Полярная звезда, книга 3.

II.
ПСК.ѴІІДЕІ'У.
Я Ѣх.ІЛЪ 110 НО.ТЮ ПѴСТОМѴ,
Н свѣжъ и шцъ (іі.і,гь волдуѵь іі луиа
Скучал ш.іа по іісбу голубому
II н.іоская сішѣлас.і. сторопа,
ІІТ. МООІІ ДУШЕ МѣіІЛЛИСЬ СКОрбі II СП.КІ
II мыс.іь моя съ тобою говоріма.
#
1!сс стсиі., да стспь! пѣтъ ші душн, іш звука Г
II ѣду въ д.-ш, п гордъ и одішокъ—
Лоя судьба во МІІІІ. Ни скорбь, ші снука
Но утомлтъ мепл. Вссму споіі сроьъ,
Я правдн рѣчь вслъ строго въ дружнемъ кругѣ—
Уш.ш лрузыі въ младеическомъ испугѣ.
*
П оиъ ушслъ—котораго какъ йрата
ІІ.іь какъ ссстру такъ пѣашо я .іюбплъ!
МІІІІ тла;ела какъ смсрть сго утрата;
(Іпъ дувдмъ чистъ и б.іагородсіп. бы.гь,
Пмѣлъ ОІІЪ ссрдцс пьжпос каі.-ь .іагка
11 дружба сг нпмъ мпѣ «амятікГ і.акъ п;;і:и;а.
*
Ты мнѣ ОДІІІІЪ остался непзмѣііпыіі,
Я ;і;ду тсбя. Мы иъ жнзпь вош.ііі щііосмъ;
Таковъ осталсл нашъ союаъ падмсііпыіі!
Оннть одіш мы въ грустпыіі нуть поіідемъ,
Объ истшіѣ г.іася нсугоміімо
II нусть мсчіы іі ліодн идутъ мнмо.