СИЛЬНІ В БОЮ 

Операція«Ліквідація», 

або Як чернігівські спецпризначенці 

воювали з диверсантами 

Незважаючи на сніг і густий туман, на Гончарівському 

військовому полігоні, що на Чернігівщині, останніми днями 

було буже спекотно: тиждень «круті» хлопці з підрозділу 

військового спецпризначення Північного управління 

Військової служби правопорядку звільняли заручників, воювали 

з диверсантами, стріляли з різних видів зброї, готували 

гарячу їжу в польових умовах тощо. стор. 4 

НАШІ В ЛІБЕРІЇ 

Коли погоду диктує 

харматан 

Умови виконання польотних завдань у Ліберії не можна 

назвати сприятливими, адже сезон дощів тут змінився 

по-своєму підступним сухим сезоном. Вважається, що він 

триває з листопада по квітень, проте авіатори з цим не 

завжди погоджуються. Погодні умови, як кажуть льотчики, 

в цей час доволі непевні, можливі як спекотне сонце, 

так і п’ятиденна злива. 

стор. 5 

СЬОГОДНІ — ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ 

Це наша слава 

і скорбота... 

На початку січня 1918 року становище на фронтах склалося 

для Української Народної Республіки катастрофічно. 

А 4 січня «високоідейний» соціал-демократ Микола 

Порш, який був тоді міністром праці та військової 

справи, наказав розпустити військо УНР. Це, безумовно, 

полегшило загарбання українських земель. стор. 7 

народна 

№ 17 (4625) 

СУБОТА, 

29 СІЧНЯ 

2011 РОКУ 

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДРУКОВАНИЙ ОРГАН МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ 

НА ЗАСІДАННІ КОЛЕГІЇ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ 

На нуль 

помножимо 

корупцію 

«К орупцією називається 

протиправна діяльність, що полягає 

у використанні службовими 

особами їхніх прав і посадових 

можливостей для особистого 

збагачення, підкупність і продажність 

посадовців. Найчастіше 

цей термін застосовується 

щодо державного бюрократичного 

апарату. Багато 

видів корупції аналогічні шахрайству 

і відносяться до категорії 

злочинів проти державної 

влади. До корупції може бути 

схильна будь-яка людина, яка 

має владу над розподілом на 

свій розсуд ресурсів, які їй не 

належать. Головним стимулом 

до корупції є можливість отримання 

економічного прибутку, 

пов’язаного з використанням 

владних повноважень, а головним 

стримуючим чинником — 

ризик викриття і покарання». 

стор. 3 

КИЇВ — СЕВАСТОПОЛЬ 

Столиця сприяє 

морякам 

Командувач Військово-Морських Сил Збройних 

Сил України адмірал Віктор Максимов зустрівся з головою 

Київської міської державної адміністрації Олександром 

Поповим. 

Як повідомляє Департамент преси та зв’язків у ЗМІ 

МО України, під час зустрічі обговорювалась можливість 

розширення співпраці між КМДА та ВМС ЗС України. 

Зокрема, Олександр Попов зазначив, що між Києвом та 

Севастополем склались теплі дружні відносини, прикладом 

яких є співпраця між ветеранськими організаціями. 

Водночас він наголосив, що сьогодні дуже важливим є 

налагодження співпраці у сфері молодіжної політики. 

Своєю чергою адмірал Віктор Максимов висловив зацікавленість 

у налагодженні співпраці у сфері профорієнтації 

молоді та зауважив, що хотів би бачити серед курсантів 

Військово-морського коледжу та Академії Військово- 

Морських Сил імені П.С. Нахімова якомога більше киян. 

На завершення зустрічі адмірал Віктор Максимов 

вручив голові Київської міської державної адміністрації 

пам’ятний знак командувача Військово-Морських Сил 

Збройних Сил України «За сприяння Військово-Морським 

Силам України». 

E-MAIL: N_ARMY@ARMY.KIEV.UA 

УКРАЇНА — НАТО 

Наш пріоритет — 

конструктивна співпраця 

Відбувся візит начальника Генерального штабу — Головнокомандувача 

Збройних Сил України генерал-полковника Григорія Педченка 

до штаб-квартири Північноатлантичного альянсу у Брюсселі для 

участі в засіданнях Військового комітету НАТО на рівні начальників 

генеральних штабів. Зокрема, він взяв участь у 4-му засіданні Військового 

комітету НАТО у форматі країн-контрибуторів сил КFOR, повідомляє 

Департамент преси та зв’язків із ЗМІ МО України. 

Під час цього заходу начальників 

генеральних штабів поінформували 

про воєнно-політичну ситуацію в регіоні, 

поточні питання, що виникають в ході 

операції НАТО в Косові «Стримуюча 

присутність», та подальші перспективи 

її проведення, а також про підвищення 

оперативних спроможностей Сил безпеки 

Косова. 

Зокрема, зазначалося, що перехід до 

другого етапу фази операції «Стримуюча 

присутність» буде здійснено відповідно до рішень 

Північноатлантичної ради з 1 березня 

2011 року на підставі загальної оцінки безпекової 

ситуації в Косові та набутого досвіду 

переходу до першого етапу фази операції 

«Стримуюча присутність». Протягом цього 

етапу передбачається довести загальну чисельність 

військових миротворчих контингентів 

до 5 тисяч військовослужбовців. 

На 5-му засіданні Військового комітету 

НАТО у форматі країн-контрибуторів Міжнародних 

сил сприяння безпеці в Ісламській 

Республіці Афганістан (МССБ) було 

розглянуто поточні питання щодо ведення 

операції, стану формування та становлення 

Сил безпеки Афганістану, поточного 

стану і перспектив виконання завдань Тренувальною 

місією НАТО в Афганістані, поточних 

аспектів проведення операцій на 

кордоні із сусідніми країнами та шляхів забезпечення 

регіональної безпеки. 

Після спільної презентації командувача 

Міжнародних сил сприяння безпеці 

генерала Девіда Петреуса та старшого 

цивільного представника НАТО в 

Афганістані Посла Марка Седвіла відбулося 

обговорення основних тенденцій 

проведення операції МССБ на території 

Афганістану. 

стор. 3 

HTTP://NA.MIL.GOV.UA

2 ВЧОРА, СЬОГОДНІ, ЗАВТРА 

«НАРОДНА АРМІЯ» 

СУБОТА 

29 СІЧНЯ 2011 РОКУ 

ПЕНСІЙНА РЕФОРМА 

Держслужбовців 

позбавлять 

значної частини 

пільг та привілеїв 

Пенсійна реформа найбільш відчутно торкнеться 

саме державних службовців. Вони більше 

не матимуть значної частини пільг та привілеїв, 

якими користуються нині. Пенсійна реформа спрямована 

передусім на відновлення соціальної справедливості. 

На цьому наголосив віце-прем’єр-міністр 

— Міністр соціальної політики України Сергій 

Тігіпко під час зустрічі з представниками центральних 

органів виконавчої та місцевої влади, повідомляє 

Укрінформ. 

За його словами, в Україні на державній службі 

перебувають 300 тис. громадян. Урядовець зазначив, 

що пенсійна реформа передбачає ліквідацію 

диспропорції між найбільшими та найменшими пенсіями, 

врегулювання питання виплат працюючим 

держслужбовцям-пенсіонерам, встановлення чітких 

строків перебування на державній службі. Зокрема, 

працюючі держслужбовці-пенсіонери отримуватимуть 

пенсію, розмір якої обчислюватиметься на загальних 

підставах. Встановлюється максимальний 

розмір пенсій для всіх категорій пенсіонерів, незалежно 

від того, за нормами якого закону їм призначено 

пенсію. Це 12 прожиткових мінімумів, що на 

1 січня цього року становить 9 тис. грн. Виплата спеціальних 

пенсій особам, які мають право на достроковий 

вихід на пенсію, здійснюватиметься лише при 

досягненні загальновстановленого пенсійного віку. 

При цьому для чоловіків-дерслужбовців з 2013 року 

вік виходу на пенсію встановлюється на рівні 62 років 

без права продовжувати своє перебування на 

державній службі. А для жінок вік виходу на пенсію 

за спеціальними законами підвищується на загальних 

підставах. Для обчислення пенсій збільшується 

період, за який державним службовцям та прирівняним 

до них особам враховується заробітна плата, — 

з 24 до 60 місяців. 

Передбачається також зменшення розміру відсотка 

для обчислення спеціальних пенсій з 90% до 80%. 

«Є державні службовці, які мають надзвичайно 

низьку заробітну плату. Йдеться про соціальний сектор, 

і передусім це стосується п’ятої-сьомої категорії. 

Тому під час громадського обговорення надійшла 

пропозиція — якщо і вводити обмеження, то для тих 

категорій, де зарплати високі. А для тих, у кого зарплати 

на низькому рівні, ми повинні гарантувати стабільність 

та зберегти цінний кадровий потенціал», — 

зазначив Сергій Тігіпко. 

НЕБЕЗПЕЧНА СПАДЩИНА 

Планується утилізувати 

12 тисяч тонн 

ракетного палива 

Кабінет Міністрів України розглянув перелік компонентів 

рідкого ракетного палива, що підлягають утилізації 

в 2011–2012 роках. Про це заявив Прем’єр-міністр 

України Микола Азаров, повідомляє Укрінформ. 

Він додав, що відповідно до даного переліку, передбачається 

упродовж двох років утилізувати більше 

12 тисяч тонн компонентів рідкого ракетного палива. 

За його словами, це значно зменшить потенційну 

екологічну загрозу для життя та здоров’я людей. 

«Затвердження цього переліку дозволить продовжити 

роботи з утилізації меланжу відповідно до 

Меморандуму про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів 

та Організацією з безпеки та співробітництва в 

Європі», — наголосив Прем’єр-міністр. 

ЄВРО-2012 

Відзначено прогрес 

господарів чемпіонату 

За 500 днів до старту чемпіонату Європи з футболу 

2012 року президент Союзу європейських футбольних 

асоціацій (УЄФА) Мішель Платіні відзначив, 

що Україна і Польща досягли колосального прогресу. 

«Торік відкривалися нові стадіони і термінали 

аеропортів. Темпи робіт вселяють в УЄФА упевненість, 

що вся необхідна інфраструктура буде готова 

раніше встановленого терміну», — сказав Платіні, 

повідомляє Укінформ з посиланням на офіційний 

сайт УЄФА. 

«Може здатися, що п’ятсот днів — це багато. 

Але для події такого значення на рахунку кожен день, 

тому ми маємо намір продовжувати нашу плідну 

співпрацю з урядами країн, що приймають чемпіонат, 

містами-господарями і місцевими оргкомітетами, 

аби турнір у Польщі й Україні став святковим і незабутнім», 

— додав президент футбольного союзу. 

ДАВОС-2011 

Реформи збільшують довіру 

Україна високо цінує співробітництво 

з Європейським 

банком реконструкції та розвитку 

і готова розвивати його в подальшому. 

На цьому наголосив 

Президент України Віктор Янукович 

під час зустрічі в Давосі з 

Президентом ЄБРР Томасом Міровим. 

«Ми в цілому задоволені 

рівнем партнерських відносин з 

ЄБРР, — сказав Віктор Янукович. 

— Хотілося б, щоб ви і далі 

продовжували програму об’єкту 

«Укриття», щоб ми разом відпрацювали 

можливість збільшення 

фонду «Укриття». 

Як повідомляє Укрінформ, 

У ЗОНІ ЧАЕС 

АФГАНІСТАН 

Військові НАТО 

збираються 

додому 

Фото з офіційного сайта Президента України 

глава держави зазначив, що до 

цього процесу могли б бути залучені 

нові донори, а відповідну 

роботу було б доцільно провести 

під час Міжнародної конференції 

«25 років Чорнобильської катастрофи. 

Безпека майбутнього». 

У цьому зв’язку Президент 

подякував Томасу Мірову за згоду 

взяти активну участь у підготовці 

та фінансуванні Чорнобильської 

конференції. 

«Далі ми бачимо наші відносини 

з ЄБРР як з нашим стратегічним 

партнером», — сказав Віктор 

Янукович, додавши, що 

йдеться про наміри української 

сторони передусім пропонувати 

банкові свої великі плани щодо 

реалізації інвестиційних проектів. 

Рішення про початок передачі контролю силам 

безпеки Афганістану буде ухвалене в березні поточного 

року, сподівається Генеральний секретар 

НАТО Андерс Фог Расмуссен. Про це він заявив на 

прес-конференції у Брюсселі, повідомляють інформаційні 

агентства. 

