Create successful ePaper yourself
Turn your PDF publications into a flip-book with our unique Google optimized e-Paper software.
Стор. 2. С В О Б О Д А<br />
Б унтівн и ки .<br />
Ґриф Деригакірский, пан на Деришкірах, Паньскій<br />
Волї, Козїй Волї, Бараньоголовах і многих инших<br />
селах, богатих в чорну урожайну вемлю подільску,<br />
був одним в тих панів (Боже, даруй їм небесну куруну!),<br />
котрі ціле своє майно і жите посьвятити готові<br />
для добра хлопского. А що ясний пан ґраф доси<br />
того не вробив, то єдино 8 сеї рації, що:<br />
по перше, не було до того відповідної нагоди;<br />
по друге, що хлопам в его добрах і без того добре<br />
діяло ся, у виду чого жертва его житя і майна<br />
не мала би найменшої цїли і значіня.<br />
Олнак мимо того ясний пан ґраф опікував ся д у <br />
ж е старанно ,,хамами“ Так на селі, як і в повіті,<br />
соймі і в парляменті.<br />
І тій іменно дбалости ясного пана належить завдячити,<br />
що всї хлопи в добрах єго підписували ся<br />
знаком сьвятого хреста. Се стародавний авичай і д у <br />
же гарний, а при тім наскрісь христіяньский. Неска<br />
жу, щоби він був дуже культурний, але в васадї. го<br />
джу ся в паном ґрафом Деришкірским, як і 8 иншими<br />
панами вповні, що ,,хамам4* штука писаня і читаня<br />
не є зовсім так невідклично потрібна.<br />
Прецінь ввісно, — кажуть хамови підписати —<br />
він сплюне в долоню, вовьме правою або лівою ла<br />
бою ва перо і малює а розмахом... сьвятий хрест. Се<br />
вистарчає ему вовсїм.<br />
Що правда, трафляє ся, що якийоь дотепний пан<br />
що иншого напише, а що инше ,,хамови*' прочитає<br />
— але то тілько так 8 жарту, а се прецінь же вина<br />
,,хама‘* а не ,,пана**, що на „паньских** жартах не<br />
піэнав ся і на тім письмі вималював сьвятий хрест<br />
Що такі жарти справді вже богато хлопів відпокутувало<br />
жебрачим кійом або криміналом, однак 8 того<br />
тце не виходить, щоби хлопам так внов конечне ш тука<br />
читаня і писаня була потрібною. Таж прецінь на<br />
сьвітї було тілько сьвятих, що жадного письма навіть<br />
не нюхали, а прецінь же сьвятими зістали. Деж проте<br />
дурному хлопови рівнати ся 8 Божими сьвятими.<br />
Впрочім, Богом а правдою, то і хлопи ясного ґрафа<br />
не дуже так дерли ся до писаня — бо і по що?<br />
В се пі панував ввірцевий лад. Податки 8 хамів<br />
стягано правильно, секвестрації і лїцитації переводжено<br />
леґально, хлопів школою не мучено, 8 перед<br />
всілякою ворожою агітацією старанно їх бережено.<br />
Не було нігде вістки, щоби хлоп з голоду уііер<br />
бодай урядово сего не потверджено. Коли пух хто з<br />
голоду, то міг собі цілком свобідно силаснути. Не хотїв,<br />
— ніхто его до того не эмушував.<br />
Одним словом., конституція!., рай!..<br />
Але не для наших се хлопів! — ой нї, нї. Взяли<br />
хами на розум і — вбунтували ся.<br />
Страйк! — Боже, Воже! таж то черев горло не<br />
хоче пересунути ся таке погане слово.<br />
Ну і чи вгадав би хто авідки взяв ся той страйк.<br />
За нїчо в сьвітї ніхто не вгадає!<br />
Але хто цікавий най послухає, розкажу вам все<br />
дуже докладно як справа мала ся.<br />
