Что с черкасской медициной? - Газета Акцент

10ВО БЛАГОгазетаІнтернат, в якому чекаютьСвятого МиколаяЗ самого ранку 19 грудня у Михайлівській спеціальній загальноосвітнійшколі-інтернаті приймали гостей: до Дня Святого Миколая в дитячийзаклад приїжджали чиновники з управління освіти, директори відомихфірм і компаній, депутати. Всі вони привітали дітей зі святом. А в обідшкола знову гостинно прийняла своїх давніх друзів — спонсорів. Ушкільному залі, ошатно прикрашеному новорічними гірляндами йвеличезною сосною, учні, яких тут всього 95 осіб, посвятили гостейу „Миколайчики“, надівши на кожного червону шапочку, і показалисвої таланти в святковому концерті.Ось уже понад тридцять роківКП „Черкаситеплокомуненерго“шефствує над Михайлівськимінтернатом. Керівництвопідприємства тут добре знають.Ось і на свято, коли в шкільномудворі з’являються знайомі обличчя,діти виходять допомогтизанести подарунки з машини дозали. У залі надзвичайно святково,діти — в концертних костюмах,ялинка — прикрашена, а піднею і вздовж стіни складені подарунки!„Допомагати школі-інтернату— хороша традиція, яка на нашомупідприємстві існує ще з радянськихчасів, — розповів директорКП „Черкаситеплокомуненерго“Павло Карась. — Тут особливаатмосфера, видно, як колективдбає про те, щоб дітям булов школі добре, тепло, затишно.Але, звичайно ж, в ідеалі хотілосябачити цей заклад трішки іншим.Адже не зважаючи на турботупро дітей, всі вони проживаютьу кімнатах по шістнадцятьосіб, сплять на двох’яруснихліжках... Допомога тут завждипотрібна. Ми допомагаємо, чимможемо — проводимо ремонтприміщень і території навчальногозакладу, умеблювали новийкомп’ютерний клас у навчальномукорпусі (подарували 10 парт зістільцями), плануємо працюватив цьому напрямку і далі. Алешколі-інтернату потрібна і турботадержави. Адже у нас, у комунальногопідприємства, немаєстільки коштів, щоб забезпечитивсім необхідним: з тарифів допомогине вилучиш, кошти у насз’являються тільки від наданняякихось послуг...Після зворушливого дитячогоконцерту ми проходимоз екскурсією по інтернату. Вінскладається з кількох корпусів,у яких своя цікава історія. Головнабудівля з колонами колисьналежала відомій тут „паніАндрієвській“ — племінниціадмірала Нахімова. З архівних данихвідомо, що вже в 1924 році вбудівлі Андрієвської містилисяхворі, а в 1929-му зафіксованопершу згадку про школу для дітей.Цікава доля дітей, чиє дитинствоприпало на Велику Вітчизнянувійну (на території інтернатувстановлено спеціальнийпам'ятний знак) — тоді школабула реорганізована і вивезенав евакуацію на Урал. Жодна дитиназ евакуації сюди вже не повернулася.Після війни в будівліАндрієвської — знову школа длядітей-сиріт. У шістдесятих рокахвона перейменована в спецшколу— для дітей з особливими потребами.Такою залишається і донині.Але сьогодні Михайлівськашкола-інтернат — дійсно особлива.Тут є власна оранжерея, де учнівирощують екзотичні рослини,голубник, і навіть власна невеликацерква!Каплиця в інтернаті була побудованазовсім недавно. „Нашідіти своїми руками заробляютьгроші, — розповіла директор звиховної роботи Лариса ВіталіївнаОрішечко. — Наприклад, вирощуютьрозсаду, потім реалізуютьїї — ми дозволяємо це учням, щобвони змогли зібрати гроші, наприклад,на випускний в 9 класі.І так кілька наших випускників,будучи в Лаврі, купили для школиу подарунок дві ікони. Виниклопитання: де їх помістити? Тодій виникла ідея — зробити своїмируками з підручних матеріалівкаплицю...“. Будували її всі разом,дивовижні рушники, якимиприкрашені ікони, вишилитутешні робітниці-майстрині разомз дітьми. „Спочатку ми переживали,як діти поставлятьсядо каплиці. Але виявилося дужеприємно бачити, як іноді рановранці, перед школою, якась дитинавже виходить з каплиці іпояснює — попросив Бога, щобмама приїхала...“.Екскурсія закінчується незвично:директор КП „Черкаситеплокомуненерго“заводитьнас в пральню інтернату —пральні машини тут дуже старі,мало не ровесники школи, і їхдавно треба оновити. Павло Карасьзапропонував депутату облрадиНаталії Горбенко допомогтишколі-інтернату — поставитисюди нову пральну машину,а він придбає сучасну сушарку— речі абсолютно незамінні вінтернатському побуті.Світлана Стояновичреклама