Генеральний секретар НАТО зазначив, що рішення 

ухвалюватиметься владою Афганістану на базі 

консультацій з країнами-членами Північноатлантичного 

альянсу. За словами Расмуссена, силам НАТО 

разом із партнерами вдалося до початку 2011 року 

підготувати 256 тисяч місцевих солдатів і поліцейських 

для забезпечення поступової передачі контролю 

місцевим силам безпеки. Генсек НАТО також повідомив, 

що процес передачі контролю за безпекою у 

країні місцевим силам має завершитися 2014 року. 

Нагадаємо, що нещодавно президент Афганістану 

Хамід Карзай, перебуваючи з візитом у Росії, 

прокоментував перебування міжнародних військових 

контингентів у його країні: «Великобританія 

оголосила, що виведе війська до 2015 року. Я вірю, 

що так і буде. Американці також хочуть скоротити 

свій контингент до 2014 року. Союзники повинні допомогти 

Афганістану підготуватися до того, щоб 

самостійно управляти справами в країні. Потрібно 

поступово готувати збройні сили, інститути та управлінський 

апарат до передачі влади в руки афганців. 

І тоді не буде необхідності в тому, щоб в 

Афганістані залишався міжнародний контингент», 

— сказав президент Афганістану. 

Глава держави нагадав, що 

загалом ЄБРР уже долучився до 

реалізації 200 інвестиційних проектів 

в Україні. «Завдяки співпраці 

з вами ми поступово відновлюємо 

стабільність української 

фінансової системи», — зазначив 

Президент. 

Віктор Янукович наголосив, 

що завдяки встановленій в Україні 

політичній стабільності та започаткованим 

2010 року реформам 

вдалося отримати позитивні 

річні економічні та фінансові результати. 

Йдеться, зокрема, про 

приріст ВВП — близько 4,5%, 

промислового виробництва — 

близько 11%, зростання експорту 

— близько 30%. 

«Реформи, розпочаті в Україні, 

сьогодні викликають довіру наших 

партнерів у світі», — сказав 

Президент, додавши, що свідченням 

цього є, зокрема, підвищення 

кредитних рейтингів України. 

Глава держави звернув окрему 

увагу на відновлення співпраці 

з МВФ, що також позитивно 

вплинуло на розвиток національної 

економіки та поліпшення 

іміджу нашої держави у світі. 

Президент нагадав, що торік 

в Україні почали реалізовуватися 

податкова та адміністративна 

реформи, стартував процес 

дерегуляції економіки і спрощення 

дозвільної системи, що 

сприяє розвитку бізнесу, залученню 

інвестицій та боротьбі з 

корупцією. 

ЗАДЛЯ ІСТИНИ 

«У 2011 році ми продовжимо 

нарощувати темпи модернізації 

економіки та різних напрямків 

життєдіяльності нашої країни. 

У цілому будуть розпочаті і 

започатковані реформи практично 

за 21 напрямком різних 

видів життєдіяльності», — зазначив 

Віктор Янукович. 

Безумовно, визнав Президент, 

початок будь-яких реформ 

завжди є болючим, але головне, 

що їхнім результатом має стати 

покращання життя громадян та 

зростання економіки. 

«Співпраця з нашими партнерами 

і довіра до України є для 

нас вкрай необхідні... Реформи 

також спрямовані на підвищення 

рівня довіри до нашої держави в 

цілому у світі», — наголосив Віктор 

Янукович. 

Зі свого боку Президент 

ЄБРР висловив задоволення 

стабілізацією політичної та економічної 

ситуації в Україні. Він, 

зокрема, високо оцінив відновлення 

співпраці нашої держави з 

МВФ та іншими партнерами. 

«Ми продовжуємо розглядати 

Україну як дуже важливого 

стратегічного партнера і готові 

продовжувати інвестиційну політику 

на високому рівні», — зазначив 

він. 

Томас Міров підтвердив свій 

намір узяти участь у Чорнобильській 

конференції. «Я особисто 

займуся підготовкою до неї з нашого 

боку», — пообіцяв він. 

Міжнародних коштів недостатньо 

Фінансових ресурсів, які надають міжнародні 

організації, недостатньо для реалізації 

заходів з ліквідації наслідків катастрофи 

на Чорнобильській АЕС. Про це заявив 

Прем’єр-міністр України Микола Азаров на 

засіданні Організаційного комітету з підготовки 

та проведення заходів, пов’язаних із 

25-ю річницею Чорнобильської катастрофи. 

— Незважаючи на складне економічне 

становище, Україна протягом останніх майже 

20 років самостійно фінансує витрати на 

подолання наслідків аварії. Ми, звісно, вдячні 

міжнародним фінансовим організаціям, 

що надали певну допомогу. Однак вона далеко 

не повною мірою відповідає масштабам 

завдань щодо ліквідації катастрофи, — наголосив 

М. Азаров. 

Як передає кореспондент Укрінформу, 

Прем’єр-міністр додав, що уряд значну увагу 

приділяє соціальному захисту постраждалих 

від катастрофи та перетворенню об’єкту 

«Укриття» на екологічно безпечну систему. 

Окім того, Микола Азаров зазначив, що 

у квітні буде проведено міжнародну конференцію 

за участю представників країн-донорів, 

на якій розглядатиметься питання ліквідації 

наслідків катастрофи на ЧАЕС. 

— Ми плануємо проведення міжнародної 

конференції, на яку будуть запрошені 

представники країн-донорів Чорнобильського 

фонду. Безумовно, необхідно провести 

серйозну підготовчу роботу, щоб цей захід 

не став лише демонстрацією намірів. Потрібно, 

щоб міжнародна конференція завершилась 

прийняттям серйозних рішень, — підсумував 

Микола Азаров. 

А англійський уряд — проти 

Близько у 50 військовослужбовців 

підрозділу 

сил оборони Фінляндії, 

розташованого поблизу 

міста Каяни, виявлено вірус 

грипу А/H1N1, відомий 

як «свинячий грип», повідомляє 

«Сіньхуа» з посиланням 

на місцеві ЗМІ. 

За отриманою інформацією, 

перші ознаки хвороби 

були виявлені відразу 

в декількох солдатів 

після зарахування їх на 

військову службу у середині 

січня. Медична експертиза 

підтвердила факт 

зараження військовиків 

небезпечним штамом. 

Однак усі новобранці отримували 

щеплення проти 

цього вірусу, що мало 

попередити небезпечне 

захворювання. 

Уряд Великої Британії наклав заборону 

на спробу розсекретити листування 

між колишнім прем’єр-міністром 

країни Тоні Блером та тогочасним президентом 

США Джорджем Бушем. 

Йдеться про послання, якими обмінювалися 

лідери двох держав напередодні 

вторгнення коаліційних сил в Ірак. 

Оприлюднити «основні уривки» з 

телеграм вимагає незалежна комісія, 

яка займається розслідуванням обставин 

початку військової інтервенції 

2003 року. Глава комісії Джон Чілкот 

вважає це «вкрай необхідним кроком» 

для того, аби точно встановити обставини, 

що призвели до війни, передає 

Укрінформ із посиланням на The 

Guardian. 

Натомість уряд країни має абсолютно 

протилежну думку. Так, секретар 

британського кабміну Гас О’Доннел 

відмовився оприлюднити листування, 

аби не завдати шкоди міжнародним 

відносинам Великої Британії. 

Перед тим, як було зроблено заяву з 

цього приводу, проводилися консультації 

з Тоні Блером. За офіційною версією, 

була дотримана обов’язкова процедура, 

відповідно до якої «потрібно 

радитися з високопосадовцями перед 

тим, як відкрити документи, що належать 

до часів їх керівництва». 

УВАГА: ЕПІДЕМІЯ! 

Грип атакує фінських військових 

Нагадаємо, що в кінці 

листопада минулого 

року один військовослужбовець 

частини 

бронетанкових військ, 

розташованої в місті Хяменлінна 

на півдні Фінляндії, 

першим з осіннього 

призову захворів на 

грип А/H1N1, після чого 

вірус було виявлено і в 

інших підрозділах збройних 

сил. 

ВІДДІЛ НОВИН 0(44) 489 50 07

ВЧОРА, СЬОГОДНІ, ЗАВТРА 


СУБОТА 


3 

УКРАЇНА — НАТО 

Наш пріоритет — конструктивна співпраця 

Фото Департаменту преси та зв’язків із ЗМІ МО України 

Зокрема, генерал Девід Петреус і 

Посол Марк Седвіл поінформували начальників 

генеральних штабів про безпекову, 

політичну, економічну та соціальну 

ситуацію в районах виконання 

завдань силами коаліції. Основна увага 

була приділена питанням, пов’язаним 

з підготовкою афганської національної 

армії і поліції, які забезпечуватимуть 

безпеку і стабільність у визначених 

провінціях. 

Також наголошувалося на важливості 

найближчим часом розпочати процес 

передачі відповідальності за безпеку 

місцевим органам державного управління 

Афганістану, відповідно до рішень 

Лісабонського саміту НАТО, базуючись 

на оцінках безпекової ситуації в кожній 

окремій провінції та у країні в цілому. 

Початок на 1 стор. 

Очікується, що відповідні рекомендації 

щодо визначення першої черги провінцій 

будуть внесені спільно афганською 

стороною і керівництвом Міжнародних 

сил сприяння безпеці вже наприкінці лютого 

цього року. Також, окрім того, 

йшлося про важливість направлення в 

Афганістан додаткових інструкторів з 

підготовки афганських військовослужбовців 

та поліції, підвищення рівня їхньої 

підготовки і створення відповідної матеріально-технічної 

бази. 

Того ж дня начальник Генерального 

штабу — Головнокомандувач 

Збройних Сил України взяв участь у 

засіданні Військового комітету Україна 

— НАТО на рівні начальників генеральних 

штабів, яке проводилося під керівництвом 

голови Військового комітету 

НАТО адмірала Джимпаоло Ді Паоло. 

Генерал-полковник Григорій Педченко 

ознайомив своїх колег з країн-членів і 

партнерів НАТО з майбутнім обрисом 

Збройних Сил України в контексті виконання 

програм та планів їхнього реформування 

і розвитку, завершенням 

проведення Оборонного огляду в Україні 

та перспективами і шляхами військової 

співпраці України з НАТО. 

Виступаючи перед учасниками 

засідання, він зазначив, що, попри 

обмеженість оборонного бюджету, 

процеси подальшого реформування 

українських Збройних Сил відбуваються 

відповідно до визначених Президентом 

України — Верховним Головнокомандувачем 

Збройних Сил 

України пріоритетів, положень Концепції 

подальшого реформування 

Збройних Сил України на 2011–2015 

роки та проекту відповідної Державної 

комплексної програми. 

— Оптимізація системи управління 

та матеріально-технічного забезпечення, 

покращання спроможностей 

видів та функціональних компонентів 

Збройних Сил, конструктивна 

військова співпраця з НАТО, Європейським 

Союзом та ООН і надалі залишаються 

пріоритетами для Збройних 

Сил України на найближчу перспективу, 

— наголосив генерал-полковник 

Григорій Педченко. 

Говорячи про реформування 

Збройних Сил України, він зазначив, 

що основні зусилля в цій сфері будуть 

зосереджені на вирішенні проблем 

і питань, які впливають на рівень 

їхньої бойової готовності. Тому протягом 

наступних п’яти років плануються 

такі заходи: реформування 

системи управління, комплектування 

та підготовки військ, нарощення польового, 

морського та повітряного 

вишколу військ, підвищення рівня 

справності озброєння та військової 

техніки, відновлення непорушних запасів, 

покращення стану соціального 

захисту військовослужбовців та членів 

їхніх сімей, а також підвищення 

престижу військової служби. 

Начальник Генерального штабу 

Збройних Сил України також поінформував 

своїх колег про шляхи розвитку 

конструктивного та прагматичного 

військового співробітництва з Організацією 

Північноатлантичного договору 

в короткостроковій перспективі. 

Зокрема, він зазначив, що в цій 

сфері основні зусилля Збройних Сил 

України нині зосереджуються на трьох 

ключових напрямах, зокрема: оборонному 

плануванні, розвитку оперативних 

спроможностей та участі в операціях 

з урегулювання криз. 

В контексті продовження практичної 

співпраці з Альянсом Головнокомандувач 

Збройних Сил України окреслив 

підходи і плани Генерального 

штабу на майбутнє, а саме — щодо 

підготовки та участі підрозділів ЗС 

України в Силах реагування НАТО, 

проведенні оцінок НАТО та самооцінок 

підрозділів. 

