Том 1

Донецкий национальный университетDonetsk National UniversityСборник научных трудовоснован в 1997 годуПосвящен 50-летию Института экономики промышленности НАН Украины,15-летию кафедры международной экономики и 10-летию Регионального филиалаНационального института стратегических исследований в городе ДонецкеПроблемы развития внешнеэкономических связей ипривлечения иностранных инвестиций:региональный аспектProblems of Foreign Economic Relations Development andAttraction of Foreign Investments:Regional AspectСборник научных трудовCollection of Scientific WorksДОНЕЦК-2010DONETSK-2010

Коллектив авторовПроблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональныйаспект. -Сборник научных трудов. Донецк: ДонНУ, 2010. – 1050 с.УДК 339.9..339.727.22..332ББК У58+У268.411В сборнике помещены статьи, в которых обобщены результаты научных исследований работников высшихучебных заведений Украины и других стран, академических и отраслевых научных организаций, а также ведущихпредприятий важнейших отраслей промышленности страны - металлургической, химической, угольной,машиностроительной и др. Представлены также статьи сотрудников международных, государственных и региональныхорганизаций, органов власти, занимающихся вопросами развития внешнеэкономических связей на соответствующихуровнях.Рассмотрены вопросы развития мировых интеграционных, инвестиционных и инновационных процессов вУкраине (регионах) в условиях глобализации, участия Украины и других государств в международных организациях имеждународных интеграционных объединениях, последствия от участия в них, валютно-финансовых, банковских икредитных отношений, международных транспортных систем, проблемы экологической и энергетическойбезопасности, создания и функционирования еврорегионов, формирования социальной политики с учетом зарубежногоопыта, преодоление последствий мирового экономического кризиса и другие.Статьи посвящены различным аспектам совершенствования внешнеэкономической деятельности на уровняхпредприятия, региона, отрасли, государства, повышения конкурентоспособности производства в рамках Программынаучно-технического развития Донецкой области на период до 2020 года, Стратегии развития Донецкой области до2015 года, Стратегии развития Луганской области до 2015 года и стратегии развития города Донецка до 2020 года.Рассчитан на научных работников и специалистов.Все статьи, представленные в данном сборнике были получены редакционной коллегией с 01 ноября по 25декабря 2009 года.Учредитель – Донецкий национальный университетДизайн обложки: Т.С. Медведкин.Предпечатная подготовка издания: М.В. Бобылева, М.А. Черноусова, Т.В. УсиченкоОрганизаторы выпуска сборника:Кафедра «Международная экономика» экономического факультета Донецкого национального университета;Кафедра «Прикладная экономика» экономического факультета Донецкого национального университетаНациональный институт стратегических исследований (Региональный филиал в городе Донецке);Центр экономического образования и консалтинга «Внешконсалт»Соорганизаторы:Институт экономики промышленности Национальной академии наук Украины;Донецкая торгово-промышленная палата;Главное управление статистики в Донецкой области;При поддержке:Донецкого научного центра Национальной академии наук Украины;Донецкой областной государственной администрации;Донецкого областного советаУправления внешних связей и по вопросам европейской интеграции в Донецкой области;Донецкого городского совета;Макеевского городского сонета;Академии экономических наук Украины;Ассоциации выпускников экономического факультета ДонНУ;Хозяйственной академии им. Д.А. Ценова (Болгария);Генеральные спонсоры:АО «NORD», ОАО «ММК им. Ильича», АО «НКМЗ», ОАО «Концерн «Стирол», ООО «Дорстройкомплект»;Спонсоры:ЗАО СК «Кремень», МЧП "Мирал", АО «ММЗ «Истил» (Украина)»Издание осуществляется при финансовой поддержке Немецкого общества технического сотрудничества(ФРГ)Сборник включен ВАК Украины в перечень специализированных изданий по экономике (Постанова ВАК України №1-05/5від 18.11.2009 р.)Сборник публикуется по решению Ученого Совета ДонНУ от 25.12.2009 года©ДонНУ, коллектив авторов, 2010

Редакционная коллегияМакогон Ю.В. д.э.н., профессор, заведующий кафедрой международной экономики Донецкогонационального университета, директор Регионального филиала Национальногоинститута стратегических исследований в городе Донецке, действительный членАЭН Украины, заслуженный деятель науки и техники Украины, председательредколлегииШевченко В.П. академик НАН Украины, Герой Украины, первый заместитель председателяДонецкого научного центра НАН Украины, ректор Донецкого национальногоуниверситетаАдамов Б.И.д.э.н., проф., заместитель председателя Донецкой областной государственнойадминистрацииАдамов В.Й.д.э.н., ректор Хозяйственной Академии им. Д.А. Ценова, г. Свиштов (Болгария)Александров И.А. д.э.н., профессор, заведующий кафедрой менеджмента организаций Донецкогонационального университетаАмоша А.И.д.э.н., профессор, академик НАН Украины, директор Института экономикипромышленности НАН УкраиныБлинов А.О. д.э.н., професор, Всероссийский заочный финансово-экономический институт,г. МоскваБогачев С.В.д.э.н., профессор, начальник управления коммунальных ресурсов горсоветаг. Донецка, председатель планово-бюджетной комиссии горсовета г. ДонецкаБузько И.Р.д.э.н., профессор, заведующий кафедрой международной экономики, проректорВосточно-Украинского национального университета им. В. ДаляБулеев И.П.д.э.н., профессор, заместитель директора Института экономики промышленностиНАН УкраиныВоротин В.Е.д.н.гос.упр., профессор, первый заместитель директора Национального институтастратегических исследованийКалинина С.П. д.э.н., кафедра управления персоналом и экономики труда Донецкогонационального университетаКраснова В.В. д.э.н., профессор, заведующий кафедрой экономики предприятий Донецкогонационального университетаКожокару В.Л. д.э.н., профессор, проректор по науке Молдавской экономической академииКровяк А.д.э.н., профессор Главного горного института, Катовице (Польша)Лукьянченко Н.Д. д.э.н., профессор, заведующий кафедрой управления персоналом и экономикойтруда Донецкого национального университетаЛукьянченко А.А. д.е.н., городской голова города ДонецкаМартякова Е.В. д.э.н., профессор, заведующий отделом Института экономики промышленностиНАН УкраиныМокий А.И.д.э.н., профессор, проректор Львовской коммерческой академииОрехова Т.В.д.э.н., заместитель декана экономического факультета Донецкого национальногоуниверситетаПузанов И.И.д.э.н., профессор кафедры международных валютно-кредитных и финансовыхотношений Киевского национального университета имени Тараса ШевченкоСвейн А.доктор кафедры географии Ноттингемского университета (Великобритания)Семенов А.Г.д.э.н., профессор, заведующий кафедрой экономической теории Донецкогонационального университетаСтоянович Э.доктор, профессор, декан экономического факультета университета г. Ниш(Сербия)Сидорова А.В. д.э.н., профессор, заведующий кафедрой статистики Донецкого национальногоуниверситетаФилиппенко А.С. д.э.н., профессор, заведующий кафедрой мирового хозяйства и международныхэкономических отношений Института международных отношений Киевскогонационального университета имени Тараса ШевченкоХристиановский В.В. д.э.н., профессор, заведующий кафедрой математики и математических методов вэкономике Донецкого национального университетаШаульская Л.В. д.э.н., профессор, заместитель декана экономического факультета Донецкогонационального университетаЧерниченко Г.А. д.э.н., профессор, декан экономического факультета Донецкого национальногоуниверситета, профессор Гаванского университета (Куба)Янковский Н.А. д.э.н., профессор, Народный депутат Украины, Герой Украины, председательнаблюдательного совета ОАО "Концерн "Стирол"Хаджинов И.В. к.э.н., доцент кафедры международной экономики Донецкого национальногоуниверситета, ведущий научный сотрудник Регионального филиалаНационального института стратегических исследований в городе Донецке,ответственный секретарь

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010РАЗВИТИЕ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ, ТРАНСГРАНИЧНОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО,ВОПРОСЫ ОБЕСПЕЧЕНИЯ БЕЗОПАСНОСТИ И КОНКУРЕНТОСПОСБНОСТИПОДДЕРЖКА УКРАИНСКИХ ПРОИЗВОДИТЕЛЕЙ НА ВНЕШНИХ РЫНКАХ В УСЛОВИЯХ РАЗВИТИЯ ИНТЕГРАЦИИ С ЕСМакогон Ю.В., д.э.н., профессор, Донецкий национальный университет, заведующий кафедрой «Международная экономика»Яценко А.Б., к.э.н., доцент, Донецкий национальный университет, доцент кафедры «Международная экономика» ⋅В мае 2008 года Украина стала членом Всемирной торговой организации, пройдя продолжительную и сложную стадию переговорногопроцесса подписания двусторонних соглашений со странами-членами рабочей группы. Вступление в ВТО неразрывно связано с участиемстраны в международных интеграционных процессах, т.к. является основной предпосылкой создания зоны свободной торговли со странамиЕвропейского Союза.Необходимость участия Украины в международных торговых процессах и вступления во Всемирную торговую организацию обусловленамногими факторами. Во-первых, это использование преимуществ международного разделения труда. Украина имеет определенныепреимущества в производстве тех или других видов продукции, которые обусловлены выгодным географическим расположением, наличиемприродных ресурсов, дешевой квалифицированной рабочей силой и т.п. Хотя в последние годы, в период рыночной трансформации экономики,у предпринимателей появилось много возможностей для развития торговых связей с зарубежными партнерами, можно утверждать, чтоУкраина все еще не полностью использует преимущества международной торговли. Однако, кроме преимуществ, либерализация отношений сторговыми партнерами может иметь серьезную угрозу для национальных производителей. Это вызвано тем, что, во-первых, усилитсяконкуренции на внутреннем рынке страны и, во-вторых, либерализация не решит коренным образом проблемы выхода украинскихпроизводителей на внешние рынки.Проблемам интеграции Украины в мирохозяйственную систему, конкурентоспособности национальных производителей посвященытруды многих украинских и зарубежных ученых, таких как В.Будкин, А.Кредисов, Д.Лукьяненко, В.Новицкий, А.Поручник, Е.Савельев,А.Филипенко, А.Шнырков и др.Однако, динамично развивающиеся отношения между Украиной и Европейским Союзом требуют постоянного переосмысления ипереоценки сложившейся ситуации и позиций Украины в данных конкретных условиях. Правительство Украины активизирует переговоры осоздании зоны свободной торговли с ЕС, не всегда учитывая интересы национального производителя, который требует в условиях развитияинтеграционного процесса значительной государственной поддержки. Именно рассмотрению этой проблемы авторы посвящают даннуюстатью.Развитие торговых отношений с Европейским Союзом набирает для Украины все большее геополитическое значение, как результат вгеографической структуре украинского экспорта и импорта товаров, ЕС занимает одно из ведущих мест после стран СНГ. Совокупные объемыторгово-экономических взаимоотношений Украины со странами ЕС в последние годы имеют стойкую тенденцию роста (рис.1).35000300002500020000млн. долл. США15000100005000ЭкспортИмпортСальдо02000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008-5000-10000годы-15000Рис.1.Динамика внешней торговли Украины и ЕС в 2000-2008 гг., млн.долл.США [1]Но, как видно из диаграммы (рис.1), также стойкую тенденцию роста отрицательного показателя имеет и сальдо торговли междуУкраиной и ЕС, что отображает общую негативную тенденцию внешней торговли Украины и в последние годы не компенсируетсяуменьшающимся положительным сальдо по торговле услугами, как это было ранее.Анализ товарной структуры экспортно-импортных операций показал, что в украинском экспорте в ЕС большую долю составляютминеральные продукты, недрагоценные металлы и изделия из них, продукция агропромышленного комплекса, текстиль и текстильные изделия.Сравнение товарной структуры внешней торговли Украины и стран ЕС показывает узость ассортиментов. Таким образом, сырьеваянаправленность украинского экспорта свидетельствует о том, что отечественные товаропроизводители имеют ограниченные возможностизакупки необходимого сырья и изготовления соответствующей продукции вследствие низкой платежеспособности. Не находя спроса навнутреннем рынке, сырье направляется за границу для изготовления из нее продуктов, которые возвращаются на рынки Украины и вытесняютотечественных производителей.При условиях, что на экспорт в последние годы приходится около 60% ВВП страны [1], его структура является важным критериемразвития экономики и конкурентных преимуществ страны в международном разделении труда.Активно развивается инвестиционное сотрудничество между Украиной и странами Европейского Союза. ЕС является наибольшиминостранным инвестором в Украине. Общий объем иностранных инвестиций из стран членов ЕС составляет около 50% общего объема ПИИ вУкраину. Одним из основных инструментов ЕС для финансирования сотрудничества является программа ТАСИС, разработанная ЕвропейскимСоюзом для государств бывшего Советского Союза и Монголии, с целью ускорения развития гармоничных и крепких политических иэкономических связей между ЕС и этими странами-партнерами. Целью программы является поддержка инициатив стран-партнеров построитьразвитое общество, основанное на политических свободах и экономическом процветании.© Макогон Ю.В., Яценко А.Б., 20104

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Приоритетные направления, по которым ТАСИС финансирует проекты в Украине: реструктуризация предприятий и развитиечастного сектора; производство, переработка и распределение продуктов питания; основные коммуникации (транспорт, телекоммуникации,энергетика); развитие людских ресурсов; атомная безопасность [2].легкаяпром.6,8%химическая6,8%другие1,8%(а) (б)с/х ипищеваяпром.17,6%деревообраб. и цел.-бум. пром.3,6%минеральныепродукты17,0%металлургия34,6%машиностроение11,7%легкаяпром.3,3%химическая21,3%с/х ипищеваяпром.8,9%другие5,0%деревообраб. и цел.-бум. пром.5,6%минеральныепродукты7,4%металлургия6,4%машиностроение42,1%Рис.2.Товарная структура экспорта (а) и импорта (б) Украины в ЕС [1]В 2008 году закончился срок действия Соглашения о партнерстве и сотрудничестве (СПС), на котором основывалисьвзаимоотношения между Украиной и Европейским Союзом и продолжение отношений должно быть регламентировано новым соглашением [3,4]. На современном этапе происходят активные переговоры о подписании соглашения о создании зоны свободной торговли (ЗСТ) междуУкраиной и ЕС. Обе стороны заинтересованы в углублении торговых отношений и подписании соглашения о создании зоны свободнойторговли. Со стороны ЕС эта заинтересованность определена возможностью усиления влияния в регионе и доступа к новым рынкам.В мировой практике наработан значительный опыт развития интеграционного процесса, который показывает, что эффективноеразвитие интеграционного сотрудничества возможно при наличии определенных предпосылок, которые во взаимоотношениях Украины и ЕС вбольшей степени отсутствуют (см.табл.1).Наличие предпосылок интеграции во взаимоотношениях Украины и ЕСТаблица 1Предпосылки, определяющие созданиезоны свободной торговли:Наличие фактора вовзаимоотношениях Украины и ЕС• качественные изменения в продуктивных силах, вызванные научно-технической революцией; только в ЕС• социально-экономическая однородность национальных хозяйств, близость уровней их-рыночной зрелости;• обеспечение расширения рынка с целью получения преимуществ экономики масштаба; +• благоприятная внешнеполитическая среда, которая способствует социально-экономическому-развитию интегрирующихся стран;• географическая близость интегрирующихся стран; +• общность проблем социально-экономического характера, стоящих перед интегрирующимися-странами;• целенаправленная политика государств, заинтересованных в развитии процесса созданиязоны свободной торговли.только со стороны УкраиныСоглашение о создании зоны свободной торговли предусматривает нулевую ставку таможенных тарифов по большинству товарныхгрупп с обеих сторон. Однако, кроме тарифов, в значительной мере доступ к европейским рынкам украинским товарам ограничиваютнетарифные инструменты, такие как несоответствие стандартов продукции, различия таможенных систем и процедур оценки соответствияпродукции. Дополнительный барьер для украинских товаров – преференциальные правила происхождения товаров, которые применяетЕвропейский Союз [5].Подписание соглашения о создании зоны свободной торговли между Украиной и ЕС потребует значительных усилийсо стороны государства:• преодоление коррупции на таможне и в государственных органах сертификации;• затраты на гармонизацию стандартов;• затраты на переквалификацию специалистов по стандартизации товаров;• затраты на переквалификацию специалистов по таможенному оформлению;со стороны предприятий:• необходимость приспосабливаться к новым стандартам продукции;• внедрение систем контроля качества;• затраты на повышение качества продукции;• затраты на сертификацию и стандартизацию продукции;• затраты на приспособление к новым стандартам, техническое переоснащение производстваПроцесс подготовки к созданию зоны свободной торговли, как видим, требует значительных финансовых затрат, как со стороныгосударства, так и со стороны предприятий, что в условиях кризиса и значительной внешней задолженности нереально.Исходя из вышесказанного и учитывая 1,5 - годовой опыт членства Украины в ВТО, можно сделать вывод, что в случае развитияинтеграционных отношений между странами со значительным различием в уровнях экономического развития, таких как Украина и страны ЕС,вполне вероятным представляется в результате получение выгоды для стран ЕС в одностороннем порядке, т.е. превращение Украины в рыноксбыта европейских товаров, зачастую не самых качественных и с закончившимся сроком годности, а также в сырьевую базу для европейскихпредприятий, поставщика товаров низкой степени переработки на экологически вредных производствах.Иллюзии, которыми жил официальный Киев в ожидании декабрьского саммита Украина - ЕС, оказались напрасными - как ипрогнозировалось. Брюссель не пойдет на подписание Соглашения об ассоциации до президентских выборов в Украине. Тем более ЕС нестанет подписывать документ без соглашения о зоне свободной торговли. Максимум, на который может рассчитывать Киев,- политическая5

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010декларация, где найдут место слова о достигнутом прогрессе и европейском выборе страны. Не будет в документе лишь конкретики о нашихшансах войти в Объединенную Европу.Внешнеторговый оборот Украины по важнейшим позициям за январь-август 2009 года [1]Таблица 2Внешнеторговый оборот по важнейшим позициямза январь-август 2009 годаТоварные позицииЭкспорт,тыс. $Экспорт за янв.-авг. 2009г. к янв.-авг. 2008г, %Импорт,тыс $Импорт заянв.-авг. 2009г. кянв.-авг. 2008г, %Всего 23750299.7 50.6 27508382.9 46.2в том числеРуды, шлаки и зола 778101.6 54.7 440007.9 30.1Энергетические м-лы; нефть и продукты ееперегонки1041614.3 35.4 8963847.5 55.2Продукция химической и связанных с неюотраслей пром-ти1525950.2 42.7 3158824.7 66.6Полимерные материалы, пластмассы 238956.4 47.1 1312387.3 54.2Котлы, машины, аппараты и механич. устройства 1666497.6 72.2 2431711.4 36.5Электрические машины и оборудование 1260213.2 65.4 1241370.7 48.9Издел. из чер. Металлов 1300541.1 55.3 374921.5 40.5Черные металлы 6256698 35.3 697366.1 28.7Другие 9681727,4 8887945.8Наибольшее количество узких мест в работе над Соглашением об ассоциации - вокруг создания зоны свободной торговли (ЗСТ) Украина- ЕС. Об условиях, на которых Киев согласен открыть свои рынки европейскому бизнесу, известно немногое. Отечественные чиновникиограничиваются общими фразами. Известно, что стороны договариваются об одновременной отмене 95% всех тарифов и пошлин. Инымисловами, лишь 5% украинских товарных позиций останется под тарифной защитой. В первую очередь в эти 5% входит продукция аграрногосектора, который защищают и Украина и ЕС. Однако, Украина в этом случае заведомо находиться в проигрыше, так как таможенные пошлинына импорт сельхозпродукции в ЕС в несколько раз больше, чем в Украине после вступления в ВТО.Национальные экономические интересы Украины на переговорах с ЕС должны состоять в:• минимизации потерь от реализации условий углубления экономического сотрудничества в указанном направлении;• конкретизации и институционализации отношений со странами ЕС;• сбалансировании присутствия на внутреннем рынке Украине европейских транснациональных компаний;• стимулировании развития научно-технологических анклавов, развития технической кооперации со странами ЕС,расширении проектов в сфере инфраструктуры;• усилении дееспособности организационных структур, ответственных за европейский вектор сотрудничества.К сложным относится вопрос имплементации европейских стандартов качества. Не менее проблемны разделы, посвященные унификациисанитарных и фитосанитарных норм, защите прав интеллектуальной собственности (включая географические обозначения, услуги иучреждение предприятий), техническим регламентам, госзакупкам. Актуальна и проблема соответствия украинских законов законодательствуЕС. В данном случае речь идет о подписании углубленного соглашения (ЗСТ+), вторая часть которого посвящена институциональнымизменениям в Украине и адаптации украинского законодательства к европейскому. Торговая часть соглашения о ЗСТ сложна, ноинституциональная - еще сложнее, поэтому процесс тормозиться. Рассчитывать, что Соглашение об ассоциации будет подписано в 2010 году,слишком оптимистично. Но первое полугодие 2011 г. - это реально при активной работе обеих сторон.Создание ЗСТ с ЕС в ближайшее время обещает отечественному бизнесу больше рисков, нежели преимуществ. Но в долгосрочнойперспективе зона даст шанс выйти на европейский рынок и повысить качество продукции предприятий, которые выживут в жесткойконкуренции с европейскими. Впрочем, время для адаптации к евростандартам у украинского бизнеса есть. От момента вступления в силусоглашения с ЕС до начала полноценного функционирования ЗСТ может пройти не менее 10 лет. В этот период приоритетами формированияконкурентоспособности украинских предприятий должны выступать:• обеспечение более высокого, чем в странах ЕС, уровня реального роста ВВП;• последовательное повышение производительности труда во всех областях экономики и видах экономическойдеятельности;• стимулирование эффективного использования внутренних сырьевых, трудовых и финансовых ресурсов дляэкономического роста страны;• снижение уровня убыточности отечественных предприятий;• минимизация теневой экономики путем стимулирования к легализации хозяйственной деятельности;• обеспечение стабильности, прозрачности и эффективности государственных финансов, особенно в сферахналогообложения и бюджета;• повышение платежеспособности как субъектов хозяйствования, так и населения с целью активизации внутреннего рынка;• стимулирование развития внутреннего рынка, реализация целенаправленной политики ценового сбалансирования,внедрения мониторинга относительно недобросовестной конкуренции между иностранными и национальнымипроизводителями;• сбалансированная поддержка инновационных производств, стимулирование углубления взаимосвязи научныхисследований и производства;• повышение деловой активности мелкого и среднего бизнеса.Тем временем, как минимум один реальный шаг к интеграции в Евросоюз Киев уже сделал. 18 декабря в Загребе на министерскойконференции Европейского энергетического сообщества принято решение о присоединении нашей страны к Договору об учрежденииЭнергетического сообщества, куда входят все 27 стран ЕС и Балканские государства. Участие Украины в сообществе - попытка Евросоюзаподстраховаться от газовых и прочих кризисов, связанных с поставками энергоносителей. Киеву же членство поможет гармонизироватьзаконодательство с нормами ЕС в энергетической сфере, гипотетически (принимая во внимание реальную политику отечественных властей)ускорит переход к использованию энергоэффективных технологий и будет способствовать прозрачности в энергоотрасли.Появится шанс сдвинуть с мертвой точки модернизацию газовых и электрических сетей, расширить присутствие украинскихкомпаний на европейском рынке газа и электроэнергии. Впрочем, членство не спасет Евросоюз от угрозы прекращения поставок газа состороны России. Напомним, стремясь дополнительно перестраховаться от форс-мажорных ситуаций в сфере энергетики, недавно Брюссель ужеподписал меморандум о раннем предупреждении таких явлений с Россией. Аналогичный договор ЕС планирует заключить и с Украиной.С целью обеспечения достойного места Украины в европейском разделении труда необходимо реализовать задачи, ориентированные на:6

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010овладение европейскими стандартами производства, уровня и качества жизни на основе высокоэффективной национальной экономики,конкурентоспособной по отношению к развитым странам;освоение высокого уровня эффективности общественного производства, повышение производительности труда и укрепленияэкономического потенциала Украины по отношению к уровню высокоразвитых стран ЕС. Необходимо достижение Копенгагенских критериеви приведение национальной экономики в соответствие с институциональной основой развития государств-членов ЕС;согласование евроинтеграционного направления Украины и новых форм реализации экономического сотрудничества в границах странЕС в направлении повышения конкурентоспособности национальной экономики;обеспечение субъектам украинской экономики высокоэффективных, транспарентных условий функционирования на внутреннем рынке,недопущение дискриминации их интересов в отношении с нерезидентами и обеспечение их возможностями относительно конкурентногосоревнования на рынках стран Евросоюза;усовершенствование нормативно-правовой базы для внедрения стратегии повышения конкурентоспособности национальной экономикиУкраины за счет освоения инновационного типа развития.Украина не должна воспринимать Соглашение об ассоциации как шаг к членству страны в ЕС, т.к. документы Евросоюза непредусматривают существования института ассоциированного членства. Жесткого определения понятия "ассоциация" в политическомлексиконе Евросоюза нет.Ст. 310 Договора об учреждении Европейского сообщества содержит положение: "Сообщество может заключать с одним илинесколькими государствами или международными организациями соглашения, учреждающие ассоциацию, которая предполагает взаимныеправа и обязанности, совместные действия или особые процедуры". Договоры с государствами, не претендующими на вступление в ЕС, какправило, подразумевают политическую ассоциацию, т.е. некую общность позиций. В целом же с Евросоюзом ассоциированы более 60развивающихся государств [6].В практике ЕС есть несколько типов соглашений. Одни из них - соглашения о стабилизации и ассоциации (ССА), которые Брюссельподписывает со странами бывшей Югославии для предотвращения вооруженных конфликтов на Балканах. Многие члены ЕС рассматриваютэту зону как территорию естественного расширения Союза, и потому ССА предусматривают широкую помощь региону в восстановлении послевойн 90-х гг. и перспективу максимального сближения с ЕС.Второй тип документов - соглашения о партнерстве и сотрудничестве (СПС), которые интегрированы в европейскую политику соседстваи служат инструментом реализации политики Евросоюза на восточном направлении.С неевропейскими и малыми европейскими государствами (Лихтенштейн, Сан-Марино, Андорра) и экономическими объединениями(Центральноамериканский общий рынок) ЕС подписывает соглашения об ассоциации, важнейший элемент которых - соглашение о свободнойторговле. Такие документы ЕС подписал со Швейцарией, Чили, ЮАР, Мексикой, Иорданией, Палестиной, Марокко и др. Основной бонусзаключения такого типа договоров - взаимное обязательство сторон отказаться от тарифных и нетарифных ограничений на торговлюпромышленными товарами [5].Именно соглашение об ассоциациях ЕС предполагает подписать с Украиной. Но Киев интересует другое: договор об ассоциацииевропейского типа - по образцу заключенных со странами, вошедшими в последнюю волну расширения ЕС, таких как Польша и Венгрия, в1992 г. В преамбуле этих документов декларируется конечная цель - принятие ассоциируемого государства в ЕС. Впрочем, ранее это не былонормой - Финляндию, Австрию и Швецию приняли в ЕС без таких деклараций.Необходимо также осознать, что вступление в ЕС Украины с ее проблемами потребует миллиардных дотаций. Ни одно государство ЕСне согласится добровольно отказаться от своей доли европейского финансового пирога в пользу Киева. К тому же вступление столь большойстраны, как Украина, потребует пересмотра чувствительного вопроса баланса сил и интересов внутри ЕС. Готово ли к этому евросообщество сего нынешними проблемами - вопрос риторический.Главными экономическими интересами Украины на ближайшую перспективу должны стать:обоснование и приведение в соответствие технических, технологических, финансовых, социальных параметров Украины к европейскимстандартам, которые обеспечивают стратегические позиции на внутреннем и европейском рынках;определение более эффективной и стратегически ориентированной отраслевой структуры экономики;разработка специализированных региональных программ развития с учетом интенсивности сотрудничества регионов Украины и ЕС;систематизация и мониторинг возможных рисков и угроз для национальных производителей;усовершенствование внутренней среды с целью повышения мотивации направления в Украину ресурсных потоков, размещениявысокопроизводительных рабочих мест и стратегического вхождения в промышленно-технологические цепи европейского разделения труда;предотвращение оттока украинских ресурсов за границу и сокращения прибылей национальных производителей вследствиеопережающего роста импорта продукции с высокой долей добавленной стоимости.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. http://www.ukrstat.gov.ua2. Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про наукове і технологічне співробітництво: Закон ВерховноїРади України від 25 грудня 2002 р. № 368-ІV3. Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом від 16 червня 1994 р. – К. : Делегація ЄК, 1997. – 89 с.4. Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами:Закон Верховної Ради України від 10 листопада 1994 р. № 237/94-ВР5. Шнирков О. І. Торговельна політика Європейського Союзу : Монографія / О. І. Шнирков. – К. : Видавничо-поліграфічний центр«Київський університет», 2005. – 152 с.6. Європейський союз: консолідовані договори / В. Муравйов (наук. ред.). — К.: Port-Royal, 1999. — 206 с.РЕЗЮМЕВ статье рассмотрены условия внешнеэкономического сотрудничества Украины и Европейского Союза. Сделана оценка предпосылок развитияинтеграционного процесса между Украиной и ЕС. Определены приоритеты формирования конкурентоспособности украинских предприятий,главные экономические интересы и задачи экономической политики Украины в условия создания зоны свободной торговли с ЕС.РЕЗЮМЕВ статті розглянуто умови зовнішньоекономічного співробітництва України і Європейського Союзу. Зроблено оцінку передумов розвиткуінтеграційного процесу між Україною і ЄС. Визначені пріоритети формування конкурентоспроможності українських підприємств, головніекономічні інтереси й завдання економічної політики України в умови створення зони вільної торгівлі з ЄС.SUMMARYIn article conditions of the external economic cooperation of Ukraine and the European Union are considered. The estimation of preconditions ofdevelopment of integration process between Ukraine and EU is made. Priorities of formation of competitiveness of the Ukrainian enterprises, the maineconomic interests and problems of economic policy of Ukraine in conditions of creation of a zone of free trade from EU are defined.7

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20108РОЗВИТОК СПІВРОБІТНИЦТВА ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ТА РОСТОВСЬКОЇ ОБЛАСТІАдамов Б.І., д.е.н., професор, заступник голови Донецької обласної державної адміністрації16 червня 1998 року в м. Донецьк було підписано „Угоду про торгівельно-економічне, науково-технічне та культурне співробітництвоміж Донецькою областю України та Ростовською областю Російської Федерації”.З метою реалізації Угоди в період з 1999 по 2002 рік розроблювались щорічні спільні Програми, проводились виставки „Співдружність”та проводились робочі зустрічі.В період з 1999 по 2002 рік проведено чотири засідання українсько-російської робочої групи щодо сприяння економічномуспівробітництву між областями.На виконання Угоди про торгово-економічне, науково-технічне та культурне співробітництво між Донецькою областю України таРостовською областю Російської Федерації 6 листопада 2008 року в м. Ростов-на-Дону в рамках проведення VIII Міжнародного ЕкономічногоФоруму для підприємців малого і середнього бізнесу „Малий бізнес: інновації та розвиток” сторонами підписано „Програму з реалізації Угодипро співробітництво між Донецькою областю (Україна) та Ростовською областю (Російська Федерація) та розвитку транскордонногоспівробітництва”.Протягом 9 місяців 2009 року в рамках реалізації Угоди та Програми, з метою сприяння розвитку торговельно-економічних зв’язківсуб’єктів підприємницької діяльності облдержадміністрацією спільно з адміністрацією Ростовської області проводився обмін інформацією прозаплановані виставково-ярмаркові заходи, що будуть проводитись на територіях областей у 2009 році.Співпраця Донецької торгово-промислової палати з Торгово-промисловою палатою Ростовської області полягає в обміні діловоюінформацією, а також комерційними пропозиціями підприємств області.26-29 березня 2009 року Маріупольським відділенням Донецької ТПП при сприянні Маріупольської міської ради було проведеноУніверсальну виставку-ярмарок „Весна-Маріуполь-2009”, участь в якій прийняли Президент Таганрозької міжрайонної ТПП та представникипідприємств міст.14 травня керівник Маріупольського відділення Донецької ТПП прийняв участь у Міжнародній науково-практичній конференції «Роль тазначення торгово-промислових палат у розвитку економіки держав та міжнародного співробітництва. Тенденції та перспективи», що відбувся ум. Таганрог, згідно плану роботи Ділової Ради Міжнародного Чорноморського Клубу.21 вересня Президент Донецької ТПП прийняв участь у діловій нараді представників торгово-промислових палат прикордоннихтериторій (Росія – Україна – Білорусь) у м. Ростові-на-Дону.Економічне співробітництво з Ростовською областю є одним з пріоритетних напрямків в зовнішньоекономічній діяльності промисловихпідприємств області. Це, певною мірою, обумовлено схожістю структур промисловості двох областей, історично складеними діловими ікоопераційними зв’язками наших підприємств.Протягом 9 місяців з Ростовською областю співпрацювали промислові підприємства машинобудування, металургії татоваровиробничого комплексу області.Так, ЗАТ „Артемівський машзавод „Вістек” експортувало до Ростовської області ланцюги для скребкових конвеєрів.Протягом 9 місяців п.р. АТ „Норд” було експортовано 96,2 тис. од. побутової холодильної техніки дилерській фірмі у м. Каменськ-Шахтинський. Експорт побутової холодильної техніки заводу зменшився на 12,3 тис. од. у порівнянні з відповідним періодом минулого року узв’язку із зниженням попиту на продукцію. Проводяться спільні науково-технічні роботи щодо покращення якості картону фольгірованного дляхолодильних приладів NORD згідно з технічними вимогами АТ „Норд” разом із ТОВ „Титан” (РФ), а також проводяться спільні науководослідніроботи з ВАТ „Білокалитвинське металургійне виробниче об’єднання” (м. Біла Калитва, Ростовська область, РФ).Крім цього, АТ „Норд” спільно з російським холдінгом „Диорит” приймає участь у реалізації масштабного міжнародного проекту„Интертехника Юг” у сфері машинобудування в Ростовській області. Так, 12 жовтня п.р. в Матвеєво-Курганськом районі почав роботу завод звиробництва і сервісного обслуговування торгово-холодильного обладнання, транспортних кондиціонерів та електропобутової техніки„Интертехника ЮГ”.ВАТ „Азовмаш” виготовило та поставило 180 вагонів-цистерн для перевезення сипучих вантажів до м. Армавір Ростовської області.ВАТ „ММК ім. Ілліча” має давні партнерські взаємовідносини із ВАТ „Таганрозький металургійний завод”. З метою подальшогорозвитку співпраці комбінатів, ВАТ „ММК ім. Ілліча” подав заявку щодо включення ВАТ „Таганрозький металургійний завод” до міжурядовихугод з виробництва та науково-технічної кооперації.ДП „Маріупольський морський торговий порт” з успіхом співпрацює з підприємствами вугільної промисловості Ростовського регіону таведе активну роботу щодо залучення додаткових обсягів даної продукції Ростовської області.Підприємства області співпрацюють також через представництва, відкриті на території Ростовської області, так ЗАТ „Артемівськиймашзавод „Вістек” має представництво у м. Ростов-на-Дону, АТ „Норд” має ділера у м. Каменськ-Шахтинський (Ростовська область, РФ).В галузі транспортної інфраструктури, відповідно до підписаної Угоди діють міжобласні автобусні маршрути “Донецьк-Ростов”(обслуговує ПП „Павелко”) та „Маріуполь-Ростов” (обслуговує ТОВ „Меркурій-Автотранс”), які щоденно виконують два рейси.У галузі агропромислового комплексу безперервно ведеться обмін технологіями та досвідом, до Ростовської області надавалисяпропозиції та перелік підприємств-виробників сільськогосподарської техніки у Донецькій області.Підприємства області зацікавлені в подальшому розширенні партнерських зв’язків у сфері поставок сільськогосподарської продукції іпродуктів харчування до РФ.Так, ДП об’єднання „Артемсіль” (м.Соледар) має дистриб’юторську мережу з реалізації солі в РФ і постачає її до Ростовської області.Також дилерську мережу мають ТОВ „Мегаполіс ЛТД” (м. Слов’янськ) та ЗАТ „Артемівський завод шампанських вин „Артемівськ Вайнері”(м. Артемівськ) і постачають сіль „Екстра” і шампанські вина до Ростовської області.Також проводилась співпраця між областями і в культурно-мистецькій сфері, а саме:З 31 березня по 2 квітня в м. Ростов-на-Дону пройшов Міжнародний фестиваль Українсько-Російської дружби, де прийняли участьзаслужений академічний ансамбль пісні та танцю України (м. Донецьк) та представники Донецького академічного державного театру опери табалету ім. А.Б.Солов’яненка (м. Донецьк).В квітні у м. Ростов-на-Дону пройшов VI Відкритий фестиваль-конкурс „Путь к мастерству”, в якому взяла участь школа мистецтвім.П.І.Чайковського (м. Єнакієве, Донецька область).З 1 по 2 квітня п.р. у м. Ростові-на-Дону відбулись спільні святкові заходи, присвячені 200-річчю з дня народження М.В.Гоголя. Донецькуобласть представляли ансамблі „Околиця” (ДК Металургів) і „Донбас”.9 квітня в м. Донецьк пройшла вистава "Одруження" Таганрозькогоордена Пошани драматичного театру ім.А.П.Чехова.З 30 серпня по 3 вересня пройшов VII Міжнародний фестиваль „Пісня без кордонів”, де прийняв участь фольклорний ансамбль„Ростовчанки” (м. Ростов-на-Дону).Головним управлінням взаємодії з громадкістю та у справах національностей і релігій Донецької облдержадміністрації було підготовленопропозиції до проведення в Донецькій області Днів культури Ростовської області в грудні 2009 року.Федерація грецьких товариств України (Донецька область) співпрацювала з громадськими організаціями греків Ростовської області,проводились спільні заходи.Донецькою обласною організацією Всеукраїнського товариства „Україна – Світ” проводилась робота по залученню до співробітництвапредставників громадських об’єднань українців, які мешкають на території Ростовської області через мережу Інтернет.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Також, до Управління федеральної державної служби зайнятості населення по Ростовській області було надіслано новий Порядок видачі,продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затверджений постановою КабінетуМіністрів України від 8 квітня 2009 № 322.Велика увага в регіонах України та Росії приділяється проблемам екології, охорони і оздоровлення навколишнього природногосередовища.У рамках співробітництва в екологічній і природоохоронній сферах у звітному періоді продовжувалась співпраця Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів (Україна) (далі - Сіверсько-Донецьке БУВР) і Донського басейнового водного управління(РФ) (далі – Донське БВУ).З метою створення необхідних запасів води в основних водосховищах басейну р. Сіверський Донець та Приазов'я для гарантованогозабезпечення потреб населення та економіки регіону у воді у меженний період та для безаварійного функціонування водогосподарськогокомплексу у період весняної повені 2009 року 5 березня у Сіверсько-Донецькому БУВР відбулося засідання Міжвідомчої комісії для узгодженняспільних дій учасників водогосподарського комплексу басейну р. Сіверського Донця та Приазов'я у межах Харківської, Донецької та Луганськоїобластей.13-14 травня 2009 року в м. Сєвєродонецьку в форматі українсько-російського «круглого столу» було проведено третє засіданняБасейнової Ради по басейну р. Сіверський Донець, в якому взяли участь 89 осіб. На засіданні були розглянуті питання щодо стану воднихресурсів басейну р. Сіверський Донець та факторах, які впливають на формування якісного стану водних об’єктів; використання воднихресурсів підприємствами галузі житлово-комунального господарства у Харківській, Донецькій та Луганській областях; виконанняпідприємствами Лисичансько-Рубіжанського промвузлу рішень «круглого столу» від 15 травня 2008 року. Разом з тим на засіданні булиобговорені питання підписання основних документів, які визначають діяльність Басейнової Ради, а також питання які необхідно розглянути назасіданні Науково-технічної ради у 2009 році.10 вересня 2009 року Сіверсько-Донецьким БУВР проведено науково-практичну конференцію «День Сіверського Донця-2009», яка булаприсвячена висвітленню і вирішенню спільних проблемних питань щодо використання та охорони вод р.Сіверський Донець, формуванняякісного стану водних ресурсів на території України та Росії, тощо. В конференції взяли участь представники від Донецької, Харківської,Луганської і Ростовської областей, навчальних закладів, науково-дослідних інститутів, підприємств, ЗМІ та інші.Протягом звітного періоду Сіверсько-Донецьким БУВР було розроблено Басейнову Угоду про спільне використання та охорону воднихресурсів басейна р.Сіверський Донець. Дія Басейнової Угоди розповсюджується на водні ресурси і водні екосистеми р.Сіверський Донець натериторії України. Угода передбачає сприяння співробітництву в управлінні водними ресурсами між державними органами та органамимісцевого самоврядування у областях басейну, водокористувачами та громадськими організаціями; обмін інформацією про якісний стан воднихресурсів; здійснення спільних дій щодо розвитку співробітництва з відповідними органами управління водними ресурсами р.Сіверський Донецьна території Російської Федерації, сприяння розробці і виконанню програми екологічного оздоровлення басейну і покращення якості води,тощо.У вересні 2009 року Басейнова Угода була підписана облдержадміністрацією. На даний момент Сіверсько-Донецьким БУВР проводитьсяробота з підписання Басейнової Угоди Харківською та Луганською облдержадміністраціями та обласними радами.В області охорони правопорядку Головним управлінням МВС України в Донецькій області здійснюється обмін оперативнорозшуковою,довідковою та іншою інформацією, що представляє оперативний інтерес про осіб, які розшукуються за здійснення злочинів, ібезвісті зниклих громадян, про суб’єктів ЗЕД, а також інформацією про боротьбу із злочинами, пов’язаними з перетинанням державногокордону.21 травня 2009 р. проведена спільна нарада керівництва Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при ГУМВСУкраїни в Донецькій області та Експертно-криміналістичного центру ГУВС по Ростовській області з питань координації експертних служб підчас експертно-криміналістичного супроводження розкриття та розслідування злочинів, скоєних на території Донецької і Ростовської областей.За результатами наради сторони погодились на виконання протягом 2009 року наступних заходів:- здійснення в рамках компетенції спільних заходів, пов’язаних з експертно-криміналістичним супроводженням розкриття тарозслідування злочинів;- обмін інформаційно-довідковими, криміналістичним та іншими даними;- організація взаємних відряджень з метою обміну досвідом та сучасними методиками в сфері криміналістичних та спеціальнихдосліджень;- обмін нормативно-правовими актами, інформаційно-аналітичними та відомчими періодичними виданнями;- в рамках своєї компетенції приймають участь в заходах з експертно-криміналістичного супроводження, виявлення, розкриття тарозслідування злочинів, пов’язаних з незаконним обігом та застосуванням вогнепальної зброї та вибухівки, незаконним обігом наркотичнихречовин, фальшивомонетництвом.5 червня 2009 року проведено спільну нараду відділу Укрбюро Інтерполу ГУМВС України в Донецькій області та філіалу НЦБ ІнтерполуГУВС РФ по Ростовській області з питань взаємодії підрозділів, за результатами якої для більш якісного та ефективного вирішення завданьміжнародного розшуку сторони домовилися оперативно взаємодіяти безпосередньо між регіональними підрозділами НЦБ Інтерполу Донецькоїта Ростовської областей, проводити спільні цільові заходи.7 серпня п.р. проведена зустріч керівництва ГУМВС України в Донецькій області, ГУМВС України в Луганській області та ГУВС поРостовській області РФ. На зустрічі відбувся обмін думками стосовно ситуації в сфері боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядкута безпеки в прикордонній зоні, проблем, що виникають під час співпраці, також були обговорені результати співробітництва органіввнутрішніх справ протягом звітного першого півріччя поточного року, а також підбиті підсумки виконання положень раніше підписанихспільних угод. За результатами зустрічі підписано Угоди про співпрацю Головного управління внутрішніх справ по Ростовській області РФ,Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Головного управління Міністерства внутрішніх справУкраїни в Луганській області на 2010-2012 рр.15 вересня під час робочої зустрічі керівництва ГУМВС України в Донецькій області та ГУВС по Ростовській області РФ був підписанийПротокол про порядок взаємодії органів внутрішніх справ Донецької області України та Ростовської області РФ в сфері обміну інформацією.20 травня 2009 року в пункті пропуску «Матвєєв-Курган» (РФ) відбулась прикордонно-представницька зустріч Прикордонногопредставника України по Донецькій ділянці та Заступника Прикордонного представника РФ по Ростовській ділянці, на якій були розглянутіпрактики застосування угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської федерації «Про порядок перетинання українськоросійськогодержавного кордону жителями прикордонних районів України та Російської Федерації» від 21.04.2006 р. та функціонуваннямісцевих пунктів пропуску (місць перетинання кордону) на ділянках відповідальності.28 серпня 2009 року з метою виконання положень Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації «Про порядокперетинання українсько-російського державного кордону жителями прикордонних районів України та Російської Федерації» (від 21.04.2006) наділянці відділу прикордонної служби «Амвросіївка» Донецького прикордонного загону було відкрито місцевий пункт пропуску (місцеперетинання кордону) «Висілки» (Україна) – «Авіло Успенка» (РФ).25 вересня 2009 року в с. Приазовський (РФ) проведено прикордонно-представницьку зустріч на рівні заступників Прикордоннихпредставників України по Донецькій ділянці та РФ по Ростовській ділянці щодо питань взаємодії із забезпечення і контролю за дотриманнямрежиму Державного кордону України та РФ на ділянках відповідальності.Крім того, 25 вересня 2009 року в м. Таганрог (РФ) відбулась прикордонно-представницька зустріч заступників Прикордоннихпредставників України по Донецькій ділянці та РФ по Ростовській ділянці щодо підбивання підсумків проведення спільних заходів з протидіїнезаконній міграції, контрабандній та іншій протиправній діяльності на державному кордоні.10

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Щомісяця на ділянках відповідальності підрозділів Донецького прикордонного загону, які межують з підрозділами Прикордонногоуправління ФСБ Росії по Ростовській області проводяться спільні з ПС ФСБ РФ моніторинги державного кордону.Протягом звітного періоду Амвросіївською митницею в межах затвердженого кошторису здійснювались наступні заходи щодозабезпечення утримання автомобільних пунктів пропуску «Успенка» та «Маринівка»: поновлено дорожню розмітку в АПП «Успенка»,перенесено кабіни митного контролю на смузі руху в АПП «Маринівка», проведено благоустрій територій та службових приміщень пунктівпропуску.Для забезпечення швидкого пропуску громадян і транспортних засобів через державний кордон, а також для прискорення проходженняприкордонного та митного контролю особливо в літній період було передбачено реконструкцію МАПП «Нововазовськ» (Державна цільоваправоохоронна програма «Облаштування та реконструкція державного кордону на період до 2015 року», Галузева програма підготовки тапроведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, Програмою розвитку митної інфраструктури на 2009-2010роки). Однак, станом на 01.09.2009 р. коштів не надходило, тому всі роботи щодо утримання території та приміщень пункту пропуску вналежному стані проводились лише в обсягах поточного фінансування.В сфері міжрегіонального та прикордонного співробітництва Новоазовською райдержадміністрацією проводиться робота щодоактивізації контактів між Новоазовським районом Донецької області та Некліновським районом Ростовської області.Райдержадміністраціями прикордонних з Ростовською областю РФ районів проводиться робота з суб’єктами підприємницької діяльностіщодо розвитку оптової і роздрібної торгівлі.РЕЗЮМЕВ статье рассмотрено развитие сотрудничества между Донецкой областью и Ростовской областью.РЕЗЮМЕУ статті розглянутий розвиток співробітництва між Донецькою областю й Ростовською областю.SUMMARYIn article cooperation development between Donetsk area and Rostov area is considered.ПРІОРИТЕТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУГерасимчук В. Г., доктор економічних наук, професор Національний технічний університет України ”Київський політехнічний інститут”Завідувач кафедри міжнародної економікиВступ. “Cum rem animus occupavit, verba ambiunt (Лат.). – Коли розум досягнув сутність справи, тоді приходять слова”. У рейтингуконкурентоспроможності (Global Competitiveness Report) за 2009-2010 рр., який розраховує Всесвітній економічний форум (ВЕФ), Українаопустилася з 72-го на 82-е місце серед 131 країни. Якщо у світовому рейтингу за індексом людського розвитку за даними 1991 року Українапосідала 45-е місце, то у 2009 році вона “досягла” 85 сходинки серед 176 країн. На сьогодні рівень більшості складових індексу сталогорозвитку в Україні знаходиться на межі критичності. Це − й незначний обсяг ВВП на душу населення, великий розмір державного боргу,низький рівень якості життя населення, стійка тенденція скорочення його чисельності, відтік за кордон мільйонів громадян переважнопрацездатного віку, у т.ч. інтелектуального потенціалу, неефективне використання природних запасів, загострення екологічних проблем,постійні техногенні катастрофи.Помітними диспропорціями характеризується стан економіки. Значна частка в її структурі припадає на матеріало-, енерго-, трудомістківиробництва. Нерозвиненість внутрішнього ринку, низька конкурентоспроможність національних виробництв, послаблення державногоуправління економікою, її промисловим комплексом погіршує стратегічні перспективи розвитку країни. У даній ситуації особливого значеннянабувають теоретичні, методологічні та практичні напрацювання науковців і господарників, спрямованих на те, щоб Україна зайняла достойнемісце у європейському та світовому економічному співтоваристві [1].Постановка завдання. “Vere scire est per causas scire (Лат.). Істинні знання – це знання причин”. Мета підготовленої публікації полягає вудосконаленні методологічних підходів до процесу розробки та реалізації інноваційної політики України в умовах глобалізації.Використання результатів останніх досліджень і публікацій. “Якщо не висловлені протилежні думки, то нема з чого вибиратинайкраще» (Геродот)”. При підготовці даної публікації використані напрацювання таких відомих вчених - О. М. Алимова, Г.О. Андрощука, В.П. Александрової, О.І. Амоші, Ю. М. Бажала, О. Г. Білоруса, М. Х. Бунге, В. М. Гейця,В. В. Глухова, О. П. Градова, П. Дасіча, І. Ю. Єгорова, Е. М. Короткова, В.Л. Макарова, Ю.В. Макогона, Б. А. Маліцького, О.В. Мартякової,А.Ф. Павленка, Є.Г. Панченка, Ю. М. Пахомова, О. С. Поповича, В. П. Соловйова, Ф. Є. Удалова, Л. І. Федулової, М. Я. Хабакука.Методологія дослідження. “Principium rationis sufficientis (Лат.). – Закон достатнього обґрунтування”. Теоретичною та методологічноюосновою наукового дослідження є діалектичний метод пізнання істини, принципи системного аналізу, методи статистичної обробки і аналізуінформації, моделювання, фундаментальні положення політичної економії, історії економічних вчень, менеджменту, маркетингу, міжнародноїекономіки, теорій глобалізації та сталого розвитку, нормативно-правова база з питань функціонування та розвитку промислового комплексу,публікації структурних підрозділів ЄС, ООН, праці вітчизняних і зарубіжних вчених.Результати дослідження1. Глобалізація як парадигма трансформаційних та інтеграційних процесів у світовій економіці. “Mundus vult decipi, [ergo decipiatur](Лат.). - Світ хоче бути ошуканим, [так нехай же буде ошуканим]”. Глобалізаційна парадигма змін у цивілізаційній структурі сучасностівідображає мобілізацію світового ресурсного потенціалу в напрямі його раціональної реалізації, породжує складні для тлумачення і вирішенняпроблеми політичного, економічного, технологічного, інформаційного, соціокультурного, морального, релігійного, екологічного характеру урозвитку людства. За визначенням ООН, глобалізація супроводжується такими основними тенденціями: поширенням ліберальної демократії,переважанням в економіці ринкових сил, інтеграцією світової економіки, трансформацією системи виробництва й ринку робочої сили, швидкимтехнологічним оновленням, революцією засобів масової інформації та диктатом ідеології збагачення і споживання.Розрив у рівні економічного потенціалу між країнами «золотого мільярду» та іншими (понад 200) країнами упродовж багатьох десятківроків має чіткі тенденції до зростання. 90% всього світового багатства сконцентровано у Північній Америці, Європі, Японії та Австралії.Децільний коефіцієнт нерівності між Заходом та іншим світом у розподілі світового доходу перевищує 100:1 (2000 р.). Ще більш разючанерівність у розподілі особистого багатства, включаючи як фінансові, так і нефінансові активи “домогосподарств”. У руках “верхніх” 10%дорослого населення світу сконцентровано 85% світового багатства, яке знаходиться в особистій власності; у руках найбагатшого одноговідсотка – 40%. Якщо порівнювати окремі країни, то співвідношення доходів багатих і найбідніших верств населення у Китаї становить 7:1, українах ЄС-5-7:1, в Японії - 4,3:1, а в Україні - 30:1. Половина населення світу у нижній частині шкали розподілу разом володіє лише 1%глобального багатства [2], [3]. За оцінкою ООН, до 2025 р. 7,8 млрд. жителів планети, а це – 90% населення, проживатиме в країнах третьогосвіту, тобто належатиме до бідних країн.У даній ситуації кожна країна, її владні структури мають віднайти найуспішнішу стратегію поліпшення добробуту та якості життя людей.Успішність реалізації стратегії соціально-економічного розвитку держави оцінюється як її громадянами, так і за межами країни. Цей постулатстосується й України, яка має визначити і постійно уточнювати своє місце, свою перспективу, свою роль з позицій концепції сталого розвитку вінтеграційних процесах по відношенню до США, країн “G7”, ЄС, Росії, СНД, країн-сусідів, ШОС, АТЕС, НАТО, ЮНЕСКО, функціональних таінших угруповань.2. Економічні цикли та науково-технічний фактор у змінах кон’юнктури ринку. “Omnia mutantur, [mutabantur, mutabuntur](Лат.). -Все змінюється, [змінювалось і змінюватиметься]”. Темпи зрушень у світовій економіці у тривалій перспективі носять циклічний характер.Оцінити з високим ступенем точності початок і завершення періодів поліпшення чи погіршення економічної кон’юнктури досить11

12Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010проблематично. Найбільш застосовуваним методом прогнозу є метод екстраполяції, яким передбачається, що майбутнє стане продовженнямминулого. Але в умовах нестабільності ситуації на ринку, ризиків в політичній, фінансовій, військовій та інших сферах, точність оцінок призастосуванні методу екстраполяції не може бути високою. Багато чого залежить від точки відліку, тобто який період обирається для аналізу.Якщо брати до уваги ретроспективну оцінку середньорічних темпів приросту світового ВВП за останні 30 років ХХ ст., упродовж якогонайчастіше спостерігалася несприятлива кон’юнктура, то при цьому точка відліку характеризуватиме занижені оцінки тенденцій розвитку.Відповідними є оцінки темпів майбутнього розвитку, особливо для розвинених країн. Так, середньорічний темп приросту ВВП США в 1971-2000 рр. склав 3,2%, а в розрахунку на душу населення – 2,1 %. На період 2001-2025 рр., за оцінкою EIU (The Economist Intelligence Unit),середньорічний приріст ВВП США дорівнюватиме 2,7%, що відповідає приросту ВВП на душу населення у середньому 2,0% на рік. Згіднопрогнозу по ЄС-15 на першу чверть ХХІ ст., середньорічний темп приросту ВВП дорівнюватиме 1,9%.Безумовно, інституційні перетворення в економіці України повинні узгоджуватися з інтеграційними процесами у світовій економіці, з їїпрогнозними оцінками. Потрібно брати до уваги тенденції щодо зменшення питомої ваги західних цивілізацій (США, ЄС) у світовому ВВП(54,5% у 1950р., 44,6% у 2000р., 37,5% (за оцінкою) у 2015р.) і зростання східних (японської, китайської, індійської) - відповідно 9,3% усередині ХХ ст., 22,5% на початку ХХІ ст. і 25,5% у 2015р.В економічних дослідженнях отримало розповсюдження моделювання на основі так званих стилізованих фактів з твердженням, щовеликий цикл вміщує у собі шість середньострокових циклів. Тривалість промислового циклу такого типу практично завжди вкладається удіапазон від 7 до 11 років. Відповідно загальна тривалість великого циклу може коливатися в межах від 42 до 66 років. Стверджується, щовеликий цикл складається приблизно з рівних половин: зростаючої та спадаючої хвилі економічної кон’юнктури. Кожна половина вміщує у собітри цикли К. Жюгляра. Наявність хвилеподібних ефектів економічного розвитку розвинених країн світу, дослідження відомих вчених Й.Шумпетера, С. Кузнеца, Г. Менша, А. Клайнкнехта, Дж. Ван Дайна, М. Туган-Барановського, М. Кондратьєва та інших [4],[5] дають підставизастосовувати теорію циклів (довгих хвиль за Й. Шумпетером, М. Кондратьєвим, середніх хвиль К. Жюгляра та коротких хвиль Дж. Кінчена)при аналізі функціонування вітчизняної економіки. Аналізуючи тенденції економічного поступу України, можна дійти висновку, що період з1990 року в Україні за класифікацією фаз Й. Шумпетера був періодом депресії, причиною якої стали трансформаційні процеси в економіці.Стабільне зростання, на нашу думку, може настати з 2012-2015 рр.Розробка концепції великих циклів економічної кон’юнктури або довгих хвиль економічного розвитку, тісно пов’язана з дослідженнямизакономірностей науково-технічного прогресу. Вказана концепція може слугувати базою для формування науково обґрунтованих уявлень продовгострокові перспективи розвитку світового господарства. Прогноз великих циклів може включати такі складові: оцінку приблизних термініву змінах фаз великого циклу; виявлення провідних напрямів науково-технічного прогресу; оцінку майбутніх темпів економічного розвиткусвіту в рамках виділених фаз.У прогнозах майбутніх проривів в науці та техніці, спроможних надати потужний імпульс розвитку світової економіки, можна виділититри аспекти: по-перше, важливо своєчасно виявити прогресивні напрями розвитку інновацій; по-друге, потрібно зорієнтуватися у сферахнайбільш ефективного використання нововведень; по-третє, варто визначити основні пріоритети науково-технологічного розвитку, кудинасамперед доцільно спрямовувати інвестиції. Так, прискорення економічного розвитку наприкінці минулого століття обумовлювалосязначними успіхами в освоєнні космосу, електронної техніки, атомної енергетики, виробництвом надтвердих та легких металів і сплавів,синтетичних смол, полімерних матеріалів, антибіотиків. Високі темпи економічного розвитку у період 2000-2025 рр. визначатимутьсяпотужним ефектом використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), біотехнологій та інженерної генетики, композиційнихматеріалів , матеріалів на основі нанотехнологій [4].3. Вибір сегментів міжнародних товарних ринків. “Paulatim summa petuntur (Лат.). - Вершини досягаються поступово”. З перших днівнезалежності Україна проводить активну політику економічного співробітництва і розвитку зовнішньоекономічних відносин з більшістю країнсвіту. На сьогодні таких країн налічується − 207. До 2006 р. сальдо зовнішньої торгівлі мало позитивне значення. Нині ситуація суттєвозмінилася. На формування від’ємного сальдо впливають, насамперед, такі товарні групи: енергетичні матеріали, нафта та продукти їїперегонки, наземні транспортні засоби, крім залізничних, механічне обладнання. Коефіцієнт покриття експортом імпорту набирає значенняменше одиниці (за січень-серпень 2009 р. – 0,86 проти 0,79 за аналогічний період минулого року) [6, c. 6].Обсяги експортних поставок у січні-серпні 2009р. до країн СНД становили - 33,7%, Європи – 25,2% (у т.ч. до країн ЄС – 23,5%), Азії –31,6%, Америки − 2,5%, Африки – 6,7% від загального обсягу експорту. Найбільші обсяги експортних поставок товарів здійснюються: в країниСНД – Російська Федерацію, Білорусь, Казахстан; в європейські країни – Італію, Польщу, Німеччину, Угорщину, Словаччину; в країни Азії –Туреччину, Йорданію, ОАЕ, Сирію, Китай, Саудівську Аравію, Кіпр; в країни Африки – Єгипет, Нігерія, Алжир, Марокко, Туніс; в Америку –США, Віргінські Острови, Бразилію, Мексику, Канаду; в Австралію і Океанію. У загальному обсязі експорту товарів вивіз високотехнологічнихтоварів у 2007 р. склав 1284,8 млн. дол. США або 2,61%. Серед зазначеної номенклатури: аерокосмічна техніка, телекомунікаційне таелектротехнічне устаткування, неелектрична техніка, хімічні продукти, наукові прилади, фармацевтичні продукти, комп’ютерна та офіснатехніка, електрична техніка.Найбільші імпортні надходження товарів здійснюються: з країн СНД (Російської Федерації, Туркменистану, Казахстану, Білорусі,Узбекистану; з європейських країн – Німеччини, Польщі, Італії, Франції, Угорщини, Чеської Республіки; з країн Азії – Китаю, РеспублікиКорея, Японії, Туреччини, Індії; з країн Африки – Гани, Габону, Кот-д’Івуару, Єгипту, Гвінеї, ПАР; з Америки – США, Бразилії, Канади,Еквадору, Аргентини, Гайани, Мексики, Чилі; з Австралії і Океанії – Австралії, Нової Зеландії, Папуа - Нова Гвінея.Перевагу вітчизняний експортоорієнтований виробник має надавати, на нашу думку, традиційним ринкам, ринкам країн-сусідів.Активність торговельно-економічних відносин з країнами-сусідами за обсягами зовнішньої торгівлі товарами (експорт + імпорт, млн. дол.США) за підсумками I півріччя 2009р. розташовуються у такій послідовності: Російська Федерація (7725,0), Польща (1432,9), Туреччина(1378,4), Білорусь (1189,2), Угорщина (571,5), Словаччина (360,1), Молдова (331,6) Румунія (316,6), Болгарія (247,0) Грузія (217,0).4. Конкурентоспроможність підприємств-експортерів промислової продукції. “Quod non opus est, asse carum est (Лат.) - В чому немапотреби, тому грош ціна”. Сировинний ухил виробничого потенціалу держави, розрахований переважно на потреби експорту, робитьвітчизняну промисловість надзвичайно залежною від кон’юнктури зовнішнього ринку, призводить до виснажливого та вкрай нераціональноговикористання далеко не безмежних природних ресурсів, прогресу забруднення довкілля. Значна частка в структурі економіки належитьматеріало-, енерго-, трудомістким технологічним процесам. Індикатором стану науково-технічного потенціалу в Україні є структурні зміни векономіці, які простежуються, зокрема, у зміні структури ВНП. Частка промисловості у ВНП за період 1985-2007 рр. зменшилася з 41,4 до31,0%, сільського господарства – з 19,4 до 9,0%, будівництва – з 8,5 до 5,4%. Збільшилася питома вага транспорту і зв’язку – з 6,3 до 14,6%, атакож, при чому стрибкоподібно, торгівлі, матеріально-технічного забезпечення та заготівель – з 6,0 до 27,2%. Основою промисловості державиє машинобудування і металообробка. За період 1990-2007 рр. частка продукції машинобудування і металообробки у галузевій структуріпромисловості України знизилася з 30,5% до 13,4%. Практично зникає легка промисловість (2001 р. – 1,4%, 2006 р. – 0,4%). З позицій світовоїекономіки зміни у структурі ВНП України носять певним чином закономірний характер. Але суттєве падіння питомої ваги промисловості табудівництва, стрімке зростання сфери споживання упродовж років незалежності − це надзвичайно різкі зміни не лише з позицій економіки, а йполітики, психології населення, системи освіти, науки.Варто звернути увагу, що про всебічно обґрунтовану стратегію розвитку промислового комплексу України виважено можна вести мову,коли визначені орієнтири національної економічної політики як на короткостроковий (5 років), так і середньо- (10 - 15 років) та довгостроковийперіоди (25 - 50 років). Концепцією розвитку промислового комплексу України на період до 2017 року передбачено створенняінституціональних, інфраструктурних та економічних засад структурно-інноваційних перетворень. Критеріальною ознакою таких змін поетапах має стати зростання у загальному обсязі реалізованої продукції частки галузей інноваційно-інвестиційного сектору (насамперед,машинобудування) до 21,0% у 2012 р. і 32,0% у 2017 р. (2005 р. – 13,3%), сектору споживчих товарів – відповідно, до 24,0 і 31,0% (2005 р. –21,2%), зниження частки енергосировинного сектору – до 52,0 і 37,0% (2005 р. – 65,5%). Безумовно, за цифрами, орієнтирами повиннаефективно діяти система реальних, а не віртуальних планів, програм, проектів.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Важливою перевагою економіки України є той факт, що її внутрішній ринок має високий споживчий потенціал і займає 28 місце у світі зарозміром ВВП за паритетом купівельної спроможності. Практично 80% внутрішнього споживчого ринку заполонили імпортні товари. Намісткості внутрішнього ринку слабко відображається зростання обсягів вітчизняного виробництва (у вартісному та натуральному вимірі),оскільки воно припадає в основному на орієнтовані на експорт технологічні процеси. Доречно зазначити, що експорт США, ЄС та Японіїскладає лише 12% ВВП, тобто розвинені країни дбають насамперед не про зовнішній, а про внутрішній ринок. Експорт розвинених країнзорієнтований на ті ж розвинені країни. В країни, що розвиваються, йдуть застарілі технології, устаткування тощо.На перших позиціях серед високотехнологічних товарів в Україні знаходиться аерокосмічна техніка. Завдяки участі в міжнародномупроекті “Морський старт” Україна, з одного боку, має зиск від використання ракет “Зеніт”, “Циклон”, “Дніпро” (СС-18 “Сатана”), з іншого –вона майже за безцінь “подарувала” Заходу низку високих ракетних технологій. Майбутнє космічної галузі бачиться в координації досліджень зкраїнами ЄС, Росією, США [7].Що стосується літакобудування, то наприкінці вісімдесятих років ХХ ст. два українських авіазаводи випускали 150-200 літаків на рік,наприкінці дев’яностих – 1-2 машини на рік. Щороку у світі продається 1,5-2 тис. літаків на суму близько 80 млрд. дол. США. Річний дохідукраїнського авіапрому в 500-600 млн. дол. США відкриває можливість увійти до рейтингу ТОП-100 авіапродавців світу. Українськіавіабудівники зможуть заробити у найближчі 20-30 років 28-35 млрд. дол. США, але за умови, якщо в галузь інвестувати 1-2 млрд. дол. США,активно розвивати маркетинг, сервіс, лізинг й безпосередньо виробництво.Як показують результати маркетингових досліджень, у найближчі 10 років ринок військово-транспортних машин короткого зльоту тапосадки АН-70 оцінюється в 400 літаків, регіональних пасажирських (турбогвинтових) АН-140 – в 600-800 машин, регіональних пасажирських(реактивних) АН-148 – 700, важких транспортних АН-124 – 60, регіональних вантажних АН-74 – 400-450. Виробництво АНів плануєтьсяздійснювати в Росії (Новосибірськ, Самара, Омськ, Воронеж, Ульяновськ) та Ірані. У цьому випадку Україна зможе отримувати ліцензійнівідрахування в розмірі 5-15% від заводської вартості літаків, що в сумі становитиме від 2-х до 4-х млрд. дол. США. Від 2-х до 3-х млрд. дол.США український авіапром зможе заробити на поставках запасних частин до літаків. Основними ринками збуту є країни СНД, БлизькогоСходу, Північної Африки. Для того, щоб здійснити зазначені наміри, Україна має витримати жорстку конкуренцію з боку й інших компаній:канадської Bombardier, франко-італійської ATR, іспанської CASA, італійсько-американської Lockheed Alenia, шведської Saab, а такожросійських – “Цивільні літаки Сухого”, “Об’єднана авіабудівельна корпорація”. Необхідно розробити також особливу стратегію просуванняАНів на міжнародний ринок (номенклатурна, сервісна, цінова, комунікаційна політика) [8].Концепцією розвитку промисловості України до 2017 р. передбачається посилення ролі машинобудування − у виробництві складноїпобутової техніки, а також техніки і обладнання для забезпечення оновлення всіх інших галузей економіки, передовсім агропромисловогокомплексу, нафтохімічної, металургійної промисловості, паливно-енергетичного комплексу. Чомусь автори даної концепції практичноуникають питання механізму її реалізації. На сьогодні 92,5% промислових підприємств знаходяться у приватній власності, на які припадає84,6% обсягів реалізованої продукції. Мінпромполітики бере на себе завдання “з розробки та реалізації промислової політики держави засобамифункціонально-орієнтованого впливу” (9, с. 14-15). Фактично ж міністерство втратило важелі управління промисловим комплексом,перетворившись у інформаційний центр, що робить багатосторінкові програми заздалегідь провальними.В державі на третій план відсторонили принцип концентрації виробництва, акцентуючи увагу на розвиток малого і середнього бізнесу.Такий підхід, на нашу думку, з самого початку був абсолютно помилковим, оскільки економічна система потужної держави має об’єднуватидіючі на її території ТНК, великий, середній та малий бізнес. Ті ж ТНК виступають основною структурною складовою економічного потенціалубільшості розвинених країн. Саме на ТНК припадає понад половину світового промислового виробництва та близько 70% обсягів зовнішньоїторгівлі. ТНК контролюють приблизно 80% патентів і ліцензій на винаходи, нові технології, ноу-хау. До рейтингу 100 найбільших економічнихі господарюючих суб’єктів світу в 2004 р. увійшли 51 корпорація та 49 країн світу. Україна з рівнем ВВП у 68 339 млн. дол. США, хоча й непотрапила до цього рейтингу, проте зайняла б у ньому лише 66-ту позицію, пропустивши поперед себе 23 корпорації. Річний обсяг продажунайпотужнішої з цієї групи – General Motors (США) – становив 176 558 млн. дол. США, тобто перевищував ВВП України у 2,6 рази, а“найменшої” − Hitachi (Японія) – 71 859 млн. дол. США, або майже дорівнював ВВП України за зазначений рік.У найближчі 50 років, як відомо, однією з найдинамічніших та найприбутковіших сфер бізнесу залишатиметься ринок високих технологій.До зміни стратегій нинішніх лідерів ІТ-ринку підштовхнула виробнича сфера економіки. На початку 90-х років минулого століття з бокупереважно американських та європейських виробників істотно збільшився попит на інформаційні технології, що застосовуються у бізнесуправлінні.Зіштовхнувшись із демпінгом азіатських виробників на власних ринках, компанії США та Європи почали поступово скорочувативитрати. Дане питання стали вирішувати масовими звільненнями працюючих; перенесенням виробництв, а то й цілих заводів до країн зі значнодешевшою робочою силою (Китай, Індія, інші країни, включаючи й Україну); оптимізацією бізнес-процесів насамперед з допомогою ІТтехнологій.Поза сумнівом, витрати компаній на оптимізацію внутрішніх бізнес-процесів за допомогою ІТ-технологій лише зростатимуть. Заданими IDC, світові витрати на ІТ у 2006 р. становили 1,16 трлн. дол. США. До 2010 р. доходи ІТ-компаній, що обслуговують корпоративнихзамовників, збільшаться до 1,48 трлн. дол. США. При цьому 210,6 млрд. дол. США, або майже п’ята частина світового обороту ІТ-індустрії,припадає на п’ять (!) з десятків тисяч компаній, що працюють у сфері високих технологій.Оскільки Україна не повинна залишатися осторонь освоєння найсучасніших технологічних процесів, якими є ІТ-технології, необхідноздійснити низку заходів, щоб інформаційні технології стали однією з головних складових конкурентної інноваційної стратегії держави. Разом зтим такі наміри ускладнюються, оскільки і IBM, і Microsoft, та інші не середні і не малі не вітчизняні фірми впевнено освоюють вітчизнянийринок. Ми дотримуємося думки, що лише концентрація національного капіталу може вирішати завдання підготовки та перепідготовки кадрів,докорінної модернізації традиційних виробництв, освоєння перспективного, може ще і не існуючого бізнесу, у якому виникне потреба унайближчій, а може й далекій перспективі. Академік В.М. Геєць наголошує, що основою економічної системи та збереження національногосуверенітету України, може і повинен бути саме великий бізнес, а це означає неминучість подальшої концентрації капіталу та необхідністьпобудови нових взаємовідносин між державою і бізнесом з тим, щоб країна не перетворилася на країну “крамарів” і дрібних “цеховиків” [10, c.5].Інколи опоненти закидають, що новинки створюються насамперед десь у підвалах чи напівпідвалах. Створюються одним чи двомаініціаторами. Класичним прикладом називають П. Алена та Б. Гейтса. Аргументи зводяться до того, що акцент в розвитку і впровадженні новихтехнологій потрібно робити на венчурні фірми, на малий бізнес. Ми не відкидаємо категорично такі твердження, але за умови: венчурні фірмиповинні організаційно бути пов’язаними з великими фірмами, ТНК, оскільки лише вони мають змогу інвестувати глобальні, а не дрібніінноваційні проекти. Так, Microsoft , як одна із успішних ІТ-компаній, у 2007 р. у нові розробки інвестувала понад 7 млрд. дол. США, щовідповідає 15-20% обороту. Вище керівництво компанії йде на вкладання таких масштабних інвестицій, розуміючи, що віддачу можна будеотримати через 5, 10 або 15 років [11]. Отже, про конкурентоспроможність промислового комплексу України можна вести мову, коли данасистема являтиме собою єдине ціле сукупності ТНК, великого, середнього і малого бізнесу. Додамо, поки що українських підприємств серед500 найуспішніших ТНК не спостерігалося, а отже впливати на кон’юнктуру міжнародних ринків практично не можливо.5. Комплекс маркетингу у здійсненні експортно-імпортних операцій. “Proba merx facile emptorem reperit (Лат.). - Якісний товар легкознаходить покупця”. Вихід на міжнародні ринки та розширення торгових відносин з зарубіжними країнами диктується різними потребамипідприємства і причинами їх виникнення: розвиток внутрішнього ринку; активність зарубіжних конкурентів на внутрішньому ринку; подоланнязалежності від внутрішнього ринку і «розсіювання» ризику шляхом завоювання іноземних ринків; вирішення проблеми залежностіпідприємства від сезонних коливань попиту на внутрішньому ринку; поліпшення завантаження наявних і запланованих потужностей; зниженнявитрат на зарплату, сировину, транспорт та ін.; використання державних програм сприяння розвитку певного сектору економіки; підвищенняефективності збутової діяльності; компенсація коливання валютного курсу через організацію виробництва і збуту продукції у відповіднихкраїнах; отримання доступу до «ноу-хау»; стабілізація цінової політики або розширення рамок для її здійснення на внутрішньому тазовнішньому ринках тощо.13

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Основна ідея маркетингової теорії полягає у тому, що виробляти потрібно лише те, чого бажає отримати споживач. У цій ситуації вимогидо усіх учасників процесу виробництва суспільного продукту за хрестоматійною політекономічною схемою: “виробництво-розподіл-обмінспоживання”значно ускладнюються. З одного боку, один мільярд населення Землі голодує, з іншого – один мільярд страждає від ожиріння. Упершому та другому випадку ідеологія маркетингу, без сумніву, зовсім протилежна. Варто взяти до уваги, що у середовищі “золотого мільярда”ось уже понад півстоліття проповідується “насолода споживання”. Все більше далеко не бідних людей купує все більше другорядних товарів,щоб “не відставати від сусіда”. Якщо у 70-х роках минулого століття таких споживачів налічувалося близько мільярда, то нині - вже приблизно1,7 млрд. мешканців Землі належать до споживчого класу. За півстоліття особисті витрати на товари та послуги зросли вчетверо. Потрібновраховувати, що саме споживання товарів, що не є життєво необхідними, рухає економіку розвинених країн. За оцінками експертів, темпиекономічного зростання США на дві третини залежать від споживчої активності американців [11, c. 46]. Зростання обсягів споживанняпризводить до скорочення життєвого циклу товару, а відкриття торговельних кордонів з заснуванням СОТ змінило умови конкурентноїборотьби між виробниками. Виграють від цього насамперед ТНК, великий бізнес, оскільки, як вже зазначалося, лише він здатен в найкоротшийтермін розробляти і пропонувати споживачам нові модифікації товарів або виводити на ринок нову продукцію.Принагідно зазначимо, що “філософія споживання” охоплює все більше верств населення і в Україні. Промисловість має чітко реагуватина зміни у запитах населення, пропонуючи ринку наукомістке, високотехнологічне устаткування, прилади, лінії. Нині наукомісткістьпромислового виробництва не перевищує 0,3%, що в 10-20 разів нижче за загальноприйнятий світовий рівень. Незначна частка вітчизняноїнаукомісткої продукції у структурі ВВП – 1,2%. В розвинених країнах до 90% приросту ВВП досягаються за рахунок інноваційної діяльності.Частка вітчизняної наукомісткої продукції на світовому ринку високотехнологічної продукції становить лише 0,1% проти 6% у Китаї, 17% − уНімеччині, 30% − в Японії, 36% − у США [12, c. 39-40]. На відміну від країн ЄС, де більшість учених та інженерів, зайнятих дослідженнями ірозробками, працюють безпосередньо в промисловості, в Україні такі фахівці зосереджені переважно в НДІ. На світовому ринку майже відсутніпродукти українських програмістів. Серед причин - відсутність фахівців, які володіли б знаннями, кваліфікацією, навичками в інженерії,маркетингу, фінансах, знали декілька іноземних мов [13].У процесі розширення ринків реалізації вітчизняної продукції варто брати до уваги, що комплекс маркетингу, який застосовуються прицьому, має узгоджуватися як з правилами СОТ, так і з законодавчими нормами окремих країн-партнерів. Так, при здійсненні товарної політикив умовах жорсткої конкуренції потрібно враховувати норми і стандарти, якими регулюються якість та ступінь безпеки продукції. Важливимфактором виступають вимоги щодо упаковки товарів, наприклад, в плані її екологічності. Регулювання цінової політики у міжнародній торгівлізначною мірою пов’язано з питаннями цінової дискримінації та знижок, антидемпінгового законодавства. У кожній країні існують свої критеріївизначення оптимальної ціни, на яку впливають витрати, наукомісткість продукту, купівельна спроможність, соціальна цінність товару,співвідношення “ціна-якість”, життєвий цикл товару, коливання валютних курсів, репутація фірми, реклама і т.п. На сировинні товари світовіціни визначаються рівнем цін країн-експортерів або країн-імпортерів. Ціни на товари виробничого призначення диктують провідні світовіфірми, які спеціалізуються на певній асортиментній групі товарів.У сфері просування товару основна частина регулюючих норм стосується рекламних заходів. Важливим завданням в комунікативнійполітиці на зарубіжних ринках є створення позитивного іміджу вітчизняним промисловим підприємствам. Прискіпливо підготовлена рекламнакампанія має враховувати суспільне і культурне середовище країни, у якій експортери вітчизняної продукції мають намір працювати. Особливуувагу слід приділяти аналізу розмірів і структури зовнішніх ринків, домінуванню засобів масової інформації, їх доступності, встановленнюпартнерських стосунків з іншими спеціалізованими фірмами, які на даному ринку займаються маркетинговими дослідженнями та розробкоюрекламних заходів. Ефективним інструментом розвитку експортного потенціалу країни, залучення інвестицій залишається участь українськихпідприємств, установ, організацій у міжнародних виставках, ярмарках.При проведенні збутових операцій потрібно брати до відома норми, які регулюють організацію окремих видів комерційної діяльності:лізинг, франчайзинг, електронну торгівлю тощо. В процесі розробки політики збуту товарів виробничого призначення підприємство повиннорезультативно вибудовувати логістичну систему, тобто систему фізичного переміщення товару за обраним каналом збуту через відділи збутусамого товаровиробника або через збутових посередників, які накопичили значний досвід роботи на міжнародних ринках.Висновки. “Quod erat probandum (Лат.). – Що і потрібно було довести”.1. При виробленні засад зовнішньоторговельної політики держави потрібно брати до уваги економічні аспекти в змінах цивілізаційноїструктури сучасного світу та проблем, що супроводжують процеси глобалізації як парадигмі трансформаційних та інтеграційних перетворень усвітовій економіці. Так, на зламі тисячоліть простежуються тенденції зниження питомої ваги західних цивілізацій у світовому валовомупродукті й демонстрація усталеної динаміки економічного зростання східних цивілізацій (японської, китайської, індійської).2. Аналізуючи прогнози світового економічного розвитку за ознакою циклічності, можна з достатнім ступенем точності передбачатитенденції в економічних процесах, які відбуватимуться в коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі і в Україні.3. Оцінюючи конкурентоспроможність підприємств-експортерів промислової продукції, варто усвідомити, що на зовнішніх ринкахзмагатися можуть насамперед ТНК, великі компанії, які мають потужний потенціал з позицій кадрового, наукового, матеріально-технічного,інформаційного та фінансового забезпечення.4. При виборі сегментів міжнародних ринків як за товарною, так і за географічною ознакою експортний потенціал промислового комплексуУкраїни, на нашу думку, необхідно реалізовувати насамперед на ринках країн-сусідів, а також тих, які відіграватимуть ключову роль вперспективі − через 25-50 років (наприклад, країни БРІК – Бразилія, Росія, Індія, Китай).5. При здійсненні експортно-імпортних операцій виробниками промислової продукції для кожної товарної групи, для кожного цільовогосегмента ринку має розроблятися спеціальна маркетингова програма, реалізація якої сприятиме завоюванню стратегічних позицій в данійкраїні. Це стосується питань дослідження ринку, споживачів, розробки і реалізації товарної, цінової політики, вибору каналів розподілу,організації рекламних заходів.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Стратегія інноваційного розвитку Українина 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів / Авт.-упоряд.: Г.О. Андрощук, І.Б. Жиляєв,Б.Г. Чижевський, М.М. Шевченко. – К.: Парламентське вид-во, 2009. – 632 с.2. Dickanov J. Trends in World Income Distribution /Third Forum on Human Development. Paris, 17-19.01.2005. P. 12.3. The World Distribution of Household Wealth. By J.B. Davies (Canada), S. Sandstrom (Finland), E.N. Wolff (USA). December 2006. P. 26.(http://www.wider.unu.edu).4. Клинов В. Мировая экономика: прогноз до 2050 г. – Вопросы экономики, 2008, № 5, с. 62-79.5. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін / Ю.М. Бажал; наук. ред. М. С. Герасимчук; ред. Н. Г. Пономаренко – К.: Заповіт, 1996. -с. 21-23.6. Ласточкін-Смирнов Б. Лукавство цифр – і ніякого шахрайства // Дзеркало тижня, № 42, 31 жовтня 2009 р., с. 6.7. Присняков В. Космічний візник //Дзеркало тижня, № 43 (622), 11 листопада 2006 р., с. 13.8. Бережанський А. Останній шанс //Контракти, № 37, 11.09.2006, с. 28-30.9. Якубовський М., Новицький В., Кіндзерський Ю. Концептуальні основи стратегії розвитку промисловості України на період до 2017 року//Економіка України, 2007, № 11, с. 4-20.10. Геєць В. Деякі порівняльні ознаки трансформаційних моделей економіки України і Росії //Економіка України, № 5, 2005, с. 4-19.11. Бережанський А. Торгівці повітрям //Контракти, № 3-4, 21.01.2007, с. 44-47.12. Петрина М. Базові умови створення інноваційної моделі розвитку економіки України //Економіка України, 2006, № 8, с. 35-40.13. Вища освіта: європейський вимір та українські перспективи. – К.: Парламентське вид-во, 2009. – 632 с.14

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010РЕЗЮМЕАкцентировано внимание на экономических аспектах цивилизационной структуры современного мира и проблемах глобализации.Анализируются прогнозы мирового экономического развития по признаку цикличности. Обращается внимание на ключевой роли научнотехническойполитики в концепции устойчивого развития. Охарактеризовано стратегические ориентиры использования экспортногопотенциала промышленного комплекса Украины при выборе сегментов международных рынков по товарному и географическому признаку.SUMMARYAttention is accented on the economic aspects of civilization structure of modern world and problems of globalization. The prognoses of world economicdevelopment are analyzed on the sign of recurrence. It is marked on the key role of scientific and technical policy in conception of steady development.Strategic goals of the use of export potential of industrial complex of Ukraine are described at the choice of segments of international markets after acommodity and geographical sign. The features of application of marketing complex are considered during realization of export-import operations by theproducers of industrial products.РЕЗЮМЕАкцентовано увагу на економічних аспектах цивілізаційної структури сучасного світу та проблемах глобалізації. Аналізуються прогнозисвітового економічного розвитку за ознакою циклічності. Наголошується на ключовій ролі науково-технічної політики в концепції сталогорозвитку. Охарактеризовано стратегічні орієнтири використання експортного потенціалу промислового комплексу України при виборісегментів міжнародних ринків за товарною та географічною ознакою. Розглянуто особливості застосування комплексу маркетингу приздійсненні експортно-імпортних операцій виробниками промислової продукції.ИСТОРИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ФОРМИРОВАНИЯ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙ СОБСТВЕННОСТИШафиев Р.М., д.э.н., советник директора ВНИКИ, академик РАЕН (Москва) ⋅Формирование современного института интеллектуальной собственности обусловлено взаимодействием экономических и юридическихфакторов, сложившихся под воздействием исторических особенностей Потребность в защите прав созидательных знаний существовала на всехэтапах научно-технического прогресса. Интенсивность инновационной деятельности и эффективность использования интеллектуальныхресурсов во многом зависела и продолжает зависеть от степени юридической защищенности прав на результаты интеллектуальнойдеятельности.Исторически из-за отсутствия надежных правовых институтов охраны интеллектуальной собственности авторы (писатели, композиторыи изобретатели) находились, как правило, в невыгодном положении. Изобретатели были обременены издержками производства, в то время каксоздаваемыми ими новациями безвозмездно мог воспользоваться любой. Создатели объектов интеллектуальной собственности имелисравнительно небольшое преимущество. Они первыми начинали использовать результаты своей творческой деятельности. Однако как толькорукопись, музыкальное произведение и т.п. становились бесплатным, т.е. публично известным, их авторы получали в лучшем случае толькославу.Необходимость в создании правовых институтов - авторском и патентном праве – созревала.Впервые патентные и авторские законы были приняты в Англии. Однако процесс принятия и практического применения данных законовбыл трудным и длился немногим менее 100 лет.Самой ранней формой охранных правовых норм были так называемые привилегии, предоставляемые королевской властью купцам,изобретателям и просто фаворитам на их продукцию. Общественное мнение долго и отчаянно протестовало против злоупотреблениймонополистов, поднимавших цены в 12 и более раз. Наконец, в 1601 г. в парламент был внесен билль, который должен был заставить монархаотказаться от такой прерогативы раздавать исключительные права. Большая часть вредных монополий была отменена. Но время от временираздача исключительных прав возобновлялась для пополнения королевской казны, поскольку законодательно отказ оформлен не был. И тольков 1623 г. был окончательно принят статут, которым объявлялись «ничтожными» все ранее выданные монополии, и король лишался прававыдавать новые. Единственное исключение было сделано в пользу изобретателей (создателей технических новинок). Чаще всего королевскиепривилегии предоставлялись на разработку полезных ископаемых, а позднее, с развитием промышленного производства, - на освоение новыхтехнологий. Систему привилегий в Англии продвигала судебная власть при условии подробного описания технического изобретения. Можносчитать первой формой патентов - охранных документов, удостоверяющих права на объекты промышленной собственности, в чем Англия с ееразвитой правовой системой значительно опередила другие страны.Окончательно королевские привилегии были заменены более четкими правовыми нормами в области интеллектуальной собственностилишь с появлением в 1709 г. так называемого «Статута королевы Анны». Это был первый авторский закон, сформулированный как «Закон опоощрении образования путем закрепления прав за авторами или приобретателями копий печатных книг»1. В соответствии с положениямиСтатута автор обладал исключительным правом на публикацию произведения в течение 14 лет с момента его создания с возможностьюпродлить этот срок еще на 14 лет.Следующий важный этап в развитии законодательства в области интеллектуальной собственности наступил почти с вековым интервалом- с началом индустриального развития в Западной Европе и затем Северной Америке. Лишь в 1790-х годах были приняты патентные законы воФранции и в США.Технологическая революция XIX в. сопровождалась необычайным нарастанием количества патентов. Если в первой половине XIX в. вАнглии, Франции и США ежегодно выдавалось более 100 патентов, то во второй половине в каждой из них выдавалось свыше 1000 патентов вгод2. Столь быстрый рост свидетельствовал об их востребованности со стороны быстро растущего рынка технических инноваций.Если Англия была пионером в области значительно более раннего практического применения закона о защите прав на интеллектуальнуюсобственность, то Франция, опиравшаяся на римское право, справедливо считается родиной строго оформленного патентного права. По законуо праве изобретателя (1791 г.) патент выдается в обязательном порядке при соответствии объекта критериям патентоспособности.Во Франции подход к авторскому и патентному праву, как к собственности, строился на теории естественного права, получившейразвитие в трудах Дидро, Вольтера, Руссо, Гольбаха, Гельвеция. Эта теория исходит из того, что право творца на полученный результат естьправо собственности, которое возникает у лица, создавшего своим трудом материальную вещь. Поэтому право создателя на результат еготворческой деятельности признается его неотъемлемым правом, возникающим из самой природы творческой деятельности и существующимнезависимо от его признания государственной властью. Так же как и право «вещной» собственности, право на результат творческойдеятельности обеспечивает его обладателю исключительное право распоряжаться этим результатом по своему усмотрению. Эти теоретическиевоззрения были упомянуты во вводной части французского патентного закона от 7 января 1791 г., где устанавливалось, что «всякая новая идея,провозглашение и осуществление которой может быть полезным для общества, принадлежит тому, кто ее создал, и было бы ограничением правчеловека не рассматривать новое промышленное изобретение как собственность его творца»3.Оценивая значение этих законов, следуетотметить, что основной их целью была защита интересов издателей и промышленников.Подобный подход был продиктован, в частности, потребностями развития капиталистических отношений. Именно в этом проявляетсятесная взаимосвязь экономических и правовых аспектов интеллектуальной собственности. До изобретения печатного станка и появления мануфактурпроизведение и его материальный носитель были практически неотделимы друг от друга, а на внедрение технических новшеств© Шафиев Р.М., 20101Доровских Ю.М. Азбука авторского права. - М.: Юридическая литература, 1982. С. 21.2Минков A.M. Международная охрана интеллектуальной собственности. Спб.: Питер, 2001. С.23.3Цит. по: Пиленко А. Право изобретателя. Привилегии на изобретения и их защита в русском и международном праве. - СПб. 1903.15

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010уходили десятилетия. Позже ситуация коренным образом изменилась, и стало возможно относительно дешево делать копии с произведений, атехнические новинки, использование которых приносило владельцам мануфактур ощутимые преимущества перед конкурентами, внедрялись впроизводство значительно быстрее, чем прежде. Однако издание книг и внедрение изобретений всегда требовали максимальных затрат от тех,кто делал это первым. Выходя первыми на рынок с новой продукцией, они получали преимущества перед другими лицами. Но одновременносуществовала и огромная доля риска. Порой эти преимущества сводились на нет в результате присвоения конкурентами книг и техническихновинок в готовом для использования виде. Естественно, что конкуренты не несли никаких первоначальных затрат и, как следствие, моглипредлагать свой товар по более низким ценам. Такое положение дел замедляло технический прогресс и препятствовало распространениюкультурных ценностей. Благодаря появлению авторского и патентного права ситуация существенно изменилась. Авторы произведений и создателитехнических новшеств получили гарантии защиты своих исключительных прав. В результате все большее количество товаров и услугкультурного и технического назначения стало вовлекаться в рыночный оборот.В конце XIX в. был разработан ряд теорий, различными способами обосновывающих права на результаты интеллектуальнойдеятельности. Так, К.Гарейс создал теорию прав индивидуума и рассматривал создание различных объектов интеллектуальной деятельностикак проявления индивидуальности, подлежащей правовой защите. Э.Лабулэ выдвигал теорию оккупации и сравнивал создание произведения сзанятием земельного поля. Ф.Ланге развил рентную теорию, основанную на необходимости выплачивать вознаграждение автору за его труд.А.Пиленко относил авторские права к группе монопольных прав. Подход к составляющим авторского и патентного права как к объектамсобственности получил наибольшее распространение в XIX в. в связи со стремительным промышленным развитием Европы. Авторские ипатентные законы многих европейских стран приравнивали права создателей результатов интеллектуальной деятельности к правусобственности, а иногда прямо относили эти результаты к движимому имуществу.Термин «интеллектуальная собственность» используется в законодательстве и научной литературе многих стран. Но сразу жеоговоримся, что практически все существующие определения - юридические. А.Козырев дает такое определение: «Интеллектуальнаясобственность - собирательное понятие, применяемое для обозначения прав на:результаты интеллектуальной (творческой) деятельности в области литературы, искусства, науки и техники, а также в другихобластях творчества;средства индивидуализации участников гражданского оборота, товаров или услуг;защиту от недобросовестной конкуренции»1.Наиболее полным образом понятие «интеллектуальной собственности» раскрывается в Конвенции, учреждающей Всемирнуюорганизацию интеллектуальной собственности от 14 июля 1967 г.. В n.VIII ст.2 установлено, что интеллектуальная собственность включаетправа, относящиеся к:- литературным, художественным и научным произведениям;- исполнительской деятельности артистов, звукозаписи, радио-и телевизионным передачам;изобретениям во всех областях человеческой деятельности;научным открытиям;промышленным образцам;- товарным знакам, знакам обслуживания, фирменным наименованиям и коммерческим обозначениям;- защите против недобросовестной конкуренции;а также все другие права, относящиеся к интеллектуальной собственности в производственной, научной, литературной и художественнойобластях.Таким образом, под интеллектуальной собственностью понимается совокупность прав как личного неимущественного, так иимущественного характера на результаты интеллектуальной, и в первую очередь творческой, деятельности, а также на некоторые иныеприравненные к ним объекты.Ближе к экономической сущности представляется определение интеллектуальной собственности как собственности нематериального вида,созданной в процессе вовлечения в экономический оборот результатов интеллектуальной деятельности. При этом ее владелец наделяетсяисключительным правом на получение прибыли от их коммерческого использования.РЕЗЮМЕАвтором розглянуті основні історичні етапи формування інтелектуальної власності.SUMMARYAn author is consider the basic historical stages of forming of intellectual property.РЕЗЮМЕАвтором рассмотрены основные исторические этапы формирования интеллектуальной собственности.КЛАСТЕРИ В ФОРМУВАННІ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИБатченко Л.В., д.е.н., професор, зав. кафедри, кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Донецького державного університетууправлінняНауменко С.М., к.н.держ.упр., доцент, кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Донецького державного університетууправлінняАктуальність теми. Розвиток світової економіки сьогодення характеризуться двома основними тенденціями: міжнародноюекономічною інтеграцією та глобалізацією. Зростання процесів взаємодії і взаємозалежності окремих економічних елементів сприяєпідвищенню їхнього впливу на формування сратегії еономічного та зовнішньоекономічного розвитку. Перед Україною сьогодні постає нелегкезавдання пошуку ефективних шляхів майбутнього розвитку і прямування до орієнтирів високоорганізованого, цивілізованого, демократичногосуспільства. Для цього необхідно використовувати передові технології і моделі розвитку підприємництва для залучення інвестицій у вітчизнянуекономіку.Оскільки наша мета – увійти до економічної співдружності європейських держав, то економіка повинна відповідати положеннямМаастріхтського договору для членів ЄС. Окрім цього перед нашою державою постає завдання підвищення конкурентоспроможностінаціональної економіки на світовому ринку і ринку ЄС.Задля вирішення встановлених завдань Україні необхідний новий конструктивний підхід до переосмислення суті і методів співпрацітрьох секторів суспільства – влади, бізнесу і інституційних установ (місцевих органів влади, податкових адміністрацій, регуляторних структур,університетів і наукових центрів, громадських організацій, торговельно-промислових палат, підприємницьких структур, товариств,комерційних банків) спрямованої на формування конкурентоспроможної національної економіки і сталого економічного зростання. У світовійпрактиці одним з ефективних інструментів забезпечення економічного розвитку є формування кластерів.Метою дослідження є аналіз зарубіжного досвіду формування і функціонування кластерів, вплив кластерізації національної економікина формування конкурентних перевах країни на світовому ринку.Викладення матеріалів основного дослідження. Вперше в нуковій літературі поняття кластеру і дослідження його властивостейзапроваджено М. Портером, який визначив «кластер як вертикальні чи горизонтальні взаємозв'язки … об'єднання підприємств і установ, дляякого територіальна спільність його компонентів є додатковим фактором підвищення економічної ефективності за рахунок сталості161Козырев А.Н. Оценка интеллектуальной собственности. - М.: Экспертное бюро, 1997.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010взаємозв'язків, скорочення транспортних витрат, раціонального використання всіх видів місцевих ресурсів, створення умов для поєднання зтериторіальним плануванням і управлінням [1]. Суттєвими властивостями кластеру є наявність зв'язків як системоутворючий початоксинергетичних відносин та взаємодоповнююча функція компаній і пов'язаних з ними організацій. М. Портер стверджує, що перспективніконкурентні переваги створюються не ззовні, а на внутрішніх ринках. Бо найбільш конкурентоздатні транснаціональні компанії зазвичай нерозкидані безсистемно по різних країнах, а мають тенденцію концентруватися в одній країні, а деколи навіть в одному регіоні країни.Подальші дослідження кластерів лише поглиблювали суть цього поняття. Так, Д. Ялов визначає кластер – як мережу постачальників,виробників, споживачів, елементів промислової інфраструктури, дослідницьких інститутів, взаємозв'язаних в процесі створення додатковоївартості. До позитивних умов розвитку кластерів відноситься існування технологічної і наукової інфраструктур, а також психологічнаготовність до кооперації [2].На думку В. Третяка слід розрізняти кластери і мережі підприємств. «Термін «мережа» відноситься до групи середніх фірм, яківзаємодіють для досягнення загальних цілей, – доповнюючи один одного і спеціалізуючись, щоб подолати загальні проблеми, досягтиколективної ефективності і захопити нові ринки ... термін «кластер» указує на галузеву і географічну концентрацію підприємств, яківиробляють і продають ряд зв'язаних або взаємодоповнюваних товарів спільними зусиллями. … Ключовим елементом створення мережі єнаявність достатнього рівня довіри між її учасниками» [3].За твердженнями Т. Цихан «кластер – співтовариство фірм-виготовлювачів, тісно зв'язаних галузей, взаємно сприяючих зростаннюконкурентоспроможності один одного» [4]. Проте співтовариство – це ще не множина, зв'язана саме синергетичними відносинами, що не тількидозволяють знижувати трансакційні витрати, але і визначають властивості кластера як системи, відмінні від властивостей безлічі організацій щовходить в кластер поза вказаними зв'язками. Для всієї економіки держави кластери виконують роль точок зростання внутрішнього ринку, щовитікає з наслідку другого закону термодинаміки про те, що впорядкованість в системі може зростати тільки за рахунок збільшення ентропії внавколишньому середовищі. Тобто, організуючись в більш впорядковану систему (кластер), організації одночасно ослаблюють оточення,будучи точкою зростання, до якої починають «пристиковуватися» інші організації. Кластери можуть бути представлені регіональнообмеженими економічними утвореннями, вертикальними виробничими ланцюжками і галузями промисловості. Цихан Т. вводить дві додатковізмінні, що значною мірою впливають на обстановку в країні: випадкові події (події, які керівництво організацій не здатне контролювати) ідержавну політику [4].Основними закономірностям утворення і розвитку кластерів є:- процес територіальної централізації компетенцій (утворення позитивних зворотних зв'язків, коли одна або декілька найбільшперспективних фірм, поширюють свій позитивний вплив на ближнє оточення, яке, розвиваючись при цьому інтенсивніше, починає позитивновпливати на розвиток вказаних фірм);- обмін інформацією з приводу потреб, техніки і технологій між галузями – покупцями, постачальниками і спорідненими галузями.Каталізатором інформаційних процесів є зв'язки, засновані на довірчих відносинах, що склалися, і спільність цілей фірм, що входять в кластер;загальна власність усередині промислової групи; пайова участь в акціонерній власності; взаємодія між директорами фірм; національнийпатріотизм і так далі [5].- диверсифікованість і іноваційність, заснована на зв'язках кластера з науково-дослідними інститутами (низка кластерів спочаткубазується на апріорі існуючому науковому потенціалі, тобто системоутворюючим елементом такого кластера є джерело новацій, щорозвивається).Тобто, ключовим моментом утворення кластера є ринковий механізм вигідності тіснішої взаємодії організацій, розташованих на однійтериторії. Вказана закономірність пояснюється зниженням ряду витрат і виникненням позитивних зворотних зв'язків, що забезпечуютьінтенсивний розвиток всіх організацій зв'язаних відносинами в рамках кластера.Спираючись на численні дослідження можна узагальнити, що кластери – це зосередження в географічному регіоні взаємозв'язанихпідприємств і установ у межах окремої області. Кластери охоплюють значну кількість різного роду підприємницьких структур, важливих дляконкурентної боротьби, а саме: постачальників сучасного устаткування, нових технологій, послуг, сировини і тому подібне Крім того, багатокластерів включають органи влади і інші установи, такі, як університети, центри стандартизації, торгові асоціації, які забезпечують освіту,спеціалізоване перенавчання, інформацію, дослідження і технічну підтримку. Кластер забезпечує основна умова життєдіяльностіпідприємницької або суспільної структури, яке обов'язково припускає наявність зацікавленості учасників кластерних об'єднань і отриманняними певної економічної вигоди.Саме такий вбудований механізм взаємовигідної співпраці трьох секторів суспільства (влади, бізнесу і інституційних установ) єзапорукою наявності певних переваг, що надає кластерна модель розвитку національної економіки. Такими перевагами є:- для сектору влади – збереження робочих місць; скорочення виплат по безробіттю; збільшення кількості платників податків і базиоподаткування (центри управління малим і середнім бізнесом як правило знаходяться на тій же території, що і сам бізнес, на відміну відвертикальних корпорацій), наявність інструменту для взаємодії з бізнесом (зниження залежності від окремих бизнес-груп); поява передумовдиверсифікації економічного розвитку території;- для бізнесу – можливості для успішнішого виходу на міжнародні ринки; поліпшення підприємницького клімату, збільшення експортуі залучення інвестицій; зниження трансакційних витрат, зростання ефективності спеціалізації виробництва за рахунок концентраціїконкурентів, споживачів і постачальників в одному господарському просторі; синтез синергетичних ефектів, заснованих на загальнійстандартизації продукції, ефекті масштабу і інноваційному характері кластерного підходу; зниження сукупних витрат на розробку івпровадження новацій;- для інституційних установ – поліпшення кадрової інфраструктури; розвиток інфраструктури для досліджень і розробок, тощо.Формами утворення кластерів є:географічна: побудова просторових кластерів економічної активності, починаючи від суто місцевих до достовірно глобальних;горизонтальна: декілька галузей/секторів можуть входити в крупніший кластер;вертикальна: у кластерах можуть бути присутніми суміжні етапи виробничого процесу. При цьому важливо, хто саме з учасниківмережі є ініціатором і кінцевим виконавцем інновацій в рамках кластера;латеральна: у кластер об'єднуються різні сектори, які можуть забезпечити економію за рахунок ефекту масштабу, що приводить донових комбінацій (наприклад, мультимедійний кластер);технологічна: сукупність галузей, що користуються однією і тією ж технологією (як, наприклад, біотехнологічний кластер);фокусна: кластер фірм, зосереджених навколо одного центру – підприємства, науково-дослідницького або учбового закладу;якісна: тут істотне не тільки питання про те, чи дійсно фірми співробітничають, але і те, яким чином вони це роблять. Мережа далеконе завжди автоматично стимулює розвиток інновацій. Буває, що в мережах, навпаки, пригнічуються інноваційні процеси і заохочується захиснаповедінка. Взаємозв'язки з постачальниками можуть стимулювати інноваційні процеси, але вони ж можуть використовуватися дляперекладання витрат на партнерів і утиски їх у фінансовому відношенні. У останньому випадку мережі не виявляються ні стабільними, ністимулюючими.Кластери забезпечують ефективну організацію інноваційних процесів, формують специфічний економічний простір з метоюрозширення обсягів торгівлі, ефективного використання капіталу й людських ресурсів.При запровадженні кластерної моделі економіки України доцільно навести досвід формування і функціоніонування кластерів в Японії(так називаних, кейретцу) як стратегії економічного розвитку та формування сталих конкурентних переваг національної економіки.Базою розвитку кейретцу стали диверсифіковані фінансово-промислові конгломерати, керовані холдинговими компаніями (зайбатцу),капітали цих холдингів в своїй більшості належили осередку декількох кланів (Mitsui, Yasuda, Mitsubishi, Sumitomo). Такі конгломерати являлисобою ієрархічні піраміди з централізованим управлінням у4 середині яких відбувалися процеси злиття компаній однієї галузі. Метоюфункціонування холдингів зайбатцу була концентрація й накопичення капіталу в руках олігархічних груп.17

18Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010На початку 1950-х років ХІХ ст., з прийняттям антимонопольного законодавства і прийняттям нової стратегії економічного ростуЯпонії, в результаті диверсифікації фінансово-промислові холдинги перетворилися на багатогалузеві кластери, підрозділи яких у своїйбільшості не були пов'язані між собою технологічно. Метою діяльності створених кластерів кейретцу стало забезпечення безпеки бізнесу.Кейретцу в Японії організовано двома формами: горизонтальні та вертикальні. Рисами горизонтальних кейретцу є: наявністьцентрального банку, що виконує роль інформаційно-консалтингово-аналітичного центру з уніфікованою системою бухгалтерського обліку,ділового документообігі, тощо; наявність центральної торговельної компанії, що виконує роль гаранта угод, кредитора за операціями купівліпродажу,страхування ризиків; наявність спільної президентської ради, що формує спільну корпоративну культуру кластера; взаємне володінняакціями; наявність сситеми призначення директорів; внутрішньогрупове фінансування та внутрішньогрупова торгівля. Вертикальні кейретцуорганізовани за двома типами: виробничі та торгівельні. Виробничі вертикальні кейретцу поєднують підприємства одного виробничоголанцюжка (від видобувача сировини через виробників комплектуючих до виробника кінцевого продукту), на вершині якого знаходитьсявиробник кінцевого готового товару, а основу – виробники складових частин. Торговельні кейрецу, на відміну від виробничих в основі маютькомпанії (мережа оптових та роздрібних торговельних компаній), що займаються просуванням готової продукції кінцевого виробника на ринки.Щодо України, на думку деяких науковців, спостерігається позитивна тенденція створення кластерів за географічним та галузевимознаками (сільськогосподарські кластери Одещини; туристичні кластери Миколаївщини, Херсонщини, Хмельниччини) [1], є позитивний досвідформування горизонтальної форми кластерв (Корпорація «ІСД» та Виробниче об'єднання «Шахта ім. Засядько», Агрофірма «Шахтар» наДонеччині). Такий розвиток кластеризації економіки України споріднений розвитку кейретцу в Японії 1880-х років. На базі існуючихкорпорацій, концернів, холдингів і інших інтеграційних об'єднань можна створювати індустріальні кластери, що мають стати точкамизростання економіки регіонів зокрема і національної економіки взагалі.Висновки. Отже, кластери є ефективним інструментом забезпечення сталого розвитку національної економіки. У кластері, в цілому,легше і дешевше упровадити міжнародні стандарти, привертати до роботи кваліфікованих юристів, бухгалтерів і інших фахівців. Об'єднанняпідприємств і організацій в кластери, як показує досвід, вимагає не тільки впровадження міжнародних стандартів якості, екології, охоронинавколишнього середовища, але і стандартів по забезпеченню уніфікації управлінської документації і документообігу з використаннямміжнародних стандартів бухгалтерського обліку.Економічна роль кластерів – посилення міжнародної конкурентоспроможності країни. Для економіки держави кластери виконуютьроль точок зростання внутрішнього ринку, що базується на стягненні ресурсів в перспективні, наукоємкі області господарської діяльності, призбереженні стимулюючих механізмів розвитку.Кластерна стратегія передбачає розвиток кластерів будь-якої форми. Велика перевага створення таких систем може мати в сільських,старопромислових і депресивних районах, що у свою чергу приведе до створення нових робочих місць.Кластерна форма організації в перспективі дає можливість резидентам виходу на зовнішній ринок шляхом укладення договорів провходження вітчизняного кластера в зарубіжний кластер.Для запобігання фінансовим і майновим втратам в кластері, а також для попередження утворення помилок у віддзеркаленнігосподарських операцій, необхідною умовою є організація системи внутрішнього контролю.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Крисанов Д. Кластерізація економічної діяльності та обслуговування як інструмент сталого розвитку вільських територій / Д. Крисанов, Л.Удова // економіка україни. – 2009. – № 10. – С. 69-75.2. Ялов Д. А. Кластерный подход как технология управления региональным экономическим развитием. / А. Д. Ялов [Электронный ренсурс] /Режим доступа : http: //www.subcontract.ru/Docum/DocumShow_DocumID_17.html (по Кластерный подход к экономическому развитиютерриторий. Дранев Я. Н. ; в кн. Практика экономического развития территорий: опыт ЕС и России. Москва, «Сканрус», 2001).3. Третьяк В. П. Кластеры предприятий: пути создания и результативность функционирования. / В. П. Третьяк [Электронный ренсурс] / Режимдоступа : http: //www.subcontract.ru/Docum/DocumShow_DocumID_133.html.4. Цихан Т.В. Кластерная теория экономического развития / Т. В. Цихан // Теория и практика управления. – 2003. – № 5. – С. 12-18.5. Мигранян А. А. Теоретические аспекты формирования конкурентоспособных кластеров в странах с переходной экономикой. А. А. Мигранян[Электронный ренсурс] / Режим доступа : http: //www.subcontract.ru/Docum/DocumShow_DocumID_171.html.РЕЗЮМЕДосліджено економічну сутність поняття «кластер», фактори та передумови формування кластерів в економіці, роль кластерів у формуванніконкурентних переваг національної економіки.РЕЗЮМЕИсследована экономическая сущность понятия «кластер», факторы и предпосылки формирования кластеров в экономике, роль кластеров вформировании конкурентных преимуществ национальной экономики.SUMMARYThe economic essence of concept “cluster”, factors and prerequisites of the formation of clusters in the economy, the role of clusters in the formation ofthe competitive advantages of the national economy are investigated.СУЧАСНА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СТРУКТУРА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВАБалабанов К.В., доктор політичних наук, професор, ректор Маріупольського державного гуманітарного університету, Почесний консулРеспубліки Кіпр в МаріуполіСтруктуру сучасного світового господарства формують національні економіки, кожна з яких займає своє місце в світовій ієрархічнійсистемі. Країни світу відрізняються рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, політичним устроєм, що знаходить своєвіддзеркалення у формах участі цих держав у системі міжнародних економічних відносин.Розглядаючи світову економіку як єдину цілісну структуру, необхідно враховувати, що в її рамках діє об'єктивний процеснерівномірного економічного розвитку складових її елементів. Серед чинників, що впливають на нерівномірний розвиток країн, необхідновиділити природно-географічні (природно-ресурсний потенціал), техніко-економічні (рівень форм власності, ступінь використання досягненьНТР, якість робочої сили, структура капіталу), соціально-політичні (роль держави в економіці, сприятливі міжнародні відносини, членство врізних блоках).Характер розвитку всесвітнього господарства є результатом багатовікового розвитку продуктивних сил і поглиблення розподілупраці. Світове господарство як система складається з соціально-економічних і організаційно-економічних підсистем, які підпорядковані певнимвнутрішнім і зовнішнім закономірностям (рис.1).Окремі національні господарства, які відносяться до різних типів економічних систем, визначають матеріальну основу, речовий змістсвітового господарства і одночасно характеризують його основні соціально-економічні підсистеми. Основними критеріями визначеннясоціально-економічних підсистем є наступні: рівень і характер розвитку продуктивних сил в їх взаємозв'язку з організаційно-економічнимивідносинами; специфіка багатоукладності економіки; особливості державного регулювання національного господарства.Використовуючи всі ці критерії, можна ту або іншу країну (або групу країн) віднести до певного типу сучасних соціальноекономічнихпідсистем, що характеризують світове господарство. Основними типами соціально-економічних підсистем сучасного етапурозвитку світового господарства є: країни розвиненої ринкової економіки, країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою.Домінують у системі світового господарства розвинені країни, на долю яких припадає більше 70% виробленого в світі ВВП, тоді як в цихкраїнах проживають тільки 15,1% населення світу. Основна маса населення зосереджена в країнах, що розвиваються, проте ВВП на душу

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010населення в цих країнах практично в 15 разів менше, ніж у розвинених державах. Окремі показники, що характеризують рівень розвиткусоціально-економічних систем в світовому господарстві, наведені в таблиці 1.Розвинені країни світу характеризуються високим рівнем соціально-економічного розвитку, що забезпечує їм домінування в сучаснійсистемі світового господарства. Характерними ознаками країн з розвиненою економікою є високий рівень розвитку продуктивних сил на основіінформаційно-технологічного способу виробництва, інтенсивний тип відтворення, розвинений конкурентний механізм, високий рівеньдобробуту, розвинена система соціального захисту населення. На долю розвинених країн припадає 70,8% світового ВВП, їх питома вага усвітовому експорті товарів і послуг становить 58,6%. Важливою ознакою економічного розвитку країн світу є рівень ВВП на душу населення, врозвинутих країнах він найвищий у світі й становить понад 38 тис. дол.Структура світового господарстваСоціально-економічна підсистемаОрганізаційно-економічна підсистемаРозвиненікраїниКраїни зперехідноюекономікоюРегіональнапідструктураФункціональнапідструктураКраїни, щорозвиваютьсяГрупи країнРис. 1 Соціально-економічна й організаційно-економічна структура світового господарствавсього,млрд. дол.Таблиця 1Окремі показники соціально-економічногорозвитку країн світу (2007р.)ВВП Експорт Населення%ВВП на душунаселення, дол.всього, млрд.дол.%всього,млн.осібРозвинуті країни 38437 70,8 38056 8109 58,6 1010 15,1Країни з перехідною економікою 1782 3,3 5940 534 3,9 302 4,5Країни, що розвиваються 14055 25,9 2603 5190 37,5 5359 80,3Світове господарство в цілому 54274 100,0 8101 13833 100,0 6671 100,0Таблиця 2Окремі показники розвитку розвинутих країн світуПоказник од. 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007Темп росту реального ВВП % 3.97 1.24 1.62 1.91 3.19 2.56 2.99 2.63ВВП трлн.дол. 25,4 25,1 26,2 29,4 32,6 34,2 35,9 39,2Інвестиції% доВВП22.1 20.8 19.9 19.9 20.5 21. 0 21.4 21.2Заощадження% доВВП21.6 20.4 19.1 19.1 19.8 20.1 20.7 20.5Рівень безробіття % 5.7 5.8 6.3 6.5 6.3 6.1 5.7 5.4Експорт товарів та послуг трлн.дол. 5,9 5,7 5,9 6,8 8,1 8,9 9,9 11,3Імпорт товарів та послуг трлн.дол 6,1 5,8 6,0 6,9 8,2 9,2 10,3 11,6Розвинені країни світу поступово переносять традиційні базові галузі національного господарства до країн з економікою, щорозвивається, або до країн з перехідною економікою, що, у свою чергу, впливає на структуру їх товарообігу, в якому зростає частка продукції звисоким ступенем обробки, особливо продуктів нової економіки, і послуг.США, Японія і ЄС формують велику частину світового ВВП, на їх долю припадає 56,2% світового ВВП. У 2007 році зростанняреального ВВП у цих країнах становило: 2,2% в США, 2,0% в Японії, 2,9% в ЄС. В цілому ж по групі розвинутих країн світу зростання ВВП у2007 році становило 2,5%.У загальному обсязі світової торгівлі США, Японія, країни ЄС також займають провідні позиції, на їх частку припадає, майже 70%від загального обсягу світової торгівлі товарами і 54% торгівлі послугами. Слід зазначити, що індустріальні країни орієнтують своїзовнішньоекономічні зв'язки на розвиток співпраці, насамперед, одна з одною. Це обумовлено наступним. Розвиток міжнародного розподілупраці привів до поступового домінування внутрінньогалузевого розподілу, структура попиту в цих країнах практично однорідна. Крім того, длярозвинутих країн є характерною й однорідність політико-правових систем, що відповідним чином знаходить своє відображення й узовнішньоекономічній політиці цих країн. Високий рівень доходів у високорозвинених країнах сприяє розвитку інноваційної діяльності,направленої на створення нових продуктів, з одного боку, а з іншого, сприяє зростанню сукупного попиту в цих країнах. Також слід зазначити,%19

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010що в структурі світової торгівлі спостерігається постійне збільшення частки готової продукції, основними постачальниками якої є розвиненікраїни.Розвитку зовнішньоекономічних зв'язків між високорозвиненими країнами сприяє відповідна зовнішньоекономічна політика, щозаснована на принципах вільної торгівлі і відрізняється високим ступенем лібералізації. При цьому розвинені країни активно підтримують своїхекспортерів, що, насамперед, виробляють високотехнологічну продукцію, сприяючи тим самим високому рівню конкурентоспроможності яквиробників, так і країни в цілому.Високорозвинені країни домінують не тільки у світовій торгівлі, але й в інших формах міжнародних економічних відносин. Розвиненікраїни є основними експортерами й імпортерами капіталу в світовому господарстві, насамперед, завдяки активній діяльності ТНК, материнськікомпанії яких розташовані в розвинених країнах. У сучасних процесах міграції робочої сили розвинені країни виступають як основніімпортери. Лідируючі позиції на світовому ринку праці як приймаюча сторона займають США і ЄС. Таким чином, високий рівень відкритостіекономік розвинених країн, ліберальний режим регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, панування в системі світового виробництвазабезпечили сьогодні даним країнам лідируючі позиції й у всіх формах міжнародних економічних відносин.Основною рисою країн з перехідною економікою (або країн з транзитивною економікою) є поступовий перехід від плановоадміністративноїдо ринкової економіки, який включає процеси роздержавлення і приватизації, ліквідацію монополізму і розвитокконкурентного механізму, лібералізацію цін, реалізацію інших напрямів економічної і соціальної політик. В цих країнах сьогодні проживає 4,5% світового населення. Виробництво ВВП цією групою країн становить 1,8 трлн. дол., це відповідно 3,3% світового ВВП.До країн з перехідною економікою відносяться держави Центральної і Східної Європи, а також колишнього СРСР: Азербайджан,Албанія, Білорусія, Боснія і Герцеговина, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Російська Федерація, Сербія, Македонія,Таджикистан, Туркменія, Узбекистан, Україна, Хорватія. Раніше до цієї групи країн також відносились прибалтійські країни та деякієвропейські країни, які успішно реформували свою національну економіку, спромоглися забезпечити високі стандарти життя й стали членамиЄС – Болгарія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія, Естонія, а також Румунія.Країни з перехідною економікою знаходяться в процесі реформування своїх соціально-економічних систем, спрямованих натрансформацію командно-адміністративної системи в ринкову економіку. Слід зазначити, що середньорічні темпи зростання ВВП в цих країнахє досить високими (в 5,6% за 1998-2006рр.). Однак обсяг ВВП на душу населення в країнах з перехідною економікою становить лише 5,9 тис.дол., що в 6 разів менше, ніж у середньому по групі країн з розвинутою економікою.Таблиця 3Щорічні темпи зростання ВВП в країнах з перехідною економікою, %1998-2006 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007Країни з перехідноюекономікою 5,6 -2,9 5,2 8,5 5,8 5,1 7,3 7,7 6,6 7,5 8,0Азербайджан 14,3 10,0 7,4 11,1 9,9 10,6 11,2 10,2 26,5 34,5 29,0Албанія 7,0 9,0 13,5 6,7 7,9 4,2 5,8 5,7 5,6 5,2 5,6Білорусія 7,2 8,4 3,4 5,8 4,7 5,0 7,0 11,4 9,4 9,9 8,0Боснія і Герцеговина 6,8 16,6 9,5 5,4 4,3 5,3 4,4 5,8 5,0 5,5 6,0Вірменія 10,3 7,3 3,3 5,9 9,6 15,1 14,0 10,5 13,9 13,3 12,0Грузія 5,9 3,1 2,9 1,8 4,8 5,5 11,1 5,8 9,6 9,3 11,0Казахстан 8,0 -1,9 2,7 9,8 13,5 9,8 9,3 9,6 9,7 10,6 9,0Киргизія 3,6 2,1 3,7 5,4 5,3 0,0 7,0 7,0 -0,2 2,7 7,8Молдова 3,4 -6,5 -3,4 2,1 6,1 7,8 6,6 7,4 7,5 4,0 7,0Російська Федерація 5,3 -5,3 6,4 10,0 5,1 4,7 7,3 7,2 6,4 6,7 7,5Сербія 5,2 .. .. 4,5 4,8 4,2 2,5 8,4 6,2 5,7 7,0Таджикистан 8,1 5,3 3,7 8,3 9,6 10,8 11,1 10,3 6,7 7,0 7,4Туркменія 6,6 7,1 16,5 5,5 4,3 0,3 3,3 4,5 9,6 9,0 8,0Узбекистан 5,3 4,4 4,4 4,0 4,5 4,2 4,4 7,7 7,0 7,3 8,6Україна 5,4 -1,9 -0,2 5,9 9,2 5,2 9,6 12,1 2,7 7,1 6,5Хорватія 3,7 2,5 -0,9 2,9 4,4 5,6 5,3 4,3 4,3 4,8 6,0Реформи, що проводяться в країнах з перехідною економікою, представляють собою історичний процес поступового переходу відпланової соціалістичної економіки, що базується на домінуванні державної власності на засоби виробництва і адміністративно-командномууправлінні, до капіталістичного способу господарювання в умовах вільного ринку, що спирається на переважання приватної власності іліберальний механізм регулювання. Процес трансформації – це складний процес не тільки в економічній, але й у соціальній і політичнійсферах. З економічної точки зору, трансформація включає взаємозв'язані процеси лібералізації і макроекономічної стабілізації; формування ірозвитку ринкових інституцій; проведення відповідної мікроекономічної реструктуризації. Перехід до ринкової економіки, що відбувається втранзитивних країнах, сприяє розвитку конкуренції та зростанню ефективності виробництва, а тим самим забезпечує підвищення життєвогорівня населення.Основні напрями економічних реформ у країнах Центральної і Східної Європи та пострадянських державах охоплювали наступнінапрями: макроекономічна стабільність і контроль ситуації в економіці; реформа цін і впровадження ринкових механізмів; розвиток приватногосектора; роздержавлення і приватизація державної власності; реформування виробничої структури; перегляд ролі держави в економіці. Першіроки реформування в колишніх соціалістичних країнах привели до значного спаду економічної активності, в багатьох країнах почалирозвиватися інфляційні процеси, виникло безробіття. Найбільшим потрясінням в цих державах стало стрімке падіння рівня життя пересічнихгромадян.У всіх країнах з перехідною економікою завдяки ринковим трансформаціям вдалося істотно змінити роль державного регулювання впроцесі переходу до ринку. У тих сферах національної економіки, де успішно діють ринкові механізми, роль державного регулювання булаістотно ослаблена. У тих же сферах, в яких механізм ринку не в змозі усунути різні негативні наслідки ринкової системи, державний контрольпосилився. В процесі переходу до ринку головними функціями держави стали: пошуки форм соціального партнерства і компромісу; соціальноїрівноваги і соціально-економічної ефективності.Слід врахувати, що трансформація економічних систем з неринкових у ринкові в нових незалежних країнах Центральної і СхідноїЄвропи, Азії та інших регіонах відбувається на тлі гігантських глобальних процесів трансформації традиційних ринкових системіндустріального типу в ринкові економічні системи постіндустріального типу, формування «нової економіки». Це переплетіння процесівтрансформації значно ускладнює трансформацію економічних систем колишніх країн з командно-адміністративною економікою. Тому длякраїн з перехідною економікою актуальним завданням розвитку стає пошук раціонального співвідношення між інтересами національногоекономічного розвитку і глобальної інтеграції.Найбільш численною, але й украй різнорідною за своїм складом є група країн, що розвиваються (або країн з економікою, щорозвивається). Країни Азії, Африки, Латинської Америки, що відносяться до групи країн, що розвиваються, мають істотні відмінності у рівняхекономічного розвитку, характері еволюції соціально-економічних структур, особливостях культурних та релігійних традицій тощо. До даноїгрупи країн відноситься 118 держав, в яких проживає основна частина населення світу, – 80,3%, однак виробляють ці країни лише четвертучастину ВВП світу. В країнах, що розвиваються, найменший у світі середній рівень ВВП на душу населення – лише 2,6 тис. дол.20

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Таблиця 4Країни, що розвиваються, в світовій економіціЕкспорт, млрд. дол. Імпорт, млрд. дол. ВВП, млрд. дол. Населення, млн. осібКраїни, що розвиваються 5190 4632 14055 5359Африка 397 341 1253 964Центральна й Латинська Америка 765 749 3534 567Азія 4019 3531 9245 3818Океанія 8 11 24 9Питома вага країн, що розвиваються, % 37,5 32,9 25,9 80,3Незважаючи на істотні відмінності за різними якісними та кількісними показниками країни світового господарства, що розвиваються,мають ряд стійких характеристик. Країни, що розвиваються, мають істотні відмінності в темпах зростання, проте соціально-економічні стратегіїрозвитку цих країн направлені на їх оптимальну інтеграцію в світову економіку, зміну місця країн, що розвиваються, в системі міжнародногорозподілу праці.Ключовими ознаками країн, що розвиваються, є низький рівень розвитку продуктивних сил, багатоукладна економіка із значноючасткою традиційних устроїв, недосконала соціально-економічна структура суспільства, високі темпи зростання населення, спеціалізація вміжнародному розподілі праці на виробництві сировини.На країни, що розвиваються, припадає значна частка приросту обсягів світового виробництва і торгівлі, і цей факт все більшвизнається міжнародними інвесторами. Станом на початок 2008 року приплив прямих іноземних інвестицій до країн, що розвиваються,становив майже 500 млрд. дол.Інтернаціоналізація і глобалізація світового розвитку підсилюють необхідність органічної інтеграції країн, що розвиваються, досвітогосподарських зв'язків. Проте положення країн, що розвиваються, в умовах розвитку глобальної економіки певною мірою погіршується. Цікраїни мають недосконалу систему внутрішнього ринку, оскільки обробна промисловість є достатньо нерозвиненою.У сучасних умовах цілісність соціально-економічних підсистем світового господарства сприяє розвитку його регіональної іфункціональної підструктур. У цьому взаємозв'язку й полягає внутрішнє джерело розвитку сучасного світового господарства. Сучасне світовегосподарство неоднорідне, до нього входять національні господарства, які відрізняються соціальною структурою, політичним устроєм, рівнемрозвитку продуктивних сил і виробничих відносин, а також характером, масштабами, формами міжнародних економічних відносин.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Козик В.В. Міжнародні економічні відносини [Навч. посібник] / В.В. Козик, Л.А. Панкова, Н.Б. Даниленко. – К.: Знання-Прес, 2002. – 406 с.2. International Trade Statistics 2009 [Електронний ресурс] / World Trade Organization. – Switzerland. – 2009. – 249 р. – Режим доступу до звіту:http://www.wto.org/english/res_e/statis_e/its2009_e/its2009_ e.pdf.3. UNCTAD Handsbook of Statistics [Електронний ресурс] / United Nations UNCTAD. - Режим доступу до звіту:http://stats.unctad.org/Handbook/TableViewer/tableView.aspx?ReportId=1930.PEЗЮМEСтаття пpиcвячeнa дocлiджeнню ocoбливocтeй розвитку країн з різним типом соціально-економічних систем. Проаналізовано макроекономічніпоказники та показники зовнішньоекономічної діяльності розвинутих країн, країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою.Досліджено підструктури сучасного світового господарства.PEЗЮМECтaтья пocвящeнa иccлeдoвaнию особенностей развития стран с разными типами социально-экономических систем. Проанализированымакроэкономические показатели и показатели внешнеэкономической деятельности развитых, развивающихся стран и стран с переходнойэкономикой. Исследованы подструктуры современного мирового хозяйства.SUMMARYThe article is devoted to research of countries of different social and economic systems types peculiarities development. Macroeconomic and internationalactivity development indices of developed, developing and transitional economies are analyzed. Substructures of modern international economy areinvestigated.ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА МИТНУ ПОЛІТИКУ ТА ТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯОсадча Н.В., к.е.н., Академія митної служби, доцентЛяшенко В.І., д.е.н., Інститут економіки промисловості НАН України, зав. відділом ⋅Розвиток економіки України відбувається у нових, якісно відмінних від попередніх років, умовах, що визначають їх стратегічнепозиціонування. Це пов’язано із світовими глобалізаційними процесами. Основною ознакою яких стало зростання економічної відкритостікраїн та лібералізація умов ведення торгівлі. Переважну роль в цьому відіграє Світова організація торгівлі як правонаступниця ГАТТ. Світоваорганізація торгівлі об’єднує 153 країни (станом на липень 2008 р.), які різні не тільки за рівнем економічного розвитку, але й за вигодами,отриманими від набуття членства.Для України членство в СОТ є передумовою інтеграції до ЄС. Саме тому, що більшість взаємовідносин між країнами відбувається наторгівельно-економічному рівні. Для європейської сторони статус України як члена СОТ є базовим критерієм відповідності її економікиміжнародним стандартам бізнесу, торгівлі та інвестицій. Тобто СОТ є фільтром, через який необхідно пройти, щоб доказати свою економічнузрілість для ділових стосунків з європейськими партнерами. Для того, щоб зрозуміти значущість вступу України до СОТ, визначити переваги танедоліки цього кроку доцільно дослідити історію походження,цілі та завдання ГАТТ/СОТ.Всесвітня організація торгівлі була створена в 1995 році з метою лібералізації міжнародної торгівлі та регулювання торгівельнополітичнихвідносин держав членів. Всесвітня митна організація є правонаступницею Генеральної угоди і з тарифів та торгівлі (ГАТТ), яка булапідписана у 1947 році та на протязі 50 років виконувала функції міжнародної організації. До створення ГАТТ відносини між державамибудувались на основі двосторонніх договорів та угод. В даних угодах вказувався режим найбільшого сприяння у взаємній торгівлі інаціональний режим для юридичних і фізичних осіб, які здійснювали виробничу або комерційну діяльність.О.П. Гребельник достатньо чітко зазначає можливі переваги вступу України до СОТ :1. Однією очікованою перевагою вступу до СОТ для України є те, що „зв’язаний” рівень, про який домовляться країни під часпереговорів не буде змінюватися. Тобто тарифний рівень за яким Україна буде експортувати товари й про який домовилася під час переговорівдалі не бути змінюватися.2. Іншою перевагою вступу України до СОТ є зменшення тарифних та нетарифних обмежень для українських товарів практично навсьому світовому ринку.3. Очікувалося, що українська зовнішня торгівля може кількісно і якісно поліпшити зовнішньоекономічну діяльність з 150 країнамисвіту.© Осадча Н.В., Ляшенко В.І., 201021

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20104. Збільшиться можливість імпорту сучасних технологій, капіталів, з’явиться можливість залучати іноземні інвестиції.5. Кординально розв’яжеться проблема застосування дискримінаційних антидемпінгових торговельно-обмежувальних заходівстосовно українських товарів [1].Тому незалежна Україна й прагнула приєднатися до торговельного альянсу та поступово увійти до європейського простору. Вагомийвнесок в розвиток методології дослідження митних відносин й можливості їх адаптування до вимог СОТ внесло багато вітчизняних тазакордонних науковців, а саме Ю. Макогон, І. Бережнюк, С. Коляда, О. Гребельник, А. Войцещук, І. Карамбович, К. Сандоровський, А.Козиріна, А. Єршова, М. Блінова, С. Ківалов, Д. Приймаченко, Б. Габричидзе, С.Барамзін, П. Дзюбенко.Метою статі є аналіз процесу вступу України до СОТ та визначення напрямів адаптування зовнішньоекономічної діяльності до вимогСвітової організації торгівлі. Розробка напрямів щодо захисту внутрішнього ринку з використанням норм міжнародного законодавства.Процес вступу України до системи ГАТТ/СОТ розпочався у 1993 році. З даного року Україна виступає у ролі спостерігача при СОТ.Для координації цієї роботи була створена Міжнародна комісія з питань приєднання України до ГАТТ. У 2005 р. згідно з Указом ПрезидентаУкраїни Міжвідомча комісія була ліквідована, її функції передані Робочій групі, очолюваній віце-прем’єр-міністром України. Робоча групавивчала розвиток українського зовнішньоторговельного законодавства, існуючі технічні бар’єри, санітарні норми і питання торгівлісільськогосподарськими товарами [2].В 2003 р. уряд активізував переговорний процес щодо вступу до СОТ. В процесі якого вирішено низьку питань, які пов’язані зподоланням перешкод в законодавчій базі на шляху до СОТ. Протягом цього періоду прийнято ряд законів стосовно Митного тарифу України.Підписано 13 протоколів з країнами членами СОТ, а саме з Канадою, Латвією, Мексикою, Новою Зеландією, Південною Кореєю, Словенією,Уругваєм, Грузією, Індією, Євросоюзом, Чехією та Словаччиною. Були завершені двосторонні переговори стосовно доступу на ринок товарів зБразилією, Еквадором, Кубою, США, Туреччиною, Японією [3].Україна приєдналася до 16 секторальних угод та ініціатив Світової організації торгівлі: хімічна гармонізація; сталь; іграшки;деревина; текстиль та одяг; кольорові метали; фармацевтичні препарати; папір; сільськогосподарська техніка; меблі; інформаційні технології;наукове обладнання; будівельна техніка; медичне обладнання; цивільна авіація; дистильовані спирти [4].Дані угоди та ініціативи передбачали те, що Україна буде використовувати нульові ставки ввізного мита у певному кінцевому періоді, крімпозицій «Хімічна гармонізація», «Текстиль та одяг» [4]. Уряд України активно брав участь у подоланні перешкод на шляху вступу до СОТ.Протягом четвертого етапу було усунуто податкові пільги, які надавалися окремим підприємствам промисловості, встановлені однакові ставкиакцизного збору на вітчизняні та імпортні транспортні засоби відповідно до принципу національного режиму; усунено звільнення від ПДВ таподатку на прибуток, платежів у Держаний інноваційний фонд, від ПДВ та митних зборів на імпорт сировини, матеріалів, обладнання татоварів (не вироблених в Україні), які призначалися для використання в межах технічних парків;усунуто пільги у спеціальних економічнихзонах та особливі режими для інвестиційної діяльності. Були скасовані всі пільги від сплати мита на імпорт, ПДВ, акцизних зборів,квот іліцензій,податку на прибуток,платежів у фонд соціального страхування на випадок безробіття, збору в Держаний інноваційний фонд таобов’язкового продажу валютних надходжень; скасовано дискримінаційний підхід до іноземних компаній щодо використання податковихвекселів при розрахунках з бюджетом та режим ліцензування і квотування експорту деяких видів продукції [5].На даному етапі встановлено фіксовану плату за видачу експортних ліцензій, що відповідає вартості надання зазначеної послугизамість плати в адвалерному еквіваленті до вартості контракту; скасовано додатковий збір при імпорті нафтопродуктів.Внесені зміни в закон України «Про Митний тариф України» в напряму вдосконалення ставок митних тарифів, більш точнимприведенням їх до вимог ГАТТ/CОТ. В цьому законопроекті зазначено зменшення рівня середньоарифметичної ставки тарифу імпортного митана м’ясо та харчові продукти з 21,5 до 12, 3%, на молоко і молочні продуки- з 24,9% до 10,01 %, на готові харчові продукти з м’яса, риби аборакоподібних – з 17,3 % до 8,9 % [5].В цей період був підготовлений проект нового Митного кодексу України з урахуванням міжнародних стандартів.Період 2004-2008 рр. – період вдосконалення законодавства відповідно до вимог міжнародного законодавства, період поступок тавступу до СОТ. В даному періоді Україна взяла на себе зобов’язання перед Світовою організацію торгівлі не встановлювати мінімальних цін наімпортовану продукцію, здійснювати регулювання цін у відповідності до принципів СОТ з урахуванням інтересів експортерів- членіворганізації.У частині законодавчого забезпечення вступу України до СОТ Верховною Радою протягом 2005-2007 років було прийнято 49 законів(22- у 2006 році, 11 – у 2007 році) [5].Протягом 2005 року Верховна Рада Україна прийняла низьку законів України, спрямованих на приведення рівня митно-тарифногозахисту у відповідності до вимог СОТ.16 травня 2008 року Україна набула членства у Світовій організації торгівлі. Протокол про приєднання України до Марракеськоїугоди про створення Світової організації торгівлі було підписано в Женеві 5 лютого 2008 року. 10 квітня 2008 року Верховна Рада Україниратифікувала даний Протокол, який набув чинності 16 травня 2008 року. Середньоарифметична ставка на момент вступу до СОТ по всійноменклатурі виробів становила 6,51 % (сільське господарство -13,84 % та промисловість 4,40 %). Після вступу до СОТ відповідно до зв’язанихтарифів по всій номенклатурі 6,28 % (сільске господарство 11,6 % та промисловість 4,85 %). Деякі ставки мають поетапно скоротитися до 2013року [10].Громадська Рада при Держмитслужбі України надала Пояснювальну записку до нової редакції проекту Закону України «Про Митнийтариф України». Законопроектом передбачається перегляд ставок ввізного мита на групи 02, 04, 11, 16, 17, 22 і 24. Так рівеньсередньоарифметичної ставки ввізного мита на групу 02 (м’ясо та харчові нутрощі) зменшиться з 21,5 % до 12,3%. На групу 04 (молоко тамолочні продукти) зменшиться з 24,9 % до 10,01 %, на групу 11 (продукція борошномельно-круп’яної промисловості) – з 23,4% до 10,3 %, нагрупу 16 (готові харчові продукти з м’яса, риби або ракоподібних) – з 17,3 % до 8,9%. В інших продовольчих групах передбачаються зміниставок тільки за окремими під категоріями УКТЕЗЕД [9].Слід зазначити, що у попередній редакції закону, величина ставок ввізного мита була на забороненому рівні. Так адвалернийеквівалент діючих специфічних ставок або специфічної частини комбінованих ставок мита або специфічні ставки мита мали дуже широкийдіапазон. Так м’ясо (група 02) мала ставку від 7 до 210 %; на молоко та молочні продукти (група 04) – від 5 до 49 %, на їстівні плоди та горіхи(група 08) – від 46 – 198 %, на продукція борошно-круп’яної промисловості (група 11) – від 5 до 52 %; на готові харчові продукти з м’яса, риби(група 16)- від 10 до 128 %; на цукор та кондитерські вироби (група 17) – від 5 до 248 %; на алкогольні та безалкогольні напої (група 22) від 50до 70 %; на тютюн та вироби з тютюну (група 24) – від 2 до 136 %[9].Законопроект також передбачає перегляд ставок ввізного мита на 8 товарних груп. Зокрема, рівень середньоарифметичної ставкиввізного мита на групу 48 (папір, картон) зменшиться з 2,8 до 0%; на групу 74 (мідь та вироби з неї) – з 2,5до 0,01 %; на групу 87 (автомобілі,тягачеві, велисопеди та інши наземні засоби) – з 10,5 до 6,3 %; групу 94 (меблі)- з 9,6 до 3,9 %[9].Динаміка середньоарифметичної ставки мита має з 1998 року тенденцію зменшення. Суттєві зменшення середньоарифметичноїставки почалися в Україні з 2006 року. У 2008-2009 рр. відбувалося зменшення митних ставок по товарній номенклатурі[3].На початку 2008 року Україна та ЄС домовилися про врегулювання питання щодо експортного мита. Україна ще у 2003 р.домовилася з Євросоюзом, що після приєднання України до СОТ буде знижено експортне мито на брухт чорних та кольорових металів,шкіряну сировину, живу худобу, насіння соняшнику з подальшою відмовою від використання мита після набрання чинності угоди про зонувільної торгівлі між Україною та ЄС.У відповідності до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухтчорних металів» від 20.10.2006 р. № 2401 зазначається, що відразу після вступу до СОТ, ставки ввізного мита на відходи та брухт чорнихметалів зменшаться до 25 Євро за тону та досягне 10 Євро протягом 6 років після вступу до СОТ [8].22

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Законопроектом «Про внесення змін до Закону України «Про вивізне (експортне мито) на живу худобу і шкіряну сировину»передбачається скорочення ставок експортного мита на живу худобу до 30-50 % від митної вартості товару в залежності від товарної позиціїУКТЕЗЕД. Ставки ввізного мита на шкіряну сировину на 1 % до досягнення 20 % величини [8].Світова фінансова криза призвела до різкого падіння цін у 2008 році на метал та хімію – ці два кити експорту. Наприклад, ціна натонну алюмінію зменшилася з 6000 до 2000 доларів, ціни на мінеральні добрива впали в середньому на 100 доларів за тону. Різке зростаннякурсу долару та євро у вересні 2008 року дозволило спасти ситуацію з експортом. Однак це сприяло зниженню споживчого попиту тазагостренню кризової ситуації. Загальна величина імпорту все рівно перевищувало експорт. При цьому вступ до СОТ та зменшення імпортнихставок призвів до зростання імпортних поставок з різних країн. Всі ці фактори сприяли формуванню від’ємного сальдо торговельного балансу у2008 році - 18531, 9 млн. дол. США [6].З цього моменту розпочався новий етап, з 2008 р – до теперішнього часу - прагнення приєднання до ЄС, ліквідація усуненнярозбіжності між економічним розвитком України та прийнятими зобов’язаннями. Перед урядом України постала дилема підвищити імпортнімитні ставки , що заперечує вимогам СОТ, чи виконувати вимоги, взяті перед СОТ, але не отримати валютного кредиту від Міжнародноговалютного фонду. Уряд у січні 2009 року звернувся до МВФ з доповіддю про профіцит торговельного балансу, але факт про те що, буливідстрочені платежі за газ не було зазначено. При здійсненні даних платежів сальдо торговельного балансу буде також від’ємним [7].Через це уряд 7 березня 2009 р. пішов на антикризовий засіб підвищення ввізного мита на 13 %. Було прийнято Закон України «Прозміни до деяких законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв’язку з фінансовою кризою” від 04.02. 2009 р. Але26 березня підвищення було скасовано по ряду товарів, зокрема: автомобілів та холодильників, тому що на внутрішньому ринку існувалатенденція зниження попиту щодо імпортних товарів за рахунок падіння платоспроможності населення, знецінення національної валюти. Убагатьох політичних діячів та вчених економістів виникає питання щодо захисту вітчизняного ринку, що в свою чергу обумовлюєтьсякризовими явищами країни. Але Україна зробила певний крок в напряму міжнародної співпраці, тому повинна й використовувати існуючі вміжнародній практиці засоби захисту вітчизняного ринку.Слід зазначити, що середньоарифметична ставка ввізного мита в країнах ЄС, а також в Китаї, Японії, США, значно вища засередньозважені, що може свідчити як про дієвість механізму тарифного регулювання даних країн, так і про декларування товарів не за своїмкодом з метою уникнення «зайвого» оподаткування. У порівняні з такими країнами Україна знаходиться в нерівному конкурентному стані тамає одні з найвищих показників середньоарифметичної та середньозваженої ставки ввізного мита.Необхідною умовою тарифних переговорів будь-якої країни, яка прагне стати членом СОТ, є чітке та обдумане встановлення«зв’язаних» ставок мита. Необхідність чіткого встановлення зв’язаних ставок пов’язана з тим, що країна, яка прийняла ці ставки може їхзмінювати тільки за погодженням з СОТ у разі кризи платіжного балансу чи випадку зменшення чи підвищення ставок інших країн, яке будездійснено одночасно.Багато статей ГАТТ містять в себе можливості змінювати ставки , але це стосується країн, що розвиваються. ЄС признала Україну яккраїну з ринковою економікою, тому остання не може використовувати дані механізми захисту національних виробників.Як тільки приймається формула проведення переговорів, країни-члени розробляють свої графіки зниження тарифів, які потімперевіряються іншими країнами-членами СОТ. Зменшені тарифи зазначаються у Розкладах поступок кожної країни. Ставки, наведені у такихрозкладах, відомі як зв’язані ставки. Потім дані тарифні поступки консолідуються у переліку тарифних поступок, який стає частиноюГенеральної угоди. Від кожної країни-члена СОТ вимагається, щоб вона публікувала інформацію про свої тарифні ставки.В практиці роботи СОТ існує три варіанта зв’язування окремих тарифних ставок:1.Зв’язати тарифні ставки на рівні діючих ставок тарифу.2.Зв’язати тарифні ставки на більш низькому рівні, ніж діючі ставки тарифу.3.Зв’язати тарифні ставки на більш високому рівні, ніж діючі ставки тарифу (граничні зв’язування) [1].Імовірним ходом країн, які ведуть переговори про вступ іншої країни до СОТ, що її попросять вибрати перший або другий варіант. Увипадку, якщо країна вибирає граничний третій варіант вона повинна бути готова обгрунтувати свої позиції, Україна під час переговорів нескористалася своїм шансом обгрунтовано не знижувати всі ставки, тобто не зв’язувати їх.Тому при вступі України до СОТ й виникла ситуація, коли український уряд погодився з другим варіантом, але тарифи на моментвступу до СОТ практично були на рівні зв’язаних за угодою. Тарифні піки у відповідності до вимог СОТ були також скорочені.Так у статті ХVІІІ Генеральної угоди з тарифів та торгівлі зазначається, що члени СОТ повинні підтверджувати своє зобов’язанняпублічно, оголошувати розклади відміни заходів щодо обмеження імпорту, які вживаються у зв’язку з кризою платіжного балансу. Члени СОТтакож підтверджують своє зобов’язання надавати переваги тим заходам, які справляють найменш руйнівний вплив на торгівлю. До такихзаходів відносяться цінові заходи, які включають додаткові імпортні збори, вимоги про внесення депозитів імпортерами або інші рівноцінніторговельні заходи, що відбиваються на ціні імпортованих товарів. Також члени СОТ повинні згідно з процедурою повідомлення чітко і окремозазначати суму, на яку ціновий захід перевищує зв’язане мито[11].Самі країни-члени СОТ повинні намагатися уникнути накладання нових кількісних обмежень у зв’язку з платіжним балансом, якщотільки через критичну ситуацію платіжного балансу цінові заходи не можуть припинити різкого погіршення із зовнішніми платежами. Увипадках, якщо члени СОТ застосовують кількісні обмеження, вони повинні надати обґрунтовані причини, з яких цінові заходи не є достатнімінструментом для врегулювання ситуації з платіжним балансом. Член СОТ, який вдається до кількісних обмежень, повинен вказувати у ходіподальших консультацій на прогрес. Члени СОТ повинні дати підтвердження у разі виникнення кризи платіжного балансу, що заходи щодообмеження імпорту,які вживаються у з’язку з платіжним балансом, можуть застосовуватися лише для регулювання загального рівня імпорту іне можуть перевищувати тієї міри, якою вони є необхідними для врегулювання ситуації з платіжним балансом.Органи влади імпортуючого члена СОТ повинні дати задовільне обгрунтування критеріїв, для визначення того, які товарипідлягають дії обмежень. Тобто в угоді з тарифів та торгівлі визначений певний механізм подолання кризи платіжного балансу та наданіобов’язкові напрями врегулювання інструментів подолання кризи іншими членами СОТ, які виступають у ролі імпортерів.В ст. ХІІ угоди також зазначається , що члени СОТ можуть у випадку певних життєво необхідних товарів відмінити або обмежитидодаткові збори , які застосовуються до всього імпорту, або інші збори, які вживаються у зв’язку з платіжним балансом. Під «життєвонеобхідними товарами» розуміють товари, які задовольняють основну потребу споживання або які сприяють зусиллям члена СОТ поліпшитиситуацію з платіжним балансом. Наприклад, основні засоби виробництва або сировинні матеріали, необхідні для виробництва [11].При застосуванні нетарифних методів (мається на увазі ліцензування, кількісні обмеження) член СОТ повинен використовувативибіркове ліцензування лише тоді, коли цього неможливо уникнути, і поступово його відміняти. А вибору критеріїв для визначення допустимоїкількості та вартості товарів для імпорту член СОТ, який здійснює регулювання платіжного балансу, повинен надавати певне обгрунтування.У статті ХІХ угоди зазначається можливість відмови від поступок у випадку якщо країна може довести, що імпорт завдає або можезавдавати шкоди вітчизняним виробника. Так у випадку, якщо в результаті непередбачених обставин та впливу зобов'язань, взятих на себестороною за цією Угодою, включаючи тарифні поступки, імпорт будь-якого товару на територію цієї сторони збільшується у такій кількості таздійснюється на таких умовах, що це спричиняє чи загрожує спричинити серйозну шкоду вітчизняним виробникам на цій території аналогічнихабо безпосередньо конкуруючих товарів, сторона має право, відносно такого товару, а також у ступені та протягом часу, які можуть бутинеобхідними для попередження чи усунення наслідків такої шкоди, повністю або частково призупинити виконання зобов'язання чи скасуватиабо змінити поступку [11].Та навпаки у випадку, якщо будь-який товар, що є предметом поступки згідно з преференційним режимом, імпортується натериторію сторони таким чином, що це спричиняє чи загрожує спричинити серйозну шкоду вітчизняним виробникам аналогічних абобезпосередньо конкуруючих товарів на території тієї сторони, яка отримує чи отримувала таку преференцію, імпортуюча сторона має право, навимогу тієї іншої сторони, повністю чи частково призупинити виконання відповідних зобов'язань або скасувати чи змінити поступку відноснотакого товару, у такому ступені і протягом такого часу, які можуть бути необхідними для попередження або усунення наслідків такої шкоди.23

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010У статті ХХ і ХХІ передбачається можливість відмови від застосування положень угоди з метою захисту національної безпеки. Вданих статтях заначається, що країни члени СОТ не повинні застосовувати пільги, поступки, зв’язані тарифи у випадку, який би являв собоюзасіб свавільної чи невиправданої дискримінації між країнами, в яких переважають однакові умови або приховане обмеження міжнародноїторгівлі. Тобто ніщо при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності не повинно тлумачитися іншими країнами таким чином, щобперешкоджати введенню або застосуванню будь-якою стороною заходів: 1) необхідних для захисту суспільної моралі; 2) необхідних длязахисту життя чи здоров'я людей, тварин та рослин; 3) що стосуються імпорту чи експорту золота або срібла; 4) необхідних для забезпеченнядотримання законів чи нормативних актів, які не знаходяться у протиріччі з положеннями цієї Угоди, включаючи закони та нормативні актищодо митних процедур, монополій, які функціонують згідно з параграфом 4 Статті II та Статті XVII, захисту патентів, торгових марок таавторських прав, а також попередження обманної практики; 5) що стосуються продуктів праці ув'язнених; 6) які вводяться для захистунаціональних скарбів художнього, історичного чи археологічного значення; 7) що стосуються збереження природних ресурсів, яківичерпуються, якщо такі заходи застосовуються разом з обмеженням внутрішнього виробництва чи споживання; 8) які вживаються навиконання зобов'язань за будь-якою міжурядовою товарною угодою, яка відповідає критеріям, поданим на розгляд сторонам угоди, і протияких останні не заперечують або яка сама подається на розгляд сторонам угоди і проти якої останні не заперечують; 9)-пов'язаних зобмеженням експорту вітчизняних матеріалів, необхідного для забезпечення достатньою кількістю таких матеріалів вітчизняної переробноїпромисловості протягом періодів, коли внутрішня ціна на такі матеріали утримується на рівні, нижчому за світову ціну в результатівпровадження урядом плану стабілізації, за умови, що такі обмеження не повинні призводити до зростання експорту такою галуззю вітчизняноїпромисловості чи до захисту такої галузі вітчизняної промисловості і не повинні порушувати положення цієї Угоди стосовно недискримінації;10) суттєвих для придбання чи розподілу товарів, кількість яких є недостатньою скрізь чи у певній місцевості, за умови, що будь-які такі заходиповинні бути сумісні з принципом, що всі сторони мають право на справедливу частку у міжнародному постачанні таких товарів і що будь-якітакі заходи, які є несумісними з іншими положенням Угоди, повинні бути зупинені як тільки умови, що призвели до них, зникнуть [11].Стаття ХV дозволяє країнам-членам ГАТТ звільняти одну або кілька країн від безумовного виконання окремих положень ГАТТ.Після затвердження тарифів підвищення можливе після процедури модифікації ставок або відкликання попереднього тарифу тапроцедури відшкодування збитків, завданим іншим договірним країнам внаслідок змін (зафіксовано в ст. ХХVІІІ -94 ГАТТ).Сама процедура модифікації передбачає: здійснення переговорів з країнами, які мають «початкове переговорне право»; проведенняконсультацій з країнами, які є важливими імпортерами на ринку певного товару. Зв’язування тарифів передбачає, що протягом узгодженогоперіоду країна забезпечить рівень встановлених тарифів, який відповідає діючим ставкам митного тарифу змінюватися в залежності від процесудомовленості між країнами [12].На товари з якими тарифи не зв’язані, ставки мита повинні бути змінені без узгодження та обмеження. Слід зазначити, що завимогами СОТ практично всі тарифи підлягають зв’язуванню.Разом з тим є винятки в системі зв’язування тарифів.Так, в США тарифи на сиру нафту не підлягають зв’язуванню, в Японії - рибніпродукти. На ці товари ставки мита можуть бути змінені без узгодження та обмеження. Кінцеві ставки митного тарифу залежать від досягненняпоступок між країнами та перехідного періоду.Механізм врегулювання тарифних поступок являє собою спільну політичну гру з реалізації власних інтересів за рахунок зростаннявідкритості ринків інших країн в обмін на зниження тарифів або відміну певних тарифних обмежень.Після вступу у ГАТТ/CОТ країни можуть переглядати узгоджені тарифи, але це можливі при умові участі у перегляді всіх країнчленів.Світовою організацію торгівлі визначено два шляхи зменшення тарифного навантаження:1.Скорочення тарифів незалежно від рівня першопочатковості ставки (був використаний при Кеннеді раунду, коли відбувалосялінійне скорочення тарифів на 50 %).2.Врахування гармонізації та узгодження тарифів в процесі перемовин.Для другого методу доцільно використовувати швейцарську формулу скорочення зв’язаних тарифів в країнах-членів СОТ. Цяформула була запропонована Швейцарією на Токійському раунді та має такий вигляд:, (1)де: - кінцевий рівень тарифу; -базовий (початковий) рівень тарифу;а− коефіцієнт зниження.Даний метод зниження рівня уже зв’язаних тарифів передбачає запровадження адаптаціного періоду: 5 років для розвинених країн іззастосуванням коефіціента а=8; та 9 років для країн, що розвиваються, із а = 19-23. Країни, що приєдналися до СОТ в останні роки, будутьзвільнені від перегляду зв’заних тарифів, адже для них ще не закінчевся перехідний період. Залежно від обраного значення коефіцієнта bзмінюється рівень кінцевого зв’язаного тарифу. Разом з тим такий підхід дозволяє визначити галузеві особливості регулювання імпорту.Дискусійність застосування одного з методів розрахунку не дозволяє нині членам СОТ виробити єдину стратегію встановлення тарифів длякраїн та можливості захисту найбільш чутливих секторів економіки. Тому що не для всіх країн пропозиція про запровадження коефіцієнтів длярозвинутих країн 8-9 %, для країн, що розвиваються 19-23 % є вигідною.Перед СОТ постає завдання щодо продовження розпочатого раунду Дохи та узгодження тарифів в частині їх зв’язування. Аналізрівня зв’язування у економічно розвинутих країнах, країнах, що розвиваються та малорозвинуті країни свідчить, що у розвинутих країнах вінскладає близько 100 %.ЄС признала Україну як країну з ринковою економікою, тому вона й знаходиться по розподілу тарифних ліній серед економічнорозвинутих країн. Відповідно таке положення вимагає від України грамотного використання методів захисту свого ринку в рамкахдомовленостей зі СОТ. Серед таких інструментів є антидемпінгові заходи, які зокрема використовуються проти українських товарів, які засвоєю ціною іноді дешевші ніж товари розвинутих країн ЄС. До антидемпінгових розслідувань проти українських товарів вдалися такі країнияк США, ЄС, Канада, а також такі держави, як Таїланд, Мексика, Індія. Так в 2008 році було завершено антидемпінгове розслідування щодоімпорту до Мексики сталевих безшовних труб українського походження без обмежувальних заходів. Проводяться антидемпінговірозслідування таких товарів як прутки із заліза або нелегованої сталі, феросилікомарганець, прокат гарячекатаний плоский в рулонах, а такожгарячекатаний обрізний. Аналогічні антидемпінгові розслідування доцільно здійснювати у відносини до країн, які імпортують товари за цінаминижче ніж вітчизняного виробництва. При цьому необхідно чітко відпрацювати механізм антидемпінгового розслідування, наводити чіткіаргументи щодо доцільності розслідування, щоб не потрапити в пастку нерозуміння норм міжнародного законодавства. Впродовж 2008 р.активно продовжуються перемови між країнами-членами СОТ про укладання рамкової угоди з питань глобалізації торгівлі, умовами якої єузгодження питання захисту чутливих галузей, скорочення обсягів субсидування сільського господарства та встановлення кількісногообмеження товарів, врегулювання питання преференційної торгівлі окремими видами сільскогоподарської продукції.Щодо формування митно-тарифної політики достатньо цікавий досвід Польщі. Для проведення політики захисту внутрішнього ринкувітчизняних виробників й споживачів країна використовує особистий підхід до кожної країни[13]:- у разі ввозу продукції з країн, з якими немає угод про співробітництво або відсутні сертифікати походження продукції,встановлюється тарифна ставка, що становить від 20 до 100 %, а на деяку продукцію складає 395 % (група 22.08 ТН ЗЕД – спирт етиловий);- для країн, з якими укладені двосторонні угоди (до них належить і Україна), діє пільгова тарифна ставка, що майже в 3 разименша, ніж у першому випадку;24

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010- для країн-членів СОТ, які також є членами ЄС, NAFTA, CEFTA, та країн, з якими укладені угоди про вільну торгівлю,встановлюються менші пільгові ставки, ніж для країн, що не входять в СОТ.Надання прав країнам, що розвиваються на тимчасове збільшення тарифів у виключних випадках. Прийшли до висновку, що призростанні обсягів імпорту на 40 % можна було б підвищити ставку на величину не більшу 15 % та ці зміни можуть застосовувати лише 2,5тарифних ліній, для яких діють тарифні ставки. Слід зазначити, що обмеження щодо динаміки зростання імпорту країн, що розвиваються єзавищеними, тому що збитки національним виробництвам можуть бути нанесені й при менших темпах їх зростання.Україна на момент вступу до СОТ, внаслідок політичного безладдя, економічного розладу, який був погіршиний впливом світовоїфінансової кризи, виявилася не готовою до лібералізації торгівлі без збитків для національної економіки. Тим паче, що існує всім відомаприхована стратегія Світової організації торгівлі щодо мало розвинутих країн і країн, що розвиваються. Зміст якої полягає в максимальномувикористанні потенціалу держави, позбавлення за рахунок лібералізації оподаткування торгівлі суттєвих надходжень до бюджету таприведення до залежності економіки країни від сильніших економік. Україна не є достатньо сильним гравцем на світовому ринку, її експортнийпотенціал складає в основному ті товари (руди, чорні метали, продукція харчування), які потребують значних виробничих потужностей тахарактеризуються скороченням їх глобальної частки в глобальних продажах продукції.На ринках, де продається такій товар, існує жорстка цінова конкуренція, і цінові переваги можуть дуже швидко переходити від однієїкраїни до іншої. Так основним конкурентом України за ціною на сталь є Китай. Україна практично не має поставок товарів нависокотехнологічні ринки, які саме визначають перспективи розвитку світової економіки.У даному стані Україні доцільно дуже ретельно відноситься до формування своєї митної політики та розробити найбільш вдалийапарат захисту вітчизняного ринку з використанням норм міжнародного права та на основі існуючих домовленостей між країнами СОТ. Прицьому активно використовувати всі переваги, які їх були надані при вступі у СОТ. Направити всі можливості щодо заохочення імпортуінвестицій як капіталу, так й технологій.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Гребельник О.П. Митне регулювання зовнішньоекономічної діяльності: Підручник [Текст] / О.П. Гребельник . – К.: Центр навчальноїлітератури, 2005. –696 с. – ISBN 966-364-031-62. Киреченко О.А. Зовнішньоекономічна діяльність: Навчальний посібник [Текст] / О.А. Кириченко. – К.: Знання-Прес.- 2002.-384 с. – ISBN966-7767-51-53. Карамбович І.М. Митна система та її роль в регулюванні зовнішньоекономічної торгівлі України [Текст] / І.М. Карамбович –Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2009.- 281 с. – ISBN 978-966-328-037-04. Коляда С.П. Економічна складова діяльності митних органів у системі забезпечення державних України [Текст] /С.П. Коляда –Дніпропетровськ: Академія митної служби України, 2007.- 238 с. – ISBN 978-966-328-028-85. Бережнюк І.Г. Митне регулювання України: національні та міжнародні аспекти [Текст] / І.Г. Бережнюк. –Дніпропетровськ: Академіямитної служби України, 2009. – 453 с. – ISBN 978-966-328-038-76. Атанасов В. Цена кредита МВФ. Пять шагов за три буквы // [Електронний ресурс] / В. Атанасов. Режим доступу:http://focous.in.ua/articlre/63914.html7. Експортно-імпортна ситуація в Україні за умови впливу світової фінансової кризи. // [Електроний ресурс]. Режим доступу:http://ukrstat.gov.ua8. Лукьяненко Е.В. Налоговое регулирование международной торговки товарами [Текст] / Е.Лукьяненко. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2007.– 452 с. – ISBN 966-377-026-09. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про митний тариф України» Громадська радапри Держмитслужбі України [Електроний ресурс]- Режим доступу: http://www.myto.org.ua/node/119810. Богдан Данилишин: «Вступ до Світової організації торгівлі відповідає національним інтересам України» [Електроний ресурс]- Режимдоступу: http://www.me.gov.ua/control/uk/pubish/printable_article?art_id=11727911. Генеральна угода з тарифів та торгівлі 1994 [Електроний ресурс]- Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=981_00312. Іващук І.О. Вимоги СОТ до узгодження тарифів країн-членів СОТ та врахування національних інтересів [Текст] / І.О. Іващук // Економіката держава . -2009. - №2. – С.6-913. Бліхар М.М. Митна політика країн ЄС у контексті інтеграції до СОТ: реалії та перспективи для України [Текст] / М.М. Бліхар //Світовегосподарство та міжнародні економічні відносини. – 2008.- № 7 (85). – С. 3 – 7.РЕЗЮМЕУ статті аналізується процес вступу України до СОТ: переваги та помилки на шляху євроінтеграції. Надані рекомендації щодо можливогозахисту вітчизняного ринку від напливу імпорту.РЕЗЮМЕВ статье анализирується процесс вступления Украині в ВТО: преимущества та ошибки на пути евроинтекграции. Представлены рекомендациидля защиты отечественного товаропроизводителя на пути евроинтеграции.SUMMARYThe process of the introduction of Ukrain in the WTO is analyzed in this paper: advantages and errors on a way globalizatsion. Recommendations aboutprotection of the domestic market from import flow are presentedМЕТОДИ АГРЕГУВАННЯ ТАРИФНИХ СТАВОКПузанов І.І., д.е.н., проф., професор кафедри міжнародних фінансів Інституту міжнародних відносин Київського національного університетуімені Тараса Шевченка ⋅Національну зовнішньоторговельну політику можна визначити як набір податкових заходів, субсидій, кількісних обмежень та іншихобмежень або стимулів, що використовуються щодо угод між національними та іноземними резидентами. Конкретні форми, що набуває цяполітика, представляють інструменти торгової політики. Оскільки зовнішньоторговельна політика однієї країни, за своєю суттю, впливає нарезидентів інших країн, міжнародним правом та міжнародними інститутами, запропоновано взаємно прийнятні рамки її реалізації країнами і, вразі виникнення суперечок, вони є механізмом для їх вирішення. Ці правові норми та інститути представляють інфраструктуру торговельноїполітики. Вони, в основному, представлені трьома міжнародними угодами: Генеральною угодою з тарифів і торгівлі (GАТТ), Генеральноюугодою з торгівлі послугами (GATS) і торговельні аспекти прав на інтелектуальну власність (TRIPs). Виконання цих угод зосереджено в рамкахСвітової організації торгівлі (WTO).Теоретичні узагальнення та аналізу формування зовнішньоторговельної політики, формування стратегії подальшого стимулюваннярозвитку експортного потенціалу та прогнозування розвитку зовнішньої торгівлі досліджувались у працях українських вчених Білоруса О.Г.,Будкіна В.С., Бураковського І.В., Вергуна В.А., Кістерського Л.Л., Клочка В.П., Кредісова А.І., Макогона Ю.В., Онищенка В.П., ПоручникаА.М., Філіпенка А.С., Шниркова О.І. та ін. Складним і суперечливим процесам формування економічної політики присвячені праці таких© Пузанов І.І., 201025

26Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010зарубіжних науковців, як Рибалкіна В.Е., Щетиніна В.Д., Анікіна А.В., Холопова А.В., Іонічева Н.П. та ін. Різним аспектам розвитку зовнішньоїторгівлі і зовнішньоторговельної політики присвячено багато робіт зарубіжних економістів. Серед них слід назвати Балассу В., Бхагваті Дж.,Вільямсона Дж., Вінтерса А.Л., Дорнбуша Р., Киндлебергера С.Р., Кругмана П.Р., Ліндерта П.Х., Мандела Р.А., Солоу Р., Стігліца Дж. та ін..Тариф являє собою податок, що стягується на імпортні товари. Його мета – підняти внутрішню ціну імпортного товару вище рівнязовнішньої ціни його продажу, тобто вище за світову ціну. Це зростання внутрішньої ціни зменшує обсяги імпорту і таким чином захищаєнаціональну промисловість від іноземної конкуренції. Тарифна ставка може встановлюватися з оголошеною ціни товару (ad valorem) абоспецифічної – встановлюватися як фіксований валютний платіж на одиницю товару.Тарифи ad valorem представляються найбільш широко використовуваним інструментом зовнішньоторговельних обмежень. Цепідтверджується і ГАТТ, яке розцінює тарифи ad valorem, як найбільш переважний інструмент обмеження торгівлі країнами. Ця перевагаобумовлюється двома факторами. По-перше, тарифи ad valorem прозорі з точки зору впливу на ціну і легко розраховуються. По-друге, ставкитарифу ad valorem безпосередньо можна порівняти за окремими товарами, оскільки вони фіксуються у відсотковому відношенні. Порівнянністьє важливою, коли обговорюються зниження тарифів у міжнародних переговорах. Порівнювання специфічних тарифів проблематично, тому щовони залежать від одиниці виміру товару. Один з недоліків тарифу ad valorem полягає в тому, що він застосовується з ціни імпортованоготовару, а її інтерпретація представляється вільною, що веде до зловживання. Тому одне із завдань ГАТТ полягало у виробленні специфічнихправил визначення митної вартості з метою обмеження митними службами вільного трактування визначення ставки мита.Тариф представляє собою перелік тарифних ставок, які застосовуються до товарів, що імпортуються. У цьому відношенні, існує дватипи тарифних ставок: гранична ставка й застосовувана ставка. Гранична ставка представляє собою ставку, яку країни, що входять до СОТ,погодили як максимальну, яка стягується на імпортовані товари з інших країн-членів СОТ. Застосована ставка представляє собою ставку, якавикористовується на імпорт з будь-якої країни.У 2004 р. реально за результатами уругвайського раунду кількість тарифних ліній у розвинутих країнах світу становила 86968, країнах,що розвиваються – 157805, трансформаційних – 18962, у тому числі відсоток граничних ставок у тарифах відповідно дорівнював – 99, 72 і 98, авідсоток імпорту, що оподатковувався граничними ставками – відповідно 99, 59 і 96 [1].За представленими тарифами лежать тисячі товарних категорій (тарифних лінійних пунктів). Практичний аналіз тарифних значеньвимагає використання деяких методів агрегування окремих тарифних ставок. Ідеальним уявляється середньозважена, що використовує як вагукількість імпортованих товарів в умовах вільної торгівлі. Однак отримати ці ваги для імпорту конкретних товарних позицій в умовах вільноїторгівлі, не представляється можливим і для цього використовуються інші методи. Вони включають: по-перше, зважування частками структурисвітового імпорту, по-друге, зважування частками за категоріями, відповідними кінцевому використанню товарів; по-третє, зважування наоснові оцінок рівнів імпорту в умовах безмитної торгівлі, при цьому ці оцінки визначаються на основі економетричних моделей або задопомогою визначення рівня імпорту на основі еластичності попиту на імпорт; по-четверте, зважуванням частками товарних позицій в імпортікраїни; по-п'яте, використання не зважених середніх значень тарифних ставок.Використання в якості ваги структури світового імпорту уявляється дещо не коректним, оскільки в цьому випадку ігноруєтьсяструктура виробництва окремо взятої країни. Зважування тарифів кінцевим споживанням припускає, що співвідношення імпорту доспоживання має бути приблизно однаковим, як і в умовах вільної торгівлі і апріорі можна вважати правильним. Однак цей метод вимагаєпорівняння розукрупнених даних з імпорту за кінцевим використанням, що представляється вкрай скрутним. Використання економетричнихметодів для оцінки рівня імпорту в умовах безмитної торгівлі вимагає визначення основних детермінантів торговельних потоків і надійностісамих моделей. Однак економетричні оцінки середніх тарифів мають чітку невизначеність, пов'язану з розрахунком середніх. Зважуваннячастками структури національного імпорту спотворює картину, оскільки високі тарифи мають незначні ваги, а низькі тарифи – високі ваги.Наприклад, введення заборонного тарифу, який закриває доступ товару на внутрішній ринок, у кінцевому рахунку, призведе до використанняваг близьких до нульового значення. Незважаючи на це, в більшості випадків використовується саме цей метод, оскільки він легкий увикористанні і для нього легко отримати інформаційну базу. Нарешті, використання не зважених середніх значень не адекватно відображаєроль окремих товарів у галузях чутливих до імпорту.Середній імпортний тариф ad valorem, що використовувався розвиненими країнами у торгівлі між собою на всі товарні позиціїстановив 5%, а з країнами, що розвиваються – 3,8%. Середній тариф, що застосовувався розвиненими країнами у торгівлі між собою (у дужках– з країнами що розвиваються) становив: при імпорті продуктів харчування – 6,1% (6,7%), сільськогосподарської продукції – 0,9 (0,7), руд іметалів – 2,7 (1,5), палива – 1,2 (1,0), хімічної продукції – 5,7 (6,6), іншої продукції обробної промисловості – 6,5 (9,3). Середній імпортнийтариф ad valorem, що використовувався країнами, що розвиваються у торгівлі з розвинутими країнами на всі товарні позиції становив 19%, а зкраїнами, що розвиваються – 12%. Середній тариф, що застосовувався країнами, що розвиваються у торгівлі з розвинутими країнами (у дужках– з країнами що розвиваються) становив: при імпорті продуктів харчування – 28% (27%), сільськогосподарської продукції – 19 (10), руд іметалів – 17 (16), палива – 7 (6), хімічної продукції – 17 (18), іншої продукції обробної промисловості – 18 (19).Середні за групами представляють собою середнє значення тарифу за країною, зважене часткою імпорту окремих країн. Середнізначення за країнами були отримані зважуванням окремих групових тарифних ставок часткою цих товарних груп в імпорті країни. Ці данніпоказують, що торгівля між розвиненими країнами не має обмежень. Середній тариф цих країн досить низький, за винятком хімічних та іншихоброблених товарів, не видно також ознак і географічної дискримінації.Ці данні також показують, що тарифи, які застосовуються країнами, що розвиваються відносно розвинених країн у середньомупрактично в чотири рази вище у порівнянні з середніми тарифами розвинених країн відносно країн, що розвиваються. На перший погляднаведені дані спростовують зазвичай поширену думку, що розвинені країни стягують більш високі тарифи на імпорт з країн, що розвиваються.Однак виходячи з вище наведеного, необхідно відмітити, що в методологічному певному обсязі в цих порівнянняхЗ іншого боку більш високі тарифи країн, що розвиваються частково відображають важливу роль тарифних доходів країн, щорозвиваються у фінансуванні програм національної економічної політики. У рівній мірі представляється важливим, що більшість країн, щорозвиваються відносно недавно стали членами СОТ і, отже, не повністю здійснили вимоги СОТ щодо обмеження тарифів. Так само слідзазначити, що відносно невисока середня тарифна ставка розвинених країн відображає результат чисельних переговорів країн-членівГАТТ/СОТ щодо скорочення тарифів.Тарифний захист за країнами світу сильно варіює. Нижче представлена інформація про структуру тарифного захисту за окремимикраїнами щодо імпорту продукції з розвинених і країн, що розвиваються. Для порівняння наведено дані про не зважені середні і зваженітарифи. Останні визначалися на національному рівні зважуванням тарифів часткою товарних позицій в імпорті. В Австралії ставка зваженоготарифи на імпорт з розвинених країн світу становила 9,4% (не зваженого – 12,2%), Для країн, що розвиваються – відповідно 4,8% і 10,3%. УКанади ці показники за вказаними групами країн у цілому були менше – відповідно – 4,5, 7,2, 4,6 і 5,6%. В цілому по ЄС вони булинайнижчими – 2,8, 4,6, 2,1 і 5,3%. У Японії – відповідно 4,0, 6,9, 2,4 і 4,6%. У США – 3,4, 7,6, 4,5 і 4,7%. Відзначимо, що в усіх випадках незважене середнє значення перевищує зважені середні. Відзначимо також, що коливання тарифних ставок за аналізованими країнам більше дляімпорту з розвинених країн, ніж імпорту з країн, що розвиваються.Тарифи можуть призвести не лише до зростання внутрішніх цін на імпортовані товари, але також і цін національних товарів, щоконкурують з імпортними товарами. Стимулювання зростання національного виробництва, що конкурує з імпортом внаслідок дії тарифу,представляється захисним ефектом тарифу. Однак зростання національного виробництва не є цілком задовільним результатом захисту,оскільки метою захисту є обмеження конкуренції з боку імпортної продукції та отримання доходу за рахунок факторів виробництва, щовикористовуються в секторах конкуруючих з імпортом. Цей дохід (додана вартість) містить в собі платежі за первинні фактори виробництва,які можуть включати в себе чистий економічний прибуток. Суму, на яку номінальний тариф підвищує додану вартість понад ту, яку можнаотримати в умовах вільної торгівлі визначається як ефективна ставка захисту (ERP).Взаємозв'язок між показником ERP національних виробників товару j і номінальним тарифом щодо імпорту товару j визначаєтьсянаступним чином:

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010VADPi−VAERPi=VAiде VA DPi – номінальна тарифна ставка на кінцевий товар j;VA WPi – номінальна тарифна ставка на проміжний товар.Як видно з рівняння показник ERP акцентує увагу на впливі тарифу на імпортовані складові факторів виробництва. Наприклад, 10%тариф на імпортоване зерно і 20% тариф на імпорт добрив, що використовуються для виробництва зерна навряд чи призведе до зростаннядоданої вартості національного виробництва зерна. Наведена формула припускає незмінність пропорції, що становлять вхідні факторивиробництва.У табл. 1 наведено показник ERP окремих товарів і країн. У більшості випадків ERP перевищує номінальний тариф, хоча в деякихвипадках показник ERP має негативне значення.WPWPiНомінальна і реальна ставки захисту галузей промисловостів окремих країнах в 1992 р. (у%) [3, 4]Галузь США Японія Велика Британія ЄСНомінальннальннальннальнаERP Номі-ERP Номі-ERP Номі-ERPШвейна 11,7 31,8 2,7 1,4 10,5 27,9 2,9 3,6Текстильна 24,1 50,6 29,7 48,8 20,7 42,2 17,6 44,4Готова одежа 25,1 35,9 25,2 42,4 25,5 40,5 18,5 25,1Сталеві болванки, 20,6 106,7 13,0 58,9 11,1 98,9 6,4 28,9первинна стальСудна 5,5 2,1 13,1 12,1 2,9 -10,2 0,4 -13,2Електричні12,2 18,1 18,1 25,3 19,7 30,0 14,5 21,5машиниАвтомобілі 6,8 5,1 35,9 75,7 23,1 41,4 19,5 36,8Точнийінструмент21,4 32,2 23,2 38,5 25,7 44,2 13,5 24,2Таблиця 1Хоча теоретично таке можливо, практично навряд чи можливо уявити встановлення урядом тарифної ставки, яка знижувала б доданувартість. Одне з пояснень полягає в тому, що галузь промисловості отримує прямі або непрямі субсидії, які не враховуються при розрахункуефективної ставки.З наведеного рівняння можна відзначити, що ERP перевищує номінальну ставку захисту, якщо номінальна ставка захисту перевищуєзважену середню кінцевого товару. ERP таким чином відображає факт тарифної ескалації, яка відображає тенденцію зростання тарифногозахисту у міру ступеня обробки кінцевого товару. Це явище добре показано наприкінці стор. 2, де реально йдеться, що найбільші тарифніставки застосовувалися по відношенню до оброблених товарів.Середні тарифні ставки у розвинених країнах зростають у міру зростання ступеня обробки товарів. Так, на текстиль та одягсировинного характеру ставка тарифу дорівнювала 0,8%, на напівфабрикати тієї ж групи – вже 11,5%, а на кінцеві товари – 16,7%. На шкіру,взуття, гуму сировинного характеру тариф дорівнював 0%, напівфабрикати – 4,4%, а кінцеві товари – 10,2%. На базові метали (сировину)ставка тарифу також дорівнювала 0, напівфабрикати – 3,2%, Кінцеві товари – 5,9%.Показник ERP представляється важливим у концептуальному розумінні структури протекціоністської захисту країни і перерозподілучинників виробництва усередині країни, оскільки останні переміщуються в сектори виробництва з зростаючої доданою вартістю.Таким чином, слід визначити, що в рамках ГАТТ/СОТ була проведена надзвичайно серйозна робота з питань зниження тарифногонавантаження. Не зважаючи на зниження імпортних тарифів провідні країни світу здійснюють суттєвий захист своїх базових галузейвиробництва. За рахунок існуючої методики обрахування тарифного захисту з'являється можливість заниження тарифного захисту у провіднихкраїн світу і завищення його у країн, що розвиваються. Нівелювати цей недолік можна за рахунок розрахунку показника ERP, однак це важкозробити внаслідок недостатньої фактичної і статистичної бази.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. The Results of the Uruguay Round of Multilateral Trade Negotiations. Geneva: GATT. 1994.2. Finger J.M., Laird S. Protection in Developed and Developing Countries: An Overview. Journal of World Trade Law. 1987. – No 21. – PP. 9-23.3. Balassa B. Tariff Protection in Industrial Countries: An Evaluation. Journal of Political Economy. - 1965. - No 73(6). - December. - 573-594.4. Balassa B. Trade Liberalization and Revealed Comparative Advantage. The Manchester School of Economics and Social Studies. - 1965. - No 33. - PP92-123.5. Balassa B., Balassa C. Industrial Protection in the Developed Countries. World Economy. – 1984. – No 7. – PP. 179-196.6. Bowen H.P., Hollander A., Viaene J-M. Applied International Trade Analysis. The University of Michigan Press: Antony Rowe Ltd, Chippenham andEastbourne. – 654 p.7. Trade Policy Review Mechanism, Europe Communities. Geneva: GATT. 1991.8. Anderson J.E. Tariff Index Theory. – Review of International Economics. – 1994. – No 3(2). – PP. 156-173.9. Boldwin R.E. An Economic Evaluation of the Uruguay Round Agreements. Annual Trade Review. Clairmont-McKenna College. – 1995. – 202 p.10. Grubert H. Mutti J. Taxes, Tariffs and Transfer Pricing in Multinational Corporate Decision Making. – Review of Economics and Statistics. – 1991. –No. 79. – P. 285-293.11. Kennan J., Riezman R. Optimal Tariff Equilibrium with Customs Unions. – Journal of Economics. – 1990. – No 23. – PP. 70-83.12. Krugman P.R., Smith A. Empirical Studies of Strategic Trade Policies. Chicago and London: University of Chicago Press. – 1994. – 413 p.РЕЗЮМЕВ статі розглядаються окремі методи агрегування тарифних ставок.SUMMARYThe article discusses selected methods of tariff rates aggregation.РЕЗЮМЕВ статье рассматриваются отдельные методы агрегирования тарифных ставок27

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010МЕЖДУНАРОДНЫЕ СРАВНЕНИЯ МАКРОЭКОНОМИЧЕСКИХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ В КОНТЕКСТЕ ЭКВИВАЛЕНТНОГО ОБМЕНАСидорова А.В., д.э.н., профессор, зав.кафедрой экономической статистики Донецкого национального университета ⋅В основе функционирования мирового хозяйства лежит специализация стран на определенных видах товаров и услуг ипредполагающая их взаимовыгодный международный обмен. За последние четыре десятилетия международное разделение труда существенноизменилось. Сформировалась новая трехступенчатая система, состоящая из стран – монополистов новейших и прогрессивных технологий,стран – поставщиков минерального и сельскохозяйственного сырья и стран, специализирующихся на сборке и производстве материало- итрудоемкой продукции. Причиной такого перехода послужил нефтяной кризис первой половины 70-х годов.Развитые страны были вынуждены интенсивно внедрять программы экономии сырья и развития новых технологий для снижениязависимости от поставок сырья. Развивающиеся страны начали привлекать те виды обрабатывающей промышленности, которые потеряли своюактуальность в западных странах. В результате сформировался новый тип экономической взаимозависимости стран, основанный на деловыхпартнерских отношениях и взаимовыгодном обмене.Поэтому в последнее время актуальными становятся вопросы о причинах роста экономики и благосостояния в развитых странах иуглублении бедности, сопровождающейся стагнацией экономики в развивающихся странах. Необходимо определить, почему одни страныявляются потребителями ресурсов, а другие выступают их исключительными экспортерами. Отсюда следует, что отдельные положения теориио взаимовыгодности внешней торговли и эквивалентности обмена не отвечают современным условиям.Такое положение проявляется в том, что экспортируется сырье из сравнительно «дешевых стран», а из сравнительно «дорогих» –продукция высоких переделов, что и является основным результатом неэквивалентности обмена во внешней торговле.Согласно методике определения покупательной способности валют (ППС), их обменные курсы должны быть скорректированы стаким расчетом, чтобы стоимость единой корзины товаров и услуг была одинаковой во всех странах. Но в действительности стоимостьтоваров-представителей отличается. На этой основе и можно выделить относительно «дешевые» страны и относительно «дорогие». Экспорт изотносительно «дешевых» стран и импорт из относительно «дорогих» – еще одна причина неэквивалентности обмена между странами. Этоможно объяснить тем, что при международных сравнениях стоимость сырья пересчитывается не по ППС, а по валютному курсу. Пересчет вППС осуществляется для готовых товаров(и услуг)-представителей – компонентов ВВП.Как отмечает Ю.Н. Иванов, ППС является пространственным аналогом традиционных динамических индексов цен. Еслидинамические индексы измеряют изменение ППС одной и той же валюты во времени, то паритеты покупательной способности измеряютразличия в покупательской способности разных валют. Следовательно, ППС служит особым «пространственным дефлятором» вмеждународных сравнениях, приводя национальные стоимостные показатели к некоему «реальному» денежному измерителю [4, с.396].Поэтому для эквивалентной оценки сопоставимости стоимости экспорта сырья и полуфабрикатов (по сравнению с готовойпродукцией) следовало бы использовать реальные валютные курсы. Но пока это остается нерешенной методологической проблемой.Для стран с развивающейся экономикой и неэффективной структурой затрат на производство также не выгодно экспортироватьпродукцию более высоких переделов, так как, проходя каждый передел, товар накапливает завышенные затраты по сравнению с мировыми истановится еще более неконкурентоспособным на мировом рынке. Все это осложняет взаимовыгодный обмен во внешней торговле:сдерживает рост экономики в развивающихся странах и обеспечивает дополнительные источники роста для развитых стран.В отличие от развитых стран развивающиеся не имеют возможности и для больших капиталовложений, поэтому они несут потериво внешней торговле. Данный факт подтверждается в работе, где неэквивалентность обмена во внешней торговле оценивается путемсопоставления уровней капиталовложений и структуры затрат на производство продукции в различных странах. [2, с. 128]. Это является ещеодной причиной не взаимовыгодного обмена между странами с разным уровнем развития.Другим аспектом проблемы неэквивалентности обмена является использование доллара США как международной валюты приосуществлении внешних контрактов. Международные сопоставления осуществляют на основе паритета покупательной способности валют ивалютных курсов. Однако для расчета ППС применяется курс доллара, обращающегося внутри США, а весь мир пользуется, так называемым,«международным» долларом, отличительными особенностями которого являются его заниженная стоимость и подверженность инфляции.Так, ВВП Украины в 2008 году по среднегодовому валютному курсу определен в $180 млрд., а по ППС - $336 млрд. Отсюда можноподсчитать абсолютный реальный обменный курс гривни к доллару. Выражая результат в процентах, можно сказать, что покупательнаяспособность гривни составляет 54% от доллара, или покупательная способность доллара в 1,87 раза выше гривни. Это означает,чтоконвертировав гривну в доллар и использовав его для покупки в США, в среднем можно приобрести лишь 54% от того, что можно купить натакую же сумму в Украине.По ВВП на душу населения, рассчитанному по валютному курсу, в 2008 г. из 210 стран Украина находилась на 125-м месте, имея$3,2 тыс.ВВП на чел. или 7% от аналогичной цифры США. Вместе с тем известно, что расчет ВВП по номинальным ценам не корректен. Припересчете ВВП в паритете покупательной способности валют Украина занимает 114 место и имеет душевой ВВП в размере 7,2 тыс.долл. начел., т.е. 15% от уровня США. Иными словами, по валютному курсу население Украины значительно беднее населения США, чем по ППС.Аналогичная ситуация характерна для других стран.Среди высокоразвитых стран по уровню жизни первое место по ВВП на душу населения занимает Норвегия ($87 тыс. на чел.),которая имеет очень высокий реальный обменный курс своей валюты – кроны. США занимает 14 место ($47,6 тыс. на чел.), Россия – 75 место($9,6 тыс. на чел.). Население Норвегии по номинальному курсу валют в 1,8 раз богаче населения США, а в сопоставимых ценах (по ППС) –только в 1,25 раза [5].Приведенные данные позволяют определить, насколько дорогой или дешевой является валюта конкретной страны. Для этого нужноподелить ВВП в паритете, на ВВП в номинальных цифрах. Эти показатели ежегодно публикует Евростат, используют Всемирный банк, МВФ,ОЭСР и др. организации.Разница заключается в изменении валютных курсов, которые не всегда отражают реальное положение и могут изменяться очень быстро поотношению друг к другу. Поэтому номинальные показатели ВВП несравнимы, если необходимо определить, насколько одна страна богачедругой. Для того, чтобы сравнивать экономики разных стран используется ВВП, пересчитанный по ППС.Ориентация Украины на страны ЕС является одним из приоритетных векторов ее внешнеэкономической деятельности. Украинаосуществляет внешнеторговое сотрудничество со всеми 27 странами-членами Европейского Союза, но не со всеми странами этосотрудничество выгодно для Украины. Взаимовыгодная внешняя торговля с европейскими странами возможна лишь при равных условияхсоциально-экономического развития. На сегодня это невозможно в силу отставания Украины по целому ряду показателей. По уровнюэкономического развития Украина значительно уступает странам-членам Европейского Союза.Кроме того, Украина в настоящее время не является официальным членом больших интеграционных группировок. Страны ЕС и нерассматривают в данный момент Украину как полноправного партнера. Достаточно сказать об организации визового режима, при которомграждане стран ЕС имеют право свободного въезда, а для украинцев он постоянно усиливается. Кроме того, в 2006 г. Европейская комиссияобъявила список стран-кандидатов на вступление в ЕС, среди которых Украина даже не была названа. Более того, ЕС заинтересован не вчленстве нашей страны, а в разных формах сотрудничества с ней. В реальности это не позволяет определить ни условия, ни перспективысотрудничества. Это подтверждает профессор Макогон ю.В., отмечая, что со стороны стран ЕС в большей мере существует экспансиянационального рынка, чем интеграция [3, с. 5-6].© Сидорова А.В., 201028

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Рис. 1. Внешнеторговое сальдо Украины со странами ЕСза 2008г., млн.долл.Вместе с тем, совокупные объемы внешнеторговых отношений Украины со странами Евросоюза увеличиваются: в среднемежегодно за 2001-2008 гг. объемы экспорта Украины увеличились на 21%, а объемы импорта – на 29% [7].Анализ состояния товарной структуры торговли Украины и стран ЕС указывает на чрезвычайный узкий ассортиментторговли товарами и услугами, которые свидетельствуют о сырьевой направленности украинского экспорта и недостаточной егодиверсификации.Средний уровень цен в Украине примерно в 2 раза ниже, чем в Европе, а цены на недвижимость в 2008 г. были не ниже (а вотдельных случаях и выше) европейских. Такая ситуация свидетельствует о несбалансированности ценовой политики и структурныхдиспропорциях в развитии рынков товаров и услуг. Цены на трудовые ресурсы в Украине в 4-5 раз ниже, чем в развитых европейских странах[5, с. 141]. Невысокий уровень ВВП при наличии развитой дешевой ресурсной базы свидетельствует о неэффективности механизмаиспользования ресурсов.Это свидетельствует, что необходима разработка и внедрение широко дифференцированного пакета соглашений Украины и странЕС по вопросу создания зоны свободной торговли.Такая ситуация обусловлена также различиями в паритетах покупательной способности валют по отдельным странам в рамках ЕС.Проф.. Задоя А.А. в работе [5,с. 143] проанализировал влияние соотношения паритета покупательной способности и рыночного валютногокурса на международную торговлю и перемещение капитала, приняв среднеевропейский уровень цен за 100 %. В результате, в таких странахЕС, как Бельгия, Дания, Франция уровень цен в 2007 г. был выше среднеевропейских, а в Венгрии, Мальте, Румынии – меньше 80% посравнению со среднеевропейским уровнем.На основе этих расчетов нами выполнена группировка, позволившая выделить группы стран, в торговле с которыми Украина приэкспорте может иметь ценовое преимущество различной степени (табл.1).Таблица 1Группировка стран по степени ценовых преимуществ для экспортеров УкраиныСтраны ЕС1. Болгария, Чехия, Литва, Латвия,Венгрия, Польша, Румыния, Словакия2. Эстония, Греция, Испания, Кипр,Мальта, Португалия, Словения3Бельгия, Германия, Франция, Италия,Нидерланды, Австрия, Великобритания4. Дания, Ирландия, Люксембург,Финляндия, ШвецияНе члены ЕС:ТурцияИсландияНорвегияШвейцарияСШАЯпонияРассчитано по данным www.eurostat.orgСоотношение ППС и рыночноговалютного курса , %До 70Наличие ценового пре-имущества дляукраин-ских экспортеровНизкое70 - 100 Невысокое100 – 110 УмеренноеСвыше 11071,5148,1139126,184,696,6ВысокоеНевысокоеВысокоеВысокоеВысокоеНевысокоеневысокоеСледовательно, украинским предприятиям-экспортерам целесообразно рассмотреть различные варианты внешней торговли в странахЕС в зависимости от паритета покупательной способности денежной единицы. В таком случае для украинских экспортеров более выгоднойбудет торговля со странами, где соотношение между ППС и рыночным валютным курсом выше среднего по Европе. Преимуществозаключается в том, что цены на товары в этих странах выше, чем в среднем по Европе, следовательно, украинские товаропроизводители могутконкурировать с внутренними производителями по цене. Учитывая невысокую конкурентоспособность национальной продукции, ценовоепреимущество может оказать существенную роль в развитии экспортоориентированных видов деятельности.Таким образом, внешнеэкономическая деятельность страны должна быть многовекторной, прагматичной, нацеленной на решениенациональных экономических интересов. На этапе составления соглашений с ЕС Украине целесообразно дифференцировать условия торговлипо странам в зависимости от соотношения ППС и рыночного валютного курса. С этой цель необходимо:29

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20101. Провести детальный мониторинг состояния отдельных сфер экономики и видов экономической деятельности с точки зренияоценки конкурентоспособности и потенциальных конкурентных преимуществ. Для этого разработать программу мониторинга с определениемсроков и субъектов выполнения, системы показателей и видов деятельности.2. Предусмотреть дифференцированные условия торговли по группам стран ЕС в зависимости от соотношения ППС и валютныхкурсов, которые будут выгодны национальным производителям.3. Рассмотреть потенциальные экспортные возможности Украины в разрезе отдельных видов экономической деятельности иконкретных стран.Задачей государственной политики является формирование курса национальной валюты, недопущения ее резких колебаний,обеспечения соответствующего таможенного режима, установление экспортно-импортных квот, обеспечивающих сохранение конкурентныхпреимуществ на внешних рынках.Украина может значительно ускорить создание предпосылок для эффективной интеграции экономики через концентрациюресурсов на тех сегментах экономической структуры, которые определяют будущее ее развития: научно-техническая, инновационная,образовательная и информационная. В этих сферах необходимо установить гарантированные минимально допустимые уровни бюджетныхзатрат относительно ВВП, исходя из достигнутого их уровня в ведущих странах мира.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Україна у цифрах за 2008 р./ Під.ред. О.Г. Осауленко – К.: ДП: Інформаційно-аналітичне агентство, 2009. – 254 с.2. Абдрахимова Н.Д, Яр-Мухамедов И.Г. Поаспектный анализ внешней торговли // Наукові праці ДонНТУ. Економіка. – 2006. – С.127-131.3. Макогон Ю.В. Устойчивое развитие экономики Украины в аспекте сотрудничества с ВТО и ЕС // Проблемы развитиявнешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Сборник научных трудов. – Донецк:ДонНУ, 2008 г. – Ч.1., С. 4-15.4. Экономическая статистика: Учебник / Под ред. проф. Ю.Н. Иванова.- М.: ИНФРА-М, 2007.- 736 с.5. Задоя А.А. Валютный курс и его влияние на мотивацию внешнеэконо-мической деятельности.- Академічний огляд, 2009.- № 1.- С.137-150.6. www.eurostat.orgРЕЗЮМЕВиконано аналіз причин нееквівалентного обміну у зовнішній торгівлі різних країн. Розглянуто методологічні питання міжнароднихспівставлень, вплив паритету купівельної спроможності валют, ринкових валютних курсів та їх співвідношень на величину макроекономічнихпоказників, оцінено можливість набуття цінових переваг для експортерів України.SUMMARYThe analysis of reasons of non- equivalent exchange is executed in foreign trade of different countries. The methodological questions of internationalcomparisons, influence of parity of purchasing power of currencies, are considered, market rates of exchange and their correlations on the size ofmacroeconomic indexes, an acquisition of price advantages option is appraised for the exporters of Ukraine.РЕЗЮМЕВыполнен анализ причин неэквивалентного обмена во внешней торговле разных стран. Рассмотрены методологические вопросымеждународных сопоставлений, влияние паритета покупательной способности валют, рыночных валютных курсов и их соотношений навеличину макроэкономических показателей, оценена возможность приобретения ценовых преимуществ для экспортеров Украины.РОЛЬ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ: ДОСВІД КРАЇН ЄСМиценко І.М., д.е.н., професор, Кіровоградський національний технічний університет,Стежко Н.В., к.е.н., Кіровоградський національний технічний університет⋅Постановка проблеми. Зростаючі екологічні проблеми та розвиток інноваційних технологій нині обговорює увесь світ. Ці проблеми такчи інакше виникають на всіх етапах суспільного розвитку і торкаються усіх сфер життєдіяльності людини, які еволюціонують в прогресивномунапрямку. З розвитком цих сфер виникає проблема їх збереження від небезпек і загроз, негативних дій, що можуть завдати шкоди абозруйнувати життєздатну систему, тобто існує проблема у забезпеченні не тільки екологічної безпеки, а й безпеки як самозбереження,виживання і подальшої її безперервної еволюції.Те, що ці проблеми носять глобальний характер свідчить доповідь колишнього Генерального секретаря ООН в 2000 році, який відзначив,що «справедливий і стійкий розвиток є однією з необхідних умов забезпечення безпеки, проте, забезпечення мінімальних стандартів безпеки, усвою чергу, є однією з передумов розвитку. Прагнення вирішувати одну задачу незалежну від іншої не має значного змісту» [1].Усвідомлення іманентного взаємозв'язку людського розвитку і екологічної безпеки призвело до формулювання положення проможливість забезпечення безпеки через розвиток, а якщо говорити точніше - через інноваційний розвиток.Метою статті є визначення ролі інноваційного розвитку у забезпеченні екологічної безпеки країни.Виклад основного матеріалу. Останніми роками помітно зростає інтерес до взаємозв'язку концепції інноваційного розвитку і безпеки,про що свідчать наукові дослідження О.І. Амоші, Б.М. Андрушківа, О.Г. Білоруса, Д.Г. Лук’яненка, Ю.В. Макогона, О.Ф. Новикової, С.І.Пірожкова, С.І. Соколенка та ін. Слід відзначити те, що більшість дослідників відмічають, перш за все, економічний характер екологічноїбезпеки.При цьому очевидним є те, що майже на всих міжнародних рівнях гострота цих питань зростає. Не оминули цих питань і під час 64-ї сесіїГенеральної асамблеї ООН, яка відбулася 24 вересня 2009 року, в рамках якої обговорювались глобальні ініціативи.Зокрема Україна запропонувала укласти Екологічну конституцію Землі. Це могло б стати основою для нової світової екологічноїполітики у ХХІ столітті та встановлювати не лише такі обмежувальні заходи, як квотування викидів шкідливих речовин, а й пропонуватишляхи відтворення довкілля. «Це цікаві пропозиції, які опонентів не оминають. Коли говоримо про планетарну екологічну політику чиекологічну безпеку, всі починають розуміти, що мова йде про політику, яка буде полягати у створенні нових екологічних можливостей», –сказав Віктор Ющенко, коментуючи свій виступ на сесії. Під час роботи 64-ї сесії ГА ООН Україна внесла кілька глобальних ініціатив [2].Економічні і технологічні зміни, що є основою цього процесу свідчать про його незворотність: він не може бути призупиненим абоповернутим будь-ким назад, оскільки розвиток нових технологій неможливо ні зупинити, ні загальмувати. Щоб контролювати екологічнубезпеку, необхідно в першу чергу, здійснювати жорсткий контроль темпів економічного і технічного розвитку.Сьогодні технології, торгівля, транспорт, ТНК, міжнародний капітал взаємозв’язують світ новими взаємозалежними ланцюгами і роблятькордони держав прозорими. В результаті цього обмежується національний суверенітет і підривається основа держави як головного суб’єктаміжнародних відносин. Відбуваються глобальні зміни в поведінкових моделях як держав, корпорацій так і навколишньому середовищі. Прогресі регрес завжди рухаються один з одним. Певна частина змін погіршує нинішню ситуацію, але більшість змін мають все ж таки позитивнийрозвиток. При цьому баланс полюсів і мінусів досить різноманітний для різних країн, регіонів і територій.Відомо, що екологічні проблеми та впровадження інноваційних технологій, як парадигми розвитку, здатна вирішити лише гармоніявідносин людини з природним середовищем. Сьогодні вона вибудовується на основі екологічної безпеки та розвитку науки й складних систем,таких як природні, технічні та соціально-гуманітарні. Постає нагальна необхідність цілісного трансдисциплінарного погляду на світ, причомуна рівні свідомості більшості громадян, інакше суспільство не знайде шляхів креативного розуміння глобальних проблем і способів їх© Миценко І.М., Стежко Н.В., 201030

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010вирішення. Необхідне нове бачення світу, розуміння особистої відповідальності за його долю, особливо це стосується керівництва держави,науковців, оскільки інноваційні технології – це головний стимул для екологічної безпеки, що додає імпульс розвитку секторові попиту тапропозиції. Відомо, що чим більше інноваційних товарів споживає ринок, тим активніше заощаджуються природні ресурси, які невідновлюються.Нині стає очевидним, що екологічна безпека складається як мінімум з декількох складових: соціально-політичного, соціальноекономічного,науково-технічного та інноваційного розвитку. Всі ці та інші складові єдиного соціоприродного розвитку стають стійкими лишетоді, коли відносно них встановлюються певні обмеження і всі вони об’єднуються в єдину систему, що характеризується економічноюефективністю. Насправді визначення взаємозв'язку інноваційного розвитку з проблемою екологічної безпеки поки що зводилося до визначеннятих обмежень і, відповідно, нових норм, які виражають гранично допустиму місткість екосистем і біосфери в цілому.В широкому розумінні забезпечення екологічної безпеки через інноваційний розвиток – це новий розвиваючий тип існування і розвиткусвітової цивілізації. Цей тип розвитку заснований на радикальних інноваціях, у всих практично параметрах буття: економічних, соціальних,демографічних, екологічних, культурологічних і ін. Визначаючи концептуально такий підхід необхідно впроваджувати оптимальне управлінняне тільки природно-ресурсним потенціалом, але і всією соціокультурною і науковою сферою (економікою, освітою, культурою, державноправовимиінститутами та ін.). Перехід до нового типу розвитку неможливий без вдосконалення державно-правових інститутів, які повиннізазнати істотних змін. Принципи, імперативи і норми по забезпеченню екологічної безпеки вимагають нових форм правосвідомості, новоїінноваційної системи управління.Інноваційна економіка стає визначальним фактором споживання енергоресурсів з використанням енергії вітру, води, сонця, спалюваннясміття тощо. Слід відзначити, що існує пряма залежність рівня інноваційного розвитку країни від екологічного та соціального стану населення.Несправедливе, надмірне розмежування людей за рівнем життя підточує основи демократизації суспільства, стимулює зростаннясоціальної нестабільності, служить активатором еміграції більш кваліфікованих кадрів та науковців, джерелом негативних змін в духовності,розшарування суспільства в соціальній і політичній сферах. Нажаль, такий розвиток подій спостерігається в нашій державі.Не дивлячись на те, що за роки незалежності економіка України зазнала величезних змін, проте в структурному плані вона залишиласятехнологічно низькоукладною, в якій домінують галузі, що виробляють продукцію з низьким рівнем доданої вартості. За умов збільшеннятоварного експорту такої продукції це означає, що Україна зростаючими темпами розпродає свої природні ресурси, погіршує екологічнубезпеку і використовує свою робочу силу вкрай неефективно. Такий розвиток призводить до значних економічних втрат й унеможливлює йогоінноваційний розвиток.За умов збереження існуючої структури економіки навіть при збільшенні ВВП на 3-5% за рік неможливо досягти її реального розвитку,тому що при такому розвитку кожна одиниця зростання ВВП потребує ще більш зростаючих для цього витрат. Це свідчить про те, щоінноваційні процеси в економіці не набули вагомих масштабів, кількість підприємств, що впроваджують інновації, зменшуються з кожнимроком і становлять нині 12-14%, що менше в 3-4 рази, ніж в інноваційно розвинутих економіках.Наукоємкість промислового виробництва знаходиться на рівні 0,3%, що на порядок менше від світового рівня. Проте низький рівеньнаукоємності вітчизняного виробництва визначається не тільки недостатнім фінансуванням. Фундаментальне значення має сьогоднішняструктура економіки. В українській економіці домінують низькотехнологічні галузі виробництва, які природньо відносяться домалонаукоємких галузей: добувна і паливна – 0,8-1%; харчова, легка промисловість, агропромисловість – 1-2% [2]. У цілому в Україні домінуєвідтворення виробництва третього технологічного укладу (гірнича металургія, залізничний транспорт, багатототожна неорганічна хімія та ін.).Відповідно майже 95% вітчизняної продукції належить до виробництва третього та четвертого технологічних укладів. Згідно дослідам в Україніна 1 дол. США виробленої продукції витрачається 89 кг умовного палива. Це в 3-5 разів більше, ніж в розвинутих країнах.Говорячи про розвиток інноваційних технологій, слід відмітити невідповідність паливно-енергетичного балансу економіки України. Так,в структурі споживання енергоресурсів в Україні домінують традиційні види органічного палива: частка вугілля складає 28,8%, природній газ –44 (в світі – 23), нафти – 9,6% (світовий показник – 37,5%), атомної енергетики – 13,3% (світовий показник – 6,5%), гідроенергії – 1,6%(світовий показник – 6,2%) [3].Наведені дані свідчать про те, що економіка України обтяжена інерцією попереднього екстенсивного розвитку. За рівнемконкурентоспроможності ринків Україна подібна до США у 1940-х рр. За оцінкою Лозанського інституту менеджменту, індексконкурентоспроможності України у 2008 р. знизився з 46-го місця на 54-е з 55 можливих. Варто відмітити, що ключовим компонентом унаціональній конкурентоспроможності, а також зміцнення інноваційної функціональної складової економічної безпеки бізнесу країни є рольсектора малого і середнього підприємництва. Але, нажаль, в Україні не створені належні умови для активізації інноваційної діяльності цьогосектору. Так, в середньому по Україні лише 6% промислових малих та близько 16% промислових середніх підприємств є інноваційноактивними (Німеччина – понад 60%). Жодна із українських компаній не ввійшла навіть до першої тисячі фірм, що володіють значнимибюджетами наукових досліджень. Це свідчить про те, що укра-їнський бізнес неохоче вкладає кошти в науку. В середньому вітчизняні компаніївитрачають на наукові розробки менше 1% обороту. Для порівняння – американці вкла-дають в НДДКР в середньому 3-4% від обороту, китайці– 3%, а європейці – 7-10% [4].Не дивлячись на те, що Україна є однією з найбільш багатих країн світу на природні ресурси, їх використання в національній економіці євкрай нераціональним. По-перше, залишається дуже високою енергоємність ВВП, яка в декілька разів перевищує середній рівень, країн ЄС(рис. 1).Енергомісткість ВВП України перевищує за своїм рівнем усі досліджувані країни: Францію, Італію, Німеччину, Іспанію, Фінляндію – всередньому у 3 рази; Польщу – у 2,5 рази, Росію – у 1,5 рази. За даними IMD, ця різниця є суттєво більшою (82,6 тис. кДж на 1 дол. США ВВПв Україні проти 3,5 тис. кДж на 1 дол. США ВВП у Франції).Причиною високої енергомісткості ВВП України є надмірне споживання у галузях економіки енергетичних ресурсів на виробництвоодиниці продукції, що зумовлює відповідне зростання імпорту енергоносіїв в Україну. Проблема високої енергомісткості і, як наслідок, низькоїконкурентоспроможності існує й усередині самого ПЕК України.Зберігається низький рівень технологічної переробки мінеральної сировини, зростають обсяги експорту сировини і продукції з неї. Так,сьогодні Україна експортує понад 85% металу, що виробляє вітчизняна металургія. Це стосується також і надмірного експортування сировини іпродукції з неї, що викликають не тільки негативні економічні наслідки, а й екологічні, зокрема, забруднюється навколишнє середовище,посилюється деградація земель, зростають технологічні загрози.Якщо така тенденція збережеться, то це може призвести до зростання загроз національній безпеці, вибуття України із числа економічнорозвинених країн світу та перетворення її у ресурсний придаток до розвинутих країн. Разом з тим слід відзначити, що Україна, підписавшиУгоду про партнерство і співробітництво з європейськими співтовариствами в 1994 році, яка набула чинності в 1998 році, та затвердившиУказом Президента України того ж року №615/1998 «Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу», обрала курс на розвитокнаціональної економіки за інноваційною моделлю [6].Однак, починаючи з 1991 року в Україні жодного бюджетного року не був виконаний Закон України «Про наукову і науково-технічнудіяльність», яким передбачено фінансування наукової та науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7% ВВП. Нажаль, ця цифра, як іраніше, складає 0,3-0,5% ВВП, внаслідок чого наука виконує у суспільстві переважно соціокультурну функцію. Відомо, що розвитокекономічної функції науки розпочинається з обсягів фінансування, що перевищує 0,9% ВВП. Нині на науку в нашій країні з держбюджетувитрачається в 10 разів менше коштів, ніж на держапарат та правоохоронні органи, в той час, як, наприклад, в США, навпаки, витрати на наукуперевищують в 1,3 рази ніж витрати на держапарат і правоохоронні органи [7].Разом з тим зростаюча залежність національної економіки від зовнішніх факторів, в тому числі і негативних, таких як обмеженість ідороговизна енергетичних ресурсів, необхідність більш раціонального використання сировинної бази і робочої сили мають служити стимуломдля розвитку інновацій. Для цього необхідне підвищення потенціалу віддачі від наявних в країні та імпортованих із-за її меж ресурсів, переходувітчизняної економіки до стандартів економічно безпечного виробництва і споживання з метою забезпечення сталого економічного розвитку в31

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010цілому. Нажаль, сучасні глобальні екологічні проблеми тісно пов’язані між собою і мають обумовлену взаємозалежність. Так, забезпеченняподальшого економічного розвитку природних ресурсів завідомо зменшує кількість викидів забруднення навколишнього середовища, а такожусуває критичну межу, яка може призвести до екологічної катастрофи в планетарному масштабі.т н.е. / 1 тис. дол. США ВВП в цінах 2000року3,532,521,510,50ІталіяБразиліяНімеччинаУгорщинаКореяФінляндіяРосія0,60,50,40,30,20,10т н.е. / 1 тис. дол. США ВВП в цінах 2000року за ПКС32Рис. 1. Енергомісткість ВВП УкраїниСутність глобальної еколого-енергетичної кризи можна визначити у зростаючому поглибленні протиріч між забезпеченням виробничоїдіяльності і стабільністю, а точніше стійкістю природного середовища. Стрімке зростання виробництва та споживання продукції потребуютьзначних природних та енергетичних ресурсів, що спричиняють негативну дію на оточуюче середовище.Так, попит на нафту і газ збільшується, а їхні запаси зменшуються. Разом з тим до 2030 року слід очікувати збільшення споживанняенергоносіїв на 37-50%, а наявні запаси можуть вичерпатися уже через 50-60 років [8].Тому, використання нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії (НВДЕ) світова спільнота розглядає як один із найбільшперспективних шляхів вирішення зростаючих проблем енергозабезпечення та збереження навколишнього середовища. Наявність невичерпноїресурсної бази та екологічна чистота НВДЕ є визначальними їх перевагами в умовах обмежених ресурсів органічного палива та зростаючихтемпів забруднення довкілля.На сьогодні частка НВДЕ у виробництві енергії у світі ще не є значною (майже 14%), але їх потенціал на кілька порядків перевищуєрівень світового споживання паливно-енергетичних ресурсів. Темпи зростання обсягів виробництва енергії НВДЕ також значно перевищуютьаналогічні для традиційних видів енергії. Так, у найближчі 10 років, прогнозується щорічне зростання світових обсягів виробництваелектроенергії за рахунок традиційної електроенергетики до 2,8%, а електроенергії НВДЕ – до 9,2%.Зокрема, країни ЄС зобов’язалися подвоїти частку відновлювальної енергії в загальному енергоспоживанні країн з 5,4% в 1997 році до12,0% в 2010 році, а частку виробництва електроенергії за рахунок відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) від 14% у 1997 році до 21% у 2010році. Велика увага також приділяється збільшенню частки використання біопалива для транспорту до 5,7% в 2010 р., а до 2020 р. довести цейпоказник до 20% шляхом заміщення мінерального дизеля і газоліну.В результаті такої політики країни ЄС домоглися скорочення ядерної та збільшення частки виробництва енергії за рахунок розвиткувідновлюваних джерел та проведення енергоефективних заходів.Наприклад, в Німеччині за рахунок ВДЕ нині виробляється більше енергії, ніж за рахунок атомної енергетики.Ще один приклад. Сьогодні Швеція є першою в світі країною, економіка якої буде звільнена від нафти. В енергетичному балансі країни26% припадає на відновлювальні джерела. Слід зазначити, що саме ці напрями є пріоритетними для нової Стратегії співробітництва з Україноюна 2009-2013 рр., яка була затверджена урядом Швеції у грудні 2008 року. Стратегія передбачає надання Швецією Україні щорічної технічноїдопомоги у розмірі в середньому 25 млн. дол. США. Реалізація цих проектів у сферах регіонального використання енергетичних ресурсів тазбереження навколишнього середовища, буде сприяти також демократичним перетворенням у розвитку євроінтеграційних процесів [9].Значними темпами сьогодні розвивається вітроенергетичний сектор. Лідери світової вітроенергетики – Німеччина (18,6 млн. кВт), США(6,36 млн. кВт), Данія (3,07 млн. кВт), Індія (2,12 млн. кВт). Швидкими темпами розвивається вітроенергетика в Англії, Китаї, Японії, Італії. УЧехії будується наймогутніша в Європі вітростанція на базі вітроагрегатів фірми VESTAS потужністю 25000 кВт. Переважно розвиток в Європіотримують офшорні вітростанції, що розміщуються на морському мілководді Балтійського і Північного морів. Частка вітрової електроенергії всвітовому балансі становить 0,5%, зокрема в Німеччині – 6%, в Данії – 20%, в Іспанії – 6%. За прогнозами аналітиків до 2030 року часткавітрової електроенергії повинна становити 10-15% від загальної кількості виробництва електроенергії в світі [10].Що стосується сонячної енергетики, але вона має дещо обмежені можливості використання (залежить від погоди, широти розташуваннятериторії та ін.), але розвивається досить інтенсивно (до 50% в рік). В країнах ЄС широко використовуються так звані «сонячні зобов’язання»відносно будівництва з використанням нових сонячних технологій. Це сприяє істотним змінам у житловому фонді, готуючи його донеминучого дефіциту викопного палива, дає потужний сигнал для користувачів і для будівельного бізнесу. Серед заслуговуючих уваги останніхініціатив можна назвати проект «Тисяча дахів» у Німеччині (2250 будинків були обладнані фотоелектричними установками) та програма«Мільйон сонячних дахів» у США. Серед лідерів сонячної енергетики також є Японія та Італія.Потужність фотоелектричних установок (ФЕУ) в останні роки у світі щорічно збільшується майже на 30%. В Японії цей показникстановить 46% потужностей всіх ФЕУ світу, Німеччині – 20%, в США – 17%. Інтенсивно цю енергію використовують такі країни як Австралія(3%), Нідерланди (2%) Італія (2%), Швейцарія (2%), Іспанія (1%). При збереженні таких темпів розвитку фотоенергетики загальна потужністьєвропейських фотоелектричних установок у 2015 р. може перевищити 5 ГВт, а в планах США – до 2030 р. довести загальну встановленупотужність ФЕУ до 25 ГВт [10]. Для цього в різних країнах запроваджуються спеціальні програми й стратегії розвитку з використання сонячноїенергії.Наведені дані свідчать про те, що інноваційні технології впроваджують розвинені країни світу з метою дотримання екологічної безпеки.Немає потреби говорити, наскільки важливим для України, є інноваційний енергозберігаючий шлях розвитку, особливо зважаючи наподолання наслідків Чорнобильської катастрофи та інших техногенних викликів. Зміст цього напрямку полягає в удосконаленні управлінняенергозберігаючими ресурсами на основі наукових досліджень взаємодії біосфери, екосистем та людської діяльності, розвитку новихекологічно безпечних технологій захисту довкілля.Надійним додатковим джерелом енергії в Україні може бути синтезгаз, який можна одержати із бурого вугілля, відходів переробки

