слід вважати 

пошук шляхів оптимізації фіскальної спрямованості 

оподаткування, посилення його стимулюючої 

дії. Ключовим завданням при цьому 


має стати врахування особливостей екологоінноваційного 

характеру розвитку економіки. 

Основними елементами удосконалення 

податкового механізму повинні стати: 

– науково-обґрунтована, адекватна цілям 

та умовам еколого-інноваційного 

розвитку, державна політика доходів; 

– система оподаткування як складова 

частина державного фінансового 

механізму управління економічним 

розвитком. Необхідно підсилити податкові 

методи регулювання темпів 

і пропорцій поступального розвитку 

економіки через можливість впливати 

на рівень рентабельності; 

– зниження і диференціація ставки податку 

на прибуток залежно від рентабельності 

виробництв. Відмінності в 

оподаткуванні в різних галузях є фактором, 

що здійснює помітний вплив 

на перерозподіл фінансових потоків; 

– звільнення від оподаткування капіталів, 

що спрямовуються на розвиток 

виробництва на інноваційній основі; 

– розширення неподаткових форм і методів 

мобілізації фінансових ресурсів 

держави; 

– акцентування податкової політики на 

прямих податках, тобто податках, які 

безпосередньо впливають на об’єкт 

оподаткування; 

– непрямі податки, які застосовуються 

лише у формі акцизів для обмеження 

споживання товарів, що не відповідають 

вимогам еколого-інноваційного 

розвитку, а також для захисту власного 

виробника; 

– врахування при диференціації оподаткування 

рівня ефективності використання 

природних ресурсів; 

– ліквідація податкових пільг, що сприяють 

деформації перерозподілу ресурсів. 

Пільги можуть надаватися на 

певний термін і за умови виключно 

цільового використання коштів. 


Реалізація запропонованих заходів 

дасть змогу подолати існуючі деформації 

бюджетно-податкової політики, результатом 

яких стала неможливість перерозподілу обмежених 

факторів виробництва в ефективніші 

види діяльності, що суперечить самій суті 

еколого-інноваційного розвитку економіки. 


1. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник 

для студ. екон. спец. вищ. закладів освіти / – 

4-те вид., доп. – К.: НІОС, 2003. – 411 с. 

2. Ковалюк О. М. Фінансовий механізм організації 

економіки України (проблеми теорії і практики): 

Монографія. – Львів: Видавничий центр 

ЛНУ ім. І. Франка, 2002. – 396 с. 

3. Геєць В. М. Нестабільність та економічне 

зростання. – К.: Ін-т екон. прогнозув., 2000. – 

344 с. 

4. Луніна І. О., Короткевич О. В., Вахненко Т. П. 

Державні фінанси України та їх вплив на економічний 

розвиток. – К.: Інститут економічного 

прогнозування НАН України, 2000. – 96 с. 

5. Фінансово-кредитні методи державного 

регулювання економіки: Монографія / За ред. 

д-ра екон. Наук А. І. Даниленка. – К.: Ін-т економіки 

НАНУ, 2003.– 415с. 

6. Гофман К.Г. Экономика природопользования 

(из научного наследия). – М.: Эдиториал 

УРСС, 1998. – 272с. 

7. Онишко С. В. Фінансове забезпечення інноваційного 

розвитку: Монографія. – Ірпінь: Національна 

академія ДПС України, 2004. – 434с. 

8. Добров Г. М., Перелет Р. А. НТР и природоохранная 

политика. – К.: Наукова думка, 1986. – 

149 с. 

9. Балацкий О. Ф., Мельник Л. Г., Яковлев 

А. Ф. Экономика и качество окружающей природной 

среды. – Ленинград: Гидрометеоиздат, 

1984. – 190 с. 

10. Welford, R. & Gouldson, A. Environmental 

Management and Business Stategy Pitman 

Publishing. – London, 1993. – 210 р. 



проблеМи ІнноваЦІйного 

роЗвиТкУ еконоМІки 

України 

Галина СМАЛЮК 

Ганна БУЛАВСЬКА 

Розглянуто основні аспекти інноваційного розвитку економіки України. Досліджено 

причини відставання та запропоновано шляхи підвищення конкурентоспроможності нашої 

держави в світовій високотехнологічній економіці. 

The basic aspects of innovative development of economy of Ukraine are considered. The 

reasons of lag are explored and the ways of increase competitiveness of the state in a world hitech 

economy are offered. 

Курс на інноваційний розвиток в Україні 

визначає перехід економіки до нового якісного 

стану. Він супроводжується активізацією 

інноваційної діяльності, яка дає змогу 

реорганізувати економіку на основі розвитку 

наукоємних виробництв, впровадження у 

виробництво прогресивних високотехнологічних 

процесів, розробки та випуску нової 

конкурентоспроможної продукції. Для реалізації 

стратегії інноваційного розвитку України 

є всі необхідні передумови, серед яких 

науково-технічний, виробничий та кадровий 

потенціал, що визначають конкурентні переваги 

країни. Досвід економічно розвинутих 

країн переконливо свідчить, що в сучасних 

умовах зазначені економічні параметри вирішальним 

чином залежать від масштабів 

та якісного рівня інвестиційної діяльності, 

структурно-технологічних змін на основі інновацій. 

Натомість сподіватися на масовий 

приплив зарубіжних інвестицій, у той час, 

коли власні нагромадження вивозяться за 

кордон, можна буде лише після того, як у 

країні будуть реалізовані у вигляді інвестиційних 

вкладень нагромаджені заощадження 

громадян і суб’єктів економічної діяльності. 

Науково-теоретична та практична значущість 

зазначених проблем зумовила вибір теми, 

актуальність і цільову спрямованість даної 

статті, метою якої є систематизація причин 

відставання України в світовій високотехнологічній 

економіці та окреслення шляхів інноваційного 

розвитку країни в контексті інтеграції 

в світове господарство. 

У статті розкриті умови формування й 

реалізації інноваційної політики держави. 


На нашу думку, в Україні за умов обмеженої 

інноваційної активності господарюючих 

суб’єктів першочергово слід вирішити низку 

проблем з інвестиційного наповнення національної 

економіки, а потім ставити питання 

про досягнення стану саморозвитку 

інноваційно-інвестиційної системи країни. 

Необхідність зростання інноваційної 

активності дедалі глибше обґрунтовується 

й вітчизняними економістами-науковцями. 

Питання теоретико-методологічних основ 

державного стимулювання інноваційної діяльності 

досліджуються в роботах В. Гейця, 

А. Гальчинського, Б. Губського, М. Данько, 

О. Жилянської, А. Касича, С. Ковальчука, 

П. Лапечука, О. Уткіна та інших. 

За результатами даного дослідження 

виокремлено пріоритетні напрямки політики 

держави у сфері інновацій, розроблено практичні 

рекомендації щодо її удосконалення. 

Інноваційний тип економічного розвитку 

дедалі більше стає тим фундаментом, який визначає 

економічну “силу” країни та її перспективи 

на світовому ринку. В країнах, що належать 

до інноваційних лідерів (США, Німеччина, 

Японія), спостерігається висока концентрація 

найрентабельніших видів бізнесу (з найбільшим 

вмістом доданої вартості в ціні продукту), 

переважно високотехнологічна структура національного 

виробництва, винесення за межі 

власної країни промислово-технологічного 

цик лу виробництв, які є екологоємними, ресурсоємними 

тощо, зосередження найбільших 

фінансових потоків. Попри те, що між цими 

країнами спостерігається жорстка конкуренція 

за високорентабельні види діяльності, у випадках 

виникнення спільної загрози існуванню 

чинної соціально-економічної моделі вони 

об'єднують свої зусилля для реалізації спільної 

політики щодо джерел цієї загрози [7; 3]. 

