ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ

ВступПроблема демократії є однією з центральних у політичнійнауці. Ще з часів античності суспільно-політична думка приділялаосновну увагу саме цій формі державного правління.Досвідом тисячоліть нагромаджені об’єктивні уявлення просуть, основні риси, принципи демократії. Сучасні погляди надемократію науково обгрунтовані й описані вченими різних країн.Демократичний устрій існує в багатьох країнах світу, однак у кожнійє свої культурні та інші особливості. Але суть демократії, її цінностієдині у всіх демократичних країнах.Мета курсу – дати студентам знання з історії теорії демократії,розкрити закономірності розвитку, її основи, а також висвітлитидемократичні традиції в Україні, виявити труднощі становлення ірозвитку демократії в сучасному українському суспільстві.Навчально-методичний посібник включає авторську програму зтеорії демократії, розгорнуті плани семінарських занять, теми дляреферативних доповідей та виступів, проблемні питання,словникову роботу, тести, навчальну гру, які є своєрідним тренінгомдля пам’яті та розуму.У пропонованих матеріалах студенти, аспіранти, викладачіматимуть можливість співставити різні точки зору на ту чи іншупроблему. Цьому присвячені рубрики “Оригінальні висловлювання зконкретних тем з історії теорії демократії, а також “Визначеннядефініцій”.

Програма курсу “Теорія демократії”№п/п1.2.3.4.5.6.7.8.9.10.11.12.13.14.15.16.17.18.19.20.Назва темиДемократія: поняття і людський вимір.Історичні типи демократії, їх періодизація.Афінська демократія як класична формадемократії.Східна деспотія і “східна демократія”.Економічні, соціальні і духовні основи “східноїдемократії”.Розвиток демократії в епоху середньовіччя.Класична форма демократії Нового часу.Політичні цінності і демократія.Громадянське суспільство і демократія.Сучасні теорії демократії. Ліберальна теоріядемократії.Колективістська (ідентитарна) демократія: теоріяй практика.Плюралістична теорія демократії.Інші сучасні теорії демократії. Елітарна теоріядемократії.Права людини в демократичному суспільстві.Права людини в історії українського народу.Інститути демократії.Інститут парламентаризму.Порівняльний аналіз сучасних моделейдемократії.Засоби масової інформації і демократія.Демократія в глобальному контексті.Перехід до демократії в посткомуністичнихкраїнах.Український шлях до демократії.Кількістьгодин22222222222222222222Всього 40 год.

План семінарських занять.№п/п1.2.3.4.5.6.7.8.9.10.11.12.13.14.15.Назва темиДемократія як ідеал і політична дійсність.Афінська демократія.Римська демократія.Розвиток владних відносин в Україні: відКиївської Русі до УНР.Політичні цінності і демократія.Особа і держава: проблема взаємовідносин.Громадянське суспільство – основа демократії.Засоби масової інформації і демократія.Проблеми демократії в праці ЙозефаА.Шумпетера “Капіталізм, соціалізм ідемократія”.Сучасні теорії демократії.Проблеми демократії в праці Алексіса де Токвіля“Демократія в Америці”.Парламентаризм як інститут демократії.Аренд Лейпхарт про моделі демократії.Перехід до демократії в посткомуністичнихкраїнах.Особливості і труднощі посткомуністичноїтрансформації в Україні.Кількістьгодин222222222422222Всього 30 год.

Розділ І. Демократія: зміст і її становленняТема 1. Демократія: поняття і людський вимірЕтимологічні визначення демократії. Предметна сфера таісторичний вимір демократії. Нормативний та емпіричний підходидо демократії.Критерії та принципи демократії, їх взаємозв’язок. Пряма,плебісцитарна і представницька демократії.Закономірності розвитку демократії. Особливості демократіїрізних історичних епох. Форми і моделі демократії.Розділ ІІ. З історії демократії. Древня демократія ідемократія середньовіччяТема 2. Історичні типи демократії, їх періодизація. Афінськадемократія як класична форма демократіїПервісна (родова), “потестарна” демократія як перша історичнаформа прямої демократії, її риси. Демократичні начала організаціїуправління. Функції суспільної влади. Процес емансипаціїіндивідуальної свідомості та її конфлікт з родовою організацією.Військова демократія. Ієрархізація системи військовоїдемократії.Вплив традицій потестарної і військової демократії на появудемократичних держав у Стародавній Греції і Стародавньому Римі.Афінська демократія. Особливості афінської демократії яккласичної форми демократії. Становлення афінської демократії,основні етапи її розвитку.Політичні реформи Солона. Розвиток афінської демократії, їїінституалізація при правлінні Клісфена. Раціоналізація інститутівдемократії в реформах Перікла.Причини кризи афінської демократії. Уроки афінськоїдемократії. Оцінка та критика афінської демократії (Сократ, Платон,Г.Гегель, Й.Шумпетер).Зародження та еволюція демократії в Стародавньому Римі.Масові політичні рухи за свої права. Гракханський рух у захистримської демократії.Особа римлянина та можливості її участі в політичному житті.Причини появи так званих “нових людей” (homines novi), соціальнабаза цієї групи.

Тема 6. Політичні цінності і демократіяСуб’єктивні компоненти політики. Цінності-цілі: гідністьлюдської особистості, добробут, безпека, порядок, справедливість,рівність, свобода, відповідальність, легітимність, толерантність,злагода, здатність до компромісів. Ісая Берлін “Дві концепціїсвободи”.Цінності-засоби: влада як “здатність досягнення іншихцінностей” (К.Дойч); “розподіл соціальних цінностей” (Д.Істон);“можливість реалізації власної волі” (М.Вебер).Мир як цінність, як умова реалізації всіх цінностейдемократичного суспільства, збереження основної цінності –людини.Реформа як поступовість перетворень.Тема 7. Громадянське суспільство і демократіяГромадянське суспільство як теоретична концепція і соціальнареальність. Суть, структура, ознаки громадянського суспільства.Основні віхи історичної еволюції ідеї громадянського суспільства.Українські мислителі про розвиток громади та громадянськогосуспільства як основи суспільного прогресу і національноїконсолідації.Становлення і розвиток громадянського суспільства в Україні.Проблеми формування середнього класу. Громадянське суспільствоі правова держава. Ернест Гелнер про актуальність пари “держава –громадянське суспільство” в праці “Умови свободи”.Розділ ІІІ. Сучасні теорії демократіїТема 8. Ліберальна теорія демократіїТрадиційно-ліберальна теорія демократії. Демократія яквідповідальне правління. Основи для прийняття відповідальнихрішень. Конституційність і обмеженість політичного панування.Основні елементи концепції представницької демократії. ЕдмондБерк та його звернення до виборців (1776 р.). А. де Токвіль –основоположник ліберальної теорії демократії. Праця “Продемократію в Америці”. Проблеми демократії і людської свободи впраці Ф.А. фон Гаєка “Дорога до рабства”. Проблеми ліберальноїтеорії демократії в політичній філософії Норберто Боббіо.

Тема 9. Колективістська (ідентитарна) демократія:теорія і практикаТеоретики ідентитарної демократії – Ж.Ж.Руссо, К.Маркс,В.Ленін, К.Шмітт. Критика ліберальних ідей. Суть органістичноїтеорії Ж.Руссо: народ може бути представлений сам собою, а невибраними представниками. Тоталітарна спрямованість концепціїдемократії Ж.Ж.Руссо, її втілення в моделях “соціалістичноїдемократії”.“Соціалістична демократія”. Гомогенність і цілісність спочаткуробітничого класу, а згодом і всього народу; наявність у данихсуверенів влади класового, загальнонародного інтересу, якийусвідомлюється марксистсько-ленінською партією. Ради як механізмреалізації принципів колективістської демократії.Риси колективістської демократії. Уроки колективістськихекспериментів.Тема 10. Плюралістична теорія демократії(Девід Трумен, Роберт Даль, Гарольд Ласкі,Моріс Дюверже)Елементи плюралізму в поглядах Ш.Монтеск’є. Дж. Медісонпро поєднання принципу розподілу влади з американськимиумовами: великими просторами і багатолюдністю. Ідея захистуінтересів меншості. Політичний процес як взаємодія груп і груповихінтересів.Основні положення теорії демократії Йозефа Шумпетера: сутьдемократичного методу; індивідуалізація політичного процесу;умови для нормального функціонування демократії.Групи тиску і процес прийняття політичних рішень, йоговідкритість. Проблема дифузії влади. Слабкі сторониплюралістичної теорії демократії.Культура плюралізму.Теорія поліархії як варіант концепції плюралістичноїдемократії. Праця Р.Даля “Демократія та її критики”. Інститутиполіархії.Тема 11. Елітарна теорія демократії.Інші сучасні теорії демократіїЕлітарна теорія демократії. Демократія – правління еліт.Й.Шумпетер про демократію як конкуренцію потенційнихлідерів за довіру виборців. Г.Моска про те, що влада може бути віднароду, для народу, але не може бути влади самого народу. Сильністорони елітарної демократії: чіткий розподіл праці, компетентністьі відповідальність осіб, які приймають політичні рішення.

Недоліки елітарної демократії: бюрократизація і олігархізаціявлади; пріоритетний вплив на політику найбільш сильних групінтересів; порівняно ширші можливості підкупу посадових осіб таінше.Партиципаторна теорія демократії (К.Макферсон, Дж.Вольф,Б.Барбер): поєднання прямої демократії з демократією делегатів;контроль громадськості за діяльністю політичних лідерів; участьгромадян не тільки у виборах своїх представників, а й у прийняттірішень на референдумах, зборах, а й безпосередньо у прийнятті іреалізації політичних рішень, контролі за їх реалізацією.Недоліки партиципаторної теорії демократії: низькаефективність прийнятих політичних рішень, зниження інституційноївідповідальності посадових осіб.Плебісцитарна партійна демократія (М.Вебер).Вертикальна модель демократії Дж.Сарторі.Соціал-демократична теорія демократії.Економічна теорія демократії.Концепція “інтегральної технократії” М.Бунге.Тема 12. Права людини в демократичному суспільствіПоняття та історія прав людини.Права людини у взаємовідносинах держави, суспільства, особи.Ідеї прав людини в античності і середньовіччі. Ліберальнетрактування прав людини.Права людини і проблема їх реалізації в сучасному світі.Типологія прав людини. Права людини, її обов’язки та соціальнавідповідальність. Громадянські і політичні права. Права людини яккритерій гуманізму політики. Український варіант інститутуомбудсмена.Права людини у міжнародній політиці.Тема 13. Права людини в історії українського народуПрава людини в прадавні часи і добу феодалізму. “Козацькадемократія” і права людини. Демократизація державного ісуспільного життя у період буржуазних революцій. Права людини вукраїнських державах ХХ ст. Конституція України про права,свободи та обов’язки людини і громадянина.Тема 14. Інститути демократіїСуть політичного інституту та форми його прояву. Політичнадемократія як система політичних і суспільних інститутів, в якихопредмечуються і реалізуються принципи, цінності демократичноїкультури. Інститути представницької і прямої демократії; органи

демократичних країнах. Плюралізм джерел інформації.Журналістська етика.Тема 18. Демократія в глобальному контекстіДемократія як загальний напрям глобального розвитку.Демократія ХХІ ст. Умови демократичного розвитку: економічні тасоціальні передумови демократії. Політична і громадянськакультура як основа демократії. Релігія і демократія.Здатність демократії пристосовуватися до різних національнокультурнихумов. Сумісність демократії з східними культурами(Японія, Китай). Про виживання і керованість демократії унезахідному світі. Китайська модель реформування тоталітарноїполітичної системи.Тема 19. Перехід до демократії в посткомуністичнихкраїнахСуть процесу демократизації як процесу конституюванняелементів демократії. Суперечності в процесі демократизаціїсуспільства. Основні групи посткомунітичних систем. Рисиполітичних систем посткомуністичних країн.Тема 20. Український шлях до демократіїРадикальні зміни у розвитку політичної системи України.Розвиток України як демократичної, правової, соціальної держави.Труднощі демократизації українського суспільства:псевдопарламентаризація; парадокси надмірної партизації;нерозвинутість громадянського суспільства.Українське суспільство як плюралістичне суспільство занаціональними, мовними та ідеологічними, релігійними критеріями.Орієнтація України на консенсусну модель демократії.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬТема 1. Демократія як ідеал і політична дійсність(2 год.)План1. Етимологічні визначення демократії.2. Демократія як ідеал і політична дійсність. “Поліархія” Р.Даля.3. Критерії та принципи демократії, їх взаємозв’язок.4. Закономірності розвитку форм демократії. Моделі демократії.Реферати:1. “Поліархія” Роберта Даля.2. Погляди К.Поппера на принцип суверенітету народу в праці“Відкрите суспільство та його вороги”.3. Алексіс де Токвіль про всевладдя більшості та його наслідки впраці “Про демократію в Америці”.Поясніть слова:Критерії демократії, принцип демократії, народний суверенітет,пряма демократія, представницька демократія, закономірностірозвитку демократії, форма демократії, модель демократії.Оригінальні висловлювання про демократію:“Працюймо самі для утвердження щиро демократичного тавільного суспільного ладу”. М.Грушевський.“Демократія – це правління народу, обране народом, длянароду.” А.Лінкольн.“Демократія – це найгірша форма правління, за винятком усіхінших”. У.Черчіль.“Наука є найкращим видом знання, а демократія є найкращоюформою державного устрою”. К.Поппер.“Демократія – це система правління, за якої правителіпублічно підзвітні громадянам. Ті ж, своєю чергою, діють не прямо,а через конкуренцію і кооперацію”. Ф.Шміттер і Т.Карл.“Недоліки і слабкі сторони демократичного правління легковидно, вони доводяться очевидними фактами (складністьприйняття політичних рішень, довге обговорення того чи іншого

питання); тоді як його благотворний вплив проявляєтьсянепомітно, скрито. Недоліки демократичного правління вражаютьз першого разу, а його хороші якості пізнаються тільки в часі”. А.де Токвіль.“Демократія – це уряд, що обирається народом, а якщонеобхідно – народом і усувається; але крім того, демократія – цеуряд із власним курсом”. Р. Дарендорф.“Демократія – правління народу, але відповідальність за ньоголежить на плечах еліти”. Томас Р.Дай і Р.Хармон Зіглер.“Демократія означає, що громадяни повинні мати можливістьвпливати на політику тоді, коли вони цього захочуть, що політикиповинні розглядати себе як слуги народу, що закони уряду повиннівідображати цінності, побажання більшості”. К.Поппер.“Демократія – це влада більшості, що поважає праваменшості”. М. Дюверже.“У демократії є два недоліки: тим, хто її поважає, вона зв’язуєруки; а тим, хто її не поважає, дозволяє робити все”. В. Гавел.“Суть демократії: всі громадяни формально вільні та рівні,причому всі борються за владу заради власного інтересу, щоприкривається суспільним благом”. І.Ільїн.“Найбільш певним критерієм, за яким можна судити, чи країнадійсно вільна, є ступінь захисту, яким користуються меншини”.Лорд Актон.“У динамічному суспільстві мистецтво управління зводитьсядо вміння спрямовувати у потрібне русло людські прагнення ібажання. Ті, хто досконально оволодів цим мистецтвом, зможутьдосягти неабияких успіхів”. С. Паркінсон.“Демократія – це поняття, яке не піддається визначенню; не єсистемою влади, яка повністю втілює усі демократичні ідеали, алише системою, яка в достатній мірі до них наближається”.А.Лейпхарт.

“В суспільстві є меншість і більшість. Перші багаті, у нихславетне походження. Другі – маса, народ. Кажуть: голос народу –голос божий. Але це не так. Народ мінливий, піддається впливам, івін рідко судить правильно”. О.Гамільтон.“Функція мас у демократії полягає не в тому, щоб управляти, ащоб тримати “на гачку” правителів”. М. Острогорський.“Демократію дуже часто розуміють навпаки – не ставлять їїу залежність від внутрішньої здатності до самоуправління, відхарактеру народу і особистості. Але це реальна небезпека длянашого майбутнього... Натовп, маса не є демократія. Демократія євже перетворення хаотичної кількості у деяку самодисципліновануякість...” М.Бердяєв.Допишіть відомі Вам висловлювання про демократію:1. ............................................................................................................2. ............................................................................................................Визначення демократії“Демократія – це система функціонування і розвиткусуспільства в цілому, спосіб ведення суспільних справ і критерійоцінки процесів, що відбуваються в ньому. ... Демократія – це ідеалсуспільно-політичного устрою, що базується на певній системіцінностей (народного суверенітету, політичної рівності, свободи,поваги до прав людини і меншин)”. А.Колодій.“Демократія – це форма політичної організації суспільства,заснована на визнанні народу як джерела влади, на його праві братиучасть у розв’язанні державних справ і наданні громадянамякнайширших реальних прав і свобод”. О.Семків, В.Шпилюк.“Демократія – це спосіб організації, реалізації політичної владина засадах гуманізму, універсальності, різноманітності, щостворює економічні, політичні, культурні умови для розвиткуособи”. Г.Світа.“Демократія – форма державно-політичного устроюсуспільства, що грунтцється на визнанні народу джерелом влади”.В.Ніконенко.

“Форма демократії – це будь-яка політична система, якавідповідає основним критеріям демократії.Модель демократії – це теоретична конструкція, спрямованана виявлення і пояснення основних елементів форми демократії іструктури відносин, які лежать в її основі. Модель демократіївключає ціннісне обгрунтування. Моделі – теоретичні конструкції,мають своїх авторів”. Девід Хелд.Допишіть відомі Вам визначення демократії:1. .............................................................................................................2. ............................................................................................................Проблемні питання:1. Демократію порівнюють з легендарни птахом Феніксом, якогобагато років спалювали, але він відроджувався з попелу і коженраз у більш досконалому вигляді.- Прослідкуйте зміни антидемократичної і демократичної традиціїмислення, починаючи від Платона.2. Чому демократія так приваблює людину ?3. Ми часто чуємо і вживаємо поняття “демократія”, “демократичнаформа правління”, “демократичний лад”.- Який зміст ми вкладаємо в ці поняття ?4. До середини ХХ ст. були сформульовані основні підходи додемократії:А) з точки зору джерела влади (демократія - “влада народу”);Б) з точки зору мети влади (демократія – це влада, яка діє заради ів ім’я людей);В) з точки зору процедур формування уряду.Розкрийте ці точки зору.5. Якому з цих визначень ви надаєте перевагу ? Аргументуйте.- демократія – це правління народу;- демократія – це ставлення тих, хто управляє, до тих, кимуправляють;- демократія – це плюралізм;- демократія – це гарантія індивідуальних прав і свобод;- демократія – це протилежність тоталітаризму;- демократія – це консенсус.6. Дайте своє визначення демократії, у якому б найадекватнішерозкривалась суть цього явища.7. Назвіть і висвітліть основні принципи демократії. Якийвзаємозв’язок між ними?8. Назвіть основні критерії демократії за К.Поппером в праці“Відкрите суспільство та його вороги”.

9. Що таке “модель демократії” ? Хто ввів в обіг це поняття ?10. Американський політолог Р.Даль пропонує ввести спеціальнийтермін “поліархія” для позначення реально існуючих держав, щоназиваються демократіями.- Що таке поліархія згідно з Р.Далем ?- Назвіть основні інститути поліархії.11. Реальна демократія як політична організація суспільства, якапостійно розвивається і пристосовується до нових умов,змінюється й удосконалюється.- Розкрийте основні закономірності розвитку демократії. Якіособливості демократії різних історичних епох ?12. Назвіть і розкрийте основні методи вивчення та аналізудемократії.13. Назвіть аргументи:За демократіюПроти демократії.......................... ............................................................. ...................................14. З давніх давен актуальним було питання про недоліки, слабкісторони, суперечності демократії.- Які ж аспекти демократії були і є предметом критики.Проаналізуйте це в історичній ретроспективі.15. Класик американської політичної науки Гарольд Дуайт Лассуелписав: “ Ми знаємо достеменно, що “демократії не знають, якжити; через незнання вони гинуть”. На що вказує формулаЛассуелла ? В чому її цінність ?16. Демократія не з’являється в готовому вигляді, для неї потрібніпевні умови.- Назвіть системоутворюючі предумови демократії як оптимальноїформи держави.- Назвіть умови демократії за Й.Шумпетером та І.Ільїним ?Література1. Даль Р. Введение в экономическую демократию. Введение вамериканскую политику. - М., 1991.2. Эйдлин Ф. Карл Поппер и теория демократии // Философскиенауки. – 1990. - № 5. - С. 69-80.3. Каменская Г.В. Генезис идей демократии // Социс. – 1994. - № 4.4. Кістяківський Б. Держава і особистість // Кістяківський Б.Вибране. – Київ: Абрис, 1996. - С. 237-274.5. Кельман М. Десять засад демократії // Право України. – 1996. - №8.6. Ковлер А.И. Исторические формы демократии. - М., 1990.

7. Лобер В. Демократия: от зарождения идеи до современности. -М., 1991.8. Невичерпність демократії. Видатні діячі минулого і сучасностіпро вільне демократичне суспільство і права людини. – К, 1994.9. Політичні режими сучасності та перехід до демократії(С.А.Давимука, А.Ф.Колодій, Ю.А.Кужелюк, В.І.Харченко). -Львів, 1999.10. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. - К., Основи,1994.11. Світа Г.М. Принципи демократії, їх взаємозв’язок // Збірникнаукових праць. – Львів, 2001.12. Скиба В. та ін. Вступ до політології. Екскурс в історію правничополітичноїдумки (Скиба В, Горбатенко В., Туренко В.) - К.:Основи, 1998. - р.І.ІІ.13. Токвіль А. Про демократію в Америці. - К.: Всесвіт, 1999.14. Что такое демократия? Парламентаризм и правительственнаясистема определения и ограничения // Полис. – 1992. - № 3.15. Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм і демократія. – К.: Основи,1995.Тема 2. Афінська демократія(2 год.)План1. Суть та особливості афінської демократії як класичної форми демократії.2. Політичні реформи Солона.3. Розвиток афінської демократії, її інституалізація при правлінні Клісфена.4. Раціоналізація інститутів демократії в реформах Перікла.Реферати:1. Полісна організація грецького суспільства як праобраз західноєвропейськоїцивілізації.2. Арістотель – теоретик полісного народовладдя.3. Об’єктивні причини кризи афінської демократії. Критика Й.Шумпетеромкласичної форми демократії в праці “Капіталізм, соціалізм і демократія”.Поясніть слова:Політичний інститут, класична демократія, антична демократія,афінська демократія, інституціоналізація демократії, аристократія,олігархія.Оригінальні висловлювання про афінську демократію:

“Називається цей лад демократичним, тому що він основується не наменшості громадян, а на більшості їх. Стосовно приватних інтересів законинаші надають рівноправність для всіх”. Перікл.“У греків було три терміни, властиві дійсно демократичному режиму:“ізономія”(рівність перед законом); “ізотімія” (рівне право для всіх громадянвиконувати в державі будь-які функції) та “ізегорія” (свобода слова). Ціпринципи визначали пряму демократію, коли всі громадяни мали право участі векклесії (народних зборах)”. В.Холод.“... афіняни стали єдиним народом античності, який звеличив себезавдяки демократичним інституціям. Але володіння безмежною владою, щовитравлює совість, вичерствлює серце та знетямлює розум монархів, справилосвій деморалізуючий вплив і на славетну демократію Афін. Погано перебуватипід гнітом меншості, та ще гірше бути під гнітом більшості”. Л. Актон.“Афінська демократія сприяла гармонійному розвитку особи,реалізовувала єдність особи з суспільством. Такий демократичний ладможливий лише в невеликих державах. Лише в таких містах-полісах можебути однаковий інтерес”. Гегель.“Суттю демократії є не підкорятися жодному володареві, окрім закону”.Солон.“Період полісної демократії тривав три століття і був ознаменованийпевними реформами: в епоху Перікла було відмінено майновий ценз,жеребкування замінено голосуванням, було введено оплату посадовим особам”.М.Ковальський.“Перікл, який очолював афінський уряд, був першим державним діячем,який віч-на-віч зіткнувся із проблемою, нав’язосною політичному світовістрімким послабленням традицій. Перед змінами, що тоді витали в повітрі, немогли встояти аніякі моральні чи політичні авторитети”. Л. Актон.“За назвою це була демократія, а, насправді, влада належала першомугромадянину”. Фукідід.“Якщо припустити, що класична доктрина демократії наближається дореальності, то ми повинні відразу додати, що річ тут не в ефективномумеханізмі прийняття політичних рішень, а лише в тому, що великих рішеньприймати не доводиться”. Й.Шумпетер.“Трагедія афінської і взагалі античної демократії полягала в тому, щовона не могла підготувати собі керівників з власного народного середовища”.Е.Фролов.

