R V_3_2-218-03450778-477_2005_ Rekomend pokr

Державна служба автомобільних доріг України 

(Укравтодор) 

Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П.Шульгіна 

Рекомендації 

Р В.3.2-218-03450778-477:2005 

“ДерждорНДІ” 

Рекомендовано 

Науково-технічною радою 

Державної служби автомобільних доріг 

(Укравтодор) 

Протокол від “___” _________________ 

№ ___________ 

Рекомендовано 

Науково-технічною радою ДерждорНДІ 

Протокол від “____” ______________ 

№ __________ 

по ремонту тріщинуватих дорожніх покриттів 

з використанням мембранної технології 

ПОГОДЖЕНО 

Заступник 

начальника 

Управління на-уковотехнічної 

політики 

Укравтодору 

РОЗРОБЛЕНО 

Директор 

ДерждорНДІ 

_____________П.М.Коваль 

“____” _________ 2005 р.

_______________О.Є.Крижанівський 

“____” ___________ 2005 р. 

ПОГОДЖЕНО 

Начальник відділу стандартизації та метрології 

УДВТП “Укрдортехнологія” (Головний 

метролог Укравтодору) 

_______________ Т.В.Хрипушина 

“__” _________ 2005 р. 

Завідувач відділу органічних в’яжучих 

матеріалів 

____________ С.В.Кіщинський 


Завідувач відділу стандартизації 

____________ Н.І.Ростовська 


Київ-2005 

0 Вступ 

Метою влаштування захисних шарів зносу покриттів автомобільних доріг за мембранною 

технологією (далі - захисні шари зносу) є подовження строку служби покриттів, запобігання 

утворенню на поверхні дороги відбитих тріщин, забезпечення надійного зчеплення покриттів, 

з захисним шаром, а також підвищення водонепроникності покриттів автомобільних доріг. 

Захисні шари зносу влаштовують у вигляді тонкошарових покриттів із спеціального 

полімерасфальтобетону, що укладені на мембранний шар. 

1 Сфера застосування 

Ці рекомендації поширюються на ремонт тріщинуватих дорожніх покриттів з використанням 

мембранної технології. 

Рекомендації призначені для використання дорожньо-будівельними та ремонтними 

підприємствами. 

2 Нормативні посилання 

В цих рекомендаціях є посилання на такі нормативні посилання: 

ДСТУ 4044-2001 Бітуми нафтові дорожні в’язкі. Технічні умови 

ДСТУ Б В.2.2-6-97 (ГОСТ 24940-96) Будинки і споруди. Методи вимірювання освітленості 

ДСТУ Б В.2.7-81-98 Будівельні матеріали. Бітуми нафтові дорожні в’язкі. Метод визначення 

показника зчеплення з поверхнею скла та кам’яних матеріалів

ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) Будівельні матеріали. Матеріали на основі органічних 

в’яжучих для дорожнього і аеродромного будівництва. Методи випробувань 

ДБН В.1.4-1.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань 

природних радіонуклідів в будівництві. Регламентовані радіаційні параметри. Допустимі 

рівні 

ДБН В.1.4-2.01-97 Система норм та правил зниження рівня іонізуючих випромінювань 

природних радіонуклідів в будівництві. Радіаційний контроль будівельних матеріалів та 

об’єктів будівництва 

ДБН В.2.3-4-2000 Споруди транспорту. Автомобільні дороги 

ВБН В.2.7-218-176-2003 Будівельні матеріали. Застосування поверхнево-активних речовин в 

дорожніх технологіях з використанням бітумів 

ВБН В.2.7-218-185-2004 Приготування, зберігання та застосування бітумів, модифікованих 

полімерами 

ДНАОП 0.00-1.32-01 Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних 

установок 

ДНАОП 00-4.26-96 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, 

спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту 

ДНАОП 5.1.14-1.01-96 Правила охорони праці при будівництві, ремонті та утриманні 

автомобільних доріг і на інших об’єктах дорожнього господарства 

ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку 

ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої, загальної та локальної вібрації 

ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень 

ДСП № 173-96 Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів 

ДСП 201-97 Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від 

забруднення хімічними і біологічними речовинами) 

ДСанПіН 2.2.7.029-99 Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та 

визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення 

НАПБ А.01.001-95 Правила пожежної безпеки в Україні 

НАПБ В.01.048-95/510 Правила пожежної безпеки для підприємств і організацій дорожнього 

господарства

ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ Пожарная безопасность. Общие требования (ССБП Пожежна 

безпека. Загальні вимоги) 

ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей 

зоны (ССБП. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони) 

ГОСТ 12.1.007-76 Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности 

(ССБП. Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки) 

ГОСТ 12.1.019-79 ССБТ. Электробезопасность. Общие требования (ССБП. Електробезпека. 