— Міжнародна миротворча діяльність 

України й надалі залишатиметься 

важливою складовою функціонування 

Збройних Сил України в нових умовах, 

— наголосив він. 

На завершення генерал-полковник 

Григорій Педченко щиро подякував 

присутнім начальникам генеральних 

штабів країн — членів НАТО, представникам 

Міжнародного військового 

штабу та Верховним Головнокомандувачам 

стратегічних командувань НАТО 

за підтримку на шляху трансформації 

Збройних Сил України до європейського 

зразка та висловив сподівання на 

продовження плідної співпраці в майбутньому. 

Генерал-полковник Григорій Педченко 

провів також низку двосторонніх 

зустрічей. Зокрема, він зустрівся з головами 

Військових комітетів НАТО та 

Європейського Союзу, начальниками 

генеральних штабів Великої Британії, 

Литви, Угорщини, Фінляндії, США, 

Польщі, Російської Федерації, Молдови 

та Швеції, а також обговорив практичні 

питання військової співпраці з 

Верховним Головнокомандувачем 

ОЗС НАТО в Європі. 

Так, під час зустрічі з головою 

Військового комітету НАТО були обговорені 

питання, пов’язані з поточним 

станом та перспективами практичного 

співробітництва Збройних Сил України 

з Альянсом у сферах, які становлять 

обопільний інтерес, а саме: підвищення 

оперативних спроможностей та оперативної 

сумісності, а також участь підрозділів 

ЗС України в операціях з підтримання 

миру під проводом НАТО та 

в Силах реагування НАТО. Особливу 

увагу було приділено реалізації ініціатив 

Альянсу, в яких беруть участь підрозділи 

та особовий склад ЗС України, 

зокрема, у Штабних елементах партнерства, 

Концепції оперативних можливостей 

та Процесі планування і оцінки 

сил. 

А в ході спілкування генерал-полковника 

Григорія Педченка з начальниками 

генеральних штабів країн — членів 

НАТО значна увага приділялася питанням 

співпраці у сфері реформування 

та розвитку збройних сил, обміну 

досвідом з підготовки сил і засобів для 

виконання завдань під час участі в операціях 

з підтримання миру під проводом 

НАТО, реалізації Програми обміну 

даними про повітряну обстановку, 

участі підрозділів збройних сил країн у 

двосторонніх та багатосторонніх багатонаціональних 

міжнародних навчаннях 

як на території України, так і поза її 

межами, а також участі України в регіональних 

проектах тощо. 

Своєю чергою із начальниками 

генеральних штабів країн Європейського 

Союзу та інших країн-партнерів 

начальник Генерального штабу 

— Головнокомандувач ЗС України 

обговорив низку питань у контексті 

практичного наповнення двостороннього 

співробітництва між збройними 

силами країн, досвіду використання 

механізмів та інструментарію, 

який надає НАТО для підготовки підрозділів 

збройних сил для участі в 

операціях з підтримання миру та 

військових формуваннях високого 

рівня готовності, також й у складі 

Бойових тактичних груп Європейського 

Союзу та Сил реагування 

НАТО, організації і проведення двосторонніх 

навчань як в Україні, так і 

на територіях інших країн. 

НА ЗАСІДАННІ КОЛЕГІЇ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ 

На нуль помножимо корупцію 

Початок на 1 стор. 

Олексій АНДРЮШИН 

«Народна армія» 

З нагадування цих прописних істин почав 

ґрунтовну розмову про стан справ щодо протидії 

і запобігання корупції у Збройних Силах України 

глава вітчизняного оборонного відомства Михайло 

Єжель. Це питання стало одним із головних на 

порядку денному чергового засідання колегії Міністерства 

оборони України, в якому взяв участь 

керівний склад Міністерства оборони та Генерального 

штабу, видів Збройних Сил України, 

військових об’єднань тощо. 

Михайло Броніславович зауважив, що останніми 

роками корупція проникла і в повсякденне 

життя Українського війська, внаслідок чого 

вже не викликають здивування факти розкрадання 

та привласнення з використанням службового 

становища військового майна, службових фальсифікацій, 

зловживання владою посадовими особами 

всупереч інтересам служби, перевищення 

влади, одержання хабара тощо. Отже, ці питання 

необхідно взяти під жорсткий контроль і, засукавши 

рукави, негайно приступити до викорінення 

самого поняття корупції із життя війська. Зокрема, 

ця робота покладається на спеціально створені 

на виконання відповідних доручень Президента 

України та уряду сектор з питань запобігання 

та протидії корупції МО України та підрозділ по 

боротьбі з корупцією Військової служби правопорядку 

у Збройних Силах України, який розпочинає 

свою діяльність цього року. 

Виступаючи перед присутніми, начальник 

Військової служби правопорядку у Збройних Силах 

України — начальник Головного управління 

Військової служби правопорядку ЗС України генерал-майор 

Федір Макавчук не приховував, що, порівняно 

з 2009 роком, минулоріч кількість облікованих 

за фактами корупції у Збройних Силах кримінальних 

справ збільшилася майже вдвічі. Але це 

відбулося лише через належну увагу, яку почали 

приділяти цим фактам у військах. Цього ж року перед 

підрозділами з протидії корупції стоїть дуже 

велике і відповідальне завдання — облікувати по 

Збройних Силах усі факти незаконного передання 

земель Міністерства оборони України і вжити заходів 

щодо їхнього повернення. Для цього, як зазначив 

Міністр оборони України, військовим правоохоронцям 

доведеться добряче «стоптати ніжки», 

проте за підсумки цієї роботи їм буде вдячне ще не 

одне покоління військовослужбовців. 

Директор Департаменту кадрової політики 

МО України Сергій Трифонов наголосив, що роботу 

з протидії корупції кожен командир повинен 

починати із себе. 

— Після свого призначення на посаду, — 

розповів він, — доводилося майже місяць щодня 

отримувати по 20–30 поздоровлень з одночасними 

проханнями вирішити те чи інше службове питання. 

На всі я відповідав, що вирішуватиму їх лише 

встановленим порядком. Минуло вісім місяців, 

і з такими пропозиціями мені більше не телефонують. 

У інших же випадках, коли, наприклад, відвідувачі 

намагаються мене віддячити, кажу, що 

це я їм радше маю дякувати за те, що вони завантажують 

мене роботою, за яку я наприкінці місяця 

з чистою совістю отримаю зарплатню... От, 

насправді, й усі «хитрощі». 

Підбиваючи підсумки розмови про шляхи 

протидії корупції, Міністр оборони України закликав 

присутніх не зменшувати пильності, ведучи 

боротьбу з цим небезпечним явищем, і безжально 

викорінювати такі прояви. Він додав, що особисто 

ручається, що викриття командирами та 

начальниками фактів корупції у військових колективах 

(як, утім, і решти злочинів) жодним чином 

не позначиться на їхньому службовому становищі 

та подальшій кар’єрі. Ганебну ж практику, коли 

за все відповідав командир, давно слід залишити 

в минулому. 

А серед інших питань порядку денного засідання 

колегії Міністерства оборони України були 

стан виконання завдань, визначених Президентом 

України у сфері реформування центральних органів 

виконавчої влади, та інших актів і доручень Президента, 

Кабінету Міністрів та Міністра оборони 

України; клопотання щодо внесення аеродинамічного 

комплексу Державного науково-дослідного інституту 

авіації до державного реєстру наукових 

об’єктів, що становлять національне надбання, а 

також стан виконання у 2010 році Галузевої угоди 

між Міністерством оборони України та Центральним 

комітетом Всеукраїнської профспілки працівників 

Збройних Сил України на 2008–2010 роки. 

Як відзначив глава вітчизняного оборонного 

відомства, Указ Президента України щодо реформування 

системи центральних органів виконавчої 

влади передбачає внесення кардинальних 

змін у структуру Міністерства оборони України. 

При цьому вперше за багато років підхід до розгляду 

цього питання відбувається через призму 

функцій того чи іншого органу влади. 

Детально про хід цієї роботи у Міністерстві 

оборони України присутнім розповів перший заступник 

глави вітчизняного оборонного відомства 

Володимир Можаровський, який зазначив, що головною 

метою проведення заходів адміністративної 

реформи у Міністерстві оборони є підвищення 

ефективності та якості управління Збройними Силами 

України, усунення дублювання функцій між 

Міністерством оборони і Генеральним штабом ЗС 

України, скорочення чисельності управлінського 

апарату та витрат на його утримання. 

Під час розробки нових організаційно-штатних 

структур Міністерства оборони та Генерального 

штабу ЗС України було уважно вивчено досвід 

функціонування подібних структур в інших 

країнах. Зокрема, вже завершено опрацювання 

варіантів майбутньої структури Міністерства оборони 

України, які передбачають скорочення чисельності 

державних службовців центрального 

апарату Міністерства оборони на 30%. 

Пропонуючи присутнім порушити клопотання 

про внесення аеродинамічного комплексу Державного 

науково-дослідного інституту авіації до державного 

реєстру наукових об’єктів, що становлять національне 

надбання, заступник Міністра оборони 

України Володимир Омельянчук зауважив, що це 

для військового відомства не лише питання престижу, 

а й додаткова можливість залучити до спеціального 

фонду бюджету чималі кошти. До складу цього 

унікального комплексу входять дозвукова та надзвукова 

аеродинамічні труби та гідродинамічна труба, 

що зумовлює великий попит на нього серед сторонніх 

замовників. За минулі роки за допомогою цього 

устаткування була науково обґрунтована можливість 

продовження терміну експлуатації для декількох 

десятків українських військових літаків, достеменно 

встановлені причини деяких авіакатастроф 

тощо. Тож за порушення цього клопотання учасники 

засідання колегії проголосували одностайно. 

Розглядаючи підсумки виконання у 2010 році 

Галузевої угоди між Міністерством оборони 

України та Центральним комітетом Всеукраїнської 

профспілки працівників ЗС України на 

2008–2010 роки, Михайло Єжель зазначив, що 

2011 рік буде досить складним для працівників 

державних підприємств Міністерства оборони 

України. Декілька підприємств МО України буде 

передано до державного концерну «Укроборонпром», 

є й такі, що нині перебувають у стадії ліквідації 

та банкрутства. Звичайно, що за усіма цими 

процесами стоять люди та їхні подальші долі. 

Отже, військовому відомству спільно з профспілками 

належить зробити так, щоб реорганізаційні 

заходи пройшли для працівників підприємств якомога 

безболісніше. 

Заступник Міністра оборони України Борис 

Андресюк, зокрема, зазначив, що нині на державних 

підприємствах Міністерства оборони 

України працюють близько 23 тисяч громадян. 

Незважаючи на фінансово-економічні труднощі, 

минулого року вдалося збільшити їхню заробітну 

платню на 330 гривень. Сьогодні зарплатня працівників 

державних підприємств МО України становить 

у середньому 1994 гривні, а у державних 

службовців — 2600 гривень. 

Серед досягнень заступник Міністра оборони 

України також відзначив і збільшення чисельності 

працівників ЗС України, які мали змогу 

оздоровитися у санаторно-курортних закладах 

Міністерства оборони України, зменшення 

кількості порушень правил безпеки на підприємствах, 

особливо випадків травмувань та загибелі 

працівників. 

Позитивним здобутком є і те, що, незважаючи 

на наявність проблемних питань, на 164 держпідприємствах, 

де є профспілкові організації, минулоріч 

не відбулося жодної акції протесту. До таких 

питань голова Центрального комітету Всеукраїнської 

профспілки працівників ЗС України 

Дмитро Мірошниченко відніс заборгованість з виплат 

заробітної платні працівникам держпідприємств 

та фактичну зупинку будівництва житла для 

працівників промислового та державного секторів. 

Способи подолання цих проблем учасники засідання 

запропонували внести до проекту Галузевої 

угоди між Міністерством оборони України та 

Центральним комітетом Всеукраїнської профспілки 

працівників ЗС України на 2011–2013 роки. 

ВІДДІЛ НОВИН 0(44) 489 50 07

4 ПРОФЕСІОНАЛ 

СИЛЬНІ В БОЮ 


СУБОТА 


Операція «Ліквідація», 

або Як чернігівські спецпризначенці воювали з диверсантами 

Незважаючи на сніг і густий туман, на Гончарівському військовому 

полігоні, що на Чернігівщині, останніми днями було буже спекотно: тиждень 

«круті» хлопці з підрозділу військового спецпризначення Північного 

управління Військової служби правопорядку звільняли заручників, воювали 

з диверсантами, стріляли з різних видів зброї, готували гарячу їжу в польових 

умовах тощо. 

