Download (3187Kb) - Острозька академія

НАУКОВІЗАПИСКИСерія “Економіка”ВИПУСК 10Ч А С Т И Н А 1Острог – 2008

ББК 65.9(4)УДК 336 (477)Н 34Рекомендовано як фахове виданняПерелік №2 наукових фахових видань України.Постанова президії ВАК України від 8.09.1999. № 01-05/9Друкується за ухвалою вченої радиНаціонального університету “Острозька академія”Протокол №11 від 26 червня 2008 р.Фінансова система України. Збірник наукових праць. – Острог:Ви давництво Національного університету “Острозька академія”,2008. – Випуск 10. – Ч.1. – 514 с.Редакційна колегія:Пасічник І. Д., д-р психол. наук, професор (відповідальнийредактор);Карлін М. І., доктор економічних наук, професор;Крупка М. І., доктор економічних наук, професор;Левицька С. О., доктор економічних наук, професор;Заяць Т. А., доктор економічних наук, професор;Корнєєв В. В., доктор економічних наук, професор;Пасічник Ю. В., доктор економічних наук, професор;Фещенко В. В., кандидат економічних наук;Козак Л. В., кандидат економічних наук, доцент;Топішко І. І., кандидат економічних наук, доцент;Дем’янчук О. І., кандидат економічних наук, доцент (від повідаль ний секретар).У збірнику опубліковані наукові статті з актуальних питаньтрансформації соціально-економічної системи в Україні, розвиткупідприємництва, функціонування фінансової системи та соціальноїсфери.Для наукових працівників, викладачів, студентів економічнихфакультетів вищих навчальних закладів, працівників фінансовокредитнихустанов та підприємницьких структур.ISBN 966-7631-55-9© Видавництво Національного університету“Острозька академія”, 2008

ТРАНСФОРМАЦІЯБЮДЖЕТНОЇ ТА ПОДАТКОВОЇСИСТЕМИ УКРАЇНИ

4Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Arndt Kümpel, M.A; Dr. Gerd Roland MichelsDr. Michels West East ConsultingBerlin, GermanyTHE IMPACT OF MAJOR TRENDSAND CURRENT CONDITIONS OF CAPITALMARKETS ON UKRAINE’S POLICY OPTIONSFOR SECURING SUSTAINABLE GROWTH ANDPRICE STABILITYThis paper investigates the impact of the global financialmarkets on Ukraine’s economic conditions and reason on the policyoptions to sustain its growth path. By taking fundamental featuresof currency and asset markets as well as important theoreticalweakness of standard economic thought into account, it aims atan effective policy of Ukraine to absorb possible shocks and theunderlying institutional setting necessary to execute these policies ina way that creates trust among market participants and shapes theirinflation expectations towards its main policy goal – low inflationand sustainable growth.Course of the study:Actuality of the topic: In recent months, several long term andmid term trends on capital markets cumulated in a sharp rise of rawma terial and a substantial depreciation of the US-Dollar againstma jor currencies as well as some emerging markets (EmMa). Fi nancialturmoil in US and UK credit markets increased risk aver si onaround the globe, affecting the general credit conditions and marketliquidity negatively. Given Ukraine’s current state of economicand social transition, these conditions increased the pressure onpolicy makers and the National Bank of Ukraine (NBU) to developappropriate monetary and fiscal policies and to exe cute these policiesin a way that creates and maintains trust in the Central Bank andthe further improvement of the underlying ins titutional structures.Therefore it is highly necessary to put the the oretical and empiricalfoundations of these policies on a sound ba se.Aim and course of the paper: The paper wants to contribute toa sound understanding of price changes and its dynamics, to assessits impact and to review international experience in dealing with© Arndt Kümpel, M.A; Dr. Gerd Roland Michels, 2008

Фінансова система України. Частина 1. 5combating inflation, especially in EmMa’s. Since empirical andtheoretical consistency is a precondition for a sound and effectivemonetary policy, we investigate the Efficient Market Hypothesis(EMH) and the role of expectations in price changes. We presentrecent empirical data on market risk, reject the market efficiencyhypothesis and conclude that the underlying model assumptionsare risky since they don’t reflect sufficiently the real probabilityof large price deviations. They are risky in a sense that centralbank and law makers as well as market participants underestimatesystematically market risk. This might create a delay in policyresponse, in too low optimization pressure on institutional decisionmaking structures, non-optimal management of expectations ofmarket participants, and lead to a sudden and unintended changein policies, which in turn affects the growth path and policy optionsnegatively. Secondly, we reflect on the possible consequences forUkraine and EmMa’s in general.Principal matter with review of recent publications: Recentresearch faced standard economic theory with substantialempirical data suggesting that its underlying assumptions mightbe far less reliable than previously assumed and necessary to be asound base for monetary policy of central banks, policy makers andmarket participants. The revival of the ,,economic man’’ as a humanbeing (e.g. behavioural finance) couples with irrefutable empiricalevidence that proofs the EMH wrong.After the formation of Psychology as a fundamentally empiricalscience in Leipzig and Königsberg in the early 19 th century,mathematicians described French bond prices first in withprobability distributions. Louis Bachelier [1] published in 1900the foundations of the EMH, and used later on equitations of theatomic Brownian movement for the spreading out of warmth todescribe the distribution of probability, with which French bondprices might go up or down. [2] However, Bachelier emphasized thefact that it would be impossible to catch the dynamics of the marketwith probability distributions, but this major limit of his claimwas rather neglected. With the intent of the neoclassic theory toappear as a natural science, economics mixed reality with a shouldbeorder and installed the idea of a ,,homo oeconomicus’’, whosedecisions were fundamentally based on reason without interferenceof emotions. But the advancement of psychology paved the way forthe repeated inclusion of new psychological insight into economics,leading to the rehumanization of economic thought. Kahneman andTversky‘s prospect theory points to systematic cognitive distortionsin human decision making, especially under risk.[3] Although being

6Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.far from presenting a unified model, Shleifer [4] shows the limits ofarbitrage as a mechanism of the EMH and points as well to theresulting policy implications.More fundamentally, empirical psychology saved economicsfrom moving too far from reality, leaving an evident risk that thefalse belief becomes self-referential and self-confirming. Sincethen, by making a ,,psychological turn’’ [5], strong evidence wasfound to move away from the ,,rational egoist’’ and the efficientmarket hypothesis, but mainstream financial theory still clings tothe misunderstanding of concluding from probability distribution(description) to calculation (understanding), which impliesunderstanding. After all, human behaviour is heavily bounded bycognitive limits [6], and heavily influenced by social behaviourof others (e.g. market participants) [7], that is in turn mainlyreflected in expectations as a component of market prices andmarket stability. Institutions themselves rest on the expectationthat they provide stability. So we should keep in mind, that theEMH has mainly a cognitive function to make market participantsbelieve that the market is efficient. If this belief is at risk, eventhe market institutions are object to downward self-dynamics. Aslong as a sufficient number of market participants follows marketrules, the market can fulfil its function. Since EmMa’s only startto incorporate their economies into world markets, they face adouble challenge: The volatility of world markets and they ownadjustment volatility triggered by the change from administrativeprices to market prices. Institutionally, often they still have todecentralize decision making power and to build up reputation ofnewly independent central banks [8].Among other functions, the central bank is the agent to manageexpectations of market participants about price stability and exchangerates. It should be assigned the necessary decision making power andthe institutional capacity to fulfil that function. It includes refrainingfrom funding state budget and independence of monetary decisionsfrom political interference, since its independence is a preconditionfor trust. There is striking evidence for the great importance of trustin the central bank for the effectiveness of monetary policy, [9]resulting in low inflation. As well, it is a condition for its politicalsupport. Conversely, high inflation endangers central banksindependence, since it will lack political support or even worse, facecontradicting fiscal policies [10].Having started with linking money supply to quantitativelylimited materials (e.g. gold, silver), the excessive demand (e.g. tofinance wars) and supply (over-consumption at too low interest

Фінансова система України. Частина 1. 7rates) of money itself is a source of volatility, which in turn decreaseseconomic activity and creates social distortions. Central bankshould appear as an agency that functions as a psychological anchorfor market participants to orient themselves, because the marketexpectations of future prices contains the risk of a self fulfillingprophecy. This holds true for all assets, since the mechanism is acognitive-social one. The extent to which it appears over certainasset classes may differ. Of utmost important should be consumerprice stability. However, in a globalized economy price expectationsfor currencies, stocks and bonds are of the higher importance, themore a country relies on them as a major source of funding or themore the wealth of the nation depends on international trade.To illustrate the impact of inflation, a comparison between realand nominal value of assets broadens the view and can clear up thesubjective feeling of wealth. Beside that it complements the pictureof reasons why a central bank has to pursue an anti-inflationarypolicy – simply to keep the wealth of the nation. As an examplewe choose the nominal and real development of the Dow JonesIndustrial Average (DJIA). The chart shows the advantage ofinvestment strategies which avoid loss from inflation.In the period from 1966 until 1982, an investor with an index investmentin the DJIA kept about his nominal value, but in real termsthe index fell from about 500 points to about 150 points, which meansa loss of 2/3 (excluding dividends). A Japanese investor, in ves ting1966 from the Japanese Yen in the DJIA in Dollar terms, in vested1966 at an exchange rate of about 360 Yen/Dollar. Given a re turn toYen in 1982 he would have changed back at a rate of about 240 Yen/Dollar, loosing additional 1/3 of its investment. Beside that, an USinvestor,investing in the DJIA index in 1966, had to be in ves ted until1996 to return to even in real terms, waiting 30 years! Meanwhile,in 1996 FEDchair man AlainGreen span stated:"[...] Clearly,sustained lowinflation impliesless uncertaintyabout the future,and lower riskpremiums implyhigher prices ofstocks and other

Фінансова система України. Частина 1. 9sensitivity for sound transition strategies under starting conditionsand its results, especially on capital markets [14].Since exchange rate regimes matter for the persistence ofinflation,[15] the exchange rate policy should adopt an appropriateregime, which enables the central bank to react to external shocksquickly. Beside that it has to take the state of transition intoaccount, because the liberalization of administered prices triggersan inflationary adjustment impulse. Usually, food and administeredprices have also a greater weight in the consumer price index than inadvanced economies. Several central banks of transition countriesaddressed this issue explicitly when choosing among monetarypolicies [16].But the exchange rate policy does not work for its own sake. Itis a means to reach a policy goal. And since inflationary pressurescan be huge in transition, the central bank should consider waysto influence inflation. Inflation itself has a rather calculablecomponent, the real inflation rate, and a rather fluctuating one,namely inflation expectations. When inflation expectations areanchored sufficiently, the risk of second round effects is far less.There is also recent evidence suggesting that inflation andinflation expectations are better anchored in inflation targetingeconomies than in non-inflation targeting economies with noadverse effect on output. Beside that, with inflation-targetinginterest rates, exchange rates, and international reserves areless volatile, and the risk of currency crisis relative to money orexchange rate targets is lower [17].Another result from less volatile inflation expectations is anextension of the maturities of fixed income products. As often inemerging economies, their bond markets lack seize and liquidityand result in a quite short yield curve, because investors considerthe possession of long bonds too risky. As the experience of Mexicoin the mid 1990’s shows, by anchoring inflation expectationsbetter, volatility of long term bond yields is decreasing and givesinvestors more reason to hold such bonds. Apart from this, a longeryield curve with interest rates determined by the market increaseseffectiveness of monetary policy.Alternative indicators to inflation targeting like targetingmonetary aggregates are far less reliable in their predictability offuture inflation. Especially in EmMa’s with an often high speedof monetarization, a high growth of monetary aggregates oftenindicates rather a deeper financial penetration than an increasein inflation. However, although there are examples of advancedeconomies (USA, EU) with low correlation between money

10Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.supply and inflation rate especially in the 1990’s, especially therelationship between both remains strong long term [18]. But formanaging short term price stability, monetary aggregates appear tobe not sufficient to be based on exclusively [19].After all, inflation targeting is not consistent with a strictexchange rate regime. In the long run, it is coupled best with acompletely flexible exchange rate and an open capital account.Short term, it could be appropriate to manage the exchangerate, but it should be clearly subordinated to the objective ofmaintaining a low and stable inflation rate. Additionally, inflationtargeting monetary policy can only be effective if it is accompaniedby sound fiscal policies and the necessary level of independence ofthe central bank concerning funding the state budget and politicalinterference.About the essence of capital marketsGiven all the reasonable effort to maintain price stability, thereis strong reason to assume that the prevailing theories rest on weakfoundations since they lack simply empirical evidence. The pointseems to deserve more attention especially if it comes to managingvolatility: For central bankers, investment managers, or for settingpolicy goals. All roles require a sufficient understanding about theentity of markets and a reflection, to what extent the underlyingtheoretical assumptions rest on sound empirical data. So far, EMHis as central as the belief that markets tend to an equilibrium.Additionally, there are other discrepancies between reality andtheory: The equal distribution of information contradicts withinvestor’s interest to have an informational advantage and with rentseeking behaviour. The Markowitz’ central idea to reduce investmentdecisions to mean and variance as proxies for expected risk and returnassumes continuous price changes, but it shows that prices pass injumps. It is assumed as well that price changes appear independentfrom anotherover time, but it isnot. And finally,the normal distribution of pricechanges as anap propriate modelto catch thereal distributionof price changes,mea sured instandard de vi a ti-

Фінансова система України. Частина 1. 11ons Sigma (σ), as shown below, dividing the distribution of changesinto confidence intervals.About 68% of values drawn from a normal distribution arewithin one standard deviation σ > 0 away from the mean μ; about95% of the values are within two standard deviations and about99.7% lie within three standard deviations.So far the assumption of the normal distribution. If we facethe normal distribution of price changes – represented by theBrownian movement in the following chart – [20] with the livingrepresentative counterpart for stocks – the Dow Jones IndustrialAverage -, we see impressively the real world of capital marketsbefore and after model simulations.As the Brownian movement follows the standard model, theDJIA shows large discrepancies over 87years: Some changesreach 10 standard deviations, in the stock market ,,crash’’ in 1987it reached even 22 σ. The probability for such an event is about1:10 50 . This is so small, that the normal distribution function evendoes not take it into consideration! In other words: Practicallyimpossible. But it exists.Now we put both tables together and sort the events beginningfrom the left with the highest number of changes with similar σ [21].The very large changes are located at the right side, the smallest(positive or negative) at the left. The eye catching difference: TheBrownian movement of the standard model is fading quickly anddoes not contain a change larger than 5 σ. The black strips of theDJIA contain many changes with more than 5 σ, even one change

12Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.with 22 σ. And this means, that the standard financial model iswrong. These Results correspond with results for other globalstock indexes.Kurtosis is a measure of the peakedness of a curve. Higherkurtosis means more of the variance is due to infrequent extremedeviations, as opposed to frequent modestly-sized deviations. Thenormal distribution has a kurtosis of about 3. Recent research foundthe daily price changes of the S&P 500 between 1970 and 2001to have a kurtosis of 43,36. Even after excluding the stock marketcrash in 1987, the kurtosis is 7,17. The kurtosis for the NASDAQ is5,78, for the French CAC 40 results in 4,35. All are well above thenorm of the standard distribution [22].Since currencies are a main policy target, understanding theessence of currency markets is crucial for the consistence of manycentral bank operations and exchange rate policy. And since thecurrency risk is a core data for global investors, it is therefore highlyrelevant for managing a sustainable growth path in the economy.For currency markets are available a lot of empirical data.Recent studies showed among others for the US-$ / Yen relationchanges of 5,1 σ (standard deviations), with the largest of 10,7 σ[23]. Refering to the normal distribution that means: Such a changeshould not appear even one time in 15 billion years!If we consider long term trends, the picture does not change:These hefty sudden changes appear in daily, weekly, monthly andyearly rates, although the kurtosis is getting smaller, the longer theterm is. For a time frame of about 400 years see a comparison ofthe Dutch guilders against the British pound: The data does notfit into the standard deviation curve and shows instead of that lots

Фінансова система України. Частина 1. 13of very small changes and as well very big changes, but too fewinbetween: [24]That these questions are a concernfor central bankersshows a remark ofthe FED in the aftermath of the Asiancrisis, when Greenspanexpressed aswell doubts aboutthe appropriatenessof the standard theory regarding crisissce narios:,,History tells usthat sharp reversalsin confidence happenabruptly, most often with little advance notice. They are selfreinforcingprocesses that can compress into a very short timeperiod. Panic market reactions are characterized by a dramaticshift to maximize short term value, and are an extension of humanbehavior that manifests itself in all forms of human interaction--a set of responses that does not seem to have changed over thegenerations. I defy anyone to distinguish a speculative price patternfor 1999 from one for 1899 if the charts specify neither the datesnor the levels of the prices.If this paradigm turns out to be the appropriate representationof the way our economy and our financial markets will work inthe future, it has significant implications for risk management.Probability distributions estimated largely, or exclusively, overcycles excluding periods of panic will underestimate the probabilityof extreme price movements because they fail to capture a secondarypeak at the extreme negative tail that reflects the probability ofoccurrence of a panic. Furthermore, joint distributions estimatedover panicless periods will underestimate the degree of correlationbetween asset returns during panics when fear and disengagementby investors results in simultaneous declines (or, in rare instances,increases) in values as investors no longer adequately differentiateamong degrees of risk and liquidity. Consequently, the benefits ofportfolio diversification will tend to be significantly overestimatedby current models’’ [25].10 years after the Asian crisis started with the devaluation

14Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.of the Thai Bath, the neighbour country Vietnam faces highmacroeconomic tensions as well. With inflation forecast at of about25% and after a huge influx of foreign capital triggering a consumerboom, the already mentioned mechanism showed: The ratingagency Fitch downgraded the country, trust disappeared, volatilitywas on the rise, the Dong lost already almost 60% of his value andmajor banks predict a currency crisis. Although other emergingmarket countries accumulated large foreign currency reserves, theprospects are not automatically better, since the impact of currencyreserves depends strongly on the country’s exchange rate policy.Beside that, it is very risky to excuse unfinished reforms with theargument to possess reserves. The less solid the institutional policybase and the more inconsistent the policy decisions are, the morelikely the reserves will not do what they are supposed to. Andthe quicker the market responds to inconsistencies in economicpolicy or related fundamentals, the more likely – under imperfectinformation and reasoning – bubbles and crashed will occur. Theyare too complex to describe with simple standard deviations, butrather with fat tails, excess kurtosis and excess volatility [26].Apart from that, today’s situation is even worse, since theprospects for countries with relatively high levels of dollarizationof the economy – like Ukraine– face several challenges regardingtheir central bank policy. If interest rate differentials increase to theUS-$, sterilization costs for the central bank are up as well. Besidethat the experience in Hungary shows that also central bank mightnot find the right timing and size of sterilization activities.Conclusion and outlook:World markets are far more risky than suggested by prevailingeconomic theory. The theoretical dominance is a risk because itputs a blind spot to the most inconsistent underlying assumptions.This is what Soros included in his term ,,market fundamentalism’’and considered it a major behavioural and ethical source of thecurrent crisis [27].For Ukraine we see a strong need for rebalancing its institutionalbase, which was already a major reason for credit markets toattribute less trust. Due to the complexity of the parallel transitionand globalization process, there should be an error and learningfriendly climate to be pursued by authorities, which increasestransparency, reliability and consistency of political decisionmakers and central bank. By taking the nature of markets intoaccount, we would start a process of revision the current peg tothe US-Dollar, regardless the amount of foreign currency reserves.Having the quite stable exchange rate period from 2005 in mind,

Фінансова система України. Частина 1. 15Ukraine could be tempted to extent with a VaR and standarddeviation logic into the future. Since we expect the credit andcurrency turbulences on global markets rather to increase than tovanish, we consider an inflation-fighting, trustworthy, and soundcentral bank policy coupled with anti-inflationary fiscal policiesas a cornerstone of trust in Ukraine. This in turn would providemore policy options (refinancing, lengthening of the maturitystructure of government bonds, higher liquidity, decreasing creditspreads). And finally, we consider this the most sustainable wayto an economically prosperous, socially balanced, and ecologicallyhealthy Ukraine in the expected turbulent global environment.References1. Bachelier, L. (1900): Théorie de la Spéculation, in: AnnalesScientifiques de l’Ecole Normale Superieure, I I I -17, pp.21-862. Mandelbrot, B.B.; Hudson, R. (2007): Fraktale und Finanzen,München, p.903. Kahneman, D., Tversky, A. (1979): Prospect Theory: An Analysisof Decision under Risk, Econometrica, XVLII (1979), pp. 263–291.See also McDermott, R., Fowler, J. H. and Smirnov, O. (2008): Onthe Evolutionary Origin of Prospect Theory Preferences . Journal ofPolitics, at SSRN: http://ssrn.com/abstract=1008034 (10.06.2008)4. Shleifer, A. (2000): Inefficient markets. An introduction tobehavioural finance, New York, pp.28. See also: Beechey, M.; Gruen,D.; Vickery, J. (2000): The efficient market hypothesis: A survey., at:http://www.rba.gov.au/rdp/RDP2000-01.pdf (10.6.2008)5. Fehr, E. (2002): Die psychologische Wende in der Ökonomie,at: http://www.iew.uzh.ch/ chairs/fehr/team/fehr/publications/stgallen02.pdf (10.06.2008)6. Fehr, E.; Camerer, C.F. (2007): Social neuroeconomics: the neuralcircuitry of social pre-ferences http://www.iew.uzh.ch/chairs/fehr/team/fehr/publications/tics_11_10.pdf (10.6.2008)7. Fehr, E.; Gintis, H. (2007): Human Motivation and SocialCooperation: Experimental and Analytical Foundations, at: http://www.iew.uzh.ch/chairs/fehr/team/fehr/publications/Human_Motivation_Social_Cooperation.pdf (10.6.2008). For the herdbehaviour see: Post, T., Van den Assem, M. J., Baltussen, G. and Thaler,R. H., (2008): Deal or No Deal? Decision Making under Risk in a Large-Payoff Game Show. American Economic Review, Vol. 98, No. 1, March2008, at SSRN: http://ssrn.com/abstract=636508 (10.06.2008)8. See Barro, R.; Gordon, D. (1983): Rules, Discretion, andReputation in a Model of Monetary Policy. Journal of MonetaryEconomics, 12:pp.101. For a more recent research see: Herrendorf,B.; Lockwood, B. (1997): Rogoff’s ”Conservative” Central BankerRestored, in: Journal of Money, Credit, and Banking, 29(4): pp.476.9. Clarida, R.; Gali, J.; Gertler, M. (1999): The Science of Monetary

16Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Policy: A New Keynesian Perspective, in: Journal of EconomicLiterature, 37 (December), pp.1661.10. For the ECB see: Fischer, J.A.V.; Hahn, V. (2008): Determinantsof Trust in the European Central Bank, SSE Working Paper 695, at:http://swopec.hhs.se/hastef/papers/hastef0695.pdf (11.06.2008)11. Greenspan, A. (1996): The Challenge of Central Banking in aDemocratic Society, at: http://www.federalreserve.gov/boarddocs/speeches/1996/19961205.htm (11.06.2008)12. Caballero, R. J., Cowan, K.; Kearns, J. (2005): Fear of SuddenStops: Lessons from Australia and Chile, IADB Working Paper #507,at: http://www.iadb.org/res/publications/ pubfiles/pubWP-507.pdf(11.06.2008)13. Hernandez, L.; Montiel, P.J. (2002): Post-Crisis Exchange RatePolicy In Five Asian Countries: Filling in the Hollow Middle?, IMFWorking Paper No. 01/170, at http://www.imf.org/external/pubs/ft/wp/2001/wp01170.pdf (11.06.2008)14. See for details Soros, G. (2003): The Alchemy of finance, 3.Ed.,Hoboken, N.J. pp.4915. Papadopoulos, A. P.; Sidiropoulos, M.G. (2001): Central BankIndependence, Exchange Rate Policy and Inflation Persistence,at: http://www.soc.uoc.gr/econ/wpa/docs/ Independence3c.PDF(11.06.2008)16. Knight, M.D. (2007): Inflation targeting in emerging marketeconomies, at: http://www.imf.org/external/np/seminars/eng/2007/inflation/pdf/mdk.pdf (11.06.2008)17. Batini, N. and Laxton, D. (2006): Under what conditions caninflation targeting be adopted? The experience of emerging markets.Central Bank of Chile Working Papers No. 406, at: http://www.bcentral.cl/eng/studies/working-papers/pdf/dtbc406.pdf (11.06.2008)18. Dwyer, G.P. Jr.; Hafer, R.W. (1999): Are money growth andinflation still related?, in: Federal Reserve Bank of Atlanta, EconomicReview, Second Quarter 1999, pp.32 at: http://www.frbatlanta.org/filelegacydocs/dwyhaf.pdf (11.06.2008)19. Roffia, B.; Zaghini, A. (2007): Excess money growth andinflation dynamics. ECB, Working Paper No. 749, at: http://www.ecb.eu/pub/pdf/scpwps/ecbwp749.pdf (11.06.2008)20. Mandelbrot, B.B.; Hudson, R. (2007): Fraktale und Finanzen,München, p.141.21. Mandelbrot, B.B.; Hudson, R. (2007): Fraktale und Finanzen,München, p.142.22. Schoutens, W. (2003): Levy processes in finance: Pricingfinancial derivatives. Chichester.23. Mandelbrot, B.B.; Hudson, R. (2007): Fraktale und Finanzen,München, p.145.24. De Vries, C.G. (2001): Fat tails and the history of the guilder,in: Tinbergen Magazine 4 (Fall), pp.3.25. Greenspan, A. (1999): Financial derivatives, at: http://www.

Фінансова система України. Частина 1. 17federalreserve.gov/boarddocs/ speeches/1999/19990319.htm(11.06.2008)26. Grimaldi, M.; De Grauwe, P. (2003): Bubbling and CrashingExchange Rates, CESifo Working Paper Series No. 1045, at SSRN:http://ssrn.com/abstract=456200 (11.06.2008)27. Soros, G. (2008): The worst market crisis in 60 years, at: http://www.georgesoros.com/?q =worst_in_60years (11.08.2008)

18Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Борейко В. І.,к.е.н., доцент Національного університету водного господарствата природокористування, м. РівнеДВА ПІДХОДИДО ФІСКАЛЬНОЇ РОЛІ ПОДАТКІВУ статті аналізуються різні підходи до оцінки фіскальноїролі податків, подаються пропозиції для збільшення доходів тазменшення видатків Зведеного бюджету України, обґрунтовуєтьсянеобхідність, для стимулювання економічного розвиткукраїни, збільшити навантаження на трудові ресурси країнита зменшити податкове навантаження на підприємства.In the article different approaches to estimation of fiscal roleof taxes are analyzed, suggestions for the increase of profits andreduction of expenses of the Joint budget of Ukraine are given,necessity, for stimulation of economic development of country, toadvance loading by labor resources of country and to decrease taxloading on enterprises is proved.Українська держава, проголосивши намір увійти в колоекономічно-розвинутих країн світу, змушена вести пошук механізміввтілення своїх намірів. Провідні вітчизняні економістичільне місце, серед факторів, які забезпечують стабільнийприскорений розвиток національної економіки, відводять економічнійзацікавленості у результатах своєї праці виробниківпродукції і послуг, яка визначається рівнем податкового навантаженняна підприємства та справедливим перерозподіломотриманих доходів між тими, хто їх створює, і тими, хто їх споживає.Так, В. Вишневський, оцінивши відповідність вітчизняноїпо дат кової політики здобуткам світової економічної теорії,заз на чає: „...виходячи з теоретичних положень економіки добробуту,можна стверджувати, що функцією (сферою застосування)податкової політики є регулювання рівня податків,спрямоване на поліпшення розподілу обмежених ресурсів міжсуспільними (фінансовими за рахунок податків) і приватними(добровільно сплачуваними економічними суб’єктами) товарами”[1, с. 11].© Борейко В. І., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 19А. Соколовська вважає, що: „Серед ефектів оподаткування,що характеризують сутність податкового тягаря на суспільство,доцільно виділити також зумовлені оподаткуванням зміниу розподілі суспільного блага. При цьому податковий тягарпороджує такі зміни у його розподілі, що оцінюються суспільствомяк менш справедливі, ніж той розподіл, який мав місцедо оподаткування” [2, с. 9].Іншими словами, перерозподіл новостворених доходів міжїх виробниками і споживачами повинен бути таким, щоб забезпечувавзростання суспільного добробуту країни в цілому.Проте сучасна податкова політика України спрямована,перш за все, на вилучення частини прибутку з підприємств,тобто на задоволення інтересів споживачів суспільних благ, ане їх виробників.Отже, неадекватна оцінка фіскальної функції податків у нашійкраїні зумовила актуальність даного дослідження.Для оцінки можливості за допомогою податків і зборів забезпечитисоціально-економічне зростання добробуту Українинеобхідно проаналізувати два протилежні погляди на дане питанняяк з боку провідних світових та вітчизняних економістів,так і з боку урядовців багатьох країн світу, які, власне, і визначаютьнапрями політики економічного розвитку своїх держав.При цьому слід зазначити, що при формуванні державних програмекономічного розвитку, якщо такі програми формуються,не завжди враховуються досягнення світової економічної науки.Швидше можна сказати, що урядовці використовують тіположення економічної теорії, які відповідають їх поглядам,досить часто опираючись на власні меркантильні інтереси, а нена інтереси держави.Частина економістів та урядовців, до яких можна віднести,наприклад, О. Амошу та В. Вишневського, вважають, що воснові зростання суспільного добробуту повинен бути високийрівень перерозподілу новоствореного продукту через державнийбюджет, тобто відстоюють високий рівень податкового навантаженняна підприємства [3, с. 12 – 14].Інші віддають перевагу більш помірним підходам при визначенніподаткових ставок для платників податків [4, с. 35].Погоджуючись з поглядам другої групи вчених, ми в данійроботі ставимо перед собою мету обґрунтувати можливістьзниження податкового навантаження на підприємства, необхідністьзбільшення кількості робочих днів у році та пенсійноговіку населення, впровадження інших заходів щодо збільшеннядоходів та зменшення видатків Зведеного бюджету України,

20Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.що приведе до економічного зростання країни та підвищеннядобробуту її жителів.Відомо, що прискорене зростання економіки країни забезпечуєтьсякраще при зацікавленості в нарощуванні національногобагатства власників і керівників малих, середніх та великихпідприємств, які, власне, складають основу економічногопотенціалу країни.Зацікавленість суб’єктів господарювання в нарощуванніобсягів виробництва, як основи новоствореного суспільногопродукту, при рівності інших умов, буде тим більшою, чимбільший відсоток новоствореної доданої вартості залишаєтьсяв їхньому розпорядженні, іншими словами, чим меншим будеподаткове навантаження на підприємства.Проте менше податкове навантаження зумовить менші надходженнядо державного та місцевих бюджетів. Тому законодавцістоять перед вибором: кому залишити більше з отриманогонаціонального доходу – підприємствам та підприємцямчи центральним і місцевим органам управління.Існують, як вище зазначалося, різні погляди на це питанняі серед провідних економістів. Одні займають сторону тих, хтостворює дохід, тобто підприємств, інші – тих, хто його споживає– державних службовців та соціально-незахищених верствнаселення.Прихильники другої концепції наводять приклад Швеції звисоким рівнем податкового навантаження та високими соціальнимистандартами.Вчені, які віддають перевагу низькому рівню податковогонавантаження, наводять приклади офшорних зон, територійпріоритетного розвитку та окремих регіонів інших країн, дедля стимулювання економічного зростання запроваджувалисянизькі податкові ставки – наприклад, Швейцарію та Китай.Оскільки з тим, що низькі податки стимулюють економічнийін терес підприємств, погоджуються обидві сторони. Необхіднопро аналізувати, на що витрачаються кошти із Зведеного бюд жетуУкраїни, можливість зменшення окремих видатків з ньо го та здійснитипошук тих складових, які можуть замінити не доотриманідоходи до бюджетів при зменшенні податкових ста вок.Аналіз Зведеного бюджету України за 1992 – 2005 роки(табл. 1) показує, що основними складовими його видатковоїчастини є витрати на:– соціально-культурні заходи (37 – 60 %), які включають:= витрати на соціальний захист і соціальне забезпечення (12– 28 %).

Фінансова система України. Частина 1. 21Значну частину із цих видатків складають кошти, які направляютьсяПенсійному фонду для закриття його дефіцитута виплати на інші соціальні цілі.На нашу думку, до соціальних видатків країни необхідновідносити всі виплати Пенсійного та інших фондів, які хоч іне належать до видатків державного бюджету, оскільки більшачастина із доходної частини Пенсійного фонду надходить донього безпосередньо, проте є важливою складовою податковогонавантаження на підприємства;= витрати на охорону здоров’я (9 – 13 %), освіту (11 – 20 %),куль туру, засоби масової інформації, фізкультуру і спорт (близько 1,8 – 2,6 %);– виконання загальнодержавних функцій (3 – 23 %), яківключають фінансування Верховної Ради України та рад іншихрівнів, структур, які забезпечують діяльність ПрезидентаУкраїни, державних обласних і районних адміністрацій, КабінетуМіністрів України, адміністрацій галузевих міністерств,правоохоронних органів (Міністерства внутрішніх справ України,Служби безпеки України, прокуратури і судів) та ін.;– оборону країни ( 4 – 6 %);– фінансування галузей економіки країни (10 – 37 %).Таблиця 1*Структура Зведеного бюджету Українив 1992 – 2005 роках, %ВидаткиДержавнеуправлінняНаціональнаоборонаСоціальнокультурнізаходив тому числі:– освіта– охороназдоров’я– соціальнийзахист та забезпечення– фізкультураі спортРоки1992 1994 1996 1998 2000 2002 2004 20053,4 4,7 6,7 9,5 13,3 22,6 19,7 18,15,7 3,7 3,6 4,6 4,8 5,9 6,0 4,351,6 37,0 40,8 42,0 39,6 56,2 51,2 60,314,6 11,1 13,2 14,6 14,7 20,3 17,9 18,99,8 9,1 9,2 11,6 10,2 12,5 11,9 10,925,2 15,0 16,5 13,5 12,4 21,0 18,8 28,10,1 0,3 0,4 0,5 0,5 0,6 0,7 0,6

Фінансова система України. Частина 1. 23стимулювала не тих, хто створює національний дохід, а тих, хтойого споживає.Провідні економісти називають такий бюджет – „бюджетомпроїдання”, який не забезпечує передумови для зростанняекономіки країни в майбутні роки, або – „популістським бюджетом”,оскільки урядовці „ховають” свої постійно зростаючідоходи за соціальними „подачками” населенню.Оскільки доходну частину Зведеного бюджету Українизабезпечують все-таки підприємства та підприємці, то потрібнооцінити, які складові видаткової частини бюджету можназменшити, що буде основою для зменшення податкового навантаженняна суб’єктів господарювання.На нашу думку, зменшити видатки із Зведеного бюджетуУкраїни можна за рахунок:– поступового збільшення пенсійного віку чоловіків до 65ро ків, а жінок – до 60 років. Відомо, що в більшості країн Європипенсійний вік більший, ніж в Україні. Цю пропозицію пробувалив Україні втілити окремі урядовці, проте вони вимушенібули відступити перед несхвальною оцінкою в суспільстві даноїідеї. Збільшення пенсійного віку населення дозволить Пенсійномуфонду обходитися без дотацій із Державного бюджету;– зменшення мінімальної тривалості оплачуваної відпусткидля всіх категорій населення з 24 до 12 днів, оскільки відомо,що тривалість відпустки у східно-азіатських країнах, яків останні десятиріччя досягли помітних економічних успіхів,значно менша, ніж в Україні;– зменшення кількості державних та релігійних свят в роціз 10 до 3 днів, оскільки за кількістю офіційних вихідних Україназаймає одне з перших місць у світі;– зменшення кількісного складу Верховної Ради України,місцевих рад та витрат на утримання депутатів усіх рівнів;– зменшення кількості галузевих міністерств, чисельностіїх працівників та витрат на їх утримання;– зменшення витрат на утримання секретаріату ПрезидентаУкраїни, обласних та районних державних адміністрацій;– проголошення нейтрального статусу держави та введенняпрофесійної армії, що зменшить витрати на оборону країни;– обмеження пенсійних виплат десятьма мінімальнимипенсіями та вихідних допомог шістьма окладами для всіх категорійпенсіонерів, включаючи колишніх депутатів та високопоставленихчиновників;– переведення Пенсійного фонду на самоокупність через запровадженнякапіталізації його активів;

24Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.– запровадження обов’язкового медичного страхування, щозменшить витрати держави на охорону здоров’я;– перехід від різноманітності соціальних пільг до адреснихвиплат населенню.Для збільшення доходної частини Зведеного бюджету Українинеобхідно:– запровадити податок на нерухомість громадян та підприємств;– запровадити податок з реалізації корпоративних прав;– розробити заходи із стимулювання експорту та іноземнихі вітчизняних інвесторів;– забезпечити державний контроль та створення державнихпідприємств у високоприбуткових галузях, наприклад, у виробництвіалкоголю та тютюнових виробів.Оскільки середня тривалість роботи населення в Україніскладає 29 років (чоловіків – 30, жінок – 28) [8, с. 31, 32], збільшенняпенсійного віку чоловіків і жінок на 5 років, при тому,що фактична тривалість роботи населення збільшиться на 50 %від 5 років, або до 31,5 років, дозволить збільшити виробництвопродукції і відповідно доходи Зведеного бюджету на 8,6 %.Одночасно це дозволить Пенсійному та іншим фондам забезпечуватипенсійні та інші соціальні виплати без дотацій зДержавного бюджету, або зменшити видатки цього бюджету на20 % (середній показник 2001 – 2005 років).Зменшення мінімальної тривалості відпустки на 12 днів,кількості державних та релігійних свят на 7 днів дозволитьзбільшити розрахункову кількість робочих днів у році з 227 до246, а також доходи бюджету на 8,4 %.Зменшення витрат Зведеного бюджету на виконання загальнодержавнихфункцій (управління та природоохоронніоргани) принаймні вдвічі від показника 2005 року (при цьому,все одно, питомі витрати на загальнодержавні функції будуть у2,7 раза більші від показника 1992 року) дозволить зекономити9 % видаткової частини Зведеного бюджету України.Запровадження медичного страхування дозволить принаймніна 30 % зменшити витрати держави на охорону здоров’я,або зекономити 3,3 % видатків Зведеного бюджету (за показниками2005 року).Запропоновані заходи дозволять зекономити більш ніж 40%(8,6 + 20 + 8,4 + 3,3) видатків Зведеного бюджету України.На нашу думку, половину отриманої економії (20%) слід направитина фінансування інноваційних програм, а половину –на зменшення податкового навантаження на підприємства. Це

Фінансова система України. Частина 1. 25дозволило б зменшити податкове навантаження на 25 %.Поза всяким сумнівом, з одного боку, зниження податковогонавантаження, а з іншого – додаткові інвестиції на впровадженняновітніх техніки та технології будуть у сукупності потужнимстимулом для розвитку економіки України.Цього не заперечить ні один економіст, але опоненти зазначать,що запропоновані заходи передбачають додаткове навантаженняна всіх працівників підприємств (збільшуєтьсяпен сійний вік і кількість робочих днів у році) та державних управлінців (необхідність меншою кількістю виконувати покладеніна них обов’язки). Як один із аргументів буде зазначено,що середня тривалість життя чоловіків в Україні 62,6 роки [7],що є меншим від запропонованого пенсійного віку (65 років).Це так. Але, на нашу думку, не можна чекати збільшеннятривалості життя населення, а потім збільшувати пенсійнийвік. Навпаки, зростання доходів країни, а відповідно і населеннячерез збільшення тривалості робочого часу, буде основоюпідвищення його добробуту і тривалості життя.Щодо додаткового навантаження на управлінців, то слідзазначити, що постійний рух України до ринкових механізмівгосподарювання зумовлює таке ж постійне зменшення потребекономіки країни в управлінських послугах.Звичайно, збільшення пенсійного віку та кількості робочихднів у році не буде із захопленням зустрінуте населенням, алеширока роз’яснювальна робота, поступовий характер впровадження,збереження за населенням права дострокового виходуна пенсію, збільшення особистих доходів та відчутне прискоренняекономічного розвитку країни переважать.З покращенням економічної ситуації в країні та наближенняза рівнем життя до економічно-розвинутих країн світутривалість щорічних відпусток можна поступово збільшувати,решта запропонованих показників (пенсійний вік та кількістьсвяткових днів слід залишити без змін і на майбутнє).Проведений аналіз та запропоновані заходи дозволяютьзробити такі висновки:– в основі економіки зростання лежить бюджет розвитку,або інноваційний бюджет, а не бюджет споживання;– для стимулювання економіки розвитку необхідно збільшитинавантаження на трудові ресурси країни та зменшити податковенавантаження на підприємства;– впровадження запропонованих заходів вимагає широкоїроз’яснювальної роботи, поступового характеру та започаткуванняїх з вищих органів державної влади.

26Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Література1. Вишневський В. Податкова політика та економічна теорія //Економіка України, 2007. – № 9. – С. 4-20.2. Соколовська А. Теоретичні засади визначення податковогонавантаження та рівня оподаткування економіки // ЕкономікаУкраїни, 2006. – № 7. – С. 4-12.3. Амоша О., Вишневський В. До питання про оцінку рівня податківв Україні // Економіка України, 2002. – № 8. – С. 11-19.4. Малашонок Б., Владимирський Г. Податкова терапія виробничоїкризи // Економіка України, 2006. – № 4. – С. 34-42.5. Статистичний щорічник України за 1995 рік, К.: Техніка. –526 с.6.Статистичний щорічник України за 2002 рік, К.: Консультант.– 556 с.7. Статистичний щорічник України за 2005 рік, К.: Консультант.– 576 с.8. Борейко В. Шляхи підвищення ефективності податкового тасоціального законодавства // Економіка Україна, 2007. – № 9. – С.30-37.

Фінансова система України. Частина 1. 27Вавдіюк Н.С.,аспірант Луцького державного технічного університетуДЕТІНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ ДЕРЖАВИЯК ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯЇХ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИЕкономічна система, що базується на ринкових відносинах,передбачає використання засобів, форм і методів у системіуправління регіональною економікою. У статті розглядаютьсяпрактичні аспекти оцінки рівня тіньової економіки регіону,формування методів детінізації в умовах забезпечення економічноїбезпеки регіону.The economic system that is based on market attitudes providesuse of ways, forms and methods in a control system of regionaleconomy, promotes maintenance of principle maximal economicefficacies. This work dedicates practical aspect of analyzing thelevel of shadow economic of the region, forming methods of the reshadowingunder the conditions of ensuring of economical securityof the region.Вступ. В Україні спостерігаються несприятливі тенденціїтінізації економіки регіонів, серед яких варто виділити активізаціюдіяльності з відмивання доходів, отриманих незаконнимшляхом, зростання кількості випадків ухиляння від оподаткування,збільшення недоїмки за бюджетними платежами, зростанняобсягів виробництва заборонених законом товарів та послуг,інших видів злочинних діянь, спрямованих на отриманнячастини легального продукту, що виробляється у відкритійекономіці тощо. Проблемам оцінки та боротьби з тіньовоюекономікою присвячували увагу такі відомі вчені, як БарановськийО. І., Голованов Н. М., Перекислов В. Е., Фадєєв В. А.,Попович В.М. [1-3].Постановка завдання. Зважаючи на небезпечне зростанняобсягів тіньової економіки регіонів держави, необхідно здійснитианаліз його рівня у регіонах та розробити шляхи детінізації.Результати. Аналіз та розслідування тіньових потоків у регіоніпочинається з аналізу походження незаконних капіталів.© Вавдіюк Н.С., 2008

28Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Рух незаконно одержаних грошей багато в чому ідентичнийруху грошей законного походження і відбувається у циклічнійформі: певна частина використовується на негайне споживання,інша знову спрямовується у тіньові потоки; а решта притримуєтьсядля довгострокових інвестицій у розвиток тіньовоїекономіки в регіоні (рис. 1).Генерування доходів у тіньовій сферіекономіки регіонуЛегалізація тіньових доходівекономіки регіонуОсобисте споживаннясуб’єктів тіньовихопераційІнфільтрація вгосподарський процесфункціонуванняекономіки регіонуТіньові інвестиції врозвиток тіньовоїекономіки регіонуРис. 1. Рух капіталу тіньової сфери економіки регіонуЗдійснення оцінки рівня тіньової економіки в регіоні включатимерозрахунок таких показників: визначення співвідношеннядоходів та витрат населення регіону і частки заробітноїплати в структурі доходів з метою визначення рівня „тінізації”доходів громадян; розрахунок відхилення між фактичним тарозрахунковим показником ВДВ регіону для визначення рівнярозвитку неофіційних видів економічної діяльності в регіоні;визначення коефіцієнту злочинності в регіоні з метою оцінкирівня криміналізації економіки регіону.Надходження з тіньового сектору економіки регіону можнаоцінити по завищених витратах грошових засобів населеннярегіону у порівнянні з доходами, а для продуктивного економічногорозвитку трудового потенціалу необхідно, щоб рівеньдоходів на душу населення в регіоні перевищував рівень витрат.Здійснимо порівняння доходів та витрат на душу населення,що дозволить виявити сектор тіньової економіки в регіоні.Результати розрахунку балансу доходів та витрат на душунаселення зведемо у таблиці 1.Згідно з даними табл. 1., до безпечного стану можемо віднеститі регіони, які мають перевищення доходів над витратами надушу населення в регіоні. АРК та Київська область має стан ризику,інші регіони держави мають стан загрози щодо співвідно-

Фінансова система України. Частина 1. 29шення доходів та витрат на душу населення, який свідчить, щонаселення регіонів держави, яке має менше значення доходіввід витрат на душу населення, отримує меншу заробітну плату(і, як наслідок, меншу її частку в структурі доходів на душу населення.В регіонах України значення цього показника не відповідаєвимогам порогового значення і коливається у межах від12 до 18% (табл. 1). В той час, як загальновизнаною у світовійпрактиці межею його порогового значення є 50% від доходів надушу населення в регіоні. Частка заробітної плати в структурідоходів населення свідчить про стан небезпеки в регіонах, в тойчас як зростає частка інших джерел доходів невстановленогопоходження, що дає підстави припустити про значні масштабивиплати більшої частини заробітної плати готівкою, без відображенняцих виплат у податковій та статистичних звітностях,про ввезення валюти внаслідок міграції населення регіонівУкраїни, отримання незадекларованих доходів від реалізації івикористання нерухомості, а також від зайнятості в тіньовомусекторі економіки та неофіційного розподілу тіньових доходів,що використовувались населенням до споживання тощо.Таблиця 1Аналіз індексу тіньової економіки регіонів державиРегіониспіввідношеннягрошових доходів тавитрат населенняПервинний індексоплати праці вструктурі особистихдоходів населенняСпіввідношення фактичногота наявногорівня ВДВ у регіонахзлочинностіІндекс «тіньової»економікиАРК 0,484 0,319 0,381 0,375 0,389Вінницька 0,748 0,216 0,331 0,595 0,458Волинська 0,618 0,224 0,373 0,589 0,442Дніпропетровська 0,544 0,294 0,551 0,321 0,422Донецька 0,666 0,313 0,645 0,397 0,497Житомирська 0,697 0,224 0,353 0,496 0,432Закарпатська 0,520 0,309 0,272 0,962 0,493Запорізька 0,581 0,296 0,524 0,295 0,418Івано-Франківська 0,655 0,303 0,460 0,803 0,544Київська 0,689 0,266 1,000 0,557 0,606

30Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Кіровоградська 0,596 0,242 0,403 0,495 0,428Луганська 0,665 0,310 0,457 0,302 0,426Львівська 0,544 0,276 0,392 0,666 0,462Миколаївська 0,607 0,309 0,405 0,405 0428Одеська 0,466 0,319 0,504 0,412 0,423Полтавська 0,639 0,259 0,537 0,425 0,458Рівненська 0,587 0,266 0,344 0,661 0,455Сумська 0,633 0,247 0,363 0,464 0,420Тернопільська 0,610 0,248 0,324 0,939 0,507Харківська 0,466 0,275 0,457 0,323 0,378Херсонська 0,590 0,270 0,348 0,359 0,387Хмельницька 0,562 0,225 0,300 0,604 0,413Черкаська 0,645 0,250 0,354 0,549 0,441Чернівецька 0,468 0,301 0,276 0,775 0,442Чернігівська 0,675 0,220 0,350 0,507 0,428м. Київ 0,322 0,303 0,697 0,412 0,426м. Севастополь 0,402 0,361 0,193 0,364 0,327Розрахунок валової доданої вартості регіону, який базуєтьсяна основі визначення відхилень між фактичною та розрахунковоювеличиною відпрацьованого за тиждень офіційнозареєстрованого робочого часу з врахуванням рівня продуктивностіпраці та кількості офіційно зареєстрованого зайнятогонаселення в регіоні, використовується для оцінки величиниофіційно не повідомлених до оподаткування, але можливих доходіву галузях економіки регіону і характеризує рівень тіньовоїекономіки регіону.Так, за даними табл. 1 стан загрози мають АРК, Дніпропетровська,Закарпатська, Запорізька, Кіровоградська, Львівська,Миколаївська, Одеська, Рівненська, Тернопільська, Харківська,Херсонська, Хмельницька та Чернівецька області, а всіінші регіони України мають стан ризику за рівнем співвідношеннямфактичного та наявного обсягу ВДВ.Глибокий розрив між наявним рівнем ВДВ регіону та розрахунковимсвідчить про недостатній розвиток та використанняекономічного потенціалу регіонів держави, що склався підвпливом виробничих, правових та фінансових обмежень. Цейрозрив супроводжується падінням ефективності використанняресурсів і, відповідно, „переливу” коштів з офіційного секторуекономіки до тіньового. Це потребує активізації діяльності органівподаткової міліції та інших правоохоронних органів якскладової частини механізму оцінки та забезпечення економічноїбезпеки регіону з метою виявлення, попередження та усуненнятіньової економічної діяльності в галузях економіки ре-

Фінансова система України. Частина 1. 31гіону і виявлення джерел відтоку фінансових коштів (а відтак,джерел їх повернення та поповнення) із (до) бюджету регіону.Охарактеризувати рівень криміналізації регіонів можемо задо по могою визначення показника рівня злочинності в регіонах,я кий свідчить про активність діяльності кримінальних структуррегіону. Так, рівень злочинності в регіонах з розрахунку на1000 чоловік населення у 2003 році (табл. 1) значно різниться вроз різі регіонів: від небезпечного рівня у АРК, Дніпропетровській,Запорізькій, Луганській, Харківській та Херсонській областях(що перевищує пороговий показник майже у 3 рази) тазаг роз ливого – перевищення порогового рівня майже у 2 рази– у Вінницькій, Волинській, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській,Миколаївській, Одеській, Полтавській, Сумській,Хмель ницькій, Черкаській та Чернігівській областях. До ризиковогостану можемо віднести Івано-Франківську, Київську,Львів ську, Рівненську та Чернівецьку області, в яких рівеньзло чинності перевищує пороговий показник у 1,5 раза (табл.1). Інші регіони відносяться до безпечного стану, в яких показникрівня злочинності в регіонах коливався у межах світовогопо ро гового показника рівня злочинності.Отже, криміногенна ситуація в більшості регіонах Українизалишається складною, протиправна діяльність відзначаєтьсявисокою витонченістю методів виконання та приховуваннязлочинів; підвищеною трансформацією в легальний бізнес; ів той же час у явній суперечності з цим і постійною готовністювикористовувати будь-які можливості для підключення донеофіційних прибуткових джерел галузей економіки. Незадовільнаі неузгоджена робота владних структур у боротьбі з економічноюзлочинністю створює перешкоди на шляху до забезпеченнявисокого рівня економічної та національної безпекирегіонів та держави в цілому.Отримавши результати оцінки рівня „тіньової” економікирегіону (табл. 1), можемо зробити висновок, що тіньовий секторекономіки чинить несприятливий вплив на стан економічноїбезпеки регіону, що потребує негайної координації зусильяк на регіональному, так і на загальнодержавному рівнях, дляактивізації заходів, спрямованих на подолання злочиннихугрупувань, виведення з „тіні” грошових доходів, виявленняджерел відмивання „брудних” грошей, боротьбу з корупцією,тероризмом, бандитизмом та організованою злочинністю. Рісткримінального бізнесу та корупції завдає збитків економіці,знижує міжнародний престиж України, рівень безпеки кожногогромадянина.

32Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Проникнення та розширення тіньового сектору у всі сферифункціонування економіки регіонів держави призводить доподальшого загострення соціальних, політичних, екологічнихтощо конфліктів, які ведуть до деформації відтворювальнихпропорцій обсягів ВДВ регіонів держави, що в цілому вимагаєпобудови відповідних методів детінізації економіки регіонів.Серед економічних методів управління детінізацією економікирегіонів держави та виявлення джерел відмивання грошейсуб’єктами господарювання у регіонах держави можемовиділити:1. З метою виявлення факту приховування доходів фізичнихосіб від оподаткування необхідно запровадити використанняЄдиної статистичної бази обліку доходів та витрат фізичнихта юридичних осіб регіонів держави. Під час вивченняоперативної інформації про рух товарних та грошових коштівсуб’єктів господарювання регіонів держави можливе виявленнявзаємозв’язків фізичних осіб та комерційних, фінансовокредитнихорганізацій в регіонах держави, що використовуютьсядля реалізації неправомірних діянь.2. Виявлення використання підставних фірм, за допомогоюяких здійснюється переважна більшість правопорушень у сферіоподаткування, в тому числі ведення фінансово-господарськоїдіяльності без реєстрації в податкових органах чи без наявностівідповідних дозволів чи ліцензій, прикриття об’єктів оподаткуванняфірмами, що не здають балансові звітності до податковихорганів, або здають нульові баланси тощо.Аналіз діяльності існування підставних (фіктивних, підставних,транзитивних, буферних, одноденок, метеликів) фірмдозволяє виділити певні характерні особливості [Голова, 219,Лис, 27-28, Баран, 233, 247-248], які повинні стати важливимпідґрунтям у виявленні підставних фірм регіональними управліннямиДПАУ, МВС України, СБУ та іншими органами, щозаймаються детінізацією економіки регіонів держави:– добовий оборот підставної фірми чи організації, як правило,збільшується до кінця тижня;– вартість контрактів, що укладаються фірмою-метеликом,ба гаторазово перевищують її чисті активи та статутний капітал;– термін „господарювання” фірм-метеликів, як правило,триває від одного тижня до двох місяців;– укладання фірмою переважно рамкових договорів, що немістять відомостей про номенклатуру, ціни товарів, строки поставкита інше;

Фінансова система України. Частина 1. 33– фіктивні договори, кошториси й акти приймання підписуютьсяне керівником фірми, а її виконавцями;– укладання контрактів з фірмами–резидентами офшорнихзон чи оплата контрактів через банки-резиденти офшорних зон;– „загадкове” банкрутство фірми до початку першої перевіркиподатковими органами, з подальшою реорганізацієюзбанкрутілої фірми шляхом зміни замовника чи злиття з іншимифірмами шляхом використання документів громадян, щоможуть мешкати в інших регіонах держави;– „термінове” вилучення юридичної справи фірми з банкупід приводом переходу до іншого обслуговуючого банку.Виявлення фіктивних фірм, що використовуються дляотримання тіньових доходів суб’єктами господарювання в регіоні,можливе за допомогою таких способів:– шляхом зіставлення свідчень обласних, міських та районнихвідділів управління Міністерства внутрішніх справ Українипро втрачені паспорти з реєстраційно-обліковими данимиподаткових органів у регіонах;– шляхом виявлення адрес, за якими зареєстрована певнакількість юридичних осіб; або за зазначеними в офіційнихдокументах юридичними адресами фірма не розташована тазв’язку із зазначеними адресами не існує;– шляхом виявлення фірм, у складі засновників чи керівниківприсутні кримінальні елементи чи корумповані посадовіособи родичів вище зазначених осіб, або певні підставні особипохилого віку, особи, що фактично не здатні виконувати покладеніна них обов’язки внаслідок інших причин (засудження,ув’язнення, хвороби), особи без певного місця проживання,біженці, переселенці.3. Виявлення використання грошей незаконного походженняпри здійсненні приватизаційних процесів державного майна.Слід зазначити, що за спостереженнями вітчизняних науковцівна чолі з Гейцем В.М., які відзначають, що у ринковій економіцізбіль шення масштабів приватизації зазвичай супроводжуєтьсяпід вищенням ефективності виробництва. Проте в Україні переважначастка продукції хоча й виробляється на недержавнихпід приємствах регіонів, але на сьогодні можемо відзначити безпрецедентнуситуацію, коли замість зростання випуску товарівта послуг маємо скорочення збуту продукції, різке зниженнярен табельності, збільшення кількості збиткових приватизованихпідприємств, що свідчить про приховування прибутківвлас никами цих підприємств, іншими словами про існуванняпри хованих тіньових потоків грошей. Про використання неза-

34Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.конних методів у сфері приватизаційних процесів, що відбуваютьсяу регіоні, можуть свідчити такі ознаки, які повинні взя тидо уваги представники Держкоммайна відділу приватизації врегіоні, МВС України, СБУ та інші органи, що займаються відвідстеженнямзлочинів:– зниження балансової вартості приватизованих об’єктів порегіонах;– придбання посадовою особою акцій на суму понад 5% статутногофонду підприємства, що приватизується;– привласнення державного майна акціонерним товариствомчи передача його без згоди акціонерів благочинним фондам;– використання державних коштів від приватизації не запризначенням, тобто, на цілі, що не передбачені державнимбюджетом;– використання на аукціонах підставних осіб;– необґрунтована відмова особам, що подали заявку научасть в аукціоні;– внесення неправдивої інформації у договори оренди та передачіу довгострокову оренду державного майна.Проте у сфері виявлення фактів отримання та відмиваннябрудних грошей при приватизації існують значні проблеми,оскільки до приватизації об’єктів державної власності неодноразовозалучаються фірми та компанії офшорних зон, що, відповідно,позбавляє правоохоронців можливості своєчасногоотримання необхідної інформації про засновників та посадовихосіб офшорних фірм чи компаній.Зважаючи на велику кількість злочинів у сфері приватизаційнихпроцесів у регіонах держави, для створення прозорихумов приватизації необхідні врахування таких положень:– впровадження заходів, що включатимуть посилення кримінальноївідповідальності, розширюючи повноваження контрольнихорганів, зокрема Рахункової палати України, надаючиповноваження вилучати завдані бюджету регіонам державизбитки з банківських рахунків та іншої власності винуватцівнеправомірних злочинних діянь та повертати кошти до регіональнихбюджетів;– вдосконалення законодавства щодо іноземних капіталовкладень,антимонопольної політики, захисту споживачів,інтелектуальної власності, захисту майнових прав інвесторівтощо.4. Розвиток електронних засобів створює небезпеку в боротьбіз тіньовою економікою у регіонах держави і, відповід-

Фінансова система України. Частина 1. 35но, суттєво полегшують відмивання грошей та уникнення відоподаткування. При цьому експертами FАТF обговорюєтьсянизка можливих заходів, які б могли обмежити вразливість новихтехнологій розрахунків і оплати для використання з метоювідмивання грошей. Серед них, зокрема [2, с.292]:– обмеження функцій і граничної ємності „розумних” карток(включа ючи граничні розміри максимальної суми і обороту,а також граничну кіль кість „розумних” карток на одногоклієнта);– чітка прив’язка нових технологій оплати і розрахунків доконкретних фінансових установ і банківських рахунків;– висунення до цих систем міжнародних стандартних вимогщодо ведення обліку, щоб забезпечити слідчим органам можливістьвивчення, документування і вилучення необхідних обліковихданих.Проблему подолання тінізації економіки регіонів державине можна вирішити разовими, епізодичними заходами. Це маєбути цілісна система дій, певний механізм детінізації економікирегіонів, спрямовані передусім на викорінення причин існуваннята передумов виникнення тіньових процесів у регіонахдержави.Література1. Барановський О. І. „Відмивання” грошей: сутність та шляхизапобігання. – Х.: Вид-во „Форт”. – 472 с.2. Вибрані матеріали про міжнародні режими та законодавствоу сфері боротьби з „відмиванням” грошей. – К., 2001. – 335 с.3. Голованов Н. М., Перекислов В. Е., Фадеев В. А. Теневаяэкономика и легализация преступных доходов. – СПб.:Питер,2003. – 303 с.: ил. – (Серия „Закон и практика”).4. Попович В.М. Тіньова економіка як предмет економічноїкримінології. – К.: „Правові джерела”, 1998. – 448 С.

36Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Галущак В.Л.,к.е.н., доцент Луцький державний технічний університетМЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛУДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В УКРАЇНІУ статті розглянуті питання щодо регулювання соціальноекономічнихпроцесів регіону через вдосконалення механізмуформування та розподілу доходів місцевих бюджетів. Зазначенііснуючі джерела надходжень до бюджету розвитку місцевихбюджетів та можливості їх доповнення. Запропонованомеханізм розподілу коштів бюджету розвитку за принципомстимулювання чи підтримки регіонів, відповідно до рівня їхпроблемності.In the article the considered questions in relation to adjusting ofsocio-economic processes of region through perfection of mechanismof forming and division of profits of local budgets. Noted existentsources of receipts in the budget of development of local budgets andpossibility of their addition. The mechanism of division of facilitiesof budget of development is offered on principle of stimulation orsupport of regions, in accordance with the level of their problem.У ринкових умовах господарювання основним інструментомдержавного регулювання соціально-економічних процесівчерез фінансові ресурси регіону є бюджет. Надходженнядо бюджету безпосередньо залежить від стану виробництва урегіоні. У свою чергу, можливість утримувати і розвивати соціальнусферу, забезпечувати соціальний захист населення залежитьвід стану надходжень до бюджету. Формування доходноїта видаткової частин бюджету пов’язане з основними макропоказникамиекономічного й соціального розвитку України завідповідний рік.Проблемами вдосконалення фінансових відносин центрута регіонів, пошуками напрямків нарощування фінансовогопотенціалу займалися такі вчені, як В.Н.Лексин, А.Н.Швецов,Є.І.Бойко, М.Щ.Горин, В.Б.Христинко, А.П.Градов, Б.І.Кузин,М.Д.Мечніков, А.С.Соколіцин [1,3,4].Разом з тим, відсутність належного законодавчого регулюваннябюджетних правовідносин та механізму відповідальнос-© Галущак В.Л., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 37ті за порушення бюджетного законодавства викликає ряд негативнихсоціально-економічних наслідків.Окрім того, наявна система сконсолідованих доходів більшостірегіонів України характеризується значною їх залежністювід трансфертів центрального уряду і браком власних джерелдоходів.Серед основних недоліків щодо наявної системи формуванняі розподілу дохідної бази регіональних бюджетів можна виділити:– тенденцію переважаючої частки трансфертів з державногобюджету в доходах регіональних бюджетів;– практично щорічні зміни видів податків, які зараховуютьсядо бюджетів, та нормативів відрахувань від загальнодержавнихподатків і зборів до бюджетів регіонів;– невчасність отримання сум трансфертів, належних регіону,їх недоотримання або отримання не у грошовому виразі;– відсутність чіткого взаємозв’язку між обсягом податків,які збираються, і регіональними доходами, що позбавляє регіональніоргани управління стимулів до збільшення державнихдоходів, інше.Така ситуація вимагає розробки принципово нових підходівдо фінансового забезпечення політики розвитку проблемнихрегіонів.Відповідно до закону "Про місцеве самоврядування” вУкраїні бюджети областей та районів мають поділятися на поточнийта бюджет розвитку.Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансуванняус танов та закладів освіти, охорони здоров’я, культури, соціальнийзахист населення та інших заходів, що забезпечують процеспрос того відтворення у регіоні. Надходження до бюджету розвиткуперелічені у ст.71 Бюджетного кодексу України. Зокрема,до них відносять кошти від відчуження майна, яке перебуває укомунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянокнесільськогосподарського значення; надходження дивідендів, нарахованих на акції господарських товариств, що є увлас ності відповідної територіальної громади; кошти від поверненняпозик, які надавалися з відповідного бюджету до набраннячинності бюджетним кодексом, та відсотки, сплачені закористування ними; запозичення, здійснювані у встановленомузаконодавством порядку; кошти, які передаються з іншоїчас тини бюджету за рішенням відповідної ради; запозичення,здійс ненні в порядку, визначеному бюджетним кодексом та іншимизаконами України; субвенції з інших бюджетів на виконанняінвестиційних проектів.

38Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Надходження від перших двох джерел досить низькі, їх част кав місцевих бюджетах не перевищує 0,6%-0,8% [2, с. 200]. До ходикапітального характеру використовуються тільки з метою розширеноговідтворення, їх закріплення за бюджетами роз виткуістотно не змінить ситуацію з наповненням останніх. Суб венціїз інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів, згідно збюджетним кодексом, мають цільовий характер, то му їх не можнавважати такими, що є в самостійному розпо ряд женні регіональнихорганів влади. Окрім того, не існує методики та правилвизначення обсягів таких коштів. Що стосується запозичень, якіє джерелом інвестицій у довгострокові про грами розвитку, наслідкомвиконання яких буде економічне під несення та зростаннядоходів бюджету в перспективі, та за умов малорозвинутостікредитного ринку в Україні не варто по кладати велику надію наце джерело наповнення бюджету роз витку.Джерела надходжень до бюджету розвитку місцевих бюджетівможна доповнити такими:– частина надходжень від зовнішньоекономічної діяльності,встановлена рішенням відповідної ради про місцевий бюджет;– частина коштів від власних надходжень бюджетних установі організацій, які утримуються за рахунок коштів місцевихбюджетів, що визначається рішенням відповідної ради про місцевийбюджет [2, с. 201].Кошти бюджету розвитку, на нашу думку, необхідно розподіляти між проблемними регіонами за принципом стимулюваннячи підтримки. Стимулюючий трансферт розподіляєтьсяміж регіонами у відповідності з досягнутими результатами їхфі нансово-господарської діяльності, підтримуючий – у відповідностіз дефіцитністю бюджетів цих територій. Регіональнийтранс ферт розподіляється на дві частини виходячи із співвідношення:′( 1−ββ ) Кбр∑ ВДВіі∈М, (1)стTр =′ββ∑ ВДВііде Тр – необхідний регіональний трансферт;β – оцінка важливості грошової одиниці, спрямованої напідтримку розвитку регіонів, що визначається експертнимшляхом (β∈ (0; 1))(1- β) – оцінка важливості грошової одиниці, спрямованої устимулювання розвитку регіону;К бр– кошти бюджету розвитку регіонів;М ст– множина проблемних регіонів, які необхідно стимулювати;

Фінансова система України. Частина 1. 39ВДВ і – валова додана вартість, що створюється у кожномурегіоні.Використовуючи дану модель при визначенні розмірутрансферту, що необхідно надати кожному проблемному регіону,матимемо можливість підтримувати або стимулюватирегіони відповідно до рівня їх проблемності (за допомогою корелюючогокоефіцієнта – β його значення необхідно встановлюватиобернено пропорційно до рівня проблемності, тобто – укризових регіонах воно буде меншим, порівняно із регіонами,де рівень проблемності є середнім).У табл. 1, 2, 3 нами запропонований типи фінансової політикивідповідно до рівня проблемності регіонів.Типи фінансовоїполітики регіональногорозвиткуАгресивнаПомірнаСтимулюючаТипи фінансовоїполітики регіональногорозвиткуАгресивнаПомірнаСтимулюючаТаблиця 1Групування економічно проблемних регіонів Україниза типом фінансової політикиРівень проблемностірегіонукризовий станвисокий рівеньпроблемностісередній рівеньпроблемностіРегіониТернопільська,Хмельницька, ЧернівецькаВінницька, Волинська,Житомирська, Кіровоградська,РівненськаХерсонська, ЧеркаськаАРК, Закарпатська,ЛьвівськаТаблиця 2Групування соціально проблемних регіонів Україниза типом фінансової політикиРівень проблемностірегіонукризовий станвисокий рівеньпроблемностісередній рівеньпроблемностіРегіониЖитомирська, Кіровоградська,ХерсонськаРівненська, Сумська,Тернопільська, Черкаська,ЧернігівськаВолинська, Вінницька,Полтавська Чернівецька,Хмельницька

40Типи фінансовоїполітикирегіональногорозвиткуАгресивнаПомірнаСтимулюючаНаукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Таблиця 3Групування екологічно проблемних регіонів Україниза типом фінансової політикиРівень проблемностірегіонукризовий станвисокий рівеньпроблемностісередній рівеньпроблемностіРегіониВінницька, Дніпропетровська,Донецька, ЗапорізькаАРК, Івано-Франківська,Луганська,м. Київ,м. СевастопольКиївська, Кіровоградська,Львівська, Миколаївська,Одеська, Полтавська, Сумська,Харківська, Херсонська,ЧернігівськаВідповідно до наведеної типології регіонів, у поданих таблицяхвиділено наступні такі їх фінансової політики розвитку:– агресивна фінансова політика, яка застосовується для територійіз найменшим рівнем фінансового забезпечення. Вонаспрямована на усунення несприятливих чинників, що здійснюютьнегативний вплив на фінансування розвитку регіону,пошук потенційних джерел і резервів фінансових ресурсів, щозабезпечили б певні позитивні зрушення у регіоні. Така політикапередбачає досить високий рівень бюджетної підтримки.Таку стратегію доцільно використовувати для регіонів кризовогостану;– помірна фінансова політика, яка забезпечує юридичнимі фізичним особам достатні стимули для продуктивної діяльностіі водночас дає змогу державі впливати (підтримувати) нарозвиток регіону. Така стратегія є оптимальною для регіоніввисокого рівня проблемності;– стимулююча фінансова політика, яка базується на першочерговостіфінансування економіки регіону, як основи задоволенняматеріальних і духовних благ його населенню припідтримці належного рівня фінансового забезпечення соціальногота екологічного розвитку. Вона спрямована на формуваннямаксимальної заінтересованості суб’єктів підприємницькоїдіяльності та громадян в ефективному господарюванні. Вибірцієї фінансової політики доцільно здійснювати для регіонів середньогорівня проблемності.

Фінансова система України. Частина 1. 41У визначенні обсягів регіонального фонду, кошти якогоспрямовуватимуться на підтримку і стимулювання регіонів,можна використати підхід, в основу якого необхідно покластитакі принципи:1. Регіональний трансферт поділяється на трансферти економічного,соціального та екологічного розвитку. Кожен з нихподіляється на частини, які спрямовуються на цілі підтримки іна стимулювання регіонів.2. Стимулюються регіони середнього та високого рівня проблемності.3. Стимулюючий трансферт розподіляється між регіона мивідповідно до досягнутих результатів їх фінансово-гос по дар ськоїдіяльності та економічної активності.4. Стимулюючий трансферт визначається, виходячи із співвідношення:(1 − β ) Tp∑ n , (2)i∈McmTc=nβn∑i=1де Т с– стимулюючий трансферт;Т р– регіональний трансферт, що підлягає розподілу між регіонами;М ст– множина регіонів, які необхідно стимулювати ;n – місце регіону у рейтингу за інтегральною оцінкою йогоекономічного розвитку;n∑ n – загальна сума місць регіонів;i=1β – оцінка корисності грошової одиниці, спрямованої на підтримкурегіону (1 ≤ β ≤ 1);(1 – β) – оцінка корисності грошової одиниці, спрямованоїна стимулювання фінансово-економічної і соціальноекологічноїдіяльності регіонів;( 1−ββ ) – відносна оцінка корисності грошової одиниці, спрямованоїна стимулювання, у порівнянні з грошовоюβодиницею, вкладеною у підтримку регіону.Очевидно, якщо β=1, то Т с=0, тобто трансферт спрямовуєтьсялише на підтримку. Оцінка β не може дорівнювати нулю,оскільки це означало б, що весь трансферт використовуєтьсяна стимулювання за відсутності проблемних регіонів.Якщо β=0,5, то це означає, що регіональний трансферт розподілятьсяпропорційно до виробленої валової доданої вартостірегіонів, що стимулюються і підтримуються.Оцінка β може бути визначена експертним шляхом.Стимулюючий трансферт можна розподілити між регіона-

42Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ми, які необхідно стимулювати, наприклад, пропорційно до валовоїдоданої вартості, виготовленої кожним регіоном:Tci=ВДВіВДВ∑і∈МсьіТс, (3)де ВДВ і– валова додана вартість, яка вироблена і-тим регіоном.5. Підтримувати необхідно регіони кризового стану.6. Трансферт підтримки розраховується за формулою:, (4)βTp∑ ni∈MПTП=nn∑i=1де Т п– трансферт на підтримування розвитку регіонів;М п– множина регіонів, які потребують підтримки .Аналогічно до стимулюючого трансферту, його можна розподілитиміж регіонами, які його потребують, пропорційно домісця, яке вони посідають у межах групи., (5)піТП= Т ×і Пп∑іі∈Мгрде М гр– множина регіонів у межах даної групи.Застосуємо даний метод розподілу регіонального трансфертуна прикладі зробленого нами розподілу.З табл.1. очевидно, що стимулювати необхідно 3 регіони(АРК, Закарпатську, Львівську області), а підтримувати 10 –Тернопільську, Хмельницьку, Чернівецьку, Вінницьку, Волинську,Житомирську, Кіровоградську, Рівненську, Херсонську,Черкаську області.Нехай відомий регіональний трансферт економічного розвиткуу розмірі Т р. Тоді із цієї суми для регіонів, які необхідноестимулювати, надійде 23% (100% : 13·3) або 0,23Т р , а для регіонів,які слід підтримувати, – 77% (100% :13·10) або 0,77Т е. рОцінка визначена у табл. 4 відповідно до типу фінансовоїполітики.

Фінансова система України. Частина 1. 43Типи фінансової політикисталого розвитку регіонуТаблиця 4Типологія фінансової політики регіонувідповідно до коефіцієнтаβ(1-β)Агресивна 0,95 0,05Підтримуюча 0,8 0,2Стимулююча 0,05 0,95Таким чином, на основі проведених розрахунків можнавстановити, зокрема, яка сума трансферту розподіляється настимулювання, а яка на підтримку кожного регіону відповіднодо його внеску у фінансово-господарській діяльності країни таактивності регіону, що дозволить вдосконалити механізм формуваннята розподілу дохідної бази місцевих бюджетів регіонівкраїни.Література1. Бойко Є.І., Важинський Ф.А. Регіональні аспекти інвестиційногозабезпечення розвитку промисловості // Економіка промисловості.– 2001. – № 2. – С. 94-98.2. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник.– К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 544 с.3. Лексин В.Н., Швецов А.Н. Государство и регионы. Теория ипрактика государственного регулирования территориального развития.– М.: УССР, 1997. –372 с.4. Лившиц А.Я., Новиков А.В., Смирнягин Л.В. Региональнаястратегия Россия // Регион: экономика и социология. – 1994. –№3. – С. 38.

44Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Гребенюк В. В.,ст. викладач, здобувач, Державна академія статистики,обліку та аудиту Держкомстату України, м. КиївСОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬМАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА:МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТРозглянуто роль та місце малого підприємництва в умовахстановлення соціально-орієнтованої ринкової економікиУкраїни. Запропоновано методичні підходи щодо визначенняефективності малого підприємництва як особливого секторуекономіки. Висвітлені питання соціальної відповідальностісуб’єктів малого бізнесу в громадянському суспільстві.The role and place of small business in the making social-orientmarket economy of Ukraine is considered. The methodical approachesto designation an effect of small enterprise as a special sector ofeconomy are suggested. The questions of social responsibility ofsmall business subject in public society are clarified.Одним з пріоритетних завдань ринкових перетворень в Україні на сучас ному етапі залишається формування ефективного,кон курентоздатного під приємницького середовища. В загальнійсистемі підприємницької діяльно сті особливе місце займаємале підприємництво, оскільки саме цей сектор найбіль ше відповідаєсуті ринкової економіки.На відміну від великого, малий бізнес у більшості своїх формпо требує не значних початкових капіталовкладень, що, в своючер гу, полегшує доступ багатьом бажаючим до заняття підприємницькоюдіяльністю. Мале підприємництво, оперативно реагуючина зміни кон’юнктури ринку, надає ринковій економіціпід вищену мобільність та гнучкість. Воно забезпечує високурен табельність у виробництві товарів, які стали невигідними абонавіть збитковими для великих підприємств. Мале підприємництвопідвищує зайнятість, створює сприятливі умови для більшраціональної виробничо-господарської кооперації [1, с.15].Разом з тим, за роки незалежності України при проведенніцілого комплексу ринкових реформ середовище малого бізне-© Гребенюк В. В., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 45су в нашій країні все ще не створено. Слід визнати, що великакількість малих підприємств, які були створені на початкусерединідев’яностих років минулого століття, з огляду на несприятливізовнішні умови та внутрішні суперечності булоліквідовано, деякі з них поповнили сектор „тіньової економіки”або ж пішли по шляху примітивізації технологій та організаціївиробництва. Переважна більшість малих підприємствфункціонує сьогодні у сфері торгівлі та послуг [2]. Чисельністьсуб’єктів малого бізнесу в реальному секторі економіки все щезалишається низькою, у сфері високотехнологічних виробництвта інноваційної діяльності – катастрофічно малою.Істотний вклад у формування авторської концепції регулювання розвитку малого бізнесу в період ринкової трансформаціївнесли праці вітчизняних та зарубіжних вчених серед яких,на самперед, слід відзначити В. Гейця, З. Варналія, Г. Білоуса,Ю. Єха нурова, С. Реверчука, А.Кисельова, І. Жиляєва, С. Соболяй ін. Західна наукова думка представлена тут дослідженнямиП.Самуельсона, Є. Тоффлера, Б. Харрісона, С. Соломона,Б. Карлофа. У формуванні сучасних поглядів на мале підприємництвоважливу роль зіграли праці російських вченихекономістівЛ. Абалкіна, А. Бусигіна, В. Савченко, К. Блюммера,В. Яковлєва та ін.Слід сказати, що, незважаючи на всезростаючу увагувчених-економістів, фахівців органів виконавчої влади, підприємцівдо проблем малого бізнесу, все ще залишається доволібагато невирішених методологічних, теоретичних та практичнихпитань у цьому напрямку. Недостатня ефективністьфінансової, організаційної, правової підтримки малого підприємництвана загальнодержавному, регіональному та місцевомурівнях та завдання щодо його адаптації до специфічних умоввітчизняної економіки потребують більш ґрунтовного теоретичногоосмислення та дослідження даної проблеми.Питання економічної ефективності у своїх працях розглядалитакож відомі західні теоретики підприємництва таменеджменту П. Друкер, Р. Хізріч та ін. Проте, маючи різнісоціально-економічні умови для розвитку у країнах із розвинутоюринковою економікою та в Україні, майже неможливоперенести розробки та пропозиції зарубіжних вчених у вітчизнянемакроекономічне середовище. До того ж, сучасна економічналітература розглядає питання ефективності, в основному,з позиції теорії виробничих можливостей, проблемивибору в економіці, що значно звужує об’єкт досліджень. Щостосується ефективності малого підприємництва, то ця про-

46Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.блема знаходиться ще на стадії дослідження, а вітчизняна теоріясоціально-економічної ефективності і, тим більше, ефективностімалого підприємництва в умовах ринкової економікипотребує подальшої систематизації та ґрунтовного вивчення.Зазначені обставини обумовлюють вибір мети даного дослідження,що полягає у розгляді сутності малого підприємництваяк найважливішого ринкоутворюючого чинника та визначеннісистеми критеріїв ефективності з позиції мікро– тамакрорівнів суб’єктів господарської діяльності.В основу економічної ефективності покладений принципякості господарювання у вигляді співвідношення затрат суспільноїпраці і отримуваним при цьому доходом. Завданнящодо дослідження ефективності та розробки методів її аналізуполягають у виявленні якості та результативності господарюваннядля досягнення соціально-економічних цілей. Однієюіз своїх фундаментальних основ економічна ефективність маєпринцип „порівнювальних переваг”, тобто переваг використанняодних ресурсів у порівнянні з іншими. Це, слід сказати,можна віднести і до ефективності різних секторів економікиу питаннях більш ефективного виконання визначених цілей,тобто малого підприємництва щодо середнього та великого.Критерій економічної ефективності – це максимальна результативністьвикористання наявних ресурсів для досягненнявідповідного соціально-економічного ефекту. Критеріюефективності може відповідати ряд показників, які можутьбути представлені як співвідношення результатів та витратдіяльності при досягненні відповідних соціальних параметріврозвитку економіки. Кількісним узагальнюючим показникомкритерію ефективності міг би бути інтегральний показникефективності, проте тут існує цілий ряд проблем для йоговпровадження та використання. Причина, передусім, полягає ускладності (нерідко у неможливості) виміряти сукупні макроекономічнівитрати, оскільки засоби та предмети праці, робочасила і т.д. мають зовсім різну економічну природу і об’єднати їхв "спільному знаменнику" було б неправильно. Таким чином,замість одного, інтегрального показника економічної ефективностіслід використовувати систему окремих показників, які всукупності розкривають ефективність того чи іншого проекту,галузі, сектору економіки.Проблема визначення критерія ефективності пов’язана здослідженням форм ефективності. В наукових працях вченихекономістіврозглядаються різні форми ефективності. В залежностівід методики аналізу розрізняють: абсолютну та за-

Фінансова система України. Частина 1. 47гальну ефективність. В залежності від характеристики рівнівгосподарювання – внутрішньогосподарську та народногосподарську.В залежності від змісту соціально-економічного ефекту– соціально-економічну, соціальну, економічну.Дослідження теорії ефективності неможливо провести, неврахувавши її факторів та резервів. Фактори – матеріальнаоснова виробництва, вони безпосередньо беруть участь у створенніпродукту і в кожний момент мають реальну величину.Фактори виступають як виробничі ресурси і можуть бути представленів натуральних та вартісних одиницях. Резерви існуютьлише тому, що з різних причин, в даний момент використанняфакторів не є оптимальним. Величина та характер резервів залежитьвід ступеню використання сукупності факторів, тобтовиробничого потенціалу. Економічна оцінка виробничого потенціалута його резервів, тобто невикористаних в даний моментможливостей відповідного матеріального та соціальногоефекту – найважливіша проблема ефективності.Таким чином, при побудові моделі дослідження теоріїсоціально-економічної ефективності малого підприємництвалогічним завершенням стає такий зв’язок: ефективність малогопідприємництва → показники ефективності → основні методирозрахунку та аналізу ефективності → фактори та резерви підвищенняефективності малого підприємництва.Під ефективністю малого підприємництва Яковлєв В. М.розуміє „його більш високу результативність порівняно з іншимиформами організації виробництва чи обміну, досягненняякої здійснюється у зв’язку із поставленими цілями” [3]. Автору своєму дослідженні акцентує увагу на перевагах малогопідприємництва над іншими формами господарювання, що,слід сказати, лише частково розкриває сутність даної категорії,оскільки не враховує цілого комплексу переваг та функцій малогопідприємництва.Ефективність малого підприємництва – це співвідношеннясоціально-економічного ефекту до витрат для його досягненняпри виконанні поставлених цілей. Основна ціль підприємництва,з точки зору суспільства, – це задоволення різноманітногокомплексу потреб всіх членів суспільства. Цілий ряд важливихсоціально-економічних завдань мале підприємництвоможе вирішувати більш ефективніше в порівнянні з іншимиформами господарювання, а саме: підвищення зайнятості тасоціальної активності населення; реалізація наукових знаньта інтелекту; підвищення інноваційної складової економіки;ріст освітньо-культурного рівня людини та суспільства в ціло-

48Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.му тощо. В рамках даного дослідження ми розглянемо ефективністьмалого підприємництва, передусім, з точки зору йогозовнішніх ознак (соціальної відповідальності), оскільки самецей напрямок, вважаємо, є одним із найменш досліджених у вітчизнянійтеорії малого підприємництва.Більш висока результативність у вирішенні перерахованихвище завдань можлива завдяки особливостям малого підприємництва:інноваційності, гнучкості, раціональності. Саме такіознаки можуть забезпечити максимальний результат при мінімальнихвитратах. Важко не погодитись з думкою В. Яковлєва,який зазначає, що: „Корисний ефект мале підприємництводосягає при порівняно меншій капітало – праце – матеріало –енергоємності. Таким чином: малий обсяг інвестицій при більшвисокій швидкості обігу – менший фінансовий ризик – швидкаокупність витрат – кращі результати” [3, с.25].Світовий досвід розвитку малого підприємництва свідчитьпро те, що на відповідних етапах інноваційного процесу і в окремихгалузях його інноваційна діяльність більш ефективніша,ніж великого. Інноваційна діяльність є особливим інструментомпідприємництва, яка, по-суті, створює ресурси. Ресурс не стаєресурсом до тих пір, поки хтось не знаходить "чому-небудь існуючомув природі" застосування, тим самим надаючи йому економічнуцінність. До цього моменту будь-яка рослина – не більшеніж бур’ян, а будь-який мінерал – просто камінь. Все це справедливоі в економічній, і в соціальній сферах. Не існує більшвагомішого ресурсу в економіці, ніж „покупна спроможність”, авона, в свою чергу, – винахід підприємця-новатора [4, с.43].Успішні підприємці, якою б не була їхня мотивація – гроші,влада, слава чи визнання, – намагаються створити що-небудьнове та корисне. Для них недостатньо просто покращити те,що вже існує, або ж просто внести у нього зміни. Вони намагаютьсянадати своїм нововведенням нову, відмінну цінність,зробивши їх порівняно кращими, перетворити „матеріал” в „ресурс”чи поєднати вже існуючі ресурси в новій, більш досконалійкомбінації.Ефективність малого підприємництва виявляється самев тому, що воно виконує функцію "авангарду" в розвитку ризикованихпроектів в науці та техніці із мінімальними витратами.По мірі розвитку людської цивілізації саме малепідприємництво буде володіти все більшими перевагами внауково-технічній галузі і, відповідно, характеризуватися зростаннямефективності. Це обумовлено об’єктивними процесамив розвитку суспільства і передусім „постіндустріальною техно-

Фінансова система України. Частина 1. 49логічною революцією”. Вона сприяє посиленню ролі електронікита автоматики у виробництві, торгівлі, деконцентрації тадиверсифікації виробництва. В цих умовах більш ефективними,пристосованими стають невеликі підприємства і, особливо,в обробній промисловості, сфері послуг і т. д.Слід відзначити, що на сучасному етапі великі підприємствадля підвищення ефективності власного виробництва сталивикористовувати принципи малого підприємництва у виробництвіта управлінні. Так, на зміну лінійно-функціональним,функціональним структурам управління приходять більшпростіші (лінійні, бригадні), що означає створення малих фірмвсередині великих компаній.Ефективність малого підприємництва у питаннях підвищенняінноваційної активності економіки полягає в: локалізаціїінноваційних ризиків на малих підприємствах; виробничійі ринковій апробації інновацій; організації виробництва наукомісткихунікальних дрібносерійних виробів; насиченні ринкуекспериментальною та дрібносерійною продукцією, що користуєтьсязначним попитом у покупців. З огляду на особливуважливість малого підприємництва для росту ефективностіекономіки в розвинутих ринкових країнах розроблена комплекснасистема для його підтримки. На жаль, в Україні у цьомувідношенні зроблено зовсім небагато, а існуючі нормативніакти часто не виконуються через недофінансування відповіднихпрограм чи правової „плутанини”.До складових соціально-економічної ефективності можнавіднести і те, що мале підприємництво більш ефективнішевирішує проблему зайнятості, підвищує соціальну активністьнаселення. Так, наприклад, у США з 1975 по 1992 роки на малихпідприємствах зайнятість зросла в абсолютній величині на82,3% (з 40,7 до 74,2 млн. чол.), а на великих підприємствах –лише на 30,3% (з 14,2 до 18,5 млн. чол.).Рівень зайнятості населення характеризує ефективність використаннятрудового потенціалу держави та ступінь соціальноїнапруженості. Саме тому, навіть у розвинутих "ринковихекономіках", що можуть забезпечити мінімальні прожитковістандарти для своїх безробітних громадян, часто виникаютьпроблеми, пов’язані із втратою кваліфікаційного потенціалу,мотивації до праці тощо. І підприємництво виступає, в цьомувипадку, ефективним "амортизатором" соціальної нестабільностіта незахищеності працюючих.В Росії, за оцінками спеціалістів, створення одного робочогомісця на малому підприємстві коштує в 10 раз дешевше, ніж

50Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.на великому [5]. Всю повноту відповідальності (матеріальної,фінансової, юридичної) за результати господарської діяльностібере на себе власник підприємства (підприємець). Це і є головноюособливістю малого підприємництва, і в цьому полягаєйого економічна сутність. Таким чином, мале підприємництвоу ролі засобу виявлення економічної ініціативи людей можестати вирішальним фактором економічної стабілізації черезстворення нових робочих місць.На малих підприємствах створюються більш сприятливі умовидля розвитку підприємницьких якостей. Відсутність склад ноїкомбінованої організаційної структури управління і, нав паки,наявність системи делегування повноважень в малій фір мі призводятьдо концентрації управлінської діяльності в од ній особі– власнику підприємства, що сприяє , в свою чергу, під вищеннюпродуктивності праці, якості виконуваних робіт. Крім того, роботав невеликих фірмах приваблива для творчих, на уковомислячихлюдей, оскільки відкриває безмежні можливості длявласної ініціативи; тут розповсюджені гнучкі умови праці та найму,багато питань вирішуються у рамках певних до мовленостей,що служить мотивуючим чинником для працівників.Мале підприємництво більш ефективно вирішує проблемиосвітньо-культурного рівня людини та суспільства в цілому.Вивчаючи феномен потреб людини, що зростають у часі, економісти,соціологи, психологи прийшли до висновку, що приблизноз кінця 70-х років ХХ століття в розвинутих ринковихкраїнах для ділової людини в шкалі життєвих цінностей першемісце займає не величина заробітної плати, розмір преміальнихдоплат, соціального забезпечення і т.д., а, передусім, можливістьсамореалізації в професійній сфері. І сьогодні ця тенденціяпосилюється. Ріст високоінтелектуальної праці, зростаючазацікавленість в самореалізації у процесі виробництва, переорієнтаціяпрацівників на автономну господарську діяльністьсвідкують про зміни у відношенні суспільства до малого підприємництва.Саме в цьому і полягає соціальна ефективністьмалого підприємництва, яку часто не можна виміряти кількіснимипоказниками, проте вона має яскраво виражений соціальнийефект. Яскравим підтвердженням цьому є тенденція, щомає сьогодні місце в промислово розвинутих країнах: із ростомосвітнього, кваліфікаційного, культурного рівнів спеціалістів,мотивації їх праці у великих компаніях зменшуються. Багатохто із них відкриває свою власну справу, або ж переходить вневеликі високотехнологічні компанії.Таким чином, узагальнюючий критерій, що відображає

Фінансова система України. Частина 1. 51абсолютну зовнішню ефективність малого підприємництва– це максимальна результативність при мінімізації витрат увирішенні таких соціально-значущих завдань, як: вирішенняпроблеми зайнятості, підвищення соціальної активностінаселення, матеріалізація наукових знань та інтелекту, рістосвітньо-культурного рівня населення і т.д. Сьогодні є очевидноюпотреба нового наукового підходу до "підприємництва",малого зокрема, як складної соціально-економічної категорії,специфічного виду людської діяльності. Необхідно відійти відпринципів "хрематистики", "лихварства", непродуктивногосектору, стосовно характеристики малого бізнесу та із всієюповнотою відповідальності дослідити суть глибинних перетворень,що можуть статися в економіці держави при належнійоцінці та, головне, підтримці малого підприємництва як особливоїсфери господарювання. Окрім того, інститут підприємництвана сучасному етапі потрібно розглядати як складнуекономічну категорію, в межах якої знаходить своє логічне відображенняпродуктивна діяльність особи-підприємця та йогосоціальна функція в громадянському суспільстві.Література1. Подсолонко В.А., Миронова Т.Л. та ін. Підприємництво:Навч. Посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 616с.2. Інтернет-конференція в. о. Голови ДержкомпідприємництваУкраїни К. Ващенка, 13.07.2007 р. – http://www. liga. net. – [27липня 2007 р.– дата відвідув.].3. Яковлєв В.Л. Конструктивное предпринимательство. – М.:ИПА „Трил”, 1994. – С. 109-118.4. Друкер, Питер, Ф. Бизнес и инновации: Пер. с англ. – М.:ООО „И. Д. Вильямс”, 2007. – 432 с.5. Малый бизнес Москвы: методы анализа, итоги исследования// Вопросы статистики. – 1996. – №11. – С. 29.

52Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Гріценко Х. В.,аспірант, Інститут світової економіки і міжнародних відносинНАН УкраїниВНУТРІШНІ ФІНАНСОВІ РИЗИКИ ДЕРЖАВИНа основі проведеного аналізу визначено склад внутрішніхфінансових ризиків на макрорівні. Запропоновано визначеннявнутрішнього фінансового ризику. Розглянуто ступінь впливуфінансових ризиків на розвиток вітчизняної економіки.On the basis of the conducted analysis certainly compositionof internal financial risks on macrolevel. Determination of internalfinancial risk is offered. The degree of influencing of financial risksis considered on development of domestic economy.Актуальність дослідження та постановка проблеми. Ризикє характерною складовою фінансової діяльності, фінансовийризик є об’єктивним явищем у функціонуванні як окремогопідприємства, так і держави в цілому.Він присутній у кожному фінансовому рішенні, пов’язаномуяк і з доходами, так і з витратами, незалежно від того, чи розумієвище керівництво ступінь впливу фінансових ризиків нагосподарську діяльність чи ні. Останні політичні та економічнікризи, які переживає Україна, викликають занепокоєння та загрожуютьУкраїні втрачанням своїх позицій не тільки як суверенноїдержави, а й існуванню України як держави.Мета статті. На жаль, вітчизняні та іноземні вчені приділяютьбільшу увагу управлінню фінансовими ризиками на рівніпідприємства. Метою статті є аналіз існуючих фінансових ризиківта визначення внутрішніх фінансових ризиків, які складаютьфінансову загрозу для держави.Завдання. Головним завданням статті є визначення таокреслення основних внутрішніх фінансових ризиків, за допомогоюуправління якими Україна зможе покращити не тількисвій індекс конкурентоспроможності у світі, а й імідж країни насвітовій політичній арені.Аналіз останніх досліджень та публікацій.Дослідження фінансових ризиків набуло особливої акту-© Гріценко Х. В., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 53альності з розвитком глобалізаційних процесів, що знайшло відображенняв працях вітчизняних та зарубіжних економістів.Різні аспекти формування та управління фінансовими ризикамивисвітлювали такі зарубіжні учені, як Арутюнов Ю., БалабановІ., Бжезинский З., Миронов М., Редхед К., Юджин Ф.,Кіреєва Є. та ін.Серед українських економістів відзначимо доробок ФедосоваВ., Білорус О., Бураковського І., Вергуна В., Клапківа М., КредісоваА., Лисицина Є., Молостовцевої В., Рогача О., Рум’янцеваО., Сіденка В. та ін. Однак проблематика формування, визначеннята управління фінансовими ризиками на рівні національногогосподарства не отримала належного розгляду.Виклад основного матеріалу дослідження.Перш ніж навести перелік базових фінансових ризиків, відзначимо,що, по-перше, внутрішні фінансові ризики державипроявляються у сфері економічної діяльності держави, прямопов’язані з формуванням державних доходів і видатків; подруге,фінансові ризики держави є об’єктивним явищем, вонисупроводжують практично всі види фінансових операцій і всінапрямки фінансової діяльності держави. Ризик властивийкожному фінансовому рішенню, яке пов’язане не тільки з доходами,а й із видатками, незалежно від того, чи розуміє ризикованістьприйняття того чи іншого рішення вище керівництво;по-третє, необхідно розуміти об’єктивність появи фінансовогоризику, найчастіше поява фінансового ризику не враховуєтьсячи не правильно трактується багатьма керівниками;по-четверте, у багатьох випадках під час виникнення фінансовогоризику з’являється декілька варіантів уникнення тогочи іншого ризику. Тобто, рішення щодо фінансового ризикуприймається в умовах вибору, що саме по собі є ризикованоюситуацією. В цій своїй характеристиці фінансовий ризик проявляється,по-перше, як на стадії вибору (прийнятті) рішення,так і на стадії його реалізації як дії в умовах вибору, а по-друге,фінансовий ризик може виступати не як відображення ризикованоїситуації (в умовах ризику або невизначеності), а як конкретнадіяльність суб’єкта, який приймає рішення, спрямованена практичний вихід із ситуації у умовах невизначеного вибору;по-п’яте, фінансовий ризик допускає необхідність виборуальтернативної дії. Іншими словами, за будь-яких обставин тавидах внутрішніх фінансових ризиків існує дві альтернатививибору – прийняти ризик або відмовитись від нього. Насправді,існує набагато більше варіантів виходу із кризової ситуації;по-шосте, кожний фінансовий ризик має розглядатися стосов-

54Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.но конкретної мети. Якщо на рівні підприємства фінансовийменеджер, приймаючи рішення у ризикованій ситуації ,керуватиметьсябажанням отримати прибуток від фінансової операції,то на рівні держави першочерговою метою має бути забезпеченнястабільного економічного розвитку; по-сьоме, незважаючи на об’єктивну природу фінансового ризику, рішеннящодо вибору механізмів управління внутрішніми фінансовимиризиками є суб’єктивним, оскільки присутня деяка нерівномірністьоцінки самого фінансового ризику, яка вимірюєтьсядостовірністю та повнотою інформації, професійною кваліфікацієюта досвідом роботи керівника, який приймає рішеннястосовно фінансового ризику.Крім того, внутрішні фінансові ризики мають бути оцінені:а) за характером прояву у часі, тобто, фінансові ризикимають бути розподілені на ті, які мають постійний характер, іна ті, які мають випадковий або разовий характер; б) за рівнемможливих фінансових втрат, а саме: фінансовий ризик, якийне матиме суттєвих фінансових наслідків для країни, в той часяк для впровадження та розробки концепції управління необхіднозалучати великі кошти; фінансовий ризик, який матимекритичний характер, тобто для нейтралізації якого необхіднорозробляти концепцію управління даним ризиком; і останній,фінансовий ризик, який матиме катастрофічні наслідкидля економіки країни, концепція управління яким має бутиобов’язково розроблена на державному рівні із залученнямвисококваліфікованих спеціалістів, які мають досвід роботи зуправління фінансовими ризиками.Автор погоджується із думкою М.С. Клапкова, що "фінансовіризики, незалежно від їх конкретного походження і характеруризикогенного середовища, є безпосереднім наслідкомфінансових відносин”[1]. Але оскільки питання управлінняфінансовими ризиками, у більшості випадків, розглядаєтьсятільки з погляду процесу управління підприємством – автор,проаналізував найбільш поширені види та класифікації фінансовихризиків, які використовуються у фінансовому менеджменті,з позиції можливості використання запропонованоїкласифікації, як одного із методів покращення рівня конкурентоспроможностідержави, як суб’єкта міжнародних економічнихвідносин.При розгляді внутрішніх фінансових ризиків, які впливаютьна ефективність державного управління та з огляду насучасний стан економіки України, автор пропонує розглянутибазові фінансові ризики, які є найактуальнішими та мають сут-

Фінансова система України. Частина 1. 55тєвий вплив на сучасну економіку країни. На основі проведеногоаналізу було виділено такий перелік базових внутрішніхфінансових ризиків: інфляційний ризик, дефляційний ризик,валютний ризик, кредитний ризик, біржовий ризик, ризик банкрутства,інноваційний ризик, спекулятивний ризик, політичнийфінансовий ризик, відсутність стратегії розвитку країни нанайближчі роки, соціальний ризик.За твердженням А.А. Суетіна, всього у світі нараховуєтьсябільш ніж 40 різних критеріїв ризиків і більше 220 видів ризиків[2]. Зазначимо, що на формування класифікації фінансовихризиків впливають багато чинників, серед яких: політична ситуаціяв країні, рівень економічного розвитку, стан законодавства,рівень корупції та інші.До одних з найбільш небезпечних та актуальних внутрішніхфінансових ризиків можна віднести політичний ризик.І.Т. Балабанов новодить таке визначення політичного ризику:"політичні ризики пов'язані з політичною ситуацією в країніта діяльністю держави. Політичні ризики виникають при порушенніумов виробничо-торговельного процесу з причин,безпосередньо не залежних від об’єкта господарювання”[3]. Зогляду на політичні кризи, які супроводжують Україну протягомостанніх кількох років, політичний ризик набуває особливоїваги. В першу чергу, потенційні іноземні інвестори боятьсявкладати кошти у вітчизняні підприємства з огляду на практикузміни курсу розвитку країни, недосконале вітчизняне законодавствота постійні конфлікти серед політиків, кожний зяких має власне бачення подальшого України, що призводитьдо додаткових витрат з державного бюджету.Іншим внутрішнім фінансовим ризиком виступає відсутністьнаціональної стратегії розвитку країни на 20-25 років.Автор погоджується із твердженням О.Г. Білоруса, що "НезалежнаУкраїна вкрай потребує і давно повинна була мативласну, прийняту Парламентом і народом Національну стратегіюрозвитку на першу чверть нового ХХІ століття”[4], першедесятиліття ХХІ століття вже майже сплило, а Україна й досіне має чіткої стратегії розвитку не тільки на 25 років, а й на5–10 років. Питанню розроблення Національної стратегії розвиткуУкраїни приділяють багато уваги як науковці, так і політики.На жаль, з роками це питання набуло не тільки більшоїактуальності, а й нової форми – форми фінансового ризикудержави.Автор підтримує думку З. Бжезинського, що "…з процесомформування і реалізації української національної ідеї сьогодні

56Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.пов’язані проблеми існування самої незалежної української націїі подальшого розвитку суверенної української держави”[5],оскільки наявність національної ідеї має безпосередній впливна формування стратегії розвитку держави.З погляду фінансів, даний ризик призводить до розпорошеностіу поглядах подальшого економічного розвитку держави,що спричиняє додаткові видатки з бюджету (на розвиток стратегії)та погіршення міжнародного іміджу України.Інфляційні процеси тією чи іншою мірою властиві більшостіекономічних систем. Але на Україні питання інфляції з кожнимроком набуває все більшої актуальності. У літературі подаєтьсятаке визначення інфляційного ризику: "Інфляційний ризик– це ризик того, що при зростанні інфляції отримані грошовінадходження знецінюються з точки зору реальної купівельноїспроможності більш швидкими темпами, ніж зростають”[6].Автором пропонується звернути увагу на інфляційний ризикяк на ризик, який виникає внаслідок неефективного державногоуправління і планування. Наприклад, прогнозований рівеньінфляції значно менший за реальну інфляцію.Інфляційний ризик, що може стати причиною виникненняризику банкрутства. За час незалежності багато державнихпідприємств було визнано банкрутами, частину з нихбуло навмисно доведено до критичного фінансового стануз метою придбання їх у майбутньому за низькою ціною. Припродажіуподібних державних підприємств держава втрачаєчималі кошти, що, у свою чергу, призводить до зменшення наповнюваностібюджету. Ризик банкрутства у свою чергу тіснопов’язаний із спекулятивним ризиком. Спекулятивний ризикзагалом характеризують як ризик, який приймає на себе підприємецьз метою отримання додаткового прибутку у майбутньому.На державному рівні, на початковому етапі управлінняфінансовими ризиками – спекулятивний ризик має бути повністювиключений. Валютний ризик розглядається як можливістьвтрати частини прибутку внаслідок валютних коливань.К.Редхед валютний ризик поділив на: операційний валютнийризик, трансляційний валютний ризик, економічний валютнийризик та приховані ризики. Вивчивши та проаналізувавши всівищеперераховані види валютних ризиків, автором було розглянутовалютний ризик з погляду неофіційної доларизаціїекономіки, що свідчить про недовіру громадян до національноївалюти і до монетарної політики уряду. Даний валютний ризикстановить серйозну загрозу для фінансової безпеки України.За різними оцінками поза банками в Україні перебуває близь-

Фінансова система України. Частина 1. 57ко 14-20 млрд. доларів США, що є умовою функціонування ірозвитку тіньової економіки [7].Станом на 1 липня 2007 року міжнародні валютні резервиНаціонального банку України складали 25,9 млрд. у доларахСША [8]. У порівнянні з іншими країнами світу це не великийвалютний запас. Але український валютний ринок дужечутливий до будь-яких валютних коливань (а особливо доларуСША) на світових ринках. При формуванні бюджету на наступнийрік враховується прогнозний курс долару. У більшостівипадків експортери та імпортери здійснюють зовнішньоекономічніоперацій у доларах США.Вітчизняні науковці, розглядаючи питання про доларизаціюекономіки, звертають увагу на те, що це свідчить про невпевненістьвласників валюти у стабільності фінансової системиУкраїни та про недовіру фізичних та юридичних осіб добанківської системи країни.Так, М.І. Карлін пропонує приймати не щорічні бюджети, ап’ятирічні бюджети, на його думку, це стало б гарантією незмінностібюджетної політики в середньостроковій перспективі. Надумку автора, прийняття бюджету на п’ять років є недоцільним.Оскільки, по-перше, відповідно до чинного Бюджетногокодексу України до державного бюджету можна вносити зміни,по-друге, враховуючи щорічні зміни урядів, кожний з якихмає власну концепцію розвитку країни, а по-третє, прийняттябюджету щорічно дозволить більш ефективно управляти фінансовимиризиками, валютним у тому числі.На мікрорівні біржовий ризик представляє собою ризиквтрат від біржових угод. В Україні біржовий ризик можна визначитияк ризик фінансових втрат від недостатнього розвиткубірж. Тобто, отримати збитки на українській біржі майже неможливо,оскільки вони частково функціонують. В той час якукраїнські підприємства поступово намагаються виходити наміжнародні біржі, наприклад, ІРО. Вже сьогодні можна говоритипро те, що розвиток українських бірж набагато відстає відрозвитку великих вітчизняних компаній, які намагаються долучатисядо світових методів управління компанією.Залучення коштів у вітчизняну економіку може мати формуяк іноземних інвестицій, так і форму іноземних кредитів. Особливуувагу слід приділити кредитному ризику. У банківськійсфері кредитний ризик визначають, як ризик невиплати боржникомосновного кредиту та відсотків по ньому. При визначенніступеню впливу кредитного ризику на розвиток економікиавтор акцентував увагу на можливість негативного впливу іно-

58Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.земних кредитів, які беруться під гарантії держави. По-перше,виникає ризик несплати підприємством кредиту в результатіпогіршення фінансових показників або банкрутства, що у своючергу призведе до збільшення бюджетних видатків на погашеннякредиту. По-друге, що стосується кредитів, які залучаютьсябезпосередньо державою, то тут необхідна зважена політика.Нарощування кредитного боргу держави може призвести дофінансової кризи. Зовнішні кредити мають залучатися тількиу надзвичайних випадках.Автор пропонує розглянути як один із видів внутрішніхфінансових ризиків соціальний ризик. Соціальний ризик проявляєтьсяу швидкому зростанні соціальних видатків державипри повільному зростанні ВВП, високих темпах росту інфляціїта низьких темпах розвитку економіки. Активувати соціальнийризик може не тільки повільне зростання економіки, а йпогіршення політичного клімату всередині країни. На думкуавтора, соціальний ризик в України є результатом саме політичногоризику.Одним з найбільш актуальних для вітчизняної економіки єінноваційний ризик. Взагалі інноваційний ризик асоціюєтьсяіз ризиком втрати коштів, які були вкладені у розробку нововведення,у разі відсутності попиту на нововведення. В Україніможна констатувати майже повну відсутність інноваційних досліджень,що вже саме по собі є ризиком розвитку. Визначенняданого ризику, з урахуванням особливостей сучасних особливостей,пропонується у такій редакції: "Ризик недостатньоговикористання наукового потенціалу країни”. У майбутньому,внаслідок впровадження сучасних інноваційних досліджень,даний вид ризику має змінити свою форму.Більшість з перерахованих видів фінансових ризиків можназнайти у сучасній літературі з фінансового менеджменту, алеавтор спробував розглянути їх з погляду впливу даних ризиківна подальший розвиток України. Зауважимо, що вищенаведенийперелік фінансових ризиків не є повним, оскільки фінансовіризики були узагальнені, виходячи із стану економіки іактуальності того чи іншого фінансового ризику.Проведений аналіз внутрішніх фінансових ризиків дозволяєзробити такі висновки:По-перше, ризик категорія складна, підпадає під дію як зовнішніх,так і внутрішніх чинників та змінюється в часі;По-друге, перелік ризиків та їх класифікація може кардинальнозмінитись, наприклад, після прийняття стратегії розвиткуУкраїни на найближчі двадцять років;

Фінансова система України. Частина 1. 59По-третє, всі внутрішні фінансові ризики, які були перерахованіу статті, взаємопов’язані, можуть впливати один на одного.Слід зауважити, що у більшості випадків вплив матименегативні наслідки для економіки країни.Література1. М.С.Клапків Страхування фінансових ризиків. – Т.,2004. –76 с.2. А.А.Суэтин Международный финансовый рынок: Учебноепособие. – М., 2004. – 157 с.3. И.Т.Балабанов Риск-менеджмент – М., 1996. – 24 с.4. О.Г.Белорус, Е.Лисицын, В.Молостовцева Экономическаясистема глобализации: Монографія. – К., 2003 – 240 с.5. З.Бжезинский великая шахматная доска. Господство Америкии его геостратегические императивы. – М., 1999.6. Ю. А. Арутюнов Финансовый менеджмент: Учебное пособие,2007. – 71 с.// http://www.bizbook.ru/listing.php?book_id=26296&page_num=717. М.І. Карлін Державні фінанси України: Начальний посібник.– К.; "Знання", 2008. – С. 3238. www.bank.gov.ua

60Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Губені Ю. Е.,д.е.н., професор, Львівський державний аграрний університетАГРАРНА СКЛАДОВАПЕРЕДВИБОРЧИХ ПРОГРАМОСНОВНИХ ПОЛІТИЧНИХ СИЛНА ПОЗАЧЕРГОВІ ВИБОРИДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ 2007 РОКУУ статті продовжено аналіз висвітлення питань розвиткусільського господарства та українського села у передвиборчихпрограмах основних політичних сил, які брали участь у позачерговихвиборах до Верховної Ради України у 2007 році.В розрізі основних політичних партій та блоків показанозагальну спрямованість виборчої програми, висвітлення питаньрозвитку села і сільських територій. Аналіз подано з незначнимиавторськими коментарями. Зроблено висновки щодорозвитку аграрної політики та її співвідношення з еволюцієюполітичних процесів в Україні. Наголошено на необхідностіздійснення комплексних досліджень з питань виконання виборчихпрограм, координації та співпраці політичних сил танаукових закладів у питанні розробки стратегії розвитку сільськогогосподарства.The analysis of problems coverage concerning the developmentof agriculture and Ukrainian villages in pre-election program‘s ofmain political forces which took place in extraordinary election tothe Verchovna Rada (Parliament) of Ukraine in 2007.General goals of election programs of main political partiesand blocs, their coverage of the problems of village and rural areadevelopment are shown. The conclusions concerning the developmentof the agrarian policy and its correlation with evolution of politicalprocesses in Ukraine were made. It is emphasized that it‘s necessaryto can out complex researches of election program implementationof coordination and cooperation of political forces and scientificinstitutions in order to elaborate the strategy of agriculturedevelopment.Вступ. Відомо, що передвиборчі програми є одним з важливихелементів виборчого та політичного процесу. Однактривалий час ці документи не вивчались на системній основі,© Губені Ю. Е., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 61а зобов’язання за ними не контролювались. Завданням цьогодослідження є вивчення і систематизація питань, пов’язанихіз сільським господарством та розвитком села у виборчих програмахосновних політичних партій та блоків. При цьому основнимиполітичними силами ми вважаємо ті, які були представленіу Верховній Раді попереднього скликання. В публікаціїдодатково вміщено аналіз виборчих програм двох політичнихсил: Виборчого блоку Литвина та Селянського блоку "АграрнаУкраїна" з огляду на їх, видавалось би, виразне сільськогосподарськеспрямування. При дослідженні використано електронніваріанти виборчих програми, вміщені на офіційному сайтіЦентральної виборчої комісії України (www.cvk.gov.ua). Нажаль, комісія з агропромислового комплексу та земельних відносинВерховної Ради попереднього скликання фактично відмовиласьнадавати інформацію з цієї тематики.Ця публікація подовжує започаткований нами аналіз виборчихпрограм з попередніх виборів 1 . Публіцистичне висвітленняпроблеми також подано у публікаціях в газетах "День" 2 та"Львівській газеті" 3 . Попередній розширений аналіз подібногоспрямування вміщено в журналі "Економіка АПК" 4 .Викладений матеріал, що відображає характеристики таоцінки виборчих програм, належать авторові, тому вони можутьне збігатись позицією інституції, яку він представляє.Постановка проблеми. Виборчі (передвиборчі) програми єневід'ємним та чітко фіксованим елементом виборчого процесу.За означенням вони мають на меті довести до суспільстваосновну мету і завдання, які ставить собою політична партіяабо блок. Однак очевидним є наявність у цих документах іншихскладових: ідеологічних установок, декларацій очікувань,рекламного продукту. Важливим є виділити основні позиціїпередвиборчих програм з тим, щоб в подальшому мати змогувідстежувати їх виконання. Аналіз передвиборчих програм єважливою складовою наукового підходу до розробки політики(make policy).Аналіз змісту виборчих програм торкається виключно пи-1Губені Ю. Е. Аграрне питання у виборчих програмах основних політичнихпартій: вибори до Верховної Ради України 2006 року // "ЕкономікаАПК", 2006. – № 6. – С.19-24.2Губені Юрій. Кого ми обрали? /День, 29 березня 2006 р.3http: www.gazeta.lviv.ua4Губені Ю. Е. Аграрне питання у передвиборчих програмах основнихполітичних сил: позачергові вибори до ВРУ 2007 року / ЕкономікаАПК, 2007. – № 12 – С. 15-18.

62Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.тань аграрної політики та політики розвитку сільських територій.З одного боку, ми чудово усвідомлюємо залежність аграрноїекономіки від розвитку господарської ситуації в цілому.Однак, з іншого боку, виклад загальноекономічних програмнихположень віддалив би нас від сприйняття „сільської" тематики.По-друге, у цій публікації ми утримуємось від ідеологічних абоадресних оцінок, лише в окремих випадках вміщено незначнийкоментар або вміщено положення, які виходять за безпосереднютему досліджень.Важливо відзначити, що виборчі програми, їх суть та складовіне в нашому суспільстві не мають значного впливу навиборчі симпатії. Однак все чіткіше лунають заклики та пропозиціїщодо введення відповідальності за невиконання передвиборчихпрограм.Огляд публікацій. Передвиборчі програми політичних партій,зокрема їх аграрна та сільська складові, не привертаютьособливої уваги вітчизняних дослідників. Однак такі дослідженняє поширеними в європейських країнах, активно підтримуютьсядослідницькими центрами, фондами та аналітичнимиінституціями. Недостатня увага дослідників до передвиборчихпрограм має об’єктивні причини. Спершу – це відсутність зацікавленостів політичному середовищі. Значним чином цеобумовлено умовністю програмного характеру цих документів.Ані прихильники, а тим більш – критики або ж об’єктивнінезалежні дослідники, не звертають особливу увагу на виборчіпрограми, оскільки, як підтверджує практика, вони мають дужеумовний характер. Окрім вище наведених публікацій, нам невідомі дослідження та публікації з цієї проблематики.Окремо слід зазначити, що з огляду на політичну заангажованістьта підконтрольність, майже всі ЗМІ та деякі наукові видання,як правило, не зацікавленні у вміщенні подібних публікацій,тим більше, що чинне законодавство дозволяє за певних умовтрактувати їх виборчою агітацією. Але очевидно, що це є прямимсвідченням недостатнього розвитку громадянського суспільства.Матеріали дослідження. Очевидно, що найкращі умови длявпровадження попередньої виборчої програми та розширенняїї на позачергових виборах 2007 року мала Партія регіонів. Навідміну від попередньої програми цієї партії, де аграрного абосільського розділів формально навіть не було, у новій передвиборчійпрограмі Партії регіонів 5 передбачено спеціальний розділ"Родюча земля – багаті селяни". Відрадно, що у передвибор-5Передвиборча програма Партії регіонів СТАБІЛЬНІСТЬ ТА ДО-БРОБУТ.

Фінансова система України. Частина 1. 63чій програмі збережено системний підхід і фахове виконання.Щодо аграрної сфери та розвитку села передвиборча програмане має комплексності і вона немовби складається з відірванихпрограмних фрагментів. Зокрема передбачено, що "з метою підвищеннядобробуту українських селян законодавчо забезпечимостворення прозорого і легального ринку землі, що гарантуватимемінімальну орендну плату за землю у розмірі не нижче400 грн. за гектар на рік". Партія регіонів обіцяє, що у 2008 р.завершить видачу громадянам державних актів на землю замістьземельних сертифікатів. Як наслідок здійснення своєїпрограми регіонами обіцяють, що у найближчі три роки подвоїтьсяобсяг інвестицій на розвиток сільського господарства, соціальноїсфери села – на газифікацію, будівництво шкіл, дорігтощо. Із створенням Національної зернової біржі вітчизняніаграрії отримають максимальну вигоду, а посередники будутьпозбавлені надприбутків. Цьому сприятиме також створення йпроведення овочевих і фруктових аукціонів у містах."Реформи – шлях до успіху" – це одне з нових ключовихгасел регіоналів. Таким чином Партія регіонів сміливо перебираєна себе гасла реформаторів. Можливо саме тому вони йстверджують, що лише "курс системних реформ забезпечитьстабільне економічне зростання, а також поступове звільненняекономіки від надмірного державного втручання і опіки."Завершальне гасло виборчої програми Партії регіонів:"Успішна людина – успішна держава!".Передвиборча програма Блоку Юлії Тимошенко під промовистоюназвою „Український прорив" 6 нав’язує до т.з. „новоїнаціональної ідеї", яка, власне, має забезпечити цей прорив.Однією з складових багатоланкового пориву є „Аграрний прорив",якому присвячено дванадцятий розділ програми.Сценарій Аграрного прориву від БЮТ передбачає закріпленняправа на землю лише за тими громадянами України, які живутьі працюють на ній. Намічено зміцнити відносини власності,підняти розмір орендної плати аж до 10% ринкової вартостіземлі. Для ефективних господарів-орендаторів землі будутьпередбачені податкові та кредитні пільги. Фінансування селапередбачається здійснювати на основі гарантованих державоюбізнес-проектів. Особливий розвиток та підтримку, відповіднодо передвиборчої програми БЮТ, отримає ринкова інфраструктура,буде здійснено заходи щодо впровадження прозороїконкуренції, просування продукції на зовнішні ринки. Успіш-6Український прорив. Передвиборча програма Блоку Юлії Тимо шенко

64Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ний розвиток сільськогосподарського виробництва та державнапідтримка, на думку БЮТ, сприятимуть наближенню якостіумов життя у селі до рівня міста.Без сумніву на комплексність, системність та чітке мотиваційнеспрямування могла б претендувати передвиборча програмаблоку „Наша Україна – Народна Самооборона". Такпередвиборча програма блоку „Наша Україна – Народна Самооборона7 під назвою „Для людей, а не політиків" передбачаєдосягнення трьох стратегічних завдань, одне з яких, третє запорядком – "Втілення нової економічної стратегії". Як видно зтексту, ця "нова стратегія" базується на сучасних технологіях,базових знаннях та особистому успіху кожного. Останнє гасло,як ми бачимо, явно перегукується із завершальним гасломпередвиборчої програми Партії регіонів. З іншого боку, важковідстежити саме цю "нову економічну стратегію".Спеціальний розділ програми цього доволі просторого розділупрограми "Відродимо українське село" містить пропозиціїщодо покращення механізмів реєстрації права на землю, спрощенняпроцедури приватизації землі та її успадкування. Десьпоряд передбачена суттєва "матеріальна допомога випускникамвузів, які працюватимуть на селі". Однак чи це заходи, якіформуватимуть "нову стратегію"?В подібному стилі, без жодної претензії на системність, передбачена"доплата сільським спеціалістам освіти, медицинита соціальної сфери", виділення "автомобіля у кожну сільськуамбулаторію", розвиватиметься програма "Шкільний автобус"та доступнішим на селі стане Інтернет.В основу чи не найкоротшої за змістом і по-діловому конкретної,розбитої на чіткі пункти, передвиборчої програмиСоціалістичної партії 8 покладено п’ятнадцять позицій, одна зперших – зобов’язання „сформувати підтримку сільського господарстваза прикладом країн ЄС". Дивно, що саме соціалістизгадали про приклад та позитив аграрної політики ЄвропейськогоСоюзу. На жаль, більше позицій, присвячених сільськомугосподарству та розвитку села, ця програма не містить.У майже традиційному популістському стилі попереджаєпро чергову страшну небезпеку у своїй передвиборчій програміКомуністична партія 9 . І хоча сама перебувала при владі спільно7ДЛЯ ЛЮДЕЙ, А НЕ ПОЛІТИКІВ. Передвиборча програма блоку"Наша Україна – Народна Самооборона".8Передвиборча програма Соціалістичної партії України.9ЗА НАРОДОВЛАДДЯ! ГЕТЬ ДИКТАТУРУ! Передвиборна програмаКомуністичної партії України.

Фінансова система України. Частина 1. 65з олігархами, застерігає від „націоналістів та олігархів". У спеціальномурозділі програми „Ефективна економіка" комуністипропонують запровадити держзамовлення на 50% продукціїсільгоспвиробників. На підтримку сільгосппідприємств вониобіцяють виділяти кошти в обсязі не менше 10 % ВВП. Пропонуєтьсявстановлення пільгових (не вище 5% річних) кредитівна підтримку АПК. Згадавши посуху 2007 року, комуністи обіцяютьперенести на наступні роки виплату кредитів 2006 року,отриманих в банках сільгоспвиробниками. Комуністи також наполягаютьна подовження заборони на продаж землі іноземнимгромадянам, бізнесовим структурам та спільним підприємствамза участю капіталу іноземних громадян чи держав понад 50%.Основне гасло виборчого Блоку Литвина „Від безладудо справедливого порядку!" 10 . Цей Блок вважає за необхіднесформувати ефективну та справедливу економіку на інноваційнихзасадах. Значна частина питань програми торкаєтьсяобмеження або більш чіткого регулювання ринку землі. Блокпропонує створити Фонд підтримки села, зниження єдиногоземельного податку та скасування „інших платежів і поборів"з селян, звільнення на п’ять років від усіх податків новостворенихсільських підприємств. Також пропонується сформуватидержавну підтримку сільським товаровиробникам та пільговекредитування технічного переоснащення, відшкодування державоюекологічних збитків.Очевидно, що найбільш розгорнуто сільськогосподарськата сільська проблематика мала б бути висвітлена у виборчійпрограмі Селянського блоку „Аграрна Україна" 11 . Програмацього блоку має на меті „забезпечити заможність селянам, стабільністьу суспільстві та побудову сильної, економічно незалежноїкраїни з європейськими стандартами життя". Амбіційнізавдання як на доволі неактивну політичну силу у міжвиборчийперіод. Значна частина програми цього блоку передбачаєзаходи зі збереження землі та захисту земельних прав селяні фермерів. В цілому програма „Аграрної України" також невирізняється системністю та цілісним підходом. Як і в іншихполітичних сил, програма містить суміш різних пропозицій тапоглядів, які не становлять систему.Відрадно, що Селянський блок обіцяє „пряму і прозору державнупідтримку сільського господарства і розвитку сільськоїмісцевості та доведення рівня життя на селі до міського".10Від безладу до справедливого порядку! Передвиборча програмаБлоку Литвина.11Передвиборна програма Селянського блоку "Аграрна Україна".

66Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Однак вже поряд передбачено заходи щодо „зупинки ціновоївакханалії", підтримки виробництва високоякісної продукціїта її експорту, гарантується енергетична стабільність, в томучислі за рахунок відновлюваних джерел.Селянський блок пропонує 40% надбавки до посадовихокладів працівників соціально-культурної сфери на селі.„Аграрна Україна" пропонує „повернення усіх гілок влади обличчямдо села", запровадження пріоритетів підприємницькоїта громадської ініціативи, інноваційного розвитку сільськихтериторій.Висновки. Передвиборчі програми політичних партій іблоків, які беруть участь у позачергових виборах до ВерховноїРади у 2007 році, надалі залишаються слабким елементом політичногозмагання та суспільного життя. За змістом, суттю тапридатністю до виконання ці програми не відповідають навітьвизначенню. Якість, професійний рівень, виконання передвиборчихпрограм є вкрай низькими. Так, жодна програма не опираєтьсяна глибоку стратегію або офіційно визнані документистратегічного характеру. Для прикладу, жодна політична силане підтримала у передвиборчій програмі чітку орієнтацію навступ у Європейський Союз. З іншого боку, відчувається браксистемного і комплексного підходу, хоча рівень зв’язку з попереднімипередвиборчими програмами дещо поглибився. В аналізованихдокументах немає мови про політичну відповідальністьчи систему громадського контролю за її виконанням.Аграрна тематика та питання розвитку сільських територійзнайшли певне відображення у передвиборчих програмах.Практично у кожній з них торкаються питання вдосконаленняземельних відносин, створення сприятливого економічногорежиму для аграрної сфери. Однак рівень та глибина відображення„сільських" та „аграрних" питань у передвиборчихпрограмах явно не відповідає реальній ситуації і усій глибиніпроблем. Можливо це обумовлено майже повним нехтуваннямреальними, а не формальними, науковцями у політичномужитті та в державному управлінні?Все це дозволяє зробити висновок, що передвиборчі програмиза суттю і змістом не відповідають своїм завданням, виконаніна недостатньому професійному рівні та не виконуютьвиділеної їм суспільної та політичної ролі. Більше того, публічнізаяви політиків, зміст виборчої агітації партій, їх реальні діїінколи суттєво відхиляється від змісту передвиборчих програмпредставлених політичних сил.

Фінансова система України. Частина 1. 67Другий висновок із нашого дослідження полягає у тому, щорі вень і глибина інституційного розвитку в країні не відповідаєсучасному стану суспільного розвитку. Свідченням цьомує поширення неформальних та формальних, але нелегітимних,до мовленостей, гарантій чи обіцянок, зниження рівня правовідносин,зростання ролі політичних лідерів та керівниківпершо го рівня компетенції. Це суттєво загрожує збалансованомурозвитку суспільної надбудови, яка пов’язана господарськоюдіяльністю. Реальність повернення відомого вже феномену"віртуальної економіки" змушує акцентувати увагу нацих проблемах.Необхідність структуризації вітчизняної аграрної політикиобумовлює потребу детального аналізу передвиборчих програмта моніторингу їх виконання. Здійснити це в рамках існуючихурядових інституцій видається проблематичним, томувиникає необхідність заохочення та фінансування незалежнихдосліджень у цій царині.Занепокоєння і здивування викликає майже повне ігноруваннядрукованими ЗМІ незалежних публіцистичних і аналітичнихматеріалів, пов’язаних із аналізом передвиборчих програм.В той же час вони з активно публікують т. з. "замовні" аботенденційні, близькі до політичних симпатій редакції, матеріали.Це дозволяє зробити припущення, що ці інституції швидшеє "Засобами пропаганди серед населення" і не відповідають, впевній частині функцій, суспільному призначенню.

68Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Гупаловська М. Б.,викладач, здобувач, Тернопільський національний економічний університетАУДИТ ЕФЕКТИВНОСТІ – ПЕРСПЕКТИВНАФОРМА БЮДЖЕТНОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІРозглянуто проблеми аудиту ефективності в Україні уконтексті принципово нових для країни форм бюджетногоконтролю, чинних у державі законів та міжнародних принципіворганізації контролю.The problems of audit of efficiency are considered in Ukrainein the context of principle new for a country forms of budgetarycontrol, operating in the state of laws and international principlesof organization of control.Бюджетний контроль – одна з найважливіших функцій державногоуправління, спрямована на виявлення відхилень відприй нятих стандартів законності, доцільності й ефективності управліннябюджетними ресурсами, а за наявності таких відхилень– на своєчасне вжиття відповідних коригувальних і запобіжнихзаходів. Від ефективності бюджетного контролю залежить економічне,і, значною мірою політичне благополуччя на ції.Обравши курс на євроінтеграцію, Україна зобов’язана дотримуватисясвітових стандартів стосовно забезпечення фінансовоїстабільності, високого рівня економічної активностіта соціальних стандартів, збалансованого розвитку відповіднодо цивілізованих правил.Розбудова ринкових відносин в Україні, ускладнення фінансовихаспектів діяльності держави, численні факти безгосподарноїдіяльності, існування схем незаконного обігу державнихкоштів тощо доводять необхідність дослідження цільовогота ефективного використання бюджетних коштів.В Україні до останнього часу бюджетний контроль здійснювавсялише щодо фінансової звітності розпорядників бюджетнихкоштів, законності й цільового використання фінансовихресурсів держави, а не результативності. Засвоєння аудитуефективності та його застосування у контрольно – ревізійній© Гупаловська М. Б., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 69діяльності Рахункової палати і ГоловКРУ України розпочалосялише з 2001 року, після прийняття Бюджетного кодексу.Аналіз сучасної економічної літератури свідчить, що цьомупитанню присвячували дослідження такі відомі вчені, як П.К.Германчук, І.Б. Стефанюк, Н.І. Рубан, В.Т. Александрова, О.І.Назарчук, Л.О. Сухарева, І.М. Дмитренко, Є.М. Романів, І.Р.Волинський, І.Ю. Чумакова, Т.В. Федченко, В.Ф. Піхоцький,В.І. Кравченко та інші. Окремі аспекти проблеми висвітленіу періодичній літературі. Незважаючи на великий перелік науковціві практиків, які досліджували це питання, теорія і методологіяаудиту ефективності вивчена фрагментарно, такожіснують суперечнності у формуванні понятійного апарату. Наявністьтаких проблем обумовили вибір теми дослідження тайого актуальність.Аудит ефективності виник у 60-ті роки минулого століттяяк фінансовий контроль результативності використання бюджетнихкоштів і сьогодні активно застосовується в системібюджетного контролю зарубіжних країн. Упродовж свого існування,і особливо останніми роками, він одержав високу оцінкусвоєї ефективності і міжнародне визнання.Проте аналіз практики, законодавчо – нормативної бази татеоретичних узагальнень вітчизняних економістів свідчить проте, що в Україні відсутні єдині підходи до трактування сутностіаудиту як форми бюджетного контролю. Так, Закон України"Про Державну контрольно – ревізійну службу в Україні”формою контролю визначає державний фінансовий аудит [2],а статтею 26 Бюджетного кодексу визначено, що аудит фінансовоїта господарської діяльності бюджетних установ здійснюєтьсяРахунковою палатою – у частині контролю за використаннямкоштів державного бюджету і Головним контрольно– ревізійним управлінням – відповідно до його повноважень,визначених законом. Разом з тим, ст.113 того ж Кодексу доповноважень Державної контрольно – ревізійної служби відноситьконтроль за "цільовим та ефективним використаннямкоштів державного бюджету та місцевих бюджетів”, а ст.19передбачає, що "на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюєтьсяаудит та оцінка ефективності використання бюджетнихкоштів”[1].Наведене, на наш погляд, дає право стверджувати, що формоюбюджетного контролю слід вважати аудит ефективності,оскільки саме таке словосполучення найбільш повною міроюхарактеризує спрямування державного аудиту на забезпеченняраціонального та ефективного використання бюджетних

70Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.коштів для реалізації тих чи інших запланованих цілей та встановленнячинників, які цьому перешкоджають.Поява аудиту ефективності у практиці бюджетного контролю"продиктована” такими обставинами [6,c.450]:– необхідністю підвищення ефективності, дієвості й ефективностібюджетного контролю;– необхідністю істотного поліпшення та посилення прозоростідіяльності організацій, що використовують державні ресурси;– переходом на бюджетування за результатами діяльності.Поняття аудиту ефективності випливає з його цілей і завданьта може бути визначене як сукупність контрольно – аналітичнихдій, спрямованих на визначення і оцінку ступеня економічностіі результативності використання бюджетних коштівта розробку обґрунтованих рекомендацій і пропозицій щодопідвищення ефективності використання державних ресурсів.Науковці вважають, що процес аудиту ефективності нескладається з чітко визначених послідовних дій, одночасноними виділяється три основні етапи організації аудиту ефективності.Під час першого етапу за даними фінансової та статистичноїзвітності аналізується ступінь досягнення суб’єктомгосподарювання мети та виконання планових показників,визначаються ризикові операції, здійснюється оцінка ризиків,їх значущості та впливу на досягнення мети і результатифінансово-господарської діяльності (далі – ФГД), формуєтьсяпрограма та обсяг аудиту. Ступінь досягнення мети та результатівФГД суб’єкта господарювання може порівнюватися із запланованим(максимальним) рівнем, показниками попередніхроків або кращим (як вітчизняним, так і зарубіжним) досвідому відповідній сфері діяльності.Другий етап включає:– дослідження дотримання суб’єктом господарювання обмежуючихпараметрів використання бюджетних коштів і державногомайна, правильності формування доходів, витрат тарезультатів ФГД, стану внутрішнього контролю;– виявлення упущень і недоліків організаційного, нормативно– правового та фінансового характеру, які негативновплинули на досягнення мети та результати ФГД;– розробку пропозицій щодо підвищення ефективностіФГД суб’єкта господарювання.За результатами другого етапу аудиту ефективності складаєтьсяпроект аудиторського звіту, головними розділами якогомають бути висновки і пропозиції.

Фінансова система України. Частина 1. 71Третій етап передбачає обговорення проекту аудиторськогозвіту з посадовими особами суб’єкта господарювання та підписанняаудиторського звіту [3,c.12-13].Зважаючи на те, що аудит ефективності є новим явищем увітчизняній теорії і практиці бюджетного контролю, уявляєтьсядоцільним звернутися до зарубіжного досвіду, накопиченогокраїнами з розвинутою демократією у сфері застосування аудитуефективності. Вивчення зарубіжного досвіду має принциповезначення для розробки концепції бюджетного контролюв Україні, оскільки дає змогу творчо застосувати практичнийдосвід країн з розвинутою демократією при формуванні національноїукраїнської моделі бюджетного контролю, сприяєвсебічному теоретичному осмисленню аудиту ефективності таусвідомленню його місця у практичній діяльності органів, щойого здійснюють.Аудит ефективності почав упроваджуватися в практику діяльностіорганів бюджетного контролю багатьох розвинутихкраїн після прийняття на IX Конгресі Міжнародної організаціївищих аудиторських установ (International Organization ofSupreme Audit Institutions – INTOSAI) у 1977 р. Лімської деклараціїпро керівні принципи фінансового контролю. Зокрема,у статті 4 декларації підкреслюється, що існує вид контролю,який спрямований на оцінювання результативності,ефективності та економічності державного управління. Контрольефективності охоплює не лише окремі фінансові операції,а й усі сфери функціонування державного сектору, включаючиперевірку систем організації та управління [4,c.23].Проте, практичне здійснення аудиту ефективності у різнихзарубіжних країнах має свої особливості, зумовлені розбіжностямиу законодавчому регулюванні та національними й історичнимитрадиціями. Ці особливості визначаються постановкоюпевних завдань, що має розв’язувати бюджетний контрольза допомогою аудиту ефективності, а також акцентами на окремихаспектах оцінки економічності, продуктивності й результативностівикористання бюджетних коштів.Зокрема, державні аудитори Великобританії традиційнозосереджувалися на надійності процесів і процедур всерединібюджетних установ. Та оскільки перевищення вартості надвитраченими бюджетними коштами визначається насампередчерез результати, які було досягнуто за рахунок цих коштів,перевірки у державному секторі дедалі більше спрямовувалисяна оцінку кінцевих результатів, а не процесів, що здійснюютьсядля їх досягнення. Тобто під час аудиту ефективності оціню-

72Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ються не лише можливості покращення процедур управлінняі діяльності державних установ, а й кінцеві результати від їїздійснення. Здійснення аудиту ефективності у країнах, в якихформування і виконання бюджету ґрунтується на принципахбюджетування, орієнтованого на результат, характеризуєтьсядеякими особливостями. Одна з них, зокрема, полягає у тому,що під час проведення аудиту ефективності визначається нелише ефективність управління і використання бюджетнихкоштів, а й наявність в установі, що перевіряється, певних інструментіві показників оцінки їх діяльності. Так, наприклад,Управління Головного аудитора Канади під час аудиту ефективностіперевіряє інструменти і процедури, за допомогою якихвизначається ефективність роботи об’єктів, що перевіряються.А Суд аудиторів Нідерландів поряд з цим перевіряє, чи встановленота яким чином закріплено у нормативних документахвідповідальність керівництва державної установи, що перевіряється,із забезпечення ефективної управлінської діяльності,а також вимоги щодо здійснення ефективного управління. УСША при здійсненні аудиту ефективності діяльності державнихорганізацій акценти зміщуються у бік оцінки того, наскількиекономічно й раціонально організації набувають, зберігаютьта використовують свої ресурси [9,c.142-143].Отже, поступово сформувалася світова концепція аудитуефективності, підґрунтям якої з моменту її виникнення залишаєтьсяоцінка ефективності використання бюджетних коштів напідставі перевірки діяльності державних органів влади та організаційщодо виконання ними функцій та бюджетних програм.Таким чином, проведене дослідження показало необхідністьутвердження та подальшого розвитку такої форми бюджетногоконтролю, як аудит ефективності. Однак його використання вУкраїні ускладнено такими чинниками:– неготовністю кадрів до зміни філософії бюджетногоконтролю;– теоретичною невизначеністю поняття і наявністю діаметральнопротилежних поглядів на сенс аудиту ефективності;– відсутністю критеріїв та неврегульованістю процедуривибору об’єктів аудиту;– неврегульованістю взаємовідносин між органами контролюз приводу призначення і проведення аудиту ефективностіта використання його результатів.З огляду на це, подальші дослідження у цій сфері дозволятьвиявити нові підходи щодо здійснення аудиту ефективності,

Фінансова система України. Частина 1. 73зміцнення його позицій та широкого застосування у практицібюджетного контролю в Україні.Література1. Бюджетний кодекс України. – Серія "Кодекси України” К.:вид-во Паливода А. В., 2006. – 84 с.2. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службув Україні” № 2939-ХП від 26 січня 1993 року (з наступними змінами)/ електронна версія "Право” станом на 01.01.2008 року.3. Бариніна – Закірова М.В. Запровадження державного аудитув практику роботи органів ДКРС. – Фінансовий контроль. –2005. – № 6. – С. 913.4. Керівні принципи аудита державних фінансів/ Збірник базовихдокументів INTOSAI. – Проект ПРООН із врядування "Доброчесністьна практиці”. – К., 2001.5. Піхоцький В.Ф. Удосконалення і розвиток державного фінансовогоконтролю та аудиту за надходженням коштів державногобюджету України та їх використанням. – Фінанси України.– 2007. – № 3. – С. 75 – 82.6. Степашин С.В., Столяров Н.С., Шохин С.О., Жуков В.А.Государственный финансовый контроль: Учебник для вузов.–СПб.: Питер, 2004.-557с.7. Стефаник І.Б. Запровадження аудиту фінансово – господарськоїдіяльності бюджетних установ. – Фінанси України. – 2005.– № 6. – С. 138-144.8. Сухарева Л.О., Федченко Т.В. Аудит ефективності використаннябюджетних коштів: протиріччя формування понятійногоапарату. – Фінанси України. – 2006. – № 8.– С.125 – 131.9. Чумакова І.Ю. Аудит ефективності у державному фінансовомуконтролі зарубіжних країн. – Фінанси України. – № 8. – 2007.– С. 137 – 146.10. Шевченко Н.В. Сьогодні на порядку денному – відхід віддиктатури перевірок. – Фінансовий контроль. – № 2. – 2005. – С.21-22.

74Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Данілов О.Д.,к.е.н., професор,Прокопенко О.А.,здобувач, Київський економічний інститут менеджменту.МОНІТОРИНГ ТЕНДЕНЦІЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНОВИЩА НАСЕЛЕННЯДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ В КОНТЕКСТІРЕФОРМУВАННЯ ОПОДАТКУВАННЯСтаття присвячена дослідженню основних тенденційсоціально-економічного становища населення Донецької області.Визначені напрямки реформування оподаткування.Article is devoted to research the basic tendencies of a socioeconomic condition of the population in Donetsk region. The waysof taxation is determined.Актуальність теми. Подальше економічне зростання Українивимагає створення єдиного господарського комплексу, що передбачаєефективне використання наявних ресурсів та переваг територіальногоподілу праці. Досягнення цієї мети передбачає постійниймоніторинг соціально-економічного розвитку регіонів,виявлення тенденцій та прогнозування соціально-економічнихпроцесів, вибір системи податкових важелів, які прискорять реалізаціюпоставлених завдань. Оскільки людина є головною продуктивноюсилою суспільства, то надзвичайно важливим є дослідженнясоціально-економічного стану населення регіону.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемамисоціально-економічного розвитку країни в цілому та регіонівзокрема цікавляться багато вчених, зокрема М. Азаров, Т. Єфименко,Б. Кваснюк, Е. Лібанова, Ю. Пасічник, Ф. Ярошенко таін. Значна кількість праць присвячена моніторингу соціальноекономічногостану населення та дослідженню впливу окремихфакторів на його динаміку. Належна увага приділяється і податковомуфактору. Однак дослідження соціально-економічногостану населення Донецької області потребує поглиблення зурахуванням часового фактора.© Данілов О.Д., Прокопенко О.А., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 75Тому метою дослідження є оцінка соціально-економічногостановища населення Донецької області та визначення векторівудосконалення податкової системи з метою поліпшеннясоціально-економічного розвитку населення регіону.Викладення основного матеріалу. Перше питання, яке цікавитьбудь-якого дослідника соціально-економічного напряму,– це рівень бідності аналізованої території та причини їївиникнення, а також чинники, які впливають на її динаміку.Проблема бідності є досить актуальною для України, оскількиглибока економічна криза, яка мала місце протягом 90-хроків, породила це ганебне явище для України. Зважаючи наактуальність проблеми, у 2001 р. був виданий Указ ПрезидентаУкраїни "Про стратегію подолання бідності" [7]. Стратегієюпередбачалося практично покінчити із крайньою бідністю якявищем лише у 2010 р., про що свідчать наведені дані (табл. 1)Таблиця 1Прогнозні показники бідності в Україні (%)Показники 2000 2001 2002 2003 2004 2010Рівень бідності 26,7 26,2 26,0 25,5 25,0 21,5Рівень крайньоїбідності14,7 13,0 12,0 10,0 8,0 3,0Глибина бідності 22,9 22,5 21,5 20,5 19,0 18,0Під рівнем бідності розуміється питома вага сімей (домогосподарств),у яких рівень споживання (доходів) на одну сім’ю єнижчим від визначеної межі бідності; під рівнем крайньої бідності– бідність, яка порівняно із стандартами цивілізації асоціюєтьсяз межею виживання; під глибиною бідності – відхиленнявід величини доходів і витрат бідних від визначеної межібідності [7].Як відзначає Т. Єфименко, оцінка масштабів, рівня та глибинибідності за об’єктивними критеріями призводить до висновкупро те, що, по-перше, бідними є 26,6% населення України –майже 13 млн осіб; по-друге, рівень життя бідних (і тим більше,злиденних) домогосподарств істотно відрізняє їх від тих, хто заобраними критеріями називаються небідними: середні витратинебідних перевищують витрати на душу населення бідниху 2,5 раза, злиденних – у 3 рази; середньодушові доходи – відповідноу 1,8 та 2,1 раза. Обрана в Україні межа бідності – 75%медіанного рівня середніх витрат на душу населення – є доситьрухомою, про що свідчать наведені дані: у середньому добробутбідних домогосподарств на 22,9% нижчий від вартісної ве-

76Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.личини цієї межі (тобто середній дефіцит коштів по бідномудомогосподарству – за рівнем витрат – становить 50,3 грн. намісяць). Щодо злиденних – ситуація є значно гіршою: глибинабідності цих домогосподарств дорівнює 35,5%, а середній дефіциткоштів – 78 грн., тобто 54,9% їх сукупних середніх витратна душу населення. Водночас рівень життя майже 12% бідних(близько 1,5 млн. осіб) відрізняється від обраної межі бідностібільше як на 10 грн., відповідно ці люди потребують допомогивід держави. У країні існують регіональні розбіжності, зниженнябідності відбувається тільки у великих містах, у малих містахта сільських населених пунктах спостерігається зростаннябідності [1, с. 50].Проаналізуємо ситуацію, яка склалась в Донецькій області.Аналіз розпочнемо із динаміки стану ринку праці (табл. 2).Таблиця 2Зміна попиту на робочу силу на ринку праціДонецької області протягом 2001-2006 рр.Показники 2001 2002 2003 2004 2005 2006Кількість вивільненихпрацівників,осібКількість безробітних,осібПотреба у працівниках,осібПотреба у робітниках,осібПотреба у службовцях,осібПотреба у некваліфікованійробочій силі,осіб25504 18048 17656 10301 9677 1062772140 75974 71573 64295 52915 4457920505 24562 26035 33363 34841 2884816020 18892 19816 24411 24583 206943204 4409 4481 6227 5854 52351281 1261 1738 2725 4404 2919Джерело: розраховано автором за даними "Праця Донецької областіза 2006 рік" – C. 18 – 23.Як видно з даних таблиці 2, в цілому в Донецькому регіонінамітились загалом стійкі позитивні тенденції на ринку праці:з 2001 року спостерігається зменшення кількості вивільненихпрацівників та кількості безробітних, натомість збільшується

Фінансова система України. Частина 1. 77потреба у працівниках. До 2004 року спостерігалось рівномірнезростання потреби у робітниках, службовцях та некваліфікованійробочій силі, з 2004 року спостерігається спад попиту наробітників і зростання попиту на некваліфіковану робочу силу.Доходи населення Донецької області також поступово зростають,найбільшу питому вагу в доходах населення займаютьзаробітна плата і соціальні трансферти. Витрати населеннятакож зростають, найбільшу питому вагу в структурі витратзаймають витрати на оплату товарів і послуг, найменшу – заощадження.Така ситуація негативно характеризує рівеньсоціально-економічного життя населення. Темпи росту доходіві витрат відображені в таблиці 3.Таблиця 3Динаміка доходів і витрат населенняДонецької області за 2002– 2006 рр.Показники 2002 2003 2004 2005 2006Доходи всього 119,2 114,3 129,1 138,2 125,9Заробітна плата 114,8 119,0 126,1 138,8 125,1Соціальні допомоги таінші трансферти125,5 112,0 133,4 139,1 126,4Витрати всього 109,3 119,6 118,4 138,6 133,2Витрати на придбаннятоварів і послугПоточні податки на доходиі майноВнески на соціальне страхування107,4 118,3 119,1 139,4 133,1118,7 125,7 103,6 131,0 123,4163,7 115,6 145,3 133,3 131,6Джерело: Донецька область. Статистичний щорічник за 2006 р./ –C. 286.Як видно з даних таблиці 3, з 2004 року темпи росту соціальноїдопомоги та трансфертів випереджають темпи ростузаробітної плати, що негативно характеризує економічну ситуаціюв регіоні. Для подолання ситуації, що склалась, державаповинна забезпечити умови для розвитку виробничої сфери ізабезпечення максимальної зайнятості в регіоні. Темпи ростувитрат населення з 2002 по 2004 рік відстають від темпів ростузаробітної плати, а починаючи з 2005 року випереджають їх.Темпи зростання внесків на соціальне страхування випереджа-

78Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ють темпи росту витрат на оплату товарів і послуг.Оскільки заробітна плата є основним джерелом доходів населенняДонецької області, проаналізуємо ситуацію в регіоні ізїї нарахуванням і виплатою (табл. 4).Таблиця 4Стан нарахування і виплати заробітної платиу Донецькій області за 2001-2006 рр.Показники 2001 2002 2003 2004 2005 2006Динаміка середньоїзаробітної плати,грн.Динаміка середньоїзаробітної плати упромисловості, грн.Динаміка середньоїзаробітної плати усільському господарстві,грн.Динаміка індексівреальної заробітноїплати, %/Динаміка сум заборгованостіз виплатизаробітної плати,тис грн.383 452 550 712 962 1202476 551 671 869 1148 1407239 281 327 453 621 743106,6 105,4 106,1 100,0 107,7 110,0695627,5673416,2Джерело: розраховано автором за даними "Праця Донецької областіза 2006 рік". – C. 176 – 208.З даних таблиці 4 видно, що у 2004 році відбулось різке скороченнязаборгованості із виплати заробітної плати, тенденціядо скорочення зберігається і надалі. Динаміка середньої заробітноїплати також є позитивною, спостерігається її зростання,проте середня заробітна плата по промисловості вдвічі перевищуєсередню заробітну плату у сільському господарстві, девона іноді є нижчою від прожиткового мінімуму. Тому державамає вжити заходів щодо реальної підтримки сільськогосподарськоговиробництва. Зважаючи на недостатність бюджетнихкоштів, держава не може надати пряму фінансову допомогу,однак може задіяти податкові стимули.641146,9282600,1227750,5178304,5

Фінансова система України. Частина 1. 79Попри зростання середньої заробітної плати у промисловості,її величина залишається доволі низькою на фоні середньоїзаробітної плати по країні. Тому держава також повинназадіяти податкові стимули для подальшого розвитку виробництваі нарощування рівня заробітної плати.Якщо порівняти динаміку середньої заробітної плати таіндексів реальної заробітної плати, то можна зробити висновокпро незадовільний темп росту середньої заробітної плати,оскільки реальна заробітна плата зростає дуже повільно, а у2004 році такого зростання взагалі не відбулось, хоча номінальназаробітна плата зросла на 29,45%. Поряд з незадовільнимитемпами росту заробітної плати спостерігається значна диференціаціяжиттєвого рівня населення (табл. 5).Таблиця 5Диференціація життєвого рівня населенняДонецької області за 2000-2006 рр.РікДецільний коефіцієнтдиференціаціївитрат населенняСпіввідношеннявитрат 10%найбільш та10% найменшзабезпеченогонаселенняЧастка населенняіз середньодушовимивитратамиу місяць, нижчевід прожитковогомінімумуГрошовихСукупнихГрошовихСукупнихГрошовихСукупних2000 4,1 3,9 7,0 6,4 84,1 792001 4,3 3,9 7,2 6,4 84,3 80,62002 3,5 3,2 6,3 5,8 87,2 83,72003 3,4 3,3 5,7 5,3 81,7 76,72004 3,0 2,8 4,6 4,4 64,7 57,92005 3,4 3,5 5,9 5,5 59,1 53,82006 3,3 3,5 5,6 5,4 56,1 51,2Джерело: Донецька область. Статистичний щорічник. – С. 304.Як видно з даних таблиці 5, диференціація життєвого рівнянаселення хоч і зменшується, проте залишається суттєвою, витратинайбагатшого і найбіднішого населення більші майже у6 разів, більше половини населення здійснюють витрати нижчівід прожиткового мінімуму. На основі проведеного аналізурозрахуємо показники бідності по Донецькій області та відобразимоїх у табл. 6.

80Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Таблиця 6Зміна показників бідноті у Донецькій області за 2001-2006 рр.Показники 2001 2002 2003 2004 2005 2006Рівень бідності 94,3 96,2 91,7 74,7 69,1 55,2Рівень крайньої бідності18,7 15,8 14,0 12,6 10,8 8,2Глибина бідності 22,9 23,5 22,5 21,4 19,8 18,6Джерело: розраховано автором за даними "Праця Донецької області за2006 рік". – С. 176 – 208, Донецька область. Статистичний щорічник. – С.280 – 287, "Доходи та витрати населення Донецької області за 2006 рік".Як видно з даних таблиці 6 , ситуація у Донецькій області єдещо гірша за прогнозовану Урядом в цілому по країні, хоча єпозитивні тенденції до зменшення рівня бідності та її глибини,проте більше половини населення Донецької області на сьогоднівважаються бідними.Висновки. Таким чином, соціально-економічне становищенаселення регіону є незадовільним, рівень і глибина бідності євисокими, такими, що перевищують середні показники по країні.Основними напрямками реформування податкової системиз метою покращення соціально-економічного стану регіонуможна визначити: створення сприятливих умов для розвиткусільського господарства та підвищення рівня оплати праційого працівників, створення необхідних умов для подальшогорозвитку промислового виробництва, збільшення рівня оплатипраці та скорочення заборгованості з її виплати.Література1. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-еко но мічногорозвитку України: У 6 т. Т.2: Соціальна спрямованість бюджетноїполітики/ М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, Е.М. Лібанова таін. Ред.. кол. М. Я. Азаров (голова) та ін. – К.: НДФІ, 2004. – 376 с.2. Донецька область в графіках та діаграмах (1995 – 2006 роки).Ста тистичний збірник. Відп. за вип. Супіталова В.В./ Головне управліннястатистики у Донецькій області. – Донецьк, 2007. – 33 с.3. Доходи та витрати населення Донецької області. Статистичнийбюлетень. За ред. В.Д. Котельнікова/ Головне управління статистикиу Донецькій області. – Донецьк, 2007. – 121 с.4. Кваснюк Б.Є. Інституційні фактори політики економічногозростання// Матеріали наукової конференції "Україна на порозіХХІ ст.: уроки реформ та стратегія розвитку". – К.: НТУ "КПІ", –2001. – С. 173 – 183.

Фінансова система України. Частина 1. 815. Пасічник Ю.В. Бюджетний потенціал економічного зростанняв Україні: Монографія. – Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, Лтд",2005. – 642 с.6. Праця Донецької області за 2006 рік. Статистичний збірник.Відп. за вип. Волкова О.Л./ Головне управління статистики у Донецькійобласті. – Донецьк, 2007. – 300 с.7. Про стратегію подолання бідності: Указ Президента Українивід 15. 08. 2001 р.// Урядовий кур’єр. – 2001. – 18 серпня. –№149.

82Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Карлін М.І.,д.е.н., професор, завідувач кафедри державних фінансів Волинськогонаціонального університету імені Лесі УкраїнкиПРОПОРЦІЙНИЙ ПОДАТОК НА ДОХОДИФІЗИЧНИХ ОСІБ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИУ статті аналізуються позитивні та негативні аспективедення єдиної ставки для оподаткування доходів фізичнихосіб як в Україні, так і у багатьох постсоціалістичних країнах,пропонуються нові підходи до оподаткування доходів фізичнихосіб в Україні.Introduction of the unified rate into the taxation of physicalpersons‘ incomes. Both in Ukraine and in a lot of post – socialisticcountries are examined in the article. It is also given the analysis ofthe positive and negative sides of this introduction. New approachesdeal with the taxation of physical persons‘ incomes in Ukraine areproposed.Постанова проблеми. В останні роки все більша увага українськихфахівців приділяється єдиній ставці пропорційногоподатку на доходи фізичних осіб (лінійному податку за зарубіжноютермінологією), його позитивним і негативним рисам.Особливо це важливо в контексті розробки і негайного прийняттяПодаткового кодексу України.Аналіз останніх досліджень. Значний вклад у розробку теоріїта практики запровадження пропорційного податку внеслитакі вчені України, як: В.К. Вишневський, Ю.Д. Данілов,В.М. Заєць, Т.І.Єфименко, В.Г. Корнус, А.І. Крисоватий, І.О.Луніна, П.В. Мельник, В.М. Опарін, В.І. Ревун, А.В. Скрипник,А.М. Соколовська, Л.М. Шаблиста, С.І. Юрій та інші.Разом з тим до сьогодні йде дискусія щодо повернення дотрадиційної схеми оподаткування доходів фізичних осіб, якадомінує в розвинутих країнах, коли особа з більшими доходамиплатить більші податки.Цілі статті. Метою статті є розкриття позитивних і негативнихмоментів пропорційного податку на доходи фізичних осібта обґрунтування переходу до трирівневої системи оподаткуваннядоходів фізичних осіб в Україні.© Карлін М.І., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 83Виклад основного матеріалу дослідження. Введення пропорційного(лінійного) податку на доходи фізичних осіб має якпозитивні, так і негативні наслідки. Як відомо, введенню цьогоподатку в Україні з 1.01.2004 р. посприяли недоліки попередньоїсистеми оподаткування та позитивний досвід РосійськоїФедерації [1,201].У незалежній Україні до 2004 р. податок з доходів фізичнихосіб справлявся відповідно до Декрету Кабінету МіністрівУкраїни від 26.12.92 р. № 13-92 "Про прибутковий податок згромадян" і передбачав такі ставки: місячний сукупний оподатковуванийдохід у розмірі до 17 грн. вважався неоподатковуваниммінімумом; дохід від 18 до 85 грн. оподатковувався заставкою 10% від суми доходу, що перевищувала розмір одногонеоподатковуваного мінімуму; від 86 до 170 грн. — 6 грн. 80коп. + 15% від суми, що перевищува ла 85 грн.; від 171 до 1020грн. – 19 грн. 55 коп. + 20% від суми, що перевищувала 170 грн.;від 1021 до 1700 грн. — 189 грн. 55 коп. + 30% від суми, що перевищувала1020 грн.; понад 1700 грн. — 393 грн. 55 коп. + 40%від суми, що перевищувала 1700 грн.З 1 січня 2004 р. оподаткування доходів фізичних осіб запрогресивною шкалою зміне но на оподаткування за єдиноюфіксованою ставкою в розмірі 13%, а з 1 січня 2007 р. — 15% відповіднодо п. 7.1 ст. 7 Закону України від 22.05.2003 р. № 889-IV"Про податок з доходів фізичних осіб". Таке нововведення значноюмірою сприяло детінізації економіки в частині легалізаціїзаробітної плати, хоча повністю подолати це явище не вдалося.Щодо світової практики, то чимало країн використовуютьсаме прогресивний метод оподаткування доходів фізичнихосіб. У Японії максимальна ставка цього податку становить60%, у Франції — 56%, у Німеччині — 53% . Прогресивна шкалазастосовується і в скандинавських країнах, податкові систе мияких вважаються класичним прикладом для держав з високорозвинутоюринковою економікою. У Швеції муніципальнийподаток з доходів фізичних осіб становить 32%, а максимальнаставка національного подат ку, що справляється після перевищенняпевної суми, — 25%. У Данії середня ставка муніципальногота церковного податків — 29,5%, а диференційована ставкадержавного податку — від 5 до 15%. Залежно від місцевих законодавчихактів у Фінляндії ставка муніципального податкустановить 15 і 20%, а державний податок диференційовано зарівнем доходів — від 7 до 39%. Муніципальний податок у Норвегії— 21% + 7% від перевищення певної суми, а національниймає дві ставки — 9,5 і 13,7%.

84Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.У США рівень оподаткування доходів фізичних осіб такожзалежить від сум таких доходів і становить від 0 до 35%. Як наслідок,5% найбагатших громадян країни сплачують близько60% цього податку, тоді як 50% найбідніших — 3,3% [2].Інвестиційний бум у Словаччині значною мірою був викликанийупровадженням єдиного прибуткового податку як дляфізичних, так і для юридичних осіб у розмірі 19 % [3]. Іноземніінвестори позитивно оцінили ці та інші нововведення, вклавшив економіку Словаччини близько 11 млрд. доларів. Це, з одногобоку, принесло нові робочі місця і стрімке підвищення зарплат,хоча, з другого боку, в країні було урізано багато соціальнихпрограм, що призвело до програшу партії М. Дзурінди на виборах2006 р. До влади прийшли соціал-демократи, які взялина себе зобов‘язання відмовитися від єдиного податку для фізичнихосіб, який, на їх думку, у кращі умови поставив заможніверстви населення [4].Незважаючи на порушення принципів оподаткування доходівбідних і багатих верств населення, лінійний податок запровадженоу багатьох постсоціалістичних країнах, а в деякихз них в наступні роки планують його поступово знижувати інадалі. В 2007 році пропорційний податок на доходи фізичнихосіб застосовувався у таких країнах: у Сербії, Албанії, Болгарії– по 10%, у Грузії та Македонії – по 12%, у Росії – 13%, в Україні,Чехії – по 15%, в Румунії – 16%, Словаччині – 19%, в Латвії– 25%. Заплановано, що в 2008 році в Македонії цей податокбуде знижено до 10%, в Литві – з 27% до 24%, в Естонії – з 22%до 21%, а в 2009 році Естонія планує зменшити пропорційнийподаток на доходи фізичних осіб до 20%.У деяких країнах введення лінійного податку на доходифізичних осіб супроводжується збільшенням інших податків.Так, у Чехії в 2007 році був введений пропорційний податок надоходи фізичних осіб в розмірі 15%. При цьому було підвищеномінімальну ставку ПДВ з 3,5 до 9%. Крім того, в Чехії працівникитепер платять 15% не зі своєї зарплати, а із загальноїсуми витрат роботодавця, яку він витрачає на найм працівника(тобто із суми зарплати і нарахувань на фонд оплати праці).Реально працівник буде платити податок на доходи фізичнихосіб у розмірі не 15%, а 23%, тобто на 8% більше, ніж продекларованоурядом [5].Оскільки у багатьох розвинених країнах не планують відмовлятисявід прогресивної системи оподаткування і переходитина лінійний податок на доходи фізичних осіб, важливопроаналізувати теорію цього явища. Цей аналіз дозволить зро-

Фінансова система України. Частина 1. 85зуміти майбутнє лінійного податку в Україні та можливі напрямийого змін, що обумовлюється загостренням соціальних іполітичних суперечностей у нашій країні.Способи обчислення податку, як певної частини від об‘єктуоподаткування, можуть бути різними, а саме – пропорційнимита прогресивними.Пропорційний спосіб обчислення (пропорційний податок)передбачає обчислення податку пропорційно до доходу, як визначеногопроценту від доходу, причому цей процент обчисленнявстановлюється однаковим для будь-якої величини доходу[6]. На перший погляд, правильна модель: той, хто має удвічібільше, і платить удвічі більше. Але вона має один суттєвийнедолік. Це, по суті, є рівність математична, а не суб'єктивна.Реальна рівність полягає в тому, щоб сама втрата доходу, взв'яз ку зі сплатою податку, для всіх громадян була однаковоюстосовно самої величини доходу, тоді ми матимемо рівністьсуб’єктивну, тобто рівномірність оподаткування.У суб'єкта оподаткування після сплати податку повиннізалишатись кошти для споживання (відтворення) та інвестування(заощадження), або хоча б повністю кошти, призначенідля відтворення. Одна ставка оподаткування можедля незначних доходів відбирати, наприклад, всі кошти дляінвестування(заощадження) та ще й частину коштів, призначенихдля відтво рення, а для великих доходів ця сама ставкабуде відбирати лише незначну частину коштів, призначенихдля інвестування. Таким чином, пропорційне оподаткуванняспричинює нерівномірність в оподаткуванні.Крім того, з пропорційним способом обчислення податкупов'язаний ще один недолік – порівняно невелика доходність податку.Адже єдину ставку не можна встановити велику, бо воназастосовується як до найменших, так і до найбільших доходів.Пропорційна система, хоч би якою справедливою вона нездавалась, не може забезпечити рівномірність податкового навантаження,забезпечити принцип нейтральності податку призначному діапазоні доходів.Пропорційний податок – рівномірний об'єктивно, в суб'єктивному відношенні виявляється досить нерівномірний за своєюекономічною сутністю.Щоб забезпечити бажану рівномірність в оподаткуванні доходів,застосовується прогресивний спосіб обчислення податку.Прогресивне оподаткування передбачає, що чим вищий доход,тим вище може бути встановлений процент податку, якийсплачується до бюджету.

86Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Справедливість прогресивного оподаткування виходить зтого факту, що більше майно і більший доход завжди мають непропорційну,а прогресивно зростаючу економічну силу. Особа,яка має більший доход, при інших рівних умовах має можливістьшвидшого збагачення, ніж особа з меншим доходом. Цеявище залежить від можливості капіталів знаходити собі більшпродуктивне застосування, ніж просто особистих доходів, яківитрачаються на споживання.Ще одна перевага прогресивного оподаткування перед пропорційнимта, як вже зазначалось вище, що пропорційний податокпо суті малодоходний, при ньому не має можливості встановлювативисокі ставки оподаткування, виходячи з реалійпо мірного податкового тиску на малі доходи., навпаки, прогресивнеоподаткування має можливість для незначних доходів івстановлювати мінімальні ставки оподаткування і збільшува чати ці ставки при збільшенні доходів.Варто ще зазначити, що еволюція податкової політики привеладо того, що прибутковий податок став провідним в оподаткуваннінайбільш розвинутих країн світу. Більш того, в переважнійбільшості країн система прибуткового оподаткуванняорганізована на основі прогресивних ставок [7].Врахуємо те, що громадяни (фізичні особи) в процесі своєїжиттєдіяльності сплачують ще непрямі податки (податки наспоживання), зокрема податок на додану вартість. Тобто, післяоподаткування податком на доходи, дохід платника в процесійого споживання товарів (робіт, послуг) зменшується ще насуму ПДВ (20%) , а можливо, й акцизу, який врешті-решт черезмеханізми непрямого оподаткування потрапляє до бюджетудержави. Таким чином, податкове навантаження на фізичнуосо бу потрібно визначати в сукупності оподаткування податкомна доходи фізичних осіб (пряме оподаткування) і податком наспоживання (непряме оподаткування). При визначенні податковогонавантаження на фізичну особу чомусь враховують тількиподаток на доходи (прямий) та його максимальну ставку.При наявній системі непрямого оподаткування ПДВ з ставкою20% та враховуючи постулати теорії перекладення податків,постулати податкового і навантаження, за А.Лаффером,ставка прогресії при оподаткуванні фізичних осіб не повиннаперевищувати десь 25% [8,133].На думку багатьох зарубіжних вчених(особливо з розвинутихкраїн), лінійний податок відображає нездатність керівництвапостсоціалістичних країн примусити підприємницькіструктури дотримуватися законів щодо сплати податків та

Фінансова система України. Частина 1. 87встановлення реальної заробітної плати. Крім того, встановленнялінійного податку, на їх думку, веде до послаблення середньогокласу, який є основою демократичного суспільства.В короткотерміновій перспективі пропорційний податокдозволяє покращити сплату податків фізичними особами впостсоціалістичних країнах, але у довгостроковій перспективійого збереження веде до негативних економічних і політичнихрезультатів. Так, наприклад, відбулося у 2005 році в Польщі,коли до влади прийшла право консервативна партія братівКачинських "Право і справедливість". Ця політична сила побудуваласвою передвиборчу компанію на популістських обіцянкахта критиці лінійного податку, як податку для багатих. Ібільшість населення її підтримало, а ліберали, які пропонувалиідею пропорційного податку, програли. І хоча в Польщі наприкінці2007 року до влади в результаті парламентської кризиприйшли ліберали, але вони відклали введення лінійного податкуна наступні роки.Крім того, треба зважати і на той факт, що найбільша критикасоціально-ринкової економіки йде з Китаю, де існує комуністичнадиктатура і капіталістичні відносини зразка ХІХстоліття, які породили надмірну поляризацію в доходах міжчленами суспільства, і, відповідно, масову корупцію. Останнюне зупиняють навіть публічні страти корупціонерів. Хочав КНР, за даними Світового банку, вдалося зменшити рівеньбідності з 64% в 1981 р. до 17% з в 2001 році, проте суттєво різнятьсярозміри ВВП на душу населення в провінціях країни.Так, в 2004 році цей показник склав: у Шанхаї – 6 913 доларівСША, в Пекіні – 4 632 долари США, в Тибеті – 972 долариСША, в Гансу – 746 доларів США.Прогресивне оподаткування, яке характерне для розвиненихкраїн Заходу, в тому числі й для США і Великобританії,лежить в основі економічної моделі розвитку, яка існує в цихкраїнах після Другої світової війни. Суть цієї моделі полягаєв переході від ринкової економіка ХІХ століття до соціальноринковоїекономіки, де прогресивне оподаткування допомагаєзменшити нерівність у суспільстві, яка властива капіталізму засвоєю природою. В той же час лінійний податок веде до зростаннядиференціації в доходах. В Україні треба взяти до увагивисновок багатьох вчених з розвинутих країн, що країни з лінійнимподатком знаходяться на нижчій, а не на вищій стадіїєвропейської моделі розвитку.Висновки. Виходячи з різнонаправлених тенденцій оподаткуваннядоходів фізичних осіб у світі, для України можна за-

88Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.пропонувати два шляхи змін у функціонуванні пропорційногоподатку на доходи фізичних осіб.1. Збереження існуючої ставки в розмірі 15% з одночаснимвведенням податку на нерухомість, якою володіють фізичніособи, за мінімальною можливою ставкою, щоб збільшити оподаткуваннязаможних верств населення. Такий захід зняв бисоціальне напруження в суспільстві, оскільки багато малозабезпеченихгромадян незадоволені єдиною ставкою податку надоходи фізичних осіб. Це може позначитися на їх політичнійактивності під час майбутніх президентських і парламентськихвиборах та привести до влади популістів з усіма негативниминаслідками для економіки України, яка й так стоїть на порозіекономічної кризи за великої інфляції, спровокованої надмірнимисоціальними виплатами в 2004-2008 роках.2. Перехід до трирівневої прогресивної структури оподаткуваннядоходів фізичних осіб, яка б включала такі ставки податку:1) 10% для тих, хто отримує доходи в межах 1-2 прожитковихмінімумів; 15% – для тих, хто отримує доходи в межах2-3 прожиткових мінімумів; 19% – для тих, хто отримує більшетрьох прожиткових мінімумів доходів громадян. При цьомуподаток на нерухомість в Україні не повинен вводитися, щобне обкладати додатковим податком доходи заможних верствнаселення та не провокувати їх відхід у "тінь". Інакше введенняпрогресивного податку на доходи фізичних осіб в Україні будезаблоковано представниками найзаможніших верств населення,які зараз контролюють роботу Верховної Ради нашої країнита пройшли до неї за закритими списками політичних партій.Література1. Карлін М.І. Фінанси України та сусідніх держав. – К.: Знання,2007. – 589 с.2. Германова О. Соціально справедливе оподаткування: зворотнийбік медалі//Вісник податкової служби. – 2007. – №42. –С. 58-61.3. Дзеркало тижня. – 2006. – 24.06. – С.6.4. Карлін М.І. Чинники впливу на інвестиційний розвитокУкраїни та постсоціалістичних країн: порівняльний аналіз//Сучаснийстан та проблеми інноваційного розвитку держави. – Матеріалиміжн. наук. – практ. конф. – 6. – 7.10.2006р., м. Луцьк. –Луцьк: РВВ "Вежа" ВДУ ім. Л. Українки, 2006. – С.10-12.5. Palata L. Podatek liniowy – nizsze stadium kapitalizmu//GazetaWyborсza. – 2007. – 20.09. – S. 28.6. Янжул И.И. Основные начала финансовой науки. – М.,1904.– 328 с.

Фінансова система України. Частина 1. 897. Бовтенко Т.А. Прибутковий податок із громадян. Досвід розвинутихкраїн//Фінанси України. – 1997. – №10. – С. 97-99.8. Корнус В.Г. Реформування прибуткового оподаткуваннягромадян в Україні//Фінансова система України. Зб. наук. пр., серія"Економіка". – Вип. 9. – Част.1. – Острог: Видавництво Національногоуніверситету "Острозька академія", 2007. – С. 126-137.

90Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Каун О. Б.,к.е.н., доцент Волинського національного університету імені ЛесіУкраїнкиСИСТЕМНА МОДЕРНІЗАЦІЯМІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІНА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ЇЇ РОЗВИТКУУ статті доводиться необхідність проведення системноїмодернізації міжбюджетних відносин в Україні. Бюджетнареформа 2001 р. показала недостатність системних перетвореньу перерозподілі бюджетних повноважень між центральнимі місцевими рівнями влади. Автором визначаються основніконцептуальні засади подальшого реформування унітарноїмоделі міжбюджетних відносин на теренах нашої держави.In the article there is the necessity of conducting of systemmodernization of interbudgetary relations in Ukraine. Budgetaryreform 2001 showed insufficiency of systems transformationsin the redistribution of budgetary plenary powers betweencentral one and local levels of power. An author determines basicconceptual principles of subsequent reformation of unitary modelof interbudgetary relations on the walks of life of our state.Постановка проблеми. Становлення української моделіміжбюджетних відносин відбувається у складних умовах переформатуванняполітичної та адміністративної систем країнишляхом перегляду основних положень вітчизняної конституції.Проведення конституційної реформи окреслить шляхпросування муніципальної, податкової та бюджетної реформ,внаслідок проведення яких на певний час буде визначенийможливо новий характер розподілу видаткових і доходнихбюджетних повноважень між державним і місцевими рівнямиуправління. Незважаючи на прийняття у 2001 році Бюджетногокодексу, суперечності щодо розподілу фіскальних інструментівбюджетного механізму не вщухають, а з пожвавленнямполітичних віянь ще більше стають актуальними. Визначальнимиознаками сьогодення стали збільшення диференціаціїсоціально-економічного стану регіонів, зниження частки стосовнобюджетноблагополучних і зростання числа дотаційних© Каун О. Б., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 91адміністративно-територіальних одиниць, загострення хронічноїнезбалансованості бюджетів усіх рівнів тощо. На нашпогляд, така несприятлива ситуація була викликана не окремимитехнічними прорахунками при побудові української моделіміжбюджетних відносин, а з її початковою невідповідністюумовам, в яких їй необхідно було працювати. Запропонованадля використання в Україні система взаємовідносин між бюджетами,побудована за зразком розвинутих унітарних держав,ігнорувала наявну диференціацію вихідних регіональних умов.У зв’язку з цим виникає необхідність кардинального переглядуосновних засад механізму міжбюджетних відносин, що діє вУкраїні.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед завданьнині чинного уряду з підвищення ефективності бюджетної політикипередбачено розроблення та здійснення заходів щододецентралізації міжбюджетних відносин з урахуванням унітарноїформи державного устрою України та трирівневої системиадміністративно-територіального устрою [1]. Водночасу своєму листі до керівника Кабінету Міністрів України від28.02.2008 р. Президент України наголосив на необхідності початкукомплексного реформування міжбюджетних відносин інеобхідності розподілу усіх централізованих видатків на здійсненнязаходів у регіонах та субвенцій між регіонами [2]. В обговоренніцієї теми взяли участь учасники тематичного вечораіз серії „Публічні фінанси: дегустація ідей” на тему „Еволюціяреформ у сфері міжбюджетних відносин в Україні: яка ідея виявитьсянайсильнішою?” Серія тематичних вечорів „Публічніфінанси: дегустація ідей” є спільним проектом Українськоїшколи політичних студій та Консалтингової компанії „ФІСКОІнформ”, започаткованим за сприяння Міністерства ВеликоїБританії у справах міжнародного розвитку. Серед основнихідей, визначених у матеріалах по тематиці цього заходу, визначено,по-перше, що незавершення бюджетної реформи 2001року призвело до виникнення вакууму інституційної невизначеності,створеного одночасною присутністю елементів різнихпідходів до розподілу повноважень; по-друге, основною рисоюієрархічної бюджетної спадщини для України, як однієї з країнпострадянського простору, є формування ренто-орієнтованоїповедінки місцевої влади у діалозі із центральними органамиуправління; по-третє, рентно-орієнтована система має схильністьманіпулятивно використовувати інституційну невизначеністьі протидіяти позитивним змінам [3].Метою статті є пояснення глибинного розуміння хибності

92Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.політики міжбюджетних відносин в Україні на сучасному етапіі визначення більш ефективних концептуальних підходів щодоїх подальшого реформування.Викладення основного матеріалу. Аналіз побудови бюджетно-податкових систем в державах з унітарним ладомдозволяє виділити такі універсальні положення, які в сукупностівиражають суть теоретичної моделі бюджетного унітаризму:співіснують декілька рівнів бюджетно-податкової системи,відповідних рівням територіально-державного і територіальноадміністративногоустрою країни; законодавчим чином розподіленіповноваження між цими рівнями влади і закріпленавідповідальність кожного з них за конкретні напрями і види діяльностіна підвідомчій території; є стійкі уявлення (вони можутьбути закріплені в нормативах) про величину необхіднихі достатніх бюджетних витрат для самостійної реалізації кожнимз рівнів влади його виняткових повноважень і відповідальності;є надійні і загальновизнані (законодавчо встановлені)способи обліку індивідуальних особливостей територіальнихутворень для коректування величини витрат (їх нормативів)відповідних бюджетів; існує встановлене законом і випливаючез критерію достатності для покриття нормативно розподіленихвитрат закріплення бюджетами всіх рівнів влади; у класифікаціївитрат бюджетів передбачаються спеціальні позиціїфінансування таких напрямів місцевої політики, як компенсаціянижчестоящим бюджетам недостатності їх власних коштівдля покриття нормативно встановлених витрат, як реалізаціяпрограм селективної підтримки розвитку окремих регіонів, яквживання заходів щодо надзвичайної підтримки депресивнихтериторій і т.ін. При цьому законодавчо встановлюються процедуриобґрунтування відповідних витрат, їх розподіл не тількиміж бюджетами, але і між кінцевими одержувачами.Всі ці характеристики теоретичної (стандартної) моделі бюджетногоунітаризму зазнають неминучих коректувань при їїадаптації до умов конкретної унітарної держави. Саме тоді стандартпотрібно пристосовувати до характерного тільки для даноїкраїни і для даного періоду її історії безлічі взаємозв’язанихзавдань соціального, економічного і регіонального розвитку.Прийнята в 2001 р. і українська модель бюджетно-по дат кового унітаризму, що неодноразово коректувалася впродовж подальшихроків, формально будувалася відповідно до описаногостандарту. Так, ця модель спиралася на розподіл предметівведення між державою і місцевими органами самоврядування;вона виходила із законодавчо встановленої структури розді-

Фінансова система України. Частина 1. 93лення між всіма рівнями влади зібраних в державі податків; уїї рамках використовувався „формульний”, зовні вільний відсуб’єктивізму механізм бюджетного вирівнювання за допомогоюміжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам і т.д. Протенеякісне відтворення і, головне, неадекватність стандартнихелементів особливим умовам України 1990-х рр. не дозволилиповною мірою реалізувати основний потенціал класичної схемибюджетно-податкового унітаризму.Генетичною вадою української практики бюджетно-по даткового унітаризму стала її недостатня правозабезпеченість.Принципові конституційні положення не були конкретизованіта підкріплені нормами законів, надмірною є сфера правовогорегулювання за допомогою підзаконних актів, нестратифікованіза рівнями територіально-державного устрою владні повноваження,не створена нормативна база (зокрема соціальністандарти) бюджетних витрат кожного рівня і т.д.Виявилися неприйнятними для сучасних умов України іза позичені з світового досвіду методи вирівнювання територіальних відмінностей за критерієм бюджетної забезпеченостіз метою зближення рівнів соціального розвитку регіонів, щоздійснювалося за рахунок трансфертів з державного бюджету,можливості якого в умовах фінансово-економічної нестабільностіпостійно змінювалися. Практика показала, що цього зробитине вдається за багатьма обставинами. Наприклад, тому,що знову ж таки в сучасних українських умовах „бюджетна забезпеченість”людини вкрай слабко корелює з рівнем і якістюйого життя, з реальним фінансовим потенціалом регіонів.„Територіальна справедливість” не може бути відновленатільки завдяки трансфертам. У сьогоднішній України державнапідтримка регіонів набагато різноманітніша і розгалуженіша.Власне кажучи, всі витрати державного бюджету і позабюджетнихфондів у тому або іншому вигляді „осідають” на територіях.Їх фінансове підживлення здійснюється і за каналами державноїпідтримки окремих галузей, і у формі загальнодержавнихпрограм розвитку територій, і у вигляді прямих бюджетнихінвестицій у виробничі та інфраструктурні об’єкти, і за допомогоюдержавних заходів на місцевих ринках праці, а також іншимиспособами. Всі ці особливості є виразом унікального характеруукраїнської моделі міжбюджетних відносин, який діє вспецифічному середовищі, що переважно формується трьомачинниками: аномально високою територіальною диференціацією,системною нестабільністю і тотальним реформуванням.Стисло зупинимося на кожному з них.

94Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.На сьогодні позначилася необхідність не стільки приватнихудосконалень, скільки системної модернізації міжбюджетнихвідносин. Вона могла б вирішити три взаємозв’язані завдання:усунути найбільш явні відхилення української моделі від стандартнихвимог до побудови бюджетно-податкових відносин вунітарній державі (в першу чергу в частині законодавчого розмежуванняфункцій між органами влади різних рівнів і наділуїх фінансовими повноваженнями, достатніми для виконанняцих функцій); привести всі компоненти міжбюджетних відносину відповідність з об’єктивними територіальними відмінностямиі реальним станом економіки; задіювати механізми,здатні забезпечити результативність пропонованих нововведень,в конкретних українських умовах.Стисло охарактеризуємо пропоновані варіанти вирішенняцих завдань.Однозначне розділення між рівнями влади предметів веденняяк база для подальшого визначення об’ємів обов’язковихбюджетних витрат. Цей напрям модернізації міжбюджетнихвідносин реалізується, по-перше, в ході перерозподілу об’єктіввласності між державним і місцевим рівнями і, по-друге, прирозробці державних соціальних стандартів.Ставлення органів влади і фахівців до цих дій неоднозначне.Головний недолік процесу перерозподілу прав власностівбачається в тому, що він протікає у відриві від необхідної переструктуризаціїджерел доходів. У той же час явно недооцінюєтьсяпотенційне значення переходу до формування і розподілувитрат по рівнях бюджетної системи на основі соціальнихстандартів.Україна як країна пострадянського простору успадкувалисоціальні інституції, збудовані на ієрархічному прийнятті системнихрішень. При прийнятті Бюджетного кодексу була закладенаконцепція делегування повноважень з центральногона місцевий рівень за одночасного збереження значної відповідальностіі підконтрольності центру при виконанні багатьохпрограм. Таким чином, у сфері „делегованих” видатків продовжилиспівіснувати як елементи децентралізуючих бюджетнихрішень, так і наріжні елементи ієрархічної планової системи: 1.Повноцінне юридичне визначення повноважень різних рівніввлади з надання публічних послуг залишилось гострим дискусійнимпитанням. 2. З часу прийняття Бюджетного кодексу,місцеві органи влади так і не отримали достатньої інституційноїавтономії в прийнятті рішень стосовно організації надання публічнихпослуг. 3. Розподіл видатків між рівнями влади в Бю-

Фінансова система України. Частина 1. 95джетному кодексі здійснювався через специфікацію категорійбюджетних послуг та установ (наприклад, певні види лікареньі шкіл), а не через визначення функцій (наприклад, „первинноїмедичної допомоги” або „початкової освіти”). 4. Формула розподілуміжбюджетних трансферів не змогла повною мірою відійтивід інфраструктурного підходу до визначення відносноїпотреби у видатках. 5. Іншою ключовою проблемою став хронічнийдефіцит місцевих джерел доходів і надмірна залежністьмісцевих бюджетів від трансфертів вирівнювання [3].Одним із наслідків ієрархічних систем в організації будьякогопроцесу є спонукання підрядного гравця (в даному випадку– місцевого уряду) до побудови діалогу за принципом„пошуку ренти”, та намагання отримати вартість, не віддаючинічого навзаєм, а лише шляхом вигідного використання своєїпозиції в переговорах. Така стратегія називається „рентоорієнтованою”,оскільки в її основі – не створення вартості, алелише стягнення вигоди від маніпуляції середовищем і обмеженимиресурсами. На противагу їй існує „прибутко-орієнтована”стратегія, яка передбачає намагання отримати певну вартістьчерез акт обміну, надавши якусь послугу чи продукт, який іншівважають цінним. Такий шлях несе користь суспільству за тоюціною, яку воно готове сплатити за неї.Реформована система не створила чинників, які б дозволилизмінити принципи економічних стосунків між рівнями влади,подолавши філософію „пошуку ренти” і започаткуваннямбільш прозорих і „прибутко-орієнтованих” підходів. В результаті,їх реакцією на зміни у системі був пошук „стратегій виживання”шляхом концентрації зусиль на такому використаннінової системи, яке б дозволило максимально захистити існуючіпідходи в місцевих видатках.У західних країнах тривають розбіжності з приводу підходівдо вирішення цього питання – як в теоретичних міркуваннях,так і в практичному виборі моделей делегування. При цьомуможливі два основних способи вирішення цієї проблеми.Перший спосіб – це зменшення ролі центрального уряду увиконанні таких функцій, з наданням місцевому рівню владиповноцінних можливостей як для управління такими видатками,так і для збору відповідних коштів на своїх територіях(як правило, через запровадження додаткової ставки податкуна прибуток громадян). Саме такий підхід наводиться як рекомендованийу Європейській Хартії місцевого самоврядування.Другий спосіб – це зростаюче ускладнення підходів дооцінки вартості надання послуг на місцевому рівні і методів

96Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.включення їх до обрахунку трансфертів з центрального рівня.По суті, цей спосіб трактує такі видатки, як деконцентровані,тобто як програми центральних міністерств, що виконуютьсяна місцях. Вважається, що прикладами такого підходу є Британськата Латвійська системи міжбюджетних відносин.У виборі між двома варіантами розподілу повноважень убюджетних програмах, виконання яких є ефективнішим намісцевому рівні, але з контролем дотримання національнихстандартів, аргументи на користь повноцінного делегуваннявидаються більш вагомими. Це означає, що на місцевому рівніповинна бути створена повноцінна і забезпечена доходноюгнучкістю функція стратегічного планування у відповіднійсфері. В той же час, центральний уряд повинен відмовитисьвід ідеї безпосереднього обрахунку вартості надання послуг намісцевому рівні, і перейти до більш прозорого, стратегічногота аналітичного підходу прогнозування загальної політики фінансуваннявідповідних секторів (в тому числі, за допомогоювибіркових досліджень вартісних показників).Зміна складу податкових надходжень до бюджетів різнихрівнів з метою скорочення дотаційності місцевих бюджетів.Найбільш часто пропонованим і відносно простим напрямоммодернізації моделі міжбюджетних відносин є перехід до такихтехнологій бюджетного регулювання, які сприяють збільшеннювласної доходної бази місцевих бюджетів і зменшенню потребив міжбюджетних трансфертах. Зараз це – загальна вимогапрактично всіх регіонів, і за ним стоять не місцеві амбіції,а здоровий глузд і логіка сучасного місцевого розвитку. Покищо структура доходів місцевих бюджетів має такий вигляд:податкові надходження – 77,6% від усіх надходжень місцевихбюджетів (серед них – 73,7 % надходження від доходів фізичнихосіб, 10,1 % – плата за землю); неподаткові надходження– 12 %: доходи від операцій з капіталом – 6,7 %; надходженнядо цільових фондів – 3,7 %; місцеві податки та збори – 2,1 %.Зберігається тенденція до посилен ня централізації бюджетнихресурсів: по-перше, залишається значною питома вага міжбюджетнихтрансфертів (питома вага трансфертів у доходах місцевихбюджетів за січень-вересень 2007 року зменшилась лишена 1,7 порівняно з відповідним періодом 2006 року і на 1 жовтня2007 року становила 44,2 %); по-друге, зменшується часткадоходів місцевих бюджетів без урахування міжбюджетнихтрансфертів у структурі зве деного бюджету (24,9 % – у 2004 p.,22,6 % – у 2005 p., 23,2 % – у 2006 p., 23,1 % – у 2007 р.) (даніпредставлено за січень-вересень 2007 року) [4].

Фінансова система України. Частина 1. 97За простотою переходу до активного податкового регулюваннятериторіального розвитку це завдання представляєтьсянерозв’язаним у зв’язку з об’єктивними фінансовими труднощами.Справді, за розрахунками ряду експертів, реальна доходнабаза і можливість стягнення податків до зведеного бюджетуУкраїни навіть при недостатніх державних витратах взмозі забезпечити покриття лише невеликої частини витраторганів влади територіальних утворень, які ці органи повинніздійснювати для виконання своїх законодавчо встановленихобов‘язків. Слід враховувати також, що в багатьох територіальнихутвореннях навіть повне зарахування до місцевих бюджетівусієї суми загальнодержавних і місцевих податків, щозбираються на їх території, не забезпечить доходів, достатніхдля подолання дефіцитності бюджетів, а отже, і необхідності вдотаціях вирівнювання.Модернізація методів розрахунку трансфертів. Представляєтьсяочевидною необхідність введення у відповідні розрахунковіформули коректуючих коефіцієнтів, що відображають використанняподаткового потенціалу території, сумарний об’ємвсіх видів прямої міжбюджетної підтримки територій (трансферти,дотації вирівнювання, субвенції, бюджетні позики, загальнодержавніпрограми) і сумарний об’єм інших доходнихнадходжень державного бюджету на територію конкретногорегіону (що впливають на параметри податкового потенціалу,бюджетної забезпеченості, доходів населення і його можливостейпо оплаті соціальних послуг), особливості формуванняосягів основних витрат місцевих бюджетів.Етапність і експериментальне відпрацювання модернізаціїсистеми міжбюджетних відносин. Певною гарантією того, щопропоновані заходи будуть реально здійсненими і, головне,зможуть надати позитивну дію на стан бюджетів і на відносиницентру з регіонами, слід рахувати поступовість в реалізаціїцих заходів. Раніше відзначені особливості ситуації в сучаснійУкраїни (аномально висока територіальна диференціація, політичнаі економічна нестабільність, перманентне реформування)при їх поєднанні з неадекватністю реакцій на будь-якінововведення роблять непідготовлені кардинальні зміни вбюджетно-податкових відносинах виключно проблематичнимиі, більш того, просто шкідливими. Неважко уявити, наприклад,до яких політичних і соціально-економічних наслідківможе призвести одномоментна відмова центру від вже звичнихтрансфертів, різка зміна напряму руху податків і їх розподілуза рівнями бюджетної системи.

98Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Висновки. Запровадження визначених у статті основнихзаходів системної модернізації міжбюджетних відносин дозволитьпривести їх елементи у відповідність з вимогами стандартноїмоделі бюджетного унітаризму й умовами сучасноїУкраїни.Література1. Програма діяльності Кабінету Міністрів України „Українськийпрорив: для людей, а не політиків”, затверджена постановою КабінетуМіністрів України від 16.01.2008 р. №14 // www.kmu.gov.ua2. Віктор Ющенко: Кабмін відсторонився від ряду проблем,що мають бути враховані в змінах до Держбюджету-2008 // www.president.gov.ua3. Причини і ризики невизначеності міжбюджетних відносин вУкраїні // www.parlament.org.ua4. Експертна доповідь „Україна в 2007 році: внутрішнє і зовнішнєстановище та перспективи розвитку” // Економіст. – 2008.– №2. – С. 9-71.

Фінансова система України. Частина 1. 99Кміть В. М.,к.е.н., доцент Львівського національного університету імені ІванаФранкаУПРАВЛІННЯ ПОДАТКОВИМ РИЗИКОМЯК ПЕРЕДУМОВА ЕКОНОМІЧНОЇСТАБІЛЬНОСТІ В ДЕРЖАВІУ статті автор розкриває причини виникнення податковогоризику, визначає його сутність, механізм дії та значеннядля досягнення економічної стабільностіIn the article an author exposes the reasons of origin of tax risk,his essence determines, mechanism of action and importance forachievement of economical stabilityПостановка проблеми. Нинішня фінансова політика Українизосереджена на пошуці оптимальних шляхів виходу з кризи,подоланні корупції, інфляції та безробіття, погашені внутрішньоїта зовнішньої заборгованостей, а також наповненнізагальнонаціональної казни. За таких умов функції податковоїсистеми спрямовані державою на своєчасне і найповніше стягуванняподаткових платежів, а також посилення контролюза дотриманням платниками податків чинного законодавства.Така взаємодія владних державницьких структур і податковоїсистеми часто відірвана від інтересів підприємців, а як наслідок– збільшуються обсяги "тіньової економіки”, підприємці відшукуютьусілякі (легальні і протизаконні) способи уникненнявід оподаткування, а отже, зростає ймовірність виникнення непередбачуванихситуацій, пов’язаних із величезною кількістюризиків, серед яких вагоме місце посідає податковий.Саме податковий ризик, поряд із іншими видами фінансового(інфляційний, валютний, кредитний, інвестиційний, страховий,екологічний, процентний, депозитний тощо), висуваємона перше місце. Наявність та вагомість податкового ризику пояснюютьсяістотним негативним впливом на результативністьпідприємницької діяльності, що зумовлені низкою проблем,які потребують нагального вирішення, в першу чергу – у сферіподаткового адміністрування.© Кміть В. М., 2008

100Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Аналіз досліджень та публікацій. Вагомий внесок у розви -ток теорії та вітчизняної практики адміністрування податківзро били такі українські вчені, як Андрущенко В., Варналій З.,Ва си лик О., Вєткін А., Вишневський В., Гега П., Данілов О.,Деде каєв В., Золотько І., Ісаншина Г., Кравчук Г., Крисова тийА., Ластовецький А., Мельник П., Науменко М., Паранчук С.,Ре бі зант Р., Рева Т., Суторміна В., Федосов В., Філоненко М.,Фі сун А., Шаблиста Л., Шолудько Д., Юрій С., Ярошенко Ф. таін ші. Незважаючи на широке висвітлення у науковій літературіпроблем, пов’язаних із організацією управління справлянняпо дат кових платежів, не всі аспекти цієї багатогранної проблемиз’ясовано та належно обґрунтовано, оскільки відчуваєтьсябрак глибоких і системних досліджень з проблем управлінняпо датковим ризиком.Метою статті є глибокий аналіз чинної економічної ситуаціїта фінансової політики України із намаганням з’ясуватипричини виникнення податкового ризику, визначити його сутність,механізм дії та значення для суб’єктів підприємництва іконтролюючих органів, що дозволить, в цілому, досягти економічноїстабільності та ефективності.Основний матеріал. Кожний суб’єкт підприємництва здійснюєфінансово-господарську діяльність, яка тією чи іншоюмірою може призвести до усвідомленого чи несвідомого невиконанняним зобов’язань щодо сплати податків, створюючипри цьому податкові ризики.В цілому ризиком вважають "кількісну міру небезпеки, щовраховує ймовірність виникнення негативних наслідків відздійснення господарської діяльності та можливий розмір втратвід них”[1]. Під податковим ризиком ми розуміємо вірогіднуможливість порушення податкового законодавства, що призведедо негативних наслідків. З боку суб’єктів підприємництва– платників, це переплата чи несплата (недоплата) податку (якнаслідок, фінансові санкції – штрафи, пені), яка, в результаті,має безпосередній вплив на фінансових стан платника, а з бокуконтролюючих служб – значні втрати бюджетів різних рівнівта цільових фондів.Зважаючи на неоднозначність трактування даного терміна,спробуємо розкрити його природу та механізм дії, враховуючиіснуючі підходи теорії та практики застосування вищезазначенимисуб’єктами.Проведене нами дослідження свідчить, що основними причинамивиникнення цього ризику на думку та абсолютне переконанняпересічних суб’єктів підприємництва – платників

Фінансова система України. Частина 1. 101податків, є: введення нових необґрунтованих податкових платежів;часта зміна ставок податків та механізмів їх адміністрування;вірогідність відміни чинних податкових пільг та введеннянових; часті зміни наявних порядків заповнення та поданняподаткових декларацій (розрахунків) та нововведення до них;неузгодженість окремих податкових нормативно-правовихактів; викривлення, необґрунтовані ускладнення і довільнітлумачення контролюючими органами окремих положень податковогозаконодавства; непрозорість процедур податковогоадміністрування; часті і безпідставні перевірки з боку численнихконтролюючих органів, функції яких часто дублюються;самочинне завищення контролюючими органами своїх повноважень;відсутність законодавчо встановлених норм погашеннязбитків, завданих підприємцям діями чи рішеннями посадовихосіб контролюючих органів; фактична відсутність презумпціїневинуватості щодо підприємців; бюрократичне свавілля і безкарністьза корупцію та багато інших.Податки є впливовим регулятором основних показниківдіяльності підприємця: виторгу, витрат (собівартості), фондуоплати праці, прибутку тощо. При цьому важливу роль відіграєвзаємозалежність різних видів податкових вирахувань. Аналізрівня оподаткування потребує врахування взаємного впливуусієї сукупності податкових регуляторів, що характеризує їхнійнайбільш повний вплив на кінцеві фінансові результати. Зметою управління податковим ризиком, що, як ми наголосили,має непередбачуваний характер, а також для оцінки імовірностійого виникнення та ступеня впливу на підприємницьку діяльністьв умовах обмеженої інформації платникам податків доцільнозастосовувати засоби експертних оцінок. Суть останніхпередбачає наявність використання послуг фахівців-експертів,якими можуть бути керівники і досвідчені працівники підприємства– бухгалтери, економісти, фінансисти чи юристи, а такожзалучені фахівці – консультанти аудиторських чи консалтинговихфірм, податкові інспектори, науковці тощо.Для кількісної оцінки податкового ризику пропонуємо використовуватирізні методологічні підходи (прийоми), до якихможна віднести одержання своєчасної або додаткової інформаціїпід час відпрацювання варіантів управлінських рішень і аналізуїх реалізації: показник ефективності оподаткування (відношеннячистого прибутку до загальної суми податкових зобов’язань),коефіцієнт оцінки оподаткування прибутку підприємства (відношеннясуми податків, що сплачуються з прибутку, до величинибалансового прибутку підприємця) та багато інших.

102Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Контролюючі органи, в свою чергу, також хочуть і повиннібути проінформованими на, як можна, більш ранній стадії проможливі випадки порушення податкового законодавства з бокуплатників, щоб вчасно та адекватно відреагувати на них належнимидіями (рішеннями), у тому числі передбачати та упереджуватиможливі порушення. Правом здійснювати перевірки повноти,достовірності та своєчасності сплати податкових платежівсуб’єктами підприємництва, відповідно до Закону 2181[2], в межахсвоєї компетенції наділені: податкова служба, митна служба,Фонди обов’язкового соціального і пенсійного страхування.Щодо особливостей здійснення контрольно-перевірочноїроботи вищезгаданими органами, то найбільш дієвим і перспективнимвважаємо запровадження в податкових органахслужби податкового аудиту, метою якої є реалізація системногопідходу до організації роботи з платниками податків.Основою впровадження вдосконаленої системи податковогоаудиту стала розробка системи моніторингу податкових ризиків(АС АБПР), роботу над якою розпочато ще у 2001 році.Зокрема, розроблено такі базові документи, як: Методичні рекомендаціїпо моніторингу податкових ризиків[3]; Порядокрозробки органами ДПС проектів податкових ризиків та визначеннявідповідальних по роботі з ризиками[4]; Методичнірекомендації з організації кабінетного аудиту (для юридичнихосіб)[5]; Порядок створення, супроводження та затвердженняподаткових ризиків[6] тощо.Враховуючи позитивні результати використання податковихризиків під час перевірок, наступним етапом роботи сталопроведення у 2004 році відбору частини платників податків длядокументальних перевірок за допомогою ризиків, що дозволиломінімізувати вплив суб’єктивного фактору на відбір підприємствдля податкового аудиту, покращити якість перевірок тазробити їх більш ефективними. Так на підставі даних методикта рекомендацій розроблено автоматизовану систему роботи зподатковими ризиками, яка дозволяє створювати та супроводжуватибазу ризиків, проводити перевірки та узагальнюватиїх результати, виходячи із податкової поведінки платників.За податковою поведінкою визначаються такі чотири категоріїуваги: Категорія 1 – сумлінні платники податків, які оцінюютьсяпозитивно, оскільки не порушують податкове законодавство,повністю та своєчасно сплачують податки. Категорія 2– платники податків помірного ризику, які в цілому оцінюютьсяпозитивно, оскільки не порушують податкове законодавство,повністю та своєчасно сплачують податки, але мають податко-

Фінансова система України. Частина 1. 103ві ризики, що не підлягають усуненню (наприклад, здійсненнязовнішньоекономічної, посередницької діяльності, господарськадіяльність належить до "ризикових” галузей тощо). Категорія3 – платники податків високого ризику, які оцінюютьсянегативно в частині виконання податкової поведінки, оскількимають ознаки серйозних порушень податкового законодавства.Категорія 4 – платники податків високого ризику з ознакамишахрайства, які оцінюються вкрай негативно, оскільки регулярнопорушують законодавство.Категорія уваги для кожного з платників податків, на нашудумку, має визначатися щорічно, і у випадку виявлення ризику,який раніше не був притаманний підприємцеві, одразу жздійснювати перерахунок категорії уваги для платника. Процеспереходу платника податку з вищої категорії до нижчої маєвідбуватися тільки за умови відсутності факту порушення законодавства,повної та своєчасної сплати податків, відсутностіподаткового боргу тощо.Використання податкових ризиків на практиці дало можливістьзробити наступний крок у їх моніторингу – проводитианаліз результатів дії податкових ризиків на підставі їх частотивиявлення та фінансової значимості для визначення найбільшактуальних з них, а також визначати стандартний час для встановленняризику. З цією метою доопрацьовано програмне забезпеченняАС АБПР, яке доведено на регіональний та районнийрівні.З прийняттям Закону 877[1], особливої уваги надано "прийнятномуризику”, під яким розуміють "соціально, економічно,технічно і політично обґрунтований ризик, який не перевищуєгранично допустимого рівня”, а отже, орган державного нагляду(контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критерії,за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарськоїдіяльності. З урахуванням значення цього ризику дляжиттєдіяльності всіх суб’єктів підприємництва, що підлягаютьнагляду (контролю), також відносять до одного із трьох ступенівризику: з високим, середнім (помірним) та незначним.Однак розповсюдження згаданого закону на сферу діяльностіподаткових органів призвело до унеможливлення здійсненняостанніми належного контролю та створило багато проблем,серед яких[8]:1. Визначення періодичності проведення планових заходівдержавного контролю з урахуванням значення ступеню ризику(податкові органи не можуть визначати ризиковість платникабазуючись на податковій звітності і частково інформації

104Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.митних органів про зовнішньоекономічну діяльність. З метоювизначення реального ступеню ризику несплати податків дляорганів ДПС необхідно створити умови доступу до будь-якоїподаткової інформації про платника, наявної в інших органіввиконавчої влади та третіх осіб).2. Норми Закону 877[1] зобов’язують податківця перед початкомперевірки зробити запис у відповідному журналі, попередитипро перевірку за 10 днів, не приступати до перевірки у разівідсутності керівника (такі норми зводять нанівець доцільністьпроведення заходів контролю у сфері готівкового обігу, виробництвата обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів).3. За результатами заходів контролю складається Розпорядчийдокумент про усунення порушень та погоджуються зсуб’єктом господарювання терміни їх усунення (для органівДПС за результати перевірок слід мати право на прийняття податковихповідомлень-рішень про донарахування податковихзобов’язань та вимагати їх сплати у визначені терміни).4. Норми щодо проведення перевірки за місцем провадженнягосподарської діяльності платника (а не за його місцезнаходженням)та лише за присутності керівника суб’єкта господарювання(а не з його відома) (враховуючи, що у багатьохсуб’єктів підприємництва є значна кількість філій та відокремленихпідрозділів територіально віддалених між собою (зокрема,в різних населених пунктах) дотримання таких норм єпрактично неможливим).5. Планові та позапланові заходи здійснюються в робочийчас платника, встановлений правилами внутрішнього трудовогорозпорядку (у фізичних осіб такі правила відсутні).6. Платник має право не допускати контролерів до здійсненняпланового заходу в разі неодержання повідомлення проздійснення такого.7. Значне скорочення термінів проведення планових та позаплановихперевірок, а також заборона на їх продовження уразі такої необхідності.8. Відсутність права на проведення камеральних перевірок, вт.ч. перевірок заявок на відшкодування ПДВ, та (або) прийняттярішень за їх результатами (для того щоб податкові органи змоглина практиці керуватися його нормами необхідно внести таку кількістьзмін, що цей закон із рамкового документу, який визначаєзагальні засади державного контролю, перетвориться у спеціальний,що визначає порядок здійснення податкового контролю).Висновки. На початку року в Києві відбулося VІ засідання-Форуму "Влада і бізнес – партнери”[7], в якому взяли участь

Фінансова система України. Частина 1. 105представники підприєм ницьких структур та керівництва державою.У своєму виступі Президент України В. Ющенко зазначив,що "макроекономічна політика України – реформуванняподаткової, дозвільної та контролюючої систем, а також розробленняантикорупційних дій на рівні Уряду, Мінфіну, місцевихадміністрацій тощо”, а "формула "Влада-Бюджет-Бізнес” маєбути зрозумілою і прозорою”. Повністю погоджуємось із цимитвердженнями та висунутими главою держави прагненнямищодо об’єднання усіх контролюючих органів у єдиний механізм,який би дозволив суб’єктам підприємництва відкрито ічесно працювати на власний добробут та економіку України. Зцією метою та враховуючи сказане вище, вважаємо за необхіднездійснити уніфікацію загальних принципів і правил проведеннядержавного нагляду (контролю), визначених Законом 877[1],щодо усіх контролюючих органів (включаючи податкові) зобов’язковим узгодженням з іншими нормативно-правовимиактами. На цій основі доцільно розробити та впровадити законодавчодієвий механізм управління податковим ризиком, якийби став передумовою покращення й оновлення технологій, якіспрямовані на лібералізацію відносин з платниками податків, атакож запорукою економічної стабільності в державі.Література1. Закон України "Про основні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності” № 877-V від05.04.2007 р. – http:/zakon.rada.gov.ua2. Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платниківподатків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2181 ІІІ від 21.12.2000 р. – http:/zakon.rada.gov.ua3. Методичні рекомендації по моніторингу податкових ризиків,затверджені наказом ДПА України №428 від 23.10.2001 р. –http://www.gnau.gov.ua4. Порядок розробки органами ДПС проектів податкових ризиківта визначення відповідальних по роботі з ризиками, затвердженийнаказом ДПА України №196 від 25.04.2002 р. – http://www.gnau.gov.ua5. Методичні рекомендації з організації кабінетного аудиту(для юридичних осіб), затверджені наказом ДПА України №567від 25.11.2002 р. – http://sta.kmu.gov.ua6. Порядок створення, супроводження та затвердження податковихризиків, затверджений наказом ДПА України №308 від23.06.2003 р. – http://www.gnau.gov.ua7. Резолюції форуму "Влада і бізнес – партнери” від 30 січня2008 р. – http://www.gnau.gov.ua

106Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Козак Л.В.,ст. викладач Волинського національного університету імені ЛесіУкраїнкиСТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИМІСЬКОГО ОПОДАТКУВАННЯУ 80-Х – НА ПОЧАТКУ 90-Х РР. ХІХ СТ.(ЗА МАТЕРІАЛАМИ ВОЛИНСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ)У статті розглядаються податкові надходження міськихбюджетів, основні об’єкти та граничні ставки оподаткування.Аналізується динаміка грошових надходжень у міські бюджетиВолинської губернії упродовж 80-х – на початку ХІХ ст.The collections of taxes of municipal budgets, the main objectsand boundary optimum of taxation are examined in the article.The dynamics of inpayments into the municipal budgets of Volynprovince during the 80 th and the beginning of 19 th century areanalyzed.Зростання значення місцевих фінансів у фінансовій системіУкраїні актуалізує питання про розширення доходної базимісцевих бюджетів і міських бюджетів, зокрема. Як правило,збільшення доходної частини міських бюджетів і подоланнядефіциту досягається шляхом зростання податкового навантаженняна суб’єкти оподаткування, а не шляхом ефективнішоговикористання комунального майна. Правові підстави міськогооподаткування сучасного типу в Україні були закладені „Міськимположенням” 1870 р., коли було уніфіковано бюджетне,податкове законодавство попередніх років та визначено основніформи адміністрування місцевих податків органами місцевогосамоврядування. Ця податкова традиція збереглася досьогодні, що і визначає актуальність наукового дослідження.Метою наукової статті є дослідити основні об’єкти, ставкита податкові пільги у міському оподаткуванні, проаналізуватидинаміку податкових надходжень різних доходних статей міськихбюджетів Волинської губернії та визначити особливостіадміністрування міських податків.В історико-економічній літературі ХІХ ст. загалом акцен-© Козак Л.В., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 107тувалася увага на формах державного оподаткування і нівелювалосямісцеве оподаткування. У працях І. Рудченка висвітлюютьсяокремі аспекти оподаткування підприємницькоїдіяльності [14], М. Шиленкова – нерухомого майна [16], І.Х.Озерова – принципи місцевого оподаткування [12].Сучасні науковці О.П. Кириленко [10], В. Кравченко [11],О.О. Сунцова [15] лише оглядово досліджують місцеве оподаткуванняу контексті розвитку місцевих фінансів у ХІХ ст.Упровадження „Міського положення” 1870 р. зумовилоперегляд податкових та неподаткових надходжень міськогобюджету за попередні роки, уведення нових та систематизаціїіснуючих доходів, а також створення органів міського самоврядування– міської думи та міської управи. До основних доходівміста податкового характеру належали грошові надходженнявід податку з нерухомого майна, податку на підприємницькудіяльність та на трактирні заклади [9, 115].Одним із нововведень для більшості міст Волинської губерніїбув податок з нерухомого майна, розмір якого не повиненбув перевищувати 10 % чистого доходу від нерухомості чи 1% її вартості. Об’єктом як міського, так і державного оподаткуваннябуло все нерухоме майно, що знаходилося у межахміста. Виняток становила нерухомість, яка утримувалася коштомдержавного казначейства, благодійні та навчальні закладиі майно, розмір державного податку з якого не перевищував25 коп. [9, 118]. Розкладку міського податку на нерухомість докінця 80-х рр. ХІХ ст. здійснювала лише міська управа або спеціальнакомісія, призначена міською думою, яка також розподіляладержавний податок на нерухомість між жителями міста.Підставою для проведення кадастру нерухомого майна, щопідлягало державному та місцевому оподаткуванню, були звітиміської управи чи комісії. Для проведення оцінки міськогонерухомого майна комісія використовувала емпіричні методи,які не могли визначити реальну вартість чи доходність об’єктаоподаткування. Вона, як правило, занижувала вартість міськоїнерухомості, що була також об’єктом губернського і державногооподаткування, оскільки високі показники кадастру міськоїнерухомості були підставою для підвищення загального податковогонавантаження міського населення, внаслідок чого зросталинедоїмки міських доходів. Це стало причиною призначеннянаприкінці 1880-х рр. державних комісій для підготовкикадастру, до складу якої входили податкові інспектори на чоліз управляючим казенною палатою. З того часу кадастрова оцінкаміського нерухомого майна могла проводитися як податко-

108Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.вими інспекторами, так і спеціальною комісією, призначеноюміською управою. Поява двох непов’язаних між собою комісій,які представляли економічні інтереси місцевого населення ідержави, зумовили появу розбіжностей в оцінці об’єкту оподаткування.Наприклад, загальна вартість нерухомого майна уКовелі станом на 1892 р. відповідно до кадастру, проведеногоподатковим інспектором, становила 390 000 руб. [6, 42] , а зарезультатами оцінки міською управою – 173 490 руб. [6, 135].Як бачимо, міська влада більше ніж удвічі занизила вартістьнерухомості Ковеля. Недооцінка міської нерухомості з бокудуми чи управи була загальним правилом у Російській імперіїу той час [16, 8].Крім того, причиною суттєвих розбіжностей показників кадаструміської нерухомості була відсутність єдиної методикивизначення доходності чи ринкової вартості об’єкта оподаткування.Підставою для визначення вартості й доходності міськоїнерухомості були дані страхових товариств, оцінка міської нерухомостіу випадку її застави для отримання кредиту, середніпоказники ринкових цін на купівлю-продаж нерухомого майна,власні спостереження та опитування власників нерухомості збоку членів комісії [16, 17]. Ці методи без їх комплексного використаннямали суттєві недоліки: страхова оцінка нерухомостібула заниженою з метою зменшення страхової виплати у випадкунастання страхового випадку; послугами банку користуваласянезначна частина населення, оскільки у повітових містахгуберній була недостатньо розвинута фінансово-кредитна інфраструктура;ринкові ціни часто не повністю враховували місцерозташуванняоб’єкту й значно відрізнялися у різних містах;емпіричний метод не міг визначити обсяг витрат на поточний чикапітальний ремонт приміщення та спирався на свідчення приватнихвласників, які були зацікавленні у заниженні оцінки.Найпоширенішим методом, яким користувалися міськіуправи для визначення обсягу міського податку з нерухомогомайна, було визначення ринкової вартості майна (відповіднодо ринкових цін купівлі-продажу поточного року чи з врахуваннямрозцінок року, коли була здійснена купівля майна, абосереднього розміру рентних платежів за оренду приміщеннятакого типу) за мінусом витрат на страхування, ремонт та процентукапіталізації чистого доходу (який міг становити 24-31% [16, 26]), однак відповідно до „Міського положення” 1870 р.такий метод оцінювання вважалося незаконним.Розкладка міського податку затверджувалася міською думою.Грошові надходження у міські бюджети Волинської гу-

Фінансова система України. Частина 1. 109бернії від податку на нерухомість були різними: від 828 руб.(Ковель) до 20 845,68 руб. (Житомир) [7, 200], що відповідноскладало 1,9 % і 12,5 % доходів цих бюджетів. Середній показникподаткових надходжень від оподаткування міської нерухомостіу повітових містах Волинської губернії складав 1 000– 3 000 руб. Він залежав від кількості та стану нерухомого майнау місті, а також методики його оцінювання. Ставка та об’єктоподаткування (дохід від нерухомого майна чи його вартість)визначалися міською думою у граничних межах, затвердженихдержавним законодавством. Ставка оподаткування нерухомостіу Ковелі була встановлена у розмірі 1 % вартості майна[5, 5], а у Луцьку – 10 % чистого доходу (хоча на практицівикористовувалася нижча процентна ставка у розмірі 6 % [1,61зв]). Упродовж 70-80-х рр. ХІХ ст. намітилася тенденція дозростання номінальних показників грошових надходжень відподатку на нерухоме майно у межах 10-20 %. Зокрема, тількиза п’ятиріччя (1888-1892 рр.) розмір оподаткування міськогонерухомого майна, визначеного Луцькою міською думою,збільшився від 2 763,32 руб. [4, 50] до 3 442,41 руб. [7, 200], щостановило понад 20-30 %.Крім того, міські думи отримали право на клопотання передМіністерством внутрішніх справ про запровадження податку зквартир і житлових приміщень, платником податку якого малибули їх орендарі, однак міста Волинської губернії цим правомне скористалися у зв’язку з нерозробленою методикою його адміністрування.Новою статтею доходу міської громади, яка запроваджувалася„Міським положенням” 1870 р., були грошові надходженнявід плати фізичних осіб за переїзд через мости та переправи,зведені коштом міста. Оплата повинна була встановлюватисяміською думою і затверджуватися Міністерством внутрішніхсправ. Однак у Волинській губернії ця стаття доходів міськогобюджету також не використовувалася.Значними за обсягами надходжень були доходи від оподаткуванняпідприємницької діяльності та закладів трактирноготипу. Відповідно до державного законодавства 1867 р., якевизначило ставки державного, губернського та міського оподаткування,справляння міського податку на підприємницькудіяльність здійснювалося через купівлю купецьких, промисловихсвідоцтв, білетів і патентів. Розмір міського податку напідприємницьку діяльність визначався міською думою у формідодаткової процентної ставки до ставки державного податку[9, 130]. Були встановлені граничні межі ставок міського опо-

110Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.даткування: для купецьких свідоцтв першої і другої гільдій до25 %, промислових – 10 %, білетів – 10 %, патентів – 20 % їхвартості. Право на оподаткування патентів було зумовлене відміноюу середині 60-х рр. ХІХ ст. державної допомоги містам,призначеної для компенсації втрати частини доходів міськогобюджету від державної монополії на продаж алкогольних напоїв,та ліквідації монопольного права міст на видачу торговихдокументів для фізичних та юридичних осіб, які знаходилисяу повітах. Наприклад, у 1887 р. міською управою Луцька буловидано 88 купецьких свідоцтв другої гільдії, 61 "промислове"свідоцтво, 256 білетів, 666 свідоцтв на право роздрібної торгівлі[4, 37]. Оподаткування підприємницької діяльності через купівлюторгових документів склало близько 11 % доходів міськогобюджету і перевищило планові показники на 2 %.Станом на початок 80-х рр. ХІХ ст. державний податок,який справлявся через купівлю торгових документів, фактич носкладався з чотирьох елементів: 1) ставки податку, встановленоговідповідно до „Положення про оподаткування права на занят тя торгівлею та інших промислів” від 1865 р., 2) додатковогооподаткування торгових документів, що було частковоюкомпенсацією за відміну квартирної повинності від 1874 р.,3) додаткового податку, призначеного замінити державнийгубернський збір, який справлявся до 1874 р., 4) додатковихнарахувань, встановлених у 1880 р. [14, 240], що мали за метупокрити дефіцит державного бюджету. Останній елемент державногоподатку на підприємницьку діяльність не брався доуваги під час розрахунків міського податку на підприємницькудіяльність. Збільшення ставок державного оподаткуванняспричинило зростання міських доходів від цієї статті бюджету,але одночасно зумовив зростання податкового навантаженнямісцевого населення.Подальше підвищення державного оподаткування, а відповідноі місцевого оподаткування підприємницької діяльності,відбулося з другої половини 80-х рр. ХІХ ст. За міністра фінансівХ. Бунге було започатковане додаткове оподаткуваннягосподарських товариств та інших форм підприємницької діяльності.Фінансова документація господарських товариств належаладо документів суворої звітності. Баланси цих підприємствщорічно друкувалися в офіційному друкованому органі Міністерствафінансів „Вестнику финансов промышленности”.Державне оподаткування таких товариств було встановлене урозмірі 3 % чистого прибутку. Міська громада отримала право

Фінансова система України. Частина 1. 111додатково нараховувати міський податок з прибутку господарськихтовариств у розмірі 15 % грошових надходжень цього податкув державний бюджет.Об’єктом державного оподаткування був чистий прибутокпідприємства, отриманий за поточний операційний період. Вінвизначався як різниця між валовим доходом підприємства тавитратами на виробництво, реалізацію й управління підприємством.Правовою підставою для визначення обсягу державногооподаткування були щорічні звіти підприємств. До витрат підприємства,які не враховувалися під час нарахування суми податку,належали витрати на робочу силу, соціальну інфраструктуру(лікарні, школи), рентні платежі за оренду приміщення,поточні ремонтні роботи, обов’язкове страхування майна, опалення,освітлення, витрати на сировину, державне, міське тагубернське оподаткування [14, 293]. При визначенні розміруподатку з валового доходу підприємства не вираховувалисядивіденди акціонерам, амортизація, капіталізація (окрім погашеннядебіторської заборгованості), борг підприємства.Обсяг державного оподаткування для кожного підприємствавизначало місцеве Окладне присутствіє – орган, який функціонувавпри казенній палаті губернії. У випадку порушеннячинного законодавства у нарахуванні суми податку керівництвогосподарського товариства мало право апелювати до Особливогоу справах про нарахування процентної ставки податкуприсутствія, що діяло при департаменті торгівлі й мануфактуриМіністерства фінансів. Сплата державного і міського податкуздійснювалася у розмірі 50 % нарахованої суми під час двох податковихперіодів: перший тривав з початку бюджетного рокудо 1 червня, другий – від 1 червня до 1 грудня. У випадку несвоєчасноїсплати додатково нараховувалася пеня у розмірі 1 % замісяць до суми недоїмки, яка була заборгована платником.З метою рівномірнішого оподаткування інших форм підприємницькоїдіяльності був запроваджений додатковий розкладнийподаток з виробничих і торговельних підприємств. Відмовавід використання процентної ставки в оподаткуванні чистогоприбутку цих підприємств була пов’язана із проблематичністюдержавного фінансового контролю за фінансовим станом цихпідприємств і відповідністю фактичних показників показникам,зазначених у їх документації. Обсяг додаткового розкладногоподатку визначався окремо для кожної губернії залежно відчастки грошових надходжень від купівлі торгових документів уцій губернії, що зараховувалися до державного бюджету. Обсягдержавного податку для кожної губернії закріплювався законо-

112Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.давчо терміном на три роки [14, 309]. Державне оподаткуванняпідприємницької діяльності, окрім господарських товариств,розповсюджувалося на підприємства, які утримувалися власникамисвідоцтв першої і другої гільдій; з 1889 р. він розповсюджувавсяна підприємства, які утримувалися за свідоцтвами надрібний продаж і промисловими свідоцтвам. Обсяг додатковогорозкладного податку на підприємницьку діяльність призначавсяМіністерством фінансів терміном на три роки і розподілявсяміж відповідними суб’єктами оподаткування. Загальний розмірдодаткового розкладного податку з підприємств, право на володінняякими не вимагало купівлі гільдійських свідоцтв, встановлювавсяокремо від підприємств, власники яких мали гільдійськіпатенти. Між губерніями він розподілявся у законодавчомупорядку Міністерством фінансів, між повітами – губернськимиподатковими присутствіями під керівництвом управляючогоказенною палатою, а між окремими платниками – повітовимиподатковими присутствіями. Розкладка повинна була відбуватисяпропорційно торговим оборотам і прибутковості окремихпідприємств. Аналогічно до оподаткування прибутку господарськихтовариств міська громада отримала право на міське оподаткуванняприбутку цих підприємств у розмірі, що становив15 % грошових надходжень цієї доходної статті державного бюджетуРосійської імперії. Кінцевий термін сплати розкладногоподатку з підприємств, власники яких купували гільдійські свідоцтва,становив 1 вересня поточного року, а всі інші – 1 грудня.Ці податки почали справлятися у Російській імперії з 1885 р.Аналізуючи динаміку зміни податкових надходжень від купівлідокументів, що гарантували право на заняття торгівлеюта іншими видами підприємницької діяльності, бюджетів Ковеляі Луцька протягом 1886-1892 рр., можна відзначити, щофактичні показники грошових надходжень Ковеля у 1892 р.зменшилися у 1,6 разів порівняно з 1886 р., а Луцька зрослимайже у 1,5 разів за цей час, що пояснювалося різним рівнемрозвитку підприємництва у цих містах. Загалом нововведеннядругої половини 80-х рр. ХІХ ст. у податковому законодавствіпозитивно вплинули на зростання податкових надходжень цієїдоходної статті міських бюджетів Волинської губернії. Хочаїх частка у доходній частині бюджету загальнодержавних містзменшилася до 3-15 %, а у приватних залишилася майже беззмін, фактичні показники цих податкових надходжень зрослиу два-три рази упродовж 80-х – початку 90-х рр. ХІХ ст. [7,202зв.].Оподаткування трактирних закладів визначалося міською

Фінансова система України. Частина 1. 113думою у формі середньорічного акцизу за право на заняттяторгівлею, який сплачували їх власники. Міська дума визначалазагальний обсяг грошових надходжень від цієї доходноїстатті бюджету, що затверджувався губернатором і губернськимправлінням, і розподілявся між власниками закладіввідповідно до їх доходності, площі приміщення або категоріїзакладу. Розкладка міського податку здійснювалася рішеннямвласників трактирів. Розмір оподаткування, встановленогоміською думою, залежав від зміни обсягу поточних чи капітальнихвидатків, недоїмки чи покриття екстраординарнихвитрат. Однак зростання фіксованої ставки оподаткуваннятрактирних закладів не завжди призводив до збільшення доходівміського бюджету. Наприклад, підвищення ставки оподаткуванняЛуцькою міською думою у 1886 р. для трактирів з20 руб. до 38 руб., постоялих дворів – з 6 руб. до 10 руб. призвівдо скорочення кількості таких закладів і зростання недоїмки удоходах міського бюджету [3, 109], що спричинило поверненнядо використання попередніх ставок оподаткування [4, 80].За обсягом оподаткування трактирні заклади поділялися надва види: власники одного виду сплачували акциз у розмірі до200 руб. (власник такого трактиру одночасно був зобов’язанийпридбати свідоцтво другої гільдії) та трактири, розмір державногооподаткування яких становив понад 200 руб. (булаобов’язкова наявність у власника свідоцтва на дрібну торгівлю).Відповідно до закону про торгівлю алкогольними напоямивід 1885 р. трактири одночасно поділялися на дві категорії:з кращими (щонайменше дві умебльовані кімнати) та гіршими(одна кімната з лавками) умовами. Міським думам було дорученоспільно з поліційним управлінням контролювати, щобпродаж напоїв здійснювався лише в трактирах першої категорії,які сплачували податок не нижче 200 руб. [1, 9]. Однаку Луцьку, як і в багатьох інших повітових містах Волинськоїгубернії, середньорічний акциз з трактирів становив лише 20– 30 руб., а підвищення оподаткування могло призвести дозменшення кількості таких закладів [1, 34]. У зв’язку з цим відповіднодо спільного рішення Міністерства внутрішніх справ іМіністерства фінансів окремим містам, зокрема Луцьку, булинадані податкові пільги і, зокрема, дозволено займатися торгівлеюспиртними напоями трактирам, рівень державного оподаткуванняяких був нижчим, ніж визначений у загальноприйнятомудержавному законодавстві [3, 34].Підприємства, які підлягали акцизному оподаткуванню(заводи, фабрики, трактирні заклади), не купували білетів, а

114Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.купували патент, який прирівнювався до білета. Патенти, якігарантували право на продаж алкогольних напоїв, видавалисяв приміщенні казенної палати Волинської губернії, а пізніше –у повітових казначействах. Термін дії становив один календарнийрік. Західним губерніям Російської імперії надавалися податковіпільги у формі відтермінування строку сплати податку:власники торгових закладів, де могли продаватися алкогольнінапої, мали право сплатити 50 % загальної суми податку в першепівріччя бюджетного періоду і 50 % у другому півріччі.Порівняння показників грошових надходжень від оподаткуваннятрактирних закладів повітових міст Волинської губерніїсвідчить про їх зростання у два-три рази у 1892 р. [7, 200] порівняноз 1885-1886 рр. [2, 1]. Така тенденція пояснюється двомапричинами: 1) спробами міських управ Волинської губерніїзбільшити обсяг грошових надходжень цієї доходної статтіміських бюджетів шляхом зменшення ставок оподаткування,що призвело до зростання пропозиції, 2) продаж алкогольнихнапоїв був значно рентабельнішим, ніж реалізація іншихтоварів, тому власники трактирів, як правило, нееластичнореагували на підвищення державного і відповідно міськогооподаткування. Частка цих податкових надходжень у міськихбюджетах Волинської губернії суттєво не змінилася і становиладва – п’ять відсотків усіх доходів міського бюджету (за виняткомОвруча, частка доходів від оподаткування трактирнихзакладів перевищувала десять відсотків).Відповідно до „Міського положення” 1870 р. (у Волинськійгубернії його запроваджували впродовж 1883-1890-х рр.) ринковийзбір був замінений податком на підприємницьку діяльність.Суб’єктами такого оподаткування були учасники ярмарків [14,243], що тривали понад 14 днів. Вони сплачували податок у виглядікупівлі білету за видом торгівлі. Міська дума встановлювалафіксовану ставку оподаткування, яка не перевищувала 50руб. (максимальна вартість одного свідоцтва). Виняток становиливиробники та продавці сільськогосподарської продукції.Оподаткування суб’єктів ярмаркової торгівлі через купівлюторгових документів теж спричинило зростання доходної статтібюджету оподаткування підприємницької діяльності.Одночасно із запровадженням „Міського положення” 1870 р.створювалися посади публічних нотаріусів та приватних маклерів,які займалися вирішенням правових питань [9, 181]. У міськийбюджет, як і в попередні роки, зараховувалися доходи відвикористання гербового паперу для оформлення договорів чипідтвердження сплати за векселями. У 80-х – на початку 90-х рр.

Фінансова система України. Частина 1. 115ХІХ ст. відбулося зменшення податкових надходжень від гербовогозбору в міських бюджетах Волинської губернії майже удвічі[7, 200]. Однією з причин таких змін було нерозроблені формифінансового контролю за діяльністю нотаріусів і маклерів.Як правило, незначну частку в міських бюджетах Волинськоїгубернії становило оподаткування власників транспортнихзасобів. Після запровадження „Міського положення” 1870 р.до суб’єктів оподаткування стали належати, окрім власниківтранспортних засобів, що займалися приватними перевезеннями,і такі, що утримували коней та екіпажі для власного користування.Станом на 1881 р. серед міст Волинської губернії, дебуло запроваджене „Міське положення” 1870 р., оподатковувалисявласники транспортних засобів лише у Луцьку [8, 1зв.], а в1892 р. – у Новоград-Волинську, Ковелі, Володимирі, Дубно таОстрозі [7, 200]. Податок сплачувався власником транспортногозасобу під час його реєстрації на біржі. Грошові надходженнявід оподаткування приватних перевізників у міських бюджетахВолинської губернії 1892 р. становила близько 50-70 руб., завинятком Володимира, де було отримано 364 руб. 51 коп. [7,200]. Загалом частка цих доходів у бюджетах відповідних містне перевищувала 3%. Податок на власників транспортних засобівз метою приватних перевезень належав до розкладних.Міська дума визначала загальний обсяг витрат, пов’язаних зремонтом, реконструкцією та утриманням міських доріг загальногокористування і розподіляла його між власникамитранспортних засобів. Так, відповідно до розрахунків Луцькоїміської думи міському бюджету не вистачало 800 руб. для ремонтудоріг місцевого значення, тому було прийняте рішенняпро збільшення ставок оподаткування власників 16 фаетоніві 26 парокінних бричок з 2 руб. до 3 руб., ресорної брички тафаетонів до 5 руб. [4, 83], хоча і цього було недостатньо для покриттявитрат на реконструкції доріг. Власники коней та екіпажів,які використовувалися для задоволення власних потреб,оподатковувалися лише у Житомирі.До податкових надходжень належало оподаткування міськоюдумою використання місцевими жителями міської ваги таклей мування вагових інструментів. Державним законодавствомпла та за користування міською еталонною вагою була обмежена1 коп. з четверика чи відра за переважування [9, 110].Таким чином, запровадження „Міського положення” 1870 р.у Волинській губернії призвело до формування системи міськихфінансів та уніфікації доходних статей бюджетів місь кихгромад. Порівняно з попередніми роками, був розширений пе-

116Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ре лік джерел та об’єктів міського оподаткування, розробле насистема міського оподаткування нерухомого майна, конкретизованіграничні межі оподаткування підприємницької діяльностіта власників транспортних засобів, розроблялася методиканарахування та удосконалювалося адміністрування податківта зборів, що заклало підстави для організації системи міськогооподаткування сучасного типу.Література1. Державний архів Волинської губернії (Далі: ДАВО). Ф. 3.Оп. 1. Спр. 1.2. ДАВО. Ф. 3. Оп. 1. Сп. 20.3. ДАВО. Ф. 3. Оп. 1. Спр. 25.4. ДАВО. Ф. 3. Оп. 1. Спр. 28.5. ДАВО. Ф. 499. Оп. 1. Спр. 3.6. ДАВО. Ф. 499. Оп. 1. Спр. 11.7. Центральний державний історичний України у м. Києві(Далі: ЦДІАУК). Ф. 442. Оп. 654. Спр.33.8. ЦДІАУК. Ф. 442. Оп. 551. Спр. 45.9. Высочайше утвержденное городовое положение с объя с нениями. – СПб.: Типография МВД, 1873. – 301 с.10. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія,практика). – К.: НІОС, 2000. – 384 с.11. Кравченко В.Місцеві фінанси України. – К.: Знання, 1999.– 487 с.12. Озеров И.Х. Основы финансовой науки. – М.: Т-фият-ва И.Д. Сытина, 1908. – 335 с. – Выпуск 2. Бюджет. Местныефинансы. Государственный кредит.13. Пушкарева В.М. История финансовой мысли и политикиналогов. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 256 с.14. Рудченко И. Исторический очерк обложения торговлии промыслов в России с приложением материалов по торговопромышленнойстатистике. – СПб.: Типография В. Киршбаума,1898. – 501 с.15. Сунцова О.О. Місцеві фінанси: Навчальний посібник. – К.:Центр навчальної літератури, 2005. – 560 с.16. Шиленков Н. Оценка и обложение налогами городских недвижимых имуществ. – Уфа: Губернская типография, 1893. – 64 с.

Фінансова система України. Частина 1. 117Корнус В.Г.,аудитор, член спілки аудиторів України, старший викладач Європейськогоуніверситету, м. КиївЕкономічна концепціянадання податкових пільгУ статті розглядається один з важливих аспектів функціонуваннясистеми оподаткування держави — посилення їїрегулюючої функції через систему податкових пільг. Пропонуєтьсяконцепція надання податкових пільг для стимулюванняекономічної активності суб’єктів підприємництва якпільг економічно зумовлених, яка встановлює залежність міжнаданням податкових пільг і результатами господарської діяльностісуб’єктів підприємництва, та зокрема інноваційноінвестиційноюдіяльністю.In the article it is examined one of the important aspects of thestate tax system – intensification of its regulating function throughthe system of tax exemptions. It is proposed the concept of taxexemptions for stimulation of private enterprises’ economic activityas economically conditioned exemptions, which establishes thedependence between tax exemptions and private enterprises’ resultsof economic activity, and particularly innovative-investment activity.Постановка проблеми. Перехід української економіки відпланово-адміністративної системи управління до ринковихприн ципів функціонування визначає підвищений інтерес економістів-науковців до механізмів регулювання економічнихпроцесів в умовах сучасного ринку.Одним із основних елементів державного регулювання економікиє система оподаткування, адже податки, разом з іншимиобов’язковими платежами, забезпечують у сучасних умовахперерозподіл понад 1/3 валового внутрішнього продукту вринково розвинених країнах.Податкова система України розбудовувалась у складнихумовах трансформаційних процесів економіки. За період розбудовибула напрацьована досить об’ємна законодавча база системиоподаткування, проте вона все ще характеризується значноюнестабільністю і фіскальною спрямованістю. Для посилення© Корнус В.Г., 2008

118Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.регулюючої функції податкової системи досліджувались і запроваджувалисьрізноманітні податкові пільги, але проблемоюїх функціонування залишається слабкий зв’язок між сумаминаданих пільг та активізацією підприємницької діяльності, дотого ж фіскальна ефективність оподаткування знижується. Доситьширокий спектр пільг у системі оподаткування України упереважній більшості не приводить до покращення економічногостану підприємств, які цими пільгами користуються, натомістьстворюючи значну нерівномірність податкового навантаженнядля всіх інших суб’єктів господарювання.Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання посиленнярегулюючої функції системи оподаткування через системупільг досліджувались у численних працях відомих науковців:В. Андрущенко, О. Данілова, Т. Єфіменко, А. Крисоватого,Н. Кучерявенко, І. Луніної, О. Лютого, С. Лондара, П. Мельника,С. Онишко, К. Павлюк, А. Соколовської, В. Суторміної,А. Скрип ника, О. Сторожука, Л. Тарангул, Л. Шаблистої, В.Федосова, С. Юрія та в інших.В роботах науковців відзначається, що економічна ефективністьподаткових пільг, які застосовувались у системі оподаткуванняУкраїни, досить низька, вони не приводять до економічноїактивності суб’єктів підприємництва, і це підтверджуєтьсятакими факторами:– низький обсяг інвестицій в основний капітал;– низький обсяг інноваційних робіт, виконаних власнимисилами організацій;– високий рівень збитковості економіки України;– високий ступінь зносу основних засобів;– стабільне постійне дотування пільгами одних і тих же галузейекономіки;– значне зниження фіскальної ефективності оподаткування;– законодавчо досить слабо визначались інноваційні та інвестиційніпільги, крім того, спостерігається тенденція до їхзгортання;– структура української економіки має "ресурсний" характер.Отже, основними невирішеними проблемами у сучаснійсистемі оподаткування залишаються питання створення такихстимулюючих механізмів оподаткування, які б приводили доактивізації підприємницької діяльності та не послаблювалифіскальну функцію оподаткування.Цілі статті. Метою даної статті є розробка пропозицій щодомеханізму пільгового оподаткування прибутку, який би приводивдо активізації підприємницької діяльності, зокрема до

Фінансова система України. Частина 1. 119стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства,та водночас не послаблював би фіскальну функціюоподаткування.Виклад основного матеріалу дослідження. В загальномувигляді сутність регулюючої функції системи оподаткуванняполягає у можливості держави через діяльність податковогомеханізму забезпечувати процес регулювання соціальноекономічнихвідносин. Для активізації економічних процесіврегулююча функція системи оподаткування проявляється черезсистему пільг.Проблемними моментами застосування пільг у системі оподаткуванняУкраїни є такі:1. Система пільг практично по всіх податках; уже при самомузапровадженні податку одночасно запроваджується і системапільг.2. Пільги в переважній більшості надаються безстроково,надання пільг не залежить від економічних результатів діяльностіпідприємств, тобто пільги надаються адміністративнимметодом, вони встановлюються для певних видів діяльності.Така система пільг, з одного боку, не стала в достатній мірі стимулюючимважелем для розвитку тих напрямків підприємництва,які цими пільгами користуються, з другого боку, створиланерівномірне податкове навантаження на суб’єктів підприємництва, які знаходяться в одних умовах ринкового середовищаі, крім того, спричинює втрати по надходженнях до бюджетіввсіх рівнів .3. Простежується тенденція до зростання з року в рік кількостіпільг з кожного виду податків.4. Принцип організації пільг у системі оподаткування України– це зменшення податкового навантаження [10,11,12,13].Водночас досвід багатьох розвинутих країн Європи, Америкидемонструє дещо інший механізм пільг – це застосування диференційованихставок оподаткування за умови збереження принципіврівності та справедливості податкової системи держави тастимулювання інноваційно-інвестиційних процесів [6,8].Аналізуючи систему надання пільг в оподаткуванні в Українита приклади надання пільг в інших ринково-розвинутихкраїнах, можна зробити висновок, що пільга як засіб стимулюванняактивності підприємництва може бути при виконаннітаких умов:– при наданні пільги методом "звільнення” від сплати податкунеобхідно встановлювати певний період її дії, а не безстроково,як це існує в системі оподаткування України;

120Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.– пільга має надаватись методом диференціювання ставокоподаткування;– пільга повинна мати чітку економічну або соціальну спрямованість;– пільга повинна мати інноваційну та /або інвестиційнуспрямованість[ 2,7,9].Просте звільнення від податку не дає економічного ефек ту,а тільки створює нерівномірність податкового наванта жен ня,порушення принципів рівності, зниження податкової культури,тінізацію економіки.У поданій статті ми будемо досліджувати податкові механізмистимулювання інвестиційної діяльності. Інвестиційнадіяльність є однією з найважливіших умов стабілізації економікиі переходу до активних відтворювальних процесів. Вонаможе здійснюватись за рахунок досить широкого кола джерел.Одним із джерел інвестиційних ресурсів може бути інвестиційнийподатковий кредит, який пропонується запровадити і використовуватидля активізації інвестиційної діяльності.Взагалі кредит ( від лат.creditum – позика, борг)—це тимчасовенадання у позику товарів або грошей. У податковомузаконодавстві України термін "податковий кредит" однозначноне визначено. На початку формування власного податковогозаконодавства Декрет КМУ „Про податок на прибутокпідприємств і організацій" від 26.12.1992 N 12-92) давав такевизначення: "Податковий кредит – термінова відстрочка податку,який належить до сплати підприємством у бюджет вкалендарному році [1]." Визначення за економічною сутністю,на наш погляд, правильне. Далі Закони України №168/97-ВРвід 1997.04.2003р. „Про податок на додану вартість" та № 889-IV від 2003.05.22, "Про податок з доходів фізичних осіб" даютьінші, але різні за своєю сутністю визначення. Між тим, вважаємо,що якраз категорія податкового кредиту є категорією податковогостимулювання економічної діяльності, а не простозвільнення від податку [4, 5] .Під інвестиційним податковим кредитом будемо розумітиотримання суб’єктом господарювання додаткових коштів зарахунок застосування специфічних, полегшених умов оподаткування,які з часом повертаються до бюджету.З точки зору оподаткування прибутку, під інвестиційним податковимкредитом ми розуміємо отримання суб’єктом господарюваннядодаткових коштів за рахунок зменшення оподатковуваногоприбутку. Але оскільки ми вживаємо термін " податковийкредит", то маємо на меті пропозицію такого механізму, який би

Фінансова система України. Частина 1. 121з часом приводив до повернення наданих коштів, і поверненняу більшому розмірі. Адже принципами кредитування є: цільовеспрямування; строковість кредитування; повернення; оплата.Таким чином податковий механізм інвестиційного кредиту,маючи на меті надання додаткових коштів і саме з метою інвестиційноїдіяльності, тобто придбання нових чи реконструкціювже діючих основних засобів, має через певний проміжокчасу приводити до бюджетних надходжень коштів (у виглядіподатків) у більших розмірах. Механізм інвестиційного податковогостимулювання, що застосовується у багатьох ринковорозвинутих країнах, передбачає зменшення оподатковуваногоприбутку на певний % від вартості впроваджених інвестицій.Аналіз систем оподаткування інших країн показує, що в середньомуце є 20—25%. На підставі цього можна говорити і прозапровадження в системі оподаткування України аналогічнихінвестиційних податкових пільг.Придбання підприємством капітальних інвестицій, це, по су ті,уже свідоме збільшення підприємством свого оподатковувано гопри бутку, адже витрати на інвестиції не відносяться до валовихвит рат у податкового обліку. Тому наші підприємці і не поспішаютьвпроваджувати капітальні інвестиції, вважаючи , що і такпрацюють з надмірним податковим навантаженням. Тому сис темаоподаткування повинна піти назустріч господарським опе раціямвкладення коштів у необоротні активи. Фактично, інвестиційнапільга має з точки зору оподаткування таку сутність:від не сення цього ж відсотку придбаних необоротних активів довалових витрат. Наші пропозиції щодо такого механізму є пільгамиекономічно зумовленими і ґрунтуються на таких засадах:– Для застосування інвестиційної пільги пропонується братидо уваги приріст капітальних інвестицій протягом кварталу.Причому приріст капітальних інвестицій, введених в експлуатацію,тільки тоді буде давати позитивний економічний ефект.Це буде позитивна різниця статей балансу рахунків 10.– Інвестиційна пільга застосовується протягом наступного,за аналізованим кварталу, тобто зменшуємо оподатковуванийприбуток наступного кварталу, відповідно.– Якщо наступний квартал не дав приросту капітальнихінвестицій, то в подальшому податкова інвестиційна пільга незастосовується.Норми амортизації на сьогодні встановлені згідно з п. 8.6.Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств"№ 334/94—ВР від 28.12.1994 р. ( із змінами та доповненнями)[3] у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних

122Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.фондів на початок звітного (податкового) періоду в такомурозмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 – 2 відсотки;група 2 – 10 відсотків; група 3 – 6 відсотків; група 4 – 15відсотків.Побудуємо модель інвестиційної пільги при оподаткуванніприбутку підприємств, виходячи з таких умов:– зменшуємо оподатковуваний прибуток на величину, якадорівнює 20% від приросту капітальних інвестицій протягомкварталу, який аналізуємо;– зменшення надходжень до бюджету при цьому від податкуна прибуток компенсуємо за рахунок нарахування ПДВ наамортизацію введений основних фондів, як складову частинудоданої вартості;– обґрунтування окупності пільги розроблені на базі проведеноготеоретичного дослідження та узагальнення авторомекономічної сутності доданої вартості з метою оподаткування.Додана вартість у механізмі оподаткування ПДВ – це амортизація,витрати на оплату праці та прибуток, тобто у загальномувигляді можна запропонувати таку формулу:ДВ = А+ V + m , де: (1).ДВ—створена додана вартість,А –нараховані амортизаційні відрахування,V—витрати на оплату праці,m—прибуток.При придбанні основних засобів у подальшій господарськійдіяльності при створенні нового продукту і його продажу, підприємство,включаючи до новоствореної вартості амортизаційнінарахування, фактично нараховує на ці суми ПДВ і поступовосплачує його до бюджету.Умовні дані для всіх чотирьох груп основних фондів при існуючійставці оподаткування прибутку 25% та інвестиційнійпільзі 20% зведено в Таблиці 1 та 2 .Оподатковуваний прибуток при застосуванні інвестиційноїпільги (колонка 7 Таблиці 1) визначається як різниця між оподатковуванимприбутком первинним (колонка 2 Таблиці 1 ) тавеличиною у 20% від приросту основного капіталу (колонка 5Таблиці 1).– Зміна податку на прибуток (зменшення його) зведено вколонку 9 Таблиці 1.– На приріст основного капіталу відповідно до групи танорм амортизації нараховано амортизацію за квартал (колонка4 Таблиці 2 ).– Визначаємо нарахований ПДВ на суму амортизації як на

Фінансова система України. Частина 1. 123частину новоствореної (доданої) вартості відповідно до формули(1) (колонка 5 Таблиці 2), який і буде компенсувати зменшенняподатку на прибуток (далі компенсуючий ПДВ).– Компенсуючий ПДВ дорівнює зміні (зменшенні) податкуна прибуток.– Амортизація, яка має бути нарахована при забезпеченніцього компенсуючого ПДВ, визначена у колонці 7 Таблиці 2.– Далі визначаємо, протягом якого періоду (кварталів тавідповідно років) непрямий податок –податок на додану вартістькомпенсує втрату від податку на прибуток (колонки 8 та9 Таблиці 2).На підставі розрахункових даних можна зробити такі висновки:– Розрахунковий період компенсації незначний: Група 4 – 0,4роки, група 2 – 0,6 років, група 3 – 1,0 рік, група 1 – 3,1 року.– Реально треба розуміти те, що період компенсації будеменший, адже ми не враховуємо збільшення (приріст) виробництвапродукції при технічному переозброєнні (оснащенніпідприємства новими основними засобами), яке дасть якприріст непрямого податку ПДВ, так і відповідно збільшенняоподатковуваного прибутку внаслідок можливого росту рентабельностіта/або внаслідок приросту виробництва продукції.– Інвестиційна діяльність підприємства є надзвичайно важливимі обов’язково необхідним фактором для економічногозростання і навіть незначний період бюджетної компенсаціїпри цьому є цілком виправданим.Аналогічна концепція пропонується нами при впровадженніінноваційної пільги при оподаткуванні прибутку підприємств.Придбані інноваційні продукти—це необоротні активи, якішляхом амортизації переносять свою вартість на створюванийпродукт. До інноваційних активів відносять також основні засоби,крім того, нематеріальні активи. Строк амортизації нематеріальнихактивів визначається п.8.3.9 Закону України " Прооподаткування прибутку підприємств" [3] та застосовуєтьсялінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріальногоактиву амортизується рівними частками, виходячи з його первісноївартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платникомподатку, самостійно виходячи із строку корисного використаннятаких нематеріальних активів або строку діяльності платникаподатку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.З практики відомо, що в середньому строк використання нематеріальнихактивів 3-5 років. Тобто строк амортизації не-

124Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.матеріальних активів аналогічний амортизації четвертої групиосновних засобів, при впровадженні інвестиційної пільги щодояких, як було описано вище, строк компенсації такої пільги черезмеханізм непрямого оподаткування ПДВ становить всьогоблизько 2 років.Висновки та перспективи подальших досліджень. У статтізапропоновано посилення регулюючої функції системи оподаткуваннячерез економічну концепцію побудови пільг, якавстановлює залежність між наданням податкових пільг та результатамигосподарської діяльності суб’єктів підприємництва,це може бути зокрема інноваційна, інвестиційна діяльність,створення нових робочих місць, розширення асортиментупродукції, збільшення кількісних та якісних показників продукціїта інші. Конкретно в роботі розглядається інноваційноінвестиційниймеханізм податкових пільг.Запропонована концепція побудови пільг передбачає балансуваннястимулюючої та фіскальної функції податків, тобтопоєднання наповнюваності бюджету одночасно з активізацієюгосподарської діяльності. При застосуванні інноваційних таінвестиційних пільг у прямому оподаткуванні прибутку окупністьпільги обґрунтована через механізм збільшення доданоївартості при нарахуванні амортизації введених в експлуатаціюактивів і компенсування бюджетних втрат через збільшеннянарахування ПДВ.Підсумовуючи проведений аналіз, можна зробити висновок,що запропонований механізм інвестиційно-інноваційногоподаткового стимулювання безумовно має позитивний економічнийефект. Пропонується надавати податкову пільгу неадміністративним, а економічним методом, тобто в залежностівід результатів господарської діяльності суб’єктів підприємництва.Пропонується запровадити інвестиційну та інноваційнупільгу в прямому оподаткуванні шляхом зменшення оподатковуваногоприбутку на величину, яка дорівнює 20% від приростукапітальних інвестицій та/або впроваджених інновацій напідприємстві протягом звітного кварталу. Приріст капітальнихінвестицій та інновацій приводить до економічного росту результатівдіяльності підприємства, а податкова пільга компенсуєтьсячерез непряме оподаткування ПДВ на амортизаційнінарахування та загальне збільшення податкових надходженьвід зростання обсягу випуску продукції, реалізації товарів ( робіт,послуг).

Фінансова система України. Частина 1. 125Таблиця 1.Модель інвестиційної пільгив оподаткуванні прибутку підприємств.100 000,0025,025 000,010 000,020%98 000,0024 500,00500,003100 000,0025,025 000,050 000,020%90 000,0022 500,002 500,00100 000,0025,025 000,0100 000,020%80 000,0020 000,005 000,00100 000,0025,025 000,010 000,020%98 000,0024 500,00500,002100 000,0025,025 000,050 000,020%90 000,0022 500,002 500,00100 000,0025,025 000,0100 000,020%80 000,0020 000,005 000,00100 000,0025,025 000,010 000,020%98 000,0024 500,00500,001100 000,0025,025 000,050 000,020%90 000,0022 500,002 500,00123456789№Опод.прибуток, грнСтавка податку наприбуток,%Податок, Грн.Приріст Необоротнихактивів (НА) протягомкварталу, Грн.Под.пільга-– зменшенняоподатковуваногоприбутку на %від приросту НА.Опод.прибуток з врахуваннямпільги, грнПодаток на прибуток,після застосуванняпільги, ггн.Зменшення податкуна прибуток, грн.

126Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.100 000,0025,025 000,0100 000,020%80 000,0020 000,005 000,00100 000,0025,025 000,010 000,020%98 000,0024 500,00500,004100 000,0025,025 000,050 000,020%90 000,0022 500,002 500,00100 000,0025,025 000,0100 000,020%80 000,0020 000,005 000,00Таблиця 2.Приріст НА, ГрнГрупа Основних засобівНорма аморт.,% на кварталАмортизація за квартал,грн.ПДВ, нараховуєтьсяна амортизацію, грн.ПДВ компенсуючий.Амортизація длякомпенсування пільги,грн.Період амортизації,квартал1 2 3 4 5 6 7 8 9Період аморт., рік150 000,03 630006002 500,00125004,2 1,010 000,03 6600120500,0025004,2 1,0100 000,03 6600012005 000,00250004,2 1,0250 000,04 15750015002 500,00125001,7 0,4

Фінансова система України. Частина 1. 12710 000,04 151500300500,0025001,7 0,4100 000,04 151500030005 000,00250001,7 0,4350 000,02 10500010002 500,00125002,5 0,610 000,02 101000200500,0025002,5 0,6100 000,02 101000020005 000,00250002,5 0,6450 000,01 210002002 500,001250012,5 3,110 000,01 220040500,00250012,5 3,1100 000,01 220004005 000,002500012,5 3,1Література1. Декрет Кабінету Міністрів України "Про податок на прибутокпідприємств і організацій" від 26.12.1992 р. – № 12-92.2. Єфименко Т. Пільги у системі оподаткування в Україні //Вісник Української Академії державного управління.– 2001.– С.255-261.3. Закон України " Про оподаткування прибутку підприємств"№ 334/94—ВР від 28.12.1994 р. ( із змінами та доповненнями).4. Закон України " Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. ( із змінами та доповненнями).

128Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.5. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 р.6. Захарін А.В. Удосконалення механізму податкового регулюваннясталого економічного розвитку. // Фінанси України. –2005. – №2. – С. 92-100.7. Корнус В.Г. Пільги як чинник та нерівномірність податковогонавантаження. // Економіка та управління. — 2004. – №3.—С.33-39.8. Мельник В.М. Обмежувальна та стимулювальна роль податків.// Фінанси України. — 2006. – №1. — С. 31-37.9. Павлюк К.В. Ефективність надання податкових пільг. // ФінансиУкраїни. – 2002. – №1. – С. 34-40.10. Соколовська А. М., Луніна І. О.,Єфименко Т. І. Аналіз фіскальнихнаслідків надання деяких пільг з податку на додану вартість.// Фінанси України. — 2005. – №10. — С. 6-18.11. Соколовська А., Луніна І. Визначення категорії "податковапільга” та його практичне значення. // Економіка України. – 2005.– №9. – С. 21-30.12. Соколовська А.М. Податкова політика в Україні у контекстіїї впливу на розвиток економіки. // Фінанси України. — 2006. –№9. — С. 65-81.13. Сторожук О.В. Регулювання підприємницької діяльно стічерез податковий механізм.//Вісник податкової служби Ук ра їни.— 2006. – №4. — С. 58-61.