Загальні вимоги) 

ГОСТ 12.1.038-82 ССБТ. Электробезопасность. Предельно допустимые значения напряжений 

прикосновения и токов (ССБП. Гранично допустимі значення напруг дотику і струмів) 

ГОСТ 12.1.050-86 ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах (ССБП. Методи 

вимірювання шуму на робочих місцях) 

ГОСТ 12.2.003-91 ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности 

(ССБП. Обладнання виробниче. Загальні вимоги безпеки) 

ГОСТ 12.3.002-75 ССБТ. Процессы производственные. Общие правила безопасности (ССБП. 

Процеси виробничі. Загальні вимоги безпеки) 

ГОСТ 12.4.009-83 ССБТ. Пожарная техника для защиты объектов. Основные виды. 

Размещение и обслуживание (ССБП. Пожежна техніка для захисту об’єктів. Основні види. 

Розташування і обслуговування) 

ГОСТ 12.4.021-75 ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования (ССБП. Системи 

вентиляційні. Загальні вимоги) 

ГОСТ 17.2.3.02-78 Охрана природы. Атмосфера. Правила установления допустимых 

выбросов вредных веществ промышленными предприятиями (Охорона природи. Атмосфера. 

Правила встановлення допустимих викидів шкідливих речовин промисловими 

підприємствами) 

ГОСТ 1510-84 Нефть и нефтепродукты. Маркировка, упаковка, транспортирование и 

хранение (Нафта і нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування і зберігання) 

ГОСТ 2517-85 Нефть и нефтепродукты. Методы отбора проб (Нафта і нафтопродукти. 

Методи відбору проб) 

ГОСТ 4333-87 Нефтепродукты. Методы определения температур вспышки и воспламенения 

в открытом тигле (Нафтопродукти. Методи визначення температури спалаху і займання у 

відкритому тиглі) 

ГОСТ 11501-78 Битумы нефтяные. Метод определения глубины проникания иглы (Бітуми 

нафтові. Метод визначення глибини проникності голки)

ГОСТ 11505-75 Битумы нефтяные. Метод определения растяжимости (Бітуми нафтові. Метод 

визначення розтяжності) 

ГОСТ 11506-73 Битумы нефтяные. Метод определения температуры размягчения по кольцу и 

шару (Бітуми нафтові. Метод визначення температури розм’якшенності за кільцем і кулею) 

ГОСТ 11507-78 Битумы нефтяные. Метод определения температури хрупкости по Фраасу 

(Бітуми нафтові. Метод визначення температури крихкості за Фраасом) 

ГОСТ 18180-72 Битумы нефтяные. Метод определения изменения массы после прогрева 

(Бітуми нафтові. Метод визначення зміни маси після прогріття) 

ГОСТ 20799-88 Масла индустриальные. Технические условия (Масла індустріальні. Технічні 

умови) 

СП № 1042-73 Санитарные правила организации технологических процессов и 

гигиенические требования к производственному оборудованию (Санітарні правила 

організації технологічних процесів і гігієнічні вимоги до виробничого обладнання) 

СніП 2.04.05-91 Отопление, вентиляция и кондиционирование (Опалення, вентиляція і 

кондиціонування) 

СанПіН № 4630-85 Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения 

(Санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднення) 

ТУ У в.2.7-24.1-03450778-198-2002 Бітуми, модифіковані полімерами. Технічні умови. 