Валентин БУРЯЧЕНКО, 

Вадим МИСНИК 

Чернігів 

Переконатися, чи насправді вони такі 

«супермени», ми мали змогу, спостерігаючи 

за їхніми тренуваннями. Щоправда, нас відразу 

ввічливо попередили — не фотографувати 

відкриті обличчя бійців і не називати їхні 

прізвища, що пов’язано з характером 

службової діяльності спецпризначенців. 

«На штурм!» 

За легендою диверсант захопив другий поверх 

будівлі, де був розміщений вузол зв’язку 

командного пункту. Спецпризначенці отримали 

наказ на проведення силового захоплення 

та знешкодження злочинця. 

— Бійці спецпідрозділу для проведення 

цієї операції розподілені на три групи: штурмову, 

прикриття та захоплення, — коментує дії 

підлеглих начальник відділу спеціального призначення 

Перший територіального управління 

Військової служби правопорядку Збройних 

Сил України підполковник Зіновій Карабін. 

Лунає команда — «Штурм!». Внизу по 

периметру КП група прикриття бере під приціл 

усі вікна споруди. Спецпризначенець в 

альпіністському спорядженні видирається по 

тильній стіні на дах будівлі, а потім спускається 

на балкон другого поверху. Як нам пояснили, 

його завдання — відволікати на себе 

увагу диверсанта. 

Одночасно в дію вступає штурмова група. 

Хлопці в чорних масках і одностроях з автоматами 

вриваються до будівлі. Перший 

спецпризначенець прикриває групу куленепробивним 

щитом. Лунають вибухи та постріли. 

Спецпризначенці вже на другому поверсі. 

Рахунок йде на секунди. — «Руки за 

спину! Лежати!» — диверсанта затримано 

живим. Його виводять і садять у БТР. Після 

вдалого проведення силової фази злочинця 

допитують і згодом доставляють до вищого 

штабу. 

Наступний епізод роботи... Терористи, 

утримуючи заручника, рухаються на мікроавтобусі. 

Раптом із засідки на швидкості з’являється 

БТР спецпідрозділу і блокує рух автівки. 

З броні бойової машини спецпризначенці 

стріляють по колесах, оточують машину 

з терористами. Ще мить — і злочинці затримані, 

а заручника звільнено. 

Іноземна мова 

і вимова — 

на належному рівні 

Основне завдання відділу спеціального призначення 

— протидія диверсійним діям і терористичним 

актам на військових об’єктах. При 

введенні в Україні або окремій її території режиму 

воєнного або надзвичайного стану на 

них покладається не лише охорона військових 

об’єктів і містечок, а й боротьба з диверсійно-розвідувальними 

силами противника. 

— Ось кілька красномовних цифр, які 

характеризують діяльність відділу спеціального 

призначення за минулий рік: проведено 

два спільні заходи з органами СБУ, що стосуються 

саме антитерористичної діяльності, 

півсотні практичних вправ стрільб зі стрілецької 

зброї і озброєння БТР-80, 9 польових 

виходів, зокрема на військовий полігон. Крім 

цього, спецпризначенці надали допомогу понад 

сотні військових частин в організації оборони 

і охорони об’єктів стосовно протидії диверсіям 

і терористичним актам та взяли 

участь у змаганнях з екстремального спорту 

«Адреналін Extreme Ways-2010», — розповів 

заступник начальника Північного територіального 

управління Військової служби правопорядку 

полковник Олег Телінкевич. 

Цей спецпідрозділ у Чернігові по праву 

вважається елітним. Тут служать лише офіцери 

та контрактники. Більшість з них набули 

бойового досвіду в миротворчих місіях — у 

Ліберії, Сьєрра-Леоне, Іраку та Косові. 

— Ми використовуємо набутий бойовий 

досвід на заняттях. Критерій підготовки наших 

спецпризначенців єдиний — здатність миттєво 

зреагувати на ситуацію та виконати завдання. 

Саме тому спецпідрозділ постійно тренується, 

бере участь у спільних навчаннях з «Альфою» 

СБУ. Раз на місяць ми проводимо польові заняття 

тривалістю від трьох до п’яти діб. За елементами 

та в комплексі відпрацьовуємо тактико-спеціальну 

та вогневу підготовку. Окрім 

цього, бійці займаються альпіністською, інженерною 

та мовною підготовкою. До речі, кожен 

наш офіцер добре володіє однією з іноземних 

мов: англійською або німецькою, на рівні цивільного 

вишу. Нині приступили ще й до опанування 

арабської, — розповів підполковник 

Карабін. 

За принципом: 

набоїв не шкода 

Для цих військовослужбовців діє правило: кожен 

повинен уміти вправно стріляти з багатьох 

видів стрілецької зброї, не лише штатної, 

а й іноземних армій. Інакше бути не може. 

І така зброя у спецпідрозділі, як нас запевнили, 

є. 

Загалом спецпризначенці на заняттях з 

вогневої підготовки відпрацьовують близько 

двадцяти вправ. Цього разу ми побачили, як 

вони стріляють з автоматичного пістолета 

Стечкіна, пістолета Макарова та автомата 

Калашникова. Нібито звичайна армійська 

зброя, але специфіка помітна відразу — мішені 

не схожі на військові, та й умови виконання 

стрільб досить своєрідні. 

Вояки виконували вправи №14 та №17. 

Перша передбачала ураження мішеней з 

дистанції 7–10 метрів одиночним, подвійним 

та потрійним пострілами, із заміною магазина. 

При цьому цілі змінювалися по 

фронту. Складність такої стрільби полягає 

саме в мішені, яка являла собою групу терористів, 

що утримують заручника. Потрібно 

було вразити трьох злочинців, не зачепивши 

заручника. 

Вправа №17 виконується так: після команди 

«Вогонь!» військовослужбовець пробігає 

50 метрів до першого вогневого рубежу. 

При цьому його пістолет знаходиться в кобурі. 

На відстані 25 метрів від мішені він дістає 

зброю, заряджає її та робить подвійний постріл. 

Потім переміщується на відстань 15 

метрів до мішені і знову стріляє, продовжує 

рух уперед і стріляє вже з 10 метрів. 

Після цього бійці змінили пістолети на 

автомати. Густий туман лише додав складності. 

Контури мішеней і цілей були ледь помітними, 

та спецпризначенці «лускали» їх, 

немов горіхи. Слід зазначити, що набоїв під 

час тренувань не економили. Як пояснили, 

на загони спецпризначення ця норма не поширюється. 

— Зі зброєю кожен із нас має бути на 

«ти», — поділився спецпризначенець 

Олександр. До речі, цього року він здобув 

вищу освіту за фахом «психолог». Вважає, 

що цей диплом стане у пригоді насамперед 

у його теперішній службі, бо сучасний 

спецпризначенець мусить мати не лише 

міцні м’язи та навички у стрільбі, а й 

«комп’ютерний» мозок, прораховуючи всі 

дії противника на кілька кроків уперед. 

У спецпризначенців 

усе спеціальне, навіть 

табір 

Побували ми і на місці відпочинку військових 

правоохоронців. Зізнаємось чесно, віддразу 

помітити замаскований бронетранспортер та 

багаття, де вони готували їжу, практично було 

неможливо. Бойову охорону ми помітили, лише 

наштовхнувшись на неї. Спостерігачі наче 

сніговики зливалися зі снігом завдяки маскуючій 

уніформі та обмотаним автоматам. В ролі 

бойової охорони, до речі, були господарі полігона 

— військовослужбовці розвідпідрозділу 

1-ї окремої танкової бригади. 

Таємниці організації відпочинку пояснив 

командир відділення забезпечення спецпризначення 

Дмитро: 

— Під час польового виходу бійці працюють 

цілодобово. Виконання одного завдання 

поступово перетікає в інше. Обладнання 

елементів похідного табору дозволяє спецпризначенцям 

не лише відпочити і поїсти гарячого, 

а й вдосконалити навички таборування 

в екстремальних умовах. 

Як і належить, спорядження та екіпірування 

для відпочинку в цьому підрозділі теж 

спеціальне. Влітку вони, як правило, користуються 

зеленим камуфляжем, а білі маскувальні 

халати одягають узимку. В рюкзаку 

спецпризначенця є все, що потрібно для виживання. 

Навіть металева тарілка при нагоді 

може слугувати за сковорідку. 

Вразив універсальний спальний мішок. 

За допомогою вкладки, що його утеплює, та 

чохла літній варіант легко можна перетворити 

на осінній або зимовий. 

— Усе перевірено на собі, в такому 

спальному мішку й при мінус 15 спати навіть 

жаркувато, — запевнили військові. 

Відпочивши, бійці швидко згорнули табір, 

професійно прибравши усі сліди свого перебування 

в цьому місці. За хвилину БТР із спецпризначенцями 

рушає, а табору як і не було. 

Не курйоз і не байка 

Рівно два роки тому чернігівські спецпризначенці 

під час польового виходу врятували 

літню жінку. 

— Це сталося в районі села Ульянівка, 

яке розташоване за 7 кілометрів від обласного 

центру. Ми відпрацьовували елементи 

тактико-спеціальної підготовки в умовах 

підвищеної складності. Шар снігу на полі 

становив більше метра. Проїжджаючи на 

БТР уздовж річки Десна близько 10-ї ранку, 

бійці несподівано помітили жінку, яка знаходилася 

по пояс у заметі, — згадує Зіновій 

Карабін. 

Жінка ледь подавала ознаки життя. 

Спецпризначенці відразу помітили, що її 

обличчя і руки обморожені. Не гаючи часу, 

бійці спецпідрозділу вийшли на зв’язок з 

оперативним черговим по Північному управлінню 

ВСП. Останній викликав карету 

швидкої медичної допомоги в район Ульянівки. 

Проїхати на засніжене поле медики 

не змогли б, тому військові відвезли потерпілу 

в бронетранспортері аж до траси, звідки 

її передали лікарям Чернігівської районної 

лікарні. 

Того дня на полігоні ми побачили лише 

дещицю практичних навичок бійців спеціального 

призначення. Насправді ж вони здатні 

працювати в будь-яких позаштатних ситуаціях. 

Бійці спецпідрозділу, витираючи від поту 

обличчя, зізнавалися, що практика для них — 

головне! І бойові постріли — зовсім інше, ніж 

холості, особливо, якщо на карту поставлено 

головне — життя. На щастя, поки що вони воювали 

лише з умовними диверсантами. 

Фото Вадима МИСНИКА 

ВІДДІЛ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬК ТА РЕФОРМУВАННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ 0(44) 489 50 03

МИРОТВОРЧІСТЬ 


СУБОТА 


5 

НАШІ В ЛІБЕРІЇ 

Коли погоду диктує 

харматан 

Умови виконання польотних завдань у Ліберії не можна назвати сприятливими, 

адже сезон дощів тут змінився по-своєму підступним сухим сезоном. Вважається, 

що він триває з листопада по квітень, проте авіатори з цим не завжди 

погоджуються. Погодні умови, як кажуть льотчики, в цей час доволі непевні, 

можливі як спекотне сонце, так і п’ятиденна злива. 

Вадим КОВАЛЬОВ 

Ліберія 

Основні правила польотів є одним із 

фундаментальних документів (ОПП-93), на 

підставі яких і шліфується майстерність українських 

вертолітників, особливо — в Ліберії. 

Адже з моменту підняття гвинтокрилої машини 

в африканське небо починають діяти певні 

застереження, найголовнішими з яких є обмеження 

за погодними умовами. Акцент на суворому 

дотриманні правил безпеки польотів 

зрозумілий. За кожної ротації миротворчого 

контингенту в Ліберії до українського табору 

прибувають представники «Air Operations center» 

аби провести з льотно-підйомним складом 

загону ознайомчі брифінги. Процедура, 

на перший погляд, штатна. Але це на перший 

погляд. Насправді вона містить багато повчального, 

адже на кону (крім вдалого виконання 

польотного завдання) ще й безпека екіпажу 

та пасажирів. 

Завдання, які виконують наші вертолітники, 

складні своєю простотою: щоденні вильоти 

на маршрути за затвердженими заздалегідь 

графіками перельотів та завдань. Щойно 

машина відривається від посадкової смуги та 

набирає висоту й швидкість, як лінія горизонту 

зникає в тумані. Часом здається, що хмари 

зібралися перед грозою. Утім це не є ознакою 

наближення дощу. Адже це зависли хмари пилу, 

що тягнуться з пустелі Сахара. Це і є Його 

Величність Харматан (в перекладі з мови 

фанті — вітер. — Авт.), що хазяйнує в цих 

краях під час сухого сезону. 