Ясний пан грабя... (ага! а чи внаете ви ввідки<br />
взяло ся слово грабя? — якийсь збожеволілий ети<br />
мольоґ твердить, що походить оно від слова „граби<br />
ти“ „грабя“ от вїсенїтниця!) Отже пан грабя любить<br />
всілякі спорти, ввичайно як кождий пан (дай їм<br />
Боже пановане!). Особливо наметно любить пан ґраф<br />
польованє і для того держить він у себе велику псяр<br />
ню. Поспроваджував він то а АнґлП, то в Данії, то в<br />
Норвегії і Бог 8на в яких еще инших країв расові<br />
пси і провадить раціонально песю годівлю. Злобні люди<br />
твердять, що і якусь субвенцію на се дістає;<br />
скілько се правда, не внаю, отже і не міг бим на певно<br />
присягнути. Досить однак на тім, що псярня у<br />
нього розвиває ся внаменито.<br />
Перед кількома літами спровадив пан грабя 8 мі<br />
ста славного будівничого і поручпв ему вибудувати<br />
для своїх любимців притулиско.<br />
Кажу вам... палата не псярня. Де там наша<br />
школа !<br />
До псів, роауміе ся само собою, держить пан ґраф<br />
псярнвків.<br />
Найстарший псярник спроваджений десь аж 8 Ан*<br />
ґлїї, учить псів ловецкого ремесла. Молодший, якийсь<br />
мабуть Нїмчиско, доданий Анґлїйцеви до помочи. Оден<br />
старший парубок відставлений до чищеня псів, а одна<br />
кобіта до вареня їм страви. Двох менших хлопців<br />
приділено до помочи і обслуги псярникам і паруб*<br />
кови.<br />
Все там іде вэірцево, — точно, як в виґарку.<br />
Може місяць перед жнивами вийшла на яв в дворі<br />
якась справа, досить не чиста, іменно неправильности<br />
пана касіера у пана ґрафа. Нїм пан ґраф о всїм<br />
довідав ся, касіер накивав всім патами, не забуваючи,<br />
зовеїм природно, взяти собі на памятку з ґрафекої<br />
каси кілька синих паперцїв, так що бідна каса вістала<br />
ніби панна бев дансера на бали.<br />
Здає ся менї, що з цїкавости вабажав пан ґраф<br />
довідатп ся, що там в касі шванкуе і з огляду на мої<br />
спосібности математичні, зволив пан ґраф повірити k<br />
менї шконтрум своєї каси за винагороду на гурт 15<br />
корон в цїлости і кави з роґальком, титулом щоденного<br />
додатку.<br />
Я скінчав працю солідно. Віддавем пану ґрафови,<br />
а він заплатив менї чесно що до сотика, все, що обіцяв.<br />
Нїчо не задержав — ба навіть чеино подякував<br />
(Боже зішли ему ва се щасливі днї).<br />
Але від того часу щось вле почало бути зі мною<br />
так що аж хрань Господи! Аж сором признати ся. -<br />
гріх се і сором для мене.<br />
почуваню і... почав ваздростити псярчувовя<br />
ґрафа.<br />
Я уляг нехристіяньскому<br />
пана<br />
В книзі видатків, котру я шконтрував, энайтов<br />
я позицію: „Пану Едвардови Псядуші плата ва май<br />
60 корон. В иншім знов місци: ,,Псярниковн, пану<br />
Псядуші видано ординарію ва квартал шість метрів<br />
ліпшого збіжа*'. Дальше знайшов я нотатку: „Пану<br />
Псядуші sa чверть року 1 % сяжня дубових дров і т<br />
д., і т. д., і т. д. При кінци книги внайшов я такий<br />
видаток: „В двох покоях пана Е. Псядуші уставлено<br />
нові печі кафлеві, в кухни новий мідяний котел, а в<br />
домашній лавенцї нові курки і мосяжні проводи!<br />
Боже! подумав я — а колиж то народний учи<br />