ТУ 38.101429-75 Экстракт от селективной очистки остаточных масел (Екстрак від 

селективної очистки масел) 

ТУ У 00149943.427-98 Сировина для виробництва нафтових дорожніх в’язких бітумів 

МУ 2568-82 Визначення аліфатичних вуглеводнів фотометричним методом 

МУ 3119-84 Методические указания по определению предельных, непредельных и 

ароматических углеводородов в воздухе рабочей зоны (Методичні вказівки по визначенню 

насичених, ненасичених і ароматичних вуглеводнів в повітрі робочої зони) 

МУ 4436-87 Измерение концентрации аэрозолей преимущественно фиброгенного действия 

(Вимірювання концентрації аерозолів переважно фіброгенної дії) 

ПУЕ-86 Правила устройства электроустановок, Москва, «Энергоатомиздат», 1986 (Правила 

облаштування електроустановок) 

РД 52.04-186-89 Руководство по контролю загрязнения атмосферы (Керівництво по контролю 

забруднення атмосфери)

3 Технологія ремонту тріщинуватих дорожніх покриттів з використанням мембранного 

шару 

Роботи по улаштуванню захисних шарів зносу виконуються весною та влітку при 

температурі повітря не нижче 5 0 С, восени не нижче 10 0 С 

При проведенні ремонту тріщинуватих дорожніх покриттів з використанням мембранної 

технології необхідно дотримуватись такої технологічної послідовності: 

- підготовчі роботи; 

- обробка поверхні старого покриття; 

- влаштування мембрани з модифікованого бітуму; 

- влаштування технологічного шару із щебеню, обробленого бітумом; 

- влаштування шару зносу із полімерасфальтобетонної суміші; 

- ущільнення асфальтобетонної суміші. 

3.1 Підготовчі роботи. 

Перед початком проведення робіт по ремонту покриттів доріг з використанням мембранної 

технології необхідно: 

- очистити покриття від пилу і бруду; 

- усунути ямковість, вибоїни колійність та інші дефекти покриття; 

- на цементобетонних покриттях герметизувати тріщини, температурні та компенсаційні шви; 

- організувати рух транспорту під час виконання ремонтних робіт. 

3.2 Обробка поверхні старого покриття. 

Перед проведенням робіт по ремонту на старе покриття необхідно нанести підгрунтовку. 

Підгрунтовка виконується шляхом розливу автогудронатором бітумних матеріалів таких як: 

30 % катіонна бітумна емульсія марки ЕБК-Ш, яка відповідає вимогам ТУ У В.2.7-24.1- 

03450778-092, рідкий бітум марок СГ та МГ за ГОСТ 11955, гудрон за ТУ 38101582. 

Норма витрати підгрунтовки при використанні бітумної емульсії становить 0,5-0,6 л/м 2 , 

інших бітумних матеріалів - 0,2-0,3 л/м 2 . 

Температура бітуму при розливі повинна бути не нижче 140 0 С.

Для кращої адгезії бітумної емульсії до покриття її необхідно при розливі, підігрівати до 

температури близько 60 0 С. 

3.3 Приготування модифікованого бітуму та влаштування мембрани. 

2.3.1 Для приготування модифікованого бітуму використовують такі матеріали: 

- бітуми нафтові дорожні в’язкі марок: БНД 60/90, БНД 90/130, що відповідають вимогам 

ДСТУ 4044; 

- термоеластопласти різних марок у вигляді порошку, крихт, гранул та латексів, що 

відповідають вимогам чинних в Україні нормативних документів: ДСТ-30-01, ДСТ 30Р-01 та 

ДСТ-30 РМ АТ “Воронежрезкаучук”, Кратон фірми “Кратон Полімерс”, Бутонал фірми 

БАСФ, Тайпол фірми “Іточу Корпорейшн”, Фінапрен фірми “Петрофіна”, Європен фірми 

“Енікем”, Калпрен фірми Репсол” та інші; 

- пластифікатори полімеру: екстракти селективного очищення масел (ЕСОМ) згідно з ТУ 

38.101714-84, екстракт нафтовий згідно з ТУ У 02071010.032-97, пластифікатор нафтовий 

(масло ПН-6) згідно з ТУ 38.1011217-84. 

- адгезійні добавки: - адгезійні добавки (катіонні поверхнево-активні речовини (ПАР): 

УДОМ-2, Дорам та їх закордонні аналоги - для забезпечення стійкого зчеплення 

модифікованого бітуму з мінеральною частиною асфальтобетонної суміші (за показником 

зчеплення модифіковані бітуми з ПАР повинні відповідати вимогам ВБНВ.2.7-018-176). 

