29'2009 «история науки и техники - НТБ НТУ "ХПІ ...
30.11.2012 • Views
Share Embed Flag

29'2009 «история науки и техники - НТБ НТУ "ХПІ ...

29'2009 «история науки и техники - НТБ НТУ "ХПІ ...

29'2009 «история науки и техники - НТБ НТУ "ХПІ ...

SHOW MORE
SHOW LESS
ePAPER READ
DOWNLOAD ePAPER
library.kpi.kharkov.ua

Create successful ePaper yourself

Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.

START NOW

ВЕСТНИК<br />

НАЦИОНАЛЬНОГО ТЕХНИЧЕСКОГО<br />

УНИВЕРСИТЕТА «ХПИ»<br />

Сборн<strong>и</strong>к научных трудов<br />

Темат<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й выпуск <strong>29'2009</strong><br />

«ИСТОРИЯ НАУКИ<br />

И ТЕХНИКИ»<br />

Издан<strong>и</strong>е основано Нац<strong>и</strong>ональным техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>м ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тетом<br />

«Харьковск<strong>и</strong>й пол<strong>и</strong>техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тут» в 2001 году<br />

Государственное <strong>и</strong>здан<strong>и</strong>е<br />

Св<strong>и</strong>детельство Госком<strong>и</strong>тета по <strong>и</strong>нформац<strong>и</strong>онной пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ке Укра<strong>и</strong>ны<br />

КВ № 5256 от 2 <strong>и</strong>юля 2001 года<br />

КООРДИНАЦИОННЫЙ СОВЕТ:<br />

Председатель: Л.Л.Товажнянск<strong>и</strong>й, д-р техн. наук, проф.<br />

Секретарь коорд<strong>и</strong>нац<strong>и</strong>онного совета: К.А.Горбунов, канд. техн. наук, доц.<br />

А.П.Марченко, д-р техн. наук, проф.;<br />

Е.И.Сокол, д-р техн. наук, проф.;<br />

Е.Е.Александров, д-р техн. наук,<br />

проф.;<br />

Л.М.Бесов, д-р <strong>и</strong>ст. наук, проф.;<br />

А.В.Бойко, д-р техн. наук, проф.;<br />

М.Д.Годлевск<strong>и</strong>й, д-р техн. наук, проф.;<br />

А.И.Грабченко, д-р техн. наук, проф.;<br />

В.Д.Дм<strong>и</strong>тр<strong>и</strong>енко, д-р техн. наук,<br />

проф.;<br />

В.В.Еп<strong>и</strong>фанов, д-р техн.наук, проф.;<br />

П.А.Качанов, д-р техн. наук, проф.;<br />

В.Б.Клеп<strong>и</strong>ков, д-р техн. наук, проф.;<br />

В.И.Кравченко, д-р техн. наук, проф.;<br />

В.С.Луп<strong>и</strong>ков, д-р техн. наук, проф.;<br />

О.К.Морачковск<strong>и</strong>й, д-р техн.наук,<br />

проф.;<br />

П.Г.Перерва, д-р экон. наук, проф.;<br />

В.А.Пуляев, д-р техн. наук, проф.;<br />

М.И.Рыщенко, д-р техн. наук, проф.;<br />

В.Б.Самородов, д-р техн. наук, проф.;<br />

Г.М.Сучков, д-р техн. наук, проф.;<br />

Н.А.Ткачук, д-р техн.наук, проф.;<br />

Ю.В.Т<strong>и</strong>мофеев, д-р техн. наук, проф.;<br />

Адрес редколлег<strong>и</strong><strong>и</strong>: 61002, Харьков,<br />

ул. Фрунзе, 21. <strong>НТУ</strong> «ХПИ».<br />

Каф. ИНТ, Тел. (057) 70-76-503.<br />

E-mail: ang_93@list.ru, kafint@mail.ru<br />

Харьков 2009

Вісн<strong>и</strong>к Національного технічного універс<strong>и</strong>тету «Харківськ<strong>и</strong>й<br />

політехнічн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут». Збірн<strong>и</strong>к науков<strong>и</strong>х праць. Темат<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>пуск:<br />

Історія <strong>наук<strong>и</strong></strong> і технік<strong>и</strong>. – Харків: <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>». – 2009. – № 29. – 186 с.<br />

В збірн<strong>и</strong>ку представлено теорет<strong>и</strong>чні та практ<strong>и</strong>чні результат<strong>и</strong> науков<strong>и</strong>х<br />

досліджень та розробок, що в<strong>и</strong>конані в<strong>и</strong>кладачам<strong>и</strong> в<strong>и</strong>щої школ<strong>и</strong>,<br />

аспірантам<strong>и</strong>, науков<strong>и</strong>м<strong>и</strong> співробітн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> різн<strong>и</strong>х організацій та установ.<br />

Для в<strong>и</strong>кладачів, науков<strong>и</strong>х співробітн<strong>и</strong>ків, спеціалістів.<br />

В сборн<strong>и</strong>ке представлены теорет<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е <strong>и</strong> практ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е результаты<br />

<strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>й <strong>и</strong> разработок, выполненных преподавателям<strong>и</strong> высшей школы,<br />

асп<strong>и</strong>рантам<strong>и</strong>, научным<strong>и</strong> сотрудн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> разл<strong>и</strong>чных орган<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>й <strong>и</strong><br />

предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>й.<br />

Для преподавателей, научных сотрудн<strong>и</strong>ков, спец<strong>и</strong>ал<strong>и</strong>стов.<br />

РЕДАКЦИОННАЯ КОЛЛЕГИЯ:<br />

Ответственный редактор: Л.М.Бесов, д-р <strong>и</strong>ст. наук, проф.<br />

Ответственный секретарь: Н. Г. Анненкова, канд. <strong>и</strong>ст. наук.<br />

Э. Г. Братута,<br />

Д. В. Бреславск<strong>и</strong>й,<br />

Г. И. Гр<strong>и</strong>нь,<br />

А. В. Еф<strong>и</strong>мов,<br />

В. Д. Козл<strong>и</strong>т<strong>и</strong>н,<br />

Г. В. Л<strong>и</strong>сачук,<br />

А. А. Мамалуй,<br />

О. К. Морачковск<strong>и</strong>й,<br />

В. И. Онопр<strong>и</strong>енко,<br />

О. Я. П<strong>и</strong>л<strong>и</strong>пчук,<br />

Л. Г. Полонск<strong>и</strong>й,<br />

А. Г. Романовск<strong>и</strong>й,<br />

В. С. Савчук,<br />

В. И. С<strong>и</strong>лантьев,<br />

В. А. Шендеровск<strong>и</strong>й,<br />

д-р техн. наук, проф.;<br />

д-р техн. наук, проф.;<br />

д-р техн. наук, проф.;<br />

д-р техн. наук, проф.;<br />

д-р <strong>и</strong>ст. наук, проф.;<br />

д-р техн. наук, проф.;<br />

д-р ф<strong>и</strong>з.-мат. наук, проф.;<br />

д-р техн. наук, проф.;<br />

д-р ф<strong>и</strong>лос. наук, проф.;<br />

д-р б<strong>и</strong>ол. наук, проф.;<br />

д-р техн. наук, проф.;<br />

д-р пед. наук, проф.;<br />

д-р <strong>и</strong>ст. наук, проф.;<br />

д-р <strong>и</strong>ст. наук, проф.;<br />

д-р ф<strong>и</strong>з.-мат. наук, проф.<br />

Рекомендовано до друку Вченою радою <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>».<br />

Протокол № 11 від 30 жовтня 2009 р.<br />

© Національн<strong>и</strong>й технічн<strong>и</strong>й універс<strong>и</strong>тет «<strong>ХПІ</strong>»<br />

2

УДК 316.3.001+37(06)<br />

Л. Л. ТОВАЖНЯНСЬКИЙ, д-р. техн. наук, ректор <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>»<br />

РЕАЛІЗАЦІЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАСАД В. І. ВЕРНАДСЬКОГО<br />

В ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩОЇ ТЕХНІЧНОЇ ШКОЛИ<br />

Показано, як у практ<strong>и</strong>ці в<strong>и</strong>щої технічної школ<strong>и</strong> реалізуються теорет<strong>и</strong>чні засад<strong>и</strong> В. І. Вернадського,їх<br />

значення для в<strong>и</strong>бору темат<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і розгортання науково-дослідн<strong>и</strong>х робіт в галузі<br />

створення нов<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>дів технік<strong>и</strong> і технологій.<br />

It is shown, how in practice of the higher technical school V. I. Vernadsky's theoretical bases, their<br />

value for a choice of themes and development of research works in the field of new kinds of techniques<br />

and technologies creation are realized.<br />

Відзначаюч<strong>и</strong> 90-річчя Рад<strong>и</strong> по в<strong>и</strong>вченню продукт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>л НАН Україн<strong>и</strong><br />

сьогодні м<strong>и</strong> маємо в<strong>и</strong>знат<strong>и</strong>, що Волод<strong>и</strong>м<strong>и</strong>р Іванов<strong>и</strong>ч Вернадськ<strong>и</strong>й не просто<br />

збагат<strong>и</strong>в наші знання. Як пр<strong>и</strong>рододослідн<strong>и</strong>к та істор<strong>и</strong>к <strong>наук<strong>и</strong></strong> він прояв<strong>и</strong>в<br />

себе в<strong>и</strong>датн<strong>и</strong>м вчен<strong>и</strong>м-енц<strong>и</strong>клопед<strong>и</strong>стом ХХ століття.<br />

В. І. Вернадськ<strong>и</strong>й прогнозував, набагато вперед бач<strong>и</strong>в проблем<strong>и</strong><br />

комплексно і глобально. Сам умів, незважаюч<strong>и</strong> на складні с<strong>и</strong>туації<br />

суспільного ж<strong>и</strong>ття, вір<strong>и</strong>т<strong>и</strong> у майбутнє суспільства. Ідея комплексності,<br />

багатофакторного аналізу – одна із основн<strong>и</strong>х методологічн<strong>и</strong>х р<strong>и</strong>с його<br />

наукової творчості. Сміл<strong>и</strong>вість В. І. Вернадського ш<strong>и</strong>роко с<strong>и</strong>нтезуват<strong>и</strong> різні<br />

галузі знання є однією з основоположн<strong>и</strong>х умов досягнення поз<strong>и</strong>т<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х<br />

результатів у науці, сферах матеріального і соціального розв<strong>и</strong>тку, однією з<br />

як<strong>и</strong>х є в<strong>и</strong>ща технічна освіта.<br />

Продемонструю це л<strong>и</strong>ше на деяк<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>кладах. Одна з так<strong>и</strong>х ідей<br />

В. І. Вернадського – ідея створення мережі НДІ, які в<strong>и</strong>рішувал<strong>и</strong> б практ<strong>и</strong>чні<br />

завдання пром<strong>и</strong>словості та інш<strong>и</strong>х галузей. Програмн<strong>и</strong>м документом у цьому<br />

напрямку стала Зап<strong>и</strong>ска вченого “Про державну мережу дослідн<strong>и</strong>х<br />

інст<strong>и</strong>тутів”, яка напр<strong>и</strong>кінці 1916 р. була подана н<strong>и</strong>м до Комісії по в<strong>и</strong>вченню<br />

продукт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>л Росії. (Створена у Петербурзі пр<strong>и</strong> Академії наук Росії у<br />

1915 р. Її очолював В. І. Вернадськ<strong>и</strong>й).<br />

У цій Зап<strong>и</strong>сці вчен<strong>и</strong>й запропонував створ<strong>и</strong>т<strong>и</strong> в країні спеціальні дослідні<br />

інст<strong>и</strong>тут<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>кладного, теорет<strong>и</strong>чного або змішаного характеру. Але<br />

революція 1917 р. і громадянська війна перешкод<strong>и</strong>л<strong>и</strong> втіленню цієї ідеї. До її<br />

реалізації повернул<strong>и</strong>ся тоді, кол<strong>и</strong> у лютому 1919 р. за пр<strong>и</strong>кладом Російської<br />

Академії наук була створена Комісія по в<strong>и</strong>вченню продукт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>л пр<strong>и</strong><br />

Академії наук Україн<strong>и</strong> на чолі з В. І. Вернадськ<strong>и</strong>м (за пропоз<strong>и</strong>цією).<br />

Ця ідея мала впл<strong>и</strong>в на розв<strong>и</strong>ток в<strong>и</strong>щої технічної школ<strong>и</strong>. Як вона<br />

впроваджувалась в Україні, продемонструю так<strong>и</strong>м пр<strong>и</strong>кладам<strong>и</strong>.<br />

Положенням про Українськ<strong>и</strong>й науково-дослідн<strong>и</strong>й фармацевт<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут<br />

(Харків), НДІ цукрової пром<strong>и</strong>словості (К<strong>и</strong>їв), НДІ водного господарс-<br />

3

тва (К<strong>и</strong>їв), Українськ<strong>и</strong>й науково-дослідн<strong>и</strong>й географічн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут (Харків) та<br />

ін. в<strong>и</strong>значалася мета їх робот<strong>и</strong>, права і обов’язк<strong>и</strong>, персональн<strong>и</strong>й склад, пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>п<strong>и</strong><br />

управління і підпорядкування, порядок фінансування з боку держав<strong>и</strong>.<br />

Напр<strong>и</strong>кінці 1923 р. НК Головпрофосвіт<strong>и</strong> УСРР запропонував науковій<br />

громадськості Україн<strong>и</strong> обговор<strong>и</strong>т<strong>и</strong> п<strong>и</strong>тання про об’єднання в інтересах наукової<br />

робот<strong>и</strong> споріднен<strong>и</strong>х науково-дослідн<strong>и</strong>х кафедр в асоціації або науководослідні<br />

інст<strong>и</strong>тут<strong>и</strong>.<br />

На кінець 1920-х рр. в Україні створена мережа НДІ. Інст<strong>и</strong>тут мав спр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong><br />

підв<strong>и</strong>щенню кваліфікації в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х інженерів, допомогт<strong>и</strong> влаштуват<strong>и</strong><br />

заводські лабораторії, від чого вел<strong>и</strong>кою мірою мала залежат<strong>и</strong> вдала діяльність<br />

самого інст<strong>и</strong>туту. На базі 9 НДК ХТІ було створено Українськ<strong>и</strong>й НДІ<br />

с<strong>и</strong>лікатної пром<strong>и</strong>словості, НДІ металів, НДІ пром<strong>и</strong>слової енергет<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, НДІ<br />

вугільної пром<strong>и</strong>словості, НДІ маш<strong>и</strong>нознавства та маш<strong>и</strong>нобудування.<br />

Ядро ц<strong>и</strong>х науков<strong>и</strong>х установ склал<strong>и</strong> вчені й дослідн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> ХТІ.<br />

У 1928 р. створено УФТІ. Його ядро склал<strong>и</strong> співробітн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> Ленінградського<br />

фіз<strong>и</strong>ко-технічного інст<strong>и</strong>туту, в переважній своїй більшості учні<br />

А. Ф. Іоффе. З цього ж часу було налагоджено творчу співпрацю цієї<br />

установ<strong>и</strong> з ХТІ.<br />

Відзнач<strong>и</strong>мо, що вже з початку 1920-х рр. робота новостворен<strong>и</strong>х НДК і<br />

створен<strong>и</strong>х у цей час НДІ Харкова була пов’язана з діяльністю в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х<br />

закладів. Пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>п (метод) В. І. Вернадського с<strong>и</strong>нтезу <strong>наук<strong>и</strong></strong> і практ<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

в їх діяльності став основоположн<strong>и</strong>м у розгортанні НДР і підготовк<strong>и</strong> тут спеціалістів.<br />

Пр<strong>и</strong> цьому чітко прояв<strong>и</strong>вся інтегральн<strong>и</strong>й характер наукової і в<strong>и</strong>кладацької<br />

робот<strong>и</strong>. Співпраця науково-дослідн<strong>и</strong>х установ і в<strong>и</strong>щої технічної<br />

школ<strong>и</strong> прояв<strong>и</strong>лась у веденні спільн<strong>и</strong>х досліджень, наданні допомог<strong>и</strong> у<br />

налагодженні робот<strong>и</strong> науково-технічн<strong>и</strong>х лабораторій пром<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємствах<br />

не л<strong>и</strong>ше Харкова, а й інш<strong>и</strong>х міст Україн<strong>и</strong> і Радянського Союзу.<br />

З кінця 1920-х, а згодом – з початку 1930-х рр. у ХММІ, ХХТІ, ХЕТІ почал<strong>и</strong><br />

проявлят<strong>и</strong>сь ознак<strong>и</strong> науков<strong>и</strong>х осередків – перші наукові школ<strong>и</strong>, де зароджувал<strong>и</strong>сь<br />

нові напрямк<strong>и</strong> досліджень для потреб пром<strong>и</strong>словості. Вон<strong>и</strong> стал<strong>и</strong><br />

центрам<strong>и</strong> підготовк<strong>и</strong> інженерн<strong>и</strong>х і науков<strong>и</strong>х кадрів для в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва і НДІ.<br />

Усе згадане є найкращ<strong>и</strong>м підтвердженням того, яке значення надавав<br />

В. І. Вернадськ<strong>и</strong>й науці, як основному елементу розв<strong>и</strong>тку продукт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>л.<br />

Пр<strong>и</strong>кладне значення фундаментальн<strong>и</strong>х знань відіграє певну роль у розв<strong>и</strong>тку<br />

продукт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>л, у технічному прогресі. Ця тенденція, що закладена<br />

перш<strong>и</strong>м д<strong>и</strong>ректором ХТІ В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов<strong>и</strong>м, пос<strong>и</strong>люється в усі рок<strong>и</strong> майже<br />

125-літньої історії Харківського політехнічного. Ось чому в роботі<br />

<strong>НТУ</strong> „<strong>ХПІ</strong>” протягом всієї його історії завжд<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>ділялося багато уваг<strong>и</strong><br />

фундаментальній підготовці фахівців, розв<strong>и</strong>тку їх математ<strong>и</strong>чного м<strong>и</strong>слення.<br />

В чому це проявляється? З початку 1920-х рр. створюються центр<strong>и</strong><br />

зародження науков<strong>и</strong>х шкіл, як<strong>и</strong>м<strong>и</strong> стал<strong>и</strong> науково-дослідні кафедр<strong>и</strong> і<br />

факультет<strong>и</strong> ХТІ. У 1923 р. академіком Г. Ф. Проскурою створена кафедра<br />

4

гідромеханік<strong>и</strong>. У 1925 р. професором І. М. Бабаков<strong>и</strong>м – кафедра теорет<strong>и</strong>чної<br />

механік<strong>и</strong>. У 1930 р. за ініціат<strong>и</strong>в<strong>и</strong> академіків А. Ф. Іоффе, І. В. Обреімова,<br />

К. Д. С<strong>и</strong>нельн<strong>и</strong>кова, А. К. Вальтера був створен<strong>и</strong>й інженерно-фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й<br />

факультет ХММІ, деканом якого став академік І. В. Обреімов. У цьому ж році<br />

створена кафедра турбінобудування. Її завідування було покладене на<br />

професора В. М. Маковського. Тут наукову школу очол<strong>и</strong>в академік<br />

О. Л. Шубенко-Шубін. У 1936 р. створена кафедра д<strong>и</strong>намік<strong>и</strong> і міцності<br />

маш<strong>и</strong>н на чолі з В. М. Майзелем. На кафедрі акт<strong>и</strong>вно працювал<strong>и</strong> академік<strong>и</strong><br />

А. М. Подгорн<strong>и</strong>й, А. П. Філіппов.<br />

Створенням в 1921 р. професором П. П. Копняєв<strong>и</strong>м факультету<br />

електромаш<strong>и</strong>нобудування, а у 1930 р. – Харківського електротехнічного<br />

інст<strong>и</strong>туту, в<strong>и</strong>соковольтної лабораторії і побудова генератора імпульсів<br />

напругою на 3 млн. вольт. Академіком В. М. Хрущов<strong>и</strong>м закладені основ<strong>и</strong><br />

наукової школ<strong>и</strong> технік<strong>и</strong> с<strong>и</strong>льн<strong>и</strong>х електр<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х і магнітн<strong>и</strong>х полів. Тут за<br />

ініціат<strong>и</strong>вою АН СРСР і АН УРСР створен<strong>и</strong>й науково-дослідн<strong>и</strong>й і проектноконструкторськ<strong>и</strong>й<br />

інст<strong>и</strong>тут (НДПКІ) «Бл<strong>и</strong>скавка» <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>». Його<br />

експер<strong>и</strong>ментальна база – Національне надбання Україн<strong>и</strong>. Тут проводяться<br />

дослідження за технологіям<strong>и</strong> зах<strong>и</strong>сту ц<strong>и</strong>вільн<strong>и</strong>х і військов<strong>и</strong>х об'єктів від<br />

електромагнітного впл<strong>и</strong>ву і електромагнітної сумісності. На базі ц<strong>и</strong>х<br />

досліджень створена кафедра інженерної електрофіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. У НДІПКІ<br />

«Бл<strong>и</strong>скавка» щорічно проходять підготовку 100 студентів. За останні 5 років<br />

тут зах<strong>и</strong>щено 6 докторськ<strong>и</strong>х і 10 канд<strong>и</strong>датськ<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>сертацій. Устаткування<br />

інст<strong>и</strong>туту дозволяє провод<strong>и</strong>т<strong>и</strong> натурні в<strong>и</strong>пробування об'єктів по параметрах<br />

електромагнітної сумісності і стійкості. По проблемах електромагнітного<br />

впл<strong>и</strong>ву на різні об'єкт<strong>и</strong> НДІПКІ «Бл<strong>и</strong>скавка» співробітн<strong>и</strong>чає з інст<strong>и</strong>тутам<strong>и</strong><br />

НАН Україн<strong>и</strong>: проблем матеріалознавства ім. І. М. Францев<strong>и</strong>ча; електрод<strong>и</strong>намік<strong>и</strong>;<br />

радіофіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і електронік<strong>и</strong> ім. О. Я. Усікова, КБ «Південне», КБ ім.<br />

Антонова. Проводяться дослідження за замовленням фірм<strong>и</strong> «Боінг» і ВПС<br />

США, К<strong>и</strong>таю, Росії.<br />

Багата історія наукової школ<strong>и</strong> фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> плівок і фіз<strong>и</strong>чного матеріалознавства<br />

<strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>». Її початок покладено створенням у 1930 р. кафедр<strong>и</strong><br />

теорет<strong>и</strong>чної фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і матеріалознавства для забезпечення кадрам<strong>и</strong><br />

Українського фіз<strong>и</strong>ко-технічного інст<strong>и</strong>туту. Діяльність кафедр<strong>и</strong> пов'язана з<br />

вже згадан<strong>и</strong>м<strong>и</strong> іменам<strong>и</strong> академіків Л. Д. Ландау, І. В. Обрєімова,<br />

К. Д. С<strong>и</strong>нельн<strong>и</strong>кова, А. К. Вальтера, члена-кореспондента АН УРСР<br />

Н. І. Ах<strong>и</strong>єзера. В<strong>и</strong>пускн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> кафедр<strong>и</strong> – в майбутньому академік<strong>и</strong><br />

Є. М. Ліфш<strong>и</strong>ць, І. М. Ліфш<strong>и</strong>ць, В. Г. Хоткев<strong>и</strong>ч, І. М. Дм<strong>и</strong>тренко, Л. А. Пастур.<br />

Лідером школ<strong>и</strong> з 1952 р. став професор Л. С. Палатн<strong>и</strong>к, лауреат Державної<br />

премії СРСР. Н<strong>и</strong>ні кафедра теорет<strong>и</strong>чної фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і матеріалознавства<br />

пр<strong>и</strong>множує трад<strong>и</strong>ції її засновн<strong>и</strong>ка. На кафедрі більше 50 чоловік зах<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

докторські, понад 300 – канд<strong>и</strong>датські д<strong>и</strong>сертації, і цей перелік можна було б<br />

продовж<strong>и</strong>т<strong>и</strong>.<br />

5

Наукові школ<strong>и</strong> танкобудування і дв<strong>и</strong>гунобудування <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>» багаті<br />

своїм<strong>и</strong> трад<strong>и</strong>ціям<strong>и</strong>. У 1918 р. за ініціат<strong>и</strong>в<strong>и</strong> професора В. Т. Цвєткова в ХТІ<br />

заснована спеціальність «Дв<strong>и</strong>гун<strong>и</strong> внутрішнього згоряння». У 1930 р. –<br />

створені кафедр<strong>и</strong> ДВЗ (ініціатор В. Т. Цвєтков) і автомобіле– і<br />

тракторобудування (ініціатор професор М. І. Медведєв). У н<strong>и</strong>х в 1933–<br />

1940 рр. чітко познач<strong>и</strong>лося науково-технічне, технологічне і кадрове<br />

забезпечення розробк<strong>и</strong> і в<strong>и</strong>готовлення танков<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>зелів В-2 і танка Т-34. Тут<br />

помітн<strong>и</strong>й внесок у розв<strong>и</strong>ток вітч<strong>и</strong>зняного танкобудування внесл<strong>и</strong><br />

І. Я. Трашутін, О. Г. Івченко, Я. Ю. Віхман, М. І. Медведєв, О. О. Морозов.<br />

Ще про одну наукову школу <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>» – школу кінет<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і каталізу<br />

зв'язаного азоту. Її в<strong>и</strong>ток<strong>и</strong> – 1885 р., кол<strong>и</strong> В. О. Геміліаном – учнем<br />

Д. І. Менделєєва створена кафедра неорганічної хімії. У науковому арсеналі<br />

кафедр<strong>и</strong> досягнення Є. І. Орлова, І. Є. Ададурова – в галузі масообмінн<strong>и</strong>х<br />

процесів з метою створення ефект<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х технологій по в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтву<br />

зв'язаного азоту, метанолу, мінеральн<strong>и</strong>х добр<strong>и</strong>в. Очолювана майже<br />

півстоліттю академіком В. І. Атрощенком школа кінет<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і каталізу<br />

зв'язаного азоту запропонувала практ<strong>и</strong>ці ефект<strong>и</strong>вні технології в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва<br />

азотної к<strong>и</strong>слот<strong>и</strong>, значного збільшення її в<strong>и</strong>роблення, економічного<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва і знешкодження ок<strong>и</strong>слювачів ракетного пал<strong>и</strong>ва.<br />

Уже протягом багатьох десят<strong>и</strong>літь сучасне в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво, як відомо,<br />

неможл<strong>и</strong>ве без взаємодії <strong>наук<strong>и</strong></strong> з технікою. Більше того, у цій взаємодії наука<br />

займає провідне місце. Увесь розв<strong>и</strong>ток технік<strong>и</strong>, як і в цілому <strong>наук<strong>и</strong></strong> про<br />

пр<strong>и</strong>роду, обумовлен<strong>и</strong>й математ<strong>и</strong>кою, інш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> фундаментальн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> наукам<strong>и</strong>.<br />

Тому навчальн<strong>и</strong>й процес в універс<strong>и</strong>теті спрямован<strong>и</strong>й у русло отр<strong>и</strong>мання<br />

фундаментальн<strong>и</strong>х знань з математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, хімії, інформат<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. Для<br />

в<strong>и</strong>кладання так<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін залучаються вчені інст<strong>и</strong>тутів НАН<br />

Україн<strong>и</strong>, провідні фахівці пром<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств і організацій, серед як<strong>и</strong>х<br />

50 докторів наук. Пр<strong>и</strong>чому, в<strong>и</strong>кладання навчальн<strong>и</strong>х курсів ведеться так<strong>и</strong>м<br />

ч<strong>и</strong>ном, щоб студент не л<strong>и</strong>ше побач<strong>и</strong>в, а й відчув єдність розв<strong>и</strong>тку процесу<br />

наукового м<strong>и</strong>слення, взаємодії наук.<br />

Понад 70 років тому В. І. Вернадськ<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>в пророчі слова:<br />

«Істор<strong>и</strong>чне в<strong>и</strong>вчення наукової творчості є зараз необхідне знаряддя нашого<br />

прон<strong>и</strong>кнення в нові вел<strong>и</strong>чезні галузі науков<strong>и</strong>х досягнень, що відкр<strong>и</strong>ваються».<br />

А цього не можна досягт<strong>и</strong>, не звертаюч<strong>и</strong>сь до історії <strong>наук<strong>и</strong></strong> і технік<strong>и</strong>,<br />

бл<strong>и</strong>скуч<strong>и</strong>м фахівцем якої був Волод<strong>и</strong>м<strong>и</strong>р Іванов<strong>и</strong>ч.<br />

Тому поряд з фундаментальн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> знанням<strong>и</strong> програмам<strong>и</strong> навчання<br />

передбачено надання студентам знань з історії <strong>наук<strong>и</strong></strong> і технік<strong>и</strong>. Студент<br />

пов<strong>и</strong>нен знат<strong>и</strong>: основ<strong>и</strong> учіння Дж. Дж. Томсона і Е. Резерфорда, Марії<br />

Склодовської-Кюрі і П’єра Кюрі, Л. В. Шубн<strong>и</strong>кова і Л. Д. Ландау,<br />

Ю. В. Кондратюка, П. Л. Кап<strong>и</strong>ці та О. І. Ахієзера, Н. Вінера, В. М. Глушкова<br />

та ін. Знат<strong>и</strong> про те, в як<strong>и</strong>х умовах: зарод<strong>и</strong>лась ядерна фіз<strong>и</strong>ка і кріоген<strong>и</strong>ка;<br />

створена теорія перетворення речов<strong>и</strong>н<strong>и</strong>; зарод<strong>и</strong>лась електроніка і<br />

6

мікроелектроніка; як підкорювався космос; пр<strong>и</strong>боркувалось атомне ядро і<br />

освоювалась атомна енергія; зарод<strong>и</strong>лась кібернет<strong>и</strong>ка і в цілому яку роль і<br />

значення мають наукові знання у підкоренні Пр<strong>и</strong>род<strong>и</strong>.<br />

Наявність у фахівця так<strong>и</strong>х знань у поєднанні з професійн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

пробуджуват<strong>и</strong>ме у нього творч<strong>и</strong>й підхід до в<strong>и</strong>рішення проблем. Буде<br />

ст<strong>и</strong>мулюват<strong>и</strong> його прагнення досягат<strong>и</strong> в<strong>и</strong>сокого рейт<strong>и</strong>нгу не л<strong>и</strong>ше у<br />

суспільстві, в якому він працює, а і у глобальній с<strong>и</strong>стемі продукт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>л.<br />

Тенденція пр<strong>и</strong>кладного значення науков<strong>и</strong>х знань пос<strong>и</strong>люється змістом і<br />

характером НДР. Пр<strong>и</strong> цьому, переважна більшість робіт, які в<strong>и</strong>конуються в<br />

<strong>НТУ</strong> „<strong>ХПІ</strong>” у напрямках створення новітніх технологій для космосу,<br />

енергет<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, нов<strong>и</strong>х матеріалів, мікроелектронік<strong>и</strong>, біотехнології,<br />

нанотехнології вже десятк<strong>и</strong> років ведеться інст<strong>и</strong>тутам<strong>и</strong> НАН Україн<strong>и</strong><br />

ведеться на кор<strong>и</strong>сть <strong>наук<strong>и</strong></strong> і в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва з так<strong>и</strong>м<strong>и</strong> академічн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> установам<strong>и</strong>,<br />

як: Інст<strong>и</strong>тут електрозварювання ім. Є. О. Патона; Інст<strong>и</strong>тут електрод<strong>и</strong>намік<strong>и</strong>;<br />

Інст<strong>и</strong>тут проблем матеріалознавства ім. І. М. Францев<strong>и</strong>ча; Інст<strong>и</strong>тут<br />

металофіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> ім. Р. В. Курдюмова; Інст<strong>и</strong>тут надтверд<strong>и</strong>х матеріалів<br />

ім. В. М. Бакуля; Інст<strong>и</strong>тут проблем маш<strong>и</strong>нобудування ім. А. М. Підгорного;<br />

Інст<strong>и</strong>тут проблем л<strong>и</strong>тва; Інст<strong>и</strong>тут сорбції і проблем ендоекології; Інст<strong>и</strong>тут<br />

проблем кріобіології та кріомед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>н<strong>и</strong>; Інст<strong>и</strong>тут сц<strong>и</strong>нт<strong>и</strong>ляційн<strong>и</strong>х матеріалів;<br />

НТК «Інст<strong>и</strong>тут Монокр<strong>и</strong>сталів»; Інст<strong>и</strong>тут напівпровідн<strong>и</strong>ків; Національн<strong>и</strong>й<br />

науков<strong>и</strong>й центр «Харківськ<strong>и</strong>й фіз<strong>и</strong>ко-технічн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут»; Інст<strong>и</strong>тут<br />

радіофіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і електронік<strong>и</strong> ім. О. Я. Усікова; Радіоастрономічн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут;<br />

Ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ко-механічн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут; Фіз<strong>и</strong>ко-технічн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут н<strong>и</strong>зьк<strong>и</strong>х температур<br />

ім. Б. І. Вєркіна; Інст<strong>и</strong>тут загальної та неорганічної хімії; Інст<strong>и</strong>тут фіз<strong>и</strong>чної<br />

хімії ім. Л. В. П<strong>и</strong>саржевського; Інст<strong>и</strong>тут технічної теплофіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>.<br />

Наведу л<strong>и</strong>ше декілька характерн<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>кладів такої співпраці. Кафедра<br />

"Колісні і гусенічні маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>" <strong>НТУ</strong> „<strong>ХПІ</strong>” у творчій співдружності з<br />

українськ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> танкобудівн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> спр<strong>и</strong>яє створенню зразків військової<br />

броньованої технік<strong>и</strong> світового рівня. Вона забезпечує науков<strong>и</strong>й супровід<br />

проектування і модернізації бронетанкової технік<strong>и</strong> (Т–80УД, Т–84, МТ –ЛБ,<br />

Т–64, БТР – 3Е, БТР–4).<br />

Наукові розробк<strong>и</strong> для вказан<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>дів маш<strong>и</strong>н в<strong>и</strong>конані з інст<strong>и</strong>тутам<strong>и</strong> НАН<br />

Україн<strong>и</strong>: Електрозварювання ім. Є. О. Патона, проблем матеріалознавства ім.<br />

І. М. Францев<strong>и</strong>ча, надтверд<strong>и</strong>х матеріалів ім. В. М. Бакуля, проблем<br />

маш<strong>и</strong>нобудування ім. А. Н. Підгорного та ін. Спільно внесено ряд<br />

конкретн<strong>и</strong>х пропоз<strong>и</strong>цій для формування державн<strong>и</strong>х програм в області<br />

танкобудування.<br />

<strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>» створ<strong>и</strong>в навчально-в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чі комплекс<strong>и</strong> на підпр<strong>и</strong>ємствах:<br />

ДП «Завод ім. Мал<strong>и</strong>шева», ВАТ «Харківськ<strong>и</strong>й тракторн<strong>и</strong>й завод», ДП<br />

«ФЕД», ВАТ «Турбоатом», Казенне підпр<strong>и</strong>ємство ХКБМ ім. Морозова,<br />

Казенне підпр<strong>и</strong>ємство ХКБД, ЗАТ «Харківська бісквітна фабр<strong>и</strong>ка», ВАТ<br />

«Електроважмаш», Науково-дослідн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут радіов<strong>и</strong>мірювань та ін. Тут<br />

7

створені філії кафедр універс<strong>и</strong>тету, де провідні фахівці ч<strong>и</strong>тають курс<strong>и</strong> лекцій,<br />

в<strong>и</strong>конуються студентські науково-дослідні робот<strong>и</strong>, магістерські і аспірантські<br />

наукові дослідження. На замовлення підпр<strong>и</strong>ємств вчен<strong>и</strong>м<strong>и</strong> універс<strong>и</strong>тету<br />

розробляються нові технології, створюються нові конструкції та матеріал<strong>и</strong>.<br />

В. І. Вернадськ<strong>и</strong>й був переконан<strong>и</strong>й, що наука не може бут<strong>и</strong><br />

вузьконаціональною. Створена на початку 1950-х рр. на радіотехнічному<br />

факультеті Харківського політехнічного іоносферна станція до кінця 1980-х<br />

рр. перетвор<strong>и</strong>лась у центр міжнародного співробітн<strong>и</strong>цтва вчен<strong>и</strong>х багатьох<br />

країн – НІІ <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>» «Іоносфера», як і НДІ «Молнія», – Національне<br />

надбання Україн<strong>и</strong>. По кількості і рівню засобів діагност<strong>и</strong>к<strong>и</strong> іоносферної<br />

плазм<strong>и</strong> і акт<strong>и</strong>вного впл<strong>и</strong>ву на неї експер<strong>и</strong>ментальна база НІІ <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>»<br />

«Іоносфера» відповідає рівню сучасн<strong>и</strong>х дослідн<strong>и</strong>цьк<strong>и</strong>х центрів Амер<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і<br />

Південної Європ<strong>и</strong>.<br />

Тут в<strong>и</strong>конуються міжнародні наукові проект<strong>и</strong>. Результат<strong>и</strong> співпраці НІІ<br />

«Іоносфера» з підпр<strong>и</strong>ємствам<strong>и</strong> аерокосмічної галузі Україн<strong>и</strong> і країн зарубіжжя<br />

мають фундаментальне значення для в<strong>и</strong>вчення фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> навколоземного<br />

простору і сонячно-земн<strong>и</strong>х зв'язків. Це багато в чому в<strong>и</strong>значає надійність<br />

космічн<strong>и</strong>х і наземн<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>стем радіозв'язку, радіолокації, радіонавігації.<br />

З багатолітнім<strong>и</strong> творч<strong>и</strong>м<strong>и</strong> зв’язкам<strong>и</strong> <strong>НТУ</strong> „<strong>ХПІ</strong>” з академічн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> установам<strong>и</strong> і<br />

універс<strong>и</strong>тетам<strong>и</strong> зарубіжн<strong>и</strong>х країн Європ<strong>и</strong> і США пов’язане відкр<strong>и</strong>ття за<br />

останні 10 років чот<strong>и</strong>рьох факультетів, розпочато підготовку студентів по<br />

35 новітнім спеціальностям. За цей період за рубежем реалізовано і<br />

реалізується більше 110 міжнародн<strong>и</strong>х освітніх і науково-дослідн<strong>и</strong>х проектів.<br />

Такі успіх<strong>и</strong> не зал<strong>и</strong>ш<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь непомітн<strong>и</strong>м<strong>и</strong>. <strong>НТУ</strong> „<strong>ХПІ</strong>” був удостоєн<strong>и</strong>й честі<br />

підп<strong>и</strong>сат<strong>и</strong> Magna Charta Universitatum – Вел<strong>и</strong>ку Хартію Універс<strong>и</strong>тетів. Багато<br />

в чому це можна поясн<strong>и</strong>т<strong>и</strong> т<strong>и</strong>м, що в основі його діяльності він сп<strong>и</strong>рався на<br />

наукові засад<strong>и</strong> В. І. Вернадського, трад<strong>и</strong>ції професорів багатьох поколінь.<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Вернадск<strong>и</strong>й В. И. Избранные труды по <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>наук<strong>и</strong></strong> /<br />

В. И. Вернадск<strong>и</strong>й. – М. : Наука, 1981. – 358 с. 2. Вернадск<strong>и</strong>й В. И. Труды по <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>наук<strong>и</strong></strong> в<br />

Росс<strong>и</strong><strong>и</strong> / В. И. Вернадск<strong>и</strong>й. – М. : Наука, 1988. – 464 с. 3. Вернадск<strong>и</strong>й В. И. Научная мысль как<br />

планетное явлен<strong>и</strong>е / В. И. Вернадск<strong>и</strong>й. – М. : Наука, 1991. – 272 с. 4. Рання історія академії наук<br />

Україн<strong>и</strong> / Ю. О. Храмов, С. П. Руда, Ю. В. Павленко, В. А. Кучмаренко. – К. : Манускр<strong>и</strong>пт, 1993.<br />

– 245 с. 5. Товажнянск<strong>и</strong>й Л. Л. Истор<strong>и</strong>я <strong>наук<strong>и</strong></strong> <strong>и</strong> техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в контексте современного<br />

ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тетского образован<strong>и</strong>я / Л. Л. Товажнянск<strong>и</strong>й // Интеграц<strong>и</strong>я <strong>наук<strong>и</strong></strong> <strong>и</strong> образован<strong>и</strong>я –<br />

ключевой фактор общества, построенного на знан<strong>и</strong>ях : матер<strong>и</strong>алы международного с<strong>и</strong>мпоз<strong>и</strong>ума,<br />

(К<strong>и</strong>ев, 25-27 окт. 2007 г.) – К. : МААН; НАН Укра<strong>и</strong>ны; ЦИНПИН <strong>и</strong>м. Г.М. Доброва НАН<br />

Укра<strong>и</strong>ны, 2008. – С. 149-161. 6. Мочалов И. И. В. И. Вернадск<strong>и</strong>й: Наука. Ф<strong>и</strong>лософ<strong>и</strong>я. Человек. /<br />

И. И. Мочалов, В. И. Онопр<strong>и</strong>енко // Наука в <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х <strong>и</strong> соц<strong>и</strong>альных контекстах. Кн.1. – М. :<br />

ИИЕТ <strong>и</strong>м. С. И. Вав<strong>и</strong>лова РАН, 2008. – 408 с.<br />

8<br />

Надійшла до редколегії 18. 03. 09

УДК 378.14.007.2<br />

Л. М. БЄСОВ, д-р іст. наук, проф. <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>»;<br />

Г. Л. ЗВОНКОВА, канд. іст наук, ЦДПІН ім. Г. М. Доброва НАН Україн<strong>и</strong><br />

ВИДАТНИЙ ОРГАНІЗАТОР ІНЖЕНЕРНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ<br />

ВІКТОР ЛЬВОВИЧ КИРПИЧОВ<br />

В<strong>и</strong>світлюється діяльність в<strong>и</strong>датного вченого, педагога, організатора в<strong>и</strong>щої технічної освіт<strong>и</strong> в<br />

Україні, першого д<strong>и</strong>ректора Харківського технологічного і першого ректора К<strong>и</strong>ївського<br />

політехнічного інст<strong>и</strong>тутів, батька російськ<strong>и</strong>х інженерів Віктора Львов<strong>и</strong>ча К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чова.<br />

Activity of the outstanding scientist, the teacher, the organizer of the higher technical education in<br />

Ukraine, the first director of the Kharkov technological institute and the first rector of Kiev<br />

polytechnical institute, the father of Russian engineers of Victor Lvovich Kirpichov is illustrated.<br />

Зародження, становлення і розв<strong>и</strong>ток інженерної освіт<strong>и</strong> в Україні<br />

пов’язане з діяльністю двох в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладів – Харківського<br />

технологічного (ХТІ) і К<strong>и</strong>ївського політехнічного (КПІ) інст<strong>и</strong>тутів. Історія<br />

ХТІ (з 1885 р.) і КПІ (з 1898 р.) розпочалась тоді, кол<strong>и</strong> соціально-економічні<br />

та політ<strong>и</strong>чні умов<strong>и</strong> розв<strong>и</strong>тку Російської імперії в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кал<strong>и</strong> необхідність<br />

інтенс<strong>и</strong>вного формування важкої пром<strong>и</strong>словості і розв<strong>и</strong>неної мережі<br />

залізн<strong>и</strong>чного транспорту. В<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво рухомого складу залізн<strong>и</strong>ць,<br />

будівн<strong>и</strong>цтво мостів в<strong>и</strong>магало шв<strong>и</strong>дкого піднесення металургійної, вугільної,<br />

нафтової, маш<strong>и</strong>нобудівної, будівельної та ін. галузей пром<strong>и</strong>словості. Так<strong>и</strong>й<br />

перебіг подій, не важко передбач<strong>и</strong>т<strong>и</strong>, в<strong>и</strong>магав нов<strong>и</strong>х кадрів, насамперед<br />

інженерів, здатн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>рішуват<strong>и</strong> складні технічні задачі, створюват<strong>и</strong> нові<br />

маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> і технологічні процес<strong>и</strong>. За офіційн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> дан<strong>и</strong>м<strong>и</strong> 1892 р. із 27132<br />

управляюч<strong>и</strong>х фабр<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> і заводам<strong>и</strong>, що функціонувал<strong>и</strong> на терені Російської<br />

імперії, технічну освіту мал<strong>и</strong> всього 2076, тобто 7,5 %, а в<strong>и</strong>щу технічну освіту<br />

– л<strong>и</strong>ше 1 % [1, с. 1].<br />

У в<strong>и</strong>токів організації інженерної освіт<strong>и</strong> в Україні напр<strong>и</strong>кінці<br />

ХІХ століття був бл<strong>и</strong>скуч<strong>и</strong>й її організатор, таланов<strong>и</strong>т<strong>и</strong>й педагог, ш<strong>и</strong>роко<br />

освічена люд<strong>и</strong>на, різнобічн<strong>и</strong>й учен<strong>и</strong>й і пр<strong>и</strong>х<strong>и</strong>льн<strong>и</strong>к тісного зв’язку між<br />

теорією і практ<strong>и</strong>кою В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов. Однією з характерн<strong>и</strong>х р<strong>и</strong>с цієї в<strong>и</strong>датної<br />

особ<strong>и</strong> було те, що він володів даром науково-технічного передбачення.<br />

Очол<strong>и</strong>вш<strong>и</strong> з 1885 р. Харківськ<strong>и</strong>й технологічн<strong>и</strong>й, а з 1898 р. – К<strong>и</strong>ївськ<strong>и</strong>й<br />

політехнічн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут<strong>и</strong>, він за майже 20 років робот<strong>и</strong> в<strong>и</strong>ховав декілька<br />

поколінь інженерів. У Харкові і К<strong>и</strong>єві В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов<strong>и</strong>м закладені підвал<strong>и</strong>н<strong>и</strong><br />

і трад<strong>и</strong>ції с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> підготовк<strong>и</strong> інженерів в Україні на усі наступні період<strong>и</strong><br />

робот<strong>и</strong> двох всесвітньо відом<strong>и</strong>х технічн<strong>и</strong>х шкіл. В<strong>и</strong>пускн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> обох інст<strong>и</strong>тутів<br />

– вчені та інженер<strong>и</strong> в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х технічн<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладів не л<strong>и</strong>ше успішно<br />

працювал<strong>и</strong> в різн<strong>и</strong>х галузях пром<strong>и</strong>словості і <strong>наук<strong>и</strong></strong>. Своїм<strong>и</strong> досягненням<strong>и</strong><br />

вон<strong>и</strong> збагат<strong>и</strong>л<strong>и</strong> вітч<strong>и</strong>зняну і світову науку, техніку, культуру. Їх творчою<br />

9

працею започатковано і створено наукові школ<strong>и</strong>, результат<strong>и</strong> діяльності як<strong>и</strong>х<br />

мають в<strong>и</strong>ключно вел<strong>и</strong>ке значення в маш<strong>и</strong>нобудуванні, механіці, математ<strong>и</strong>ці,<br />

фіз<strong>и</strong>ці, хімії та ін. галузях <strong>наук<strong>и</strong></strong> і технік<strong>и</strong>.<br />

В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов закінч<strong>и</strong>в Полоцьк<strong>и</strong>й кадетськ<strong>и</strong>й корпус і М<strong>и</strong>хайлівську<br />

арт<strong>и</strong>лерійську академію. Був репет<strong>и</strong>тором і в<strong>и</strong>кладачем цієї академії. До<br />

свого пр<strong>и</strong>значення на посаду д<strong>и</strong>ректора ХТІ стажувався за кордоном. Він<br />

прослухав курс Г. Р. Кірхгофа з експер<strong>и</strong>ментальної та теорет<strong>и</strong>чної фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>.<br />

Працююч<strong>и</strong> в його лабораторії, а потім під керівн<strong>и</strong>цтвом Дж. Максвела,<br />

В. Томсона і Релея, В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов перейняв від н<strong>и</strong>х здатність розумно<br />

поєднуват<strong>и</strong> в<strong>и</strong>ключну чіткість і ясність теорет<strong>и</strong>чної думк<strong>и</strong> з результатам<strong>и</strong><br />

наукового експер<strong>и</strong>менту. До цього він знайом<strong>и</strong>вся з маш<strong>и</strong>нобудівн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

заводам<strong>и</strong> в Німечч<strong>и</strong>ні, Бельгії, Швейцарії. Усе це відіграло важл<strong>и</strong>ву роль в<br />

становленні його як організатора науково-дослідної робот<strong>и</strong> [2].<br />

В<strong>и</strong>ключн<strong>и</strong>й впл<strong>и</strong>в на формування здібностей В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чова мало його<br />

спілкування з в<strong>и</strong>датн<strong>и</strong>м інженером і вчен<strong>и</strong>м І. О. В<strong>и</strong>шнеградськ<strong>и</strong>м – учнем<br />

М. В. Остроградського. І. О. В<strong>и</strong>шнеградськ<strong>и</strong>й вперше в Росії увів до<br />

навчальн<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін М<strong>и</strong>хайлівської арт<strong>и</strong>лерійської академії і<br />

Петербурзького технологічного інст<strong>и</strong>туту, де, як згадувалось, навчався а<br />

згодом і працював В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов, теорію автомат<strong>и</strong>чного регулювання,<br />

теорет<strong>и</strong>чні основ<strong>и</strong> маш<strong>и</strong>нобудування. Ч<strong>и</strong>тав тут, крім пр<strong>и</strong>кладної механік<strong>и</strong>,<br />

термод<strong>и</strong>наміку і теорію пружності, різні курс<strong>и</strong> з маш<strong>и</strong>нобудування.<br />

В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов прослухав у І. О. В<strong>и</strong>шнеградського фундаментальні курс<strong>и</strong><br />

„Опір матеріалів”, „Аналіт<strong>и</strong>чна механіка”, „Теорія пружності”,<br />

„Термод<strong>и</strong>наміка та ін.” Будуч<strong>и</strong> вже на в<strong>и</strong>кладацькій роботі, В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов з<br />

вдячністю спр<strong>и</strong>ймав підтр<strong>и</strong>мку в<strong>и</strong>датного вченого, чуйно став<strong>и</strong>вся до його<br />

науков<strong>и</strong>х порад. Він наслідував свого вч<strong>и</strong>теля не тільк<strong>и</strong> в метод<strong>и</strong>ці<br />

в<strong>и</strong>кладання навчальн<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін, а і в організації, ст<strong>и</strong>лі науково-дослідної<br />

робот<strong>и</strong>. Аналізуюч<strong>и</strong> наукові праці В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чова з теорет<strong>и</strong>чної механік<strong>и</strong>,<br />

можна дійт<strong>и</strong> в<strong>и</strong>сновку, що він став спадкоємцем науков<strong>и</strong>х доробок<br />

І. О. В<strong>и</strong>шнеградського. Результатам<strong>и</strong> досліджень В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чова доповнено<br />

наукові знання його уч<strong>и</strong>теля з так<strong>и</strong>х п<strong>и</strong>тань, як: в<strong>и</strong>пробування сталей та їх<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання в маш<strong>и</strong>нах і будівн<strong>и</strong>цтві мостів; нові способ<strong>и</strong> графічн<strong>и</strong>х<br />

розрахунків просторов<strong>и</strong>х об’єктів тощо. Робот<strong>и</strong> В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чова про опір<br />

матеріалів, з охорон<strong>и</strong> праці, застосування матеріалів у маш<strong>и</strong>нобудуванні<br />

значно збагат<strong>и</strong>л<strong>и</strong> знання і ш<strong>и</strong>роко застосовувал<strong>и</strong>сь у навчальному процесі.<br />

Усе це створ<strong>и</strong>ло В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чову вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>й автор<strong>и</strong>тет серед науково-технічної<br />

громадськості Росії [3, с. 20, 24–25, 172–173].<br />

Про здібності і еруд<strong>и</strong>цію В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чова, ш<strong>и</strong>роту його наукового<br />

кругозору свідч<strong>и</strong>ть метод<strong>и</strong>ка підготовк<strong>и</strong> і в<strong>и</strong>кладання н<strong>и</strong>м студентам<br />

спеціальн<strong>и</strong>х технічн<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін з в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>станням матеріалів інш<strong>и</strong>х галузей<br />

знань. Більше всього, поч<strong>и</strong>наюч<strong>и</strong> зі студентськ<strong>и</strong>х років, його цікав<strong>и</strong>ла<br />

математ<strong>и</strong>ка і механіка. Але він гл<strong>и</strong>боко був знайом<strong>и</strong>й і з пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

10

наукам<strong>и</strong>, чудово знав астрономію і ботаніку. Своїм<strong>и</strong> знанням<strong>и</strong> з ботанік<strong>и</strong> він<br />

в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кав под<strong>и</strong>в крупн<strong>и</strong>х спеціалістів-ботаніків [3, с.18].<br />

Кол<strong>и</strong> перед урядом Олександра ІІ постало п<strong>и</strong>тання про відкр<strong>и</strong>ття<br />

технологічного інст<strong>и</strong>туту на півдні Російської імперії, важл<strong>и</strong>ву роль у місці<br />

його відкр<strong>и</strong>ття відіграл<strong>и</strong> професор<strong>и</strong> І. О. В<strong>и</strong>шнеградськ<strong>и</strong>й – в галузі<br />

теорет<strong>и</strong>чної і пр<strong>и</strong>кладної механік<strong>и</strong> і М. П. Ільїн – в галузі хімічної технології.<br />

Після повернення з відрядження до Харкова, де об<strong>и</strong>два вчені в<strong>и</strong>вчал<strong>и</strong> стан<br />

справ з можл<strong>и</strong>вістю відкр<strong>и</strong>ття там в<strong>и</strong>щого технічного закладу, вон<strong>и</strong><br />

запропонувал<strong>и</strong> заснуват<strong>и</strong> його саме у цьому місті. Запропонована н<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

структура інст<strong>и</strong>туту – з трьох відділень найкраще могла б задовольн<strong>и</strong>т<strong>и</strong><br />

підготовку інженерн<strong>и</strong>х кадрів для пром<strong>и</strong>словості південної част<strong>и</strong>н<strong>и</strong><br />

Російської імперії. Їх пропоз<strong>и</strong>ція щодо створення інст<strong>и</strong>туту з трьох відділень<br />

– механічного, хімічного і гірн<strong>и</strong>чого була пр<strong>и</strong>йнята урядом Росії частково.<br />

Пропоз<strong>и</strong>ція Щодо відкр<strong>и</strong>ття останнього відділення − не знайшла підтр<strong>и</strong>мк<strong>и</strong> з<br />

боку Міністерства народної освіт<strong>и</strong> [4, с. 103-104].<br />

У 1885 р. І. О. В<strong>и</strong>шнеградськ<strong>и</strong>й рекомендував В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чова на посаду<br />

новоствореного ХТІ. Тут учен<strong>и</strong>й створ<strong>и</strong>в зразкову в<strong>и</strong>щу технічну школу. З<br />

самого початку діяльності Харківського технологічного інст<strong>и</strong>туту тут чітко<br />

в<strong>и</strong>знач<strong>и</strong>вся тісн<strong>и</strong>й зв’язок <strong>наук<strong>и</strong></strong> з пром<strong>и</strong>словістю. Це було нов<strong>и</strong>нкою у<br />

порівнянні з с<strong>и</strong>стемою підготовк<strong>и</strong> інженерн<strong>и</strong>х кадрів за кордоном. Досвід,<br />

напрацьован<strong>и</strong>й у Харкові, В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов переніс у К<strong>и</strong>ївськ<strong>и</strong>й політехнічн<strong>и</strong>й<br />

інст<strong>и</strong>тут. Згодом його запоз<strong>и</strong>чувал<strong>и</strong> інші технічні заклад<strong>и</strong> Росії і Радянського<br />

Союзу. Можна впевнено сказат<strong>и</strong>, що вся науково-технічна діяльність<br />

науков<strong>и</strong>х шкіл обох в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х технічн<strong>и</strong>х шкіл Україн<strong>и</strong> – Харківської та<br />

К<strong>и</strong>ївської політехнік<strong>и</strong>, їх автор<strong>и</strong>тет у світі своїм<strong>и</strong> в<strong>и</strong>токам<strong>и</strong> сягає діяльності<br />

В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чова. Однією з пр<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>н такого положення є те, що вчен<strong>и</strong>й умів<br />

безпом<strong>и</strong>лково залучат<strong>и</strong> до в<strong>и</strong>кладацької та науково-дослідної робот<strong>и</strong> кадр<strong>и</strong>.<br />

У Харкові за коротк<strong>и</strong>й період – у перші п’ять років до робот<strong>и</strong> в інст<strong>и</strong>туті<br />

В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов залуч<strong>и</strong>в ряд в<strong>и</strong>датн<strong>и</strong>х у Росії учен<strong>и</strong>х та інженерів. Серед н<strong>и</strong>х<br />

бул<strong>и</strong> такі чудові педагог<strong>и</strong> і науковці, як: математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і механік<strong>и</strong> –<br />

К. А. Андрєєв і М. О. Т<strong>и</strong>хомандр<strong>и</strong>цьк<strong>и</strong>й, В. І. Альбіцьк<strong>и</strong>й і А. І. Предтеченськ<strong>и</strong>й,<br />

І. М. Пономарьов і П. М. Мухачов; фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> – О. К. Погорєлко;<br />

нар<strong>и</strong>сної геометрії – Г. А. Лат<strong>и</strong>шев; креслення – А. В. Гречанінов; інженер<strong>и</strong>маш<strong>и</strong>нобудівн<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

К. О. Звор<strong>и</strong>кін і В. С. Кнаббе, професор хімії В. О. Геміліан<br />

– од<strong>и</strong>н із учнів Д. І. Менделєєва і в<strong>и</strong>кладач М. О. Чернай; в<strong>и</strong>кладач<br />

архітектур<strong>и</strong> та будівельного м<strong>и</strong>стецтва М. І. Ловцов та ін. З позаштатн<strong>и</strong>х<br />

професорів і в<strong>и</strong>кладачів у перше п’ят<strong>и</strong>річчя працювал<strong>и</strong>: професор хімії<br />

М. М. Бекетов; професор<strong>и</strong> математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і механік<strong>и</strong> О. М. Ляпунов і<br />

Г. В. Лев<strong>и</strong>цьк<strong>и</strong>й та ін. [5, с. 16-17].<br />

У К<strong>и</strong>єві, маюч<strong>и</strong> вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>й досвід науково-педагогічної та організаторської<br />

робот<strong>и</strong>, В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов шв<strong>и</strong>дко сформував кваліфіковані професорськов<strong>и</strong>кладацькі<br />

кадр<strong>и</strong>. Вперше в Росії у КПІ було започатковано конкурсн<strong>и</strong>й<br />

11

порядок пр<strong>и</strong>значення професорів кафедр в<strong>и</strong>ключно з осіб, які мають учен<strong>и</strong>й<br />

ступінь. Для в<strong>и</strong>кладання окрем<strong>и</strong>х предметів (за браком професур<strong>и</strong>) в<strong>и</strong>кладачі<br />

відб<strong>и</strong>рал<strong>и</strong>ся за конкурсом з осіб, які одержал<strong>и</strong> звання ад’юнкта інст<strong>и</strong>туту [5,<br />

с.8]. Буквально за декілька місяців В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов налагод<strong>и</strong>в у т<strong>и</strong>мчасовому<br />

пр<strong>и</strong>міщенні інст<strong>и</strong>туту навчальн<strong>и</strong>й процес, одночасно очолююч<strong>и</strong> будівн<strong>и</strong>цтво<br />

інст<strong>и</strong>тутськ<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>міщень Майже з самого початку його у КПІ почал<strong>и</strong><br />

формуват<strong>и</strong>сь наукові школ<strong>и</strong> [1, с. 1–2].<br />

С<strong>и</strong>стема підготовк<strong>и</strong> і підв<strong>и</strong>щення кваліфікації науково-педагогічн<strong>и</strong>х<br />

кадрів у ХТІ була під особл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>м контролем В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чова. Він наполягав<br />

на тому, щоб професор<strong>и</strong> і в<strong>и</strong>кладачі зміст навчання постійно оновлювал<strong>и</strong><br />

нов<strong>и</strong>нкам<strong>и</strong> пром<strong>и</strong>слового в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва. Для підв<strong>и</strong>щення кваліфікації вон<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>їзд<strong>и</strong>л<strong>и</strong> за кордон і на пром<strong>и</strong>слові підпр<strong>и</strong>ємства Росії. Так, тільк<strong>и</strong> у 1889 р. у<br />

наукові відрядження в канікулярн<strong>и</strong>й період терміном на 1,5-2 місяці на<br />

російські та іноземні підпр<strong>и</strong>ємства відбул<strong>и</strong> адьюнкт-професор<strong>и</strong><br />

А. І. Предтеченськ<strong>и</strong>й, А .В. Гречанінов, О. П. Лідов, К. О. Звор<strong>и</strong>кін, в<strong>и</strong>кладач<br />

П. М. Мухачов, механік інст<strong>и</strong>туту В. С. Кнаббе. Метою їх відрядження –<br />

в<strong>и</strong>вчення досвіду зарубіжн<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств з обраної кожн<strong>и</strong>м н<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

спеціальностей і власного плану для в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання матеріалів у в<strong>и</strong>кладацькій<br />

роботі. Кожному з н<strong>и</strong>х було в<strong>и</strong>ділено по 600 крб. із збереженням заробітної<br />

плат<strong>и</strong> за місцем їх робот<strong>и</strong> [7, ф. 770, оп. 1, од. збер. 99, арк. 1].<br />

В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов пр<strong>и</strong>тр<strong>и</strong>мувався сурового пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пу, згідно якого в<strong>и</strong>ща<br />

технічна школа пов<strong>и</strong>нна надават<strong>и</strong> учням науково-технічну та наукову освіту,<br />

а також вміння розв<strong>и</strong>ват<strong>и</strong> <strong>наук<strong>и</strong></strong> і в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуват<strong>и</strong> їх на практ<strong>и</strong>ці. В<strong>и</strong>ходяч<strong>и</strong> з<br />

цього і відповідно до Статуту ХТІ з його безпосередньою участю для<br />

механічного і хімічного відділень бул<strong>и</strong> створені навчальні план<strong>и</strong> і проведено<br />

розподіл навчальн<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін. Н<strong>и</strong>м<strong>и</strong> передбачалось в<strong>и</strong>кладання: богослів’я,<br />

в<strong>и</strong>щої математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, нар<strong>и</strong>сної геометрії, теорет<strong>и</strong>чної механік<strong>и</strong>, фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, хімії,<br />

анатомії та фізіології росл<strong>и</strong>н, геодезії, будівельного м<strong>и</strong>стецтва з архітектурою,<br />

пр<strong>и</strong>кладної механік<strong>и</strong> і теорії будівн<strong>и</strong>цтва маш<strong>и</strong>н, механічної тех.нології,<br />

металургії, політ<strong>и</strong>чної економії та стат<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, бухгалтерії, іноземн<strong>и</strong>х<br />

мов, креслення, малювання. Серед назван<strong>и</strong>х предметів саму вел<strong>и</strong>ку кількість<br />

відвод<strong>и</strong>лось аналіт<strong>и</strong>чній геометрії, д<strong>и</strong>ференціальному та інтегральному<br />

обч<strong>и</strong>сленню, фіз<strong>и</strong>ці, механіці, хімії, нар<strong>и</strong>сній геометрії – по 3 год<strong>и</strong>н<strong>и</strong> на<br />

т<strong>и</strong>ждень для кожної, кресленню – 6 год<strong>и</strong>н, малюванню – 4 год<strong>и</strong>н<strong>и</strong> на т<strong>и</strong>ждень<br />

для кожної [7, ф. 770, оп.1 од. збер. 17, арк. 1-2, 14; од. збер. 545, арк. 2].<br />

У створенні матеріально-технічної баз<strong>и</strong> ХТІ вел<strong>и</strong>ку допомогу надав<br />

Санкт-Петербурзьк<strong>и</strong>й практ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й технологічн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут. У 1886-1887 рр. у<br />

ХТІ організовано фіз<strong>и</strong>чну і хімічну лабораторії, технічну лабораторію в<br />

хімічному корпусі з колекцією зразків з крас<strong>и</strong>льної справ<strong>и</strong>, колекцію<br />

страсофурськ<strong>и</strong>х солей, необхідні пр<strong>и</strong>лад<strong>и</strong> тощо. Лабораторії та кабінет<strong>и</strong>,<br />

ауд<strong>и</strong>торії тут було оснащено інвентарем, креслярськ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> столам<strong>и</strong>, маш<strong>и</strong>нам<strong>и</strong> і<br />

апаратам<strong>и</strong>, пр<strong>и</strong>ладам<strong>и</strong> й інструментом, наочн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> засобам<strong>и</strong> для демонстрації.<br />

12

Значна част<strong>и</strong>на обладнання для лабораторій пр<strong>и</strong>дбана за кордоном. За<br />

кордоном закуплено нові електр<strong>и</strong>чні маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> постійного і змінного струму,<br />

маш<strong>и</strong>нні перетворювачі та інші. З фіз<strong>и</strong>чного кабінету в<strong>и</strong>діляється лабораторія<br />

з пряд<strong>и</strong>льного в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва, мінералогічн<strong>и</strong>й і ботанічн<strong>и</strong>й кабінет<strong>и</strong>. Музей<br />

інст<strong>и</strong>туту поповнюється колекціям<strong>и</strong> моделей з механік<strong>и</strong> і кінемат<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

механізмів, сільськогосподарськ<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н, маш<strong>и</strong>н з мукомельного<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва, геодез<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>ладам<strong>и</strong> [8, с. 42–43; 9, с. 15–16].<br />

Окрім дослідів, які провод<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь в лабораторіях ХТІ, важл<strong>и</strong>ве значення<br />

надавалось дослідженням, для як<strong>и</strong>х лабораторією була вся пром<strong>и</strong>словість,<br />

кожне окреме підпр<strong>и</strong>ємство, окрем<strong>и</strong>й експер<strong>и</strong>мент, що здійснюється у<br />

крупн<strong>и</strong>х розмірах. Майстерні й лабораторії інст<strong>и</strong>туту стал<strong>и</strong> місцем<br />

проведення науков<strong>и</strong>х досліджень, потребу в як<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>магал<strong>и</strong> умов<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва підпр<strong>и</strong>ємств Харкова та інш<strong>и</strong>х регіонів Росії. ХТІ став місцем<br />

для пром<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств, установ і власн<strong>и</strong>ків, земств, губерній,<br />

транспортн<strong>и</strong>х організацій, де можна було зроб<strong>и</strong>т<strong>и</strong> замовлення на в<strong>и</strong>конання<br />

дослідження і отр<strong>и</strong>мат<strong>и</strong> аргументовані в<strong>и</strong>сновк<strong>и</strong> щодо можл<strong>и</strong>востей<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання на практ<strong>и</strong>ці матеріалів і с<strong>и</strong>ров<strong>и</strong>н<strong>и</strong>. Інст<strong>и</strong>тут мав невел<strong>и</strong>чк<strong>и</strong>й<br />

газов<strong>и</strong>й завод, содов<strong>и</strong>й, маслобойн<strong>и</strong>й, м<strong>и</strong>ловарн<strong>и</strong>й і в<strong>и</strong>нокурн<strong>и</strong>й завод<strong>и</strong>,<br />

майстерні по обробці шкір<strong>и</strong>. Хімічні майстерні бул<strong>и</strong> оснащені маш<strong>и</strong>нам<strong>и</strong> і<br />

апаратам<strong>и</strong> по хімічній технології, що давало можл<strong>и</strong>вість спостерігат<strong>и</strong><br />

технолгічн<strong>и</strong>й процес, вест<strong>и</strong> науково-дослідні робот<strong>и</strong>. Майстерні мал<strong>и</strong> печі<br />

для органічного аналіза, фабр<strong>и</strong>чні печі для в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва сод<strong>и</strong>, скла,<br />

гончарн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робів, для кальціювання, апарат<strong>и</strong> для фарбування. Для<br />

встановлення більш щільного і ж<strong>и</strong>вого зв’язку між ХТІ і представн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong><br />

пром<strong>и</strong>словості пр<strong>и</strong> інст<strong>и</strong>туті було створено попеч<strong>и</strong>тельську раду з місцев<strong>и</strong>х<br />

фабр<strong>и</strong>кантів і заводч<strong>и</strong>ків. Вона пов<strong>и</strong>нна була значною мірою спр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong><br />

задоволенню потреб в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва, переважно Харківського регіону, розв<strong>и</strong>тку<br />

технологічного інст<strong>и</strong>туту [7, ф. 770, оп. 1, од. збер. 215, арк. 11, 14–15; од.<br />

збер. 246, арк. 1; спр. 14, арк. 14; од. збер. 259, арк. 1, 3, 18, 20, 40; 10, с. 33–34].<br />

Протягом всього ж<strong>и</strong>ття В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов зберіг інтерес до проблем<br />

економік<strong>и</strong>. Це відображалося не тільк<strong>и</strong> у його лекціях. Будуч<strong>и</strong> у 1893 р. у<br />

відрядженні в США на Всесвітній в<strong>и</strong>ставці в Ч<strong>и</strong>каго з нагод<strong>и</strong> 400-річчя<br />

відкр<strong>и</strong>ття Колумбом Амер<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, він не тільк<strong>и</strong> енергійно і добросовісно в<strong>и</strong>конав<br />

свої обов’язк<strong>и</strong> члена і секретаря експертної комісії, а й в<strong>и</strong>вч<strong>и</strong>в економічн<strong>и</strong>й<br />

стан в основн<strong>и</strong>х сферах цієї країн<strong>и</strong> – у пром<strong>и</strong>словості, маш<strong>и</strong>нобудуванні.<br />

Зроб<strong>и</strong>в цікаві спостереження щодо ефект<strong>и</strong>вності в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>станням тут науковотехнічн<strong>и</strong>х<br />

досягнень, механізації в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва, охорон<strong>и</strong> праці тощо. Свої<br />

враження з гл<strong>и</strong>бок<strong>и</strong>м обґрунтуванням і в<strong>и</strong>сновкам<strong>и</strong> він у 1895 р опублікував<br />

у звіті про відрядження до Амер<strong>и</strong>к<strong>и</strong> [11].<br />

Вел<strong>и</strong>ку увагу у своєму звіті В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов пр<strong>и</strong>діл<strong>и</strong>в так<strong>и</strong>м п<strong>и</strong>танням, як:<br />

заход<strong>и</strong> в<strong>и</strong>рішення проблем<strong>и</strong> скорочення ручної праці в галузі маш<strong>и</strong>нобудування,<br />

зокрема, в л<strong>и</strong>варному, ковальському, токарному в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтві,<br />

13

деревообробній пром<strong>и</strong>словості, а також у конвеєрному в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтві.<br />

Окрем<strong>и</strong>м розділом вчен<strong>и</strong>й розкр<strong>и</strong>в особл<strong>и</strong>вості організації масового<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва на підпр<strong>и</strong>ємствах США для в<strong>и</strong>готовлення паровозів і вагонів, а<br />

також сільськогосподарськ<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н. В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов відзначає, зокрема, що<br />

за якістю маш<strong>и</strong>нобудування, кількості в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва маш<strong>и</strong>н і їх<br />

розповсюдженню США значно в<strong>и</strong>переджає усі європейські країн<strong>и</strong>, в тому<br />

ч<strong>и</strong>слі і „кол<strong>и</strong>ску маш<strong>и</strong>нобудування” – Англію [11, с.17].<br />

Зазнач<strong>и</strong>мо, що наукова праця В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чова, нап<strong>и</strong>сана на основі<br />

спостережень в Амер<strong>и</strong>ці і на сьогодні не загуб<strong>и</strong>ла своєї актуальності для<br />

економічного і політ<strong>и</strong>чного ж<strong>и</strong>ття Української держав<strong>и</strong>, в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання його<br />

пропоз<strong>и</strong>цій. Серед н<strong>и</strong>х такі п<strong>и</strong>тання, як реформування маш<strong>и</strong>нобудування і<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання науково-технічн<strong>и</strong>х досягнень у всіх сферах ж<strong>и</strong>ття держав<strong>и</strong>,<br />

охорон<strong>и</strong> праці робітн<strong>и</strong>ків тощо. Саме тут є відповідь на одну з ключов<strong>и</strong>х<br />

проблем сьогодення Україн<strong>и</strong>, чому вітч<strong>и</strong>зняне маш<strong>и</strong>нобудування<br />

розв<strong>и</strong>вається повільно і недостатньо прогрес<strong>и</strong>вне, в тому ч<strong>и</strong>слі і така важл<strong>и</strong>ва<br />

його галузь як в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво сільськогосподарськ<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н і знарядь.<br />

В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов застерігає до чого пр<strong>и</strong>вод<strong>и</strong>ть європейськ<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ків бум<br />

„імітації”, копіювання маш<strong>и</strong>нобудівної продукції США [11, с. 4].<br />

Враховуюч<strong>и</strong> зростаючі потреб<strong>и</strong> пром<strong>и</strong>словості, прогрес <strong>наук<strong>и</strong></strong> і технік<strong>и</strong>,<br />

В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов діяльно турбувався про розш<strong>и</strong>рення ХТІ. У 1896 р. за його<br />

ініціат<strong>и</strong>в<strong>и</strong> додатково до механічного та хіміко-технологічного було створено<br />

третє – сільськогосподарське відділення. Прагнення в<strong>и</strong>ховат<strong>и</strong> у майбутніх<br />

інженерів не л<strong>и</strong>ше спеціалістів, а й організаторів і керівн<strong>и</strong>ків в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва<br />

спонукує його постійно увод<strong>и</strong>т<strong>и</strong> до курсу навчання нові д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін<strong>и</strong>. Так<br />

напр<strong>и</strong>клад, у 1897 р. за його пропоз<strong>и</strong>цією в інст<strong>и</strong>туті почал<strong>и</strong> ч<strong>и</strong>тат<strong>и</strong> курс<br />

„фабр<strong>и</strong>чна гігієна і політ<strong>и</strong>чна економія”. Так<strong>и</strong>й крок вчен<strong>и</strong>й обґрунтував<br />

загальн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> відомостям<strong>и</strong> по фізіології та наданню першої допомог<strong>и</strong> пр<strong>и</strong><br />

нещасн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>падках. На жаль, не усі проект<strong>и</strong> вченого, спрямовані на<br />

розш<strong>и</strong>рення ХТІ, бул<strong>и</strong> зразу реалізовані. Не вдалось йому організуват<strong>и</strong><br />

гірське і електротехнічне відділення. Згадане свідч<strong>и</strong>ть про наукову<br />

прозорл<strong>и</strong>вість В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чова і те значення, яке він надавав майбутньому<br />

розв<strong>и</strong>тку півдня Російської імперії [7, ф.237, оп. 1, спр. 4, арк. 7; ф. 770, оп. 1,<br />

од. збер. 576, арк. 27].<br />

В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов переконл<strong>и</strong>во довод<strong>и</strong>в, що для кожного майбутнього<br />

інженера необхідно фундаментальне в<strong>и</strong>вчення математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, хімії і<br />

механік<strong>и</strong>, які є фундаментом усієї решт<strong>и</strong> знань інженера. Перше місце серед<br />

навчальн<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін він відвод<strong>и</strong>в математ<strong>и</strong>ці, як основ<strong>и</strong> усіх наук. І це<br />

нев<strong>и</strong>падково. В цьому теж в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>вся прогноз вченого. Він вбачав, що технічна<br />

діяльність, як і пр<strong>и</strong>родознавство л<strong>и</strong>ше тоді будуть прогресуват<strong>и</strong>, кол<strong>и</strong><br />

провідну роль в процесах творчості буде належат<strong>и</strong> математ<strong>и</strong>ці – справжній<br />

мові сучасної <strong>наук<strong>и</strong></strong>. Це прод<strong>и</strong>ктовано т<strong>и</strong>м, що на математ<strong>и</strong>ці, як показав<br />

істор<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й досвід і практ<strong>и</strong>ка ХХ століття, базується формулювання<br />

14

закономірностей фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, хімії, біології, всі технічні й економічні розрахунк<strong>и</strong>.<br />

В<strong>и</strong>вчення яв<strong>и</strong>щ пр<strong>и</strong>род<strong>и</strong>, технічн<strong>и</strong>х процесів і з точк<strong>и</strong> зору якості, і з<br />

кількісного боку в<strong>и</strong>магає ш<strong>и</strong>рокого в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання математ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х засобів [12,<br />

с. 4–5; 13, с. 307].<br />

В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов пр<strong>и</strong> впровадженні математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> у навчальн<strong>и</strong>й процес ХТІ<br />

отр<strong>и</strong>мав вел<strong>и</strong>ку підтр<strong>и</strong>мку від Харківського універс<strong>и</strong>тету. Тут вже на той час<br />

сформувалась могутня наукова школа, що започаткована професорам<strong>и</strong><br />

Т. Ф. Ос<strong>и</strong>повськ<strong>и</strong>м і А. Ф. Павловськ<strong>и</strong>м. Представн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> цієї школ<strong>и</strong> бул<strong>и</strong><br />

М. А. Дяченко, Д. М. Деларю, В. Г. Імшенецьк<strong>и</strong>й, М. О. Т<strong>и</strong>хомандр<strong>и</strong>цьк<strong>и</strong>й та<br />

ін. Для ч<strong>и</strong>тання аналіт<strong>и</strong>чної геометрії у ХТІ В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов<strong>и</strong>м було<br />

запрошено ученого-геометра К. О. Андрєєва. Акт<strong>и</strong>вну участь в розробці<br />

метод<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кладання математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> студентам ХТІ надавав професор<br />

О. М. Ляпунов, а згодом і В. А. Стєклов, які ч<strong>и</strong>тал<strong>и</strong> тут лекції з теорет<strong>и</strong>чної<br />

механік<strong>и</strong> [14, с. 265-267, 281, 286, 289].<br />

У 1896 р. В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов був учасн<strong>и</strong>ком Новгородського торговопром<strong>и</strong>слового<br />

з’їзду, де в<strong>и</strong>ступ<strong>и</strong>в у д<strong>и</strong>скусії щодо шляхів розв<strong>и</strong>тку в Росії<br />

професійної освіт<strong>и</strong>. У своєму в<strong>и</strong>ступі він переконл<strong>и</strong>во обґрунтував думку<br />

щодо значення математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> у професійній освіті. Пр<strong>и</strong> цьому вчен<strong>и</strong>й на<br />

істор<strong>и</strong>чному досвіді, поч<strong>и</strong>наюч<strong>и</strong> з часів Давньої Греції показав, наскільк<strong>и</strong> цей<br />

шлях нелегк<strong>и</strong>й, але вкрай необхідн<strong>и</strong>й. Знання з математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, довод<strong>и</strong>в<br />

В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов, потрібні не л<strong>и</strong>ше пр<strong>и</strong> розрахунках маш<strong>и</strong>н, механізмів і<br />

різн<strong>и</strong>х споруд. Вона є єд<strong>и</strong>н<strong>и</strong>м способом підготовк<strong>и</strong> інженерів. Ініціат<strong>и</strong>ва<br />

В. Л. К<strong>и</strong>пр<strong>и</strong>чова була підтр<strong>и</strong>мана учасн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> Новгородського торговопром<strong>и</strong>слового<br />

з’їзду. Уже з 1899 р. у технічн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладах<br />

Росії бул<strong>и</strong> уведені практ<strong>и</strong>чні заняття з математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і механік<strong>и</strong> [3, с. 125].<br />

Актуальн<strong>и</strong>м для сьогодення в<strong>и</strong>щої технічної школ<strong>и</strong> в умовах<br />

реформування її на зразок Болонської с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> навчання, кол<strong>и</strong> її студентові<br />

надано право переважну кількість часу працюват<strong>и</strong> з кн<strong>и</strong>гою ч<strong>и</strong> інш<strong>и</strong>м<br />

джерелом знань, напр<strong>и</strong>клад комп’ютером. Напрацьован<strong>и</strong>й В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов<strong>и</strong>м<br />

досвід метод<strong>и</strong>к<strong>и</strong> навчання у ХТІ, є повчальн<strong>и</strong>м для сучасної в<strong>и</strong>щої технічної<br />

школ<strong>и</strong>. Цей досвід підтверджен<strong>и</strong>й багатолітньою практ<strong>и</strong>кою робот<strong>и</strong><br />

професорсько-в<strong>и</strong>кладацького складу технічн<strong>и</strong>х вузів. В основу навчання<br />

інженера В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов став<strong>и</strong>в лекційн<strong>и</strong>й метод і палко в<strong>и</strong>ступав прот<strong>и</strong> т<strong>и</strong>х,<br />

хто пропонував усн<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>ступ – „ж<strong>и</strong>ве джерело замін<strong>и</strong>т<strong>и</strong> мертвою кн<strong>и</strong>гою”.<br />

Вчен<strong>и</strong>й вважав, що для студента, як<strong>и</strong>й вч<strong>и</strong>ться самостійно і до професора<br />

інкол<strong>и</strong> звертається за консультацією, є шкідл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>м для розв<strong>и</strong>тку першого як<br />

спеціаліста. З цього пр<strong>и</strong>воду він п<strong>и</strong>сав, що в<strong>и</strong>ща освіта завжд<strong>и</strong> базувалась на<br />

в<strong>и</strong>кладанні, яке роб<strong>и</strong>в уч<strong>и</strong>тель. Це помітно з часів давніх грецьк<strong>и</strong>х філософів,<br />

які супроводжувал<strong>и</strong> свої в<strong>и</strong>ступ<strong>и</strong> п<strong>и</strong>танням<strong>и</strong> і бесідам<strong>и</strong> з учням<strong>и</strong>,<br />

намагаюч<strong>и</strong>сь в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кат<strong>и</strong> у н<strong>и</strong>х самостійне м<strong>и</strong>слення. В період розквіту<br />

грецької <strong>наук<strong>и</strong></strong> кн<strong>и</strong>г<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувал<strong>и</strong>сь мало, і не тільк<strong>и</strong> тому, що їх не було<br />

достатньої кількості, а й внаслідок впевненості малої їхньої пр<strong>и</strong>датності для<br />

15

навчання. Про це чудово в<strong>и</strong>словлюється Платон, вкладаюч<strong>и</strong> за зв<strong>и</strong>чаєм свої<br />

ідеї у вуста Сократа: „нап<strong>и</strong>сання творів певною мірою подібно до ж<strong>и</strong>воп<strong>и</strong>су;<br />

створення останнього дуже схоже на ж<strong>и</strong>ві істот<strong>и</strong>; але кол<strong>и</strong> в<strong>и</strong> задасте їм<br />

п<strong>и</strong>тання, вон<strong>и</strong> будуть зберігат<strong>и</strong> уроч<strong>и</strong>сту мовчанку. Те ж саме і п<strong>и</strong>сьмові речі:<br />

ч<strong>и</strong>таюч<strong>и</strong> їх, уявляємо, що є як<strong>и</strong>йсь см<strong>и</strong>сл у н<strong>и</strong>х; але кол<strong>и</strong> побажаєш його<br />

пізнат<strong>и</strong> і станеш їх зап<strong>и</strong>туват<strong>и</strong>, то на усі п<strong>и</strong>тання у н<strong>и</strong>х знайдеться все одна і<br />

та ж перша відповідь. Нап<strong>и</strong>сана мова...завжд<strong>и</strong> потребує допомог<strong>и</strong> автора,<br />

тому що сама не може зах<strong>и</strong>щат<strong>и</strong>сь” [12, с. 15–16].<br />

Роком раніше він також в<strong>и</strong>ступав за лекційн<strong>и</strong>й метод навчання студентів,<br />

мот<strong>и</strong>вуюч<strong>и</strong> це т<strong>и</strong>м, що лекція – це не єд<strong>и</strong>н<strong>и</strong>й, але, без сумніву, найкращ<strong>и</strong>й<br />

спосіб навчання. На його думку, кн<strong>и</strong>га не може замін<strong>и</strong>т<strong>и</strong> лекцій: вона німа не<br />

дає того, що „дає люд<strong>и</strong>на ж<strong>и</strong>в<strong>и</strong>м словом. Наука передається від люд<strong>и</strong>н<strong>и</strong> до<br />

люд<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, а не від кн<strong>и</strong>г<strong>и</strong> до люд<strong>и</strong>н<strong>и</strong>; тому не може бут<strong>и</strong> і мов<strong>и</strong> про відміну<br />

лекційної с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong>. Це повело б до занепаду <strong>наук<strong>и</strong></strong>. Пок<strong>и</strong> ж<strong>и</strong>ве людство, не<br />

змовкне і ж<strong>и</strong>ва мова і передача нею положень <strong>наук<strong>и</strong></strong>” [12, с. 16–17].<br />

У ст<strong>и</strong>лі робот<strong>и</strong> д<strong>и</strong>ректора ХТІ помітн<strong>и</strong>м було прагнення до надання<br />

студентам ш<strong>и</strong>рокої і в<strong>и</strong>сокої наукової освіт<strong>и</strong>. Він вважав, що основою<br />

творчого м<strong>и</strong>слення інженера є наукові пізнання. Вон<strong>и</strong> завжд<strong>и</strong> допоможуть<br />

йому пр<strong>и</strong> кожному новому для нього п<strong>и</strong>танні шв<strong>и</strong>дко розібрат<strong>и</strong>ся,<br />

удосконал<strong>и</strong>т<strong>и</strong> ч<strong>и</strong> запропонуват<strong>и</strong> і налагод<strong>и</strong>т<strong>и</strong> нове в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво. І це не л<strong>и</strong>ше<br />

у техніці, а й в усіх сферах людської діяльності. У зв’язку з ц<strong>и</strong>м<br />

В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов пропонує звертат<strong>и</strong>сь до історії, людей <strong>наук<strong>и</strong></strong>, оскільк<strong>и</strong> багато<br />

сам<strong>и</strong>х чудов<strong>и</strong>х удосконалень у техніці представляє пряме застосування<br />

науков<strong>и</strong>х результатів. Ч<strong>и</strong>таюч<strong>и</strong> лекції з технічн<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін, він, в усіх<br />

ключов<strong>и</strong>х п<strong>и</strong>таннях, торкається історії технічного прогресу. Вчен<strong>и</strong>й<br />

майстерно володів умінням істор<strong>и</strong>чно порівнюват<strong>и</strong> події і яв<strong>и</strong>ща так<strong>и</strong>м<br />

ч<strong>и</strong>ном, що у студента м<strong>и</strong>моволі закарбовувалось у пам’яті знання спеціальної<br />

темат<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. Підтвердженням цього є промова В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чова на уроч<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>х<br />

зборах відкр<strong>и</strong>ття КПІ [2].<br />

Думк<strong>и</strong> щодо необхідності звертат<strong>и</strong>ся до історії <strong>наук<strong>и</strong></strong> і людей<br />

В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов в<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>в у своїй промові „Значення фантазії для інженерів”,<br />

текст якої було опубліковано в „Извест<strong>и</strong>ях” К<strong>и</strong>ївського політехнічного<br />

інст<strong>и</strong>туту за 1903 рік. У його в<strong>и</strong>ступі червоною н<strong>и</strong>ткою проход<strong>и</strong>ть думка про<br />

те, наскільк<strong>и</strong> важл<strong>и</strong>во мат<strong>и</strong> уяву дослідн<strong>и</strong>ку для народження науков<strong>и</strong>х і<br />

технічн<strong>и</strong>х ідей, розв<strong>и</strong>тку фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х наук. Пр<strong>и</strong>кладам<strong>и</strong> з історії вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>х людей,<br />

м<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>телів, зокрема, Леонардо да Вінчі, Коперніка, Кеплера, Ньютона,<br />

Роберта Гука, Фарадея та ін. В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов довод<strong>и</strong>ть, що вон<strong>и</strong> отр<strong>и</strong>муват<strong>и</strong><br />

нові результат<strong>и</strong>, оскільк<strong>и</strong> вміл<strong>и</strong> фантазуват<strong>и</strong>. Показує як фантазія так<strong>и</strong>х<br />

особ<strong>и</strong>стостей як Джеймса Ватта і Уайта в механіці, Ньютона в астрономії,<br />

Шекспіра в поезії пр<strong>и</strong>вод<strong>и</strong>ла їх до вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>х відкр<strong>и</strong>ттів. В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов на<br />

багатьох пр<strong>и</strong>кладах показує, як<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном за спостережл<strong>и</strong>вістю<br />

16

пр<strong>и</strong>рододослідн<strong>и</strong>ків, фантазією в<strong>и</strong>нахідн<strong>и</strong>ків, армією конструкторів<br />

народжується нове в науці і техніці [15].<br />

В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов не обмежував свою діяльність л<strong>и</strong>ше науковопедагогічною<br />

роботою. Він був акт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>м учасн<strong>и</strong>ком громадського ж<strong>и</strong>ття.<br />

Оцінююч<strong>и</strong> внесок вченого у розв<strong>и</strong>ток <strong>наук<strong>и</strong></strong>, математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і механік<strong>и</strong><br />

Харківське відділення російського технічного товар<strong>и</strong>ства у 1888 р. обрало<br />

його почесн<strong>и</strong>м членом. Це відділення було одн<strong>и</strong>м з сам<strong>и</strong>х ч<strong>и</strong>сельн<strong>и</strong>х,<br />

найбільш популярн<strong>и</strong>х пер<strong>и</strong>ферійн<strong>и</strong>х відділень Російського технічного<br />

товар<strong>и</strong>ства. Воно об’єднувало відділення у 40 губернськ<strong>и</strong>х і пром<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>х<br />

центрах Росії. Харківське відділення російського технічного товар<strong>и</strong>ства<br />

зацікавлено спостерігало за розв<strong>и</strong>тком галузей пром<strong>и</strong>словості Харкова і<br />

пр<strong>и</strong>легл<strong>и</strong>х до нього регіонів. Його пропоз<strong>и</strong>ції враховувал<strong>и</strong>сь пр<strong>и</strong> організації<br />

будівн<strong>и</strong>цтва підпр<strong>и</strong>ємств, впровадження технологій. Членам<strong>и</strong> товар<strong>и</strong>ства<br />

розроблял<strong>и</strong>сь положення про кор<strong>и</strong>стування різн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>ладам<strong>и</strong> і пр<strong>и</strong>строям<strong>и</strong>,<br />

техніку безпек<strong>и</strong>. На його засіданнях поряд з вчен<strong>и</strong>м<strong>и</strong> універс<strong>и</strong>тету,<br />

ветер<strong>и</strong>нарного інст<strong>и</strong>туту про результат<strong>и</strong> своїх науков<strong>и</strong>х досліджень у ХТІ<br />

доповідав і В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов. Так, тільк<strong>и</strong> за першу полов<strong>и</strong>ну 1890-х років на<br />

засіданнях товар<strong>и</strong>ства заслухані тр<strong>и</strong> його доповіді: “Про кр<strong>и</strong>сталізацію заліза<br />

від потрясінь в мостах і маш<strong>и</strong>нах”; “Нові дослідження щодо міцності заліза,<br />

сталі та міді”; “Впл<strong>и</strong>в сторонніх домішок на опір металів”. Рекомендації<br />

товар<strong>и</strong>ства, що пр<strong>и</strong>йняті по доповіді В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чова, бул<strong>и</strong> спрямовані на<br />

необхідність в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання результатів його досліджень у практ<strong>и</strong>ці робот<strong>и</strong><br />

пром<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств Харкова та інш<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств Росії [16, с. 9–86].<br />

На засіданнях математ<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов брав акт<strong>и</strong>вну<br />

участь в обговоренні окрем<strong>и</strong>х робіт з математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і механік<strong>и</strong> відом<strong>и</strong>х<br />

російськ<strong>и</strong>х вчен<strong>и</strong>х: К<strong>и</strong>єва – В. П. Єрмакова, Москв<strong>и</strong> – М. Є. Жуковського,<br />

Петербургу – К. О. Поссе, А. А. Маркова, Й. І. Сомова, А. М. Коркіна,<br />

П. Л. Чеб<strong>и</strong>шова, В. Я. Буняковського, Д. К. Боб<strong>и</strong>льова [17, с.283,284].<br />

У вересні 1895 р. з ініціат<strong>и</strong>в<strong>и</strong> В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чова у Харкові було засноване<br />

Південно-російське товар<strong>и</strong>ство технологів. Він став почесн<strong>и</strong>м членом і<br />

головою його правління. Протягом одного року ч<strong>и</strong>сло його дійсн<strong>и</strong>х членів<br />

збільш<strong>и</strong>лось з 78 до 198. Товар<strong>и</strong>ство щомісячно почало друкуват<strong>и</strong> наукові<br />

праці. Провідну роль в організації його робот<strong>и</strong> належала професорам ХТІ –<br />

В. О. Геміліану, О .В. Гречанінову, К. О. Звор<strong>и</strong>кіну, Є. Л. Зубашеву,<br />

О. І. Предтеченському, О. П. Лідову, адьюнкт-професору Г. О. Лат<strong>и</strong>шеву.<br />

Його членам<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> також в<strong>и</strong>пускн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> Санкт-Петербурзького політехнічного<br />

інст<strong>и</strong>туту, Р<strong>и</strong>зького політехнічного уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ща та ін. На початок травня 1897 р.<br />

у товар<strong>и</strong>стві нараховувалось 245 осіб. Найбільшу увагу членів товар<strong>и</strong>ства<br />

технологів в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кал<strong>и</strong> п<strong>и</strong>тання наукової організації праці у пром<strong>и</strong>словості,<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання результатів експер<strong>и</strong>ментальн<strong>и</strong>х досліджень, матеріалів,<br />

с<strong>и</strong>ров<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, застосування електр<strong>и</strong>к<strong>и</strong> та інш<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>дів енергії, електрозварювання,<br />

технологій в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва та ін. Член<strong>и</strong> товар<strong>и</strong>ства бул<strong>и</strong> акт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> учасн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong><br />

17

з’їздів, в<strong>и</strong>ставок, де повідомлял<strong>и</strong> про свої досягнення у тій ч<strong>и</strong> іншій сферах<br />

діяльності. Від′їзд у 1898 р. до К<strong>и</strong>єва В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чова помітно впл<strong>и</strong>нув на<br />

зміст і акт<strong>и</strong>вність членів Харківського відділення російського технічного<br />

товар<strong>и</strong>ства [18, ф. 1680, оп. 1, спр. 25, арк. 27; 19, с. 11].<br />

Оцінююч<strong>и</strong> діяльність в<strong>и</strong>датного вченого і педагога В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чова, його<br />

внесок у становлення і розв<strong>и</strong>ток інженерної освіт<strong>и</strong> в Україні, можна<br />

стверджуват<strong>и</strong> про актуальність його ідей і наполегл<strong>и</strong>вість щодо їх втілення у<br />

практ<strong>и</strong>ку вітч<strong>и</strong>зняної в<strong>и</strong>щої технічної освіт<strong>и</strong> Це т<strong>и</strong>м більше дає підстав<strong>и</strong><br />

звір<strong>и</strong>т<strong>и</strong> його спадкоємність в умовах реформування с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> національної<br />

освіт<strong>и</strong> і набл<strong>и</strong>ження її до європейськ<strong>и</strong>х стандартів.<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Згуровськ<strong>и</strong>й М. З. Столітня формула К<strong>и</strong>ївської політехнік<strong>и</strong> /<br />

М. З. Згуровськ<strong>и</strong>й // К<strong>и</strong>ївськ<strong>и</strong>й політехнік. – 2003 . – №22(2636). – С. 1–3. 2. М<strong>и</strong>колаєнко В.<br />

Вчен<strong>и</strong>й, педагог, організатор в<strong>и</strong>щої технічної освіт<strong>и</strong> / В. М<strong>и</strong>колаєнко // К<strong>и</strong>ївськ<strong>и</strong>й політехнік. –<br />

2005 . – №31(2725). 3. Чеканов А. А. В<strong>и</strong>ктор Львов<strong>и</strong>ч К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чев (1845–1913) / А. А. Чеканов. –<br />

М. : Наука, 1982. – 173 с. 4. Звонкова Г. Л. Розв<strong>и</strong>ток пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х і технічн<strong>и</strong>х наук у Харкові в<br />

другій полов<strong>и</strong>ні ХІХ – на початку ХХ століття: Істор<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й, освітянськ<strong>и</strong>й і культурн<strong>и</strong>й контекст<strong>и</strong><br />

: д<strong>и</strong>с… канд. іст. наук : 07.00.07 / Звонкова Гал<strong>и</strong>на Леонідівна. – К., 2005. – 236 с. 5. Отчет о<br />

сотоян<strong>и</strong><strong>и</strong> ХТИ за 1885 год // Извест<strong>и</strong>я Харьковского Технолог<strong>и</strong>ческого Инст<strong>и</strong>тута <strong>и</strong>мператора<br />

Александра ІІІ. Т.1. – Х. : Т<strong>и</strong>пограф<strong>и</strong>я <strong>и</strong> Л<strong>и</strong>тограф<strong>и</strong>я М. З<strong>и</strong>льберберга <strong>и</strong> С-вья, 1905. – 490 с. 6.<br />

Бєляков Г. Ф. К<strong>и</strong>ївськ<strong>и</strong>й політехнічн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут. Нар<strong>и</strong>с історії / Г. Ф. Бєляков, Є. С. Вас<strong>и</strong>ленко,<br />

М. Ф. Волков. – К. : Наук. думка, 1995. – 320 с. 7. Державн<strong>и</strong>й архів Харківської області. 8.<br />

Истор<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й очерк. Рукоп<strong>и</strong>сь: матер<strong>и</strong>алы музея нац<strong>и</strong>онального техн<strong>и</strong>ческого ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тета<br />

"Харьковск<strong>и</strong>й пол<strong>и</strong>техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тут". – Х., 1976. – 656 с. 9. Звонкова Г. Л. Штр<strong>и</strong>х<strong>и</strong> до<br />

портрету В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чова та його внеску у формування, організацію, розв<strong>и</strong>ток і зміст вітч<strong>и</strong>зняної<br />

інженерної освіт<strong>и</strong> / Г. Л. Звонкова // Українська еліта та її роль в державотворенні : зб. наук.<br />

праць №1’2. – К. : Міністерство оборон<strong>и</strong> Україн<strong>и</strong>: Військов<strong>и</strong>й гуманітарн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут<br />

Національної академії оборон<strong>и</strong> Україн<strong>и</strong>, 2000. – С.12–17. 10. Мухачёв П. М. Двадцат<strong>и</strong>пят<strong>и</strong>лет<strong>и</strong>е<br />

Харьковского Технолог<strong>и</strong>ческого Инст<strong>и</strong>тута Императора Александра ІІІ. 1885–1910. /<br />

П. М. Мухачёв. – Х. : Т<strong>и</strong>по-Л<strong>и</strong>тограф<strong>и</strong>я М. З<strong>и</strong>льберберг <strong>и</strong> С-вья, 1910. – 71 с. 11. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чёв В. Л.<br />

Отчёт о команд<strong>и</strong>ровке в Северную Амер<strong>и</strong>ку Д<strong>и</strong>ректора Харьковского Технолог<strong>и</strong>ческого<br />

Инст<strong>и</strong>тута / В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чёв. – С.Петербург : Т<strong>и</strong>пограф<strong>и</strong>я кн. В. П. М<strong>и</strong>щерского, 1895. – 80 с. 12.<br />

К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чев В. Л. Задач<strong>и</strong> высшего техн<strong>и</strong>ческого образован<strong>и</strong>я / В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чёв. – Х., 1890. – 70 с.<br />

13. Бєсов Л. М. Історія <strong>наук<strong>и</strong></strong> і технік<strong>и</strong> / Л. М. Бєсов. – Х. : <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>», 2005. – 383 с. 14.<br />

Пр<strong>и</strong>родознавство в Україні до початку ХХ ст. в істор<strong>и</strong>чному, культурному та культурному<br />

контекстах / Ю. В. Павленко, С. П. Руда, С. А. Хорошева, Ю. О. Храмов. – К. : Академперіод<strong>и</strong>ка,<br />

2001. – 420 с. 15. Профессор В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чев: «Фантаз<strong>и</strong>я нужна для <strong>и</strong>нженеров» // Політехнік:<br />

газета Національного технічного універс<strong>и</strong>тету „Харківськ<strong>и</strong>й політехнічн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут”. – 2005. –<br />

№24–25; №26–27; №28. 16. Зап<strong>и</strong>ск<strong>и</strong> Харьковского Отделен<strong>и</strong>я Императорского Русского<br />

Техн<strong>и</strong>ческого Общества. 1898. Вып. І. – Х. : Т<strong>и</strong>пограф<strong>и</strong>я «Южного края», 1898. – 108 с. 17.<br />

Сообщен<strong>и</strong>я Харьковского математ<strong>и</strong>ческого общества. Вторая сер<strong>и</strong>я. Т.І., №2. – Х.: Т<strong>и</strong>пограф<strong>и</strong>я<br />

М. Ф. З<strong>и</strong>льберберга, 1888. – 316 с. 18. Извест<strong>и</strong>я Южно-Русского общества технологов. 1896/97<br />

гг. Т.І. – Х. : Т<strong>и</strong>пограф<strong>и</strong>я <strong>и</strong> Л<strong>и</strong>тограф<strong>и</strong>я З<strong>и</strong>льберберг, 1897. – 128 с. 19. Центральн<strong>и</strong>й державн<strong>и</strong>й<br />

архів К<strong>и</strong>єва: ДІАК: фонд канцелярії Харківського інспектора в справах друку.<br />

18<br />

Надійшла до редколегії 21. 05. 09

УДК 6:539.2-022.532<br />

И. В. ВЛАДЛЕНОВА, канд. ф<strong>и</strong>лос. наук, <strong>НТУ</strong> «ХПИ»<br />

НАНОТЕХНОЛОГИИ: ИСТОРИЯ РАЗВИТИЯ И ПЕРСПЕКТИВЫ<br />

В статье раскрывается <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>я разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я <strong>и</strong> перспект<strong>и</strong>вы нанотехнолог<strong>и</strong>й. Показано, что в<br />

разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong><strong>и</strong> этой област<strong>и</strong> дост<strong>и</strong>гнут знач<strong>и</strong>тельный прогресс, а в будущем нанотехнолог<strong>и</strong><strong>и</strong> будут<br />

выступать фундаментальным фактором в разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>наук<strong>и</strong></strong> <strong>и</strong> общества, в связ<strong>и</strong> с чем уже сегодня<br />

необход<strong>и</strong>мо осмысл<strong>и</strong>ть последств<strong>и</strong>я такого вл<strong>и</strong>ян<strong>и</strong>я, выяв<strong>и</strong>ть механ<strong>и</strong>змы вза<strong>и</strong>модейств<strong>и</strong>й <strong>наук<strong>и</strong></strong>,<br />

общества <strong>и</strong> нанотехнолог<strong>и</strong>й, пр<strong>и</strong>водящ<strong>и</strong>е к необрат<strong>и</strong>мым соц<strong>и</strong>окультурным <strong>и</strong>зменен<strong>и</strong>ям.<br />

History of development and prospect of nanotekhnology opens up in the article. Considerable progress<br />

is attained in development of this area, and in the future nanotekhnology will come forward a<br />

fundamental factor in development of science and society. It is today necessary to comprehend the<br />

consequences of influence of technique, expose the mechanisms of co-operations of science, society and<br />

nanotekhnology, resulting in irreversible socio cultural changes.<br />

Актуальность <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я связана с разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ем нанотехнолог<strong>и</strong>й <strong>и</strong> <strong>и</strong>х<br />

воздейств<strong>и</strong>ем на человека, общество <strong>и</strong> науку. Несмотря на то, что нанотехнолог<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

называют технолог<strong>и</strong>ям<strong>и</strong> будущего, уже сегодня в разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong><strong>и</strong> этой<br />

област<strong>и</strong> дост<strong>и</strong>гнут знач<strong>и</strong>тельный прогресс: с<strong>и</strong>нтез<strong>и</strong>рованы новые г<strong>и</strong>гантск<strong>и</strong>е<br />

нанокластеры ряда металлон, фуллерены <strong>и</strong> углеродные нанотрубк<strong>и</strong>, мног<strong>и</strong>е<br />

наноструктуры на <strong>и</strong>х основе <strong>и</strong> на основе супермолекулярных г<strong>и</strong>бр<strong>и</strong>дных<br />

орган<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х <strong>и</strong> неорган<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х пол<strong>и</strong>меров <strong>и</strong> т. д. Дост<strong>и</strong>гнут прогресс также<br />

в методах наблюден<strong>и</strong>я <strong>и</strong> <strong>и</strong>зучен<strong>и</strong>я свойств нанокластеров <strong>и</strong> наноструктур,<br />

связанный с разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ем туннельной <strong>и</strong> скан<strong>и</strong>рующей м<strong>и</strong>кроскоп<strong>и</strong><strong>и</strong>,<br />

рентгеновск<strong>и</strong>х <strong>и</strong> опт<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х методов с <strong>и</strong>спользован<strong>и</strong>ем с<strong>и</strong>нхротронного<br />

<strong>и</strong>злучен<strong>и</strong>я, опт<strong>и</strong>ческой лазерной спектроскоп<strong>и</strong><strong>и</strong>, рад<strong>и</strong>очастотной спектроскоп<strong>и</strong><strong>и</strong>,<br />

мессбауэровской спектроскоп<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>и</strong> т. д. [8, c. 9].<br />

Техн<strong>и</strong>ка является фундаментальным фактором в разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>наук<strong>и</strong></strong> <strong>и</strong><br />

общества. Однако разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е высок<strong>и</strong>х технолог<strong>и</strong>й, в том ч<strong>и</strong>сле, нанотехнолог<strong>и</strong>й<br />

в современном обществе может пр<strong>и</strong>нест<strong>и</strong> не только благо, но <strong>и</strong> создать<br />

ряд проблемных с<strong>и</strong>туац<strong>и</strong>й, не наблюдавш<strong>и</strong>хся ранее.<br />

Цель <strong>и</strong> задач<strong>и</strong> <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я. Цель стать<strong>и</strong>: реконструкц<strong>и</strong>я основных<br />

этапов форм<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>я <strong>и</strong> разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я нанотехнолог<strong>и</strong>й, выявлен<strong>и</strong>е основных<br />

тенденц<strong>и</strong>й <strong>и</strong>х разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я в будущем.<br />

Существует настоятельная потребность <strong>и</strong>зуч<strong>и</strong>ть знач<strong>и</strong>тельное вл<strong>и</strong>ян<strong>и</strong>е<br />

нанотехнолог<strong>и</strong>й на общество <strong>и</strong> человека, осмысл<strong>и</strong>ть последств<strong>и</strong>я такого<br />

вл<strong>и</strong>ян<strong>и</strong>я, выяв<strong>и</strong>ть механ<strong>и</strong>змы вза<strong>и</strong>модейств<strong>и</strong>й <strong>наук<strong>и</strong></strong>, общества <strong>и</strong><br />

нанотехнолог<strong>и</strong>й, пр<strong>и</strong>водящ<strong>и</strong>е к необрат<strong>и</strong>мым соц<strong>и</strong>окультурным <strong>и</strong>зменен<strong>и</strong>ям<br />

для того, чтобы пр<strong>и</strong>нять меры по предотвращен<strong>и</strong>ю последств<strong>и</strong>й <strong>и</strong>х<br />

негат<strong>и</strong>вного вл<strong>и</strong>ян<strong>и</strong>я на быт<strong>и</strong>е человека, общество, культуру в целом.<br />

Степень разработанност<strong>и</strong> проблемы. Одна <strong>и</strong>з первых работ,<br />

раскрывающая проблемы нанотехнолог<strong>и</strong>й называлась «Маш<strong>и</strong>ны Соз<strong>и</strong>дан<strong>и</strong>я»<br />

19

Э. К. Дрекслера [1]. Некоторые соц<strong>и</strong>окультурные аспекты нанотехнолог<strong>и</strong>й<br />

отражены в трудах: Н. В<strong>и</strong>та-Море, Н. Кобаяс<strong>и</strong>, Р. Дом<strong>и</strong>нгеса, Ж. Алферова,<br />

Д. Х. Булатова, В. М. К<strong>и</strong>ш<strong>и</strong>нца <strong>и</strong> др. [2]. Возможност<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>я<br />

нанотехнолог<strong>и</strong>й отражены в учебном пособ<strong>и</strong><strong>и</strong> «Нанотехнолог<strong>и</strong><strong>и</strong> для всех»<br />

М. Рыбалк<strong>и</strong>ной [7]. Связ<strong>и</strong> научного прогресса <strong>и</strong> нанотехнолог<strong>и</strong>й посвящены<br />

работы М. В. Ковальчук [4; 5; 6], Д. Уайтсайдс, Д. Эйглер, Р. Андерс <strong>и</strong> др. [9].<br />

К сожален<strong>и</strong>ю, более обстоятельно <strong>и</strong>зучено воздейств<strong>и</strong>е на общество <strong>и</strong><br />

человека б<strong>и</strong>отехнолог<strong>и</strong><strong>и</strong>. Наблюдается «запаздыван<strong>и</strong>е» <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>й в<br />

област<strong>и</strong> нанотехнолог<strong>и</strong>й, а также <strong>и</strong>х соц<strong>и</strong>ально-гуман<strong>и</strong>тарного осмыслен<strong>и</strong>я,<br />

особенно в отечественной науке.<br />

Можно выдел<strong>и</strong>ть следующую краткую <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ю разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я нанотехнолог<strong>и</strong>й<br />

(схема предложена М. Рыбалк<strong>и</strong>ной) [7]. Несмотря на то, что М. Рыбалк<strong>и</strong>на<br />

сч<strong>и</strong>тает отцом нанотехнолог<strong>и</strong>й Демокр<strong>и</strong>та, от которого она <strong>и</strong> нач<strong>и</strong>нает<br />

свой отсчет, <strong>и</strong>дейно свое разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е нанотехнолог<strong>и</strong><strong>и</strong> получ<strong>и</strong>л<strong>и</strong> толчок благодаря<br />

Р<strong>и</strong>чарду Фейнману, который в 1959 г. впервые опубл<strong>и</strong>ковал работу, в<br />

которой оцен<strong>и</strong>вал<strong>и</strong>сь перспект<strong>и</strong>вы м<strong>и</strong>н<strong>и</strong>атюр<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong>. Основные положен<strong>и</strong>я<br />

нового направлен<strong>и</strong>я нанотехнолог<strong>и</strong>й был<strong>и</strong> намечены в его лекц<strong>и</strong><strong>и</strong> «Там вн<strong>и</strong>зу<br />

– море места» (тогда еще не существовало технолог<strong>и</strong><strong>и</strong>, позволяющей опер<strong>и</strong>ровать<br />

отдельным<strong>и</strong> атомам<strong>и</strong> на атомарном же уровне). В 1968 г. Альфред Чо<br />

<strong>и</strong> Джон Артур, сотрудн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> научного подразделен<strong>и</strong>я амер<strong>и</strong>канской компан<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

Bell, разработал<strong>и</strong> теорет<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е основы нанотехнолог<strong>и</strong><strong>и</strong> пр<strong>и</strong> обработке<br />

поверхностей. В 1974 г. японск<strong>и</strong>й ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>к Нор<strong>и</strong>о Тан<strong>и</strong>гуч<strong>и</strong> ввел в научный<br />

оборот слово «нанотехн<strong>и</strong>ка», предлож<strong>и</strong>в оп<strong>и</strong>сывать механ<strong>и</strong>змы размером<br />

менее одного м<strong>и</strong>крона. В 1981 г. Герд Б<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>г <strong>и</strong> Генр<strong>и</strong>х Рорер создал<strong>и</strong><br />

скан<strong>и</strong>рующ<strong>и</strong>й туннельный м<strong>и</strong>кроскоп – пр<strong>и</strong>бор, позволяющ<strong>и</strong>й осуществлять<br />

воздейств<strong>и</strong>е на вещество на атомарном уровне. В 1985 г. Роберт Керл, Хэрольд<br />

Крото <strong>и</strong> Р<strong>и</strong>чард Смэйл<strong>и</strong> создал<strong>и</strong> технолог<strong>и</strong>ю, позволяющую точно<br />

<strong>и</strong>змерять предметы д<strong>и</strong>аметром в од<strong>и</strong>н нанометр. В 1986 г. был создан атомнос<strong>и</strong>ловой<br />

м<strong>и</strong>кроскоп, позволяющ<strong>и</strong>й, в отл<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>е от туннельного м<strong>и</strong>кроскопа,<br />

осуществлять вза<strong>и</strong>модейств<strong>и</strong>е с любым<strong>и</strong> матер<strong>и</strong>алам<strong>и</strong>, а не только с<br />

проводящ<strong>и</strong>м<strong>и</strong>. В этом же году амер<strong>и</strong>канск<strong>и</strong>й футуролог Эр<strong>и</strong>к Дрекслер опубл<strong>и</strong>ковал<br />

кн<strong>и</strong>гу, в которой предсказывал, что нанотехнолог<strong>и</strong>я в скором времен<strong>и</strong><br />

начнет акт<strong>и</strong>вно разв<strong>и</strong>ваться. В 1989 г. Дональд Эйглер, сотрудн<strong>и</strong>к<br />

компан<strong>и</strong><strong>и</strong> IBM, вылож<strong>и</strong>л назван<strong>и</strong>е своей ф<strong>и</strong>рмы атомам<strong>и</strong> ксенона. В 1998 г.<br />

Сеез Деккер создал транз<strong>и</strong>стор на основе нанотехнолог<strong>и</strong>й. В 1999 г. Джеймс<br />

Тур <strong>и</strong> Марк Р<strong>и</strong>д определ<strong>и</strong>л<strong>и</strong>, что отдельная молекула способна вест<strong>и</strong> себя так<br />

же, как молекулярные цепочк<strong>и</strong>. В 2000 г. адм<strong>и</strong>н<strong>и</strong>страц<strong>и</strong>я США поддержала<br />

создан<strong>и</strong>е проекта «Нац<strong>и</strong>ональная Ин<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ат<strong>и</strong>ва» в област<strong>и</strong> нанотехнолог<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

(National Nanotechnology Initiative). Нанотехнолог<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я получ<strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

государственное ф<strong>и</strong>нанс<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>е. В 2004 г. адм<strong>и</strong>н<strong>и</strong>страц<strong>и</strong>я США<br />

поддержала создан<strong>и</strong>е проекта «Нац<strong>и</strong>ональная Наномед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нская<br />

Ин<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ат<strong>и</strong>ва». Сч<strong>и</strong>тается, что стрем<strong>и</strong>тельное разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е нанотехнолог<strong>и</strong>й<br />

20

определяется, прежде всего, потребностям<strong>и</strong> общества в быстрой переработке<br />

огромных <strong>и</strong>нформац<strong>и</strong>онных масс<strong>и</strong>вов. Современные кремн<strong>и</strong>евые ч<strong>и</strong>пы могут<br />

пр<strong>и</strong> всевозможных техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х ух<strong>и</strong>щрен<strong>и</strong>ях уменьшаться еще пр<strong>и</strong>мерно до<br />

2012 г. [7, с.18]. В настоящее время ведутся самые <strong>и</strong>нтенс<strong>и</strong>вные разработк<strong>и</strong> в<br />

област<strong>и</strong> нанотехнолог<strong>и</strong>й.<br />

Что такое нанотехнолог<strong>и</strong>я? Пр<strong>и</strong>ставка «нано» (от греч. «nannos» –<br />

«карл<strong>и</strong>к») означает одну м<strong>и</strong>лл<strong>и</strong>ардную (10 -9 ) долю какой-то ед<strong>и</strong>н<strong>и</strong>цы (в<br />

нашем случае – метра). Размер одного атома <strong>и</strong>л<strong>и</strong> мельчайшей молекулы<br />

порядка 1 нанометра. Так<strong>и</strong>м образом, нанотехнолог<strong>и</strong><strong>и</strong> – это совокупность<br />

методов <strong>и</strong> пр<strong>и</strong>емов ман<strong>и</strong>пул<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>я веществом на атомном <strong>и</strong> молекулярном<br />

уровнях с целью про<strong>и</strong>зводства конечных продуктов с наперед заданной<br />

атомной структурой [7, с.9]. И. П. Суздалев отмечает, что хотя понят<strong>и</strong>е<br />

наноразмера было введено очень давно (в связ<strong>и</strong> с <strong>и</strong>зучен<strong>и</strong>ем колло<strong>и</strong>дных<br />

с<strong>и</strong>стем, с гомогенным <strong>и</strong> гетерогенным катал<strong>и</strong>зом), только знач<strong>и</strong>тельный<br />

прогресс в методах <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я <strong>и</strong> методах с<strong>и</strong>нтеза, появлен<strong>и</strong>е новых<br />

квантово-механ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х, выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельных, термод<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х <strong>и</strong> друг<strong>и</strong>х<br />

методов <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я <strong>и</strong> расчета выяв<strong>и</strong>л<strong>и</strong> необход<strong>и</strong>мость рассмотрен<strong>и</strong>я этой<br />

област<strong>и</strong> как самостоятельной д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>пл<strong>и</strong>ны [8, с.8]. Под терм<strong>и</strong>ном<br />

«нанотехнолог<strong>и</strong>я пон<strong>и</strong>мают создан<strong>и</strong>е <strong>и</strong> <strong>и</strong>спользован<strong>и</strong>е матер<strong>и</strong>алов, устройств<br />

<strong>и</strong> с<strong>и</strong>стем, структура которых регул<strong>и</strong>руется в нанометровом масштабе, то есть<br />

в д<strong>и</strong>апазоне размеров атомов, молекул <strong>и</strong> надмолеклярных образован<strong>и</strong>й.<br />

Нанотехнолог<strong>и</strong>я подразумевает умен<strong>и</strong>е работать с так<strong>и</strong>м<strong>и</strong> объектам<strong>и</strong> <strong>и</strong><br />

создавать <strong>и</strong>з н<strong>и</strong>х более крупные структуры, обладающ<strong>и</strong>е пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>п<strong>и</strong>ально<br />

новой молекулярной (точнее надмолекулярной) орган<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>ей. Так<strong>и</strong>е<br />

наноструктуры, построенные <strong>и</strong>з «первых пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пов», с <strong>и</strong>спользован<strong>и</strong>ем<br />

атомно-молекулярных элементов, представляют собой мельчайш<strong>и</strong>е объекты,<br />

которые могут быть созданы <strong>и</strong>скусственным путем. Он<strong>и</strong> характер<strong>и</strong>зуются<br />

новым<strong>и</strong> ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>м<strong>и</strong>, х<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> <strong>и</strong> б<strong>и</strong>олог<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> свойствам<strong>и</strong> <strong>и</strong><br />

связанным<strong>и</strong> с н<strong>и</strong>м<strong>и</strong> явлен<strong>и</strong>ям<strong>и</strong>» [9, с.15].<br />

Разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е <strong>и</strong> внедрен<strong>и</strong>е в практ<strong>и</strong>ку нанотехнолог<strong>и</strong>й может обеспеч<strong>и</strong>ть прогресс<br />

во всех сферах ж<strong>и</strong>знедеятельност<strong>и</strong> человека. Можно с уверенностью<br />

утверждать, что в этом столет<strong>и</strong><strong>и</strong> нанотехнолог<strong>и</strong>я станет стратег<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>м<br />

направлен<strong>и</strong>ем разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я <strong>наук<strong>и</strong></strong> <strong>и</strong> техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, что потребует фундаментальной<br />

перестройк<strong>и</strong> существующ<strong>и</strong>х технолог<strong>и</strong>й про<strong>и</strong>зводства промышленных <strong>и</strong>здел<strong>и</strong>й,<br />

лекарственных препаратов, с<strong>и</strong>стем вооружен<strong>и</strong>я <strong>и</strong> т.д., а также вызовет<br />

глубок<strong>и</strong>е преобразован<strong>и</strong>я в орган<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> с<strong>и</strong>стем энергоснабжен<strong>и</strong>я, охраны<br />

окружающей среды, транспорта, связ<strong>и</strong>, выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельной техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> [9, с.16].<br />

Как<strong>и</strong>м образом можно <strong>и</strong>зучать нанообъект? В <strong>и</strong>зучен<strong>и</strong><strong>и</strong> свойств<br />

нанообъектов можно выдел<strong>и</strong>ть разл<strong>и</strong>чные подходы. Пр<strong>и</strong> м<strong>и</strong>кроскоп<strong>и</strong>ческом<br />

подходе возможен переход от ед<strong>и</strong>н<strong>и</strong>чных атомов <strong>и</strong> молекул, обладающ<strong>и</strong>х<br />

ед<strong>и</strong>н<strong>и</strong>чным<strong>и</strong> атомным<strong>и</strong> <strong>и</strong> молекулярным<strong>и</strong> уровням<strong>и</strong>, к масс<strong>и</strong>вным телам, для<br />

которых пр<strong>и</strong>мен<strong>и</strong>мы все пр<strong>и</strong>бл<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>я твердого тела. Использован<strong>и</strong>е атомно-<br />

21

молекулярных свойств влечет за собой пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>е методов квантовой<br />

х<strong>и</strong>м<strong>и</strong><strong>и</strong>, позволяющей провод<strong>и</strong>ть расчеты атомных <strong>и</strong> молекулярных<br />

орб<strong>и</strong>талей, характер<strong>и</strong>зовать структуру молекулярных уровней в<br />

нанокластерах <strong>и</strong> тем самым определять <strong>и</strong>х мног<strong>и</strong>е тепловые, электронные,<br />

опт<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е, магн<strong>и</strong>тные <strong>и</strong> друг<strong>и</strong>е свойства. Твердотельный подход состо<strong>и</strong>т в<br />

рассмотрен<strong>и</strong><strong>и</strong> перехода зонной структуры масс<strong>и</strong>вного тела к группам <strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

отдельным атомно-молекулярным уровням пр<strong>и</strong> его <strong>и</strong>змельчен<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

наноструктур<strong>и</strong>рован<strong>и</strong><strong>и</strong>. Ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ка накладывает определенные огран<strong>и</strong>чен<strong>и</strong>я на<br />

ман<strong>и</strong>пуляц<strong>и</strong>ю с наноразмерным<strong>и</strong> част<strong>и</strong>цам<strong>и</strong>: макс<strong>и</strong>мальный размер<br />

нанокластера <strong>и</strong>л<strong>и</strong> наночаст<strong>и</strong>цы, пр<strong>и</strong> котором с помощью современных<br />

методов разл<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>мо вл<strong>и</strong>ян<strong>и</strong>е поверхност<strong>и</strong> на <strong>и</strong>х свойства, состаляет 100 нм.<br />

Для наблюден<strong>и</strong>я квантовых огран<strong>и</strong>чен<strong>и</strong>й м<strong>и</strong>н<strong>и</strong>мальный размер не<br />

л<strong>и</strong>м<strong>и</strong>т<strong>и</strong>рован, а макс<strong>и</strong>мальный – связан с дл<strong>и</strong>ной волны нос<strong>и</strong>телей <strong>и</strong> также<br />

должен быть менее 100 нм.[8, с.8].<br />

Проблемы разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я нанотехнолог<strong>и</strong>й обусловлены процессам<strong>и</strong> на<br />

м<strong>и</strong>кроскоп<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х масштабах, которым<strong>и</strong> трудно контрол<strong>и</strong>ровать <strong>и</strong> управлять<br />

с помощью макроструктур. Вот почему <strong>и</strong>нтенс<strong>и</strong>вно разрабатываются<br />

наномаш<strong>и</strong>ны, которые должны уметь захватывать отдельные атомы <strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

молекулы <strong>и</strong> соед<strong>и</strong>нять <strong>и</strong>х между собой, пр<strong>и</strong>чем не хаот<strong>и</strong>чно, а в соответств<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

с заданным наперед алгор<strong>и</strong>тмом. М. Рыбалк<strong>и</strong>на отмечает, что так<strong>и</strong>е<br />

наномаш<strong>и</strong>ны уже тысяч<strong>и</strong> лет превосходно функц<strong>и</strong>он<strong>и</strong>руют в пр<strong>и</strong>роде, <strong>и</strong><br />

пр<strong>и</strong>мером <strong>и</strong>х работы может служ<strong>и</strong>ть механ<strong>и</strong>зм б<strong>и</strong>ос<strong>и</strong>нтеза белка р<strong>и</strong>босомам<strong>и</strong><br />

(молекула р<strong>и</strong>босомы констру<strong>и</strong>рует белок, «сч<strong>и</strong>тывая» <strong>и</strong>з молекул РНК<br />

«<strong>и</strong>нструкц<strong>и</strong><strong>и</strong>» для построен<strong>и</strong>я белка определенного в<strong>и</strong>да) [7]. Дрекслер<br />

предлож<strong>и</strong>л для работы с м<strong>и</strong>кроструктурам<strong>и</strong> создать ассемблер (сборщ<strong>и</strong>к) –<br />

молекулярную маш<strong>и</strong>ну, способную к саморепл<strong>и</strong>кац<strong>и</strong><strong>и</strong>, которая может быть<br />

запрограмм<strong>и</strong>рована стро<strong>и</strong>ть практ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong> любую молекулярную структуру<br />

<strong>и</strong>л<strong>и</strong> устройство <strong>и</strong>з более простых х<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х стро<strong>и</strong>тельных блоков. Главная<br />

задача ассемблера – составлен<strong>и</strong>е атомов <strong>и</strong> молекул в наперед заданном<br />

порядке. Из любых нужных атомов <strong>и</strong> молекул он должен уметь стро<strong>и</strong>ть<br />

нанос<strong>и</strong>стемы любого назначен<strong>и</strong>я: дв<strong>и</strong>гател<strong>и</strong>, станк<strong>и</strong>, выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельные<br />

устройства, средства связ<strong>и</strong> <strong>и</strong> т. д. Так<strong>и</strong>м образом, ассемблер – это<br />

ун<strong>и</strong>версальный молекулярный робот со сменным<strong>и</strong> программам<strong>и</strong> [1].<br />

Несмотря на огран<strong>и</strong>чен<strong>и</strong>я, которые существуют в м<strong>и</strong>ре нанотехнолог<strong>и</strong>й,<br />

уже дост<strong>и</strong>гнуто достаточно много поз<strong>и</strong>т<strong>и</strong>вных результатов. Выдел<strong>и</strong>м<br />

на<strong>и</strong>более важные открыт<strong>и</strong>я в област<strong>и</strong> нанотехнолог<strong>и</strong>й:<br />

– созданы углеродные нанотрубк<strong>и</strong>;<br />

– стало возможным помещать тщательно сконстру<strong>и</strong>рованные отдельные<br />

молекулы в зазор между соответствующ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> электродам<strong>и</strong> <strong>и</strong> <strong>и</strong>змерять перенос<br />

заряда через эт<strong>и</strong> молекулы;<br />

– разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е зондовых методов <strong>и</strong> <strong>и</strong>х <strong>и</strong>спользован<strong>и</strong>е для ман<strong>и</strong>пул<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>я<br />

отдельным<strong>и</strong> атомам<strong>и</strong> вещества;<br />

22

– разработка х<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х методов с<strong>и</strong>нтеза нанокр<strong>и</strong>сталлов;<br />

– <strong>и</strong>спользован<strong>и</strong>е в про<strong>и</strong>зводстве наноустройств б<strong>и</strong>омолекул <strong>и</strong><br />

надмолекулярных структур;<br />

– выделен<strong>и</strong>е б<strong>и</strong>ох<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х «молекулярных дв<strong>и</strong>гателей» <strong>и</strong> <strong>и</strong>х включен<strong>и</strong>е в<br />

неб<strong>и</strong>олог<strong>и</strong>ческую среду [9, с.121].<br />

Необход<strong>и</strong>мо отмет<strong>и</strong>ть, что <strong>и</strong>спользован<strong>и</strong>е нанотехнолог<strong>и</strong>й в электрон<strong>и</strong>ке<br />

<strong>и</strong> компьютеронй техн<strong>и</strong>ке может пр<strong>и</strong>вест<strong>и</strong> к прогрессу в следующ<strong>и</strong>х областях:<br />

– про<strong>и</strong>зводство эконом<strong>и</strong>чных наноструктурных м<strong>и</strong>кропроцессоров с<br />

н<strong>и</strong>зк<strong>и</strong>м энергопотреблен<strong>и</strong>ем <strong>и</strong> знач<strong>и</strong>тельно более высокой<br />

про<strong>и</strong>звод<strong>и</strong>тельностью;<br />

– <strong>и</strong>спользован<strong>и</strong>е более высок<strong>и</strong>х частот передач<strong>и</strong> <strong>и</strong> более эффект<strong>и</strong>вное<br />

<strong>и</strong>спользован<strong>и</strong>е частот опт<strong>и</strong>ческого д<strong>и</strong>апазона позвол<strong>и</strong>т не менее чем в десять<br />

раз расш<strong>и</strong>р<strong>и</strong>ть д<strong>и</strong>апазон частот <strong>и</strong> послуж<strong>и</strong>т <strong>и</strong>сточн<strong>и</strong>ком больш<strong>и</strong>х перемен в<br />

б<strong>и</strong>знесе, образован<strong>и</strong><strong>и</strong>, <strong>и</strong>ндустр<strong>и</strong><strong>и</strong> развлечен<strong>и</strong>й, с<strong>и</strong>стемах вооружен<strong>и</strong>я;<br />

– создан<strong>и</strong>е запом<strong>и</strong>нающ<strong>и</strong>х устройств малого размера с<br />

мульт<strong>и</strong>тераб<strong>и</strong>тным объемом памят<strong>и</strong> даст возможность в тысяч<strong>и</strong> раз<br />

увел<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>ть эффект<strong>и</strong>вность работы компьютеров;<br />

– создан<strong>и</strong>е <strong>и</strong>нтегр<strong>и</strong>рованных с<strong>и</strong>стем с датч<strong>и</strong>ком на наноструктурах<br />

позвол<strong>и</strong>т обрабатывать больш<strong>и</strong>е масс<strong>и</strong>вы <strong>и</strong>нформац<strong>и</strong><strong>и</strong> пр<strong>и</strong> очень н<strong>и</strong>зком<br />

энергопотреблен<strong>и</strong><strong>и</strong>.<br />

Совершенствован<strong>и</strong>е выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельной техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, связанное с разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ем<br />

нанотехнолог<strong>и</strong>й, может пр<strong>и</strong>вест<strong>и</strong> к создан<strong>и</strong>ю бесп<strong>и</strong>лотной гражданской <strong>и</strong><br />

военной ав<strong>и</strong>ац<strong>и</strong><strong>и</strong>, а увел<strong>и</strong>чен<strong>и</strong>е пропускной способност<strong>и</strong> каналов связ<strong>и</strong><br />

повыс<strong>и</strong>т эффект<strong>и</strong>вность обмена <strong>и</strong>нформац<strong>и</strong>ей [9, с.25].<br />

Можно также выдел<strong>и</strong>ть возможност<strong>и</strong> мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ны <strong>и</strong> б<strong>и</strong>олог<strong>и</strong><strong>и</strong>, основанной<br />

на нанотехнолог<strong>и</strong>ях, так как это позвол<strong>и</strong>т осуществ<strong>и</strong>ть следующее:<br />

– быстрая <strong>и</strong> эффект<strong>и</strong>вная расш<strong>и</strong>фровка генет<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х кодов, что<br />

представляет <strong>и</strong>нтерес для д<strong>и</strong>агност<strong>и</strong>к<strong>и</strong> <strong>и</strong> лечен<strong>и</strong>я;<br />

– эффект<strong>и</strong>вное <strong>и</strong> более дешевое мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нское обслуж<strong>и</strong>ван<strong>и</strong>е с<br />

<strong>и</strong>спользован<strong>и</strong>ем д<strong>и</strong>станц<strong>и</strong>онного управлен<strong>и</strong>я <strong>и</strong> устройств, работающ<strong>и</strong>х<br />

внутр<strong>и</strong> ж<strong>и</strong>вых орган<strong>и</strong>змов;<br />

– новые методы введен<strong>и</strong>я <strong>и</strong> распределен<strong>и</strong>я лекарств в орган<strong>и</strong>зме (что<br />

<strong>и</strong>меет большое значен<strong>и</strong>е для повышен<strong>и</strong>я эффект<strong>и</strong>вност<strong>и</strong> лечен<strong>и</strong>я, напр<strong>и</strong>мер,<br />

для доставк<strong>и</strong> препаратов к определенным местам в орган<strong>и</strong>зме);<br />

– разработка более стойк<strong>и</strong>х <strong>и</strong> не отторгаемых орган<strong>и</strong>змом <strong>и</strong>скусственных<br />

тканей <strong>и</strong> органов;<br />

– разработка сенсорных с<strong>и</strong>стем, которые могл<strong>и</strong> бы с<strong>и</strong>гнал<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ровать о<br />

возн<strong>и</strong>кновен<strong>и</strong><strong>и</strong> болезней внутр<strong>и</strong> орган<strong>и</strong>зма, что позвол<strong>и</strong>ло бы врачам<br />

зан<strong>и</strong>маться не столько лечен<strong>и</strong>ем, сколько д<strong>и</strong>агност<strong>и</strong>кой <strong>и</strong> предупрежден<strong>и</strong>ем<br />

заболеван<strong>и</strong>й.<br />

В косм<strong>и</strong>ческой техн<strong>и</strong>ке можно выдел<strong>и</strong>ть следующ<strong>и</strong>е перспект<strong>и</strong>вные<br />

дост<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>я:<br />

23

– разработка высококачественной <strong>и</strong> стойкой к воздейств<strong>и</strong>ю рад<strong>и</strong>ац<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельной техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> с н<strong>и</strong>зк<strong>и</strong>м энергопотреблен<strong>и</strong>ем;<br />

– создан<strong>и</strong>е наноаппаратуры для м<strong>и</strong>н<strong>и</strong>атюрных косм<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х аппаратов;<br />

