Журнал Авіатор України. Випуск №8 2010

12 ПРОФСПІЛКОВЕ ЖИТТЯ
Профспілкова організація НАУ у дзеркалі історії
Роки сталінської "перебудови"
та репресій: 1933–1941
У1936–1937 роках місцевий комітет КАІ,
який очолював Михайло Кирилович
Луцький, проводив великий обсяг роботи з
питань поліпшення умов праці та побуту
співробітників і слухачів вищого навчального
закладу, санаторно-курортного оздоровлення
їх та їхніх дітей. До 1936 року місцевий
комітет також опікувався справами
підсобного господарства КАІ — радгоспу
"Ударник" у Бориспільському районі. Цей
радгосп був зобов'язаний "поставляти продукцію
сільського господарства контингенту
Інституту". Очолював його директор,
який призначався керівництвом інституту.
Всі господарчі роботи в ньому проводилися
згідно промфінплану погодженого з адміністрацією
КАІ. Інститут надавав певну допомогу
радгоспу як матеріально-технічним
забезпеченням, так і робочою силою під час
збиральної кампанії. Постановою Президії
Київського обласного виконавчого комітету
від 10 серпня 1936 року підсобне господарство
"Ударник" інституту було ліквідовано,
землі радгоспу передано колгоспам, а
садиби, трактори та іншу техніку — Рогозівській
МТС. Із двох машин "ЗИС" одну передано
до КАІ. Профспілки КАІ організовували
також надання шефської допомоги зі
збору врожаю й іншим господарствам.
Наприклад, у збиральній компанії восени
1933 року на ланах Хрестинівки Черкаської
області, чим внесли свою частку у ліквідацію
трагічних наслідків голодомору 1932–
1933 років.
Кількість членів профспілок поступово
зростала. Важливе значення в цьому плані
мала відміна обмежень при вступі до профспілок
з мотивів непролетарського походження
і минулої діяльності.
Місцевий комітет сприяв налагодженню
роботи допоміжних служб інституту, створених
протягом 2–3 років існування КАІ: санітарній
частині, типографії, фотолабораторії,
виробничим майстерням, шевській та
швацькій майстерням, де лагодили взуття та
здійснювали пошиття форменого одягу для
студентів та викладачів інституту.
Слід зазначити, що хвиля сталінських
репресій, що прокотилася країною у другій
половині 30-х років, не оминула і профспілки.
Характерною термінологією профспілкових
зборів того часу були слова: "закляті
вороги партії та народу у стінах вишу", а реаліями
— факти злочинно-легковажного відношення
до долі людей, доносительство,
нетерпимість інакомислення, звинувачення
у тому, що "прогледіли ворога", втратили
пильність, проявили "гнилий лібералізм"
тощо. Репресій зазнали ряд співробітників і
студентів КАІ.
Місцевий комітет не був стороннім і до
міжнародних подій, зокрема в Іспанії. Так,
виявляючи свій інтернаціоналізм, у серпні
1936 році він організував загальні збори
постійного складу КАІ, на яких з доповіддю
виступив голова місцевкому М.Луцький. В
кінці виступу він закликав підтримати "героїчну
боротьбу наших братів".
В тій багатофункціональній діяльності
місцевого комітету і профкому були й недоліки.
При чому, на них звертали увагу як співробітники,
так і слухачі, зокрема, у публікаціях
на сторінках інститутської газети.
Наприклад, тільки назви статей вказують на
характер критики на адресу профспілок КАІ:
"Місцевком не знає працівників охорони",
"Місцевком не цікавиться роботою політшкіл",
"Як ми реалізуємо постанову про
роботу вишів", "Невже у нас не вистачає
сили?" ("Ворошиловець", 1936, №№ 13, 15,
17, 28–29) та інші. Характерно, що на місцевий
комітет і безпосередньо його голову
намагалися перекласти ще й роботу політшкіл
("Ворошиловець", 4.04.1936 р.), хоча в
КАІ діяла партійна організація на чолі парткому,
а у 1934–1937 роках існував політвідділ.
Влітку 1937 року несподівано командування
Аерофлоту, мабуть через недооцінку
темпів розвитку цивільної авіації чи з інших
причин, постановило ліквідувати Київський
авіаційний інститут і передати студентів
молодших курсів й частину обладнання
Ленінградському інституту інженерів ЦПФ,
деякі матеріали Харківському авіаційному
Інструктор демонструє дітям літак У-2 (По-2). 1937 р.
технікуму, Українському управлінню ЦПФ,
Дирижаблебудівному навчальному комбінату
та іншим. У Києві тимчасово була створена
філія ЛІІ ЦПФ для завершення робіт із
дипломниками. Організаційні питання щодо
переводу КАІ до Ленінграду доручалося ліквідаційній
комісії на чолі з М.Г. Горчаковим,
а її секретарем призначили Д.Д. Пустовойта.
Завдяки рішучому втручанню керівництва
республіки Економічна рада при РНК СРСР
прийняла рішення відновити КАІ з 1938/1939
начального року. Наказом № 254 ГУ ЦПФ
інститут відновився з 20 серпня 1938 року, а
заняття починалися з 25 вересня цього ж року.
На початку 40-х років КАІ вже був досить
престижним вищим навчальним закладом.
Про це свідчить, наприклад те, що влітку
1940 року, під час прийому заяв на навчання,
від абітурієнтів-відмінників надійшло заяв у
4 рази більше, ніж малося місць. Прийнято
на І курс, як зазначалося у рапорті начальника
КАІ М.Г. Горчакова начальнику Управління
навчальних закладів Аерофлоту від 7
вересня 1940 р., відмінників — 62 чоловіка,
витримали іспити 76 чоловік, з яких за конкурсом
зараховано — 49 (усього зараховано
111 чоловік і відновлено 5).
У 1938–1941 роках місцевий комітет очолював
Д.Д. Пустовойт.
Далі буде
В. Гребенніков,
голова профспілкового комітету
співробітників НАУ