3.3.2. Модифікований бітум повинен мати характеристики, що відповідають вимогам ТУ У 

В.2.7-24.1-03450778-198. та таблиці 1. 

Таблиця 1 

Вимоги 

Метод 

Найменування показника 

БМТЕ 130/200 випробування 

Не повинно бути 

1 Однорідність 

згустків та частинок ТУ У В.2.7-24.1- 

нерозчиненого 03450778-198 

полімеру 

2 Глибина проникнення голки, 0,1 мм, при 25 о С 130-160 ГОСТ 11501 

при 0 °С 32 

3 Температура розм’якшення, о С, не нижче 60 ГОСТ 11506 

4 Розтяжність, см, не менше, при 25 °С 

30 

ГОСТ 11505 

при 0 о С 

15 

5 Еластичність, %, при 25 о С, не менше 85 ТУ У В.2.7-24.1- 

03450778-198 

6 Температура крихкості по Фраасу, о С, не вище мінус 23 ГОСТ 11507 

7 Температура спалаху, °С, не нижче 220 ГОСТ 4333

8 Зміна властивостей після прогрівання: 

зміна температури розм’якшення, °С, не більше 

7,0 

50 

ТУ У В.2.7-24.1- 


залишкова пенетрація, при 25 °С, % не менше 

9 Зчеплення з мінеральним матеріалом, 5 балів ГОСТ 11508 (метод А) 

зі склом, % >95 ДСТУ Б В.2.7-81 

10 Розшарування при зберіганні: 

5 ТУ У В.2.7-24.1- 


різниця температур розм’якшення, °С, не більше 

11 Інтервал пластичності, °С, не менше 67 ТУ У В.2.7-24.1- 


12 Індекс пенетрації -0,3-+3,5 ДСТУ 4044 

3.3.3. Орієнтовний склад бітумополімерного в’яжучого із заданими властивостями, в 

залежності від застосованих вихідних матеріалів, наведений у таблиці 2. 


Кількість полімеру на 

основі СБС, % 

Пластифікатор 

Марка та кількість 

бітуму, % 

ЕФОМ ЕСОМ Мазут М-100 Гудрон 

4,0-5,0 15-18 15-18 30-40 50-60 БНД 60/90 до 100 % 

4,0-5,0 10-15 10-15 20-30 40-50 БНД 90/130 до 100% 

4,0-5,0 5-10 5-10 10-20 30-40 БНД 130/200 до 100 % 

Точний склад модифікованого бітуму для влаштування мембрани та приготування 

полімерасфальтобетону підбирається у виробничий лабораторії за результатами випробувань 

з врахуванням властивостей вихідних компонентів. 

3.3.4 Приготування модифікованого бітуму здійснюється за двома технологічними схемами. 

Перша схема передбачає процес приготування полімерного концентрату. 

При приготуванні полімерного концентрату слід завантажити необхідну кількість 

пластифікатора в реактор і розігріти його до температури 140-150 0 С. 

Після того, як пластифікатор досягне заданої температури, проводиться дозування полімеру. 

Кількість полімеру та пластифікатора визначається шляхом підбору рецептури. 

Попередньо зважений відповідно до рецептури термоеластопласт засипають у котел-реактор 

в 2-3 прийоми. Орієнтовне співвідношення компонентів у концентраті повинно бути в межах 

від 4:1 до 5:1 і визначатися лабораторним шляхом. 

Розчинення полімеру в середовищі пластифікатора проводиться шляхом перемішування 

пластифікатора і полімеру лопатевою мішалкою або спеціальним диспергатором при 

температурі 170-180 0 С.

Перша партія віддозованого полімеру перемішується у пластифікаторі протягом 20 хв, потім 

засипається друга його частина і перемішується ще протягом 20-30 хв, після чого 

проводиться дозування залишку полімеру. Загальний час розчинення і приготування 

концентрату при робочій температурі складає 4-6 годин. 

Для приготування модифікованого бітуму необхідно віддозувати необхідну кількість 

вихідного бітуму і нагріти його до температури 160-170 0 С в спеціальній робочій ємності. 

