26. З’яс<strong>у</strong>йте вид поданих простих речень.Вид реченняоз<strong>на</strong>чено-особовенеоз<strong>на</strong>чено-особове<strong>у</strong>загальнено-особовебезособовеПрикладВечірнє сонце, дяк<strong>у</strong>ю за день!Задзвонили <strong>у</strong> Констанці рано в <strong>у</strong>сі дзвони.Учи дітей не страшкою, а ласкою.Із можливого в ч<strong>у</strong>десне перекин<strong>у</strong>то мости.27. Доберіть <strong>у</strong>країнські відповідники до іншомовних слів.критерійфіаскофакторрецептІншомовне словомірилопровалчинникприписУкраїнський відповідник28. З’яс<strong>у</strong>йте, якими части<strong>на</strong>ми мови є виділені слова в реченні (цифра поз<strong>на</strong>чає <strong>на</strong>ст<strong>у</strong>пнеслово).Фр<strong>у</strong>кти й овочі сьогодні містять (1)менше вітамінів і мінералів, (2)ніж містили (3)п’ятдесят(4)років том<strong>у</strong>.1 прислівник2 спол<strong>у</strong>чник3 числівник4 іменникПрочитайте текст (цифри в д<strong>у</strong>жках поз<strong>на</strong>чають номери рядків) і вико<strong>на</strong>йте <strong>завдання</strong>29–36.«Мій іскрений др<strong>у</strong>же»(Життєва доля Іва<strong>на</strong> Сошенка)(1–5) У примарном<strong>у</strong> сяйві білої ночі ю<strong>на</strong>к змальов<strong>у</strong>є грецьк<strong>у</strong> стат<strong>у</strong>ю. До нього підходитьст<strong>у</strong>дент Академії мистецтв… Що б<strong>у</strong>ло далі – відомо кожном<strong>у</strong> зі шкільних хрестоматій, деза джерело інформації – повість Тараса Шевченка «Х<strong>у</strong>дожник». Опоетизова<strong>на</strong>, як це йб<strong>у</strong>ває з х<strong>у</strong>дожніми творами, версія справжнього життєвого факт<strong>у</strong>.(6–15) А <strong>на</strong>справді до майб<strong>у</strong>тнього благодійника Шевченка привели земляки, і він<strong>на</strong>хилився поціл<strong>у</strong>вати р<strong>у</strong>к<strong>у</strong>, і Сошенко сказав, що жод<strong>на</strong> люди<strong>на</strong> не повин<strong>на</strong> такприниж<strong>у</strong>ватися. У свій 21 рік Шевченко <strong>на</strong>віть не здогад<strong>у</strong>вався, що в ньом<strong>у</strong> гряде геній –він дивився <strong>на</strong> світ із прірви зацькованості. Вд<strong>у</strong>м<strong>у</strong>ючись <strong>у</strong> цей епізод, спов<strong>на</strong> осягаєшсправедливість слів одного з Кобзаревих біографів Олександра Кониського: «Не мож<strong>на</strong>вгадати, що б сталося з генієм <strong>на</strong>шого <strong>на</strong>род<strong>у</strong>, коли б він не спіз<strong>на</strong>вся із Сошенком. Чипоталанила б йом<strong>у</strong> доля яким іншим робом вибитися з темного льох<strong>у</strong> неволі та вийти влюди, чи може б, підг<strong>у</strong>стою корою Ширяєвських красок зав’яли б і засохли ті величезні дари д<strong>у</strong>ховні,якими природа <strong>на</strong>ділила Тараса».(16–19) Сошенко не лише організ<strong>у</strong>вав вик<strong>у</strong>п обдарованого ю<strong>на</strong>ка – він дав поштовх т<strong>у</strong>гостисн<strong>у</strong>тій пр<strong>у</strong>жині потенційних можливостей, що зробили Тараса Шевченка не простимх<strong>у</strong>дожником і поетом, а силою, яка об’єд<strong>на</strong>ла <strong>у</strong>країнський <strong>на</strong>род, не давши йом<strong>у</strong> піти внеб<strong>у</strong>ття.(20–27) З прірви приниженості не мож<strong>на</strong> вихопитися без того, щоб не запаморочилася