Тоді у Ліберії середньостатистичний показник 

температури становить від +23 градусів 

вночі до +32 вдень. При цьому вологість 

залишається значною — на рівні 93 відсотків. 

Сезон дощів триває з травня по жовтень. 

Проте дощі можуть бути й у грудні та 

ЗУСТРІЧАЄ КОТ-Д’ІВУАР 

січні. Тому неможна стверджувати, що під 

час сухого сезону у Ліберії розпочинається 

тотальна посуха. 

Небезпечними для виконання нашими 

вертолітниками польотних завдань є не лише 

антропогенні фактори. Небезпеку становлять 

птахи та харматан. Як це не дивно, але при 

виконанні завдань Місії ООН у Ліберії окремим 

рядком можна вписати небезпеку від стану 

деяких злітно-посадкових смуг, яких у цій 

країні й так небагато. Річ у тім, що навіть за 

ідеального стану покриття смуг і майданчиків 

під час тривалих тропічних дощів вони, за відсутністю 

дренажних систем, інколи зникають 

під водою. В сухий період навпаки — злітнопосадкова 

смуга «огризається» хмарами пилу. 

Отже, час від часу вони ремонтуються, що 

унеможливлює їхнє використання як запасних 

аеродромів. Це також створює багато незручностей 

для екіпажу вертольота. 

Оперативна підтримка 

не припиняється 

Відбулася чергова ротація авіаційного підрозділу зі складу 

56-го ОВЗ Місії ООН у Ліберії, що виконує завдання з оперативної 

підтримки Місії ООН у Кот-д’Івуарі. В авіаційному 

підрозділі — 23 військовослужбовці та 2 вертольоти Мі-8. 

Місце базування — аеродром «Буаке» (Bouаke) в населеному 

пункті Буаке (Кот-д’Івуар) разом із авіаційним 

підрозділом збройних сил Гани. 

Вадим КОВАЛЬОВ 

Ліберія 

Для чергування в готовності 

до виконання польотів з метою перевезення 

особового складу, вантажу 

Місії ООН у Кот-д’Івуарі призначено 

два льотних екіпажі на чолі 

з командирами вертольотів підполковником 

Володимиром Партикою 

(його, до речі, призначено 

старшим авіаційного підрозділу. — 

Авт.) та майором Олегом Старченком. 

Також до складу підрозділу 

увійшли фахівці групи інженерно-авіаційної 

служби з обслуговування 

та регламенту вертольотів і 

двигунів, авіаційного озброєння та 

обладнання тощо. 

— Під час підготовки до ротації 

особовому складу обов’язково 

роз’яснювалася воєнно-політична 

ситуація в республіці Кот-д’Івуар. 

Слідкуємо і за психологічною сумісністю 

льотних екіпажів та 

їхньою психологічною стійкістю 

при плануванні польотних завдань, 

— пояснює командир 56-го 

ОВЗ військовий льотчик 1-го класу 

полковник Петро Пліс. — Ну а 

вже про заходи безпеки чи справність 

та готовність засобів пожежогасіння 

і казати зайве. Це — як 

«отченаш». 

У процесі підготовки до своєчасного 

виконання ротації виділено 

необхідну кількість автомобільної 

техніки загону та особового 

складу, проведено своєчасну та 

якісну підготовку аеродрому й засобів 

наземного обслуговування 

загального застосування до польотів 

тощо. На аеродромі «Буаке» 

використовуватиметься автомобіль 

АПА-5Д авіаційного підрозділу 

Гани. 

Метеорологічне та орнітологічне 

забезпечення здійснюється 

черговим розрахунком метеорологічної 

служби 56-го ОВЗ з місця 

постійної дислокації з залученням 

пересувної метеорологічної станції 

ПМС-70 та використанням метеорологічної 

інформації за допомогою 

систем Інтернет та Лотус. 

Для медичного забезпечення 

групі авіаційної підтримки виділено 

необхідну кількість медичного 

майна та ліків. На випадок серйозних 

захворювань особового складу 

медичну допомогу надаватиме 

військовий госпіталь збройних сил 

Гани 1-го рівня, що дислокований 

у місті Буаке та 2-го рівня у місті 

Ямассукра. Воду та їжу — тільки з 

продовольчої служби загону. Так є 

гарантія, що «не наздожене» інфекція. 

Забезпечення мобільними та 

комп’ютерними мережами здійснюється 

за допомогою Місії ООН у 

Кот-д’Івуарі. Охорона та оборона 

аеродрому «Буаке», місця розташування 

нашого підрозділу (окрім 

авіаційної техніки, яка забезпечуватиметься 

українськими силами 

шляхом патрулювання), здійснюється 

представниками пакистанських 

збройних сил зі складу 

Місії ООН у Кот-д’Івуарі. 

Нагадаємо, що 29 вересня 

минулого року Рада Безпеки ООН 

ухвалила рішення тимчасово направити 

в Кот-д’Івуар 500 військовослужбовців 

і поліцейських для 

—Харматан — це холодний вітер, що 

дме з півночі африканського континенту та 

приносить пісок та дрібний пил з пустелі Сахара 

до берегів Західної Африки, — розповідає 

начальник метеорологічної служби 56-го 

ОВЗ майор Олексій Щербаков. — Розгледіти 

цей пил практично неможливо. Він лише 

спричиняє алергію, виявляється у подразненні 

очей та утрудненні дихання. При цьому видимість 

знижується до 1 кілометра. Пил здіймається 

на 3 кілометри угору. Харматан доносить 

легкий пил аж до берегів Гвінейської 

затоки. 

А починається все з Північно-Західної 

Африки, де в сухий сезон формується антициклон, 

що в метеорології має назву «Азорський 

максимум». Попри те, що його центр знаходиться 

в районі Канарських островів, обертання 

потоків у північній півкулі за годинниковою 

стрілкою підхоплює пісок із Сахари та несе 

його до західноафриканського узбережжя. 

Тривалість цього циклону — 2–3 місяці. По 

вертикалі він сягає 10–12 кілометрів. Харматан, 

досягнувши Ліберії, прямує вздовж узбережжя 

Гвінейської затоки, покриваючи все 

брудом. Коли навколо підраховують збитки 

від всюдисущого пилу, володарі автомийок 

навпаки йому тішаться. А найбільшого фінансового 

удару від харматану зазнають авіакомпанії, 

які в цей період вимушені скасовувати 

заплановані рейси, особливо в райони найбільше 

охоплені харматаном. 

— Виконання польотів в Африці дозволяється 

по рівнинній та горбистій місцевості 

за мінімальної висоти хмар у 300 метрів та 

горизонтальної видимості у 3 кілометри, — 

розповідає начальник метеослужби «Аir 

Operations center» Сергій Приходько. — В 

гірській місцевості — 400 метрів нижній край 

та 5 кілометрів видимості. Вночі дозволяється 

здійснювати політ при показниках 450 

метрів на 5 кілометрів лише над рівнинною 

того, аби зміцнити миротворчу місію 

в цій країні напередодні виборів. 

Члени Ради продовжили це 

тимчасове збільшення військового 

і поліцейського контингенту, санкціоноване 

резолюцією 1942 (2010), 

до 31 червня 2011 року. З урахуванням 

цього підкріплення, номінальна 

чисельність миротворців у 

Місії ООН в Кот-д’Івуарі перевищила 

дев’ять тисяч осіб. Незабаром 

їм на допомогу прибудуть ще дві 

тисячі військовослужбовців. 

До нинішньої політичної кризи 

в Кот-д’Івуарі та пов’язаних з нею 

заворушень призвели розбіжності 

щодо результатів виборів, які відбулися 

в листопаді минулого року. 

Незалежна виборча комісія оголосила, 

що під час вільних, справедливих, 

прозорих і демократичних 

президентських виборів переміг лідер 

опозиції Алассан Уаттара. 

Однак колишній президент Лоран 

Гбагбо не хоче визнавати ці результати. 

Фото автора 

та горбистою місцевостями. У гірській місцевості 

вночі літати взагалі заборонено. Якщо 

льотчик впевнено доповідає на 

«AirOpscenter», що видимість 300 метрів на 5 

кілометрів, то ми розуміємо, що летіти 

складно, але поки що можливо. Якщо ж показники 

гірші, ми повертаємо борти на базу. 

Для безпечного виконання польотного 

завдання для «AirOpscenter», що керує в небі 

над Ліберією всіма бортами, потрібно небагато 

— «Pilot report», що означає повітряна дорозвідка 

погоди. Тобто працівникам 

«AirOpscenter» потрібна надійна інформація 

також і від пілотів, які під час виконання польотного 

завдання по засобах зв’язку доповідають 

у центр про ситуацію з погодою. Джерела 

інформації можуть бути різними. Наприклад, 

встановлення висотомірів та камер 

спостереження за погодними умовами в тих 

чи інших аеропортах Ліберії. За їхньою допомогою 

начальник «AirOpscenter» має візуальну 

інформацію про стан метеорологічних умов 

в тому чи іншому аеропорту. Проте саме доповідь 

пілота вважається найважливішою. З 

інтервалом у 15 хвилин з борта під час виконання 

польоту до «AirOpscenter» надходить інформація 

про стан авіатехніки, умови виконання 

польоту, кількість пасажирів на борту 

тощо. При цьому льотчик має право самостійно 

вирішувати та обирати придатний для посадки 

майданчик у випадках, коли подальший 

політ неможливий. 

— Під час виконання польотного завдання 

у простих метеоумовах польотна видимість 

повинна бути не менше 3 кілометрів. 

Якщо вона близька до цього показника, то 

виконання польоту суттєво ускладнюється, — 

розповідає командир вертолітної ланки 56-го 

ОВЗ підполковник Сергій Фаріон. — В умовах 

харматану, за дозволених показників метеоумов, 

всі польоти стають практично приборними. 

У цих випадках зростає навантаження 

на екіпаж, адже під час польоту необхідний 

постійній контроль за положенням літального 

апарату в повітрі за показниками приборів. 

Наліт за зміну становить від 4 до 5,5 годин, 

що втомлює льотчика. Особисто мені виконувати 

завдання під час сухого сезону в Африці 

випадає вперше. В інших ротаціях доводилося 

виконувати завдання під час сезону тропічних 

дощів. Можу сказати із власного досвіду, 

що виконували польоти в тих умовах 

значно небезпечніше. Адже за низьких хмар 

та туманів їхнє виконання непросте, передбачити 

все на маршруті неможливо. Наприклад, 

якщо ми злетіли з одними даними про 

метеоумови з базового аеродрому, то під час 

перельоту синоптична ситуація може докорінно 

змінитися і доведеться перервати виконання 

завдання та повертатися на базу або 

запасний аеродром. 

Як стверджують фахівці, на сьогодні харматан 

не виявляє себе в цьому регіоні африканського 

континенту на повну силу. Тому 

хвилюватися ніколи. 

На знімку: командир вертолітної ланки 

56-го ОВЗ підполковник Сергій Фаріон після 

виконання польотного завдання. 


ВІДДІЛ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ТА МИРОТВОРЧИХ ОПЕРАЦІЙ 0(44) 489 50 06

6 ВЕТЕРАН УКРАЇНИ 


СУБОТА 


ФРОНТОВИКИ — НОСІЇ ПРАВДИ ПРО ВІЙНУ 

Вшануймо творців 

Перемоги 

Цього літа виповнюється 70 років із дня початку Великої Вітчизняної війни. 

З цієї нагоди проводитимуться науково-практичні конференції, круглі столи, 

кінофестивалі, уроки мужності за участю ветеранів війни, вшановуватиметься 

пам’ять загиблих захисників Вітчизни тощо. Роковини цієї трагічної 

події є ще одним приводом для звернення до воєнної історії, по-новому поглянути 

на головного творця Перемоги — воїна-фронтовика. 

Олександр КУТУЗОВ 

генерал-майор у відставці, 

кандидат історичних наук, фронтовик 

Деякі нові «дослідники» історії намагалися 

очорнити світлий образ цієї святої для 

нас людини, применшити її внесок у нашу 

спільну Перемогу. Чого варта хоча б теза 

про те, що Червона армія перемогла ворога, 

завалюючи його солдатськими трупами. 

Звинувачували наших бійців і командирів і за 

невміння воювати, і за їхні низькі моральнобойові 

якості тощо. При цьому такі «переписувачі 

історії» не беруть до уваги факти, що 

ворог на початку війни мав на вирішальних 

напрямках фронту шестиразову і більше перевагу 

в живій силі та озброєнні. Спогади, 

документальні книги німецьких воєначальників 

свідчать, що вони про нашу армію знали 

буквально все і були налаштовані на легку 

перемогу. Але вони не врахували головне 

— героїзм наших воїнів, їхню готовність до 

самопожертви заради Вітчизни, їхній незламний 

дух, що призвело до масового подвигу 

бійців і командирів. Наведу свідчення 

Лідела Гарта, який у книзі «Битви третього 

рейху» писав: «Перші ж бої у червні виявили 

нову радянську армію. Наші втрати становили 

50 відсотків... Вони фанатично боролися 

за ідею». 