“Закони” Платона і “Політика” Арістотеля є книги, з яких ми моженонайбільше дізнатися про принципи політики ... Платон і Арістотель булифілософами, які займалися вивченням не безмежної свободи, а розумноговрядування. Вони достоту добре бачили руйнівні наслідки хибно спрямованихдомагань свободи і дійшли висновку, що краще не домагатися її зовсім, авдовольнитися сильним управлінням, розважливо налаштованим на метузробити людей заможними й щасливими”. Л. Актон.Допишіть відомі Вам висловлювання про афінську демократію:1. .............................................................................................................2. .............................................................................................................Проблемні питання:1. Часто в літературі вживаються словосполучення “антична демократія”,“класична форма демократії”.- Що таке форма демократії ? Хто ввів в обіг це поняття ?- Назвіть історично першу форму демократії.- Які особливості класичної форми демократії.2. Який період охоплює формування і розвиток афінської демократії зрозвинутим інститутом політичної участі ?3. Яка демократія панувала в афінському полісі ? Назвіть основний інститутвлади, де формувалася загальна воля, приймалися закони і рішення.4. Розкрийте зміст політичних реформ Солона, його розуміння демократії.5. Розкрийте основні напрями розвитку афінської демократії при правлінніКлісфена.6. Які політичні наслідки мали реформи Клісфена, порівняно з політичнимиреформами Солона ?7. Як оцінювали реформи Клісфена його сучасники ?8. Чи можна політичний режим при правлінні Клісфена назвати справдідемократичним ?9. Афінська демократія в період правління Перікла (50-30-ті рр. Vст. до н.е.) –найяскравіше вираження всіх прогресивних можливостей рабовласницькоїдемократії. Розкрийте зміст реформ Перікла. Чому і ким час правлінняПерікла був названий “золотим віком афінської історії” ?10. Поясніть афоризм: “Всевладдя демосу перетворилося в абсолютне.Законодавець в особі більшості став вище закону”. Наведіть приклади.11. В чому проявилася криза афінської демократії. Які причини кризи ?12. Зробіть і поясніть схематичне зображення політичної системи афінськогосуспільства.13. За що критикував класичну форму демократії Й.Шумпетер ? Чому, на йогодумку, демократія як народовладдя неможлива в сучасному індустріальномусуспільстві ?Афінська демократія в 507 р. до н.е.- Яке розуміння суті демократії зображено на цій таблиці ?Розкрийте специфіку і функції кожного політичного інституту.

ЕККЛЕСІЯ(народні збори)ДесятьвоєначальниківРадап’ятисотяквиконавчийорганМагістратСудиприсяжнихКомітет п’ятдесяти(консультативний орган Радип’ятисот, вибирався на десятучастину рокуГолова Комітету п’ятидесяти(вибирався на 1 день)Література1. Актон Лорд: Свобода : головна політична цінність //Консерватизм: Антологія/ Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.:Смолоскип, 1998.2. Античная демократия в свидетельствах современников. – М., 1996.3. Актон Д. История свободы в античности // Полис. - 1993. - № 3.4. Арістотель. Політика/ Переклад з давньогрецької О.Кислюка. – К.: Основи,2000.5. Асмус В.И. Платон. – М.: Мысль, 1975.6. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика.– К.: МАУП, 2000.7. Богомолов А.С. Античная философия. – М.: МГУ, 1985.8. История политических и правовых учений. Древний мир. – М.: Юрид. лит.,1991.9. Ковлер А.И., В.В. Смирнов. Демократия и участие в политике. Критическиеочерки истории и теории. – М.: Наука, 1986.10. Констан Б. О свободе у древних в ее сравнении со свободой у современныхлюдей // Полис. – 1993. – № 2.11. Платон. Государство. – Сочинения: в 3-х т. – Т. 3. Ч. 1. – М.: Мысль, 1971.12. Нерсесянц В.С. Сократ. – М.: Наука, 1984.13. Разумович Н. Политическая и правовая культура. Идеи и институты ДревнейГреции. – М.: Наука, 1983.14. Скиба В. та ін. Вступ до політології. Екскурс в історію правничо-політичноїдумки / Скиба В., Горбатенко В., Туренко В. – К.: Основи. – С.82-87.15. Шумпетер Й. Капіталізм, соціалізм і демократія. – К.: Основи, 1995.

Тема 3. Римська демократія(2 год.)План1. Суть римської демократії, її історичне значення.2. Специфіка участі римських громадян у здійсненні управлінських функцій.3. Криза римської демократії, форми її прояву.4. Теоретики римської демократії: Марк Тулій Ціцерон, Сенека та Епіктет.Реферати:1. Гракханський рух у захист римської демократії.2. Політичні погляди Ціцерона.3. Проблеми демократії в творах Сенеки та Епіктета.Поясність слова:Патриції, плебеї, община, сецессія, тріумвіри трибун, магістратураплебейських трибунів, сенат, звичай, консул, плебісцит, трибутні коміції, правовето, нобілітет, політичний абсентеїзм.Оригінальні висловлювання про римську демократію:“Ця ідеальна форма правління, в якій були рівномірно змішані ознакимонархії (влада консулів), аристократії (влада сенату) та демократії (народнізбори) поступилися у 28 р. до н.е. одноосібній владі Октавіана Августа”.Ціцерон.“Дух римського світу – це панування абстракції мертвого закону,руйнування красоти і веселих звичаїв... взагалі принесення в жертвуіндивідуальності, яка віддається державі і знаходить звоє холоднокровнедостоєнство і розумове задоволення у слухняності перед абстрактнимзаконом... Ця крайня прозаїчність римського духу позбавила мистецтво римлянгрецької ідеальності і красоти”. Гегель.“Якщо в Афінах політична активність стала для окремих верств демосупромислом, в Римі люмпен ввів відверто паразитичний спосіб життя”. Ковлер.“Закони дванадцять таблиць лягли в основу тієї багатої творчості, якапроходила протягом всієї римської історії і мала великий вплив на розвитокправових уявлень Європи в Середні віки і Новий час”. Ковальов.“У проектах римської демократії вся маса селян Італії виступала якєдине ціле, без розрізнення повноправного громадянства, меншин і союзників”.Віппер.Проблемні питання:

1. Афінська і римська демократія функціонували в межах рабовласницькоготипу. Однак між ними є значні відмінності. В чому полягають цівідмінності ? Аргументуйте свою відповідь.2. Хто такі патриції і плебеї ? Назвіть приклади активної масової політичноїорганізованої участі плебеїв. Які наслідки цієї організованої участі.3. Хто такі народні трибуни, яке їх значення в утвердженні демократії у Римі?4. Розкрийте процес демократизації інституту народних зборів у Римі, якийпотім одержав назву “трибутних коміцій”.5. Назвіть причини появи “нових людей” (homines novi). Яка соціальна базацієї групи ?6. Що таке нобілітет ? Які його функції ?7. Чому громадянство в Римі мало ширшу демократичну основу, ніж в Афінах?8. Якою була у цей час особа римлялина ? Які були можливості її участі уполітичному житті ?9. Які причини і зміст Гракханського руху у Римській республіці ? Які йогонаслідки ? Розкрийте суть реформ Гая Гракха.10. Після розгрому Гракханського руху починається занепад римськоїдемократії.– Які причини цьому сприяли ?– В чому це проявляється ?– У чому полягає обмеженість римської демократії?11. Незважаючи на “нерозвинутість” римської демократії, вона все таки малаісторичне значення ? В чому полягає історичне значення римськоїдемократії ? Аргументуйте свою відповідь.12. Визначне місце у розвитку політичної думки римського суспільства епохиреспубліки посідав Марк Тулій Ціцерон. Назвіть основні концептуальніположення його праць.13. Назвіть основні елементи системи раціоналістичної етики Сенеки.14. Якими були погляди Епіктета на свободу людини? У чому їх суть ?15. Що ж нового додали римські автори до розвитку теорії демократії ?Узагальніть.Література1. Виппер Р.Ю. Очерки истории Римской империи. – М., 1908. – С. 47-67.2. Вопросы истории древнего мира и средних веков. – Минск, 1974. –(Деятельность народных трибунов в Римской империи).3. Ковлер А.И., Смирнов В.В. Демократия и участие в политике. Крититескиеочерки истории и теории. – М.: Наука, 1986. – С. 79-88.4. Куманецкий К. История культуры Древней Греции и Рима. – М., 1990.5. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. – К.: Вища школа,1995. – С.21-34.6. Римские стоики. Сенека. Эпиктет. Марк Аврелий. – М.: Республика, 1995.7. Скиба В. та ін. Вступ до політології. Екскурс в істрію правничо-політичноїдумки / Скиба В., Горбатенко В., Туренко В. – К.: Основи, 1998. - С. 104-115.

8. Стельмах С., Пивовар С. Всесвітня історія (запитання і відповіді). - К., 1996.9. Утченко С. Политические учения Древнего Рима: III-I вв. до н.е. - М.,1977.Тема 4. Розвиток владних відносин в Україні:від Київської Русі до УНР(2 год.)План1. Політична культура українців та основні чинники її формування: історичнийаспект.2. Демократичний, народоправний характер державного життя Київської Русі:основні його засади.3. Суть “козацької демократії”. Конституція Пилипа Орлика.4. УНР як парламентська республіка. Система органів Центральної Ради.Четвертий універсал, його демократичний характер.Реферати:1. В.Липинський про чинники формування української політичної культури:історичний аспект.2. Україна між Сходом і Заходом у розумінні І.Лисяка-Рудницького.3. М.Грушевський про західну орієнтацію України в книзі “На порозі новоїУкраїни. Гадки і мрії”.Поясніть слова:Національний характер, політична культура, ментальність,альтруїзм, інтровертність, егоцентричність, індивідуалізм,егалітаризм.Оригінальні висловлювання:“Все життя українське, увесь розпорядок дому, увесь державний нашлад, – все це повсякчасно було демократичним”. І.Огієнко“Київська Русь не була замкнутою від заходу, була більш сприйнятливою івільнішою, ніж московське царство, в задусі якого згасла навіть святість”. М.Бердяєв.“Християнська благодать як хвилі морські, вона нездоланно розвиваєтьсяпо всій планеті, врешті-решт досягла вона і народу руського. І це нове вченнянесе з собою новий дух”. Іларіон, Митрополит Київський.“Давня Київська держава загинула через безправність, боніхто не знав, яке право належить князеві, а яке громаді (вічу)”.Г. Коваленко.

“Українці схильні до безмежного захоплення піднесення, алепісля першої невдачі з жеврюються в успіху будь-якої ідеї івтрачають бажання працювати далі”. Д.Чижевський.“На Україну не поширювалася культура Риму, і це вплинуло на“правну і устроєву неусталеність”.Є.Маланюк.“Чим більше сприяючі природні умови, в яких живе дана нація,тим менше спільного, громадського зусилля мусить робити вона дляопанування природи, а саме боротьба з несприятливими природнимиумовами вимагає організованості, в тому числі й політичної”.В.Липинський.“Існує достатньо тісний зв’язок між внутрішньою суттюкожної нації і її державністю, формою існування цього етносу”.Політична культура населення України: Результати соціологічнихдосліджень / Е.І.Головоха, Н.В.Паніна та ін. – К., 1993.Допишіть відомі Вам висловлювання:1. ........................................................................... ...................................2. ...............................................................................................................Проблемні питання:1. Подекуди насаджуються міфи, що українці не здатні до демократії,традиційно схильні до авторитарної влади, вирізняються відсутністювласного обличчя у державотворенні.- Підтвердіть або спростуйте такі міфи.- Розкрийте традиції українського державотворення.2. На думку відомого історика Грицька Коваленка, однією з проблемутвердження українського національного характеру – вкрай слабкаправосвідомість народу. Українці добре працюють під чиїмоськерівництвом, “у чужих товариствах і громадах. Там вони добрі, коректні,додержуються звичаю і моралі”. Але як тільки вони одержують можливістьвільної організації свого життя..., “то часто сваряться, не шанують правагромади... Кожний думає “помститися”, не “попустити” такому-то, хоч би йприйшлося покликати на поміч орду...”- Ви згідні з такою точкою зору ? Аргументуйте.3. Розкрийте основні ідеї праці М.Костомарова “Две русские народности”.4. Учені-правознавці роблять висновок, що у Київській Русі існувавдемократичний, народоправний характер державного життя.- Назвіть основні засади народоправства в Київській Русі.5. Чому, на думку багатьох вчених, шкідливо перебільшувати, прикрашатиморально-інтелектуальний потенціал Київської Русі?

6. У чому полягає основна відмінність суспільного устрою Давньоруськоїдержави від демократичної (античної) моделі демократії ?7. Певні демократичні принципи Київської держави перейняла Козацькадержава гетьмана Б.Хмельницького. Розкрийте їх.8. В історії України існували певні традиції парламентської республіки.Назвіть їх.9. Як свідчать факти, на території сучасної України найбільш ефективнимибули держави з переважно монократичними формами державного правління.Назвіть ці держави.10. Чи згідні Ви з думкою В.Антоновича, який заявляв про домінування поміжукраїнців ідеї громадянства, на відміну від принципу авторитету державноївлади у росіян і аристократизму у поляків. Аргументуйте свою відповідь.Література1. Грушевський М. На порозі Нової України: Гадки і мрії. – К., 1991.2. Коваленко Г. Людина і громада. Думки про добро і правду. – К.: Вік, 1992.3. Костомаров Н. Две русские народности. – Киев-Харьков: Майдан, 1991.4. Кульчицький В., Настюк М., Тищик Б. Історія держави і права України. –Львів: Світ, 1996.5. Кухта Б. З історії української політичної думки: першої половини ХХ ст. –Львів: Кальварія, 1999.6. Липинський В. Листи до братів-хліборобів. – Київ-Філадельфія, 1995.7. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе, Т.1. – К.: Основи, 1994.8. Маланюк Є. Нариси з історії нашої культури. – К., 1992.9. Огієнко І. Українська культура. – К., 1918.10. Паламар А. Третя руїна. Роздуми над недолею. – Київ-Харків-Тернопіль-Нью-Йорк, 1998.11. Права людини. – К.: Право, 1997.12. Слюсаренко А., Томенко М. Історія української конституції. – К.: Т-во“Знання” України, 1993.Тема 5. Політичні цінності і демократія(2 год.)План1. Суть політичних цінностей як регуляторів демократичного суспільства.2. Цінності – мета: добробут, безпека, порядок, справедливість, рівність,свобода.3. Цінності – засоби: влада, мир, реформи.Реферати:1. Ціннісні домінанти політики.2. Лорд Актон про свободу як основну політичну цінність.3. Справедливість як моральна цінність, її зміст і специфіка.

Поясніть слова:Політичні цінності, безпека, справедливість, рівність свободи,порядок, мир, реформа, революція, легітимність.Оригінальні висловлювання про політичні цінності:“Є в народу інтерес, є в нього і совість”. В.Соловйов.“В політиці люди постійно переводять свої власні уявлення пронайбільш бажане, або, навпаки, небажане, а цінності і є “бажанідіяння, мета-діяння”. Г.Лассуел.“Безпека – це захищеність, забзпечення збереження основнихжиттєвих цінностей”. К.Дойч.“Лестощі розбещують і того, хто дає, і того, хто одержує;захвалювання не приносить користі ні людям, ні королям. І тому яповинен утриматися від того, аби вітати Францію з новоюсвободою, аж доки не дізнаюсь, яким чином цю свободу поєднали зурядуванням, із силою громадсьості, з дисципліною та послухомармії; зі збором та ефективним розподілом державних прибутків, зморальністю та релігією, у забезпеченні власності, зі спокоєм іпорядком, з громадськими та суспільними звичаями. Кожне ізназваних є також чимось добрим; без них свобода не будеіснувати”. Е. Берк.“... рівність породжує дві тенденції: перша веде людей донезалежності й може швидко підштовхнути їх до анархії; другатенденція не така явна, вона діє спроквола, для владно, і веде людейдо закріпачення”. А. де Токвіль.“... існують два різновиди рівності – є рівність, яка зводитьвсіх до одного рівня і діє згубно, а є рівність, яка стимулює людинупіднестися до вищого рівня і діє творчо”. Б. Дізраелі.“Коли ж рівність починає розвиватися в країні, народ якоїніколи не знав свободи або на довгий час забув її смак, як це маломісце на європейському континенті, то давні звички народу швидкой природним шляхом поєднуються зі звичками та доктринаминового суспільного устрою і тоді централізація влади відбуваєтьсяначе сама по собі. Швидкість, з якою це відбувається, вражає, ідержава в один стрибок досягає граничної межі своєї могутності,

тоді як її громадяни враз стають до краю беззахисними”. А. деТоквіль.“Рівність перед законом і рівність у матеріальному відношенні– це не тільки різні речі, але й абсолютно несумісні між собою, і миможемо дотримуватися кожної з них тільки окремо. Рівністьперед законом, якої вимагає свобода,призводить до матеріальноїнерівності. А тому ми вважаємо, що в тих випадках, де державамає застосовувати насильство, - вона має застосовувати йогооднаково до всіх; але прагнення вдаватися до насильства, щобурівняти людей в йїхньому становищі, не може бути прийнятним увільному суспільстві”. Ф. А.Гаєк.“... в американців свобода давніша за рівність, яка тут щедоволі молода. Протилежне маємо в Європі: рівність,запроваджена абсолютною владою і під контролем монархів,увійшла у вжиток народів за довго до того, як вони познайомилися зідеєю свободи”.“... ніколи народ не буває більш прихильним до ідеї посиленняповноважень центральної влади, як після довгої, кривавої революції,завдяки якій він відібрав усі багатства у колишніх господарів,розхитав усі вірування, наповнив суспільство шаленою ненавистю,супротивними інтересами та ворогоючими фракціями. Саме у цейчас прагнення до громадянського спокою перетворюється на сліпупристрасть і люди заради порядку стають рабами незбагненногоневігластва”. А. де Токвіль.“Політична свобода – це ніби простір, у якому людина можедіяти безперешкодно, тобто ніхто їй там не заважає; а якщо цейпростір стикається з іншими людьми до розимірів, менших запевний мінімум, то можна сказати, що я жерства примусу, а то йпоневолення.Під свободою я розумію невтручання з боку інших. Що ширшийпростір, де нема втручання, то ширша моя свобода”. І. Берлін.“Справедливість вимагає, щоб умови людського життя, яківизначаються дежавою, були однаковими для всіх. Але рівність цихумов породжує неоднаковість результатів”. Ф. А.Гаєк.“Влада – це можливість реалізації владної волі”. М.Вебер.“Влада – це розподіл соціальних цінностей”. Д.Істон.

стосовно їх життєвих можливостей, про відповідальний розподілміж ними суспільних матеріальних і духовних благ.Справедливість заключає вимогу відповідальності практичноюроллю різних індивідів, соціальних груп у житті суспільства і їхсоціальним становищем, між їх правами та обов’язками, міжпрацею і винагородою, злочином і покаранням, заслугами людей таїх суспільним визнанням. Філософський енциклопедичний словник.Політичний порядок – організованість (упорядкованість іузгодженість), функціональність і стабільність політичнихвідносин. Проявляється в легітимності і визначеності напрямів,діяльності владних структур, у постійності норм, типів поведінки.В.Д.Перевалов.Права людини – система економічних, соціальних, політичних,юридичних гарантій, які забезпечують громадянські свободи особи.Влада – основний засіб політичних дій, спрямованих надосягнення результатів, які відповідають політичним цінностям.Реформа – перебудова суспільства, його інститутів, якапроводиться державною владою з метою вдосконалення даногосуспільного ладу або його докорінної перебудови.Війна – соціальне явище, одна із форм розв’язання політичних,економічних, ідеологічних, національних, релігійних, територіальнихта інших суперечностей між державами, народами, націямишляхом збройного насильства. Війна, як правило, спричиняє великілюдські жертви, втрату матеріальних, духовних цінностей, руйнуєсуспільство.Мир твориться щоденно і твориться зусиллями кожного. Мир– це установка, вироблена освітою, наукою і культурою, яка даєможливість кожній людині діяти по совісті. Ф.Майор.Проблемні питання:1. В політиці задіяні різноманітні суб’єктивні компоненти:світогляд, ідеологія, психологія, культура. Розкрийте їх зміст ізначення у політичній діяльності.2. “Людський вимір” політики залежить від суб’єктивних уподобаньлюдей, від цінностей.

- Що таке політичні цінності ?- Які їх ознаки ?- Чому саме цінності є ядром політичної діяльності ?3. Розкрийте взаємозв’язок між ідеологією і політикою в умовахрізних політичних режимів.4. Який взаємозв’язок існує між політичною культурою ідемократією ? Назвіть основні ознаки демократичної культури.5. Ціннісними домінантами політики є: сакралізація політичноїсфери, вплив етнічного фактору, ідея захисту і реалізації правлюдини, екологічна домінанта.- Розкрийте їх зміст та взаємозв’язок з демократією.6. За способами впливу на політичну діяльність політичні цінностіумовно поділяють на дві групи: цінності – мета, цінності –засоби.- Назвіть і розкрийте найбільш значимі цінності.7. Важливою цінністю є добробут.- Навіть антонімічні слова по відношенню до добробуту. Чомусаме демократія здатна забезпечити поступовий рух відзлиденності до добробуту ? А, може, ні ? Аргументуйте.8. Безпека передбачає відсутність загрози життю та основниматрибутам людського існування.- Що таке безпека ?- Назвіть основні аспети, на основі яких оцінюється стан безпеки всуспільстві.- Що є антицінністю безпеки ?9. Важливими ознаками демократичного суспільства є стабільнийрозвиток усіх сфер суспільного життя і порядок.- Що таке порядок ? Які його основні атрибути ?- Чому демократичне суспільство є умовою правового порядку ?10. Політична риторика демократичного суспільства постійноапелює до такої цінності як справедливість.- Що таке справедливість ?- Назвіть основні складові змісту справедливості.- Що є мірою справедливості ?11. Важливою цінністю демократії є свобода, яка відображаєздатність людини діяти у відповідності з власним вибором,потребами та інтересами.- Що таке політична свобода ?- Який зв’язок між свободою і відповідальністю ?12. У політиці поруч з цінностями-метою є цінності-засоби, як умовареалізації фундаментальних цінностей демократичногосуспільства.- Назвіть основні політичні цінності-засоби.