– разработка нанодатч<strong>и</strong>ков <strong>и</strong> наноэлектронных устройств для<br />

ав<strong>и</strong>ац<strong>и</strong>онной техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>;<br />

– создан<strong>и</strong>е термо<strong>и</strong>золяц<strong>и</strong>онных <strong>и</strong> <strong>и</strong>зоностойк<strong>и</strong>х покрыт<strong>и</strong>й на основе<br />

наноструктурных матер<strong>и</strong>алов [9, с.26].<br />

Естественно, будут основные направлен<strong>и</strong>я в нанотехнолог<strong>и</strong><strong>и</strong>,<br />

представляющ<strong>и</strong>е <strong>и</strong>нтерес для нац<strong>и</strong>ональной обороны:<br />

– <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я в област<strong>и</strong> <strong>и</strong>нформац<strong>и</strong>онных технолог<strong>и</strong>й;<br />

– разработка сложных с<strong>и</strong>стем «в<strong>и</strong>ртуальной реальност<strong>и</strong>», основанных на<br />

наноэлектрон<strong>и</strong>ке (можно будет <strong>и</strong>спользовать для подготовк<strong>и</strong> персонала);<br />

– <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я по автомат<strong>и</strong>ке <strong>и</strong> робототехн<strong>и</strong>ке, направленные на<br />

уменьшен<strong>и</strong>е ч<strong>и</strong>сленност<strong>и</strong> персонала;<br />

– <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я по автомат<strong>и</strong>ке <strong>и</strong> робототехн<strong>и</strong>ке, направленные на<br />

уменьшен<strong>и</strong>е ч<strong>и</strong>сленност<strong>и</strong> персонала, сн<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>е р<strong>и</strong>ска для военнослужащ<strong>и</strong>х;<br />

– разработка более прочных <strong>и</strong> легк<strong>и</strong>х матер<strong>и</strong>алов для боевой техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>,<br />

что позвол<strong>и</strong>т сн<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ть сто<strong>и</strong>мость ее эксплуатац<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>и</strong> повыс<strong>и</strong>ть рабоч<strong>и</strong>й ресурс.<br />

– разработка улучшенных датч<strong>и</strong>ков х<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ческого, б<strong>и</strong>олог<strong>и</strong>ческого <strong>и</strong><br />

ядерного оруж<strong>и</strong>я.<br />

Нал<strong>и</strong>цо эффект<strong>и</strong>вность военной техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, основанной на<br />

нанотехнолог<strong>и</strong>ях (к пр<strong>и</strong>меру, пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>е наноматер<strong>и</strong>алов может пр<strong>и</strong>вест<strong>и</strong> к<br />

сн<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>ю веса бесп<strong>и</strong>лотного <strong>и</strong>стреб<strong>и</strong>теля на тонны, что обеспеч<strong>и</strong>т<br />

повышен<strong>и</strong>е его боевых характер<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>к, а отсутств<strong>и</strong>е огран<strong>и</strong>чен<strong>и</strong>й на значен<strong>и</strong>я<br />

перегрузк<strong>и</strong> так<strong>и</strong>х самолетов повышает <strong>и</strong>х эффект<strong>и</strong>вность) [9, с.136].<br />

Необход<strong>и</strong>мо отмет<strong>и</strong>ть весьма перспект<strong>и</strong>вые разработк<strong>и</strong> квантового<br />

компьютера, созданного на основе объед<strong>и</strong>нен<strong>и</strong>я пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пов трад<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>онной<br />

выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельной техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> <strong>и</strong> квантовой ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. Квантовый компьютер<br />

поможет реш<strong>и</strong>ть математ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е задач<strong>и</strong>, недоступные обычным<br />

выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельным методам. С точк<strong>и</strong> зрен<strong>и</strong>я м<strong>и</strong>н<strong>и</strong>тюар<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельных<br />

устройств важен размер устройства, пр<strong>и</strong>ходящегося на 1 б<strong>и</strong>т <strong>и</strong>нформац<strong>и</strong><strong>и</strong>. В<br />

последн<strong>и</strong>е годы в связ<strong>и</strong> с разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ем нанотехнолог<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>и</strong> проблемам<strong>и</strong><br />

констру<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>я полупроводн<strong>и</strong>ковых м<strong>и</strong>кромехан<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х устройств<br />

став<strong>и</strong>тся вопрос о доведен<strong>и</strong><strong>и</strong> м<strong>и</strong>н<strong>и</strong>атюр<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> до квантового предела.<br />

Весьма перспект<strong>и</strong>вным<strong>и</strong> являются разработк<strong>и</strong> в област<strong>и</strong><br />

б<strong>и</strong>ом<strong>и</strong>метр<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х устройств (б<strong>и</strong>ом<strong>и</strong>мет<strong>и</strong>кой называется научное<br />

направлен<strong>и</strong>е, связанное с <strong>и</strong>м<strong>и</strong>тац<strong>и</strong>ей б<strong>и</strong>олог<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х процессов). Это<br />

направлен<strong>и</strong>е основано на <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>ях арх<strong>и</strong>тектуры, функц<strong>и</strong>й, механ<strong>и</strong>змов<br />

<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пов действ<strong>и</strong>й б<strong>и</strong>ос<strong>и</strong>стем) [9, с.136].<br />

Появлен<strong>и</strong>е нанотехнолог<strong>и</strong>й <strong>и</strong> ш<strong>и</strong>рокое <strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>е создает ряд<br />

проблемных с<strong>и</strong>туац<strong>и</strong>й, не наблюдавш<strong>и</strong>хся ранее. Проблемой станов<strong>и</strong>тся<br />

выявлен<strong>и</strong>е места <strong>и</strong> значен<strong>и</strong>я высок<strong>и</strong>х технолог<strong>и</strong>й как фундаментального<br />

24

фактора современного соц<strong>и</strong>ального разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я. В связ<strong>и</strong> с эт<strong>и</strong>м <strong>и</strong>меется острая<br />

необход<strong>и</strong>мость проанал<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ровать последств<strong>и</strong>я <strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>я в обществе.<br />

Соц<strong>и</strong>альные последств<strong>и</strong>я разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я нанотехнолог<strong>и</strong><strong>и</strong> носят двойственный<br />

(конструкт<strong>и</strong>вный <strong>и</strong> деструкт<strong>и</strong>вный) характер. Полож<strong>и</strong>тельные аспекты мы<br />

выдел<strong>и</strong>л<strong>и</strong>. Что же касается негат<strong>и</strong>вных моментов, то, в основном, он<strong>и</strong><br />

связаны, прежде всего, с разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ем не контрол<strong>и</strong>рованного военного<br />

обеспечен<strong>и</strong>я, непредв<strong>и</strong>денных последств<strong>и</strong>й в мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>не <strong>и</strong> б<strong>и</strong>олог<strong>и</strong><strong>и</strong>, а также в<br />

деформац<strong>и</strong><strong>и</strong> экз<strong>и</strong>стенц<strong>и</strong>альных смыслов человека.<br />

Возможност<strong>и</strong> предв<strong>и</strong>деть болезнь с помощью нанодатч<strong>и</strong>ков, вж<strong>и</strong>вленных<br />

в орган<strong>и</strong>зм человека, в конечном <strong>и</strong>тоге <strong>и</strong>збавят нас от болезней <strong>и</strong> на порядок<br />

продлят дл<strong>и</strong>тельность ж<strong>и</strong>зн<strong>и</strong>. Однако болезнь <strong>и</strong> ож<strong>и</strong>дан<strong>и</strong>е бл<strong>и</strong>зкой смерт<strong>и</strong><br />

оказывают огромное воздейств<strong>и</strong>е на опыт <strong>и</strong> поведен<strong>и</strong>е человека. Есл<strong>и</strong> этого<br />

нет, про<strong>и</strong>сход<strong>и</strong>т экз<strong>и</strong>стенц<strong>и</strong>альный ж<strong>и</strong>зненный конфл<strong>и</strong>кт, который сн<strong>и</strong>мет<br />

чувство обострен<strong>и</strong>я переж<strong>и</strong>ван<strong>и</strong>я ж<strong>и</strong>зн<strong>и</strong> в настоящем, погруз<strong>и</strong>т человека в<br />

рут<strong>и</strong>ну, <strong>и</strong>з которой он не будет в состоян<strong>и</strong><strong>и</strong> выйт<strong>и</strong> на новый уровень своего<br />

разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я. Малый отрезок времен<strong>и</strong>, отведенный человеку в этом м<strong>и</strong>ре,<br />

является мощным ст<strong>и</strong>мулом для совершен<strong>и</strong>я действ<strong>и</strong>й <strong>и</strong> макс<strong>и</strong>мальной<br />

моб<strong>и</strong>л<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> с<strong>и</strong>л (есл<strong>и</strong> отрезок времен<strong>и</strong> ж<strong>и</strong>зн<strong>и</strong> увел<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>вается, уменьшается<br />

моб<strong>и</strong>л<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>я: зачем делать что-то сейчас, есл<strong>и</strong> это можно сделать через 50<br />

<strong>и</strong>л<strong>и</strong> 100 лет?). По-новому будет звучать проблема ж<strong>и</strong>зненного замысла <strong>и</strong><br />

смысла. По-другому будет воспр<strong>и</strong>н<strong>и</strong>маться категор<strong>и</strong>я свободы. Человек<br />

будет чувствовать себя освобожденным от бытовым хлопот, забот, связанных<br />

с проп<strong>и</strong>тан<strong>и</strong>ем (в случае, когда ассемблеры смогут про<strong>и</strong>звод<strong>и</strong>ть все, что<br />

угодно, без человеческого труда). Возможно, что создан<strong>и</strong>е «сверхреальной»<br />

в<strong>и</strong>ртуальной реальност<strong>и</strong> еще больше ввергнет человека в экз<strong>и</strong>стенц<strong>и</strong>альную<br />

<strong>и</strong>золяц<strong>и</strong>ю, деформ<strong>и</strong>рует воспр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>е реальност<strong>и</strong>.<br />

Так<strong>и</strong>м образом, нантехнолог<strong>и</strong>я в перспект<strong>и</strong>ве будет охватывать все<br />

сферы ж<strong>и</strong>знедеятельност<strong>и</strong> человека. Как <strong>и</strong> любая д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>пл<strong>и</strong>на, находящаяся в<br />

стад<strong>и</strong><strong>и</strong> своего разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я, она нуждается в выработке ед<strong>и</strong>ной терм<strong>и</strong>нолог<strong>и</strong><strong>и</strong>,<br />

номенклатуры <strong>и</strong> стандартов <strong>и</strong>змерен<strong>и</strong>й. Не менее важны <strong>и</strong> соц<strong>и</strong>альные<br />

аспекты внедрен<strong>и</strong>я нанотехнолог<strong>и</strong>й. Гуман<strong>и</strong>тарные <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я в област<strong>и</strong><br />

пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>я нанотехнолог<strong>и</strong>й <strong>и</strong>меют констат<strong>и</strong>рующ<strong>и</strong>й <strong>и</strong> оп<strong>и</strong>сательный<br />

характер, а механ<strong>и</strong>змы вза<strong>и</strong>модейств<strong>и</strong>я нанотехнолог<strong>и</strong>й на человека <strong>и</strong><br />

общества не прояснены. В то же время, ясна опасность неконтрол<strong>и</strong>руемого<br />

внедрен<strong>и</strong>я нанотехнолог<strong>и</strong>й. Безусловно, это вызывает необход<strong>и</strong>мость<br />

серьезного обновлен<strong>и</strong>я трад<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>онных методов <strong>и</strong> способов <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я<br />

вза<strong>и</strong>моотношен<strong>и</strong>й <strong>наук<strong>и</strong></strong> <strong>и</strong> общества, <strong>наук<strong>и</strong></strong> <strong>и</strong> технолог<strong>и</strong>й, требует адекватной<br />

<strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ко-ф<strong>и</strong>лософской рефлекс<strong>и</strong><strong>и</strong>.<br />

Сп<strong>и</strong>сок л<strong>и</strong>тературы: 1. Дрекслер Э. Маш<strong>и</strong>ны Соз<strong>и</strong>дан<strong>и</strong>я [Электронный ресурс] / Э. Дрекслер. –<br />

Реж<strong>и</strong>м доступа: http: // www.Ladoshki.com. 2. Жукова Е. А. Hi-Tech: д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ка вза<strong>и</strong>модейств<strong>и</strong>й<br />

<strong>наук<strong>и</strong></strong>, общества <strong>и</strong> технолог<strong>и</strong>й : автореф. д<strong>и</strong>с. на со<strong>и</strong>скан<strong>и</strong>е наук. степен<strong>и</strong> докт. ф<strong>и</strong>лос. наук :<br />

спец. 09.00.08 «Ф<strong>и</strong>лософ<strong>и</strong>я <strong>наук<strong>и</strong></strong> <strong>и</strong> техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>» / Е. А.Жукова. – Томск, 2007. – 39 с. 3. К<strong>и</strong>реев В.<br />

Нанотехнолог<strong>и</strong><strong>и</strong>: <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>я возн<strong>и</strong>кновен<strong>и</strong>я <strong>и</strong> разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я / В. К<strong>и</strong>реев // Нано<strong>и</strong>ндустр<strong>и</strong>я. – 2008. – № 2<br />

25

(8). – С. 2–10. 4. Ковальчук М. В. Нанотехнолог<strong>и</strong><strong>и</strong> – фундамент новой наукоемкой эконом<strong>и</strong>к<strong>и</strong> 21<br />

века / М. В. Ковальчук // Рос. нанотехнолог<strong>и</strong><strong>и</strong>. – 2007. – Т.2. –С. 6–11. 5. Ковальчук М. В.<br />

Нанотехнолог<strong>и</strong>я <strong>и</strong> научный прогресс / М. В. Ковальчук // Ф<strong>и</strong>лософск<strong>и</strong>е <strong>наук<strong>и</strong></strong>. – 2008. – № 1. –<br />

С. 28–32. 6. Ковальчук М. В. Орган<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е наноматер<strong>и</strong>алы, наноструктуры <strong>и</strong> нанод<strong>и</strong>агност<strong>и</strong>ка /<br />

М. В. Ковальчук // Вестн<strong>и</strong>к РАН. – 2003. – Т.73, № 5. – С.405–412. 7. Рыбалк<strong>и</strong>на М.<br />

Нанотехнолог<strong>и</strong><strong>и</strong> для всех [Электронный ресурс] / М. Рыбалк<strong>и</strong>на – Издательство: nanonewsnet.ru,<br />

2005. – 444 с. 8. Суздалев И. П. Нанотехнолог<strong>и</strong>я: ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ко-х<strong>и</strong>м<strong>и</strong>я нанокластеров, наноструктур <strong>и</strong><br />

наноматер<strong>и</strong>алов / И. П. Суздалев. – М.: КомКн<strong>и</strong>га, 2006. – 592 с. (С<strong>и</strong>нергет<strong>и</strong>ка: от прошлого к<br />

будущему). 9. Нанотехнолог<strong>и</strong>я в бл<strong>и</strong>жайшем десят<strong>и</strong>лет<strong>и</strong><strong>и</strong>: прогноз направлен<strong>и</strong>я <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>й /<br />

[Д. Уайтсайдс, Д. Эйглер, Р. Андерс <strong>и</strong> др.]; под ред. М. К. Роко <strong>и</strong> др.; пер. с англ. А. В. Хачояна. –<br />

М.: М<strong>и</strong>р, 2002. – 291 с.<br />

УДК 681.3 (09)<br />

ГОРЕЛОВА С. А., <strong>НТУ</strong> «ХПИ»<br />

Поступ<strong>и</strong>ла в редколлег<strong>и</strong>ю 14.04.09<br />

ДОСТИЖЕНИЯ КОСМИЧЕСКОЙ ОТРАСЛИ УКРАИНЫ<br />

В МУЗЕЯХ ХАРЬКОВСКИХ ПРЕДПРИЯТИЙ<br />

В статье рассказывается об экспоз<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ях музеев старейш<strong>и</strong>х Харьковск<strong>и</strong>х предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>й ракетнокосм<strong>и</strong>ческой<br />

отрасл<strong>и</strong> «Коммунар» <strong>и</strong> «Хартрон». Эт<strong>и</strong> предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>я <strong>и</strong> сейчас являются<br />

крупнейш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> про<strong>и</strong>звод<strong>и</strong>телям<strong>и</strong> с<strong>и</strong>стем управлен<strong>и</strong>я (СУ) балл<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> ракетам<strong>и</strong> <strong>и</strong><br />

косм<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> летательным<strong>и</strong> аппаратам<strong>и</strong>. Выявлена роль музеев в деле патр<strong>и</strong>от<strong>и</strong>ческого<br />

восп<strong>и</strong>тан<strong>и</strong>я <strong>и</strong> распространен<strong>и</strong>я научно-техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х знан<strong>и</strong>й.<br />

The article says of the exhibits of the museums of the Kharkov oldest, rocket and space enterprises<br />

“Kommunar” and “Khartron”. These enterprises are still the largest, producer’s control systems for<br />

ballistic rockets and spaceships. The great of cause of patriotic upbringing of the growing generation<br />

and in spreading scientific knowledge is determined and proved.<br />

Город Харьков является крупнейш<strong>и</strong>м промышленным <strong>и</strong> научным<br />

центром, где с самого зарожден<strong>и</strong>я ракетно-косм<strong>и</strong>ческой отрасл<strong>и</strong> работает<br />

несколько предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>й данного проф<strong>и</strong>ля. Первым<strong>и</strong> <strong>и</strong>з эт<strong>и</strong>х предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>й в<br />

1950-е гг. был<strong>и</strong> созданы про<strong>и</strong>зводственные объед<strong>и</strong>нен<strong>и</strong>я (ПО) «Коммунар» <strong>и</strong><br />

«Хартрон», предназначавш<strong>и</strong>еся для про<strong>и</strong>зводства с<strong>и</strong>стем управлен<strong>и</strong>я (СУ)<br />

балл<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> ракетам<strong>и</strong> <strong>и</strong> косм<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> летательным<strong>и</strong> аппаратам<strong>и</strong>. Он<strong>и</strong> <strong>и</strong><br />

поныне остаются крупнейш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>ям<strong>и</strong> косм<strong>и</strong>ческой отрасл<strong>и</strong>.<br />

Однако долгое время <strong>и</strong>з соображен<strong>и</strong>й секретност<strong>и</strong> <strong>и</strong>х деятельность<br />

замалч<strong>и</strong>валась. И только в последн<strong>и</strong>е годы в музеях данных предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>й<br />

появ<strong>и</strong>лась, наконец, <strong>и</strong>нформац<strong>и</strong>я об <strong>и</strong>х дост<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>ях <strong>и</strong> <strong>и</strong>х рол<strong>и</strong> в освоен<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

космоса <strong>и</strong> разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong><strong>и</strong> оборонной отрасл<strong>и</strong>.<br />

Музей <strong>и</strong>грает важную роль в становлен<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>и</strong> форм<strong>и</strong>рован<strong>и</strong><strong>и</strong> гражданского<br />

общества. К сожален<strong>и</strong>ю, музе<strong>и</strong> упомянутых предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>й находятся<br />

непосредственно на терр<strong>и</strong>тор<strong>и</strong><strong>и</strong> заводов, что делает <strong>и</strong>х практ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong><br />

недоступным<strong>и</strong> для ж<strong>и</strong>телей <strong>и</strong> гостей нашего города. А ведь это наша <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>я,<br />

26

это <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>я нашего города, которой мы по праву можем горд<strong>и</strong>ться.<br />

Экспонаты, фотограф<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>и</strong> документы, представленные в экспоз<strong>и</strong>ц<strong>и</strong><strong>и</strong>, могл<strong>и</strong><br />

бы рассказать <strong>и</strong> многому науч<strong>и</strong>ть подрастающее поколен<strong>и</strong>е нашего города.<br />

Молодежь должна знать <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ю становлен<strong>и</strong>я космонавт<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, ее роль в<br />

разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong><strong>и</strong> м<strong>и</strong>ровой ц<strong>и</strong>в<strong>и</strong>л<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong>, представлять, сколь <strong>и</strong>нтересны <strong>и</strong> полезны<br />

обществу косм<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е технолог<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>и</strong> <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я, которые можно<br />

провод<strong>и</strong>ть в космосе <strong>и</strong> <strong>и</strong>з космоса. В частност<strong>и</strong> роль музеев на харьковск<strong>и</strong>х<br />

предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>ях «Коммунар» <strong>и</strong> «Хартрон» состо<strong>и</strong>т в том, чтобы рассказать о<br />

вкладе наш<strong>и</strong>х земляков в освоен<strong>и</strong>е космоса, освет<strong>и</strong>ть важность разработок,<br />

созданных с<strong>и</strong>лам<strong>и</strong> КБ, ознаком<strong>и</strong>ть с <strong>и</strong>нтереснейш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

фактам<strong>и</strong>, связанным<strong>и</strong> с запуском ракет <strong>и</strong> <strong>и</strong>х <strong>и</strong>спытан<strong>и</strong>ям<strong>и</strong>.<br />

О рол<strong>и</strong> научно-техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х музеев в последнее время много говорят <strong>и</strong><br />

п<strong>и</strong>шут. Каждое посещен<strong>и</strong>е музея оказывает на человека глубокое воздейств<strong>и</strong>е,<br />

форм<strong>и</strong>рует в нем м<strong>и</strong>ровоззрен<strong>и</strong>е <strong>и</strong> расш<strong>и</strong>ряет гран<strong>и</strong>цы его м<strong>и</strong>ровоспр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>я.<br />

Музей должен являться мостом между обществом <strong>и</strong> наукой, всецело раскрывать<br />

смысл <strong>и</strong> важность дост<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>й техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, которые дв<strong>и</strong>гает общественное<br />

разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е [1]. Форм<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>е л<strong>и</strong>чност<strong>и</strong> через музей – проверенный годам<strong>и</strong><br />

метод. Практ<strong>и</strong>ка музейной работы показывает, что восп<strong>и</strong>тательное,<br />

образовательное <strong>и</strong> эстет<strong>и</strong>ческое вл<strong>и</strong>ян<strong>и</strong>е музейной экспоз<strong>и</strong>ц<strong>и</strong><strong>и</strong> глубоко <strong>и</strong><br />

знач<strong>и</strong>тельно. Музей давно стал ценным помощн<strong>и</strong>ком педагогам средн<strong>и</strong>х <strong>и</strong><br />

высш<strong>и</strong>х школ, потенц<strong>и</strong>ал которого <strong>и</strong>спользуется, к сожален<strong>и</strong>ю, не в полной<br />

мере [2]. Данная статья пр<strong>и</strong>звана рассказать о мало<strong>и</strong>звестных музеях ПО<br />

«Коммунар» <strong>и</strong> «Хартрон», об <strong>и</strong>х проблемах <strong>и</strong> успехах.<br />

Музей ПО «Коммунар». Старту косм<strong>и</strong>ческой эры предшествовала<br />

реал<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>я масштабных <strong>и</strong> абсолютно новых по своей сут<strong>и</strong> проектов<br />

оборонного характера. 21 сентября 1951 г. завод «Электро<strong>и</strong>нструмент»,<br />

ведущ<strong>и</strong>й свою родословную от детской колон<strong>и</strong><strong>и</strong> А. С. Макаренко, был<br />

преобразован в ПО «Коммунар» (завод № 897), предназначенное для<br />

сер<strong>и</strong>йного выпуска аппаратуры бортовых автономных СУ ракет <strong>и</strong> наземного<br />

<strong>и</strong>спытательно-пускового электрооборудован<strong>и</strong>я (ИПЭО). Он стал первым в<br />

Советском Союзе предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>ем данного проф<strong>и</strong>ля. В музее существует<br />

<strong>и</strong>нтереснейш<strong>и</strong>й стенд, рассказывающ<strong>и</strong>й о начале пут<strong>и</strong> «Коммунара». Ценные<br />

фотограф<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>и</strong> экспонаты рассказывают о зарожден<strong>и</strong><strong>и</strong> про<strong>и</strong>зводства <strong>и</strong>, что<br />

немаловажно, о его высокой культуре про<strong>и</strong>зводства. На р<strong>и</strong>с. 1 представлен<br />

общ<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>д зала музея НПО «Коммунар».<br />

Ранее в музее ПО «Коммунар» была отражена в основном деятельность<br />

детской трудовой восп<strong>и</strong>тательной коммуны, разв<strong>и</strong>вшейся впоследств<strong>и</strong><strong>и</strong> в<br />

заводы № 296 <strong>и</strong> «Электро<strong>и</strong>нструмент», представлены экспонаты о<br />

про<strong>и</strong>зводстве электро<strong>и</strong>нструментов, рад<strong>и</strong>опр<strong>и</strong>емн<strong>и</strong>ков, телев<strong>и</strong>зоров <strong>и</strong> т.д. <strong>и</strong><br />

только огран<strong>и</strong>ченные сведен<strong>и</strong>я о решен<strong>и</strong><strong>и</strong> прест<strong>и</strong>жных косм<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х задач. В<br />

1992 г. музей был реорган<strong>и</strong>зован, получ<strong>и</strong>л новое помещен<strong>и</strong>е площадью<br />

105 м 2 . В нем теперь представлена экспоз<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>я, знакомящая посет<strong>и</strong>телей с<br />

27

<strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ей разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я советской космонавт<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, нач<strong>и</strong>ная с первого запуска<br />

<strong>и</strong>скусственного спутн<strong>и</strong>ка Земл<strong>и</strong>, сведен<strong>и</strong>я о ракетных комплексах «Восток»,<br />

«Союз», «Зен<strong>и</strong>т», «Протон» <strong>и</strong> др.<br />

Р<strong>и</strong>с. 1.<br />

Успешные запуск<strong>и</strong> первых спутн<strong>и</strong>ков <strong>и</strong> кораблей с космонавтам<strong>и</strong> стал<strong>и</strong><br />

мощным ст<strong>и</strong>мулом к появлен<strong>и</strong>ю новых <strong>и</strong>дей, намерен<strong>и</strong>й.<br />

За 50 лет ракеты, оснащенные <strong>и</strong>зготовленной в цехах завода бортовой<br />

аппаратурой СУ <strong>и</strong> запущенные с помощью <strong>и</strong>зготовленного «Коммунаром»<br />

наземного ИПЭО, вывел<strong>и</strong> на околоземные орб<strong>и</strong>ты более 3500 косм<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х<br />

кораблей разл<strong>и</strong>чного назначен<strong>и</strong>я. Сред<strong>и</strong> н<strong>и</strong>х более 250 п<strong>и</strong>лот<strong>и</strong>руемых <strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

обеспеч<strong>и</strong>вающ<strong>и</strong>х работу космонавтов на долговременных орб<strong>и</strong>тальных<br />

станц<strong>и</strong>ях-лаборатор<strong>и</strong>ях [3].<br />

В музее представлена ун<strong>и</strong>кальная экспоз<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>я элементной базы пр<strong>и</strong>боров,<br />

создаваемых в разл<strong>и</strong>чные пер<strong>и</strong>оды деятельност<strong>и</strong> завода. В нее входят акселерометры,<br />

бесконтактные переключател<strong>и</strong>, электрол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е <strong>и</strong>нтегр<strong>и</strong>рующ<strong>и</strong>е<br />

элементы, блок д<strong>и</strong>станц<strong>и</strong>онной регул<strong>и</strong>ровк<strong>и</strong>, разл<strong>и</strong>чные трансформаторы <strong>и</strong><br />

модул<strong>и</strong>, а также платы на с<strong>и</strong>таловой основе <strong>и</strong> м<strong>и</strong>кросборк<strong>и</strong> на основе пол<strong>и</strong>ам<strong>и</strong>дной<br />

пленк<strong>и</strong>. Все эт<strong>и</strong>, незнач<strong>и</strong>тельные на первый взгляд, детал<strong>и</strong>, в комплексе<br />

заставлял<strong>и</strong> подняться в воздух мног<strong>и</strong>е ракеты <strong>и</strong> КЛА.<br />

28

В 1964-1966 годах создавалась трехступенчатая ун<strong>и</strong>версальная ракета<br />

УР500 («Протон»), которая на мног<strong>и</strong>е годы стала самым мощным<br />

косм<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>м нос<strong>и</strong>телем. К работе было пр<strong>и</strong>влечено СКБ «Коммунар»,<br />

ставшее ведущ<strong>и</strong>м по СУ «Протона». «Коммунар» на мног<strong>и</strong>е годы стал<br />

монопольным <strong>и</strong>зготов<strong>и</strong>телем 49 пр<strong>и</strong>боров составляющ<strong>и</strong>х 80% общего<br />

кол<strong>и</strong>чества пр<strong>и</strong>боров бортовой с<strong>и</strong>стемы управлен<strong>и</strong>я этой ракеты. С 1967 года<br />

ракетой-нос<strong>и</strong>телем «Протон» было выведено в космос более 280 разл<strong>и</strong>чных<br />

косм<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х аппаратов научного <strong>и</strong> народнохозяйственного назначен<strong>и</strong>я,<br />

включая тяжелые, массой до 12,5 тонн. Сред<strong>и</strong> н<strong>и</strong>х <strong>и</strong>звестные орб<strong>и</strong>тальные<br />

косм<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е станц<strong>и</strong><strong>и</strong> «Салют», «М<strong>и</strong>р», модул<strong>и</strong> «Квант», «Кр<strong>и</strong>сталл» <strong>и</strong><br />

мног<strong>и</strong>е друг<strong>и</strong>е.<br />

В 1969 году провод<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я Луны. Вывод<strong>и</strong>мые в космос<br />

ракетой «Протон» автомат<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е станц<strong>и</strong><strong>и</strong> «Луна» достав<strong>и</strong>л<strong>и</strong> на спутн<strong>и</strong>к<br />

Земл<strong>и</strong> самоходные аппараты «Луноход» <strong>и</strong> «Луноход-2», которые передавал<strong>и</strong><br />

<strong>и</strong>зображен<strong>и</strong>е лунной поверхност<strong>и</strong>. Во втором вар<strong>и</strong>анте на Луну высаж<strong>и</strong>вал<strong>и</strong>сь<br />

возвращаемые ракеты, которые, взяв с помощью ман<strong>и</strong>пулятора образцы<br />

лунного грунта, тр<strong>и</strong>жды доставлял<strong>и</strong> <strong>и</strong>х на Землю. В эт<strong>и</strong>х работах «Коммунар»<br />

пр<strong>и</strong>н<strong>и</strong>мал участ<strong>и</strong>е также как <strong>и</strong>зготов<strong>и</strong>тель бортовой аппаратуры, установленной<br />

на станц<strong>и</strong>ях «Луна», осуществлявшей управлен<strong>и</strong>е дв<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>ем,<br />

выходом на околоземную орб<strong>и</strong>ту <strong>и</strong> торможен<strong>и</strong>ем аппарата для посадк<strong>и</strong> на<br />

Луну. В музее можно ув<strong>и</strong>деть не только красочные фотограф<strong>и</strong><strong>и</strong>, посвященные<br />

эт<strong>и</strong>м самоходным аппаратам, но <strong>и</strong> блок управлен<strong>и</strong>я угловой стаб<strong>и</strong>л<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>ей<br />

<strong>и</strong> ор<strong>и</strong>ентац<strong>и</strong>ей КЛА пр<strong>и</strong> полете по трассе к Луне <strong>и</strong> выходе на околоземную<br />

орб<strong>и</strong>ту (см. р<strong>и</strong>с. 2).<br />

В 1980-е годы <strong>и</strong>з модулей, выведенных на околоземную орб<strong>и</strong>ту «Протоном»,<br />

была собрана косм<strong>и</strong>ческая станц<strong>и</strong>я – лаборатор<strong>и</strong>я «М<strong>и</strong>р-2», вес<strong>и</strong>вшая<br />

130 тонн <strong>и</strong> проработавшая на орб<strong>и</strong>те более 15 лет - до апреля 2001 г.<br />

В 1982 году «Коммунар» начал <strong>и</strong>зготовлен<strong>и</strong>е опытных образцов, а в 1986<br />

пр<strong>и</strong>ступ<strong>и</strong>л к сер<strong>и</strong>йному про<strong>и</strong>зводству бортовой аппаратуры с<strong>и</strong>стемы<br />

управлен<strong>и</strong>я нового косм<strong>и</strong>ческого нос<strong>и</strong>теля «Зен<strong>и</strong>т» (11К77). Освоен<strong>и</strong>е<br />

про<strong>и</strong>зводства такого заказа стало для завода очередной ступенью<br />

техн<strong>и</strong>ческого прогресса. Коллект<strong>и</strong>в «Коммунара» стал участн<strong>и</strong>ком<br />

осуществлен<strong>и</strong>я большого международного проекта под назван<strong>и</strong>ем «Морской<br />

старт», в котором ракета <strong>и</strong>спользуется в вар<strong>и</strong>анте «Зен<strong>и</strong>т-3SL». В реал<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

проекта пр<strong>и</strong>н<strong>и</strong>мают участ<strong>и</strong>е Норвег<strong>и</strong>я, США, Росс<strong>и</strong>я <strong>и</strong> Укра<strong>и</strong>на. По этому<br />

проекту впервые в м<strong>и</strong>ре осуществляются запуск<strong>и</strong> с подв<strong>и</strong>жной морской<br />

платформы. Перемещаясь по океану, она дает возможность про<strong>и</strong>звод<strong>и</strong>ть<br />

запуск ракет с опт<strong>и</strong>мальных для поставленных задач географ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х точек, в<br />

том ч<strong>и</strong>сле, лежащ<strong>и</strong>х на экваторе.<br />

Не менее важным направлен<strong>и</strong>ем в работе «Коммунара» с 60-х до начала<br />

90-х годов было <strong>и</strong>зготовлен<strong>и</strong>е с<strong>и</strong>стем д<strong>и</strong>станц<strong>и</strong>онного управлен<strong>и</strong>я ракетным<strong>и</strong><br />

комплексам<strong>и</strong> (СДУК). Это была сложная аппаратура, высокотехн<strong>и</strong>чного<br />

29

уровня, стро<strong>и</strong>вшаяся первоначально на релейных, а затем на ц<strong>и</strong>фровых<br />

пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пах управлен<strong>и</strong>я. В разработке отдельных ее мод<strong>и</strong>ф<strong>и</strong>кац<strong>и</strong>й участвовал<br />

коллект<strong>и</strong>в СКБ предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>я.<br />

Р<strong>и</strong>с. 2.<br />

В 1983-1986 годах «Коммунар» выполнял государственное задан<strong>и</strong>е по<br />

освоен<strong>и</strong>ю про<strong>и</strong>зводства <strong>и</strong> поставк<strong>и</strong> ракетным войскам стратег<strong>и</strong>ческого<br />

назначен<strong>и</strong>я ун<strong>и</strong>ф<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>рованной с<strong>и</strong>стемы д<strong>и</strong>станц<strong>и</strong>онного управлен<strong>и</strong>я «С<strong>и</strong>гнал<br />

- А», для подв<strong>и</strong>жного грунтового ракетного комплекса «Тополь». Наземная<br />

аппаратура с<strong>и</strong>стемы управлен<strong>и</strong>я, размещающаяся в отдельном бункере<br />

самоходной пусковой установк<strong>и</strong>, сер<strong>и</strong>йно выпускалась на про<strong>и</strong>зводственном<br />

объед<strong>и</strong>нен<strong>и</strong><strong>и</strong> «Коммунар». ПО «Коммунар» <strong>и</strong> теперь акт<strong>и</strong>вно работает над<br />

поддержан<strong>и</strong>ем техн<strong>и</strong>ческого состоян<strong>и</strong>я своей техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в составе комплекса<br />

«Тополь».<br />

Еще одн<strong>и</strong>м направлен<strong>и</strong>ем работ ПО «Коммунар» было создан<strong>и</strong>е наземных<br />

комплексов для <strong>и</strong>спытан<strong>и</strong>я косм<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х кораблей на заводах-<strong>и</strong>зготов<strong>и</strong>телях<br />

<strong>и</strong> в эксплуатац<strong>и</strong><strong>и</strong>, включая предстартовую подготовку. В 1966 г. СКБ<br />

«Коммунар» получ<strong>и</strong>ло первое задан<strong>и</strong>е на разработку автомат<strong>и</strong>з<strong>и</strong>рованного<br />

<strong>и</strong>спытательного комплекса, предназначенного для работы в составе сложного<br />

косм<strong>и</strong>ческого комплекса «Алмаз», создававшегося под руководством Генерального<br />

конструктора В. Н. Челомея. Был разработан <strong>и</strong> поставлен на про<strong>и</strong>зводство<br />

комплекс 11Н560 (КИК), который по сво<strong>и</strong>м техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>м характер<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>кам,<br />

эксплутац<strong>и</strong>онным данным <strong>и</strong> схемно-конструкт<strong>и</strong>вному <strong>и</strong>сполнен<strong>и</strong>ю не<br />

<strong>и</strong>мел отечественных аналогов. С 1970 по 1980 гг. было <strong>и</strong>зготовлено 18 так<strong>и</strong>х<br />

30

комплексов. Он<strong>и</strong> работал<strong>и</strong> <strong>и</strong> продолжают работать на заводах промышленност<strong>и</strong>,<br />

на техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х <strong>и</strong> стартовых площадках космодромов Байконур<br />

<strong>и</strong> Плесецк.<br />

С 1977 года на ПО «Коммунар» создается ун<strong>и</strong>версальный контрольно-рег<strong>и</strong>стр<strong>и</strong>рующ<strong>и</strong>й<br />

автомат<strong>и</strong>з<strong>и</strong>рованный наземный комплекс «К<strong>и</strong>пар<strong>и</strong>с» для <strong>и</strong>спытан<strong>и</strong>й<br />

разл<strong>и</strong>чных объектов контроля. С 1981 по 1991 гг. коллект<strong>и</strong>в завода<br />

<strong>и</strong>зготов<strong>и</strong>л <strong>и</strong> постав<strong>и</strong>л на головные предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>я промышленност<strong>и</strong>, на техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е<br />

<strong>и</strong> стартовые поз<strong>и</strong>ц<strong>и</strong><strong>и</strong> космодрома Байконур 34 комплекта этой аппаратуры,<br />

которая с честью выдержала проверку временем. Она обеспеч<strong>и</strong>ла<br />

проведен<strong>и</strong>е <strong>и</strong>спытан<strong>и</strong>й многоразового корабля «Буран» на всех стад<strong>и</strong>ях подготовк<strong>и</strong><br />

к полету, который состоялся 15 ноября 1988 года.<br />

В отдельной в<strong>и</strong>тр<strong>и</strong>не представлены<br />

подарк<strong>и</strong> <strong>и</strong> сувен<strong>и</strong>ры от разл<strong>и</strong>чных<br />

делегац<strong>и</strong>й, <strong>и</strong> памятные автографы<br />

космонавтов. Особую гордость экспоз<strong>и</strong>ц<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

представляет скафандр, подаренный<br />

музею летч<strong>и</strong>ком – космонавтом,<br />

Героем Советского Союза Германом<br />

Степанов<strong>и</strong>чем Т<strong>и</strong>товым <strong>и</strong> представленный<br />

на р<strong>и</strong>с. 3.<br />

Истор<strong>и</strong>я предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>я складывается<br />

<strong>и</strong>з судеб людей, которые в разное<br />

время труд<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь в коллект<strong>и</strong>ве. Пять<br />

Героев Соц<strong>и</strong>ал<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>ческого Труда, два<br />

лауреата Лен<strong>и</strong>нской прем<strong>и</strong><strong>и</strong>, од<strong>и</strong>ннадцать<br />

лауреатов Государственной прем<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

СССР. Более тысяч<strong>и</strong> коммунаровцев<br />

награждены за труд прав<strong>и</strong>тельственным<strong>и</strong><br />

орденам<strong>и</strong> <strong>и</strong> медалям<strong>и</strong>. И весь<br />

коллект<strong>и</strong>в вместе, <strong>и</strong> каждый его член<br />

отдельно внес л<strong>и</strong>чный вклад в освое-<br />

Р<strong>и</strong>с. 3<br />

н<strong>и</strong>е, создан<strong>и</strong>е <strong>и</strong> разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е ракетно-косм<strong>и</strong>ческой<br />

техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>.<br />

Все эт<strong>и</strong> <strong>и</strong> мног<strong>и</strong>е друг<strong>и</strong>е <strong>и</strong>нтересные подробност<strong>и</strong> об освоен<strong>и</strong><strong>и</strong> космоса <strong>и</strong><br />

вкладе ГНПП «Коммунар» в разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е косм<strong>и</strong>ческой <strong>и</strong> ракетной техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

можно почерпнуть <strong>и</strong>з музейных фотодокументов <strong>и</strong> экспонатов. А так же<br />

послушать рассказ д<strong>и</strong>ректора музея В<strong>и</strong>ктора Иос<strong>и</strong>фов<strong>и</strong>ча Рабк<strong>и</strong>на, который<br />

мног<strong>и</strong>е годы ж<strong>и</strong>зн<strong>и</strong> посвят<strong>и</strong>л музею <strong>и</strong> <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> родного предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>я.<br />

Музей НПО «Хартрон». В 1959 году на базе сер<strong>и</strong>йных КБ завода<br />

«Коммунар» <strong>и</strong> завода <strong>и</strong>мен<strong>и</strong> Т. Г. Шевченко было образовано Особое конструкторское<br />

бюро (ОКБ-692, а/я 67) по с<strong>и</strong>стемам управлен<strong>и</strong>я межконт<strong>и</strong>нентальных<br />

ракет. Теперь КБ «Электропр<strong>и</strong>боростроен<strong>и</strong>я» нос<strong>и</strong>т назван<strong>и</strong>е ОАО<br />

31

«Хартрон». Около 40 лет оно является ведущ<strong>и</strong>м разработч<strong>и</strong>ком с<strong>и</strong>стем<br />

управлен<strong>и</strong>я, бортовых <strong>и</strong> наземных выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельных комплексов, сложного<br />

электронного оборудован<strong>и</strong>я для разл<strong>и</strong>чных т<strong>и</strong>пов ракет <strong>и</strong> косм<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х аппаратов.<br />

За эт<strong>и</strong> годы созданы с<strong>и</strong>стемы управлен<strong>и</strong>я межконт<strong>и</strong>нентальных балл<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х<br />

ракет, в том ч<strong>и</strong>сле самой мощной в м<strong>и</strong>ре боевой ракеты 15А18М,<br />

получ<strong>и</strong>вшей в США назван<strong>и</strong>е «Сатана», ракет нос<strong>и</strong>телей «Энерг<strong>и</strong>я» <strong>и</strong> «Ц<strong>и</strong>клон»,<br />

орб<strong>и</strong>тальных модулей «Квант», «Квант-2», «Кр<strong>и</strong>сталл», «Пр<strong>и</strong>рода»,<br />

«Спектр», более 150 спутн<strong>и</strong>ков сер<strong>и</strong><strong>и</strong> «Космос» <strong>и</strong> др. объектов [4].<br />

В музее представлена экспоз<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>я, посвященная создан<strong>и</strong>ю, становлен<strong>и</strong>ю<br />

<strong>и</strong> разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ю ОАО «Хартрон». К сожален<strong>и</strong>ю, мног<strong>и</strong>е дост<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>я <strong>и</strong> открыт<strong>и</strong>я,<br />

которым<strong>и</strong> могл<strong>и</strong> бы горд<strong>и</strong>ться <strong>и</strong> объед<strong>и</strong>нен<strong>и</strong>е, <strong>и</strong> музей, представлены только<br />

в в<strong>и</strong>де <strong>и</strong>нформац<strong>и</strong>онных стендов. Связано это с особой секретностью<br />

предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>я. Еще несколько лет назад н<strong>и</strong>кто <strong>и</strong> подумать не мог, что хоть<br />

какая-то часть секретных разработок может быть доступна <strong>и</strong> рассекречена.<br />

Немаловажным является <strong>и</strong> тот факт, что больш<strong>и</strong>нство разработок последн<strong>и</strong>х<br />

трех десят<strong>и</strong>лет<strong>и</strong>й до с<strong>и</strong>х пор находятся под гр<strong>и</strong>фом «Совершенно секретно».<br />

Что касается начала пут<strong>и</strong> предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>я, то все документы, пр<strong>и</strong>казы <strong>и</strong> планы<br />

провод<strong>и</strong>мых работ направлял<strong>и</strong>сь в Москву в М<strong>и</strong>н<strong>и</strong>стерство общего<br />

маш<strong>и</strong>ностроен<strong>и</strong>я. Теперь он<strong>и</strong> хранятся в арх<strong>и</strong>вах, но гр<strong>и</strong>ф секретност<strong>и</strong> с н<strong>и</strong>х<br />

до с<strong>и</strong>х пор не снят. Этот факт довольно краснореч<strong>и</strong>во указывает на<br />

знач<strong>и</strong>мость <strong>и</strong> ун<strong>и</strong>кальность разработок СКБ <strong>и</strong> предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>я в целом.<br />

Однако в экспоз<strong>и</strong>ц<strong>и</strong><strong>и</strong> представлены <strong>и</strong> ун<strong>и</strong>кальные экспонаты так<strong>и</strong>е как:<br />

л<strong>и</strong>чные вещ<strong>и</strong> создателей первых с<strong>и</strong>стем управлен<strong>и</strong>я, грамоты о награжден<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>я за заслуг<strong>и</strong> перед Род<strong>и</strong>ной, фотограф<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>и</strong>з л<strong>и</strong>чных арх<strong>и</strong>вов <strong>и</strong>,<br />

конечно же, пр<strong>и</strong>боры, создаваемые предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>ем «Хартрон» в разл<strong>и</strong>чные<br />

годы работы. Нельзя не отмет<strong>и</strong>ть неоцен<strong>и</strong>мый вклад в создан<strong>и</strong>е музея его<br />

д<strong>и</strong>ректора Влад<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ра Анатольев<strong>и</strong>ча С<strong>и</strong>рука, который пом<strong>и</strong>мо богатейшего<br />

опыта <strong>и</strong> знан<strong>и</strong>й, обладает непревзойденным талантом рассказч<strong>и</strong>ка <strong>и</strong><br />

собеседн<strong>и</strong>ка.<br />

В экспоз<strong>и</strong>ц<strong>и</strong><strong>и</strong> музея рассказывается не только о дост<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>ях. Там, в<br />

частност<strong>и</strong>, представлен матер<strong>и</strong>ал о самой большой катастрофе в <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

м<strong>и</strong>ровой космонавт<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, про<strong>и</strong>зошедшей 24 октября 1960 г., когда пр<strong>и</strong><br />

подготовке к запуску первой боевой балл<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>ческой ракеты Р-16 про<strong>и</strong>зошел<br />

несанкц<strong>и</strong>он<strong>и</strong>рованный запуск дв<strong>и</strong>гателей второй ступен<strong>и</strong>, что пр<strong>и</strong>вело к<br />

взрыву <strong>и</strong> пожару. В результате, в момент катастрофы пог<strong>и</strong>бл<strong>и</strong> 74 человека, 53<br />

человека получ<strong>и</strong>л<strong>и</strong> ожог<strong>и</strong> <strong>и</strong> ранен<strong>и</strong>я разл<strong>и</strong>чной тяжест<strong>и</strong>, 16 <strong>и</strong>з которых<br />

скончал<strong>и</strong>сь в больн<strong>и</strong>це. В ч<strong>и</strong>сле пог<strong>и</strong>бш<strong>и</strong>х был<strong>и</strong> Главнокомандующ<strong>и</strong>й<br />

ракетным<strong>и</strong> войскам<strong>и</strong>, Главный маршал арт<strong>и</strong>ллер<strong>и</strong><strong>и</strong> М. И. Недел<strong>и</strong>н, Главный<br />

конструктор ОКБ-692 Б. М. Коноплев, <strong>и</strong>нженер ОКБ-692 М. И. Ж<strong>и</strong>гачев <strong>и</strong><br />

начальн<strong>и</strong>к отдела ОКБ-692 И. А. Рубанов [5]. На р<strong>и</strong>с. 4. представлены<br />

оплавленные часы, пр<strong>и</strong>надлежавш<strong>и</strong>е Б. М. Коноплеву <strong>и</strong> найденные на месте<br />

катастрофы.<br />

32

Р<strong>и</strong>с. 4. Р<strong>и</strong>с. 5.<br />

Несмотря на потерю ведущ<strong>и</strong>х спец<strong>и</strong>ал<strong>и</strong>стов, работы по СУ Р-16 был<strong>и</strong><br />

продолжены, <strong>и</strong> в феврале 1961 года был осуществлен первый ее удачный<br />

пуск. Успех<strong>и</strong> летных <strong>и</strong>спытан<strong>и</strong>й ракеты Р-16 продемонстр<strong>и</strong>ровал<strong>и</strong> возросш<strong>и</strong>й<br />

уровень професс<strong>и</strong>онал<strong>и</strong>зма не только разработч<strong>и</strong>ков самой ракеты, но <strong>и</strong><br />

создателей СУ. Для коллект<strong>и</strong>ва только что орган<strong>и</strong>зованного ОКБ-692 это<br />

было важнейш<strong>и</strong>м дост<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>ем, продемонстр<strong>и</strong>ровавш<strong>и</strong>м, тот факт, что<br />

предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>ю по с<strong>и</strong>лам самостоятельные разработк<strong>и</strong> сложнейш<strong>и</strong>х СУ<br />

государственного значен<strong>и</strong>я.<br />

В первых ракетных комплексах <strong>и</strong>спользовал<strong>и</strong>сь средства аналоговой<br />

выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельной техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, затем простейш<strong>и</strong>е ц<strong>и</strong>фровые счетно-решающ<strong>и</strong>е<br />

устройства. Однако создан<strong>и</strong>е более совершенных ракетных средств<br />

потребовало достаточно мощных бортовых ЭВМ (р<strong>и</strong>с. 5.). В музее<br />

представлен практ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong> весь модельный ряд создаваемой предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>ем<br />

элементной базы, по которому можно не без удовольств<strong>и</strong>я <strong>и</strong> восторга<br />

прослед<strong>и</strong>ть стрем<strong>и</strong>тельное ее разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е за последн<strong>и</strong>е сорок лет.<br />

В 1979 г. был<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>няты на вооружен<strong>и</strong>е ракеты 15А18 <strong>и</strong> 15А35 с<br />

ун<strong>и</strong>ф<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>рованным бортовым выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельным комплексом. Для с<strong>и</strong>стем<br />

управлен<strong>и</strong>я эт<strong>и</strong>х «супер<strong>и</strong>здел<strong>и</strong>й» впервые в СССР была разработана новая<br />

технолог<strong>и</strong>я отработк<strong>и</strong> программно-математ<strong>и</strong>ческого обеспечен<strong>и</strong>я, с так<br />

называемым «Электронным пуском». Эта работа была выдающ<strong>и</strong>мся<br />

33

дост<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>ем «Хартрона» <strong>и</strong> означала новый этап в разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong><strong>и</strong> ракетостроен<strong>и</strong>я.<br />

Благодаря стенду «Электронный пуск» осуществлялось модел<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>е всех<br />

процессов, которые про<strong>и</strong>сходят пр<strong>и</strong> реальном запуске ракеты. (Р<strong>и</strong>с. 6.) Такая<br />

проверка позволяла <strong>и</strong>сключ<strong>и</strong>ть возможные недоработк<strong>и</strong> в аппаратуре,<br />

обеспеч<strong>и</strong>вала возможность обойт<strong>и</strong>сь без пробных запусков весьма<br />

дорогостоящ<strong>и</strong>х ракет [6].<br />

Р<strong>и</strong>с. 6.<br />

К началу 80-х годов про<strong>и</strong>зводственные возможност<strong>и</strong> <strong>и</strong> научнотехн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й<br />

потенц<strong>и</strong>ал объед<strong>и</strong>нен<strong>и</strong>я позволял<strong>и</strong> уже вест<strong>и</strong> параллельно<br />

освоен<strong>и</strong>е нескольк<strong>и</strong>х новых, совершенно ун<strong>и</strong>кальных комплексов: с<strong>и</strong>стемы<br />

управлен<strong>и</strong>я ракеты 15А18М («Сатана»), аппаратуры стыковк<strong>и</strong> «Курс» <strong>и</strong><br />

бортового выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельного комплекса «Салют 5Б» для станц<strong>и</strong><strong>и</strong> «М<strong>и</strong>р», ряда<br />

блоков с<strong>и</strong>стемы управлен<strong>и</strong>я ракеты-нос<strong>и</strong>теля «Энерг<strong>и</strong>я», с<strong>и</strong>стемы управлен<strong>и</strong>я<br />

ракетного комплекса морского баз<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>я, нав<strong>и</strong>гац<strong>и</strong>онной с<strong>и</strong>стемы для<br />

железнодорожного ракетного комплекса.<br />

Создан<strong>и</strong>е ракетного комплекса с ракетой 15А18М, техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е решен<strong>и</strong>я<br />

которой был<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>знаны класс<strong>и</strong>кой боевого ракетостроен<strong>и</strong>я, проход<strong>и</strong>ло в<br />

очень сжатые срок<strong>и</strong>. Для с<strong>и</strong>стемы управлен<strong>и</strong>я это была модерн<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>я<br />

с<strong>и</strong>стемы с предыдущей ракеты, но она выл<strong>и</strong>лась в проект<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>е ряда<br />

пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>п<strong>и</strong>ально новых пр<strong>и</strong>боров, в том ч<strong>и</strong>сле <strong>и</strong> бортовой ц<strong>и</strong>фровой выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельной<br />

маш<strong>и</strong>ны.<br />

Одной <strong>и</strong>з самых сложных задач было создан<strong>и</strong>е бортового многомаш<strong>и</strong>нного<br />

выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельного комплекса для ракеты-нос<strong>и</strong>теля «Энерг<strong>и</strong>я», решаю-<br />

34

щего сложнейш<strong>и</strong>е задач<strong>и</strong> стаб<strong>и</strong>л<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong>, выведен<strong>и</strong>я авар<strong>и</strong>йной защ<strong>и</strong>ты дв<strong>и</strong>гателей,<br />

мягкой посадк<strong>и</strong> спускаемых разгонных ступеней. Высок<strong>и</strong>е требован<strong>и</strong>я<br />

по надёжност<strong>и</strong> <strong>и</strong> безотказност<strong>и</strong> усугублял<strong>и</strong>сь <strong>и</strong>спользован<strong>и</strong>ем в ракете-нос<strong>и</strong>теле<br />

к<strong>и</strong>слородных <strong>и</strong> водородных компонентов, что требовало реал<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> в<br />

с<strong>и</strong>стеме управлен<strong>и</strong>я комплекса мер по обеспечен<strong>и</strong>ю пожаро- <strong>и</strong> взрывобезопасност<strong>и</strong>.<br />

Из рассказа д<strong>и</strong>ректора музея ОАО «Хартрон» В. А. С<strong>и</strong>рука: «У<br />

БЦВМ «Энерг<strong>и</strong><strong>и</strong>» в пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пе не должно быть сбоев. В любой ракете <strong>и</strong>х не<br />

должно быть; ее не поч<strong>и</strong>н<strong>и</strong>шь во время выполнен<strong>и</strong>я полета. Но ракета «Энерг<strong>и</strong>я»<br />

оснащена к<strong>и</strong>слородно-водородным дв<strong>и</strong>гателем чудов<strong>и</strong>щной мощност<strong>и</strong><br />

<strong>и</strong>, есл<strong>и</strong> бы взорвалась эта ракета на старте, взрыв был бы сопостав<strong>и</strong>м с Х<strong>и</strong>рос<strong>и</strong>мой<br />

– там бы снесло полов<strong>и</strong>ну Байконура. Поэтому надежность должна<br />

была быть абсолютной. А вся прот<strong>и</strong>воавар<strong>и</strong>йная с<strong>и</strong>стема защ<strong>и</strong>ты построена<br />

<strong>и</strong>менно на основе БЦВМ».<br />

Самой главной наградой за труд был<strong>и</strong> два успешных запуска ракетынос<strong>и</strong>теля<br />

«Энерг<strong>и</strong>я» (22.02.1986 г. <strong>и</strong> 15.11.1988 г.), успешное проведен<strong>и</strong>е<br />

натурных <strong>и</strong>спытан<strong>и</strong>й <strong>и</strong> сдача на вооружен<strong>и</strong>е ракеты 15А18М.<br />

Не просто складывалась судьба бортовой ЭВМ «Салют-5». Станц<strong>и</strong>я<br />

«М<strong>и</strong>р» в феврале 1986 г. была выведена на орб<strong>и</strong>ту с бортовым компьютером<br />

«Аргон-12С» про<strong>и</strong>зводства московского предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>я. Она решала<br />

м<strong>и</strong>н<strong>и</strong>мальные задач<strong>и</strong> по управлен<strong>и</strong>ю станц<strong>и</strong>ей <strong>и</strong> не была готова для<br />

наращ<strong>и</strong>ван<strong>и</strong>я комплекса функц<strong>и</strong>ональным<strong>и</strong> модулям<strong>и</strong>. «Аргон-12С» был<br />

заменен космонавтам<strong>и</strong> на компьютер «Салют-5», доставленный на борт<br />

станц<strong>и</strong><strong>и</strong> грузовым кораблем «Прогресс».<br />

Фотоальбомы о ж<strong>и</strong>зн<strong>и</strong> завода дополняют экспоз<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ю. Фотограф<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

будней <strong>и</strong> праздн<strong>и</strong>ков, строек <strong>и</strong> памятных встреч в л<strong>и</strong>цах <strong>и</strong> довольно<br />

краснореч<strong>и</strong>во могут рассказать о ж<strong>и</strong>зн<strong>и</strong> предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>я. Портреты ветеранов <strong>и</strong><br />

скупые оф<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>альные сообщен<strong>и</strong>я в центральной прессе – это все те черточк<strong>и</strong><br />

<strong>и</strong> эп<strong>и</strong>зоды, <strong>и</strong>з которых складывается портрет ОАО «Хартрон».<br />

Рассказы об эт<strong>и</strong>х ярк<strong>и</strong>х стран<strong>и</strong>цах нашей <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> должны волновать не<br />

меньше, чем самая увлекательная кн<strong>и</strong>га. А знач<strong>и</strong>т <strong>и</strong> восп<strong>и</strong>тывать. Известно,<br />

что внутренняя готовность человека к гражданскому действ<strong>и</strong>ю не дается ему<br />

от пр<strong>и</strong>роды. О трудовых подв<strong>и</strong>гах <strong>и</strong> потерях предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>й «Коммунар» <strong>и</strong><br />

«Хартрон» не рассказывал<strong>и</strong> в школе, не п<strong>и</strong>сал<strong>и</strong> газеты, не говор<strong>и</strong>л<strong>и</strong> по<br />

телев<strong>и</strong>ден<strong>и</strong>ю. Информац<strong>и</strong>я о разработках была строго засекречена. Именно<br />

этот факт говор<strong>и</strong>т о том, что роль эт<strong>и</strong>х музеев, так же заключается в<br />

освещен<strong>и</strong><strong>и</strong> вклада эт<strong>и</strong>х предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>й в освоен<strong>и</strong>е косм<strong>и</strong>ческого пространства.<br />

Впечатлен<strong>и</strong>я, почерпнутые <strong>и</strong>з рассказа о подв<strong>и</strong>ге, пронесенные через годы<br />

духовного роста, осмысл<strong>и</strong>ваются <strong>и</strong> станут той основой, на которой будут<br />

форм<strong>и</strong>роваться <strong>и</strong> убежден<strong>и</strong>я, <strong>и</strong> <strong>и</strong>деалы. Обостренное отношен<strong>и</strong>е к<br />

гражданской ответственност<strong>и</strong>, к своему долгу позволяет л<strong>и</strong>чност<strong>и</strong> не только<br />

цен<strong>и</strong>ть геро<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е свершен<strong>и</strong>я наш<strong>и</strong>х предков <strong>и</strong> современн<strong>и</strong>ков, но <strong>и</strong> быть<br />

готовым поддержать эту бессмертную эстафету [7]. Также необход<strong>и</strong>мо<br />

35

пр<strong>и</strong>знать, что подготовка полноценного ученого <strong>и</strong>л<strong>и</strong> <strong>и</strong>нженера невозможна<br />

без должной ш<strong>и</strong>роты знан<strong>и</strong>й, сред<strong>и</strong> которых <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>я <strong>наук<strong>и</strong></strong> <strong>и</strong> техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> должна<br />

зан<strong>и</strong>мать ведущее место [8]. И есл<strong>и</strong> «без прошлого нет будущего» для<br />

ц<strong>и</strong>в<strong>и</strong>л<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> в целом <strong>и</strong> для человека в частност<strong>и</strong>, то <strong>и</strong> для техн<strong>и</strong>ческого<br />

прогресса нет будущего без <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>наук<strong>и</strong></strong> <strong>и</strong> техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. Изучен<strong>и</strong>е ее<br />

невозможно представ<strong>и</strong>ть без техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х музеев. Так<strong>и</strong>м образом, перед<br />

музеям<strong>и</strong> предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>й сто<strong>и</strong>т двоякая задача: сохранен<strong>и</strong>е научно-техн<strong>и</strong>ческого<br />

наслед<strong>и</strong>я для будущего <strong>и</strong> открыт<strong>и</strong>е его для нынешнего поколен<strong>и</strong>я.<br />

Сп<strong>и</strong>сок л<strong>и</strong>тературы: 1. З<strong>и</strong>терев М. А. «О рол<strong>и</strong> музеев в разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong><strong>и</strong> современного общества».<br />

Матер<strong>и</strong>алы 1-ой международной научно-практ<strong>и</strong>ческой конференц<strong>и</strong><strong>и</strong> «Техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й музей:<br />

<strong>и</strong>стор<strong>и</strong>я, опыт, перспект<strong>и</strong>вы». – К.: НАУ, 2008. - 212с. 2. В<strong>и</strong>шневецкая И. А. «Перспект<strong>и</strong>вные<br />

возможност<strong>и</strong> музейной педагог<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong><strong>и</strong> культурной формы «Музей»». Матер<strong>и</strong>алы 1-ой<br />

международной научно-практ<strong>и</strong>ческой конференц<strong>и</strong><strong>и</strong> «Техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й музей: <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>я, опыт,<br />

перспект<strong>и</strong>вы». – К.: НАУ, 2008. - 212с. 3. Гр<strong>и</strong>щенко В. Т., Остапченко В. А., С<strong>и</strong>доренко Н. Ф. <strong>и</strong><br />

др. Стран<strong>и</strong>цы <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> НТ СКБ «Пол<strong>и</strong>св<strong>и</strong>т» Про<strong>и</strong>зводственного объед<strong>и</strong>нен<strong>и</strong>я «Коммунар». 1952<br />

– 2002 гг. Харьков: design/проект, 2001. - 412с. 4. Научно-про<strong>и</strong>зводственное предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>е<br />

Хартрон-Аркос. Хрон<strong>и</strong>ка дат <strong>и</strong> событ<strong>и</strong>й.1959 – 2005 гг. Второе <strong>и</strong>здан<strong>и</strong>е (дополненное). Харьков:<br />

НПП Хартрон-Аркос, 2006. – 212 с. 5. Ларьков Н. С. «Харьков косм<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й». – Х.: Консум, 2006.<br />

– 192с. 6. Мал<strong>и</strong>новск<strong>и</strong>й Б. Н. Первые бортовые ЭВМ ракетно-косм<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х комплексов. Глава <strong>и</strong>з<br />

кн<strong>и</strong>г<strong>и</strong> «Очерк<strong>и</strong> по <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельной техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в Укра<strong>и</strong>не», К<strong>и</strong>ев, «Фен<strong>и</strong>кс», 1998. - 452с. 7.<br />

Акул<strong>и</strong>ч Е. М.·«Музей как соц<strong>и</strong>окультурное явлен<strong>и</strong>е». М.: Ежемесячный научный <strong>и</strong> общественнопол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й<br />

журнал росс<strong>и</strong>йской академ<strong>и</strong><strong>и</strong> наук. Соц<strong>и</strong>олог<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я. 2004. № 10,<br />

С. 89-92. 8. В<strong>и</strong>тв<strong>и</strong>цк<strong>и</strong>й В. М. «Матер<strong>и</strong>алы 1-ой международной научно-практ<strong>и</strong>ческой<br />

конференц<strong>и</strong><strong>и</strong> «Техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й музей: <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>я, опыт, перспект<strong>и</strong>вы Популяр<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>я научных знан<strong>и</strong>й<br />

– <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ческая трад<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>я пол<strong>и</strong>техн<strong>и</strong>ческого музея». – К.: НАУ, 2008. - 212с.<br />

УДК 661.938<br />

С. О. ГРИНЬ, д-р. техн. наук,проф. <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>»;<br />

П. В. КУЗНЄЦОВ, канд. техн. наук, <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>»<br />

Поступ<strong>и</strong>ла в редколлег<strong>и</strong>ю 18.05.09<br />

ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ СТВОРЕННЯ ПРОМИСЛОВОГО<br />

СИНТЕЗУ АМІАКУ<br />

Наведено дослідження перш<strong>и</strong>х етапів розв<strong>и</strong>тку в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва с<strong>и</strong>нтет<strong>и</strong>чного аміаку. Показана роль<br />

аміаку в ж<strong>и</strong>ттєдіяльності ж<strong>и</strong>в<strong>и</strong>х організмів, його пр<strong>и</strong>родне походження й необхідність<br />

с<strong>и</strong>нтет<strong>и</strong>чного в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва. Розглянута історія розв<strong>и</strong>тку с<strong>и</strong>нтезу аміаку показала, що багато<br />

вчен<strong>и</strong>х із різн<strong>и</strong>х країн в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувал<strong>и</strong> аналогічні метод<strong>и</strong> технологічн<strong>и</strong>х рішень, незалежно<br />

од<strong>и</strong>н від одного. Показано, що розв<strong>и</strong>ток в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва с<strong>и</strong>нтет<strong>и</strong>чного аміаку пр<strong>и</strong>вів до<br />

необхідності подальшої розробк<strong>и</strong> методу отр<strong>и</strong>мання окс<strong>и</strong>дів азоту, а з н<strong>и</strong>х – нітратної к<strong>и</strong>слот<strong>и</strong><br />

шляхом каталіт<strong>и</strong>чного ок<strong>и</strong>снення аміаку.<br />

36

Research of the first stages of development of production of synthetic ammonia is resulted. The rotined<br />

role of ammonia is in the vital functions of living organisms, it natural origin and necessity of synthetic<br />

production. The considered history of development of synthesis of ammonia rotined that many scientists<br />

from different countries had used the analogical methods of technological decisions, independent of<br />

each other. It is rotined that development of production of synthetic ammonia resulted in the necessity<br />

of subsequent development of method of receipt of oxides of nitrogen, and from them – nitrate acid by<br />

catalytic oxidization of ammonia.<br />

Вступ. Історія розв<strong>и</strong>тку с<strong>и</strong>нтезу аміаку не може бут<strong>и</strong> відокремлена від<br />

історії хімічної технології. Хімічна технологія як наука має багатовікову<br />

історію й в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кла одночасно з появою хімічн<strong>и</strong>х пром<strong>и</strong>слів, була тільк<strong>и</strong><br />

розділом практ<strong>и</strong>чної хімії з появою способів готування й консервування<br />

харчов<strong>и</strong>х продуктів, в<strong>и</strong>роблення шкір, фарбування ткан<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, в<strong>и</strong>норобства,<br />

м<strong>и</strong>ловаріння, в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва металів тощо. В<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кнення в Європі мануфактур та<br />

пром<strong>и</strong>слів з метою отр<strong>и</strong>мання хімічн<strong>и</strong>х продуктів слід віднос<strong>и</strong>т<strong>и</strong> до XV ст.,<br />

кол<strong>и</strong> почал<strong>и</strong> з’являт<strong>и</strong>сь невел<strong>и</strong>кі спеціалізовані підпр<strong>и</strong>ємства з в<strong>и</strong>готовлення<br />

к<strong>и</strong>слот, лугів, солей, фармацевт<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х препаратів.<br />

У другій полов<strong>и</strong>ні XVIII ст. бул<strong>и</strong> закладені основ<strong>и</strong> хімічної технології як<br />

<strong>наук<strong>и</strong></strong> та навчальної д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін<strong>и</strong>. Уперше в цьому розуміння термін<br />

«технологія» було в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стано в 1772 р. професором Гьот<strong>и</strong>нгенського<br />

універс<strong>и</strong>тету І. Беркманом, як<strong>и</strong>й вперше надрукував комплексні робот<strong>и</strong>, що<br />

бул<strong>и</strong> перш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> підручн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> з хімічної технології [1].<br />

Вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>й внесок у розв<strong>и</strong>ток хімічної технології зроб<strong>и</strong>в професор Іл’єнков,<br />

як<strong>и</strong>й надрукував у 1851 р. «Курс хімічної технології» – енц<strong>и</strong>клопедію всіх<br />

хімічн<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств, що існувал<strong>и</strong> в той час.<br />

У другій полов<strong>и</strong>ні XIX ст. ш<strong>и</strong>роко розв<strong>и</strong>вал<strong>и</strong>сь дослідження в галузі<br />

каталізу, що дозвол<strong>и</strong>л<strong>и</strong> здійсн<strong>и</strong>т<strong>и</strong> в пром<strong>и</strong>словому масштабі багато хімічн<strong>и</strong>х<br />

процесів, особл<strong>и</strong>во для технології с<strong>и</strong>нтет<strong>и</strong>чного аміаку. Аміак – дуже<br />

реакційно-здатна речов<strong>и</strong>на; основні значення мають реакції ок<strong>и</strong>снення,<br />

заміщення водню й особл<strong>и</strong>во пр<strong>и</strong>єднання. Аміак є основн<strong>и</strong>м джерелом азоту<br />

мінеральн<strong>и</strong>х добр<strong>и</strong>в, відіграє ключову роль у в<strong>и</strong>рішенні світової проблем<strong>и</strong><br />

задоволення потреб населення продуктам<strong>и</strong> харчування, що сьогодні є дуже<br />

актуальн<strong>и</strong>м. В<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання аміаку не обмежено тільк<strong>и</strong> в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтвом<br />

мінеральн<strong>и</strong>х азотн<strong>и</strong>х добр<strong>и</strong>в; він є також основн<strong>и</strong>м проміжн<strong>и</strong>м продуктом<br />

для одержання вел<strong>и</strong>кої кількості різн<strong>и</strong>х азотовмісн<strong>и</strong>х речов<strong>и</strong>н, що<br />

в<strong>и</strong>робляється азотною пром<strong>и</strong>словістю. Сучасному в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтву аміаку<br />

власт<strong>и</strong>ві п<strong>и</strong>тання підбору каталізаторів для ок<strong>и</strong>снення аміаку у в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтві<br />

нітратної к<strong>и</strong>слот<strong>и</strong>, яка в свою чергу ш<strong>и</strong>роко в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовується безпосередньо<br />

та для одержання продукції в різн<strong>и</strong>х галузях пром<strong>и</strong>словості.<br />

Знання набувають особл<strong>и</strong>вого значення, кол<strong>и</strong> стають надбанням ученого.<br />

Отже, саме для майбутніх дослідн<strong>и</strong>ків необхідно зб<strong>и</strong>рат<strong>и</strong> розк<strong>и</strong>дані «камн<strong>и</strong><br />

<strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ческой судьбы» хімічної пром<strong>и</strong>словості.<br />

Мета й завдання дослідження. Хімічна пром<strong>и</strong>словість Україн<strong>и</strong> має<br />

нелегку й нерівну в часі історію. Бул<strong>и</strong> сплеск<strong>и</strong> й падіння, створювал<strong>и</strong>сь нові<br />

37

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва світового рівня, як<strong>и</strong>м<strong>и</strong> країна п<strong>и</strong>шалась, і гіркі проблем<strong>и</strong><br />

подальшого існування технологій. Хімічна пром<strong>и</strong>словість Україн<strong>и</strong> завжд<strong>и</strong><br />

була важл<strong>и</strong>вою складовою пром<strong>и</strong>слового комплексу держав<strong>и</strong>. Тож,<br />

безумовно, аналіз розв<strong>и</strong>тку технології с<strong>и</strong>нтезу аміаку, як складової азотної<br />

пром<strong>и</strong>словості, дозвол<strong>и</strong>ть обґрунтовано в<strong>и</strong>рішуват<strong>и</strong> подальш<strong>и</strong>й розв<strong>и</strong>ток<br />

хімічної пром<strong>и</strong>словості. У статті розглянуто історію й тенденції початку<br />

розв<strong>и</strong>тку в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва аміаку, істор<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й аналіз с<strong>и</strong>ров<strong>и</strong>нної баз<strong>и</strong> та<br />

технологічні аспект<strong>и</strong> основн<strong>и</strong>х стадій технології с<strong>и</strong>нтезованого аміаку.<br />

Кругообіг азоту в пр<strong>и</strong>роді. Хімічні елемент<strong>и</strong> на нашій планеті<br />

знаходяться в процесі біогеохімічного кругообігу, кол<strong>и</strong> з неорганічного<br />

середов<strong>и</strong>ща через росл<strong>и</strong>нні та твар<strong>и</strong>нні організм<strong>и</strong> попадають знову в<br />

неорганічне середов<strong>и</strong>ще з в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>станням сонячної енергії.<br />

С<strong>и</strong>нтез аміаку з азоту й водню є основн<strong>и</strong>м методом технічної фіксації<br />

азоту. Відомо, що в пр<strong>и</strong>роді хімічно дуже інертн<strong>и</strong>й атмосферн<strong>и</strong>й азот безуп<strong>и</strong>нно<br />

проход<strong>и</strong>ть ц<strong>и</strong>кл різноманітн<strong>и</strong>х складн<strong>и</strong>х перетворень, на шляху як<strong>и</strong>х у<br />

росл<strong>и</strong>нах із неорганічн<strong>и</strong>х сполук утворюються необхідні й незамінні для ж<strong>и</strong>в<strong>и</strong>х<br />

організмів в<strong>и</strong>сокомолекулярні азотовмісні органічні речов<strong>и</strong>н<strong>и</strong> – білк<strong>и</strong>.<br />

Шв<strong>и</strong>дкість пр<strong>и</strong>родної фіксації азоту дуже мала, полов<strong>и</strong>на необхідного для<br />

ж<strong>и</strong>ттєдіяльності азоту повертається через атмосферу пр<strong>и</strong>бл<strong>и</strong>зно за 100 млн.<br />

років. Населення Землі щорічно збільшується, що супроводжується відповідн<strong>и</strong>м<br />

зростанням потреб у білков<strong>и</strong>х продуктах харчування, оскільк<strong>и</strong> кожна<br />

люд<strong>и</strong>на пов<strong>и</strong>нна щодня одержуват<strong>и</strong> бл<strong>и</strong>зько 100 г білка, що міст<strong>и</strong>ть 16–17 г<br />

азоту [2–5]. Очев<strong>и</strong>дно, що шв<strong>и</strong>дкість пр<strong>и</strong>родного кругообігу азоту в пр<strong>и</strong>роді<br />

не відповідає в<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>м темпам його спож<strong>и</strong>вання. Це переконл<strong>и</strong>во свідч<strong>и</strong>ть<br />

про необхідність штучного с<strong>и</strong>нтезу азотовмісн<strong>и</strong>х сполук для ж<strong>и</strong>влення росл<strong>и</strong>н<br />

і забезпечення білкам<strong>и</strong> ж<strong>и</strong>в<strong>и</strong>х організмів. Аміак відіграє роль «транспортного<br />

засобу» для переносу атмосферного азоту через ґрунт росл<strong>и</strong>нам<strong>и</strong> й від<br />

н<strong>и</strong>х – ж<strong>и</strong>в<strong>и</strong>м організмам. Так<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном, пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>й кругообіг азоту одержав<br />

нов<strong>и</strong>й додатков<strong>и</strong>й штучно створен<strong>и</strong>й шлях «повітря – аміак – азотні добр<strong>и</strong>ва<br />

– ґрунт». Щорічно зв’язан<strong>и</strong>й з атмосферн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> процесам<strong>и</strong> азот потрапляє в<br />

ґрунт, у ґрунті шляхом біологічної фіксації мікроорганізмам<strong>и</strong> надход<strong>и</strong>ть для<br />

харчування росл<strong>и</strong>н. У пр<strong>и</strong>роді аміак зустрічається майже в<strong>и</strong>нятково у в<strong>и</strong>гляді<br />

своїх солей. У різн<strong>и</strong>х формах він утворюється в ґрунтов<strong>и</strong>х біохімічн<strong>и</strong>х процесах<br />

розкладання росл<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>х і твар<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>х білків, є продуктом обміну речов<strong>и</strong>н<br />

у ж<strong>и</strong>в<strong>и</strong>х організмах, його поява супроводжує вулканічні в<strong>и</strong>верження.<br />

Поряд із ц<strong>и</strong>м пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>м походженням аміак і його солі утворюються як побічні<br />

продукт<strong>и</strong> пр<strong>и</strong> пром<strong>и</strong>словій переробці (газ<strong>и</strong>фікації, коксуванні) пал<strong>и</strong>ва<br />

росл<strong>и</strong>нного походження – вугілля, торфу й т. п.<br />

Так<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном, аміак пр<strong>и</strong>родного ч<strong>и</strong> с<strong>и</strong>нтет<strong>и</strong>чного походження в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовується<br />

в кругообігу азоту в пр<strong>и</strong>роді, як<strong>и</strong>й відіграє вел<strong>и</strong>чезну роль у забезпеченні<br />

ж<strong>и</strong>в<strong>и</strong>льн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> білкам<strong>и</strong> населення Землі в боротьбі прот<strong>и</strong> голоду під<br />

час част<strong>и</strong>х неврожаїв та катастроф.<br />

38

Істор<strong>и</strong>чні аспект<strong>и</strong> в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва с<strong>и</strong>нтет<strong>и</strong>чного аміаку за кордоном.<br />

Аміак був відом<strong>и</strong>й ще стародавнім алхімікам, вільн<strong>и</strong>й аміак уперше був<br />

отр<strong>и</strong>ман<strong>и</strong>й Д. Прістлі в 1774 р., а К. Бертолле в 1784 р. установ<strong>и</strong>в його<br />

елементарн<strong>и</strong>й склад із нітрогену й гідрогену; об’ємне співвідношення ц<strong>и</strong>х<br />

елементів 1:3, що відповідає формулі NH3, було доведено в 1860 р. У. Генрі<br />

[2, 3, 4, с. 9–10]. Вел<strong>и</strong>чезне значення для розв<strong>и</strong>тку хімії азоту мал<strong>и</strong> й робот<strong>и</strong><br />

Д. І. Менделєєва.<br />

Перші спроб<strong>и</strong> с<strong>и</strong>нтезу аміаку з його елементів було почато відразу ж<br />

після встановлення складу. Одн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> з найбільш складн<strong>и</strong>х і важл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>х<br />

досліджень в області неорганічної хімії бул<strong>и</strong> робот<strong>и</strong> з в<strong>и</strong>вчення процесу<br />

одержання аміаку з азоту (нітрогену) і водню (гідрогену). Практ<strong>и</strong>чна цінність<br />

і інтерес до ц<strong>и</strong>х досліджень різко зросл<strong>и</strong> після 1840 р., кол<strong>и</strong> Ю. Лібіх<br />

запропонував теорію мінерального харчування росл<strong>и</strong>н, яка рекомендувала<br />

безперервне внесення в ґрунт вел<strong>и</strong>кої кількості азотн<strong>и</strong>х добр<strong>и</strong>в. Однак аж до<br />

початку XX ст. усі спроб<strong>и</strong> прямого с<strong>и</strong>нтезу аміаку в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь безуспішн<strong>и</strong>м<strong>и</strong>,<br />

хоча й бул<strong>и</strong> накоп<strong>и</strong>чені цінні спостереження про зворотність реакції й дії<br />

металів, що пр<strong>и</strong>скорюють с<strong>и</strong>нтез.<br />

У 1839 р. Ф. Кюльман безуспішно намагався с<strong>и</strong>нтезуват<strong>и</strong> аміак з азоту й<br />

водню, пропускаюч<strong>и</strong> їх через розжарену губчату плат<strong>и</strong>ну [5, с. 14–15]. Багато<br />

вчен<strong>и</strong>х спостерігал<strong>и</strong> утворення слідів аміаку пр<strong>и</strong> пропусканні електр<strong>и</strong>чного<br />

струму через суміш азоту й водню.<br />

У 1886 р., намагаюч<strong>и</strong>сь здійсн<strong>и</strong>т<strong>и</strong> с<strong>и</strong>нтез аміаку, Рамзай і Вільямс<br />

пр<strong>и</strong>йшл<strong>и</strong> до в<strong>и</strong>сновку, що цей процес факт<strong>и</strong>чно нездійснен<strong>и</strong>й, тому що пр<strong>и</strong><br />

температурі н<strong>и</strong>жче 1000 ºС вон<strong>и</strong> не спостерігал<strong>и</strong> взаємодії азоту з воднем, а<br />

пр<strong>и</strong> більш в<strong>и</strong>сокій температурі весь аміак розкладався [4, с. 18]. В<strong>и</strong>вченням<br />

рівноваг<strong>и</strong> реакції с<strong>и</strong>нтезу аміаку зайнявся німецьк<strong>и</strong>й хімік Ф. Габер у 1900 р.<br />

і переломн<strong>и</strong>м моментом у розробці пром<strong>и</strong>слового методу с<strong>и</strong>нтезу аміаку бул<strong>и</strong><br />

його дослідження з Ф. Нернстом, проведені в 1904–1907 рр. [4, с. 18 ].<br />

Наукова д<strong>и</strong>скусія дозвол<strong>и</strong>ла встанов<strong>и</strong>т<strong>и</strong> більш точні значення констант<br />

рівноваг<strong>и</strong> реакції с<strong>и</strong>нтезу аміаку з елементів пр<strong>и</strong> підв<strong>и</strong>щен<strong>и</strong>х т<strong>и</strong>сках до 7,5<br />

МПа. Стало зрозуміло, що зн<strong>и</strong>ження температур<strong>и</strong> й підв<strong>и</strong>щення т<strong>и</strong>ску<br />

пов<strong>и</strong>нні зрушуват<strong>и</strong> рівновагу вбік утворення аміаку тому, що реакція с<strong>и</strong>нтезу<br />

аміаку екзотермічна й проход<strong>и</strong>ть із с<strong>и</strong>льн<strong>и</strong>м зменшенням об’єму. У 1901 р.<br />

Ле Шательє – автор загального закону зміщення рівноваг<strong>и</strong> – незалежно<br />

від Ф. Габера знайшов ті ж умов<strong>и</strong> с<strong>и</strong>нтезу аміаку. Для реалізації ц<strong>и</strong>х умов був<br />

знайден<strong>и</strong>й каталізатор – осмій, дос<strong>и</strong>ть акт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>й пр<strong>и</strong> н<strong>и</strong>зьк<strong>и</strong>х температурах.<br />

У результаті досліджень Габер і Бош розроб<strong>и</strong>л<strong>и</strong> й запропонувал<strong>и</strong> в 1908<br />

р. для пром<strong>и</strong>слового впровадження замкнуту ц<strong>и</strong>ркуляційну с<strong>и</strong>стему с<strong>и</strong>нтезу<br />

аміаку. Здійснення цієї концепції було зроблено фірмою BASF (Баварська<br />

аніліно-содова фабр<strong>и</strong>ка, Німечч<strong>и</strong>на) під керівн<strong>и</strong>цтвом К. Боша [5, с. 14–15].<br />

Через 5 років був розроблен<strong>и</strong>й і технічно реалізован<strong>и</strong>й перш<strong>и</strong>й пром<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>й<br />

процес с<strong>и</strong>нтезу аміаку під в<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>м т<strong>и</strong>ском, як<strong>и</strong>й з імен творців назван<strong>и</strong>й<br />

39

«процесом Габера-Боша». У 1913 р. у Німечч<strong>и</strong>ні було запущено перш<strong>и</strong>й у<br />

світі завод с<strong>и</strong>нтет<strong>и</strong>чного аміаку продукт<strong>и</strong>вністю 30 т/добу.<br />

Серед багатьох технічн<strong>и</strong>х проблем, які треба було в<strong>и</strong>ріш<strong>и</strong>т<strong>и</strong>, необхідно<br />

насамперед назват<strong>и</strong> створення реакторів, що функціонують пр<strong>и</strong> в<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>х<br />

т<strong>и</strong>сках (бл<strong>и</strong>зько 20 МПа) і температурах (біля 500 °С). Надзв<strong>и</strong>чайно<br />

важл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>м для успішного розв<strong>и</strong>тку й пош<strong>и</strong>рення цього пром<strong>и</strong>слового процесу<br />

було відкр<strong>и</strong>ття недорогого акт<strong>и</strong>вного каталізатора із тр<strong>и</strong>вал<strong>и</strong>м періодом<br />

експлуатації. Із цією метою П. Мітташ зі співробітн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> провел<strong>и</strong> на фірмі<br />

BASF дослід<strong>и</strong>, в як<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>пробувал<strong>и</strong> вел<strong>и</strong>ку кількість різн<strong>и</strong>х каталізаторів.<br />

Найкращі результат<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> отр<strong>и</strong>мані на змішаному каталізаторі – магнет<strong>и</strong>ті з<br />

акт<strong>и</strong>вуюч<strong>и</strong>м<strong>и</strong> добавкам<strong>и</strong> (Al2O3, K2O, CaO), як<strong>и</strong>й відновлювався в реакторі<br />

с<strong>и</strong>нтез-газом до металевого заліза [5, с. 15]. Ця каталіт<strong>и</strong>чна с<strong>и</strong>стема й<br />

сьогодні є основою для різн<strong>и</strong>х мод<strong>и</strong>фікацій.<br />

Упровадження в пром<strong>и</strong>словість процесу с<strong>и</strong>нтезу аміаку в свою чергу<br />

в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кало потребу в усесторонніх дослідженнях процесу гл<strong>и</strong>бокого<br />

охолодження газів, необхідн<strong>и</strong>х для одержання азоту й в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва водню.<br />

Саме в азотній пром<strong>и</strong>словості метод гл<strong>и</strong>бокого охолодження газів знайшов<br />

своє ш<strong>и</strong>роке застосування.<br />

У 1895 р. базуюч<strong>и</strong>сь на ефекті Джоуля-Томсона – охолодження реальн<strong>и</strong>х<br />

газів пр<strong>и</strong> їх адіабат<strong>и</strong>чному розш<strong>и</strong>рені, Лінде розроб<strong>и</strong>в в<strong>и</strong>нятково прост<strong>и</strong>й<br />

засіб зрідження газів, застосувавш<strong>и</strong> метод гл<strong>и</strong>бокого охолодження для<br />

в<strong>и</strong>лучення суміші азоту й водню з коксового газу [6, с. 6–7].<br />

На перш<strong>и</strong>х етапах розв<strong>и</strong>тку в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва с<strong>и</strong>нтет<strong>и</strong>чного аміаку<br />

необхідн<strong>и</strong>й для цього процесу водень у ряді країн одержувал<strong>и</strong> громіздк<strong>и</strong>м<br />

залізо-паров<strong>и</strong>м методом, розроблен<strong>и</strong>м Лавуазьє ще в 1783 р. Дан<strong>и</strong>й метод,<br />

заснован<strong>и</strong>й на перемінному ок<strong>и</strong>сненні FeO парою вод<strong>и</strong> до Fe3O4 і відновленні<br />

останнього водян<strong>и</strong>м газом знову до FeO, був малопродукт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>м і пов’язан<strong>и</strong>м<br />

із вел<strong>и</strong>чезн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> в<strong>и</strong>тратам<strong>и</strong> тепла.<br />

У 1905 р. Лінде й Франк розроб<strong>и</strong>л<strong>и</strong> метод одержання аміаку, заснован<strong>и</strong>й<br />

на гл<strong>и</strong>бокому охолодженні водяного й коксового газу. Метод гл<strong>и</strong>бокого<br />

охолодження коксового газу одержав значну підтр<strong>и</strong>мку, кол<strong>и</strong> ц<strong>и</strong>м<br />

зацікав<strong>и</strong>лась відома німецька фірма холод<strong>и</strong>льн<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н Лінде в Мюнхені.<br />

Установка була запущена в 1926 р. у м. Остенде й дала настільк<strong>и</strong> ефект<strong>и</strong>вні<br />

результат<strong>и</strong>, що вже в 1928 р. вона була подвоєна з упровадженням<br />

допоміжн<strong>и</strong>х генераторів водяного газу. Оскільк<strong>и</strong> коксова пром<strong>и</strong>словість<br />

наб<strong>и</strong>рала все більш<strong>и</strong>й розв<strong>и</strong>ток, з ініціат<strong>и</strong>в<strong>и</strong> Фрідріха Уде з Герне (Рурськ<strong>и</strong>й<br />

басейн) разом зі співробітн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> фірм<strong>и</strong> Лінде було застосовано метод<br />

гл<strong>и</strong>бокого охолодження для одержання азотоводневої суміші з коксового газу<br />

[7, с. 8]. Перш<strong>и</strong>й завод за способом Ф. Уде був уведен<strong>и</strong>й в експлуатацію в<br />

1927 р. на коксохімічн<strong>и</strong>х печах шахт<strong>и</strong> Монт-Сеніз у Рурській області.<br />

Проектна потужність цього заводу складала біля 20 т<strong>и</strong>с. т аміаку за рік.<br />

40

У 20-і рок<strong>и</strong> ХХ ст. в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво аміаку поч<strong>и</strong>нає шв<strong>и</strong>дко розв<strong>и</strong>ват<strong>и</strong>ся в<br />

Англії, Франції, Італії, Росії, СРСР та інш<strong>и</strong>х країнах.<br />

Створення пром<strong>и</strong>слового с<strong>и</strong>нтезу аміаку в Росії. Розв<strong>и</strong>ток<br />

с<strong>и</strong>нтет<strong>и</strong>чного способу в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва аміаку в<strong>и</strong>звало необхідність подальшої<br />

розробк<strong>и</strong> методів одержання окс<strong>и</strong>дів азоту та нітратної к<strong>и</strong>слот<strong>и</strong> шляхом<br />

контактного ок<strong>и</strong>снення аміаку. У Росії І. І. Андрєєв самостійно розроб<strong>и</strong>в<br />

технологію в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва нітратної к<strong>и</strong>слот<strong>и</strong> контактн<strong>и</strong>м ок<strong>и</strong>сненням аміаку й<br />

за коротк<strong>и</strong>й час він в<strong>и</strong>конав ціл<strong>и</strong>й комплекс досліджень спочатку в<br />

лабораторн<strong>и</strong>х умовах, а потім – на реальній напівзаводській установці, де<br />

бул<strong>и</strong> в<strong>и</strong>вчені всі технологічні параметр<strong>и</strong>, необхідні для проектування цеху [6,<br />

с. 7]. І. І. Андрєєв успішно в<strong>и</strong>ріш<strong>и</strong>в складні п<strong>и</strong>тання, пов’язані з одержанням<br />

аміаку з аміачної вод<strong>и</strong> коксохімічн<strong>и</strong>х заводів та оч<strong>и</strong>щення цього аміаку від<br />

забруднююч<strong>и</strong>х домішок.<br />

У Росії в 1918–1919 рр. академік В. Н. Іпатьєв зі співробітн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> провод<strong>и</strong>ть<br />

експер<strong>и</strong>мент<strong>и</strong> з одержання с<strong>и</strong>нтет<strong>и</strong>чного аміаку в апараті вітч<strong>и</strong>зняної<br />

конструкції на різн<strong>и</strong>х каталізаторах. У 1919 р. на змішаному молібденовольфрамовому<br />

каталізаторі з домішкою окс<strong>и</strong>ду алюмінію під т<strong>и</strong>ском 7,5 МПа<br />

н<strong>и</strong>м<strong>и</strong> був досягнут<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>хід аміаку 6,55 % [7, 8, с. 72]. Напр<strong>и</strong>кінці 1925 р. на<br />

Чернореченському хімічному заводі (н<strong>и</strong>ні ВАТ «Корунд», м. Дзерж<strong>и</strong>нськ<br />

Н<strong>и</strong>жегородської області), заснованому перед Першою світовою війною за<br />

ініціат<strong>и</strong>в<strong>и</strong> Д. І. Менделєєва, вступ<strong>и</strong>в у дію перш<strong>и</strong>й завод с<strong>и</strong>нтет<strong>и</strong>чного аміаку<br />

продукт<strong>и</strong>вністю 24 т/добу, побудован<strong>и</strong>й за допомогою італійської фірм<strong>и</strong> «Казале».<br />

Перша черга установк<strong>и</strong> с<strong>и</strong>нтезу аміаку складалась з трьох колон внутрішнім<br />

діаметром 400 мм, які працювал<strong>и</strong> під т<strong>и</strong>ском 7,4 МПа [8, с. 90]. Продукт<strong>и</strong>вність<br />

кожного апарату складала 8 т рідкого аміаку за добу. Для одержання<br />

водню було застосовано залізопаров<strong>и</strong>й спосіб. Азот одержувал<strong>и</strong> розділенням<br />

повітря. У цей період споруджувалась установка в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва аміаку<br />

за технологією амер<strong>и</strong>канської фірм<strong>и</strong> «Найтроджен» на Новомосковському,<br />

Березн<strong>и</strong>ковському й Дніпродзерж<strong>и</strong>нському хімічн<strong>и</strong>х заводах, а одержання<br />

водню базувалось на газ<strong>и</strong>фікації твердого пал<strong>и</strong>ва [8, с. 92]. Вон<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> обладнані<br />

колонам<strong>и</strong> с<strong>и</strong>нтезу аміаку внутрішнім діаметром корпусу 700 мм з т<strong>и</strong>ском<br />

30 МПа. Проектна потужність їх складала 25 т/добу. Для в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва<br />

азотоводневої суміші в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувал<strong>и</strong> метод каталіт<strong>и</strong>чної конверсії напівводяного<br />

газу з водяною парою. Оч<strong>и</strong>стка газу від діокс<strong>и</strong>ду вуглецю здійснювалась<br />

відм<strong>и</strong>ванням водою в скруберах під т<strong>и</strong>ском 1,6 МПа; від окс<strong>и</strong>ду вуглецю<br />

– абсорбцією водян<strong>и</strong>м<strong>и</strong> розч<strong>и</strong>нам<strong>и</strong> комплексн<strong>и</strong>х мідно-аміачн<strong>и</strong>х солей під<br />

т<strong>и</strong>ском 12 МПа [8, с. 435–437].<br />

У 1933 р. і 1938 р. для в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва аміаку бул<strong>и</strong> введені Горлівськ<strong>и</strong>й,<br />

Дніпродзерж<strong>и</strong>нськ<strong>и</strong>й і Кемеровськ<strong>и</strong>й завод<strong>и</strong>, де розподіл коксового газу<br />

провод<strong>и</strong>л<strong>и</strong> методом гл<strong>и</strong>бокого охолодження (до –200 ºС), а в 1940 р. –<br />

Ч<strong>и</strong>рч<strong>и</strong>кськ<strong>и</strong>й електрохімічн<strong>и</strong>й комбінат, де водень одержувал<strong>и</strong> електролізом<br />

вод<strong>и</strong> [7, с. 15].<br />

41

Так<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном, напередодні Другої світової війн<strong>и</strong> СРСР мав 7 азотн<strong>и</strong>х<br />

заводів сумарною потужністю 400 т<strong>и</strong>с. т с<strong>и</strong>нтет<strong>и</strong>чного аміаку на рік. У 1940<br />

р. в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво аміаку на ц<strong>и</strong>х заводах склало 338 т<strong>и</strong>с. т, що дозвол<strong>и</strong>ло<br />

зайнят<strong>и</strong> третє місце у світі після Німечч<strong>и</strong>н<strong>и</strong> і Японії. Азотна пром<strong>и</strong>словість<br />

зіграла значну роль у рок<strong>и</strong> Другої світової війн<strong>и</strong>, тому що багато в<strong>и</strong>бухов<strong>и</strong>х<br />

речов<strong>и</strong>н є продуктам<strong>и</strong> нітрування різноманітн<strong>и</strong>х хімічн<strong>и</strong>х речов<strong>и</strong>н нітратної<br />

к<strong>и</strong>слот<strong>и</strong>, одержуваної із с<strong>и</strong>нтет<strong>и</strong>чного аміаку.<br />

В<strong>и</strong>сновк<strong>и</strong>. Розглянут<strong>и</strong>й у роботі початков<strong>и</strong>й період в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва<br />

с<strong>и</strong>нтет<strong>и</strong>чного аміаку дає можл<strong>и</strong>вість с<strong>и</strong>стемат<strong>и</strong>зуват<strong>и</strong> інформацію з в<strong>и</strong>вчення<br />

процесу одержання аміаку з азоту й водню. Показано, як за кордоном так і в<br />

Росії, на перш<strong>и</strong>х етапах розв<strong>и</strong>тку в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва с<strong>и</strong>нтет<strong>и</strong>чного аміаку<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувал<strong>и</strong>сь аналогічні технологічні метод<strong>и</strong>, параметр<strong>и</strong>, які в<br />

подальшому необхідно було вдосконал<strong>и</strong>т<strong>и</strong>.<br />

У подальшому, з урахуванням одержан<strong>и</strong>х результатів, уявляється<br />

доцільн<strong>и</strong>м в<strong>и</strong>вчення п<strong>и</strong>тань формування розв<strong>и</strong>тку технології с<strong>и</strong>нтезу аміаку в<br />

50-і р. ХХ ст. і до сьогодення. Його історія продовжується.<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Калеч<strong>и</strong>ц В. В. Х<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ческая промышленность / В. В. Калеч<strong>и</strong>ц. – К. :<br />

Знан<strong>и</strong>е, 1976. – 86 с. 2. Бур<strong>и</strong>нська Н. М. Хімія / Н. М. Бур<strong>и</strong>нська, Л П. Вел<strong>и</strong>чко. – К. : ІРПІНЬ,<br />

1986. – 175 с. 3. Х<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ческая технолог<strong>и</strong>я / [А. В. ред. Белоцветова]. – М. : Просвещен<strong>и</strong>е, 1971. –<br />

359 с. 4. Курс технолог<strong>и</strong><strong>и</strong> связанного азота / [ред. В. И. Атрощенко]. – М. : Х<strong>и</strong>м<strong>и</strong>я, 1969. – 387 с.<br />

5. Технолог<strong>и</strong>я связанного азота / [ред. В. И. Атрощенко]. – К. : В<strong>и</strong>ща школа, 1985. – 327 с. 6.<br />

Караваев М. М. Катал<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческое ок<strong>и</strong>слен<strong>и</strong>е амм<strong>и</strong>ака / М. М. Караваев, А. П. Засор<strong>и</strong>н, Н. Ф.<br />

Клешев. – М. : Х<strong>и</strong>м<strong>и</strong>я, 1985. – 231 с. 7. Амм<strong>и</strong>ак. Вопросы технолог<strong>и</strong><strong>и</strong> / [ред. Н. А. Янковск<strong>и</strong>й]. –<br />

Горловка : ОАО «Концерн Ст<strong>и</strong>рол», 2001. – 497 с. 8. Из <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> катал<strong>и</strong>за / [ред. В. Д. Кальнер].<br />

– М. : «Калв<strong>и</strong>с», 2005. – 563 с.<br />

М. В. ГУТНИК, <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>»<br />

ПІДГОТОВКА ТЕХНІЧНО-ОРІЄНТОВАНОЇ МОЛОДІ<br />

У ХАРКІВСЬКОМУ ПОЛІТЕХНІЧНОМУ ІНСТИТУТІ<br />

НА ЕТАПІ НТР<br />

Надійшла до редколегії 09. 02. 09<br />

В статті повідомляється про підготовку студентів в Харківському політехнічному інст<strong>и</strong>туті на<br />

етапі науково-технічної революції. Навод<strong>и</strong>ться темат<strong>и</strong>ка науков<strong>и</strong>х досліджень вузу, метод<strong>и</strong>ка її<br />

здійснення. Доведена реальність науков<strong>и</strong>х проектів студентів, їх пр<strong>и</strong>кладн<strong>и</strong>й характер. Показана<br />

відповідність науков<strong>и</strong>х і освітніх програм вузу змінам у економічному і політ<strong>и</strong>чному курсах<br />

держав<strong>и</strong>.<br />

This paper reports on students training in Kharkov polytechnical institute on the stage of scientific and<br />

technical revolution. The institute of higher education scientific themes is presented. The reality and<br />

applied character of scientific projects of students is proved. It is shown that scientific and educational<br />

programs of institute correspond with changes of economical and political courses of State.<br />

42

Найстаріш<strong>и</strong>й технічн<strong>и</strong>й вуз на тер<strong>и</strong>торії Україн<strong>и</strong> було створено в 1885 році. За<br />

свою історію він став фундаментом для декількох самостійн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х<br />

закладів, його філії у Луганську, Сумах, Кременчуці стал<strong>и</strong> самостійн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

структурн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> од<strong>и</strong>н<strong>и</strong>цям<strong>и</strong>. Наукові дослідження, що ведуться тут, охоплюють<br />

багато галузей <strong>наук<strong>и</strong></strong> і технік<strong>и</strong> – від мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>н<strong>и</strong> до космічного матеріалознавства, від<br />

металургії до мікроелектронік<strong>и</strong>. В складі універс<strong>и</strong>тету 19 факультетів, що<br />

об’єднують 92 кафедр<strong>и</strong>, на як<strong>и</strong>х навчаються бл<strong>и</strong>зько 26 т<strong>и</strong>с. студентів. Аналізуюч<strong>и</strong><br />

досвід м<strong>и</strong>нулого, найбільш нас<strong>и</strong>чен<strong>и</strong>м, в плані науково-дослідної робот<strong>и</strong>, в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>вся<br />

період науково-технічного революції [1, с. 7–8].<br />

Історії Харківського політехнічного інст<strong>и</strong>туту пр<strong>и</strong>свячено ч<strong>и</strong>мало робіт<br />

публіц<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>чного і монографічного характеру [1–6]. Стосовно дослідн<strong>и</strong>цьк<strong>и</strong>х<br />

робіт студентів, вчен<strong>и</strong>х, які їм допомагал<strong>и</strong>, передачі досвіду молодому<br />

поколінню, то будь-які наукові дослідження в цьому напрямку відсутні,<br />

існуюча інформація побудована на відгуках тодішніх студентів і, найчастіше,<br />

є суб’єкт<strong>и</strong>вною.<br />

На етапі науково-технічної революції спостерігалась макс<strong>и</strong>мальна<br />

індустріалізація економік<strong>и</strong>, зростала зацікавленість молоді в отр<strong>и</strong>манні в<strong>и</strong>щої<br />

освіт<strong>и</strong> саме технічного профілю. Якщо 1940 р. кількість студентів в<br />

політехнічн<strong>и</strong>х інст<strong>и</strong>тутах УРСР налічувала 13 861 особу, то в 1955 році їх<br />

ч<strong>и</strong>сельність зросла до 34 999. 1950 р. в <strong>ХПІ</strong> навчалось 4500 студентів [7,<br />

оп. 31, спр. 266, арк. 90; 8, оп. 8, спр. 763, арк. 1].<br />

Саме у 1950-ті рр. змінюються прав<strong>и</strong>ла пр<strong>и</strong>йому до в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х<br />

закладів. За постановою ЦК КПРС Україн<strong>и</strong> від 08.01.1955 р. [7, оп. 31,<br />

спр. 41, арк. 33–47] у в<strong>и</strong>щі навчальні заклад<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>ймал<strong>и</strong>ся громадян<strong>и</strong> СРСР<br />

віком від 17 до 30 років (раніше до 35 років – стаціонар, до 45 років – вечірнє<br />

відділення), які мають в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>й стаж не менше 1 року або демобілізовані<br />

воїн<strong>и</strong>. Вступні ісп<strong>и</strong>т<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> скорочені до чот<strong>и</strong>рьох. Разом з т<strong>и</strong>м, ті, які<br />

закінч<strong>и</strong>л<strong>и</strong> школу з відзнакою мал<strong>и</strong> переваг<strong>и</strong> над всіма інш<strong>и</strong>м<strong>и</strong>, що в<br />

кінцевому рахунку дозвол<strong>и</strong>ло здібній молоді не перер<strong>и</strong>ват<strong>и</strong> навчання.<br />

Ч<strong>и</strong>сельність студентів шв<strong>и</strong>дко зростала не тільк<strong>и</strong> на денному, але й на<br />

вечірньому та заочному відділеннях. Так 1955 р. кількість студентів денної<br />

форм<strong>и</strong> навчання складала 8632 особ<strong>и</strong>, вечірньої – 847 (усього по республіці<br />

на вечірньому відділенні 1955 р. навчалося 10562 особ<strong>и</strong>, що на 8032 особ<strong>и</strong><br />

більше у порівнянні з 1950 р. [7, оп. 31, спр. 365, арк. 140]) та заочної – 210<br />

осіб [3, с. 121]. Конт<strong>и</strong>нгент студентів-вечірн<strong>и</strong>ків і заочн<strong>и</strong>ків зростав, в<br />

основному, за технічн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> спеціальностям<strong>и</strong> [7, оп. 31, спр. 365, арк. 143;<br />

спр. 41, арк. 102]. Для порівняння д<strong>и</strong>в. табл.<br />

У серед<strong>и</strong>ні 1950-х рр. спостерігається збільшення і кількості студентів,<br />

які залучал<strong>и</strong>ся до в<strong>и</strong>конання конкретн<strong>и</strong>х завдань за планам<strong>и</strong> науков<strong>и</strong>х<br />

досліджень кафедр. Якщо у 1955–1956 навчальному році до науков<strong>и</strong>х<br />

досліджень було залучено майже 600 осіб, то наступного року їх ч<strong>и</strong>сельність<br />

зросла до 900 осіб [8, оп. 8, спр. 1992, арк. 4].<br />

43

Табл<strong>и</strong>ця<br />

Д<strong>и</strong>наміка зростання ч<strong>и</strong>сельності студентів-заочн<strong>и</strong>ків у ВНЗ УРСР<br />

(складена на основі [57, оп. 31, спр. 365, арк. 143; спр. 41, арк. 102])<br />

ВНЗ Україн<strong>и</strong><br />

1949–1950<br />

Навчальні рок<strong>и</strong><br />

1953–1954 1954–1955<br />

Технічні 3365 12498 21298<br />

У тому ч<strong>и</strong>слі <strong>ХПІ</strong> – – 210<br />

Педагогічні 36079 45630 56018<br />

Сільськогосподарськ<br />

і<br />

1427 3714 6017<br />

Юр<strong>и</strong>д<strong>и</strong>чні 1423 3857 3778<br />

Науково-дослідні робот<strong>и</strong> студентів представлял<strong>и</strong> особл<strong>и</strong>ву зацікавленість<br />

і отр<strong>и</strong>мувал<strong>и</strong> громадське в<strong>и</strong>знання. Так, на початку 1960-х рр., рішенням<br />

оргкомітету огляду студентськ<strong>и</strong>х науков<strong>и</strong>х робіт вузів Харківської області<br />

бул<strong>и</strong> відзначені й отр<strong>и</strong>мал<strong>и</strong> першу премію робот<strong>и</strong> студентів кафедр<strong>и</strong> технології<br />

неорганічн<strong>и</strong>х речов<strong>и</strong>н: А. Г. Канд<strong>и</strong>б<strong>и</strong>, А. Д. Радченка, Л. А. Т<strong>и</strong>хонової<br />

«Дослідження кінет<strong>и</strong>к<strong>и</strong> конверсії окс<strong>и</strong>ду вуглецю парою вод<strong>и</strong>»;<br />

І. Д. Шехоніної та Є. А. Карпов<strong>и</strong>ча «Дослідження неповного ок<strong>и</strong>снення пр<strong>и</strong>родного<br />

газу з метою одержання метанолу» та інші [9]. Необхідно зазнач<strong>и</strong>т<strong>и</strong>,<br />

що пр<strong>и</strong> в<strong>и</strong>конанні науков<strong>и</strong>х досліджень студент<strong>и</strong> ніб<strong>и</strong>то в<strong>и</strong>ступал<strong>и</strong> спадкоємцям<strong>и</strong><br />

своїх попередн<strong>и</strong>ків. Одну тему в<strong>и</strong>конувал<strong>и</strong> студент<strong>и</strong> різн<strong>и</strong>х курсів.<br />

Це допомагало ще на студентській лаві налаштуват<strong>и</strong> майбутніх учен<strong>и</strong>х на<br />

колект<strong>и</strong>вну працю під час в<strong>и</strong>рішенні складн<strong>и</strong>х проблем.<br />

У 1960-ті рр. <strong>ХПІ</strong> займає перше місце серед в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладів<br />

Харкова за зв’язком працівн<strong>и</strong>ків <strong>наук<strong>и</strong></strong> з в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтвом, належ<strong>и</strong>ть до ч<strong>и</strong>сла 19<br />

вузів СРСР, кращ<strong>и</strong>х за розв<strong>и</strong>тком науков<strong>и</strong>х досліджень. Невп<strong>и</strong>нно збільшувався<br />

професорсько-в<strong>и</strong>кладацьк<strong>и</strong>й склад, що залучався до робот<strong>и</strong> у проблемн<strong>и</strong>х<br />

і галузев<strong>и</strong>х лабораторіях. Так<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном лекції для студентів постійно збагачувал<strong>и</strong>сь<br />

практ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> спостереженням<strong>и</strong> науковців вузу. Молодь мала<br />

змогу отр<strong>и</strong>муват<strong>и</strong> знання безпосередньо в лабораторіях <strong>ХПІ</strong>, на підпр<strong>и</strong>ємствах<br />

Україн<strong>и</strong> і за кордоном, проходяч<strong>и</strong> практ<strong>и</strong>ку, в<strong>и</strong>конуюч<strong>и</strong> д<strong>и</strong>пломні проект<strong>и</strong><br />

[10, с. 2; 11, с. 434].<br />

Як результат успішного в<strong>и</strong>конання програм<strong>и</strong> практ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> 1969 р. 772<br />

студент<strong>и</strong> денного відділення в<strong>и</strong>конал<strong>и</strong> реальні д<strong>и</strong>пломні проект<strong>и</strong>. Так,<br />

студентом факультету технології органічн<strong>и</strong>х речов<strong>и</strong>н С. Вас<strong>и</strong>льковськ<strong>и</strong>м<br />

в<strong>и</strong>конано і зах<strong>и</strong>щено реальн<strong>и</strong>й д<strong>и</strong>пломн<strong>и</strong>й проект на тему: «Сульфатне<br />

відділення для чот<strong>и</strong>рьохбатарейного коксохімічного заводу з грануляцією<br />

сульфату амонію». Дані проекту було в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стано Українськ<strong>и</strong>м<br />

44

вуглехімічн<strong>и</strong>м інст<strong>и</strong>тутом пр<strong>и</strong> розробці дослідно-пром<strong>и</strong>слового зразка<br />

грануляційної маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>. Студентом енергомаш<strong>и</strong>нобудівного факультету<br />

Л. Бабічев<strong>и</strong>м за завданням Харківської філії Центрального конструкторського<br />

бюро з модернізації енергет<strong>и</strong>чного обладнання в<strong>и</strong>конано реальн<strong>и</strong>м<br />

д<strong>и</strong>пломн<strong>и</strong>й проект на тему: «Вдосконален<strong>и</strong>й газомазутн<strong>и</strong>й котел<br />

т<strong>и</strong>пу ТГМ–94 паропродукт<strong>и</strong>вністю 500 т/год моноблоку 160 мгв для спалювання<br />

в<strong>и</strong>сокосірчастого мазуту і газу». Розробк<strong>и</strong> проекту впроваджено<br />

на Краснодарській ТЕЦ. Студентом електроенергет<strong>и</strong>чного факультету<br />

І. Кондрат'єв<strong>и</strong>м в<strong>и</strong>конано реальн<strong>и</strong>й д<strong>и</strong>пломн<strong>и</strong>й проект на тему:<br />

«Розробка кабелю для в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва сейсморозвідн<strong>и</strong>х робіт». Розроблену<br />

конструкцію впроваджено на заводі «Азовкабель». Студенткою факультету<br />

хімічного маш<strong>и</strong>нобудування Л. Верлокою було в<strong>и</strong>конано д<strong>и</strong>пломн<strong>и</strong>й<br />

проект конденсатору для будування другої черг<strong>и</strong> відділення реакт<strong>и</strong>фікації<br />

с<strong>и</strong>рого бензолу на Креміковському металургійному комбінаті<br />

(Болгарія) [12, с. 90–91].<br />

Реальність д<strong>и</strong>пломн<strong>и</strong>х робіт студентів <strong>ХПІ</strong> не втрат<strong>и</strong>ла своєї ч<strong>и</strong>нності<br />

й на початку 1980-х рр. Так, у д<strong>и</strong>пломному проекті студента<br />

О. І. Лєсного на тему «Дослідження теплов<strong>и</strong>х яв<strong>и</strong>щ пр<strong>и</strong> шліфуванні надтверд<strong>и</strong>х<br />

полікр<strong>и</strong>сталів», що в<strong>и</strong>конувався в галузевій науково-дослідній<br />

лабораторії алмазного інструменту за договором № 22703 з Полтавськ<strong>и</strong>м<br />

заводом штучн<strong>и</strong>х алмазів і алмазн<strong>и</strong>х інструментів бул<strong>и</strong> розроблені основ<strong>и</strong><br />

ефект<strong>и</strong>вного заточування інструментів із надтверд<strong>и</strong>х матеріалів.<br />

Студентка О. Л. Корніцька в<strong>и</strong>конала науково-дослідну роботу «С<strong>и</strong>нтез і<br />

дослідження безолійн<strong>и</strong>х лаків», що була етапом тем<strong>и</strong> проблемної лабораторії<br />

мономерів і утворююч<strong>и</strong>х плівку речов<strong>и</strong>н. Цю роботу впроваджено<br />

на Ворош<strong>и</strong>ловградському заводі побутової хімії. Економічн<strong>и</strong>й<br />

ефект тільк<strong>и</strong> за ц<strong>и</strong>м заводом станов<strong>и</strong>в 150 т<strong>и</strong>с. крб. Усього в господарчодоговірн<strong>и</strong>х<br />

і держбюджетн<strong>и</strong>х роботах, що в<strong>и</strong>конувал<strong>и</strong>сь в <strong>ХПІ</strong> 1981 р. із<br />

загальної кількості студентів (понад 18 000 осіб) брал<strong>и</strong> участь 3983 студента<br />

[13, с. 181–182].<br />

Для вдосконалення с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> навчання у Харкові та інш<strong>и</strong>х містах Україн<strong>и</strong><br />

та Росії було відкр<strong>и</strong>то мережу підготовч<strong>и</strong>х курсів до вступн<strong>и</strong>х ісп<strong>и</strong>тів. Так, у<br />

Харкові такі курс<strong>и</strong> було організовано пр<strong>и</strong> тракторному заводі, заводі транспортного<br />

маш<strong>и</strong>нобудування, електромеханічному, підш<strong>и</strong>пн<strong>и</strong>ковому та ін.; на<br />

Рубежанському та Л<strong>и</strong>с<strong>и</strong>чанському хімкомбінатах, хімкомбінаті «Донсода»,<br />

цементному заводі в Амрос<strong>и</strong>вці, Воронезькому радіозаводі та ін. 1969–1970<br />

навчального року підготовче відділення відкр<strong>и</strong>то і в Харківському політехнічному<br />

інст<strong>и</strong>туті [11, с. 458; 14, с. 91]. Усього по УРСР на початок 1970 р. на<br />

курсах навчалося 230 т<strong>и</strong>с. осіб [7, оп. 25, спр. 184, арк. 1].<br />

Цей захід пр<strong>и</strong>ніс <strong>ХПІ</strong> хв<strong>и</strong>лю абітурієнтів-в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>ків і дозвол<strong>и</strong>в збільш<strong>и</strong>т<strong>и</strong><br />

конкурс за спеціальностям<strong>и</strong>. Уже поч<strong>и</strong>наюч<strong>и</strong> з 1965–1966 навчаль-<br />

45

ного року, всі студент<strong>и</strong> денного відділення навчал<strong>и</strong>ся з відр<strong>и</strong>вом від в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва,<br />

пільг<strong>и</strong> на вступн<strong>и</strong>х екзаменах скасовувал<strong>и</strong>сь. Значно зросла ч<strong>и</strong>сельність<br />

студентів на спеціальностях гідравлічн<strong>и</strong>х турбін, парогенераторобудування,<br />

фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> металів, д<strong>и</strong>намік<strong>и</strong> та міцності маш<strong>и</strong>н, електр<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н і<br />

апаратів [11, с. 452].<br />

Помітн<strong>и</strong>м яв<strong>и</strong>щем у ж<strong>и</strong>тті в<strong>и</strong>щої технічної школ<strong>и</strong> стало те, що 1963 р.<br />

Харківськ<strong>и</strong>й політехнічн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут увійшов до ч<strong>и</strong>сла 21 найкращого з технічн<strong>и</strong>х<br />

вузів СРСР, став одн<strong>и</strong>м з перш<strong>и</strong>х (разом з К<strong>и</strong>ївськ<strong>и</strong>й політехнічн<strong>и</strong>м)<br />

в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладів Україн<strong>и</strong>, якому надавалось право організації навчального<br />

процесу за інд<strong>и</strong>відуальн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> навчальн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> планам<strong>и</strong>. Строк навчання<br />

встановлювався у п’ять з полов<strong>и</strong>ною років. Тоді було пр<strong>и</strong>йнято рішення<br />

про пос<strong>и</strong>лення фундаментальної, теорет<strong>и</strong>чної підготовк<strong>и</strong>. З 1964–1965<br />

навчального року студентам маш<strong>и</strong>нобудівн<strong>и</strong>х спеціальностей була пос<strong>и</strong>лена<br />

математ<strong>и</strong>чна підготовка, електротехнічн<strong>и</strong>х – загальнотеорет<strong>и</strong>чна і загально<br />

інженерна. Для студентів хіміко-технологічн<strong>и</strong>х спеціальностей увод<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся<br />

курс<strong>и</strong> «Моделювання і кібернет<strong>и</strong>ка хіміко-технологічн<strong>и</strong>х процесів», «Теорія<br />

технологічн<strong>и</strong>х процесів» [3, с. 150].<br />

В<strong>и</strong>конуюч<strong>и</strong> пропоз<strong>и</strong>ції Міністерства в<strong>и</strong>щої освіт<strong>и</strong> СРСР з покращення<br />

підготовк<strong>и</strong> фахівців у вузах УРСР, підготовка студентів за спеціальністю<br />

«Механічне обладнання заводів чорної і кольорової металургії»<br />

в <strong>ХПІ</strong> пр<strong>и</strong>п<strong>и</strong>н<strong>и</strong>лася, а набор передавався Дніпропетровському металургійному<br />

інст<strong>и</strong>туту. Також пр<strong>и</strong>п<strong>и</strong>н<strong>и</strong>вся набор за спеціальністю «Маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong><br />

і апарат<strong>и</strong> харчов<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтв», як<strong>и</strong>й було передано Одеському<br />

технологічному інст<strong>и</strong>туту харчової і холод<strong>и</strong>льної пром<strong>и</strong>словості [7, оп.<br />

31, спр. 42, арк. 116–117].<br />

Особл<strong>и</strong>вістю другого етапу науково-технічної революції стала електронна<br />

автомат<strong>и</strong>зація науков<strong>и</strong>х досліджень і в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва. Для ознайомлення<br />

студентів з маш<strong>и</strong>нною «абеткою» 1964 р. в інст<strong>и</strong>туті було створено кабінет<br />

програмованого навчання, обладнан<strong>и</strong>й 23 маш<strong>и</strong>нам<strong>и</strong> т<strong>и</strong>пу «Контроль». Відкр<strong>и</strong>то<br />

нові кафедр<strong>и</strong>, як «Математ<strong>и</strong>чні і ліч<strong>и</strong>льно-обч<strong>и</strong>слювальні пр<strong>и</strong>лад<strong>и</strong> і<br />

пр<strong>и</strong>строї», «Інформаційно-в<strong>и</strong>мірювальна техніка» [8, оп. 13, спр. 1654, арк. 2;<br />

13, c. 30]. Д<strong>и</strong>пломні проект<strong>и</strong> в<strong>и</strong>конувал<strong>и</strong>сь за допомогою ЕОМ. Так, на кафедрі<br />

деталей маш<strong>и</strong>н так<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>пломів налічувалось бл<strong>и</strong>зько 15 %, на кафедрі<br />

гідропневмоавтомат – 50 %, а на кафедрі різання матеріалів 97 % [8, оп. 14,<br />

спр. 1011, арк. 399; оп. 15, спр. 1780, арк. 3]. Парк ЕОМ постійно збільшувався<br />

і оновлювався, і 1981 р. він складався з 58 ЕОМ І й ІІ груп<strong>и</strong>, у тому ч<strong>и</strong>слі<br />

найбільш продукт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х на той час ЄС-1033, ЄС-1020, М-222 [14, c. 131].<br />

Слід зазнач<strong>и</strong>т<strong>и</strong>, що рівень освіт<strong>и</strong> студентів <strong>ХПІ</strong> відповідав міжнародн<strong>и</strong>м<br />

стандартам, а в деяк<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>падках, за в<strong>и</strong>сновкам<strong>и</strong> іноземн<strong>и</strong>х освітян, був навіть<br />

46

кращ<strong>и</strong>м, гл<strong>и</strong>бш<strong>и</strong>м. Молодь, яка отр<strong>и</strong>мала полі-освіту <strong>ХПІ</strong> була затребуваною<br />

як в нашій країні так і закордоном [15–18].<br />

Розкр<strong>и</strong>ття тем<strong>и</strong> підготовк<strong>и</strong> технічно-орієнтованої молоді у <strong>ХПІ</strong> неможл<strong>и</strong>ве<br />

без згадування імен т<strong>и</strong>х вчен<strong>и</strong>х, які віддал<strong>и</strong> справі підготовк<strong>и</strong> і в<strong>и</strong>ховання<br />

нової генерації фахівців багато с<strong>и</strong>л і часу. За відгукам<strong>и</strong> тодішніх студентів<br />

до так<strong>и</strong>х вчен<strong>и</strong>х можна віднест<strong>и</strong> М. Ф. Семка, В. І. Атрощенка,<br />

С. М. Ферт<strong>и</strong>ка, Л. Д. Свірського, М. М. Глаголєва, І. М. Бабакова,<br />

Л. С. Палатн<strong>и</strong>ка, А. В. Дабагяна, В. Л. Рвачова та багатьох інш<strong>и</strong>х. [19–23].<br />

Наше дослідження обмежується 1990-м роком, так як у цей час відбувалось<br />

руйнування економічної та політ<strong>и</strong>чної с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> радянського т<strong>и</strong>пу, зменш<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь<br />

ас<strong>и</strong>гнування на науку. Така с<strong>и</strong>туація негат<strong>и</strong>вно відб<strong>и</strong>лась на організації<br />

науково-дослідної робот<strong>и</strong> в <strong>ХПІ</strong> та відповідно на практ<strong>и</strong>чній підготовці<br />

студентів.<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Харьковск<strong>и</strong>й пол<strong>и</strong>техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й : на рубеже тысячелет<strong>и</strong>й /<br />

Л. Л. Товажнянск<strong>и</strong>й, В. И. Н<strong>и</strong>колаенко, В. В. Морозов, Ю. Д. Сакара. – Х. : Прапор, 2000. – 384 с.<br />

2. Іванова Т. Ювілей кафедр<strong>и</strong> / Т. Іванова // Ленінська зміна. – 1983. – 7 л<strong>и</strong>п. 3. Харьковск<strong>и</strong>й<br />

пол<strong>и</strong>техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тут. 1885–1985. Истор<strong>и</strong>я разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я / [отв. ред. Н. Ф. К<strong>и</strong>ркач]. – Х. : В<strong>и</strong>ща<br />

школа, 1985. – 224 с. 4. Разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е неорган<strong>и</strong>ческой х<strong>и</strong>м<strong>и</strong><strong>и</strong> на Укра<strong>и</strong>не / В. И. Атрощенко,<br />

А. С. Бережной, Л. А. Боярская <strong>и</strong> др. – К. : Наук. думка, 1987. – 224 с. 5. Харьковск<strong>и</strong>й пол<strong>и</strong>техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й<br />

: ученые <strong>и</strong> педагог<strong>и</strong> / Ю. Т. Костенко, В. В. Морозов, В. И. Н<strong>и</strong>колаенко <strong>и</strong> др. – Х. : Прапор,<br />

1999. – 352 с. 6. Твер<strong>и</strong>тн<strong>и</strong>кова О. Науково-технічна школа «Техніка в<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>х напруг» /<br />

О. Твер<strong>и</strong>тн<strong>и</strong>кова // Політехнік. – 2007. – 28 верес. 7. Центральн<strong>и</strong>й державн<strong>и</strong>й архів громадськ<strong>и</strong>х<br />

об’єднань Україн<strong>и</strong>. – Ф.1. 8. Державн<strong>и</strong>й архів Харківської області. – Ф.Р.-1682. 9. Атрощенко<br />

В. И. Кафедра, наука, про<strong>и</strong>зводство / В. И. Атрощенко. – Х. : Прапор, 1967. – 26 с. 10. Погорелов<br />

Ю. Наука <strong>и</strong> учебный процесс ед<strong>и</strong>ны / Ю. Погорелов // Політехнік. – 2006. – 3 жовт. 11.<br />

Истор<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й очерк [Рукоп<strong>и</strong>сь] // Матер<strong>и</strong>алы музея нац<strong>и</strong>онального техн<strong>и</strong>ческого ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тета<br />

«Харьковск<strong>и</strong>й пол<strong>и</strong>техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тут». – Х., 1976. – 656 с. 12. Довідк<strong>и</strong> про науково-дослідну<br />

роботу інст<strong>и</strong>туту за період 1960–1970 рок<strong>и</strong> // Фонд науково-дослідного відділу <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>». –<br />

439 с. 13. Інформація про науково-дослідну роботу <strong>ХПІ</strong> за 1981 рік // Фонд науково-дослідного<br />

відділу <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>». – 252 с. 14. Харківськ<strong>и</strong>й політехнічн<strong>и</strong>й : події та факт<strong>и</strong> / [ред.<br />

Ю. Т. Костенко]. – Х. : Прапор, 1999. – 336 с. 15. Rome A. P. The problem of freedom and efficiency<br />

in Universities / А. P. Rome // Science and Freedom. – London: Bull, 1960. – 16 p. 16. Vera Rich.<br />

Russia Seen Reforming Higher Education / Vera Rich // The Chronicle of Higher Education. –1986. –<br />

Nov., 5. – P. 2–3. 17. Michael Gorbachev, Perestroika : new Thinking for our Country & the World. –<br />

NY : Harper & Roy, Publishers, 1987. – P. 91–93. 18. Adelman, Jonathan R. Torrents of spring : Soviet<br />

and post-soviet politics / J. R. Adelman. – New York etc. : McGraw. – Hill, 1995. – XVI. – 410 p. 19.<br />

Семко М. Ф. К 100-лет<strong>и</strong>ю со дня рожден<strong>и</strong>я : б<strong>и</strong>бл<strong>и</strong>ограф<strong>и</strong>я / [ред. А. И. Грабченко]. – Х. : <strong>НТУ</strong><br />

«ХПИ», 2006. – 240 с. 20. Юл<strong>и</strong>я Соболь – достойная представ<strong>и</strong>тельн<strong>и</strong>ца достойнейшей д<strong>и</strong>наст<strong>и</strong><strong>и</strong>!<br />

/ [ред. С. П. Землянской] // Політехнік. – 2007. – 10 вересня. – С. 3. 21. Курпа Л. Ученый, Уч<strong>и</strong>тель,<br />

Человек / Л. Курпа // Політехнік. – 2006. – 23 жовт. – С. 3. 22. Шокотов Н. Слово об уч<strong>и</strong>телях<br />

/ Н. Шокотов // Політехнік. – 2006. – 5 верес. – С. 2. 23. Твер<strong>и</strong>тн<strong>и</strong>кова О. Науково-технічна<br />

школа «Техніка в<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>х напруг» / О. Твер<strong>и</strong>тн<strong>и</strong>кова // Політехнік. – 2007. – 28 верес. – С. 3.<br />

Надійшла до редколегії 04. 03. 09<br />

47

УДК 37 : 63.3(4Укр)<br />

В. Д. ДАВИДЮК, Заслужен<strong>и</strong>й уч<strong>и</strong>тель Україн<strong>и</strong>, Очерéтянська<br />

загальноосвітня школа ім. К. М. Новрузалієва, Ж<strong>и</strong>том<strong>и</strong>рська обл.;<br />

Л. Г. ПОЛОНСЬКИЙ, д-р. техн. наук, Ж<strong>и</strong>том<strong>и</strong>рськ<strong>и</strong>й держ. техн. ун-т<br />

ЗБЕРЕЖЕННЯ МИНУВШИНИ І ВИХОВАННЯ<br />

ШКІЛЬНОЇ ТА СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ<br />

На пр<strong>и</strong>кладі робот<strong>и</strong> Музейного комплексу сільської школ<strong>и</strong> в<strong>и</strong>світлено можл<strong>и</strong>вості музеїв<br />

навчальн<strong>и</strong>х закладів у справі в<strong>и</strong>ховання істор<strong>и</strong>ко-патріот<strong>и</strong>чного світогляду молоді, підв<strong>и</strong>щення<br />

рівня її загальної та професійної культур<strong>и</strong>.<br />

The capabilities of museums of educational institutions in training historically-patriotic views of youth,<br />

in an increase of its overall and professional culture are highlighted on the example of operation of a<br />

village high school Museum complex.<br />

Суспільне значення музеїв полягає в їхній здатності на пр<strong>и</strong>кладі м<strong>и</strong>нулого<br />

відповідат<strong>и</strong> на злободенні п<strong>и</strong>тання сьогодення. Для цього музеї постійно<br />

враховують соціальні, побутові, технічні, культурні змін<strong>и</strong> тощо. Об’єкт<strong>и</strong>вні<br />

носії змісту ж<strong>и</strong>ття сьогодні мають ті музеї, які можуть допомагат<strong>и</strong> люд<strong>и</strong>ні<br />

краще зрозуміт<strong>и</strong> як саму себе, так і ін. Якщо говор<strong>и</strong>т<strong>и</strong> про шкільну і студентську<br />

молодь, то у формуванні її істор<strong>и</strong>ко-патріот<strong>и</strong>чного світогляду значну<br />

роль відіграють музеї в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладів та шкіл. Надзв<strong>и</strong>чайно успішно<br />

у цьому напрямку діє Музейн<strong>и</strong>й комплекс Очерéтянської загальноосвітньої<br />

школ<strong>и</strong> I–II ступенів ім. К.М. Новрузалієва Червоноармійського<br />

району, од<strong>и</strong>н із найкращ<strong>и</strong>х не л<strong>и</strong>ше в Ж<strong>и</strong>том<strong>и</strong>рській області, а й в Україні, з<br />

досвідом робот<strong>и</strong> якого, на нашу думку, було б цікаво познайом<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ся якнайш<strong>и</strong>ршому<br />

колу працівн<strong>и</strong>ків освіт<strong>и</strong>. Цей комплекс значною мірою відповідає<br />

зазначен<strong>и</strong>м в<strong>и</strong>ще в<strong>и</strong>могам, про що свідч<strong>и</strong>ть пр<strong>и</strong>своєння йому наказом Міністра<br />

освіт<strong>и</strong> і <strong>наук<strong>и</strong></strong> Україн<strong>и</strong> звання „Зразков<strong>и</strong>й”.<br />

Комплекс, про як<strong>и</strong>й іде мова, складається з шест<strong>и</strong> розділів-музеїв. Домінантою<br />

всього комплексу є Музей Слав<strong>и</strong>. В залі цього музею в<strong>и</strong>ставлено понад<br />

1600 експонатів, ч<strong>и</strong>м по праву гордяться учнівськ<strong>и</strong>й та педагогічн<strong>и</strong>й колект<strong>и</strong>в<strong>и</strong><br />

школ<strong>и</strong>. Створено Музей Слав<strong>и</strong> за результатам<strong>и</strong> копіткої пошуководослідн<strong>и</strong>цької<br />

робот<strong>и</strong> учнів, завдяк<strong>и</strong> чому вдалося сформуват<strong>и</strong> 34 експоз<strong>и</strong>ції.<br />

Більша їх част<strong>и</strong>на пр<strong>и</strong>свячена легендарній 5-ій армії Південно-Західного<br />

фронту під командуванням генерала М. І. Потапова, яка героїчно стр<strong>и</strong>мувала<br />

на тер<strong>и</strong>торії Ж<strong>и</strong>том<strong>и</strong>рщ<strong>и</strong>н<strong>и</strong> просування німецьк<strong>и</strong>х військ у напрямку К<strong>и</strong>єва<br />

влітку 1941 р. Учням<strong>и</strong> зібрані кн<strong>и</strong>г<strong>и</strong> з автографам<strong>и</strong> авторів, спогад<strong>и</strong> очев<strong>и</strong>дців,<br />

матеріал<strong>и</strong> прес<strong>и</strong>, документ<strong>и</strong>, речові експонат<strong>и</strong> часів війн<strong>и</strong>, особ<strong>и</strong>сті речі<br />

воїнів, які прол<strong>и</strong>вають світло на нелегк<strong>и</strong>й бойов<strong>и</strong>й шлях 5-ої армії. Школярі<br />

встанов<strong>и</strong>л<strong>и</strong> зв’язок із друж<strong>и</strong>ною командарма Маріанною Потаповою. Л<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>,<br />