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010кам’яного вугілля та ін., а також шахтний метан. За розрахунками фахівців Національного агентства з питань забезпечення ефективноговикористання енергетичних ресурсів (НАЕР) у 2009 році виробництво синтезгазу може зрости до одного млрд. м 3 , а в найближчі 15-20 роківпланується досягти виробництва 40 млрд. м 3 синтезгазу, що є еквівалентом 25 млрд. м 3 природного газу [11].За запасами шахтного метану Україна посідає 4 місце у світі, але його видобуток (утилізація) складає всього 80 млн. м 3 на рік. Якщовикористати сучасні та перспективні технології, то у найближчий час можна видобувати 2-4 млрд. м 3 метану, а в перспективі до 6-9 млрд. м 3метану на рік.Україна має потужні ресурси гідроенергії малих річок – біля 63 тисячі малих річок, потенціал яких складає до 28% від загальногогідропотенціалу України. Розвиток малої гідроенергетики буде сприяти децентралізації енергосистем, що дає можливість вирішувати проблемиенергопостачання важкодоступних сільських районів, вирішує комплекс їх економічних, екологічних і соціальних проблем. Це, в першу чергу,стосується територій Західної України, де мікро і міні ГЕС могли б стати основою їх енергозабезпечення.Нині загальна потужність усіх компаній Укргідроенерго становить близько 4,6 мільйонів кіловат, тобто виробляється майже 8% усієїелектроенергії. Враховуючи, що світові стандарти становлять 15-20%, то 8% – надзвичайно мало. Із тисячі малих гідроелектростанцій, якіпрацювали в минулому, залишилися лише одиниці. В Україні більш як 70 тисяч малих річок, напори яких у метр-півтора можнавикористовувати за рахунок найпримітивніших і дешевих конструкцій. Прикладом є Австрія, Швейцарія та ряд інших країн. Якби ми відновиливсю малу гідроенергетику, отримали б додатково 600 тисяч кіловат потужності – по суті дві Київські ГЕС. Оскільки станції ці маленькі, й заукраїнським законом їх можна приватизувати, це дозволяє залучати кошти приватних інвесторів, а разом з тим прискорювати цей процес.Зазначений стан є наслідком відсутності стратегії переведення економіки України на інноваційний шлях розвитку та формуванняналежної національної інноваційної системи, яка забезпечувала б його реалізацію. Як показує досвід країн Євросоюзу, вплив інноваційногофактору на екологічну безпеку та розвиток економіки має відбуватися шляхом узгодження інноваційної політики з науково-технічною,бюджетно-фінансовою, грошово-кредитною, промисловою та зовнішньоторговельною політикою. Тільки за таких умов можливе досягненняєдності інтересів і встановлення злагоджених стосунків між суспільством, державою, владою, бізнесом та іншими громадськими і науковимиінституціями.Широкомасштабне впровадження НВДЕ в Україні дозволить зробити суттєвий крок у зменшенні енергетичної залежності країни, охоронідовкілля та створенні умов для входження країни до європейської спільноти.Проблеми збереження довкілля та перехід на інноваційний шлях розвитку виходять за межі національних інтересів і потребуютькоординованих підходів на європейському та глобальному рівнях. Природні земні ресурси та створене людиною середовище зазнаєінтенсивного економічного тиску, урбанізації, розширення сільськогосподарських угідь, транспортного та енергетичного секторів, а такожзміни клімату та глобального потепління.Боротьба із зміною клімату є одним з найважливіших питань, що стоїть на порядку денному ООН. Від того, як сучасний світ впораєтьсязі зміною клімату, великою мірою залежатимуть перспективи подальшого розвитку значної частини людства. Нездатність знайти ефективневирішення цієї проблеми згідно звіту Програми розвитку ООН 2008/2009 років стане приреченням для 40% найбіднішого населення нашоїпланети, що становить майже 2,6 млрд. осіб. Зміна клімату вимагає від глобальної спільноти рішучих дій та пошуку нових інституційнихмеханізмів, які регулювали б рівень викидів парникових газів в атмосферу після завершення дії Кіотського протоколу у 2012 році. Саме ціпитання обговорювали у Копенгагені (Данія) в грудні 2009 року світові лідери (192 держави-члени ООН).Висновки. Таким чином проблема безпеки є первинною і найфундаментальнішою основою для зміни подальшого економічного розвиткукраїни і цивілізації в цілому. Проте ступінь і принципи цього розвитку цілком зрозуміло будуть залежати від матеріальної системи іінноваційного розвитку.Необхідна нова філософія і політика забезпечення безпеки, яка б ґрунтувалась на поєднанні безпеки з економічним розвитком, причомуне через економоцентричне конкурентно-екстенсивне (модель нестійкого розвитку), а інноваційно-стійкий збалансований розвиток,мінімізуючий кількісні і максимізуючи якісні параметри, фактори і джерела розвитку і використовуючи коеволюційно-консенсусні формивзаємодії суспільства і природи.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Аннан А. Кофи. Предотвращение войн и бедствий: Глобальный вызов растущих масштабов. Годовой доклад о работе ООН за 1999 год. Нью-Йорк. 2000. - С. 172. 64-та сесія Генеральної асамблеї ООН // Зовнішні справи, серпень-вересень, 2009. – с. 5.3. С.Ю. Бутовский. К вопросу о создании условий развития инновационной деятельности / Напрями і моделі трансформації інноваційноїдіяльності у контексті міжнародної інтеграції: Тези доп. і повідом. Міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 18-19 жовтня, 2007 р.) НАН України.Ін-т економки пром-ті; Редкол.: О.І. Амоша (відп. ред.) та ін. – Донецьк, 207. – с. 47.4. Амоша А.И., Колбушкин Ю.П. Энергоемкость ВВП как отражение качества жизни населения // Экономические проблемы и перспективыстабилизации экономики Украины: Сб. науч. тр. – Вып. 1: В 2 ч., ч. 1 / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: Землякин А.И. (отв.ред.) и др. – Донецк, 2008. – с. 126.5. Барановская М.И. Повышение конкурентоспособности страны через инновационно-инвестиционное развитие / Проблемы развитиявнешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Сборник научных трудов. Донецк: ДонНУ,2009, – с. 769.6. Key World Energy Statistics, IEA 2007.7. Указ Президента України від 11.06.1998 року «Про Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу.8. www.eurostat.org.9. Янковский Н.А., Макогон Ю.В., Рябчин А.М. Инновационные и классические теории катастроф и экономических кризисов: Монография /под ред. Макогона Ю.В. – Донецк: ДонНУ, 2009. – с. 249.10. Е. Перебийніс. «Швеція приймає виклики» // Зовнішні справи, червень-липень 2009. – С. 7.11. Д.К. Прейгер. Конкурентоспроможність енергетичного сектору України / Монітор конкурентоспроможності, №1-2, – 2008. – с. 96-98.РЕЗЮМЕВ статті проаналізовано вплив енергозберігаючих технологій на економічне зростання країн та їх роль у вирішенні екологічних проблем.Наведено досвід країн ЄС та можливості його впровадження в Україні.РЕЗЮМЕВ статье проанализировано влияние энергосохраняющих технологий на экономический рост стран и их роль в решении экологическихпроблем. Приведен опыт стран ЕС и возможности его внедрения в Украине.SUMMARYThe article analyses the influence of energysaving technologies on the economic growth of countries and its role in the solution of ecologic problems. Theexperience of EU countries and its possibilities of introduction in Ukraine are shown in the article.33

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010УКРАЇНА НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ НАФТОПРОДУКТІВДергачова В.В., д.е.н., професор кафедри міжнародної економіки, Національній технічний університет України «Київський політехнічнийінститут»Шеремет Т.Г., к.е.н., доцент кафедри міжнародної економіки, Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського ⋅Сьогодні є всі підстави вважати, що глобальний нафтовий ринок поступово починає набувати нової структури. Ознаки цьогопроявляються всюди. Схоже, що сьогодні ми знаходимося на рубежі двох хвиль: колишньої, яка почалася в сімдесяті після «нафтових шоків», інової, спрямованої на розвиток нових провінцій. Довгострокові інвестиційні хвилі вже давно стали характерною рисою нафтового ринку.Спочатку масштабні вкладення в освоєння родовищ та інфраструктуру (як правило, в період високих цін), а потім двадцять років роботи знизькими витратами, щоб окупити початкові інвестиції. Характерна риса таких довгих циклів в нафтовій галузі - їх невизначеність. В умовахконкуренції на ринку попиту нафти не зовсім ясно, яку конфігурацію отримає світовий ринок нафти через п'ять-десять років.Ще в XIX столітті американська нафтова галузь розвивалася циклічно - з довгими хвилями, які супроводжувалися розробкою родовищспочатку Пенсільванії, потім Техаса і Каліфорнії. Потім, в 1870-і рр. на світовому ринку нафти з`явилася Росія з бакинською нафтою. Задвадцять п'ять років вона змогла повністю змінити структуру світового ринку, підвищивши свою частку з 5 до 45% світового нафтовидобутку.Потім «Російська хвиля» стала затухати, поступившись місцем спочатку США та Азії, а потім Близькому Сходу. Поява ОПЕК дала поштовхновим довгим циклам. Довгі інвестиційні цикли були характерними і для радянської планової економіки - це розробка «другго Баку» в Урало-Поволжжі в 1940-1960-і рр. і «третього Баку» в Західному Сибіру в 1970-80-і рр.Основна прикмета того, що на ринку проходять структурні зрушення, - змінився характер залежності цін від попиту та пропозиції. Щезовсім недавно ціни на нафту реагували перш за все на динаміку пропозицій. Пропозиція зростала (через перевиконання квот країнами ОПЕКабо через бурхливе зростання експорту незалежними експортерами - Росією, Казахстаном та іншими) - ціни знижувалися. Пропозиціяскорочувалась (з-за страйків у Венесуелі або скорочення квот ОПЕК) - ціни зростали. В останній час цей причинно-наслідковий зв'язокпорушився. Світовий ринок нафти перестає бути таким, яким він був протягом майже тридцяти років, таким, яким він сформувався післяенергетичної кризи початку 70-х рр. Для формування нової структури глобального ринку нафти потрібні час і гроші. Якою вона буде, ніхтопоки не знає. Ця невизначеність і спонукає ціни на нафту до нових і непередбачених коливань. Але втрачати можливість узяти участь устворенні нової нафтової реальності не хочеться нікому. Тим більше що можна й спізнитися.Тому дослідження ринку нафтопродуктів в структурі паливно-енергетичного сектора є актуальним завданням, що стоїть передвітчизняними економістами. Особливо важливо простежити причинно-наслідкові зв'язки впливу факторів кон’юнктурних змін і ділових циклівна ринок нафти в умовах глобалізації, коли причина, породжена дестабілізуючими явищами в одній частині Землі, породжує наслідки, при чомуне просто негативного, а може бути катастрофічного характеру в іншій частині. Однією з основних характеристик ринку нафтопродуктів єчутливість до змін кон’юнктури як національного, так і світового ринку.Теоретичним основам з проблематики кон’юнктурних досліджень економічних процесів присвячено ряд наукових публікацій такихавторів як Олефір В.К., Лук’янова В.В., Буга Н.Ю., Назарчук Л.М., Бурлака В.Г., Шерстюк Р.В., Чукаєва І.К., Зінкевич В.О. В їх роботахрозглядаються методи прогнозування кон’юнктурних змін і ділових циклів; математичний апарат оцінки стійкості ринку; методика оцінкивпливу науково-технологічних факторів на розвиток промисловості; проблеми інвестування у нафтогазовий комплекс України. Однакнедостатньо приділено уваги дослідженням засобів підвищення ділової активності України на ринку нафтопродуктів з урахуванням елементівекономіко-математичного моделювання. Так, доцільним для галузевих досліджень вважається використання методики короткостроковогопрогнозування на основі побудови композитного випереджального показника (КВП). Переваги КВП полягають в тому, що він дає можливістьоцінити поточний стан ринку і передбачити поворотні точки зміни кон’юнктури та ділової активності об’єкту дослідження [3, c.94].Таким чином, метою статті є удосконалення механізму підвищення ділової активності України на міжнародному ринку нафтопродуктівна основі композитного індикатора КВП.Вартість сировини в усе ще цілком індустріальній світовій економіці не можна розглядати у відриві від глобальних тенденційвидобутку та споживання енергоресурсів. Так, споживання енергоресурсів у світі постійно росте (табл.1) [1, 2]. Якщо в 2000 р. споживання вцілому по світу становило 14,1 млрд.т.у.п, то до 2020 р. прогнозується ріст практично в півтора рази ( 47,8%), що складе 20,8 млрд.т.у.п.Причому частка розвинених країн при цьому знизиться (з 54,6% в 2000р. до 45,85 в 2020р.), а країн, що розвиваються - збільшиться (з 32,35 в2000р. до 42,7% в 2020р.).Прогноз споживання первинних енергоресурсів по регіонах світу (млн. т.у.п.)Регіони світу 1990 р. 2000 р. 2010 р. 2020 р.Промислово розвинені країни6575770086409550• у т.ч. США3025347040004460країни, що розвиваються3140456067758920• у т.ч. КНР970121817202705Країни СНД і Східної Європи 2750 1850 2100 2380Світ у цілому 12464 14110 17510 20850Таблиця 1До 2000 року склалася структура паливно-енергетичного споживання-виробництва, у якій провідну роль, як і раніше, грає нафта (39%),хоча є деяка тенденція до поступового зниження її частки (табл.2) [2].Таблиця 2Динаміка й структура світового споживання первинних енергоресурсівРегіони миру Од.вим. 1990р. 2000р. 2010 р. 2020 р.Споживання первинних енергоресурсів усьогомлн.т.у.т. 12464 114110 17510 20850% 100 100 100 100• нафтамлн.т.у.т. 4860 5700 6855 7800% 39,0 40,4 39,2 37,4• газмлн.т.у.т. 2680 3220 470 6070% 21,5 22,8 25,5 29,1• вугіллямлн.т.у.т. 3240 3070 3690 4230% 26,0 21,8 21,1 20,3• атомна енергіямлн.т.у.т. 735 920 985 950% 5,9 6,5 5,6 4,6• гідроенергія й ін.поновлюванімлн.т.у.т. 950 1200 1510 1800джерела % 7,6 8,5 8,6 8,6© Дергачова В.В., Шеремет Т.Г., 201034

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Розвинені й нафтовидобувні країни в умовах глобалізації не можуть не зважати на інтереси власних ТНК і незалежних добувнихкомпаній. Західні уряди й транснаціональні нафтові компанії тісно взаємодіють у виробленні нафтової стратегії й реалізації власної стратегії врізних частинах світу, причому, роль приватного капіталу далеко не вторинна. Так, лібералізація американських і англійського енергетичнихринків була проведена в інтересах нафтового капіталу й при його участі (досить тривалий період часу уряду цих країн утримували внутрішніціни на нафту на досить високому рівні, щоб покрити первісні великі вкладення в ці родовища приватним капіталом - у противному випадку цемогло поставити під погрозу нафтовидобуток і привести до великої залежності від імпортованої нафти). Сумарна капіталізація десятинайбільших приватних західних нафтових компаній перевищує 800 млрд.дол. Лідерами по капіталізації є: Exxоn Mobil, BP Amoco, Royal DutchShell, Total Fina Ilf, Chevron Texaco [1].Тому роль великих нафтових компаній не обмежується тільки постачанням споживачам нафтопродуктів, оскільки вони забезпечуютьенергетичну безпеку країни (наприклад, у США під завдання Пентагона здійснюються закупівлі сирої нафти, що є одним з фактором, щовпливають на її ціну) і їх ділова активність виступає одним з ключових індикаторів кон’юнктури світового ринку нафти. Для оцінки діловоїактивності використовується система таких показників: розмір та динаміка угод; ступінь завантаженості виробничих потужностей; кількістьугод; обсяг продажів у натуральному вимірі; обсяг продажів у національній або іноземній валюті; сумарний обсяг укладених угод унаціональній валюті; мінімальна і максимальна ціна угод. Аналіз даних показників дозволяє оцінити цикли ділової активності ринку, тобтовизначити сприятливі і несприятливі тенденції його розвитку.Розглянемо основні з вищевказаних показників для визначення стану ділової активності України на міжнародному ринкунафтопродуктів, що допоможе визначити місце національної економіки на міжнародному ринку нафтопродуктів..Переробка нафти в Україні здійснюється на шести нафтопереробних заводах (НПЗ): Лисичанському, Кременчуцькому, Одеському,Херсонському, Дрогобицькому та Надвірнянському. Їх загальна потужність складає 52 млн. тонн на рік, однак на даний момент середнійступінь завантаженості виробничих потужностей – 11%, при тому, що на момент отримання незалежності України завантаженість НПЗстановила 90%, з яких приблизно 30 млн. тонн споживалось всередині країни, ще 15 млн. тонн експортувалось. Однак вже у 1993 році ситуаціязмінилась, і з того часу і до сьогодні переробка нафти в Україні не перебільшує 12 млн. тонн нафти на рік [4].За даними Держкомстату в Україні існують негативні тенденції на ринку нафтопродуктів, оскільки імпорт нафтопродуктів значноперевищує експорт як у абсолютному значенні, так і за темпами росту. Так, обсяг імпорту у 2008 році становив 11671,7 млн. дол. США, щоскладає 323,6% від 2007 року, при тому, що у попередні роки темпи росту імпорту були також досить високими. Крім того, за рахунок імпортузначно збільшився і зовнішньоторговельний обіг. У 2008 році він дорівнював 15216,9 млн. дол. США та складав 272,6% у порівнянні з 2007роком.Динаміку темпів росту експорту та імпорту нафтопродуктами України представлено на рисунку 1.350%3002502001501005002003 2004 2005 2006 2007 2008 рокитемп росту експортутемп росту імпортуРис. 1. Темпи росту експорту та імпорту нафтопродуктів України, %Крім того, з рис.1 простежується, що починаючи з 2004 року темпи росту імпорту стабільно перевищуються темпи росту експорту, а в2008 році розрив між ними значно збільшився.На рис. 2 представлено зміни долі нафтопродуктів у загальному обсязі зовнішньої торгівлі, що відображає значення торгівлінафтопродуктами для зовнішньої торгівлі в цілому.9876543210%2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 рокидоля експорту нафтопродуктів в ЗТОдоля імпорту нафтопродуктів у ЗТОРис. 2. Динаміка змін долі нафтопродуктів у загальному обсязі зовнішньої торгівлі України35

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010100009000800070006000500040003000200010000Бензин моторний з вмістомсвинцю 0,013 г/л і менше,тис.троки2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010Рис. 5. Прогноз обсягів виробництва нафтопродуктів до 2010 року на основі побудови лінії трендуПаливо дизельне длятранспорту автомобільного ізалізничного, тис.тМазути топкові важкі, тис.тНеобхідність втручання у ситуацію, що склалася у нафтопереробній галузі, є безсумнівною. Кінцевою метою у даному випадкувиступає підвищення ділової активності України на міжнародному ринку нафтопродуктів. При цьому основним завданням є підвищенняконкурентоспроможності українських НПЗ. Загальний механізм цього процесу представлено на рисунку 6.Показники ділової активності України на міжнародному ринку нафтопродуктівОбсяг продажів унатуральному виміріОбсяг продажів унаціональній або іншійвалютіСтупінь завантаженостівиробничихпотужностейСтруктура виробництваОцінка існуючої ділової активності України на ринку нафтопродуктівПобудова і оцінка композитного випереджального показника (КВП)ОптимістичнийсценарійПесимістичнийсценарійРозробка системи заходів,спрямованих на покращенняпоказників ділової активностіРозробка системи заходів,спрямованих на покращенняпоказників ділової активностіПідвищення конкурентоспроможності українських НПЗВпровадження новихтехнологійСприятлива податковата митна політикаРозробка родовищ нафти як натериторії України та в іншихкраїнахЗалучення інвестиційЗміна структури виробництва:- зменшення частки виробництва мазуту;- збільшення частки виробництвадизельного палива та бензинуЗбільшення виробництванафтопродуктів, в т.ч.призначених для експортуПідвищення ділової активності України на ринку нафтопродуктівРис.6. Механізм підвищення ділової активності України на міжнародному ринку нафтопродуктівЗгідно механізму відбираються показники, за допомогою яких здійснюватиметься оцінка існуючої ділової активності України на ринкунафтопродуктів. На даному етапі необхідним є виявлення проблем і перспектив галузі. Так, сьогодні існує ряд ключових проблем, щозаважають нормальному функціонуванню українських НПЗ. В першу чергу мова йде про застосування застарілих технологій та обладнання з37

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010низькою глибиною переробки нафти. Наслідком цього є, по-перше, нераціональна структура виробництва нафтопродуктів – зависока часткавиробництва мазуту у порівнянні з дорожчими нафтопродуктами (бензини, дизельне паливо). По-друге, низька якість нафтопродуктів. Наоснові цього сформувалася і структура зовнішньої торгівлі нафтопродуктами: Україна виступає експортером мазуту та імпортером бензинів тадизельного палива.На наступному етапі (рис.6) проводиться аналіз макроекономічних показників в історичній ретроспективі з метою виявлення факторів звипереджальними властивостями. На основі цих факторів і будується КВП. Відповідно до отриманого індикатора розробляються можливісценарії розвитку і відповідні системи заходівКрім того, на даний момент серед найважливіших заходів є модернізація українських НПЗ. Це потребує значних капіталовкладень.Залучення закордонних інвестицій можливо лише за умови покращення загального інвестиційного клімату країни, а також упорядкуваннясистеми державного регулювання діяльності суб’єктів нафтопереробної галузі, що включає несприятливу податкову та митну політику,недосконалість механізмів ціно- та тарифоутворення, невідповідність чинного законодавства європейським стандартам.Так, для розвитку НПЗ важливим є прийняття закону, що передбачає митні пільги на ввіз імпортного нафтопереробного устаткування,якого немає в Україні. Такий законопроект було підготовлено ще у березні 2007 року, однак, він є досі неприйнятим.Значний податковий тиск, що здійснюється за рахунок щорічного збільшення ресурсних платежів та змін умов оподаткування, є такожсерйозною перешкодою для фінансування інвестиційних програм.Важливим пунктом підвищення ділової активності України на міжнародному ринку нафтопродуктів є гармонізація з європейськимистандартами якості та екологічності нафтопродуктів. З 1 січня 2008 року в Україні введено нові національні стандарти на бензин автомобільнийі дизельне паливо підвищеної якості, які відповідають вимогам Євро-3 та Євро-4 і до 2011 року будуть діяти паралельно зі старими [4]. Алесьогодні таку продукцію в змозі випускати тільки Лисичанський та Одеський НПЗ. Крім того, необхідно поступово впроваджувати більшвисокі стандарти (Євро-5) та посилювати систему контролю якості, яка практично не працює на даний момент. на міжнародному ринкунафтопродуктівЩе одним напрямком інвестування є нафтовидобувна промисловість. Так, сьогодні Україна є залежною в значній мірі від імпортусировини, при чому з одного джерела – Російської Федерації. Україна має власні родовища нафти, але вони відносяться до категоріїважковидобувних, тому для інтенсифікації видобутку нафти необхідним є використання сучасних технологій, отже потреба в інвестиціях. І всеж таки при самих оптимістичних прогнозах власного видобутку, Україна залишиться значним імпортером нафти. Однак географічнерозташування дозволяє задіяти різноманітні джерела постачання (Азербайджан, Казахстан, країни Близького і Середнього Сходу), при цьомусуттєво посиливши свою транзитну роль з доставки нафти.Крім того, урядом України розглядається можливість освоєння нафтових родовищ у країнах, що володіють значними запасами нафти,на засадах міжнародної співпраці з укладанням угод про розподіл видобутої продукції. Потенційними партнерами України є РосійськаФедерація, Єгипет, Лівія, Іран.Таким чином, серед першочергових заходів стабілізації та підвищення ділової активності ринку нафтопродуктів слід виділитиекономічне стимулювання модернізації українських НПЗ, створення системи контролю за якістю нафтопродуктів, прозорість встановленнятарифів, розвиток логістичної інфраструктури для транспортування нафтопродуктів. Крім того, як видно з рисунку 6, важливою складовоюданого механізму є елементи економіко-математичного моделювання, тобто розрахунок КВП. КВП сигналізує про необхідність державноговтручання задля стабілізації ситуації у випадку очікуваних негативних змін та активізації діяльності у випадку очікуваних позитивних змін.Наприклад, для прогнозування обсягів експорту нафтопродуктів доцільно скористатися такими випереджальними показниками як індекс цінвиробників продуктів нафтопереробки та обсяги імпорту нафти.Вживання перелічених заходів, створить умови для підвищення конкурентоспроможності українських НПЗ, результатом чого станезбільшення виробництва нафтопродуктів, в тому числі призначених для експорту, що обумовить досягнення кінцевої мети – підвищенняділової активності на ринку нафтопродуктів.Таким чином, підсумовуючи викладене вище, можна зробити такі висновки:1. Кон’юнктура ринку нафтопродуктів України характеризується як несприятлива, про що свідчить неспроможність вітчизняних НПЗзадовольняти існуючий попит якісною продукцією та імпортозалежність країни як від нафти сирої, так і від продуктів нафтопереробки.2. Однією з основних причин несприятливої кон’юнктури є неконкурентоспроможність українських НПЗ, обумовлена технологічноювідсталістю через відсутність належного фінансування, і як наслідок зниження ділової активності України на міжнародному ринкунафтопродуктів.3. Однією з проблем розробки оптимальних заходів, необхідних для підвищення ділової активності України на міжнародному ринкунафтопродуктів, є недосконалість методики дослідження і прогнозування, яку можна вирішити шляхом впровадження методики розрахункуКВП. Значимість КВП полягає в тому, що він є більш чутливим до будь-яких кон’юнктурних змін і тому дає можливість заздалегідь отриматипро це сигнал і вчасно вжити відповідних заходів.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Мовсесян А.Г., Огнивцев С.Б. Мировая экономика: Учебник. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 656с.2. „Енергетична стратегія України на період до 2030 року” [Електронний ресурс]. – Доступний з:3. Олефір В.К. Прогнозування кон’юнктурних змін і ділових циклів // ЕП.- Ринок: прогноз і кон’юнктура. – 2008. – с.94-111.4. Інформація Міністерства палива та енергетики України. [Електронний ресурс]. – Доступний з: РЕЗЮМЕУ статті пропоновані засоби удосконалення механізму підвищення ділової активності України на міжнародному ринку нафтопродуктів наоснові впровадження в систему його кон’юнктурної оцінки композитного випереджального показника та уточнення заходів з підвищенняконкурентоспроможності українських нафтопереробних закладів.SUMMARYThe way of raising of the level of business activity of Ukraine on the international oil market by application of the Composite Leading Indicators in themonitoring facilities of it’s conjuncture and has been offered in this article. Arrangements of the raising competitiveness of Ukraine mineral oil enterpriseshas been precised in this article.РЕЗЮМЕВ статье предлагаются способы усовершенствования механизма повышения деловой активности Украины на международном рынкенефтепродуктов на основе внедрения в систему его конънктурной оценки композитного опережающего показателя и уточнения мероприятийповышения конкурентоспособности украинских нефтеперерабатывающих учреждений.38

40Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010национальной экономики» [9, с.13], то, следовательно, необходима определенная система обеспечения экономической безопасностигосударства.Определимся с понятием «система обеспечения экономической безопасности государства». В изученной нами литературе отсутствуетопределение этого понятия. В работе И.Чорнодеда «Обеспечение экономической безопасности государства» [11] дается определениеэкономической безопасности государства с включением в него элементов обеспечения. Безусловно, экономическая безопасность государстваневозможна без формирования определенной системы ее обеспечения. Но если экономическая безопасность государства представляет собойопределенное положение экономики страны и состояние защищенности национальных интересов, следовательно, может рассматриваться какобъект управления со стороны государства, то ее обеспечение представляет собой определенную функцию государства. Реализация этойфункции возможна только в рамках государственного управления экономикой.В самом простом восприятии управление означает воздействие субъекта на объект. Как верно отметили известные ученые-экономисты,специализирующие в области управления экономикой, Б. Райзберг и Р. Фатхутдинов, «с определенной степенью условности окружающий Мирможно разделить на неуправляемую Природу и управляемую Экономику…При этом Экономика понимается в самом широком смысле слова,включает в себя не только производственную, финансовую, но и социальную среду, распространяется на всю гамму отношений междулюдьми» [12, с. 24]. Для нас это высказывание важно в связи с акцентом в экономической безопасности государства не только на созданииусловий для реализации не просто национальных интересов, в том числе и экономических, но и создании условий для противостоянияэкономической опасности во всех сферах отношений между людьми.В экономической теории известны различные концепции макроэкономического управления: меркантилизм, протекционизм,физиократизм, трудовая теория стоимости, фритредерство, плановое централизованное управление, либерализация экономики, рыночноесаморегулирование, монетаризм, ограниченное государственное регулирование. Впервые реализация государственной функции вэкономической сфере была отмечена меркантилистами. Меркантилизм зародился в ХVI веке и был обусловлен обострением проблемденежного обращения и необходимостью наращивания национального богатства [13]. Именно потребность в обеспечении экономическойбезопасности государства («порча монет», «революция цен» и т.д.) обусловили появление первой теории макроэкономического управления (впротекционистском восприятии), хотя категория «экономическая безопасность государства» появилась гораздо позже. Физиократы поддержалиидею макроэкономического управления, сделав акцент на развитии сельского хозяйства. Автором трудовой теории стоимости является А.Смит, провозгласивший концепцию рыночного саморегулирования. В высказываниях А. Смита можно усмотреть зачатки концепцииэкономической безопасности государства. Одно из самых известных его высказываний гласит: «Для того чтобы поднять государство с самойнизкой ступени благосостояния, нужны лишь мир, легкие налоги и терпимость в управлении…» [12, с.44]. То есть развитие государства,накопление богатства возможно только в условиях обеспечения мирной (в смысле безопасной) экономической деятельности и мягкомвоздействии государства на экономические процессы. Отметим, что в самом известном труде А. Смита «Исследование о природе и причинахбогатства» он неоднократно ведет речь о безопасности, и, прежде всего, о безопасности в отношении защиты собственности. А. Смитуказывает, что в эпоху появления первого «неравенства состояний» появляются отношения власти и подчинения и вводится «некоторая степеньгражданского управления. Люди менее богатые соединяются с богатыми, чтобы защищать их собственность, с условием, что богатыесоединятся с ними для защиты также и их собственности» [14 с.515]. Таким образом, подчеркивается необходимость применения элементовсовместного управления экономикой для защиты личной собственности. А.Смит далее отмечает: «В особенности богатые люди неизбежнозаинтересованы в поддержании такого порядка вещей, который один может укрепить за ними обладание их преимуществами… Гражданскоеуправление, поскольку оно учреждено для защиты собственности, на самом деле учреждено для защиты тех, кто имеет какую-либособственность, от тех, которые совсем ее не имеют» [14, с.515]. В этом же труде упоминается категория национальной безопасности в связи свопросом о введении нового налога по причине «опасения за национальную безопасность» [14, с.658-659]. Все это указывает на попыткинаучного осмысления значимости обеспечения безопасности государства при введении института собственности.Свободную торговлю провозгласили представители фритредерства, наиболее полное обоснование которому дали А. Смит и Д. Рикардо.А главные последователи трудовой теории стоимости К. Маркс, Ф. Энгельс и В. Ленин выдвинули концепцию государственного(общественного) централизованного планового управления экономикой, основанного на общественной собственности на средствапроизводства.Научное осмысление концепций макроэкономического управления в Украине совпало с распространением на территории России идейА.Смита [15, с. 15]. В конце XVIII – начале XIX вв. наиболее яркими представителями экономической теории были В. Каразин, И. Ланг, Л.Якоб, Т. Степанов (основатель экономической науки в Украине и России). В их позициях прослеживались взгляды меркантилистов ифизиократов. В конце XIX в идеи государственного регулирования экономики с акцентом на денежно-кредитной составляющей проповедовалвидный ученый-экономист и государственный деятель Н. Бунге.Согласно позиции либералистов регулирование экономики должно осуществляться в основном за счет денежного механизма, что иобусловило появление монетаризма – теории, отдающей решающее значение денежно-кредитному регулированию макроэкономическихпроцессов (Ф. Хайек, М.Фридмен).Противоположной концепции либерализации экономики является теория государственного регулирования рыночной экономики,наиболее ярким представителем которой является Дж.Кейнс. Приверженцы этой концепции считают, что государственное регулированиеэкономики должно осуществляться по различным направлениям.Краткий ретроспективный анализ основных концепций макроэкономического управления позволил сделать следующие умозаключения:- основным мотивом появления каждой из концепций макроэкономического управления является необходимость поиска наиболеебезопасной системы функционирования собственности и обеспечения благосостояния нации;- в отношении управления экономикой основной функцией государства в основном признается регулирование (в разной степенипроявления), при этом важное значение придается денежно-кредитному регулированию;- тенденции в экономической мысли связаны с обоснованием необходимости четкой регламентации экономических отношений,организуемых на любом уровне, с целью обеспечения их безопасности и приоритета защиты национальных интересов в целом.Согласны с мнением А. Сухорукова и О. Ладюк, что „проблема экономической безопасности страны встает вместе с построениемгосударственности, осознанием национальных, в частности, экономических, интересов” [16, с.12]. Этим объясняется внимание ученых к этойпроблеме после появления на карте мира значительного числа новых независимых государств и обострения проблем в международнойэкономической сфере. В результате в конце 20 в. зарубежными учеными – представителями экономической науки Норвегии, США, Канады,ФРГ была создана новая наука „екосестейт” (economic security of state). Первая работа в Украине по обеспечению экономической безопасностигосударства (учебник) появилась в 1994 г. [17]. Ее автором стал Г. Пастернак-Таранушенко, который является специалистом в областигосударственного управления. В своей работе он представил теоретические и практические основы экосестейта как науки об обеспеченииэкономической безопасности государства. Можно констатировать, что путь к осмыслению экономической безопасности государства с позицииэкономической теории лежит через науку государственного управления, для которой вопрос обеспечения национальной безопасности являетсяодним из важнейших.С позиции экономической теории важно понять, действием каких законов обусловлен процесс обеспечения экономической безопасностигосударства. На наш взгляд, возникновение угроз экономической безопасности обусловлено, в основном, действием следующих экономическихзаконов (рис.2):- законом относительной редкости ресурсов;- законом милитаризации;- законом конкуренции;- законами денежного обращения.Наша позиция относительно каждого из названных законов такова.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010В основе возникновения большинства противоречий, формирующих условия для возникновения угрозы экономической безопасности лежитзакон относительной редкости ресурсов, который вызывает борьбу за их обладание, а, следовательно, и необходимость защиты.Для обеспечения экономической безопасности государства необходимо учитывать действие всех названных законов, но первостепенноезначение среди них имеет закон милитаризации. «Закон милитаризации – общий экономический закон, согласно которому во время обостренияпротиворечий частной собственности, межнациональных и межрелигиозных конфликтов, усиления борьбы за власть, за территориальный иэкономический передел и перераспределение мира и при неравномерности развития стран, империй и регионов, возрастает милитаризацияэкономики, происходит разделение территорий отдельных стран» [18, с.554]. Действие закона остро ставит под угрозу национальные интересы.В определенной степени сдерживающим фактором в отношении вышеназванных законов обладают законы интеграции производства иинтеграции обращения, которые, в свою очередь, обусловливают объективную необходимость интеграционной системы обеспеченияэкономической безопасности. Функционирование такой системы возможно только через формирование совместных институтов управленияэкономическими процессами. То есть по мере повышения степени открытости экономических систем возрастает степень потребности всовместном обеспечении их безопасности.Рис. 2 Обеспечение экономической безопасности государства (ЭБГ) в зоне действия экономических законовНезависимо от уровня экономической системы, в отношении которой рассматривается вопрос обеспечения экономическойбезопасности, приоритетное действие оказывает закон конкуренции, что подтверждает распространение теории потенциальных конфликтов (вее разных модификациях, например, теория агентских соглашений), в том числе при исследовании экономической безопасности национальнойэкономики, согласно которой «появление нового независимого государства порождает его конфликтность с другими государствами» [10,с.377]. Конфликт экономических интересов вызывает необходимость их гармонизации, что невозможно без выстраивания защитных барьеровдля негативного воздействия как внутренних, так и внешних факторов.Закон конкуренции в аспекте экономической безопасности находится в тесной связи с законом накопления, так как действие принудительнойсилы в борьбе за наиболее выгодные условия производства и сбыта товаров, присвоение наибольших доходов во всех сферах общественноговоспроизводства в сопряженности с действием силы связи между увеличением и качественным совершенствованием структуры накопления, содной стороны, и увеличением национального богатства – с другой, закладывают основу формирования системы национальной безопасности.К. Маркс в работе «Капитал», комментируя мнение Шторха (главный представитель «русско-немецкой» школы политической экономии:Storch. «Cours d'Économie Politique», éd. Pétersbourg, 1815, t. III, P. 223 ), отметил: «Шторх ставит перед собой вопрос, в чем же собственнозаключается преимущество этой капиталистической цивилизации с её нищетой и деградацией масс перед варварством? Он находит только одинответ: в безопасности!» [19]. То есть действие закона накопления создает первичные условия для обеспечения национальной, в том числе иэкономической, безопасности государства не зависимо от экономического состояния его отдельных граждан. Но формирование системыпротивостояния внутренним угрозам экономической безопасности требует учета действия этих законов с учетом внутригосударственныхособенностей. Именно этим обусловливается развитие в мире капиталистического накопления идеи справедливого распределения богатства надемократической основе.Необходимость учета вышеназванных экономических законов в той или иной степени актуальна для любого периода функционированиягосударства. В условиях же развития товарно-денежных отношений на первый план выходят также законы денежного обращения, с учетомособенностей действия которых должно осуществляться денежно-кредитное регулирование в системе обеспечения экономическойбезопасности государства. Стабильность национальной денежной единицы является важнейшим условием безопасного состояния экономикисовременного государства.В эволюционном контексте объективность формирования системы обеспечения экономической безопасности в некоторой части можнообъяснить действием эффекта экономической самозащиты, что выражается в формировании совместных институтов власти, позволяющихзащитить собственность (каждого из субъектов – владельцев). Специфика периода, в котором формируется система обеспеченияэкономической безопасности, отражается на ее форме и структуре. В XX веке система обеспечения экономической безопасности приобреланадгосударственную форму.Мы представляем экономическую безопасность как результат экономических отношений, обязательным участником которых являетсягосударство. Поэтому с позиции структурно-аналитического подхода структуру системы обеспечения экономической безопасности необходимопредставлять в зависимости от сферы экономических отношений, с чем связано наличие определенной формы и вида экономическойбезопасности государства.С. Мочерный, В. Симоненко, В. Секретарюк и А. Устименко, определяя экономическую безопасность как независимость государства вформировании и развитии собственной экономики, видят следующие ее формы: техническая и технологическая; сырьевая; кадровая; научная;энергетическая; организационно-производственная [7, с.552]. Наиболее сложной для определения параметров и измерений признается кадроваябезопасность, что обусловлено сущностью человека, определяемой единством ее биологической и социальной сторон. Особое внимание41

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010обратим на формирование человека-собственника. Здесь выделяются следующие элементы экономической безопасности государства (с учетомособенностей Украины): преодоление процесса отчуждения работника от средства производства; достижение плюрализма форм собственности;устранение чрезмерной дифференциации доходов; взвешенная ценовая, налоговая, финансовая, кредитная политика государства и др. При этомпроявление сущности человека учеными рассматривается в четырех сферах: социальные отношения; правовые отношения; политическиеотношения; национальные отношения [7, с.554-555]. Получается, что экономическая безопасность государства не рассматривается в аспектеобщественной формы отношений экономической собственности, о которой С. Мочерный, В. Симоненко, В. Секретарюк и А. Устименко ведутречь в рамках вопроса собственности и производственных отношений [7, с.26]. На наш взгляд, это сужает возможности исследования вопросаобеспечения экономической безопасности государства.Считаем, что экономическую безопасность государства необходимо рассматривать с позиции отношений собственности, при чем в двух видахее присвоения: 1) предметов природы через процесс труда (вещественное содержание собственности); 2) средств производства, рабочей силы,предметов потребления и услуг (общественная форма). Первый вид присвоения предполагает возможность возникновения взаимной угрозы вотношениях человек-природа (с позиции аспекта государственного управления). Второй вид – в отношениях производства, распределения,обмена и потребления.В результате проведенного исследования можно сделать следующие выводы:1. Методология исследования обеспечения экономической безопасности государства должна основываться на восприятии экономическойбезопасности как системы и применении системного подхода к реализации функций управления экономикой государства.2. Обеспечение экономической безопасности государства необходимо осуществлять на основе знания ряда экономических законов и, в первуюочередь, закона относительной редкости ресурсов, закона милитаризации, закона конкуренции, законов денежного обращения.3. Главным объектом обеспечения экономической безопасности государства является собственность, как в ее вещественном содержании, так ив общественной форме.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Экономическая теория: политэкономия: Учебник / [Базилевич В.Д., Попов В.Н., Базилевич Е.С., Гражевская Н.И.]; Под ред. В.Д.Базилевича. – М.: Рыбари; К.: Знання: – 2009. – 870 с.2. Гальчинський А. С. Економiчна теорiя : Пiдручник. / Гальчинський А. С., Єщенко П.С. - К. : Вища шк., 2007. - 503 с.3. Економiчна теорiя: полiтична економiя : пiдручник / [С. I. Юрiй, I. В. Буян, Р. М. Березюк та iн.] ; за заг. ред. С. I. Юрiя ; Тернопiльськийнац. екон. ун-т, Каф. екон. теорiї. - Київ : Кондор, 2009. - 600 с.4. Дмитриченко Л.И. Экономическая теория (политическая экономия) : Учебное пособие / Дмитриченко Л.И., Дмитриченко Л.А., ХимченкоА.Н. / Под ред. Д.э.н., проф. Дмитриченко Л.И. – Донецк: Каштан, 2009. – 296 с.5. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. – 2-ге вид., вип. і доп. / Мочерний С.В., Мочерна Я.С. – К.: Знання, 2007. – 684 с. - (Вищаосвіта XXI століття)6. Політична економія: Підручник / [Ю.В. Николаенко, В.Я. Бобров, Л.С. Лисогор и др.], за ред. Ніколенко Ю.В. – К.: Центр учбовоїлітератури, 2009. – 632 с.7. Экономическая теория: Учебник / [С.В. Мочерный, В.К. Симоненко, В.В. Секретарюк, А.А. Устенко]; Под ред. С.В. Мочерного. – 2-е изд.,испр. И доп. – К.: О-во „Знання”, КОО, 2003. – 662 с.8. Механизмы управления экономической безопасностью / [Лысенко Ю.Г., Мищенко С.Г., Руденский Р.А., Спиридонов А.А.] -Донецк:ДонНУ,2002.-178 с.9. Гроші та кредит: Підручник / [М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.]; За заг.ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 602 с.10. Національна економіка: Підручник / [Круш П.В., Тульчинска С.О., Шашина М.В. та ін.] / За ред. проф., к.е.н. П.В.Круша. – К.: Каравела;Піча Ю.В., 2008. – 416 с.11. Чорнодід І.С. Забезпечення економічної безпеки держави в транзитивній економіці: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон.наук: 08.01.01. „Економічна теорія” / І.С. Чорнодід; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2006. — 18 с.12. Райзберг Б.А. Управление єкономикой. Учебник / Райзберг Б.А., Фатхутдинов Р.А. – М.: ЗАО „Бизнес-школа „Интел-Синтез№, 1999. – 784с.13. Дмитриченко Л.И. История экономических учений : Учеб. пособие для студентов экон. спец. вузов / Л. И. Дмитриченко. - Донецк : Китис :ДонГУ, 1999. - 449 с.14. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народа / Смит А. – М. – Соцэкгиз, 1962. – 677 с.15. Лортикян Э.Л. История экономики и экономической мысли Украины. – Эволюция рыночной экономики / Лортикян Э.Л. – Харьков:Консум, 2004. – 360 с.16. Сухоруков А.І. Фінансова безпека держави. Навчальний посібник. / Сухоруков А.І., Ладюк О.Д. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – 192с.17. Пастернак-Таранушенко Г. Економічна безпека держави: Підручник для осіб, що навчаються за фахом "Службовець держ. управління" /Пастернак-Таранущенко Г. Кабінет Міністрів України; Інститут держ. управління і самоврядування / Богдан Кравченко (ред.). — К., 1994.— 140с.18. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1 / Редкол.:...С.В.Мочерний (відп.ред). та ін. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2000 – 884 с.19. Маркс К. Капитал. Т.1 / Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – 2-е изд. – Т. 23. - С. 662.РЕЗЮМЕУ статті обґрунтована необхідність застосування системного підходу до забезпечення економічної безпеки держави. Особливу увагузапропоновано звернути на дії низки економічних законів: закон відносної рідкості ресурсів, закон мілітаризації, закон конкуренції, законгрошового обігу.SUMMARYNecessity of application of the system approach to maintenance of economic security of state is proved in article. The special attention is offered forturning on action of some economic laws: law of a relative scarce resources, law of militarization, law of competition, law of monetary exchange.РЕЗЮМЕВ статье обоснована необходимость применения системного подхода к обеспечению экономической безопасности государства. Особоевнимание предложено обратить на действие ряда экономических законов: закона относительной редкости ресурсов, закона милитаризации,закона конкуренции, закона денежного обращения.42

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010САМООРГАНІЗАЦІЯ ДОМОГОСПОДАРСТВ В УМОВАХ АКТИВІЗАЦІЇ ПРИКОРДОННОЇ ТОРГІВЛІМікула Н.А., доктор економічних наук, професор, завідувач відділу Інституту регіональних досліджень НАН України, м. ЛьвівТимечко І.Р. магістр, інженер Інституту регіональних досліджень НАН України, м. Львів⋅На сучасному етапі існує проблема неузгодження економіки добробуту населення з економікою реального сектору, яке виражено вобмеженому отриманні домогосподарствами доходів від різних джерел. Головним джерелом доходів населення є заробітна плата, доходи відпідприємницької діяльності та соціальні допомоги, що підкреслює значну роль держави у формуванні добробуту, його великої залежності відекономічного стану та політичної ситуації у країні. Окрім цього для значної частини домогосподарств прикордонна торгівля є додатковимджерелом доходів, а інколи і основним, яке за межами інтересів держави.Мета статті полягає в обґрунтуванні методу самоорганізації домогосподарств прикордоння, а саме їх зайнятість в прикордоннійторгівлі, що сприяє розвитку транскордонного регіону та формуванню транскордонних систем, таких як транскордонний ринок.Найважливішою соціально-економічною характеристикою початку 90-х років стало зростання бідності і майнової диференціаціїнаселення України, що багато в чому було зумовлене особливостями адаптації до нових реалій становлення ринкової економіки. Припиненнядіяльності величезного числа промислових підприємств, зростання цін, падіння і нерегулярність виплат заробітної плати, пенсій, дитячоїдопомоги тощо – все це примусило працездатну частину населення шукати інші шляхи заробітку.У нагоді став досвід кінця 80-х років, коли нівелювання бар’єрної функції кордону СРСР дало можливість значній кількості населення,насамперед мешканцям прикордоння, здійснювати зарубіжні туристичні поїздки (Югославія, Угорщина, Румунія, Польща), які підвищилипоінформованість значної частини людей та розширили спектр потреб домогосподарств. Це дало можливість початкового задоволенняіндивідуальних потреб у предметах «розкоші» - побутовій та аудіо-, відео-апаратурі тощо, пропозиція яких була обмеженою та мало доступноюна вітчизняних ринках.Людина освоювала категорії економічної свободи, грошей як капіталу, попиту і пропозиції, осягаючи при цьому поведінковіособливості різних народів, знайомлячись з економічними реаліями різних країн, що, в свою чергу, стало поштовхом до розвитку нового видуприватного «підприємництва» - регулярні поїздки за кордон з метою придбання товарів і самостійного його продажу в роздрібній мережіУкраїни - на ринках (базарах) або магазинах.Поведінка людини, що вирішила зайнятися таким бізнесом, була для українських умов інноваційною. Індивід, з одного боку, засвоювавправила, що склалися у цій сфері, а з іншої – брав участь в їх формуванні, взаємодіючи з іншими суб'єктами. Оскільки валюти у більшостілюдей не було, за кордон везли товари – найчастіше вітчизняну побутову техніку, текстильні та ювелірні вироби, а звідти – новітні, високотехнологічні товари, одяг, парфумерію та біжутерію тощо. Водночас, паралельно із освоєнням зарубіжних, почали формуватися й вітчизняніринки і значно підвищилася роль домогосподарства як невід’ємного актора у процесі формування нової системи господарювання держави (рис.1).Саме шляхом самоорганізації домогосподарств як суб’єктів економічної діяльності, формувалась ринкова інфраструктура, в яку булизалучені мільйони людей. Так, черги на митницях зумовили прискорення процесів облаштування державного кордону, розбудови прикордонноїінфраструктури, появу посередників, які не торгували на ринках, а стали проміжною ланкою у взаємодії між продавцями та покупцями пообидва боки кордону. Робота посередників полягала, в основному, у зборі замовлень на потрібні товари та доставку їх з-за кордону споживачуза невеликий відсоток. Тут у вигоді опинялися всі: покупець, тому що отримував потрібний товар/послугу, посередник – відсоток відзамовлення, і продавець, тому що у нього був гарантований збут.У процесі боротьби за можливість впливати на правила, які регулюють взаємодію у даному середовищі, – домогосподарства втілювалив життя свої плани та наміри, які змінювалися всі ці роки і, продовжують змінюватися зараз.Так, споживча закупівля товарів, здійснювана у тій чи іншій країні населенням, котре проживає на прикордонній території сусідньоїкраїни - це давнє явище, яке розвивається в умовах трансформації економіки та регіональної асиметрії в транскордонному просторі. За межамиУкраїни це явище ідентифікують як прикордонну торгівлю [2].Нами визначено прикордонну торгівлю - це зовнішня торгівля, яка здійснюється юридичними чи фізичними особами, що проживають(зареєстровані) на прикордонній території країни з метою задоволення власних потреб чи потреб населення прикордонних територій черезтранскордонні ринки на основі міждержавних угод чи відповідних документів. Транскордонний ринок має важливе економічне значення, щовиділяє його серед інших ринків, позаяк він виражає економічні відносини між виробниками та населенням прикордонних територій суміжних країн;структурно зв’язаний зі всіма ринками; орієнтований на задоволення потреб населення прикордоння; від його розвитку залежить рівень забезпечення тарівень життя населення; виражає економічні відносини між суб’єктами в транскордонному просторі. За допомогою транскордонного ринку відбуваєтьсявзаємодія зовнішніх (або місцевих) продавців із місцевими (або зовнішніми) покупцями (споживачами), спрямована на вчинення актів купівлі-продажутоварів.Визначаємо, що транскордонні ринки – це об’єднані національні регіональні ринки товарів, послуг, капіталів, праці, якими неформальнокористуються громадяни сусідніх територій для задоволення власних потреб (домашнього господарства) в межах діючих національного таміжнародного законодавств [3]. Транскордонний ринок має важливе економічне значення, що виділяє його серед інших ринків, позаяк він виражаєекономічні відносини між виробниками та населенням прикордонних територій суміжних країн; структурно зв’язаний зі всіма ринками; орієнтованийна задоволення потреб населення прикордоння; від його розвитку залежить рівень забезпечення та рівень життя населення; виражає економічнівідносини між суб’єктами в транскордонному просторі. За допомогою транскордонного ринку відбувається взаємодія зовнішніх (або місцевих)продавців із місцевими (або зовнішніми) покупцями (споживачами), спрямована на вчинення актів купівлі-продажу товарів.Враховуючи визначення транскордонного регіону та традиційне поняття торгівлі, можна визначити прикордонну торгівлю як купівлю-продажтоварів у межах певної територіальної організованої сфери обертання, під яким слід розуміти ринок, у рамках двох або більше суміжних прикордоннихрегіонів – транскордонного регіону, який характеризується високою чутливістю до змін кон’юктури та наявністю державних кордонів.Особливість транскордонного ринку полягає у більшій, порівняно з регіональними ринками, залежності від сукупності різних економічниххарактеристик: пропозиції та попиту на товари регіональних господарюючих суб’єктів з боку як кінцевих споживачів, так і інших підприємств; рівняжиття і відповідно купівельної спроможності населення тієї або іншої території; наявності або відсутності конкурентів тощо, тому відносно легкоміняється ареал поширення товарів, забезпечуючи найбільш оптимального значення ринкових показників.Саме відмінності у рівнях та співвідношенні цін на товари споживчого і виробничого призначення на суміжних прикордоннихтериторіях є рушійною силою для виникнення й розвитку прикордонної торгівлі. Економічний ефект цієї моделі пов'язаний із розширеннямринку збуту для одних та отриманням дешевших товарів і послуг – для інших. І те, й інше лежить в основі отримуваних по обидва бокикордону доходів та здійснюваних заощаджень. Так, рівень доходів населення є найбільш важливим показником його добробуту, тому щовизначає можливості матеріального та духовного забезпечення людини. Ряд вчених зазначають [4], що матеріальний добробут населеннявизначається споживанням та доходами домогосподарств. Тому, для подолання бідності, необхідні додаткові доходи, з інших джерел. І такимджерелом доходів є прикордонна торгівля, зайнятість в якій не тільки дала можливість вижити домогосподарствам в кризовій ситуації, а такожсприяла формуванню транскордонного ринку як такого.Розвитку соціально-економічних систем об'єктивно властива невизначеність. Можна припустити, що частину доходу, що невитрачається на поточне споживання, домогосподарства заощаджують. Споживання залежить передовсім від постійного доходу, а тимчасовийдохід від прикордонної торгівлі люди здебільшого заощаджують. Утриматись від витрачання отриманого доходу суб’єктів прикордонноїторгівлі спонукає застережний мотив. Поява застережних заощаджень викликана реакцією споживача на невизначеність щодо майбутньогодоходу, адже, їх величина передовсім залежить від ступеня невизначеності щодо майбутніх значень низки екзогенних змінних, зокрема доходів© Мікуль Н.А. Тимечко І.Р., 201043