голова. Після вик<strong>у</strong>п<strong>у</strong> з кріпацтва Тарас зовсім змінився. Він часто їздив <strong>на</strong> вечори,витрачав чимало грошей <strong>на</strong> гарне вбрання – <strong>на</strong> деякий час <strong>у</strong> нього вселився «світськийбіс». Немає Пророка без Предтечі, який гот<strong>у</strong>є йом<strong>у</strong> п<strong>у</strong>ті <strong>на</strong>самперед до самого себе, своєїмісії. Чи здолав би Шевченко спок<strong>у</strong>с<strong>у</strong> стати модною цяцькою аристократичних салонів,коли б не мав поряд людини, котра йом<strong>у</strong> казала: «Тарасе, схаменися! Чого ти діла неробиш? Чого тебе нечистая носить по тих гостях?»(28–35) Як же склалася доля того, до кого поет звертався в листах «Мій іскрений др<strong>у</strong>же»?Народився Сошенко в Бог<strong>у</strong>славі, <strong>на</strong>вчався в дяка, потім <strong>у</strong> майстра-само<strong>у</strong>ка. Платити за <strong>у</strong>роки неб<strong>у</strong>ло чим, том<strong>у</strong> Іван відробляв їх як міг. За розпис мо<strong>на</strong>стирського іконостаса дістав стількигрошей, що <strong>на</strong>віть трохи землі вдалося прик<strong>у</strong>пити… Але в холерн<strong>у</strong> зим<strong>у</strong> 1832 рок<strong>у</strong> без копійки вкишені (зібрані гроші віддав за вик<strong>у</strong>п паспорта) Сошенко з обозами подався до Петерб<strong>у</strong>рга.Йом<strong>у</strong> пощастило <strong>на</strong> добр<strong>у</strong> д<strong>у</strong>ш<strong>у</strong>: ровесник, панич із вигляд<strong>у</strong>, <strong>на</strong>справді ж кріпак-кравець, не давпропасти з голод<strong>у</strong>, допоміг <strong>у</strong>лашт<strong>у</strong>ватися в місті.(36–42) Петерб<strong>у</strong>рзький період життя б<strong>у</strong>в <strong>на</strong>йщасливішим. Бо коли через загострення с<strong>у</strong>хотм<strong>у</strong>сив поверн<strong>у</strong>тися до Батьківщини, доля ніби заповзялася покарати вдатного колисьбогомаза за прагнення до високого мистецтва. Якось, діставши замовлення <strong>на</strong> ікон<strong>у</strong>, довгопрацював <strong>на</strong>д нею, передаючи тонк<strong>у</strong> гр<strong>у</strong> світла, а єпископ віддав те переробити місцевом<strong>у</strong>невігласові. Тяжко переживши образ<strong>у</strong>, х<strong>у</strong>дожник пообіцяв собі бід<strong>у</strong>вати, але не догоджатисмакам церковників, які й ч<strong>у</strong>ти не хотіли про рафаелівських мадонн.(43–49) 1846 рок<strong>у</strong> Іван Максимович став <strong>у</strong>чителем малювання Немирівської гім<strong>на</strong>зії.Од<strong>на</strong>к патологічно жорстокий і цинічний директор заходився цьк<strong>у</strong>вати вчителя.Дістанеться, б<strong>у</strong>ва, Сошенко після <strong>у</strong>років рідної домівки, аж т<strong>у</strong>т посильний кличе його до<strong>на</strong>чальства. І – т<strong>у</strong>пцяй осінньою сльотою, б<strong>у</strong>хикаючи від задавненої хвороби, щоб поч<strong>у</strong>ти:– Ви, Іване Максимович<strong>у</strong>, х<strong>у</strong>дожник, <strong>у</strong> Петерб<strong>у</strong>ргах <strong>на</strong>вчалися, то вмієте добре стр<strong>у</strong>гатиолівці. Пригот<strong>у</strong>йте мені два… га-га!