отр<strong>и</strong>мані від неї, наповнені тепл<strong>и</strong>м<strong>и</strong>, щ<strong>и</strong>р<strong>и</strong>м<strong>и</strong> словам<strong>и</strong> подяк<strong>и</strong> вч<strong>и</strong>тельському<br />

48

колект<strong>и</strong>ву школ<strong>и</strong>, учням, усім, хто мав відношення до створення музею, за<br />

бережл<strong>и</strong>ве ставлення до пам’яті генерала Потапова та бійців його армії. Для<br />

музею Маріанна Потапова надіслала копії особ<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>х документів командуючого,<br />

фотографії, кн<strong>и</strong>г<strong>и</strong> та цікаві спогад<strong>и</strong>, що стало основою для створення<br />

нової експоз<strong>и</strong>ції, яка сьогодні пр<strong>и</strong>вертає увагу і зацікавлює відвідувачів.<br />

Нещодавно рада музею налагод<strong>и</strong>ла тісні зв’язк<strong>и</strong> зі школою на батьківщ<strong>и</strong>ні<br />

М. І. Потапова в Калузькій області (Російська Федерація), якій на відзначення<br />

100-річчя від дня народження генерала-земляка пр<strong>и</strong>своєно його<br />

ім’я. Між учням<strong>и</strong>, педколект<strong>и</strong>вам<strong>и</strong> та музеям<strong>и</strong> обох шкіл зав’язалася міцна<br />

дружба. Це дос<strong>и</strong>ть важл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>ховн<strong>и</strong>й момент у ж<strong>и</strong>тті шкільної молоді, яка<br />

гл<strong>и</strong>бше пізнає події м<strong>и</strong>нулої війн<strong>и</strong> на пр<strong>и</strong>кладах, що безпосередньо стосуються<br />

їхнього рідного краю.<br />

Одна з експоз<strong>и</strong>цій Музею Слав<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>свячена командуючому Південно-<br />

Західн<strong>и</strong>м фронтом генералу М. П. К<strong>и</strong>рпоносу. З його сім’єю також налагоджено<br />

зв’язок. Дочка командуючого Євгенія К<strong>и</strong>рпоніс надіслала до музею<br />

фотографії, буклет<strong>и</strong>, кн<strong>и</strong>г<strong>и</strong>, власні спогад<strong>и</strong> та вірші про батька, які допомагають<br />

вч<strong>и</strong>телям у в<strong>и</strong>ховній роботі зі школярам<strong>и</strong>.<br />

Цікавою для молоді, насамперед, місцевої, є експоз<strong>и</strong>ція, що міст<strong>и</strong>ть матеріал<strong>и</strong><br />

про кол<strong>и</strong>шнього учня Очерéтянської школ<strong>и</strong> Павла Опанасюка, як<strong>и</strong>й<br />

напередодні війн<strong>и</strong> навчався в Ж<strong>и</strong>том<strong>и</strong>рському військовому уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щі, а потім<br />

служ<strong>и</strong>в у підрозділах 5-ої армії. Пр<strong>и</strong>вертає увагу „Атлас команд<strong>и</strong>ра Червоної<br />

Армії”, як<strong>и</strong>м був нагороджен<strong>и</strong>й Павло як відмінн<strong>и</strong>к навчання. Учням<strong>и</strong> встановлено,<br />

що атлас курсанту Опанасюку вруч<strong>и</strong>в полковн<strong>и</strong>к Баграмян, у майбутньому<br />

– Маршал Радянського Союзу [1, с. 25; 2].<br />

Тр<strong>и</strong>вал<strong>и</strong>й час в центрі селá Очерéтянк<strong>и</strong> була скромна мог<strong>и</strong>ла, на обеліску<br />

якої знач<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся л<strong>и</strong>ше ім’я та прізв<strong>и</strong>ще похороненого в ній воїна-в<strong>и</strong>звол<strong>и</strong>теля<br />

Олексія Боброва. Як результат дослідн<strong>и</strong>цької та пошукової робот<strong>и</strong> з’яв<strong>и</strong>лась<br />

експоз<strong>и</strong>ція „Олексій Бобров” [3, с. 154–159; 4, с. 20, 21]. Учні відшукал<strong>и</strong> його<br />

рідн<strong>и</strong>х, мог<strong>и</strong>лу відвідал<strong>и</strong> мат<strong>и</strong> і сестра Олексія, які прож<strong>и</strong>вають у Волгоградській<br />

області Росії. Колект<strong>и</strong>в школ<strong>и</strong> та селян<strong>и</strong> тепло вітал<strong>и</strong> дорог<strong>и</strong>х гостей.<br />

Про емоційність зустрічі говор<strong>и</strong>л<strong>и</strong> зволожені очі школярів і старш<strong>и</strong>х людей.<br />

Відтоді в Очерéтянці зарод<strong>и</strong>лася нова трад<strong>и</strong>ція, за якою молодята, які стають<br />

на весільн<strong>и</strong>й рушн<strong>и</strong>к, покладають до обеліска ж<strong>и</strong>ві квіт<strong>и</strong>.<br />

Акт<strong>и</strong>вна пошукова робота учнів також дозвол<strong>и</strong>ла обладнат<strong>и</strong> експоз<strong>и</strong>цію,<br />

пр<strong>и</strong>свячену відомому довоєнному чуваському поету Олександру Пермякову.<br />

Із сім’єю поета-воїна ведеться л<strong>и</strong>стування. Його рідні надал<strong>и</strong> фотографії,<br />

фронтові л<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>, спогад<strong>и</strong>, вірші Олександра, які зараз в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кають вел<strong>и</strong>ку зацікавленість<br />

відвідувачів музею. Пермяков перед війною проход<strong>и</strong>в військову<br />

службу у місті Новограді-Вол<strong>и</strong>нському Ж<strong>и</strong>том<strong>и</strong>рської області, потім воював<br />

у складі 5-ої армії і заг<strong>и</strong>нув у нерівн<strong>и</strong>х боях із ворогом на межі н<strong>и</strong>нішніх Новоград-Вол<strong>и</strong>нського<br />

та Червоноармійського районів. Точне місце заг<strong>и</strong>белі<br />

49

поета, на жаль, невідоме і значні зус<strong>и</strong>лля учнів Очерéтянської школ<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>кладаються<br />

до його пошуків [5, с. 35].<br />

Матеріал<strong>и</strong> одного зі стендів пр<strong>и</strong>свячені кол<strong>и</strong>шній вч<strong>и</strong>тельці Вел<strong>и</strong>колугівської<br />

середньої школ<strong>и</strong> Червоноармійського району, учасн<strong>и</strong>ці Рівненської<br />

підпільної організації, кавалеру ордена Червоного Прапора Гал<strong>и</strong>ні Гніденко,<br />

яка під час німецької окупації разом зі своїм<strong>и</strong> подругам<strong>и</strong> підірвала каз<strong>и</strong>но у<br />

місті Рівне, внаслідок чого заг<strong>и</strong>нуло багато німецьк<strong>и</strong>х офіцерів [6, с. 454,<br />

543–547, 550–556, 559, 560, 564, 565; 7].<br />

Останнім часом у музеї здійснюється робота з пошуку експонатів, що<br />

стосуються подій Другої світової війн<strong>и</strong> на тер<strong>и</strong>торії Україн<strong>и</strong>, які до початку<br />

1990-х рр. замовчувал<strong>и</strong>ся.<br />

Створен<strong>и</strong>й школярам<strong>и</strong> Музей трудової Слав<strong>и</strong> – це оповідь про зв<strong>и</strong>тяжну<br />

працю ж<strong>и</strong>телів не тільк<strong>и</strong> Очерéтянк<strong>и</strong>, а й інш<strong>и</strong>х населен<strong>и</strong>х пунктів Червоноармійського<br />

району. Зокрема, відвідувачі мають змогу познайом<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ся з фотографіям<strong>и</strong><br />

та біографічн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> довідкам<strong>и</strong> 7-м<strong>и</strong> Героїв Соціаліст<strong>и</strong>чної Праці з<br />

кол<strong>и</strong>шнього колгоспу ім. Н-ського полку (ім. В. І. Леніна) селá Вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>й Луг –<br />

ланков<strong>и</strong>х Марії Бондар, Анастасії Глуховської, Надії Люшненко, Феодосії<br />

Люшненко та Ольг<strong>и</strong> Ос<strong>и</strong>пчук, бр<strong>и</strong>гад<strong>и</strong>ра Костянт<strong>и</strong>на Люшненка і голов<strong>и</strong><br />

колгоспу Параск<strong>и</strong> Чухно [8, с. 282, 283; 9, с. 30, 31, 34, 43, 44, 49, 62–64, 73,<br />

74, 94], з експонатам<strong>и</strong>, пр<strong>и</strong>свячен<strong>и</strong>м<strong>и</strong> кол<strong>и</strong>шньому голові вел<strong>и</strong>колугівського<br />

колгоспу ім. В. І. Леніна, а потім – першому секретарю Червоноармійського<br />

та Руж<strong>и</strong>нського (Ж<strong>и</strong>том<strong>и</strong>рська область) райкомів партії, Герою Соціаліст<strong>и</strong>чної<br />

Праці Степану Бойку [10, с. 31, 33, 48, 49, 54, 55, 69, 86], з матеріалам<strong>и</strong>,<br />

що свідчать про успіх<strong>и</strong> передов<strong>и</strong>ків в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва кол<strong>и</strong>шньої сільськогосподарської<br />

артілі ім. Пар<strong>и</strong>зької комун<strong>и</strong> селá Очерéтянк<strong>и</strong>, з фотографіям<strong>и</strong> односельчан-кавалерів<br />

ордена Леніна – Петра Голомах<strong>и</strong>, Павла С<strong>и</strong>дорчука, Петра<br />

Ткачука та інш<strong>и</strong>х, а також трудівн<strong>и</strong>ків району, удостоєн<strong>и</strong>х звання „Заслужен<strong>и</strong>й”.<br />

Тут же демонструється фотографія, на якій зафіксовано момент вручення<br />

місцевому колгоспу (до речі, єд<strong>и</strong>ному на Червоноармійщ<strong>и</strong>ні, удостоєному<br />

урядової нагород<strong>и</strong>) ордена Трудового Червоного Прапора.<br />

На жаль, за останні рок<strong>и</strong> через загальн<strong>и</strong>й стан справ в економіці країн<strong>и</strong>,<br />

особл<strong>и</strong>во, в її аграрному секторі, стенд<strong>и</strong> Музею трудової Слав<strong>и</strong> не поповн<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся<br />

нов<strong>и</strong>м<strong>и</strong> яскрав<strong>и</strong>м<strong>и</strong> експонатам<strong>и</strong>, хоча рада музею і намагається, наскільк<strong>и</strong><br />

це можл<strong>и</strong>во, відображат<strong>и</strong> за допомогою музейн<strong>и</strong>х засобів на пр<strong>и</strong>кладі<br />

свого селá важкі, неоднозначні, а часто і, що в<strong>и</strong>дно навіть наперед, ще до реалізації<br />

їх на практ<strong>и</strong>ці, пом<strong>и</strong>лкові, якщо не сказат<strong>и</strong> с<strong>и</strong>льніше, змін<strong>и</strong> в сільськогосподарській<br />

галузі.<br />

Музеї Слав<strong>и</strong> бойової та Слав<strong>и</strong> трудової доповнює Музей спорт<strong>и</strong>вної<br />

Слав<strong>и</strong>. У ньому учням можна дізнат<strong>и</strong>ся, що в 1950-х рр. їхні односельчан<strong>и</strong>, у<br />

т. ч., і школярі, брал<strong>и</strong> участь в обласн<strong>и</strong>х і Всеукраїнськ<strong>и</strong>х спорт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х змаганнях<br />

із велоспорту, а Євгенія Дав<strong>и</strong>дюк, Ніна Захаров<strong>и</strong>ч, Вас<strong>и</strong>ль та Павло<br />

Лаврінчук<strong>и</strong> навіть завойовувал<strong>и</strong> на н<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>зові місця. Спорт<strong>и</strong>вні успіх<strong>и</strong> своїх<br />

50

попередн<strong>и</strong>ків пр<strong>и</strong>множ<strong>и</strong>ло і н<strong>и</strong>нішнє покоління. Зокрема, в<strong>и</strong>пускн<strong>и</strong>к<br />

Очерéтянської школ<strong>и</strong> Сергій Дав<strong>и</strong>дюк, ставш<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>зером змагань серед курсантів<br />

вузів Міністерства внутрішніх справ Україн<strong>и</strong> і першості міста К<strong>и</strong>єва, у<br />

2003 р. був удостоєн<strong>и</strong>й звання майстра спорту Україн<strong>и</strong> з г<strong>и</strong>рьового спорту.<br />

До Музейного комплексу вход<strong>и</strong>ть також і Музей історії школ<strong>и</strong>. Тут уч<strong>и</strong>телі<br />

проводять екскурсії, бесід<strong>и</strong>, в<strong>и</strong>ховні год<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, пр<strong>и</strong>щеплююч<strong>и</strong> школярам<br />

любов і повагу до своєї школ<strong>и</strong>, її славного м<strong>и</strong>нулого. За успіх<strong>и</strong> в навчальнов<strong>и</strong>ховній<br />

роботі постановою Рад<strong>и</strong> Міністрів УРСР від 31 травня 1990 р. школі<br />

пр<strong>и</strong>своєно ім’я кавалера орденів Слав<strong>и</strong> трьох ступеней Конагбека Новрузалієва,<br />

уродженця Азербайджану, як<strong>и</strong>й довг<strong>и</strong>й час прож<strong>и</strong>вав і працював в<br />

Очерéтянці. Крім цього, в честь нього названо лан на окол<strong>и</strong>ці селá. На пр<strong>и</strong>кладі<br />

ж<strong>и</strong>ття і бойов<strong>и</strong>х подв<strong>и</strong>гів героя війн<strong>и</strong> в школі провод<strong>и</strong>ться результат<strong>и</strong>вна<br />

в<strong>и</strong>ховна робота.<br />

Вел<strong>и</strong>ке в<strong>и</strong>ховне значення має експоз<strong>и</strong>ція, що розповідає про в<strong>и</strong>пускн<strong>и</strong>ків<br />

школ<strong>и</strong>, з якої, напр<strong>и</strong>клад, можна довідат<strong>и</strong>ся, що 7-м<strong>и</strong> ж<strong>и</strong>телям Очерéтянк<strong>и</strong> –<br />

в<strong>и</strong>хованцям школ<strong>и</strong> та її н<strong>и</strong>нішнім працівн<strong>и</strong>кам – пр<strong>и</strong>своєно звання „Заслужен<strong>и</strong>й<br />

уч<strong>и</strong>тель Україн<strong>и</strong>”. Захоплює школярів героїчна сторінка в<strong>и</strong>пускн<strong>и</strong>ків<br />

м<strong>и</strong>нул<strong>и</strong>х років. Адже на фронтах Вел<strong>и</strong>кої Вітч<strong>и</strong>зняної війн<strong>и</strong> борол<strong>и</strong>ся з ворогом<br />

266 очеретянців, і у більшості своїй – це кол<strong>и</strong>шні учні місцевої школ<strong>и</strong>.<br />

Вел<strong>и</strong>ке враження справляють матеріал<strong>и</strong>, що свідчать про розстріл німецьк<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

окупантам<strong>и</strong> біля села Ягод<strong>и</strong>нка Червоноармійського району єврейського<br />

населення Очеретянк<strong>и</strong>. Серед розстрілян<strong>и</strong>х бул<strong>и</strong> і в<strong>и</strong>пускн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> школ<strong>и</strong>, а<br />

од<strong>и</strong>н із н<strong>и</strong>х, Марк Мешок, д<strong>и</strong>вом зал<strong>и</strong>ш<strong>и</strong>вся ж<strong>и</strong>в<strong>и</strong>м. Цю трагічну подію Марк<br />

Бор<strong>и</strong>сов<strong>и</strong>ч, як<strong>и</strong>й прож<strong>и</strong>ває в Ізраїлі, оп<strong>и</strong>сує у мемуарах, представлен<strong>и</strong>х в експоз<strong>и</strong>ції<br />

музею. Нещодавно він відвідав свою малу батьківщ<strong>и</strong>ну, школу, в якій<br />

навчався. Зустріч в<strong>и</strong>йшла хв<strong>и</strong>люючою і мала в<strong>и</strong>ховн<strong>и</strong>й ефект, як<strong>и</strong>й неможл<strong>и</strong>во<br />

переоцін<strong>и</strong>т<strong>и</strong>.<br />

Вся школа залучена до вдосконалення етнографічного розділу музею, в<br />

якому представлені домоткані речі побуту, в<strong>и</strong>ш<strong>и</strong>вк<strong>и</strong>, прост<strong>и</strong>радла, подушк<strong>и</strong>,<br />

одяг. Тут, у першу чергу, вражає колекція рушн<strong>и</strong>ків різн<strong>и</strong>х часів і ст<strong>и</strong>лів, яку<br />

з вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>м інтересом в<strong>и</strong>вчає молодь.<br />

Цікаве джерело пізнання рідного краю – усна народна творчість. Школярі<br />

Очеретянк<strong>и</strong> під керівн<strong>и</strong>цтвом своїх уч<strong>и</strong>телів під час спеціально проведеної<br />

експед<strong>и</strong>ції зібрал<strong>и</strong> серед старож<strong>и</strong>лів села давні місцеві переказ<strong>и</strong> та легенд<strong>и</strong><br />

і опублікувал<strong>и</strong> їх у збірн<strong>и</strong>ку „Кожному м<strong>и</strong>ла своя сторона” [11, с. 268–<br />

273].<br />

Значну роль у в<strong>и</strong>хованні поваг<strong>и</strong> та любові до рідного краю в<strong>и</strong>конує<br />

розділ „Історія Очеретянк<strong>и</strong>”. Учням<strong>и</strong> зібрано багато цікав<strong>и</strong>х документів,<br />

що свідчать про ж<strong>и</strong>ття села за рок<strong>и</strong> його існування, засобів праці, як<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

кор<strong>и</strong>стувал<strong>и</strong>ся очеретянці у давн<strong>и</strong>ну. Кожен із експонатів ретельно в<strong>и</strong>вчен<strong>и</strong>й,<br />

підп<strong>и</strong>сан<strong>и</strong>й. Особл<strong>и</strong>ву зацікавленість відвідувачів музею в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кає діюч<strong>и</strong>й<br />

51

ткацьк<strong>и</strong>й верстат, на якому кожен бажаюч<strong>и</strong>й може спробуват<strong>и</strong> відтвор<strong>и</strong>т<strong>и</strong><br />

елемент<strong>и</strong> в<strong>и</strong>робів, що їх неперевершено вміл<strong>и</strong> в<strong>и</strong>готовлят<strong>и</strong> наші предк<strong>и</strong>.<br />

На світогляд школярів поз<strong>и</strong>т<strong>и</strong>вно впл<strong>и</strong>ває і науково-дослідн<strong>и</strong>цька<br />

пошукова робота зі створення сільської „Кн<strong>и</strong>г<strong>и</strong> Пам’яті”, яку ведуть юні<br />

дослідн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, намагаюч<strong>и</strong>сь увіковічн<strong>и</strong>т<strong>и</strong> пам’ять не тільк<strong>и</strong> учасн<strong>и</strong>ків воєн, а й<br />

жертв голодомору 1932–1933 рр. і політ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х репресій.<br />

Краєзнавча робота впл<strong>и</strong>нула на в<strong>и</strong>значення свого ж<strong>и</strong>ттєвого шляху<br />

багатьма в<strong>и</strong>хованцям<strong>и</strong> Очеретянської та інш<strong>и</strong>х шкіл, розташован<strong>и</strong>х на<br />

тер<strong>и</strong>торії Очеретянської сільської рад<strong>и</strong>. Зокрема, закінч<strong>и</strong>л<strong>и</strong> К<strong>и</strong>ївськ<strong>и</strong>й<br />

політехнічн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут М<strong>и</strong>кола Іщенко, Тетяна Сергієнко, Сергій Талько,<br />

Сергій Шевченко, у м<strong>и</strong>нулому – акт<strong>и</strong>віст<strong>и</strong> музейної справ<strong>и</strong> в Очерéтянській<br />

школі. Зараз у Національному технічному універс<strong>и</strong>теті Україн<strong>и</strong> „К<strong>и</strong>ївськ<strong>и</strong>й<br />

політехнічн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут” навчаються кол<strong>и</strong>шні екскурсовод<strong>и</strong> Музейного<br />

комплексу Ір<strong>и</strong>на Терещенко та Сергій Морозюк. Багато учнів – кол<strong>и</strong>шніх<br />

шкільн<strong>и</strong>х екскурсоводів, обрал<strong>и</strong> собі професію вч<strong>и</strong>теля. Серед н<strong>и</strong>х Наталія та<br />

Олеся Гр<strong>и</strong>горчук<strong>и</strong>, Наталія Дав<strong>и</strong>дюк, Юлія і Яна Кул<strong>и</strong>єв<strong>и</strong>, Валент<strong>и</strong>на Р<strong>и</strong>жук,<br />

Леся С<strong>и</strong>дорчук та ін. А кол<strong>и</strong>шня учен<strong>и</strong>ця школ<strong>и</strong> Оксана Нестерчук після<br />

закінчення вузу працює в Ж<strong>и</strong>том<strong>и</strong>рському державному універс<strong>и</strong>теті<br />

ім. І. Я. Франка і, володіюч<strong>и</strong> нав<strong>и</strong>чкам<strong>и</strong>, отр<strong>и</strong>ман<strong>и</strong>м<strong>и</strong> ще в Очерéтянці,<br />

успішно в<strong>и</strong>конує на громадськ<strong>и</strong>х засадах обов’язк<strong>и</strong> екскурсовода<br />

універс<strong>и</strong>тетського музею.<br />

Отже, як бач<strong>и</strong>мо на пр<strong>и</strong>кладі робот<strong>и</strong> Музейного комплексу зв<strong>и</strong>чайної<br />

української сільської школ<strong>и</strong>, на формування світогляду особ<strong>и</strong>стості,<br />

в<strong>и</strong>ховання поз<strong>и</strong>ції акт<strong>и</strong>вного громадян<strong>и</strong>на-патріота, в<strong>и</strong>значення свого місця в<br />

ж<strong>и</strong>тті для багатьох школярів, а потім – і студентів, вел<strong>и</strong>ке значення має їхнє<br />

юнацьке захоплення краєзнавством, музейною справою, що необхідно<br />

всіляко заохочуват<strong>и</strong> у стінах шкіл і вузів (як не пр<strong>и</strong>кро, але у вел<strong>и</strong>кій<br />

кількості навчальн<strong>и</strong>х закладів, особл<strong>и</strong>во, технічного спрямування, така форма<br />

в<strong>и</strong>ховної робот<strong>и</strong> з молоддю, яка, до того ж, не потребує як<strong>и</strong>хось особл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>х<br />

фінансов<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>трат, практ<strong>и</strong>чно відсутня. До неї варто було б, мабуть, навіть і<br />

зобов’язат<strong>и</strong> через відповідн<strong>и</strong>й ц<strong>и</strong>ркуляр Міністерства освіт<strong>и</strong> і <strong>наук<strong>и</strong></strong>). Адже<br />

знання історії рідного краю, залучення до її збереження допомагають кожній<br />

молодій люд<strong>и</strong>ні набл<strong>и</strong>з<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ся до в<strong>и</strong>токів слав<strong>и</strong> рідного краю, до історії рідної<br />

землі, своєї Батьківщ<strong>и</strong>н<strong>и</strong> – Україн<strong>и</strong>.<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Дав<strong>и</strong>дюк Волод<strong>и</strong>м<strong>и</strong>р. Музейн<strong>и</strong>й комплекс сільської школ<strong>и</strong> / Волод<strong>и</strong>м<strong>и</strong>р<br />

Дав<strong>и</strong>дюк // Музеї Україн<strong>и</strong>. – 2006. – № 2(14). 2. Мельн<strong>и</strong>ченко Віктор. Мала-вел<strong>и</strong>ка історія<br />

овіяного славою музею. Екскурсія до унікального музейного комплексу в селі Очерéтянка на<br />

Червоноармійщ<strong>и</strong>ні / Віктор Мельн<strong>и</strong>ченко // Зірка надії. – № 9 (650) від 29 лют.<br />

2008 р. 3. Лаптєва А. О. Збережемо пам’ять про подв<strong>и</strong>г: Істор<strong>и</strong>ко-краєзнавчі розвідк<strong>и</strong> юн<strong>и</strong>х /<br />

[упоряд. : А. Лаптєва, О. Ремезов]. – Ж<strong>и</strong>том<strong>и</strong>р : Полісся, 2005. – 222 с. 4. Дав<strong>и</strong>дюк<br />

В. Д. Пам’ятн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і пам’ятні місця Вел<strong>и</strong>кої Вітч<strong>и</strong>зняної війн<strong>и</strong> на Червоноармійщ<strong>и</strong>н<strong>и</strong> /<br />

В. Д. Дав<strong>и</strong>дюк. – Червоноармійськ : Червоноармійська районна організація УТОПІК, 1994. –<br />

29 с. 5. Дав<strong>и</strong>дюк Волод<strong>и</strong>м<strong>и</strong>р. Дорогам<strong>и</strong> пам’яті Червоноармійщ<strong>и</strong>н<strong>и</strong> / Волод<strong>и</strong>м<strong>и</strong>р Дав<strong>и</strong>дюк. –<br />

Ж<strong>и</strong>том<strong>и</strong>р: ПП Євенок О.О., 2004. – 37 с. 6. Новак Т. Ф. Пароль знают немног<strong>и</strong>е /<br />

52

Т. Ф. Новак. – М.: Воен<strong>и</strong>здат, 1966. – 568 с. 7. Указ През<strong>и</strong>д<strong>и</strong>ума Верховного Совета СССР от 10<br />

мая 1965 г. „О награжден<strong>и</strong><strong>и</strong> орденам<strong>и</strong> <strong>и</strong> медалям<strong>и</strong> СССР членов Ровенской коммун<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>ческой<br />

подпольной орган<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong>” // Правда Укра<strong>и</strong>ны. –12 мая 1965 – № 109(7043). 8. Полонск<strong>и</strong>й Г. А.<br />

Об основан<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>и</strong> назван<strong>и</strong><strong>и</strong> селá Вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>й Луг / Г. А. Полонск<strong>и</strong>й , Л. Г. Полонск<strong>и</strong>й,<br />

Н. А. Люшненко // Стратег<strong>и</strong>я разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я <strong>и</strong>ндустр<strong>и</strong><strong>и</strong> гостепр<strong>и</strong><strong>и</strong>мства <strong>и</strong> тур<strong>и</strong>зма : матер<strong>и</strong>алы второй<br />

междунар. науч.-практ. конф., (Орёл, 17–18 апр. 2007 г.) – Орел : Орел ГТУ, 2007. – 398 с.<br />

9. Полонськ<strong>и</strong>й Г. А. Вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>й Луг. Історія селá (1794–1967 рр.) // Факт<strong>и</strong>. Фотодокумент<strong>и</strong> 1930-х–<br />

2000-х рр. / [упоряд. : Л. Г. Полонськ<strong>и</strong>й, М. О. Люшненко]. – Тернопіль: Нов<strong>и</strong>й колір, 2008. –<br />

138 с. – (Серія „Історія мал<strong>и</strong>х сіл Україн<strong>и</strong>”). 10. Там само. 11. Бондарчук Л. І. Кожному м<strong>и</strong>ла своя<br />

сторона: Краєзнавчі нар<strong>и</strong>с<strong>и</strong> про в<strong>и</strong>датн<strong>и</strong>х людей, м<strong>и</strong>нуле Ж<strong>и</strong>том<strong>и</strong>рщ<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, обряд<strong>и</strong> і зв<strong>и</strong>чаї<br />

населення краю. Ч. 2 / [упоряд.: Л. Бондарчук, Л. Демченко]. – К.: Аверс, 1998. – 312 с.<br />

УДК 629.366 (477)<br />

Н. В. ЄПІФАНОВА, <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>»<br />

ТРАКТОРОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ<br />

В КОНТЕКСТІ СВІТОВОГО РОЗВИТКУ<br />

Надійшла до редколегії 17. 02. 09<br />

В данній статті автором зроблена спроба відобраз<strong>и</strong>т<strong>и</strong> шлях розв<strong>и</strong>тку галузі тракторобудування<br />

Україн<strong>и</strong> від зародження і до 80-х років ХХ століття на фоні розв<strong>и</strong>тку тракторобудування<br />

провідн<strong>и</strong>х країн світу.<br />

In this article the author makes the attempt to display a way of development of tractor construction in<br />

Ukraine from origin and to the 80 th years of ХХ century on the background of leading countries of the<br />

world tractor construction development.<br />

Тракторобудування э однією з галузей маш<strong>и</strong>нобудівного комплексу, що<br />

працює на задовільнення потреб різн<strong>и</strong>х галузей, так<strong>и</strong>х як: сільське<br />

господарство, будівн<strong>и</strong>цтво дорожніх маш<strong>и</strong>н, підйомно-транспортного<br />

комплексу тощо. Зважаюч<strong>и</strong> на це, дослідження тракторобудування було і<br />

зал<strong>и</strong>шається дос<strong>и</strong>ть актуальн<strong>и</strong>м п<strong>и</strong>танням сучасної <strong>наук<strong>и</strong></strong>.<br />

У науков<strong>и</strong>х працях, пр<strong>и</strong>свячен<strong>и</strong>х п<strong>и</strong>танню історії розв<strong>и</strong>тку тракторобудування<br />

в Україні, аналіз як<strong>и</strong>х зроблено нам<strong>и</strong>, пок<strong>и</strong> що не знайшло відображення<br />

саме порівняння розв<strong>и</strong>тку цієї галузі у різн<strong>и</strong>х країнах. Аналіз історії<br />

розв<strong>и</strong>тку тракторобудування, що зроблен<strong>и</strong>й у працях Г. В. Лупаренко «Історія<br />

становлення тракторобудування на тер<strong>и</strong>торії Україн<strong>и</strong> в першій трет<strong>и</strong>ні<br />

ХХ століття», О. Й. Куюна «Маш<strong>и</strong>нобудування Україн<strong>и</strong> і внесок учен<strong>и</strong>х<br />

Академії наук УРСР у його розв<strong>и</strong>ток», В. В. Бібл<strong>и</strong>ка «Харківськ<strong>и</strong>й тракторн<strong>и</strong>й<br />

завод імені С. Орджонікідзе (Сторінк<strong>и</strong> історії)» та ін., показує, як досліджувалась<br />

галузь тракторобудування у різні період<strong>и</strong>. В. В. Бібл<strong>и</strong>к подає нам<br />

характер<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>ку л<strong>и</strong>ше одного заводу Україн<strong>и</strong>. Пр<strong>и</strong> цьому в<strong>и</strong>світлює п<strong>и</strong>тання<br />

Харківського тракторного заводу (ХТЗ) л<strong>и</strong>ше з поз<strong>и</strong>ції поз<strong>и</strong>т<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х перетворень<br />

під впл<strong>и</strong>вом науково-технічного прогресу, з початку 1930-х рр. і до ХХ<br />

ст., як і в інш<strong>и</strong>х працях, тут відсутній кр<strong>и</strong>т<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й матеріал [1; 2; 3].<br />

53

Актуальність в<strong>и</strong>світлення тем<strong>и</strong> є очев<strong>и</strong>дною. Це пов’язано з т<strong>и</strong>м, що до<br />

сьогодення дослідн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> пок<strong>и</strong> що не створ<strong>и</strong>л<strong>и</strong> науков<strong>и</strong>х праць, з як<strong>и</strong>х можна<br />

було б зроб<strong>и</strong>т<strong>и</strong> в<strong>и</strong>сновк<strong>и</strong> про справжній науково-технічн<strong>и</strong>й і технологічн<strong>и</strong>й<br />

рівень вітч<strong>и</strong>зняного тракторобудування. Не маюч<strong>и</strong> порівняння з т<strong>и</strong>м, як це<br />

відбувалось у країнах зарубіжжя, важко дат<strong>и</strong> однозначно відповідь на<br />

п<strong>и</strong>тання, чому галузь в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва тракторів в Україні пр<strong>и</strong>йшла до занепаду.<br />

Метою нашого дослідження є необхідність об’єкт<strong>и</strong>вно показат<strong>и</strong> усе те,<br />

що супроводжувало цю галузь в її розв<strong>и</strong>тку. Особл<strong>и</strong>ва увага пр<strong>и</strong> цьому<br />

пр<strong>и</strong>ділена пром<strong>и</strong>словому в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтву тракторів в Україні.<br />

Перші колісні трактор<strong>и</strong> з застосуванням у якості дв<strong>и</strong>гуна парової<br />

маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, як відомо, з’яв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся ще у Англії та Франції у 1930-ті рр.<br />

ХІХ століття.<br />

У 1876 р. було побудовано паров<strong>и</strong>й трактор у США, проте у сільському<br />

господарстві цієї країн<strong>и</strong> трактор<strong>и</strong> почал<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуват<strong>и</strong> л<strong>и</strong>ше з 1890 р.<br />

Умов<strong>и</strong> для розв<strong>и</strong>тку сучасного т<strong>и</strong>пу трактора склал<strong>и</strong>ся л<strong>и</strong>ше на початку ХХ<br />

століття з розв<strong>и</strong>тком дв<strong>и</strong>гунів внутрішнього згоряння та накоп<strong>и</strong>ченням<br />

певного досвіду з їх експлуатації на автомобілях. Уже на початку 1900-х рр.<br />

на заводах компаній «Хорнсбі», «Харт-Парр» у США було розпочато<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво тракторів з дв<strong>и</strong>гунам<strong>и</strong> внутрішнього згоряння. Трактор<strong>и</strong><br />

перш<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>пусків бул<strong>и</strong> важк<strong>и</strong>м<strong>и</strong>, ненадійн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> у роботі, вон<strong>и</strong> важ<strong>и</strong>л<strong>и</strong> до 10<br />

тон пр<strong>и</strong> потужності дв<strong>и</strong>гуна 22 – 45 к.с., діаметр ведуч<strong>и</strong>х коліс перев<strong>и</strong>щував<br />

2,5 м. Перші колісні трактор<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> вкрай недосконал<strong>и</strong>м<strong>и</strong>, зокрема мал<strong>и</strong><br />

занадто вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>й т<strong>и</strong>ск на ґрунт, тому провідна амер<strong>и</strong>канська фірма «Холт»<br />

налагод<strong>и</strong>ла в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво тракторів з гусен<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>м рушієм [4, с.398-399].<br />

У Франції у 1938 р. було в<strong>и</strong>пущено усього 1750 шт. тракторів, але вже у<br />

1955 р. французькою пром<strong>и</strong>словістю в<strong>и</strong>готовлено 65000 тракторів. Серед<br />

фірм, що в<strong>и</strong>пускал<strong>и</strong> подібну техніку можна відзнач<strong>и</strong>т<strong>и</strong> такі: «Вандевер»,<br />

«Сосьєте Франсез», «Вієрзон», «С<strong>и</strong>фт», «Чемпіон». Ці фірм<strong>и</strong> на той час<br />

в<strong>и</strong>пускал<strong>и</strong> трактор<strong>и</strong> від 3 до 7 моделей та мод<strong>и</strong>фікацій потужністю від 14 – 16<br />

до 50 – 60 к.с [5, с.11-12].<br />

З початку 1950-х рр. ХХ століття у Англії існувал<strong>и</strong> завод<strong>и</strong>, що в<strong>и</strong>пускал<strong>и</strong><br />

трактор<strong>и</strong> так<strong>и</strong>х фірм, як: «Масей Гарріс Фергюсон», «Форд мотор компані»,<br />

«Мак-Кормік Інтернешнл», «Девід Браун» тощо, а також підпр<strong>и</strong>ємства, що<br />

в<strong>и</strong>пускал<strong>и</strong> дв<strong>и</strong>гун<strong>и</strong> для сільськогосподарської технік<strong>и</strong> «Стандарт» та<br />

«Перкінс». Тракторна пром<strong>и</strong>словість Англії в<strong>и</strong>готовляла на той час 110 –<br />

140 т<strong>и</strong>с. сільськогосподарськ<strong>и</strong>х тракторів на рік (до цієї кількості не увійшл<strong>и</strong><br />

малогабар<strong>и</strong>тні трактор<strong>и</strong> потужністю менше 10 к.с.). На першу полов<strong>и</strong>ну<br />

1955 р. в<strong>и</strong>пущено пр<strong>и</strong>бл<strong>и</strong>зно 78 т<strong>и</strong>сяч тракторів. У Англії переважало тоді<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво колісн<strong>и</strong>х тракторів. 70 – 80% колісн<strong>и</strong>х і 50 – 75% гусен<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х<br />

тракторів, що в<strong>и</strong>готовляла ця країна, ішло на експорт. На той час у Англії<br />

налічувал<strong>и</strong> 107 різноманітн<strong>и</strong>х моделей та мод<strong>и</strong>фікацій тракторів [6, с.3-8].<br />

54

У 1956 р. на Лейпц<strong>и</strong>гській весняній ярмарці було продемонстровано<br />

значну кількість сільськогосподарськ<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н різн<strong>и</strong>х фірм Германської<br />

Демократ<strong>и</strong>чної Республік<strong>и</strong>, зокрема: «Ланц», «Клаас», «Ганомаг»,<br />

«Мерседес-Бенц», «Бауть», «Хардер», «Дейтц», «Р<strong>и</strong>тшар», «Нормаг»,<br />

«Фендт», «Альгайер» тощо. За 1955 р. пром<strong>и</strong>словістю Німечч<strong>и</strong>н<strong>и</strong> було<br />

в<strong>и</strong>готовлено і поставлено маш<strong>и</strong>нно-тракторн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> станціям<strong>и</strong> 3866 тракторів та<br />

1004 зернозб<strong>и</strong>ральн<strong>и</strong>х комбайнів [7, с. 3-4].<br />

Історія тракторобудування в Україні є невід’ємною част<strong>и</strong>ною<br />

сільгоспамаш<strong>и</strong>нобудування на тер<strong>и</strong>торії кол<strong>и</strong>шньої Російської імперії та<br />

Радянського союзу. Воно бере свій початок ще з ХVIII століття. У 1791 р.<br />

механік І. П. Кулібін в<strong>и</strong>найшов тр<strong>и</strong>колісну «коляску-самокатку» з двома<br />

ведуч<strong>и</strong>м<strong>и</strong> та одн<strong>и</strong>м напрямн<strong>и</strong>м колесом. Навіть тут було в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стано н<strong>и</strong>зку<br />

механізмів та пр<strong>и</strong>строїв, що зустрічаються у сучасному тракторі: коробка<br />

змін<strong>и</strong> передач, рол<strong>и</strong>кові підш<strong>и</strong>пн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, гальма, махов<strong>и</strong>к тощо. Згодом, у 1837 р.<br />

Д. А. Загряжськ<strong>и</strong>й створ<strong>и</strong>в рушій, що пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пово відрізнявся від коліс.<br />

Вважається, що саме він являє собою попередн<strong>и</strong>ка гусен<strong>и</strong>чного рушія [8, с. 9;<br />

9, с. 9].<br />

Тракторобудування на тер<strong>и</strong>торії Російської імперії набуває пош<strong>и</strong>рення у<br />

серед<strong>и</strong>ні ХІХ століття і пов’язано це з ім’ям Федора Абрамов<strong>и</strong>ча Блінова,<br />

як<strong>и</strong>й у 1879 р. запатентував, а у 1888 р. побудував перш<strong>и</strong>й у світі трактор з<br />

металев<strong>и</strong>м<strong>и</strong> гусен<strong>и</strong>цям<strong>и</strong>, кожна з як<strong>и</strong>х рухалась за допомогою окремої<br />

парової маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>. Потужність цього трактора була достатньою для робот<strong>и</strong> з<br />

кількома плугам<strong>и</strong>. Потужність дв<strong>и</strong>гунів трактора 10 – 12 к.с. пр<strong>и</strong> 40 об/хв,<br />

шв<strong>и</strong>дкість – до 3 верств на хв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ну [10, с. 10-13].<br />

До появ<strong>и</strong> трактора Блінова у сільському господарстві бул<strong>и</strong> локомобілі,<br />

але можл<strong>и</strong>вість їх в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання була тільк<strong>и</strong> у заможн<strong>и</strong>х поміщ<strong>и</strong>ків, оскільк<strong>и</strong><br />

вон<strong>и</strong> дорого коштувал<strong>и</strong>. Дешевше на той час було в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуват<strong>и</strong> ручну<br />

робочу с<strong>и</strong>лу. Проте згодом механізація на селі відбувалася більш акт<strong>и</strong>вно.<br />

З’яв<strong>и</strong>вся автоплуг Штока. Унаслідок розв<strong>и</strong>тку сільського господарства у<br />

Російській імперії, через реформу початку ХХ століття збільш<strong>и</strong>лась кількість<br />

заможн<strong>и</strong>х господарств, що пр<strong>и</strong>звело до розв<strong>и</strong>тку в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва технік<strong>и</strong> та<br />

зменшення її вартості. Цього часу було доволі пош<strong>и</strong>рено увезення тракторів<br />

з-за кордону, яке поступово зменшувалося з появою власн<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств з<br />

в<strong>и</strong>роблення технік<strong>и</strong> [1, с. 55-60].<br />

На початку ХХ століття Україна стала головн<strong>и</strong>м регіоном<br />

сільськогосподарського маш<strong>и</strong>нобудування всієї країн<strong>и</strong>. У 1913 р. було в<strong>и</strong>пущено<br />

на російськ<strong>и</strong>й р<strong>и</strong>нок землеробськ<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н на суму 60508 т<strong>и</strong>сяч карбованців,<br />

з як<strong>и</strong>х Україна дала понад п’ятдесят відсотків усього в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва.<br />

Однак, рівень тогочасної технік<strong>и</strong>, що в<strong>и</strong>роблялась у державі, був н<strong>и</strong>зьк<strong>и</strong>м. Це<br />

зумовлено т<strong>и</strong>м, що на той час в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувал<strong>и</strong> в основному ручну працю,<br />

матеріал<strong>и</strong> не надто в<strong>и</strong>сокої якості. Крім того бул<strong>и</strong> в<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>м<strong>и</strong> цін<strong>и</strong> на транспо-<br />

55

ртні в<strong>и</strong>трат<strong>и</strong>, н<strong>и</strong>зьк<strong>и</strong>й рівень в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання дв<strong>и</strong>гунів, верстатів та іншого обладнання,<br />

а також недостатня кваліфікація робітн<strong>и</strong>ків. [11, с.83-84].<br />

Перші трактор<strong>и</strong> почал<strong>и</strong> в<strong>и</strong>роблят<strong>и</strong> невел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>м<strong>и</strong> серіям<strong>и</strong> після Першої світової<br />

та громадянської війн. Однак, ще до цього, в Україні було розпочато<br />

роботу над створенням дешевого та простого за будовою трактора «Запорожець»,<br />

що розрахован<strong>и</strong>й на одноосібне господарство. У 1914 р. на заводі<br />

сільськогосподарськ<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н А. Я. Копа створена спрощена конструкція<br />

такого трактора, але з початком війн<strong>и</strong> завод пр<strong>и</strong>п<strong>и</strong>н<strong>и</strong>в роботу над маш<strong>и</strong>ною.<br />

Л<strong>и</strong>ше у 1923 р. перша партія тракторів «Запорожець» була в<strong>и</strong>пущена заводом<br />

у К<strong>и</strong>чкасі, згодом такі трактор<strong>и</strong> в<strong>и</strong>пускав завод «Красн<strong>и</strong>й прогрес» у м. Вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>й<br />

Токмак. Усього було в<strong>и</strong>пущено бл<strong>и</strong>зько 500 тракторів [11, с. 81-85].<br />

Історія тракторобудування у м. Харкові бере свій початок з Харківського<br />

паровозобудівного заводу (ХПЗ) імені Комінтерна. Саме тут у 1924 р. розпочато<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво тракторів на гусен<strong>и</strong>чному ходу «Комунар». Протот<strong>и</strong>пом<br />

його був німецьк<strong>и</strong>й трактор «Hanomag». «Комунар» був на той час найпотужніш<strong>и</strong>м<br />

трактором з т<strong>и</strong>х, що в<strong>и</strong>готовлял<strong>и</strong>сь тоді на тер<strong>и</strong>торії СРСР. За потужністю<br />

та якістю він не поступався кращ<strong>и</strong>м тракторам США. Цей трактор<br />

мав чот<strong>и</strong>р<strong>и</strong>тактн<strong>и</strong>й карбюраторн<strong>и</strong>й (карбюратор т<strong>и</strong>пу «Зеніт») дв<strong>и</strong>гун автомобільного<br />

т<strong>и</strong>пу, вага цього трактора – 8,5 тон, макс<strong>и</strong>мальна шв<strong>и</strong>дкість –<br />

15,2 км/год. «Комунар» був перш<strong>и</strong>м зразком гусен<strong>и</strong>чної технік<strong>и</strong>, що в<strong>и</strong>готовлялась<br />

на ХПЗ ім. Комінтерну, в<strong>и</strong>пускався у трьох варіантах – з дв<strong>и</strong>гуном на<br />

гасі потужністю 50 к.с. і на бенз<strong>и</strong>ні потужністю 75 к.с та 90 к.с. [12, с. 73-74;<br />

13, с. 46, 76, 114].<br />

Раніше певн<strong>и</strong>х успіхів у тракторобудуванні досяг завод сільськогосподарськ<strong>и</strong>х<br />

маш<strong>и</strong>н «Луч» товар<strong>и</strong>ства Классен, Фрезе і Дік у селі Барвенково<br />

Харківської губернії. Тут побудовано колісн<strong>и</strong>й трактор з дв<strong>и</strong>гуном 15 к.с. і<br />

автоплуг, які дос<strong>и</strong>ть успішно працювал<strong>и</strong> на полях місцев<strong>и</strong>х землевласн<strong>и</strong>ків<br />

[11, с. 85].<br />

З 1925 р. політ<strong>и</strong>ка радянської держав<strong>и</strong> передбачала перехід пром<strong>и</strong>словості<br />

на індустріальн<strong>и</strong>й розв<strong>и</strong>ток. Одн<strong>и</strong>м із ц<strong>и</strong>х напрямків стало будівн<strong>и</strong>цтво<br />

тракторн<strong>и</strong>х заводів з метою забезпечення сільського господарства новою<br />

технікою, оскільк<strong>и</strong> у зв’язку з колект<strong>и</strong>візацією в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кла потреба у обробці<br />

вел<strong>и</strong>кої площі земель. З переходом радянського суспільства до індустріального<br />

способу господарювання, у 1930-х роках здійснено ряд відповідн<strong>и</strong>х заходів,<br />

які докорінно змін<strong>и</strong>л<strong>и</strong> соціально-економічні віднос<strong>и</strong>н<strong>и</strong> у державі. Почало<br />

розв<strong>и</strong>ват<strong>и</strong>сь сільськогосподарське маш<strong>и</strong>нобудування, зріс поп<strong>и</strong>т на в<strong>и</strong>сокопродукт<strong>и</strong>вну<br />

та потужну агротехніку. Це, у свою чергу, впл<strong>и</strong>нуло на<br />

змін<strong>и</strong> у номенклатурі в<strong>и</strong>робів тракторобудівн<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств на бік нарощування<br />

н<strong>и</strong>м<strong>и</strong> в<strong>и</strong>пуску маш<strong>и</strong>н та агрегатів більш складн<strong>и</strong>х конструкцій та за<br />

більш досконал<strong>и</strong>м<strong>и</strong> технологіям<strong>и</strong>. В результаті об’єкт<strong>и</strong>вно в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кло п<strong>и</strong>тання<br />

створення с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> науково-технічного забезпечення пром<strong>и</strong>словості із в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва<br />

сільськогосподарської технік<strong>и</strong>. У 1930-х роках роль провідн<strong>и</strong>х органі-<br />

56

зацій у цьому п<strong>и</strong>танні відігравал<strong>и</strong> спеціалізовані академічні науково-дослідні<br />

установ<strong>и</strong> і наукові підрозділ<strong>и</strong> в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладів з комплексної механізації<br />

та електр<strong>и</strong>фікації сільського господарства. Між т<strong>и</strong>м, заход<strong>и</strong> уряду з<br />

централізації управління економікою, які передбачал<strong>и</strong> запровадження єд<strong>и</strong>ної<br />

науково-технічної політ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> у всіх пром<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>х галузях, у тому ч<strong>и</strong>слі й у<br />

сільгоспмаш<strong>и</strong>нобудуванні, міст<strong>и</strong>л<strong>и</strong> у собі крок<strong>и</strong> у бік створення власне галузев<strong>и</strong>х<br />

науково-дослідн<strong>и</strong>х та проектно-технологічн<strong>и</strong>х установ. Так<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном,<br />

до початку 1940-х років сфера в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва аграрної технік<strong>и</strong> набула всі необхідні<br />

ознак<strong>и</strong> галузі – вел<strong>и</strong>кі пром<strong>и</strong>слові потужності, власну с<strong>и</strong>стему управління<br />

науково-технічн<strong>и</strong>м розв<strong>и</strong>тком та необхідні вузько спеціалізовані підгалузеві<br />

структур<strong>и</strong> (як напр<strong>и</strong>клад – сільськогосподарське дв<strong>и</strong>гунобудування)<br />

[14, с. 3; 15, с. 156-157].<br />

У 1923 р. почал<strong>и</strong> складат<strong>и</strong> колісні трактор<strong>и</strong> завод<strong>и</strong> – Коломенськ<strong>и</strong>й<br />

маш<strong>и</strong>нобудівн<strong>и</strong>й та «Красн<strong>и</strong>й прогрес» у Запоріжжі. У 1923-1924 рр. у<br />

одному з цехів марксштадтського заводу «Відродження» бул<strong>и</strong> створені<br />

дослідні зразк<strong>и</strong> трактора «Гном». Тоді ж зб<strong>и</strong>рал<strong>и</strong> перші трактор<strong>и</strong> завод<strong>и</strong> –<br />

Пут<strong>и</strong>лівськ<strong>и</strong>й, Харківськ<strong>и</strong>й паровозобудівн<strong>и</strong>й та сільськогосподарського<br />

маш<strong>и</strong>нобудування у Брянську. Однак масове в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво налагод<strong>и</strong>т<strong>и</strong> на той<br />

час так і не вдалося, оскільк<strong>и</strong> не в<strong>и</strong>стачало коштів, кадрів, а головне,<br />

тракторобудування намагал<strong>и</strong>ся організуват<strong>и</strong> як побічне в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво на<br />

підпр<strong>и</strong>ємствах загального маш<strong>и</strong>нобудування. Останнє роб<strong>и</strong>ло неможл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>м<br />

багатосерійн<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>пуск маш<strong>и</strong>н. У 1928 – 1929 рр. у країні було в<strong>и</strong>пущено<br />

л<strong>и</strong>ше 4553 трактора, а з-за кордону ввезено 35 806 маш<strong>и</strong>н. Так<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном,<br />

з’яв<strong>и</strong>лася гостра потреба у будівн<strong>и</strong>цтві власн<strong>и</strong>х тракторн<strong>и</strong>х заводів та<br />

в<strong>и</strong>ділення тракторобудування у окрему галузь сільськогосподарського<br />

маш<strong>и</strong>нобудування [16, с. 6-7].<br />

З появою нової сільськогосподарської технік<strong>и</strong> в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кла потреба її обслуговування.<br />

1928 р. з’яв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь майстерні, які забезпечувал<strong>и</strong> ремонтування маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong><br />

у польов<strong>и</strong>х умовах, а також дозволял<strong>и</strong> в<strong>и</strong>конуват<strong>и</strong> їх технічн<strong>и</strong>й огляд.<br />

Уже в 1930 р. було сконструйовано пересувну майстерню з площею обслуговування<br />

8000 – 10000 га. Також установлено, що на той час бул<strong>и</strong> і польові<br />

майстерні, які вміщал<strong>и</strong> два трактор<strong>и</strong> СТЗ і являл<strong>и</strong> собою навіс, стінк<strong>и</strong> і дах<br />

якого бул<strong>и</strong> обтягнуті матрацам<strong>и</strong>, які в свою чергу наб<strong>и</strong>вал<strong>и</strong>ся соломою. Стовп<strong>и</strong><br />

для побудов<strong>и</strong> навісу вкопувал<strong>и</strong>сь у землю. Для здійснення ремонту ч<strong>и</strong><br />

огляду трактора в майстерні знаход<strong>и</strong>лась оглядова яма, на якій встановлювалась<br />

маш<strong>и</strong>на, яка ремонтувалась [17, с. 73].<br />

У 1929 р. перші тр<strong>и</strong> гусен<strong>и</strong>чні трактор<strong>и</strong> склал<strong>и</strong> робітн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> Обухівського<br />

заводу. 1930 р. в тракторному відділові ХПЗ під керівн<strong>и</strong>цтвом Н.Г. Зубарєва<br />

почалось проектування більш досконалого та потужнішого, ніж «Комунар»,<br />

трактора « Комінтерн». У 1931 р. було в<strong>и</strong>готовлено тр<strong>и</strong> дослідні зразк<strong>и</strong> цього<br />

трактора потужністю 100 к.с., а у серійному в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтві в<strong>и</strong>готовлено 920<br />

тракторів. Трактор «Комінтерн» – це потужна шв<strong>и</strong>дкохідна гусен<strong>и</strong>чна ма-<br />

57

ш<strong>и</strong>на, що пр<strong>и</strong>значена для різноманітн<strong>и</strong>х важк<strong>и</strong>х сільськогосподарськ<strong>и</strong>х та<br />

транспортн<strong>и</strong>х робіт. Його в<strong>и</strong>значальні характер<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>к<strong>и</strong> – мал<strong>и</strong>й т<strong>и</strong>ск на ґрунт<br />

та в<strong>и</strong>сока прохідність (подолання неміцн<strong>и</strong>х ґрунтів, бездоріжжя, гл<strong>и</strong>бокого<br />

снігу, мілководн<strong>и</strong>х річок і т. ін.). До серії трактор пішов з дв<strong>и</strong>гуном 120 к.с., у<br />

якості пального в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувався бенз<strong>и</strong>н [12, с. 76-77].<br />

Восен<strong>и</strong> 1929 р. В<strong>и</strong>ща Рада народного господарства СРСР ухвал<strong>и</strong>ла<br />

рішення щодо будівн<strong>и</strong>цтва одного з провідн<strong>и</strong>х тракторн<strong>и</strong>х заводів Україн<strong>и</strong> –<br />

Харківського тракторного заводу (ХТЗ).З 1931 р. у м. Харкові поч<strong>и</strong>налось<br />

будівн<strong>и</strong>цтво спеціалізованого тракторного заводу, до цього бул<strong>и</strong> л<strong>и</strong>ше цех<strong>и</strong>,<br />

що в<strong>и</strong>роблял<strong>и</strong> трактор<strong>и</strong>, але цього було замало, оскільк<strong>и</strong> в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво<br />

тракторів – це справа, що потребує вел<strong>и</strong>кої кількості допоміжн<strong>и</strong>х структур,<br />

зокрема так<strong>и</strong>х як: цех дослідного в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва, ремонтно-механічн<strong>и</strong>й,<br />

л<strong>и</strong>варн<strong>и</strong>й, ковальськ<strong>и</strong>й тощо. ХТЗ був здан<strong>и</strong>й у експлуатацію в 1931 р.<br />

Програмою на 1931 – 1932 рр. було заплановано повне в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання<br />

потужності заводу. На перш<strong>и</strong>й квартал робот<strong>и</strong> заводу (жовтень – грудень<br />

1931 р. встановлено завдання – в<strong>и</strong>пуст<strong>и</strong>т<strong>и</strong> 1300 тракторів, пр<strong>и</strong> цьому за<br />

перш<strong>и</strong>й місяць кварталу – л<strong>и</strong>ше 50 тракторів [3, с. 34; 18, с. 3].<br />

На той час одне з провідн<strong>и</strong>х місць у маш<strong>и</strong>нобудівній пром<strong>и</strong>словості<br />

посідає тракторобудування, обсяг якого станов<strong>и</strong>в 12% всієї продукції<br />

маш<strong>и</strong>нобудування Україн<strong>и</strong>. Колект<strong>и</strong>в ХТЗ, що в<strong>и</strong>готов<strong>и</strong>в у 1931 р. свій<br />

перш<strong>и</strong>й трактор, уже у наступному році в<strong>и</strong>пуст<strong>и</strong>в на поля країн<strong>и</strong> 16 т<strong>и</strong>сяч<br />

тракторів власної марк<strong>и</strong>, в 1934 р. – 40400 тракторів [2, с. 8].<br />

Перш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> з конвеєра ХТЗ зійшл<strong>и</strong> трактор<strong>и</strong> СХТЗ-15-30. Це бул<strong>и</strong> колісні<br />

маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, що працювал<strong>и</strong> на гасі, потужність дв<strong>и</strong>гуна – 30 к.с., так<strong>и</strong>й трактор<br />

міг тягнут<strong>и</strong> тільк<strong>и</strong> тр<strong>и</strong>корпусн<strong>и</strong>й плуг із шв<strong>и</strong>дкістю не більше, ніж 3,5 км/год.<br />

Це був найбільш універсальн<strong>и</strong>й на той час радянськ<strong>и</strong>й трактор, беруч<strong>и</strong> до<br />

уваг<strong>и</strong> те, що трактор<strong>и</strong> «Універсал-1», «Універсал-2» Пут<strong>и</strong>лівського заводу<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуват<strong>и</strong> в оранці було нераціонально. У 1935 р. ХТЗ в<strong>и</strong>пуст<strong>и</strong>в перші<br />

колісно-балонні трактор<strong>и</strong>-тягачі, а з 1937 р. було розпочато в<strong>и</strong>пуск<br />

гусен<strong>и</strong>чного трактора СХТЗ-НАТІ-ІТА, продукт<strong>и</strong>вність якого була в два раз<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>ще, ніж у колісного. Цей трактор був розроблен<strong>и</strong>й у період з 1931 по<br />

1936 рок<strong>и</strong>. Харківськ<strong>и</strong>м і Сталінградськ<strong>и</strong>м тракторн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> заводам<strong>и</strong>, разом з<br />

науково-дослідн<strong>и</strong>м інст<strong>и</strong>тутом НАТІ (м. Москва). СХТЗ-НАТІ-ІТА мав<br />

чот<strong>и</strong>р<strong>и</strong>тактн<strong>и</strong>й гасов<strong>и</strong>й дв<strong>и</strong>гун ІМА водяного охолодження потужністю<br />

52 к.с. До колісн<strong>и</strong>х тракторів, що в<strong>и</strong>робляв ХТЗ, належал<strong>и</strong> також ті, що<br />

в<strong>и</strong>пускал<strong>и</strong>ся протягом 1934 – 1935 рр. Це бул<strong>и</strong> дослідні зразк<strong>и</strong> тракторів Д-5.<br />

Протягом же 1935 – 1936 рр. підпр<strong>и</strong>ємство опанувало першу в Радянському<br />

союзі серію тракторів з д<strong>и</strong>зель-моторам<strong>и</strong> Д-6 власної конструкції. Ці маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>,<br />

як<strong>и</strong>х було в<strong>и</strong>пущено бл<strong>и</strong>зько 250 штук, добре зарекомендувал<strong>и</strong> себе в різн<strong>и</strong>х<br />

галузях народного господарства. Напр<strong>и</strong>кінці 1938 р. на ХТЗ розпочато в<strong>и</strong>пуск<br />

газогенераторн<strong>и</strong>х тракторів ХТЗ - Т2Г, які було розроблено на базі газового<br />

трактора СТЗ-НАТІ-ІТА. В<strong>и</strong>пуск цього т<strong>и</strong>пу тракторів тр<strong>и</strong>вав до 1941 р. За<br />

58

цей період було в<strong>и</strong>пущено 16 т<strong>и</strong>сяч маш<strong>и</strong>н. Трактор працював на дерев<strong>и</strong>ні,<br />

мав потужність 45 к.с., важ<strong>и</strong>в 5850 кг, мав чот<strong>и</strong>р<strong>и</strong> передачі уперед та одну<br />

назад [15, с. 55; 3, с. 243].<br />

Станом на 1940 р. ХТЗ являв собою гігант тракторобудування, що його<br />

було оснащено за останнім словом технік<strong>и</strong>. Він в<strong>и</strong>пускав за рік 40 т<strong>и</strong>сяч<br />

гусен<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х тракторів, серед як<strong>и</strong>х 10 т<strong>и</strong>сяч газогенераторн<strong>и</strong>х, він мав<br />

збагат<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ся новою базою сталевого л<strong>и</strong>тва. Однойменн<strong>и</strong>й цех на той час уже<br />

в<strong>и</strong>плавляв у своїх електропечах понад 90 т<strong>и</strong>сяч тонн л<strong>и</strong>тва на рік [15, с. 55].<br />

Однак надалі відбул<strong>и</strong>ся події, що суттєво змін<strong>и</strong>л<strong>и</strong> хід робот<strong>и</strong> заводу. Ще<br />

в червні 1941 р. за рішенням керівн<strong>и</strong>цтва було евакуйовано на<br />

Сталінградськ<strong>и</strong>й (зараз Волгоградськ<strong>и</strong>й) тракторн<strong>и</strong>й завод декілька цехів<br />

ХТЗ. На основі цього обладнання було організовано шість нов<strong>и</strong>х цехів. А з 18<br />

вересня по 20 жовтня провод<strong>и</strong>лась евакуація всього заводу. Вона<br />

провод<strong>и</strong>лась за в<strong>и</strong>значен<strong>и</strong>м планом, цілодобово [16, с. 110].<br />

Після війн<strong>и</strong> було відновлено зруйнован<strong>и</strong>й ХТЗ. Пр<strong>и</strong> цьому вел<strong>и</strong>ку<br />

кількість верстатів і обладнання надал<strong>и</strong> Московськ<strong>и</strong>й та Горьківськ<strong>и</strong>й<br />

автомобільні завод<strong>и</strong>, ці ж завод<strong>и</strong> направ<strong>и</strong>л<strong>и</strong> до Харкова інженерно-технічн<strong>и</strong>й<br />

персонал [19, с. 244].<br />

Після звільнення у 1943 р. Харкова від фаш<strong>и</strong>стськ<strong>и</strong>х окупантів віднов<strong>и</strong>в<br />

серійне в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво молотарок завод «Серп і молот», налагод<strong>и</strong>л<strong>и</strong> в<strong>и</strong>пуск<br />

продукції харківські завод<strong>и</strong> транспортного маш<strong>и</strong>нобудування,<br />

електромеханічн<strong>и</strong>й та інші. За четверту п’ят<strong>и</strong>річку (1946 – 1950 рр.)<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво тракторів порівняно з 1940 р. подвоїлося. Загальн<strong>и</strong>й рівень<br />

маш<strong>и</strong>нобудівної пром<strong>и</strong>словості в Україні у 1950 р. на 50% перев<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>в<br />

довоєнн<strong>и</strong>й. У цьому є в<strong>и</strong>значна заслуга ХТЗ, що за післявоєнні рок<strong>и</strong> збільш<strong>и</strong>в<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чу потужність. Вже у л<strong>и</strong>пні 1948 р. з заводівського конвеєра зійшов<br />

п’ятнадцят<strong>и</strong>т<strong>и</strong>сячн<strong>и</strong>й гусен<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й трактор «СХТЗ-НАТІ» післявоєнної<br />

конструкції. З 19 л<strong>и</strong>стопада 1949 р. завод почав в<strong>и</strong>роблят<strong>и</strong> нові д<strong>и</strong>зельні<br />

гусен<strong>и</strong>чні трактор<strong>и</strong> ДТ-54, що відзначал<strong>и</strong>ся найв<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> конструкт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> та<br />

експлуатаційн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> якостям<strong>и</strong> і більшою продукт<strong>и</strong>вністю. Уперше за історію<br />

ХТЗ перехід на в<strong>и</strong>пуск цього трактора було здійснено без зуп<strong>и</strong>нк<strong>и</strong> конвеєра.<br />

[2, с. 16; 20, с. 18].<br />

У 1951 р. Харківськ<strong>и</strong>м тракторн<strong>и</strong>м заводом був розроблен<strong>и</strong>й і в 1951 р.<br />

поставлен<strong>и</strong>й на в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво садово-городній трактор ХТЗ-7 з бенз<strong>и</strong>нов<strong>и</strong>м<br />

дв<strong>и</strong>гуном потужністю 12 к.с. і с<strong>и</strong>лою тяг<strong>и</strong> на крюці 0,6 тон. Згодом, у 1955 р.,<br />

ХТЗ освоює в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво тракторів ДТ-14 з одноц<strong>и</strong>ліндров<strong>и</strong>м д<strong>и</strong>зельн<strong>и</strong>м<br />

дв<strong>и</strong>гуном потужністю 14 к.с. За період з 1955 по 1958 рр. було в<strong>и</strong>пущено<br />

понад 46 т<strong>и</strong>сяч так<strong>и</strong>х тракторів. У 1960 р. в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво тракторів зросло до 88<br />

т<strong>и</strong>сяч фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х од<strong>и</strong>н<strong>и</strong>ць. Якщо порівнят<strong>и</strong> з 1950 р., то це буде пр<strong>и</strong>бл<strong>и</strong>зно в<br />

3,9 разів більше. Тракторн<strong>и</strong>й парк республік<strong>и</strong> станов<strong>и</strong>в 182, 4 т<strong>и</strong>сяч маш<strong>и</strong>н,<br />

або за вказані 10 років збільш<strong>и</strong>вся в 1,85 раз<strong>и</strong> [19, с. 246-248].<br />

59

С<strong>и</strong>туац<strong>и</strong>я з сільгоспмаш<strong>и</strong>нобудуванням погірш<strong>и</strong>лась у 80-ті рок<strong>и</strong>.<br />

Тракторне і сільськогосподарське маш<strong>и</strong>нобудування станов<strong>и</strong>ло у 1980 р.<br />

65%, а у 1988 р. – 62,5% загального обсягу (у порівнян<strong>и</strong>х цінах) продукції, що<br />

забезпечує агропром<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>й комплекс засобам<strong>и</strong> в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва. Хоча на той<br />

час існувало багато підпр<strong>и</strong>ємств, що займал<strong>и</strong> значне місце у<br />

сільськогосподарському маш<strong>и</strong>нобудуванні не л<strong>и</strong>ше Україн<strong>и</strong>, але і у<br />

всесоюзному маш<strong>и</strong>нобудуванні: «Дніпропетровськ<strong>и</strong>й комбайнов<strong>и</strong>й завод»,<br />

«Львівхісмсільгоспмаш», «Тернопільськ<strong>и</strong>й комбайнов<strong>и</strong>й завод»,<br />

«Харківтракторзапчаст<strong>и</strong>на» та інші. Однак, ці завод<strong>и</strong> в<strong>и</strong>готовлял<strong>и</strong> застарілу<br />

техніку, яка не могла цілков<strong>и</strong>то задовольн<strong>и</strong>т<strong>и</strong> тогочасні потреб<strong>и</strong> сільського<br />

господарства [21, с. 89-90].<br />

Крім того, існувала с<strong>и</strong>туація постійного не в<strong>и</strong>значення конкретн<strong>и</strong>х<br />

напрямків і обсягів сільськогосподарського в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва для кожного з<br />

загальносоюзн<strong>и</strong>х відомств маш<strong>и</strong>нобудування, і передусім його провідної<br />

складової – тракторобудування, що поступово пр<strong>и</strong>звело до зменшення<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва сільськогосподарської технік<strong>и</strong>, а з часом (враховуюч<strong>и</strong><br />

економічну та політ<strong>и</strong>чну с<strong>и</strong>туацію у країні) і до закр<strong>и</strong>ття заводів, що її<br />

в<strong>и</strong>роблял<strong>и</strong> [22, с. 140].<br />

Так<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном, проведен<strong>и</strong>й ст<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>й огляд фрагментів історії розв<strong>и</strong>тку<br />

вітч<strong>и</strong>зняного сільськогосподарського маш<strong>и</strong>нобудування, дає загальну уяву<br />

щодо вагомості внеску Україн<strong>и</strong> і, насамперед, Харківщ<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, як в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ка і<br />

постачальн<strong>и</strong>ка тракторів для всього Радянського союзу, а також щодо певн<strong>и</strong>х<br />

напрямів їх удосконалення.<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Лупаренко Г. В. Історія становлення тракторобудування на тер<strong>и</strong>торії<br />

Україн<strong>и</strong> в першій трет<strong>и</strong>ні ХХ століття: д<strong>и</strong>с. … канд. іст. наук: 07.00.07. / Лупаренко Гр<strong>и</strong>горій<br />

Волод<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ров<strong>и</strong>ч. – К., 2006. – 210 с. 2. Куюн О. Й. Маш<strong>и</strong>нобудування Україн<strong>и</strong> і внесок учен<strong>и</strong>х<br />

Академії наук УРСР у його розв<strong>и</strong>ток / О. Й. Куюн, В. Д. Гавр<strong>и</strong>лов. – К. : В<strong>и</strong>давн<strong>и</strong>цтво академії<br />

наук Української РСР, 1958. – 44 с. 3. Харківськ<strong>и</strong>й тракторн<strong>и</strong>й завод імені С. Орджонікідзе. (Сторінк<strong>и</strong><br />

історії) / [авт. тексту В.В. Бібл<strong>и</strong>к]. – Х. : Прапор, 2008. – 260 с. 4. Аптекарь М. Д. Истор<strong>и</strong>я<br />

<strong>и</strong>нженерной деятельност<strong>и</strong> / М. Д. Аптекарь, С. К. Рамазанов, Г. Е. Фрегер. – К. : Ар<strong>и</strong>стей, 2003. –<br />

568 с. 5. Тракторы <strong>и</strong> сельскохозяйственные маш<strong>и</strong>ны Франц<strong>и</strong><strong>и</strong> / [обзор состав<strong>и</strong>л <strong>и</strong>нж.<br />

И. С. Чурбанов]. – М. : ЦБТИ, 1958. – 104 с. 6. Тракторное <strong>и</strong> сельскохозяйственное маш<strong>и</strong>ностроен<strong>и</strong>е<br />

Англ<strong>и</strong><strong>и</strong> : кратк<strong>и</strong>й обзор / [ред. А. Дем<strong>и</strong>денко, П. Петров]. – М. : Центральное бюро<br />

техн<strong>и</strong>ческой <strong>и</strong>нформац<strong>и</strong><strong>и</strong>, 1956. – 144 с. 7. Тракторы <strong>и</strong> сельскохозяйственные маш<strong>и</strong>ны на Лейпц<strong>и</strong>гской<br />

<strong>и</strong> Венской ярмарках (Кратк<strong>и</strong>й обзор) / [сост. М. А. Пустыг<strong>и</strong>н]. – М. : Центральное бюро<br />

техн<strong>и</strong>ческой <strong>и</strong>нформац<strong>и</strong><strong>и</strong>, 1957. – 79 с. 8. Из <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> отечественного тракторостроен<strong>и</strong>я // Д<strong>и</strong>зель-курьер.<br />

– 2006. – №2. – С. 9. 9. Трактор конструкц<strong>и</strong><strong>и</strong> Ф. А. Бл<strong>и</strong>нова // Д<strong>и</strong>зель-курьер. –<br />

2006. – №2. – С. 9. 10. Исаев А. С. Создател<strong>и</strong> первых отечественных тракторов / А. С. Исаев. – М.<br />

: Знан<strong>и</strong>е, 1957. – 24 с. 11. Войтюк Д. Г. Зародження сільськогосподарського маш<strong>и</strong>нобудування в<br />

Україні / Д. Г. Войтюк, В. І. Кравчук, Г. І. Ж<strong>и</strong>волуп // Дослідження з історії технік<strong>и</strong>. – 2002. –<br />

В<strong>и</strong>п.2. – С. 81 – 86. 12. ХПЗ – Завод <strong>и</strong>мен<strong>и</strong> Малышева. 1895–1995. Краткая <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>я разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я /<br />

[А. В. Быстр<strong>и</strong>ченко, Е. И. Добровольск<strong>и</strong>й, А. П. Дроботенко <strong>и</strong> др.] – Х. : Прапор, 1995. – 792 с.<br />

13. Харьковское конструкторское бюро по маш<strong>и</strong>ностроен<strong>и</strong>ю <strong>и</strong>мен<strong>и</strong> А. А. Морозова /<br />

[А. И. Веретенн<strong>и</strong>ков, И. И. Рассказов, С. Н. Басок <strong>и</strong> др.] ; под общ. ред. М. Д. Бор<strong>и</strong>сюка. – Х. : РА<br />

«Ир<strong>и</strong>с», 1997. – 136 с. 14. Аннєнков І. О. Розв<strong>и</strong>ток сільськогосподарського маш<strong>и</strong>нобудування<br />

Україн<strong>и</strong> (п<strong>и</strong>тання період<strong>и</strong>зації) [Електронн<strong>и</strong>й ресурс] // Історія <strong>наук<strong>и</strong></strong> і графіст<strong>и</strong>ка. – 2009. –<br />

60

В<strong>и</strong>п. 1. 15. Вергунов В. А. Нар<strong>и</strong>с<strong>и</strong> історії аграрної <strong>наук<strong>и</strong></strong>, освіт<strong>и</strong> та технік<strong>и</strong> / В. А. Вергунов. – К. :<br />

Аграрна наука, 2006 – 492 с. 16. Род<strong>и</strong>онов В. А. Рожденный дважды: Очерк / В. А. Род<strong>и</strong>онов,<br />

П. Н. Анненков. – Х. : Прапор, 1981. – 343 с. 17.Вечурко С. І. Зародження та розв<strong>и</strong>ток мобільн<strong>и</strong>х<br />

засобів для обслуговування сільськогосподарської технік<strong>и</strong> // Історія освіт<strong>и</strong>, <strong>наук<strong>и</strong></strong> і технік<strong>и</strong> в<br />

Україні: матеріал<strong>и</strong> четвертої конференції молод<strong>и</strong>х учен<strong>и</strong>х та спеціалістів, (К<strong>и</strong>їв – Харків, 29<br />

січня 2008 р.) / УААН, ДНСГБ, Центр історії аграрної <strong>наук<strong>и</strong></strong>, Інст<strong>и</strong>тут росл<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>цтва ім.<br />

В. Я. Юр’єва УААН – К. : 2008. – С. 72 – 74. 18. Очерк <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я Харьковского тракторного<br />

завода <strong>и</strong>мен<strong>и</strong> Орджон<strong>и</strong>к<strong>и</strong>дзе (1931 – 1961) / [В. Г. Лысенко, А. И. Эпштейн, Н. П. Ч<strong>и</strong>рков <strong>и</strong><br />

др.] ; под ред. Е. А. К<strong>и</strong>ян. – Х.: Харьковское кн<strong>и</strong>жное <strong>и</strong>здательство, 1962. – 297 с. 19. Сільське<br />

господарство Україн<strong>и</strong> – від м<strong>и</strong>нулого до сьогодення: у 4-х т. Т.2 : від становлення земельн<strong>и</strong>х<br />

віднос<strong>и</strong>н до комплексної механізації в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва / [М. В. Зубець, В. І. Власов, І. В. Годунов <strong>и</strong><br />

др.] – К. : Аграрна наука, 2005. – 280 с. 20. Харьковск<strong>и</strong>й тракторный завод <strong>и</strong>м. С. Орджон<strong>и</strong>к<strong>и</strong>дзе.<br />

Музей рабочей славы. Путевод<strong>и</strong>тель / [авт. текста В. Ф. Заремба]. – Х. : Прапор, 1976. – 31 с. 21.<br />

Аннєнков І. О. Загальна характер<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>ка в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва сільськогосподарськ<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н в Україні у<br />

80-і рок<strong>и</strong> ХХ ст. / І. О. Аннєнков // матеріал<strong>и</strong> 3-ї Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні<br />

п<strong>и</strong>тання історії технік<strong>и</strong>», (К<strong>и</strong>їв, 21-22 жовтня 2004 р.) – К. : ПП «ЕКМО», 2004. – С. 88–93. 22.<br />

Аннєнков І. О. Структура галузі сільськогосподарського маш<strong>и</strong>нобудування в Україні у 1980-ті<br />

рок<strong>и</strong> / І. О. Аннєнков // матеріал<strong>и</strong> 5-ї Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні п<strong>и</strong>тання<br />

історії технік<strong>и</strong>», (К<strong>и</strong>їв, 19-20 жовтня 2006 р.). – К. : ПП «ЕКМО», 2006. – С. 139–141.<br />

УДК 621.181<br />

Надійшла до редколегії 10. 06. 09<br />

О. В. ЄФІМОВ, д-р. техн. наук, поф.; Л. І. ТЮТЮНИК, канд. техн. наук;<br />

Л. А. ІВАНОВА, <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>»<br />

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СЕРТИФІКАЦІЇ ЕНЕРГОМАШИНО-<br />

БУДІВНОЇ ПРОДУКЦІЇ В РЯДІ ПРОМИСЛОВО-<br />

РОЗВИНУТИХ КРАЇН ТА ЇЇ ПЕРСПЕКТИВИ В УКРАЇНІ<br />

Розглянуті історія розв<strong>и</strong>тку серт<strong>и</strong>фікації енергомаш<strong>и</strong>нобудівної продукції, статус та її<br />

особл<strong>и</strong>вості в ряді пром<strong>и</strong>слово-розв<strong>и</strong>нут<strong>и</strong>х країн. Проведенo аналіз та оцінено перспект<strong>и</strong>в<strong>и</strong><br />

розв<strong>и</strong>тку серт<strong>и</strong>фікації енергет<strong>и</strong>чного обладнання в Україні.<br />

Considered history of development of certification of power machine-building products, status and its<br />

features in a number of the industrially-developed countries. The analys prospects of development of<br />

certification of power equipment in Ukraine is conducted.<br />

Ідея серт<strong>и</strong>фікації і загальне її поняття відомі давно. З давніх пір<br />

клеймування продукції в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ком було підтвердженням її в<strong>и</strong>сокої якості.<br />

Запевнення продавця покупцю щодо якості продукції бул<strong>и</strong> першою і найбільш<br />

простою формою того, що зараз наз<strong>и</strong>вається серт<strong>и</strong>фікацією [1, с. 79].<br />

Серт<strong>и</strong>фікація тісно пов'язана із стандарт<strong>и</strong>зацією. Кол<strong>и</strong> в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>к продукції<br />

вперше почав стверджуват<strong>и</strong>, що вона відповідає в<strong>и</strong>могам загальнопр<strong>и</strong>йнятого<br />

стандарту, це означало, що вже зарод<strong>и</strong>лася перв<strong>и</strong>нна норма серт<strong>и</strong>фікації.<br />

Клеймування продукції, в<strong>и</strong>дача логот<strong>и</strong>пу торгової марк<strong>и</strong> або серт<strong>и</strong>фікату для<br />

підтвердження відповідності стандартам – все це вход<strong>и</strong>ть в загальне поняття<br />

серт<strong>и</strong>фікації.<br />

61

З розв<strong>и</strong>тком <strong>наук<strong>и</strong></strong> і технік<strong>и</strong>, зовнішньоторговельн<strong>и</strong>х і економічн<strong>и</strong>х віднос<strong>и</strong>н,<br />

з'яв<strong>и</strong>лася необхідність проведення так<strong>и</strong>х об'єкт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>пробувань<br />

в<strong>и</strong>робів, що в<strong>и</strong>готовляються, які бул<strong>и</strong> б незалежні як від в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ка, так і<br />

спож<strong>и</strong>вача продукції, тобто, в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кла необхідність проведення в<strong>и</strong>пробувань<br />

третьою стороною, що гарантувало б відповідність в<strong>и</strong>робів конкретн<strong>и</strong>м в<strong>и</strong>могам<br />

якості. Так з'яв<strong>и</strong>лася серт<strong>и</strong>фікація в сучасному розумінні цього слова<br />

[1, с.79].<br />

В дан<strong>и</strong>й час серт<strong>и</strong>фікація стала одн<strong>и</strong>м з найважл<strong>и</strong>віш<strong>и</strong>х механізмів<br />

управління якістю, як<strong>и</strong>й дає можл<strong>и</strong>вість об'єкт<strong>и</strong>вно оцінюват<strong>и</strong> продукцію,<br />

надават<strong>и</strong> спож<strong>и</strong>вачу підтвердження її безпек<strong>и</strong>, забезпечуват<strong>и</strong> контроль за<br />

відповідністю продукції в<strong>и</strong>могам екологічної ч<strong>и</strong>стот<strong>и</strong>, а також підв<strong>и</strong>щуват<strong>и</strong> її<br />

конкурентоспроможність.<br />

Існуючі в сучасному в<strong>и</strong>гляді с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> національної серт<strong>и</strong>фікації зарод<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся<br />

в пром<strong>и</strong>слово-розв<strong>и</strong>нен<strong>и</strong>х країнах в 20-30 рок<strong>и</strong> ХХ сторіччя, а ш<strong>и</strong>рокого<br />

пош<strong>и</strong>рення вон<strong>и</strong> набул<strong>и</strong> вже в 60-і рок<strong>и</strong> ХХ сторіччя. Пр<strong>и</strong>чому в багатьох<br />

країнах одночасно діял<strong>и</strong> декілька національн<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>стем серт<strong>и</strong>фікації, які у<br />

ряді в<strong>и</strong>падків дублювал<strong>и</strong> од<strong>и</strong>н одного [1, с. 79; 2, с. 41–69].<br />

Статус національн<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>стем серт<strong>и</strong>фікації залеж<strong>и</strong>ть від того, ч<strong>и</strong><br />

з’являються стандарт<strong>и</strong>, на відповідність як<strong>и</strong>м провод<strong>и</strong>ться серт<strong>и</strong>фікація, обов'язков<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

або добровільн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> до застосування. Останнім<strong>и</strong> рокам<strong>и</strong> в західноєвропейськ<strong>и</strong>х<br />

країнах бул<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>йняті різні закон<strong>и</strong> і технічні регламент<strong>и</strong>, що<br />

встановлюють обов'язкові в<strong>и</strong>мог<strong>и</strong> до конкретн<strong>и</strong>х груп продукції. Це обумов<strong>и</strong>ло<br />

необхідність обов'язкового підтвердження відповідності продукції ц<strong>и</strong>м<br />

в<strong>и</strong>могам спеціальн<strong>и</strong>м уповноважен<strong>и</strong>м національн<strong>и</strong>м органом.<br />

Необхідно відзнач<strong>и</strong>т<strong>и</strong>, що в області енергомаш<strong>и</strong>нобудування, національні<br />

с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> серт<strong>и</strong>фікації ш<strong>и</strong>роко пош<strong>и</strong>рені. Це пояснюється підв<strong>и</strong>щенням<br />

ролі якості енергомаш<strong>и</strong>нобудівної продукції як основного ч<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>ка, що в<strong>и</strong>значає<br />

її техногенну безпеку і конкурентоспроможність на р<strong>и</strong>нках збуту. Не<br />

можна не враховуват<strong>и</strong> також і те, що у ряді країн національні с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> серт<strong>и</strong>фікації<br />

енергет<strong>и</strong>чного устаткування створювал<strong>и</strong>ся для її конкурентоспроможності<br />

на р<strong>и</strong>нках збуту інш<strong>и</strong>х країн з метою збільшення її експорту.<br />

У 1920 році Німецьк<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут стандартів (DIN) заснував в Німечч<strong>и</strong>ні<br />

знак відповідності технічної продукції стандартам DIN, як<strong>и</strong>й розповсюджується<br />

і на всі основні в<strong>и</strong>д<strong>и</strong> енергомаш<strong>и</strong>нобудівної продукції, за в<strong>и</strong>нятком газового<br />

устаткування, устаткування для водопостачання і деяк<strong>и</strong>х інш<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>дів<br />

устаткування, для якого передбачен<strong>и</strong>й спеціальн<strong>и</strong>й порядок проведення в<strong>и</strong>пробувань<br />

зразків і нагляду за в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтвом. Знак DIN зареєстрован<strong>и</strong>й в Німечч<strong>и</strong>ні<br />

відповідно до закону про зах<strong>и</strong>ст торгівельн<strong>и</strong>х знаків [3, с. 7–16].<br />

В цілях забезпечення безпек<strong>и</strong> і здоров'я громадян, а також з метою<br />

досягнення якості і відповідності енергомаш<strong>и</strong>нобудівної продукції існуюч<strong>и</strong>м<br />

в<strong>и</strong>могам в Німечч<strong>и</strong>ні бул<strong>и</strong> створені і одержал<strong>и</strong> розв<strong>и</strong>ток декілька с<strong>и</strong>стем<br />

серт<strong>и</strong>фікації продукції, дія як<strong>и</strong>х заснована на законодавч<strong>и</strong>х актах. Діяльність<br />

62

у області серт<strong>и</strong>фікації в цій країні вельм<strong>и</strong> різноманітна, проте для певн<strong>и</strong>х<br />

областей цієї діяльності існують умов<strong>и</strong>, що дозволяють говор<strong>и</strong>т<strong>и</strong> про «т<strong>и</strong>пові<br />

с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> серт<strong>и</strong>фікації». Ці с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> задовольняють потребу економік<strong>и</strong> країн<strong>и</strong> в<br />

серт<strong>и</strong>фікації на 80-90 %.<br />

Однією з с<strong>и</strong>стем серт<strong>и</strong>фікації є с<strong>и</strong>стема В5 – с<strong>и</strong>стема серт<strong>и</strong>фікації<br />

відповідно до параграфа 24 Ремісн<strong>и</strong>чі статут<strong>и</strong>. Уряд своїм розпорядженням<br />

встанов<strong>и</strong>в необхідність особл<strong>и</strong>вого інспекційного контролю для ряду<br />

потенційно небезпечн<strong>и</strong>х з погляду можл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>х техногенн<strong>и</strong>х катастроф<br />

енергет<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>строїв, так<strong>и</strong>х як парові котл<strong>и</strong>, балон<strong>и</strong> в<strong>и</strong>сокого т<strong>и</strong>ску,<br />

устаткування для зберігання, розфасовк<strong>и</strong> і транспортування горюч<strong>и</strong>х рід<strong>и</strong>н,<br />

електроустаткування для в<strong>и</strong>бухонебезпечн<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>міщень та інші. Ці в<strong>и</strong>роб<strong>и</strong><br />

пов<strong>и</strong>нні відповідат<strong>и</strong> певн<strong>и</strong>м технічн<strong>и</strong>м в<strong>и</strong>могам, дотр<strong>и</strong>мання як<strong>и</strong>х пов<strong>и</strong>нне<br />

регулярно перевірят<strong>и</strong>ся перед пуском в<strong>и</strong>робів в експлуатацію, під час<br />

експлуатації і пр<strong>и</strong> в<strong>и</strong>воді з експлуатації, а також на в<strong>и</strong>могу відомч<strong>и</strong>х<br />

розпоряджень.<br />

У Вел<strong>и</strong>кобр<strong>и</strong>танії діють декілька національн<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>стем серт<strong>и</strong>фікації,<br />

найбільш крупна – Бр<strong>и</strong>танського інст<strong>и</strong>туту стандартів. Для продукції, що<br />

серт<strong>и</strong>фікується в цій с<strong>и</strong>стемі, встановлен<strong>и</strong>й спеціальн<strong>и</strong>й знак («паперов<strong>и</strong>й<br />

змій») відповідності бр<strong>и</strong>танськ<strong>и</strong>м стандартам. Мітка у в<strong>и</strong>гляді паперового<br />

змія є зареєстрован<strong>и</strong>м товарн<strong>и</strong>м знаком [3, с. 7–16]. Форма с<strong>и</strong>мволу, як<strong>и</strong>м<br />

маркірується продукція, у тому ч<strong>и</strong>слі і енергомаш<strong>и</strong>нобудівна, пов'язана з<br />

назвою BSI (British Standardization Institution). Серт<strong>и</strong>фікація у Вел<strong>и</strong>кобр<strong>и</strong>танії<br />

в основному нос<strong>и</strong>ть добровільн<strong>и</strong>й характер, за в<strong>и</strong>нятком т<strong>и</strong>х областей, де<br />

рішенням уряду стандарт<strong>и</strong> обов'язкові до застосування. До так<strong>и</strong>х областей<br />

віднос<strong>и</strong>ться енергомаш<strong>и</strong>нобудівна продукція.<br />

Так, напр<strong>и</strong>клад, у Вел<strong>и</strong>кобр<strong>и</strong>танії, вже більше 100 років проход<strong>и</strong>ть<br />

серт<strong>и</strong>фікацію продукція груп<strong>и</strong> компаній BAXI GROUP, яка спеціалізується<br />

на в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтві котлів і опалювального устаткування і до складу якої в дан<strong>и</strong>й<br />

час входять компанії BAXI Potterton Ltd, Valor, Aqualisa (Англія), C.I.CH.<br />

(Франція), BAXI AB (Швейцарія), Baymak (Туречч<strong>и</strong>на), BAXI A/S (Данія),<br />

Broetje (Німечч<strong>и</strong>на), BAXI SpA (Італія). Кожен котел цієї груп<strong>и</strong> компаній<br />

в<strong>и</strong>пробовують на відповідність більш ніж 100 основн<strong>и</strong>м нормат<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>м<br />

показн<strong>и</strong>кам BSI, що гарантує надійну роботу котла протягом всього терміну<br />

експлуатації.<br />

У Франції в 1938 рок<strong>и</strong> була створена національна с<strong>и</strong>стема серт<strong>и</strong>фікації<br />

знаком NF (Французьк<strong>и</strong>й стандарт). Відповідальність за загальну організацію<br />

і керівн<strong>и</strong>цтво с<strong>и</strong>стемою покладена на Французьку асоціацію по<br />

стандарт<strong>и</strong>зації (AFNOR). С<strong>и</strong>стема серт<strong>и</strong>фікації знаком NF означає, що<br />

продукція, зокрема енергомаш<strong>и</strong>нобудівна, яка пройшла серт<strong>и</strong>фікацію<br />

відповідно до встановлен<strong>и</strong>х прав<strong>и</strong>л, повністю задовольняє в<strong>и</strong>могам<br />

французьк<strong>и</strong>х стандартів. В основі с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> лежать в<strong>и</strong>ключно національні<br />

стандарт<strong>и</strong>, які підготовлені і затверджені AFNOR [3, с. 7–16].<br />

63

У 1946 році в Іспанії був створен<strong>и</strong>й Національн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут раціоналізації<br />

праці, як<strong>и</strong>й був покл<strong>и</strong>кан<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>вчат<strong>и</strong> і пош<strong>и</strong>рюват<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>п<strong>и</strong> стандарт<strong>и</strong>зації з<br />

метою підв<strong>и</strong>щення ефект<strong>и</strong>вності в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва. У 1971 р. він був перейменован<strong>и</strong>й<br />

в Національн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут раціоналізації і стандарт<strong>и</strong>зації (IRANOR).<br />

На нього було покладене завдання розробк<strong>и</strong> і публікації національн<strong>и</strong>х<br />

стандартів (UNE). Королівськ<strong>и</strong>м декретом № 1614 в 1985 році інст<strong>и</strong>тут<br />

IRANOR був перетворен<strong>и</strong>й в Іспанську асоціацію по стандарт<strong>и</strong>зації і<br />

серт<strong>и</strong>фікації – AENOR. Постановою Міністерства пром<strong>и</strong>словості і енергет<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

Іспанії AENOR в<strong>и</strong>знана єд<strong>и</strong>ною організацією, на яку покладаються робот<strong>и</strong> у<br />

області стандарт<strong>и</strong>зації і серт<strong>и</strong>фікації енергет<strong>и</strong>чного устаткування, зокрема<br />

розробка і публікація національн<strong>и</strong>х стандартів.<br />

На відміну від країн Західної Європ<strong>и</strong> в США відсутні єд<strong>и</strong>ні прав<strong>и</strong>ла серт<strong>и</strong>фікації<br />

або єд<strong>и</strong>н<strong>и</strong>й національн<strong>и</strong>й орган по серт<strong>и</strong>фікації. С<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> серт<strong>и</strong>фікації<br />

енергет<strong>и</strong>чного устаткування створюються пр<strong>и</strong> різн<strong>и</strong>х асоціаціях - в<strong>и</strong>готівн<strong>и</strong>ках,<br />

пр<strong>и</strong>ватн<strong>и</strong>х компаніях, а стандарт<strong>и</strong> розробляються організаціям<strong>и</strong>, що<br />

мають різн<strong>и</strong>й статус.<br />

У СРСР серт<strong>и</strong>фікаційні робот<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> початі в 1984 році на базі в<strong>и</strong>пробувань<br />

у власн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>пробувальн<strong>и</strong>х центрах. До цього продукція, що експортувалася,<br />

в<strong>и</strong>пробовувалася в зарубіжн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>пробувальн<strong>и</strong>х лабораторіях. В кінці<br />

80-х років ХХ століття в СРСР став<strong>и</strong>лося завдання створення національної<br />

с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> серт<strong>и</strong>фікації.<br />

Початку організації Української державної с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> серт<strong>и</strong>фікації поклала<br />

постанова Кабінету Міністрів Україн<strong>и</strong> № 95 від 27.02.92 р. «Про організацію<br />

проведення серт<strong>и</strong>фікації продукції», а потім Декрет Кабінету Міністрів<br />

Україн<strong>и</strong> № 46-93 від 10.05.93 р. «Про стандарт<strong>и</strong>зацію і серт<strong>и</strong>фікацію». Н<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

бул<strong>и</strong> встановлені правові і економічні основ<strong>и</strong> серт<strong>и</strong>фікації, організаційні форм<strong>и</strong><br />

її функціонування на тер<strong>и</strong>торії Україн<strong>и</strong>. Відповідно до Декрету була розроблена<br />

законодавча і нормат<strong>и</strong>вна база і створена національна с<strong>и</strong>стема серт<strong>и</strong>фікації<br />

УКРСЕПРО, яка застосовується і для енергомаш<strong>и</strong>нобудівної<br />

продукції.<br />

Перелік продукції, що належ<strong>и</strong>ть обов'язковій серт<strong>и</strong>фікації в Україні,<br />

складається з 39 розділів, в як<strong>и</strong>х груповані однорідні в<strong>и</strong>д<strong>и</strong> продукції. У 22-му<br />

розділі знаход<strong>и</strong>ться енергет<strong>и</strong>чне устаткування, яке працює на твердому,<br />

рідкому і газоподібному пал<strong>и</strong>ві. Серт<strong>и</strong>фікація енергет<strong>и</strong>чного устаткування<br />

провод<strong>и</strong>ться в загальному порядку відповідно до ДСТУ 3413096 «Порядок<br />

проведення серт<strong>и</strong>фікації продукції»[4, с. 183–184].<br />

Згідно з ц<strong>и</strong>м порядком в Україні з 1 л<strong>и</strong>пня 1993 р. введена обов'язкова<br />

серт<strong>и</strong>фікація на першочергову номенклатуру пром<strong>и</strong>слової продукції: енерго-<br />

та електроустаткування, радіоелектронна техніка, с<strong>и</strong>нтет<strong>и</strong>чні м<strong>и</strong>ючі засоб<strong>и</strong>,<br />

в<strong>и</strong>роб<strong>и</strong> з пласт<strong>и</strong>золю.<br />

Загальна с<strong>и</strong>стема серт<strong>и</strong>фікації Україн<strong>и</strong> двох'ярусна: верхній ярус –<br />

Держстандарт Україн<strong>и</strong> і державні регістр<strong>и</strong> (морськ<strong>и</strong>й, авіаційн<strong>и</strong>й та ін.);<br />

64

н<strong>и</strong>жній – орган<strong>и</strong> серт<strong>и</strong>фікації, що спеціалізовані по в<strong>и</strong>дах продукції, і<br />

в<strong>и</strong>пробувальні центр<strong>и</strong> (лабораторії).<br />

Функціональні обов'язк<strong>и</strong> і зв'язк<strong>и</strong> в с<strong>и</strong>стемі серт<strong>и</strong>фікації енергомаш<strong>и</strong>нобудівної<br />

продукції між її складов<strong>и</strong>м<strong>и</strong> в<strong>и</strong>глядат<strong>и</strong>муть так<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном.<br />

Держстандарт Україн<strong>и</strong>: встановлює основні пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>п<strong>и</strong>, прав<strong>и</strong>ла і<br />

процедур<strong>и</strong> с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> (відповідно до законодавч<strong>и</strong>х актів) і здійснює загальне<br />

науково-метод<strong>и</strong>чне керівн<strong>и</strong>цтво серт<strong>и</strong>фікацією; взаємодіє з державн<strong>и</strong>м<strong>и</strong>,<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>м<strong>и</strong>, комерційн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> і р<strong>и</strong>нков<strong>и</strong>м<strong>и</strong> структурам<strong>и</strong>, спож<strong>и</strong>вачам<strong>и</strong> з<br />

п<strong>и</strong>тань серт<strong>и</strong>фікації; а також здійснює зв'язок з національн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> органам<strong>и</strong><br />

серт<strong>и</strong>фікації інш<strong>и</strong>х країн і з відповідн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> міжнародн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> організаціям<strong>и</strong>;<br />

провод<strong>и</strong>ть акред<strong>и</strong>тацію органів серт<strong>и</strong>фікації, організовує нормат<strong>и</strong>внотехнічну<br />

базу, а також контроль за серт<strong>и</strong>фікацією продукції; встановлює<br />

розмежування повноважень між учасн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong>; здійснює експерт<strong>и</strong>зу<br />

науково-технічної документації і реєстрацію документів, встановлює кр<strong>и</strong>терії<br />

оцінк<strong>и</strong> продукції; інформує суспільні, державні і комерційні структур<strong>и</strong> про<br />

те, що можна і що не можна провод<strong>и</strong>т<strong>и</strong>, продават<strong>и</strong>, в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуват<strong>и</strong>.<br />

Орган<strong>и</strong> серт<strong>и</strong>фікації, що спеціалізовані по в<strong>и</strong>дах продукції (незалежні від<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ків і спож<strong>и</strong>вачів): серт<strong>и</strong>фікують конкретну продукцію по заявках<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ків з подальш<strong>и</strong>м наглядом за якістю серт<strong>и</strong>фікованої продукції;<br />

акред<strong>и</strong>тують в<strong>и</strong>пробувальні центр<strong>и</strong> (лабораторії) з подальш<strong>и</strong>м наглядом за їх<br />

діяльністю; співробітн<strong>и</strong>чають з Держстандартом з п<strong>и</strong>тань вдосконалення<br />

с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> серт<strong>и</strong>фікації; в<strong>и</strong>дають в<strong>и</strong>сновок про відповідність продукції<br />

(серт<strong>и</strong>фікат відповідності) в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ку продукції.<br />

В<strong>и</strong>пробувальні центр<strong>и</strong> (лабораторії): апробовують метод<strong>и</strong> в<strong>и</strong>пробувань<br />

відповідно до в<strong>и</strong>мог науково-технічної документації, розробляють т<strong>и</strong>пові<br />

робочі метод<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і програм<strong>и</strong> в<strong>и</strong>пробувань по кожному в<strong>и</strong>ду продукції;<br />

в<strong>и</strong>конують серт<strong>и</strong>фікаційні в<strong>и</strong>пробування, аналізують їх результат<strong>и</strong> і<br />

направляють в орган серт<strong>и</strong>фікації протокол<strong>и</strong> в<strong>и</strong>пробувань, а пр<strong>и</strong> необхідності<br />

– пропоз<strong>и</strong>ції про пр<strong>и</strong>п<strong>и</strong>нення дії раніше в<strong>и</strong>дан<strong>и</strong>х серт<strong>и</strong>фікатів, пр<strong>и</strong>п<strong>и</strong>нення<br />

(забороні) в<strong>и</strong>готовлення, постачання, продажу і в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання окрем<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>дів<br />

продукції; здійснюють контакт<strong>и</strong> з відповідн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> зарубіжн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> в<strong>и</strong>пробувальн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

центрам<strong>и</strong> (лабораторіям<strong>и</strong>).<br />

Найбільш перспект<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> незалежн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> органам<strong>и</strong> серт<strong>и</strong>фікації<br />

енергомаш<strong>и</strong>нобудівної продукції можуть стат<strong>и</strong> саме центр<strong>и</strong> серт<strong>и</strong>фікації, що<br />

мають в своєму розпорядженні сучасну в<strong>и</strong>пробувальну базу і кваліфікован<strong>и</strong>х<br />

фахівців. Незалежність, власт<strong>и</strong>ва «третій стороні», різко підв<strong>и</strong>щує<br />

об'єкт<strong>и</strong>вність результатів в<strong>и</strong>пробувань і оцінок продукції, що серт<strong>и</strong>фікується.<br />

Акт<strong>и</strong>вна співпраця державн<strong>и</strong>х і незалежн<strong>и</strong>х органів може забезпеч<strong>и</strong>т<strong>и</strong><br />

розв<strong>и</strong>ток с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> серт<strong>и</strong>фікації енергомаш<strong>и</strong>нобудівної продукції по<br />

слідуюч<strong>и</strong>м основн<strong>и</strong>м напрямам: вдосконалення способів оцінк<strong>и</strong> відповідності<br />

продукції і с<strong>и</strong>стем якості (в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва) стандартам або технічн<strong>и</strong>м умовам;<br />

підготовка керівн<strong>и</strong>цтва для в<strong>и</strong>пробувань, інспекції і серт<strong>и</strong>фікації продукції, а<br />

65

також для акред<strong>и</strong>тації в<strong>и</strong>пробувальн<strong>и</strong>х центрів, оцінці кваліфікації експертівауд<strong>и</strong>торів<br />

і серт<strong>и</strong>фікації с<strong>и</strong>стем якості; спр<strong>и</strong>яння взаємному в<strong>и</strong>знанню<br />

національн<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>стем якості.<br />

Перед с<strong>и</strong>стемою серт<strong>и</strong>фікації енергомаш<strong>и</strong>нобудівної продукції в Україні<br />

стоять слідуючі основні завдання: гармонізація національн<strong>и</strong>х стандартів із<br />

стандартам<strong>и</strong> інш<strong>и</strong>х країн; підготовка кваліфікован<strong>и</strong>х кадрів в області якості і<br />

серт<strong>и</strong>фікації з подальшою їх акред<strong>и</strong>тацією в органах національної с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong><br />

серт<strong>и</strong>фікації; забезпечення центрів серт<strong>и</strong>фікації сучасн<strong>и</strong>м устаткуванням,<br />

пр<strong>и</strong>ладам<strong>и</strong> і інструментам<strong>и</strong>; реалізація (ут<strong>и</strong>лізація) товарів, що не пройшл<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>пробування.<br />

Необхідно відзнач<strong>и</strong>т<strong>и</strong>, що з в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кненням в 1991 р. цілого ряду нов<strong>и</strong>х<br />

держав на основі кол<strong>и</strong>шнього Радянського Союзу з'яв<strong>и</strong>лася необхідність<br />

встановлення економічн<strong>и</strong>х і торгов<strong>и</strong>х зв'язків між н<strong>и</strong>м<strong>и</strong>. У зв'язку з ц<strong>и</strong>м 13<br />

лютого 1993 р. між н<strong>и</strong>м<strong>и</strong> була підп<strong>и</strong>сана угода про проведення узгодженої<br />

політ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в області стандарт<strong>и</strong>зації, метрології і серт<strong>и</strong>фікації. Особл<strong>и</strong>ва увага в<br />

ньому пр<strong>и</strong>діляється розробці і узгодженню загальн<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пів і політ<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

проведення робіт по серт<strong>и</strong>фікації енергет<strong>и</strong>чного устаткування і взаємному<br />

в<strong>и</strong>знанню результатів його в<strong>и</strong>пробувань.<br />

В с<strong>и</strong>стемі серт<strong>и</strong>фікації енергомаш<strong>и</strong>нобудівної продукції в Україні, яка<br />

продовжує формується і в дан<strong>и</strong>й час, дуже важл<strong>и</strong>во дотр<strong>и</strong>мат<strong>и</strong> гармонізован<strong>и</strong>й<br />

підхід до організації і розв<strong>и</strong>тку серт<strong>и</strong>фікації в умовах економічного суверенітету<br />

незалежної держав<strong>и</strong>. Адже серт<strong>и</strong>фікація – найважл<strong>и</strong>віш<strong>и</strong>й ч<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>к<br />

поліпшення якості продукції, дієв<strong>и</strong>й механізм управління цією якістю, що дає<br />

можл<strong>и</strong>вість об'єкт<strong>и</strong>вної оцінк<strong>и</strong> вітч<strong>и</strong>зняної енергомаш<strong>и</strong>нобудівної продукції,<br />

підв<strong>и</strong>щення її конкурентоспроможності, надання спож<strong>и</strong>вачу продукції підтвердження<br />

її пр<strong>и</strong>датності, забезпечення контролю за відповідністю енергет<strong>и</strong>чного<br />

устаткування в<strong>и</strong>могам екологічної ч<strong>и</strong>стот<strong>и</strong>. Якісна серт<strong>и</strong>фікація вітч<strong>и</strong>зняної<br />

енергомаш<strong>и</strong>нобудівної продукції допоможе суспільству в рішенні<br />

так<strong>и</strong>х вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>х соціальн<strong>и</strong>х задач, як забезпечення безпек<strong>и</strong> спож<strong>и</strong>ваної продукції,<br />

охорона здоров'я і майна громадян, зах<strong>и</strong>ст навкол<strong>и</strong>шнього середов<strong>и</strong>ща.<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Шаповал М. І. Основ<strong>и</strong> стандарт<strong>и</strong>зації, управління якістю і серт<strong>и</strong>фікації :<br />

підручн<strong>и</strong>к / М<strong>и</strong>кола Іванов<strong>и</strong>ч Шаповал. – [3-є в<strong>и</strong>д., перероб. доп.]. – К. : В<strong>и</strong>д-во Європ. ун-ту,<br />

2001. – 174 с. 2. Ряполов А. Ф. Серт<strong>и</strong>ф<strong>и</strong>кац<strong>и</strong>я: методолог<strong>и</strong>я <strong>и</strong> практ<strong>и</strong>ка / А. Ф. Ряполов. – М. :<br />

Изд-во стандартов, 1987. – 250 с. 3. Серт<strong>и</strong>ф<strong>и</strong>кац<strong>и</strong>я <strong>и</strong> подтвержден<strong>и</strong>е соответств<strong>и</strong>я в Укра<strong>и</strong>не:<br />

учеб. пособ<strong>и</strong>е / [С. И. Кондрашов, Л. В. Констант<strong>и</strong>нова, М. М. Буденный <strong>и</strong> др.] – Х. : <strong>НТУ</strong><br />

«ХПИ», 2006. – 368 с. 4. Пр<strong>и</strong>макова О. Серт<strong>и</strong>фікація продукції, товарів, робіт, послуг /<br />

О. Пр<strong>и</strong>макова, О. Піроженко. – [3-тє в<strong>и</strong>д., перероб. і доп.]. – Х. : Фактор, 2003. – 264 с.<br />

66<br />

Надійшла до редколегії 15.04.09

УДК 81-25<br />

В. С. КИРИЧЕНКО, <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>»<br />

МЕТАФОРЫ СОВРЕМЕННОГО ВНЕШНЕПОЛИТИЧЕСКОГО<br />

ДИСКУРСА<br />

Данная статья затраг<strong>и</strong>вает проблемы метафор<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческого д<strong>и</strong>скурса в современном<br />

обществе.<br />

This article touches upon one of the most interesting and exciting part of political discourse in modern<br />

society.<br />

Изучен<strong>и</strong>е особенностей функц<strong>и</strong>он<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>я метафор в пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческом<br />

д<strong>и</strong>скурсе является одн<strong>и</strong>м <strong>и</strong>з относ<strong>и</strong>тельно новых, но акт<strong>и</strong>вно разв<strong>и</strong>вающ<strong>и</strong>хся<br />

направлен<strong>и</strong>й современной л<strong>и</strong>нгв<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. Его зарожден<strong>и</strong>е пр<strong>и</strong>нято связывать с<br />

появлен<strong>и</strong>ем знамен<strong>и</strong>той стать<strong>и</strong> Дж. Лакоффа «Метафора <strong>и</strong> война», в которой<br />

автор вскрывает <strong>и</strong> анал<strong>и</strong>з<strong>и</strong>рует сложную метафор<strong>и</strong>ческую с<strong>и</strong>стему,<br />

<strong>и</strong>спользовавшуюся амер<strong>и</strong>канск<strong>и</strong>м<strong>и</strong> властям<strong>и</strong> для оправдан<strong>и</strong>я военной<br />

операц<strong>и</strong><strong>и</strong> прот<strong>и</strong>в Ирака в 1991 г.<br />

Разумеется, пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ка <strong>и</strong> метафора был<strong>и</strong> связаны между собой еще со<br />

времен ант<strong>и</strong>чност<strong>и</strong> в област<strong>и</strong> ораторского <strong>и</strong>скусства. Однако, в европейской<br />

л<strong>и</strong>нгв<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>ческой трад<strong>и</strong>ц<strong>и</strong><strong>и</strong>, нач<strong>и</strong>ная с младограммат<strong>и</strong>ков, метафора стала<br />

рассматр<strong>и</strong>ваться как од<strong>и</strong>н <strong>и</strong>з распространенных механ<strong>и</strong>змов семант<strong>и</strong>ческого<br />

разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я лекс<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х ед<strong>и</strong>н<strong>и</strong>ц – наряду с метон<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ей, г<strong>и</strong>перболой, л<strong>и</strong>тотой <strong>и</strong><br />

др., тем самым прочно заняв свое место в кругу сугубо языковой<br />

проблемат<strong>и</strong>к<strong>и</strong>.<br />

Современное сбл<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>е метафоры <strong>и</strong> пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, про<strong>и</strong>сходящее на фоне<br />

бурного разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я когн<strong>и</strong>т<strong>и</strong>вных <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>й, связано прежде всего с<br />

переосмыслен<strong>и</strong>ем самого понят<strong>и</strong>я метафоры <strong>и</strong> ее рол<strong>и</strong> в орган<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

понят<strong>и</strong>йной с<strong>и</strong>стемы человека. Отказ от алгор<strong>и</strong>тм<strong>и</strong>ческого пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>па<br />

модел<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>я человеческого мышлен<strong>и</strong>я, пр<strong>и</strong>знан<strong>и</strong>е огромной рол<strong>и</strong><br />

аналоговых механ<strong>и</strong>змов в когн<strong>и</strong>т<strong>и</strong>вных процессах обуслов<strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>п<strong>и</strong>ально новый взгляд на метафору. Метафора перестает быть<br />

<strong>и</strong>сключ<strong>и</strong>тельно языковым явлен<strong>и</strong>ем: постул<strong>и</strong>руется существован<strong>и</strong>е так<br />

называемых «концептуальных метафор», структур<strong>и</strong>рующ<strong>и</strong>х воспр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>е,<br />

мышлен<strong>и</strong>е <strong>и</strong> деятельность человека, по отношен<strong>и</strong>ю к которым собственно<br />

языковая метафора является л<strong>и</strong>шь способом <strong>и</strong>х ман<strong>и</strong>фестац<strong>и</strong><strong>и</strong>. Теор<strong>и</strong>я<br />

концептуальной метафоры Дж. Лакоффа <strong>и</strong> М. Джонсона станов<strong>и</strong>тся одн<strong>и</strong>м <strong>и</strong>з<br />

ведущ<strong>и</strong>х направлен<strong>и</strong>й когн<strong>и</strong>т<strong>и</strong>вной л<strong>и</strong>нгв<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, вызвавш<strong>и</strong>м целый всплеск<br />

нап<strong>и</strong>сан<strong>и</strong>я работ по <strong>и</strong>зучен<strong>и</strong>ю метафоры как когн<strong>и</strong>т<strong>и</strong>вного феномена, в том<br />

ч<strong>и</strong>сле ее рол<strong>и</strong> в орган<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческого д<strong>и</strong>скурса.<br />

67

С другой стороны, современный <strong>и</strong>нтерес к <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>ю метафор<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческого д<strong>и</strong>скурса, несомненно, поддерж<strong>и</strong>вается всей трад<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ей<br />

<strong>и</strong>зучен<strong>и</strong>я языка пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, оп<strong>и</strong>рающейся на работы Лассвелла, работы<br />

французской лекс<strong>и</strong>колог<strong>и</strong>ческой школы, <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я Т. Ван Дейка,<br />

К. де Ландтш<strong>и</strong>р <strong>и</strong> др.<br />

Исследован<strong>и</strong>е пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческой метафоры можно рассматр<strong>и</strong>вать как<br />

своеобразную точку пересечен<strong>и</strong>я отмеченных выше направлен<strong>и</strong>й – теор<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

концептуальной метафоры, с одной стороны, <strong>и</strong> <strong>и</strong>зучен<strong>и</strong>я языка пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, с<br />

другой. Это форм<strong>и</strong>рует характерный для настоящего времен<strong>и</strong> взгляд на<br />

пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческую метафору как на тонк<strong>и</strong>й <strong>и</strong>нструмент констру<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>я,<br />

поддержан<strong>и</strong>я <strong>и</strong>л<strong>и</strong> <strong>и</strong>зменен<strong>и</strong>я глуб<strong>и</strong>нных пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х смыслов. Анал<strong>и</strong>з<br />

пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческой метафоры пр<strong>и</strong> этом рассматр<strong>и</strong>вается как ключ к <strong>и</strong>столкован<strong>и</strong>ю<br />

<strong>и</strong>, возможно, предсказан<strong>и</strong>ю соц<strong>и</strong>ально-пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х тенденц<strong>и</strong>й в обществе.<br />

Выявляются корреляц<strong>и</strong><strong>и</strong> между характером <strong>и</strong>спользуемых метафор <strong>и</strong><br />

особенностям<strong>и</strong> пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческой с<strong>и</strong>туац<strong>и</strong><strong>и</strong>, а также культурная обусловленность<br />

пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х метафор.<br />

Настоящее <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>е посвящено анал<strong>и</strong>зу метафор<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>стем,<br />

<strong>и</strong>спользуемых в современном укра<strong>и</strong>нском внешнепол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческом д<strong>и</strong>скурсе (на<br />

матер<strong>и</strong>але публ<strong>и</strong>кац<strong>и</strong>й газеты «Извест<strong>и</strong>я» за 2000-2001г.). Пр<strong>и</strong> этом, в<br />

соответств<strong>и</strong><strong>и</strong> с пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>п<strong>и</strong>альным положен<strong>и</strong>ем теор<strong>и</strong><strong>и</strong> концептуальной<br />

метафоры рассмотрен<strong>и</strong>ю подвергл<strong>и</strong>сь не только <strong>и</strong> не столько так называемые<br />

«ж<strong>и</strong>вые» метафоры (т. е. языковые выражен<strong>и</strong>я, намеренно <strong>и</strong> осознанно<br />

<strong>и</strong>спользованные для создан<strong>и</strong>я образного эффекта <strong>и</strong> воспр<strong>и</strong>н<strong>и</strong>маемые<br />

ч<strong>и</strong>тателем в качестве таковых), сколько неосознаваемые, «стертые»<br />

метафоры, так как <strong>и</strong>менно последн<strong>и</strong>е отражают конвенц<strong>и</strong>онально<br />

закрепленные способы языковой концептуал<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> м<strong>и</strong>ра, в данном случае –<br />

област<strong>и</strong> международных отношен<strong>и</strong>й.<br />

Даже беглый обзор публ<strong>и</strong>кац<strong>и</strong>й выявляет большое разнообраз<strong>и</strong>е<br />

метафор, <strong>и</strong>спользуемых для структур<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>я област<strong>и</strong> внешней пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>к<strong>и</strong>.<br />

Однако, по-в<strong>и</strong>д<strong>и</strong>мому, центральной, повсеместно встречающейся является<br />

<strong>и</strong>звестная метафора «Государство-как-человек», в соответств<strong>и</strong><strong>и</strong> с которой<br />

государствам пр<strong>и</strong>п<strong>и</strong>сываются определенные, пр<strong>и</strong>сущ<strong>и</strong>е людям, черты<br />

характера <strong>и</strong> манеры поведен<strong>и</strong>я в отношен<strong>и</strong>ях между собой. Так, собранный<br />

матер<strong>и</strong>ал св<strong>и</strong>детельствует о том, что государства могут задавать тон,<br />

подстра<strong>и</strong>ваться, фл<strong>и</strong>ртовать, ж<strong>и</strong>ть в ссоре, выражать обеспокоенность,<br />

перевосп<strong>и</strong>тывать, торговаться, отмалч<strong>и</strong>ваться, заставлять нервн<strong>и</strong>чать,<br />

пр<strong>и</strong>вод<strong>и</strong>ть в замешательство, оказываться в гордом од<strong>и</strong>ночестве, вест<strong>и</strong><br />

д<strong>и</strong>алог, шантаж<strong>и</strong>ровать, осуждать, укреплять, порт<strong>и</strong>ть <strong>и</strong> т. д.<br />

отношен<strong>и</strong>я, мысл<strong>и</strong>ть, сознавать, консульт<strong>и</strong>роваться, хлопать дверью,<br />

уговар<strong>и</strong>вать, кр<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ковать, обращаться с просьбой, быть недовольным<strong>и</strong>,<br />

несговорч<strong>и</strong>вым<strong>и</strong> <strong>и</strong> т. д., проявлять скепс<strong>и</strong>с, желать напугать, вб<strong>и</strong>вать кл<strong>и</strong>н,<br />

преподнос<strong>и</strong>ть сюрпр<strong>и</strong>з, тягаться друг с другом <strong>и</strong> даже осуществлять<br />

68

наезды на болевые точк<strong>и</strong> другого государства! (Понятно, что этот сп<strong>и</strong>сок в<br />

пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пе вряд л<strong>и</strong> может быть конечным.)<br />

Отношен<strong>и</strong>я между государствам<strong>и</strong> строятся по разл<strong>и</strong>чным моделям<br />

соц<strong>и</strong>альных вза<strong>и</strong>моотношен<strong>и</strong>й: друзья, сосед<strong>и</strong>, родственн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> (братья,<br />

сестры, супруг<strong>и</strong>), враг<strong>и</strong>, партнеры <strong>и</strong> т. д.<br />

Сравн<strong>и</strong>м:<br />

«Просто мы должны быть уверены, что какой-н<strong>и</strong>будь компьютерный<br />

“бз<strong>и</strong>к” <strong>и</strong>л<strong>и</strong> прочая “недобрая воля” (напр<strong>и</strong>мер, рад<strong>и</strong>оэлектронный террор<strong>и</strong>зм)<br />

не пр<strong>и</strong>ведут к дуэл<strong>и</strong> двух ядерных держав» (03.06.00);<br />

«На основных стратег<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х направлен<strong>и</strong>ях своей внешней пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>к<strong>и</strong> –<br />

Европа <strong>и</strong> Дальн<strong>и</strong>й Восток – США столкнул<strong>и</strong>сь с неож<strong>и</strong>данным<strong>и</strong><br />

трудностям<strong>и</strong>. “Медовый месяц” с Европой явно не удался» (19.05.01);<br />

«Само<strong>и</strong>дент<strong>и</strong>ф<strong>и</strong>кац<strong>и</strong>я славянского соседа только нач<strong>и</strong>нается» (24.08.01).<br />

Внешнепол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческая деятельность государства нередко осмысл<strong>и</strong>вается в<br />

терм<strong>и</strong>нах пут<strong>и</strong>, напр<strong>и</strong>мер, устойч<strong>и</strong>вые сочетан<strong>и</strong>я «основные направлен<strong>и</strong>я<br />

внешней пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>к<strong>и</strong>», «внешнепол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й курс». В то же время, можно<br />

замет<strong>и</strong>ть, что в друг<strong>и</strong>х, свободных, контекстах, задействующ<strong>и</strong>х метафору<br />

пут<strong>и</strong>, скорее всего, <strong>и</strong>меет место не непосредственная концептуал<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>я<br />

внешнепол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х тенденц<strong>и</strong>й через метафору «Пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ка-какпутешеств<strong>и</strong>е»,<br />

а как бы двухступенчатая метафор<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>я: сначала государства<br />

осмысляются как люд<strong>и</strong>, а затем поступк<strong>и</strong> людей структур<strong>и</strong>руются в терм<strong>и</strong>нах<br />

пут<strong>и</strong>. Сравн<strong>и</strong>м:<br />

«В этом контексте вопрос – куда пойдет Укра<strong>и</strong>на, – для США отнюдь не<br />

праздный» (06.06.01);<br />

«Главный предмет обсужден<strong>и</strong>я – как далеко зашла Укра<strong>и</strong>на на своем<br />

пут<strong>и</strong> в Европу» (16.05.01);<br />

«Разговоры о том, что США могут уйт<strong>и</strong> <strong>и</strong>з Европы, совершенно<br />

нелог<strong>и</strong>чны» (06.06.01);<br />

«Пока мы определяемся <strong>и</strong> раздумываем, новый м<strong>и</strong>ровой порядок<br />

укрепляется, отводя нам очень скромное место на обоч<strong>и</strong>не» (05.03.01).<br />

В гораздо более ш<strong>и</strong>роком масштабе подобную «двухступенчатую»<br />

метафор<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>ю можно наблюдать тогда, когда внешнепол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческая<br />

деятельность <strong>и</strong> международные отношен<strong>и</strong>я концептуал<strong>и</strong>з<strong>и</strong>руются через<br />

категор<strong>и</strong><strong>и</strong> пространства <strong>и</strong> понят<strong>и</strong>я, непосредственно связанные с<br />

перцепт<strong>и</strong>вным опытом человека. Как <strong>и</strong>звестно, согласно одному <strong>и</strong>з<br />

центральных догматов когн<strong>и</strong>толог<strong>и</strong><strong>и</strong>, перцепт<strong>и</strong>вный <strong>и</strong> моторный опыт<br />

перв<strong>и</strong>чен для человеческого сознан<strong>и</strong>я <strong>и</strong> <strong>и</strong>грает огромную роль в осмыслен<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

человеком м<strong>и</strong>ра в целом, осуществляя концептуал<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>ю нематер<strong>и</strong>ального в<br />

терм<strong>и</strong>нах пр<strong>и</strong>вычного ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ческого вза<strong>и</strong>модейств<strong>и</strong>я. Поэтому неуд<strong>и</strong>в<strong>и</strong>тельно,<br />

что человеческ<strong>и</strong>е вза<strong>и</strong>моотношен<strong>и</strong>я трад<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>онно оп<strong>и</strong>сываются с помощью<br />

так<strong>и</strong>х оппоз<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>й, как: бл<strong>и</strong>зк<strong>и</strong>й – далек<strong>и</strong>й, теплый – холодный, открытый –<br />

закрытый, жестк<strong>и</strong>й/твердый – г<strong>и</strong>бк<strong>и</strong>й/мягк<strong>и</strong>й, резк<strong>и</strong>й – мягк<strong>и</strong>й, а также<br />

69

понят<strong>и</strong>й острый (конфл<strong>и</strong>кт), тесный (связ<strong>и</strong>), натянутый, напряженный,<br />

прозрачный (отношен<strong>и</strong>я) <strong>и</strong> т. д. Легко в<strong>и</strong>деть, что <strong>и</strong>спользован<strong>и</strong>е данных<br />

категор<strong>и</strong>й для представлен<strong>и</strong>я особенностей человеческ<strong>и</strong>х вза<strong>и</strong>моотношен<strong>и</strong>й<br />

является не чем <strong>и</strong>ным, как концептуальной метафорой, так как<br />

соответствующ<strong>и</strong>е слова в сво<strong>и</strong>х перв<strong>и</strong>чных значен<strong>и</strong>ях обозначают<br />

определенные ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е свойства предметов <strong>и</strong> особенност<strong>и</strong> <strong>и</strong>х<br />

пространственного расположен<strong>и</strong>я (пост<strong>и</strong>гаемые органам<strong>и</strong> чувств).<br />

Пр<strong>и</strong> этом некоторые метафоры могут <strong>и</strong>ногда разворач<strong>и</strong>ваться в целые<br />

метафор<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е сценар<strong>и</strong><strong>и</strong>:<br />

«Кто-то соб<strong>и</strong>рается закрываться от всего м<strong>и</strong>ра на прот<strong>и</strong>воракетные<br />

“засовы”, а кто-то готов распахнуть все двер<strong>и</strong>» (03.06.00).<br />

Аналог<strong>и</strong>чно, оппоз<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>я бл<strong>и</strong>зк<strong>и</strong>й – далек<strong>и</strong>й может подразумевать<br />

сценар<strong>и</strong>й сбл<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>я поз<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>й, по<strong>и</strong>ска точек сопр<strong>и</strong>косновен<strong>и</strong>я <strong>и</strong>л<strong>и</strong>, наоборот,<br />

сценар<strong>и</strong>й расхожден<strong>и</strong>я, удален<strong>и</strong>я; оппоз<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>я теплый – холодный может<br />

«вызывать» сценар<strong>и</strong>й потеплен<strong>и</strong>я отношен<strong>и</strong>й, <strong>и</strong>л<strong>и</strong> наоборот, похолодан<strong>и</strong>я с<br />

сопутствующ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> «большей прохладой в отношен<strong>и</strong>ях» (28.03.01), «холодным<br />

душем» (03.03.01) <strong>и</strong> «сползан<strong>и</strong>ем к “холодной войне-2”» (23.03.01).<br />

Члены переч<strong>и</strong>сленных выше оппоз<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>й можно условно объед<strong>и</strong>н<strong>и</strong>ть в две<br />

группы – соответственно «хорош<strong>и</strong>е» (т. е. бл<strong>и</strong>зк<strong>и</strong>е, тесные, теплые <strong>и</strong> т. д.) <strong>и</strong><br />

«плох<strong>и</strong>е» отношен<strong>и</strong>я. Пр<strong>и</strong> этом в обе<strong>и</strong>х группах можно наблюдать<br />

определенную внутреннюю согласованность, обусловленную ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

свойствам<strong>и</strong> соответствующ<strong>и</strong>х объектов (т. е. сферы-<strong>и</strong>сточн<strong>и</strong>ка). Так, в первой<br />

группе ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong> связанным<strong>и</strong> являются так<strong>и</strong>е качества предметов, как<br />

крепкость <strong>и</strong> прочность, мягкость <strong>и</strong> г<strong>и</strong>бкость. Тесное расположен<strong>и</strong>е<br />

объектов предполагает <strong>и</strong>х бл<strong>и</strong>зость друг к другу. Тесное расположен<strong>и</strong>е<br />

людей (напр<strong>и</strong>мер, в переполненном транспорте) создает эффект тепла.<br />

Открытость объекта (напр<strong>и</strong>мер, дома <strong>и</strong>л<strong>и</strong> двер<strong>и</strong>) предполагает возможность<br />

сокращен<strong>и</strong>я расстоян<strong>и</strong>я, более бл<strong>и</strong>зкого ознакомлен<strong>и</strong>я (ср. «окно в Европу»,<br />

«прорывная <strong>и</strong>н<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ат<strong>и</strong>ва» (20.08.01). Во второй группе натянутый хорошо<br />

коррел<strong>и</strong>рует с напряженным; острый, резк<strong>и</strong>й <strong>и</strong> жестк<strong>и</strong>й обозначают схож<strong>и</strong>е<br />

ощущен<strong>и</strong>я; жесткость предмета предполагает его твердость, а выражен<strong>и</strong>е<br />

«железный занавес» вызывает ассоц<strong>и</strong>ат<strong>и</strong>вный ряд закрытый, холодный,<br />

жестк<strong>и</strong>й. Так<strong>и</strong>м образом, нал<strong>и</strong>цо внутренняя упорядоченность <strong>и</strong><br />

когерентность перцепт<strong>и</strong>вных <strong>и</strong> пространственных метафор, <strong>и</strong>спользуемых<br />

для концептуал<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> человеческ<strong>и</strong>х отношен<strong>и</strong>й.<br />

Итак, концептуал<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>я внешней пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>к<strong>и</strong> государства через<br />

ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е свойства предметов связана с последовательной акт<strong>и</strong>в<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>ей<br />

двух т<strong>и</strong>пов метафор. Одна предполагает осмыслен<strong>и</strong>е человеческ<strong>и</strong>х<br />

отношен<strong>и</strong>й (сфера-м<strong>и</strong>шень) в терм<strong>и</strong>нах категор<strong>и</strong>й перцепт<strong>и</strong>вного <strong>и</strong><br />

моторного опыта (сфера-<strong>и</strong>сточн<strong>и</strong>к). На следующем этапе другая метафора<br />

<strong>и</strong>спользует человеческ<strong>и</strong>е вза<strong>и</strong>моотношен<strong>и</strong>я уже в качестве сферы-<strong>и</strong>сточн<strong>и</strong>ка<br />

для концептуал<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> област<strong>и</strong> международных отношен<strong>и</strong>й (сфера-м<strong>и</strong>шень).<br />

70

В результате такой «двухступенчатой» метафор<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong>, столь сложная<br />

область, как международные отношен<strong>и</strong>я, получает <strong>и</strong>столкован<strong>и</strong>е в базовых,<br />

пр<strong>и</strong>вычных каждому человеку с детства категор<strong>и</strong>ях моторного <strong>и</strong><br />

перцепт<strong>и</strong>вного опыта.<br />

Сп<strong>и</strong>сок л<strong>и</strong>тературы: 1. Баранов А. Н. Словарь русск<strong>и</strong>х пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х метафор / А. Н Баранов,<br />

Ю. Н Караулов. – М. : Наука, 1994. – 346 с. 2. Слово в действ<strong>и</strong><strong>и</strong>. Интент-анал<strong>и</strong>з пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческого<br />

д<strong>и</strong>скурса: [антолог<strong>и</strong>я / упоряд. Т. Уша, В. С. Кова, Н. Павлова]. СПб., 2000. – 240 с. 3. Чуд<strong>и</strong>нов<br />

А. П. Пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческая л<strong>и</strong>нгв<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>ка / А. П. Чуд<strong>и</strong>нов. – Екатер<strong>и</strong>нбург : Урал. ун-т, 2003. – 358 с. 4.<br />

Будаев Э. Метафора в пол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческом <strong>и</strong>нтерд<strong>и</strong>скурсе / Э. Будаев, А. Чуд<strong>и</strong>нов. – Екатер<strong>и</strong>нбург:<br />

Урал. ун-т, 2006. – 217 с.<br />

УДК 623.438<br />

Ю. Ю. КОШКАРОВ, канд. техн. наук, <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>»<br />

Поступ<strong>и</strong>ла в редколлег<strong>и</strong>ю 26. 05. 09<br />

ВИРОБНИЦТВО ТА ВТРАТИ ОЗБРОЄННЯ ТАНКОВИХ<br />

ВІЙСЬК У ПЕРІОД 1941-1945 рр.<br />

У статті проведен<strong>и</strong>й аналіз в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва та втрат танків у рок<strong>и</strong> Вел<strong>и</strong>кої Вітч<strong>и</strong>зняної війн<strong>и</strong> та<br />

показан<strong>и</strong>й внесок пром<strong>и</strong>словості у перемогу над ворогом.<br />

The article is described conducted analyze of production and loses of tanks in the years of Great<br />

Patriotic war and shown payment of industry in victory over an enemy.<br />

Урок<strong>и</strong> історії свідчать про те, що неможл<strong>и</strong>во досягт<strong>и</strong> перемог<strong>и</strong> над<br />

прот<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>ком без в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання різнорідн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>дів озброєння та бойової<br />

технік<strong>и</strong>. Без гл<strong>и</strong>бокого засвоєння істор<strong>и</strong>чного досвіду, уроків Вел<strong>и</strong>кої<br />

Вітч<strong>и</strong>зняної війн<strong>и</strong> неможл<strong>и</strong>во осм<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>т<strong>и</strong> сутність т<strong>и</strong>х яв<strong>и</strong>щ та процесів у<br />

справі розв<strong>и</strong>тку бронетанков<strong>и</strong>х військ та їх озброєння, які існують у<br />

теперішній час, а т<strong>и</strong>м більш прогнозуват<strong>и</strong> основні напрямк<strong>и</strong> розв<strong>и</strong>тку їх у<br />

майбутньому.<br />

Війн<strong>и</strong> початку ХХ століття показал<strong>и</strong>, що досягт<strong>и</strong> стратегічної мет<strong>и</strong><br />

можл<strong>и</strong>во л<strong>и</strong>ше пр<strong>и</strong> в<strong>и</strong>сокому оснащенні військ різнорідн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> в<strong>и</strong>дам<strong>и</strong><br />

озброєння та технік<strong>и</strong>. Вже в ході першої світової війн<strong>и</strong> з’яв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся на полях<br />

бойов<strong>и</strong>щ літак<strong>и</strong>, автомат<strong>и</strong>чна стрілецька зброя, і як новітній на той час засіб<br />

збройної боротьб<strong>и</strong>, танк. Він допоміг в<strong>и</strong>ріш<strong>и</strong>т<strong>и</strong> проблему в<strong>и</strong>ходу з<br />

поз<strong>и</strong>ційного туп<strong>и</strong>ка та забезпеч<strong>и</strong>в можл<strong>и</strong>вість прор<strong>и</strong>ват<strong>и</strong> гл<strong>и</strong>боко<br />

ешелоновану оборону прот<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>ка. Цей факт надав змогу військов<strong>и</strong>м<br />

теорет<strong>и</strong>кам ідеалізуват<strong>и</strong> роль технік<strong>и</strong> у війні. Англієць Дж. Фулєр<br />

стверджував, що війна на 90% залеж<strong>и</strong>ть від зброї, а інші фактор<strong>и</strong> – стратегія,<br />

керівн<strong>и</strong>цтво, мужність, д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>пліна, постачання запасів матеріальн<strong>и</strong>х засобів<br />

можуть дат<strong>и</strong> л<strong>и</strong>ше од<strong>и</strong>н відсоток воююч<strong>и</strong>м арміям [4]. У свою чергу<br />