Пригадаємо сторінку історії, пов’язану з 

героїчною обороною Брестської фортеці. Її 

гарнізон на місяць прикував до себе 45-ту німецьку 

дивізію, залишаючись у глибокому 

тилу противника. Наведу з цього приводу 

рядки з вищезгаданої книги: «Вперше із завзятістю 

росіян німці зіткнулися при облозі 

Бреста... Російські солдати впоралися з 

труднощами, які виявилися не до снаги західним 

арміям». 

Як відомо, будь-яка перемога починається 

з конкретного подвигу бійця. Він практично 

втілює в життя плани й накази командирів 

і воєначальників. Доречно нагадати, 

що означає слово «боєць» — це воїн, який 

безпосередньо бере участь у бою на фронті 

— останнє від латинського «передня сторона». 

Варто мати на увазі цей момент у визначенні 

слова «фронтовик». У роки Першої 

світової війни, коли вона мала маломаневрений 

характер, вживався термін «окопник». 

Велика Вітчизняна внесла зміни й до назви 

основного її учасника. Фронтовик, за словами 

письменника, спеціального кореспондента 

«Красной звезды» Костянтина Симонова, 

приніс перемогу на своїх плечах. Воєначальники, 

командири всіх рівнів йшли до бійців в 

окопи і траншеї, піднімалися разом із ними в 

атаку. У тих і інших не було привілеїв, окрім 

одного — померти в бою за Вітчизну, але перемогти. 

Це об’єднувало їх, надихало на подвиги, 

зміцнювало фронтове братерство. 

Пригадуючи фронтові будні, ловлю себе 

сьогодні на думці: чому там, на війні, постійно 

перебуваючи поряд із смертю, люди ставали 

кращими Тому що вони всі свої помисли, 

вчинки присвячували спільній справі 

— захисту найдорожчого для кожного з них 

— Вітчизни. І мільйони з них поклали на вівтар 

Перемоги своє життя. 

Фронтовики — носії правди про війну, 

патріотизму, вірності справі захисту Вітчизни, 

творці Перемоги. Виникає запитання: яке 

місце сьогодні посідає в нашій державі боєць 

із переднього краю Великої Вітчизняної війни 

Почну з відомого висловлювання про те, 

що про солдата згадують під час війни. А коли 

вона закінчується, його забувають. Наведу 

приклади. Якщо звернутися до юридичного 

визначення терміну «фронтовик», то в 

жодному офіційному документі ми не знайдемо 

й згадки про цих людей подвигу. Узяти 

Закон України про статус ветеранів війни, 

гарантії їхнього соціального захисту. В ньому 

йдеться про учасників бойових дій. До них 

віднесли великий гурт прирівняних до них 

людей: від школярів, які в роки війни збирали 

колоски на колгоспних ланах, до учасників 

військових конфліктів на території понад 

20 іноземних держав. Я, наприклад, із повагою 

ставлюся до воїнів-«афганців» і схиляю 

голову перед їхніми подвигами, перед 

пам’яттю на тій війні загиблих військовослужбовців. 

Але, на мій погляд, безпосереднім 

творцям Великої Перемоги потрібно надати 

особливий законодавчий статус — 

фронтовик Великої Вітчизняної війни. Це не 

лише сприятиме підвищенню авторитету, 

звання, престижу цих захисників Вітчизни, а 

й посиленню військово-патріотичного виховання 

молоді. Перед представниками нових 

поколінь наших громадян бійці переднього 

краю постануть у фронтовій гімнастерці, вилинялій 

від сонця і дощів, із жовтими й червоними 

нашивками на грудях — нагадуваннями 

про численні поранення. 

На сьогодні в Україні існує майже 50 різноманітних 

ветеранських організацій. Але 

навіть у структурі Організації ветеранів 

Україні немає об’єднань, рад, комітетів колишніх 

фронтовиків. Гадаю, таку ситуацію 

маємо виправити. 

Учасники Великої Вітчизняної війни мають 

право на особливий статус ще й тому, 

що, вистоявши в боях за Вітчизну, вони визволили 

від фашистів народи країн Європи. 

Недарма на меморіалі радянським воїнамвизволителям 

у Берліні є такі слова: «Вічна 

слава воїнам Радянської Армії, що віддали 

життя в боротьбі за визволення людства з 

фашистського рабства». 

Фронтовик — головний творець Перемоги. 

Отже, потрібно надати йому такий статус, 

який він заслужив своєю кров’ю, своїми 

щоденними справами на шляхах війни. 

Фронтовик — це звучить шляхетно. Треба 

зробити все, щоб це звання набуло нового 

звучання, а його носії відчували глибоку повагу, 

посилену турботу уряду, суспільства, 

кожного нашого громадянина. 

НОВІ ВИДАННЯ 

Архів відкриває секрети 

Зазвичай, коли пересічні люди чують слово «спецслужби», 

в їхній уяві одразу ж постають образи невмирущих героївспецагентів 

із відомих кінобойовиків. Але це ж тільки 

фільми, а реальність значно цікавіша й часто-густо жорсткіша. 

Діяльність спецслужб завжди була прихованою від 

широкого загалу. Специфіка їхніх завдань, використання 

негласних джерел інформації, що вимагають 

конфіденційності, втаємничення змісту роботи, іноді гострота 

проблем, які вирішуються в інтересах держави, потребують 

засекречення відповідних відомостей. Зрозуміло, 

що архіви спецслужб вкрай рідко відкривають свої 

таємниці. І лише деякі матеріали стають відомі вузькому 

колу — переважно, науковцям і дослідникам. 

Микола ФЕДОРКІВ 


П резентація нової книжки 

«Керівники української зовнішньої 

розвідки» викликала чимале зацікавлення 

у суспільстві. Адже більшість 

архівних матеріалів, раніше 

закритих для широкого загалу, 

стали доступними для читачів. Це 

видання підготоване за участю 

співробітників Служби зовнішньої 

розвідки України за редакцією голови 

СЗР України Григорія Ілляшова. 

Книга представляє неабияку 

цінність як для сучасних істориків, 

так і для пересічних громадян, 

які цікавляться цією сферою 

життя держави. Адже інформація 

стосується діяльності національних 

розвідувальних структур від 

початку двадцятого століття й до 

сьогодення. 

У книжці відтворено сторінки 

біографій людей, які в період з 

1918 по 2010 рік керували в Україні 

найбільш утаємниченим підрозділом. 

Великою заслугою авторів є 

те, що видання позбавлене ідеологічного 

чи політичного забарвлення 

минулого, поділу на «своїх» і 

«чужих». Це своєрідний погляд на 

особистості та події вітчизняної історії 

без будь-яких оцінок, висновків 

тощо. 

Ще донедавна історія української 

розвідки була маловідомою. 

Розбудова ж сучасної 

спецслужби вимагає аналізу історичної 

спадщини та професійного 

досвіду попередників. На жаль, не 

все, що стосується подій та особистостей 

української розвідки, відіграло 

помітну роль, збереглося до 

наших днів. Проте опрацювання 

наявних архівних і фактичних матеріалів 

дозволило зробити ще 

один крок у вивченні історії наших 

розвідувальних органів. 

Автори намагалися уникати 

стереотипів у відтворенні окремих 

сторінок історії української спецслужби. 

З архівних документів, що 

наводяться у цьому виданні, ми дізнаємося 

про людей, чиє життя було 

пов’язане із забезпеченням 

державної безпеки на різних ділянках 

службової діяльності, які протягом 

певного часу очолювали підрозділи 

та органи зовнішньої розвідки 

в Україні. Їхні життя — це долі 

здебільшого звичайних людей — 

колишніх селян, робітників, службовців, 

які в досить молодому віці 

стали свідками та учасниками визначних 

подій. Згодом, попри високий 

соціальний статус і численні 

заслуги, багатьох із них не оминула 

доля мільйонів репресованих та несправедливе 

забуття. Не оминули 

їх й арешти, й ув’язнення, й вища 

міра покарання. Пройшли вони через 

фронти Великої Вітчизняної 

війни. 

На сторінках видання викладено 

документальні біографічні статті 

енциклопедичного характеру. 

Відомості хронологічно поділяються 

на чотири періоди та містяться у відповідних 

розділах. Перший присвячено 

керівникам національних розвідувальних 

структур 1918 — 1921 

років (Центральна Рада, Українська 

держава гетьмана Скоропадського, 

УНР часів директорії та Державного 

Центру УНР в еміграції у 1922 — 

1936 роках). З нього можна дізнатися 

про перші кроки на шляху створення 

вітчизняної розвідки, які були 

зроблені за часів Центральної Ради. 

Саме тоді у складі генерального 

штабу Армії УНР був створений 

розвідувальний відділ. Характерним 

на цьому етапі було використання 

на керівних посадах у розвідці 

досвідчених кадрів, які здобули 

хорошу освіту й набули відповідного 

досвіду ще за царського режиму, а 

пізніше повністю сприйняли ідею 

незалежності України. 

У другому розділі йдеться про 

керівників підрозділів розвідки 

держбезпеки Української РСР 

(1922–1991 роки). Найбільших змін 

у керівництві розвідкою відбулося з 

1920 по 1930 рік. У проміжку з 1926 

по 1938 рік майже всі керівники були 

заарештовані, ув’язнені й засуджені. 

Частими були зміни в керівництві 

розвідкою і в період Великої 

Вітчизняної війни. А в повоєнний 

час упродовж 46 років змінилося 

лише вісім начальників. 

Третій розділ містить матеріали 

про керівників зовнішньої розвідки 

у складі органів держбезпеки 

суверенної Української держави 

(1991 — 2004 роки). Четвертий 

присвячено періоду створення 

Служби зовнішньої розвідки України. 

Заключний, п’ятий, розділ містить 

додатки. Зокрема, список усіх 

керівників підрозділів української 

зовнішньої розвідки із зазначенням 

термінів перебування на посаді за 

хронологією, назви підрозділів, 

схеми їхньої організаційної побудови, 

документи та ілюстрації. Загалом 

у виданні подається 41 біографічна 

довідка. 

Сьогодні продовжується вивчення 

наявних архівних документів, 

що уможливлює відкриття нових 

сторінок не лише минулого, а 

й з історії українського суспільства 

загалом. У цьому напрямі останнім 

часом вже була визначена, 

розсекречена та оприлюднена 

значна кількість матеріалів 

Державного архіву СЗР України. 

Документи фахівцями визнаються 

як унікальні. 


ВІДДІЛ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ 0(44) 489 50 06

СВІДОМІСТЬ 

СЬОГОДНІ — ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ 

Це наша слава 

і скорбота... 

Григорій ФІЛЬ 

полковник 

На початку січня 1918 року становище 

на фронтах склалося для Української 

Народної Республіки катастрофічно. А 

4 січня «високоідейний» соціал-демократ 

Микола Порш, який був тоді міністром 

праці та військової справи, наказав розпустити 

військо УНР. Це, безумовно, полегшило 

загарбання українських земель. 

Більшовики, на відміну від нас, у миролюбність 

не бавились, а оголосили про 

створення Червоної армії (декрет Раднаркому 

від 15 січня). Загальний наступ почався 

ще раніше — 5 січня. Опір агресорам 

був слабким. А керманичі УНР приховували 

від народу правду про становище 

на фронті — «щоб уникнути паніки». 

Військо проти більшовиків відправили, коли 

ті вже захопили Харків, і воно дорогою 

майже все розбіглося, причому прихопивши 

зброю, коней і провіант. 

У суспільстві панували апатія і зневіра. 

ІV Універсал Центральної Ради від 

24 січня, що проголошував незалежність 

України, реальної сили не мав. 

Із 6 січня по 9 лютого українська делегація 

на чолі із Всеволодом Голубовичем, 

а після 20 січня — Олександром Севрюком 

брала участь у Брестських мирних 

переговорах із Німеччиною та її союзниками. 

ІV Універсал та ухвалення ще кількох 

законодавчих актів Центральною Радою 

дещо посилили українські позиції. 