Закон України “Про інноваційну діяльність” 

трактує інновації як “новостворені (застосовані) 

і (або) вдосконалені конкурентоспроможні 

технології, продукцію чи послуги, 

а також організаційно-технічні рішення виробничого, 

адміністративного, комерційного 

або іншого характеру, що істотно поліпшу- 


ють структуру та якість виробництва і (або) 

соціальної сфери” [1]. 

На нашу думку, інноваційний розвиток в 

Україні відбувається за вкрай несприятливих 

умов. Про це свідчить насамперед збільшення 

зношеності основних фондів і виробничої інфраструктури, 

значне скорочення резервних виробничих 

потужностей. Залишається низьким 

технологічний рівень виробництва, що зумовлює 

його високу енерго- і матеріаломісткість. 

Останніми роками створення важливим 

засобом державної підтримки інноваційної 

діяльності стало створення системи технологічних 

парків, зусилля яких спрямовані на 

комерціоналізацію й широке впровадження 

у виробництво наукомістких розробок, вихід 

на світові ринки з високотехнологічною конкурентоспроможною 

продукцією. 

Проте рівень інноваційної активності залишається 

недостатній, а серед головних 

причин, що призвели до цього, можна виокремити 

такі: 

– ризик втратити ринки збуту через торговельні 

обмеження є більшим, ніж 

через технологічну відсталість виробництва 

й гіршу якість продукції; 

– період окупності інновацій все ще перевищує 

прогнозний період розвитку 

більшості українських підприємств; 

– постійні зміни в органах влади заважають 

здійсненню послідовної інноваційної 

політики в країні; 

– недосконалість інституту інтелектуальної 

власності призводить до того, 

що розробники не мають змоги захистити 

свої майнові інтереси, таким 

чином применшуючи привабливість 

інноваційної діяльності; 

– мають місце обмеженість доступу до 

кредитних ресурсів через надання їх 

на короткий термін і під високі відсотки, 

недостатність і ускладненість 

залучення ресурсів фінансування під 

впливом несприятливого інвестиційного 

клімату. 

У результаті, Україна представлена на 

світовій арені як країна з низьким життєвим 


рівнем громадян, неефективною структурою 

економіки, що не становить конкуренції провідним 

державам у жодній галузі й придатна 

лише на роль споживача низькосортної продукції 

та постачальника напівоброблених 

сировинних товарів – чорних металів та деяких 

видів хімічної продукції. 

З огляду на великий нагромаджений потенціал 

наукових розробок у сфері озброєнь, який 

виявився незатребуваним в умовах державної 

неза лежності і фактичного воєнного нейтралітету 

України, слід вести цілеспрямовану зовнішньополітичну 

діяльність з метою пошуку 

зовнішніх ринків для реалізації продукції українського 

ОПК, яка в іншому разі не знайде збуту. 

Сучасне виробництво вимагає значних витрат 

на науково-технічні розробки, впровадження 

їх результатів, і в багатьох випадках цей тягар 

надто важкий для окремих суб'єктів господарювання 

в умовах жорсткої конкуренції. 

Щоб дійсно зайняти відповідне місце 

серед розвинутих держав, на нашу думку, 

треба повністю відповідати сучасним світовим 

вимогам науково-технологічного рівня 

продукції, що виробляється. Його не можна 

кардинально підвищити, спираючись на 

малі підприємства та індивідуальний бізнес. 

Необхідно звернути увагу на структуру національного 

виробництва, місце в ньому великих 

підприємств, здатних іти в ногу з технічним 

прогресом [4]. 

У світовій практиці підтримки інноваційної 

діяльності вироблено значну кількість інструментів, 

за допомогою яких держава реалізує 

необхідні функції у цій сфері. Серед 

них можна виокремити такі групи: 

1) пряма фінансова підтримка інноваційних 

процесів (безпосереднє фінансування 

утворення нових галузей, наукоємних 

виробництв тощо за рахунок коштів Державного 

бюджету, зокрема на державних підприємствах; 

надання безпроцентних чи пільгових 

позик та грантів; державне замовлення 

на інноваційні продукти; державні виплати 

провідним науковим центрам та науковцям; 

2) фіскальні пільги для інноваторів (зниження 

ставок податку на прибуток підпри- 


ємств; податковий кредит інноваційним підприємствам; 

зменшення суми прибутку до 

оподаткування шляхом виключення з нього 

вартості досліджень чи освоєння нової технології); 

3) інші правові, інфраструктурні, економічні 

й політичні інструменти підтримки інновацій 

(удосконалення законодавства про авторське 

право, патентних відносин; розвиток 

та підтримка системи освіти в країні: закладів 

загальної освіти, університетів, спеціальної 

фахової підготовки, системи безперервного 

навчання і перекваліфікації робочої сили, 

курсів профільного тренінгу та менеджменту; 

створення державної інформаційної інфраструктури, 

розширення доступу до інформаційних 

мереж та банків даних, бібліотек; 

здійснення державного лобіювання інтересів 

українських виробників інноваційної продукції 

на міжнародному рівні, застосування відповідного 

торговельного режиму та регулювання 

валютних курсів) [3; 57]. 

Питома вага і роль тих чи інших інструментів 

в окремих країнах відрізняється. Найяскравіше 

характеризує науково-технічну 

політику тієї чи іншої країни державне фінансування 

науково-технічної діяльності, 

його порядок і обсяги. Основний науковотехнічний 

потенціал у країнах Європейського 

Союзу є національним надбанням, хоча 

обсяги (у фінансовому вимірі) робіт, оплачуваних 

державою, не перевищують 50% 

їх вартості. Разом з тим, жодна держава не 

може цілком забезпечити пріоритет ринкової 

стихії щодо науково-технічного розвитку 

у своїй країні, що є наріжним каменем економіки. 

Сьогодні ЄС спрямовує на НДДКР 1,9% 

ВВП, тоді як США – 2,64, Японія – 3,04% 

(у ряді європейських країн цей показник вищий: 

у Швеції – 3,6%, Фінляндії – 3,1%). У 

2006 р. ЄС затратив на НДДКР у сфері медичних 

технологій, авіації, фармацевтики й інших 

наукомістких сфер 164 млрд. євро, а США – 

288 млрд. євро. Якщо в США частка приватного 

сектора в загальних витратах на НДДКР 

становить 68,2%, то в ЄС – 56,3% [7; 4]. 


Як свідчать дані міжнародних досліджень, 

домінуючою серед галузей промисловості 

щодо інноваційної діяльності були 

хімічна та нафтохімічна промисловість – 

24,2% і машинобудування – 24,9%, але ці 

галузі, що мають бути лідерами інновацій, за 

період з 2000 р. значно втратили свої позиції. 

Лише в 2006 р. окреслилась певна стабілізація 

показників. 