71

німецьк<strong>и</strong>й генерал Г. Гудеріан віддавав перевагу масован<strong>и</strong>м танков<strong>и</strong>м<br />

ударам, які на його думку бул<strong>и</strong>, здібні зн<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>т<strong>и</strong> будь-яку оборону [1]. В 20-30<br />

рр. ХХ ст. в Радянському Союзі військов<strong>и</strong>м<strong>и</strong> теорет<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> В. Тріандофіллов<strong>и</strong>м,<br />

М. Тухачевськ<strong>и</strong>м та інш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> розроблял<strong>и</strong>ся та впроваджувал<strong>и</strong>ся в<br />

практ<strong>и</strong>ку теорія гл<strong>и</strong>бокого бою і операції з в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>станням крупн<strong>и</strong>х<br />

угруповань танков<strong>и</strong>х військ. Під впл<strong>и</strong>вом ц<strong>и</strong>х теорій формувал<strong>и</strong>ся воєнні<br />

доктр<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, роб<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся замовлення на масове в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво озброєння та бойової<br />

технік<strong>и</strong>.<br />

Процес технічного оснащення армій нов<strong>и</strong>м<strong>и</strong> в<strong>и</strong>дам<strong>и</strong> озброєння та<br />

бойової технік<strong>и</strong>, як<strong>и</strong>й розпочався під час першої світової війн<strong>и</strong>, продовж<strong>и</strong>вся<br />

в 30-і рр. ХХ ст. В цей передвоєнн<strong>и</strong>й період Німечч<strong>и</strong>на зроб<strong>и</strong>ла ставку на<br />

армію, яка мала б у своєму складі танкові і мотор<strong>и</strong>зовані д<strong>и</strong>візії, на озброєнні<br />

як<strong>и</strong>х була вел<strong>и</strong>ка кількість танків та іншої бронетанкової технік<strong>и</strong>. Напр<strong>и</strong>клад,<br />

тільк<strong>и</strong> в одній танковій д<strong>и</strong>візії Вермахту зразка 1941 р. знаход<strong>и</strong>лось бл<strong>и</strong>зько<br />

200 танків.<br />

Готувалася до війн<strong>и</strong> і Радянська держава. В передвоєнн<strong>и</strong>й період<br />

Червона Армія отр<strong>и</strong>мала від пром<strong>и</strong>словості танк<strong>и</strong> Т-26, БТ-7М, Т-50, Т-34,<br />

КВ та інші. Це підтверджують відомості, які наведені в табл.1.<br />

Наявність танків в Червоній Армії,<br />

Німечч<strong>и</strong>н<strong>и</strong> та її союзн<strong>и</strong>ків у червні 1941 р.<br />

Табл<strong>и</strong>ця 1<br />

Найменування<br />

Червона Армія<br />

на радянськогерманському<br />

фронті<br />

Співвідношення<br />

в діюч<strong>и</strong>х<br />

арміях<br />

Німечч<strong>и</strong>на<br />

на радянськогерманському<br />

фронті<br />

танк<strong>и</strong> усіх т<strong>и</strong>пів<br />

танк<strong>и</strong>, як<strong>и</strong>м був<br />

14166 3,3:1 4300<br />

потрібн<strong>и</strong>й капітальн<strong>и</strong>й<br />

ремонт<br />

танк<strong>и</strong>, як<strong>и</strong>м був<br />

4118 – –<br />

потрібн<strong>и</strong>й середній<br />

ремонт<br />

танк<strong>и</strong>, які бул<strong>и</strong><br />

6248 – –<br />

готові до застосування<br />

в повному<br />

обсязі<br />

3800 1:1,1 –<br />

Табл<strong>и</strong>ця складена автором на основі [1,2]. Аналіз дан<strong>и</strong>х, які наведені в<br />

табл. 1 свідч<strong>и</strong>ть про те, що капітальн<strong>и</strong>й ремонт був потрібен 29% радянськ<strong>и</strong>х<br />

танків, а середній – 44%.<br />

Червень 1941 р. в<strong>и</strong>сунув нові, більш в<strong>и</strong>сокі в<strong>и</strong>мог<strong>и</strong> до якості озброєння та<br />

технік<strong>и</strong> ворогуюч<strong>и</strong>х сторін. З’яв<strong>и</strong>лась необхідність збільшуват<strong>и</strong> вогневу міць<br />

72

та броньован<strong>и</strong>й зах<strong>и</strong>ст танків, розв<strong>и</strong>ват<strong>и</strong> засоб<strong>и</strong> прот<strong>и</strong>танкової боротьб<strong>и</strong>. В<br />

рок<strong>и</strong> війн<strong>и</strong> танк Т-34 став основною бойовою маш<strong>и</strong>ною Червоної Армії. Він<br />

в<strong>и</strong>правдав себе на усіх етапах війн<strong>и</strong>, однак у ході ведення бойов<strong>и</strong>х дій він був<br />

модернізован<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>ходяч<strong>и</strong> з потреб<strong>и</strong> військ. За рахунок покращення<br />

броньового зах<strong>и</strong>сту та вогневої могутності він так і зал<strong>и</strong>ш<strong>и</strong>вся непереможн<strong>и</strong>м<br />

до кінця війн<strong>и</strong>.<br />

В рок<strong>и</strong> Вел<strong>и</strong>кої Вітч<strong>и</strong>зняної війн<strong>и</strong> на озброєння Червоної Армії<br />

надход<strong>и</strong>л<strong>и</strong> танк<strong>и</strong>: Т-60, Т-70, Т-34-85, КВ-85, ЙС-2, ЙС-3. Пром<strong>и</strong>словість<br />

продовжувала в<strong>и</strong>пуск озброєння та бойової технік<strong>и</strong> довоєнної мод<strong>и</strong>фікації з<br />

удосконален<strong>и</strong>м<strong>и</strong> основн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> показн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> [3].<br />

У табл. 2 наведені дані про обсяг в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва танків та самохідн<strong>и</strong>х<br />

арт<strong>и</strong>лерійськ<strong>и</strong>х установок (САУ) у СРСР в рок<strong>и</strong> Вел<strong>и</strong>кої Вітч<strong>и</strong>зняної війн<strong>и</strong>.<br />

Табл<strong>и</strong>ця 2<br />

Обсяг в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва бронетанкової технік<strong>и</strong><br />

в СРСР в період з 1941 до 1945 року<br />

Рік 1941 1942 1943 1944 1945 Усього<br />

Танк<strong>и</strong> та САУ усіх<br />

т<strong>и</strong>пів (т<strong>и</strong>с. шт.)<br />

4,7 24,5 24,1 29,0 16,0 98,3<br />

Аналіз дан<strong>и</strong>х, які наведені у табл. 2 свідч<strong>и</strong>ть про те, що радянська пром<strong>и</strong>словість<br />

з початком війн<strong>и</strong> у в<strong>и</strong>сокому темпі збільшувала в<strong>и</strong>пуск танків усіх<br />

т<strong>и</strong>пів. Це стало одн<strong>и</strong>м із в<strong>и</strong>рішальн<strong>и</strong>х ч<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>ків перемог<strong>и</strong> над прот<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>ком.<br />

В<strong>и</strong>сокі темп<strong>и</strong> в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва бойової технік<strong>и</strong> дозвол<strong>и</strong>л<strong>и</strong> забезпечуват<strong>и</strong> потреб<strong>и</strong><br />

Червоної Армії, шв<strong>и</strong>дко відновлюват<strong>и</strong> боєздатність головної ударної с<strong>и</strong>л<strong>и</strong> –<br />

танков<strong>и</strong>х військ, їх втрат<strong>и</strong> в ході проведення операцій на різн<strong>и</strong>х театрах<br />

воєнн<strong>и</strong>х дій.<br />

У зв’язку з вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>м<strong>и</strong> втратам<strong>и</strong> бойової технік<strong>и</strong> радянськ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> військам<strong>и</strong><br />

на початку воєнн<strong>и</strong>х дій кількість танків напр<strong>и</strong>кінці 1941 р. різко скорот<strong>и</strong>лась.<br />

Про це свідчать дані табл. 3.<br />

Табл<strong>и</strong>ця складена автором на основі [2]. Аналіз дан<strong>и</strong>х, які наведені у<br />

табл. 3 свідч<strong>и</strong>ть також про те, що тільк<strong>и</strong> на початку 1943 р. розпочалося<br />

значне зростання в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва бронетанкової технік<strong>и</strong> на підпр<strong>и</strong>ємствах,<br />

евакуйован<strong>и</strong>х у східні район<strong>и</strong> та Середню Азію.<br />

Потреба в збільшені в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва бойової технік<strong>и</strong> в рок<strong>и</strong> війн<strong>и</strong> пов’язана<br />

з вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>м<strong>и</strong> їх втратам<strong>и</strong>. Щодобово в радянськ<strong>и</strong>х військах в середньому<br />

в<strong>и</strong>ход<strong>и</strong>ло з ладу більш 60 танків, а в період Курської б<strong>и</strong>тв<strong>и</strong>, Берлінської<br />

наступальної операції – 70-90 од<strong>и</strong>н<strong>и</strong>ць. Втрат<strong>и</strong> прот<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>ків наведені у<br />

табл. 4.<br />

73

Кількість бойової технік<strong>и</strong> в Червоній Армії<br />

у рок<strong>и</strong> війн<strong>и</strong> (т<strong>и</strong>с. шт.)<br />

Станом на: Найменування Танк<strong>и</strong> та САУ<br />

22.06.1941 р. Усього: 22,6<br />

В т.ч. в діючої армії 14,16<br />

01.01.1942 р. Усього: 7,7<br />

В т.ч. в діючої армії 2,2<br />

01.01.1943 р. Усього: 20,6<br />

В т.ч. в діючої армії 8,1<br />

01.01.1944 р. Усього: 24,4<br />

В т.ч. в діючої армії 5,8<br />

01.01.1945 р. Усього: 35,4<br />

В т.ч. в діючої армії 8,3<br />

09.05.1945 р. Усього: 35,2<br />

В т.ч. в діючої армії 8,1<br />

Табл<strong>и</strong>ця 3<br />

Табл<strong>и</strong>ця 4<br />

Втрат<strong>и</strong> танків, САУ Червоної армії та Німечч<strong>и</strong>н<strong>и</strong> і її сателітів (т<strong>и</strong>с. шт.)<br />

Втрат<strong>и</strong><br />

Червоної<br />

армії<br />

Співвідношення<br />

Втрат<strong>и</strong> Німечч<strong>и</strong>н<strong>и</strong> та її союзн<strong>и</strong>ків<br />

Усього<br />

В тому ч<strong>и</strong>слі<br />

Німечч<strong>и</strong>на Союзн<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

96,5 3,0:1 32,5 32,0 0,5<br />

Аналіз дан<strong>и</strong>х, які наведені в табл<strong>и</strong>цях 3 та 4 свідч<strong>и</strong>ть про те, що в<br />

Червоній Армії на 9 травня 1945 р. танків та САУ було в 1,6 разів більше ніж<br />

на 22 червня 1941 р.<br />

Підб<strong>и</strong>ваюч<strong>и</strong> підсумок слід вказат<strong>и</strong>, що завдяк<strong>и</strong> в<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>м можл<strong>и</strong>востям<br />

пром<strong>и</strong>словості, героїчному подв<strong>и</strong>гу працівн<strong>и</strong>ків т<strong>и</strong>лу Червона Армія була<br />

майже завжд<strong>и</strong> забезпечена необхідною бойовою технікою та знаход<strong>и</strong>лась в<br />

готовності до в<strong>и</strong>конання поставлен<strong>и</strong>х завдань щодо розгрому ворога.<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Гейнц Гудер<strong>и</strong>ан. Танк<strong>и</strong> – вперед! / Гейнц Гудер<strong>и</strong>ан ; [пер. з німец.]. –<br />

Смоленск: «Рус<strong>и</strong>ч», 1999. – 244, [1] с. 2. Росс<strong>и</strong>я <strong>и</strong> СССР в войнах ХХ века: cтат<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>ческое<br />

<strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>е. – М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2001. – 608 с. 3. Советск<strong>и</strong>е танковые войска 1941-1945:<br />

военно-<strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й очерк / [И. М. Ананьев, Н. Г. Андронн<strong>и</strong>ков, А. С. Бег<strong>и</strong>шев та ін.] – М.:<br />

Военв<strong>и</strong>д., 1973. – 333 с. 4. Christopher F. Foss. The Vickers Tanks / F. Foss Christopher, Peter<br />

McKenzie. – Great Britain, 1988. – 256 р.<br />

74<br />

Надійшла до редколегії 02. 04. 09

УДК. 355.232<br />

І. М. КРИЛЕНКО, <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>»<br />

ІСТОРІОГРАФІЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОСВІТИ ПІД<br />

ВПЛИВОМ РОЗВИТКУ ТАНКОБУДУВАННЯ В XX столітті<br />

У статті проведен<strong>и</strong>й історіографічн<strong>и</strong>й огляд модернізації військової освіт<strong>и</strong> під впл<strong>и</strong>вом розв<strong>и</strong>тку<br />

танкобудування в ХХ столітті з поз<strong>и</strong>цій загальнонаукової методології, яка пр<strong>и</strong>йнята в сучасн<strong>и</strong>х<br />

науков<strong>и</strong>х дослідженнях.<br />

This article is described the historical modernization of officer training under influence of development<br />

the tank’s building in twentieth century. It’s analyzed from position of common methodology used in<br />

modern researches.<br />

Постановка проблем<strong>и</strong>. Істор<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й досвід свідч<strong>и</strong>ть про те, що добробут,<br />

ж<strong>и</strong>ттєздатність і безпека будь-якої держав<strong>и</strong> залеж<strong>и</strong>ть від стану освіт<strong>и</strong> в ній.<br />

Тому освіта є основою розв<strong>и</strong>тку особ<strong>и</strong>стості, суспільства нації та держав<strong>и</strong>.<br />

Важл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>м елементом освіт<strong>и</strong> Україн<strong>и</strong> є військова освіта, яка є складовою<br />

загальнодержавної с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> освіт<strong>и</strong>. Вона має спр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong> відтворенню кадрового<br />

потенціалу Збройн<strong>и</strong>х С<strong>и</strong>л Україн<strong>и</strong>, забезпеч<strong>и</strong>т<strong>и</strong> в<strong>и</strong>соку якість підготовк<strong>и</strong><br />

військов<strong>и</strong>х фахівців відповідно до сучасн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>мог, роб<strong>и</strong>т<strong>и</strong> свій внесок у<br />

зміцнення обороноздатності держав<strong>и</strong>.<br />

З набуттям нашою державою незалежності важл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>м і відповідальн<strong>и</strong>м<br />

державн<strong>и</strong>м завданням стала підготовка військов<strong>и</strong>х фахівців для Збройн<strong>и</strong>х<br />

С<strong>и</strong>л Україн<strong>и</strong>. Адже професійна, д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плінована, озброєна новітньою<br />

військовою технікою, мобільна, свідома свого в<strong>и</strong>сокого патріот<strong>и</strong>чного<br />

обов’язку армія є однією зі складов<strong>и</strong>х стабільності будь-якої держав<strong>и</strong>.<br />

Відомо, що військова професія є однією з найдавніш<strong>и</strong>х. Історія переконл<strong>и</strong>во<br />

свідч<strong>и</strong>ть нам про те, що тільк<strong>и</strong> ті народ<strong>и</strong> і держав<strong>и</strong>, які пр<strong>и</strong>ділял<strong>и</strong> особл<strong>и</strong>ву<br />

увагу створенню в<strong>и</strong>соко д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плінованої, с<strong>и</strong>льної, достатньо озброєної армії,<br />

грамотно в<strong>и</strong>ховувал<strong>и</strong> команд<strong>и</strong>рів, у подальшому які стал<strong>и</strong> таланов<strong>и</strong>т<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

воєначальн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong>, в період сувор<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>пробувань уміло і надійно відстоювал<strong>и</strong><br />

свою землю і незалежність. Завжд<strong>и</strong> головн<strong>и</strong>м інструментом поколінь війн,<br />

збройн<strong>и</strong>х конфліктів та збройної боротьб<strong>и</strong> зал<strong>и</strong>шається зброя, яку породжує<br />

науково-технічн<strong>и</strong>й прогрес. Майже сто років техніка, до якої належ<strong>и</strong>ть<br />

бойова броньова гусен<strong>и</strong>чна маш<strong>и</strong>на «танк», відіграє свою важл<strong>и</strong>ву роль у<br />

справі перемог<strong>и</strong> або стр<strong>и</strong>мування прот<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>ка. Зосеред<strong>и</strong>мо свою увагу на<br />

професійному офіцерові, як<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовує цю техніку в бою. Тому що<br />

значення його професіоналізму зростає: технічні засоб<strong>и</strong> війн<strong>и</strong> в<strong>и</strong>магають<br />

утворення у воїнстві, с<strong>и</strong>льного прошарку професіоналів: солдатів –<br />

контрактн<strong>и</strong>ків, сержантів і особл<strong>и</strong>во офіцерів. Ось чому, в<strong>и</strong>вчення п<strong>и</strong>тання<br />

модернізації військової освіт<strong>и</strong> під впл<strong>и</strong>вом розв<strong>и</strong>тку танкобудування є одн<strong>и</strong>м<br />

з актуальн<strong>и</strong>х проблем істор<strong>и</strong>чної <strong>наук<strong>и</strong></strong>.<br />

75

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз наукової літератур<strong>и</strong><br />

показує, що в сучасн<strong>и</strong>х умовах інтерес до військово-педагогічної спадщ<strong>и</strong>н<strong>и</strong><br />

достатньо вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>й. Результат<strong>и</strong> проведеного дослідження показал<strong>и</strong>, що<br />

проблем<strong>и</strong> які розкр<strong>и</strong>вають істор<strong>и</strong>ко-педагогічні п<strong>и</strong>тання військової освіт<strong>и</strong>,<br />

розглядал<strong>и</strong>ся в роботах:<br />

– з історії військової освіт<strong>и</strong> – І. А. Алехіна, М. І. Барабанщ<strong>и</strong>кова,<br />

А. І. Каменева та інш<strong>и</strong>х;<br />

– з зарубіжної військової освіт<strong>и</strong> – А. І. Афанасьєва, Г. І. Гладкова,<br />

А. І. Каменева, М .І. Нещад<strong>и</strong>ма та інш<strong>и</strong>х;<br />

– з підготовк<strong>и</strong> офіцерськ<strong>и</strong>х кадрів у в<strong>и</strong>щій військовій школі –<br />

А. В. Барабащ<strong>и</strong>кова, А. А. Вас<strong>и</strong>льева, М. П. Дударя, С. М. Міхно,<br />

М .І. Нещад<strong>и</strong>ма, А. М. Седова та інш<strong>и</strong>х.<br />

Проводяч<strong>и</strong> аналіз літератур<strong>и</strong>, що стосується тем<strong>и</strong> статті, можна зроб<strong>и</strong>т<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>сновок, що у вітч<strong>и</strong>зняній істор<strong>и</strong>чній літературі історіографічного аналізу<br />

праць з підготовк<strong>и</strong> офіцерськ<strong>и</strong>х кадрів під впл<strong>и</strong>вом оснащення армії<br />

бронетанковою технікою пок<strong>и</strong> що немає. Тому, основною метою статті є:<br />

з’ясуват<strong>и</strong> ступінь в<strong>и</strong>вченості поставленої проблем<strong>и</strong> модернізації військової<br />

освіт<strong>и</strong> під впл<strong>и</strong>вом розв<strong>и</strong>тку танкобудування у ХХ столітті та стан<br />

джерельної баз<strong>и</strong>.<br />

В<strong>и</strong>вчення науков<strong>и</strong>х праць методологічного та бібліографічного характеру,<br />

дозвол<strong>и</strong>ло авторові розподіл<strong>и</strong>т<strong>и</strong> різнопланові джерела на декілька темат<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х<br />

груп. За темат<strong>и</strong>чною спрямованістю до першої груп<strong>и</strong> належать праці,<br />

в як<strong>и</strong>х розкр<strong>и</strong>ті п<strong>и</strong>тання створення та розв<strong>и</strong>тку військової технік<strong>и</strong>, вчасності<br />

бронетанкової. Це робот<strong>и</strong> Е. Е. Александрова, В. В. Еп<strong>и</strong>фанова, Л. М. Бєсова,<br />

В. С. Вознюкова, П. Н. Шапова, Е. Г. Горбачова, М. М. Св<strong>и</strong>р<strong>и</strong>на, Р. Ісмагілова,<br />

С. Саенка, В. Чобітка, С. Л. Федосєєва, І. П. Шмелева, В. Д. Мостовенка,<br />

Л. Л. Товажнянского, Г. Л. Холявського [1–11] та інші. В дан<strong>и</strong>х роботах,<br />

пр<strong>и</strong>свячен<strong>и</strong>х бронетанковій техніці надані відомості про розв<strong>и</strong>ток<br />

танкобудування у різні істор<strong>и</strong>чні проміжк<strong>и</strong> часу, надаються найбільш повні<br />

відомості про розв<strong>и</strong>ток танків, удосконалення їх такт<strong>и</strong>ко-технічн<strong>и</strong>х<br />

характер<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>к у ХХ ст.<br />

Сутність в<strong>и</strong>кладеного дає підстав<strong>и</strong> зроб<strong>и</strong>т<strong>и</strong> аналіз, за як<strong>и</strong>х умов –<br />

економічн<strong>и</strong>х, політ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х, соціальн<strong>и</strong>х створювався танк, як<strong>и</strong>й впл<strong>и</strong>в на вдосконалення<br />

бойов<strong>и</strong>х якостей танка мав науково – технічн<strong>и</strong>й прогрес. Серед<br />

н<strong>и</strong>зк<strong>и</strong> дослідн<strong>и</strong>ків, які зацікав<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся проблемам<strong>и</strong> бронетанков<strong>и</strong>х військ міжвоєнного<br />

періоду слід в<strong>и</strong>знач<strong>и</strong>т<strong>и</strong> А. М. Зайончковського, М. М. Св<strong>и</strong>р<strong>и</strong>на,<br />

Л. К. Р<strong>и</strong>жакова [8,12,13] та інш<strong>и</strong>х. У ц<strong>и</strong>х працях, зроблено перші спроб<strong>и</strong> с<strong>и</strong>стемат<strong>и</strong>чного<br />

аналізу розв<strong>и</strong>тку танкобудівної галузі пром<strong>и</strong>словості у загальносвітовому<br />

масштабі. Радянська історіографія цього періоду відстоююч<strong>и</strong><br />

поз<strong>и</strong>ції класового підходу та партійності, страждала однобічн<strong>и</strong>м соціологізмом<br />

та суб’єкт<strong>и</strong>візмом, завдяк<strong>и</strong> чому військова історія взагалі, а історія танкобудування,<br />

зокрема, набувал<strong>и</strong> схемат<strong>и</strong>чного в<strong>и</strong>гляду. Праця відомого вій-<br />

76

ськового істор<strong>и</strong>ка А. М. Зайончковського «Первая м<strong>и</strong>ровая война» [12] пр<strong>и</strong>свячена<br />

оп<strong>и</strong>су операцій першої світової війн<strong>и</strong> 1914–1918 рр. Автор довів як<br />

впл<strong>и</strong>вал<strong>и</strong> нові в<strong>и</strong>д<strong>и</strong> озброєнь на хід воєнн<strong>и</strong>х дій, вказав, що одн<strong>и</strong>м з недоліків<br />

застосування танків у першій світовій війні було незнання пр<strong>и</strong>род<strong>и</strong> бою танків<br />

командуванням, невміння вдало в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуват<strong>и</strong> танк<strong>и</strong> і розв<strong>и</strong>ват<strong>и</strong> їх<br />

такт<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й успіх. Це підкреслює те, що з перш<strong>и</strong>х хв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>н їх появ<strong>и</strong> на полі бою<br />

гостро стала проблема підготовк<strong>и</strong> командного складу для танков<strong>и</strong>х військ.<br />

За часів післявоєнної доб<strong>и</strong> одн<strong>и</strong>м із центрів світової військової історії<br />

стає російськомовна діаспора, де поряд з аналізом окрем<strong>и</strong>х періодів та конкретн<strong>и</strong>х<br />

технічн<strong>и</strong>х авторськ<strong>и</strong>х розробок у галузі танкобудування роблять<br />

спроб<strong>и</strong> с<strong>и</strong>стемат<strong>и</strong>зуват<strong>и</strong> й клас<strong>и</strong>фікуват<strong>и</strong> поетапні здобутк<strong>и</strong> національн<strong>и</strong>х<br />

військово-пром<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>х комплексів у даній галузі армійського оснащення.<br />

Помітн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> стають праці В. Д. Мостовенка, а дещо пізніше, у 60–80-х рр. ХХ<br />

ст. В. С. Вознюкова, Л. К. Р<strong>и</strong>жакова, І. Ананьєва, І. Краснова та ін. [6, 3, 13,<br />

15, 16].<br />

Значн<strong>и</strong>й імпульс військово-істор<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>м подіям на тер<strong>и</strong>торії кол<strong>и</strong>шнього<br />

СРСР дал<strong>и</strong> процес<strong>и</strong> демократ<strong>и</strong>зації, завдяк<strong>и</strong> як<strong>и</strong>м в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кла можл<strong>и</strong>вість позбут<strong>и</strong>ся<br />

однобічного соціалізму та класової тенденційності, а звідсіль – і<br />

суб’єкт<strong>и</strong>вістського підходу до аналізу проблем історії, у тому часі й воєнної.<br />

Значною мірою дан<strong>и</strong>й аспект торкнувся проблемат<strong>и</strong>к<strong>и</strong> аналізу світового танкобудівн<strong>и</strong>цтва<br />

1916 – 1980 рр. На цьому тлі з’являються праці, нап<strong>и</strong>сані вже з<br />

поз<strong>и</strong>ції в<strong>и</strong>мог сучасної політ<strong>и</strong>чної та військово-політ<strong>и</strong>чної філософії, що<br />

в<strong>и</strong>світлюють світов<strong>и</strong>й воєнно-істор<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й процес танкобудування на тлі загальносвітов<strong>и</strong>х<br />

тенденцій та закономірностей політ<strong>и</strong>чної, ант<strong>и</strong>фаш<strong>и</strong>стської та<br />

національно-в<strong>и</strong>звольної боротьб<strong>и</strong>, державотворення тощо. Серед н<strong>и</strong>зк<strong>и</strong> новаторськ<strong>и</strong>х<br />

праць пр<strong>и</strong>вертають увагу ґрунтові дослідження Е. Е. Александрова,<br />

В. В. Епіфанова, Л. М. Бєсова, Л. Л. Товажнянського, Е. Г. Горбачова,<br />

М. Н. Св<strong>и</strong>р<strong>и</strong>на, Р. Ісмагілова, С. Саенко, В. Чобітка, І. П. Шмельова,<br />

В. Л. Черн<strong>и</strong>шова та інш<strong>и</strong>х дослідн<strong>и</strong>ків [1, 2, 4, 5, 7, 11, 10, 14].<br />

Робот<strong>и</strong> Е. Е. Александрова, В. В. Еп<strong>и</strong>фанова, Л. М. Бесова, Л. Л. Товажнянського<br />

пр<strong>и</strong>свячені історії вітч<strong>и</strong>зняного танкобудування упродовж періоду<br />

від перш<strong>и</strong>х кроків його зародження в Україні і до кінця 80-х років ХХ<br />

століття. Вперше наведені відомості про головн<strong>и</strong>х конструкторів, які<br />

працювал<strong>и</strong> у Харкові та забезпеч<strong>и</strong>л<strong>и</strong> йому славу.<br />

Цінн<strong>и</strong>м для наукового дослідження є щоденн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> головного конструктора<br />

А. А. Морозова [14]. Кн<strong>и</strong>га В. Л. Черн<strong>и</strong>шова «Танк<strong>и</strong> <strong>и</strong> люд<strong>и</strong>: Дневн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> главного<br />

конструктора А. А. Морозова» заснована на справжніх подіях, узят<strong>и</strong>х з<br />

щоденн<strong>и</strong>ка головного конструктора радянськ<strong>и</strong>х талантів А. А. Морозова, які<br />

оп<strong>и</strong>сують період з 1944 до1976 рр. До неї увійшл<strong>и</strong> зап<strong>и</strong>с<strong>и</strong> технічн<strong>и</strong>х нарад,<br />

публічні в<strong>и</strong>ступ<strong>и</strong> А. А. Морозова, результат<strong>и</strong> в<strong>и</strong>пробувань досвідчен<strong>и</strong>х і серійн<strong>и</strong>х<br />

танків, особ<strong>и</strong>сті спостереження і план<strong>и</strong> на майбутнє. Показана боротьба<br />

А. А. Морозова за свої ідеї і своє бачення перспект<strong>и</strong>в розв<strong>и</strong>тку танків,<br />

77

його прогноз с<strong>и</strong>туації в радянському танкобудуванні на початок 90-х років<br />

м<strong>и</strong>нулого століття.<br />

Для обґрунтування новітніх концептуальн<strong>и</strong>х підходів та в<strong>и</strong>значення<br />

сучасн<strong>и</strong>х теорет<strong>и</strong>ко-методологічн<strong>и</strong>х засобів військово-істор<strong>и</strong>чного аналізу<br />

важл<strong>и</strong>ву роль відіграють праці, пр<strong>и</strong>свячені аналізу світоглядної<br />

проблемат<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, розв<strong>и</strong>тку та удосконаленню с<strong>и</strong>стем бойов<strong>и</strong>х броньован<strong>и</strong>х<br />

гусен<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н першої ударної смуг<strong>и</strong> періоду другої світової війн<strong>и</strong>. У<br />

цьому контексті матеріал<strong>и</strong> статті базуються на розробках як вітч<strong>и</strong>знян<strong>и</strong>х, так<br />

і зарубіжн<strong>и</strong>х дослідн<strong>и</strong>ків військової історії, праці як<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>свячені різн<strong>и</strong>м<br />

аспектам аналізу бронетанков<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>л періоду другої світової війн<strong>и</strong>. Це<br />

зокрема, дослідження Ф. Мелент<strong>и</strong>на, Форт<strong>и</strong> Дж, Г. Уіл’ямсона, Х. Томаса,<br />

Р. Ф. Март<strong>и</strong>не та ін. [17,18].<br />

Ф. Меллентін у своїй кн<strong>и</strong>зі «Танковые сражен<strong>и</strong>я 1939-1945 г. г.» [17] дає<br />

характер<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>ку танков<strong>и</strong>х б<strong>и</strong>тв у 1939-1945 р. р. Аналізуюч<strong>и</strong> хід бойов<strong>и</strong>х дій<br />

Вел<strong>и</strong>кої Вітч<strong>и</strong>зняної війн<strong>и</strong>, автор навод<strong>и</strong>ть пр<strong>и</strong>клад<strong>и</strong> невмілого в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання<br />

танків команд<strong>и</strong>рам<strong>и</strong>-танкістам<strong>и</strong>, відмічає, що на початку війн<strong>и</strong> оцінка німецького<br />

командування про якість підготовк<strong>и</strong> радянськ<strong>и</strong>х військов<strong>и</strong>х кадрів,<br />

змін<strong>и</strong>лася корінн<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном – від довоєнної оцінк<strong>и</strong> офіцерського корпусу як<br />

«в<strong>и</strong>ключно поган<strong>и</strong>й», до зразкового рівня підготовк<strong>и</strong> і проведення радянськ<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

командувачам<strong>и</strong> (команд<strong>и</strong>рам<strong>и</strong>) наступальн<strong>и</strong>х і оборонн<strong>и</strong>х операцій.<br />

Зміна поглядів була не в<strong>и</strong>падковою. Війна зажадала самостійно м<strong>и</strong>сляч<strong>и</strong>х<br />

команд<strong>и</strong>рів, що не бояться відповідальності. Вже в ході війн<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> переглянуті<br />

підход<strong>и</strong> щодо підготовк<strong>и</strong> командн<strong>и</strong>х кадрів. Тільк<strong>и</strong> війна змогла змін<strong>и</strong>т<strong>и</strong><br />

погляд<strong>и</strong> щодо підготовк<strong>и</strong> основного кістяка армії – командного складу.<br />

Ф. В. Меллент<strong>и</strong>н єд<strong>и</strong>н<strong>и</strong>м з усіх зарубіжн<strong>и</strong>х авторів відзнач<strong>и</strong>в необхідність<br />

підготовк<strong>и</strong> керівн<strong>и</strong>ків, які в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовують цю техніку в бойов<strong>и</strong>х діях.<br />

До другої груп<strong>и</strong> літератур<strong>и</strong> необхідно віднест<strong>и</strong> робот<strong>и</strong>, в як<strong>и</strong>х розкр<strong>и</strong>ті<br />

п<strong>и</strong>тання застосування бронетанкової технік<strong>и</strong> під час ведення бойов<strong>и</strong>х дій, а<br />

також робот<strong>и</strong>, які пр<strong>и</strong>свячені становленню танков<strong>и</strong>х військ. Ці аспект<strong>и</strong> отр<strong>и</strong>мал<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>світлення у працях А. Ф. Бабаджаняна,Ж. Буше, Дж. Фуллера,<br />

Г. Гудеріана, Л. Єймансберга, І. Л. Потапова, П. П. Полубоярова, М. П. Н<strong>и</strong>кольського,<br />

П. А. Ротмістрова, Е. А. Раз<strong>и</strong>на, В. К. Тріандофіллова [19-29] та<br />

інші. В праці французького дослідн<strong>и</strong>ка Буше Ж. «Бронетанковое оруж<strong>и</strong>е в<br />

войне» [20], досліджується роль бронетанков<strong>и</strong>х військ у післявоєнн<strong>и</strong>й період,<br />

зміна характеру завдань, які в<strong>и</strong>рішувал<strong>и</strong> танк<strong>и</strong> у м<strong>и</strong>нулому і можуть в<strong>и</strong>рішуват<strong>и</strong><br />

в дан<strong>и</strong>й час, розв<strong>и</strong>ток способів застосування бронетанков<strong>и</strong>х військ, п<strong>и</strong>тання<br />

забезпечення бойової діяльності танків. Автор дає свій варіант період<strong>и</strong>зації<br />

розв<strong>и</strong>тку та еволюції танкового озброєння. Буше відзнач<strong>и</strong>в обумовленість<br />

розв<strong>и</strong>тку бронетанков<strong>и</strong>х військ прогресом <strong>наук<strong>и</strong></strong>, економічн<strong>и</strong>м і політ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>м<br />

ч<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong>, характером театру військов<strong>и</strong>х дій. Пр<strong>и</strong> цьому тр<strong>и</strong> основні<br />

характер<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>к<strong>и</strong> танка – озброєння, броньов<strong>и</strong>х зах<strong>и</strong>ст і рухл<strong>и</strong>вість – змінювал<strong>и</strong>ся<br />

залежно від успіхів танкобудування, розв<strong>и</strong>тку прот<strong>и</strong>танков<strong>и</strong>х засобів,<br />

78

клімат<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х і топографічн<strong>и</strong>х умов району бойов<strong>и</strong>х дій. Це по суті є військово-істор<strong>и</strong>чна<br />

праця із спробою прогнозу відносно ролі бронетанков<strong>и</strong>х<br />

військ у найбл<strong>и</strong>жчому майбутньому.<br />

Умов<strong>и</strong> створення танков<strong>и</strong>х військ, п<strong>и</strong>тання вдосконалення їх організаційної<br />

структур<strong>и</strong>, особл<strong>и</strong>востей дій в оборон<strong>и</strong>, під час наступу, форсування<br />

водн<strong>и</strong>х перешкод, у період штурму мостів, п<strong>и</strong>тання підготовк<strong>и</strong> та планування<br />

дій танков<strong>и</strong>х армій, організації взаємодії, управління, матеріально-технічного<br />

забезпечення та ін. аналізувал<strong>и</strong>ся у статтях І. А. Ананьева, М. Андронікова,<br />

А. Бабаджаняна, І. Краснова, В. Марамзіна, О. Радзієвського, П. Ротмістрова<br />

[15, 16, 18, 30, 31, 32]. С<strong>и</strong>стема поглядів на майбутню війну в 1930-х рр.<br />

формувалася не тільк<strong>и</strong> у процесі зіткнення поглядів у межах держав<strong>и</strong>. Важл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>й<br />

впл<strong>и</strong>в здійснювал<strong>и</strong> й закордонні воєнні теорії [21, 22]. Погляд<strong>и</strong> закордонн<strong>и</strong>х<br />

військов<strong>и</strong>х теорет<strong>и</strong>ків на характер майбутньої війн<strong>и</strong> можна поділ<strong>и</strong>т<strong>и</strong><br />

на пр<strong>и</strong>х<strong>и</strong>льн<strong>и</strong>ків теорії мал<strong>и</strong>х та професійн<strong>и</strong>х армій (Д. Дує, Дж. Фуллер,<br />

Еймансбергер, де Голль); теорії тотальної та бл<strong>и</strong>скав<strong>и</strong>чної війн<strong>и</strong> (Людендорф);<br />

теорії війн<strong>и</strong> на в<strong>и</strong>снаження (Ф. Кульман). Дж. Фуллер відстоював ідею<br />

механізованої війн<strong>и</strong> і вважав, що у майбутній війні головна роль буде<br />

належат<strong>и</strong> не масов<strong>и</strong>м, а мал<strong>и</strong>м професійн<strong>и</strong>м механізован<strong>и</strong>м арміям [21].<br />

У цілому аналіз літератур<strong>и</strong> з такт<strong>и</strong>к<strong>и</strong> бронетанков<strong>и</strong>х військ, що був проведен<strong>и</strong>й<br />

у зазначен<strong>и</strong>й період, дає автору підстав<strong>и</strong> стверджуват<strong>и</strong>, що застосування<br />

танков<strong>и</strong>х та механізован<strong>и</strong>х част<strong>и</strong>н та з’єднань мало важл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>й впл<strong>и</strong>в на<br />

підготовку офіцерськ<strong>и</strong>х кадрів танков<strong>и</strong>х військ.<br />

Третю групу літератур<strong>и</strong> складають дослідження, в як<strong>и</strong>х розкр<strong>и</strong>ваються<br />

проблем<strong>и</strong> підготовк<strong>и</strong> офіцерськ<strong>и</strong>х кадрів, у тому ч<strong>и</strong>слі підготовк<strong>и</strong> офіцерськ<strong>и</strong>х<br />

кадрів для танков<strong>и</strong>х військ. У ц<strong>и</strong>х роботах досліджуються п<strong>и</strong>тання змін<br />

форм і методів навчання залежно від удосконалення технік<strong>и</strong>. Ц<strong>и</strong>м п<strong>и</strong>танням<br />

пр<strong>и</strong>свячені науково-літературні джерела військов<strong>и</strong>х і ц<strong>и</strong>вільн<strong>и</strong>х педагогів,<br />

вчен<strong>и</strong>х сучасного періоду. Серед н<strong>и</strong>х особл<strong>и</strong>ву цінність представ<strong>и</strong>л<strong>и</strong> праці<br />

Я. Л. Ав<strong>и</strong>нов<strong>и</strong>цького, І. А. Алех<strong>и</strong>на, А. В. Барабанщ<strong>и</strong>кова, І. В. Біоч<strong>и</strong>нського,<br />

А. І. Каменева, М. І. Нещад<strong>и</strong>ма, Я. Ю. Тінченка [33 – 39].<br />

В<strong>и</strong>вчаюч<strong>и</strong> літературу, що стосується тем<strong>и</strong> дослідження, можна поміт<strong>и</strong>т<strong>и</strong>,<br />

що підготовці офіцерськ<strong>и</strong>х кадрів в усі період<strong>и</strong> нашої історії пр<strong>и</strong>ділялось<br />

достатньо уваг<strong>и</strong>. Так, у роботі А. І. Каменева «Истор<strong>и</strong>я подготовк<strong>и</strong> оф<strong>и</strong>церск<strong>и</strong>х<br />

кадров в СССР (1917-1984 гг.)» [37] дається кр<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ко-істор<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й<br />

аналіз с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> підготовк<strong>и</strong> офіцерськ<strong>и</strong>х кадрів в СРСР за період з 1917 до<br />

1984 рр. Разом з аналізом розв<strong>и</strong>тку радянської військової школ<strong>и</strong> міст<strong>и</strong>ться<br />

матеріал про підготовку офіцерськ<strong>и</strong>х кадрів за кордоном. Це дослідження не<br />

заперечує всього поз<strong>и</strong>т<strong>и</strong>вного, що було в історії СРСР, але провод<strong>и</strong>ть аналіз<br />

пом<strong>и</strong>лок, які мал<strong>и</strong> місце в історії будівн<strong>и</strong>цтва Радянськ<strong>и</strong>х Збройн<strong>и</strong>х С<strong>и</strong>л, у<br />

підготовці офіцерськ<strong>и</strong>х кадрів. Проведен<strong>и</strong>й аналіз показав, що с<strong>и</strong>стема підготовк<strong>и</strong><br />

офіцерськ<strong>и</strong>х кадрів у СРСР в цілому забезпечувала рішення задач підготовк<strong>и</strong><br />

офіцерськ<strong>и</strong>х кадрів для Збройн<strong>и</strong>х С<strong>и</strong>л. Проте зроблено в<strong>и</strong>сновок, що<br />

79

с<strong>и</strong>стема, яка склалася не була і не є опт<strong>и</strong>мальною. Те, що було в<strong>и</strong>правдано в<br />

перші рок<strong>и</strong> Радянської влад<strong>и</strong>, стало непр<strong>и</strong>йнятн<strong>и</strong>м у м<strong>и</strong>рн<strong>и</strong>й час.<br />

Нов<strong>и</strong>й етап у розв<strong>и</strong>тку національної історіографії співпав з політ<strong>и</strong>кою<br />

«перебудов<strong>и</strong>» у СРСР та проголошенням у 1991 р. незалежності Україн<strong>и</strong>. Для<br />

істор<strong>и</strong>ків відкр<strong>и</strong>лася можл<strong>и</strong>вість працюват<strong>и</strong> з недоступн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> раніше архівн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

документам<strong>и</strong>. Серед праць цієї проблемат<strong>и</strong>к<strong>и</strong> можна назват<strong>и</strong> монографію<br />

М. І. Нещад<strong>и</strong>ма «Військова освіта Україн<strong>и</strong>: історія, теорія, методологія,<br />

практ<strong>и</strong>ка» [38], яка демонструє с<strong>и</strong>стемн<strong>и</strong>й підхід до розкр<strong>и</strong>ття зародження,<br />

становлення і розв<strong>и</strong>тку військової освіт<strong>и</strong> в Україні як джерела поповнення<br />

командн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> кадрам<strong>и</strong> потреб армії як у м<strong>и</strong>рні, так і у воєнні час<strong>и</strong>. Розкр<strong>и</strong>ваюч<strong>и</strong><br />

її роль та місце в якісному навчанні офіцерів, дослідн<strong>и</strong>к пов’язує це як<br />

складову культур<strong>и</strong> суспільства. Вперше в науковій літературі незалежної<br />

Української держав<strong>и</strong> запропонована структура освіт<strong>и</strong> і науково-дослідн<strong>и</strong>х<br />

установ та відображен<strong>и</strong>й потенціал воєнної освітньої галузі. Цінність цієї<br />

праці полягає у вмілому в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>станні методологічн<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пів розкр<strong>и</strong>ття<br />

суті проблем з підготовк<strong>и</strong> військов<strong>и</strong>х фахівців у навчальн<strong>и</strong>х закладах, забезпечення<br />

н<strong>и</strong>м<strong>и</strong> потреб Збройн<strong>и</strong>х С<strong>и</strong>л. Необхідно підкресл<strong>и</strong>т<strong>и</strong> і те, що автор<br />

монографії підтверд<strong>и</strong>в це нормат<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> документам<strong>и</strong> державн<strong>и</strong>х органів та<br />

військового командування. Проаналізовано с<strong>и</strong>стему підготовк<strong>и</strong> офіцерськ<strong>и</strong>х<br />

кадрів у військов<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладах Радянської Армії, склад і пр<strong>и</strong>значення<br />

військово-навчальн<strong>и</strong>х закладів, які знаход<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь на теренах Україн<strong>и</strong> на<br />

день проголошення її незалежності, розглянуто проблем<strong>и</strong> підготовк<strong>и</strong> військов<strong>и</strong>х<br />

професіоналів напередодні створення української національної с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong><br />

військової освіт<strong>и</strong>, опрацьовано досвід наявн<strong>и</strong>х моделей військової<br />

освіт<strong>и</strong> деяк<strong>и</strong>х країн світу. Разом з т<strong>и</strong>м дослідження М. І. Нещад<strong>и</strong>ма недостатньо<br />

розкр<strong>и</strong>ває суть навчання офіцерів для задоволення потреб танков<strong>и</strong>х<br />

військ у період науково-технічної революції.<br />

У повоєнн<strong>и</strong>й час почал<strong>и</strong> з’являт<strong>и</strong>ся фундаментальні праці, в<strong>и</strong>конані на<br />

ґрунтовній документальній основі, з докладн<strong>и</strong>м оп<strong>и</strong>сом подій військового<br />

будівн<strong>и</strong>цтва та військов<strong>и</strong>х кадрів у період Української національної революції<br />

1917-1920 рр. Цій проблемі пр<strong>и</strong>свячені монографії Я. Ю. Тінченка «Офіцерськ<strong>и</strong>й<br />

корпус Армії Української Народної Республік<strong>и</strong> (1917-1921)» [39].<br />

«Гайдамак<strong>и</strong>», «петлюрівці», «січові стрілк<strong>и</strong>» – пр<strong>и</strong>бл<strong>и</strong>зно так<strong>и</strong>м понятійносм<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>м<br />

набором обмежується уявлення більшості з нас про Збройні с<strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

Україн<strong>и</strong> цієї пор<strong>и</strong>. Але всупереч розхож<strong>и</strong>м стереот<strong>и</strong>пам ці с<strong>и</strong>л<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> не просто<br />

ст<strong>и</strong>хійн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> озброєн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> формуванням<strong>и</strong> народн<strong>и</strong>х мас, а повноцінною регулярною<br />

армією, хоч вона і мала на різн<strong>и</strong>х етапах різні назв<strong>и</strong>: Війська<br />

Центральної Рад<strong>и</strong>, Армія УНР, Армія Української Держав<strong>и</strong> гетьмана Скоропадського,<br />

війська Д<strong>и</strong>ректорії, Діюча Армія УНР. На жаль, історія цієї армії в<br />

Україні пок<strong>и</strong> недостатньо в<strong>и</strong>вчена. В першу чергу це стосується відомостей<br />

про її діячів.<br />

Більш гл<strong>и</strong>бшому дослідженню військово-педагогічної теорії і практ<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

спр<strong>и</strong>ял<strong>и</strong> різні інструкції, метод<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, програм<strong>и</strong> і підручн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> з підготовк<strong>и</strong> майбутніх<br />

офіцерів, які в<strong>и</strong>давал<strong>и</strong>ся Головн<strong>и</strong>м Управлінням Військової освіт<strong>и</strong> і<br />

80

окрем<strong>и</strong>м<strong>и</strong> військов<strong>и</strong>м<strong>и</strong> педагогам<strong>и</strong> в досліджуван<strong>и</strong>й період [40–47]. Перераховані<br />

документ<strong>и</strong> дал<strong>и</strong> можл<strong>и</strong>вість з’ясуват<strong>и</strong> процес обґрунтування пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пів<br />

навчання у військовій школі, впл<strong>и</strong>в розроблен<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пів на с<strong>и</strong>стему<br />

побудов<strong>и</strong> і зміст підготовк<strong>и</strong> офіцерського корпусу, а також на теорію формування<br />

форм і методів навчання. Ознайомлення з так<strong>и</strong>м<strong>и</strong> документам<strong>и</strong> дозвол<strong>и</strong>ло<br />

з сучасн<strong>и</strong>х поз<strong>и</strong>цій проаналізуват<strong>и</strong> діалект<strong>и</strong>ку розв<strong>и</strong>тку військово-педагогічної<br />

думк<strong>и</strong> в період з 1918 до 1990 р. і дослід<strong>и</strong>т<strong>и</strong>, на як<strong>и</strong>х етапах розв<strong>и</strong>тку<br />

теорії і практ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> навчання відбувався впл<strong>и</strong>в розв<strong>и</strong>тку військової технік<strong>и</strong>, в<br />

як<strong>и</strong>й час цей процес застопор<strong>и</strong>вся у наслідку певн<strong>и</strong>х соціально-політ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х і<br />

військово-технічн<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>н, які наслідк<strong>и</strong> це в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кало.<br />

Дослідження документів і матеріалів військово-навчальн<strong>и</strong>х закладів дозвол<strong>и</strong>ло<br />

в<strong>и</strong>вч<strong>и</strong>т<strong>и</strong> практ<strong>и</strong>чну сторону теорет<strong>и</strong>ко-педагогічн<strong>и</strong>х основ підготовк<strong>и</strong><br />

майбутніх офіцерів проаналізуват<strong>и</strong> досвід Вузів з організації навчального<br />

процесу, а зіставлення їх зі всім комплексом істор<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х джерел дозвол<strong>и</strong>ло<br />

проаналізуват<strong>и</strong> діалект<strong>и</strong>ку взаємодії теорії і практ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> навчання курсантів з<br />

розв<strong>и</strong>тком науково-технічного прогресу та танкобудування.<br />

Так<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном, історіографічн<strong>и</strong>й огляд проблем<strong>и</strong> свідч<strong>и</strong>ть, що вона, хоча і<br />

в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кала певн<strong>и</strong>й інтерес у дослідн<strong>и</strong>ків, знайшла відображення у джерелах,<br />

та на дан<strong>и</strong>й час ще в<strong>и</strong>вчена недостатньо. Наукові дослідження та результат<strong>и</strong><br />

потребують узагальнення і оцінк<strong>и</strong> з поз<strong>и</strong>ції потреб вітч<strong>и</strong>зняної <strong>наук<strong>и</strong></strong> з історії<br />

<strong>наук<strong>и</strong></strong> і технік<strong>и</strong>, реалій сьогодення Української держав<strong>и</strong>.<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Александров Е. Е. Быстроходные гусен<strong>и</strong>чные <strong>и</strong> армейск<strong>и</strong>е колесные<br />

маш<strong>и</strong>ны: краткая <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>я разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я: [учеб. для студ. выш. учеб. зав.] / Е. Е. Александров, В. В.<br />

Еп<strong>и</strong>фанов. – Х.: <strong>НТУ</strong> «ХПИ», 2001. – 375 с. 2. Танкоград: Истор<strong>и</strong>я. Люд<strong>и</strong>. Событ<strong>и</strong>я: [учеб. для<br />

студ. выш. учеб. зав.] / Л. Л. Товажнянск<strong>и</strong>й, Е. Е. Александров, Л. М. Бесов, И. Е. Александрова.<br />

– Х.: <strong>НТУ</strong> «ХПИ», 2004. – 236 с. 3. Вознюк В. С. Бронетанковая техн<strong>и</strong>ка / В. С. Вознюк,<br />

П. Н. Шапов. – М.: ДОСААФ, 1987. – 120 с. – (Военная техн<strong>и</strong>ка). 4. Горбачева Е. Г. Всем<strong>и</strong>рная<br />

<strong>и</strong>стор<strong>и</strong>я бронетехн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> / Е. Г. Горбачева, Л. Н. См<strong>и</strong>рнова. – М.: Вече, 2002. – 416 с. – (Военная<br />

<strong>и</strong>стор<strong>и</strong>я). 5. Танк<strong>и</strong> м<strong>и</strong>ра / [состав. Р. Исманг<strong>и</strong>лов]. – Смоленск: Рус<strong>и</strong>ч, 2002. – 224 с. 6. Мостовенко<br />

В. Д. Танк<strong>и</strong>: [очерк ] – [<strong>и</strong>зд. 2-е, <strong>и</strong>справ. <strong>и</strong> допол.] / В. Д. Мостовенко. – М.: Воен<strong>и</strong>здат,<br />

1958. – 206 с. 7. Саенко С. Основной танк Т – 64. / С. Саенко, В. Чоб<strong>и</strong>ток. – М.: ООО Экспр<strong>и</strong>нт,<br />

2002. – 120 с. 8. Св<strong>и</strong>р<strong>и</strong>н М. Н. Броня крепка. Истор<strong>и</strong>я советского танка. 1919–1937. /<br />

М. Н. Св<strong>и</strong>р<strong>и</strong>н. — М.: Яуза, Эксмо, 2005. — 384 с. – (Военная техн<strong>и</strong>ка). 9. Фєдосєєв С. Л. Танк<strong>и</strong><br />

Первой м<strong>и</strong>ровой войны / С. Л. Фєдосєєв. – М.: АСТ Астрель, 2002. – 287 с. – (Военная техн<strong>и</strong>ка).<br />

10. Шмелев И. П. Истор<strong>и</strong>я танка (1916–1996) / И. П. Шмелев. – М.: Техн<strong>и</strong>ка молодёж<strong>и</strong>, 1996. –<br />

208 с.– (Военная техн<strong>и</strong>ка). 11. Полная энц<strong>и</strong>клопед<strong>и</strong>я танков м<strong>и</strong>ра (1915–2000) / [cостав.<br />

Г. Л. Холявск<strong>и</strong>й]. – М<strong>и</strong>нск: ООО Харвест, 2000. – 576 с. 12. Зайончковск<strong>и</strong>й A. M. Первая м<strong>и</strong>ровая<br />

война / A. M. Зайончковск<strong>и</strong>й. – М.: Госвоен<strong>и</strong>здат, 1938 – (Військово-істор<strong>и</strong>чна бібліотека). –<br />

Т.1,2. – 1938. – 878c. 13. Рыжаков Л. К. вопросу о стро<strong>и</strong>тельстве бронетанковых войск Красной<br />

Арм<strong>и</strong><strong>и</strong> в 30-е годы / Л. К. Рыжаков // Военно-<strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й журнал. – 1968. – № 8. – С. 109. 14.<br />

Танк<strong>и</strong> <strong>и</strong> люд<strong>и</strong>: Дневн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> главного конструктора А. А. Морозова / [авт.–состав. В. Л. Черн<strong>и</strong>шов].<br />

– Х.: ХИТВ, 2007.–276 с. 15. Ананьев И. Создан<strong>и</strong>е танковых арм<strong>и</strong>й <strong>и</strong> совершенствован<strong>и</strong>е <strong>и</strong>х<br />

орган<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>онной структуры в годы Вел<strong>и</strong>кой Отечественной войны / И. Ананьев // Военно-<strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й<br />

журнал. – 1972. – № 10. – С. 38–47. 16. Краснов И. Бронетанковые войска в операц<strong>и</strong>ях<br />

на окружен<strong>и</strong>е <strong>и</strong> ун<strong>и</strong>чтожен<strong>и</strong>е / И. Краснов // Военно-<strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й журнал. –1966. – № 4. – С. 24–<br />

36. 17. Меллент<strong>и</strong>н Ф. В. Танковые сражен<strong>и</strong>я: боевое пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>е танков во Второй м<strong>и</strong>ровой<br />

войне / Ф. В. Меллент<strong>и</strong>н; [пер. с нем.] – Спб.: „АСТ Пол<strong>и</strong>гон”, 2003. – 437 с. 18. Форт<strong>и</strong> Дж.<br />

81

Германская бронетехн<strong>и</strong>ка во второй м<strong>и</strong>ровой войне / Дж. Форт<strong>и</strong> – М.: АСТ „Астрель”, 2003. –<br />

205 с. 19. Бабаджанян А. Х. Танк<strong>и</strong> <strong>и</strong> танковые войска / А. Х. Бабаджанян. – М.: Воен<strong>и</strong>здат,<br />

1980.– 432 с. – (Военная техн<strong>и</strong>ка). 20. Буше Ж. Бронетанковое оруж<strong>и</strong>е в войне / Ж. Буше. – М.:<br />

<strong>и</strong>ностр. л<strong>и</strong>тр., 1956. – 332 с. – (Военная техн<strong>и</strong>ка). 21. Фуллер Дж. Вн<strong>и</strong>ман<strong>и</strong>е, танк<strong>и</strong> / Дж. Фуллер,<br />

Г. Гудер<strong>и</strong>ан, Л. Эймансбергер. – М.: АСТ Terra Fantastica, 2003. – 473 с. 22. Эймансбергер Л.<br />

Танковая война / Л. Эймансбергер; [пер. с нем.] – М.: Госвоен<strong>и</strong>здат, 1935. –240–242с. 23. Потапов<br />

И. Л. Основные вех<strong>и</strong> стро<strong>и</strong>тельства танковых войск / И. Л. Потапов. – М.: Воен<strong>и</strong>здат, 1980. –<br />

с. 46. 24. Танковые войска <strong>и</strong> <strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>е в современных операц<strong>и</strong>ях / [под ред.<br />

П. П. Полубоярова]. – М.: Воен<strong>и</strong>здат, 1960. – 180 с 25. Н<strong>и</strong>кольск<strong>и</strong>й М. Бронетехн<strong>и</strong>ка в Бл<strong>и</strong>жневосточных<br />

войнах / М. Н<strong>и</strong>кольск<strong>и</strong>й // Техн<strong>и</strong>ка <strong>и</strong> вооружен<strong>и</strong>е. – 1999. – №4. – С. 36–39. 26. Ротм<strong>и</strong>стров<br />

П. А. Время <strong>и</strong> танк<strong>и</strong>. / П. А. Ротм<strong>и</strong>стров. – М.: Воен<strong>и</strong>здат., 1972. – 334 с. – (Военная<br />

л<strong>и</strong>тература). 27. Ротм<strong>и</strong>стров П. А. Танковые арм<strong>и</strong><strong>и</strong> в наступательных <strong>и</strong> оборон<strong>и</strong>тельных<br />

операц<strong>и</strong>ях Вел<strong>и</strong>кой Отечественной войны / П. А. Ротм<strong>и</strong>стров // Военная мысль. – 1960. – № 2. –<br />

С. 61–75. 28. Истор<strong>и</strong>я Бронетанковых <strong>и</strong> механ<strong>и</strong>з<strong>и</strong>рованных войск Советской Арм<strong>и</strong><strong>и</strong>: в 2 т. / [под<br />

ред. Е. А. Раз<strong>и</strong>на]. – М.: ВАВТМВ <strong>и</strong>м. И. В. Стал<strong>и</strong>на, 1953. – Т.1. – 385 с. 29. Тр<strong>и</strong>андаф<strong>и</strong>ллов<br />

В. К. Характер операц<strong>и</strong>й современных арм<strong>и</strong>й / В. К. Тр<strong>и</strong>андаф<strong>и</strong>ллов – [3-е <strong>и</strong>зд] – М.: Госвоен<strong>и</strong>здат,<br />

1936. – 256 c. 30. Андрон<strong>и</strong>ков Н. Танковые арм<strong>и</strong><strong>и</strong> в сражен<strong>и</strong>ях на Правобережной<br />

Укра<strong>и</strong>не з<strong>и</strong>мой <strong>и</strong> весной 1944 г. / Н. Андрон<strong>и</strong>ков // Военно-<strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й журнал. – 1964. – № 4.<br />

– С. 20–31. 31. Марамз<strong>и</strong>н В. Опыт боевого пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>я танковых арм<strong>и</strong>й в наступательных<br />

операц<strong>и</strong>ях фронтов в Вел<strong>и</strong>кой Отечественной войне / В. Марамз<strong>и</strong>н // Военная мысль. – 1970. –<br />

№ 1. –С. 68–79. 32. Радз<strong>и</strong>евск<strong>и</strong>й А. Поддержан<strong>и</strong>е <strong>и</strong> восстановлен<strong>и</strong>е боеспособност<strong>и</strong> танковых<br />

арм<strong>и</strong>й в наступательных операц<strong>и</strong>ях Вел<strong>и</strong>кой Отечественной войны / А. Радз<strong>и</strong>евск<strong>и</strong>й // Военно-<strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й<br />

журнал. – 1976. – № 3. – С. 13–21. 33. Ав<strong>и</strong>нов<strong>и</strong>цк<strong>и</strong>й Я. Л. Советск<strong>и</strong>е военноучебные<br />

заведен<strong>и</strong>я за четыре года 1918 – 1922 / Я. Л. Ав<strong>и</strong>нов<strong>и</strong>цк<strong>и</strong>й. – М.: Высш<strong>и</strong>й военный ред.<br />

совет, 1922.–196 c. 34. Алех<strong>и</strong>н И. А. Разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е теор<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>и</strong> практ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> военного образован<strong>и</strong>я в Росс<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

XIX – начала XX века: [монограф<strong>и</strong>я] / И. А. Алех<strong>и</strong>н. – М.:– 2002.–305 с. 35. Вопросы советской<br />

военной педагог<strong>и</strong>к<strong>и</strong>: [учебное пособ<strong>и</strong>е / под ред. А. В. Барабанщ<strong>и</strong>кова]. – М.: ВПА, 1982. – 165 с.<br />

36. Б<strong>и</strong>оч<strong>и</strong>нск<strong>и</strong>й И. В. Педагог<strong>и</strong>ка подготовк<strong>и</strong> оф<strong>и</strong>церов сухопутных войск: [<strong>и</strong>ст.анал<strong>и</strong>з] /<br />

И. В. Б<strong>и</strong>оч<strong>и</strong>нск<strong>и</strong>й. – Казань, 1991. – 206 c. 37. Каменев А. И. Истор<strong>и</strong>я подготовк<strong>и</strong> оф<strong>и</strong>церск<strong>и</strong>х<br />

кадров в СССР. 1917–1984гг./ А. И. Каменев. – Новос<strong>и</strong>б<strong>и</strong>рск, 1991.– 261 с. 38. Нещад<strong>и</strong>м М. І.<br />

Військова освіта Україн<strong>и</strong>: історія, теорія, методологія, практ<strong>и</strong>ка: [монографія] / М. І. Нещад<strong>и</strong>м. –<br />

К.: «К<strong>и</strong>ївськ<strong>и</strong>й універс<strong>и</strong>тет», 2003. – 852 с. 39. Тінченко Я. Ю. Офіцерськ<strong>и</strong>й корпус Армії<br />

Української Народної Республік<strong>и</strong> (1917–1921): [монографія] / Я. Ю. Тінченко. – К., 2005. – 536 с.<br />

40. Вас<strong>и</strong>льев А. А. Военно-професс<strong>и</strong>ональная подготовка курсантов в военных танковых<br />

<strong>и</strong>нженерных уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щах: д<strong>и</strong>с. …канд. воен. наук: 20.01.06 / А. А. Вас<strong>и</strong>льев. – К., 1988. – 191 с. 41.<br />

М<strong>и</strong>хно С. Н. Совершенствован<strong>и</strong>е огневой подготовк<strong>и</strong> курсантов высш<strong>и</strong>х танковых командных<br />

уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щ: д<strong>и</strong>с. …канд. воен. наук: 20.01.06 / С. Н. М<strong>и</strong>хно. – М., 1981. – 216 с. 42. Учебные<br />

программы подготовк<strong>и</strong> курсантов высшего танкового командного уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ща по военным<br />

д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>пл<strong>и</strong>нам. – Оф<strong>и</strong>ц. <strong>и</strong>зд. – М.: Воен<strong>и</strong>здат, 1969. – Кн.1. – 420с. – (Нормат<strong>и</strong>вный документ МО<br />

СССР. Программа). 43. Учебные программы подготовк<strong>и</strong> курсантов высшего танкового<br />

командного уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ща по военным д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>пл<strong>и</strong>нам. – Оф<strong>и</strong>ц. <strong>и</strong>зд. – М.: Воен<strong>и</strong>здат 1973. – Кн.II. –<br />

424с. – (Нормат<strong>и</strong>вный документ МО СССР. Программа). 44. Учебные программы подготовк<strong>и</strong><br />

курсантов высшего танкового командного уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ща по военным д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>пл<strong>и</strong>нам. – Оф<strong>и</strong>ц. <strong>и</strong>зд. – М.:<br />

Воен<strong>и</strong>здат, 1977. – Кн. II. – 371с. – (Нормат<strong>и</strong>вный документ МО СССР. Программа). 45. Учебные<br />

программы подготовк<strong>и</strong> курсантов высшего танкового командного уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ща по военным<br />

д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>пл<strong>и</strong>нам. – Оф<strong>и</strong>ц. <strong>и</strong>зд. – М.: Воен<strong>и</strong>здат, 1982. – Кн.1. – 451с. – (Нормат<strong>и</strong>вный документ МО<br />

СССР. Программа). 46. Учебные программы подготовк<strong>и</strong> курсантов высшего танкового<br />

командного уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ща по военным д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>пл<strong>и</strong>нам. – Оф<strong>и</strong>ц. <strong>и</strong>зд.– М.: Воен<strong>и</strong>здат, 1987. – Кн.I. –<br />

424с. – (Нормат<strong>и</strong>вный документ МО СССР. Программа). 47. Документы учебного отдела<br />

ХГВТКУ / (Отзывы на выпускн<strong>и</strong>ков <strong>и</strong>з войск): Д. №85, –1986-1988. – (Нормат<strong>и</strong>вный документ<br />

ХГВТКУ. Отзывы).<br />

82<br />

Надійшла до редколегії 28. 04. 09

УДК 621.01 (09)<br />

А.А.ЛАРИН, канд. техн. наук; <strong>НТУ</strong> ХПИ<br />

ВКЛАД УЧЕНЫХ ХАРЬКОВСКОГО ПОЛИТЕХНИЧЕСКОГО<br />

ИНСТИТУТА В РАЗВИТИЕ МЕТОДОВ РАСЧЕТА<br />

КРУТИЛЬНЫХ КОЛЕБАНИЙ ВАЛОПРОВОДОВ<br />

В статье представлена <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>я разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я методов расчетов крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й валопроводов<br />

с<strong>и</strong>ловых установок. Пр<strong>и</strong>вод<strong>и</strong>тся вклад ученых ХПИ в решен<strong>и</strong>е этого вопроса в 30 – 70 годы<br />

м<strong>и</strong>нувшего столет<strong>и</strong>я.<br />

In article the history of development of methods of calculations torsion vibrations of shaft power-plants<br />

is submitted. The contribution of scientists KhPI to the decision of this question in 30 – 70 years of the<br />

last century is resulted.<br />

Задача о крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>ях валопроводов с<strong>и</strong>ловых установок была<br />

одной <strong>и</strong>з первых задач теор<strong>и</strong><strong>и</strong> колебан<strong>и</strong>й. Она сыграла заметную роль в<br />

разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong><strong>и</strong> теор<strong>и</strong><strong>и</strong> колебан<strong>и</strong>й д<strong>и</strong>скретных с<strong>и</strong>стем. Это обусловлено тем, что на<br />

протяжен<strong>и</strong><strong>и</strong> десятков лет <strong>и</strong>менно крут<strong>и</strong>льные колебан<strong>и</strong>я валопроводов<br />

определял<strong>и</strong> прочность <strong>и</strong> надежность дв<strong>и</strong>гателей внутреннего сгоран<strong>и</strong>я (ДВС)<br />

– основного <strong>и</strong>сточн<strong>и</strong>ка энерг<strong>и</strong><strong>и</strong> в XX столет<strong>и</strong><strong>и</strong>. Для решен<strong>и</strong>я этой задач<strong>и</strong><br />

был<strong>и</strong> разработаны мног<strong>и</strong>е методы, пр<strong>и</strong>менявш<strong>и</strong>еся в теор<strong>и</strong><strong>и</strong> колебан<strong>и</strong>й, <strong>и</strong> в<br />

н<strong>и</strong>х был<strong>и</strong> обнаружены новые колебательные явлен<strong>и</strong>я, что во многом<br />

продв<strong>и</strong>нуло разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е этой сравн<strong>и</strong>тельно молодой отрасл<strong>и</strong> механ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>.<br />

Задача <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й валопроводов возн<strong>и</strong>кла на<br />

рубеже XIX <strong>и</strong> XX веков в связ<strong>и</strong> с увел<strong>и</strong>чен<strong>и</strong>ем мощност<strong>и</strong> <strong>и</strong> скорост<strong>и</strong> паровых<br />

маш<strong>и</strong>н. Поскольку эт<strong>и</strong> маш<strong>и</strong>ны являются маш<strong>и</strong>нам<strong>и</strong> ц<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>ческого действ<strong>и</strong>я с<br />

пер<strong>и</strong>од<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong> меняющ<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ся с<strong>и</strong>лам<strong>и</strong>, в <strong>и</strong>х валопроводах стал<strong>и</strong> появляться<br />

крут<strong>и</strong>льные резонансные колебан<strong>и</strong>я, часто пр<strong>и</strong>водящ<strong>и</strong>е к усталостному<br />

разрушен<strong>и</strong>ю [1, с.13]. Не умея выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>ть напряжен<strong>и</strong>й, обусловленных<br />

д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>, <strong>и</strong>нженеры в сомн<strong>и</strong>тельных случаях зачастую<br />

просто увел<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>вал<strong>и</strong> коэфф<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ент запаса прочност<strong>и</strong>. Однако увел<strong>и</strong>чен<strong>и</strong>е<br />

размеров не всегда ведет к уменьшен<strong>и</strong>ю напряжен<strong>и</strong>й [2, с.13]. В статье «К<br />

вопросу о явлен<strong>и</strong><strong>и</strong> резонанса в валах», опубл<strong>и</strong>кованной в 1905 году в<br />

<strong>и</strong>звест<strong>и</strong>ях Санкт-Петербургского пол<strong>и</strong>техн<strong>и</strong>ческого <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тута, С.П.<br />

Т<strong>и</strong>мошенко дал анал<strong>и</strong>з первых работ, посвященных этому вопросу [2, с.13-<br />

54]. Сред<strong>и</strong> н<strong>и</strong>х он отмет<strong>и</strong>л стать<strong>и</strong> Г. Лоренца, Г. Фрама <strong>и</strong> Г. Мельв<strong>и</strong>ля.<br />

Особенно полное <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>е провел Г. Фрам, постав<strong>и</strong>вш<strong>и</strong>й целый ряд<br />

опытов <strong>и</strong> обосновавш<strong>и</strong>й необход<strong>и</strong>мость проверк<strong>и</strong> конструкц<strong>и</strong><strong>и</strong> валопровода<br />

на возможность резонанса [2, с. 24]. С появлен<strong>и</strong>ем с<strong>и</strong>ловых установок с ДВС,<br />

<strong>и</strong>меющ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> бóльшую скорость <strong>и</strong> мощность, вопрос об <strong>и</strong>х колебан<strong>и</strong>ях стал<br />

более остро [1, с. 171]. В основном задача свод<strong>и</strong>лась к определен<strong>и</strong>ю<br />

собственных частот <strong>и</strong> форм колебан<strong>и</strong>й. Данная статья посвящена разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ю<br />

83

методов решен<strong>и</strong>я этой задач<strong>и</strong> в Харьковском пол<strong>и</strong>техн<strong>и</strong>ческом <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>туте в<br />

1930-1970-е гг.<br />

Для <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й валопроводов поршневых<br />

маш<strong>и</strong>н пр<strong>и</strong>меняются д<strong>и</strong>скретные механ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е модел<strong>и</strong>, состоящ<strong>и</strong>е <strong>и</strong>з<br />

абсолютно твердых д<strong>и</strong>сков, соед<strong>и</strong>ненных невесомым<strong>и</strong> упруг<strong>и</strong>м<strong>и</strong> валам<strong>и</strong>,<br />

<strong>и</strong>меющ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> крут<strong>и</strong>льную жесткость. Пр<strong>и</strong> нал<strong>и</strong>ч<strong>и</strong><strong>и</strong> в с<strong>и</strong>стеме валопровода<br />

редукторов, она пр<strong>и</strong>вод<strong>и</strong>тся к одному валу, как прав<strong>и</strong>ло, это вал дв<strong>и</strong>гателя.<br />

Модель <strong>и</strong>меет цепную структуру, все обобщенные коорд<strong>и</strong>наты являются<br />

углам<strong>и</strong> поворота масс. Способы ее построен<strong>и</strong>я достаточно хорошо <strong>и</strong>зучены.<br />

Для цепной с<strong>и</strong>стемы д<strong>и</strong>фференц<strong>и</strong>альные уравнен<strong>и</strong>я колебан<strong>и</strong>й легко<br />

зап<strong>и</strong>сываются в прямой форме без пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>я аппарата анал<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческой<br />

механ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. Дл<strong>и</strong>тельное время основным средством борьбы с крут<strong>и</strong>льным<strong>и</strong><br />

колебан<strong>и</strong>ям<strong>и</strong> валопроводов была отстройка с<strong>и</strong>стемы от резонанса, что<br />

требовало только решен<strong>и</strong>я так называемого векового уравнен<strong>и</strong>я для<br />

определен<strong>и</strong>я частот <strong>и</strong> форм свободных колебан<strong>и</strong>й. В случае <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я<br />

колебан<strong>и</strong>й л<strong>и</strong>нейной с<strong>и</strong>стемы <strong>и</strong>спользован<strong>и</strong>е спектральной теор<strong>и</strong><strong>и</strong>, позволяет<br />

даже без зап<strong>и</strong>с<strong>и</strong> д<strong>и</strong>фференц<strong>и</strong>альных уравнен<strong>и</strong>й решать задач<strong>и</strong> определен<strong>и</strong>я<br />

частот <strong>и</strong> форм свободных колебан<strong>и</strong>й <strong>и</strong> наход<strong>и</strong>ть ампл<strong>и</strong>туды <strong>и</strong> фазы<br />

установ<strong>и</strong>вш<strong>и</strong>хся вынужденных колебан<strong>и</strong>й. Для <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я колебан<strong>и</strong>й<br />

валопроводов паровых маш<strong>и</strong>н <strong>и</strong> т<strong>и</strong>хоходных д<strong>и</strong>зелей пр<strong>и</strong>менял<strong>и</strong>сь двух- <strong>и</strong><br />

трехмассовые модел<strong>и</strong>, для которых решен<strong>и</strong>е векового уравнен<strong>и</strong>я <strong>и</strong>л<strong>и</strong> с<strong>и</strong>стемы<br />

л<strong>и</strong>нейных алгебра<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х уравнен<strong>и</strong>й не составляет особого труда, <strong>и</strong><br />

основным вопросом пр<strong>и</strong> <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong><strong>и</strong> крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й является<br />

определен<strong>и</strong>е параметров д<strong>и</strong>скретной с<strong>и</strong>стемы. Более подробно с задачам<strong>и</strong><br />

л<strong>и</strong>нейных крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й д<strong>и</strong>скретных с<strong>и</strong>стем можно ознаком<strong>и</strong>ться в<br />

работе [3, с. 91-92].<br />

Появлен<strong>и</strong>е быстроходных ДВС облегченной конструкц<strong>и</strong><strong>и</strong> пр<strong>и</strong>вело к<br />

тому, что пр<strong>и</strong> крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>ях стал<strong>и</strong> деформ<strong>и</strong>роваться <strong>и</strong> коленчатые<br />

валы. Это обстоятельство вынуд<strong>и</strong>ло рассматр<strong>и</strong>вать с<strong>и</strong>стемы с бóльш<strong>и</strong>м<br />

ч<strong>и</strong>слом степеней свободы. Однако для с<strong>и</strong>стем, <strong>и</strong>меющ<strong>и</strong>х пять <strong>и</strong> более<br />

степеней свободы, расчеты колебан<strong>и</strong>й даже для л<strong>и</strong>нейных с<strong>и</strong>стем уже<br />

представляло серьезные затруднен<strong>и</strong>я.<br />

Поэтому для н<strong>и</strong>х был<strong>и</strong> разработаны разл<strong>и</strong>чные методы. Из <strong>и</strong>х множества<br />

на<strong>и</strong>большее распространен<strong>и</strong>е получ<strong>и</strong>л<strong>и</strong> метод остатков, предложенный в<br />

1921 г. Максом Толле <strong>и</strong> метод цепных дробей, предложенный в 1930 г.<br />

<strong>и</strong>нженером Коломенского паровозостро<strong>и</strong>тельного завода В. П. Терск<strong>и</strong>х,<br />

основанный на зап<strong>и</strong>с<strong>и</strong> уравнен<strong>и</strong>я частот в в<strong>и</strong>де непрерывной дроб<strong>и</strong>.<br />

Есл<strong>и</strong> к 1928 г. про<strong>и</strong>зводство ДВС только дост<strong>и</strong>гло довоенного уровня, то<br />

в годы первой пят<strong>и</strong>летк<strong>и</strong>, с началом <strong>и</strong>ндустр<strong>и</strong>ал<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> СССР оно резко<br />

возросло. На Харьковском паровозостро<strong>и</strong>тельном заводе (ХПЗ) вновь было<br />

развернуто про<strong>и</strong>зводство стац<strong>и</strong>онарных <strong>и</strong> судовых д<strong>и</strong>зелей. В связ<strong>и</strong> с эт<strong>и</strong>м у<br />

завода возн<strong>и</strong>кл<strong>и</strong> задач<strong>и</strong> <strong>и</strong> о крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>ях валопроводов.<br />

84

Профессор Харьковского механ<strong>и</strong>ко-маш<strong>и</strong>ностро<strong>и</strong>тельного <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тута<br />

(ХММИ) 1 И. М. Бабаков предлож<strong>и</strong>л свой способ определен<strong>и</strong>я собственных<br />

частот крут<strong>и</strong>льных с<strong>и</strong>стем. Для этого д<strong>и</strong>фференц<strong>и</strong>альные уравнен<strong>и</strong>я<br />

крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й зап<strong>и</strong>сываются в обратной форме. Метод основан на<br />

пр<strong>и</strong>бл<strong>и</strong>жен<strong>и</strong><strong>и</strong> не частотам<strong>и</strong> (как у Толле), а формам<strong>и</strong> колебан<strong>и</strong>й. Иван<br />

М<strong>и</strong>хайлов<strong>и</strong>ч зан<strong>и</strong>мался этой проблемой с 1934 г. В ряде статей пр<strong>и</strong>водятся<br />

алгор<strong>и</strong>тмы определен<strong>и</strong>я высш<strong>и</strong>х частот, <strong>и</strong> доказывается сход<strong>и</strong>мость метода<br />

[3, с. 92-95].<br />

Сотрудн<strong>и</strong>к ХЭТИ А. М. Дан<strong>и</strong>левск<strong>и</strong>й 2 в 1937 г. предлож<strong>и</strong>л метод,<br />

основанный на пр<strong>и</strong>веден<strong>и</strong><strong>и</strong> определ<strong>и</strong>теля уравнен<strong>и</strong>я частот к так называемой<br />

форме Фробен<strong>и</strong>уса [4]. Это пр<strong>и</strong>веден<strong>и</strong>е может быть выполнено самым<strong>и</strong><br />

простым<strong>и</strong> средствам<strong>и</strong> с достаточной для практ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> точностью <strong>и</strong> пр<strong>и</strong> большом<br />

ч<strong>и</strong>сле степеней свободы требует в полтора раза меньше операц<strong>и</strong>й, чем<br />

знамен<strong>и</strong>тый метод А. Н. Крылова [3, с. 92-95]. К сожален<strong>и</strong>ю, несмотря на<br />

свою эффект<strong>и</strong>вность, методы Бабакова <strong>и</strong> Дан<strong>и</strong>левского не нашл<strong>и</strong> ш<strong>и</strong>рокого<br />

пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>я в расчетной практ<strong>и</strong>ке заводск<strong>и</strong>х КБ.<br />

В 1932 г. В Харькове был орган<strong>и</strong>зован Укра<strong>и</strong>нск<strong>и</strong>й научно<strong>и</strong>сследовательск<strong>и</strong>й<br />

ав<strong>и</strong>ад<strong>и</strong>зельный <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тут (УНИАДИ), развернутый <strong>и</strong>з лаборатор<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

пр<strong>и</strong> Харьковском технолог<strong>и</strong>ческом <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>туте (ХТИ). Возглав<strong>и</strong>л<br />

его бывш<strong>и</strong>й д<strong>и</strong>ректор ХТИ Я. М. Майер (1894-1988) - ученый, спец<strong>и</strong>ал<strong>и</strong>ст в<br />

област<strong>и</strong> д<strong>и</strong>зелестроен<strong>и</strong>я, доктор техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х наук, профессор. После окончан<strong>и</strong>я<br />

ХТИ в 1924 г. Яков Мо<strong>и</strong>сеев<strong>и</strong>ч работал на Харьковском паровозостро<strong>и</strong>тельном<br />

заводе конструктором по д<strong>и</strong>зелям, заведующ<strong>и</strong>м подотделом тепловых<br />

дв<strong>и</strong>гателей. Я. М. Майер – участн<strong>и</strong>к создан<strong>и</strong>я <strong>и</strong> доводк<strong>и</strong> д<strong>и</strong>зеля В-2. В<br />

1929 г. назначается заведующ<strong>и</strong>м лаборатор<strong>и</strong><strong>и</strong> ДВС пр<strong>и</strong> Харьковском <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>туте<br />

промэнергет<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, реорган<strong>и</strong>зованной впоследств<strong>и</strong><strong>и</strong> сначала в НИИ ДВС, а<br />

затем в УНИАДИ.<br />

В 1930 г. в лаборатор<strong>и</strong><strong>и</strong> стал работать выпускн<strong>и</strong>к ХТИ Ю. А. Гопп. Он<br />

зан<strong>и</strong>мался д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> расчетам<strong>и</strong> дв<strong>и</strong>гателя <strong>и</strong> параллельно с 1930 г. по<br />

совмест<strong>и</strong>тельству преподавал в ХТИ, сначала на кафедре теорет<strong>и</strong>ческой механ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>,<br />

а затем на ряде друг<strong>и</strong>х кафедр. Юр<strong>и</strong>й Аркадьев<strong>и</strong>ч является автором<br />

целой сер<strong>и</strong><strong>и</strong> научных работ по теор<strong>и</strong><strong>и</strong> колебан<strong>и</strong>й, в основном в н<strong>и</strong>х рассматр<strong>и</strong>ваются<br />

крут<strong>и</strong>льные колебан<strong>и</strong>я валопроводов ДВС, включая вопросы определен<strong>и</strong>я<br />

параметров модел<strong>и</strong>, в<strong>и</strong>брогашен<strong>и</strong>я <strong>и</strong> др. [5, д. № 8881, л. 41]. Кроме<br />

того, ему пр<strong>и</strong>надлеж<strong>и</strong>т большая монограф<strong>и</strong>я по демпф<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>ю крут<strong>и</strong>льных<br />

колебан<strong>и</strong>й в дв<strong>и</strong>гателях - первая кн<strong>и</strong>га на русском языке, посвященная этой<br />

проблеме [6]. Она не только подытож<strong>и</strong>ла результаты многоч<strong>и</strong>сленных <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>й,<br />

но <strong>и</strong> содержала ор<strong>и</strong>г<strong>и</strong>нальные разработк<strong>и</strong> автора [7, с. 4]. Работа<br />

Гоппа была прем<strong>и</strong>рована на конкурсе молодых ученых [5, д. 8881, л. 60].<br />

1 В 1930 г. ХТИ был разделен на пять <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тутов, в том ч<strong>и</strong>сле ХММИ <strong>и</strong> ХЭТИ – Харьковск<strong>и</strong>й<br />

электротехн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тут<br />

2 Александр М<strong>и</strong>хайлов<strong>и</strong>ч Дан<strong>и</strong>левск<strong>и</strong>й (1906-1941) – Харьковск<strong>и</strong>й ученый, пог<strong>и</strong>б пр<strong>и</strong> оккупац<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

Харькова в годы Вел<strong>и</strong>кой Отечественной войны.<br />

85

В 1937 г. УНИАДИ ходатайствовал перед ВАК пр<strong>и</strong> СНК СССР о пр<strong>и</strong>своен<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

Гоппу ученой степен<strong>и</strong> канд<strong>и</strong>дата техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х наук без защ<strong>и</strong>ты д<strong>и</strong>ссертац<strong>и</strong><strong>и</strong>.<br />

27.04.37 ходатайство передано на рассмотрен<strong>и</strong>е Совета Московского<br />

ав<strong>и</strong>ац<strong>и</strong>онного <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тута (МАИ) <strong>и</strong>м. Серго Орджон<strong>и</strong>к<strong>и</strong>дзе. 25 мая<br />

1938 г. Совет МАИ пр<strong>и</strong>нял полож<strong>и</strong>тельное решен<strong>и</strong>е по этому вопросу [5,<br />

д. 8881, л. 35]. В 1939 г. Ю. А. Гопп перешел на постоянную работу в ХММИ,<br />

сначала доцентом кафедры д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>к<strong>и</strong> <strong>и</strong> прочност<strong>и</strong> маш<strong>и</strong>н, а затем на кафедру<br />

теор<strong>и</strong><strong>и</strong> механ<strong>и</strong>змов <strong>и</strong> маш<strong>и</strong>н. В сентябре 1941 г. он эваку<strong>и</strong>ровался в Омск, где<br />

стал работать в Омском маш<strong>и</strong>ностро<strong>и</strong>тельном <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>туте, орган<strong>и</strong>зованном на<br />

базе Ворош<strong>и</strong>ловградского вечернего маш<strong>и</strong>ностро<strong>и</strong>тельного <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тута,<br />

созданного в 1939 г. пр<strong>и</strong> паровозостро<strong>и</strong>тельном заводе <strong>и</strong>м. Октябрьской<br />

революц<strong>и</strong><strong>и</strong>.<br />

Работу над проблемам<strong>и</strong> крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й продолж<strong>и</strong>л другой учен<strong>и</strong>к<br />

Я. М. Майера - Л. И. Штейнвольф, выпускн<strong>и</strong>к спец<strong>и</strong>альност<strong>и</strong> д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ка<br />

маш<strong>и</strong>н 1939 г. Его учеба в асп<strong>и</strong>рантуре была прервана войной <strong>и</strong> службой в<br />

арм<strong>и</strong><strong>и</strong>. Работу над канд<strong>и</strong>датской д<strong>и</strong>ссертац<strong>и</strong>ей Лев Изра<strong>и</strong>лев<strong>и</strong>ч продолж<strong>и</strong>л<br />

после демоб<strong>и</strong>л<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> в 1945 г. В ней автор подробно рассмотрел пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>е<br />

маятн<strong>и</strong>кового ант<strong>и</strong>в<strong>и</strong>братора для гашен<strong>и</strong>я крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й валопроводов<br />

ДВС 3 . В результате был предложен метод расчета нерезонансных вынужденных<br />

колебан<strong>и</strong>й с<strong>и</strong>стемы с пр<strong>и</strong>соед<strong>и</strong>ненным маятн<strong>и</strong>ковым демпфером <strong>и</strong> с<br />

учетом сопрот<strong>и</strong>влен<strong>и</strong>я с<strong>и</strong>стемы. Для уточнен<strong>и</strong>я общ<strong>и</strong>х вопросов теор<strong>и</strong><strong>и</strong>,<br />

методов расчета нерезонансных колебан<strong>и</strong>й <strong>и</strong> эффект<strong>и</strong>вност<strong>и</strong> воздейств<strong>и</strong>я<br />

маятн<strong>и</strong>ковых демпферов была <strong>и</strong>спользована экспер<strong>и</strong>ментальная установка.<br />

Это была первая установка для <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я маятн<strong>и</strong>ковых демпферов [8,<br />

с. 211]. Данная установка оказалась ун<strong>и</strong>версальным средством, позволяющ<strong>и</strong>м<br />

<strong>и</strong>сследовать целый ряд вопросов крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й. Успешная защ<strong>и</strong>та<br />

д<strong>и</strong>ссертац<strong>и</strong><strong>и</strong> состоялась в 1947 г. [8].<br />

В 1956 году в ХПИ была открыта Проблемная лаборатор<strong>и</strong>я по д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ке<br />

маш<strong>и</strong>н, которую возглав<strong>и</strong>л <strong>и</strong>звестный ученый в област<strong>и</strong> математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> <strong>и</strong> механ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>,<br />

профессор А. П. Ф<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ппов 4 . Л. И. Штейнвольф был пр<strong>и</strong>глашен в эту<br />

лаборатор<strong>и</strong>ю для орган<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>и</strong> руководства научно-<strong>и</strong>сследовательской<br />

группой с<strong>и</strong>ловых установок. Его научные <strong>и</strong>нтересы всегда был<strong>и</strong> тесно<br />

связанным<strong>и</strong> с практ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> проблемам<strong>и</strong>, <strong>и</strong>, в частност<strong>и</strong>, с проблемам<strong>и</strong> создан<strong>и</strong>я<br />

<strong>и</strong> совершенствован<strong>и</strong><strong>и</strong> транспортных маш<strong>и</strong>н, оснащенных дв<strong>и</strong>гателям<strong>и</strong><br />

внутреннего сгоран<strong>и</strong>я (ДВС). Наряду с задачам<strong>и</strong> анал<strong>и</strong>за решал<strong>и</strong>сь также <strong>и</strong><br />

задач<strong>и</strong> нового направлен<strong>и</strong>я – с<strong>и</strong>нтеза механ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>стем, управлен<strong>и</strong>я спектром<br />

собственных частот [9, 10, 11]. В 1967 г. Л. И. Штейнвольф успешно<br />

защ<strong>и</strong>т<strong>и</strong>л докторскую д<strong>и</strong>ссертац<strong>и</strong>ю на тему: «Д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ка механ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х передач<br />

3 В 1930-1950-е гг. маятн<strong>и</strong>ковые ант<strong>и</strong>в<strong>и</strong>браторы называл<strong>и</strong> маятн<strong>и</strong>ковым<strong>и</strong> демпферам<strong>и</strong>, хотя в<br />

н<strong>и</strong>х <strong>и</strong> не предусмотрено рассеян<strong>и</strong>е энерг<strong>и</strong><strong>и</strong> за счет трен<strong>и</strong>я.<br />

4 Анатол<strong>и</strong>й Петров<strong>и</strong>ч Ф<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ппов (1899-1978) – академ<strong>и</strong>к АН УССР, профессор, заведующ<strong>и</strong>й<br />

кафедрой «Д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ка <strong>и</strong> прочность маш<strong>и</strong>н» ХПИ с 1948 по 1960 гг.<br />

86

с<strong>и</strong>ловых установок тепловозов» [12]. В ней рассмотрены общ<strong>и</strong>е вопросы<br />

расчета свободных <strong>и</strong> вынужденных крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й, переходных процессов,<br />

с<strong>и</strong>нтеза механ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х передач <strong>и</strong> расчета фр<strong>и</strong>кц<strong>и</strong>онных автоколебан<strong>и</strong>й.<br />

В работе также дан анал<strong>и</strong>з существовавш<strong>и</strong>х тогда методов расчета собственных<br />

частот <strong>и</strong> форм колебан<strong>и</strong>й. Пр<strong>и</strong> расчете вынужденных колебан<strong>и</strong>й<br />

рассмотрена замена нел<strong>и</strong>нейного демпф<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>я экв<strong>и</strong>валентным л<strong>и</strong>нейным<br />

<strong>и</strong>з услов<strong>и</strong>я равенства работ действ<strong>и</strong>тельных демпф<strong>и</strong>рующ<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>л <strong>и</strong> экв<strong>и</strong>валентных<br />

с<strong>и</strong>л вязкого трен<strong>и</strong>я. В ходе работы был<strong>и</strong> проведены д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е<br />

расчеты механ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х передач с<strong>и</strong>ловых установок тепловозов ТЭ3, ТЭ10, <strong>и</strong><br />

ТЭ40 про<strong>и</strong>зводства Харьковского завода транспортного маш<strong>и</strong>ностроен<strong>и</strong>я<br />

<strong>и</strong>мен<strong>и</strong> В.А. Малышева <strong>и</strong> тепловозов 2ТЭ10Л, М62 <strong>и</strong> ТГ106 Луганского<br />

тепловозостро<strong>и</strong>тельного завода <strong>и</strong>мен<strong>и</strong> Октябрьской революц<strong>и</strong><strong>и</strong>. В 1968 г.<br />

Л. И. Штейнвольфу пр<strong>и</strong>своено ученое зван<strong>и</strong>е профессора по кафедре<br />

теорет<strong>и</strong>ческой механ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>.<br />

Научные <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я по разл<strong>и</strong>чным проблемам д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>к<strong>и</strong> с<strong>и</strong>ловых<br />

передач транспортных маш<strong>и</strong>н выполнял<strong>и</strong>сь Л.И. Штейнвольфом по на<strong>и</strong>более<br />

актуальным направлен<strong>и</strong>ям разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я транспортной техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, на базе современных<br />

дост<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>й математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, механ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> <strong>и</strong> к<strong>и</strong>бернет<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. Научная группа,<br />

которую возглавлял Лев Изра<strong>и</strong>лев<strong>и</strong>ч, отл<strong>и</strong>чалась высокой работоспособностью,<br />

в ней цар<strong>и</strong>ла прекрасная творческая атмосфера. За годы существован<strong>и</strong>я<br />

в Проблемной лаборатор<strong>и</strong><strong>и</strong> небольшого по составу коллект<strong>и</strong>ва группы, в нем<br />

подготовлено два доктора <strong>и</strong> 16 канд<strong>и</strong>датов наук. Пр<strong>и</strong>влеченный со студенческ<strong>и</strong>х<br />

лет для научной работы в группе Влад<strong>и</strong>м<strong>и</strong>р Н<strong>и</strong>колаев<strong>и</strong>ч Карабан под<br />

руководством Л. И. Штейнвольфа стал канд<strong>и</strong>датом, а затем доктором техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х<br />

наук, заведующ<strong>и</strong>м кафедрой теорет<strong>и</strong>ческой механ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>.<br />

Канд<strong>и</strong>датская д<strong>и</strong>ссертац<strong>и</strong>я В. Н. Карабана также была посвящена проблемам<br />

маятн<strong>и</strong>кового ант<strong>и</strong>в<strong>и</strong>братора. Объектом для его <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я стал<br />

новый тепловозный д<strong>и</strong>зель Д-70, разработанный коллект<strong>и</strong>вом кафедры ДВС<br />

ХПИ под руководством Н. М. Глаголева. Эксплуатац<strong>и</strong>я д<strong>и</strong>зеля Д-70 с<br />

генератором ГП-310 показала, что в рабочем д<strong>и</strong>апазоне <strong>и</strong>меется несколько<br />

резонансных п<strong>и</strong>ков крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й. Поэтому В. Н. Карабаном в<br />

рамках подготовк<strong>и</strong> канд<strong>и</strong>датской д<strong>и</strong>ссертац<strong>и</strong><strong>и</strong> [7] было проведено расчетноэкспер<strong>и</strong>ментальное<br />

<strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>е валопровода этого д<strong>и</strong>зеля с целью<br />

выяснен<strong>и</strong>я возможност<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>я для уменьшен<strong>и</strong>я ампл<strong>и</strong>туд его<br />

крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й маятн<strong>и</strong>кового ант<strong>и</strong>в<strong>и</strong>братора, закрепленного на<br />

свободном конце коленчатого вала. Поскольку установка обычного<br />

маятн<strong>и</strong>кового ант<strong>и</strong>в<strong>и</strong>братора полностью устран<strong>и</strong>ть опасные колебан<strong>и</strong>я не<br />

позвол<strong>и</strong>ла, так как в рабочем д<strong>и</strong>апазоне резон<strong>и</strong>рует много гармон<strong>и</strong>к, была<br />

разработана конструкц<strong>и</strong>я маятн<strong>и</strong>кового демпфера. Он оказался более<br />

эффект<strong>и</strong>вным средством для устранен<strong>и</strong>я крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й в данной<br />

установке. Результаты расчета был<strong>и</strong> уточнены торс<strong>и</strong>ограф<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>ем.<br />

Предложенное устройство надежно с точк<strong>и</strong> д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ческой прочност<strong>и</strong> <strong>и</strong><br />

87

технолог<strong>и</strong>чно в <strong>и</strong>зготовлен<strong>и</strong><strong>и</strong>. Введен<strong>и</strong>е двух маятн<strong>и</strong>ков с трен<strong>и</strong>ем не<br />

повл<strong>и</strong>яло на работу двух друг<strong>и</strong>х, сохраненных как ант<strong>и</strong>в<strong>и</strong>братор [13].<br />

Важнейш<strong>и</strong>м этапом научного творчества Л. И. Штейнвольфа <strong>и</strong><br />

В. Н. Карабана стал<strong>и</strong> <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я по нел<strong>и</strong>нейным колебан<strong>и</strong>ям в маш<strong>и</strong>нах,<br />

что связано с усложнен<strong>и</strong>ем транспортных <strong>и</strong> боевых маш<strong>и</strong>н <strong>и</strong> повышенным<strong>и</strong><br />

требован<strong>и</strong>ям<strong>и</strong> к <strong>и</strong>х работе пр<strong>и</strong> эксплуатац<strong>и</strong><strong>и</strong>. Под его руководством<br />

В. М. Шатох<strong>и</strong>ным был<strong>и</strong> разработаны алгор<strong>и</strong>тмы <strong>и</strong> программы, реал<strong>и</strong>зующ<strong>и</strong>е<br />

пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>е <strong>и</strong>терац<strong>и</strong>онного метода Ньютона-Канторов<strong>и</strong>ча для нел<strong>и</strong>нейных<br />

<strong>и</strong>нтегральных уравнен<strong>и</strong>й, оп<strong>и</strong>сывающ<strong>и</strong>х свободные <strong>и</strong> вынужденные колебан<strong>и</strong>я<br />

д<strong>и</strong>скретных с<strong>и</strong>стем [14, 15]. Затем этот подход был разв<strong>и</strong>т для решен<strong>и</strong>я<br />

задач опт<strong>и</strong>м<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>и</strong> с<strong>и</strong>нтеза <strong>и</strong> <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я переходных реж<strong>и</strong>мов в с<strong>и</strong>ловых<br />

передачах транспортных маш<strong>и</strong>н [16, 17].<br />

23 апреля 2009 г. <strong>и</strong>сполн<strong>и</strong>лось 70 лет со дня<br />

рожден<strong>и</strong>я Влад<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ра Н<strong>и</strong>колаев<strong>и</strong>ча Карабана (1939-<br />

1995), <strong>и</strong>звестного ученого в област<strong>и</strong> механ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>,<br />

д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>к<strong>и</strong> маш<strong>и</strong>н <strong>и</strong> пр<strong>и</strong>кладной теор<strong>и</strong><strong>и</strong> колебан<strong>и</strong>й.<br />

Выпускн<strong>и</strong>к спец<strong>и</strong>альност<strong>и</strong> д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ка <strong>и</strong> прочность<br />

маш<strong>и</strong>н (1962), учен<strong>и</strong>к Л. И. Штейнвольфа. Доктор<br />

техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х наук (1982), профессор (1983),<br />

заведующ<strong>и</strong>й кафедрой теорет<strong>и</strong>ческой механ<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

ХПИ (с 1977 г.), академ<strong>и</strong>к АН Высшей школы<br />

Укра<strong>и</strong>ны. Научные <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>я В. Н. Карабана<br />

посвящены разл<strong>и</strong>чным проблемам д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

с<strong>и</strong>ловых передач боевых, транспортных <strong>и</strong> сельскохозяйственных<br />

маш<strong>и</strong>н. Ценность его научной<br />

работы заключалась в тесной связ<strong>и</strong> с про<strong>и</strong>зводством <strong>и</strong> постоянным<br />

внедрен<strong>и</strong>ем результатов <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>й в практ<strong>и</strong>ку конструкторск<strong>и</strong>х бюро,<br />

зан<strong>и</strong>мающ<strong>и</strong>хся расчетам<strong>и</strong> <strong>и</strong> доводкой с<strong>и</strong>ловых передач с ДВС. Влад<strong>и</strong>м<strong>и</strong>р<br />

Н<strong>и</strong>колаев<strong>и</strong>ч ушел <strong>и</strong>з ж<strong>и</strong>зн<strong>и</strong> очень рано, в возрасте 55 лет.<br />

В 1960-е годы в практ<strong>и</strong>ку расчетов стало вход<strong>и</strong>ть пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>е ЭВМ.<br />

Однако возможност<strong>и</strong> маш<strong>и</strong>н был<strong>и</strong> еще очень огран<strong>и</strong>чены, поэтому долго<br />

определен<strong>и</strong>е собственных частот <strong>и</strong> форм колебан<strong>и</strong>й провод<strong>и</strong>лось с помощью<br />

разл<strong>и</strong>чных пр<strong>и</strong>бл<strong>и</strong>женных методов. Так, напр<strong>и</strong>мер, в расчетах свободных<br />

колебан<strong>и</strong>й пр<strong>и</strong>водов вспомогательных механ<strong>и</strong>змов тепловоза, выполненных<br />

для ХЗТМ, рассматр<strong>и</strong>вается с<strong>и</strong>стема с девятью степеням<strong>и</strong> свободы [18]. Для<br />

проведен<strong>и</strong>я ручных расчетов по методу В. П. Терск<strong>и</strong>х <strong>и</strong>л<strong>и</strong> методу остатка<br />

Толле эта с<strong>и</strong>стема весьма громоздка, поэтому расчеты осуществлял<strong>и</strong>сь на<br />

ЭЦВМ Урал-2. Сначала вручную с помощью калькулятора определял<strong>и</strong>сь<br />

параметры матр<strong>и</strong>ц жесткост<strong>и</strong> <strong>и</strong> <strong>и</strong>нерц<strong>и</strong><strong>и</strong>, а затем пр<strong>и</strong>менялась стандартная<br />

программа (СП) степенного метода в сочетан<strong>и</strong><strong>и</strong> с пон<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>ем. Пр<strong>и</strong> расчетах<br />

88

данным методом определяются все собственные частоты, нач<strong>и</strong>ная с высшей.<br />

Поскольку пр<strong>и</strong> выч<strong>и</strong>слен<strong>и</strong>ях накапл<strong>и</strong>вается ош<strong>и</strong>бка, выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельный<br />

процесс провод<strong>и</strong>лся, также нач<strong>и</strong>ная с н<strong>и</strong>зшей частоты. Для этого делалось<br />

обращен<strong>и</strong>е матр<strong>и</strong>ц уравнен<strong>и</strong>й. Контролем прав<strong>и</strong>льност<strong>и</strong> счета являлось<br />

совпаден<strong>и</strong>е частот <strong>и</strong> форм <strong>и</strong>сходной <strong>и</strong> обращенной матр<strong>и</strong>ц [18, с. 13].<br />

Метод Терск<strong>и</strong>х мог пр<strong>и</strong>меняться для проведен<strong>и</strong>я расчетов с помощью<br />

ЭВМ, однако в ходе расчета могло потребоваться вмешательство оператора,<br />

так как уравнен<strong>и</strong>е в форме цепной дроб<strong>и</strong> представляет собой разрывную<br />

функц<strong>и</strong>ю частоты [19, с.107]. Большой вклад в компьютерную реал<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>ю<br />

метода Терск<strong>и</strong>х внес А. П. Ф<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ппов. В монограф<strong>и</strong><strong>и</strong> [20] он оп<strong>и</strong>сывает<br />

программу расчета собственных частот для разветвленной с<strong>и</strong>стемы с 96<br />

степеням<strong>и</strong> свободы. Такая высокая для того времен<strong>и</strong> размерность<br />

рассматр<strong>и</strong>ваемой с<strong>и</strong>стемы делала метод цепных дробей конкурентоспособным<br />

<strong>и</strong> после распространен<strong>и</strong>я методов матр<strong>и</strong>чной алгебры.<br />

Дальнейшее разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельной техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> позвол<strong>и</strong>ло реш<strong>и</strong>ть полную<br />

проблему собственных значен<strong>и</strong>й <strong>и</strong> собственных векторов с помощью<br />

<strong>и</strong>терац<strong>и</strong>онных методов, что, хотя <strong>и</strong> не сразу, позвол<strong>и</strong>ло отказаться от всех<br />

выше<strong>и</strong>зложенных методов расчета. Так в 1952 г. был вновь открыт метод<br />

вращен<strong>и</strong>й Якоб<strong>и</strong>. Однако достаточно высокая его трудоемкость застав<strong>и</strong>ла<br />

математ<strong>и</strong>ков <strong>и</strong>скать новые алгор<strong>и</strong>тмы. В статье [19, с.108] Л. И. Штейнвольф<br />

обосновал пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>е для расчета собственных частот <strong>и</strong> форм крут<strong>и</strong>льных<br />

колебан<strong>и</strong>й QR-алгор<strong>и</strong>тма, предложенного в 1961 г. В. Н. Кублановской <strong>и</strong><br />

Дж. Френс<strong>и</strong>сом. Этот алгор<strong>и</strong>тм основан на преобразован<strong>и</strong><strong>и</strong> матр<strong>и</strong>цы к треугольной<br />

форме <strong>и</strong> оказался эффект<strong>и</strong>внее метода вращен<strong>и</strong>й Якоб<strong>и</strong>. Однако для<br />

ЭВМ 1970-х годов огран<strong>и</strong>чен<strong>и</strong>я по быстродейств<strong>и</strong>ю <strong>и</strong> по объему памят<strong>и</strong><br />

оставал<strong>и</strong>сь существенны, напр<strong>и</strong>мер, маш<strong>и</strong>на М-222 позволяла рассматр<strong>и</strong>вать<br />

только с<strong>и</strong>стемы не выше 26-го порядка [3, с. 96]. В связ<strong>и</strong> с эт<strong>и</strong>м пр<strong>и</strong> решен<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

задач с<strong>и</strong>нтеза <strong>и</strong>л<strong>и</strong> опт<strong>и</strong>м<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> колебательных с<strong>и</strong>стем, где задача анал<strong>и</strong>за<br />

решается многократно, <strong>и</strong>сследователю пр<strong>и</strong>ход<strong>и</strong>лось уменьшать порядок с<strong>и</strong>стемы,<br />

выделяя в ней только часть спектра собственных частот [16].<br />

Решен<strong>и</strong>е полной проблемы собственных значен<strong>и</strong>й существенно упрост<strong>и</strong>ло<br />

задач<strong>и</strong> о свободных колебан<strong>и</strong>ях л<strong>и</strong>нейных д<strong>и</strong>скретных с<strong>и</strong>стем, особенно<br />

для цепных с<strong>и</strong>стем, для которых д<strong>и</strong>фференц<strong>и</strong>альные уравнен<strong>и</strong>я эт<strong>и</strong>х<br />

колебан<strong>и</strong>й очень легко строятся в прямой форме. На<strong>и</strong>большей трудоемкост<strong>и</strong><br />

пр<strong>и</strong> этом требует заполнен<strong>и</strong>е вручную матр<strong>и</strong>ц <strong>и</strong>нерц<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>и</strong> жесткост<strong>и</strong> с<strong>и</strong>стемы<br />

уравнен<strong>и</strong>й. Поэтому с начала 1970-х годов под руководством<br />

Л. И. Штейнвольфа разрабатываются методы автомат<strong>и</strong>ческого построен<strong>и</strong>я<br />

с<strong>и</strong>стем уравнен<strong>и</strong>й. В статье [21] рассматр<strong>и</strong>вается автомат<strong>и</strong>ческое построен<strong>и</strong>е<br />

д<strong>и</strong>фференц<strong>и</strong>альных уравнен<strong>и</strong>й колебан<strong>и</strong>й в прямой форме для цепных<br />

л<strong>и</strong>нейных с<strong>и</strong>стем с помощью структурных матр<strong>и</strong>ц. Зап<strong>и</strong>сав обратные структурные<br />

матр<strong>и</strong>цы легко можно состав<strong>и</strong>ть уравнен<strong>и</strong>я колебан<strong>и</strong>й <strong>и</strong> в обратной<br />

форме [21, с. 7]. Пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>е аппарата структурных матр<strong>и</strong>ц для консерват<strong>и</strong>в-<br />

89

ных с<strong>и</strong>стем позвол<strong>и</strong>ло уточн<strong>и</strong>ть ряд теорем теор<strong>и</strong><strong>и</strong> колебан<strong>и</strong>й, касающ<strong>и</strong>хся<br />

спектральных свойств д<strong>и</strong>скретных с<strong>и</strong>стем [22, с. 18]. Дальнейшее разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е<br />

аппарата структурных матр<strong>и</strong>ц пр<strong>и</strong>вело к создан<strong>и</strong>ю программного комплекса<br />

КИДИМ [23, 24], позволяющего автомат<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong> стро<strong>и</strong>ть математ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е<br />

модел<strong>и</strong>, оп<strong>и</strong>сывающ<strong>и</strong>е дв<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>е д<strong>и</strong>скретных механ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>стем сложной<br />

структуры с про<strong>и</strong>звольным<strong>и</strong> связям<strong>и</strong>. Комплекс основан на спец<strong>и</strong>ально<br />

созданной с<strong>и</strong>стеме компьютерной алгебры, форм<strong>и</strong>рующей уравнен<strong>и</strong>я<br />

дв<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>я по анал<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческому оп<strong>и</strong>сан<strong>и</strong>ю механ<strong>и</strong>ческой модел<strong>и</strong>, <strong>и</strong> позволяет<br />

операт<strong>и</strong>вно варь<strong>и</strong>ровать не только параметры с<strong>и</strong>стемы, но ее структуру.<br />

Современное состоян<strong>и</strong>е теор<strong>и</strong><strong>и</strong> колебан<strong>и</strong>й <strong>и</strong> пр<strong>и</strong>меняемых для <strong>и</strong>х расчетов<br />

средств не требует выделен<strong>и</strong>я расчетов крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й в отдельный<br />

класс задач.<br />

Сп<strong>и</strong>сок л<strong>и</strong>тературы: 1. Крылов А.Н. В<strong>и</strong>брац<strong>и</strong>я судов. т. X собран<strong>и</strong>я трудов – М-Л.: Изд-во АН<br />

СССР, 1948. – 403 с. 2. Т<strong>и</strong>мошенко С.П. Прочность <strong>и</strong> колебан<strong>и</strong>я элементов конструкц<strong>и</strong>й. М.:<br />

Наука, 1975. – 704с. 3. Лар<strong>и</strong>н А. А. Разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е методов расчета крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й в<br />

Харьковском пол<strong>и</strong>техн<strong>и</strong>ческом <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>туте с 1930 по 1970 годы // Вестн<strong>и</strong>к <strong>НТУ</strong> «ХПИ» Д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ка<br />

<strong>и</strong> прочность маш<strong>и</strong>н, Харьков, 2007, вып. 22, С. 90-98 4. Дан<strong>и</strong>левск<strong>и</strong>й А.М. О ч<strong>и</strong>сленном решен<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

векового уравнен<strong>и</strong>я. Матем. Сб., 2 (44), 1937. – С. 169 -172. 5. Фонды арх<strong>и</strong>ва Нац<strong>и</strong>онального<br />

техн<strong>и</strong>ческого ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тета «Харьковск<strong>и</strong>й пол<strong>и</strong>техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тут» 6. Гопп Ю. А. Демпферы<br />

крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й коленчатых валов быстроходных дв<strong>и</strong>гателей. – Харьков.: Гостех<strong>и</strong>здат,<br />

1938. – 272 с. 7. Карабан В. Н. Исследован<strong>и</strong>е маятн<strong>и</strong>кового ант<strong>и</strong>в<strong>и</strong>братора с трен<strong>и</strong>ем д<strong>и</strong>с. …<br />

канд. техн. наук.– Харьков, 1966.– 193 с. 8. Штейнвольф Л. И. Исследован<strong>и</strong>е маятн<strong>и</strong>кового<br />

демпфера крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й коленчатых валов дв<strong>и</strong>гателей д<strong>и</strong>с. … канд. техн. наук.–<br />

Харьков, 1947.– 213 с. 9. Глазман И. М., Штейнвольф Л. И. Освобожден<strong>и</strong>е резонансно-опасных<br />

зон от собственных частот в<strong>и</strong>брац<strong>и</strong>онной с<strong>и</strong>стемы варь<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>ем ее параметров // Извест<strong>и</strong>я АН<br />

СССР. Сер. Механ<strong>и</strong>ка <strong>и</strong> маш<strong>и</strong>ностроен<strong>и</strong>е.–1964.–№4.–С. 126-128. 10. М<strong>и</strong>т<strong>и</strong>н В. Н.,<br />

Пономарев А. С., Штейнвольф Л. И. С<strong>и</strong>нтез в<strong>и</strong>брац<strong>и</strong>онных с<strong>и</strong>стем пр<strong>и</strong> вынужденных колебан<strong>и</strong>ях<br />

// Д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ка <strong>и</strong> прочность маш<strong>и</strong>н.– Харьков: В<strong>и</strong>ща школа.–1973.–Вып. 18.–С. 58-62. 11. М<strong>и</strong>т<strong>и</strong>н<br />

В.Н., Штейнвольф Л.И. С<strong>и</strong>нтез д<strong>и</strong>скретных в<strong>и</strong>брац<strong>и</strong>онных с<strong>и</strong>стем с макс<strong>и</strong>мально сжатым<br />

спектром // Пр<strong>и</strong>кладная математ<strong>и</strong>ка <strong>и</strong> механ<strong>и</strong>ка.–1975.–т.39.–№4.–С. 46-54. 12.<br />

Штейнвольф Л. И. Д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ка механ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х передач с<strong>и</strong>ловых установок тепловозов д<strong>и</strong>с. … докт.<br />

техн. наук.– Харьков, 1966.– 655 с. 13. Д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е расчеты с<strong>и</strong>нтеза <strong>и</strong> анал<strong>и</strong>за пр<strong>и</strong>водов<br />

вспомогательных механ<strong>и</strong>змов тепловоза с дв<strong>и</strong>гателем Д70, Отчет по НИР Тема № 7 ОП/362<br />

Харьков, 1963, 178 с. 14. Карабан В.Н., Шатох<strong>и</strong>н В.М., Штейнвольф Л.И. К вопросу пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>я<br />

<strong>и</strong>терац<strong>и</strong>онного метода для расчетов колебан<strong>и</strong>й существенно нел<strong>и</strong>нейных с<strong>и</strong>стем // Д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ка <strong>и</strong><br />

прочность маш<strong>и</strong>н.– Харьков: В<strong>и</strong>ща школа.–1981.–Вып. ЗЗ.–С. 54-63. 15. Карабан В.Н., Шатох<strong>и</strong>н<br />

В.М., Штейнвольф Л.И. Исследован<strong>и</strong>е вынужденных колебан<strong>и</strong>й в пр<strong>и</strong>водах механ<strong>и</strong>змов ц<strong>и</strong>клового<br />

действ<strong>и</strong>я // Теор<strong>и</strong>я механ<strong>и</strong>змов <strong>и</strong> маш<strong>и</strong>н.– Харьков: В<strong>и</strong>ща школа.–1983.–Вып.34.–С. 61-66.<br />

16. Драгун С.В., Карабан В.Н., Штейнвольф Л.И. Опт<strong>и</strong>м<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>я моделей с<strong>и</strong>ловых передач в<br />

д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х расчетах Проблемы маш<strong>и</strong>ностроен<strong>и</strong>я Вып. 17 1982 с. 66-70 17. Андреев Ю.М.,<br />

Штейнвольф Л.И. С<strong>и</strong>нтез нел<strong>и</strong>нейных в<strong>и</strong>брац<strong>и</strong>онных с<strong>и</strong>стем по скелетным кр<strong>и</strong>вым с<br />

<strong>и</strong>спользован<strong>и</strong>ем теор<strong>и</strong><strong>и</strong> чувств<strong>и</strong>тельност<strong>и</strong> //Д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ка <strong>и</strong> прочность маш<strong>и</strong>н. – 1984. – Вып. 40. С.<br />

50-56. 18. Д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е расчеты пр<strong>и</strong>водов вспомогательных механ<strong>и</strong>змов тепловоза. / Отчет по<br />

теме № 490П/171/67.– Харьков 1967. – 30 с. 19. Штейнвольф Л.И. Об алгор<strong>и</strong>тмах расчета<br />

свободных крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й на ЭЦВМ //Д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ка <strong>и</strong> прочность маш<strong>и</strong>н. – 1967. – Вып. 6. С.<br />

106-109 20. Ф<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ппов А.П. Колебан<strong>и</strong>я механ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>стем. – К.: Наукова думка, 1965.– 456 с.<br />

21. М<strong>и</strong>т<strong>и</strong>н В. Н., Штейнвольф Л. И. Структурные матр<strong>и</strong>цы цепных в<strong>и</strong>брац<strong>и</strong>онных с<strong>и</strong>стем //<br />

Д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ка <strong>и</strong> прочность маш<strong>и</strong>н.- Вып. 17. С. 3-7 22. М<strong>и</strong>т<strong>и</strong>н В. Н. Спектральные свойства <strong>и</strong> с<strong>и</strong>нтез<br />

цепных в<strong>и</strong>брац<strong>и</strong>онных с<strong>и</strong>стем: Автореф. д<strong>и</strong>с. … канд. техн. наук.– Харьков, 1975.– 19 с. 23.<br />

90

Андрєєв Ю.М., Ларін А.О. Морачковськ<strong>и</strong>й О.К. С<strong>и</strong>стема комп’ютерної алгебр<strong>и</strong> для досліджень<br />

механік<strong>и</strong> маш<strong>и</strong>н. // Маш<strong>и</strong>нознавство, 2005, №7(95). С. 3-8. 24. Андреев Ю.М., Морачковск<strong>и</strong>й<br />

О.К. О д<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>ке голономных с<strong>и</strong>стем твердых тел. // Пр<strong>и</strong>кладная механ<strong>и</strong>ка, 2005, 41, №7. С. 130-<br />

138.<br />

УДК 621 (477)<br />

С. О. МЕНЬШИКОВ, студент <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>»<br />

ЕНЕРГОМАШИНОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ:<br />

ІСТОРИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ<br />

Поступ<strong>и</strong>ла в редколлег<strong>и</strong>ю 22.04.09<br />

У статті проведено дослідження розв<strong>и</strong>тку енергомаш<strong>и</strong>нобудування в Україні на тлі світового<br />

розв<strong>и</strong>тку цієї галузі. Наводяться дані про будівн<strong>и</strong>цтво і рок<strong>и</strong> робот<strong>и</strong> енергомаш<strong>и</strong>нобудівн<strong>и</strong>х<br />

заводів, дається аналіз їх діяльності.<br />

In this paper a study of Energy Machine Building in Ukraine on the global development of the industry.<br />

The data on construction and years of plants Energy Machine Building. But given the analysis of their<br />

activities.<br />

Загальновідомо, що одн<strong>и</strong>м з перш<strong>и</strong>х механічн<strong>и</strong>х дв<strong>и</strong>гунів, як<strong>и</strong>й ш<strong>и</strong>роко<br />

застосовувався у свій час, можна вважат<strong>и</strong> водяне (гідравлічне) колесо. До<br />

того в більшості в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувалась м′язова с<strong>и</strong>ла людей та твар<strong>и</strong>н. Також<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувал<strong>и</strong>сь повітряні колеса, але вон<strong>и</strong> не отр<strong>и</strong>мал<strong>и</strong> такого<br />

розповсюдження через нестійкість у роботі, яка пов’язана з нестійкістю с<strong>и</strong>л<br />

пр<strong>и</strong>род<strong>и</strong> що пр<strong>и</strong>водять їх в дію. В техніці мануфактурного періоду основн<strong>и</strong>м<br />

дв<strong>и</strong>гуном стає водяне колесо, яке застосовується у всіх в<strong>и</strong>дах в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва.<br />

Всі знаряддя, які раніше пр<strong>и</strong>вод<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь в дію вручну ч<strong>и</strong> с<strong>и</strong>лою твар<strong>и</strong>н,<br />

напр<strong>и</strong>клад ручні мл<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, насос<strong>и</strong>, ковальські міха і т. п., у мануфактурн<strong>и</strong>й<br />

період поч<strong>и</strong>нають пр<strong>и</strong>вод<strong>и</strong>т<strong>и</strong>сь в дію за допомогою гідравлічного колеса.<br />

Гідравлічне колесо застосовувал<strong>и</strong> вже у країнах Стародавнього Сходу, у<br />

Стародавній Греції та Р<strong>и</strong>мі, але тільк<strong>и</strong> у мануфактурн<strong>и</strong>й період водяне колесо<br />

стає головн<strong>и</strong>м дв<strong>и</strong>гуном у пром<strong>и</strong>словості. Зв<strong>и</strong>чайно потужність водяного<br />

колеса не перев<strong>и</strong>щувала кількох десятків кіловат, кількість обертів<br />

кол<strong>и</strong>валась від 1 до 10 обертів за хв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ну. ККД в залежності від конструкції<br />

кол<strong>и</strong>вався від 0,3 до 0,75. Прагнення збільш<strong>и</strong>т<strong>и</strong> потужність дв<strong>и</strong>гуна<br />

пр<strong>и</strong>мушувала будуват<strong>и</strong> гідроустановк<strong>и</strong> вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>х розмірів. Вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>х успіхів у<br />

сфері будування гідротехнічн<strong>и</strong>х споруд домігся руськ<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>нахідн<strong>и</strong>к<br />

К. Д. Фролов (1726–1800). За його проектом будувал<strong>и</strong>сь водозл<strong>и</strong>вні та<br />

підйомні вододіючі установк<strong>и</strong> для копалень. А комплекс установок<br />

збудован<strong>и</strong>х за його проектом на Алтаї у 1783–1789 рр. був найбільшою<br />

гідротехнічною спорудою у XVIII ст. і діяв довг<strong>и</strong>й час і після смерті<br />

в<strong>и</strong>нахідн<strong>и</strong>ка [1, с.84–86].<br />

91

Однак водяні колеса не задовольнял<strong>и</strong> потреб<strong>и</strong> сучасного в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва<br />

через свої недолік<strong>и</strong>: віддаленість від міст, сезонність робот<strong>и</strong>, малу потужність<br />

і кількість обертів, тощо, і поряд з їх в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>станням йшов процес<br />

вдосконалення паров<strong>и</strong>х котлів.<br />

Поч<strong>и</strong>наюч<strong>и</strong> з давніх часів з’яв<strong>и</strong>вся ціл<strong>и</strong>й ряд механізмів заснован<strong>и</strong>х на<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>станні с<strong>и</strong>л<strong>и</strong> пару. Відомо що ще Герон Александрійськ<strong>и</strong>й застосував<br />

пар для руху апарату спеціальної конструкції. Леонардо да Вінчі зал<strong>и</strong>ш<strong>и</strong>в<br />

оп<strong>и</strong>с парової маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, яку, за його словам<strong>и</strong>, в<strong>и</strong>найшов Архімед.<br />

Атмосферн<strong>и</strong>й т<strong>и</strong>ск як джерело рушійної с<strong>и</strong>л<strong>и</strong> звертав на себе увагу<br />

багатьох вчен<strong>и</strong>х і в<strong>и</strong>нахідн<strong>и</strong>ків, особл<strong>и</strong>во після досліджень німецького<br />

фіз<strong>и</strong>ка Отто фон Геріке з так зван<strong>и</strong>м<strong>и</strong> «магдебурзьк<strong>и</strong>м<strong>и</strong> напівкулям<strong>и</strong>».<br />

Вел<strong>и</strong>ке значення мала творчість французького фіз<strong>и</strong>ка Дені Папена (1647–<br />

1714), в<strong>и</strong>нахідн<strong>и</strong>ка парового котла і запобіжного клапану. Він перш<strong>и</strong>м у<br />

1690 р. вірно оп<strong>и</strong>сав пароатмосферн<strong>и</strong>й ц<strong>и</strong>кл, в якому в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувався<br />

атмосферн<strong>и</strong>й т<strong>и</strong>ск. Перше практ<strong>и</strong>чне застосування зроб<strong>и</strong>в англієць Т.Севері<br />

(1650–1715), створ<strong>и</strong>вш<strong>и</strong> маш<strong>и</strong>ну для відкачк<strong>и</strong> вод<strong>и</strong> зі штолень. Не д<strong>и</strong>вляч<strong>и</strong>сь<br />

на ряд недоліків (неекономічність: до 80 кг вугілля на 1 к.с. у год<strong>и</strong>ну; гл<strong>и</strong>б<strong>и</strong>на<br />

всмоктування не перев<strong>и</strong>щувала 10 м; в<strong>и</strong>сота подачі вод<strong>и</strong> сягала 30 м, тому<br />

для відкачк<strong>и</strong> вод<strong>и</strong> з більш<strong>и</strong>х гл<strong>и</strong>б<strong>и</strong>н потрібно було став<strong>и</strong>т<strong>и</strong> кілька маш<strong>и</strong>н<br />

одну над іншою; часті в<strong>и</strong>бух<strong>и</strong> насосу) маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> Севері все ж дос<strong>и</strong>ть ш<strong>и</strong>роко<br />

застосовувал<strong>и</strong>сь на протязі всього XVIII ст. як у Англії, так і в інш<strong>и</strong>х країнах.<br />

У 1707 р. одну з так<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н пр<strong>и</strong>дбав Петро I для пр<strong>и</strong>ведення в дію фонтанів<br />

у Літньому саду.<br />

Подальш<strong>и</strong>й крок уперед у вдосконаленні паров<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н зроб<strong>и</strong>в англійськ<strong>и</strong>й<br />

коваль Томас Ньюкомен (1663–1729), як<strong>и</strong>й у 1711 р. запропонував<br />

свою конструкцію пароатмосферної маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>. Маш<strong>и</strong>на Ньюкомена ш<strong>и</strong>роко<br />

застосовувалася у всьому світі, постійно вдосконалююч<strong>и</strong>сь. Однак до 60-х<br />

років XVIII ст. в інтересах розв<strong>и</strong>тку пром<strong>и</strong>слового в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва в<strong>и</strong>мальовувалась<br />

потреба у більш досконалому дв<strong>и</strong>гуні. Перш<strong>и</strong>й універсальн<strong>и</strong>й теплов<strong>и</strong>й<br />

дв<strong>и</strong>гун був створен<strong>и</strong>й у Росії в<strong>и</strong>датн<strong>и</strong>м руськ<strong>и</strong>м теплотехніком Іваном<br />

Іванов<strong>и</strong>чем Ползунов<strong>и</strong>м (1729–1766), як<strong>и</strong>й у 1763 р. розроб<strong>и</strong>в проект створення<br />

«огнедействующей маш<strong>и</strong>ны для заводск<strong>и</strong>х нужд». До моменту її створення<br />

у 1766 р. у порівнянні з початков<strong>и</strong>м проектом вона с<strong>и</strong>льно відрізнялась.<br />

За кілька місяців до пуску Ползунов помер, не в<strong>и</strong>тр<strong>и</strong>мавш<strong>и</strong> перевантажень<br />

під час будівн<strong>и</strong>цтва маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>. Маш<strong>и</strong>на була пущена у роботу у серпні<br />

1766 року і за 2 місяці робот<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>несла біля 12 т<strong>и</strong>с. карбованців пр<strong>и</strong>бутку.<br />

Але у л<strong>и</strong>стопаді 1766 року котел потік, маш<strong>и</strong>ну зуп<strong>и</strong>н<strong>и</strong>л<strong>и</strong>, а через кілька років<br />

її зламал<strong>и</strong> і забул<strong>и</strong> [1, с. 136-144].<br />

Універсальн<strong>и</strong>й паров<strong>и</strong>й дв<strong>и</strong>гун, пр<strong>и</strong>датн<strong>и</strong>й для практ<strong>и</strong>чного в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання,<br />

був в<strong>и</strong>найден<strong>и</strong>й англійськ<strong>и</strong>м теплотехніком Джеймсом Ваттом (1736-<br />

1819). У 1769 р. Ватт в<strong>и</strong>найшов і отр<strong>и</strong>мав патент на конденсатор, як<strong>и</strong>й він<br />

спроектував під час спроб вдосконал<strong>и</strong>т<strong>и</strong> маш<strong>и</strong>ну Ньюкомена. У 1772 р. він<br />

92

уклав договір із власн<strong>и</strong>ком маш<strong>и</strong>нобудівного підпр<strong>и</strong>ємства Болтоном і став<br />

в<strong>и</strong>роблят<strong>и</strong> парові маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> власної конструкції на заводі в Сохо, постійно вдосконалююч<strong>и</strong><br />

їх. Ці маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> набул<strong>и</strong> ш<strong>и</strong>рокого застосування. Поступово їх<br />

стал<strong>и</strong> в<strong>и</strong>роблят<strong>и</strong> не тільк<strong>и</strong> у Англії, але й в інш<strong>и</strong>х країнах [2, с. 19-20].<br />

У Росії парові маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> стал<strong>и</strong> будуват<strong>и</strong> на початку XIXст. У 1824 р. механікам<strong>и</strong><br />

батьком і с<strong>и</strong>ном Черепанов<strong>и</strong>м<strong>и</strong> була побудована на Н<strong>и</strong>жньо-Тагільському<br />

заводі одна з так<strong>и</strong>х паров<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н.<br />

Вел<strong>и</strong>чезн<strong>и</strong>й впл<strong>и</strong>в на розв<strong>и</strong>ток маш<strong>и</strong>нобудування надала електроенергія,<br />

яка з 80-х рр. в XIX ст. стала ш<strong>и</strong>роко застосовуват<strong>и</strong>сь на маш<strong>и</strong>нобудівн<strong>и</strong>х<br />

заводах. На заміну парової маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>йшов електр<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й дв<strong>и</strong>гун. Нов<strong>и</strong>й<br />

дв<strong>и</strong>гун в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>вся не тільк<strong>и</strong> більш економн<strong>и</strong>м, а я більш компактн<strong>и</strong>м. Електродв<strong>и</strong>гун<br />

був і більш безпечніш<strong>и</strong>м у роботі у порівнянні з паровою маш<strong>и</strong>ною.<br />

Спочатку, як і пр<strong>и</strong> паров<strong>и</strong>х дв<strong>и</strong>гунах, роб<strong>и</strong>л<strong>и</strong> од<strong>и</strong>н вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>й дв<strong>и</strong>гун на<br />

весь цех ч<strong>и</strong> навіть завод. Поступово завдяк<strong>и</strong> легкості у обслуговуванні і компактності<br />

електродв<strong>и</strong>гуна спочатку роб<strong>и</strong>л<strong>и</strong> групову трансмісію, в якій од<strong>и</strong>н<br />

електродв<strong>и</strong>гун пр<strong>и</strong>вод<strong>и</strong>в в дію групу станків, а пізніше перейшл<strong>и</strong> на інд<strong>и</strong>відуальну<br />

с<strong>и</strong>стему електропр<strong>и</strong>вода в якій од<strong>и</strong>н електродв<strong>и</strong>гун обслуговував<br />

окрем<strong>и</strong>й станок. Це дуже спрост<strong>и</strong>ло конструкцію верстатів.<br />

Інд<strong>и</strong>відуальн<strong>и</strong>й електропр<strong>и</strong>вод, як<strong>и</strong>й почал<strong>и</strong> впроваджуват<strong>и</strong> на початку<br />

XX ст., зроб<strong>и</strong>в у повному розумінні слова технічну революцію у маш<strong>и</strong>нобудуванні.<br />

Поступово електродв<strong>и</strong>гун почал<strong>и</strong> став<strong>и</strong>т<strong>и</strong> на одну стан<strong>и</strong>ну з верстатом.<br />

А пізніше в конструкцію складн<strong>и</strong>х верстатів почал<strong>и</strong> ввод<strong>и</strong>т<strong>и</strong> вже кілька<br />

електродв<strong>и</strong>гунів, що пр<strong>и</strong>звело до електр<strong>и</strong>чного керування операціям<strong>и</strong>. Напр<strong>и</strong>кінці<br />

XIX ст. в енергет<strong>и</strong>ці бул<strong>и</strong> зроблені найбільші в<strong>и</strong>ноход<strong>и</strong>, які забезпеч<strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

колосальн<strong>и</strong>й технічн<strong>и</strong>й прогрес XX ст.<br />

Для впровадження електроенергії у пром<strong>и</strong>слове в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво постало п<strong>и</strong>тання<br />

про джерела ж<strong>и</strong>влення – генератор<strong>и</strong>, так як без раціонального джерела<br />

струму, яке б було в змозі в<strong>и</strong>роблят<strong>и</strong> струм необхідної потужності і частот<strong>и</strong><br />

розв<strong>и</strong>ток віробн<strong>и</strong>цтва був б<strong>и</strong> неможл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>й. Найбільш суттєв<strong>и</strong>м досягненням<br />

було в<strong>и</strong>находження інженерам<strong>и</strong> Граммом, Гефнер-Альтенеком, Фонтенем та<br />

ін. електромагнітного генератора із самозбудженням і кільцев<strong>и</strong>м якорем. У<br />

1869 р. З. Грамм (1826–1901), бельгієць за походженням, як<strong>и</strong>й працювал у<br />

Франції, отр<strong>и</strong>мав патент на генератор нового т<strong>и</strong>пу, в якому в<strong>и</strong>нахідн<strong>и</strong>к успішно<br />

застосував пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>п самозбудження разом з вдал<strong>и</strong>м конструкт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>м<br />

рішенням кільцевого якоря. Німецьк<strong>и</strong>й електротехнік Гефнер-Альтенек у<br />

1872 р. вдосконал<strong>и</strong>в генератор, в результаті чого було досягнуте макс<strong>и</strong>мальне<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання провідн<strong>и</strong>ків що рухаються у магнітному полі. Далі пішл<strong>и</strong> конструкт<strong>и</strong>вні<br />

вдосконалення генератора Едісоном (1880 р.), Макс<strong>и</strong>мом (1890 р.)<br />

та ін. З 70-х років XX ст. поч<strong>и</strong>нається нов<strong>и</strong>й етап у розв<strong>и</strong>тку електродв<strong>и</strong>гунів.<br />

До цього часу була в<strong>и</strong>вчена і стала практ<strong>и</strong>чно застосовуват<strong>и</strong>сь власт<strong>и</strong>вість<br />

оборотності електр<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н. Було встановлено, що будь-яка д<strong>и</strong>намомаш<strong>и</strong>на<br />

може працюват<strong>и</strong> в якості генератора і дв<strong>и</strong>гуна, може перетворюват<strong>и</strong><br />