13. Важливою цінністю, за допомогою якої реалізується ірозприділяються цінності, є влада.- Що таке влада як цінність ? Які функції вона виконує ?14. Важливою політичною цінністю демократичного суспільства ємир.- Розкрийте значення миру як політичної цінності-мети.- Назвіть антицінність по відношенню до миру.- При якій умові можна оправдати збройний опір, війну ?Аргументуйте.15. У літературі утвердилася традиція – співставлення цінностіреволюції і реформи як засобу досягнення соціальних перемін.- Яка Ваша точка зору на цю проблему ? Ви за революційнеоновлення чи за поступове перетворення суспільства ?Література1. Волзер Майкл. Безпека і добробут – Сучасна політична філософія/ Пер. зангл. Упоряд. Я.Кіяш. – К.: Основи, 1998.2. Дізраелі Бенджамін. Консервативна концепція рівності // Консерватизм:Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998.3. Деударштадт М., Геррітс А., Герріте А., Маркус Д. Драматичний перехід:соціал-демократія у Східній і Центральній Європі. – К.: Основні цінності,2000.4. Консерватизм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.:Смолоскип, 1998.5. Кудрявцев В.В. Три понятия свободы // Полис. – 1998. - № 4.6. Липинський В. Мораль і політична дія. Консерватизм: Антологія/ Упоряд.О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998.7. Медведчук В. Принцип справедливості і сучасна соціал-демократія:об’єктивна перспектива чи політична утопія // Право України. – 2001. – №6.8. Местр Жозеф де. Провидіння і революція // Консерватизм: Антологія /Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998.9. Соловьев В. Великий спор и християнская политика // Собр. соч.: В 2 т. –М., 1989. – Т.1.10. Сучасна політична філософія: Антологія / Пер. з англ. – Упоряд. Я.Кіш. –К.: Основи, 1998.11. Токвіль Алексіс де. Демократія в Америці. У 2-х томах. – К.: Видавничийдім «Всесвіт», 1999.12. Хабермас Ю. Демократия, разум, нравственность. – М., 1992.13. Хайек Ф.А. фон. Право, законодавство та свобода. Міраж соціальноїсправедливості. – К.: Сфера, 1999. – Т.2.Тема 6. Особа і держава: проблеми взаємовідносин

(2 год.)План1. Поняття людини, особи та громадянина. Висхідні принципивзаємин між особою і державою в демократичному суспільстві.2. Основні теорії про взаємини: “людина – держава”:а) тоталітарна концепція Платона;б) Арістотель про громадянина як активного органічногоелемента державного цілого;в) взаємини “особа – держава” у рамках ліберальної політичноїконцепції;г) християнсько-демократична концепція взаємин “людинадержава”.3. Права людини: суть, принципи. Основні підходи до розумінняправ людини:а) природньо-історичний;б) юридично-позитивістський;в) марксистський.4. Негативні й позитивні права. Типологія прав людини.Реферати:1. Проблема універсальної цінності людини в політиці.2. Тоталітарна модель взаємин особи та держави.3. Право на життя як політична проблема.4. Права людини в історії українського народу.5. Система захисту прав людини в Україні.Поясніть слова:Людина, особа, особистість, громадянин, підданий, індивідуалізм,громадянська позиція, конформізм, права людини, позитивні права, політичнасвобода, політична відповідальність, права і обов’язки.Оригінальні висловлювання,погляди на проблему взаємовідносин “особа – держава”:До короля Якова Англійського звернулась його няня, котра вигодувалайого, з проханням зробити її сина джентельменом. На це Яків відповів: “Цьогоя зробити не можу; можу зробити його графом, але джентельменом вінповинен зробити себе сам”. Випадок описаний І.Кантом“Незмінним центром, де перетинаються головні “силові лінії” влади,залишається людина.Це може бути, по-перше, homo judens – людина, покалічена духовно,неосвічена, яка некритично наслідує будь-які в т. ч. й такі, які принижують їїгідність, норми й зразки, які “спущені” владою в “низи” й мають силузовнішнього примушування. Вона пасивно дотримується встановленогопорядку, прихильна до однодумства, вірнопідданських почуттів. В результаті

не здатна до вільного вибору способу життя, до самостійного визначеннягромадянської позиції.Homo faber - це людина, яка характеризується широтою виконуваних ідей,що зумовлює появу у неї позитивних соціальних якостей, але виключно в межахпраці. А це все ж таки “часткова” людина. Особистість такого типу тяжієдо колективності. Життєвий вибір є більшою мірою бажаним утремлінням,ніж практичним результатом.Homo creativity (homo sapiens, homo economicus, homo technikus, homopoliticus) - це людина, зорієнтована не тільки на забезпечення власногоіснування і відтворення. Але й на збереження недоторканості свого особливогодуховного світу, права розпоряджатися своєю долею. Цей особистісний типхарактеризується критичним і самостійним мисленням, свідомою участю уконструюванні суспільного порядку, який розвиває духовний світ людини.”О.В.Лазоренко, О.О.Лазоренко“Людина є мірою всіх речей”. Протагор“Ні індивідуалізм, ні колективізм окремо, але взаємодія цих двохпротилежних орієнтацій привела до ... розвитку демократії і економічногопрогресу в Сполучених Штатах.” Ф.Фукуяма“Найвищою соціальною цінністю є людина. Права і свободи людини та їхгарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держававідповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення праві свобод людини є головним обов”язком держави.” Конституція України, Ст.3“Істинно демократичний принцип, що ніхто не може мати владу наднародом, має означати, що ніхто не в змозі обмежити владу народу чиуникнути її. Істинно демократичний принцип, що народ не можна примуситиробити те, чого він не бажає, має означати, що від нього не можна вимагатитерпіти те, чого він не бажає. Істинно демократичний принцип, що волякожної людини повинна обмежуватися якомога менше, має означати, щосвобідна воля народу в цілому не повинна обмежуватися взагалі.” Л. Актон“... держава належить до того, що існує за природою, і що людина (засвоєю природою) є істота політична.... Держава порівняно із сім’єю та кожним з нас є первинною з природи,бо необхідно, аби ціле передувало частині ...... Держава існує з природи й, очевидно, з природи передує кожній людині;оскільки ж людина, опинившись у відмежованому стані, не є самодостатньоюістотою, то вона так співвідноситься з державою, як усяка частка зі своїмцілим ... Завдяки природі людини прагнуть до державного об’єднання. Перший,хто встановив такий порядок, учинив найбільше благо. ... Поняття жсправедливості пов’язане з уявленням про державу, бо вона впорядковує засадиполітичного об’єднання. А правосуддя є мірилом справедливості”. Арістотель“Природний стан є станом свободи, в якому кожен самрозпоряджається собою і своїми вчинками як йому завгодно. Він зв’язанийтільки законом природи і незалежний від чиєїсь волі. Природний стан – це стан

повної рівності. Проте стан повної свободи не є станом свавілля. Природнийстан підлеглий природному закону. Цим законом є розум. Він учить кожного,хто хоче бути рівним і незалежним, не зазіхати ні на життя, ні на здоров’я, ніна свободу, ні власність ближнього. Єдиним способом відчуження природженоїсвободи стає добровільна згода людей з’єднатись у політичне суспільство”.Дж. Локк.“Кожен народ настільки державницький і освічений, наскільки в ньомуфілософствують.” Р. Декарт“Кожний громадянин повинен володіти примусом стосовно владного зметою точного і безумовного виконання закону, так само і владний повиненволодіти примусом щодо громадянина.” І.Кант“Держава є частина, яка спеціалізується на інтересах цілого. Це нелюдина або сукупність людей; це система інституцій, з”єднаних у машинунайвищого гатунку: мистецький витвір на цей кшталт був створенийлюдиною, він використовує людські розумові здібності й енергію і є ніщо безлюдини. Втім, він становить найвище втілення розуму, безособову, тривкунадструктуру, про функціонування якої можна сказати, що воно раціональне удругому ступені, оскільки активність розуму, обмежена законом і системоюуніверсальних правил, є більш абстрактною, більш “просіяною” щодовипадковостей досвіду й окремішнього буття, а також більш безжалісною,аніж це має місце в індивідуальному житті. ...Держава лише чинник,уповноважений застосовувати владу й примус... є інструментом дляобслуговування людини. Держава існує для людини”. Ж. Марітен“Тіло суспільства обростає державою, як наше обростає шкірою. Нашашкіра теж стискує й стягує нас, але напрямок її тиску збігається з природнимвигином наших м”язів. Тому ми почуваємо себе вільно всередині неї постійно,так що навіть символом максимальної свободи є вислів “почуватися в своїйшкірі” Х. Ортега-і-Гассет“Вівці полишені самі на себе, більше щасливі, ніж вівці, про якихпіклуються вовки.”. Т. Джеферсон“Державний устрій тим досконаліший, чим менше він застосовує фізичнусилу. І саме той устрій, який тяжіє до вийняткового панування фізичної сили,готує свою деградацію”. І.Ільїн“Лише з настанням тоталітарних режимів держава, перетворена вабсолют, виявила своє справжнє обличчя. Наша епоха має привілей бутисвідком державного тоталітаризму раси, втіленому в німецькому фашизмі;нації – в італійському фашизмі; економічного колективізму – у російськомукомунізмі” Ж. Марітен“Державну владу слід перетворити із влади сили у владу права. ... Длякожної особи повинна бути створена певна сфера самовизначення, в яку

держава не має права втручатися. ...Задоволення солідарних інтересів людей –провідне призначення держави”. Б. Кістяківський“У західній культурі свобода – це не тільки цінність, але йінституціональний феномен, принцип організації соціального порядку і яктакий передбачає обов”язки індивіда по відношенню до соціому, до іншихлюдей. Свобода по-російськи, “чи воля” позбавлена інституціонального,соціального змісту, вона стосується лише окремого суб”єкта, не єнормативними соціальними відносинами” Г.Федотов“Демократія – мовби той зростаючий саджанець: росте не зверху вних, а знизу вгору: тим плодовитіше, чим глибше простягаються корені “уземлю”. Так от: де соціальна корозія душі і моралі, там на дереві демократіїстирчать сучки мертвлячої бюрократії”. І.Дзюбко“Людина не завжди готова до демократії, бо вона – істотасуперечлива”. КальтенбруннерПроблемні питання:1. Розкрийте зміст понять “людина”, “особа”, “громадянин”.2. В чому полягає сутність особи та як вона залежить від політичних відносинй процесів?3. Поясніть слова:а) держава для особи;б)особа для держави.4. На основі яких висхідних принципів будує свої відносини особа з державоюу демократичному суспільстві?5. Н.Макіавеллі писав: “Існує два способи дії для досягнення мети: шляхзакону і шлях насильства. Перший спосіб – спосіб людський; другий –спосіб диких тварин... Правителі повинні вміти користуватися осомаспособами”.Чи згідні Ви з такою рекомендацією? Аргументуйте свою відповідь.6. Зробіть конспект тез, де обгрунтовується, що людська природа, якарозвивається, є джерелом політичних змін у супільстві, джереломдемократії.7. Відомий німецький філософ Іммануїл Кант є автором морального закону(категоричного імперативу), за яким до будь-якої людини слід ставитись якдо мети, а не як до засобу.- Чи стосується категоричний імператив тих, хто є суб’єктом державноївлади?8. У конфуціанстві сформувався погляд на державу як державу-сім’ю.- У чому полягають позитивні сторони такого бачення держави?- Чи містяться в ньому і негативні моменти? Що таке патерналізм? Які йогонаслідки?9. Зробіть порівняльний аналіз поглядів Платона й Арістотеля на суть іпоходження держави, на співвідношення людини і держави.- Як вони відносились до демократії? Чому?

10. Розкрийте відмінність у підходах Т.Гобса і Дж.Локка до теорії “природногоправа” і “суспільного договору”. Яке практичне значення їхніх теорій?11. Розкрийте суть класичного лібералізму та його значення для утвердженнясвободи і демократії.12. В чому суть компромісного трактування взаємовідносин “особа-держава” усоціал-демократичній доктрині, зокрема в концепції соціальної держави?Аргументуйте.13. Проблема прав людини знайшла своє відображення в історії політичноїдумки. Політична наука користується декількома підходами до розумінняправ людини та їх значення в політичному розвитку суспільства.Розкрийте основні підходи:а) природно-історичний;б) юридично-позитивістський;в) марксистський.- У чому полягає спільність і відмінність їх поглядів на цю проблему?14. Поняття “права людини” вживаються у вузькому і широкому розумінні.- Розкрийте їх суть.15. У літературі існує досить розвинута типологія прав людини у залежності відкритеріїв:а) позитивні і негативні права особи, в основі поділу яких лежитьвиділення негативної і позитивної складової свободи;б) права особи в залежності від сфери реалізації.- Розкрийте суть цих проблем.16. Права і свободи особи тісно пов’язані з обов’язками громадянина, а також звідповідальністю за їх порушення.- З’ясуйте цей механізм.Практичні завдання:1. Зробіть схеми трактування місця і ролі особи в політиці: а)тоталітарного; б) антропологічного; в) ліберального; г)християнсько-демократичного.2. У політологічній літературі є кілька підходів до розуміння прав людини та їхзначення у політичному розвитку. Розкрийте їх суть схематично:Природно- Юридично- МарксистськийІсторичний позитивістський3. Проаналізуйте матеріали періодичної преси, в яких висвітлюються проблемаправ людини. Які права людини найбільше порушуються ? В яких країнах ?Література1. Арістотель. Політика. – К.: Основи, 2000.2. Бердяев Н. О назначение человека. Опыт парадоксальной этики. – М., 1993.3. Бабкин В., Селиванов В. Народ и власть. - К., 1996.4. Гегель. Держава // Консерватизм: Антологія / Упорядн. О.Проценко,В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998.

5. Гобс Т. Левиафан. Соч. в 2 т. – М., 1992. – Т.2.6. Денисенко В. Проблеми раціоналізму та ірраціоналізму в політичних теоріяхНового часу європейської історії. – Львів, 1997.7. Дмитриев Ю.А., Златопольский А.А. Гражданин и власть. – М., 1994.8. Драгоманов М. Вибране. – К., 1991.9. Еванс М. Стентон. Проблема людини в консерватизмі // Консерватизм:Антологія / Упорядн. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998.10. Зайко Ж. Особа і держава. Обмеження заради взаємовигод // Віче. – 1994. -№ 4.11. Кондзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. – Львів, 1993.12. Лазоренко О.В., Лазоренко О.О. Теорія політології: Навчальний посібник. –К.: Вища школа, 1996.13. Локк Дж. Два трактата о правлении. Соч. в 3-х т. - М., 1987. - Т.3.14. Маритен Жак. Нація, політичне суспільство, держава // Консерватизм :Антологія / Упорядн. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 1998.15. Мироненко О.М. Права і свободи людини у доробку українських мислителівХІХ – поч. ХХ ст. – К., 1995.16. Миль Джон Стюарт. Утилитаризм о свободе. – СПб, 1882.17. Платон. Сочинения. М. – 1972. - Т. 1-3.18. Почепцов Г. Тоталитарный человек. – К., 199419. Політологія /За ред. О.І.Семківа. – Львів.: Світ, 1994.20. Політологія: Посібник для студентів вузів / За ред. О.В.Бабкіної,В.П.Горбатенка. – К.: Видавничий центр «Академія», 1998. С.105-117.21. Скиба В., Горбатенко В., Туренко В. Вступ до політології. Екскурс в історіюправничо-політичної думки. – К.: Основи, 1998.22. Спенсер Г. Личность и государство. – Свободная мысль. – 1991. - № 13.23. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. перша щорічнадоповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – К.,2000.24. Тацій В., Тодика Ю. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму вУкраїні// Право України. – 2001. - № 6.25. Ціцерон Марк Тулій. Про державу. Про закони. Про природу богів. – К.:Основи, 1998.26. Цимбалістий Б. Тавро бездержавності. Політична культура українців. – К.,1994.Тема 7. Громадянське суспільство –основа демократії(2 год.)План1. Поняття, ознаки і функції громадянського суспільства.2. Структура громадянського суспільства. Суспільні організації як елементгромадянського суспільства.3. Громадянське суспільство і держава.

Реферати:1. Основні віхи історичної еволюції ідеї громадянськогосуспільства.2. Едмунд Берк про релігію і громадянське суспільство.3. Організації – посередники в структурі громадянського суспільства.4. Ернест Гелнер про актуальність пари “держава – громадянське суспільство”в праці “Умови свободи”.Поясніть слова:Громадянське суспільство, держава, клієнтелізм, громадянськакультура, корпоративізм, суспільна організація, соціальнийплюралізм, група інтересів.Оригінальні висловлювання про демократію ігромадянське суспільство:“Демократія – це особливий тип політичної системи, в якомугромадянське суспільство та державні інституції функціонуютьяк два необхідні чинники, - окремі, але близькі; різні алевзаємозалежні; як внутрішні прояви системи, в якій використаннявлади ... є предметом публічної дискусії, компромісів таузгоджень”. Дж. Кін“Демократія завжди є важким, постійно наростаючим процесомпропорційного розподілу влади і громадянського контролю за її використанняму рамках політики, яка здійснюється у двох інституційно відмінних, алепостійно поєднаних сферах громадянського суспільства та державнихінституцій”. Дж. Кін“Різні форми тоталітарних диктатур ХХ ст. (сталінізм, нацизм) виниклизавдяки політичній нестабільності та “недорозвинутості структургромадянського суспільства”. Я. Тесарж“Громадянське суспільство сприяє боротьбі за самовдосконалення.“Громадянське суспільство дає дуже багатьом людям почуватися наверхусуспільної драбини, адже існує так багато незалежних одна від одної драбин, ікожен може думати, що драбина, на якій він так добре вмостився, насправді єнайважливішою”. Е. Гелнер“Громадянське суспільство є той набір різноманітних неурядовихінституцій, який виявляється досить потужним, аби урівнювати державу і, неперешкоджаючи їй виконувати притаманну їй роль охоронця суспільногоспокою та посередника між найбільшими групами інтересів, здатне все ж недопустити явного її домінування та атомізації решти суспільства”. Е. Гелнер“Такі суспільні інститути як ринок, публічне життя, громадськіорганізації – тобто те, що перебуває поза прямим контролем держави, -

вважаються речами корисними. Гучні слова про верховенство держави, такимчином, нині звучать дедалі рідше. На їх місце приходять роздуми про можливийтип компромісу між державою та громадянськими інституціями...” Дж. Кін“...найкращим способом виховувати гідність громадян єінституціалізація демократичного принципу народовладдя черезтакі механізми, як регулярні вибори, поділ різних гілок влади,рівність перед законом, багатопартійна система, свобода слова,право більшості на управління державою та право меншості напублічну опозицію”. Рашид аль-Ганнуті“Народження та відродження громадянського суспільства завждипов”язане з небезпеками, бо воно дарує свободу деспотам та демократамрівною мірою.” Джон Кін“Певний мінімальний рівень різноманіття форм власності та ринковоїавтономії є цілком необхідним, аби створити незалежність і життєвістьгромадянського суспільства, яке завжди цьому може зробити свій внесок узміцнення демократії”. Хуан Лінц, Альфред Степан“Надмірний розвиток одного з елементів громадянського суспільстваможе зашкодити (і часто шкодить) іншим його частинам, тому громадянськесуспільство не буде “цивілізованим”, якщо його не контролювати політично”.Гегель“Демократія потребує інституційного поділу між конкретною формоюдержави та громадянським суспільством. Демократія – це відкритоструктурована система суспільно-політичних інституцій, які забезпечуютьгнучкий розподіл влади та контроль над її здійсненням. Це – багаторівневаполітична й суспільна мозаїка, в якій ті, що приймають рішення на місцевому,рігіональному, національному та міжнародному рівнях, мають служитиrespublika, суспільній справі, в той час, як громадяни, які мирно живуть покутках громадянського суспільства, мають обов”язок контролювати одинодного й своїх правителів, запобігати зловживанням владою та порушеннямдуху співдружності”. Дж. Кін“Громадянське суспільство є царством свободи, слушно відображає йогоосновну цінність як передумови для демократії: де немає громадянськогосуспільства, там не може бути громадян, наділених можливостями виборуідентичностей, прав та обов”язків у рамках певних політично-правовихструктур” Дж. КінВизначення категорії “громадянського суспільства”“Громадянське суспільство як специфічний процес комунікаціїміж державою і громадянином.” Дж. Кін

“Громадянське суспільство – це неполітичні відносини в суспільстві, якіпроявляються через добровільно сформовані асоціації та організації громадян,законодавчо захищені від прямого втручання з боку державної влади.”Демократия: государство и общество.“Громадянське суспільство – це суспільство, в якому різні за своєюприродою об”єднання громадян здійснюється зв”язок між людиною ідержавою, що не дозволяє державі узурпувати людину”.“Поняття громадянського суспільства застосовується для пізнання усієїсукупності існуючих у суспільстві відносин, які не є державно-політичними,перебувають поза сферою державного директивного регулювання.У такому суспільстві царина спонтанного самовияву вільних індивідів ідобровільно сформованих організацій громадян захищена законом від прямоговтручання і довільної регламентації з боку органів державної влади”. С. Рябов“Громадянське суспільство – це плюралізм і організація інтересівнезалежно від держави”. А. Колодій“Громадянське суспільство – це суспільство громадян з високим рівнемекономічної, соціальної, політичної, культурної, моральної зрілості, яке спільноз державою утворює розвинені правові відносини; суспільство рівноправнихгромадян, яке не залежить від держави, але взаємодіє з нею заради спільногоблага”. ПЕС“Громадянське суспільство – це сукупність усіх громадян, їх вільнихоб”єднань та асоціацій, пов”язаних суспільними вінносинами, щохарактеризується високим рівнем суспільної свідомості та політичноїкультури, які перебувають за межами держави, але гарантуються йохороняються державою....Це система забезпечення життєдіяльності соціальної,соціокультурної, духовної сфер, їх самовідновлення та передавання відпокоління до покоління; система незалежних від держави суспільнихінститутів і відносин, що мають створити умови для самореалізації окремихіндивідів і груп”. В.Бебик“Громадянське суспільство – це система самостійних і незалежних віддержави суспільних інститутів і відносин, які створюють умови для реалізаціїприватних інтересів і потреб індивідів та їх об”єднань, для життєдіяльностісоціальної, культурної і духовної сфер, їх відтворення”. Г.Тавадов“Своє політичне буття громадянське суспільство здійснює черезполітичні партії, громадські організації, культурні асоціації, ЗМІ, через різніформи вираження громадської думки. Щоб громадянське суспільствосформувало демократичну правову державу, необхідно, аби в його лонісформувалася громадянська культура, проникнута повагою до права”. Г.СвітаПроблемні питання:

1. Словосполучення “громадянське суспільство” , можна вважати дещоумовним, оскільки “негромадянського” або “протигромадянського”суспільства не існує.- Яке, на Вашу думку, суспільство не можна вважати громадянським ?- Коли виник інститут громадянства і одержав своє політико-правовезакріплення ?- Що стоїть за епітетом “громадянське”, не дивлячись на його умовність ?2. Чи згідні Ви з такою точкою зору, що саме поняття “громадянськесуспільство – то лише плутаний, сутнісно суперечливий термін, який немістить нічого, окрім двох неправильно вжитих слів” ? Аргументуйте своюточку зору.3. Громадянське суспільство не може бути введено зверху декретом, законом.Воно продукт довгого розвитку самого суспільства, соціального прогресу,культури. Це особливий стиль життя, спілкування, особливий економічнийуклад.- Що таке громадянське суспільство в його сучасному розумінні ? Якікритерії громадянського суспільства ?4. Поняття “громадянське суспільство” застосовується для пізнання усієїсукупності існуючих у суспільстві відносин, які не є державно-політичними.Назвіть основні ознаки громадянського суспільства.5. Громадянське суспільство має складну структуру.- Назвіть структурні елементи громадянського суспільства ?- Які функції вони виконують ?- Намагайтеся розкрити структуру громадянського суспільства у формі схеми.6. Поняття “громадянське суспільство” набуло нового виміру у зв’язку зрозвитком т.з. “третього сектору”.- Що таке “третій сектор” (НКО) ?- А що таке “перший” і “другий” ?7. Оскільки громадянське суспільство розглядається як специфічний видкомунікації, то це передбачає наявність громадянської культури.- Що таке громадянська культура ?- Розкрийте роль Громадянина як суб’єкта суспільного життя.8. Що, власне, хорошого є в громадянському суспільстві? Навіщо його треба“плекати”, формувати ? Якими переконливими причинами можнааргументувати його підтримку ?9. Уявлення про громадянське суспільство пройшло довгу еволюцію. Зробітькороткий ретроспективний аналіз поглядів на проблему зародження ірозвитку громадянського суспільства.10. Яке значення мала відмінність між державою і недержавною сфероюгромадянського суспільства у ХVІІІ ст. ? Чому так сталося, що цявідмінність, така вирішальна у першій половині ХІХ ст., зникла, але згодомзнову стала актуальною, особливо для України ?11. Останнім часом дискутуються питання, про сумісність націоналізму згромадянським суспільством та демократією ?- Яка ваша точка зору ?- Чим відрізняється націоналізм від національної ідентифікації ?

12. Сучасне громадянське суспільство має своїх критиків. Теоретикконсерватизму Едвард Шилз вважає, що громадянському суспільствупотрібна чимала доза цивілізованості, зокрема, “турбота про інтересисуспільства в цілому, здатність дбати про загальне благо”. У конфліктнихситуаціях громадянське суспільство потребує “цивілізованого громадянина”.- Хто такий “цивілізований громадянин” ?- Що таке “здичавіле суспільство” (uncivil society) ?13. Подекуди існує думка, буцімто громадянське суспільство є вороже до будьякихдержавних інститутів ?- Як Ви думаєте з цього приводу ? Назвіть неомарксистські інтерпретаціївзаємин держави і громадянського суспільства.14. Що спільного і в чому відмінність громадянського суспільства і держави ?Як сучасне громадянське суспільство взаємодіє з державою ?15. Охарактеризуйте досягнуту стадію розвитку громадянського суспільства вУкраїні. Які чинники сприяють або стримують формування громадянськогосуспільства в Україні ?Література1. Громадянське суспільство як здійснення свободи : центральноєвропейськийдосвід / За ред. А.Карася. – Львів,1999.2. Кін Джон. Громадянське суспільство: старі образи, нове бачення.– К.: Основи, 1999.3. Консерватизм: Антологія / Упоряд. О.Проценко, В.Лісовий. – К.:Смолоскип, 1998.4. Макеєв С. Процеси соціальної структуризації в сучасній Україні// Політична думка. – 1998. – № 2.5. Перегудов С. Гражданское общество : «трехчленная» илиодночленная модель // Полис. – 1995. - №3.6. Політологія / За ред. О.І.Семківа. – Львів: Світ, 1994.7. Політологія: Підручник // І.С.Дзюбко, К.М.Левківський,В.П.Андрущенко та ін.; За заг. ред. І.С.Дзюбка,К.М.Левківського. – К.: Вища школа, 1998.8. Політологія / А. Колодій, В.Харченко, Л.Климанська, Я.Космина.– Київ:Ельга-Н., Ніка-Центр, 2000.9. Світа Г.М. Громадянське суспільство: суть і проблемиформування в Україні / Вісник Львівського ун-ту. Серіясуспільних наук, вип. 30. – Львів: Світ, 1992.10. Світа Г.М. Суть громадянської позиції особи та механізм їїформування / Вісник Львівського ун-ту. Серія суспільних наук,вип. 33. – Львів: Світ, 1996.11. Черниш Н. Чи можливе громадянське суспільство в Україні ? //Українські варіанти. – 1998. - № 1.

