Газета "АВІАТОР", № 4 (1426), 2008

5
Київський інститут
інженерів цивільної
авіації 1980-1988
В лабораторії педагогічної
майстерності КІІЦА (1987)
Назустріч 75-річному
ювілею Національного
авіаційного університету
Вісімдесяті роки минулого століття для
народів колишнього Радянського Союзу, у
тому числі України, були одними з найскладніших.
Командно-адміністративний
метод управління державою призвів до того,
що криза охопила всі сфери життя. Країна
поступово сповзала в прірву. Ніхто не міг
навіть уявити, що через десять років "могутній
і непереборний" Союз Радянських
Соціалістичних Республік розсиплеться, як
той картковий будиночок, раз і назавжди.
Незважаючи на кризову ситуацію, Аерофлот
продовжував розробляти плани подальшого
розвитку галузі, серед яких особливе
місце відводилося комплексним програмам,
що передбачали переоснащення
цивільної авіації, її вихід на нові рубежі.
Особливе місце у розвитку галузі відігравали
вищі навчальні заклади, зокрема, Київський
інститут інженерів цивільної авіації.
Перед колективом інституту постало завдання
щодо подальшого підвищення рівня
навчально-виховної роботи та ефективного
використовування інтелектуального потенціалу
вчених. Керівництво інституту пріоритетними
визнано напрями: підготовка інженерів
для районів Крайньої Півночі, Далекого
Сходу та Середньої Азії; удосконалення
системи комплектації студентського складу;
підготовка інженерів з обслуговування літаків
нового покоління; збільшення кількості
студентів заочного факультету; створення
сучасної навчально-лабораторної бази у всіх
філіях інституту; забезпечення всіх студентів
навчальними посібниками та навчально-методичною
літературою; збільшення кількості
іноземних студентів
Отже, колектив КІІЦА отримав відповідні
рекомендації, що послужили поштовхом
для подальшого удосконалення своєї роботи.
Факти свідчать, що спільні зусилля влади
і керівництва інституту не даремні. Серед 30
тисяч висококваліфікованих фахівців, які
вийшли зі стін КІІЦА в ті роки, були академіки
і члени-кореспонденти АН СРСР та
АН УРСР, доктори наук, професори,
начальники та головні інженери наукових
установ і підприємств. Так, наприклад, лауреатами
Державної премії України у галузі
науки і техніки стали В. Канарчук, В. Степаненко
(1983), О. Карлашов, А. Гнатюк, Г.
Борозинець, А. Кардаш (1985), Л. Лозицький,
М. Авдошко, І. Гвоздецький, І. Марченко, В.
Комишин, А. Тарасенко, А. Соболь (1988),
Ж. Черненко був удостоєний Державної
премії Ради Міністрів СРСР (1990).
Перегортаючи сторінки історії інституту
тих часів, слід відзначити прогресивні на той
час напрями роботи, що сприяли подальшому
розвитку навчального закладу. Так, для
створення нових і модернізації існуючих
технічних засобів навчання (ТЗН) у січні
1982 року створено відділ ТЗН, наукове
керівництво яким здійснював доцент
Р.Шевченко. У 1986 році сформовано навчально-методичний
кабінет, у фільмотеці
якого близько тисячі назв навчальних,
виховних, науково-популярних і хронікально-документальних
фільмів. На базі телецентру
інституту створено навчально-інформаційну
мережу, основною метою якої є
застосування телебачення в усіх видах навчального
процесу та в інформаційно-виховній
роботі.
Науковці виконували дослідну роботу
переважно за державними і галузевими комплексними
науково-технічними програмами,
а також безпосередньо за договорами з
авіапідприємствами про науково-технічне
співробітництво відповідно до галузевих
планів Міністерства цивільної авіації.
Спільно з центром підготовки космонавтів
проведено комплекс наукових досліджень
щодо створення тренажера для моделювання
динамічних чинників аерокосмічного польоту
на базі центрифуги ЦФ-18, наукове керівництво
яким від КІІЦА здійснювали професор
Л. Блохін і доцент В. Азарсков. За
створення цього унікального тренажера співробітники
інституту нагороджені преміями
АН України ім. М. К. Янгеля, дипломами ім.
Ю. О. Гагаріна та пам'ятними знаками
Центру підготовки космонавтів.
Наукові розробки і дослідження в цей
період проводилися 17 галузевими лабораторіями
науково-дослідного сектора інституту
та у багатьох лабораторіях кафедр і
факультетів. Наприкінці вісімдесятих років
у них брали участь понад 300 штатних співробітників,
майже 200 з яких мали вчені
ступені, декілька сотень сумісників — докторів
та кандидатів наук, аспірантів і студенХтів.
У 1988 році при інституті відкрито очну
докторантуру з навчанням за шістьма науковими
спеціальностями.
У науково-дослідній роботі активну
участь брала студентська молодь. Перевага
надавалася науковим гурткам при кафедрах
та індивідуальній роботі з обдарованими
студентами. Студенти брали участь у різноманітних
олімпіадах, всесоюзних, республіканських
конкурсах і конференціях. Успішно
працювало студентське конструкторське
бюро, основними напрямами роботи якого
були: створення і удосконалення надлегких
літальних апаратів, наземної техніки і
обладнання, а також радіоелектронної і
вимірювальної техніки. Зокрема, за участю
студентів створено планер і надлегкий
літальний апарат "Каприз", а також навчальний
тренувальний літак, які у 1987 році на
огляді-конкурсі в Москві відзначені спеціальними
грамотами. Спроектовано і побудовано
спеціальний тренажер "Піон", удостоєний
двох бронзових медалей ВДНГ
СРСР.
Міжнародним визнанням внеску колективу
КІІЦА у розвиток цивільної авіації було
нагородження ректора інституту О. Аксьонова
вищою нагородою Міжнародної організації
цивільної авіації (ІСАО) — пам'ятною
золотою медаллю.
Далі буде