93

механічну енергію в електр<strong>и</strong>чну і навпак<strong>и</strong> – перетворюват<strong>и</strong> електр<strong>и</strong>чну енергію<br />

в механічну. Оборотність електр<strong>и</strong>чної маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> перш<strong>и</strong>м довів французьк<strong>и</strong>й<br />

електротехнік Фонтень у 1875 р. Впродовж 70-80-х років електр<strong>и</strong>чна<br />

маш<strong>и</strong>на постійного струму набула всіх основн<strong>и</strong>х р<strong>и</strong>с сучасної маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>. Подальше<br />

вдосконалення бул<strong>и</strong> спрямовані головн<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном на підв<strong>и</strong>щення і покращення<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання д<strong>и</strong>намомаш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> [1, с. 302–303].<br />

Вдосконалення і розв<strong>и</strong>ток парового дв<strong>и</strong>гуна в кінці XIX ст. відбувал<strong>и</strong>ся<br />

під безпосереднім впл<strong>и</strong>вом електротехнік<strong>и</strong>. У 90 роках XIX ст. розгорнулось<br />

ш<strong>и</strong>роке будівн<strong>и</strong>цтво електростанцій і ліній електропередач. Розв<strong>и</strong>ток електростанцій<br />

в<strong>и</strong>магало створення більш потужного і раціонального теплового<br />

дв<strong>и</strong>гуна, як<strong>и</strong>й б<strong>и</strong> міг їх обслуговуват<strong>и</strong>. В цей період в різн<strong>и</strong>х країнах<br />

з’являється ціл<strong>и</strong>й ряд конструкцій паров<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н з ч<strong>и</strong>слом обертів від 200 до<br />

600 за хв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ну, пр<strong>и</strong>значен<strong>и</strong>х спеціально для потреб електростанцій. Але<br />

парова маш<strong>и</strong>на не могла задовольн<strong>и</strong>т<strong>и</strong> потреб енергет<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, як б<strong>и</strong> її не вдосконалювал<strong>и</strong>.<br />

І в результаті досліджень теплотехніків у країнах Європ<strong>и</strong> та США<br />

з’яв<strong>и</strong>вся якісно нов<strong>и</strong>й т<strong>и</strong>п теплового дв<strong>и</strong>гуна – парова турбіна. Із самого початку<br />

свого практ<strong>и</strong>чного застосування турбіна мала ряд переваг у порівнянні<br />

з паровою маш<strong>и</strong>ною. Вона набагато простіше здійснювала безперервн<strong>и</strong>й<br />

обертальн<strong>и</strong>й рух. Могла розв<strong>и</strong>ват<strong>и</strong> шв<strong>и</strong>дкості ходу майже до необмежен<strong>и</strong>х<br />

розмірів у десятк<strong>и</strong> т<strong>и</strong>сяч обертів за хв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ну. Потужність будь-якої турбін<strong>и</strong><br />

була набагато більше потужності навіть найбільшої парової маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>. В експлуатації<br />

турбін<strong>и</strong> обход<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь не дорожче паров<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н. Всі ці якості і зроб<strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

парову турбіну основн<strong>и</strong>м дв<strong>и</strong>гуном вел<strong>и</strong>кої маш<strong>и</strong>нної індустрії кінця<br />

XIX – початку XX століття.Над створенням парової турбін<strong>и</strong> в<strong>и</strong>нахідн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> різн<strong>и</strong>х<br />

країн працювал<strong>и</strong> довг<strong>и</strong>й час. З 1880 по 1890 р. в Англії було в<strong>и</strong>дано 52<br />

патент<strong>и</strong> на парові турбін<strong>и</strong>. А з 1890 по 1900 р. – 186. Найбільш вдале технічне<br />

рішення дал<strong>и</strong> швед К. Лаваль і англієць Ч. Парсонс [3, с. 26].<br />

Першу турбіну Карл Густав де Лаваль (1845-1921) запатентував у 1883 р.<br />

У 1889 р. Лаваль створює нову, більш складну одноступеневу реакт<strong>и</strong>вну турбіну.<br />

У 1895 р. на в<strong>и</strong>ставці в Ч<strong>и</strong>каго бул<strong>и</strong> представлені парові турбін<strong>и</strong> Лаваля<br />

потужністю 5 к.с., які роб<strong>и</strong>л<strong>и</strong> 30 т<strong>и</strong>сяч обертів за хв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ну. Пізніше почал<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>роблят<strong>и</strong> турбін<strong>и</strong> потужністю до 300-350 к.с. Турбін<strong>и</strong> Лаваля зіграл<strong>и</strong> вел<strong>и</strong>ку<br />

роль в історії турбінобудування. Але через недосконалість конструкції вона<br />

не отр<strong>и</strong>мала вел<strong>и</strong>кого розповсюдження [3, с. 27].<br />

Суттєв<strong>и</strong>й зсув у в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>станні паров<strong>и</strong>х турбін на електростанціях справ<strong>и</strong>ла<br />

турбіна англійського інженера Чарльза Парсонса (1854–1931), як<strong>и</strong>й<br />

створ<strong>и</strong>в першу турбіну у 1884-1885 рр. Після вдосконалення своєї турбін<strong>и</strong> у<br />

1888 р. він сконструював турбін<strong>и</strong> потужністю 60-75 кВт. У 1894 р. Парсонс<br />

створ<strong>и</strong>в нову конструкцію реакт<strong>и</strong>вної турбін, потужність як<strong>и</strong>х у 1913 р.<br />

досягла 2500 кВт. Турбін<strong>и</strong> Парсонса отр<strong>и</strong>мал<strong>и</strong> набагато більше<br />

розповсюдження ніж турбін<strong>и</strong> Лаваля. Вон<strong>и</strong> з самого свого створення бул<strong>и</strong><br />

94

розраховані для в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання на електростанціях, які гостро потребувал<strong>и</strong><br />

подібні дв<strong>и</strong>гун<strong>и</strong> [3, с. 27–28].<br />

Нов<strong>и</strong>й крок у турбінобудування зроб<strong>и</strong>в французьк<strong>и</strong>й інженер Огюст<br />

Рато, як<strong>и</strong>й у 1899 р. зроб<strong>и</strong>в свою турбіну. Вона в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>лась більш економічною<br />

ніж турбіна Парсонса і отр<strong>и</strong>мала вел<strong>и</strong>ке розповсюдження в Європі. Напр<strong>и</strong>кінці<br />

XIX – початку XX ст. у розв<strong>и</strong>нут<strong>и</strong>х країнах освоїл<strong>и</strong> в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво паров<strong>и</strong>х<br />

турбін вел<strong>и</strong>кої потужності, з вел<strong>и</strong>кою б<strong>и</strong>строхідністю. Лідерам<strong>и</strong> у в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтві<br />

турбін бул<strong>и</strong> підпр<strong>и</strong>ємства Німечч<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, Англії та США. В Росії турбін<strong>и</strong><br />

невел<strong>и</strong>кої потужності у край незначній кількості в<strong>и</strong>роблял<strong>и</strong>ся на Металічному<br />

заводі у Петербурзі [1, с. 308–312].<br />

Нов<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>д енергії – електр<strong>и</strong>ка – і нов<strong>и</strong>й т<strong>и</strong>п універсального теплового<br />

дв<strong>и</strong>гуна – парова турбіна – ось найголовніші досягнення енергет<strong>и</strong>к<strong>и</strong> того<br />

часу, які дуже с<strong>и</strong>льно впл<strong>и</strong>нул<strong>и</strong> на всю техніку.<br />

Не д<strong>и</strong>вляч<strong>и</strong>сь на вел<strong>и</strong>чезні запас<strong>и</strong> пал<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х ресурсів і наявності найбагатш<strong>и</strong>х<br />

джерел водної енергії, царська Росія займала одне з останніх місць у<br />

світі у в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтві електроенергії. У 1913 році Росія в<strong>и</strong>робляла у 2,5 раз<strong>и</strong><br />

менше енергії ніж Германія і у 15 разів менше ніж у США.<br />

Обладнання електростанцій було застаріле і майже все ввоз<strong>и</strong>лось з-за кордону.<br />

Електростанції працювал<strong>и</strong> на далекопр<strong>и</strong>возному пал<strong>и</strong>ві, часто імпортному.<br />

Невел<strong>и</strong>ка кількість електромаш<strong>и</strong>нобудівн<strong>и</strong>х і електротехнічн<strong>и</strong>х заводів,<br />

які знаход<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь у Росії, належал<strong>и</strong> в основному закордонн<strong>и</strong>м фірмам і в<br />

основному працювал<strong>и</strong> як складальні, в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуюч<strong>и</strong> імпортні деталі. За<br />

рок<strong>и</strong> першої світової війн<strong>и</strong> стан енергет<strong>и</strong>к<strong>и</strong> ще більше погірш<strong>и</strong>вся.<br />

З пр<strong>и</strong>ходом до влад<strong>и</strong> більшов<strong>и</strong>ків поч<strong>и</strong>нається бурхл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>й розв<strong>и</strong>ток енергомаш<strong>и</strong>нобудування.<br />

Відома фраза В. І. Леніна: «Коммун<strong>и</strong>зм – это есть Советская<br />

власть плюс электр<strong>и</strong>ф<strong>и</strong>кац<strong>и</strong>я всей страны» стала в<strong>и</strong>значальною у постановці<br />

основн<strong>и</strong>х цілей маш<strong>и</strong>нобудуванні того часу. Ленін бач<strong>и</strong>в необхідність<br />

і перспект<strong>и</strong>вність електр<strong>и</strong>фікації. Для розробк<strong>и</strong> ш<strong>и</strong>рокого і повного<br />

плану електр<strong>и</strong>фікації створ<strong>и</strong>л<strong>и</strong> спеціальну комісію – «ГОЕЛРО». Комісія<br />

працювала з лютого по л<strong>и</strong>стопад 1920 р. і 3 л<strong>и</strong>стопада представ<strong>и</strong>ла свій план<br />

електр<strong>и</strong>фікації країн<strong>и</strong>. Він складався з програм<strong>и</strong> «А», яка передбачала відновлення<br />

й вдосконалення довоєнного електроенергет<strong>и</strong>чного хазяйства. Та програм<strong>и</strong><br />

«Б» – будівн<strong>и</strong>цтво 30 нов<strong>и</strong>х вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>х електр<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х станцій загальною<br />

потужністю 1750 т<strong>и</strong>с. кВт. План ГОЭЛРО також передбачав створення і розв<strong>и</strong>ток<br />

вітч<strong>и</strong>зняного енергомаш<strong>и</strong>нобудування і електротехнічної пром<strong>и</strong>словості.<br />

За планом ГОЕЛРО передбачалося протягом 10–15 років побудуват<strong>и</strong> 30<br />

електростанцій загальною потужністю 1,5 млн. кВт. Первісткам<strong>и</strong> з'яв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся<br />

Шатурська електростанція імені В.І. Леніна та Каш<strong>и</strong>рськ<strong>и</strong>й ГРЕС, перша<br />

черга якої була пущена в 1922 р. Однією с основн<strong>и</strong>х р<strong>и</strong>с плану ГОЭЛРО було<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання пал<strong>и</strong>в для електростанцій характерного для району в якому<br />

будувалась станція. Так за планом у деяк<strong>и</strong>х районах країн<strong>и</strong> передбачалось<br />

будуват<strong>и</strong> л<strong>и</strong>ше гідроелектростанції, в інш<strong>и</strong>х – в<strong>и</strong>ключно теплоелектростанції.<br />

95

Також за планом теплоелектростанції треба було пр<strong>и</strong>стосуват<strong>и</strong> для<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання н<strong>и</strong>зькоякісного пал<strong>и</strong>ва. У 20-х роках було збудовано кілька<br />

вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>х електростанцій. У 1930 р. в<strong>и</strong>роблялось у 401 раз<strong>и</strong> більше<br />

електроенергії ніж у 1913, не д<strong>и</strong>вляч<strong>и</strong>сь на те, що у повоєнні рок<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>роблялось всього до 25% від показн<strong>и</strong>ків 1913 р. [4, с. 16–30].<br />

Напр<strong>и</strong>кінці 20-х років вітч<strong>и</strong>зняне енергомаш<strong>и</strong>нобудування вже практ<strong>и</strong>чно<br />

повністю могло задовольн<strong>и</strong>т<strong>и</strong> потреб<strong>и</strong> енергобудування. Завод «Електрос<strong>и</strong>ла»<br />

і Ленінградськ<strong>и</strong>й металічн<strong>и</strong>й завод опанувал<strong>и</strong> в<strong>и</strong>пуск гідротурбін; а на<br />

заводі «Електроапарат» в<strong>и</strong>готовлял<strong>и</strong> масляні в<strong>и</strong>м<strong>и</strong>качі, вел<strong>и</strong>кі електродв<strong>и</strong>гун<strong>и</strong>,<br />

електропечі та інше обладнання.<br />

У 1930-х рр. будуються нові, ще більш потужні електростанції. 10 жовтня<br />

1932 р. уроч<strong>и</strong>сто відкр<strong>и</strong>л<strong>и</strong> найбільшу у Європі Дніпровську гідроелектростанцію.<br />

Не стояло на місці і енергомаш<strong>и</strong>нобудування. Ленінградськ<strong>и</strong>й<br />

металічн<strong>и</strong>й завод почав в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>х для того часу турбін потужністю<br />

50 МВт на 3000 об/хв. У 1938 р. ц<strong>и</strong>м заводом була побудована турбіна у<br />

100 МВт на 3000 обертів за хв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ну. Харківськ<strong>и</strong>й турбогенераторн<strong>и</strong>й завод<br />

опанував в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво турбін потужністю 100МВт на 1500 об/хв. Завод<br />

«Електрос<strong>и</strong>ла» у 1937 р. в<strong>и</strong>пуст<strong>и</strong>в турбогенератор потужністю 100 МВт. В<br />

результаті росту енергомаш<strong>и</strong>нобудування і електротехнічної пром<strong>и</strong>словості<br />

до серед<strong>и</strong>н<strong>и</strong> 30-х років повністю відпала потреба ввоз<strong>и</strong>т<strong>и</strong> обладнання для<br />

електростанцій з-за кордону [4, с. 32–38].<br />

Під час війн<strong>и</strong> більша част<strong>и</strong>на електростанцій на окупованій тер<strong>и</strong>торії<br />

була зруйнована. Однак завдяк<strong>и</strong> евакуйован<strong>и</strong>м у т<strong>и</strong>л заводам за рок<strong>и</strong> війн<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>роблення електроенергії не тільк<strong>и</strong> не скорот<strong>и</strong>лась, але до 1946 року значно<br />

перев<strong>и</strong>щувала рівень 1940 р.<br />

Вел<strong>и</strong>ку роль у розв<strong>и</strong>тку енергет<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і енергомаш<strong>и</strong>нобудування відіграл<strong>и</strong><br />

завод<strong>и</strong> і підпр<strong>и</strong>ємства Україн<strong>и</strong> і зокрема харківські завод<strong>и</strong> Турбоатом, Електроважмаш,<br />

Електромеханічн<strong>и</strong>й завод.<br />

Харківськ<strong>и</strong>й електромеханічн<strong>и</strong>й завод – ХЕМЗ має вікові корені, що<br />

йдуть у ХІХ століття. У 1888 році на базі купецьк<strong>и</strong>х майстерень в м. Р<strong>и</strong>га<br />

було створено "Російсько Балтійськ<strong>и</strong>й електротехнічн<strong>и</strong>й завод". Протягом<br />

наступн<strong>и</strong>х років до 1915 року, змінююч<strong>и</strong> організаційно-правову структуру та<br />

власн<strong>и</strong>ків (1898 р. – електр<strong>и</strong>чна компанія "Уніон", 1904 р. - німецька фірма<br />

"AEG", 1905 р. – російське акціонерне товар<strong>и</strong>ство "Загальна компанія електр<strong>и</strong>к<strong>и</strong>"<br />

– ЗКЕ) завод в<strong>и</strong>конував замовлення з в<strong>и</strong>готовлення електрообладнання<br />

для військово-морськ<strong>и</strong>х судів. У 1915 році завод був перенесен<strong>и</strong>й у м. Харків.<br />

З цього часу розпочався період становлення заводу в тому варіанті, як<strong>и</strong>м він<br />

зараз є, як багатопрофільне електротехнічне підпр<strong>и</strong>ємство з різноманітною<br />

номенклатурою продукції, що в<strong>и</strong>пускається. 20 грудня 1917 р. Завод був<br />

перейменован<strong>и</strong>й і став наз<strong>и</strong>ват<strong>и</strong>ся "Электрос<strong>и</strong>ла – 1". До 1925 р. бул<strong>и</strong> створені<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва з в<strong>и</strong>пуску ш<strong>и</strong>рокої номенклатур<strong>и</strong> електротехнічн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робів,<br />

завод став наз<strong>и</strong>ват<strong>и</strong>ся Державне підпр<strong>и</strong>ємство "Харківськ<strong>и</strong>й електроме-<br />

96

ханічн<strong>и</strong>й завод" - ХЕМЗ. Всього з акт<strong>и</strong>вною участю заводу ХЕМЗ було створено<br />

19 підпр<strong>и</strong>ємств в Росії, Україні, Білорусії, Молдавії, Грузії. Особл<strong>и</strong>вість<br />

поставок ДП "ХЕМЗ" полягає у можл<strong>и</strong>вості забезпечуват<strong>и</strong> комплектн<strong>и</strong>м електроустаткуванням<br />

не тільк<strong>и</strong> окремі агрегат<strong>и</strong> та механізм<strong>и</strong>, такі, як, напр<strong>и</strong>клад,<br />

прокатні стан<strong>и</strong> або шахтні підйомні установк<strong>и</strong>, але й поставлят<strong>и</strong> комплект<strong>и</strong><br />

для цехів і ціл<strong>и</strong>х заводів ДП "ХЕМЗ" постійно вдосконалює в<strong>и</strong>пускається<br />

обладнання і, зокрема, має досвід установк<strong>и</strong> дв<strong>и</strong>гунів з підв<strong>и</strong>щен<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

параметрам<strong>и</strong> на кол<strong>и</strong>шні фундамент<strong>и</strong>. Крім поставок комплектного електрообладнання<br />

для металургійної та гірн<strong>и</strong>чодобувної пром<strong>и</strong>словості, ДП<br />

"ХЕМЗ" поставляє комплектні пр<strong>и</strong>строї (станції управління, щ<strong>и</strong>т<strong>и</strong> та шаф<strong>и</strong><br />

керування) за технічн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> завданням<strong>и</strong> замовн<strong>и</strong>ків для оснащення різн<strong>и</strong>х механізмів.<br />

Для комутації електр<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х ланцюгів в<strong>и</strong>пускається ш<strong>и</strong>рока гама<br />

електромагнітн<strong>и</strong>х контакторів і автомат<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>м<strong>и</strong>качів [5].<br />

Часом піднесення для ХЕМЗу стала друга п’ят<strong>и</strong>річка. Тільк<strong>и</strong> за 1935-<br />

1936 рок<strong>и</strong> на цьому підпр<strong>и</strong>ємстві було освоєно в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво 267 конструкцій<br />

нов<strong>и</strong>х т<strong>и</strong>пів електр<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н і апаратів, а потім на основі погл<strong>и</strong>бленої<br />

проектно-експер<strong>и</strong>ментальної робот<strong>и</strong> цілком однов<strong>и</strong>лася вся номенклатура<br />

в<strong>и</strong>робів, що в<strong>и</strong>пускал<strong>и</strong>ся. ХЕМЗ до цього часу в<strong>и</strong>готовляв електр<strong>и</strong>чні маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong><br />

з діапазоном потужності від 8 Вт до 500000 кВт.<br />

У 1937 р. ХЕМЗ уперше в СРСР і Європі пр<strong>и</strong>ступ<strong>и</strong>в до в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва турбогенератора-гіганта<br />

потужністю 100000 кВт. Його ротор важ<strong>и</strong>в 95, а статор<br />

125 тон. Організація масового в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва складн<strong>и</strong>х реле різн<strong>и</strong>х конструкцій<br />

дала можл<strong>и</strong>вість уже з жовтня 1933 р. пр<strong>и</strong>п<strong>и</strong>н<strong>и</strong>т<strong>и</strong> імпорт зах<strong>и</strong>сної апаратур<strong>и</strong> і<br />

заощад<strong>и</strong>т<strong>и</strong> вел<strong>и</strong>кі кошт<strong>и</strong>. У 1935 р. в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво продукції на ХЕМЗі у<br />

порівнянні з 1934 р. збільш<strong>и</strong>лося на 31%, собівартість її зн<strong>и</strong>з<strong>и</strong>лася на 4,8%,<br />

продукт<strong>и</strong>вність зросла на 11,5%. Друга п’ят<strong>и</strong>річка була завершена заводом<br />

достроково. У січні 1937 р. відбулося зл<strong>и</strong>ття електромеханічного і турбогенераторного<br />

заводів у єд<strong>и</strong>не підпр<strong>и</strong>ємство – Харківськ<strong>и</strong>й електромеханічн<strong>и</strong>й і<br />

турбогенераторн<strong>и</strong>й завод (ХЕТЗ). До кінця другої п’ятерічк<strong>и</strong> це підпр<strong>и</strong>ємство<br />

стало одн<strong>и</strong>м з провідн<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств вітч<strong>и</strong>зняного маш<strong>и</strong>нобудування. Його<br />

корпус<strong>и</strong> розк<strong>и</strong>нул<strong>и</strong>ся на тер<strong>и</strong>торії, що дорівнювала 36,7 га, це було вдвічі<br />

більше ніж до початку будівн<strong>и</strong>цтва. Кількість робітн<strong>и</strong>ків порівняно з 1913 р.,<br />

збільш<strong>и</strong>лася в 4,5 раз<strong>и</strong> і станов<strong>и</strong>ла у 1938 р. 19000 чол., у тому ч<strong>и</strong>слі 3275<br />

інженерно-технічн<strong>и</strong>х працівн<strong>и</strong>ків.<br />

У 1940 р. обсяг продукції, що в<strong>и</strong>пускалася заводом, в<strong>и</strong>ріс до 1641% порівняно<br />

з 1913 роком. Завод постійно в<strong>и</strong>конував усе більш складні замовлення<br />

уряду. Створював на замовлення різн<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств країн<strong>и</strong> унікальні електродв<strong>и</strong>гун<strong>и</strong><br />

і генератор<strong>и</strong>. ХЕТЗ успішно в<strong>и</strong>конав державне завдання по створенню<br />

зах<strong>и</strong>щен<strong>и</strong>х електродв<strong>и</strong>гунів потужністю від 10 до 100 кВт. За своїм<strong>и</strong><br />

технічн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> характер<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> ця серія маш<strong>и</strong>н була на рівні кращ<strong>и</strong>х закордонн<strong>и</strong>х<br />

зразків. Колект<strong>и</strong>в заводу освоїв в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво турбогенераторів потужністю<br />

3500 кВт з кількістю обертів 3000 і навіть 6000 за хв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ну. ХЕТЗ став<br />

97

генеральн<strong>и</strong>м постачальн<strong>и</strong>ком комплектного електроустаткування для металургійної,<br />

паперової, й інш<strong>и</strong>х галузей пром<strong>и</strong>словості СРСР [6, с. 228-229].<br />

З початком війн<strong>и</strong> розв<strong>и</strong>ток пром<strong>и</strong>словості країн<strong>и</strong> загальмувався. В серед<strong>и</strong>ні<br />

вересня 1941 р. було отр<strong>и</strong>мано рішення уряду про евакуацію фабр<strong>и</strong>к і<br />

заводів Харкова. Основн<strong>и</strong>й кістяк робітн<strong>и</strong>ків і спеціалістів ХЕМЗА також був<br />

евакуйован<strong>и</strong>й. Завод продовжував в<strong>и</strong>пускат<strong>и</strong> оборонну продукцію. Він пр<strong>и</strong>п<strong>и</strong>н<strong>и</strong>в<br />

свою діяльність у Харкові л<strong>и</strong>ше 21 жовтня 1941 р. ХЕМЗ отр<strong>и</strong>мав нову<br />

проп<strong>и</strong>ску у кількох населен<strong>и</strong>х пунктах Поволжя, Уралу і С<strong>и</strong>біру. Л<strong>и</strong>ше на<br />

підпр<strong>и</strong>ємствах Уралу на базі ХЕМЗа в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кло 5 самостійн<strong>и</strong>х заводів і кілька<br />

філіалів. На базі обладнання ХЕМЗу ставал<strong>и</strong> до в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва у найменші<br />

строк<strong>и</strong>. З січна 1942 р. почався в<strong>и</strong>пуск нової продукції – електрообладнання<br />

для бойов<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н. Одразу після в<strong>и</strong>зволення Харкова 23 серпня 1943 р. розпочал<strong>и</strong>сь<br />

робот<strong>и</strong> по відновленню заводу. Вже з жовтня на заводі провод<strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

ремонт електрообладнання, а вз<strong>и</strong>мку 1944 р. розпочався в<strong>и</strong>пуск нов<strong>и</strong>х<br />

в<strong>и</strong>бухобезпечн<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н для вугільної пром<strong>и</strong>словості. З другого кварталу<br />

1944 р. завод розпочав в<strong>и</strong>пуск електромаш<strong>и</strong>н для інд<strong>и</strong>відуальн<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>водів, а<br />

з третього кварталу – маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> постійного струму. На протязі усього 1944 р.<br />

завод перев<strong>и</strong>конував державн<strong>и</strong>й план. З кожн<strong>и</strong>м місяцем збільшуюч<strong>и</strong> в<strong>и</strong>пуск<br />

продукції, він опанував в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво 8 електромаш<strong>и</strong>н і 9 апаратів. У 1945 р.<br />

завод вже в<strong>и</strong>пускав електрообладнання ш<strong>и</strong>рокої номенклатур<strong>и</strong>. Уряд Радянського<br />

Союзу в<strong>и</strong>діл<strong>и</strong>в 340 мільйонів карбованців на відновлення заводу і ж<strong>и</strong>тла<br />

для робітн<strong>и</strong>ків. Якщо у 1940 р. ХЕМЗ в<strong>и</strong>пуст<strong>и</strong>в 10 т<strong>и</strong>с. моторів, то у 1946<br />

р. йому планувалося в<strong>и</strong>пуст<strong>и</strong>т<strong>и</strong> 18 т<strong>и</strong>с. так<strong>и</strong>х сам<strong>и</strong>х моторів, а за четверту<br />

п’ят<strong>и</strong>річку (1946-1950) належало в<strong>и</strong>конат<strong>и</strong> об’єм робіт, які дорівнювал<strong>и</strong> завданням<br />

перш<strong>и</strong>х трьох п’ят<strong>и</strong>річок [7, с. 127-152].<br />

Згідно плану ГОЕЛРО у квітні 1929 року почалося будівн<strong>и</strong>цтво Харківського<br />

турбогенераторного заводу імені С. М. Кірова (ХТГЗ).<br />

Спочатку робот<strong>и</strong> по створенню ХТГЗ намічалося провод<strong>и</strong>т<strong>и</strong> за проектом<br />

іноземн<strong>и</strong>х фахівців, що передбачав будівн<strong>и</strong>цтво цехів з металоконструкцій.<br />

Але радянські будівельн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> розроб<strong>и</strong>л<strong>и</strong> проект з в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>станням залізобетону,<br />

що значно зн<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ло вартість споруд<strong>и</strong> заводу. Радянськ<strong>и</strong>й уряд, розглянувш<strong>и</strong><br />

проект вітч<strong>и</strong>знян<strong>и</strong>х інженерів, дав згоду на його здійснення і відх<strong>и</strong>л<strong>и</strong>в проект<br />

закордонн<strong>и</strong>х фірм. У 1934 р. завод увійшов в дію, а вже в наступному 1935<br />

році дав країні першу парову турбіну потужністю в 50 т<strong>и</strong>с. кВт. Турбогенераторн<strong>и</strong>й<br />

завод не тільк<strong>и</strong> в<strong>и</strong>готовляв різноманітні турбін<strong>и</strong>, турбомеханізм<strong>и</strong><br />

і генератор<strong>и</strong>, але й ремонтував, відновлював і модернізував турбін<strong>и</strong> іноземн<strong>и</strong>х<br />

фірм, а також був зразков<strong>и</strong>м підпр<strong>и</strong>ємством молодої Радянської країн<strong>и</strong>.<br />

Невдовзі після пуску на ХТГЗ освоїл<strong>и</strong> в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво лопаток до турбін,<br />

раніше поставлен<strong>и</strong>х в СРСР 26 іноземн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> фірмам<strong>и</strong>. Це дозвол<strong>и</strong>ло знят<strong>и</strong> залежність<br />

від ввезення ц<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робів з-за кордону на суму півтора мільйона золот<strong>и</strong>х<br />

рублів. Але одночасно ХТГЗ постав<strong>и</strong>в перед собою завдання протягом<br />

98

1934-1936 років освоїт<strong>и</strong> проектну потужність і забезпеч<strong>и</strong>т<strong>и</strong> в<strong>и</strong>пуск турбогенераторів<br />

загальною потужністю в 50 і 100 т<strong>и</strong>сяч кіловат. Завдяк<strong>и</strong> шв<strong>и</strong>дк<strong>и</strong>м<br />

темпам розв<strong>и</strong>тку власного енергомаш<strong>и</strong>нобудування Радянськ<strong>и</strong>й Союз, в тому<br />

ч<strong>и</strong>слі і запуск в дію ХТГЗ, у 1934 році зміг повністю відмов<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ся від імпорту<br />

енергет<strong>и</strong>чного обладнання.<br />

За тр<strong>и</strong> з полов<strong>и</strong>ною рок<strong>и</strong> був побудован<strong>и</strong>й Харківськ<strong>и</strong>й турбінн<strong>и</strong>й завод<br />

(ХТГЗ) і 21 січня 1934 року введен<strong>и</strong>й в експлуатацію. Вже в 1935 році з заводського<br />

стенду зійшла перша парова турбіна потужністю 50 МВт, а зовсім<br />

скоро – 26 л<strong>и</strong>пня 1938 року буде в<strong>и</strong>готовлена парова турбіна потужністю 100<br />

МВт і генератор до неї – на той момент найпотужніші турбін<strong>и</strong>[8].<br />

До початку Вел<strong>и</strong>кої Вітч<strong>и</strong>зняної війн<strong>и</strong> харків'ян<strong>и</strong> в<strong>и</strong>готовлять і поставлять<br />

країні турбін<strong>и</strong>, потужність як<strong>и</strong>х удвічі перев<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>ть потужність всіх електростанцій<br />

дореволюційній Росії. Вел<strong>и</strong>ка Вітч<strong>и</strong>зняна війна стала всебічн<strong>и</strong>м<br />

в<strong>и</strong>пробуванням усіх с<strong>и</strong>л радянського народу, його суспільного і державного<br />

ладу. У перші дні ХТГЗ, як і інші підпр<strong>и</strong>ємства Харкова в ст<strong>и</strong>слі термін<strong>и</strong> перем<strong>и</strong>кат<strong>и</strong>ся<br />

на в<strong>и</strong>готовлення оборонної продукції. Завод пр<strong>и</strong>п<strong>и</strong>н<strong>и</strong>в в<strong>и</strong>готовлення<br />

турбін, турбогенераторів та с<strong>и</strong>нхронн<strong>и</strong>х компенсаторів і почав в<strong>и</strong>готовлення<br />

оборонної продукції, в<strong>и</strong>пускав міномет<strong>и</strong>, ремонтував танк<strong>и</strong>.<br />

З перш<strong>и</strong>х днів війн<strong>и</strong> завод продовжував працюват<strong>и</strong>, в<strong>и</strong>пускаюч<strong>и</strong> продукцію<br />

для фронту.<br />

На звільненій від фаш<strong>и</strong>стів тер<strong>и</strong>торії завод-гігант довелося піднімат<strong>и</strong> буквально<br />

з руїн. До війн<strong>и</strong> завод мав 900 діюч<strong>и</strong>х агрегатів, а в жовтні 1943 року<br />

їх було л<strong>и</strong>ше 12. Всі 49 т<strong>и</strong>с. квадратн<strong>и</strong>х метрів в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х площ необхідно<br />

було розч<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>т<strong>и</strong>. У так<strong>и</strong>х умовах довод<strong>и</strong>лося поч<strong>и</strong>нат<strong>и</strong> відновлення заводу.<br />

Труднощі пос<strong>и</strong>лювал<strong>и</strong>сь ще й т<strong>и</strong>м, що не в<strong>и</strong>стачало кваліфікован<strong>и</strong>х робітн<strong>и</strong>ків<br />

та інженерно-технічн<strong>и</strong>х кадрів. 1944 рік був роком в<strong>и</strong>рішення головного<br />

завдання - відновлення технологічн<strong>и</strong>х ц<strong>и</strong>клів в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва по всім цехам. У<br />

другому півріччі на заводі була в<strong>и</strong>готовлена перша нова турбіна потужністю<br />

50 т<strong>и</strong>с. кіловат. Ця турбіна була змонтована в рекордно коротк<strong>и</strong>й термін на<br />

Зуєвській електростанції та 31 грудня в<strong>и</strong>пробувана на холостому ходу на повне<br />

ч<strong>и</strong>сло обертів. Заводськ<strong>и</strong>й колект<strong>и</strong>в з честю в<strong>и</strong>конав рішення Державного<br />

Комітету Оборон<strong>и</strong> про організацію в<strong>и</strong>пуску нов<strong>и</strong>х потужн<strong>и</strong>х турбін.<br />

У серед<strong>и</strong>ні 1946 року конструктор<strong>и</strong> заводу спроектувал<strong>и</strong> першу турбіну<br />

ВР-25-1, її потужність станов<strong>и</strong>ла 25 т<strong>и</strong>с. кіловат, шв<strong>и</strong>дкість 3 т<strong>и</strong>с. оборотів на<br />

хв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ну, т<strong>и</strong>ск пар<strong>и</strong> 90 атмосфер пр<strong>и</strong> температурі 500 градусів. Нова турбіна<br />

мала вел<strong>и</strong>кі переваг<strong>и</strong> перед агрегатам<strong>и</strong> кол<strong>и</strong>шніх конструкцій. Коефіцієнт її<br />

кор<strong>и</strong>сної дії був на 15 відсотків в<strong>и</strong>ще. З 1948 р. турбобудівн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> цілком переход<strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

на в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво турбін в<strong>и</strong>сокого т<strong>и</strong>ску потужністю 50 - 100 т<strong>и</strong>с.<br />

кіловат. Нові конструкції маш<strong>и</strong>н за своєю економічністю та надійністю бул<strong>и</strong><br />

на рівні сучасного турбобудування і зумов<strong>и</strong>л<strong>и</strong> лінію технічного розв<strong>и</strong>тку заводу<br />

на найбл<strong>и</strong>жчі 10-12 років. У 1948 році ХТГЗ почав готуват<strong>и</strong>ся до в<strong>и</strong>пуску<br />

стаціонарн<strong>и</strong>х турбін комплектно з генераторам<strong>и</strong>. Крім того, завод відно-<br />

99

в<strong>и</strong>в роботу по обслуговуванню електростанцій ревізіям<strong>и</strong>, ремонтам<strong>и</strong> та запчаст<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>.<br />

Профіль Харківського турбінного заводу остаточно склався в 50ті<br />

рок<strong>и</strong>. Завод почав спеціалізуват<strong>и</strong>ся на в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтві потужн<strong>и</strong>х паров<strong>и</strong>х і<br />

газов<strong>и</strong>х турбін [8].<br />

Так<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном можна сказат<strong>и</strong>, що 30-ті рок<strong>и</strong> XX ст.. для українського маш<strong>и</strong>нобудування<br />

взагалі і для енергомаш<strong>и</strong>нобудування зокрема бул<strong>и</strong> часом<br />

бурхл<strong>и</strong>вого розв<strong>и</strong>тку. В<strong>и</strong>конуюч<strong>и</strong> план ГОЕЛРО, країна за коротк<strong>и</strong>й термін<br />

побудувала і розв<strong>и</strong>нула потужну енергомаш<strong>и</strong>нобудівну галузь, в<strong>и</strong>перед<strong>и</strong>вш<strong>и</strong>,<br />

через деяк<strong>и</strong>й час, багато більш розв<strong>и</strong>нен<strong>и</strong>х країн. І часом кол<strong>и</strong> цей розв<strong>и</strong>ток<br />

набув загальноукраїнськ<strong>и</strong>х масштабів як раз і бул<strong>и</strong> 30-ті рок<strong>и</strong>. Другою хв<strong>и</strong>лею<br />

розв<strong>и</strong>тку маш<strong>и</strong>нобудування на Україні стал<strong>и</strong> післявоєнні рок<strong>и</strong>. З серед<strong>и</strong>н<strong>и</strong><br />

ХХ століття п<strong>и</strong>тання розв<strong>и</strong>тку турбінобудування в Україні є окремою<br />

темою, яка пов<strong>и</strong>нна бут<strong>и</strong> досліджена додатково.<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Истор<strong>и</strong>я техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> / А. А.Зворык<strong>и</strong>н, Н. И. Осьмова, В. И.Чернышев, С. В.<br />

Шухард<strong>и</strong>н. – М.: Соцэкг<strong>и</strong>з, 1962. – 772с. – (Акад. Наук СССР Ин-т <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> естествознан<strong>и</strong>я <strong>и</strong><br />

техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>). 2. Зворык<strong>и</strong>н А. А. Истор<strong>и</strong>я техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> / А. А. Зворык<strong>и</strong>н. – М., 1937. 3. Александров Н. Из<br />

<strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> паровой турб<strong>и</strong>ны / Н. Александров // Журнал «Дв<strong>и</strong>гатель». – 2000. – №4(10). – С.26-28.<br />

4. Непорожн<strong>и</strong>й П. С. Электр<strong>и</strong>ф<strong>и</strong>кац<strong>и</strong>я СССР 1917–1967 / Петр Степанов<strong>и</strong>ч Непорожн<strong>и</strong>й. – М.:<br />

Энерг<strong>и</strong>я, 1967. 5. Офіційн<strong>и</strong>й сайт державного підпр<strong>и</strong>ємства "Харківськ<strong>и</strong>й електромеханічн<strong>и</strong>й<br />

завод" [Електронн<strong>и</strong>й ресурс] : http://khemz.kharkov.com/. 6. Історія міста Харкова ХХ століття /<br />

[О. Н. Ярмаш, С. І. Посохов, А. І. Епштейн та ін.] – Х.: Фоліо; Золоті сторінк<strong>и</strong>, 2004. – 686с. 7.<br />

Очерк <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> Харьковского электромехан<strong>и</strong>ческого завода Ч.2 (1918 –1964гг.) /<br />

[В. В. Суздальцев, А. Е. Кучер, Б. М. Щербаненко <strong>и</strong> др.]; под ред. А. А. Воскресенского. – Х.:<br />

«Прапор», 1965 – 259с. 8. Офіційн<strong>и</strong>й сайт відкр<strong>и</strong>того акціонерного товар<strong>и</strong>ства "Турбоатом",<br />

розділ історії заводу [Електронн<strong>и</strong>й ресурс] : http://turboatom.com.ua/company/about.html.<br />

УДК 666.7 (477) (09)<br />

І. А. ПАНАСЕНКО, <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>»<br />

РОЗВИТОК ВИРОБНИЦТВА БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ<br />

(КЕРАМІКИ ТА В`ЯЖУЧИХ) В УКРАЇНІ В 1950-1980 рр.:<br />

ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС<br />

В даній статті автором зроблена спроба провест<strong>и</strong> істор<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й екскурс шляху розв<strong>и</strong>тку в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва<br />

будівельн<strong>и</strong>х матеріалів (керамік<strong>и</strong> та в’яжуч<strong>и</strong>х) від найдавніш<strong>и</strong>х часів до кінця ХХ століття і<br />

показат<strong>и</strong>, як розв<strong>и</strong>валась дана галузь в Україні у 1950–80-х роках на світовому фоні.<br />

In the article the author makes the attempt to do the historical excursus of a way of development of<br />

manufacture of building materials (ceramics and binding) from the ancient times to the end of ХХ century<br />

and it is shown, how the given branch developed in Ukraine in 1950-1980 th on the world background.<br />

Галузь будівельн<strong>и</strong>х матеріалів – одна з основн<strong>и</strong>х в економіці будь-якої<br />

країн<strong>и</strong> і тому дуже важл<strong>и</strong>ве погл<strong>и</strong>блення знань про кожен будівельн<strong>и</strong>й мате-<br />

100

ріал та с<strong>и</strong>нтез науков<strong>и</strong>х знань про н<strong>и</strong>х в їх складній і с<strong>и</strong>стемат<strong>и</strong>зованій єдності.<br />

Саме в цьому полягає сенс поступового розв<strong>и</strong>тку будівельн<strong>и</strong>х матеріалів і<br />

досягнення успіхів в майбутньому. Оскільк<strong>и</strong> жодну споруду не можна прав<strong>и</strong>льно<br />

проектуват<strong>и</strong>, побудуват<strong>и</strong> і експлуатуват<strong>и</strong> без наявності відповідн<strong>и</strong>х матеріалів<br />

і всебічного знання їх власт<strong>и</strong>востей та історії їх в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кнення, саме<br />

тому дана галузь, як і кожен будівельн<strong>и</strong>й матеріал окремо, представляють<br />

вел<strong>и</strong>чезн<strong>и</strong>й інтерес для в<strong>и</strong>вчення.<br />

Метою даної робот<strong>и</strong> є в<strong>и</strong>світлення процесу зародження, формування та<br />

розв<strong>и</strong>тку галузі будівельн<strong>и</strong>х матеріалів, а саме, керамік<strong>и</strong> та в’яжуч<strong>и</strong>х у 1950 –<br />

1980-х рр.<br />

Розв<strong>и</strong>ток та в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво будівельн<strong>и</strong>х матеріалів знаход<strong>и</strong>ть відображення<br />

в ч<strong>и</strong>сленн<strong>и</strong>х науков<strong>и</strong>х працях як істор<strong>и</strong>чного, так і спеціального характеру<br />

[1–6], особл<strong>и</strong>во, післявоєнного періоду, оскільк<strong>и</strong> саме в цей час розв<strong>и</strong>ток досягає<br />

найбільшого рівня. Але, якщо не всі ці робот<strong>и</strong>, то більшість, націлені на<br />

розгляд загальн<strong>и</strong>х п<strong>и</strong>тань, які стосуються процесу розв<strong>и</strong>тку будівельн<strong>и</strong>х матеріалів<br />

як такого. Тобто, відсутній аналіз цього розв<strong>и</strong>тку, місце та роль будівельн<strong>и</strong>х<br />

матеріалів у сучасному ж<strong>и</strong>тті та їх впл<strong>и</strong>в на розв<strong>и</strong>ток всієї країн<strong>и</strong>.<br />

Будівельні матеріал<strong>и</strong> є основою нашого вел<strong>и</strong>чезного будівн<strong>и</strong>цтва – пром<strong>и</strong>слового,<br />

ж<strong>и</strong>тлового, гідротехнічного, транспортного, сільськогосподарського,<br />

тощо. До найважл<strong>и</strong>віш<strong>и</strong>х будівельн<strong>и</strong>х матеріалів належать: метал, лісові<br />

матеріал<strong>и</strong>, цемент, бетон, цегла, камінь, ш<strong>и</strong>фер, череп<strong>и</strong>ця, рулонні покрівельні<br />

і гідроізоляційні матеріал<strong>и</strong>, теплоізоляційні, скло та ін. В<strong>и</strong>д<strong>и</strong> будівельн<strong>и</strong>х<br />

матеріалів, як і технологія їх в<strong>и</strong>готовлення, змінювал<strong>и</strong>ся у зв'язку з<br />

розв<strong>и</strong>тком продукт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>л і зміною в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х віднос<strong>и</strong>н в людському<br />

суспільстві. Прості матеріал<strong>и</strong> і пр<strong>и</strong>міт<strong>и</strong>вна технологія замінювал<strong>и</strong>ся більш<br />

вдосконален<strong>и</strong>м<strong>и</strong>, ручне в<strong>и</strong>готовлення будівельн<strong>и</strong>х матеріалів змінялося маш<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>м.<br />

Розш<strong>и</strong>рювався і в<strong>и</strong>дозмінювався асорт<strong>и</strong>мент будівельн<strong>и</strong>х матеріалів.<br />

Але деякі в<strong>и</strong>д<strong>и</strong> матеріалів (напр<strong>и</strong>клад, цегла, вапно, ліс, скло та ін.) застосовуються<br />

впродовж багатьох епох. Для перв<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>х споруд застосовувал<strong>и</strong>ся<br />

прості матеріал<strong>и</strong>: лоза, очерет, дерево та пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>й камінь. Пр<strong>и</strong> будівн<strong>и</strong>цтві<br />

вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>х споруд в рабовласн<strong>и</strong>цькому суспільстві ш<strong>и</strong>роко в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувал<strong>и</strong>ся<br />

гірські пород<strong>и</strong>. А вже в VII –VI ст. до н.е. набула пош<strong>и</strong>рення як матеріал<br />

для крівлі гл<strong>и</strong>няна обпалена череп<strong>и</strong>ця, а надалі теракота і цегл<strong>и</strong>на – для<br />

стін [7, с. 5–6].<br />

В епоху неоліту люд<strong>и</strong>на вже ознайом<strong>и</strong>лася з власт<strong>и</strong>востям<strong>и</strong> гл<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, з'яв<strong>и</strong>лася<br />

кераміка. Гл<strong>и</strong>на стала ш<strong>и</strong>роко застосовуват<strong>и</strong>ся в будівн<strong>и</strong>цтві і була перш<strong>и</strong>м<br />

в`яжуч<strong>и</strong>м матеріалом. Застосування гл<strong>и</strong>н<strong>и</strong> обумовлювалося т<strong>и</strong>м, що з<br />

усіх гірськ<strong>и</strong>х порід тільк<strong>и</strong> вона володіє пласт<strong>и</strong>чністю у вологому стані, легко<br />

формується, а пр<strong>и</strong> в<strong>и</strong>с<strong>и</strong>ханні твердіє, набуваюч<strong>и</strong> значної міцності. Не д<strong>и</strong>вляч<strong>и</strong>сь<br />

на те, що гл<strong>и</strong>на є неводостійк<strong>и</strong>м матеріалом, гл<strong>и</strong>ноб<strong>и</strong>тні буд<strong>и</strong>нк<strong>и</strong>, споруд<strong>и</strong><br />

з цегл<strong>и</strong>-с<strong>и</strong>рцю або з обпаленої цегл<strong>и</strong> на гл<strong>и</strong>няному розч<strong>и</strong>ні, простоял<strong>и</strong><br />

століття і зберегл<strong>и</strong>ся до наш<strong>и</strong>х днів. Разом із гл<strong>и</strong>ною в стародавньому світі<br />

101

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувалося й інше пр<strong>и</strong>родне в`яжуче – бітум. Бітумом покр<strong>и</strong>вал<strong>и</strong><br />

схов<strong>и</strong>ща зерна, кам'яні пл<strong>и</strong>т<strong>и</strong> стін і полов<strong>и</strong> палаців, мостові в містах. [8, с. 5–<br />

6]<br />

Ще з гл<strong>и</strong>бокої давн<strong>и</strong>н<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> знайдені способ<strong>и</strong> отр<strong>и</strong>мання в’яжуч<strong>и</strong>х речов<strong>и</strong>н<br />

шляхом в<strong>и</strong>палу деяк<strong>и</strong>х гірськ<strong>и</strong>х порід та тонкого подрібнення продуктів<br />

цього в<strong>и</strong>палу. Перші штучні в’яжучі речов<strong>и</strong>н<strong>и</strong> – будівельн<strong>и</strong>й гіпс, а потім і<br />

вапно – бул<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стані пр<strong>и</strong> будівн<strong>и</strong>цтві унікальн<strong>и</strong>х споруджень: бетонної<br />

галереї легендарного лабір<strong>и</strong>нту у древньому Єг<strong>и</strong>пті, Вел<strong>и</strong>кої К<strong>и</strong>тайської<br />

стін<strong>и</strong>, р<strong>и</strong>мського Пантеону [9, с.3].<br />

Оскільк<strong>и</strong> р<strong>и</strong>млян<strong>и</strong> вел<strong>и</strong> інтенс<strong>и</strong>вне будівн<strong>и</strong>цтво, їм потрібні бул<strong>и</strong> водостійкі<br />

розч<strong>и</strong>н<strong>и</strong>. Тому вон<strong>и</strong> вперше стал<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуват<strong>и</strong> гідравлічні добавк<strong>и</strong><br />

(вапно та гл<strong>и</strong>ну) як пр<strong>и</strong>родного, так і штучного походження. Ш<strong>и</strong>роко<br />

застосовувалася пр<strong>и</strong> будівн<strong>и</strong>цтві портів і вважалася однією з кращ<strong>и</strong>х добавка,<br />

яку здобувал<strong>и</strong> біля міста Путеол (сучасне Поццуолі). Тому надалі добавк<strong>и</strong>,<br />

що підв<strong>и</strong>щують водостійкість вапна, стал<strong>и</strong> наз<strong>и</strong>ват<strong>и</strong> пуццоланам<strong>и</strong>. Вже напр<strong>и</strong>кінці<br />

XVII – початку XVIII ст. разом з біл<strong>и</strong>м (повітрян<strong>и</strong>м) вапном ш<strong>и</strong>роко<br />

застосовувалося сіре (гідравлічне) вапно. На Заході суміш вапна з такою добавкою,<br />

успадкованою від р<strong>и</strong>млян, зал<strong>и</strong>шалася основн<strong>и</strong>м гідравлічн<strong>и</strong>м<br />

в`яжуч<strong>и</strong>м матеріалом майже до кінця XVIII ст. [10, с. 5].<br />

Надзв<strong>и</strong>чайн<strong>и</strong>й розв<strong>и</strong>ток пр<strong>и</strong>родознавства і технік<strong>и</strong> в другій полов<strong>и</strong>ні<br />

XVIII – першій полов<strong>и</strong>ні XIX ст. і зростання потреб у водостійк<strong>и</strong>х в’яжуч<strong>и</strong>х<br />

за відсутності в деяк<strong>и</strong>х місцевостях гідравлічн<strong>и</strong>х добавок і наявність в той же<br />

час гл<strong>и</strong>н<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>х вапняків (мергелів) в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кал<strong>и</strong> прогрес у сфері в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва і<br />

застосування в’яжуч<strong>и</strong>х. В<strong>и</strong>пал відповідної пр<strong>и</strong>родної вапняно-гл<strong>и</strong>н<strong>и</strong>стої с<strong>и</strong>ров<strong>и</strong>н<strong>и</strong><br />

дозвол<strong>и</strong>в в<strong>и</strong>готовлят<strong>и</strong> з другої полов<strong>и</strong>н<strong>и</strong> XVIII ст. все в більш<strong>и</strong>х масштабах<br />

такі пр<strong>и</strong>родні матеріал<strong>и</strong>, як гідравлічне вапно і романцемент. Проте<br />

обмеженість запасів такої с<strong>и</strong>ров<strong>и</strong>н<strong>и</strong> спонукала перейт<strong>и</strong> в першій полов<strong>и</strong>ні<br />

XIX ст. до складнішого в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва штучн<strong>и</strong>х гідравлічного вапна і романцемента<br />

шляхом складання з двох пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>х компонентів штучн<strong>и</strong>х вапняногл<strong>и</strong>н<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>х<br />

сумішей і їх в<strong>и</strong>палення. Все це пр<strong>и</strong>вело до в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва з другої<br />

полов<strong>и</strong>н<strong>и</strong> XIX ст. основного гідравлічного в’яжучого – портландцементу.<br />

Прогрес в розв<strong>и</strong>тку в’яжуч<strong>и</strong>х речов<strong>и</strong>н впродовж т<strong>и</strong>сячоліть пр<strong>и</strong>вів до переходу<br />

від важк<strong>и</strong>х, мас<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х і кам'ян<strong>и</strong>х інженерн<strong>и</strong>х споруд до легк<strong>и</strong>х, в<strong>и</strong>тончен<strong>и</strong>х<br />

конструкцій зі штучного каменя – бетону. Раніше стійкість споруд забезпечувалася<br />

вел<strong>и</strong>чезною вагою кам'яної мас<strong>и</strong>. На початку нашої ер<strong>и</strong> і повторно<br />

в нов<strong>и</strong>й час ч<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>ком стійкості споруд стало застосування цементу –<br />

матеріалу для скріплення каменю, цегл<strong>и</strong>н<strong>и</strong> і в<strong>и</strong>готовлення бетону [11, с. 31].<br />

В<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво цементу є однією із значн<strong>и</strong>х ланок важкої пром<strong>и</strong>словості,<br />

що роб<strong>и</strong>ть істотн<strong>и</strong>й впл<strong>и</strong>в на розв<strong>и</strong>ток інш<strong>и</strong>х її галузей, а сам цемент віднос<strong>и</strong>ться<br />

до найважл<strong>и</strong>віш<strong>и</strong>х ч<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>ків індустріального розв<strong>и</strong>тку суспільства і<br />

зростання його матеріальної культур<strong>и</strong>. Ця функція цементу і його попередн<strong>и</strong>ків<br />

у все більшій мірі в<strong>и</strong>являється на всіх етапах істор<strong>и</strong>чного розв<strong>и</strong>тку.<br />

102

Цемент дозвол<strong>и</strong>в здійсн<strong>и</strong>т<strong>и</strong> та зберегт<strong>и</strong> найбільші споруд<strong>и</strong> старов<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, забезпеч<strong>и</strong>в<br />

будівн<strong>и</strong>цтво навігаційн<strong>и</strong>х каналів і мостів в епоху пром<strong>и</strong>слового перевороту,<br />

а надалі – шв<strong>и</strong>дк<strong>и</strong>й розв<strong>и</strong>ток шосейного і залізн<strong>и</strong>чного транспорту,<br />

маш<strong>и</strong>нобудування та пром<strong>и</strong>слового будівн<strong>и</strong>цтва. У період<strong>и</strong>, що образно характер<strong>и</strong>зуються<br />

як вік металу, пар<strong>и</strong>, електр<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, цемент зіграв вел<strong>и</strong>ку роль в<br />

будівн<strong>и</strong>цтві металургійн<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств, теплос<strong>и</strong>лов<strong>и</strong>х установок, теплов<strong>и</strong>х і<br />

гідравлічн<strong>и</strong>х електростанцій. А в епоху в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання енергії атома надійн<strong>и</strong>й<br />

біологічн<strong>и</strong>й зах<strong>и</strong>ст від радіоакт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>промінювань стаціонарн<strong>и</strong>х ядерн<strong>и</strong>х<br />

реакторів і пр<strong>и</strong>скорювачів нем<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>м<strong>и</strong>й без в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання цементного бетону.<br />

Найважл<strong>и</strong>віш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> передумовам<strong>и</strong> для рад<strong>и</strong>кального розв<strong>и</strong>тку в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва та<br />

застосування цементу з'яв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся створення в другій полов<strong>и</strong>ні XIX ст. сучасного<br />

портландцементу та в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання його спільно із залізом в універсальному<br />

будівельному матеріалі – залізобетоні [11, с. 33].<br />

Значення цементу, як показн<strong>и</strong>ка рівня народногосподарського розв<strong>и</strong>тку і<br />

капітального будівн<strong>и</strong>цтва – передумов<strong>и</strong> для ефект<strong>и</strong>вного в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання знарядь<br />

і засобів в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва і зростання ж<strong>и</strong>тлового і соціально-культурного<br />

будівн<strong>и</strong>цтва – знаход<strong>и</strong>ть відображення в матеріалах стат<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і планування<br />

сучасної пром<strong>и</strong>словості. У СРСР за період 1913–1953 рр. об'єм в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва<br />

вугілля, металу і цементу збільш<strong>и</strong>вся однаковою мірою, пр<strong>и</strong>бл<strong>и</strong>зно в 10 разів.<br />

Проте в довоєнн<strong>и</strong>й час в країні в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>к дефіц<strong>и</strong>т цементу, що стало серйозн<strong>и</strong>м<br />

гальмом в індустріалізації і розв<strong>и</strong>тку капітального будівн<strong>и</strong>цтва [11, с.35].<br />

Загальн<strong>и</strong>й технологічн<strong>и</strong>й рівень цементного в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва в Україні зал<strong>и</strong>шався<br />

явно недостатнім. Концентрувалося це в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво л<strong>и</strong>ше в окрем<strong>и</strong>х<br />

регіонах, які бул<strong>и</strong> багаті в<strong>и</strong>сокоякісною с<strong>и</strong>ров<strong>и</strong>ною. У ц<strong>и</strong>х умовах бул<strong>и</strong> нем<strong>и</strong>нуч<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

дорогі дальні перевезення цементу. Крім того, маш<strong>и</strong>нобудівна<br />

пром<strong>и</strong>словість не в<strong>и</strong>робляла основного устаткування для цементн<strong>и</strong>х заводів.<br />

В результаті цемент в значн<strong>и</strong>х кількостях ввоз<strong>и</strong>л<strong>и</strong> з-за кордону [12, с. 18].<br />

Зб<strong>и</strong>ток, завдан<strong>и</strong>й цементній пром<strong>и</strong>словості Вел<strong>и</strong>кою Вітч<strong>и</strong>зняною війною,<br />

був настільк<strong>и</strong> значн<strong>и</strong>м, що загальн<strong>и</strong>й обсяг в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва цементу в 1945<br />

р. склав пр<strong>и</strong>бл<strong>и</strong>зно 30 % довоєнного в<strong>и</strong>пуску. Тому перед будівн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> була<br />

поставлена задача шв<strong>и</strong>дкого відновлення усього зруйнованого з метою подальшого<br />

розв<strong>и</strong>тку народного господарства та підйому ж<strong>и</strong>ттєвого рівня населення<br />

[13, с. 37].<br />

Разом зі всією країною невпізнанно зазнала змін і пром<strong>и</strong>словість будівельн<strong>и</strong>х<br />

матеріалів. Важко назват<strong>и</strong> іншу галузь пром<strong>и</strong>словості, яка базувалася б<br />

на такій відсталій техніці та непос<strong>и</strong>льно важкій праці, що існувала в дореволюційн<strong>и</strong>й<br />

час, як завод<strong>и</strong> по в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтву будівельн<strong>и</strong>х матеріалів. Навіть цементна<br />

пром<strong>и</strong>словість – одна з провідн<strong>и</strong>х галузей пром<strong>и</strong>словості – і та була<br />

на надзв<strong>и</strong>чайно н<strong>и</strong>зькому технічному рівні. У перші післявоєнні рок<strong>и</strong>, кол<strong>и</strong><br />

було поставлено завдання віднов<strong>и</strong>т<strong>и</strong> постраждалі район<strong>и</strong> країн<strong>и</strong>, а рівень<br />

пром<strong>и</strong>словості та сільського господарства в країні не л<strong>и</strong>ше піднят<strong>и</strong> до довоєнного,<br />

але і значно його перев<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>т<strong>и</strong>, пром<strong>и</strong>словість будівельн<strong>и</strong>х матеріалів<br />

103

розв<strong>и</strong>валася в<strong>и</strong>ключно в<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>м<strong>и</strong> темпам<strong>и</strong>. Поряд з відновленням і реконструкцією<br />

заводів на в<strong>и</strong>щій технічній основі, ш<strong>и</strong>рок<strong>и</strong>м фронтом розвернулося<br />

будівн<strong>и</strong>цтво нов<strong>и</strong>х потужн<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств, особл<strong>и</strong>во в східн<strong>и</strong>х районах країн<strong>и</strong><br />

[13, с. 506].<br />

У цей час будуються нові цементні завод<strong>и</strong>: М<strong>и</strong>колаївськ<strong>и</strong>й, Ново-здолбунівській,<br />

Ново-амвросієвськ<strong>и</strong>й, Львівськ<strong>и</strong>й і Запорізьк<strong>и</strong>й скляні завод<strong>и</strong>;<br />

Харківськ<strong>и</strong>й і Львівськ<strong>и</strong>й керамічні завод<strong>и</strong>; завод<strong>и</strong> залізобетонн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робів;<br />

гіпсов<strong>и</strong>х дощок і блоків, мінеральної шерсті та багато інш<strong>и</strong>х. Замість стар<strong>и</strong>х,<br />

напівкустарн<strong>и</strong>х цеглян<strong>и</strong>х заводів бул<strong>и</strong> побудовані нові механізовані завод<strong>и</strong> з<br />

тунельн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> суш<strong>и</strong>лам<strong>и</strong> і тунельн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> печам<strong>и</strong> (Ірпенськ<strong>и</strong>й, Полтавськ<strong>и</strong>й, Запорізьк<strong>и</strong>й).<br />

Технічн<strong>и</strong>й напрям в розв<strong>и</strong>тку цементної пром<strong>и</strong>словості в післявоєнні<br />

рок<strong>и</strong> в<strong>и</strong>значався в основному вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>м досвідом експлуатації заводів, що<br />

застосовувал<strong>и</strong> мокр<strong>и</strong>й спосіб в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва, як<strong>и</strong>й дозволяв в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуват<strong>и</strong><br />

с<strong>и</strong>ров<strong>и</strong>ну з різн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> і хімічн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> власт<strong>и</strong>востям<strong>и</strong>. Для всіх в<strong>и</strong>дів<br />

заводів, що будуються, був пр<strong>и</strong>йнят<strong>и</strong>й мокр<strong>и</strong>й спосіб і рекомендовано стандартне<br />

технологічне устаткування. Це рішення, яке передбачало скорочення<br />

т<strong>и</strong>пів устаткування, давало можл<strong>и</strong>вість найшв<strong>и</strong>дше організовуват<strong>и</strong> його серійне<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво, а також пр<strong>и</strong>скор<strong>и</strong>т<strong>и</strong> проведення проектн<strong>и</strong>х робіт і будівн<strong>и</strong>цтво<br />

заводів [13, с.516; 15, с. 7-10].<br />

В<strong>и</strong>рішення завдань відновлення народного господарства в післявоєнн<strong>и</strong>й<br />

період зв'язувалося з якнайшв<strong>и</strong>дш<strong>и</strong>м відновленням цегельної пром<strong>и</strong>словості<br />

та повн<strong>и</strong>м її оновленням за рахунок будівн<strong>и</strong>цтва нов<strong>и</strong>х і корінної реконструкції<br />

підпр<strong>и</strong>ємств, що діял<strong>и</strong>. Для заповнення дефіц<strong>и</strong>ту цегл<strong>и</strong> в 1950-1960 рр.<br />

роб<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся спроб<strong>и</strong> створення розгалуженої мережі дрібн<strong>и</strong>х заводів напівкустарного<br />

т<strong>и</strong>пу. Проте вон<strong>и</strong> в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся малоефект<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> через недосконале устаткування,<br />

переважання ручної праці та до певної мір<strong>и</strong> загальмувал<strong>и</strong> розв<strong>и</strong>ток<br />

галузі. В кінці 1960 р. на ряді заводів, що діють, по в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтву червоної<br />

(керамічної) цегл<strong>и</strong>н<strong>и</strong> малоефект<strong>и</strong>вні кільцеві печі бул<strong>и</strong> замінені тунельн<strong>и</strong>м<strong>и</strong>,<br />

модернізовано інше устаткування, впроваджено 82 автомат-укладальн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> для<br />

28 камерн<strong>и</strong>х і 54 тунельн<strong>и</strong>х суш<strong>и</strong>л [14, с. 100].<br />

Слід відміт<strong>и</strong>т<strong>и</strong> вітч<strong>и</strong>знян<strong>и</strong>х вчен<strong>и</strong>х (акад. В. І. Вернадського, проф.<br />

П. А. Зем`ятченського та ін.), які ретельно в<strong>и</strong>вчал<strong>и</strong> гл<strong>и</strong>ну нашої країн<strong>и</strong>, що<br />

спр<strong>и</strong>яло створенню с<strong>и</strong>ров<strong>и</strong>нної баз<strong>и</strong> для в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва цегл<strong>и</strong> та керамік<strong>и</strong>. Завдяк<strong>и</strong><br />

досягненням майстрів цегляної пром<strong>и</strong>словості – Дуванова, Мазова,<br />

Мукосова, Картавцева та ін. значно пр<strong>и</strong>скорен<strong>и</strong>й термін сушк<strong>и</strong> цегл<strong>и</strong>-с<strong>и</strong>рцю<br />

та його обпалу у печах безперервної дії. Завдяк<strong>и</strong> так<strong>и</strong>м вчен<strong>и</strong>м як<br />

А. Р. Шуляченко, А. А. Байков, В. Н. Юнг, Ю. М. Бутт та ін. Була проведена<br />

вел<strong>и</strong>ка організаційна робота по засвоєнню пром<strong>и</strong>слового в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва різн<strong>и</strong>х<br />

цементів, створені норм<strong>и</strong> та стандарт<strong>и</strong> на в’яжучі матеріал<strong>и</strong>, підготовлені<br />

кваліфіковані інженерно-технічні кадр<strong>и</strong> [7, с.10-11; 9. с. 4].<br />

Поряд з в<strong>и</strong>пуском цегл<strong>и</strong> в республіці продовжувало розв<strong>и</strong>ват<strong>и</strong>ся в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво<br />

обробної керамік<strong>и</strong> – одного з найбільш трад<strong>и</strong>ційн<strong>и</strong>х на Україні мате-<br />

104

ріалів для обробк<strong>и</strong> будівель. Відновлен<strong>и</strong>й та введен<strong>и</strong>й в експлуатацію Харківськ<strong>и</strong>й<br />

пл<strong>и</strong>тков<strong>и</strong>й завод, як<strong>и</strong>й спочатку в<strong>и</strong>пускав керамічні пл<strong>и</strong>тк<strong>и</strong> для полов<strong>и</strong>,<br />

санітарно-технічн<strong>и</strong>й фаянс та ізолятор<strong>и</strong>, а пізніше перекладен<strong>и</strong>й на в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво<br />

обл<strong>и</strong>цювальної керамік<strong>и</strong> для в<strong>и</strong>сотн<strong>и</strong>х будівель у Москві: блоків,<br />

пл<strong>и</strong>т, архітектурн<strong>и</strong>х деталей для зовнішнього обл<strong>и</strong>цювання стін. У в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтві<br />

санітарн<strong>и</strong>х керамічн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робів значні успіх<strong>и</strong> досягнуті на славутському<br />

заводі “Будфаянс”. На багатьох заводах Україн<strong>и</strong> освоєно в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво порожн<strong>и</strong>стої<br />

та архітектурної керамік<strong>и</strong>: керамічн<strong>и</strong>х блоків для кладк<strong>и</strong> стін, фасадн<strong>и</strong>х<br />

керамічн<strong>и</strong>х пл<strong>и</strong>ток та архітектурн<strong>и</strong>х деталей. Для поліпшення товарного<br />

в<strong>и</strong>гляду керамічн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робів в післявоєнні рок<strong>и</strong> застосовувалася глуха глазур,<br />

яка в<strong>и</strong>готовлялася на основі дорогого олова і істотно збільшувала ціну<br />

продукцію. В зв'язку з ц<strong>и</strong>м слід зазнач<strong>и</strong>т<strong>и</strong> робот<strong>и</strong> Б. С. Л<strong>и</strong>с<strong>и</strong>на і<br />

О. В. Черепової (КПІ), за пропоз<strong>и</strong>цією як<strong>и</strong>х упроваджена дешевша глазур на<br />

основі ц<strong>и</strong>рконію. У 1960 р. розв<strong>и</strong>ток керамічного в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва відмічен<strong>и</strong>й<br />

ефект<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> заходам<strong>и</strong> щодо реконструкції підпр<strong>и</strong>ємств, що діють. Деякі<br />

керамічні завод<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> оснащені баштов<strong>и</strong>м<strong>и</strong> розп<strong>и</strong>лююч<strong>и</strong>м<strong>и</strong> сушаркам<strong>и</strong>, також<br />

здійснювалося автомат<strong>и</strong>зоване в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво пресу-порошків, завдяк<strong>и</strong><br />

чому зменш<strong>и</strong>лася тр<strong>и</strong>валість ц<strong>и</strong>клу сушк<strong>и</strong> з 8-12 год. до 2-3 хв. та бул<strong>и</strong> ліквідовані<br />

трудомісткі операції [14, с. 101].<br />

В цей час, багато уваг<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>ділялося розробці нового в<strong>и</strong>гляду в<strong>и</strong>робів.<br />

Зокрема, в НДІСМІ розроблена технологія в<strong>и</strong>готовлення мозаїчн<strong>и</strong>х керамічн<strong>и</strong>х<br />

пл<strong>и</strong>ток л<strong>и</strong>варн<strong>и</strong>м методом, в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво як<strong>и</strong>х організоване на К<strong>и</strong>ївському<br />

заводі «Керамік» в 1962 р. У 1968 р. на Харківському пл<strong>и</strong>тковому заводі<br />

освоювалося в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво пл<strong>и</strong>ток, що орнаментуються методом серіографії.<br />

На Слов'янському керамічному комбінаті налагоджувалося в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво пл<strong>и</strong>ток<br />

для полов<strong>и</strong> нов<strong>и</strong>х складів. На той час на нов<strong>и</strong>х лініях заводів Україн<strong>и</strong><br />

досягнуті найв<strong>и</strong>ща в галузі продукт<strong>и</strong>вність праці та найн<strong>и</strong>жча собівартість<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва пл<strong>и</strong>ток різного пр<strong>и</strong>значення та санітарн<strong>и</strong>х керамічн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робів.<br />

На підпр<strong>и</strong>ємствах Укрбудкерамік<strong>и</strong> ввод<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся в дію в<strong>и</strong>сокопродукт<strong>и</strong>вні механізовані<br />

потоково-конвеєрні лінії третього покоління продукт<strong>и</strong>вністю 800<br />

т<strong>и</strong>с. м 2 в рік – шість ліній на Харківському пл<strong>и</strong>тковому заводі для в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва<br />

пл<strong>и</strong>ток для полов<strong>и</strong>, продукт<strong>и</strong>вністю 700 т<strong>и</strong>с. м 2 – шість ліній на Слов'янському<br />

керамічному комбінаті для в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва обл<strong>и</strong>цювальн<strong>и</strong>х пл<strong>и</strong>ток і тр<strong>и</strong><br />

лінії на Львівському керамічному заводі та ін. [14, с. 102; 15, с. 5-6].<br />

З 1961-1970 було уведено до експлуатації двадцять шахтн<strong>и</strong>х печей продукт<strong>и</strong>вністю<br />

1,1 т/г, чот<strong>и</strong>р<strong>и</strong> технологічні лінії з печам<strong>и</strong> продукт<strong>и</strong>вністю 50 т/г<br />

та десять технологічн<strong>и</strong>х ліній продукт<strong>и</strong>вністю 70 т/год., що дозвол<strong>и</strong>ло значно<br />

збільш<strong>и</strong>т<strong>и</strong> обсяг в<strong>и</strong>пуску цементу на Україні і в цілому по країні. У ці рок<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>рішувалася проблема збільшення в<strong>и</strong>пуску цементу спеціального пр<strong>и</strong>значення,<br />

номенклатура цементу розш<strong>и</strong>р<strong>и</strong>лася до 12 в<strong>и</strong>дів (тампонажн<strong>и</strong>й розш<strong>и</strong>рююч<strong>и</strong>йся,<br />

шв<strong>и</strong>дкотвердіюч<strong>и</strong>й і ін.). Побудовані Ольшанськ<strong>и</strong>й і Кам'янець-<br />

Подільськ<strong>и</strong>й цементні завод<strong>и</strong>, які значно поліпш<strong>и</strong>л<strong>и</strong> географічне розміщення<br />

105

підпр<strong>и</strong>ємств цементної пром<strong>и</strong>словості та зн<strong>и</strong>з<strong>и</strong>л<strong>и</strong> радіус перевезень цементу.<br />

У 1970-1980 рр. в пром<strong>и</strong>словості будівельн<strong>и</strong>х матеріалів відбувалася планомірна<br />

зміна асорт<strong>и</strong>менту в<strong>и</strong>робляєм<strong>и</strong>х матеріалів, яка була підпорядкована<br />

в<strong>и</strong>рішенню одного з найважл<strong>и</strong>віш<strong>и</strong>х завдань, поставлен<strong>и</strong>х партією і урядом, -<br />

підв<strong>и</strong>щенню рівня технічного прогресу і індустріалізації будівн<strong>и</strong>цтва в цілях<br />

різкого скорочення термінів зведення будівель та споруд, полегшення їх ваг<strong>и</strong>,<br />

зн<strong>и</strong>ження трудомісткості будівельн<strong>и</strong>х робіт та вартості будівн<strong>и</strong>цтва. У керамічній,<br />

цегельній пром<strong>и</strong>словості та в пром<strong>и</strong>словості стінн<strong>и</strong>х нерудн<strong>и</strong>х матеріалів<br />

відбувалася подальша переозброєність, інтенс<strong>и</strong>фікуються процес<strong>и</strong> в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва,<br />

механізуються трудомісткі процес<strong>и</strong> і нарощуються в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чі<br />

потужності. На цегельно-череп<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х заводах ліквідується ручне формування<br />

і, крім того, малопродукт<strong>и</strong>вні прес<strong>и</strong> застаріл<strong>и</strong>х конструкцій замінювал<strong>и</strong>ся<br />

пресам<strong>и</strong> нової конструкції з вел<strong>и</strong>кою продукт<strong>и</strong>вністю [13, с. 509; 14, с. 105].<br />

В період 1971-1980 рр. будувал<strong>и</strong>ся крупні цегельні підпр<strong>и</strong>ємства, обладнані<br />

вакуум-пресам<strong>и</strong>, найбільш досконал<strong>и</strong>м<strong>и</strong> с<strong>и</strong>стемам<strong>и</strong> сушк<strong>и</strong> цегл<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, тунельн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

і щіл<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> печам<strong>и</strong>. Упроваджувався прогрес<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>й досвід – будівн<strong>и</strong>цтво<br />

крупн<strong>и</strong>х заводів-автоматів по в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтву цегл<strong>и</strong>н<strong>и</strong>. В цей час побудован<strong>и</strong>й<br />

Малобудіщанськ<strong>и</strong>й завод (Полтавська обл.) по напівсухому пресуванню<br />

пр<strong>и</strong> шлікерній технології вагов<strong>и</strong>готовлення проектною потужністю 40<br />

млн. шт. цегл<strong>и</strong>н в рік [13, с. 58].<br />

Проте, не д<strong>и</strong>вляч<strong>и</strong>сь на істотні успіх<strong>и</strong>, потреб<strong>и</strong> будівн<strong>и</strong>цтва все ще не<br />

бул<strong>и</strong> задоволені ні за об'ємом в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва, ні за якістю керамічн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робів.<br />

Тому передбачалося впровадження ЕОМ на конвеєрн<strong>и</strong>х лініях, оснащення їх<br />

механізован<strong>и</strong>м<strong>и</strong> сортувально-пакувальн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> установкам<strong>и</strong> із завантаженням<br />

пл<strong>и</strong>ток в контейнер<strong>и</strong>, а також модернізація ліній по в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтву декорат<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х<br />

пл<strong>и</strong>ток для полов<strong>и</strong> та обл<strong>и</strong>цювання фасадів. В цей час намічалося збільшення<br />

в<strong>и</strong>пуску вел<strong>и</strong>корозмірн<strong>и</strong>х фігурн<strong>и</strong>х та кольоров<strong>и</strong>х пл<strong>и</strong>ток і поліпшення<br />

якості продукції. Всього на підпр<strong>и</strong>ємствах Україн<strong>и</strong> по в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтву<br />

пл<strong>и</strong>ток різного пр<strong>и</strong>значення упроваджено більше 50 потоково-конвеєрн<strong>и</strong>х<br />

ліній. У в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтві санітарн<strong>и</strong>х керамічн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робів згідно з планам<strong>и</strong> технічного<br />

переозброєння узят<strong>и</strong>й курс на впровадження механізован<strong>и</strong>х стендів,<br />

упроваджені нові в<strong>и</strong>роб<strong>и</strong> поліпшеної конструкції [15, с. 7].<br />

Інтенс<strong>и</strong>фікація цементного в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва дозвол<strong>и</strong>ла постав<strong>и</strong>т<strong>и</strong> цю галузь<br />

в ряд з найбільш механізован<strong>и</strong>м<strong>и</strong> галузям<strong>и</strong> важкої індустрії країн<strong>и</strong>. Україна<br />

мала в своєму розпорядженні могутню цементну пром<strong>и</strong>словість, пр<strong>и</strong> цьому<br />

відстані перевезень з року в рік зменшувал<strong>и</strong>ся за рахунок поліпшення географічного<br />

розміщення нов<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтв. На заводах, що діял<strong>и</strong>, продовжувалося<br />

впровадження науково-технічн<strong>и</strong>х досягнень по економії пал<strong>и</strong>ва і енергозберігаюч<strong>и</strong>х<br />

технологій, пр<strong>и</strong>йомів, що забезпечують підв<strong>и</strong>щення якості<br />

цементу [13, с. 510].<br />

Наукові розробк<strong>и</strong> дал<strong>и</strong> можл<strong>и</strong>вість освоїт<strong>и</strong> у 1971–1980 рр. два нов<strong>и</strong>х<br />

в<strong>и</strong>ду цементу – декорат<strong>и</strong>вного і такого, що напружує. Істотно покращала<br />

106

структура в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва: збільш<strong>и</strong>лася п<strong>и</strong>тома вага в<strong>и</strong>сокомарочного портландцементу,<br />

шв<strong>и</strong>дкотвердіючого портландцементу і шлакопортландцементу,<br />

що забезпечують зн<strong>и</strong>ження в<strong>и</strong>трат цементу у в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтві бетону до 10-<br />

15 %, скорочення термінів теплової обробк<strong>и</strong> деталей і конструкцій, твердіння<br />

і в<strong>и</strong>тр<strong>и</strong>мк<strong>и</strong> конструкцій в опалубці. На початку 1980 р. серед основн<strong>и</strong>х завдань<br />

цементної пром<strong>и</strong>словості бул<strong>и</strong>: розш<strong>и</strong>рення заводів, що діял<strong>и</strong> і установка<br />

нового в<strong>и</strong>сокопродукт<strong>и</strong>вного устаткування, будівн<strong>и</strong>цтво нов<strong>и</strong>х крупн<strong>и</strong>х<br />

заводів, підв<strong>и</strong>щення концентрації в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва, механізація та автомат<strong>и</strong>зація<br />

продукт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х процесів, впровадження АСУТП і АСУП, підв<strong>и</strong>щення якості і<br />

збільшення в<strong>и</strong>пуску нового ефект<strong>и</strong>вного та спеціального в<strong>и</strong>гляду цементу. В<br />

цей же період бул<strong>и</strong> здійснені заход<strong>и</strong> щодо зн<strong>и</strong>ження в<strong>и</strong>трат пал<strong>и</strong>ва шляхом<br />

введення добавок, що зн<strong>и</strong>жують температуру в<strong>и</strong>палення клінкеру. У 1982 р.<br />

вперше створена технологічна лінія з реактором - декарбонізатором за сух<strong>и</strong>м<br />

способом потужністю 964 т<strong>и</strong>с. т. цементу в рік на Кр<strong>и</strong>ворізькому цементному<br />

заводі. Однією з цінн<strong>и</strong>х науков<strong>и</strong>х розробок була створена в КПІ під керівн<strong>и</strong>цтвом<br />

А. А. Пащенко технологія отр<strong>и</strong>мання цементу на основі базальтової<br />

с<strong>и</strong>ров<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, пром<strong>и</strong>слове освоєння якої здійснювалося в Запоріжжі. Намічено<br />

розш<strong>и</strong>рення в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва в<strong>и</strong>сокоміцн<strong>и</strong>х цементів на основі крентів, підв<strong>и</strong>щення<br />

якості цементу за рахунок ш<strong>и</strong>рокого застосування суперпласт<strong>и</strong>фікаторів<br />

[14, с. 105].<br />

В<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво будівельн<strong>и</strong>х матеріалів ст<strong>и</strong>мулюється, з одного боку, все<br />

зростаюч<strong>и</strong>м<strong>и</strong> в<strong>и</strong>могам<strong>и</strong> сучасної архітектур<strong>и</strong> і будівн<strong>и</strong>цтва, настійною необхідністю<br />

сурової економії с<strong>и</strong>ров<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, пал<strong>и</strong>ва та енергії. Наша країна є одн<strong>и</strong>м з<br />

провідн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ків так<strong>и</strong>х найважл<strong>и</strong>віш<strong>и</strong>х будівельн<strong>и</strong>х матеріалів, як цемент,<br />

азбестоцементні в<strong>и</strong>роб<strong>и</strong>, л<strong>и</strong>стове скло, цегла, вапно, збірн<strong>и</strong>й залізобетон,<br />

нерудні матеріал<strong>и</strong> та ін. Це лідерство багато в чому в<strong>и</strong>значалося характером<br />

розв<strong>и</strong>тку пром<strong>и</strong>словості будівельн<strong>и</strong>х матеріалів та ресурсоємною<br />

структурою забезпечення економік<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>родною с<strong>и</strong>ров<strong>и</strong>ною [16, с. 516(4)].<br />

В дан<strong>и</strong>й час, не д<strong>и</strong>вляч<strong>и</strong>сь на значні об'єм<strong>и</strong> в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва будівельн<strong>и</strong>х матеріалів,<br />

потреб<strong>и</strong> будівельного комплексу країн<strong>и</strong> задовольняються далеко не<br />

повністю. Зберігається дефіц<strong>и</strong>т окрем<strong>и</strong>х марок цементу; ефект<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х теплоізоляційн<strong>и</strong>х,<br />

обл<strong>и</strong>цювальн<strong>и</strong>х, обробн<strong>и</strong>х, акуст<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х матеріалів, зокрема на<br />

основі полімерів; архітектурно-будівельного скла, в першу чергу світло– і<br />

сонцезах<strong>и</strong>сного, а також тепловідображаючого; штучн<strong>и</strong>х пор<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>х заповнювачів<br />

в<strong>и</strong>сокої якості; сучасн<strong>и</strong>х покрівельн<strong>и</strong>х матеріалів та ін. Ці д<strong>и</strong>спропорції<br />

пос<strong>и</strong>люються у зв'язку з перев<strong>и</strong>тратою ряду будівельн<strong>и</strong>х матеріалів унаслідок<br />

їх н<strong>и</strong>зької якості і нераціонального в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання.<br />

Так<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном, розв<strong>и</strong>ток керамік<strong>и</strong> та в’яжуч<strong>и</strong>х матеріалів дозвол<strong>и</strong>в організуват<strong>и</strong><br />

будівельне в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво, скорот<strong>и</strong>т<strong>и</strong> термін<strong>и</strong> будівн<strong>и</strong>цтва пром<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>х,<br />

суспільн<strong>и</strong>х та особл<strong>и</strong>во ж<strong>и</strong>тлов<strong>и</strong>х споруд. Завдяк<strong>и</strong> змінам у пром<strong>и</strong>словості<br />

будівельн<strong>и</strong>х матеріалів поступово зменшувалось застосування у будівн<strong>и</strong>цтві<br />

так<strong>и</strong>х матеріалів як вапно, камінь, дерево, та розш<strong>и</strong>рювалося в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>с-<br />

107

тання більш прогрес<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робів, отр<strong>и</strong>ман<strong>и</strong>х на основі цементу. Збільшення<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х потужностей у пром<strong>и</strong>словості в’яжуч<strong>и</strong>х матеріалів та керамік<strong>и</strong><br />

досягалося будівн<strong>и</strong>цтвом більш потужн<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств, а також за рахунок<br />

встановлення додатков<strong>и</strong>х технологічн<strong>и</strong>х ліній та модернізації обладнання на<br />

діюч<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємствах. Все це пр<strong>и</strong>звело до того, що в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво ц<strong>и</strong>х будівельн<strong>и</strong>х<br />

матеріалів досягло найбільшого рівня концентрації в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва у<br />

світі.<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Дементьев К. Г. Технолог<strong>и</strong>я стро<strong>и</strong>тельных матер<strong>и</strong>алов. Ч.І,ІІ. /<br />

К. Г. Дементьев. – [Изд. 3] – Баку : Изд. Азерб. Нефт. <strong>и</strong>нст., 1930. 2. Труды по <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>,<br />

выпуск VIII : матер<strong>и</strong>алы первого совещан<strong>и</strong>я по <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> (1952) / Академ<strong>и</strong>я наук СССР. –<br />

М. : Издательство академ<strong>и</strong><strong>и</strong> наук СССР, 1954. – 184 с. 3. Значко-Яворск<strong>и</strong>й И. Л.<br />

Экспер<strong>и</strong>ментальное <strong>и</strong>сследован<strong>и</strong>е древн<strong>и</strong>х стро<strong>и</strong>тельных растворов <strong>и</strong> вяжущ<strong>и</strong>х веществ /<br />

И. Л. Значко-Яворск<strong>и</strong>й, Я. Г. Бел<strong>и</strong>к, В. Т. Илл<strong>и</strong>м<strong>и</strong>нская – Сов. Археол., 1959. – № 4. – с. 140–152.<br />

4. К<strong>и</strong>нд В. А. Стро<strong>и</strong>тельные матер<strong>и</strong>алы. Их получен<strong>и</strong>е, свойства <strong>и</strong> пр<strong>и</strong>менен<strong>и</strong>е / В. А. К<strong>и</strong>нд,<br />

С. Д. Окороков. – Л. – М. : Госстрой<strong>и</strong>здат, 1934. 5. Юнг В. Н. О древнерусск<strong>и</strong>х стро<strong>и</strong>тельных<br />

растворах / В. Н. Юнг // Сборн<strong>и</strong>к научных работ по вяжущ<strong>и</strong>м матер<strong>и</strong>алам. – 1949. – с. 226 –257.<br />

6. Шуаз<strong>и</strong> О. Стро<strong>и</strong>тельное <strong>и</strong>скусство древн<strong>и</strong>х р<strong>и</strong>млян / О. Шуаз<strong>и</strong>. – М. : Изд. Всес. Акад. арх<strong>и</strong>т.,<br />

1938. 7. Стро<strong>и</strong>тельные матер<strong>и</strong>алы / Б. Г. Скрамтаев, Н. А. Попов, Н. А. Герл<strong>и</strong>ванов,<br />

Г. Г. Мудров. – М. : 1953. – 643 с. 8. Горчаков Г. И. Стро<strong>и</strong>тельные матер<strong>и</strong>алы: [учеб. для вузов] /<br />

Г. И. Горчаков, Ю. М. Баженов. – М. : Строй<strong>и</strong>здат, 1986. – 688 с.: <strong>и</strong>л. 9. Алексеев Б. В.<br />

Про<strong>и</strong>зводство цемента: [учеб. для сред. ПТУ] / Б. В. Алексеев, Г. К. Барбашев. – [2-е <strong>и</strong>здан<strong>и</strong>е,<br />

перераб. <strong>и</strong> доп.]. – М. : Высш. шк., 1985. – 264 с. 10. Пащенко А. А. Вяжущ<strong>и</strong>е матер<strong>и</strong>алы /<br />

А. А. Пащенко, В. П. Серб<strong>и</strong>н, Е. А. Старчевская. – К. : Издательское объед<strong>и</strong>нен<strong>и</strong>е «В<strong>и</strong>ща<br />

школа», 1975. – 444 с. 11. Значко-Яворск<strong>и</strong>й И. Л. Очерк<strong>и</strong> <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> вяжущ<strong>и</strong>х веществ от<br />

древнейш<strong>и</strong>х времен до серед<strong>и</strong>ны XIX века / И. Л. Значко-Яворск<strong>и</strong>й. – М., Лен<strong>и</strong>нград. : Издат-во<br />

Академ<strong>и</strong><strong>и</strong> наук СССР, 1963. – 494 с. 12. Технолог<strong>и</strong>я вяжущ<strong>и</strong>х веществ / В. Н. Юнг, Ю. М. Бутт,<br />

В. Ф.Журавлев, С. Д. Окороков – М. : Государственное <strong>и</strong>здательство л<strong>и</strong>тературы по<br />

стро<strong>и</strong>тельным матер<strong>и</strong>алам, 1952. – 600 с. 13. Стро<strong>и</strong>тельство в СССР. 1917-1967. / [ответств.ред.<br />

Г. А. Караваева] ; Госуд. ком<strong>и</strong>тет Совета М<strong>и</strong>н<strong>и</strong>стров СССР по делам стро<strong>и</strong>тельства. – М. :<br />

Строй<strong>и</strong>здат, 1967. – 656 с. 14. Разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е стро<strong>и</strong>тельной <strong>наук<strong>и</strong></strong> <strong>и</strong> техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в Укра<strong>и</strong>нской ССР / [под<br />

гл. ред. М. М. Жерб<strong>и</strong>на]. – К. : Наукова Думка, 1990. Т. 3 Стро<strong>и</strong>тельная наука <strong>и</strong> техн<strong>и</strong>ка в<br />

Укра<strong>и</strong>нской ССР в 1943–1987. – 1990. – 352 с. 15. Гарцман Б.М. Эконом<strong>и</strong>ка, орган<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>я <strong>и</strong><br />

план<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>е промышленност<strong>и</strong> стро<strong>и</strong>тельной керам<strong>и</strong>к<strong>и</strong> / Б. М. Гарцман. – М. : Изд-во<br />

л<strong>и</strong>тературы по стро<strong>и</strong>тельству, 1973. – 168 с. 16. Цепелева Е. Ю. Про<strong>и</strong>зводство стро<strong>и</strong>тельных<br />

матер<strong>и</strong>алов в нашей стране <strong>и</strong> за рубежом / Е. Ю. Цепелева // Журнал всесоюзного х<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ческого<br />

общества Д. И. Менделеева, том XXXVI. – 1991. – № 5. – с. 516(4) – 521(9). 17. Венюа М.<br />

Цементы <strong>и</strong> бетоны в стро<strong>и</strong>тельстве / М. Венюа – М. : Строй<strong>и</strong>здат, 1980. – 416 с. 18. Дудеров И. Г.<br />

Общая технолог<strong>и</strong>я с<strong>и</strong>л<strong>и</strong>катов: [учеб. для техн<strong>и</strong>кумов] / И. Г.Дудеров, Г. М.Матвеев,<br />

В. Б.Суханова. – М. : Строй<strong>и</strong>здат, 1987. – 560 с.: <strong>и</strong>л. 19. Журавлев В. Ф. Роль русск<strong>и</strong>х ученых в<br />

науке о цементе / В. Ф. Журавлев // Цемент. – 1947. – № 10. – с. 5 –9. 20. Значко-Яворск<strong>и</strong>й И. Л.<br />

Открыт<strong>и</strong>е <strong>и</strong>скусственного г<strong>и</strong>дравл<strong>и</strong>ческого цемента в Росс<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>и</strong> разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е про<strong>и</strong>зводства<br />

г<strong>и</strong>дравл<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х вяжущ<strong>и</strong>х веществ во второй полов<strong>и</strong>не XVIII – первой полов<strong>и</strong>не XIX в. /<br />

И. Л. Значко-Яворск<strong>и</strong>й. // Матер<strong>и</strong>алы по <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> стро<strong>и</strong>тельной техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>: сб. статей – М. :<br />

Госстрой<strong>и</strong>здат, 1961. – Вып. 1. – 530 с. 21. Ратенберг Б. Новые данные по <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> цемента/<br />

Б. Ратенберг // Пром. стро<strong>и</strong>т. матер. – 1950. – № 22. – с. 4. 22. Стро<strong>и</strong>тельные матер<strong>и</strong>алы:<br />

справочн<strong>и</strong>к / [А. С. Болдырев, П. П. Золотов, А. Н. Люсов <strong>и</strong> др.]; под ред. А. С. Болдырева,<br />

П. П. Золотова. – М. : Строй<strong>и</strong>здат, 1989. – 567с. : <strong>и</strong>л.<br />

108<br />

Надійшла до редколегії 18. 05. 09

УДК 377 (09)<br />

В. В. ПАУК, в<strong>и</strong>кладач ВПУ №6, Харків<br />

ПІДГОТОВКА РОБІТНИЧИХ КАДРІВ В СИСТЕМІ ПТО<br />

В КОНТЕКСТІ ЗАГАЛЬНОЇ АВТОМАТИЗАЦІЇ ТА<br />

КОМП’ЮТЕРІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА УКРАЇНИ<br />

у 80–ті рок<strong>и</strong> ХХ століття<br />

В даній статті відображено процес підготовк<strong>и</strong> робітн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х кадрів в Україні у 80-ті рок<strong>и</strong> ХХ<br />

століття з урахуванням потреб народного господарства, впл<strong>и</strong>ву впровадження автомат<strong>и</strong>зації і<br />

колект<strong>и</strong>вної механізації в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва на навчальн<strong>и</strong>й процес.<br />

In the given article the process of preparation of personnel in Ukraine in 80 th of ХХ century in response<br />

to needs of a national economy, influence of introduction of automation and collective mechanization of<br />

manufacture on educational process is displayed.<br />

Найважл<strong>и</strong>віша умова неух<strong>и</strong>льного підйому господарства Україн<strong>и</strong> у 80-і<br />

рок<strong>и</strong> – ш<strong>и</strong>роке впровадження нової в<strong>и</strong>сокопродукт<strong>и</strong>вної технік<strong>и</strong>. Домінуюче<br />

значення в підв<strong>и</strong>щенні технічного рівня та якісн<strong>и</strong>х показн<strong>и</strong>ків в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва<br />

має маш<strong>и</strong>нобудування – база усіх галузей. Основн<strong>и</strong>м напрямком розв<strong>и</strong>тку<br />

маш<strong>и</strong>нобудування є автомат<strong>и</strong>зація технологічн<strong>и</strong>х процесів. Науково–<br />

технічн<strong>и</strong>й прогрес як єдність еволюційн<strong>и</strong>х змін і революційн<strong>и</strong>х перетворень<br />

технік<strong>и</strong>, в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х методів і технологій став<strong>и</strong>ть на перш<strong>и</strong>й план проблему<br />

удосконалення с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> професійно–технічної освіт<strong>и</strong> [1, с. 6].<br />

Розв<strong>и</strong>ток с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> ПТО у 80–х роках мав н<strong>и</strong>зку особл<strong>и</strong>востей.<br />

Екстенс<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>й розв<strong>и</strong>ток економік<strong>и</strong>, впровадження нової технік<strong>и</strong> і технологій,<br />

відхід від демократ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х засад в управлінні в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтвом, з одного боку, і<br />

серйозні недолік<strong>и</strong> в трудовому в<strong>и</strong>хованні молоді – з іншого, спр<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>нял<strong>и</strong><br />

падіння прест<strong>и</strong>жу праці у сфері матеріального в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва. Це негат<strong>и</strong>вно<br />

впл<strong>и</strong>нуло на прест<strong>и</strong>ж робітн<strong>и</strong>чої професії і, звісно, на прест<strong>и</strong>ж<br />

профтехуч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щ. С<strong>и</strong>стемі професійно–технічної освіт<strong>и</strong> відвод<strong>и</strong>лась важл<strong>и</strong>ва<br />

роль у реалізації в<strong>и</strong>значен<strong>и</strong>х суспільством перетворень. Квітнев<strong>и</strong>й (1984 р)<br />

Пленум ЦК КПРС пр<strong>и</strong>йняв “Основні напрям<strong>и</strong> реформ<strong>и</strong> загальноосвітньої і<br />

професійної школ<strong>и</strong>”. Ц<strong>и</strong>м документом в<strong>и</strong>значал<strong>и</strong>ся головні завдання школ<strong>и</strong><br />

на перспект<strong>и</strong>ву: трудове в<strong>и</strong>ховання і професійна орієнтація школярів на<br />

основі поєднання навчання з продукт<strong>и</strong>вною працею, підготовка<br />

кваліфікован<strong>и</strong>х робітн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х кадрів у ПТНЗ, доповнення всезагальної<br />

середньої освіт<strong>и</strong> молоді всезагальною професійною освітою.<br />

Для того, щоб осм<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>т<strong>и</strong> змін<strong>и</strong>, які здійснюються під впл<strong>и</strong>вом науково–<br />

технічної революції в соціальній структурі робітн<strong>и</strong>ків та в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>т<strong>и</strong> актуальні<br />

проблем<strong>и</strong> їх підготовк<strong>и</strong>, необхідно знат<strong>и</strong> історію становлення і розв<strong>и</strong>тку<br />

профтехосвіт<strong>и</strong>. Вона ще повністю не досліджена. Цей аспект є актуальн<strong>и</strong>м і<br />

109

для сьогодення Української держав<strong>и</strong>. Недооцінення досліджень в цій області<br />

пр<strong>и</strong>звело до незадовільної підготовк<strong>и</strong> кадрів [2, с. 162].<br />

Еволюція професійно–технічн<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладів показує, що<br />

практ<strong>и</strong>чно кожному істор<strong>и</strong>чному етапу відповідал<strong>и</strong> спец<strong>и</strong>фічні форм<strong>и</strong><br />

навчання та т<strong>и</strong>п<strong>и</strong> уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щ (ФЗУ, ФЗО, ВУ, ПТУ, ТУ, середні ПТУ). У 1984 р.<br />

усі існуючі різноманітні т<strong>и</strong>п<strong>и</strong> професійно–технічн<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладів<br />

бул<strong>и</strong> реорганізовані в єд<strong>и</strong>н<strong>и</strong>й т<strong>и</strong>п навчальн<strong>и</strong>х закладів – “середні ПТУ” з<br />

відділенням<strong>и</strong> з професій, терміном навчання [3, с. 9].<br />

У період 80-х років розв<strong>и</strong>тку с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> ПТО пр<strong>и</strong>ділялось з боку держав<strong>и</strong><br />

пр<strong>и</strong>ділялось багато уваг<strong>и</strong>. Міністерствам і відомствам було рекомендовано<br />

безкоштовно передават<strong>и</strong> з підвідомч<strong>и</strong>х їм підпр<strong>и</strong>ємств уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щам верстат<strong>и</strong>,<br />

механізм<strong>и</strong>, будуват<strong>и</strong> нові навчальні корпус<strong>и</strong>, майстерні. Уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ща тісно<br />

співпрацювал<strong>и</strong> з базов<strong>и</strong>м<strong>и</strong> підпр<strong>и</strong>ємствам<strong>и</strong>, і за їх допомогою зміцнювал<strong>и</strong><br />

свою матеріальну базу [4, с. 108].<br />

Професійно-технічне навчання взаємозв’язане та зумовлене розв<strong>и</strong>тком<br />

інш<strong>и</strong>х підс<strong>и</strong>стем суспільства: <strong>наук<strong>и</strong></strong>, технік<strong>и</strong>, в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва, загальноосвітньої<br />

середньої школ<strong>и</strong> та в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладів. У другій полов<strong>и</strong>ні 70-х років<br />

у найрозв<strong>и</strong>неніш<strong>и</strong>х країнах світу почався нов<strong>и</strong>й етап НТР, основою якого<br />

стала комплексна автомат<strong>и</strong>зація на базі мікропроцесорів, пром<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>х<br />

роботів, гнучк<strong>и</strong>х автомат<strong>и</strong>зован<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтв, освоєння нетрад<strong>и</strong>ційн<strong>и</strong>х<br />

джерел енергії, створення пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пово нов<strong>и</strong>х матеріалів із задан<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

власт<strong>и</strong>востям<strong>и</strong>, ш<strong>и</strong>роке впровадження безлюдн<strong>и</strong>х та безвідходн<strong>и</strong>х<br />

технологій. Створення роботів пр<strong>и</strong>звело до якісно нов<strong>и</strong>х змін автомат<strong>и</strong>зації<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва.<br />

Гнучке автомат<strong>и</strong>зоване в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво базується на в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>станні обладнання<br />

з програмн<strong>и</strong>м керуванням, побудованого за модельн<strong>и</strong>м пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пом.<br />

Основні модулі гнучк<strong>и</strong>х автомат<strong>и</strong>зован<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>стем – верстат<strong>и</strong> та технологічні<br />

пр<strong>и</strong>строї з ч<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>м програмн<strong>и</strong>м керуванням, робот<strong>и</strong>–маніпулятор<strong>и</strong>, транспортні<br />

засоб<strong>и</strong>, контрольно–в<strong>и</strong>мірювальні засоб<strong>и</strong>, секції авто складів, робота<br />

гнучкого автомат<strong>и</strong>зованого в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва коорд<strong>и</strong>нується як єд<strong>и</strong>не ціле багаторівневою<br />

с<strong>и</strong>стемою керування, оснащеною електронно–обч<strong>и</strong>слювальн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

маш<strong>и</strong>нам<strong>и</strong> (ЕОМ), міні–ЕОМ та мікро–ЕОМ. Соціально–економічні наслідк<strong>и</strong><br />

їх впровадження у в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво та нев<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чу сферу нов<strong>и</strong>х досягнень <strong>наук<strong>и</strong></strong><br />

і технік<strong>и</strong> несуть значні змін<strong>и</strong> в галузі освіт<strong>и</strong> та підготовк<strong>и</strong> кадрів [5, с. 35].<br />

Під час прогнозування потреб<strong>и</strong> робітн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х кадрів з обслуговування нової<br />

технік<strong>и</strong> розглядався пр<strong>и</strong>клад маш<strong>и</strong>нобудування, бо в ньому матеріалізуються<br />

основні науково–технічні ідеї, створюються нові знаряддя праці, с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong><br />

маш<strong>и</strong>н, які в<strong>и</strong>значають прогрес інш<strong>и</strong>х галузей народного господарства. У<br />

маш<strong>и</strong>нобудуванні здійснюються найбільш в<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>м<strong>и</strong> темпам<strong>и</strong> механізація і<br />

автомат<strong>и</strong>зація в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х процесів, відбувається удосконалення акт<strong>и</strong>вної<br />

част<strong>и</strong>н<strong>и</strong> основн<strong>и</strong>х фондів за рахунок впровадження в<strong>и</strong>сокопродукт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х верстатів<br />

з програмн<strong>и</strong>м керуванням, пром<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>х роботів, автомат<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х ліній та<br />

110

комплексів. У маш<strong>и</strong>нобудуванні значно змінюється професійно–кваліфікаційна<br />

структура робітн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х кадрів та потреба в робітн<strong>и</strong>ках з обслуговування<br />

нової технік<strong>и</strong> [5, с. 44].<br />

Профтехосвіта – од<strong>и</strong>н з основн<strong>и</strong>х ланцюгів освітнього комплексу держав<strong>и</strong>,<br />

взаємозв’язаного з в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтвом. Профтехосвіта, забезпечуюч<strong>и</strong> підпр<strong>и</strong>ємства<br />

кваліфікован<strong>и</strong>м<strong>и</strong> робітн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong>, служ<strong>и</strong>ть важл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>м фактором розш<strong>и</strong>реного<br />

відтворення сукупного суспільного продукту. В свою чергу, досягнут<strong>и</strong>й<br />

рівень в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва, перспект<strong>и</strong>в<strong>и</strong> його подальшого розв<strong>и</strong>тку і технічного<br />

вдосконалення обумовлюють найбільш важл<strong>и</strong>ві параметр<strong>и</strong> профтехосвіт<strong>и</strong><br />

[5, с. 27].<br />

У 80-ті рок<strong>и</strong> ХХ століття загострювалась потреба у в<strong>и</strong>веденні всіх галузей<br />

народного господарства на передові рубежі світової економік<strong>и</strong>, ш<strong>и</strong>рокому<br />

впровадженні робототехнічн<strong>и</strong>х комплексів, комп’ютерної технік<strong>и</strong> і мікропроцесорів,<br />

гнучк<strong>и</strong>х автомат<strong>и</strong>зован<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтв, забезпеченню подальшого<br />

підв<strong>и</strong>щення продукт<strong>и</strong>вності праці, в<strong>и</strong>пуску продукції, що відповідала б<br />

за своїм<strong>и</strong> показн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> кращ<strong>и</strong>м світов<strong>и</strong>м стандартам. У зв’язку з ц<strong>и</strong>м в<strong>и</strong>сувал<strong>и</strong>ся<br />

підв<strong>и</strong>щені в<strong>и</strong>мог<strong>и</strong> до підготовк<strong>и</strong> кваліфікован<strong>и</strong>х робітн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х кадрів, їх<br />

професійн<strong>и</strong>х та моральн<strong>и</strong>х якостей [4, с. 101].<br />

На етапі розв<strong>и</strong>тку в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва в<strong>и</strong>знач<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся форм<strong>и</strong> раціональної організації<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чої практ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в СПТУ різного профілю, здійснювався перехід до<br />

перспект<strong>и</strong>вно–темат<strong>и</strong>чного в<strong>и</strong>вчення навчального матеріалу, удосконалення<br />

навчально–плануючої документації. Пос<strong>и</strong>лювалася увага державн<strong>и</strong>х та громадськ<strong>и</strong>х<br />

організацій до проблем професійно–технічн<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладів<br />

у зв’язку з переходом їх на підготовку кваліфікован<strong>и</strong>х робітн<strong>и</strong>ків з середньою<br />

освітою [4, с. 102].<br />

У 1977–1981 рр. мережа закладів профтехосвіт<strong>и</strong> в Україні зросла з 949 до<br />

1013. Розш<strong>и</strong>р<strong>и</strong>лась мережа середніх профтехуч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щ, що діял<strong>и</strong> на в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чій<br />

базі підпр<strong>и</strong>ємств і установ. У пром<strong>и</strong>словості у 1981 р. так<strong>и</strong>х було 390; у будівн<strong>и</strong>цтві<br />

– 327; сільському господарстві – 2054; транспорті і зв’язку – 47; у<br />

сфері побутового обслуговування, ж<strong>и</strong>тлово-комунального господарства і торгівлі<br />

– 34 уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ща.Учнівськ<strong>и</strong>й конт<strong>и</strong>нгент станов<strong>и</strong>в: учнів СПТУ – 589,95<br />

т<strong>и</strong>с. осіб; СПТУ у відділеннях на базі неповної середньої школ<strong>и</strong> – 366,87 т<strong>и</strong>с.<br />

осіб; СПТУ у відділеннях на базі повної середньої школ<strong>и</strong> – 142,2 т<strong>и</strong>с. осіб;<br />

769 учасн<strong>и</strong>ків у навчальн<strong>и</strong>х цехах на підпр<strong>и</strong>ємствах. Організовано роботу 131<br />

опорного уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ща, 25 республіканськ<strong>и</strong>х і 250 обласн<strong>и</strong>х шкіл передового<br />

досвіду [4, с. 100].<br />

Здійснювалося пр<strong>и</strong>кріплення ПТУ до базов<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств і організацій.<br />

ПТУ бул<strong>и</strong> зобов’язані в<strong>и</strong>конуват<strong>и</strong> в навчальн<strong>и</strong>х майстернях переважно в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чі<br />

замовлення і завдання базов<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств таустанов, що мал<strong>и</strong> відповідат<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>могам навчальн<strong>и</strong>х програм, всебічно спр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong> в<strong>и</strong>конанню в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х<br />

планів базов<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств. В<strong>и</strong>конання в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х завдань і замовлень,<br />

як у навчальн<strong>и</strong>х майстернях, так і на в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтві, підпорядковувалося за-<br />

111

вданням підготовк<strong>и</strong> кваліфікован<strong>и</strong>х робітн<strong>и</strong>ків певн<strong>и</strong>х професій. Пр<strong>и</strong> цьому<br />

передбачалося також отр<strong>и</strong>мання доходів з меншою часткою самооплатності<br />

уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ща.<br />

ПТУ направлял<strong>и</strong> учнів на в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чу практ<strong>и</strong>ку на базові підпр<strong>и</strong>ємства<br />

керуюч<strong>и</strong>сь навчальн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> планам<strong>и</strong> і програмам<strong>и</strong> у взаємно погоджені термін<strong>и</strong><br />

після попередньої теорет<strong>и</strong>чної і практ<strong>и</strong>чної підготовк<strong>и</strong> учнів у навчальн<strong>и</strong>х<br />

майстернях. Під час робот<strong>и</strong> у навчальн<strong>и</strong>х майстернях учні забезпечувал<strong>и</strong>ся<br />

спецодягом за рахунок навчального закладу.<br />

Передбачалося, що педагогічні працівн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> професійно-технічн<strong>и</strong>х уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щ<br />

пов<strong>и</strong>нні надават<strong>и</strong> підпр<strong>и</strong>ємством навчально-метод<strong>и</strong>чну допомогу в підготовці<br />

кваліфікован<strong>и</strong>х робітн<strong>и</strong>ків на в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтві. Поряд з ц<strong>и</strong>м, підпр<strong>и</strong>ємства,<br />

до як<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>кріплені ПТУ, мал<strong>и</strong> створюват<strong>и</strong> умов<strong>и</strong>, необхідні для успішного<br />

проведення навчального процесу і освоєння учням<strong>и</strong> нової технік<strong>и</strong>, передової<br />

технології і в<strong>и</strong>сокопродукт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х засобів праці, безоплатно в<strong>и</strong>ділят<strong>и</strong> в<br />

необхідн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>падках сучасне в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>че устаткування додатково до обладнання,<br />

котре одержувал<strong>и</strong> уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ща за планам<strong>и</strong> постачання; в<strong>и</strong>ділят<strong>и</strong> навчальні<br />

дільн<strong>и</strong>ці на в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтві, надават<strong>и</strong> уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щам в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чі замовлення для<br />

в<strong>и</strong>конання їх у праці в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чого навчання учнів у майстернях і на навчальн<strong>и</strong>х<br />

дільн<strong>и</strong>цях, надават<strong>и</strong> для в<strong>и</strong>конання ц<strong>и</strong>х замовлень матеріал<strong>и</strong>, інструмент<strong>и</strong><br />

і технічну документацію, а також технічну допомогу під час в<strong>и</strong>конання<br />

замовлень [4, с. 87].<br />

Упродовж 80-х років ХХ століття значно зміцніла навчально-матеріальна<br />

база профтехуч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щ Україн<strong>и</strong>. У навчально-в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х майстернях професійно-технічн<strong>и</strong>х<br />

уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щ на початку 80-х років нараховувалось 635 од<strong>и</strong>н<strong>и</strong>ць<br />

металообробн<strong>и</strong>х і 1605 од<strong>и</strong>н<strong>и</strong>ць деревообробн<strong>и</strong>х верстатів, більше 500 од<strong>и</strong>н<strong>и</strong>ць<br />

будівельного та ковальсько-пресового обладнання, майже 1400 електрогазозварювальн<strong>и</strong>х<br />

апаратів, вел<strong>и</strong>ка кількість різного інструменту, пр<strong>и</strong>стосувань,<br />

а також тренажерів для формування перв<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>х нав<strong>и</strong>чок [6, с. 67].<br />

У серед<strong>и</strong>ні 80-х років ПТО Україн<strong>и</strong> знаход<strong>и</strong>лось на дос<strong>и</strong>ть в<strong>и</strong>сокому рівні<br />

розв<strong>и</strong>тку. Про це свідчать дані про результат<strong>и</strong> робот<strong>и</strong> Держкомітету<br />

УРСР з ПТО у 1984 р. У 1123 навчальн<strong>и</strong>х закладах с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> профтехосвіт<strong>и</strong><br />

навчалось 670 т<strong>и</strong>с. учнів. Було перев<strong>и</strong>конано план із введення в дію нов<strong>и</strong>х<br />

ПТУ, здано в експлуатацію пр<strong>и</strong>міщень на 14,7 т<strong>и</strong>с. учнівськ<strong>и</strong>х місць. Кабінет<strong>и</strong>,<br />

лабораторії та майстерні поповнювал<strong>и</strong>сь нов<strong>и</strong>м обладнанням, навчально-наочн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

посібн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong>. [4, с.106].<br />

Однак, аналізуюч<strong>и</strong> навчально-матеріальну базу уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щ, необхідно відзнач<strong>и</strong>т<strong>и</strong><br />

що у н<strong>и</strong>х доволі в<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>м був п<strong>и</strong>том<strong>и</strong>й обсяг морально та фіз<strong>и</strong>чно<br />

застарілого обладнання. Кожен п’ят<strong>и</strong>й металорізальн<strong>и</strong>й верстат експлуатувався<br />

більше 20 років. Доля прогрес<strong>и</strong>вного обладнання (верстатів ЧПУ, роботів)<br />

у загальному парку металорізального обладнання складала всього 1,4%,<br />

що дуже ускладнювало підготовку верстатн<strong>и</strong>ків у відповідності до в<strong>и</strong>мог<br />

сучасного в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва [5, с. 31]. На сьогодні вже не є таємн<strong>и</strong>цею, що на пе-<br />

112

ріод 80-х років в Україні світов<strong>и</strong>м стандартам відповідало л<strong>и</strong>ше 16 % в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х<br />

потужностей, 28,1% було безнадійно відстал<strong>и</strong>м<strong>и</strong>, а 55,9% бул<strong>и</strong> неконкурентноспроможн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

[7, с. 148].<br />

У зв’язку з універсальністю, складністю верстатів, маш<strong>и</strong>н та обладнання,<br />

оснащеного електронно-обч<strong>и</strong>слювальною та мікропроцесорною технікою, а<br />

також їх в<strong>и</strong>сокою важністю вон<strong>и</strong> часто не надавал<strong>и</strong>ся учням ПТУ для робот<strong>и</strong><br />

і проходження в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чої практ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> на підпр<strong>и</strong>ємстві [5, с. 53].<br />

Головн<strong>и</strong>м напрямком інтенс<strong>и</strong>фікації економік<strong>и</strong> 80-х років був перехід до<br />

механізації і автомат<strong>и</strong>зації в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва, в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання нов<strong>и</strong>х технологічн<strong>и</strong>х<br />

методів і процесів, електронно–обч<strong>и</strong>слювальн<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>строїв, мікроелектронік<strong>и</strong>,<br />

робототехнік<strong>и</strong>, нов<strong>и</strong>х джерел енергії, нов<strong>и</strong>х транспортн<strong>и</strong>х засобів [3, с.<br />

120].<br />

Безперечно, що вел<strong>и</strong>ку роль у здійсненні пром<strong>и</strong>слової революції у відіграла<br />

перш<strong>и</strong>х двадцят<strong>и</strong> років ХХ століття відіграла комплексна механізація і<br />

автомат<strong>и</strong>зація в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва. Саме вона дозвол<strong>и</strong>ла значно підв<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>т<strong>и</strong> продукт<strong>и</strong>вність<br />

праці, замін<strong>и</strong>т<strong>и</strong> люд<strong>и</strong>ну на дільн<strong>и</strong>цях небезпечної та монотонної<br />

праці, значно збільш<strong>и</strong>т<strong>и</strong> обсяг<strong>и</strong> в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва [7, c. 147].<br />

Це в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кало появу так<strong>и</strong>х професій ш<strong>и</strong>рокого профілю, як налагоджувальн<strong>и</strong>к<br />

автомат<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х ліній і маніпуляторів у маш<strong>и</strong>нобудуванні, сталевар автомат<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х<br />

прокатн<strong>и</strong>х станів у металургії, налагоджувальн<strong>и</strong>к-оператор обч<strong>и</strong>слювальної<br />

технік<strong>и</strong>. В структурі працезатрат робітн<strong>и</strong>ків так<strong>и</strong>х професій на<br />

в<strong>и</strong>конання функцій розумової праці затрачується 60-90% робочого часу, в<br />

тому ч<strong>и</strong>слі розрахункова функція складає 12-16%. Відбувається і якісна зміна<br />

так<strong>и</strong>х функцій. На перш<strong>и</strong>й план в<strong>и</strong>ступають функції складної розумової<br />

праці, які мають творч<strong>и</strong>й характер, розш<strong>и</strong>рюється їх діапазон, включаюч<strong>и</strong><br />

функції, які раніше в<strong>и</strong>конувал<strong>и</strong>ся інженерно–технічн<strong>и</strong>м персоналом [3, c.<br />

120].<br />

Істор<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й огляд розв<strong>и</strong>тку професійного і кваліфікаційного розділення<br />

праці робітн<strong>и</strong>ків дозволяє зроб<strong>и</strong>т<strong>и</strong> в<strong>и</strong>сновок про те, що кожному етапу розв<strong>и</strong>тку<br />

технік<strong>и</strong> і в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва відповідає своя спец<strong>и</strong>фічна форма навчання. Науково–технічн<strong>и</strong>й<br />

прогрес, збільшення складності праці, в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання в процесі<br />

навчання в<strong>и</strong>сококоштовного обладнання д<strong>и</strong>ктують, у майбутньому, необхідність<br />

подальшої інтеграції професійно-технічного навчання з наукою та<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтвом [5, c. 40].<br />

В умовах автомат<strong>и</strong>зованого та механізованого в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва пром<strong>и</strong>словість<br />

заявляє потребу не тільк<strong>и</strong> на техніків та інженерів, діяльність як<strong>и</strong>х є<br />

творчо-інтелектуальною, але і на в<strong>и</strong>сококваліфікован<strong>и</strong>х робітн<strong>и</strong>ків, необхідн<strong>и</strong>х<br />

для того, щоб підтр<strong>и</strong>муват<strong>и</strong> працездатність обладнання, здійснюват<strong>и</strong><br />

контроль за його діям<strong>и</strong>. Цей т<strong>и</strong>п робітн<strong>и</strong>ка з’яв<strong>и</strong>вся в процесі переходу від<br />

механізації до автомат<strong>и</strong>зації. Кваліфікован<strong>и</strong>й робітн<strong>и</strong>к пов<strong>и</strong>нен бут<strong>и</strong> надзв<strong>и</strong>чайно<br />

спр<strong>и</strong>йнятл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>м до довкілля, мат<strong>и</strong> технічну кмітл<strong>и</strong>вість, математ<strong>и</strong>чні та<br />

пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>чонаукові знання, відзначат<strong>и</strong>ся тямучістю та розумом. Він зо-<br />

113

бов’язан<strong>и</strong>й тр<strong>и</strong>мат<strong>и</strong> під своїм контролем увесь автомат<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й процес, щоб<br />

господарюват<strong>и</strong> над н<strong>и</strong>м. Творча діяльність такого робітн<strong>и</strong>ка пов<strong>и</strong>нна проявлят<strong>и</strong>ся<br />

у забезпеченні безперервної дії в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чого процесу [8, c. 10].<br />

Нові в<strong>и</strong>мог<strong>и</strong> до підготовк<strong>и</strong> майбутніх робітн<strong>и</strong>ків у 80-і рок<strong>и</strong> в<strong>и</strong>значал<strong>и</strong>сь<br />

завданням інтенс<strong>и</strong>фікації в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва і пр<strong>и</strong>скорення науково-технічного<br />

прогресу. За так<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>мог значно розш<strong>и</strong>рюється коло професій, за як<strong>и</strong>м<strong>и</strong> готуються<br />

кваліфіковані робітн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. Особл<strong>и</strong>во збільшується підготовка робітн<strong>и</strong>ків<br />

ш<strong>и</strong>рокого профілю та суміжн<strong>и</strong>х професій. Це дозволяє ш<strong>и</strong>рше в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуват<strong>и</strong><br />

можл<strong>и</strong>вості сучасного обладнання та підв<strong>и</strong>щує їх професійну мобільність<br />

[9, c. 112].<br />

Враховуюч<strong>и</strong>, що НТП внос<strong>и</strong>ть вел<strong>и</strong>кі змін<strong>и</strong> в зміст праці, необхідно було<br />

за коротк<strong>и</strong>й час перебудуват<strong>и</strong> професійно-технічну освіту. На перш<strong>и</strong>й план<br />

в<strong>и</strong>ход<strong>и</strong>ло завдання забезпечення підготовк<strong>и</strong> робітн<strong>и</strong>ків ш<strong>и</strong>рокого профілю в<br />

ПТУ. Але засвоєння сумісн<strong>и</strong>х професій розв<strong>и</strong>валося дос<strong>и</strong>ть повільн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> темпам<strong>и</strong>.<br />

Багато в<strong>и</strong>пускн<strong>и</strong>ків ПТУ бул<strong>и</strong> спеціалістам<strong>и</strong> вузького профілю. На<br />

Пленумі ЦК КПРС (лют<strong>и</strong>й, 1988 р.) було відзначено, що “державна с<strong>и</strong>стема<br />

ПТО не вст<strong>и</strong>гає за зростанням в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва. Познач<strong>и</strong>вся дефіц<strong>и</strong>т класності<br />

робітн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х кадрів: технологічна складність робіт зростає шв<strong>и</strong>дше, ніж рівень<br />

кваліфікації робітн<strong>и</strong>ків” [5, c. 30].<br />

На початку 80–х років в уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щах функціонувало бл<strong>и</strong>зько 100 класів персональн<strong>и</strong>х<br />

ЕОМ, діяло 12 регіональн<strong>и</strong>х центрів з розробк<strong>и</strong> і т<strong>и</strong>ражування<br />

навчальн<strong>и</strong>х програм до н<strong>и</strong>х. Бул<strong>и</strong> впроваджені нові навчальні програм<strong>и</strong> з<br />

суспільн<strong>и</strong>х, загальноосвітніх та спеціальн<strong>и</strong>х предметів, введено в<strong>и</strong>вчення<br />

нов<strong>и</strong>х предметів – “Основ<strong>и</strong> інформат<strong>и</strong>к<strong>и</strong> та обч<strong>и</strong>слювальної технік<strong>и</strong>”, “Ет<strong>и</strong>ка<br />

і пс<strong>и</strong>хологія сімейного ж<strong>и</strong>ття”. Розпочата підготовка кваліфікован<strong>и</strong>х робітн<strong>и</strong>ків<br />

з 26 професія для створення і експлуатації автомат<strong>и</strong>зован<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтв,<br />

нової технік<strong>и</strong> і технологій. За цей період створено понад 2,6 т<strong>и</strong>с. кабінетів<br />

і лабораторій.<br />

3 вересня 1985 року в усіх середніх ПТУ було запроваджено курс “Основ<strong>и</strong><br />

інформат<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і обч<strong>и</strong>слювальної технік<strong>и</strong>”. Здійснювався експер<strong>и</strong>мент з<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовування електронно 0 обч<strong>и</strong>слювальн<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н пр<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кладанні навчальн<strong>и</strong>х<br />

предметів у позаурочній роботі. Було розпочато комп’ютерн<strong>и</strong>й всеобуч<br />

керівн<strong>и</strong>ків та інш<strong>и</strong>х категорій працівн<strong>и</strong>ків уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щ. В<strong>и</strong>кладачі і майстр<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чого навчання до початку 1986–1987 навчального року створ<strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

1082 кабінет<strong>и</strong> інформат<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, 23 д<strong>и</strong>сплейн<strong>и</strong>х клас<strong>и</strong> [4, c. 108].<br />

У Харкові розпочал<strong>и</strong> підготовку налагоджувальн<strong>и</strong>ків роботів, маніпуляторів<br />

та верстатів з ч<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>м програмн<strong>и</strong>м керуванням уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ща № 6, 17, 30, а<br />

також два навчальн<strong>и</strong>х центра. Проте головн<strong>и</strong>м недоліком навчального процесу<br />

в ПТУ була слабка матеріальна база, що не давало можл<strong>и</strong>вості готуват<strong>и</strong><br />

учнів у межах необхідної компетенції. [11, c. 132].<br />

Базові підпр<strong>и</strong>ємства в<strong>и</strong>ділял<strong>и</strong> своїм підшефн<strong>и</strong>м новітнє обладнання та<br />

кошт<strong>и</strong> на його пр<strong>и</strong>дбання, підб<strong>и</strong>рал<strong>и</strong>ся і направлял<strong>и</strong>ся для робот<strong>и</strong> з учням<strong>и</strong><br />

114

ПТУ в<strong>и</strong>сококваліфіковані фахівці. Проте в<strong>и</strong>сока вартість засобів обч<strong>и</strong>слювальної<br />

технік<strong>и</strong> і, як наслідок, обладнання, оснащеного засобам<strong>и</strong> обч<strong>и</strong>слювальної<br />

технік<strong>и</strong>, пр<strong>и</strong>звела до того, що переважна кількість підпр<strong>и</strong>ємств бул<strong>и</strong> не в<br />

змозі постачат<strong>и</strong> своїм підшефн<strong>и</strong>м ПТУ необхідну для підготовк<strong>и</strong> учнів кількість<br />

прогрес<strong>и</strong>вної технік<strong>и</strong>. Внаслідок цього урок<strong>и</strong> з інформат<strong>и</strong>к<strong>и</strong> та обч<strong>и</strong>слювальної<br />

технік<strong>и</strong> перетворювал<strong>и</strong>ся на суто теорет<strong>и</strong>чні заняття, позбавлені<br />

практ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> спілкування учнів з нов<strong>и</strong>м сучасн<strong>и</strong>м обладнанням. [12, с. 42–43].<br />

Поруч з проблемою слабкої матеріально–технічної оснащеності навчального<br />

процесу з курсу основ інформат<strong>и</strong>к<strong>и</strong> та обч<strong>и</strong>слювальної технік<strong>и</strong> ПТУ<br />

зіткнул<strong>и</strong>ся з нестачею кваліфікован<strong>и</strong>х робітн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х кадрів. В<strong>и</strong>кладання інформат<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

велось вч<strong>и</strong>телям<strong>и</strong> математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> та фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, які за коротк<strong>и</strong>й час пройшл<strong>и</strong><br />

курсову підготовку з предмету. Досвід показав, що вч<strong>и</strong>телів ознайом<strong>и</strong>л<strong>и</strong> з<br />

нов<strong>и</strong>м курсом, але не навч<strong>и</strong>л<strong>и</strong> його в<strong>и</strong>кладат<strong>и</strong>. Термінова 30–год<strong>и</strong>нна (у ряді<br />

в<strong>и</strong>падків 70–год<strong>и</strong>нна) програма в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>лася недостатньою і показала, що для<br />

більш–менш нормальної підготовк<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кладачів курсу інформат<strong>и</strong>к<strong>и</strong> та обч<strong>и</strong>слювальної<br />

технік<strong>и</strong> потрібно 100–150 год<strong>и</strong>н. Внаслідок невідповідного до в<strong>и</strong>мог<br />

в<strong>и</strong>кладання основ комп’ютерної грамотності та обмеженості можл<strong>и</strong>вості<br />

учнів ПТУ щодо контактів із засобам<strong>и</strong> обч<strong>и</strong>слювальної технік<strong>и</strong> та обладнанням<br />

з в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>станням ц<strong>и</strong>х засобів робоча кваліфікація в<strong>и</strong>пускн<strong>и</strong>ків біла доволі<br />

н<strong>и</strong>зькою. Підпр<strong>и</strong>ємства потребувал<strong>и</strong> спеціалістів IV розряду, а професійно–<br />

технічні заклад<strong>и</strong> готувал<strong>и</strong> робітн<strong>и</strong>ків III розряду. В результаті, потреба з підготовк<strong>и</strong><br />

кваліфікован<strong>и</strong>х робітн<strong>и</strong>ків для маш<strong>и</strong>нобудівн<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств в період<br />

загальної автомат<strong>и</strong>зації та комп’ютер<strong>и</strong>зації в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва не задовольнялася<br />

повністю через с<strong>и</strong>стему професійно–технічної освіт<strong>и</strong>, основна маса так<strong>и</strong>х<br />

кадрів готувалася сам<strong>и</strong>м<strong>и</strong> підпр<strong>и</strong>ємствам<strong>и</strong> в їх с<strong>и</strong>стемі технічного навчання<br />

[11, с. 134].<br />

З в<strong>и</strong>вчення тем<strong>и</strong>, що позначена назвою статті, можна зроб<strong>и</strong>т<strong>и</strong> так<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>сновок.<br />

Існуюча в Україні у 80-і рок<strong>и</strong> с<strong>и</strong>стема підготовк<strong>и</strong> робітн<strong>и</strong>ків масов<strong>и</strong>х<br />

професій у ПТУ задовольняла, в основному кількісно, потреб<strong>и</strong> пром<strong>и</strong>словості.<br />

Але напр<strong>и</strong>кінці 80-х років вона в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>лась недостатньо зорієнтованою на<br />

підготовку кадрів, здатн<strong>и</strong>х працюват<strong>и</strong> в умовах інформаційної революції [5,<br />

с. 53].<br />

Основною тенденцією підготовк<strong>и</strong> робітн<strong>и</strong>ків на етапі НТП було зменшення<br />

долі робітн<strong>и</strong>ків-операційн<strong>и</strong>ків та збільшення долі допоміжн<strong>и</strong>х робітн<strong>и</strong>ків,<br />

що бул<strong>и</strong> т<strong>и</strong>пов<strong>и</strong>м<strong>и</strong> для автомат<strong>и</strong>зованого в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва – налагоджувальн<strong>и</strong>ків,<br />

робітн<strong>и</strong>ків з профілакт<strong>и</strong>чного ремонту обладнання, програмістів і<br />

операторів пультів керування, які бул<strong>и</strong> головною і основною категорією робітн<strong>и</strong>ків.<br />

Пр<strong>и</strong> цьому здійснювалось поступове переміщення праці люд<strong>и</strong>н<strong>и</strong> від<br />

безпосередньо в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х в область розумової праці. Все ш<strong>и</strong>рше почала<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуват<strong>и</strong>сь сумісність функцій та професій [5, c. 36].<br />

Отже, механізм планування профтехшкол<strong>и</strong> змінювався в умовах НТП,<br />

тому що він пов<strong>и</strong>нен бут<strong>и</strong> спрямован<strong>и</strong>й на більш повн<strong>и</strong>й облік в<strong>и</strong>мог еконо-<br />

115

мічн<strong>и</strong>х законів в сфері освіт<strong>и</strong>. Але на практ<strong>и</strong>ці, як показано, не завжд<strong>и</strong> враховувалась<br />

діалект<strong>и</strong>ка дії економічн<strong>и</strong>х законів на процес<strong>и</strong> суспільного відтворення.<br />

Звідс<strong>и</strong> і очев<strong>и</strong>дно консерват<strong>и</strong>зм у формах і методах навчання, відчуженість<br />

значної част<strong>и</strong>н<strong>и</strong> від постійного удосконалення з самого початку<br />

отр<strong>и</strong>ман<strong>и</strong>х загальн<strong>и</strong>х і професійн<strong>и</strong>х кваліфікован<strong>и</strong>х робітн<strong>и</strong>ків і спеціалістів,<br />

а також тер<strong>и</strong>торіально-галузевого розміщення ПТУ та в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х<br />

закладів.<br />

В основу нового механізму підготовк<strong>и</strong> кадрів пропонувалось покласт<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>мог<strong>и</strong> спец<strong>и</strong>фічного характеру послуг щодо підготовк<strong>и</strong> робітн<strong>и</strong>ків, згідно<br />

якого їх купівля вход<strong>и</strong>ть у в<strong>и</strong>трат<strong>и</strong> в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва або відтворення робочої<br />

с<strong>и</strong>л<strong>и</strong>. Стаж робот<strong>и</strong> як фактор росту спочатку отр<strong>и</strong>маної кваліфікації робітн<strong>и</strong>ків<br />

втрачає своє самостійне значення, якщо його зростання не супроводжується<br />

втор<strong>и</strong>нною професійною освітою на більш в<strong>и</strong>сокому теорет<strong>и</strong>чному рівні.<br />

Без цієї втор<strong>и</strong>нної освіт<strong>и</strong> або самоосвіт<strong>и</strong> “моральне старіння” кваліфікованого<br />

робітн<strong>и</strong>ка відбувається незалежно від стажу його праці. Ці об’єкт<strong>и</strong>вні<br />

процес<strong>и</strong> формують нов<strong>и</strong>й т<strong>и</strong>п кваліфікованого робітн<strong>и</strong>ка, майстерність якого<br />

базується не на емпір<strong>и</strong>чно пр<strong>и</strong>дбан<strong>и</strong>х вміннях та нав<strong>и</strong>чках, а на міцному фундаменті<br />

загальної і професійної освіт<strong>и</strong>.<br />

У “Концепції професійно-технічної та середньої спеціальної освіт<strong>и</strong>” [1]<br />

відзначається, що для економік<strong>и</strong> держав<strong>и</strong> відчутні прот<strong>и</strong>річчя, які різко зменш<strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

дієздатність с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> ПТО. Найбільш значні з н<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>ражені у невідповідності:<br />

потреб пр<strong>и</strong>скореного розв<strong>и</strong>тку економік<strong>и</strong> і с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> відтворення<br />

робітн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х кадрів, що склал<strong>и</strong>ся, професійно–кваліфікаційної структур<strong>и</strong> робітн<strong>и</strong>ків;<br />

значно зростаючого рівня в<strong>и</strong>мог до кваліфікації робітн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х кадрів і<br />

якості їх загальноосвітньої і професійної підготовк<strong>и</strong>; зростаючої ролі особ<strong>и</strong>стості<br />

робітн<strong>и</strong>ка в удосконаленні господарського ж<strong>и</strong>ття та рівня морального,<br />

трудового та естет<strong>и</strong>чного в<strong>и</strong>ховання учнів у професійно-технічн<strong>и</strong>х уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щах.<br />

Звідс<strong>и</strong> і бул<strong>и</strong> сформульовані основні пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>п<strong>и</strong> та положення, які в<strong>и</strong>значають<br />

концепцію перебудов<strong>и</strong> ПТО [1, c. 5]:<br />

– наступність загальної, професійно–технічної, середньої спеціальної та<br />

в<strong>и</strong>щої освіт<strong>и</strong> як ланцюгів єд<strong>и</strong>ної с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> безперервної освіт<strong>и</strong>:<br />

– розш<strong>и</strong>рення прав та обов’язків учнів то педагогів, реалізацію пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пів<br />

співробітн<strong>и</strong>цтва т<strong>и</strong>х, хто навчається і т<strong>и</strong>х, хто навчає;<br />