Введення концентрату в бітум або бітуму в концентрат проводиться в два-три прийоми при 

постійному перемішуванні лопатевою мішалкою або циркуляційним насосом при робочій 

температурі 160-170 0 С. Загальний час розчинення і остаточного приготування 

модифікованого бітуму складає 4-6 годин. 

При приготуванні модифікованого в’яжучого за другою схемою необхідна кількість бітуму і 

пластифікатора подається в реактор та розігрівається до робочої температури 170-180 0 С при 

постійному перемішуванні лопатевими мішалками. 

Після того, як бітум і пластифікатор досягнуть заданої температури, проводять дозування 

полімеру. 

Попередньо зважений згідно рецептури термоеластопласт засипають у котел-реактор 

аналогічно першій схемі і перемішують при робочій температурі до повного розчинення. 

3.3.5 Влаштування мембрани включає роботи по приготуванню та розподілу модифікованого 

бітуму з використанням автогудронаторів, які забезпечують рівномірний розподіл заданої 

норми в’яжучого: 

- 2,1 - 2,6 л/м 2 - при ремонті асфальтобетонних покриттів; 

- 2,5 - 2,8 л/м 2 - при ремонті цементобетонних покриттів. 

Робоча температура модифікованого в’яжучого повинна бути в межах 170-180 0 С. 

3.4 Влаштування технологічного шару із щебеню обробленого в’яжучим. 

Для влаштування технологічного шару застосовується щебінь фракції 10-15 мм, що 

задовольняє вимогам ДСТУ Б В.2.7-75 з вмістом зерен лещадної та голчатої форми не більше 

15 %, оброблений бітумом 

Безпосередньо після влаштування мембрани вкладається технологічний шар із щебеню, 

обробленого бітумним в’яжучим в кількості 0,4 -0,6% від маси щебеню. Роботи по розподілу 

щебеню здійснюються за допомогою щебнерозподілюючих машин, які забезпечують 

рівномірний розсип з нормою витрат щебеню - 8-10 кг/м 2 . 

Максимальний термін між розливом бітумного в’яжучого і влаштуванням технологічного 

шару із щебеню, обробленого бітумним в’яжучим, не повинен перевищувати 1 хвилину.

Прикатка технологічного шару здійснюється котками на пневмоходу масою 5-8 т за 2-3 

проходи по одному сліду. Технологічний шар призначений для запобігання пошкодження 

мембрани при русі автомобілів, які транспортують асфальтобетонну суміш, та 

асфальтоукладальної техніки під час укладання захисного шару із асфальтобетонної суміші. 

3.5 Приготування полімерасфальтобетонної суміші. 

Для приготування полімерасфальтобетонної суміші слід використовувати кубовидний щебінь 

із природного каменю, отриманий подрібненням щільних гірських порід, фракції від 5 до 10 

мм та від 10 до 15 мм з вмістом зерен лещадної та голчатої форми не більше 15%, який 

відповідає вимогам ДСТУБВ.2.7-75 та таблиці 3 


Найменування показників 

Норми 

1. Марка за дробильністю не менше 1000 

2. Марка за стиранням Ст.-1 

3. Вміст зерен лещадної та голчастої форм, %, не більше 25 

4. Вміст слабких вивітрених зерен, %, не більше 5 

5. Вміст пилевидних і глинистих частинок, %, не більше: 

1,0 

- в тому числі глинистих частинок, %, не більше 

0,1 

6. Марка за морозостійкості, не нижче F 50 

7. Вміст зерен з розміром, що не відповідає діапазону фракцій, 

10 

%, не більше 

Допускається використання суміші суміжних фракцій за умови забезпечення потрібного 

гранулометричного складу асфальтобетону. 

Зерновий (гранулометричний) склад мінеральної частини асфальтобетонної суміші повинен 

відповідати вимогам, що наведені в таблиці4. 


Вміст модифікованого 

бітуму, у відсотках від 

Масова частка, у відсотках зерен мінерального матеріалу, дрібніше, мм 

маси мінеральної 

частини 

15 10 5 2,5 1,25 0,63 0,315 0,14 0,071 

100 60-65 15-23 12-20 10-17 8-14 6-12 5-10 4-8 5-6 

Рекомендовані склади асфальтобетонних сумішей для влаштування захисного шару зносу 

наведено в таблиці 5. 