Фінансова система України. Частина 1. 129Лисяк Л.В.,к.е.н., доцент НДФІ ДННУ „Академія фінансового управління”ТРАНСФОРМАЦІЯ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИВ УКРАЇНІ ЗА РОКИ РЕФОРМЗдійснено оцінку бюджетної політики в Україні у періодстановлення ринкових відносин. Актуалізовано напрями удосконаленнябюджетної політики на сучасному етапі розвиткуукраїнського суспільства.The estimation of the budget policy in Ukraine at the period ofthe market relationships’ formation has been done in the article. Thedirections of the budget policy’s improvement nowadays have beenupdated.Сучасна бюджетна політика має ефективно здійснювати перерозподілрезультатів економічного зростання і використаннянаціонального багатства, тим самим створюючи стимули й умовидля подальшого сталого розвитку суспільства. Вагома рольта місце, яке посідає бюджетна політика у системі державногорегулювання, актуалізує поглиблене вивчення її теоретичнихзасад як підґрунтя проведення виважених регуляторних заходівдержави. Дослідження проблем різних аспектів бюджетноїполітики в Україні присвячені праці видатних вітчизнянх вчених:М.Я. Азарова, Ф.О. Ярошенка, В. М. Гейця [1], І. О. Луніної[2], Ю.В. Пасічника [4], І. Я. Чугунова [5] та ін. В умовахплюралізму думок щодо розширення чи мінімізації державноговпливу на економічні та соціальні процеси, більшість вітчизнянихвчених схиляються до висновку, що бюджетна політикаі на сучасному етапі розвитку України в цілому не відповідаєдостатньою мірою вимогам стратегічних завдань економічногоі соціального розвитку суспільства. Отже, потреба подальшогодослідження глибинних причин проблем бюджетної політикита напрямків її удосконалення залишається актуальною.Е. Селігман ще на початку XX ст. писав: „Головне завданняекономіки – пояснити нам те, що є. Якщо все суспільство, однак,результат еволюції, то ми можемо зрозуміти те, що є, лишезнаючи, що було. Дослідження соціальних тенденцій вводить© Лисяк Л.В., 2008

130Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.питання про те, що повинно бути” [7, с. 29]. Цей вислів можнавважати методологічною основою для дослідження сучаснихфінансових проблем, він підтверджує актуальність вивчення їхретроспективного аспекту.Метою даної статті є оцінка бюджетної політики в Україніза роки реформ, зокрема її ролі у системі державного регулювання,та розробка пропозицій щодо удосконалення регуляторноїфункції бюджетної політики.Функціональне призначення бюджетної політики є продуктомеволюції ролі і значення конкретних функцій держави всуспільно-економічному розвитку. Залежно від особливостейстану та завдань розвитку країни на кожному етапі здійснюєтьсявибір того чи іншого типу бюджетної політики та особливостейрозвитку й співвідношення її складових елементів.Бюджетна політика, як основна форма фінансової політикидержави, вирішує двоєдине завдання: забезпечення функціонуваннябюджетної системи країни та бюджетне регулюваннясоціально-економічних процесів. Реальність реалізації обраногоурядом країни типу бюджетної політики багато в чому визначаєтьсяузгодженістю, збалансованістю її складових. Тобтоподаткова політика, політика у сфері неподаткових платежів,бюджетні аспекти фінансової політики у сфері зовнішньоекономічноїдіяльності, політика регулювання державного боргу,політика бюджетного регулювання цін, інвестиційна та інноваційнабюджетна політика, трансфертна політика, політика усфері видатків бюджету та інші мають бути збалансованими таузгодженими у часі.Виходячи з досвіду країн з ринковою економікою, головнимиформами механізму системи державного регулюванняє законодавство, політика та системи. Таким чином, бюджетнасистема, податкова система, система управління державниммайном та ін., бюджетна політика та її елементи, фінансове законодавствоє елементами механізму державного регулювання.Розглядаючи регулюючу функцію бюджетної системи та виокремлюючиетапи її становлення у період трансформації економічноїсистеми України під цим кутом зору, І Я. Чугуновимдосліджено розвиток бюджетних відносин в Україні з 1992 р.до 2004 р. та виокремлено такі періоди [5]: початковий етапстановлення бюджетної системи (1992-1994), який характеризуєтьсянезадовільним рівнем регулюючої функції бюджетноїсистеми, наявністю значного розміру дефіциту бюджету, в томучислі з емісійними джерелами його покриття, нарощуваннямобсягів державного боргу, недосконалим регулюванням між-

Фінансова система України. Частина 1. 131бюджетних відносин; етап часткового збалансування бюджетноїсистеми (1995-2000), який характеризується недостатнімрівнем регулюючої функції бюджетної системи, нарощуваннямзаборгованості зі сплати до бюджету податків і зборів, дебіторськоїта кредиторської заборгованості бюджету, зменшеннямрозміру дефіциту бюджету з використанням неемісійних джерелйого покриття, скороченням обсягу державного боргу, поступовимвпровадженням казначейської системи виконаннябюджету; етап подальшого збалансування бюджетної системи(з 2001 р.), який характеризується задовільним рівнем регулюючоїфункції бюджетної системи, суттєвим зменшенням обсягудержавного боргу, посиленням керованості бюджетним дефіцитом(профіцитом), впровадженням програмно-цільовогометоду планування бюджету, реформуванням системи міжбюджетнихвзаємовідносин, нормативно-законодавчим врегулюваннямбюджетного процесу шляхом прийняття Бюджетногокодексу України, поетапним запровадженням казначейськогообслуговування місцевих бюджетів, скороченням обсягів дебіторськоїта кредиторської заборгованості бюджету.Цілком слушним є питання, яким чином заходи бюджетноїполітики у названі періоди та у подальшому поступі країнивпливали на економічні і соціальні процеси, як формувалася,розвивалася регуляторна функція бюджетної політики та якіфактори впливали на неї.В Україні на початку 1990-х рр. почали впроваджуватисяелементи державного регулювання замість системи командноадміністративногоуправління. Відобразилися це певним чиномі на бюджетній політиці, адже вона проводилася в умовахзміни типу відтворювальних відносин, глибоких структурнихзрушень, економічної кризи, високої інфляції. За відсутностідостатнього практичного досвіду й належного теоретичногообґрунтування процесу формування і реалізації бюджетної політики,проблеми вирішувалися безсистемно, методом проб іпомилок. Домінуючими були інститути бюджетної політикирадянського періоду. Видатки державного бюджету визначалисясформованими у попередні роки потребами, що зумовилозростання дефіциту бюджету. Збільшення видатків бюджетуспрямовувалося на соціальні потреби, а не на розширення державнихзакупівель. За статистичними даними, прямі видаткибюджету на економічну діяльність (на народне господарство)різко скоротилися. При цьому держава продовжувала опікуватисяпідприємствами, більшість яких залишалася у державнійвласності, шляхом кредитування, надання державної допомоги

132Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.за рахунок спеціальних коштів і цільових бюджетних фондів.Підприємствам надавалися податкові пільги, неодноразово використовувалисясписання та реструктуризація податкової заборгованості..Як зазначає І. Луніна, до 1996 р. частка видатківбюджету на економічну діяльність була практично такою ж, які за часи адміністративно-командної економіки, але вони булирозпорошені за іншими, крім „видатків на народне господарство”,напрямами фінансування, зокрема, спрямовувалися накредитування капітальних вкладень; надання кредитів підприємствамна різні цілі; фінансування заходів щодо державногорегулювання цін [2, с. 196, 200]. І. Луніна відзначає: „Навітьтоді, коли надавалися кредити, мова йшла, по суті, про субсидії,тому що значна частина кредитів не поверталася (за данимиголови Державного інноваційного фонду, близько 70 %)” [2, с.197]. Зважаючи, що продукція вітчизняних підприємств буланеконкурентоспроможною порівняно з імпортною продукцією,кількість якої значно збільшилася в умовах політики лібералізаціїміжнародної торгівлі, споживчі витрати підтримувалирівень і динаміку імпорту споживчих товарів, сприяли щебільшому спаду національного виробництва, нагромадженнюпродукції на складах, доходи бюджету постійно скорочувалися.Збільшувався дефіцит бюджету без суттєвого збільшеннясукупного попиту. Таким чином, збільшення бюджетних видатківпрактично не стимулювало зростання доходів ні економічнихагентів, ні державного бюджету. Одночасно жорсткагорошово-кредитна політика спричинила до виникнення грошовихсурогатів і ще більше загострила проблему наповненнябюджету. Загальне зниження обсягів виробництва, погіршенняфінансового стану підприємств, зростання обсягів негрошовихоперацій негативно вплинули як на фінансову систему державизагалом, так і на бюджетну систему, як її вагому складову.Держава почала використовувати універсальний інструментодночасно і бюджетної й грошово-кредитної політики – облігаціївнутрішньої державної позики, які відволікали коштиреального сектора та сприяли посиленню інвестиційної кризи.Реалізація бюджетною політикою у 1992-1994 рр. емісійнихджерел покриття дефіциту державного бюджету негативнопозначалося на макроекономічному становищі в країні. Відсутністьдієвої системи державного регулювання внаслідокоб’єктивних і суб’єктивних причин призвело до некерованостібагатьма економічними і соціальними процесами.У 1992-1994 рр. основні зусилля у бюджетній політиці булиспрямовані на досягнення фінансової стабілізації, розбудову

Фінансова система України. Частина 1. 133державних фінансів, створення дійового механізму функціонуваннябюджетної системи. При цьому становлення бюджетноїполітики було невіддільним від дії суб’єктивних факторів.Реально бюджетна політика 1990-х рр. була фрагментарною таситуативною, адже вирішувалися лише окремі політичні, економічніі соціальні завдання поточного характеру. Урядом чітконе визначалися пріоритети, не формулювалися цілі бюджетноїполітики. Вчені відзначають, що формування структурибюджетної політики України у цей період пов’язано з великоюкількістю проблем [6]. Поряд з іншими, вагомою причиною сталавідсутність практики використання інструментів бюджетноїполітики для регулювання економічних і соціальних процесівв умовах системної кризи і трансформації суспільства.Перетворення у сфері державних фінансів почалися із формуванняправових інститутів з метою адекватної періоду зміниправового поля (Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцевіподатки і збори” (1993 р.), Закон України „Про бюджетнусистему України” (1995 р.), Постанова Верховної Ради України„Про затвердження Правил оформлення проекту Закону Українипро Державний бюджет України”, Постанова ВерховноїРади України „Про структуру бюджетної класифікації України”,Закон України „Про систему оподаткування” (1997 р.) таін.). Водночас, практика формування і розвитку вітчизняноїбюджетної та податкової системи у 1990 х рр. була прискореною,недосконалою, безсистемною, непрозорою, законодавчі танормативні акти часто були неузгодженими один з одним.У 1992 – 1998 рр. бюджетна політика розвивалася у межахтак званої „політики фінансової стабілізації” [8], в несприятливихумовах об’єктивного і суб’єктивного плану. Початкованевизначеність із принципами бюджетної політики та звичкасуб’єктів бюджетної політики до їх недотримання поряд з недосконалістюконтролю, сприяли до подальшого їх ігноруванняна практиці, що стало наслідком безсистемності в бюджетнійполітиці на багато років поспіль.Не сприяло впорядкуванню процесу формування бюджетноїполітики і, починаючи з 1995 р., прийняття Верховною РадоюУкраїни щорічних постанов про основні напрями бюджетноїполітики (бюджетних резолюцій), в яких на підставі прогнознихпоказників розвитку економіки визначалися пріоритетибюджетної політики держави на наступний рік у сфері доходів,видатків бюджету, міжбюджетних відносин, державного боргу,дефіциту бюджету та джерел його фінансування. Основні напрямибюджетної політики фактично є основним орієнтиром

134Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.у формуванні показників державного та місцевих бюджетів нанаступний рік. Аналіз врахування окремих положень бюджетнихрезолюцій показує, що вони часто не враховувалися в проектахбюджетів на відповідний рік.Показники зведеного бюджету держави та їхня частка уВВП певним чином відображають результати проведення бюджетноїполітики в Україні за роки реформ (табл. 1).Таблиця 1Показники зведеного бюджету України за 1992 – 2006 рр.Роки Доходи ВидаткиДефіцит(-)/ профіцитПитомавага податківПитомавагадефіциту(-)/профіцитуМлрд. крб.У відсотках до ВВП1992 1227,5 1919,7 -692,2 24,4 -13,71993 49621,8 57248,7 -7626,9 33,5 -5,11994 523092,6 630647,0 -107554,4 43,5 -8,9Млрд. грн.1996 30,2 34,2 -4,0 37,0 -4,91997 28,1 34,3 -6,2 30,1 -6,61998 28,9 31,2 -2,3 28,2 -2,21999 32,9 34,8 -1,9 25,2 -1,52000 49,1 48,1 1,0 28,9 0,62001 54,9 55,5 -0,6 26,9 -0,32002 61,9 60,3 1,6 27,4 0,72003 75,3 75,8 -0,5 28,2 -0,22004 91,5 102,5 -11,0 26,5 -3,22005 134,2 142,0 -7,8 31,6 -1,82006 171,8 175,3 -3,7 32,0 -2,55Джерело: побудовано за даними офіційних веб-сайтів: ДержкомстатуУкраїни / www.ukrstat.gov.ua., Національного банку України / www.bank.gov.ua, Міністерства фінансів України www.minfin.gov.ua.Як видно з табл.. 1, в Україні впродовж 1992 – 2006 рр. видаткибюджету в абсолютному вимірі збільшувалися. Порядз цим збільшувалася також питома вага видатків бюджету уВВП. Водночас, за відсутності чіткої програми розвитку економіки,аналіз структури бюджетних видатків свідчить, що бюджетнаполітика незначною мірою спряла фінансовій стабілізаціїта економічному зростанню. Питома вага податків у ВВПз 1997 р. знаходиться у межах 25-32 %, що відповідає світовій

Фінансова система України. Частина 1. 135практиці оподаткування. Однак в Україні проблема полягаєу нерівномірності податкового навантаження внаслідок недосконалостізаконодавства, значної кількості податкових пільг,звільнень тощо. Недостатня ефективність бюджетної політики,зокрема податкової політики та державного боргу в 1992-1998 рр., призводила до викривлення руху грошових потоків,які відособилися від сфери реальної економіки і надходили наспекулятивний фінансовий ринок. З 2001 р. намітилися тенденціїпереходу від антикризової стратегії бюджетної політикидо виваженої богової стратегії [11]. В цілому бюджетна політикау 1992-1999 рр. носила антициклічний, пасивний характер.На початку XX ст. відбулася спроба переходу до активноїбюджетної політики. У 2000–2003 рр. економіка України відзначаласявідносною стабільністю макроекономічних показників.У цей період введено у дію Бюджетний кодекс України,яким упорядковано бюджетний процес, чітко визначено взаємовідносинидержавного бюджету та місцевих бюджетів, відповідальністьза здійснення бюджетних правопорушень. Однак,впорядкувавши бюджетні відносини, Бюджетний кодексбув прийнятий без синхронного впровадження Податкового йАдміністративного кодексів України, що негативно позначилосяна ефективності бюджетної політики, зокрема, таких її складових,як трансфертна та податкова політика.Вперше у бюджеті 2001 р. було виділено бюджет розвитку,що свідчило про початок реалізації стратегічного плану активізаціїінвестиційно-інноваційної діяльності, бюджетої політикистимулювання НТП та інноваційно-інвестиційних процесів.Водночас, кардинальної зміни ситуації до сьогоднішнього дняне відбулося (табл. 2).Таблиця 2Динаміка державних інвестицій в основний капіталв Україні, % ВВПІнвестиціїв основний капітал2000 2002 2004 2005 2006За рахунок коштів державногобюджету0,7 0,8 2,3 1,2 1,3За рахунок коштів місцевихбюджетів0,6 0,6 1,0 0,9 1,0Джерело: складено за даними офіційних веб-сайтів: ДержкомстатуУкраїни / www.ukrstat.gov.ua., Міністерства фінансів України www.minfin.gov.ua.

136Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Із табл. 2 видно, що в цілому інвестиції в основний капіталмають тенденцію до поступового зростання у ВВП у порівнянніз попереднім періодом. Після сплеску питомої ваги державнихінвестицій у ВВП в 2004 р. (більш ніж у 2,8 раза порівняно зпопереднім роком) їх величина знизилася майже у 2 рази і зупинилаласяна рівні 1,3 % в 2006 р. Здійснення державних інвестиційза рахунок місцевих бюджетів ще більш невтішне, їхпитома вага у ВВП не піднімається вище 1,0 %. Результати нестійкоїдинаміки державних інвестицій в основний капітал є,на нашу думку, наслідком того, що в активізації інвестиційноїдіяльності основна увага зосереджується на видатках бюджетупоряд з їх недосконалою структурою та неспроможністю державиактивно використовувати різні інструменти бюджетноїполітики. Серед механізмів впливу держави на активізаціюінвестиційно-інноваційної діяльності, проведення технічногопереозброєння підприємств та впровадження прогресивних технологійнедостатньо використовуються механізми податковогорегулювання, ефективність яких доведена світовим досвідом.Незважаючи на те, що можливість та необхідність використанняінструментів податкової політики усвідомлена та закріпленау законодавстві, їх застосування неефективне, непослідовне. Вумовах переорієнтації податкової політики на реформи в оподаткуванніприбутку юридичних осіб, зміни в оподаткуваннідоходів фізичних осіб обмеження дохідної бази бюджетів усіхрівнів неминуче відобразилися на структурі видаткової частинибюджету. Крім того, зміни у податковому законодавствіу 2005 р. щодо скасування податкових пільг для суб’єктів підприємницькоїдіяльності, зареєстрованих у спеціальних економічнихзонах та територіях пріоритетного розвитку, скасуванняподаткових пільг із сплати ПДВ та податку на прибуток дляокремих галузей та ін., з одного боку, призвело до збільшенняподаткових надходжень до бюджету, що дало змогу забезпечитифінансування соціальних видатків з бюджетів всіх рівнів незбільшуючи дефіциту державного бюджету, проте, з іншого, несприяло активізації інноваційно-інвестиційних процесів.Впровадження з 2002 р. програмно-цільового методу плануваннябюджету, як започаткування переходу від принципуутримання бюджетних установ до отримання конкретних результатіввід використання бюджетних коштів кожною установою,спрямовувалося на підвищення якості надання державнихпослуг та ефективність використання коштів бюджету, невирішило існуючих проблем.Аналіз та оцінка бюджетної політики за роки трансформа-

Фінансова система України. Частина 1. 137ції економічної системи України показує, що більшість намірівуряду так і залишаються лише намірами, декларативнимигаслами, отримані результати досить часто не відповідаютьнаміченим цілям. Звичайно, порівняно з початковим періодомстановлення ринкових відносин, сучасна бюджетна політикастала більш чітко структурованою, з визначеним елементнимскладом. Змінено структуру бюджетних видатків, скороченофінансування галузей економіки та надання бюджетних позичок,одночасно збільшилася питома вага видатків на соціальнийзахист населення, соціально-культурну сферу. Водночас,розірвання у часі процесів законодавчого забезпечення системностібюджетної політики породжує багато суперечностей і викривлень.Так, пріоритети бюджетної політики у 2004 р. різкозмістилися у напрямку соціальних процесів. Підвищення соціальнихзобов’язань держави спричинило до виникнення залежності:трансферти – підвищення цін і інфляції – збільшеннятиску на чиновників у напрямку підвищення прожитковогомінімуму – збільшення трансфертів– провокування інфляції[3]. За даними Державного казначейства України, у 2005 р. видаткизведеного бюджету на соціальний захист і соціальне забезпеченнязбільшилися до 9,4 % ВВП, порівняно з 4,85 % у2003 р., 5,59 % у 2004 р. У 2006 р. їх величина дещо знизиласяі склала близько 8 % ВВП. З 2005 р. бюджетні інвестиції витісненісоціальними видатками бюджету. Вирішення суперечності,що виникає між необхідністю досягнення високої якостіжиття населення у процесі реалізації соціальної спрямованостібюджетної політики і потребами стимулювання економічногорозвитку потребує пошуку механізмів та інструментів активізаціївнутрішніх резервів країни та її регіонів.У Декларації цілей і завдань бюджетної політики на 2008рік [9] для забезпечення позитивної динаміки економічногозростання та розбудови конкурентоспроможної економіки визначенопріоритетним, серед інших, інноваційний розвитокекономіки та подолання технічного відставання. Оцінюючиосновні завдання бюджетної політики у Декларації цілей тазавдань бюджету на 2008 р., доцільно зауважити, що кількістьокреслених цілей є занадто великою. Не випадково у Деклараціїцілей та завдань бюджету на 2009 р. [10] ситуацію буловиправлено. Водночас, окреслення лише однієї цілі бюджетноїполітики також є недостатнім. Для забезпечення необхідногоступеня точності досягнення окресленої мети бюджетної політикина 2009 р., ряд цілей 2008 р. переведено у сферу завданьна 2009 р. Окремо на 2009 р. виділено пріоритетні завдання по-

138Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.даткової політики (ціль та шляхи її досягнення), у той час як на2008 рік поставлена єдина, водночас досить широкомасштабна,ціль – перехід від фіскальної до стимулюючої функції податковоїсистеми, реалізація якої з огляду на інфляційні процеси вУкраїні та інші фактори є сумнівною.Досліджуючи регулюючу функцію бюджетної політики, слідрозрізняти бюджетне регулювання як процес збалансування бюджетіві використанням можливості активного впливу бюджетнихресурсів на економіку, соціальну сферу і бюджетні механізмирегулювання як засоби для забезпечення такого впливу чи дії.Механізм бюджетного регулювання є одним із найвагоміших елементівбюджетної політики. Водночас, бюджетне регулювання уширокому розумінні, як вплив на економічні і соціальні процесиподатків та інших обов’язкових платежів, формуючих бюджет,бюджетне фінансування на певні цілі і регулювання міжбюджетнихвідносин, регулювання процесу розвитку ринкового середовищаміж бюджетами різного рівня бюджетної системи і змінуадміністративного методу перерозподілу національного багатствана ринковий (економічний), має свою межу, за якою наявнийбюджетний інструментарій не дозволяє впливати на соціальніі економічні процеси. Крім того, у процесі розробки і реалізаціїбюджетної політики необхідно враховувати реакцію суб’єктівекономіки на зміни у бюджетній політиці. На поведінку суб’єктівекономіки впливає ряд чинників: ступінь довіри до влади, розвитокдемократичних засад у суспільстві, ступінь розвиненостіринкових відносин, рівень життя населення, рівень безробіття,сформоване відношення до виконання своїх зобов’язань передсуспільством (сплата податків, отримання соціальних трансфертівтощо), рівень регламентації суспільного життя та інші.До характерних рис недосконалості бюджетної політикиоб’єктивного і суб’єктивного характеру на сьогоднішній деньслід віднести:– недостатня теоретична обґрунтованість принципів, напрямів,правил та обмежень бюджетної політики в умовах невизначеностімоделі її розвитку та удосконалення;– недосконалість бюджетного поцесу;– відсутність дієвої системи контролю за виконанням існуючихпринципів та правил бюджетної політики;– порівняно низька можливість регуляторного впливу наекономічні і соціальні процеси у суспільстві через недостатнюінструментальність бюджетної політики;– використання податкової системи в якості інструменту реалізаціїсуто фіскальних цілей відносно вузького кола платни-

Фінансова система України. Частина 1. 139ків податків внаслідок викривленої системи податкових пільгта звільнень, пригнічення не лише інвестиційної та іннноваційної,а й основної господарської діяльності підприємств, щоспричиняє до стимулювання ухилення від сплати податків;– слабка ступінь координації бюджетної політики з іншимискладовими фінансової та економічної політики, особливогрошово-кредитною політикою;– відсутність науково обгрунтованих пріоритетів бюджетноїполітики та стимулів до їх реалізації;– низька ступінь довіри у супільстві до бюджетної політики;– часті зміни домінант бюджетної політики під впливом політичнихчинників та відсутність спадкоємності у реалізаціїнамічених цілей і завдань;– низький рівень бюджетної дисципліни та, як наслідок, невиконаннянамічних цілей і завдань бюджетної політики;– повільне впровадження в практику роботи державнихустанов середньо– та довгострокового бюджетного плануваннядля підвищення рівня збалансованості і прозорості державногота місцевих бюджетів.Аналіз трансформації бюджетної політики свідчить, що удосконаленняїї вагомих елементів, їх реформування на сьогоднішнійдень здійснюється без науково обґрунтованої концепції.За такого підходу можливості розв’язання нагромадженихсуперечностей, які накопичилися у сфері бюджетної політики,та перешкоджання їх подальшому виникненню стикатиметьсяіз низкою труднощів.Зміна параметрів соціально-економічної системи обумовлюєпостійне посилення вимог до формування та проведення ефективноїбюджетної політики. Стимулювання суб’єктів господарювання,як необхідна умова сталого розвитку економіки, маєздійснюватися за допомогою розширення інструментального характерубюджетної та податкової політики, зокрема за рахуноквикористання напрацьованих світовою практикою ефективнихстимулюючих механізмів. В умовах незрілої ринкової економікидосягнення балансу інтересів у суспільстві, що є основноюфункцією бюджетної політики, є досить складним завданням.Водночас, ця функція є регулюючою, тим самим в умовах викривленихринкових відносин досить складно регулювати економічніі соціальні процеси у суспільстві. Отже, ефективністьрегуляторної функції бюджетної політики значною мірою залежитьвід усунення негативних загальноекономічних чинників.Досягнення регулюючої орієнтації бюджетної політики, яквагомої складової системи державного регулювання економіки,

140Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.має забезпечуватися введенням додаткових умов, які б певнимчином обмежували фіскальну орієнтацію складових бюджетноїполітики. Зокрема, це стосується податкової політики в аспектіузгодження економічних інтересів учасників бюджетних відносин.Такими умовами можуть бути: забезпечення певного ступенясвободи на рівні місцевих органів влади та органів місцевогосамоврядування для адаптації правил оподаткування до особливостейгосподарського комплексу конкретного регіону чи муніципальногоутворення; надання можливості господарюючимсуб’єктам адаптувати власні інтереси до встановлених умов оподаткуванняу межах правового поля. Детальний аналіз переліченихта ряду інших умов стане основою подальших досліджень.Література1. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічногорозвитку України: У 6 т. – Том 1: Пріоритети бюджетноїполітики та економічне зростання в Україні / М.Я. Азаров,Ф.О. Ярошенко, В.М. Геєць (кер. авт. кол.) та ін. – 2004. – 640 с.2. Луніна І. О. Державні фінанси та реформування міжбюджетнихвідносин. – К.: Наукова дкмка, 2006. – 432 с.3. Нові виклики для економічної політики України: рекомендаціїдо плану невідкладних дій // Інститут економічних досліджень тапо літичних консультацій. – К.: Видавництво „К.І.С.”. – 2006. – 78 с.4. Пасічник Ю.В. Бюджетний потенціал економічного зростанняв Україні: Монографія. – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”,2006. – 642 с.5. Чугунов І.Я. Теоретичні основи системи бюджетного регулювання:[Hавчальний посібник]. – К.: НДФІ, 2005. – 259 с.6. Гальчинський А.С. Україна: поступ у майбутнє. – К.: Основи,1999.7. Селигман Э. Основы политической экономии. – СПб., 1908.8. Льовочкін С.В. Макрофінансова стабілізація в Україні у контекстіекономічного зростання: Монографія. – К.: Наша культураі наука, 2003.9. Декларація цілей та завдань бюджету на 2008 рік: ПостановаКабінету Міністрів України від 1 березня 2007 р. – № 316.10. Декларація цілей та завдань бюджету на 2009 рік: ПостановаКабінету Міністрів України від 5 березня 2008 р. – № 160.11. Лисяк Л.В. Актуальні питання бюджетної політики у сферідефіциту (профіциту) бюджету та державного боргу // Науковийвісник Буковинської державної фінансової академії: Зб. наук.праць. – Вип. 8: Економічні науки. – Чернівці, 2007.– С. 103-113.

Фінансова система України. Частина 1. 141Литвиненко Я.В.,к.е.н., професор МКА,Якушик І. Д.,д.е.н., професор Українського державного університету фінансів таміжнародної торгівліПОДАТКОВЕ РЕГУЛЮВАННЯЯК СКЛАДОВА ПОДАТКОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОКРАЩЕННЯ В УКРАЇНІОднією із складових частин податкового менеджменту єподаткове регулювання. Від нього значною мірою залежитьрозвиток економіки держави, її окремих галузей та підрозділів.На рівні підприємства податкове регулювання впливає наефективність роботи підприємства в цілому, можливості підвищитирівень добробуту як власників, так і найманих працівників.У статті розглядаються проблеми податкового регулюванняяк на державному, так і на рівні підприємства.One of component parts of tax management there is the taxadjusting. Development of economy of the state, its separateindustries and subsections depends in a considerable degree from it.At the level of enterprise the tax adjusting influences on efficiencyof work of enterprise on the whole. In the article the problems of thetax adjusting are examined as on state so at the level of enterprise.Постанова проблеми. Податковий менеджмент є однієюз головних частин загального фінансового менеджменту якна макро-, так і на мікрорівні. На рівні управління державоювін дає можливість стимулювати розвиток окремих напрямківнаціональної економіки, її підрозділів та галузей, виходячи ззацікавленості її та необхідності для громадян з метою найбільшогозадоволення попиту населення в різних товарах тапослугах. На рівні підприємства податкове регулювання даєможливість визначити такий напрямок діяльності, який дозволивби виробляти і реалізовувати продукцію та послуги і прицьому отримувати найбільші прибутки. Це можливо при умовімаксимізації валових доходів та мінімізації валових витрат.Постійною, і в більшості випадків, найвагомішою частиноювитрат є податкові платежі. Особливості податкового менедж-© Литвиненко Я.В., Якушик І. Д., 2008

142Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.менту підприємства є те, що в умовах ринкової економіки, коливоно є суб’єктом економічних відносин і має можливість самостійновизначати напрями своєї діяльності, обсяги виробленоїпродукції, показники діяльності і, в тому числі, валові доходиі витрати, податкове регулювання дає можливість оптимізуватиподаткові платежі і, таким чином, збільшити свої прибутки.Але в сучасних умовах розвитку як економіки держави, так іпідприємств потрібно відзначити, що така важлива частина діяльностісуб’єктів господарювання ще не достатньо розвинута,тому й існують певні проблеми.Викладання основного матеріалу. В будь-якій державі, по зазалежністю від існуючої економічної системи та напряму її розвитку,однією з головних функцій управління є регулювання. Вумовах ринкової економіки та перехідного періоду до неї головнимиметодами стають економіко-фінансові методи, до якихвідноситься і оподаткування. В загальному вигляді податковерегулювання являє собою комплекс практичних дій щодо розробкизагальної структури доходної частини бюджетів різнихрівнів і здійснюється з метою досягнення оптимальної системиоподаткування в державі.На державному рівні під податковим регулюванням розуміютьякісні зміни податкової політики країни та проведеннятаких податкових дій, які дозволяють досягти повноту та своєчасністьсплати податкових платежів. За своєю сутністю воноє достатньо вагомим важелем впливу держави на діяльністьпідприємств. Встановлюючи пільги на податки або, навпаки,підвищуючи ставки оподаткування, держава має можливістьефективно впливати на розвиток окремих підрозділів національноїекономіки та її галузей, розраховувати баланс між експортомта імпортом тощо.На рівні підприємства особливість податкового регулюванняполягає у визначенні таких дій підприємства по сплаті податковихплатежів, які дозволяють оптимізувати розмір сплатиїх з умовою дотримання чинного законодавства, а також прийняттярішень, які пов’язані із зменшенням їх розміру.Завдання, мета та зміст податкового регулювання визначаютьсярегулюючою функцією податків, тобто цей процес єоб’єктивно необхідним, і від нього залежить економічний станяк держави, так і підприємства. Крім того, воно дає можливістьзменшити суперечність між регулюючою та фіскальною функцієюподатків. Велике значення мають методи, якими здійснюєтьсяподаткове регулювання і які залежать від різних чинників,до яких можливо віднести типи податкового платежу,

Фінансова система України. Частина 1. 143суб’єкт оподаткування, економічна спрямованість дій державита інше.Всі методи податкового регулювання можна згрупувати подвох напрямках: надання пільг по податкових платежах та застосуваннярізних штрафних санкцій. Необхідність застосуванняцих двох напрямків пояснюється динамічністю процесіввідтворення. Та економічна ситуація, яка склалася в державі,коли чинне законодавство дуже нестабільне, деякі податковізакони приймаються на досить короткий час, а внаявну законодавчубазу постійно вносяться зміни та доповнення. В різнихкраїнах світу застосовується практика, коли держава здійснюєекономічне регулювання шляхом надання пільг тільки раз нарік, при затвердженні державного бюджету. Такий порядокдає можливість підприємству розрахувати показники своєї діяльностіна майбутній рік, і в тому числі свої прибутки, і мативпевненість у своєїй діяльності хоча б на цей період. Тому всучасних умовах значення податкового регулювання підвищується.Надання пільг по податкових платежах є найбільш розповсюдженимметодом податкового регулювання, який застосовуєтьсяпрактично у всіх країнах світу. Але серед економістів,фахівців та вчених різних напрямків економічної теорії не існуєєдиної точки зору. З одного боку, практично всі вони визначають,що податкова пільга зменшує податковий тягар на платникаподаткового платежу. Але інші фахівці, і головним чиномдержавні діячі, виступають проти їх запровадження, тому щоз їх точки зору виникає можливість у підприємства взагалі несплачувати податковий платіж. Тому в цьому питанні виникаєважлива проблема обґрунтованості надання пільг.При наданні податкових пільг в різних країнах світу виходятьз головних принципів, до яких відносяться: рівномірністьнадання, не обов’язковість застосування, вільний характер надання,цільова спрямованість, економічність. Але при цьомуголовним є те, що їх надання не повинно негативно впливатина спрямованість державного та місцевого бюджетів та соціальнуполітику держави.Податкові пільги мають велике значення при стимулюваннірозвитку окремих напрямків діяльності, окремих регіонів тапідприємств. У світовій практиці найбільше розповсюдженнямають такі методи пільгового оподаткування:– зниження ставок оподаткування для підприємств на доситьтривалий час;

144Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.– надання підприємству податкового кредиту, причому це стосуєтьсярізних податкових платежів і головною метою при цьомує підвищення ефективності діяльності платників податків;– затвердження неоподатковуваного мінімуму доходів, причомуце стосується не тільки фізичних осіб при визначенні тарозрахунку прибуткового податку, а й юридичних осіб присплаті різних податкових платежів (як, наприклад, ПДВ, на доходи,на прибуток у різних країнах світу тощо);– повне звільнення від сплати податкових платежів. Цяпільга застосовується для окремих підприємств, виробництвопродукції яких має стратегічне державне значення. Цей методподаткового регулювання застосовується для підприємств інвалідівта інших категорій населення з метою його соціальногозахисту та проведення відповідної державної політики;– податкова пільга окремим підприємствам. Такі пільги, якправило, надаються підприємствам малого та середнього бізнесудля їх підтримки та стимулювання подальшого розвитку;– при здійсненні окремих господарських операцій. В більшостікраїн світу звільняється від сплати більшості податковихплатежів експорт продукції за кордон. Це робиться з метоюстимулювання розвитку зовнішньої торгівлі та надходжень валютнихкоштів із закордону;– при реалізації окремих видів товарів. Такі пільги надаютьсяна ті вироби, які мають державне замовлення, головним чиномдля підприємств сільського господарства, літакобудування,виконання різних науково-дослідних робіт;– при проведенні різних фінансових операцій, таких як благодійнівідрахування, підтримка лікарень, відрахування в різніфонди релігійних організацій. В більшості країн такі коштивзагалі не підлягають оподаткуванню;– пільги на окремі види витрат. Це стосується оподаткуваннягрошових коштів, які сплачуються в різні соціальні фонди(пенсійний, соціального страхування, безробітних та інших).Як один з методів державного податкового регулюванняможна визначити утворення на території України вільних економічнихзон. Вони утворюються з метою демократизації зовнішньоекономічноїдіяльності, а також активізації діяльностіпідприємств по різних напрямах. Такі зони мають досить широкуступінь відкритості для іноземних інвестицій, а всерединізони утворюються найбільш сприятливий митний, податковийта інвестиційний режим.Ці зони утворюються в тих випадках, коли держава не маєможливості забезпечити повне відкриття ринку для будь – які

Фінансова система України. Частина 1. 145типу діяльності, а робиться це на обмеженій території, на якийутворюється особистий економічний клімат, який сприятливийяк для іноземних, так й для власних інвесторів. Ці зони доситьрозповсюджені в усьому світі.Сама по собі вільна економічна зона не є відокремленою територієюдержави. За своїм змістом це частина національноїтериторії, на якій діють особливі економічні та правові умовий стимули, які спрямовані на розвиток цієї території, проведенняспеціальної державної політики, утворення особистого інвестиційногоклімату з відповідними державними гарантіями.В Україні вільні економічні зони утворюються на підставітільки законів по кожній з них окремо. В них визначаєтьсястатус території, строки існування цієї зони. В інших країнахпорядок утворення ВЕЗ більш спрощений. Наприклад, для Казахстанудостатньо рішення Верховної Ради взагалі, для Польщі– рішення Ради Міністрів.В деяких випадках утворюються ВЕЗ, які поєднують всінапрямки в повному обсязі. Внутрішні параметри ВЕЗ визначаютьсязалежно від мети, завдання, функцій, повноваженьорганів управління, структури її, а також кількості жителів таробітників на цій території.Органами управління ВЕЗ виступають:1. Місцеві органи влади та самоврядування (міські ради тамісцеві державні адміністрації).2. Органи господарського розвитку та управління ВЕЗ, якіутворюються за участю суб’єктів економічної діяльності з бокуУкраїни та з боку іноземного компаньйона.В інших країнах (наприклад, Казахстан) діє єдиний органуправління – виконавча влада Адміністративної Ради зони.Функції органів господарського розвитку та управлінняВЕЗ в Україні обмежені і розповсюджуються тільки на: визначенняперспективних напрямків розвитку зони, експлуатаціюта будівництво мереж транспорту, зв’язку, енергопостачаннята інші споруди загального користування, розвиток мережі комунікаційнихзв’язків з партнерами за межами ВЕЗ, розміщенняна території зони нових виробництв й з цією метою організаціята проведення міжнародних симпозіумів, конференційта інших заходів, у тому числі і рекламних, видача дозволів таінших ліцензій на території ВЕЗ, будівництво нових споруд,приміщень, розширення господарських суб’єктів та інше.У ВЕЗ створюються сприятливі для суб’єктів господарюваннямитні умови та митний режим.Іншим напрямком податкового регулювання є відповідаль-

146Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ність за порушення чинного податкового законодавства. Дляпорушників сплати податкових платежів у законодавствахрізних країн світу передбачаються різні штрафні санкції, дояких відносяться: пеня, штраф, дорахування несплаченої сумиподаткового платежу, застосування підвищеної податковоїставки на цю суму, арешт майна або самого платника та інше.Причому в більшості країн ці штрафні санкції носять доситьжорсткий характер, а до порушень можуть відноситись навітьне тільки неповна сплата податкового платежу, а й затримкав наданні звітності по окремому податковому платежу до відповідногодержавного органу. Деякі країни з метою уникненняпроблеми несплати податкового платежу, або якогось іншогопорушення, укладають двосторонні міжурядові угоди.Як свідчать проведенні дослідження в Україні, порушенняподаткового законодавства характерно і для податкових органів.Головним чином їх порушення полягає в перевищеннісвоїх службових обов’язків. Наприклад, податкова міліція припроведенні перевірки підприємства спочатку вилучає йогоінформаційні носії, заарештовує його активи, а потім і взагалізакриває його. Подальша перевірка визначає, що достатньовагомих порушень для закриття підприємства не існувало, ійому повертають всі інформаційні носії і дозволяють працюватив подальшому. В цьому випадку підприємству були завданіматеріальні втрати (якщо підприємство не працювало, товоно не отримувало прибутки, мало зайві втрати та інше), такі моральні (тому що з таким підприємством не дуже активнобудуть укладати угоди інші підприємства). Якщо судові органивизнають вину податкової інспекції, і призначають виплатупідприємству завданих втрат, то їх виплата здійснюється з державногобюджету, а не з доходів тієї особи, яка допустила цепорушення. В більшості випадків податкова інспекція пропонуєсплату штрафу перевести в сплату майбутніх податковихплатежів. Таким чином, за порушення чинного законодавстварозплачується не особа, яка його допустила, а держава.В цілому ефективність податкового регулювання, яке застосовуєтьсяв державі, залежить від співвідношення між головниминапрямками його. Але значна ефективність досягається,коли в державі більшу питому вагу займають економічні методирегулювання.При визначенні методів податкового регулювання потрібенрозрахунок соціальних наслідків проведення цього регулювання.Прогнозування наслідків податкового регулювання даєможливість державним органам прийняти більш обґрунтоване

Фінансова система України. Частина 1. 147управлінське рішення і вийти на будівництво більш раціональноїподаткової системи, а також своєчасно вносити необхіднікорективи.Висновки. Якщо робити в цілому висновки, то значне місцеподаткового регулювання визначається тим, що воно:1. Є частиною державного регулювання. Але головною метоюйого є встановлення рівноваги між не тільки державними,але й суспільними корпоративними та особистими приватнимиекономічними інтересами. Це завдання зводиться до максимальногозабезпечення суспільних громадських потреб. Прицьому податкова політика забезпечує не тільки надходженнякоштів до доходних частин бюджетів різних рівнів, а повинназабезпечити отримання такого його розміру, який буде достатнімдля суспільного відтворення. Крім того, повинно бути забезпеченой зростання загального добробуту населення.2. Податкове регулювання дуже тісно пов’язане з такимиметодами державного регулювання, як ціноутворення, тарифнерегулювання, валютне та грошове регулювання, політикадержавних позик та інше.3. Найбільш ефективними методами податкового регулюванняє методи надання пільг. Особливо це стосується стимулюванняінвестиційних проектів за рахунок надання підприємствам,які їх здійснюють, різних податкових пільг та податковихкредитів, податкових канікул та інше.4. Податкове регулювання повинно бути спрямоване на конструктивнізміни в економіці і не повинно носити репресивнийхарактер.

148Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Маслюківська О. П.,ст. викладач Національного університету "Києво-Могилянськаакадемія"ФІСКАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАДХОДЖЕНЬДО БЮДЖЕТУ ВІД ВВЕДЕННЯ ПОДАТКУНА ДВООКИС ВУГЛЕЦЮУперше представлені розрахунки потенційних обсягів надходженьдо бюджету від введення податку на двоокис вуглецю вУкраїні; обґрунтовано ставку такого гіпотетичного податку.For the first time the calculations of the potential budget taxrevenues from the carbon dioxide tax introduction was presented;the tax rate of such tax is justifie.Міжнародні переговори щодо пост-Кіотських зобов’язаньактуалізують для України питання зменшення викидів парниковихгазів. Як показує світовий досвід, із загостренням проблемизміни клімату зросла кількість країн, які розширюютьбазу оподаткування за рахунок викидів двоокису вуглецю.Водночас виявилось, що саме вуглецевий податок – у форміплати за забруднення СО 2чи у формі податку на споживанняенергоносіїв у країнах-членах ОЕСР − може стати дієвим інструментомстимулювання інвестицій в енергозберігаючі технологіїта запобігання проблемам глобальної зміни клімату.В Україні останніми роками спостерігається досить стабільнатенденція до зростання бюджетних надходжень від зборівта платежів за природокористування [1, с.81], що завдячуєтьсяпереважно зростанню надходжень від платежів за спеціальнеприродокористування. Поряд з цим надходження від зборів зазабруднення становлять скромні 0,26% від загальних надходженьдо бюджету [3, с.6]. Ще у меншій мірі реалізується потенціаленергоресурсів як бази оподаткування, хоча збори зазабруднення та податки на енергоносії можуть не лише статизначущим джерелом податкових надходжень до бюджету, а йвагомим чинником зменшення енергоємності національноїекономіки, яка, до речі, майже втричі вища, ніж середня енергоємністьу країнах ЄС [4, с.8].© Маслюківська О. П., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 149Примітно, що введення податку на двоокис вуглецю в європейськихкраїнах, а іноді перегляд ставки оподаткування вбік її підвищення супроводжувався одночасним зниженнямставок податку на доходи чи працю. Так, у восьми країнах (Великобританія,Данія, Італія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія,Фінляндія та Швеція) введення податку супроводжувалосязниженням ставок податку на доходи чи працю, а отже, податокна СО 2ставав основою для проведення екологічної податковоїреформи. Для України цей досвід корисний тим, що введенняподатку на СО 2з одночасним зниженням певних соціальнихподатків (наприклад, зниження прибуткового податку з населення,або виплат по соціальному забезпеченню), але беззбільшення загального податкового навантаження, сприятиместруктурній перебудові економіки у напрямку зменшення часткиенергоємних галузей у структурі ВВП та експорту країни.Досвід країн Європи щодо інтеграції податку на СО 2у схемуеколого-трудової податкової реформи (ЕТПР), проаналізованийу [5], засвідчує, що в тих країнах, які ввели податокна двоокис вуглецю на початку 90-х чи вводять зараз, основноюпричиною відповідних дій є прагнення зменшити викидипарникових газів з метою вирішення проблеми зміни кліматушляхом створення системи стимулювання виробників та споживачів.Як правило, база оподаткування складається з викопногопалива та споживання електроенергії. Емпіричне дослідженнятакож показало різницю ставки податку на СО 2длярізних платників і звільнення від його сплати певних секторівпромисловості.Зазначимо, що в Україні пропозиції ввести податок на двоокисвуглецю висуваються вітчизняними науковцями протягомостанніх десяти років. Втім, лише проектом Податковогокодексу України запроваджується і саме поняття екологічногоподатку, і доповнюється перелік основних забруднюючих речовинстаціонарними джерелами двоокисом вуглецю (із ставкоюоподаткування 0,2 грн/т СО 2) [7, пункт 5.1.]. Проте в ході проведеногодослідження виявилося, що бюджетні надходженнявід такої мінімальної ставки податку будуть дуже несуттєвими.Так, за розрахунками автора, навіть за умов оподаткуваннявсього сектору енергетики без будь-яких податкових пільг (щоє мало ймовірним), відповідно до найвірогіднішого базовогосценарію розвитку економіки згідно з Енергетичною стратегієюУкраїни до 2030 року, гіпотетичні надходження від оподаткуваннядвоокису вуглецю складатимуть у 2010 році лише

150Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.70 млн. грн. або 0,013% прогнозованого у Стратегії розміру національногоВВП (розраховано за:[4, с.10]).З огляду на це, метою дослідження є обґрунтування підвищеноїставки податку на двоокис вуглецю та розрахунку потенційнихнадходжень від податку на двоокис вуглецю при запропонованійставці.Фіскальні надходження від податку на двоокис вуглецюзалежатимуть головним чином від двох факторів: розміру податковоїбази (тобто обсягів викидів) та податкової ставки йстратегії її поступового збільшення. В меншій мірі на них впливатимутьтакі показники, як рівень сплати податку, інфляція,еластичність податку та ін. Тож зосередимось на цих двох головнихфакторах.Щодо бази оподаткування, то для її визначення доцільноскористатися двома підходами. Перший базується на плановомуспоживанні первинних ресурсів (вугілля, нафти, природногогазу) з прогнозного паливно-енергетичного балансу Українидо 2030 року за трьома сценаріями (оптимістичний, базовийта песимістичний), наведених у Енергетичній стратегії [4, с.9,13]. Тут також використовувалась методика інвентаризації національнихвикидів парникових газів, запропонована Міжурядовоюгрупою експертів зі зміни клімату [8], і результати розрахунківпрогнозних викидів двоокису вуглецю енергетичнимсектором України до 2030 року.Другий підхід базувався на покроковій регресійній моделіпрогнозу викидів парникових газів на основі частинного тапокрокового F-критерію, реалізовану у статистичній програміMinitab® 15.1.1.0. До моделі були відібрані необхідні дані зхронологічного ряду динаміки викидів двоокису вуглецю, взятііз Національного кадастру викидів парникових газів в Україні[6]. Як предиктори (незалежні змінні), було обрано валовийвнутрішній продукт та виробництво електроенергії; відповідніпрогнозні дані взято із Другого національного повідомленняУкраїни з питань зміни клімату [2, с.57, 67].Результати розрахунку кількості викидів двоокису вуглецюза цими двома підходами подані у таблиці 1. Зауважимо,що значна різниця у результатах обумовлена тим, що кількістьвикидів, отриманих за регресійною моделлю, не враховуютьпередбачувані Енергетичною стратегією заходи по енергозбереженнюі, по суті, є прогнозами викидів за сценарієм "businessas usual”.

Фінансова система України. Частина 1. 151Таблиця 1Прогнозовані викиди двоокису вуглецю економікою України у2010 – 2030 роках, млн. т [розраховано за 2,4,6]СценаріїФактичнівикидиРезультати запрогнозами споживанняенергоносіївРезультатирегресійноїмоделіРоки2005Оптимістичний2010364,682015415,26428,58507,09457,76585,15786,311231,80202020302010201520202030Базовий321,54Песимістичний328,63348,90367,80390,65447,92332,54334,91411,18404,80539,28727,791099,84355,49445,87568,15902,33Продовжуючи дослідження, варто зазначити, що у світовіпрактиці використовується кілька підходів для оцінки вартостітонни викидів вуглецю, а саме: (1) за ринковою ціною тоннивикидів у межах систем торгівлі викидами, (2) за граничнимивитрати на усунення викидів в розмірі однієї тонни та (3) загрошовою оцінкою граничної шкоди від викидів однієї тоннивуглецю. Застосування останнього підходу видається найбільшекономічно коректним і доцільним, а тому й активно обговорюєтьсязарубіжними науковцями.Справді, огляд зарубіжної літератури свідчить, що граничнашкода, спричинена тонною викидів вуглецю, становить від 5 до125 доларів (або – в перерахунку на двоокис вуглецю – від 1,36доларів до 34 на тонну двоокису вуглецю). Річард Тол, наприклад,наводить узагальнення двадцяти двох досліджень, виконанихміж 1990 та 2003 роками, в яких міститься вісімдесят вісімоцінок граничної шкоди викидів двоокису вуглецю. За данимийого аналізу, найбільш ймовірним значенням шкоди є 5 доларів

152Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.на тонну вуглецю (або в перерахунку на двоокис вуглецю – 1,36доларів на тонну двоокису вуглецю), тоді як середнім – 104 (≈ 28на тонну СО 2). Автор робить висновок, що, незважаючи на високийрівень непевності щодо наслідків зміни клімату, граничнашкода, спричинена викидами двоокису вуглецю, малоймовірноперевищуватиме 50 доларів на тонну карбону (близько 14 натонну СО 2) [12]. Ніколас Стерн у своїй доповіді з економіки зміниклімату зазначає, що стабілізація викидів парникових газівна рівні 550ppm CO 2екв передбачає суспільну вартість вуглецюна рівні 30 доларів на тонну CO 2екв [11, с.355].Отже, ставка податку на двоокис вуглецю за грошовою оцінкоюграничної шкоди від викидів може варіювати в значній мірі,причому в межах від 1,36 до 40 доларів на тонну двоокису вуглецю.Очевидно, що досягнення ставки податку на СО 2у 40 доларівза тонну є досить високим для України, якщо порівняти зіншими існуючими нормативами плати зборів за забруднення.Ймовірно така ситуація спровокує опозицію зазначеній ставціпропонованого податку, оскільки здатна створити надмірнийподатковий тягар для суб’єктів господарювання. Тому, на нашудумку, в Україні доцільно обрати ставки податку, рівень яких,з одного боку, впливово діяв на економічні інтереси виробникачи споживача, а з другого – враховував їх реальну платоспроможністьта еластичність реакції на вуглецевий податок. Тимне менше, при успішному досвіді застосування такого податкуз часом можна переглянути ставки для досягнення рекомендованогоїї розміру за підходом грошової оцінки граничної шкодивід викидів однієї тонни СО 2.Водночас теорія та кращі зарубіжні практики використанняподатків як інструменту екологічної політики рекомендуютьне раптове, а поступове заплановане зростання ставки податку,яке сприятиме адаптації бізнесу до нових податків. Справді, початковіневисокі податкові ставки не є занадто обтяжливі дляплатників, а плановане зростання ставки податку сигналізує їмпро необхідність інвестицій у енергозберігаючі технології. Зрозуміло,що механізм впровадження вуглецевого податку потребуєгарантій держави щодо дотримання прописаної стратегіїпоступового збільшення ставок податку на двоокис вуглецю,поєднане з іншими механізмами стимулювання впровадженняресурсозберігаючих технологій.Керуючись рекомендаціями зарубіжних дослідників-те о ре тиків,а також зважаючи на зарубіжні реалії стосовно початкової такінцевої ставки податку на двоокис вуглецю та існуючі в Україніставки нормативів зборів за забруднення, вважаємо прийнятною

Фінансова система України. Частина 1. 153нижченаведену авторську пропозицію щодо підвищення ставкиподатку на двоокис вуглецю порівняно із запланованою проектомПодаткового кодексу України. На нашу думку, початковийрівень ставки податку на двоокис вуглецю можна запропонуватиз 1 грн за тонну двоокису вуглецю у 2010 році з поступовим підвищеннямна 90% щорічно – аж до 25 грн за тонну СО 2у 2015році,на 45% (до 150 грн) – у 2020 році, та наступним 5% щорічнимзростанням (усі цифри в теперішніх цінах). Пропонована схемапідвищення ставки податку представлена у таблиці 2.Таблиця 2Пропонована схема підвищення ставки податкуна двоокис вуглецюРік 2010 2015 2020 2030Ставка податку, грн./т. СО 21 25 150 200Слід зауважити, що стягнення податку на СО 2у формі зборуза забруднення (на кінці труби) є доцільним для промисловихпроцесів, які у 2005 році відповідали за 27% викидів СО 2(розрахованоза: [6, с.307, 309]). Для енергетичного сектору варторозглянути інші форми податкових стягнень, зокрема податокна вміст вуглецю у енергоносіях, що потребує проведенняокремого дослідження.За нашими розрахунками, потенційні обсяги надходжень добюджету від введення податку на двоокис вуглецю в Українівідповідно до базового сценарію розвитку економіки у першомунаближенні можуть скласти 0,02% ВВП у 2010 році до більшзначущих цифр у пізніших періодах: 0,36% – 0,53% у 2015 році;1,96% – 3,66% у 2020 році, до 2% – 5% у 2030 році (таблиця 3).Варто зазначити, що отримані дані не враховують низкуфакторів, які можуть вплинути на результат. Так, у подальшихдослідженнях варто звернути увагу на рівень сплати податку,інфляцію та – головне – на швидкість реагування галузей економікина введення податку, наприклад, у вигляді заміни технологійна більше енергозберігаючі, що визначається еластичністюзаміщення енергоносіїв на капітальні інвестиції.Загалом еластичність податку показує, на скільки відсотківзмінюються податкові надходження при зміні впливаючогофактора на 1%. Чим еластичнішим є податкова база відноснозростання економічних показників (наприклад, ВВП для за-

154Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.гальних податкових надходжень чи рівень споживання пальногодля податку на пальне), тим менш стабільними будуть сумиподаткових надходжень і навпаки [10], що призведе до зменшеннянадходжень до бюджету. А оскільки податок на двоокисвуглецю має у тому числі і фіскальну функцію, то поступовезростання ставки має також враховувати незменшення потокуподаткових надходжень до бюджету країни.Таблиця 3Потенційні надходження від податку на двоокис вуглецюза базовим сценарієм розвитку економіки України,2010 – 2030 рр. (у цінах 2005 року)Підходи Роки 2010 2015 2020 2030ВВП, млн. грн523 700,00677 700,00852 400,001 286 200,00Результати за прогнозамиспоживанняенергоносіївНадходження,млн. грн.% від ВВП94,200,022458,910,3616740,161,9625795,532,01Результати за регресійноюмоделлюНадходження,млн. грн.109,303 605,3431 187,3163 339,34% від ВВП0,020,533,664,92За розрахунками еластичності заміщення енергоносіїв такапіталу для українських підприємств ці два фактори для умовУкраїни є замінниками, хоча ступінь їх заміщення є доситьнизьким [9]. Так, 1% у зміні ціни на енергоносії призводить дозбільшення попиту на капітал в середньому на 0,8%. Очевидно,що хоча зростання вартості енергоносіїв має стимулювати інвестиціїу модернізацію обладнання, через невисокий ступіньзаміщення не слід очікувати швидкого заміщення технологій.

Фінансова система України. Частина 1. 155Зважаючи на такі висновки, допустимо вважати фактор еластичностіне значущим на даному етапі наших досліджень.Проте детального аналізу заслуговує визначення галузей,які отримають податкові пільги. Для цього слід ретельно зважитикоротко– та довгострокові витрати та вигоди для державивід впровадження цих пільг. Так, повне звільнення відоподаткування двоокису вуглецю важливих складових українськогоекспорту – вироби з недорогоцінних металів та мінеральнихпродуктів, які є водночас одними з найбільш енергоємнихскладових української економіки – можуть негативновідобразитись у довгостроковій перспективі розвитку країни і,по суті, зменшити ефект нового податку.Нарешті, важливо також розглянути механізми поверненнянадходжень від податку на СО 2, аби дотриматися принципуфіскальної нейтральності. При проведенні еколого-трудовоїподаткової реформи в країнах Європи надходження від екологічнихподатків поверталися у формі зниження рівня соціальнихвнесків роботодавцями. Реалізація такого сценаріюзробить працю дешевшою та, згідно з теорією подвійного дивіденду,за певних умов може стимулювати зайнятість. Зважаючина те, що податок на заробітну платню та інші обов’язковісоціальні платежі, які сплачуються роботодавцями, в Україністановлять близько 37%, зменшення ставки оподаткуваннямогло б бути прийнятним для суспільства і політично привабливимявищем. Практичним механізмом реалізації може бутинадходження коштів від податку на двоокис вуглецю до Пенсійногофонду.Отже, вищенаведені розрахунки та аргументи доводять значнийфіскальний потенціал введення податку на двоокис вуглецюіз прогресивно зростаючою ставкою. Потенційні надходженнядо бюджету від введення такого гіпотетичного податкуза десять років можуть скласти до 2-4% ВВП країни. Крім того,введення вуглецевого податку сприятиме реалізації потенціалуенергозбереження та структурній перебудові економікиУкраїни в напрямку ефективного використання ресурсів тазменшення навантаження на довкілля України.Література1. Веклич О. О. Як активізувати механізм вилучення природоресурсної ренти. // Фінанси України. – 2007. – №10. – С. 74-85.2. Второе Национальное сообщение Украины по изменениюклимата. Утверждено Кабинетом Министров Украины от 18 августа2005 г. – №346-р. –К., 2006. – 83 с.

156Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.3. ЄЕК ООН. Огляд результативності природоохоронної діяльності.Україна. Другий огляд: док. ECE/CEP/133. – ООН:Нью-Йорк і Женева, 2007. – 247с.4. Енергетична стратегія України на період до 2030 року. РозпорядженняКМУ № 145 від 15 березня 2006, Київ.5. Маслюківська О.П. Використання податку на двоокис вуглецюяк інструмент енергозбереження в Україні. // Економікаприродокористування і охорони довкілля: Щорічник наук. праць/ НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України /Данилишин Б.М. (відп. ред.). – К., 2007. – С.324-331.6. Министерство охраны окружающей природной среды Ук раины.Национальный отчет. Кадастр выбросов парникових газов иих поглощение в Украине за 1990-2005 гг. –К: Минприроды, 2007.–315 с.7. Проект Податкового кодексу України. Розділ VIIІ. Екологічнийподаток. – К.: Мінфін України, 2007 // Інтернет-ресурс:http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/category/main?cat_id=713758. IPCC. Revised 1996 IPCC Guidelines for National GreenhouseGas Inventories. – Vol.2:Workbook. – Paris:IPCC/OECD/IEA.–1997.9. Rozhyn, Denis. Energy efficiency opportunities for Ukraine(Evidence from energy-capital substitution for industrial firms). /Masters thesis. – National University of "Kyiv-Mohyla Academy”Economics Education and Research Consortium Master’s Program inEconomics. – 2007. –42p. Available at: http://kse.org.ua/eroc/2007/drozhin/body.doc10. Russel S. Sobel, Randall G. Holcombe. Measuring the Growthand Variability of Tax Bases over the Business Cycle // National TaxJournal. –Vol.49. –No4. –1996. –С. 535-552.11. Stern, Nikolas. The Economics of Climate Change. – Cambridge:Cambridge University Press. – 2077. –367 p.12. Tol, Richard. The marginal cost of carbon dioxide emissions: anassessment of the uncertainties. // Energy Policy. – Vol.33. – 2005.–P. 2064-2074.

Фінансова система України. Частина 1. 157Мельник М.В.,аспірант Львівського національного університету імені Івана ФранкаБЮДЖЕТНА ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМАЯК СКЛАДОВІ ЄДИНОЇ КОНЦЕПЦІЇМАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯУ статті розглянуто актуальні проблеми реформуванняподаткової системи, її взаємозв’язок з бюджетною системоюУкраїни. Розглянуто питання підготовки Податкового кодексуУкраїни як базового нормативного документу, покликаногозабезпечити комплексний підхід до розв’язання економічнихта соціальних проблем країни.The article deals with the topical problems of reformingUkraine’s tax system. The author elucidates questions of preparingthe Tax Code of Ukraine as a systematized legislative act commitedto ensure a complex approach toward solving the urgent problemsof tax law.Вступ. Досягнення будь-якою державою головної мети –стійкого економічного зростання та соціального розвитку –можливе за умови формування в країні ефективної податковоїта бюджетної системи.При цьому податкова політика держави повинна базуватисяна загальновизнаних принципах: податки мають бути стабільнимита не надто обтяжливими, а сплачувати їх зобов’язані усібез винятку суб’єкти господарювання. Податкове законодавствомає бути простим і зрозумілим, а витрати органів державноївлади на адміністрування податків – мінімальними 1 .Щодо бюджетної політики, то вона повинна враховувати реальніможливості економіки, тенденції та перспективи розвитку.У найближчій перспективі вкрай необхідно створити сприятливіумови для легального та ефективного функціонуваннявітчизняних підприємств. Визначальним чинником детінізаціїекономіки країни повинно стати проведення широкомасштабноїподаткової реформи, спрямованої на розширення податковоїбази, що сприятиме зниженню податкового навантаженняна платників податків, спрощення системи оподаткування тапокращення адміністрування податків.© Мельник М.В., 2008

158Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Для вирішення зазначених завдань в оподаткуванні потрібноприскорити доопрацювання єдиного систематизованого законодавчогоакта – Податкового кодексу, який охоплював бивсі без винятку питання податкового права та відповідав засадамдержавної податкової політики.Комплексне вирішення питань реформування податковоїсистеми, визначення напрямів розвитку, шляхів удосконаленнязаконодавства, етапів реформування системи оподаткуваннявідображено в ухваленій 19.02.2007 р. розпорядженням КабінетуМіністрів України Концепції реформування податковоїсистеми, на якій базуватимуться положення Податкового кодексуУкраїни 2 .Концепція реформування податкової системи – це довгостроковастратегія поетапного реформування податкової системив нашій державі, яка ґрунтується на оцінці проблем танедоліків існуючої податкової системи та визначенні шляхів їхрозв’язання.Даній темі присвячено чимало публікацій таких українськихвчених, як: Б. Губський, О. Данілова, А. Даниленко, Т.Єфименко, В. Лановий, І. Луніна, А. Соколовська, В. Федосовта інші.Постановка завдання. Метою статті є аналіз окремих положеньконцепції та розробка пропозицій щодо посилення регуляторноговпливу податкової та бюджетної політики державина стан економіки з метою підвищення її ефективності та конкурентоспроможності.Результати. У редакції проекту Податкового кодексу Українипропонується істотно знизити податкове навантаженняна вітчизняну економіку шляхом поетапного зменшення податковихставок, серед яких особлива роль належить ПДВ, якнайбільш вагомому джерелу наповнення бюджету. Зменшитиставку ПДВ пропонується з 20% до 18%. Зниження ставкиПДВ на 1% викличе значні втрати бюджету, а пошуки джерелдля компенсації втрат бюджету понад 2% на сьогодні є доситьпроблематичними. Наукова дискусія навколо питання пророзмір ставки ПДВ триває протягом усього періоду існуванняПДВ в Україні.Прихильники зниження ставки ПДВ вважають, що „ставка20% є досить високою порівняно із ставками, прийнятими вЄвропі. Висока ставка ПДВ значно здорожує вітчизняну продукцію,що зменшує її конкурентоспроможність, і в багатьохвипадках вона витісняється з ринку імпортною продукцією” 3 .На їх думку, „скорочення діючої ставки ПДВ сприятиме змен-

Фінансова система України. Частина 1. 159шенню податкового тиску і, отже, зменшенню ухилення відоподаткування і збільшенню бази оподаткування” 4 .Деякі фахівці, обгрунтовуючи необхідність зменшення розміруставки, пропонують встановити диференційовані ставки ПДВ.Наприклад, у проекті Податкового кодексу, який було розробленоО. Сергієнком та Ю. Кармазіним 5 у 1999 році, було запропонованотакі ставки ПДВ: 5% – для продуктів харчування без будьякоїпереробки, що належать до товарів першої необхідності,дитяче взуття та одяг; 10% – для продуктів харчування, що пройшлипереробку; 15% – для всіх інших товарів, які реалізуютьсяна території України; 0% – для товарів, що експортуються.Інші погляди на цю проблему мають В. Мельник та О. Солдатенко,які вважають, що встановлення диференційованихставок ПДВ „може лише ускладнити процес його обчислення йадміністрування та призвести до численних зловживань” 6 .Проте багато вчених не підтримує пропозицію зниженняставки ПДВ і вважає, що „головне питання зниження податковогонавантаження у нашій країні не полягає у зменшенні ставокподатків” 7 . Адже ставка ПДВ в Україні перевищує середнійрівень ставки у державах-членах ЄС тільки на 0,3 процентногопункту, а розміри таких обов’язкових платежів, як податокз доходів фізичних осіб, акцизний збір, податок на прибутокпідприємств, є меншими за аналогічні ставки в країнах ЄС. Заданими щорічного дослідження американського аналітичногоцентру Heritage Foundation, індекс податкового тягаря в Україністановить 2,9 , що є досить прийнятним і ліберальним показникому порівнянні з іншими 161 країнами світу (табл.1).Таблиця 1Індекси податкового тягаря у різних країнах світу 8КраїниОАЕ, Бахрейн, Кувейт, Саудівська Аравія, Багамськіострови, Оман, Македонія, Гонконг, Катар, РумуніяІндексиподатковоготягаря1,3-1,9Естонія, Вірменія, Сінгапур 2-2,1Ісландія, Болгарія, Чилі, Латвія, Камбоджа, Грузія 2,3Литва, Ісландія, Киргизтан, Польща, Туркменістан 2,4Кіпр, Молдова, Албанія, Канада, Чехія, Росія 2,5Узбекистан, Болівія, Таджикистан, Боснія і Герцеговина,Парагвай2,6

160Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Хорватія, Маврикія, Беліз, Бразилія, Непал 2,8Швейцарія, Ботсвана, Домініканська Республіка,Україна, Кабо-Верде, Ангола2,9Великобританія, США, Іспанія, Китай, Індія, Франція,Німеччина та ін.3,1-3,4Чад, Північна Корея 4,9-5На думку І. Лютого, існування надмірного податкового тягарязумовлене такими факторами, як нерівномірний розподілподаткових зобов’язань між платниками податків та недотриманняпринципу їх рівності перед законом.А. Сігайов вважає, що „було б фатальною помилкою скорочуватиставку ПДВ без розширення його бази та суворішогоадміністрування” 9 . Такі заходи дали б змогу отримувати такісамі надходження від нижчої ставки, але тільки тоді, коли вонипередуватимуть зниженню ставки, а не навпаки.На нашу думку, недоцільно скорочувати ставку ПДВ як ізточки зору наповнення бюджету, так і його нарахування, сплатита контролю.На сьогодні ПДВ є одним з основних джерел наповненнябюджету. В порівнянні з попередніми роками у 2006 році часткаПДВ у всіх податкових доходах зросла – до 53,2% (табл. 2).При цьому за 2005 та 2006 роки надійшло коштів більше, ніжза 2003-2004 та 2004-2005 роки разом. Такі результати можнапояснити проведенням програми „Контрабанда-стоп” (лютийвересень2005 року) 10 . Завдяки запровадженню даної програмиУряд України зміг покласти край багатьом тіньовим схемам, середяких безмитний імпорт харчових продуктів до спеціальнихзон (11 „вільних зон” та 9 „територій пріоритетного розвитку)з подальшим перепродажем їх у середині країни. Наявність такихтериторіальних податкових звільнень у країні, де і без тогодіє величезний тіньовий сектор економіки, живить корупцію тазнижує ефективність адміністрування податків в цілому.Таблиця 2Доходи Державного бюджету України за 2002 – 2005 роки. 11Показники 2002 2003 2004 2005 2006Доходивсього, 42525,0 52708,4 68744,5 103867,0 131916,0млн.грн.у томучислі:

Фінансова система України. Частина 1. 161податковінадходження,млн.28934,8 35725,7 44853,5 74476,4 94811,5грн.% 68,0 67,8 65,2 71,7 71,9у томучислі:податокна доданувартість,13471,2 12598,1 16733,5 33803,8 50396,7млн.грн.% 47,5 35,3 37,3 45,4 53,2Статистичні дані за 2002-2006 роки свідчать, що при зростаннідоходів Державного бюджету України на 310,3%, податковідоходи зросли на 327,7%, а доходи від ПДВ на 374,1%.Отже, останній є одним з найбільш динамічних джерел наповненнябюджету.І. Луніна вважає, що „збереження пільг із ПДВ теоретично єдоцільним тільки за умови, якщо вони знижують ціни на товариі послуги кінцевого споживання й у такий спосіб підвищуютьпопит на них” 12 . Водночас, як показав експеримент із застосуванняпільгових ставок ПДВ до окремих послуг, проведенийу дев’яти країнах Європи у 1999-2002 роках, основна частинапільг не знайшла відображення в цінах, а була використана длямаксимізації прибутків постачальників товарів та послуг. Крімтого, пільги як такі, безперечно, покращують фінансовий стансуб’єктів господарювання, надають їм певні переваги, проте незавжди відбиваються на покращенні кількісних та якісних показниківдіяльності. Доведено, що залежність зміни податковихнадходжень і ВВП не є прямою.Через нагромадження податкових пільг в Україні відбувавсярозвиток тіньових схем ухилення від оподаткування тастворення національної олігархії. В результаті пільгами користувалисяне ті, хто більше їх потребував через необхідністьосвоєння нових ринків, технологій, а підприємства й галузі, якідля виходу із кризи та розвитку не потребували довготерміновогопільгового режиму оподаткування, підприємства й галузі,які не є основою підвищення конкурентоспроможності українськоїекономіки 13 .Але повністю відмовитися від даної практики сьогодні неможливо. Адже галузі, які здійснюють створення суспільних

162Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.благ, є важливими для соціально-економічного розвитку, та неможуть на рівних умовах успішно конкурувати з іншими галузями,отже, потребують податкового стимулювання. Проте такестимулювання повинно бути направлено не лише на звичайнезростання фінансових ресурсів суб’єктів господарювання, що,безперечно, важливо, а на скерування їх діяльності у напрямкуінноваційно-інвестиційного розвитку.А. Сігайов вважає найбільшою загрозою для адмініструванняПДВ спрощений режим оподаткування, що звільняє відсплати цього податку юридичних осіб з оборотом коштів, меншимза 1 млн. грн., та підприємців-фізичних осіб з оборотомкоштів, меншим за 500 тис. грн. На його думку, багато трансакційзалишаються не охопленими ПДВ на легальних підставах,а платники не можуть отримати відшкодування по закупівляху суб’єктів підприємництва, що перебувають на спрощеній системіоподаткування. З іншого боку, великий та середній бізнеспочинають маскуватися під малий, не порушуючи закону. Крімтого, дуже складно перевірити, чи справді сукупний обіг коштівпідприємця, що перебуває на спрощеній системі оподаткування,не перевищував встановлений законом обсяг, адже в йогодіяльності переважають готівкові операції.Та попри негативні наслідки запровадження даної системиоподаткування треба зазначити і позитивні результати її функціонування:активізація підприємницької діяльності, створеннянових робочих місць, стимулювання раціонального використанняресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків.Тому існує необхідність збереження спрощеної системи оподаткування,але за умови її вдосконалення. Зокрема пропонуєтьсязнизити порогові значення чисельності працюючих та валовогодоходу, а також забезпечення максимального охоплення роздрібноїторгівлі та сфери послуг касовими апаратами.У проекті Податкового кодексу передбачено суттєві змінищодо спрощеної системи оподаткування, що враховують кількарічнупрактику її застосування поряд із загальною системою14 . Та, на нашу думку, окремі аспекти потребують доопрацюваннята доповнення.Зокрема, спрощена система передбачає оподаткування виручки,що суттєво звужує базу оподаткування, оскільки невключає позареалізаційні результати діяльності підприємств.Тому доцільно ввести оподаткування доходу від усіх видів діяльності,передбачивши деякі винятки.Крім того, в проекті Податкового кодексу чіткіше визначеносуб’єкти підприємництва, на які не поширюється спрощена

Фінансова система України. Частина 1. 163система оподаткування, оскільки вказано не лише обмеженнящодо обсягу валового доходу і кількості працівників, але й визначеновиди господарської діяльності, щодо яких дана системане застосовується. У цьому є певна логіка, проте умови діяльностіповинні бути для всіх однаковими.Також потребує чіткого визначення порядок застосуванняспрощеної системи в наступних звітних періодах, у разі відсутностівідмови від неї платника. Це дасть можливість зекономитивитрати на адміністрування єдиного податку.Таким чином, законодавче врегулювання питань спрощеноїсистеми оподаткування повинно сприяти привабливості малогопідприємництва, що в свою чергу слугуватиме чинникомформування конкурентної економіки України.Висновки. На жаль, при реформуванні податкового законодавстваУкраїни зміни не завжди вносилися комплексно,спрямовувалися на вдосконалення окремих законодавчих актівз урегулювання окремих видів податкових платежів. Томунинішня система оподаткування недостатньо пов’язана з реальнимиумовами функціонування економіки і має, швидше,конфіскаційний характер. Комплексно цю проблему можнавирішити лише за умови системного підходу до її подолання інасамперед шляхом законодавчого врегулювання питань оподаткуваннята за наявності адекватних умов адмініструванняподатків, що дасть змогу надалі уникнути подібних неконтрольованихситуацій.Щодо вирішення проблеми наповнення бюджету при зниженніподаткових ставок, то таким об’єктом зниження кращебрати податок на прибуток, оскільки базова ставка податку єнадто високою та провокує ведення подвійної бухгалтерії. Свідченнямцього є те, що добра третина підприємств України показуєзбиткову діяльність, а інші надто низьку рентабельність.У даному випадку доцільно, на перших порах, знизитиставку податку до 20%, з подальшою перспективою зниженнядо 10%. При цьому паралельно запровадити податок на капіталта нерухомість, що суттєво розширить податкову базу таможливості бюджетної системи, буде сприяти раціональномувикористанню ресурсів, значно полегшить роботу податковихорганів тощо.При реформуванні податкової системи необхідно враховувати,що податкова політика є складовою єдиної концепціїмакроекономічного регулювання 15 . Тому необхідні зміни у податковихвідносинах повинні узгоджуватись з реформами убюджетній та інших сферах суспільної діяльності.

164Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Література1. Концепція реформування податкової системи України. "ВісникПодаткової Служби України" – №9. – 2007. – С. 35.2. Н. Фліссак. Положення Податкового кодексу базуватимутьсяна Концепції реформування податкової системи України. "ВісникПодаткової Служби України" – №11. – 2007. – С.10.3. Д. Дяковський. Непрямі податки в системі доходів державногобюджету. У зб.: Фінансово-кредитний механізм економічногорозвитку. – К.,1999. – С.128.4. А. Давиденко, Застосування податку на додану вартість приздійс ненні зовнішньоекономічної діяльності суб’єктами господарювання."Актуальні проблеми економіки". – №6(60). – 2006. – С.7.5. Проект податкового кодексу України (О. Сергієнко, Ю. Кармазін)(реєстраційний номер 3266-3 від 21.06.1999р) www.rada.gov.ua.6. В. Мельник, О. Солдатенко. Податок на додану вартість у податковійсистемі. "Фінанси України". – №9. – 2006. – С. 85.7. І. Лютий, В. Тропіна. Концепція реформування податковоїсистеми України та конкурентоспроможність національноїекономіки."Економіка України". – №8. – 2007. – С. 22.8. І. Лютий, В. Тропіна. Концепція реформування податковоїсистеми України та конкурентоспроможність національної економіки."Економіка України". – №8. – 2007. – С. 23.9. А. Сігайов. Ефективне адміністрування ПДВ: проблеми іперспективи. "Економіка України". – №7. – 2007. – С. 29.10. А. Сігайов. Ефективне адміністрування ПДВ: проблеми іперспективи. "Економіка України". – №7. – 2007. – С. 28.11. Статистичний щорічник України за 2006 рік. – С. 51-52.12. І. Луніна, Н. Фролова. Ефективність оподаткування споживанняв Україні. "Фінанси України". – №1. – 2007. – С. 27.13. Л. Максимова, Д. Федорченко. Вплив системи податковогорегулювання на конкурентоспроможність вітчизняної економіки."Фінанси України". – №6. – 2007. – С. 59.14. І. Лютий, М. Романюк. Проблеми та перспективи спрощеноїсистеми оподаткування суб’єктів малого підприємництва вУкраїні. "Фінанси України". – №6. – 2007. – С. 37.15. І. Лютий, В. Тропіна. Концепція реформування податковоїсистеми України та конкурентоспроможність національної економіки."Економіка України". – №8. – 2007. – С. 13.

Фінансова система України. Частина 1. 165Паєнтко Т. В.,к.е.н., доцент Київського економічного інституту менеджменту, м. КиївТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯПОДАТКОВОГО НАВАНТАЖЕННЯСтаття присвячена проблемі визначення сутності податковогонавантаження та показників, які його характеризують.Автором запропоновані уточнення методики визначеннярівня податкового навантаження.Article is devoted to problems of definition of tax loadingand parameters, describing it. The author offers specifications oftechnique of definition of tax loading level.Актуальність. Одним з головних завдань сучасної економічноїполітики держави можна вважати створення інституційногосередовища, в межах якого дія ринкового механізму та заходівдержавного регулювання були б оптимальними. В першучергу це стосується руху фінансових ресурсів – державне регулюванняне повинно викликати диспропорцій у їх акумуляціїі переміщенні. Одним з основних економічних інститутів держави,який здійснює значний регулюючий вплив на економікудержави, є податки. Ключовою умовою оптимального рухуфінансових ресурсів є нормалізація податкового навантаженняна економіку держави в цілому, та на її регіони і економічнихсуб’єктів зокрема.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам дослідженняподатків та оподаткування, рівня податкового навантаженняна економіку країни присвячено багато праць вітчизнянихі зарубіжних вчених, зокрема В. Андрущенка, О. Вилкової,І. Загороднього, Ю. Іванова, Д. Мельника, П. Мельника, О.Найденка, А. Соколовської, Л. Шаблистої та ні. Більшість вітчизнянихвчених зауважують, що формування податковоїсистеми України, яке розпочалось на початку 90-х років ХХстоліття, не мало належного теоретичного та наукового обґрунтування[1, 16, 17, 19].Постановка проблеми. Незважаючи на те, що питання рівняподаткового навантаження знаходиться в центрі уваги на-© Паєнтко Т. В., 2008

166Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.уковців і практиків, на сьогодні вчені і практики ще не дійшлизгоди, якою ж має бути податкова система, не виробили єдинихпідходів до визначення податкового навантаження, його критеріївта допустимих норм. Саме тому метою дослідження є уточненняметодики визначення рівня податкового навантаженняна економіку України.Викладення основного матеріалу. На сьогодні паралельнов науковому і практичному обігу використовуються терміни"податковий тягар", "податкове навантаження", "податковийтиск", іноді навіть вони використовуються як синоніми. Тому,в першу чергу, ми зупинимось на розмежуванні сутності вказанихпонять та визначимо їх місце в науковому і практичномузастосуванні.А. Азріліан у Новому економічному і юридичному словникутермін "податковий тягар” визначає як ступінь, рівень економічнихобмежень, що накладаються на платників податків, якіобумовлені відрахуванням коштів на сплату податків, відволіканнямїх від інших можливих напрямків їх використання [15].Таким чином, податковий тягар – категорія, яка охоплює впливрівня оподаткування на діяльність всіх економічних суб’єктів.Такої ж думки дотримуються О. Вилкова [4, с. 476 – 478] та Д.Мельник [12, с. 46 – 47].О. Найденко вважає показник податкового навантаженняосновним критерієм успішності податкової системи. Він розподіляєіснуючі визначення податкового тягаря на три групи:1) під податковим тягарем на рівні господарюючого суб’єктарозуміється відносний показник, що характеризує частку нарахованихподатків у доходах, обчислених з урахуванням вимогподаткового законодавства з формуванням різних елементівподатку;2) під податковим навантаженням (тягарем) на рівні державирозуміється співвідношення суми податкових платежів тасукупного національного продукту;3) під податковим тягарем розуміють узагальнену характеристикудії податків, що вказує на частку вилучень у сукупномудоході держави, а також у доходах окремих категорій платників.Тобто, податкове навантаження характеризує частку нарахованихподатків і зборів, які має сплатити платник податківдля поповнення доходної частини бюджетів різних рівнів [14,с. 150]. Таким чином, О. Найденко практично ототожнює сутністьподаткового навантаження і податкового тягаря.М. Кучерявенко оперує терміном "податковий тиск" і розмежовуєйого таким чином:

Фінансова система України. Частина 1. 1671 рівень – тиск безпосередньо податкових важелів;2 рівень – тиск всієї групи податків, зборів і платежів;3 рівень – використання механізму пільг платниками податків.При цьому податковий тиск перерозподіляється від однихплатників податків до інших [9]. На нашу думку, з практичноїточки зору цінними для дослідження є тиск всієї групи податків,зборів і платежів та використанні механізму податковихпільг платниками податків.Б. Бурлуцький, досліджуючи податковий тягар, пропонуєвизначати чотири податкові коефіцієнти при його оцінці:П= ×100%ВВП, (1)К пП – податки;ВВП – валовий внутрішній продукт;П + ЗсК2= ×100%, (2)ВВПпЗс – збори у соціальні фонди.П + Зс+ ВпКп3 =×100%ВВП, (3)Вп – витрати платників податків.П + Пб+ Зс+ ВпК, (4)п4=×100%ВВПП б– податковий борг.Тобто, К п4– це теоретичний податковий тягар, бо враховуєподатковий борг на кінець року [3, с. 37 – 38].Таким чином, податковий тягар Б. Бурлуцький визначає якпитому вагу податків у ВВП. Такий підхід є адекватним дляоцінки податкового тягаря для економіки в цілому, проте вінне дає реального уявлення про те, який тиск чинить податковасистема на окремих економічних суб’єктів – юридичних і фізичнихосіб, які наслідки це спричиняє для економіки.У російській практиці оподаткування також відсутній єдинийпідхід до визначення податкового тягаря і податкового навантаження.Так, згідно з Методикою департаменту податковоїполітики Міністерства фінансів Російської Федерації, податковенавантаження розраховується як питома вага податків у

168Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.загальній виручці [6]. На нашу думку, така методика оцінки єне зовсім точною. Дискусійним є питання щодо того, які податкимають стояти в чисельнику, яким чином врахувати створенудодану вартість підприємством, знову-таки ця методика не даєможливості оцінити вплив податків на економічну активністьнаселення і підприємств.Методика М. Крейніної ґрунтується на розрахунку співвідношеннясуми податку та джерела його сплати (5):( В − СВ − Пф)ПН =• 100% , (5)В − СВде В – загальна сума виручки від реалізації;СВ – витрати на виробництво продукції, за вирахуваннямнепрямих податків;Пф – фактичний прибуток, що залишається в розпорядженніпідприємства після сплати всіх податків [4, 6].Розрахований показник податкового навантаження показує,у скільки разів сумарна величина податків, яку сплачуєплатник, відрізняється від прибутку, який залишається в йогорозпорядженні. Недоліком методики можна вважати ігноруваннявпливу непрямих податків на економічних суб’єктів.Більшість методик російських вчених – О. Кирової, Т. Островенко,М. Литвина, А. Кадушина, Н. Михайлової – зводитьсядо визначення питомої ваги податків у виручці, у базі оподаткуванняабо джерелі сплати податку [6, 7, 8, 11]. Аналогічнихпідходів дотримуються А. Загородній, П. Мельник, А. Соколовська[5, 13, 17]. Недоліком такого підходу, на нашу думку, є те,що вони не дають змогу дослідити реакцію платників податківна зміни податкового навантаження.Найбільш поширеним підходом у вітчизняній і зарубіжнійпрактиці до визначення податкового навантаження є визначенняпроцентного відношення усіх сплачених податків до виручкивід реалізації [10]:ППНвр = , (6)ВРде П – сума всіх нарахованих податків;ВР – виручка від реалізації продукції (робіт, послуг).Таким чином, більшість методик визначення податковогонавантаження стосуються або економіки в цілому, або підприємств.На нашу думку, необхідно також розраховувати податковенавантаження, яке припадає на фізичних осіб. С. Сороко,В. Білостоцька, В. Островецький аргументують необхідність

Фінансова система України. Частина 1. 169розмежування податкового навантаження фізичних і юридичнихосіб тим, що у перших воно припадає на величину заробітноїплати, а у других – на величину сукупного фінансовогорезультату.Узагальнюючи результати огляду підходів до визначенняподаткового навантаження, можна зробити висновок, що податковенавантаження є загальним показником, який характеризуєчастку податків у створеному продукті або доходах. Для точногоаналізу податкове навантаження необхідно розраховувати наекономіку в цілому, юридичних осіб і фізичних осіб (рис. 1).ПОДАТКОВЕНАВАНТАЖЕННЯЗагальне податковенавантаження на економікуПодаткове навантаження наюридичних осібПодаткове навантаження нафізичних осібПодатковенавантаження намалі підприємстваПодатковенавантаження навеликіпідприємстваПодатковенавантаження нафізичних осібСПДПодатковенавантаженняна фізичнихосіб не СПДРис. 1. Податкове навантаження на економіку країниНа нашу думку, терміни "податковий тягар", "податковийтиск" є вужчими, ніж податкове навантаження, вони конкретизуютьйого силу впливу на поведінку економічних суб’єктів –юридичних і фізичних осіб. Таким чином, ми вважаємо, що податковенавантаження на економіку та економічних суб’єктівхарактеризується питомою вагою податків у створеному продуктіта джерелі сплати податку. Пропонуємо для визначеннярівня податкового навантаження розраховувати такі податковікоефіцієнти:1. Коефіцієнт загального податкового навантаження на економікукраїни (регіону):К п=1ПВВП, (7)

170Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.де П – сума сплачених податків, включаючи збори наобов’язкове соціальне і пенсійне страхування;ВВП – валовий внутрішній продукт того ж періоду.2. Коефіцієнт податкового навантаження:ПК = 2п 2 , (8)ДВде П 2– сума сплачених податків, без врахування зборів наобов’язкове пенсійне і соціальне страхування;ДВ – сума створеної доданої вартості.3. Коефіцієнт податкового навантаження на підприємства,які не є платниками єдиного податку:ПК п 3= , (9)Вде П – сума сплачених податків, включаючи збори назагальнообов’язкове пенсійне і соціальне страхування;В – виручка від реалізації продукції.4. Коефіцієнт податкового навантаження на малі підприємства,які є платниками єдиного податку:П24= × 100% , (10)ВК пде П 2– сума сплачених податків, без урахування зборів наобов’язкове соціальне та пенсійне страхування.5. Коефіцієнт податкового навантаження на фізичних осіб,які є суб’єктами підприємницької діяльності:П5= ×100%, (11)ДК пде Д – доход суб’єкта підприємницької діяльності.6. Коефіцієнт податкового навантаження на фізичну особу,яка не є суб’єктом підприємницької діяльності:П + Зс+ СП : 6К =100%, (12)п6×Дде П – сума сплачених податків фізичною особою;Зс – сума пенсійного та соціальних зборів, сплачених фізичноюособою;СП – сума витрат, яка спрямовується на споживання;Д – загальний дохід платника податку фізичної особи.Висновки і перспективи подальших досліджень. Запропонованаметодика визначення податкового навантаження дає

Фінансова система України. Частина 1. 171уявлення про розмір податкового навантаження на економікув цілому та окремих економічних суб’єктів. Однак вона не даєуявлення про величину податкового тягаря, тому перспективоюподальших досліджень визначено дослідження сутностіподаткового тягаря та показників, які його характеризують.Література1. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу у ХХ столітті:теоретична концептуалізація і наукова проблематика державнихфінансів. – Львів: Каменяр, 2000. – 303 с.2. Білостоцька В.О., Островецький В.І. Податкове навантаженняв Україні// Фінанси України. – 2002. – № 12. – С. 78 – 79.3. Бурлуцький Б.В. Вплив використання податкового потенціалуна податкові доходи України// Вісник ДонДует. Економічнінауки. – 2006. – №4/2 (32). – С.34 – 45.4. Вылкова Е. Налоговое планирование/ Е. Вылкова, М. Романовский.– СПб.: Питер, 2004. – 634 с.5. Загородній А.Г. Податки та податкове планування підприємницькоїдіяльності: монографія/ А.Г. Загородній, А.В. Єлисєєв. –Львів: центр бізнес-сервісу, 2003. – 152 с.6. Злобина Л.А. Практика оптимизации налоговой загрузкиэкономического субъекта/ Л.А. Злобина, М.М. Стажкова. – М.:Академич. Проект, 2003. – 112 с.7. Кадушин А. Насколько посильно налоговое бремя/ А. кадушин,Н. Михайлова// www.cfin.ru.8. Кирова Е.А. Методология определения налоговой нагрузкина хозяйственные объекты// Финансы. – 1998. – №9. – С. 30.9. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. – Харьков:Легас, 2004. – 488 с.10. Лист ДПАУ від 27.01.1998 р. № 115/3/15 – 0111 "Про станнадходжень до бюджету дивідендів на частку державного майна вакціонерних товариствах"// www.sta.gov.ua11. Литвин М.И. Налоговая нагрузка и экономические интересыпредприятия// Финансы. – 1998. – №5. – С. 29.12. Мельник Д.Ю. Налоговый менеджмент. – М.: Финансы истатистика, 1999. – 352 с.13. Мельник П.В. Податковий тягар та методика його визначенняй аналізу// www.vuzlib.net.14. Найденко О.Є. Економічний зміст податкового навантаженнята фактори, що зумовлюють його рівень. В кн. Проблемирозвитку податкової політики та оподаткування6 Монографія/ Зазаг. ред. проф. Ю.Б. Іванова. – Х.: ВД "ІНЖЕК". – С. 149 – 165.15. Новый экономический и юридический словарь/ Сост. А.Н.Азрилиян. – М.: Ин-т новой экономики, 2003. – 1088 с.16. Проблеми розвитку податкової політики та оподаткування:Монографія/ За заг. ред. проф. Ю.Б. Іванова. – Х.: ВД "ІНЖЕК",2007. – 448 с.

172Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.17. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія іпрактика становлення. – К.: Знання-Пресс, 2004. – 454 с.18. Сороко С.І., Білостоцька В.О., Островецький В.І. Алгоритмоцін ки податкового навантаження на суб’єкти господарювання//Наук. пр. Науково-дослідного ін-ту при Міністерстві фінансів України. – К., 2002. – № 2 (17). – С. 79 – 87.19. Шаблиста Л.М. Адаптація податкової системи України доєв ро пейських стандартів// В кн. Актуальні аспекти механізмумодерні зації економіки. – К.: Інститут економіки НАНУ, 2003. –С. 41 – 60.

Фінансова система України. Частина 1. 173Садовенко М. М.,к.е.н., доцент Криворізького економічного інституту Державноговищого навчального закладу "КНЕУ ім. Вадима Гетьмана”МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ:СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУУ статті досліджено основні теоретичні та практичніаспекти механізму формування міжбюджетних відносин вУкраїні, їх впливу на економічний розвиток регіонів та визначенонапрямки їх вдосконалення.The basic theoretical and practical aspects of the formingmechanism of inter-budgetary relations in Ukraine, their influenceon economic growth of the regions are investigated and also thedirections of their improvement are determined in this article.Після набуття Україною статусу незалежності почався процесстановлення національної фінансової системи. Важливоюскладовою цього процесу є відродження місцевих фінансівяк об’єктивної економічної реальності, властивої фінансовимсистемам усіх сучасних цивілізованих держав, що пов’язано зрадикальною зміною концепції державної влади, відмовою відїї радянської моделі та переходом до децентралізації системиміжбюджетних відносин. Підвищення ефективності фінансовоїсистеми України потребує розв’язання проблем формуваннямісцевих бюджетів і вдосконалення міжбюджетних відносин.Це має важливе значення з точки зору як виконання соціальнихфункцій держави, так і забезпечення умов для економічногозростання в Україні.Головна проблема подальшого становлення міжбюджетнихвідносин в Україні полягає в їх нерозвиненості і невідповідностішвидким змінам, що відбуваються в системі перетворенняфункцій управління і їх слабкій корегованості із економічнимиреаліями. А як інструмент трансформації економічної структури,міжбюджетні відносини мають відповідати меті економічнихтрансформацій – всебічному сприянню людського розвитку.Це означає орієнтацію їх більшою мірою на задоволеннясоціальних потреб громадян.© Садовенко М. М., 2008

174Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Мета дослідження полягає у визначенні перспектив розвиткуміжбюджетних відносин в бюджетній системі України наоснові оцінки їх сучасного стану.Цією проблематикою займається досить широке коло дослідників,зокрема: Бюряк О.П., Карлін М.І., Кравченко В., ЛунінаІ.О., Пасічник Ю.В. та інші.Пасивну політику держави у проведенні бюджетної децентралізаціїможна пояснити відсутністю досвіду проведення відповіднихреформ і необхідністю концентрації на загальнодержавномурівні значного обсягу коштів для регулювання проведеннямакроекономічних реформ. Однак фінансування регіональногорозвитку зазнало особливих змін в останні 4-5 років.Внаслідок таких змін спостерігається збільшення доходноїбази місцевих бюджетів. Станом на 01.01.2007р. до місцевих бюджетівнадійшло 17402,3 млн. грн. В 2006 році за оперативнимиданими до кошика доходів місцевих бюджетів надійшло 15221,3млн. грн. Основним бюджетоутворюючим джерелом місцевихбюджетів у 2006 році, як і в попередні роки, залишався податокз доходів фізичних осіб. Сам він є індикатором ресурсного забезпеченнямісцевих бюджетів. У структурі місцевих бюджетівйого питома вага становить 69 %. У 2006 р. місцевими бюджетамиотримано 12578,8 млн. грн. цього податку [3].На сьогодні проблемами фінансового забезпечення регіонівіз Державного бюджету залишаються:1. Значна залежність місцевих бюджетів від загальнодержавнихтрансфертів. Так, у доходах місцевих бюджетів часткатрансфертів із держбюджету у 2006р. становила 42% (31,3% у2004р. і 33,7 % у 2005р.). Значною є кількість місцевих бюджетіврегіонального рівня, які отримують кошти із держбюджету.У 2006р. їх нараховувалося 23 регіони (для порівняння: у2004р. – 22, у 2005р. – 21 регіональний бюджет). Натомість,Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області та м. Київбули бюджетними „донорами".2. Показова диференціація доходів і видатків міс цевих бюджетіву розрахунку на одну особу наяв но го населення.У першому півріччі 2006 р. до ходи місцевих бюджетів у розрахункуна одну особу були максимальними у м. Київ (714,0грн.), м. Севастополь (279,0 грн.) та Дніпропетровській області(273,4 грн.), а мінімальними у Тернопільській області (102,9грн.), тобто розрив складав 6,94 раза. Значною є диференціаціяза регіонами видатків із місцевих бюджетів на одного мешканцятериторії, причому із 27 регіонів приблизно у третини обсягивидатків були більші за середнє значення по країні.

Фінансова система України. Частина 1. 1753. Спрямування значної кількості видатків (60% за підсумками2006 р.) на фінансування соціально-культурних цілей. Місцевіоргани влади не мають фінансових можливостей щодо виконанняфункцій місцевого значення на належному рівні. Дотого ж, у бюджетній системі України відсутні механізми, які бвраховували реальні потреби територій у соціальних послугах.В результаті застосування чинної схеми міжбюджетнихтрансфертів складається ситуація, коли органи місцевого самоврядуванняпозбавлені можливості самостійно вирішувативласні проблеми: одні через залежність від дотацій, інші черезте, що зайві кошти вилучаються. Стає вигіднішим залишатисяреципієнтом, ніж переходити у розряд донорів.Необхідність реформування міжбюджетних відносин обумовленарозбіжностями між обсягами коштів, акумульованиху бюджетах різних рівнів і видів, та потребою в них, а такожнеузгодженістю інтересів органів центральної влади і територіальногосамоврядування щодо розподілу видаткових повноваженьі фінансового їх забезпечення.Невирішення завдань реформування системи фінансовогонаповнення місцевих бюджетів та міжбюджетних відносинпризводитиме до неефективного розподілу коштів та їх витрачання.Неефективний розподіл коштів призводить до викривленоїмотивації місцевих органів влади до використання власногоресурсного потенціалу.До основних проблем і суперечностей розвитку міжбюджетнихвідносин в Україні належать: зменшення дохідної бази місцевихбюджетів; постійні зміни в податковому законодавстві;лобіювання пільгових інтересів багатих регіонів у центрі; непрозорістьміжбюджетних трансфертів; відсутність відповідальностіза надання конкретних суспільних благ на місцевомурівні; неможливість середньострокового бюджетного плануванняна рівні місцевих бюджетів [1].У науковій літературі дискусії про реформування міжбюджетнихвідносин в Україні розгорталися в останні роки найчастішенавколо проблем доходної частини місцевих бюджетів[1, 2, 3, 4, 5]. В умовах реформування податкового законодавствадоцільно навести проект реформування міжбюджетних відносин,розроблений спеціальною урядовою групою підтримкифіскальної та економічної реформи на Україні. Реформа пропонуєвведення єдиної ставки прибуткового податку у розмірі13%, а також націлена на частину заробітної плати що виплачується„у конвертах". Вона спрямована на зміну поведінки підприємців,у бік їх заохочення щодо праці у офіційному секторі,

176Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.та їх мотивування та стимулювання у цьому напрямку.Розроблена реформа передбачає такі можливості розширеннябази податкових надходжень місцевих бюджетів. По-перше,це податок на нерухомість, що може забезпечити достатні й легкопрогнозовані надходження до місцевих бюджетів. Це найбільшстабільний об‘єкт оподаткування у порівнянні з іншимивидами активів чи доходами. Крім того, нерухоме майно важкоприховати. Податок здатен стимулювати більш раціональневикористання нерухомості. Оподаткування нерухомого майнав Україні здійснюється у формі плати за землю (Закон України„Про плату за землю" від 03.07.1992 р. №2535), а з 01.01.2005р.оподатковуються доходи від операцій з нерухомістю. На сьогоднііснує проект Податкового Кодексу з відповідним розділом,законопроект „Про нерухоме майно громадян", проте податкуна нерухоме майно в Україні не існує. Причиною є низканевирішених проблем, які стосуються методики оцінки нерухомостіта прорахунку соціального аспекту від введення такогоподатку в дію.По-друге, податок на платні розважальні заходи. ВерховнаРада України 10.07.2003р. прийняла Закон про гастрольні заходив Україні (№1115-1V) з метою отримання додатковихресурсів для фінансування гастрольної діяльності українськихколективів. Він передбачає встановлення збору за проведеннягастрольних заходів, який стягується за ставкою 3% виручкивід реалізації квитків на гастрольний захід. Передбачивши оподаткуванняодного виду платного розважального заходу, законодавецьзабув про всі інші подібні заходи: перегляд кіно тавідеофільмів (той самий гастрольний захід, записаний на плівку);відвідання спортивних змагань; використання чи орендаобладнання для спорту та відпочинку; відвідання дискотек. Знарахованих сум збору 30 % залишається на спеціальних рахункахАРК та в областях, а 70 % перераховуються на спеціальнийрахунок Державного казначейства. Закон передбачаєзапровадження збору, який є по суті державним, тоді як йоговарто було запровадити у формі місцевого податку зі стовідсотковимзарахуванням надходжень до відповідних бюджетів,і надати певні повноваження щодо його адміністрування місцевиморганам влади. Це стало б додатковим стимулом для того,щоб розвивати відповідну інфраструктуру малих міст і докладатизусиль для запрошення виконавців.Ще одним потенційним джерелом доходів місцевих бюджетівможе стати місцевий податок на доходи фізичних осіб.Умови нарахування та сплати цього податку не відрізняються

Фінансова система України. Частина 1. 177від загального податку на доходи фізичних осіб, а отже, його неважко запровадити, якщо загальний податок сплачуватиметьсяза місцем проживання, а не за місцем роботи платника податку.На сьогодні маємо ситуацію: політично впливові регіониотримують найбільшу кількість бюджетних трансфертів,оскільки якраз їхня політична потужність і дозволяє їх отримувати.Регіони, які не мають такої політичної ваги, відповідно,не можуть домогтися отримання бюджетного фінансування, авідтак і далі залишаються нерозвинутими, перетворюються на„депресивні" утворення.До кола цих же проблем можна віднести й існування податковихпільг. Ситуація з пільгами така ж, як і з трансфертами:економічно і політично сильні регіони добиваються податковихпільг, потім ці пільги не дозволяють їм наповнити місцеві бюджети,а відтак ці області дотуються з державного бюджету. Так,система пільг промисловим підприємствам широко застосовуєтьсядо підприємств Донецької та Дніпропетровської областей,суттєво занижуючи бюджетні надходження з цих областейдо бюджетів усіх рівнів і сприяючи тому, що зазначені областіпосідають одні з перших місць за розмірами дотацій з державногобюджету. Так, в бюджеті-2005 розмір додаткової дотації здержавного бюджету на зменшення фактичних диспропорційміж місцевими бюджетами через нерівномірність мережі бюджетнихустанов становив для Донецької області 13,7 млн. грн.,а для Дніпропетровської – 10,5 млн. грн. у той час, коли в середньомупо Україні цей показник складав 5,5 млн. грн. [2].І.О. Луніна стверджує, що реформування системи міжбюджетнихвідносин повинно складатися з таких послідовних заходів:– розмежування компетенцій між всіма рівнями публічноївлади одночасно, чітке визначення функціональних повноваженьорганів державної влади і місцевого самоврядування,яке виключало б їх дублювання. Для цього необхідно: скластиповний перелік всіх суспільних благ та відповідних завдань тазгрупувати суспільні блага та послуги у відповідності з критеріямигеографічного місцеположення і можливостями доступудо них;– перерозподілу об‘єктів загальнодержавної та комунальноїформ власності відповідно до функціональних повноваженьорганів влади, завершити передання соціальної сфери підприємствмісцевим органам влади;– розподілу видаткових зобов‘язань між різними видамибюджетів. Такий розподіл повинен якнайбільше відповідати

178Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.розподілу функціональних повноважень, тобто як видатки, такі повноваження мають належати одному й тому ж рівню влади.Це дозволяє встановити чітку відповідальність органів владиза надання суспільних послуг та ефективність бюджетних витрат,а також здійснювати належний контроль за роботою апаратууправління;– розподілу податкових повноважень щодо зміни податковихставок і одержання конкретних видів податків до відповідногобюджету [4].Сьогодні висока централізація бюджетних коштів можебути виправдана їх обмеженістю. У цьому випадку органимісцевої влади повинні відповідати за вирішення обмеженогокола питань, а в усьому іншому – бути виконавцями централізованихрішень. Однак така система міжбюджетних відносинвимагає розробки чітких критеріїв оцінки виконання делегованихфункцій для здійснення контролю за цільовим і ефективнимвикористанням державних коштів. Крім того, важливоюпередумовою ефективного витрачання цільових трансфертів єучасть одержувача у витратах за рахунок власних коштів. Цепризведе до появи додаткових можливостей місцевих органіввлади фінансувати економічний напрям (через вивільненняфінансових ресурсів) та до зменшення потреб в управліннісистемою і, відповідно, до скорочення видатків на утриманняорганів управління.Отже, з метою суттєвого розв‘язання проблеми міжбюджетнихвідносин, по-перше, необхідно створити єдиний підхідабо розробити національні стандарти щодо фінансуваннясоціальних послуг на Україні. По-друге, з метою стабілізаціїцих відносин слід збільшити термін перезатвердження нормміжбюджетних розрахунків з одного року хоча б на три роки.По-третє, створити в трьох регіонах України, що суттєво відрізняютьсясвоїми економічними та природними умовами, експериментальніутворення для випереджаючого відпрацюваннянорм і механізму міжбюджетних відносин на новій основі протягомодного-двох років. До розв‘язання цих проблем маютьбути підключені Науково-дослідний інститут при Міністерствіфінансів, а також ВОЗ Міністерства фінансів, які могли б працюватив межах єдиної спільної наукової програми.Поступове запровадження цих заходів у комплексі з відмовоювід формування основних доходів місцевих бюджетів відтрансфертів і нормативів дасть змогу: сформувати у кожномурегіоні комплекс проблем, які можуть бути розв‘язані тількимісцевою владою, сформувати передумови для виходу при-

Фінансова система України. Частина 1. 179бутків підприємств і громадян із тіні й переходу до офіційногосектору економіки; збільшити витрати населення і підвищитиплатоспроможний попит; удосконалити механізм фіскальногоконтролю; визначити реальну фінансову самостійність кожноїодиниці господарства місцевих органів влади і таким чиномупорядкувати видатки на них; дати змогу місцевим органамвлади більшу увагу приділяти економічному зростанню.Література1. Буряк П.О. Міжбюджетні відносини та перспективи формуваннямісцевих бюджетів. // Фінанси України. – 2001. – №6. –С.14-23.2. Буряченко А.Є. Палій М.П. Удосконалення фінансового механізмумісцевих бюджетів. // Фінанси України. – 2003. – № 8.– С.13-18.3. Кравченко В. Фінансові проблеми місцевих органів владиУкраїни. // Фінанси України. –2005. – №1. – С.61-63.4. Луніна І.О. Районні бюджети у контексті ефективної системиміжбюджетних відносин. // Економіка України. – 2006. – №5. – С.25-28.

180Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Сидорович О.Ю.,к.е.н. Тернопільського національного економічного університетуМЕТОДОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ ДОСЛІДЖЕННЯОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБВ ФІСКАЛЬНІЙ ТЕОРІЇ І ПРАКТИЦІУ статті аналізується роль, проблемні аспекти вітчизняноїподаткової теорії та практики, з обґрунтуванням необхідностіпобудови методологічного інструментарію дослідженняоподаткування доходів фізичних осіб.The paper deals with analizing the role, problems of thenative task theory and practice, with the substatiate the necessaryconstruction metodological directions of investigation in a sphere ofpersonal income taxations.З утвердженням державної незалежності України почавсяновий етап розвитку фіскальної теорії, як комплексної інтегруючоїсистеми знань про суспільство як цілісну систему з її складовимив питаннях фіску, що вивчає закономірності та рушійнісили функціонування, внутрішні і зовнішні закони розвитку .Особливість цього етапу полягає в тому, що при розробціподаткової політики та її впровадженні, державні органи повинніґрунтуватися на положеннях фіскальної теорії, в якій, внаслідоктрансформаційних перетворень, в один могутній потікдосліджень зливаються всі течії, наукові школи як минулого,так і сучасності з метою формування теорії і практики оподаткування,з врахуванням наявних в Україні практичних передумов.Представниками різних наукових шкіл і напрямків формуютьсяконцепції реформування податкової системи України,що надає проблемам пошуку методологічного інструментаріюфіску виняткового значення.Актуальність розробки методологічних проблем складовихфіскальної науки зумовлюється, окрім відсутності загальноїконцепції фіскальної теорії, ще й недооцінкою значення методологіїв науковому пізнанні, ігноруванням або трафаретнимтрактуванням методологічних принципів, методів, прийомів іспособів дослідження існуючих у зарубіжній теорії і практиці.© Сидорович О.Ю., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 181Фіскальна теорія є системою знань, що формується наоснові симбіозу різних наук, зокрема: економічної історії, філософії,права, етнології, соціології, економіки, демографії, іяка, окрім загальнонаукових методологічних засад і методів,включає в себе й методологію дослідження окремих податків,їх елементів та функцій, що надає їй інтегрального комплексногохарактеру та вимагає здійснення системного підходу.Тому теоретичне, науково-практичне і концептуально-правовеобґрунтування сутності поняття „податок" – є не чим іншим,як системою принципів (правил), методів, прийомів, способіві засобів його наукового пізнання як об‘єктивної економічноїкатегорії та конкретної форми правових взаємовідносин платниківподатків з державою.Методологічний інструментарій вивчення фіскальних процесівзагалом можна розглядати як взаємозв’язаний, органічноцілісний комплекс трьох основних компонентів: принципів, методівта засобів дослідження. Кожна із перелічених складових єемпірично виробленими, науково осмисленими і практично усталенимиправилами пізнання, які виведені з багаторічної дослідницькоїпрактики, з набутого досвіду наукових шкіл Європи.здійснювані в Україні радикальні політичні та економічнітрансформації відбуваються на тлі реформування системиоподаткування, запровадження ефективних та прогресивнихметодик у вітчизняну практику оподаткування загалом та оподаткуванняфізичних осіб і їх доходів зокрема.Серед вітчизняних монографічних видань другої половиниXX століття, присвячених розгляду природи оподаткування іподаткової політики, практично немає економіко-історичнихдосліджень питань оподаткування фізичних осіб, що пояснюєтьсявідсутністю до початку 90-х років необхідності в розвиткуподібних досліджень. Роботи, що торкаються цієї тематики,обмежені або характеристикою окремих видів податків навизначених етапах розвитку вітчизняної економіки, класифікаціїструктурних елементів податків та їх природи, або описомфункціонування системи оподаткування загалом у визначенихчасових рамках, і не містять комплексного аналізу технологійоподаткування, з врахуванням фіскальних пріоритетів державита індивідуального вибору.Історія моделі людини, як суб’єкта економічних, соціальних,політичних, фіскальних та інших правовідносин в науковійлітературі, дещо прихована, однак загострюється в епохипереломів і змін парадигм економічної науки, оскільки розвитокцивілізації – це розвиток людини і її потреб, тому сучасна

182Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.економічна наука, за твердженням Б.Гаврилишина, потребуєутвердження прагматичної теорії, в основі якої має бути абсолютнацінність –людина та її життя .Власне, взаємовідносини людини і суспільства, громадянинаі держави визначають ступінь розвитку країни, рівень її демократизації,і тому в зарубіжній фінансовій науці вивчаютьсяз врахуванням багатьох наукових принціпів.Зокрема, принцип історизму є не чим іншим, як універсальнимправилом, характерним для будь-якого науковогопізнання, яке в оподаткуванні має свою специфіку, зумовленусистемним характером знань. Історизм орієнтує на послідовноісторичний підхід як до суспільних процесів, подій і явищу житті України й інших країнах світу, розвитку фіскальноїтеорії, врахування конкретних економічних, соціально –економічнихі политичних умов. Уявлення про сутність податків іїх роль в економічній системі, суспільному розвитку, здійснюванимними впливом на життя і добробут громадян постійнозмінюється під впливом розвитку суспільних відносин.Тому засади трансформації фікальної політики загалом і всфері оподаткування доходів громадян можна дослідити орієнтуючисьлише на історичний та хронологічний підхід до вивченнявсіх етапів становлення та генезису, що дозволяє виявитипровідні тенденції розвитку, його закономірності, взаємозв‘язокз процесами державотворення. Історичний принцип дослідженняпередбачає конкретність вивчення процесу, явища, аналізуконкретної ситуації, характерної для відповідної епохи, доби, періоду,історичного часу, диктує необхідність їх розгляду у зв’язкуз іншими процесами: політичними, філософськими, економічними,соціальними та морально-етичними, адже проце си оподаткуваннядоходів нерозривно пов’язані з мораллю та етикою.Фіскальна теорія є інтегруючою системою знань про засадиі пріорітети формування та реалізації фінансової бази держави,розвиток якої характеризується багатофакторністю, впливомбагатьох чинників на події, явища, суспільні процеси, обумовлюючивизначальний характер принципу системності.Загальними і обов‘язковими правилами дослідження в питанняхоподаткування доходів фізичних осіб є об’єктивністьі всебічність, що зумовлює доцільність вивчення фіскальнихпроцесів, на основі всебічного зіставлення різних точок зору нате чи інше явище, подію, вивчення інформації та визначенняступеня її повноти.Неодмінним правилом наукового дослідження в питанняхоподаткування доходів фізичних осіб є дотримання принципу

Фінансова система України. Частина 1. 183наступності наукового пізнання, який забезпечує зв‘язок міжявищами, віддзеркалюючи логіку розвитку. Тому кожен новийетап розвитку теорії і практики повинен твердо спиратися надосягнення попередніх етапів, виступати як логічне продовження,поглиблення та вивчення як окремих проблем, так інауки в цілому. Наступність виступає як одна з закономірностейрозвитку, даючи змогу виявити провідні тенденції, співвідношеннятеорій, можливість їх примноження, реалізуючи такимчином прогностичну функцію.У дослідженнях з методології дедалі частіше одним з найважливішихвстановлюється принцип світоглядності, що маєпріоритетне значення для досліджень в питаннях як формуваннята розподілу казни, так і в питаннях оподаткування громадян.Процеси оподаткування в державі здійснюють потужнийі всебічний вплив на формування соціального та правовогосвітогляду народу, формують засади фіскальної моралі, нормиповедінки як громадянина, так і платника податків, прищеплюютьпочуття національної і державницької самосвідомості тапатріотизму. Це вимагає прийняття до уваги мотивів, інтересівта потреб суб’єктів оподаткування, що знаходить своє вираженняу їх податковій поведінці, ґрунтуючись на особливостяхсоціальних відносин, впливі звичаїв і традицій, менталітету, історичнихособливостях та інших неекономічних змінних.Велика кількість взаємопов’язаних відносин, що існуютьу суспільстві, прямий і опосередкований взаємозв‘язок змін вподатковому законодавстві, обумовлених визначеними причинами,вимагає в кожному конкретному випадку глибокогорозуміння їхньої природи, характеру і сутності, виявлення тавивчення яких складає суть фіскальної соціології. Остання єнаукою про суспільство як цілісну систему з її складовими впитаннях фіску, що вивчає закономірності і рушійні сили їхфункціонування в рамках суспільства, його внутрішніх і зовнішніхзаконів розвитку.Загалом, існуючі методи пізнання фіскальних процесів єбільш чи менш значимими, проте порушення або ігноруваннянавіть одного з них неминуче негативно позначається на повнотіі достовірності дослідження, його значенні для науки іпрактики.Складність проведення комплексного дослідження теоретичнихзасад оподаткування фізичних осіб в Україні зумовлюєтьсянаявністю семантично тотожних складових механізмуоподаткування, що використовуються як в теоретичних дослідженняхвчених, так і в нормативно –правових актах держави.

184Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.З метою чіткого визначення об’єкту дослідження доцільно розмежовуватипоняття та дефініціі, що характеризують процесиоподаткування фізичних осіб.Першопочатковими при формуванні конструкцій оподаткуванняє податки, які є частиною національного доходу, щовилучається державою у населення через позаекономічний таекономічний примус на безеквівалентній основі з метою виконаннясоціально –економічних, політичних та інших функційна умовах обов’язковості та безповерненності.Оподаткування фізичних осіб можна аналізувати з кількохпозицій, зокрема:– Семантичної (від гр. semanticos – означаючий) –розділсеміотики, що вивчає одиниці мови і знакових систем в людськіймові), та етимологічної –( від гр. еtumon –істина, істиннезначення слова і logia –походження слова або морфеми).Термін „оподаткування” походить від терміна „податі”,яким в Російській імперії до середини 19 століття називалисьподатки з феодально –залежного населення, яке називалося„податным сословием”. В основу даної групи входили селяниі міщани, які платили „подушную подать”, підлягали рекрутськимі натуральним повинностям, були обмежені в свободіпересування. В другій половині 19 століття „податі” були заміненісистемою обов’язкових платежів, яка охопила все населенняРосійської імперії. В Україні термін „податі”, на відмінувід Росії, трансформувався і знайшов подальше поширення втерміні оподаткування, тобто процесі сплати обов’язкових платежівна користь держави.– Онтологічної – (від гр. оn – рід, ontos –сутність і logia)–розділ філософії, вчення про буття, в якому досліджуютьсязагальні основи, принципи, структура і закономірності розвиткуявищ і процесів.В цьому ракурсі оподаткування фізичних осіб – це:– Процес, що включає в себе такі стадії: встановлення ставокоподаткування та нормативно –правових рамок, що визначаютьумови оподаткування в кожній конкретній країні,безпосередньо процедури стягнення обов’язкових платежів накористь держави та механізми контролю за дотриманням повнотивідображення об’єктів оподаткування в обліку, достовірностінарахування та своєчасності сплати.– Явище встановлення та стягнення платежів індивідів длятрансферту фінансових ресурсів з приватного сектора в державний.

Фінансова система України. Частина 1. 185– Засіб фінансової політики для впливу на аллокацію ресурсів,розподіл багатства та суспільний вибір.– Інструмент фіскальної політики, що здійснюється з метоюфінансування суспільних, урядових потреб.– Це відносини, які виникають між державою і фізичнимиособами з приводу примусового відчуження частини доходів зметою поповнення бюджету, необхідних для покриття державнихі суспільних видатків.таким чином, мета оподаткування фізичних осіб – покращеннястановища та достатку громадян, врівноваження соціальногодобробуту, що досягається з дотриманням принципів:нейтральності, обов’язковості, рівнозначності і пропорційності,соціальної справедливості, стабільності, економічної обґрунтованості,доступності, рівномірності сплати, єдності підходів.Функції оподаткування фізичних осіб є в певній мірі тотожнимифункціям податків, серед них виділяють такі: фіскальна,розподільчо –регулююча, контрольна, інформаційна, і найбільшсуперечлива-стимулююча.оподаткування фізичних осіб, за своєю суттю – це категоріяекономічна, суспільно–соціальна та морально–етична.– Гносеологічної (від гр. gnosis –пізнання) –розділ філософії,в якому вивчаються закономірності і можливості пізнання,відношення знання (понять) до об’єктивної реальності, досліджуютьсяшляхи та форми процесу пізнання, умови та критеріїйого достовірності та істинності.Практичною реалізацію технологій оподаткування фізичнихосіб є обмін податків на суспільні блага і трансфертніплатежі, що в більшій чи в меншій мірі є формами впливуна життєдіяльність громадян держави, величину їх добробуту,соціального забезпечення, розміру сплачених податкових платежіві отриманих суспільних благ. Останні дві категорії є протилежнимиі взаємозалежними, оскільки і перша, і друга є нечим іншим, як фінансовими потоками прямої і зворотної дії,в процесі кругообігу яких здійснюється формування, розподілта використання фондів грошових коштів. Загалом, грошовийпотік можна представити як систему кровообігу фінансовогоорганізму держави, ефективне управління яким забезпечуєтьсяреалізацією ряду принципів, а саме: інтегрованості системиуправління грошовими потоками, комплексного характеруформування управлінських рішень, високим динамізмомуправління, орієнтованістю на стратегічні цілі розвитку держави,варіативністю підходів до підвищення ефективності державногоуправління в сфері оподаткування.

186Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.організація фінансових потоків здійснює суттєвий впливна кінцеві результати виконання державою покладених на неїфункцій, проте концепція грошового потоку як практичноговтілення технологій оподаткування, ще не отримала достатньоговідображення не лише у вітчизняній, але і в зарубіжнійлітературі.Як і кожна система, система оподаткування фізичних осіброзглядається в двох аспектах. З одного боку складовою оподаткуванняфізичних осіб є суб’єкт оподаткування –тобтоучасник процесів справляння податку (платник, держава ідержавні органи), а з іншого – об’єкт оподаткування –явище,предмет чи процес, внаслідок наявності якого сплачується податок.суб’єктами оподаткування є безпосередні учасники процесівсправляння податків, і традиційно у фінансовій науці, крімдержави і контролюючих органів, включають платника та носіяподатку. Однак, на нашу думку, вказаний перелік доцільнодоповнити ще одним суб’єктом, а саме –учасником розподілу.Аргументом на користь такого доповнення є те, що дохідплатника податків знаходить своє кінцеве споживання у сім’ї –самостійному осередку суспільства, тісно пов‘язаному з іншимисоціальними інститутами, життєдіяльність якого визначаєтьсязакономірностями розвитку суспільства, відображаючине лише суспільні, але і внутрісімейні відносини, виконуючифункції організації побуту, особистого споживання, первинноїсоціалізації і виховання дітей, психологічної і матеріальнопобутовоїпідтримки пристарілих, інвалідів, непрацездатнихчленів сім‘ї, які навіть не одержуючи доходів, виступають учасникамирозподілу. саме тому дохід члена сім’ї, або учасникарозподілу, є не чим іншим, як частка від ділення загальної сумиусіх доходів, отриманих сім’єю, пропорційно поділеної на кількістьїї членів. На жаль, зміни як в економіці, соціальній сфері,трансформували функції сім‘ї, зумовлюючи відмінності у рівнідоходів, посиленні диференціації сімей, значних відмінностяхв структурі і якості споживання, неможливості виконаннясім‘єю властивих їй функцій.Методичні основи оподаткування – це вибір податковихформ й наповнення їх конкретним змістом (прийняттяорганізаційно-правового порядку обчислення і стягнення податків),встановлення прав та обов‘язків сторін податковихправовідносин. Таким чином, методологічні інструментаріївивчення фіску – це комплекс методологічних принципів науковогопізнання та допоміжних або спеціальних засобів до-

Фінансова система України. Частина 1. 187слідження, оволодіння яким та його комплексне застосуванняє вирішальним чинником подальшого розвитку фіскальної теорії,а відповідно і практики.Література1. Андрущенко В.Л.Фінансова думка Заходу в ХХ столітті:(Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державнихфінансів). – Львів: Каменяр, 2000. – С. 37.2. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. До ефективнішихсуспільств. –К.: Наукова думка, 1993. – С. 11.3. Зуйков И.С., Зуйкова Л.В. Философские аспекты историиналогообложения. Налоговый Вестник. – № 9-11. – М., 1997.4. Леруа М. платник податків: соціологічний портрет і управліннявідносинами суб’єктів оподаткування. Дослідницький центрРеймського університету, Реймс, Франція.5. Советский энциклопедический словарь/ Гл. ред. А.М. Прохоров.– М.: Сов.энциклопедия, 1989. – С. 1400.

188Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Синчак В.П.,к.е.н., доцент Хмельницького університету управління та праваДЕТЕРМІНОВАНІСТЬ ПРИНЦИПУОБОВ’ЯЗКОВОСТІ У СИСТЕМІОПОДАТКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИУ статті розглядається сутність принципу обов’язковостіу системі оподаткування сільського господарства України тайого значення воптимізації оподаткування специфічних господарюючихсуб’єктів.The article considers the essence of obligation’s principle in theagriculture’s taxation system in Ukraine and the importance of thisprinciple for optimization of specific economic agents’ taxation.Постановка проблеми. Важливою ознакою системи оподаткуванняу сільському господарстві України має стати те, щосформована сукупність податків і зборів, які зобов’язані сплачуватисільгоспвиробники, повинні у своєму механізмі обчисленняі сплаті враховувати особливості, характерні для даної галузі,якої вони так потребують. Для дотримання цієї важливої вимогинеобхідно достатньо виважено підходити до побудови податковихпринципів, які загальновідомі ще з часів Адама Сміта тамають своє практичне застосування у країнах з ринковою економікою.Власне, вони є тією домінантою, якої потребує будьякасистема оподаткування, а тому їх формулювання вимагаєпевного теоретичного обґрунтування та виваженого практичногопідходу для їх впровадження, особливо тоді, коли це стосуєтьсяоподаткування специфічних суб’єктів, до яких належатьсільськогосподарські підприємства різних форм власності, якіза певних критеріїв, встановлених податковим законодавством,відносяться до сільськогосподарських товаровиробників.Проте формулювання та впровадження податкових принципів– це лише перший крок, за яким слідує інший, не меншважливий, зокрема той, що стосується їхнього дотримання. Визначити,наскільки вони дотримуються та відповідають загальновизнанимподатковим принципам, можна за рахунок певногоеталону (максимуму), який доцільно брати до уваги з урахуван-© Синчак В.П., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 189ням сучасного розвитку економіки, проводячи дану оцінку як зточки зору бюджету, так і з позиції податкоплатників. Досягтицього можливо за рахунок зіставлення класичних податковихпринципів із тими, на яких базується система оподаткування усільському господарстві України та на основі ґрунтовного аналізущодо можливості їх гармонізації або заперечення. Останнєє особливо складним як з теоретичної, так і з практичної точокзору, особливо якщо врахувати різні періоди їх формування,хоча це ще більше переконує у доцільності проведення такоїоцінки. Адже, по-перше, незважаючи на те, що класичні податковіпринципи були сформульовані понад 230 років тому, вонитак і не втратили своєї актуальності і, по-друге, слід враховуватий те, що класик політичної економії через об’єктивні причиниобґрунтовував їх саме на прикладі сільського господарства.Зазначене вказує на ще одну перевагу податкових максимумів,оскільки сучасна система оподаткування у сільському господарствіУкраїни також знаходиться на черговому етапі свогостановлення та потребує цієї важливої домінантної основи, якавідповідала б ринковим умовам.Вищенаведене певним чином породжує проблему теоретичногохарактеру й обумовлює необхідність її наукового дослід ження.Аналіз досліджень. Відразу потрібно зазначити, що на питанняхформулювання та запровадження податкових принципівзосереджували увагу науковці різних поколінь, починаючиз Томаса Гоббса (1588-1679), який одним з перших обґрунтовувавнеобхідність загального грошового фонду [1, с. 128], створюючицим самим основу для принципу обов’язковості.Не менш виважено підходили до встановлення податковихпринципів науковці наступних поколінь, що простежувалось упрацях Пьєра Лепезана де Буагільбера (1646-1714) [2, с.118],Себастьяна Вобана (1633-1707) [3, с.120], Франсуа Кене (1694-1774) [4, с. 223-267], Віктора Мірабо (1715-1789) [5, с. 94],Жана-Жака Руссо (1712-1778) [6, с. 199], Поля Анрі Гольбаха(1723-1789) [7, с. 147-148], а також до їх систематизації, якабула найбільш очевидною в англійського економіста ВільямаПетті (1623-1687) в опублікованій ним науковій праці "Трактатпро податки” (1662) [8, с. 22-27].Проте найбільшої значимості податковим принципам надававАдам Сміт (1723-1790) [9, с. 505-506], який заклав у нихглибокий зміст та вимоги, що сприяло утвердженню за нимивідповідних назв, зокрема "максимумів оподаткування”, "великоїхартії свобод платника”, "декларації прав платника” [10, с.76]. Тож, зважаючи на значимість кожного із них, виникає необхідністьвстановлення, наскільки деякі з них, зокрема прин-

190Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.цип обов’язковості, може бути детермінований в системі оподаткування,сформованій у сільському господарстві України.Формування цілей статті (постановка завдання). Виходячиіз вищенаведеного, завданням цієї статті є встановлення дотриманнядетермінованості принципу обов’язковості в системіоподаткування у сільському господарстві України.Виклад основного матеріалу. Аналізуючи податкові принципи,що законодавчо встановлені у нашій державі, слід зазначити,що вони потребують свого впорядкування та розміщенняу послідовності, яка характерна для положень, сформульованихкорифеями західної фінансової науки. У першу чергу це стосуєтьсяпринципу обов’язковості, який за своєю важливістю, нанашу думку, повинен бути розміщений найпершим у загальномуїхньому списку, а не третім, як це передбачено за чинної редакціїЗакону № 77/97 [11]. Вважаємо, що його дія буде забезпечуватисьнабагато краще, якщо поряд з ним розташувати ще принципирівнозначності і пропорційності, соціальної справедливості,рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації,які, на нашу думку, доцільно віднести до першої групи тапоставити їх на початку в загальному переліку.Зазначимо, що відповідно до Закону № 77/97 [11] під принципомобов’язковості необхідно розуміти впровадження норм щодосплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених напідставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітнийперіод, та встановлення відповідальності платників податків запорушення податкового законодавства. Цим Законом дано визначенняй вищезазначеним податковим принципам, зокрема:– рівнозначності і пропорційності, тобто справляння податківз юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманогоприбутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів(обов’язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більшихподатків і зборів (обов’язкових платежів) – на більші доходи;– соціальної справедливості, що означає забезпечення соціальноїпідтримки малозабезпечених верств населення шляхомзапровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваногомінімуму доходів громадян та застосування диференційованогоі прогресивного оподаткування громадян, які отримуютьвисокі і надвисокі доходи;– рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації,тобто забезпечення однакового підходу до суб’єктівгосподарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів)при визначенні обов’язків щодо сплати податків ізборів (обов’язкових платежів).

Фінансова система України. Частина 1. 191Однак з точки зору сучасної системи оподаткування принципсоціальної справедливості потребує певних коригувань.Адже, незважаючи на те, що соціальна справедливість є одним ізважливих чинників суспільного розвитку та досліджується щез часів Аристотеля, її суть, особливо в оподаткуванні, є поняттямвідносним. На практиці далеко не всі платники погодятьсяз тим, що вони справедливо сплачують податки, оскільки кожномуіз них притаманне власне відчуття справедливості. Томуу даному випадку йдеться не про скасування даного принципувзагалі, а про його нормування та приведення у відповідність дореалій суспільного розвитку. Отож, окрім суто індивідуальноідеалістичногозмісту, йому необхідно надати більш усуспільненого,пов’язаного зі стимулюванням соціального та економічногорозвитку держави з урахуванням цілої низки факторів (утому числі, темпів розвитку, фінансового стану галузей економіки,рівня інфляції та безробіття, вирівнювання розвитку регіонівтощо). Вважаємо, що найбільш обґрунтованим з цієї точкизору є принцип соціального спрямування, який уже не одинрік успішно діє у податкових системах економічно розвинутихкраїн [12, с. 112-113]. Причому він не заперечуватиме інших податковихпринципів, що віднесені нами до цієї ж групи, зокремапринципу рівнозначності і пропорційності та принципу рівності,недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації,які лише доповнюватимуть його.Найхарактернішою ознакою для цієї групи податкових принципівє те, що відносини платників податків з державою маютьбазуватись на їх обов’язкові фінансово підтримувати останнюна взаємній повазі, відповідно до одержаних доходів, сплатирівних податків з відповідних доходів з дотриманням рівності тасоціальної справедливості. Перший підхід є особливо важливимдля сучасної системи оподаткування, оскільки обов’язковістьсплати податків у нашій державі стала одним із конституційнихобов’язків громадян України, які повинні їх сплачувати в порядкута розмірах, встановлених законодавством. Тут доцільнозауважити, що майже з такої позиції вибудувано один із податковихпринципів А. Сміта, який не випадково поставлено самепершим та сформульовано у такій послідовності.Отже, для загальнодержавної системи оподаткування, які для її підсистеми, сформованої у сільському господарстві,принцип обов’язковості має й надалі визначальне значення.Однак, на нашу думку, він сприйматиметься податкоплатникаминабагато краще у наведеній послідовності, поєднуючиобов’язок із справедливим розподілом податкового тягаря.

192Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Зауважимо, що саме з такої позиції було сформульовано першийподатковий принцип А. Сміта, в якому зазначено, що підданідержави мають по змозі брати участь в утриманні уряду відповіднодо своєї здатності й сил, тобто, відповідно до доходу, якимвони користуються під протегуванням і захистом держави [13, с.505]. Отож, окрім обов’язковості у ньому відчувається й взаємнавідповідальність та повага держави до платника податку, і навпаки.Зокрема, з його змісту очевидно, що податкоплатник за рахуноквласних коштів зобов’язаний покривати видатки держави,яка має поступати з ним також справедливо, оскільки повиннафінансувати свої витрати лише за рахунок тієї частини коштів,яку він їй сплачуватиме "відповідно до своїх доходів”. Звісно, щоіншу частину доходу, яка, до того ж, відома як суспільству, так ідержаві, остання має залишити платнику податку для задоволенняйого матеріальних і духовних потреб. Тобто у даному випадкувсе будується на партнерстві та взаємоповазі, які є однією із важливихпереваг у побудові податкових відносин.Разом із цим не можна не помітити і того, що в принципіобов’язковості, який законодавчо затверджений в Україні, порівняноз першим постулатом А. Сміта, спостерігається як аналогічний,так і дещо інший зміст. Адже, у першому випадку вньому відчувається тверда позиція законодавця запровадитинорми щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).Тому він цілком логічно на перше місце ставить законність податківу разі їх запровадження. З цієї точки зору можна стверджувати,що даний принцип, порівняно з іншими, є первинним.Безперечно, останнє є чисто умовною ознакою, оскількикожний із них може проявлятись більшою або меншою міроюу певному періоді часу.Не менш важливою з точки зору встановлення податків тазборів є друга частина даного податкового принципу. З її змістуочевидно, що сплата податків має ґрунтуватись на достовірнихданих платників про об’єкти оподаткування, які характерні дляпевного звітного періоду. Це суттєва перевага податкового принципу,який значно розширює його суть і надає йому змістовнішогорозуміння, який має бути закладеним в основу побудовисистеми оподаткування. Звісно, попередня його складова щодозаконності запровадження податків є беззаперечною, але вонимають встановлюватись на достовірні об’єкти оподаткування,як це передбачено у другій частині цього принципу. Останнємає важливе практичне значення, оскільки за дотримання цьогоположення виключається можливість встановлення податківу разі відсутності або недостовірності об’єктів оподаткування.