– гуманізація освіт<strong>и</strong>;<br />

– розв<strong>и</strong>ток педагогічн<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>стем та освітнього комплексу відповідно до<br />

сучасн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>мог до особ<strong>и</strong>стості та потреб самої особ<strong>и</strong>стості;<br />

– введення різн<strong>и</strong>х рівнів професійно–технічної освіт<strong>и</strong>: початкового, середнього<br />

та в<strong>и</strong>щого робітн<strong>и</strong>чого навчання;<br />

– багатоваріантність та гнучкість в п<strong>и</strong>таннях конструювання змісту,<br />

форм, методів і засобів навчання з урахуванням спец<strong>и</strong>фік<strong>и</strong> підпр<strong>и</strong>ємств, для<br />

як<strong>и</strong>х готуються робітн<strong>и</strong>чі кадр<strong>и</strong>;<br />

– поєднання навчання з в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чою працею учнів;<br />

116

– в<strong>и</strong>переджаюч<strong>и</strong>й характер ПТО в порівнянні з розв<strong>и</strong>тком в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва.<br />

З урахуванням потреб народного господарства за од<strong>и</strong>надцяту (1981–<br />

1985) та дванадцяту (1986–1990) п’ят<strong>и</strong>річк<strong>и</strong> необхідно було підготуват<strong>и</strong> бл<strong>и</strong>зько<br />

4 млн. робітн<strong>и</strong>ків, розш<strong>и</strong>р<strong>и</strong>т<strong>и</strong> в<strong>и</strong>пуск кадрів для галузей, які в<strong>и</strong>значал<strong>и</strong><br />

темп<strong>и</strong> науково–технічного прогресу. Постал<strong>и</strong> завдання щодо створення науково–обґрунтованої<br />

с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> формування в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>ка нового т<strong>и</strong>пу, політ<strong>и</strong>чно<br />

і технічно грамотного, з в<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>м рівнем професійної і загальноосвітньої<br />

підготовк<strong>и</strong>. В<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чі навчання та в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ча практ<strong>и</strong>ка учнів ПТНЗ передбачалось<br />

проход<strong>и</strong>т<strong>и</strong> у складі найкращ<strong>и</strong>х екіпажів, бр<strong>и</strong>гад і ланок під керівн<strong>и</strong>цтвом<br />

новаторів в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва, передов<strong>и</strong>ків, досвідчен<strong>и</strong>х наставн<strong>и</strong>ків, а<br />

учням слід в<strong>и</strong>плачуват<strong>и</strong> не менше 50% сум<strong>и</strong>, заробленої н<strong>и</strong>м<strong>и</strong>. Було зроблено<br />

суттєв<strong>и</strong>й крок до забезпечення єд<strong>и</strong>ної державної політ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> у підготовці кваліфікован<strong>и</strong>х<br />

робітн<strong>и</strong>ків. Увага педагогічн<strong>и</strong>х колект<strong>и</strong>вів ПТУ до створення навчальн<strong>и</strong>х<br />

груп з інтегрован<strong>и</strong>х професій. У 1987 р. Всесоюзн<strong>и</strong>й навчально–<br />

метод<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й кабінет професійно–технічного навчання молоді розпочав розробку<br />

т<strong>и</strong>пов<strong>и</strong>х уніфікован<strong>и</strong>х програм для підготовк<strong>и</strong> кваліфікован<strong>и</strong>х робітн<strong>и</strong>ків<br />

з інтегрован<strong>и</strong>х професій [4, c. 109].<br />

Пр<strong>и</strong> переході підпр<strong>и</strong>ємств на нові метод<strong>и</strong> господарювання (госпрозрахунок,<br />

самофінансування), а також пр<strong>и</strong>ведення змісту освіт<strong>и</strong> відповідно до в<strong>и</strong>мог<br />

соціально–економічного та науково–технічного прогресу був в<strong>и</strong>дан<strong>и</strong>й<br />

наказ Державного комітету з професійно–технічної освіт<strong>и</strong> від 27 л<strong>и</strong>пня 1987<br />

року за № 147 “Про перехід на нов<strong>и</strong>й перелік професій для підготовк<strong>и</strong> кваліфікован<strong>и</strong>х<br />

робітн<strong>и</strong>ків у середніх професійно–технічн<strong>и</strong>х уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щах [4, c. 110].<br />

Це було в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кано т<strong>и</strong>м, що сучасне в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво, оснащене складн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

маш<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>, агрегатам<strong>и</strong>, автомат<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> лініям<strong>и</strong>, потребувало організації його<br />

колект<strong>и</strong>вного обслуговування, наявності у робітн<strong>и</strong>ків знань багатьох механізмів<br />

та пр<strong>и</strong>строїв, пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пів їх робот<strong>и</strong> та взаємодії. Професія ш<strong>и</strong>рокого профілю<br />

міст<strong>и</strong>ла в собі інтелектуальну та фіз<strong>и</strong>чну працю [2, c. 15]. Комплексне<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання в навчальному процесі технічн<strong>и</strong>х засобів навчання в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>калоє<br />

наступн<strong>и</strong>й етап в розв<strong>и</strong>тку та удосконаленні навчальної технік<strong>и</strong> – автомат<strong>и</strong>зацію<br />

[10, c. 27].<br />

До якого ж в<strong>и</strong>сновку можна дійт<strong>и</strong>, підсумовуюч<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кладене у статті?<br />

Очев<strong>и</strong>дно, що потреб<strong>и</strong> в кваліфікован<strong>и</strong>х робітн<strong>и</strong>ках за професіям<strong>и</strong> НТП в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кають<br />

необхідність створення нового т<strong>и</strong>пу навчального закладу – в<strong>и</strong>щого<br />

професійного уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ща, що здійснює підготовку кадрів для в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва, заснованого<br />

на ш<strong>и</strong>рокому в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>станні електронік<strong>и</strong>, біотехнології, с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong><br />

автомат<strong>и</strong>зован<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н. З цією метою пов<strong>и</strong>нен бут<strong>и</strong> реалізован<strong>и</strong>й пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>п<br />

стадійності професійного навчання робоч<strong>и</strong>х і спеціалістів за схемою: оператор<br />

– ремонтн<strong>и</strong>к – налагоджувальн<strong>и</strong>к – молодш<strong>и</strong>й спеціаліст (технік) – спеціаліст–експлуатаційн<strong>и</strong>к<br />

– спеціаліст–дослідн<strong>и</strong>к. Це в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кане т<strong>и</strong>м, що в умовах<br />

пр<strong>и</strong>скорення інтенс<strong>и</strong>вного в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва процес в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кнення нов<strong>и</strong>х профе-<br />

117

сій а відм<strong>и</strong>рання стар<strong>и</strong>х відбувається значно інтенс<strong>и</strong>вніше порівняно з екстенс<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>м<br />

т<strong>и</strong>пом технічного переоснащення в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва [5, c.10–12].<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Концепц<strong>и</strong>я професс<strong>и</strong>онально–техн<strong>и</strong>ческого <strong>и</strong> среднего образован<strong>и</strong>я:<br />

Государственный ком<strong>и</strong>тет СССР по народному образован<strong>и</strong>ю, ВНИИ професс<strong>и</strong>онально–техн<strong>и</strong>ческого<br />

образован<strong>и</strong>я: професс<strong>и</strong>ональная школа. – 1989. – 142 с. 2. Батышев С. Я. Подготовка рабоч<strong>и</strong>х<br />

в средн<strong>и</strong>х професс<strong>и</strong>онально-техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щах / С. Я. Батышев. – М.: Педагог<strong>и</strong>ка,<br />

1988. – 176 с. 3. Саюшев В. А. Орган<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>я <strong>и</strong> совершенствован<strong>и</strong>е професс<strong>и</strong>онально-техн<strong>и</strong>ческого<br />

образован<strong>и</strong>я / В. А. Саюшев. – М. : Высшая школа, 1987. – 172 с. 4. Профтехосвіта Україн<strong>и</strong> ХХ<br />

століття : енц<strong>и</strong>клопед<strong>и</strong>чне в<strong>и</strong>дання / [ред. Н. Г. Н<strong>и</strong>кало]. – К.: В<strong>и</strong>давн<strong>и</strong>цтво Арт Ек, 2004. – 876 с.<br />

5. Теорет<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е предпосылк<strong>и</strong> <strong>и</strong> методы долгосрочного прогноз<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>я разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я <strong>и</strong> размещен<strong>и</strong>я<br />

учебных заведен<strong>и</strong>й профтехобразован<strong>и</strong>я: сб. научных трудов. – Л. : ВНИИ профтехобразован<strong>и</strong>я,<br />

1989. – 143 с. 6. Баранов В. И. Рабочая смена : О разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong><strong>и</strong> професс<strong>и</strong>онально-техн<strong>и</strong>ческого<br />

образован<strong>и</strong>я в Укра<strong>и</strong>нской ССР / В. И. Баранов, В. Н. Гнед<strong>и</strong>н, Н. П. Гр<strong>и</strong>нев<strong>и</strong>ч. – К. : В<strong>и</strong>ща<br />

школа, 1976. – 167 с. 7. Проблем<strong>и</strong> та перспект<strong>и</strong>в<strong>и</strong> формування національної гуманітарно–технічної<br />

еліт<strong>и</strong>. – Х. : В<strong>и</strong>давн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>й центр <strong>НТУ</strong> “<strong>ХПІ</strong>”, 2002. – 432 с. 8. Коваленко И. Г. Техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й<br />

прогресс <strong>и</strong> рабоч<strong>и</strong>е кадры. Зарубежный опыт / И. Г. Коваленко, Б. Л. Омельяненко. – М. : Проф<strong>и</strong>здат,<br />

1969. – 232 с. 9. Лукашенко П. Т. Покл<strong>и</strong>кання : Нар<strong>и</strong>с<strong>и</strong> з історії професійно-технічної<br />

освіт<strong>и</strong> / П. Т. Лукашенко, Є. І. Вардо. – К. : Молодь, 1988. – 126 с. 10. Сафронов Ю. Лаборатор<strong>и</strong>я<br />

автомат<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> учебного процесса // Професс<strong>и</strong>онально-техн<strong>и</strong>ческое образован<strong>и</strong>е / Ю. Сафронов –<br />

1980. – 107, с. 27 – 30. 11. Аннєнкова Н. Г. Історіко-науков<strong>и</strong>й аналіз розв<strong>и</strong>тку пр<strong>и</strong>ладобудування<br />

Україн<strong>и</strong> як складової маш<strong>и</strong>нобудівного комплексу у 80-ті рок<strong>и</strong> ХХ століття : д<strong>и</strong>с. ...канд. іст.<br />

наук : 07.00.07 / Аннєнкова Наталія Георгієвна. – Х. : <strong>НТУ</strong> “<strong>ХПІ</strong>”, 2005. – 191 с. 12. Швец Г. Л.<br />

Больше вн<strong>и</strong>ман<strong>и</strong>я школьной реформе / Г. Л. Швец, Н. П. С<strong>и</strong>моненко // Пр<strong>и</strong>боры <strong>и</strong> с<strong>и</strong>стемы<br />

управлен<strong>и</strong>я. – 1987. – №1, с. 42 – 44.<br />

УДК 004 (477) (09)<br />

О. О. ПОДГАЄЦЬКИЙ, студент <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>»<br />

Надійшла до редколегії 05. 02. 09<br />

ЗАРОДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ<br />

В<strong>и</strong>світлено окремі сторінк<strong>и</strong> ранньої історії інформаційн<strong>и</strong>х технологій в Україні. Розглянуто<br />

наукову діяльність в<strong>и</strong>датн<strong>и</strong>х вітч<strong>и</strong>знян<strong>и</strong>х вчен<strong>и</strong>х в галузі теорії, конструювання і програмування<br />

перш<strong>и</strong>х комп’ютерів.<br />

Elucidated the early history of some pages of information technologies in Ukraine. The scientific work<br />

of the famous scientists of our country in the area of designing theory and programming of the first<br />

computers was considered.<br />

В наш час неможл<strong>и</strong>во уяв<strong>и</strong>т<strong>и</strong> сучасн<strong>и</strong>й світ без комп’ютерн<strong>и</strong>х та<br />

інформаційн<strong>и</strong>х технологій, які допомагають людям майже у всіх сферах<br />

ж<strong>и</strong>ття: навчанні, мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ні, будівн<strong>и</strong>цтві, дослідн<strong>и</strong>цтві, пром<strong>и</strong>словості,<br />

народному господарстві тощо. Ще декілька десят<strong>и</strong>літь назад це здавалося б<strong>и</strong><br />

казкою, в яку більшість людей ні за що б<strong>и</strong> не повір<strong>и</strong>ла. Але зус<strong>и</strong>ллям<strong>и</strong> деяк<strong>и</strong>х<br />

в<strong>и</strong>датн<strong>и</strong>х іноземн<strong>и</strong>х та вітч<strong>и</strong>знян<strong>и</strong>х вчен<strong>и</strong>х це стало реальністю. До того ж<br />

118

інформаційні технології відкр<strong>и</strong>вають вел<strong>и</strong>кі перспект<strong>и</strong>в<strong>и</strong> у найбл<strong>и</strong>жчому<br />

майбутньому. Однією з найважл<strong>и</strong>віш<strong>и</strong>х інформаційн<strong>и</strong>х технологій є<br />

кібернет<strong>и</strong>ка. Кібернет<strong>и</strong>ка (від грец. Kybernetike – «м<strong>и</strong>стецтво управління») –<br />

наука про загальні закономірності процесів управління і передачі інформації<br />

в маш<strong>и</strong>нах, ж<strong>и</strong>в<strong>и</strong>х організмах і суспільстві. Термін «кібернет<strong>и</strong>ка» вперше був<br />

запропонован<strong>и</strong>й Норбертом Вінером в 1950-х рр.<br />

Сучасна кібернет<strong>и</strong>ка почалася в 1940-х рр. як міжд<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плінарні<br />

дослідження, що з'єднує області с<strong>и</strong>стем управління, теорії електр<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х<br />

ланцюгів, маш<strong>и</strong>нобудування, логічного моделювання, еволюційної біології,<br />

неврології. С<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> електронного управління беруть початок з робот<strong>и</strong><br />

інженера Гарольда Блека і Bell Telephone Laboratories в 1927 р. з<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання негат<strong>и</strong>вного зворотного зв'язку, для керування підс<strong>и</strong>лювачам<strong>и</strong>.<br />

Ідеї також мають відношення до біологічного роботі Людвіга фон<br />

Берталанффі в загальній теорії с<strong>и</strong>стем Ранні застосування негат<strong>и</strong>вного<br />

зворотного зв'язку в електронн<strong>и</strong>х схемах включал<strong>и</strong> контроль арт<strong>и</strong>лерійськ<strong>и</strong>х<br />

установок і радарн<strong>и</strong>х антен<strong>и</strong> під час Другої Світової війн<strong>и</strong>. Джей Форестер,<br />

аспірант в Лабораторії Сервомеханізмов в Масачусетському технологічному<br />

інст<strong>и</strong>туті, як<strong>и</strong>й працював під час Другої Світової Війн<strong>и</strong> з Гордоном Брауном,<br />

над вдосконаленням с<strong>и</strong>стем електронного управління для амер<strong>и</strong>канського<br />

флоту, пізніше застосував ці ідеї до громадськ<strong>и</strong>х організацій, так<strong>и</strong>м як<br />

корпорації та міста як початков<strong>и</strong>й організатор Школ<strong>и</strong> Індустріального<br />

Управління Масачусетського технологічного інст<strong>и</strong>туту [1, с. 22].<br />

На світанку ер<strong>и</strong> інформаційн<strong>и</strong>х технологій в Радянському Союзі стоял<strong>и</strong><br />

такі в<strong>и</strong>датні вчені як С. О. Лебедєв і В. М. Глушков.<br />

С. О. Лебедєв народ<strong>и</strong>вся у 1902 р. у Н<strong>и</strong>жньому Новгороді. У квітні 1928<br />

р. закінч<strong>и</strong>в В<strong>и</strong>ще технічне уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ще ім. Баумана за фахом інженер-електр<strong>и</strong>к.<br />

Д<strong>и</strong>пломна робота була пр<strong>и</strong>свячена проблемам стійкості енергос<strong>и</strong>стем. Потім<br />

працював у Всесоюзному електротехнічному інст<strong>и</strong>туті. З 1936 р. – професор.<br />

З 1945 р. − дійсн<strong>и</strong>й член АН УРСР. З наступного року – д<strong>и</strong>ректор Інст<strong>и</strong>туту<br />

енергет<strong>и</strong>к<strong>и</strong> АН УРСР. У 1947 р. − д<strong>и</strong>ректором Інст<strong>и</strong>туту електротехнік<strong>и</strong> АН<br />

УРСР. Тут було організовано лабораторію моделювання та обч<strong>и</strong>слювальної<br />

технік<strong>и</strong>. У 1948-1950 рр. під керівн<strong>и</strong>цтвом С. О. Лебедєва групою дослідн<strong>и</strong>ків<br />

у складі 27 осіб була розроблена перша в СРСР і Європі Мала електроннообч<strong>и</strong>слювальна<br />

маш<strong>и</strong>на (МЕОМ). В архіві Національної академії наук<br />

Україн<strong>и</strong>, де створювалася МЕОМ, збережена конструкторська документація<br />

та папка з матеріалам<strong>и</strong> про першу вітч<strong>и</strong>зняну ЕОМ, багато з як<strong>и</strong>х складені<br />

С. О. Лебедєв<strong>и</strong>м. У короткій зап<strong>и</strong>сці, спрямованої до Рад<strong>и</strong> з коорд<strong>и</strong>нації<br />

Академії наук СРСР на початку 1957 р., Лебедєв п<strong>и</strong>ше, що шв<strong>и</strong>дкодіюч<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

електронн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> ліч<strong>и</strong>льн<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>нам<strong>и</strong> він почав займат<strong>и</strong>ся напр<strong>и</strong>кінці 1948 р. У<br />

1948-1949 рр. н<strong>и</strong>м бул<strong>и</strong> розроблені основні пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>п<strong>и</strong> побудов<strong>и</strong> подібн<strong>и</strong>х<br />

маш<strong>и</strong>н. Враховуюч<strong>и</strong> їх в<strong>и</strong>няткове значення для нашого народного<br />

господарства, а також відсутність в Союзі будь-якого досвіду їх побудов<strong>и</strong> і<br />

119

експлуатації, вчен<strong>и</strong>й пр<strong>и</strong>йняв рішення якомога шв<strong>и</strong>дше створ<strong>и</strong>т<strong>и</strong> малу<br />

електронну ліч<strong>и</strong>льну маш<strong>и</strong>ну, на якій можна було б дослід<strong>и</strong>т<strong>и</strong> основні<br />

пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>п<strong>и</strong> побудов<strong>и</strong>, перевір<strong>и</strong>т<strong>и</strong> метод<strong>и</strong>ку розв'язання окрем<strong>и</strong>х завдань і<br />

накоп<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>т<strong>и</strong> експлуатаційн<strong>и</strong>й досвід. У зв'язку з ц<strong>и</strong>м було намічено спочатку<br />

створ<strong>и</strong>т<strong>и</strong> діюч<strong>и</strong>й макет маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> з подальш<strong>и</strong>м його перекладом в малу<br />

електронну ліч<strong>и</strong>льну маш<strong>и</strong>ну. Щоб не затр<strong>и</strong>муват<strong>и</strong> розробку,<br />

запам'ятовуюч<strong>и</strong>й пр<strong>и</strong>стрій довелося в<strong>и</strong>конат<strong>и</strong> на тр<strong>и</strong>герн<strong>и</strong>х комірках, що<br />

обмеж<strong>и</strong>ло його ємність. Розробка основн<strong>и</strong>х елементів була проведена в<br />

1948 р. До кінця 1949 р. бул<strong>и</strong> розроблені загальна компоновка маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> та<br />

пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пові схем<strong>и</strong> її блоків. У першій полов<strong>и</strong>ні 1950 р. в<strong>и</strong>готовлені окремі<br />

блок<strong>и</strong> та пр<strong>и</strong>ступ<strong>и</strong>л<strong>и</strong> до їх налагодження у взаємозв'язку; до кінця 1950 р.<br />

налагодження створеного макету було закінчено. Діюч<strong>и</strong>й макет успішно<br />

демонструвався комісії [2, с. 27-28].<br />

В МЕОМ бул<strong>и</strong> реалізовані наступні основні пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>п<strong>и</strong> робот<strong>и</strong>:<br />

1. В<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовується двійкова с<strong>и</strong>стема обч<strong>и</strong>слення.<br />

2. До складу маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> вход<strong>и</strong>ть п’ять пр<strong>и</strong>строїв: ар<strong>и</strong>фмет<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й, пам’яті,<br />

керування, вводу та в<strong>и</strong>воду.<br />

3. Програма обч<strong>и</strong>слень кодується і зберігається у пам’яті так само, яка<br />

ч<strong>и</strong>сла.<br />

4. Обч<strong>и</strong>слення здійснюються автомат<strong>и</strong>чно на основі програм<strong>и</strong>, яка<br />

зберігається у пам’яті маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>.<br />

5. Крім ар<strong>и</strong>фмет<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х, маш<strong>и</strong>на в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовує логічні операції –<br />

порівняння, умовного та безумовного переходів.<br />

6. Пам’ять будується за ієрархічн<strong>и</strong>м пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пом.<br />

7. Для обч<strong>и</strong>слень в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуються ч<strong>и</strong>слові метод<strong>и</strong> розв’язання задач.<br />

С. О. Лебедєв розробляв метод<strong>и</strong>ку операцій стосовно бінарної с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong><br />

ч<strong>и</strong>слення ще в 1940-х рр. та й задум створ<strong>и</strong>т<strong>и</strong> ц<strong>и</strong>фрову обч<strong>и</strong>слювальну<br />

маш<strong>и</strong>ну в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>к саме у цей час.<br />

МЕОМ мала наступні характер<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>к<strong>и</strong>:<br />

– ар<strong>и</strong>фмет<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й пр<strong>и</strong>стрій: універсальн<strong>и</strong>й, паралельної дії, на тр<strong>и</strong>герн<strong>и</strong>х<br />

ячейках;<br />

– представлення ч<strong>и</strong>сел: двійкове, з фіксованою комою, 16 двійков<strong>и</strong>х<br />

розрядів на ч<strong>и</strong>сло, плюс од<strong>и</strong>н розряд на знак;<br />

– с<strong>и</strong>стема команд: трьохадресна, 20 двійков<strong>и</strong>х розрядів на команду.<br />

Перші 4 розряду – код операції, наступні 5 – адреса першого операндів, ще 5<br />

– адреса другого операндів, і останні 6 – адреса для результату операції. У<br />

деяк<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>падках третій адреса в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувався в якості адрес<strong>и</strong> наступної<br />

команд<strong>и</strong>. Операції: додавання, віднімання, множення, ділення, зсув,<br />

порівняння з врахуванням знаку, порівняння за абсолютною вел<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>ною,<br />

передача керування, передача ч<strong>и</strong>сел з магнітного барабану, складання<br />

команд, зуп<strong>и</strong>нка;<br />

120

– операт<strong>и</strong>вна пам'ять: на тр<strong>и</strong>герн<strong>и</strong>х ячейках, для дан<strong>и</strong>х – на 31 ч<strong>и</strong>сло, для<br />

команд - на 63 команд<strong>и</strong>, постійна пам'ять: для дан<strong>и</strong>х – на 31 ч<strong>и</strong>сло, для<br />

команд - на 63 команд<strong>и</strong>;<br />

– шв<strong>и</strong>дкодія: 3000 операцій в хв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ну (повн<strong>и</strong>й час одного ц<strong>и</strong>клу складає<br />

17,6 мс; операція поділу займає від 17,6 до 20,8 мс);<br />

– кількість електровакуумн<strong>и</strong>х ламп: 6000 (бл<strong>и</strong>зько 3500 тріодов і 2500<br />

діодів);<br />

– займана площа: 60 м ²;<br />

– спож<strong>и</strong>вана потужність: бл<strong>и</strong>зько 25 кВт.<br />

Дані зч<strong>и</strong>тувал<strong>и</strong>ся з перфокарт або наб<strong>и</strong>рал<strong>и</strong>ся за допомогою штеккерного<br />

комутатора. Також міг в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуват<strong>и</strong>ся магнітн<strong>и</strong>й барабан, що зберігав до<br />

5000 кодів ч<strong>и</strong>сел, або команд. Для в<strong>и</strong>ведення в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувалося<br />

електромеханічне друкуюч<strong>и</strong>й пр<strong>и</strong>стрій або фотопр<strong>и</strong>лад для отр<strong>и</strong>мання дан<strong>и</strong>х<br />

на фотоплівці. У 1950 р. С. О. Лебедєв був запрошен<strong>и</strong>й в Інст<strong>и</strong>тут точної<br />

механік<strong>и</strong> та обч<strong>и</strong>слювальної технік<strong>и</strong> АН СРСР у Москві, де керував<br />

створенням БЕСМ-1 і лабораторію очол<strong>и</strong>в В. М. Глушков [3, с.14].<br />

Згадана лабораторія була відома науковій громадськості, так як в ній в<br />

1948–1951 рр. під керівн<strong>и</strong>цтвом С. О. Лебедєва бул<strong>и</strong> в<strong>и</strong>конані розробк<strong>и</strong><br />

МЕОМ – першої вітч<strong>и</strong>зняної обч<strong>и</strong>слювальної маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>. Віктор М<strong>и</strong>хайлов<strong>и</strong>ч<br />

народ<strong>и</strong>вся у 1923 р. у Ростові-на-Дону, в 1948 р. закінч<strong>и</strong>в математ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й<br />

факультет Ростовського універс<strong>и</strong>тету. У д<strong>и</strong>пломної робот<strong>и</strong>, в<strong>и</strong>конаною під<br />

керівн<strong>и</strong>цтвом відомого математ<strong>и</strong>ка професора Д. Д. Мордухай-Болтовского,<br />

він розв<strong>и</strong>нув метод<strong>и</strong> обч<strong>и</strong>слення табл<strong>и</strong>ць невласн<strong>и</strong>х інтегралів, в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>вш<strong>и</strong><br />

неточності в існуюч<strong>и</strong>х табл<strong>и</strong>цях, в<strong>и</strong>тр<strong>и</strong>ман<strong>и</strong>х до того по 10-12 в<strong>и</strong>дань.<br />

Зах<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>вш<strong>и</strong> д<strong>и</strong>пломну роботу в 1948 році, В. М. Глушков за розподілом був<br />

направлен<strong>и</strong>й на Урал в одну з установ, пов'язан<strong>и</strong>х з атомною пром<strong>и</strong>словістю.<br />

Після переїзду в 1953 р. до Москв<strong>и</strong> С. О. Лебедєва лабораторію очол<strong>и</strong>в саме<br />

В. М. Глушков. Він сформував програму науков<strong>и</strong>х досліджень, згідно з якою<br />

був продовжен<strong>и</strong>й і суттєво розш<strong>и</strong>рено фронт робіт. Він згадував, що йому<br />

довелося розб<strong>и</strong>рат<strong>и</strong>ся в пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пах побудов<strong>и</strong> ЕОМ самому. У нього стало<br />

складат<strong>и</strong>ся своє власне розуміння робот<strong>и</strong> ЕОМ. З т<strong>и</strong>х пір теорія<br />

обч<strong>и</strong>слювальн<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н стала однією з його спеціальностей. Вчен<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>ріш<strong>и</strong>в<br />

перетвор<strong>и</strong>т<strong>и</strong> проектування маш<strong>и</strong>н з м<strong>и</strong>стецтва в науку. Те ж саме, зв<strong>и</strong>чайно,<br />

роб<strong>и</strong>л<strong>и</strong> й амер<strong>и</strong>канці, але в н<strong>и</strong>х ці матеріал<strong>и</strong> з'яв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся пізніше, хоча збірн<strong>и</strong>к з<br />

теорії автоматів в<strong>и</strong>йшов у світ в США в 1956 р. Теорія автоматів, що<br />

послуж<strong>и</strong>л<strong>и</strong> основою для проектування ЕОМ, була тоді розв<strong>и</strong>нена слабо.<br />

Перш<strong>и</strong>й, хто в<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>в думку про можл<strong>и</strong>вості застосування математ<strong>и</strong>чної<br />

логік<strong>и</strong> для проектування технічн<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>строїв був, по-в<strong>и</strong>д<strong>и</strong>мому, К. Е. Шенон<br />

– у США, а у нас – В. І. Шестаков, М. А. Гавр<strong>и</strong>лов. Вон<strong>и</strong> застосувал<strong>и</strong><br />

найпростіш<strong>и</strong>й апарат формальної математ<strong>и</strong>чної логік<strong>и</strong> для конструювання<br />

переключальн<strong>и</strong>х ланцюгів комутаторів телефонн<strong>и</strong>х станцій. Але, в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>лося,<br />

що він пр<strong>и</strong>датн<strong>и</strong>й і для прост<strong>и</strong>х електронн<strong>и</strong>х схем, тому в післявоєнні рок<strong>и</strong>,<br />

121

кол<strong>и</strong> почала розв<strong>и</strong>ват<strong>и</strong>ся ц<strong>и</strong>фрова обч<strong>и</strong>слювальна техніка, стал<strong>и</strong> спроб<strong>и</strong><br />

застосування цього апарата для в<strong>и</strong>рішення задач с<strong>и</strong>нтезу схем ЕОМ. Одна з<br />

перш<strong>и</strong>х робіт В. М. Глушкова полягала в тому, що він знайшов набагато<br />

більш в<strong>и</strong>тончене алгебраїчні, просте і логічно ясніше поняття для автомата<br />

Стівена Кліні і він отр<strong>и</strong>мав всі його результат<strong>и</strong>. Але, на відміну від С. Кліні,<br />

В. М. Глушков розв<strong>и</strong>вав теорію, спрямовану на реальні завдання<br />

проектування маш<strong>и</strong>н [2, с. 86].<br />

У цей же період В. М. Глушков вел<strong>и</strong>ке значення надавав філософському<br />

осм<strong>и</strong>сленню та методологічн<strong>и</strong>м п<strong>и</strong>танням розв<strong>и</strong>тку та в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання<br />

результатів досліджень в області кібернет<strong>и</strong>к<strong>и</strong> та обч<strong>и</strong>слювальної технік<strong>и</strong>. Він<br />

веде вел<strong>и</strong>ку й успішну просвітн<strong>и</strong>цьку роботу. В результаті зус<strong>и</strong>ль<br />

В. М. Глушкова, С. О. Лебедєва, А. І. Берга, А. О. Дородніц<strong>и</strong>на, О. А. Ляпунова<br />

та інш<strong>и</strong>х відом<strong>и</strong>х вчен<strong>и</strong>х в нашій країні формується програма дослідн<strong>и</strong>х<br />

робіт та розробок у галузі обч<strong>и</strong>слювальної та кібернет<strong>и</strong>чного технік<strong>и</strong> [4].<br />

Так<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном, розв<strong>и</strong>ток комп'ютерн<strong>и</strong>х технологій в Україні має багату<br />

історію, яка розпочалася напр<strong>и</strong>кінці 1950-х років, кол<strong>и</strong> послідовн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і учні<br />

С. О. Лебедєва створ<strong>и</strong>л<strong>и</strong> обч<strong>и</strong>слювальну маш<strong>и</strong>ну «К<strong>и</strong>їв». До її розроблення<br />

бул<strong>и</strong> залучені математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> – В. С. Королюк та К. Л. Ющенко – які створ<strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

першу в Радянському Союзі алгор<strong>и</strong>тмічну мову програмування – мову<br />

адресного програмування. Автор<strong>и</strong> цієї мов<strong>и</strong> цілком прав<strong>и</strong>льно в<strong>и</strong>знач<strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

основні пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>п<strong>и</strong> побудов<strong>и</strong> мов програмування: в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання формул та<br />

оператора пр<strong>и</strong>своювання. Але головна ідея полягала в уведенні в мову<br />

поняття адрес<strong>и</strong> й розділенні адрес<strong>и</strong> та її вмісту разом із в<strong>и</strong>значенням операції<br />

взяття вмісту за адресою ЕОМ "К<strong>и</strong>їв" зіграла значну роль у розв<strong>и</strong>тку робіт<br />

центру, хоча і не пішла в серійне в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво. Інст<strong>и</strong>тут вперше в<strong>и</strong>йшов з<br />

цією маш<strong>и</strong>ною на всесоюзн<strong>и</strong>й р<strong>и</strong>нок, друг<strong>и</strong>й екземпляр маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> був<br />

куплен<strong>и</strong>й Міжнародн<strong>и</strong>м інст<strong>и</strong>тутом атомн<strong>и</strong>х досліджень в Дубно. У 1956 –<br />

1957 рр. атомна фіз<strong>и</strong>ка "гр<strong>и</strong>міла", тому робота з ц<strong>и</strong>м інст<strong>и</strong>тутом дуже<br />

допомогла та багато чому навч<strong>и</strong>ла. З одного боку, Інст<strong>и</strong>тут кібернет<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

роб<strong>и</strong>в в<strong>и</strong>соку науку, а з іншого − навчався працюват<strong>и</strong> з пром<strong>и</strong>словістю. У<br />

1959 р. в обч<strong>и</strong>слювальному центрі АН УРСР була завершена робота по<br />

створенню першої в Україні вел<strong>и</strong>кої ЕОМ "К<strong>и</strong>їв". На ЕОМ "К<strong>и</strong>їв", крім<br />

ефект<strong>и</strong>вного розв'язання обч<strong>и</strong>слювальн<strong>и</strong>х задач, бул<strong>и</strong> проведені перші<br />

експер<strong>и</strong>мент<strong>и</strong> з автомат<strong>и</strong>зованого проектування електронн<strong>и</strong>х схем, в<strong>и</strong>рішені<br />

задачі з розпізнавання зоров<strong>и</strong>х образів, діяла перша база дан<strong>и</strong>х<br />

"Автод<strong>и</strong>ректор", був здійснен<strong>и</strong>й досвід управління на відстані повадк<strong>и</strong><br />

бессемеровського конвертора в Дніпродзерж<strong>и</strong>нську (вперше в Європі) та<br />

управління технологічн<strong>и</strong>м процесом содов<strong>и</strong>й карбоколон<strong>и</strong> в Слов'янську.<br />

Замовн<strong>и</strong>ком другого екземпляра маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> "К<strong>и</strong>їв" став ш<strong>и</strong>роко відом<strong>и</strong>й<br />

Об'єднан<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут ядерн<strong>и</strong>х досліджень в Дубно [5, с. 35–36].<br />

ЕОМ "К<strong>и</strong>їв" – електронна ц<strong>и</strong>фрова обч<strong>и</strong>слювальна маш<strong>и</strong>на, пр<strong>и</strong>значена<br />

для в<strong>и</strong>рішення ш<strong>и</strong>рокого кола науков<strong>и</strong>х та інженерн<strong>и</strong>х задач. Пр<strong>и</strong>значалася<br />

122

для організування Обч<strong>и</strong>слювального центру, в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стана вперше в СРСР для<br />

досліджень з д<strong>и</strong>станційного керування технологічн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> процесам<strong>и</strong>. Маш<strong>и</strong>на<br />

представляла істотно нове слово в обч<strong>и</strong>слювальній техніці – мала ас<strong>и</strong>нхронні<br />

управління, ферр<strong>и</strong>тову операт<strong>и</strong>вну пам'ять, зовнішню пам'ять на магнітн<strong>и</strong>х<br />

барабанах, введення-в<strong>и</strong>ведення ч<strong>и</strong>сел в десятковій с<strong>и</strong>стемі ч<strong>и</strong>слення, пас<strong>и</strong>вне<br />

запам'ятовуюч<strong>и</strong>й пр<strong>и</strong>стрій з набором констант і підпрограм елементарн<strong>и</strong>х<br />

функцій, розв<strong>и</strong>нену с<strong>и</strong>стему операцій, включаюч<strong>и</strong> групові операції з<br />

мод<strong>и</strong>фікацій адрес, які в<strong>и</strong>конуються над складн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> структурам<strong>и</strong> дан<strong>и</strong>х та<br />

інше. Розроблена в 1958 р. в Інст<strong>и</strong>туті кібернет<strong>и</strong>к<strong>и</strong> АН УРСР з ініціат<strong>и</strong>в<strong>и</strong> та<br />

під керівн<strong>и</strong>цтвом Б. В. Гнеденко, головн<strong>и</strong>й конструктор – Л. Н. Дашевська.<br />

Розробку спочатку в<strong>и</strong>конував той же колект<strong>и</strong>в, що і створ<strong>и</strong>в МЕСМ; у в<strong>и</strong>борі<br />

операцій брал<strong>и</strong> участь В. С. Королюк, І. Б. Погреб<strong>и</strong>скій, К. Л. Ющенко –<br />

співробітн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> Інст<strong>и</strong>туту математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> АН Україн<strong>и</strong>. В. М. Глушков підключ<strong>и</strong>вся<br />

на завершальному етапі технічного проектування, зборк<strong>и</strong> і наладк<strong>и</strong><br />

маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> і взяв акт<strong>и</strong>вну участь, будуч<strong>и</strong> разом з Л. Н. Дашевська <strong>и</strong><br />

К. Л. Ющенко керівн<strong>и</strong>ком робот<strong>и</strong>, яка заверш<strong>и</strong>лася вже в стінах<br />

Обч<strong>и</strong>слювального центру АН Україн<strong>и</strong> [4].<br />

Адресну мову програмування створювал<strong>и</strong> в характерному для того часу<br />

відр<strong>и</strong>ві від світової програмістської спільнот<strong>и</strong>, де вже дозрівал<strong>и</strong> ідеї АЛГОЛу<br />

та ФОРТРАНу. Можл<strong>и</strong>во, за наявності контактів із цією спільнотою адресна<br />

мова могла б стат<strong>и</strong> однією з перш<strong>и</strong>х мов програмування, пош<strong>и</strong>рен<strong>и</strong>х у світі.<br />

Проте через відомі пр<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>н<strong>и</strong> це було неможл<strong>и</strong>во. Тому нам довелося<br />

пр<strong>и</strong>йнят<strong>и</strong> і АЛГОЛ, і ФОРТРАН, і ЛІСП у вже готовому в<strong>и</strong>гляді. А група<br />

К. Л. Ющенко, яка згодом в<strong>и</strong>росла в одну з найвідоміш<strong>и</strong>х у Союзі науков<strong>и</strong>х<br />

шкіл, перейшла на розроблення трансляторів для загальнопр<strong>и</strong>йнят<strong>и</strong>х мов<br />

програмування, а також теорет<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х п<strong>и</strong>тань. Паралельно з перш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> мовам<strong>и</strong> і<br />

трансляторам<strong>и</strong> В. М. Глушков та його учні закладал<strong>и</strong> основ<strong>и</strong> автоматноалгебраїчн<strong>и</strong>х<br />

методів, які пізніше стал<strong>и</strong> в<strong>и</strong>значальн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> для української<br />

школ<strong>и</strong> програмування. Роль автоматно-алгебраїчн<strong>и</strong>х методів у сучасній<br />

комп'ютерній науці в<strong>и</strong>значена пош<strong>и</strong>ренням декларат<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х мов<br />

програмування, які ш<strong>и</strong>роко застосовують як безпосередньо для створення<br />

програмного продукту, так і для спец<strong>и</strong>фікації та вер<strong>и</strong>фікації програмн<strong>и</strong>х<br />

с<strong>и</strong>стем. Необхідність точного в<strong>и</strong>значення семант<strong>и</strong>к<strong>и</strong> мов програмування та її<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання пр<strong>и</strong> побудові трансляторів і генераторів коду в<strong>и</strong>магає<br />

застосування алгебро-логічн<strong>и</strong>х та автоматн<strong>и</strong>х методів, підв<strong>и</strong>щує їхню роль у<br />

теорет<strong>и</strong>чному обґрунтуванні методів і технологій створення надійного<br />

софтверу. У сучасн<strong>и</strong>х технологіях комп'ютерної інженерії дедалі більшу роль<br />

відіграють формальні метод<strong>и</strong> вер<strong>и</strong>фікації та розроблення програм. Зростання<br />

ролі моделей взаємодії с<strong>и</strong>стемн<strong>и</strong>х компонент прот<strong>и</strong> моделей обч<strong>и</strong>слень і<br />

постійна інтелектуалізація софтверу потребує інтеграції різноманітн<strong>и</strong>х<br />

сучасн<strong>и</strong>х технологій, яку найбільш ефект<strong>и</strong>вно можна здійснюват<strong>и</strong> саме на<br />

базі автоматно-алебраїчн<strong>и</strong>х методів. Основні праці з теорії автоматів<br />

123

В. М. Глушков нап<strong>и</strong>сав у 1959 – 1960 рр. Він одночасно йшов у двох<br />

напрямах. Перш<strong>и</strong>й був орієнтован<strong>и</strong>й на математ<strong>и</strong>ків. У ньому теорію<br />

абстрактн<strong>и</strong>х автоматів розглядал<strong>и</strong> як математ<strong>и</strong>чну теорію, що в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовує<br />

абстрактно-алгебраїчні побудов<strong>и</strong>. Друг<strong>и</strong>й напрям був спрямован<strong>и</strong>й на<br />

пр<strong>и</strong>кладн<strong>и</strong>х математ<strong>и</strong>ків та інженерів – творців ц<strong>и</strong>фрової апаратур<strong>и</strong>. У 1962р.<br />

в<strong>и</strong>йшла монографія В. М. Глушкова, яка відіграла в<strong>и</strong>значну роль у пош<strong>и</strong>ренні<br />

формалізован<strong>и</strong>х методів проектування серед інженерів та спр<strong>и</strong>яла<br />

підв<strong>и</strong>щенню їхньої математ<strong>и</strong>чної культур<strong>и</strong>. На цій кн<strong>и</strong>зі в<strong>и</strong>ховано декілька<br />

поколінь фахівців у галузі комп'ютерної технік<strong>и</strong>. У 1964р. за робот<strong>и</strong> з теорії<br />

автоматів В. М. Глушков був удостоєн<strong>и</strong>й Ленінської премії [5, с. 35 –36].<br />

На ЕОМ "К<strong>и</strong>їв" під керівн<strong>и</strong>цтвом В. М. Глушкова в кінці 1950-х- початку<br />

1960-х років була в<strong>и</strong>конана серія робіт з штучного інтелекту, зокрема,<br />

навчанню розпізнавання прост<strong>и</strong>х геометр<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х фігур (В. М. Глушков,<br />

В. О. Ковалевськ<strong>и</strong>й, В. І. Р<strong>и</strong>бак), моделювання ч<strong>и</strong>тає автоматів для<br />

рукоп<strong>и</strong>сн<strong>и</strong>х і маш<strong>и</strong>ноп<strong>и</strong>сн<strong>и</strong>х знаків (В. О. Ковалевськ<strong>и</strong>й, А. Г. Семеновській,<br />

В. К. Єлісєєв), відстеження руху об’єктів по серії зображень, або кінограме<br />

(В. І. Р<strong>и</strong>бак), моделювання поведінк<strong>и</strong> колект<strong>и</strong>ву автоматів в процесі еволюції<br />

(А. А. Дородніц<strong>и</strong>на, А. А. Летічевскій), автомат<strong>и</strong>чному с<strong>и</strong>нтезу функціональн<strong>и</strong>х<br />

схем ЕОМ (Ю. В. Капітонова), перша база дан<strong>и</strong>х реляційної т<strong>и</strong>пу<br />

"Автод<strong>и</strong>ректор" (В. Г. Боднарчук, Т. О. Грінченко) та ін [4].<br />

Слідом за ЕОМ «К<strong>и</strong>їв» була реалізована ідея В. М. Глушкова по розробці<br />

напівпровідн<strong>и</strong>кової ЕОМ. Вона стала першою в Радянському Союзі<br />

напівпровідн<strong>и</strong>ковою керуючою маш<strong>и</strong>ною. ЕОМ «Дніпро» почала працюват<strong>и</strong><br />

у л<strong>и</strong>пні 1961 р. У цей же час аналогічна маш<strong>и</strong>на була в<strong>и</strong>пущена у<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво в США [6, с.288].<br />

Одночасно з теорет<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> дослідженням<strong>и</strong> в Інст<strong>и</strong>туті кібернет<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

Академії наук Україн<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> розгорнуті робот<strong>и</strong> по створенню та застосування<br />

обч<strong>и</strong>слювальної технік<strong>и</strong> в Україні. Для автомат<strong>и</strong>зації управління технологічн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

процесам<strong>и</strong> в той час в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувал<strong>и</strong>ся найпростіші аналогові<br />

обч<strong>и</strong>слювальні пр<strong>и</strong>строї. Для кожного процесу створювалося спеціальне<br />

пр<strong>и</strong>стрій. Пр<strong>и</strong>чому в основному для т<strong>и</strong>х, які оп<strong>и</strong>сувал<strong>и</strong>ся д<strong>и</strong>ференціальн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

рівнянням<strong>и</strong> (не дуже складн<strong>и</strong>м<strong>и</strong>).<br />

Розробка маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> була доручена Б. М. Мал<strong>и</strong>новському, він був головн<strong>и</strong>м<br />

конструктором, а В. М. Глушков – науков<strong>и</strong>м керівн<strong>и</strong>ком. Робота була<br />

в<strong>и</strong>конана в рекордно коротк<strong>и</strong>й термін: від моменту в<strong>и</strong>словлення ідеї на<br />

конференції у червні 1958 року до моменту запуску маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> в серію в л<strong>и</strong>пні<br />

1961 року. "Дніпро" стала першою вітч<strong>и</strong>зняною напівпровідн<strong>и</strong>ковій<br />

маш<strong>и</strong>ною (якщо не вважат<strong>и</strong> спецмаш<strong>и</strong>н), вона прекрасно в<strong>и</strong>тр<strong>и</strong>мувала різні<br />

клімат<strong>и</strong>чні умов<strong>и</strong>, тряску тощо. Це перша універсальна напівпровідн<strong>и</strong>кова<br />

маш<strong>и</strong>на, що пішл<strong>и</strong> в серію, поб<strong>и</strong>ла й інш<strong>и</strong>й рекорд – рекорд пром<strong>и</strong>слового<br />

довголіття, оскільк<strong>и</strong> в<strong>и</strong>пускалася десять років (1961-1971), тоді як цей термін,<br />

як прав<strong>и</strong>ло, не перев<strong>и</strong>щує п'ят<strong>и</strong>-шест<strong>и</strong>, після чого потрібно вже серйозна<br />

124

модернізація. У 1966 році на механіко-математ<strong>и</strong>чному факультеті К<strong>и</strong>ївського<br />

державного універс<strong>и</strong>тету ім. Т. Шевченка було створено кафедру теорет<strong>и</strong>чної<br />

кібернет<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, яку очол<strong>и</strong>в В. М. Глушков. Пізніше, у 1969 р. було створено<br />

факультет кібернет<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, на як<strong>и</strong>й і була перенесена ця кафедра. У 1967 році в<br />

К<strong>и</strong>єві під його керівн<strong>и</strong>цтвом була організована кафедра Московського<br />

фіз<strong>и</strong>ко-технічного інст<strong>и</strong>туту (МФТІ) пр<strong>и</strong> Інст<strong>и</strong>туті кібернет<strong>и</strong>к<strong>и</strong> АН УРСР, в<br />

майбутньому – Інст<strong>и</strong>тут кібернет<strong>и</strong>к<strong>и</strong> ім. В. М. Глушкова НАН Україн<strong>и</strong> [4].<br />

Дві ЕОМ «Дніпро» керувал<strong>и</strong> вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>м екраном, на якому відтворювал<strong>и</strong>сь<br />

події спільного космічного польоту радянськ<strong>и</strong>х амер<strong>и</strong>канськ<strong>и</strong>х космонавтів<br />

на кораблі «Союз-Аполлон». Ця маш<strong>и</strong>на працювала у багатьох<br />

соціаліст<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х країнах. Це був той час у напрямку створення<br />

обч<strong>и</strong>слювальної технік<strong>и</strong>, кол<strong>и</strong> СРСР і США в істор<strong>и</strong>чному змаганні на фоні<br />

науково-технічної революції шл<strong>и</strong> поруч.<br />

Та робота, що в<strong>и</strong>конувалась перш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> ЕОМ – гігантам<strong>и</strong>, сьогодні<br />

в<strong>и</strong>конується комп'ютером, що перевершує перші зразк<strong>и</strong> і за шв<strong>и</strong>дкодією, і за<br />

надійністю, і навіть за обсягом пам'яті, але уміщається так<strong>и</strong>й комп'ютер у<br />

портфелі. Спож<strong>и</strong>ває він від батарейок відсотк<strong>и</strong> вата.<br />

Персональні комп'ютер<strong>и</strong> являють собою обч<strong>и</strong>слювальні с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong>, усі<br />

ресурс<strong>и</strong> як<strong>и</strong>х повністю спрямовані на забезпечення діяльності одного<br />

робочого місця. Цей в<strong>и</strong>д технік<strong>и</strong> вже став незамінн<strong>и</strong>м у діловодстві, в бізнесі,<br />

військовій справі, науці, техніці, в сотнях інш<strong>и</strong>х сфер професійної діяльності.<br />

Вон<strong>и</strong> набл<strong>и</strong>з<strong>и</strong>л<strong>и</strong> інформаційну революцію. Комп'ютер відіграє роль того<br />

магічного ключ<strong>и</strong>ка, за допомогою якого окрем<strong>и</strong>й інд<strong>и</strong>від через глобальні<br />

комп'ютерні мережі зможе отр<strong>и</strong>мат<strong>и</strong> доступ до всіх багатств накоп<strong>и</strong>ченої<br />

людством інформації [6, с.288].<br />

В. М. Глушков був творцем першої в світі персональної ЕОМ. Щоправда,<br />

від зв<strong>и</strong>чного зараз настільного комп'ютера її відрізнял<strong>и</strong> куд<strong>и</strong> більш вел<strong>и</strong>кі<br />

розмір<strong>и</strong>. Ще не настав зорян<strong>и</strong>й час мікроелектронік<strong>и</strong>, і потенційні<br />

напівпровідн<strong>и</strong>кові елемент<strong>и</strong>, на як<strong>и</strong>х була побудована маш<strong>и</strong>на МІР (Маш<strong>и</strong>на<br />

для Інженерн<strong>и</strong>х Розрахунків), в<strong>и</strong>значал<strong>и</strong> її розмір<strong>и</strong>. Але найбільш д<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>м<br />

було все-так<strong>и</strong> задум творців цієї маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>. В<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>й рівень внутрішнього мов<strong>и</strong>,<br />

розв<strong>и</strong>нуті засоб<strong>и</strong> діалогу з кор<strong>и</strong>стувачем, розв<strong>и</strong>нена операційна с<strong>и</strong>стема,<br />

ефект<strong>и</strong>вна с<strong>и</strong>стема мікропрограмування забезпеч<strong>и</strong>л<strong>и</strong> ЕОМ МІР в<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>й<br />

маш<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>й інтелект і набагато в<strong>и</strong>перед<strong>и</strong>л<strong>и</strong> тодішній рівень світової<br />

обч<strong>и</strong>слювальної технік<strong>и</strong>. Поч<strong>и</strong>наюч<strong>и</strong> з 1969 р., кол<strong>и</strong> стал<strong>и</strong> серійно<br />

в<strong>и</strong>пускат<strong>и</strong>ся маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> МІР-2 і подальші її мод<strong>и</strong>фікації, кор<strong>и</strong>стувачі отр<strong>и</strong>мал<strong>и</strong><br />

можл<strong>и</strong>вість в<strong>и</strong>рішуват<strong>и</strong> свої завдання в реж<strong>и</strong>мі безпосереднього взаємодії з<br />

маш<strong>и</strong>ною. Розробн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> ЕОМ «МІР» в<strong>и</strong>рішувал<strong>и</strong> дос<strong>и</strong>ть нелегкі та незв<strong>и</strong>чні<br />

завдання оснащення ц<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н потрібн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> для їх робот<strong>и</strong> програмн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

засобам<strong>и</strong>, част<strong>и</strong>на як<strong>и</strong>х у процесі створення маш<strong>и</strong>н з допомогою<br />

мікропрограмування перевод<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся на рівень апаратно-програмної реалізації.<br />

На цьому важл<strong>и</strong>вому етапі відбувалася ст<strong>и</strong>ковка зовнішнього та<br />

125

внутрішнього мов. Ефект<strong>и</strong>вність ст<strong>и</strong>ковк<strong>и</strong> в<strong>и</strong>значала ефект<strong>и</strong>вність задуму. І<br />

саме тут народжувал<strong>и</strong>ся нові ідеї, що стал<strong>и</strong> основою мов<strong>и</strong> АНАЛІТИК,<br />

орієнтованого на автомат<strong>и</strong>зацію аналіт<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х перетворень. АНАЛІТИК,<br />

мабуть, був перш<strong>и</strong>м мовою програмування, як<strong>и</strong>й мав справу не з лінійно<br />

упорядкован<strong>и</strong>м зап<strong>и</strong>сам<strong>и</strong> алгор<strong>и</strong>тмів, а з текстам<strong>и</strong>, в як<strong>и</strong>х лінійн<strong>и</strong>й порядок<br />

не є жорстк<strong>и</strong>м. Саме тому в ньому з'яв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся можл<strong>и</strong>вості, не знайшл<strong>и</strong> у 1960ті<br />

рок<strong>и</strong> свого розв<strong>и</strong>тку, бо для н<strong>и</strong>х ще не пр<strong>и</strong>йшов час. В. М. Глушков також<br />

був ідеологом створення маш<strong>и</strong>нного яз<strong>и</strong>ка в<strong>и</strong>сокого рівня (ЯВР). Він також<br />

був ініціатором і головн<strong>и</strong>м ідеологом розробк<strong>и</strong> і створення<br />

Загальнодержавної автомат<strong>и</strong>зованої с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> обліку та обробк<strong>и</strong> інформації<br />

(ОДАБА), пр<strong>и</strong>значеної для автомат<strong>и</strong>зованого управління всією економікою<br />

СРСР у цілому. Для цього їм була розроблена теорія с<strong>и</strong>стем управління<br />

розподілен<strong>и</strong>м<strong>и</strong> базам<strong>и</strong> дан<strong>и</strong>х (СУРБД). В творчому спадку В. М. Глушкова<br />

значне місце займають дослідження в галузі штучного інтелекту. Під його<br />

керівн<strong>и</strong>цтвом вон<strong>и</strong> вел<strong>и</strong>ся ш<strong>и</strong>рок<strong>и</strong>м фронтом. Тут і робот<strong>и</strong> з розпізнавання<br />

образів (зоров<strong>и</strong>х, мовн<strong>и</strong>х, мовн<strong>и</strong>х тощо), дослідження в області<br />

робототехнік<strong>и</strong>, математ<strong>и</strong>чної лінгвіст<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, інформаційн<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>стем і ін. Однак<br />

самої бл<strong>и</strong>зької для нього проблемою, якій він багато займався безпосередньо<br />

сам на протязі всієї своєї кібернет<strong>и</strong>чного діяльності, була автомат<strong>и</strong>зація<br />

пошуку доказів теорем [4].<br />

В. М. Глушков спростовував те, що завзяті апологет<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>н<strong>и</strong>жувал<strong>и</strong><br />

значення друкован<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>дань – кн<strong>и</strong>г, газет і журналів. Він переконл<strong>и</strong>во<br />

довод<strong>и</strong>в, що натомість кожна люд<strong>и</strong>на буде нос<strong>и</strong>т<strong>и</strong> з собою «електронн<strong>и</strong>й»<br />

блокнот, як<strong>и</strong>й являє собою комбінацію плоского д<strong>и</strong>сплея з мініатюрн<strong>и</strong>м<br />

радіопередавачів. Наб<strong>и</strong>раюч<strong>и</strong> на клавіатурі цього «блокнота» потрібн<strong>и</strong>й код,<br />

можна (перебуваюч<strong>и</strong> в будь-якому місці на нашій планеті), в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кат<strong>и</strong> з<br />

гігантськ<strong>и</strong>х комп'ютерн<strong>и</strong>х баз дан<strong>и</strong>х, пов'язан<strong>и</strong>х в мережі, будь-які текст<strong>и</strong>,<br />

зображення (у тому ч<strong>и</strong>слі й д<strong>и</strong>намічні), які й замінять не тільк<strong>и</strong> сучасні<br />

кн<strong>и</strong>г<strong>и</strong>, журнал<strong>и</strong> і газет<strong>и</strong>, але й сучасні телевізор<strong>и</strong> [7, с.543].<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Паккард Д. Путь HP / Д. Паккард. – М.: Аквамар<strong>и</strong>новая кн<strong>и</strong>га, 2008. –<br />

224 с. 2. Мал<strong>и</strong>новск<strong>и</strong>й Б. М. Истор<strong>и</strong>я выч<strong>и</strong>сл<strong>и</strong>тельной техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в л<strong>и</strong>цах / Б. М. Мал<strong>и</strong>новск<strong>и</strong>й. –<br />

К. : фірма "КИТ", ПТОО "А.С.К.", 1995. – 384 с. 3. Хоменко Л. Г. Рання історія кібернет<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в<br />

СРСР (1945–1959) / Л. Г. Хоменко // Наука та наукознавство. – 2007. – №4. – с. 13–26. 4.<br />

Глушков В. М. – наукова діяльність // Інст<strong>и</strong>тут пр<strong>и</strong>кладної інформат<strong>и</strong>к<strong>и</strong> – 2003. – Реж<strong>и</strong>м<br />

доступу : http://www.iprinet.kiev.ua/gf/nau.htm 5. Сергієнко І. Наукові ідеї академіка<br />

В. М. Глушкова та розв<strong>и</strong>ток сучасної інформат<strong>и</strong>к<strong>и</strong> / І. Сергієнко // Вісн. НАН Україн<strong>и</strong>. – 2008. –<br />

№ 11. – с. 35–36. 6. Бєсов Л. М. Історія <strong>наук<strong>и</strong></strong> і технік<strong>и</strong> / Л. М. Бєсов. – [3-є в<strong>и</strong>д., переробл. і доп.]<br />

– Х. : <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>», 2005 – 376 с. 7. Глушков В. М. Основы безбумажной <strong>и</strong>нформат<strong>и</strong>к<strong>и</strong> /<br />

В. М. Глушков – М. : Наука, 1982. – 552 с.<br />

126

УДК 378. 5 (091)<br />

С. П. РУДА, д-р іст. наук, проф., К<strong>и</strong>ївськ<strong>и</strong>й м<strong>и</strong>стецьк<strong>и</strong>й ін-т художнього<br />

моделювання та д<strong>и</strong>зайну<br />

ТВОРЧЕ ЄДНАННЯ ПРОФЕСОРІВ-ПРИРОДНИЧНИКІВ ТА<br />

МЕДИКІВ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ПІД ЕГІДОЮ<br />

ФІЗИКО-МЕДИЧНОГО ТОВАРИСТВА<br />

В роботі в<strong>и</strong>світлено історію заснування та діяльності К<strong>и</strong>ївського фіз<strong>и</strong>ко-мед<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства<br />

(1897-1915), яке об’єднало під егідою незалежної наукової асоціації професорів фіз<strong>и</strong>коматемат<strong>и</strong>чного<br />

та мед<strong>и</strong>чного факультетів.<br />

Показано, що ще на початку ХІХ століття пр<strong>и</strong> Московському універс<strong>и</strong>теті існувала аналогічна<br />

організація, яка теж спр<strong>и</strong>яла укріпленню творчого союзу мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>н<strong>и</strong> та пр<strong>и</strong>родознавства.<br />

The article shows the history of foundation and activity of Kyiv physical and medical society (1897-<br />

1915), which was united under the aegis of independent science association of professors of physicomathematical<br />

and medical faculties.<br />

It is accentuated, that the similar organisation was in existence at Moscow University as far back as<br />

beginning of XIX century. It contributed to strengthening of creative union between medicine and<br />

natural science too.<br />

ХІХ століття справедл<strong>и</strong>во наз<strong>и</strong>вають “золот<strong>и</strong>м століттям” вітч<strong>и</strong>зняного<br />

пр<strong>и</strong>родознавства. В цей період у найбільш<strong>и</strong>х містах Україн<strong>и</strong> відкр<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся<br />

універс<strong>и</strong>тет<strong>и</strong>, що стал<strong>и</strong> справжнім<strong>и</strong> центрам<strong>и</strong> <strong>наук<strong>и</strong></strong> та освіт<strong>и</strong>. Проте<br />

жорстк<strong>и</strong>й контроль з боку Російської держав<strong>и</strong>, метою якого була пр<strong>и</strong>мусова<br />

ідеологізація професорського та студентського складу, стр<strong>и</strong>мував вільн<strong>и</strong>й<br />

розв<strong>и</strong>ток наукової думк<strong>и</strong> [1]. Альтернат<strong>и</strong>вою цьому стал<strong>и</strong> асоціації вчен<strong>и</strong>х,<br />

що практ<strong>и</strong>чно не залежал<strong>и</strong> від державного фінансування і мал<strong>и</strong> змогу<br />

самостійно плануват<strong>и</strong> темат<strong>и</strong>ку своїх досліджень.<br />

Перш<strong>и</strong>й універс<strong>и</strong>тет на теренах Україн<strong>и</strong> відкр<strong>и</strong>вся у 1805 р. у Харкові<br />

[2]. Універс<strong>и</strong>тетськ<strong>и</strong>м статутом 1804 р. передбачалася організація вчен<strong>и</strong>х<br />

товар<strong>и</strong>ств пр<strong>и</strong> універс<strong>и</strong>тетах: “К особл<strong>и</strong>вому досто<strong>и</strong>нству ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тета<br />

отнесётся составлен<strong>и</strong>е в недре оного учёных обществ, как упражняющ<strong>и</strong>хся в<br />

словесност<strong>и</strong> росс<strong>и</strong>йской <strong>и</strong> древней, так <strong>и</strong> зан<strong>и</strong>мающ<strong>и</strong>хся распространен<strong>и</strong>ем<br />

наук опытных <strong>и</strong> точных, основанных на достоверных началах» [3, с. 209]. У<br />

1912 р. професор<strong>и</strong> Харківського універс<strong>и</strong>тету Д. Х. Роммель та<br />

О. І. Стойков<strong>и</strong>ч склал<strong>и</strong> статут “Товар<strong>и</strong>ства наук“, в якому зазначалося:<br />

“Учрежден<strong>и</strong>е общества наук пр<strong>и</strong> Императорском Харьковском ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тете<br />

<strong>и</strong>меет предметом сво<strong>и</strong>м распространен<strong>и</strong>е наук <strong>и</strong> знан<strong>и</strong>й, как чрез учёные<br />

<strong>и</strong>зыскан<strong>и</strong>я, так <strong>и</strong> чрез <strong>и</strong>здан<strong>и</strong>е в свет общеполезных соч<strong>и</strong>нен<strong>и</strong>й”. Це перше<br />

універс<strong>и</strong>тетське наукове товар<strong>и</strong>ство Україн<strong>и</strong> існувало недовго – з 1813 по<br />

1829 рр. [4], але відіграло певну роль у розв<strong>и</strong>тку вітч<strong>и</strong>зняної <strong>наук<strong>и</strong></strong>, ставш<strong>и</strong><br />

прообразом майбутніх крупн<strong>и</strong>х неформальн<strong>и</strong>х об’єднань вчен<strong>и</strong>х.<br />

127

Подальш<strong>и</strong>й поступ у створенні мережі науков<strong>и</strong>х товар<strong>и</strong>ств пр<strong>и</strong><br />

універс<strong>и</strong>тетах Україн<strong>и</strong> пов’язан<strong>и</strong>й з І з’їздом російськ<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>родознавців, що<br />

відбувся в кінці грудня 1867 – на початку січня 1868 рр. у Санкт-Петербурзі.<br />

2 січня 1868 р., в<strong>и</strong>ступаюч<strong>и</strong> на засіданні секції зоології, професор<br />

К. Ф. Кесслер запропонував заснуват<strong>и</strong> пр<strong>и</strong> універс<strong>и</strong>тетах Російської імперії<br />

наукові товар<strong>и</strong>ства пр<strong>и</strong>родознавців. Його пропоз<strong>и</strong>ція отр<strong>и</strong>мала одностайне<br />

схвалення пр<strong>и</strong>сутніх на пленарному засіданні 4 січня 1868 р. Офіційн<strong>и</strong>й<br />

дозвіл на заснування товар<strong>и</strong>ств було отр<strong>и</strong>мано 22 лютого 1868 р. за підп<strong>и</strong>сом<br />

Олександра ІІ, і впродовж січня-травня цього ж року товар<strong>и</strong>ства<br />

пр<strong>и</strong>родознавців почал<strong>и</strong> функціонуват<strong>и</strong> пр<strong>и</strong> Петербурзькому, К<strong>и</strong>ївському,<br />

Казанському, Харківському та Новоросійському універс<strong>и</strong>тетах [5].<br />

Матеріал<strong>и</strong>, пов’язані з діяльністю науков<strong>и</strong>х товар<strong>и</strong>ств пр<strong>и</strong>родознавчого<br />

профілю, складають ч<strong>и</strong>малу цінність для істор<strong>и</strong>ків <strong>наук<strong>и</strong></strong>. Поч<strong>и</strong>наюч<strong>и</strong> з 80-х –<br />

90-х рр. ХХ століття вітч<strong>и</strong>зняні дослідн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> почал<strong>и</strong> акт<strong>и</strong>вно пр<strong>и</strong>ділят<strong>и</strong> увагу<br />

неформальн<strong>и</strong>м науков<strong>и</strong>м об’єднанням, створен<strong>и</strong>м пр<strong>и</strong> універс<strong>и</strong>тетах Україн<strong>и</strong><br />

у другій полов<strong>и</strong>ні ХІХ століття: К<strong>и</strong>ївському [6], Харківському [7] та<br />

Новоросійському [8] товар<strong>и</strong>ствам пр<strong>и</strong>родознавців. Засновн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> назван<strong>и</strong>х<br />

товар<strong>и</strong>ств в<strong>и</strong>ступал<strong>и</strong> професор<strong>и</strong> фіз<strong>и</strong>ко-математ<strong>и</strong>чного факультету<br />

відповідн<strong>и</strong>х універс<strong>и</strong>тетів. Творча свобода, ш<strong>и</strong>рокі неформальні зв’язк<strong>и</strong>,<br />

підтр<strong>и</strong>мка з боку наукової спільнот<strong>и</strong> спр<strong>и</strong>ял<strong>и</strong> успішній роботі товар<strong>и</strong>ств<br />

пр<strong>и</strong>родознавців. Їх акт<strong>и</strong>вність проявлялася у науковій, науково-практ<strong>и</strong>чній,<br />

науково-організаційній та просвітн<strong>и</strong>цькій сферах, н<strong>и</strong>м<strong>и</strong> в<strong>и</strong>дано десятк<strong>и</strong> томів<br />

цінн<strong>и</strong>х праць: монографій, статей, протоколів засідань тощо. В надрах<br />

товар<strong>и</strong>ств пр<strong>и</strong>родознавців зароджувал<strong>и</strong>ся ор<strong>и</strong>гінальні ідеї, втілення як<strong>и</strong>х<br />

давало цінні результат<strong>и</strong>. Однією з так<strong>и</strong>х здійснен<strong>и</strong>х ідей стало заснування<br />

пр<strong>и</strong> К<strong>и</strong>ївському універс<strong>и</strong>теті Фіз<strong>и</strong>ко-мед<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства, історія якого теж<br />

заслуговує на увагу дослідн<strong>и</strong>ків.<br />

Слід зауваж<strong>и</strong>т<strong>и</strong>, що прецедент існування пр<strong>и</strong> універс<strong>и</strong>теті фіз<strong>и</strong>комед<strong>и</strong>чного<br />

товар<strong>и</strong>ства вже мав місце на тер<strong>и</strong>торії Російської імперії. За<br />

універс<strong>и</strong>тетськ<strong>и</strong>м статутом 1804 р., що санкціонував створення науков<strong>и</strong>х<br />

товар<strong>и</strong>ств, пр<strong>и</strong> Московському універс<strong>и</strong>теті в<strong>и</strong>рішено було відкр<strong>и</strong>т<strong>и</strong><br />

Товар<strong>и</strong>ство мед<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х та фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х наук. 27 вересня 1804 р. попеч<strong>и</strong>тель<br />

універс<strong>и</strong>тету М<strong>и</strong>хайло М<strong>и</strong>к<strong>и</strong>тов<strong>и</strong>ч Муравйов сповіст<strong>и</strong>в про схвалення<br />

імператором статуту товар<strong>и</strong>ства під назвою “Товар<strong>и</strong>ство змагання лікарськ<strong>и</strong>х<br />

та фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х наук” (з 1845 р. Товар<strong>и</strong>ство фіз<strong>и</strong>ко-мед<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х наук). Він закл<strong>и</strong>кав<br />

професорів пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х та мед<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х наук “...войт<strong>и</strong> в сношен<strong>и</strong>е как между<br />

собою, так <strong>и</strong> с друг<strong>и</strong>м<strong>и</strong> учёным<strong>и</strong> л<strong>и</strong>цам<strong>и</strong> отечественным<strong>и</strong> <strong>и</strong><br />

<strong>и</strong>ностранным<strong>и</strong>, ...чтобы возбуд<strong>и</strong>ть любовь к наукам, п<strong>и</strong>тать <strong>и</strong> подкреплять<br />

рвен<strong>и</strong>е к занят<strong>и</strong>ям <strong>и</strong>м<strong>и</strong>, <strong>и</strong> распространять сведен<strong>и</strong>я о полезных предметах по<br />

всей Росс<strong>и</strong><strong>и</strong>” [9, с. 3]. Серед членів Товар<strong>и</strong>ства бул<strong>и</strong> орд<strong>и</strong>нарні,<br />

екстраорд<strong>и</strong>нарні, іногородні, іноземні та почесні. Орд<strong>и</strong>нарн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> стал<strong>и</strong><br />

професор<strong>и</strong> мед<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х та пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х наук Московського універс<strong>и</strong>тету,<br />

128

штадт-фіз<strong>и</strong>к, головні лікарі московськ<strong>и</strong>х лікарень та відомі лікарі-практ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>;<br />

екстраорд<strong>и</strong>нарн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> – ад’юнкт<strong>и</strong> універс<strong>и</strong>тету; іногородні – лейб-мед<strong>и</strong>к<strong>и</strong>,<br />

академік<strong>и</strong> та професор<strong>и</strong> інш<strong>и</strong>х універс<strong>и</strong>тетів; іноземн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> – відомі вчені з<br />

інш<strong>и</strong>х країн; серед почесн<strong>и</strong>х бул<strong>и</strong> міністр народної освіт<strong>и</strong>, през<strong>и</strong>дент<br />

Академії наук та інші державні діячі, що спр<strong>и</strong>ял<strong>и</strong> освіті. На засіданнях могл<strong>и</strong><br />

бут<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>сутнім<strong>и</strong> студент<strong>и</strong> [10].<br />

Діяльність Товар<strong>и</strong>ства була спрямована переважно на розв<strong>и</strong>ток мед<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х<br />

знань. Перш<strong>и</strong>м його през<strong>и</strong>дентом став Ф. Ф. Керестурі, заслужен<strong>и</strong>й професор<br />

анатомії та хірургії. Після нього цю посаду обійняв В. М. Ріхтер, як<strong>и</strong>й<br />

створ<strong>и</strong>в відому працю “Истор<strong>и</strong>я мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ны в Росс<strong>и</strong><strong>и</strong>” [11]. У 1808 р.<br />

Товар<strong>и</strong>ством був в<strong>и</strong>дан<strong>и</strong>й “Мед<strong>и</strong>ко-ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й журнал” – перш<strong>и</strong>й науков<strong>и</strong>й<br />

мед<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й журнал в Росії [12], а з 1873 р. почало в<strong>и</strong>ход<strong>и</strong>т<strong>и</strong> період<strong>и</strong>чне<br />

в<strong>и</strong>дання Товар<strong>и</strong>ства – газета “Московск<strong>и</strong>й врачебный вестн<strong>и</strong>к”. През<strong>и</strong>дентом<br />

на той час був О. Є. Евеніус – головн<strong>и</strong>й лікар Міської лікарні та інспектор з<br />

мед<strong>и</strong>чної част<strong>и</strong>н<strong>и</strong> пр<strong>и</strong> установах імператр<strong>и</strong>ці Марії. Джерелом фінансування<br />

Товар<strong>и</strong>ства бул<strong>и</strong> членські внеск<strong>и</strong> та гроші, отр<strong>и</strong>мані від новообран<strong>и</strong>х членів<br />

за д<strong>и</strong>плом<strong>и</strong> [13].<br />

Пр<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, що пр<strong>и</strong>звел<strong>и</strong> до створення Фіз<strong>и</strong>ко-мед<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства в<br />

К<strong>и</strong>єві, в<strong>и</strong>пл<strong>и</strong>вають з промов<strong>и</strong> професора М. І. Стуковенкова, в<strong>и</strong>голошеної в<br />

день уроч<strong>и</strong>стого відкр<strong>и</strong>ття товар<strong>и</strong>ства 2 березня 1897 р., в якій він сказав:<br />

“...Желательно сейчас возн<strong>и</strong>кновен<strong>и</strong>е учрежден<strong>и</strong>я, долженствующего <strong>и</strong>меть<br />

серьёзное значен<strong>и</strong>е в стремлен<strong>и</strong><strong>и</strong> к прогресс<strong>и</strong>вному разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ю мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нск<strong>и</strong>х<br />

знан<strong>и</strong>й в тесной, непосредственной связ<strong>и</strong> с естествознан<strong>и</strong>ем… Сво<strong>и</strong>м<br />

возн<strong>и</strong>кновен<strong>и</strong>ем Ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ко-мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нское общество пополняет пробел,<br />

существовавш<strong>и</strong>й до нашего времен<strong>и</strong>. Так, члены каждого факультета<br />

ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тетов вообще, <strong>и</strong> в К<strong>и</strong>еве в частност<strong>и</strong>, рад<strong>и</strong> насущной потребност<strong>и</strong> в<br />

научном общен<strong>и</strong><strong>и</strong> между собою, учреждал<strong>и</strong> соответствующ<strong>и</strong>е общества в<br />

непосредственной связ<strong>и</strong> с ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тетом…Од<strong>и</strong>н л<strong>и</strong>шь Мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нск<strong>и</strong>й<br />

факультет, несмотря на своё более чем 50-летнее существован<strong>и</strong>е, не <strong>и</strong>меет<br />

своего общества. Такая аномал<strong>и</strong>я отчаст<strong>и</strong> объясняется тем, что в К<strong>и</strong>еве<br />

существовало <strong>и</strong> существует по настоящее время мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нское Общество<br />

к<strong>и</strong>евск<strong>и</strong>х врачей... Соед<strong>и</strong>няя в своей среде больш<strong>и</strong>нство многоч<strong>и</strong>сленных<br />

врачей г. К<strong>и</strong>ева <strong>и</strong> удовлетворяя вполне своей задаче служ<strong>и</strong>ть целям<br />

практ<strong>и</strong>ческой мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ны <strong>и</strong> общен<strong>и</strong>я врачей вообще, оно не могло отвечать<br />

требован<strong>и</strong>ям Академ<strong>и</strong>ческого общества. Настоятельная потребность в своём<br />

отдельном обществе стала осознаваться членам<strong>и</strong> Мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нского факультета<br />

уже немалое ч<strong>и</strong>сло лет назад, ус<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ваясь всё более <strong>и</strong> более, по мере роста <strong>и</strong><br />

разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ны, <strong>и</strong>дущей столь быстро вперёд за последн<strong>и</strong>е годы, <strong>и</strong> по<br />

мере закреплен<strong>и</strong>я связ<strong>и</strong> мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ны с естествознан<strong>и</strong>ем“ [14].<br />

Дійсно, ще у 1892 р. професор<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> та мед<strong>и</strong>к<strong>и</strong> К<strong>и</strong>ївського<br />

універс<strong>и</strong>тету в<strong>и</strong>знал<strong>и</strong> необхідність спільної праці в єд<strong>и</strong>ному науковому<br />

угрупуванні. 18 грудня 1892 р. розроблен<strong>и</strong>й з ініціат<strong>и</strong>в<strong>и</strong> П. И. Морозова<br />

129

проект статуту майбутнього товар<strong>и</strong>ства і подання професорів фіз<strong>и</strong>коматемат<strong>и</strong>чного<br />

та мед<strong>и</strong>чного факультетів щодо необхідності заснування такої<br />

організації “для установлен<strong>и</strong>я более тесных связей между научною<br />

мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ною <strong>и</strong> разл<strong>и</strong>чным<strong>и</strong> отраслям<strong>и</strong> естественных наук“ бул<strong>и</strong> розглянуті<br />

Радою універс<strong>и</strong>тету, яка подала прохання до Міністерства народної освіт<strong>и</strong><br />

про дозвіл заснування зазначеного товар<strong>и</strong>ства. Відомості про подальшу долю<br />

цього прохання зберігаються в матеріалах, що відклал<strong>и</strong>ся у Санкт-<br />

Петербурзі, у Центральному Державному істор<strong>и</strong>чному архіві Росії.<br />

Перш<strong>и</strong>й документ цієї справ<strong>и</strong> – л<strong>и</strong>ст попеч<strong>и</strong>теля К<strong>и</strong>ївського учбового<br />

округу від 8 лютого 1893 р. до міністра народної освіт<strong>и</strong> з порадою відх<strong>и</strong>л<strong>и</strong>т<strong>и</strong><br />

прохання К<strong>и</strong>ївського універс<strong>и</strong>тету: “В К<strong>и</strong>еве с давнего времен<strong>и</strong> существует<br />

общество врачей (25-летн<strong>и</strong>й юб<strong>и</strong>лей в <strong>и</strong>стекшем году), пр<strong>и</strong>чём <strong>и</strong>меет <strong>и</strong><br />

полную возможность разрабатывать научные вопросы в связ<strong>и</strong> с<br />

естествознан<strong>и</strong>ем, пр<strong>и</strong> содейств<strong>и</strong><strong>и</strong> К<strong>и</strong>евского общества естество<strong>и</strong>спытателей;<br />

поэтому образован<strong>и</strong>е нового мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нского общества, по мнен<strong>и</strong>ю моему, не<br />

является действ<strong>и</strong>тельной необход<strong>и</strong>мостью“[15]. Вчен<strong>и</strong>й комітет Міністерства<br />

народної освіт<strong>и</strong> в засіданні 8 березня 1893 р. погод<strong>и</strong>вся з думкою попеч<strong>и</strong>теля<br />

К<strong>и</strong>ївського учбового округу, відміт<strong>и</strong>вш<strong>и</strong> також, що серед 18 професорівзасновн<strong>и</strong>ків<br />

товар<strong>и</strong>ства є л<strong>и</strong>ше од<strong>и</strong>н представн<strong>и</strong>к фіз<strong>и</strong>ко-математ<strong>и</strong>чного<br />

факультету – професор О. О. Коротнєв. Міністр народної освіт<strong>и</strong>,<br />

розглянувш<strong>и</strong> всі матеріал<strong>и</strong> справ<strong>и</strong>, у л<strong>и</strong>сті за № 5461 від 21 березня 1893 р.<br />

сповіст<strong>и</strong>в попеч<strong>и</strong>теля про те, що він теж не бач<strong>и</strong>ть необхідності у заснуванні<br />

фіз<strong>и</strong>ко-мед<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства пр<strong>и</strong> К<strong>и</strong>ївському універс<strong>и</strong>теті [16].<br />

Не знайшовш<strong>и</strong> підтр<strong>и</strong>мк<strong>и</strong> з боку попеч<strong>и</strong>теля та ч<strong>и</strong>новн<strong>и</strong>ків Міністерства<br />

освіт<strong>и</strong>, професор<strong>и</strong> К<strong>и</strong>ївського універс<strong>и</strong>тету не відмов<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся від думк<strong>и</strong> щодо<br />

необхідності створення товар<strong>и</strong>ства пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>чо-мед<strong>и</strong>чного плану, і через тр<strong>и</strong><br />

рок<strong>и</strong> віднов<strong>и</strong>л<strong>и</strong> спробу його заснування. Цього разу серед 31 засновн<strong>и</strong>ка було<br />

більше представн<strong>и</strong>ків фіз<strong>и</strong>ко-математ<strong>и</strong>чного факультету: математ<strong>и</strong>к<br />

І. І. Рахманінов, фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> М. М. Шіллер та Г. Г. Де Метц, геолог<strong>и</strong><br />

К. М. Феофілактов та П. Я. Армашевськ<strong>и</strong>й, хімік С. М. Реформатськ<strong>и</strong>й,<br />

біолог<strong>и</strong> О. О. Коротнєв, С. Г. Наваш<strong>и</strong>н, Я. М. Бардз<strong>и</strong>ловськ<strong>и</strong>й. Серед мед<strong>и</strong>ків<br />

бул<strong>и</strong> М. І. Стуковенков, Ф. К. Борнгаупт, О. Д. Павловськ<strong>и</strong>й, К. Г. Тр<strong>и</strong>тшель,<br />

Є. І. Афанасьєв та ін.<br />

21 вересня 1896 р. міністр народної освіт<strong>и</strong> граф І. Д. Делянов затверд<strong>и</strong>в<br />

нов<strong>и</strong>й проект статуту Товар<strong>и</strong>ства, а 5 грудня 1896 р. у пр<strong>и</strong>міщенні К<strong>и</strong>ївського<br />

універс<strong>и</strong>тету відбул<strong>и</strong>ся збор<strong>и</strong> засновн<strong>и</strong>ків Товар<strong>и</strong>ства для обрання його<br />

керівн<strong>и</strong>цтва. Шляхом балотування бул<strong>и</strong> обрані: головою – М. І. Стуковенков,<br />

товар<strong>и</strong>шем голов<strong>и</strong> – С. М. Реформатськ<strong>и</strong>й, секретарем – Н. А. Оболонськ<strong>и</strong>й,<br />

товар<strong>и</strong>шем секретаря – С. Г. Наваш<strong>и</strong>н, скарбн<strong>и</strong>ком – М. О. Т<strong>и</strong>хом<strong>и</strong>ров,<br />

членам<strong>и</strong> редакції по в<strong>и</strong>данню праць Товар<strong>и</strong>ства – Г. Г. Де Метц та<br />

В. В.Ч<strong>и</strong>рков. Отже, у новообраному правлінні Товар<strong>и</strong>ства бул<strong>и</strong> представлені<br />

як мед<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, так і пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>.<br />

130

Поч<strong>и</strong>наюч<strong>и</strong> з січня 1897 р. правління Товар<strong>и</strong>ства засідало чот<strong>и</strong>р<strong>и</strong> раз<strong>и</strong>,<br />

розробляюч<strong>и</strong> програму церемонії відкр<strong>и</strong>ття, прав<strong>и</strong>ла пр<strong>и</strong>йому членів і т.п. О<br />

12 год<strong>и</strong>ні 2 березня 1897 р. в універс<strong>и</strong>тетській церкві відбувся молебень, а о<br />

13.30 в актовому залі почал<strong>и</strong>ся уроч<strong>и</strong>сті збор<strong>и</strong>, на як<strong>и</strong>х бул<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>сутні:<br />

преосвященн<strong>и</strong>й Сергій, єп<strong>и</strong>скоп Уманськ<strong>и</strong>й; попеч<strong>и</strong>тель К<strong>и</strong>ївського учбового<br />

округу В. В. Вельямінов-Зернов з друж<strong>и</strong>ною; помічн<strong>и</strong>к попеч<strong>и</strong>теля граф<br />

О. О. Мусін-Пушкін з друж<strong>и</strong>ною; ректор універс<strong>и</strong>тету К. В. Кедров;<br />

губернськ<strong>и</strong>й предвод<strong>и</strong>тель дворянства князь М. В. Репнін; міськ<strong>и</strong>й голова<br />

С. М. Сольськ<strong>и</strong>й; професор<strong>и</strong> універс<strong>и</strong>тету, представн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> різн<strong>и</strong>х відомств,<br />

студент<strong>и</strong> і всі бажаючі.<br />

Попеч<strong>и</strong>тель К<strong>и</strong>ївського округу В. В. Вельямінов-Зернов оголос<strong>и</strong>в про<br />

відкр<strong>и</strong>ття Товар<strong>и</strong>ства, після чого з промовою в<strong>и</strong>ступ<strong>и</strong>в М. І. Стуковенков.<br />

Раптом через астмат<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й напад він пр<strong>и</strong>п<strong>и</strong>н<strong>и</strong>в промову, яку за нього<br />

продовж<strong>и</strong>в С. М. Реформатськ<strong>и</strong>й. Після цього І. О. С<strong>и</strong>корськ<strong>и</strong>й детально<br />

розповів про істор<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й зв’язок, що існує між мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ною та<br />

пр<strong>и</strong>родознавством. Т<strong>и</strong>м часом напад у М. І. Стуковенкова пос<strong>и</strong>л<strong>и</strong>вся, і о 14-ій<br />

год<strong>и</strong>ні наступ<strong>и</strong>в параліч серця.<br />

Перше засідання Фіз<strong>и</strong>ко-мед<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства, що відбулося 20 березня<br />

1897 р., було пр<strong>и</strong>свячено пам’яті М. І. Стуковенкова. Нов<strong>и</strong>м головою обрал<strong>и</strong><br />

М. О. Т<strong>и</strong>хом<strong>и</strong>рова. Смерть першого голов<strong>и</strong> була не єд<strong>и</strong>ною втратою<br />

Товар<strong>и</strong>ства у перш<strong>и</strong>й рік його існування. У промові на засіданні 20 грудня<br />

1897 р. М. О. Т<strong>и</strong>хом<strong>и</strong>ров відміт<strong>и</strong>в, що за цей термін воно втрат<strong>и</strong>ло трьох<br />

своїх засновн<strong>и</strong>ків – професорів М. І. Стуковенкова, Є. І. Афанасьєва та<br />

І. І. Рахманінова. Щодо останнього доповідач сказав наступне: “Математ<strong>и</strong>к<br />

по образован<strong>и</strong>ю <strong>и</strong> профессорской деятельност<strong>и</strong>, он, тем не менее, всегда<br />

горячо <strong>и</strong>нтересовался успехам<strong>и</strong> б<strong>и</strong>олог<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>и</strong> её отрасл<strong>и</strong> – мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ны. Этот<br />

<strong>и</strong>нтерес к б<strong>и</strong>олог<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>м наукам постав<strong>и</strong>л И. И. в ч<strong>и</strong>сло учред<strong>и</strong>телей<br />

К<strong>и</strong>евского общества естество<strong>и</strong>спытателей; благодаря той же отзывч<strong>и</strong>вост<strong>и</strong> к<br />

научному дв<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>ю, И. И. яв<strong>и</strong>лся одн<strong>и</strong>м <strong>и</strong>з первых в ряду основателей<br />

К<strong>и</strong>евского ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ко-мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нского общества” [17].<br />

Впродовж 1897 р. щомісячно проход<strong>и</strong>л<strong>и</strong> засідання, на як<strong>и</strong>х було зач<strong>и</strong>тано<br />

29 науков<strong>и</strong>х доповідей. На засіданнях могл<strong>и</strong> бут<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>сутнім<strong>и</strong> орд<strong>и</strong>натор<strong>и</strong>,<br />

лаборант<strong>и</strong>, ас<strong>и</strong>стент<strong>и</strong> та помічн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> завідувачів учбово-допоміжн<strong>и</strong>х установ.<br />

Студент<strong>и</strong> старш<strong>и</strong>х курсів мед<strong>и</strong>чного та фіз<strong>и</strong>ко-математ<strong>и</strong>чного факультетів<br />

допускал<strong>и</strong>ся за дозволом голов<strong>и</strong> товар<strong>и</strong>ства.<br />

В<strong>и</strong>соку акт<strong>и</strong>вність у в<strong>и</strong>ступах та д<strong>и</strong>скусіях в<strong>и</strong>являл<strong>и</strong> мед<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. В кінці року<br />

до членів Товар<strong>и</strong>ства пр<strong>и</strong>єднався В. К. В<strong>и</strong>соков<strong>и</strong>ч, як<strong>и</strong>й за тр<strong>и</strong> наступн<strong>и</strong>х<br />

рок<strong>и</strong> зроб<strong>и</strong>в 7 доповідей, в<strong>и</strong>дан<strong>и</strong>х у ”Працях” Товар<strong>и</strong>ства, до редакційної<br />

комісії як<strong>и</strong>х він увійшов у 1898 р. З вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>м інтересом зустрічал<strong>и</strong> слухачі<br />

доповіді О. Д. Павловського. Темою своєї програмної доповіді він обрав<br />

проблем<strong>и</strong> етіології та бактеріології чум<strong>и</strong>. Спочатку він розповів про характер<br />

захворювання та робот<strong>и</strong> по в<strong>и</strong>вченню чум<strong>и</strong> А. Йерсена, С. Кітазато та інш<strong>и</strong>х<br />

131

зарубіжн<strong>и</strong>х вчен<strong>и</strong>х. Потім в<strong>и</strong>клав результат<strong>и</strong> власн<strong>и</strong>х досліджень: оп<strong>и</strong>с<br />

власт<strong>и</strong>востей збудн<strong>и</strong>ка, пошук шляхів його переносу, дослід<strong>и</strong> з імунізації<br />

твар<strong>и</strong>н. В<strong>и</strong>сновок доповідача був так<strong>и</strong>й: “Чума есть болезнь контаг<strong>и</strong>озная по<br />

существу, передающаяся человеку путём сопр<strong>и</strong>косновен<strong>и</strong>я – контакта <strong>и</strong><br />

переноса. Борьба с чумою, в современном культурном государстве, должна<br />

быть борьбою с заразою <strong>наук<strong>и</strong></strong>, т. е. путём культурных <strong>и</strong> научных<br />

меропр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>й” [18, c. 96]. 12 квітня 1901 р. О. Д. Павловськ<strong>и</strong>й представ<strong>и</strong>в дві<br />

доповіді: “К вопросу о борьбе с д<strong>и</strong>фтер<strong>и</strong>том согласно указан<strong>и</strong>ям<br />

бактер<strong>и</strong>олог<strong>и</strong><strong>и</strong>” та “К вопросу о борьбе с туберкулёзом”. Пр<strong>и</strong>сутні на<br />

засіданні в<strong>и</strong>несл<strong>и</strong> рішення про пр<strong>и</strong>йняття конкретн<strong>и</strong>х заходів: 1) Увійт<strong>и</strong> до<br />

Товар<strong>и</strong>ства по боротьбі з заразн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> хворобам<strong>и</strong> з пропоз<strong>и</strong>цією заснування пр<strong>и</strong><br />

Бактеріологічному інст<strong>и</strong>туті відділення для безкоштовного дослідження<br />

в<strong>и</strong>ділень на д<strong>и</strong>фтерійні та туберкульозні пал<strong>и</strong>чк<strong>и</strong>; 2) Доруч<strong>и</strong>т<strong>и</strong> комісії у<br />

складі О. Павловського, В. В<strong>и</strong>соков<strong>и</strong>ча, Ф. Яновського, В. Орлова.<br />

В. Образцова та В. Чернова розроб<strong>и</strong>т<strong>и</strong> профілакт<strong>и</strong>чні заход<strong>и</strong> боротьб<strong>и</strong> з<br />

д<strong>и</strong>фтер<strong>и</strong>том та туберкульозом для обговорення їх на наступному, VIII з’їзді<br />

лікарів.<br />

На той час вважал<strong>и</strong>, що дріжджі не здатні бут<strong>и</strong> збудн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> хворобл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>х<br />

процесів. За пропоз<strong>и</strong>цією О. Д. Павловського М. П. Нещад<strong>и</strong>менко зайнявся<br />

дослідженням їх впл<strong>и</strong>ву на організм твар<strong>и</strong>н і отр<strong>и</strong>мав чітку<br />

експер<strong>и</strong>ментальну карт<strong>и</strong>ну нагноєння. У своєму повідомленні товар<strong>и</strong>ству він<br />

сказав: “Из всего выше<strong>и</strong>зложенного ясно, что дрожж<strong>и</strong> далеко не так<br />

безвредны, как<strong>и</strong>м<strong>и</strong> <strong>и</strong>х обыкновенно сч<strong>и</strong>тают, а между н<strong>и</strong>м<strong>и</strong> есть патогенные<br />

в<strong>и</strong>ды, <strong>и</strong>, в в<strong>и</strong>ду выше<strong>и</strong>зложенных данных, можно ныне уже высказать<br />

уверенность, что пр<strong>и</strong> мног<strong>и</strong>х (особенно гнойно-воспал<strong>и</strong>тельных)<br />

патолог<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х процессах, с неясной эт<strong>и</strong>олог<strong>и</strong>ей, будут найдены дрожж<strong>и</strong>,<br />

как возбуд<strong>и</strong>тел<strong>и</strong> болезн<strong>и</strong>“ [19, c. 125]. О. Д. Павловськ<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>соко оцін<strong>и</strong>в цю<br />

роботу, сказавш<strong>и</strong> наступне: “Вопрос этот совершенно новый, вовсе не<br />

разработанный в науке <strong>и</strong> чрезвычайно <strong>и</strong>нтересный…факт дрожжевого<br />

нагноен<strong>и</strong>я …окончательно разрушает господствовавшее 10 лет назад <strong>и</strong><br />

созданное Коховской школой учен<strong>и</strong>е о спец<strong>и</strong>ф<strong>и</strong>чност<strong>и</strong> гнойного процесса…<br />

доказывая еще раз, что нагноен<strong>и</strong>е есть неспец<strong>и</strong>ф<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й процесс,<br />

вызываемый самым<strong>и</strong> разнообразным<strong>и</strong> м<strong>и</strong>кроорган<strong>и</strong>змам<strong>и</strong>…Ваше<br />

сегодняшнее сообщен<strong>и</strong>е является первой русской работой по сахаром<strong>и</strong>козу”<br />

[20, c. 157–158]. Важл<strong>и</strong>вість дослідження М. П. Нещад<strong>и</strong>менка стала<br />

безсумнівною у другій полов<strong>и</strong>ні ХХ століття, кол<strong>и</strong> нераціональне<br />

застосування лікарям<strong>и</strong> ант<strong>и</strong>біот<strong>и</strong>ків почало спр<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>нят<strong>и</strong> дріжджові<br />

захворювання у пацієнтів. Н<strong>и</strong>ні наявність серед дріжджів патогенн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>дів<br />

вже не в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кає сумніву.<br />

У програмах засідань К<strong>и</strong>ївського фіз<strong>и</strong>ко-мед<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства<br />

переважала мед<strong>и</strong>чна темат<strong>и</strong>ка. Навіть кол<strong>и</strong> слово брал<strong>и</strong> представн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> фіз<strong>и</strong>коматемат<strong>и</strong>чного<br />

факультету, їх доповіді часто бул<strong>и</strong> пов’язані з п<strong>и</strong>танням<strong>и</strong><br />

132

мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>н<strong>и</strong> ч<strong>и</strong> бактеріології. В<strong>и</strong>ступаюч<strong>и</strong> з доповіддю “Брожен<strong>и</strong>я <strong>и</strong> <strong>и</strong>х<br />

ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>олог<strong>и</strong>ческое значен<strong>и</strong>е”, професор-ботанік О. В. Баранецьк<strong>и</strong>й не<br />

обмеж<strong>и</strong>вся докладн<strong>и</strong>м оп<strong>и</strong>сом різн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>дів бродінь – сп<strong>и</strong>ртового, масляного,<br />

оцтового, які є основою технологічн<strong>и</strong>х процесів. Напр<strong>и</strong>кінці доповіді він<br />

зроб<strong>и</strong>в в<strong>и</strong>сновок, що ретельне дослідження фізіологічн<strong>и</strong>х власт<strong>и</strong>востей<br />

бактеріальн<strong>и</strong>х організмів необхідне для потреб не тільк<strong>и</strong> технічної, а й<br />

мед<strong>и</strong>чної мікробіології: “Орган<strong>и</strong>змы эт<strong>и</strong>, стоящ<strong>и</strong>е большей частью на самой<br />

н<strong>и</strong>зшей ступен<strong>и</strong> орган<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong>, не представляют <strong>и</strong>ногда почт<strong>и</strong> н<strong>и</strong>как<strong>и</strong>х<br />

отчётл<strong>и</strong>вых морфолог<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>знаков, которые бы давал<strong>и</strong> возможность<br />

отл<strong>и</strong>чать друг от друга некоторые отдельные формы” [21, c. 33]. На думку<br />

О. В. Баранецького, розрізнят<strong>и</strong> такі форм<strong>и</strong> можна л<strong>и</strong>ше за їх фізіологічн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

ознакам<strong>и</strong>. Цей в<strong>и</strong>сновок вченого набув актуальності у серед<strong>и</strong>ні ХХ століття,<br />

кол<strong>и</strong> почало розв<strong>и</strong>ват<strong>и</strong>ся вел<strong>и</strong>котоннажне харчове та кормове в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво і<br />

стало дуже важл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>м в<strong>и</strong>значення ч<strong>и</strong>стот<strong>и</strong> вж<strong>и</strong>ван<strong>и</strong>х культур. З іншого боку,<br />

для встановлення етіології захворювань теж конче необхідн<strong>и</strong>м є в<strong>и</strong>значення<br />

в<strong>и</strong>дової пр<strong>и</strong>належності збудн<strong>и</strong>ка. В обох в<strong>и</strong>падках в<strong>и</strong>вчення фізіологічн<strong>и</strong>х<br />

ознак мікроорганізмів допомагає розрізнят<strong>и</strong> їх форм<strong>и</strong>, як зазнач<strong>и</strong>в<br />

О. В. Баранецьк<strong>и</strong>й на рубежі ХІХ–ХХ століть.<br />

Інш<strong>и</strong>й відом<strong>и</strong>й ботанік, С. Г. Наваш<strong>и</strong>н, неодноразово в<strong>и</strong>ступав на<br />

засіданнях Товар<strong>и</strong>ства з доповідям<strong>и</strong>, що стосувал<strong>и</strong>ся інфекційн<strong>и</strong>х хвороб<br />

росл<strong>и</strong>н: “Про нові спостереження Еріксона над іржею хлібів та гіпотеза<br />

спадковості інфекційн<strong>и</strong>х хвороб у росл<strong>и</strong>н” (29 січня 1898 р.), “Нові<br />

спостереження над розв<strong>и</strong>тком Plasmodiophora Brassicae Woron.” (2 березня<br />

1898 р.).<br />

К<strong>и</strong>ївське фіз<strong>и</strong>ко-мед<strong>и</strong>чне товар<strong>и</strong>ство пр<strong>и</strong>п<strong>и</strong>н<strong>и</strong>ло свою діяльність у<br />

1915 р., у важкі для розв<strong>и</strong>тку <strong>наук<strong>и</strong></strong> час<strong>и</strong>. Проте праці, що л<strong>и</strong>ш<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся після<br />

нього, є беззаперечн<strong>и</strong>м доказом того, що спільн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> зус<strong>и</strong>ллям<strong>и</strong> науковці<br />

різн<strong>и</strong>х професій можуть досягт<strong>и</strong> значн<strong>и</strong>х успіхів на н<strong>и</strong>ві пр<strong>и</strong>родознавства і<br />

мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>н<strong>и</strong>.<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Соболева Е. В. Орган<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>я <strong>наук<strong>и</strong></strong> в пореформенной Росс<strong>и</strong><strong>и</strong> /<br />

Е. В. Соболева. – Лен<strong>и</strong>нград : Наука, ЛО, 1983. – 160 с. 2. Харківськ<strong>и</strong>й національн<strong>и</strong>й універс<strong>и</strong>тет<br />

ім. В. Н. Каразіна за 200 років. – Х. : Фоліо, 2004. – 750 с. 3. Учёные общества <strong>и</strong> учебновспомогательные<br />

учрежден<strong>и</strong>я Харьковского ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тета (1805-1905) / [ под ред. Д. И. Багалея,<br />

И. П. Ос<strong>и</strong>повского]. – Х., 1911. – 282 с. 4. Багалей Д. И. Опыт <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> Харьковского<br />

ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тета (по не<strong>и</strong>зданным матер<strong>и</strong>алам). Т. 1 (1802–1815) / Д. И. Багалей. – Х., 1893–1898. –<br />

1204 с. 5. Руда С. П. З’їзд<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>родознавців і лікарів: внесок у консолідацію наукової еліт<strong>и</strong> //<br />

Нар<strong>и</strong>с<strong>и</strong> з історії мікробіології в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / С. П. Руда – К., 2000. –<br />

262 с. 6. П<strong>и</strong>л<strong>и</strong>пчук О. Я. К<strong>и</strong>ївське товар<strong>и</strong>ство дослідн<strong>и</strong>ків пр<strong>и</strong>род<strong>и</strong> та його внесок у розв<strong>и</strong>ток<br />

ембріологічної <strong>наук<strong>и</strong></strong> / О. Я. П<strong>и</strong>л<strong>и</strong>пчук. – К. : В<strong>и</strong>д-во К<strong>и</strong>їв. держ. пед. ін-ту, 1991. – 98 с. 7. Руда<br />

С. Товар<strong>и</strong>ства пр<strong>и</strong>родознавців пр<strong>и</strong> Харківському універс<strong>и</strong>теті (ХІХ – початок ХХ ст.) / С. Руда //<br />

Праці Наукового товар<strong>и</strong>ства імені Шевченка. – 2000. – Т. IV. Студії з поля української <strong>наук<strong>и</strong></strong> і<br />

технік<strong>и</strong>. – С. 85–98. 8. Савчук В. С. Естественно-научные общества Юга Росс<strong>и</strong>йской <strong>и</strong>мпер<strong>и</strong><strong>и</strong>:<br />

вторая полов<strong>и</strong>на ХІХ – начало ХХ в. / В. С. Савчук – Днепропетровск : Изд-во Днепропетр. унта,<br />

1994. – 232 с. 9. Тарасенков А. Истор<strong>и</strong>ческая зап<strong>и</strong>ска о составе <strong>и</strong> деятельност<strong>и</strong> Ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>комед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нского<br />

общества, учреждённого пр<strong>и</strong> Императорском Московском ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тете, за первое<br />

133

50-лет<strong>и</strong>е его существован<strong>и</strong>я (1805–1855) / А. Тарасенков. – М., 1856. – 51 с. 10. Устав Ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>комед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нского<br />

общества пр<strong>и</strong> Московском ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тете. – М., 1866. – 16 с. 11. Р<strong>и</strong>хтер В. М.<br />

Истор<strong>и</strong>я мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ны в Росс<strong>и</strong><strong>и</strong>. Ч. 1–3 / В. М. Р<strong>и</strong>хтер – М., 1814–1820. 12. Мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нск<strong>и</strong>е общества //<br />

Большая мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нская энц<strong>и</strong>клопед<strong>и</strong>я. Т. 17 / [ред. А. Н. Бакулев ]. – М. : Советская<br />

энц<strong>и</strong>клопед<strong>и</strong>я, 1960. – С. 752–768. 13. Зернов Д. Н. Очерк деятельност<strong>и</strong> Ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ко-мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нского<br />

общества, учреждённого пр<strong>и</strong> <strong>и</strong>мператорском Московском ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тете в 1804 г., за 100 лет его<br />

существован<strong>и</strong>я / Д. Н. Зернов. – М., 1904. 14. Стуковенков М. И. Речь на торжественном<br />

заседан<strong>и</strong><strong>и</strong> по случаю открыт<strong>и</strong>я К<strong>и</strong>евского ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ко-мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нского общества 2 марта 1897 г. /<br />

М. И. Стуковенков // Труды Ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ко-мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нского общества. – Вып.1. – К., 1899. – С. 19–21. 15.<br />

ЦГИА Росс<strong>и</strong><strong>и</strong>. – Ф.733. – Д. “Об учрежден<strong>и</strong><strong>и</strong> пр<strong>и</strong> Ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тете Св. Влад<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ра ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>комед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нского<br />

общества”. – П<strong>и</strong>сьмо № 1063 от 8 февраля 1898 г. 16. Там само. – П<strong>и</strong>сьмо № 5461<br />

от 21 марта 1893 р. 17. Т<strong>и</strong>хом<strong>и</strong>ров М. А. Речь на заседан<strong>и</strong><strong>и</strong> К<strong>и</strong>евского ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ко-мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нского<br />

общества 20 декабря 1897 г. / М. А. Т<strong>и</strong>хом<strong>и</strong>ров // Труды Ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ко-мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нского общества. – Вып.<br />

1. – 1899. – С. 155–157. 18. Павловск<strong>и</strong>й А. Д. Эт<strong>и</strong>олог<strong>и</strong>я (бактер<strong>и</strong>олог<strong>и</strong>я) <strong>и</strong> серотерап<strong>и</strong>я бубонной<br />

чумы / А. Д. Павловск<strong>и</strong>й // Там само. – С. 80–96. 19. Нещад<strong>и</strong>менко М. П. О дрожжевом<br />

нагноен<strong>и</strong><strong>и</strong> (к патогенезу дрожжей) / М. П. Нещад<strong>и</strong>менко // Там само. – С. 121–126. 20.<br />

Павловск<strong>и</strong>й А. Д. Выступлен<strong>и</strong>е по поводу сообщен<strong>и</strong>я М. П. Нещад<strong>и</strong>менко / А. Д. Павловск<strong>и</strong>й //<br />

Там само. – С. 157–158. 21. Баранецк<strong>и</strong>й О. В. Брожен<strong>и</strong>я <strong>и</strong> <strong>и</strong>х ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>олог<strong>и</strong>ческое значен<strong>и</strong>е /<br />

О. В. Баранецк<strong>и</strong>й // Там само. – С. 33–55.<br />

УДК 53(09)<br />

В. С. САВЧУК, д-р. іст. наук, Дніпропетровськ<strong>и</strong>й Нац. ун-т<br />

У ВИТОКІВ ФІЗИКИ В УКРАЇНІ: ДО 200-РІЧЧЯ<br />

ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ В. І. ЛАПШИНА<br />

Надійшла до редколегії 22. 01. 09<br />

Розглянуті ст<strong>и</strong>сло ж<strong>и</strong>ттєв<strong>и</strong>й шлях і наукова діяльність одного з перш<strong>и</strong>х фіз<strong>и</strong>ків Україн<strong>и</strong> –<br />

професора В. І. Лапш<strong>и</strong>на. В<strong>и</strong>світлені основні результат<strong>и</strong> його наукової, педагогічної та науковоорганізаційної<br />

діяльності. Зроблено в<strong>и</strong>сновок про значущість його внеску у становлення фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в<br />

Україні.<br />

In the article the life and scientific work of one of the first physicists in Ukraine V. I. Lapshin have been<br />

presented. The main results of his scientific, pedagogical, scientific and organizational activities have<br />

been examined. The conclusion about the significance of his contribution in physics development in<br />

Ukraine has been made.<br />

У 2009 р. в<strong>и</strong>повнюється 200 років від дні народження Вас<strong>и</strong>ля Іванов<strong>и</strong>ча<br />

Лапш<strong>и</strong>на, майбутнього відомого фіз<strong>и</strong>ка, орд<strong>и</strong>нарного професора фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

Харківського та Новоросійського (Одеського) універс<strong>и</strong>тетів. Постать<br />

достатньо значна, про яку не дуже відомо у сучасності. Найбільш ґрунтовною<br />

працею, в якій розглянуто досягнення В. І. Лапш<strong>и</strong>на в галузі електрохімії є<br />

праця харківськ<strong>и</strong>х вчен<strong>и</strong>х, нап<strong>и</strong>сана більше ніж півстоліття назад [1].<br />

Напередодні ювілею простеж<strong>и</strong>мо деякі основні момент<strong>и</strong> з його ж<strong>и</strong>ття і<br />

наукової та організаційно-наукової діяльності.<br />

В. І. Лапш<strong>и</strong>н народ<strong>и</strong>вся у Петербурзі у 1809 р. в род<strong>и</strong>ні бронзов<strong>и</strong>х справ<br />

майстра. У 9 років став учнем повітового уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ща, після закінчення якого<br />

134

він, як од<strong>и</strong>н з кращ<strong>и</strong>х учнів, потрапляє до Петербурзького педагогічного<br />

інст<strong>и</strong>туту другого розряду для підготовк<strong>и</strong> до подальшої діяльності у якості<br />

вч<strong>и</strong>теля пр<strong>и</strong>ходського уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ща [2]. У Російській імперії на той час<br />

відбувал<strong>и</strong>ся перетворення у с<strong>и</strong>стемі освіт<strong>и</strong>, які негат<strong>и</strong>вно познач<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся на<br />

освіті в цілому. У 1817 р. тр<strong>и</strong> самостійні відомства (С<strong>и</strong>нод, Головне<br />

управління духовн<strong>и</strong>х справ різн<strong>и</strong>х віросповідань, Міністерство народної<br />

освіт<strong>и</strong>) бул<strong>и</strong> об’єднані в одну установу – Міністерство духовн<strong>и</strong>х справ та<br />

народної освіт<strong>и</strong>. До керівн<strong>и</strong>цтва міністерством пр<strong>и</strong>йшл<strong>и</strong> ч<strong>и</strong>новн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, які мал<strong>и</strong><br />

на меті досягт<strong>и</strong> повної залежності освіт<strong>и</strong> від церкв<strong>и</strong>, зокрема О. М. Голіц<strong>и</strong>н,<br />

Л. М. Магн<strong>и</strong>цьк<strong>и</strong>й та інші. Останній в<strong>и</strong>сунув ідею закр<strong>и</strong>ття або перетворення<br />

деяк<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладів. Діяльність Л. М. Магн<strong>и</strong>цького нанесла<br />

достатньо значну шкоду в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>м навчальн<strong>и</strong>м закладам, як<strong>и</strong>х він зв<strong>и</strong>нувачував<br />

у безбожн<strong>и</strong>цтві та вільнодумстві. Він був пр<strong>и</strong>значен<strong>и</strong>й попеч<strong>и</strong>телем<br />

Казанського навчального округу і протягом своєї діяльності там до 1826 р.<br />

в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>в себе як реакціонер. Доб<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ся закр<strong>и</strong>ття Казанського універс<strong>и</strong>тету йому<br />

не вдалося, а от Петербурзьк<strong>и</strong>й Педагогічн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут, у якому навчався<br />

В. І. Лапш<strong>и</strong>н, було перетворено у гімназію (по суті справ<strong>и</strong> закр<strong>и</strong>то та зведено<br />

потім до рівня середнього навчального закладу).<br />

Відом<strong>и</strong>й українськ<strong>и</strong>й фіз<strong>и</strong>к Я. Є. Гегузін в одній з своїх праць [3] звернув<br />

увагу на те, що цей факт не пройшов повз увагу такого п<strong>и</strong>сьменн<strong>и</strong>ка як<br />

О. С. Гр<strong>и</strong>боєдов. Останній вклав у вуста княг<strong>и</strong>ні Тугоуховської, одного з<br />

персонажів комедії «Горе от ума», наступні слова:<br />

«Нет, в Петербурге <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тут<br />

Пе – да – го – г<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й, так, кажется, зовут:<br />

Там упражняются в расколах <strong>и</strong> в безверь<strong>и</strong>…»<br />

Деякі змін<strong>и</strong> почал<strong>и</strong> відбуват<strong>и</strong>ся після того, як 15 травня 1824 р.<br />

Міністерство народної освіт<strong>и</strong> знову стало самостійною од<strong>и</strong>н<strong>и</strong>цею в урядовій<br />

с<strong>и</strong>стемі. Старанням<strong>и</strong> Г. Ф. Паррота, між інш<strong>и</strong>м відомого фіз<strong>и</strong>ка, пр<strong>и</strong><br />

Тартуському універс<strong>и</strong>тету у 1828 р. було відкр<strong>и</strong>то Професорськ<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут<br />

[4]. Він відіграв значну роль у справі підготовк<strong>и</strong> науково-педагогічн<strong>и</strong>х кадрів<br />

для універс<strong>и</strong>тетів Російської імперії. Крім того, що Г. Ф. Паррот пр<strong>и</strong>ймав до<br />

Дерптського універс<strong>и</strong>тету професорів, в<strong>и</strong>гнан<strong>и</strong>х Л. М. Магн<strong>и</strong>цьк<strong>и</strong>м (зокрема<br />

відомого математ<strong>и</strong>ка, вч<strong>и</strong>теля М. І. Лобачевского, проф. І. М. Х. Бартельса),<br />

він запропонував с<strong>и</strong>стему підготовк<strong>и</strong> для російськ<strong>и</strong>х універс<strong>и</strong>тетів майбутніх<br />

професорів. Відповідно до плану такої підготовк<strong>и</strong> протягом 7 років<br />

планувалося підготуват<strong>и</strong> бл<strong>и</strong>зько150 професорів. Більш детально п<strong>и</strong>тання<br />

діяльності Професорського інст<strong>и</strong>туту розглянуті у праці [4]. Для нас<br />

важл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>м є те, що у ч<strong>и</strong>сло перш<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>хованців Професорського універс<strong>и</strong>тету<br />

потрапляє і В. І. Лапш<strong>и</strong>н.<br />

До 1828 р. він вст<strong>и</strong>г закінч<strong>и</strong>т<strong>и</strong> Педагогічну гімназію (на це пішло 4 рок<strong>и</strong>)<br />

та стат<strong>и</strong> студентом Санкт-Петербурзького універс<strong>и</strong>тету. Там він провч<strong>и</strong>вся<br />

півтора року, захоп<strong>и</strong>вся лекціям<strong>и</strong> М. П. Щеглова, став одн<strong>и</strong>м з кращ<strong>и</strong>х<br />

135

студентів. На цей час, як було сказано в<strong>и</strong>ще, увінчався успіхом проект<br />

створення Професорського інст<strong>и</strong>туту, подан<strong>и</strong>й Г. Ф. Парротом на ім’я<br />

імператора. За результатам<strong>и</strong> жорствкого відбору за двома основн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

кр<strong>и</strong>теріям<strong>и</strong> («нравственность канд<strong>и</strong>датов <strong>и</strong> <strong>и</strong>х дарован<strong>и</strong>я <strong>и</strong> пр<strong>и</strong>лежан<strong>и</strong>я»)<br />

В. І. Лапш<strong>и</strong>н у 1828 р. потрапляє у Дерпт, де навчається до 1833 р.<br />

Жорсткість відбору підкреслює зокрема той факт, що з 705 студентів<br />

Московського універс<strong>и</strong>тету було відібрано усього семеро.<br />

Вас<strong>и</strong>ль Лапш<strong>и</strong>н вч<strong>и</strong>вся акт<strong>и</strong>вно. Зокрема, є свідчення, що він «у<br />

профессора Бартельса слушал алгебру, <strong>и</strong>нтегральное <strong>и</strong>сч<strong>и</strong>слен<strong>и</strong>е <strong>и</strong> высшую<br />

механ<strong>и</strong>ку с пр<strong>и</strong>лежан<strong>и</strong>ем <strong>и</strong> пользою. На <strong>и</strong>спытан<strong>и</strong><strong>и</strong> доказал, что он со<br />

временем может пр<strong>и</strong>нест<strong>и</strong> честь Дерптскому ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тету…» [5, с. 65]. Саме<br />

В. І. Лапш<strong>и</strong>н та М. І. Котельн<strong>и</strong>ков бул<strong>и</strong> найакт<strong>и</strong>вніш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> учням<strong>и</strong> професора<br />

Бартельса, як<strong>и</strong>й спеціально для н<strong>и</strong>х пояснював деякі розділ<strong>и</strong> з кн<strong>и</strong>г<strong>и</strong> Лапласа<br />

«Небесная механ<strong>и</strong>ка», запрошуюч<strong>и</strong> з цією метою студентів до своєї домівк<strong>и</strong><br />

[Там само]. У першій полов<strong>и</strong>ні 1830-го року В. І. Лапш<strong>и</strong>н нап<strong>и</strong>сав дві робот<strong>и</strong><br />

з математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, одна з як<strong>и</strong>х наз<strong>и</strong>валась «О теореме обращен<strong>и</strong>я Лагранжа», а<br />

друга – «О сумм<strong>и</strong>рован<strong>и</strong><strong>и</strong> рядов» була нап<strong>и</strong>сана французькою мовою.<br />

У 1832 р. В. І. Лапш<strong>и</strong>н зах<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>в магістерську д<strong>и</strong>сертацію на тему «О<br />

рефракц<strong>и</strong><strong>и</strong> света» і отр<strong>и</strong>мав ступінь магістра філософії по фіз<strong>и</strong>коматемат<strong>и</strong>чному<br />

відділенню.<br />

Після зах<strong>и</strong>сту разом з М. І. Котельн<strong>и</strong>ков<strong>и</strong>м його було відряджено до<br />

Берліну, де він перебував 2,5 рок<strong>и</strong> і слухав лекції ряду європейськ<strong>и</strong>х учен<strong>и</strong>х.<br />

Але вон<strong>и</strong> його не задовольн<strong>и</strong>т<strong>и</strong>. Вас<strong>и</strong>ль Лапш<strong>и</strong>н п<strong>и</strong>сав у звіті міністру<br />

народної освіт<strong>и</strong> 21 серпня 1833 р. «Пр<strong>и</strong> выборе лекц<strong>и</strong>й я обрат<strong>и</strong>л вн<strong>и</strong>ман<strong>и</strong>е<br />

на математ<strong>и</strong>ку, как главную свою цель, но, к сожален<strong>и</strong>ю, не мог<br />

удовлетвор<strong>и</strong>ть своему желан<strong>и</strong>ю потому, что большая часть преподающ<strong>и</strong>х<br />

здесь сей предмет не <strong>и</strong>звестны в ученом м<strong>и</strong>ре <strong>и</strong> огран<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>ваются чтен<strong>и</strong>ем<br />

обыкновенных предметов… Зато недостаток в математ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х лекц<strong>и</strong>ях<br />

вознагражден был для меня лекц<strong>и</strong>ям<strong>и</strong> <strong>и</strong>звестного в ученом м<strong>и</strong>ре ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ка<br />

Эрмана… Л<strong>и</strong>чное знакомство с профессором <strong>и</strong> его сыном, делавш<strong>и</strong>м<br />

путешеств<strong>и</strong>е вокруг света с кап<strong>и</strong>таном Л<strong>и</strong>тке, пр<strong>и</strong>несло мне большую<br />

пользу» [6, л. 15, 16].<br />

На наш погляд саме у цей час і відбувається зміна науков<strong>и</strong>х пріор<strong>и</strong>тетів<br />

В. І. Лапш<strong>и</strong>на, як<strong>и</strong>й прослухавш<strong>и</strong> курс<strong>и</strong> лекцій і в<strong>и</strong>конавш<strong>и</strong> практ<strong>и</strong>кум з<br />

електр<strong>и</strong>к<strong>и</strong> та магнет<strong>и</strong>зму у професора Ермана, все більше сх<strong>и</strong>лявся до думк<strong>и</strong><br />

про спеціалізацію з фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, а не з математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. Г. В. Лев<strong>и</strong>цьк<strong>и</strong>й віднос<strong>и</strong>ть,<br />

зокрема, В. І. Лапш<strong>и</strong>на до учнів та ас<strong>и</strong>стентів відомого астронома<br />

В. Я. Струве.<br />

Після повернення з Берліна В. І. Лапш<strong>и</strong>н пр<strong>и</strong>значається професором<br />

Харківського універс<strong>и</strong>тету. У 1838 р. він зах<strong>и</strong>щає докторську д<strong>и</strong>сертацію з<br />

опт<strong>и</strong>к<strong>и</strong> за темою: «Рассужден<strong>и</strong>я о началах теор<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>и</strong>стечен<strong>и</strong>я светящ<strong>и</strong>хся<br />

сред». У Харківському універс<strong>и</strong>теті він працює 28 років, обіймаюч<strong>и</strong> з 1839 по<br />

136

1863 р. посаду орд<strong>и</strong>нарного професора, завідувача кафедр<strong>и</strong> фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і фіз<strong>и</strong>чної<br />

географії. Різносторонність вченого стала в нагоді у 1839 р., кол<strong>и</strong> в<br />

Харківському універс<strong>и</strong>теті була нестача хіміків. В. І. Лапш<strong>и</strong>н за дорученням<br />

Рад<strong>и</strong> універс<strong>и</strong>тету з 1839 по 1842 р. ч<strong>и</strong>тав курс хімії та керував хімічн<strong>и</strong>м<br />

кабінетом. Ч<strong>и</strong>тав він також і курс органічної хімії, але основн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> все-так<strong>и</strong><br />

бул<strong>и</strong> такі д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін<strong>и</strong> як загальна фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> та фіз<strong>и</strong>ка землі. На наш погляд<br />

добра підготовка з хімії могла бут<strong>и</strong> й результатом тісного спілкування і<br />

знайомства з працям<strong>и</strong> Г. Ф. Паррота в цій галузі. Можна в<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>т<strong>и</strong> й<br />

пр<strong>и</strong>пущення, що сполучення нав<strong>и</strong>чок, отр<strong>и</strong>ман<strong>и</strong>х у професора Ермана у<br />

Берліні з електр<strong>и</strong>к<strong>и</strong> та магнет<strong>и</strong>зму, та знання праць Г. Ф. Паррота під час<br />

навчання у Дерпті, які бул<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>свяченні п<strong>и</strong>танням гальванізму, могл<strong>и</strong> стат<strong>и</strong><br />

основою для в<strong>и</strong>бору напряму досліджень В. І. Лапш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>м. У 1863 р.<br />

В. І. Лапш<strong>и</strong>н в<strong>и</strong>ход<strong>и</strong>ть у відставку, але у зв’язку з відкр<strong>и</strong>ттям у 1865 р.<br />

Новоросійського універс<strong>и</strong>тету він цього ж року об<strong>и</strong>рається професором<br />

кафедр<strong>и</strong> фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і фіз<strong>и</strong>чної географії. В Одесі вчен<strong>и</strong>й займався геофіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

дослідженням<strong>и</strong>, в<strong>и</strong>вчав вулканічні в<strong>и</strong>бух<strong>и</strong> (1866), п<strong>и</strong>тому вагу морської вод<strong>и</strong><br />

[7], «брав участь у роботі експед<strong>и</strong>ції, яка провод<strong>и</strong>ла в<strong>и</strong>мірювання гл<strong>и</strong>б<strong>и</strong>н<strong>и</strong><br />

Чорного моря на лінії Одеса – Севастополь – Поті» (1868) [8, с. 237].<br />

Несподівано у 1870 р. він зал<strong>и</strong>шає кафедру, переїзд<strong>и</strong>ть до Феодосії, де<br />

засновує народну школу і в<strong>и</strong>кладає в ній. На сх<strong>и</strong>лі ж<strong>и</strong>ття його вражає майже<br />

повна сліпота. Він повертається до Одес<strong>и</strong>, де і пішов з ж<strong>и</strong>ття у вересні 1888 р.<br />

В. І. Лапш<strong>и</strong>н, професор, підготовлен<strong>и</strong>й у Професорському інст<strong>и</strong>туті<br />

Дерптського універс<strong>и</strong>тету, стояв у в<strong>и</strong>токів фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в Харківському<br />

універс<strong>и</strong>теті, в Україні в цілому. Коло його науков<strong>и</strong>х інтересів – фіз<strong>и</strong>чна<br />

географія, кліматологія, електрохімія. В останній він досяг найбільш<strong>и</strong>х<br />

успіхів.<br />

В<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кнення електрохімії як <strong>наук<strong>и</strong></strong> тісно пов’язане з розв<strong>и</strong>тком фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>.<br />

Саме в її надрах у серед<strong>и</strong>ні ХІХ століття народжується нов<strong>и</strong>й розділ фіз<strong>и</strong>чної<br />

хімії – електрохімія. Тому не в<strong>и</strong>падково, що перш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> електрохімікам<strong>и</strong> бул<strong>и</strong><br />

представн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, особл<strong>и</strong>во ті, хто займався дослідам<strong>и</strong> з<br />

гальваноелектр<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. В Росії це В. В. Петров, Б. С. Якобі, Е. Х. Ленц. Останні<br />

два бул<strong>и</strong> представн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> школ<strong>и</strong> Дерптського універс<strong>и</strong>тету.<br />

У свій час (у 1856 р.) у зв’язку з коронацією Олександра ІІ бул<strong>и</strong> в<strong>и</strong>конані<br />

гальванічні дослід<strong>и</strong> з освітлення з в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>станням 600 елементів Бунзена.<br />

Після цього у 1857 р. до цієї батареї було додано ще 200 так<strong>и</strong>х елементів. З<br />

ц<strong>и</strong>м джерелом під керівн<strong>и</strong>цтвом Е. Х. Ленца бул<strong>и</strong> поставлені фіз<strong>и</strong>чні дослід<strong>и</strong><br />

у М<strong>и</strong>хайлівській арт<strong>и</strong>лерійській академії.<br />

В. І. Лапш<strong>и</strong>н був добре знайом<strong>и</strong>й з ц<strong>и</strong>м<strong>и</strong> дослідам<strong>и</strong>. Саме тоді він<br />

в<strong>и</strong>ріш<strong>и</strong>в провест<strong>и</strong> н<strong>и</strong>зку фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х дослідів з застосуванням ще більш<br />

потужн<strong>и</strong>х гальванічн<strong>и</strong>х елементів. Для досягнення мет<strong>и</strong> він в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>став<br />

батарею, що складалася з 1000 подібн<strong>и</strong>х елементів, потужність якої<br />

перев<strong>и</strong>щувала 2 кВт. На ті час<strong>и</strong> це було унікальне джерело струму. У 1859 р.<br />

137

В. І. Лапш<strong>и</strong>н провів н<strong>и</strong>зку публічн<strong>и</strong>х гальванічн<strong>и</strong>х дослідів [9]. Два рок<strong>и</strong><br />

потому він звернувся до Е. Х. Ленца з л<strong>и</strong>стом, у якому повідом<strong>и</strong>в про<br />

результат<strong>и</strong> своїх дослідів. А у 1862 р. у Бюлетені Російської академії наук<br />

була опублікована стаття, яка була нап<strong>и</strong>сана на основі в<strong>и</strong>тягів з цього л<strong>и</strong>ста з<br />

короткою передмовою академіка Ленца. Останній п<strong>и</strong>сав: «Я <strong>и</strong>збрал<br />

следующ<strong>и</strong>е х<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е данные потому, что как новые, он<strong>и</strong> представляют<br />

<strong>и</strong>нтерес <strong>и</strong> для <strong>и</strong>ностранных ученых», підкреслююч<strong>и</strong> так<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном пріор<strong>и</strong>тет<br />

В. І. Лапш<strong>и</strong>на.<br />

Ще перед початком своїх дослідів В. І. Лапш<strong>и</strong>н звернувся до багатьох<br />

російськ<strong>и</strong>х та закордонн<strong>и</strong>х універс<strong>и</strong>тетів з проханням в<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>т<strong>и</strong> свої<br />

побажання відносно програм<strong>и</strong> дослідів. Част<strong>и</strong>на ц<strong>и</strong>х побажань була н<strong>и</strong>м<br />

врахована у своїй роботі. Так, на прохання професора Грейфсвальдського<br />

універс<strong>и</strong>тету І. Бугде він здійсн<strong>и</strong>в дослід<strong>и</strong> з впл<strong>и</strong>ву електр<strong>и</strong>чного струму на<br />

ж<strong>и</strong>в<strong>и</strong>й організм, які потім бул<strong>и</strong> опубліковані І. Бугде.<br />

Основн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> стал<strong>и</strong> дослід<strong>и</strong> з проходження електр<strong>и</strong>чного струму через<br />

різноманітні середов<strong>и</strong>ща. Хоча самі закон<strong>и</strong> електролізу бул<strong>и</strong> вже ш<strong>и</strong>роко<br />

відомі, але можл<strong>и</strong>вості електролізу ще бул<strong>и</strong> далек<strong>и</strong>м<strong>и</strong> від з’ясування.<br />

В. І. Лапш<strong>и</strong>н зроб<strong>и</strong>в помітн<strong>и</strong>й крок у напрямку з’ясування можл<strong>и</strong>востей<br />

електролізу для дослідження будов<strong>и</strong> складн<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>стем. Він здійсн<strong>и</strong>в н<strong>и</strong>зку<br />

дослідів з в<strong>и</strong>вчення електролізу органічн<strong>и</strong>х і неорганічн<strong>и</strong>х сполук, які стал<strong>и</strong><br />

підґрунтям для підкріплення і розв<strong>и</strong>тку бутлерівської теорії будов<strong>и</strong><br />

органічн<strong>и</strong>х з’єднань, довів? що існує ряд рід<strong>и</strong>н, які не проводять електр<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й<br />

струм тощо.<br />

Дослід<strong>и</strong> з електролізу неорганічн<strong>и</strong>х з’єднань в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>л<strong>и</strong> нові можл<strong>и</strong>вості<br />

для розв<strong>и</strong>тку електрометалургійн<strong>и</strong>х процесів [10]. В. І. Лапш<strong>и</strong>н може<br />

вважат<strong>и</strong>ся одн<strong>и</strong>м з піонерів світової <strong>наук<strong>и</strong></strong> в галузі електролізу та<br />

електротермії розплавлен<strong>и</strong>х середов<strong>и</strong>щ.<br />

Крім електрохімічн<strong>и</strong>х досліджень В. І. Лапш<strong>и</strong>н займався також<br />

розробкою (на основі в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання дуг<strong>и</strong>, що світ<strong>и</strong>ться) раціональн<strong>и</strong>х методів<br />

електр<strong>и</strong>чного освітлення тощо. Він розв<strong>и</strong>вав, так<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном, нові для т<strong>и</strong>х часів<br />

дослідження в галузі електрохімії, фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х основ електр<strong>и</strong>чного освітлення,<br />

фізіологічної дії електр<strong>и</strong>чного струму на ж<strong>и</strong>в<strong>и</strong>й організм.<br />

Відзнач<strong>и</strong>мо ще од<strong>и</strong>н напрям діяльності В. І. Лапш<strong>и</strong>на – науковопедагогічн<strong>и</strong>й.<br />

Він створ<strong>и</strong>в у 1840 р. од<strong>и</strong>н з перш<strong>и</strong>х в Україні підручн<strong>и</strong>ків з<br />

фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> [11].. Коротк<strong>и</strong>й аналіз підручн<strong>и</strong>ка з фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> В. І. Лапш<strong>и</strong>на вперше<br />

проведено дослідн<strong>и</strong>цею Ю. О. Фесько у контексті в<strong>и</strong>вчення діяльності<br />

німецької професур<strong>и</strong> у Харківському універс<strong>и</strong>теті [12]. Відзнач<strong>и</strong>мо, зокрема,<br />

що у підручн<strong>и</strong>ку В. І. Лапш<strong>и</strong>н, вказуюч<strong>и</strong> на появу нов<strong>и</strong>х підходів у фіз<strong>и</strong>ці,<br />

п<strong>и</strong>сав: «Наступает, кажется, время разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я новых начал, основывающ<strong>и</strong>хся<br />

на полож<strong>и</strong>тельных доказательствах <strong>и</strong> вытесняющ<strong>и</strong>х мнен<strong>и</strong>е о существован<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

невесомых матер<strong>и</strong>й. »<br />

138

Після переїзду до Одес<strong>и</strong> В. І. Лапш<strong>и</strong>н пр<strong>и</strong>діляв багато уваг<strong>и</strong> й проблемам<br />

організації науков<strong>и</strong>х досліджень. Зокрема, в Одесі ще до О. В. Клосовського<br />

він організував метеорологічні дослідження за програмою Головної фіз<strong>и</strong>чної<br />

обсерваторії Петербурзької Академії наук.<br />

Цікав<strong>и</strong>м і малодосліджен<strong>и</strong>м епізодом науково-організаційної діяльності<br />

В. І. Лапш<strong>и</strong>на стала його участь у створенні Новоросійського товар<strong>и</strong>ства<br />

дослідн<strong>и</strong>ків пр<strong>и</strong>род<strong>и</strong> (НТДП). Цей епізод вперше було досліджено у<br />

монографії [13]. Саме в<strong>и</strong>вчення цього епізоду довело, що НТДП в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кло не у<br />

1870, а у 1869 р. Значну роль у цьому процесі якраз і відіграв В. І. Лапш<strong>и</strong>н.<br />

Статут НТДП було затверджено 31 травня 1869 р., але тільк<strong>и</strong> 9 вересня<br />

повідомлення про це та про ас<strong>и</strong>гнування для потреб товар<strong>и</strong>ства грошової<br />

допомог<strong>и</strong> було зач<strong>и</strong>тане у Раді Новоросійського універс<strong>и</strong>тету, а 15 вересня<br />

1869 р. передано до фіз<strong>и</strong>ко-математ<strong>и</strong>чного факультету, деканом якого був<br />

В. І. Лапш<strong>и</strong>н.<br />

30 жовтня 1869 р. В. І. Лапш<strong>и</strong>н в<strong>и</strong>ступ<strong>и</strong>в на Раді з заявою про те, що «…<br />

пора открыть общество естество<strong>и</strong>спытателей» [14, л. 41, 42 ]. Півтора місяці<br />

пішло на друкування статуту товар<strong>и</strong>ства та зб<strong>и</strong>рання заяв від осіб, які<br />

в<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>л<strong>и</strong> бажання вступ<strong>и</strong>т<strong>и</strong> у нього. В. І. Лапш<strong>и</strong>н оп<strong>и</strong>н<strong>и</strong>вся у центрі<br />

суперечок серед засновн<strong>и</strong>ків товар<strong>и</strong>ства щодо процесу обрання през<strong>и</strong>дента<br />

товар<strong>и</strong>ства. Він вважав, що «… общество состо<strong>и</strong>т пока <strong>и</strong>з одн<strong>и</strong>х учред<strong>и</strong>телей,<br />

поэтому през<strong>и</strong>дент <strong>и</strong> должен быть <strong>и</strong>з <strong>и</strong>х среды» [Там само]. В. І. Лапш<strong>и</strong>на<br />