У 2000 р. в машинобудуванні 27,2% підприємств 

займалися інноваційною діяльністю, 

хоча це був рік, коли, як вище вказувалось, 

в Україні була серйозна фінансова 

криза і машинобудування не мало такої динаміки 

зростання як, наприклад, у 2004 та 

кілька років поспіль. Разом з тим, підприємства 

знаходили кошти для інноваційної 

діяльності. У хімічній та нафтохімічній промисловості 

в 2000 р. таких підприємств було 

27,7%, а в металургії – аж 31,8%. За період 

інтенсивного економічного зростання – 2001– 

2007 рр., коли воно становило близько 8% в 

середньорічному обчисленні, активність у 

сфері інновацій мала, спостерігалася тенденція 

до зниження. Це є свідченням того, 

що запас цінової конкурентоспроможності, 

який утворився внаслідок девальвації гривні 

в 1999–2000 рр., був надмірним, а тому під- 


Інноваційна діяльність в Україні у 2001–2007 рр. 

приємства не дбали про свої технологічні переваги 

на майбутнє – достатньо було ефекту 

цінової конкурентоспроможності, що утворилася 

внаслідок фінансової кризи [7; 5]. 

Що стосується форм власності, зміна 

якої за логікою перехідних процесів мала 

підштовхнути інноваційні перетворення, передусім 

серед приватних підприємств, то 

таких було у 2007р. лише 8,0 проти 15,0% у 

державній та 15,6% – у колективній власності. 

Очевидно, що інноваційна діяльність у нових 

інституційних секторах економіки ще не 

досягла відповідного рівня розвитку, а тому 

сподіватися на їх швидке формування протягом 

кількох найближчих років неможливо. 

Україна на шляху інноваційного розвитку 

має розраховувати переважно на власні 

сили. Благодійна допомога та співробітництво 

з міжнародними організаціями не дають 

очікуваної користі. 

Україна не має іншої можливості повернути 

місце серед авангарду світового 

поступу, ніж перейти на інноваційний шлях 

розвитку, досягти зростання обсягів виробленої 

продукції та підвищення її конкурентоспроможності 

не через збільшення витрат 

ресурсів, а за рахунок активного використання 

нових знань та їх матеріалізованих 


Показник 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 

Підприємства (всього) 9475 10293 10037 9931 9920 9913 9903 

Кількість промислових підприємств, що 

займалися інноваційною діяльністю 

1705 1697 1808 1496 1359 1110 1356 

Питома вага промислових підприємств, що 

займалися інноваційною діяльністю, % 

18,0 16,5 18,0 15,1 13,7 11,2 13,7 

у тому числі: у машинобудуванні 27,7 22,2 23,3 24,9 24,4 23,7 24,2 

у чорній металургії 29,7 18,4 20,2 17,0 15,4 13,3 15,3 

У хімічній та нафтохімічній промисловості 22,4 21,0 24,7 24,0 24,5 23,6 24,9 

Інноваційна діяльність за формами 

власності: приватна 

7,0 10,4 12,1 8,1 8,1 7,9 8,0 

колективна 17,8 17,1 18,8 16,4 16,4 15,2 15,6 

державна 23,0 21,6 22,3 15,1 15,1 14,7 15,0 

комунальна 6,4 2,9 4,3 5,0 5,0 4,8 5,0 

Скдалено на основі: статистичної інформації сайту Державного комітету статистики України. http://www.ukrstat.gov.ua/ 


результатів. Цей шлях полягає в безперервному 

оновленні спектра товарів і послуг, що 

пропонуються на ринку, а також технологій 

їх виробництва. Він забезпечить постійне 

зменшення енерго- та ресурсоємності одиниці 

продукції, збільшення продуктивності 

праці. Сподівання на те, що інно ваційна модель 

розвитку сформується лише під впливом 

ринкових замовлень і механізмів, на 

нашу думку, виявилася марною. 


до таких висновків і узагальнень. 

1. Серед факторів, що гальмують становлення 

високотехнологічної економіки, 

варто назвати низький рівень створення 

інноваційної інфраструктури. По-перше, 

відсутня дієва законодавча база, оскільки 

нечисленні закони, які регламентують наукову 

і науково-технічну діяльність, є неузгодженими 

і суперечать один одному [2; 21]. 

По-друге, система державних інституцій, 

що покликана регулювати та стимулювати 

інноваційний розвиток, є вкрай недосконалою, 

оскільки наявні структури дублюють 

одна одну, в той час як більшість напрямків 

у стимулюванні НДДКР залишаються неохопленими. 

2. Інноваційна діяльність як пріоритет національного 

економічного розвитку має бути 

спрямована на виконання ключових цілей: 

– зростання рівня доходів і якості життя 

населення за рахунок створення 

конкурентоспроможної наукомісткої 

продукції розвитку секторів економіки, 

покликаних формувати людський 

капітал, зокрема освіти й науки, охорони 

здоров'я; 

– технологічну модернізацію та заміну 

основних фондів у провідних галузях 

реальної економіки; 


– забезпечення ресурсозбереження, 

що послабить залежність вітчизняної 

економіки від імпорту енергетичних і 

сировинних матеріалів. 

Таким чином, гостра потреба у постійному 

оновленні продуктів і технологій спонукає 

розвивати наукові та проектні розробки, підпорядковувати 

виробничу діяльність підприємства 

прискоренню інноваційних процесів. 

У свою чергу, необхідність виробництва нової 

продукції, здатної задовольнити потреби 

ринку, стає провідним мотивом технологічних 

нововведень. 


1. Закон України “Про інвестиційну діяльність” 

з останніми змінами від 3 лютого 2004 

року N 1407-IV/ 

2. Андрощук Г. Зарубежный опыт стимулирования 

инновационной деятельности // Бизнесинформ. 

– 2006. – № 3. – С. 20–21. 

3. Жилянська О. І. Розвиток інноваційної інфраструктури 

// Фінанси України – 2005. – №7 – 

С. 57 

4. Касич А. Зміст та завдання державної 

інноваційно-інвестиційної політики України // 

www.intellect.org.ua// Офіційний сайт Департаменту 

інтелектуальної власності. 

5. Ковальчук С. С. Інноваційна діяльність як 

пріоритет економічного розвитку України // Фінанси 

України – 2007. – №7 – С. 96–99. 

6. Лапечук П. Підтримка інноваційної діяльності. 

Досвід економічно розвинутих держав та 

України // Регіональна економіка. – 2007. – №12. – 

С. 47–50. 

7. Руда О. Л. Інноваційна діяльність – ефективний 

шлях розвитку економіки України // Формування 

ринкових відносин в Україні. – 2007. – 

№9. – С. 3–5. 


● Погляд на проблему ● 

проблеМи фІнанСової 

СаМодоСТаТноСТІ 

органІв МІСЦевого 

СаМоврядУвання 

Ірина ТКАЧУК 

Михайло ШУТКА 

Розглянуто проблеми самофінансування територій. Обґрунтовано головну мету державної 

регіональної політики й необхідність створення умов для налагодження взаємозв’язків 

територіальних інтересів із загальнодержавними згідно з моделлю самоврядування, а також 

запровадження диференційованого фінансування самоврядних територій. 

The problems of self-financing of different territories are examined. The primary 

objective of public regional policy and necessity of creation of terms is offered for adjusting 

of intercommunications of territorial interests with national in obedience to the model of selfgovernment, 

and also introduction of the differentiated financing of self-governing territories. 

Ситуація, яка склалася нині в економічному 

розвитку нашої держави, свідчить про 

те, що централізація в управлінні країною та її 

економікою безперспективна. Без децентралізації 

функцій щодо розвитку економіки регіон не 

може забезпечити налагодження взаємозв’язків 

територіальних інтересів із загальнодержавними. 