18 січня Лев Троцький заявив, що уряд 

України не контролює більшу частину 

своєї території, а тому його делегація не 

правочинна. Міністр закордонних справ 

Австро-Угорщини граф О.Чернін від імені 

Центральних держав підтримав УНР, проте 

від того ж імені попередив, що Берлін і 

Відень не підпишуть мирну угоду з УНР, 

якщо більшовики захоплять Київ. 

Чи справді в ті буремні дні в Києві не 

було військ Були! Крім українських тут 

зосереджувалися російські, румунські, 

чеські, польські та бельгійські вояки, які 

потрапили в Україну під час Першої світової 

війни. Однак, за винятком лише одного 

чеського полку, вони у громадянську 

війну не втручалися. Сталося те, що 

врешті-решт і мало статися — захищати 

Київ довелося Студентському куреню, 

який складався зі студентів Університету 

Святого Володимира та Українського народного 

університету і учнів 2-ї української 

гімназії імені Кирила і Мефодія й нараховував 

до 300 осіб. З ними разом виступили 

й вихованці першої української 

військової школи, гідротехнічної та 

фельдшерської шкіл — ще 250 осіб. Проти 

цієї молоді віком від 15 до 24 років наступали 

дві тисячі червоноармійців та 

балтійських матросів із бронепоїздом, 

гарматами та кулеметами. Українськими 

підрозділами командував поручник А.Гончаренко, 

більшовицькими — колишній 

полковник царської армії М. Муравйов. 

Ще на початку бою, який тривав понад 

п’ять годин, близько 200 українських 

вояків залишили поле бою із третиною набоїв. 

Частина студентів та школярів разом 

із сотником П.Омельченком загинула 

в бою, решта потрапили в полон. Більшість 

полонених після нелюдських катувань 

та знущань більшовики розстріляли, 

кількох повезли на розправу до Харкова 

— як «живий трофей». 

Муравйовська орда захопила Київ і 

вчинила страшну різанину мирного населення. 

Тоді загинуло понад дві з половиною 

тисячі киян різного віку — від дітей до 

старих. Багато жінок та дівчат були згвалтовані. 

Убивали за спілкування українською 

мовою, за носіння вишиванок тощо... 

Сам Муравйов був типовим найманцем, 

без честі, совісті та принципів. Ще 

будучи юнкером, він на балу вбив свого 

товариша і на півтора року потрапив до 

арештантської роти, звільнився завдяки 

амністії. Служив курсовим офіцером у Казанському 

військовому училищі, в Одеській 

школі прапорщиків, співпрацював із 

царською «охранкою» в Катеринославі. У 

1917 році пропонував свої послуги «воєнспеца» 

есерам, Тимчасовому уряду О. Керенського, 

нарешті — більшовикам. 

Останні охоче прийняли Муравйова до себе 

і доручили очолити загарбницький похід 

на Україну. Між іншим, щоб завуалювати 

факт агресії проти Української 

держави, 19 січня 1918 року Муравйова 

формально підпорядкували членові так 

званого Народного секретаріату радянської 

України Юрієві Коцюбинському, тоді 

22-річному прапорщикові. Син видатного 

українського письменника занадто пізно, 

на жаль, зрозумів, куди завела його підступна 

спокуса комуністичних утопій. А 

Муравйов, виконавши свою криваву «місію», 

продовжував служити в Червоній 

армії, називаючи себе лівим есером. Став 

командувачем Східного фронту, і 18 липня 

за наказом М. Тухачевського його розстріляли 

в Казані самі ж більшовики... 

Першого березня Українське військо 

під проводом Симона Петлюри та Костянтина 

Прісовського визволило Київ від більшовиків. 

Останки знайдених на полі бою 

юних героїв шокували суспільство. Навіть 

батьки часто-густо не могли впізнати своїх 

дітей, бо трупи були страшенно понівечені 

— розбиті голови, вибиті зуби, розпанахані 

животи, виколоті очі... Двадцять 

дев’ятого березня 18 трун з останками героїв 

Крут поховали в Києві біля Аскольдової 

могили, а двох юнаків — на Лук’янівському 

цвинтарі. Тоді ж було знято документальний 

фільм «Похорон юнаків, замордованих 

більшовиками під Крутами». 

Опір загарбникам тривав і після 

29 січня. Можна згадати запеклі бої під 

Ромоданом, Бахмачем, Гребінкою, Ромнами, 

Люботином, криваву 10-годинну 

битву за Кременчук — таких локальних 

боїв у січні того року відбулося багато, 

проте достеменно відомо лише про деякі. 

Але поразка Центральної Ради була 

вже неминуча. 

Центральна Рада, принаймні значна її 

частина, наприкінці свого існування ніби 

усвідомила потребу в сильній виконавчій 

владі, але запізно... 

Чому все ж таки влада УНР впала у 

квітні 1918 року Причин багато, і найголовніша, 

либонь, — розкол у суспільстві в 

різних площинах: між політичними партіями 

та їхніми лідерами, між населенням 

різних регіонів. Не останню роль відіграли 

і брак політичного досвіду та романтизм 

керманичів; утопічність соціально-економічного 

законодавства (земельне питання 

так і не було вирішене); небажання і невміння 

створити регулярні збройні сили; 

занадто великі надії на закордонне сприяння 

та відверта незацікавленість сусідів 

у сильній незалежній українській державі. 

На знімку: меморіал пам’яті на місці 

бою під Крутами. 


СУБОТА 


7 

ЛАУРЕАТИ ПРЕМІЇ 

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТУСА 

Громадянська 

позиція — 

передусім! 

Зоряна НАГІРНЯК 


Премія імені Василя Стуса, заснована 

1989 року Українською асоціацією незалежної 

творчої інтелігенції (УАНТІ), вже визначила 

багатьох подвижників національної справи, 

серед них, зокрема, такі яскраві постаті, 

як Іван Світличний, Опанас Заливаха, Людмила 

Семикіна, Микола Горбаль, Михайлина 

Коцюбинська, Галина Севрук, Василь Овсієнко, 

Лариса Масенко, Марія Бурмака, Ольга 

Богомолець тощо. Цієї премії щороку 

удостоюють людей з активною громадянською 

позицією, які зробили помітний внесок у 

розбудову національного життя. 

Нещодавно у столичному Будинку вчителя 

було вручено премії імені видатного поета 

новим лауреатам, яких представляв президент 

Українського Центру Міжнародного Пенклубу 

Євген Сверстюк. 

Першою 

отримала 

премію 

відома 

просвітянка, 

людина 

нелегкої долі 

Марія 

Овдієнко. 

Про її одержимість, 

по- 

Марія ОВДІЄНКО 

движницт- 

во, відданість 

українській ідеї розповів присутнім 

Євген Сверстюк. Марія Овдієнко, свого часу 

зазнавши утисків за свою діяльність, утім 

здобула вищу освіту, закінчила навчання в 

Київському університеті. Учителювала у Броварах 

на Київщині, заснувала там Товариство 

української мови (ТУМ), очолювала відділ 

освіти Всеукраїнського ТУМу, була заступником 

начальника управління освіти Київщини. 

Нині Марія Овдієнко очолює видавництво 

«Українська ідея». 

Другим лауреатом премії імені Василя 

Стуса стала журналістка газети «Україна молода» 

Ярослава Музиченко, блискучий майстер 

пера й глибокий аналітик. 

Третім лауреатом названо рок-гурт 

«САД». Створений ще 1982 року в Дніпропетровську, 

він, попри чиновницькі перешкоди, 

об’їздив зі своїми концертами всю Україну. 

Уже створено чотири альбоми, останній, 

2007 року, «Доле, де ти!» — на вірші Тараса 

Шевченка. Репертуар становлять високі поетичні 

зразки — К. Бальмонт, Шарль Бодлер, 

Максиміліан Волошин тощо. Композиції вирізняються 

високим професіоналізмом і майстерністю. 

Лави лауреатів премії імені Василя Стуса 

поповнюються, і міцніє дух тих, хто заслужив 

цю почесну відзнаку. 

З КОГОРТИ НЕСКОРЕНИХ 

Шляхи звитяги Осипа Твердовського 

Олександр АСТАФ’ЄВ 

Тернопіль–Київ 

Бій під станцією Крути на 

Чернігівщині — одна з найтрагічніших 

сторінок в історії війни, яку 

18 грудня 1917 р. оголосила більшовицька 

Росія Українській Народній 

Республіці, прагнучи встановити 

диктатуру пролетаріату у 

формі радянської влади. 

Процитую уривок зі звіту Симону 

Петлюрі тодішнього сотника, 

а згодом генерала-полковника 

Олександра Удовиченка: «На бій 

проти червоної орди, на захист 

рідного Києва ці молоді герої відважно 

вирушили на фронт у напрямі 

на Бахмач. На станції Крути 

вони зайняли позиції. В глибокому 

снігу, при 15 ступнях морозу, у 

своїх легких шкільних шинелях, 

залягли вони в лаву. Назустріч їм 

сунули лави московського війська 

в силі до 3000–4000 бійців...» 

Одним з учасників крутянського 

бою був сотник Осип Твердовський. 

Він народився 1 жовтня 

1891 р. у заможній сім’ї козацького 

роду. Закінчив початкову та 

середню школу. На початку Першої 

світової війни служив у 

176-му Переволоченському полку, 

де закінчив школу старшин. В 

одному з боїв був поранений, а за 

надзвичайний героїзм був удостоєний 

орденів Георгія Побідоносця 

та Білого Орла (відзнака 

сербської армії). 

У революційній ситуації 

1917 року Осип Твердовський 

цілковито віддається національно-визвольній 

боротьбі, керуючись 

патріотичними настановами, 

які йому прищепили ще батьки. 

Дослідник того періоду І. Чолій 

пише про нього: «Як комендант 

українізованого куреня, ранений 

у боях під Тернополем у 

голову, потрапляє в київську лікарню, 

з якої в часи наступу Муравйова 

втікає до рідного Ніжина. 

Тут разом зі своїм старшим 

братом бл. п. Матвієм — котрий у 

1919 року помер на тиф у Проскурові 

— організовує військовий 

відділ і разом із студентським 

відділом бере участь у відомих 

боях під Крутами, де по нещаснім 

бою був окружений московською 

навалою. 

Героїчним зусиллям, козацькою 

відвагою та окликом «Слава 

Україні!» кидається з недобитками 

свого відділу на ворога, продирається 

через його ряди й таким 

чином рятує від нехибної смерті ці 

недобитки, котрі пізніше ще довго 

давались узнаки ворогам, і відходить 

у Ніжин. 

Одначе не приходиться йому 

тут довго сидіти, бо большевики 

переважаючою силою опановують 

місто, а він зі своїми людьми втікає 

в ліси. Звідси робить безнастанні 

наскоки на ворога та наприкінці, 

по тяжких боях, виганяє його 

з міста Ніжина, який задержує в 

своїх руках до приходу німців». 

Він уславився й іншими боями 

проти ворогів України. А помер 

в еміграції, після тяжких мук, 

16 квітня 1930 року. Його поховали 

у великодню п’ятницю на міському 

цвинтарі в м. Єш-Альзет 

(князівство Люксембург). Було 

багато представників української 

еміграції і місцевого населення, 

при схилених національних прапорах 

виголошували промови та 

співчуття, що надійшли з усіх усюдів, 

на могилу учасника крутянського 

бою поклали багато вінків. 

ВІДДІЛ ВІЙСЬКОВОЇ ІСТОРІЇ, КУЛЬТУРИ ТА СПОРТУ 0(44) 489 50 13

8 ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ 


СУБОТА 


НЕ СЛУЖБОЮ ЄДИНОЮ 

Спрвжній бал — тільки з офіцерами 

Віктор АНУФРІЄВ 

Чернігів 

Дванадцять кращих офіцерів чернігівського 

гарнізону взяли участь у балі, який проводився 

у місцевому державному технологічному університеті. 

Загалом у ньому взяло участь 50 пар. Кожен 

молодий офіцер мав за супутницю студентку 

цього вишу. 

Організаторами балу виступило керівництво 

вищого навчального закладу та Військово-музичний 

центр Сухопутних військ Збройних Сил 

України. Командування Чернігівського гарнізону 

теж допомогло у проведенні заходу. 

У танцювальній феєрії особисто взяв участь 

знавець бального танцю, член журі телепроекту 

«Танці з зірками» Олексій Литвинов. Він разом з 

двома парами-переможницями чемпіонату 

Європи з бального танцю дав присутнім справжній 

майстер-клас. 

Учасники балу танцювали кадриль, вальс із віялом, 

мамбу, аргентинське танго, квік-степ та свінг. 

Олексій Литвинов наголосив, що присутність 

на балу офіцерів відповідає епосі минулих 

століть й духу Віденського балу. 