Таблиця 5

ч/ч Склад асфальтобетонних сумішей Тип захисного покриття 

1 1. Щебінь фракції 5-10 мм - 40% 

2. Щебінь фракції 10-15 мм - 37% 

3. Штучний пісок фракції 0-5 мм - 23% 

Цементобетонне покриття 

4. Модифікований бітум - 5,0-5,5 % 








Асфальтобетонне покриття 






Технічні вимоги до якості асфальтобетонних сумішей для влаштування захисних шарів зносу 

наведено в таблиці 6. 

Виготовляють полімерасфальтобетонну суміш згідно з ДБН В.2.3-4 з урахуванням 

підвищення температури нагріву вихідних матеріалів та готової суміші на 20 - 30 0 С. 

Таблиця 6. 

Найменування показника Величина показника Метод випробувань 

Пористість мінерального остову, % за об’ємом 18-22 ДСТУ Б В.2.7-89 

Водонасичення, % за об’ємом 4-8 ДСТУ Б В.2.7-89 

Набрякання, % за об’ємом не більше 1,0 ДСТУ Б В.2.7-89 

Границя міцності при стиску, МПа, не менше: 

ДСТУ Б В.2.7-89 

при температурі 20 0 С 1,8

при температурі 50 0 С 0,8 

Деформація зразка при стиску при руйнуючому 

ДСТУ Б В.2.7-89 

навантаженні, % від висоти не менше 

при температурі 20 0 С 2,0 За додатком Б 

при температурі 50 0 С 5,0 

Коефіцієнт тривалої водостійкості не менше 0,75 ДСТУ Б В.2.7-89 

3.6 Влаштування шару зносу із полімерасфальтобетонної суміші. 

Укладання захисних шарів із асфальтобетонної суміші виконується не пізніше двох діб після 

влаштування мембрани і технологічного шару 

Влаштування захисних шарів зносу здійснюється широкозахватними асфальтоукладачами на 

всю ширину покриття, з організацією об’їзду. 

Рекомендована товщина захисного шару: 

- на цементобетонних покриттях - 2,5 - 3,0 см; 

- на асфальтобетонних покриттях - 3,0 - 4,0 см. 

При неможливості організації об’їзду транспортних засобів, всі роботи у вказаній 

послідовності допускається виконувати суміщеними смугами 

Для забезпечення якісного стикування суміжних смуг, довжина смуги, що вкладається, в 

залежності від температури навколишнього повітря приймається по таблиці 7. 


Температура навколишнього повітря, 0 С Оптимальна довжина смуги, що 

укладається, м 

14-20 50-70 

21-25 70-90 

Більше 25 90-110 

Температура асфальтобетонної суміші на технологічних етапах її використання повинна 

бути: 

- при випуску із змішувача 170-180 0 С; 

- при укладанні 150-160 0 С; 

- при ущільненні 120-130 0 С; 

Ущільнення асфальтобетонної суміші здійснюється в два етапи: 

- попереднє ущільнення гладковальцевими котками масою 5-8 т;

- ущільнення котками масою не менше 10 т. 

Технологічна схема робіт при улаштуванні захисних шарів зносу за мембранною технологією 

наведена на рис.1 

4 Контроль якості виробництва та методи випробувань 

4.1 В процесі влаштування захисних шарів зносу за мембранною технологією виробничий 

контроль включає: 

- контроль якості вихідних матеріалів для підгрунтовки і технологічного шару; 

- контроль якості модифікованого бітуму ; 

- контроль якості асфальтобетонної суміші захисного шару; 

- контроль технологічних параметрів процесу виконання робіт (норми розподілу матеріалів, 

температура повітря, температура в’яжучих і суміші, довжина товщина і ширина шару, 

поперечні ухили, рівність і коефіцієнт зчеплення).

I - очистка покриття від бруду; 

II - підгрунтовка поверхні; 

III - влаштування мембрани; 

IV - влаштування технологічного шару; 

V - вкладання асфальтобетонної суміші; 

VI - ущільнення асфальтобетонної суміші. 