Кожний регіон, враховуючи власні економічні 

та соціальні потреби, визначає свою участь у 

спільному з іншими регіонами вирішенні міжрегіональних 

проблем. Інакше неможливий міжрегіональний 

обмін фінансовими й матеріальнотехнічними 

ресурсами. 

погляд на проблему 

Аналогічне становище складається у 

межах окремого регіону, коли органи самоврядування 

акумулюють виробничі й економічні 

можливості низки суб’єктів господарювання, 

виступаючи при цьому не лише як 

адміністративні органи, а й як економічний 

партнер. Проте чітко не визначена компетенція 

кожного адміністративно-територіального 

утворення, а це не забезпечує реального самоврядування 

на всіх рівнях ієрархічної системи 

управління господарством держави. 

Основою економічної самостійності 

регіону є його власність. Власність, не за- 


кріплена юридично, не забезпечує регіонам 

економічної основи. Питання про право на 

власність, краще розуміння якого сприятиме 

ефективності державних економічних реформ, 

сьогодні інтенсивно обговорюється у зв'язку із 

проблемою розмежування компетенцій держави 

й органів самоврядування в економічній 

та господарській діяльності. Ключ до вирішення 

цієї проблеми лежить у визнанні того факту, 

що власність – це перелік прав: право на 

прибуток від засобів виробництва, право на 

їх використання, право на продаж власності, 

право на передачу її у спадок тощо. 

В умовах самоврядування особливе місце 

серед найрізноманітніших форм власності 

посідає власність територіальних формувань, 

її об'єктом є земля, природні ресурси, 

підприємства реального сектора, заклади 

соціальної сфери (освіти, охорони здоров'я, 

торгівлі, громадського харчування, культури 

тощо), розташовані на відповідній території і 

закріплені Законами України “Про власність” 

та “Про місцеве самоврядування” в Україні. 

В Україні суб'єктом власності територіальних 

утворень є територіальні громади, 

які через органи самоврядування відповідних 

рівнів реалізують своє право власності. 

Проте немає достатніх правових підстав для 

формування первинного суб'єкта місцевого 

самоврядування, яким за Конституцією і Законом 

“Про місцеве самоврядування” в Україні 

є територіальна громада. 

Органи самоврядування не можуть виконувати 

покладених на них функцій без 

необхідної економічної основи (матеріальних 

і фінансових ресурсів). Останні можна 

отримати, володіючи умовами для процесу 

виробництва або маючи право на привласнення 

результатів цього виробництва. 

Отже, питання про необхідність формування 

власності органів самоврядування – це 

питання про створення відповідної економічної 

бази, без якої влада залишається 

безсилою. Сьогодні не конкретизовані законодавчі 

засади формування комунальної 

власності. Фактично узаконені ті об'єкти комунальної 

власності, що й досі перебувають 


у підпорядкуванні органів самоврядування, – 

підприємства місцевої промисловості з 

об'єктами соціально-культурної сфери та 

виробничої інфраструктури і місцеві бюджети. 

Проте тільки кількісного розширення матеріальної 

бази органів самоврядування не 

достатньо для того, щоб зміцнити їх повновладдя 

економічною основою. 

Формування комунальної власності зумовлене 

не лише потребою матеріального 

підсилення влади органів самоврядування, 

а й потребами ресурсного забезпечення їх 

спроможності як господарів на території, що 

відповідальні за неї. Тому, яким буде економічний 

базис органів самоврядування, 

такою буде і їхня роль у виконанні своїх конституційних 

обов'язків. 

Але наші міркування висвітлюють лише 

один аспект справи, бо власність, як матеріальна 

основа самоврядування, є потужним 

джерелом для створення економічних стимулів 

та інтересів територіальної громади. 

Якщо, скажімо, місто, район чи область мають 

визначену власність, раціональне використання 

якої безпосередньо впливає на 

рівень добробуту людей, тоді, звичайно, відповідні 

органи влади будуть зацікавлені у її 

збереженні й примноженні. Якщо ні, то, крім 

байдужості до економічного життя регіону 

й утриманських настроїв, відсутність власності 

нічого іншого породити не може. Отже, 

для повноцінного розвитку самоврядування 

потрібне комплексне законодавче забезпечення 

функціонування цього рівня влади. 

Передусім додаткового законодавчого регулювання 

потребують питання комунальної 

власності, тому закон про комунальну власність 

для нас вкрай необхідний. 

Без законодавчої визначеності умов 

формування комунальної власності не можна 

сподіватися на дієве місцеве самоврядування, 

яке визначається саме фінансовоекономічною 

основою. З огляду на це, в 

нормативних документах має бути відображена 

відповідальність регіонів за передану 

їм у володіння або розпорядження власність, 

включаючи, зрозуміло, повну матері- 


альну, господарську, адміністративну й інші 

види відповідальності за неефективне її використання. 

У цих умовах принципово важливим є 

врахування тієї обставини, що хоч би як гостро 

ставилося питання про розмежування 

економічних відносин між економічно самостійними 

регіонами, тільки ефективне функціонування 

основної виробничої ланки як 

головного джерела соціально-економічного 

добробуту суспільства може забезпечити 

регіонам реальне самоврядування і самофінансування. 

Важливо також, щоб дії підприємств 

і господарських організацій відповідали 

реальним інтересам громади та були 

взаємовигідними. 

Законодавчо має бути зафіксований 

рівень місцевого самоврядування, за яким 

закріплюватимуться об'єкти комунальної 

власності. В іншому разі місцева виконавча 

влада й надалі буде неспроможна керувати 

підприємствами, оскільки частка держави 

у статутному фонді акціонерних товариств 

не є об'єктом права комунальної власності. 

Органи місцевого самоврядування, маючи 

у розпорядженні комунальну власність як 

об'єкт своєї діяльності, здатні самостійно 

фінансувати розвиток не лише за рахунок 

бюджетних доходів чи державних асигнувань. 

Тільки заробляючи гроші, вони можуть 

розвивати свою територію, активізувати 

соціальний розвиток, а водночас – і участь 

громади у забезпеченні високого життєвого 

рівня території. У цих умовах основним завданням 

місцевих органів самоврядування є 

формування ринку товарів і якомога повніше 

задоволення потреб громадян. Основою вирішення 

проблеми є введення системи комерційних 

договорів між суб'єктами господарювання 

й органами самоврядування. Вона 

повинна будуватися з урахуванням завдань 

довгострокової регіональної політики. Втім, 

договори мають орієнтуватися насамперед 

на місцеве замовлення; договори між регіонами 

– на постачання товарів, необхідних 

регіону на поточний сезонний період. Подібний 

розподіл функцій між різними рівнями 


місцевої влади означатиме передусім відхід 

останніх за принципом вертикальної підпорядкованості 

у межах запровадження функцій, 

властивих кожному конкретному рівню. 

З іншого боку, органи місцевої виконавчої 

влади спрямують свої зусилля на 

розробку стратегії управління виробничою 

сферою через реструктуризацію підприємств, 

стимулюючи взаємозацікавленість 

у результатах діяльності регіону й підприємств, 

розташованих на певній території. 

Отже, укладаючи договори про співпрацю з 

діючими підприємствами і створюючи нові, 

маючи у своєму розпорядженні комунальну 

власність, органи місцевого самоврядування 

здатні забезпечити самофінансування 

регіону за рахунок зароблених коштів. Тобто 

відбувається процес формування системи 

виробничих відносин, які забезпечуватимуть 

взаємозацікавленість усіх суб'єктів 

регіону в результатах економічної діяльності 

та взаємозв'язку ефективності регіональної 

економіки з ресурсними можливостями. 