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010і демографічних чинників. Особи, які невпевнені у постійності своїх заробітків з перебігом часу, заощаджуватимуть більшу частку поточногодоходу. Особи, стан здоров’я яких викликає тривогу, за відсутності надійного медичного страхування також будуть збільшувати заощадження.Ринок товарів1718Підприємства14982Кредитнийринок1Домогосподарство3111076 5Державний сектор1241315Ринок факторіввиробництва16Зарубіжнасуміжна країнаРинок товарівв т.ч.транскордонний1718Підприємства14982Кредитний ринокв т.ч.транскордонний11Зарубіжнасуміжна країна1;710Домогосподарство6 5 4Державний сектор312 1315Ринок факторіввиробництвав т.ч.транскордонний161 - закупівля споживчих товарів; 2 - позика; 3 - заощадження; 4 - національний дохід; 5 - податки; 6 - дотації; 7 -прикордонна торгівля; 8 - кредити; 9 - ресурси для інвестицій; 10 - закупівля товарів; 11 - експорт/імпорт; 12 - кредити;13 - державні кредити та позики; 14 - платіж за фактори; 15 - іноземні позики; 16 - кредит зарубіжним країнам; 17 -закупівля інвестиційних товарів; 18 - національний продукт.44Рис. 1. Домогосподарство як суб’єкт ринкової трансформації за умови розвитку прикордонної торгівліДжерело: складено автором на основі [1, с.179 ]Саме прикордонна торгівля формує активне переміщення між прикордонними регіонами товарних, фінансових потоків і міграціюнаселення. При цьому, що вища доля місцевих товарів і послуг у структурі витрат населення двох суміжних прикордонних територій, то більшедоходів, отриманих в місцевий бюджет для соціально-економічного розвитку території.Зокрема, прикордонна торгівля є значимим чинником розвитку підприємництва, потенціал якого, на жаль, використовується щенедостатньо. Таким чином, прикордонна торгівля – це істотний зовнішній чинник, що впливає на активізацію підприємницької активності втранскордонному просторі, а отже, і на розвиток регіональної економіки.До цього ж існує низка чинників, що визначають роль прикордонної торгівлі для розвитку території. Серед них: забезпечення зайнятості населення; використання місцевої ресурсної бази; наявність стійких зв'язків з іншими підприємствами, що діють на прикордонній території суміжної країни;Рівень підприємницької активності пов'язаний не просто з наявністю ресурсів, але й з певною їх комбінацією. Місцеві органи владиможуть створювати умови для пожвавлення або обмеження підприємницької діяльності залежно від того, наскільки ця діяльність сприяєекономічному розвитку регіону.Оскільки підприємницький сектор складає базис місцевої економічної системи, то економічною основою співробітництва регіональнихорганів влади стає розвиток підприємництва, спрямований на задоволення потреб населення суміжних територій у товарах, послугах,ефективному використанні трудових ресурсів, формуванні прибуткової частини місцевих бюджетів тощо. Активізація прикордонної торгівлі зметою підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіону і якнайповнішого використання його конкурентних переваг можлива заумови створення стійкого та сприятливого середовища для розвитку підприємництва.Таким чином, самоорганізація домогосподарств шляхом здійснення прикордонної торгівлі сприяє підвищенню їх добробуту тасоціально–економічному розвитку регіону. Ця діяльність може піддаватися критиці як з боку суспільства, так і з боку держави, але якщо

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010держава демократична та відкрита, то вона не стоїть осторонь від соціальних та економічних процесів життєдіяльності суспільства. Роль їїщодо суспільних інститутів зводиться до встановлення загальних рамок у вигляді закону, який регулює діяльність суб’єктів прикордонноїторгівлі.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Эклунд К. Эффективная экономика – шведская модель/ Эклунд К.;[ Пер. з швед. А.М. Волков] – М.: Экономика, 1991. – 349с.2. Мікула Н.А. Прикордонна торгівля як явище соціально-економічного розвитку / Н.А. Мікула, І.Р. Тимечко// Соціально економічнідослідження в перехідний період. Міжрегіональне співробітництво: стан та перспективи. – Львів, 2007. – № 43. Мікула Н. Міжрегіональне та транскордонне співробітництво/ Мікула Н. – Львів: ІРД НАН України, 2004. – 395 с. – (Монографія)4. Основи економічної теорії: політичний аспект: підруч. / відп. ред. Г.Н. Климко. – 5-те вид., випр. – К.: Знання-Прес, 2004. – 615 с.;Тукумцев Б.Г. Бедность и нищета работников промышленного производства / Б.Г. Тукумцев // Журнал исследований социальной политики. –2008.– Т.6. – № 3. – С. 319-338.; Національна економіка: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /В.В. Білоцерковець, О.О. Завгородня, В.К.Лебедєва та ін.; за ред. В.М. Тарасевича. –К.: Центр учбової літератури, 2009. – 280 с.РЕЗЮМЕРозглянуто вплив прикордонної торгівлі як напряму самоорганізації домогосподарств на формування транскордонних систем та розвитоктранскордонного регіону.РЕЗЮМЕРассмотрено влияние приграничной торговли как направления самоорганизации домохозяйств на формирование трансграничных систем иразвитие трансграничного региона.SUMMARYInfluencing of the border trade is considered as to sending of self-organization of household to forming of the transborder systems and development oftransborder region.К ВОПРОСУ О ТРАНСФОРМАЦИИ РОЛИ ГОСУДАРСТВА В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХНикитина М. Г. д. геогр. н., проф., зав. кафедрой „Международная экономика” экономический факультет, Таврического национальногоуниверситета им. В. И. Вернадского⋅Глобализация мировой экономики привела к трансформации экономической архитектуры современного мира. В новых условияхпроисходит «размывание» территориальных, информационных, культурных и других границ и понимание трансграничности становитсяосновой целостного мировосприятия.Поскольку государство является и элементом и функцией мироустройства, то под влиянием глобализации оно также претерпеваетэволюционные изменения.Классическое государство – основа Вестфальской системы 1648 г. – как независимая территориальная единица перестает бытьединственным (элементом) субъектом международных экономических отношений. Так, известный российский ученый Э.Г. Кочетов с точкизрения геоэкономики выделяет: классическое государство, государство в экономических границах (страны-системы), несопредельныегосударства, государство в государстве.Миросистемные структурные сдвиги заставляют государство иначе относиться к своей территории. В новых условиях необходимо,соблюдая интересы национальной безопасности, обеспечить открытость страны, в целях повышения ее конкурентоспособности. Так,иностранные инвестиции, в определенной мере снижая национальный суверенитет, позволяют обеспечить интегрированность национальнойэкономики в мирохозяйственную систему.Понятие власти (государства) изначально отождествлялось с контролем над территорией. Он преследовал две задачи: обеспечениепорядка внутри страны (внутренняя безопасность, полиция) и защита пространства и его обитателей от внешних угроз. Начиная с ХV векагосударство повсеместно стремится усилить свой контроль над территорией: происходит выравнивание статуса территориальныхобразований внутри государства, за счет повсеместного использования единых правил и законов, устанавливаются четкие и непрерывныеграницы, в рамках которых действовал национальный суверенитет. Таким образом, с точки зрения политики, территория – это пространство,на которое распространяется государственный суверенитет. Политическое пространство существует в жестко структурированном виде, и оноявляется относительно постоянным, в то время как для экономики, имеющей дело с потоками и обменами, территория рассматривается какфактор, облегчающий или затрудняющий обмен. Пространство в данном контексте рассматривается как место производства, здесь проходятпути обмена, функционируют рынки и т.д. Его отличает непрерывное движение, вызываемое колебаниями спроса и предложения товаров иуслуг.Современные потребности экономического развития вступают в противоречие с принципом незыблемости государственногосуверенитета в той мере, в какой государственные границы препятствуют экономической эффективности и, в целом, социальному прогрессу.В этих условиях доминирующей становится проблема нарастания противоречия между усилением экономической и политическойвзаимозависимости стран и сохранения за государством права решать свои проблемы самостоятельно.Дискуссии специалистов о будущем мироустройстве фокусируются вокруг двух основных моделей: мир – цивилизаций или мир –регионов. Большинство исследователей склонны интерпретировать глобализацию как макрорегионализацию. В этом процессе четковыделяются два вектора развития:1. формирование наднациональных экономических и политических структур;2. появление регион – государства.Специфика регион – государства состоит в том, что оно решает свои проблемы путем использования глобальных ресурсов и связано сдругими регионами больше, чем со своей страной. Но это, по сути дела, начало десуверенизации традиционного национального государства.Современное понимание суверенитета нуждается в определенном уточнении. Суверенитет – это по-прежнему неотъемлемаяхарактеристика самостоятельного государства. Однако, его классические черты (по Бодену) – абсолютность, неделимость, неограниченность –перестают быть определяющими. Сегодня свобода верховной власти имеет внутренние и внешние ограничения.Внутренние связаны с потребностью согласовывать права сталкивающихся структур (государства, местных властей, общества).Внешние вызваны столкновением суверенитетов различных государств, а также вызовами глобализации.Сегодня суверенитет и европеизация – это две конкурирующие стратегии управления глобализацией. И если суверенитет направлен назащиту внутреннего порядка путем минимизации внешних рисков, то европеизация предусматривает проецирование своего внутреннегопорядка на внешнее окружение.При суверенитете государство отсекает риск неопределенности, вызванной глобализацией, на своей внешней границе. Евросоюз жераспространяет свои внутренние структуры для управления неопределенностью, вызванной внешним окружением, за пределы своейтерритории, т.е. минимизирует риски на чужой территории, не допуская их приближение к границе. Для достижения этой цели необходиматрансформация соседних государств и установление частичного контроля над ними, что и определяет стратегические цели ЭнергетическойХартии, европейской политики соседства и других подобных программ.© Никитина М.Г., 201045

46Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010В то же время, суверенитет может рассматриваться как право и как ресурс. Как право – это функция, которую государство можетиспользовать только целиком. Как ресурс – это набор (прерогатив) приоритетов, которыми можно манипулировать по отдельности.Государство проводит политику самоопределения в различных сферах (безопасность, самодостаточность, экономическая эффективность и др.)и при этом оно манипулирует суверенитетом в трех статусах как: субъект международного права, верховный авторитет в государственныхграницах, хозяйствующий субъект.Что касается сферы экономической эффективности, то это новая сфера политики самоопределения. Экономическое процветаниестановится его целью. Новые государства озабочены обеспечением своего достойного места в мировом хозяйстве, поддержаниемконкурентоспособности, так как экономическое процветание позволяет обеспечивать достижение целей государства и в других сферах. Врезультате государство постепенно превращается в классический хозяйствующий субъект. Проблема поддержания экономическойэффективности проявляется в различных аспектах, и, прежде всего, с точки зрения экономической безопасности. Экономическая интеграция,формирующая определенную специализацию, может лишить государство собственного производства и запасов базовых ресурсов. В этомконтексте особое внимание исследователей приобретают процессы, затрагивающие институт собственности. В то время, как перераспределениесил во внутренней политике предполагает переход прав собственности, перемены в сфере международной политики сопряжены сперераспределением территории между государствами и группами государств. Контроль и раздел территории составляют главный механизмрегулирования распределения ресурсов между государствами в рамках международных отношений. При этом контроль над государственнойтерриторией предполагает осуществление особого правового режима.Однако необходимо учитывать, что прогрессирующее расширение прав собственности на землю физических лиц и корпораций, нарядус возможностью пересечения финансовым капиталом национально-государственных границ, стало важным элементом современныхмеждународных отношений. Идея, согласно которой, гражданин вправе иметь в собственности землю за пределами границ своего государства,трансформирует механизмы перераспределения собственности на межгосударственном уровне. Таким образом, контроль над территориейгосударства в полном соответствии с внутренним законодательством может перейти к гражданам другого государства или ТНК.Возникает вопрос, должно ли в условиях усиления международной конкуренции государство управлять процессом формирования своейспециализации? С нашей точки зрения, рынок, формирующий «естественную» специализацию, не учитывает проблемы экономическогосуверенитета как способности государства самостоятельно проводить финансовую политику и эффективно регулировать свой внутреннийрынок.В этом случае, роль государства в обеспечении эффективности экономической политики заметно усиливается. Достаточно привести вкачестве позитивного примера Индию, формирующую международную специализацию в сфере информационных технологий; Турцию,развивающую не смотря на американские сельскохозяйственные рекомендации, металлургию и автомобилестроение. А в Украине, с еебессистемным формированием специализации, по-прежнему доминируют сырьевые отрасли с низкой степенью переработки.Другой не менее важный аспект обеспечения экономической эффективности государства связан со степенью его интернационализации,т.к. экономическое процветание без включения в обменные потоки невозможно. Следовательно, суверенитет – это не изоляция, он может идолжен быть использован в целях максимального включения государства в мировое хозяйство. Сегодня мощь государства определяется невоенной компонентой, а контролем над сетями и потоками. Сильное государство обладает возможностью через свой финансовый механизмконтролировать свои финансово-инвестиционные компоненты на других территориях.Как реакция на осмысление данных тенденций возник подход, указывающий на сохранение сути суверенитета при наличиитрансформаций в его проявлении. Так, новые формы экономического регулирования не означают конца суверенитета, а только вводят в егосодержание принцип экстерриториальности, в соответствии с которым способность государства выполнять свои функции уже не столь тесносвязана с территорией. Следовательно, экстерриториальность совместима с суверенностью.В этих условиях, главная задача государства остается постоянной – обеспечение безопасности. Поэтому о суверенитете государстваследует говорить как о политико-юридическом механизме обеспечения национальной безопасности в условиях интенсификации региональногои международного сотрудничества.В развитии мирового сообщества последние десятилетия доминируют процессы региональной международной интеграции. Ониопределяют направления и приоритеты современного этапа социально-экономической интернационализации, формируют глобальнуюконкурентную среду, влияя на стратегические интересы всех стран и регионов мира.Развитие международной экономической деятельности в условиях либерализации осуществляется прежде всего через создание зонинтенсивного экономического роста, которые со временем преобразуются в мировые регионы, для развития которых национальные(государственные) границы не являются сдерживающим фактором.Система ОЧЭС и стала отражением этой современной тенденции международного сотрудничества.Изначально предусматривалось, что в ОЧЭС могут входить не только государства Черноморского бассейна, но и те, которые имеютнепосредственные интересы в этом регионе, прежде всего транспортные. ОЧЭС основана на принципах, заложенных в Хельсинскомзаключительном акте и документах, принятых на высшем уровне, на сессиях организации по безопасности и сотрудничеству в Европе (ОБСЕ)и, в том числе, в Парижской хартии для новой Европы. Цель и принципы, заложенные в Декларации ЧЭС, соответствуют принципам иосновным документам ООН.ОЧЭС – первая крупная интеграционная структура, объединяющая страны постбиполярного мира с различными геополитическимиустремлениями. Способствуя развитию многостороннего сотрудничества, ОЧЭС формирует в Черноморском регионе зону мира истабильности, имеющую все шансы повысить свой статус до трансрегионального интеграционного объединения.Устав ОЧЭС (1999г.) предусматривает систему основных и вспомогательных органов, позволяющих поддерживать механизмэкспертного взаимодействия по широкому кругу отраслевых вопросов.Основные стратегические задачи организации сформулированы в "Экономическом порядке для ЧЭС на будущее" – документе,который был утвержден Советом министров иностранных дел ОЧЭС в 2001 г. в г. Москве. Для реализации этих задач регулярно проводятсявстречи на уровне глав государств и правительств, министров иностранных дел и руководителей отраслевых ведомств стран-членов ОЧЭС,разработаны программы и проекты, представляющие взаимный интерес, определены правовые условия роста внутрирегиональноготоварооборота.Со временем формируются и новые направления взаимодействия. Можно выделить несколько сфер сотрудничества, имеющихособый потенциал развития. Это, прежде всего, энергетика (создание Черноморского электроэнергетического кольца и региональногоэнергетического рынка); транспорт, включая проблему возобновления регулярного пассажирского сообщения между портами Черного моря иразвития скоростных автомагистралей вокруг Черного моря, а также интегрирование транспортных систем стран – членов ЧЭС втрансевропейские системы; телекоммуникации; вопросы обеспечения безопасности и охраны окружающей среды.Весомым фактором развития международного взаимодействия в Причерноморье стало межпарламентское сотрудничество,усиливающее и дополняющее экономические связи политическим компонентом.В настоящее время ОЧЭС представляет собой открытую, договорную и полноформатную экономическую организацию сосформировавшимися институциональными структурами, хорошо отлаженными правилами, а также ясной политической направленностью.В ситуации, когда ряд стран региона не имеют между собой дипломатических отношений, ОЧЭС дает возможность проведенияполитического диалога на нейтральной платформе. Представляется важным и то, что ОЧЭС как международная организация не находится подвлиянием доминирующих геополитических сил и может формировать собственное видение ряда международных вопросов.Регион сегодня приобретает новое значение в контексте процессов глобализации, борьбы с терроризмом и новыми вызовамиевропейской безопасности.Углублению сотрудничества способствую межпарламентские связи в рамках Парламентской ассамблеи ЧЭС (ПАЧЭС), ставшейместом регулярных консультаций стран - членов. Расширению функций ПАЧЭС, кроме согласования нормативно - правовых документов,

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010должно происходить в направлении совместной законотворческой деятельности, направленной на предотвращение и расширение региональныхпроблем.Однако эффективность работы структур ОЧЭС сдерживается рядом объективных и субъективных проблем. В целом существует дватипа проблем: те, которые вызваны самой природой региональной организации, и те, которые отражают проблемы стран – членов этойорганизации. Первый тип вызван разнообразием интересов, стратегий и ожиданий стран- членов, наличием различных подходов кформированию бюджетов, процедурами подготовки и принятия решений.Второй тип связан со специфическими проблемами стран – членов: экономические трудности трансформации, ограниченностьфинансовых ресурсов, сложности государственного строительства, становление систем национальной безопасности. Необходимо отметить, чтопериод рыночной трансформации для стран Черноморского региона был более сложным, чем для стран Центральной Европы, прежде всего всвязи с неразвитостью инфраструктуры и ограниченностью инвестиционных возможностей. Кроме того в большинстве стран региона неурегулированы международные или национальные конфликты, что затрудняет региональное сотрудничество. Последние события на Кавказерезко изменили геополитическую ситуацию. Россия и Турция, традиционно соперничавшие друг с другом за влияние в Черноморском регионе,сегодня усиливают свое сотрудничество не только в экономической, но и в политической сфере.Можно констатировать, что руководством Москвы и Анкары предпринимаются усилия по формированию новой «дуалистической»системы безопасности. Происходящие изменения затронут векторы внешней политики всех стран Черноморско-Каспийского региона и, впервую очередь, стран - членов ОЧЭС. В связи с этим все более актуализируется необходимость усиления политической составляющей вдеятельности организации. Перед ОЧЭС стоит задача не просто повышения эффективности своей работы, сколько усиления своего влияния какнаднационального института в решении вопросов поддержания коллективной безопасности в регионе. В этих условиях Украина, имеющаяопыт проведения многовекторной интеграционной политики, должна стать инициатором и лидером в модернизации ОЧЭС. В противномслучае, как член организации она будет связанна принятыми обязательствами, что не гарантирует приоритета соблюдения национальныхинтересов. Пассивность при осуществлении региональных проектов в конечном итоге снижает эффективность всей внешней политики страны.РЕЗЮМЕРассмотрено влияние процессов трансграничности на институт государства. Предложены современные подходы к пониманиюгосударственного суверенитета и роли государства в обеспечении экономической безопасности.РЕЗЮМЕРозглянуто вплив процесів трансграничності на інститут держави. Запропоновані сучасні підходи до розуміння державного суверенітету і ролідержави в забезпеченні економічної безпеки.SUMMARYInfluence of processes of cross-bordering on the state institution is considered. The modern going near understanding of state sovereignty and role of thestate in providing of economic security is offered.ОСОБЛИВОСТІ МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІПавленко І.І., д.е.н., професор, завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльностіГрибіненко О.М., асистент кафедри економіки підприємства (Національний гірничий університет) ⋅Прагнення до перемоги в конкурентній боротьбі висуває нові вимоги до менеджерів підприємств: вони повинні ставити амбіційні, аледосяжні цілі, формувати бачення майбутнього компанії і робити його надбанням усіх співробітників, стимулювати пошук і знаходити новінетривіальні рішення в усіх без винятку областях діяльності компанії.Наслідком цього є об'єктивна необхідність проведення реструктуризації підприємств, застосування принципово нових підходів доуправління, методів планування і реалізації стратегії і тактики виробничо-господарської діяльності на основі відповідних організаційномурівневі законів і закономірностей.Одним із секторів економіки, що у найбільшій мірі відчув цю тенденцію світового ринку, став гірничо-металургійний комплексУкраїни (ГМКУ), який є базовою галуззю економіки країни, і на частку якого, приходиться майже третина ВВП і експорту. Сьогодні в галузіпрацює більш 530 тис. чоловік, що складає 3,5% працездатного населення України, 10% трудящих у ГМКУ працюють у суміжнихобластях. Надходження в держбюджет від діяльності підприємств ГМКУ щорічно складають близько 10%. ГМКУ також забезпечуєблизько 40% валютних надходжень у країну [1].Нинішнє положення металургійних та машинобудівних підприємств ускладнюється дією як внутрішніх факторів(нестабільність політичної ситуації в країні, напруженість у відносинах постачальників сировини і виробників металопродукції, щодосягає останнім часом свого пікового стану), так і зовнішніх (динаміка кон'юнктури світового ринку, квотування закупівель з бокуєвропейських і північноамериканських споживачів).Специфічними умовами вітчизняних підприємств, які можуть впливати на ефективність функціонування їх як системи, є станзовнішнього середовища, який можна назвати бізнес-кліматом і який у цілому оцінюється міжнародною спільнотою. Відповідно до останніхоцінок (табл. 1) загальне місце України 128-ме з 175 країн, що підлягали оцінці. Причому, за такою позицією, як "сплата податків" Українавзагалі посідає передостаннє, 174-те місце і за останні 2 роки ніяких позитивних зрушень не здійснилося [2].Таблиця 1Оцінка бізнес-клімату в 2007-2008 рр.ІндикаторРейтинг України(зміна до 2007р.)РейтингРосії(зміна до2007р.)Легкість ведення бізнесу 128 (+4) 96 (+1)Відкриття компанії 101 (+21) 33 (+5)Ліцензування 107 (+10) 163 (+1)Наймання працівників 107 (+2) 87 (+1)Реєстрація власності 133 (+1) 44 (-4)Отримання кредиту 65 (-6) 159 (+1)Захист інвесторів 142 (-1) 60 (-2)Сплата податків 174 (0) 98 (+13)Ведення міжнародної торгівлі 106 (-8) 143 (-6)Забезпечення виконання контракту 26 (0) 25 (0)Закриття бізнесу 139 (-4) 81 (-1)© Павленко І.І., Грибіненко О.М., 201047

48Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Аналіз економічної ситуації в Україні свідчить про те, що комплекс серйозних проблем, які перешкоджають розвитку внутрішньогоринку, наповненню реальним змістом декларацій про підтримку вітчизняного виробництва, гальмують соціально-економічний розвиток країни,не вирішений через дію чотирьох головних чинників економічної кризи:- неефективність системи управління власністю;- недосконалість створених ринкових інститутів (фінансово-банківської системи, фондового ринку, торговельної мережі тощо);- постійне порушення урядом своїх зобов’язань, насамперед з бюджетних витрат;- нестабільність законодавства, яка не дозволяє суб’єктам господарювання ефективно здійснювати перспективне планування своєї діяльності.У той же час криза повинна розглядається як перелом у системі, що не вiдмiняє її, але робить неможливим її функцiонування вколишньому якiсному виглядi. При цьому пiд критерієм стiйкостi розглядається такий стан сукупності параметрів або показників стiйкостi,який у разі їх відхилень забезпечує досягнення порогових (або нормативних) значень або ж здатність економічної системи у разi відхиленняосновних параметрiв стiйкостi повертатися в межі їх порогових значень. Необхідною i достатньою умовою стiйкостi економічної системи енаявність зворотного зв'язку, спрямованого на зменшення відхилень даної системи від іі рівноважного стану.Важливим є також стан «гнучкості» підприємства як його здiбностi забезпечувати стiйкiсть функціонування i розвитку. У внутрiшнiйструктурі показника гнучкості розвитку індикатор стiйкостi до оновлення iнтерпретуеться як діагностика можливості реалiзацil зворотногонегативного зв'язку при забезпеченнi стiйкостi функцiонування.Для будь-якого підприємства найбажанішою є така економічна ситуація, при якій досягається повна передбаченість його розвитку повсіх напрямах як зовнішнім, так і внутрішнім. При цій умові легко забезпечується випуск наміченого обсягу продукції, яка знаходить збут упокупців. Основні засоби відтворюються без будь-яких перешкод, продуктивність праці росте в заданих межах, а як основний підсумок своєївиробничо-економічної діяльності підприємство одержує прибуток в тому розмірі, який найбільшою мірою задовольняє його інтересам.В деяких випадках подібний розвиток подій цілком можливий. Проте навіть в умовах повної централізації економіки збої в роботіпідприємств були постійним явищем і спостерігалися на будь-якому рівні управління. Цей факт пов'язаний з тим, що суттю управління булорішення слабо реструктуризованих задач в умовах невизначеності, витікаючої з навколишнього середовища..Оцінка діяльності підприємства як системи зі стохастичною природою може здійснюватись лише в імовірнісних категоріях, наприклад,з імовірністю Р вплив на систему можна робити тільки протягом проміжку часу T. Саме протягом цього часу вихідна інформація про станвхідних параметрів системи істотно не змінюється. Практично ми можемо адекватно оцінити описану ситуацію лише за допомогою механізмівматематичного очікування значень зовнішніх факторів за ступенем їх впливу на економічну надійність функціонування технологічних схемпідприємства.Важливим наслідком такого підходу є така обставина: якщо взаємовплив складових функціоналу, наприклад, лінійний, а також лінійнозалежні складові обмежень, то модель являє собою задачу лінійного програмування й може бути розв’язана класичними методами – звичайнимі двоїстим симплекс алгоритмом. Якщо ж при цьому вихідна модель містить m лінійних нерівностей, то розширена модель складається з m+nобмежень, де n додаткових обмежень доповнюються математичним очікуванням значень коефіцієнтів.Отже, оптимальне базисне розв’язання може включати всі n змінних х j з позитивними значеннями (поряд з m додатковими змінними).Крім того, отриманий розв’язок є апроксимацією глобального оптимального розв’язку вихідної задачі.У загальному випадку урахування невизначеності в процесі оптимізації рівня інвестиційних коштів підприємств в умовахреструктуризації можливе різними способами. Головне, що будь-яка невизначеність повинна розглядатися як сукупність неповнихпророкувань, які характеризуються деяким розподілом ймовірностей можливих подій. У багатьох випадках побудовані у такий спосіб моделібудуть являти собою лише певною мірою ускладнені варіанти детерміністичних моделей. У деяких випадках досить доповнитидетерміністичну модель математичним очікуванням тої або іншої величини. На нашу думку, необхідно шукати відповідну оптимальнустратегію адресного розподілу інвестицій, наприклад, між підрозділами (цехами) металургійного або машинобудівного підприємства. Прицьому треба зазначити, що, у порівнянні з детерміністичними моделями, використовувати стохастичні моделі значно складніше.У сучасних умовах проблема управління параметрами, що визначають їх інвестиційну привабливість підприємств, не тільки вийшла зарамки стаціонарності, але й диктує необхідність дотримання жорстких умов конкуренції. З цієї причини повинні змінюватися й підходи доаналізу результатів моделювання. Тому обмеженість якісних матеріальних і фінансових ресурсів потребує більш строгої оцінки параметрівобмежень задачі. Для істотного підвищення ефективності роботи підприємств і їх інноваційний потенціал необхідно знати поріг «тіньовоїцінності» ресурсів, за межами якого може бути тільки закриття нерентабельних підприємств.Отже, розв’язок по оптимальному обсягу виробництва та номенклатури продукції не головний аспект у постановці задачі. Значенняінших керованих змінних, що враховуються моделлю (як, наприклад, середній і максимальний рівень запасів сировини та матеріалів абонеобхідні обсяги фінансових коштів), мають не менший інтерес, хоча й використовуються при обґрунтуванні бізнес-стратегії. Зокрема, длякожного параметру, що визначає інвестиційну привабливість підприємства, варто знайти чисельне значення, що відповідає порогу позитивноїрентабельності. При цьому може бути встановлено, що, незважаючи на чутливість критерію оптимальності до величини обмеження, рівеньвиробничих витрат виявиться практично незмінним. Якщо виробничі витрати також сильно залежать від обсягу ресурсу, то для змістовногоаналізу задачі необхідно одержати оцінки рівнів обмежених ресурсів.Обставини, які можуть істотно вплинути на результат рішення задачі (зміни умов зовнішнього середовища, поява нових технічних ітехнологічних рішень та ін.), можна розглядати як окремо, так і в різних сполученнях. Кінцевий результат дослідження моделі повинен дативідповідь на головне питання: чи зміниться отриманий раніше оптимальне рішення даної задачі та чи наблизить нове оптимальне рішенняпараметри, що визначають підвищення ефективності роботи підприємства рівня, що гарантує виживання на внутрішньому та зовнішньомуринках.Стохастична модель металургійного підприємства, працюючого в умовах крізи може буті віднесена до системи невизначеності увигляді «чорниї шухляди», тобто система з складною внутрішньою структурою, яка має «вхід» і «вихід». На «вхід» подаються випадковізовнішні дії, при цьому система має зворотний зв'язок з механізмом ресурсорегулювання, і тому реагує на них і на «виході» ми маємо тойваріант реструктуризації, що випадково змінюється в часі, коливається навколо планових показників. Кінцевий результат – рекомендованіобсяги випуску продукції певної номенклатури із змінними виробничими витратами.Наприклад, для умов ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну» («Комінмет») оптимальна номенклатурапродукції та її обсяги представлені у табл.2.Таблиця 2Виробнича програма ВАТ «Комінмет»Найменування продукції Реалізація, тис. грн Загальні витрати, тис. грн Прибуток, тис.грн Рентабельність, %Труби чорні 159900 145363 14537 10,0Труби оцинковані 213200 181058 32142 17,7Освинцьований прокат 57564 51859 5705 11,0Оцинкований посуд 5383 5383 0 0Інструмент 4797 3998 799 20,0РАЗОМ: 440844 387661 53183 13,7Платежі до бюджету 13295Чистий прибуток 39888Важливим слідством такого підходу є наступна обставина: якщо поставлені умови задовольняються для всіх C j(х j), а всі обмеження, щонакладаються на х jлінійні, то перетворена модель є задачею лінійного програмування, яка може бути вирішена класичними методами звичним і

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010подвійним симплекс алгоритмом. Якщо ж при цьому початкова модель включає m лінійних нерівностей, то розширена модель складається зm+n обмежень, де n додаткових обмежень доповнюються математичним очікуванням значень коефіцієнтів [3].Отже, оптимальне базисне рішення може включати все n змінних х jз позитивними значеннями (разом з m доповнюючими змінними).Крім того, виникаюче рішення є апроксимацією глобального оптимального рішення початкової задачі.У загальному випадку, облік невизначеності в оптимізаційних моделях варіантів реструктуризації виробництва можливий двомаспособами: 1) за допомогою аналізу на чутливість рішення, одержаного для детермінованої моделі; 2) шляхом побудови моделі, що міститьчинник невизначеності в явному вигляді.При цьому будь-яка невизначеність повинна розглядатися як сукупність неповних прогнозів, що характеризується деяким розподіломвірогідності різних можливих подій. У багатьох випадках побудовані таким чином моделі будуть лише певною мірою ускладненими варіантамидетерміністичних задач.Таким чином, слід визначити відповідну оптимальну стратегію. При цьому необхідно відзначити, що, в порівнянні з детерміністичнимимоделями, використовувати стохастичні моделі значно складніше. По-перше, виникають труднощі концептуального характеру (наприклад,пов'язані з інтерпретацією самого поняття «вірогідність» і з визначенням критерію оптимальності). По-друге, в стохастичних моделяхкритерійні функції, як правило, є нелінійними і, отже, задача оптимізації носить більш нелінійний характер.З другого боку, якщо випадковими величинами є лише коефіцієнти у виразі для цільової функції, причому ці коефіцієнти не залежатьвід вибору значень керованих змінних, то оптимальне рішення може бути знайдене шляхом рішення еквівалентної детерміністичної задачі, вякій як коефіцієнти у виразі для цільової функції вибрані очікувані значення відповідних коефіцієнтів початкової задачі.Що стосується обмежень вірогідності, то цей тип задач має таку ж розмірність, що і детерміністичний аналог. По-друге, щодовипадкових величин, пов'язаних з природними характеристиками і наявністю ресурсів, вимагається, перш за все, знати значення констант, щовизначають відповідні безумовні розподіли вірогідності.З погляду аналізу на чутливість цей аспект також має принципове значення. Припустимо, що в модель вводиться нова керована зміннаа ij . Наскільки вигідно вводити її в обмеження задачі? Найдоцільніший спосіб оцінки полягає в тому, щоб перевірити чи задовольняютьсяобмеження відповідної подвійної задачі при заданих значеннях її змінних. Якщо ці обмеження не виконуються, то слід ввести в розгляд новукеровану змінну [4].Характерним для моделей запропонованого типу є те, що поточні управляючі рішення виявляються як в період, що відноситьсябезпосередньо до моменту ухвалення рішення, так і в подальші періоди. Отже, найважливіші економічні наслідки виявляються в різні періоди,а не тільки протягом одного періоду. Такого роду економічні наслідки, як правило, виявляються істотними в тих випадках, коли йдеться проуправляючі рішення, пов'язані з можливістю нових капіталовкладень, зміни виробничої потужності, збільшення прибутковості підприємстваабо скорочення витрат в подальші періоди..Запропонована вище концепція буде сприяти побудові моделювання варіантів реструктуризації, найбільш адекватних умовамтрансформації підприємств до ринкових умов, або диверсифікації виробництва при нинішній політиці покращення структури промисловогофонду відповідних галузей.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Комплексної програми реалізації на національному рівні рішень, прийнятих наВсесвітньому саміті зі сталого розвитку, на 2003-2015 роки”. Затверд. 26.04.2003 р., № 634. – Спосіб доступу: www.rada.gov.ua.2.Макогон Ю.В. Некоторые аспекты развития экспортоориентированных отраслей старопромышленного региона // Старопромислові регіониЗахідної і Східної Європи в умовах інтеграції. Зб. наук. праць Донецького національного університету. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – С. 46-56.3. Вагнер Г. Основы исследования операций. - М.: Мир, 1973. - Т.З. - 502с.4. Саллі В.І., Бондаренко Я.П., Лозинський І.Є. Аналіз стану підприємства при визначенні напрямків інвестування // Сб.научн.тр.ДонНУ.“Проблемы внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект”. – 2007. – Ч.3. – С. 1175-1179.РЕЗЮМЕВ работе рассмотрены особенности моделирования вариантов реструктуризации предприятий в условиях неопределенности внешнейинформации.РЕЗЮМЕУ роботі розглянуті особливості моделювання варіантів реструктуризації підприємств в умовах невизначеності зовнішньої інформації.SUMMARYThe features of design of variants of restructuring of enterprises in the conditions of vagueness of external information are considered in work.ОБ ОДНОМ МЕТОДЕ ОЦЕНКИ ИНВЕСТИЦИОННЫХ РИСКОВРумянцев Н.В., д.э.н., профессор, профессор кафедры МММЭ ДонНУ;Медведева М.И., канд.-физ. мат. наук, доцент, доцент кафедры МММЭ ДонНУ ⋅Ожидание фирмой возможной будущей прибыли от инвестиций должно быть основано частично на предыдущем опыте, и частично напрогнозах будущих действий. В результате, управление редко имеет точные предположения относительно будущей прибыли, которая будетполучена из частной инвестиции. Фактически, лучшее, что фирма может разумно делать, это давать некоторую оценку диапазона возможныхбудущих затрат и прибылей и относительных вероятностей получения высокой или низкой прибыли от инвестиции. Таким образом,формально, существуют два состояния ожидания: уверенность и риск (или неопределенность) [1].Строго говоря, совершенная уверенность относится к предположениям, которые являются однозначными, то есть предполагаемаяприбыль представлена в виде единственного результата, а не в виде диапазона возможных альтернативных результатов. Термин “уверенность”используется для того, чтобы описать те ситуации, в которых ожидания инвесторов относительно будущей прибыли ограничены в пределахочень узкого диапазона. Но существуют ли такие инвестиции фактически за пределами царства учебников? На первый взгляд может казаться,что никакая инвестиция не дает полной уверенности в потоке дохода, но отдельные примеры могут быть найдены. Например, предположим,что фирма решает вкладывать капитал в трехмесячные векселя казначейства. Инвестируя капитал в эти краткосрочные векселя казначейства,фирма может вычислить точный доход, который будет получен в конце трех месяцев. Если игнорировать незначащую вероятность революцииили войны, которая могла бы уничтожить существующую денежно-кредитную систему, эти инвестиционные счета будут оплачены суверенностью. Если также игнорировать важный вопрос инфляции, ее влияния на реальный доход от инвестиции и незначительнуювозможность банкротства или финансового неплатежа в гигантских корпорациях, тогда краткосрочные обязательства этих компаний могуттакже рассматриваться гарантированными вложениями капитала. Хотя возможность вкладывать капитал в векселя казначейства существует длявсех инвесторов (и отдельные лица и корпорации), эта возможность не для большинства фирм, так как индивидуальные вкладчики илиакционеры могут приобретать мало рискованные авуары непосредственно. В результате, не имеется никакого стимула покупать акциикомпании, которая просто вкладывает значительную часть акций в мало рискованные авуары. Инвестиционные компании и открытые фондымогут вкладывать относительно большие размеры их средств в такие мало рискованные авуары, но большинство фирм вкладывает капитал впроизводительные авуары больше чем в финансовые авуары, то есть большинство фирм типично пользуются опасными инвестиционнымиальтернативами.© Румянцев Н.В., Медведева М.И., 201049

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Термин риск (неопределенность) используется, чтобы описать инвестицию, чья прибыль не известна заранее с абсолютнойуверенностью, но для которой известен массив альтернативных результатов и их вероятностей. Другими словами, опасная инвестиция − это та,для которой распределение прибыли неизвестно. Распределение может быть оценено на основе статистической вероятности.Как и в общей схеме исследования операций для задач, решаемых участниками финансового рынка, можно выделитьконтролируемые и неконтролируемые факторы. Среди последних, в зависимости от информированности, различаются неопределенные ислучайные. К случайным параметрам относятся те, относительно которых известны необходимые для их описания характеристики: законыраспределения или, по крайней мере, некоторые числовые характеристики – математическое ожидание и дисперсия.Для неопределенных факторов вероятностные суждения о них полностью отсутствуют. В лучшем случае, известно изменениедиапазонов численных значений влияющих переменных. Поясним сказанное на примере. Предположим, что инвестор желая оптимизироватьсвое поведение в условиях неопределенности, может инвестировать часть своего капитала [2].Очевидно, что при полном знании величины доходности он может инвестировать весь свой капитал, будем считать его равным 1. Вобщем случае инвестор – “оптимизатор” стремится инвестировать некоторое значение х, экономящее его будущие потери. Такой инвестор приполном незнании будущей доходности (неопределенности) будет выбирать х так, чтобы свести к минимуму максимальное из двух возможныхрисков х и 1 - х, т.е. будет решать следующую минимаксную задачу:min{ max(x,1−x)/0 ≤x ≤ 1}. (1)xТогда его выбор, как легко понять из рисунка 1, определится условием х = 1 - х.y=1 - xYАСY = xВ0 1/2xРис. 1. Графическое решение минимаксной задачи.На этом графике ломаная АВС представляет график функции ϕ(х)=mах (х, 1 - х), а ее низшая (переломная) точка В дает искомоерешение х = 1/2. Отсюда следует, что в условиях неопределенности предпочтительный размер инвестиции, что собственно и отражаетсяповседневным опытом, это есть золотая середина.При вероятностном знании (случайности) инвестором о том, какой из вариантов выгоднее, - решение будут отличаться отприведенного. Здесь разница проявляется через значение вероятностей (весов) р и q его противоположных суждений о том, которому вариантубудет отдано предпочтение. Пусть р - вероятность того, что инвестор получит ожидаемый доход, а q - вероятность альтернативы (р + q = 1). Вэтом случае риски х, 1 – x, фигурирующие в (1), уже неравнозначны, а взвешиваются с вероятностями р и q, т. е. задача инвестирования приметвид [3,4]minx{ max( px, q(1 x) / 0 ≤ x ≤ 1}а ее решение находится из уравнения px = q(1 – x), т.е− , (2)x = q, 1 – x = p. (3)Таким образом, чтобы определиться с размером инвестиций х на инвестору следует разделить свой капитал равный 1 обратнопропорционально известным ему вероятностям р и q. Например, при р = 4/5 избегающий риска инвестор, сообразуясь с этой вероятностью,инвестирует свой капитал в размере х=1/5.Рассмотрим применение описанного выше метода для решения, задачи о диверсификации единичного вклада по двум депозитам:рублевому и в валюте. Наращенная сумма такого вклада на конец периода начисления, скажем года, запишется в виде1−xS +K0= x (1 + r) + ⋅ (1 d) K . (4)0 10В этой формуле r и d - процентные ставки по рублевому и валютному депозитам; К 0 , К 1 - курс доллара к рублю в начале и конце периода;дробь x 0 определяет пропорцию, в которой вклад разделяется на рублевую и валютную части.Согласно формуле (4) x 0 - доля рублевого вложения; остаток (1 - x 0 ) вкладчик конвертирует в доллары и помещает на валютный депозит.В конце срока с помощью обратной конвертации по курсу K 1 валюта переводится в рубли и итоговая рублевая наличность определяетсясуммой S. Очевидно, что для вкладчика важно определить пропорцию x 0 наилучшим, в смысле приумножения своего богатства, образом.Пусть будущий курс К 1 (курс валюты на конец срока депозита) известен. Тогда задача становится элементарной. Депозиты будутравновыгодны, если множители наращения (1+r) и K (1 + d) совпадают. В этом случае, депозитное вложение доллара с 1предварительнойK0конвертацией и без нее, дает одинаковый результат, т. е. K 0 (1 + r) = K 1 (1 + d).При нарушении этого условия в пользу рубля (рублевый депозит выгодней) курс К 1 будет меньше величины50

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010K 0(1 + r)α =(5)1+ dи все нужно хранить в рублях (х 0 = 1); наоборот, при К 1 > α выгодным становится валютный вклад: его-то и следует использовать (х 0 =0).В реальности будущий курс валюты точно неизвестен. Он может быть задан коридором возможных значений К 1 ∈ [а, b], с наличиемвероятностных характеристик или без них. Заметим, что диапазонную неопределенность при необходимости можно смоделироватьвероятностной, рассматривая величину К 1 как случайную и равномерно распределенную в интервале (а, b).Рассмотрим задачу инвестора как игру с природой, которая может назначать доллару любой курс К 1 в заданном промежутке [а,b]. Здесьможно выделить два крайних случая, когда неопределенность снимается. Очевидно, что если b < а, то К 1 (1 + d) < К 0 (1 + r) при всех возможныхвариантах реализации неопределенности К 1 ∈ [а, b], и тогда следует использовать только безрисковую компоненту (x 0 = 1).В случае, когда а > α, (т. е. при самом неблагоприятном для валютного депозита курсе К 1 =а, он все равно выгоднее), оптимальнымобъектом вложения становится рисковый актив (х 0 = 0).Для промежуточного варианта, когда α∈[а,b], доходность сравниваемых активов зависит от того, в каком из двух диапазонов I 1 = [а,α]или I 2 = [α,b] окажется значение курса К 1 . Чтобы смягчить проигрыш, который дает однородный вклад в случае ошибочных предсказаний,целесообразно его диверсифицировать по двум депозитам. Как выбрать наилучшую пропорцию x 0 смеси?Очевидно, что доходность комбинированного вклада будет ниже, чем для оптимальной чистой стратегии (заранее неизвестной), новыше доходности ошибочной чистой стратегии. Так, при К 1 ∈I 1 риск смешанной стратегии определяется ее проигрышем по сравнению снаращением на рублевом депозите (х 0 =1). Отсюда и из формулы (4) найдем величину недобора1(x ,K ∈ I ) = (1 − x )(K (1 + r) − K (1 + d)) . (6)0 1 10 0KF10Аналогичная формула возможных потерь в случае K 1 ∈ I 2 имеет вид:1(x ,K ∈ I ) = x (K (1 + d) − K (1 + r)) . (7)0 1 20 1KF0Допустим, что осторожный инвестор, желающий обеспечить себе твердый доход, придерживается критерия минимизациинаибольшего из двух рисков (6) и (7). Математически это означает, что он решает следующую минимаксную задачу:Очевидно что0{ F(x , K ∈ I ), F(x , K ∈ I )}.min max0 1 1 0 1 2x 0F (x 0 , K 1 ∈ I 1 ) ≤ F (x 0 , a), F (x 0 , K 1 ∈ I 2 ) ≤ F (x 0 , b),Таким образом, задача свелась к определению оптимального значения x 0 из условия{ F(x , a), F(x , b) }min max00x 0(8)и уравнение F(x 0 ,a)=F(x 0 ,b) для определения наилучшей пропорции x 0 примет вид:(1–x 0 )(K 0 (1+r)–a(1 + d)) = x 0 (b(1 + d) – K 0 (1 + r)).Откуда после очевидных упрощений найдем формулу оптимальной (в смысле минимакса) пропорции:x 0α − ab − a= .Как следует из приведенных выше неравенств, это решение дает гарантированный результат, т. е. независимо от варианта реализациинеопределенности К 1 ∈ [а, b] потери заведомо не превысят оптимального значения критерия (8).В качестве примера возьмем следующий набор исходных данных: К 0 = = 5500; r = 0,2; d = 0,1, и пусть годовой прогноз инвестора длявозможных значений будущего курса К 1 ограничивается вилкой неопределенности: а = = 5600, b = 6100. При этих условиях параметр5500 ⋅1,26000 − 5600α = = 6000 и оптимальная пропорция примет значение х 0 = = 0, 81,16100 − 5600, т. е. 80% рублевой наличности надоразместить под ставку r = 0,2, а остальные 20% следует конвертировать в доллары и положить на валютный депозит.Задачу о депозите можно продолжить, заменив неопределенность вероятностным описанием курса К 1 . Подобная постановка намеще встретится при изложении общей задачи об оптимальном портфеле, поэтому здесь мы ее рассматривать не будем.Отмеченная выше разница между риском и неопределенностью относится к способу задания информации и определяется наличием(в случае риска) или отсутствием (при неопределенности) вероятностных характеристик неконтролируемых переменных. В упомянутом смыслеэти термины употребляются в математической теории исследования операций, где различают задачи принятия решений при риске исоответственно в условиях неопределенности.В подобных задачах окончательный выбор основан на оценивании и сравнении различных возможных альтернатив. При этомпредполагается, что для каждого мыслимого способа действия прогнозируемые последствия могут из-за влияния неконтролируемых факторовне совпасть с тем, что произойдет на самом деле. Вызванные данными расхождениями потери, а возможно и приобретения, зависят от мерыслучайности этих рассогласований, а также от их амплитудных характеристик (величины рассогласований). Чем больше разброс возможныхзначений относительно ожидаемой величины, тем выше риск.Таким образом, каждый результат по каждому допустимому варианту взвешивается по двум критериям. Один дает прогнознуюхарактеристику варианта, а другой - меру возможного расхождения: риск.Например, в качестве первого критерия может быть среднее значение (математическое ожидание) возможного результата; второйкритерий (степень риска) дает его изменчивость. При этом, как правило, рискованность варианта возрастает с ростом ожидаемойрезультативности.51

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Таким образом, каждый результат по каждой сомнительной альтернативе взвешивается по двум этим критериям. На что решитсяоперирующая сторона, зависит от ее отношения к риску, от того, в каких пропорциях она готова обменять дополнительные порции риска надополнительные порции выигрыша.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ1. Мелкумов Я.С. Экономическая оценка эффективности инвестиций/ Мелкумов Я.С. – М.: ИКЦ «ДИС», 1997. – 159с.2. Первозванский А.А. Финанасовый рынок: расчет и риск / Первозванский А.А., Первозванская Т.Н.. – М.: Инфра – М,1994.- 235c.3. Ковалев В.В. Финансовый анализ / Ковалев В.В. – М.: Финансы и статистика, 1995. – 511с.4. Капитоненко В.В. Финансовая математика и ее приложения / Капитоненко В.В.. – М.: Изд-во ПРИОР, 1998.-139сРЕЗЮМЕВ работе рассмотрена задача принятия решений в условиях неопределенности и риска. Доказан принцип равновероятности принятия решений вусловиях неопределенности. Показано его применение для решения задачи диверсификации инвестирования в различные депозиты.РЕЗЮМЕУ роботі розглянута задача ухвалення рішень в умовах невизначеності і ризику. Доведений принцип рівноймовірності ухвалення рішень вумовах невизначеності. Показано його застосування для вирішення задачі диверсифікації інвестування в різні депозити.SUMMARYThe task of acceptance of decisions in the conditions of vagueness and risk is considered in work. Principle of equilibrate acceptance of decisions in theconditions of vagueness is proved. His application for the decision of task of diversification of investing in different deposits is shown.MODERN TENDENCIES OF EXPORTING OF GEORGIALekashvili E., Doctor of Economics, Associate Professor, Faculty of Economics and Business, Ivane Javakhishvili Tbilisi State UniversityTbilisi,Georgia ⋅Currency of the problem: Fundamental and systemic economic changes in Georgia consider transition to market economy, development of open economyand involvement in world economic space. The main result of the mentioned changes is the establishment of business entities with competitive productionat world market. In the course of the period of open economy development and transition to market economy, several problems were revealed, and one ofsuch problems is deficit of knowledge of right orientating at foreign markets. Deficit of knowledge especially has been especially revealed recently, underthe conditions of Russian embargo on Georgian wines and mineral waters and unavailability to export Georgian products at the EU and other foreignmarkets.Trade is holding fundamental place in foreign economic activities of Georgia and thus currency of the research subject is doubtless.Georgian companies are broadening foreign relations that are reflected in the growth of export. According to the Statistics Department of Georgia tradebalance of goods and services of Georgia in 2004-2008YY increased from -$1198.7 million to -$4808.5 million, while the mentioned rate in 2009 madeup -$1761.4 million (See Table No 1).The number of foreign trade partners is increasing both in developed and developing countries. However, the top ten trade partners (in export) for Georgiaare: Turkey, Azerbaijan, Canada, Bulgaria, Ukraine, Armenia, USA, Italy, Russia and Greece.Table No 1 - Foreign Trade of Georgia, 2004-2009 January-July, Million USD2004 2005 2006 2007 2008 2009 January-JulyForeign Trade Turnover 2492.5 3355.4 4613.9 6447.3 7800.6 2996.0Registered Export of Goods (FOB) 646.9 865.5 936.2 1232.4 1496.1 617.3Registered Import of Goods (CIF) 1845.6 2490.0 3677.7 5214.9 6304.6 2378.7Foreign Trade Balance -1198.7 -1624.5 -2741.5 -3982.5 -4808.5 -1761.4Source: www.statistics.geThe essence of the problem is that in January-June of 2009, almost 80,5% of export was made from these 10 main countries (Previous years arecharacterized with the same rates: 82,3% - in 2001, 83,7% - in 2002, 82,4% - in 2003, 80,1% - 2004, approximately 94% from 6 countries - in 2005, and95% from 6 countries in 2006. Despite the fact that export volume was increasing in the mentioned countries, non-diversification of commodity structureof export and markets restricts prospects of export’s further development. It should be noted that increase of the number of partners defined growth ofcompetition among contractors that is determining factor for increase of export effectiveness.Export quota is one of the factors that reveal existing problems in exporting field of Georgia. Export quota indicates export volume correlation with thecountry’s GDP in percentage. Export quota rate was characterized with the reduction tendency in 2004-2008 (See, Table No 2) that indicates the reductionof the share of export incomes in the country’s GDP (See Diagram No 1).Table No 2. Gross Domestic Product of Georgia, Export (Million USD) and Export Quota (%) 1 , 2004-2008YYYearsGross Domestic Export Export Quota, %Product2004 5 124 696.9 13.62005 6 411 865.5 13.52006 7 761 936.2 12.02007 10 171 1 232.4 12.12008 12 798 1 496.1 11.6Permanent change of export-import structure of the country for benefit of imports clarifies that terms of trade of Georgia are continually worsening: theprices of the main exported commodities of Georgia are fallen, while majority of the enterprises producing these products are stopped or hardly working.Foreign trade turnover of Georgia in January-July of 2009 (without unorganized trading) was $2996.0 million that is 37% less compared to the same indexof previous year; Export out of this is $617.3 million (35% less), while import - $2378.7 million (37.8% less). In January-July of 2009, negative tradebalance of Georgia is $1761.4 million (correspondingly 38.6%) 2 . It is seen from the data that foreign trade indices are sharply worsened in comparisonwith the same period of previous year.© Lekashvili E., 20101 Table is designed based on the data of the Statistics Department of the Ministry of Economic Development of Georgia2www.statistics.ge52