Тема 8. Засоби масової інформації і демократія(2 год.)План1. Суть і структура ЗМІ. ЗМІ як складова механізму функціонуваннядемократії.2. Свобода діяльності ЗМІ. Основні доктрини свободи ЗМІ.3. Мас-медіа: і громадська думка. Маніпулювання масовоюполітичною свідомістю.Реферати:1. Політичні обов’язки та функції засобів масової інформації удемократичному суспільстві.2. Проблема свободи інформації в Україні.3. Журналістська етика.Поясніть слова:Інформаційна влада, ЗМІ, мас-медіа, інформаційна політика,громадська думка, політичне маніпулювання, політичнакомунікація, альтернативна преса, інфократія, інформаційнийтоталітаризм, інформаційне суспільство.Оригінальні висловлювання про ЗМІ:“Основний принцип конституційного правління вимагаєпередбачення, що ті, хто має політичну владу, зловживатимутьнею собі на користь; не тому, що це завжди так буває, а тому, щоце природне прагнення речей, котре й повинні стримувати вільніустанови”. Дж. Стюарт Мілль“Газети допомагають гарантувати свободу; вони є опороюцивілізацій.... в демократичних країнах газети нерідко спонукаютьгромадян до спільних нерозважливих дій; проте, якби газетнеіснувало, всякі спільні дії навряд чи були б можливі. Отже,заподіюване ними зло менше від зла, яке вони викорінюють”. А. деТоквіль“Сучасне суспільство стимулює зростання структур масовоїкомунікації. Але якщо концентрація та монополізація ЗМК стаютьтакими значними, що загрожують демократії, і демократія невзмозі впоратися з цими процесами, то або інституції mass mediaконтролюватимуть себе самі або їх контролюватиме уряд. Якщоце робитиме уряд, то втрачається головний захист проти

тоталітаризму. Більше того, буде зроблено перший крок у напрямідо нього”. Комісія Конгресу США з питань свободи преси“Ніщо не може врятувати журналістику від підлабузницькикорисливогоставлення до бізнесу, окрім найвищих ідеалів,прискіпливого, болісного відчуття справедливості, докладногознання проблеми, з якою стикаєшся, і чесного прийняття моральноївідповідальності за те, що пише”. Дж. Пулітцер“Свобода преси – це не ліцензія на приховування інформації відлюдей. А тому недостатньо лише висвітлювати факти. Навітьпозірна об’єктивність, різнобічність, плюралізм у висвітленні подійможуть бути фальшивими, а альтернативні думки несправлятимуть враження вірогідності, оскільки журналісти недокопуються до суті, до глибокого розуміння ситуації”. Н.Ісак“Чесна гра”, збалансована подача новин на засадах поваги долюдської гідності, прав і свобод особистості означає: право того,хто підданий критиці, на відповідь через ЗМК; оберагіння приватноїсфери життя особистості; не підтакувати хворобливій цікавостішляхом подачі деталей злочину; швидке і чесне виправленнядопущених помилок; журналісти повинні бути підзвітними публіі,своїй аудиторії; журналісти повинні бути вільними від будь-якихзобов’язань, крім одного – служити громадськості, забезпечувати їїправо на достовірну і повну інформацію”. Етичний кодекс Асоціаціїкерівників інформаційних служб радіо і телебачення США“Кожному гарантується право на свободу думки і слова, навільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожне має правовільно збирати, зберігати, використовувати і поширюватиінформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір”.Конституція України, Ст. 34.“Право кожного громадянина вільно і незалежно шукати,одержувати, фіксувати, зберагіти, використовувати тапоширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих ЗМІ”.Закон України про друковані засоби масової інформації (пресу) вУкраїні від 11.11.1993 р.“Свобода слова – така делікатна річ, що вона або є, або їїнема. Свобода слова, при якій великодушно дозволяєтьсякритикувати лише “окремі недоліки” та “поганих керівників, не

розкриваючи глибинних причин соціального зла, - квазісвобода”.В.ЗдоровегаПроблемні питання:1. Засоби масової інформації можуть двояко впливати на стан ірозвиток суспільства. Вони можуть сприяти прогресу абогальмувати його.- Розкрийте діяльність ЗМІ в умовах тоталітарного ідемократичного режимів.- Аргументуйте вислів: “Без свободи слова нема демократії, бездемократії нема свободи слова”.2. Основне завдання влади – підпорядкування людей своїй волі, аЗМІ володіють потужними можливостями впливу на їх свідомістьі поведінку, що дає підстави розглядати ЗМІ як “четверту владу”.- Які особливості ЗМІ дають підстави вважати їх однією з гілоквлади ?- Чому аналогію між ЗМІ та гілками влади вважають дещоумовною ?- В чому полягає своєрідність ЗМІ як “четвертої влади” ?3. Є різні підходи до з’ясування суті та функціонування ЗМІ, якісформувалися у різні періоди в окремих суспільствах.- Розкрийте суть авторитарної, “правлячої”, тоталітарної таконцепції соціальної відповідальності преси.- Яка саме концепція є провідною у діяльності ЗМІ в Україні ?4. Найважливішим принципом демократичної організації ЗМІ єплюралізм влади та плюралізм власне ЗМІ в демократичномусуспільстві.- Назвіть і розкрийте форми організації ЗМІ.5. ЗМІ виконують низку функцій.- Назвіть і розкрийте суспільні функції ЗМІ.6. Одним з найважливіших завдань Українськї держави післяпроголошення її незалежності стало формування і забезпеченнядемократичних засад діяльності ЗМІ.- Назвіть і розкрийте зміст статей Конституції, іншихзаконодавчих актів, які розкривають ці проблеми.7. Реальна практика останніх десятиліть в Україні свідчить, щоконституційні, законодавчі засади свободи слова реалізуютьсясуперечливо, що утруднює виконання ЗМІ суспільних функцій.- Розкрийте суперечності розвитку вітчизняних ЗМІ.- У який спосіб можна подолати суперечність між необхідністюзбільшення капіталовкладень у розвиток і функціонування ЗМІ ізабезпечення тотальної залежності їх від фінансово-політичнихгруп ?

8. Будь-яка свобода має свої межі.- Назвіть межі свободи слова.9. ЗМІ можуть бути не тільки важливим засобом інформуваннянаселення, але й активно використовують владою дляполітичного маніпулювання масовою політичною свідомістю.- Що таке політичне маніпулювання ?- Які способи політичного маніпулювання ?- Назвіть важливі чинники обмеження можливостей політичногоманіпулювання з боку правлячої еліти у демократичномусуспільстві.10. Технологія маніпулювання масовою політичною свідомістюгрунтується на базових соціальних міфах.- Назвіть базові міфи комуністичної системи.- Назвіть базові міфи США (за версією Г.Шиллера).11. У більшості демократичних країн світу, в т.ч. і в Україні єспеціальні органи загального контролю за ЗМІ, які стежать завиконанням етичних і правових норм, прийнятих у даномусуспільстві.- Назвіть і розкрийте характер їх діяльності.Література1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія,практика: Монографія. – К.: МАУП, 2000.2. Бебик В., Сидоренко О. Засоби масової інформаціїпосткомуністичної України. – К., 1996.3. Буржуазные теории журналистики: критический анализ. – М.,1980.4. Власенко Н., Зорько С., Сиротич М. Україна на шляху доінформаційного суспільства: проблеми та здобутки. – К., 1995.5. Доценко Е. Психология манипуляции. – М., 1996.6. Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу)в Україні// Закони України. Т.4. – К., 1996.Мас-медіа України:Довідник. – К., 1995.7. Петрова Н. Свобода слова як гарантія забезпечення демократії //Право України. – 1999. – № 12.8. Потятиник Б. Масова комунікація в громадянському суспільстві //Громадянське суспільство як здійснення свободи:центральноєвропейський досвід / За ред. А.Карася. – Львів, 1999.9. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ За ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К.: Видавничий центр“Академія”, 2001.10. Політологія / За ред. О.І.Семківа. – Львів: Світ, 1994.

Тема 9. Проблеми демократії в праці Йозефа А.Шумпетера“Капіталізм, соціалізм і демократія”(2 год.)Шумпетер Йозеф Алоїс (1883-1950) – австрійський і американськийекономіст, соціолог і політолог, основоположник сучасних концепційдемократії, зокрема плюралістичної й елітарної. На його думку, демократичнийпорядок – це така інституціональна система, для прийняття політичних рішень,у якій окремі громадяни одержують право робити політику, через конкретнуборотьбу за голоси виборців 1 (С. 334). Продовжуючи елітарну традицію, вінвизначив демократію як метод періодичного утвердження чи зміни керівниківнародом. Політичний процес він розглядає за аналогією до ринкового процесу:виборці – ті, хто пред’являє вимоги; політики і бюрократи – це ті, хто ці вимогизадовольняє.План1. Критика класичної доктрини демократії.2. Змагання за політичну владу.3. Умови успіху демократії.4. Демократія і соціалізм.1. Капіталізм і демократія.2. Соціалізм і демократія.Реферати:Поясніть слова:Політична поведінка, релятивізм, утилітаризм, бюрократія.Оригінальні висловлювання про демократію:“Демократія є політичний метод, тобто певна системаінституцій для прийняття політичних (правових таадміністративних) рішень...” (С. 301).“Демократія засада – це така інституціональна система дляприйняття політичних рішень, у якій окремі громадяни здобуваютьправо вирішувати, змагаючись за голоси виборців”. (С. 334).“Економічне життя ніколи повністю не обходиться безконкуренції, але навряд чи вона будь-коли буває досконалою. Уполітичному житті теж завжди існує певна конкуренція заприхильність народу” (С. 336).1 Капіталізм, соціалізм і демократія, 1942; Берн, 1946.

“Демократія... передбачає визнаний метод боротьби, вибори єпрактично єдино доступним методом для суспільства будь-якоїчисельності”. (С.336).“Демократія означає лише те, що народ має можливістьпогодитись чи не погодитись, аби ним правила та чи інша особа, ...ще один критерій, що характеризує демократичну засаду, це вільнаборотьба за голоси виборців”. (С. 352).“... прем’єр-міністр демократичної країни скидається навершника, надто заклопотаного тим, щоб утриматись у сідлі, абиусвідомлювати, куди несе його кінь, або на генерала, який такпотерпає за виконання своїх наказів, що йому вже не до стратегії”.(356).“Якість людського матеріалу надзвичайно важлива для успіхудемократичної форми правління”. (С. 360).“Єдина гарантія забезпечити країну доволі здібнимиполітиками – це нявність соціальної верстви як наслідок сувороговідбору, з природним потягом до політики...”“Якщо ця верства не буде ні надто замкненою, ні надтодоступною для сторонніх і матиме в собі доволі сили для асиміляціїбільшості поглинутих елементів ...” (С.360).“Для досягнення державних цілей демократичний уряд повиненмати можливість користуватися послугами добре вишколеноїбюрократії з репутацією, традиціями, сильним почуттям обов’язкута не менш сильним esprit de corps”. (С. 363).“Політики в парламенті не повинні піддаватися спокусівикористовувати кожну можливість аби завдати урядові поразкичи створити йому додаткові труднощі. За таких умов успішнаполітика неможлива” (С. 365).“Ефективне змагання за владу потребує великої терпимості дорозбіжності в поглядах” (С.369).“Кожному претендентові на лідерство має бути наданаможливість (хіба що його поставлено поза законом) викласти своїаргументи, не порушуючи громадянського порядку. “Люди повиннітерпіти, коли хтось виступає проти їхніх життєво важливихінтересів або чорнить їх найдорожчі ідеали ...” (С. 366).

Проблемні питання:1. На думку Й.Шумпетера, “народ, як такий, фактично ніколи незможе правити державою”. Чи не суперечать це розуміннюдемократії як народовладдя ? Аргументуйте свою відповідь.2. Як Ви розумієте висловлювання Й.Шумпетера, про те, що “волянароду – це продукт, а не рушійна сила політичного процесу”(С.327) ?3. Чи згідні Ви з висновком Й.Шумпетера, що “люди не ставлять іне розв’язують ніяких питань, а, навпаки, питання, що вирішуютьїхні долі, звичайно ставлять і розв’язують інші” (С.329) ?4. Які, на думку Й.Шумпетера, головні вади класичної демократії ?5. Який зв’язок між демократією і свободою ? Що розумієЙ.Шумпетер під свободою ?6. Який механізм контролю виборців за діяльністю уряду ?7. Як ставиться Й.Шумпетер до мажоритарної і пропорційноївиборчої системи ?8. Істотною частиною демократичного процесу є формування думкиелекторату. Хто формує цю думку ? Яка роль партій в цьомупроцесі ? (С. 351).9. Й.Шумпетер говорить про політичну діяльність як професійнудіяльність (С.353). Порівняйте погляди Й.Шумпетера і М.Веберана цю проблему.10. Якими особистими якостями, на думку Й.Шумпетера, повиненволодіти професійний політик, політичний лідер ? (С. 357-358).11. На думку Й.Шумпетера, “демократія процвітає в соціальнихсистемах з певними ознаками, в певних умовах. Які умови успіхудемократичної форми правління він називає ? Допишіть !А) ...............................Б) ................................12. Яка, на думку Й.Шумпетера, причина, того що “більшістьполітиків, явно не відповідають своєму призначенню, і іноді єжалюгідними фігурантами” ?13. Коли “демократична форма правління здатна породжувати“законодавчі потвори” ? Як це аргументує Й.Шумпетер ? Від чогозалежить зміст і сфера дії політичного рішення ?14. Які вимоги до бюрократії пред’являє демократичне суспільство ?Хто така бюрократія ?15. Що таке демократичний самоконтроль за Й.Шумпетером ? Якиймеханізм його здійснення ?16. Якою повинна бути поведінка електорату в міжвиборчий періодстосовно депутата, його діяльності ?

Література1. Шумпетер Йозеф А. Капіталізм, соціалізм і демократія. – К.:Основи, 1995.Тема 11. Сучасні теорії демократії(4 год.)План1. Ліберальна теорія демократії.2. Плюралістична теорія демократії.3. Елітарна теорія демократії.4. Партисипаторна або учасницька теорія демократії.5. “Соціалістична” теорія демократії.Реферати:1. Й.Шумпетер – основоположник сучасних теорій демократії.2. Концепція “правлячого класу” у творчій спадщині ГаетаноМоски.3. Теоретична і практична неспроможність “соціалістичноїдемократії”.4. Карл Поппер про комунітариське мислення та його вади у праці“Відкрите суспільство та йог вороги”.Поясніть слова:Політичний плюралізм, політична еліта, лібералізм,комунітаризм, плебісцит, дисперсія влади.Оригінальні ідеї основних представниківсучасних теорій демократії:“Відкрите суспільство – це не демократія більшості, а цесвобода, індивідуалізм, що має певні рамки, це певна дисциплінасвободи. Нашій свободі ми зобов’язані обмеженням свободи.Індивідуалізм – це не егоїзм і не самозакоханість. Це повага доособистості, визнання абсолютного суверенітету поглядів і нахилівлюдини у сфері її життєдіяльності ...Приватна власність є головним гарантом свободи не тількидля тих, хто володіє цією власністю, а й для тих, хто нею неволодіє”. Ф.Гаєк“Дисперсія влади справляє неоднозначний вплив на політичнежиття суспільства. З одного боку вона посилює демократичнітенденції в ньому, бо перешкджає концентрації влади в руках певної

групи людей, в руках панівної еліти. З іншого боку, дисперсія владипіднімає авторитет вищих її представників, перш за все тих, хтовідповідає за прийняття політичних рішень, наслідки яких відчуваєна собі суспільство”. Р. Арон.“Будь-яка еліта, що неспроможна піднятися на захист своїхінтересів, перебуває у повному занепаді. І їй нічого не залишається,як поступитсь іншій еліті, наділеній мужністю, якої бракує першій.Якщо ж еліта вважає, що проголошені нею гуманні принципизастосовують до неї, то це чисте марення, і переможціпродзижчать їм у вуха невблагані слова: “горе переможеним”.В.Парето.“Влада може бути від народу, для народу, але не може бутивлада самого народу”. Г. Моска.“Сучасна демократія є продуктом капіталістичного процесу”.“Соціалістична демократія не означатиме ні більшої свободи,ні ... подальшого наближення до ідеалів, увічнених у класичнійдоктрині демократії”. Й.Шумпетер.“... соціалізм несе в собі небезпеки значно загрозливіші, ніжпроблеми, які він нібито може вирішити”. К. Поппер“Демократія розширює сферу індивідуальної свободи, соціалізмїї обмежує. Демократія утверджує високу цінність кожної людини,соціалізм перетворює людину у простий засіб, у цифру. Демократіяі соціалізм не мають між собою нічого спільного, крім одного слова:рівність. Але подивіться, яка різниця: якщо демократія спрямовуєдо рівності у свободі, то соціалізм – до рівності в робстві іпримусі”. А. де Токвіль.Проблемні питання:1. Назвіть основні відмінності між античною та сучасноюдемократію.2. Чому сучасна демократія не може бути просто владою народу,системою правління на основі його безпосередньоговолевиявлення ?3. У залежності від того, в яких теоріях надається пріоритет уздійсненні влади – особі, соціальній групі чи народу – всіконцепції демократії можна розділити на три велікі групи:ліберальну, плюралістичну (теорії груп) і колективістську(тоталітарну) теорію.

- Зробіть позитивно-критичний аналіз наведених концепцій.4. В чому полягає суть ліберальної теорії демократії ? Назвіть їїсильні і слабкі сторони.5. Вважається, що Шумпетерівська теорія демократія заклалаоснови сучасним теоріям – плюралістичній й елітарній теоріїдемократії. Підтвердіть це або спростуйте.6. Що таке демократія згідно плюралістичної теорії. Назвітьосновних представників плюралістичної теорії демократії.7. Назвіть і розкрийте ознаки плюралістичної теорії демократії.8. Плюралістична теорія демократії має своїх критиків. За щокритикують окремі положення плюралістичної теоріїдемократії ?9. Що таке демократія, на думку, представників елітарної теоріїдемократії ? Назвіть основні інститути елітарної демократії.10. Найближче до уявлень про демократію як владу народу, щоздійснюється ним безпосередньо, є партисипаторна теоріядемократії або демократія теорії участі. Розкрийте сутьпартисипаторної теорії демократії. Які недоліки цієї теорії. ?11. Розкрийте тоталітарну спрямованість концепції демократіїЖ.Ж.Руссо та їх дальший розвиток у марксистсько-ленінськійтеорії демократії.12. Поясніть слова Ж.Ж.Руссо з його праці “Трактати”: “Якщо хтонебудьвідмовиться підпорядкуватися загальній волі, то вінбуде до цього примушений всім організмом, а це означає не щоінше, як те, що його силою примусять бути вільним”.13. Які особливості соціалістичної демократії, порівняно зконцепцією Ж.Ж.Руссо ?14. В чому виявилася практична неспроможність соціалістичноїтеорії демократії ?ІІ.Нетрадиційна форма проведення семінару – методом рольовоїгри на тему: “Сучасні теорії демократії”.Мета гри: творчий розвиток теоретичних знань з проблем теоріїдемократії, їх практичне застосування.Суть рольової гри як методу й форми навчання полягає в тому,що студенти використовують набуті знання шляхом“інтелектуального штурму”, проводять аналіз теоретичних іпрактичних проблем, роблять певні висновки, узагальнення.Методика проведення семінару у формі рольової гри.Необхідно створити: 5 проблемних груп, експертну групу (3чол.), групу інструкторів (5 чол.).Рольова гра передбачає ряд підготовчих етапів:

- на першому етапі студенти-учасники проблемних групсамостійно вивчають зміст основних сучасних теорій демократії,готують відповіді на поставлені питання;- на другому етапі група інструкторів перевіряє роботупроблемних груп, допомагаючи осмислити зміст проблем;- на третьому етапі заслуховуються виступи учасників проблемнихгруп, їх відповіді на поставлені питання іншими підгрупами.Протягом усього заняття експертна група стежить завідповіддями, змістом дискусій, глибиною відповідей, робитьпомітки на листку.В кінці викладач підводить підсумки рольової гри: аналізуєроботу кожної підгрупи, висловлює свою думку щодо глибинививчення матерілу, виставляє оцінки.Література1. Даль Роберт А. Введение в экономическую демократию. – М.,1991.2. Дай Т., Заглер Х. Демократия для элиты. – М., 1991.3. Эйдмин Ф. Карл Поппер и теория демократии // Философскиенауки. – 1990. – № 5.4. Лобер В. Демократия: от зарождения идеи до современности. –М., 1991.5. Новак Майкл. Дух демократического капитализма. – Минск,1997.6. Політологія / За ред. О.І.Семківа. – Львів: Світ, 1994.7. Давимука С.А., Колодій А.Ф., Кужелюк Ю.А., Харченко В.І.Політичні режими сучасності та перехід до демократії. – Львів,1999.8. Салмин А.М. Современная демократия. – М., 1992.9. Сорос Д. Утвердження демократії. – К., 1994.10. Токвіль Алексіс. Про демократію в Америці. – К.: Всесвіт, 1999.11. Трипольський В.О. Тернисті шляхи демократії: спробаполітологічного аналізу // Український історичний журнал. –1994. – № 6.12. Шумпетер Йозеф А. Капіталізм, соціалізм і демократія. – К.:Основи, 1995.Сучасний світ більше відповідаєпередчуттям Токвіля,ніж передбаченням Маркса.

Раймон АронТема 12. Проблеми демократії в праці Алексіса де Токвіля“Про демократію в Америці”(2 год.)Токвіль Шарль Алексіс де (1805-1859) – видатнийфранцузький мислитель, юрист, державний діяч. Виховувався варистократичній сім’ї, вивчав право в Парижі. Був депутатомпарламенту (1839 р.), членом Французької Академії (1841 р.),міністром закордонних справ Франції.У 1831 р. чиновник судових органів Токвіль поїхав увідрядження до США з метою вивчити на прикладі США, якфункціонує політична система, американська демократія, як напрактиці здійснюється принцип свободи і рівності. Після поїздки доСША Токвіль переосмислив побачене, відчув, що йому бракуєконкретних знань порівняльного характеру, і в 1833 р., маючи статусадвоката, їде на Британські острови. Наслідком творчих поїздок єпраця “Демократія в Америці” (перший і другий том – у 1835 р., атретій і четвертий – у 1840 р.), яку заслужено називають працею іззагальної теорії демократії.План1. Історична неминучість занепаду панування родової аристократії іпрагнення народів до рівності й демократії: порівняльний аналіз.Основні вади аристократії.2. Заслуги американської демократії, їх причини. Недолікиамериканської демократії.3. Рівність та свобода: суперечності та узгодженість між ними.Реферати:1. Алексіс де Токвіль про всевладдя більшості в СполученихШтатах Америки та його наслідки у праці “Про демократію вАмериці”.2. Реальні переваги демократичної форми правління.3. Алексіс де Токвіль про рівність і свободу та взаємозв’язок міжними.4. Місце громади в політичному житті суспільства.Висловлювання Андре Жардена про працюАлексіса де Токвіля “Демократія в Америці”:“Американська демократія для Токвіля є водночас демократієюсуспільного – рівність умов і політичною – суверенітет народу”.(С.10).

“Токвіля вразила ідея, якої він не вигадав, ідея тираніїбільшості; ідея, яку розглядали наче моральну істоту, створену змало відомих між собою індивідуалів й одухотворенузрівняльницькими пристрастями. Ці гуртові пристрасті можутьнегативно позначитися на меншості та на суспільній еліті своєюнетерпимістю й бажанням накласти посилений народний контрольна державні інститути. Токвіль вважає, що таке зло існує, аленемає, на його думку, гіршого зла за те, коли організована свобода,захворівши, ніяк не може одужати.Головний засіб, що його може застосувати американськийнарод проти негативних впливів громадської думки, він знаходить усвоєму інтелектуальному та моральному стані”. (С.11).“Опублікований 1836 року перший том вимагав продовження,тісно пов’язаного з його змістом: 1840 року Токвіль припустивсявідхилення, відрахувавшись від свого американського досвіду, другийтом, незважаючи на його оманливі загаловки, є тільки своєріднимнабором прикладів чи ілюстрацій. Проте центральною ідеєюзалишається можливість підтримувати свободу людини всерединізрівняльницького суспільства ... Токвіль повертається до йогоголовної теми: чи нова людина залишається вільною і чи завдякицьому вона здатна буде забезпечити поступ цивілізації”. (С.13).“Можна торкнутися питання, що відрізняє Токвіля відбільшості ліберальних мислителів: для нього свобода не є самимтільки користуванням природними правами, а й як у Руссо, участюу загальному волевиявленні; а це може призвести до підмінигромадянського обов’язку. Питання ставиться про те, чигромадянин демократичного суспільства не утримається відвиконання цього громадянського обов’язку, що надає другому тому“Демократії ...” песимістичного тону”. (С.15).Оригінальні висловлювання Алексіса де Токвіляпро демократію:“Будь-яка революційна катастрофа випливає з мороку хибнихідей. А справжня демократія випростовується на земній твердиніістини”.“Демократію забезпечує, насамперед, моральноінтелектуальнийустрій народу, а вже потім – законодавство”.

“Проблема демократії не в тому, чи потрібна людям свобода,а в тому, якою мірою вони здатні нею користуватися”.“Демократичні суспільства, в яких немає свободи, можутьвідзначатися багатством, пишністю, можуть бути сильні своєюоднорідною масою. Але в таких суспільствах ... ніколи не виявитьсявеликих громадян, а тим паче – великого народу. І я сміюстверджувати, що загальний рівень моралі та інтелекту в цихсуспільствах не перестане падати до тієї пори, доки рівність ідеспотизм у них не зіллються воєдино”.“Невже хтось гадає, що, знищивши феодалізм і перемігшикоролів, демократія відступить перед буржуазією та багатіями ?Чи зупиниться вона тепер, коли вона стала такою могутньою, а їїсупротивники такими слабкими ?”“Характер англо-американської цивілізації визначає 2 засади,які в Америці вдалося об’єднати в одну, хоч в Європі дуже частоперебували у протистоянні: а) дух релігії; б) дух свободи. Свободасприймає релігію як охоронницю моральності, а моральністьвважає гарантією законності, запорукою свого власного існування”.“Воля народу завжди закладена в основу будь-яких суспільнихінститутів, але вона невидима. Нею зловживали інтригани ідеспоти всіх часів” (С.60).“Громада – об’єднання, яке відповідає природі людини, бо делюди збираються разом – виникає громада сама собою. Саме вгромаді полягає сила свободи народу. Громадські інститутивідкривають шлях до свободи, навчають користуватися нею”. (С.63).“У світі нема нічого іншого, крім патріотизму і релігії, щомогло б об’єднати різних за уподобаннями громадян прагнути доспільної мети. Закони здатні розбудити і спрямуватинеусвідомлений інстинкт любові до вітчизни”. (С. 72).“У США ніхто і гадки не мав, що людина у вільній країні можемати право чинити абсолютно все, що їй заманеться, навпаки, внеї, як громадянина, з’явилися ще більші різноманітні обов’язки”(С.72).