Таким чином, відкриваються можливості 

для переходу на економічні методи управління, 

що є необхідним атрибутом економічної 

свободи. Тільки самоокупність регіону має 

стати загальним принципом становлення господарських 

взаємовідносин між регіоном і державними 

органами, з іншими регіонами. Лише 

за такої умови регіон поповнюватиме суспільне 

багатство, а не “проїдатиме” його. Тому кожна 

адміністративно-територіальна одиниця стоїть 

перед необхідністю виробити й реалізувати 

довгострокову стратегію структурної перебудови 

економіки відповідно до перспектив її самозабезпеченості 

й ефективності. 

Результативність розвитку і функціонування 

регіональних систем слід розглядати 

з позиції відтворювального процесу, 

що пов'язано з розмірним використанням 

національного доходу для нагромадження, 

споживання, а також створеного чистого 

продукту як результату функціонування системи. 

Таке порівняння дає відповідну інформацію 

про те, чи виробляє регіон більше національного 

доходу, чи споживає. 


Насамперед слід говорити про бюджет 

регіону, в якому концентровано виражається 

економічна політика. Для оцінки бюджетної 

політики як держави загалом, так і регіону 

зокрема можуть бути використані три основні 

показники: частка валового внутрішнього 

продукту, що перерозподіляється через бюджет; 

співвідношення між основними статтями 

видатків бюджету; співвідношення між 

прибутками і видатками регіону. 

Частка валового внутрішнього продукту, 

що перерозподіляється через бюджет 

території, визначає рівень централізації фінансових 

ресурсів державою з метою забезпечення 

ринкової рівноваги й стимулювання 

розвитку окремих сфер і галузей економіки. 

Проте показник частки бюджетних доходів у 

ВВП регіону не обраховується. 

Як відомо, основа доходної бази регіону – 

податкові надходження. Тенденції їх руху 

зображено у табл. 1. 

У сучасних умовах основою податкової 

бази області є доходи фізичних осіб, платежі 

за використані природні ресурси, офіційні 

трансферти. У 2005 р. податкові надходження 

у бюджеті області становили 29,8% 

загального обсягу його доходів. Близько 

72,9% становив податок з доходів фізичних 

осіб і 10,6% – плата за землю. Щодо бюджету 

області у 2006–2007 р., то структура цих 


доходів суттєво не змінилася. Кошти, одержані 

областю від податкових надходжень, 

дорівнювали, відповідно, 73,6% та 79,4% 

загального обсягу доходів бюджету. 

Більшу частину доходів загального 

фонду бюджету області становлять офіційні 

трансферти, у 2005 р. це – 69,4 %, 2006 – 

68,9% та 2007 – 67,9% сукупних доходів. 

Передусім це дотації та субвенції, які мають 

вже визначені напрямки використання. 

Отже, менш як половина бюджету області 

формується за рахунок власної і закріпленої 

дохідної бази, що не забезпечує їй навіть 

відносної самостійності. 

Із наведеного випливає висновок, що 

бюджет області слід було б формувати 

на ширшій дохідній базі. На такій же основі 

можна формувати інші місцеві бюджети. 

Втім, критичне звуження реальної податкової 

бази через спад обсягів виробництва, 

звільнення підприємств від оподаткування 

прибутку, приховування податків і вивезення 

вітчизняного капіталу за кордон – основні 

причини зменшення дохідної бази бюджетів 

усіх рівнів. 

Для характеристики бюджетної політики 

держави і регіону показовим є аналіз структури 

видатків бюджетів (табл. 2). 

Упродовж останніх років більша частина 

коштів спрямовується у соціальну сферу, 


Структура доходів загального фонду зведеного бюджету Івано-Франківської області (%)* 

Показники 

2005 

Роки 

2006 2007 

Податкові надходження, в т.ч.: 29,8 30,3 31,2 

податок з доходів фізичних осіб 72,9 73,6 79,4 

плата за землю 10,6 12,0 8,7 

плата за торговий патент 2,8 2,6 2,2 

місцеві податки і збори 3,0 2,5 2,1 

єдиний податок 6,7 5,2 4,5 

Неподаткові надходження 0,8 0,8 0,9 

Офіційні трансферти, в т.ч.: 69,4 68,9 67,9 

субвенції 31,1 31,6 36,7 

Всього доходів 100,0 100,0 100,0 

*Розраховано на основі даних Івано-Франківського обласного фінансового управління 


№ 

з/п 

фонди соціального споживання, що використовуються 

переважно на оплату праці, 

соціальні виплати. Відбувається різке зниження 

обсягів державних інвестицій у реальний 

сектор, відмирають інвестиційні функції 

бюджетної системи, при цьому, бюджети перетворюються 

у споживацькі. Витрати бюджету 

області не спрямовані на структурну 

перебудову економіки. 

Наведені дані свідчать, що система 

формування місцевих бюджетів потребує 

подальшого реформування. Передусім 

необхідно поставити видатки місцевих бюджетів 

у залежність від доходів на відповідних 

територіях, створити зацікавленість місцевих 

органів самоврядування і громади у 

розвитку виробництва й підвищенні прибутковості 

своїх територій, підтримувати економічно 

відсталі регіони. Для цього необхідна 

перебудова фінансових відносин – розробка 

фінансового механізму території, що є 

складною і динамічною системою. Однак 

перебудова регіональних фінансів не може 

зводитися до розробки принципів формування 

місцевих бюджетів. Вона стосується 

всієї сукупності відносин щодо розподілу й 

використання фінансових ресурсів, які створюються 

на даній території, перерозподільчих 

регіональних процесів. 



Структура видатків загального фонду зведеного бюджету Івано-Франківської області 

(у % до суми)* 

Показники 

*Складено на основі даних Івано-Франківського обласного фінансового управління 

В умовах економічної самостійності регіону 

докорінно змінюється підхід до інвестиційної 

та виробничої політики – це критична 

оцінка самої потреби, чіткого визначення 

пріоритетів соціально-економічного розвитку 

й ранжування потреб у часі й просторі. 

Оскільки сама потреба завжди перевищує 

реальні можливості, то її доцільність треба 

оцінювати критично. При обмежених можливостях 

централізованого фінансування 

слід порівняти свої потреби з внутрішніми 

ресурсами розширеного відтворення, тобто 

економічні результати функціонування 

господарства мають гарантувати виконання 

програм економічного і соціального розвитку. 

Таким чином, встановлюється залежність 

доходів бюджету від рентабельності 

функціонування господарства й ефективності 

використання регіональних ресурсів, 

водночас видаткова частина бюджету повинна 

підпорядковуватися основному завданню 

– ефективному розвитку економіки, підвищенню 

матеріального і культурного рівня 

життя громадян. 

Економічний і соціальний розвиток регіону 

значною мірою залежить від зацікавленості 

громадян. Для цього треба, щоб жителі 

регіону перетворювалися у суб’єкт госпрозрахункових 

відносин. 


