Скачать PDF версию газеты Акцент за 2013 год №25

14 АКЦЕНТЫ ВРЕМЕНИ1974 рік: два в одномуЧеркаси — місто новобудов. 1974 рікІ бути б 1974-му роком нічим особливим не примітним, якби у Києві неподілили наше місто на два райони — Соснівський і Придніпровський.Згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР від 22 грудня 1973 року,це чекало також на Житомир, Кіровоград, Суми та Чернігів.Невдовзі виконком облрадиухвалив рішення про проведеннядо новоутворених Соснівськоїі Придніпровської рад депутатівтрудящих позачергових виборів.Також був визначений „кордон“між районами, який проліг вулицямиЕнгельса (Чорновола), Ватутіна,Комсомольська (Смілянська).І подобалося це комусь чині, але мешканці Придніпровкиопинилися у промзоні, а Соснівки,відповідно, в районі культури,освіти й відпочинку. Умовно,звісно. Депутатів обрали 13 січня1974 року, за твердженням преси— з великим піднесенням, причиниякого мені не дуже зрозумілі,адже ще зовсім недавно процей поділ ніхто — ні сном, ні духом,а так виходить, що про районнусамостійність черкащанимріяли роками. Тепер кожен містянинстарався не лише на благоміста, а з подвоєною енергією— ще й свого району, адже соціалістичнезмагання знайшло новуплощину реалізації. Більше того,може це й було однією з цілей реформи:знайти новий стимул длятрудового ентузіазму в межах порівняноневеликих територій.Задля загальної ерудиції повідомлюосновні дані про районивже в недалекому минулому. Матимемоуяву, у що в підсумку втілилася„знакова подія“ на межі1973 — 1974 років.Соснівський район. Територія— 52 квадратних кілометри. Тут138 вулиць, 95 провулків, одинбульвар, один проспект, дев’ятьспусків (узвозів) до Дніпра. Розміщено9868 будинків, з них 963багатоповерхівки, 8905 — садибноготипу. В районі мешкаєблизько 140 тисяч осіб. На йоготериторії розташовані Національнийуніверситет імені БогданаХмельницького, Академія пожежноїбезпеки імені Героїв Чорнобиля,19 загальноосвітніх шкіл,Черкаський академічний облмуздрамтеатр,обласна філармонія,обласний краєзнавчий музей, музейКобзаря, обласна наукова бібліотекаімені Тараса Шевченка,музичне училище, Будинокофіцерів, парки „Ювілейний“,„Перемога“, Дитячий парк, Зоопарк,Центральний стадіон, Палацспорту „Будівельник“. У межахрайону знаходяться такі державніустанови як обласна рада,облдержадміністрація, податковаадміністрація, УМВС Українив Черкаській області, обласнеуправління статистики, митниця,управління СБУ в Черкаськійобласті та інші. Першим керівникомрайону в 1974 — 1975 рокахбув Петро Маркович Попович.Придніпровський район. Територія— 33,5 квадратних кілометри,на якій знаходиться 54 вули-Увага!Книгу Бориса Юхна„Черкаські місторії“(видання друге, доповнене)Ви можете придбати у редакції тижневика„Акцент“.Ціна— 50 грн.Довідки за телефоном: (0472) 54-04-35ці і 68 провулків. Розміщено 6748будинків, з них 748 багатоповерхівок,6000 — садибного типу.Населення — близько 130 тисячосіб. На території району розташованіЧеркаський державнийтехнологічний університет, Східноєвропейськийуніверситет, Інститутбанківської справи, 19 загальноосвітніхшкіл, Черкаськийхудожній музей, ляльковий театр,Палац культури „Дружба народів“,Палац дитячої і юнацькоїтворчості, стадіон „Спартак“,спорткомплекси „Азоту“ і „Хімволокна“.В Придніпровськомурайоні „прописалися“ такі державніустанови як прокуратураЧеркаської області, обласне теруправлінняАнтимонопольногокомітету, обласний апеляційнийсуд, обласний господарський суд,головне відділення Пенсійногофонду України в Черкаській області,Державний архів Черкаськоїобласті та інші. Першим районочолив Петро ЛаврентійовичТелевний і керував ним упродовж1974 — 1977 років.Навіть мого, порівняно невеликогожиттєвого досвіду за часівСоюзу вистачить, аби безапеляційностверджувати: в тій країнібуло заведено постійно за щосьборотися. Щохвилини і на кожномукроці. За виконання і перевиконанняпланів п’ятирічок,мир в усьому світі, освоєння космосу,впровадження досягненьнауки, збереження врожаю, свободународів Африки і т.д і т.п.Прокинувся — починай боротися,інакше ти не будівничий комунізму,а щонайменше — безініціативнийелемент, а там вже й доантисоціального недалеко.