“Я не знаю жалюгіднішого стану народу, ніж той, коли цейнарод не може ні захищатися, ні існувати самостійно”. (С.141).“Свідомість людей полонять тільки найдоступніші ідеї.Фальшива, але ясно і достеменно викладена ідея завжди більшезавойовує світ, ніж ідея правильна, але подана ускладнено” (С.144).“В Америці народ сам обирає тих, хто створює закони, хто їхвиконує і суд присяжних, який карає порушників закону” (С. 149).“Вади тих, хто управляє, і глупота тих, ким управляють,здатні дуже швидко зруйнувати будь-яку конституцію”.“Абсолютно неможливо повірити в те, що в результатіголосування народу, який має лакейські нахили, може бутистворений мудрий, енергійний і ліберальний уряд”.“Партії – це зло, властиве демократичному правлінню, алеїхній характер у різний період неоднаковий, і в основі їхньоїдіяльності лежать різні спонуки.Бувають часи, коли народи переживають такі великіпотрясіння, що доходять висновку докорінних перетвореньполітичного устрою суспільства. невдоволення панівнимипорядками охоплює всі прошарки населення. Саме тоді ...виникають великі партії. Їх хвилюють глобальні ідеї, а не окремілюди. Порівнено з іншими, великі партії, як правило, виявляютьблагородніші прагнення, їхні дії відвертіші і рішучіші. “В діяльностіцих партій приватні інтереси .. майстерно маскують підгромадські.Бувають епохи, коли зміни в політичній структурі тасуспільстві взагалі відбуваються так повільно і непомітно, щоздається, що ніби-то суспільство досягло межі в своєму розвитку.... Настає час інтриг та малих партій.... Малі партії ... не мають політичних переконань. Їхньоюрисою є егоїзм. За їхніми полум’яними промовами приховуєтьсяхолодний розрахунок; вони висловлюються досить рідко, однакдіють полохливо і невпевнено ...Великі партії сколихують суспільство, малі його підбурюютьвеликі партії, сколихуючи суспільство, в такий спосіб часто-густойого рятують, а малі без очевидної користі сіють розбрат ...”(С.150, 151).

“Суверенітет народу та свобода преси цілком співвідносні;цунзура та загальне голосування, навпаки, суперечать одне одному йне можуть довго співіснувати в політичних інститутах одногонароду”. (С. 156).“ В американських політичних організаціях ніхто не приноситьу жертву свою волю і розум, навпаки, воля і розум кожногосприяють досягненню успіху в спільній справі” (С. 167).“У Новій Англії, де освіта і свобода є дочками моралі і релігії,де суспільний лад сформувався давним давно й тому в нього вже єсвої традиції і правила, народ, не віддаючи переваги тій вищості,яку дають людям багатство та родове походження, звик шануватиперевагу інтелектуальну та моральну й залюбки коритися їм: осьчому саме в Новій Англії демократія дозволила обрати найкращихлюдей ..”. (С. 171).“... в міру просування на південь, в тих штатах, де соціальнізв’язки менш стародавні й менш сильні, де освіта не так поширенай де моральні, релігійні принципи та принципи свободи не дужеорганічно поєднуються, все рідше й рідше трапляються середдержавних керівників люди, наділені талантом та чеснотами”.“Коли потрапляєш до нових штатів на південному заходікраїни, де соціальна структура тільки но вчора сформована,репрезентується лише збіговиськом авантюрників та спекулянтів,відчуваєш якусь розгубленість, бачачи те, в чиїх руках перебуваєвлада, й запитуєш себе, яка ж сила, що не залежить від законів талюдей, може за таких умов привести державу до зростання, асуспільство до розквіту”. (С. 171).“Часто буває так: коли людина почуває себе нездатноюуспішно вести свої власні справи, вона бере на себе сміливістьвирішувати долю держави”. (С.174).“...Демократія більше підходить тому народові,адміністративна освіта якого вже завершена, а не народові, який єновачком у державних справах”. (С. 177).“... деспотизм розорює людей, не даючи їм виробляти, некажучи вже про те, що він відбирає в них плоди виробництва, вінвиснажує саме джерело багатства. Свобода ж, навпаки, створює в

тисячу разів більше добра, ніж руйнує. Й у вільних націй народнікошти зростають куди швидше, ніж податки”.“ ... страшна не тільки аморальність людей, які стоять привладі, скільки аморальність, яка веде до влади. В демократичнихкраїнах прості громадяни бачать, як людина, що вийшла з їхньогосередовища, за короткий термін опиняється при владі і стаєбагатою; це викликає подив і збуджує в них заздрість; вонипочинають дошукуватися, яким робом той, який іще вчора буврівний з ними, нині наділений правом керувати ними. Приписатитаке сходження його здібностям чи чеснотам – вельми незручно,позаяк це означало би визнати, що ти сам менш здібний і меншчеснотливий. Тоді основна частина його успіху відноситься зарахунок його вад, і це частенько буває правдою. Ось таквідбувається огидне поєднання понять влади та ницості, успіху танегідності його, корисливості та безчестя”. (С. 187).“... для ліпшого використання досвіду минулого демократія маєдосягти певного рівня цивілізації й розквіту.Відомі народи, чиї початкові знання були такі міцні, ахарактер становив собою таку дивну суму пристастей, невігластвата фальшивих понять про все, що викликало їхні злигодні, причинуяких вони самі не змогли б визначити; ці народи гинуть від лих,природи яких вони не розуміють”. (С. 190).“Народ, яки віддає себе до полону звичних почуттів любові чиненависті стосовно іншого народу, стає якоюсь мірою рабом.Рабом своєї ненависті або своєї любові”. Дж.Вашингтон.“У демократичному суспільстві робота чиновника – це всьогона-всьоготільки окремий факт, що справляє вплив лише під часвиконання ним своїх обов’язків. Корупція та компетентність не єтими спільними інтересами, які могли б надовго об’єднати людей.Продажний і бездарний урядовець не стане діяти спільно зіншими урядовцями тільки тому, що той також нездара йпродажний. Вони не працюватимуть разом для процвітаннякорупції й некомпетентності. Адже владолюбство й махінаціїодного можуть привести до викриття другого. В демократичнихдержавах вади урядовців звичайно інивідуальні”. (С. 196).“Але в житті народів іноді настають періоди, колистародавні звичаї та традиції зруйновані, віра похитнута,пошатана до минулого забута, й водночас освіта ще не набула

поширення, а політичні права ще обмежені й ненадійні. В такімоменти батьківщина видається людям як щось невиразне йнезбагненне. Вони не пов’язують уявлення про неї ні з територією,яка перетворюється в їхніх очах на бездушну землю, ні зі звичаямипредків, на які вони вже звикли дивитися як на ярмо, ні з релігією, вякій вони сумніваються, ні з законами, до створення яких їх непідпускають, ні із законодавцями, яких вони бояться й зневажають.Утративши й образ батьківщини, й усе те, що її уособлювало, вонизамикаються у вузькому й неуцькому егоїзмі. В такі моменти людипозбавлені передсудів, але вони не визнають і влади розуму. В нихнема ні інстинктивного партіотизму, властивого монархії, ніраціонального, властивого республіці, вони зупинилися посерединіміж тим і тим і живуть у розгубленості та безпорадності.”(С.197).“Можна без перебільшення сказати: мистецтво жити вільнимздатне творити дива, але водночас нема нічого важчого, ніжучитися жити вльним. З деспотизмом справа стоїть зовсім інакше.Він нерідко уявляється засобом від усіх пережитих страждань,опорою законних прав, підтримкою пригнічених, основою порядку.Народи мовби впадають у сон в стані тимчасового добробуту, якийпороджує деспотизм, а прокидаються вони вже в жалюгідномустані. Свобода, навпаки, звичайно народжується в бурях і насилуутверджується серед громадянських чвар. Її достойності можнапізнати лише тоді, коли вона досягне поштивого віку.” (С.200).У США “всі виконували закони. Адже той, хто сьогодні невходить до більшості, може приєднатися до неї завтра. Й тоді вінвимагатиме до своєї волі такої самої пошани, яку нині він виказує доволі законодавців. Хоч би який невдалий був закон, громадяниСполучених Штатів виконують його без примусу й ставляться донього не тільки як до результату більшості, а й як до власноїсправи. Вони дивляться на нього як на оборудку, в якій вони берутьучасть”.“Крім того, американці шанують закони не тільки тому, щовони їх самі створюють, а ще й тому, що вони можуть їхзмінювати в разі, якщо ці закони завдають їм шкоди. Вони корятьсязаконам як усвідомлено потрібному злу, а й також як тимчасовомузлу.” (С.201).“Моральна влада більшості почасти грунтується на уявленняхпро те, що збори, які складаються з багатьох людей, володіють

більшими знаннями та мудрістю, ніж одна людина, на довірікількості законодавців, а не їхній якості. Це – теорія рівності,поширена на розумові здібності людини, вчення, яке завдає ударулюдській гідності в її останньому пристановищі. Тому меншостінелегко прийняти це вчення, й вона звикає до нього тількиз часом.Як будь-яка влада, а може, більше ніж будь-яка влада, владабільшості сприймається як законна тільки після тривалогоіснування. Попервах вона домагається підкорення примусом. Людипочинають ставитися до неї з пошаною тільки після того, як вонидовго пожили за її законами” (С.206).“Існує загальний закон, створений чи принаймні визнаний нетільки більшістю того чи того народу, а й більшістю всьоголюдства. Таким законом є справедливість.Справедливість обмежує права кожного народу.Держава становить собою щось на взірець гурту народнихобранців, зобов’язаних представляти інтереси всього суспільств йздійснювати основний його закон – справедливість. Чи повиннілюди, які репрезентують суспільство, бути могутнішими, ніж самесуспільство, закон якого вони втілюють у життя ?Тож, відмовляючись коритися несправедливому законові, я ажніяк не заперечую права більшості керувати суспільством, просто вцьому разі я визнаю верховенство загальнолюдського закону надзаконами якого-небудь народу.” (С. 208).“Мислення володіє невидимою й невловимою силою, здатноюпротистояти будь-якій тиранії. В наші дні монархії, які маютьнайнеобмежену владу, не можуть перешкодити поширенню в своїхдержавах і навіть при своїх дворах деяких ворожих їм ідей. ВАмериці ж справа стоїть інакше: доти, поки більшість не маєєдиної думки з якогось питання, воно обговорюється. Та тільки-новона висловлює остаточне міркування, всі замовкають, істворюється враження, що всі – і прихильники, й супротивники –поділяють її. Це легко пояснюється: нема монарха на світі, якийволодіє достатньою владаю для того, щоб об’єднати всі силисуспільства й подолати будь-який опір, тимчасом як більшість, якакористується правом створювати закони й приводити їх довиконання, легко може це зробити.” (С.211).“У вільних країнах, де кожен може так чи так висловитидумку про державні справи, в демократичних республіках, дегромадянське життя постійно перетинається з приватним, денарод, верховний володар, вселяє в усіх любов, де для того, аби тебе

почули, достатньо тобі заговорити, є чимало людей, якіспекулюють на слабкостях народу та прагнуть нажитися зарахунок його пристрастей. У абсолютних монархіях значно менше.Річ не в тому, що в демократичних країнах люди гірші за своєюприродою, ніж у інших місцях, але вони піддаються сильнішій ібільш масовій спокусі, й це призводить до загального падіннядушевних якостей. ...Справді, коли в демократичних державах спалахує боротьбаміж партіями, вплив уряду на суспільство зменшується. Одначе неможна сказати, що демократична влада від природи позбавлена силта можливостей, навпаки, вона майже завше гине від надуживаннясилою та невдалого використання можливостей. Анархію майжезавжди спричиняє її тиранія або її невміння, а не її немічність.У демократичних республіках влада, яка керує суспільством,непостійна, оскільки вона часто переходить з одних рук до інших,часто змінюється її мета. Одначе скрізь, де ця влада є, вона маємайже нездоланну силу. ...Якщо Америка колись утратить свободу, то звинувачувати заце слід буде всевладдя більшості. Це може статися в тому разі,якщо більшість доведе меншість до розпачу й штовхне її дозастосування грубої сли. Тоді може настати анархія, але настаневона яке наслідок деспотизму” (С.215).“У країнах демократичного правління народ не відчуваєнедовіри до законників, позаяк знає, що їм вигідно служити справідемократії; ... служники закону не мають ні найменшого намірупровалити демократичний уряд, вони тільки роблять все для того,аби, спрямувати його діяльність у те річище, яке йому не властиве,і щоб він послуговувався тими засобами, які йому чужі. Легістипов’язані з народом своїм походженням та своїми інтересами, а заристократією їх пов’язують звички та смаки; вони – природназв’язкова ланка між тими й тими, нитка, що їх об’єднує”. (С.219).“У Сполучених Штатах легісти не становлять собою сили, якавселяє страх, їх насилу помічають, вони не мають власногопрапора, вони легко пристосовуються до вимоги часу, не чинячиопору, коряться всім змінам соціальної структури країни. А міжтим вони проникають до всіх прошарків суспільства, обплутуючи їхцілком, працюють “всередині, впливають на нього мимо його волі. Йусе завершується тим, що вони виліплюють це суспільство згідно зісвоїми намірами” (С.222).

“... не всі розуміють важливість суду присяжних. ... не йдетьсяпро суто судову установу. Суд присужних – це насампередполітична установа, його треба розглядати як одну з формсуверенної влади народу. ... суд присяжних об’єднує представниківнароду, яким доручено виконувати закони, так само як парламентзгуртовує тих, хто створює закони.... я не знаю чи приносить користь суд присяжних тим, хтопозивається, але він вельми корисний для тих, хто їх судить. Цеодин із ефективніших засобів виховання народу, що їх має у своємурозпорядженні суспільство”. (С. 224, 225).“Усі причини, що сприяють підтриманню демократичноїрепубліки в Сполучених Штатах, можна звести до трьох:перша – особливе становище, в яке американці потрапили з волівипадку та Провидіння;друга – закони;третя – звичаї та моральні принципи” (с. 227).“Три основні причини сприяють, як нам здається, підтриманнюдемократичної республіки в Новому світі. По-перше, це федеральнаструктура, обрана американцями. Завдяки їй Союз володіє силоювеликої республіки та довговічністю малої. По-друге це існуваннягромадських установ, які, з одного боку, роблять помірнимдеспотизм більшості, а з іншого – прищеплюють народові смак досвободи й вчать його жити в умовах свободи. по-третє, це судовавлада.” (С. 234).“Під словом “Звичаї” я розумію те саме, що стародавніназивали словом mores. Я вживаю це слово не стільки для означеннязвичаїв у вузькому сенсі, які можна було б назвати звичками душі, ай для ощзначення різниих понять, що їх має в своєму розпорядженнілюдина, різних переконань, поширених серед людей, сукупності ідей,які визначають звички розуму. Я маю на увазі під цими словамиморальне та інтелектуальне обличчя народу”. (С. 234).“Можна припустити, що деякі американці вірують в Богабільш за звичкою, ніж за переконаннями. Адже в СполученихШтатах голова держави – людина віруюча й, отже, віра, якщо вонанавіть лицемірна, обов’язкова для всіх. Одначе Америказалишається тією частиною світу, де християнська релігіянайбільшою мірою зберегла справжню владу над душами людей. І цякраїна, де релігія в наші дні справляє найбільший вплив, є водночаснайосвітченішою й найвільнішою. Неможливо переконливіше

довести, поскільки релігія корисна й природна для людини .. Вонакерує вихованням моральних принципів, займається справамиродини й таким робом впливає на державу”. (С. 237).“Якщо закон дозволяє американському народу робити все, щойому заманеться, то релігія ставить перепону багатьом йогозадумам. Тому релігію, яка в Сполучених Штатах ніколи невтручається безпосередньо в управління суспільством, требавважати першим політичним інститутом цієї країни. Адже хочвона й не посилює прагнення людей до свободи, релігія значнополегшує життя вільного суспільства”. (С. 238).“... поки релігія черпає свою силу в почуттях, інстинктах іпристрастях, які відроджуються без змін у всі історичні епохи,вона може не боятися часу чи принаймні її може перемогти тількинова релігія. Та коли релігія намагається знайти для себе опору вінтересах цього світу, вона стає такою самою вразливою, як і всіземні сили. Поки вона сама, вона може сподіватися на безсмертя.Якщо релігія пов’язує себе з ідеологічною владою, вона поділяє їїдолю й нерідко гине разом з минущими пристрастями, на які вонаспирається.Отже, союз з політичними силами занадто обтяжливий длярелігії. Їй не потрібна їхня допомога, аби вижити, а служіння їмможе призвести до її загибелі”. (С. 241).“Немає сумніву, що у Сполучених Штатах навчання народусприяє збереженню демократичної республіки. І я вважаю, що такбуде скрізь, де навчання, яке освічує розум, не буде відірваним відвиховання, що формує звичаї. ... Основним джерело справжніх знаньє досвід”. (С. 246).“Американські закони добрі, і саме цим значною міроюпояснюються успіхи демократичного правління в країні, але я недумаю, що вони є головною причиною цих успіхів. Вони, на моюдумку, навіть більше впливають на соціальний добробутамериканців, ніж сама природа, але ще дуже, гадаю, на ньоговпливають їхні звичаї”. (С. 248).“Можна легко уявити ту крайню точку, в якій свобода ірівність дотикаються і суміщаються.Спробуймо припустити, що всі громадяни беруть участь укеррівництві державними справами і що кожен з них має рівнеправо на таку участь.

У цьому разі ніхто не буде відрізнятися від подібних до себе, якніхто й не буде наділений тиранічною владою; люди будуть цілкомвільні, тому що будуть повністю рівні; і вони будуть цілком рівні,тому що будуть повністю вільні. Саме цього ідеалу прагнутьдемократичні народи.Хоч люди й не можуть стати абсолютно рівними, не бувшипри цьому повністю вільними, і хоч, відповідно до цього, рівність уграничному своєму виразі поєднується зі свободою, все ж існуютьусі підстави чітко розрізняти ці два поняття.Прагнення людей до свободи і їхня схильність до рівності – це,по суті, різні речі, і я смію до цього додати, що у демократичнихнародів ці два почуття аж ніяк не рівні між собою за своїмзначенням.Якщо який-небудь народ колись спромагався знищити або хочаб самохіть послабити панування рівності у своїй країні, він цьогодосягав лише внаслідок тривалих і болісних зусиль. Для цього йомубуло необхідно змінити свій суспільний устрій, скасувати своїзакони, оновити свої уявлення, переглянути свої звчаї. Для того ж;щоб утратити політичну свободу, досить не триматися за неїнадто міцно: вона легко вислизає з рук.Таким чином, люди щосили тримаються рівності не лишетому, що вона їм дорога; вони глибоко віддані їй ще й тому, щовірять у вічність її тривання.Що надмірна політична свобода здатна поставити під загрозуспокій, достаток і саме життя окремих громадян, це річ очевидна,мабуть, і для найбільш обмежених та легковажних людей. Навпаки,лише уважні та прозірливі спостерігачі помічають ті небезпеки,що ними загрожує нам рівність; до того ж звичайно вонинамагаються не дуже на цьому наголошувати. Вони знають, що тінещастя, яких вони побоюються, стануться ще не завтра, ітішать себе надією, що це справа наступних поколінь, отже,теперішнім людям нічого про це турбуватися. Зло, яке приноситьсвобода, часто проявляється негайно; всі його бачать і всі більшменшвиразно його відчувають. Навпаки, те зло, що його можутьпринести крайні форми рівності, виявляє себе лише поступово; вононепомітно входить у плоть суспільного організму; його помічаютьлише зрідка, і в ту мить, коли його дія найбільш руйнівна, звичкаробить його прояви невідчутними.Те благо, що його приносить свобода, стає очевидним лишечерез тривалий час, і тому буває легко помилитися щодо причин, якійого породили.Переваги рівності, навпаки, відчуваються негайно, і щодняможна спостерігати, як вони випливають зі свого джерела.

Політична свобода час від часу дарує найвищу насолоду певнійкількості громадян.Рівність щодня вділяє кожній людині безліч маленьких радощів.Принади рівності відчутні щомиті, і вони всімдосяжні;найшляхетніші серця не лишаються глухі до її чарів, але йнайнизотніші душі тішаться її розкошами. Отже, пристрасть, щоїї пробуджує рівність, є водночас і потужною, і всеохопною.Люди не можуть користуватися благами політичної свободи,не оплативши її певними жертвами,і вони здобувають її, лишедокладаючи багато зусиль. Навпаки: радощі, даровані рівністю,приходять самі собою. Здається, їх породжують найнезначнішіподії приватного життя, і, щоб тішитися ними, людині доситьпросто жити.Демократичні народи завжди любили й люблять рівність,проте існують певні історичні епохи, коли ця їхня пристрасть сягаємеж нестями. Так буває тоді, коли стара суспільна ієрархія, якійдавно загрожували небезпеки, остаточно руйнується внаслідоквнутрішньої боротьби, і коли бар’єри, що роз’єднували громадян,нарешті падають. Тоді люди накидаються на рівність, як наздобич, і ставляться до неї, як до коштовного скарбу, що йогохочуть у них викрасти. Пристрасть до рівності заполоняє всізакутки людського серця, вона його переповнює і оволодіває нимцілковито. Марна річ пояснювати людям, що, сліпо віддаючисьотакодній-єдиній пристрасті, вони ставлять під загрозу найістотнішісвої інтереси: вони не чують. Марна річ показувати їм, як свободавислизає з їхніх рук у той час, як вони дивляться в інший бік: вони небачать, або, точніше, в цілому всесвіті вони здатні вгледіти лишодин-єдиний предмет своїх пожадань”. (С. 408).“У більшості сучасних націй, і особливо у всіх народівЄвропейського континенту, прагнення до свободи й сама ідеясвободи почали зароджуватись і розвиватись лише з тієї миті, колиумови існування людей почали вирівнюватись, як прямий наслідокцієї самої рівності. Саме абсолютні монархи більше попрацювалинад тим, щоб вирівняти чини й звання своїх підданців. У цих народіврівність запанувала раніше від свободи; отже, рівність була вжеявищем давнім, тоді як свобода ще була чимсь новим; рівність ужевитворила притаманні їй уявлення, звичаї та закони, тоді яксвобода вперше самотою вийшла на світло дня. Отож свободаіснувала лише у вигляді думок і внутрішніх схильностей, тоді якрівність вже увійшла у глиб народних узвичаєнь та традицій,надавши особливого напрямку найнепомітнішим проявам життя.

