5348-(05-02-2015)
5348-(05-02-2015)
5348-(05-02-2015)
You also want an ePaper? Increase the reach of your titles
YUMPU automatically turns print PDFs into web optimized ePapers that Google loves.
4<br />
ÏÐÎÔÅѲÎÍÀË<br />
5 лютого <strong>2015</strong> року<br />
НА БОЙОВИХ ПОЗИЦІЯХ<br />
КОЧОВИКИ<br />
ВЕЛИКОГО<br />
КАЛІБРУ<br />
Нещодавно в ході відбиття чергової навали терористів та<br />
російських найманців під час їхнього наступу в районі<br />
Дебальцевого українські артилеристи вкотре підтвердили,<br />
що їх недарма називають «богами війни». Особливо<br />
добре це відчули окупанти, коли втратили десятки одиниць<br />
бронетехніки та значну кількість живої сили завдяки<br />
потужним та влучним ударам українських гармашів.<br />
У тому, що широко розрекламований<br />
«широкомасштабний» наступ противника<br />
відверто провалився, чимала заслуга саме<br />
української артилерії, яка в ході відбиття цього<br />
«наступу» діяла чітко і потужно, завдаючи<br />
по ворогу нищівних вогневих ударів як безпосередньо<br />
під час їхніх атак, так й у глибині<br />
їхнього бойового шикування. Наша розповідь<br />
про бойовий шлях одного з «головних<br />
винуватців» поразки ворога — зведеного артилерійського<br />
підрозділу, який бере участь<br />
у АТО майже із самого початку проведення<br />
операції і вже встиг стати «майже легендарним»<br />
за свої бойові звершення.<br />
Основою цього підрозділу є гаубичний самохідний<br />
дивізіон, де заступником командира<br />
по роботі з особовим складом майор Володимир<br />
Швець. Дивізіон ще у мирний час був найкращим<br />
у бригаді. Він не лише брав участь<br />
у всіх масштабних маневрах, а й був першим<br />
на сто відсотків укомплектований військовослужбовцями-контрактниками.<br />
Тож цілком закономірно,<br />
що коли виникла потреба зупинити<br />
ворожу агресію, доки інші підрозділи розгорталися-доукомплектовувалися,<br />
цей здійснив<br />
швидкий марш у визначений район та продемонстрував<br />
готовність зупинити ворога.<br />
— Першим нашим завданням було прикриття<br />
підрозділів, які утримували перешийки<br />
між материком та Кримом, — розповів<br />
майор Володимир Швець. — Їх тоді росіяни<br />
«лякали» по кілька разів на день: розгорталися<br />
в бойові порядки та імітували наступ.<br />
Коли одного разу позаду наших десантників<br />
на пряму наводку вийшли 152-міліметрові<br />
САУ, ігри «в атаку» припинилися.<br />
Після розгортання антитерористичної<br />
операції в Донецькій та Луганській областях<br />
бердичівські гармаші передислокувалися<br />
до нового гарячого району. Перше бойове<br />
хрещення отримали в районі широковідомого<br />
блокпоста «Комбікормовий» біля<br />
Слов’янська.<br />
Коли вони туди лише прибули, їх густо обстріляли<br />
з мінометів. На щастя, обійшлося без<br />
втрат, якщо не брати до уваги обдерту осколками<br />
фарбу на броні самохідок. Вогневі підрозділи,<br />
аби не стати легкою здобиччю терористів,<br />
відійшли за межі радіуса дії мінометів.<br />
На блокпосту залишилися лише спостерігачікоректувальники,<br />
які швидко виявили всі ворожі<br />
позиції й спрямували на них вогонь свого<br />
підрозділу. За кілька годин навколо блокпоста<br />
запанував спокій. Військовослужбовці, які його<br />
утримували, зітхнули з полегшенням.<br />
— Артилеристи прийшли і швидко зробили<br />
те, чого ми прагнули вже близько місяця,<br />
адже своїми силами ми не могли викурити<br />
терористів із їхніх укріплень, які вони набудували<br />
зусібіч, — розповідав старший солдат<br />
Юрій Тимошенко з Коломиї, який тоді був<br />
у складі зведеного підрозділу, що ніс службу<br />
на «Комбікормовому».<br />
До речі, за той маневр, який допоміг зберегти<br />
техніку та знищити терористів, начальник<br />
штабу дивізіону тоді майор, а нині вже<br />
підполковник Анатолій Дорошенко був нагороджений<br />
орденом Богдана Хмельницького<br />
3-го ступеня.<br />
— Одного разу наш зведений підрозділ<br />
врятував лише випадок, — розповідає майор<br />
Володимир Швець. — Наші самохідки зайняли<br />
позиції поруч із реактивниками. Відпрацювали<br />
ми, відпрацювали вони. Але підпалили<br />
суху траву. Вогонь швидко поширювався, ми<br />
просто не встигали його гасити. Раптом<br />
у траві почало щось вибухати. Спочатку думали,<br />
що то фрагменти несправної ракети.<br />
Але гриміло надто сильно, часом щось навіть<br />
підлітало та вибухало в повітрі. Коли все скінчилося,<br />
і наші хлопці пішли перевірити, виявилося,<br />
що то згорів сховок з гранатометами<br />
та іншою зброєю, який був рясно замінований<br />
навколо. Стало очевидним, що на нас<br />
готувався напад диверсантів, але випадкова<br />
пожежа його зірвала.<br />
Свою відчайдушність та професійність<br />
артилеристи демонстрували скрізь, де їм доводилося<br />