Фінансова система України. Частина 1. 193Відразу зауважимо, що дотримання такої принципової позиціїпростежується і в окремих нормах податкового законодавстванашої країни, а відтак і за практичної їхньої реалізації.Йдеться про місцеві податки і збори, що запровадженні за рішеннямивідповідних рад, яким законодавством надано правовстановлювати порядок їхнього нарахування та сплати. Причому,відповідно до Закону № 77/97 [14], для окремих платежів(комунального податку, збору за припаркування автотранспорту,ринкового збору, збору за видачу ордера на квартиру,збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі тасфери послуг) передбачено обов’язкове їх введення сільськими,селищними та міськими радами на своїх територіях, але,знову ж таки, за наявності об’єктів оподаткування.Вищенаведене є принципово важливим, оскільки унеможливлюєзапровадження деяких податків, зокрема тих, які не єобов’язковими для окремих територій, що сприяє зменшеннюадміністративних витрат та певною мірою захищає фізичних іюридичних осіб від несанкціонованого вилучення у них фінансовихресурсів. Така детермінованість податкового принципузайвий раз доводить про теоретико-практичну цінність гармонізаціїподаткового законодавства із однією з домінант системиоподаткування.Поряд з цим іншою складовою податкового принципуобов’язковості передбачено запровадження відповідальностіплатників податків за порушення податкового законодавства.Звісно, що у сучасних умовах ця особливість має об’єктивнийхарактер і принципове значення. Адже, по-перше, оскількиобов’язковість сплати податків запроваджена через норми законодавства,то за їх порушення має наступати відповідальністьі, по-друге, її недотримання може призвести до недостовірногота невчасного декларування об’єктів оподаткування. Останнєще більше переконує у необхідності передбачення відповідальностіу загальнодержавній системі оподаткування, яка в однаковіймірі має розповсюджуватись і на її підсистему, зокрема усільському господарстві.Проте, як показують результати нашого дослідження, ставленнясуб’єктів податкових відносин до штрафних санкцій у наш часнеоднозначне. На це вказують і результати нашого опитування,проведеного серед працівників сільськогосподарських підприємствта службових осіб ДПІ в Золочівському районі Харківськоїобласті, Борщівському районі Тернопільської області, Щорсівськомурайоні Чернігівської області, Снігурівському районі Миколаївськоїобласті та Звенигородському районі Черкаської об-

194Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ласті. У більшій мірі застосуванню штрафних санкцій віддаютьперевагу ті, хто їх застосовує. Так, зокрема, якщо 87,8 % опитанихпрацівників сільськогосподарських підприємств підтримуютьідею про те, що за виявлення податковою службою фактів приховуванняподатків, суми яких не підпадають під кримінальнувідповідальність, доцільно надавати платнику право проводитиїхню доплату з нарахуванням пені без будь-яких інших штрафнихсанкцій, то більшість службових осіб державних податковихінспекцій (65,3 %) не погоджуються з такою думкою.Безумовно, таку точку зору службових осіб ДПІ зрозумітиможна. Однак з погляду податкового партнерства, яке декларуєтьсяз боку податкового відомства, дану позицію назвати виправданоюважко. Хоча й серед цієї групи респондентів відносновеликою, враховуючи психологію та функціональні обов’язкиподаткового інспектора, є частка респондентів (33,7 %), якітакож погоджуються з наведеною думкою. Не важко передбачити,що у даному випадку краще за все надати аграріям можливістьпровести доплату податку без штрафних санкцій, ніжстворювати їм додатковий податковий тягар, який, до того ж,у майбутньому призведе до ще гіршої ситуації зі сплатою коштів,які неможливо буде вчасно стягнути до бюджету. Можнаприпустити, що саме з цих причин у податковому законодавствідеяких країн стягнення податкових заборгованостей до визначеноївеличини проводиться без застосування штрафних санкцій.Так, у Великій Британії за допущення платником податкупомилки, що привела до несплати ПДВ менше, ніж 1 000 фунтівстерлінгів, ця сума автоматично переноситься на податковийперіод, у якому сталась така похибка. У цьому випадку до податкоплатникаштрафна санкція не застосовується, але на сумунедосплаченого податку нараховуються відсотки [15, с. 25].Отже, світовий досвід переконує в необхідності включеннядо податкового законодавства України норм, що передбачали бгранично допустимі суми податків, зборів (обов’язкових платежів),які захищали б сільгоспвиробників від штрафних санкційу випадку допущення незначних помилок в обчисленні платежівдо бюджету. Зрозуміло, що такі помилки можуть допускатисьяк випадково, так і через об’єктивні причини, зокремай при складності розуміння податкових законів. Особливо цеможливе тоді, коли відбувається їхня зміна або запроваджуютьсянові законодавчі та нормативні акти. Проте, як свідчитьвітчизняна практика, в даний час у податковому законодавствіУкраїни такі ситуації законодавчо не врегульовуються, а отжеі не враховуються податковою службою у разі застосування

Фінансова система України. Частина 1. 195штрафних санкцій до порушників податкових законів.Висновки. Таким чином, детермінованість проаналізованихпринципів обов’язковості у системі оподаткування сільськогогосподарства є очевидною, незважаючи на те, що кожен із нихмає свої особливості у застосуванні й призначенні. Тому сформованагрупа із законодавчо встановлених податкових принципівза ознакою важливості лише доповнюватимуть один одногоі тим самим складатимуть домінанту системи оподаткування,на якій функціонуватиме й її підсистема, сформована у сільськомугосподарстві України.Література1. Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. Отпрроков до профессоров. – М.: Дело, Вита-Пресс, 1996. – С. 128.2. Там само. – С. 118.3. Там само. – С. 120.4. Кенэ Ф. Избранные экономические произведения. – М.:Изд-во соц. эконом. лит-ры, 1960. – С. 223-267.5. Бржеский Н. Податная реформа. Французские теории XVIIIстолетия. – С. – Петербург, 1888. – С. 94.6. Волгин В. П. Развитие общественной мысли во Франции вXVIII веке. – М.: Издательство "Наука”, 1977. – С. 199.7. Там само. – С. 147-148.8. Антология экономической классики / Сост. И. А. Столяров.– М.: МП "ЭКОНОВ”, "КЛЮЧ”, 1993. – 475 с. – ( Петти В. Трактато налогах и сборах; Смит А. Исследование о природе и причинахбагатства народов; Рикардо Д. Начала политической экономии иналогового обложения – С. 22-27.9. Сміт А. Добробут нації: Дослідження про природу та причинидобробуту нації / Пер. О. Васильєва та ін. – К.: Port – Roual,2001. – С. 505-506.10. Пушкарева В. М. История финансовой мысли и политикиналогов: Учебное пособие. – М.: ИНФРА– М, 1996. – С. 76.11. Про внесення змін та доповнень до Закону України ”Просистему оподаткування” від 18.02.1997 р. № 77/97: Закон України// Голос України. – 1997. – 25 березня.12. Миляков Н. В. Финансы: Курс лекций. – М.: ИНФРА-М,2002. – С. 112-113.13. Сміт А. Добробут нації: Дослідження про природу та причинидобробуту нації / Пер. О. Васильєва та ін. – К.: Port – Roual,2001. – С. 505.14. Про внесення змін та доповнень до Закону України ”Просистему оподаткування” від 18.02.1997 р. № 77/97: Закон України// Голос України. – 1997. – 25 березня.15. Козырин А. Н., Рыжков К. В. Правовое регулирование НДСв Великобритании // Финансы. – 1995. – № 4. – С. 25.

196Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Скрипник А.В.,д.е.н., професор Національного університету Державної податковоїслужби УкраїниПаянок Т.М.,асистент, Кримський інститут бізнесу Національного університетуДержавної податкової служби УкраїниЕМПІРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ РИЗИКУПЛАНУВАННЯ БЮДЖЕТУ УКРАЇНИРобота присвячена аналізу ризиків планування бюджетуУкраїни. Зроблений висновок щодо впливу похибки прогнозуванняголовних макроекономічних показників на виконанняпланових показників бюджету. Введено поняття номінальногота інфляційного ризику і зроблений висновок щодо їх впливу напланування та виконання бюджету.The paper is devoted the budget risk analyze. On empirical analyzebase planned and real budget quantities, conclusion was madeabout macroeconomics planning mistakes great influence. Thenominal and inflation risk determinations were proposed. For cur rentmacroeconomic situation the inflation risk influence was pre vailed.Питання оцінки ризиків планування бюджету України залишаєтьсядосить актуальним. Справа в тому, що кожний рікрозгортається дискусія про планування розмірів державногобюджету України та реальну можливість його виконати. Крімтого, виконання запланованих номінальних показників бюджетуможе здійснюватись за рахунок перевищення фактичнихпоказників інфляції від запланованої величини. Як відомо,Державний бюджет нашої країни формується на основі надходженьвід фіскальних органів (податкової адміністрації тамитних органів). Інші джерела формування: доходи бюджетнихустанов, доходи від приватизації, прибутки від державноїчастки власності акціонерних підприємств, прибутки від транзитнихоперацій, що здійснюються на території України таінші, які з розвитком економіки дають суттєво менший внесоку формування бюджету (наприклад, приватизація). Звичайно,ступінь обґрунтування величини надходжень від цих джерелтакож суттєво впливає на можливість виконання планових показниківяк Державного, так ї Зведеного бюджету. Однак най-© Скрипник А.В., Паянок Т.М., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 197більш важлива правильна оцінка показників надходжень відфіскальних органів, що стягуються у вигляді окремих податківта митних зборів і мають, на відміну від неподаткових джерел,регулярний характер. Тому в подальшому нами буде аналізуватисяступінь ризику планування бюджету, який пов’язаний ізплануванням окремих податків. Звичайно, що внаслідок нерегулярностіне фіскальні джерела наповнення бюджету вносятьдодатковий ступінь ризику в його планування.Питання оцінки бюджетного ризику розглядаються в рядіробіт, а саме: в роботі Вітлінського В. та Тимченка О. перерахованіджерела податкових ризиків і подана їх класифікація [2].В роботі Афоніна О. і Онишко С. пропонується використаннянормального розподілу для оцінки недовиконання плановихпоказників бюджету [1]. Спроба оцінити вплив інфляційнихпроцесів на виконання планових показників бюджету зробленов роботі Скрипника А. [5]. Оцінка ризику формуваннябюджету на основі ризиків окремих складових подана в роботіАзарова М. і Ярошенка Ф. та ін.[4].Однак питання кількісної оцінки ризику планування бюджетуУкраїни досі залишається далеким від практичного застосуваннязапропонованих підходів. У наведених роботахпрактично не використовуються емпіричні дані стосовно відповідностіфактичного рівня податкових надходжень по окремихподатках до запланованих. Тому метою роботи є аналіз інформаціїщодо виконання бюджету України останніх років тавплив на ці показники достовірності прогнозу зростання ВВПта інфляції на наступний рік.Введемо визначення номінального бюджетного ризику, якийзбігається з визначенням ризику недовиконання планових показниківпо окремих податках. Номінальний бюджетний (податковийдля окремого податку) ризик – це ймовірність (Р н)недовиконання номінальних надходжень (х) на відносну величинуα (1 %; 5 %; 10 %) від запланованого рівня х пл, тобто:Р н= Р (х ≤ х пл(1-α)) α = 0,01; 0,05; 0,1.Крім номінального бюджетного ризику, який нами розглядаєтьсяяк ймовірність недовиконання планових показників бюджету,нами буде розглядатись інфляційний ризик. Визначимоінфляційний ризик як ймовірність недовиконання планових показниківна визначений відсоток, при умові, що фактичний показникінфляції перевищує запланований на задану величину:Р і=Р (х ≤ х пл(1-α)/π ф> π л+ ∆),де π ф– плановий показник інфляції на наступний рік; π л–фактичний показник інфляції на наступний рік; ∆ – різницяміж фактичним та плановим показником інфляції.

198Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Для проведення аналізу ризиків формування бюджетуУкраїни нами були використанні дані щодо планових і фактичнихпоказників надходжень з окремих видів податків за 2000– 2007 рр. В якості цих податків взяті основні податки Зведеногобюджету: податок на додану вартість (ПДВ), податок наприбуток підприємств (ППП), податок з доходів фізичних осіб(ПДФО), акцизний збір (АЗ), плата за землю (ПЗ), податковінадходження Зведеного бюджету та загальний Зведений бюджет.Планові показники взяті зі Зведеного бюджету відповідногороку, фактичні показники базуються на даних Міністерствафінансів.На першому етапі розглянемо емпіричний підхід до оцінюванняпохибки прогнозування окремих податків. Відносна похибкадосліджуваного податку (позначається індексом і) на часt розраховується стосовно запланованого рівня так:xi( )( t) − yi( t)∆it = ⋅100%( ),y tде х і(t) – фактичний показник надходжень і – го податку зарік t та y i(t) – плановий показник. Відносні похибки податків,що складають основу Зведеного бюджету на часовому інтервалі2000 – 2007 рр., подано в табл.1.Найбільша похибка недовиконання спостерігалась із ППП у2002 році та дорівнювала 18,7 %. Що стосується основного податкущодо державного бюджету (ПДВ), то найбільша похибканедовиконання для цього податку спостерігалася у 2004 році –15,7 %, це пов’язано зі стрімким зростанням обсягів відшкодуванняу цьому році. На підставі відносних похибок, на всьомуінтервалі дослідження, в роботі розраховуються такі статистичніхарактеристики: середня похибка на досліджуваному інтервалі,середня абсолютна похибка, середня квадратична похибка,середня квадратична від’ємна похибка.РікiТаблиця 1Відносні похибки планування податкових надходженьдо Зведеного бюджету за 2000 – 2007 рр. %ПодатковінадходженняПДВ ППП ПДФО АЗПлатаза землюЗведенийбюджет2000 6,8 -6,2 8,3 29,1 8,2 13,8 16,12001 -5,1 -11,0 -7,0 2,8 -13,3 -4,7 -11,52002 -3,1 4,5 -18,7 -2,1 10,4 -5,1 -4,92003 2,9 -7,6 11,5 2,4 3,7 0,5 -0,2

Фінансова система України. Частина 1. 1992004 1,3 -15,7 26,8 0,9 -2,0 0,9 0,22005 -0,3 1,1 4,6 0,5 -6,1 1,9 -1,22006 2,9 12,1 -0,6 1,8 -18,3 2,4 1,72007 1,5 -8,9 18,6 4,2 1,6 6,0 0,8Джерело інформації: власні розрахунки за даними "Джерело інформації":власні розрахунки за даними ДПСУ (Діяльність податкової службиУкраїни за 2000 – 2006 рр. – Київ, 2001-2007. – 120 с.) і Міністерствофінансів України // http://www.minfin.gov.ua/.Що стосується останньої похибки, то вона впроваджуєтьсяна підставі того, що, звичайно, відхилення в бік недовиконання(від’ємне) має визначальне значення при оцінці ризику. За данимитабл. 1 розраховано статистичні характеристики похибкина досліджуваному інтервалі (табл. 2).Таблиця 2Усереднені похибки планування податкових надходженьдо Зведеного бюджету на інтервалі 2000 – 2007 рр. %Похибка ПДВ ППП ПДФО АЗ ПЗСереднявідноснаСередняабсолютнаСередняквадратичнаСередняквадратичнавід’ ємнапохибкаПодатковінадходженняЗведенийбюджет-3,5 4,8 4,4 -1,8 1,7 0,8 0,17,46 10,68 4,87 7,07 3,92 2,66 4,078,89 13,69 9,93 9,1 5,63 3,4 6,848,24 7,06 0,74 8,31 2,45 2,11 4,44Джерело інформації: власні розрахунки за даними ДПСУ (Діяльністьподаткової служби України за 2000 – 2006 рр. – Київ, 2001-2007.– 120 с.) і Міністерство фінансів України // http://www.minfin.gov.ua/.Зупинимося на середній відносній похибці, вона відображаєнаявність систематичної похибки у прогнозуванні і плануван-

200Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ні досліджуваного показника (надходжень від досліджуваногоподатку до Зведеного бюджету України). З окремих податківнайменша величина середньої відносної похибки спостерігаєтьсяу платі за землю, і це зрозуміло, тому що база оподаткуваннязалишається стабільною, а зростання надходжень пояснюєтьсязбільшенням ставки цього податку на дослідженомуінтервалі. Середні похибки інших податків суттєво більші,причому, якщо податок на прибуток підприємств та податокз доходів фізичних осіб планувалися з істотним заниженнямщодофактичного рівня надходжень, то ПДВ і АЗ планувалисяіз суттєвим завищенням, а в цих випадках частіше відбувалосянедовиконання планових показників, ніж перевиконання. Систематичнапохибка планування ПДВ внаслідок значних обсягівнадходжень вагомо впливає на ризики планування бюджету.Звичайно, похибка переоцінки планових показників бюджетумає набагато гірші наслідки, ніж похибка недооцінки, томущо спонукає до пошуку інших джерел залучення коштів для виконаннябюджету. Однак похибка недооцінки також суттєво танегативно впливає на збільшення корупційних ризиків (за рахуноккорупційного розподілу додаткових коштів), з одного боку,а з іншого боку – недофінансованими можуть бути важливі довготривалінаціональні проекти та програми. До податків, у якихчастіше зтрапляється недооцінка, ніж переоцінка, належить податокз доходів фізичних осіб та податок на прибуток підприємств.Для останнього податку найбільша відносна похибкапланування спостерігалася у 2004 р. (коли фактичний рівеньнадходжень було перевищено на 25,8 %). Цей випадок, на нашудумку, пояснюється позитивним відгуком економіки на зниженняставки податку на прибуток підприємств з 30 до 25 %.Дані табл. 2 вагомо свідчать про вплив процесу диверсифікаціїна кінцевий фіскальний результат, тобто всі розрахованістатистичні характеристики для сумарних податкових надходженьсуттєво кращі, ніж показники окремих податків, таксередня похибка зменшилася до 0,8 %, середня абсолютна – до2,66 %, середня квадратична – до 3,4 %, середня квадратичнавід’ємна похибка зменшилась до 2,45 %. Однак, якщо розглядатианалогічні показники до Зведеного бюджету, то картинаінша – всі показники, за винятком середньої похибки, суттєвозросли щодо показників податкових надходжень. Це свідчитьпро те, що інші неподаткові джерела фінансування Зведеногобюджету мають суттєво більший ступінь ризику, ніж податковінадходження. На нашу думку, це відноситься до надходженьвід приватизації, які в деякі роки були включені до Зведеного

Фінансова система України. Частина 1. 201бюджету, а в деякі ні, при цьому практично в усі роки фактичнийрівень надходжень від приватизації суттєво відрізнявся відзапланованого [5]. В останні роки надходження від приватизаціїзнову включаються до бюджету, так у бюджеті на 2008 рікзаплановані надходження від приватизації в розмірі не менше,ніж 8,6 млрд. грн. [3]. При плануванні бюджету на наступнийрік, а також при аналізі надходжень за попередні роки, виникаєпитання про співвідношення темпів зростання номінальногоВВП і темпів зростання податків. Розглянемо темпи зростанняосновних складових Зведеного бюджету (ПДВ та інші) відпопереднього року, як фактичних, так і планових показників.Найбільші темпи зростання як заплановані, так і фактичні спостерігалисядля ПДВ у 2005 р., це, в першу чергу, пов’язано ізскасуванням урядом Ю. Тимошенко вільних економічних зонта територій пріоритетного економічного розвитку, які використовувалисядля безмитного ввозу імпортної продукції натериторію України.Із скасуванням цих зон суттєво збільшилися надходженняяк від ПДВ на імпортні товари, так і від митного збору на імпорт.Таким шляхом було досягнуте суттєве підвищення рівняподаткових надходжень відносно попереднього року (на 55 %– це найбільше значення). Значний рівень надходжень, що бувдосягнутий у 2005 р., обумовив продовження цієї тенденції внаступному році, що призвело до суттєвого зростання часткибюджету у ВВП. Усереднені характеристики зростання окремихвидів податків подано в табл. 3.Середні темпи зростання на проміжку ⎛ ⎞⎜xt+ Tвід 1 до років розраховується за формулою:r = T 1⎟−⋅100 %⎝ xt⎠де x t– досліджуваний показник; T – проміжок, на якомурозраховуються темпи зростання (кількість років).ПДВ ПП ПДФО АЗ ПЗТаблиця 3Усереднений показник темпів зростанняна часовому інтервалі 2000-2007 рр.ПодатковінадходженняЗведенийбюджетВВП130,9 124,2 130,3 125,5 117,3 126,6 127,5 123,3Джерело інформації: власні розрахунки.

202Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Практично всі вони перевищують усереднений показникзростання номінального ВВП 123,3 %, найбільші темпи зростанняпоказує ПДВ і податок з доходів фізичних осіб, причомуякщо ці показники для ПДВ забезпечено в останні роки, тодля податку з доходів фізичних осіб найбільш успішними булироки до 2004 р., після проведення реформи тенденція зростаннявідновилася у зв’язку зі зростанням номінальних доходівгромадян України. Найменше зростання спостерігалося у платиза землю 117,3 %, на нашу думку, цей податок має значнийфіскальний потенціал, який може реалізуватися при переходідо ринкових відносин у сфері приватної власності на землю.Прогнозні показники надходжень до бюджету, проект якогоподається на затвердження Верховної Ради, розробляєтьсяМіністерством фінансів і базується на прогнозних макроекономічнихпоказниках, які розроблені Міністерством економіки[6]. Тому похибки в прогнозуванні основних макроекономічнихпоказниках суттєво впливають на кінцевий результат прогнозуваннянадходжень до бюджету. Розглянемо, як похибкипрогнозування основних макроекономічних показників впливаютьна похибки прогнозування та планування окремих податків,що у подальшому дозволить нам, як отримати оцінкиризику планування надходжень від окремих податків, так і зробитиоцінку бюджетного ризику.Побудуємо модель оцінки похибки прогнозу надходжень відокремих податків у залежності від похибки прогнозу зростанняокремих макроекономічних показників і фіскальної ефективностідосліджуваного податку. Під фіскальною ефективністюми маємо на увазі частку окремого податку у ВВП. Як макроекономічніпоказники буде використано планові та фактичніпоказники зростання ВВП та інфляції.Подамо планові показники надходжень по окремому податку(індекс i, на наступний рік індекс j):Tˆ,i( j) = Yˆ( j) ⋅ Pˆ( j) ⋅ Rˆi( j)де Ŷ(j) – прогнозний показник реального ВВП (в цінах попередньогороку); Pˆ ( j)– прогнозний показник дефлятораВВП на j рік; R ˆ i( j)– прогнозний показник частки i-го податкуу ВВП на j рік (фіскальна ефективність). Прологарифмуємообидві частини останнього виразу та знайдемо диференціалобох частин. Тоді відносна похибка планування i-го податкумає вигляд:∆ Ti( j)∆Y( j)∆P( j)∆Ri( j).= + +T ( j)Y ( j)P( j)R ( j)ii

Фінансова система України. Частина 1. 203У знаменнику зробимо зміну очікуваних змін на фактичні,щоб мати можливість оцінити статистичні характеристики похибкипланування окремих податків за попередні роки. Відноснапохибка прогнозованого показника складається з відносноїпохибки реального ВВП, відносної похибки прогнозуванняінфляції (дефлятор ВВП) та відносної похибки фіскальноїефективності. Якщо перші два доданки однакові для всіх податків,то відносна похибка визначається звичайно мінливістюфіскальної ефективності (табл. 4.).На підставі аналізу середніх та абсолютних похибок можназробити такі висновки: частка податку на додану вартість плануєтьсязавищеною, тоді як частка податку на прибуток підприємстві податку з доходів фізичних осіб дещо занижується; щостосується середніх абсолютних похибок, то вони найбільші уподатку на прибуток підприємств та ПДВ, найменша похибка,як середня, так і абсолютна, спостерігається у акцизного збору;2005 р. слід відокремити як рік значного зростання податковогонавантаження, яке складалося зі зростання фіскальної ефективностіПДВ на 2 % та зростання фіскальної ефективності податкуна прибуток підприємств на 0,6 %.Перейдемо до аналізу впливу похибки прогнозування загальнихмакроекономічних показників.Таблиця 4Похибка планування фіскальної ефективностіокремих податків за 2000 – 2006 рр., %РікЧастка ПДВ уВВПЧастка податкуна прибуток підприємству ВВПЧастка податку здоходів фізичнихосіб у ВВПЧастка акцизногозбору у ВВПфактпланпох.фактпланпох.фактпланпох.фактпланпох.20005,45,9-0,54,54,20,33,82,90,91,31,20,120015,05,7-0,74,14,4-0,34,34,20,11,31,5-0,220026,05,70,34,25,1-0,94,84,9-0,11,81,60,220034,85,1-0,35,04,50,55,14,90,22,01,90,120044,95,7-0,84,73,71,03,83,801,92,0-0,1

204Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.20057,67,605,35,10,23,93,901,81,9-0,120069,38,31,04,94,80,14,24,10,11,61,9-0,320078,69,5-0,95,04,20,85,14,90,21,51,50Середня похибка-0,24--0,21--0,18---0,04Середня абсолютнапохибка0,56--0,51--0,2--0,14Середня квадратична0,65--0,61--0,34--0,16Середня квадратичнавід’ємна похибка0,53--0,34--0,04--0,14Джерело інформації: власні розрахунки.Практично на всьому проміжку зростання економіки України,який почався 2000 р. і продовжується по цей час, фактичніпоказники темпів зростання ВВП перевищували планові, завинятком 2005 р., в якому було суттєве збільшення податковогонавантаження. Тому середня похибка планування реальногоВВП незначно відрізняється від абсолютної похибки.Що стосується планування темпів інфляції, то практичнона всьому досліджуваному інтервалі фактичні показники перевищувалипланові, при чому політичні ризики (вибори доцентральних органів влади) суттєво впливали на зростанняпохибки планування темпів інфляції. На всьому досліджуваномуінтервалі із загального ряду випадає показник 2002 р.,коли перший і останній раз інфляція змінилася на дефляцію.Звичайно, що цей випадок негативно вплинув на виконанняпланових показників бюджету на 2002 рік.На підставі емпіричного аналізу ризиків планування бюджетуможна зробити висновок, що практично на всьому досліджуваномуінтервалі макроекономічна ситуація сприяла виконаннюпланових показників бюджету: фактичні показникиінфляції суттєво перевищували заплановані, фактичні темпиприросту реального ВВП також перевищували заплановані.Основні ризики недовиконання Зведеного бюджетупов’язані з похибками планування ПДВ, для якого характернанайбільша волатильність показника фіскальної ефективності.У процесі наповнення бюджету, завдяки диверсифікації, зменшуєтьсяступінь ризику виконання бюджетних показників,

Фінансова система України. Частина 1. 205однак включення не фіскальних джерел веде до деякого збільшенняцього показника. Основні похибки планування бюджетнихпоказників обумовлені похибками планування головнихмакроекономічних показників, важливих для планування податковихнадходжень.Література1. Афонін О., Онишко С. та ін. Методологія відбору платниківподатків для документальних перевірок з використанням методівбагатовимірного статистичного аналізу // Финансовые риски. –2005. – № 3 (40). – С.91 – 98.2. Вітлінський В.В., Тимченко О.М. Джерела і види податковихризиків, їх взаємозв’язок // Фінанси України. – 2007. – № 3. – С.132 – 139.3. Закон України Про Державний бюджет на 2008 р. та про внесеннязмін до деяких законодавчих актів України // http://www.ac-rada.gov.ua/achamber/control/uk/publish/article/main?art_id=1003814&cat_id=315.4. Податок на додану вартість та прогнозування його надходженьдо бюджету: Монографія / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко,Т.І. Єфименко та ін. – К.: НДФІ, 2004. – 344 с.5. Скрипник А.В. Оцінка ризику Зведеного бюджету Українина 2001 р. // Вісник НБУ. – 2001. – № 8 (серпень). – С. 42 – 45.6. Фінансово-кредитні методи державного регулювання: Монографія/ За редакцією д.-ра екон. наук А.І. Даниленко. – К.: Ін-текономіки НАНУ,2003. – 415 с.

206Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Славкова А.А.,ст. викладач ДВНЗ "Київський національний економічний університетімені Вадима Гетьмана”, м. КиївПОДАТКОВЕ НАВАНТАЖЕННЯНА ДОХОДИ ГРОМАДЯН ЯК ОБ’ЄКТФІСКАЛЬНОГО АДМІНІСТРУВАННЯСтаття присвячена дослідженню засад формування доходівнаселення як об’єкта особистого прибуткового оподат ку вання.Обґрунтована теоретична база особистого прибуткового оподаткування.Проаналізовано динаміку ряду по казників, у томучислі мінімальної заробітної плати, прожит кового і неоподатковуваногомінімумів. Внесені пропозиції щодо реформуваннядержавних соціальних стандартів і гарантій та вдо сконаленнямеханізму особистого прибуткового оподаткування.To the investigation of basis of peoples’ revenues as an objectof individual income taxation the article is devoted. Theoreticalfoundation of the individual income taxation is substantiated. Thedynamics of some indicators so like salary’s minimum, living wageand untaxable minimum are analyzed. Some suggestions about statesocial standards and guarantees reforming and regarding personalincome taxation mechanism improvement are made.Актуальність теми дослідження. Важливою подією дляУкраїни постало її нещодавне визнання на самміті Ради Європив грудні 2005 р. та США в лютому 2006 р. як країни з ринковоюекономікою. Такий довгоочікуваний, почесний титул нарівні світової арени сприяє зміцненню економічних позиційдержави, відкриваючи чимало потенційно ймовірних можливостейсуспільного розвитку. Водночас, цей статус автоматичновисуває ряд вимог до держави, ставлячи за мету розбудовусоціально орієнтованої економіки з ринковими відносинами,що передбачає ефективне управління процесами соціальноекономічногожиття країни.Незалежно від типу суспільної формації і економічної моделіїї існування, фіскальна політика та податковий механізм якінструменти розподільних відносин мають місце завжди. Найбільшоюмірою оподаткування зачіпає інтереси найбільшої© Славкова А.А., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 207групи платників у їх загальній сукупності – фізичних осіб. Світовийдосвід неодноразово підтвердив, що справляння податківз населення є домінуючим регулятивним засобом управліннясоціально-економічним розвитком країни. Запровадження відповіднихформ і видів податків забезпечує можливість регулюванняособистого споживання, підтримання платоспроможногопопиту населення, стимулювання заощаджень та інвестиційв національну економіку.В загальній сукупності податкового регуляторного інструментаріюважливе значення належить особистому прибутковомуоподаткуванню. Воно має свої специфічні особливості іможе відігравати неабияку роль у формуванні потужного середньогопрошарку населення країни.Постановка проблеми. Мета статті полягає у дослідженніособистого прибуткового податкового навантаження, яке накладаєтьсяна фізичних осіб як найбільшої категорії платниківподатків, виявленні сучасних національних тенденцій формуванняй реалізації фіскального механізму оподаткування доходівнаселення, їх адекватності можливостям і потребам платниківподатків, встановлення глибинних причин кризових явищта визначенні домінант кардинального реформування механізмуфіскального адміністрування доходів громадян в напрямкуйого якісного поліпшення.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особисте прибутковеоподаткування – одна з центральних проблем сучасноїфіскальної науки і фінансової практики. Скільки існуютьподатки в суспільстві, стільки питання оподаткування доходівнаселення залишаються надзвичайно актуальними проблемами.Сучасні світові тенденції суспільного розвитку в контекстірозбудови соціального ринкового господарства засвідчуютьнеобхідність формування сильного середнього прошарку населенняяк основи суспільного ладу. Це стосується як питаньзайнятості і працевлаштування, так і політики доходів держави,надання населенню можливостей отримувати пристойнізасоби задоволення своїх запитів й інтересів, виходячи з позиційекономіки суспільного добробуту [5]. Вагомим факторомвпливу на поведінку громадян, на мотивацію їх професійноїдіяльності, задоволення їх споживчих вподобань, стимулюваннядо заощаджень та інвестицій виступає податковий тиск: "Засьогоднішнього рівня держава фактично підриває основу інвестицій,вилучаючи потенційні фінансові ресурси у вигляді прибутковогоподатку в бюджет” [11, с. 292]. Зазвичай здебільшогомаксимум уваги приділяється податкам в контексті їх аналізу

208Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.як засобам фіскального характеру в наповненні бюджетнихдоходів держави. Проте рівень податкового навантаження надоходи фізичних осіб може відіграти рушійну та визначальнуроль в подальшому суспільному поступі. Надмірні податки "нелише не сприяють економічному розвитку, а й, навпаки, стримуютьйого” [6, с. 180].Сучасні дослідження стану особистого прибуткового оподаткуванняпереконують в його незадовільному становищі.Має місце доволі високий податковий тягар, який засвідчує пронаявність вагомого "перевищення оптимального рівня оподаткування”[12, с. 14]. Крім того, частина податкового тягаря безпосередньоперекладається на фізичних осіб: "Де-юре більшістьподатків в Україні стосується юридичних осіб. Однак де-фактопереважна їхня частина перекладається на кінцевого споживачашляхом включення до собівартості або надбавляння до цінипродукції. Тобто левова частка податкових доходів держави укінцевому підсумку оплачується фізичними особами” [7, с. 33].З-поміж найбільш вагомих податків, які в Україні сплачуютьсясьогодні фізичними та юридичними особами, здебільшогошляхом фіскального адміністрування та через механізмподаткового ціноутворення непосильним тягарем лягає самена фізичних осіб – фінансування понад 10 найбільших податківвідбувається за рахунок доходів населення [2, с. 65]. Оцінкарівня податкового навантаження на доходи громадян неодноразовоздійснювалась за допомогою різноманітних економікоматематичнихмоделей [1; 4; 9; 10]. Моделі ж зарубіжногозразка навряд чи є придатними для вітчизняних розрахунків всилу їх прикладного застосування за умов розвинутого ринковогогосподарства [3]. Проблематика може бути якісно зрушена,якщо розглядати засади формування доходів фізичних осібяк джерела коштів забезпечення власних потреб та надалі якоб’єкта фіскального адміністрування.Виклад основного матеріалу. Формування потужного середньогокласу в суспільстві, особливо в країнах з ринковоютрансформацією національного господарства, є надзвичайноважливою проблемою. Це досягається як за рахунок нарощуванняобсягів виробництва національного продукту, так і черезфіскальний механізм розподілу суспільних благ. Сучасна економічнанаука припускає переважно систему прогресивного оподаткуванняі в його межах іноді можливість застосування більшпослідовного жорсткого оподаткування середнього прошаркунаселення як домінуючої частини джерела доходів у структуріфінансування державних видатків. Якщо так, то питання осо-

Фінансова система України. Частина 1. 209бистого прибуткового оподаткування у ринково транзитивнійекономіці потребує досить істотного коригування.Податковий тягар – це поняття, що характеризує у відноснійформі певну частину вартості виробленого суспільного продукту(доданої вартості), що перерозподіляється через податковиймеханізм. Податковий тягар можна розглядати з двох позицій:– як форму монопольної ціни сукупних суспільних благ, вякій відображається міра вартості (цінності) державних послуг(благ) по відношенню до джерел виплати податків;– як розрахунковий показник кількісного виміру ціновихпараметрів оцінки послуг (благ) держави.Податковий тягар оцінюється та розподіляється за елементамидоданої вартості (прибуток, оплата праці, інші категорії доходів)на основі відповідних принципів. Перший – співрозмірністьсплачених платниками податків та суспільних благ, отриманихними від держави. Він ґрунтується на основі оподаткуванняодержуваних благ, суть якого полягає в придбанні платникомподатку благ (товарів, послуг), що пропонується державою, якце відбувається й у випадку отримання інших благ. Отже, та особа,яка одержує найбільшу користь від наданих державою благ,зобов’язана в адекватній мірі компенсувати державні видатки нафінансування її благ через механізм оподаткування. Тобто, повиннавиконуватись співрозмірність сплачених податків та сукупнихсуспільних благ, які одержують платники від держави.Інший принцип – платоспроможність, який базується на прямійзалежності величини податку від доходу (багатства) платника,що передбачає сплату податку залежно від фінансових можливостейплатника. Впровадження цих принципів відбувається зметою встановлення в суспільстві засад рівності й справедливостіоподаткування, які враховуються в сучасній податковійпрактиці ринково розвинутих країн для досягнення оптимальногорівня податкового навантаження.Характерною рисою еволюції оподаткування в ХХ ст. є високийрівень податків і прогресивний податковий тягар. Позиціянадлишкового податкового навантаження зумовила генезисконцепції "нейтральності оподаткування”, яка ґрунтується набазисних підвалинах теорії суспільного добробуту. Модель економікидобробуту, започаткована на початку 1930-х рр. А. Пігу,визначається обсягами національного доходу та способами йогорозподілу. Ґрунтується модель на доводах протистояння альтернативнихпослуг через оподаткування шляхом скорочення приватногоспоживання компенсацією суспільними благами, щопризводить до зміни структури споживання платників податків;

210Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.водночас, виробники ще не можуть підвищити виробництво дорівня, при якому споживачі ще готові платити. Неспроможністьзбільшення обсягів виробництва до рівня з мінімальними витратамита необхідність зміни споживчої структури і є додатковимподатковим навантаженням. Інтерпретації А. Пігу доводять, щоподатки з одних осіб свідчать про відповідні виплати й субсидіїдля інших осіб; у сфері ж реального виробництва обмеженняфіскальними засобами виготовлення одного виду товарів є рівнозначнимстимулюванню іншого різновиду виробництва.Значний внесок в розвиток концепції економіки добробутубув здійснений в теорії "економічної рівноваги” Л. Вальраса. Їїположення передували подальшому розвитку постулатів розподільнихвідносин, що знайшло відображення в розробках В.Парето, завдяки яким сьогодні загальновідомим є ефект "оптимумуПарето”: це стан економічної рівноваги, за якого жоднийрозподіл ресурсів в суспільстві не здатний сприяти покращеннюстановища одного суб’єкта без одночасного погіршення стануіншого суб’єкта. "Оптимум Парето” – своєрідний ідеал забезпеченнясуспільної гармонії в системі розподільних процесів,де податковий механізм спроможний підвищити загальносуспільнийдобробут без жодних проявів дискримінації будь-якогочлена суспільства. Оптимум В. Парето й справді є практичнонедосяжним ідеалом, в силу чого верх бере позиція А. Пігу щодоподатків як способу реалізації розподільних відносин.Сучасна податкова система є надзвичайно розгалуженоюі різноманітною, тільки іноді досягаючи свого внутрішньогоорганічного взаємоузгодження. Як правило, податковий тягарфізичних осіб асоціюється лише з особистим прибутковим навантаженнямта впливом деяких інших податків (зокрема, податокна землю, майновий податок тощо), які безпосередньосплачуються населенням з різноманітних власних джерел доходіву контексті системи прямого оподаткування. В комплексномувимірі, на доходи фізичних осіб справляє вплив не лишесукупність прямих податків, але й система непрямого оподаткуваннячерез вмонтованість в ціновий механізм вартостісуспільних благ (ефект "перекладання податків”). Якщо тягарнепрямих податків є "прихованим” в механізмі роздрібногоціноутворення, то високий рівень податкових нарахувань наоплату праці автоматично підштовхує роботодавців до приховуваннядоходів від оподаткування. Отже, ступінь податковогонавантаження на населення залежить не тільки від величиниподаткових вилучень, але й від матеріального достатку громадяні, насамперед, від розміру їхньої заробітної плати, а також

Фінансова система України. Частина 1. 211реального прожиткового мінімуму та неоподатковуваного мінімумув контексті фіскального адміністрування.Обсяги споживання населенням суспільних благ та рівеньпо дат кового навантаження на громадян залежать від такогокри те рію, як прожитковий мінімум, що має безпосереднє відношеннядо доходів фізичних осіб. В класичному ідеальномува рі ан ті та з позицій соціальної справедливості, реальний прожитковиймінімум повинен бути не нижче неоподатковуваногомі ні муму доходів громадян, а останній, у свою чергу, постатиос но вою мінімальної заробітної плати громадян (табл.1, рис.1).Як засвідчують дані, в Україні простежується абсурдна ситуація:величина прожиткового мінімуму є вищою за показникимі ні мальної заробітної плати громадян. В окремі періоди цяріз ни ця могла бути втричі більшою. І на сьогодні виправленняси ту а ції в кращий бік також не відбувається: на початок 2008 р.величина прожиткового мінімуму на 15% перевищувала показникмінімальної заробітної плати громадян.Таблиця 1Динаміка мінімальної заробітної платиі прожиткового мінімуму в 2000-2008 рр.*Показники (грн.)РокиМінімальна заробітнаплатаПрожитковий мінімум2000 90 2702001 118 3112002 165 3422003 205 3422004 237 3622005 332 4232006 400 4722007 460 5322008 515 592* За даними Державного комітету статистики УкраїниПри підрахунку прожиткового мінімуму необхідно враховуватирізні фіскальні важелі – особистий прибутковий податок,інші прямі та непрямі податки, обов’язкові соціальні внески й від-

212Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.рахування. Наприклад, податок на нерухомість, проект введенняякого в Україні вже існує (інакше складається враження, що неіснує осіб, які володіють майном, а все національне багатство належитьдержаві). Відтак, можна констатувати, що національниймеханізм оподаткування доходів фізичних осіб не повністю відповідаєпараметрам соціальної справедливості як з позицій податковоїтеорії, так і світових досягнень фіскальної прагматики.Незважаючи на незначні позитивні зрушення в рівні життя населення,все одно зберігається суттєва диференціація населення зарівнем отриманих доходів та значне поле бідних верств суспільства.Враховуючи податкове навантаження на платників податків,більшість фізичних осіб перебуває на межі виживання, або жу кращому випадку – в ситуації примітивного існування.60050040030020010002000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008мінімальна заробітна платапрожитковий мінімумРис.1. Порівняльна динаміка мінімальної заробітної платиі прожиткового мінімуму за 2000-2008 рр., грн.Висновки проведеного дослідження набувають таких пропозицій:– активізація та кардинальна переорієнтація напрямків політикидержави щодо доходів населення, здійснення заходівдля принаймні відносного збалансування рівня дохідності громадянза видами економічної діяльності, в галузевому й секторальномурозрізах народного господарства, за сферами матеріальногоі нематеріального виробництва;– розробка системи реальних державних соціальних стандартівта державних соціальних гарантій населення; впровадженняреального неоподатковуваного мінімуму доходів громадян нарівні не нижче прожиткового мінімуму та на цій основі встановленнямінімальної величини заробітної плати громадян, якаб відповідала реальним соціальним запитам населення;– реструктуризація механізму оподаткування доходів гро-

Фінансова система України. Частина 1. 213мадян шляхом впровадження податкової шкали на основі реальнихдержавних соціальних стандартів і гарантій населенню,враховуючи можливість втілення регресивно-прогресивної податковоїшкали;– одночасно з трансформацією особистого прибутковогооподаткування фізичних осіб – кардинальна реформа системиобов’язкового державного соціального страхування на основі визначеннявідповідності послуг реальним потребам суспільства.Література1. Амоша О., Вишневський В. До питання про оцінку рівня податківв Україні // Економіка України. – 2002. – №8. – С. 11-19.2. Архангельський Ю., Радзієвський О., Алексєєв А. Бідність,податки та економічне зростання // Економіка України. – 2006. –№5. – С. 63-71.3. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступдо фінансової науки / Пер. з нім. С.І. Терещенко та О.О. Терещенка;Передмова та наук. редагування В.М. Федосова. – К.: Либідь,2000. – 654 с.4. Вишневський В.П., Липницький Д.В. Оцінка можливостейзниження податкового тягаря // Фінанси України. – 2000. – №1.– С. 93-105.5. Лук’яненко І.Г., Тичук Н.А. Вплив зміни оподаткування доходівфізичних осіб на трудову мотивацію // Економіка і прогнозування.– 2004. – №4. – С. 61-70.6. Льовочкін С.В. Макрофінансова стабілізація в Україні у контекстіекономічного зростання: Монографія. – К.: Наша наука ікультура, 2003. – 432 с.7. Мельник В.М. Обмежувальна та стимулювальна роль податків// Фінанси України. – 2006. – №1. – С. 31-37.8. Скрипкин В.А. Какая оценка номинальной величины подоходногоналога является истинной? // Финансы. – 1997. – №10.– С. 32-35.9. Скрипник А., Гендлер Г. Оцінка податкового навантаженняі детінізація фонду оплати праці // Економіка України. – 2007. –№5. – С. 17-25.10. Соколовська А.М. Теоретичні засади визначення податковогонавантаження та рівня оподаткування економіки // ЕкономікаУкраїни. – 2006. – №7. – С. 4-12.11. Федосов В., Опарін В., Льовочкін С. Фінансова реструктуризаціяв Україні: проблеми і напрями: Монографія / За наук. ред.В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2002. – 387 с.12. Чугунов І.Я., Ігнатенко А.Б. Податок з доходів фізичнихосіб у системі фінансово-економічного регулювання // ФінансиУкраїни. – 2006. – №4. – С. 3-14.

214Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Федів Р.Є.,пошукач, Національний університет водного господарства та природокористування,м. Рівнедиректор Державного підприємства „Об’єднана дирекція будівництваводогосподарських об’єктів Закарпатської області" (м. Ужгород).РЕЗУЛЬТАТИВНІ ПОКАЗНИКИВИКОНАННЯ ПРИРОДООХОРОННИХБЮДЖЕТНИХ ПРОГРАМ ТА ЇХ РОЛЬВ СИСТЕМІ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІРЕАЛІЗАЦІЇ БЮДЖЕТНИХ РЕСУРСІВСтаттю присвячено методиці визначення результативнихпоказників по природоохоронних бюджетних програмах.Розкрито потребу застосування показників програмноцільовогометоду планування бюджету.This article is about methods of determining resultative indicesin nature protection budget programs. The necessity of using theindicators the program aimed method in the budgeting process.Кожна форма життя, пов’язана з течією води, існує тільки завдякитому, що потік приносить їжу і кисень, виносить відходита утворює шлях для проникнення у глиб суші. Якісні характеристикиводи малих річок тісно пов’язані з місцевими геологогеоморфологічними,ґрунтово-рослинними умовами та антропогеннимипроцесами, що переважають на конкретному водозборі.Державний облік вод відіграє важливу роль у здійсненніуправління в галузі використання і охорони вод та відтворенняводних ресурсів. Зокрема, Водний кодекс України встановлює,що таке управління виконується на основі розробки та реалізаціїдержавних, міждержавних та регіональних програм у данійгалузі, які створюються на підставі даних державного облікувод, а також схеми комплексного їх використання та охорони.Державний комітет України по водному господарству (далі– Держводгосп) забезпечує раціональне використання, охоронуі відтворення водних ресурсів: на підставі правил експлуатаціїводних об’єктів колегіально з урахуванням екологічних вимогта інтересів усіх водокористувачів встановлюються оптималь-© Федів Р.Є., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 215ні режими роботи міжгалузевих водогосподарських систем таздійснюється постійний контроль за їх дотриманням.Для забезпечення потреб галузей економіки і населення уводних ресурсах щорічно державними насосними станціямиперекачується близько 7 млрд. куб. метрів води, у тому числіна зрошення – 4,5 млрд. куб. метрів.За даними 39 атестованих вимірювальних лабораторій на507 створах за гідрохімічними та радіологічними показникамианаліз моніторингу якості поверхневих вод свідчить, що близько70 % проб, відібраних у районах питних водозаборів, не відповідаютьвимогам санітарних правил і норм для водойм, щовикористовуються для централізованого водопостачання. Цедає підставу зробити висновок, що екологічний стан водойм, якіє джерелами питного водопостачання, напружений [4, с.123].З метою покращення стану водних об’єктів Держводгоспвживає заходи щодо посилення контролю за дотриманням водногозаконодавства та виконанням повного комплексу водоохороннихзаходів у басейнах річок. Разом з тим, із 400 тисячкілометрів уздовж річок в Україні, на початок 2008 року встановленолише 80,5 тис. км, що складає 18 відсотків. Залужено60 тис. га (5% від наявних), заліснено 84 тис. га земель водногофонду (7%). Наведені дані свідчать про недостатні заходи вцьому напрямку з боку місцевих органів виконавчої влади таорганів самоврядування.Одним із пріоритетних напрямків діяльності державнихпідприємств та бюджетних організацій системи Держводгоспує реалізація бюджетних коштів на виконання природоохороннихбюджетних програм.Складовими елементами бюджетної програми є:– мета бюджетної програми – законодавчо визначені основніцілі, яких необхідно досягти в результаті виконання кошторису;– завдання бюджетної програми – конкретні цілі, якихнеобхідно досягти в результаті виконання бюджетної програмипротягом відповідного бюджетного періоду та оцінити якіможна за допомогою результативних показників;– результативні показники – кількісні та якісні показники,що характеризують результати виконання бюджетної програми,підтверджуються статистичною, бухгалтерською та іншоюзвітністю.Своєю чергою, результативні показники поділяються нагрупи: показники затрат, продукту, ефективності, якості.Показники затрат визначають обсяги та структуру ресурсів,що забезпечують виконання бюджетної програми.

216Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Показники продукту використовуються для оцінки досягненняпоставлених цілей – кількість користувачів товарами(послугами), виробленими в процесі виконання бюджетноїпрограми тощо.Показники ефективності визначаються як відношення кількостівироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) доїх вартості у грошовому або людському вимірі (витрати ресурсівна одиницю показника продукту). Є зіставленням результатіввиконання програм в динаміці.Показники якості відображають якість вироблених товарів(виконаних робіт, послуг).В опрацювання наукової проблематики, пов’язаної з оцінкоюефективності використання природних ресурсів взагалі іокремих їх видів, а також методики визначення відповідних оціночнихпоказників значний внесок зробили В.В. Варанкін, П.В.Васильєв, В.Н. Герасимович, А.О. Голуб, А.С. Гордійчук, К.Г.Гофман, С.І. Дорогунцов, Е.А.Зінь, Н.Г.Ігнатенко, Я.В.Коваль,Н.Е.Ковшун, М.К.Лойтер, А.А.Мінц, Г.М. Мкртчян, М.А. Хвесик,А.В. Яцик та ін.Сучасний підхід до оцінки ефективності виконання бюджетнихприродоохоронних програм передбачає необхідністьподальших досліджень системи оцінювання складових розрахункурезультативних показників.Метою даної роботи є аналіз затверджених паспортом природоохороннихбюджетних програм результативних показниківна предмет достовірності, прозорості, об’єктивності, інформативностіта повноти відображення ефективності цільовоговикористання бюджетних коштів.Основні напрямки поліпшення водогосподарської екологічноїситуації, які повинні вирішуватись природоохороннимибюджетними програмами, такі [5]:1) захист населення і виробничо-господарського комплексу відшкідливої дії води (паводків, підтоплення, водної ерозії тощо);2) задоволення якісною водою питних і господарських потребнаселення та галузей економіки області;3) досягнення балансу між потребами економічного розвиткуі спроможностями відтворення екологічно повноціннихводних ресурсів у результаті цілеспрямованого регулюваннягосподарської діяльності.Досягнення цих цілей можливо у кілька етапів, основнимиз яких, на наш погляд, є:– забруднення навколишнього природного середовища,особливо водних об‘єктів;

Фінансова система України. Частина 1. 217– непродуктивні витрати води при здійсненні господарськоїдіяльності, екстенсивне водо– та землекористування;– невідповідність застосовуваних технологій принципамекологічного господарювання, використання спрацьованоїтехніки, застарілих водогосподарських об‘єктів.Водну політику держави має бути спрямовано на такенормування водокористування, яке б забезпечило постійнезменшення шкідливого впливу на водні об‘єкти за допомогоюекологічно орієнтованих цільових показників з урахуваннямреальної екологічної та економічної ситуації на конкретномуводному об‘єкті.У відповідності до Концепції застосування ПЦМ в бюджетномупроцесі показники результативності повинні [6]:– бути визнаними в звітних формах, що оприлюднюються;– бути достовірними, зрозумілими та піддаватися перевірці;– зводитися до такого розміру та ступеня складності, щобзабезпечити ефективний шлях проведення оцінки результативностібюджетних програм;– характеризувати досягнення цілей та завдань програми;– забезпечити порівняльну динаміку;– визначати показники затрат, продукту, ефективності таякості.Розробку та впровадження системи результативності бюджетнихпрограм можна узагальнити в таких етапах:Етап 1. Встановлення цілей програми.Етап 2. Встановлення об'єктів оцінки.Етап 3. Визначення показників затрат, продукту, ефективності,якості.Етап 4.Звітування про виконання кошторису програми.Етап 5. Аналіз і подальші заходи.Етап 6. Поточний контроль.Безперечно, в основі раціональної організації обліку, аналізута контролю результативних показників – нормативно правильне,з належним рівнем деталізації відображення складовихрозрахунку результативних показників на рахунках бухгалтерськогообліку.На даний час бюджетні організації та державні підприємствасистеми Держводгоспу виконують цілий ряд природоохороннихбюджетних програм. Зокрема, Державне підприємство„Об‘єднана дирекція будівництва водогосподарських об‘єктівЗакарпатської області" – програму на тему "Комплексний протипаводковийзахист в басейні р.Тиса у Закарпатській області"(КПКВК ДБ-5001080).

218Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Паспортом зазначеної програми затверджено такі результативніпоказники:– затрат: загальна кошторисна вартість об’єктів, на яких виконуютьсяроботи;– продукту: довжина побудованих та реконструйованих захиснихдамб, довжина берегоукріплення, кількість побудованихзахисних протипаводкових споруд, кількість об’єктів, на якихвиконуються роботи, вартість виконаних робіт на об’єктах;– ефективності: кількість захищених населених пунктів,захищено садиб, захищено площ сільськогосподарських угідь,середня вартість будівництва та реконструкції 1 км захиснихдамб, середня вартість 1 км робіт з берегоукріплення, середнявартість 1 од. будівництва захисних протипаводкових споруд;– якості: збільшення % захищених населених пунктів у %до передбачених програмою; збільшення % захищених сільгоспугідьу % до передбачених програмою; ступінь готовності будівництвагідротехнічних споруд на кінець звітного періоду.Показники затрат програми визначають структуру ресурсів(фінансових, матеріальних та людських), необхідних длявиконання програми (розмір фінансування, кількість обладнання,кількість працівників, необхідних для здійснення програмитощо). Паспортом програми ( в тому числі КПКВК ДБ-5001080) затверджено обмежений перелік показників затрат.Безперечно, для здійснення оперативного аналізу етапів реалізаціїбюджетних коштів, результати якого були б джереломінформації для прийняття управлінських рішень, доцільним євизначення додаткових показників затрат.Абсолютними показниками затрат для одержувача бюджетнихкоштів на виконання бюджетної програми можуть бути:– обсяги асигнувань, передбачені кошторисом у звітномуроці (звітному періоді);– обсяги асигнувань, профінансовані у звітному періоді;– фактичні видатки на виконання робіт у звітному періоді.Відносними показниками затрат можуть бути:– профінансовані обсяги асигнувань на одиницю валютибалансу установи-одержувача бюджетних коштів в звітномуперіоді;– профінансовані обсяги асигнувань на одиницю отриманихдоходів загального фонду установи в звітному періоді тощо.В певній мірі ці показники визначають спроможність юридичноїособи-виконавця бюджетної програми реалізувати плановізавдання. Разом з тим, показники затрат повинні передбачатифінансування таких кроків:

Фінансова система України. Частина 1. 2191. Здійснення комплексного регулювання річок, що включаєвсі існуючі методи й схеми, які зарекомендували себе зпозитивного боку під час боротьби зі шкідливою дією води (зобов’язковим урахуванням руслових процесів).2. Поетапне регулювання русел на великій за протяжністю ділянцірічки за розробленою проектною схемою їх регулювання.3. Фізичне моделювання альтернативних варіантів русел,що може дати значний техніко–економічний ефект.4. Схематичне принципове проектування альтернативнихваріантів регулювання русел, на основі якого може бути розробленодетальний проект регулювання русла.5. Створення раціональних конструкції регуляційних споруд,які обґрунтовано лабораторними дослідженнями, для проектуванняяких підготовлено методики гідравлічних та статичнихрозрахунків.6. Розрахунки місцевих розмивів русла біля берегів і регуляційнихспоруд, від яких значною мірою залежить ефективністьроботи захисних і регуляційних споруд.7. Здійснення пошукових робіт, що дозволяють вважатиможливим суттєве вдосконалення конструкцій ґрунтових огороджувальнихдамб із використанням сучасних ущільнюючихгідроізоляційних матеріалів, що влаштовуються по осі дамбна всю їх висоту за допомогою прогресивних гідромеханічнихструменевих землерийних машин.8. Розробку ефективної технології і засобів ліквідації наслідківруйнування регуляційних споруд після або під час проходженнякрупних паводків, у тому числі й з використаннямнетрадиційних будівельних матеріалів та ін.Зазначені напрямки підтверджують необхідність врахуванняв кошторисі вартості робіт питань, що потребують залученняряду спеціалістів проектних організацій, навчальних закладіввідповідного профілю тощо.Показники затрат, на жаль, мають найбільшу ймовірністьщодо невиконання, оскільки спостерігається великий показникінфляції та подорожчення матеріалів.Показники якості програми показують головні досягненнячи користь для суспільства від здійснення бюджетної програми.Паспортом програми затверджено обмежений перелік показниківякості. Пріоритетність фінансування напрямків діяльностів рамках даної бюджетної програми обумовлюєзатвердження на рівні керівництва одержувача бюджетних коштівдодаткових показників якості, таких як:– виконання заходів ведення державного моніторингу поверхневихвод (кількість проведених вимірювань показників

220Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.якості води, перевірок з питань використання, охорони та відтворенняводних ресурсів тощо);– виконання заходів в рамках паспортизації малих річок,водоймищ;– виконання заходів по управлінню водними ресурсами;– динаміка збитків від шкідливої дії вод (в порівнянні з аналогічнимиперіодами минулих років) та ін.Безперечно, до показників якості можна віднести такі показникияк відповідність введених основних фондів їх технічнимексплуатаційним вимогам (у відсотках), відсоток позитивнихрезультатів державного моніторингу поверхневих вод(документальним підтвердженням цього є акти по перевірцізазначених питань).На нашу думку, варто в комплексі показників якості передбачитиреалізацію системи менеджменту якості (СМЯ), що враховуєпріоритети охорони навколишнього середовища, зокрема,охорони водних ресурсів, при плануванні та здійсненні господарськоїдіяльності водогосподарськими підприємствами [2,3].На сьогодні істотними перешкодами при впровадженніта реалізації СМЯ у водогосподарських організаціях є: обмеженістьінформації про ефективність СМЯ; недосконалазаконодавчо-нормативна база; недостатнє розуміння управлінськимиструктурами на місцях переваг від розробки СМЯ; значнийрозмір витрат на розробку, сертифікацію та впровадженняСМЯ; відсутність компетентних працівників та інформаційноконсультаційнихагентств, які безпосередньо займаються розробкоюСМЯ в галузі водного господарства; незначний досвідроботи вітчизняних підприємств у сфері якості тощо.Загалом впровадження СМЯ на підприємствах водогосподарськогокомплексу передбачає: включення природоохороннихвимог в комплекс традиційних господарських цілейорганізацій; системне виконання екологічних нормативів; раціональневикористання водних ресурсів; інформування населенняпро стан та особливості використання і відтворення„водного капіталу”; мінімізацію впливу на навколишнє природнесередовище; проведення моніторингу водних ресурсів якскладової єдиної системи спостережень якості навколишньогоприродного середовища тощо.У відповідності до Концепції застосування програмноцільовогометоду показниками ефективності програми (витратиресурсів на одиницю показника продукту або, навпаки)– захищено садиб, захищених площ сільськогосподарськихугідь. Зазначені показники в більшій мірі можна віднести до

Фінансова система України. Частина 1. 221показників продукту. Враховуючи те, що вони затверджені тане підлягають змінам, доцільно доповнити зазначений перелікпоказниками в розрізі напрямків діяльності, що є найбільш характернимидля даної програми, зокрема, профінансовані обсягиасигнувань на одиницю:1) введених в звітному періоді основних фондів (Е1):Аз , (1)Е 1 =Офде Аз – профінансовані обсяги асигнувань на захист відшкідливої дії вод у звітному періоді;Оф – введені в звітному періоді основні засоби, на які буливиділені дані асигнування (км, шт.).2) проведених заходів, передбачених програмою державногомоніторингу поверхневих вод (Е2):Е 2 =Ам , (2)Змде Ам – профінансовані обсяги асигнувань на ведення державногомоніторингу поверхневих вод у звітному періоді;Зм – фактично проведені заходи в рамках державного моніторингу(передбачені планом).3) заходів в рамках паспортизації малих річок, водоймищ(Е3):АпЕ 3 = , (3)Зпде Ап – профінансовані обсяги асигнувань на ведення паспортизаціїмалих річок, водоймищ у звітному періоді;Зп – фактично проведені заходи в рамках паспортизації, передбаченіпланом (шт.).4) на одиницю проведених заходів в рамках ведення державноговодного кадастру (Е4):АкЕ 4 =, (4)Зкде Ак – профінансовані обсяги асигнувань на ведення державноговодного кадастру;Зк – фактично проведені заходи в рамках ведення державноговодного кадастру (шт.).5) проведених заходів, передбачених програмою управлінняводними ресурсами (Е5):Ау , (5)Е 5 =Зуде Ау – профінансовані обсяги асигнувань на розробкунауково-технічної продукції у звітному періоді;

222Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Зу – фактично розроблені теми з питань ефективного управлінняводними ресурсами (кількість).Висновки. При необхідності отримання більш детальноїін формації про динаміку фінансування, пріоритетність напрямківта результати діяльності в рамках бюджетної програминеобхідно доповнити запропонований в паспорті перелікре зультативних показників виконання програми, оскільки затвердженіпаспортом показники є досить тезисними як в складовихдля розрахунку, так і в результатах їх обчислень дляор ганізації ефективної системи обліку, проведення фінансовоуправлінського аналізу та контролю за виконанням етапів бюджетноїпрограми. Особливої уваги потребує розробка показниківякості (в частині визначення стандартів якості введенихос новних фондів, відсотків позитивних результатів та діапазонунеобхідних перевірок на етапах проведення державного моніторингу). Щодо показників ефективності, то наведений в паспортіпрограм перелік доцільно розширити в розрізі напрямківдіяльності, що є найбільш суттєвими з точки зору обсягів фінансуваннята проблематичності їх ефективного освоєння.В цілому впровадження запропонованої методики визначеннярезультативних показників бюджетних програм дозволитьне тільки в розрізі виконання бюджетної програми, ай господарської діяльності одержувачів бюджетних коштів вцілому забезпечити надходження оперативної та достовірноїінформації з питань освоєння бюджетного фінансування.Література1. Водне господарство в Україні. / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва.– К.: Генеза. 2000. – 456 с.2. ДСТУ ІСО 9000-2001. „Системи управління якістю. Основніположення”. Київ. Держстандарт України. 2001.3. Завадський Й.С. Менеджмент: Підручник для студентів економічнихспеціальностей вищих навчальних закладів.: у 2 т., Т.2.– К.: Видавництво Європейського університету, 2002. – 640 с.4. Левпівський С.С., Падун М.М. Раціональне використання іохорона водних ресурсів. – К.: Либідь, 2006. – 280 с.5. Схема комплексного протипаводкового захисту в басейні р.Тиси у Закарпатській області на 2002-2006 роки та прогноз до 2015року (затверджено постановами КМУ № 1388 від 24.10.2001р. та№ 130 від 13.02.2006 р.).6. Про схвалення Концепції застосування програмно-цільовогометоду в бюджетному процесі. Розпорядження Кабінету міністрівУкраїни від 14 вересня 2002 року за №538-р.

Фінансова система України. Частина 1. 223Хмарук Ю.В.,викладач-стажист Національного університету "Острозька академія"ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯМІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИУ статті досліджено ефективність функціонування місцевихбюджетів України на основі визначення їх ролі в бюджетнійсистемі Україні, оцінки доходів та напрямків використаннявидатків, і структури міжбюджетних трансфертів. Поданопропозиції щодо вирішення поставлених проблем.The author has researched efficiency of local budgets functioningin Ukraine, on the basis of defining their role in the budget systemof Ukraine, estimation of incomes and spheres of outcomes, andthe structure of the inter-budget transfers. The author also offerssuggestions on the resolution of the abovementioned problems.Соціально-економічний розвиток регіонів залежить насампередвід фінансових ресурсів територіальних органів управліннята їх ефективного використання.Для забезпечення прогресивного функціонування економікиУкраїни однією з основних проблем є забезпечення збалансованогорозвитку регіонів, що неможливо на даному етапі безвдосконалення методів та механізмів управління фінансовимиресурсами.Актуальність роботи полягає у важливості дослідження ефективноїдії місцевих бюджетів для визначення джерел наповненняі можливості ефективнішого використання місцевих коштів.Вивченням цих питань займались такі вчені-економісти:О. Д. Василик, Ю. М. Пасічник, В. Швець, Л. Тарангул,В. П. Кодацький та інші. Проте виникає потреба у поглибленніданого дослідження, визначення методів покращення ефективностіфункціонування місцевих бюджетів.Метою дослідження є визначення пропозицій щодо підвищенняефективності формування та дієвості місцевих бюджетівна основі вивчення практичних та теоретичних аспектів досліджуваноїпроблематики.Об’єктом дослідження є місцеві бюджети України, а пред-© Хмарук Ю.В., 2008

224Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.метом – формування та використання їх фінансових ресурсів.У статті були використані такі методи дослідження: порівняльнийаналіз, математичні методи обробки кількісних даних,графічний аналіз.Важливо зрозуміти вплив місцевих органів влади, їхніх фінансівна економіку та соціальну сферу дер жави. Так, через фінансовісистеми місцевих органів вла ди здійснюється розподілі перерозподіл частини ВВП, тому місцеві фінанси є інструментомрегулювання економічного й соці ального розвитку держави.Інвестиції місцевої вла ди спрямовуються, як правило, внепривабливі для приват ного капіталу сфери, в економічну тасоціальну інфраст руктури, в екологію та в інші галузі. Місцевіфінанси є фіскальним інструментом, що також відповідає занадання населенню громадських послуг. Місцева влада такожвиконує делеговані функції: забезпечення громадської безпеки,охорони правопо рядку, оборони, дотримання законностіта ін. Потрібно згадати також про політику ціноутворення, щостосується регулювання цін на продукцію і тарифів на послугипідприємств комунального сектора [2, c. 22].Важливо вказати на те, що головна ознака фінансової незалежностіце – володіння і самостійне розпорядження фінансовимиресурсами, розмір яких відповідає функціям і завданням,що покладаються на органи місцевого самоврядування. Такіфінансові ресурси необхідні для реалізації намічених цілей іпрограм економічного і соціального розвитку території у відповідностіз обраними пріоритетами [1, c. 37].Для визначення ролі місцевих фінансів в економіці Українибуло проведене дослідження формування доходів та напрямків їхвикористання у місцевих бюджетах України за 2004-2006 роки.За даними Міністерства фінансів України та Державногокомітету статистики спостерігається тенденція щорічногозростання доходів місцевих бюджетів (як по загальному, такі по спеціальному фондах). Коли у 2004 році вони становили22,78 млрд. грн., то у 2006 – 39,86 млрд. грн. (без урахуванняміжбюджетних трансфертів), що засвідчує про їх динамічнийріст. Аналізуючи показники економічного та соціального розвиткуУкраїни, відзначаємо, що ця тенденція пов’язана із зростаннямдоходів населення (зокрема у 2005 р. в порівнянні до2004 р. на 27,2 %, у 2006 р. до 2005 р. на 39,1 %), оскільки найбільшпоширеним серед податкових надходжень є податок здоходів фізичних осіб, який у свою чергу є основним податком,що формує власні доходи місцевих бюджетів.Проте більшої ваги набуває аналіз частки місцевих бюджетів

Фінансова система України. Частина 1. 225у Зведеному бюджеті України. У ході дослідження ми доходимовисновку, що вони становлять в середньому протягом 2004-2006рр. 23,56 % Зведеного бюджету України (без врахування трансфертів).Проте, у 2004 році частка місцевих бюджетів у Зведеномубула на рівні 24,89 %, у 2005 р. – 22,60 % (відповідно темп приростучастки місцевих бюджетів у Зведеному бюджеті становив-9,21 %), а у 2006 – 23,20 % (2,71 % – темп приросту), що відображенов таблиці 1. Варто зауважити, що ця частка у бюджетах розвиненихкраїн становить більше 60 %, що приводить до висновку,що в Україні їх частка лишається досить низькою.Таблиця 1Динаміка питомої ваги та частка доходів місцевих бюджетів(без урахування трансфертів) у Зведеному бюджеті Україниза 2004-2006 рокиПоказникиРоки2004 2005 2006Доходи Зведеного бюджету України,млрд.грн.91,53 134,18 171,75Доходи місцевих бюджетів, млрд.грн. 22,78 30,32 39,86Частка місцевих бюджетів у Зведеномубюджеті, %24,89 22,60 23,20Темп приросту частки місцевих бюджетіву Зведеному бюджеті,%– -9,21 2,71Досі в Україні відсутнє чітке обґрунтування еконо мічногозміс ту показника рівня децентралізації, який повинен бути вкра їні. Рівень децентралізації може вимірюватися таким показником, як частка ВВП, що перерозподіляється через місцевібюд жети. Динаміку цього показника відображе но на рисунку 1.Оцінка цього показника відображає, що протягом 2004-2006 років частка перерозподілу ВВП через місцеві бюджети всередньому є на рівні 7,1 %, тоді як через Державний бюджет –23,17 %, що свідчить про централізацію фінансових ресурсів.Аналізуючи структуру доходів місцевих бюджетів, доходимодо висновку, що найбільшу частку загального фонду займаютьподаткові надходження, які у 2006 році становили 77,6 %від усіх надходжень бюджетів, без урахування трансфертів (на31,1 % більше, ніж минулого року).

226Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Рис. 1. Частка перерозподілу ВВП через Зведений,Державний та місцеві бюджети України за 2004-2006 рр.Основним бюджетоутворюючим джерелом місцевих бюджетівє податок з доходів фізичних осіб, питома вага якого уструктурі податкових надходжень в середньому протягом періодудослідження становила 71,8 %. Найменшу частку у 2005 і2006 роках займає податок на прибуток підприємств, що становитьпо 0,9 % протягом двох останніх років. Варто відзначитинизьку частку місцевих податків та зборів у структурі податковихдоходів, що з кожним роком зменшується, і становлять у2005 р. 2,5 %, а 2006 р. – 2,1 %, тоді як у 2003 р. становила 3,3 %всіх податкових надходжень.Щодо надходжень від збору за право проведення кіно– іте ле з йомок, сум реструктурованої заборгованості зі сплатимісце вих податків, збору за виграш у бігах на іподромі, збору зосіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, залишаютьсянастільки низькими, що не є бюджетоутворюючими зборами.Отже, їх значення у фінансах місцевих органів є малозначне.У структурі неподаткових надходжень найбільшу часткузай мають власні надходження бюджетних установ: 77,2 % у2005 р. та 71,9 % у 2006 р.Спостерігається тенденція до збільшення обсягу сукупнихвидатків місцевих бюджетів за досліджувані роки. Так, у 2004 р.обсяг становив 38,72 млрд. грн., то у 2006 р. – 72,32 млрд. грн.При порівнянні доходів та видатків місцевих бюджетів доходимодо висновку, що з кожним роком різниця між доходами

Фінансова система України. Частина 1. 227і видатками збільшується. Коли у 2004 р. різниця становила-15,94 млрд. грн., то у 2006 р. – -32,46 млрд. грн. Доходи місцевихбюджетів у 2004 р. становили 58,83 % видатків місцевихбюджетів, а у 2006 р. – 55,11 %. Тому велике значення в місцевихбюджетах відіграє дотаційність міжбюджетного фінансовоговирівнювання.Питома вага видатків місце вих бюджетів у видатках Зведеногобюджету збільшується по спеціальному фонду з кожнимроком (2004 р. – 29,0 %, 2005 р. – 34,9 %, 2006 р. – 37,9 %). Видаткипо загальному фонду коливаються від 37,2 % в 2005 роцідо 42,3 % в 2006.Згідно з рисунком 2, найбільшу питому вагу у видатках загальногофонду місцевих бюджетів займають соціальні видатки,тобто видатки на делеговані державою повноваження. Так,видатки на соціальну сферу та державне управління за результатами2005 р. становили 89,6 % від усіх здійснених видатків(порівняно з 2004 роком частка цих видатків зросла на 3,9 %), ав 2006 р. даний показник становив 89,1 %.2006Роки200589,189,65,6 5,35 5,4200485,76,18,20 20 40 60 80 100%Видатки на соціальну сферуЖитлово-комунальне господарствоІнші функціїРис. 2. Зміна структури видатків загального фондумісцевих бюджетів України за 2004-2006 рр.Питома вага видатків на виконання інших функцій складаєу 2005 році лише 10,4 %, а у 2006 – 10,9 % із яких відповідно5,0 % та 5,6 % припадає на фінансування галузі житловокомунальногогосподарства.У видатках на соціальну сферу найбільшими за обсягамитрадиційно є видатки на освіту, які у 2005 році становили15,31 млрд. грн. (36,4 % у структурі соціальних видатків), а у2006 році – 19,72 млрд. грн. (34,9 %).Соціальна спрямованість місцевих бюджетів також підтверджуєтьсяструктурою видатків місцевих бюджетів у розрізіекономічної класифікації.

228Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.У 2005 році порівняно з 2004 роком відбулося зростанняпоточних видатків загального фонду на 38,8 % поряд зі зменшеннямкапітальних видатків на 21,1 %. У 2006 році порівняноз 2005 роком спостерігається номі нальне збільшення як поточнихвидатків загального фонду на 31,9 %, так і номінальнезбільшення капіталь них видатків на 78,3 %.Такий високий рівень соціальних видатків не є позитивнимфактором для місцевих бюджетів. Збільшення питомої ваги данихвидатків означає неспроможність місцевих бюджетів забезпеченнявидатків розвитку, а при існуючій системі міжбюджетнихвідносин веде до збільшення їхньої залежності від трансфертівіз Державного бюджету, як це зазначалось вище. Це впливає науповільнення процесів економічного розвитку регіонів.Так, у 2004 році частка трансфертів у доходах місцевих бюджетівстановила – 42,5 %, у 2005 – 43,5 %, а у 2006 цей показникдосягнув 46,1 %.Рис. 3. Темпи приросту міжбюджетних трансфертівта доходів місцевих бюджетів (без врахування міжбюджетнихтрансфертів) України в 2003-2006 рр.Протягом 2003-2006 років щорічний темп приросту обсягівтрансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам знач новипереджає темп приросту доходів місцевих бюджетів (рис.3).Найбільша різниця – у 2004 році, яка становить 26 %, а найнижча– у 2005 – 5,9 %.Щодо структури трансфертів, то найбільша частка припадаєна дотації вирівнювання, відповідно 48 % у 2005 році і 50% усіх

Фінансова система України. Частина 1. 229трансфертів у 2006, що відображено на рисунку 4. Частка субвенційкапітального спрямування у 2006 у порівнянні з 2005роком збільшилась і склала 10 % проти 4 %, що пояснюєтьсяномінальним збільшенням обсягу таких субвенцій майже у 4рази. Відповідно, відбулося зменшення частки по субвенціяхсоціаль ного захисту населення і по додаткових дотаціях (у2006 році – 3 %, у 2005 році – 14 %).10080%6040200841410262314 348 502005 Роки 2006Інші субвенціїСубвенції капітальної спрямованостіСубвенції з соціального захистунаселенняДодаткові дотаціїДотації вирівнюванняРис. 4. Структура трансфертів, що переданаз державного бюджету України місцевим бюджетаму 2005-2006 рр.Разом з тим, у 2005 р. жодна із субвенцій із соціального за хи -с ту населення не була довиконана згідно з планами, а у 2006р.пов не фінансування мали лише дві субвенції: на виплату до -по мо ги сім’ям з дітьми, малозабез печеним сім’ям, інвалідам зди ти н с тва, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомогиді тям (дана субвенція має найвищі обсяги виконання за 2005-2006 рр.) та на будівництво, реконструкцію, ремонт автомобільних доріг комунальної власності.Виходячи із дослідження, ми дійшли висновку, що потрібновиділити 3 основні проблеми: неефективність формування доходівмісцевих бюджетів, вдосконалення податкової системи якнапрям покращення формування доходів місцевих бюджетів танеефективність використання видатків місцевих бюджетів.Основними напрямками їх подолання є:зокрема щодо вдосконалення формування доходів місцевихбюджетів:– виявлення резервних джерел збільшення обсягів прибутківмісцевих бюджетів та залучення добродійних коштів (коштівмеценатів);– запровадження принципу додатковості, коли державніресурси для розв’язання регіональних проблем розвитку розглядаютьяк додаткові до ресурсів, що акумулюються регіономсамостійно;

230Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.– формулювання положень, згідно з якими визначаютьсятериторії, котрим надається статус депресивних, опрацюванняпорядку надання такого статусу, впровадження інструментівдержавної та регіональної підтримки розвитку цих територій;щодо вдосконалення податкової системи як напрямкупокращення формування доходів місцевих бюджетів:– розмежувати компетенції центральних органів виконавчоївлади й органів місцевого самоврядування, здійснення розподілуподатків і зборів між ланками бюджетної системи;– ліквідувати неефективні місцеві податки і збори;– вдосконалити принципи адміністрування тих місцевихподатків і зборів, що залишаться;– з урахуванням кращого світового досвіду доповнити перелікмісцевих податків і зборів новими, зокрема, податком нанерухомість або податком на будівлі та споруди, туристичнимподатком, податком із платних розважальних заходів, будівельнимзбором тощо;– збільшити перелік місцевих податків та зборів та зменшитизагальнодержавних.Щодо неефективності використання видатків місцевих бюджетів:– трансфертні платежі доцільно надавати територіям з чітковизначеними напрями їх витрачання, що буде забезпечуватицільове використання коштів;– визначення стратегії розвитку відповідної території, розробленняплану дій і виконання його;– концентрувати обмежені державні ресурси на розв’язаннярегіональних проблем з урахуванням пріоритетів просторовогорозвитку держави та завдань регіонального розвитку, що формуютьсямісцевими органами влади;– стимулювати регіональні органи влади для ефективноговикористання коштів з метою розвитку місцевих бюджетів;– використовувати програмно-цільовий підхід до роз в’я -зання проблем фінансового забезпечення соціально-еко но мічного розвитку регіонів та підвищення ефективності використаннябюджетних коштів;– надання коштів з бюджету на конкурсній основі з метоюдосягнення найбільш ефективного їх використання для цілейрегіонального розвитку;– збільшення капітальних видатків з метою розвитку територій;– вести співробітництво органів місцевого самоврядування,

Фінансова система України. Частина 1. 231наукових і громадських організацій, суб’єктів підприємницькоїдіяльності у виконанні завдань регіонального розвитку.Більшість із запропонованих шляхів вирішення проблемстосується зміни законодавства України, що постає нагальноюпроблемою часу, особливо вдосконалення податкової системи.Література1. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжнихкраїн: Навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. І доп. – К.: Знання – Прес,2003. – 523 с.2. Сазонець І.Л., Гринько Т.В., Придатко Г.Ю. Управління місцевимифінансами: Навч. Посібник. – К: Центр навчальної літератури,2006. – 264 с.3. Тарангул Л. Основні напрямки удосконалення законодавчоїбази оподаткування місцевими податками і зборами // Економіст.– 2001. – № 3.4. Швець В., Місцеві фінанси: завдання подальшої трансформації.//Регіональна економіка. – 2004. – №4.5. www.kmu.gov.ua6. www.mbr-ukr.com.ua

232Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Шарікова О. В.,аспірант Київського національного університету імені Тараса ШевченкаКОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯПОДАТКОВИХ РЕФОРМ В УМОВАХТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИДосліджуються фактори, що визначають необхідністьпроведення податкових реформ. Проаналізовано концептуальнізасади реформування податкової системи України.The study considers factors which determines the necessity oftax reform implementation. The concept bases of reforming taxsystem of Ukraine are explored.Податкова система України сформувалась на початкутранс формаційного процесу і багато в чому копіювала системиоподаткування країн з розвиненою економікою, належноне враховувуючи особливості перехідного ета пу національноїекономіки, необхідність здійснення системних заходів щодоство рення умов для сталого економічного зростання. Відсутністькомплексного нау кового аналізу та обгрунтованихтеоретичних підходів до її послідовного реформування зумовилизагострення суперечностей між фіскальними функціямиподаткової систе ми і потребами стимулювання економічногозростання.Теоретичні основи сучасних наукових підходів до вирішенняокремих проблем функціонування податкової системизакладені в роботах вітчизняних економістів В. Андрущенка,В. Вишневського, І. Луніної, А. Соколовської, В. Федосова,Л. Шаблистої, які зазначають, що податкові реформи маютьобов’язкове теоретичне обґрунтування, яке забезпечує певнаекономічна доктрина. Концепція реформування податковоїсистеми повинна чітко визначати, яким саме чином повиннівідбуватися ці зміни, які умовно можна поділити на еволюційні,що не несуть у собі кардинальні зміни в короткостроковомуплані і є подальшим вдосконаленням податків, та революційні,що передбачають одночасні глибокі зміни та перетворення.Тому метою статті є аналіз світового досвіду проведення по-© Шарікова О. В., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 233даткових реформ та існуючого концептуального забезпеченняреформування національної податкової системи.Необхідність проведення будь-якої податкової реформизумовлена невідповідністю основних параметрів податковоїсистеми цілям і завданням конкретного етапу соціальноекономічногорозвитку країни. При цьому, якщо реформуваннязрілих податкових систем, як правило, спричинене зміноюумов економічного розвитку та соціально-політичної організаціїсуспільства, що потребують внесення змін до системиоподаткування, то рефор мування податкових систем, які перебуваютьу процесі станов лення, – неможливістю визначитипараметри елементів оподаткування, які були б адекватни мисоціально-економічним умовам країни.Необхідність проведення будь-якої податкової реформи зумовленатрьома основними причинами:1) зміною умов економічного розвитку та соціальнополітичноїорганіза ції суспільства, внаслідок чого не можнастворити податкової системи, ступінь зрілості якої вищий, ніжсту пінь зрілості самої економіки;2) зміною економічних концепцій щодо оподаткування;3) суперечностями між прагненням суспільства до оптимізаціїподаткової системи і неможливістю досягти цього оптимуму[5, с.71].Слід зазначити, що за умов проведення податкової реформинеобхідно визначити модель державного регулювання, яка маєстати фундаментом реформування податкової системи держави.Податкові реформи, що проводилися в XX ст., завдяки високомурівневі розвитку сучасної фінансової науки мали обов’язковетеоретичне обґрунтування, яке забезпечувала певнаекономічна доктрина. Якщо концептуальною основою податковоїреформи 60-х років у США вважається кейсіанська теорія,то реформ 80-90-х років – неокласичні концепції „економікипропозиції” та „раціональних очікувань”.Різні теоретичні підґрунття податкових реформ зумовиливідмінності в характері змін, що вносилися до податкових систем.Ре формування податкової системи за кейнсіанською теорієюмало на меті розширення регулюючої функції податків, їхвпливу на економічне зростання взагалі та циклічні процесизокрема. Реалізація цієї мети передбачала необхідність запровадженняширокої системи податкових пільг, що стало характерноюособливістю реформ 60-х – початку 70-х років. За допомогоюцих пільг відбувалося стимулювання інвестиційногота споживчого попиту [2, с.343].

234Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Використання податкових методів державного регулюванняу відповідності з кейнсіанською теорією потребувало такожманіпулювання податковими став ками. Якщо на початку 60-хроків для стимулювання сукупного попиту подат кові ставкибули знижені, то на прикінці 60-х років для стримування сукупногопопиту проводилося підвищення податкових ставок.Реформа податкової системи на засадах неокласичних концепціймала на меті стимулювання пропозиції факторів виробництва.Тому засобами її досягнення були: суттєве зниженняграничних податкових ставок і взагалі прогресивності оподаткування,розширення податкової бази на основі ліквідації абообмеження податкових пільг [5, с.72].Аналізуючи результати податкових реформ 80-90-х років,можна сформувати єдиний концептуальний підхід до політикиподаткового регулювання ринкової економіки на сучасномуетапі розвитку суспільства:– вдосконалення податкових методів стимулювання інвестиційноїактивності підприємств і населення в цілому;– послідовне розширення сфери діяльності податків на споживанняв якості ефективного джерела поповнення бюджету;– розширення бази розрахунку оподаткованого доходу длякорпорацій і населення шляхом скорочення податкових пільгпаралельно з послідовоним проведенням політики зниженняподаткових ставок;– уніфікація і гармонізація фіскальних систем [4, с.27].Слід зазначити, що реальні податкові реформи виявилисяна практиці певним компромісом засобів і форм, пропонованихпредставниками альтернативних теоретичних концепцій. Цестосується, зокрема, податкових пільг, які хоч і заперечуютьсянеокласичними теоріями, але й досі активно використовуютьсяу різних країнах. Такий компроміс пояснюється тим, щоподаткова політика в демократичному суспільстві формуєтьсяпід впливом усього спектра різноманітних інтересів та поглядіврізних суспільних груп, течій і теоретичних шкіл.Соколовська А.М. на основі аналізу методологічних принципівпроведення податкових реформ у розвинутих країнахформує певні висновки, які є важливими для постсоціалістичнихкраїн:1) успішними бувають тільки ті податкові реформи, які передбачаютьзміни в системі оподаткування, що відповідаютьумовам і потребам соціально-економічного розвитку країни;2) результативність податкової реформи залежить також відтого, в якій фазі економічного циклу вона проводиться. Найкращінаслідки дають ті реформи, що відбуваються у фазі еко-

Фінансова система України. Частина 1. 235номічного піднесення, коли інвестиційні рішення економічнихсуб’єктів доповнюються політикою зменшення подат ків;3) реакція економічних суб’єктів на зниження рівня податківне є швид кою й однозначною. Вона перебуває під впливомцілого ряду чинників, які можуть її модифікувати;4) вплив податкових реформ на економічне зростання проявляєтьсяв довгостроковій перспективі. У короткостроковомуперіоді, особливо в країнах із високим рівнем державноговтручання в економіку, можливі нега тивні ефекти скороченняподатків унаслідок зменшення надходжень до бюд жету йускладнення фінансування державних видатків або зростаннябюд жетного дефіциту;5) вплив податкової політики на соціально-економічні процесивзагалі має характер не жорстко детермінованих, а ймовірніснихзв’язків унаслідок складності соціально-економічнихявищ, їх зумовленості великою кількістю чинників. Причомуймовірність позитивного чи негативного впливу залежа тимевід узгодженості чи неузгодженості податкової політики з іншоюпідсистемою стимулюючих заходів [2, с.74].В Україні вже протягом декількох років податкова реформапроводиться без належного теоретич ного обґрунтування. Водночаскроки, що вже зроблені в напрям ку реформування податковоїсистеми України, свідчать про практичну орієнтаціюна основі постулатів неоліберальної концепції, що пояснюєтьсяїї панівними позиціями в сучасному світі.Слід зазначити, що перші кроки до розробки концептуальнихоснов проведення податкової реформи були зроблені 19лютого 2007 року Кабінетом Міністрів України, який схваливКонцепцію реформування податкової системи. Відповіднодо зазначеного документа реформування податкової системипроводитиметься до 2015 року, виходячи із стратегічних цілей– побудови соціально-орієнтованої конкурентоспроможноїринкової економіки та інтеграції у європейське співтовариствовідповідно до положень Конституції України, Універсалу національноїєдності, завдань, передбачених проектом Державноїпрограми економічного і соціального розвитку на 2007 рік, а такожПрогнозу показників зведеного бюджету України за основнимивидами доходів, видатків і фінансування на 2008-2010роки, схваленого Постановою Кабінету Міністрів України від25 вересня 2006 року за № 1359.Концепція реформування податкової системи Українискладається з восьми розділів, серед яких основні передумовире формування податкової системи, концептуальні засади ре-

236Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.формування податкової системи, принципи реформування,заходи, що сприятимуть реформуванню податкової системи,реформування методів адміністрування податків і зборів, реформуваннясистеми адміністраторів податків і зборів, етапиреформування податкової системи. Також у зазначеному документіпередбачається проведення реформування податковоїсистеми протягом трьох етапів, які відображено на рис. 1.Відповідно до зазначеної вище Концепції метою проведенняподаткової реформи України є приведення податкової системиу відповідність з пріоритетами державної політики соціальноекономічногорозвитку, сприяння сталому економічному зростаннюшляхом лібералізації податкової системи на основі виваженоїінвестиційно-інноваційної політики, забезпеченнядостатнього обсягу сукупних податкових надходжень до бюджетівусіх рівнів на основі проведення збалансованої бюджетноїполітики, встановлення ліберального ставлення до платників,які сумлінно виконують свої податкові зобов’язання, іпосилення відповідальності за несплату податків [1].Стратегічними цілями податкової реформи в Україні, яківиз начені в Концепції реформування податкової системи України,є:– підвищення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу;– легалізація тіньового сектору;– активізація інвестиційних процесів в економіці;– простота та зрозумілість податкових норм для суб’єктівгосподарювання;– скорочення витрат платників на нарахування і сплату податківта держави на їх адміністрування;– адаптація податкового законодавства України до законодавстваЄС;– забезпечення умов для добровільного виконання вимогподаткового законодавства платниками податків;– запровадження інформаційно-аналітичної системи державноїподаткової служби в національному масштабі;– автоматизація процесів оподаткування із застосуваннямсучасних технологій. Основними завданнями податкової реформиє:– удосконалення інституційного середовища оподаткування,сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платниківперед законом, відповідального ставлення платників довиконання своїх податкових зобов’язань. Установлення чіткихправил регулювання взаємних зобов’язань держави і платниківподатків, дієвого контролю за їх дотриманням;

Фінансова система України. Частина 1. 237– підвищення регулюючого потенціалу системи оподаткуванняна основі запровадження інноваційно-інвестиційнихпреференцій;– підвищення фіскальної ефективності податків за рахунокроз ширення податкової бази, покращення адміністрування,змен шення масштабів ухилення від сплати податків, формуваннядоходів бюджетів усіх рівнів на основі проведення збалансованоїбюджетної політики на середньострокову перспективу;– поетапне зниження податкового навантаження на платників;– стимулювання зміцнення позицій вітчизняного бізнесу вконкурентній боротьбі за рахунок зменшення частки податківу витратах;– зближення податкового та бухгалтерського обліку;– гармонізація податкового, валютного, митно-тарифного,зовнішньо-економічного та цивільного законодавства;– зменшення кількості контролюючих органів з одночаснимстворенням єдиних правил контролю за нарахуванням та сплатоюподатків і зборів (обов’язкових платежів);– забезпечення проведення заходів щодо легалізації доходівта майна, одержаних з порушенням податкового законодавст ва.Аналізуючи затверджену Концепцію, можна зробити певнівисновки. По-перше, ліквідація "інституту пільг" у сфері оподаткуванняз одночасним розширенням бази оподаткування ізбільшення надходжень до бюджету означає розширення можливостейдержави забезпечувати розвиток пріоритетних галузей,національних науково-технічних пріоритетів, та, як наслідок,стабільного економічного розвитку держави. По-друге,принципово важливе значення має запропоноване загальнезниження податкового навантаження, спрощення нормативноїбази, наближення ставок оподаткування до європейских стандартів.Це буде першим кроком до інтенсифікації легальногосектора економіки країни і скороченню масштабів її тінізації.По-третє, заслуговує на підтримку запропоновано в Концепціївизнання верховенства судового порядку вирішення спорівпро стягування з платників податків сум заборгованості по податкахі зборах. По-четверте, Концепція містить реальний механізмпідтримки малого підприємництва в Україні. По-п’яте,Концепція створює передумови до розвитку реального ринкунерухомості, дозволяє сформувати початкову базу для системиоподаткування доходів фізичних осіб. Запровадження податкуна нерухоме майно повинен стати важливим засобом зміцненнябази власних доходів місцевих бюджетів усіх рівнів.

238Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Етапи проведення реформиподаткової системи відповідно доКонцепціїІ етап (2007 рік)ІІ етап (2008-2012роки)ІІІ етап (2013-2015роки)• удосконалення механізмів податкового стимулювання розвиткуСЕЗ, ТПР та технопарків;• зміна податкових правил визнання витрат та резуль-татів іприведення податкових правил розрахунку фінансовихрезультатів у відповідність з принципами бухгалтерськогообліку; розроблення принципів кодифі-кації податковогозаконодавства;• розроблення та ухвалення Податкового кодексу• спрощення системи адміністрування податків і зборів(обов'язкових платежів);• адаптації податкового законодавства до вимог ЄС;• лібералізації податкової системи як складової державногорегулювання;• реформування митно-тарифного законодавства відпо-віднодо норм міжнародних договорів, зокрема Міжнародноїконвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур• реформування системи адміністраторів податків і зборів(обов'язкових платежів);• приведення податкової системи України у відповідність ізстандартами ЄС.Рис.1. Етапи проведення податкової реформи в УкраїніОтже, можна стверджувати, що в Україні сьогодні створеніпідвалини для проведення цілеспрямованої податкової реформиз визначеними цілями і напрямками, які затверджені в офіційномудокументі.Таким чином, податкові реформи мають обов’язкове теоретичнеобгрунтування, яке забезпечує певна економічна доктрина.Базування податкових реформ на відповідних теоретичних фундаментахзумовлює характер змін, що вносяться до податковихсистем. В зрілих системах невідповідність між основними параметрамиподаткової системи та цілями і завданнями соціально-

Фінансова система України. Частина 1. 239економічного розвитку країни породжена зовнішніми чинниками,то в податкових системах, що формуються, – внутрішніми.За цих обставин метою проведення податкових реформ є становленняподаткової системи, адекватної соціально-економічним іполітичним умовам країни, тобто такої, що сприяє її розвитку,а не гальмує його. Вивчення й узагальнення досвіду проведенняподаткових реформ у розвинутих країнах дають змогу виділитидеякі загальні методологічні принципи їх проведення, а самезміни в податковій системі повинні відповідати умовам і потребамсоціально-економічного розвитку країни; результативністьпроцесу реформування залежить від фази економічного циклу,в якій вона проводиться; реакція економічних суб’єктів не єшвидкою і однозначною; вплив податкових реформ на економічнезростання проявляється в довгостроковій перспективі. Методологічніаспекти, а не вивчення змісту податкових реформ, можутьмати безпосереднє практичне значення для реформуванняподаткової системи України.Література1. Розпорядження Кабінету міністрів України "Про схваленняКонцепції реформування податкової системи" від за №56-р від19.02.2007 р.2. Соколовська А.М. Податкова система України: теорія тапрактика становлення. Монографія. – К.: НДФІ, 2001. – 372 с.3.ю Луніна І. Податкова політика України в контексті створенняумов для економічного зростання//Економіка Україна. – 2000.– №9. – С. 40-49.4. Бутаков Д.Д. Основы мирового налогового кодекса//Финансы. – 1996. – №8. – С. 23-27.5. Соколовська А.М. Особливості проведення податкових реформ:світовий досвід і Україна//Фінанси України. – 1998. – №12.– С. 71-80.

240Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Швабій К.І.,к.е.н., с.н.с.,Гусак Ю.Д.,здобувач, Національний університет ДПС УкраїниНАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІАДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІУ статті розглянуто проблематику ефективності адмініструванняподатків. Показано, що існують суттєві резервипідвищення ефективності адміністрування в сфері реєстраціїта обліку платників податків, а також відбору платників длядокументальних перевірок.The article shed the light on the problem of efficiency of taxadministration. We made conclusion about existence of substantialreserves of increasing of tax administration’s efficiency in thedirections of registration of taxpayers and their selection forpurposes of tax audit.Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвиткуподаткових відносин в Україні надзвичайно актуальною єпроблема удосконалення функціонування, підвищення ефективностіроботи системи адміністрування податків. Протягомусього періоду становлення податкової системи України основнаувага осіб, що створювали цю систему, чи намагалися її реформувати,була приділена механізму функціонування податків,обґрунтуванню функцій податкової системи, визначеннюоптимального рівня податкового навантаження на економікутощо. Але навіть науково обґрунтована та оптимальна за своїмивластивостями система оподаткування може функціонуватинеефективно внаслідок того, що державі необхідно будевитрачати суттєві кошти на адміністрування цієї системи. Внаслідокцього її ефективність звичайно зменшується. Тому проблемарозвитку податкових відносин у сучасному суспільствімає вирішуватися не лише в межах фундаментального питанняпро пошук оптимального співвідношення між економічнимрозвитком та податковим навантаженням, а й з урахуваннямспецифіки адміністрування системи податків.Лише в останній час увага багатьох науковців, під впливом© Швабій К.І., Гусак Ю.Д., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 241як об’єктивних обставин, так й причин суб’єктивного характеру,стала зосереджуватися на проблематиці адмініструванняподатків. З одного боку, в Україні триває широкомасштабнийпроект модернізації податкової служби, який фінансуєтьсяСвітовим банком і стосується удосконалення процесів самеадміністрування. З іншого боку, більшість провідних вченихсвіту в галузі податків стверджує, що процес податкового удосконалення,реформування є перманентним у часі, а тому нашальках терезів pro and contra податкових реформ обов’язковомають зважуватися транзитивні видатки, яких зазнає економікапід час таких перетворень. Необхідно також мати чітке уявленняпро обсяги видатків на адміністрування податків.У зв’язку з цими обставинами метою статті є розгляді основнихнапрямів підвищення ефективності адміністрування податківв Україні, в тому числі в межах проекту модернізації діяльностіДПС України.Виклад основної частини матеріалу. Аналіз сучасної науковоїлітератури, що присвячена проблемам адміністрування податків,дозволяє зробити висновок про те, що ефективність системиадміністрування податків в України не є високою [2, 3]."Рівень ефективності роботи податкової служби Українине є високим. Якщо порівнювати показники України з іншимикраїнами світу, то можна побачити, що існують значні резервиполіпшення якості роботи як через економію робочого часу,так і грошових коштів" [4, c.524].Не слід вважати, що лише податкова система України маєнедоліки адміністрування. Враховуючи те, що податки є примусовимплатежем, тобто стягуються не на добровільній основі,то будь-яка держава має вирішувати питання оптимізаціїадміністративних витрат. Встановлювати низькі податки, щопотребують незначних адміністративних витрат, чи високі податковіставки, витрати на адміністрування яких зростаютьпропорційного до збільшення податкового тягаря? Це фундаментальнадилема оподаткування, розв’язання якої залежитьвід багатьох чинників, а зміст оптимального рішення може змінюватисяз часом.Складовими елементами системи національного податковогоадміністрування є: організація податкових відносин (визначенняскладу податкової системи, звітності, законодавчезабезпечення, розробка правил реєстрації платників податків,побудова економічно ефективної системи податкових органіві їх інформаційної взаємодії із зацікавленими структурами різнихрівнів виконавської влади, гармонізація податкової та мо-

242Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.нетарної політики тощо); планування, прогнозування та аналізнадходження податків (вивчення впливу макроекономічнихпоказників і податкового законодавства на стан податковихнадходжень та їх динаміку); регулювання податкових відносин(у тому числі за допомогою історико-політичної складової)передбачає облік платників податків, забезпечення мобілізаціїподатків і зборів, масово-роз’яснювальна та консультативнаробота, введення податкових преференцій та інші форми реалізаціїрегулюючої функції податків; податковий контроль (проведенняподаткових перевірок, застосування штрафів, санкційза порушення чинних норм податкового законодавства).Як бачимо, податковий контроль є заключним елементомсистеми національного податкового адміністрування йобов’язковою умовою ефективного функціонування фінансовоїсистеми та економіки країни в цілому. Його основною метоює контроль за процесом виконання податкової політики тадотримання платниками податків чинних норм податковогозаконодавства.Податковий контроль проводиться шляхом застосуваннянауково обґрунтованих методів встановлення ступеня відповідностіпрактики оподаткування положенням розробленої податковоїполітики.Право контролювати дотриманість законності в податковійсфері держава делегує спеціалізованим органам, які називаютьсяорганами податкового контролю. Система органівподаткового контролю не є розгалуженою. По суті існує тригрупи органів податкового контролю – податкові органи, митніоргани і пенсійний фонд (мікрорівень системи національногоподаткового адміністрування).Суттєві резерви підвищення ефективності системи адмініструванняподатків існують в усіх її сферах. Ми зосередимосялише на двох: реєстрації платників податків та процесах їхньоговідбору для податкових перевірок.Важливою складовою системи адміністрування податків єреєстрація та облік платників податків. З одного боку, процедурареєстрації повинна бути максимально простою та швидкою,з іншого – інформація, яку надають про себе платники податків,повинна бути достовірною, максимально перевіреною.Процес реєстрації проводиться досить швидко і не дозволяєсформувати єдину базу даних, яка б включала не тільки юридичнідані [5], а й виявляла потенційних кандидатів на ухиленнявід сплати податків. Нинішня регулятивна база ускладнюєпроцес адміністрування податків.

Фінансова система України. Частина 1. 243Оперативна, "дружня" для клієнта та повна для держависистема реєстрації відіграє досить важливу роль у поліпшенніпідприємницького клімату. З огляду на це, створене "єдине вікно"для реєстрації підприємців виглядає позитивним кроком,але дана система не забезпечує процесу перевірки інформаціївід заявників, які реєструються, що є важливою проблемою.Податкові органи не наділені повноваженнями при постановціна облік перевіряти інформацію про платників податків,адже вона надходить автоматично від Державного реєстратора.Таким чином, інформація є неперевіреною, що зумовлює ризикреєстрації фіктивних фірм, підприємств на підставних осіб,а також осіб, які свого часу вчинили порушення податковогозаконодавства і, можливо, й досі схильні до шахрайства. Самена цьому важливому етапі повинна проходити первинна ідентифікаціяплатників податків.Слід відзначити, що у сучасній фіскальній думці приділяєтьсядосить мала увага проблемам реєстрації платників податків,а існуючі погляди досить різняться. Так, в праці [6] наведенаточка зору про те, що перенесення процедури перевіркиінформації, наданої потенційними платниками податків із післяреєстраційноїстадії на стадію реєстрації, не дадуть позитивногоефекту боротьби із фіктивними фірмами, потенційнимипорушниками податкового законодавства.Вивчення міжнародного досвіду реєстрації та обліку платниківподатків показало, що загальноприйнятим у світовійпрактиці податкового адміністрування є дозвільний принципреєстрації платників податків, який передбачає комплекснуперевірку підприємницької історії платника податку з метоюусунення з масиву суб’єктів підприємницької діяльності наетапі реєстрації несумлінних платників (ухилення від сплатиподатків, мінімізація тощо). На відміну від цього в Українісистема реєстрації та обліку платників податків побудована зазаявочним принципом, коли податкова служба має реєструватиплатника протягом визначеного терміну незалежно відтого, наскільки сумлінною є його попередня діяльність, історіясплати податків. Необхідно зазначити, що суттєвою перешкодоюна етапі запровадження дозвільного принципу в процесобліку та реєстрації платників податків є незадовільний станрозвитку інформаційно-аналітичної бази податкової служби,оскільки системи інформаційних технологій у деяких випадкахнавіть перебирають на себе функцію подачі декларації про доходи,оскільки у країнах з розвинутою економікою і більшимифінансовими можливостями урядові установи мають досить

244Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.інформації для розрахунку податкових зобов’язань платникаподатків без жодної допомоги з боку самого платника і длятого, щоб повідомити платників про суми належних до сплатиподатків. При цьому, технічний рівень систем інформаційнихтехнологій у тій чи іншій податковій адміністрації значноюмірою впливає на якість інформації, отриманої й обробленої упроцесі реєстрації платників податків, та на те, до якої міри податковаадміністрація може використовувати цю інформаціюдля забезпечення та контролю за дотриманням вимог податковогозаконодавства.Тепер розглянемо проблематику податкових перевірок.У міжнародній практиці методи відбору класифікуютьсятак. Найпростіший метод вибору платників податків для перевірки– випадковий вибір. У порівнянні з більшістю інших підходіввипадковий вибір звичайно дає мало додаткових нарахувань.Частіше всього метод випадкового вибору застосовуєтьсядля побудови вибірки платників податків, по якій судять потімпро характеристики генеральної сукупності, наприклад, про те,який ступінь ухилення від сплати податків на даній території,серед яких категорій платників податків особливо високий відсотоквипадків ухилення від податків. За результатами цих перевірокбудуються оцінки, що характеризують рівень податковоїкультури або ступінь ухилення від податків у генеральнійсукупності платників податків. На основі цих даних розробляютьсякритерії відбору податкових декларацій для виїзної податковоїперевірки платників податків, від якої можна чекатинайвищих податкових донарахувань.Серед традиційних методів відбору платників податків длядокументальних перевірок можна назвати такі.Перевірка тих платників податків або тих категорій платників(наприклад, підприємств якої-небудь галузі) податків,минулі перевірки яких виявили значне приховування доходів(податкової бази). В найпростішому випадку цей підхід можепередбачати повторну перевірку всіх тих платників податків,у яких в недавньому минулому були великі донарахування занаслідками перевірок. Можна також вибірково перевірити підприємства,що відносяться до якої-небудь конкретної галузі,або фізичних осіб певної професії, якщо минулі перевірки показали,що масштаби ухилення від податків серед підприємствцієї галузі або осіб цієї професії дуже значні.Ще один прийом відбору платників податків для проведенняперевірок, що часто використовується, – це відбір за результатамипорівняння (по абсолютній або відносній величині) дея-

Фінансова система України. Частина 1. 245ких показників, вказаних у конкретних деклараціях, з середнімзначенням цих показників, розрахованим по всіх деклараціяхплатників податків даної категорії (наприклад, по всіх підприємствахданої галузі). Ті податкові декларації, в яких значенняцих показників особливо сильно відхиляються від середньогозначення в той або інший бік, вибираються для перевірки. Наприклад,дуже ефективним методом виявлення випадків заниженнядоходів від продажів або завищення виробничих витратє вибір підприємств даної галузі з підозріло низькою нормоюприбутку, високим відхиленням від еталонного значення (наприклад,в порівнянні з минулими значеннями цього показникау того ж платника податків або в порівнянні з поточними значеннямицього показника в інших платників податків) певноговідношення витрат по конкретній статті до обсягу реалізації.Ефективним засобом виявлення випадків потенційногоухилення від сплати податків може бути зіставлення даних, якіплатник податків вказав у своїй податковій декларації, з інформацією,отриманою з інших джерел, наприклад, процентний дохід,вказаний підприємством у своїх витратах, з відсотками, якійому виплатив банк і вказав це в банківській виписці, зарплата,заявлена платником податків, з даними про зарплату, сплаченайому роботодавцем і т.д.Проте традиційні методи відбору платників податків маютьсуттєві недоліки: суб’єктивність, неетичність, створення передумовдля зловживань та корупції, істотні витрати праці, часу.Саме тому в розвинених країнах світу широко використовуютьпри виборі платників податків для перевірок методи інтелектуальногоаналізу даних. Основне призначення цих методів– автоматизований пошук раніше невідомих закономірностейв базах даних, що зберігають інформацію про діяльність організацій,і використовування здобутих знань при прийнятті рішень.До цих методів відносяться експертні системи, нейроннімережі, відбір платників податків за результатами статистичногоаналізу тощо. Саме ці методи відбору в діяльності органівДПС України є малорозвиненими та недостатньо використовуютьсяна практиці.Ми, звичайно, далекі від категоричного твердження, що впроцесі підготовки аудиту органів ДПС України слід використовуватилише математичний апарат. Це було б абсолютно неправильнояк з теоретичної, так й з практичної точок зору. Всінаявні методи та прийоми відбору слід використовувати комплексно,оскільки саме різноплановість аналітичних підходів упроцесі вивчення певних явищ та процесів дозволяє системно

246Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.дослідити їх сутність.Слід зазначити, що математичний апарат в процесі підготовкиаудиту використовується в практичній діяльності податковихорганів більшості країн світу. Не є винятком, наприклад,Росія та Білорусь. Так, в Інструкції про порядок організації тапроведення перевірок податковими органами Білорусі записано,що проведенню перевірки повинна передувати підготовчаробота, початковим етапом якої має бути комп’ютерний аналіз,наданих платником податків у податкову інспекцію податковихдекларацій та бухгалтерської звітності.Таким чином, з огляду на міжнародний досвід цілком очевидно,що в Україні існує нагальна потреба системного запровадженняпрактики використання математичних та статистичнихметодів і прийомів аналізу даних податкової та бухгалтерськоїзвітності платників податків. Це перший та водночас один знайбільш важливих етапів формування плану документальнихперевірок, який дозволяє сформувати перелік підприємств, щопідлягають перевіркам за найбільш значущими з точки зоруфункціонування податкової служби критеріями.Висновки. Проведене дослідження дозволяє зробити таківисновки.Сучасна система адміністрування податків потребує підвищенняефективності її функціонування. Резерви зростанняефективності існують в усіх сферах адміністрування податків.Першочергові заходи щодо розв’язання даної проблеми маютьстосуватися сфери реєстрації та обліку платників податків, атакож відбору платників для проведення документальних податковихперевірок.Існуюча система обліку платників не дозволяє податковиморганам на етапі реєстрації суб’єктів підприємницької діяльностіздійснювати перевірку їхньої кредитної, податковоїісторії тощо. Своєю чергою, система відбору платників є трудозатратноюта необ’єктивною, що дозволяє вчиняти адміністративнийтиск з боку податкових органів на сумлінних платниківподатків.Література1. Мельник В.М. Оподаткування: наукове обґрунтування таорганізація процесу: Монографія. – К.: "Комп’ютерпрес", 2006.2. Таранов І.М. Фіскальний потенціал України та ефективністьсправляння податків – Автореферат дис. канд. екон. наук: 08.04.01/ Тернопільська академія народного господарства. – Тернопіль,2004.

Фінансова система України. Частина 1. 2473. Швабій К.І. Ефективність адміністрування податків в Україні:методологія та аналіз // Фінансова система України. Збірникнаукових праць. – Острог: Вид-во НаУ „Острозька академія”,2007. – Вип. 9. – Ч. 3. – С. 519-527.4. Контроль податкових органів за діяльністю підприємств. Навчальнийпосібник / Гусак Н.Б., Гусак Ю.Д. – Київ: Центр учбовоїлітератури, 2007. – С. 4-5.5. Довідник з питань державної реєстрації юридичних осіб тафізичних осіб–підприємців, під редакцією С. Третьякова – К.:Держпідприємництво, – 320 с. (видання трете, доповнене).6. Инструкция о порядке организации и проведении проверокналоговыми органами / Постановление министерства по налогами сборам республики Беларусь №124 от 29 декабря 2003 г.

248Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Юревич Л. М.,к.е.н., доцент Волинського національного університету імені ЛесіУкраїнкиРОЛЬ ДЕРЖАВНОГО БОРГУВ ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИПроаналізовано державний борг у ринкових умовах, етапистановлення і проблеми його регулювання.The national debt in market conditions, the periods grow and theproblems of it`s regulations is examined in this article.Стабільна та ефективна фінансова система, яка забезпечуємакроекономічну рівновагу, є необхідною умовою економічногозростання в країні. У ході трансформації ринкової економікив Україні всі ланки і фінансової системи опинилися у глибокійкризі, обумовленій рядом чинників. Одним із них був дефіцитфінансових ресурсів і проявлявся як на макро–, так і на мікрорівні.Головна проблема, з якою тривалий час стикалися державніфінанси України, пов’язана з перманентним перевищеннямвидатків державного бюджету над його доходами, наслідкомчого є хронічний бюджетний дефіцит. Іншим чинником макроекономічноїнестабільності є дефіцит поточного рахунку платіжногобалансу та постійний тиск на національну валюту, щоє результатом перевищення імпорту над експортом. Становищепогіршувалося браком інвестиційних ресурсів, необхіднихдля здійснення капіталовкладень в реальний сектор економіки.Без цього збільшення доходів бюджету та нарощення експортув майбутньому вбачаються неможливими. Всі ці обставинизумовлюють потребу в державних запозиченнях, тобто мобілізаціїфінансових ресурсів у формі державного кредиту. Кожнадержава, ба жаючи найефективніше використати свої фінансовіресурси, активізувати підприємницьку діяльність, намагаєтьсязалучити додатковий капітал, що призводить до появи державногоборгу. Гармонійне та узгоджене формування фінансовоїта боргової політики є одним із головних питань, яке стоїть якперед урядом, так і перед науковцями.Основи розвитку теорії державного боргу та управління© Юревич Л. М., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 249ним закладені в працях вчених всього світу. Серед них такі відомівчені, як А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Кейнс, К. Маркс, Дж.Б’юкенен, А. Лафер, Ф. Фрідман та інші. Вагомий внесок у розробкуфун даментальних питань теорії державного боргу зробилиБ. Болдирев, М, Богачевський, О. Василик, Г. Дробозіна,Л. Красавіна, І. Лютий, К. Павлюк, В. Суторміна, В. Федосов таінші. При цьому одностайності поглядів щодо вирішення вищезгаданогопитання як у світі, так і в Україні не існує.Даною роботою робиться спроба на основі аналізу деяких теоретичнихпідходів та власного досвіду України встановити притаманнийнашій державі причинно-наслідковий характер особливостейвикористання державного боргу економічній системі.До основних напрямів використання державних запози ченьналежать:– фінансування дефіциту державного бюджету та погашеннядержавного боргу;– фінансування дефіциту поточного рахунку платіжногобалансу та підтримка національної валюти;– фінансування інвестиційних проектів та критичного імпорту[1].Необхідність фінансового забезпечення зазначених напрямівстановить комплекс причин залучення державного кредиту.Основною ж причиною державних запозичень в Українітривалий час була необхідність фінансування бю джетногодефіциту. Загалом, можна стверджувати, що виникнення державногокредиту значною мірою зумовлено необхідністю збалансуванняв часі державних видатків дарових та інших надходженьбюджету, що по суті є формою вторинного перерозподілувалового внутрішнього продукту [1]. Перевищення бюджетнихвидатків над доходами може бути зумовлено кризою фінансовоїсистеми або широкомасштабними інвестиціями держави векономічний розвиток, які здійснюються в рамках стратегії регулюванняекономічної кон’юнктури [2]. В Україні бюджетнийдефіцит протягом першого десятиріччя її незалежності значноюмі рою пов’язаний з впливом двох основних чинників:– по-перше, зменшенням реальних доходів держави в результатіспаду виробництва та зменшення податкової бази;– по-друге, високим рівнем та нераціональною структуроюбюджетних видатків.Інший чинник, який зумовлює необхідність залучення державногокредиту, зокрема зовнішніх позик, — дефіцит поточногорахунку України. Рахунок поточних операцій є основнимрозділом платіжного балансу країни.

250Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Дефіцит поточного рахунку, який спостерігався до 1999року, є наслідком дії таких чинників:1) значного торгового дефіциту, тобто перевищення імпортунад експортом товарів і послуг;2) негативного сальдо факторних доходів та збитків;3) вивезення капіталу за кордон незаконними шляхами.Якщо країна має позитивне сальдо поточного рахунку платіжногобалансу, то вона вважається такою, що має надлишоккапіталу. Навпаки, якщо в країні спостерігається хронічнийдефіцит платіжного балансу, то вона має потребу в залученнікапіталу із зовнішніх джерел. До основних дже рел покриттядефіциту поточного рахунку відносять:– прямі та портфельні інвестиції нерезидентів в економікукраїни;– залучення зовнішніх позик.Для фінансування платіжного балансу України та стабілізаціїгрошово-кредитної системи використовуються переважнокредити, що залучаються від Міжнародного валютного фонду.Як вже зазначалося, борг перед МВФ є борговим зобов’язаннямНБУ, а не уряду.Із збільшенням ризику кризи платіжного балансу підвищуєтьсятиск на валютний курс, стан якого значною мірою залежитьвід валютних інтервенцій центрального банку.До одного з основних напрямів використання державних зовнішніхзапозичень належить фінансування інвестиційних проектів,метою яких є модернізація та реконструкція вже діючихвиробництв, створення нових підприємств або надання коштівокремим суб’єктам господарювання для поповнення їх оборотнихзасобів. При цьому основним критерієм фінансування повиннабути валютна самоокупність об’єктів інвестування.Фінансування державних капіталовкладень за рахунок зовнішніхзапозичень є доцільним у тому випадку, якщо різницяміж приведеною до теперішньої вартості сумою і майбутніх грошовихпотоків, які надійдуть в результаті експлуатації об’єктуінвестицій, та продисконтованою сумою майбутніх видатків напогашення та обслуговування кредиту буде позитивною. Якщовиконується дана умова, то держава не лише не обтяжує наступнепокоління боргами, а навпаки, покращує його фінансовестановище оскільки його доходи будуть перевищувати вартістьвидатків на погашення та обслуговування боргів. У цьомуполягає економічний метод оцінки доцільності інвестиційногопроекту, який використовується під час аналізу витрат та вигодвід здійснення державних капітальних вкладень.

Фінансова система України. Частина 1. 251Разом з тим спрямування позик на фінансування інвестиційнихпроектів (навіть якщо зони є ефективними) не завждиє критерієм правомірності перенесення тягаря державного зовнішньогоборгу на майбутнє. Це зумовлено двома основнимичинниками:1. По-перше, майбутні покоління можуть мати зовсім іншіпріоритети, смаки та можливості, ніж нинішні. Так, якщонинішнє покоління спрямовує державні запозичення на будівництвочи реконструкцію ядерних реакторів, то це зовсім неозначає, що майбутні покоління одержать від таких інвестиційкористь, оскільки існує велика ймовірність того, що наші нащадкибудуть віддавати перевагу альтернативним джереламенергії, а отже, змушені будуть нести тягар не лише з обслуговуваннята погашення державного боргу, а й додаткові затрати,пов’язані з консервацією та утилізацією і атомних електростанцій.Це ж стосується деяких інших проектів, насампередтих, які можуть призвести до погіршення навколишнього природногосередовища. В даному випадку перенесення тягаря намайбутнє є невиправданим.2. По-друге, існує проблема визначення прибутковостіінвестиційних проектів. Так, якщо кошти вкладаються в будівництвоелектростанції, то її прибутковість можна розрахуватина основі величини її потужності та ціни за кіловат електроенергії.Однак оцінити прибутковість більшості державнихінвестиційних проектів економічним методом практично неможливо.Це стосується інвестицій у будівництво шкіл, військовихоб’єктів, лікарень, парків тощо.Як один з різновидів залучення державного кредиту дляфінансування інвестиційних проектів можна розглядати фінансуваннязакупівлі обладнання та технологій за рахуноккредитів, що залучаються під гарантії уряду України. Протягом1993-2000 років швидкими темпами видавалися гарантіїпід залучення вітчизняними підприємствами іноземних кредитів.Необхідність надання фінансової підтримки у формідержавних гарантій забезпечення іноземних кредитів булазумовлена обмеженістю внутрішніх фінансових ресурсів та неспроможністювітчизняної банківської системи забезпечитидовгострокове кредитування придбання основних засобів вітчизнянимипідприємствами. Державні гарантії забезпечуютьнадання кредитів на валютно-фінансових умовах, які є значнобільш сприятли вими порівняно із звичайними комерційнимикредитами. Однак в значній кількості випадків підкріпленийгарантією уряду протягом згаданого періоду комерційний борг

252Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.підприємств трансформувався в прямий борг уряду. Це відбуваєтьсяу разі невиконання позичальником умов кредитногодоговору, тобто при настанні гарантійного випадку.Залучення у розпорядження уряду ресурсів шляхом державнихзапозичень має позитивні та негативні сторони. Позитивнасторона використання державного кредиту виявляєтьсяу такому. Ефективна та виважена політика з державних запозиченьдозволяє позитивно впливати на національно-економічнийрозвиток країни. За рахунок акумуляції й перерозподілу національнихта іноземних інвестицій них кредитних ресурсів урядмає можливість профінансувати першочергові загальнодержавніпрограми економічного розвитку й ринкової трансформації економічноїсистеми. До негативних наслідків фінансування державнихпрограм за рахунок державних запозичень слід віднеститакі: вимивання національних інвестиційних ресурсів; зростанняборгового навантаження на державний бюджет; створення "ефектувитіснення"; формування боргової фінансової піраміди.За умов неефективного і безсистемного формування тавикористання державного боргу державні запозичення перетворюютьсяв чинник економічної, а іноді й політичної нестабільностів державі. Це пов’язано з неспроможністю державирозраховуватися за борговими зобов’язаннями, зростаннямвартості нових державних запозичень, погіршенням кредитногорейтингу, недостатньою інвестиційною привабливістю країни,скороченням розмірів національних валютних резервів тощо.Позитивні і негативні наслідки державного боргу в Україніможна спостерігати, розглядаючи основні етапи його розвитку.Перший етап (1931-1994 роки). Період з 1991 до першої половини1994 року характеризувався залученням з внутрішніхджерел виключно прямих кредитів Національного банку та хаотичнимутворенням зовнішнього боргу шляхом надання урядовихгарантій по іноземних кредитах. Також відбувалося накопиченнязовнішнього державного боргу перед країнами СНД, щобуло пов’язане з труднощами у фінансуванні оплати за спожитіенергоносії та імпорт това рів. На кінець 1994 року близько 69%державного боргу становив зовнішній державний борг.Протягом цього періоду державні запозичення слугували, зодного боку, як засобом стабілізації економіки, так і засо бом їїрозбалансування. Тобто державні запозичення були одним ізосновних джерел фінансування чималого дефіци ту бюджетута реалізації інвестиційних проектів під гарантії уряду. Але фінансуванняуряду Національним банком сти мулювало інфляційніпроцеси, які і без того мали місце. Крім того, основна маса

Фінансова система України. Частина 1. 253гарантійних випадків відбулася за кредитами, отриманими уцей період.Другий етап (1995-1996 роки). В цей період поряд з наданнямзовнішніх гарантій державний борг формувався і за рахунокотримання зовнішніх позик від міжнародних фінансовихорганізацій, що передбачалися для реалізації проектів розвитку.Зазначений період характеризувався врегулюванням заборгованостіУкраїни за енергоносії, заснуванням і розвиткомфінансового ринку України стосовно ринку ОВДП та початкомвипуску облігацій внутрішніх державних позик і, відповідно,поступовим заміщення, цими облігаціями прямих кредитівНаціонального банку. Поряд з цим державні запозичення слугуютьстимулюючим фактором інфляції, оскільки основнимпокупцем ОВДП був Нацбанк, та дестабілізуючим фактороммонетарної політики.Третій етап (1997 рік – перша половина 1998 року). Цейетап формування боргу характеризувався активним позичаннямУкраїни як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринкахкапіталу, на який Україна вийшла в серпні 1997 року. ФактичноУкраїна не мала можливості залучити частину запланованихнадходжень із зовнішніх джерел. Таке недонадходженнякоштів із зовнішніх джерел було частково компенсовано додатковимзалученням коштів шляхом продажу на внутрішньомуринку облігацій внутрішньої дер жавної позики (ОВДП). Протезростаючі обсяги запози чення на внутрішньому ринку на фоніскладної ситуації в країні щодо надходження податкових платежіву грошовій формі, їх невідповідності потребам фінансуванняпершочергових бюджетних програм та незадовільні темпиприватизації призвели до зростання доходності по ОВДП тазбільшення вартості такого запозичення. У квітні-травні 1998року було досягнуто певної стабілізації на ринку ОВДП, доходністьяких сягала 45-48 відсотків річних. Проте саме в 1997-1998роках відбулося найбільше зростання державного боргу.Протягом цих двох років державні запозичення, слугуючиосновним джерелом фінансування державних видатків, питанняефективності яких стояло на другому плані, справляли руйнівнийвплив на пропозицію як інвестиційних, так і кредитнихресурсів завдяки своїй високій доходності. Вільні фінансові ресурсивкладалися не у виробництво, а в кредитування держави,яка, в свою чергу, спрямовувала їх переважно на цілі непродуктивногоспоживання. Тобто потер пала промисловість України– її база оподаткування. Поряд з цим дефіцит фінансуваннявідчувала і соціальна сфера.

254Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Четвертий етап (друга половина 1998 року – 2000 рік).Починаючи з другої половини 1998 року Україна зіткнулося іззначними труднощами, пов’язаними із суттєвим скороченнямможливостей урядових запозичень – як з зовнішніх, так і з внутрішніхджерел (див. табл. 1).Внутрішні надходження,тис. грн.Розміщення облігацій внутрішніхдержавних позикЗовнішні надходження,$ тис.1. Позики, надані міжнароднимиорганізаціямиекономічного розвитку2. Позики, надані закордоннимиорганамиуправління3. Позики, надані іноземнимикомерційнимибанками4. Позиками, надані постачальниками5. Позики, не віднесені доінших категорійТаблиця 1Обсяги державних запозичень,здійснених протягом 1998-2000 років*1998 1999 20007 550 086,34 3 841 924,75 2 019 567,507 550 086,34 3 841 924,75 2 019 567,503 315 711,79 2 566 520,48 70 027,00938 642,31 1 061 978,43 30 987,07325 076,77 1 185 412,37 39 039,931 911 992,70 289 129,68 0,000,00 0,00 0,00140 000,00 30 000,00 0,00*За даними Міністерства фінансівВ таких обставинах державою був розгорнутий комплексзаходів щодо скорочення темпів приросту державного боргу,конверсійних процедур та подовження середнього терміну погашеннядержавних боргових зобов’язань шляхом прове деннянизки реструктуризацій державного боргу України.Для зменшення тиску на видаткову частину державногобюджету та пом’якшення впливу кризових явищ на економікуУкраїни була проведена конверсія існуючого портфелю і

Фінансова система України. Частина 1. 255ОВДП, яка дала можливість через заміну облігацій внутрішньоїдержавної позики продовжити строк повернення запозиченихкоштів, а також зменшити тиск щодо виплат по ОВДП в1998 і в 1999 роках.Завершення процедур конверсії ОВДП дозволило знизитинавантаження з обслуговування і погашення державного боргу,зняти короткостроковий тиск на обмінний курс гризні збоку нерезидентів.Головна частина процесу реструктуризації припала на 2000рік: в цьому році були проведені реструктуризація зовнішньогокомерційного боргу на суму близько $2,5 млрд.Додатково до реструктуризації зовнішнього державногоборгу в 2000 році Міністерство фінансів провело рєструктуризаціюборгових зобов’язань перед НБУ Загальна сума реструктуризаціїстановила близько 9,6 млрд. грн. Ре структуризаціїпідлягали державні цінні папери, які були ви пущені у 1998-2000 роках та підлягали погашенню у 2000-2004 роках. В результатіпроведеної реструктури зації зазначені цінні паперибули замінені на процентні облігації, які погашатимуться протягом2002-2010 років, що сприяло поліпшенню структуридержавного боргу та уникненню декапіталізації Національногобанку України.За результатами управління державним боргом, у 2000 роцідержавний борг України скоротився на більш ніж $1 млрд.Протягом четвертого етапу реалізувалися основні негативністорони наявності не просто державного боргу, а дер жавногоборгу, структура якого неефективно формувалася протягомпопередніх періодів. Відповідно в першу чергу по страждаласоціальна сфера. Загалом боргова криза торкнулася всіх сферекономіки України.П’ятий етап (2001 рік – поточний час). Управління державнимборгом в цей період характеризується переходом відантикризового управління до проведення зваженої борговоїполітики, спрямованої на зменшення боргового навантаженняна економіку держави. Продовжується запроваджена в 2000році практика відмови від надання державних гарантій, крімгарантій за кредитами МФО. Спостерігається тенденція зниженнячастки державного зовнішнього боргу в загальній сумідержавного боргу, що зменшує ризик монетарної політи ки, зарахунок часткової переорієнтації здійснення запозичень із зовнішніхджерел на внутрішні та здійснення операції достроковоговикупу частини державного боргу (діаграма 1).

256Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Діаграма 1. Динаміка структури державного боргу України(за ознакою резидентності)Протягом 2006-2007 років успішно завершується про цессерії реструктуризацій перед країнами – членами Паризькогоклубу кредиторів.Управління державним боргом протягом 2000 року та на наступніроки націлено на забезпечення поступового змен шеннявідношення державного боргу до ВВП, проведення зваженоїборгової політики та застосування нових підходів.Поточним часом ресурси залучаються з метою реалізаціїпроектів розвитку у 8 сферах охорони здоров’я, зокрема наборотьбу з туберкульозом та ВІЛ-СНІДом, автодорожньогогосподарства, паливно-енергетичного комплексу, розвит ку малогоі середнього бізнесу, розвитку інфраструктури міст і сілУкраїни, розвитку фінансового сектору держави та інші. Проектисупроводжуються належним рівнем еконо мічного аналізу,що підвищує ефективність реалізації про екту та зменшуєризик його закриття.Ресурси, що залучаються безпосередньо до загальногофонду державного бюджету, пряме фінансування, спрямовуютьсяв першу чергу на погашення державного боргу, а такожна підтримку середньострокової програми реформ, що здійснюєтьсяКабінетом Міністрів України, у тому числі сприянняпосиленню фінансової дисципліни, поступову ліквідацію проблеминеплатежів, поліпшення підприємницького середови ща,

Фінансова система України. Частина 1. 257досягнення явних успіхів у здійсненні великої приватизаціїзгідно з прозорими процедурами, розвиток правової бази таповноїпередачі прав власності, поліпшення управління у державномусекторі, реформування державної служби, зведенняв дію системи запобігання корупції та політичного втручання,пом’якшення соціальних наслідків процесу трансформації економікита створення життєздатних інституцій.Підбиваючи підсумки використання державних запозиченьяк інструменту фінансування видатків держави, можна зробититакі висновки: державна політика на ринку ОВДП була розрахованана короткостроковий період, не враховувала можливідовгострокові макроекономічні наслідки. Як внутрішній, так ізовнішній борг формувалися хаотично, без належного економічногообґрунтування. Надання державних гарантій не супроводжувалосянеобхідним економічним аналізом. Використаннязалучених коштів на непродуктивне споживання зумовилозагострення кризи державних фінансів та банківської системи.Після проведення ряду ганебних реструктуризацій Україназмінила свій курс на забезпечення поступового зменшеннявідношення державного боргу до ВВП, проведення зваженоїборгової політики, спрямованої на пом’якшення соціальнихнаслідків трансформаційного періоду і розвиток українськоїдержави, та застосування нових підходів при здійсненні державнихзапозичень і управлінні державним боргом.Література1. Про реструктуризацію боргових зобов’язань Кабінету МіністрівУкраїни перед Національним банком України // ВідомостіВР.– 2000.– № 31.– С. 248.2. Вахненко Т. П. Граничний розмір державного боргу України//Банківська справа.– 2004.– № 4.– С. 33-45.3. Козюк В.В. Проблеми державного боргу в перехідній економіціУкраїни // Фінанси України.– 1999.– № 5.– С. 24-32.4. www.bank.gov.ua/STATIST/2006-7/htm.

258Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Якушик І.Д.,д. е. н., професор,Литвиненко Я.В.,к. е. н., професор КМА, Український державний університет фінансівта міжнародної торгівліРЕГУЛЮВАННЯЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ДЕРЖАВІЗА ДОПОМОГОЮ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВНепрямі податки займають достатньо велику частину вбюджеті будь-якої держави. Щорічно в державному бюджетіУкраїни питома вага непрямих податків займає більш ніжтретину його розміру. За допомогою цих податків державамає можливість регулювати економічні процеси, стимулюватирозвиток різних галузей виробництва, реалізацію товаріві послуг та інше. У статті розглядаються проблеми, які заразіснують при стягненні цих податків, порядку та методикирозрахунку, подальші напрямки удосконалення процесів регулюванняекономіки за їх допомогою.Indirect taxes are the big enough part of budget of any country.Every year in the governmental budget the density of indirect taxesis more than 1/3 of its size. With a help of these taxes the governmenthas abilities to regulate economic process, stimulate the developmentof different production branches, realization of goods and servicesand so on. There are some problems, which are considered in thisarticle. These problems exist in the tax collection, in the order andmethods of estimation, further directions of improving process ofeconomy regulation with its help.Постанова проблеми. Складовою частиною загальногопроцесу управління економічними процесами держави є її регулюючароль. Це стосується будь-яких держав світу незалежновід рівня і стадій розвитку, характеру економіки (командноадміністративний,ринковий, змішаний), адміністративногоустрою та структури органів управління. Різниця полягає лишев методах регулювання. Так, наприклад, в країнах з командноадміністративноюекономікою питома вага сфер діяльностіекономіки, які контролюються та регулюються з боку держави,© Якушик І.Д., Литвиненко Я.В., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 259значно більша, ніж в ринковій економіці. А від цього залежить ікількість відповідних органів, які і здійснюють ці процеси.Регулювання економічних процесів здійснюється за допомогоюекономічних та адміністративних методів. При цьому,слід зазначити, що обидва типи методів мають право на існуванняі повинні діяти одночасно. А завдання теоретиків і практиків– знайти оптимальний рівень їх взаємодії. Як свідчитьдосвід розвинутих країн світу, більш ефективними методами єекономічні, і якщо їх частка серед інших методів регулюванняекономіки вища, то економіка, як правило, має більш високітемпи розвитку. Але в сучасних умовах розвитку економікиУкраїни існують ще проблеми підходів до процесів регулювання,і в тому числі за допомогою непрямих податків.Викладання основного матеріалу. Одним з найважливішихекономічних методів регулювання економіки є регулювання задопомогою оподаткування, і в першу чергу через непрямі податки:податок на додану вартість, акцизні збори та митні платежі.Серед непрямих податків найбільш вагоме місце займає податокна додану вартість (ПДВ). Зараз цей податок введенийпрактично у всіх Європейських державах та в багатьох іншихкраїнах світу. Впровадження цього податку є однією з головнихвимог для країн, які хочуть стати членами ЄС.Вперше цей податок був запропонований в Франції фінансистомМ.Торе ще в 50-х роках ХХ століття. Ним був впровадженийметод стягнення податку із новоствореної вартостіна всіх етапах просування продукції, починаючи від виробника(включаючи і добувні підприємства) і закінчуючи кінцевимспоживачем. В 70-90 роках ХХ століття цей податок стає головнимнепрямим податком для більшості країн Європи.В Україні цей податок був уведений у 1992 році ДекретомКабінету Міністрів України і тільки через п’ять років, в 1997році, Верховна Рада України прийняла Закон "Про податок надодану вартість”.ПДВ є податок на споживання, який сплачують всі суб’єктипідприємницької діяльності, що виробляють продукцію та реалізуютьїї, виконують роботи та надають послуги. Як податокна споживання, весь тягар сплати його лягає на споживача кінцевогопродукту, тому що для підприємств застосовується особливийпорядок розрахунку.Зокрема, підприємство, яке сплачує податок, має право платитийого тільки із новоствореної вартості, а з загальної сумиподатку відраховують ту суму, яка сплачена попереднім підприємствомзгідно з отриманими документами, тобто до бю-

260Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.джету сплачується тільки різниця.Перевагою цього податку є те, що він:– по-перше, дає можливість охопити всі ланки виробничогопроцесу від добування сировини, матеріалів до кінцевої реалізаціївиробів;– по-друге, він є нейтральним щодо прибутків конкретногопідприємця;– по-третє, він стимулює зменшення ціни виробу та її вартості,забезпечує економію витрат та економію використанихресурсів;– по-четверте, він ускладнює можливість ухилення від сплатиподатку.В Україні для підприємств існує свій порядок стягнення податкута отримання податкового кредиту. Сутність його полягаєв тому, що підприємство повинно сплатити ПДВ із всьогосво го обігу незалежно від сплати цього податку попередньоюлан кою. На суму податку, яка була сплачена підприємством,на дається право зменшити податкове зобов’язання, а від’ємнесаль до дає можливість отримати податковий кредит, тобто бюджетневідшкодування ПДВ. Повернення податкового кредитупроводиться протягом визначеного строку (не більш як 3 місяці).Але якщо сума повернення податкового кредиту перевищує100 тис. грн., то це підприємство підлягає перевірці щодо правильностісплати та розрахунку цього податку. В більшості випадківтермін повернення ПДВ у вигляді податкового кредитунаближається до максимального строку. Це приводить до того,що кошти підприємства, а в більшості це обігові кошти, виключаютьсяна великий термін з грошового обігу і у платника податкуз’являються проблеми при оплаті рахунків за сировину,матеріали, а також при виплаті заробітної плати. Недоліком цієїсистеми є також те, що в цьому випадку кошти, які держава виплачуєіз значним запізненням у вигляді податкового кредиту,не підлягають індексації і підприємство має суттєві втрати.Важливе значення при сплаті цього податку має поняттяплатника податку. В більшості країн ця категорія охоплюємаксимально можливу більшість платників. До них входять всіюридичні та фізичні особи, які займаються підприємницькоюдіяльністю і які мають зобов’язання по сплаті цього податку,несуть відповідальність перед податковими органами, ведутьбухгалтерський облік. Головним при цьому є визначення такогопоняття, як підприємницька діяльність та підприємець, відчого залежить надання йому пільг. Кількість пільг для платникаподатку не завжди є позитивною рисою. В окремих випадках

Фінансова система України. Частина 1. 261в Україні були безпідставно наданні пільги деяким категоріямплатників, що привело до того, що державний бюджет не отримавзначні обсяги коштів, а кількість зловживань в цій сферізначно збільшилась.Разом з тим, у чинному законодавстві чітко не визначаютьсяправа платника ПДВ і, зокрема, на повернення податковогокредиту, а це не дає можливість підприємцям проводити плануванняподаткових платежів в цілому.Особлива увага при визначенні концепції ПДВ в Західнихкра їнах приділяється проблемам визначення обігу до оподаткування.В законодавстві більшості країн він поділяється на двавиди – який підлягає оподаткуванню та який не підлягає оподаткуванню.Це дає можливість визначити час виникнення податковоївідповідальності, визначає критерії, по яких встановлюєтьсямісце та час здійснення обігу та визначається територіяплатника податку. В цілому обіг поділяється на три ви ди:1. Постачання товарів, виробів, послуг при здійсненні підприємницькоїдіяльності.2. Власне споживання товарів для підприємницьких цілей увигляді власного споживання, споживання співробітниками, увигляді натуральної оплати праці та інше.3. Імпорт товарів.Але законодавство західних країн більш ширше та всеохоплюючевизначає цей критерій, ніж він визначається в Україні.Так визначається два загальних критерії – факт обміну тафакт оплати в будь-якій формі. Це дає можливість визначитиобіг, який оподатковується та час податкової відповідальності.Обмін виступає як головна умова, коли настає податкова відповідальність.У випадках, коли виріб використовується длявласного споживання, обмін та оплата відсутні.Суттєвим при визначенні категорії обіг до оподаткування єпоняття "постачальник товарів та послуг”. На відміну від поняття,яке існує в українському законодавстві (продаж або реалізація),постачання включає не тільки безпосередньо реалізацію, аще і здачу в оренду майна, надання послуг, виконання робіт. Тобто,в поняття постачання входить також все, що не сприймаєтьсяринком як товар, який має вартісну оцінку. При передачі правана володіння майном, обіг, який здійснюється, стає таким, щопорядок права власності та розпорядження можуть не збігатисяу часі, тому за основу приймається право розпорядження.Тобто категорія обіг для цілей оподаткування в законодавствідеяких країн більш конкретизована.У законодавствах інших країн об’єкт обкладання подат-

262Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ком визначається як винагорода, тобто знов утворена вартість.Якщо вона відсутня, то обіг не підлягає оподаткуванню. Прицьому під винагородою визначається вся сума витрат споживача,які необхідні йому для виробництва цього товару (безПДВ) та отриманий прибуток. При особистому споживаннірозмір податку визначається на підставі законодавчо встановленихпринципів.До позитивних рис чинного законодавства України по ПДВтреба віднести те, що встановлені тільки дві ставки: базоваставка для більшості платників цього податку 20% та пільгова– 0%. Треба також зазначити, що ці ставки є однаковими длябудь-яких підприємств, незалежно від їх підпорядкованості таформ власності. Це дає можливість при регулюванні економічнихпроцесів додержуватись принципу рівності платників присплаті ПДВ.Іншим непрямим податком, який дозволяє досить суттєвоздійснювати регулювання економіки, є акцизний збір. Цей податокзастосовується в різних країнах світу. Він встановлюється нависокоприбуткові або монопольно вироблені товари. За своєюсуттю цей податок відрізняється від ПДВ за такими ознаками:1. Він встановлюється тільки на визначені державою товари,які не є товарами першої необхідності та широкого споживання.Як правило, це дорогоцінні вироби з цінних металів, аботовари, які вважаються соціально-шкідливими для споживання(лікеро-горілчані, тютюнові вироби).2. Головною метою цього збору в більшості випадків є підтримкавітчизняного виробника та обмеження імпорту аналогічнихвиробів. Але в цьому може проявлятися і негативна риса –вплив на конкуренцію і взагалі її усунення на місцевому ринку.3. Цей податок сплачується один раз і, як правило, виробником.Але в деяких випадках платником податку виступаютьінші підприємства. Наприклад, коли підакцизний товар завезеноз-за кордону і першою структурою, яка отримує цей товар,є торговельне або будь-яке інше посередницьке підприємство,сплачуючи при цьому акциз.4. На відміну від ПДВ, акцизний збір має різні ставки, розміряких залежить від певних умов. Головними серед них є:– вид виробу. Наприклад, запасні частини для автомобілямають меншу ставку, ніж на сам автомобіль, або ставка на кавунижча, ніж на горілчані вироби:– місце виробництва товару. Так на вітчизняні вироби ставкаакцизного збору менша, ніж на товари, які вироблені в іншихкраїнах і потім імпортовані в державу.

Фінансова система України. Частина 1. 263В Україні перелік підакцизних товарів та ставки акцизногозбору затверджуються Верховною Радою України. В останнічаси спостерігається загальна тенденція на збільшення ставокцього податку. При цьому, потрібно зазначити, що в деяких випадкахце негативно впливає на фінансово-господарську діяльністьяк самих підприємств, так і загалом на економічнийстан держави. Наприклад, досить значне підвищення ставкиакцизного збору на лікеро-горілчані вироби вітчизняного виробництвав 1997 році призвело до негативних наслідків длявсієї галузі. В цей же час, більшість країн світу, які вироблялианалогічну продукцію, почали вводити для своїх виробників,які експортують зазначену продукцію в Україну, пільги по іншихподатках, а це привело до того, що продукція вітчизняноговиробництва почала реалізовуватись, зважаючи на підвищенняставок акцизів, по вищій ціні і стала неконкурентоспроможною.Деякі виробники взагалі були змушені припинити своюгосподарську діяльність, а інші зазнали дуже значних збитків.Тобто невиважена державна політика по цьому податку призвеладо негативних наслідків.Ставки акцизного збору встановлюються в різних варіантах.У більшості країн вони визначаються в місцевій валюті наодиницю виробу або у відсотках до вартості товару. В Україніставки визначаються також в гривнях на одиницю виробу та увідсотках до вартості товару.В Україні діють такі умови стягнення акцизного збору. Побільшості товарів сплата акцизного збору відбувається після їхреалізації, і тільки якщо їх реалізація стабільна, то по окремихперіодах року, тобто як і в інших країнах світу, застосовуєтьсяспосіб стягнення податку по факту реалізації товару. Але подвох групах товарів – алкогольні напої та тютюнові вироби –застосовується авансовий спосіб. Будь-яке підприємство, виробникцих підакцизних товарів, повинно до початку реалізаціїсвоєї продукції закупити на всю партію товару акцизні марки вподаткових органах. В подальшому вся продукція підприємстваповинна бути обклеєна марками і вже надходити до торговельноїмережі з ними. Це ж стосується і товарів, які завозяться з іншихкраїн. Але при цьому способі можуть виникнути проблеми,коли вироблений товар не реалізується (як це було в 1997-1998роках), і стає питання повернення вартості акцизних марок.Проблемами цього податку є також недосконала законодавчабаза. Так, поки що для більшості підакцизних товарів головнимзаконодавчим документом є Декрет Кабінету МіністрівУкраїни №18-92 від 26.Х11.1992 року, в який в подальшому

264Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.вносились зміни та доповнення (по алкогольних напоях татютюнових виробах в 1995 році був прийнятий відповіднийЗакон за №329/95-ВР). Головним чином зміни та доповненнястосувались переліку підакцизних виробів та ставок на них, атакож пільг по цьому податку. Як вже зазначалось вище, підвищенняставок не завжди було обґрунтованим, а надання пільгдля окремих категорій платників цього податку взагалі принеслодержаві збитки.Третім важливим непрямим податковим платежем, якийдозволяє досить ефективно регулювати економічні процеси,є мито. Законодавчими документами, на підставі яких здійснюютьсярозрахунки та стягнення цього податку, є МитнийКодекс України, який був прийнятий 12 грудня 1991 року за№1970-Х11, та Закон України "Про єдиний митний тариф” від5 лютого 1992 року №2097-Х11.Єдиний митний тариф України є систематизований звідставок мита, яким обкладаються товари та інші вироби, які ввозятьсяна митну територію України або вивозяться за її межі.Ставки мита встановлюються Верховною Радою України іє єдиними для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності(якщо це не обумовлюється окремими законами України абоіншими міжнародними угодами).Одним з недоліків чинної системи митних тарифів є дуже частізміни тарифних ставок, що приводить до проблем, пов’язанихіз стягненням мита та проходження митного контролю.Проблемою для України залишається надання митнихпільг. Пільги, на нашу думку, повинні запроваджуватись, в першучергу, на товари, які мають соціальне значення, а також натовари, що не виробляються в Україні. Стосовно надання пільгвітчизняним виробникам, то такий підхід повинен бути виваженимта обґрунтованим. Надані пільги не повинні впливатина стан конкуренції на ринку товарів та послуг України.В деяких інших країнах, наприклад в Польщі, регулюванняеко номіки здійснюється за допомогою інших непрямих податків.До таких, наприклад, відносяться податок з ігор. Цієюдіяльністю можуть займатися тільки особи згідно з умовами,які заз начені в Акті "Про азартні ігри та взаємні парі”. При цьомука талог ігор і парі повинен бути зареєстрованим у статуті.До азарт них ігор відносяться ігри з метою виграшу грошей абопри зів, результат яких залежить від випадку. До таких ігор відносятьсялото, лотерея жеребкування, ігри в казино, цифровііг ри, карти. Взаємні парі – це парі на грошові виграші, які залежатьвід:

Фінансова система України. Частина 1. 265– результатів спортивних змагань людей, тварин, коли людироблять ставки, а сума виграшу визначається сумою заробленихставок, як на тоталізаторі;– результати різноманітних парі, в яких сума ставок та сумавиграшу залежить від співвідношення ставок та виграшем, якеузгоджується між одержувачем та платником ставки.Повноваження по визначенню гри, як азартної або парі, яквзаємного, має Міністерство фінансів РП. При цьому потрібновизначити, що держава має монополію на проведення діяльностіу сфері цифрових ігор та грошових лотерей.В цілому треба зазначити, що регулювання економічнихпроцесів у державі за допомогою непрямих податків доситьефективне, і вдосконаленню цих методів повинно відводитисьбагато уваги.Висновки. В цілому потрібно відзначити, що:1. Непрямі податки займають достатньо вагоме місце в державномубюджеті держави.2. За допомогою непрямих податків держава має можливістьздійснювати ефективне регулювання економічних процесів,стимулюючи розвиток виробництва товарів або їх реалізацію.3. Одним з ефективних методів регулювання економіки задопомогою непрямих податків є надання пільг за ними. Алепри цьому потрібне проведення достатньо повного дослідженнянаслідків здійснення цих процесів.Література1. Романюк М.В. Податкова система та інвестиційна привабливістьекономіки України. // "Фінанси України”. – №10. – 2006. –С. 38-42.2. Гендлер Г. Інвестування. Податкові пільги як фактор залученняінвестицій у розвиток депресивних територій. // "Вісникподаткової служби України”. – № 27. – 2005. – С. 43-48.3. www.niss.gov.ua

266Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Матвійчук О.В.,аспірант, Національний університет водного господарства та природокористування,м. РівнеПЛАТА ЗА ВОДОКОРИСТУВАННЯ ЯК ЗАСІБФІНАНСУВАННЯ ТА СТИМУЛЮВАННЯПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІУ статті досліджується спрямованість природоохороннихзаходів і шляхи їх фінансування. Запропоновано принципина яких повинна базуватись регіональна екологічна політика.Розглядаються нормативні плати за забруднення навколишньогосередовища як система відповідальності та матеріальногозаохочення працівників підприємств, фондів охорони природидля поліпшення екологічної ситуації в регіонах.The article investigates the direction of nature protection’s actionsand the ways of their financing. The author offers principleswhich have to form the basis of regional ecological politics. The normativecharges for environment pollution are considered as a systemof responsibility and financial stimulation of enterprise’s employees,funds of environmental protection in order to improve ecologicalsituation in regions.Ефективне використання наявного потенціалу водних ресурсів,що ними володіє Україна, є на сьогодні одним з пріоритетіву господарський та природоохоронній діяльності. Однимз найбільш продуктивних шляхів підвищення ефективностіводокористування є розробка та впровадження досконалогомеханізму визначення розміру належної державі частки економічноївигоди від господарської діяльності щодо використанняводних ресурсів. Наявність такого механізму, що ґрунтуєтьсяна нормах екологічного та господарського права, перетворюєсистему платежів за спеціальне водокористування у засіб фінансуваннята стимулювання природоохоронної діяльності, атакож забезпечує практичну реалізацію цивільної відповідальностікористувачів природних ресурсів перед нащадками зазбереження природних ресурсів. Таким чином, запровадженняплатежів за спеціальне використання водних ресурсів та збориза забруднення природного середовища набувають статусу© Матвійчук О.В., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 267вагомого інструменту державного регулювання раціональногоприродокористування та збереження навколишнього природногосередовища. Проблемами оподаткування використанняводних ресурсів та відносини щодо розподілу доходу за водокористуванняв своїх публікаціях розглядали А.В. Бурцева, І.В.Головинський, С.І. Доргунцова, В.М. Жулинський, Л.М. Труш,М.А. Хвесик, А.П.Чернявський.Особливістю справляння платежів за спеціальне використанняводних ресурсів є те, що вони є інструментами реалізаціїнорм як податкового, так і екологічного права. Саме за рахунокнадходжень від цих платежів здійснюється фінансування заходівдля забезпечення охорони навколишнього природного середовищата раціонального використання природних ресурсів.Ці платежі є значним джерелом поповнення доходної частинидержавного та місцевих бюджетів.Між тим, серед актуальних проблем водокористування питаннявдосконалення системи державного регулювання даноїсфери останнім часом набуло значної ваги саме тому, що в контекстіринкових перетворень в Україні спостерігається значнезалучення природно-ресурсної складової національного багатствау господарський обіг. Відтак перед органами державноївлади постає питання обґрунтованого розширення податковоїбази, з одного боку, та запровадження нової системи стимулюванняраціонального природо- і водокористування - з іншогобоку. При цьому виникають додаткові можливості посилитирегіональну спрямованість платежів за спеціальне водокористування,щоб стимулювати органи місцевого самоврядуваннядо більш активних дій щодо раціонального використання природнихресурсів та вдосконалення роботи з охорони навколишньогосередовища.Тут варто зауважити, що, як і в попередньому році, в 2008встановлено порядок розподілу сум збору за забруднення навколишньогоприродного середовища між Державним бюджетомУкраїни та місцевими бюджетами. Так, до джерел формуванняспеціального фонду Державного бюджету України на2008 р. в частині доходів віднесено 65 % збору за забрудненнянавколишнього природного середовища, а 35 % збору за забрудненнянавколишнього природного середовища, в тому числі:до місцевих (сільських, селищних, міських) - 10 %, обласнихта Автономної Республіки Крим - 25 %, Київського та Севастопольськогоміських — 35 % є джерелом формування спеціальногофонду місцевих бюджетів у 2008 р. Відповідно платникиперераховують суми збору одним платіжним дорученням на

268Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства,які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні,визначеним законом [1].Вважаємо, що наявна система платежів за спеціальне водокористуванняз певними корекціями може бути перетворенау засіб фінансування та стимулювання природоохоронної діяльності.Очевидно, що такий підхід має спиратися на принципираціонального та екологічно спрямованого використанняводних ресурсів. Реалізація останніх прямо пов'язана із такимизавданнями:– розробка та впровадження науково обґрунтованої системиуправління водними ресурсами та водогосподарськимикомплексами в басейнах великих і середніх рік, й особливо їхякістю, яка б врахувала глобальні і регіональні закономірностіформування водних екосистем;– впровадження науково обґрунтованої системи водокористуванняі водоспоживання, яка, з одного боку, максимальнозабезпечувала б усі галузі народного господарства водою, а здругого — не допускала таких змін у водних екосистемах, які бу майбутньому могли призвести до їх деградації і виснаження;– створення водоохоронних комплексів у місцях надмірноїконцентрації забруднювачів водних об'єктів і впровадженняавтоматизованих систем управління водоохоронними комплексами;– розробка і впровадження комплексних систем водопостачанняі каналізації та водоохоронних заходів у масштабах промисловихрегіонів та цілих річкових басейнів;– розробка і впровадження безвідходних та безводних технологій,переведення промислових підприємств на оборотневодоспоживання, будівництво очисних споруд, застосуваннянових методів де мінералізації шахтних вод;– розробка і впровадження еколого-економічної оцінки воднихресурсів, її використання при плануванні водоспоживання,водокористування та здійснення водоохоронних заходів;Програма раціонального і комплексного використання, атакож охорони водних ресурсів у територіальному та галузевомунапрямах повинна здійснюватись багатьма міністерствамий відомствами, а також безпосередньо кожним виробником.Завданням їх повинна стати організація раціонального використанняводних ресурсів, здійснення заходів, що запобігаютьїї забрудненню; контроль роботи очисних споруд та скиданняпромислових, дренажних, комунально-побутових та сільськогосподарськихстічних вод; організація експлуатації міжгалу-

Фінансова система України. Частина 1. 269зевих водогосподарських споруд і систем; розробка проектівперспективних та річних планів розвитку водного господарствай охорони води, водогосподарських державних балансів іпланів розподілу води між водокористувачами у басейнах річок,облік споживання та розподілу води; контроль виконанняправил експлуатації водойм тощо.Тут слід згадати, що водокористувачами є підприємства,установи, організації і громадяни України, а також іноземніюридичні і фізичні особи та особи без громадянства, які здійснюютьзабір води з водних об'єктів, скидають в них зворотніводи, або користуються водними об'єктами.Використання вод здійснюється в порядку загального і спеціальноговодокористування, для потреб гідроенергетики, водногоі повітряного транспорту. Всі підприємства України, що забираютьводу для господарських потреб, Законодавством повинніодержати Дозволи на спеціальне водокористування. Для цьогорозробляються і затверджуються питомі норми використанняводи на одиницю продукції, валові обсяги використання води,гранично допустимі обсяги скиду забруднюючих речовин. Чиннаінструкція про порядок розробки та затвердження граничнодопустимих скидів речовин у водні об'єкти із зворотними водамивстановлює обсяги гранично допустимого скиду, тимчасовогопогодженого скиду, встановлює час, за який підприємство повинноввійти в показники гранично допустимого скиду (ГДС).Підприємство питного водопостачання здійснює свою діяльністьпри наявності дозволу на спеціальне водокористування,який видається в порядку, встановленому KM України.Чинні платежі за природокористування враховують лишевитрати на відтворення природних ресурсів. Тому вони, якправило, занижені порівняно з диференціальною рентою, якавиникає при експлуатації ресурсів. Важливою функцією платежівза природні ресурси є створення економічних передумовдля розширеного відтворення природно-ресурсного потенціалуна принципах повного госпрозрахунку і самоокупності.Відрахування підприємств за викиди шкідливих речовин унавколишнє середовище, а також кошти, що стягуються з порушниківприродоохоронного законодавства у вигляді штрафів,та інші надходження повинні створювати резервний фондохорони природи на різних регіональних рівнях.Нині є багато альтернативних рішень щодо визначенняєдиної регіональної ставки плати за забруднення довкілля. Забудь-якого варіанта розрахунку варто зважити на необхідністьстворення регіонального резервного фонду охорони природи,

270Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.а також рівень наявної системи обліку та її об'єктивності длярозрахунків нормативів. При цьому методи визначення маютьбути простими і не трудомісткими.Основна мета встановлення нормативів плати за забрудненнянавколишнього середовища – створення системи відповідальностіта матеріального заохочення працівників підприємств,суспільного фонду охорони природи для поліпшенняекологічної ситуації в регіоні.Нормативи плати за викиди забруднюючих речовин у навколишнєсередовище встановлюються: за гранично допустимі(в межах визначених лімітів) викиди (ГДВ); за перевищеннядопустимих відносно установлених лімітів викидів; за аварійні(залпові) викиди. Нормативи є підставою для затвердженнямісцевими органами управління розмірів плати конкретнимипідприємствами за забруднення довкілля.Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціональноговикористання і охорони вод та відтворення воднихресурсів передбачають:1) видачу дозволів на спеціальне водокористування;2) встановлення нормативів плати і розмірів платежів зазбір води та скид забруднюючих речовин;3) встановлення нормативів плати і розмірів платежів закористу вання водами для потреб гідроенергетики та водноготранспорту;4) надання водокористувачам податкових, кредитних таінших пільг у разі впровадження ними маловідходних, безвідхідних,енер го- та ресурсозберігаючих технологій, здійсненнявідповідно до законодавства інших заходів, що зменшують негативнийвплив на води;5) відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіянихводним об'єктам у разі порушення вимог законодавства.В Україні виникає необхідність перегляду державної політикирегулювання водокористування для стимулюванняекономії водних ресурсів в одних регіонах та сприяння ефективнішомузалученню їх у господарський оборот – в інших.Насамперед, потребують заміни окремі складові системи фіскальногорегулювання використання водних ресурсів. Існуючасистема недостатньо враховує дисперсність як в обсягах зборуводи з природних водних об'єктів , так і величину зборів, якістягуються за спеціальне водокористування.Найвищі обсяги забору води з природних водних об'єктівзафіксовані у Донецький, Дніпропетровській, Одеський, Запорізькій,Херсонській, Київський областях, АР Крим та м. Київ.

Фінансова система України. Частина 1. 271У Донецький області найвищий обсяг водозабору (2223 млн. м 3 )зумовлений значною потребою господарського комплексу, аджев цьому регіоні розміщені потужні центри важкої індустрії. Насамперед,це кон’юнктура на світових ринках металопрокату, чавунута сталі, отже, потреба у водних ресурсах зменшуватись небуде [2].Підприємницькі структури мають не лише відшкодуватиобсяги викидів шкідливих речовин, скидів стічних вод та понадлімітневикористання природних ресурсів, а орієнтуватисьна обмеження негативного впливу на довкілля, впроваджуючибезвідходні та ресурсозберігаючі технології. Це стане можливимза умови надання водокористувачам податкових, кредитних таінших пільг у разі впровадження ними маловідходних, безвідхідних,енерго- та ресурсозберігаючих технологій, здійсненнявідповідно до законодавства інших заходів, що зменшують негативнийвплив на водні ресурси. Впровадження науково обґрунтованоїсистеми водокористування і водоспоживання, яка,з одного боку, максимально забезпечувала б усі галузі народногогосподарства водою, а з другого - не допускала таких змін уводних екосистемах, які б у майбутньому могли призвести доїх деградації і виснаження, а також розробка і впровадженняеколого-економічної оцінки водних ресурсів, її використанняпри плануванні водоспоживання, водокористування та здійсненняводоохоронних заходів є необхідною умовою раціональногоприродокористування та збереження навколишньогоприродного середовища. Слід зауважити, що чинні нормативиплати за використання водних ресурсів не враховують затратна їх відтворення, тому варто переглянути нормативи плат убік збільшення, враховуючи нерівномірність територіальногорозподілу водних ресурсів, та розглянути перерозподіл платиза використання водних ресурсів і збільшити частку відрахуваньв місцеві бюджети.Література1.Чекашкін С. Про особливості адміністрування збору за спеціальневодокористування у 2008 році // Вісник податкової службиУкраїни. – Київ, 2008. – №6. – С.21-23.2. Голян В.А. Фіскальне регулювання водокористування в умовахнових економічних викликів //Актуальні проблеми економіки.– 2006. – № 12(66). – С. 194.

272Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Новошинська Л.В.,к.е.н., доцент, бюлетень “Відомості ДКЦБФР” (м.Одеса)ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ МАРКЕТИНГУНА ФІНАНСОВОМУ РИНКУРозглянуто дискусійні питання формування маркетингуна фінансовому ринку. Досліджено передумови і обгрунтованоосновні напрями розвитку доктрини маркетингу на сучасномуфінансовому ринку.The debatable questions of forming of marketing are consideredat the financial market. Pre-conditions are explored and basicdirections of development of marketing doctrine are grounded atthe modern financial market.Постановка проблеми. Однією із сфер застосування сучасногомаркетингу в 90-і роки минулого століття закономірностає фінансовий ринок, якому притаманні родові властивостісфери обміну у зв'язку з пропозицією і розширенням купівліпродажуспектру фінансових послуг. Сьогодні стає очевиднимнеобхідність переходу від фрагментарного використання маркетингув секторах фінансового ринку до системного застосуванняйого принципів і технологій.Маркетинг на фінансовому ринку пов'язаний з обміном міжтими, хто створює (продає) фінансові послуги, і їх споживачами(покупцями), за допомогою фінансових активів з метою досягненнявзаємної вигоди кожною із сторін. У цьому контекстімаркетинг у фінансовому секторі суспільного відтворення (дездійснюються процеси перерозподілу частини національногодоходу), закономірно вимагає розробки науково обґрунтованихстратегій поведінки учасників економічних відносин націльових сегментах галузей фінансового ринку.Аналіз досліджень і публікацій останніх років. Рой Стефенсону своєму дослідженні "Маркетинг фінансових послуг" найдетальнішепідійшов до проблем застосування маркетингу нафінансовому ринку [1]. Цілком обґрунтованим є виділення основноїпередумови позиціонування маркетингу у сфері фінансовогоринку таким, що виявляється в сучасному переході від масового© Новошинська Л.В., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 273маркетингу до індивідуалізованого. Індивідуалізований маркетингбудується на сучасній маркетинговій концепції взаємин міжучасниками будь-якого з ринків (зокрема, і фінансового) щодовимог, які пред'являються до споживаного продукту. У такомуракурсі передбачається необхідність обліку індивідуальних властивостейкожного з клієнтів як своєрідної особи.Р. Стефенсон пропонує агресивну стратегію просування фінансовихпослуг. Такої ж думки дотримуються українські фахівці:Дудко О.С. [2, с. 17]; Є. М. Григоренко [3, с. 116], СтепаненкоО.С. [ 4, с. 107]; Шаров О.М. [5, с. 27]. Доцільність такогостратегічного бачення в просуванні фінансових послуг міститьсяв спрямованості на цільову аудиторію кожного з сегментівфінансового ринку. При всій відмінності таких стратегій, однозначністьхарактерна цільовій аудиторії, у складі якої присутніпрофесійні інвестори і непрофесійні домогосподарства.М. Литовських у своєму дослідженні "Фінансовий менеджмент"розглядає маркетинг як інтегральну функцію фінансовогоменеджменту. Інтегральность виявляється у взаємодіїсуб'єктів фінансового ринку, які одночасно можуть виступатив ролі інвесторів (продавців фінансових активів) і в роліїх інвесторів (покупців). Не випадково М. Литовських виводитьпоняття "фінансовий маркетинг" як системного підходуінвесторів-продавців до управління реалізацією фінансовихактивів (грошей, цінних паперів, дорогоцінних металів тощо),з одного боку й інвесторів-покупців до управління накопиченнямфінансових активів, з іншого [6, с. 5].Особливий інтерес має позиція О.І.Красникової щодо постановкинавчально-методичних рішень з фінансового маркетингув розрізі основних напрямів фінансового ринку: банківської діяльності,ринку цінних паперів і страхової діяльності [7].Однією з передумов розвитку маркетингу на фінансовомуринку, на думку Р. Ітса, є залежність характеру стратегій маркетингуна фінансовому ринку від специфіки конкретної країни.Як передумови, автор розглядає універсальність культури маркетингуза відсутності існування в маркетингу єдиних правил[8, с. 124].Виділення невирішених частин проблеми. Поза сумнівом,однією з важливих передумов розвитку маркетингу на фінансовомуринку є пропонований Р.Стефенсоном перехід від масовогомаркетингу до індивідуалізованого.Індивідуалізованість особливо виявляється в сучасній індустріїсумісного інвестування як однієї із галузей фінансо вогоринку. За підтримки всіх законодавчих вимог інвестицій ний

274Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.бізнес інституційних посередників відбутися не може, ос кіль кизалучення сукупного капіталу може бути забезпечене тіль кизнанням інвестиційних очікувань кожного з клієнтів. Для ідентифікаціїінвестиційних намірів виникає необхідність по будовимаркетингової моделі клієнта типу "інвестиційний про філь", якає результатом проведення професійного анкетування.Характеристика маркетингу фінансових продуктів на ринкуреальних активів (з погляду технології їх постачання доспоживачів) має своєрідний прояв. На думку Р.Стефенсона,найбільш відповідною моделлю побудови збуту фінансовихпродуктів є модель типу В2В [1, с. 42].Слід відзначити, що в даній моделі основними учасникамивиступають виробник фінансового продукту, посередник з йогопросування, безпосередньо сам споживач. Відповідно окремоодин без одного вирішуються завдання виробника, які полягаютьв забезпеченні максимального об'єму продажів, посередника– в отриманні вигідних умов просування фінансового продуктуза мінімальною вхідною ціною, і споживача – придбатиза мінімальною ціною фінансову послугу (продукт), що йогоцікавить. У такій архітектурі системи збуту головну роль в просуванніі позиціонуванні товару відіграє посередник. Взаєминиз виробником носять суб'єктивний характер, оскільки посередникбудує свою комунікативну політику щодо суб'єктивногорозуміння кон'юнктури відповідного ринку.Проте слід мати на увазі, що така схема збуту фінансовогопродукту може бути корисною за умови відсутності перенасиченняі жорсткої конкуренції. В умовах сучасного посилюванняміжсистемної і внутрішньосистемної конкуренції на фінансовомуринку в боротьбі за клієнта та якісні активи, виникає необхідністьзастосування своєрідного підходу до технології побудовиканалів і політики збуту фінансового продукту. Участьвиробника фінансового продукту в його просуванні на цільовісегменти, швидше за все, може бути забезпечено так званоюмоделлю управління збутом – вертикальною маркетинговоюсистемою. Основні принципи побудови такої моделі зумовлюють:ранжирування партнерів за дистриб'юторськими функціями;єдиноначальність у встановленні виробником раціональноїроздрібної ціни, заохочувального доходу для дистриб’ютерівзгідно з рангом.Р.Стефенсон вдало вводить поняття маркетингу фінансовихпродуктів окремо для колективного бізнесу і для фізичних осіб.При пропозиції фінансового продукту представники бізнесузавжди використовується вища ціна. Наприклад, банківська

Фінансова система України. Частина 1. 275послуга з видачі кредиту юридичній особі припускає вищийвідсоток банківської ставки тільки для тих клієнтів, які маютьпозитивну кредитну історію.Справді, фінансовий продукт для бізнесу вимагає більшечасу на отримання і обробку інформації у порівнянні з продуктомдля приватної особи, хоча й ті та інші можуть зажадати індивідуальногопідходу. У такому разі, найбільш реальну інформаціюможливо отримати шляхом введення тестового режимуопитування.Найбільша відмінність маркетингу фінансового продукту длябізнесу полягає у тому, що він може бути представлений в місцевому,національному або глобальному масштабі. Глобальністьмаркетингу просування фінансового продукту може простежуватися,наприклад, при забезпеченні первинного розміщенняакцій підприємства за допомогою інструментів IPO при приватномурозміщенні на зарубіжних біржових майданчиках. Однієюз істотних особливостей маркетингу фінансових продуктів длябізнесу є його зв'язок з обслуговуванням декількох клієнтів.У своєму підході Р.Стефенсон як важливу передумову можливостейрозвитку маркетингу на фінансовому ринку виділяєетапи освоєння маркетингу нового фінансового продукту. Маркетинговідослідження включають такі етапи: аналіз змісту продуктуі його позиціонування; ресурсне забезпечення продукту;розповсюдження продукту і ціноутворення; конкурентні переваги.Очевидною є та обставина, що відповіді на дані питаннясправді формують маркетинг фінансового продукту.Проте вчений зупиняється на проведенні подібних маркетинговихдосліджень тільки в рамках внутрішньосистемноїконкуренції. Адже для фінансового продукту, як ніякому іншому,є характерним певний маркетинг при його аналізі в міжсистемнійфінансовій конкуренції. За такого підходу, можуть бутивибрані особливого роду прояви особливостей маркетингу фінансовогопродукту на будь-якому з сегментів.Р.Стефенсон розглядає конкуренцію у зв'язку з появою новихучасників, що впливає на очікування споживачів, відбиваєтьсяна цінах і рівні обслуговування [1, с. 57].Проте на фінансовому ринку, жорстко регламентованому,конкуренція виявляється скоріше не в появі нових учасників, ау відмінності конкурентних стратегій, що приймаються, у сферіпросування фінансових послуг, в умінні чітко розробити ідеологіюфінансового продукту.Так, наприклад, ідеологію маркетингу фінансового продуктуна одному з сегментів фінансового ринку, де діють інститути

276Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.спільного інвестування (ІСІ), можливо прийняти в нижченаведенійпостановці. Фінансовим продуктом ІСІ слід вважатипослугу, пов'язану із залученням заощаджень фізичних і юридичнихосіб на користь забезпечення приросту цих заощадженьз ефективністю, що перевершує ставку банківського депозиту ікомпенсацією наслідків річного зростання інфляції. Контрактна таку послугу оформляється як фінансовий актив у виглядіакції корпоративного інвестиційного фонду або інвестиційногосертифікату пайового інвестиційного фонду. Ідеологія маркетингуфінансового продукту ІСІ за основу має плануванняробіт з продажу, організації просування на ринок, здійсненнямпродажів ризикового продукту з прагненням отримання доходувище, ніж при вкладенні коштів у банківські депозити.Таким чином, Р.Стефенсон орієнтує своє дослідження нарозкриття сутності маркетингу фінансового продукту. Нажаль, дослідження включає тільки одну з банківських послуг,пов'язану з пропозицією пластикової карти. Проте багато йогопосилань можуть бути покладені в основу побудови маркетингуна вітчизняному фінансовому ринку. Серед них дослідженнямаркетингу – міксу на сегментах фінансового ринку; веденняконкурентної боротьби за фінансові активи; просування націльові сегменти нової фінансової послуги.Метою концепції фінансового маркетингу, запропонованоїА. Литовських, є досягнення ефективної діяльності інвесторівна фінансовому ринку залежно від стану і перспектив розвиткуспоживчого попиту на фінансові активи. Цілком справедливимє виділення А.Литовських основного етапу організаціїмаркетингової діяльності на фінансовому ринку – класифікаціяпопиту на фінансові активи з метою дослідження йоговеличини і впливаючих чинників. Так, за психофізіологічноюреакцією інвесторів-покупців розрізняються фіксований (стійкий),альтернативний (попит за вибором) та імпульсний (несподіваний)види попиту. Щодо ступеню задоволення потребінвесторів-покупців виділяється реалізований попит, а такожпроцес формування попиту (на новий фінансовий актив).По суті, фінансовий маркетинг як функція фінансовогоменеджменту справді орієнтована на комплексне дослідженняфінансового ринку, з метою з'ясування його інвестиційнихможливостей і вибору найбільш сприятливого сегменту щодопропонованих фінансових активів [6, с. 7].Проте слід було б зазначити, що даний підхід, певною мірою,має предметний характер. При його використанні відсутні дослідженняособливостей основних елементів маркетингу, мар-

Фінансова система України. Частина 1. 277кетингових технологій, складових маркетингового комплексу,маркетингової координації і стратегічних маркетингових рішень.Дослідження такого сучасного явища, як проникненнямаркетингу у сферу фінансового ринку, вимагає проблемноорієнтованогопідходу. Спрямованість на проблему є необхідністюрозробки теоретичних і методологічних основ маркетингуяк інструменту, за допомогою якого у сфері фінансовоїдіяльності здійснюється управління фінансовими активами.Однією з важливих передумов слід виділити сучасну тенденціюрозширення концепції маркетингу – проникнення внові сфери господарської діяльності.Щодо ринку реальних активів ще в початку минулого сторіччязародилася і останнім часом свідомо й інтенсивно розвиваєтьсясучасна доктрина – маркетинг. При цьому ситуація нафінансовому ринку виглядає інакше. Тут повсякденна практикав різних секторах фінансового ринку, випереджаючи теорію,використовує елементи маркетингу, які застосовуються до специфічнихпредметів і процесів – грошових коштів і фінансів(особливим суспільним відносинам перерозподілу).Усвідомлення цього явища дає підстави декларувати необхідністьнаукової теорії, без якої сучасний фінансовий ринокне може розвиватися на користь суспільства без фінансовихпотрясінь і катаклізмів.Формулювання цілей статті. Обґрунтування дефініцій, можливостіі доцільності щодо розбудови "маркетингу на фінансовомуринку" та виділення істотних передумов його розвитку.Виклад основного матеріалу дослідження. Маркетинг на фінансовомуринку в Україні – відносно нова сфера економічнихзнань, яка зароджується в умовах, коли практика (як і в розвиненихкраїнах) випереджає теорію. Елементи маркетингу в практиціфінансового ринку досить широко застосовуються в йогорізних секторах. Проте до теперішнього часу це явище не отрималонаукового узагальнення, перспективи і основні напрямийого розвитку не мають адекватної теоретичної бази. Фінансовіінститути і установи за допомогою маркетингу вирішують своїлокальні завдання, досягають локальних результатів, а науковіуявлення про те, до яких наслідків це приведе в осяжному майбутньомув масштабах суспільства, поки не існує.За рядом ознак, цілком очевидно, що розвиток маркетингуу фінансовому секторі України – проблема, вирішення якої насьогодні й надалі має наукову новизну і високу соціальну значущість.Саме виникнення поняття "маркетинг на фінансовомуринку" обумовлено розширенням можливостей маркетингово-

278Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.го мислення – проникнення маркетингових концепцій в новіпідприємницькі сфери.Як теорія ринкового управління, маркетинг на фінансовомуринку може бути представлений соціально-управлінським процесом,здійснюваним на користь споживачів диференційованихфінансових послуг за допомогою реалізації фінансових активів(обміну базового активу – грошей на інші "похідні" активи –корпоративні цінні папери, облігації внутрішньої державної позики,страхові поліси, пенсійні контракти, інвестиційні сертифікати,банківські депозити тощо) в галузях фінансового ринку.Прояв маркетингу на фінансовому ринку якнайповнішевідбивається в різноманітності видів діяльності конкретнихсуб'єктів ринку фінансових послуг. У цьому аспекті поняттямаркетингу на фінансовому ринку – це цілісна, стратегічноорієнтована система, направлена на вибір споживчих цінностей,їх створення і пропозицію з метою гармонізації економічнихінтересів професійних учасників фінансового ринку і широкогокругу споживачів фінансових послуг.З позиції підприємництва на фінансовому ринку (професійнихучасників – продавців фінансових продуктів (послуг)маркетинг на цьому ринку має проблемну орієнтацію, суть якоїполягає в комплексному використанні маркетингових технологійі практичних прийомів при побудові взаємовигідних відносинміж суб'єктами обмінних процесів у галузях фінансовогоринку. У даному контексті маркетинг має справу з обміномтоварів (послуг) на гроші між професійними учасниками (продавцями)і споживачами (покупцями) в такій його формі, якаприводить до взаємної вигоди кожної із сторін.Вбачається, що ступінь зрілості сучасного суспільства дозволяєформулювати проблему його фінансової безпеки. Уцьому контексті цілком закономірно може виглядати теорія"маркетингу на фінансовому ринку" як ідеологія і одна з важливихскладових фінансової безпеки.Поняття "фінансова безпека" відображає інтереси оптимальноїадаптації держави, бізнесу і населення щодо глобалізаційнихпроцесів розвитку світового і національного бізнесу.Цілком природно, що в таких умовах необхідно створюватиадекватну концепцію розвитку національної економіки на користьзабезпечення фінансової безпеки держави. Критеріямифінансової безпеки України, як вважають фахівці, можуть виступатипевні нормативи [9, с. 314].Одним з них є коефіцієнт рівня монетизації. Відоме базиснемонетарне рівняння:

Фінансова система України. Частина 1. 279M х V = P х Q, де (1.1)M – обсяг грошової маси;V – швидкість обігу грошової маси (раз на рік);P – рівень цін;Q – обсяг товарної продукції в натуральному визначенні; (впринципі (P х Q) означає (P i х Qi), тобто ВВП, де i – вид продукції).Економічний сенс рівняння – вимога відповідності обсягугрошової маси (М) щодо обсягу ВВП. У свою чергу, для Мвластива своя нормативна структура:М = Мn + Мb, де (1.2.)Мn – наявна грошова маса;Мb – безготівкова грошова маса.Співвідношення Мn і Мb – деяка нормативна величина, щохарактеризує ступінь зрілості фінансової системи держави.Базисне теоретичне значення коефіцієнта монетизації, тобтоступеня насичення економіки грошима, за оцінками фахівців,повинно складати близько 50 відсотків ВВП. Грошова масаповинна відповідати сумі маси цін на товари і послуги, відбиваючивідповідний приріст (або спад) ВВП. Разом з тим, наприкінціпершого семиріччя ринкових перетворень грошова маса вУкраїні відповідала 80% ВВП. Потім, унаслідок невдало проведеноїлібералізації, вона впала до 11,4 % і до 2005 року трималасяна рівні не більше 23 %. У 2006 році коефіцієнт монетизаціїскладав 44,4 %, а до першого півріччя 2007 року – 43,16 %. Наведенізначення нормативу свідчать про неповну збалансованістьгрошової маси з потребами фінансової системи держави,що як наслідок, приводить до зменшення доходів державногобюджету, пасивного платіжного балансу та інших негативнихявищ. Досягнення відповідності є можливим при гармонізаціїрозвитку фінансового сектору економіки з динамікою розвиткуреального сектору.З позицій оцінки фінансової безпеки країни, важливим критеріємє швидкість обороту грошової маси. В Україні вона складає5,5 – 6,5 оборотів за рік, хоча загальноприйнятий показникдля здорової економіки знаходиться в межах 1-2 обороту в рік.При цьому існує одна важлива закономірність щодо швидкостіобороту грошової маси (Iv): вона прямо пропорційна темпамзростання цін і обсягу ВВП, а також обернено пропорційназростанню обсягу грошової маси:I p * I цІ v = ---------------- , де (1.3.),

280Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ImIv – індекс швидкості обороту грошової маси;I p – індекс цін;Іц – індекс ВВП;І m – індекс обсягу грошової маси.Висока швидкість обігу грошової маси в Україні є серйозноюперешкодою для забезпечення конкурентоспроможностінаціональної економіки. Для порівняння, величина цього показникав США – 1,2; у Японії – 0,9; у Великобританії – 1, 0; вНімеччині – 1,5; у Китаї – 1,0. Окрім того, безумовно, як своєріднінормативи й індикатори інвестиційної привабливості національноїекономіки, виступають рівні ставок рефінансування– кредитної і депозитної. Так, сучасній економіці США властиві:ставка рефінансування Федеральної Резервної Системиу розмірі 1% і кредитна ставка в розмірі – 1, 6 – 2,0 %. Це означає,що американський товаровиробник має можливість купитикредитний ресурс практично в 12 разів дешевше, ніж йогоукраїнський колега. За даними Мінекономіки України, наприкінці2006 року процентні ставки за кредитами в національнійвалюті України склали 15,1 %, а на кінець 2-го кварталу 2007року вони впали до 13,4 %. За такої позитивної тенденції вартістькредитних ресурсів залишається неконкурентоздатною,оскільки рентабельність в промисловості складає тільки 5,4 %,у сільському господарстві – 2,6 %.Одним з чинників забезпечення фінансової безпеки Україниможливо вважати ухвалення курсу на лібералізацію експортута імпорту капіталу. Це виявляється в таких намірахнаціонального банку України (НБУ): перехід фінансовогосектору економіки на міжнародні стандарти обліку і звітності,що може сприяти підвищенню вартості українських активів усередньому в 2 рази; забезпечення продажу українських активівна національних торгових майданчиках за умови підтримкидержавою їх створення; зняття обмежень на експорт-імпорт капіталущодо відкриття рахунків, об'ємів інвестування, процесупроходження великих сум інвестицій – більше 100 тис. ЄВРО;(наприклад, в Росії після введення лібералізації в 2007 роціприток іноземних інвестицій зріс на 40 млн.долларов, з якихчималий відсоток належить російському капіталу, поверненомуз-за кордону); підготовка проекту нової редакції Закону проіноземні інвестиції і організацію системи контролю [10, с. 3].На думку учених, активізація іноземних інвестицій багато вчому залежить від міри свободи, яку забезпечує держава нерезидентаму процесі вибору переважних напрямів руху інвестицій-

Фінансова система України. Частина 1. 281ного капіталу [5, c. 24]. Аналіз стану фінансової системи Україниза розглянутими критеріями фінансової безпеки дає підставуконстатувати недостатність грошової маси для країни, яка знаходитьсяна початковому етапі розвитку ринкової економіки.Абсолютно очевидно, що одним з важливих джерел поповненнягрошової маси в країні є прямі інвестиції (іноземні івнутрішні). Саме у цьому контексті в даний час формуютьсяпередумови розвитку теорії і практики фінансового маркетингуяк галузевої системи знань про взаємодію різного роду інвесторіву процесі заповнення недостатньої грошової маси длярозвитку економіки з урахуванням своєрідних закономірностейнадходження інвестицій.Висновки і перспективи подальших розробок. Як деяке систематизованевчення, маркетинг на фінансовому ринку базуєтьсяна сукупності певних принципів класичного маркетингу.З категорією "доктрина", як правило, пов'язують вчення догматичногохарактеру з ознаками консерватизму – в негативномуабо іронічному контексті. Разом з тим, догматизм – необхіднийатрибут, властивий природі двох збалансованих явищ (спадковостіі мінливості). Догматизм виступає як своєрідний охоронецьспадковості. Будь-який кінцевий продукт створюєтьсяв суспільстві завжди в рамках певного догматизму. Безмежнамінливість є крайністю, що не дозволяє завершити щось почате.У цьому випадку догматизм в контексті спадковості допускаєадекватність принципів класичного маркетингу для фінансовогоринку з своєрідним заломленням і специфікою їх здійснення.При цьому "принцип" (спрощено) є свого роду вимогою при заданихвихідних даних діяти виключно певним способом.У зв'язку з цим, загальновизнані принципи традиційногомаркетингу (цілеспрямованість, стратегічна визначеність,комплексність) бездоганно вписуються в систему знань "фінансовогомаркетингу" як елементи подібності (за своєю суттю), і,одночасно, як елементи розбіжності (за своїми виконаннями).До основних передумов розвитку маркетингу на фінансовомуринку можливо віднести такі:– глобалізацію руху грошових потоків як закономірного наслідкуглобалізації світової економіки;– збільшення грошової маси у світі до пропорційного зростанняствореного валового суспільного продукту;– природу грошових потоків, що підрозділяються на відносносамостійні складові (функції грошей, що в даний час стаютьспецифічним об'єктом купівлі-продажу і виступають як базовийфінансовий актив;

282Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.– поступове зниження рентабельності бізнесу, загостренняконкурентної боротьби за клієнта, потреба в могутньому фінансовомузабезпеченні компаній;– актуальність пошуку ключових маркетингових інструментівдля отримання конкурентних переваг фінансових інституцій.Концептуальні основи маркетингу на фінансовому ринку вданий час формуються? виходячи з таких визначень:– орієнтація на діяльність професійних учасників – виробниківфінансових послуг (продавців фінансових активів) таїх споживачів (покупців фінансових активів) на фінансовомуринку;– дослідження типології попиту на фінансові активи з бокуїх споживачів, виявлення та ідентифікація існуючих потреб,генерування нового вигляду фінансових послуг;– стратегічна спрямованість діяльності професійних учасників,що створюють фінансові послуги (які спираються натеорію конкуренції і допускають використання конкурентнихстратегій фінансового бізнесу на користь його ефективної взаємодії),з основними споживачами цих послуг, з державою і зарубіжнимипартнерами;– побудова взаємозв'язків і комунікативних схем взаємодіїз потенційними споживачами фінансових послуг в Україні таза її межами;– перехід від тактичного використання маркетингу в галузяхфінансового ринку до проблемно-орієнтованого системного застосуванняпринципів і технологій стратегічного маркетингу;– спрямованість фінансового маркетингу не на весь спектрфінансових послуг, а на окремі цільові сегменти найбільш значущихгалузей фінансового ринку.Розробка теоретичних положень фінансового маркетингу,його методологічних основ і розвитку практики застосуванняздійснюється в процесі формулювання і ухвалення стратегічнихмаркетингових рішень професійними учасниками щодоцільових сегментів основних галузей фінансового ринку, щозабезпечують найбільший прибуток для продавців і покупців(ринку банківських продуктів; ринку цінних паперів; ринку небанківськихфінансових послуг).Перспективи розвитку маркетингу на фінансовому ринкуможуть бути викладені в такому контексті. Фінансовий ринокяк сфера конкурентних дій з розширення пропозиції ринковихфінансових послуг (конкурентна боротьба за якісні фінансовіактиви і зацікавленого клієнта) припускає дослідження ха-

Фінансова система України. Частина 1. 283рактеру конкуренції, її проявів, властивостей і масштабів міжсуб'єктами фінансового ринку, що діють, а також ідентифікаціюобмеженого переліку істотних параметрів досягнення конкурентнихпереваг щодо цільових сегментів галузей фінансовогоринку. Це в обов'язковому порядку припускає встановленняфункціональних властивостей і конкурентних переваг фінансовихпослуг в кожному з досліджуваних сегментів.Розвиток теорії і практики управління маркетингом нафінансовому ринку може здійснюватися за допомогою портфельногоі ситуативного аналізу, сегментації і позиціонування,маркетингової інтеграції і селекції, встановлення позиційлідерів і аутсайдерів серед фінансових інституцій. Розробка ізастосування бізнес і маркетингових стратегій, інструментальнихстратегій маркетингового комплексу стосовно цільовихсегментів досліджуваних галузей фінансового ринку здійснюєтьсяз орієнтацією на диференційовані вимоги споживачів ізавоювання їх лояльності.У зв'язку з цим комплекс маркетингових досліджень припускає:– стратегічну сегментацію ринку, вибір цільового сегментугалузі фінансового ринку з подальшою розробкою ідеології фінансовихпослуг і формуванням маркетингових програм;– дослідження стратегічних намірів покупців і продавцівфінансових послуг в галузях фінансового ринку;– аналіз маркетингових і ринкових можливостей для професійнихучасників галузей фінансового ринку і потенційнихспоживачів;– маркетинговий аналіз конкурентів.За своєю суттю, маркетинг на фінансовому ринку орієнтуєтьсяна концепцію "соціально-етичного маркетингу", якавиявляється в розвитку достатньо жорсткого нагляду з бокудержави за використанням сукупного капіталу з метою захистунаціональних інтересів і протидії великим фінансовим потрясінням.Література1. Рой Стефенсон; пер. с англ. Ильина В.В. и Болдышевой А.В.под общ. ред. Е.В. Калугина. – Москва: Вершина, 2007. – 256 с.2. Дудко А. С. Фінансові інструменти: властивості та правовіаспекти інвестування // Фінансовий ринок України. – 2006. – №1(27). – С.17-19.3. Григоренко Є.М. "Роль інституціональних інвесторів у розвиткуфондового ринку України" // Матеріали Х міжнародного

284Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.форуму учасників ринку капіталу (20-23 вересня 2007 р). – Алушта.– С.113-133.4. Степаненко А.С. Маркетинг в сфере коллективных инвестиций// Управление финансовыми активами. Материалы III Ежегоднойконференции (29-30 ноября 2007 г.). – Киев. – С.105-117.5. Шаров О.М. Фінансова система в контексті глобалізації інвестиційнихпроцесів.// Фінансовий ринок України. – 2007. – №5-6. – С. 26- 31.6. Литовских А. Финансовый менеджмент. Конспект лекций. –Таганрог: Изд-во ТРТУ, 1999. – 176 с.7. Красникова Е.И. Учебно-методическое пособие для заочников.– Благовещенск.: Амурский гос. ун-т., 2000. – 33 с.8. Итс Ричард. Стратегия маркетинга и размещение акций// Материалы семинара экспертов компании GMA – CadoganPartnership (Великобритания),1994, Институт приватизации иУправления (г.Москва) / Под редакцией С.М.Шойко. – С.121-134.9. Мунтіян В.І. Основи теорії інформаціогеннної моделі економіки.– К.: КВІТ, 2004. – 368 с.10. Савченко О. Державне регулювання банківського секторута перспективи ліберілізації руху капіталу / / Фінансовий ринокУкраїни. – 2007. – № 8 (46). – С.3-4.

Фінансова система України. Частина 1. 285Павелко О.В.,аспірант Київського національного економічного університету іменіВадима Гетьмана, м. КиївТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯСУТНОСТІ ПОНЯТТЯ “ДОХІД”ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЇДану статтю присвячено дослідженню сутності поняття“дохід”. Вивчено підходи українських та зарубіжних вчених дотлумачення даної категорії. Розглянуто класифікацію доходівта виявлено суперечності щодо визначення доходів від фінансовоїта інвестиційної діяльності.This article is devoted to the researching of the essence of the“income” concept. The points of views of the Ukrainian and foreignscientists concerning this category determination are studied. Theincome classification is considered and the discrepancy problemof income determination of financial and investing activities isshown.Загальновідомо, що метою будь-якої підприємницької діяльностіє одержання прибутку. Прибуток – це сума, на яку доходиперевищують пов’язані з ними витрати. Отже, отримання доходівпрямо пропорційно впливає на суму отриманого прибутку, тобтона досягнення основної мети підприємництва. Тому всі об’єктипідприємницької діяльності прагнуть одержати якнайкращі результатиза цими показниками. Важливим при цьому залишаєтьсярозуміння сутності поняття “дохід”, що ускладнюється існуваннямрозбіжностей у його тлумаченні бухгалтерським обліком, податковимобліком та економічною теорією.На сьогодні норми Законів та П(С)БО по-різному трактуютьдане поняття, що породжує цілий ряд проблем. Зокрема, суттєвоюі мало дослідженою є проблема класифікації доходів від інвестиційноїта фінансової діяльності, що відіграє істотну роль при здійсненніефективного управління доходами на підприємствах.Наявність різних підходів до визначення сутності і класифікаціїдоходів, що викликане неузгодженістю норм чинного законодавстваміж собою, зумовило актуальність даного дослідження.© Павелко О.В.,

286Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Визначення сутності доходу, підприємницького доходу та валовогодоходу, класифікація його в обліку, визнання в останні рокистали предметом уваги багатьох вітчизняних учених, а саме: В.ВСопка, В.П.Завгороднього [1], Ф.Ф. Бутинця [2], Л.П.Кулаковськоїта Ю.В.Піча [3], В.Д.Базилевича [4], С.З.Мошенського,Т.П.Остапчука [5], В.С.Леня [6], Г. Г. Кірейцева [7] та ін.Незважаючи на значні досягнення і напрацювання, ціла низкапитань щодо вивчення змісту поняття “дохід”, “підприємницькийдохід”, “валовий дохід”, способів класифікації доходу, залишаютьсянедостатньо висвітленими і потребують додатковоговивчення.Метою написання статті є дослідження основних підходів дохарактеристики поняття доходу та його класифікації, а також розробкарекомендацій і пропозицій, спрямованих на усунення розбіжностейу тлумаченні сутності та класифікації доходу підприємствау чинних нормативно-правових актах.Поняття “дохід” є надзвичайно розповсюдженим, широко вжи -ваним і, водночас, багатозначним. М.С.Пушкар [8, с.389] зазначає,що “як економічна категорія доход в загальному розумінні оз начаєпотік грошових та інших надходжень за одиницю часу і скла даєтьсяз таких пофакторних елементів, як прибуток, заробітна плата, проценті рента”. Ще представник класичної політичної еко номії А.Сміту праці “Добробут націй. Дослідження про природу та причини добробутунацій” характеризує кожен із цих пофакторних елементівяк окремий вид доходу: “…дохід, одержуваний з капіталу особою,яка особисто вкладає його в діло, зветься прибутком; дохід, одержуванийвід праці, зветься заробітною платою; дохід, одержуванийз нього особою, яка не вкладає його в діло, або позичає іншому,зветься процентом; дохід, що цілком одержується з землі, називаєтьсярентою і дістається землевласникові” [9 , с.159].У праці “Оргнанізація і методика аудиту” Л.П.Кулаковська таЮ.В.Піча зауважують, що “дохід означає будь-яке надходженнягрошових коштів або матеріальних цінностей, що мають грошовуоцінку” [3, с.492].В.Д.Базилевич використовує поняття “дохід” у широкому тавузькому розумінні: у широкому значенні дохід – це грошові танатуральні надходження до суб’єктів господарського життя; увузькому – потік грошових надходжень в одиницю часу (годину,тиждень, місяць) [4. с.343].В.В. Сопко, В.П. Завгородній під доходами розуміють валовийприлив (надходження) економічної вигоди протягом звітного періоду,який виникає в процесі діяльності підприємства. Мається наувазі звичайна операційна діяльність [1, с.283].

Фінансова система України. Частина 1. 287Найоптимальнішим для практичного використання є вужчийпідхід до визначення доходу, що враховує науково-технічний таекономічний аспекти, за якого дохід трактується як надходженнягрошових коштів або матеріальних цінностей за певний період, щоодержане внаслідок реалізації продукції чи продажу товарів, виконанняробіт або надання послуг.У працях авторів радянського періоду можна зустріти ототожненняпонять “дохід” і “прибуток”. Так, Д.І.Деркач зазначає,що “общая балансовая прибыль (доход) определяется как суммаприбыли (дохода), полученная в результате производственнохозяйственнойдеятельности всех производств, хозяйств и служб,находящихся на балансе организации” [10, с.197].Натомість, деякі науковці сьогодення вживають синонімом допоняття “дохід” термін “виручка”.Зокрема, на думку авторів “Фінансового словника” А.Г. Завгороднього,Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко, дохід являє собою “грошіабо матеріальні цінності, одержані від виробничої, комерційної,посередницької чи іншої діяльності (виторг)” [11, с.134].В “Економічній енциклопедії” за ред. Мочерного, зауважено,що дохід підприємства – приріст суми грошей над їх витратами наспожиті в процесі виробництва засоби, який отримує підприємствовід реалізації новоствореної вартості, а також відмічено, що “дохід– гроші або матеріальні цінності, отримані від виробничої, комерційної,посередницької чи іншої діяльності (виручка)” [12, с.364].Автори підручника “Основи економічної теорії": М.І.Крупка,П.І.Островерх і С.К.Реверчук дають таке визначення “доходу":“виторг або дохід – це певна сума грошей, яка надходить від продажуфірмою певної кількості благ (товарів і послуг)” [13, с.228].За словами Г.Г. Кірейцева, “справжнім доходом є чистий доход(виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)… ” [7,с.146].У П(С)БО 15 “Дохід” ( п.7, 8, 13, 14, 15) дохід теж ототожненоз “виручкою” [14].Автори книги “Економіка будівельних організацій” П.С. Рогожині А.Ф. Гойко ототожнюють валовий дохід підприємства з виручкоювід реалізації продукції (робіт, послуг) і характеризуютьйого як “форму чистого прибутку підприємства, включаючи оплатупраці та прибуток” [15, с.373].Застосування як синонімів до поняття “дохід” термінів “виторг”і “виручка” є не зовсім виправданим, оскільки два останніхміж собою – слова, близькі за значенням, але вони не завжди являютьсобою дохід. Це пояснюється тим, що дохід напрацьовуєтьсяпротягом всього операційного циклу, а виручка виникає в момент

288Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.перетворення доходу з немонетарного активу в монетарний.Виручка є вартісною оцінкою доходу, однак не у всіх випадках.За умови відвантаження продукції, що не є оплаченою, вартіснаоцінка доходу більша за розмір виручки. У зворотньому випадку –навпаки, виручка перевищує дохід. Виручка (виторг) дорівнює доходулише у випадку, коли відвантаження продукції й одержаннявиручки від покупця відбуваються одночасно.У бухгалтерському обліку методологічною основою формуванняінформації про доходи на даний час є Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 15 “Дохід”. Цей нормативний документ немістить визначення доходу, натомість відповідно до п.3 П(С)БО1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” та п.4 П(С)БО 3 “Звітпро фінансові результати” “доходи – це збільшення економічнихвигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань,які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталуза рахунок внесків власників) за звітний період”.Таке визначення не суперечить нормам М(С)БО 18 “Дохід”,де у п.7 зазначено, що “дохід – валове надходження економічнихвигід протягом певного періоду, що виникає в ході звичайної діяльностіпідприємства, коли власний капітал зростає в результатіцього надходження, а не в результаті внесків учасників капіталу”.У працях представників політичної економії використання терміну“дохід” спостерігається у поняттях “підприємницький дохід”,що розглядається через призму поняття “прибуток” та “валовийдоход”, що досліджується через призму валового продукту.С.В. Мочерний характеризує підприємницький дохід як платуза підприємницьку діяльність, що вимірюється як різниця міжваловим прибутком підприємства і виплатою податків та іншихплатежів у бюджет, дивідендів, відсотків за кредити та ін. Валовийприбуток він розглядає як різницю між виторгом від реалізаціїтоварів і їхньою собівартістю. Визначення підприємницького доходу,за С.В.Мочерним, наближається до методики обчислення убухгалтерському обліку фінансового результату від операційноїдіяльності [16, с.193].О.О. Бєляєв та А.С. Бебело визначають підприємницький дохід,як сукупність економічного та нормального прибутку. Економічнийприбуток розраховується як різниця між загальною виручкоюпідприємства і всіма витратами, нормальний прибуток – якмінімальний дохід підприємця, який необхідний для залучення йутримання відповідного ресурсу в даному виробничому процесі(процент на власний капітал, дохід від продажу власних послугпраці, орендна плата, яку можна було б отримати) [17, с.120].Ю.В. Ніколенко [18,с.50-51] та Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С.

Фінансова система України. Частина 1. 289Мед ведєв [19,с.292] вживають поняття “валовий доход” для характеристикиреалізованого чистого продукту, що складається із фондуоплати праці і чистого доходу.Тлумачення терміна “валовий дохід” представниками політичноїекономії зовсім не збігається з його визначенням, що використовуєтьсяу податковому обліку. Так, ст.4.1 Закону України“Про оподаткування прибутку підприємств” у ред. від 22.05.1997р. №283/97-ВР (далі – Закон про прибуток) визначає валовий доходяк “загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності,отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду вгрошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на територіїУкраїни, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічнійзоні, так і за її межами” [21]. Згідно із Законом про прибутокпоява валових доходів визначається за першою подією (абонадходження коштів, або відвантаження цінностей), тобто валовідоходи визначаються з дати будь-якої події, що відбулася раніше.Дискусійним серед вчених є питання класифікації доходу.В економічній теорії проф. В.Д.Базилевич класифікує доходиза такими критеріями: за рівнем формування; за суб’єктами привласнення;залежно від цін, в яких визначається дохід; для аналізудіяльності підприємства; залежно від включення доходу в ціну товару;за джерелом отримання; доходи, що утворюються внаслідоквикористання певних факторів виробництва [4, с.343-345].У бухгалтерському обліку відповідно до п.7 П(С)БО 15 “Дохід”доходи класифікуються за такими групами: дохід (виручка) від реалізаціїпродукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи;фінансові доходи; інші доходи; надзвичайні доходи.Н.В.Чебанова та Ю.А.Василенко в окрему групу виділяють щедоходи від участі в капіталі [20, с.473], куди відносять доходи відінвестицій у асоційовані, дочірні, спільні підприємства.Проф. Ф.Ф.Бутинець поділяє дохід з метою визнання доходута визначення його суми: дохід від реалізації товарів, продукції,інших активів; дохід від надання послуг; дохід від використанняактивів підприємства іншими фізичними та юридичними особами.В залежності від місця виникнення доходу він розрізняє доходицентрів інвестицій, центрів прибутку та загальний дохід підприємства[2, с.292].Більшість вчених класифікує дохід у залежності від видів діяльності:доходи, що виникають в процесі звичайної діяльності та доходи,що виникають у процесі надзвичайної діяльності [2; 3; 5; 6].Доходи звичайної діяльності науковці розглядають у розрізі:операційної, фінансової, інвестиційної, іншої діяльності) [2; 6];опе раційної, фінансової, інвестиційної діяльності [3; 5].Розділяються погляди вчених у віднесенні певних видів доходів

290Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.до складу інвестиційної та фінансової діяльності (див. табл.1.).Визначення доходів від фінансової та інвестиційної діяльності,як свідчать дані табл.1, є дискусійним питанням, що породжененеузгодженістю у нормативно-правовій базі. Так, у П(С)БО 3 запропонованокласифікацію доходів, що не є аналогом тієї, яку наведеноу П(С)БО 15.У “Звіті про фінансові результати” зазначаються такі види доходу:– дохід (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг)(р.010);– інші операційні доходи (р.060);– дохід від участі в капіталі (р.110);– інші фінансові доходи (р.120);– інші доходи (р.130);– надзвичайні доходи (р.200).Порівняльну характеристику класифікацій доходу відповіднодо чинних П(С)БО наведено у табл.2.Таблиця 1Порівняльна характеристика точок зоруна класифікацію доходів підприємствКласифікація доходів№ з/пВид доходуФ.Ф.Бутинець[2, с.293]Л.П. Кулаковська,Ю.В. Піча[3,c.494]С.З.Мошенський,Т.П. Остапчук[5, c.272]В.С. Лень[6, c.573]П(С) БО 3[п.27-28]П(С)БО 4[п.31,32,34,35]1.2.3.Доходи відучасті вкапіталіДивідендита відсоткиодержаніДоходи відреалізаціїфінансовихінвестиційІ І Ф Ф - -Ф Ф Ф Ф Ф ІІЗ ІО І І ІД І

Фінансова система України. Частина 1. 2914.5.6.7.Доходи відреалізаціїнеоборотнихактивівДоходи відсписаннянеоборотнихактивівДоходи віднеопераційнихкурсовихрізницьДоходи відбезоплатноотриманихнеоборотнихактивівІЗ ІО І І ІД ІІЗ - І І - -ІЗ ІО І ІЗ ІД -- - - ІЗ - -Умовні позначення: І – доходи інвестиційної діяльності;Ф – доходи фінансової діяльності;ІЗ – доходи іншої звичайної діяльності;ІО – доходи іншої операційної діяльності.ІД – інші доходи; - – не визначено.Таблиця 2Порівняльна характеристика класифікацій доходувідповідно до П(С)БО 15 “Дохід” та П(С)БО 3“Звіт про фінансові результати"Класифікація доходуза П(С)БО 15 (п.7)1.Дохід (виручка) від реалізаціїпродукції (товарів, робіт,послуг)2.Інші операційні доходи3.Фінансові доходи4.Інші доходи5.Надзвичайні доходиКласифікація доходуза П(С)БО 31.Дохід (виручка) від реалізаціїпродукції (товарів, робіт, послуг)(п.13)2.Інші операційні доходи (п.21)3.Дохід від участі в капіталі (п.26)4.Інші фінансові доходи (р.27)5.Інші доходи (р.28)6. Надзвичайні доходи (р.35)

292Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Такий вид доходів, як “фінансові доходи” (П(С)БО 15), у П(С)БО 3 замінено на “дохід від участі в капіталі” та “інші фінансові доходи”.Класифікація, подана в П(С)БО 3, відповідає класифікації,зазначеній у Плані рахунків бухгалтерського обліку, але в деякіймірі суперечить нормам П(С)БО 4. Зокрема, дивіденди та відсоткиодержані відповідно до П(С)БО 3 (п.27) належать до фінансової діяльності,а згідно з П(С)БО 4 (п.34-35) – до інвестиційної, у Планірахунків бухгалтерського обліку для їх відображення передбаченорахунок 73 – “інші фінансові доходи”.Узагальнюючи, потрібно зазначити, що поняття “дохід” є багатозначним,оскільки по-різному трактується у бухгалтерськомуобліку, податковому обліку та в економічній теорії. Так, у бухгалтерськомуобліку визначення доходу регламентовано п.3 П(С)БО1 та п.4 П(С)БО 3; у податковому обліку – ст.4.1 Закону України“Про оподаткування прибутку підприємств” містить визначеннявалового доходу; представники економічної теорії, як правило, застосовуютьпоняття “підприємницький дохід” та “валовий доход”,причому визначення валового доходу не збігається з його трактуванняму податковому обліку. В економічній літературі іноді зустрічаєтьсявикористання термінів “виручка”, “виторг” як синонімівдо поняття “дохід”, що є економічно невиправданим.Вживання терміна “дохід” у різних значеннях кожною з вище зауваженихнаук ускладнює розуміння тексту, в якому дане поняттяфігурує. Неузгодженість норм законодавства між собою (Закону проприбуток і чинних П(С)БО) викликає труднощі не лише у розуміннісутності категорії “дохід”, а й породжує проблему, що полягає у розбіжностіпоглядів науковців на визначення доходів від фінансової таінвестиційної діяльності (П(С)БО 3, П(С)БО 4, П(С)БО 15).Таким чином, необхідно:– узгодити норми Закону про прибуток і чинних П(С)БО в частинірегламентації і визнання понять “дохід” і “валовий дохід";– внести зміни в П(С)БО 3, 4, 15 в частині класифікації доходівз метою усунення розбіжностей щодо визначення доходів від фінансовоїта інвестиційної діяльності.Література1. Сопко В. В. Організація бухгалтерського обліку, економічногоконтролю та аналізу: Підручник. /В. В. Сопко, В. П. Завгородній.– К. : КНЕУ, 2004. – 411 с.2.Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібникдля студентів спеціальності 7.050106 “Облік і аудит” / [БутинецьФ. Ф., Чижевська Л. В., Герасимчук Н.В.]. – Житомир: ЖІТІ,2000. – 448 с.

Фінансова система України. Частина 1. 2933.Кулаковська Л. П. Організація і методика аудиту: Навч. посіб./ Л. П. Кулаковська, Ю. В. Піча. – К. : Каравела, 2004. – 568 с.4. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / [БазилевичВ. Д., Попов В. М., Базилевич К. С.] ; за ред. В. Д. Базилевича. –[7-ме вид., стер.]. – К. : Знання-Прес, 2008. – 719 с.5. Мошенський С. З. Бухгалтерський облік у будівництві. Навчальнийпосібник для студентів вузів спеціальності 7.05106 “Облікі аудит” / С. З. Мошенський, Т. П. Остапчук. – Житомир : ПП“Рута”, 2005. – 356 с.6. Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник /[ Акименко О.Ю, Волот О.І. та ін.] ; за ред. В. С. Леня. -К. : Центрнавчальної літератури, 2006. – 696 с. 7.Фінансовий менеджмент:Навчальний посібник: / За ред. проф. Г. Г. Кірейцева. – К. : ЦУЛ,2002. – 496 с.8.Пушкар М. С. Фінансовий облік: Підручник / Пушкар М. С.– Тернопіль : Карт-бланш, 2002. – 628 с.9.Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу та причинидобробуту націй: Пер. З англ. / Адам Сміт. – К. : Port-Royal,2001. – 382 с.10. Деркач Д.И. Анализ производственно-хозяйственной деятельностиподрядных строительных организаций / Д. И. Деркач.– М. : Финансы и статистика, 1990. – 239с. 11.Завгородній А. Г. Фінансовийсловник. – 3-тє вид., випр. та доп. // А. Г. Завгородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко. – К. :Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 587с. 12.Економічна енциклопедія : у трьох томах. Т1. – [ Редколегія:Гаврилишин Б.Д, С.В.Мочерний та ін.]. – К. : Видавничий центр“Академія”, 2000. – 864 с.13.Крупка М. І. Основи економічної теорії: Підручник / КрупкаМ. І., Островерх П. І., Реверчук С. К.. – К. : Атіка, 2001. – 344 с.14.П(С)БО 15 “Дохід”. Затверджене наказом Міністерства фінансівУкраїни від 29.11.99 р. – № 290.15. Економіка будівельних організацій / П. С. Рогожин, А. Ф.Гойко. – К. : Видавничий дім “Скарби”, 2001. – 448 с.16. Мочерний С. В. Політекономія: Підручник. – 2-ге вид.,випр.-К. : Вікар, 2005. – 386 с.17. Бєляєв О. О. Політична економія: Навч. посібник / О. ОБєляєв, А. С. Бебело. – К. : КНЕУ, 2001. – 328 с.18. Основи економічної теорії: Підручник: у 2 кн. / [НіколенкоЮ. В., Демківський А. В. та ін. ]; за ред. Ю. В. Ніколенка. – 2-гевид., перероб. і доп. –К. :Либідь, 1998.- Кн. 2.-272 с.19. Башнянин Г. І. Політична економія / Башнянин Г. І., ЛазурП. Ю., Медведєв В. С. – К. : Ельга Ніка-Центр, 2002. – 252 с.20.Чебанова Н. В. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник/ Н. В. Чебанова, Ю. А. Василенко. – К. : Видавничий центр“Академія”, 2002. – 672 с. Рогожин П. С. 21.Закон України “Прооподаткування прибутку підприємств” у редакції від 22.05.1997р.№283/97-ВР (зі змінами та доповненнями).22. П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджененаказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. – №87.

ФІНАНСОВІ АСПЕКТИСОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИДЕРЖАВИ

Фінансова система України. Частина 1. 295Бенедик Ю.Ю.,викладач Національного університету “Острозька академія”Джерела фінансового забезпеченнядіяльності державних вищихнавчальних закладів в УкраїніУ статті розглядаються основні джерела фінансуваннядержавних вищих навчальних закладів України. Дослідженоосновні напрями реформування фінансового забезпечення вищоїосвіти в Україні.The article considers the main sources of state university’sfinancing in Ukraine. The author offers the main ways to improvethe high education’s financing in Ukraine.Освіта є основою розвитку особистості, суспільства, нації тадержави, запорукою гідного майбутнього України. Вона є визначальнимчинником політичної, соціально-економічної, культурної,духовної, інтелектуальної та наукової життєдіяльності суспільства,який впливає на всі сфери його життя та є вагомим елементом нашляху досягнення високих темпів економічного зростання та добробуту.Дедалі вищі вимоги перед сферою вищої освіти ставить перехіддо ринкових відносин в Україні та вимагає постійного підвищенняякісного рівня професійної підготовки кожного працівника,що в свою чергу потребує належного фінансування.Висока значущість вищої освіти визначає масштабність проблем,пов’язаних із функціонуванням ринкових механізмів на ринкуосвітніх послуг. Відповідно, впровадження в діяльність ВНЗринкових методів господарювання зовсім не виключає фінансуванняїх з державного бюджету, тобто має місце зрощення ринковихвідносин і забезпечення соціальних гарантій.Дослідженням питань фінансування вищих навчальнихзакладів України їх нових джерел поповнення, раціональногоуправління фінансовими та матеріальними ресурсами ВНЗ, наближеннядо світових стандартів якості освітніх послуг займалосязначне коло вчених-економістів: Алексєєва Ю., Андрієнко В., БескидаЙ, Вітренко Ю., Габріелова Т., Єфімова Є., Згуровський М.,© Бенедик Ю.Ю., 2008

296Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Каленюк І., Кігель Р., Корсак К., Куценко В., Матвіїв М., НовиковаВ., Устенко О., Шамарін Ю., Яблонський В. та інших.У працях зарубіжних вчених-економістів переважають дослідженняпитань теорії та практики фінансово-господарської діяльностіВНЗ та їх джерел фінансування, а саме: Моргана Е., ДжоунстонаБ., Маркуччі Н., Друкера П. та інших.Виходячи з методологічних досліджень, можна дійти висновку,що вищезазначені вчені зробили значний внесок у теорію,методологію й організацію управління ВНЗ та практичне забезпеченняфункціонування закладів науки та освіти. Проте науковцірозглядали переважно проблеми реформування галузі освіти, малоприділяючи увагу проблемам фінансування державних вищих навчальнихзакладів, через які виникає невизначеність у подальшомуїх розвитку, як суб’єктів господарської діяльності. Таким чином,питання забезпечення надійних джерел фінансування державнихВНЗ недостатньо висвітлені на даний час і є актуальними, зокремавивчення питання пошуку нових джерел фінансового забезпеченнядержавних ВНЗ для їх успішної діяльності на ринку освітніхпослуг.Успішне функціонування державних ВНЗ багато в чому залежитьвід удосконалення фінансових відносин у них, які складаються впроцесі руху різноманітних за джерелами, призначенням, порядкомформування та використанням фондів фінансових ресурсів. Структурацих відносин досить різноманітна. Вона включає до складу відносинипідприємств, організацій, установ та галузей з бюджетом,внутрішньі та міжгалузеві відносини, відносини з населенням.Зміна економічної системи зачіпає всі структури суспільства, втому числі сферу освіти. Насамперед, тут необхідні зміни в системібюджетного фінансування та широкий розвиток госпрозрахунковихвідносин.Зростають вимоги до методів організації та планування доходіві витрат на всіх рівнях управління. При плануванні бюджетнихасигнувань, власних доходів, витрат державних ВНЗ мають застосовуватисянові методологічні рішення.Усе це зумовлює актуальність проблем фінансування державнихвищих навчальних закладів в Україні, в умовах скороченнядержавних видатків у галузь освіти.Метою написання статті є визначення основних джерел фінансуваннядержавних ВНЗ в Україні, виявлення проблем щодойого здійснення та шляхів їх вирішення.Сьогодні в Україні функціонує близько 1071 державних ВНЗІ-ІV рівня акредитації. З них – 347 ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації,крім того, діє безліч їхніх відокремлених філій. Тимчасом для по-

Фінансова система України. Частина 1. 297рівняння, Велика Британія таких ВНЗ має 96, Франція – 78, Італія– 65, Польща – лише 11.Як не парадоксально, це не той випадок, коли кількість переходитьу якість. Навпаки, багато українських ВНЗ формально, маючистатус вищих, насправді неспроможні повною мірою забезпечитисучасний рівень освіти.Відповідно до інформації, поданої преслужбою Міністерстваосвіти і науки України, надлишок вищих шкіл спричиняє ще однупроблему. Якщо в більшості країн світу в університетах навчаєтьсяв середньому 30 тис. студентів, то в українських ВНЗ – всього 6,6тис. осіб. Половина закладів може досягти і до такого рівня [8].Таким чином, ідеться, без сумніву, про розпорошення інтелектуальнихта матеріальних ресурсів, а подекуди, можливо, й пропрофанацію самого поняття вищої освіти. Відповідь використаннясвітового та європейського досвіду: удосконалення системи акредитаціїВНЗ, проведення їх укрупнення, створення потужних регіональнихуніверситетів, які б забезпечували якісну освіту й науковуроботу. Хоча існує й інша думка, щодо чисельності студентів у вузах.Так, камеральні вищі навчальні заклади надають більш якісніосвітні послуги та забезпечують високу конкурентоспроможністьсвоїх випускників на ринку праці.Найголовнішим джерелом забезпечення діяльності державнихВНЗ є їх кошторисно-бюджетне фінансування як метод безповоротного,безоплатного надання коштів на утримання бюджетнихустанов, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, наоснові фінансових планів – кошторисів витрат. Обсяги такого фінансуванняґрунтуються на показниках, що характеризують кількісніпараметри діяльності установи (оперативно-сітьові показники)та нормативах видатків у розрахунку на певний кількіснийпоказник.Однією з найважливіших умов підвищення наукового обґрунтуванняпланування витрат, що спрямовуються з бюджету на розвитокдержавних ВНЗ, є застосування довгострокових економічнихнормативів та фінансових норм. Проте мають ширше використовуватисяекономічні методи стимулювання якості роботи цих установта раціонального використання асигнувань, що виділяються збюджету.Бюджетні кошти та інші надходження на утримання державнихВНЗ не підлягають вилученню та повинні використовуватисяна відшкодування матеріальних та прирівняних до них витрат навиконання робіт (надання послуг), що відповідають профілю цієїбюджетної установи, на виплату заробітної плати, стипендій, створеннянеобхідної матеріально-технічної бази, соціальний розвиток

298Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.та матеріальне стимулювання трудового колективу відповідно дозаконодавства України.Державні ВНЗ самостійно використовують бюджетні кошти відповіднодо загального кошторису та плану асигнувань, що затверджуєтьсяголовним розпорядником коштів. Порядок використанняі обліку коштів державних ВНЗ та звітність по них регулюєтьсявідповідною інструкцією, затвердженою Головним управліннямДержавного казначейства України.Бюджетне фінансування ВНЗ здійснюється відповідно до законодавства,згідно з єдиним кошторисом доходів та видатків ВНЗ.Фінансування проводиться за кодами видатків відповідно до економічноїкласифікації через Державне казначейство України.При надходженні коштів на рахунки ВНЗ та їх цільовому використанніна потреби установи у Держказначействі відбуваєтьсяпостійний контроль за цим процесом.При збереженні орієнтації, в основному на державне фінансуваннявищої освіти, навчальним закладам надано широкі права длятого, щоб вони самостійно заробляли гроші на своє утримання, вишукуючита використовуючи альтернативні, позабюджетні кошти.Найзначніші фінансові ресурси, крім бюджетних коштів, мають усвоєму розпорядженні вищі навчальні заклади. Частка держави уфінансуванні університетів сягає 40 %, плата за навчання юридичнихосіб, тобто простих людей – 55 %, інші надходження – 5%. Убагатьох країнах світу вища освіта – це об’єкт спільного фінансуваннядержави та родин, хоча досі у світі більшість ВНЗ є державнимиустановами. За даними огляду практичного досвіду організаціїі функціонування ВНЗ в умовах ринкової економіки структурафінансових надходжень у ВНЗ характеризується такими показниками(табл.1).КраїнаТаблиця 1Структура бюджету ВНЗ окремих країн світута в Україні за 2007 р., %Державнаі місцевавладаПлата заосвітуІншінадходження(у тому числіНДДКР)Велика Британія 62 12 26Канада 85 11 4Голландія 90 - Н/дНімеччина 95 - Н/дСША – державні ВНЗ 59 14 27

Фінансова система України. Частина 1. 299США – приватні ВНЗ 20 38 42Україна 40 55 5Фінансування державних ВНЗ повинно здійснюватися під законодавчимурегулюванням освіти, тобто необхідно посилитироль та відповідальність держави за стан справ у вищій освіті. Цейпроцес повинен проходити одночасно із підвищенням автономії тасамостійності ВНЗ, в першу чергу університетів. Передусім йдетьсяпро зміни до Закону "Про освіту", а саме, щоб у державномубюджеті 10% на фінансування освіти вираховувалося не від національногодоходу, як нині, а від ВВП. Це в свою чергу буде сприятизбільшенню частки державного фінансування в кошторисі витратвищих навчальних закладів [12, с. 36-37, с. 120-121].Проте варто зазначити, що крім основних – освітніх послуг, додатководержавними ВНЗ надаються лише платні послуги, перелікяких встановлено відповідно до Закону України “Про освіту” таПостановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження перелікуплатних послуг, які можуть надаватися державними навчальнимизакладами” від 20 січня 1997 року № 38, вони зберігаютьстатус неприбуткових організацій.Таким чином, до основних джерел позабюджетних коштів належатьнадходження від надання наступних додаткових платнихпослуг:– навчання іноземних та вітчизняних студентів у вищих навчальнихзакладах понад державне замовлення в межах ліцензованогообсягу прийому (на умовах договору або контракту з фізичнимита юридичними особами);– здобуття другої вищої освіти;– навчання слухачів підготовчих відділень вищих навчальнихзакладів;– повторне вивчення відрахованими студентами окремих дисципліні курсів з наступним складанням іспитів;– прийом кандидатських іспитів;– довузівська підготовка;– курси, гуртки, факультативи, групи з вивчення іноземних мов,комп’ютерної підготовки та інше;– переведення з одного до іншого вищого навчального закладута поновлення навчання студентів, за винятком осіб, які перебувалив академічній відпустці та переводяться або поновлюються зоб’єктивних причин;– консультації для різних категорій населення тощо [2, 5].В інших сферах діяльності до таких послуг відносяться надан-

300Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ня транспортних засобів для перевезення населення, у тому числітуристсько-екскурсійних груп, надання в міжсезонний період(канікули, відпустки) гуртожитків вищих навчальних закладів длятимчасового проживання як окремих громадян, так і студентськихекскурсійних та туристичних груп, здавання в оренду будівель,споруд, обладнання, непов’язаних із навчально-виховною, науковоюдіяльністю, що не погіршує соціально-побутові умови працівниківзакладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.Доходи, одержані від надання платних послуг, спрямовуютьсяна відшкодування витрат, пов’язаних із наданням цих послуг тавідповідно до кошторису доходів та видатків, затвердженого головнимрозпорядником коштів, на здійснення статутної діяльності.Прибуток від власних послуг, які надають ВНЗ, і які входятьдо переліку встановленого Кабінетом Міністрів України, не оподатковується.У разі, коли оплата послуг, що надаються державним ВНЗ (утому числі плата за навчання) здійснюється не готівковими коштами,а матеріальними цінностями, то згідно з Указом ПрезидентаУкраїни “Про деякі зміни в оподаткуванні” від 7 серпня 1998 року№ 875/98, сума сплати за надані послуги збільшується на 20 відсотків(на суму ПДВ), то ця сума вноситься грошовими коштами нарахунок ВНЗ [6].Важливою умовою залучення та використання бюджетних коштівдержавними ВНЗ є розроблення фінансових норм за категоріямивидатків. За своїм змістом фінансова норма — це науковообґрунтований розмір витрат фінансових ресурсів на різні види діяльностібюджетних установ у розрахунку на відповідну одиницю.Розроблення фінансових норм витрат на утримання державнихвищих навчальних закладів слід здійснювати силами міністерствта відомств із залученням науково-дослідних організацій. Ці нормимають уточнюватися і переглядатися один раз на 5 років, крімвипадків, що зумовлюються зміною чинних нормативних актів.Потрібна система матеріального стимулювання персоналу цихустанов за дотримання режиму економії у використанні коштів таполіпшенні якості обслуговування. Одним із таких стимулів можебути, наприклад, можливість використовувати на соціальні та виробничіпотреби зекономлені кошти порівняно з установлениминормами асигнування, згідно з кошторисом доходів і витрат, заумови виконання показників діяльності та забезпечення фінансовоїстійкості державного ВНЗ на ринку освітніх послуг.Важливість розроблення науково обґрунтованих норм витратнеприбуткових організацій даної сфери зумовлена також тим, щоіндивідуальні норми їхніх витрат є вихідною базою при зведеному

Фінансова система України. Частина 1. 301бюджетному плануванні. Нині у зведеному плануванні використовуютьсяукрупнені норми, які мають ліквідувати різницю у рівнівитрат у територіальному розрізі. Однак такі норми здебільшогоустановлюються на основі звітних даних за минулий період. Цене дає змоги враховувати ступінь задоволення потреб залежно відсфери та специфіки діяльності державних ВНЗ.Вища освіта за умов скорочення фінансової підтримки державидедалі активніше сама починає виявляти зацікавленість у розвит кута розширенні різних форм інтеграції з виробництвом у процесі підготовкикадрів та наукових розроблень. У сфері наукової співпрацівища школа пішла далі: окрім традиційних досліджень і розроблень,обмежених рамками університетських лабораторій, вона по чала виконуватий невластиву їй раніше у радянській практиці функ цію –доведення досліджень до конкретних технологічних рішень (це виконувалагалузева наука). Раніше такий зв'язок забезпечувався лишеу військово-промисловому комплексі України, що вивело сьогоднінашу країну за деякими позиціями у першу п’ятірку кра їн, що торгуютьпродукцією військового та подвійного призначення.Як зазначалося вище, одним із найважливіших завдань поліпшеннявикористання ресурсів, що виділяються на утримання державнихВНЗ, є послідовне впровадження госпрозрахункових формїх фінансування, зокрема самофінансування. Для цього вже є необхідніекономічні передумови, що вимагають відповідних організаційнихзмін, насамперед у сфері фінансового планування. Сутністьпитання полягає в тому, що сучасні масштаби та рівень діяльностідержавних ВНЗ суттєво змінюють співвідношення джерел фінансуваннявитрат. При переважанні бюджетних асигнувань у структуріфінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні цихустанов, зростає частка позабюджетних джерел.Останніми роками спостерігається зростання інвестування підприємствта організацій у вищу освіту та підготовку висококваліфікованихкадрів. Це зумовлено зростанням вимог виробництва доякісних показників діяльності установ цієї сфери.Значний вплив на стан фінансування вищої освіти має надзвичайноскладний та суперечливий процес демократизації організаціїй управління освітою в сучасній Україні.Суперечності породжені, насамперед, значним зниженням, порівняноз радянським часом, державного фінансування вищої освіти,агресивною конкурентною політикою ВНЗ-лідерів, наближеннямдемографічної "ями" і таке інше.Крім того, самі ВНЗ після перебудови виявилися малопристосованимидо функціонування в ринкових умовах. Значною міроюце стосується і низької ефективності управління ВНЗ.

302Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Викладене дає підстави для таких висновків:– зміна структури фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженнідержавних ВНЗ, об’єктивно зумовлена змінами в їхнійдіяльності;– практика фінансового планування у ВНЗ не відповідає сучаснимвимогам. Методи розподільчого планування потреби вбюджетних ресурсах та позабюджетних коштах не передбачаютьнеобхідного взаємозв’язку та узгодження;– чинний порядок планування не створює умов для раціональногота ефективного використання фінансових ресурсів, упровадженняпрогресивних норм і нормативів, дотримання режиму економії;– відсутність належного обліку та контролю формування та використанняпозабюджетних коштів державних ВНЗ, що не дозволяєдати відповідні оцінки ефективності управління ними.Для вирішення вищенаведених проблем потрібно:– бюджетне фінансування державних ВНЗ визнати одним ізпріоритетних напрямів державних видатків та формуванням багатоканальноїсистеми фінансового забезпечення закладів вищоїосвіти;– підвищити ефективність використання коштів, спрямованихна розвиток матеріально-технічної бази вищої школи;– розробити механізм гнучкого економічного управління, з бокудержавних освітніх органів, обсягами державного фінансуваннядержавних ВНЗ в Україні;– запровадити нову, адаптовану до ринкових умов, економічнумодель навчально-виховного процесу, спрямовану на підвищенняякості економіко-екологічних знань майбутніх фахівців.Щодо основних напрямів вдосконалення планування витратдержавних ВНЗ, то на нашу думку, державні ВНЗ мають складатифінансовий баланс за формою балансу доходів і витрат. Основоюдля його складання мають бути показники їх економічного, соціальногорозвитку та фінансової стійкості на ринку освітніх послуг.У методичному плані за основу має бути взято підхід, за якимусі види діяльності державних ВНЗ слід розглядати при плануваннів тісному зв’язку з метою повного обліку всіх джерел фінансуваннята збалансованого забезпечення фінансовими ресурсамивсіх видів діяльності.Це сприятиме підвищенню ефективності та якості їхньої роботи,концентрації зусиль на вирішенні ключових проблем розвитку, підвищеннюнауково-практичного рівня їхньої діяльності. У зв’язку зцим доцільно у складі показників розвитку державних ВНЗ розроблятифінансовий план, що складається з п’яти розділів:1. Джерела формування та надходження коштів.

Фінансова система України. Частина 1. 3032. Приріст активів установи, організації.3. Повернення залучених коштів.4. Витрати за категоріями видатків.5. Витрати, пов’язані з внесенням обов’язкових платежів до бюджетута державних цільових фондів.До того ж фінансові плани державних ВНЗ мають стати важливоюланкою фінансового планування в державі, сприяти повномузадоволенню їх потреб у фінансових ресурсах.Література1. Конституція України. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.2. Закон України "Про освіту" №1060-ХІІ, із змінами від грудня2006 року.3. Закон України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 № 2984-ІІІ// Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 20. – С. 134.4. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”від 22 травня 1997 р. № 283/91 – ВР, ст. 1.5. Постанова КМУ від 20 січня 1997 р. №38 Про затвердженняпереліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальнимизакладами.6. Указ Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні”від 7 серпня 1998 року № 875/98.7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт профінансові результати”. Затвержено Наказом Міністерства фінансівУкраїни № 87 від 31.03.99.8. Освіта. Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик.1-8 вересня 2008 року // Освіта як державний пріоритет9. Вища освіта України. 2007 // Поняття й реальність, процесурозвитку освіти в україні у контексті болонських декларацій. АнатолійОлійник10. Вища освіта України. 2007 // Демократизація управління всистемі вищої освіти: становлення та розвиток. Марія Яцейко.11. Державні фінанси в транзитивній економіці: Навчальнийпосібник / Карлін М.І., Горбач Л.М., Новосад Л.Я. та ін. За заг. ред.д.е.н., проф. Карліна М.І. – К.: Кондор, 2003. – 220 с.12. Ніколаєнко С.М. Вища освіта – джерело соціальноекономічногоі культурного розвитку суспільства. – К.: Знання,2005. – 319 с.13. Опарін В.М. Бюджетна система. – К.: КНЕУ, 2002. – 208 с.14. Statistical Abstract of the USA. 1992. – Washington, 1993.15. http://mon.gov.ua16. http://minfin.gov.ua

304Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Боголіб Т. М.,д.е.н., професор, завідувач кафедри фінансів, декан економічного факультетуДВНЗ "Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди"ФІНАНСУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИЯК ПРІОРИТЕТНОГО НАПРЯМУ ВИДАТКІВДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИУ статті розглянуто проблему фінансування вищої освітияк пріоритетного напряму видатків державного бюджетуУкраїни, визначено напрямки фінансування і необхідність концентраціїфінансових ресурсів для їх реалізації; умови забезпеченняефективного використання коштів на функціонуваннята розвиток вищої освіти.In the article the problem of financing of higher education isconsidered as priority direction of charges of the state budget ofUkraine, directions of financing and necessity of concentrationof financial resources are definite for their realization; termsof providing of the effective use of facilities on functioning anddevelopment of higher education.Актуальність проблеми. Економічне зростання та розвитоккраїни залежать від якості людських ресурсів. Якість желюдських ресурсів є похідною від рівня освіти і, насамперед,якісних і кількісних складових вищої освіти. Особливість сучасноїосвіти, насамперед професійної, полягає в необхідностіїї оновлення, наповнення новим змістом. Все це потребуєзначних фінансових затрат, які б давали можливість не тількифункціонувати вищим навчальним закладам, а й розвиватися,вирішувати проблеми інтеграції з науковими установами, іззовнішнім освітнім середовищем, запроваджувати інноваційнітехнології. Тому дослідження актуальних проблем забезпеченняосвітньої сфери фінансовими ресурсами, розробка напрямківреформування бюджетування вищої освіти в Україні є актуальноюі доцільною.Огляд публікацій з проблем фінансування системи вищоїос віти свідчить, що вчені України починають приділяти увагудо її наукової розробки. Про це свідчать праці Д. Грішнової, Б.Данилишина, Й. Бескида, В. Куценко, К. Павлюк. Ми надаємо© Боголіб Т. М., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 305належне даним публікаціям, але звертаємо увагу на необхідністьпостійного розвитку наукових поглядів на проблеми фінансуваннявищої освіти, її орієнтації на світові тенденції.Мета написання статті полягає у висвітленні проблеми забезпеченняфінансовими ресурсами розвитку вищої освіти вумовах реформування.Завдання дослідження полягають у визначенні умов фінансуваннявищої освіти як пріоритетного напряму видатківбюджету, необхідності концентрації фінансових ресурсів дляреалізації основних напрямків реформування системи вищоїосвіти; забезпеченні ефективного використання коштів нафункціонування та розвиток вищої освіти.Виклад основного матеріалу. Конституція України закріплюєправо громадян України на освіту, в тому числі і на отриманнявищої освіти. Адже приклад розвинутих держав показує,чим вищим є рівень освіченості їх населення, тим вищимє рівень їх економічного розвитку. Саме тому практично всірозвинуті країни надають значну фінансову підтримку розвиткуосвіти. Вчені і політики України дотримуються думки, щодержавна підтримка освіти в Україні у фінансовому плані маєбути значною.Проте в сучасних умовах нестача бюджетних коштів потребуєдотримуватися принципу багатоканального фінансуваннявищої освіти із залученням позабюджетних джерел.В останнє десятиріччя значно розширився спектр освітніхпослуг, відповідно змінилися фінансові потоки. Багатоканальністьфінансування стала основною ознакою кінця минулого тапочатку нинішнього сторіччя.Сьогодні досить важливим є забезпечення максимальноїефективності у використанні бюджетних коштів.Обсяги фінансування вищої освіти України можна подати увигляді таблиці 1.Таблиця 1Фінансування вищої освітиПоказники 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006Загальнівидаткидержавногобюджету,млн.грн.481148,655528,060318,975655,3903345,9108121,3124608,2

306Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.з них наосвітуусього7085,59557,112269,014956,618300,425007,133000,4у т.ч. на вищу2285,53046,64167,04619,85384,66259,77024,5Частка дозагальнихвидатківдержавногобюджету, %4,7 5,5 6,9 6,1 5,3 5,9 6,4ВВП 1,3 1,5 1,9 1,8 1,6 1,7 1,9Частка дозагальнихвидатків погалузі, %32,3 31,9 34,0 30,9 34,0 40,1 42,3* Джерело: дані Міністерства фінансів України.Як видно з даних таблиці, питома вага видатків на вищу освітув структурі загальних видатків державного бюджету протягом2000-2006 років зросла на 10%, у 2000-му становила 32,3%,у 2001-му – 31,9%, у 2002-му – 34,0%, у 2003-му – 30,9%, у 2004-му – 34,0%, у 2005-му – 40,1%, у 2006-му – 42,3%. У 2000-мувидатки на вищу освіту становили 2285,5 млн. грн., в 2006-му– 7024,5 млн. грн., що в тричі більше [5]. Динаміка зростанняобсягів державного фінансування вищої освіти свідчить прозростання ролі та значення вищої освіти в житті суспільства. Востанні роки збільшується питома вага студентів, які навчаютьсяу вищих навчальних закладах за рахунок коштів державногобюджету. З таблиці 2 можна зробити висновок, що в цей часзросли обсяги державного замовлення, а отже, зросла питомавага державних фінансових ресурсів на потреби вищої освіти.Таблиця 2Динаміка прийому на перший курс у державні вищі навчальнізаклади ІІІ-ІV рівнів акредитації за джерелами фінансуванняПоказники 1996 1997 2000 2002 2006Державний бюджет 37,6 42,6 43,4 46,8 57,6

Фінансова система України. Частина 1. 307Кошти галузей 0,2 0,9 1,2 1,9 2,2Кошти фізичних та юридичнихосіб62,2 56,5 55,4 51,3 30,1Всього 100 100 100 100 100Державне замовлення на підготовку висококваліфікованихспеціалістів у період 1996-2006 рр. зросло на 20%, на 2% зрослофінансування підготовки фахівців за кошти галузей. Значнозросли фінансові витрати на підготовку фахівця. Так, в 2000році витрати, які закладались в державний бюджет, складали1,8 тис. грн., а 2007 році склали 7,8 тис. грн. за 1 рік підготовкина бакалаврському рівні [5].Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодозабезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні"від 4 липня 2005 року передбачено затвердження, починаючи з2005 року, прийому за державним замовленням на денну формунавчання до державних витрат навчальних закладів в обсягахне менше 50 відсотків від загального обсягу прийому громадяніз забезпеченням відповідного фінансування.Так, на виконання Указу Президента обсяги державного замовленняна педагогічні спеціальності в 2007 році зросли до75%, на технічні та будівельні спеціальності – до 68%, на юридичніта економічні спеціальності складають 25% [1].Державні фінансові ресурси залишаються на сучасному етапіпереважно формою фінансування вищої освіти.З 2002 року в системі вищої освіти запроваджено нормативнийметод фінансування, коли виділення фінансових ресурсівздійснюється на основі розрахункових нормативів.У структурі видатків державного бюджету України найбільшучастку становлять видатки на освіту, науку, фізичнийта духовний розвиток, тобто видатки на розвиток людськогокапіталу. У цілому у світі відбулося суттєве підвищення часткидержавних видатків на освіту. В Данії, Франції, Німеччині, Австрії,Фінляндії за останні двадцять років цей показник досяг усередньому 25-38%.Нарощування людського капіталу в цих країнах за останнідвадцять років за різними підрахунками забезпечило зростанняВВП від 1/5 до 1/3.Розвиток вищої освіти знаходиться у прямій залежностівід розвитку людського капіталу і навпаки. Людський капіталє основною цінністю суспільства і одним із основних чинниківекономічного зростання, забезпечуючи зростання доходів

308Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.держави, підприємства, індивіда, він є особистою власністюкожного індивіда і потребує як від нього, так і від суспільства вцілому значних витрат [3].Проблема фінансування вищої освіти є важливою і доситьскладною, яка так чи інакше зачіпає інтереси всіх членів суспільстваі має особливості, пов’язані з доходами родини, національнимита історичними умовами.Дискусії щодо шляхів розвитку й фінансування вищої освітистали невід’ємною складовою економічної політики останньогочасу в розвинутих країнах.Вчені приділяють значну увагу проблемі співвідношеннябюджетного та позабюджетного фінансування вищої освіти.Проаналізувавши структуру поповнення бюджетів вищихнавчальних закладів системи Міністерства освіти і науки України,можна зробити висновок про те, що частка позабюджетнихкоштів зростала до 2003 року. Так, у 1996 році питома вага позабюджетнихкоштів у загальній сумі надходжень становила30,5 %, у 1997-му – 32,5 %, 1998-му – 44,0 %, 2002-му – 55,2%, із 2003 року вона зменшувалася – 50,2 %, 2004-му – 47,0 %,2005-му – 41,2 %, 2006-му – 38,4 %. Позабюджетні надходженняза своїми обсягами порівняно з 1996 роком збільшилися у18,2 рази, а бюджетні – в 11,4 рази [2]. В останні роки йде значнезростання вартості освітньої послуги (що фінансується зарахунок фізичних та юридичних осіб), так на бакалаврськомурівні в столичних ВНЗ вона досягла на економічних, юридичнихспеціальностях до 10 тис. грн. за рік навчання, а на магістерськомурівні – до 15-18 тис. грн., що в 2-3 рази перевищуєобсяг фінансування освітньої послуги з державного бюджету,чим пояснюється зростання обсягів позабюджетних коштів укількісному вимірі.Доцільно звернути увагу на фінансовий механізм системивищої освіти, який являє собою сукупність форм і методів створеннята використання фінансових ресурсів для забезпеченнядіяльності вищих навчальних закладів [4]. Основною функцієюфінансового механізму є забезпечення закладів вищої освітифінансовими ресурсами. Виконання цієї функції неминучепередбачає і реалізацію функції регулювання: регулюванняпорядку створення фондів, їх розподілу і використання. Дослідженняпоказало, що ця функція охоплює дві підфункції:– регулювання загального порядку фінансування вищоїосвіти, визначення основних правил надходження фінансовихресурсів як з державного бюджету, так і з інших джерел, стимулювання(або обмеження) їх припливу;

Фінансова система України. Частина 1. 309– регулювання процесу державного фінансування: обсягівта порядку розподілу, використання вищими закладами освітифінансових ресурсів.Фінансові ресурси вищих навчальних закладів мають складові:державні, приватні ресурси, кошти підприємств, зовнішніресурси, змішані ресурси.Поширення приватних ресурсів у системі вищої освіти зумовлено:– необхідністю забезпечення достатнього фінансування вищоїосвіти для потреб сучасного економічного і соціальногорозвитку суспільства;– пристосуванням вищої освіти до нових умов і вимог ринкупраці;– розширенням потреб у вищій освіті за різними культурнимий релігійними моделями;– зростанням ролі знань як рушійної сили економічного тасоціального розвитку.Схеми фінансування вищої освіти підприємствами можутьбути достатньо різноманітними: від майже повної свободи підприємствау цьому питанні до фіскальних стимулів або жорсткогорегулювання розвитку навчальної діяльності підприємствами(особливо професійна підготовка фахівця).Зовнішні ресурси пов’язані з фінансовими надходженнямиу сферу вищої освіти з-за кордону, які здійснюються за спеціальнимипрограмами, що впроваджуються міжнародними організаціями,іноземними громадянами та приватними благодійнимифондами. В Україні працюють десятки міжнароднихта іноземних організацій (фонд "Відродження", USAID, IREX,ACCELS, Fulbright Committee, British Counel, французькийкультурний інститут, ДAAД та інші).Міжнародне співробітництво у сфері вищої освіти – надзвичайноважливий процес, зважаючи на перспективи входженняУкраїни у світове товариство. Міжнародні зв’язки на національномурівні, а також на рівні окремих вищих навчальнихзакладів, необхідно розвивати та розширювати.Дослідження довело, що в Україні розвиваються змішані танові механізми фінансування освітніх послуг. Головна їх мета– покращити взаємовідносини між державним і приватнимсекторами, об’єднати різні механізми фінансування та наданняосвітніх послуг, ввести елементи конкурентності та відповідальностіза якість наданої вищої освіти.Характерними прикладами в цьому відношенні можуть бутикредитні форми фінансування вищої освіти, ваучерна освіта.

310Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Стратегічними завданнями реформування вищої освіти вУкраїні є трансформація кількісних показників освітніх послугу якісні. Цей трансформаційний процес має базуватися натаких засадах:– по-перше, це національна ідея вищої освіти, зміст якої полягаєу збереженні і примноженні національних освітніх традицій.Вища освіта покликана виховувати громадянина державиУкраїна, гармонійно розвинену особистість, для якої потреба уфундаментальних знаннях та у підвищенні загальноосвітнього іпрофесійного рівня асоціюється зі зміцненням своєї держави;– по-друге, розвиток вищої освіти повинен підпорядковуватисязаконам ринкової економіки, тобто закону розподілупраці, закону змінності праці та закону конкуренції, оскількиекономічна сфера є винятково важливою у формуванні логікисуспільного розвитку;– по-третє, розвиток вищої освіти слід розглядати у контекстітенденції розвитку світових освітніх систем.В умовах Болонського процесу зростають вимоги до якостіосвітніх послуг, важливого значення набуває конкурентоздатністьфахівців.Вирішення проблеми конкурентоздатності фахівців залежитьнасамперед від ефективної методики вартості освітньоїпослуги, тобто від обсягів фінансування.Ця методика має включати нові підходи до організаціїнавчального процесу, зокрема, запровадження кредитнотрансфертноїсистеми, нових ліцензійних та акредитаційнихвимог, запровадження нових галузевих стандартів. Автором умонографії "Фінансове забезпечення розвитку вищої освіти і наукив трансформаційний період" ця методика презентована [1].Важливим кроком має стати прогнозування обсягів фінансовихресурсів для забезпечення діяльності вищої школи, якепотребує визначення планової потреби вищого навчального закладуу коштах, необхідних для виконання перспективної програмипідготовки фахівців для різних галузей господарства.Розрахунок планової потреби в коштах має здійснюватися наоснові трудових, матеріальних і фінансових нормативів.Дослідження довело, що в системі вищої освіти доцільно запровадитиметодику обґрунтування двох рівнів прогнозуванняі планування фінансових витрат.Перший рівень – фінансове прогнозування і планування заокремими вищими навчальними закладами. Для цього рівняхарактерним є складання індивідуальних кошторисів витратпрямим методом за кожним вищим навчальним закладом і об-

Фінансова система України. Частина 1. 311числення кожної статті витрат, що спирається на індивідуальнінорми витрат.Другий рівень – зведене фінансове прогнозування по Міністерствуосвіти і науки України. Зведеному фінансовому плануваннюмає передувати складання зведеного кошторису витратна рівні кожного вищого навчального закладу, підпорядкованогоМіністерству освіти і науки України з використаннямукрупнених середніх нормативів.Висновок. Для забезпеченості конкурентоспроможності всучасних умовах вищі навчальні заклади повинні перебудуватистратегію і тактику своєї економічної діяльності, зосередившисьна визначенні політики вартості освітньої послуги вумовах Болонського процесу та витрат позабюджетних коштів,оскільки бюджетне фінансування спрямовується лише на забезпеченняфункціонування вищого навчального закладу (заробітнаплата, стипендії, комунальні платежі), а позабюджетнікошти можуть бути спрямовані на розвиток вищого навчальногозакладу.Література1. Боголіб Т.М. Фінансове забезпечення розвитку вищої освітиі науки в трансформаційний період: монографія. – К.: Міленіум,2006. – 506 с.2. Боголіб Т.М. Ринкова модель ВНЗ: монографія. – К.: Міленіум,2007. – 264 с.3. Буковинський В.С. Шляхи удосконалення планування витратна освіту // Фінанси України. – 2004. – № 9. – С.74-84.4. Бескид Й. Фінансовий механізм вищої школи в умовах ринку// Фінанси України. – 2003. – № 8. – С.103-106.5. Основні показники діяльності вищих навчальних закладівУкраїни на початок 2004/2005 н.р. Статистичний бюлетень. – К.,2005. – 87 с.

312Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Васечко Л.І.,ст. викладач Київського національного університету технологій ідизайнуАЛГОРИТМ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИРОЗПОДІЛУ НАРАХУВАНЬ НА ФОНДЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ В УКРАЇНІНаведено систему показників, що характеризуютьвзаємозв’язки фонду оплати праці та відповідних нарахувань.Представлено варіантні розрахунки зміни фонду оплати праціта показників, що визначаються на його основі при різнихставках нарахувань на фонд оплати праці. Обґрунтовано тазапропоновано вдосконалену схему розподілу нарахувань нафонд заробітної плати в Україні.The system of indicators characterizing the interrelations betweenthe foundation of Wages and corresponding accounts are provided.The variant calculations of the foundation’s of Wages changes arepresented. A new well-grounded and improved scheme of differentrate accounts of the Foundation of Wages in Ukraine is introduced.На сьогодні соціально-майнова диференціація українськогонаселення посилюється, а тому проблеми соціального захистунабувають досить актуального змісту. Система соціального захистумає, на наш погляд, включати не лише виплату гарантованихдопомог та компенсацій, а й створення правових та економічнихумов по забезпеченню захисту прав громадян в отриманніосновних соціальних гарантій у сфері доходів населення. Водночасодним із найважливіших завдань реформування системисоціального страхування є забезпечення стійкої зацікавленостікожної людини у соціальному страхуванні, що втілюється дієюстимулюючої функції соціального страхування. Лише при вирішенніцієї проблеми відрахування у цільові соціальні фондибудуть розглядатися кожною застрахованою особою не як додатковийподаток на користь держави, а як основа для захистуйого інтересів при настанні страхового випадку.Зазначимо, що економіка, яка базується на низькій вартостіробочої сили, не стимулює якісне відтворення людського ка-© Васечко Л.І., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 313піталу та процес нагромадження. За таких умов стримуєтьсяй розвиток соціальної сфери, зокрема формування ресурсівпенсійного забезпечення, страхових фондів. Тому першочерговимивиявляються заходи, що забезпечуватимуть збільшеннявартості робочої сили, насамперед у сфері оподаткування оплатипраці. Відзначимо, що оплата праці є складовою виробничогопроцесу, необхідною частиною витрат на виробництво, а їїрівень значною мірою є визначальною характеристикою впливуна фінансові результати господарської діяльності.В Україні загальнообов’язкове державне соціальне страхуванняфінансується за рахунок страхових внесків до відповіднихсоціальних фондів, які сплачують роботодавці (страхувальники).Зауважимо, що страхові внески нараховуються нафонд оплати праці, який на сьогодні виступає базою стосовнонарахувань до фондів цільового призначення – Пенсійного, віднещасних випадків та професійних захворювань, безробіття,тимчасової втрати працездатності. Тобто, обсяг фонду оплатипраці прямо пропорційно визначає величину всіх нарахувань,які формуються на його основі. З одного боку, обов’язкові платежі,що нараховуються на фонд оплати праці, сприяють залученнюнеобхідних фінансових ресурсів, а з іншого – високіставки обов’язкових платежів погіршують ринкові позиції підприємств,знижують їхню конкурентоспроможність, викликаютьподорожчання продукції. Це свідчить про податковий тискна фонд оплати праці, що негативно впливає як на виробничу,так і на економічну діяльність в країні в цілому.З точки зору зниження податкового навантаження та можливихнаслідків стосовно формування як обсягів податковихнадходжень від прибуткового податку з громадян, так і обсягіввідповідних фондів, широта використання фонду оплати правціяк бази оподаткування різними податками, ставить підвищенівимоги до регулювання розмірів ставок цих податків, їхобґрунтування та оцінки. У зв’язку з цим важливо більш детальнорозглянути систему формування відповідних ставок нарахуваньщодо фонду оплати праці стосовно основних фондівсоціального призначення. Чинна схема розподілу нарахуваньна фонд заробітної плати в Україні станом на 2007 рік репрезентованана схемі 1.

314Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Відрахуванняіз заробітноїплатинайманихпрацівниківставка нарахувань доПенсійного фондуставка нарахувань до фондуЗДСС на випадок безробіття1% – А;2% – Б0,5%Пенсійний фонд Україниставка нарахувань до фондуЗДСС від нещасного випадкуна виробництвіКставка нарахувань до фондуЗДСС у зв’язку з тимчасовоювтратою працездатності0, 5% – Е; 1% – Ж;0, 25% - ЗФонд ЗДСС на випадокбезробіттяФонд оплатипраці (ФОП)особи, які забезпечують себероботою самостійно2 %1,8%ставка нарахувань доПенсійного фонду33,2%Фонд ЗДСС від нещасноговипадку на виробництвіставка нарахувань до фондуЗДСС на випадок безробіття1,3%Нарахуванняна ФОПставка нарахувань до фондуЗДСС від нещасного випадкуна виробництві1,5%Фонд ЗДСС у зв’язку зтимчасовою втратоюпрацездатностіставка нарахувань до фондуЗДСС у зв’язку з тимчасовоювтратою працездатності1,5% – від суми фактичних затрат наоплату праці працівників;0,7% – В; 1,5 % – Г; 0,5% – ДСхема 1: Чинна схема розподілу нарахуваньна фонд заробітної плати в Україні станом на 2007 рікЯк бачимо із схеми 1, чинна система оподаткування фондузаробітної плати в цілому забезпечує надходження до соціальнихцільових фондів. Зокрема, у 2007 році в розмірі 33, 2%здійснюються нарахування до Пенсійного фонду для юридичнихосіб, для фізичних осіб ставка нарахувань до Пенсійногофонду становить 1% від суми фактичних затрат на оплатупраці, якщо сукупний оподатковуваний дохід не перевищує150 грн. (А); 2% – від суми фактичних затрат на оплату праці,якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 150 грн.(Б). До фонду загальнообов’язкового державного соціальногострахування на випадок безробіття – 1,3% і 0,5% відповіднодля юридичних та фізичних осіб, ставка нарахувань до фондузагальнообов’язкового державного соціального страхування віднещасного випадку на виробництві становить 1,5% для юридич-

Фінансова система України. Частина 1. 315них осіб, для фізичних осіб за чинним законодавством страховітарифи встановлюються відповідно до класу професійного ризикувиробництв та окремих галузей економіки (К). До фондузагальнообов’язкового державного соціального страхування узв’язку з тимчасовою втратою працездатності юридичні особисплачують 1,5% від суми фактичних затрат на оплату праціпрацівників, – 0,7% – від суми затрат на оплату праці найманихпрацівників-інвалідів на підприємствах та в суспільних організаціяхінвалідів, де кількість інвалідів складає не менше 50% відзагальної чисельності працюючих та за умови, що фонд оплатипраці таких інвалідів складає не менше 25% суми затрат наоплату праці (В); 1,5% – від суми затрат на оплату праці іншихпрацівників на підприємствах і в суспільних організаціях інвалідівза вказаними умовами (Г); 0,5% від суми затрат на оплатупраці найманих працівників для підприємств та організацій товариствУТОГ і УТОС (Д); фізичні особи – 0,5% від суми оплатипраці найманих працівників, зарплата яких нижча за прожитковиймінімум, встановлений для працездатної особи (Е);1% від суми оплати праці найманих працівників зарплата якихвища за прожитковий мінімум, встановлений для працездатноїособи (Ж); 0,25% від суми оплати праці найманих працівниківінвалідів,які працюють на підприємствах та в організаціях товариствУТОГ і УТОС (З) [1].Зазначимо, що згідно із Концепцією реформування податковоїсистеми України [2] передбачається, що основним джереломфінансування у системі соціального страхування будеєдиний соціальний внесок, тобто канал розподілу доходів відоподаткування фонду оплати праці буде єдиним, замість існуючихнині чотирьох. На сьогодні існує урядовий законопроектщодо впровадження єдиного соціального внеску. В ньому з метоюстимулювання зростання заробітної плати пропонуєтьсявстановити диференційовану шкалу ставок внеску залежно відперевищення об’єктом нарахування, яким визначається фактичнийфонд оплати праці, розміру встановленого прожитковогомінімуму для працездатних громадян [3]. Зокрема, внескина загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадокбезробіття, загальнообов’язкове державне соціальне страхуванняу зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,зумовленими народженням та похованням, за данимзаконопроектом сплачуватимуться консолідовано і повинніскладати 37% від об’єкту нарахування у разі, якщо сума об’єктунарахування для застрахованої особи не перевищує розміру

316Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.встановленого прожиткового мінімуму для працездатних громадян;30% від об’єкту нарахування у разі, якщо сума об’єктунарахування для застрахованої особи перевищує розмір встановленогопрожиткового мінімуму для працездатних громадян,та не є більшою за два розміри таких прожиткових мінімумів;25% від об’єкту нарахування у разі, якщо сума об’єктунарахування для застрахованої особи перевищує два розміривстановленого прожиткового мінімуму для працездатних громадян,та не є більшою за сім розмірів таких прожиткових мінімумів.З суми перевищення об’єкту нарахування більш ніж сімпрожиткових мінімумів для працездатних громадян страховівнески не нараховуються та не сплачуються.На наш погляд, такий підхід є певним чином виправданим,оскільки підприємцю простіше перерахувати кошти лише доодного фонду, заповнюючи при цьому менше бухгалтерських,фінансових та податкових форм звітності. До того ж, за такихумов є більше гарантій рівномірного забезпечення формуванняфондів, що здійснюють різні види соціальних виплат. Однакслід зауважити, що даний підхід є запозиченим з радянськоїсистеми за своєю методологією визначення бази нарахуваньвнесків на пенсійне та соціальне страхування, а саме на фондоплати праці. Це свідчить про те, що джерелом формуванняфінансової бази обов’язкового соціального страхування постаютьне внески застрахованих осіб, а соціальний податок, який євласністю держави та принципово відрізняється за своєю природоюта функціями від страхових внесків. У підсумку соціальнестрахування втратить свою економічну основу.З метою реформування соціального страхування, зокремана тлі чинної схеми розподілу нарахувань на фонд заробітноїплати, автором запропонована нова схема розподілу нарахувань,що включає в себе запровадження трьох видів нарахувань,а саме – 27,5% до Пенсійного фонду (з подальшим розщепленнямнадходжень коштів на солідарні та індивідуальні), 5%в Державний соціальний фонд (з подальшим розщепленнямнадходжень коштів за видами соціального страхування) та відрахуванняз найманих працівників у вигляді диференційованоїставки 3% (схема 2).