підтр<strong>и</strong>мала Рада фіз<strong>и</strong>ко-математ<strong>и</strong>чного факультету. Але Рада універс<strong>и</strong>тету не<br />

дійшла певної думк<strong>и</strong> і звернулась з проханням до міністерства народної<br />

освіт<strong>и</strong> в<strong>и</strong>ріш<strong>и</strong>т<strong>и</strong> це п<strong>и</strong>тання. 23 грудня 1869 р. ректор спрямував до фіз<strong>и</strong>коматемат<strong>и</strong>чного<br />

факультету рішення міністерства, у якому граф Д. А. Толстой<br />

запропонував «… для орган<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> общества естество<strong>и</strong>спытателей выбрать<br />

през<strong>и</strong>дента временно <strong>и</strong>з учред<strong>и</strong>телей общества, затем по орган<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

общества <strong>и</strong> поступлен<strong>и</strong><strong>и</strong> в оное посторонн<strong>и</strong>х л<strong>и</strong>ц пр<strong>и</strong>ступ<strong>и</strong>ть к выбору<br />

през<strong>и</strong>дента на основан<strong>и</strong><strong>и</strong> 17 устава общества» [Там само, л. 48]. В<br />

екстраорд<strong>и</strong>нарному засіданні 23 грудня 1869 р. було заявлено, що<br />

т<strong>и</strong>мчасов<strong>и</strong>м през<strong>и</strong>дентом товар<strong>и</strong>ства обрано декана фіз<strong>и</strong>ко-математ<strong>и</strong>чного<br />

факультету заслуженого професора фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> В. І. Лапш<strong>и</strong>на. Так<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном<br />

Новоросійське товар<strong>и</strong>ство дослідн<strong>и</strong>ків пр<strong>и</strong>род<strong>и</strong> розпочало свою роботу<br />

напр<strong>и</strong>кінці грудня 1869 р. на чолі з т<strong>и</strong>мчасов<strong>и</strong>м през<strong>и</strong>дентом товар<strong>и</strong>ства<br />

В. І. Лапш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>м. 29 грудня 1869 р. відбулося ще одне засідання НТДП, на<br />

якому бул<strong>и</strong> обрані нові член<strong>и</strong> товар<strong>и</strong>ства та його перш<strong>и</strong>й почесн<strong>и</strong>й член –<br />

попеч<strong>и</strong>тель Одеського навчального округу С. П. Голубцов. А вже 2 січня<br />

1870 р. відбулося ще одне засідання, на якому відомого вченого, ботаніка та<br />

мікробіолога Л. С. Ценковського було обрано през<strong>и</strong>дентом товар<strong>и</strong>ства, а<br />

В. І. Лапш<strong>и</strong>на – віце-през<strong>и</strong>дентом.<br />

Підводяч<strong>и</strong> підсумк<strong>и</strong> розгляду ж<strong>и</strong>ттєвого шляху В. І. Лапш<strong>и</strong>на можна з<br />

впевненістю стверджуват<strong>и</strong>, що і його наукова діяльність, і науково-<br />

139

організаційна, і навчально-педагогічна спр<strong>и</strong>ял<strong>и</strong> розв<strong>и</strong>тку фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> на всіх<br />

рівнях – Україн<strong>и</strong>, Російської імперії, світовому. В. І. Лапш<strong>и</strong>н був одн<strong>и</strong>м з т<strong>и</strong>х,<br />

хто заклав основ<strong>и</strong> розв<strong>и</strong>тку фіз<strong>и</strong>чної <strong>наук<strong>и</strong></strong> в так<strong>и</strong>х вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>х універс<strong>и</strong>тетах як<br />

Харківськ<strong>и</strong>й та Одеськ<strong>и</strong>й і навічно вп<strong>и</strong>сав свої ім’я в історію розв<strong>и</strong>тку<br />

фіз<strong>и</strong>чної <strong>наук<strong>и</strong></strong>.<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Новаковск<strong>и</strong> М. С. О гальван<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х опытах В. И. Лапш<strong>и</strong>на /<br />

М. С. Новаковск<strong>и</strong>й, Е. И. Вайль // Роль ученых Харьковского ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тета в разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

х<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ческой <strong>наук<strong>и</strong></strong>. – Х., 1952. – С. 198–208. 2. Искольдск<strong>и</strong>й И. И. Забытые русск<strong>и</strong>е<br />

электрох<strong>и</strong>м<strong>и</strong>к<strong>и</strong>-ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>к<strong>и</strong> ХІХ века / И. И. Искольдск<strong>и</strong>й // Пр<strong>и</strong>рода. – 1950. – № 1. – С. 79–84. 3.<br />

Гегуз<strong>и</strong>н Я. По следам старой аф<strong>и</strong>ш<strong>и</strong> / Я. Гегуз<strong>и</strong>н // Наука <strong>и</strong> ж<strong>и</strong>знь. – 1974. – № 8. – С. 129–132. 4.<br />

Пайна Э. С. Профессорск<strong>и</strong>й <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тут пр<strong>и</strong> Тартуском ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тете (1828–1839) <strong>и</strong> русскопр<strong>и</strong>балт<strong>и</strong>йск<strong>и</strong>е<br />

научные связ<strong>и</strong> / Э. С. Пайна // Из <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> естествознан<strong>и</strong>я <strong>и</strong> техн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> Пр<strong>и</strong>балт<strong>и</strong>к<strong>и</strong>.<br />

– Р<strong>и</strong>га : З<strong>и</strong>натне, 1970. – С. 131–148. 5. Ож<strong>и</strong>гова Е. П. Учен<strong>и</strong>к<strong>и</strong> М. Бартельса по Профессорскому<br />

<strong>и</strong>нст<strong>и</strong>туту / Е. П. Ож<strong>и</strong>гова // Становлен<strong>и</strong>е <strong>наук<strong>и</strong></strong> <strong>и</strong> научных коллект<strong>и</strong>вов Пр<strong>и</strong>балт<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. – Р<strong>и</strong>га :<br />

З<strong>и</strong>натне, 1985. – С. 65–66. 6. Центральный государственный арх<strong>и</strong>в Росс<strong>и</strong><strong>и</strong>. – Ф.733, оп. 56, д.<br />

675. 7. Історія Одеського універс<strong>и</strong>тету за 100 років. – К. : В<strong>и</strong>д-во К<strong>и</strong>ївського універс<strong>и</strong>тету, 1968.<br />

– 420 с. 8. Лапш<strong>и</strong>н В. И. Плотность воды Черного моря / В. И. Лапш<strong>и</strong>н // Математ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й<br />

сборн<strong>и</strong>к, 1869. 9. Лапш<strong>и</strong>н В. И. О гальван<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>х опытах, про<strong>и</strong>звод<strong>и</strong>вш<strong>и</strong>хся в Харькове в 1859<br />

г. / В. И. Лапш<strong>и</strong>н // Вестн<strong>и</strong>к естественных наук. – 1860. – Т. 7., № 36. – С. 1159–1182; № 37–38. –<br />

С. 1223–1229. 10. Беляев А. И. Очерк<strong>и</strong> по <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> металлург<strong>и</strong><strong>и</strong> металлов / А. И. Беляев. – М. :<br />

Металлург<strong>и</strong>здат, 1950. 11. Лапш<strong>и</strong>н В. И. Опыт с<strong>и</strong>стемат<strong>и</strong>ческого <strong>и</strong>зложен<strong>и</strong>я ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>к<strong>и</strong> /<br />

В. И. Лапш<strong>и</strong>н. – Х. : Т<strong>и</strong>п. ун-та, 1840. – 248 с. 12. Фесько Ю. Німецькі вчені Харківського<br />

універс<strong>и</strong>тету першої полов<strong>и</strong>н<strong>и</strong> ХІХ століття та дослідження з фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> / Ю. Фесько // Вісн<strong>и</strong>к<br />

Дніпропетровського універс<strong>и</strong>тету. Історія і філософія <strong>наук<strong>и</strong></strong> і технік<strong>и</strong>. – 2006. – № 13. 13.<br />

Савчук В. С. Естественнонаучные общества юга Росс<strong>и</strong>йской <strong>и</strong>мпер<strong>и</strong><strong>и</strong>: вторая полов<strong>и</strong>на ХІХ –<br />

начало ХХ века / В. С. Савчук. – Дніпропетровськ : В<strong>и</strong>д-во ДДУ. – 232 с. 14. Государственный<br />

арх<strong>и</strong>в Одесской област<strong>и</strong> (ГАОО). – Ф. 45 , оп. 11, д. 30, л. 41, 42.<br />

УДК 50(091):62<br />

В. А. САДКОВСЬКА, <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>»<br />

НАУКОВО-ТЕХНІЧНА ДІЯЛЬНОСТЬ КАФЕДРИ<br />

ТУРБІНОБУДУВАННЯ <strong>ХПІ</strong> У 50-80 рр. ХХ ст.<br />

Надійшла до редколегії 28. 01. 09<br />

В істор<strong>и</strong>чному аспекті розглядаються основні напрямк<strong>и</strong> науково-технічної діяльності кафедр<strong>и</strong><br />

турбінобудування <strong>ХПІ</strong>. Аналізуються наукова діяльність, співпраця з в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

підпр<strong>и</strong>ємствам<strong>и</strong>, робота з підготовк<strong>и</strong> кадрів та міжнародне співробітн<strong>и</strong>цтво у галузі енергет<strong>и</strong>к<strong>и</strong>.<br />

The historical aspect of the main trends of KhPI Turbine building department scientific and<br />

technological activity is reviewed. Scientific activity, cooperation with the industrial enterprises,<br />

engineering staff training and international collaboration in power engineering are analyzed.<br />

Постановка проблем<strong>и</strong>. Період 50-80 рр. ХХ ст. характер<strong>и</strong>зується<br />

стрімк<strong>и</strong>м розв<strong>и</strong>тком науково-технічної сфер<strong>и</strong> економік<strong>и</strong> СРСР і Україн<strong>и</strong>, як<br />

його складової у цей час. Отже це було обумовлено в<strong>и</strong>рішенням соціально-<br />

140

економічн<strong>и</strong>х проблем, які постал<strong>и</strong> перед суспільством після другої світової<br />

війн<strong>и</strong>. У в<strong>и</strong>значен<strong>и</strong>й період Україна розв<strong>и</strong>нула могутній науково-технічн<strong>и</strong>й<br />

потенціал, створ<strong>и</strong>ла розгалужену с<strong>и</strong>стему освітніх закладів, науководослідн<strong>и</strong>цьк<strong>и</strong>х<br />

інст<strong>и</strong>тутів, провідн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х підпр<strong>и</strong>ємств. Науковотехнічну<br />

еліту багатьох країн Східної Європ<strong>и</strong>, Азії у значній мірі складають<br />

люд<strong>и</strong>, які одержал<strong>и</strong> освіту та досвід на в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтві в Україні. Впродовж<br />

означеного періоду урядам<strong>и</strong> СРСР та УРСР пр<strong>и</strong>ділялася значна увага<br />

розв<strong>и</strong>ненню енергет<strong>и</strong>чної пром<strong>и</strong>словості, їй надавал<strong>и</strong>ся переважні умов<strong>и</strong><br />

інтенс<strong>и</strong>фікації розв<strong>и</strong>тку.<br />

<strong>ХПІ</strong> мав достатній потенціал, відповідно поставлен<strong>и</strong>м п<strong>и</strong>танням,<br />

пов’язан<strong>и</strong>м із прогресом енергет<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. Інст<strong>и</strong>тут у 50-х роках підготував<br />

необхідну матеріально-технічну і професійно-кадрову базу. Науковці кафедр<br />

брал<strong>и</strong> участь в дослідженнях, спрямован<strong>и</strong>х на пр<strong>и</strong>скорення науковотехнічного<br />

прогресу в галузях енергет<strong>и</strong>чної пром<strong>и</strong>словості. На сучасному<br />

етапі для Україн<strong>и</strong> дуже гостро стає п<strong>и</strong>тання енергозабезпечення, тому<br />

в<strong>и</strong>вчення досвіду діяльності у цій сфері стосовно підготовк<strong>и</strong> кадрів для<br />

галузі, розв<strong>и</strong>тку енергет<strong>и</strong>чної мережі Україн<strong>и</strong> та інш<strong>и</strong>х країн, міжнародного<br />

співробітн<strong>и</strong>цтва є актуальн<strong>и</strong>м та доцільн<strong>и</strong>м.<br />

Аналіз літератур<strong>и</strong>. Дослідження діяльності кафедр<strong>и</strong> турбінобудування,<br />

внеску у розв<strong>и</strong>ток енергет<strong>и</strong>чної пром<strong>и</strong>словості проводяться у с<strong>и</strong>стемат<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х<br />

публікаціях проф. А. В. Бойко [1,2,3]. Аспект<strong>и</strong> співпраці з в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

підпр<strong>и</strong>ємствам<strong>и</strong> та міжнародного співробітн<strong>и</strong>цтва розглядаються так<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

авторам<strong>и</strong>, як І. Довгаль [4], А. Науменко [5], П. Возненко [6] у науковопопулярн<strong>и</strong>х<br />

та фахов<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>даннях. Загальні п<strong>и</strong>тання розв<strong>и</strong>тку енергет<strong>и</strong>чної<br />

пром<strong>и</strong>словості в<strong>и</strong>світлюються у ст<strong>и</strong>слій оглядовій формі у роботі<br />

А. Соколова та інш<strong>и</strong>х. [7].<br />

Мета статті полягає у проведенні на базі архівн<strong>и</strong>х матеріалів <strong>ХПІ</strong> та<br />

Харківського Пром<strong>и</strong>слового Об’єднання «Турбоатом» аналізу науковотехнічної<br />

та в<strong>и</strong>давн<strong>и</strong>чої діяльності кафедр<strong>и</strong> турбінобудування <strong>ХПІ</strong> у 50-80 рр.<br />

ХХ ст., її теорет<strong>и</strong>чної та практ<strong>и</strong>чної робот<strong>и</strong> з підготовк<strong>и</strong> фахівців для галузі,<br />

співпраці з в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>м<strong>и</strong> підпр<strong>и</strong>ємствам<strong>и</strong> та міжнародному співробітн<strong>и</strong>цтву з<br />

країнам<strong>и</strong> «народної демократії».<br />

Становлення та науково-технічна діяльність кафедр<strong>и</strong><br />

турбінобудування <strong>ХПІ</strong>. Після повернення з евакуації протягом 1945-50 рр.<br />

кафедра турбінобудування разом з кафедрою гідромаш<strong>и</strong>нобудування акт<strong>и</strong>вно<br />

пр<strong>и</strong>ймал<strong>и</strong> участь у ліквідації ушкоджень та відбудові потужн<strong>и</strong>х турбін<br />

с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> «Харенерго», встановленні реж<strong>и</strong>мів їх раціональної експлуатації. На<br />

той час кафедра турбінобудування в<strong>и</strong>конувала бл<strong>и</strong>зько 50% загального<br />

обсягу господарчої договірною темат<strong>и</strong>к<strong>и</strong> інст<strong>и</strong>туту.<br />

У березні 1950 р. у зв’язку з необхідністю вдосконалення навчального<br />

процесу бул<strong>и</strong> створені навчально-метод<strong>и</strong>чні комісії інст<strong>и</strong>туту з розробк<strong>и</strong><br />

метод<strong>и</strong>к<strong>и</strong> проведення лекцій, проведення лабораторн<strong>и</strong>х занять, проходження<br />

141

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чої практ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, курсового та д<strong>и</strong>пломного проектування. Однією з<br />

перш<strong>и</strong>х нову програму подала кафедра турбінобудування, де увага<br />

пр<strong>и</strong>ділялася досягненням сучасної вітч<strong>и</strong>зняної <strong>наук<strong>и</strong></strong> у сфері<br />

гідромаш<strong>и</strong>нобудування.<br />

Міністерство в<strong>и</strong>щої освіт<strong>и</strong> СРСР в<strong>и</strong>знала її та ще 280 нов<strong>и</strong>х програм,<br />

розроблен<strong>и</strong>х колект<strong>и</strong>вом <strong>ХПІ</strong>, найкращ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> та рекомендувало в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>м<br />

навчальн<strong>и</strong>м закладам технічного профілю країн<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуват<strong>и</strong> їх у<br />

навчальному процесі. Пос<strong>и</strong>ленню зв’язку <strong>наук<strong>и</strong></strong> з в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтвом пр<strong>и</strong>діляється<br />

у цей час багато уваг<strong>и</strong>. В<strong>и</strong>пускн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> енергомаш<strong>и</strong>нобудівного факультету<br />

в<strong>и</strong>конал<strong>и</strong> 21 д<strong>и</strong>пломн<strong>и</strong>й проект гідротехнічн<strong>и</strong>х та насосн<strong>и</strong>х станцій за<br />

завданням проектуюч<strong>и</strong>х організацій [8].<br />

У 1952 р. у <strong>ХПІ</strong> зах<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>л<strong>и</strong> вже 92 д<strong>и</strong>пломн<strong>и</strong>х проектів. В<strong>и</strong>пускн<strong>и</strong>к<br />

В. І. Шапіро під час інженерної практ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> встанов<strong>и</strong>в пр<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>н<strong>и</strong> аварії паров<strong>и</strong>х<br />

турбін пр<strong>и</strong> деяк<strong>и</strong>х реж<strong>и</strong>мах робот<strong>и</strong> та запропонував ор<strong>и</strong>гінальн<strong>и</strong>й метод<br />

розрахунку турбін<strong>и</strong>. У 1954 р. Ю. Ф. Носян відмінно зах<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>в д<strong>и</strong>пломн<strong>и</strong>й<br />

проект щодо ор<strong>и</strong>гінальної на той час правої турбін<strong>и</strong> СВК-150. [8] У 80–90 рр.<br />

він став головн<strong>и</strong>м конструктором СКБ ВО «Турбоатом». Головн<strong>и</strong>м<br />

конструктором ВО ХТЗ тодіi працював в<strong>и</strong>пускн<strong>и</strong>к <strong>ХПІ</strong> − С. Л. Абдула. Ряд<br />

д<strong>и</strong>пломн<strong>и</strong>х проектів в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стал<strong>и</strong> в гідровузлах, які будувал<strong>и</strong>ся на Волзі,<br />

Дніпрі, та пр<strong>и</strong> спорудженні Асуанської ГЕС.<br />

На початку 50-х років Харківськ<strong>и</strong>й «Турбоатом» разом з в<strong>и</strong>пуском<br />

обладнання для теплов<strong>и</strong>х станцій поч<strong>и</strong>нає в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво гідроенергет<strong>и</strong>чного<br />

устаткування. Всі енергет<strong>и</strong>чні станції Україн<strong>и</strong>, кол<strong>и</strong>шнього СРСР, країн<strong>и</strong><br />

РЕВ працюють на агрегатах, в<strong>и</strong>роблен<strong>и</strong>х на заводі. Вчені кафедр<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>ймають<br />

акт<strong>и</strong>вну участь у проектуванні турбін потужністю 100, 160, 300 та 500<br />

мегават надкр<strong>и</strong>т<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х параметрах пар<strong>и</strong>, які працюють на Пр<strong>и</strong>дніпровській,<br />

Кр<strong>и</strong>ворізькій, Запорізькій, К<strong>и</strong>ївській, Каховській ГЕС. Протягом наступн<strong>и</strong>х<br />

10-ті років в<strong>и</strong>робляється обладнання для Саратовської ГЕС, Ч<strong>и</strong>рнейської ГЕС<br />

(Росія), Інгурської ГЕС (Грузія), Муренської ГЕС (Тадж<strong>и</strong>кістан) [9].<br />

Харківськ<strong>и</strong>й Політехнічній Інст<strong>и</strong>тут надавав допомогу країнам народної<br />

демократії з підготовк<strong>и</strong> науково-педагогічн<strong>и</strong>х кадрів. За період з 1945 р. по<br />

1958 р. було підготовлено 234 інженера для ц<strong>и</strong>х країн, з н<strong>и</strong>х 53 в<strong>и</strong>пускн<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

кафедр<strong>и</strong> турбінобудування. В соціаліст<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х країнах перекладал<strong>и</strong>ся<br />

підручн<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, навчальні посібн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> та монографії вчен<strong>и</strong>х <strong>ХПІ</strong>, які<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувал<strong>и</strong>сь у навчальному процесі. У Польщі, Чехословачч<strong>и</strong>ні,<br />

Угорщ<strong>и</strong>ні була в<strong>и</strong>дана робота Я. І. Шнеє «Теорія газов<strong>и</strong>х турбін».,<br />

завідуючого кафедрою у цей час.<br />

Протягом 1953−1958 рр. в інст<strong>и</strong>туті зах<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>л<strong>и</strong> канд<strong>и</strong>датські д<strong>и</strong>сертації 11<br />

громадян К<strong>и</strong>таю, Угорщ<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, Польщі, Румунії, Чехословачч<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, 5 робіт бул<strong>и</strong><br />

підготовлені на кафедрі турбінобудування. [8]. В<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ча практ<strong>и</strong>ка<br />

провод<strong>и</strong>лася на ВО «Турбоатом». Об’єднання з 1962 року постачає на ГЕС<br />

Івановград (Болгарія) поворотно-лопатні гідротурбін<strong>и</strong> од<strong>и</strong>н<strong>и</strong>чної потужності<br />

142

34,5 мВт. Потужн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> турбоустановкам<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> обладнані енергет<strong>и</strong>чні баз<strong>и</strong><br />

Угорщ<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, НДР, Куб<strong>и</strong>, КНДР, Фінляндії. Турбін<strong>и</strong> з в<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>м<strong>и</strong> технікоекономічн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

показн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> того ж т<strong>и</strong>пу як на К<strong>и</strong>ївській та Канівській ГЕС,<br />

пізніше бул<strong>и</strong> встановлені на ГЕС Клостерфос у Норвегії. В<strong>и</strong>готовляються<br />

агрегат<strong>и</strong> для енергет<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х станцій в Індії. Спеціаліст<strong>и</strong> кафедр<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>ймають<br />

участь у будівн<strong>и</strong>цтві та запуску с<strong>и</strong>лов<strong>и</strong>х заводів у цій країні [9].<br />

Кафедр<strong>и</strong> інст<strong>и</strong>туту надавал<strong>и</strong> допомогу підпр<strong>и</strong>ємствам науков<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

дослідженням<strong>и</strong>, консультаціям<strong>и</strong>, науково-технічною пропагандою. У 1950 р.<br />

270 науков<strong>и</strong>х співробітн<strong>и</strong>ків 40 кафедр <strong>ХПІ</strong> співпрацювал<strong>и</strong> з 97 в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

підпр<strong>и</strong>ємствам<strong>и</strong> міста, 38 з н<strong>и</strong>х за договорам<strong>и</strong> про співпрацю. Бул<strong>и</strong><br />

впровадженні 180 розробок у в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво, в<strong>и</strong>конан<strong>и</strong>х спільно зі<br />

спеціалістам<strong>и</strong> підпр<strong>и</strong>ємств. Доля кафедр<strong>и</strong> турбінобудування у цьому процесі<br />

нараховує 28 проектів, які після апробації знайшл<strong>и</strong> своє застосування на<br />

гідроенергет<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х станціях СРСР та країн «народної демократії». [1]<br />

З 1951 по 1955 рр. наукові колект<strong>и</strong>в<strong>и</strong> <strong>ХПІ</strong> в<strong>и</strong>конал<strong>и</strong> 537 робіт, з н<strong>и</strong>х 239<br />

впроваджені у в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво, 54 – передані для впровадження, решта<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувал<strong>и</strong>сь у навчальній практ<strong>и</strong>ці, знайшл<strong>и</strong> відображення у науков<strong>и</strong>х<br />

публікаціях [8].<br />

Кафедра досліджувала п<strong>и</strong>тання, що бул<strong>и</strong> пов’язані з проблемою газової<br />

турбін<strong>и</strong> та теорією перемінного реж<strong>и</strong>му робот<strong>и</strong> паров<strong>и</strong>х турбін, розроб<strong>и</strong>ла<br />

ряд ор<strong>и</strong>гінальн<strong>и</strong>х конструкцій газов<strong>и</strong>х турбін та створ<strong>и</strong>ла лабораторію, в якій<br />

провод<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся експер<strong>и</strong>ментальні дослідження камер згоряння, термічн<strong>и</strong>х<br />

деформацій, теплопередачі та ін.. Багато роб<strong>и</strong>лося для запровадження у<br />

народне господарство результатів науков<strong>и</strong>х досліджень. Більш ніж 30 робіт<br />

знайшл<strong>и</strong> реалізацію на заводах та електростанціях країн<strong>и</strong> за цей період, що<br />

підв<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>ло ефект<strong>и</strong>вність турбоагрегатів на десятках електростанцій у<br />

Харкові, К<strong>и</strong>єві, Полтаві, на Уралі, Донбасі а з часом на електростанціях за<br />

кордоном.<br />

Найголовніш<strong>и</strong>м досягненням кафедр<strong>и</strong> було впровадження на ХТГЗ<br />

результатів досліджень газов<strong>и</strong>х турбін в<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>х параметрів. У 1950 р.<br />

науковці кафедр<strong>и</strong> розроб<strong>и</strong>л<strong>и</strong> ескізн<strong>и</strong>й проект газотурбінного агрегату, а з<br />

часом разом з фахівцям<strong>и</strong> заводу створ<strong>и</strong>л<strong>и</strong> технічн<strong>и</strong>й проект, на базі якого<br />

була побудована потужна газова турбіна. За рекомендаціям<strong>и</strong> вчен<strong>и</strong>х<br />

інст<strong>и</strong>туту завод перейшов до серійного в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва турбін на діафрагмах з<br />

вузьк<strong>и</strong>м<strong>и</strong> лопатям<strong>и</strong>. Без акт<strong>и</strong>вної участі співробітн<strong>и</strong>ків кафедр<strong>и</strong> дійсно не<br />

завершувався жоден з нов<strong>и</strong>х заводськ<strong>и</strong>х проектів. Разом з кафедрою<br />

гідравлічн<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н була розв<strong>и</strong>нута теорія та зроблен<strong>и</strong>й розрахунок і аналіз<br />

робочого процесу гідромаш<strong>и</strong>н. Закінч<strong>и</strong>вш<strong>и</strong> теорет<strong>и</strong>чні розробк<strong>и</strong> та метод<strong>и</strong>ку<br />

розрахунку деяк<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>дів турбін лопатного т<strong>и</strong>пу, була спроектована та<br />

пройшла ісп<strong>и</strong>т модель прямоточної турбін<strong>и</strong>, яка була пр<strong>и</strong>значена для одного<br />

з варіантів Каховського гідровузла, а також лопатні насос<strong>и</strong> з найбільшою<br />

потужністю. За пропоз<strong>и</strong>цією Ленінградського металевого заводу проведені<br />

143

важл<strong>и</strong>ві дослідження процесу в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кнення та розв<strong>и</strong>тку кавітації у порожн<strong>и</strong>ні<br />

робочого колеса гідротурбін<strong>и</strong>. Досягненні результат<strong>и</strong> у розробці нов<strong>и</strong>х<br />

фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х методів дослідження кавітації мал<strong>и</strong> вел<strong>и</strong>ке значення для в<strong>и</strong>рішення<br />

актуальн<strong>и</strong>х п<strong>и</strong>тань щодо створення унікальн<strong>и</strong>х гідротурбін.<br />

Для проведення досліджень згідно заказам пром<strong>и</strong>словості <strong>ХПІ</strong> не мав<br />

достатньої кількості в<strong>и</strong>кладачів та інженерів, науков<strong>и</strong>х співробітн<strong>и</strong>ків, не<br />

пов’язан<strong>и</strong>х з навчальн<strong>и</strong>м процесом. Тоді інст<strong>и</strong>тут постав<strong>и</strong>в п<strong>и</strong>тання перед<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>м<strong>и</strong> підпр<strong>и</strong>ємствам<strong>и</strong> та керуюч<strong>и</strong>м<strong>и</strong> органам<strong>и</strong> про створення пр<strong>и</strong><br />

кафедрах, які акт<strong>и</strong>вно проводять наукову роботу, галузев<strong>и</strong>х лабораторій. Це<br />

п<strong>и</strong>тання було в<strong>и</strong>рішено поз<strong>и</strong>т<strong>и</strong>вно. За два рок<strong>и</strong> (з червня 1956 по 1958 рр.) у<br />

<strong>ХПІ</strong> побудовано 11 базов<strong>и</strong>х лабораторій, однією з перш<strong>и</strong>х була лабораторія<br />

парогазотурбінобудування (керівн<strong>и</strong>к професор Я. І. Шнеє).<br />

У 1958 р. вчені <strong>ХПІ</strong> працювал<strong>и</strong> за 158 договірн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> темам<strong>и</strong>, підтр<strong>и</strong>мувал<strong>и</strong><br />

зв’язк<strong>и</strong> з 102 підпр<strong>и</strong>ємствам<strong>и</strong>. Вклад кафедр<strong>и</strong> турбінобудування – це 23 тем<strong>и</strong><br />

відповідно потребам в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва. [8] В<strong>и</strong>рішувал<strong>и</strong>ся декілька важл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>х<br />

проблем, так<strong>и</strong>х як проектування нов<strong>и</strong>х конструкцій газов<strong>и</strong>х турбін,<br />

підв<strong>и</strong>щення економічності та надійності паров<strong>и</strong>х турбін, гідравлічн<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н<br />

та ін. Кафедра пр<strong>и</strong>ймала участь у розробці раціональн<strong>и</strong>х методів<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання Шебел<strong>и</strong>нського пр<strong>и</strong>родного газу.<br />

За дев’ять років з 1950 по 1958 рр. кафедр<strong>и</strong> <strong>ХПІ</strong> реалізувал<strong>и</strong> понад 900<br />

науков<strong>и</strong>х досліджень, 600 з як<strong>и</strong>х бул<strong>и</strong> впроваджені у в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво. Значна<br />

част<strong>и</strong>на з як<strong>и</strong>х була в<strong>и</strong>конана кафедрою, діяльність якої м<strong>и</strong> аналізуємо.<br />

Економічн<strong>и</strong>й ефект нараховував сотням<strong>и</strong> мільйонів карбованців. Все це<br />

надавало можл<strong>и</strong>вість для розш<strong>и</strong>рення та зміцнення матеріальної баз<strong>и</strong><br />

науков<strong>и</strong>х досліджень. У 1978 р. інст<strong>и</strong>тут в<strong>и</strong>конував 39 комплексн<strong>и</strong>х тем, тр<strong>и</strong><br />

з як<strong>и</strong>х об’єднал<strong>и</strong> зус<strong>и</strong>лля 38 кафедр. У розробці тем<strong>и</strong> «Створення паров<strong>и</strong>х<br />

турбін вел<strong>и</strong>кої потужності для атомн<strong>и</strong>х електростанцій» пр<strong>и</strong>ймал<strong>и</strong> участь 11<br />

кафедр [8].<br />

У 60 рр. кафедра технології неорганічн<strong>и</strong>х речов<strong>и</strong>н разом з кафедрою<br />

турбінобудування провод<strong>и</strong>ла спільні дослідження щодо вдосконалення<br />

методу одержання азотної к<strong>и</strong>слот<strong>и</strong> з в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>станням теплової реакції<br />

ок<strong>и</strong>слення аміаку, результатом якого став нов<strong>и</strong>й технологічн<strong>и</strong>й процес.<br />

Тоді ж. на кафедрі бул<strong>и</strong> спроектовані ряд ор<strong>и</strong>гінальн<strong>и</strong>х установок та<br />

стендів, робота як<strong>и</strong>х була продемонстрована. Вперше в країні тут бул<strong>и</strong><br />

створені стенд<strong>и</strong> електротеплового моделювання конструкції доцента<br />

Е. І. Бубл<strong>и</strong>кова, аерод<strong>и</strong>намічні конструкції канд<strong>и</strong>дата наук М. Ф. Федорова.<br />

Успішно розроблял<strong>и</strong>ся конструкції елементів в<strong>и</strong>соко економічн<strong>и</strong>х газов<strong>и</strong>х<br />

турбін. У 1961 р. було заявлено про проектування першої у світі газової<br />

турбін<strong>и</strong> потужністю 50 т<strong>и</strong>с. кВт[4].<br />

У 1965 р. разом з ВО «Турбоатом» був створен<strong>и</strong>й нов<strong>и</strong>й т<strong>и</strong>п ступенів<br />

турбін<strong>и</strong> ПВК – 150, які мал<strong>и</strong> коефіцієнт кор<strong>и</strong>сної дії на 1,5 – 2 % в<strong>и</strong>ще, ніж<br />

попередні конструкції. Вчені та інженер<strong>и</strong> кафедр<strong>и</strong> спільно з<br />

144

конструкторськ<strong>и</strong>м бюро цього підпр<strong>и</strong>ємства створ<strong>и</strong>л<strong>и</strong> проточні част<strong>и</strong>н<strong>и</strong> з<br />

унікальною останньою ступеню, які в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуються у серійн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>пусках<br />

турбін різної номенклатур<strong>и</strong>. [6]<br />

У 1979 р. за створення серії паров<strong>и</strong>х турбін од<strong>и</strong>н<strong>и</strong>чної потужності<br />

500 т<strong>и</strong>с. кВт для атомн<strong>и</strong>х електростанцій завідуючому кафедрою<br />

турбінобудування Вас<strong>и</strong>лю Макс<strong>и</strong>мов<strong>и</strong>чу Капіносу була пр<strong>и</strong>суджена<br />

Державна премія УСРС. Результат<strong>и</strong> його досліджень бул<strong>и</strong> опубліковані у 149<br />

працях. Він підготував 15 канд<strong>и</strong>датів технічн<strong>и</strong>х наук. Троє з н<strong>и</strong>х стал<strong>и</strong><br />

докторам<strong>и</strong> наук. В. М. Капінос був членом секції паров<strong>и</strong>х, газов<strong>и</strong>х та<br />

парогазов<strong>и</strong>х установок Державного комітету з <strong>наук<strong>и</strong></strong> і технік<strong>и</strong> СРСР, секції<br />

«Газова д<strong>и</strong>наміка турбомаш<strong>и</strong>н» Міністерства в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладів<br />

СРСР, комісії Міністерства ВНЗ СРСР за фахом «Турбінобудування», секції<br />

термод<strong>и</strong>намік<strong>и</strong> та теплов<strong>и</strong>х процесів наукової рад<strong>и</strong> АН УРСР з комплексної<br />

програм<strong>и</strong> «Теплофіз<strong>и</strong>ка», наукової рад<strong>и</strong> АН УРСР з проблем<strong>и</strong><br />

«Енергомаш<strong>и</strong>нобудування» [8].<br />

У 80 рр. на кафедрі під керівн<strong>и</strong>цтвом М. Е. Лев<strong>и</strong>ної вперше в країні<br />

створені ступені, економічність як<strong>и</strong>х майже не залеж<strong>и</strong>ть від розміру<br />

радіальн<strong>и</strong>х зазорів між фіксован<strong>и</strong>х та обертаюч<strong>и</strong>х елементів проточної<br />

част<strong>и</strong>н<strong>и</strong> турбін. У 1982 р. на кафедрі спроектовано підш<strong>и</strong>пн<strong>и</strong>к турбін для<br />

газоперекачувальн<strong>и</strong>х станцій, ефект<strong>и</strong>вність як<strong>и</strong>х була в<strong>и</strong>ще існуюч<strong>и</strong>х<br />

конструкцій. Через два рок<strong>и</strong>. турбін<strong>и</strong> для так<strong>и</strong>х станцій почал<strong>и</strong> в<strong>и</strong>роблят<strong>и</strong>ся<br />

тільк<strong>и</strong> з так<strong>и</strong>м проектован<strong>и</strong>м підш<strong>и</strong>пн<strong>и</strong>ком.<br />

Акт<strong>и</strong>вно провод<strong>и</strong>л<strong>и</strong> дослідження під керівн<strong>и</strong>цтвом А. В. Бойко, як<strong>и</strong>й<br />

зах<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>в у 1983 р. докторську д<strong>и</strong>сертацію (у майбутньому наступн<strong>и</strong>й<br />

завідуюч<strong>и</strong>й кафедрою, проектор інст<strong>и</strong>туту з міжнародн<strong>и</strong>х зв’язків), доцент<strong>и</strong><br />

Ю .В. Гр<strong>и</strong>чаніченко, А. Ф. Сл<strong>и</strong>тенко та ін.<br />

За участю кафедр<strong>и</strong> турбінобудування, кафедра ДВС на базі лабораторії<br />

тепловозн<strong>и</strong>х та судов<strong>и</strong>х дв<strong>и</strong>гунів разом з ВО «Завод ім.. Мал<strong>и</strong>шева» створ<strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

нов<strong>и</strong>й тепловозн<strong>и</strong>й дв<strong>и</strong>гун Д – 70 потужністю 5000 л.с. і у 1967 р.<br />

впровад<strong>и</strong>ла його у в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво. Згідно своїм показн<strong>и</strong>кам дв<strong>и</strong>гун Д-70<br />

знаход<strong>и</strong>вся на рівні світов<strong>и</strong>х стандартів. Його встанов<strong>и</strong>л<strong>и</strong> на тепловозі ТЕ-<br />

40, як<strong>и</strong>й пройшов в<strong>и</strong>пробування на практ<strong>и</strong>ці. Протягом 80-х рр.. бул<strong>и</strong><br />

створені філії кафедр<strong>и</strong> <strong>ХПІ</strong> на в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтві: турбінобудування і гідравлічн<strong>и</strong>х<br />

маш<strong>и</strong>н – на базі в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чого об’єднання атомного турбінобудування.<br />

Протягом функціонування <strong>ХПІ</strong> в інст<strong>и</strong>туті склал<strong>и</strong>ся наукові школ<strong>и</strong>. Під<br />

керівн<strong>и</strong>цтвом професора В. М. Капіноса на кафедрі працювал<strong>и</strong> 4 доктора та<br />

25 канд<strong>и</strong>датів наук [8]. Їх робот<strong>и</strong> з аерод<strong>и</strong>намік<strong>и</strong> та теплопередачі у паров<strong>и</strong>х<br />

та газов<strong>и</strong>х турбінах мають ш<strong>и</strong>роке в<strong>и</strong>знання, в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання у країні та за<br />

кордоном.<br />

Тоді ж в інст<strong>и</strong>туті розроблял<strong>и</strong>ся 56 комплексн<strong>и</strong>х там, які охоплювал<strong>и</strong> 5<br />

важл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>х проблем народного господарства. У рішенні першої з н<strong>и</strong>х –<br />

145

енергет<strong>и</strong>чної – пр<strong>и</strong>ймал<strong>и</strong> участь 30 кафедр, серед як<strong>и</strong>х всі кафедр<strong>и</strong><br />

енергомаш<strong>и</strong>нобудівного факультету.<br />

Науковці багатьох в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладів концентрують зус<strong>и</strong>лля на<br />

створенні теплов<strong>и</strong>х дв<strong>и</strong>гунів нов<strong>и</strong>х т<strong>и</strong>пів, потужн<strong>и</strong>х турбін для АЕС,<br />

потужн<strong>и</strong>х гідротурбін, пр<strong>и</strong>строїв зах<strong>и</strong>сту енергоблоків. Особл<strong>и</strong>во важл<strong>и</strong>ві<br />

проблем<strong>и</strong> в<strong>и</strong>рішувала кафедра турбінобудування, яка разом з ВО<br />

«Турбоатом» почала створення турбін<strong>и</strong> потужністю 1 мнл. кВт у комплексі з<br />

унікальною останньою ступеню та довж<strong>и</strong>ною лопаті майже 1,5 м. [9].<br />

В<strong>и</strong>сновк<strong>и</strong>. Проведен<strong>и</strong>й аналіз показує, що в<strong>и</strong>сока кваліфікація<br />

дослідн<strong>и</strong>цького персоналу, сучасні метод<strong>и</strong>к<strong>и</strong> підготовк<strong>и</strong> кадрів,<br />

безперервн<strong>и</strong>й контакт з в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>м<strong>и</strong> підпр<strong>и</strong>ємствам<strong>и</strong> зроб<strong>и</strong>л<strong>и</strong> кафедру<br />

турбінобудування <strong>ХПІ</strong> однією з провідн<strong>и</strong>х в цій галузі на теренах СРСР.<br />

Період 50-80 рр. ХХ ст.. позначається акт<strong>и</strong>вністю розв<strong>и</strong>тку НТР,<br />

міжнародного співробітн<strong>и</strong>цтва в науково-технічній сфері. Аналіз цієї<br />

діяльності необхідн<strong>и</strong>й для створення загальної карт<strong>и</strong>н<strong>и</strong> істор<strong>и</strong>чного прогресу<br />

та становлення Україн<strong>и</strong> як незалежної держав<strong>и</strong>.<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Бойко А. В. Т<strong>и</strong>сячн<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>пускн<strong>и</strong>к / А. В. Бойко // Ленінська зміна. – 1974.<br />

– 1 трав. 2. Бойко А. В. Харковск<strong>и</strong>е турб<strong>и</strong>ны / А. В. Бойко // Красное знамя. – 1978. – 25 <strong>и</strong>юл. 3.<br />

Бойко А. В. Контакты не знают гран<strong>и</strong>ц / А. В. Бойко // Пол<strong>и</strong>техн<strong>и</strong>к. – 1980. – 27 <strong>и</strong>юл. 4. Довгаль І.<br />

Слава Харківськ<strong>и</strong>х турбін / І. Довгаль // Знання та праця. – 1986. – №9. 5. Науменко А. Фрагмент<br />

вічності (Харківському турбінному заводу – 50) / А. Науменко // Прапор. – 1984. – №1. 6.<br />

Возненко П. Йдуч<strong>и</strong> у завтрашній день / П. Возненко // Вечірній Харків. – 1989. – 7 жовт. 7.<br />

Соколов А. Разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е турбостроен<strong>и</strong>я в СССР : <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й очерк / А. Соколов. – М., 1976. 8.<br />

Харьковск<strong>и</strong>й ордена Лен<strong>и</strong>на пол<strong>и</strong>техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тут <strong>и</strong>м. В. И. Лен<strong>и</strong>на 1805–1985:<br />

<strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й очерк. – Х. : В<strong>и</strong>ща школа, 1985. 9. ОАО «Турбоатом» – 70 лет: <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й<br />

очерк. – Х. : Трансэнерго, 2004.<br />

УДК 50(091):62<br />

С. С. ТКАЧЕНКО, канд. іст. наук, <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>»;<br />

Д. В. ПОШТАРЕНКО, <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>»<br />

Надійшла до редколегії 24. 04. 09<br />

ВИНИКНЕННЯ НАУКОВИХ ТОВАРИСТВ ХАРКОВА У XІX ст.<br />

Проаналізована наукова, суспільно-політ<strong>и</strong>чна та в<strong>и</strong>давн<strong>и</strong>ча дліяльность науков<strong>и</strong>х товавр<strong>и</strong>ств<br />

Харкова у XІX ст., їх внесок у розв<strong>и</strong>ток пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х та технічн<strong>и</strong>х наук, впл<strong>и</strong>в на подальш<strong>и</strong>й<br />

розв<strong>и</strong>ток усіх галузей народного господарства Харківської губернії.<br />

Analysis of public work and publishing activity of scientific societies in Kharkiv in the XIX century is<br />

provided. The contribution to the development of natural and technical sciences and their impact on the<br />

development of economy of Kharkiv region are described.<br />

146

Постановка проблем<strong>и</strong>. На різн<strong>и</strong>х етапах розв<strong>и</strong>тку <strong>наук<strong>и</strong></strong> форм<strong>и</strong><br />

організації наукової робот<strong>и</strong> постіно змінювал<strong>и</strong>ся та удосконалювал<strong>и</strong>ся. В<br />

залежності від взаємодії політ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х, суспільн<strong>и</strong>х та науков<strong>и</strong>х факторів, у<br />

кожному з істор<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х періодів переважал<strong>и</strong> ті ч<strong>и</strong> інші форм<strong>и</strong>.<br />

Тому, щоб знайт<strong>и</strong> найбільш ефект<strong>и</strong>вні шлях<strong>и</strong> розв<strong>и</strong>тку <strong>наук<strong>и</strong></strong>, слід знат<strong>и</strong><br />

й розуміт<strong>и</strong> як її структуру, так і структуру організації <strong>наук<strong>и</strong></strong>. Організація<br />

<strong>наук<strong>и</strong></strong> має значні істор<strong>и</strong>чні трад<strong>и</strong>ції, без творчого опрацювання як<strong>и</strong>х<br />

неможл<strong>и</strong>во в<strong>и</strong>знач<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ся зі структурною організацією й сучасної <strong>наук<strong>и</strong></strong>.<br />

Чільне місце в історії організації <strong>наук<strong>и</strong></strong> займають громадсько–наукові<br />

об’єднання, зокрема наукові товар<strong>и</strong>ства. Створення науков<strong>и</strong>х товар<strong>и</strong>ств стало<br />

однією з форм організації наукової діяльності, що отр<strong>и</strong>мала ш<strong>и</strong>роке<br />

розповсюдження в Росії у XIX – на початку XX ст. Аналізуюч<strong>и</strong> досягнення<br />

наукової думк<strong>и</strong> в галузі пр<strong>и</strong>родознавства, В. І. Вернадськ<strong>и</strong>й надавав їм<br />

вел<strong>и</strong>кого значення. З цього пр<strong>и</strong>воду він п<strong>и</strong>сав, що для зародження науков<strong>и</strong>х<br />

товар<strong>и</strong>ств спр<strong>и</strong>ятл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>м<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> умов<strong>и</strong> державного ж<strong>и</strong>ття, які в<strong>и</strong>магал<strong>и</strong><br />

спеціальн<strong>и</strong>х знань і розв<strong>и</strong>тку технік<strong>и</strong>. Цією технікою і ц<strong>и</strong>м<strong>и</strong> знанням<strong>и</strong> могл<strong>и</strong><br />

володіт<strong>и</strong> тільк<strong>и</strong> люд<strong>и</strong> освічені і ті, що м<strong>и</strong>слять математ<strong>и</strong>чно. Серед н<strong>и</strong>х<br />

завжд<strong>и</strong> знаход<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь і такі, метою як<strong>и</strong>х був науков<strong>и</strong>й пошук без практ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х<br />

застосувань або особ<strong>и</strong>стої кор<strong>и</strong>сті, люд<strong>и</strong>, охоплені науковою ідеєю [1, с.71].<br />

У вітч<strong>и</strong>зняній історії почесне місце займають вчені Харкова, які являл<strong>и</strong><br />

собою інтелектуальн<strong>и</strong>й прошарок української еліт<strong>и</strong> у ХІХ – ХХ ст. Вон<strong>и</strong><br />

провод<strong>и</strong>л<strong>и</strong> дослідження в галузі пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х та технічн<strong>и</strong>х наук, їхня наукова<br />

думка, громадська робота, яка збагачувала загальну культуру міста, стал<strong>и</strong><br />

важл<strong>и</strong>вою складовою част<strong>и</strong>ною української культур<strong>и</strong>.<br />

Відомо, що в галузі фіз<strong>и</strong>ко-математ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х наук, біології й мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>н<strong>и</strong> Росія<br />

до початку XX ст. досягла помітного прогресу . Певн<strong>и</strong>й внесок в це зроб<strong>и</strong>л<strong>и</strong><br />

вчені Харкова. З початку 20-х рр. ХХ ст. наукова робота тут, як і в цілому в<br />

Україні, була відокремлена від навчальної і зосереджена у спеціально<br />

створен<strong>и</strong>х установах – на науково-дослідн<strong>и</strong>х кафедрах і в науково-дослідн<strong>и</strong>х<br />

інст<strong>и</strong>тутах [2, с.216]. Після кр<strong>и</strong>з<strong>и</strong> в економічній, соціальній і політ<strong>и</strong>чній<br />

сферах, яка в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кла внаслідок першої світової і політ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х подій у<br />

Російській імперії, завдяк<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>станню досвіду вчен<strong>и</strong>х дореволюційного<br />

періоду поступово усувал<strong>и</strong>сь перешкод<strong>и</strong> на шляху розв<strong>и</strong>тку <strong>наук<strong>и</strong></strong> і технік<strong>и</strong>.<br />

На сучасному етапі розв<strong>и</strong>тку, кол<strong>и</strong> Україна прагне стат<strong>и</strong> передовою<br />

науковою державою в умовах недостатнього фінансування, в<strong>и</strong>вчення досвіду<br />

діяльності науков<strong>и</strong>х товар<strong>и</strong>ств у XIX – на початку XX ст. є актуальн<strong>и</strong>м.<br />

Аналіз літератур<strong>и</strong>. Дослідження з загальн<strong>и</strong>х п<strong>и</strong>тань історії та організації<br />

наукової діяльності суспільн<strong>и</strong>х і науков<strong>и</strong>х установ та оцінка їх місця у<br />

с<strong>и</strong>стемі суспільн<strong>и</strong>х організацій дореволюційної Росії бул<strong>и</strong> проведені так<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

вчен<strong>и</strong>м<strong>и</strong> як О. Д. Степанськ<strong>и</strong>м та інш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> [3, 4]. Створення науков<strong>и</strong>х<br />

товар<strong>и</strong>ств стало однією з форм організації наукової діяльності, що отр<strong>и</strong>мала<br />

ш<strong>и</strong>роке розповсюдження у XIX – на початку XX ст. [5, 6]. Перші найбільш<br />

147

ґрунтовні, нас<strong>и</strong>чені факт<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>м матеріалом, зокрема дослідження з історії<br />

Харківського універс<strong>и</strong>тету належать Д. І. Багалію [7, 8]. Однак відомості<br />

відносно створення та діяльності науков<strong>и</strong>х товар<strong>и</strong>ств подані у ст<strong>и</strong>слій<br />

оглядовій формі. Ці перші наукові розвідк<strong>и</strong> з історії універс<strong>и</strong>тету зберегл<strong>и</strong><br />

свою цінність, значущусть і досьогодення. До н<strong>и</strong>х звертаються всі науковці,<br />

хто займається дослідженням історії Харківського універс<strong>и</strong>тету. Більш<br />

детальні дослідження зроблені з історії математ<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства [9].<br />

Мета статті полягає у проведенні істор<strong>и</strong>ко–наукового аналізу<br />

організаційно-наукової, суспільно-політ<strong>и</strong>чної, в<strong>и</strong>давн<strong>и</strong>чої діяльності науков<strong>и</strong>х<br />

товар<strong>и</strong>ств, які бул<strong>и</strong> засновані у Харкові протягом XІX ст., та їх внесок у<br />

розв<strong>и</strong>ток пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х і технічн<strong>и</strong>х наук, впл<strong>и</strong>в на розв<strong>и</strong>ток багатьох галузей<br />

народного господарства Харківської губернії.<br />

В<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кнення та діяльність науков<strong>и</strong>х товар<strong>и</strong>ств. У першій полов<strong>и</strong>ні<br />

ХІХ ст. в Харкові існувало тільк<strong>и</strong> два науков<strong>и</strong>х товар<strong>и</strong>ства – Товар<strong>и</strong>ство наук<br />

пр<strong>и</strong> універс<strong>и</strong>теті та Філотехнічне товар<strong>и</strong>ство, засноване В. Н. Каразін<strong>и</strong>м поза<br />

межам<strong>и</strong> універс<strong>и</strong>тету, яке нос<strong>и</strong>ло не стільк<strong>и</strong> науков<strong>и</strong>й, скільк<strong>и</strong> науковопракт<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й<br />

характер [10,с.625]. Створення науков<strong>и</strong>х товар<strong>и</strong>ств<br />

передбачалось перш<strong>и</strong>м універс<strong>и</strong>тетськ<strong>и</strong>м статутом 1804 року. Але перші<br />

рок<strong>и</strong> після створення універс<strong>и</strong>тету потребувал<strong>и</strong> значної праці професорів з<br />

організації навчального процесу. Тому л<strong>и</strong>ше у 1813 р. з ініціат<strong>и</strong>в<strong>и</strong> професорів<br />

А. І. Стойков<strong>и</strong>ча та А. І. Роммеля було засноване Товар<strong>и</strong>ство наук, яке<br />

став<strong>и</strong>ло своєю метою розповсюдження науков<strong>и</strong>х знань. У 1817 р. в<strong>и</strong>йшов<br />

перш<strong>и</strong>й том праць товар<strong>и</strong>ства, в якому бул<strong>и</strong> розміщені статті професорів<br />

Т. Ф. Ос<strong>и</strong>повського, М. Н. Архангельського, Я. П. Громова та ін. Творча<br />

діяльність товар<strong>и</strong>ства стр<strong>и</strong>мувалась різн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> розпорядженням<strong>и</strong> Міністерства<br />

освіт<strong>и</strong> та реакційно налаштован<strong>и</strong>м<strong>и</strong> ч<strong>и</strong>новн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> Харківського універс<strong>и</strong>тету.<br />

Тому у 1829 р. товар<strong>и</strong>ство змушено було пр<strong>и</strong>п<strong>и</strong>н<strong>и</strong>т<strong>и</strong> свою діяльність.<br />

Іншою була доля Філотехнічного товар<strong>и</strong>ства. В. Н. Каразін у 1811 р.<br />

в<strong>и</strong>дав брошуру: «Мысл<strong>и</strong> об учрежден<strong>и</strong><strong>и</strong> в полуденных губерн<strong>и</strong>ях Росс<strong>и</strong>йской<br />

Импер<strong>и</strong><strong>и</strong> Общества под назван<strong>и</strong>ем Ф<strong>и</strong>лотехн<strong>и</strong>ческого в пользу домоводства<br />

с<strong>и</strong>х губерн<strong>и</strong>й»[2]. Потім бул<strong>и</strong> в<strong>и</strong>дані устав та прав<strong>и</strong>ла філотехнічного<br />

товар<strong>и</strong>ства, які бул<strong>и</strong> затверджені 10 березня 1811 р. Метою товар<strong>и</strong>ства було<br />

розповсюдження та вдосконалення всіх в<strong>и</strong>дів пром<strong>и</strong>слової та<br />

сільськогосподарчої діяльності, що могл<strong>и</strong> бут<strong>и</strong> запроваджені у Слобідській,<br />

Херсонській, Полтавській, Чернігівській та інш<strong>и</strong>х губерніях. Передбачалось,<br />

що товар<strong>и</strong>ство створюват<strong>и</strong>ме зразкові заклад<strong>и</strong> на як<strong>и</strong>х буть здійснюват<strong>и</strong>ся<br />

експерімент<strong>и</strong> з нов<strong>и</strong>х технологій для подальшого розповсюдження,<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання у всіх господарствах губерній. Маєток В. Н. Каразіна, як<strong>и</strong>й<br />

наход<strong>и</strong>вся недалеко від Харкова, було перетворено на базу, де розроблял<strong>и</strong>ся й<br />

демонструвал<strong>и</strong>ся в<strong>и</strong>наход<strong>и</strong> – с<strong>и</strong>стема водяного опалення, піч для сухої<br />

переробк<strong>и</strong> дерева, молотарка, засіб консервування продуктів. Він планував<br />

створ<strong>и</strong>т<strong>и</strong> мережу метеостанцій, наполягав на необхідності с<strong>и</strong>стемат<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х<br />

148

спостережень за атмосферою, за електр<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> яв<strong>и</strong>щам<strong>и</strong>, що відбуваються у її<br />

верхніх шарах, мав намір в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стат<strong>и</strong> електроенергію в господарстві. За<br />

відкр<strong>и</strong>ття сучасн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> В. Н. Каразіна назвал<strong>и</strong> його «українськ<strong>и</strong>м Ломоносов<strong>и</strong>м»<br />

[2].<br />

Настільк<strong>и</strong> значн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> і кор<strong>и</strong>сн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> завдання товар<strong>и</strong>ства та доведена їх<br />

ж<strong>и</strong>ттєва необхідність, настільк<strong>и</strong> слабкою була його фінансова організація.<br />

Тільк<strong>и</strong> так<strong>и</strong>й теорет<strong>и</strong>к як В. Н. Каразін міг мріят<strong>и</strong>, що зразкові господарства<br />

забезпечать необхідн<strong>и</strong>й рівень пр<strong>и</strong>бутковості комерційного підпр<strong>и</strong>ємства.<br />

Недостатні можл<strong>и</strong>вості фінансування програм<strong>и</strong> Філотехнічного товар<strong>и</strong>ства<br />

стал<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>ною пр<strong>и</strong>п<strong>и</strong>нення його функціонування у 1818 р. Про діяльність<br />

філотехнічного товар<strong>и</strong>ства можна суд<strong>и</strong>т<strong>и</strong> за друкован<strong>и</strong>м<strong>и</strong> звітам<strong>и</strong>, які<br />

в<strong>и</strong>давал<strong>и</strong>сь В. Н. Каразін<strong>и</strong>м [11, 17].<br />

У другій полов<strong>и</strong>ні ХІХ ст. пр<strong>и</strong> Харківському універс<strong>и</strong>теті було створено<br />

декілька науков<strong>и</strong>х товар<strong>и</strong>ств. Перш<strong>и</strong>м з н<strong>и</strong>х було Товар<strong>и</strong>ство дослідн<strong>и</strong>ків<br />

пр<strong>и</strong>род<strong>и</strong>, яке став<strong>и</strong>ло своєю метою розв<strong>и</strong>ток різн<strong>и</strong>х напрямків<br />

пр<strong>и</strong>родознавства: геологічного, зоологічного, ботанічного та ін. Діяльність<br />

товар<strong>и</strong>ства спр<strong>и</strong>яла с<strong>и</strong>стемат<strong>и</strong>зації досліджень, які раніше не в<strong>и</strong>вчал<strong>и</strong>ся або<br />

недостатньо досліджувал<strong>и</strong>ся, які мал<strong>и</strong> соціально-економічне значення, а<br />

також спр<strong>и</strong>ял<strong>и</strong> підв<strong>и</strong>щенню наукового рівня і професійної кваліфікації членів<br />

товар<strong>и</strong>ства. Статут товар<strong>и</strong>ства був затверджен<strong>и</strong>й міністерством у 1869 р., як<strong>и</strong>й<br />

дозволяв об'єднуват<strong>и</strong> для вдосконалення якої-небудь част<strong>и</strong>н<strong>и</strong> <strong>наук<strong>и</strong></strong> сукупні<br />

зус<strong>и</strong>лля дослідн<strong>и</strong>ків. Напр<strong>и</strong>клад, у 1874 р. професор мінералогії універс<strong>и</strong>тету<br />

Н. Д. Бор<strong>и</strong>сяк подав пр<strong>и</strong>клад пожертвувань на будівн<strong>и</strong>цтво повітряної кулі.<br />

Кулю будував харків'ян<strong>и</strong>н М. Лаврентьєв. Професор хімії М. М. Бекетов<br />

консультував в<strong>и</strong>нахідн<strong>и</strong>ка, організував перевірку просочуваності в<strong>и</strong>готовленої<br />

н<strong>и</strong>м кулі в універс<strong>и</strong>тетській лабораторії. Вчені універс<strong>и</strong>тету допомогл<strong>и</strong> йому<br />

зроб<strong>и</strong>т<strong>и</strong> деякі математ<strong>и</strong>чні розрахунк<strong>и</strong>. Польот<strong>и</strong> в окол<strong>и</strong>цях Харкова проход<strong>и</strong>л<strong>и</strong> з<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>станням наукової апаратур<strong>и</strong>, що була встановлена вчен<strong>и</strong>м<strong>и</strong> універс<strong>и</strong>тету.<br />

Дослідження провод<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь на в<strong>и</strong>соті понад 3000 метрів. В одному з н<strong>и</strong>х брав<br />

участь дійсн<strong>и</strong>й член товар<strong>и</strong>ства професор Ю. І. Морозов. Співпраця вчен<strong>и</strong>х і<br />

підпр<strong>и</strong>ємців допомогла М. Лаврентьєву здійсн<strong>и</strong>т<strong>и</strong> польот<strong>и</strong> на повітрян<strong>и</strong>х кулях в<br />

Москві, Одесі, Ростові-на-Дону та в інш<strong>и</strong>х містах [12, с.26-29].<br />

До діяльності Харківського товар<strong>и</strong>ства дослідн<strong>и</strong>ків пр<strong>и</strong>род<strong>и</strong> зросла<br />

зацікавленість науков<strong>и</strong>х товар<strong>и</strong>ств і установ в Росії і за кордоном. Про це<br />

свідч<strong>и</strong>ть розс<strong>и</strong>лка наукового в<strong>и</strong>дання, де друкувал<strong>и</strong>сь праці членів товар<strong>и</strong>ства.<br />

Так, тільк<strong>и</strong> за 1911–1912 рр. „Труды общества <strong>и</strong>спытателей пр<strong>и</strong>род<strong>и</strong> пр<strong>и</strong><br />

Харьковском ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тете” бул<strong>и</strong> розіслані 8 універс<strong>и</strong>тетам, 18 товар<strong>и</strong>ствам,<br />

ботанічн<strong>и</strong>м садам і пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>чо-науков<strong>и</strong>м музеям, 10 науков<strong>и</strong>м бібліотекам, 6<br />

лабораторіям і кабінетам Росії, а також 50 універс<strong>и</strong>тетам, академіям та інш<strong>и</strong>м<br />

науков<strong>и</strong>м центрам Європ<strong>и</strong> і Амер<strong>и</strong>к<strong>и</strong> [13, с.4–56].<br />

Перша світова війна пр<strong>и</strong>зуп<strong>и</strong>н<strong>и</strong>ла діяльність товар<strong>и</strong>ства, хоча засідання<br />

товар<strong>и</strong>ства прод<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся регулярно. Після закінчення громадянської війн<strong>и</strong><br />

149

Харківське товар<strong>и</strong>ство дослідн<strong>и</strong>ків пр<strong>и</strong>род<strong>и</strong> почало відновлюват<strong>и</strong> перервану<br />

роботу. До кінця 20-х рр. воно звод<strong>и</strong>ло свою діяльність, в основному, до<br />

засідань, де обговорювал<strong>и</strong>сь доповіді й реферат<strong>и</strong> його членів. Пр<strong>и</strong> цьому<br />

помітно скорот<strong>и</strong>лося ч<strong>и</strong>сло засідань, порівняно з періодам<strong>и</strong> його робот<strong>и</strong><br />

упопередній час. Значні труднощі відчувал<strong>и</strong>сь в укомплектуванні наукової<br />

бібліотек<strong>и</strong>, коштах для підтр<strong>и</strong>мк<strong>и</strong> діяльності товар<strong>и</strong>ства та друкування його<br />

праць [14, ф.166, оп.5, од. збер.746, арк.12-13]. Продовжувал<strong>и</strong>ся збережат<strong>и</strong>ся<br />

зв'язк<strong>и</strong> та спвробітн<strong>и</strong>цтво з інш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> науков<strong>и</strong>м<strong>и</strong> установам<strong>и</strong> Харкова. Одн<strong>и</strong>м з<br />

головн<strong>и</strong>х завдань був пошук джерел фінансування внутрішньої діяльності,<br />

продовження друкування праць і обладнання біологічної станції для<br />

проведення досліджень і спостережень [14, ф.5, оп.2, од.збер.2733, арк.2,6,7].<br />

У 1870 р. професор<strong>и</strong> фіз<strong>и</strong>ко-математ<strong>и</strong>чного та мед<strong>и</strong>чного факультетів<br />

звернул<strong>и</strong>сь з проханням про заснування пр<strong>и</strong> універс<strong>и</strong>теті Товар<strong>и</strong>ства<br />

експер<strong>и</strong>ментальн<strong>и</strong>х наук. До складу товар<strong>и</strong>ства, яке було засноване у 1872 р.,<br />

ввійшл<strong>и</strong> дві самостійні секції – фіз<strong>и</strong>ко-хімічна і мед<strong>и</strong>чна. Тоді в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кла ідея<br />

організації Товар<strong>и</strong>ства фіз<strong>и</strong>ко-хімічн<strong>и</strong>х наук. Перш<strong>и</strong>м головою товар<strong>и</strong>ства<br />

став А. П. Ш<strong>и</strong>нков, а керівн<strong>и</strong>ком хіміків був М. М. Бекетов Найбільш<br />

енергійною діяльність товар<strong>и</strong>ства стала з відкр<strong>и</strong>ттям у Харкові<br />

Технологічного інст<strong>и</strong>туту, професор<strong>и</strong> та в<strong>и</strong>кладачі якого стал<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>ймат<strong>и</strong><br />

акт<strong>и</strong>вну участь у діяльності секції на початку 90-х рр. До 1905 р. було в<strong>и</strong>дано<br />

13 в<strong>и</strong>пусків праць та створено бібліотеку.<br />

Перш<strong>и</strong>й рік після заснування мед<strong>и</strong>чна секція точно працювала<br />

відповідно до в<strong>и</strong>мог статуту 1872 р., але у 1874 р. було пр<strong>и</strong>йнято рішення про<br />

необхідність мат<strong>и</strong> свою касу та право балотування нов<strong>и</strong>х членів голосам<strong>и</strong><br />

секції. Згодом до такого в<strong>и</strong>сновку пр<strong>и</strong>йшло і керівн<strong>и</strong>цтво секції фіз<strong>и</strong>кохімічн<strong>и</strong>х<br />

наук. У 1889 р. професором В. Я. Дан<strong>и</strong>левськ<strong>и</strong>м. було поставлено<br />

п<strong>и</strong>тання про відокремлення секції, а у 1891 р. було засноване товар<strong>и</strong>ство<br />

наукової мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>н<strong>и</strong> та гігієн<strong>и</strong> [10, с.94]. Діяльність товар<strong>и</strong>ства відобраз<strong>и</strong>лася<br />

у доповідях, науков<strong>и</strong>х повідомленнях та в<strong>и</strong>давн<strong>и</strong>цтві праць членів<br />

товар<strong>и</strong>ства. Збільшення кількості членів товар<strong>и</strong>ства у наступн<strong>и</strong>х роках не<br />

надавало відповідного зростання кількості доповідей в процентному<br />

відношенні. З моменту заснування товар<strong>и</strong>ство одержувало субс<strong>и</strong>дію від<br />

універс<strong>и</strong>тету у розмірі 200-250 руб. на в<strong>и</strong>давн<strong>и</strong>цтво період<strong>и</strong>чного журналу<br />

«Труд<strong>и</strong> товар<strong>и</strong>ства наукової мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>н<strong>и</strong> і гігієн<strong>и</strong>». Товар<strong>и</strong>ство стало регулярно<br />

обмінюват<strong>и</strong>ся своїм<strong>и</strong> в<strong>и</strong>данням<strong>и</strong> з інш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> зарубіжн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> мед<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

установам<strong>и</strong>. Так<strong>и</strong>м шляхом був покладен<strong>и</strong>й початок заснуванню бібліотек<strong>и</strong>.<br />

Математ<strong>и</strong>чне товар<strong>и</strong>ство пр<strong>и</strong> Харківському універс<strong>и</strong>теті було засноване<br />

у 1879 р. з ініціат<strong>и</strong>в<strong>и</strong> професора В. Г. Імшенецького. Метою якого, згідно<br />

статуту було спр<strong>и</strong>яння розробці як ч<strong>и</strong>сто науков<strong>и</strong>х, так і педагогічн<strong>и</strong>х<br />

проблем у галузі математ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х наук. Акт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> учасн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> товар<strong>и</strong>ства<br />

бул<strong>и</strong> професор<strong>и</strong> ХТІ В. Л. К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чев, А. В. Гречанінов, Х. С. Головін.<br />

150

Наукова діяльність товар<strong>и</strong>ства отр<strong>и</strong>мала в<strong>и</strong>знання як у Росії, так й за<br />

кордоном.<br />

В<strong>и</strong>давн<strong>и</strong>ча діяльність товар<strong>и</strong>ства включала у собі звіт<strong>и</strong> про засідання і<br />

додатк<strong>и</strong> до звітів, де друкувал<strong>и</strong>сь окремі робот<strong>и</strong> його членів та розробк<strong>и</strong><br />

науков<strong>и</strong>х і метод<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х проблем з матамат<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. Завдяк<strong>и</strong> автор<strong>и</strong>тету<br />

В. Г. Імшенецького серед російськ<strong>и</strong>х та зарубіжн<strong>и</strong>х математ<strong>и</strong>ків і механіків,<br />

товар<strong>и</strong>ство набуло популярності та в<strong>и</strong>знання за кордоном, встанов<strong>и</strong>ло зв'язк<strong>и</strong><br />

з декількома зарубіжн<strong>и</strong>х науков<strong>и</strong>х товар<strong>и</strong>ств. У друкованому органі "Сообщен<strong>и</strong>я<br />

Харьковского математ<strong>и</strong>ческого общества" почал<strong>и</strong> в<strong>и</strong>дават<strong>и</strong>сь праці з механік<strong>и</strong>,<br />

як харківськ<strong>и</strong>х, так і закордонн<strong>и</strong>х вчен<strong>и</strong>х [15, с.250]. Склад товар<strong>и</strong>ства<br />

щорічно зростав. У 1889 р. до його складу вход<strong>и</strong>ло 43 дійсн<strong>и</strong>х члена, 3 почесні<br />

член<strong>и</strong>, 8 членів-кореспондентів [16, с.1–11]. А вже у 1900 р. нараховувалося 51<br />

дійсн<strong>и</strong>й і 9 почесн<strong>и</strong>х членів.Через 10 років. кількість членів товар<strong>и</strong>ства зросла<br />

до 132. З 1900 по 1906 рр. відбулось 35 засідань товар<strong>и</strong>ства, де було<br />

заслухано 35 повідомлень з різн<strong>и</strong>х п<strong>и</strong>тань, зокрема: математ<strong>и</strong>чного аналізу,<br />

геометрії, математ<strong>и</strong>чної фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> та ін. [17, с.230]. На засіданні 23 січня 1916 р.<br />

професор Д. М . Сінцов зроб<strong>и</strong>в доповідь "Про Софію Ковалевську і її наукові<br />

праці". Учасн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> засідання було в<strong>и</strong>словлено побажання , щоб математ<strong>и</strong>чне<br />

товар<strong>и</strong>ство взяло на себе ініціат<strong>и</strong>ву в<strong>и</strong>дання праць С. В. Ковалевської [18,<br />

с.304-307]. Перебіг воєнн<strong>и</strong>х і політ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х подій в наступні рок<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>зуп<strong>и</strong>н<strong>и</strong>в<br />

акт<strong>и</strong>вну діяльність Харківського математ<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства. Тільк<strong>и</strong> у 1925 р.<br />

През<strong>и</strong>дією Укрголов<strong>наук<strong>и</strong></strong> було затверджено Статут Харківського<br />

математ<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства, за як<strong>и</strong>м передбачалося встановлюват<strong>и</strong> наукові зв'язк<strong>и</strong> з<br />

закордон<strong>и</strong>м<strong>и</strong> вчен<strong>и</strong>м<strong>и</strong> та науков<strong>и</strong>м<strong>и</strong> організаціям<strong>и</strong> л<strong>и</strong>ше з дозволу<br />

Укрголов<strong>наук<strong>и</strong></strong> НК освіт<strong>и</strong> [14, ф.166, оп.5, од.збер.746, арк.1,6-7].<br />

В<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кнення істор<strong>и</strong>ко-філологічного товар<strong>и</strong>ства пр<strong>и</strong> Харківському<br />

універс<strong>и</strong>теті напр<strong>и</strong>кінці 70-х років ХІХ ст. збіглося з пожвавленням<br />

провінціальної історіографії та з прагненням до національного<br />

самоусвідомлення вітч<strong>и</strong>зняної історії [19, с.764]. Метою товар<strong>и</strong>ства, згідно<br />

статуту, було спр<strong>и</strong>яння своїм<strong>и</strong> зібранням<strong>и</strong>, працям<strong>и</strong> розв<strong>и</strong>тку та<br />

розповсюдженню істор<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х і філологічн<strong>и</strong>х знань з української історіїї та<br />

культур<strong>и</strong>. Поряд з дослідженням<strong>и</strong> загального характеру, значне місце у<br />

роботі товар<strong>и</strong>ства пр<strong>и</strong>ділялось в<strong>и</strong>вченню історії місцевого краю та півдня<br />

Росії. Значн<strong>и</strong>й внесок у дослідження історії краю зроб<strong>и</strong>л<strong>и</strong> Д. І. Багалій,<br />

М. М. Плохінськ<strong>и</strong>й, В. П. Короленко та багато ін. [20, с.56]. Не менш<br />

важл<strong>и</strong>ве місце в доповідях товар<strong>и</strong>ства пр<strong>и</strong>ділялось літературі та етнографії<br />

рідного краю. З 1886 р. товар<strong>и</strong>ство стало в<strong>и</strong>дават<strong>и</strong> свої наукові праці, в як<strong>и</strong>х<br />

значне місце займал<strong>и</strong> статті та доповіді, що стосувал<strong>и</strong>ся в<strong>и</strong>вчення не тільк<strong>и</strong><br />

Харківської губернії, а й сусідніх губерній. У 1879 р. пр<strong>и</strong> істор<strong>и</strong>кофілологічному<br />

товар<strong>и</strong>стві був заснован<strong>и</strong>й істор<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й архів шляхом<br />

перенесення його з Чернігівського губернського архіву Малоросійської<br />

колегії [21, с.115-118].<br />

151

З товар<strong>и</strong>ств, які працювал<strong>и</strong> поза межам<strong>и</strong> універс<strong>и</strong>тету, головне місце<br />

зайняло Харківське мед<strong>и</strong>чне товар<strong>и</strong>ство, яке вход<strong>и</strong>ло до відомства мед<strong>и</strong>чного<br />

департаменту міністерства внутрішніх справ. Воно було засновано у 1861 р. з<br />

ініціат<strong>и</strong>ві професора В. Ф. Грубе [22, с.16-19]. Метою мед<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства<br />

було спр<strong>и</strong>яння науковому вдосконаленню лікарів, що вход<strong>и</strong>л<strong>и</strong> до складу<br />

товар<strong>и</strong>ства, розповсюдженню мед<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х знань і метод<strong>и</strong>к лікування з<br />

урахуванням місцев<strong>и</strong>х умов ж<strong>и</strong>ття, а також надання мед<strong>и</strong>чної допомог<strong>и</strong> т<strong>и</strong>м,<br />

хто звертався до закладів товар<strong>и</strong>ства. Товар<strong>и</strong>ство складалось з почесн<strong>и</strong>х<br />

членів, членів та член-кореспондентів. Членам<strong>и</strong> товар<strong>и</strong>ства могл<strong>и</strong> бут<strong>и</strong><br />

лікарі, провізор<strong>и</strong>, магістр<strong>и</strong>, які бажал<strong>и</strong> працюват<strong>и</strong> на кор<strong>и</strong>сть своєї країн<strong>и</strong>.<br />

Раніше Харківського мед<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства такі ж товар<strong>и</strong>ства в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кл<strong>и</strong> у<br />

К<strong>и</strong>єві, М<strong>и</strong>колаєві, Одесі та Подільську. Але з перебігом часу Харківське<br />

товар<strong>и</strong>ство стає найбільш помітн<strong>и</strong>м за своєю суспільно-кор<strong>и</strong>сною діяльністю і<br />

державному значенню не л<strong>и</strong>ше на Півдні, а й по всій Росії. Тут не було іншого<br />

товар<strong>и</strong>ства з такою ш<strong>и</strong>рокою розгалуженою мережею суспільно-кор<strong>и</strong>сн<strong>и</strong>х<br />

установ лікувального, профілакт<strong>и</strong>чного і навчального профілів. У Харкові ця<br />

мережа охоплювала такі товар<strong>и</strong>ства: 1) Харківське мед<strong>и</strong>чне товар<strong>и</strong>ство (з 1861<br />

р.); 2) Товар<strong>и</strong>ство наукової мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>н<strong>и</strong> і гігієн<strong>и</strong> пр<strong>и</strong> Харківському універс<strong>и</strong>теті (з<br />

1867 р.); 3) Бальнеологічне товар<strong>и</strong>ство слов'янського курорту (з 1897 р.); 4)<br />

Товар<strong>и</strong>ство нічн<strong>и</strong>х чергувань (з 1897 р.); 5) Дермато-венерологічне товар<strong>и</strong>ство<br />

пр<strong>и</strong> універс<strong>и</strong>теті (з 1900 р.); 6) Товар<strong>и</strong>ство шв<strong>и</strong>дкої мед<strong>и</strong>чної допомог<strong>и</strong> (з 1909<br />

р.); 7) Товар<strong>и</strong>ство д<strong>и</strong>тяч<strong>и</strong>х лікарів; 8) Товар<strong>и</strong>ство хірургів. До цього можна<br />

додат<strong>и</strong> лікарськ<strong>и</strong>й клуб. У 1913 р. Харківське мед<strong>и</strong>чне товар<strong>и</strong>ство мало 428<br />

осіб і було найбільш<strong>и</strong>м в Росії [22, с.12-13].<br />

Наукова та практ<strong>и</strong>чна діяльність товар<strong>и</strong>ства проявлялась в доповідях,<br />

обміні думкам<strong>и</strong> на засіданнях та в його в<strong>и</strong>даннях. З моменту заснування<br />

товар<strong>и</strong>ства друкувал<strong>и</strong>сь протокол<strong>и</strong> засідань та щорічні звіт<strong>и</strong> про діяльність, а<br />

з 1886 р. доповіді почал<strong>и</strong> друкуват<strong>и</strong> у період<strong>и</strong>чному в<strong>и</strong>данні у в<strong>и</strong>гляді збірк<strong>и</strong><br />

праць членів товар<strong>и</strong>ства.<br />

Вел<strong>и</strong>ка увага в науковій діяльності пр<strong>и</strong>ділялась участі в різн<strong>и</strong>х науков<strong>и</strong>х<br />

з’їздах, конкурсах, а також зарубіжн<strong>и</strong>м відрядженням своїх членів, особл<strong>и</strong>во<br />

лікарів бактеріологічної станції, для в<strong>и</strong>вчення передового досвіду та<br />

спеціальн<strong>и</strong>х науков<strong>и</strong>х п<strong>и</strong>тань. У 1901 р. товар<strong>и</strong>ство заснувало премію<br />

ім. Р. В<strong>и</strong>хрова, яка щорічно пр<strong>и</strong>суджувалась за найкращі наукові твор<strong>и</strong> на<br />

задану тему, а пр<strong>и</strong> бактеріологічній станції було встановлено ст<strong>и</strong>пендію для<br />

навчання молод<strong>и</strong>х лікарів. Важл<strong>и</strong>ве місце в роботі займал<strong>и</strong> п<strong>и</strong>тання санітарії<br />

та епідеміології, вже у 1861 р. розпочалось в<strong>и</strong>вчення вакц<strong>и</strong>н прот<strong>и</strong> вісп<strong>и</strong>, а у<br />

1871 р. розглядалось п<strong>и</strong>тання про організацію обов’язков<strong>и</strong>х щеплень. Ряд<br />

засідань товар<strong>и</strong>ства було пр<strong>и</strong>свячено в<strong>и</strong>вченню холерної епідемії, чум<strong>и</strong>, та<br />

організації засобів боротьб<strong>и</strong> з н<strong>и</strong>м<strong>и</strong>. Розроблені рекомендації надавал<strong>и</strong>сь<br />

міськ<strong>и</strong>м органім влад<strong>и</strong> для проведення прот<strong>и</strong>епідеміологічн<strong>и</strong>х щеплень. За<br />

пропоз<strong>и</strong>цією Мед<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства була розроблена програма мед<strong>и</strong>ко-<br />

152

топографічного оп<strong>и</strong>су м. Харкова та його окол<strong>и</strong>ць, засновані спеціальні<br />

санітарні комісії. У мед<strong>и</strong>чному товар<strong>и</strong>стві міське самоврядування завжд<strong>и</strong><br />

знаход<strong>и</strong>ло досвідченого радн<strong>и</strong>ка з п<strong>и</strong>тань постійного санітарного нагляду у<br />

Харківській губернії. Постіно відгукуюч<strong>и</strong>сь на потреб<strong>и</strong> рідного міста,<br />

товар<strong>и</strong>ство не було глухе до всенародн<strong>и</strong>х бід. В період русько-турецької<br />

війн<strong>и</strong> у 1877 р. товар<strong>и</strong>ство турбувалось про надання поранен<strong>и</strong>м і хвор<strong>и</strong>м<br />

своєчасного лікування. Негайно з оголошенням війн<strong>и</strong>, пр<strong>и</strong> лікарні бул<strong>и</strong><br />

відкр<strong>и</strong>ті курс<strong>и</strong> для підготовк<strong>и</strong> медсестер, обговорювалось п<strong>и</strong>тання про<br />

розміщення поранен<strong>и</strong>х та хвор<strong>и</strong>х. Кол<strong>и</strong> розпочалась російсько-японська<br />

війна, у 1904 р. член<strong>и</strong> товар<strong>и</strong>ство організувал<strong>и</strong> бактеріологічно-гігієнічн<strong>и</strong>й<br />

загін, як<strong>и</strong>й брав участь у воєнн<strong>и</strong>х діях. Від себе товар<strong>и</strong>ство ас<strong>и</strong>гнувало<br />

1000 руб., а част<strong>и</strong>на (30000 руб.) була надана Губернськ<strong>и</strong>м Земством.<br />

Значну увагу мед<strong>и</strong>чне товар<strong>и</strong>ство пр<strong>и</strong>діляло створенню та розв<strong>и</strong>тку його<br />

установ. Першою такою установою була безкоштовна лікарня, яка була<br />

заснована у 1862 р з ініціат<strong>и</strong>в<strong>и</strong> І. К. Зарубіна. Лікарня одразу завоювала<br />

с<strong>и</strong>мпатії з боку населення. З перш<strong>и</strong>х років свого існування лікарня стала<br />

залучат<strong>и</strong> до себе різні пожертвування. Основн<strong>и</strong>й внесок у подальш<strong>и</strong>й<br />

розв<strong>и</strong>ток лікарні мал<strong>и</strong> пожертвування Д. А. Донець-Захаржевського, як<strong>и</strong>й<br />

кожного року на потреб<strong>и</strong> лікарні внос<strong>и</strong>в 100 руб., а після його смерті заповів<br />

50000 руб. Самій лікарні було пр<strong>и</strong>своєно почеснє ім’я Д. А. Донець-<br />

Захаржевського у 1885 р. Діяльність лікарні безперервно розв<strong>и</strong>валась, за час<br />

її існування біля 300 т<strong>и</strong>с. хвор<strong>и</strong>х одержало допомогу з різн<strong>и</strong>х захворювань.<br />

Друг<strong>и</strong>м, за часом своєї появ<strong>и</strong>, був «Пастеровськ<strong>и</strong>й пр<strong>и</strong>в<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>й Інст<strong>и</strong>тут<br />

мед<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства», задачам<strong>и</strong> якого бул<strong>и</strong> теорет<strong>и</strong>чні дослідження та<br />

практ<strong>и</strong>чне запровадження Пастеровського методу лікування сказу, та інш<strong>и</strong>х<br />

інфекційн<strong>и</strong>х захворювань людей та твар<strong>и</strong>н. Кількість людей, що пр<strong>и</strong>їзд<strong>и</strong>ла до<br />

Харкова з інш<strong>и</strong>х губерній Росії, настільк<strong>и</strong> зросла, що потрібно стало<br />

будівн<strong>и</strong>цтво пр<strong>и</strong>тулку для людей, як<strong>и</strong>х кусал<strong>и</strong> твар<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, хворі на сказ. У<br />

1912 р. пр<strong>и</strong> бактеріологічному інст<strong>и</strong>туті мед<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства було відкр<strong>и</strong>то<br />

лікарню імені доктора В. А. Франковського. Оскільк<strong>и</strong> у готелях і пр<strong>и</strong>ватн<strong>и</strong>х<br />

кварт<strong>и</strong>рах боял<strong>и</strong>ся надават<strong>и</strong> ж<strong>и</strong>тло покусан<strong>и</strong>м, товар<strong>и</strong>ство побудувало пр<strong>и</strong>тулок<br />

для н<strong>и</strong>х.<br />

На пожертвування громадян та установ тут почал<strong>и</strong> лікуват<strong>и</strong> хвор<strong>и</strong>х обох<br />

статей найбіднішого населення міста, що мал<strong>и</strong> найважчі хронічні недуг<strong>и</strong> і<br />

потребувал<strong>и</strong> догляду та лікарської допомог<strong>и</strong>. Інст<strong>и</strong>тут також обслуговував<br />

покусан<strong>и</strong>х людей з різн<strong>и</strong>х губерній Росії [23, ф.201, оп.1, од. збер. 26, арк.67].<br />

Поряд з бактеріологічн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> дослідженням<strong>и</strong> шв<strong>и</strong>дко почала розв<strong>и</strong>ват<strong>и</strong>сь<br />

наукова діяльність з в<strong>и</strong>вчення проблем бактеріології. Станція розв<strong>и</strong>нулась до<br />

наукового інст<strong>и</strong>туту, де займал<strong>и</strong>сь дослідженням та в<strong>и</strong>готовленням<br />

с<strong>и</strong>роваток і вакц<strong>и</strong>н. На початку 1905 р. розв<strong>и</strong>ток в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва с<strong>и</strong>роваток та<br />

вакц<strong>и</strong>н зріс до 90 т<strong>и</strong>с. флаконів, які направлял<strong>и</strong>сь в більшість губерній Росії.<br />

Під час першої світової війн<strong>и</strong> харківськ<strong>и</strong>й бактеріологічн<strong>и</strong>й інст<strong>и</strong>тут<br />

153

Харківського мед<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства був перш<strong>и</strong>м у Росії з результат<strong>и</strong>вності<br />

робот<strong>и</strong> у своїй галузі і займав провідне місце у Європі [24, с.64].<br />

Наступн<strong>и</strong>м закладом після Пастеровського Інст<strong>и</strong>туту і бактеріологічної<br />

станції було відкр<strong>и</strong>ття хіміко-мікроскопічного кабінету з ініціат<strong>и</strong>в<strong>и</strong><br />

О. Алексеєва. У 1807 р. Мед<strong>и</strong>чне товар<strong>и</strong>ство пр<strong>и</strong>йняло рішення про<br />

заснування «Кабінету хімічної і мікроскопічної діагност<strong>и</strong>к<strong>и</strong> для цілей<br />

практ<strong>и</strong>чної мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>н<strong>и</strong>». Відкр<strong>и</strong>ття такого кабінету було в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кане потребам<strong>и</strong><br />

населення і практ<strong>и</strong>куюч<strong>и</strong>х лікарів. У 1915 р. Харківське мед<strong>и</strong>чне товар<strong>и</strong>ство<br />

стало пр<strong>и</strong>бутков<strong>и</strong>м за рахунок доходів з майна, препаратів, які продавал<strong>и</strong>сь,<br />

проведення досліджень, процентів з капіталу в банку, субс<strong>и</strong>дій, за лікування і<br />

утр<strong>и</strong>мання покусан<strong>и</strong>х скажен<strong>и</strong>м<strong>и</strong> твар<strong>и</strong>нам<strong>и</strong>. Товар<strong>и</strong>ство вже було здатн<strong>и</strong>м<br />

роб<strong>и</strong>т<strong>и</strong> відрахування за оренду та утр<strong>и</strong>мання особ<strong>и</strong>стого персоналу,<br />

лабораторій, бібліотек<strong>и</strong> тощо [23, ф.201, оп.1, од. збер. 35, арк. 1-9,69].<br />

В<strong>и</strong>сновк<strong>и</strong>. Проведен<strong>и</strong>й аналіз довод<strong>и</strong>ть, що створення та громадська<br />

діяльність науков<strong>и</strong>х товар<strong>и</strong>ств Харкова у XIX – на початку XX ст. мал<strong>и</strong> значн<strong>и</strong>й<br />

впл<strong>и</strong>в на розв<strong>и</strong>ток всіх напрямків народного господарства Харківської губернії.<br />

Архівн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> дан<strong>и</strong>м<strong>и</strong> доведено, що діяльність товар<strong>и</strong>ств знаход<strong>и</strong>ла також підтр<strong>и</strong>мку<br />

з боку громадськості міста, уряду Російської імперії, оскільк<strong>и</strong> їх дослідження і<br />

практ<strong>и</strong>чна робота часто мал<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>кладне значення щодо розв'язання п<strong>и</strong>тань<br />

соціального і культурного розв<strong>и</strong>тку Харкова. В<strong>и</strong>явлено, що в дореволюційній Росії<br />

товар<strong>и</strong>ства щорічно отр<strong>и</strong>мувал<strong>и</strong> фінансову допомогу від уряду, що надавало<br />

можл<strong>и</strong>вість розгортання науково-дослідн<strong>и</strong>х робіт, а також друкування праць<br />

членів товар<strong>и</strong>ств, комплектування бібліотек.<br />

На сучасному етапі розв<strong>и</strong>тку Україна прагне стат<strong>и</strong> передовою науковою<br />

державою. Але навіть з урахуванням недержавн<strong>и</strong>х коштів українська наука<br />

сумарно фінансується в обсязі порядку 0,9 % ВВП. Провідні держав<strong>и</strong> світу<br />

фінансують свою науку в межах 2-3 % ВВП, а окремі держав<strong>и</strong>, які особл<strong>и</strong>во<br />

дбають про своє майбутнє – майже 4 %. За так<strong>и</strong>х обсягів фінансування (т<strong>и</strong>м<br />

більше, що українськ<strong>и</strong>й ВВП не зрівнят<strong>и</strong> з ВВП США, Вел<strong>и</strong>кої Бр<strong>и</strong>танії ч<strong>и</strong> Японії)<br />

сподіват<strong>и</strong>ся, що м<strong>и</strong> можемо невдовзі в<strong>и</strong>рват<strong>и</strong>ся у світові лідер<strong>и</strong>, аж ніяк не в<strong>и</strong>падає<br />

[25]. Для ефект<strong>и</strong>вної організації української <strong>наук<strong>и</strong></strong>, яка до певної мір<strong>и</strong> розірвана<br />

між Міністерством освіт<strong>и</strong> і <strong>наук<strong>и</strong></strong>, Національною академією наук та інш<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

установам<strong>и</strong>, важл<strong>и</strong>ве значення має більш гл<strong>и</strong>боке в<strong>и</strong>вчення істор<strong>и</strong>чного досвіду<br />

щоб знайт<strong>и</strong> найбільш ефект<strong>и</strong>вні шлях<strong>и</strong> розв<strong>и</strong>тку <strong>наук<strong>и</strong></strong> та науков<strong>и</strong>х установ.<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Вернадск<strong>и</strong>й В. И. Труды но <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> <strong>наук<strong>и</strong></strong> в Росс<strong>и</strong><strong>и</strong> / В. И. Вернадск<strong>и</strong>й. –<br />

М. : Наука, 1988. – 360 с. 2. Харківськ<strong>и</strong>й національн<strong>и</strong>й універс<strong>и</strong>тет ім. В. Н. Каразіна за 200 років.<br />

– Х., 2004. 3. Степанск<strong>и</strong>й А. Д. Общественные орган<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>й Росс<strong>и</strong><strong>и</strong> на рубеже XIX – XX в.в. /<br />

А. Д. Степанск<strong>и</strong>й. – М., 1980. 4. Соболева Е. В. Орган<strong>и</strong>зац<strong>и</strong>я <strong>наук<strong>и</strong></strong> в пореформенной Росс<strong>и</strong><strong>и</strong> /<br />

Е. В. Соболева. – Л., 1983. – С.142–160. 5. Ф<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ппов Н. Г. Научно-техн<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е общества Росс<strong>и</strong><strong>и</strong><br />

(1866–1917 г.г.) / Н. Г. Ф<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ппов. – М., 1976. 6. Савчук В. С. Истор<strong>и</strong>ко-научный анал<strong>и</strong>з<br />

деятельност<strong>и</strong> естественно-научных обществ Юга Росс<strong>и</strong><strong>и</strong>, Крыма <strong>и</strong> Бессараб<strong>и</strong><strong>и</strong>: вторая полов<strong>и</strong>на<br />

XIX – начало XX в.: д<strong>и</strong>с. …доктора <strong>и</strong>ст. наук. / В. С. Савчук. – Днепропетровск, 1995. – 450 с. 7.<br />

Багалей Д. И. Кратк<strong>и</strong>й очерк <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> Харьковского ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тета за первые сто лет его<br />

154

существован<strong>и</strong>я (1805–1905) / Д. И. Багалей, Н. Ф. Сумцов, В. П. Бузескул. – Х. : Т<strong>и</strong>п. ун-та, 1906.<br />

– 329 с. 8. Ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ко-математ<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й факультет Харьковского ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тета за первые 100 лет его<br />

существован<strong>и</strong>я (1805–1905) / [под ред. И. П. Ос<strong>и</strong>пова <strong>и</strong> Д. И. Багалея]. – Х. : Изд. ун-та, 1908. –<br />

357 с. 9. Кушлакова Н. М. Харківське математ<strong>и</strong>чне товар<strong>и</strong>ство та його внесок у розв<strong>и</strong>ток<br />

математ<strong>и</strong>чної думк<strong>и</strong> в Україні (1879–1930): д<strong>и</strong>с. …канд. іст. наук : 07.00.07 / Н. М. Кушлакова. –<br />

К., 2007. – 179 с. 10. Багалей Д. И. Истор<strong>и</strong>я города Харькова за 250 лет его существован<strong>и</strong>я Т.1 /<br />

Д. И. Багалей, Д. П. М<strong>и</strong>ллер. – Х., 1993 г. – 625 с. 11. Багалей Д. И. Просвет<strong>и</strong>тельская<br />

деятельность В. Н. Караз<strong>и</strong>на / Д. И. Багалей // Харьковск<strong>и</strong>е губернск<strong>и</strong>е новост<strong>и</strong>. – 1892. – 14<br />

нояб. 12. Ковань М. Й. М<strong>и</strong>ха<strong>и</strong>л Т<strong>и</strong>хонов<strong>и</strong>ч Лаврентьев / М. Й. Ковань : Харьк. обл. <strong>и</strong>зд-во, 1958.<br />

– 62 с. 13. Труды общества <strong>и</strong>спытателей пр<strong>и</strong>роды пр<strong>и</strong> <strong>и</strong>мператорском Харьковском ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тете<br />

(1911 –1912) Т.ХLV. – Х. : Т<strong>и</strong>пограф<strong>и</strong>я М. Сергеева <strong>и</strong> К. Гальченка, 1912. –386 с. 14. ЦДАВОВ<br />

Україн<strong>и</strong>: фонд Народного Комісаріату Освіт<strong>и</strong>. ф.5, оп.2, од.збер.2733, арк.2,6,7. 15. Истор<strong>и</strong>я<br />

механ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в Росс<strong>и</strong><strong>и</strong>. – К. : Наук, думка, 1987. – 392 с. 16. Сообщен<strong>и</strong>я Харьковского<br />

математ<strong>и</strong>ческого общества. Вторая сер<strong>и</strong>я. Т.1, №1. – Х. : Т<strong>и</strong>пограф<strong>и</strong>я М. Ф. З<strong>и</strong>льберберга, 1889.<br />

– 330 с. 17. А<strong>и</strong>дреасов Л. М. Деятельность ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ко-х<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ческого общества пр<strong>и</strong> Харьковском<br />

ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тете (1872–1915) / Л. М. А<strong>и</strong>дреасов // Из <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> отечественной х<strong>и</strong>м<strong>и</strong><strong>и</strong>: Роль учёных<br />

Харьковского ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тета в разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong><strong>и</strong> х<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ческой <strong>наук<strong>и</strong></strong>. – Х. : Изд-во Харьк. ун-та. – 1952. – С.<br />

225–281. 18. Сообщен<strong>и</strong>я Харьковского математ<strong>и</strong>ческого общества. Вторая сер<strong>и</strong>я. Т.ХV. –Х. :<br />

Т<strong>и</strong>пограф<strong>и</strong>я <strong>и</strong> л<strong>и</strong>тограф<strong>и</strong>я М. Ф. З<strong>и</strong>льберберга, 1917. – 110 с. 19. Истор<strong>и</strong>ко-ф<strong>и</strong>лолог<strong>и</strong>ческое<br />

общество пр<strong>и</strong> Харьковском ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тете // Истор<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й вестн<strong>и</strong>к. – Х., 1902. – С. 764–766 20.<br />

Сборн<strong>и</strong>к Харьковского <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>ко-ф<strong>и</strong>лолог<strong>и</strong>ческого общества. Т.XVII. – Х.: Печатное дело, 1907.<br />

21. Истор<strong>и</strong>ко-ф<strong>и</strong>лолог<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й факультет Харьковского ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тета за первые сто лет его<br />

существован<strong>и</strong>я (1805 – 1905) : [под ред. М. Г. Халанского <strong>и</strong> Д. И. Багалея. – Х. : Изд-во СНА,<br />

2007. – С. 115–118. 22. 100-лет<strong>и</strong>е Харьковского научного мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нского общества (1861-1961) :<br />

сборн<strong>и</strong>к очерков <strong>и</strong> статей по <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> деятельност<strong>и</strong>. – К. : Изд-во „Здоров'я”, 1965. – 470 с. 23.<br />

ДАХО: фонд Харківського мед<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства. Ф .201, оп.1, од. збер. 26, арк.67. 24.<br />

Бактер<strong>и</strong>олог<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тут // Южный край. – 1911. – 11 окт. 25. Стріха М. В. Уперше в історії<br />

Україн<strong>и</strong> еліта розуміє значення <strong>наук<strong>и</strong></strong> / М. В. Стріха // Слово Просвіт<strong>и</strong>: т<strong>и</strong>жнев<strong>и</strong>к. – 2008. –№ 12<br />

(441). – 20–26 берез.<br />

УДК 94(477)”195”:623.746<br />

Надійшла до редколегії 10. 04. 2009<br />

А. І. ХАРУК, канд. іст. наук, Нац. ун-т. «Львівська політехніка»<br />

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ ДОСЛІДНО-<br />

КОНСТРУКТОРСЬКОГО БЮРО О. К. АНТОНОВА<br />

в 50-х рр. ХХ ст.<br />

Стаття пр<strong>и</strong>свячена аналізу основн<strong>и</strong>х програм створення нов<strong>и</strong>х літаків, що здійснювал<strong>и</strong>сь<br />

дослідно-конструкторськ<strong>и</strong>м бюро О.К. Антонова в 50-х рр. ХХ ст., а саме – створенню легк<strong>и</strong>х<br />

літаків Ан-2, Ан-14 та середнього Ан-8.<br />

The article is devoted of the analyze of main aircrafts' construction programs, which was realized<br />

in O.K. Antonov's design bureau in 1950's. Main attention concentrated on history of design An-2, An-<br />

14 and An-8.<br />

В<strong>и</strong>значальною подією, що в<strong>и</strong>рішальн<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном впл<strong>и</strong>нула на весь<br />

розв<strong>и</strong>ток української авіаційної пром<strong>и</strong>словості в другій половн<strong>и</strong>к ХХ ст.,<br />

155

стало рішення про переведення до К<strong>и</strong>єва конструкторського бюро<br />

О. К. Антонова. Завдяк<strong>и</strong> цьому в структурі галузі з’яв<strong>и</strong>лась необхідна ланка –<br />

проектно-конструкторська організація, здатна забезпеч<strong>и</strong>т<strong>и</strong> створення<br />

кінцевого продукту – літальн<strong>и</strong>х апаратів. Це акт<strong>и</strong>візувало роботу серійн<strong>и</strong>х<br />

авіазаводів, перед як<strong>и</strong>м<strong>и</strong> з’яв<strong>и</strong>лась перспект<strong>и</strong>ва в<strong>и</strong>пуску нової продукції, а<br />

також поз<strong>и</strong>т<strong>и</strong>вно познач<strong>и</strong>лось і на роботі запорізьк<strong>и</strong>х моторобудівн<strong>и</strong>ків,<br />

оскільк<strong>и</strong> більшість літаків, спроектован<strong>и</strong>х в КБ О. К. Антонова,<br />

обладнувал<strong>и</strong>сь дв<strong>и</strong>гунам<strong>и</strong>, спроектован<strong>и</strong>м<strong>и</strong> й в<strong>и</strong>готовлен<strong>и</strong>м<strong>и</strong> в Запоріжжі.<br />

Особл<strong>и</strong>ве значення мала діяльність конструкторського бюро в 50-х рр.<br />

м<strong>и</strong>нулого століття, кол<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> закладені основ<strong>и</strong> його спеціалізації: створення<br />

легк<strong>и</strong>х та середніх транспортн<strong>и</strong>х літаків.<br />

Вказан<strong>и</strong>й період діяльності конструкторського бюро О. К. Антонова<br />

знайшов в<strong>и</strong>світлення в н<strong>и</strong>зці публікацій, зокрема, В. Анісенка, В. Заяріна,<br />

К. Удалова, Є. Шахатуні [1–6]. Та в ц<strong>и</strong>х працях, так само, як і у відповідному<br />

розділі колект<strong>и</strong>вного дослідження "Истор<strong>и</strong>я конструкц<strong>и</strong>й самолетов в СССР<br />

1951–1965 гг." [7], головна увага зосереджується на історії створення<br />

окрем<strong>и</strong>х т<strong>и</strong>пів літаків, тоді як загальні тенденції, здебільшого, л<strong>и</strong>шаються<br />

поза увагою.<br />

Метою даної розвідк<strong>и</strong> є простеження основн<strong>и</strong>х напрямів діяльності<br />

дослідно-конструкторського бюро О. К. Антонова в перші рок<strong>и</strong> його<br />

функціонування в К<strong>и</strong>єві як в<strong>и</strong>значального фактора формування спеціалізації<br />

авіаційної пром<strong>и</strong>словості Україн<strong>и</strong> на наступні десят<strong>и</strong>ліття.<br />

Конструкторська діяльність в<strong>и</strong>датного діяча <strong>наук<strong>и</strong></strong> й технік<strong>и</strong> Олега<br />

Костянт<strong>и</strong>нов<strong>и</strong>ча Антонова почалась за межам<strong>и</strong> Україн<strong>и</strong>. Ще у довоєнні рок<strong>и</strong><br />

він займався створенням планерів різного пр<strong>и</strong>значення, а також літака зв’язку<br />

ОКА-38 – копії німецького "Фізелер" Fi-156. Накоп<strong>и</strong>чен<strong>и</strong>й досвід дозвол<strong>и</strong>в<br />

Антонову претендуват<strong>и</strong> на самостійну конструкторську роботу, і постановою<br />

КО від 24 л<strong>и</strong>пня 1940 р. йому доруч<strong>и</strong>л<strong>и</strong> спроектуват<strong>и</strong> двомісн<strong>и</strong>й літак для<br />

початкового навчання [8, 45]. Однак подальшому становленню самостійного<br />

конструкторського колект<strong>и</strong>ву перешкод<strong>и</strong>ла війна. Упродовж 1943–45 рр.<br />

Антонов працював заступн<strong>и</strong>ком головного конструктора О. Яковлєва, а з<br />

жовтня 1945 р. очол<strong>и</strong>в філію ДКБ Яковлєва на новос<strong>и</strong>бірському авіазаводі №<br />

153. За свідченням його друж<strong>и</strong>н<strong>и</strong> й співпрацівн<strong>и</strong>ці Є. Шахатуні, вже в той час<br />

Антонов зроб<strong>и</strong>в перші начерк<strong>и</strong> легкого транспортного літака – майбутнього<br />

Ан-2 [6, 4]. 6 березня 1946 наказом Міністерства авіаційної пром<strong>и</strong>словості<br />

(МАП) пр<strong>и</strong> заводі № 153 було утворене самостійне ДКБ, яке очол<strong>и</strong>в<br />

О. К. Антонов. Йому офіційно доручалось створення одномоторного<br />

транспортного літака.<br />

Будівн<strong>и</strong>цтво дослідного зразка під позначенням СХ-1 було завершене<br />

влітку 1947 р., а 31 серпня почал<strong>и</strong>сь його льотні в<strong>и</strong>пробування. На рубежі<br />

1947–48 рр. бул<strong>и</strong> проведені державні в<strong>и</strong>пробування, а влітку 1948 р. СХ-1<br />

проход<strong>и</strong>в експлуатаційні в<strong>и</strong>пробування в якості сільськогосподарського<br />

156

літака в К<strong>и</strong>ївській області. 28 червня літак в Жулянах успішно<br />

продемонструвал<strong>и</strong> першому секретарю ЦК КП(б)У М. С. Хрущову.<br />

Результатом цієї демонстрації став л<strong>и</strong>ст українського уряду в ЦК ВКП(б) і<br />

Раду міністрів (РМ) СРСР з проханням про запуск маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> в серійне<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво. Під т<strong>и</strong>ском Хрущова РМ СРСР 23 серпня 1948 р. в<strong>и</strong>дав<br />

постанову № 3187 про впровадження літака СХ-1 під позначенням Ан-2 в<br />

серійне в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво на к<strong>и</strong>ївському авіазаводі № 473 [4, 9].<br />

Налагодження серійного в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва Ан-2 на малопотужному заводі<br />

потребувало значн<strong>и</strong>х капіталовкладень і повної реконструкції підпр<strong>и</strong>ємства.<br />

Вже до кінця 1948 р. на ці потреб<strong>и</strong> було освоєно 217 000 крб. [9, 45]. В<br />

подальшому бул<strong>и</strong> організовані нові цех<strong>и</strong> – плазово-шаблонн<strong>и</strong>й, ковальськ<strong>и</strong>й,<br />

агрегатно-складальні, малярн<strong>и</strong>й, які раніше не бул<strong>и</strong> потрібні на дослідному<br />

заводі, але стал<strong>и</strong> необхідн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> пр<strong>и</strong> переході до серійного в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва. Л<strong>и</strong>ше<br />

на першому етапі налагодження в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва Ан-2 довелось впровад<strong>и</strong>т<strong>и</strong><br />

понад 300 штампів, бл<strong>и</strong>зько 150 складальн<strong>и</strong>х, верстатн<strong>и</strong>х і контрольн<strong>и</strong>х<br />

пр<strong>и</strong>стосувань.<br />

Міністерство авіаційної пром<strong>и</strong>словості, розуміюч<strong>и</strong> складність завдання,<br />

що постало перед заводом № 473, дало на 1949 р. дос<strong>и</strong>ть невел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>й план – 50<br />

літаків Ан-2 з готовністю перш<strong>и</strong>х двох маш<strong>и</strong>н у І кварталі. Але, як часто<br />

буває пр<strong>и</strong> впровадженні нової продукції, термін<strong>и</strong> в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь зірван<strong>и</strong>м<strong>и</strong> –<br />

перш<strong>и</strong>й Ан-2 був готов<strong>и</strong>й тільк<strong>и</strong> в серпні 1949 р. Пр<strong>и</strong> цьому якість<br />

в<strong>и</strong>готовлення літака була явно недостатньою – через недотр<strong>и</strong>мання<br />

технології бул<strong>и</strong> порушені кут<strong>и</strong> установк<strong>и</strong> консолей кр<strong>и</strong>ла, а центр ваг<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>вся занадто зміщен<strong>и</strong>м вперед. Військов<strong>и</strong>й пр<strong>и</strong>йомщ<strong>и</strong>к відмов<strong>и</strong>вся<br />

дават<strong>и</strong> згоду на початок льотн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>пробувань [4, 11]. Але 6 вересня 1949 р.<br />

заводські в<strong>и</strong>пробування Ан-2 все ж вдалось розпочат<strong>и</strong>, і заверш<strong>и</strong>т<strong>и</strong> їх дос<strong>и</strong>ть<br />

шв<strong>и</strong>дко – до кінця місяця. Та на темпі в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва літаків це не познач<strong>и</strong>лось.<br />

Аналізуюч<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>н<strong>и</strong> відставання, О. Антонов в л<strong>и</strong>сті від 30 січня 1950 р.<br />

міністру авіаційної пром<strong>и</strong>словості М. Хрунічеву відзначав, що завод № 473<br />

відзначається вкрай н<strong>и</strong>зьк<strong>и</strong>м рівнем організації в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва, що зумовлює<br />

недостатню якість в<strong>и</strong>конуван<strong>и</strong>х робіт. Конструктор навіть пропонував<br />

замін<strong>и</strong>т<strong>и</strong> д<strong>и</strong>ректора М. М<strong>и</strong>ронова. У квітні подібн<strong>и</strong>й за змістом л<strong>и</strong>ст був<br />

скерован<strong>и</strong>й безпосередньо на ім’я Сталіна. Очев<strong>и</strong>дно, ці звернення бул<strong>и</strong> взяті<br />

до уваг<strong>и</strong>, оскільк<strong>и</strong> д<strong>и</strong>ректором заводу пр<strong>и</strong>знач<strong>и</strong>л<strong>и</strong> П. Ю. Шелеста, як<strong>и</strong>й до<br />

цього очолював авіазавод в Ленінграді і вважався досвідчен<strong>и</strong>м організатором<br />

авіаційного в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва. Завдяк<strong>и</strong> його зус<strong>и</strong>ллям, у травні 1950 р. вдалось<br />

в<strong>и</strong>готов<strong>и</strong>т<strong>и</strong> установочну партію з чот<strong>и</strong>рьох літаків, а в червні почат<strong>и</strong> серійне<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво Ан-2, в<strong>и</strong>готов<strong>и</strong>вш<strong>и</strong> до кінця року 46 маш<strong>и</strong>н [10, 78].<br />

Розгортання серійного в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва Ан-2 в К<strong>и</strong>єві створ<strong>и</strong>ло передумов<strong>и</strong><br />

для переведення сюд<strong>и</strong> ДКБ О. Антонова – т<strong>и</strong>м більше, що новос<strong>и</strong>бірськ<strong>и</strong>й<br />

завод № 153 в<strong>и</strong>пускав не літак<strong>и</strong> Антонова, а в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>щувачі МіГ-15. З такою<br />

ініціат<strong>и</strong>вою в<strong>и</strong>ступ<strong>и</strong>в П. Шелест, а підтр<strong>и</strong>мав його перш<strong>и</strong>й секретар<br />

157

ЦК КП(б)У М. Хрущов, як<strong>и</strong>й неодноразово, за свідченням очев<strong>и</strong>дців,<br />

особ<strong>и</strong>сто запрошував Антонова перебрат<strong>и</strong>сь в Україну [6, 5]. В результаті, 19<br />

травня 1952 р. МАП в<strong>и</strong>дало наказ про організацію на заводі № 473<br />

представн<strong>и</strong>цтва ДКБ-153 під керівн<strong>и</strong>цтвом Є. Сенчука, а 2 грудня того ж<br />

року – ще од<strong>и</strong>н наказ про повне перебазування ДКБ О. Антонова, яке<br />

отр<strong>и</strong>мало позначення ДСДКБ-473 (Державне союзне дослідноконструкторське<br />

бюро), до К<strong>и</strong>єва [4, 12]. Колект<strong>и</strong>в ДКБ нараховував тоді 52<br />

працівн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> [11, 3]<br />

Однак це рішення співпало в часі з початком чергової хв<strong>и</strong>лі мілітар<strong>и</strong>зації<br />

радянської економік<strong>и</strong>. Завод № 473, як<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>пуст<strong>и</strong>в до того часу 185 літаків<br />

Ан-2, отр<strong>и</strong>мав вказівку згорнут<strong>и</strong> ї в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво і налагод<strong>и</strong>т<strong>и</strong> в<strong>и</strong>пуск відсіків<br />

фюзеляжу бомбардувальн<strong>и</strong>ка Іл-28 [10, 79]. Кілька місяців було в<strong>и</strong>трачено на<br />

підготовку технологічного процесу в<strong>и</strong>готовлення нової продукції, але майже<br />

одразу після смерті Й. Сталіна – в квітні 1953 р. – МАП ухвал<strong>и</strong>ло рішення<br />

про відновлення в<strong>и</strong>пуску літаків Ан-2 на заводі в К<strong>и</strong>єві. В підсумку, Ан-2<br />

в<strong>и</strong>пускався заводом № 473 до 1963 р., а всього тут було в<strong>и</strong>готовлено 3164<br />

так<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>. Крім К<strong>и</strong>єва, Ан-2 будувався на заводі в підмосковному<br />

Долгопрудному, де в 1966-71 рр. було в<strong>и</strong>пущено 506 літаків.<br />

Літак Ан-2 став перш<strong>и</strong>м в історії вітч<strong>и</strong>зняної авіапром<strong>и</strong>словості в<strong>и</strong>робом,<br />

технологія в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва якого була передана за кордон. Зокрема, вже 1956 р.<br />

почалась підготовка до в<strong>и</strong>пуску так<strong>и</strong>х маш<strong>и</strong>н в К<strong>и</strong>таї на заводі в Наньчані, а з<br />

1970 р. їх в<strong>и</strong>пуск під позначенням Y-5 здійснює завод в Ш<strong>и</strong>цзячуані. В К<strong>и</strong>таї<br />

збудовано понад 1800 копій Ан-2, пр<strong>и</strong>чому їх в<strong>и</strong>пуск невел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>м<strong>и</strong> партіям<strong>и</strong><br />

(10-20 од<strong>и</strong>н<strong>и</strong>ць на рік) тр<strong>и</strong>ває й досі. 1958 р. СРСР уклав з Польщею угоду<br />

про передачу їй прав на в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво цього біплана. Для в<strong>и</strong>пуску Ан-2<br />

в<strong>и</strong>брал<strong>и</strong> завод в м. Мєлєц – WSK PZL-Mielec (тобто Wytwornia sprzętu<br />

Komunikacijnego Państwowe Zaklady Lotnicze). Наступного року в Мєльці<br />

було створено представн<strong>и</strong>цтво дослідно-конструкторського бюро<br />

О. К. Антонова, яке очол<strong>и</strong>в А. Батумов. Напр<strong>и</strong>кінці 1960 р. в Польщі склал<strong>и</strong><br />

першу серію Ан-2 (10 од<strong>и</strong>н<strong>и</strong>ць) із деталей і вузлів, поставлен<strong>и</strong>х з К<strong>и</strong>єва, а в<br />

січні 1961 р. був готов<strong>и</strong>й перш<strong>и</strong>й літак повністю польського в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва.<br />

Темп в<strong>и</strong>пуску Ан-2 в Мєльці тр<strong>и</strong>мався спочатку на рівні 400 літаків на рік, з<br />

1965 р. від станов<strong>и</strong>в 500 літаків, а у 1973 р. було досягнуто показн<strong>и</strong>ка 600<br />

од<strong>и</strong>н<strong>и</strong>ць на рік. Л<strong>и</strong>ше з 1989 р. темп в<strong>и</strong>пуску став зн<strong>и</strong>жуват<strong>и</strong>сь, а 1992 р.<br />

масове в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво Ан-2 пр<strong>и</strong>п<strong>и</strong>н<strong>и</strong>лось, хоча невел<strong>и</strong>кі партії складал<strong>и</strong>сь і<br />

пізніше – останні чот<strong>и</strong>р<strong>и</strong> літак<strong>и</strong> в<strong>и</strong>пуст<strong>и</strong>л<strong>и</strong> 2002 р. на в’єтнамське<br />

замовлення. Загалом у Польщі збудувал<strong>и</strong> 11915 Ан-2 [12, 153]. Переважна<br />

більшість в<strong>и</strong>готовлен<strong>и</strong>х в Польщі Ан-2 надійшла в СРСР. Впровадження у<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво в Польщі Ан-2 факт<strong>и</strong>чно врятувало її авіаційну пром<strong>и</strong>словість,<br />

оскільк<strong>и</strong> в 1950-х роках в керівн<strong>и</strong>цтві країн<strong>и</strong> існувала думка, підтр<strong>и</strong>мувана<br />

перш<strong>и</strong>м секретарем Польської об’єднаної робітн<strong>и</strong>чої партії В. Гомулкою, про<br />

158

непотрібність цієї галузі і необхідність перепрофілювання авіазаводів на<br />

в<strong>и</strong>пуск іншої продукції [13, 8].<br />

Поряд із забезпеченням серійного в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва Ан-2, ДКБ О. Антонова<br />

здійснювало розробку його спеціалізован<strong>и</strong>х мод<strong>и</strong>фікацій. Н<strong>и</strong>зка варіантів –<br />

зондувальн<strong>и</strong>к атмосфер<strong>и</strong>, нічн<strong>и</strong>й арт<strong>и</strong>лерійськ<strong>и</strong>й кор<strong>и</strong>гувальн<strong>и</strong>к,<br />

прот<strong>и</strong>пожежн<strong>и</strong>й літак – бул<strong>и</strong> спроектовані ще в Новос<strong>и</strong>бірську, але в серійне<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво вон<strong>и</strong> не впроваджувал<strong>и</strong>сь. Єд<strong>и</strong>н<strong>и</strong>м в<strong>и</strong>нятком став гідролітак Ан-<br />

2В (Ан-4) на двопоплавцевому шасі, як<strong>и</strong>й будувався серійно в СРСР і<br />

Польщі. Вже в К<strong>и</strong>єві був створен<strong>и</strong>й мод<strong>и</strong>фікован<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>сотн<strong>и</strong>й зондувальн<strong>и</strong>к<br />

атмосфер<strong>и</strong> Ан-6, збудован<strong>и</strong>й в 1957-58 рр. в кількості шест<strong>и</strong> од<strong>и</strong>н<strong>и</strong>ць. В<br />

од<strong>и</strong>н<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х зразках ч<strong>и</strong> невел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>м<strong>и</strong> серіям<strong>и</strong> в К<strong>и</strong>єві будувал<strong>и</strong>сь також інші<br />

спеціалізовані варіант<strong>и</strong> Ан-2: літак<strong>и</strong> для картографування, для пошуку<br />

залізорудн<strong>и</strong>х родов<strong>и</strong>щ, для управління катерам<strong>и</strong>-мішеням<strong>и</strong>, для гасіння<br />

лісов<strong>и</strong>х пожеж та ін. Основн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> ж серійн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> варіантам<strong>и</strong> бул<strong>и</strong>:<br />

сільськогосподарськ<strong>и</strong>й Ан-2СХ; транспортн<strong>и</strong>й Ан-2Т (для перевезення<br />

вантажів масою до 1500 кг); транспортно-пасаж<strong>и</strong>рськ<strong>и</strong>й Ан-2ТП з десятьма<br />

відк<strong>и</strong>дн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> пасаж<strong>и</strong>рськ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> с<strong>и</strong>дінням<strong>и</strong> у вантажній кабіні; транспортнодесантн<strong>и</strong>й<br />

Ан-2ТД, пр<strong>и</strong>стосован<strong>и</strong>й для в<strong>и</strong>садк<strong>и</strong> парашут<strong>и</strong>стів; санітарн<strong>и</strong>й Ан-<br />

2С, як<strong>и</strong>й дозволяв перевоз<strong>и</strong>т<strong>и</strong> до шест<strong>и</strong> хвор<strong>и</strong>х (поранен<strong>и</strong>х) на ношах [4, 18-<br />

24].<br />

Поряд із Ан-2, конструкторськ<strong>и</strong>й колект<strong>и</strong>в О. К. Антонова ще в<br />

"новос<strong>и</strong>бірськ<strong>и</strong>й" період своєї діяльності почав розробку н<strong>и</strong>зк<strong>и</strong><br />

перспект<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х проектів літаків різного пр<strong>и</strong>значення. Зокрема, у квітні 1947<br />

йому було доручено створ<strong>и</strong>т<strong>и</strong> реакт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>щувач за схемою "літаюче<br />

кр<strong>и</strong>ло" під два дв<strong>и</strong>гун<strong>и</strong> РД-10. Робот<strong>и</strong> вел<strong>и</strong>сь під ш<strong>и</strong>фром "М" і бул<strong>и</strong><br />

доведені до стадії в<strong>и</strong>пробувань моделі літака в аерод<strong>и</strong>намічній трубі. Для<br />

подальш<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>пробувань підготувал<strong>и</strong> літаюч<strong>и</strong>й планер-макет Е-153, але<br />

буквально напередодні його першого польоту в л<strong>и</strong>пні 1948 р. МАП наказало<br />

пр<strong>и</strong>п<strong>и</strong>н<strong>и</strong>т<strong>и</strong> усі робот<strong>и</strong> зі створення літака "М". Мот<strong>и</strong>вом цього рішення стала<br />

наявність в СРСР трьох серійн<strong>и</strong>х реакт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>щувачів такого ж класу<br />

(МіГ-15, Як-23 та Ла-15) і недоцільність впровадження у в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво ще й<br />

четвертої маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>. Вдруге до в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>щувальної темат<strong>и</strong>к<strong>и</strong> антоновці<br />

повернул<strong>и</strong>сь вже в К<strong>и</strong>єві. Напр<strong>и</strong>кінці 1952 р. ДСДКБ-473 оп<strong>и</strong>н<strong>и</strong>лось у дос<strong>и</strong>ть<br />

скрутному станов<strong>и</strong>щі, оскільк<strong>и</strong> основні робот<strong>и</strong> зі створення і впровадження у<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво Ан-2 бул<strong>и</strong> завершені, і слід було шукат<strong>и</strong> нові тем<strong>и</strong>, які могл<strong>и</strong> б<br />

зацікав<strong>и</strong>т<strong>и</strong> потенційн<strong>и</strong>х замовн<strong>и</strong>ків та забезпеч<strong>и</strong>т<strong>и</strong> належне фінансування.<br />

Тож О. Антонов запропонував ескізн<strong>и</strong>й проект в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>щувача з ромбов<strong>и</strong>дн<strong>и</strong>м<br />

кр<strong>и</strong>лом під нов<strong>и</strong>й потужн<strong>и</strong>й турбореакт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>й дв<strong>и</strong>гун АЛ-7Ф. В січні 1953 р.<br />

за ц<strong>и</strong>м проектом було отр<strong>и</strong>мано поз<strong>и</strong>т<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>сновок ЦАГІ і рекомендації<br />

щодо подальшої розробк<strong>и</strong> проекту. Але знову дал<strong>и</strong>ся взнак<strong>и</strong> особл<strong>и</strong>вості<br />

організації планової економік<strong>и</strong>. В план дослідн<strong>и</strong>х робіт на 1953 р. нов<strong>и</strong>й<br />

в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>щувач включ<strong>и</strong>т<strong>и</strong> не вст<strong>и</strong>гл<strong>и</strong>, а в наступному році ДСДКБ-473 було вже<br />

159

повністю завантажено проектуванням транспортн<strong>и</strong>х літаків [14, 15-17]. Ще<br />

одн<strong>и</strong>м нереалізован<strong>и</strong>м проектом став одномоторн<strong>и</strong>й літак зв’язку "АЕ" під<br />

дв<strong>и</strong>гун АІ-14Р2 (260 к.с.). Ескізн<strong>и</strong>й проект, створен<strong>и</strong>й за такт<strong>и</strong>ко-технічн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>могам<strong>и</strong> ВПС і технічн<strong>и</strong>м умовам<strong>и</strong> Ц<strong>и</strong>вільного повітряного флоту, був<br />

представлен<strong>и</strong>й в жовтні 1954 р. В подальшому в<strong>и</strong>готов<strong>и</strong>л<strong>и</strong> макет фюзеляжу,<br />

але на цьому справа зуп<strong>и</strong>н<strong>и</strong>лась [7, 15-16].<br />

Значно більш<strong>и</strong>й впл<strong>и</strong>в на подальшу долю ДКБ мал<strong>и</strong> два ескізн<strong>и</strong>х<br />

проект<strong>и</strong>, запропоновані в л<strong>и</strong>пні і вересні 1948 р. Перш<strong>и</strong>й з н<strong>и</strong>х передбачав<br />

створення двомоторного вантажопасаж<strong>и</strong>рського літака з комерційн<strong>и</strong>м<br />

навантаженням 2-3 т, друг<strong>и</strong>й – чот<strong>и</strong>р<strong>и</strong>місного літака короткого зльоту і<br />

посадк<strong>и</strong> (т. зв. "парт<strong>и</strong>занськ<strong>и</strong>й літак"). І хоча тоді ці проект<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> відх<strong>и</strong>лені, в<br />

1950–51 рр. вон<strong>и</strong> трансформувал<strong>и</strong>сь в проект<strong>и</strong> "Р" (транспортн<strong>и</strong>й літак<br />

вантажопідйомністю 3 т з двома моторам<strong>и</strong> АШ-62ІР) і "СКВ" (транспортн<strong>и</strong>й<br />

літак вантажопідйомністю 600 кг з двома моторам<strong>и</strong> АІ-14) [1, 40–41]. Дані<br />

проект<strong>и</strong> стал<strong>и</strong> основою для створення нов<strong>и</strong>х серійн<strong>и</strong>х літаків – відповідно,<br />

Ан-8 та Ан-14.<br />

На початку 50-х рр. у світовій авіаційній пром<strong>и</strong>словості наміт<strong>и</strong>лась нова<br />

тенденція – створення спеціалізован<strong>и</strong>х транспортн<strong>и</strong>х літаків із кормов<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

рампам<strong>и</strong>, що дозволял<strong>и</strong> вантаж<strong>и</strong>т<strong>и</strong>, перевоз<strong>и</strong>т<strong>и</strong> і десантуват<strong>и</strong> колісну і<br />

гусен<strong>и</strong>чну техніку різного пр<strong>и</strong>значення. Перед у цій галузі вел<strong>и</strong> США, де<br />

фірмам<strong>и</strong> „Ферчайлд” та „Локхід” бул<strong>и</strong> створені клас<strong>и</strong>чні рампові транспортні<br />

літак<strong>и</strong> – поршнев<strong>и</strong>й С-123 „Провайдер” та турбогв<strong>и</strong>нтов<strong>и</strong>й С-130 „Геркулес”.<br />

Інформація про це послуж<strong>и</strong>ла поштовхом для розгортання аналогічн<strong>и</strong>х робіт<br />

в СРСР – 17 червня 1953 р. таку вказівку дав тодішній міністр оборонної<br />

пром<strong>и</strong>словості Д. Устінов. В даній с<strong>и</strong>туації конструкторське бюро під<br />

керівн<strong>и</strong>цтвом О. К. Антонова в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>лось у в<strong>и</strong>граші порівняно із інш<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

конструкторськ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> колект<strong>и</strong>вам<strong>и</strong>, оскільк<strong>и</strong> ще 1951 р. антоновці підготувал<strong>и</strong><br />

ескізн<strong>и</strong>й проект під позначенням ДТ-5/8. Дан<strong>и</strong>м проектом передбачалось<br />

створення двомоторного рапмового турбогв<strong>и</strong>нтового транспортно-десантного<br />

літака вантажопідйомністю 8 т [7, 34-35]. Зважаюч<strong>и</strong> на дан<strong>и</strong>й досвід, саме<br />

ДСДКБ-473 постановою РМ СРСР № 2922-1251 від 11 грудня 1953 р. було<br />

доручено спроектуват<strong>и</strong> транспортн<strong>и</strong>й літак із двома турбогв<strong>и</strong>нтов<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

дв<strong>и</strong>гунам<strong>и</strong> [2, № 3, 18]. Подібне завдання станов<strong>и</strong>ло в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>к молодому<br />

невел<strong>и</strong>кому колект<strong>и</strong>ву, що мав за собою л<strong>и</strong>ше досвід проектування та<br />

впровадження у в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво легкого літака Ан-2. Тому упродовж 1954 р.<br />

було вж<strong>и</strong>то заходів щодо пос<strong>и</strong>лення кадрового потенціалу – до К<strong>и</strong>єва<br />

перевел<strong>и</strong> ряд інженерів з Москв<strong>и</strong>, Р<strong>и</strong>г<strong>и</strong>, Ленінграда, Таганрога і Воронежа, а<br />

також групу в<strong>и</strong>пускн<strong>и</strong>ків Харківського авіаційного інст<strong>и</strong>туту. Ч<strong>и</strong>сельність<br />

колект<strong>и</strong>ву Антонова зросла більш ніж вдесятеро і досягла 1200 чол.<br />

Одночасно фахівці ДСДКБ-473 бул<strong>и</strong> направлені на завод<strong>и</strong> Москв<strong>и</strong> і Казані<br />

для ознайомлення з особл<strong>и</strong>востям<strong>и</strong> конструкції літаків розробк<strong>и</strong> КБ<br />

С. Іллюш<strong>и</strong>на та О. Туполєва. Завдяк<strong>и</strong> запоз<strong>и</strong>ченому досвіду вдалось<br />

160

ун<strong>и</strong>кнут<strong>и</strong> багатьох пом<strong>и</strong>лок пр<strong>и</strong> проектування і суттєво скорот<strong>и</strong>т<strong>и</strong> строк<strong>и</strong><br />

створення нового літака. Уже в л<strong>и</strong>пні 1954 р. ескізн<strong>и</strong>й проект транспортного<br />

літака під ш<strong>и</strong>фром „П” був готов<strong>и</strong>й, а 26 жовтня того ж року макет літака<br />

схвал<strong>и</strong>ла комісія під головуванням генерал-майора авіації В. Лебедєва [2, №<br />

3, 19]. Та на шляху до практ<strong>и</strong>чної реалізації проекту потрібно було в<strong>и</strong>ріш<strong>и</strong>т<strong>и</strong><br />

ще багато проблем, зокрема проблем<strong>и</strong> аерод<strong>и</strong>намік<strong>и</strong> літака-в<strong>и</strong>сокоплана,<br />

конструкції шасі, десантно-транспортного обладнання. Особл<strong>и</strong>во складн<strong>и</strong>м<br />

було завдання забезпечення міцності хвостової част<strong>и</strong>н<strong>и</strong> фюзеляжу із вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>м<br />

в<strong>и</strong>різом під вантажн<strong>и</strong>й люк. Упродовж 1954–1955 рр. ці проблем<strong>и</strong> бул<strong>и</strong><br />

розв’язані, для чого знадоб<strong>и</strong>лось розроб<strong>и</strong>т<strong>и</strong> нові метод<strong>и</strong>к<strong>и</strong> розрахунків і<br />

провест<strong>и</strong> ц<strong>и</strong>кл<strong>и</strong> в<strong>и</strong>пробувань моделей майбутнього літака в масштабах 1:5 і<br />

1:10 [15, 44]. Значно більше зус<strong>и</strong>ль потребувало створення дв<strong>и</strong>гунів для<br />

нового літака. Спочатку передбачалось застосуват<strong>и</strong> турбогв<strong>и</strong>нтов<strong>и</strong>й дв<strong>и</strong>гун<br />

ТВ-2Т, спроектован<strong>и</strong>й в конструкторському бюро М. Кузнєцова за участю<br />

німецьк<strong>и</strong>х фахівців. Саме ці дв<strong>и</strong>гун<strong>и</strong> встанов<strong>и</strong>л<strong>и</strong> на дослідному зразку<br />

Антоновського транспортного літака, що вперше піднявся в повітря 11<br />

лютого 1956 р. Та у ході в<strong>и</strong>пробувань в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>лась н<strong>и</strong>зька надійність дв<strong>и</strong>гунів.<br />

У підсумку літак, що отр<strong>и</strong>мав позначення Ан-8, був обладнан<strong>и</strong>й дв<strong>и</strong>гунам<strong>и</strong><br />

АІ-20Д розробк<strong>и</strong> Запорізького конструкторського бюро О. Івченка (ДКБ-478)<br />

[3, 19]. Нові дв<strong>и</strong>гун<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> значно надійніш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> порівняно з ТВ-2Т, але й<br />

менш потужн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> (5180 к.с. замість 6500 к.с.). Це змус<strong>и</strong>ло обмеж<strong>и</strong>т<strong>и</strong> злітну<br />

масу Ан-8 з АІ-20Д до 38 тон замість 42. Мод<strong>и</strong>фікован<strong>и</strong>й Ан-8 проход<strong>и</strong>в<br />

в<strong>и</strong>пробування з 30 жовтня 1957 р. до 21 л<strong>и</strong>стопада 1958 р. [2, № 4, 19-20]. Ще<br />

до цього була в<strong>и</strong>дана постанова РМ СРСР № 373-184 від 4 квітня 1957 р. про<br />

налагодження серійного в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва Ан-8 на Ташкентському авіазаводі.<br />

Факт<strong>и</strong>чно, складання серійн<strong>и</strong>х літаків почалось ще до завершення<br />

в<strong>и</strong>пробувань дослідного зразка і тр<strong>и</strong>вало упродовж чот<strong>и</strong>рьох років – до 1961<br />

р. Загалом Ташкентськ<strong>и</strong>й авіазавод збудував 151 серійн<strong>и</strong>й Ан-8. Ці літак<strong>и</strong><br />

надійшл<strong>и</strong> на озброєння чот<strong>и</strong>рьох транспортн<strong>и</strong>х авіаційн<strong>и</strong>х полків ВПС СРСР<br />

[2, № 4, 32].<br />

На основі Ан-8 велась розробка кількох спеціалізован<strong>и</strong>х варіантів.<br />

Зокрема, згідно постанов<strong>и</strong> РМ СРСР від 20 червня 1958 р. здійснювалось<br />

проектування прот<strong>и</strong>човнового літака Ан-8М. Його передбачалось обладнат<strong>и</strong><br />

радіогідроакуст<strong>и</strong>чною апаратурою для в<strong>и</strong>явлення підводн<strong>и</strong>х човнів на<br />

гл<strong>и</strong>б<strong>и</strong>ні до 400 м, а для їх ураження – озброїт<strong>и</strong> гл<strong>и</strong>б<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> бомбам<strong>и</strong>. 31<br />

л<strong>и</strong>пня того ж року в<strong>и</strong>йшла ще одна постанова РМ СРСР, яка передбачала<br />

створення морського пошуково-рятувального літака Ан-8ПС, пр<strong>и</strong>стосованого<br />

для парашутного десантування рятувальн<strong>и</strong>х катерів, плотів та іншого<br />

обладнання. Однак через згортання в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва Ан-8 об<strong>и</strong>два його морські<br />

варіант<strong>и</strong> так і л<strong>и</strong>ш<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь на папері [7, 43-44]. На базі Ан-8 передбачалось<br />