тель, що учить хамскі бахорі, буде так щасливий, як<br />
паньский псярник? І станули менї в думцї вавалені<br />
печі в шкільних будинках, гнила підлога, мокрі стї<br />
на, 50 корон місячної плати, шестеро дїтий і всї ин<br />
ші ровкоші учительского ваводу.<br />
Зачав шукати дальше. Всі позиції, які відносили<br />
ся посередно або безпосерено до удержаня паньских<br />
псів, зсумував я разом, а поділивши їх через скіль*<br />
кість псів, а відтак черев 365 днів року, отримав<br />
круглу суму 53 сотики, яко денний кошт удержаня<br />
1 пса. Скоро потім я порівнав сю цифру 8 позиціями<br />
які означали денний заробок хлопский, я прийшов до<br />
эаключеня, щ о оден паньский пес потребує більше,<br />
ніж хлопска родина, зложенд з пять або більше осіб.<br />
Дальше я пригадав собі, що паньскі пси не працюють,<br />
не дають рекрута, не плятять державних податків,<br />
анї додатків краєвид, повітових або громадских.<br />
Не тисне его журба о виживленє дїтий і одіж,<br />
а в дальшій консеквенції я дійшов до другого заклю-<br />
ченя, що під вглядом житя нашому хлопови далеко<br />
ще до паньского пса.<br />
Серед таких нельояль^их думок перекинув я<br />
кілька карток в книзі видатків і взір мій пав на імя<br />
Олекси Кувя. Бідак той був моїм внакомим і бливь<br />
ким сусідом. Мав він жінку і четверо дрібних діточок,<br />
в яких найстарший хлопчик ледво скінчив 7 літ.<br />
Побіч імена Олекси стояли равом повиції по 42 сотики<br />
ва кождий робочий день, при двірскій модотїльни.<br />
Взяла мене охота довідати ея,.кілько випадає на кож<br />
ду особу родини Олекси. Рахунок не довгий, 42 со<br />
тики поділив я на 6 частий і діставем 7 сотиків або<br />
З і пів крайцара на одну особу на страву, опал, сьвітло,<br />
одіж, обув і т. д. денно. Відчисливши . від того<br />
сьвята, недїлї, а дочисливши натомість до того не<br />
предвижені видатки, як хороба, смертьі..?<br />
Дальше я не був вже в стані думкою сягнути.<br />
Мені зробило ся страшно, переляк огорнув мою д у <br />
шу, перед очима стало мені темно. Я станув над пропастію<br />
страшною, бездонною. — Не знаю, яким чудом<br />
постримав ся я тодї, щоби не крикнути ґвавту...<br />
Менї ви дїло ся, що мене самого напали, обдерла еі<br />
скіри і вкинули в сю бездонну пропасть на вломане<br />
варку.<br />
З часом прийшов я до себе, я опритомнів, і тодї,<br />
зобачив я вже не себе, але Олексу Кувя, впадаючого<br />
в сю пропасть. І не йно его самого, але сотка<br />
тисяч таких самих, як він. Чиж они всї вже невід<br />
клично скавані на таке жите ? Чиж нема вже для них<br />
жадного виходу, жадного ратунку? — хочби на хви<br />
лю...?<br />
І тодї шибнуло мені через думку немов блиска<br />
виця, одно єдине слівце: Страйк!<br />
І хоч я опамятавши ся пізнїйше, нікому слівця 8<br />
того не повторив, а эаключеня до яких я дійшов, порівнуючи<br />
хлопську долю 8 долею паньского пса я со<br />
бі вадержав, — то однак ті песї 53 сотики я оповів<br />
не хотячи хлопам...<br />
І чи повірите? Саме ті песї 53 сотики викликала<br />
в селі хлопский страйк.<br />
*<br />
* *<br />
Богу дякувати, страйк в недовзї скінчив ся і —<br />
Ліет селянина до<br />