Чи треба дивуватися з того, що люди наших днів віддають перевагусаме рівності, а не свободі ?я думаю, що демократичні народи відчувають природний потягдо свободи; покинуті на себе самих, вони шукають її, люблять її іболісно переживають її борну і вічну; вони прагнуть рівності усвободі і, якщо не можуть її домогтися, жадають ї навіть урабстві. Вони перетерплять убогість, гноблення, варварство, але нетерпітимуть аристократії.Це справедливо для всіхх членів, особливо ж для нашого. Будьякілюди та будь-яка влада, що спробувала б повстати супроти цієїнездоланної сили, будуть нею переможені і знищені. За наших днівсвобода не може бути встановлена без її підтримки, і навітьдеспотизм не здатний без неї запанувати.Індивідуалізм – це слово, що виникло не так давно задлявираження нової ідеї. Наші батьки знали тільки про егоїзм.Егоїм – це слово, що виникло не так давно задля вираженнянової ідеї. Наші батьки знали тільки про егоїзм.Егоїзм – це надмірна й пристрастна любов до себе самого;вона змушена людину до всього ставитися лише з погляду власнихінтересів і віддавати перевагу собі з-поміж усіх інших людей.Індивідуалізм – це почуття виважене й супокійне; воноспонукає кожного громадянина відокремити себе від безлічіподібних до себе й усамітнитися у своєму родинному та дружньомуколі; створивши собі таким чином маленьке суспільство, людинарадо зрікається турбот про суспільство в цілому.Егоїзм – це породження сліпого інстинкту; індивідуалізмпоходить радше з помилкових суджень, аніж із уражених почуттів.Його джерело криється і в хибах розуму, і в ганджі серця.Егоїзм висушує паростки всіх людських чеснот, тоді якіндивідуалізм спершу врахає лише витоки чеснот суспільногохарактеру; проте в довшій перспективі він заторкує й нищить усіінші, врешті-решт обертаючись на егоїзм.Егоїзм – це порок, старий як світ. Він рівною міроюпритаманний будь-яким формам суспільног устрою.Індивідуалізм – це породження демократичного суспільства, ііснує загроза, що він буде ширитися з поступовим вирівнюваннямумов людського існування.З вирівнюванням умов людського існування у суспільствізустрічається дедалі більше людей, які, не маючи доситьбагатства чи влади, аби здійснювати істотний вплив на долюподібних до себе, проте, набули або зберегли достатній обсяг знаньі статків, аби ні від кого не залежати. Ці люди нікому нічого невинні і, сказати б, нічого ні від кого не чекають; вони звикають

розглядати себе відокремлено від інших людей і схильні думати, щоїхня доля повністю в їхніх руках.” (С. 408-409).“Деспотизм, за природою своєю боязкий та недовірливий,бачить у роз’єднаності людей найпевнішу запоруку тривкості свогопанування і звичайно найбільше дбає про те, щоб такогорозоремлення досягти. З усіх пороків людської душі найістотнішийдля нього – це егоїзм: деспот радо погоджується з тим, що підданційого не люблять, аби лиш при цьому вони не любили одне одного. Вінне вимагає від них допомоги у справах державного урядування;досить і того, що вони самі не зазіхають на таке врядування. Вінназиває бунтівними й неспокійними тих людей, які намагаютьсяоб’єднати свої зусилля заради створення спільного процвітання, і,підміняючи природне значення слів, оголошує добрими громадянамитих, що їх породжує деспотизм, точнісінько ті самі, що їм сприяєрівність. Ці два явища фатальним чином доповнюють іпідтримують одне одного.Рівність вишиковує людей в один шерег, не встановлюючи міжними жодного взаємозв’язку. Деспотизм вибудовує поміж нимибар’єри і роз’єднує їх. Рівність спонукає їх не думати про подібнихдо себе, тоді як деспотизм проголошує байдужість мало негромадянською чеснотою.Отже, деспотизм, небезпечний за всіх часів, стає особливозагрозливим явищем за віків демократії” (С.421).“Якби люди, що живуть у демократичних країнах, не мали ніправа, ні схильності об’єднуватися з політичною метою, їхнянезалежність зазнала б великої небезпеки, але вони могли б іщетривалий час зберігати свої багатства та свої знання; якби ж вонине набули здатності до згуртування в буденному житті, самацивілізація опинилася б під загрозою. Народ, у якого окреміособистості втратили б можливість самостійно вершити великісправи, не набувши при цьому вміння об’єднуватися заради цієїмети, невдовзі знову поринув би у варварство.На жаль, той самий суспільний устрій, який диктуєнеобхідність об’єднань у демократичних народів, саме цим народамбільше, ніж іншим, утруднює створення таких об’єднань. ...У демократичних країнах уміння створювати об’єднання таасоціації найперше з усіх умінь; прогрес усіх інших сторінсуспільного життя залежить від поступу саме в цій царині.Серед законів, якими керується людське суспільство, існуєодин, що видається яснішим і несхибнішим від усіх інших. Для того,щоб люди лишалися цивілізованими або ставили такими, необхідно,

щоб їхнє вміння утворювати об’єднання розвивалося івдосконалювалося тією ж мірою, якою поміж нимивстановлюється рівність умов існування”. (С.416-417).“Коли люди вже не пов’язані між собою тривкою і постійноювзаємозалежністю, не можна досягти того, щоб багато хто з нихдіяв спільно та узгоджено, якщо не переконати кожного з них, щоце добровільне об’єднання всіх сил є необхідним і відповідаєінтересам усіх учасників такого об’єднання.Єдиний звичний і зручний спосіб цього досягти – це вдатися допослуг газети; лише газета може за єдину мить запропонуватитисячам людських умів одну й ту саму думку. Сказати, що газетидопомагають гарантувати свободу, означало б применшити їхнєзначення; вони є опорою цивілізації. ...Для того щоб якась асоціація, утворена представникамидемократичного народу, мала якусь вагу, вона повинна бутичисленною. Отже, люди, що входять до її складу, живуть на великійтериторії, і кожен з них прив’язаний до місць, де він мешкає,скромним розміром свого достатку та безліччю дрібних, хоч іннеминучих клопотів. Їм необхідно найти спосіб спілкуватисящодня, не маючи можливості побачити одне одного, і діяти уповній згоді, не зустрічаючись разом. Отже, жодна демократичнаасоціація не може обійтися без газети.Таким чином, між асоціаціями та газетами існує нерозривнийвзаємозв’язок: газети творять асоціації, а асоціації творятьгазети; і якщо правдивим є твердження, що кількість асоціацій маєзростати в міру вирівнювання умов людського існування, не меншсправедливою є думка, що кількість газет збільшується пропорційнодо множення чисельності асоціацій” (С. 419).“У демократичних країнах політичні асоціації являють собоющось на кшталт могутніх володарів, які прагнуть керуватидержавою. Тому уряди за наших днів ставляться до подібнихасоціацій так само, як за середньовіччя королі розглядали потужнихвасалів своєї корони; вони відчувають перед ними інстинктивнийострах і за всякої нагоди прагнуть їх побороти.Навпаки, до громадянських асоціацій уряди відчуваютьприродну прихильність, тому що легко доходять розуміння: ціоб’єднання не лише не зосереджують увагу громадян на державнихсправах, а й спрямовують їхні думки в совсім інший бік і, дедалібільше втягуючи їх у проекти, які не можуть бути здійснені безмиру в суспільстві, відвертають тим самим загрозу революцій.

Існує думка, що народ, який не окреслив вузькими рамкамиправа створення об’єднань, не може підтримувати внутрішнійспокій, примушувати шанувати свої закони або формувати міцнийуряд. Без сумніву, ці блага дорогоцінні, і, гадаю, для їх досягненняабо збереження нація може на короткий час накласти на себезначні омеження; а проте, їй годилося б точно знати, яким коштомїх буде досягнуто”. (С. 421).“Я розумію, що заради врятування людського життя буваєнеобхідна ампутація руки; але не треба мене запевняти в тому, щолюдина при цьому здатна зберегти свою вправність” (С. 425).“ ... що особистий інтерес більше, ніж будь-коли, являєтьсяз’ясувати, як кожна людна розумітиме свої особисті інтереси. ....це правда, що християнство навчає нас віддавати перевагуінтересам інших людей над нашими власними, аби доступитисянеба; проте християнство також мовить нам про необхідність злюбові до Бога творити добро ближнім. Це чудова формула:людина своїм розумом сягає божественної думки; вона бачить, щоБожа мета – це лад; людина самохіть бере участь у цьомувеличезному накресленні, і, постійно приносячи в жертву власніособисті інтереси в ім’я цього чудесного світового ладу, вона нечекає для себе інших винагород, крім втіхи споглядання.Тому я не думаю, що єдиною спонукою діянь побожних людей євигода й інтерес; проте припускаю, що такий інтерес – ценайголовніший засіб, до якого вдаються релігії, маючи на метіпровадити за собою людей, і не сумніваюся, що саме завдяки йомувони опановують юрбу і набувають популярності.Тому я не бачу жодної виразної причини, внаслідок якої вченняпро добре збагнутий інтерес мало б відвернути людей від релігійнихвірувань; навпаки, мені здається, що тут я зумів з’ясувати, якимчином це вчення радше наближає людей до релігійної віри. ...У демократичних суспільствах люди легко досягають певногоступеню рівності; разом з тим вони ніколи не можуть досягти тієїміри рівності, яка є для них бажаною. Примара такої рівностіпостійно вабить їх, весь час відступає, але ніколи не зникає зїхнього поля зору, немов запрошуючи їх іти за нею вслід. Вонинезмінно думають, що спроможуться її вловити, та вона щоразувислизає з їхніх обіймів. Вони бачать її з досить близької відстані,аби знати її принади та переваги, але не можуть наблизитисянастільки, щоб зазнати її розкошів; вони вмирають раніше, ніж їмпощастить уповні нею натішитися.

Саме цими причинами й слід пояснювати дивнумеланхолійність, притаманну мешканцям демократичним країн, якіживуть у повному достатку, а також їхню відразу до життя, якачасом опановує їх посеред влаштованого і спокійного існування.” (С.429).“Коли демократична держава перетворюється на абсолютнумонархію, активність її мешканців, раніше спрямована на суспільніта особисті справи, раптом починає зосереджуватися на цихостанніх, і це за деякий час призводить до великого матеріальногопроцвітання суспільства; проте невдовзі цей рух сповільнюється ірозвиток виробництва зупиняється.Я не знаю, чи можна назвати хоч один народ, відомий своїмидосягненнями у виробництві або торгівлі, починаючи з тирійців ізакінчуючи флорентійцями та англійцями, який не був би вільнимнародом. Отже, існує тісний зв’язок і неминуча взаємозалежністьпоміж цими двома явищами – свободою та виробництвом.Таке твердження загалом справедливе для всіх націй, алепередусім воно стосується націй демократичних.Справді, у житті демократичних народів інколи настаютьвкрай загрозливі часи.Коли пристрасна схильність до матеріальних благ у одного зоцих народів розвивається швидше, ніж просвіта і пов’язані зісвободою узвичаєння, настає така мить, коли люди відчуваютьбезмірне захоплення, споглядаючи ті небувалі блага, що їх вони ототосягнуть. Заклопотані лише турботами про власне швидкезбагачення, вони перестають розуміти, що процвітання кожного зних зокрема залежить від добробуту всіх інших людей. Немає ніякоїнеобхідності позбавляти таких громадян належних їм прав: вонисамі радо від них відмовляються. Виконання політичних обов’язківвидається їм прикрою завадою, що відволікає їх від справ. Чийдеться про вибори їхніх представників, про надання підтримкивладі чи про спільне обговорення близьких усім питань – їм на всебракує часу; вони не будуть марнувати свій коштовний час надаремну працю. Це все ігри дозвільних нероб, які аж ніяк не личатьповажним людям, заглибленим у життєво важливі справи. Такілюди вірять, що дотримуються вчення про справжні інтереси, аленасправді трактують це вчення вкрай спрощено, і, щоб кращестежити за тим, що вони звуть своїми справами, вони нехтуютьнайважливішою з них – пануванням над самими собою.Якщо громадяни, які працюють, не хочуть дбати прогромадські справи, а суспільної верстви, яка могла б на дозвіллі

перебрати на себе ці обов’язки, вже не існує, місце урядувиявляється ніби порожнім.Якщо в таку критичну мить якийсь честолюбець захочездобути владу, він побачить, що всі шляхи до будь-якої узурпаціїперед ним відкриті.” (С. 439-440)“Проте коли людина починає діставати втіху від цьогочесного та законного пошуку добробуту, з’являється небезпека, щоврешті-решт вона може розгубити найвищі й найдостойніші своїприкмети, і, прикмети, і, прагнучи вдосконалити всю навколишнюдійсність, сама зазнає деградації. Саме в цьому і тільки в цьомуполягає небезпека.Отже, необхідно, щоб законодавці демократичних суспільств івсі чесні та освічені люди, які живуть у цих суспільствах, невпиннонамагалися піднести душі своїх сучасників, спрямовуючи їх донебесних високостей. Треба, щоб усі ті, кого цікавить майбутнєдемократичних суспільств, об’єдналися, і щоб усі узгодженодокладали постійних зусиль, аби в надрах цих суспільств ширилисяпотяг до безмежного, вудчуття величі та любов до насолоддуховної природи.Якщо ж серед думок та уявлень, поширених у демократичномусуспільстві, трапляються якісь із тих шкідливих теорій, згідно зякими разом зі смертю тіла гине й усе інше, сміливо вважайтелюдей, що дотримуються таких поглядів, природними ворогамиданого народу." (С. 443).“... Американці не вважають, що чоловік і жінка маютьобов’язок і право займатися одними й тими самими справами, алевиявляють рівну повагу до ролі кожного з них і розглядають їх якрівноцінних істот, які мають, втім, різне покликання. вони неочікують від жінки властивих чоловікам способів та формзастосування своєї відваги, проте не мають і жлдних сумнівів щодоїї мужності; якщо ж вони гадають, що чоловік та його дружина незавжди повинні вживати свої розумові здібності в однаковийспосіб, їх принаймні не полишає певність, що жінка має такийсамий ясний розум і так ж грунтовну здатність до мисленні, що йчоловік.Отже, американці, які зберегли підпорядковане становищежінки в суспільстві, проте, зробили все, що могли, аби вінтелектуальному та моральному плані підняти її до рівня чоловіка;мені здається, що саме в цьому моменті вони чудово вловили сутьпоняття демократичного прогресу. ...

... хоч у Сполучених Штатах жінка ніколи не виходить за межіродинного кола і хоч вона в деяких питаннях відчуває сильнузалежність, ніде в світі її становище не здається мені такимвисоким; і якщо тепер, коли я наближаюся до кінця цієї книжки, вякій я продемонстрував стільки досягнень американців, менезапитують, що саме я вважаю найголовнішою причиною нечуваногопроцвітання й дедалі більшої могуті цього народу, я відповім:надзвичайно високе становище жінок в Америці.У демократичних суспільствах, де громадяни, як правило, невідрізняються істотно і природним чином близькі між собою,щомиті існує можливість того, що вони змішаються в одну спільнумасу, постає безліч штучних і довільних класифікацій, за допомогоюяких кожен намагається вирватися з юрби, боячись, що будезатягнений її нестримним потоком.І такий стан зберігатиметься постійно; адже можна внестизміни в працю людських інститутів, але неможливо змінитилюдину: хоч би яких зусиль докладало суспільство в цілому, щобзробити всіх громадян рівними і подібними між собою, особистапогорда кожного індивідуума завжди диктуватиме йому намаганняуникнути загального рівня і десь витворить якусь вигідну для себенерівність.” (С. 492-494).Проблемні питання:1. У літературі твір А.Токвіля “Про демократію в Америці”називають працею із загальної теорії демократії.- Назвіть основні положення політичної філософії А.Токвіля.2. Основна ідея праці “Про демократію в Америці” – визнанняісторичної неминучості занепаду панування родової аристократіїі прагнення народів до рівності й демократії. У зв’язку з цимпоясніть висловлювання А.Токвіля:А) “Аристократія більше думає про підтримання, збереженняіснуючого ладу, ніж про його вдосконалення”;Б) “Демократичне правління мало дає керівникам і тим, кимкерують.За правління аристократії державні гроші дають користьпереважно тому класові, який править” (с.182).В) “Якщо державні діячі аристократичного уряду іноді ладніпідкупити інших, то керівники демократичного уряду самівиявляються підкупленими. В першому випадку, завдається прямогоудару моралі суспільства; в другому випадку, вплив на суспільнусвідомість відбувається опосередковано, й це ще небезпечніше. (с.187).

Г) “Трапляється, що в аристократичних державах громадськідіячі чинять зло, не бажаючи цього, а в демократичних – непомічаючи цього” (с. 197).3. Чим обгрунтовує А.Токвіль свої два погляди щодо – зовнішньоїполітики ?“Основна вада аристократії полягає в тому, що вона працюєтільки на себе й нехтує народними масами. Що ж до зовнішньоїполітики, то в ній інтереси аристократії і народу збігаються” (с. 193).“ ... саме в царині державної зовнішньої політики демократичніуряди мені здаються вкрай слабкішими порівняно з іншими” (с. 192).4. Чому, на думку А. де Токвіля, демократична законотворчістьприносить більше добра людству, ніж аристократична ?5. Чому, на думку А.Токвіля, в Америці аристократична еліта буладосить слабкою вже в момент свого зародження, а заразнастільки ослаблена, що не можна говорити про який-небудьвплив у країні ?- Чи справді неминучим є занепад панування родової аристократії?Чому народ прагне демократичної форми правління ?6. Зіставляючи демократію з аристократією, А.Токвіль надаєперевагу демократії.- У чому він вбачає переваги демократичної Америки над“аристократичною Англією” ? У чому полягає найглибшапричина успіху американської демократії ?7. Демократичне суспільство ставить у нові умови і мистецтво, навідміну від аристократичного. В чому це проявляється ?8. А.Токвіль зазначав: “Саме тут цивілізованим людям належалоспробувати створити суспільство, яке грунтувалося б напринципово нових засадах, і, застосувавши теорії, раніше чи тозовсім невідомі світу, чи то визнані нездійсненними, дати світовітакий дивовижний лад, до якого вся попередня історія ніяк йогоне підготувала” (с. 35).- Розкрийте умови створення такого суспільства.9. Найміцнішою опорою американської демократії є “звичаї”. Щотаке “звичаї” за А.Токвілем ?10. Поясніть вислів А.Токвіля: “В Америці “звичаї” породилизакони”.11. Підгрунтям демократичних форм правління є неподільна владабільшості. Розкрийте принципи, на яких грунтується моральнасила більшості за А.Токвілем (с. 206).12. А.Токвіль твердив, що характер англо-американської цивілізаціївизначає дві засади, які в Америці вдалося об’єднати в одну, хочв Європі вони дуже часто перебували у протистоянні; – це духрелігії і дух свободи.

11. Як розкриває зміст цих понять А.Токвіль ? Яка роль релігії вполітичному житті США і Франції ?13. Значну увагу А.Токвіль приділяє свободі друку в США, якавпливає на громадську думку, сприяє зміні законів, звичайно тамораль.- Розкрийте ступінь впливу свободи друку на американськесуспільство.- Чи сумісна цензура з демократією за А.Токвілем ?14. Алексіс де Токвіль зазначав, що “демократія більше підходитьтому народові, де адміністративна освіта вже завершена, а ненародові, який є новачком у державних справах...”- Що розуміє автор під адміністративною освітою ?- Чому демократія, доведена до крайної межі свого розвитку,шкодить успішному розвитку мистецтва управління державою ?15. А.Токвіль з’ясовує місце партій у політичному житті. Що такепартія, які причини її виникнення ? Які партії він називаєвеликими, які – малими ?16. В праці “Про демократію в Америці” А.Токвіль розкриває вади іслабкість демократичної форми правління. В чому цепроявляється ?17. Поясніть афоризми: “Демократична форма правління в томувигляді, в якому вона існує в Сполучених Штатах; заслуговуєнайсерйознішого докору не за свою слабкість, а навпаки, за своюнездоланну силу більшості. Що мені, то це аж ніяк не крайнійрівень свободи, що там панує, а відсутність гарантій протисвавілля".18. А.Токвіль приділяє значну увагу таким демократичнимцінностям, як рівність і свобода.- Що таке свобода та її джерела в Америці ?- Чому А. де Токвіль намагався узгодити в загальному синтезіідеали свободи і рівності ? Чи можливе їх співіснування ?19. Яка небезпека, пов’язана з суперечністю між рівністю ісвободою, існує в демократичному суспільстві, на думкуА.Токвіля ?Література1. Арон Р. Алексис де Токвиль // Р.Арон. Этапы развитиясоциологической мысли. – М., 1993.2. Даль Р. Враждебно ли равенство свободе ? АргументацияТоквиля // Введение в экономическую демократию. – М., 1991.3. Лапицкий М.И. К свободной демократии или демократическойтирании. Разговаривая с Токвилем // Полис. – 1992. - № 5-6.

4. Ручка А.А., Танчер В.В. Историческая социология Алексиса деТоквиля // Очерки истории социологической мысли. – К., 1992.5. Скиба В. та інші. Вступ до політології: Екскурс в історіюправничо-політичної думки / Скиба В., Горбатенко В., ТуренкоВ. – К.: Основи, 1998.6. Токвіль Алексіс де. Про демократію в Америці. У 2-х томах. –К.: Видавничий дім “Всесвіт”, 1999.Тема 13. Парламентаризм як інститут демократії(2 год.)План1. Поняття і види політичних інститутів.2. Інститут парламентаризму, його суть і функції.3. Структура і склад парламенту.4. Парламентська опозиція, її характеристика. Групи інтересів.Реферати:1. Принцип розподілу влади як база парламентаризму, йогоелементи.2. Однопалатні й двопалатні парламенти.3. Розвиток парламентаризму в Україні.Поясніть слова:Політичний інститут, парламентаризм, технології демократії,політична опозиція, групи тиску, лобі.Оригінальні висловлювання про інститут парламентаризму:“Парламентаризм – така система взаємодії держави йсуспільства, для якої історично характерним є визнання особливої ісуттєвої ролі вищого і постійно діючого представницького органу вздійсненні державно-владних функцій”. В. Шаповал“Парламент за своєю природою може тільки відзеркалювати,у непрямій формі і невиразно, почуття й помисли нації. Коли націяоб’єднується заради якоїсь мети, парламент може “сприяти”мобілізації її зусиль і більш успішно, ніж антидемократичнірежими. Якщо ж нація знесилена, розгублена і не має певної мети,то парламент може лише посприяти з’ясуванню причин цієїрозгубленості. Парламент має багато великих ганджів, алебезглуздо засуджувати його за недосконалість нації”. А. Семпсон

“Ідею розподілу влади Алмонд поширює не тільки на триформальні “гілки” влади (законодавчу, виконавчу і судову), але й нанеформальні політичні підструктури (партії, групи інтересів,засоби комунікації)”. А. Лейпхарт“Сьогодні роль парламенту у Франції “принижена”, порівняноз моделлю парламенту у Великобританії в 1830-1860 рр..Тоді він бувтаким, що видавав закони і контролював виконавчу владу...” Теперже парламентська більшість не стільки контролює уряд, скількийого підтримує; парламент скоріше приймає закони, які йомупропонуються, ніж виступає з законодавчими ініціативами”.М.Рокар“Придивіться – но уважніше до предмета діяльностіпарламентаріїв. Це не їхні власні справи, а справи інших, особистодля них – байдужі, важкі і складні. Це справи, що потребуютьякнайсумліннішої праці”. Е. Бентам“Змагальність парламентська є кращим засобом підготовкиполітичних лідерів, виховання їх”. М. Вебер“Шанси на стабільність демократії збільшуються, якщо групилюдей і окремі громадяни належать одночасно до декількохполітично значимих суспільних об’єднань”. С.ЛіпсетПроблемні питання:1. Коли і де виник перший парламент ? Коли були остаточновизнані його законодавчі компетенції ?2. Питання парламентаризму тісно пов’язане з проблемою розподілу влади.Що ж таке ідея і практика розподілу влади ?3. Політична демократія найбільш рельєфно виражена в Інститутіпарламентаризму. Розкрийте його зміст. Що є базою парламентаризму ?4. Суть парламентаризму розкривається через його функції. Назвіть ірозкрийте основні функції парламентаризму.5. Залежно від специфіки громадянського суспільства в конкретній країніпредставництво в парламенті може бути: Яким ? (Напишіть).6. Які, на Вашу думку, можуть бути причини невиконання парламентомконституційно закріплених повноважень?7. Базою парламентаризму є принцип розподілу влади. Які елементи включаєпринцип розподілу влади в системі парламентаризму?8. Для демократії принцип розподілу влади не самоціль, а засіб. З’ясуйте, вчому це проявляється.9. Парламентаризм як політичний інститут передбачає змагальністьполітичних сил у рамках загальноприйнятих “правил гри”.

- Назвіть основні суб’єкти політичної змагальності.10. Меншість у парламенті представляє парламентська опозиція. Що такепарламентська опозиція?11. Парламентська опозиція поділяється :а) за політичними характеристиками на ______________________б) за носіями на __________________________________________в) за характером впливу на політику більшості на _____________12. У суспільствах з пережитками тоталітаризму, авторитаризму опозиція, якправило, розглядається як зло, як політична патологія, яка заважаєнормальній роботі законних органів влади.- Назвіть приклади такого ставлення до опозиції на посткомуністичномупросторі, зокрема в Україні.13. Парламентаризм – це така система демократії, при якій, крім офіційнодіючої опозиції, функціонують громадянські групи тиску, лобі.- Що таке лобі ? Чиї інтереси воно представляє у парламенті?- Чи існує лобізм у Верховній Раді України? Чи працює він в інститутахдемократії? Аргументуйте відповідь.14. Парламентаризм як інститут демократії не позбавлений певних недоліків.- Розкрийте слабкі сторони парламентаризму.- Дайте критику парламентаризму в західній та українськійполітичній думці (Г.Моска, Р.Міхельс, В.Липинський).15. Чим зумовлене функціонування і розвиток однопалатних і двопалатнихпарламентів ?16. Палати парламентів мають різні назви. Допишіть:а) Великобританія _____________________________б) США _____________________________________в) Франція ___________________________________г) Австрія ____________________________________д) Росія ______________________________________е) Іспанія _____________________________________17. Розкрийте кількісний склад парламентів.18. Назвіть основні елементи внутрішньої структури парламентів.19. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна РадаУкраїни.- Назвіть пріоритетні риси і повноваження Верховної Ради України.Література1. Білецька І. Парламент у системі розподілу функцій влади // Віче.– 1997. - № 1.2. Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28червня 1996 р. // Голос України. – 1996. – 13 липня.3. Кривенко Л. Суверенітет парламенту. Теорія і практика // Віче. – 1997. – №4.4. Кислий П., Вайз Чарльз. Становлення парламентаризму в Україні: На тлісвітового досвіду. – К.: Абрис, 2000.5. Парламенты мира. – М., 1991.