Фінансова система України. Частина 1. 317Добровільне соціальне страхуванняВідрахування іззаробітноїплати найманихпрацівниківдиференційована ставка 3%державна доплатаФонд оплатипраці (ФОП)ставка нарахуваньдо Пенсійногофонду27,5%Нарахуванняна ФОПставка нарахуваньдо Державногосоціального фонду5 %Пенсійний фондУкраїниДержавнийсоціальний фондІндивідуальна пенсійна система(в тому числі накопичувальна)Солідарна пенсійна системаЗагальнообов’язкове державнесоціальне страхування навипадок безробіттяЗагальнообов’язкове державнесоціальне страхування віднещасного випадку навиробництвіЗагальнообов’язкове державнесоціальне страхування у зв’язку зтимчасовою втратою працездатностіЗагальнообов’язкове державнесоціальне медичне страхуванняСхема 2: Запропонована схема розподілу нарахуваньна фонд заробітної плати в Україні

318Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Зазначимо, що держава може впливати на фонд заробітноїплати, з одного боку, через напрями використання відрахуваньна фонд оплати праці, а з другого – через відпрацювання варіантіврівня ставок нарахувань на нього. На наш погляд, залежністьзміни формування надходжень відповідних статейдоходів позабюджетних фондів від двох складових – фондуоплати праці та податкових ставок, які застосовуються до нього,– можна визначати шляхом розрахунку відповідних коефіцієнтів,які характеризує відносні зміни величин нарахуваньщодо фонду оплати праці за окремою статтею доходів позабюджетногофонду в цілому.Досліджувати необхідно, на наш погляд, оцінку можливихзмін показників, що обчислюються за формулами (1-5) призміні параметрів оподаткування: ставок нарахувань на фондоплати праці, їх розподілу між позабюджетними фондами. Вдослідженні пропонуємо застосовувати параметри оцінки зміницих показників, виражені коефіцієнтами зміни переліченихпоказників, через такі умовні позначення: а – коефіцієнт змінифонду оплати праці; b – коефіцієнт зміни нарахувань на фондоплати праці; с – коефіцієнт зміни витрат на оплату праці; d– коефіцієнт зміни надходжень до Пенсійного фонду; g –коефіцієнтзміни надходжень коштів, що формують Державнийсоціальний фонд.Зауважимо, що значення коефіцієнта, яке дорівнює одиниці,означає незмінність показника у прогнозному періоді, атаке, що менше або більше від одиниці, свідчить відповідно пройого зменшення або збільшення.Таблиця 1Система показників, що характеризують взаємозв‘язки ФОПта відповідних нарахувань№ Формули Умовні позначення1 НФОП = ФОП*С ФОПоплати праці;С ФОП– ставка нарахувань на фондФОП – фонд оплати праці;2ОП = ФОП + НФОП =ФОП(1+С ФОП)ОП – витрати на оплату праці

Фінансова система України. Частина 1. 3193ПФ = ФОП*С ПФФ++ ФОП*С ПФП== ФОП (С ППФФ+ С ПФП)С ПФФ– ставка відрахувань до Пенсійногофонду, яку застосовують додоходів фізичних осіб;С ПФП– ставка відрахувань до Пенсійногофонду, яку застосовують дофонду оплати праці юридичних осіб;ПФ – надходження до Пенсійногофонду.4 ФСС = ФОП*С ФССсоціального страхування;ФСС – надходження до Фонду соціальногоС ФСС– ставка відрахувань до Фондустрахування567891011СФ = ФОП*С ФОП++ ФОП*С СФФ== ФОП (С ФОП+ С СФФ)ÔÎÏà =ÔÎÏÔÎÏ2= à *ÔÎÏ2à * ÔÎÏ 1* ÑÔÎÏ2à *ÍÔÎÏÑb = ==ÍÔÎÏ ÔÎÏ * Ñ ÑÎÏñ =ÎÏ21ÏÔd =ÏÔ1121ÔÎÏ 11ÔÎÏ 2ÔÎÏ 1à * ÔÎÏ1(1+ ÑÔÎÏ2) à * (1 + ÑÔÎÏ2)==ÔÎÏ (1 + Ñ ) (1 + Ñ )211ÔÎÏ 2ÔÎÏ 2Ñïôô 2 + Ñïôï 2 + Ñïï . äá 2=Ñïôô 1 + Ñïôï 1 + Ñïô . äá 1ÑÔ2 Ñääñ2g = = aÑÔ ñóêóïíàÑ 11С СФФ– ставка відрахувань до Державногосоціального фонду фізичнимиособами;СФ – надходження до Державногосоціального фонду.а – коефіцієнт зміни фонду оплатипраці за умови застосування новихставок оподаткування (далі – прогнознийперіод) (ФОП 2) порівняно зумовами застосування діючих ставокоподаткування фонду заробітної плати(далі попередній період) (ФОП 1)b – коефіцієнт зміни нарахувань нафонд оплати праці у прогнозномуперіоді (НФОП 2) проти попередньогоперіоду (НФОП 1);с – коефіцієнт зміни витрат на оплатупраці у прогнозному періоді (ОП 2)проти попереднього періоду (ОП 1);d – коефіцієнт зміни надходжень доПенсійного фонду у прогнозномуперіоді (ПФ 2) проти попереднього(ПФ 1);g – коефіцієнт зміни надходженькоштів, що формують Державний соціальнийфонд.Запропоновані нами формули дозволяють, по-перше, визначитисьз величинами зміни показників, що формуються наоснові фонду оплати праці, по-друге, їх застосування дозволяєоцінити можливі межі доходів бюджету та позабюджетних фондівпри різних розмірах фонду оплати праці та різних ставкахподатків на фонд заробітної плати. За допомогою наведених

320Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.залежностей щодо системи досліджуваних показників можнаоцінити ймовірні наслідки введення різних варіантів нарахуваньна оплату праці.Виходячи з того, що завданням системи оподаткування є забезпеченнядостатніх надходжень до бюджету та позабюджетнихфондів, можна прораховувати різні варіанти умов наповненнязазначених фондів. На наш погляд, варто зупинити увагута трьох таких варіантах.Так, умовою першого варіанту приймається незмінність абсолютногорозміру базового показника – фонду оплати праці.Тобто, заробітна плата, яка виплачуватиметься на руки працівниковізалишається незмінною протягом досліджуваного періоду(року).Варіант 2 враховує незмінність абсолютних розмірів нарахуваньна фонд оплати праці. Тобто, перед платниками податківбуде стояти завдання забезпечення на такому ж рівні абсолютнихрозмірів надходжень до Пенсійного фонду та Державногосоціального фонду.Варіант 3 передбачає незмінність абсолютного розміру витратна оплату праці. Береться до уваги, що сума витрат наоплату праці, яка включає в себе обсяг фонду оплати праці танарахування на нього, у період застосування нової ставки незменшиться.Параметри оподаткування, тобто ставки податків, відомі(див.схему 2).Зазначимо, що оскільки базовим показником є фонд оплатипраці, а отже, визначальним є коефіцієнт а, то у другому варіантіцей коефіцієнт визначатиметься з формули 9, у третьому –з формули 8, отримані ж результати розрахунків за варіантамивідображено в таблиці 2.Враховуючи вищезазначене, зробимо такі висновки щодопершого варіанту. По-перше, якщо суб’єкт господарювання в періодзміни (у нашому випадку зменшення ставки нарахувань) небуде змінювати величину базового показника, тобто фонд оплатипраці, то на мікрорівні, тобто у виробництві, на 27% зменшатьсяабсолютні розміри нарахувань на фонд оплати праці (b=0,733) іна 28% збільшаться витрати на оплату праці (с=1,275). По-друге,з точки зору наповненості бюджету та позабюджетних фондів(макрорівень) мають місце такі зміни показників, що виступаютьджерелом наповнення вказаних фондів за умови збереженнянормативів розподілу нарахувань між фондами, надходженнязменшаться на 20% до Пенсійного фонду (d=0,802) і на 15%до Державного соціального фонду (g=0,850).

Фінансова система України. Частина 1. 321Таблиця 2Залежності та варіантні розрахунки зміни фонду оплатипраці та показників, що визначаються на його основі при різнихставках податків на фонд оплати праціВаріантиКоефіцієнтзміниФОПКоефіцієнтзміниНФОПКоефіцієнтзміниОПКоефіцієнтзміни відрахуваньдо ПенсійногофондуКоефіцієнтзміни відрахуваньдоДержавногосоціальногофондуа b c d gПершийСФОП21+СФОП2 CПФФ2+ СПФП2+ Спп.дб2CФОП2+ ССФФ2а=1 1 С 1+СCПФФ1+ СПФП1+ Спф.дб1ФОП 1ФОП 1CФОП1+ ССФФ1Другий СФОП1(1 + СФОП2)1 аb=1 С1+С ( CПФФ2+ СПФП2)Сдд2ФОП 2ФОП 1 ааCПФФ1+ СПФП1Третій 1+СФОП1СсукупнаС1ФОП 2а1c=1 1+С СФОП 2ФОП 1Варіантні розрахунки коефіцієнтів при ставках, відображених на схемі 1Варіанти а c b d gПершийа=1 1 0,733 1,275 0,802Другийb =1 1,058 1 1,375 1,096Третійc =1 1,250 0,790 1 0,8640,9091,2430,980За таких результатів можливого впровадження запропонованоїнами схеми розподілу відбуватиметься значне зменшенняобсягів джерел фінансування соціальних видатків як збюджету, так і цільових фондів, оскільки зазначені фонди призначенідля підтримки малозабезпечених та непрацездатнихпрошарків суспільства.Другий варіант передбачав ситуацію, за якою зниженняставки нарахувань на фонд оплати праці не призведе до зменшенняабсолютних розмірів таких нарахувань. Розрахункисвідчать, що для цього необхідно збільшувати фонд оплатипраці не менше, ніж на 25% (а=1,250). При цьому, при незмінностіструктури розподілу нарахувань між фондами на 14%зменшиться сума відрахувань до Пенсійного фонду (d=0,864);на 2% зменшаться надходження до Державного соціальногофонду (g=0,980).

322Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Тепер щодо третього варіанту, за яким підприємці, намагатимутьсяне змінювати в цьому періоді абсолютних обсягіввитрат на оплату праці. Тенденція надходжень до фондів у третьомуваріанті свідчить про те, що надходження збільшатьсятаким чином: на 10% – до Пенсійного фонду (d=1,096) і на 24%– до Державного соціального фонду (g=1,243).Отже, перший та другий варіанти є найбільш допустимимидля законно працюючих підприємств, оскільки вони отримуютьспрощення для ведення бізнесу у вигляді “вивільнення”частини залучених та власних оборотних коштів як у процесвиробництва, так і у стимулювання оплати праці без істотноїтрансформації політики результативності фінансової діяльності.Абсолютно дійсним є те, що підприємства, краще забезпеченіоборотними коштами, будуть направляти їх у виробничіінвестиції, а ті, що мають деякі складнощі, отримують можливістьдля більш придатного фінансування поточних витрат наоплату праці на нарахувань з подальшим поступовим погашеннямзаборгованостей по таких платежах.Третій варіант є найбільш прийнятним для уряду і найбільшочікуваним нами, тому що він передбачає зростання фондуоплати праці.Наведені підходи щодо визначення розмірів надходжень добюджету залежно від рівня податкових ставок на оплату працідають можливість в певній мірі проводити оцінку варіантів діїрізних параметрів податкових ставок, ймовірні наслідки введеннярізних варіантів нарахувань на оплату праці. Водночас,завдяки запропонованій новій схемі розподілу нарахувань виникаютьсприятливі економічні умови не лише для зниженняподаткового навантаження на фонд оплати праці, а й для спрощенняпорядку нарахувань та забезпечення прозорості фінансовогомеханізму соціального страхування.Література1. Закон України „Про державний бюджет України на 2007 рік”від 19.12.2006 р. № 489-V.2. Розпорядження Кабінету Міністрів України „Про схваленняКонцепції реформування податкової системи” від 19 лютого 2007р. № 56-р.3. Проект Закону України „Про єдиний соціальний внесок”(2122-д).

Фінансова система України. Частина 1. 323Дем’янчук О.І.,к.е.н., доцент Національного університету “Острозька академія”СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ЯК ЕЛЕМЕНТСТАЛОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВАУ статті автор розкриває проблеми дослідження економічної природи поняття соціального капіталу, проводить методологічнийаналіз сутності досліджуваної категорії та окреслюєосновну функцію соціального капіталу як елементаеко номічного розвитку. У ході дослідження розкрито ідею по в’язатисоціальний капітал не лише з підвищенням ефективно стідіяльності урядів, а й з економічних розвитком суспільст ва.In the article the author finds out the problems connected withthe investigation of the economic nature of social capital’s concept,analyses methodologically the essence of this category and outlinesthe main function of social capital as an element of economicdevelopment. In the research the authors explains the idea toconnect social capital not only with government activity’s efficiencyimprovement but also with the economic development of the society.Постановка проблеми та її зв’язок з важливими науковимичи практичними завданнями.В економічній літературі мають місце найрізноманітнішітрактування та підходи до визначення сутності категорії “соціальнийкапітал”. І хоча цей термін тільки наприкінці 90-х роківХХ ст. став широко вживаним у науковому обігу, більшістьзарубіжних економістів стверджують, що час його виникнення12-15 років тому [1-8]. У переважній більшості праць Р. Джекмена,Р. Міллера, П. Деккера, Я. Торелома, Е. Пассі ця категоріяаргументовано набуває “політичності”, а тому, "соціальний капітал"переважно активно використовують у різних науковихсоціальних дисциплінах та в громадській політиці. Саме тому,на сьогодні виникла необхідність обґрунтувати економічнийзміст цієї категорії та довести, що соціальний капітал є елементомсталого економічного розвитку держави.Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започаткованорозв’язання даної проблеми.Ідею пов’язати соціальний капітал не лише з підвищенням© Дем’янчук О.І., 2008

324Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ефективності діяльності урядів, а й з його економічних розвиткомта економічною діяльністю започаткували і розвинулитакі зарубіжні дослідники: П’єр Бурдьє, Джеймс Колман, РобертПатман, Френсіс Фукуяма [1-6].В Україні дослідження питання визначення сутності та розвиткукатегорії соціального капіталу знаходиться на початковомуетапі. Вперше евристичну цінність цієї категорії розглянулаАнтоніна Колодій, економічну сутність соціального капіталу усвоїх працях проаналізував Веніамін Сікора [7, 8].Формулювання цілей статті (постановка завдання).Основною метою означеної статті є визначення економічноїсутності категорії “соціальний капітал” та обґрунтування йогояк елемента сталого економічного розвитку. Для досягненнярезультату необхідно провести методологічний аналіз сутностідосліджуваної категорії та окреслити основну функцію соціальногокапіталу як елемента економічного розвитку.Виклад основного матеріалу дослідження.У ході методологічного дослідження становлення сутностікатегорії “соціальний капітал” нами було визначено, що більшістьвчених: економістів, політологів, соціологів – розкривализміст цієї категорії з точки зору своєї галузі знань, хоча тіснопереплітали її з економічним розвитком країни чи регіону.У другій половині ХХ ст., у зв'язку з виявленням специфічнихформ соціального знання, відбувається розширеннята поглиблення змісту поняття "капітал": наприкінці 80 х роківХХ ст. виникають такі його теоретичні варіанти, як "людськийкапітал" та "соціальний капітал". При цьому "людськийкапітал" розглядається як система індивідуальних знань, вміньта навичок, а "соціальний капітал" визначається як засвоєннясукупності норм, правил та зв'язків соціально-економічної поведінки,що виступають і як сприятливий елемент зовнішньогосередовища для економічного суб'єкта, і як результат йогосоціально-економічної поведінки.Роберт Патман, у 1993 році обґрунтовуючи концепцію“соціального капіталу”, визначив основні його складові: моральніпринципи і норми, соціальні цінності (особливо, довіра)та мережа соціальної інфраструктури, завдяки якої членисуспільства можуть більш ефективно співпрацювати [1, с. 2].Розкриваючи економічний зміст категорії, Р. Патман вказує,що соціальний капітал – це своєрідний ресурс, який дозволяєлюдині завдяки долученню до соціальних зв'язків одержуватипевні переваги та нові можливості для реалізації своїх шансів.Подібно до економічного капіталу соціальний капітал можна

Фінансова система України. Частина 1. 325обмінювати на інші ресурси (наприклад, владу, престиж, фінанси),з вигодою використовувати в різних ситуаціях і примножуватиза рахунок участі в соціальних мережах. В основіцієї категорії лежить концепт довіри – феномен, що сприяєвпорядкуванню соціального життя, легітимації соціальних відносин.На думку вченого, соціальний капітал – це спільні знання,інформація, моделі взаємодії, що їх група громадян застосовуєв процесі якої-небудь продуктивної діяльності [2, с. 205].У соціальному капіталі знаходять свій вираз норми та цінностісоціальних груп, які дають змогу їх учасникам діяти ефективніше,переслідуючи власні цілі. Безсумнівно, що механізми,завдяки яким громадська активність і соціальні зв’язки даютьтакі результати – кращі школи, швидший економічний розвиток,високий рівень інвестицій в освіту та ефективна діяльністьуряду – мають складну структуру. Аналогічно до понять фізичногоі людського капіталу – засобів і умінь, які підвищують індивідуальнупродуктивність – “соціальний капітал” стосуєтьсярис соціальної організації, як-от мережі, норми і соціальнедовір’я, що полегшують координацію і співпрацю задля взаємноївигоди. Відомий філософ Ф. Фукуяма виводить, що соціальнийкапітал необхідний для успіху кожної країни в сферіглобального економічного і політичного устрою. У праці “Соціальнийкапітал і світова економіка” автор бачить економічнуфункцію соціального капіталу у зменшенні трансакційних витрат,пов'язаних із формальними механізмами координування,наприклад, контрактами і бюрократичними процедурами. Ф.Фукуяма підкреслює, що координація, заснована на неофіційнихнормах, залишається важливою складовою сучаснихекономік, і понад те, її роль стає більш значущою, оскількиускладнюється природа економічної діяльності та технологій.Через доволі високу вартість багатьох послуг контроль за їхнаданням доцільніше здійснювати шляхом застосування професійнихстандартів, а не формальних механізмів. До того жформальний обмін інтелектуальними технологіями в межах діяльностіекономічних суб'єктів призводить до високих витрат.Фактором їх зменшення дедалі частіше виступає підвищенняролі довіри в неформальних відносинах [4, с. 92].У західних країнах інтерес до сутності соціального капіталу,його вимірювання й методів його нарощування різко зріс, особливопісля того, як стало зрозуміло, що реалізація ефективноїполітики економічного зростання й створення економіки знаньвимагає високого ступеня вміння людей і різних їх груп і співтовариств,зокрема політичних партій, співпрацювати задля

326Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.досягнення спільної мети. Соціальний капітал слід розглядатияк особливий суспільний ресурс (капітал), що, взаємодіючи зіншими видами капіталу (природним, економічно створеним ілюдським) у контексті культурних, політичних, інституційнихі регуляторних умов, сприяє стабільності та динамізму економічногозростання [6].За визначенням ОЕСР, соціальний капітал – це комплекссуспільних мереж, підтримуваних на основі неформальнихцінностей, норм і понять, які поділяють члени соціальних групі співтовариств, що створює між ними критичну масу довірий соціальної підтримки, ефект співпраці та взаємодії, загальніцілі й цінності громадянського суспільства [5].Порівняльні емпіричні дослідження у країнах з перехідноюекономікою засвідчили, що високий рівень довіри й участь населенняу громадських організаціях сприяє у довготривалійперспективі економічному зростанню завдяки полегшенню передачіінформації, зниженню затрат на примус і контроль [6].Соціальний капітал, на думку В. Сікори, стає головним напрямомекономічного мислення в сфері економічного розвитку іфактично формується як нова парадигма. Автор вказує, що соціальнийкапітал фактично складає 78 % в сукупному багатствірозвинених ринкових економік. Соціальний капітал виробляєте, без чого не може існувати ринкова економіка – довіру міжлюдьми.Виходячи із методологічних досліджень, складається думка,що сьогодні більшість вітчизняних та зарубіжних вченихдосить активно досліджують різні аспекти соціального капіталу.І зокрема, зупиняються на дослідженні його впливу наекономічний розвиток, умови життя, здоров'я, освіту, навколишнєсередовище, приплив інвестицій, розвиток інформаційнихтехнологій та ін. – такі теми в центрі уваги аналітиків,що співпрацюють зі Світовим банком, Європейським банкомреконструкції і розвитку, Міжнародним валбанку, соціальнийкапітал — це інститути, відносини і норми, що формують, якіснота кількісно, соціальні взаємодії в суспільстві. Останнімчасом з'являється усе більше доказів, що соціальна взаємодіяслужить визначальним чинником економічного процвітанняі сталого розвитку суспільства. Соціальний капітал — не простосума інститутів, що підтримують суспільство, а скоріше“клей”, що утримує разом різні його частини. Соціальний капіталскладається, насамперед, з горизонтальних зв'язків міжлюдьми і включає соціальні мережі (сукупність суспільних інеформальних об'єднань, інтерперсональні зв'язки – особисті,

Фінансова система України. Частина 1. 327сімейні, ділові) та відповідні норми, що впливають на продуктивністьі добробут різних співтовариств. Як вказує Р. Пармен,соціальний капітал забезпечується ефективність функціонуваннясуспільства, полегшується координованість дій, стимулюєтьсярозвиток спонтанної кооперації [2, c. 204]. Ф. Фукуямавиводить соціальний капітал з культури співпраці [4, с. 94].Для нього високий рівень соціального капіталу – це неофіційнанорма, що сприяє взаємодії між індивідуумами і є необхідноюумовою високорозвинутого ринку та ліберальної демократії всуспільстві. Тобто, до соціального капіталу мають відношенняті фактори, що створюють можливість виникнення і розвиткусоціальних зв’язків і забезпечують їхнє збереження. Природніресурси і технології, використовувані державою або окремоюфірмою, можуть не змінюватися, а її соціальний капітал можерости в міру розширення соціальних зв’язків та зміцнення іміджуяк окремої фірми, так і суспільства в цілому.Досліджуючи країни з високим рівнем соціального захисту,а саме шведську державу, соціальний капітал, можна трактуватияк процес, за якого людські можливості переходять у місцевіініціативи для створення кращих життєвих умов на певнійтериторії. Цікаво, що ця країна з високим рівнем розвиткузрозуміла, що саме завдяки соціальній економіці можна знайтиефективні управлінські рішення. Питання не в тому, кажутьшведи, скільки робочих місць буде створено, а в тому, де ці місцябудуть створені і наскільки задоволена потреба населенняв них. Місцева влада області Вармланд, як пише "Урядовийкур’єр", стверджує, що таким чином отримає частину доданоївартості у формі збільшеної ділової активності [9]. Саме томувона визначила соціальну економіку одним з шести пріоритетів.Отож, шведська держава з метою подолання кризовихявищ в економіці не кинулась до міжнародних фінансових організаційза позичками, а взялася до активізації саме соціальногокапіталу – загальних знань, інформації, зміцнення "живоїматерії" громад. З непохитною вірою в те, що саме соціальнаєдність у формі соціального капіталу є необхідною передумовоюекономічного процвітання суспільства і стійкого розвитку.Тому, пропагуючи ідею активізації соціального капіталу,держава простягає руку допомоги соціально активним громадянам,надає їм можливість знайти себе в суспільно кориснійсправі і забезпечити сталий економічний розвиток суспільствав цілому. Як найбільш дорога складова соціального капіталу,довіра необхідна в першу чергу для заможності країни загалом.У суспільстві з високим рівнем довіри звичайно вищий рівень

328Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.визнання публічної влади, а отже, нижче витрати на підтримкупорядку. Інституціональна реформа, що випливає за змінамимакроекономічних умов, проходить більш гладко, тому щоскорочуються витрати на вирішення соціальних конфліктів. Убагатьох країнах третього світу з низьким рівнем довіри людямне достатньо елементарних інституціональних гарантій, які бзахищали політиків від експлуатації і свавілля. Єдиним засобомзахисту своїх інтересів залишається запеклий опір або навітьгромадянська війна. Що стосується стосунків роботодавцівз найманими працівниками, то у цих країнах практично щене створена цивілізована система трипартизму, в якій держававиступає гарантом конституційних прав своїх громадян у цихвідносинах.Висновок. Отже, виходячи із сутності досліджуваної категорії,можна стверджувати, що соціальний капітал є завждипродукт організованої взаємодії, тому він має громадську, а неіндивідуальну природу. Соціальний капітал – це спільні знання,інформація, моделі взаємодії, що їх група громадян застосовуєв процесі будь-якої продуктивної діяльності. Соціальнийкапітал, як зазначалось, сприяє зміцненню "живої матерії"громади і часто, як побічний продукт інших видів діяльності,сприяє побудові взаємної поінформованості, довіри та міжособистісноїсолідарності. Для володіння соціальним капіталомлюдина повинна бути зв'язана з іншими, а ці “інші” є фактичнимджерелом його переваги. По-друге, соціальний капітал якелемент функціонування організованої суспільної системи неможе знаходитися в приватній власності, тобто він є суспільнимблагом і належить усім членам громадянського суспільстваразом, і є важливим елементом економічного сталого розвиткусуспільства. Найважливішими завданнями для формування ірозвитку соціального капіталу в Україні є:– реформа державної системи влади з метою кардинальногополіпшення якості його регулятивних функцій;– викорінювання корупції, що стримує економічне зростання,руйнує основи ринкових механізмів і суспільної моралі,зводить до нуля проведені реформи, руйнує основи людськогокапіталу й призводить до неефективного використання природнихресурсів країни;– посилення ролі громадянського суспільст ва на всіх йогорівнях: від локального до загальнонаціонального.

Фінансова система України. Частина 1. 329Література1. Putnam R. Making Democraty Work. Civic Tradition in ModernItaly. – Princeton: Princeton University Press, 1993. – 45 p.2. Патман Р.Д., Леонарді Р., Нанетті Р.Й. Творення демократії:Традиції громадянської активності в сучасній Італії. – К., 2001. –346 с.3. Виступ на семінарі “Финансовая и законодательная основадеятельности негосударственных, некомерческих организаций”. –2000. – // www.civic-initiatives,org.ua/9/7.htm4. Fukuyama F. Social Capital and Global Economy// ForeignAffairs. – Volume 75, September-October, 1995. – P. 89-1035. Bourdieu P. The Forms of Capital // Handbook of Theory andResearch for the Sociology of Education / Ed. By J.G. Richardson. –N.Y.: Greenwood, 1985. – P. 2486. Raiser M., Haerpfer C., Nowotny T., Wallace C. Social capitalin transition: a first look at the evridence // European Bank forReconstruction and Development. Working Pater. 2001. № 617. Громадянське суспільство та соціальні перетворення в Україні:Тези наукової конференції ЛНУ ім.. І. Франка. 13-15 грудня2001 р. – Львів, 2001. – С. 54-558. Сікора В. Виступ на круглому столі “Безпека економічнихтрансформацій” / У кн..: Від соціального забезпечення до соціальноїполітики: Зб. ст.. за ред. Я.А. Жаліла. – К.: Сатсанга, 2001. – 100с. ( Сер. “Безпека економічних трансформацій”, Вип. 16) // www.niss.gov.ua/kio/Table/Jalilo16 /022.htm9. “Урядовий кур’єр” 2004.07.23

330Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Динь І. М.,аспірант Волинського національного університету імені Лесі УкраїнкиУГОРСЬКИЙ ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇПЕНСІЙНОЇ РЕФОРМИ:МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИУ статті проаналізовано особливості побудови сучасноїпенсійної системи Угорщини. На основі проведеного аналізуз’ясовано позитивні і негативні наслідки реалізації пенсійноїреформи в Угорщині та обґрунтовано можливість використанняцього досвіду в Україні.The pension system of Hungary is analysed in the article.On the basis of the conducted analysis the positive and negativeconsequences of realization of pension reform are found outin Hungary. It grounded possibility of the use of experience inUkraine.Постановка проблеми. Світовий досвід доводить, що реалізаціяпенсійної реформи може здійснюватися трьома шляхами:збереження державної розподільної пенсійної системиз одночасним стимулюванням розвитку приватних пенсійнихпрограм, введення розподільчо-накопичувальної пенсійноїсистеми з багаторівневими схемами або перехід до накопичувальнихелементів пенсійного забезпечення. Як показує практикафункціонування пенсійних систем у постсоціалістичнихкраїнах, у них наявним є всі три напрями.Чи не найбільш вдало серед "нових" країн – членів ЄвропейськогоСоюзу реалізувати трирівневу накопичувальнорозподільнусхему вдалося Угорщині. З огляду на це та з метоюдосягнення більш високого ступеню соціальної справедливостів пенсійному забезпеченні, покращання матеріального становищанинішніх та майбутніх пенсіонерів, фінансової стабілізаціїсистеми в короткостроковому та довгостроковому періодів Україні вивчення досвіду проведення пенсійної реформи вУгорщині є досить актуальним.Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проведенняпенсійних реформ, що триває в багатьох країнах світу, при-© Динь І. М., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 331звело до зацікавленості в дослідженні з боку багатьох вченихта провідних науковців. Зокрема, дослідженню проблем пенсійногозабезпечення та пошуку шляхів вирішення їх проблемприсвятили свої праці такі вітчизняні науковці, як: Б.Зайчук,В.Колбун, І.Кравченко, Б.Надточій, С.Румянцев, Т.Семигіна,О.Ткач, В.Яценко.Разом з тим, необхідність ґрунтовних підходів до таких проблемв сфері пенсійного забезпечення, як визначення та оцінкаоптимальних заходів реалізації пенсійної реформи, зумовлюютьвивчення досвіду європейських країн, і Угорщини, зокрема,з метою врахування їх Україною. Тому вивченню зарубіжногодосвіду пенсійного реформування, в т.ч. і угорського, приділяютьзначну увагу ряд вчених, серед них: Є.Романенко, М.Ларін,А.Кузьмин, Н.Коробейник, В.Варницький тощо.Цілями статті є спроба обґрунтування пенсійної реформи вУгорщині з позицій позитивних і негативних наслідків як длягромадян, так і для держави в цілому з метою використаннякращого досвіду в Україні.Виклад основного матеріалу. Аналізуючи пенсійну систему,яка сформована в Україні відповідно до чинних з 1 січня2004 року базових законів, можна стверджувати, що вона частковонагадує угорську (з урахуванням національної специфіки).Про схожість з угорською системою свідчить той факт, щоУкраїна зберігає солідарний компонент (хоча він є істотно меншим,ніж в Угорщині) та створює обов'язкову накопичувальнускладову.Населення Угорщини – 10,1 мільйона осіб, і воно поступовозменшується. Пропорція пенсійного та малолітнього населеннядо людей працездатного віку висока і зростатиме в найближчомумайбутньому. За нинішніми оцінками, коефіцієнт демографічноїзалежності системи зросте до 87 відсотків у 2020 році.Всі ці проблеми призвели до того, що у 1998 році Угорщинарозпочала радикальну пенсійну реформу за такими специфічнимиреформаторськими принципами: [6,83]– домінуючою залишається система на засадах соціальногострахування та солідарності поколінь, тобто система виплат ізпоточних надходжень (1-й рівень);– соціальне страхування доповнюється механізмом якобов'язкових (2-й рівень), так і добровільних (3-й рівень) особистихпенсійних заощаджень, які накопичуються в приватнихнеприбуткових пенсійних касах (фондах):– пенсійний вік зростатиме з 55 та 60 років, відповідно дляжінок та чоловіків, до 62 років для обох статей до 2008 року;

332Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.– щорічна індексація поточних пенсій проводитиметься наоснові швейцарської формули, за якою братиметься половиназмін в індексі споживчих цін і половина змін у середній заробітнійплаті в промисловості;– розширюватиметься база для оподаткування заробітноїплати з метою залучення всіх доходів, аналогічних до заробітноїплати:– розмір податку на заробітну плату становить 30 відсотків,який розподілятиметься між першим і другим обов'язковимирівнями таким чином: внески працівників – учасників накопичувальноїсистеми – надходять до накопичувальної системи(8% від заробітку), а внески роботодавців – тільки до солідарноїсистеми (22% від фонду заробітної плати) [5,11];– оподатковується лише частина заробітної плати, причомуподаток не перевищує 2,5 відсотки середньої зарплатні;– нова пенсійна система є обов’язковою для всіх, хто починаєпрацювати. Для вже працюючих вступ до нової системи єдобровільним;– надаватиметься мінімальна гарантія виплат для осіб, якібрали участь в іншій системі принаймні 15 років.Унаслідок виконання цих заходів очікується, що ці реформипоступово зменшать обсяг солідарної пенсійної системи "негайнихвиплат" (1-й рівень), а отже, на перспективу, і державнийдефіцит [9].У загальній структурі пенсійних виплат частка першого рівнястановить 75%. На фінансування першого рівня, за данимиза 2006 рік, роботодавці направили 22% фонду оплати праці,працівники – 2 % своєї заробітної плати [2,198].Однак для успіху нової системи необхідно:1) стабільне економічне зростання економіки Угорщини,як мінімум на 3-4 відсотки щороку, інакше через низькі темпиекономічної активності населення сплати необхідних внесківдо пенсійного фонду неможлива;2) подальший розвиток ринку капіталів в Угорщині з метоюстворення можливостей інвестування і жорстке урядове регулюванняпенсійних фондів з метою уникнення шахрайства табанкрутства. Без цих заходів ризик у системі може бути високим,і функціонування її може дорого обійтися як державномубюджету, так і майбутнім пенсіонерам [1,441].Україні, можливо, варто було б скористатися угорськимдосвідом попереднього запровадження недержавного пенсійногозабезпечення третього рівня для випробування всьогокомплексу питань, пов'язаних із накопичувальною пенсійною

Фінансова система України. Частина 1. 333системою. Тим більше, що в нас уже функціонують подібні недержавніпенсійні фонди. Однак для цього потрібно створитинадійну законодавчу, регулятивну та адміністративну структурицієї системи. Тому зупинимось детальніше на добровільнійпенсійній системі Угорщини.В Угорщині пенсіонери мають кілька варіантів для одержанняпенсії з накопичувального рівня. Перше, вони можуть укладатиугоди про надання довічних виплат без права успадкуваннябудь-якої суми. Друге, можна отримувати ренту протягомраніше визначеного терміну. Якщо пенсіонер не доживає дозазначеного терміну, пенсію в повному обсязі одержують йогоспадкоємці. Третє, пенсіонер може одержувати пенсію і одночасновизначити термін, протягом якого пенсію можуть одержуватиспадкоємці в разі його смерті. Четверте, можна укластиугоду, за якою пенсія сплачуватиметься не лише довічно самомупенсіонерові, а й останньому з осіб, що перебуває на йогоутриманні. Пенсії можуть виплачуватись безпосередньо черезприватні пенсійні каси і страхові компанії.Угорці покладають великі надії на розвиток змішаної системипенсійного забезпечення, яка передбачає існування іприватних пенсійних кас. Вже зараз цією можливістю користуютьсябільше двох мільйонів жителів. Молоді угорці, які починаютьсвій трудовий шлях, можуть стати клієнтами однієї ізприватних страхових кас. Туди працівник переводить на особистірахунки своїх працівників в якості пенсійного забезпеченнядо 7% їх заробітку. Пенсійні каси інвестують кошти в різніфінансові інструменти, розподіляючи прибуток серед своїхклієнтів. Володар такого рахунку після виходу на пенсію можевільно розпоряджатися накопиченою сумою – користуватисянею в як щомісячними пенсійними виплатами або отриматиповністю [4,8].Компанії, що не мають достатніх капіталів для утриманняадміністративного штату власних пенсійних кас, або які вирішуютьдоручити цю справу професіоналам, співпрацюють зістраховими компаніями, котрі започаткували приватні пенсійніфонди. Такий шлях обрало відоме підприємство “Ікарус”.Воно перераховує кошти на персональні рахунки своїх працівниківдо одного з 30 приватних пенсійних фондів Угорщини.Чимало з цих фондів є філіями мультинаціональних банків, щопрацюють в Угорщині. На їх рахунках є чималі капітали, які забезпечуютьмайже абсолютні гарантії надійності накопиченняй інвестування коштів людей [3,5].Згідно з даними Угорського агентства з фінансового нагляду

334Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.(PSZÁF) в рамках другого рівня пенсійної системи Угорщинифункціонують 20 приватних пенсійних фондів, а в рамках третьогорівня – 71 добровільний пенсійний фонд (на початку рокукількість цих структур дорівнювала 19 та 69 відповідно). Загальнасума активів приватних пенсійних фондів (за ринковою вартістю)станом на початок 2007 року дорівнювала 1 590,75 млрд.форинтів (за офіційними даними НБУ станом на 1 січня 2007року 1 угорський форинт дорівнював 0,0264 грн.). Цей показнику 3,8 раза перевищує результат початку 2003 року. При цьомукількість учасників приватних пенсійних фондів за чотири рокизросла у 1,2 раза і станом на початок 2007 року дорівнювала2 655,34 тис. осіб. Структура портфелю приватних пенсійнихфондів Угорщини станом на звітну дату була такою: боргові цінніпапери – 68,92% (з них державні цінні папери – 67,26%); цінніпапери інвестиційних фондів – 14,11%; акції – 9,61%; кошти нарахунках та готівка – 2,4%; інші активи – 4,97% [10].В свою чергу, загальна сума активів добровільних пенсійнихфондів Угорщини (за ринковою вартістю) станом на початок2007 року дорівнювала 719,15 млрд. форинтів, що у 2 раза більшепоказника початку 2003 року. При цьому кількість учасниківцих структур за чотири роки зросла у 1,15 раза і станом напочаток поточного року дорівнювала 1 359,92 тис. осіб. Структурапортфелю добровільних пенсійних фондів на звітну датубула наступною: боргові цінні папери – 71,47% (з них державніцінні папери – 69,01%); цінні папери інвестиційних фондів –10,4%; акції – 8,94%; кошти на рахунках та готівка – 2,69%; іншіактиви – 6,5% [10].Загалом за 2003-2007 рр. активи приватних пенсійних фондівУгорщини зросли у 3,8 раза, а добровільних пенсійних фондів– у 2 раза [10].Варто зазначити, що як і українські приватні фонди, угорськізбирають кошти на законодавчо визначеній базі й підлягаютьсуворому державному контролю, а реалізація захисту правучасників пенсійних програм здійснюється через механізмизапровадження системи державного регулювання приватнихпенсій.В Угорщині до пенсійних фондів застосовується двоступеневийпорядок ліцензування, а саме: державний орган наглядуспочатку видає ліцензію на заснування фонду, а після йогореєстрації в обласному суді протягом 180 днів фонд повиненвиконати всі вимоги для отримання ліцензії на здійснення діяльностіу повному обсязі.В Угорщині законодавчо закріплена гарантія мінімаль-

Фінансова система України. Частина 1. 335ної відносної ставки інвестиційного доходу шляхом створенняГарантійного фонду. Положення про гарантію встановлюєштрафні санкції для фондів, у яких ставка інвестиційного доходує нижчою від середньої у всіх інших фондах. Проте досвіддеяких країн як, наприклад, Чилі, показує, що норма гарантії незавжди спрацьовує, коли всі фонди зазнали збитків, (як це булов 1997-1998 рр. після світової кризи) і положення про гарантіюне було застосоване. Наслідком дії такої гарантії є дуже консервативнаінвестиційна діяльність фондів, коли вони починаютьпровадити однакову інвестиційну політику, що не забезпечуєстворення конкурентного середовища та вибору інвестиційноїполітики для учасників накопичувальної системи.Іншим негативним наслідком положення про гарантію євкладання великих грошових коштів у рекламну та маркетинговудіяльність з метою перетягування учасників з одного фондув інший. Все це збільшує адміністративні витрати недержавногопенсійного забезпечення. Одним з позитивних моментівугорського досвіду є застосування певного часового проміжкуміж прийняттям законодавства та його запровадженням.Це зроблено для того, аби створити регулятивну та наглядовуструктуру недержавного пенсійного забезпечення – Державнийорган нагляду, підпорядкований Міністру фінансів. Працівникинаглядового органу в жодному разі не можуть бутичленами правління або наглядової ради пенсійного фонду чикеруючої компанії [8].Варто зазначити, що організаційно-правова форма добровільнихпенсійних фондів в Угорщині є унікальною і не рекомендуєтьсядо застосування в Україні. Добровільні пенсійніфонди є неприбутковими юридичними особами і функціонуютьна засадах самоуправління. Пенсійні фонди самі збираютьвнески, нагромаджують і обробляють дані щодо їх руху та використання.Крім того, вони можуть управляти пенсійнимиактивами. Їм також дозволяється укладати договори ануїтету(щорічного отримання доходу (ренти) за вкладені кошти) зтими учасниками, які відповідають встановленим вимогам.Ці види діяльності потребують значних витрат і характеризуютьсядосить великим ризиком. Тому вони мають здійснюватисятаким чином, щоб витрати і ризики були чітко відокремленівід активів учасників як з юридичної, так і з бухгалтерськоїточок зору. Але поки що Угорщині цього досягти не вдалося.Угорській пенсійній системі бракує прозорості. Вона також непередбачає створення достатніх резервів капіталу для покриттязбитків учасників у разі обману, недбалості та зловживань.

336Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Втім, в Угорщині досі не було виявлено жодного серйозногопорушення у роботі пенсійних фондів та організацій – надавачівпослуг з пенсійного забезпечення [7, 18].Висновок. Загалом, серед держав Східної Європи Угорщинанайбільш повно реалізувала трирівневу змішанунакопичувально-розподільну схему. У цій країні не відбулосяфундаментальних змін державної розподільної системи, вонабула модернізована, зберігається її обов'язковий характер, державнігарантії, солідарність поколінь.Підсумовуючи аналіз пенсійної системи Угорщини, вартозазначити, що для молодих людей, здатних працювати і заробляти,нова пенсійна система значно привабливіша. Накопиченікошти залишаються у власності тих, хто їх заробив. Як битам не було, створення системи добровільного пенсійного забезпеченнястало одним з найуспішніших і найменш суперечливихзаходів, здійснених в Угорщині в період економічнихперетворень, тому врахування такого досвіду для України є доситьактуальним.Література1. Державні фінанси: теорія і практика перехідного перехіду вЦентральній Європі / Пер. з англ. – К: Основи, 1998. – 542 с.2. Залєтов О.М. Убезпечення життя: Монографія. – К.: Міжнароднаагенція "БІЗОН", 2006. – 688 с.3. Коробейник Н., Варницький В. Пенсійна реформа поугорськи// Праця і зарплата. – 2001. – №16. – С. 5.4. Кузмин А. Венгры прикидывают и надеются // Эхо планеты.–2003. – №25. – С. 8.5. Ларін М. Забезпечена старість // Юридичний вісник України.– 2002. – 17-23 серпня. – С. 11.6. Романенко Є. Реформвування пенсійного забезпечення надосвіді Угорщини // Персонал.– 2005. – №2.– С. 82-86.7. Фейхер Чаба. Із певним запасом міцності // Політика і час.–2003.– №3.– С. 16-20.8. http://forinsurer.com9. http://www.pension.kiev.ua10. http://www.uaib.com.ua

Фінансова система України. Частина 1. 337Заяць Т.А.,д.е.н., професорПавлачек Л.В.,аспірант, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН УкраїниФІНАНСОВО-КРЕДИТНА СКЛАДОВАСУЧАСНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯВизначено дієві важелі фінансово-кредитного забезпеченнязайнятості населення, які сприяють підвищенню її рівнята оптимізації структури. Особливу увагу надано розвиткунових напрямів, зорієнтованих на забезпечення продуктивноїзайнятості населення.The efficient levers of financial and credit providing ofpopulation employment, which promote the increasing of its leveland optimizing of its structure, have been determined. Specialattention is given to development of new directions, which arefocused on productive employment providing.Вступ. Фінансово-кредитне забезпечення відіграє провіднуроль в організаційно-економічному механізмі забезпечення зайнятостінаселення, оскільки охоплює важливі для її розвиткуекономічні важелі (інвестиції, кредити, податки, амортизацію,прибуток, економічні фонди). Їх значення важко переоцінити –це базис оновлення діючих робочих місць, створення нових продуктивнихробочих місць, розвитку самозайнятості населення.Мета статті полягає у визначенні дієвих фінансово-кредитних інструментів, спроможних забезпечити стимулюваннязро стання місткості сфери зайнятості – з одного боку, та фінансовупідтримку тих категорій населення, які прагнуть реалізуватипропозицію власної робочої сили, – з іншого.Виклад основного матеріалу. Зниження інвестиційного потенціалудержави чи окремого її регіону спричиняє стагнаційнічи руйнівні процеси у зайнятості населення, а відтак погіршуєматеріальне становище найбільш вразливих верств населення.Динамічно зростаюча економічна система з потужним інвестиційнимпотенціалом створює сприятливі умови для ефектив-© Заяць Т.А., Павлачек Л.В., 2008

338Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ної зайнятості населення. Саме з цієї причини ситуацію з зайнятістюнаселення вважають віддзеркаленням благополуччякраїни. В Україні, на жаль, не розроблено державну системуінвестиційних пріоритетів у цій сфері, внаслідок цього відсутній орієнтири у сфері зайнятості населення, а модернізація робочихмісць не перетворилася на постійно здійснюваний процес.Основними передумовами успішної реалізації фінансовокредитногозабезпечення зайнятості населення є:– постійний моніторинг трудових орієнтирів населення, обсягівруху робочої сили між територіями та окремими галузямиекономіки, а також своєчасна розробка засобів забезпеченнязайнятості населення на нових мотиваційних засадах;– оцінка потенціалу зайнятості населення, його мотиваційнихзасад як основи визначення стратегічних напрямів таконкретних засобів державного регулювання зайнятості населення;– визначення залежності основних параметрів зайнятостінаселення відносно змін в обсягах інвестицій, що свідчить проузгодженість інвестиційної політики та політики зайнятості;– спрямування інвестиційних потоків у сфери пріоритетногорозвитку, які дають змогу підвищити загальний рівень зайнятостінаселення;– залучення достатніх за обсягом іноземних інвестицій та їхоптимальний територіально-галузевий розподіл.Фінансово-кредитні засади зайнятості населення належитьдо непрямих методів державного впливу, оскільки суб’єкти цихвідносин зберігають вільний вибір економічної поведінки. Заполітики державного протекціонізму ефективність цих методівзростає, що дає змогу забезпечувати соціальну стабільність,підтримувати необхідний рівень життєзабезпеченості населення,сприяти створенню малих і середніх підприємств. У цьомузв’язку слід підкреслити важливість для розвитку сфери зайнятостінаселення загального стану фінансової системи країни.Застосування ефективних фінансово-кредитних важелів даєзмогу створити умови, які спонукають суб’єктів ринку праці діятиу необхідному напрямі. До них належать такі інструменти:– фінансування інвестиційних проектів та програм, що забезпечуютьстворення нових робочих місць та визначаютьструктуру зайнятості населення;– використання важелів грошово-кредитної політики, зорієнтованихна регулювання грошового обігу і ставки за кредитамиз метою стимулювання розвитку економіки та відповіднихсекторів зайнятості;

Фінансова система України. Частина 1. 339– застосування важелів фіскальної політики як засобу державногорегулювання зайнятості, що передбачає визначеннявидів податків і податкових ставок, а також надання податковихпільг окремим суб’єктам з метою впливу на інвестиційнийклімат та рівень зайнятості населення;– реалізація ефективної політики оплати праці як одного ізстратегічних напрямів державного впливу на зайнятість населення.Державне фінансування інвестиційних проектів та програмзалежить від такого параметра бюджетної політики, як співвідношеннядержавних видатків на поточні та капітальні потреби.Вважається, що державні інвестиції позитивно впливають натемпи економічного зростання, за їх допомогою може змінюватисянорма нагромадження, її рівень та динаміка [1, с. 147].Проте відсутні дослідження, які б доводили вищу ефективністьдержавних інвестицій у сферу зайнятості населення порівняноз іншими джерелами. За оцінками науковців, державні інвестиціїне повинні бути надмірними (на рівні 2 % ВВП ) і спрямовуватисяпереважно в розвиток інфраструктурних об’єктів,стимулюючи тим самим приватні інвестиції [2, с. 18].Усталеним явищем української економіки є бюджетні неплатежіі неплатежі між підприємствами, внаслідок чого навітьз’явився термін "віртуальний бюджет і ВВП [3, с. 30]". Адаптуючисьдо цих умов, господарські структури вимушені використовувативзаємозаліки, бартер, що спотворює реальну основуфінансування економічного розвитку, у тому числі стосовнозайнятості населення. Звужує державні доходи і тіньова економіка,що спричиняє неузгодженість соціальних зобов’язаньдержави та акумульованих у бюджеті коштів. Все це доводитьнеобхідність модернізації фінансово-кредитної сфери, піднесенняїї ролі в економічному зростанні, вирішенні проблем зайнятостінаселення, збільшення їх доходів.Відносно розвитку сфери зайнятості населення основні завданняїї фінансово-кредитного забезпечення зайнятості полягаютьу такому:– підвищення попиту на робочу силу та його оптимізація вусіх секторах економіки на основі модернізації діючих робочихмісць та створення нових високопродуктивних;– формування конкурентоспроможної робочої сили, яка володієвисоким професійно-кваліфікаційним потенціалом, передовимиметодами маркетингу та менеджменту;– сприяння успішній інтеграції національної робочої сили вглбальний простір;

340Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.– підвищення якості життєдіяльності населення на основізростання соціальних стандартів.На основі фінансово-кредитного забезпечення зайнятостівиникає система відносин між державою, найманими працівниками,суб’єктами господарювання, безробітними; їх розвитокзначною мірою залежить від фінансового потенціалу території,який є неоднорідним за своїм складом. Поточні ресурсивикористовуються для забезпечення життєдіяльності регіону(соціальний захист населення, бюджетні витрати на утриманняустанов тощо). Інвестиційні ресурси забезпечують розвитокрегіону (капітальне будівництво, інвестиційні проекти, розвитоксоціальної інфраструктури).Для фінансово-кредитного забезпечення зайнятості населенняважливе значення мають як інвестиційні ресурси, так і поточні,причому у цей процес залучається бюджет території, ресурсисуб’єктів господарювання різних форм власності, коштинаселення, довгострокові кредити банківських установ, іноземніінвестиції. На розвиток сфери зайнятості негативно впливає обмеженістькоштів місцевих бюджетів, низька інвестиційна привабливістьтериторії та рентабельність виробництва. У перспективі,враховуючи реалізацію курсу на демократизацію економічнихвідносин, значення місцевих бюджетів у реалізації політики зайнятостінаселення істотно зростатиме. Як фонди фінансових ресурсів,призначені для успішного виконання функцій органамимісцевого самоврядування, місцеві бюджети вже сьогодні повиннівідігравати активну роль у місцевому розвитку.Можливості фінансово-кредитного забезпечення зайнятостінаселення значною мірою залежать від розвиненості фондовогота кредитного ринків. Внаслідок недостатнього розвиткуфондового ринку в Україні його роль у кредитуванні проектіврозвитку зайнятості населення є обмеженою; більш розвиненимиє структури кредитної системи, представлені банками,фінансовими компаніями, страховими, інвестиційними фондами.Необхідно зазначити, що в умовах глобалізації змінюютьсяроль і функції фінансових ринків, у тому числі і в плані впливуна зайнятість населення. Слушним є висновок про те, що фінансовіринки "спочатку обслуговували реальний сектор економіки,але поступово набули самостійного значення. Про цесвідчить їх значне кількісне зростання, а також багатократнезбільшення можливостей одержання прибутку від операцій зфінансовими інструментами. На міжнародному ринку не реальнийсектор формує фінансову сферу, а навпаки, фінансовіринки часто визначають стан реальної економіки" [3, с.29].

Фінансова система України. Частина 1. 341Об’єктами інвестування є робочі місця як фундамент економікита робоча сила як найбільш мобільний елемент цієїсистеми. Джерелами формування основних інвестиційних потоківвиступають кошти державного і місцевих бюджетів, власнікошти підприємств, іноземне інвестування, кредити банківтощо; їх значення для розвитку сфери зайнятості змінюєтьсявнаслідок зміни пріоритетів державної соціально-економічноїполітики.Важливе значення для визначення пріоритетів державногорегулювання попиту на робочу силу має структура джерелінвестицій в основний капітал. Її розгалуженість забезпечуєусталеність вкладень в основний капітал, збільшення якого заланцюговою реакцією сприяє зростанню загальної потреби уресурсах праці.Інвестування основного капіталу – це безперервність відтворювальнихпроцесів в економічній системі, основа структурноїмодернізації, високих темпів економічного та соціальногорозвитку. Державне забезпечення цих процесів повиннорозглядатися як основна передумова забезпечення високогорівня зайнятості населення.У 2000-2006 рр. інвестиції в основний капітал ( у фактичнихцінах) зросли на 34,5 %. В їх структурі переважають власнікошти підприємств та організацій, які щорічно збільшуються,досягнувши у 2006 р. 72337 млн. грн. Звертають на себе увагузростаючі обсяги кредитів банків та позик, що відображає загальнуактивізацію банківської діяльності протягом останніхроків та її спрямування на задоволення фінансових потреб економічнихагентів.В цілому такі зміни відповідають ринковим перетворенням,що передбачають посилення інвестиційних позицій окремихсуб’єктів ринку. Відповідно до такої структури джерел інвестуванняповинен активно розвиватися інвестиційний менеджментз тим, щоб сприяти опануванню на практиці нових нетраційнихметодів реалізації інвестиційної політики.Пріоритетним об’єктом інвестування має бути процес модернізаціїробочих місць – нагромадження морально застарілихта фізично спрацьованих робочих місць потребує їх активноговиведення з економічного обігу та переведення в категоріюекономічно діючих з метою пожвавлення виробництва та зниженнясоціальної напруги на ринку праці. Вирішення цієї проблемивимагає збільшення обсягів інвестицій, цільового використаннякоштів.

342Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Необхідно посилити регулюючу функцію держави щодозабезпечення ефективного виконання програм стимулюванняінвестиційної діяльності з метою створення нових, економічновиправданих робочих місць. Наразі інвестиційна діяльністьдержави в Україні є надзвичайно низькою. В структурі джерелфінансування капітальних інвестицій власні кошти підприємствта організацій становлять 56,9 %, кошти державнихта місцевих бюджетів – 8,4 % (у тому числі місцевих – 50 %),кредити банків – 14,1 %, іноземні інвестиції – 2,9 %, кошти вітчизнянихінвесторів – 1,3 %.Протягом останніх років на розвиток сфери зайнятостіспрямовувалося не більше 0,6 % валового внутрішнього продукту(для порівняння – у Японії та США для цих цілей виділяється1%, у Данії 5%). Політика країн Європейського Союзуформується таким чином, щоб стимулювати до самостійногопрацевлаштування якомога більшу чисельність населення іскоротити кількість осіб, які претендують на державну допомогу.Тим самим держава прагне допомогти їм краще інтегруватисьу сучасне життя, захистити майбутні пенсії [4, с. 94-95].У Франції створено механізм, що використовує податкову політикуяк інструмент створення нових робочих місць і розширеннянеповної зайнятості [5, с. 79]. Розвиток інформаційнихта комунікаційних технологій у розвинутих країнах дає змогушироко використовувати такі нетрадиційні форми зайнятості,як надомна, короткострокова, субпідрядна. У країнах ЄвропейськогоСоюзу поступово зростає чисельність працівників, зайнятихнеповний робочий день. В Японії робочі місця на умовахнеповного часу складають чверть від загальної кількості, уСША – близько третини [6, С.39 ].Однією з причин того, що велика кількість робочих місць упромисловості України незадіяна у виробництві, є збитковістьабо не конкурентоспроможність самих підприємств, неефективнерегулювання їх діяльності з боку держави. Чинником такоїроботи підприємств є відсутність адаптованих до ринковихумов відносин між підприємствами та державою. На сьогоднібільшість великих державних підприємств мають обтяженудопоміжну та обслуговуючу сфери виробництва з низьким технічнимоснащенням. Результатом їх функціонування у складіпідприємств є збільшення витрат на кінцеву продукцію, якесупроводжується зростанням цін, падінням конкурентоспроможностіта прибутковості.Для сучасних підприємств, що втратили державне фінансування(навіть для тих, що працюють успішно), утримання

Фінансова система України. Частина 1. 343непрофільної інфраструктури обходиться досить дорого і частостає причиною погіршення їх фінансового стану. Більшістьвеликих підприємств диверсифіковано – різні види продукціївипускаються в технологічно незв'язаному режимі, внаслідокчого проблеми із збутом одного або кількох видів продукції лягаютьтягарем на собівартість, а це призводить до неконкурентнихцін та низької прибутковості або навіть збитковості.Таким чином, основними причинами незадовільного фінансовогозабезпечення сфери зайнятості населення виступають:– не відпрацьованість державних механізмів впливу на зайнятістьнаселення, відсутність повної інформації щодо їх реальногостану, рівня використання, продуктивності;– слабкість фінансового механізму підтримки робочих місцьу реальному секторі економіки;– відсутність стимулюючих механізмів щодо модернізаціїробочих місць, вкладення коштів приватного сектора економікиу цю сферу відповідно до визначених державою пріоритетівсоціально-економічного розвитку;– нерозвиненість програмно-цільових методів кредитуванняпроцесів створення нових робочих місць у перспективнихсферах господарювання, наукомістких та конкурентоспроможнихгалузях економіки;– недостатня увага до проблем модернізації робочих місць,створення нових робочих місць з боку місцевих органів влади,які не використовують повною мірою надані їм можливостістосовно стимулювання цих процесів;– відсутність механізмів ефективної трансформації заощадженьнаселення в інвестиційні ресурси, спрямовані в розвитоктериторіально-галузевої системи робочих місць;– обмежені можливості інвестиційного менеджменту, якийздебільшого спирається на традиційні джерела капіталовкладень,контрольовані міністерствами та відомствами.Проведений аналіз використання робочих місць доводитьнеобхідність посилення державного втручання у сферу зайнятостінаселення, насамперед у процес формування те ри торіально-галузевої системи робочих місць. Важливість цьогоас пекту посилюється у зв’язку з розгортанням процесів економічноїглобалізації, коли активізується рух робочої сили тапосилюються міграційні переміщення населення. Намаганнякраїни інтегруватися в європейський простір вимагає керованостіруху робочої сили, забезпечення її зайнятості з метою поступовогозапровадження європейських соціальних стандартів.Крім того, здійснювані трансформації об’єктивно зумовлюють

344Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.втручання держави в цю сферу з метою забезпечення рівновагина ринку праці, першочергового створення робочих місць длясоціально вразливих верств населення.В сучасних умовах переважає опосередкований вплив на зайнятістьнаселення, тобто держава впливає на розвиток окремихсфер господарювання, згортаючи чи стимулюючи економічнудіяльність. Суб’єкти ринку праці, використовуючи незадоволенийпопит на товари і послуги, сприяють формуванню новихсегментів. На етапі трансформаційних перетворень важливопідтримувати істотний вплив державних органів управління насферу зайнятості населення, враховуючи значну кількість невирішенихпроблем, збереження невизначеності та ризику.Інвестиційні параметри значною мірою залежать від со ці ально-економічноїситуації в країні чи регіоні, рівня інвестицій ноїактивності господарюючих суб’єктів. Необхідно враховуватиреальні фінансові можливості держави, потужність основнихфінансових потоків, їх диверсифікованість. Державна фінансовапідтримка окремих сфер економічної діяльності має бутиекономічно доцільною, оскільки у протилежному випадкуможуть виникнути утриманські настрої. Інвестування конкретнихпроектів зайнятості повинно мати цільовий характер– підтримка малого і середнього бізнесу, стимулювання продуктивнихформ самостійної зайнятості населення, оптимізаціяструктурних характеристик зайнятості та інше.Пріоритетне фінансово-кредитне забезпечення інноваційноїдіяльності дозволить підвищити рівень зайнятості у наукомісткихсферах господарювання та конкурентоспроможністьробочої сили. Необхідно прагнути до того, щоб інноваційнізасади охоплювали усі без винятку аспекти забезпечення трудовоїдіяльності – умови праці, техніко-технологічний рівеньробочих місць, професійно-кваліфікаційний рівень працівників.Суб’єкти господарювання повинні брати активну участь упідтримці на належному рівні організацію трудової діяльностінаселення. Необхідно зазначити, що з прийняттям ЗаконуУкраїни "Про інноваційну діяльність" створені необхідні передумовидля формування інноваційного потенціалу країни – зокрема,передбачено надання податкових пільг підприємствамзі статусом інноваційних; передбачено державне стимулюванняфінансово-кредитних установ, що інвестуватимуть кошти вінноваційні проекти.Судячи з особливостей фінансово-кредитного забезпеченняінноваційної діяльності, основними перешкодами на цьомушляху є:

Фінансова система України. Частина 1. 345– не відпрацьованість механізму оцінки та нормативної регламентаціїправ власності на інновації, стимулювання активноговикористання в господарському обігу об’єктів інтелектуальноївласності;– відсутність механізмів комерціалізації інтелектуальноївласності на основі розвитку ринку об’єктів інновацій, захиступрав на об’єкти інтелектуальної власності;– не розгалуженість регіональної мережі консультаційнихпунктів з оформлення прав інтелектуальної власності, залученнявенчурного капіталу для фінансування комерціалізаціїправ інтелектуальної власності.Нові стимули для розвитку інноваційної зайнятості на основіприскорення інноваційного циклу повинно надати створеннянових науково-технічних центрів, у яких представленівисококваліфіковані групи працівників, науково-виробничіоб’єднання, фінансово-промислові групи, потужні науковіцентри. Інтенсивний розвиток таких центрів тісно пов’язанийз необхідністю подолання технологічного відставання країнивід розвинених країн світу, посилення взаємодії між наукою,виробництвом, розвитком освіти. Проблемним питанням є доцільністьнадання пільгового податкового режиму регіонам, галузям,окремим товаровиробникам. Така практика забезпечуєїм певні конкурентні переваги, які не завжди використовуютьсяна користь загального економічного прогресу. У вирішенніцієї проблеми необхідно виходити з національних інтересів,які враховують пріоритетність сфери господарювання, її прибутковістьта інші чинники.Література1. Василик О.Д. Теорія фінансів. – К.: НІО С, 2000. – 416 с.2. Зимовець В.В. Структура державних видатків на економічнезростання: теоретичний аспект // Економіка та держава. – № 6. –С. 17-20.3. Череп А.В. Особливості розвитку сучасної фінансової системив ринкових умовах // Економіка та держава. – 2006. – № 6. – С.28-30.4. Чубарова Т.В., Исаченко Т.М. Европейський Союз ипроблемы социальной защиты населения стран-участниц // Трудза рубежом. – 2000. – №3. – с.86-105.5. Лукьянова Г.И. Трудовые отношения в современной Франции// Труд за рубежом. – 2004. – №3. – С. 65-82.6. Говорова Н. Занятость в постиндустриальном мире // Мироваяэкономика и международные отношения. – 2003. – №12. –С.35-41.

346Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Заяць В.С.,аспірант, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН УкраїниЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ РЕГІОНІВ: АСПЕКТИМЕТОДОЛОГІЧНОГО ВИЗНАЧЕННЯУ статті розкрито сутність методологічного визначенняеко номічного механізму забезпечення доходів населення в контекстіпроблем регіонального розвитку, подане обґрунтуванняйого структурних компонентів на регіональному рівні.This article presents the meaning of methodological de termination of the economic mechanism of the provision incomepopulations in context of the problems of the regional development,show’s motivation its structured component on regional level.Вступ. Сучасний механізм не спроможний забезпечити належнийрівень доходів переважній більшості працездатногонаселення країни. Основний його недолік – слабкість регіональноїскладової, її концептуальна невизначеність та залежністьвід централізованих рішень щодо регулювання доходівнаселення. Стратегія і тактика соціально-економічного розвиткурегіонів, орієнтуючись на зростання життєвого рівня населення,не передбачає змін в існуючій практиці формуваннядоходів населення, а тому не дає змоги досягти бажаних параметріву життєвому рівні населення країни та її регіонів.Мета статті: методологічне визначення економічного механізмузабезпечення доходів населення в контексті проблемрегіонального розвитку.Дієвий механізм формування доходів населення може бутистворений лише за умов прозорих та ефективних взаємовідносинміж центром та регіонами. Цьому сприятиме врахуванняу соціальній політиці держави територіальних інтересів щодорозвитку сфери зайнятості населення, оптимізації державногоуправління та місцевого розвитку, підвищення соціальногостатусу та розширення можливостей органів регіональної владита місцевого самоврядування в аспекті забезпечення належногожиттєвого рівня населення.© Заяць В.С., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 347Державні органи управління повинні забезпечити керованістьпроцесів формування доходів населення, загальну упорядкованістьїх життєдіяльності, соціальну підтримку незахищенихверств населення. Державна політика доходів повинназдійснюватися в інтересах усіх верств населення з метою досягненнясоціального прогресу. Незалежно від соціальногостатусу усім членам суспільства повинні забезпечуватися однаковішанси у розвитку професійних здібностей у сфері матеріальногочи нематеріального виробництва, бізнесу, управління.Регіональна політика у цій сфері, враховуючи специфікумісцевого розвитку, повинна забезпечувати реалізацію власнихможливостей населення щодо зростання доходів населення.Механізм забезпечення доходів населення на регіональномурівні повинен враховувати такі трансформаційні зміни уцьому процесі, як неухильне зростання міграційної активностінаселення, територіальне сегментування ринків праці, індивідуалізаціяекономічної діяльності фізичних осіб. Це вимагаєпосилення в чинному механізмі важелів, які б сприяли диверсифікаціїосновних джерел формування доходів населення,зростанню їх стабільності до зовнішніх чинників, а в кінцевомупідсумку – зростанню добробуту населення регіону.Науковий термін "економічний механізм" щодо формуваннядоходів населення регіону не знайшов широкого застосуванняв економічній літературі з проблем регіонального розвитку.Власне категорією "механізм" науковці позначають конкретніметоди і форми управління, організаційні структури, правовінорми, які, впливаючи на конкретний об’єкт чи явище, забезпечуютьйого функціонування або розвиток у необхідному напрямі.Судячи з наведених визначень [2, с. 798; 6, с.394], будьякийекономічний механізм – це складна система інструментів,методів, засобів впливу, а також управлінських функцій, якізабезпечують кількісні та якісні зміни в конкретному об’єкті.Є.Є.Румянцева підкреслює такий важливий методологічнийаспект – ці методи мають бути визнані суспільством, на їхоснові здійснюється вибір між різними економічними варіантами;основним обмеженням у ринковому механізмі є ціни [6,с. 315]. А.Б.Борисов акцентує увагу на тому, що механізм забезпечуєреалізацію економічних законів та процесу відтворенняв цілому [2, с. 798]. Таким чином, можна зробити висновок, щоекономічний механізм являє собою не тільки сукупність конкретнихінструментів чи управлінських функцій, але й основувідтворювальних процесів та регіонального розвитку в цілому.Складну систему взаємозв’язків між регіональним відтво-

348Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.рювальним процесом, тенденціями регіонального розвитку тамеханізмом формування доходів населення можна сформулюватияк такі вихідні методологічні положення:– реалізація конкурентних переваг будь-якого регіону забезпечуєза ланцюговою реакцією зростання доходів його населення,насамперед тих категорій, які володіють високимпрофесійно-кваліфікаційним потенціалом;– мобілізація внутрішньорегіональних соціально-еко но мічнихчинників розвитку сприяє використанню наявних резервівзростання доходів населення;– оптимізація структури економіки регіону (секторної, галузевої,інституційної) забезпечує відповідні зміни у структурниххарактеристик доходів населення, нівелює їх структурнідиспропорції та дисбаланси;– розвиток нових територіальних форм організації продуктивнихсил та виробництва обумовлює появу нових джерел доходівнаселення, збільшує можливості продуктивної зайнятостіусіх верств населення;– активізація інновативно-інвестиційної діяльності в регіонахсприяє модернізації регіональної сфери зайнятості, зростаннюїї продуктивності, а в кінцевому підсумку – підвищеннюдоходів населення;– розвиток фінансового ринку стимулює процес трансформаціїдоходів населення в інвестиційний ресурс регіону, забезпечуєприскорений обіг коштів, необхідних для диверсифікаціїсфери зайнятості населення;– зрушення в структурі економіки регіону, обумовлені їїкластеризацією, нарощування поселенського потенціалу значноюмірою визначають диверсифікованість джерел формуваннядоходів населення.Регіональний механізм формування доходів населення маєдвоїстий характер – з одного боку, його основні параметри(здебільшого мінімальні) визначаються встановленими державоюсоціальними стандартами і підпорядковуються їм, з іншого– можливостями економічного потенціалу регіону, йогоресурсної бази, структури економіки, економічної активностінаселення. Безумовно, відповідні механізми забезпечення доходівнаселення диференційовані відносно певних соціальнодемографічнихгруп населення, окремих домогосподарств, щовимагає системного бачення його основних структурних елементів,взаємозв’язків між ними, принципів функціонування врегіональному просторі.Основою дієвого механізму формування доходів населення

Фінансова система України. Частина 1. 349є якомога повне врахування потреб та інтересів територіальнихгромад щодо створення нових робочих місць, розвиткунових продуктивних форм підприємництва, раціональноговикористання ресурсів, розширення податкової бази місцевогобюджету. Враховуючи особливості формування сучасногорегіонального простору [1], можна стверджувати, що в основідосліджуваного механізму – регіональний інтерес в частинісуспільних відносин щодо виробництва, розподілу, обміну йспоживання матеріальних і духовних благ.Досліджуючи природу регіонального інтересу, БистряковІ.К. і Чернюк Л.Г. підкреслюють, що єдиним його суб’єктом єнаселення певного регіону, а його представниками – органи самоврядування[1, с.28 ]. Навряд чи існує інша сфера, в розвиткуякої було б так зацікавлене населення регіону. Саме в ній концентруютьсяпервинні економічні інтереси населення, а томує підстави вважати, що сфера формування доходів населення– це основна складова реального регіонального інтересу. Такийвисновок підтверджує думка Бистрякова І.К. і Чернюк Л.Г.стосовно того, що цей інтерес тісно пов’язаний з забезпеченнямоптимальних умов життєдіяльності населення [1, с. 29 ].У їх створенні пріоритетну роль відіграють саме доходи населення, які забезпечують йому економічну свободу і належнийрі вень життя. Основна суперечність, яка виникає у цій сфері,по в’язана з тим, що внаслідок зростання потреб населення вищогопорядку (в якісній освіті та медицині, еколого-безпечномусередовищі) зростає і абсолютна потреба в доході, який незав жди може бути одержаний внаслідок як об’єктивних, такі суб’єктивних причин. Цю суперечність населення регіонупраг не подолати шляхом пошуку прийнятного робочого місця,під вищення професійного рівня, зміни місця роботи та проживання.Сучасний механізм формування доходів населення значноюмірою залежить від запровадженої моделі регіональногоринку праці, яка може бути представлена індустріальноаграрною,аграрно-індустріальною, невиробничо-аграрною,ексклюзивно-столичною. В основу цієї класифікації регіональноїмоделі ринку праці покладено ознаку профільної спеціалізаціїтериторії, яка визначає і особливості формування доходівнаселення регіону. Принципові розбіжності у джерелах доходівнаселення, їх абсолютній величині та динаміці в розрізі цих моделейє наочними.У цьому аспекті важливе значення має сучасний процескластерізації регіональної економіки. Внаслідок загальновиз-

350Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.наних переваг кластери забезпечують створення нових високотехнологічних,інноваційно орієнтованих робочих місць,збільшують раніше сформовану місткість сфери зайнятості,посилюють інтелектуалізацію праці, а відтак – сприяють диверсифікаціїджерел формування доходів населення та зростаннюїх загального рівня. Дослідження концептуальних основкластерізації регіональної економіки [7, с.11-13; 5, с.25-30; 4,с.31-36; 3, с.9] показує, що це один з найбільш перспективнихшляхів досягнення прогресивних змін у регіональному механізміформування доходів населення.Реалізація переваг у сфері формування доходів населенняздійснюється за рахунок високого рівня спеціалізації, оволодінняновими ринками збуту продукції, ефективної виробничокомерційноїдіяльності, вільного доступу до ресурсів, співпрацівлади та бізнесу. Серед важливих стратегічних пріоритетів розвиткурегіональних кластерів – зростання добробуту населення.В міру розвитку ринкових засад регіонального розвитку,зміцнення економічного та соціального потенціалу територійрівень одержуваних населенням доходів істотно перевищуватимецентралізовано встановлені мінімальні соціальністандарти оплати праці за рахунок доходу від підприємницькоїдіяльності, доходу від власності. З підвищенням рівнясоціально-економічного розвитку території розширюютьсяджерела одержання доходів, оптимізується їх структура. Викладеневище доводить, що економічний механізм формуваннядоходів населення регіону являє собою достатньо складнукатегорію, яка в логічно-конструктивному аспекті має такутрьохмірну структуру.Значення регіонів у формуванні доходів населення неухильнозростає внаслідок реалізації загального курсу на економічнусамостійність територій країни, важливим атрибутом якої є соціальноприйнятний рівень доходів населення та їх оптимальнаструктура. Якщо на державному рівні відбувається законодавчевизначення та регламентація норм, пов’язаних з доходаминаселення, то на регіональному рівні – їх фактичне забезпечення,виходячи з ресурсної бази виробництва, наявної кількостіробочих місць, фінансових можливостей місцевого бюджету.Регіональні органи управління, впливаючи на процеси реструктуризаціїпромисловості, його модернізації, розвитокагропромислового виробництва, виробничої та соціальноїінфраструктури, формування регіональних центрів науковотехнічноїта економічної інформації, створюють необхідніпередумови для зростання доходів населення. Концентрація

Фінансова система України. Частина 1. 351необхідних ресурсів повинна відбуватися в інноваційній сфері,конкурентоспроможних галузях високих технологій, щозумовлюватиме у перспективі зростання доходів зайнятих туткатегорій населення.Методологічно важливе значення має обґрунтування структурнихкомпонентів економічного механізму формування доходівнаселення на регіональному рівні, що дає змогу вирішитинаявні проблеми та обґрунтувати перспективні напрями йоговдосконалення. Доцільним є виокремлення таких складовихелементів за функціональною ознакою:– регулюючих елементів, які забезпечують формуванняосновних складових доходів населення і базуються назаконодавчо-нормативних документах з оплати та організаціїпраці, соціального забезпечення та соціальної взаємодії у сферісоціально-трудових відносин, а також з регламентації розвиткупідприємництва;– стимулюючих елементів, які представлені важелями промисловоїта аграрної політики в частині створення нових робочихмісць, а також фінансовими інструментами спонуканнянаселення до самозайнятості, економічної активності, професійногозростання, самостійного пошуку нових легальних джерелдоходів;– обмежуючих елементів, зорієнтованих на стримуваннянадмірної диференціації доходів населення, подолання асиметричностіу розподілі населення за рівнем доходів;– адаптаційних елементів, спрямованих на забезпеченнянайкращого пристосування економічно активного населеннядо коливань ринкової кон’юнктури, забезпечення стабільностідоходу;– фіскальних елементів, які дають змогу підтримувати обґрунтованіспіввідношення між доходами різних категорій населення,формувати соціальні трансферти та реалізовувати соціальніпроекти;– компенсуючих елементів, які повинні попередити можливівтрати доходу через нестабільність того чи іншого виду економічноїдіяльності;– захисних елементів, спрямованих на захист доходів населеннята його заощаджень від знецінення внаслідок інфляції,тривалого безробіття та інших ризиків ринку;– координуючих елементів, які забезпечують цілісність таєдність досліджуваного механізму;– інформаційних елементів, що дають змогу приймати виваженірішення в політиці доходів;

352Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.– контролюючих елементів, представлених діяльністю відповіднихуправлінських структур.Запропоноване виокремлення складових елементів маєумовний характер, оскільки вони формуються і взаємодіютьміж собою як єдине ціле в межах єдиного нормативно-правовогополя з урахуванням фінансових можливостей регіонів. Регулюючіта стимулюючі елементи мають пріоритетне значенняна етапі формування доходів населення, решта – на етапі їхрозподілу та використання. Основними ознаками економічногомеханізму є цілісність елементів, їх узгодженість між собою,цільове спрямування, підпорядкованість головній меті.Співвідношення запропонованих елементів економічногомеханізму формування доходів населення змінюється залежновід цілей регіонального розвитку, типу території, сфери впливу.Депресивні території країни потребують активізації стимулюючоїскладової з тим, щоб обмежити кризові та застійні явищата надати нових стимулів саморозвитку території.Література1. Бистряков І.К., Чернюк Л.Г. Економічний простір: аспектиметодологічного визначення. – К.: РВПС України НАН України,2006. – 56 с.2. Борисов А.Б.. Большой экономический словарь. Изд-во 2-еперераб. и допол. – М.: Книжный мир, 2007. – 860 с.3. Оскольський В. Про перспективи становлення конкурентоспроможноїрегіональної економіки // Економіка України. – 2007.– № 12. – С.4-12.4. Пурденко Ю.А., Георгиева Н.Н. Кластерный механизм какметод повышения инвестиционной активности реального сектораэкономики // Региональная экономика: теория и практика. –2007. – № 5. – С. 31-36.5. Раевский С.В., Винокурова Ю.В. Кластерная концепцияорганизации структуры экономики регионов // Региональнаяэкономика: теория и практика. – 2007. – № 5. – С.27-30.6. Румянцева Е.Е. Новая экономическая энциклопедия. – М.:ИНФРА, 2005. – 724 с.7. Семенов Г.А. Кластери підприємств як передумова активізаціїрозвитку регіональної економіки // Економіка та держава.– 2006. – № 4. – С. 11-13.

Фінансова система України. Частина 1. 353Кривошия О.А.,аспірант Національного університету "Києво-Могилянська академія"МОДЕЛЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВЗДІЙСНЕННЯ СУЧАСНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИУ СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІУ статті розглянуто основні чинники впливу на добробутдомогосподарств та методи його регулювання через здійсненняефективної соціальної політики держави. Визначено основнийнапрямок розвитку соціальної політики на основі 3 основнихсценаріїв (Україна, Швеція, США).In the article there are considered basic factors of influenceon welfare of households and methods of its adjusting throughrealization of effective social policy of the state. There aredetermined basic directions of development of social policy on thebasis of 3 main scenarios (Ukraine, Sweden, the USA).Гармонійний розвиток економіки і соціальної сфери є характерноюрисою соціально-орієнтованої ринкової економіки,умовою становлення громадянського суспільства, складовоюцивілізованого способу життя.В умовах трансформації економіки України – переходу відкомандно-адміністративної до ринкової економіки, від державноївласності до приватної, розвитку конкуренції й підприємництва,гостро постала проблема розшарування суспільстваза матеріальним, соціальним статусами. Разом з тим, напрямкукомплексної, стратегічно виваженої соціальної політики вУкраїні не визначено до цього часу.На даному етапі розвитку соціальна політика України характеризуєтьсябезсистемністю, відсутністю довгостроковихпріоритетів і спадковістю, що постійно створює ризики длясуспільно-політичної стабільності. Більшість законодавчихрішень з соціальних питань носять фрагментарний характер,прийняті без бачення стратегії соціальних реформ у контекстізагальноекономічних і суспільних перетворень, без серйознихфінансових обґрунтувань.Дослідженню проблем та перспектив соціальної політикияк процесу посилення соціальної спрямованості економічного© Кривошия О.А., 2008

354Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.розвитку присвячено чимало робіт відомих вчених, серед якихGinsburg, N., Barr N. A., Swedberg R., Smith A., Graefe P., ЛібановаЕ.М., Пасхавер О.Й., Максюта А.А., Прибиткова І.М., ПапієвМ.М. Однак здебільшого поняття соціальної спрямованості векономічній літературі аналізувалася з позицій впливу на такзвані соціальні результати функціонування та розвитку певнихекономічних систем, тобто на людину як основний соціальнийрезультат будь-якої господарської діяльності. В основі даногодослідження планується дослідити основні чинники впливуна добробут домогосподарств (особливу увагу складають елементисоціальної політики держави) та на їх основі побудуватисценарії подальшого розвитку, при цьому враховуючи різні варіантиспрямованості соціальної політики.У дослідженні ми намагалися поєднати створення економетричноїмоделі на основі даних і тенденцій, характерних лишедля України, та використовуючи світовий досвід побудуватиможливі сценарії розвитку для України.Дослідження існуючих підходів до формування системи соціальногозабезпечення країни свідчить про те, що кожна державахарактеризується відмінною від інших моделлю соціальноїполітики. Проте, на нашу думку, якщо розглядати системусоціального забезпечення не як сукупність різних варіантів дій,а як вектор, на одному боці якого буде соціум, як сукупністьрівноправних членів світової спільноти, а з іншого – індивід ійого потреби, то можна виокремити дві основні моделі системисоціального забезпечення (рис.1):– Шведську модель;.– Модель Сполучених Штатів Америки(США).На перший план ставляться потребиекономіки вцілому, а тому для тогощоб вона ефективно працюваланеобхідне мінімальне втручання збоку держави(лише для тих хтопотребує допомоги).Досягнення ефективностірозвитку можливе лише зарахунок державного регулюванняі координації системи соціальногозабезпечення для всіх членівсуспільства.Ринкова економікаЛіберальна модельСоціалістичне суспільствоСоціал-демократична модельЗмішана системаРис.1. Векторність характеру соціальної політики

Фінансова система України. Частина 1. 355Порівнюючи в певній мірі протилежні за суттю варіантиведення політики, не можна зробити однозначного висновкупро те, що однин з них є більш ефективним, ніж інший. Такимчином, метою нашого дослідження є моделювання зміни рівнясоціально-економічного добробуту населення у разі продовженнясучасних нестійких тенденцій здійснення соціальнополітики або ж спрямування її розвитку в ліберальному чисоціально-орієнтованому напрямку.Базовим порівнюваним показником соціального розвиткукраїн є індекс людського розвитку (ІЛР). В його основу покладенірозрахунки із використанням даних про стан здоров’я,рівень освіти і економічний добробут населення. Цей індекс єсвоєрідним рейтинговим показником, що дозволяє в ціломуметодологічно коректно та інформаційно-обґрунтовано визначитимісце кожної країни на єдиній шкалі.Якщо простежити динаміку зміни індексу людського розвиткуУкраїни, то можна спостерігати процес позитивного зростанняйого номінального значення з 0,756 у другій половині90-х років до 0,788 у 2005 році (значення 1990 р. не є порівнюваним,адже Україну внесено до країн, для яких обраховуютьіндекс у 1993 році). Однак, якщо порівнювати місце Українисеред інших країн за рівнем ІЛР, то спостерігається зниженняїї позицій з 70-го місяця у 2004 році понизилася до 76-го у 2005році.Аналіз складових ІЛР для Швеції, США та України вказуєна те, що для останньої є характерним значне відставанняскладових тривалості життя та ВВП на душу населення. Так,по рів ня но з Швецією, що характеризується проведенням широкомасштабноїсоціальної політики Україна має на 0,206пунк ти (0,711) нижчий рівень тривалості життя; порівняноз США ниж чий на 0,295 пункти (0,705) рівень ВВП на душунасе лення.Оскільки, метою нашого дослідження є визначення можливостірегулювання (підвищення) рівня добробуту та соціальногорозвитку населення України через механізми здійсненнядержавою соціально-економічної політики, то відповідно – необхіднозвернути значну увагу на показник валового внутрішньогопродукту країни (ВВП). На рис. 2. можна побачити, щотенденції зміни рівня ВВП країни збігаються з тенденціямизміни величини доходів населення:

356Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.90000800007000060000500004000030000200001000002002 2003 2004 2005 2006 2007GDPREWРис.2. Динаміка рівня ВВП (GDP) та доходів населення(REW) протягом 2002-2007 років, млн. грн.Таким чином, надалі ми будемо використовувати припущенняпро те, що основним показником соціально-економічногостановища в країні є рівень доходів населення.Основними складовими формування ресурсів домогосподарствє доходи, отримані як оплата праці, доходи від підприємницькоїдіяльності, доходи від власності та різних видівтрансфертів і допомог населенню (перерозподіл коштів черезЗведений бюджет).Проте, на нашу думку, доцільним є врахування зовнішніхумов, у яких функціонують домогосподарства: забезпеченнянаселення доступом до освіти, науки, проведення заходів усфері охорони здоров’я, духовного розвитку та інше.На основі визначених припущень було побудовано модель,що досліджує зміну рівня доходів населення (REW) в залежностівід таких показників:1. Показник середньої номінальної заробітної плати (A_WAGE). Цей показник дає змогу оцінити основний чинник, якийвпливає на рівень сукупних доходів домогосподарств – оплатапраці. Причому важливе значення також має його очікуваний рівень(A_WAGE(+1)), який дозволяє охарактеризувати передбаченнядомогосподарств щодо майбутніх змін їх доходів. Ми передбачаємосильний прямий вплив на доходи домогосподарстврівня середньої номінальної заробітної плати та не прямий силь-

Фінансова система України. Частина 1. 357ний вплив рівня очікуваної заробітної плати (очікування вищогорівня оплати праці ведуть до зменшення рівня активності увсіх інших напрямках отримання ресурсів домогосподарств).При побудові моделі ми висуваємо припущення про те, щоочікування щодо майбутніх значень показників є адекватнимиїх реальним майбутнім значенням.2. Рівень безробіття населення (UNEMPL). Очікується негативнийвплив даного показника, адже у безробітних осіб відсутнєосновне джерело доходів –заробітна плата, що відповіднознижує загальний рівень доходів домогосподарств.3. Показник величини соціальних видатків Зведеного бюджетукраїни (SC) здійснює як прямий вплив на величину доходівнаселення у вигляді надання адресних соціальних допомог,забезпечення вразливих верств населення, так і не прямий– через здійснення перепрофілювання населення у випадкувтрати роботи. Ми вважаємо, що даний показник має використовуватисяз лагом (зростання доходів у разі перепрофілювання)та мати високу позитивну силу впливу.4. Показник рівня процентних ставок за депозитами комерційнихбанків (DEP_R), на нашу думку, дозволить врахуватиінфляційні очікування населення та продемонструє зниженняділової активності населення у зв‘язку з очікуванням підвищеннярівня доходів за депозитами.5. Показник рівня процентних ставок за кредитами (оцінкаобсягів і напрямків використання кредитних ресурсів банківвказує на те, що значна їх частина направляється на споживчекредитування населення). Ми розглядаємо 2 варіанти: кредитуваннянаселення в національній (KR_UA) та іноземній (дол.США) валюті (KR_USD).6. Видатки Зведеного бюджету на освіту (EDUC), охоронуздоров’я (HELTH) та духовний і фізичний розвиток(DEVELOP). Всі подані чинники є факторами впливу на оточеннядомогосподарства (здійснюють вплив через якість назабезпеченість населення даними послугами, тобто наявністьшкіл, та якість навчання, кількість вільних ліжко-місць, і т.д.).Враховується можлива присутність впливу з лагами.7. Фінансові результати від діяльності підприємств (F_RES). Справляють позитивний прямий вплив на величинуотримуваної працівниками величини заробітної плати, а такожхарактеризують ту частку доходу, яка отримана як результатипідприємницької діяльності. Проте за наявності даного показникаможе виникнути автокореляція з показником середньоїзаробітної плати населення.

358Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.8. Показник податкового навантаження (TAX) здійснює негативнийвплив на величину отримуваних населенням доходів,адже зменшує їх значення на відповідну величину.9. Врахування рівня політичної ситуації в країні (POL)–було введено dummy- змінну для врахування етапів проведеннявиборів, адже під час проведення передвиборчої агітаціїздійснюється додаткове субсидіювання населення.Таким чином, було запропоновано початкову специфікаціюмоделі:REW = C1*a_wage – C2*a_wage(+1) + C3*sc + C4*dep_r(+12)– C5*dep_r(-12) + C6*educ + C7*helth + C8*develop + C9*f_res +C10*tax + C11*pol + C12*unempl + C13*kr_ua + C14*kr_usd + C15де REW – доходи домогосподарств; A_WAGE – середняномінальна заробітна плата; A_WAGE(+1) – очікувана середняномінальна заробітна плата; SC – величина видатківЗведеного бюджету на соціальний захист та соціальне забезпечення;DEP_R – процентні ставки за депозитами комерційнихбанкв; EDUC – величина видатків Зведеного бюджету наосвіту; HELTH – величина видатків Зведеного бюджету наохорону здоров‘я; DEVELOP – величина видатків Зведеногобюджету на духовний і фізичний розвиток; F_RES – фінансовірезультати діяльності підприємств, TAX – величина доходівЗведеного бюджету від податку на доходи фізичних осіб, POL– dummy- змінну для врахування політичної ситуації в країні(1– вибори); UNEMPL – рівень безробіття населення; KR_UA,KR_USD – рівень процентних ставок за кредитами комерційнихбанків у національній валюті та у дол. США – відповідно;,С(1)-С(15) – невідомі параметри моделі.На основі здійсненої попередньої специфікації моделі булозібрано статистику за визначеними факторами моделі та досліджуваномупоказнику (статистичні дані НБУ з сайту http://www.bank.gov.ua/Macro/index.htm – Основні показники економічногота соціального стану України 2001-2008 роки) тапроведено оцінку побудованої моделі на основі програми обробкистатистичної інформації EViews:Для загальної оцінки моделі було використано метод найменшихквадратів.У результаті розрахунків було отримано таку модель:REW = 63.878*A_WAGE – 23.704*A_WAGE(1) – 0.120*SC(-1) –(0,000) (0,002) (0,003)19509.00*DR(11) – 0.123*EDUC + 0.040*HELTH(-1) + 0.912*DEVELOP –(0,000) (0,004) (0,077) (0,003)12847.998*KR_USD(12) + 26041.855(0,063) (0,001)

Фінансова система України. Частина 1. 359Оскільки R 2 =0,959, то можна зробити висновок, що 95,9%доходів населення можна пояснити з допомогою відібранихнами факторних ознак.F =134,75 ( Prob(F-statistic)=0.00), тобто ми можемо прийнятинульову гіпотезу, відповідно до якої одночасно всі відібранічинники не впливають на зміну залежного показника.Оскільки Prob(F-statistic)< 0,1 то аналізовану модель можнавважати адекватною.Як можна спостерігати з даної моделі, майже всі припущеннясправ дилися. Корективи були внесені лише у кількість лагів що довпливу ставок депозитів, а також щодо напрямку впливу ви датківЗведеного бюджету на соціальний захист. Причиною цьо го можебути переведення коштів у тінь в результаті оцінки по передньогорівня доходів, отриманих з "легких" державних дже рел.Тестова оцінка моделі показала, що модель правильно специфікована,відсутні автокореляція, гетероскедастичність тамультиколінеарність (табл.1):Таблиця 1.Тестова оцінка доходів домогосподарствна основі формальних вбудованих модулів пакета EViewsBreusch-Godfrey Serial Correlation LM Test:F-statistic 0.67157744246 Probability 0.51606063317Obs*R-squared 1.62920994047 Probability 0.442814217613Відсутність автокореляціїWhite Heteroskedasticity Test:F-statistic 0.886341 Probability 0.636235Obs*R-squared 43.77528 Probability 0.481186Відсутність гетероскедастичностіRamsey RESET Test:F-statistic 0.932871 Probability 0.401064Log likelihood ratio 2.284086 Probability 0.319166Модель вірно специфікованаМультиколінеарність:за принципом “великого пальця”(порівняння R2 )

360Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Наступним етапом нашого дослідження є побудова прогнозурівня отримуваних домогосподарствами України доходівна 2008-2009 роки (український сценарій), використовуючипрогноз факторних ознак (на основі збереження чиннихтенденцій), та вбудований прогнозний модуль пакету EViwes(Forecast), нами було отримано такі результати:90000800007000060000500004000030000200001000002002 2003 2004 2005 2006 2007 2008REW _FORECASTForecast: REW _FORECASTActual: REWForecast sample: 2002:01 2009:12Adjusted sample: 2002:02 2008:12Included observations: 67Root Mean Squared Error 4067.279Mean Absolute Error 2079.760Mean Abs. Percent Error 7.396438Theil Inequality Coefficient 0.066894Bias Proportion 0.001056Variance Proportion 0.022528Covariance Proportion 0.976416Рис.3. Прогнозування доходів домогосподарствза допомогою вбудованого модуля пакета EViwes (Forecast)Аналізуючи отримані показники, можна зробити висновокпро отримання хорошого прогнозу (рис.3):MAPE (Mean absolute percent error) = 7,39% – оскільки миоперуємо бюджетними показниками в нашій моделі, то можемозробити висновок про те, що в результаті прогнозу ми отрималидані високої точності.– Theil inequity coefficient (даний показник коливається вмежах від 0 до 1) = 0,06, оскільки він майже наближається до 0,то ми можемо говорити про високу якість прогнозу.– Bias proportion (0,001) вказує на те, що середнє значенняпо прогнозованому показнику не відрізняється від середньогозначення по реальних даних.– Variance proportion вказує на те, що варіація прогнозованогопоказника відрізняється від реального на 0,02– Covariance proportion зосереджує в собі 97,6% несистематичнихпомилок прогнозу.

Фінансова система України. Частина 1. 3617000060000500004000030000200001000002002 2003 2004 2005 2006 2007REWREW_FORECASTРис.4. Динаміка величини реальних та модельованихдоходів домогосподарств протягом 2002-2007 роківАналізу динаміки прогнозованих та реальних доходів домогосподарствза 2002-2007 роки (рис.4) дозволив підтвердитивисунуту тезу про високу якість побудованої моделі та адекватністьпрогнозних значень.Третім етапом дослідження є побудова сценаріїв зміни величинидоходів домогосподарств залежно від проведення ліберальноїчи соціально-орієнтованої політики держави. Як ранішебуло зазначено, ми вважаємо, що основними показникамисоціальної політики країни є рівень видатків Зведеного бюджетукраїни на соціальний захист та соціальне забезпечення, освіту,охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток.Таким чином, основними змінними при побудові сценаріїврозвитку доходів населення в залежності від зміни напрямкусоціальної політики країни було обрано:– SC – величина видатків Зведеного бюджету на соціальнийзахист та соціальне забезпечення;– EDUC – величина видатків Зведеного бюджету на освіту;– HELTH – величина видатків Зведеного бюджету на охоронуздоров’я;– DEVELOP – величина видатків Зведеного бюджету на духовнийі фізичний розвиток.Всі інші чинники впливу – середня номінальна заробітнаплата та очікування щодо її рівня в майбутньому, процентніставки за депозитами комерційних банків та процентні ставкиза кредитами у іноземній валюті – не змінювалися; їх моделюванняна 2008-2009 роки здійснювалося на основі тренду попередніхперіодів.

362Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Нами було зібрано дані щодо рівня видатків на соціальнийзахист та соціальне забезпечення, освіту, охорону здоров’я,фізичний і духовний розвиток в Швеції, США та Україні (використаністатистична база Євростат – http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/, дані Адміністрації соціального захистуСША – http://www.ssa.gov/ та дані Віснику НБУ – http://www.bank.gov.ua/Of_vydan/ ) та проведено їх аналіз та структуруваннящодо частки у загальній видатковій частині Зведеногобюджету відповідної країни.Оскільки наша модель була побудована з використанняммісячних даних, а доступні показники рівня видатків бюджетуШвеції та США є річними, то перед нами постала необхідністьадаптування даних. В даному випадку було використано методпростого середнього арифметичного значення.Здійснивши всі необхідні обрахунки, на основі моделі доходівдомогосподарств (REW):REW = 63.878*A_WAGE – 23.704*A_WAGE(1)– 0.120*SC(-1) –19509.00*DR(11) – 0.123*EDUC +0.040*HELTH(-1) + 0.912*DEVELOP –12847.998*KR_USD(12) + 26041.855нами було отримано такі результати (рис.5):Рис.5. Прогнозування рівня доходів населення Українина 2008-2009 роки за власними тенденціямита за сценарієм розвитку Швеції і США

Фінансова система України. Частина 1. 363Дослідження та моделювання рівня доходів домогосподарствна основі різних сценаріїв здійснення соціальної політики(рис.5) показало, що в 2009 році доходи населенняУкраїни зростуть порівняно з попереднім періодом на 17,4% ісягнуть рівня 735,9 млрд. грн. Проте використання виваженоїліберальної соціальної політики (прикладом може слугуватимодель США) дозволить підвищити рівень доходів на 9,7% дорівня 807,7 млрд. грн. У той же час, орієнтування на соціальнуполітику Швеції призведе до зниження рівня доходів населеннячерез приховування і переведення у тінь.В результаті здійсненого моделювання рівня доходів населення,як показника ефективності соціальної політики країни,можна зробити висновок про те, що використання досвідуСША у сфері соціальної політики дасть позитивний результату підвищенні рівня добробуту домогосподарств України.Таким чином, вибір напрямку соціальної політики в умовахтрансформаційної економіки є вирішальним для створенняцілісної ефективної системи соціального забезпечення. Длявибору найбільш оптимальної моделі формування соціальноїполітики в Україні було запропоновано спроектувати основнінапрямки розвитку соціальної політики на основі 3 основнихсценаріїв (Україна, Швеція, США) та визначити найкращийдля України варіант її здійснення.Література1. Лук‘яненко І.Г., Городніченко Ю.С. Сучасні економетричніметоди у фінансах. Навч.посіб. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 352 с.2. Лук‘яненко І.Г., Городніченко Ю.С. Системне моделюванняпоказників бюджетної системи України: принципи та інструменти.– К.: Вид.дім "Києво-Могилянська академія", 2004. – 542 с.3. Сергієнко О. Соціальна політика в сучасному світі та в Україні// Україна: аспекти праці. – 2002. – № 1. – С. 31–37.4.Папієв М. "Соціальна політика та її вплив на доходи і рівеньжит тя населення"// Україна: аспекти праці. – 2004. – №7. – С. 3-9.5. http://www.me.gov.ua/6. http://www.ukrstat.gov.ua/7. http:// www.bank.gov.ua//

364Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ДОДАТОК 1. Видатки державного бюджету як основні складові соціальної політики держави, порівняльнахарактеристика видатків на охорону здоров’я, духовний і фізичний розвиток, освіту та соціальнийзахист в Україні, США та Швеції, %частка у загальній структурі видаткової частини бюджету.UKRAINE USA SWEDENHelthDe velopmentEducationSocialsequrityHelthDe velopmentEducationSocialsequrityHelthDe velopmentEducationSocialsequrity2002 12,50 2,35 20,34 20,96 9,77 0,65 3,51 22,67 12,09 1,90 12,76 41,002003 12,81 2,71 19,76 17,09 10,17 0,83 3,82 21,98 12,38 1,88 12,63 42,392004 11,99 2,66 18,08 19,04 10,47 0,65 3,84 21,61 12,31 1,84 12,66 42,882005 10,92 2,43 18,91 28,19 10,14 1,05 3,95 21,17 12,39 1,93 12,97 42,172006 11,26 2,47 19,27 23,63 10,49 1,06 4,11 20,50 12,50 1,90 12,92 43,112007 11,23 2,33 22,12 26,05 10,63 1,16 4,24 20,02 12,58 1,90 12,98 43,502008 10,58 2,39 20,58 27,91 10,77 1,26 4,38 19,54 12,66 1,91 13,05 43,902009 10,24 2,36 20,81 29,46 10,91 1,37 4,51 19,06 12,74 1,91 13,12 44,30

Фінансова система України. Частина 1. 365Литвиненко Т.Є.,к.е.н., доцент Київського національного тогровельно-економічногоуніверситетуПеревалова О.М.,аспірант, старший викладач кафедри банківської та страховоїсправи ІМЕФЛищенко А.В.,співшукач, викладач кафедри банківської та страхової справи ІМЕФОСНОВНІ НАПРЯМКИТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕФОРМУВАННЯПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИУ статті розглядаються питання особливостей та сучасногостану податкової системи України, визначено впливподатків на діяльність суб’єктів господарювання. Дослідженоосновні напрямки реформування податкової системи України.The questions of features and modern state of the tax systemof Ukraine are examined in the article, certainly influence of taxeson activity of subjects of menage. Explored basic directions ofreformation of the tax system of Ukraine.Кожна країна зацікавлена у розвитку соціально – економічноїінфраструктури держави, важливих галузей економіки,підтримці виробників. Все це неможливо досягнути без стабільногополітичного, економічного стану в країні, врегульованогозаконодавства, що регламентує господарську діяльність тапринципи оподаткування. Податкова система повинна відповідатиосновним принципам та здійснювати регулювання деякихвидів діяльності та галузей, функціонування яких забезпечуєнадходження коштів у доходну частину бюджету. Тому для подальшогорозвитку країни необхідне удосконалення податковоїсистеми згідно з вимогами економічного та політичного стану.Подальше удосконалення податкової системи України полягаєу необхідності впровадження механізмів її удосконалення, раціональностідля досягнення більшого рівня податкових надходженьза рахунок сплати податків при достатньому рівніплатоспроможності підприємств та забезпечення уникнення в© Литвиненко Т.Є., Перевалова О.М., Лищенко А.В., 2008

366Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.майбутньому несприятливих фінансових умов, які виникли зарезультатами діяльності податкової системи.В Україні створено податкову систему, яка за своєю сутністюта структурою подібна до податкових систем розвинутихєвропейських країн.На відміну від країн ЄС, податкова система України ще нестала інструментом підвищення конкурентоспроможності держави,не сприяє зростанню економічної активності суб’єктівгосподарювання. Існуюча система формування державнихдоходів відображає недосконалість перехідної економіки тамає переважно фіскальний характер. Ринкове реформуванняекономіки супроводжувалося неодноразовими спробами удосконалитиподаткову систему шляхом прийняття окремих законодавчихактів, що були недостатньо адекватними стану економіки,характерними рисами якої є структурні диспропорції,наявність значних обсягів тіньових оборотів, платіжна криза.Разом з тим Україна підтримує стосунки у сфері оподаткуванняз іншими державами, які застосовують в усьому світівимоги, розроблені різними організаціями економічного співробітництвата розвитку, завдяки чому забезпечується поступоваадаптація законодавства України у сфері міжнародногооподаткування до законодавства інших країн.В нашій державі поширюється думка про надмірний податковийтиск і занадто високі ставки податків, які негативновпливають на функціонування підприємництва і є головноюперешкодою економічного піднесення країни.Але, як свідчать проведення дослідження, рівень оподаткуванняв Україні, в цій сфері та фактичні показники податковоготягаря в середньому близькі до оптимуму.В Україні поступово за останні десятиріччя зменшені ставкитаких основних податків, як на додану вартість (з 28 до 20 відсотків),на прибуток підприємств (з 30 до 25 відсотків), запровадженопропорційну шкалу оподаткування доходів громадянза ставкою у розмірі 15 відсотків. В Україні достатньо нижчі, впорівнянні з іншими країнами, ставки акцизного збору.Основним недоліком чинної системи оподаткування можнавважати те, що вона орієнтована на усунення дефіцитностібюджету шляхом вилучення доходів підприємств. Світовапрактика доводить, що держава має стійку базу розвитку лишев тому разі, якщо вона здійснює податкову політику, яка стимулюєрозвиток підприємництва, використовуючи закономірністьеластичної залежності між рівнем податкових ставок іростом оподатковуваної бази (зростанням виробництва). Але

Фінансова система України. Частина 1. 367держава в особі своїх органів створила такі величезні перешкоди,що підприємству виявилось дешевше і простіше працюватиза непрозорими схемами. Існує багато прикладів відкриттяпідприємств на короткий термін для виконання тільки кількохоперацій, після завершення яких вони припиняють діяльність.Значна частина суб’єктів даного сектору економіки не реєструєтьсяі не звітує про свою діяльність, ухиляється від сплатиподатків. Крім незаконної форми ухилення від сплати податків,існує й так звана законна, про яку не слід забувати. Джерела законнихформ ухилення приховуються в суперечливості структурисучасного бізнесу, складному чинному законодавстві тасамих умовах ринкової економіки. Йдеться про штучне завищеннязатрат виробництва і прискорення списання основнихфондів через амортизацію для приховування реальних прибутків,розміщення коштів у благодійних і трастових фондах, увільних економічних зонах, в офшорних зонах тощо.На переконання більшості економістів, „тіньова” діяльністьу багатьох випадках є захисною реакцією фірм і підприємствна неможливість працювати в межах офіційної економіки та існуючогозаконодавчого поля.За допомогою оптимальної системи оподаткування досягаєтьсярівномірний розподіл суспільного багатства і зростаєсукупна корисність прибутків підприємств. Проте податкиможуть негативно впливати на підприємницьку активністьсуб’єктів господарювання, а також викривляти ціни товарів,що призводить до нераціонального використання обмеженихресурсів. Застосовуючи податки, держава впливає на економічніпроцеси: посилюючи податковий тягар в одних випадках іпослаблюючи – в інших, вона може досягти змін у бажаномунапрямі діяльності підприємств, хоч інколи виявляється несподіванінаслідки таких дій. Тому одним із важливих завдань,що постає перед кожним урядом, є оптимізація рівня оподаткуванняз метою стимулювання підприємництва та забезпеченнядостатніх надходжень у бюджет.Податкова політика, яка нині провадиться в Україні, маєнизку суттєвих недоліків, внаслідок чого вона не стала надійнимджерелом підтримки розвитку економічної діяльності підприємств.Вплив окремих податків на доходи бюджету і діяльністьпідприємств залежить, насамперед, від бази оподаткування –чим ширша база даного податку, тим більшою може бути силайого впливу.Зниження ставок податків може супроводжуватися зрос-

368Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.танням обсягів виробництва і бази оподаткування, але не гарантуєзбільшення загальної суми платежів підприємств державів короткостроковій перспективі. Якщо зниження податківне забезпечує зростання прибутків бюджету, починає діяти механізмзворотного зв’язку (зменшення ставок податків – скороченнядоходів бюджету – зростання рівня інфляції – погіршенняумов діяльності підприємств).Складність функціонування податкової системи реально виявляєтьсяпри аналізі окремих податків, що справляють найбільшийвплив на діяльність підприємств, зокрема податку на прибутокпідприємств, ПДВ, відрахувань на соціальні заходи то що.Впливаючи на економічну ефективність виробництва, податкитим самим призводять до зміни його обсягів (збільшенняабо скорочення). Існуючи для отримання прибутків, виробництводуже чутливо реагує на його скорочення, особливо черезоподаткування. Така залежність між економічною ефективністюпідприємств, обсягами виробництва й рівнем оподаткуваннядає змогу державі регулювати виробництво через системуоподаткування. Цей фактор також означає, що при побудовіподаткової системи слід звертати увагу на те, в якому співвідношеннівона знаходиться з виробництвом.З огляду на вищевикладене, необхідно розглянути альтернативнісистеми оподаткування як один із методів законногошляху зниження податкового навантаження на підприємства.На нашу думку, спрощені системи оподаткування – єдиний податокіз суб’єктів малого підприємництва, фіксований податокдля фізичних осіб, оподаткування доходів від підприємницькоїдіяльності шляхом придбання спеціального торгового патенту,фіксований сільськогосподарський податок – насправді надаютьпріоритет розвитку дрібних торговельних підприємств.Слід зазначити, що перехід на спрощену систему оподаткуваннявідповідно до чинного законодавства України доситьобмежений, тому постає запитання: чи оподаткування за спеціальноюпільговою системою реально знижує податкове навантаженняна підприємства.Незважаючи на те, що дана спрощена система оподаткуваннявизначила свою ефективність щодо звичайної системиоподаткування, сприяла розвитку та розширенню малого підприємництвана Україні, вона одночасно висвітлила і багатопроблем, які потребують швидкого вирішення. До них можливовіднести такі.Згідно з чинним законодавством критерієм віднесення підприємствдо суб’єктів малого бізнесу є чисельність працюю-

Фінансова система України. Частина 1. 369чих на підприємстві (не більше як 50 осіб), та обсяги річноговалового доходу (не більше 500 тис. ЄВРО). При переході наспрощену систему оподаткування такі критерії існують і дляфізичних осіб без створення юридичної особи – чисельністьпрацюючих, в тому числі членів сімей, протягом року не більше10 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції за рік небільше 500 тис. грн.; для юридичних осіб чисельність працюючихза рік не повинна перевищувати 50 осіб, а обсяги виручкивід реалізації продукції не більше 1 млн. грн.Ці наявні зараз критерії потребують деякого корегування. Нанаш погляд, потребує збільшення критерій обсягів діяльності,тому що визначена сума в більшості випадків стримує розвитокмалого підприємництва, особливо в тих галузях, в яких зновутворена вартість складає невелику суму (наприклад, торгівля,в якій безпосередньо торговельна надбавка складає всього 10 –15%).Тому замість критерію обсягу реалізації продукції більшдоцільно було б прийняти такий показник, як обсяг доданої вартостіпідприємства (за принципом визначення її для розрахункуподатку на додану вартість), або чиста продукція та інше.Можливо також взагалі змінити чинний критерій віднесенняпідприємств до малого підприємництва. Наприклад, вОб’єднаному Королівстві Великобританії для таких суб’єктівіснує інший показник – отриманий за рік прибуток, як кінцевийрезультат фінансової діяльності підприємства.Існують обмеження, згідно з чинним законодавством, і завидами діяльності, при зарахуванні їх до підприємств малогобізнесу. До них не можуть належати довірчі товариства, страховікомпанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні танебанківські фінансові установи, діяльність у сфері гральногобізнесу, здійснення обміну іноземної валюти, виробництво таімпорт підакцизних товарів та інше. Це також зменшує колопідприємств, які можуть бути віднесені до підприємств малогопідприємництва.Податкова система України характеризується низкою особливостей,пов’язаних як з об’єктивними обставинами, що виниклиз трансформацією економічної системи і становленнямдержавності, так і з суб’єктивними чинниками – нерозвиненістюзаконодавчо–нормативної бази, низькою якістю прийняттяуправлінських рішень тощо.По-перше, в українській податковій політиці відсутня цілеспрямованість.До податкової системи ставляться різноманітні,часом суперечливі (несумісні) вимоги: забезпечення фінансовоїстабілізації, стимулювання розвитку виробництва, вирівню-

370Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.вання умов господарювання різних господарюючих суб’єктів,подолання інфляції, активізація інноваційно–інвестиційноїдіяльності, скорочення податкового тягаря тощо, що робить їїнелогічною, створює труднощі в управлінні фінансами. Багатоз цих питань раніше вирішувались різними фінансовими і нефінансовими інструментами державного впливу.Причиною відсутності цілеспрямованості податкової політикиє нечіткість економічної доктрини країни, яка повинналежати в основі розробки податкової політики, неузгодженістьокремих елементів економічної політики (структурної, інноваційної,інвестиційної, бюджетної тощо).У відлагодженій податковій системі реалізуються всі функціїподатків, однак у кожний визначений момент відповідноіз завданнями, що стоять перед країною, пріоритет віддаєтьсяфіскальній або стимулюючій (регулюючій) функціям. Нинішнійподатковій системі України притаманний в основномуфіскальний характер, що утруднює реалізацію закладених вподатку стимулюючої та регулюючої засад. Відсутня диференціаціяставок податків (особливо на прибуток підприємств).Однакові податкові ставки встановлені для тих, хто створюєдодану вартість, і тих, хто її перерозподіляє. Податкова системавиступає як саморушійна сила, не забезпечуючи реалізаціюекономічної політики держави.По-друге, структура податкової системи неадекватна ринковійекономіці. Переважна частина податків сплачуєтьсяюридичними особами, на відміну від країн із ринковою економікою,де основними платниками податків виступають фізичніособи. Це пов’язано з тим, що принципова модель податковоїсистеми України формувалась на базі структури доходівгосподарюючих суб’єктів, що склалися в рамках економікикомандно–адміністративного типу. Ця модель передбачала, що1) основна маса оподатковуваного доходу формується в державномусекторі економіки; 2) основними платниками податківвиступають юридичні особи; 3) основним джерелом податковихнадходжень є промисловість (сільське виробництво маєподаткові пільги, сектор послуг незначний, роль будівництвата інших сфер матеріального виробництва невелика); 4) основнимиподатками є непрямі податки, а прямі податки маютьдопоміжний характер. Перехід до економіки ринкового типуспричиняє суттєві зміни в структурі ВВП, які повинні відобразитисьна структурі податкових надходжень в бюджет.По – третє, податкова система характеризується нестабільністю,що пов’язано не стільки з особливостями перехідної

Фінансова система України. Частина 1. 371економіки, для якої характерна гнучкість податкових законів,пристосування до об’єктивних змін у продуктивних силах івиробничих відносинах, зовнішньоекономічних відносинах,ситуації на товарних і фондових ринках тощо, а з не відпрацьованістюподаткових законів, поспішністю з їх прийняттям. Цевносить хаос у роботу суб’єктів підприємницької діяльності.Аналіз нині чинної в Україні податкової системи свідчитьпро те, що вона поки що не адекватна ринковим умовах господарювання.Для того щоб визначити напрями її реформування,необхідно оцінити рівень податкового навантаження (тягаря),ступінь рівномірності його розподілу між окремими суб’єктамигосподарювання, а також проаналізувати вплив податковогомеханізму на вирішення структурних проблем.В умовах трансформації податкової системи України податокна прибуток підприємств є одним із центральних податків,якому приділяється максимальна увага. Враховуючи низкузаконопроектів, які визначатимуть в недалекому майбутньомупринципи й умови оподаткування прибутку підприємств вУкраїні, слід запозичити досвід корпоративного оподаткуванняу зарубіжних країнах.У кінцевому підсумку в країнах із ринковою економікоюпроводиться політика уряду для стимулювання підприємництва,а забезпечені законодавчою силою конкретні підходи достягнення податку з прибутку акціонерних товариств маютьвиключно цільове призначення і зводяться до:– розширення фінансово–виробничої діяльності всіхорганізаційно–правових форм ведення бізнесу;– стимулювання розвитку підприємницької діяльності господарськихутворень малого і середнього класу;– активізації інвестиційного процесу, включаючи заохочувальнізаходи для приватних власників капіталу;– забезпечення умов суб’єктам підприємницької діяльностіщодо одержання достатньої величини прибутку й стимулюванняза допомогою податків і податкових пільг його раціональноговиконання тощо.В інтересах держави враховувати фінансові потреби суб’єктівгосподарювання, тому що доходи підприємств є її основою.Звід си випливає важливість максимізації прибутку підприємствшляхом оптимізації оподаткування. У кінцевому підсумкуце дозволить ефективно використовувати функції прибутку.Висновок. Умови поступового розвитку державного устроюпередбачають кардинальні зміни в діяльності податкової системи.Вимоги часу потребують зменшення податкового наван-

372Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.таження на платників для створення більш сприятливих умоврозширення виробництва в країні, надання переваги у конкурентнійборотьбі з імпортними товарами, впровадження економічновигідних виробничих процесів. Досягнення цієї метиможливо за рахунок скорочення кількості податків, вдосконаленняподаткового законодавства, спрощення порядку веденняподаткової звітності.Компенсацію зниження податкових надходжень внаслідокскорочення кількості податків можливо перекрити збільшеннямкола платників за умови виводу капіталу, господарськоїдіяльності, що знаходились у "тіньовій економіці", і перехід їхна легальне функціонування. На відповідному етапі варто булоб використати амністію щодо виведення капіталу з "тіньовоїекономіки" на визначених умовах подальшого безумовного виконаннявимог податкового законодавства.Забезпечення розвитку податкової системи можна досягтиза рахунок постійного реагування, впровадження змін, перетворень,які виникають відповідно до вимог і умов сьогодення.На перспективу необхідно передбачати актуальність, вивчати,планувати заходи, спрямовані на стимулювання економічноважливих напрямків розвитку держави та впроваджувати необхіднізміни податкової системи з врахування потреб майбутнього.Література1. Єфименко Т.І. Основні напрямки трансформації податковоїсистеми в Україні/ Фінанси України № 9/ 2007 р. – С. 9 -13.2. Ревун В.І. Про реформування й модернізацію податковоїсистеми/ Фінанси України № 6/2006 р. – С. 27-35.3. Соколовська А.М. Податкова політика в Україні у контекстіїї впливу на розвиток економіки/ Фінанси України №9/2006 р. –С. 65-81.

Фінансова система України. Частина 1. 373Немкович О. Б.,ст. викл., пошуковець, Національний університет водного господарствата природокористування, м. РівнеГОСПОДАРСТВА НАСЕЛЕННЯ У СИСТЕМІКРЕДИТУВАННЯ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВАУ статті обґрунтовується необхідність фінансової підтримкиособистих селянських господарств, розглядаються проблемизабезпечення їх кредитними ресурсами та пропонуютьсяшляхи активізації кредитування даного сектору економіки.This article is grounded the necessity of financial supportof private peasant economy and also considering the problemsof insuring this economy with the credit resources. The ways ofestablishing credits of this sector of economy is offered here too.Вступ. Трансформаційні процеси в аграрному секторі економікисупроводжується зміною суті і характеру суспільнихвідносин у сільському господарстві і соціальній сфері села.Комплексна незавершеність аграрної реформи призвела дозміни структури вітчизняних товаровиробників: в останні рокичастка виробництва продукції в суспільному секторі зменшилась,натомість, основними виробниками сільгосппродукціїстали особисті селянські господарства (ОСГ). Згідно зі статистичнимиданими, ефективність виробництва в них, на сьогодні,вища, ніж у великотоварних підприємствах. Проте роздрібненістьцього сектора визначає технологічні та фінансовіумови господарювання та обмежені його можливості. З оглядуна це, особливої актуальності набувають питання фінансовокредитногозабезпечення діяльності ОСГ та розробка напрямківїх вирішення.Аналіз останніх досліджень. Вивченню проблем функціонуванняособистих селянських господарств приділяється значнаувага в працях В. Гончаренко, В. С. Дієсперова, Ф. В. Зінов’єва,Ю. М. Лопатинського, П. Т. Саблука, Л. О. Шепотько, Б. В. Фурдасата інших. Водночас, проведені наукові дослідження не даютьвідповіді на численні запитання, пов’язані з задоволеннямпотреби особистих селянських господарств у фінансових ресур-© Немкович О. Б., 2008

374Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.сах, і є недостатніми для розв’язання зазначеної проблеми.Постановка завдання. В процесі дослідження необхіднорозглянути проблеми фінансово-кредитного забезпеченняОСГ, враховуючи специфіку їх діяльності, та розробити пропозиціїщодо надходження кредитних ресурсів до даних суб’єктівринку з метою підвищення ефективності їх господарювання.Результати дослідження. Особисте селянське господарство– це господарська діяльність, яка проводиться без створенняюридичної особи фізичною особою індивідуально або особами,які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільнопроживають, з метою задоволення особистих потреб шляхомвиробництва, переробки і споживання сільськогосподарськоїпродукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанняммайна особистого селянського господарства, у томучислі й у сфері сільського зеленого туризму [1].Відносини, пов’язані з веденням особистого селянськогогос подарства, регулюються Конституцією України, Земельнимкодексом України, Цивільним кодексом України, ЗакономУкраїни "Про особисте селянське господарство", іншими законамиУкраїни та нормативно-правовими актами.Особисті селянські господарства в сучасних умовах господарюваннявиконують такі функції: вирішують проблему зайнятостіна селі; забезпечують сільське населення додатковимдоходом, продуктами харчування; дозволяють подолати дефіцитпродовольства; поповнюють нестачу тих продуктів харчування,які неефективно виробляти у великих господарствах таякі потребують великих затрат ручної праці тощо.На сучасному етапі розвитку аграрних відносин для діяльностіОСГ характерне розширення площі земельних ділянок,збільшення обсягів виробництва продукції і питомої ваги доходіввід ведення особистого господарства в загальній сумі доходівсільського населення, підвищення рівня товарності.Нині особисті селянські господарс.тва є одним із найбільшста більних секторів економіки у сільському господарстві України, основним джерелом виробництва сільгосппродукції,прибутку сільських сімей, а також основним видом зайнятостісільського населення. За даними державного статистичногоспостереження станом на 01 січня 2007 р. особисті селянськігосподарства характеризуються такими показниками (табл. 1).У 2006 р. в Україні, налічувалось 4,8 млн. домогосподарств,членам яких відповідно до чинного законодавства надані земельніділянки з цільовим призначенням "для ведення особистогоселянського господарства". У територіальному роз-

Фінансова система України. Частина 1. 375різі найбільша їх кількість зареєстрована у Вінницькій (351,2тис.), Львівській (310,6 тис.), Київській (273,9 тис.) та Івано-Франківській (273,2 тис.) областях.Таблиця 1Основні показники діяльності особистихселянських господарств на 01.01.2007 р.ЗначенняПоказникипоказниківЗагальна кількість господарств, тис. 4817,8з них господарства, які:утримують худобу та птицю 3699,7мають у приватній власності сільськогосподарськутехніку189,5Площа земельних ділянок, тис. га 6700,5у тому числі з цільовим призначенням:для будівництва, обслуговування житлового будинку,господарських будівель869,7для ведення особистого селянського господарства 3015,3для ведення товарного сільськогосподарського виробництва2746,4з них взятих в оренду 353,1Чисельність худоби, тис. голів:великої рогатої худоби 3258,2у т.ч. корів 2204,0свиней 3790,5На даному етапі ОСГ демонструють вищу ефективність господарювання,порівняно з сільськогосподарськими підприємствами.Так, питома вага господарств населення у виробництвівалової продукції вітчизняного сільського господарства складаєбільш ніж 60% (рис. 1). Водночас, частка господарств населенняв загальному обсязі валової продукції сільського господарствабільша у західному регіоні, тобто у східній частинікраїни спостерігається вищий рівень усуспільнення сільськогосподарськоговиробництва, тоді як в західній більш вираженайого індивідуалізація [2, с. 146].

376Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.%10080604062,0 58,7 59,866,0 60,3 63,5 61,020038,0 41,3 40,2 34,0 39,7 36,5 39,02000 2001 2002 2003 2004 2005 2006рокиСільськогосподарські підприємстваГосподарства населенняРис. 1. Питома вага основних категорій господарству виробництві валової продукції сільського господарствав 2000-2006 рр.Джерело: [3, с. 47].У середньому на одне домогосподарство у 2006 р. припадалотрохи більше 1 гектара землі, з яких 0,63 гектара призначенідля ведення особистого селянського господарства [3, с. 57].ОСГ відіграють важливу роль у вирішенні продовольчої проблеми,залишаючись основними виробниками картоплі, овочів,плодів та ягід, тваринницької продукції.Основними чинниками, що зумовили стабільність особистихселянських господарств та сприяли зростанню обсягівсіль ськогосподарської продукції, є: скорочення зайнятості насіль ськогосподарських підприємствах та на підприємствах прилеглихміст, а відповідно, і зменшення доходів селян; пере да чазначного обсягу земель у власність і користування грома дя нам;вища вмотивованість індивідуального виробництва; від сутністьпроблеми пошуку "стартового капіталу" та необхід ності утримувативиробничу інфраструктуру; уникнення податковоготиску; менша залежність від подорожання енергоносіїв та пального,оскільки більшість технологічних процесів забезпечуєтьсяза рахунок ручної праці; кращий догляд за тваринами тощо.Водночас, на думку багатьох науковців, розширення виробництваОСГ стало вимушеною реакцією селянства, яке втратилороботу і заробітки в сільськогосподарських підприємствах[4]. Масове розповсюдження одноосібного сільськогосподарськоговиробництва у вітчизняному пореформеному аграрному

Фінансова система України. Частина 1. 377секторі відповідає тезі синергетики про те, що руйнація системвищого рівня призводить до домінування менш розвиненихсистем. Однак такий стан варто розглядати як проміжний етаптрансформації [2, с. 115].Можливості самостійного господарювання на дрібних земельнихділянках для більшості особистих селянських господарствобмежені, навіть з урахуванням посиленої мотивації їхвласників. Це спричинено низьким рівнем наявності основнихзасобів у господарствах населення, які забезпечені здебільшоголише земельними та трудовими ресурсами; відсутністю малогабаритноїсільськогосподарської техніки; недосконалістю системипостачання матеріально-технічних ресурсів; проблемамиреалізації вирощеної продукції, своєчасності розрахунків тощо.Вважаємо, що зазначені проблеми необхідно вирішувати увза ємозв’язку з питаннями достатнього фінансування виробництвагосподарств населення, що є однією з найбільш важливихумов для забезпечення їх ефективної практичної діяльності.Дані суб’єкти господарювання працюють за рахунок ресурсів,які на сьогодні є недостатніми для самофінансування, атому не можуть бути джерелом розвитку. Водночас, зважаючина значний вклад ОСГ в забезпечення виробництва сільськогосподарськоїпродукції та добробуту селян, а також враховуючи,що господарства населення є потенційним резервом щодорозвитку фермерства, одним з пріоритетних завдань держави,аграрної науки є створення умов, які б забезпечили вільний доступзазначених суб’єктів господарювання до кредитних ресурсівз метою підвищення ефективності їх виробництва.Для цього необхідно створити систему кредитного забезпечення діяльності ОСГ, що передбачає розробку конкретнихме ханізмів, які б сприяли формуванню фінансових ресурсів іджерел інвестування даних суб’єктів ринку.Об’єктивні особливості діяльності ОСГ зумовлюють необхідність розробки специфічних підходів до формування фінансово-кредитної інфраструктури. Вони полягають у потребістворення та функціонування фінансово-кредитних інституцій,які б відрізнялися за функціями, схемами надання та поверненнякредиту, підходами до співпраці з аграрними позичальниками,системою пільг, механізмами забезпечення тощо.Щодо залучення банківських кредитів, то варто наголосити,що середні і дрібні сільгоспвиробники не мають необхідногодоступу до кредитних ресурсів. Банківські умови для них переважноє неприйнятними. На жаль, питання кредитування ОСГна сьогодні не є пріоритетним для українських банків.

378Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Головними перешкодами у взаємовідносинах ОСГ та комерційнихбанків є: незначні розміри таких сільськогосподарськихтоваровиробників; обмежені можливості придбати кредитніресурси за ринковою ціною; відсутність якісної техніки, якуможна надати у заставу; низький рівень поінформованості проринок банківських послуг; значна віддаленість від банківськихустанов; складність процедури одержання кредиту; значні затратина оцінку й супровід кредиту тощо.Активізації взаємовідносин ОСГ з банківськими установамисприятиме зниження відсоткових ставок; поступки в оцінцізастави; спрощена система документального оформлення кредиту;рівні можливості отримання кредиту для всіх категорійаграрних позичальників; часткова компенсація відсотковоїставки тощо.Важливу роль у забезпечення ОСГ кредитними ресурсами маютьвідігравати кредитні спілки як альтернативний фінансовиймеханізм задоволення потреб малих товаровиробників. Зарубіжнапрактика свідчить, що кредитні спілки успішно функціонуютьв США, Канаді, Німеччині та інших країнах. Проте в Україні наданняпослуг сільськогосподарським товаровиробникам череззазначені установи обмежено. Активному розвитку кредитнихспілок перешкоджає відсутність у селян коштів для стартовогокапіталу; низька довіра селян до всього, що є колективним; недосконалістьчинного законодавства, яке обмежує види діяльностікредитних спілок; високі відсоткові ставки тощо.Можливості кредитних спілок можуть бути розширені зарахунок їх об’єднання в систему; надання права видачі кредитівюридичним особам; збільшення переліку фінансових послуг;підтримки місцевої і центральної влади тощо.– Практика свідчить, що вирішити проблему кредитуванняОСГ можливо шляхом створення кредитних кооперативів.Системи сільської кредитної кооперації займають важливемісце у кредитно-фінансових системах Німеччини, Франції,Нідерландів, Угорщини та інших розвинених країн. На жальв Україні одержання кредитів особистими селянськими господарствамичерез систему кредитних кооперативів не набулоширокого розмаху.– Ми погоджуємося з думкою В. Дієсперова, що в умовахобмежених ресурсів на селі доцільно створювати багатофункціональнікооперативи, які могли б одночасно надавати виробничі,обслуговуючі та фінансові послуги [4].– Цікавою є ідея В. Гончаренко щодо створення європейськоїмоделі фінансово-кредитного обслуговування села, яка

Фінансова система України. Частина 1. 379має будуватися за принципом "знизу-догори" і може складатисьіз трьох рівнів:– перший рівень – кредитні спілки, що діють у районнихцентрах, і кредитні кооперативи, членами яких є підприємстваАПК;– другий рівень – місцеві (обласні) кооперативні банки, власникамиі клієнтами яких є кредитні кооперативи та спілки;– третій, національний, рівень – Центральний кооперативнийбанк – логічно завершує побудову кооперативної фінансовоїсистеми аграрного сектору, об’єднуючи обласні кооперативнібанки та кредитні кооперативи і спілки, що працюють ізаграрним сектором [5].Вважаємо, що створення зазначеної моделі допомогло б у вирішенніпроблеми фінансово-кредитного забезпечення сільгоспвиробників,в тому числі і особистих селянських господарств.Розширення межі кредитування ОСГ можливе також зарахунок спеціалізованих кредитних фондів, метою діяльностіяких є фінансування створення, ведення та розвитку особистихселянських господарств. Кредитування фондами сільськихжителів здійснюється для придбання ними сільськогосподарськоїтехніки, іншого обладнання та худоби та повинне бутипрямим, адресним (цільовим), зворотним і здійснюватися умежах наявних кредитних ресурсів фонду, сформованих із місцевихбюджетів та інших джерел.Ефективним інструментом підвищення доступності кредитудля ОСГ, на нашу думку, може стати заснування на базіпоштових відділень зв’язку, що розташовані в сільській місцевості,так званих поштових ощадних кас. Зазначені інституціїповинні виконувати два завдання: виплачувати селянам відсоткина свої заощадження і, водночас, надавати дешеві кредитидрібним виробникам сільськогосподарської продукції. Крімтого, почтові ощадні каси можуть здійснювати й інші операції:надавати позики селянам на індивідуальне будівництво, підтримуватикредитні спілки тощо.Для забезпечення ефективного функціонування поштовихощадних кас, на базі поштових відділень зв’язку повинніпрацювати професійно підготовлені до сільськогосподарськогокредитування працівники, які повинні знати особливостіаграрного виробництва, вміти оцінити кредитоспроможністьпозичальника, допомогти селянинові розрахувати свої силищодо можливості погашення кредиту.Таким чином, зазначені фінансові інституції сприятимуть увирішення проблеми фінансування ОСГ. Крім цього, якісний

380Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.поштовх у розвитку кредитування сільськогосподарських товаровиробників,в тому числі і особистих селянських господарств,можуть здійснювати також інститути спільного інвестування,пайові і корпоративні інвестиційні компанії і фонди,венчурні фонди, недержавні пенсійні фонди тощо.Водночас, вирішення проблеми кредитування ОСГ не можливебез належної державної фінансової підтримки. В цьомуаспекті варто наголосити, що Державною цільовою програмоюрозвитку українського села на період до 2015 року, у пунктіпершому розділу IV, одним з основних напрямків розвитку системикредитування аграрного сектору визначено розширенняфункцій Українського державного фонду підтримки фермерськихгосподарств щодо кредитування особистих селянськихгосподарств та їх об’єднань.З метою підтримки кредитування ОСГ важливо здійснюватиздешевлення кредитів для цієї категорії сільгоспвиробників.Для цього відповідним розпорядженням голів облдержадміністраційстворюються обласні комісії з організації пільговогокредитування підприємств агропромислового комплексу, якірозподіляють ліміти коштів між адміністративними районамив залежності від кількості власників особистих селянських господарствта площ їх землекористування.Компенсація надається на конкурсній основі власникамособистих селянських господарств, які залучили середньостроковікредити у поточному році, за умови, що сума відсотків закористування кредитом та за додатково укладеними договорами,предметом яких є надання банками послуг (розрахунковеобслуговування кредиту, розгляд кредитного проекту, управліннякредитом, консультаційні послуги), не перевищує у національнійвалюті 17% річних. Переваги на конкурсі мають власникиособистих селянських господарств – здавачі виробленоїними сільськогосподарської продукції. Відповідальність за цільовевикористання коштів, одержаних з обласного бюджетуна часткову компенсацію відсоткової ставки, несуть власникиособистих селянських господарств.На жаль, зазначена державна підтримка ОСГ на сьогодні євкрай обмеженою. Водночас підкреслимо, що в умовах вступудо СОТ дрібне товарне виробництво є найуразливішим і длянього фінансова допомога держави є надзвичайно важливою.Висновки. Враховуючи велику роль особистих селянськихгосподарств на даному етапі розвитку сільськогосподарськоговиробництва, а також зважаючи на ситуацію, що сформуваласяв приватному секторі аграрної економіки, вважаємо до-

Фінансова система України. Частина 1. 381цільним використовувати альтернативні фінансові механізмизабезпечення особистих селянських господарств фінансовокредитнимиресурсами. Кредитування ОСГ повинно здійснюватисячерез систему фінансових інституцій, якими є: комерційнібанки, кредитні спілки, багатофункціональні кредитнікооперативи, спеціалізовані кредитні фонди. Ефективномукредитному забезпеченню господарств населення може сприятистворення на базі поштових відділень зв’язку, що розташованіу сільській місцевості, поштових ощадних кас. Розвитокособистих селянських господарств потребує активної державноїфінансової підтримки, яка нині практично відсутня.Література1. ЗУ "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р.№742-ІV.2. Лопатинський Ю. М. Трансформація аграрного сектора: інституціональнізасади. – Чернівці: Рута, 2006. – 344 с.3. Сільське господарство України 2006 р. Статистичний збірник.– Державний комітет статистики України, 2007.4. В. Дієсперов. Чи стане селянин хазяїном на свої землі? //http://komukr.kpu.net.ua/2005.04/2.htm.5. В. Гончаренко. Кредитна кооперація: збудуємо нову фінансовуінфраструктуру села. // http://www.dt.ua/2000/2040/54301/.

382Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Папп В. В.,к.е.н., докторант Інституту регіональних досліджень НАН України,м. ЛьвівНАПРЯМИ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯСОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУРЕГІОНУУ статті досліджено пріоритетні напрями інституційноїтрансформації на регіональному рівні. Висвітлено основніположення інституціональної теорії, з'ясовано суть інститутівта механізм їх функціонування в системі соціальноекономічногорозвитку регіону. Запропоновано шляхи вдосконаленнята посилення інституційної складової в економічнійсистемі регіону.In the article explored priority directions institutes trans for ma tionson the regional level. Offered main positions an institutes theory,rea lized essence of institutes and mechanism of their operation inthe system social-economic development of region. Offered way ofimprovement and reinforcement institutes component in the economicregion system.Сьогодні стало абсолютно очевидним, що найважливішоюумовою трансформаційних змін є дотримання інституціональнихвимог у їхньому здійсненні, що тільки створення і розвитоквідповідної інституціональної бази означає дійсне формуванняринкової економіки. Це означає, що в системі ефективних ринковихінститутів та інститутів цивільного суспільства закладенийвеличезний трансформаційний потенціал, що не тільки стимулюєекономічний розвиток, але і виконує системоформуючіфункції, додаючи економічній системі її якісну визначеність.Вивченню інституціональних чинників економічного розвиткуприсвячено багато робіт як закордонних, так і вітчизнянихекономістів.У працях провідних вітчизняних учених, таких як О. Алімов,В. Геєць, М. Долішній, Б. Кваснюк, В. Новицький, 3. Герасимчук,Н. Гончарова, С. Кірєєв, Е. Гриценко, М. Звєряков,В. Зимовець, Л. Шос так значна увага приділяється інституціональнимпе редумовам ринкової трансформації національної

Фінансова система України. Частина 1. 383економіки, обґрунтуванню необхідності інституціональних перетвореньу різних сферах відтворювального процесу, а такожролі інститутів у формуванні демократичних свобод. У їхніхроботах аналізуються особливості формування інститутів уперехідних економіках, витрати інституціональних перетворень,викладені позиції з проблем становлення нової інституціональноїструктури.Зокрема, В. Геєць розглядає масові громадські інститути якструктури, які протиді ють невиправданому втручанню державив економічні процеси, при цьому відбувається оцінка професійнихта моральних якостей людей [1].На думку Ю. Кіндзерського, стрімкий соціально-економічнийрозвиток як регіонів, так і країни значною мірою виявляєтьсяу створенні та функціонуванні дієвих громадських інститутів,які покликані здійснювати контроль над владою [2].В. Якубенко переконаний в тому, що принципових та тривалихінституціональних перетворень потребують ті економічнісистеми, сфери діяльності, яких перебувають у трансформаційномустані. Українська економіка — одна з них, що висуває проблемиїї інституціональної трансформації на перший план [3].Але в зв’язку з гострою необхідністю продовження радикальнихінституціональних перетворень виникає ряд ще не доситьдосліджених, але дуже важливих питань щодо місця інституціональноїсистеми в економічній системі суспільства, сутностімеханізму ефективних інституціональних змін, взаємозв’язкуміж інституціональними та системними змінами та ін.Пошук відповідей на ці питання і є метою даної статті. Аоскільки інституціональна система трансформаційного суспільствазнаходиться в стані нерівноваги, то вона цілком можебути класифікована як відкрита складна нелінійна система, щоприпускає вихід на несподівану, непрогнозовану траєкторію.Інституціональна система будь-якої країни – це результатсинергії специфічного шляху її історичного розвитку, її географічногоположення, політичної системи, культури і традицій,рівня її економічного розвитку, ступеня її участі в міжнароднихорганізаціях і міжнародному співробітництві. Функціональнимпризначенням інституціональної системи є забезпеченняумов спільної життєдіяльності господарюючих суб’єктів.Структурними елементами інституціональної системи виступаютьінститути, складна взаємодія яких обумовлює якістьсучасної інституціональної системи. Інститути виступаютьяк сполучна ланка між економікою та іншими підсистемамисуспільства, знаходячись на межі між економікою, правом, по-

384Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.літикою, культурою і відбиваючи їх взаємний вплив один наодного.Але стосовно соціально-економічної системи в цілому інституціональнасистема виступає підсистемою, і випробовуєїї визначальний вплив. Інституціональні перетворення являютьсобою створення умов для дії ринкової системи шляхомперетворення правових інститутів, формування системи новихорганізацій і установ ринкового типу, створення нової системиуправління економікою і т.д.Структура інституціональних перетворень являє собоюсистему складових її елементів: економічних, політичних, правовихі соціальних. Кожний з них має свої специфічні риси,але в той же час вони взаємообумовлені і взаємозалежні міжсобою. Їхня специфічність полягає у спрямованості на реалізаціюконкретних завдань у своїй сфері. Взаємозв’язок і взаємозумовленістьхарактеризується тим, що постановка і вирішеннякожного завдання в сукупності з іншими переслідуютьодну загальну мету – створення інституціональних умов, щосприяють формуванню ринкового середовища, орієнтованогона максимальне задоволення потреб кожного суб’єкта ринку.Інституціональні перетворення в трансформаційних системаххарактеризуються невизначеністю і нестійкістю, відсутністюдостовірної інформації відносно майбутнього економічногорозвитку. Це досить часто орієнтує економічних агентів не на інституціональнізміни, а на консервацію існуючої системи норм іправил, до яких вони вже пристосувалися, що перевірені попереднімдосвідом. Для того, щоб змінити структуру такої інституціональноїсистеми, необхідні заходи, здатні зруйнувати механізмдії негативних зворотних зв’язків, що постійно повертаютьінституціональну систему на колишню траєкторію розвитку.Вимір ринкового потенціалу інституціональних систем –проблема практично не досліджена, оскільки є багатофункціональноюта вимагає врахування безлічі чинників.У ході реалізації ринкового потенціалу інституціональнихзмін варто розрізняти короткостроковий і довгостроковий періоди.Довгострокові інституціональні зміни – це послідовненагромадження численних короткострокових змін. Оскількисуб’єктивні моделі реформаторів не завжди швидко і точно втілюютьсяв реальній практиці, а наслідки проведених реформнайчастіше носять невизначений і непередбачуваний характер,досить часто націлені на найкращі цілі реформи дають настількисуперечливі підсумки, що розрив між намірами і результатамиперетворюється в досить значиму проблему.

Фінансова система України. Частина 1. 385Уся попередня історія трансформаційних процесів в Українідоводить існування такого розриву, досить згадати підсумкиприватизаційних програм. Але якщо результати реформ, незважаючина всю непередбачуваність, усе-таки мають позитивнудинаміку, то після кожного їхнього етапу якість інституціональногорозвитку суспільства підвищується. Цей зростаючийпотенціал ринкових інститутів являє собою продовження рухусистеми до справді ринкових відносин.Таким чином, якщо економічний потенціал суспільства даєможливість зрозуміти рух як визначену траєкторію економічногоросту, то потенціал інституціональної системи направляєсуспільство до вибору траєкторії соціального розвитку, визначаєнапрямок, шляхи та цілі цього розвитку. Якщо при цьомупроцес формування ринкових інститутів буде відбуватисясистемно і супроводжуватися їх взаємодією і створенням синергетичнихефектів, то суспільство впевнено і швидко піде поринковій траєкторії. Тим самим у країні будуть створені необхідніумови для саморегулювання, а надалі і самоорганізаціїекономіки. Таким чином, ринковий потенціал інституціональнихсистем виступає як безупинний і багатофакторний процесутворення нових можливостей суспільства, на основі яких будевідбуватися подальше просування і поглиблення реформ.Реалізація потенціалу виникаючих нових інституціональнихсистем створює можливості обрати справді ринковий напрямокреформ, і спрогнозувати націленість як сьогодення, такі майбутнього економічного розвитку. Тому, у трансформаційнихекономіках процес реалізації ринкового потенціалу інституціональнихсистем виконує системоформуючу функцію. Цясистемоформуюча здатність ринкового потенціалу складаєтьсяв його як внутрішньому, так і зовнішньому впливі на становленняринкових якостей суспільства, на розкриття не реалізованихможливостей для кількісної і якісної зміни суспільства. Прицьому глибинні тенденції функціонування і реалізації ринковогопотенціалу інституціональних систем невіддільні від критеріївекономічної доцільності й ефективності. Це означає, щореалізація ринкового потенціалу інституціональних систем нетільки носить системоформуючий характер і створює реальнуоснову для системних перетворень суспільства, але і є передумовоюдля переходу до справді ефективної інноваційної та соціальноспрямованої економіки.Україна впродовж першого десятиліття незалежності практичноне проводила усвідомленої регіональної політики (першийУказ Президента стосовно регіональної політики видано у

386Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.2001 році) як через зосередження уваги на загаль нодержавних,макроекономічних проблемах, так і, сподіваючись, що ринковімеханізми автоматично подолають міжрегіональні аномалії.Відповідно, пере важала думка про недоцільність упровадженняспеціальних інститутів, відпові дальних за розроблення й реалізаціюдержавної регіональної політики.Однак досвід практично всіх розвинутих країн переконує, щоринкові відносини як такі здатні тільки породжувати й поглиблюватирегіональні проблеми, і на певному етапі диспропорціїринкового розвитку набувають характеру між регіональних.Об’єктивні міжрегіональні диспропорції в умовах нерегульованогоринку набувають характеру аномалій і стають загрозоюне лише соціальній і політичній системі держави, а й можутьспричинити дезінтеграційні процеси.Звісно, диспропорції в економічному розвитку територійбули й завжди будуть. Але якщо вони стають неконтрольованими,це означає, що в державі немає регіональної політики, абож вона неефективна. Тому пошук дієвих моделей ре гіональноїполітики — одне з ключових питань розвитку державних інститутівв усьому світі.Конкретна інституційна модель, яку обирає та чи іншадержава для розроблення й реалізації регіональної політики,залежить від безлічі чинників. Навіть більш-меш одноріднорозвинуті країни розрізняються гостротою й специфікою регіональнихпроблем, рівнем територіальних диспропорцій, методамидержав ного втручання в регіональні процеси тощо.Аналіз зарубіжної практики показує, як ускладнюютьсяроз роблення та реалізація регіональної політики в державах звеликою територією, які, крім того, характеризуються поліетнічним,полікультурним і поліконфесійним складом населення.Ускладнення ці обумовлені як появою ще одного рівня управління,так і політико-психологічними чинниками, що ускладнюютьдосягнення консенсусу між основними учасникамипроцесу регіонального планування, розвитку й управління.Такий комплекс проблем неможливо вкласти в прості інституційніформи. Потрібна складна структура з вертикальними,горизонтальними й діагональними зв’язками, що забезпечуютьобіг необхідної інформації та ресурсів. Це означає, що вперспективі слід вибудувати нову кооперацію інститутів — загальнодержавних,регіональних і муніципальних, з одного боку,і державних, підприємницьких та громадських — з іншого.В Україні формування інституційного механізму державногорегулювання розвитку регіонів поки що не завершено, він є

Фінансова система України. Частина 1. 387фрагментарним, недостатньо структурованим і загалом ще нерозв’язує проблеми розроблення та втілен ня сучасної ефективноїрегіональної політики. Діяльність у цьому напрямкунаявних державних органів влади потребує вдосконалення тареформування, хоча перелік таких органів досить значний.Нова парадигма регулювання розвитку регіонів полягає, зокрема,в появі сучасних специфічних технологій управління, воснові яких — співіснування, взаємопроникнення різних тенденційта розуміння того, що жоден з наявних важелів управління,зокрема й органи виконавчої влади, не може самостійнозабезпечити ефективного впливу на регіональний розвиток.Очевидно, що деякі повноваження в сфері розвитку регіонівдержава змушена делегувати суб’єктам, які не входять довертикалі виконавчої влади і не є органами місцевого самоврядування.Практика впливу на регіональний розвиток дає прикладиуспішного функціонування різноманітних інститутів, які сприялиорганам державної влади та місцевого самоврядування вдосягненні цілей розвитку регіонів.В Україні вже є певний досвід функціонування агентств регіональногорозвитку. Свідченням цього є прийняті свого часупостанови Кабінету Міністрів України “Про утворення Координаційноїради з формування мережі регіональ них агентстврозвитку” від 30 липня 1999 р. № 1394 та “Про затвердженняПо ложення про Координаційну раду з формування мережі регіональнихагентств розвитку” від 28 жовтня 1999 р. № 1996.Прийняття зазначених документів було наслідком тривалоїдискусії з приводу найдоцільніших форм функціонуванняагентств регіонального розвитку в Україні та механізму їхньоївзаємодії з орга нами державної влади.Досвід країн Центральної Європи засвідчує, що напрями діяльностіагентств регіонального розвитку та їхні організаційноправовіформи є досить різноманітними, постійно еволюціонуютьі залежать від переважної в державі парадигмирегіонального розвитку, чинного законодавства та наявності чивідсутності спеціалізованих органів державної влади й управлінняз питань регіонального розвитку. Для більш ефективноїдіяльності агентств регіонального розвитку доцільно створитиАсоціацію даних агенств, які покликані здійснювати координаціюта контроль (див. рис. 1).

388Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Державні органи владиспівробітництворозробка регіональних програмАгенства регіональногорозвиткурозробка проектів регіональногорозвиткунавчанняінформаціяконсультаціїФінансовокредитніустановикредитиАсоціація агентстврегіональногорозвиткуінформаціякадриВузи та науководослідніустановиінформація, фінансуванняконсалтингспівробітництвоГромадськіорганізації, ЗМІінформаціяГосподарюючісуб’єктиінвестиціїВітчизняні тазарубіжніпартнериРис. 1. Інституційний механізм регіонального розвиткуПроблемами інституційного забезпечення державної регіональноїполітики України залишаються несистемність і недовговічністьіснування окремих інсти тутів. Ідеться такожпро брак системи державних і недержавних органів, здатних увзаємодії й координації ефективно реалізовувати завдання регіональноїполі тики. Необхідна інституційна структура з вертикальними,горизонтальними й діагональними зв’язками, щозабезпечують рух необхідних ресурсів і процесів.Нова парадигма регулювання розвитку регіонів полягає, зокрема,в розумін ні того, що жоден з важелів управління, зокремай органи виконавчої влади, не може самостійно забезпечитиефективного впливу на регіональний розвиток. Очевидно, деякіповноваження в сфері розвитку регіонів держава змушенаде легувати суб’єктам, що не входять до вертикалі виконавчоївлади і не є органами місцевого самоврядування.Загалом інституційний механізм регіональної політики маєкеруватися такими основними принципами:– принцип субсидіарності, тобто максимальне наближенняконкретної фун кції управління до її споживача;– принцип достатності повноважень, тобто повноваженнярівня управлін ня, що реалізовує функцію, повинні бути необхіднимий достатніми для її ефективної реалізації;

Фінансова система України. Частина 1. 389– принцип відповідності повноважень і відповідальності таресурсного забезпечення.У сферу обов’язкової компетенції органів управління чи самоврядуванняне повинні входити функції, які не відповідаютьцілям територіального управління або їх реалізовують самостійнісуб’єкти господарювання, і вони регулюються ринковимимеханізмами.В основі інституційного механізму регіональної політикимає перебувати певний орган, де приймають ключові управлінськірішення і який забезпечує координацію інших інститутів упроцесі реалізації регіональної політики.При цьому слід взяти до уваги, що ставлення до територіїяк об’єкта індустріального освоєння й експлуатації, властивеіндустріальній фазі розвитку, відхо дить у минуле. Регіональнаполітика все більше набуває просторового характеру, трансформуючисьу “просторовий розвиток”. Крім того, прискоренимитемпа ми створюються інфраструктури, що забезпечуютьекологізацію господарської діяльності й інформатизаціюуправлінських процесів.У низці країн роль центрального уряду зміщується в бік розробленняй координації політики, а не її впровадження, у зв’язкуз чим зростає роль місцевих органів влади, які несуть усебільше відповідальності за реалізацію регіональ ної політики.Світова практика показує, що, крім штабного центру, функціїякого зазвичай виконують спеціальне міністерство регіональноїполітики чи інша неспеціалізована інституція, можутьіснувати також міжвідомчі органи й агентства регіональногороз витку, їхня роль у системі регіонального розвитку виглядаєтакою:– парламент та міжвідомчі органи здійснюють нормативноправовезабезпечення, його публічно-правовий характер та координаціюрегіональної політики;– міністерство регіональної політики виконує функції штабногоцентру, тобто приймає основні рішення щодо регіональноїполітики, організовує їх втілення, фінансування та контроль;– агентства регіонального розвитку інтегрують ініціативубізнесу, територіальних і професійних співтовариств в інтересахрегіонального роз витку.Оцінка ефективності інституційного механізму регіональноїполітики залежить від того, чи забезпечує цей механізм реальнийрегіональний розвиток. Тому розвиток регіону не повинені не може вичерпуватися суто механічним зростанням окремихелементів. Це необхідно усвідомлювати, оцінюючи інституцій-

390Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ний механізм, адже кожне відомство може забезпечити певнезростання окремих показників у межах своєї компетенції, алепри цьому територія не роз виватиметься, бо інші показники(зокрема соціальні й екологічні) деградувати муть.Збалансованість розвитку регіону передбачає дотриманняособ ливої для кожної регіональної системи пропорції її потенціалів(економічного, екологічного, демографічного тощо), що забезпечуєсталість і соціальну орієнтацію розвитку. Відповідно доцієї ідеї функціонування повноцінних регіонів неможли ве безпе ретворень, спрямованих на внутрішню збалансованість: утворенняелементів, яких бракує в структурі регіону та по доланнядеструктивності інших складни ків, стимулювання внут рішньо- іміжрегіональних зв’язків. Тому розвитком ре гіо ну доцільно вважатитакий режим функціонування системи, який забезпечуєпозитивну динаміку рівня та якості життя населення за рахуноксталого і зба лансованого відтворення соціального, економічного,ресурсного й екологічного потенціалів території.Отже, для України проблемою, яка значно ускладнює поступрегіонального розвитку, залишається взаємодія місцевихорганів державної виконавчої влади та від повідних представницькихорганів. Найбільша кількість владних повноваженьна регіональному рівні належить до суміжної компетенції місцевихдержавних адміністрацій і органів місцевого самоврядування,що суперечить європейським тенденціям регіональногоуправління та розвитку. На практиці це призводить до невиправданоговтручання органів державної виконавчої влади всферу місце вого самоврядування, дублювання при вирішенніконкретних питань розвитку територіальних громад і регіонів.Інтегральний результат діяльності всіх складових частинінституційного механізму регіональної політики має забезпечуватисоціально орієнтований, зба лансований, сталий розвитокусіх регіонів та забезпечення єдиних соціальних стандартівжиття, незалежно від місця проживання.При цьому важливо унеможливити (або мінімізувати)суб’єктивний чинник у відносинах “центр — регіони”, особливов системі міжбюджетних відносин. Особливе завдання — перетворитиоргани місцевої влади з пасивних реципієн тів бюджетнихкоштів на активних постачальників послуг громадянам порядз підвищенням рівня підзвітності та відповідальності.Важливим завданням подальшого дослідження є аналіз економічноїскладової та форм її інституціональних перетворень,оскільки саме вони представляють найбільшу актуальність участині рельєфного відображення розвитку державної влас-

Фінансова система України. Частина 1. 391ності і визначення потенціалу її впливу на економічний ріст яккраїни, так і регіонів.Література1. Трансформація моделі економіки України (ідеологія, протиріччя,перспективи). Інститут економічного прогнозування:Монографія / За ред. академіка НАН України В. М. Гейця. – К.:Логос, 1999.2. Кіндзерський Ю. Інституціональні аспекти відтворення уконтексті структурних трансформацій // Економіка України. –2007. – №2. – С. 4 – 12.3. Якубенко В. Д. Базисні інститути у трансформаційній економіці:Монографія. — К.: КНЕУ, 2004.

392Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Похилюк В.В.,к.е.н., доцент Полтавського університету споживчої коопераціїУкраїниПРАКТИКА ТА ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ КРАЇНИВ ПЕРЕХІДНИХ ЕКОНОМІКАХСучасний стан економіки України є надзвичайно нестійким.Автор у статті порушує проблему фінансової нестабільності,що викликана не лише певним рівнем інфляції, а порушеннямгрошового обігу в країні в цілому, та зокрема падінням курсугрошової одиниці.The modern state of Ukraine economy is extraordinarilyunsteady. The author of the article deals with the problem offinancial instability which is caused not only by the certain level ofinflation, but by the violation of money circulation in the countrygenerally, and by falling of direct exchange in particular.Постановка проблеми в загальному вигляді. Україна відноситьсядо середніх країн з відкритою економікою. У 1996 р.за мету реформування прийнята економічна модель соціальноорієнтованої ринкової економіки, що поєднує переваги сучасноговисокорозвинутого ринкового господарства із забезпеченнямефективного соціального захисту громадян.Одним з головних завдань в умовах трансформації економікиє забезпечення економічної безпеки країни, що передбачаєефективний розвиток економіки, інтегрованість в міжнароднісоюзи, створення механізмів захисту власних економічних інтересів.Наскільки це важливо, показує порівняльний аналізбільш 25-річного економічного зростання Китаю з темпамиблизько 9% в рік і 15-річного економічного спаду в Росії післяпочатку економічних реформ. Сьогодні стало очевидним, щопри проведенні реформ в Росії, як і в Україні, були порушеніосновні принципи економічної безпеки [3].Фінансова безпека є одним з найважливіших елементів економічної безпеки країни. Неувага до цього елементу небезпечнафінансовими кризами, подібними до тих, які мали місце в© Похилюк В.В., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 393Пів ден но-Східній Азії, Латинській Америці і в Росії в 1997 і1998 рр.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Слід підкреслити,що поняття “Фінансова безпека країни” охоплює всі секториекономіки: державу, нефінансові підприємства, фінансовіорганізації, домашні господарства, зовнішню торгівлю, а такожрегіони.Оцінка фінансової безпеки опирається на основі показників,параметрів і критеріїв бюджетно-податкової, грошовокредитної,валютної, цінової, митної і соціальної політики,що дозволяють дати характеристику стійкості і здатності фінансовоїсистеми країни, захистити економіку від внутрішніхі зовнішніх фінансових загроз, мінімізувати дію міжнароднихфінансових криз.А тому проблему досягнення фінансової безпеки досліджуваливідомі Українсські та зарубіжні вченні в царині фіскальноїполітики – Суторміна В.М., Федосов В.М., Азаров М.Я.,Лютий І.О., Огонь Ц.Г., у сфері грошово-крелдитної і банківськоїсправи – Марцун В.С.,Скрипник А.В., Вітлінський В.В.,Ю. Брігхем, Л. Гапенські, Дж. Ван. Хорн., А.М. Кінг та інші.Особливу увагу фінансовій безпеці в транзитивній економіціприсвятили Терещенко О.О., Леоненко П.М., Іванілов О.С., Б.Койл, Т.Райс. Саме в працях названих науковців загострюєтьсяпроблема ризиків та втрати рівня економічної безпеки країни.Невирішені раніше частини загальної проблеми. Основнимикритеріями фінансової безпеки є порогові значення допустимихрівнів відповідних показників усіх секторів економіки.Фінансова безпека країни забезпечується фінансовою системою,що включає такі органи державного управління, якМіністерство фінансів, Міністерство економіки, Нацбанк, Державнийподатковий комітет та інші органи державного управління,які проводять грошово-кредитну, бюджетно-податкову,валютну, цінову і митну політику, спрямовану на забезпеченняфінансової стабільності країни, стійкого і ефективного українськоїгривні, низького рівня інфляції, дефіциту бюджету, безпечногорівня внутрішнього і зовнішнього боргу; зниженнянегативного сальдо в зовнішній торгівлі і зростання експорту,а також поліпшення фінансового становища і зростання рентабельностів реальному секторі економіки.Фінансова політика, спрямована на досягнення вказанихцілей, повинна розроблятися на основі науково-обґрунтованихконцепцій, прогнозів і програм соціально-економічного розви-

394Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.тку країни, законів і нормативно-правових актів, які визначаютьправовий простір економічної діяльності суб’єктів господарювання,індивідуальних підприємців і фізичних осіб.В Україні цим цілям повинна служити Національна стратегіястійкого розвитку; основні напрями і програми соціальноекономічногорозвитку країни; закони про бюджет, бюджетнусистему, Національний банк; Цивільний, Податковий, Банківськийкодекси та ін. Але, на превеликий жаль, значна частинацих документів до цього часу не прийнята вищим законодавчиморганом країни.Важливу роль у забезпеченні фінансової безпеки відіграютьтакож закони і нормативно-правові акти, що визначають функціонуванняфінансових ринків країни.Основною умовою ефективності дії вказаних правових і фінансовихмеханізмів є системний підхід, оскільки недостатнійрівень комплексності їх застосування може призвести до небажанихрезультатів.У зв’язку з цим мають інтерес аналіз і оцінка основних показників,що характеризують фінансову безпеку України.Формулювання цілей статті та постановка завдання. Забезпеченнязагальноекономічної бази фінансової безпеки країнихарактеризується рівнем і динамікою основних макроекономічнихпоказників, таких, як темпи зростання ВВП, рівеньВВП на душу населення, інвестиції у галузі економіки та ін.Тому запропонована стаття передбачає розвинути теоретичнідослідження в царині економічної безпеки країни з використаннямстатистичного матеріалу щодо формування ВВП тайого складових. При цьому автор пропонує взяти до уваги станекономічних перетворень економіки і формування ринковоїекономічної системи, що спроможна під впливом внутрішніхі зовнішніх чинників стабілізувати фінансові ризики. Особливаувага при розкритті поставленої проблеми повинна зайнятифінансова діяльність від підприємства до регіону і до фінансівкраїни.Виклад основного матеріалу дослідження. Протягомостанніх шести років економіка України розвивається нестабільно,про що свідчать темпи зростання ВВП, а відповідно, іфінансові результати господарювання в Україні не забезпечуютьтемпів зростання обсягів і масштабів виробництва. Значніекономічні коливання в країні викликані складною політичноюситуацією як всередині країни, так і зниженням авторитету насвітовій арені. Внутрішня боротьба за переділ власності і сфер

Фінансова система України. Частина 1. 395впливу призупинив темпи росту інвестицій, обмежив сфериприкладання капіталу, призупинив темпи зростання реальнихдоходів населення. Протягом перших чотирьох років досліджуваногоперіоду українська економіка демонструвала стабільновисокі темпи економічного зростання. Як бачимо із таблиці 1,зростання ВВП у 2000 – 2003 роках склало відповідно 132,9%,в тому числі за останній 2003 рік 109,3%.Ще динамічніше протягом цього ж періоду розвиваласяпромисловість, обсяги виробництва якої зросли відповідно на60,3% та 15,8%. За розрахунками, інвестиції в основний капіталпротягом цих років зросли на 92,2%, експорт товарів на 99,3%,імпорт товарів – на 94,3%. Варто звернути увагу на те, що випереджальнимитемпами (порівняно із збільшенням ВВП)зростали реальні наявні доходи населення. У 2000 – 2003 рокахвони підвищилися на 42,7%. За цей же час реальна заробітнаплата збільшилася на 61,0 та 15,2% [4].Саме така динаміка зростання мала вагомі економічні передумови.Вона стала результатом насамперед глибоких ринковихперетворень, а також ефективної політики, спрямованоїна забезпечення надійної макроекономічної стабілізації українськоїекономіки. Мова йде перш за все про фінансову стабілізаціюцього періоду – стабілізацію грошової одиниці, відчутнепідвищення рівня монетизації економіки, забезпечення мінімальноїдефіцитності державного бюджету, суттєве зростанняпозитивного сальдо поточного рахунку платіжного балансу,вагоме скорочення державного боргу, істотне нарощення міжнароднихвалютних резервів Національного банку України.За даними ЄБРР, середньорічні темпи зростання ВВП країнЦентральної Європи та Балтії, які раніше лідирували, за відповіднийперіод становили 3,3% тоді як в Україні – 7,4%. Алеполітична ситуація, що склалася в Україні після 2003 року,не лише не сприяла зміцненню досягнутих темпів зростанняВВП та фінансових показників, а навпаки, почало зниженнятемпів розвитку основних галузей народного господарства.Нестабільна економічна ситуація в країні, що була викликананепродуманими рішеннями влади (перехід до ручного управлінняекономікою, введення фіксованого курсу окремих валютщодо гривні , високі темпи інфляції, кризові явища в окремихгалузях економіки, зростання зовнішніх запозичень у виглядіОВД), сприяла загостренню фінансової ситуації в країні тазниження рівня економічної безпеки країни в цілому.

396Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Таблиця 1.Основні показники фінансово-економічної діяльності Україниза 2000 – 2006 рр.№п/пРокиВВПза категоріямивикористанняОбсяг(млн.грн.)% до підсумкуВВП на душу населеня(грн)Державний бюджет(зведений)(млн.грн.)доходивидаткидефіцитІндексспоживчихцін* 2 3 4 5 6 7 8 91200017007075,2277849117,948148,6-969,3128,22200120419076,6377654934,655528,0680,7106,13200222581075,4423961954,360318,9-1635,499,44200326734475,4511475285,875792,5506,7108,25200434511371,2727391529,4102538,411009,0112,36200544145276,59372134183,2141989,57806,3110,37200653766778,6–171811,5175512,23700,8111,6Починаючи з 2005 р., в Україні почали знижуватися темпизростання ВВП: у 2005 р.- 2,79%, у – 2,17. Знизилася частка інвестиційу ВВП в 2005 – 2006 рр.Сьогодні в Україні чинники екстенсивного економічного

Фінансова система України. Частина 1. 397зростання практично вичерпані, що вимагає переходу до інтенсивнихчинників.Як показує досвід країн Центральної і Східної Європи і Китаю,залучення іноземного капіталу у формі прямих іноземнихінвестицій є одним з важливих умов економічного зростання іпідвищення ефективності виробництва [4].З урахуванням цього для забезпечення економічної і фінансовоїбезпеки країни необхідно:– здійснювати і далі інвестиції в “точки зростання” економікиі експортно-орієн товані і імпортозаміщуюці виробництва;– спрямовувати капіталовкладення переважно в передовітехнології;– прискорити створення вільних економічних зон, та розширитиіснуючі;– розвивати систему державного страхування іноземних інвестиційв пріоритетні галузі;– залучати прямі іноземні інвестиції. При цьому необхідно :забезпечувати безпечний рівень залежності від іноземного капіталуі зовнішнього боргу в зіставленні з доходами на душунаселення; не допускати перевищення безпечного пороговогозначення частки іноземного капіталу в економіці країни, а такожрівня іноземних портфельних інвестицій в порівнянні зпрямими іноземними інвестиціями.Одним з найважливіших елементів забезпечення фінансовоїбезпеки держави є ефективна бюджетно-податкова система.Головним завданням тут є зниження податкового навантаженняна економіку при одночасному забезпеченні достатніхнадходжень до бюджету і низького рівня дефіциту консолідованогобюджету.Після 2004 р. рівень дефіциту бюджету в Україні почав зни -жуватися, але сам цей показник не засвідчує зростання фі -нансової безпеки. До уваги варто взяти рівень золото ва лют нихрезервів. Це один з основних показників. В Украї ні в даний часвін відстає від необхідного рівня. Тому фі нансова політика державиповин на мати на меті зростання зо лотовалютних резервів.В Україні продовжує зберігатися вищий рівень податків порів няно з суміжними країнами, а це стає перешкодою в розвиткунаціональної економіки. Непрямим свідченням цього є наявністьтіньової економіки і вивіз капіталів з країни. У 2005 р.поточні податкові доходи в республіці склали 23,% ВВП [6].Структура податкових платежів в Україні істотно відрізняєтьсявід аналогічних у розвинених країнах з ринковою еконо-

398Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.мікою, де основна частка податків вилучається з фізичних осіб,а не з підприємств.Це пояснюється перехідним характером економіки країни,що обумовлює нижчі, ніж в розвинених країнах, рівні доходів ізаощаджень населення у структурі загальних доходів усіх секторівекономіки.Вимагають подальшого вдосконалення рівень і структурабюджетних витрат уряду. Фінансові кошти через бюджет витрачаютьсяна: здійснення функцій державного управління;зарплату службовцем бюджетних організацій, капітальні вкладення;виплату відсотків з отриманих кредитів і позик; соціальнусферу; оборону, забезпечення суспільної безпеки; розвитокгалузей національної економіки та ін. За структурою витратбюджет України є соціально орієнтованим.Важливою умовою, що характеризує безпеку країни, є забезпеченнязапланованих рівнів фінансування за основнимистаттями бюджетних витрат. Спостерігається зростання темпіввитрати бюджету України протягом 2004 -2005 років, відповіднопо роках – 35,3% та 38,4% .Виконання цих показників свідчить про прийнятний рівеньфінансової безпеки в секторі державного управління.Рівень бюджетного дефіциту, внутрішнього і зовнішньогоборгу є тими фінансовими показниками, що визначають “поріг”фінансової безпеки. Прийняті за Маастріхтським договоромбезпечні величини, або порогові значення, цих параметрівскладають для дефіциту держбюджету 3% ВВП, для сукупноговнутрішнього і зовнішнього боргу -60% ВВП.Надзвичайно високий рівень внутрішнього боргу (40%ВВП) і зовнішнього (50%) призвів до фінансової кризи в Росіїв 1998 р. [2].Рівень дефіциту держбюджету в Україні близький до оптимального.Дані параметри внутрішнього і зовнішнього боргутакож знаходяться в допустимих межах.Згідно з міжнародною практикою, не слід перевищувати пороговізначення і таких параметрів, як рівень зовнішнього боргудо експорту – він не повинен бути більше 25%, а також рівеньплатежів (за рік) по зовнішньому боргу до експорту – 30%.Проте ці міжнародні нормативи розроблені для країн з доходамина душу населення у ВКВ, на декілька порядків перевершуютьдоходи в Україні. Тому дані параметри повинні бутипонижені пропорційно до реальних доходів населення.Для України в даний час, на нашу думку, рівень порогових

Фінансова система України. Частина 1. 399значень параметрів економічної безпеки повинен скласти по внутрішньомуборгу близько 6% до ВВП, по зовнішньому – 10%.У частині фінансування внутрішнього боргу важлива нетільки величина перевищення витрат над доходами держави,але і джерела фінансування дефіциту бюджету. Фінансуваннядефіциту держбюджету і внутрішнього державного боргу увсьому світі здійснюється за рахунок позик Нацбанку і емісіїурядом державних цінних паперів. Як інструмент безінфляційногофінансування дефіциту бюджету переваги мають ДКО порівняноз кредитами Нацбанку. Рівень фінансування дефіцитуза допомогою ДКО повинен знаходитися в межах 60 – 70% загальногообсягу фінансування дефіциту.Надмірне підвищення прибутковості державних казначейськихзобов’язань для залучення інвесторів може погіршитистан реального сектору економіки, призвести до відтоку засобівіз сфери кредитування економіки у сферу покриття дефіцитубюд жету і державного боргу, що негативно позначиться на економічномузростанні народного господарства. Це може призвести до збільшенням залежності бюджету від стану фінансово -го ринку в цілому, а в разі зниження ліквідності банківськогосектору – неможливістю забезпечити погашення державнихцінних паперів за рахунок залучення вільних ресурсів даногоринку. У цій ситуації стає реальною загроза падіння ліквідностібюджету, заморожування виплати відсотків і повернення державногоборгу, що і відбулося в Росії в серпні 1998 р.Висновки з даного дослідження і перспективи подальшихрозвідок. Як показує аналіз, із 2004 р. в секторі “держави”України акцентується увага на зміцненні фінансової безпеки,що характеризується зниженням дефіциту бюджету і відносноневисокими значеннями внутрішнього і зовнішнього боргу надушу населення.В даний час забезпечення фінансової безпеки в країні засобамибюджетно-податкової політики припускає:– розробку програми збільшення золотовалютних резервівдержави з урахуванням перевищення їх зростання порівняно іззростанням внутрішнього і зовнішнього боргу;– введення в дію Податкового кодексу, його уніфікацію зПодатковим кодексом сусідніх країн; наближення податковоїсистеми України до міжнародних стандартів. Це повинно здійснюватисяна основі зменшення прямих податків на доходи іприбуток підприємств за рахунок збільшення непрямих податківна споживання, майно (нерухомість) громадян;

400Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.– уточнення відповідних прав і обов’язків органів державної,обласної і місцевої влади по формуванню і виконання бюджетів:підвищення частки місцевих податків і зборів, забезпеченнябільшої фінансової самостійності обласних і місцевихбюджетів; скорочення кількості позабюджетних фондів;– скорочення державних витрат на підтримку збитковихпідприємств, розвиток недержавного сектору економіки іефективних форм господарювання (вільних економічних зон,фінансово-промислових груп, спільних підприємств та ін.);– поліпшення системи соціальних гарантій і соціального захистунаселення на основі залучення засобів населення; перекладчастини медичного обслуговування і освіти на платну основуз одночасним підвищенням реальних доходів населення;– скорочення дефіциту бюджету, збільшення ролі державнихдовгострокових облігацій як інструменту неінфляційногофінансування дефіциту державного бюджету, внутрішнього ізовнішнього боргу, державних цільових програм.Важливими напрямами зміцнення фінансової безпеки країниє посилення боротьби із приховуванням доходів і несплатоюподатків, зниження рівня тіньової економіки, контроль зацільовим використанням бюджетних коштів.Література1. Дінкевіч А.І. Економічний розвиток сучасної Японії // Гроші ікредит. – 1998. – №10.2. Енин Ю.І., Журавлёв В.А. Финансовая безопасность страны.//Безопасность. – 1999. – №11-12. – С. 136 – 149.3. Ли Цзиньвень. Роль государственного регулирования в реформированиии развитии экономики Китая // Проблемы теориии практики управления. – 1997. – №4.4. Послання Президента України до Верховної Ради України.Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році. – К.:Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2004. –472 с.5. Статистика финансов сектора государственного управления/ Под ред. У. П. Райха, Р. Янке. Штутгарт, 1997. – 346 с.6. “Україна – 2015” Національна стратегія розвитку. //Українськийфорум. Громадсько-політичне об’єднання – К.: 2008. – 74 с.

Фінансова система України. Частина 1. 401Присяжнюк А. Ю.,аспірант, Київський економічний інститут менеджментуДЕЯКІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИПОТОКАМИ В ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІУ статті розглянуто загальні підходи до управління фінансовимипотоками та запропоновано нові підходи до визначеннясутності потокового управління в межах інноваційноїдіяльності .In the article general approaches are considered to the ma na gementby financial streams and new approaches are offered to determinationof essence of streams management within the limits ofinnovative activity.Вступ. Економічні трансформації суспільного життя населеннябудь-якої країни є залежними від розвитку інноваційноїсфери. Використання науково-технічного потенціалумає слугувати додатковим каталізатором реалізації стратегіїсоціально-економічного розвитку держави. У найбільшій тадовгостроковій перспективі врахування інноваційного чинникастає вирішальною умовою подальшого функціонуваннясучасних економічних систем. Оскільки однією з умов сталогоекономічного зростання як суб’єктів господарювання так і державив цілому є інноваційна діяльність, а головним чинником,що впливає на її ефективність, виступає фінансове забезпечення,тому не викликає сумнівів актуальність дослідження щодоуправління фінансовими потоками в інноваційній діяльності.Постановка проблеми. Пріоритет дослідження фінансовихпотоків в інноваційній діяльності є очевидним, тому що фінансоваскладова займає домінуюче місце в інноваційній інфраструктуріі безпосередньо впливає на інші складові інноваційноїдіяльності (рис.1.1).З огляду на те, що управління рухом фінансових ресурсівв інноваційній діяльності є важливою складовою загальної інноваційноїстратегії підприємства, все більшого значення набуваєвикористання потокових підходів в управлінні фінансовимиресурсами, які здатні і покликані наочно відображати рух© Присяжнюк А. Ю., 2008

402Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.фінансових ресурсів, будь-які зміни у їх структурі та сприяютьприйняттю більш ефективних управлінських рішень. Не зважаючина це, в науковому просторі вчені ще й досі полемізуютьщодо визначення та функціональності потокових підходів доуправління фінансовими потоками. Тому метою статті є дослідженняпотокових методів управління рухом фінансовихресурсів у розрізі інноваційної діяльності, оскільки останняпотребує нових, ефективних способів та методів прийняттяуправлінських рішень.Інноваційна інфраструктураВиробничо-технологічнаскладоваІнформаційна складоваКадрова складоваЗбутова складоваФінансова складоваРис. 1.1. Залежність складовихінноваційної інфраструктури від фінансової складовоїДжерело: Власна розробка.Останні дослідження. На сьогодні, в галузі потоковогоуправління фінансовими ресурсами, існують праці багатьохвчених, але варто зазначити, що проблематика даної галузі ємало дослідженою. На особливу увагу заслуговують праці Г.М. Азаренкової, В. Р. Шевчук, Ф.К. Беа та інших вітчизняних ізарубіжних вчених.Виклад основного матеріалу. Для повного усвідомлення доцільностізастосування потокового підходу в управлінні інноваційноюдіяльністю виникає потреба у з’ясуванні його сутності.Так, на думку Г. М. Азаренкової, сутність потокового підходууправління полягає у безперервному врахуванні руху різноманітнихресурсів у часі та просторі [1]. Зважаючи на вищевказане,необхідність застосування такого підходу для управлінняфінансовими потоками в інноваційній діяльності очевидна,

Фінансова система України. Частина 1. 403оскільки самі фінансові потоки характеризуються рухом і зміноюфінансових ресурсів, а також мають ознаку вимірності.Мають інтерес погляди В. Р. Шевчук щодо визначення сутностіфінансових підходів управління. Зокрема, вона зазначає,що грошові надходження і вибуття мають постійний характері йдуть безперервними потоками [2]. З об’єктивної точки зору,такі міркування можна віднести до загального трактування потоковогопідходу в економіці.На наш погляд, потокові підходи в управлінні фінансовимиресурсами, зокрема в інноваційній діяльності, являють собоюсукупність економічних і правових засобів, методів і формуправління, що застосовують з урахуванням змін фінансовихресурсів з метою оптимізації економічних результатів суб’єктівгосподарювання. Одночасно слід відзначити, що управлінняфінансовими потоками в інноваційній діяльності передусімпов’язано із системою державного управління економічними ісоціальними процесами, тобто перерозподілом фінансових ресурсів,який, безперечно залежить від:1. Системи оподаткування.2. Структури фінансової системи.3. Макроекономічних чинників.4. Стабільності курсу грошової одиниці.5. Макроекономічної політики вибору пріоритетів у напрямкахвикористання фінансових ресурсів.6. Характеру, цілей і змісту фінансово-економічної і соціальноїполітики, що також підкреслює динамізм розвитку економічнихявищ, подій, безперервність відповідних процесів [1].Крім того, варто зазначити, що управління рухом фінансовихресурсів в інноваційній діяльності значною мірою ґрунтуєтьсяна класичних принципах фінансового менеджменту. Вважаємоза доцільне виділити головні з них:1. Динамізм – здатність відповідного способу управління дошвидких змін з урахуванням часу та безперервності економічнихпроцесів.2. Адаптивність – моделювання стилю та способу управлінняпід впливом певних чинників.3. Варіативність – відповідність загальної моделі управлінняфінансовими потоками щодо змін у функціонуванні відповіднихпотоків.4. Інтегрованість – врахування факторів зовнішнього та внутрішньогосередовища при здійсненні управлінських функцій.5. Стійкість – здатність до опору чи прийняття певних змінв процесі управління фінансовими потоками.

404Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.6. Відповідність – врахування методів та способів управлінняфінансовими потоками відповідно до специфіки того чи іншогофінансового потоку.Значною мірою, дотримання цих принципів є ключовимфактором при прийнятті оптимальних управлінських рішень,адже вони враховують будь-які зміни як зовнішнього, так і внутрішньогосередовища, що сприяє підвищенню ефективностіуправління фінансовими ресурсами та їх рухом. Обрана групапринципів, на наш погляд, максимально враховує специфікууправління фінансовими потоками саме в площині інноваційноїдіяльності, оскільки остання є фундаментом конкурентоспроможногосередовища, що є чутливим до частих змін зовнішніхі внутрішніх чинників.Інноваційна діяльність є явищем динамічним, різноплановимі масштабним, тому при управлінні фінансовими потокаминеобхідно враховувати як стратегічні, так і оперативні аспекти.Стратегічне управління інноваційною діяльністю полягає упрогнозуванні глобальних змін в економічному середовищі тапошуку і реалізації масштабних інноваційних проектів, спрямованихна забезпечення тривалого та ефективного розвиткуорганізації у майбутній перспективі [3]. З огляду на це, управлінняфінансовими потоками в інноваційній діяльності такожмає бути орієнтованим на тривалу перспективу, а стратегічнийхарактер управління фінансовими ресурсами буде забезпечуватисьпошуком оптимальних джерел формування фінансовихресурсів з урахуванням фактора часу.Щодо оперативного управління фінансовими потоками, то врозрізі інноваційної діяльності воно спрямоване на розробленнясистеми стимулювання з метою заохочення інвестора, його участів інноваційних змінах, готовності до фінансових асигнувань.На сучасному етапі розвитку фінансової та управлінськоїнауки більшість вчених, що займаються проблематикою функціонуваннята управління фінансовими потоками, виділяютьзначну кількість методів управління у цій сфері, але найбільшоїуваги заслуговують такі методи:1. Методи оцінки потоків у часі. Основною концепцією цихметодів є врахування того, що вартість фінансових ресурсів зчасом змінюється з урахуванням норми прибутку на фінансовомуринку, за яку, як правило, виступає норма позиковоговідсотка. При цьому найбільш розповсюдженим підходом є застосуваннядисконтного множника.2. Методи оцінки фінансових потоків в умовах інфляції.Концепція врахування фактора інфляції полягає у врахуванні

Фінансова система України. Частина 1. 405дійсної вартості фінансових ресурсів та забезпеченні можливихвтрат, які обумовлені інфляцією. При цьому основу розрахунківскладає модель Фішера, яка пов’язує реальну відсоткову ставкуіз номінальною відсотковою ставкою з урахуванням інфляції.3. Методи оцінки рівномірності та синхронності руху грошових,матеріальних та фінансових потоків. Концепцію цихметодів складає визначення взаємозв’язку між грошовими, матеріальнимита фінансовими потоками [1].Дослідивши методи та принципи управління фінансовимиресурсами в інноваційній діяльності, вважаємо за необхідневизначити етапи процесу управління фінансовими потоками.При визначенні алгоритму управління фінансовими потоками,слід зауважити, що ефективність управління, в першу чергу, залежитьвід гармонізації матеріальних, фінансових та інформаційнихпотоків. Отже, основними етапами управління фінансовимипотоками в інноваційній діяльності є:1. Прогнозне управління. Його суть зводиться до чіткого фінансовогопланування та прогнозування в межах певного інноваційногопроекту в довгостроковій перспективі.2. Саморегулювання й адаптація. Будь-яке управлінськевтручання передбачає процес адаптації до змін зовнішнього тавнутрішнього середовища та елементи саморегулювання.3. Управління фінансовими резервами та ліквідністю.4. Ідентифікація найбільш ефективних інструментів фінансовогозабезпечення.5. Підтримка та управління інструментарію фінансового забезпеченняінноваційної діяльності.Серед сучасних дослідників потокових методів управлінняфінансовими ресурсами на різних рівнях, на особливу увагузаслуговують міркування Г. М. Азаренкової щодо загальногомеханізму управління фінансовими потоками. Так, вона виділяєтри додаткових складових, які безпосередньо впливають науправління фінансовими потоками:1. Ринкові важелі управління фінансовими потоками різнихсуб`єктів господарювання на підставі впровадження відповідноїфінансової політики.2. Нормативно-правове забезпечення функціонування фінансовихпотоків, що містить в собі закони, укази Президента,постанови Кабінету Міністрів, накази та листи відомств, інструкції,нормативи, норми, методичні вказівки та інші нормативнідокументи.3. Внутрішні механізми управління фінансовими та товарнимиринками, різними сегментами економіки.

406Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.На наш погляд, запропоновані складові механізму управлінняфінансовими потоками є характерними для управліннярухом фінансових ресурсів в інноваційній діяльності, оскількиефективність розробки та впровадження інновацій прямо залежитьвід стану законодавчого поля та виваженості фінансовоїполітики.Досить важливим структурним елементом механізму управлінняфінансовими потоками виступає інформаційне забезпеченнята способи переробки інформації, оскільки цінністьінформації зростає пропорційно до того, наскільки ефективноця інформація буде перероблена. В площині інформаційногозабезпечення провідне місце займає фінансова та економічнаінформація, яка може бути використана у системах прийняттяефективних рішень на підставі гнучкого аналізу даних. В інноваційнійдіяльності інформаційне забезпечення виступає нетільки компонентом механізму управління, а й окремим ресурсом,тому виокремлення інформаційних ресурсів в елемент механізмууправління фінансовими потоками в інноваційній діяльностіобумовлено їх значущістю в інноваційному процесі.Таким чином, виходячи з розглянутого, пропонуємо скомпонуватизагальну схему механізму управління фінансовимипотоками (рис. 1.2), враховуючи методи та принципи управлінняфінансовими потоками, нормативно-правову базу, інформаційнезабезпечення, фінансову політику та ринкові важеліуправління фінансовими потоками.Інноваційна інфраструктураВиробничо-технологічнаскладоваІнформаційна складоваКадрова складоваЗбутова складоваФінансова складоваРис. 1.2. Складові загального механізмууправління фінансовими потокамиДжерело: Власна розробка.

Фінансова система України. Частина 1. 407Висновки. Отже, у загальному підсумку можна зробити такийвисновок: у контексті управління фінансовими потокамина сучасному етапі розвитку фінансового менеджменту порядіз ресурсною та системною концепцією управління чільне місцезаймають потокові підходи управління рухом фінансовихресурсів. Принципи потокового управління є відображеннямпрогресивних досягнень в галузі науки управління, фінансовогоменеджменту та фінансової математики. Саме завдяки потоковимпідходам в інноваційній діяльності здійснюється декомпозиціяскладних систем, відкриваються нові можливостіщодо дослідження функціонування та діяльності суб`єктів господарювання,їх стратегічного та оперативного планування. Узагальному можна визначити, що ідеологія потокового управлінняфінансовими ресурсами є однією із принципових основсучасного управління інноваційною діяльністю.Література1. Азаренкова Г. М. Фінансові ресурси та фінансові потоки: теоретичнийаналіз / Українська академія банківської справи. – Харків,2003 – 102 с.2. Шевчук В. Р. Аналітичне забезпечення раціоналізації грошовихпотоків підприємств (на прикладі меблевого виробництваУкраїни): Автореф. дис… канд. ек. наук: 08.06.04./ Терноп. акад. народ.гос-ва. – Тернопіль, 2001. – 22с.3. Стадник В. В., Йохна М. А., Інноваційний менеджмент: Навчальнийпосібник. – К.: Академвидав, 2006. – 464 с.

408Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Романець О.В.,викладач, Рівненський державний гуманітарний університетСИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ:ДОСВІД ФРАНЦІЇУ статі досліджено систему соціального захисту у Франції.Виявлені причини фінансової кризи системи соціальногозахисту та розглянуто реформи, що були здійсненні для її подоланняSystem of social defence in France are examined in the article.The reasons of financial crisis of system of social protection andreform for its overcoming are investigatedВирішенню соціальних питань у період так званих економічнихреформ в Україні не було надано належної уваги, щоспричинило загальновідомі трагічні і непоправні наслідки. Однієюз причин була недооцінка значущості соціального захисту,його принципів, механізмів, переваг та недоліків різних моделейсоціального захисту. Вивчення досвіду соціального захистув розвинених країнах має особливе значення для вдосконаленнячинної системи соціального захисту в Україні.Питання соціального захисту перебувають в центрі увагивідомих науковців, таких як Е. Лібанова, О. Новікова, В. Єременко,В, Новіков, О.Палій, В. Скуратівський. Дослідженнясоціальної політики зарубіжних країн знайшло відображенняв працях Г. Лук’янової, Ю. Рубінского, Н. Хрустальової. Незважаючи на те, що є достатньо робіт, присвячених проблемамсоціального захисту, зарубіжний досвід соціального захистувивчений недостатньо.Дана стаття присвячена дослідженню розвитку та реформуваннюсистеми соціального захисту у Франції.Французька система соціального захисту є однією з найкращихсистем в Європі та світі. Її прийнято називати дирижистськоюабо етатистською (від французького «Etat» – держава)[1, с. 61]. Вона задовольняє такі основні потреби, як захист відбезробіття, охорону здоров’я, забезпечення у старості та захистсім’ї.© Романець О.В., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 409Особливістю французької системи соціального захисту є їїпроміжне становище між двома концептуальними моделями,сформованими західним суспільством. Перша – «беверіджиська»– передбачає державний перерозподіл доходів від більшбагатих до бідних прошарків суспільства шляхом стягуванняподатків і проведення цільових державних програм. Таким чином,державна соціальна політика охоплює все суспільство імає метою боротьбу з бідністю.Друга – «бісмаркська» модель передбачає фінансування соціальнихпрограм шляхом особливих відрахувань працюючихчленів суспільства і поширюється виключно на них. Її мета– подолання матеріальних та соціальних труднощів працюючих.Першу модель можна охарактеризувати як ліберальносолідарну,другу – як консервативно-корпоративну. З часу виникненняфранцузька система соціального захисту визначиласвою мету виходячи з «беверіджиської» концепції, а засоби їїдосягення мали «бісмаркський» характер [2, с. 65].У Франції система соціального захисту її громадян включаєвиплату пенсій, допомоги по безробіттю, сімейні та житлові допомоги,а також витрати на подолання соціальної ізоляції, такіяк допомога у працевлаштуванні. Вона сформувалася у першітри післявоєнних десятиліття при безпосередній участі держави.Успішний розвиток економіки до середини 70-х років створювавматеріальну базу для функціонування системи соціального захистуі сприяв збереженню стабільності в суспільстві [3].До середини 1970-х років післявоєнне «славетне тридцятиріччя»підійшло до кінця. Енергетичні кризи, збільшення витратвиробництва, новий виток науково-технічної революції наоснові інформатики, що підвищив вимоги до кваліфікації найманоїпраці, і врешті-решт, конкуренція зі сторони ряду країн,що розвиваються, перш за все Південної та Східної Азії, на фоніглобалізації світової економіки значно знизили темпи росту ізагострили проблему зайнятості [4, с.79]. Так виявились слабкісторони системи соціального захисту, що склалася, і перш завсе, її дорогий характер.Фінансувати її за рахунок нових і обов'язкових соціальнихнарахувань стає важче. Високий рівень податків і соціальнихвиплат призводить до перетікання французьких капіталів україни Азії з більш низькою зарплатою і відсутністю соціальнихгарантій, сприяючи пасиву французького торгового балансуі в подальшому загостенню проблем зайнятості. [5].Прискорився ріст дефіциту бюджету соціального забезпечення,стимульований збільшенням числа осіб, охоплених

410Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.різними соціальними допомогами, а також впливом демографічнихфакторів: скороченням сукупної народжуваності,збільшенням середньої тривалості життя населення. За данимиІнституту статистики і економічних досліджень, в 90-х рокахуже три чверті французьких сімей користувалися допомогоюдержави. При цьому постійно зростала сума практично всіх соціальнихдопомог. Виявилась нагальна потреба реформуваннясистеми соціального захисту, яка стала непосильним тягаремдля державного бюджету.У другій половині 80-х років почалося реформування французькоїсоціально-економічної моделі, спрямоване на лібералізаціюекономіки. У 1986 році розпочалася широкомасштабнапри ва ти за ція, яка тривала півтора десятиріччя. Вона проходилав умовах жорсткого контролю держави, яка визначила ціну істру к ту ру розподілу активів серед акціонерів, причому часткаіно зем ного капіталу в акціях не повинна була перевищувати 20% [1, с 64].Оскільки надходження в бюджет, джерелом яких в основномує податок з доходів, недостатні, то в 1991 році був введенийзагальний соціальний внесок, а в 1996 році – внесок на погашеннясоціальної заборгованості. Завдяки цим заходам збільшивсяобсяг зборів з інших видів доходів. Таким чином, обсягкоштів від стягнення податку з доходів складав тільки 66,5%від доходів соціального страхування [6].У Франції державна пенсійна система по старості, яка охоплюєосновну масу пенсіонерів, являє собою складне багатояруснеутворення. В 90-х роках в країні діяло близько 100 базових тапонад 300 додаткових режимів пенсійного забезпечення. В ціломупенсійна система складається з п'яти підсистем: базові режимидля найманих працівників, додаткові режими, спеціальнірежими для окремих категорій зайнятих, базові режими для ненайманихпрацівників, додаткові (факультативні) режими.Саме пенсійна система по старості виявилась на початку90-х років в найбільш тяжкому становищі. Її фінансове оздоровленняуряд намагався здійснити (у відповідності з програмоюреформ 1993 р.) за рахунок комплексу о заходів в т.ч.: –підвищенні віку виходу на пенсію до 65 років і для чоловіків ідля жінок, – збільшенні розмірів трудового стажу для виплатимінімальної пенсії. [3].Фінансування базового режиму здійснюється в основномуза рахунок соціальних внесків підприємців (8,2 % фонду заробітноїплати) і найманих працівників (7,6 % від зарплати).Окрім основних базових режимів, діють обов'язкові до-

Фінансова система України. Частина 1. 411даткові режими страхування, які об'єднують різні професійнікатегорії працюючих. Значна частка додаткових режимів пенсійногозабезпечення зосереджена в рамках Асоціації режимівдодаткових пенсій (АРРКО) і Всезагальної асоціації пенсійнихустанов (АЖИК). Перша фінансується за рахунок обов'язковихвнесків підприємців – 4% від суми заробітної плати (з 1996року вони підвищуються на 0,3% в рік) і найманих працівників– 2%. В АЖИК загальний розмір внесків складає 12%, з яких8% платять роботодавці і 4% працівники. Виплати з додатковихпенсійних режимів (у середньому 20% заробітку) суттєвопідвищують загальний дохід пенсіонерів (у базових режимахв середньому 50% заробітної плати) [3]. У 1996 році ці обидвіорганізації об'єдналися і створили єдиний фонд солідарності.Всі жителі Франції, навіть бідні та бездомні, мають правона страховий мінімум медичних послуг (Couverture MaladieUniverselle). Медичне страхування є обов'язковим і оплачуєтьсяпрацівником (1/4) і роботодавцем (3/4). Слід відмітити, щоза оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я, Франціястоїть на першому місці в списку з 191 країни по загальномурівню охорони здоров'я (Великобританія займає в цьому списку18-те місце, США -37-ме). Кожна особа у Франції, що маєроботу зобов'язана відраховувати кошти в національну системусоціального забезпечення, і без будь-якого виключеннябудь-яка особа – француз, чи іноземець, працюючий і безробітний– має право на користування її благами [7].У випадку серйозної і тривалої хвороби, а також при хворобах,що потребують дорогого лікування і хірургічного втручання,страхування ризику повне, тобто хворим витрати відшкодовуютьсяповністю. Страховка виплачується частковопри нескладних захворюваннях або так званих витратах покомфорту [6].Починаючи з 80-х років питання про реформу медичногострахування стало одним з найважливіших. Особливо широконеобхідність реформ стала обговорюватись після того, як врамках системи соціального забезпечення була створена спеціальнарахункова палата, яка двічі на рік публікує звіт про фінансовийстан в різних сферах цієї системи. Коли в ході економічногоі фінансового об'єднання європейських країн сукупнийбюджетний дефіцит для любого з членів ЄС був обмежений 3%валового національного доходу (у відповідності з критеріямиєдинства членів ЄС і угодою про фінансову стабільність) боротьбаз дефіцитом системи медичного страхування, який єскладовою частиною сукупного дефіциту, стала головним ру-

412Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.шієм реформ [8].Існує чотири основних способи скорочення фінансовогодефіциту медичного страхування: збільшення зборів (в поєднанніз модифікацією структури фінансування), скороченнявитрат, зниження розміру відшкодування затрат на медичнеобслуговування, і накінець, всебічна реорганізація системи.Перший спосіб широко застосовувався у 80-ті роки, колипостійно збільшували обов'язкові відрахування (внески в системусоціального забезпечення) і торгові податки (в основномуна алкоголь і тютюн). Однак для застосування цього способуіснує природне обмеження: збільшення відрахувань призводитьдо зниження реальної заробітної плати, а тим самим дозниження конкурентоспроможності підприємств (ще одинфактор, що її понижує – підвищення страхових відрахувань,які стягуються з роботодавців [8].Не дивно, що в 90-ті роки відбувається реформуванняструктури фінансування. З 1998 року фінансування охорониздоров'я здійснюється не тільки шляхом утримань із фонду заробітноїплати найманих працівників на підприємствах, але і зарахунок податку на сукупний дохід через введення єдиного соціальноговнеску [6]. Цей спосіб реформування зменшує прямунегативну дію на економічну активність, але оскільки безпосередньовідображається на сімейному доході, і, як наслідок,на купівельній здатності населення. Іншими словами, реформаструктури фінансування медичного страхування вступає в суперечністьз політикою макроекономічної стабільності. Саметому починаючи з 80-х років була надана перевага іншим методамреформування [8].Починаючи з того часу, поступово переходять до урізаннявитрат, вводячи визначені бюджетні обмеження. Національнезібрання щорічно затверджує єдиний «державний цільовийпоказник в галузі медичного страхування» (Ondam), тобто загальнумежу витрат на медичне страхування [8]. У відповідностіз його рішеннями державні органи укладають угоди зкасами соціального забезпечення, і зокрема, з Національноюкасою страхування по хворобах. Каса, своєю чергою, укладаєугоди з лікарями та іншими співробітниками системи охорониздоров'я [6].Таким чином, реформа системи охорони здоров'я повиннаставити перед собою чотири різні цілі, які навряд чи можнадосягнути одночасно. З одного боку, нова система медичногострахування повинна бути реалістичною у фінансовому відношенні,з другого – вона повинна забезпечувати рівну доступ-

Фінансова система України. Частина 1. 413ність послуг та їх високу якість, а також не повинна обмежуватисвободу пацієнтів і лікарів чи створювати їм незручності.Який би шлях реформування не був обраний реформаторам,доведеться шукати баланс між цими цілями: соціальною (гарантувативсім однаковий рівень охорони здоров'я), охороноюздоров'я (досягнути найкращих результатів в охороні здоров'я),економічною (забезпечити фінансову спроможність програм іконкурентоздатність системи) та політичною (задовільнитипотреби споживачів, зберегти за ними свободу вибору та поведінки,звільнити хворих від потреби чекати в черзі і т.д.) [6].Важливою складовою системи соціального захисту є системапідтримки сім'ї (Allocations Familiales).Фінансування сімейних допомог здійснюється переважно зарахунок підприємств, внески яких починаючи з 1990 року розраховуютьсяз усього фонду виплаченої заробітної плати. Ці внески,а також частка держави, перерозподіляються Національноюкасою сімейних допомог, а також допомог цільового характеру,наприклад, на оплату житла і працевлаштування [6].Система підтримки сім'ї гарантує фінансову допомогу всімфранцузьким сім'ям, незалежно від доходів, а також додатковіпослуги, наприклад, оплату дитсадків і канікулярних центрів(у відповідності з доходами). Сім'я, що очікує дитину, отримуєблизько 2 тисяч євро, які виплачуються в три етапи (перші двівиплати приурочуються до обов'язкового відвідування жінкоюлікаря, третя – до народження дитини). В подальшому і до досягненнядитиною 20 років сім'я отримує на неї щомісячну допомогу(близько 100 євро на кожного з двох і більше дітей) [7].У Франції більш високий, ніж в середньому по Євросоюзу,рівень безробіття, що коливається в межах від 8,5 до 12% [10].Це найбільш болюча проблема для французького суспільства,бо вона торкається не тільки тих, хто взагалі не має роботи, ай тих, хто працює за трудовим контрактом з визначеним терміном.З метою створення робочих місць з початку 70-х років стализдіснюватись спочатку поступово, а потім одночасно заходиекономічного і соціального характеру щодо скорочення безробіття.Перші з них були спрямовані на збереження підприємствамичисельності персоналу, або переважно залучення новихпрацівників. Держава прагне створити для цього сприятливіумови. Вона бере на себе (повністю або частково) відрахуваннявнесків у фонди соціального забезпечення тих підприємств, якізобов'язуються створити робочі місця.Заходи соціального характеру полягали у варіюванні умов

414Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.і тривалості праці, більш широким поширенням достроковоговиходу на пенсію в галузях, що переживали кризу. Окрім того,широкого поширення набула практика роботи на півставкичи часткова зайнятість, а також допомога у вигляді оплати навчанняі перекваліфікації безробітних [6].Допомоги по безробіттю виплачуються особам, які втратилироботу через Національний міжпрофесійний торговопромисловийцентр зайнятості (ЮНЕДІК) (Union Nationaleinterprofessionnelle pour Emploi Dans l'lndustrie et le CommerceUNEDIC).Є категорія безробітних, що не мають права на пряму матеріальнудопомогу, оскільки вони не працювали і не робиливідрахувань у страхові фонди. Щодо таких осіб застосовуютьсявиплата допомоги на працевлаштування. Ця допомога призначенадля сприяння в пошуках роботи чи повернення до неї, щонадає цій допомозі новаторський соціальний характер. Допомогафінансується переважно державою і розподіляється черезкаси сімейних допомог [6].Боротьба проти бідності і виключення із життя суспільствастала загальнонаціональним завданням і об'єднала широківерстви населення навколо представників спеціалізованих закладіві державних органів, які впроваджують в життя масштабнупрограму, спрямовану на забезпечення кожному доступудо основних прав (зайнятість, житло, охорона здоров'я, освіта,культура) і запобігання ситуаціям, що призводять до виключенняіз суспільного життя [6].Французька стратегія сприяння зайнятості поєднує три головніособливості: 1 – сектор програм зайнятості, закріплених,в основному, на основі заробітної плати; 2 – соціальне страхуванняпо безробіттю і допомоги були недавно в центрі суспільнихдебатів, і реформи мали призначатися для знешкодження«капканів бездіяльності» спеціально для отримувачів мінімальнихдопомог; 3 – поступове зменшення соціальних внесківпідприємців [9, с.8].Можна сказати, що причин фінансової кризи французькоїсистеми соціального захисту декілька.По-перше, фінансування, засноване на «бісмаркському»принципі, залежить від економічної кон’юнктури. Зниженнятемпів економічного зростання призводить до дестабілізаціїрахунків: обсяг відрахувань скорочується, обсяг виплат зростає.Зростання витрат на соціальні потреби стало створюватиефекти, які обмежували зайнятість. Внаслідок конкуренції, щопосилювалась на світових ринках і вимагала підвищення кон-

Фінансова система України. Частина 1. 415курентоспроможності товарів, і, як наслідок, мінімізацію рівнявитрат, стали пред'являтися більш жорсткі вимоги до вартостіпраці. У Франції цей показник надто високий від перевантаженнярізного роду відрахуваннями в соціальні фонди. Тому в90-ті роки виразно став проявлятися феномен «нових бідних».До них стали зараховувати безробітних, що довго не могли працевлаштуватисяі мали мінімальні доходи [2, с 65].По-друге, демографічна проблема, а саме старіння суспільства.Тривалість життя населення у Франції є однією з найвищиху світі. За прогнозами Євростату, число осіб, старших 65років, у 2010 році становитиме 25,9% всіх жителів віком від 15до 64 років, у 2015 році – 29,5%, у 2020 році -32,2%, у 2025 році– 36,9% [10].По-третє, низькі темпи росту економіки (1,5–2% в рік) скорочуютьдоходи бюджету, призводячи до збільшення дефіцитуі державного боргу, який досягає 65% ВВП [5].Слід особливо відзначити, що у Франції реформуванняструктур захисту населення супроводжувалось посиленнямвпливу державної влади в управлінні всією системою соціальногозахисту, що різко виділяло її серед провідних країн Європи,оскільки в той період у європейській спільноті міцніладумка щодо скорочення надмірної ролі держави, і все більшефранцузьких економістів і суспільних діячів підтримували її.Однак ідея обмеження ролі держави, її відходу від «все проникаючого»впливу, на думку декотрих з них, не означає повноївідмови від контролюючих функцій держави, що базуються назаконі.Система соціального захисту демонструвала дивовижнувнутрішню можливість для адаптації і встановлення нововведень,що демонструється великою кількістю нових акронімів,прив'язаних до суттєвих змін: CSG (contribution socialegeneralisee), узагальнений внесок соціального забезпечення,RMI (revenu minimum d'insertion) мінімальне забезпечення доходу,CCSS (commission des comptes de la securite sociale), комісіяз рахунків соціального захисту, LFSS (loi de fmancementde la securite sociale) закон про фінансування соціального забезпечення,ONDAM (objectif national de depense d'assurancemaladie), страхування втрати здоров'я, RMO (referencesmedicales obligatoires) регулюючі принципи медичної практики,AUD (allocation unique degressive) вихідна допомога побезробіттю, ASS (allocation specifique de solidarite) спеціальнеасигнування солідарності, CES (contrat employ solidarite)контракт солідарності зайнятості, PARE (plan d'aide au retour

416Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.a l'emploi), план допомоги на відновлення зайнятості, АРА(allocation personnalisee d'autonomie) індивідуальна допомогасамостійності та інші [9, с.4].Література1. Хрусталева Н. Франция на исходе столетия: смена модели регулированияэкономики // Мировая экономика и международныеотношения. – 2004. – №6. – С. 61-70.2. Снисаренко К. Реформы системы социального обеспечения воФранции (1993-1997 гг.) // Белорусский журнал международно гоправа и международных отношений. – 2004. – № 4. – С. 65-67.3. Лукьянова Г. Система социальной защиты во Франции //Общественно-политический журнал "Современная Европа". –2001. – №4.4. Рубинский Ю. И. Франция: конфликт цивилизаций или кризисмоделей // Прогнозы и стратегии. – 2007. – № 1. – С. 76 – 85.5. Рубинский Ю. И. Президентские выборы во Франции //Россия в глобальной политике – http://www.globalaffairs.ru/articles/7316.html6. Социальная защита – http://www.ambafrance.org/russie/spip.php7articlel2697. Мартин Э. Социальное обеспечение в Великобритании иФранции //Свободная мысль – XXI. – 2005. – № 8.8. Патрик Хассентойфель Что реформировать: Систему страхованияили систему обслуживания? Реформы здравохраненияво Франции и Германии // Отечественные записки. – 2006. –№2(29).9. Barbier J.C. The French social protection system in the throesof reform (1975-2007). – Universite de Paris I. Pantheon Sorbonne.– 2007. — 26 p.10. Демографические изменения – http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal

Фінансова система України. Частина 1. 417Сич О. А.,к.е.н., доцент Інституту підприємництва та перспективних технологійпри Національному університеті "Львівська політехніка"АНАЛІЗ ДОХОДІВ ГРОМАДЯН У КОНТЕКСТІЗМІННОГО ЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩАУ статті розглянуто динаміку та структуру доходів населення,оцінено вплив кваліфікації, продуктивності праці, інтеграційнихпроцесів на зміну доходів у майбутньому, запропонованокроки до вдосконалення системи формування доходівнаселення в Україні.This article deals with dynamic and structure of income, theinfluence of skills and productivity, integration process on the futurechanges in income are discussed. Steps to improvement Ukrainiansystem of payment for work are given.Постановка проблеми. Досліджуючи питання прибутковогооподаткування фізичних осіб, науковці стикаються з цілимпластом проблем, пов’язаних з доходами населення, які є базоюта джерелом сплати прибуткового податку. Як зазначалосьу попередніх працях [1], реформування податкової системиповинне проводитись синхронно з упорядкуванням та оптимізацієюсистеми державних видатків і вирішенням важливихпитань, що стосуються доходів громадян. Цей процес повиненторкнутись підвищення вартості робочої сили; наближеннярозміру мінімальної заробітної плати до рівня середньої зарплати;запровадження мінімальної погодинної заробітної плати;здійснення оплати праці працівників бюджетної сфери наоснові Єдиної тарифної сітки, виходячи з тарифу І розряду нарівні законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати;розроблення та запровадження державних мінімальних соціальнихстандартів; перехід від системи соціального захисту, щоґрунтується на наданні пільг, до політики підвищення доходівта надання державної допомоги соціально вразливим верствамнаселення залежно від їх матеріального стану.Аналіз останніх досліджень та публікацій. Постійний моніторингрівня номінальної та реальної зарплат здійснюється© Сич О. А., 2008

418Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Державним комітетом статистики, Міністерствами економіки,праці, комітетами Верховної Ради. Останні офіційні дані свідчатьпро зростання заробітної плати, як мінімальної, так і середньої,зменшення безробіття, імовірну появу нових робочихмісць у зв’язку зі вступом України у СОТ тощо.Фахівці Інституту економічних досліджень та політичнихконсультацій прогнозують, що бізнес в Україні розвиватиметьсявисокими темпами. Так, валове нагромадження основногокапіталу зросло за 2007 рік на 23 % – це найвищий показник заперіод з 1991року. Такі високі темпи інвестування свідчать проте, що підприємці бачать хороші перспективи розвитку своїхпідприємств, додатковим стимулом розвитку бізнесу є підготовкадо Євро – 2012. У той же час перешкоджає розвиватибізнес недосконалість регуляторного середовища, недостатняпередбачуваність державних рішень, дефіцит якісної інфраструктури,а також нова проблема – брак робочої сили [2].За даними Держкомстату, у 2007 році середня заробітна платастановила 1 351 грн. (для порівняння, у Росії середня зарплатастановить 500 доларів США, а в Україні – 300). Реальназаробітна плата постійно зростає і наближається до прожитковогомінімуму. Найвищі заробітні плати у фінансовій сфері – 3676 грн., авіації – 3 278 грн., у сфері нерухомості – 2 607 грн.[3]. З цих даних випливають суми податкових надходжень зПДФО, які відображають зростання надходжень по цьому податкуна 50% у 2007 році у порівнянні з 2006 роком. Прогноз поПДФО на 2008 рік складає 47,8 млрд. грн. [4].Цілі статті. На нашу думку, оптимістичні перспективи маютьзворотній бік – номінальне підвищення виплат відбуваєтьсяна тлі зростання інфляції, недосконалої структури доходів,низької продуктивності та кваліфікації працюючих, а такожймовірності негативних наслідків вступу в СОТ. Тому необхіднопроаналізувати вплив нових економічних факторів та умовна структуру та динаміку доходів населення України.Викладення основного матеріалу. Зосередивши увагу наджерелах формування доходів українців, ми бачимо, що зарплатастановить близько 43% доходів, у той же час як соціальнідопомоги та інші державні виплати населенню забезпечують38% їх доходів (див. таблицю 1).Це говорить про низький та недостатній рівень оплати праців державі, коли соціальні виплати становлять більше третинидоходу. Крім того, значною є сума отриманих фізичними особамипозик – понад 12% доходів. Підтвердженням є і другаполовина таблиці, що характеризує структуру витрат – у ній

Фінансова система України. Частина 1. 419споживання становить 80%, а чисті заощадження тільки 9%,решта – податки та обов’язкові внески. Наведені дані дозволяютьрозрахувати ще один важливий показник – фактичну ставкуприбуткового податку з доходів громадян – шляхом діленнясум сплачених податків на суму заробітної плати – одержуємо13,3% (при законодавчо встановленій 15%). В загальному, часткаПДФО та внесків на соцстрах становить 16,6% зарплати.Млн.грн.Таблиця 1.Доходи та витрати населення Україниза січень – грудень 2007 рокуУ %до підсумкуДоходи 625868 100,0Витрати та заощадженняМлн. грн.У % допідсумку625868 100,0Заробітнаплата267442 42,7Придбаннятоварів та послуг502359 80,3Прибутокта змішанийдоход99220 15,9Доходи відвласності(сплачені)16876 2,7Доходи відвласності(одержані)21561 3,4Поточні податкина доходи,майно та іншісплачені поточнітрансфертиу т.ч.:48783 7,8Соціальнідо помогита іншіодер жаніпо точнітрансферти237645 38,0-поточніподатки надоходи, майнотощо35593 5,7У томучислі:-внески насоціальнестрахування8671 1,4– соціальнідопомоги131191 21,0Інші поточнітрансферти4519 0,7

420Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.15928 2,5– іншіпоточнітрансфертиНагромадженнянефінансовихактивів9264 1,5– соціальнітрансфертивнатурі90526 14,5Прирістфінансовихактивів, в т.ч.48586 7,7-приріст грошовихвкладівта заощадженьв цінних паперах91489 14,6-заощадженняв іноземнійвалюті19909 3,2-позики,одержані завиключеннямпогашених–77056 –12,3Джерело [3].У 2007 році темпи зростання рівнів номінальної та реальноїзаробітної плати перевищили темпи зростання ВВП (107,9%),середньомісячна номінальна заробітна плата перевищила в2,2 раза розмір прожиткового мінімуму. Це обумовлено активноюсоціальною політикою держави, легалізацією доходіввід трудової діяльності, а також зменшенням обсягів неповноїзайнятості. Однак державна політика у сфері оплати праціорієнтується на низькооплачувані верстви населення і реалізуєтьсяпередусім шляхом підвищення мінімального розмірузаробітної плати, а таких заходів недостатньо для формуванняефективної системи оплати праці. За кордоном, наприклад, мінімальнузарплату не прив’язують до прожиткового мінімуму,а до середньої зарплати – у США мінімальна зарплата не можебути меншою ніж 50% середньої (Міжнародна організація працірекомендує цей показник на рівні 60%).Диференціація розміру заробітної плати в Україні визначаєтьсявидом економічної діяльності. Найбільш оплачуванимиє працівники авіаційного транспорту та фінансових установ, уяких розмір заробітної плати у 2007 році був у 2 рази вищим засередній по економіці. Серед промислових видів діяльності на

Фінансова система України. Частина 1. 421під приємствах з добування паливно-енергетичних кориснихко палин, металургійного виробництва та виробництва коксу,про дуктів нафтопереробки рівень оплати праці у 1,5–1,6 разапе ревищив середній по країні. Разом з тим рівень оплати праціпра цюючих у закладах освіти та охорони здоров’я залишаєтьсяна третину нижчим за середній показник по економіці. В ціломукожен четвертий працівник цієї сфери отримує заробітну платуна рівні прожиткового мінімуму для працездатної особи.Також, при збереженні постійно високих темпів приросту,значно нижчою залишається заробітна плата працівників сільськогогосподарства, рибальства, виробництва текстилю, одягута виробів зі шкіри. Надмірна диференціація розмірів заробітноїплати за видами економічної діяльності підприємств є головнимчинником регіональної диференціації. Найвищу заробітну платутрадиційно отримують працівники підприємств м. Києва та регіонів,де сконцентровані підприємства гірничо-металургійногокомплексу, найнижчу – у західних та поліських регіонах.Останніми роками спостерігається позитивна тенденціяскорочення низькооплачуваних і зростання частки середньотависокооплачуваних працівників (див. рис. 1). Якщо у 2006році нараховану заробітну плату понад 1000 грн. мали 39,2%працівників, то у 2007 році майже половина (48,1%).2000-5000грн.13,9%понад 5000грн.1,7%до 420грн.6,6%420-561грн.15,4%1000-2000грн.32,5%561-800грн.18,2%800-1000грн.11,7%Рис. 1.Розподіл кількості найманих працівниківза розмірами номінальної заробітної плати, нарахованоїза червень 2007 року

422Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Розподіл працівників за розмірами заробітної плати свідчить,з одного боку, про наявність значної міжгалузевої диференціації, а з другого – про відсутність залежності розміру зарплативід професійно-кваліфікаційного рівня працівників як усфері послуг, так і виробництва. Таким чином, в економі ці Українирівень заробітної плати практично визначається на лежністюдо певної сфери економічної діяльності, а не формується підвпливом загальновизнаних світовою практикою чин ників, якимиє кількість, якість та результати праці. І як нас лідок, вартістьробочої сили у видах діяльності, які забезпечують надання соціальноважливих послуг, залишається низькою.Поняття розміру оплати праці нерозривно пов’язане з показникомпродуктивності праці. За цими (даними) показникамистоять важливі макроекономічні та соціальні проблеми. За2000—2006 роки, коли після десятиліття спаду економіка Українипочала зростати, фізичний обсяг ВВП збільшився на 55%, ачисельність зайнятих — лише на 2,75%. Виходить, що суспільнапродуктивність праці за ці роки підвищилася в 1,51 раза йза рахунок її збільшення було отримано 95% приросту ВВП.Однак, коли середньорічні темпи приросту продуктивностіпраці за 2000—2006 роки становили 7,2% – темпи приросту середньорічноїреальної заробітної плати – аж 19,2%, тобто в 2,7раза більше. Отже, існує невідповідність між найважливішимимакропоказниками, у той час як реальна зарплата в принципіне може зростати швидше, ніж продуктивність праці. А продуктивністьпраці в Україні, за оцінками Мінекономіки, становитьлише 30% продуктивності праці в країнах Євросоюзу [5].Важливе питання, на яке необхідно звертати увагу, – кваліфікаціяпрацівників. Часто керівникам підприємств доводитьсянаймати людей, яким бракує освіти і навичок – відповіднона це витрачаються гроші і час на навчання. Однак такікошти не витрачаються намарне. Як свідчить світовий досвід,на курсах перепідготовки і підвищення кваліфікації, які слідобов’язково прослухати кожні два-три роки, працівники осягаютьостанні досягнення науки та новітні технологічні розробкипідприємства. Процес корпоративного навчання і перекваліфікаціїробітників, до якого зазвичай залучаються університетита коледжі, відіграють велику роль у підтриманні високої інтелектуальноїактивності кваліфікованих кадрів [6]. На наш погляд,українська система освіти в принципі готова до союзу звиробництвом.На подібне навчання підприємницький сектор у розвинутихкраїнах витрачає зазвичай такі самі обсяги коштів, як дер-

Фінансова система України. Частина 1. 423жава — на шкільну і вузівську освіту. В Україні такий механізмфінансування також цілком можливий, якщо за прикладом західнихкраїн скасувати оподаткування з прибутку, що спрямовуєтьсяна розвиток виробництва і трудових ресурсів.На особливу увагу заслуговує той факт, що на Заході одниміз важливих складових політики інтелектуалізації трудовоїдіяльності є принцип залежності заробітної плати від рівняосвіти і кваліфікації. В Україні, навпаки, існують недопустимівідхилення в оплаті праці не на користь кваліфікованої діяльності,заробітна плата не виконує стимулюючої функції, зростаютьнетрудові доходи.Комплексне дослідження "Проект аналізу економічних наслідківвступу України до СОТ", що було проведене консорціумомІнституту економічних досліджень та політичних консультаційразом з науково-дослідними організаціями Данії таНімеччини, дало ряд оптимістичних прогнозів щодо ефекту відвходження України до світового торговельного клубу [2].Так, найбільшою мірою вступ України до СОТ вплине нарівень заробітної плати працівників (+5,7%), зросте обсяг споживання.І хоча в середньому споживачі стануть більш заможнимизі вступом України до СОТ, існують важливі причини длязанепокоєння. Результати моделювання показують, що доходибідних сільських домогосподарств зростають найповільніше,а доходи сільських домогосподарств у підсумку не наближаютьсядо середніх по країні. Зі вступом до СОТ це відставанняможе навіть посилитися. Звичайно, сам вступ до СОТ не єпричиною бідності у сільських районах, однак він все ж залишаєтьсянадзвичайно важливим аргументом на користь здійсненняструктурних змін на селі. Це, своєю чергою, потребуєрозробки концепції розвитку, яка фокусувалася б не лише насприянні розвитку сільського господарства як галузі, а на розвиткусільських районів у загальному. Основними недолікамивступу до СОТ є те, що через конкуренцію певні підприємствазбанкротують, отже, звільнять працівників, люди не отримаютьзарплату, бюджет – податкових надходжень. Зросте рівеньбезробіття, з’явиться економічна та соціальна нестабільність, атакож ризик наповнюваності бюджету.Висновки та перспективи подальших досліджень. На основіпроведеного аналізу можна стверджувати, що процес формуваннядоходів населення України має ряд диспропорцій, атакож зовнішніх чинників, які суттєво впливають на їх величинута структуру. Державні кроки до збільшення доходів таоптимізації системи оплати праці повинні стосуватись обчис-

424Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.лення показників продуктивності праці в розрізі галузей таекономіки в цілому та врахування їх при встановленні заробітноїплати; впровадження заходів з підвищення продуктивностіпраці та кваліфікації працездатного населення, зокрема податковестимулювання працедавців здійснювати перепідготовкукадрів, інвестувати у розвиток трудового потенціалу; захистуекономічно вразливих галузей народного господарства привступі України до СОТ, запобігання звільненню працівників;встановлення податкової соціальної пільги у розмірі, що відповідаєпрожитковому мінімуму; зменшення соціальних виплатнаселенню на фоні обґрунтованого зростання оплати праці.Література1. Сич О.А. Удосконалення організації оподаткування доходівфізичних осіб// Вісник НУ "Львівська політехніка". Менеджменті підприємництво в Україні: етапи становлення і проблемирозвитку. – Львів. 2007. – С.1292. Бураковський І. , Мовчан В., Фердинанд П. Аналіз економічнихнаслідків вступу України до СОТ// www.ier.kiev.ua/Ukraine/WP/2005/wp2005_ukr.cgi3. Доходи та витрати населення України за січень – грудень2007 року. Держкомстат України-2008 р.//www.ukrstat.gov.ua/4. Огляд та прогноз податкових надходжень України. Інститутекономічних досліджень та політичних консультацій. –№2(6) грудень 2007р. – С. 45. Ревенко А. Забута продуктивність праці//Дзеркало тижня.– №10(689). – 15-21 березня 2008року//www.dt.ua/6. Біляцький С., Мірошниченко Т., Хахлюк А. Трудові ресурсинового типу (досвід розвинутих країн для України)//Економічний Часопис – XXI – №1-2'2006.7. http://www.soskin.info/ea.php

Фінансова система України. Частина 1. 425Старостенко Г. Г.,д.е.н., професор, Національний університет Державної податковоїслужби УкраїниМірко Н. В.,заступник декана факультету заочних форм навчання, Інститутміжнародної економіки та фінансів МАУПІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИЙ ВЕКТОРРОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИНа основі аналізу інвестиційно-інноваційного потенціалукраїн з розвинутою ринковою економікою та показників, щохарактеризують сучасний стан інноваційного розвитку України,обґрунтовано ряд першочергових заходів, спрямованих напокращення інвестиційно-інноваційного клімату та переходувітчизняної економіки на інноваційну модель розвитку.On the base of investment-innovation climate of the country withde veloped market economy and showing, which characterize modernsta te innovation developing of Ukraine substantiate the numbers ofthe first order action for improving investment-innovation climateand transform fatherland economy into innovating model of development.Сучасний рівень розвитку вітчизняної економіки не є максимальносприятливим для здійснення економічних реформ зметою масштабного переходу до створення конкурентоздатноїпродукції та її реалізації на світовому ринку. Політична нестабільність,часта зміна урядів, зростання цін на енергоресурси– ось далеко не повний перелік чинників, що перешкоджаютьзбалансованому соціа льно-економічному розвитку держави.Світовий досвід свідчить, що єдиним шляхом подолання кризовихекономічних явищ є активізація інвестиційної діяльнос тів комплексі зі здійсненням структурної перебудови економіки,інноваційного оновлення її реального сектору.Не дивно, що розробці теоретичних і практичних питаньстановлення інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економікинадається увага багатьох відомих вітчизняних і зарубіжнихекономістів, зокрема, Л. Абалкіна, О. Барановського,В. Бесєдіна, О. Гаврилюка, А. Гальчинського, В. Гейця, М. Гера-© Старостенко Г. Г., Мірко Н. В., 2008

426Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.симчук, Б. Губського, М Денисенка, Н. Іванової, С. Ілляшенка,О. Колосова, О. Кузьміна, І. Лукінова, Д. Лук'яненка, Т. Майорової,В. Мамутова, Д. Мозгового, А. Музиченка, Л. Нейкової,А. Пересади, А. Осики, О. Плотнікова, В. Савчука, В. Сіденка,В. Соловйова, В. Федоренка, А. Філіпченка, В. Царьова, А.Чухна, М. Брауна, Е. Денісона, Р. Лукаса, М. Портера, Б. Санто,Й. Шумпетера та багатьох інших.Позитивно оцінюючи наукові результати проведених досліджень,слід визнати, що багато питань удосконален няорганізаційно-економічного механізму активізації ін вес ти ційно-інноваційноїдіяльності все ще потребують теоретичного,ме тодичного і практичного вдосконалення. Не повною міроювід повідає сучасним вимогам існуючий механізм державногорегулювання інвестиційно-інноваційної діяльності, недостатньовідпрацьованими залишаються концептуальні питаннярегулювання фінансового аспекту інвести ційно-інноваційногопроцесу, потребує вдосконалення нормативно-правова база.Термін "інновація" існує в науковій економічній термінологіїмайже століття. Й Шумпетер визначив його як "зміни з метоювпровадження і використання нових видів споживчих товарів,нових виробничих і транспортних засобів, ринків і форморганізації у промисловості" [1].В сучасній економічній теорії існує багато варіантів визначенняцього поняття, які підкреслюють різні сторони цьогоскладного економічного явища [2]. Адже в стратегічних аспектахінноваційна діяльність включає не лише впровадження новихтехнологій, а й розробку нових шляхів та методів ринковоїдіяльності, зокрема, дизайну продукції, нових форм маркетинговоїдіяльності, шляхів організації виробництва або навчанняперсоналу. [3]. Закон України "Про інноваційну діяльність" визначаєінновації як новостворені (застосовані) і (або) вдосконаленіконкурентноздатні технології, продукція або послуги,а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного,комерційного або іншого характеру, що істотнополіпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальноїсфери [4].Досвід країн з розвинутою ринковою економікою показує, щоосновою стійкого економі чного зростання у XXІ столітті складатимерівень розвитку і ди намізм інноваційної сфери – науки,наукомістких галузей і компа ній, світових ринків технологій.Технологічний прогрес не тільки змінює масш таби і структурувиробництва, а й помітно впливає на якість життя і добробутнасе лення. Відсутність новітніх технологій по збавляє держави

Фінансова система України. Частина 1. 427можливості мати конкурентну продукцію на віть в умовах достатніхінвестицій. У кращому разі в ці країни пе реносятьсяланки технологічних ланцюжків, невигідні для інших держав, угіршому – в них розвиваються сировинні виробництва.Американські вчені виділяють три типи країн за рівнем економічногорозвитку. Це "технологічні нації", що володіють найновішимитехнологіями; "забезпечуючі нації", які живуть зарахунок видобутку корисних копалин, та "інші нації" – ті, якіне мають обох вищезазначених атрибутів.У країнах з розвиненою ринковою економікою процес перетвореннявинаходів і наукових результатів у виробництвоперетворився в успішний технологічний бізнес. На кінець минулогостоліття обсяги експорту наукомісткої продукції СШАстановили близько 700 млрд. дол. на рік, Німеччини – 530, Японії– 400 [5]. Для порівняння: у 2006 р. в технопарками Українибуло реалізовано інноваційної продукції на 2,28 млрд. грн., зних на зовнішньому ринку – 0,35 млрд. грн. [6].Інвестиційна політика промислово розвинутих країн світуна сучасному етапі характеризується ростом інвестицій унаукомісткі галузі і виробництва, що визначають науковотехнічнийпрогрес та високою пито мою вагою капіталовкладеньу модернізацію і реконст рукцію традиційних галузей економікина основі новітніх досяг нень науки і техніки.Нові нау комісткі виробництва і галузі характеризуютьсявисокими темпами о новлення основного капіталу, низькою матеріаломіскістюпродукції. Так, за період 1985-1995 рр. темпизростання електроніки і пов’язаних з нею галузей становилиблизько 14% на рік при загальних темпах росту економіки нарівні 4,2 %. У той же час сталою залишалася потреба у сталі, апотреба у нафті знизилася на 18%. Виробництво ж інтегральнихсхем збільшилося в 380 разів. За той же період у США темпиприросту виробництва наукомістких галузей складали 12%упри загальних темпах приросту промислової продукції – 2,6%[7]. В той же час для більшості країн з розвиненою ринковоюекономікою характерним є зниження обсягів сукупного виробництвав матеріаломістких галузях: суднобудуванні, сільськогосподарськомумашинобудуванні, металургії, добувній промисловостітощо.Аналіз статистичних матеріалів дозволяє зробити висновокпро незадовільний стан розвитку інноваційної діяльності.На даний час Україна має низький рівень конкурентоздатностінаукомісткої продукції, технічний рівень якої тільки у 1,8%випадків перевищує світовий. Експортний потенціал України

428Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.майже в 10 разів менший, порівняно з аналогічними показникамикраїн з розвиненою ринковою економікою, враховуючи,що понад 80% його обсягу займають сировина і напівфабрикати.Наукоємність вітчизняного ВВП у 2- 2,5 рази нижча, ніжу промислово розвинених країн світу, в той час як витрати нанаукові та науково-технічні роботи у розрахунку на одного виконавцяу 50-80 разів нижчі, ніж у зазначених країнах [8].В Україні налічується близько 1500 організацій, які займаютьсянауковою та науково-технічною діяльністю (Рис.1). Характернимиє регіональні диспропорції у їх розміщенні. Так, у2006 році на Київ і Київську область припадало 397 організацій,що займалися науковою і науково-технічною діяльністю.У Харківській області їх налічувалось 228, у Дніпропетровській– 105, у Донецькій – 77. У той же час у Кіровоградськійобласті налічувалося 11, у Житомирській – 9, а у Хмельницькій– 6 організацій, які виконували наукові та науково-технічніроботи. Не можна позитивно оцінювати той факт, що лише заперіод з 2005 по 2006 роки кількість таких організацій в Українізменшилась більш, ніж на 50 одиниць. Починаючи з 2004 рокунамітилася тенденція до зменшення кількості виконуваних науковихінноваційних проектів (Рис.2).15501500145014531506149014791477148715051510145214001995 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006Рис. 1. Організації, які виконують наукові та науковотехнічніроботи (за даними Держкомстату України)Незважаючи на стійку тенденцію до збільшення обсягівфінансування інноваційних проектів (Рис.3), левова їх часткафінансувалася за рахунок власних коштів, причому ця часткаостанніми роками перевищує 80% (Рис. 4). 8-18 відсотків фінансуванняінноваційної діяльності забезпечується за рахуноккредитів. Обсяги іноземного та вітчизняного фінансування інноваційноїдіяльності останніми роками незначні і не перевищують3% від загального обсягу (Рис.5).

Фінансова система України. Частина 1. 4297000065000600006350667311639265874355000500004500040000414982002 2003 2004 2005 2006Рис.2. Кількість виконанихта впроваджених наукових та науково-технічних робіт(За даними Держкомстату України)700060005000400030002000100006159,955751,564534,623013,85 3059,851757,151971,361173,411999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006Рис.3. Фінансування інноваційної діяльності (млн.грн.)(за даними Держкомстату України)100908070605040302010069,3679,6483,971,07 70,2177,2287,721999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006Рис.4 Частка фінансування інноваційної діяльностіза рахунок власних коштів підприємств (%)(за даними Держкомстату України)84,6

430Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.2018161412108642ДержбюджетКред итиВітчизняніінвестиціїЗарубіжніінвестиціїІнші джерела01999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006Рис. 5. Частка фінансування інноваційної діяльностіза рахунок бюджетних, кредитних, інвестиційнихта інших джерел ,% (за даними Держкомстату України)Враховуючи обсяги та динаміку надходження іноземних інвестиційв Українську економіку (Рис.6), можна зробити висновок,що й без того низька зацікавленість іноземних інвесто рів уреалізації інноваційних проектів має тенденцію до зниження.1800016000140001200010000800060004000200001689090476794,45471,84555,32002 2003 2004 2005 2006Обсяги іноземних інвестицій, млн.USDРис. 6. Обсяги прямих іноземних інвестицій в Українустаном на початок року (за даними Держкомстату України)Поясненням такої ситуації є насамперед високий ризик здійсненняінноваційної діяльності. Адже за деякими розрахунка-

Фінансова система України. Частина 1. 431ми, ймовірність комерційного успіху будь-якого нововведеннястановить лише близько 10 %, що змушує потенційного інвестораз обережністю ставитись до запропонова них йому об'єктіввкладання коштів [8].За такої ситуації особливо важливого значення набуває державнаінноваційна політика, яка, як свідчить досвід багатьохкраїн, повинна бути спрямована на створення сприятливогоеко номічного клімату для здійснення інноваційних процесівшляхом поєднання науки з завданнями виробництва.Держава повинна використовувати як прямі (пряме дотаційнезгідно з положеннями законодавства та контрактне фінансуванняінновацій шляхом державних цільових програмпідтримки нововведень, надання кредитних пільг тощо), такі непрямі методи регулювання інноваційної діяльності (лібералізаціяподаткового та амортизаційного законодавства, запровадженняспеціальних законодавчих норм щодо права наінтелектуальну власність, створення соціальної інфраструктури,яка охоплює формування єдиної інформаційної системи вмежах країни.З метою покращення інноваційного клімату в Україні прийняторяд законів і нормативно-правових актів. Але більшістьіз них діє не повною мірою, адже для формування сталої моделіінноваційного розвитку необхідна перш за все політична воля іузгодженість дій основних центрів економічної влади в державі(Верховної Ради, Уряду, Президента, Національного банку).Так, згідно з Законом України "Про наукову та науковотехнічнудіяльність" [10] фінансування науки є захищеноюстаттею Державного бюджету і повинно здійснюватись на рівніне менше 1,7 % ВВП. В реальності обсяги фінансування наукистановлять близько 0,4 % ВВП. Важливе значення для інноваційногорозвитку мають питання кредитування інноваційноїдіяльності, адже успіх реалізації інноваційної моделі розвиткуекономіки залежить від ефективності вирішення проблеми фінансовогозабезпечення інноваційних проектів, особливо довгострокових.У країнах з розвиненою ринковою економікоюобсяги державного фінансування інноваційних проектів становлять20- 45%, що на порядок перевищує можливості вітчизняноїекономіки. Тому основними джерелами фінансуванняінновацій мають стати власні та залучені інвестиційні кошти.З урахуванням тенденцій розвитку світового господарстваосновним завданням розвитку вітчизняної економіки є залишаєтьсяперехід до інноваційної моделі розвитку. З цією метоюпершочерговим завданням є розробка і реалізація ор ганізаційно-

432Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.економічного механізму реалізації пріоритетних напрям ківНТП, що оптимально поєднає економічні й адміністративноправовіформи та методи державного регулювання.Для цього необхідно реформувати податкове законодавствов напрямку надання податкових пільг по інвестиціях у науковідослідження і розробки, передбачивши при цьому можливістьприскореної амортизації для новітнього устаткування і технологій;розвивати способи просування технологічних інноваційза допомогою підвищення ступеня відкритості економікив галузі освоєння нових методів господарювання і прийомівуправління; сприяти становленню і широкому розвитку венчурнихфондів сприяння розвитку підприємств малих форму науково-технічній сфері; вдосконалити систему держзамовленьз можливістю за лучення іноземного капіталу; створюватитехнопарки та дослідницькі центри.З метою залучення іноземних інвестицій необхідно на законодавчомурівні передбачити пільги для інвесто рів, що вкладаютькошти в розвиток наукомістких галузей.Беручи до уваги значну питому вагу в економіці підприємстввійськово-промислового комплексу, необхідно розробитиме ханізм використання технологічних досягнень ВПК уцивільній сфері на основі інтеграції цих секторів економіки.Зарубіжний досвід свідчить, що в жодній країні з розвинутоюринковою економікою держава не бере на себе зобов'язаньщодо пов ного забезпечення інноваційної діяльності, але й неусувається від регулювання науково-технічної діяльності.Роль держави в основному зводиться до створення сприятливихекономічних умов для діяльності суб'єктів іннова ційногопідприємництва та суспільства загалом. Межі втручання державиу процес регулю вання інноваційної діяльності у кожнійкраїні мають свої особливості, що залежать від стану розвиткуринкової інфраструктури, ринкових відносин, відкрито стіекономіки, успадкованих традицій залучення інвестиційнихресурсів тощо. Більшість держав як інструменти регулюванняінноваційної діяльності використовують амортизаційну, кредитну,податкову полі тику, бюджетне фінансування та державнезамовлення.Підсумовуючи вищевикладене, варто наголосити, що механізмдержавного регулювання інно ваційного підприємництване має бути незмінним. Його еволюція визначається потребаминауко во-технічного розвитку, рівнем ринкових відносин,національними конкурентними перевагами, соціально-економічнимі політичним станом країни. Використання державою

Фінансова система України. Частина 1. 433пря мих методів впливу та непрямих (економічних) методіврегулювання інноваційного підприємництва на кожній стадіїінноваційного процесу повинно поєднуватися з ринковимистимулами і механізмами. Держава повинна контролюватинаслідки застосування регуляторів інноваційного процесу івчас но їх коригувати під дією динамічних ринкових процесів.Його ди версифікація має бути у прямій залежності від зміниумов господарювання, стану відносин власності політичної тасоціально-економічної ситуації в країні.Література1. Шумпетер Й.А. Теория экономического развития: Исследованиепредпринимательской прибыли, капитала, кредита, процентаи цикла конъюнктуры. – М.: Прогресс, 1982. – 4565 с.2. Інноваційний розвиток помисловості України / О.І. Волков,М.П. Денисенко, А.П. Гречан та ін.; Під ред. О.І. Волкова, М.П. Денисенка.– К.: КНТ, 2006. – 648 с.3. Портер М.Е. Стратегія конкуренції. – К.: Основи, 1997. – 243 с.4. Закон України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня2002 р. № 40-IV. – // Відомості Верховної Ради України. – 2002,№ 36. – 266 с.5. Багриновский К.А. Исследование методов стимулированияперехода к ресурсосберегающим технологиям. // Вестник Российскогогуманитарного научного фонда. – 1999. – №3. – С. 149-157.6. Інформаційно-аналітичні матеріали про підсумки соціальноекономічногорозвитку країни та регіонів у січні-березні 2007 року– http://www.me.gov.ua/7. Осыка А.П. Экономические и организационно-правовыепроблемы инновационной деятельности. – Донецк: ИЭПИ НАНУкраины, 1999. – 168 с.8. Музиченко А.С. Інвестиційна діяльність в Україні. Навчальнийпосібник. – К.: Кондор, 2005. – 406 с.9. Закон України "Про наукову та науково-технічну діяльність"від 1 грудня 1998 р.№ 284-XIV // Відомості Верховної Ради України.– 1999, № 2-3.

434Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Супрун А. А.,к.е.н., доцент Криворізького економічного інституту КНЕУВИКОРИСТАННЯ СТРАХОВИХ МЕХАНІЗМІВДЛЯ ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ БОРОТЬБИЗ ЕПІДЕМІЄЮ ТУБЕРКУЛЬОЗУ В УКРАЇНІУ статті розкриваються підходи до фінансування витратз лікування і профілактики туберкульозу в рамках існуючихмоделей фінансування витрат у системі охорони здоров’я.Розглянуто глибину проблеми захворюваності на туберкульозі можливі заходи з покращення ситуації, в тому числі іфінансового плану. Внесено ряд пропозицій щодо комбінуванняможливостей державної і страхової медицини для вирішенняпроблеми фінансового забезпечення заходів з лікування і профілактикитуберкульозу в Україні.In the article the approaches to financing of charges on medicaltreatment and prophylaxis of tuberculosis of within the frameworkexistent models of financing of charges in the system of healthprotection. The depth of problem of morbidity on tuberculosis andpossible measures on the improvement of situation is considered,including financial plan. The row of suggestions is borne in relationto combining of possibilities of state and insurance medicine forthe decision of problem of the financial providing of measures onmedical treatment and prophylaxis of tuberculosis in Ukraine.Вступ. Україна займає одне з перших місць в Європі за кількістюхворих на туберкульоз і темпами поширення хвороби. З1995 року офіційно оголошено про наявність епідеміологічногостану. Прикрим є те, що в 1990 році за рівнем захворюваностіреспубліки колишнього СРСР були на одному з останніх місць.Отже, за п’ять років були втрачені усі досягнення держави вборотьбі з цією соціальною недугою. Настання такої несприятливоїситуації пояснюється рядом об’єктивних і суб’єктивнихчинників, але в основі їх є руйнація створеної за часів СРСРсистеми захисту населення від хвороби через відсутність належногофінансування.Постановка завдання. Метою статті є виявлення основнихфінансових і організаційних чинників, які стали осно-© Супрун А. А., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 435вною причиною стрімкого поширення туберкульозу в Україніі визначення напрямків фінансування заходів щодо запобіганняпоширенню епідемії в межах існуючих моделей охорониздоров’я. Основна увага при цьому акцентується на можливостівикористання потенціалу страхової медицини в комплексі змедициною державною.Результати. У світі існують три основні моделі фінансуванняохорони здоров’я населення: державна; приватна; страхова.За першою моделлю фінансування охорони здоров’я здійснюєтьсяпереважно з бюджету за рахунок податків і зборів зпідприємств і населення. Ця модель з 1948 року існує у Великобританії.Вона характерна також для Ірландії (1971 р.), Данії(1973р.), Португалії (1979 р.), Італії (1980 р.), Греції (1983 р.) іІспанії (1986 р.). Її називають державною, бюджетною, держбюджетною.За другою моделлю надання медичної допомоги здійснюєтьсяпереважно на платній основі. Головним інструментомзадоволення потреб населення в медичних послугах є ринокмедичних послуг. Та частина населення, яка не може скористатисяпослугами, які пропонуються ринком через їх дорожнечу,обслуговується державою за програмами медичної допомогидля незаможних. Найяскравіше така модель представлена вСША.Третю модель визначають як соціально-страхову або системурегульованого страхування здоров’я. Ця модель охорониздоров’я спирається на принципи змішаної економіки, поєднуючив собі ринок медичних послуг з розвиненою системою державногорегулювання і соціальних гарантій, доступності медичноїдопомоги для усіх верств населення. Найбільш яскравотака модель представлена в системах охорони здоров’я країнФРН, Франції, Нідерландів, Австрії, Бельгії, Голландії, Швейцарії,Канади і Японії [1].Слід вказати на те, що жодна з приведених вище моделейне функціонує відокремлено. В переважній більшості випадківмова йде про домінування однієї моделі над іншими.Достатньо цікава ситуація склалася в Україні. Де-юре в країніфункціонує державна модель охорони здоров’я, а де-факто– приватна. При цьому платні послуги часто надаються лікарями,які працюють в державних медичних закладах, на базі цихзакладів і з використанням медичного обладнання та устаткуваннядержавних лікарняних закладів. Отже, українську модельохорони здоров’я можна визначити як змішану державнотіньову.

436Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Страхова медицина в Україні розвивається достатньо повільно.Закон України "Про обов’язкове медичне страхування"не приймається парламентом вже протягом останніх 7 років, адобровільне медичне страхування зосереджене здебільшого наобслуговуванні корпоративного сектору (при цьому йдетьсяпро найбільш заможні підприємства, яких в Україні меншість).Розглянемо більш детально, яка ситуація склалася в Україніз захворюваністю на туберкульоз і яким чином фінансуютьсязаходи з лікування і профілактики цієї небезпечної хвороби.Епідемія туберкульозу в нашій державі, за критеріямиВООЗ, існує з 1995 року і відтоді продовжує поширюватися.Щогодини в Україні реєструється чотири нових випадки захворюванняна туберкульоз та один випадок смерті від цієїхвороби. Щороку виявляється 37 – 39 тис. і помирає близько11 тис. осіб хворих на туберкульоз. За 14 останніх років захворюваністьна туберкульоз зросла в 2,4 рази і досягла рівня 84,1осіб на 100 тис. населення, а смертність – у 2,7 разів і становитьвідповідно 25,6 осіб на 100 тис. населення. На сучасному етапіУкраїна віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваностіна туберкульоз і має вищий рівень захворюваності, аніжв більшості країн Центральної та Східної Європи. Зокрема, показникзахворюваності на туберкульоз, за даними МОЗ, у Білорусістановить 52 на 100 тис. населення, Польщі – 25, Чехії– 11, Болгарії – 39, Литві – 75. Дещо вищі показники захворюваностів Російській Федерації та Румунії – 87 та 127 на 100тис. населення відповідно [2].В соціальній структурі серед вперше виявлених хворих натуберкульоз переважають соціально-незахищені верстви населення:безробітні, особи, що виїжджають на заробітки за межіобласті та країни, значна частина осіб, що повернулися із закладівпенітенціарної системи та особи ромської народності.Розглянемо фінансування заходів боротьби з туберкульозомв 2002-2006 роках (табл.1).РікТаблиця 1.Фінансування заходів боротьби з туберкульозомв Україні в 2002-2006 рокахПланова сумавитрат, тис. грн.Фактична сумавитрат, тис. грн.Відхилення,тис. грн.2002 100885,6 33484,6 -67401,02003 59586,7 59586,7 -2004 58782,5 58752,5 -

Фінансова система України. Частина 1. 4372005 54851,1 54851,1 –2006 113340,8 113340,8 –Всього 387446,7 320015,7 -67401,0Недофінансування заходів боротьби з туберкульозом складалоза п’ять років 67401,0 тис. грн.., або 17,4%. Привертає такожувагу зменшення сум, які виділялися з бюджету на фінансуваннязаходів боротьби з туберкульозом у 2003-2005 роках.Окрім цього, цільове призначення визначених сум – придбаннямедикаментів та обладнання для лікарень. У кошторисахмайже не передбачено заходів з профілактики хвороби та підготовкимедичних кадрів з даного напрямку.Вчені та практикуючі лікарі вказують на декілька варіантіврозв’язання проблеми туберкульозу в Україні [2].Один із них – це програмна система підходу до боротьбиз туберкульозом, побудована на основі попередньої плановоїсистеми колишнього СРСР, яка передбачала повний комплекспротитуберкульозних заходів із їх належним фінансуванням.Ця система передбачала повноцінне фінансування заходівПрограми без визначення першочерговості у разі недостатньогофінансування та контролю фінансових потоків, спрямованихна боротьбу з туберкульозом, на усіх рівнях фінансуваннята була розрахована лише на організоване населення.Реалізація даного напрямку є навряд чи можливою в економічнійі соціальній формаціях, які склалися в Україні впродовжостанніх 15 років. Коштів на тотальну боротьбу не вистачатимета і рівень організації населення не сприятиме реалізації даногопідходу.Другий – програмна система підходу до боротьби з туберкульозом,рекомендована ВООЗ у 2005 році і має назву Stop TBPartnership („Стоп ТБ Стратегія"). Стратегія боротьби з туберкульозомскладається з шести компонентів, основним з яких єДОТС-стратегія:І. ДОТС-стратегія:– зобов'язання уряду щодо мобілізації додаткових людськихта фінансових ресурсів;– забезпечення якісного виявлення хворих на туберкульозшляхом проведення мікроскопії мазка мокротиння;– використання стандартизованих курсів хіміотерапії дляхворих на туберкульоз під безпосереднім контролем;– безперебійне забезпечення ефективними лікарськими засобами;

438Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.– створення раціональної системи обліку і звітності прорезультати лікування конкретного пацієнта та виконання програми;ІІ. Вирішення особливих завдань, пов'язаних із ВІЛасоційованимта хіміорезистентним туберкульозом.ІІІ. Покращення роботи медичних закладів, установ та підприємстввсіх форм власності.IV. Залучення закладів охорони здоров'я всіх форм власностідо виявлення хворих на туберкульоз шляхом проведеннямікроскопії мазка мокротиння.V. Надання соціальних послуг хворим на туберкульоз із залученнямдо цього громадськості.VI. Проведення мікробіологічних досліджень під час діагностикитуберкульозу.Така система передбачає планування комплексу необхіднихпротитуберкульозних, як медичних, так і немедичних заходів,спрямованих на подолання епідемії туберкульозу, в тому числіі зменшення захворюваності на хіміорезистентний туберкульоз,із забезпеченням пріоритетного цільового фінансуваннята контролю за виконанням цих заходів [2]. Реалізація другогонапрямку також може стати проблемою для держави, оскількиі тут спостерігатиметься дефіцит фінансових ресурсів.Третій шлях розв'язання проблеми – запровадження безпосередньоконтрольованої короткочасної терапії (ДОТС-стратегія), адаптованої до існуючої традиційної системи протидії таособливостей епідемії туберкульозу в Україні, у відповідності зУказом Президента України [3]. Процес створення нової якісноїсистеми протидії і лікування туберкульозу має спиратисяна диспансерний принцип надання протитуберкульозної допомогинаселенню України [2]. Цей шлях розв'язання проблемиможна визначити як оптимальний, з точки зору фінансування(його впровадження є дешевшим в декілька разів, ніж фінансуванняпротитуберкульозних заходів за першими двома напрямками).Позитивний досвід застосування програм боротьби іззахворюванням на туберкульоз, заснованих на ДОТС-стратегії,відзначають Польща, Литва, Латвія, Молдова, Білорусь, Росія.Розв'язання проблеми можливо шляхом реалізації таких заходів:1) Організаційні заходи, розвиток матеріально-технічноїба зи протитуберкульозних закладів і установ, політична тафі нансова підтримка зазначеної програми, соціальна рекламаздорового способу життя.2) Виявлення осіб, хворих на туберкульоз.

Фінансова система України. Частина 1. 4393) Діагностика туберкульозу.4) Лікування осіб, хворих на туберкульоз.5) Забезпечення протитуберкульозних закладів та установантимікобактеріальними препаратами.6) Постійний моніторинг епідемічної ситуації, пов'язаної зтуберкульозом та науковий супровід протитуберкульозних заходів.7) Профілактика туберкульозу.8) Запобігання поширенню ВІЛ-асоційованого та хіміорезистентноготуберкульозу.9) Підготовка медичних працівників та санітарно-гігієнічненавчання населення з актуальних питань, пов'язаних із захворюваннямна туберкульоз.Виходячи із поставлених завдань, оптимальними термінамиїх реалізації й відповідно реалізації програми є 2007-2011роки, що зумовлене необхідністю реалізації також „Плану поширенняпрограми ДОТС для боротьби з туберкульозом в Європейськомурегіоні ВООЗ", „Цілей розвитку тисячоліття",які зобов'язалися досягти до 2015 року 189 країн, включаючиУкраїну.Але вже зараз можна прогнозувати, що коштів у бюджеті нафінансування будь-якого напрямку з вказаних вище не вистачатиме.Тому на державному рівні необхідним є пошук додатковихмеханізмів фінансування заходів, пов’язаних лікуваннямі профілактикою туберкульозу.Додаткові кошти можна знайти, використовуючи комбінаціюусіх трьох моделей фінансування здоров’я.Приватна медицина може забезпечити потребу в лікуванніі профілактиці туберкульозу для більш заможних верств населення(фактично ці функції виконуються нею і зараз).Основу фінансування в лікуванні і профілактиці туберкульозудля менш заможних верств населення має забезпечитикомбінування державної і страхової медицини. Тут можливопропонувати декілька варіантів.Перший – впровадження обов’язкового медичного страхуванняв Україні. При цьому, якщо відповідно до законодавстваобов’язковим страхуванням займатиметься Державний фонд,то в його кошторисі видатки на лікування і профілактику туберкульозумають бути виділені окремим рядком (те саместосується і структури страхового тарифу). Якщо проведенняобов’язкового медичного страхування законом буде покладенена страхові компанії, то в пункті такого закону має бутиобов’язково передбачена норма щодо забезпечення страхового

440Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.покриття на випадок захворюваності на туберкульоз. Законодавствоммає бути передбачене фінансування за рахунок страховоїмедицини лікування нових випадків захворювання і фінансуваннястраховиками ряду профілактичних (превентивних)напрямків. Державні заклади охорони здоров’я в такій системіповинні скласти реєстр осіб, які мали захворювання на туберкульоздо впровадження в дію законодавства про обов’язковестрахування. Відповідно до цього реєстру має надаватися допомогацим особам. Для цього використовуватимуться бюджетнікошти. Таким чином, не порушуватиметься основний принципстрахування – імовірність настання страхового випадку (в даномувипадку захворювання на туберкульоз). Поступово за діїданого механізму фінансове навантаження на бюджет зменшуватиметься,а на страховий фонд – зростатиме. Реалізація такоговаріанту була б оптимальною з точки зору фінансуванняреалізації програми ДОТС. На першому етапі більша частканеобхідних витрат в будь-якому випадку фінансуватиметься збюджету. Але, зважаючи на обов’язковість даного страхування,можна очікувати швидкого наповнення страхового фонду, щодозволить в визначених пропорціях фінансувати попереджувальнізаходи. Реалізація такого варіанту ставиться під сумнівчерез те, що тривалий час в Україні не приймається Закон “Прообов’язкове медичне страхування” і, зважаючи на складну політичнуі економічну ситуацію, не варто очікувати швидкогоприйняття цього закону і надалі.Другий варіант також потребує змін до існуючого законодавства,але за своїми масштабами має дещо урізаний характер.Мова йде про створення спеціалізованого страхового фонду дляборотьби виключно з туберкульозом і супутніх хвороб. Відрахуваннядо такого фонду також мають носити обов’язковий характер,але зважаючи на те, що покриття передбачатиме лишеодну хворобу, то відрахування значними не будуть. Натомістькоштів фонду вистачатиме і для лікування хворих і для профілактики.Прикладом успішного функціонування пропонованоговаріанту фінансування може слугувати досвід Японії, деіснує санітарний фонд превентивних заходів [1].Слід вказати і на неправильну, на думку автора, поведінкупереважної більшості страховиків, які пропонують програмидобровільного медичного страхування. Так, в програмах, якіпропонуються компаніями-лідерами страхового ринку України,не передбачено страхового покриття на випадок захворюванняна туберкульоз. Це стосується як програм безперервногострахування здоров’я, так і страхування на випадок хвороби.

Фінансова система України. Частина 1. 441Неправильним такий підхід є тому, що клієнтами компаній занапрямками добровільного медичного страхування є або підприємства,або особи з середніми статками, або статками вищеза середні. Серед цих верств населення хвороба розповсюдженаменше, ніж серед так званої “групи ризику”. Достатньо нескладноактуарно обрахувати рівень страхового тарифу, зважаючи нанаявність медичної статистики. Можна обрахувати і необхіднівитрати на лікування та покласти в основу розміру страховоїсуми. Механізм даного виду страхування передбачатиме проходженняна початку укладення страхової угоди обстеженняособи, яка страхується, на туберкульоз у медичному закладі,контрольованому страховою компанією. Відсутність ознакхвороби під час такого обстеження є підставою для укладеннядоговору страхування. Страхова сума має бути не меншоюза 10 тис. грн. (саме такі кошти є мінімально необхідними длялікування хвороби на початковій стадії). Договір укладаєтьсяна рік. Дія договору завершується проведенням повторного обстеження.У випадку виявлення ознак хвороби застрахованійособі виплачується компенсаційна страхова сума.Висновки. Загрозлива ситуація із захворюваністю на туберкульоз,яка склалася в Україні в останній час, потребує впровадженнятермінових організаційних заходів і їх фінансовогозабезпечення. Організаційні заходи лікування і профілактикитуберкульозу в Україні розроблені відповідно до міжнароднихстандартів, але вже зараз є зрозумілим те, що бюджетнихкоштів на реалізацію будь-якої програми (навіть урізаноїконтрольованої короткочасної терапії (ДОТС-стратегія) невистачить. До того ж необхідним є пошук коштів для фінансуваннязаходів із запобігання захворюваності і формування підготовленихкадрів, які забезпечуватимуть виконання програм вперспективі (на сьогодні переважна більшість фтизіатрів є передпенсійногоабо пенсійного віку). Отже, необхідним є залученнядо фінансування заходів боротьби з туберкульозом, крімбюджетних коштів, коштів страхової медицини. Доцільним євпровадження на державному рівні обов’язкового страхуваннявід туберкульозу, формування спеціалізованих фондів і фінансуванняз цих фондів як заходів щодо лікування хвороби, так іпопереджувальних заходів. Подальші дослідження даної тематикиможуть проводитися у напрямках розробки законодавчихі нормативних актів щодо впровадження обов’язкового медичногострахування – або загального, або на випадок захисту відтуберкульозу і супутніх хвороб.

442Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Література1. h t t p : / / l a b . o b n i n s k . r u / p u b l i c / a r t i c l e s .php?htmlfile=golovnina-03.htm2. Загальнодержавна програма щодо протидії захворюваннюна туберкульоз у 2007-2011 роках [концепція для громадськогообговорення].3. Указ Президента України від 14 лютого 2006 року № 132"Про рішення Ради національної безпеки та оборони України від18 січня 2006 року "Про заходи щодо підвищення ефективностіборотьби з небезпечними інфекційними хворобами"

Фінансова система України. Частина 1. 443Теліщук Л. О.,ст. викладач Національного університету Державної податковоїслужби України (м. Ірпінь)ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯОПЛАТИ ПРАЦІСтаття присвячена виявленню проблем державного регулюваннязаробітної плати в умовах глобалізаційних процесівта визначенню напрямків реформування оплати праці.The article deals wish the problem of the state salary regulationin conditions of global processes and determination of directions ofsalary reforming.Слід зазначити, що все більше західних фахівців, у тому числій тих, які дотримуються ліберальних поглядів, схиляютьсядо думки про необхідність перегляду ролі та функцій державив умовах зростання відкритості економіки. Підтвердженнямцьому може бути такий висновок: “Економісти схильні протиставлятиуряди та ринки. Більшість видів втручання держави...вважається противагою функціонуванню ринків. І навпаки, урозширенні функціонування ринків вбачається підрив ефективностізаходів держави як у макроекономічній, так і в мікроекономічнійсферах. Але, всупереч очікуванням багатьохекономістів, у тих країнах, які найбільше скористалися перевагамисвітових ринків, роль держави зросла, а не зменшилася.Більше того, функції держави перш за все розширювалися убільшості відкритих економік. Згортання ролі держави – а такоюбула тенденція в 90-х роках – здатне фактично погіршитиперспективи збереження вільної торгівлі у глобальному масштабі.Глобалізація, цілком можливо, потребує посилення, а непослаблення втручання держави” [1].Доречно також навести і узагальнюючий висновок з дискусії,що відбулась у кінці ХХ ст. в багатьох європейських державах,з проблем глобалізації та ролі держави в умовах відкритостіекономіки: “З посиленням конкуренції та нестабільностіробочих місць працівники, у майбутньому, будуть більше покладатисяна державні ресурси у формі допомог по безробіттю,© Теліщук Л. О., 2008

444Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.отримання освітніх послуг, професійного навчання тощо. У випадкувідсутності відповідної державної політики та програмполітична підтримка глобалізації буде підірвана” [2].Практика господарського життя засвідчує, що впровадженняекономічних реформ у країнах Східної Європи супроводжувалося,як правило, здійсненням численних і всебічних заходівщодо державного регулювання реального рівня життя населення,забезпечення відповідних соціальних пропорцій.В умовах ринкової економіки через організацію заробітноїплати потрібно досягти необхідного компромісу між сторонами– роботодавцем та найманим працівником, що сприяло брозвитку відносин соціального партнерства між двома рушійнимисилами ринкової економіки.Розподіл результатів виробничої діяльності в умовах ринковоїекономіки регулюється рядом економічних законів. Зокрема,законами розподілу капіталу, результатів найманоїпраці (доход виступає у формі заробітної плати), доходів відземельної власності, результатів підприємницької діяльності;законом розподілу суспільних форм споживання. Основнимджерелом доходів найманих працівників і надалі залишаєтьсязаробітна плата, якій і сьогодні належить переважаюче значенняв мотиваційному механізмі.Виходячи з даної тези, в економіці сталого розвитку повинністворюватися умови для кількісного та якісного збалансуванняпотреб населення в праці та наявністю робочихмісць. Особлива увага повинна приділятися продуктивнійзайнятості, основний зміст якої зводиться до двох моментів.По-перше, зайнятість повинна приносити працюючим дохід,що забезпечував би достойні для людини умови життя. Звідсивипливає прямий зв’язок політики зайнятості з політикою доходів,антиінфляційними діями тощо. По-друге, продуктивназайнятість протиставляється зайнятості формальній, яка завдаєзбитків державі, оскільки в умовах формальної зайнятостіпраця економічно недоцільна та мінімально продуктивна длясуспільства. Таким чином, виникає необхідність формування ірозвитку продуктивної та ефективної зайнятості. Більше того,в регулюванні продуктивної зайнятості показник зарплатоємкостіповинен відігравати ключову роль, оскільки він відображаєрівень заробітної плати і є найбільш впливовим на рівеньзайнятості.На наш погляд, під зростанням вартості робочої сили слідрозуміти поліпшення якості життя, розвиток людського потенціалу.Але такі проблеми значно ширші, ніж підвищення рівня

Фінансова система України. Частина 1. 445заробітної плати. Вони не можуть і навіть не повинні повністювирішуватися в системі найманий працівник – роботодавецьза рахунок заробітної плати. Необхідна увага всього суспільства,соціальне партнерство загальнодержавних, регіональнихі галузевих органів управління, громадських організаційта фондів, органів самоврядування. Спільні зусилля повинніспрямовуватися на розробку державних і місцевих програм, напідтримку багатодітних сімей, особливо талановитих дітей, іншихгромадян (вчених, спортсменів тощо), програм розвиткуосвіти, охорони здоров’я, надання безплатної або на пільговихумовах медичної допомоги, програм соціального страхування,виховання культури споживання та ін. Потрібен особливий механізмспівучасті у фінансуванні витрат на розвиток людськогопотенціалу у тій частині, яка не входить до оплати праці роботодавцем,за рахунок державних і недержавних коштів.Державне регулювання оплати праці полягає передусім увизначенні і перегляді розміру мінімальної заробітної плати йумов, які впливають на її величину. Розмір мінімальної заробітноїплати визначається з урахуванням:– вартісної величини мінімального споживчого бюджету зпоступовим зближенням рівнів цих показників в умовах стабілізаціїрозвитку економіки країни;– загального рівня середньої заробітної плати;– продуктивності праці, рівня зайнятості та інших економічнихумов.Реалії економічного життя засвідчують, що мінімальна заробітнаплата встановлюється у розмірі, не нижчому за вартіснувеличину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатнуособу.Слід зазначити, що встановлення мінімальної заробітноїплати в країнах з розвинутою ринковою економікою зумовлюєтьсяорієнтацією на відповідні конвенції Міжнародної організаціїпраці. Як свідчить практика цих країн, визначення мінімумузаробітної плати на загальнонаціональному рівні є хочаі важливим, проте додатковим, а не основним інструментомрегулювання оплати праці, оскільки пріоритет зберігаєтьсяза колективними переговорами. Державне регулювання оплатипраці має за мету визначити найменший рівень заробітноїплати, “стартові” позиції учасників колективних переговорів,нижче рівня яких угоди неможливі.В умовах формування ринкових відносин в Україні, метоювстановлення мінімальної заробітної плати є фіксування нижньоїмежі розмірів оплати праці. Таким чином, мінімум заро-

446Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.бітної плати розглядається як інструмент у боротьбі з бідністючерез надання всім працівникам на умовах найму на підприємствахусіх форм господарювання гарантованого захисту відневиправдано низьких ставок заробітної плати. Тобто, встановленнямінімальної заробітної плати являє собою державнугарантію для всіх категорій найманих працівників і не підлягаєзниженню на рівні галузі чи підприємства. Встановлюютьсятакож державні норми і гарантії в оплаті праці за роботу в понаднормований час; у святкові неробочі та вихідні дні; за часпростою; під час виготовлення продукції, що виявилася бракомне з вини працівника.Зазначимо, що державне регулювання сфери оплати праці уфінансовій науці є самостійним питанням. Крім традиційних,особливої актуальності в економіці сталого розвитку набуваютьтакі напрями, як:– оплата праці в тіньовій економіці;– оплата праці на різних за своєю структурою ринках праці;– розробка соціальних програм з урахуванням макроекономічнихнаслідків підвищення рівня заробітної плати.Не вдаючись до з’ясування генези і класифікації форм таетапів тіньової економіки, слід підкреслити її двояке значення.З одного боку, вона перерозподіляє доходи на користь сформованихв країні економічних кланів, корумпованих державнихчиновників, господарських керівників і кримінальних елементів.Результатом цього є зменшення податкових надходженьдо бюджетів різних рівнів, фінансової бази для реалізації соціальнихпрограм, вчасної виплати заробітної плати працівникамбюджетної сфери. Але з іншого боку, тіньова економіказбільшує рівень доходів найманих працівників, які пов’язані зтіньовою діяльністю, створює додаткові робочі місця, зберігаєкваліфікаційний і навіть науковий потенціал країни. Крім того,зарплата тут регулярно і своєчасно виплачується. Встановленнята збільшення заробітної плати в більшості випадків відповідаєринковим вимогам. Існування тіньової економіки залишаєтьсядуже серйозною проблемою для сфери розподілу щез однієї причини. Статистика доходів, яка є основою для розрахунківсередньої і мінімальної заробітної плати, не враховуєзначної частки заробітків, виявляється спотвореною і не можевиконувати свого призначення. Якщо ж взяти до уваги незареєстрованітіньові доходи громадян, то стане зрозумілим, що середнязаробітна плата в Україні є дещо вищою, а отже, існуютьі підстави для збільшення мінімальної заробітної плати.На нашу думку, в умовах ринкової економіки розвиток за-

Фінансова система України. Частина 1. 447робітної плати полягає в подальшій її диференціації та індивідуалізаціїна основі повного врахування як індивідуальнихрезультатів праці, так і особистих ділових якостей, включаючикваліфікацію, відповідальність, творчу ініціативу, якість роботи,досконалість рішень. Ринкове регулювання заробітноїплати, особливо для осіб, попит на працю яких зменшується, атакож для працівників з низькою результативністю діяльностімає вирівнюватися державним втручанням у соціальні процеси.Проте, як свідчить досвід зарубіжних держав, це втручанняповинно мати непрямий, соціально-орієнтований характер.Формуючи механізм регулювання реального рівня доходівнаселення важливо передбачити також регламентацію допустимихпропорцій між доходами різних соціальних груп. Ценеобхідно для того, щоб рівень доходів громадян з фіксованимидоходами (працівників бюджетної сфери, а також пенсіонерів,інвалідів, багатодітних сімей та інших категорій громадян,доходи яких забезпечуються за рахунок бюджету) надтоне відставав від рівня доходів іншої частини населення. Так,нормативне граничне співвідношення між динамікою заробітноїплати працівників бюджетних галузей та зростанням доходівпрацівників виробничої сфери не повинно бути нижче 0,7– 0,8. Відповідний норматив граничного співвідношення міжмінімальною та середньою заробітною платою в суспільномувиробництві повинен становити близько 0,2.Таким чином, одним із найважливіших елементів механізмуфункціонування підприємств в умовах розвитку ринковихвідносин є матеріальне стимулювання праці. Заробітна платаповинна ставитися в пряму залежність від конкретних результатівпраці на підставі диференційованого обліку трудовоговнеску кожного працівника в загальні результати роботи колективу.Відповідно, в основу організації оплати праці необхідно ставититакі принципи:– встановлення рівня оплати праці, який би забезпечуваввідтворення робочої сили відповідного рівня кваліфікації тастворював умови для зростання індивідуальної заробітної платиза рахунок трудових зусиль працівника;– диференціація оплати праці з урахуванням складності,характеру і змісту роботи працівників, технічних виконавців,керівників, спеціалістів;– облік загальних умов праці, режимів праці та відпочинкуй інших специфічних особливостей, характерних для окремихвидів суспільного виробництва;

448Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.– встановлення рівної оплати за однакову працю на основістворення необхідних умов для застосування рівнонапруженихнорм праці;– забезпечення зростання заробітної плати при зниженніїї витрат на одиницю продукції або товарообігу і підвищеннягарантованості виплати за рахунок поліпшення результатів діяльностіпідприємства;– порівняння темпів зростання заробітної плати з темпамипідвищення продуктивності праці і забезпечення випереджальногоросту продуктивності праці.Реформа оплати праці передбачає вдосконалення тарифноїсистеми. Встановлюючи розміри місячних окладів та тарифнихставок наймачем, необхідно виходити із завдання забезпеченнядиференціації заробітної плати залежно від кваліфікаціїпрацівників, складності та відповідальності робіт, які вони виконують,створення необхідних умов для застосування прогресивнихнорм праці та реалізації принципу рівної оплати праціза рівну по кількості та якості працю. Крім того, важливе виділенняза рівнем оплати праці працівників, праця яких найбільшевпливає на кінцеві результати діяльності підприємства.Отже, можна стверджувати, що одним з найважливіших напрямківреформи оплати праці є регулювання заробітної плати.Механізм регулювання заробітної плати в умовах ринковихвідносин ґрунтується на поєднанні методів державного та договірногорегулювання. До головних завдань державного регулюваннязаробітної плати слід віднести:– встановлення розміру мінімальної заробітної плати та тарифноїставки першого розряду;– регулювання заробітної плати підприємств та організацій,які фінансуються з бюджету;– забезпечення індексації розмірів оплати праці залежно відзростання інфляції;– вплив на порядок формування фонду оплати праці залежновід ефективності господарювання через нормативи розподілуприбутку, що залишається у розпорядженні підприємств.Створення законодавчо-нормативного механізму, який би, зодного боку, забезпечував реальний рівень соціальних гарантійв умовах зростання споживчих цін, а, з іншого – дозволяв наоснові відповідних регламентованих процедур за необхіднихобставин коригувати (знижувати) цей реальний рівень, є, нанашу думку, найбільш прийнятним шляхом вирішення проблемидержавного регулювання реального рівня доходів.Необхідно передбачити принципово нові правові, економіч-

Фінансова система України. Частина 1. 449ні та організаційні засади державної політики у сфері оплатипраці, які б мали ринкове спрямування і де були б врахованіміжнародні норми, конвенції, а також міжнародний досвід.Література1. Rodrik. Why do more open economies heve bigger governments?– Op. Cit. – P. 25 – 26.2. Kapstein E. The welfare Stat? An economiс cornerstone, not aluxury. – International Herald Tribune – 26 Nov, – 1996.

450Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Тивончук І. О.,д.е.н., професор Національного університету "Львівська політехніка",Топішко І.І.,к.е.н., доцент Національного університету "Острозька академія"Топішко Н.П.,ст. викладач Національного університету "Острозька академія"ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІРозглядаються актуальні питання вдосконалення пенсійноїсистеми і розробки державної політики щодо пенсійногозабезпечення.The pressing questions of perfection of the pension system anddevelopment of public policy are examined in relation to the pensionproviding.Актуальність проблеми. Система соціального забезпечення,що діє в Україні, не є ефективною, не відповідає вимогам часу іпотребує реформування. Метою реформ є перехід до страховоїсоціальної системи та зближення її із системами соціальногозабезпечення розвинутих країн.Ступінь розробки проблеми. Процес реформування пенсійноїсистеми вже розпочався. Розробляється адекватна законодавчабаза, проведено реорганізацію органів, що здійснюють соціальнезабезпечення. Над різними аспектами даної проблемипрацюють такі вчені, як М.Д.Бойко, С.М.Синчук, В.М.Бурак,Б.І.Сташків, Б.Надточий, М.Папієв та ін. Проте потребуютьудосконалення концептуальні та законодавчо-нормативні засадинової системи, механізм розробки і впровадження окремихпрограм соціального страхування (медичного, пенсійного,у разі нещасного випадку тощо). Необхідно запровадити механізмперерозподілу фінансової відповідальності по соціальномустрахуванню громадян України між державою, роботодавцямиі працівниками.Мета статті. Виявлення проблем пенсійного забезпечення вУкраїні та пошук шляхів його удосконалення.Виклад основного матеріалу. Чинна система пенсійного за-© Тивончук І. О., Топішко І.І., Топішко Н.П., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 451безпечення побудована на принципі використання механізмуперерозподілу нагромадженого державного пенсійного бюджету,розмір якого визначається рівнем доходів працюючих та їхвнесками до Пенсійного фонду. Проте величина пенсії недостатньовраховує внесок кожного працівника у створення національногодоходу протягом усього трудового стажу. Визначеннярозміру пенсії ґрунтується переважно на зрівняльномупринципі і не здійснює стимулюючого впливу на трудову активністьзайнятих у суспільному виробництві. Рівень пенсії допопередньої заробітної плати (коефіцієнт заміщення) є низьким(табл.1, рис.1).Таблиця 1Співвідношення між середньою пенсією, що призначається відповіднодо Закону України ‘‘Про пенсійне забезпечення‘‘,та середньою заробітною платою працівників, зайнятих векономіці України у 2000-2007 рр. 1РокиСередня зарплата (грн.)Середня пенсія *Співвідношення міжсередньою пенсією і середньоюзарплатою,%Індекс інфляціїКумулятивний прирістінфляціїПенсія 2007р. в цінах2000 р.2000 230 68,9 30,0 100 100 68,92001 311 83,7 26,9 106,1 106,1 78,92002 376 122,5 32,6 99,4 105,5 116,12003 462 136,6 29,6 108,2 114,1 119,72004 590 182,2 30,9 112,3 128,2 142,12005 806 316,2 39,2 110,3 141,3 223,82006 1041 406,8 39,1 111,6 157,7 258,02007 1351 478,4 35,4 116,6 183,9 260,1* з урахуванням компенсаційних виплат і цільової допомоги.**Кумулятивний приріст інфляції – добуток індексів інфляції за період,що складаються із зазначених років: КПІ = ((І п/ 100) * (І п + 1/100)+ ...+(І п+m/100) * 100) – 1001Розраховано за : [1, С. 26, 391, 396]

452Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.%100Співвідношення між середньою пенсією та середньою заробітною платою80604020068,436,139,226,929,639,135,436,1132,630,030,9роки1991 1993 1995 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007Рис. 1. Співвідношення між середньою пенсієюта середньою заробітною платою за 1991-2007 рр. (%)В Україні середня зарплата і пенсія є невеликими. Їх періодичнепідвищення фактично лише відшкодовує рівень інфляції.Визначення розміру пенсії із врахуванням кумулятивного приростуінфляції показує, що інфляційна складова пенсій 2007 р.у цінах 2000 р. складає майже 218,3 грн., або 54,4% (табл. 1). Цеозначає, що у 2005-2007 рр. величина реальної пенсії майже незмінилася.Ситуацію щодо виплати пенсій із солідарної системи пенсійногозабезпечення в Україні варто порівняти з практикою іншихкраїн. Так, у США, де діє потужна накопичувальна система, длясолідарної пенсійної системи коефіцієнт співвідношення міжсередньою пенсією і середньою зарплатою є диференційованим.Він становить 90% для неодружених пенсіонерів із низькимипопередніми заробітками, для пенсіонерів із середніми заробітками– 46% та 26% для високооплачуваних [2, с.20].Низький рівень пенсій із солідарної системи перевів значнучастину українських пенсіонерів за межу бідності. Середнійрозмір пенсії у Львівській області, як і по Україні, невисокий(табл. 2). Існує нічим не обґрунтована диференціація пенсій зтяжінням до завищення її державному апарату.Таблиця 2Середній розмір місячної пенсії по Львівській областіу 2000-2006 рр.(грн.) 1Показники2000200120022003200420052006

Фінансова система України. Частина 1. 453Середній розмірпризначеної місячноїпенсії пенсіонерам, якіперебувають на облікув органах соціальногозахистуу т.ч.пенсіонерам,які отримують пенсіїзгідно із законами:63,5977,45115,99128,98168,01306,28391,45‘‘Прозагальнообов‘язковедержавне пенсійнезабезпечення‘‘----167,88302,05384,47‘‘Про пенсійне забезпечення‘‘62,2175,77114,39126,92101,47271,74341,73‘‘Про пенсійне забезпеченнявійськовослужбовцівта осібначальницького і рядовогоскладу органіввнутрішніх справ‘‘104,96112,56145,34143,11164,09320,31608,77‘‘Про державнуслужбу‘‘140,60189,26232,30284,49522,37628,97838,29‘‘Про прокуратуру‘‘286,44352,38573,26887,371187,671331,171639,38‘‘Про стутус народногодепутата України‘‘466,671110,001310,001330,002030,002290,0014270,00‘‘Простатус і соціальнийзахист громадян,які постраждаливнаслідок Чорнобильськоїкатастрофи‘‘212,95222,63237,28252,06265,32362,71842,501Джерело: [3, С.312]Внаслідок несприятливої демографічної ситуації, спричиненоїстарінням нації, зростає навантаження на бюджет Пен-

454Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.сійного фонду. Припустимими параметрами співвідношенняпрацюючих і пенсіонерів вважають 2:1. В Україні цей показникстановить 1:1.Старіння нації притаманне майже всім розвинутим країнамсвіту. Тому пенсійні системи постійно удосконалюються.Більшість країн використовує трьохрівневу пенсійну системуз накопичувальними пенсійними рахунками. На першому рівніфункціонує перерозподільна солідарна система соціальної допомогиіз деякою диференціацією пенсій залежно від трудовогостажу. Джерелами фінансування є державний Пенсійний фонд.Виплати із загальнообов’язкового Пенсійного фонду є головнимджерелом доходу пенсіонерів, які мали низький рівень заробітноїплати протягом трудового періоду, суттєвим доходомдля працівників із середньою заробітною платою і незначнимдля високооплачуваних. На другому рівні діє система загальнодержавногообов’язкового пенсійного страхування. Державазобов’язує найманих працівників сплачувати обов’язкові пенсійнівнески на накопичувальні пенсійні рахунки працівників унедержавні пенсійні фонди. Другий рівень дає несуттєві доходидля низькооплачуваних працівників і більші для середньотависокооплачуваних. Третій рівень представлений системоюдобровільного приватного пенсійного страхування. Бажаючіможуть робити добровільні відрахування від доходу для накопиченнясум на страхових рахунках страхових компаній. Цейрівень є важливим джерелом доходів для високооплачуванихпрацівників і несуттєвим для низько- і середньозабезпечених.Недержавна система пенсійного забезпечення має чотириосновні форми:– забезпечення через відкриття спеціальних пенсійних рахунківу банках;– забезпечення шляхом участі у відкритих пенсійних фондах,які засновуються і управляються спеціалізованими компаніями(наприклад, компаніями з управління активами) і немають власних органів управління;– забезпечення шляхом страхування життя у страховихкомпаніях з укладанням відповідних договорів страхування;– забезпечення через створення та участь у трастфондах.У світі застосовуються також інші форми, за яких не створюютьсяпенсійні фонди. Наприклад, забезпечення працівниківза рахунок власних фондів підприємств. Однак вони немають суттєвого поширення. Використовуються також змішанісистеми пенсійного забезпечення. Ступінь поширення індивідулістичноїпенсійної системи залежить від рівня розвитку

Фінансова система України. Частина 1. 455державної системи пенсійного забезпечення. У тих країнах, деіснує традиційно сильний захист населення з боку держави (наприклад,Австрія, Швеція), вони не набули широкого застосування.У той час як у США майже 40% зайнятих є учасникаминедержавних пенсійних фондів. Досить поширена ця система ів інших країнах Європи. Разом з тим, при всій своїй важливостінедержавна пенсійна система є доповненням до системи державногопенсійного страхування. За даними обстеження, проведеногоУправлінням соціального забезпечення США, у 173країнах світу діє 221 пенсійна система, з яких 139 є солідарноюсистемою і виплата пенсій залежить від сплачених у минуломувнесків та трудового стажу. У шести країнах не функціонуєжодної організованої державою пенсійної системи.Пенсійна система України поступово переводиться на страховізасади організації, запроваджується трирівнева система.В основу реформування покладено принцип поступового доповненнячинної солідарної системи додатковим обов’язковимта добровільним страхуванням на основі накопичення страховихвнесків та індивідуальних рахунках. Солідарна система єтрадиційною, відпрацьованою, за рахунок масштабу відноснодешевою в управлінні.Разом з тим солідарна система має низку недоліків. Перерозподілдоходів викликає у суспільстві додаткову політичнунапругу. Вона більш чутлива до вікової структури населення.При зростанні числа пенсіонерів на працюючих покладаєтьсявсе більший тягар. Він здійснює, у деякій мірі, дестимулюючийвплив на ринок праці, тому що на ефективність функціонуванняринку праці впливає багато чинників, у т.ч. загальна збалансованістьподатків, страхових зборів і соціальних допомог. Підчас економічних спадів скорочуються надходження до пенсійноїсистеми. Фінансовий стан солідарної системи залежитьвід ефективності адміністративних механізмів суспільства, ут.ч. здатності солідарної системи акумулювати і раціональновитрачати нагромадження. В Україні внаслідок низької відповідальностісуб’єктів економічної діяльності, значної тінізаціїекономіки тягар сплати пенсійних внесків перекладається назаконослухняних громадян.Основою реформування системи обов’язкового державногопенсійного страхування (перший рівень) повинно статизбільшення надходжень до Пенсійного фонду та скороченняневиправданих видатків за його рахунок. Для цього потрібнопровести розмежування джерел виплат, звільнити Пенсійнийфонд від виконання невластивих йому функцій. Розмежування

456Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.дозволить зменшити видатки та розмір страхового збору, розширитибазу оподаткування. Останнє зменшить податковийтиск на фонд оплати праці і знизить потребу в приховуваннійого. На нашу думку, необхідно змінити підхід до призначенняпільгової пенсії. Застосовується надто широкий перелік професій,що дають право на неї.Реформування чинної солідарної пенсійної системи повиннобути пов’язане не тільки з пошуком шляхів скорочення видатківПенсійного фонду, а й напрямків збільшення надходжень донього. Чинний порядок справляння зборів до Пенсійного фондумає певні недоліки, що призводить до уникнення їх сплати. Булоб доцільно встановити єдиний порядок сплати платежів на пенсійнестрахування для всіх галузей економіки без надання пільгдля окремих з них. Застосування системи пільг обмежує надходженнядо Пенсійного фонду і лягає тягарем на інших громадян.Збитковою для Пенсійного фонду є також система спрощеногооподаткування (єдиного податку, фіксованого податку).Однією з проблем реформування пенсійної системи є визначенняоптимального розміру відрахувань. На сьогодні віндорівнює 32% фонду оплати праці. Разом із відрахуванням іззаробітної плати працюючих на рівні 1-2% сума внесків становить33-34% фонду оплати праці. При зростанні фонду оплатипраці зростають і абсолютні розмірі відрахувань до Пенсійногофонду. Цей рівень вважається достатнім для виплати пенсій увстановлених розмірах. Його підвищення є обтяжливим длянашої економіки.Формування та функціонування накопичувальної системиіндивідуальних пенсійних рахунків ґрунтується на персоніфікованомуобліку внесків у систему обов’язкового державногопенсійного страхування. Вона враховує залежність розмірупенсій від трудового стажу, вдале інвестування пенсійних внесківгромадян та безпосередню їх участь у формуванні майбутньоїпенсії.Окрім страхових внесків, джерелом формування пенсійнихактивів будуть також суми отриманого доходу від інвестицій,розміщення коштів на депозитних рахунках банківських установ,операцій з цінними паперами. Всі ці напрями інвестиційпов’язані із значним ризиком. Формування накопичувальноїсистеми без серйозних змін у грошово-кредитній, банківській,податковій політиці, глибокої розробки нормативно-правовихоснов діяльності може призвести до чергового пограбуваннялюдей. Вимогами до інвестування пенсійних коштів повиннібути: безпека, ліквідність, диверсифікація інвестування у за-

Фінансова система України. Частина 1. 457безпеченні (сек’юритизовані) цінні папери, оптимальний дохід.Інвестиції в проекти з високим ступенем ризику не повинніскладати більше 5% портфелю пенсійного банку. Необхіднотакож продумати механізм захисту пенсійних заощаджень всистемі другого рівня від інфляції, впливу економічних криз.Визначення частки кожного застрахованого в інвестиційномудоході повинно проводитися щомісячно у відповідності до сумистрахових внесків. З метою врахування інфляційних процесівстрахові внески необхідно коригувати на офіційно встановленийїї індекс. На підставі сумування обох частин підрахункуможна встановити розмір пенсійного активу застрахованого.Механізм функціонування накопичувальних індивідуальнихпенсійних рахунків є базою для організації третього рівняпенсійного страхування. В Україні вже існує ряд недержавнихпенсійних фондів. Потрібні державні гарантії щодо стабільностіфункціонування цієї системи. Необхідно забезпечити ефективнийдержавний нагляд за діяльністю компаній з управліннянедержавними пенсійними фондами та самими фондами.Висновки. Отже, реформування пенсійної системи в Україніє нагальною потребою. Це стосується, перш за все, структурноорганізаційнихта управлінських складових. Перехід відрозподільчо-солідарної пенсійної системи до накопичувальноіндивідуальноїдає можливість адаптувати її до ринкових умов,забезпечити резерви швидкого економічного зростання, стабілізаціюфінансової системи, посилати мотиваційний механізмекономіки, підвищити стандарти пенсійного забезпечення.Проте процес реформування повинен бути еволюційним, добрепродуманим, скоординованим із реформами в інших сферах,особливо грошово-кредитній, банківський, податковій, соціальногострахування.Література1. Статистичний щорічник України за 2006 рік. – К.: Консультант,2007. – 550 с.2. Яценко В., Вінер М. Як створити трирівневу пенсійну системув Україні // Україна: аспекти праці. – 2000. – № 1. – С. 18-24.3. Соціально-економічний розвиток Львівщини у 2006 р. Стат.зб. – Львів: Держкомстатистики, 2007. – 70 с.4. Волощук Г.О., Пасічник Ю.В., Прямухіна Н.В. Фінансовіфон ди соціального спрямування в Україні: бюджетні, страхові,пен сій ні: Навч. пос. – К.: ЦНЛ, 2004. – 184 с.5. Жарікова Л.О. Засідання "круглого столу" з представникамиба н ків // Вісник Пенсійного фонду України. – 2006. – № 11. – С. 30.

458Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Форкун І.В.,к.т.н., доцентШматова І.О.,магістр Хмельницького національного університетуПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДЯНВ СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУНАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИРозглянуто складові системи пенсійного забезпечення вУкраїні як елемента механізму соціального захисту громадян.Проаналізовано сучасні аспекти розвитку даної системи таздійснено аналітико-статистичне обґрунтування недоліків їїфункціонування. Виділена необхідність стимулювання більшогопоширення недержавного пенсійного страхування з метоюпідвищення ефективності руху грошових коштів у системі соціальногозахисту та досягнення належного рівня пенсійногозабезпечення.The component systems of the pension providing are consideredin Ukraine as element of mechanism of social defence of citizens.The modern aspects of development of this system are analysed andcarried out analytical and statistical ground of lacks of its functioning.Selected necessity of stimulation of greater distribution of unstatepension insurance with the purpose of increase of efficiency of cashflow in the system of social defence and achievement of the properlevel of the pension providing.Актуальність теми. Оптимальним інститутом соціальногозахисту, в якому розумно поєднують ся усі його принципи, єінститут страхування, який на сьогодні має стати одним з найважливішихмеханізмів регулювання й розвитку соціальнихпроцесів, при значених не лише для компенсації витрат переходудо ринкової економіки, а й для її зміцнення, надання їйсоціально-орієнтованого характеру.Одним із найважливіших напрямів соціального страхуванняє пенсійне страхування, яке відіграє вагому роль у підтримцінепрацездатного населення. Однак систе ма пенсійногозабезпечення, яка нині функціонує, все ще далека від досконалості.Проблема реформування пенсійної системи є однією© Форкун І.В., Шматова І.О., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 459з найгостріших на сьогод ні в Україні. Питання вдосконаленняпенсійної системи та розробки виваженої державної політикищодо пенсійного забезпечення не втрачають свою актуаль ністьта потребують розробки наукових підходів до розв’язання цієїпроблеми. Формування пенсійного страхування на базі пенсійногозабезпечення потребує наукового обґрунтування, визначеннятеоретичних засад функціонування пен сійної системи запринципами страхування.Аналіз останніх досліджень. Проблеми соціального страхування,в тому числі й пенсійного, останнім часом активно досліджувалисятакими вітчизняними науковцями, як Бойко М.Д.,Буряк В.Я., Внукова Н.М., Кузьминчук Н.В., Мних М.В., ПлисаВ.Й., Синчук С.М., Юрій С.І. та ін. У своїх працях вони розкрилизарубіжний досвід функціонування системи пенсійногозабезпечення, виявили проблеми реформування соціальнихпозабюджетних фондів в цілому та Пенсійного фонду зокрема,здійснили аналіз розвитку як державного, так і недержавногопенсійного страхування як одного з елементів цілісної системисоціального страхування. Однак в цілому питання пенсійногозабезпечення потребує дедалі глибшого та досконалішого дослідження.Виклад основного матеріалу. У 2003 році Верховна РадаУкраїни прийняла Закон України “Про загальнообов’язковедержавне пенсійне страхування ”, який почав діяти з 1 січня2004 року.Відповідно до чинного законодавства за рахунок коштівПенсійного фонду в солідарній системі призначаються пенсіяза віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання(у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідностіз дитинства) та пенсія у зв’язку з втратою годувальника.Що стосується видаткової частини бюджету Пенсійногофонду, то його кошти використовуються на виплату пенсій, наданнясоціальних послуг, фінансування адміністративних витрат,пов’язаних з виконанням функцій, покладених на органиПенсійного фонду, оплату послуг з виплати та доставки пенсійта формування резерву коштів Пенсійного фонду [1].Слід зазначити, що згідно із Законом України “Про загально обо в’язкове державне пенсійне страхування ” системапенсійно го забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.Перший рі вень – солідарна система загальнообов’язковогодержавного пенсійного страхування (солідарна система), щобазується на засадах солідарності і субсидування та здійсненнявиплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів

460Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених законодавством.Другий рівень – накопичувальна система загально обо в’язкового державного пенсійного страхування, що базується назасадах накопичення коштів застрахованих осіб у накопичувальномуфонді та здійснення фінансування витрат на оплатудоговорів страхування довічних пенсій і одноразових виплатна умовах та в порядку, передбачених законом.Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення,що базується на засадах добровільної участі громадян,роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопиченьз метою отримання громадянами пенсійних виплат наумовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавнепенсійне забезпечення. На жаль, незважаючи та значнупотенційну можливість даного виду пенсійного забезпеченняпокращити ситуацію з дефіцитом фінансових ресурсів Фондупенсійного страхування, у нашій країні він характеризуєтьсядуже слабкими темпами розвитку, порівняно з іншими європейськимикраїнами [6].Сутність другого рівня полягає в тому, що частина обо в’язкових внесків до державної системи пенсійного страхуваннянакопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді іобліковуватиметься на накопичувальних пенсійних рахункахгромадян. Зазначені гроші будуть власністю застрахованихосіб, а в разі їх смерті – успадковуватимуться. Ці кошти інвестуватимутьсяв економіку країни з метою отримання інвестиційногодоходу і захисту від інфляції. На сьогодні проект ЗаконуУкраїни “Про запровадження накопичувальної системизагальнообов’язкового державного пенсійного страхування ”знаходиться в парламенті. Очікується, що після його запровадженняу 2009 р. інвестиційний ресурс пенсійних грошей за рікстановитиме 3,34 млрд грн., а за 5 років – 60 млрд.[5].До речі, важливою передумовою старту другого рівня є й набуттяпозитивного досвіду з функціонування третього рівня,тобто недержавних пенсійних фондів (НПФ). Поки що українцідуже пасивно ставляться до своєї участі в недержавномупенсійному забезпеченні. Воно ще не стало вагомою складовоюсоціального чи компенсаційного пакета, що надається роботодавцемнайманим працівникам поряд із іншими видами винагороди(відпочинком, преміями, пільговим лікуванням тощо).Проте на Заході недержавні пенсії перетворилися на доволі масовийдодатковий вид соціальних гарантій. У розвинених країнахкошти НПФ відіграють важливу роль на ринку капіталів і є

Фінансова система України. Частина 1. 461чи не найпотужнішими інституційними інвесторами. У нас женерозвиненість системи НПФ позбавляє вітчизняну економікупотужного фінансового ресурсу. Людей приваблює можливістьсамостійного формування своєї пенсії, гарантія стабільного матеріальногостану в майбутньому, забезпечення надійного збереженнякоштів. Тим часом, серед основних стримуючих чинниківпрацівники назвали недовіру до НПФ, відсутність коштів та належноїінформації, побоювання втратити відкладені гроші, аджене секрет: в Україні можуть бути непередбачуваними і “правилагри”, і економічні умови. Відсутність у населення достатніх коштівдля недержавних пенсій також є прикрою правдою [5].Принципово важливим механізмом, запровадже ним у солідарнійсистемі пенсійного страхування, є розмежування джерелфінансування пенсій, призначених за різними пенсійнимипрограмами. Завдя ки цьому механізму пенсії, призначені заспеціаль ними правилами, відмінними від визначених Зако номУкраїни “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, фінансуються з двох дже рел:– із солідарної системи (Пенсійним фондом) – у розмірістрахової пенсії;– із Державного бюджету України – різниця між розміромпенсії, призначеної за спеціальною пенсій ною програмою, тарозміром страхової пенсії.Солідарна пенсійна система практично не зазнає багатьохфінансово-економічних ризиків, до яких дуже чутлива накопичувальнапенсійна система. Таким чином, солідарна система єключовим елементом системи загальнообов’язкового державногопенсійного страхування, здатним забезпечити задоволеннябазових вимог щодо заміщення заробі тку пенсією.Проведена в Україні пенсійна реформа одночас но із встановленнямнових умов пенсійного забез печення громадянпередбачила і перерахування пенсій нинішнім пенсіонерам,скасування максима льного обмеження розміру пенсій і відновленняїх диференціації. Це забезпечило підвищення розмірівпенсій з першого дня запровадження нового Закону.Тоді як пенсійні реформи інших країн були спря мовані наосіб, які набудуть права на пенсію за умов нових пенсійних законів,і передбачали встановлен ня жорсткіших умов пенсійногозабезпечення – збі льшення пенсійного віку та стажу дляпризначення пенсій, жодна пенсія в Україні після введення вдію Закону не зменшилася, було збережено також пен сійнийвік [2, С.346-347].Важливо підкреслити, що на даний момент в Україні погір-

462Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.шується демографічна ситуація, хоча вона і відповідає загальнійтенденції старіння населення, характерній для розвинутих країн.У свою чергу, процес старіння населення негативно впливаєна солідарну пенсійну систему – співвідношення працездатногота непрацездатного населення, що потребує збільшення відрахуваньу Пенсійний фонд. Ця проблема ускладнюється ще йнайбільш низьким рівнем пенсійного віку.Так, відповідно до прогнозу демографічного розвитку України,здійсненого фахівцями ООН, до 2050 року очікуєтьсязростання чисельності населення пенсій ного віку на фоні скороченнязагальної чисельності жителів країни та населен няпрацездатного віку (Таблиця 1 ).Таблиця 1. Прогноз чисельності населення України,тис. осіб в середньому за рікРоки Всього 3 нихпрацездатного вікупенсійного віку200 1 48415,5 27984,7 11492,82005 47 447,8 28706,1 11 204,92010 46008,5 28091,9 11377,52015 44616,5 26570,7 11840,12020 43150,8 24905,7 12273,82025 41741,2 23716,9 12534,42030 40536,2 22566,3 12950,52035 39280.5 21066,1 13475,82040 38 526,3 19 533,0 14 328,0Як бачимо, за прогнозом очікується істотне прискоренняцьо го зро с тання у 2030-х роках, коли й щорічні темпи приростуспів ві д но шен ня пенсіонерів та платників внесків сягатимуть2%, і чисельність пенсіонерів, що отримують пенсії з Пенсій но -го фон ду України, перевищить чисельність платни ків внесківна за га ль но обов’язкове державне пенсійне страхування.Саме тому, на нашу думку, всі рішення щодо збільшенняпенсії чи зниження ставки внесків ма ють прийматися з урахуваннямцього прогнозу і перевагу доцільно віддавати гнучкимформам, наприклад, гнучкій індексації пенсії відповідно дотемпу зростання реальної заробітної плати [3, С.40-42].В цілому Закон України “Про загальнообов’язкове державне

Фінансова система України. Частина 1. 463пенсійне страхування” (2004р.) дав можливість значно поліпшитипенсійне забезпечення українських громадян. Нагадаємо,що до запровадження нового пенсійного Закону (до 01.01.04)50 % пенсіонерів одержували пенсію у максимальному розмірі,який відповідав 150 грн. І різниця між максимальним розміромпенсії (150 грн.) та середнім розміром (134 грн.) становила лише16 грн. Відповідно до нового пенсійного закону максимальнийрозмір пенсії не може перевищувати 12 мінімальних пенсій завіком (станом на 1.04.2007 року він становив 4920,72 грн.).З врахуванням фінансових можливостей ПФУ та державногобюджету, поетапно здійснюється підвищення рівня пенсійногозабезпечення окремих категорій пенсіонерів. Так, у2006 році розпочато, а у 2007 році повністю забезпечено реалізаціюзмін до Закону України “Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту ” щодо визначення підвищеннядо пенсій ветеранам війни, виходячи із прожиткового мінімумудля осіб, які втратили працездатність. Таким чином більш ніжудвічі було збільшено розміри підвищень до пенсій: з 1 січня2006 року – інвалідам війни, з 1 липня 2006р. – учасникам бойовихдій і сім’ям загиблих, та більш ніж у чотири рази з 1 січня2007р. – учасникам війни.Із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратилипрацездатність, збільшується і розмір підвищень та надбавокдо пенсій, які обчислюються, виходячи з розміру зазначеногопрожиткового мінімуму. Так, якщо станом на 1 квітня2003 року він становив 137,25 грн., то на 1 квітня 2006 року –422,17 грн., а з 1 квітня 2007 року – 508,42 грн.Суттєво поліпшилася і структура одержувачів пенсії заїх розмірами. Якщо до запровадження Закону України “Прозагальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” пенсію урозмірі прожиткового мінімуму і нижче отримували 13,8 млн.осіб (або 96%), а вище прожиткового мінімуму лише 0,5 млн. осіб(або 3,7%), то станом на 1 січня 2007 року пенсію у розмірі, вищомуза прожитковий мінімум для непрацездатних, отримують11,5 млн. осіб, що становить 86% від чисельності пенсіонерів.Як свідчить статистика, видатки на пенсійне забезпечення у2007 році становили понад 95 млрд. грн. (в 2003 році видаткиПФУ складали 24,5 млрд. грн., в 2006 році вони зросли втричі ісягнули 70,2 млрд. грн.).Що стосується безпосередньо пенсійних виплат, то середнійрозмір пенсії у 2007 році зріс на 17,6% порівняно з попереднімроком і становив 478,4 грн., тоді як загальна кількість пенсіонерівзменшилась на 100 тис. осіб (Таблиця 2) [6].

464Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Таблиця 2.Середній розмір місячної пенсії та кількість пенсіонерівза 2000-2007рр.РокиСередній розмір призначеної місячноїпенсії пенсіонерам, які перебуваютьна обліку в органах соціального захистувсьогозавікому тому числі:за інвалідністюу разі втратигодувальникаКількістьпенсіонерів(млн.)2000* 1 68,9 69,3 82,3 52,0 14,52001* 1 83,7 85,2 94,5 61,0 14,42002* 1 122,5 127,1 129,7 85,5 14,42003* 1 136,6 141,8 142,4 95,9 14,42004* 1 182,2 194,2 170,9 120,2 14,32005* 2 316,2 323,8 305,2 262,9 14,12006* 2 406,8 417,7 393,2 302,8 14,02007* 2 478,4 497,0 435,8 339,3 13,9*1 – З урахуванням цільової грошової допомоги та індексації*2 – З урахуванням цільової грошової допомоги, індексації, державноїадресної допомоги до пенсії (дотації), а також надбавки за особливі заслугиперед УкраїноюЗауважимо, що з 01.01.2008 року набули чинності позитивні,на нашу думку, зміни до:– Закону України “Про пенсії за особливі заслуги передУкраїною в частині встановлення пенсії за особливі заслугиматерям, які народили 5 дітей і більше дітей і виховали їх дошестирічного віку, у розмірі 35-40 % прожиткового мінімумудля осіб, які втратили працездатність (до 01.01.2008 року зазначенійкатегорії осіб пенсія за особливі заслуги встановлюваласяу розмірі від 20 до 25 % прожиткового мінімуму для осіб,які втратили працездатність. Тобто, прийняті зміни дали можливістьзбільшити надбавку до пенсії багатодітним матерямбільш ніж у 1,8 рази);– Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільненихз військової служби, та деяких інших осіб ” в частинівстановлення мінімальної пенсії інвалідам строкової службиу відсотках до прожиткового мінімуму для осіб, які втратилипрацездатність (до 01.01.2008 року мінімальний розмір пенсії

Фінансова система України. Частина 1. 465цій категорії осіб визначався законами України про Державнийбюджет України на 2006 та 2007 роки. Тобто, з прийнятими змінами,мінімальна пенсія у зазначених розмірах встановлена якпостійно чинна норма);– Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” вчастині встановлення дітям війни підвищення до пенсії абодовічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги,що виплачуються замість пенсії, у розмірі 10 % прожитковогомінімуму для осіб, які втратили працездатність (до01.01.2008 року це підвищення виплачувалося лише тим дітямвійни, які були визнані інвалідами, у розмірі 50 % підвищення,яке виплачувалося учасникам війни. Тобто, прийняті змінидали можливість, по-перше, виплачувати підвищення всім дітямвійни, по-друге, збільшити у 2 рази його розмір) та ін [7 ].Поряд із значними здобутками у нормативно-правовомуаспекті на сьогодні все ще залишаються значні прогалини уфункціонуванні пенсійної системи. Серед них постає важливепитання – чи захищена сьогодні пенсія від інфляції? Згідно зфактом – ні, адже відповідно до закону про індексацію грошовихдоходів, індексується тільки частина пенсії в межах прожитковогомінімуму. Тобто на зростання інфляції слід збільшуватиповний розмір пенсії [4, С.12].Крім того, не може бути нефіксованим, як нині, відсотокзбільшення пенсії у зв’язку із зростанням середньої заробітноїплати. Замість “не менше 20%” треба конкретно і надов говибрати – 30, 40 чи 50. На нашу думку, це надійно захиститьпенсійну систему від впливів різноманітних виборів та перевиборів,які досить часто відбуваються в Україні.На думку фахівців, якби озвучені правила було запровадженов 2008 році, отримали б невелике збільшення коефіцієнта заміщення,але в межах 40%. Додаткові видатки на фінансуванняпенсій становили б близько 1% ВВП – замість нинішніх майжетрьох. І, звичайно, жодного дефіциту пенсійної системи.Зате в 2009 році, замість нівелювання пенсій (зниження коефіцієнтазаміщення із майже 45 до 41%, тобто майже до рівня2007 року), прогнозується більш позитивний сценарій. І в 2010році, і в більш віддаленій перспективі ситуація буде кращою.Коефіцієнт заміщення зменшується дуже плавно, що дає змогувпроваджувати другий накопичувальний рівень у 2009 чи 2010році.Окрім того, неодноразово порушувалося питання пенсійноговіку, зокрема жінок. Так, сьогодні тривалість життя жінок вУкраїні – і при народженні, і при виході на пенсію – в принципі

466Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.незначно відхиляється від аналогічних показників для розвиненихєвропейських країн. Але при цьому мінімальний трудовийстаж, необхідний для отримання пенсії, і пенсійний вікукраїнських жінок на п’ять років менші, ніж у чоловіків. Нашапенсійна система навмисне ставить жінок в ситуацію, коливони отримують меншу пенсію. Отже, збудовано деяку системудискримінації.Таким чином, слід зауважити, те, що відбувалося впродовжостанніх трьох років із пенсійною системою, свідчить, що Українане готова до другого накопичувального рівня. Не можна ризикуватитакими речами, бо є ризик дискредитувати всю системупенсійного забезпечення, що викликає нагальну потребуу прийнятті відповідних рішень.Висновки. Серед основних кроків удосконалення руху грошовихпотоків у системі пенсійного забезпечення виділимотакі:– забезпечення прозорості діяльності Пенсійного фонду;зменшення невиправданого розриву в розмірах пенсій, призначенихна загальних підставах та за спеціальними законами;– зміна розміру пені при порушенні строків внесків пенсійногострахуван ня – це призведе, на нашу думку, до рів ноцінноїупорядкованості в економічному механізмі системи соціальногостра хування загалом та механізмі економічної відповідальностісоціального страхування зокрема;– доцільно було б зменшити кількість привілейованих пенсіонерів,котрі отримують непропорційно великі, порівнянозі сплаченими внесками, пенсії – вважаємо, що це сприятимезниженню сукупного розміру внесків на соціальне страхування,а відтак – раціональнішому перерозподілу національногодоходу та соціальних видатків в Україні;– поширення досвіду утворення недержавних пенсійнихфондів на підприємство, оскільки за рахунок цього зменшитьсяфінансовий тиск на державний бюджет країни в частині видатківна соціальне забезпечення і збільшаться реальні інвестиціїв економіку країни в цілому;– інвестування коштів недержавного пенсійного фондушляхом використання системи іпотечних цінних паперів єперспективним напрямом, оскільки держава зацікавлена в довгостроковомуіпотечному кредитуванні жит ла, а кошти недержавнихпенсійних фондів можуть бути одним із засобів інвестуваннятаких програм;– забезпечення ефективного впровадження системи пруденційногорегулювання відповідно до існуючої в Європей-

Фінансова система України. Частина 1. 467ському Союзі з метою захисту фінансової надійності страховихсоціальних фондів зокрема та захисту вітчизняного страховогоринку.Вважаємо, що зазначені пропозиції щодо вдосконаленняекономічного механізму пенсійного забезпечення України станутьу нагоді при опрацюванні напрямів підвищення ефективностісоціальної політики держави.Література1. Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійнестрахування” від 9 липня 2003 р. № 1058-IV // http://mlsp.kmu.gov.ua2. Деркач Т.О. Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування– складова системи обов’язкового соціального страхування// Держава та регіони. – Запоріжжя. – 2006. – №5. – С. 344-348.3. Мних М.В. Страхування та його роль у забезпеченні соціальногозахисту населення // Фінанси України. – К. – 2007. – №6.– С. 39-45.4. Яценко Н. На ручному управлінні у політиків // Дзеркалотижня. – 2008. – № 1 (680). – С. 12.5. Андрусенко Н. Недержавне пенсійне забезпечення: чомуукраїнці не хочуть бути багатими на старості літ? // http://pension.ukrinform.com/laws.htm6. Триває реформування пенсійної системи // http://mlsp.kmu.gov.ua7. Інформаційний матеріал про соціальний захист громадян у2008 році // http://mlsp.kmu.gov.ua

468Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Щокін Р.Г.Загальні положення статистичногозабезпечення управління підготовкоюкадрів недержавного вищогонавчального закладуУ статті визначена система показників, що характеризуютьякість роботи недержавного вищого навчального закладу,яка доповнює систему фінансових параметрів та виступає дієвимінструментом вирішення основних завдань покращенняуправлінського процесу в названих закладах.The article determines the system of indices, which describe thequality of functioning of private establishment of higher education,complements the system of financial parameters and is an effectiveinstrument to perform the main tasks to improve managementprocess in these establishments.Зберігаючи фінансову складову як основний параметруправлінського й бізнес-процесу, недержавний вищий навчальнийзаклад (НВНЗ) одночасно має надавати великого значенняузагальненому інтегрованому комплексу критеріїв, щозв'язують довгостроковий фінансовий успіх з такими показниками,як база обліку студентів, внутрішні процеси, персонал ісистематична робота освітнього закладу в цілому. На сьогоднісистема фінансових критеріїв оцінки діяльності НВНЗ добрерозвинена. Однак надмірний акцент на досягнення й збереженнякороткострокових фінансових результатів може призвестидо зайвих інвестицій у короткострокові та довгострокові проекти.Мова йде про нематеріальні інтелектуальні активи, які і єпередумовою майбутнього розвитку НВНЗ. З огляду на сказанетема дослідження є актуальною.У конкурентному середовищі великого значення набуваютьпоказники, що характеризують якість роботи НВНЗ. До нихможна віднести такі:– показник питомої ваги студентів НВНЗ у загальній кількостістудентів України;– показник виконання плану по набору студентів (з ураху-© Щокін Р.Г., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 469ванням спеціальності і форми навчання);– ступінь задоволення попиту споживачів–студентів в освітніхпослугах (відсутність випадків незадоволеного попиту);– оцінка попиту і його прогнозування;– високий рівень навчання (відсутність скарг);– дотримання вимог, прийнятих в освітньому закладі, стандартівякості навчання Міністерства освіти і науки та іншихдержавних установ: успішність, відвідуваність, працевлаштованість,дотримання дисципліни, відповідної структури викладацькогоскладу тощо.В різні часи окремі аспекти означеної проблематики досліджувалитакі українські вчені, як Боголіб Т.В., Головач Н.В. таінші.Метою даного дослідження є визначення збалансованої системипоказників оцінки ефективності діяльності НВНЗ.У діагностиці роботи НВНЗ можна виділити два основнихоб'єкти аналізу: результати діяльності навчального закладу заперіод та його стан на сучасний момент часу і основні бізнеспроцеси.Визначивши ці основні об'єкти діагностики, пов'яжемофінансову діагностику з загальним діагностичним процесом.Однак, є очевидним те, що не можна обмежити інструментарійдіагностики розрахунком тільки фінансових показників.Фінансові показники повинні з'являтися на кінцевій стадіїдіагностики. Вони і є по своїй суті завершальними. Слід зазначити,що діагностика не робиться сама по собі – вона служитьцілям управління. Аналізувати слід не тільки бізнес-процеси,що забезпечують "фінансову функцію" навчального закладу,але і всі основні процеси, які пов'язані з освітньою діяльністюНВНЗ. Саме такий підхід став причиною створення збалансованоїсистеми показників ефективності діяльності НВНЗ.Багато НВНЗ вже ввели систему оцінки ефективності діяльності,що сполучає фінансові і нефінансові показники. Новизната перспектива подальшого використання "збалансованого"підходу полягає в тому, що фактично усі перейшли нацю систему, а багато хто стали використовувати нефінансовіпоказники для удосконалювання своєї діяльності на "першомуплані" роботи з споживачами освітніх послуг. Сукупні фінансовіпоказники застосовуються менеджерами НВНЗ для оцінкирезультатів діяльності своїх підлеглих. Такі навчальні закладивикористовують фінансові і нефінансові показники тільки длярішення тактичних завдань і контролю короткострокових операцій.

470Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Збалансована система показників не просто доповнює системуфінансових параметрів. Вона виступає як система управління.Збалансована система трансформує стратегію в завданняй показники, згруповані по двох основних напрямках: фінансиі підготовка кадрів (рис.1).ФінансоваскладоваСистема показниківефективностідіяльності НВНЗПідготовкакадрівЗагальні характеристики фінансовогостану НВНЗЗагальні характеристики стану майнаНВНЗПоказники фінансової стійкостіХарактеристикизовнішньогосередовищаХарактеристикивнутрішньогосередовищаПоказники ділової активностіПоказники ліквідності таплатоспроможностіПоказники рентабельностіРис.1. Збалансована система показників ефективностідіяльності НВНЗЗавдання збалансованої системи показників полягає в тому,щоб трансформувати місію НВНЗ в конкретні, цілком відчутнізавдання і показники. Ці показники являють собою баланс міжзовнішніми звітними даними і внутрішніми характеристикамибізнес-процесів, інновацій, навчання. Це рівновага між результатамиминулої діяльності і майбутнього росту. Сама системаявляє собою сукупність об'єктивних, що легко піддаютьсякількісному обліку результатів і суб'єктивних, до деякої міридовільних параметрів майбутнього росту.Збалансована система показників — це не тільки тактичнаабо операційна оцінювальна система. Для навчального закла-

Фінансова система України. Частина 1. 471ду вона служить засобом стратегічного управління на довгостроковійоснові. Оцінювальна складова збалансованої системипоказників використовується для вирішення принциповихзав дань процесу управління. Послідовність складання плануменеджменту навчального закладу має такий вигляд:1. Чітко сформулювати стратегію і перевести її в площинуконкретних стратегічних задач.2. Установити відповідність між стратегічними цілями тапоказниками їх досягнення і проінформувати про це всі підрозділи(філії) НВНЗ.3. Прогнозувати, планувати, визначати цілі і стратегічні ініціативи.4. Розширювати стратегічний зворотний зв'язок та інформованість.Досвід МАУП свідчить, що збалансована системи показників– це значно більше, ніж простий набір найважливішихпоказників або основних факторів успіху. Багатопланові індикаторив правильно побудованій системі повинні складатися ізвзаємозалежних цілей і оціночних критеріїв їхнього досягнення,послідовних і доповнюючих один одного.Система тапідсистемиСистемаЗагальна системауправліннярозвиткомНВНЗПідсистемиПідготовкакадрівТаблиця 1Збалансована система показників підготовки кадріву розподілі за підсистемами управління НВНЗЦіліСистема статистичнихпоказниківЗабезпечення ефективного функціонуваннясистеми в цілому із заданими параметрами динамікиі структури для підвищення рівня якості освітніхпослуг та забезпечення прибутковості закладуЗовнішнєсередовищеВизначає поведінкузакладу в зовнішньомусередовищі,його відносинита взаємовплив ізстудентами, випускниками,контролюючимиорганами,банками тощо– показники обсягу таструктури ринку освітніхпослуг;– оказники , що характеризуютьстан конкурентнихВНЗ по всіх підсистемахуп равління;– прогнозування розвиткуситуації на ринку освітніхпослуг на коротко- та довгостроковуперспективи

472Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ПідготовкакадрівВнутрішнєсередовищеЗдійснення змін,спрямованих напідвищення мотиваціїперсоналута його якісногоскладу, ефективнеуправління структуроюзакладу, відповіднодо швидкозмінюваних вимогбізнес-середовища,більш ефективневикористання наявнихматеріальнихресур сів, постійнепідвищення якостінавчального процесуКлієнтськаскладоваВідстеження тареакції на ступіньзадоволення послугами,функціїмаркетингу, управліннята розвиткомінфраструктурою– показники чисельностіперсоналу закладу в розрізіструктурних підрозділів;– показники зміни фондуоплати праці;– показники ефективностівикористання аудиторногофонду;– показники якості навчальногопроцесу в розрізіструктурних одиниць;– показники набору/контингенту;– показники наповнюваностігруп;Ступінь задоволення студентів:– якістю навчального процесу;– методичним забезпеченням;– матеріальною базою;– розвитком інфраструктури;– додатковими послугамитощо.Відстеження реакції абітурієнтів/студентівта ін. намаркетингові дії закладу.Збалансована система показників ефективності – це взаємозалежністьпричинно-наслідкових зв’язків із критеріямиоцінки результатів і факторів їхнього досягнення. Така системапоказників у розподілі за підсистемами (напрямами) управління,узгоджена з цілями наведена в табл. 1.Висновки. Складові збалансованої системи показників дозволяютьдосягти балансу між довгостроковими й короткостроковимицілями, між бажаними результатами й чинникамиїхнього досягнення, а також між твердими об'єктивними критеріямий більш м'якими суб'єктивними показниками. На першийпогляд, багатопланова збалансована система може здати-

Фінансова система України. Частина 1. 473ся досить складною й заплутаною, однак, насправді, правильноскладена, вона відбиває спільність цілей, оскільки всі параметриспрямовані на виконання єдиної стратегії.Література1. Боголіб Т. М., Принципи управління вузом: Монографія. –К.: Знання, КОО, 2004. – 204 с.2. Осауленко О.Г. Сталий соціально-економічний розвиток:моделювання та управління. – К.: Держкомстат України, 2000. –174 с.3. Статистичне забезпечення управління економікою: прикладнастатистика: Навч. посібник / А. В. Головач, В. Б. Захожай, Н. А.Головач. – К.: КНЕУ, 2005. – 333 с.

474Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Дідик С.М.,Хмельницький національний університетДІЯЛЬНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ НАРИНКУ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯРозглянуто сучасний стан забезпечення соціального захистунаселення в Україні. Підкреслено, що на сьогодні державане в змозі повністю забезпечити належний рівень соціальногозахисту населення самотужки. Для вирішення окресленихпроблем соціального захисту, на думку автора, необхідно розширитиможливості участі комерційних банків у забезпеченнісоціального захисту населення.The current state of Ukraine’s social protection of the populationhas been reviewed. Emphasis has been put on the fact that to datethe government is unable to provide the necessary level of socialprotection to the population on its own. In author’s opinion, in orderto resolve the afore-mentioned social protection issues, it is necessaryto expand opportunities for commercial banks to participate in thesocial protection of the population.З розвитком економіки, стабілізацією грошової, кредитної,фіскальної, валютної сфери в Україні відбувається становленняі розвиток соціальної політики держави. Разом із трансформацієюекономіки відбувається створення системи соціальногозахисту населення з метою компенсації негативних проявівринкової економіки. За роки незалежності розроблено і впровадженов дію політику соціального захисту, страхування та забезпеченнянаселення. Створено необхідні умови для нормальногоїї функціонування, для постійного доповнення і вдосконалення.Але разом із цим у соціальній сфері виявляються риси її недосконалостіта невідповідності сучасним потребам людей.Актуальність цієї проблеми підтверджують численні дослідженнявітчизняних фахівців Антропова В., Боярчука Т., ВасильєвоїО., Гриненко А., Єршова І., Кіндратця О., Лібанової Е.,Новікова В., Овчаренко І., Папієва М., Примостка О., СавченкоН., Семигіної Т., Сидорук А., Шевчук П., Юрія С., Юрченко Ю.Вирішення проблем соціального захисту в Україні відбуваєтьсязначно складніше й повільніше порівняно з розвиненими© Дідик С.М., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 475країнами. Ринкові трансформації, які розпочалися у 1991 році,на сьогодні ще не завершені, тому соціальна сфера відчуває значнийвплив економічної ситуації.Система соціального захисту в нашій державі деякою міроюзберігає ще адміністративно-розподільний характер. Вонане завжди ув’язується із соціальною політикою, у зв’язку з чимнемає очікуваного ефекту від певних змін. Дії органів законодавчоїта виконавчої влади бувають некоординованими та непослідовними.Рішення парламенту можуть бути направленіна забезпечення соціальних гарантій, однак без визначеннядостатніх джерел фінансування прийнятих програм.Уряд досить широко залучає досвід розвинених держав привирішенні низки проблем соціального захисту, що не завждиє виправданим. В Україні поки що недостатні власний досвідуправління і належні механізми суспільного контролю за діяльністюорганів, які розпоряджаються коштами соціальногозначення. Наслідками запровадження зарубіжного досвіду в данійсфері є невиправдане зростання адміністративних витрат.Тому використання апробованих в інших державах систем соціальногозахисту необхідно здійснювати з урахуванням національнихособливостей шляхом проведення серйозних експериментівз ґрунтовним аналізом їх результатів.Починаючи з 2000 року в соціальній сфері нашої країни намітилисятакі позитивні зрушення: повністю погашено накопиченуза попередні роки заборгованість із пенсій і частково — із заробітноїплати; почали зростати реальні доходи населення, у тому числізаробітна плата; пожвавилася тенденція до підвищення рівнязайнятості. Незважаючи на це, радикальних змін у соціальнійсфері не сталося – рівень життя залишається ще низьким. Про цесвідчить динаміка змін показників, поданих у таблиці 1.Як бачимо з таблиці 1, рівень державних соціальних гарантійзростає: зростають законодавчо встановлені рівні мінімальноїзаробітної плати, мінімальної пенсії, прожитковогомінімуму; зрештою зростають і видатки державного бюджетуна соціальний захист. Але при цьому державні витрати на соціальнийзахист у відношенні до ВВП залишалися в середньомуна рівні 4-5 %. Лише у 2005 році частка соціальних витрат уВВП зросла до 7,4%.Отже, можна зробити висновок, що основні показники соціальногозахисту населення в Україні постійно зростають, алеукраїнська держава ще не в змозі забезпечити соціальний захистсвоїх громадян на належному рівні. З огляду на вищесказанедля підвищення соціального захисту населення потрібно

476Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.залучати додаткові джерела його фінансування. Комерційнібанки, маючи розгалужену філійну мережу, значну фінансовубазу, зв’язки із громадськістю, сприяють соціальному становленнюсуспільства, покращенню його добробуту і зміцненнюнаціональної економіки загалом. Комерційні банки маютьзмогу інвестувати значні фінансові ресурси у розвиток соціальноїсфери, тим самим покращуючи рівень життя населення,при чому не втрачаючи власної вигоди. Роль комерційнихбанків на ринку соціальних послуг все більше зростає і в нашчас набуває великого значення.Пільгове кредитування представлене системою, у якій задіянідержава, комерційні банки та людина. При наданні державногокредиту банківська установа виступає посередником міждержавою та населенням, в інших випадках – безпосереднімкредитором, що надає послуги на власний ризик і отримує відсвоєї діяльності прибуток.Комерційні банки значно розширюють можливості системисоціального захисту населення, тому що вони можуть запропонуватинаселенню послуги соціального характеру, які не пропонуютьсяіншими інституціями соціальної політики, а такожможуть бути учасниками різних соціальних програм, чим вонироблять соціальні послуги, що надаються державним та приватнимсекторами, більш доступними для населення.Банківські установи відіграють важливу роль у новій пенсійнійсистемі. Розглянемо позицію комерційних банків як суб'єктівринку пенсійного страхування та забезпечення, що передбаченаодночасно й у системі державного пенсійного страхування, й усистемі недержавного пенсійного забезпечення (таблиця 2).Таблиця 1.Динаміка рівня окремих показників соціального стану в УкраїніРокиПоказники20022003Темп приросту до попередньогороку, %2004Темп приросту до попередньогороку, %2005Темп приросту до попередньогороку, %2006Темп приросту до попередньогороку, %

Фінансова система України. Частина 1. 477Середньомісячнаномінальназаробітнаплата працівників,грн.376,38462,2722,82589,6327,55806.191041,44Розмір мінімальноїзаробітноїплатинаселення,на кінець періоду,грн.1651650,0020524,2433261,9540020,48Частка витратна соціальнізаходи у ВВП,%5,64,8-0,805,66,407,41,005,644,64Видатки Державногобюджету насоціальний захист тасоціаль не забез печеннянаселення,млн грн12643,912953,22,4519296,448,973154863,4930227,2-4,19ВВП, млн. грн22581026734418,3934511329,0941858921,2953586028,02Мінімальнапенсія, грн86,991,85,64102,8212,00284176,2138033,80Середня пенсія,грн122,5136,611,51182,233,38316,273,55406,8Прожитковиймінімум, грн3423656,7340912,0545310,764928,61*[Таблиця побудована автором на основі даних Національного банкуУкраїни та Міністерства праці і соціальної політики України]На першому рівні у системі загальнообов'язкового державногопенсійного страхування (солідарна система) банківськаустанова може діяти як уповноважений банк та зберігач. Уповноваженимможе бути будь-який банк, визначений правліннямПенсійного фонду. Він має провадити розрахунково-касові операціїз коштами Пенсійного фонду та зберігати резерв коштів

478Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.для поточних потреб фонду. Банк-зберігач виконує функціюзберігання резерву коштів Пенсійного фонду для покриття дефіцитубюджету в майбутніх періодах.Таблиця 2.Роль банківських установ у новій пенсійній системіРівні пенсійної системиПерший рівень – солідарна системаДругий рівень – державнанакопичувальна системаТретій рівень – недержавна накопичувальнасистемаРоль банківської установиУповноважений банк,зберігачЗберігачУчасник ринку, зберігачДругий рівень нової пенсійної системи представлений накопичувальноюсистемою та передбачає створення, за оптимістичнимипрогнозами, у 2007 році Накопичувального фондуяк цільового позабюджетного фонду. У системі другого рівнязагальнообов'язкового державного пенсійного страхуваннябанківська установа виконує функцію зберігача, тобто здійснюєоперації щодо зберігання та обслуговування коштів Накопичувальногофонду. Банк надає фонду й інформацію стосовно чистоївартості його активів. У системі накопичувального пенсійногозабезпечення протягом певного проміжку часу може бути лишеодин банк-зберігач.На третьому рівні, у системі недержавного пенсійного забезпечення,банківські установи можуть виступати як безпосередніучасники шляхом укладення договорів про відкриття пенсійнихдепозитних рахунків та виконуючи функції зберігача. Учасникомринку банківська установа може стати шляхом укладеннядоговорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопиченняпенсійних заощаджень, їх сума обмежується величиною,визначеною для відшкодування вкладів Фондом гарантуваннявкладів фізичних осіб.Привабливим для банківських установ у новій пенсійнійсистемі є можливість формування стабільної довгостроковоїресурсної бази. Банк може виконувати і роль зберігача недержавногопенсійного фонду. Недержавний пенсійний фонд можеобслуговуватися тільки одним зберігачем, тому усі операції зактивами цього пенсійного фонду здійснюються через нього.

Фінансова система України. Частина 1. 479Зокрема, відкриваються поточні рахунки пенсійного фонду,зберігаються пенсійні активи пенсійного фонду у цінних паперахта документи, які підтверджують право власності на пенсійніактиви в інших формах.Отже, можна зробити висновок, що участь у новій системіпенсійного забезпечення відкриває перед банками нові можливостіщодо залучення коштів, розширює спектр банківськихпослуг, проте пенсійна система України поки що лише знаходитьсяна початковій стадії свого реформування.В Україні стрімко починає розвиватися ринок житловогокредитування населення. При цьому поступово впроваджуютьсязаходи щодо пільгового кредитування української молодіжитлом, якими керує Державний фонд сприяння молодіжномужитловому будівництву.Робота над програмою забезпечення молоді житлом розпочаласяще в 1992 році. Її реалізацію взяла на себе Асоціація молодіжнихжитлових комплексів України, яка створила Фондсприяння молодіжному житловому будівництву. В 1993 роцізаконом України “Про сприяння соціальному становленнюта розвитку молоді в Україні” були визначені основні базовіпринципи довгострокового житлового кредитування молодіУкраїни. Починаючи з 1996 року почався процес створеннярегіональних відділень Фонду. В 1997 році на підставі УказуПрезидента України та постанови Кабінету Міністрів УкраїниФонд сприяння молодіжному житловому будівництву підпорядкованоМіністерству у справах сім’ї та молоді. КабінетомМіністрів України затверджено положення “Про порядок наданняпільгового довготермінового державного кредиту молодимсім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво(реконструкцію) житла”. Формування регіональних відділеньФонду по всіх областях почалося в 1998 році. Вперше був відпрацьованийцикл від укладання договорів до одержання квартириі початку погашення позики. З 1998 року були виділеніперші кошти на житлове кредитування молоді.Таблиця 3.Динаміка розвитку молодіжного житлового кредитуванняв Україні за 1998-2005 роки [3]РікВиділено зДержавногобюджету, тис.грн.Виділеноз місцевихбюджетів,тис.грн.НаданокредитівПроінвестованожитла,кв.м.

480Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.1998 6 199.90 6 975.00 305 21 937.401999 5 639.90 10 943.51 348 27 935.902000 60 709.90 15 032.07 1421 93 217.702001 54 780.50 7 871.20 1063 69 080.702002 48 309.50 8 830.60 828 56 543.502003 69 359.30 17 718.20 1123 78 738.902004 122 700.76 19 630.14 1601 113 371.002005 110 571.38 20 823.09 1089 79 834.402006 91 002.02 34 019.30 646 45 648.102007 94 273.30 51 450.60 632 44 977.10Всього 663 546.46 193 293.71 9056 631 284.70Також слід визнати, що незважаючи на кількісні результативпровадження Державної програми забезпечення молоді житлом,ще десятки тисяч молодих сімей потребують поліпшенняжитлових умов.У банках ринкових країн набув широкого розвитку споживчийкредит, який прискорює реалізацію товарів широкоговжитку і побутових послуг, збільшує платоспроможний попитнаселення, підвищує його життєвий рівень.Якщо вести мову про банківське кредитування населення, торозвивати потрібно насамперед короткострокове кредитуваннянаселення під купівлю товарів народного споживання довгостроковогокористування. Пов’язано це з тим, що при даномувиді кредитування банк несе менший ризик, бо терміни кредитуванняневеликі (до року), а суми порівняно незначні. Такеспоживче кредитування буде орієнтовано в основному на середнійпрошарок населення. Другим напрямком, на нашу думку,є розвиток довгострокового кредитування населення, а самежитлового кредитування фізичних осіб, оскільки розвиток саметакого кредитування є перспективним для банків, бо цей ринокна даний момент тільки починає розвиватися і має великі перспективирозвитку для банків, як нового банківського продукту.Окрім цього, для банків це ще одна нагода для розширеннякола своїх клієнтів. Тому саме на другому напрямку розвиткуспоживчого кредитування ми зупинимося більш детально.

Фінансова система України. Частина 1. 481У більшості країн світу придбання житла в кредит є не тількиосновною формою вирішення житлової проблеми, але і базовоюсферою економічної діяльності, ключову роль у якій граютьбанківські структури. Держава ж виконує допоміжну роль черезустановлення загальних правил, що забезпечують ефективністьвзаємодії всіх учасників процесу житлового кредитування.Становлення системи житлового кредитування в Україніускладнено декількома обставинами. Високі і нестабільні темпиінфляції визначають потенційно значний ризик процентнихставок при довгостроковому кредитуванні. Високий кредитнийризик, пов'язаний із можливістю офіційного використанняжитлової власності в якості застави, у зв'язку з недостатністюзаконодавчого визначення питання про обертання стягненнябанком на заставлене майно, у випадку не повернення клієнтомкредиту. Високі процентні ставки обумовлюють низькудоступність придбання житла за допомогою кредитів для населення.І, нарешті, високий політико-економічний ризик, наслідкомякого є практично повна відсутність можливості залученнядовгострокових інвестицій в економіку.Роль банків як посередників між населенням та різнимидержавними та недержавними інституціями визначаєтьсяблизькістю до населення та розвиненою філійною мережеюбанківських установ, що дає змогу у найкоротші терміни обслуговуватизначну частину населення та найкращим чиномінформувати громадськість про порядок нарахування та виплатирізноманітних грошових допомог.Таким чином, на сьогодні для банківських установ характернарізноманітна діяльність на ринку соціального забезпеченнянаселення. Вони є невід’ємною складовою соціальної політикидержави та знайшли свою нішу на ринку соціальних послуг,пропонуючи населенню різні види банківських продуктів. Умайбутньому роль комерційних банків у сфері соціального захистузростатиме у зв’язку із зростаючим економічним та соціальнимпотенціалом України.Література1. Шевчук П.І. Соціальна політика. – Львів.: Світ, 2003. – 400 с.2. Антропов В. Модели социальной защиты в странах ЕС//Мировая экономика и международные отношения. – 2005. – №11.– С. 70-77.3. http://www.molod-kredit.gov.ua – сайт ДСФУ “Фонд сприяннямолодіжному житловому будівництву”.4. http://www.bank.gov.ua – сайт Національного банку України.

482Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ФІНАНСОВІ АСПЕКТИЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇДІЯЛЬНОСТІ

Фінансова система України. Частина 1. 483Барський Ю.М.,к.е.н., доцент,Олександренко І.В.,здобувач Луцького державного технічного університетуІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ РЕГІОНУ(НА ПРИКЛАДІ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ)У статті вивчено теоретичні аспекти інвестиційного кліматурегіону. Досліджено методичні підходи розрахунку показниківформування інвестиційного потенціалу території. Проведеноаналіз стану інвестиційної привабливості Волинськоїобласті, з боку іноземного інвестора. Охарактеризовано основніважелі органів місцевої влади та підприємств в напрямкупокращення інвестиційного іміджу Волинського регіону.The theoretical aspects of investment climate of region aretrained in the article. Methodical approaches of calculation ofindexes of forming of investment potential of territory are explored.The analysis of the state of investment attractiveness of the Volunyregion is conducted, from the side of foreign investor. The basic leversof organs of local power and enterprises are described in directionof improvement of investment image of the Voluny region.Першочерговим завданням економічного росту будь-якоїкраїни є її структурне перетворення з якісним оновленнямвиробничих потужностей, ринкової та соціальної інфраструктури,яке є неможливим без належного вкладення капіталу таактивізації процесів інвестування. Нині внутрішні інвестиційніможливості держави носять обмежений характер, а ринковіінструменти формування інвестиційних ресурсів формуютьсяповільно. Незначними є інвестиційні можливості банківськоїсфери, оскільки значна частка ресурсів, акумульованиху банківському секторі, спрямовується на споживчі потребинаселення. Всі ці аспекти зумовлюють потребу в іноземнихінвестиціях, однак забезпечення їх потоку потребує створеннясприятливого інвестиційного клімату в державі. Інвестиційнийклімат, визначає інвестиційну привабливість і є особливо важливимчинником, якому приділяється особлива увага з бокуіноземного інвестора при прийнятті інвестиційних рішень.© Барський Ю.М., Олександренко І.В., 2008

484Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.На сучасному етапі розвитку питанням формування позитивногоінвестиційного клімату держави присвячені праці багатьохнауковців, зокрема, Ж. Поплавської Л. Самсоненка, В.Поплавського, М. Гамова, М. Іванова, Н. Щербик, Я. Пушака,Т. Уманця та інших. При цьому, недостатньо вивченим залишаютьсяаспекти інвестиційної привабливості регіонів, які виступаютьосновними споживачами інвестицій, і їх економічносоціальнийпотенціал впливає на рішення інвесторів вкладатичи “виводити” інвестиційні ресурси за межі території. Частковіпроблеми формування інвестиційної привабливості регіонів,розглядались в працях В. Артеменко, І. Крейдича, В. Михайлової,Б. Губського, А.Готи та інших.Мета дослідження полягає в ознайомленні з теоретичнимиаспектами формування інвестиційної привабливості території;вивченні системи показників визначення інвестиційногопотенціалу; оцінці впливу факторів економічного, соціального,правового характеру на рівень привабливості території дляіноземного інвестора; аналізі іноземного інвестування у Волинськійобласті в галузевому та географічному розрізах.Головним аспектом формування позитивного інвестиційногосередовища виступає імідж країни, оскільки чим менше йогорівень відповідає очікуванням інвестора, тим нижче оцінюєтьсяінвестиційний клімат і тим на більші поступки та пільги повиннайти держава для залучення капіталів.Інвестиційний клімат – це багатофакторна система цілеспрямованихдії, які цілеспрямовано і свідомо формується надержавному та регіональному рівнях, в інтересах масового припливув конкретний регіон додаткових ресурсів як у грошовій,так і в матеріальній формах.Інвестиційний клімат –це сфера розуміння економічної ситуаціїта потреби в залученні додаткових ресурсів, яка панує врізних сферах соціально-економічного розвитку держави, регіону[1].Зокрема, на нашу думку, під інвестиційним кліматом необхіднорозуміти сукупність об’єктивних та суб’єктивних умов,які впливають на процес інвестування галузей економіки, підприємств,фірм. Інвестиційний клімат регіону – це сукупністьтих умов, що дозволяють оцінювати привабливість регіону, територіїдля інвестора.Поняття “інвестиційний клімат” можна ототожнювати з поняттям“інвестиційна привабливість”, але, на нашу думку, даніпоняття мають відмінності. Поняття “інвестиційний клімат”носить більш ширше трактування, оскільки враховує як нега-

Фінансова система України. Частина 1. 485тивні, так і позитивні аспекти економічного потенціалу регіону,і в кінцевому підсумку формує інвестиційну привабливість зпозицій інвестора.При вивченні поняття “інвестиційна привабливість виділяютьпоняття “інвестиційний потенціал”, під яким необхіднорозуміти узагальнюючий показник (якісне чи кількісне вираження),який дає змогу інвестору отримати інформацію щодоінвестиційної привабливості держави, регіону. Інвестиційнийпотенціал регіону є запасом інвестиційної міцності, який включаєдемографічний, економічний, соціальний, науковий рівеньрозвитку окремих груп населення чи регіону в цілому.В основу одного з перших досліджень, присвячених типологіїінвестиційного клімату різних країн, була покладенаекспертна шкала. Вона включає в себе цілу низку чинників:законодавчі умови для іноземних та національних інвесторів,можливість вивозу капіталу, стійкість національної валюти,політичну ситуацію, рівень інфляції, можливість використаннянаціонального капіталу. Ця робота була здійснена в 1969 р., колективомГарвардської школи бізнесу і базувалась на експертнихоцінках. Але, як показує досвід, експертні оцінки значноюмірою суб’єктивні. Вони звичайно звужують коло показників.Застосування експертних бальних оцінок виявляється необхіднимтільки для деяких ознак, що не піддаються статистичномувимірюванню [2].За методикою Світового банку, оцінювання інвестиційногопотенціалу регіону визначається такими показниками, як розмірвалового регіонального продукту на душу населення, розміросновних фондів на душу населення, характеристика природнихресурсів, характеристика людських ресурсів [3].І.В. Ландар пропонує виділяти шість груп факторів, щодояких робиться оцінка інвестиційного потенціалу регіону. Доцих факторів відносять загальноекономічний розвиток (аграрначи промислова область, рівень середньої заробітної платив регіоні); демографічний стан ( рівень народжуванності,смертності, кількість науковців із вченими званнями, рівеньбезробіття, кількість населення з них з вищою освітою); інвестиційнаінфраструктура (будівельні підприємства, енергетичніресурси, автодороги, залізниці); фінансова й ринкова інфраструктура(недержавні підприємства, банки, фінансово – кредитніінститути); зовнішньо – економічна орієнтація (експорт,імпорт, товарів, робіт, послуг, капіталу); техногенні, екологічніризики (рівень забруднення, кількість шкідливих виробництв,економічна злочинність) [5].

486Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Привабливість країни для іноземного інвестора в більшостівипадків залежить від рівня розвитку підприємництва в тій чиіншій країні, географічного положення держави і її природно– кліматичних умов, розвитку транспортної мережі, телекомунікацій,але перш за все визначається такими факторами: відкритістюнаціональної економіки, створенням сприятливогорежиму іноземного інвестування, стабільністю, прозорістю, передбачуваністюрегулюючої сфери в державі, демократичнимхарактером політичної системи країни.Значна кількість проведених досліджень, вивчення зарубіжногодосвіду залучення іноземних інвестицій свідчать, що іноземніінвестори вважають привабливими для них, рисами східноєвропейськихекономік: дешеву, але кваліфіковану робочусилу; довгостроковий потенціал ринку; наявність багатих природнихресурсів; наближеність до ринку Європейського Союзу.На користь інвестиційної привабливості України свідчатьтакі чинники, як наявність у країні великої кількості природнихресурсів і потужність їх добування, дешева і кваліфікованаробоча сила, перспектива освоєння великого українського ринку.Разом з тим іноземного інвестора все ще лякає політичнаі економічна нестабільність в Україні, недосконалість законодавства,нерозвиненість ринку землі та інші фактори. Потенційногоіноземного інвестора лякають не стільки проблемитехнічного характеру, з якими можна зіткнутись в нашій країні,а непередбачуваність, що носить трактування, як робота в постійнозмінній політичній та економічній сферах.Розглядаючи регіональні аспекти іноземного інвестуванняв Україні, їх обсяги, географічну та галузеву структуру, необхіднозазначити їх особливості та відмінності. Як правило,основною характеристикою є різний рівень інвестиційногопотенціалу регіону, що формується на основі низки показниківекономічного та соціального характеру. Найбільш інвестиційнопривабливим регіоном з точки зору досліджень обсягівіноземних інвестицій слід вважати Київську область та містоКиїв, менш інвестиційно привабливими є Тернопільська, Вінницька,Хмельницька області. Ці відмінності обумовлюютьсядиференціацією природних, економічно-соціальних умов, які взначній мірі формують територіальні відмінності у структурі,механізмах й активізації інвестиційної діяльності в Україні.Вивчаючи інвестиційну діяльність у Волинській області,необхідно відзначити активізацію іноземного інвестування, щоможна пояснити позитивними зрушеннями в напрямку покращенняінвестиційного клімату регіону.

Фінансова система України. Частина 1. 487Промисловість регіону на 1.07.2007 року налічувала 160великих підприємств, понад 4,7 тис. малих підприємств, 235спільних підприємств, створених за участю ділових кіл з 30країн світу [8]. Волинь демонструє темпи приросту промисловоговиробництва, починаючи з 1997 року, зокрема у 2002 –11,9 %, у 2003 – 22,2 %, у 2004 – 22,5 %, у 2005 – 21,9%, 2006-19,2 %, та на 32,9% за січень – серпень 2007 року у порівнянніз відповідним періодом 2006 року. Зростання промисловоговиробництва пояснюється зростанням обсягів інвестування,покращенням соціальних умов населення, ефективною політикоюстимулювання економічного росту в регіоні. Інвестиційнадіяльність області в останні роки націлена на зростання обсягівосновного капіталу підприємницьких структур.Стратегічним орієнтиром інвестиційної привабливості Волинськогорегіону виступає його географічно-вигідне положення,значна частка природних ресурсів (лісових, земельних,водних), висококваліфікована робоча сила, розвинута соціальната транспортна інфраструктура, наявність значної кількостіфінансово-кредитних інститутів; нормальна демографічна ситуація,зростання зовнішньоторговельного обороту області, щопідтверджується випуском якісної та конкурентоспроможноїпродукції (машини, апарати, механічні прилади та транспортнізасоби, продукція тваринного та рослинного походження, деревината вироби з деревини, меблі, текстиль, пластмаси та полімерніматеріали.Протягом 2007 року в області здійснено ряд заходів, основноюметою яких було формування привабливого інвестиційногоіміджу регіону та збільшення обсягів залучених іноземнихінвестицій, зокрема:– продовжено співпрацю з торговельно-економічними місіямиу складі посольств України за кордоном та дипломатичнихустанов, акредитованих на території України (Польща, Білорусь,Туреччина, Фінляндія, Австрія, Німеччина, Росія, Бразилія)у частині обміну та розповсюдження, у тому числі черезміжнародні видання, інформації про економічні можливостіобласті, а також бізнес-пропозицій та інвестиційних проектівмісцевих і зарубіжних суб’єктів підприємництва;– матеріали про інвестиційну привабливість Волинської областірозміщено у таких виданнях, як «Експортери та імпортериУкраїни 2007», «Економічні партнери в Європі: ФРН –Україна», «Огляд українського ринку», «Лідер ХХІ століття»,що розповсюджуються серед потенційних зарубіжних інвесторів,а також на порталі підтримки інвестиційного співробітни-

488Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.цтва та зовнішньоекономічних проектів МЗС України.Область активно співпрацює з Державним інформаційноаналітичнимцентром моніторингу зовнішніх товарних ринків„Держзовнішінформ”, за посередництвом якого регіон береучасть у реалізації програми «Проінвест», що впроваджуєтьсяв Україні Держзовнішінформом спільно з ПредставництвомЄвропейської Комісії, українською дирекцією Світового банку,ЄБРР, МФК, торговельною палатою США, Бюро делегата німецькоїекономіки.Організовано ряд ділових переговорів з потенційними інвесторамиНімеччини, Фінляндії, Польщі та Швейцарії, зацікавлениху налагодженні співпраці у сфері машинобудування,деревообробки, агропромислового комплексу та ін.Суб’єкти підприємництва області постійно залучаються доучасті у міжнародних бізнес-форумах, виставках, ярмарках,конференціях, семінарах, нарадах та інших заходах з актуальнихпитань іноземного інвестування в Україні. Для прикладу, употочному році вироби волинських підприємств експонувалисяв Німеччині, Білорусі, Польщі.Географія залучення іноземного капіталу у Волинську областьмає доволі різноманітний характер, оскільки включаєбільше 30 країн світу, хоча найкрупнішими партнерами виступаютькраїни Європейського союзу. Одним з найбільшихінвесторів виступає Польща, що є членом Транскордонногооб’єднання «Єврорегіон «Буг», до складу якого входить Волинськаобласть. Протягом 2006 року польськими інвесторамивкладено в господарські структури регіону близько 50,3 млн.дол. США. Сумарна вартість матеріальних і валютних ресурсів,що надійшли із Польщі починаючи із 1993 року до 1.01.07,становить майже 87 млн. дол. США. Незначна частина іноземнихінвестицій в області припадає на іншого члена «Єврорегіону«Буг», Білорусію оскільки становить 162,9 тис. дол.. США.Серед господарських структур, створених в області спільно зпартнерами з Республіки Білорусь, в агропромисловому комплексіефективно працюють спільні українсько-білоруські підприємстваТзОВ «Грін і К» та «Волиньліспром».Географічно валютні та матеріальні цінності, інвестовані угосподарський комплекс регіону протягом першого півріччя2007 року, розподілилися так: 99,1% припадає на країни ЄвропейськогоСоюзу, зокрема Великобританію (85,7%), Австрію(4,8%), Кіпр (3,1%), Німеччину (2,7%), Польщу (2,1%), Іспанію(0,5%), Данію (0,1%), Францію і Італію; а також на Канаду(0,8%) та Республіку Білорусь (0,1%).

Фінансова система України. Частина 1. 489Аналіз галузевої структури прямих іноземних інвестицій вобласть протягом 2005-2007 рр. подається в таблиці 1.Таблиця 1Обсяг внесених іноземних інвестиційу розрізі галузей економіки Волинської областіОбсяги внесенихіноземних інвестицій,тис. дол. СШАПитома вага, %ГалузьнародногогосподарстваСтаном на 1.01.06з початку 2005 рокуСтаном на 1.01.07з початку 2006 рокуСтаном на 1.01.08з початку 2007 рокуСтаном на 1.01.06з початку 2005 рокуСтаном на 1.01.07з початку 2006 рокуСтаном на 1.01.08з початку 2007 року1. Виробничасфера, вт.ч.:– машинобудування– деревооб -робна галузьХарчовагалузь– будівельнаіндустрія– хімічнапромисловість– легка промисловість– виробництвоенергозберігаючихкотлів тарадіаторів2. Будівництвогазовихколонок15072,7 48911,27 74 274,99 80,424 48,751 98,6661834,0 31417,27 62292,73 9,786 31,315 82,7497091,5 15864,5 6904,28 37,838 15,813 9,1722886,0 0,0 15,399 0,0 0,01909,4 1311,69 3298,91 10,188 1,307 4,3821451,9 33,34 1779,07 7,747 0,033 2,3630,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0284,47 0,0 0,0 1,518 0,000 0,013,1 0,0 0.0 0,070 0,0 0,0

4903. Торговопосе редницькаді яль ність4. Сільськегосподарство5.Торгівляпослугами,в т.ч.транспортні,рекламні,комп’ютерніта ін.6. БанківськасправаНаукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.339,1 379,25 4,4 1,809 0,378 0,0060,0 55,49 209,73 0,0 0,055 0,2791677,9 981,77 790,08 8,953 0,979 1,0501638,6 50000,0 4,40,0 8,743 49,837 0,000Разом:18741,5100327,7875 279,2100,000100,000100,000Джерело: Офіційний ВЕБ-сайт обласного управління статистики.–http://www.vous.in.lutsk.ua/У територіальному аспекті найбільш привабливими дляіноземних інвесторів 1 2007 році були інвестиційні об’єктиміст Луцька (89,3% від загального показника) і Нововолинська(5,2%), а також Луцького (4,8%), Ківерцівського (0,4%), Ратнівського(0,1%) та Локачинського районів [7].У 2007 році валютно-матеріальні цінності з-за кордону надійшлина продовження реалізації таких інвестиційних проектів:– випуск середніх, великих, надвеликих автобусів та тролейбусіврізних модифікацій на ВАТ «Автомобільний завод«Богдан» (приватна компанія з обмеженою відповідальністю„SV Motors LTD” (Сполучене Королівство Великобританії таПівнічної Ірландії);– виробництво бортових кабельних мереж для легкових автомобілівконцерну «Даймлер Крайслер АГ» (Німеччина) наТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»;– продукування будівельних матеріалів на основі мінеральноївати на ТзОВ «Мінмат Ревербері» (м. Луцьк);– випуск виробів з деревини (плит ДСП, МДФ, ОСБ) нафірмі «Кроноспан УА» (м. Нововолинськ) із залученням капіталуз Кіпру.

Фінансова система України. Частина 1. 491Загалом, протягом 1993 – 2007 років економічний комп лексобласті отримав прямих іноземних інвестицій на суму 291,7 млн.дол.США або 282,0 дол.США на кожного жителя [9].В цілому стратегія нагромадження та мобілізації інвестиційногопотенціалу регіонів України повинна передбачати: забезпеченняумов, сприятливих для ведення бізнесу в економічномупросторі держави, отримання прийнятної норми прибутку,стимулів утворення та нагромадження фінансових ресурсів україні; спрямування кредитних ресурсів на здійснення інвестиційв реальний сектор економіки; створення сприятливих умовдля залучення іноземних інвестицій; відновлення та розвитокмотивації суб’єктів господарювання та населення до інвестування;спрямування інвестицій на здійснення позитивнихструктурних зрушень в економічній системі держави.Література1. Щербик Н.М. Створення сприятливих умов інвестування вУкраїні // Наукові праці Національного університету харчовихтехнологій / Спеціальний випуск Економічні науки. – 2005. –№17. – С.152-154.2. Ю. Лукашин, Л. Рахлина. Факторы инвестиционной привлекательностирегионов России // Мировая экономика имеждународные отношения. – 2006. – №3. – С. 87-94.3. Алымов А.Н., Емченко В.Н. Конкурентоспособность национальнойэкономики: Препр. / НАН Украины. Институт экономики.– К., 2001. – 251 с.4. Коренєва Н.А. Методичні підходи до побудови комплексноїінтегральної оцінки інвестиційної привабливості на регіональномурівні // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – №2 (68). – С.106-111.5. Ландарь І.В. Ранжування регіонів за рівнем інвестиційноїпривабливості // Регіональні перспективи. – 1999. – №4. – С. 3-5.6. Поплавська Ж.В., Поплавський В.Г. Інвестиційний імідж: регіональніаспекти// Фінанси України. – 2004. – №7 – С. 47-55.7. http://www/ukrstat.gov.ua8. http:/www.ekonomika.voladm.gov.ua9. http://www.vous.in.lutsk.ua/10_3II.htm

492Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Мешко Н.П.,к.е.н., доцент Дніпропетровського національного університетуМІЖНАРОДНІ ПРОЦЕСИ ПОГЛИНАННЯТА ЗЛИТТЯ: ТЕНДЕНЦІЇ ТА НАСЛІДКИДЛЯ УКРАЇНИДосліджено основні тенденції міжнародних процесів поглинаннята злиття компаній. Виявлені глобальні ознаки новоїхвилі операцій M&A на світових ринках. Визначено можливінаслідки проникнення ТНК для економіки України.The basic tendencies of international processes of absorptionand confluence of companies are explored. Exposed global signs ofa new wave of operations M & an in the world markets. The possibleconsequences of penetration TNC are certain for the economy ofUkraine.Актуальність проблеми. Як показує аналіз міжнародногодосвіду, сучасною тенденцією концентрації виробничої діяльностіміжнародних корпорацій є нова хвиля операцій злиття іпоглинання (M&A), які дуже тісно пов’язані з динамікою ринкукапіталу. M&A (Mergers and Acquisitions) – це група операцій,які об’єднують передачу корпоративного контролю у всіхйого формах, включаючи придбання і обмін активами. Інтеграційніпроцеси тісно пов’язані з процесами глобалізації: стираютьсягеографічні межі між ринками, зростає обсяг сукупногопопиту, прискорюються темпи розвитку технологій, тому укомпаній не залишається часу на нарощування внутрішньогопотенціалу власними силами і ефективніше придбати активи,яких не вистачає. Транснаціоналізація діяльності, яка розпочатаукраїнськими корпораціями, здійснюється у різних напрямках:придбання активів іноземних компаній, створенняспільних підприємств, портфельне інвестування «суміжних»компаній та ін.Аналіз останніх наукових досліджень. Автори окремихдосліджень розглядають процеси злиття та поглинання компаній,як метод управління, спрямований на отримання синергетичногоефекту [1]. Синергетичний ефект від M&A виникає© Мешко Н.П., 2008

Фінансова система України. Частина 1. 493тільки в тому випадку, якщо знайдено об’єктивні передумови іправильно оцінено додаткові витрати на інтеграцію. До того жпри надмірному збільшенні масштабів діяльності збільшуєтьсяризик, зменшується ефективність управління і норма прибутку.Тому дуже важливо правильно обрати об’єкт M&A, визначитицілі і завдання, ретельно розробити послідовність дій сторін ібажано використати консультантів. Існують і альтернативні теоріїзлиття – агентська теорія вільних потоків грошових коштіві теорія «переважання», проте вони меншою мірою підтвердженітеоретичними дослідженнями [2]. У роботі Рудика Н. Б. таСеменкової К. В. акцентується увага на найважливішому факторіфункціонування будь-якої корпорації взагалі і, особливо,метакорпорації, а саме на факторі диференціації інтересів різнихгруп, що беруть участь в управлінні метакорпорацією [3].Такий підхід, на наш погляд, не враховує глобальні стратегіїформування метакорпорацій, згідно з якими злиття компаній– це перш за все спосіб вирішення тактичних і стратегічнихкорпоративних завдань на певному етапі розвитку.Метою дослідження є дослідження сучасних ознак міжнароднихпроцесів злиття та поглинання компаній та визначенняможливих наслідків транснаціоналізації діяльності корпораційдля економіки України.Виклад основного матеріалу дослідження. Процеси злиттяі поглинань – явище не нове, воно спостерігалося протягомбільшої частини XX ст. Світова економіка у своєму розвиткупережила чотири хвилі злиття/поглинань, остання з них, щоприпадала на кінець ХХ ст., була однією з найбільших і малатрансграничні ознаки. У 1999 р. (період максимальної активності)було зареєстровано більше 40 тис. операцій M&A насуму більше 40 трлн дол. [3]. Проте нова хвиля, що розпочаласяна початку нового тисячоліття, згідно з проведеними авторомдослідженнями, набуває глобальних ознак.По-перше, розвиток нових комунікаційних технологій призвівдо втрати значення відстані між регіонами, що сприялорозвитку глобальних ринків, основними учасниками яких всебільше стають інтегровані метакорпорації, діяльність якихздійснюється в глобальних галузях. За визначенням Ф. Котлера,«Глобальна галузь – галузь, в якій стратегічне положенняконкурентів на основних географічних та національних ринкахвизначається їх загальною глобальною позицією. Глобальнакомпанія, як правило, здійснює свою діяльність більше ніж водній країні, використовуючи переваги в масштабах виробництва,логістиці, маркетингу, фінансах і репутації своєї продук-

494Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.ції на кожному конкретному ринку, що недоступно компаніям,які діють на внутрішньому ринку» [4, с. 477]. Тому компанії,які зайняті в глобальних галузях світової економіки, не маютьіншого вибору, окрім того, щоб стати транснаціональними.По-друге, інтенсивний розвиток інформаційних технологійсуттєво вплинув практично на всі сфери життєдіяльності,значно розширивши ринки попиту на продукти ІТ шляхомформування нових інноваційних потреб. Особливістю ринкує високий рівень глобалізації за масштабом, географічноюознакою та регіональним розвитком, а також швидкі темпи. Інформаційнітехнології включають головні складові сучасногоінформаційного бізнесу: комп’ютери, термінали, комп’ютернеустаткування, оптичну апаратуру, мікрофільми, лазерні диски,друкарське устаткування і прилади ксерокопіювання. Доосновних тенденцій в розвитку технічного забезпечення ІТ насучасному етапі можна віднести: поєднання воєдино трьох напрямів– побутової електроніки, засобів зв’язку і комп’ютерів;здешевлення продуктів даної конвергенції; мініатюризація іпідвищення зручності користування пристроями. За оцінкамиMorgan Stanley Dean Witter, застосування IT-технологій у бізнесідозволяє компаніям знизити накладні витрати на 15–50%і, відповідно, збільшити прибутки [5]. Тому ІТ-компанії, сталидуже привабливими на предмет придбання та поглинання, щопризвело до зростання трансакцій у цьому сегменті глобальногоринку (табл. 1). Найбільше трансакцій M&A-компаній,що працюють у сфері Інтернет, програмного забезпечення, ITпослуг,у 2001 р. було здійснено 109 операцій.Таблиця 1Кількість M&A-трансакций у світі за галузями 1№ з/пГалузь2000200120022003Середнє значенняза чотирироки (округленодо цілих)1 Банківські і фінансовіпослуги, страхування2 Інтернет, програмнезабезпечення, ITпослуги1Бізнес 2004. – № 20 (591) – 17.05.04. – С. 82.23 98 55 28 5135 109 30 23 49

Фінансова система України. Частина 1. 4953Продукти харчування,пиво, сільськогосподарськіпродукти,26 50 48 31 39тютюн4 Телекомунікації 46 60 31 13 385ЗМІ, видавництво іреклама17 61 23 13 296Фармацевтика, косметика,охорона здоров’я11 39 23 20 237 Нафта, газ, енергетика 9 27 29 12 198 Мода і тканини 16 31 9 20 199Електроніка ікомп’ютери8 36 15 9 1710 Авіація і авто 13 27 12 13 1611Товари народного споживання7 24 16 10 1412Будівництво і будівельніматеріали3 16 11 9 1013 Хімія 5 22 7 0 914 Машинобудування 2 13 15 3 815 Відпочинок і подорожі 5 12 5 3 616 Торгівля 2 8 8 7 617Виробництво паперу ідрукованої продукції6 11 5 3 618 Послуги 2 22 619 Металургія 2 11 6 4 620 Бізнес-послуги 7 9 6 621 Транспорт 1 10 4 422 Промислові товари 5 6 4 423 Інжиніринг 3 5 7 0 424 Упаковка 2 4 7 1 425Комунальне господарство2 11 326 Побутова техніка 3 8 327 Оптика 2 6 228 Біотехнології 1 5 229 Меблі 1 4 130 Логістика 1 3 131 Нерухомість 3 1

496Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.32Оборонна промисловість1 1 133 Разом 253 727 379 258 404По-третє, криза на світовому фондовому ринку на початкутисячоліття внесла зміни в регіональні пріоритети інвестуваннякапіталів ТНК, що призвело до перерозподілу капіталу зринків розвинутих країн в країни, які інтенсивно розвиваються(Китай, Індія, Східна Європа). Другим важливим факторомтаких трансакцій було розширення сфери фінансового впливуміжнародних корпорацій на ринки, що інтенсивно розвиваються.У першу чергу це позначилося на збільшенні операційзлиття та поглинання страхових компаній, банків та фінансовихустанов. Як видно з табл. 1, саме ці види послуг сталипривабливим об’єктом інвестування з 2000 по 2003 рр. з доситьвисоким показником інтенсивності – у середньому 51 трансакціяна рік. У Україні нова хвиля купівель у банківській сферіпочалася дещо пізніше – у вересні 2005 р. (продаж «Аваля»банку Raiffeisen International), і протягом 2004–2006 рр. значначастина прямих інвестицій здійснювалася в банківськомусекторі України.По-четверте, на початку нового тисячоліття уряди більшостіпровідних держав світу «зняли» обмеження на діяльність компанійзв’язку і приватизацію національних монополій, що сприялолібералізації ринку телекомунікацій і створенню привабливихумов для вільного проникнення іноземних компаній нанаціональні ринки. Слід відзначити, що до вирішення питанняпро приватизацію монополістичних компаній зв’язку підійшові український уряд, зокрема таких компаній, як «Укртелеком»,«Оптима-телеком», «Фарлеп-інвест». Зазначені дії щодо лібералізаціїринку телекомунікацій призвели до збільшення операційзлиття та поглинання саме компаній цього сектору ринку(табл. 1). Особливий пік трансакцій припадає на 2000–2001 рр.,коли кількість їх становила відповідно 46 і 60 на рік.Проведений аналіз показав, що найбільший пік M&Aтрансакційна світовому ринку в аналізований період припадаєна 2001 р. – 727 операцій. У першу п’ятірку пріоритетних напрямівсвітової економіки, як об’єктів інвестування для міжнароднихТНК увійшли в основному (чотири з п’яти) секторипослуг: банківські і фінансові послуги, страхування, Інтернет,програмне забезпечення, IT-послуги, телекомунікації, ЗМІ, видавництваі реклама. Згідно з висновками аналітиків, ринок послугі на сучасному етапі розвитку світової економіки розвива-

Фінансова система України. Частина 1. 497ється більш швидкими темпами порівняно з ринками товарів 2 .Починаючи із середини 90-х років XX ст. транснаціональніIT-корпорації послідовно зменшують обсяги виробництва такзваного «заліза», концентруючись на консалтингу та сервіснихпослугах, що надаються переважно великому бізнесу. КомпаніяCisco, яка традиційно розробляла апаратне забезпеченнядля мереж, у 1999 р. за 1,1 млрд дол. купила 19,9% акцій KPMGConsulting. У 2006 р. частка послуг у доходах компанії зросла віднуля до 16%. Представництво компанії є і в Україні, спектромдіяльності якого є, насамперед, консалтингове супроводженняскладних технологічних рішень та бізнес-консультування.Компанії IBM – творцю першого комерційного персональногокомп’ютера – консалтингові та IT-послуги сьогодні приносятьбільш ніж половину доходу. В IBM протягом десяти років цілеспрямованозмінювали структуру бізнесу, скуповуючи консалтинговіта «програмні» компанії. Частка невиробничих напрямів(сервіс, консалтинг, розробка програмного забезпечення)у доходах Hewlett-Packard, одного з найбільших розробниківпринтерів, щороку зростає на 1-2% і вже перевищила 20% 3 .Навіть корпорація Microsoft підкоригувала свою глобальнустратегію – зараз софтверний гігант робить ставку на «системиуправління підприємством» (СУП). Корпорація у 2001–2002рр. поглинула кілька великих розробників СУП, створившина їх базі кілька підрозділів, які сьогодні приносять Microsoftбільший доход, ніж продаж операційних систем Windows. Найстрімкішерозвиваються сервісні компанії. Наприклад, Googleза 2006–2007 рр. скупила більше 20 компаній, що займаютьсяінформаційними технологіями. Понад 90% доходів пошуковикуGoogle приносить Інтернет-реклама.Дослідження діяльності міжнародних компаній показує, щодо екзогенних факторів впливу на вибір глобальних стратегійнинішніх лідерів IT-ринку належать зміни на світовому ринкутоварів. По-перше, на початку 90-х років з боку американськихта європейських виробників істотно збільшився попит на інформаційнітехнології, що застосовувалися у виробничих технологіях,особливо у бізнес-управлінні. Зіштовхнувшись з демпінгомазійських виробників на власних ринках, компанії США таЄвропи почали поступово скорочувати витрати. Зазвичай проблемувирішували трьома способами: масовими звільненнями,перенесенням заводів і фабрик до країн з дешевою робочою силою,таких як Китай або Індія, і оптимізацією бізнес-процесів,2Глобальний звіт ВЕФ // www.weforum3http://www.advisers.ru

498Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.зокрема за допомогою IT-технологій. По-друге, більшість ТНКурахували «обмеженість» певних товарних ринків порівняноз ринком послуг та ІТ. Наприклад, ринок автомобільної промисловостімає свої межі: у розвинутих країнах усі, хто хотів,автомобілі вже придбали. Нові авто будуть затребувані ринкомтільки в міру вибування старих. Аналогічна ситуація склаласяі в інших секторах ринку товарів, тому за таких умов зростаннявартості акцій прогнозується в секторах економіки, що належатьдо п’ятої хвилі інновацій.Прискорення тенденції компаній до злиття і поглинань пояснюєтьсяі рядом інших факторів: глобалізацією світових ринків,європейською інтеграцією, розвитком торгового просто руСвітової організації торгівлі (СОТ), зростанням ринку високихтехнологій, процесами приватизації в країнах з розвинутою перехідноюекономікою і країнах, що розвиваються. Європейськаінтеграція – особливо потужний стимул для злиття і поглинанькомпаній, обумовлений створенням загального ринку, введеннямєдиної валюти, схваленням заходів у рамках політики ЄСщодо «гармонізації» економічного розвитку держав, які «розмивають»національні межі і ускладнюють внутрішню політикупротекціонізму щодо національних ринків і галузей промисловості.Євросоюз сформувався як транснаціональний регіон,який має власні потреби, зокрема в ефективному використанніінноваційного потенціалу в межах значного ринкового простору,що володіє надмірними виробничими потужностями.Щодо внутрішніх факторів та мотивації трансакцій M&Aкомпаній,до них можна віднести такі. Злиття активів – це спосібзнизити витрати, підвищити прибуток, розширити ринковийсегмент або панування на ринку, скористатися потенційно новимитехнологічними, ринковими, диверсифікованими можливостями,створити новий корпоративний синергетичний ефект.Трансакції M&G з позиції доцільності ефективні, тому що вигіднішепридбати вже працюючий бізнес, ніж будувати його з«нуля» в чужому правовому полі. В умовах зростання інноваційнихфакторів міжнародної конкурентоспроможності особливийінтерес компанії країн з перехідною економікою (в томучислі і для українських ФПГ) виявляють до операцій злиття зіноземними компаніями, які мають новітні технології у галузях,до яких вони належать. При прийняті рішення щодо трансакціїM&A з компанією – «технологічним лідером» важливо оцінюватияк потреби компанії в технологіях, так і «якість пропозицій»,прогнозувати можливі наслідки потенційного злиття компанійдля вирішення стратегічних корпоративних завдань.Інтернаціональне злиття чи поглинання дозволяє великим

Фінансова система України. Частина 1. 499корпораціям знизити витрати, що пов’язані з подоланням вхіднихбар’єрів на той або інший ринок. Компанії утворюють профільнігрупи, об’єднуючись або просто поглинаючи інші компанії.Це дозволяє компанії отримати переваги шляхом випускуінноваційної продукції, збільшення масштабу діяльності, використанняіснуючих каналів збуту, іміджу відомої марки тощо.Існує важлива відмінність між практикою злиття і поглинанькомпаній в різних галузях промисловості. Але спільноюознакою злиття і поглинання в групі галузей першої, другої,третьої і четвертої хвиль інновацій є те, що майже завжди наслідкомтрансакції є раціоналізація і реорганізація компаній якнеобхідна умова економічного ефекту. Саме ці процеси впливаютьна кількість створюваних (чи скорочених) робочих місць івиробничих функцій, поширюючись на весь виробничий ланцюжок,починаючи з управління науково-дослідної діяльностіаж до логістики. У деяких випадках багатонаціональні компаніїпереміщають науково-дослідні підрозділи з однієї країни віншу або організовують спеціалізовані дослідні підрозділи вокремих центрах з тим, щоб замінити ними диверсифікованідослідження, що проводяться в лабораторіях країни розміщенняосновної штаб-квартири компанії. Це стосується, зокрема,фармацевтичної і хімічної промисловості [6] та галузей п’ятоїхвилі інновацій.У секторі послуг спостерігаються схожі тенденції, особливоце стосується змін в системі управління та організації послуг:скорочуються управлінські функції і чисельність адміністрації;традиційні ієрархічні управлінські і адміністративні піраміди вкомпаніях поступово замінюються набагато меншими і більшплоскими сітьовими структурами. Таким чином, вирішуютьсяпроблеми щодо «зайвих» витрат на утримання менеджменту,а також ефективності науково-дослідної діяльності, логістикиі мережі постачальників. У більшості випадків це спричиняєскорочення чисельності середніх менеджерів і скасування рутиннихадміністративних функцій.Висновки та перспективи подальших наукових розробокв даному напрямі. Міжнародна практика показує, що трансакціїзлиття та поглинання можуть мати негативні наслідкичи не приносити очікуваних результатів, тому що розпад компаній,що злилися раніше, – зовсім не рідкісне явище. Окрімтого, слід відзначити, що зростаюча тенденція трансаціоналізаціїшляхом M&A веде до домінування ТНК в національнихекономічних системах та у світовій економіці. Таким чином,ця тенденція неминуче призведе до загострення питання про

500Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.національний суверенітет, локальну залежність від глобальнихпроцесів і контролюючих центрів. Тому актуальним є порівнянняпозитивних наслідків та втрат від зростання транснаціоналізаціїнаціонального виробництва шляхом прямих іноземнихінвестицій. Адже практика злиття і поглинань позначається нетільки на вдосконалені організації виробництва компаній, алеі на економіці макротериторій, регіонів і держав, в рамках якихпроходять операції M&A. В першу чергу слід враховувати, щовсі великі сегменти виробництва і сфери послуг в розвинутихкраїнах (а зараз і в країнах з перехідною економікою) потрапляютьв іноземну власність. Часто цю тенденцію кількіснихзмін важко відстежити за допомогою статистичних методів, алеможна визначити опосередковано, наприклад, через показникизайнятості працівників на вітчизняних підприємствах чи в іноземнихкомпаніях або через показник питомої ваги продукціївітчизняних виробників на внутрішньому ринку. Тому подальшогодослідження потребують методи та критерії оцінки впливуТНК світу на економіки держав базування.Найгіршим сценарієм трансакції M&A є поглинання компаніїз метою знищення конкурента або з метою закриття виробництва.Це призводить до негативних соціально-економічних наслідківі для компанії, і для їхніх працівників. Практика свідчитьпро те, що, наприклад, німецькі компанії активно використовуютьтаку стратегію, в першу чергу, у Великобританії і деякою міроюв країнах Центральної Європи. Такі загрози мають місце ідля українських компаній, за цих умов виникає об’єктивна необхідністьподальшого вивчення потенційних наслідків поглинаньдля найбільш вразливих галузей економіки України.Література1. Хотяшева О. М. Инновационный менеджмент: Учебное пособие.– СПб.: Питер, 2005. – 318 с.2. Информационные технологии в бизнесе / Под ред. Г. Желени.– СПб: Питер, 2002. – 1120 с.3. Рудык Н. Б. Семенкова Е. В. Рынок корпоративного контроля:Слияния, жесткие поглощения и выкупы долговым финансированием.– М.: Финансы и статистика, 2000. – С. 4358.4. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент. – СПб: Питер КОМ,1999. – 896 с.5. Бережанський А. Торгівці повітрям // Контракти. –29.07.2007.6. Уильямсон О. И. Вертикальная интеграция производства:Соображения по поводу неудач рынка: Пер. с англ. / Под ред.В. М. Гальперина. – Спб.: Экономическая школа, 1995. – С. 33-53.

Фінансова система України. Частина 1. 501Семкова Л.В.,ст. викладач Маріупольського державного гуманітарного університетуМІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОГОФІНАНСОВОГО КОНКУРЕНТНОГО РОЗВИТКУУ статті проведено комплексне наукове обґрунтуванняте оретичних і практичних засад становлення міжнародноїекономічної діяльності країни в умовах глобального фінансовогоконкурентного розвитку.In the article it is conducted complex scientific ground oftheoretical and practical principles of becoming of internationaleconomic activity of country in the conditions of global financialcompetition development.Актуальність теми. Визначальною проблемою розвиткусві тової економічної системи є об’єктивна необхідність розробленняцілісної, теоретично та методично обґрунтованої стратегіїформування глобальної конкурентоспроможності. Зрозуміло,що країни – світові лідери внаслідок вдалої багаторіч ноїекс пансії на міжнародних ринках реалізували глобальні конкурентніпереваги, а решта країн опинилися практично на узбіччісу часного економічного розвитку, оскільки не могли вчасноадек ватно реагувати на виклики глобалізації, насамперед, на у-ково-технологічні та інформаційні, які на початку третього тисячоліттяобґрунтовано вважаються і як загальноцивілізацій ні.Глобалізація формує якісно нові умови і критерії розроблення сучасної регуляторної політики України. З одного боку,має суттєво посилитись і набути конкретних обрисів глобальна(член ство в СОТ) і євроінтеграційна спрямованість національногоекономічного розвитку, для чого є реальні, насамперед, політичніпередумови, а з другого – нагальними стають питанняна ціональної безпеки України у контексті лібералізації її міжнародноїекономічної діяльності і відкритості національноїеко номіки.Ступінь вивченості проблеми. Проблематиці регулюванняміжнародної економічної діяльності в умовах глобального© Семкова Л.В., 2008

502Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.кон курентного розвитку протягом останніх років відводилосьпро відне місце в дослідженнях таких вітчизняних і зарубіжнихеко номістів як Л. Антонюк, О. Білоруса, І. Бураковського,А. Ве бера, О. Власюка, А. Гальчинського, В. Гейця, Б. Губського,Д. Лук’яненка, З. Луцишин, Ю. Макогона, О. Мозгового, Б. Панасюка,Є. Панченка, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, М. Портера,А. Поручника, Л. Радеби, П. Робсона, О. Рогача, В. Рокочої,В. Ростоу, А. Рум’янцева, Ф. Рута, П. Самуельсона, П. Тодаро,Т. Циганкової, В. Чужикова, І. Школи, Й. Шумпетера, А. Філіпенката ін., в результаті чого сформувалась методологія аналізуекономічної взаємодії країн.Метою статті є комплексне наукове обґрунтування теоретичнихі практичних засад становлення міжнародної економічноїдіяльності країни в умовах глобального фінансового конкурентногорозвитку. Об’єктом дослідження є еволюціонізуючасистема організаційно-економічних регулятивних конкурентнихвідносин у процесі інтернаціоналізації і глобалізації міжнародноїекономічної діяльності.Якісні зміни, що відбуваються у світовій економіці на початкутретього тисячоліття, є кардинальними за своєю сутністю.Це обумовлено тим, що традиційні ресурси економічного зростаннявичерпуються, натомість, основними важелями та рушійнимисилами прогресу стають нетрадиційні ресурсні джерела,інноваційно-інтелектуальний потенціал і сучасні інформаційнітехнології. Національні господарства змушені пристосовуватисьдо таких змін, здійснюючи структурні та функціональніперетворення. Було доведено, що наукові концепції світовогорозвитку, пройшовши еволюційний період становлення, характеризуютьсяциклічністю та багатовекторністю. Особливуувагу приділено змінам конкурентних відносин у глобальномувимірі. Доведено, що нові глобальні ознаки конкуренції даютьпідстави вважати її історичним явищем нинішнього етапу розвиткуміжнародної економічної системи (рис. 1).Результати досліджень і використання системного підходудо комплексної природи категорії «глобальний конкурентнийрозвиток» дозволили зробити висновок про її інтегрованість,яка проявляється в системному поєднанні споживчої та виробничоїконкурентоспроможності.

Фінансова система України. Частина 1. 503Рис 1. Система глобального економічного розвиткуПідсумки соціально-економічного розвитку України у 2007р. засвідчують збереження високих темпів економічного зростанняпри посиленні ролі в цьому зростанні складових реальногосектору економіки (промисловості та будівництва) тавипереджаючому зростанні інвестиційної діяльності. Спостерігаласякомбінована дія внутрішнього споживчого та інвестиційногопопиту та експортного чинника як рушіїв економічноїдинаміки. Головними позитивними тенденціями динаміки реальногосектору економіки стали:– приріст ВВП на 7,3 %, що не відрізняється від аналогічногоминулорічного показника;– приріст промислового виробництва на 10,2 %, що на 4 в.п.більше, ніж торік;– випереджаюче зростання галузей переробної промисловості:роль “локомотивів” відіграли харчова промисловістьта машинобудування, які разом забезпечили 48,7 % прироступромислової продукції (у співставних цінах), причому приріствиробництва в машинобудуванні становив 28,6 %, що є найбільшимдосягненням галузі за період економічного зростання,припинився спад у легкій промисловості;– приріст інвестицій в основний капітал за 3 квартали рокуна 28,5 % (16,1 % за аналогічний період попереднього року);

504Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.– різке збільшення темпів зростання експорту, які за підсумкомодинадцяти місяців становили 27,9 %, порівняно з 11,6 %за аналогічний період 2006 р., причому частка продукції з більшвисоким рівнем доданої вартості в експорті зросла (зокре ма,частка продукції машинобудування збільшилася з 13,6 % до16,9 %).Активне економічне зростання, яке супроводжувалося такожпозитивними тенденціями у прибутковості підприємств(при бут ки прибуткових підприємств зросли за рік на 61,7 %, щоу 2,6 разу більше за індекс оптових цін промисловості), ство рилосприятливі умови для подальшого зростання номіналь нихдоходів населення. Приріст останніх за рік склав 31,7 %. Темпизростання витрат населення при цьому склали 33,7 % та впершеза останні п’ять років перевищили темпи приросту доходів.Однак відбувається подальше посилення експортної орієнтаціїнаціональної економіки. Експорт промислової продукціїза 11 місяців 2007 року склав 39,3 % загального обсягу реалізаціїв промисловості, причому на зовнішніх ринках було реалізованопонад 70 % продукції металургії, понад 50 % – машинобудування,понад 20 % – харчової промисловості. За нашимипідрахунками, у вартісному вимірі приріст експорту машинобудівноїпродукції становив понад 80 % приросту виробництвав галузі, продукції харчової промисловості – понад три чвертіприросту виробництва за 11 місяців 2007 року.Це посилює залежність економічної динаміки від міжнародноїринкової кон’юнктури, а також від валютно-курсовихчинників. Останнє суттєво звужує можливості застосуваннякурсових важелів економічної політики, зокрема – в антиінфляційнихцілях.Зберігаються серйозні структурні диспропорції промисловоговиробництва, яке набуває дедалі більш вираженої сировинноїорієнтації. Частка сировинних галузей в 2007 р. становила62,6 % (на рівні 2006 р.). Частка виробництва товарів широкоговжи т ку (харчова та легка промисловість) скоротилася до 15,2 %(16,6 % у 2006 р.). Певне збільшення частки продукції машинобудування(до 14,4 %) відбулося насамперед за рахунок транспортногомашинобудування, у той час, як частка виробництвамашин і устаткування залишилась незмінною (4,2 %).Структура інвестиційних витрат залишається малоефективноюта не орієнтована на реалізацію стратегічних пріоритетівекономічного розвитку. За підсумками січня-вересня 2007 р.найвищими темпами зростали капіталовкладення у фінансовійдіяльності (на 60,3 %), сфері державного управління (54,7 %),

Фінансова система України. Частина 1. 505секторі комунальних та інших індивідуальних послуг (47,9 %),торгівлі (43,4%).Динаміка інвестицій в основний капітал у промисловостібула в 2,5 раза вищою, ніж у 2006 р. (30,0 % проти 11,9 %), протечастка інвестицій в основний капітал у промисловості склалалише 38,2 % загальних капіталовкладень.При цьому структура інвестиційної динаміки спрямована,насамперед, на консервацію наявної неефективної структурипромисловості України. Хоча частка переробної промисловостізросла на 5,5 в.п. до 70,9 % промислових інвестицій, основнамаса приросту була забезпечена металургією (69,6 % зростання)та харчовою промисловістю (44,1 %). У результаті в цих галузяхбуло сконцентровано 56% інвестицій в основний капіталу переробній промисловості. Разом з тим знизилась частка машинобудування(крім транспортних засобів та устаткування)на 1,9 в.п. (до 10,1 %), депресивних галузей: легкої промисловості(на 0,5 в.п. – до 0,7 %) та виробництва коксу, продуктівнафтоперероблення (на 2,6 в.п. (до 4,8 %).Спостерігалося погіршення структури іноземних інвестицій.Найбільш привабливими для іноземних інвесторів протягом2007 р. були фінансова діяльність (28,9 % надходженьза рік, або 2277,8 млн дол.), промисловість (25,7 %, або 2026,9млн дол.), будівництво (9,9 %, або 779,4 млн дол.). Водночас, ізкапіталовкладень у промисловість найбільше припало на виробництвонеметалевої мінеральної продукції – 18,3 % прямихіноземних інвестицій у промисловість, на машинобудування –лише 1,7 % (143 млн дол.).Таким чином, галузева структура інвестування консервуєнаявну структуру промисловості, що, зрештою, спричиняє послабленняспроможності вітчизняної промисловості скористатисяперевагами розширення місткості внутрішнього споживчогоринку.Здійснення заходів щодо підтримки та вдосконаленняструктури експортної діяльності та запобігання надмірномузростанню імпорту (з метою послаблення проблеми дефіцитуторговельного балансу) в контексті адаптації національної економікидо членства в СОТ. Основними стратегічними завданнямив цій сфері мають стати:– здійснення системи заходів щодо реалізації позитивногопотенціалу вступу України до СОТ для національної економіки(виробників та споживачів), яка має передбачати:– формування дієздатної системи підтримки експортної діяльності;

506Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.– удосконалення інфраструктурного забезпечення експортноїдіяльності;– надання інформаційно-методичної та правової підтримкипросування продукції національних виробників на зарубіжнихринках;– забезпечення належної якості імпортної продукції;– подальшої реалізації переваг членства через розширенняучасті в регіональній економічній інтеграції;– упровадження ефективних інструментів регулювання імпортув Україну в рамках угод СОТ, у тому числі – протидіїконтрабанді, зловживанням у сферах визначення митної вартості,відповідності імпортованої продукції;Стратегічне визначення України щодо участі у міжнароднихрегіональних інтеграційних угрупованнях відповідно базовимнаціональним інтересам має бути погодженим як з пріоритетамибезпечного розвитку держави, так і з принципамиСОТ. Потребується активізація організаційно-правового державноговпливу, що обумовлює необхідність системних оцінокєвроінтеграційного та СНД-російського напрямів розвитку.Взаємовідносини України з ЄС у форматі “сусідства” слід використатияк адаптаційний період для українського бізнесу,коли через механізми зони вільної торгівлі він закріпиться натрадиційних і вийде на нові високотехнологічні євроринки.Через розвиток інвестиційно-виробничого співробітництва тасоціально-економічної гармонізації досягатиметься відповідністькритеріям асоційованого і повного членства України вЄС, що не суперечить співробітництву у межах СНД на основіеквівалентного і прогнозованого торговельно-економічногообміну.З метою забезпечення зростання конкурентоспроможностіеко номіки країни було визначено систему з виокремленнямчо тирьох етапів (адаптивно-створюючого, інноваційно-на рощувального,диференційовано-наступального, гло баль но-інтегрованого); визначено пріоритетні завдання на кожному зета пів на засадах синхронізації внутрі шньої та зовнішньої економічноїполітики і переходу на постіндустріальну парадигмуресурсозабезпечення та споживання.

Фінансова система України. Частина 1. 507Рис. 2. Основні етапи державної стратегіїпідвищення конкурентоспроможності економіки УкраїниПроведене дослідження дає підставу для висновку, щоУкраїна в контексті вступу України до СОТ та створення зонивільної торгівлі з країнами ЄС може розширити інвестиційнудіяльності завдяки впровадженню таких заходів: встановленняпрямих контактів інвесторів і реципієнтів; активізацію зв’язківз солідними інвесторами; використання національного інвестиційногокапіталу для вирівнювання економічного розвитку

508Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.регіонів і галузей і на цій основі – усунення непропорційноїконцентрації іноземних інвестицій; розробки механізму залученняіноземних інвестицій в сільське господарство, будівництво,видобувну промисловість, освіту та інші непривабливігалузі економіки; боротьби з тіньовою економікою (головнимчином за допомогою механізму оподаткування).Література1. Білорус О.Г., Лук’яненко Д.Г. та ін. Глобалізація i безпекарозвитку: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. – 736 с.2. Климко Г.Н., Леоненко П.М., Левківський В.М. Глобалізація:сутність, стан i перспективи дослідження та аналіз трансформаційнихпроцесів // Економіка управління. Науковий журнал. –2002. – №2. – С. 5-25.3. Макогон Ю.В., Дергачева В.В., Пашко Е.А., Фильянов П.А.Гло бализация и экономическое развитие: национальный аспект /Под науч. редакцией Макогона Ю.В. – Донецк: ДнНУ, 2006. – 260 с.4. Рокоча В.В. Глобалізаційна тенденція у світовому господарстві:формування глобальної економічної системи // Вчені запискиІнституту економіки i права “КРОК”. – 2003. – Вип. 7. – С. 222-229.5. http://www.bank.gov.ua/ – Національний банк України. ПлатіжнийБаланс України.

ЗмістТРАНСФОРМАЦІЯ БЮДЖЕТНОЇТА ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИArndt Kümpel, M.A; Dr. Gerd Roland MichelsTHE IMPACT OF MAJOR TRENDS AND CURRENT CONDITIONSOF CAPITAL MARKETS ON UKRAINE’S POLICY OPTIONSFOR SECURING SUSTAINABLE GROWTHAND PRICE STABILITY.........................................................................4Борейко В. І.ДВА ПІДХОДИ ДО ФІСКАЛЬНОЇ РОЛІ ПОДАТКІВ.........................18Вавдіюк Н.С.ДЕТІНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНІВ ДЕРЖАВИ ЯК ОСНОВАЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЇХ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ.........................27Галущак В.Л.МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗПОДІЛУ ДОХОДІВМІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В УКРАЇНІ...............................................36Гребенюк В. В.СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ МАЛОГОПІДПРИЄМНИЦТВА: МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ.........................44Гріценко Х. В.ВНУТРІШНІ ФІНАНСОВІ РИЗИКИ ДЕРЖАВИ.................................52Губені Ю. Е.АГРАРНА СКЛАДОВА ПЕРЕДВИБОРЧИХ ПРОГРАМ ОСНОВНИХПОЛІТИЧНИХ СИЛ НА ПОЗАЧЕРГОВІ ВИБОРИДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ 2007 РОКУ...............................60Гупаловська М. Б.АУДИТ ЕФЕКТИВНОСТІ – ПЕРСПЕКТИВНА ФОРМАБЮДЖЕТНОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ.....................................68Данілов О.Д., Прокопенко О.А.МОНІТОРИНГ ТЕНДЕНЦІЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГОСТАНОВИЩА НАСЕЛЕННЯ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ВКОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ ОПОДАТКУВАННЯ.................74Карлін М.І.ПРОПОРЦІЙНИЙ ПОДАТОК НА ДОХОДИ ФІЗИЧНИХ ОСІБ:ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ........................................................82Каун О. Б.СИСТЕМНА МОДЕРНІЗАЦІЯ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИНВ УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ЇЇ РОЗВИТКУ.....................90

510Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Кміть В. М.УПРАВЛІННЯ ПОДАТКОВИМ РИЗИКОМ ЯК ПЕРЕДУМОВАЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ В ДЕРЖАВІ.............................99Козак Л.В.СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ МІСЬКОГО ОПОДАТКУВАННЯУ 80-Х – НА ПОЧАТКУ 90-Х РР. ХІХ СТ.(ЗА МАТЕРІАЛАМИ ВОЛИНСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ)..........................106Корнус В.Г.Економічна концепціянадання податкових пільг.................................................117Лисяк Л.В.ТРАНСФОРМАЦІЯ БЮДЖЕТНОЇ ПОЛІТИКИВ УКРАЇНІ ЗА РОКИ РЕФОРМ.......................................................129Литвиненко Я.В., Якушик І. Д.ПОДАТКОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ПОДАТКОВОГОМЕНЕДЖМЕНТУ ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОКРАЩЕННЯВ УКРАЇНІ...........................................................................................141Маслюківська О. П.ФІСКАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАДХОДЖЕНЬ ДО БЮДЖЕТУВІД ВВЕДЕННЯ ПОДАТКУ НА ДВООКИС ВУГЛЕЦЮ.............148Мельник М.В.БЮДЖЕТНА ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМАЯК СКЛАДОВІ ЄДИНОЇ КОНЦЕПЦІЇМАКРОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ..............................157Паєнтко Т. В.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯПОДАТКОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ............................................165Садовенко М. М.МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ:СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ.................173Сидорович О.Ю.МЕТОДОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ ДОСЛІДЖЕННЯОПОДАТКУВАННЯ ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБВ ФІСКАЛЬНІЙ ТЕОРІЇ І ПРАКТИЦІ............................................180Синчак В.П.ДЕТЕРМІНОВАНІСТЬ ПРИНЦИПУ ОБОВ’ЯЗКОВОСТІУ СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ...........................................................188Скрипник А.В., Паянок Т.М.ЕМПІРИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ РИЗИКУ ПЛАНУВАННЯБЮДЖЕТУ УКРАЇНИ......................................................................196

Фінансова система України. Частина 1. 511Славкова А.А.ПОДАТКОВЕ НАВАНТАЖЕННЯ НА ДОХОДИ ГРОМАДЯНЯК ОБ’ЄКТ ФІСКАЛЬНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ...................206Федів Р.Є.РЕЗУЛЬТАТИВНІ ПОКАЗНИКИ ВИКОНАННЯПРИРОДООХОРОННИХ БЮДЖЕТНИХ ПРОГРАМТА ЇХ РОЛЬ В СИСТЕМІ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІРЕАЛІЗАЦІЇ БЮДЖЕТНИХ РЕСУРСІВ........................................214Хмарук Ю.В.ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯМІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ..............................................223Шарікова О. В.КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОВЕДЕННЯПОДАТКОВИХ РЕФОРМ В УМОВАХТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ..................................................232Швабій К.І., Гусак Ю.Д.НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІАДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ..............................240Юревич Л. М.РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО БОРГУВ ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ.......................................248Якушик І.Д., Литвиненко Я.В.РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ДЕРЖАВІЗА ДОПОМОГОЮ НЕПРЯМИХ ПОДАТКІВ..............................258Матвійчук О.В.ПЛАТА ЗА ВОДОКОРИСТУВАННЯ ЯК ЗАСІБ ФІНАНСУВАННЯТА СТИМУЛЮВАННЯ ПРИРОДООХОРОННОЇДІЯЛЬНОСТІ......................................................................................266Новошинська Л.В.ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ МАРКЕТИНГУНА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ..........................................................272Павелко О.В.ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ“ДОХІД” ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЇ..............285ФІНАНСОВІ АСПЕКТИСОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИБенедик Ю.Ю.Джерела фінансового забезпечення діяльностідержавних вищих навчальних закладівв Україні...........................................................................................295

512Наукові записки. Серія “Економіка”. Випуск 10.Боголіб Т. М.ФІНАНСУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ПРІОРИТЕТНОГОНАПРЯМУ ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГОБЮДЖЕТУ УКРАЇНИ......................................................................304Васечко Л.І.АЛГОРИТМ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ РОЗПОДІЛУНАРАХУВАНЬ НА ФОНДЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ В УКРАЇНІ...................................................312Дем’янчук О.І.СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛЯК ЕЛЕМЕНТ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА..............323Динь І. М.УГОРСЬКИЙ ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПЕНСІЙНОЇ РЕФОРМИ:МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ.....................................................330Заяць Т.А., Павлачек Л.В.ФІНАНСОВО-КРЕДИТНА СКЛАДОВАСУЧАСНОГО МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ...........................................................337Заяць В.С.ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОХОДІВНАСЕЛЕННЯ РЕГІОНІВ:АСПЕКТИ МЕТОДОЛОГІЧНОГО ВИЗНАЧЕННЯ....................346Кривошия О.А.МОДЕЛЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ЗДІЙСНЕННЯ СУЧАСНОЇПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ...........................353Литвиненко Т.Є., Перевалова О.М., Лищенко А.В.ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕФОРМУВАННЯПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ...........................................365Немкович О. Б.ГОСПОДАРСТВА НАСЕЛЕННЯ У СИСТЕМІ КРЕДИТУВАННЯАГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА........................................................373Папп В. В.НАПРЯМИ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯСОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ...........382Похилюк В.В.ПРАКТИКА ТА ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇБЕЗПЕКИ КРАЇНИ В ПЕРЕХІДНИХ ЕКОНОМІКАХ.................392Присяжнюк А. Ю.ДЕЯКІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ ПОТОКАМИВ ІННОВАЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ...................................................401Романець О.В.СИСТЕМА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ: ДОСВІД ФРАНЦІЇ...........408

Фінансова система України. Частина 1. 513Сич О. А.АНАЛІЗ ДОХОДІВ ГРОМАДЯН У КОНТЕКСТІ ЗМІННОГОЕКОНОМІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА...............................................417Старостенко Г. Г., Мірко Н. В.ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИЙ ВЕКТОРРОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ...............................................................425Супрун А. А.ВИКОРИСТАННЯ СТРАХОВИХ МЕХАНІЗМІВДЛЯ ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ БОРОТЬБИ З ЕПІДЕМІЄЮТУБЕРКУЛЬОЗУ В УКРАЇНІ............................................................434Теліщук Л. О.ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯОПЛАТИ ПРАЦІ................................................................................443Тивончук І. О., Топішко І.І., Топішко Н.П.ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИВ УКРАЇНІ...........................................................................................450Форкун І.В., Шматова І.О.ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДЯН В СИСТЕМІСОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ................458Щокін Р.Г.Загальні положення статистичного забезпеченняуправління підготовкою кадрів недержавноговищого навчального закладу.........................................468Дідик С.М.ДІЯЛЬНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ НА РИНКУСОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ...................................474ФІНАНСОВІ АСПЕКТИЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІБарський Ю.М., Олександренко І.В.ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ РЕГІОНУ(НА ПРИКЛАДІ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ)..................................483Мешко Н.П.МІЖНАРОДНІ ПРОЦЕСИ ПОГЛИНАННЯ ТА ЗЛИТТЯ:ТЕНДЕНЦІЇ ТА НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ.................................492Семкова Л.В.МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ КРАЇНИВ УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОГО ФІНАНСОВОГОКОНКУРЕНТНОГО РОЗВИТКУ....................................................501

Збірник наукових працьНАУКОВІ ЗАПИСКИСерія “Економіка”ВИПУСК 10Частина 1Редактор Пасічник І. Д.Відповідальний за випуск Козак Л. В.Упорядники Дем’янчук О.І., Бенедик Ю. Ю.Технічний редактор Свинарчук Р. В.Комп’ютерна верстка Крушинської Н. О.Художнє оформлення обкладинки Свинарчука Р.В.Коректори Черуха Л.А., Федорчук С.А.Формат 42х30/4.Папір офсетний. Друк різографія.Ум. друк. арк. 64,25. Гарнітура “PetersburgC”Наклад 100 прим.Україна, 35800, Рівненська обл.,м.Острог, вул. Семінарська, 2Видавництво Національного університету “Острозька академія”