Рис. 1 Технологічна схема проведення робіт по влаштуванню захисних шарів зносу за 

мембранною технологією 

Вхідний контроль матеріалів необхідно здійснювати для кожної партії по показниках, 

наведених в таблиці 8, з метою оцінки відповідності матеріалів паспортам і сертифікатам 

підприємств-виробників. 


Найменування матеріалу 

Щебінь 

Модифікований бітум 

Бітумна емульсія 

Асфальтобетонна суміш з 

використанням 

модифікованого бітуму 

Основні підконтрольні фізикомеханічні 

характеристики 

Гранулометричний склад 

Вміст пилу 

Лещадність 

згідно ДСТУ Б В.2.7-75 

Глибина проникнення голки 

Температура розм’якшення 

Еластичність 

Вміст бітуму 

В’язкість 

Швидкість розпаду 

згідно з ТУ У В.2.7-24.1-03450778-092 

Пористість мінерального остову 

Водонасичення 

Набрякання 

Границя міцності при стиску при: 

Метод випробувань 

ДСТУ Б В.2.7-71 

ГОСТ 11501 

ГОСТ 11506 

ТУ У В.2.7-24.1- 


ТУ У В.2.7-24.1- 

03450778-092-2002 

ДСТУ Б В.2.7-89 

(ГОСТ 12801) 

п. 3.2.3 цих рекомендацій

температурі 20 0 С та 50 0 С 

Деформація зразка при стиску при 

руйнуючому навантаженні 

згідно цих рекомендацій, таблиця 6. 

4.2 Відповідність вихідного бітуму вимогам ДСТУ 4044 та модифікованого бітуму - ТУ У 

В.2.7-24.1-03450778-198 визначається за методами випробувань згідно з ГОСТ 4333, 

ГОСТ11501, ГОСТ 11505, ГОСТ11506, ГОСТ 11507, ГОСТ 18180, ДСТУ Б В.2.7-81, 

розділами 24 та 28 ДСТУ БВ.2.7-89, ВБН В.2.7-218-176 та ТУ У В.2.7-24.1-03450778- 

198. Відповідність полімерасфальтобетону вимогам таблиць 2.8 та 2.9 цих рекомендацій 

визначається за методами випробувань згідно ДСТУ Б В.2.7-89. Випробування щебеню 

виконується згідно ДСТУ Б В.2.7-71, піску згідно ГОСТ 8735. 

4.3 Визначення руйнівної деформації зразка при стиску при руйнівному навантаженні 

Руйнівна деформація є показником деформативних властивостей асфальтобетону з 

ущільненої асфальтобетонної суміші і визначається за результатами випробувань 

асфальтобетонних зразків при стиску. 

Сутність методу полягає у визначенні величини деформації зразка при стиску при 

руйнівному навантаженні за температури 20 і 50 0 С. Величина руйнівної деформації 

визначається у відсотках зміни висоти зразка після його деформування під дією стискаючого 

зусилля до руйнування зразка. 

1) Апаратура: 

- випробувальна машина, яка забезпечує навантаження не менше 50 кН, з погрішністю виміру 

навантаження ±1%; 

- термометр хімічний ртутний скляний з ціною поділки шкали не більш 2 о С за ДСТУ 28498; 

- водяна баня ємністю 3-8 л з автоматичним регулюванням температури; 

- штангенциркуль за ДСТУ 166 чи інші прилади, що забезпечують вимір лінійних розмірів з 

точністю не менш 0,1 мм. 

2) Підготовка до випробування 

Для випробування готують зразки з асфальтобетонної суміші відповідно до ДСТУ Б В.2.7-89 

(по 3 зразки для іспитів при кожній заданій температурі). 

Перед випробуванням вимірюють первісну висоту зразка в чотирьох точках по двох 

діаметрально розмічених перетинах. 

Після цього зразки витримують при заданій температурі (20+2) чи (50+2) о С протягом 1 

години у водяній бані.

3) Проведення випробування 

При температурі (20+2) чи (50+2) о С зразки навантажують при швидкості деформації зразка 

(3,0+0,5) мм/хв, спостерігаючи за показаннями силовимірувального приладу. При досягненні 

навантаження, яке відповідає зусиллю, що руйнує, електродвигун випробувальної машини 

відразу ж виключають. Зразок знімають з нижньої плити машини і вимірюють його висоту в 

тих же перетинах, що і до випробування зразка на стиск. 