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Diagram N 1. Export Quota of Georgia, %, 2004-2008YYIn January-July of 2009, Georgia has negative trade balance with 98 partner countries and positive trade balance with 22 countries. Trade turnover ofGeorgia with the EU countries has decreased, export made up $127.0 million (42.9% less), and import - $706.7 million (35.4% less). 1According to the data of Statistics Department of Georgia, the share of top ten partner countries in aggregate foreign trade turnover is 68.1% for the periodof January-July 2009. Major trade partners of Georgia are Turkey, Azerbaijan, Ukraine, Germany, Russia, USA, Bulgaria, Italy, China, and Armenia.Major trade partner countries of Georgia in export are Turkey, Azerbaijan, Canada, Armenia, Bulgaria, Ukraine, USA, Russia, Italy, and United Emiratesof Arabia. These countries hold 80% of total export volume.It is obvious that Geographical structure of Georgian export mainly covers countries and markets of strategic partners in one Geographical region.There are different tendencies of export indices with major trade partners in 2008 compared with previous year. Export volume in Bulgaria increased from$59 357 to $108 217; from $171 764 to $262 910 in Turkey; from $137 455 to $204 534 in Azerbaijan; from $110 844 to $123 422 in Armenia; from$70 604 to $131 806 in Canada. Export volume in USA has decreased from $149 036 to $102 198 in 2008 compared with the data of previous year 2 .Turkey is Georgia’s biggest trade partner country by the foreign trade turnover of January-July of 2009. Trade turnover with Turkey is $589.8 million thatis 16.7% less compared with the previous year’s rate. Share of trade turnover with this country increased by 4.9% and made up 19.7%. Export to Turkey is$143.4 million that is only 76.7% of the same rate of previous year. Export of ferrous metal scrap-iron and nitric fertilizer is reduced. However, export ofsuch commodity groups as seed wheat of oil crops, ferroalloy and cotton cake.Trade turnover with Azerbaijan is $296.1 million that is 60.1% of previous year rate. The share of trade turnover with Azerbaijan has decreased from10.3% to 9.9%. In the accounting period, in comparison with the previous year, export in Azerbaijan is decreased by $33.3 million. Major exportcommodity groups are passenger cars and cement. Ukraine is holding third place in the top ten of Georgia’s trade partners. Trade turnover with thiscountry is $272.7 million that is 59.3% of previous year rate.Share of trade turnover with Ukraine has decreased by 0.5 percentage points - from 9.6% to 9.1%. Export is reduced by $27.4 million. This was mainlyresulted in export volume decrease of the following commodity groups: ferroalloy, wines and apple. Export of alcoholic beverages is increased and itamounts $17.9 million.Ferroalloy is holding first place in export top ten commodities, with 12.9% of total export and $79.9 million. Crude and semi crude gold export amounts$62.8 million that is 10.2% of total export. Export of third commodity group - passenger cars has decreased by $19.9 million and made up $49.9 million 3 .In the recent years, share of separate commodity groups are increasing, instead of variety of commodity types exported. As a result, country’s exportpotential strongly depends on few commodities (ferroalloy, scrap iron, copper ore, fertilizers, nuts).Presented analysis makes obvious the sharpness of the problems existing in export of Georgia and reveals the currency of their studying. There aredifficulties, both in export production and its organization and management.LIST OF REFERENCES:1. European Commission (2004) Flash Euro barometer; Entrepreneurship, European Union Economics, Fifth Edition, Theo Hitiris, Prentice Hall, 20032. Getting Started in Export Trade, International Trade center, UNICTAD/WTO, Geneva3. Carl Nelson, Import/Export: How to Get Started in International Trade4. Exporting, Importing and Beyond, Lawrence W. Tuller, Adams Media Corp.5. Principles and Practice of Exporting, Study Guides, University of Lincolnshire and Humberside, By Geoff Cook6. Krugman P., Obstfeld M., International Economics: Theory and Policy. Ed. 3-9, Chapter7. Doha Declaration, WTO,2008, ISBN 978-92-870-3447-2, p.978. WTO Discussion Papers, WTO, N2, Improving the Availability of Trade Finance during Financial Crisis, 2009 - III9. WTO Discussion Papers, WTO, N1, Industrial Tariffs and the Doha Development Agenda, 2009-I10. WTO Discussion Papers, WTO, N4, The Role of Export Taxes in the Field of Primary Commodities; 2004-VII11. WTO-Annual Report, 200812. Р. Гриффин, М. Пастей, Международный Бизнес, Питер, 200613. Т.А.Пугель, П.Х.Линдерт, Международная экономика, М., 200314. П. Кругман, М.Обстфельд. Международная экономика. Теория и политика. М., 200315. А.Киреев. Международная экономика, части 1,2. М., 1997/9916. Ф. Аналоуи,А.Карами,Стратагический менеджмент малых и средних предприятий,пер.с англ.М., 2005РЕЗЮМЕВ статье рассмотрены современные тенденции развития экспорта Грузии.РЕЗЮМЕУ статті розглянуті сучасні тенденції розвитку експорту Грузії.SUMMARYIn article modern lines of development of export of Georgia are considered.1www.statistics.ge2Statistics Department of the Ministry of Economic Development of Georgia; Statistical publication, analysis of foreign trade indices of Georgia, Tbilisi2009, page 133Foreign Trade of Georgia, January-July 2009, Page 2-3, www.statistics.ge53

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010PROJECT MANAGEMENT- EAST VS WESTTannyan Neil Jeffrey, Masters of Applied Science, Professional Engineer of Ontario, Project Manager, Hatch (Canada) ⋅IntroductionThe purpose of this paper is to explain Project Development Processes in the East (CIS countries) vs the West. Each method will be explained, and differencesnoted along with advantages and disadvantages. Some case studies and examples will be reviewed. The advantages of using a Professional ProjectManagement Company will also be reviewed.Eastern SchemeIt should be noted that the process described below is based on the writers current experience and that of their company, working specifically with theUkrainian Steel Industry, and is not necessarily representative of other industries within the Ukraine. The writer’s company has conducted several detailedaudits of failed projects for financing companies over the past 5 years in the Ukraine and Russia.The project development process currently used is based on the process that was used in the former Soviet Union, with a heavy focus on the formerly stateowned Design Institutes. The Design Institutes provided approvals for projects, along with the engineering and project capital cost estimates. The institutes stillexist as privately owned companies; however in many cases they have not updated their engineering techniques and procedures to match world standardpractices. This will be explained in further detail. The design institutes merely prepare documentation, but are not involved in actual project implementation.The Eastern process is shown in Figure 1. The process begins with a concept or idea from the plant. They have a very general cost of the equipment or process,approximately +/-50%. The design institute then prepares at TEO- Technical and Economic Report which is issued to the plant (but is still property of thedesign institute).The TEO includes a capital cost estimate that is accurate to approximately +/- 20%. The cost estimate is developed based on the historic published nationalbook of costs for facilities and materials of similar equipment that was installed as long as 30 years ago. An inflation factor is used to estimate the value attoday’s costs. However there are no actual quotations used in these cost estimates, and based on the type of technology, and in particular the material costs forthe equipment, the old prices are very inaccurate. The main equipment supplier has not been selected at the TEO stage, of which typically about 40-50% of thecosts will be attributed to, leaving this as a major weak point.In addition, the construction costs are also estimate using factors provided by the state, and do not take into account best construction practices (for examplequick setting concrete, plasma torches, etc). The labor, equipment, raw material and construction company costs are all estimates. In addition, the estimates alsolack several key factors as was found during a detailed examination, these include but are not limited to spare parts, first fills of oils/greases, commissioningand training costs, shipping costs, technology integration, etc.It should be noted that the TEO does not provide a detailed construction schedule and there is very little basic engineering that has been performed at this stage.The TEOs also include a staffing estimate, but it has been found that these are 2-3 times higher than in Western operations. In addition, key items such as thelife of the equipment are missing.The TEO is used by the plants as the basis for the Final Investment Decision (FID). However, at this stage there is no detailed schedule, little basic engineeringand no detailed implementation plan. However the project budget was approved by Management based on this documentation. Therefore, there is very highrisk that the budget will increase and the project will not be completed on time.After FID, the Design Institute then prepares a stage called detailed design, with an estimate budget of +/-10%. However, during investigations it was foundthis number is closer to +/- 20%. The overall project plan is not updated with this new cost. The detailed design is used to obtain the construction and operatingpermits from UKRINVESTEXPERTIZA. It should be noted that the company has audited projects where no approval documentation can be found, yet theconstruction was completed.Figure 1- Eastern Project Development SchematicFollowing the approval stage, the detailed construction and engineering drawings are completed. A general contractor is selected for the construction. Howeverthe contracts with the contractors are not usually “LUMP SUM” as in the west, but are based on labor rates and hours worked. Thus there is no real incentivefor the contractor to work quickly and efficiency. Many contracts in the West include a BONUS for early completion and are based on a LUMP SUM / fixedcost.In addition, in many cases there is no project manager or Project Management Company responsible for the coordination and overall success of the project.Example a failed project using the Eastern SchemeListed below is the summary of a major project reviewed by the writers company.© Tannyan Neil Jeffrey, 201054

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010• The project was 204% over budget• The project was delivery 1.5 years late.• The equipment installed will produce 25% less steel than it was designed for.• Items were added to the scope of the project but the management team were not notified.• No actual start date for production was included in the initial plan.• No one had overall responsibility for the project which led to a lot of finger pointing.• Unrealistic numbers were used in the budget preparation- old labor rates, incorrect prices for raw materials and equipment, estimates of taxes andduties were incorrect.East Scheme ConclusionsThe following a major shortcomings of the East Process• Lack of clear definition of the technical elements of the project• Lack of accurate project cost estimate and detailed control budget• Lack of integrated project schedule• Lack of good project management controls and procedures during projectimplementation.Western ProcessThe process used by many major corporations focuses on conducting a significant amount of engineering, planning and scheduling prior to the FID in order todevelop an accurate project plan. The specific name of the process used at Hatch is the Front End Loading (FEL) process, and is based on the significantplanning and engineering conducted in the early project stages. It should be noted that the term FEL is specific to Hatch, and many companies have differentnames for the process, but the processes are fundamentally the same.The FEL process is divided into 4 stages as shown in Figure 2. At the end of each stage, the following is required:• A checklist of all documentation required, is reviewed and signed off by a review team. The documentation includes safety studies, environmentalstudies, technical documents, logistics studies, construction plans, project schedules and cost estimate documentation. The amount of detail on the checklistincreases with each FEL stage.• The funds required to proceed with each subsequent stage are also approved prior to that FEL stage commencing. This allows management toclearly identify the costs associated with the project, and decide up front if they want to spend money to develop the project. It also allows companies to stop aproject in the early stages if it is not feasible, without spending the funds required to bring the project to FID. Sometimes the best thing that can be done for aproject is stop it early, if it is genuinely not feasible.• A detailed capital cost estimate along with a project justification (financial model) assesses the project’s feasibility. The project payback period iscalculated as well as operating costs and profit margins. The project viability is reviewed by the appropriate financial personnel.• The final approval to proceed to the next stage is made by senior management. The level of management required for the decision depends on thesize and scope of the project.Figure 2- Western Project Development SchemeFEL 1 StageListed below are key Characteristics of the FEL 1 Stage. The goal of the FEL 1 stage is develop a high level project concept to determine if the idea for theproject is feasible.• Commonly known as Conceptual Study• Capital cost estimate +/- 30%• Use of past experience to select technology to be used• High Level Review of Risks, Safety and Environmental impact• Selection of plant location• Development of Project Organization Chart• List potential suppliers and available technologies• High level life-cycle review of technology• Development of Quality Control Plan55

56Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010• Cost Estimate for FEL 2 StageThe FEL 1 stage typically takes 2-3 months to complete. The costs for this stage are quite minimal and depending on the size of the project, a project team of 1-2 persons can complete this stage.FEL 2 StageListed below are key Characteristics of the FEL 2 Stage. The goal of the FEL 2 stage is develop general engineering documentation and high levelsimplementation plans and schedules. Based engineering drawings and schematics are completed, and the location of the buildings and main equipment arefrozen.Commonly known as Pre-Feasibility Study• Cost estimate +/- 20%• Determination of production program and capacity calculations• Analyze and select technology• Review availability of raw material and components• Availability of Energy resources• Availability of Human Resources (operation / construction)• Review of Safety and Environmental Issues (Start EIA and SIA processes).• Initial Geotechnical Investigations Conducted• Develop Draft Project Execution Plan• Develop High Level Logistics Plan• Issue technical specification to equipment suppliers and review bids for main equipment• Review bids and prepare recommendation for main equipment supplier• Prepare list of long lead itemsDepending on the size and scope of the project, an FEL project team can have as few as 2 people or as many as 20. During this phase of the project, althoughthe main technology has been selected, the main equipment supplier is not usually selected until the end of the stage. Early in the stage, a technical specificationis issued to potential main equipment suppliers so that they can prepare bids. The bids are reviewed, and a recommendation for main equipment supplier isprovided to management. This can be done at the end of the FEL 2 phase, or just prior to the end of the phase. In order to begin the FEL 3 stage, it is necessaryto have the main equipment supplier selected. This is required to complete the detailed engineering as well as order long lead items.FEL 3The FEL 3 stage is final stage before FID, in which detailed engineering, planning and cost calculations occur. The main equipment supplier has been selected,and potential construction companies are assessed, and in some cases a construction partner is also selected.• Commonly known as Feasibility Stage• Cost estimate +/- 10%• Detailed production program and capacity calculations.• Detailed list of mechanical, electrical, automation components.• Order long lead items• Confirm equipment suppliers• Develop detailed construction plan and cost estimate• Detailed Procurement Plan• Detailed review of Safety and Environmental Issues (EIA’s and SIA’s completed at end of FEL 3).• Detailed Geotechnical Investigations and Surveys Conducted• Detailed Logistics Plan including Simulations (Examples)• Project Execution Plan FinalizedDetailed engineering drawings are completed, a detailed construction plan and schedule is developed and reviewed by construction experts and key permitsrequired for the project to proceed are obtained. These include, but are not limited to, the Environmental Impact Assessment (EIA) and Social ImpactAssessment (SIA). These must be completed prior to FID, because if management is going to approve the project, they must know that the project has approvalfrom the required authorities.Capital Cost EstimateFID documentation is prepared with detailed capital cost estimates. The quantities of each construction material is calculated and the cost estimated (steel,concrete, piping, etc). Labor is calculated based on the trades required and their hourly rate. Shut down costs (if required) are also calculated (ie productionlosses due to shut down of rolling mill while new equipment is installed).The capital cost estimate is broken down into 3 main section; equipment costs, direct costs and indirect costs.Equipment costs are costs for main process equipment based on fixed pricing or contracts already in place. These prices are considered fixed unless there arestipulations in the contract stating the prices can change.Direct Costs are composed of direct construction and erection costs, for example: materials, erection of main equipment, additional equipment not supplied bymain equipment suppliers (cabling, piping, etc) and demolition costs.Indirect Costs are comprised of Project Management Costs, Commissioning and Training Costs and Customs and Shipping.In a typical Western Project, the cost breakdown would be as follows:Main Equipment – 40%Direct Costs- 30%Indirect Costs- 30%The cost breakdown is also very dependent on if the site is Green Field (new site and therefore new buildings/utilities are required) or Brown Field (constructedwithin existing building or process). A Green Field project will have much higher direct costs then a Brown Field site where most of the cost will be for mainequipment.Based on experience on project in CIS countries, the indirect costs are usually closer to 20% based on cheaper labor. However cost estimate received from theDesign Institutes have indirect costs closer to 10%, which is very unrealistic and this has been proven on many projects.For a recently estimated project in the CIS, the Capital Cost Estimate was broken down as follows:Main Equipment – 55%Direct Costs- 25%Indirect Costs- 20%After the capital cost estimate, the financial justification is completed. The exact methodology and calculations/model used will depend on the clients process.Typically, the following items are listed in the justification: Capital costs Capital costs less sunk cost NPV 10years + residual value Project IRR Project DPP Project PBNPV (Net Present Value) is cash inflows from the project excluding money value and risk extra payment. From the mathematical point of view, NPV is totaldiscounted cash flows of the project.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010The Project IRR (Internal Rate Of Return) is such a discount rate value (r), at which the project NPV amounts to zero. In other words IRR shows themaximum interest rate, at which an investor can allocate investments for the project, in order to ensure return on investments at this interest rate.The Project PB (Payback Period) refers to a period of time since embarking on project financing which is required for covering all investment costs onaccount of cash flows generated under the project. In simple terms, PB shows that moment since commencement when investor is to pay back its project costscompletely, taking into account obtaining required return. Since this moment all additional project income is additional bonus for investor.The Project DPP (Discounted Payback Period) is a type of PB, which refers to a period of time since embarking on project financing when all discountedinvestment costs will be covered by discounted cash flows generated under a project.A sensitivity analysis is also performed to determine how a change in a project factor affects the NPV; for example Capital Cost, Margin, Increase/Decrease inProduction or Shut Down period. Others may be added as required.FEL 4The FEL 4 stage is the execution or construction phase. The main highlights are as follows:• The Project Execution Phase includes design and engineering for construction, manufacturing, erection and commissioning of theequipment/facility.• The success of this stage depends strongly on two items-– The prior 3 stages being completed thoroughly and accurately– The project manager taking ownership and responsibility for the success of the project. They must have the authority to make keyproject decisions.• The construction contractor must be brought into the process early on as part of the project team.• A cost control system / strategy will be implemented tracking costs and providing reports.• Frequent update meetings with project manager and their key staff. Communications is critical for success. If one department is behind orstruggling it must advise the team as to not affect the whole project and to develop a solution.• Training is very important to ensure employees are prepared to use new equipment and avoid problems on start-up.• Integration and testing of IT equipment should be done in off-line in advanceThe FEL 4 stage is generally managed by a large on site project team of many disciplines. The project manager has complete authority over the project, andprovides weekly or monthly updates to a management steering committee. Organization and planning are critical to ensure success, for example on aninstallation during a major mill shutdown, the construction schedule must be broken down into hourly increments.Project ManagementThere are many companies in the West that specialize in EPCM (Engineering and Project Management). The will develop all the documentation for the FELstages up to FID and also manage the execution phase. As major corporations reduce their own Engineering and Project Management Departments to cutoverhead costs, the use of outside project management companies has increased. All the costs associated with the project can be clearly identified and if thereare no projects being developed, corporations are not paying for their staff to be idle.Project Management does not only mean Engineering but includes many other key items:– Safety– Quality– Cost Controls– Logistics– Scheduling– Human Resources– Selection of Main Equipment Suppliers– Technology SelectionSafety in Project ManagementSafety is the number one priority on any project- it is not acceptable to have anyone hurt or killed on a project. During the feasibility phases, HAZOP (HazardOperations) reviews are conducted to where possible, engineer out any significant risks to employees. Each vendor and contractor is assessed based on theirpast safety performance; those with poor records are not used on the project. During the construction phase, frequent safety meetings are conducted and anonsite safety manager ensures construction work is conducted in a safe manner.Advantages to Project ManagementThe initial cost of using a professional project management company appears high, but there are many advantages and long term cost savings. First andforemost, having the project completed on time and on budget.The main advantage to Project Management is having one person/group take responsibility for the entire project ensuring effective communication and makingtimely decisions. Developing a detailed plan is critical to the execution- even the best companies will not have successful projects without proper planning. Aextension in a mill shut down for an installation can result in millions of dollars a day in losses..Project costs are continually monitored and reported to ensure adherence to plan. Any additional costs must be approved by the Project Manager, or if there aresubstantial cost increases from the FID price, the additional costs must be approved by Senior Management before the project moves forward.The project schedule undergoes regular reviews and updates. It is too late to update a schedule after a deadline has passed. It is better to adjust the schedule andadvise the affected parties than to wait and miss the deadline which may impact many other activities.Using a professional project management company also ensures the best available equipment and technology is selected. The project management companywill select the best technology however the customer generally has the final decision on who is selected as main equipment supplier.ConclusionUsing a project development process that uses a Front End Loading concept significantly improves the accuracy of the capital cost estimate and projectschedule used for the Final Investment Decision.Although it can initially appear expensive, the use of a professional project management company will significantly improve project development andimplementation, which will result in significant savings in the long term.РЕЗЮМЕВ статье рассмотрены вопросы управления проектами в аспекте различий между западным и восточными подходами.РЕЗЮМЕУ статті розглянуті питання керування проектами в аспекті розходжень між західним і східним підходами.SUMMARYIn article questions of management by projects in aspect of distinctions between western and east approaches are considered.57

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010ТРУДОРЕСУРСНА БЕЗПЕКА ТА ПРОБЛЕМИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯБендесюк О.О., к.е.н., доцент, Інститут регіональних досліджень НАНУ, м. Львів⋅У сучасних умовах підвищення ефективності функціонування національної економіки прямим чином залежить від еволюційногорозвитку людських ресурсів держави. Розвиток держави неможливий без достатньої кількості населення, наявності його трудоресурсного таінтелектуального потенціалу, виробничої та духовної культури.Проблема збереження людських ресурсів має першочергове значення, оскільки саме їхні кількісні та якісні параметри впливають нарозвиток регіонів та держави в цілому. Рівень розвитку людських ресурсів країни визначається особливостями демографічних тенденцій,зайнятості населення на ринку праці, освітньо-кваліфікаційного рівня трудового потенціалу, матеріального та фінансового забезпеченнянаселення, розвитку соціальної інфраструктури і системи забезпечення соціальними послугами.Таким чином, державна політика має бути спрямована на створення умов для стабільно високого рівня розвитку людських ресурсів –головного чинника економічного зростання. Це означає, насамперед, стандартизацію рівня та умов життя населення, забезпечення якіснихосвітніх та медичних послуг, сучасного комфортного житла, рівних умов зайнятості як основного джерела доходів.Мова йде про стабільність структури людських ресурсів, відповідність їх кількісного та якісного складу поточним та стратегічнимпотребам економічної системи, здатність забезпечувати прогресивний розвиток, які можна об’єднати єдиним поняттям – трудоресурна безпека.Трудоресурсна безпека – це гармонійне поєднання трьох складових:- оптимальної чисельності економічно активного населення та якості його людського капіталу (робоча сила та соціальний капітал);- гарантії запобігання усуненню національної робочої сили від професій і видів діяльності, що повноцінно підтримують спеціалізаціюкраїни в глобальному просторі;- гарантії запобігання втрати резидентами національної економіки контролю над трудовими процесами, які забезпечують відтворенняінноваційних технологій в будь-якому виді економічної діяльності, з метою підтримки потрібного порогу незалежності економікикраїни [1, с. 15].Таким чином, питання гідної трудоресурсної безпеки пов’язані, перш за все, зі сферою прикладання праці, а отже – зайнятістюнаселення, безробіттям, трудовою міграцією. Отже аналіз проблем ринку праці України та формування людського капіталу в контекстізміцнення трудоресурсної безпеки набуває особливої актуальності.Багато провідних українських вчених у своїх роботах розкривають проблематику ринку праці України, формування та розвиткулюдського капіталу, стратегічного управління людськими ресурсами (С. Бандур, Д.Богиня, Е. Лібанова, О. Грішнова, Б. Клияненко, А. Колот,В. Петюх, Н. Лук’янченко, О. Новікова, С. Калініна та ін.), однак питання забезпечення трудоресної безпеки на національному рівні майже немають висвітлення у наукових виданнях, тому даний аспект досліджень потребує детального вивчення.Метою статті є визначення напрямів сприяння формуванню трудоресурсної безпеки в Україні в контексті зайнятості населення.Для досягнення поставленої мети поставлено наступні задачі:- проаналізувати статистичні показники, які характеризують стан ринку праці в Україні;- визначити аспекти формування якості людського капіталу в державі;- вивчити демографічні проблеми в Україні;- визначити загрози трудоресурсній безпеці у державі;- розробити рекомендації щодо підвищення трудоресурсної безпеки в Україні.Оцінюючи кількісну складову ринку праці, слід зауважити, що хоча протягом останніх дев’яти років – з 2000 р. до 2008 р. – загальначисельність економічно активного населення зменшилась на 433,4 тис. осіб, за цей же період чисельність зайнятого населення зросла – на3,95% (рис. 1) [2]. При цьому рівень зайнятості у країні протягом зазначених років зростав, сягнувши станом на 2008 р. рівня 59,3% загальноїкількості осіб віком 15-70 років.тис.осіб23 500,00економічно активне населення23 000,0022 500,00зайняте населення22 000,0021 500,0021 000,0020 500,0020 000,0019 500,0019 000,0018 500,002000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008рокиРис. 1. Динаміка чисельності економічно активного та зайнятого населення України у 2000-2008 рр. [2]Зменшення чисельності економічно активного населення при одночасному збільшенні рівня зайнятості спричиняє значний негативнийвплив на обсяг валового внутрішнього продукту (рис. 2). ВВП – це один із основних макроекономічних показників, що у кінцевому підсумкуформує рівень життя населення і визначає таким чином конкурентні переваги ринку праці. Низький рівень одного з основнихмакроекономічних показників (ВВП), що відображає загальний ступінь розвитку економіки, негативно позначається майже на всіх індикаторахефективності використання трудового потенціалу країни, життєвому рівні населення, в тому числі рівні заробітної плати. Це перешкоджаєпроцесам створення конкурентного ринку праці.© Бендесюк О.О., 201058

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010%1141121101081061041021009896112,1109,2109,6107,3107,9105,9105,2102,7102,12000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008рокиВВПРис. 2. Валовий внутрішній продукт України у 2000-2008 рр., % до попереднього року [2]Загальне скорочення чисельності економічно активного населення обумовлене, перш за все, демографічною ситуацією у країні.Чисельність населення України станом на 01 жовтня 2009 р. становила 46011345 осіб, скоротившись за десять років на 3,3 млн. осіб (рис. 3) [2].50000,049429,8 48923,248457,149000,048003,5 47622,447280,846929,546646,046372,7 46143,7тис.осіб48000,047000,046000,045000,044000,02000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009рокиРис. 3. Чисельність населення України у 2000-2009 рр., тис. осіб (на початок року) [2]У загальному розумінні сучасна демографічна ситуація, яка має місце в Україні, визначається як критична, така, що здатна загрожуватинаціональній безпеці, соціально-економічній та суспільній стабільності країни.Демографічна ситуація в Україні має наступні риси:– збереження депопуляції населення та постійне зниження потенціалу для його відтворення;– високий рівень смертності та збереження тенденції до його зростання;– невисока середня тривалість життя;– старіння населення за рахунок збільшення частки осіб пенсійного віку та формування регресивної вікової структури населення.Наслідки демографічних та економічних трансформацій, що мали місце в Україні протягом років незалежності, відбились на сферізайнятості населення – у країні протягом останніх років сформувалась низка проблем, які вимагають пильної уваги та найшвидшого вирішення,з обов’язковим створенням сприятливих умов для розвитку підприємництва, стимулюванням створення нових робочих місць.В умовах кризової економіки проблеми зайнятості загострюються великим збільшенням показників безробіття і неповної зайнятостінаселення, що призводять до негативних соціальних та економічних наслідків. Соціальні наслідки безробіття викликають напруження всуспільстві, оскільки незайняті є нестабільною категорією населення. Професійна дискваліфікація людини у стані тривалого безробіттязменшує її конкурентоспроможність, що є причиною ускладнень при подальшому працевлаштуванні, зниження якості робочої сили тапродуктивності суспільного виробництва. Як наслідок – у безробітних знижується мотивація до суспільно корисної праці.Аналіз статистичних даних щодо чисельності безробітного населення України свідчить, що останніми роками цей показник зменшивсямайже вдвічі: у 2000 р. статус безробітних мали 2655,8 тис. осіб, а у 2008 р. – 1425,1 тис. осіб віком 15-70 років. При цьому рівень безробіття вУкраїні протягом 2000-2008 рр. знизився майже у 1,5 рази (рис. 4) [2].1312,411,7у віці 15-70 роківпрацездатного віку%1211109811,610,910,39,69,79,19,28,67,87,46,96,9767,26,86,4 6,452001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 20082000рокиРис. 4. Рівень безробіття в Україні у 2000-2008 рр. [2]59

РКрим А і н ницькаВ олинськаВД оне ц ька459,2 485,4 430,4Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Слід зауважити, що наведені показники відображають лише офіційну статистику, а реальний стан значно відрізняється від офіційного.Це обумовлено, по-перше, розповсюдженням неповної зайнятості; по-друге, наявністю осіб, які втратили надію знайти роботу; по-третє,неповною інформацією.Ці недоліки можна ліквідувати, використовуючи методику розрахунку коефіцієнта безробіття, запропонованої координаторомДепартаменту зайнятості й розвитку МОП Г. Стендінгом. Визначаючи реальне перевищення пропозиції робочої сили над попитом уперерахунку на еквівалент повного робочого часу, Г. Стендінг припускає, що в разі неповної зайнятості тривалість роботи становить половинусередньої тривалості робочого часу. Звідси рівень безробіття можна подати в такому вигляді:UfteUft + 0.5Upt+ 0.5 PT1FT + PT + PT + Uft + 0.5Upt= (1)12де Ufte – коефіцієнт безробіття в перерахунку на еквівалент повного робочого часу;Uft, Upt – кількість безробітних, які шукають роботу відповідно на повний і неповний робочий час;РТ 1 , РТ 2 – відповідно кількість вимушено та добровільно зайнятих неповний робочий час;FТ – кількість зайнятих повний робочий час.Цей коефіцієнт безробіття більш точно показує взаємодію попиту та пропозиції робочої сили, тому що виходить за межі поділунайманої робочої сили на зайнятих і безробітних, ураховуючи можливості часткової зайнятості. Однак, нажаль, ці розрахунки провести дужескладно, тому показники, які демонструє державна українська статистика, дуже відрізняються від реальної ситуації.Однією з головних проблем ринку праці є регіональна диференціація за рівнем зайнятості. В Україні причини диференціації регіонів, зодного боку, мають історичні витоки, пов’язані зі специфікою розміщення виробництва та щільністю населення на території країни, а з іншогобоку, – зумовлені різними темпами економічного розвитку. Групу регіонів із найвищою чисельністю зайнятого населення складають Донецька,Дніпропетровська, Харківська області, в економічній структурі яких домінують галузі, що випускають продукцію експортного призначення, атакож великі мегаполіси з розвиненим вторинним сектором економіки. Групу територій з найнижчими показниками щодо чисельності зайнятихстановлять Чернівецька, Тернопільська, Волинська області (рис. 5).25001974,62000тис.осіб1500905,61025,41076,31038,81258,71385,61553,11000828747,3644,9694,7535,3556,3577,6524,2 528,7560,9430,5435,6486,2477,5500375,8180,20Д ні п ропетровськааЗк Зп орі з ьк аа Ф итомирська ра н к ів ськ аК иї в ськ а аарпатськ і р овоградськ Л уг а нс ь к аЛ ьві в ськ ав ська ааМ иколаї О деськ П олтавська Р і в ненська С умська л ьськТ ернопі Х арк ів с ь к а аь к аХ ерсонськаХ мельницьк Ч еркас Ч ерні в е ц ькаЧ ерні г і в ська м . К иї вЖК а ано- ІврегіониРис. 5. Зайняте населення України за регіонами у січні-червні 2009 р. [2].м . С евастопольТісно пов’язана з регіональними проблемами безробіття населення в Україні проблема сільського безробіття. Падіння рівня споживанняі експорту сільськогосподарської продукції дуже загострили проблеми її збуту, в результаті чого за рівнем доходів і можливістю продуктивноїзайнятості сільські жителі опинились у ще більш складному становищі, ніж городяни. Рівень безробіття серед сільського населення перевищуєаналогічний показник для міського населення. Величезне напруження на сільському ринку праці обумовлене передусім відсутністю вільнихробочих місць.Не меншу значущість у сучасних умовах мають складнощі з працевлаштуванням молодих працівників. За даними Державного комітетустатистики, третє місце серед причин незайнятості населення займає неможливість працевлаштування після закінчення навчальних закладів(рис. 6). Проблема випускників пов’язана з потребою забезпечення необхідної якості робочої сили.2000 2004 2008інші причини безробіттязвільнені у зв’язку з закінченням строку контрактузвільнені за станом здоров’я, через оформленняпенсії за віком, інвалідністюне працевлаштовані після закінченнязагальноосвітніх та вищих навчальних закладів І–ІVдемобілізовані з військової строкової службизвільнені за власним бажаннямвивільнені з економічних причин2,23,2 4,73,6 10,90,7 5,11,1 1,31,21,72,318,318,018,329,8 37,838,628,132,940,20 20 40 60Рис. 6. Безробітне населення України за причинами незайнятості у 2000 р, 2004 р. та 2008 р., % [2]60

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Щодо якісної складової оптимальної чисельності людського капіталу, яка обумовлює трудоресурсну безпеку держави, слід зауважити,що для України важливою проблемою є невідповідність між попитом та пропозицією на ринку праці, невідповідність структури пропозиціїробочої сили за спеціальностями потребам вітчизняної економіки. Так, з урахуванням позитивних тенденцій щодо поширення зайнятості тазниження чисельності безробітного населення, для держави характерним є надлишок незайнятого населення за різними професійними групами,навіть за тими, в яких є потреба на ринку праці (табл. 1).Попит та пропозиція робочої сили за професійними групами у 2008 р. [2]Кількість громадян,не зайнятих трудовоюдіяльністю, тис. осібПотребапідприємству працівниках,тис. осібТаблиця 1Навантаження на10вільних робочихмісць(вакансій),осібВсього 876,2 91,1 96у т.ч. за професійними групами:Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі) 66,9 7,0 96Професіонали, з них: 54,6 10,9 50Професіонали в галузі фізичних, математичних та технічних наук 14,7 2,4 61Професіонали в галузі біологічних, агрохімічних та медичних наук 5,1 4,3 12Фахівці, з них: 72,0 12,1 59Технічні фахівці в галузі прикладних наук та техніки 15,7 2,6 60Молодші фахівці в галузі біології, агрономії та медицини 6,3 2,7 23Технічні службовці, з них: 46,2 3,8 122Службовці, пов'язані з інформацією 31,7 1,6 203Службовці, що обслуговують клієнтів 14,5 2,2 66Працівники сфери торгівлі та послуг, з них: 106,6 8,4 126Робітники, що надають персональніта захисні послуги64,1 6,2 104Продавці та демонстратори 42,5 2,2 188Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведеннята рибальства42,0 0,8 534Кваліфіковані робітники з інструментом, з них: 116,3 20,1 58Робітники з видобутку корисних копалин і на будівництві 30,2 6,7 45Робітники металургійних та машинобудівних професій 59,7 11,6 51Робітники в галузі точної механіки, ручних ремесел та друкування 4,6 0,2 211Інші кваліфіковані робітники з інструментом 21,8 1,6 139Робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботоютехнологічного устаткування, складання устаткування та машин, з них:176,8 14,4 123Робітники, що обслуговують промислове устаткування 34,0 2,2 153Робітники, що обслуговують машини, та складальники машин 46,0 5,5 84Водії та робітники з обслуговування пересувної техніки та устаткування 96,8 6,7 144Найпростіші професії (включаючи осіб без професії), з них: 194,8 13,6 143Найпростіші професії торгівлі та сфери послуг 53,0 8,3 64Найпростіші професії в сільському господарстві та подібних галузях 43,9 0,3 1515Найпростіші професії у видобувних галузях, будівництві, промисловості татранспорті83,1 5,0 165Таким чином, однією з основних перешкод для подальшого соціально-економічного розвитку України є дефіцит сучасних,конкурентоспроможних, висококваліфікованих працівників, спроможних створити потужну базу для подальшого нарощування людськогокапіталу нації. У цих умовах зростає значущість освіти як чинника забезпечення трудоресурсної безпеки держави.Значний вплив на погіршення якісного та кількісного складу населення в Україні здійснюють міграційні процеси. З метою запобіганняусуненню національної робочої сили від праці в Україні необхідна зважена міграційна політика. На сьогодні у міграційний сфері Українивиокремлюють низку проблем, серед яких, передусім, слід зазначити втрату трудового та інтелектуального потенціалу. Зокрема, інтенсивністьміграції протягом останніх десяти років стабільно утримується на високому рівні – лише починаючи з 2005 р. сальдо міграції набуло в Україніпозитивного значення, сягнувши у 2008 р. лише 22,4 тис. осіб вибулих з України порівняно з 37,3 тис. осіб прибулих (рис. 7). При цьомуосновну частину міграційного потоку складають трудові мігранти. З України виїжджають, у першу чергу, найбільш активні люди, які були бконкурентоспроможними й на українському ринку праці. Як свідчить аналіз даних щодо трудових мігрантів, більше 40% мали повну вищу ібазову вищу освіту, понад 30% – середню спеціальну [1, с. 19].тис.осіб40200-202000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008-40-60-80-100-120-140-160-180роки-133,6-152,2-33,8-24,2Рис. 7. Міграційний приріст (скорочення) населення України у 2000-2008 рр., тис.осіб [2]-7,64,614,216,814,9На сучасному етапі масштаби відтоку інтелекту з України набули загрозливого характеру. Крім того, в Україні у процесах міграціїпорушений баланс експорту та імпорту робочої сили. Не на користь України свідчать якісні характеристики мігрантів: з України вибуває більшосвічене кваліфіковане населення порівняно з якісними параметрами того, яке приїжджає в Україну. Помітний внесок у трудову міграцію до61

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010України почали вносити Західна Азія, що представлена в Україні турками, курдами та афганцями тощо, а також Південна й Південно-СхіднаАзія, яку представляють, в основному, так звані «народи Індії», белуджі й в’єтнамці. Помітно зросла кількість трудових мігрантів зі СхідноїАзії – китайців, корейців і японців. Центральну Азію в Україні, крім халха-монголів, уйгурів і дунганів, представляють ще 7 народів СередньоїАзії й Казахстану. Загальна кількість становить 103 народи [3], однак ці мігранти, перш за все, – некваліфікована робоча сила .З позиції трудоресурсної безпеки проблема міграційних процесів заслуговує особливої уваги. Основні напрями забезпеченнятрудоресурсної безпеки держави у сфері регулювання міграційних процесів представлено на рис. 8.Приведення законодавчої бази та адміністративних можливостей у відповідність доміжнародних стандартів та сучасних потреб у сфері регулювання міграційнихпроцесів. Запровадження ефективного візового та прикордонного контролю істворення системи місць перебування нелегалів та нормативно-законодавчоїпроцедури поводження з мігрантами, затриманими на території країни.Напрямизабезпеченнятрудоресурсноїбезпекидержавиу сферірегулюванняміграційнихпроцесівВпровадження у дію єдиної електронно-інформаційної системи з обліку міграційнихпотоків, яка передбачала облік фізичних осіб за місцем проживання, системуідентифікації осіб, які перетинають кордон, трудових мігрантів, біженців,затриманих нелегальних мігрантів. Створення автоматизованої системиідентифікації іноземних громадян, які в’їжджають в Україну та виїжджають зкраїни.Розробка процедури проведення заходів щодо амністії нелегальних мігрантів для їхлегалізації, створення відповідної нормативно-законодавчої бази.Оперативне відстеження міграційних потоків, виявлення каналів міграції, виявленнякримінальних структур та туристичних агентств, комерційних фірм, які сприяютьзабезпеченню каналів нелегальної міграції, припинення їх діяльності.62Корегування державної етнонаціональної політики у зв’язку з ускладненняметнічної структури населення, формування в Україні зон локалізації іммігрантів зокремих країн, організація співпраці з новоутвореними національно-культурнимиосередками, новими діаспорами.Рис. 8. Напрямами забезпечення трудоресурсної безпеки держави у сфері регулювання міграційних процесівЗабезпечення трудоресурсної безпеки, підвищення обсягів і рівня зайнятості як факторів формування конкурентного ринку працізначною мірою залежать від інноваційного розвитку держави. ХХІ століття характеризується переходом світу до інформаційного суспільства.На сучасному етапі розвиток країн залежить здебільшого не від матеріальних і фінансових ресурсів, а від рівня використання та реалізаціїлюдського капіталу, розвитку інтелектуального, інноваційного потенціалу суспільства. Сьогодні перед країнами світу стоїть проблемапідвищення ефективності використання робочої сили з метою досягнення високого рівня інноваційного розвитку, який є основою підтримкинеобхідного порогу незалежності країни.Інноваційний розвиток – це процес структурного вдосконалення національної економіки, який досягається переважно за рахунокпрактичного використання нових знань для зростання обсягів суспільного виробництва, підвищення якості суспільного продукту, зміцненнянаціональної конкурентоспроможності та прискорення соціального прогресу в суспільстві. Таким чином, стимулювання інноваційногорозвитку не може бути обмежене лише стимулюванням окремих досліджень чи розробок, а має бути спрямоване на створення умов длямасового пошуку результативних шляхів технологічних змін і швидкої підтримки позитивних здобутків.Світовий ринок наукомісткої продукції розвивається високими темпами. Обсяг її продажу становить в сучасних умовах більше ніж1 трлн. дол. на рік. Домінуючу позицію на цьому ринку займають країни «Великої сімки», які контролюють дві третини виробництванаукомісткої продукції, зокрема США сьогодні контролює 40% світового ринку високих технологій, тоді як на Росію припадає лише 1%, наУкраїну – 0,3%. Стосовно України, на сьогодні щорічний експорт національної високотехнічної продукції становить 1 млрд. дол., що у 15 разівменше за Таїланд, в 24 – за Мексику [4]. Оцінка конкурентоспроможності України та чинників, що її визначають, дозволяє констатувати низькірівні останніх, а сучасний стан інноваційної політики демонструє неспроможність забезпечити зростання конкурентоспроможності вітчизнянихсуб’єктів господарювання.Для забезпечення інноваційного розвитку економіки України в контексті трудоресурсної безпеки найбільш важливими складовимиконкурентоспроможності є аспекти, пов’язані з формуванням економіки знань – кваліфікація, професійний досвід, творчий потенціал таздатність до сприйняття нових технологій. Найбільш впливовими чинниками рівня конкурентоспроможності робочої сили України є якістьпрофесійної підготовки та вартість робочої сили, які необхідно суттєво підвищувати. Для ефективного впровадження інновацій напідприємствах країни повинна бути, перш за все, створена дієздатна структура управління інноваційним розвитком, яка б була спроможна запрофесійним та освітнім рівнем в оптимальні строки виконати всі роботи, що необхідні для впровадження нововведень у виробництво.Працівники зможуть повноцінно займатись інноваційною діяльністю тільки тоді, коли матимуть необхідну освіту та творчі здібності.Узагальнюючи вищевикладене, можна зробити висновок, що забезпечення трудоресурсної безпеки має передбачати:- розробку напрямів зростання доходів і рівня життя населення;- реформування трудової сфери шляхом формування конкурентних переваг ринку праці через посилення мотиваційних механізмів,підвищення конкурентоспроможності робочої сили;- забезпечення ефективної зайнятості населення, що має стати гарантією отримання робочого місця;- орієнтація демографічної політики на створення умов розширеного відтворення людського потенціалу, забезпечення взаємоузгодженостідемографічної та соціальної політики;- розробка виваженої міграційної політики, спрямованої на формування інтелектуального потенціалу нації;

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010- забезпечення професійної підготовки та підвищення якості робочої сили відповідно до структурних змін, які відбуваються в економіці,вдосконалення фінансового забезпечення політики зайнятості, зміщення акцентів на користь активних статей витрат;- проведення ефективної державної політики в освітньо-науковій сфері, яка розрахована на тривалий період та має за мету підготовкувисококваліфікованих працівників та науковців;- створення загальнонаціональної системи інформації про наявність робочих місць і кількість осіб, що потребують працевлаштування,впровадження соціально-трудового моніторингу;- розвиток інноваційної діяльності, яка буде основою створення нових робочих місць, тощо.Таким чином, трудоресурсна безпека є чинником економічного розвитку країни, який, базуючись на демографічній та соціальнотрудовійполітиці держави, забезпечить наявність у державі робочої сили достатньої кількості і якості, здатної забезпечити стале зростаннявітчизняної економіки, гарантувати високий рівень економічної безпеки держави.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Трудоресурсна безпека України в контексті глобалізації економіки та розвитку світового ринку праці [Текст] / С.І. Бандур, О.І. Цимбал //Вісник Донецького національного університету, Серія В: Економіка і право. – 2007. – Вип. 1.– С. 15-20.2. Державний комітет статистики [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/3. Чирков О. Зовнішня міграція – головна причина наявності етнічно неукраїнської людності в сучасній Україні [Електронний ресурс] –Режим доступу: http://www.ji-magazine.lviv.ua/kordon/migration/2002/mirror2601.htm4. Онищенко В.П. Україна на світових ринках високотехнологічної продукції [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum/uazt/2007-01.pdfРЕЗЮМЕСтаттю присвячено аналізу статистичних показників ринку праці України, вивченню демографічних проблем та визначенню аспектівформування якості людського капіталу в державі. Розробленои рекомендації щодо підвищення трудоресурсної безпеки в Україні в контекстізайнятості населення.РЕЗЮМЕСтатья посвящена анализу статистических показателей рынка труда Украины, изучению демографических проблем и определению аспектовформирования качества человеческого капитала в государстве. Разработаны рекомендации по повышению трудоресурсной безопасности вУкраине в контексте занятости населения.SUMMARYThe article is devoted to analyze statistical indicators of the labor market of Ukraine, to study of population problems and aspects of the formation ofhuman capital in the state. Defined recommendations for improving labour-resource security in Ukraine in the context of employment.ДИАГНОСТИКА РАЗВИТИЯ ИНФРАСТРУКТУРЫ ИННОВАЦИОННОЙ СИСТЕМЫ РОСТОВСКОЙ ОБЛАСТИДжуха В.М., д.э.н., профессор, декан факультета НИМЭ РГЭУ «РИНХ»Мищенко К.Н., ассистент кафедры Экономики и предпринимательства РГЭУ «РИНХ»Шелепова Н.С., ассистент кафедры Экономики и предпринимательства РГЭУ «РИНХ⋅В 2008г. рабочей группой Ростовского Государственного Экономического Университета «РИНХ» было проведено социологическоеисследование с целью оценки потенциала инновационного малого и среднего бизнеса (ИМСП) Ростовской области. Одной из важныхструктурных задач исследования являлась задача диагностики развития инфраструктуры инновационной системы Ростовской области.Респондентами по вопросу развития инфраструктуры поддержки субъектов ИМСП выступили более чем 60 организаций. Большая частьиз опрошенных (40%), не колеблясь, признала себя прямым объектом инфраструктуры поддержки инновационной деятельности субъектовмалого и среднего предпринимательства, 30% опрощенных ответили, что таковыми являются лишь отчасти, и 14% респондентов затруднился сответом. Категоричное «нет» заявило лишь 16%. Однако, анкетирование продолжили все объекты.Характеристика объектов инфраструктуры поддержки субъектов ИМСП: в большей части это малые и средние организации счисленностью сотрудников от 1 до 15 человек (55% опрошенных объектов) и от 16 до 100 человек (32% опрошенных объектов). Численностьсотрудников свыше 100 человек имеют 13% объектов инфраструктуры. Значительная часть (55% опрошенных объектов) функционируют нарынке инноваций более 5 лет, 26% организаций существует на рынке от 4 до 5 лет и 19% организаций – от 1 до 3 лет. Более 1/4 объектовинфраструктуры ответили, что доля сотрудников, в функции которых в той или иной степени входит поддержка инноваторов, приближается к100%. 28% объектов инфраструктуры отметили более 20%-ю долю сотрудников, вовлеченных в работу по поддержке ИМСП. Свою позицию поэтому вопросу не смогли сформировать 12 объектов.От имени организации выступали самые разные ее представители: как высшие и средние руководители, так и работники. Однакоизначально опрос ориентировался на компетентных сотрудников, поэтому значительная часть опрошенных – это высшие руководители (88%).Среднестатистический образ респондента – лицо с высшим образованием (92%), в возрасте от 30 до 60 лет (74%). Представленность погендерному признаку составила: 56% - мужчин и 44% – женщин.Опираясь на результаты статистического анализа, можно отметить широкое разнообразие услуг, оказываемых объектамиинфраструктуры региона субъектам ИМСП. Наиболее представлены следующие направления поддержки:- консультирование и сопровождение;- разработка и экспертиза бизнес-планов;- содействие в получении кредитов.Среди наименее распространенных услуг в Ростовской области отмечены следующие:- поиск потенциальных покупателей;- налаживание контактов между инноваторами;- предоставление специализированного оборудования;- предоставление баз данных;- венчурные инвестиции.Обнаруживается явная неразвитость инновационной системы региона в сферах маркетинговых услуг и коллективного пользованияуникальным оборудованием, информационных технологиях поддержки, венчурном инвестировании.Согласно полученным ответам объекты инфраструктуры ориентированы в своей поддержке преимущественно на те субъекты ИМСП,которые осуществляют продуктовые и процессные инновации. На рисунке 1 представлено процентное распределение сфер инновационнойподдержки в зависимости от вида инноваций. Такая структура помощи, оказываемой объектами инфраструктуры субъектам ИМСП по сфераминноваций, совпадает со структурой видов инноваций, разрабатываемых на малых и средних инновационных предприятиях.© Джуха В.М., Мищенко К.Н., Шелепова Н.С., 201063

содействия поФондМПразвитиюи мелкиеСредниефирмыЖелаемоесотрудничФактическоесотрудничествоПроблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 201080,00%70,00%60,00%50,00%40,00%30,00%20,00%10,00%0,00%продуктовыепроцессныеорг-ционныемаркетинговыефинансовыеиноеРисунок 1. Оказание помощи объектами инфраструктуры поддержки субъектам ИМСП в осуществлении различного видаинновацийНаибольший упор в консультировании сделан объектами инфраструктуры на следующие этапы инновационной деятельности:- разработка продукта (52% опрошенных объектов инфраструктуры осуществляют сопровождение);- создание опытного образца (48% опрошенных объектов инфраструктуры осуществляют сопровождение);- производственные испытания (48% опрошенных объектов инфраструктуры осуществляют сопровождение).Наименьший объем поддержки субъектов ИМСП приходится на следующие этапы инновационной деятельности:- модернизация продукта (20% опрошенных объектов инфраструктуры осуществляют сопровождение),- продажа патентов (0% опрошенных объектов инфраструктуры осуществляют сопровождение).Понимание современной ориентации сложившейся инфраструктуры поддержки деятельности субъектов ИМСП, в том числе по видаминноваций и по этапам осуществления инновационной деятельности, может быть использовано в разработке государственной инновационнойполитики.Как показал опрос, при осуществлении своей научно-технической и инновационной деятельности объекты инфраструктурысотрудничают со многими иными структурами (рис. 2).0,0% 10,0% 20,0% 30,0% 40,0% 50,0% 60,0% 70,0%НИИ, КБ64,0%Вузы60,0%Средние и мелкие фирмы40,0%НКО24,0%НТО фирм20,0%Не сотрудничаем12,0%прог-мы и проекты8,0%Рисунок 2. Сотрудничество объектов инфраструктуры с другими структурамиНаиболее распространено сотрудничество объектов инфраструктуры с НИИ, КБ (64%) и ВУЗами (60%). Менее половины опрошенныхответили, что имеют деловые связи с инновационными средними и мелкими фирмами (40%), некоммерческими организациями инновационнойориентации (24%) и научно-техническими отделами крупных фирм (20%).Отрицательным можно признать тот факт, что ни один из опрошенных объектов инфраструктуры поддержки малого и среднегоинновационного бизнеса не указал в качестве структур, с которыми сотрудничают, венчурные фонды, фонды содействия развитию малогопредпринимательства, иностранные финансовые структуры (МБРР и ЕБРР). Плюс к этому, 12% респондентов указали, что вообще не ведутсотрудничества с указанными в анкете видами структур.Необходимо отметить, что среди объектов инфраструктуры есть желание активизировать сотрудничество практически со всеми видамиструктур (рис. 3).0,0%Не сотрудничаем12,0%0,0%иное0,0%16,0%прог-мы и проекты8,0%32,0%ИБРР, ЕБРР0,0%0,0%ество0,0%Физические лица0,0%0,0%Венч у р . ф о нды24,0%0,0%НКО4,0%24,0%12,0%40,0%НТО фирм12,0%20,0%НИИ, КБ16,0%64,0%Ву зы16,0%60,0%64Рисунок 3. Фактическое и желаемое сотрудничество объектов инфраструктуры поддержки малого и среднего инновационногобизнеса с другими структурами0,0% 10,0% 20,0% 30,0% 40,0% 50,0% 60,0% 70,0%

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Можно предположить, что они усматривают определенную выгоду от взаимодействия, особенно с такими структурами, как ВУЗы, НИИи КБ, венчурные фонды и иностранные финансовые структуры (МБРР и ЕБРР).Отметим, что сотрудничество бизнеса и науки как наиболее перспективное поле развития инновационного предпринимательстваустанавливается с рядом помех. Согласно анализу ответов наибольшее число помех связано с дефицитом знаний и информации (рис. 4):- незнание форм и методов сотрудничества (88% респондентов);- низкий уровень доверия к партнерам (80% респондентов);- отсутствие информации о возможностях (76% респондентов).Также большинством объектов инфраструктуры поддержки отмечены причины, связанные со слабым спросом бизнеса на инновации(76% респондентов) и высокой степенью риска (72% респондентов).0% 10% 20% 30% 40% 50% 60% 70% 80% 90% 100%незнание форм и методов сотрудничестванизкий уровень доверия к партнерамотсутстствие информации о возможностяхслабый спрос бизнеса на инновациивысокий рискотсутствие потребности в сотрудничествевысокая цена научных разработокнезащищенность прав собственностиотсутствие инф-ции у ученых о потребностях бизнесаиное8%56%64%64%64%80%76%76%72%88%Рисунок 4. Причины отторжения науки и бизнеса в инновационной сфере по мнению объектов инфраструктуры поддержки малого исреднего инновационного бизнесаКроме того, один из опрошенных указал в качестве помехи «отсутствие буферной организации между бизнесом и наукой». Следуетрассмотреть возможность создания предложенной респондентом разновидности инфраструктуры поддержки инновационного малого бизнесаобласти.Согласно анализу ответов объектами инфраструктуры выделены следующие основные внутренние и внешние причины,препятствующие инновационной деятельности (рис. 5, рис. 6).Рисунок 5. Оценка внутренних помех инновационной деятельностиЕсли провести сравнительный анализ оценок степени влияния внешних и внутренних помех инновационной деятельности,выставленных объектами инфраструктуры и субъектами ИМСП, можно отметить, что по большей части они совпадают. Однако проявилось ирасхождение мнений. Во-первых, субъектами ИМСП очень высоко оценивается в качестве внутренней помехи «недостаток собственныхденежных средств» (4,2 балла), внешней – «недостаточная финансовая поддержка» (3,94 балла), тогда как экспертами эти проблемыиспытываются в меньшей степени (3,95 балла и 3,33 балла соответственно).Во-вторых, такая внутренняя помеха, как «недостаток информации о новых технологиях» и внешняя помеха «недостаточнаяинформационная поддержка» экспертами оценивается много выше, чем фирмами (модуль разницы: + 0,47 и + 0,46 соответственно).65

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Рисунок 6. Оценка внешних помех инновационной деятельностиТаким образом, можно сделать вывод, что фирмы скованы в своей инновационной деятельности в финансовом аспекте, а объектыинфраструктуры, их поддерживающие, ощущают острый информационный голод.С внешними и внутренними помехами инновационной деятельности тесно связаны условия ее успешного проведения, самымглавным из которых является наличие и степень развития конкретных форм поддержки. Посредством статистического анализа выявленынаиболее востребованные из них (Рис. 7).Наибольшую надежду объекты инфраструктуры поддержки возлагают на следующие виды поддержки от региональных властей:− совместное частно-государственной финансирование (ответили 15 респондентов, средневзвешенная оценка – 4,6 балла);− субсидии на покрытие части затрат (ответили 15 респондентов, средневзвешенная оценка – 4,13 балла);− содействие в привлечении внебюджетных средств (ответили 11 респондентов, средневзвешенная оценка – 4,09 балла);− субсидии на оплату части процентной ставки по кредитам (ответили 15 респондентов, средневзвешенная оценка – 4,07 балла);− налоговые льготы (ответили 14 респондентов, средневзвешенная оценка – 4,07 балла);− государственный заказ от региона (ответили 8 респондентов, средневзвешенная оценка – 4 балла).Помощь в проведении маркетинг.ИсследованийПомощь в получении патента напродукциюПомощь в сертификации продукцииПомощь по участию в выставках,семинарахЕжегодный эконом. форум поинновациямПроведение венчурных ярмарокДанные о потенциальных покупателяхоценкаобъектовинфраструктурыоценка ИМСПДанные о потенциальных инвесторахИнформ. поддержка через СМИСтрахование рисковГарантии по банковским кредитамНалоговые льготыГосзаказ от регионаЧастно-госуд. финансированиеиннновацийПомощь в получении венчурныхинвестицийСодействие в получении внебюджетныхсредствБюджетные кредитные ресурсыСубсидии на оплату части процентнойставкиСубсидии на часть затрат0,00 1,00 2,00 3,00 4,00 5,00Рисунок 7. Востребованность различных форм государственной поддержки со стороны объектов инфраструктуры поддержки малых исредних инноваторов и субъектов ИМСП66