6. Федоренко Г. Український парламентаризм і історичні паралелі // Віче. –1997. – № 4.7. Формування парламентської більшості в Україні: стан, проблеми,перспективи. – К.: Видавничий дім “Юридична книга”, 2000.8. Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. – К.: Основи, 1993.9. Шемшученко Ю.С. Теоретичні засади розвитку українськогопарламентаризму // Віче. – 1997. – № 2.Тема 14. Аренд Лейпхарт про моделі демократії(2 год.)Аренд Лейпхарт народився у 1935 р. в Нідерландах, а ниніживе в США і працює в Каліфорнійському університеті. Предметомйого наукового інтересу є функціонування демократичних режимівта виборчих систем. Основна його праця «Демократії. Моделімажоритарного та консенсусного правління у двадцять одній країні»побачиа світ у 1984 р. в Лондоні, у видавництві Єльськогоуніверситету. У книзі дослідник порівнює основні моделі демократії– мажоритарну й консенсусну, з’ясовує їх перваги, детермінанти.План1. Аренд Лейпхарт про держави стійкої демократії, їх основні характеристики.2. Вестмінстерська модель демократії, її основні елементи.3. Консенсусна модель демократії, її основні елементи.4. Проміжні (змішані) моделі демократії: приклад США.Реферати:1. Політичний плюралізм: поняття і джерела.2. Суспільний консенсус: підходи до проблеми.3. Теоретичні прогнози про модель демократії для України.Поясніть слова:Моделі демократії, гомогенний, гетерогенний, консенсус,мажоритарний, плюралістичне суспільство, коаліційний уряд,Вестмінстерська модель.Оригінальні висловлювання про модель демократії:«В міру розвитку американської демократії її починають дещоідеалізувати в Європі (набагато більше, ніж швейцарську, яка вважаласянеповторно локальним явищем, і демократія як політична система сталапідсвідомо сприйматися крізь призму американського досвіду». А.Салмін

«Стабільна демократія стає можливою лише тоді, коли вона з’єднуєтьсяз такими своїми протилежностями, як пасивність, віра, шанобливе ставленнядо влади, компетентність”. Г.Алмонд“Те, що ми зазвичай називаємо сучасною демократією є лише одна з їїрізновидностей, яка одержала свій розвиток спочатку в англосаксонськихкраїнах, і в першу чергу, в Британії, а згодом в країнах, які відносяться до іншихетнокультурних спільностей Європи”. А. Лейпхарт“Багатопартійна система, на відміну від двохпартійної, не володіє“об’єднуючою і централізуючою силою, і відповідно “не заключає в собі чіткоїперспективи ефективної політичної структуралізації суспільства”. З. Нойман“В західних демократіях опозиційні партії у надзвичайних ситуаціяхзалишають в стороні всі суперечності і об’єднуються з більшістю в урядінаціональної єдності”. Д. Ньерере“На практиці влада великої коаліції означає, що процес прийняття рішеньіде повільно; 2) взаємне вето небезпечне тим, що процес прийняття рішеньбуде взагалі паралізований; 3) практика використання принципупропорційності при призначенні на державну службу означає, щоприналежність до певної групи є важливішим, ніж особисті якості кандидата,а це може понизити ефективність управлінського апарату; 4) автономіясегментів дорого коштує: вона вимагає збільшення числа ланок державного іуправлінського апарату, створення самостійних структур управління длякожного сегмента, що приведе до подорожчання консенсусної демократії якформи організації влади”. А. Лейпхарт“Основна суть демократії полягає в тому, що всі, хто впливає навироблення рішення, повинні мати шанс брати участь у його виконаннібезпосередньо через його представників”. А. ЛевізДопишіть відомі Вам висловлювання про моделі демократії:1. ________________________________________2. ________________________________________3. ________________________________________Заповніть таблицю:Моделі демократії за А.ЛейпхартомОсновні характеристики Основні характеристики Основні характеристикимажоритарної моделі консенсусної моделі змішаної моделі (США)Проблемні питання:

1. Хто ввів у науковий обіг поняття “моделі демократії”? Розкрийте суть цьогопоняття.2. Що включає в себе “модель демократії” на відміну від “форми демократії”.Назвіть історично перші форми демократії, вкажіть на їх особливості.3. Назвіть основні критерії визначення ступеня демократизму держави заА.Лейпхартом.4. Назвіть держави стійкої демократії та їх основні характеристики, беручи доуваги критерії А. Лейпхарта.5. Вкажіть на відмінності між державами стійкої демократії.6. У чому суть мажоритарної або Вестмінстерської моделі демократії ? Назвітьїї основні елементи.7. Як Ви розумієте твердження: “Парламент є основним сувереном,найбільшим авторитетом у Великобританії”.8. Аналізуючи Вестмінстерську модель демократії, Аренд Лейпхарт робитьакцент: “Британська модель демократії в цілому толерантна і цивілізована”.На основі чого він робить цей висновок ?9. Чи згідні Ви з твердженням, що “в плюралістичному суспільствімажоритарна система правління приводить до диктатури більшості йгромадянського протистояння” ? Аргументуйте відповідь.10. У чому суть консенсусної моделі демократії за Арендом Лейпхартом ?Назвіть її основні елементи.11. Які країни найкраще ілюструють консенсусну модель демократії?12. Розкрийте основний принцип консенсусної демократії – поділ виконавчоївлади між всіма основними партіями та лінгвістичні пропорції дляформування виконавчої влади.13. Поясніть формулювання: “Швейцарська двопалатність парламенту, як іБельгійська, є симетричною, обидві палати мають однакову владу”.14. У політологічній літературі є дві протилежні інтерпретації основниххарактеристик американської політичної системи.Одна підкреслює подібність, Великобританії і США, об’єднуючи їхспільним поняттям “англо-американська демократія” (Г.Алмонд);Інша звертає увагу на різницю між американським президентуалізмом ібританським парламентаризмом, між американським федералізмом ібританським унітаризмом (В.Лівінгстон).- Яке ж місце посідають США в мажоритарно-консенсусній системідемократії ? Аргументуйте відповідь.15. Назвіть і проаналізуйте основні риси американської моделі демократії.16. Чому А.Лейпхарт американську модель демократії називає “проміжною” чи“змішаною” моделлю демократії ?17. Під яку модель демократії підходить Україна як президентськопарламентськареспубліка ? Якою є реальність і теоретичні прогнози ?18. Які принципи консенсусної моделі демократії реалізовані в Україні ?Література1. Варламова Н., Пахоменко Н. Суспільний консенсус: підходи до проблеми //Государство и право. – № 9. – 1992.

2. Грозіцька Т. Консенсусна теорія демократії. Оптимальна модель дляУкраїни // Нова політика. – № 5. – 1998.3. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28червня 1996 року. – К, 1996.4. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах. Сравнительноеисследование. – М.: Аспект Пресс, 1997.5. Лейпхарт А. Конституционные альтернативы для новых демократий //Полис. – № 2. – 1995.6. Шведа Ю.Р. Моделі демократії Аренда Лейпхарта // Студії політологічногоцентру “Генеза”. – 1995. – № 4.Тема15. Перехід до демократії в посткомуністичних країнах(2 год.)План1. Теорія переходу або транзитології. Три хвилі демократизації заСамуелем Хантінгтоном.2. Загальні і специфічні риси переходу до демократії. Основні суперечностіперехідного періоду.3. Основні групи посткомуністичних політичних систем, їх ознаки. Фазипосткомуністичної трансформації за З.Бжезінським.Реферати:1. Суть процесу демократизації та його основні суперечності.2. Соціально-гуманітарний вимір переходу до демократії.3. Умови і можливості демократичного розвитку.Поясніть слова:Перехід до демократії, транзитологія, демократизація,трансформація, протодемократія, псевдопарламентаризація, новідемократії.Оригінальні висловлювання про перехід до демократії:“Під демократією розуміється реальне визнання громадянських іполітичних прав, там, де це необхідно... повна трансформація, метою якої євідновлення громадянського суспільства. Відбувається формування суспільнихгруп, одночасно виробляються чи адаптуються основні демократичніінститути і процеси, які характеризують політичну систему, наприклад, такіяк електоральні закони і система відносин між законодавчою і виконавчоювладами”. Л.Марліно“Новітні перетворення (чи хоча б спроба їх здійснення і навіть сам процеспошуку) й у країнах колишнього Радянського союзу та колишнього“соціалістичного табору” органічно “вписуються” в контекст “першої

глобальної революції”. Саме вона є стрижнем сучасної доби”. Член Римськогоклубу Д. Наслайнер (Іспанія)“На відміну від країн, які переходили до ринку і демократії вминулі епохи, посткомуністичні країни не можуть реформуватисястихійно, “знизу”. Основним інструментом соціальних перетвореньє держава, а також інші політичні інститути: партії, громадськірухи та асоціації”. П.Пугачов, А.І.Соловйов“Східна Європа складається з протодемократій. Це політичні системи, вяких можна побачити парламенти, партії, вибори, відкритість обговореннятих чи інших проблем, незалежні ЗМІ. Разом з тим, ні громадська думка, нісистема прийняття політичних рішень не відображають рівних можливостей,терпимості і громадського контролю, що є характерним для демократичногосуспільства”. Д.Нельсон“При певних умовах президентська система може легко “скотитись” дотієї чи іншої форми авторитаризму. Вибрані прямим голосуванням президентив декількох посткомуністичних країнах сконцентрували в своїх руках значнукількість владних повноважень і добились маргиналізації не тільки парламенту,але й самого принципу правління закону і порядку, заснованого на законі”.K.Zakosek“Чим вищий економічний добробут нації, тим більше шансів, що вонабуде дотримуватися демократичного шляху розвитку”. С.Ліпсет“Економічна криза одна із найпоширеніших загроз демократичноїстабільності”. А.ПшеворськийПроблемні питання:1. В чому суть “теорії переходу” ? Хто започаткував цю теорію ?2. Назвіть і розкрийте три хвилі демократизації, які подає американськийполітолог Самуел Хантінгтон.3. Як співвідносяться між собою такі поняття, як “перехід до демократії”,“трансформація”, “демократизація” ? Розкрийте їх зміст.4. У процесі демократизації суспільства існує ряд основних суперечностей, якінеобхідно розв’язати. Назвіть основні групи суперечностей розвитку уперехідний період.5. У літературі виділяють основні риси політичних систем посткомуністичнихкраїн. Назвіть і розкрийте їх.6. Поясніть, чому перехід до демократії, що починається одночасно і приззовні однакових чи дуже подібних умовах, в одних країнах відбуваєтьсяуспішно, а в других – ні. Від чого залежить успіх демократичнихперетворень ?7. Як показали дослідження зарубіжних та українських політологів, процеспереходу до демократії посткомуністичних країн має декілька фаз, яківідрізняються певними змінами у політичному житті, економіці та ін.

Назвіть фази посткомуністичної трансформації та відповідні їм зміни заЗ.Бжезінським.8. Які чинники впливають на успіх трансформаційних процесів ?9. Демократичний розвиток посткомуністичних країн вимагає відповіді напитання, який тип партійної системи найбільш адекватно відповідаєситуації в цих країнах – установлення і зміцнення системи з трьома-чотирмаосновними партіями чи кількість політичних партій не має значення. Якаваша точка зору на цю проблему ?10. Чи згідні ви з твердженням, що “надмірно домінуюча політична сфера можестати серйозною причиною нестабільності політичної і соціальної систем упосткомуністичних країнах” ? Аргументуйте свою відповідь.11. У вітчизняній та зарубіжній літературі на основі узагальнення досвідудеяких посткомуністичних країн зроблено висновок, що парламентськасистема сприяє процесу демократизації у більшій мірі, ніжнапівпрезиденська. Яка Ваша точка зору на цю проблему ?12. Важливим чинником переходу до демократії є міжнародний зовнішнійфактор. Вкажіть шляхи його впливу на демократичні перетворення.Література1. Васович В. Переход к демократии в посткомунистических странах(парадоксы перехода – демократизации) // Вестн. Моск.ун-та. Сер 18.Социология и политология. –1998. – № 2.2. Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократизация и ее проблемы в ВосточнойЕвропе // Вопросы философии. – 1990. – № 9.3. Новые предостережения Римского клуба // Диалог. – 1992. – № 6-7.4. Давимука С.А., Колодій А.Ф., Кужелюк Ю.А., Харченко В.І. Політичнірежими сучасності та перехід до демократії: Монографія. – Львів, 1999.5. Сіденко С. Гуманітарний капітал в стратегії посткомуністичних перетворень// Політична думка. – 1999. – № 1-2.6. Соловйов О. Культура російської еліти: спокуса конституціоналізмом //Політична думка. – 1999. – № 1-2.7. Сорос Джордж. Утвердження демократії. – К.: Основи, 1994.8. Фейгельсон К. Монголія: демократія кочівників // Політична думка. – 1999.– № 1-2.9. Хенкин С. Три консенсуса на пути к демократии // Полис. – 1993. – № 2.10. Шемшученко Ю. Сила демократії у силі влади ? // Віче. – 1995. – № 6.Тема 16. Особливості й труднощі посткомуністичноїтрансформації в Україні(2 год.)План1. Особливості посткомуністичної трансформації в Україні.2. Труднощі й парадокси демократизації в Україні.3. Напрями демократизації політичної влади в Україні.

Реферати:1. Алексіс де Токвіль про загрози демократії в перехіднихсуспільствах.2. Утвердження ідеологічного та політичного плюралізму в Україні.3. Підвищення ролі громадської думки у функціонуванні політичної влади вУкраїні.Поясніть слова:Тоталітаризм, авторитаризм, охлократія, анархічний політичнийрежим, псевдопарламентаризм, клептократія, геростратократія,парадокси демократії.Оригінальні висловлювання про перехід до демократіїв Україні:“Україна здійснює перехід, по-перше, від колоніальногостатусу на шлях самостійного розвитку і, по-друге, відтоталітарно-монопольного управління методами прямогорозпорядництва (командно-адміністративна система) довизначення державних пріоритетів, виходячи із суспільних потреб”.В.Малес“Перехідний період в Україні став не стільки часом утвердженнядемократії, скільки етапом повільного та болісного розпаду тоталітаризму”.А.Козелюк“Відсутність інститутів громадянського суспільства ігромадянської ментальності, відчуження влади від більшостілюдей, неможливість для самих громадян контролювати владуправителів і впливати на ухвалення рішень, від яких вони(громадяни) залежать, – усе це характерно для сучасногопосткомуністичного українського суспільства”. В.Полохало“Концептуальні підходи до посткомуністичних трансформаціймають бути скориговані у бік збереження і розвитку“гуманітарного капіталу”, що означає міру втіленої в людиніздатності забезпечувати дохід, характеризує вроджені здібності італант, а також освіту і набуту кваліфікацію”. С.Сіденко“Передбачити напрямки подальшої еволюції політичногорежиму сучасної України досить складно, тому що характер цієїеволюції залежитиме від великої кількості факторів (в тому числі івипадкових)... Однак з достатньо високим ступенем вірогідності

можна припустити, що збережеться тенденція до посилення тогочи іншого роду реформаційного авторитаризму”. В.ЯкушикПроблемні питання:1. У політологічній літературі виділяють такі рисипосткомуністичних країн: ліберально-демократичнаконституційна основа; невизначений характер держави;підпорядковане становище закону і правосуддя; елітиськийхарактер і недостатня керованість з боку політичної системиправлячої еліти; тенденція до авторитаризмунапівпрезидентської системи влади; тенденції, які заважаютьпроцесу становлення демократичного парламентаризму;відсутність незалежних ЗМІ; недостатньо розвинутегромадянське суспільство.- Які, з цих рис, на Вашу думку, посткомуністичних країн єхарактерними для України ?- Назвіть специфічні риси переходу України до демократії ?2. Назвіть і розкрийте основні чинники, що зумовлюютьспецифіку і складність переходу до демократії в Україні.3. Існують різні типи суперечностей у процесі демократизаціїукраїнського суспільства. Одні – переважно структурні ігенетичні; інші – суперечності між старими і новими, характернідля кожного перехідного періоду; треті – суперечності, яківиникають внутрі нового порядку.- Згрупуйте суперечності переходу до демократії в Україні.4. У чому вбачаєте потенційні загрози для української демократії ?5. У політологічній літературі політичний режим правління сучасноїУкраїни характеризується як “змішаний”, в якому поєднуються ознаки всіхосновних різновидів політичних режимів. Назвіть ознаки:а) демократичного політичного режиму, притаманні Україні ...;б) авторитарного політичного режиму, притаманні Україні ...;в) тоталітарного політичного режиму, притаманні Україні ...;г) анархічного політичного режиму, притаманні Україні ...;д) охлократичного політичного режиму, притаманні Україні ...6. Посткомуністична реальність в Україні різноманітна і суперечлива,характеризується парадоксальним розвитком. З одного боку, відбулисязначні зміни не тільки в Конституції, але й у реальному політичному житті(змінився основний принцип організації влади на основі її розподілу;відбулися структурні реформи парламенту та уряду; відбувається новийспосіб відбору еліти, реформується виборча система , органи служб безпеки,інформаційної системи та ін., а з другого боку, на практиці є істотнівідхилення від проголошених конституційно-нормативних основ.- Назвіть ці відхилення.

7. Державна влада в Україні нерідко піддається впливу, тиску різнихполітичних сил і груп, тому часто не спроможна послідовно проводитипевний політичний курс, навіть якщо він правильно вироблений.- В чому це проявляється ?8. В Україні спостерігається недостатня компетентність і раціональністьполітичної еліти. З одного боку, широко “імпортуються”, запозичуютьсяпевні ліберальні і неоліберальні принципи і цінності, а з іншого –підтримуються традиційні, застарілі моделі діяльності.- Назвіть конкретні приклади.9. В залежності від статусу і ролі парламенту в посткомуністичних країнах влітературі виділяють 3 типові парламентські ситуації: надмірнапарламентаризація (вся політична активність зводиться до боротьби міжпарламентськими партіями, виключаються інші суб’єкти із політичногожиття і як результат – населення незадоволене і парламентом, і партіями;недостатня парламентаризація (парламенти маргиналізовані, слабкі,недосить авторитетні, неефективні політичні інститути, а тому не єсферою міжпартійної боротьби і діяльності партій. Партії ведутьпозапарламентську боротьбу; псевдопарламентаризація(характеризується формальною великою парламентською активністю безадекватного втілення парламентських рішень на практиці. Цепояснюється слабкістю парламенту в загальній структурі влади).- Назвіть показові приклади таких парламентських ситуацій.- Що є характерним для України ?10. Одним із парадоксів посткомуністичного розвитку в Україні є надмірнапартизація і недостатня укоріненість партій і партійної системи у політичне,соціальне життя, а також недостатньо розвинута система груп інтересів ігруп тиску.- Що може сприяти усуненню цих парадоксів ?11. На шляху становлення української демократії існує ряд перешкод,зокрема:- низький рівень політичної культури населення;- відсутність усвідомленої необхідності і потреби постійно захищати своїправа і свободи;- зневажливе ставлення до Конституційних основ державності.- Які ще ? Назвіть і розкрийте.Література1. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. – М., 1993.2. Вовканич С. Посттоталітарний розвиток // Нова політика. – 1997.– № 2.3. Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільноїтрансформації. – К., 1998.4. Кульчицький С. Еволюція державного устрою в Україні: від тоталітаризмудо демократії // Віче. – 1997. – №1.5. Лісничук О. “Кланова демократія” в Україні: привид чи реальність //Розбудова держави. – 1997. – № 11.

6. Литвин В. Громадська думка у політичному та політологічному контексті //Філософська і соціологічна думка. – 1994. – №3-4.7. Пахомов Ю. Криза перехідного періоду. Надовго ? // Віче. – 1993. – № 11.8. Політична система та політичні режими // Політична думка. –1993. – № 1. –С. 20-21.9. Рудич Ф. Коли проголошують демократію, зайве питати, що воно таке //Віче. – 1994. – № 11.10. Садовенко А. Соціальне партнерство – об’єктивна потреба розбудовидемократичної України // Розбудова держави. – 1995. – № 7-8.11. Томенко М. Українська перспектива: історико-політологічні підстависучасної державної стратегії. – К.: Логос, 1995.12. Україна посткомуністична: суперечності та перспективи соціальнополітичногорозвитку // Політична думка. – 1993. – № 1.Питання на екзаменз курсу “ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ”

1. Багатозначність поняття “демократія”.2. Нормативний та емпіричний підходи до з’ясування сутідемократії. Поліархія Р.Даля.3. Критерії та принципи демократії, їх взаємозв’язок.4. Закономірності розвитку форм демократії. Проблема періодизаціїісторії демократії.5. Первісна (потестарна) демократія як перша історична формапрямої демократії, її риси.6. Військова демократія. Л.Г.Морган про своєрідність військовоїдемократії.7. Становлення та основні етапи розвитку афінської демократії.8. Політичні реформи Солона, їх суть.9. Розвиток афінської демократії, її інституалізація при правлінніКлісфена.10. “Золотий вік” афінської демократії при Періклі. Суть реформПерікла.11. Причини кризи афінської демократії та форми її прояву.13. Арістотель як теоретик полісного народовладдя.14. Оцінка афінської демократії (Сократ, Платон, Г.Гегель).15. Зародження та еволюція демократичних інститутів уСтародавньому Римі.16. Особа римлянина та можливості її участі в політичному житті.17. Історичне значення римської демократії, її криза.18. Критика Йозефом А.Шумпетером класичної доктрини демократіїв праці “Капіталізм, соціалізм, демократія”.19. Східна деспотія і “східна демократія”. Витоки демократичнихтрадицій на Сході.20. Економічні, соціальні, духовні основи “східної демократії” і“східної деспотії”.21. “Вічева демократія”. Розвиток вічевої демократії в Україні.22. Розвиток станово-представницької демократії в епохусередньовіччя. Зародження парламентаризму.23. Міські комуни середньовіччя як осередок розвитку демократії.24. Політична культура українців та її роль у державотворенні.В.Липинський про основні чинники її формування.25. Народоправний, демократичний характер державного життя уКиївській Русі: основні засади.26. Традиції українського державотворення на території сучасноїУкраїни.27. Базові цінності західної цивілізації як основи демократичногоправління. М.Вебер про основні фактори, які сформували “духкапіталізму”.28. Концепція “економічної людини” (А.Сміт, М.Вебер, В.Зомбарт).

29. Принцип суверенітету народу як ядро демократії. ПоглядиК.Поппера на принципи суверенітету народу.30. Принцип більшості та форми його реалізації.31. Право меншості на опозицію, її різновиди. Принцип більшості іменшості у розумінні Карла Поппера.32. Політичний плюралізм як універсальний спосіб забезпеченнядемократії, його ознаки. Культура плюралізму.33. Принцип свободи і права людини. Права й свободи людини ігромадянина в Конституції України.34. А. де Токвіль про свободу і рівність у праці “Про демократію вАмериці”.35. Три види загроз, яких мусить остерігатися демократичнесуспільство (за А. де Токвілем)36. Смисл поняття “звичаї” як опори демократії за А. де Токвілем.37. Принцип розподілу влади як важливий атрибут демократії. Ідеярозподілу влади в творах Дж.Локка і Ш.Монтеск’є.38. Парламентаризм як політичний інститут, його елементи.Структура парламентів.39. Місце парламенту в системі функціонального розподілу влади вУкраїні.40. Групи інтересів: поняття, типологія і функції. Лобі.41. Моральні цінності демократії.42. Закони функціонування ідеології (за П.Флоєром).43. Демократія класичного лібералізму в працях Джона СтюартаМіля.44. Поширення ліберальних ідей в Україні (М.Драгоманов,Б.Кістяківський).45. Ліберальна модель демократії, її риси та слабкі сторони.46. Р. Даль про основні ознаки ліберальної демократії.47. Й. Шумпетер – основоположник сучасних теорій демократії. Сутьдемократичного методу.48. Умови успіху демократії за Й.Шумпетером.49. Й.Шумпетер про придатність капіталізму для забезпеченняфункціонування демократичного методу.50. Проблема демократії і людської свободи в праці ФрідріхаАвгуста фон Гаєка “Дорога до рабства”.51. Колективістська, ідентитарна теорія демократії, її ознаки.52. “Соціалістична теорія демократії”. Й. Шумпетер про причиниобмеження демократії в соціалістичному суспільстві в праці“Капіталізм, соціалізм і демократія”. Уроки комуністичнихекспериментів.53. Соціал-демократична теорія демократії.54. Плюралістична теорія демократії, її особливості та ознаки.