Роки 

2005 2006 2007 

1. Державне управління 4,2 5,8 5,1 

2. Освіта 37,8 36,8 35,6 

3. Охорона здоров’я 23,2 23,6 22,2 

4. Соціальний захист 20,0 19,0 23,3 

5. Культура і мистецтво 4,2 4,3 4,3 

6. Фізична культура і спорт 1,2 1,2 1,3 

7. Будівництво 0,2 0,3 0,1 

8. Сільське і лісове господарство 0,1 0,1 0,1 

9. Інші 9,1 8,9 8,0 

10. Всього видатків 100,0 100,0 100,0

Найреальнішою формою активного використання 

коштів населення для розвитку 

виробництва та сфери послуг є випуск 

облігацій місцевих позик. Він дає змогу не 

лише розширювати діапазон використання 

ресурсів, а й певним чином залучати громадян 

до активного управління соціальноекономічним 

розвитком регіону. 

Сучасні фінансові відносини в основі 

своїй мають багато елементів старої 

командно-адміністративної системи. Втім, 

намагаємося пристосувати до нових умов 

господарювання нинішній економічний механізм 

управління та нинішню соціальну 

політику. Цілком зрозуміло, що, не створивши 

в Україні фундамент ринкового виробництва, 

неможливо пристосувати до цих 

умов фінансово-грошові методи управління 

сукупним виробництвом. У результаті порушується 

оптимальна пропорційність між 

власними й залученими надходженнями, 

форми їх структурної збалансованості не заохочують 

місцевих органів самоврядування 

до поліпшення результатів цілісного функціонування 


Сьогодні основним джерелом ресурсів 

для розвитку є чистий дохід, зокрема податок 

на додану вартість і на прибуток. Незважаючи 

на матеріальну зацікавленість місцевих 

органів самоврядування у збільшенні надходжень 

податку на додану вартість, вони не 

мають економічних важелів: права надання 

податкових пільг на отримані прибутки, зниження 

ставок плати за регіональні ресурси, 

додаткові субсидії із бюджету. Отже, нема 

матеріальної зацікавленості. 

З іншого боку, коли місцева адміністрація 

не має реальних важелів впливу, навряд 

чи можна говорити про реальну свободу місцевих 

бюджетів. Невизначеність у наданні 

субсидій фактично означає, що витрати місцевих 

бюджетів регулюються центральними 

органами, а влади місцевого самоврядування 

залишаються у більшості випадків лише 

виконавцями централізованих рішень. 

Першим кроком у вирішенні проблем бюджетної 

політики має бути пошук оптимального 


ступеня централізації. Це потребує визначення 

критеріїв для розмежування витрат, які можуть 

бути задоволені за рахунок районів, областей, 

держави. Одним із імовірних шляхів виходу з 

цієї ситуації є встановлення соціальних нормативів 

і розробка на їх основі фінансових норм 

бюджетної забезпеченості й мінімального обсягу 

видатків місцевих бюджетів. 

Ми пропонуємо наступні рівні самофінансування 

територіальних одиниць. 

1. Надходження за рахунок власних 

джерел перевищують нормативні потреби. 

Ця форма самофінансування збалансована 

і містить залишок у розмірі 50%. Перевищення 

цієї суми вилучається в Державний бюджет. 

2. Власні надходження покривають повністю 

і без залишку нормативні потреби. 

Це збалансована форма самофінансування, 

коли відрахування коштів у Державний 

бюджет не проводиться. 

3. Власні надходження менші від нормативних 

потреб, але територіальна одиниця 

має інші фінансові джерела доходів із відрахувань 

у бюджет. Ця форма самофінансування 

збалансована і містить асигнування 

з Державного бюджету. Частина цих надходжень 

спрямовується на покриття нормативних 

потреб органів самоврядування. 

4. Власні й залучені надходження недостатні 

для покриття нормативних потреб 

територіальних одиниць. Така форма самофінансування 

збалансована й передбачає 

планову дотацію. Проте Державний бюджет 

вимагає від місцевих органів скорочення і 

ліквідації дотацій. 

Проблема диференційованого фінансування 

регіонів украй актуальна для України 

у зв'язку з відмінностями природнокліматичних 

та соціально-економічних умов територій. 

Зважаючи на ситуацію, що склалася, 

найоб'єктивнішим показником при розрахунках 

нормативу відрахувань до Державного 

бюджету може бути питома вага працюючих 

у регіоні в загальній чисельності зайнятих у 

господарстві України. Тоді сума надходжень 

до бюджету визначатиметься як добуток 

питомої ваги працюючих в області на суму 


витрат Державного бюджету. Для районних, 

сільських бюджетів норматив можна розраховувати 

за такою ж схемою, фіксуючи нормативи 

в абсолютній сумі. Вони пов'язані з 

результатами господарської діяльності регіону 

і гарантуватимуть доходи до бюджету. 


1. Конституція України // Відомості Верховної 

Ради України. – 1996. – №30. –С. 141. 

2. Бюджетний кодекс України. – К.: Велес, 

2004. – 64 с. 

3. Закон України “Про місцеве самоврядування» 

від 21.05.97 №280/97-ВР// Відомості Верховної 

Ради України. – 1997. – №24. – С. 170 


4. Європейська хартія про місцеве самоврядування, 

ратифікована Законом України “Про ратифікацію 

Європейської хартії про місцеве самоврядування” 

від 15.07.97 №452/97-ВР // Відомості 

Верховної Ради України. – 1997. – №38. – С. 249. 

5. Економічна самостійність регіону: Монографія. 

/ І. Г. Ткачук – К.: Наукова думка, 1994. 

– 230 с. 

6. Концепція реформування місцевих бюджетів 

// www.afu.org.ua 


● Наукове життя ● 

наукове життя 

векТори форМУвання єдиного 

наУкового проСТорУ європи 

16-17 жовтня 2008 року в Тернопільському національному економічному університеті 

відбулася IІ Міжнародна науково-практична конференція “Формування єдиного наукового 

простору Європи та завдання економічної науки”. Організатором конференції виступила Українсько-польська 

програма фінансів і страхування факультету фінансів ТНЕУ. 

Мета проведення конференції – налагодження міждержавних, міжрегіональних наукових 

зв’язків у контексті формування єдиного наукового простору Європи та забезпечення 

розробки практичних рекомендацій щодо покращення функціонування соціально-економічних 

систем усіх ієрархічних рівнів в умовах глобалізації та європейської інтеграції, розвиток 

наукової думки, визначення нових підходів до розвитку національної економіки, моделювання 

сьогодення і майбутнього держави, можливості поділитися досвідом, науковими напрацюваннями, 

закласти підвалини теоретичних постулатів практичної реалізації та впровадження 

новітніх технологій у систему формування єдиного наукового простору Європи і 

завдань економічної науки. 

Для участі в конференції було надіслано понад 200 заявок від науковців вищих навчальних 

закладів та науково-дослідних установ Національної академії наук України та Республіки 



Польща, що переконливо доводить актуальність проблем, які стали предметом обговорень 

на пленарному та секційних засіданнях. 

Пленарне засідання було розпочато з офіційних привітань ректора ТНЕУ д.е.н., професора 

С. І. Юрія, проректора з наукової роботи д.е.н., професора А. Ф. Мельник та проректора з навчальної 

роботи (міжнародних зв’язків) д.е.н., професора Б. Л. Луціва, які закцентували увагу 

на актуальності та своєчасності обговорення проблематики, винесеної у формат конференції. 

Офіційні привітання виголосили гості з Республіки Польща, які представляли навчальні закладипартнери 

нашого університету, – доктор Ґданського університету (м. Сопот), співорганізатор 

конференції, уповноважена щодо реалізації співпраці між ТНЕУ та Ґданським університетом 

пані Ельжбета Квелля, доктор Полонійної Академії (м. Ченстохова) пані Марія Урбанєц, доктор 

факультету регіональної економіки і туризму економічного університету (м. Вроцлав) пані Анетта 

Зєлінска, доктор Науково-дослідного інституту економіки сільського господарства (м. Варшава) 

пані Барбара Хмєлевска, магістр Економічної академії (м. Познань) Марчін Зімовскі. 