Пригадую — завзято боролисяза культуру торгівлі. З переміннимуспіхом, щоправда, боколи продавцеві через раз доводилосьвідповідати „немає“, „незавезли“, „не знаю“, то вже десятийпокупець ризикував наразитисяна щось некультурне. СамоТериторія ЧЗТА сьогодніalexfoto.com.uaПеріодично на черкаські ринки навідувалося високе обласнеі міське начальство. Тут „базарує“ Іван Кіндратович Лутаксобою, що й йому, в свою чергу,було що сказати. Одначе, самімісця торгівлі — нехай хоч магазини,хоч ринки, в розрізі темитаки мали належний рівень. Єдинимвинятком у Черкасах був хібащо старий Казбетський базар наколишній Лісній вулиці, яка щераніше, наприкінці ХІХ століття,була крайньою в місті, то так і називалася— Крайня. До революції„коронкою“ цього торжища булариба, ну а вже після війни тамможна було купити що завгодно.І коли вже наприкінці 1970-х,йдучи на пляж, я з друзяками завантажувавсяна Казбеті насінням,в його рядах панував суцільнийтоварний хаос: комбікорм івелодеталі, сир і квіти, м’ясо й віники...Торгували абсолютно безсистемно,бо кожен дядько читітка з крамом намагалися втовпитися„на столи“, щоб не розкладатисяна землі. А столів булообмаль, як, власне, й площі базару.Тому Казбет вирував ще з вдосвітаі ближче до полудня там вжене було чого робити.Ну а щодо „культури торгівлі“— то з цим ділом він шкутильгавна обидві ноги увесь свій довгийвік. Найперше тому, що народ наКазбеті жив специфічний і не надтозважав на будь-які заборони.Тому саме з базаром влада довгомала клопіт. І якщо тутешні магазинипривели до ладу вже давно іпро це раніше йшлося, то за ньогосерйозно взялися лише тепер.У суботу, 14 вересня 1974 року,оновлений ринок (бо класичнийбазарний шарм він втратив), зустрівобидві сторони товарногрошовихвідносин стрункимиторговими рядами під навісами,що вишикувались на свіжовстеленомуасфальтному килимі. Натериторії був навіть невеликийкритий павільон, а ще — пунктз перевірки якості продукції, годинниковаі взуттєва майстерні,кафе. І все це зразкове господарство— в оточенні магазинів одягу,канцтоварів, продуктів. Не базар— нова копійка!Для мене залишається загадкою,чому вже у 1980-х магазинизалишилися, а ось ринок зновустав торжком, якому більше пасувалазабута нині назва „толкучка“:з порепаним асфальтом, безнавісів, кривими столами і повноютоварною свободою. Можетому, що такий антураж повнішевідтворює казбетську „автентику“,де порядок — стороннє тіло.Але як би не було — ще багато роківпо тому базар таки жив своїмколоритним життям. Сьогоднійого вже немає. І „шкода“ — найменше,що я можу сказати з цьогоприводу. Бо зник не базар, а цілийпласт малої історії Черкас.Ще один фронт повсякденноїмирної боротьби пролягав черезкультуру виробничого відпочинку.І оскільки про надплановевиробництво продукції вже знайомоговам Черкаського заводутелеграфної апаратури з оглядуна її оборонну специфіку не повідомлялося,ЗТА став взірцемдля пропаганди усього передовогопоза межами економічних показників.Принаймні, у підшивці„Черкаської правди“ за 1974 рікя знайшов сім заміток про підприємство(при тому, що спеціальноїх не шукав) і більшість зних присвячувалися темі організаціївідпочинку в межах робочогодня. Виявляється, викроїти часдля релаксу можна було навіть вобідню пору. А все тому, що працівникизаводу харчувалися найшвидшев місті, адже не втрачаличас в черзі ідальні. Там буливстановлені потокові лінії типу„Прогрес“ і „Ефект“ з комплектаціїта відпуску обідів і на трьохконвейєрних лініях кожні сім секундз’являвся комплекс із трьохстрав. Тож 2 червня у статті „В обіднюпору“ головна обласна газетаоприлюднила черговий прикладдля наслідування. Витяг з неїпропоную вашій увазі. „Дирекція,партійна і профспілкова організаціїЧЗТА багато роблять для того,щоб робітникам добре і працювалось,і відпочивалось. Зрештоювони, як кажуть, запалили іскру,подали ідею. Все інше виконалисамі робітники. У сквері на територіїпідприємства розбили великийрозарій, збудували естраду, влісосмузі обладнали баскетбольнуі волейбольну площадки. Тожперерви вистачає, щоб не тількипообідати, а й послухати виступзаводських колективів художньоїсамодіяльності або й пограти у волейбол.Після такої розрядки роботайде краще“.Можливо, в чомусь „масовийпропагандист і агітатор“ і перебільшував,на те він і пропагандист,та приклад був гідний наслідування.А квітники підприємстватаки й справді славилися:уявіть собі, що лише кущовихтроянд там росло понад 8 тисяч,ще й 500 штамбових. І якщо хтопам’ятає — був у СРСР такий антивоєннийплакат — у стволі автоматастирчить гвоздика. Варіаціюна цю тему ЗТА запросто мігби взяти собі за емблему.Борис Юхно(Закінченняу наступному номері)