55. Слабкі сторони плюралістичної теорії демократії.56. Елітарна теорія демократії.57. Партиципаторна або учасницька теорія демократії.58. Концепція “інтегральної технодемократії” М.Бунге.59. Економічна теорія демократії.60. Суть і принципи порівняльного аналізу моделей демократії.61. Моделі демократії за А. Лейпхартом: їх суть.62. Мажоритарна модель демократії. Модель демократіїВеликобританії.63. Американська модель демократії.64. Консенсусна модель демократії (Швейцарія, Бельгія).65. Характеристика держав стійкої демократії за А. Лейпхартом.66. Французька модель демократії.67. Оптимальна модель демократії для України.68. Китайська модель реформування тоталітарної політичноїсистеми.69. Умови і суперечливі фактори розвитку демократії в країнах“третього світу” за А.Лейпхартом.70. Циклічна модель демократизації.71. Три хвилі демократизації за С.Хантінгтоном.72. “Перехід” до демократії як тип суспільної трансформації та йогоосновні стадії.73. Фази посткомуністичної трансформації за З.Бжезінським.74. Класифікація країн за темпами демократичних перетворень.Основні риси посткомуністичних країн.75. Особливості і труднощі посткомуністичної трансформації вУкраїні.76. Основні суперечності в процесі демократизації суспільства.77. Різноманітність і суперечливість посткомуністичної реальності.78. Умови і можливості демократичного розвитку.79. Політична культура як передумова демократії.80. Свобода: суть, структура. І. Берлін про дві концепції свободи.81. Три типові парламентські ситуації в процесі посткомуністичноїтрансформації.82. Напрямки демократизації політичної влади в Україні.83. Суть і функції виборів у демократичному суспільстві.84. Основні принципи вільних демократичних виборів.85. Виборчі системи. Виборча система в Україні.Тематика курсових робітз курсу “ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ”1. Демократія: політичний ідеал і політична практика.

2. Політичний плюралізм як принцип демократії: поняття і джерела.3. Демократія і свобода. Ісая Берлін про дві концепції свободи.4. Особа і держава: проблема взаємовідносин.5. Демократія і громадянське суспільство.6. Теоретичні засади розвитку українського парламентаризму.7. Моральні цінності демократії.8. Афінська демократія та причини її кризи.9. Середній клас як соціальна основа демократичного суспільства.10. Тоталітаризм і демократія : конфлікт віку.11. Націоналізм і демократія.12. Культура і демократія.13. Елітизм і демократія.14. Демократія і самоврядування.15. Політичні трансформації в Центрально-східній Європі та Україні:порівняльний аналіз.16. Права людини: нормативне забезпечення існування демократії.17. Права людини в українських державах ХХ ст.18. Демократія та економіка.19. Засоби масової інформації і демократія.20. Вибори як невід’ємний елемент демократії.21. Ліберальна модель демократії.22. Китайська модель реформування тоталітарної політичноїсистеми.23. Консенсусна модель демократії.24. Моделі демократії в творах Аренда Лейпхарта.25. Лібералізація недемократичних режимів як передумова переходудо демократії.26. Єдність прав і обов’язків – політичний принцип демократичногосуспільства.27. Демократія та дисципліна : суть і взаємозв’язок.28. Толерантність як принцип демократичного суспільства.29. Еволюція державного устрою в Україні : від тоталітаризму додемократії.30. Умови успіху демократії в праці Йозефа Шумпетера “Капіталізм,соціалізм і демократія”31. Ідеї демократії в праці Карла Поппера “Відкрите суспільство тайого вороги”.32. Моральні цінності демократії в творах Алексіса де Токвіля.33. Недоліки американської системи демократії в творах Алексіса деТоквіля та Майкла Паренті.34. Демократія і бюрократія : взаємозв’язок між ними.

Тематика дипломних робітз курсу “ТЕОРІЯ ДЕМОКРАТІЇ”1. Демократія: політичний ідеал і політична практика.2. Політичний плюралізм як принцип демократії: поняття і джерела.3. Теоретичні засади розвитку українського парламентаризму.4. Політична еліта і демократія. Особливості формування і динамікарозвитку політичної еліти в Україні.5. Толерантність як принцип демократичного суспільства.6. Інститут парламентаризму в Україні: суть і витоки.7. Групи тиску в українській політиці: структура, механізмидіяльності, ефективність.8. Суть, мета і завдання політичного маніпулювання масовоюсвідомістю.9. Політична культура як фактор демократизації суспільства.10. Політичне відчуження: суть і шляхи подолання.11. Свобода як основна політична цінність.12. Середній клас як соціальна основа демократичного суспільства.Методичні рекомендації до написання і захистудипломних робіт з політологіїІ. Загальні вимоги до дипломної роботи

Написання і захист дипломної роботи є підсумковим етапомнавчання студента. Дипломна робота – самостійна науково-досліднаробота під керівництвом викладача.Мета дипломної роботи: систематизація, закріплення та поглибленнязнань з політичної науки; розвиток навичок формування загальнотеоретичнихпонять, аргументованого, логічного викладу основних положень; розвитокнавичок і оволодіння методикою наукових досліджень та їх зв’язок зпрактикою.При виконанні дипломної роботи студент повинен спиратися на досвідвиконання курсових робіт, результатів виробничої практики, набуті знання зінших навчальних дисциплін.Виконана дипломна робота включає такі етапи: а) вибір теми та розробкаграфіка виконання дипломної роботи; відбір і вивчення літератури по темі іскладання плану дипломної роботи; написання й оформлення роботи;підготовка до захисту і захист дипломної роботи.ІІ. Вибір теми дипломної роботиСтудент має право вибору теми дипломної роботи з тематики, яка щорокурозробляється і затверджується кафедрою. З дозволу кафедри студент можевиконувати тему, не зазначену в переліку.Зміна затвердженої теми допускається лише як виняток, коли таку потребуналежно обгрунтовано студентом і керівником.Керівник дипломної роботи допомагає студентам складати план роботи,календарний графік її виконання, підібрати необхідну літературу, систематичнопроводить переддипломні семінари, консультації, перевіряє виконану роботу якчастинами, так і в цілому.ІІІ. Етапи виконання студентами дипломної роботиНа підготовчому етапі студент підбирає літературу іконспектує. На основі вивчення матеріалу теми студент складаєорієнтовний план та узгоджує з керівником. Одночасно складаєкалендарний графік написання роботи.Дипломна робота повинна мати таку структуру:а) план;б) зміст, де вказується обсяг кожної частини роботи;в) вступ у якому зазначається актуальність теми, обгрунтовуєтьсятеоретичне і практичне значення проблеми, аналізується стан її розробки влітературі, вказується мета, а також структура роботи.Основна текстуальна частина складається з розділів, поділених напараграфи.У висновку робляться підсумки, конкретні пропозиції щодоудосконалення положень з проблем політичної науки, їх практичногозастосування.Відповіді на питання плану повинні бути повними, чіткими, без повтореньі дублювання.В тексті назва кожного питання плану повторюється або зазначається влогічній послідовності порядковим номером.З проблем теми рекомендується відображати різні погляди вчених,висловлювати своє ставлення до відповідної проблеми. В тексті наводити

джерела з назвою автора, назви праці, місце видання, видавництва, рокувидання, сторінки. Дослівне переписування джерел без посилання на них недопускається. Назви наукових праць подають мовою оригіналу.Оформлення дипломної роботиПісля схвалення науковим керівником рукопису дипломноїроботи вона повинна бути написана або надрукована на аркушахбілого паперу формату А-4 (210х297) з дотриманням полів (30 мм –лівого, 10 мм – правого, 25 мм – верхнього, 20 мм – нижнього), зінтервалами 2.Титульна сторінка є першою сторінкою, але не нумерується.На другій сторінці дається план роботи, а на третій – зміст, з цифровимпозначенням сторінок складових частин роботи. Вступ та інші структурнічастини роботи починаються з нової сторінки. Всі сторінки нумеруютьсясуцільно.В кінці роботи – список використаних джерел, спеціальна літератураподаються в алфавітному порядку.Дипломна робота повинна бути написана грамотно, розбірливим почеркомабо надрукована на машинці чи на комп’ютері.Робота переплітається (всі її складові частини, крім відгуку науковогокерівника) і підписується.Зареєстровану на кафедрі роботу передають науковому керівнику.Схвалену науковим керівником роботу завідувач кафедри допускає до захисту.Коли завідувач не вважає за можливе допустити до захисту роботу, то цепитання розглядається на засіданні кафедри з участю керівника. Протоколзасідання кафедри подається через декана факультету на затвердження ректору.Дипломна робота, допущена до захисту кафедрою, скеровується нарецензію. Рецензентами можуть бути наукові працівники і викладачі іншихвузів і факультетів, працівники наукових та інших установ і організацій.Дипломна робота з відгуком керівника, а також рецензією, з якоюознайомився дипломник, направляється в Державну екзаменаційну комісію(ДЕК) для захисту.ІV. Захист дипломної роботи1. Порядок захисту визначається Положенням про Державні екзаменаційнікомісії.2. До захисту студент готує доповідь, яка повинна містити короткий, алечіткий виклад основних положень роботи: вибір теми, її мету таактуальність, основний зміст роботи, одержані висновки і пропозиції. Часдля доповіді визначається ДЕК.При підготовці до відповіді на запитання членів ДЕКстудент може користуватись своєю дипломною роботою.3. Результати захисту дипломної роботи визначаються ДЕК на закритомузасіданні та оголошуються на відкритому засіданні.4. У тих випадках, коли захист дипломної роботи визнаний незадовільним,ДЕК приймає рішення відповідно до Положення про Державніекзаменаційні комісії.

КОНТРОЛЬНІ ТЕСТИ1. У сучасній політологічній літературі під демократієюрозуміють :а) народовладдя;б) форма держави;в) принцип організації політичних партій і громадських організацій;г) політичний режим, політична цінність, політичний світогляд.- Вкажіть, в якому пункті є суперечність у трактуванні демократії.2. Авторами наступних висловлювань є :Ф.Вольтер; А.Лінкольн; В.Гавел; А.Токвіль; М.Бердяєв;М.Драгоманов; У.Черчіль.а) “Мені ненависна Ваша точка зору, але я готовий віддати життя зате, що б Ви могли її висловити” (...........................)б) “Демократія, в певному розумінні цього слова, завжди була небільше, ніж ідеал. До неї можна наближатися як до лінії горизонту,кращим чи гіршим способом, але осягнути її повністю не можна”(............................)в) “Ніщо в світі не є таким плодотворним, як мистецтво бутивільним, але нічого немає складнішого як вміння користуватисяцією свободою” (......................)г) “Демократія – правління народу, вибране народом, для народу”(...........................)

д) “Демократію дуже часто розуміють навпаки, не ставлячи її узалежність від внутрішньої здатності до самоуправління, відхарактеру народу і особистості ... Натовп, маса не є демократія;демократія – це перетворення хаотичної кількості у деякусамодисципліновану якість” (...........................)ж) “Багато з тих політиків, які розпочинали свою кар’єру зрадикального спрямування, і навіть з барикад, ставали врешті-рештдеспотами під приводом спасіння держави” (......................)з) “Демократія – не найкраща форма правління, хоч кращої поки щолюдство не придумало” (............................).3. Основними принципами демократії є:а) суверенітет народу;б) воля більшості;в) право меншості на опозицію;г) виборність та змінність керівних органів.- Які ще ? Допишіть.а) ...................б) .................... і т.д.4. Важливий принцип демократії – принцип розподілу владивперше був обгрунтований у творі :а) “Еміль, чи про виховання” Ж.Ж.Руссо;б) “Левіафан” Т.Гобса;в) “Німецька ідеологія” К.Маркса і Ф.Енгельса;г) “Про дух законів” Ш.Монтеск’єк.5. Місцю людини в демократичній правовій державі відповідаєформула:а) держава – суспільство – людина;б) людина – суспільство – держава.6. Утвердження демократичного суспільства вимагаєформування культури плюралізму. Культура плюралізму –це:а) врахування лише власних інтересів у політичній боротьбі;б) силовий тиск на опонента;в) уважне і доброзичливе вивчення поглядів партнера;г) здатність до “співпереживання”;д) розглядати опонента крізь призму “презумції винності”.7. Особливостями полісної демократії є :а) домінування форм прямої демократії;

б) поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову;в) моністичний характер політичного життя;г) більшість населення не має політичних прав.8. Особливостями демократії Нової доби є :а) розширення кола осіб, які беруть участь в управлінні державнимита суспільними справами;б) поява політичних партій, організацій, асоціацій;в) істотна роль звичаєвого права у функціонуванні інститутівдемократії;г) формування інститутів представницької демократії.9. Основними характеристиками сучасної демократії є :а) конституційний захист прав і свобод людини та громадянина;б) однопартійна система;в) утвердження ідеологічного та політичного плюралізму;г) наявність державної ідеології.10. Теорія поліархії розроблена :а) Г.Алмондом;б) А де Токвілем;в) Р.Далем;г) А.Пшеворським.11. Абсентиїзм – це ..........а) форма ухилення виборців від участі у голосуванні;б) особливі політичні якості лідера;в) ідея безвладдя, бездержавності суспільства.12. Важливою функцією груп інтересів є :а) інформування органів, які приймають політичні рішення зконкретних питань, орієнтовані на інтереси громадян;б) перетворення думок і поглядів у конкретні формули і вимогиконкретної організації;в) узгодження шляхом дискусій різноманітних вимог і встановленняміж ними певної ієрархії.Які ще ? Допишіть.а) ............................б) ........................... і т.д.13. Основними положеннями теорії демократії Й.Шумпетера є :а) Демократія не управління народу. Замість народу на авансценувиходить індивід, який бореться за владу, а народ голосує;

б) Пряма участь усіх у політичному процесі;в) Демократичний самоконтроль як елемент політичної культури;г) Середній клас як соціальна база демократії.14. Основними положеннями плюралістичної теорії демократії є:а) єдність влади;б) мінімальна роль держави у суспільстві;в) дифузія влади;г) держава як арбітр, що встановлює правила гри.15. Основними положеннями елітарної теорії демократії є :а) народ повинен довіряти представляти його інтреси і прийматиполітичні рішення професійним політикам;б) клас, який панує економічно, він же панує і політично, а такожмає право приймати політичні рішення.в) ірраціональність і спонтанність органічно властиві народу;г) як найширша участь громадян у політичному житті.16. Основними положеннями партиципаторної теорії демократіїє:а) людина – явище раціональне;б) демократію треба захистити від народу;в) роль політичних партій у політичному процесі;г) поєднання принципу прямої і представницької демократії.17. Основними ознаками мажоритарної моделі демократії є :а) багатопартійна система;б) плюральна (мажоритарна) система виборів;в) злиття влади при домінуючій ролі Кабінету Міністрів;г) неписана Конституція.д) пряма демократія.18. Основними ознаками змішаної (США) моделі демократії є :а) концентрація влади у виконавчих структурах;б) міністрів призначає президент;в) чіткий розподіл влади із системою стримувань і противаг;г) інститут “великих коаліцій”.19. Основними моделями консенсусної моделі демократії є :а) двопартійна система;б) пропорційне представництво;в) збалансована двопалатність;г) поділ виконавчої влади між усіма великими партіями.

20. Основними інститутами демократії є :а) засоби масової інформації;б) система місцевого самоврядування;в) інститут прямої і представницької демократії;Які ще ? Допишіть.21. Демократія – благо лише тоді, коли її відповідає політичнакультура і ментальність народу. Це :а) наявність у суспільстві консенсусу з основних питань суспільногожиття;б) взаємна відповідальність держави та особи;в) моральна готовність до самообмеження і самодисципліни, уважнеставлення до думок інших людей, толерантність.Що ще ? Допишіть.22. Основними загрозами демократії у перехідних суспільствах є:а) діяльність опозиції;б) встановлення диктатури особи, клану;в) егоїзм групових інтересів;г) утвердження ідеологічного та політичного плюралізму;д) посилення влади за рахунок обмеження політичних свободгромадян.23. Основними технологіями демократії є :а) вибори;б) голосування;в) референдум;г) плебісцит;д) переговори.24. Основними причинами кризи афінської демократії є :а) економічні ...;б) соціальні ...;в) духовні ...Напишіть.25. Суть політичних реформ Солона:а) політична влада повинна бути пропорційною особистому вкладуна користь суспільства;б) заборона продажу в рабство за борги;

в) розширення соціальної бази демократії;- Що ще ? Допишіть.26. Організаційні форми демократії :а) пряма (безпосередня);б) представницька;в) плебісцитарна;г) одноособова влада.27. Основними передумовами демократії є :а) відсутність політичного плюралізму;б) державна форма власності;в) розвинуте громадянське суспільство;г) високий рівень економічного розвитку;д) високий рівень політичної культури.28. Основними передумовами демократії в Україні є :а) розвиток парламентаризму;б) розвиток багатопартійної системи;в) розвиток гласності;г) підвищення ролі громадської думки;- Які ще ? Допишіть.а) ....................б) ................... і т.д.29. Основними положеннями соціал-демократичної теоріїдемократії є :а) солідарність;б) свобода;в) інститут президенства;г) наявність сильної і відповідальної еліти.Які ще ? Допишіть.30. Ліберальну теорію демократії розробили :а) Дж. Локк;б) Ш.Монтеск’є;в) В.Кістяківський;г) А. де Токвіль;д) В.Липинський;

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ1. Аристотель. Политика. Сочинения: в 4-х т. – Т. 4. – М.: Мысль,1983.2. Бердяев Н. Философия неравенства. – М., 1990.3. Гегель Г.В. Философия права. – М.: Мысль, 1990.4. Вебер Макс. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. –К.: Основи, 1998.5. Грушевський М. Початки громадянства (Генетична соціологія). –Відень, 1921.6. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К.:Знання, 1991.7. Дорошенко Д. Православна церква в минулому і сучасному життіукраїнського народу. – Берлін, 1940.8. Драгоманов М.В. Вибране. – К.: Либідь, 1991.9. Камю А. Бунтующий человек. – М., 1991.10. Кін Джон. Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення.– К.: І.І.С., 2000.11. Кислий П., Вайз Ч. Становлення парламентаризму в Україні. Натлі світового досвіду. – К.: Абрис, 2000.12. Коваленко Г. Людина і громада. Думки про добро і правду. – К.:Вік, 1992.13. Конституція України. – К.: Україна, 1996.

14. Липинський В. Твори. Архів. Студії / За заг. ред. РоманаЗалуцького і Євгена Зиблікевича. Твори, Т.2. – Філядельфія,Пеннсильванія, 1980.15. Липинський В. Релігія і Церква в історії України. – К.: ПБП“Фотовідеосервіс”, 1993.16. Липинський В. Україна на переломі (1657-1659 рр.) Твори. Архів.Студії / За ред. Ярослава Пеленського. – Філадельфія, 1991.17. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе. Т. 1, 2. – К.: Основи, 1994.18. Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах:сравнительное исследование / Пер. с англ. – М.: Аспект-Пресс,1997.19. Медведчук В. Социал-демократическая модель общественногоразвития и предпосылки ее становления в Украине // Полис. –1999. – № 6.20. Новак Майкл. Дух демократического капитализма. – Минск:Лучи Софии, 1997.21. Острогорский М.Я. Демократия и политичкские партии. – М.,1927.22. Паренти Майкл. Демократия для немногих. Пер. с англ. – М.:Прогресс, 1990.23. Поппер Карл. Відкрите суспільство та його вороги. Т. 1, 2. – К.:Основи, 194.24. Сорос Дж. Утвердження демократії. – К.: Основи, 1994.25. Сучасна політична філософія. Антологія. – К.: Основи, 1998.26. Токвіль Алексіс де. Про демократію в Америці. Пер. з франц. –К.: видавничий дім “Всесвіт”, 1999.27. Фромм Е. Бегство от свободы / Пер. с англ. – М.: Прогрес, 1989.28. Хайек Ф.А. Дорога к рабству. – М.: Экономика, 1992.29. Шумпетер Йозеф А. Капіталізм, соціалізм і демократія. Пер. зангл. – К.: Основи, 1995.***1. Актон Д. История свободы в античности // Полис. – 1993. – № 3.2. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильностьдемократии // Полис. – 1992. – № 4.3. Арато Е., Коен Дж. Відродження, занепад і реконструкціяконцепції громадянського суспільства // Політична думка. – 1996.– № 1.4. Арон Р. Эссе о свободах. Универсальной и единственной свободыне существует // Полис. – 1996. – № 1.5. Ашин Г.К. Элитизм и демократия // Общественные науки исовременность. – 1996. – № 5.

6. Бергер А.К. Политическая мысль древнегреческой демократии. –М., 1996.7. Богачевський Д. Проблеми демократії і еліти. – К., 1998.8. Головаха Е.И., Бекешкина И.Э., Небоженко В.С. Демократизацияобщества и развитие личности. – К.: Наукова думка, 1992.9. Граб В., Білик Ю. Місцеве самоврядування: закони і реальність //Віче. – 1998. - № 5.10. Громадянське суспільство як здійснення свободи: центральносхідноєвропейськийдосвід / За ред. А.Карася. – Львів: ЛНУ,1999.11. Гуттембергер Б. Теория демократии // Полис. – 1991. - № 4.12. Грозіцька Т. Консенсусна теорія демократії. Оптимальна модельдля України // Нова політика. – 1998. - № 5.13. Дай Т., Зинглер Л. Демократия для элиты. – М.: Юрид. лит-ра,1984.14. Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм наУкраїні: 20-30-і роки. – К.: Либідь, 1991.15. Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократизация и её проблемы вВосточной Европе // Вопросы философии. – 1990. – № 9.16. Демократия: государство и общество: Учеб. Пособие для средн.общеобраз. шк., лицеев и гимназий. – М.: Ин-т пед. систем, 1995.17. Дейко Ж. Особа і держава. Обмеження заради взаємовигоди //Віче. – 1994. – № 4.18. Эйдлин Ф. Карл Поппер и теория демократии // Философскиенауки. – 1990. – № 5.19. Камалов М.М. Демократическая политическая культура:американский опыт // Весник Московского ун-та. Серия 12.Социально-политические исследования. – 1991. – № 5.20. Каменская Г.В. Генезис идей демократии// Социс. – 1994. – № 4.21. Кіш Є. Виклик демократії // Віче. – 1998. – № 5.22. Кривенко Л. Суверенітет парламенту. Теорія і практика // Віче. –1997. – № 4.23. Ковлер А.И. Исторические формы демократи: проблемыполитико-правовой теории. – М.: Наука, 1990.24. Ковлер А.И., Смирнов В.В. Демократия и участие в политике.Критические очерки теории та истории. – М.: Наука, 1986.25. Констан Б. О свободе у древних в её сравнении со свободой усовременных людей // Полис. – 1993. – № 2.26. Кравченко І. Культура як національна мета// Віче.- 1995. - № 2.27. Кульчицький С. Еволюція державного устрою в Україні: відтоталітаризму до демократії // Віче. – 1997. – № 1.

28. Лабутина Т.Л. У истоков современной демократии. Политическаямысль английского просвещения (1689-1714 гг.). – М.: Ирис-Пресс, 1995.29. Макарычев А.С. Стабильность и нестабильность при демократии:методологические подходы и оценки// Полис. – 1958. - № 1.30. Мирский Г.И. Авторитаризм и демократия: две модели?// Полис.– 1996. - № 6.31. Мировое политическое развитие: век ХХ. – М.: Аспект-Пресс,1995.32. Ноттурно Марк Амадей. Відкрите суспільство та його вороги:суспільство, влада і бюрократія // Політична думка. – 1996. – 3-4.33. Остром В. Демократия и самоуправление // Государство и право.– 1994. – № 4.34. Політичні режими сучасності та перехід до демократії. – Львів,1999.35. Політологія / За ред. О.І.Семківа. – Львів: Світ, 1994.36. Політологія. Кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.: Хрестоматія /За ред. О.І.Семківа. – Львів: Світ, 1996.37. Плюралізм: Вопросы теории и практики. – М.: Изд-во Москов.ун-та, 1989.38. Перегудов С.П. Новейшие тенденции в изучении отношенийгражданского общества и государства // Полис.– 1998. – № 1.39. Права людини. Підручник для 10-11 кл., ліцеїв та гімназій. – К.:Право, 1997.40. Салмин А.М. Современная демократия: генезис, структура,культурные конфликты. – М.: Наука, 1992.41. Сартари Джованни. Вертикальная демократия (Меньшинства иэлиты. Полиархия в её нормативном определении // Полис. –1992.42. Соловйов Ерік. Толерантність як новоєвропейська універсалія //Політична думка. – 1996. – № 3-4.43. Скиба В. та ін. Вступ до політології: Екскурс в історію правничополітичноїдумки / Скиба В., Горбатенко В., Туренко В. – К.:Основи, 1998.44. Трипольський В. Демократія і влада // Віче. – 1997. – № 1.45. Українська державність у ХХ ст. Історико-політологічний аналіз.– К.: Політична думка, 1996.46. Федоренко Г. Український парламентаризм і історичні паралелі //Віче. – 1997. – № 4.47. Фридман М. Четыре шага к свободе // Общественные науки исовременность. – 1991. – № 3.

48. Хальота А. Щодо захисту конституційних прав шляхомзвернення до Уповноваженого Верховної Ради України з правлюдини // Право України. – 2000. – № 3.49. Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм. – К.: Основи, 1993.50. Шапиро И. Демократия и гражданское общество // Полис. – 1992.– № 4.51. Шапиро В. Введение в типологию либерализма // Полис. – 1994.– № 3.52. Шведа Ю. Моделі демократії Аренда Лейпхарта // Студіїполітологічного центру “Генеза”. – 1995. – № 4.53. Шемчушенко Ю.С. Теоретичні засади розвитку українськогопарламентаризму // Віче. – 1997. – № 12.54. Шефер Л. Социальная философия и философия историиК.Р.Поппера // Вестник Москов. ун-та. Серия 7. Философия. –1994. – № 3.55. Шмиттер Ф., Карл Т. Что есть демократия... и чем она не является// Диалог. – 1993. – № 2.56. Ян Э. Демократия и национализм – единство или противоречие ?// Полис. – 1996. – № 1.