4) Обробка результатів 

Висота зразка до і після іспиту визначається як середнє арифметичне чотирьох вимірів 

висоти зразка. 

Величина деформації при стиску асфальтобетону за температури плюс 20 0 С і плюс 50 о С 

визначається у відсотках за формулою 1: 

(1) 

де 

- первісна висота зразка, мм; 

- висота зразка після випробування, мм. 

Значення і приймають рівними середнім арифметичним величинам трьох вимірів. 

Припустиме значення відхилення результату паралельних випробувань не повинне 

перевищувати більш 15 % від середнього арифметичного значення результатів випробувань. 

5 Вимоги безпеки та охорона навколишнього середовища 

При приготуванні та використанні модифікованих в’яжучих, а також, при проведенні інших 

підготовчих та основних ремонтних робіт, необхідно дотримуватись усіх правил техніки 

безпеки згідно з ДНАОП 5.1.14-1.01, ДСТУ4044. 

Бітумополімерні в’яжучі та вихідні бітуми за ступенем впливу на організм людини 

відносяться до IV класу небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007. 

бітумополімерні в’яжучі та вихідні бітуми є горючими речовинами з температурою спалаху 

вище 220 0 С. При роботі з ними необхідно дотримуватись вимог згідно ДНАОП 0.01-1.01, 

ГОСТ 12.1.004 та ДСТУ 4044. При загорянні невеликої кількості бітуму його треба гасити 

піском або пінним вогнегасником. Розвинуті пожежі бітуму треба гасити пінним струменем, 

повітряно-механічною піною та сильним струменем від лафетних стволів. 

Токсичні та пожежонебезпечні властивості матеріалів, що входять до складу 

полімербітумних в’яжучих, наведені в таблиці9.


Найменування 

Температура, 0 С 

Токсич- 

ГДК р.з., 

Агрегат- 

матеріалу 

спалаху 

само- 

ність 

мг/м 3 

ний стан 

Бітум нафтовий 

дорожній в’язкий 

Термоеластопласти 

різних видів 

займання 

більше 368 малотоксичний, 

220 

IVклас небезпеки 

- 374 малотоксичний, 

IV клас небезпеки 

100 високов’язка 

речовина 

100 Гранули, 

крихти, 

порошок 

Приміщення, в яких проводяться роботи з бітумами та термоеластопластами, повинні бути 

обладнані припливно-витяжною вентиляцією. 

Робітники, що займаються приготуванням та застосуванням модифікованих бітумів або 

проводять інші роботи із застосуванням мембранної технології, повинні бути забезпечені 

засобами індивідуального захисту згідно з ДНАОП 00-4.26. 

При виконанні робіт, пов’язаних з приготуванням і використанням модифікованих бітумів, 

необхідно дотримуватись правил особистої гігієни, а саме: приймати їжу в спеціальних 

приміщеннях, користуватися санітарно-побутовими кабінетами, приймати душ по закінченні 

зміни. 

Персоналу, що працює з бітумополімерними в’яжучими та його складовими, необхідно 

проходити попередні і періодичні медогляди згідно з наказом МОЗ України № 45 від 31.03.94 

р. 

У випадку попадання модифікованого в’яжучого на шкіру (настільки гарячого, що може 

з’явитися опік) треба задубити шкіру медичним спиртом, а потім обережно зняти бітум 

бинтом або ватою, змоченими в прокип’яченій соняшниковій олії. Гостре чи хронічне 

отруєння практично неможливе. 

В процесі приготування матеріалів та при проведенні ремонтних робіт з використанням 

мембранної технології імовірність додаткових викидів шкідливих речовин в навколишнє 

природне середовище відсутня. 

Ефективними засобами захисту природного середовища є герметизація та запобігання 

розливу бітуму. 

Газоподібні відходи при приготуванні модифікованого бітуму (пари вуглеводнів) 

знешкоджуються спаленням в печі допалу.

R V_3_2-218-03450778-477_2005_ Rekomend pokr

You also want an ePaper? Increase the reach of your titles

Delete template?

Save as template?