Робочими мовами конференції були українська, польська, російська та англійська. 

Проведення конференції є основною складовою важливого процесу формування єдиного 

наукового простору Європи, адже від рівня розвитку економіки, її стабільності залежить 

державне фінансування наукових досліджень. 

На пленарному засіданні доповіді на актуальні економічні теми щодо формування єдиного 

наукового простору Європи та завдань економічної науки виголосила проректор з наукової 

роботи ТНЕУ, д.е.н., професор А.Ф. Мельник, розглянувши проблеми розвитку науки в 

умовах розбудови економіки знань у європейському та українському вимірах. 

Пенсійній реформі та розвитку страхових відносин був присвячений виступ першого заступника 

начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 

Н. С. Рад. Фінансові аспекти подолання бідності в Україні висвітлила д.е.н., професор, завідувач 

кафедри фінансів ТНЕУ О. П. Кириленко. Протиріччя податкової політики перебували 

у колі дослідницьких зацікавлень д.е.н., професора кафедри фінансових ринків та фінансових 

інновацій Національного університету ДПС України (м. Ірпінь) С. В. Онишко. 

Великий інтерес викликала доповідь д.е.н., професора, завідувача кафедри економічної 

теорії ТНЕУ В. В. Козюка на тему “Нові риси глобальної монетарної нестабільності”. В якій 

зазначалося, що сьогодні формується нова модель глобальної нестабільності з відповідними 

рисами, що передбачатиме необхідність спрощення глобальної валютної системи за 

рахунок монетарної інтеграції, підвищення відповідальності провідних центральних банків 

за глобальні інфляційні процеси, послаблення залежності курсів провідних валют від центробанків, 

які нагромадили величезні валютні резерви. 

Дуже цікавими та пізнавальними були виступи партнерів програми з Республіки Польща. 

Доктор кафедри макроекономіки Ґданського університету (м. Сопот) пані Ельжбета Квелля розкрила 

питання грошової політики в контексті членства Польщі в ЄС і валютному союзі, доктор 

Економічного університету (м. Вроцлав) пані Малґожата Сей-Коляса запропонувала слухацькій 

аудиторії тему “Фонди європейського союзу в системі фінансування охорони навколишнього середовища 

в Польщі”; доктор габілітований, професор Полонійної академії (м. Ченстохова) Станіслав 

Долята розглянув ініціативи у сфері гармонізації податку на прибуток від юридичних осіб 

в державах-членах ЄС; доктор габілітований, професор кафедри макроекономіки Ґданського 

університету (м. Сопот) пан Пшемислав Кулавчук запропонував механізм стимулювання пропозиції 

робочих ресурсів шляхом застосування програми зменшення грошових зобов’язань (на 

прикладі голландського механізму); до дискусії долучилися доктор габілітований, професор кафедри 

макроекономіки Ґданського університету (м. Сопот) пан Станіслав Мєчніковскі та доктор 

Економічного університету (м. Вроцлав) пан Адам Плахцяк. 



Завершилося пленарне засідання науковими дискусіями на найактуальніші економічні теми. 

Наукова робота, дискусії, розгляд найцікавіших та найактуальніших питань сучасної економічної 

науки продовжилися на секційних засіданнях. 

У рамках роботи першої секції за напрямом “Орієнтири модернізації державних та місцевих 

фінансів” (модератори секції: д.е.н., професор О. П. Кириленко, д.е.н., професор 

А. І. Крисоватий) було обговорено широке коло питань щодо проблем класифікації надходжень 

та проблем формування доходів Пенсійного фонду України, особливостей функціонування 

митної служби України в умовах стабільного економічного зростання, економічної природи 

і суті місцевих фінансів, напрямів державної підтримки та покращення використання 

фінансових ресурсів підприємств місцевої інфраструктури, проблем справляння ресурсних 

платежів як важливої складової наповнення дохідної частини бюджетів місцевого самоврядування, 

шляхів удосконалення прогнозування податкових надходжень. 

Друга секція “Новелізація національних систем управління в європейських країнах” (модератори 

секції: д.е.н., професор А. Ф. Мельник, д.е.н., професор О. М. Сохацька) була присвячена 

питанням фінансових домінант оренди об’єктів державної власності в Україні, актуальним 

проблемам мобілізації внутрішніх джерел фінансової санації підприємств, особливостям 

інституційного забезпечення систем державного регулювання економіки європейських країн, 

концептуальним засадам модернізації технологій управління місцевим економічним розвитком 

в європейських країнах, ринку нерухомості і циклічності, освіті в контексті економіки знань, проблемам 

та пріоритетним напрямам розвитку інститутів сфери соціально-культурних послуг. 

У колі дослідницьких зацікавлень третьої секції “Валютно-фінансові аспекти європейської 

інтеграції та перспективи економічного зростання в Європейських країнах” (модератори 

секції: д.е.н., професор Л. М. Алексеєнко, д.е.н., професор О. В. Дзюблюк) перебували 

проблеми регулювання фінансової індустрії для забезпечення її стійкості в умовах кризових 

явищ; проблеми формування конкурентоспроможної національної банківської системи 

України, оцінка інвестиційної привабливості регіонів України в сфері електронного бізнесу; 

механізми регулювання міжнародного руху капіталу; шляхи вдосконалення обслуговування 

клієнтів банківської сфери. 

Четверта секція “Концептуальні засади та вектори гармонізації страхових послуг” (модератори 

секції: к.е.н., доцент О. В. Кнейслер, к.е.н., доцент М. П. Шаварина) об’єднала 



науковців, які цікавляться проблемами страхування та страхового бізнесу, управління активами 

страхових компаній, сучасними тенденціями організації систем захисту від безробіття 

та можливості їх використання в Україні. 

Учасники студентської секції 5 “Порівняльний аналіз фінансової політики країн Європи 

та України в сучасних умовах глобалізації світової економіки” (модератори: к.е.н., доцент 

О. І. Тулай, к.е.н., доцент Н. Я. Кравчук) обговорили коло наукових питань, що охоплюють 

проблеми різних напрямків економічних досліджень – банківського, фінансового страхового, 

облікового згідно з науковими пріоритетами та сферами діяльності під керівництвом викладачів 

відповідних кафедр. 

За результатами роботи секцій зроблено низку теоретичних висновків та напрацьовано 

конкретні практичні рекомендації, які будуть використані при підготовці пропозицій для 

відповідних профільних комітетів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету 

Міністрів України, місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. 

У рамках проведення культурно-пізнавальних заходів для учасників конференції було 

організовано екскурсійний тур “Волинь туристична” з відвідуванням Почаївської лаври та 

пам’ятних місць Кременеччини. 

Конференція дала можливість науковцям різних регіонів України та Республіки Польща 

поділитися досвідом, науковими напрацюваннями, закласти підвалини теоретичних постулатів 

практичної реалізації та впровадження новітніх технологій в систему формування 

єдиного наукового простору Європи і завдань економічної науки; засвідчила, що в Україні 

та Європі загалом формується когорта науковців нового покоління, яка вбачає розвиток України 

на конкурентних засадах з одночасним поглибленням ринкових економічних відносин, 

визнанням пріоритету людини як основної мети функціонування економічної системи держави, 

поглибленням інтеграційних процесів у європейські структури. 