— Без військових — бал не бал, — зазначив 

він. 

Акомпонував танцівникам оркестр Військово-музичного 

центру Сухопутних військ Збройних 

Сил України під керівництвом диригента — 

заслуженого артиста України майора Олександра 

Шевчука. 

Фото Олега СУШИНСЬКОГО 

НА ПОЕТИЧНІЙ ХВИЛІ 

Тамара СЕВЕРНЮК 

*** 

І досі не зірвані, квіти Бодлера 

Просвердлюють віку стемнілого плат, 

Та дихає, дихає ще атмосфера, 

І віриться в світло, і хочеться свят. 

Так хочеться свята. І тиші, і тиші — 

Звільнитись від ноші, яка б не була, 

Надвечір, надвечір, коли вже гостріші 

І зір, і чуття, й сизий посмерк чола. 

Надвечір, надвечір... 

заслухатись в себе 

Почути бажання... забути про все. 

І тільки — любити... цю землю, це небо, 

Цю хвилю, що душу до світла несе. 

МИТЬ РОЗРЯДКИ 

— Лікарю, допоможіть мені 

позбутися комплексів. 

— А у вас які вони 

Пошепки: 

— Зенітно-ракетні. 

*** 

Чоловік влаштовується у кріслі перед телевізором 

і каже дружині: 

— Мила моя, чи не хочеш ти мені що-небудь 

сказати, поки не розпочався футбольний 

сезон 

ВІННИЧЧИНА 

«Вервольф» стане 

музеєм пам’яті 

жертв фашизму 

Філією 

Вінницького обласного 

краєзнавчого 

музею 

може стати 

ставка «Вервольф», 

розташована 

у селищі 

Стрижавка 

Калинівського району. Влада пропонує створити тут 

музей пам’яті жертв фашизму, розробивши відповідний 

туристичний маршрут. Пропозиції по облаштуванню 

об’єкта обговорювались на зустрічі голови Вінницької 

облдержадміністрації Миколи Джиги з представниками 

зацікавлених організацій. 

За словами М. Джиги, відповідне схвалення у міністра 

культури на відкриття музейного комплексу «Ставка 

«Вервольф» він отримав, проте питання фінансування 

ляже на плечі громади Вінниччини, повідомляє 

Укрінформ. 

«Будемо шукати спонсорів, проситимемо вінниччан, 

небайдужих до нашої історії людей», — сказав губернатор. 

Як підкреслила директор Вінницького обласного 

краєзнавчого музею Катерина Висоцька, обговорення 

по створенню музею на території ставки «Вервольф» 

ведуться вже з 1975 року, але й досі далі розмов справа 

на пішла. 

«Там проводяться стихійні неконтрольовані екскурсії, 

де кожен екскурсовод розповідає свої версії. Слід 

надати об’єкту статус, оскільки там мають працювати 

люди фахові, які знають історію «Вервольфу», — вважає 

К. Висоцька. 

На її думку, вже зараз потрібно облаштувати стенди, 

де б розміщувалась інформація про мету, перебіг, 

людські жертви під час будівництва комплексу. З часом 

на території «Вервольфу» планується збудувати дерев’яні 

павільйони, де розміщуватимуться експозиції із 

приватних та музейних колекцій: документи, фотографії, 

листи, зброя часів Великої Вітчизняної війни тощо. 

«Через документи, фотографії, свідчення очевидців тих 

подій ми будемо розповідати про історію визвольного 

руху на Вінниччині», — наголосила начальник управління 

культури та туризму ВОДА Марія Скрипник. 

За задумом проектантів, тут планується також розмістити 

майданчик бойової техніки, реконструювати будинки, 

де жили німецькі генерали під час будівництва 

«Вервольфу», облаштувати пішохідні та автодоріжки. 

«Вервольф» — історичний факт, який ми не можемо 

викреслити. Ми маємо показати історію тих подій, створивши 

для туристів відповідну інфраструктуру, облаштування 

та запропонувавши екскурсійний супровід. Ми 

також наполягатимемо, щоб на цій території був встановлений 

і пам’ятний знак жертвам фашизму», — запевнила 

М. Скрипник. 

Відтак, наразі готується відповідне доручення керівника 

області, визначаються відповідальні особи, розробляється 

генплан об’єкта, узгоджується концепція облаштування 

музейного комплексу. 

ЧИ ЗНАЄТЕ, ЩО... 

Нітрати можуть бути корисними 

ДОВЕДЕНО ЕКСПЕРИМЕНТОМ 

Кохання сліпе 

ПРОГНОЗ ПОГОДИ ВІД 

ВІЙСЬКОВИХ МЕТЕОРОЛОГІВ 

По Україні на 30 січня: хмарно 

Учений Гері Міллер з 

Wake Forest University стверджує, 

що нітрати мають позитивні 

для здоров’я властивості: 

вони знижують тиск, забезпечують 

здорове травлення і 

позитивно позначаються на 

в’язкості крові. 

На сьогодні наукою доведено, 

що нітрати шкідливі для 

організму, вони можуть викликати 

рак, перетворюючись 

на канцероген нітрозамін. 

Як стверджує Міллер у 

своїй статті на сторінках журналу 

Nitric Oxide, ця речовина 

покращує надходження кисню 

в мозок. Таким чином, він 

встановив, що в результаті 

проведених досліджень багаті 

на нітрати овочі можуть стати 

дієвими природними ліками 

для запобігання порушень у 

системі кровообігу і в боротьбі 

Американські вчені з університету штату 

Флорида виявили, що люди, які кохають, менше 

звертають зорову увагу на привабливих людей 

протилежної статі. 

Як повідомляє Укрінформ з посиланням на 

bigmir.net, фахівці під час досліджень задіяли 56 

гетеросексуальних студентів. Половина з них 

мала описати відчуття, які їх переповнювали під 

час стану закоханості до своїх партнерів. А іншим 

юнакам і дівчатам протягом 500 мікросекунд 

показували 60 фотографій чоловіків і жінок, 

які оцінювалися як вельми привабливі та 

красиві. 

А коли обличчя зникали, то на їх місці з’являвся 

квадрат або коло. Досліджуваним було доручено 

якомога швидше визначити об’єкти, які 

сподобалися, що є ступенем зорової уваги людини 

на підсвідомому рівні. З’ясувалося, що студенти, 

зайняті думками про кохання, використали 

значно менше часу, щоб визначити привабливі 

форми порівняно з тими, хто писав нариси про 

щастя. Причому вони зупинили вибір на зображеннях, 

які не відповідали еталонам краси. 

Раніше було встановлено, що самотні люди 

краще і довше придивляються до потенційних 

партнерів, ніж закохані. 

з проясненнями. Без істотних 

Київ 

опадів, лише вдень в північній 

половині місцями сніг, слабкі хуртовини. 

Вночі та вранці місцями туман. 

На дорогах ожеледиця. Вітер в 

північній половині західної чверті, 5-10 м/с, місцями пориви 

до 15 м/с, на півдні змінних напрямків, 3-8 м/с. 

Температура повітря вночі -8...-13°С, при проясненнях 

місцями до -15°С, на заході та в Криму -5...-10°С, вдень 

-4...-9°С, на заході та в Криму 0...-5°С. 

По Києву та області: хмарно з проясненнями. Вночі 

без істотних опадів, вдень часом сніг, слабкі хуртовини. 

Вночі та вранці подекуди туман. На дорогах ожеледиця. 

Вітер західної чверті, 5-10 м/с, поривчастий. Температура 

повітря у Києві вночі -11...-13°С, вдень -6...-8°С; 

по області вночі -8...-13°С, вдень -4...-9°С. 

зі старечим недоумством. 

При цьому, зазначає автор, 

нітрати потрапляють у 

рослини не тільки з добрив. 

Рослина забирає азот із ґрунту 

і накопичує його насамперед 

у листі, перетворюючи на 

нітрати. У випадку, якщо рослина 

отримує багато сонячного 

світла, нітрати трансформуються 

у протеїни. Таким чином, 

через брак світла такі зимові 

овочі, як червоний буряк, 

шпинат, рукола і капуста, природним 

чином містять багато 

нітратів. 

Поки що не вдалося 

з’ясувати, визнає Міллер, чи 

діють азотисті сполуки з добрив 

так само, як природні. 

Нагадаємо, раніше повідомлялося, 

що британська незалежна 

Консультативна рада 

щодо нових джерел їжі та 

їхнього виробництва встановила, 

що м’ясо і молоко клонованих 

тварин та їхнього потомства 

безпечні для споживання 

в їжу. 

ЗА СЛОВАМИ ЛІКАРІВ 

Галюцинації Шопена 

пов’язані з епілепсією 

Іспанські лікарі пов’язали галюцинації, 

на які страждав польський композитор 

Фредерік Шопен, з нападами 

епілепсії. 

За словами вчених, точна причина 

смерті великого композитора 

залишається невідомою, оскільки 

результати розтину його тіла були 

загублені. Шопен, який помер у віці 

39 років, мав, окрім галюцинацій, інші 

проблеми зі здоров’ям, серед 

яких задишка, кашель, кровохаркання, 

набряки кінцівок і сильні головні 

болі. 

Автори роботи вивчили галюцинації 

композитора за описами, зробленими 

його сучасниками, а також за 

листами самого Шопена. Дослідники 

з’ясували, що видіння 

виникали переважно 

вночі, були досить 

складними та 

мали відношення до 

теми смерті. Кілька 

разів галюцинації виникали 

під час загострень 

невстановленої 

інфекції, що супроводжувалася 

лихоманкою, повідомляє Укрінформ 

з посиланням на Science Now. 

Проаналізувавши наявні дані, 

учені припустили, що галюцинації 

Шопена не були викликані психічним 

розладом або прийомом ліків. На їхню 

думку, музикант страждав на 

скроневу епілепсію. Зокрема, про це 

свідчать короткочасність і розірваність 

галюцинацій. 

ВИПРОБУВАННЯ ТРИВАЮТЬ 

Перший політ безпілотника 

Безпілотний вертоліт Picador ізраїльської 

компанії Aeronautics 

Defense Systems виконав перший 

політ. Як повідомляє Flightglobal, випробування, 

які тривали 20 хвилин, 

визнані успішними. Найближчим часом 

льотні випробування безпілотного 

літального апарату продовжаться. 

Picador створений на базі легкого 

двомісного бельгійського вертольота 

Dynali H2S. За оцінкою ADS, 

Picador зацікавить військово-морські 

сили, які зможуть використовувати 

новий БПЛА як палубні розвідувальні 

і протичовнові вертольоти. 

Довжина фюзеляжу Picador 

становить 6,58 м, діаметр гвинта — 

7,22 м. Він зможе перевозити вантажі 

масою до 180 кг. Новий апарат 

завдяки двигунам EJ25 здатний розвивати 

швидкість до 204 км/год і перебувати 

в повітрі до семи годин. 

Підготував Володимир КОРНІЯКА, 


ЗАСНОВНИК – 

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ 

УКРАЇНИ 

Рeєстраційне свідоцтво 

КВ № 2026 від 25.06.1996 р. 

Передплатний індекс – 60975 

Газета надрукована 

у друкарні 

ТОВ «Мега–Поліграф» 

(вул. Марка Вовчка, 12/14). 

Наклад 9426 

Ціна вроздріб – договірна 

Зам. № 18823 

Головний редактор 

Олег МАХНО 

Відділ передплати: тел.: 0(44) 489 50 12 

Черговий по номеру — Юзеф ВЕНСКОВИЧ 

Провідний літературний співробітник — Тетяна БОРОДІЙ 

Адреса редакції: вул. Мельникова, 24, м. Київ, МСП, 04655 

e-mail:n_army@army.kiev.ua 

http://na.mil.gov.ua 

Рр - Реклама редакції (подається безкоштовно) 

Р - Реклама платна 

Листування з читачами тільки 

на сторінках газети. 

Відповідальність за достовірність інформації 

та реклами несуть автори та рекламодавці. 

Редакція може не поділяти погляди автора. 

При передруку матеріалів посилання 

на «Народну армію» обов’язкове.

ÐÐÐ°Ð°Ð° Ð½Ð½ÑÑÑÐ»Ð»Ð»ÑÑ ... - ÐÐ°ÑÐ¾Ð´Ð½Ð° Ð°ÑÐ¼ÑÑ

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

Delete template?

Save as template?

ÐÐÐ°Ð°Ð° Ð½Ð½ÑÑÑÐ»Ð»Ð»ÑÑ ... - ÐÐ°ÑÐ¾Ð´Ð½Ð° Ð°ÑÐ¼ÑÑ