(50–56) Сошенків колега, базграючи ікони, стільки грошей <strong>на</strong>складав, що власн<strong>у</strong>майстерню відкрив. А Іванові не давала «халт<strong>у</strong>рити» та сама сила, що колись пог<strong>на</strong>ла йогодо столиці: даний Богом талант. Хоч <strong>у</strong>же й роз<strong>у</strong>мів, що через злидні не реаліз<strong>у</strong>є себе:«Од<strong>на</strong> <strong>на</strong>дія – <strong>на</strong> тр<strong>у</strong>д, а де взяти роботи? Д<strong>у</strong>мка, що б<strong>у</strong>де поперед<strong>у</strong>, жахає мене, і р<strong>у</strong>киоп<strong>у</strong>скаються… Коли б ви з<strong>на</strong>ли, яка втіха для серця і яке привілля, <strong>у</strong>тікши від світ<strong>у</strong>, житидля мистецтва». Але таке б<strong>у</strong>ло для нього недосяжним.(57–59) 1861 рок<strong>у</strong> по «естафеті добра» до Петерб<strong>у</strong>рга б<strong>у</strong>ло відправлено <strong>на</strong>йталановитішогоСошенкового <strong>у</strong>чня – Володимира Орловського, який згодом став професором Академіїмистецтв. Вст<strong>у</strong>пити т<strong>у</strong>ди йом<strong>у</strong> допоміг Шевченко.(60–68) Картин Сошенко створив небагато, не всі вони дійшли до <strong>на</strong>с. Та ті, щоекспон<strong>у</strong>ються, <strong>на</strong>водять <strong>на</strong> д<strong>у</strong>мк<strong>у</strong>, що х<strong>у</strong>дожник мав цілком самоб<strong>у</strong>тній талант, ш<strong>у</strong>кавсвого шлях<strong>у</strong> в мистецтві. Він з<strong>на</strong>в, що міг би залишити по собі яскравіший слід, і тяжкокарався, що «життя заг<strong>у</strong>блене». Останніми роками ходив київськими в<strong>у</strong>лицями,підгодов<strong>у</strong>ючи бездомних тварин… Згадаймо, що карти<strong>на</strong>, за як<strong>у</strong> Шевченко дістав срібн<strong>у</strong>медаль, <strong>на</strong>зивалася «Хлопчик-жебрак, що дає собаці хліб».Сошенко ставав грізним, коли при ньом<strong>у</strong> візник жорстоко поводився з конем, нещадносоромив кожного, хто «жив не за совістю». В <strong>у</strong>сьом<strong>у</strong> іншом<strong>у</strong> б<strong>у</strong>в лагідний і безмежнодобрий.(69–71) Життя мин<strong>у</strong>ло в тр<strong>у</strong>дах і злиднях. Останні канік<strong>у</strong>ли вирішив подар<strong>у</strong>вати собі –помандр<strong>у</strong>вати рідними місцями, подивитися <strong>на</strong> біле каміння берегів Росі. Не доїхав – 30серпня 1876 рок<strong>у</strong> помер <strong>у</strong> Корс<strong>у</strong>ні.(72–76) Сяйво білої ночі вихопило з безвісті цю тих<strong>у</strong> постать. Благород<strong>на</strong> д<strong>у</strong>ша, прирече<strong>на</strong><strong>на</strong> поразк<strong>у</strong> немилосердністю життя? Ні, вічний переможець! Доказ том<strong>у</strong> – <strong>на</strong>ша історія,неможлива без Кобзаря, доказ том<strong>у</strong> – сам факт, що світ, попри всі його страждання,відст<strong>у</strong>пи й помилки, веде свій пост<strong>у</strong>п, прагн<strong>у</strong>чи добра й справедливості.За Н. Околітенко, ж<strong>у</strong>р<strong>на</strong>л «Жінка»