вчителів.<br />
Подаємо за „Рідним Краєм"<br />
лист селянина до укр.<br />
учителів в Росії. Він звучить<br />
дословно так:<br />
„Дві сотнї з лашнїм лїт,<br />
як уряд гнітить нас, дві<br />
сотнї з лашнїм лїт, як нам<br />
заткано рота і заборонено<br />
друкувати ґазети і книжка<br />
нашою мовою. За цей великий<br />
час уряд викопував<br />
велику прірву між україньским<br />
народом, розділивши<br />
народні маси 8 йогоінтелїґенцією,<br />
а 8 цього вийшло<br />
те, що власне вся ін*<br />
телїґенція відцурала ся від<br />
свого народу, покинула свого<br />
менчого брата, обрусіла<br />
народ страшенно занепав:<br />
став дуже темний, з ’убо<br />
жів... Всього цього досяг<br />
уряд своїми утисками і заборонами,<br />
але не міг досягти<br />
самого найголовнішого,<br />
не міг вирвати 8 уст народа<br />
його явика, не міг вбита<br />
живого україньского сло<br />
ва й пісні. А між тим най<br />
шли ся сьміливі добрі лю<br />
ди, котрі не цурали ся свого<br />
народу, а яко мога під<br />
їримували його.<br />
І от опісля 17. жовтня<br />
того року з’явили ся на<br />
решті україньскі ґавети не<br />
тільки по великих городах,<br />
а навіть й по маленьких —<br />
повітових. Але пройшли<br />
дні волї, і одна за другою<br />
ґазети заборонились уря<br />
дом. На решті єдина укра<br />
їнска щоденна ґазета „Гро<br />
мадська Думка**, на всю<br />
обшир Вкраїна тепер забо<br />
ронена, а редактора її а<br />
рештовано. Але марні за<br />
ходи російскоі бюрократії<br />
Коли переніс народ укра<br />
їнский 250-лїтню неволю<br />
то тепер ніякі утиски уря<br />
ду не вможуть ваг душити<br />
в народі національної сьві<br />
домости і поступу до кра<br />
щого житя, а тільки вагальмуе<br />
його на якийсь<br />
час, бо така прийде той<br />
час, кола ми будемо вільними<br />
на своїй рідній землі.<br />
Алеж не варто покладати<br />
ся на місце терпіня хлібороба,<br />
а треба всім україн<br />
ским громадянам, в котрих<br />
жевріє хоч мала надія на<br />
лучші часи, ввятись за дї<br />
ло хто чим спроможеть ся<br />
боронити українске національне<br />
жвтя, й національ<br />
ну самосьвідомість, літера<br />
туру, осьвіту... Але найбільше<br />
цьому можуть сприяти<br />
сельскі народні вчите<br />
лі.<br />
До вас мій поклик, любі<br />
сини неньки-Вкраїна, до<br />
вас носителї просьвіти народної,<br />
не даймо своєї рід.<br />
ної неньки на поталу, в и<br />
найближче стоїте бі<br />
ля народу, ви повинні<br />
стати на обороні на<br />
о диво! навіть досить користно для хлопів. Помимо<br />
родних інтересів. А на<br />
сего однак далеко хамам еще до... паньских псів __<br />
род вам допоможе.<br />
ОЙ далеко! З „ Гайдамаків“ .<br />
Селянин Т. Татарин.<br />
Й)<br />
о<br />
0<br />
1<br />
Хто бажає інформації<br />
про Бритийску Колюмбію<br />
нехай пише на адрес<br />
Geo. Syrotiuk,<br />
box 482, Vancouver, В. C., Canada.<br />
V0<br />
0<br />
I<br />
d i)<br />
Digitized by SVOBODA-NEWS.COM<br />
_______________ Ч. <strong>44</strong>,<br />
Нарід собі.<br />
Недавно тому помер в<br />
ческім місті Райхенав н. К.<br />
властитель реальности Жигмонт<br />
Міль штайн і ваписав<br />