Основний результат проведення конференції – формування і розвиток наукової думки, 

пропозиція нових підходів до розвитку всіх галузей національної економіки, культури, суспільства, 

підтвердження спільності проблематики наукових досліджень та єдності бачення 

вчених щодо концептуальних орієнтирів формування єдиного наукового простору Європи та 

завдань економічної науки. 

Ігор Таранов, 

директор Українсько-польської 

програми фінансів і страхування, 

к.е.н., доцент 


БЕНЧ 

Наталія 

БІЛОУС 

Ірина Ігорівна 

БЛАГОДЄТЄЛЄВА-ВОВК 

Світлана Леонідівна 

БОРОНОС 

Вікторія Георгіївна 

БУЛАВИНЕЦЬ 

Вікторія 

БУЛАВСЬКА 

Ганна Олексіївна 

ВАЛІГУРА 

Володимир Андрійович 

ВОВЧАК 

Ольга Дмитрівна 

ГОДОВАНЕЦЬ 

Олександр Віталійович 

ГУПАЛОВСЬКА 

Мирослава Богданівна 

ЕВАНГЕЛОС 

Сіскос 

ЄРМОШКІНА 

Олена Вячеславівна 

КОВАЛЬ 

Світлана Любомирівна 

КОЗЮК 

Віктор Валерійович 

КОМАРОВА 

Інна Валентинівна 

ЛУБКЕЙ 

Надія 

● Наші автори ● 

нашІ авТори 

аспірант, Науково-дослідного фінансового інституту Академії 

фінансового управління Міністерства фінансів України 

економіст з фінансової роботи НВП “Спектр” 

кандидат економічних наук, доцент, докторант кафедри 

економіки та управління Черкаського державного 

технологічного університету 

кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів, 

докторант Сумського державного університету 

викладач кафедри фінансів Тернопільського національного 

економічного університету 

викладач кафедри міжнародних фінансів Тернопільського 

національного економічного університету 

аспірант кафедри податків та фіскальної політики 


доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри 

банківської справи Львівської комерційної академії 

кандидат економічних наук, доцент кафедри податків 

і фіскальної політики Тернопільського національного 




кандидат економічних наук, професор Відділення Міжнародної 

Торгівлі Кампус Касторія, Державного Технологічного 

Інституту (Т. Е. І.), Греція 

кандидат економічних наук, доцент кафедри економічного 

аналізу і фінансів Національного гірничого університету 

кандидат економічних наук, старший викладач кафедри 

фінансів Тернопільського національного економічного університету 


економічної теорії Тернопільського національного 


старший викладач кафедри економіки підприємств 

Бердянського університету менеджменту і бізнесу, здобувач 

Національного наукового центру “Інститут аграрної 

економіки” 

кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів 



ПИСЬМЕННА 

Тетяна Валеріївна 

САВЧЕНКО 

Костянтин Вікторович 

СМАЛЮК 

Галина Федорівна 

ТИРКАЛО 

Роман Іванович 

ТКАЧУК 

Ірина Григорівна 

ТКАЧУК 

Наталія Миколаївна 

ХАЛЛО 

Віктор Федорович 

ХОМИН 

Ірина Петрівна 

ШУЛЮК 

Богдана Степанівна 

ШУТКА 

Михайло Васильович 

ЮРІЙ 

Сергій Ілліч 

● Наші автори ● 

аспірант кафедри фінансів Тернопільського національного 


кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів, 

Сумського державного університету 

кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародної 

економіки Тернопільського національного економічного 

університету 

кандидат економічних наук, професор кафедри банківської 

справи Тернопільського національного економічного університету 


фінансів Прикарпатського національного університету імені 

В. Стефаника 

кандидат економічних наук, викладач кафедри фінансів 


здобувач кафедри банківської справи Львівської 

комерційної академії 

кандидат економічних наук Національного наукового центру 

”Інститут аграрної економіки” 



здобувач, проректор з фінансово-економічних питань 

Прикарпатського національного університету імені 

В. Стефаника 


міжнародних фінансів, ректор Тернопільського 

національного економічного університету 


Ñâ³ò ô³íàíñ³â 

Âèïóñê 4 (17) 2008 ð³ê 

Тематична спрямованість журналу: висвітлення 

актуальних питань теорії фінансів, грошей і 

кредиту; проблем у сфері державних фінансів; оподаткування 

і фіскальної політики; державного адміністрування 

й фінансового менеджменту; банківської 

справи й монетарної політики; ринку фінансових 

послуг і міжнародних фінансів. 

Вимоги до оформлення статей 

Науково-практичний журнал “Світ фінансів” виходить чотири рази на рік, обсягом до 

10 ум. друк. арк. До друку приймаються статті, що мають наукову і практичну цінність. 

До друку подаються роздруковані на папері та збережені на електронному носії матеріали 

у форматі MS Word: 

стаття українською мовою (обсягом до 20 сторінок тексту, роздрукованого на папері 

формату А4 через 1,5 інтервалу, кеглем 14, шрифтом Times New Roman; поля зліва, 

знизу та вгорі 20 мм, справа – 10 мм); 

коротка анотація (до 8 рядків українською та англійською мовами; а також назва статті 

англійською мовою); 

відомості про автора (прізвище, ім’я, по батькові; науковий ступінь і вчене звання; посада; 

місце роботи – українською та англійською мовами; а також адреса і телефон); 

список використаної літератури, який розміщується після статті під заголовком “Література” 

(бібліографічний опис літературних джерел здійснюється згідно зі встановленими 

вимогами (див. “Бюлетень ВАК України”. – 2000. – № 2. – С. 61–62.); посилання на літературу 

слід давати в квадратних дужках, наприклад [3, 68; 5, 37], де перша цифра вказує 

порядковий номер джерела у списку літератури, а друга – відповідну сторінку, джерело 

(зі сторінкою) відокремлюється від іншого джерела крапкою з комою); 

для аспірантів та здобувачів обов’язково додаються: витяг із протоколу засідання кафедри 

з рекомендацією статті для друку і рецензія наукового керівника або іншого 

фахівця у даній галузі знань, який має науковий ступінь чи вчене звання. 

Обов’язковою є наявність фотографії автора (у цифровому форматі). 

відповідно до постанови президії ваК України від 15.01.2003 р. №7-05/1 “Про підвищення 

вимог до фахових видань, внесених до переліків ВАК України” наукові статті, що подаються 

до друку, повинні містити такі необхідні елементи: 

постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи 

практичними завданнями; 

аналіз останніх досліджень і публікацій, де започатковано розв’язання даної проблеми, 

і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, 

котрим присвячена стаття; 

формулювання цілей статті (постановка завдання); 

виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових 

результатів; 

висновки з даного дослідження і перспективи подальших розробок у даному напрямку. 

Автори відповідають за точність наведених у статті даних, цитат, статистичних матеріалів 

тощо. Скорочення слів і словосполучень, крім загальноприйнятих, не допускається. 

Текст статті автор повинен вичитати й завізувати, сторінки – пронумерувати. 

Матеріали оформлені з відхиленням від зазначених вимог, редколегія не розглядає. 

Усі статті проходять обов’язкове рецензування. 

Запрошуємо до творчої співпраці. 

редколегія наукового журналу 

“Світ фінансів”

Випуск 4 (17) - Головна

Create successful ePaper yourself

Delete template?

Save as template?