виконувати завдання. Наприклад,<br />
під час визволення батальйоном «Донбас»<br />
міста Попасна. Тоді вогневі засоби гармашів,<br />
зрозуміло, розташовувалися досить далеко<br />
— за межами дії ворожої артилерії.<br />
А от передовий спостережний пункт на бронемашині<br />
зайняв позиції на блокпосту перед<br />
містом. До складу обслуги ПРП-4 входили<br />
ЗАРАЗ ГАРМАШІ ТА РЕАКТИВНИКИ У СКЛАДІ МАНЕВРЕНОЇ<br />
АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ ГРУПИ ПРИКРИВАЮТЬ ВАЖЛИВІ НАПРЯМКИ<br />
ОБОРОНИ НАШИХ ВІЙСЬК. І РОБЛЯТЬ ЦЕ ЗА ВСІМА КАНОНАМИ<br />
СУЧАСНОЇ ВІЙНИ, НЕ ЗАЛИШАЮЧИСЬ НА ОДНОМУ МІСЦІ<br />
БОДАЙ ЗАЙВУ ХВИЛИНУ<br />
старший лейтенант Костянтин Чурсін, старший<br />
прапорщик Володимир Мельник, старший<br />
солдат Михайло Шмідт та старший солдат<br />
Віктор Бойко. Завдяки їхньому вмілому<br />
коригуванню гаубиці знищили всі укріплення<br />
терористів, крім вогневих точок, розташованих<br />
у житлових будинках. Саме ці засідки<br />
за спинами мирних мешканців дуже дошкуляли<br />
піхотинцям «Донбасу». Потрапивши під<br />
перехресний вогонь, вони, не маючи змоги<br />
відійти, залягли. З’явилися перші втрати. Потрібно<br />
було виручати хлопців. У наших військовослужбовців<br />
зведеного відділення артилерійської<br />
розвідки було два варіанти. Викликати<br />
вогонь та рознести укріплення терористів<br />
на друзки або ризикнути і, прикривши<br />
наших бійців бронею, вивести їх з-під вогню.<br />
У другому випадку існувала небезпека бути<br />
знищеними протитанковими засобами терористів,<br />
але в першому постраждали б мирні<br />
мешканці та інфраструктура українського<br />
міста. Тому артилеристи сміливо вирушили<br />
на допомогу. В розпалі бою у результаті влучення<br />
бронебійно-розривної кулі з протитанкової<br />
рушниці в кришку відкритого люка бойової<br />
машини було тяжко поранено старшого<br />
солдата Віктора Бойка, який, втративши ліву<br />
руку та отримавши численні осколкові поранення<br />
правої руки, у стані больового шоку<br />
продовжував вести вогонь. У той же час вибуховою<br />
хвилею з броні машини на землю<br />
скинуло старшого лейтенанта Костянтина<br />
Чурсіна. Побачивши на тілі офіцера численні<br />
осколкові поранення, бійці батальйону «Донбас»<br />
заходилися витягувати його з поля бою,<br />
але вже через хвилину, оговтавшись від контузії,<br />
попри осколкові поранення, військовослужбовець<br />
наздогнав свою бойову машину.<br />
Заскочивши на броню, відразу почав рятувати<br />
пораненого товариша: наклав кровозупинний<br />
джгут та вколов знеболювальне. Цим<br />
офіцер врятував підлеглому життя.<br />
Успіх у бою своїми героїчними діями забезпечили<br />
також командир відділення старший<br />
сержант Михайло Шмідт, який, прикриваючи<br />
наступ штурмової роти, влучним вогнем<br />
з кулемета подавив вогневі точки противника,<br />
та механік-водій бойової машини<br />
старший прапорщик Володимир Мельник.<br />
Він, майстерно маневруючи бойовою машиною,<br />
не лише прикривав бронею піших бійців<br />
спеціального батальйону, чим забезпечив<br />
успішну евакуацію поранених із зони обстрілу<br />
противника, а й не дозволив ворогові влучити<br />
в неї з гранатомета чи ПТКР. Після бою<br />
командир 2-ї штурмової роти батальйону<br />
спеціального призначення «Донбас» відзначив,<br />
що саме мужність, професіоналізм<br />
та злагодженість обслуги ПРП-4 дозволили<br />
роті уникнути більш значних втрат при визволенні<br />
міста Попасна.<br />
Зараз гармаші та реактивники у складі<br />
маневреної артилерійської групи прикривають<br />
важливі напрямки оборони наших військ.<br />
І роблять це за всіма канонами сучасної війни,<br />
не залишаючись на одному місці бодай<br />
зайву хвилину. В їхньому базовому таборі<br />
жартують, що хлопці «пішли по світу». І хоча<br />
такий «кочовий» спосіб оборони витягує<br />
з бойової техніки останній ресурс, він гарантує<br />
їм невразливість від ворожої артилерії.<br />
Доки російські розвідники передають командуванню<br />
координати чергових позицій, українські<br />
гармаші їх вже змінюють.<br />
— Це — не єдиний прийом ведення війни,<br />
який ми опанували. До наших ноу-хау<br />
можна віднести використання боєприпасів,<br />
раніше не призначених для наших гармат,<br />
застосування БПЛА у ролі розвідників та коригувальників<br />
вогню, а також деякі нові способи<br />
стрільби, — розповів деякі секрети гармашів<br />
майор Володимир Швець. Причому,<br />
за його словами, чимало напрацювань, які<br />
підвищують ефективність застосування артилерії,<br />
мають усі підрозділи, залучені<br />
до проведення АТО.<br />
Роман БАКУМЕНКО,<br />
із зони АТО<br />
Відділ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬК ТА РЕФОРМУВАННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ 0(44) 489 50 03