увесь свій маєток в сумі<br />
300 тисяч корэн на ческі<br />
просьвітні й гуманітарні<br />
І цїли.<br />
Отсей примір патріотиз.<br />
му на дїлї, вовсїм не від.<br />
окремлений, се ТІЛЬКИ од.<br />
на перлина із мноцїнної<br />
низка вчинків, які эвѳрщу.<br />
ють Чехи під девізою „Нарід<br />
собі!"<br />
Красше, чим воякі фраэц<br />
може про се посьвідчнтв<br />
25 літний звіт ческої „школи“<br />
, що зветь ся там „Утешедні<br />
матіце школьска."<br />
Отеє начальне просьвітне<br />
тов. ческе мало в І. р. 0-<br />
снованя (1881) доходів 139.<br />
549 кор. 94 сот.!, а в році<br />
1905 вже 701.757 кор. 88<br />
сот.!, а за всі 25 лїт разом<br />
11,234.749 кор. 91 сот.!!<br />
Розходів було в пертім році<br />
19.955 кор. 38 сот., в<br />
минувшім 609.787 кор. 32<br />
сот., а підчас цілого істнованя<br />
товариства 10,825,604<br />
кор. На школи видало тов.<br />
9,138.989 кор., а на адміністрацію<br />
500.900 кор., отже<br />
при кінци року 1905 лиши,<br />
ло оя чистого майна 409.<br />
Ц 5 кор. Фонди і записи<br />
виносять разом 752.925 кор.<br />
Черев цілий час свого істнованя<br />
васновало товариство<br />
в Чехах 32, в Моравії 21,<br />
в Шлеску 7, равом 58 ого-<br />
родів для дїтий. Дальше<br />
эаснувало товариство в Чехах<br />
69, в Моравії 8, в Шлеску<br />
5, равом отже 82 народних<br />
шкіл. Шкіл середн<br />
и х „шкільна матиця" за <br />
снувала або утримувала<br />
12: 6 гімнаѳий, 4 реальних<br />
шкіль, 1 торговельну<br />
академію, 1 учительский<br />
семинар. Товариство<br />
числило в Чехах 262, в Моравії<br />
112. в Шлеску 6, равом<br />
380 місцевих ґруп.<br />
Найбільше жертволюбивими<br />
для товариства показала<br />
ся Чеха із місць, де они<br />
в меньшоста. Чеха в Теплиці<br />
прим, жертвували на<br />
товариство 387 кор., в Вріксї<br />
300, в Латомирицях 164<br />
кор., і т. а. З поза границь<br />
держава вплинуло на товариство<br />
в роцї 1905 в ід<br />
амераканьских Чехів 3407<br />
кбр., від росийских 2889-<br />
кор., 8 Німеччини 422 кор.,<br />
8 Болгарії 420 кор., 8 Авії<br />
326 кор,, а меньші суми ів<br />
Румунії, Сербії, Ішпанїї,<br />
Анґлїї, Франції, Голяндії, і<br />
Африка.<br />
Чаж сї дані се не подиву<br />
гідний обяв неврівнаного<br />
народного патріотивму,<br />
почутя народної спільности<br />
і народного обовявку?Г<br />
Лишень при істнованю таких<br />
обставин можна знайти<br />
ключ до тої вагадки, що<br />
Чехи ва пропорціональноневеличкий<br />
час із незавидного<br />
положеня, коли в німецькім<br />
морю пропала їх<br />
інтелїґенція і шляхта, добули<br />
ся на те становище,<br />
що нині. Німці не то не<br />
годні їх здавити, але вже<br />
починають грати ролю покривджених.<br />
Проняті щирим<br />
і розумним патріотизмом,<br />
хопились Чехи до невсипучої<br />
працї і власними<br />
силами сотворвли своє<br />
шкільництво, виховали свого<br />
середну верству, здобули<br />
для себе міста не виключуючи<br />
й Праги, витворили<br />
великий власний промисл<br />
і торговлю, який<br />
опирають на власних така<br />
непохибних кредитових<br />
інституціях, а весь край<br />
вкрили густою еїтію про-
Change language