створення н<strong>и</strong>зк<strong>и</strong> інш<strong>и</strong>х літаків, зокрема, пасаж<strong>и</strong>рського варіанту під<br />

позначенням „Н”, розрахованого на перевезення до 57 пасаж<strong>и</strong>рів, а також<br />

161

транспортного літака із турбореакт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> дв<strong>и</strong>гунам<strong>и</strong> АЛ-7. Проте ці проект<strong>и</strong><br />

не бул<strong>и</strong> реалізовані [16, 9-15].<br />

Інш<strong>и</strong>м напрямком діяльності конструкторського бюро О.К. Антонова<br />

стало створення легк<strong>и</strong>х транспортн<strong>и</strong>х літаків короткого зльоту і посадк<strong>и</strong>. Вже<br />

згадан<strong>и</strong>й проект "СКВ" еволюціонував у проект восьм<strong>и</strong>місного<br />

пасаж<strong>и</strong>рського літака "Бджола" (1955 р.), а той, у свою чергу, став основою<br />

для літака Ан-14, розробка якого була задана постановою РМ СРСР від 24<br />

травня 1956 р. [17, 12]. Проектування його велось під керівн<strong>и</strong>цтвом<br />

заступн<strong>и</strong>ка головного конструктора О. Білол<strong>и</strong>пецького. У конструкт<strong>и</strong>вному<br />

відношенні Ан-14 був підкісн<strong>и</strong>м в<strong>и</strong>соко планом з тр<strong>и</strong>колісн<strong>и</strong>м шасі, яке не<br />

пр<strong>и</strong>б<strong>и</strong>ралось, і двокільов<strong>и</strong>м оперенням. С<strong>и</strong>лова установка – два поршнев<strong>и</strong>х<br />

дв<strong>и</strong>гун<strong>и</strong> АІ-14 потужністю по 240 к.с.<br />

В К<strong>и</strong>єві збудувал<strong>и</strong> тр<strong>и</strong> дослідн<strong>и</strong>х екземпляр<strong>и</strong> Ан-14, перш<strong>и</strong>й з як<strong>и</strong>х<br />

в<strong>и</strong>йшов на в<strong>и</strong>пробування 14 березня 1958 р. Два з н<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>конал<strong>и</strong> в<br />

пасаж<strong>и</strong>рському варіанті, а третій – у сільськогосподарському. Дослідні літак<strong>и</strong><br />

стал<strong>и</strong> протот<strong>и</strong>пам<strong>и</strong> для серійного варіанту Ан-14А, як<strong>и</strong>й відзначався<br />

потужніш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> моторам<strong>и</strong> АІ-14РФ (300 к.с.) і подовженою носовою част<strong>и</strong>ною<br />

фюзеляжу. В<strong>и</strong>пробування Ан-14А почал<strong>и</strong>сь 1960 р., але серійн<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>пуск<br />

почався л<strong>и</strong>ше в 1965 р. Як і у в<strong>и</strong>падку з Ан-8, він здійснювався за межам<strong>и</strong><br />

Україн<strong>и</strong> – на Арсеньєвському авіазаводі (Далек<strong>и</strong>й Схід), де до 1972 р.<br />

збудувал<strong>и</strong> 340 літаків [7, 22-25].<br />

Підводяч<strong>и</strong> підсумк<strong>и</strong> відзнач<strong>и</strong>мо, що 50-ті рр. ХХ ст. стал<strong>и</strong> періодом<br />

становлення для дослідно-конструкторського бюро О. К. Антонова. В цей час<br />

формується спеціалізація цього колект<strong>и</strong>ву як проектувальн<strong>и</strong>ка транспортн<strong>и</strong>х<br />

літаків легкого і середнього класів. Спроб<strong>и</strong> антоновців створ<strong>и</strong>т<strong>и</strong> реакт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>й<br />

в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>щувач в<strong>и</strong>яв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь безрезультатн<strong>и</strong>м<strong>и</strong>. Натомість, в серійне в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво<br />

бул<strong>и</strong> впроваджені легкі транспортні літак<strong>и</strong> Ан-2 і Ан-14 та середній – Ан-8.<br />

Пр<strong>и</strong> цьому діяльність конструкторського бюро відзначалась в<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>м<br />

ступенем інтеграції в загальносоюзн<strong>и</strong>й авіаційно-пром<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>й комплекс.<br />

Проявом цього став той факт, що створені в К<strong>и</strong>єві літак<strong>и</strong> Ан-8 та Ан-14<br />

серійно в<strong>и</strong>готовлял<strong>и</strong>сь за межам<strong>и</strong> УРСР, тоді як основу в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чої програм<strong>и</strong><br />

к<strong>и</strong>ївського авіазаводу № 473 станов<strong>и</strong>л<strong>и</strong> літак<strong>и</strong> Ан-2. Варто відзнач<strong>и</strong>т<strong>и</strong> і те,<br />

що завдяк<strong>и</strong> діяльності ДКБ О. К. Антонова, авіаційна пром<strong>и</strong>словість Україн<strong>и</strong><br />

із рец<strong>и</strong>пієнта закордонн<strong>и</strong>х технологій перетвор<strong>и</strong>лась у їх "донора": вже в<br />

другій полов<strong>и</strong>ні 50-х рр. технологія в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва літаків Ан-2 була передана<br />

до К<strong>и</strong>таю і Польщі.<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Ан<strong>и</strong>сенко В. Г. Выбор пут<strong>и</strong> / В. Г. Ан<strong>и</strong>сенко // Ав<strong>и</strong>ац<strong>и</strong>я <strong>и</strong> время. – 1996. –<br />

№ 2. – С. 40–42. 2. Ан<strong>и</strong>сенко В. Г. «Восьмерка». Первый «летающ<strong>и</strong>й к<strong>и</strong>т» Антонова /<br />

В. Г.Ан<strong>и</strong>сенко, В. М. Заяр<strong>и</strong>н // Ав<strong>и</strong>ац<strong>и</strong>я <strong>и</strong> время. – 1996. – № 3. – С. 18–20; № 4. – С. 32–35; 3.<br />

Зар<strong>и</strong>н В. "Летающ<strong>и</strong>й к<strong>и</strong>т". К 50-лет<strong>и</strong>ю первого взлета самолета Ан-8 / В. Зар<strong>и</strong>н // Ав<strong>и</strong>ац<strong>и</strong>я <strong>и</strong><br />

время. – Спецвыпуск № 85. – К. : ВЦ "АероХобі", 2005. – С. 16-21; 4. Заяр<strong>и</strong>н В. Летающ<strong>и</strong>й везде,<br />

где есть небо / В. Заяр<strong>и</strong>н, К. Удалов // Ав<strong>и</strong>ац<strong>и</strong>я <strong>и</strong> время. – 2003. – № 2. – С. 4–24, 46; 5. Заяр<strong>и</strong>н В.<br />

Перехватч<strong>и</strong>к<strong>и</strong> О. К. Антонова / В. Заяр<strong>и</strong>н, К. Удалов // Крылья Род<strong>и</strong>ны. – 2001. – № 4. – С. 15–16.<br />

162

6. Шахатун<strong>и</strong> Е. А. Ан-2: начало б<strong>и</strong>ограф<strong>и</strong><strong>и</strong> / Е. А. Шахатун<strong>и</strong> // Ав<strong>и</strong>ац<strong>и</strong>я <strong>и</strong> время. – 1997. – № 4. –<br />

С. 4–5. 7. Истор<strong>и</strong>я конструкц<strong>и</strong>й самолетов в СССР 1951–1965 гг. / [Е. В. Арсеньев, Л. П. Берне,<br />

Д. А. Боев <strong>и</strong> др.] ; ред.-сост. Ю. В. Засыпк<strong>и</strong>н, К. Ю. Косм<strong>и</strong>нков. – М. : Маш<strong>и</strong>ностроен<strong>и</strong>е, 2000. –<br />

824 с. 8. Государственный арх<strong>и</strong>в Росс<strong>и</strong>йской Федерац<strong>и</strong><strong>и</strong>, ф. 8007, оп. 1, д. 9. 9. Росс<strong>и</strong>йск<strong>и</strong>й<br />

государственный арх<strong>и</strong>в эконом<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, ф. 303, оп. 1, д. 267. 10. Ан<strong>и</strong>сенко В. Сер<strong>и</strong>йное про<strong>и</strong>зводство<br />

Ан-2 // Крылатая легенда. Самолеты Ан-2 <strong>и</strong> Ан-3 / В. Ан<strong>и</strong>сенко. – К. : АэроХобб<strong>и</strong>, 2007. – С. 74–<br />

88. 11. К<strong>и</strong>ржнер Ю. М. Самолет Л<strong>и</strong>-2В (высотный) / Ю. М. К<strong>и</strong>ржнер // АэроХобб<strong>и</strong>. – 1994. – №<br />

3. – С. 11–13. 12. Харук А. Авіаційна пром<strong>и</strong>словість Україн<strong>и</strong>: історія міжнародного<br />

співробітн<strong>и</strong>цтва / А. Харук // Пам’ять століть. – 2007. – № 6. – С. 151–160. 13. Бабенко И.<br />

"Бельфегор" <strong>и</strong> б<strong>и</strong>тва за урожай / И. Бабенко, В. Олейн<strong>и</strong>к // Ав<strong>и</strong>ац<strong>и</strong>я <strong>и</strong> время. – 2006. – № 2. – С.<br />

4–16. 14. Совенк А. Ю. Истреб<strong>и</strong>тел<strong>и</strong> «Ан» / А. Ю. Совенко, В. М. Заяр<strong>и</strong>н // АэроХобб<strong>и</strong>. – 1994. –<br />

№ 4. – С. 15–17. 15. Ивасенко Л. Е. Из <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong> создан<strong>и</strong>я грузовых люков транспортных<br />

самолетов / Л. Е. Ивасенко // Дослідження з історії <strong>наук<strong>и</strong></strong> і технік<strong>и</strong>. – В<strong>и</strong>п. 2. – К. : ІВЦ<br />

„В<strong>и</strong>давн<strong>и</strong>цтво „Політехніка”. – С. 44–47. 16. Заяр<strong>и</strong>н В. «Младш<strong>и</strong>е братья» Ан-8 / В. Заяр<strong>и</strong>н,<br />

К. Удалов // Крылья Род<strong>и</strong>ны. – 2003. – № 9. – С. 9–18. 17. Якубов<strong>и</strong>ч Н. "Золотая "Пчелка". О<br />

везделете Ан-14 / Н. Якубов<strong>и</strong>ч // Крылья Род<strong>и</strong>ны. – 2000. – № 10. – С. 12–15.<br />

УДК 62 : 658.512.2<br />

Надійшла до редколегії 30. 03. 03<br />

О. Л. ХРАМОВА-БАРАНОВА, канд. іст. наук, ЦДПІН ім. Г. М. Доброва<br />

НАН Україн<strong>и</strong><br />

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТЕХНІЧНОЇ ЕСТЕТИКИ:<br />

СТОРІНКИ ІСТОРІЇ, ПРОБЛЕМИ І ПРАКТИЧНЕ РІШЕННЯ<br />

На основі аналізу документальн<strong>и</strong>х матеріалів і їх узагальнень, розглянуті проблем<strong>и</strong> і їх<br />

практ<strong>и</strong>чне рішення внаслідок введення показн<strong>и</strong>ків якості технічної естет<strong>и</strong>к<strong>и</strong>.<br />

On the basis of the analysis of documentary materials and their generalizations are reflected problems<br />

and their practical decision owing to introduction of quality indicators in design.<br />

Постановка проблем<strong>и</strong>. В данній статті, на основі аналізу документальн<strong>и</strong>х<br />

матеріалів та їх узагальнення в<strong>и</strong>світлюється впровадження нормат<strong>и</strong>вної<br />

баз<strong>и</strong> д<strong>и</strong>зайн-ергономічного забезпечення народногосподарського комплексу<br />

Україн<strong>и</strong>. У першу чергу це стосується п<strong>и</strong>тань стандарт<strong>и</strong>зації в галузі технічної<br />

естет<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, фахівці, що фіксують переважно художню складову д<strong>и</strong>зайну, з<br />

помітн<strong>и</strong>м зд<strong>и</strong>вуванням ставляться до спроб стандарт<strong>и</strong>зації д<strong>и</strong>зайн-ергономічн<strong>и</strong>х<br />

процесів і метод<strong>и</strong>к. Вон<strong>и</strong> цілком справедл<strong>и</strong>во стверджують, що неможл<strong>и</strong>во<br />

формалізуват<strong>и</strong> категорію прекрасного, а пр<strong>и</strong>х<strong>и</strong>льн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> технічної пр<strong>и</strong>род<strong>и</strong><br />

д<strong>и</strong>зайну, навпак<strong>и</strong>, в<strong>и</strong>ступають за стандарт<strong>и</strong>зацію д<strong>и</strong>зайнерської діяльності,<br />

знову ж справедл<strong>и</strong>во нагадуюч<strong>и</strong> про давньогрецьку ордерну с<strong>и</strong>стему,<br />

"золот<strong>и</strong>й перет<strong>и</strong>н" та інші закономірності гармонії.<br />

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Деякі аспект<strong>и</strong> проблем<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кладені<br />

в працях Л. Ф. Дол<strong>и</strong>на, І. В. Кузуб, Г. А. Саранчі, В. Свірко,<br />

А. Рубцова [1; 4–7], де провод<strong>и</strong>ться філософська гуманізації стандартів у д<strong>и</strong>зайні<br />

і аналізується нормат<strong>и</strong>вне забезпечення д<strong>и</strong>зайнерської діяльності в<br />

163

Україні, але ці матеріал<strong>и</strong> не дають повного уявлення про концепцію формування<br />

с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> стандарт<strong>и</strong>зації в д<strong>и</strong>зайні Україн<strong>и</strong>.<br />

Мета статті полягає в тому, щоб показат<strong>и</strong> необхідність акт<strong>и</strong>візації робіт<br />

зі стандарт<strong>и</strong>зації у сфері технічної естет<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в Україні. Відповідно до загальнов<strong>и</strong>знан<strong>и</strong>х<br />

пріор<strong>и</strong>тетів стандарт<strong>и</strong>зації, у першу чергу пов<strong>и</strong>нні провод<strong>и</strong>т<strong>и</strong>сь<br />

робот<strong>и</strong>, що гарантують безпеку і екологічність продукції.<br />

В<strong>и</strong>кладення матеріалу.<br />

Нас оточують просторові форм<strong>и</strong> і м<strong>и</strong> настільк<strong>и</strong> зж<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся з н<strong>и</strong>м<strong>и</strong>, що<br />

декол<strong>и</strong> не помічаємо їх, але вон<strong>и</strong> ж<strong>и</strong>вуть своїм таємн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>м ж<strong>и</strong>ттям. Церкв<strong>и</strong>,<br />

пагод<strong>и</strong>, храм<strong>и</strong> – ці будов<strong>и</strong> завжд<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>тягал<strong>и</strong> своєю незбагненністю і<br />

вел<strong>и</strong>ччю. М<strong>и</strong> із завм<strong>и</strong>ранням серця зуп<strong>и</strong>няємося перед стародавнім<strong>и</strong><br />

розвал<strong>и</strong>нам<strong>и</strong> і сучасн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> творінням<strong>и</strong> архітектур<strong>и</strong>. У міру нашого стрімкого<br />

просування до технічного прогресу секрет<strong>и</strong> стародавніх архітекторів, на<br />

жаль, забуваються, але незмінне головне – гармонія і краса. Зрозуміло, що<br />

сфера д<strong>и</strong>зайну не пов<strong>и</strong>нна мат<strong>и</strong> такого жорсткого нормат<strong>и</strong>вного<br />

забезпечення. Обумовлюється це ще й т<strong>и</strong>м, що д<strong>и</strong>зайн за своєю пр<strong>и</strong>родою<br />

пов'язан<strong>и</strong>й з нестандартн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> рішенням<strong>и</strong>, і у цьому головна спец<strong>и</strong>фіка і<br />

пр<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>на певної обмеженості застосування стандарт<strong>и</strong>зації у д<strong>и</strong>зайні.<br />

Напр<strong>и</strong>клад, пром<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>й д<strong>и</strong>зайн, на відміну від арт-д<strong>и</strong>зайну ч<strong>и</strong><br />

стайлінгу, поступово розш<strong>и</strong>рююч<strong>и</strong> свій впл<strong>и</strong>в на об'єкт, перейшов від<br />

проектування л<strong>и</strong>ше естет<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х характер<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>к до формування всього<br />

діапазону спож<strong>и</strong>вч<strong>и</strong>х власт<strong>и</strong>востей в<strong>и</strong>робу. Так<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном, впл<strong>и</strong>ваюч<strong>и</strong> на<br />

функціональні, конструкційні та технологічні характер<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в<strong>и</strong>робу з метою<br />

реалізації певної потреб<strong>и</strong> люд<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, д<strong>и</strong>зайнер під час проектування пов<strong>и</strong>нен<br />

враховуват<strong>и</strong> ч<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> стандарт<strong>и</strong>зації. Більш того, актуальність стандарт<strong>и</strong>зації<br />

в галузі д<strong>и</strong>зайну та ергономік<strong>и</strong> н<strong>и</strong>ні постійно підв<strong>и</strong>щується завдяк<strong>и</strong> розв<strong>и</strong>тку<br />

стандарт<strong>и</strong>зації у в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чо-технічній, торгово-економічній, соціальній та<br />

інш<strong>и</strong>х сферах діяльності.<br />

Розглядаюч<strong>и</strong> ці сфер<strong>и</strong> з точк<strong>и</strong> зору «людського ч<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>ка», в<strong>и</strong>діл<strong>и</strong>мо так<strong>и</strong>й,<br />

найбільш значущ<strong>и</strong>й, на наш погляд, аспект як розв<strong>и</strong>ток метрології, що в<br />

усі час<strong>и</strong> був неподільно пов'язан<strong>и</strong>й із загальн<strong>и</strong>м розв<strong>и</strong>тком <strong>наук<strong>и</strong></strong>, оскільк<strong>и</strong><br />

без уміння шв<strong>и</strong>дко, точно та прав<strong>и</strong>льно в<strong>и</strong>конуват<strong>и</strong> в<strong>и</strong>мірювання найрізноманітніш<strong>и</strong>х<br />

фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х вел<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>н неможл<strong>и</strong>ві ніякі наукові дослідження. Тому<br />

Піфагор і Архімед, Галілей і Ньютон, Лейбніц, Ейлер, Ломоносов, Гаусс,<br />

Менделєєв – усі вон<strong>и</strong> і т<strong>и</strong>сячі інш<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>датн<strong>и</strong>х вчен<strong>и</strong>х акт<strong>и</strong>вно працювал<strong>и</strong> над<br />

в<strong>и</strong>найденням і вдосконаленням методів в<strong>и</strong>мірювань, навічно пов'язавш<strong>и</strong> свої<br />

імена з розв<strong>и</strong>тком метрології. Зв<strong>и</strong>чайно важко передбач<strong>и</strong>т<strong>и</strong>, як розв<strong>и</strong>ват<strong>и</strong>меться<br />

метрологія у XXI ст., але можна з упевненістю стверджуват<strong>и</strong>, що її<br />

роль і значення в усіх без в<strong>и</strong>нятку аспектах суспільного ж<strong>и</strong>ття, в тому ч<strong>и</strong>слі<br />

стандарт<strong>и</strong>зації, будуть тільк<strong>и</strong> зростат<strong>и</strong> [6, 22].<br />

Початок стандарт<strong>и</strong>зації в Росії пр<strong>и</strong>падає на серед<strong>и</strong>ну XVI ст. у І535 р.<br />

указом Івана Грозного на рушн<strong>и</strong>чному подвір'ї було запроваджено стандартні<br />

164

нормальні калібр<strong>и</strong> – кружала для в<strong>и</strong>мірювання розмірів ядер до гармат. У<br />

1550–1560 рр. російські будівельн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> застосувал<strong>и</strong> цеглу стандартн<strong>и</strong>х форм і<br />

розмірів – пр<strong>и</strong> будівн<strong>и</strong>цтві храму Вас<strong>и</strong>лія Блаженного в Москві із обмеженої<br />

кількості профілів цегл<strong>и</strong> роб<strong>и</strong>л<strong>и</strong> багато різноманітн<strong>и</strong>х з'єднань [9, 45].<br />

З 1636 р. на лісовому р<strong>и</strong>нку в Москві стояло багато буд<strong>и</strong>нків, частково<br />

зібран<strong>и</strong>х, частково розібран<strong>и</strong>х, які можна було куп<strong>и</strong>т<strong>и</strong>, за невел<strong>и</strong>ку плату<br />

достав<strong>и</strong>т<strong>и</strong> на місце і протягом двох-трьох днів скласт<strong>и</strong>. За затверджен<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

Петром І зразкам<strong>и</strong> в 1694–1696 рр., було збудовано серію однаков<strong>и</strong>х<br />

(стандартн<strong>и</strong>х) галер і брандерів. У ХУШ–ХІХ ст. стандарт<strong>и</strong>зація і планова<br />

заготівля деталей будівельн<strong>и</strong>х конструкцій істотно пош<strong>и</strong>р<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь.<br />

Стандарт<strong>и</strong>зація забезпечує проведення єд<strong>и</strong>ної технічної політ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в державі і<br />

набуває міжнародного характеру [6, 24].<br />

Офіційна стандарт<strong>и</strong>зація розпочалася з 15 вересня 1925 р., кол<strong>и</strong> було<br />

створено Комітет стандарт<strong>и</strong>зації пр<strong>и</strong> Раді праці і оборон<strong>и</strong>. 13 серпня 1954 р.<br />

було утворено Комітет стандартів, мір і в<strong>и</strong>мірювальн<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>ладів пр<strong>и</strong> Раді<br />

Міністрів СРСР. Подальше пос<strong>и</strong>лення ролі стандарт<strong>и</strong>зації і метрології в<br />

народному господарстві пр<strong>и</strong>вело до перетворення цього комітету 9 л<strong>и</strong>стопада<br />

1970 р. в Державн<strong>и</strong>й комітет стандартів Рад<strong>и</strong> Міністрів СРСР (Держстандарт<br />

СРСР). Держстандарт СРСР згідно з д<strong>и</strong>рект<strong>и</strong>вам<strong>и</strong> уряду керував роботам<strong>и</strong> в<br />

галузі стандарт<strong>и</strong>зації в межах усієї держав<strong>и</strong> та їх коорд<strong>и</strong>нацією, а також<br />

стеж<strong>и</strong>в за єдністю і точністю в<strong>и</strong>мірювань в галузях <strong>наук<strong>и</strong></strong>, технік<strong>и</strong> і<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва [1, 14].<br />

Насамперед необхідно створ<strong>и</strong>т<strong>и</strong> стандарт<strong>и</strong>, що забезпечують д<strong>и</strong>зайнергономічне<br />

розроблення пром<strong>и</strong>слов<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>робів і оцінювання (експерт<strong>и</strong>з<strong>и</strong>)<br />

якості продукції. Розробці ц<strong>и</strong>х нормат<strong>и</strong>вів пов<strong>и</strong>нна передуват<strong>и</strong><br />

стандарт<strong>и</strong>зація термінів і в<strong>и</strong>значень у галузі д<strong>и</strong>зайну та ергономік<strong>и</strong>,<br />

створення єд<strong>и</strong>ної понятійної баз<strong>и</strong> д<strong>и</strong>зайн-ергономічної діяльності в усіх<br />

секторах пром<strong>и</strong>слового комплексу Україн<strong>и</strong>.<br />

Перш<strong>и</strong>й стандарт [2] створено ще у старій с<strong>и</strong>стемі стандарт<strong>и</strong>зації, і сфера<br />

його застосування обмежується с<strong>и</strong>стемою «люд<strong>и</strong>на-маш<strong>и</strong>на», у той час як<br />

об'єктом д<strong>и</strong>зайну та ергономік<strong>и</strong> є більш ш<strong>и</strong>рока с<strong>и</strong>стема «люд<strong>и</strong>на-технікасередов<strong>и</strong>ще».<br />

За кілька років ч<strong>и</strong>нності стандарту деякі термін<strong>и</strong> змін<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся,<br />

інші стал<strong>и</strong> мало застосовуван<strong>и</strong>м<strong>и</strong>, тобто необхідно корегування більшості<br />

в<strong>и</strong>значень. Напр<strong>и</strong>клад, під час розроблення стандарту термін «д<strong>и</strong>зайн»<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувався у нашій країні ще дос<strong>и</strong>ть рідко. Сама діяльність мала<br />

декілька назв залежно від контексту. Так, у назві стандарту в<strong>и</strong>мог<strong>и</strong> позначені<br />

як «техніко-естет<strong>и</strong>чні». Тобто малося на увазі, що в<strong>и</strong>д діяльності є технічною<br />

естет<strong>и</strong>кою.<br />

Історія цього базового терміна може послуж<strong>и</strong>т<strong>и</strong> ілюстрацією проблем,<br />

що взагалі в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кають у термінології. Уж<strong>и</strong>ван<strong>и</strong>й сьогодні термін «д<strong>и</strong>зайн» є<br />

англізован<strong>и</strong>м варіантом італійського терміну «designo», пош<strong>и</strong>реного в Європі<br />

в 15–16 століттях і застосовуваного для позначення проектування художньої<br />

165

форм<strong>и</strong> матеріальн<strong>и</strong>х об'єктів. У 16 столітті він перейшов до французької, а<br />

потім до англійської мов<strong>и</strong>. Поняття «д<strong>и</strong>зайн» ш<strong>и</strong>роко вж<strong>и</strong>валося і вж<strong>и</strong>вається<br />

стосовно ремісн<strong>и</strong>чого м<strong>и</strong>стецтва, означаюч<strong>и</strong> ескіз, р<strong>и</strong>сунок, візерунок, а<br />

стосовно м<strong>и</strong>стецтва графік<strong>и</strong> – загальн<strong>и</strong>й р<strong>и</strong>сунок, рекламну графіку тощо.<br />

Англійськ<strong>и</strong>й художн<strong>и</strong>к Джозеф Сінел у 1919 році уперше назвав словом<br />

«industrial design» зразк<strong>и</strong>, в<strong>и</strong>конані для пром<strong>и</strong>словості [7]. Т<strong>и</strong>м він додав<br />

термінові пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пово інше значення, познач<strong>и</strong>вш<strong>и</strong> їм істор<strong>и</strong>чно нову сферу<br />

художньої творчості у створенні передової маш<strong>и</strong>нної технік<strong>и</strong> масового та<br />

серійного в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва.<br />

З відродженням д<strong>и</strong>зайну в СРСР у 60-і рок<strong>и</strong> в результаті бурхл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>х<br />

д<strong>и</strong>скусій укорін<strong>и</strong>вся термін «художнє конструювання». Теорія д<strong>и</strong>зайну<br />

отр<strong>и</strong>мала назву «технічна естет<strong>и</strong>ка». Під терміном «д<strong>и</strong>зайн» розумілося<br />

буржуазне, ч<strong>и</strong>сто комерційне конструювання, за якого замість масового<br />

в<strong>и</strong>пуску предметів для люд<strong>и</strong>н<strong>и</strong> і в ім'я люд<strong>и</strong>н<strong>и</strong> художн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в<strong>и</strong>трачал<strong>и</strong> свої<br />

с<strong>и</strong>л<strong>и</strong> і талант на створення крас<strong>и</strong>в<strong>и</strong>х товарів для продажу і зарад<strong>и</strong> продажу.<br />

Поч<strong>и</strong>наюч<strong>и</strong> з 80-90-х років – часу, що змін<strong>и</strong>в багато понять у свідомості<br />

людей, – стало ясно, що термін «художнє конструювання» – занадто вузьк<strong>и</strong>й<br />

і недостатній. У реальній практ<strong>и</strong>ці це поняття усе частіше позначалося терміном<br />

«д<strong>и</strong>зайн». Він не тільк<strong>и</strong> забезпечує міжнародне спілкування і взаєморозуміння,<br />

але й найбільше відповідає н<strong>и</strong>нішньому розумінню даної сфер<strong>и</strong> діяльності.<br />

Тому в новому термінологічному стандарті «Д<strong>и</strong>зайн та ергономіка»,<br />

вперше було застосовано слово «д<strong>и</strong>зайн» [3; 9, 112].<br />

Під час розроблення стандарту став<strong>и</strong>лося завдання формування опт<strong>и</strong>мальної<br />

номенклатур<strong>и</strong> термінів у галузі д<strong>и</strong>зайну та ергономік<strong>и</strong> і формулювання<br />

їхніх адекватн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>значень, що в<strong>и</strong>ключають неоднозначність трактування.<br />

Кр<strong>и</strong>терієм опт<strong>и</strong>мізації номенклатур<strong>и</strong> термінів було досягнення можл<strong>и</strong>вості<br />

оп<strong>и</strong>су на їх основі необхідн<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>зайн-ергономічн<strong>и</strong>х характер<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>к і власт<strong>и</strong>востей<br />

об'єктів розробк<strong>и</strong>, в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва, спож<strong>и</strong>вання та оцінювання якості [5;<br />

7]. До так<strong>и</strong>х об'єктів було віднесено пром<strong>и</strong>слові в<strong>и</strong>роб<strong>и</strong>, об'єкт<strong>и</strong> ж<strong>и</strong>тлової,<br />

в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>чої і соціально-культурної сфер та середов<strong>и</strong>ще ж<strong>и</strong>ттєдіяльності люд<strong>и</strong>н<strong>и</strong><br />

в цілому.<br />

Різні в<strong>и</strong>роб<strong>и</strong> мають різн<strong>и</strong>й набір власт<strong>и</strong>востей залежно від потреб, які<br />

вон<strong>и</strong> задовольняють, а їхню якість доцільно оцінюват<strong>и</strong> за показн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong>, найважл<strong>и</strong>віш<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

для спож<strong>и</strong>вачів. Д<strong>и</strong>зайн та ергономіка, надаюч<strong>и</strong> головне значення<br />

«людському ч<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>ку», оперують характер<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>кам<strong>и</strong>, адекватн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> спож<strong>и</strong>вч<strong>и</strong>м<br />

власт<strong>и</strong>востям в<strong>и</strong>робів, тобто власт<strong>и</strong>востям продукції, що задовольняють<br />

потреб<strong>и</strong> спож<strong>и</strong>вачів у процесі її в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання за пр<strong>и</strong>значенням. Тому<br />

дослідження історії стандарт<strong>и</strong>зації, розробка стандартів, що дозволяють здійснюват<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>бір опт<strong>и</strong>мальної номенклатур<strong>и</strong> д<strong>и</strong>зайн-ергономічн<strong>и</strong>х показн<strong>и</strong>ків у<br />

процесі проектування, експлуатації й оцінювання якості в<strong>и</strong>робів, надає можл<strong>и</strong>вість<br />

в<strong>и</strong>конуват<strong>и</strong> ці робот<strong>и</strong> на в<strong>и</strong>щому професійному рівні.<br />

166

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Дол<strong>и</strong>на Л. Ф. Стандарт<strong>и</strong>зація та метрологія у сфері охорон<strong>и</strong> довкілля :<br />

[навч.посібн<strong>и</strong>к] / Л. Ф. Дол<strong>и</strong>на. – К. : Знання, 2007. – 199 с. 2. С<strong>и</strong>стема «люд<strong>и</strong>на-маш<strong>и</strong>на».<br />

Ергономічні та техніко-естет<strong>и</strong>чні в<strong>и</strong>мог<strong>и</strong>. Термін<strong>и</strong> та в<strong>и</strong>значення : ДСТУ2429-94. 3. Д<strong>и</strong>зайн і<br />

ергономіка. Термін<strong>и</strong> та в<strong>и</strong>значення : ДСТУ 3899-99. 4. Кузуб І. В. Філософія гуманізації<br />

стандартів у д<strong>и</strong>зайні в контексті проектування і експлуатації д<strong>и</strong>тяч<strong>и</strong>х ігров<strong>и</strong>х майданч<strong>и</strong>ків /<br />

І. В. Кузуб ; ред. В. Я. Дан<strong>и</strong>ленка // Вісн<strong>и</strong>к Харківської державної академії д<strong>и</strong>зайну і м<strong>и</strong>стецтв :<br />

зб. наук. пр. / – Х. : ХДАДМ, 2006. – №3. – С.44–54. 5. Рубцов А. Л. Концепц<strong>и</strong>я форм<strong>и</strong>рован<strong>и</strong>я<br />

с<strong>и</strong>стемы стандарт<strong>и</strong>зац<strong>и</strong><strong>и</strong> в област<strong>и</strong> эргоном<strong>и</strong>к<strong>и</strong> <strong>и</strong> д<strong>и</strong>зайна в Укра<strong>и</strong>не // Эргоном<strong>и</strong>ка в Укра<strong>и</strong>не.<br />

Человек-техн<strong>и</strong>ка-среда. / А. Л. Рубцов, В. А. Св<strong>и</strong>рко, В. П. Тетера. – К. : К<strong>и</strong>евск<strong>и</strong>й военный<br />

<strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тут управлен<strong>и</strong>я <strong>и</strong> связ<strong>и</strong>, 2000. – С. 30–35. 6. Саранча Г. А. Метрологія, стандарт<strong>и</strong>зація,<br />

відповідність, акред<strong>и</strong>тація та управління якістю : [підручн<strong>и</strong>к] / Г. А. Саранча. – К. : Центр<br />

навчальної літератур<strong>и</strong>, 2006. – 672 с. 7. Свірко В. Д<strong>и</strong>зайн та ергономіка: стандарт<strong>и</strong>зація<br />

термінології / В. Свірко, А. Рубцов // Стандарт<strong>и</strong>зація, серт<strong>и</strong>фікація, якість. – 2004. – № 1. – С. 33–<br />

37. 8. Качество. Словарь : ДСТУ ISO СЕРИИ 9000 – 20200. ISO 8402-86. – М. – 56 с. 9. Шм<strong>и</strong>д М.<br />

Эргоном<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>е параметры / М. Шм<strong>и</strong>д. – М. : М<strong>и</strong>р, 1980. – 237 с.<br />

УДК 378.4(474.5)<br />

Надійшла до редколегії 26. 02. 09<br />

В. А. ШЕНДЕРОВСЬКИЙ, д-р фіз.-мат. наук, І-т фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> НАН Україн<strong>и</strong>;<br />

Л .В. КРАВЧУК, Луцьк<strong>и</strong>й держ. техн. ун-т<br />

ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОФЕСОРА ВІЛЕНСЬКОГО<br />

УНІВЕРСИТЕТУ С. СТУБЕЛЕВИЧА<br />

Досліджується значення діяльності професора С. Стубелев<strong>и</strong>ча в кінці ХVІІІ – початку Х1Х ст.<br />

для розв<strong>и</strong>тку педагогік<strong>и</strong>, метод<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кладання пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін, в<strong>и</strong>кладання фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в<br />

в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х мед<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х закладах, вдосконалення теорії підручн<strong>и</strong>ка. Наголошується на його знач<strong>и</strong>мості<br />

як в<strong>и</strong>кладача фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> Віленського універс<strong>и</strong>тету, в<strong>и</strong>хідця з Україн<strong>и</strong>, як<strong>и</strong>й ввібрав найкращ<strong>и</strong>й<br />

педагогічн<strong>и</strong>й досвід західноєвропейськ<strong>и</strong>х країн і реалізував на практ<strong>и</strong>ці. Аналізується значення<br />

праць, особл<strong>и</strong>во підручн<strong>и</strong>ка фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, як<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>дано посмертно. Заслуговує на увагу той факт, що<br />

творч<strong>и</strong>й шлях С. Стубелев<strong>и</strong>ча, його особ<strong>и</strong>стісні якості є пр<strong>и</strong>кладом для педагогів сьогодення.<br />

It is investigated the significance of the activity of professor S.Stubelevich for the development of<br />

pedagogics, methods of teaching of natural sciences, teaching of physics at higher medical<br />

establishments, the improvement of textbook’s theory. His significance as a teacher of physics at<br />

Vilensky University is emphasized; he was born in Ukraine and gathered the best pedagogical<br />

experience of western European countries and realized it in practice. The importance of his works,<br />

especially his physics textbook is analysed, which was published posthumously.<br />

Worth attention the fact that S.Stubelevich’s creative way, his personality traits are the example for<br />

present day teachers.<br />

В дан<strong>и</strong>й період розв<strong>и</strong>тку суспільства передбачається цілісне й с<strong>и</strong>стемне<br />

методологічне забезпечення педагогічної <strong>наук<strong>и</strong></strong>, що охоплювало б усі ланк<strong>и</strong><br />

державної й суспільної наук, самоосвіт<strong>и</strong> й усього процесу соціалізації юної<br />

особ<strong>и</strong>стості. Таке методологічне забезпечення освіт<strong>и</strong> й сучасн<strong>и</strong>х технологій<br />

навчання і в<strong>и</strong>ховання буде ефект<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>м за умов<strong>и</strong> пос<strong>и</strong>лення ролі<br />

інтеграт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х процесів у педагогічній науці в цілому і л<strong>и</strong>ше на міжгалузевій<br />

основі, кол<strong>и</strong> всі суспільні, пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>чі й фіз<strong>и</strong>ко – математ<strong>и</strong>чні д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін<strong>и</strong><br />

тією ч<strong>и</strong> іншою мірою впл<strong>и</strong>ват<strong>и</strong>муть на пошук опт<strong>и</strong>мальн<strong>и</strong>х варіантів<br />

167

теорет<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х аспектів освіт<strong>и</strong>, дослідження розв<strong>и</strong>тку змісту й технологій<br />

освіт<strong>и</strong> в загальноістор<strong>и</strong>чному контексті, осм<strong>и</strong>слення прогрес<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х<br />

педагогічн<strong>и</strong>х ідей м<strong>и</strong>нулого з погляду сьогодення, на в<strong>и</strong>вчення вітч<strong>и</strong>зняного<br />

й зарубіжного продукт<strong>и</strong>вного педагогічного досвіду [1].<br />

Актуальн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> є п<strong>и</strong>тання педагогічної майстерності, професіоналізму,<br />

мот<strong>и</strong>вів педагогічної діяльності. 1<br />

Адже за багатовікову історію люд<strong>и</strong>на нагромад<strong>и</strong>ла вел<strong>и</strong>чезн<strong>и</strong>й досвід.<br />

Суспільство зацікавлене в тому, щоб відібрат<strong>и</strong> в нього найцінніше, необхідне<br />

для засвоєння молод<strong>и</strong>м поколінням, щоб через школу і вч<strong>и</strong>теля<br />

трансформуват<strong>и</strong> його у свідомості молоді. Пр<strong>и</strong>значення вч<strong>и</strong>теля бут<strong>и</strong><br />

ланкою у передаванні суспільного досвіду, спр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong> соціальному прогресові.<br />

Під час навчання педагог передає пізнавальн<strong>и</strong>й досвід, допомагаюч<strong>и</strong> дітям<br />

опануват<strong>и</strong> знаряддя праці – трудов<strong>и</strong>й, організовуюч<strong>и</strong> взаєм<strong>и</strong>н<strong>и</strong> у процесі<br />

діяльності люд<strong>и</strong>н<strong>и</strong> моральн<strong>и</strong>й.<br />

Поз<strong>и</strong>ція вч<strong>и</strong>теля завжд<strong>и</strong> спец<strong>и</strong>фічна. З одного боку, він готує своїх<br />

в<strong>и</strong>хованців до потреб певного моменту, до конкретн<strong>и</strong>х зап<strong>и</strong>тів суспільства. З<br />

іншого боку, вч<strong>и</strong>тель, об’єкт<strong>и</strong>вно зал<strong>и</strong>шаюч<strong>и</strong>сь носієм і проповідн<strong>и</strong>ком<br />

культур<strong>и</strong>, несе в собі позачасов<strong>и</strong>й ч<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>к, беруч<strong>и</strong> участь у формуванні<br />

особ<strong>и</strong>стості як с<strong>и</strong>нтезу всіх багатств людської культур<strong>и</strong>.<br />

Педагогічна майстерність – це комплекс власт<strong>и</strong>востей особ<strong>и</strong>стості, що<br />

забезпечує самоорганізацію в<strong>и</strong>сокого рівня професійної діяльності на<br />

рефлекс<strong>и</strong>вній основі.<br />

Мот<strong>и</strong>в педагогічної діяльності – це внутрішній рушій, що спонукає<br />

педагога до професійної діяльності [2].<br />

Вч<strong>и</strong>тель – це люд<strong>и</strong>на, скерована у майбутнє, він формує у молод<strong>и</strong>х<br />

людей акт<strong>и</strong>вне і відповідальне прагнення оновлення світу, в якому вон<strong>и</strong><br />

ж<strong>и</strong>вуть.<br />

Саме тому педагогічна професія в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кла на ранніх етапах розв<strong>и</strong>тку<br />

людства в зв’язку з потребою передават<strong>и</strong> набут<strong>и</strong>й досвід. Складн<strong>и</strong>кам<strong>и</strong><br />

професіоналізму в будь-якій професії є компетентність та озброєність<br />

с<strong>и</strong>стемою вмінь. У педагогічній діяльності для професіонала замало л<strong>и</strong>ше<br />

ц<strong>и</strong>х двох компонентів. Потрібні певні професійні якості, адже сам педагог є<br />

інструментом впл<strong>и</strong>ву на учня.<br />

Напр<strong>и</strong>клад, А. Маркова у межах власної концепції в<strong>и</strong>значає аж десять<br />

груп педагогічн<strong>и</strong>х умінь.<br />

Окрему групу становлять вміння працюват<strong>и</strong> зі змістом навчального<br />

матеріалу, в<strong>и</strong>значат<strong>и</strong> міжпредметні зв’язк<strong>и</strong>; передбачат<strong>и</strong> можл<strong>и</strong>ві перешкод<strong>и</strong><br />

у їхньому розв<strong>и</strong>тку, а також здатності усвідомлюват<strong>и</strong> перспект<strong>и</strong>ву<br />

професійного розв<strong>и</strong>тку, в<strong>и</strong>значат<strong>и</strong> особл<strong>и</strong>вості свого інд<strong>и</strong>відуального ст<strong>и</strong>лю,<br />

макс<strong>и</strong>мально в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуват<strong>и</strong> свій творч<strong>и</strong>й потенціал [3].<br />

Все це в<strong>и</strong>магає дослідження методологічн<strong>и</strong>х засад теорії і практ<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

навчально – в<strong>и</strong>ховного процесу в його істор<strong>и</strong>чному розв<strong>и</strong>тку. Одн<strong>и</strong>м з так<strong>и</strong>х<br />

168

шляхів є в<strong>и</strong>вчення педагогічної діяльності в<strong>и</strong>датного вченого м<strong>и</strong>нулого<br />

С. Стубелев<strong>и</strong>ча, як<strong>и</strong>й «увібрав» в себе найкращі цінності педогічної освіт<strong>и</strong><br />

кінця ХVІІІ – початку ХIХ століття. Як вчен<strong>и</strong>й і педагог, С. Стубелев<strong>и</strong>ч<br />

належ<strong>и</strong>ть до т<strong>и</strong>х, ч<strong>и</strong>ї імена закопані в архівах і л<strong>и</strong>ше тепер повертаються до<br />

нас [4]. Сьогодні беззастережно в<strong>и</strong>знано і дослідн<strong>и</strong>цьк<strong>и</strong>й, і організаторськ<strong>и</strong>й<br />

талант<strong>и</strong> С. Стубелев<strong>и</strong>ча, відзначено його лекторську й полемічну<br />

обдарованість.<br />

Всім зрозуміло, що освіта – дійов<strong>и</strong>й засіб в<strong>и</strong>ховання культур<strong>и</strong> й<br />

духовності насамперед тому, що її носіям<strong>и</strong> є інтелектуал<strong>и</strong>, люд<strong>и</strong>, які мають<br />

ш<strong>и</strong>рокі й гл<strong>и</strong>бокі знання, в<strong>и</strong>соку культуру.<br />

С. Стубелев<strong>и</strong>ч був саме так<strong>и</strong>м, усвідомлююч<strong>и</strong> себе громадськ<strong>и</strong>м діячем і<br />

просвіт<strong>и</strong>телем, акт<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>м перетворювачем суспільства.<br />

Ознайомлення зі спадщ<strong>и</strong>ною відомого українського вченого, педагога<br />

ґрунтується на в<strong>и</strong>вченні істор<strong>и</strong>ко-педагогічн<strong>и</strong>х праць з п<strong>и</strong>тання розв<strong>и</strong>тку<br />

с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кладання пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін протягом кінця ХVІІІ – початку<br />

Х1Х століть.<br />

Важл<strong>и</strong>ве міркування про роль історії будь-якої <strong>наук<strong>и</strong></strong> належ<strong>и</strong>ть<br />

В. І. Вернадському: «Історія <strong>наук<strong>и</strong></strong>, – п<strong>и</strong>сав він, – пов<strong>и</strong>нна кр<strong>и</strong>т<strong>и</strong>чно<br />

складат<strong>и</strong>ся з кожн<strong>и</strong>м поколінням учен<strong>и</strong>х і не тільк<strong>и</strong> тому, що змінюються<br />

наші знання про м<strong>и</strong>нуле, відкр<strong>и</strong>ваються нові пр<strong>и</strong>йом<strong>и</strong> його відображення. Ні!<br />

Потрібно знову науково перероблят<strong>и</strong> історію <strong>наук<strong>и</strong></strong>, знову загл<strong>и</strong>блюват<strong>и</strong>ся в<br />

м<strong>и</strong>нуле, бо завдяк<strong>и</strong> розв<strong>и</strong>тку сучасного знання в м<strong>и</strong>нулому набуває значення<br />

одне, а втрачає інше.<br />

Кожне покоління науковців знаход<strong>и</strong>ть в історії <strong>наук<strong>и</strong></strong> відображення<br />

науков<strong>и</strong>х течій свого часу. Рухаюч<strong>и</strong>сь уперед, наука не тільк<strong>и</strong> створює нове,<br />

а й перетворює старе, те, що вже було переж<strong>и</strong>то» [5].<br />

Науково-педагогічна діяльність Стефана Зенонов<strong>и</strong>ча Стубелев<strong>и</strong>ча (1762–<br />

1814) відбувалася в стінах Віленського універс<strong>и</strong>тету.<br />

Це од<strong>и</strong>н з найв<strong>и</strong>датніш<strong>и</strong>х професорів, що на початку Х1Х сторіччя мав<br />

найвагоміш<strong>и</strong>й впл<strong>и</strong>в на розв<strong>и</strong>ток фіз<strong>и</strong>чної <strong>наук<strong>и</strong></strong>, метод<strong>и</strong>к<strong>и</strong> навчання,<br />

міжд<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плінарн<strong>и</strong>х зв’язків, теорії підручн<strong>и</strong>ка.<br />

Він в<strong>и</strong>кладав фіз<strong>и</strong>ку і провод<strong>и</strong>в експер<strong>и</strong>ментальні дослідження<br />

електр<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х та магнітн<strong>и</strong>х яв<strong>и</strong>щ, встановленню між н<strong>и</strong>м<strong>и</strong> зв’язків;<br />

започаткував в<strong>и</strong>вчення впл<strong>и</strong>ву електр<strong>и</strong>к<strong>и</strong> на ж<strong>и</strong>ві організм<strong>и</strong><br />

(електротерапію).<br />

Так як вчен<strong>и</strong>й був в<strong>и</strong>хідцем з Вол<strong>и</strong>ні, а в<strong>и</strong>кладав фіз<strong>и</strong>ку в Вільно, то<br />

певн<strong>и</strong>й відб<strong>и</strong>ток в процесі його становлення мала атмосфера початков<strong>и</strong>х<br />

навчальн<strong>и</strong>х закладів Волод<strong>и</strong>м<strong>и</strong>ра ( пізніше перейменованого в Волод<strong>и</strong>м<strong>и</strong>р-<br />

Вол<strong>и</strong>нськ<strong>и</strong>й) і Луцька.<br />

Він ввібрав паростк<strong>и</strong> трад<strong>и</strong>цій, форм і методів навчання, що бул<strong>и</strong><br />

характерні для того часу і які пізніше буде порівнюват<strong>и</strong> перебуваюч<strong>и</strong> в<br />

країнах Західної Європ<strong>и</strong>.<br />

169

Для Волод<strong>и</strong>м<strong>и</strong>рського вас<strong>и</strong>ліанського колегіуму, де навчався майбутній<br />

науковець і освітян<strong>и</strong>н був характерн<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>й рівень в<strong>и</strong>кладання<br />

навчальн<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін.<br />

Про це засвідчує рукоп<strong>и</strong>сн<strong>и</strong>й курс з поет<strong>и</strong>к<strong>и</strong> та й сам перелік навчальн<strong>и</strong>х<br />

д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін. Тез<strong>и</strong> науков<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>спутів, окремі літературні твор<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кладачів та<br />

учнів в<strong>и</strong>ход<strong>и</strong>л<strong>и</strong> у світ з друкарні Почаївського монаст<strong>и</strong>ря [6, с.66].<br />

Відомо, що у другій полов<strong>и</strong>ні ХVІІ – початку ХІХ століття в Російській<br />

імперії (у 1795 р. Волод<strong>и</strong>м<strong>и</strong>р-Вол<strong>и</strong>нськ<strong>и</strong>й у складі Західної Вол<strong>и</strong>ні був<br />

пр<strong>и</strong>єднан<strong>и</strong>й до Росії) потреба все більшої кількості освічен<strong>и</strong>х людей<br />

спр<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>н<strong>и</strong>ла зміну інд<strong>и</strong>відуальної та інд<strong>и</strong>відуально – групової форм<strong>и</strong><br />

навчання на групову, основоположн<strong>и</strong>м пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пом якої було те, що вч<strong>и</strong>тель<br />

водночас працював зі стабільною групою учнів. Перш<strong>и</strong>м практ<strong>и</strong>чно<br />

реалізував с<strong>и</strong>стему стразбургськ<strong>и</strong>й педагог Я. Штурм, а теорет<strong>и</strong>чно її<br />

обґрунтував Я. А. Коменськ<strong>и</strong>й. Згодом цю форму навчання було названо<br />

класно – урочною.<br />

Основні її ознак<strong>и</strong> такі: об’єднання учнів одного віку в стабільні груп<strong>и</strong> –<br />

клас<strong>и</strong>; одночасна робота всіх учнів конкретного класу за єд<strong>и</strong>н<strong>и</strong>м навчальн<strong>и</strong>м<br />

планом; основна од<strong>и</strong>н<strong>и</strong>ця занять – урок, як<strong>и</strong>й відвод<strong>и</strong>ться для в<strong>и</strong>вчення л<strong>и</strong>ше<br />

одного навчального предмета; обов’язковість занять для всіх учнів [7].<br />

Я. А. Коменськ<strong>и</strong>й стверджував, що за такою с<strong>и</strong>стемою одночасно<br />

вч<strong>и</strong>тель може навчат<strong>и</strong> значну кількість учнів ( 40–50 осіб ).<br />

Він в<strong>и</strong>словлював думку про те, що цю кількість можна збільш<strong>и</strong>т<strong>и</strong> до 300,<br />

якщо в<strong>и</strong>діл<strong>и</strong>т<strong>и</strong> найліпш<strong>и</strong>х учнів для проведення занять з кожн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> десятьма<br />

школярам<strong>и</strong> під загальн<strong>и</strong>м керівн<strong>и</strong>цтвом уч<strong>и</strong>телів (декуріонів) [8].<br />

В Україні вперше класно-урочну с<strong>и</strong>стему було впроваджено в міськ<strong>и</strong>х<br />

початков<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладах, заснован<strong>и</strong>х членам<strong>и</strong> братств.<br />

Дещо по-іншому п<strong>и</strong>тання опт<strong>и</strong>мізації навчально-в<strong>и</strong>ховного процесу,<br />

зокрема через впровадження прогрес<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>х форм навчальної діяльності учнів,<br />

розв’язувал<strong>и</strong>ся в країнах Західної Європ<strong>и</strong>, куд<strong>и</strong> здійсн<strong>и</strong>в подорож<br />

С. Стубелев<strong>и</strong>ч.<br />

Скажімо, в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ століття священн<strong>и</strong>к А. Белл і<br />

вч<strong>и</strong>тель Д. Ланкастер (Англія) розробляють так звану белл-ланкастерську<br />

с<strong>и</strong>стему, основна ідея якої полягала в тому, що педагог навчав старш<strong>и</strong>х учнів,<br />

які після проходження певного навчального курсу ставал<strong>и</strong> вч<strong>и</strong>телям<strong>и</strong><br />

«молодш<strong>и</strong>х» школярів. Це давало змогу одному вч<strong>и</strong>телеві охоплюват<strong>и</strong><br />

навчанням відразу 200–300 учнів [8].<br />

Так<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном, автор<strong>и</strong> проекту пропонувал<strong>и</strong> інд<strong>и</strong>відуально-групову форму<br />

навчання на прот<strong>и</strong>вагу класно-урочній, що було спр<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>нено зростанням<br />

потреб суспільства в освічен<strong>и</strong>х працівн<strong>и</strong>ках за недостатньої кількості<br />

вч<strong>и</strong>телів.<br />

Навіть на основі такого ст<strong>и</strong>слого аналізу форм навчальної діяльності<br />

учнів, які мал<strong>и</strong> місце на різн<strong>и</strong>х етапах розв<strong>и</strong>тку як вітч<strong>и</strong>зняної, так і<br />

170

зарубіжної д<strong>и</strong>дакт<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, можна зроб<strong>и</strong>т<strong>и</strong> в<strong>и</strong>сновок про намагання педагогів<br />

знайт<strong>и</strong> опт<strong>и</strong>мальні підход<strong>и</strong> до в<strong>и</strong>значення змісту, методів і пр<strong>и</strong>йомів<br />

навчання. Не втрачають своєї актуальності ці п<strong>и</strong>тання й досі, що спонукає<br />

дальші пошук<strong>и</strong> в цьому напрямі. Пр<strong>и</strong> цьому слід підкресл<strong>и</strong>т<strong>и</strong>, що за сучасн<strong>и</strong>х<br />

умов (на прот<strong>и</strong>вагу відом<strong>и</strong>м з історії педагогік<strong>и</strong> фактам) ідеться не про<br />

в<strong>и</strong>найдення якоїсь опт<strong>и</strong>мальної форм<strong>и</strong>, котра могла б забезпеч<strong>и</strong>т<strong>и</strong> ефект<strong>и</strong>вне<br />

розв’язання всієї сукупності завдань, що постають перед освітою, а скоріше<br />

про в<strong>и</strong>значення і обґрунтування с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> належного поєднання відом<strong>и</strong>х форм,<br />

упровадження їх у навчальн<strong>и</strong>й процес відповідно до змісту і мет<strong>и</strong> навчання<br />

[9].<br />

Безперечно, С. Стубелев<strong>и</strong>чу вдалося оцін<strong>и</strong>т<strong>и</strong> прогрес<strong>и</strong>вність навчання в<br />

Австрії, Італії, Франції, Німечч<strong>и</strong>ні і в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стат<strong>и</strong> ц<strong>и</strong>х країн досягнення в своїй<br />

педагогічній діяльності.<br />

Кол<strong>и</strong> в 1812 р. Наполеон відвідав Віленськ<strong>и</strong>й універс<strong>и</strong>тет і, зокрема,<br />

кабінет фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, його зд<strong>и</strong>вував в<strong>и</strong>сок<strong>и</strong>й рівень в<strong>и</strong>кладання фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, так само, як<br />

і архітектура міста Вільнюса [10].<br />

А звернення до наукової літератур<strong>и</strong>, в якій розглядаються п<strong>и</strong>тання освіт<strong>и</strong><br />

в перші десят<strong>и</strong>ліття ХІХ століття в Росії засвідчує, що на той час керівн<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

освіт<strong>и</strong> не дбал<strong>и</strong> про забезпечення організації навчальної робот шкіл. Не було<br />

єд<strong>и</strong>н<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>мог до тр<strong>и</strong>валості навчального року. Напр<strong>и</strong>клад, у початков<strong>и</strong>х<br />

школах вона не перев<strong>и</strong>щувала 145 днів, а в окрем<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>падках була ще<br />

меншою.<br />

Рівень загальноосвітньої підготовк<strong>и</strong> був дуже н<strong>и</strong>зьк<strong>и</strong>й; програм<strong>и</strong> шкіл –<br />

відірвані від ж<strong>и</strong>ття, панувал<strong>и</strong> архаїчні форм<strong>и</strong> й метод<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кладання. План<strong>и</strong> й<br />

програм<strong>и</strong> коректувал<strong>и</strong>ся безс<strong>и</strong>стемно й епізод<strong>и</strong>чно [8].<br />

Дослідження і в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання досвіду в<strong>и</strong>кладання фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> С. Стубелев<strong>и</strong>ча в<br />

істор<strong>и</strong>ко-педагогічному періоді кінця ХVІІІ – початку ХІХ століть є<br />

перспект<strong>и</strong>вн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> для педагогічної <strong>наук<strong>и</strong></strong> і зараз.<br />

Після чот<strong>и</strong>рьох років навчання в Віленському універс<strong>и</strong>теті і в<strong>и</strong>конан<strong>и</strong>х за<br />

цей час науков<strong>и</strong>х досліджень С. Стубелев<strong>и</strong>чу пр<strong>и</strong>суджено звання доктора<br />

філософії.<br />

Він став в<strong>и</strong>кладат<strong>и</strong> фіз<strong>и</strong>ку в універс<strong>и</strong>тетській гімназії, паралельно<br />

займаюч<strong>и</strong>сь наукою. Захоплення фіз<strong>и</strong>кою старався передат<strong>и</strong> студентам. 1797<br />

року С. Стубелев<strong>и</strong>ч отр<strong>и</strong>мує посаду віце-професора фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в рідному<br />

універс<strong>и</strong>теті. Загл<strong>и</strong>блюється в проблему в<strong>и</strong>вчення впл<strong>и</strong>ву електр<strong>и</strong>чного<br />

струму на ж<strong>и</strong>ві організм<strong>и</strong> і в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання його для лікування людей.<br />

Сам конструює потрібні пр<strong>и</strong>лад<strong>и</strong> і навіть провод<strong>и</strong>ть дослід<strong>и</strong> впл<strong>и</strong>ву<br />

дозованого струму на собі [11].<br />

Поєднання таланту дослідн<strong>и</strong>ка і педагога, в<strong>и</strong>сока в<strong>и</strong>могл<strong>и</strong>вість до себе,<br />

відданість справі - такі р<strong>и</strong>с<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>таманні вченому.<br />

171

Його сучасн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> зазначають, що кол<strong>и</strong> з 1804 р. фіз<strong>и</strong>ку у Вільнюському<br />

універс<strong>и</strong>теті почав в<strong>и</strong>кладат<strong>и</strong> Стефан Стубелев<strong>и</strong>ч, то це була вже добре<br />

підготовлена для такої робот<strong>и</strong> люд<strong>и</strong>на.<br />

Курс фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> ч<strong>и</strong>тав до 1814 р.<br />

«Хто мав нагоду спілкуват<strong>и</strong>ся з С. Стубелев<strong>и</strong>чем у Вільнюському<br />

універс<strong>и</strong>теті, слухат<strong>и</strong> його лекції, той віддасть йому належну пошану і<br />

похвалу. Протягом всього ж<strong>и</strong>ття він був пр<strong>и</strong>кладом порядності і людяності,<br />

працював не для похвал<strong>и</strong> і не думав про нагород<strong>и</strong>» [12, с. 344].<br />

С. Стубелев<strong>и</strong>ч свідомо став<strong>и</strong>вся до професії в<strong>и</strong>кладача: постійно<br />

займався самоосвітою та самовдосконаленням, погл<strong>и</strong>блював фахові знання.<br />

Його становлення як педагога можна вважат<strong>и</strong> взірцем для наслідування і<br />

в теперішньому часі. Протягом ж<strong>и</strong>ття йому пр<strong>и</strong>таманн<strong>и</strong>й був процес<br />

самов<strong>и</strong>ховання, тобто формування своєї особ<strong>и</strong>стості відповідно до свідомо<br />

поставленої мет<strong>и</strong>[13].<br />

А для педагога робота над собою – необхідна передумова набуття і<br />

збереження професіоналізму. Це цілеспрямован<strong>и</strong>й процес, він є<br />

продовженням професійного в<strong>и</strong>ховання, кол<strong>и</strong> майбутній уч<strong>и</strong>тель з об'єкта<br />

в<strong>и</strong>ховного впл<strong>и</strong>ву («Я – студент, хай мене вчать») перетворюється на<br />

суб'єкт організації власної ж<strong>и</strong>ттєдіяльності («Я – майбутній спеціаліст,<br />

готую себе до цього»): самостійно об<strong>и</strong>рає мету самовдосконалення,<br />

постійно аналізує здобутк<strong>и</strong> професійного зростання, займається<br />

самоосвітою. Без такої робот<strong>и</strong> розв<strong>и</strong>тку власної майстерності не уявлял<strong>и</strong><br />

собі навіть найталанов<strong>и</strong>тіші педагог<strong>и</strong>. А. Макаренко неодноразово<br />

наголошував: «Майстром може стат<strong>и</strong> кожн<strong>и</strong>й, якщо йому допоможуть і<br />

якщо він сам працюват<strong>и</strong>ме»; «Кожен з вас, молод<strong>и</strong>х педагогів, буде<br />

неодмінно майстром, якщо не пок<strong>и</strong>не нашої справ<strong>и</strong>, а наскільк<strong>и</strong> він<br />

оволодіває майстерністю, залеж<strong>и</strong>ть від власної наполегл<strong>и</strong>вості» [14].<br />

Як<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном люд<strong>и</strong>на пізнає себе? Через самоспостереження, самоаналіз,<br />

самооцінювання, самопрогнозування.<br />

В цілісній особ<strong>и</strong>стості професора С. Стубелев<strong>и</strong>ча в<strong>и</strong>ражена реалізація<br />

в<strong>и</strong>мог щодо професії вч<strong>и</strong>теля сьогодення.<br />

Підтвердженням є схема с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> самов<strong>и</strong>ховання, запропонована<br />

педагогічною наукою і що дає можл<strong>и</strong>вість уч<strong>и</strong>телю орієнтуват<strong>и</strong>ся у в<strong>и</strong>борі<br />

шляхів робот<strong>и</strong> над собою.<br />

Вона складається з наступн<strong>и</strong>х етапів: самопізнання, планування робот<strong>и</strong><br />

над собою, реалізація програм<strong>и</strong>, контроль (самозвіт, самооцінка) [2].<br />

Аналізуюч<strong>и</strong> в порівнянні схему самов<strong>и</strong>ховання та ж<strong>и</strong>ттєв<strong>и</strong>й і творч<strong>и</strong>й<br />

шлях С. Стубелев<strong>и</strong>ча, можна зроб<strong>и</strong>т<strong>и</strong> в<strong>и</strong>сновок, що його діяльність є<br />

пр<strong>и</strong>кладом для наслідування молод<strong>и</strong>м<strong>и</strong> педагогам<strong>и</strong>.<br />

С. Стубелев<strong>и</strong>ч був переконан<strong>и</strong>й, що освічена люд<strong>и</strong>на, а т<strong>и</strong>м більше<br />

науковець, зобов’язана постійно й безперервно свої знання погл<strong>и</strong>блюват<strong>и</strong>.<br />

172

Прав<strong>и</strong>лом його було те, що для ґрунтовнішого навчання необхідна оцінка<br />

стану справ. А це можл<strong>и</strong>во завдяк<strong>и</strong> м<strong>и</strong>стецтву пояснення своїх знань на<br />

п<strong>и</strong>сьмі. Тому С. Стубелев<strong>и</strong>ч в різн<strong>и</strong>х періодах свого ж<strong>и</strong>ття удосконалював<br />

свої трактат<strong>и</strong> нов<strong>и</strong>м<strong>и</strong> відомостям<strong>и</strong> і досвідом [7, с.54-87].<br />

Напр<strong>и</strong>клад, у розділі „Про спорідненість” підручн<strong>и</strong>ка фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> для в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х<br />

шкіл автор перераховує нескладні речов<strong>и</strong>н<strong>и</strong>, тобто елемент<strong>и</strong>, кількість як<strong>и</strong>х в<br />

1799 р. станов<strong>и</strong>ла 41.Серед н<strong>и</strong>х перш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> як елемент<strong>и</strong> наз<strong>и</strong>ваються „світло” і<br />

„калор<strong>и</strong>к”, далі йдуть водень, азот (saletrorod), к<strong>и</strong>сень (kvasorod), хлор<br />

(solirod) і т.д. Він стеж<strong>и</strong>в за розв<strong>и</strong>тком <strong>наук<strong>и</strong></strong>, тому що в пр<strong>и</strong>мітці до сторінк<strong>и</strong><br />

ще наз<strong>и</strong>ваються щойно відкр<strong>и</strong>ті калій і натрій, отже, загальна кількість<br />

елементів (ураховуюч<strong>и</strong> „світло” і „калор<strong>и</strong>к”) станов<strong>и</strong>ла 43[15].<br />

Відомо, що в ХVІІІ столітті було зроблено багато різноманітн<strong>и</strong>х змін, в<br />

тому ч<strong>и</strong>слі і в фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х уміннях. Довільні пр<strong>и</strong>пущення уступ<strong>и</strong>л<strong>и</strong> місце<br />

конкретніш<strong>и</strong>м пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>пам, які стал<strong>и</strong> матеріалом для нової с<strong>и</strong>стемат<strong>и</strong>чної<br />

<strong>наук<strong>и</strong></strong>. «Кол<strong>и</strong> ця рятівна реформа до елементарн<strong>и</strong>х кн<strong>и</strong>жок шкіл вільнюського<br />

факультету впроваджена ще не була, вже С. Стубелев<strong>и</strong>ч пр<strong>и</strong>нц<strong>и</strong>п<strong>и</strong> її на<br />

публічн<strong>и</strong>х лекціях в Вільнюській гімназії в<strong>и</strong>кладав і розум учнів до<br />

спостереження правд<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>стосовував» [12].<br />

Як уже зазначалося, він одн<strong>и</strong>м з перш<strong>и</strong>х ініціював здійснення наукової<br />

подорожі за кордон(1802-1804), заощад<strong>и</strong>вш<strong>и</strong> для цього необхідні кошт<strong>и</strong>.<br />

Політехнічна школа стала найважл<strong>и</strong>віш<strong>и</strong>м місцем студій С. Стубелев<strong>и</strong>ча.<br />

В рапорті [16] він п<strong>и</strong>ше, що ця наукова установа є пр<strong>и</strong>кладом для<br />

наслідування для всіх пар<strong>и</strong>зьк<strong>и</strong>х шкіл, оскільк<strong>и</strong> тут в<strong>и</strong>кладають „учені, які<br />

відзначаються найбільшою вченістю, знанням і особ<strong>и</strong>ст<strong>и</strong>м<strong>и</strong> якостям<strong>и</strong>”. В<strong>и</strong>щу<br />

математ<strong>и</strong>ку тут в<strong>и</strong>кладають знамен<strong>и</strong>тості – Лагранж, Монж, Пуассон, Проні<br />

(G. Prony). С. Стубелев<strong>и</strong>ч багато часу пр<strong>и</strong>діляє математ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>м студіям: у той<br />

час ця д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>пліна стала однією з найважл<strong>и</strong>віш<strong>и</strong>х інтерпретаційн<strong>и</strong>х фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х<br />

наук, без якої було неможл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>м пояснення багатьох теорій і яв<strong>и</strong>щ останньої.<br />

Математ<strong>и</strong>чну інтерпретацію фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х яв<strong>и</strong>щ він в<strong>и</strong>вчає також у Мед<strong>и</strong>чній<br />

колегії, де ще раз переконується, „що в<strong>и</strong>кладача фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> дуже обмежує сам<br />

тільк<strong>и</strong> брак найелементарніш<strong>и</strong>х основ математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> разом з усіма<br />

можл<strong>и</strong>востям<strong>и</strong> їх застосуват<strong>и</strong>, які набуваються тільк<strong>и</strong> на основі кількарічної<br />

практ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>” [12].<br />

Ці студії пізніше мал<strong>и</strong> вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>й впл<strong>и</strong>в на курс фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> Віленського<br />

універс<strong>и</strong>тету: Стубелев<strong>и</strong>ч перш<strong>и</strong>м у Л<strong>и</strong>тві ввів до курсу фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> математ<strong>и</strong>чні<br />

доказ<strong>и</strong>.<br />

У Пар<strong>и</strong>жі сформувал<strong>и</strong>ся також темат<strong>и</strong>чні та інтерпретаційні положення<br />

майбутнього курсу фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> С. Стубелев<strong>и</strong>ча. Ш<strong>и</strong>мкев<strong>и</strong>ч згадує його рукоп<strong>и</strong>с –<br />

переклад, як<strong>и</strong>й навод<strong>и</strong>ть на думку, що з Політехнічної школ<strong>и</strong> С. Стубелев<strong>и</strong>ч<br />

перейняв програму курсу експер<strong>и</strong>ментальної фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> Вільнюса . В згаданій<br />

установі науковець слухав курс фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> Асенфраца (J. A. Hässenfratz).<br />

Спостерігав, порівнював і інформував універс<strong>и</strong>тет про найновіші погляд<strong>и</strong> в<br />

173

галузі фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, в рапорті ст<strong>и</strong>сло характер<strong>и</strong>зував погляд<strong>и</strong> на пр<strong>и</strong>роду<br />

електр<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х яв<strong>и</strong>щ. Напр<strong>и</strong>клад, він п<strong>и</strong>сав, що в науці про електр<strong>и</strong>чну с<strong>и</strong>лу<br />

учні тут ідуть за своїм професором або, радше, погоджуються з Кулоном<br />

(Sh. Coulomb), Франкліном (B. Franklin), розділяюч<strong>и</strong> електр<strong>и</strong>чну с<strong>и</strong>лу, яка<br />

досі вважалася єд<strong>и</strong>ною, на дві част<strong>и</strong>н<strong>и</strong> [17].<br />

Пар<strong>и</strong>зька кореспонденція С. Стубелев<strong>и</strong>ча показує також зовсім поновому<br />

погляд, що формувався в нього на сутність курсу фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, як<strong>и</strong>й до того<br />

в<strong>и</strong>кладався в Л<strong>и</strong>тві. Напр<strong>и</strong>клад, в одному з л<strong>и</strong>стів він п<strong>и</strong>ше, що в Л<strong>и</strong>тві<br />

фіз<strong>и</strong>ка обмежувалася демонстрацією вел<strong>и</strong>кої кількості експер<strong>и</strong>ментів,<br />

ун<strong>и</strong>кала теорет<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х речей. Прос<strong>и</strong>ть інформуват<strong>и</strong> ректора, що в Пар<strong>и</strong>жі вже<br />

ніхто „аж ніяк не звод<strong>и</strong>ть фіз<strong>и</strong>чну науку до вел<strong>и</strong>чезної кількості інструментів,<br />

хай і найточніш<strong>и</strong>х, у її кабінеті, а прагнуть розглядат<strong>и</strong> й порівнят<strong>и</strong> те, що<br />

фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> відкр<strong>и</strong>л<strong>и</strong>, і дат<strong>и</strong> науці теорію, на яку досі в курсах фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> найменше<br />

зважалося” [18].<br />

Впадає в око продумане коло наук, які цікав<strong>и</strong>л<strong>и</strong> С. Стубелев<strong>и</strong>ча: фіз<strong>и</strong>ка,<br />

математ<strong>и</strong>ка, хімія, астрономія, мінералогія, технологія. Без знань ц<strong>и</strong>х наук на<br />

початку ХІХ ст. уже навряд ч<strong>и</strong> можл<strong>и</strong>ве гл<strong>и</strong>бше розуміння й в<strong>и</strong>кладання<br />

фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. В Політехнічній школі він слухає абстрактну хімію Фуркруа<br />

(A. Fourcroys), в якій багато місця пр<strong>и</strong>ділено проблемі електролізу, м<strong>и</strong>стецтво<br />

фарбування Бертолета, органічну хімію Вогелена (L. N. Vauguelin) у<br />

Французькій колегії, там же, – астрономію Леланда (J. F. Lalande), а також<br />

кілька лекцій з мінералогії і фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, яку в<strong>и</strong>кладає прекрасн<strong>и</strong>й знавець<br />

математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> Лефевр-Ж<strong>и</strong>но (L. Levee vre-Gineau). Од<strong>и</strong>н з поштовхів для<br />

відвідування останньої школ<strong>и</strong> – пошук<strong>и</strong> власної метод<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кладання. „Я<br />

намагався якомога більше пізнат<strong>и</strong> різн<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>кладачів уже саме через спосіб<br />

в<strong>и</strong>кладання наук кожного з н<strong>и</strong>х”, – п<strong>и</strong>сав С. Стубелев<strong>и</strong>ч [18].<br />

Вчен<strong>и</strong>й, як<strong>и</strong>й ознайом<strong>и</strong>вся з досягненням<strong>и</strong> фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в науков<strong>и</strong>х центрах<br />

Західної Європ<strong>и</strong>, зовсім по-іншому постав<strong>и</strong>в в<strong>и</strong>кладання цієї д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін<strong>и</strong> у<br />

Вільнюсі, вніс багато нов<strong>и</strong>х ідей і значно підняв рівень цієї <strong>наук<strong>и</strong></strong>. Це в<strong>и</strong>дно з<br />

його програм<strong>и</strong>, в якій перераховується багато загальн<strong>и</strong>х п<strong>и</strong>тань і немає такого<br />

загл<strong>и</strong>блення в дрібніші, пр<strong>и</strong>кладні. В програмі ш<strong>и</strong>роко розглядаються<br />

п<strong>и</strong>тання тепла, з поясненням усього цього, зв<strong>и</strong>чайно, власт<strong>и</strong>востям<strong>и</strong> теплової<br />

матерії – „калор<strong>и</strong>ку”, як такої, що нічого не важ<strong>и</strong>ть. Згадуються також праці<br />

Дж. Далтона і Ж. Де Люка з цієї галузі, а в розділі про електр<strong>и</strong>ку і магнет<strong>и</strong>зм<br />

зазначається, що „предмет цей буде в<strong>и</strong>кладено за гіпотезою Ш. Кулона, яка є,<br />

можл<strong>и</strong>во, менш простою, ніж інша – Б. Франкліна, але точнішою і т<strong>и</strong>м<br />

пр<strong>и</strong>вабл<strong>и</strong>вішою, яка ніб<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>м<strong>и</strong>рює два різн<strong>и</strong>х яв<strong>и</strong>ща електр<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і магнет<strong>и</strong>зму<br />

і в<strong>и</strong>ражає їх майже однаков<strong>и</strong>м ч<strong>и</strong>ном”. В останньому розділі програм<strong>и</strong><br />

вказується трактат з чот<strong>и</strong>рьох част<strong>и</strong>н про світло. Ці яв<strong>и</strong>ща мал<strong>и</strong> розглядат<strong>и</strong>ся<br />

математ<strong>и</strong>чно .<br />

Варто ще зац<strong>и</strong>туват<strong>и</strong> думку проф. С. Б. Юндзілла: „Цей професор<br />

в<strong>и</strong>кладає всі розділ<strong>и</strong> фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, добре ознайомлен<strong>и</strong>й з хімією і математ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>м<strong>и</strong><br />

174

обч<strong>и</strong>сленням<strong>и</strong>, говор<strong>и</strong>ть ст<strong>и</strong>сло і чітко... Теорії магнет<strong>и</strong>зму, електр<strong>и</strong>чного<br />

струму та інші, складніші теорії він пояснює зрозуміло й переконл<strong>и</strong>во за<br />

найновіш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> спостереженням<strong>и</strong>, а засад<strong>и</strong> механік<strong>и</strong>, опт<strong>и</strong>к<strong>и</strong> тощо про рух,<br />

заломлення, відб<strong>и</strong>ття променів ґрунтує на точн<strong>и</strong>х розрахунках. Можна<br />

стверджуват<strong>и</strong>, що справжня фіз<strong>и</strong>чна наука в універс<strong>и</strong>теті розпочалася зі<br />

С. Стубелев<strong>и</strong>ча”[19].<br />

Необхідність в<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кнення метод<strong>и</strong>к<strong>и</strong> як <strong>наук<strong>и</strong></strong> зростала з розв<strong>и</strong>тком<br />

матеріальної й духовної культур<strong>и</strong> людства, безперервного зростання обсягу<br />

здобут<strong>и</strong>х людством знань.<br />

Кожному наступному поколінню довод<strong>и</strong>лося засвоюват<strong>и</strong> в десятк<strong>и</strong>,<br />

сотні, а в останнє століття і т<strong>и</strong>сячі разів більше, ніж попередньому.<br />

Кол<strong>и</strong> інформаційні поток<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> незначн<strong>и</strong>м<strong>и</strong>, рівень знань зростав дос<strong>и</strong>ть<br />

повільно і рівномірно, з іншого (якщо вважат<strong>и</strong>, що генет<strong>и</strong>чна структура<br />

люд<strong>и</strong>н<strong>и</strong> зал<strong>и</strong>шається сталою протягом багатьох т<strong>и</strong>сячоліть, то здатність до<br />

навчання людей різн<strong>и</strong>х епох можна вважат<strong>и</strong> практ<strong>и</strong>чно однаковою), з часом<br />

мал<strong>и</strong> б в<strong>и</strong>кл<strong>и</strong>кат<strong>и</strong> дос<strong>и</strong>ть складну с<strong>и</strong>туацію в навчанні, кол<strong>и</strong> процес засвоєння<br />

нов<strong>и</strong>х знань значно перевантаж<strong>и</strong>ться.<br />

Тому відповідно зростає значення метод<strong>и</strong>к<strong>и</strong> фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> як основ<strong>и</strong> науково -<br />

технічного прогресу, нов<strong>и</strong>х технологій та багатьох суміжн<strong>и</strong>х наук.<br />

Окремі проблем<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кладання пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін м<strong>и</strong> знаход<strong>и</strong>мо в<br />

незначній кількості праць ХVІІІ століття. Одн<strong>и</strong>м з перш<strong>и</strong>х був Статут 1786 р.<br />

Згідно з н<strong>и</strong>м було впроваджено в<strong>и</strong>кладання так званої пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>чої історії на<br />

старш<strong>и</strong>х курсах головн<strong>и</strong>х уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щ.<br />

Серед праць, що безпосередньо в<strong>и</strong>світлювал<strong>и</strong> проблем<strong>и</strong> метод<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>кладання пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін, в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовувався метод<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й посібн<strong>и</strong>к<br />

для вч<strong>и</strong>телів Ф. І. Янков<strong>и</strong>ча «Керівн<strong>и</strong>цтво вч<strong>и</strong>телям першого і другого класу<br />

народн<strong>и</strong>х уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щ»[20], у якому порушувал<strong>и</strong>ся проблем<strong>и</strong> метод<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

в<strong>и</strong>кладання окрем<strong>и</strong>х предметів. Цей посібн<strong>и</strong>к рекомендував уч<strong>и</strong>телям<br />

інд<strong>и</strong>відуально підход<strong>и</strong>т<strong>и</strong> до учнів, враховуюч<strong>и</strong> особл<strong>и</strong>вості пам'яті, м<strong>и</strong>слення<br />

тощо. Посібн<strong>и</strong>к також пр<strong>и</strong>діляв увагу метод<strong>и</strong>ці оп<strong>и</strong>тування учнів, за<br />

допомогою якої вч<strong>и</strong>тель пов<strong>и</strong>нен був з'ясуват<strong>и</strong> рівень розуміння й засвоєння<br />

учням<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кладеного матеріалу. [20]<br />

Важл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>м<strong>и</strong> істор<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> джерелам<strong>и</strong>, в як<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>світлювалася ідея<br />

наочності в навчанні на уроках пр<strong>и</strong>родознавчого ц<strong>и</strong>клу, бул<strong>и</strong> наукові праці<br />

В. Ф. Зуєва. автора першого підручн<strong>и</strong>ка з пр<strong>и</strong>родознавства ХVІІІ ст.<br />

«Начертан<strong>и</strong>е естественной <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong>» (1789 р.), якого вважають перш<strong>и</strong>м<br />

метод<strong>и</strong>стом пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін. В. Ф. Зуєв рад<strong>и</strong>в уч<strong>и</strong>телеві під час<br />

в<strong>и</strong>вчення пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>чого об'єкта показуват<strong>и</strong> того в натуральному в<strong>и</strong>гляді і,<br />

175

тільк<strong>и</strong> в крайньому разі, на малюнку. Тому він пропонував кожній школі<br />

мат<strong>и</strong> натуральні колекції[21].<br />

Вітч<strong>и</strong>зняна метод<strong>и</strong>ка навчання фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> почала формуват<strong>и</strong>ся напр<strong>и</strong>кінці<br />

ХІХ ст. (автором першої в Європі метод<strong>и</strong>к<strong>и</strong> фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> був професор<br />

Новоросійського універс<strong>и</strong>тету Н. Ф. Шведов). Важл<strong>и</strong>ву роль у її розв<strong>и</strong>тку<br />

відіграє К<strong>и</strong>ївська метод<strong>и</strong>чна школа, яка розпочала становлення у першій<br />

чверті ХХст. (професор<strong>и</strong> фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> Г. Г. Де-Метц та С. П. Слєсаревськ<strong>и</strong>й)[22].<br />

Деякі сторінк<strong>и</strong> української методології фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> могл<strong>и</strong> по праву б зайнят<strong>и</strong><br />

погляд<strong>и</strong> професора С. Стубелев<strong>и</strong>ча.<br />

Вел<strong>и</strong>кою заслугою його було те, що в<strong>и</strong>клад матеріалу він базував на<br />

нов<strong>и</strong>х досягненнях математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, сформулював теорет<strong>и</strong>чні завдання в<br />

математ<strong>и</strong>чній формі, що внос<strong>и</strong>ло ясність в найбільш складні п<strong>и</strong>тання.<br />

С. Стубелев<strong>и</strong>ч багато часу пр<strong>и</strong>діляв науково-дослідн<strong>и</strong>цькій роботі в<br />

нов<strong>и</strong>х областях наук того часу – гальванізму, магнет<strong>и</strong>зму і стат<strong>и</strong>чній<br />

електр<strong>и</strong>ці; електротерапії, електрофізіології.<br />

Рівень фіз<strong>и</strong>чної теорії постав<strong>и</strong>в поряд з експер<strong>и</strong>ментом.<br />

Як нов<strong>и</strong>й керівн<strong>и</strong>к кафедр<strong>и</strong> фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, він зразу ж перетвор<strong>и</strong>в метод<br />

навчання – підв<strong>и</strong>щуюч<strong>и</strong> рівень в<strong>и</strong>кладання і в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуюч<strong>и</strong> для лекцій<br />

ціл<strong>и</strong>й ряд сучасн<strong>и</strong>х фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>ладів, які пр<strong>и</strong> посередн<strong>и</strong>цтві Шарля бул<strong>и</strong><br />

замовлені в Пар<strong>и</strong>жі. Част<strong>и</strong>на пр<strong>и</strong>ладів [19] по проектах С. Стубелев<strong>и</strong>ча була<br />

в<strong>и</strong>конана вільнюськ<strong>и</strong>м<strong>и</strong> майстрам<strong>и</strong>. З вел<strong>и</strong>кою енергією перебудовував<br />

кафедру, щоб вона стала центром фіз<strong>и</strong>чної думк<strong>и</strong>.<br />

Проф. С. Стубелев<strong>и</strong>ч розш<strong>и</strong>р<strong>и</strong>в і збагат<strong>и</strong>в кабінет фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. Ще 1803 р. пр<strong>и</strong><br />

проф. Я. Міцкев<strong>и</strong>чу, універс<strong>и</strong>тетська рада в<strong>и</strong>ріш<strong>и</strong>ла пр<strong>и</strong>знач<strong>и</strong>т<strong>и</strong> 5000 срібн<strong>и</strong>х<br />

карбованців для облаштування кабінету фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і забезпечення його<br />

пр<strong>и</strong>ладам<strong>и</strong>, що відповідал<strong>и</strong> б рівневі <strong>наук<strong>и</strong></strong> того часу. Про реалізацію цієї<br />

сум<strong>и</strong> турбувався сам проф. С. Стубелев<strong>и</strong>ч. З цієї сум<strong>и</strong> в 1806, 1808 і 1810 рр.<br />

було замовлено і отр<strong>и</strong>мано з Пар<strong>и</strong>жа: 18 механічн<strong>и</strong>х апаратів, 11 –<br />

гідростат<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х, 23 аеростат<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х апаратів, 27 – електр<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і магнет<strong>и</strong>зму, 10 –<br />

для <strong>наук<strong>и</strong></strong> про калор<strong>и</strong>к і метеорології, 16 – для <strong>наук<strong>и</strong></strong> про світло. Всього 105<br />

фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>ладів, за які заплачено 18282 франк<strong>и</strong> [23,24].<br />

В 1805 р. рада в<strong>и</strong>ріш<strong>и</strong>ла віднов<strong>и</strong>т<strong>и</strong> 3 зал<strong>и</strong>, в як<strong>и</strong>х міст<strong>и</strong>вся театр єзуїтів, і<br />

пр<strong>и</strong>знач<strong>и</strong>т<strong>и</strong> їх для лекцій з фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> і кабінету фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. Отже, для в<strong>и</strong>кладання<br />

фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> умов<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> хорош<strong>и</strong>м<strong>и</strong>, а апаратур<strong>и</strong> для демонстрацій достатньо<br />

багато. В 1814 р., тобто в останній рік в<strong>и</strong>кладання С. Стубелев<strong>и</strong>ча, було 149<br />

різн<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>ладів, пр<strong>и</strong>датн<strong>и</strong>х для експер<strong>и</strong>ментів [19].<br />

Педагогічна діяльність Стубелев<strong>и</strong>ча як в<strong>и</strong>кладача і популяр<strong>и</strong>затора <strong>наук<strong>и</strong></strong><br />

пр<strong>и</strong>вертала увагу студентів багатьох факультетів.<br />

Особл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>й інтерес вчен<strong>и</strong>й проявляв до електр<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х і магнітн<strong>и</strong>х яв<strong>и</strong>щ і їх<br />

взаємозв’язку, як<strong>и</strong>й експер<strong>и</strong>ментально встанов<strong>и</strong>в. Саме ці дослідження, які<br />

провод<strong>и</strong>л<strong>и</strong>сь на рівні кращ<strong>и</strong>х науков<strong>и</strong>х закладів Європ<strong>и</strong>, стал<strong>и</strong> пр<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>ною<br />

в<strong>и</strong>бору С. Стубелев<strong>и</strong>ча членом декількох іноземн<strong>и</strong>х академій.<br />

176

Згідно наявн<strong>и</strong>х дан<strong>и</strong>х С. Стубелев<strong>и</strong>ч був автором багатьох науков<strong>и</strong>х<br />

робіт, дві з як<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>дані окрем<strong>и</strong>м<strong>и</strong> кн<strong>и</strong>гам<strong>и</strong>.<br />

Його наукова спадщ<strong>и</strong>на складається з двадцят<strong>и</strong> трьох рукоп<strong>и</strong>сн<strong>и</strong>х праць,<br />

сп<strong>и</strong>ску пр<strong>и</strong>ладів, зібран<strong>и</strong>х у Кабінеті фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, а також двох кн<strong>и</strong>жок, в<strong>и</strong>дан<strong>и</strong>х<br />

уже по смерті: підручн<strong>и</strong>ка для в<strong>и</strong>щої школ<strong>и</strong> „Коротк<strong>и</strong>й збірн<strong>и</strong>к основ фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>”<br />

(1816 р.) і кн<strong>и</strong>жк<strong>и</strong> про електротерапію „Впл<strong>и</strong>в електр<strong>и</strong>к<strong>и</strong> на стан твар<strong>и</strong>н”<br />

(1819 р.) [15,25].<br />

Час діяльності прекрасного педагога С. Стубелев<strong>и</strong>ча був справді часом<br />

розквіту фіз<strong>и</strong>чної <strong>наук<strong>и</strong></strong> у Вільнюському універс<strong>и</strong>теті – на лекції з фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

зб<strong>и</strong>рал<strong>и</strong>ся слухачі різн<strong>и</strong>х факультетів, н<strong>и</strong>м<strong>и</strong> цікав<strong>и</strong>лася громадськість. На<br />

жаль, після його смерті 1814 р. в універс<strong>и</strong>теті ще не скоро знайшлася люд<strong>и</strong>на,<br />

яка могла б його замін<strong>и</strong>т<strong>и</strong> [17].<br />

Безперечно, праці С. Стубелев<strong>и</strong>ча стануть в пр<strong>и</strong>годі в<strong>и</strong>кладачам фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в<br />

в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х мед<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х закладах, для як<strong>и</strong>х потрібні спец<strong>и</strong>фічні знання з д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін<strong>и</strong>.<br />

Відомо, що однією з друкован<strong>и</strong>х праць С. Стубелев<strong>и</strong>ча є кн<strong>и</strong>га «Впл<strong>и</strong>в<br />

електр<strong>и</strong>к<strong>и</strong> на стан ж<strong>и</strong>в<strong>и</strong>х істот», Вільнюс, 1819, 148 + ХХV ст., дві табл<strong>и</strong>ці<br />

р<strong>и</strong>сунків [25]. В трактаті розглядається впл<strong>и</strong>в електр<strong>и</strong>зації і різного роду<br />

електр<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х зарядів на люд<strong>и</strong>ну і інші ж<strong>и</strong>ві істот<strong>и</strong> з мед<strong>и</strong>чної і фіз<strong>и</strong>чної точк<strong>и</strong><br />

зору оп<strong>и</strong>сується в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стання електростат<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х процедур для лікування<br />

деяк<strong>и</strong>х захворювань.<br />

Це перша наукова праця в Л<strong>и</strong>тві та Росії, до складу якої вход<strong>и</strong>ла на той<br />

час і Україна з п<strong>и</strong>тань електротерапії. В кн<strong>и</strong>зі в<strong>и</strong>черпно подані також<br />

істор<strong>и</strong>чні відомості з електротерапії.<br />

Взагалі на курс фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х мед<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х закладах покладаються дві<br />

основні функції:<br />

– світоглядна – здобування знань, необхідн<strong>и</strong>х для розуміння єд<strong>и</strong>ної<br />

карт<strong>и</strong>н<strong>и</strong> світу;<br />

– професійна – забезпечення с<strong>и</strong>стемою знань, нав<strong>и</strong>чок і вмінь, потрібній<br />

у трудовій діяльності за обран<strong>и</strong>м фахом і достатніх для в<strong>и</strong>вчення<br />

загальнофахов<strong>и</strong>х і фахов<strong>и</strong>х д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін.<br />

Своїм<strong>и</strong> успіхам<strong>и</strong> мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>на багато в чому зобов’язана досягненням<br />

фундаментальн<strong>и</strong>х наук і насамперед фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. Без перебільшення можна<br />

стверджуват<strong>и</strong>, що переважна більшість передов<strong>и</strong>х діагност<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х і<br />

лікувальн<strong>и</strong>х метод<strong>и</strong>к базується саме на фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х методах.<br />

Перші відомості про в<strong>и</strong>вчення фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в мед<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладах<br />

Росії датуються серед<strong>и</strong>ною ХVІІІ ст.<br />

Варто нагадат<strong>и</strong>, що д<strong>и</strong>ференціація наук, у результаті якої фіз<strong>и</strong>ка<br />

в<strong>и</strong>діл<strong>и</strong>лася в окрему д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>пліну, відбулася у серед<strong>и</strong>ні ХVІІІ ст., завдячуюч<strong>и</strong><br />

працям Ейлера, Бернуллі, Лагранжа, Ломоносова, Лапласа, Даламбера.<br />

177

На початку ХVІІІ ст. ботаніка, зоологія і мінералогія вход<strong>и</strong>л<strong>и</strong> до фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>;<br />

механіка, опт<strong>и</strong>ка і гідравліка – до математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> ( її наз<strong>и</strong>вал<strong>и</strong> на той час<br />

змішаною математ<strong>и</strong>кою).<br />

Це дає пр<strong>и</strong>від думат<strong>и</strong>, що фіз<strong>и</strong>ка в тому ч<strong>и</strong> іншому в<strong>и</strong>гляді в<strong>и</strong>вчалася<br />

студентам<strong>и</strong> – мед<strong>и</strong>кам<strong>и</strong> значно раніше, мабуть з моменту створення<br />

мед<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х навчальн<strong>и</strong>х закладів.<br />

Так, напр<strong>и</strong>клад, перш<strong>и</strong>м завідувачем, створеної в Петербурзі у 1725 р.<br />

кафедр<strong>и</strong> фізіології, був Д. Бернуллі – в<strong>и</strong>датн<strong>и</strong>й фіз<strong>и</strong>к, відом<strong>и</strong>й своїм<strong>и</strong><br />

працям<strong>и</strong> в галузі гідро – та геод<strong>и</strong>намік<strong>и</strong>; потім цю кафедру очолював<br />

Л. Ейлер, дослідження якого в галузі фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> є актуальн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> і сьогодні.<br />

Рівноправн<strong>и</strong>м і обов’язков<strong>и</strong>м предметом у в<strong>и</strong>щій мед<strong>и</strong>чній освіті фіз<strong>и</strong>ка<br />

стала з 1819 р.<br />

В кн<strong>и</strong>жці С. П. Шев<strong>и</strong>рєва «Истор<strong>и</strong>я <strong>и</strong>мператорского Московського<br />

ун<strong>и</strong>векрс<strong>и</strong>тета, нап<strong>и</strong>сання к столетнему юб<strong>и</strong>лею» зазначається, що Як<strong>и</strong>м<br />

Попов «ч<strong>и</strong>талъ для Мед<strong>и</strong>ковъ Математ<strong>и</strong>ку й Ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>ку 4 года (1819–1823)»,<br />

потім його замін<strong>и</strong>в професор Веселовськ<strong>и</strong>й і ч<strong>и</strong>тав математ<strong>и</strong>ку й фіз<strong>и</strong>ку аж<br />

до 1830 р. [26].<br />

Зауваж<strong>и</strong>мо, що майбутнім лікарям у той час ч<strong>и</strong>тався саме курс загальної<br />

фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>; елемент<strong>и</strong> профілізації бул<strong>и</strong> практ<strong>и</strong>чно відсутні. Автор першого<br />

підручн<strong>и</strong>ка для мед<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х інст<strong>и</strong>тутів С. А. Арц<strong>и</strong>башев у передмові п<strong>и</strong>сав:<br />

«Разбору спец<strong>и</strong>альных мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нск<strong>и</strong>х вопросов в учебн<strong>и</strong>ке отвод<strong>и</strong>ться<br />

немного места. Мне кажется нецелесообразным трат<strong>и</strong>ть на это время, так как,<br />

с одной стороны, студенты не обладают нужным<strong>и</strong> мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>нск<strong>и</strong>м<strong>и</strong> знан<strong>и</strong>ям<strong>и</strong>, а<br />

с другой, громадное больш<strong>и</strong>нство преподавателей обладают смутным<strong>и</strong><br />

представлен<strong>и</strong>ям<strong>и</strong> в област<strong>и</strong> мед<strong>и</strong>ц<strong>и</strong>ны».<br />

Математ<strong>и</strong>чну інтерпретацію фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х яв<strong>и</strong>щ С. Стубелев<strong>и</strong>ч в<strong>и</strong>вчає також<br />

у Мед<strong>и</strong>чній колегії, де ще раз переконується, „що в<strong>и</strong>кладача фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> дуже<br />

обмежує сам тільк<strong>и</strong> брак найелементарніш<strong>и</strong>х основ математ<strong>и</strong>к<strong>и</strong> разом з усіма<br />

можл<strong>и</strong>востям<strong>и</strong> їх застосуват<strong>и</strong>, які набуваються тільк<strong>и</strong> на основі кількарічної<br />

практ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>” [12].<br />

Отже, як засвідчує історія, в<strong>и</strong>вчення фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> у в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х мед<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х закладах<br />

було започатковане в результаті наслідування європейської с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> освіт<strong>и</strong>.<br />

Для реалізації цього проекту урядом царської Росії було запрошено зван<strong>и</strong>х<br />

європейськ<strong>и</strong>х учен<strong>и</strong>х. Ч<strong>и</strong>новн<strong>и</strong>кам в<strong>и</strong>стач<strong>и</strong>ло не л<strong>и</strong>ше мудрості, щоб<br />

пр<strong>и</strong>слухат<strong>и</strong>ся до їхніх порад, а й фінансів для втілення їхніх ідей. Однак<br />

проблема рівня в<strong>и</strong>вчення і відставання була характерною ознакою всією<br />

кількасотрічної історії. Ця проблема перейшла у спадок Радянському Союзу,<br />

а потім і незалежній Україні.<br />

178

Підручн<strong>и</strong>к<strong>и</strong> з фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> для загальноосвітніх шкіл, як і сам курс, адекватні<br />

т<strong>и</strong>м технократ<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>м та ут<strong>и</strong>літарн<strong>и</strong>м цілям, які став<strong>и</strong>л<strong>и</strong>ся перед освітою в<br />

радянській школі. Ідеться про відсутність у шкільному курсі фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> ж<strong>и</strong>вого.<br />

Усунення цього недоліку поза всяк<strong>и</strong>м сумнівом спр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>ме підв<strong>и</strong>щення<br />

інтересу до фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>. Внесення корект<strong>и</strong>в такого напрямку в шкільні програм<strong>и</strong> є<br />

важл<strong>и</strong>вою проблемою сьогодення.<br />

В<strong>и</strong>вчення педагогічної та наукової творчості С. Стубелев<strong>и</strong>ча створ<strong>и</strong>ть<br />

можл<strong>и</strong>вості для удосконалення курсу мед<strong>и</strong>чної та біологічної фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в рамках<br />

наявн<strong>и</strong>х умов (ч<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>х планів, програм, матеріальної баз<strong>и</strong>). Насамперед<br />

важл<strong>и</strong>во пам'ятат<strong>и</strong>, що сучасн<strong>и</strong>й курс є надбанням багаторічної практ<strong>и</strong>к<strong>и</strong>,<br />

навчальн<strong>и</strong>й матеріал, його зміст і структура відб<strong>и</strong>рал<strong>и</strong>ся, вдосконалювал<strong>и</strong>ся,<br />

адаптувал<strong>и</strong>ся до навчальн<strong>и</strong>х цілей десят<strong>и</strong>літтям<strong>и</strong>, а подекуд<strong>и</strong> століттям<strong>и</strong>.<br />

Зберегт<strong>и</strong> ці надбання, не втрат<strong>и</strong>т<strong>и</strong> їх надзв<strong>и</strong>чайно важл<strong>и</strong>во. Потрібно бережно<br />

став<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ся до багаторічного досвіду і поступат<strong>и</strong> дуже зважено, вносяч<strong>и</strong> будьякі<br />

змін<strong>и</strong> і поправк<strong>и</strong> [27].<br />

Однією з важл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>х заслуг С. Стубелев<strong>и</strong>ча є в<strong>и</strong>дання першого<br />

універс<strong>и</strong>тетського підручн<strong>и</strong>ка фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> ( польською мовою, на якій велось в<br />

той час в<strong>и</strong>кладання в Вільнюському універс<strong>и</strong>теті).Підручн<strong>и</strong>к наз<strong>и</strong>вається<br />

«Коротке зібрання начал фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, складене Стефаном Стубелев<strong>и</strong>чем,<br />

професором Імператорського Вільнюського універс<strong>и</strong>тету, членом декількох<br />

науков<strong>и</strong>х товар<strong>и</strong>ств, Вільнюс, 1816 р.». Підручн<strong>и</strong>к [15], об’ємом 292<br />

сторінк<strong>и</strong>, охоплює фіз<strong>и</strong>ку того часу від начал механік<strong>и</strong> Ньютона до розділів<br />

про електростат<strong>и</strong>ку, гальванізм і магнет<strong>и</strong>зм.<br />

В підручн<strong>и</strong>ку є також розділ<strong>и</strong>, пр<strong>и</strong>свячені метеорології і пр<strong>и</strong>водяться<br />

основні астрономічні дані про сонячну с<strong>и</strong>стему. Підручн<strong>и</strong>к вже був в<strong>и</strong>дан<strong>и</strong>й<br />

після смерті його автора і відіграв вел<strong>и</strong>ку роль в підв<strong>и</strong>щенні рівня фіз<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х<br />

знань.<br />

Кн<strong>и</strong>жка має назву „Коротк<strong>и</strong>й збірн<strong>и</strong>к основ фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>” і підготовлена, як<br />

зазначено на т<strong>и</strong>тульній сторінці, за програмою, в<strong>и</strong>даною для Пар<strong>и</strong>зької<br />

політехнічної школ<strong>и</strong> екзаменатором учнів тієї школ<strong>и</strong> С. Баруелем (Barruel).<br />

Хоча підручн<strong>и</strong>к назван<strong>и</strong>й „коротк<strong>и</strong>м”, його обсяг дос<strong>и</strong>ть вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>й – 290<br />

сторінок. В сімнадцят<strong>и</strong> розділах в<strong>и</strong>кладена вся фіз<strong>и</strong>ка, крім того, ще додано<br />

невел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>й розділ про хімічну спорідненість, розділ про метеорологію і<br />

дос<strong>и</strong>ть багато астрономічн<strong>и</strong>х знань у розділі „Про с<strong>и</strong>лу пр<strong>и</strong>тягання”.<br />

Як відомо, підручн<strong>и</strong>к – навчальне в<strong>и</strong>дання, яке с<strong>и</strong>стемат<strong>и</strong>зовано<br />

відтворює зміст навчального предмета або курсу (д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>плін<strong>и</strong>) відповідно до<br />

офіційно затвердженої навчальної програм<strong>и</strong> [28].<br />

Підручн<strong>и</strong>к – це скарбн<strong>и</strong>ця духовного досвіду людства, пр<strong>и</strong>значена для<br />

передачі його наступн<strong>и</strong>м поколінням. Вона є водночас і засобом см<strong>и</strong>слової<br />

179

комунікації, й інд<strong>и</strong>відуальн<strong>и</strong>м джерелом знань – автор<strong>и</strong>тетом і опорою<br />

суб’єкта, як<strong>и</strong>й їх осягає, засобом не тільк<strong>и</strong> формування наукової карт<strong>и</strong>н<strong>и</strong><br />

світу, а й самоусвідомлення процесу навчання – засобом навчання думат<strong>и</strong>,<br />

постійного самовдосконалення [29].<br />

Дослідження, пр<strong>и</strong>свячені засобам створення підручн<strong>и</strong>ка, в<strong>и</strong>значенню<br />

його сутності та структур<strong>и</strong>, д<strong>и</strong>дакт<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х функцій, ролі та місця в с<strong>и</strong>стемі<br />

засобів навчання, сформувал<strong>и</strong> окрем<strong>и</strong>й напрям педагогічної <strong>наук<strong>и</strong></strong> – теорію<br />

підручн<strong>и</strong>ка , фундатором якої є В. Бейлінсон, В. Безпалько, С. Бондаренко,<br />

Г. Гранік, Д. Зуєв, І. Лернер, Н. Тал<strong>и</strong>зіна та інші [30].<br />

В процесі складання підручн<strong>и</strong>ка автором чітко відслідковувалась<br />

наступність у програмі і підручн<strong>и</strong>ку, що є актуальн<strong>и</strong>м пр<strong>и</strong> складанні<br />

підручн<strong>и</strong>ка і зараз, в період реформування с<strong>и</strong>стем<strong>и</strong> освіт<strong>и</strong> [31].<br />

Інноваційн<strong>и</strong>м у сучасній школі є створення інтегрован<strong>и</strong>х прогам і<br />

підручн<strong>и</strong>ків.<br />

У С. Стубелев<strong>и</strong>ча уже на той час початк<strong>и</strong> з фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> поєднані з<br />

астрономією.<br />

Фіз<strong>и</strong>ка як навчальна д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>пліна посідає провідне місце серед інш<strong>и</strong>х<br />

предметів пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>чо-математ<strong>и</strong>чного ц<strong>и</strong>клу.<br />

Вона була і є фундаментом пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>чої освіт<strong>и</strong>, основою науковонауково-технічного<br />

прогресу.<br />

Методологічні, теорет<strong>и</strong>чні й пр<strong>и</strong>кладні аспект<strong>и</strong> фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> становлять базу<br />

для наукового світогляду молод<strong>и</strong>х людей.<br />

Однією з в<strong>и</strong>мог до змісту підручн<strong>и</strong>ка, зумовлен<strong>и</strong>м Державн<strong>и</strong>м освітнім<br />

стандартом, за як<strong>и</strong>м фіз<strong>и</strong>чна компонента створює передумов<strong>и</strong> для<br />

забезпечення усвідомлення учням<strong>и</strong>, студентам<strong>и</strong> науков<strong>и</strong>х фактів,<br />

ознайомлення з історією розв<strong>и</strong>тку фіз<strong>и</strong>чної <strong>наук<strong>и</strong></strong>. Саме пр<strong>и</strong>кладом реалізації<br />

ц<strong>и</strong>х в<strong>и</strong>мог може слугуват<strong>и</strong> підручн<strong>и</strong>к професора Віленського універс<strong>и</strong>тету. В<br />

підручн<strong>и</strong>ку поміщено матеріал, як<strong>и</strong>й розкр<strong>и</strong>ває досягнення <strong>наук<strong>и</strong></strong> того часу.<br />

Матеріал<strong>и</strong> підручн<strong>и</strong>ка вченого поспр<strong>и</strong>яють врахуванню міжпредметн<strong>и</strong>х<br />

зв'язків, а також цілісності матеріального світу на пр<strong>и</strong>кладі зв'язку<br />

електромагнітн<strong>и</strong>х яв<strong>и</strong>щ. Теорет<strong>и</strong>чно ще 30–40 років всебічно було розглянуто<br />

всі компонент<strong>и</strong> структур<strong>и</strong> підручн<strong>и</strong>ка. Чому ж іще досі немає якісного<br />

підручн<strong>и</strong>ка з фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> [31]? І ч<strong>и</strong> не повторяться недолік<strong>и</strong> ч<strong>и</strong>нн<strong>и</strong>х підручн<strong>и</strong>ків у<br />

нов<strong>и</strong>х? Адже й сьогодні, перев<strong>и</strong>даються деякі з н<strong>и</strong>х, поліпшується л<strong>и</strong>ше<br />

художнє оформлення, а зміст і пом<strong>и</strong>лк<strong>и</strong> зал<strong>и</strong>шаються.<br />

Текст підручн<strong>и</strong>ка має породжуват<strong>и</strong> у свідомості т<strong>и</strong>х, хто навчається<br />

сукупність проблемно-діалогічн<strong>и</strong>х джерел (особ<strong>и</strong>стісно см<strong>и</strong>слова<br />

нев<strong>и</strong>значеність, пізнавальна трудність, інтелектуальн<strong>и</strong>й конфлікт).<br />

В цьому плані теж може слугуват<strong>и</strong> підручн<strong>и</strong>к фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> С. Стубелев<strong>и</strong>ча.<br />

180

Для чого потрібн<strong>и</strong>й підручн<strong>и</strong>к в<strong>и</strong>кладачу? Готуюч<strong>и</strong>сь до занять, в<strong>и</strong>кладач<br />

пов<strong>и</strong>нен: орієнтуват<strong>и</strong>сь, як<strong>и</strong>й обсяг навчального матеріалу, що в<strong>и</strong>нос<strong>и</strong>ться на<br />

заняття, подано в підручн<strong>и</strong>ку, які п<strong>и</strong>тання подано добре, а які потребують<br />

додаткової інформації, пояснення; ч<strong>и</strong> не порушується послідовність пр<strong>и</strong><br />

подачі нового матеріалу і т.д.<br />

Значну перевагу над інш<strong>и</strong>м<strong>и</strong>, зв<strong>и</strong>чайно, має підручн<strong>и</strong>к, складен<strong>и</strong>й<br />

в<strong>и</strong>кладачем, як<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>кладає д<strong>и</strong>сц<strong>и</strong>пліну.<br />

Тому підручн<strong>и</strong>к С. Стубелев<strong>и</strong>ча допоможе розв'язат<strong>и</strong> основну проблему<br />

– небажання учнів вч<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ся.<br />

Цікаво ознайом<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ся з деяк<strong>и</strong>м<strong>и</strong> характерн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> місцям<strong>и</strong> цього першого<br />

підручн<strong>и</strong>ка. Напр<strong>и</strong>клад, пояснення „мотузкової маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>” як одного з прост<strong>и</strong>х<br />

механізмів: це 3 мотузк<strong>и</strong>, зв’язані одн<strong>и</strong>м вузлом, що розтягуються на 3<br />

сторон<strong>и</strong>. Перераховуються такі закон<strong>и</strong> цієї маш<strong>и</strong>н<strong>и</strong>: 1) всі с<strong>и</strong>л<strong>и</strong> перебувають<br />

в одній площ<strong>и</strong>ні; 2) натягування кожної мотузк<strong>и</strong> дорівнює рівнодійній двох<br />

інш<strong>и</strong>х с<strong>и</strong>л; 3) кожне натягування збігається з інш<strong>и</strong>м ходом так, як с<strong>и</strong>нус кута<br />

між інш<strong>и</strong>м<strong>и</strong> двома напрямам<strong>и</strong>. Щоб переконат<strong>и</strong>ся в прав<strong>и</strong>льності цього<br />

закону, необхідно мат<strong>и</strong> відповідн<strong>и</strong>й мат<strong>и</strong>, зв<strong>и</strong>чайно, відповідн<strong>и</strong>й малюнок.<br />

Закон<strong>и</strong> важеля подані в сучасному формулюванні, з в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>станням<br />

моментів с<strong>и</strong>л і разом з т<strong>и</strong>м без подання в<strong>и</strong>значення моменту с<strong>и</strong>л<strong>и</strong>.<br />

З сучасного формулювання F1L1 =F 2L2, поділ<strong>и</strong>в на час t, отр<strong>и</strong>муємо F1L1/t,<br />

або F1v1=F2v2.<br />

У другій част<strong>и</strong>ні „Про рух через вагу тіл” розглядаються падіння та<br />

піднімання тіл, к<strong>и</strong>док. Падіння – це рух, що рівномірно пр<strong>и</strong>шв<strong>и</strong>дшується.<br />

Вказуються такі його закон<strong>и</strong>: а) шлях<strong>и</strong> за окремі секунд<strong>и</strong> збігаються як<br />

1:3:5:7... або в дец<strong>и</strong>метрах 49,028 за першу секунду, 147,084 за другу і т.д.; б)<br />

в<strong>и</strong>сота к<strong>и</strong>нутого вгору тіла дорівнює v 2 /4s1, де s1 дорівнює шляху<br />

вільнопадаючого тіла за першу секунду. Оскільк<strong>и</strong> автор не в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовує<br />

поняття пр<strong>и</strong>скорення, подані яв<strong>и</strong>ща відрізняються від т<strong>и</strong>х, що<br />

в<strong>и</strong>кор<strong>и</strong>стовуються н<strong>и</strong>ні (з пр<strong>и</strong>скоренням). К<strong>и</strong>док є найбільш<strong>и</strong>м, кол<strong>и</strong> кут<br />

дорівнює 45 0 . Якб<strong>и</strong> шв<strong>и</strong>дкість к<strong>и</strong>дання дорівнювала 7991 м/с, тоді тіло не<br />

падало б на Землю, а крут<strong>и</strong>лося б навколо неї, як Місяць. Отже, тут цілком<br />

прав<strong>и</strong>льно подана перша космічна шв<strong>и</strong>дкість.<br />

Далі оп<strong>и</strong>сується маятн<strong>и</strong>к і переказуються словам<strong>и</strong> 4 кількісні закон<strong>и</strong> –<br />

зв’язк<strong>и</strong> (відношення) між довж<strong>и</strong>ною маятн<strong>и</strong>ка і періодом, які всі прямо<br />

в<strong>и</strong>пл<strong>и</strong>вають з формул<strong>и</strong> T=2π√ 1/g, хоча сама формула не подана.<br />

Передостанній вел<strong>и</strong>к<strong>и</strong>й розділ „Про світло” розділено на підрозділ<strong>и</strong>:<br />

опт<strong>и</strong>ку, катоптр<strong>и</strong>ку і діоптр<strong>и</strong>ку. Розглянуто закон<strong>и</strong> пош<strong>и</strong>рення світла і<br />

зменшення його с<strong>и</strong>л<strong>и</strong>, тіні, плоскі і сфер<strong>и</strong>чні дзеркала, а в найбільшому<br />

підрозділі діоптр<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в<strong>и</strong>кладено закон<strong>и</strong> заломлення світла, відзначено повне<br />

181

внутрішнє відб<strong>и</strong>ття, указано гран<strong>и</strong>чні кут<strong>и</strong> у воді і склі, далі в<strong>и</strong>кладено<br />

перехід світла через пр<strong>и</strong>зму і через сфер<strong>и</strong>чні поверхні, після цього йде оп<strong>и</strong>с<br />

власт<strong>и</strong>востей лінз усіх в<strong>и</strong>дів, розщеплення світла на спектр. Крім того,<br />

пояснюються умов<strong>и</strong> утворення райдуг<strong>и</strong>, коротко згадано яв<strong>и</strong>ще д<strong>и</strong>фракції.<br />

Остання част<strong>и</strong>на цього підрозділу пояснює опт<strong>и</strong>чні пр<strong>и</strong>лад<strong>и</strong> поч<strong>и</strong>наюч<strong>и</strong> від<br />

людського і твар<strong>и</strong>нного ока (пояснюється також складне око комах),<br />

обговорюються вад<strong>и</strong> ока і роль окулярів, далі розглянуто біноклі і телескоп<strong>и</strong>,<br />

серед н<strong>и</strong>х різноманітні астрономічні рефлектор<strong>и</strong>, в<strong>и</strong>сувається роль<br />

ахромат<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х лінз, що усувають вад<strong>и</strong> зображення опт<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х пр<strong>и</strong>ладів.<br />

Останній розділ кн<strong>и</strong>жк<strong>и</strong>, назван<strong>и</strong>й „Про с<strong>и</strong>лу пр<strong>и</strong>тягання”, в основному<br />

пр<strong>и</strong>свячено астрономії. Тут в<strong>и</strong>кладено тр<strong>и</strong> закон<strong>и</strong> Кеплера, закон загального<br />

пр<strong>и</strong>тягання Ньютона (без формул<strong>и</strong>), подається табл<strong>и</strong>ця з масам<strong>и</strong> планет<br />

(Землі, Юпітера і Урана), підрахован<strong>и</strong>м<strong>и</strong> за ц<strong>и</strong>м законом у порівнянні з<br />

масою Сонця. Дані дос<strong>и</strong>ть точні і тільк<strong>и</strong> на кілька відсотків відрізняються від<br />

сучасн<strong>и</strong>х дан<strong>и</strong>х.<br />

Дуже точно подані географічні коорд<strong>и</strong>нат<strong>и</strong> Вільнюської обсерваторії:<br />

географічна довгота відносно Пар<strong>и</strong>зького мер<strong>и</strong>діана 1 h 31 min 48 sek . Якщо<br />

перерахуват<strong>и</strong> за мер<strong>и</strong>діаном Гр<strong>и</strong>нвіча, це збігається з сучасн<strong>и</strong>м<strong>и</strong> дан<strong>и</strong>м<strong>и</strong> до<br />

десят<strong>и</strong>х хв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>н<strong>и</strong>. Також з точністю до хв<strong>и</strong>л<strong>и</strong>н<strong>и</strong> подана й географічна ш<strong>и</strong>рота<br />

54° 41′2″.<br />

Так у загальн<strong>и</strong>х р<strong>и</strong>сах в<strong>и</strong>глядав перш<strong>и</strong>й підручн<strong>и</strong>к з фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>, пр<strong>и</strong>значен<strong>и</strong>й<br />

для в<strong>и</strong>щ<strong>и</strong>х шкіл. Підручн<strong>и</strong>к відповідав рівневі фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> того часу, був<br />

нап<strong>и</strong>сан<strong>и</strong>й з матеріаліст<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х поз<strong>и</strong>цій, без жодного впл<strong>и</strong>ву ідеаліст<strong>и</strong>чної<br />

філософії. Його поява була дуже важл<strong>и</strong>вою подією в розв<strong>и</strong>тку фіз<strong>и</strong>чної <strong>наук<strong>и</strong></strong><br />

у Вільнюському універс<strong>и</strong>теті й дуже допомогла для піднесення рівня цієї<br />

<strong>наук<strong>и</strong></strong> [15].<br />

Маюч<strong>и</strong> дуже слабке здоров’я, С. Стубелев<strong>и</strong>ч був дуже працьов<strong>и</strong>т<strong>и</strong>м Він<br />

зал<strong>и</strong>ш<strong>и</strong>в багато трактатів, більшість як<strong>и</strong>х зал<strong>и</strong>ш<strong>и</strong>лася в гарно переп<strong>и</strong>сан<strong>и</strong>х<br />

рукоп<strong>и</strong>сах. Помер він порівняно рано, маюч<strong>и</strong> ледве 52 рок<strong>и</strong>, а кафедру<br />

очолював тільк<strong>и</strong> 10 років. Але його праці в історії фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> бул<strong>и</strong> дуже<br />

важл<strong>и</strong>в<strong>и</strong>м<strong>и</strong> і заслуговують на в<strong>и</strong>знання [10].<br />

Сп<strong>и</strong>сок літератур<strong>и</strong>: 1. Мадзігон В. М. Педагогічна наука: пошук<strong>и</strong>, здобутк<strong>и</strong>, завдання /<br />

В. М. Мадзігон // Педагогіка і пс<strong>и</strong>хологія. – 2002. – №1-2 (34–35). 2. Педагогічна майстерність :<br />

підручн<strong>и</strong>к / [І. Я. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кр<strong>и</strong>вонос та ін.]; за ред. І. А. Зязюна. – [2-ге<br />

в<strong>и</strong>д., допов. і переробл.] – К. : В<strong>и</strong>ща шк., 2004. – 422 с. 3. Маркова А. К. Пс<strong>и</strong>холог<strong>и</strong>я труда<br />

уч<strong>и</strong>теля / А. К. Маркова. – М., 1998. – 191 с. 4. Кравчук Л. В. Освітня діяльність професора<br />

С. Стубелев<strong>и</strong>ча / Л. В. Кравчук // Історія української <strong>наук<strong>и</strong></strong> на межі т<strong>и</strong>сячоліть : зб. наук. праць /<br />

відп. ред. О. Я. П<strong>и</strong>л<strong>и</strong>пчук. – К., 2006. – В<strong>и</strong>п. 23. – 252 с. 5. Вернадськ<strong>и</strong>й В. И. Очерк<strong>и</strong> <strong>и</strong> реч<strong>и</strong> /<br />

В. И. Вернадськ<strong>и</strong>й. –Вып. 2, Ч. 11. – М., 1922. – с.112. 6. Пр<strong>и</strong>шляк В. В. Освіта та педагогічна<br />

думка на Вол<strong>и</strong>ні у ХVIII столітті / В. В. Пр<strong>и</strong>шляк 7. Л<strong>и</strong>йметс Х. Й. Групповая робота на уроке /<br />

182

Х. Й. Л<strong>и</strong>йметс. – М., 1975. 8. Краснобаев Б. И. Русская культура второй полов<strong>и</strong>ны ХVII – начала<br />

ХIХ в. / Б. И. Краснобаев. – М., 1983. 9. Потапова Н. І. Форм<strong>и</strong> навчальної діяльності учнів (в<br />

істор<strong>и</strong>ко-педагогічному контексті) / Н. І. Потапова // Педагогіка і пс<strong>и</strong>хологія. –2002. –№1–2. – С.<br />

34–35. 10. Klimka L. Mokslinis Vilniaus universiteto fisikos profesoriaus S. Stubeleviciaus (1762–<br />

1814) paveldas / L. Klimka, R. Kivilsiene // Istorsja. – 2000. – nr.45. – p. 28–34. 11.<br />

Шендеровськ<strong>и</strong>й В. Українськ<strong>и</strong>й вчен<strong>и</strong>й-в<strong>и</strong>нахідн<strong>и</strong>к / В. Шендеровськ<strong>и</strong>й ; за ред. Е. Бабчук //<br />

Нехай не гасне світ <strong>наук<strong>и</strong></strong>. Кн. 2. – К. : «Рада», 2006. – 328 с. 12. Bielinski J. Uniwersytet Wilenski<br />

(1579-1831) / J. Bielinski. –T. 1–3. – Krakow, 1899–1900. 13. Пс<strong>и</strong>холог<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й словарь / [под ред.<br />

В. В. Давыдова <strong>и</strong> др.]. – М., 1983. – 118с. 14. Макаренко А. С. Деякі в<strong>и</strong>сновк<strong>и</strong> з мого<br />

педагогічного досвіду : твор<strong>и</strong> в 7 т. т.5. / А. С. Макаренко. – с. 225 ; Макаренко А. С.<br />

В<strong>и</strong>ховання в сім’ї і школі / А. С. Макаренко // т.4 – К., 1954. – с.476. 15. Stubielewicz S. Zbier<br />

krotki poczatkow fizyki. / S. Stubielewicz. – Wilno, 1816. 16. Рапорт Императорскому В<strong>и</strong>ленскому<br />

ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тету от ад’юнкта ф<strong>и</strong>з<strong>и</strong>к<strong>и</strong> Степана Стубелев<strong>и</strong>ча // Пер<strong>и</strong>од<strong>и</strong>ческое соч<strong>и</strong>нен<strong>и</strong>е об успеxах<br />

народного просвещен<strong>и</strong>я. – 1804. – № V. 17. Senavicien I. Vilniaus universiteto fizikos profesoriu<br />

mokslines (Х1Х а.) / I. Senaviciene // Istoria. – 1994. – nr.33. – p. 99–115. 18. S. Stubeleviciaus 1804<br />

m. laiskas Zyckiui (T.Zycki) // Lietuvos mokslu akademijos biblitekos rankrasciu skyrius ( toliau –<br />

LMABRS ). – F. 273-2258. 19. Fizikos istorija Lietuvoje. T. 1. – Vilnius, 1988. – 211 p. 20.<br />

Янков<strong>и</strong>ч Ф. И. Руководство уч<strong>и</strong>телям первого <strong>и</strong> второго класса народных уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щ /<br />

Ф. И. Янков<strong>и</strong>ч, 1783. – с. 78. 21. Зуев В. Ф. Начертан<strong>и</strong>е естественной <strong>и</strong>стор<strong>и</strong><strong>и</strong>: <strong>и</strong>здан<strong>и</strong>е для народ.<br />

уч<strong>и</strong>л<strong>и</strong>щ Рос. Импер<strong>и</strong><strong>и</strong>. Ч.1 / В. Ф. Зуев. – М., 1786. – с. 98. 22. Головко М. Кафедра метод<strong>и</strong>к<strong>и</strong><br />

фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> НПУ ім. М. П. Драгоманова у становленні та розв<strong>и</strong>тку метод<strong>и</strong>чної <strong>наук<strong>и</strong></strong> / М. Головко //<br />

Фіз<strong>и</strong>ка та астрономія в школі. – №1. – 2005. 23. Rozne spisy i katalogi. – F2–19. – Str. 81–87:<br />

“Instrumenta w cabiniece fizycznym Uniw. Wielenskiego”. 24. Raport o stanie gabieneto fizyczntgo w<br />

Uniw. Wil. podany od profesora fizyki S. Stubiewicza ... roku 1811 dnia 31 grudnia. – F2–331. – s.34.<br />

25. Stubielewicz S. Wplyw elektrycznosci na ekonomia zwierzaca / S. Stubielewicz. – Wilno. – 1819.<br />

26. Шев<strong>и</strong>рева С. П. Истор<strong>и</strong>я <strong>и</strong>мператорского Московского ун<strong>и</strong>верс<strong>и</strong>тета, нап<strong>и</strong>санная к<br />

столетнему юб<strong>и</strong>лею / С. П. Шев<strong>и</strong>рева. – М. : МГУ, 1998. – 320 с. 27. Стуч<strong>и</strong>нська Н. Фіз<strong>и</strong>ка і<br />

мед<strong>и</strong>чна освіта / Н. Стуч<strong>и</strong>нська // Фіз<strong>и</strong>ка та астрономія в школі. – 2003. –№4. 28. Положення про<br />

Всеукраїнськ<strong>и</strong>й конкурс навчальн<strong>и</strong>х програм та підручн<strong>и</strong>ків відповідно до Державного<br />

стандарту початкової загальної освіт<strong>и</strong> // Освіта Україн<strong>и</strong>. – 2001. – №34. – С. 4. 29. Кузнєцов Ю.<br />

Філософія підручн<strong>и</strong>ка / Ю. Кузнєцов // Освіта Україн<strong>и</strong>. – 2002. – №91. 30. Безпалько В. П. Теор<strong>и</strong>я<br />

учебн<strong>и</strong>ка: д<strong>и</strong>дакт<strong>и</strong>ческ<strong>и</strong>й аспект / В. П. Безпалько. – М. : Педагог<strong>и</strong>ка, 1988. – 160 с.; Зор<strong>и</strong>на Л. Я.<br />

Программа – учебн<strong>и</strong>к – уч<strong>и</strong>тель / Л. Я. Зор<strong>и</strong>на. – М. : Знан<strong>и</strong>е, 1989. – 80 с.; Зуев Д. Д. Школьн<strong>и</strong>й<br />

учебн<strong>и</strong>к / Д. Д. Зуев. – М. : Педагог<strong>и</strong>ка, 1983. – 240 с. 31. Засєкіна Т. Підручн<strong>и</strong>к з фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong>: як<strong>и</strong>м<br />

йому бут<strong>и</strong>? / Т. Засєкіна // Фіз<strong>и</strong>ка та астрономія в школі. – 2007. – №1.<br />

183<br />

Надійшла до редколегії 26. 01. 09

СОДЕРЖАНИЕ<br />

Л. Л. Товажнянськ<strong>и</strong>й Реалізація теорет<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>х засад В. І. Вернадського<br />

в діяльності в<strong>и</strong>щої технічної школ<strong>и</strong>......................................................................3<br />

Л. М. Бєсов, Г. Л. Звонкова В<strong>и</strong>датн<strong>и</strong>й організатор інженерної освіт<strong>и</strong> в<br />

Україні Віктор Львов<strong>и</strong>ч К<strong>и</strong>рп<strong>и</strong>чов .......................................................................9<br />

И. В. Владленова Нанотехнолог<strong>и</strong><strong>и</strong>: <strong>и</strong>стор<strong>и</strong>я разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>я <strong>и</strong> перспект<strong>и</strong>вы .........19<br />

С. А. Горелова Дост<strong>и</strong>жен<strong>и</strong>я косм<strong>и</strong>ческой отрасл<strong>и</strong> Укра<strong>и</strong>ны в музеях<br />

Харьковск<strong>и</strong>х предпр<strong>и</strong>ят<strong>и</strong>й....................................................................................26<br />

С. О. Гр<strong>и</strong>нь, П. В. Кузнєцов Істор<strong>и</strong>чні аспект<strong>и</strong> створення<br />

пром<strong>и</strong>слового с<strong>и</strong>нтезу аміаку ..............................................................................36<br />

М. В. Гутн<strong>и</strong>к Підготовка технічно-орієнтованої молоді у Харківському<br />

політехнічному інст<strong>и</strong>туті на етапі НТР ..............................................................42<br />

В. Д. Дав<strong>и</strong>дюк, Л. Г. Полонськ<strong>и</strong>й Збереження м<strong>и</strong>нувш<strong>и</strong>н<strong>и</strong> і в<strong>и</strong>ховання<br />

шкільної та студентської молоді..........................................................................48<br />

Н. В. Єпіфанова Тракторобудування в Україні в контексті світового<br />

розв<strong>и</strong>тку..................................................................................................................53<br />

О. В. Єфімов, Л. І. Тютюн<strong>и</strong>к, Л. А. Іванова Історія розв<strong>и</strong>тку серт<strong>и</strong>фікації<br />

енергомаш<strong>и</strong>нобудівної продукції в ряді пром<strong>и</strong>слово-розв<strong>и</strong>нут<strong>и</strong>х країн та її<br />

перспект<strong>и</strong>в<strong>и</strong> в Україні...........................................................................................61<br />

В. С. К<strong>и</strong>р<strong>и</strong>ченко Метафоры современного внешнепол<strong>и</strong>т<strong>и</strong>ческого<br />

д<strong>и</strong>скурса..................................................................................................................67<br />

Ю. Ю. Кошкаров В<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтво та втрат<strong>и</strong> озброєння танков<strong>и</strong>х військ<br />

у період 1941–1945 рр. ........................................................................................71<br />

І. М. Кр<strong>и</strong>ленко Історіографія модернізації військової освіт<strong>и</strong> під впл<strong>и</strong>вом<br />

розв<strong>и</strong>тку танкобудування в ХХ столітті ............................................................75<br />

А. А. Лар<strong>и</strong>н Вклад ученых Харьковского пол<strong>и</strong>техн<strong>и</strong>ческого <strong>и</strong>нст<strong>и</strong>тута в<br />

разв<strong>и</strong>т<strong>и</strong>е методов расчета крут<strong>и</strong>льных колебан<strong>и</strong>й валопроводов ...................83<br />

С. О. Меньш<strong>и</strong>ков Енергомаш<strong>и</strong>нобудування Україн<strong>и</strong>: істор<strong>и</strong>кометодологічн<strong>и</strong>й<br />

аспект..........................................................................................91<br />

184

І. А. Панасенко Розв<strong>и</strong>ток в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва будівельн<strong>и</strong>х матеріалів<br />

(керамік<strong>и</strong> та в`яжуч<strong>и</strong>х) в Україні в 1950–1980 рр.: істор<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й екскурс.......100<br />

В. В. Паук Підготовка робітн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>х кадрів в с<strong>и</strong>стемі ПТО в контексті<br />

загальної автомат<strong>и</strong>зації та комп’ютерізації в<strong>и</strong>робн<strong>и</strong>цтва Україн<strong>и</strong> у<br />

80-ті рок<strong>и</strong> ХХ століття.......................................................................................109<br />

О. О. Подгаєцьк<strong>и</strong>й Зародження інформаційн<strong>и</strong>х технологій в Україні........118<br />

С. П. Руда Творче єднання професорів-пр<strong>и</strong>родн<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>ків та мед<strong>и</strong>ків<br />

К<strong>и</strong>ївського універс<strong>и</strong>тету під егідою фіз<strong>и</strong>ко-мед<strong>и</strong>чного товар<strong>и</strong>ства..............127<br />

В. С. Савчук У в<strong>и</strong>токів фіз<strong>и</strong>к<strong>и</strong> в Україні: до 200-річчя від дня<br />

народження В. І. Лапш<strong>и</strong>на ................................................................................134<br />

В. А. Садковська Науково-технічна діяльность кафедр<strong>и</strong><br />

турбінобудування <strong>ХПІ</strong> у 50-80 рр. ХХ ст. .......................................................140<br />

С. С. Ткаченко, Д. В. Поштаренко В<strong>и</strong>н<strong>и</strong>кнення науков<strong>и</strong>х товар<strong>и</strong>ств<br />

Харкова у ХІХ ст. ...............................................................................................146<br />

А. І. Харук Основні напрям<strong>и</strong> діяльності дослідно-конструкторського бюро<br />

О. К. Антонова в 50-х рр. ХХ ст. ......................................................................155<br />

О. Л. Храмова-Баранова Стандарт<strong>и</strong>зація технічної естет<strong>и</strong>к<strong>и</strong>: сторінк<strong>и</strong><br />

історії, проблем<strong>и</strong> і практ<strong>и</strong>чне рішення.............................................................163<br />

В. А. Шендеровськ<strong>и</strong>й, Л. В. Кравчук Педагогічна діяльність професора<br />

Віленського універс<strong>и</strong>тету С. Стубелев<strong>и</strong>ча ......................................................167<br />

185

НАУКОВЕ ВИДАННЯ<br />

ВІСНИК НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «<strong>ХПІ</strong>»<br />

Темат<strong>и</strong>чн<strong>и</strong>й в<strong>и</strong>пуск<br />

« Історія <strong>наук<strong>и</strong></strong> і технік<strong>и</strong> »<br />

Збірн<strong>и</strong>к науков<strong>и</strong>х праць № 29<br />

Науков<strong>и</strong>й редактор докт. іст. наук, проф. Л.М. Бєсов<br />

Технічн<strong>и</strong>й редактор канд. техн. наук, доц. А.О. Ларін<br />

Відповідальн<strong>и</strong>й за в<strong>и</strong>пуск В.М. Луньова<br />

Підп. до друку 10.11.09 р. Формат 60х84 1/16. Надруковано на ц<strong>и</strong>фровому<br />

в<strong>и</strong>давн<strong>и</strong>чому комплексі Rank Xerox DocuTech 135. Умов.друк.арк. 9,4. Облік.<br />

в<strong>и</strong>д. арк. 9,8. Наклад 300 пр<strong>и</strong>м. 1-й завод 1-100. Зам. № 356. Ціна договірна.<br />

В<strong>и</strong>давн<strong>и</strong>ч<strong>и</strong>й центр <strong>НТУ</strong> «<strong>ХПІ</strong>».<br />

Свідоцтво про державну реєстрацію ДК № 116 від 10.07.2000 р.<br />

61002, Харків, вул. Фрунзе, 21<br />

Друкарня ТОВ «Ц<strong>и</strong>фропр<strong>и</strong>нт», Харків, вул. Культур<strong>и</strong>, 20 в<br />

186

logo

products

Resources

Company

Terms of service
Privacy policy
Cookie policy
Cookie settings
Imprint
Change language
Made with love in Switzerland
© 2024 Yumpu.com all rights reserved

Hooray! Your file is uploaded and ready to be published.

Saved successfully!

Ooh no, something went wrong!