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Также согласно анализу ответов объекты инфраструктуры поддержки для осуществления поддержки инновационной деятельностисубъектов ИМСП хотели бы направлять меньше собственных средств (44% вместо 64%), использовать на эти цели гранты (36% вместо 24,0%)и кредиты банков (32% вместо 8%).Таблица 1.Фактические и желаемые источники средств для инноваций объектов инфраструктуры поддержки и субъектов ИМСП, процентреспондентовОбъектыИсточникиинфраструктурысубъекты ИМСПФакт, % Желание, % Факт, % Желание, %Бюджетные средства 36,0% 36,0% 27,9% 61,9%Кредиты банков 8,0% 32,0% 24,5% 22,4%Венчурные фонды 0,0% 28,0% 2,0% 17,0%Финансовые компании 4,0% 16,0% 4,8% 17,7%Собственные средства 64,0% 44,0% 65,3% 36,1%Займы кредитных кооперативов 0,0% 12,0% 2,0% 4,1%Частные инвесторы 8,0% 28,0% 8,8% 22,4%Иностранные инвестиции 4,0% 24,0% 2,0% 17,0%Гранты 24,0% 36,0% 12,2% 27,2%Иное 0,0% 0,0% 2,0% 2,0%Среди недооцененных и практически отсутствующих источников финансирования инновационной деятельности объектовинфраструктуры в регионе можно отметить следующие их виды:- частные инвесторы (9%);- финансовые компании (5%);- венчурные фонды (2%);- иностранные инвестиции (2%).Проведенный сравнительный анализ показал, что объекты инфраструктуры более взвешенно подходят к отбору источников средствдля своей деятельности и определению возможных объемов финансирования из каждого из них, тогда как малые и средние инновационныефирмы демонстрируют потребность вкладывать больше государственных и привлеченных из каких только возможно источников средств,желательно, на бесплатной основе.Подводя итоги анализа, следует отметить, что усилить роль инфраструктуры поддержки субъектов ИМСП в целенаправленном развитиималого и среднего инновационного бизнеса можно посредством следующих стратегических мер:1) Содействие ориентации объектов инфраструктуры на поддержку организационных, маркетинговых и особенно финансовыхинноваций, на консультационную поддержку востребованных субъектами ИМСП, но недооцененных пока объектами инфраструктуры этаповинновационного процесса, таких как модернизация продукта и патентование.2) Усиление финансовой поддержки малых и средних инноваторов, путем создания таких объектов инфраструктуры, какинвестиционные и венчурные фонды, что повысит роль внебюджетных привлекаемых источников финансирования инновационнойдеятельности малых и средних инноваторов, в которых они нуждаются.3) Усиление информационной, в том числе научно-методической и консультационной поддержки как субъектов ИМСП, так иобъектов инфраструктуры их поддержки.4) Содействие построению более тесной и сложной инновационной сети сотрудничества, прежде всего предусматривающейсовпадение интересов науки и бизнеса.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Отчет по социологическому исследованию: «Состояние и тенденции развития малого инновационного предпринимательства в Ростовскойобласти» Научный руководитель д.э.н., профессор Джуха В.М.РЕЗЮМЕЗадача исследования являлась диагностика развития инфраструктуры инновационной системы Ростовской области.РЕЗЮМЕЗавдання дослідження було діагностика розвитку інфраструктури інноваційної системи Ростовської області.SUMMARYThe research problem was diagnostics of development of an infrastructure of innovative system of the Rostov area.МІСЦЕ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ЧОРНОМОРСЬКОГО ЕНЕРГОТРАНЗИТНОГО ВИМІРУПалагусинець Р.В., Секретар Постійної делегації Верховної Ради України у ПАЧЕС, здобувач Донецького національного університету⋅Актуальність дослідження. За умов вичерпності енергоресурсів, високих цін на них та політичної нестабільності, енергетичну безпекусьогодні можна поставити в один ряд з безпекою у сфері оборони. Зважаючи на низький рівень забезпеченості країн ЄС власнимиенергоресурсами, проблема енергозабезпечення Союзу є вельми актуальною. Енергетична залежність країн-членів Європейського Союзу таУкраїни від імпорту нафти та газу є неприпустимо великою, що становить загрозу національній безпеці зазначених держав.Проаналізовано стан та перспективи співпраці між Україною і ЄС у Чорноморському регіоні у сфері гарантування енергетичної безпеки,розглянуто енергетичні стратегії Європейського Союзу та України, а також історію співпраці між Україною та ЄС в енергетичній сфері,договірно-правову базу, чинні домовленості та здобутки в цій галузі. Аналізуються перспективи співпраці між Україною та ЄвропейськимСоюзом в Чорноморському енерготранзитному просторі у сфері гарантування енергетичної безпеки.Метою дослідження є диверсифікація джерел постачання і маршрутів транспортування енергоносіїв та визначення перспективнихнапрямів долучення нашої держави до міжнародних енергетичних проектів.Сучасна безпекова ситуація у Чорноморському регіоні характеризується неухильним посиленням політичних та економічних ризиків,зумовлених вже реалізованими і такими, що опрацьовуються енергетичними проектами. Ці тенденції чітко відстежуються у локальнихконфліктах та при аналізі геополітичних стратегій Росії, США та ЄС щодо регіону.Зокрема, одним з масштабних проектів, які Росія прагне реалізувати у Чорноморському регіоні, є будівництво газопроводу „Південнийпотік”, що має на меті посилити позиції та присутність Росії на європейському енергетичному ринку.Його реалізовуватиме компанія South Stream AG ВАТ (50% належить ВАТ «Газпром» і 50% італійській компанії ENI). Газопровід пройдез м. Новоросійськ по дну Чорного моря до Болгарії (попередньо планувалося провести гілку до порту Варна, згодом було прийнято рішенняперенести «кінцеву точку гілки» до Бургаса) й далі розділиться на 2 гілки, що прямуватимуть на північний захід та південних схід Європи.© Палагусинець Р.В., 201067

68Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Запланований термін введення у експлуатацію – 2015 р. Попередньо запланована потужність газопроводу становила 31 млрд. куб. м, проте утравні 2009 р. РФ та Італія підписали доповнення до меморандуму про співробітництво, який передбачає збільшення потужності газопроводу«Південний потік» до 63 млрд. куб. м.ВАТ «Газпром» вже уклало угоди про участь у проекті з Болгарією (50% болгарського відрізку газопроводу контролюватиме«Булгаргаз», 50% - «Газпром»), Сербією та Угорщиною (на аналогічних умовах).Попередньо газопровід «Південний потік» мав пройти по дну Чорного моря через ділянку, що є економічною зоною України. Відповіднореалізація зазначеного проекту мала бути узгоджена з нашою державою. Проте, на початку серпня 2009 р. керівництво ВАТ «Газпром»прийняло рішення дещо змінити маршрут «Південного потоку», у результаті чого зазначений трубопровід заплановано прокласти векономічній зоні Туреччини. Зміна маршруту подовжує підводну частину трубопроводу на 100 км, що, у свою чергу, може збільшити вартістьпроекту на $1,3-1,5 млрд.Турецька сторона, зі свого боку, погодилась на проведення відповідних досліджень згаданого проекту, проте офіційної згоди на йогореалізацію РФ не отримала.За оцінками фахівців, проект «Південний потік» слід розглядати, головним чином, як політичний, а не комерційний. Така точка зорупояснюється тим, що зазначений трубопровід будується з метою диверсифікації маршрутів поставок природного газу до Європи (оскількиекспортуватимуться ті ж самі обсяги газу, що й до моменту спорудження газопроводу). Таким чином реалізація згаданого проекту не збільшитьприбутки ВАТ «Газпром», проте збільшить витрати компанії. Так, окрім витрат, що безпосередньо пов’язані із реалізацією проекту, «Газпром»має витратити $20-22 млрд. на будівництво трубопроводу для подачі газу до «Південного потоку» з родовища Бованенково.Водночас, Чорноморський регіон охоплений планами ЄС, спрямованими на диверсифікацію джерел і шляхів постачання енергоресурсів.У цьому контексті поряд з реалізацією проекту трубопроводу „Набукко” зростає увага ЄС до енергетично-транспортного коридору «Каспій –Чорне море – ЄС», зокрема планів реалізації енерготранзитних проектів «Грузія – Румунія – ЄС (GREU) та «Грузія – Україна – ЄС» (GUEU-White Stream).Важливою складовою гарантування енергетичної безпеки та незалежності будь-якої держави є диверсифікація джерел енергопостачання,а також стабільність і гарантованість транзиту енергоносіїв. Залежність від поставок енергоносіїв з інших країн та необхідність забезпеченнябезперебійного енергопостачання спонукає європейську спільноту приділяти значну увагу питанням розробки дієвих механізмів щодозміцнення системи загальноєвропейської енергетичної безпеки. У свою чергу, країни, що розміщені у центрі енергетичних маршрутів, неможуть залишатися осторонь у енергетичному діалозі постачальників та споживачів.Відтак, у рамках реалізації енергетичної політики, спрямованої на утвердження України як надійного партнера в енергетичній сфері,наша держава активно опрацьовує питання організації нових маршрутів транспортування енергоносіїв з Каспійського та Близькосхідногорегіонів.Наразі пріоритетним проектом для нашої держави є реалізація проекту Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору, що займаєцентральне місце у планах диверсифікації шляхів та джерел постачання енергоносіїв на ринки європейських країн.Одним з основних завдань країн-учасниць (України, Польщі, Азербайджану, Грузії, Литви), а також ЄС у цьому контексті є інтеграціянафтотранспортних систем України та Польщі для постачання каспійської нафти трубопроводом „Одеса-Броди-Плоцьк”.Згаданий проект передбачає переведення роботи нафтопроводу «Одеса-Броди» з реверсного режиму на аверсний та будівництвотрубопровідної гілки «Броди-Гданськ». Нафтопровід «Одеса-Броди-Гданськ» постачатиме каспійську нафту до України, а також країн Європи.Для реалізації проекту у 2007 р. було створено міжнародне трубопровідне підприємство «Сарматія» за участю Державної нафтовоїкомпанії Азербайджанської Республіки, Грузинської газової та нафтової корпорації, Литовської компанії «Клайпедос нафта»,нафтотранспортних компаній ПЕРН «Пшиязнь» (Польща) та ВАТ «Укртранснафта».Відповідно до техніко-економічного обґрунтування на першому етапі передбачається постачати 5-10 млн. тонн каспійської нафти наукраїнські та європейські НПЗ по існуючій інфраструктурі - трубопроводом «Одеса-Броди» в аверсному режимі та з використанням вільнихпотужностей південної гілки магістральних нафтопроводів «Дружба», на другому етапі - здійснити будівництво нових елементівінфраструктури для транспортування до 20 млн. тонн нафти на рік і на третьому етапі планується збільшити потужності до 40 млн. тонн нафтина рік.Згідно з попередніми підрахунками вартість реалізації ЄАНТК становитиме $2-8 млрд. в залежності від обсягів транспортування нафти.Питання щодо джерел фінансування зазначеного проекту на даний час остаточно не вирішено. Так, МТП «Сарматія» здійснює переговори з ЄКстосовно фінансування Європейською Комісією згаданого проекту.Сьогодні Чорноморський простір може стати основою для формування якісно нової культури енергодіалогу, що у свою чергу, сприятимезміцненню довіри і зниженню ризиків на всьому енергетичному ланцюгу - від видобутку енергоносіїв у Каспії, їх транзиту через Чорне море ідо реалізації на європейському ринку.Поглиблення співпраці в рамках Чорноморського енерготранзитного простору, серед іншого, дозволить швидше реагувати у випадкувиникнення непередбачуваних ситуацій, спільно контролювати шлях від видобутку до споживання енергоресурсів та створить правові засадивідповідальності за взяті на себе зобов’язання.Висновки. У енергетичній політиці в Чорноморському регіоні Україна має послідовно відстоювати свої національні інтереси,намагаючись уникати ускладнень у відносинах з конкуруючими між собою основними центрами сили - РФ, США, ЄС. Підтримуючизбалансовані відносини з усіма основними гравцями в регіоні, найбільшу увагу Україна має приділяти співпраці з Європейським Союзом,оскільки усі енергетичні проекти, реалізація яких може забезпечити Україні певний рівень диверсифікації джерел енергоносіїв і відтакекономічної незалежності, можуть бути реалізовані лише за умови активної участі в них Європейського Союзу.Оскільки договірно-правова база співробітництва між Україною та ЄС у галузі енергетики є майже всеохоплюючою, слід зосередитись наузгодженні механізму практичної імплементації проектів, які можна поділити на середньострокові та довгострокові, а також на ті, щопропонують диверсифікацію нафтових і газових постачань.ЄС має сформувати внутрішній код поведінки в енергетичних домовленостях і правила щодо довготермінових контрактів і можливогозлиття активів. Щоб уникнути подальшої монополізації та подрібнення Російською Федерацією енергетичного ринку ЄС, Європейська Комісіямає отримати право давати попередню згоду на великі енергетичні домовленості щодо довготермінових контрактів і трубопроводів міжєвропейськими і іноземними енергетичними компаніями.Україні та Європейському Союзу доцільно вести продуману, ефективну політику стосовно держав – постачальників енергоресурсів.Реалізація проектів «Білий потік» та постачання скрапленого природного газу (СПГ) мала б значно більші перспективи за умови залученнягазових ресурсів Ірану. Проте на заваді цій перспективі стоїть проблема ядерної програми Ірану і його конфлікт з США та Ізраїлем. У разізастосування ембарго ООН на співпрацю з Іраном в енергетичній сфері, Україна подібно іншим європейським партнерам Ірану зазнає значнихзбитків. У цій ситуації Україна, маючи імідж держави, що добровільно відмовилась від своєї ядерної зброї, могла б виступити медіатором уконфлікті між США та Іраном з метою нормалізації американсько-іранських відносин і сприяння залученню Тегерана до енергетичних проектіву Каспійсько-Чорноморсько-Балтійському регіоні за участю ЄС та США. В цьому сенсі слід також розробити ефективні стратегії щодо двохінших прикаспійських країн – Казахстану та особливо Туркменістану.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Европейская стратегия безопасности энергоснабжения (Зеленая книга) Европейская комиссия. - М. : Интерсоларцентр. - 2002.2. Енергетична безпека України. Стратегія та механізми забезпечення. За заг. ред. д-ра техн. наук, проф. А. І. Шевцова. -Дніпропетровськ: Пороги, 2002.3. Енергетичні ресурси та потоки. За заг. ред. А. К. Шидловського. – К. : УЕЗ, 2003.4. Заболоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України. – К., 2002.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20105. Проект Енергетичної стратегії України на період до 2030 року та подальшу перспективу. - К., 2003.6. Annual Energy Outlook 2007 - With Projections to 2030. - Energy Information Administration. – February, 2007. - http:www.iea.org.7. National Energy Policy Report of the National Energy Policy Development Group (USA). – May. - 2001.8. Survey of energy resources. - www.worldenergy.org.РЕЗЮМЕВ данной статье определено место Украины в системе Черноморского енерготранзитного измерения.РЕЗЮМЕУ даній статті визначено місце України в системі Чорноморського енерготранзитного виміру.SUMMARYТhe article designates the place of Ukraine in the Black Sea power transit dimension.ПРОТОТИПИРОВАНИЕ МОДЕЛИ ПРОДОВОЛЬСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ УКРАИНЫ НА ОСНОВЕ АНАЛОГА ГЕРМАНИИКокодей Т.А., к.э.н., Севастопольский национальный технический университет, ст. преподаватель ⋅В современных условиях высокой нестабильности мирового экономического пространства, как показал опыт финансовоэкономическогокризиса 2008 г., актуализируется также проблема продовольственного кризиса, прежде всего его локальных проявлений.Обеспечение продовольственной безопасности и повышения конкурентоспособности сельского хозяйства и пищевой промышленностиУкраины в глобальном экономическом пространстве возможно посредством разработки эконометрической модели продовольственнойбезопасности и её использование для анализа текущей ситуации и составления прогнозов. Однако, отсутствие необходимого информационногообеспечения и статистической базы исходных количественных данных для построения такой модели вынуждает прибегнуть к еёпрототипированию на основе аналогичной модели, построенной по данным Германии [1-7].Если для оценки и прогнозирования наступления продовольственного кризиса в масштабах отдельной страны целесообразноформирование системы индикаторов локального продовольственного кризиса:v 65 - Индекс валового производства продуктов питания на душу населения в стране (I $)v 39 - Объём потребления пищи на человека в стране (Ккал/чел/день)v 37 - Индекс потребительских цен на продукты питания и безалкогольные напитки в стране (2005=100)v 64 - Объём чистого импорта продуктов питания страны, тыс. $Рассматривая пример Германии, первые два показателя определим в рамках системы одновременных уравнений, а вторые – системойнезависимых уравнений (1) в связи с более короткими временными рядами исходных фактических данных v 37 и v 64Решение первой системы одновременных уравнений было получено двухшаговым методом наименьших квадратов 2МНК (посколькукаждое её уравнение сверхидентифицируемое, первое уравнение было преобразовано к линейному виду методом замены переменных), длярешения второй системы независимых уравнений использован обычный метод наименьших квадратов 1МНК в среде Gretl 1.7.1.v 65= 0,02074*v 1 -0,000205*v 1 2 +0,01792*v 80 +0,0061*v 82 +e 1[v 80 :=0,511*v 70 +0,488*v 68 +0,487*v 61 +0,513*v 81 ][v 82 :=0,618*v 55 +0,641*v 56 +0,456*v 60 ]v 39 =1318,49+5278,57*v 65 +(2,49148Е-05)v 64 +e 2v 76 =-84,41+0,999544*v 1 +e 3[v 76 :=0,466*v 3 +0,508*v 4 +0,511*v 5 +0,502*v 6 +0,107*v 8 ]v 77 =4,33+2,372*v 76 +e 4[v 77 :=0,140*v 9 +0,438*v 57 +0,446*v 25 +0,427*v 26 +0,456*v 10 +0,447*v 11 ] (1)v 78 =0,55*v 77 +0,3655*v 82 +e 5[v 78 :=0,498*v 12 +0,494*v 15 +0,357*v 16 +0,405*v 24 +0,465*v 29 ]v 79 =-1,064+1,1995*v 78 +e 6[v 79 :=0,492*v 31 +0,505*v 33 +0,503*v 38 +0,499*v 41 ]v 43 =8,344-0,48*v 79 +e 7v 50 =77,356+0,5669*v 79 +e 8v 1 =21,188+0,784*v 50 +e 9v 2 =-0,495+0,0677*v 43 +e 10v 37 =82,1625+3,504*v 83 +0,117*v 84 +e 11[v 83 :=0,616*v 36 +0,596*v 23 +0,516*v 17 ]v 64 =(3,54772E+07)-(2,61514E+06)*v 80 -277592*v 84 +e 12v 65 - Индекс валового производства продуктов питания на душу населения (I $)v 1 – Численность населения, млн. чел.v 80 -Уровень производительности сельского хозяйства и пищевой промышленности (интегральный показатель).v 70 - Урожайность зерновых, hectogram с га.v 68 - Урожайность овощей и бахчевых, hectogram с гаv 61 - Индекс валового производства продуктов питания, тыс. I $v 81 - Производство молока и мяса тонн с 1000 га с/х площадиv 82 -Уровень использования природных ресурсов (интегральный показатель).v 55 - Потребление энергии (кг. нефтяного эквивалента на душу населения)v 56 - Потребление электроэнергии (КВат на душу населения)v 60 - Объём производства круглого леса, м. куб.v 39 - Объём потребления пищи на человека (Ккал/чел/день)v 64 - Объём чистого импорта продуктов питания, тыс. $v 76 - Величина суммарного «общественного интеллекта» (интегральный показатель).v 3 - Число выпускников программ высшего образованияv 4 - Число исследователей на 1 млн. населенияv 5 - Затраты на научные исследования и разработки на душу населения ( PPP$)v 6 - Затраты прошлого периода на научные исследования и разработки на душу населения ( PPP$)v 8 - Число инновационных идей (=число заявок на патенты)v 77 - Уровень НТП (развития науки и техники) - интегральный показательv 9 - Высокотехнологичный экспорт, % от экспорта товаровv 57 -Процент потребляемой электроэнергии, полученной из возобновляемых источников, %© Кокодей Т.А., 201069

70Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010v 25 - Индекс производительности материальных ресурсов (1994=100)v 26 - Индекс производительности потреблённой энергии (1990=100)v 10 - Число абонентов сотовой связи, Sim-карт на 100 чел.v 11 - Пользователей Интернет на 100 чел населенияv 78 Возможности финансово-экономической системы удовлетворять потребности общества (интегральный показатель)v 12 - Реальный ВВП, млрд. $ 2005v 15 - Объём торговли товарами, % ВВПv 16 - Рыночная капитализация компаний, % от ВВПv 24 -Внешние позиции банков страны (внешние активы "-" внешние пассивы) на конец года, млрд. $v 29 - Биржевой индекс DAX (^GDAXI) крупнейших 30-ти компаний (начало года)v 79 - Уровень благосостояния населения (интегральный показатель)v 31 - Реальный ВВП на душу населения, ($ 2005)v 33 - Доход в распоряжении домохозяйств, млрд. EURv 38 - Индекс стоимости рабочей силы (2008=100)v 41 - Затраты на здравоохранение на душу населения, (PPP int. $)v 43 - Число рождений на 1000 населенияv 50 - Ожидаемая продолжительность жизни, лет.v 2 - Темп прироста населения, %v 37 - Индекс потребительских цен на продукты питания и безалкогольные напитки (2005=100)v 84 - Индекс цен на продукты питания и напитки в мире(2005=100)v 83 – Уровень финансово-экономической нестабильности в странеv 36 - Индекс инфляции (индекс потребительских цен) - интегральный показатель.v 23 - Внешние пассивы банков страны на конец года млрд. $v 17 - Уровень безработицы, % от рабочей силыe 1 … e 12 - Случайные ошибкиПервое уравнение первой системы уравнений (1) указывает на существование прямо пропорциональной зависимости численностинаселения Германии v 65 от показателей уровня производительности её сельского хозяйства и пищевой промышленности (v 80 ) и уровняиспользования природных ресурсов (v 82 ). Показатели v 80 и v 82 также рассчитаны методом главных компонент как интегральные показатели(первые наиболее значимые главные компоненты с вкладами 77,78% и 74,31%) на основе исходных признаков v 70 , v 68, v 61, v 81 и v 55, v 56, v 60соответственно.За период 1961-2009 гг. фактор численности населения v 1 оказывал разнонаправленное влияние на v 65, изначально увеличивая егозначение до максимума в 1973 г. согласно модельным данным и затем снижая его. Аналогично (но с временным лагом 30 лет) влияниерассматриваемого фактора v 1 и на v 39 . Как показывает второе уравнение модели 1 данный показатель объёма потребления пищи на человекаобусловлен как v 65 (и его фактором v 1 ) , так и общей тенденцией к увеличению объёма чистого импорта продуктов питания v 64 .Хотя за период 1950-2009 гг. и можно наблюдать постоянное умеренное увеличение численности населения Германии v 1 , но величинатемпа прироста населения v 2 достигла нулевого значения в 2009 г.. Следовательно, динамика численности населения будет иметьотрицательную направленность с 2010 г., что будет способствовать увеличению v 65 и v 39 за счёт данного фактора.Как показывают уравнения №9 и №10 модели 1.8., умеренный рост численности населения за рассматриваемый период был обеспеченпреимущественно постоянным увеличением показателя v 50 - ожидаемая продолжительность жизни, в то время как стремительный спадрождаемости v 43 обеспечил снижение темпа прироста населения v 2. При этом, как показывают уравнения №7 и №8, разнонаправленныеизменения данных величин (v 43 и v 50 ) были вызваны одним и тем же фактором – ростом уровня благосостояния населения v 79 . Основнойсоставляющей данного интегрального показателя (расчёт которого методом главных компонент представлен на рис. 1.27) является реальныйВВП на душу населения v 31 .Факторы v 79 ←v 78 ←v 77 ←v 76 ←v 1 ←v 50 связаны прямо пропорциональными влияниями, как показано уравнениями №№3,4,5,6,8,9. Ростчисленности населения стимулирует увеличение суммарного общественного интеллекта, который находит отражение в динамике уровня НТП,который наряду с увеличением уровня использования природных ресурсов определяет возможности финансово-экономической системыстраны, которая формирует уровень благосостояния населения и уровень рождаемости и продолжительности жизни, которые вновьвоздействуют на численность населения. Однако, уровень благосостояния населения достигает своего критического значения и уже с 1965 г.наблюдается постоянное снижение рождаемости под воздействием данного фактора. Т.о. естественное регулирование численности население вданной схеме осуществляется фактором рождаемости v 43 и уровнем использования природных ресурсов v 82 (структура и расчёт показаны нарис...), который имеет положительную динамику в рассматриваемом периоде, однако неизбежно будет иметь тенденцию к снижению по мереисчерпания не возобновляемых природных ресурсов.Независимые уравнения №11 и №12 определяют индикаторы локального продовольственного кризиса v 37 - индекс потребительских ценна продукты питания и безалкогольные напитки (2005=100) и v 64 - объём чистого импорта продуктов питания, тыс. $. Первый из нихувеличивается под воздействием роста отдельных проявлений финансово-экономической нестабильности в стране v 83 (в частности уровнябезработицы и инфляции) и индекса цен на продукты питания в мире v 84 , а динамика второго обратно пропорциональна уровнюпроизводительности сельского хозяйства и пищевой промышленности v 80 , а также индексу цен на продукты питания в мире v 84 . Т.о. в рамкахданного исследования была сформирована система индикаторов локального продовольственного кризиса (v 65 , v 39, v 37, v 64 ) для оценки и прогнозаего проявлений на уровне отдельной страны. Непосредственные количественные взаимосвязи между данными показателями и их факторамибыли сформулированы в рамках модели 1 для Германии. Полученная модель также может служить прототипом при разработке украинскоймодели, используя метод экспертных оценок ввиду отсутствия исходных количественных данных для её построения.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. http://devdata.worldbank.org/sdmx/jedh/jedh_dbase.html2. http://www.bis.org/statistics/pcsv/prov2a.csv3. http://ddp-ext.worldbank.org/ext/DDPQQ/member.do?method=getMembers4. http://faostat.fao.org/site/612/DesktopDefault.aspx?PageID=612#ancor5. http://stats.uis.unesco.org/unesco/ReportFolders/reportFolders.aspx6. http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/structural_indicators/indicators/social_cohesion7. http://www.destatis.de/jetspeed/portal/cms/РЕЗЮМЕУ даному дослідженні розроблена економетрична модель продовольчої безпеки Німеччини, вказана можливість її використання як прототипупри розробці Українського аналога для підвищення конкурентоспроможності сільського господарства і харчової промисловості України.SUMMARYAn econometrics model of food safety is developed for Germany within this research. The possibility of its application while developing the Ukrainianmodel of food safety to increase competitiveness of domestic food industry and agriculture is indicated.РЕЗЮМЕВ данном исследовании разработана эконометрическая модель продовольственной безопасности Германии, указана возможность её

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010использования как прототипа при разработке Украинского аналога для повышения конкурентоспособности сельского хозяйства и пищевойпромышленности Украины.СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ ТОРГІВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ МІЖНАРОДНИМИ ІНСТИТУТАМИКостенко Н.В., к.е.н., доцент кафедри міжнародної економіки Державного університету інформатики і штучного інтелекту (м. Донецьк) ⋅Постановка проблеми дослідження. Масштаби та структура міжнародної торгівлі характеризують взаємини країн у світовій економіці,які будуються на принципах конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність країн відображає об'єктивний процес існування економічнихінтересів, обумовлених міжнародним поділом праці та кон'юнктурою світових ринків. Реалізація власних переваг та інтересів країнами вміжнародній торгівлі здійснюється за допомогою торговельної політики. У світовій практиці торговельна політика розвивається еволюційнимшляхом на різних рівнях − від національної зовнішньоторговельної політики, через двосторонні й регіональні угоди знаходить своєпродовження в багатосторонніх угодах системи ГАТТ/СОТ.Однак фінансова криза зіграла певну роль у зменшенні масштабів міжнародної торгівлі. За оцінками МВФ, спад у світовій торгівлі у2009 році може скласти близько 2,8%, це найглибший спад за останні 25 років [1]. Негативні тенденції викликали необхідність проведеннябільше якісного моніторингу міжнародної торгівлі.Аналіз останніх досліджень. Питанням торговельної політики постійно приділяється велика увага з боку економістів: Д. Тарра,Р.Гомори, В.Бомола, П.Хесса, К.Росса, І.П.Гурової, які у своїх дослідженнях розглядають закономірності й теорії формування торговельноїполітики, індикатори виміру торговельної політики. Сучасна торговельна політика в системі міжнародних відносин концентрується навзаєминах торговельних партнерів, формуючи потоки внутрішньої й зовнішньої торгівлі. За рухом міжнародних торговельних потоківспостерігають багато міжнародних організацій, з метою відстеження виконання запропонованих країнам рекомендацій. В результаті у світовійпрактиці склалася досить різноманітна система оцінки реалізації торговельної політики.Метою даної статті є дослідження системи моніторингу торговельної політики в рамках міжнародних організацій.Щодо реалізації поставленої мети у статті вирішені наступні завдання:- проаналізовані тенденції світової економіки на основі даних МВФ та ООН;- визначено алгоритм моніторингу торгівельної політики;- охарактеризовано механізм формування торговельної політики;- проведено огляд публікацій та баз даних міжнародних організацій щодо моніторингу стану реалізації торговельної політики.Виклад основного матеріалу. З давніх часів торгівля сприяла зміцненню положення держав, завдяки освоєнню морських і сухопутнихторговельних шляхів. У період історичного розквіту такі країни як Англія, Іспанія, Португалія, Франція формували торговельну політику,спрямовану на завоювання нових земель для створення нових ринків збуту. При переході до фази економічного зростання будь-яка державапрагнула підсилити протекціоністську політику, спрямовану на нагромадження національного багатства, у період же спаду країнипроголошували політику вільної торгівлі. Тому однією із цілей реалізації торговельної політики, і раніше й у сучасному світі, зберігається«контроль над обсягом імпорту та максимізація обсягу експорту».Прагнення до досягнення даної мети підсилило кількість інструментів, які застосовують щодо регулювання та контролю. Отриманіпараметри і характеристики вимагають постійної оцінки й відповідно підходів до їхнього виміру та моніторингу. Особливо актуальним питаннястає під час кризи з метою виявлення негативних тенденцій і своєчасного реагування з боку міжнародних інститутів.На відміну оцінок МВФ, у докладі ООН „Світове економічне положення та перспективи станом на середину 2009 року” прогнозується,що спад світової торгівлі досягне падіння у межах −11,1% у порівнянні з 2008 роком [2]. На основі докладу ООН темпи розвитку світовоїекономіки побудовано на рис.1. Отже падіння масштабів світової торгівлі перевищить згортання світового виробництва більш ніж у 4 рази.Негативна тенденція викликала скоординовані дії усіх міжнародних інститутів та країн щодо забезпечення своєчасного інформуванняпро розвиток реальних процесів у світовій економіці. Спільна взаємодія допоможе оперативно втручатися у процеси, або попереджатинегативні наслідки на прикладі інших країн.107,850-54,93,83,32,1 2,42,71,63,42,32004-2007 2008 2009-12010 базовий 2010-2,6оптимістичний4,15,11,20,50,22010песимістичнийВаловий світовий продукт (ВМП)Світова торгівляСвітове виробництво за парітетомкупівельної спроможності-10-11,1-15Рис. 1. Темпи розвитку світової економіки, у % до попереднього періодуВ 2009 році Генеральний директор СОТ Паскаль Ламі ініціював проведення моніторингу торговельної політики, як міру, що відображаєзобов'язання СОТ грати активну й конструктивну роль в урегулюванні кризи та в участі у відновленні зростання здорової міжнародної торгівлі.Паскаль Ламі сказав, що необхідно уважно стежити за проявами політики, що спотворює умови конкуренції в міжнародній торгівлі. Вінпідкреслив, що мир перебуває лише на ранній стадії формування заходів реагування на спад у світовій економіці, і відзначив кроки, розпочатінедавно президентами Бразилії Лула да Сільва та США Бараком Обамой «проти спроб зробити протекціоністський тиск і гарантувативідкритість економіки цих країн для товарів з інших країн».Так, Лула да Сільва заблокував пропозицію свого власного уряду про введення ліцензійних вимог приблизно на 60% товарів,імпортованих у Бразилію. А Б. Обама висловився проти пропозицій конгресу США включити до складу законопроекту про міри стимулювання© Костенко Н.В., 201071

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010американської економіки в розмірі 800 млрд. дол., що у цей час розглядається законодавцями, вимога про закупівлі сталі та іншої промисловоїпродукції тільки в американських виробників [1].У даному ракурсі моніторинг являє собою систему безперервного спостереження, аналізу й контролю реалізації торговельної політикикраїн, спрямований на відстеження тенденцій у світовій торгівлі. У період глобалізації зростає роль і значення інформаційного забезпечення зметою управління торгово-економічними процесами. Принцип транспарентності міжнародної торгівлі може бути досягнути за рахунок рівногодоступу до значимої і актуальної інформації про масштаби торгівлі, інструментах регулювання, взаєминах з торговельними партнерами. Слідвідзначити, щодо функцій міжнародних організацій обов’язково входить моніторинг тенденцій відповідно сфери їх компетенції.Проведення моніторингу торговельної політики може проводитися на основі певного алгоритму:1. Визначення об'єкта моніторингу.2. Вибір критеріїв оцінки моніторингу.3. Визначення інформаційного забезпечення й способів проведення моніторингу.4. Системне відстеження стану об'єкта моніторингу.5. Розробка аналітичних оглядів отриманих на підставі дослідження об'єкта моніторингу.6. Формулювання результатів моніторингу й розробка рекомендацій.7. Інформування про результати моніторингу.На основі аналізу кількісних характеристик моніторингу можна підготувати якісний опис інструментів впливу на формування йреалізацію торговельної політики.У монографії «Основные вопросы международной торговой политики», яка вперше вийшла в світ у 1918 році І.Кулішер указує, що:«Політика міжнародної торгівлі має справу з питаннями настільки великої важливості, як боротьба за світовий ринок, як конкуренція міжвласним та іноземним виробництвом у сільському господарстві та промисловості. Митні тарифи, торговельні договори, повернення мит, вивізніпремії, протекціонізм і вільна торгівля й багато чого іншого - це всі питання настільки першорядного й широкого значення для господарськогожиття країни, що жодна проблема внутрішньої торгівлі з ними зрівнятися не може» [3]. У будь-який історичний період питанню формування тареалізації торговельної політики завжди приділялася особлива увага. І хоча в період глобалізації відбувається формування нових видів політик,торговельна політика є сполучною ланкою в реалізації економічної політики.Як відзначає провідний економіст Світового банку Девід Тарр: «Торговельна політика разом з політикою обмінного курсу національноївалюти являє собою передавальний механізм, за допомогою якого міжнародна торгівля впливає на розподіл ресурсів усередині країни,ефективну й конкурентну реструктуризацію промисловості та сільського господарства, на доступ до нових і різноманітних технологій, напідвищення стимулів для експортерів і зниженні контрабанди» [4]. В економічній політиці держав або регіональних угруповань торговельнаполітика займає важливе місце. В структурі економічної політики торговельна політика переважає над виробничою, аграрною, енергетичною,інвестиційною, валютною та іншим видами політик.На нашу думку, торговельна політика представляє сукупність внутрішніх і зовнішніх інструментів та заходів, які використовуютьсянаціональними державами й регіональними торговельними угодами задля досягнення конкретних цілей торгово-економічного та міжнародногорозвитку.Виступаючи загальним керівництвом для дій, політика на практиці працює через певний механізм. Механізм торговельної політикивключає наступні елементи: принципи та пріоритетні цілі, інститути, методи та інструменти регулювання, процедури прийняття рішень, сферуй форми реалізації (рис.2).Об’єкти торговельної політики:товари або товари та послугиПринципи торговельної політикиМІЖНАРОДНІОРГАНІЗАЦІЇЦілі торговельної політикиНАДНАЦІОНАЛЬНІІНСТИТУТИТорговельніпартнериГалузі та сферидіяльностіМетоди торговельноїполітикиІнструментирегулюванняП Р О Ц Е Д У Р И П Р И Й Н Я Т Т Я Р І Ш Е Н Ьінформаційне та документальне забезпеченняФорми реалізації торговельної політикиМоніторинг та корегування торговельної політики72Рис. 2. Механізм формування торговельної політики

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Моніторинг торговельної політики у світовій практиці проводиться на основі статистичних і аналітичних даних міжнароднихорганізацій. Сучасні методики оцінки, які прийняті на озброєння Світовою торговельною організацією, Світовим банком, ЮНКТАД,Міжнародним валютним фондом та іншими міжнародними інститутами мають багато подібного в оцінці торговельної політики.У рамках ГАТТ/СОТ діє «Механізм огляду торговельної політики», який представляє систему колективного моніторингу з боку усіхчленів СОТ за торговельної політикою окремих країн та дотриманням ними правил, норм та зобов’язань СОТ [5; 6]. Механізм дає можливістьрегулярно проводити оцінку значимості всього спектра торговельної політики і практики окремих членів та їхнього впливу на функціонуваннябагатосторонньої торговельної системи. Проведення оглядів спрямоване на збільшення прозорості торговельної політики країн-членів ВТОшляхом проведення постійного моніторингу.Частота проведення огляду залежить від частки країни у світовій торгівлі. Перші чотири лідери світової торгівлі, наприклад ЄС, США іЯпонія, надають огляди торговельної політики кожні два роки. Наступні 16 держав надають огляди з періодичністю раз в 4 роки. Інші країничленизобов'язані надавати огляди торговельної політики кожні 6 років. Останнє відноситься до України.Огляд торговельної політики містить у собі характеристику економічного розвитку й інституціональних взаємозв'язків країн абооб'єднання, опис інвестиційного і торговельного режимів, інструментів торговельної політики, характеристику торговельної політики посекторах і партнерах.У практиці СОТ з метою огляду торговельної політики щорічно публікуються наступні звіти [6]:− Annual Report;− World Report;− International Trade Statistics;− World Tariff Profiles;− Trade Profiles.«Світовий тарифний профіль» містить макроекономічні показники по країнах світу та ЄС в цілому, середньоарифметичні тамаксимальні показники митно-тарифного регулювання по країні, товарним групам та показники експорту з основними п’ятьма торгівельнимипартнерами. «Торговельний профіль» включає п’ять груп показників: основні макроекономічні показники, показники торговельної політикипро тарифне та нетарифне регулювання, показники торгівлі товарами, показники комерційних послуг, показники промислової власності.Останній показник важливий при врахуванні стану інтелектуального потенціалу країн. У звітах СОТ «Annual Report» та «World Report»проведений не тільки статистичний аналіз торговельних потоків, але й наводиться якісна характеристика торговельної політики держав.Однак у Комітеті з огляду торговельної політики відзначають, що уряди країн досить неохоче надають до СОТ інформацію пропроведену ними політику в області тарифів і сільськогосподарських субсидій − як правило, вимоги про надання інформації просто ігноруються.Із цього погляду, цікавий досвід регіональних торговельних угод, де такі викривлення майже неможливі внаслідок зацікавленості вчесній і прозорій політиці усередині угруповання стосовно країн-партнерів. Зростання глобалізаційних процесів обумовило форсуваннястворення різних типів і форм інтеграційних взаємин між державами. У результаті встановлення більше тісних міжнаціональних відносин інаднаціональних порядків, складаються нові за своїми якісними параметрами і кількісними характеристиками інтеграційні інститути, якіформують єдину торговельну політику.Прикладом проведення погодженої торговельної політики сьогодні є ЄС, КАРІКОМ, МЕРКОСУР, Андське Співтовариство, ЕКОВАС.Дані інтеграційні угрупування прийняли для всіх країн-учасниць єдиний митний тариф. Митний тариф представлених інтеграційнихугрупувань та держав-членів розміщає на своєму сайті Міжнародне бюро по митних тарифах [7].Митно-тарифне регулювання займає особливе місце в торговельній політиці, оскільки прозорість міжнародної торгівлі забезпечується впершу чергу, за рахунок простого механізму поступового зниження тарифів та відмови від застосування пікових тарифів. Піковий тариф - цеставки мит, які у три й більше рази перевищують середнє номінальне значення митного тарифу країни (більше 12%).Самий вражаючий масштаб зниження обмежень імпорту протягом останніх років помітний серед країн, що розвиваються. Так, Єгипетскоротив середню ставку тарифу РНБ із 47 до 17%; Сейшели − з 28 до 8%; Індія − з 32 до 15%; Маврикій − з 18 до 3,5%[8]. Отже країни, якірозвиваються поступово прямують до лібералізації торгівельної політики.Світовий банк у червні 2009 року представив нову базу даних «Індикатори світової торгівлі» («World Trade Indicators»), а також булиоприлюднені результати ранжирування країн залежно від стану їхньої зовнішньоторговельної сфери. Головний результат проведенихузагальнень підтверджує ідею про те, що для країн з більш низьким рівнем торговельних бар'єрів характерні більш значні й стабільні показникиросту торгівлі, і насамперед експорту.Результати діяльності країн по лібералізації тарифних режимів легко піддаються ранжируванню: воно було проведено для майжедвохсот країн і територій й показало, що при послідовному зниженні торговельних бар'єрів і вживанні заходів по розвитку торгівлі йінституціональному будівництву одночасно відзначається стійкий ріст обсягів торгівлі [9].Значну увагу аналізу світової торгівлі приділяє Організація ООН по торгівлі та розвитку (ЮНКТАД). В межах ЮНКТАД постійнооновлюється Аналітично-інформаційна торгівельна система (Trade Analysis and Information System), у якій відбиваються дані по тарифних,паратарифних та нетарифних заходах по 160 країнам [10]. Щодо оцінки торгівельної політики публікуються щорічні звіти Trade andDevelopment Report, які кожного року мають певну тематичну спрямованість. Щорічні статистичні звіти ЮНКТАД Handbook of Statisticsпобудовані на досить розгалуженій системі показників торговельної політики за регіонами світу, країнами та регіональними торговельнимиугодами.В межах ООН сформована база даних United Nations Commodity Trade Statistics Database (COMTRADE). На основі даних цієї базиUnited Nations Statistics Division и Department of Economic and Social Affairs щорічно готують звіт International Trade Statistics Yearbook. Звіт2008 року містить інформацію по 173 країнах (регіонах), наведені умови взаємодії торгівельних партнерів для 77 країн (регіонів), які складаютьприблизно 61% світової торгівлі. Перший том відображає статистику країн, другий – регіональних інтеграційних груп [11].Запропоновані міжнародними організаціями методики оцінки дають можливість в ході моніторингу визначити стан реалізаціїторговельної політики, проводити порівняльну характеристику країн, виявляти ознаки протекціонізму у торговельних відносинах тощо.В умовах членства України у СОТ та інших міжнародних організацій необхідно підвищити відповідальність за надання міжнароднимінститутам статистичної інформації у повному обсязі та в обумовлені терміни. Наприклад, у Глобальній базі даних з антидемпінгу по Україніпредставлено мінімальну кількість інформації про 13 антидемпінгових розслідувань протягом 2007-2008 років, а у базі даних СОТ зааналогічний період міститься інформація про 11 антидемпінгових розслідувань. Наведена інформація не співпадає із данимиДержзовнішінформу, який безпосередньо в Україні веде моніторинг зовнішньоекономічної діяльності.Висновки та перспективи наукових досліджень. Основна мета моніторингу полягає у контролі за наповненням світовогоінформаційного простору актуальними та своєчасними даними про діяльність суб’єктів міжнародних економічних відносин. Сучасні тенденціїу світовій економіці характеризується різким зростанням ролі й значення інформації в управлінні міжнародними соціально-економічнимипроцесами.Огляд світових публікацій та баз даних виявив низку проблем:- відсутність ефективної організації збору інформації щодо показників, які характеризують процес реалізації торгівельної політики;- відсутність повної та об'єктивної оцінки від кожної з країн;- постійні помилки у виявленні похибок щодо сценаріїв розвитку міжнародної економіки;- несвоєчасність розробки регулюючих впливів, спрямованих на підтримку позитивних і ослаблення негативних тенденцій;- невиконання міжнародними організаціями функцій щодо проведення превентивних заходів у вирішенні проблем та упередженнякризових явищ у світовій економіці.73

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Подальші дослідження полягатимуть у виявленні нових тенденцій та закономірностей реалізації країнами та їх угрупуваннямиторговельної політики, уніфікації системи показників щодо їх оцінки та моніторингу.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. ВТО выступает против протекционизма, обещая усилить мониторинг // Дайджест новостей «МОСТЫ», Двухнедельный обзор новостейторговли и устойчивого развития, Выпуск 20, 4 декабря 2009. Режим доступу: http://ictsd.org/i/news/bridgesrussiandigest/40725/.2. Мировое экономическое положение и перспективы по состоянию на середину 2009 года / Публикация ООН, Экономический и СоциальныйСовет (документ № Е/2009/73), 13 мая 2009, 26 с.3. Кулишер И.М. Основные вопросы международной торговой политики. –М.: ООО "Социум", 2002. – 479 с.4. Тарр Д. Аргументы за и против установления унифицированных тарифов. Режим доступу:http://siteresources.worldbank.org/INTRANETTRADE/Resources/WBI-Training/tariff_uniformity_Rus.pdf5. Царнт В. Механизм обзора торговой политики: поддержка «сверху» для либерализации торговли «снизу» // Информационно–аналитический бюллетень „Мосты”, Апрель − Май 2009, Выпуск 3.6. Офіційний сайт СОТ. Режим доступу: http://wto.org7. Офіційний сайт Міжнародного бюро по митних тарифах. Режим доступу: http://www.bitd.org/Search.aspx8. ОГРАНИЧЕНИЕ СВЕРХВЫСОКИХ ТАРИФОВ: РАУНД ДОХА И «ПИКОВЫЕ ТАРИФЫ» (CAPPING UNUSUALLY HIGH TARIFFS:THE WTO DOHA ROUND AND «TARIFF PEAKS») / Публикация Международного центра торговли и устойчивого развития. Режим доступа:http://ictsd.org/downloads/2009/11/tariffpeaks6small.pdf9. Офіційний сайт Світового банку. Режим доступу: http://.worldbank.org10. Офіційний сайт ЮНКТАД. Режим доступу: www.unctad.org/Trains11. United Nations Commodity Trade Statistics Database (COMTRADE). Режим доступу: comtrade.un.orgРЕЗЮМЕОхарактеризовано інформаційні джерела міжнародних організацій щодо огляду торговельної політики. Розглянуто механізм формуванняторговельної політики. Описано алгоритм проведення моніторингу реалізації торговельної політики та запропоновані шляхи щодо йоговдосконалення.SUMMARYThe characterized information sources international organization will on review trade policy. The considered mechanism of the shaping trade policy. Thedescribed algorithm of the undertaking the monitoring to realization trade policy and is offered way on his improvement.РЕЗЮМЕОхарактеризованы информационные источники международных организаций по обзору торговой политики. Рассмотрен механизмформирования торговой политики. Описаны алгоритм проведения мониторинга реализации торговой политики и предложены пути по егосовершенствованию.НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ РАЗВИТИЯ КИТАЙСКОЙ ЭКОНОМИКИПаршиков А.М., профессор ДонНУ ⋅За 80-е годы ВВП на душу населения Китая планировалось увеличить с 250 долларов до 500, за 90-е с 500 до 1000 долларов, а к серединеXXI века увеличить его еще в четыре раза [1]. За 3 десятилетия с начала реформ (1978г.) ВВП Китая вырос более, чем в 2 раза. За последниедесять лет самый большой в мире. В 2006г. достиг 2.7 триллиона долларов или более чем 2000 долларов на человека. В 2007г. превысил 3.4трлн долларов и занял второе после США место в мире, а рост экономики составил 11.4%, что стало рекордным за последние 15 лет. Общийобъем внешнего товарооборота с начала реформ вырос в 70 раз и в 2007г. превысил 2трлн долларов, что позволило занять второе место в мирепо этому показателю. При этом положительный баланс составил 261,2 млрд долларов. За годы реформ в Китайскую экономику былопривлечено более 50 млрд долларов прямых иностранных инвестиций золотовалютный фонд привысил 1,95 млрд долларов. По этомупоказателю страна вышла на первое место в мире. Выпуск различных видов продукции, в том числе машиностроения и сферы высокихтехнологий увеличился в десятки раз. Китай стал могучей стремительно развивающейся державой, которая заняла влиятельное место всовременном экономическом, политическом и научном мире. КНР стала лидером по производству стали и проката, цветных металлов, угля,цемента, хлопка и хлопчатобумажных тканей, цветных телевизоров, зерна и риса.Как известно уровень жизни в любой стране определяется её экономическими показателями, одним из которых является рост валовоговнутреннего продукта (ВВП). По этому показателю одной из ведущих стран является Китай, который добился такого положения благодаряпроводимым реформам.Проблемами развития экономики в Китае занимаются многие зарубежные и украинские ученые такие как Ли Цзи Шен, Мак Цзем,Фишмен Т., Шенкар О., Чумаченко М.Г., Макогон Ю.В., Чернега О.Б., а также многие другие.Целью работы является попытка показать процесс развития экономики Китая с её положительными и отрицательными моментами.Промышленное производство в Китае с октября 2000г. выросло на 16,1% по сравнению с октябрем 2008г., что свидетельствует орастущих темпах экономики и даёт возможность китайским властям пойти навстречу развитым странам, призывающим к укреплению юаня [2].Практически на такую же величину выросли в Китае розничные продажи. Впечатляющий рост промышленного производства и розничнойторговли в Китае может привести к тому, что ВВП страны по результатам 2009г. прибавит более 10% и уже в 2010г. КНР обгонит по размерамсвоей экономики Японию и выйдет на второе место в мире. Правда в условиях глобального финансово-экономического кризиса рост ВВПнесколько замедлился и составил 8%. И это при том, что рост ВВП в первом квартале 2009г. наблюдался всего лишь в 12 государствах из 220.Причем по этому показателю первое место занимал Китай (6,5%) , второе Вьетнам (6,2%). В то же время ВВП Украины упал на 20%. ВластиКитая утверждают, что до 2020г. ВВП удвоится и составит около 6 трлн долларов или по 4000 долларов на человека [1].В Китае уделяется большое внимание аграрному сектору. В нём сосредоточено более 45% трудовых ресурсов страны. Государствоувеличивает капиталовложения в сельскохозяйственное производство и переработку его продукции, строит новые дороги, продаёт крестьянамсельхозтехнику по льготным ценам, даёт кредиты с низкой процентной ставкой и т.д. Всё это даёт определенные результаты. Если в первый годобразования КНР было собрано 113 млн тонн зерна, то только с 1979г. по 1984г. ежегодный сбор его увеличился с 290 до 400 млн тонн.Впервые в истории было собрано по 400 кг на каждого жителя. В 2008г. собрано 528 млн тонн зерна (включая бобовые). Кроме того,произведено 6.73 млн тонн хлопка, более 30 млн тонн масличных культур, 109,87 млн тонн сахаросодержащих. Валовое производство свинины,говядины и баранины составило более 80 млн тонн или в среднем 61,5 кг на человека (в Украине только 41кг). Все это позволило сократитьколичество абсолютно бедных людей в Китае с 250 до 26 млн человек или с 25% до 2% жителей. По оценке ООН одержана беспрецедентнаяпобеда над нищетой.Совсем иная картина в Украине, где производство падает, растет безработица и уровень обнищания. По этим показателям она занимаетпервое место в Европе [3]. 27% её населения находятся за чертой бедности. Победа над голодом в Китае, от которого столетия страдала страна,способствовала развитию торговли и ремёсел, расцвету малого бизнеса, плавному переходу к рынку. Три года назад был отменёнсельскохозяйственный налог, существовавший более двух с половиной тысячелетий. Стабилизировалась торговля сельхозпродукцией, в том© Паршиков А.М., 201074

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010числе экспорт и импорт. Первый в 2007г. составил 37 млрд долларов, второй 41 млрд. В 2008г. экспорт зерна был равен почти 10 млн тонн, аимпорт 1.6 млн тонн. И это при том, что площадь пахотных земель составляет менее 40% среднемирового уровня – 106,7 млн гектаров или0,077 гектара на человека. Критическим числом на человека по данным ООН считается 0,05 гектара.На селе развивается малый бизнес. Создано 1,5 млн поселковых предприятий, в которых задействовано 150 млн человек, что сократилоизбыток рабочих рук на селе. На многих предприятиях производят несложные детали для крупных заводов, что оказалось выгоднее, чем ихпроизводство на последних.В 2000г. сельский малый бизнес давал треть промышленной продукции страны и около четверти её экспорта.Всего в Китае насчитывается 43 млн малых и средних предприятий обеспечивающих по 60% ВВП и налогов промышленности.Регулирование бизнеса и контроль за его деятельностью осуществляется государством. Правительство корректирует налог напотребление, отменило другие налоги, практикует возврат налога с экспортной продукции. Для поддержки малого и среднего бизнеса выделенопочти 0,52 миллиарда долларов. Взят курс на ликвидацию в течение 20 лет различия уровня жизни между городом и селом.Китаю есть чем гордиться и в других отраслях. Проведение реформ положительно сказалось на уровне жизни китайцев, который всреднем повысился в четыре раза. Средняя продолжительность жизни удвоилась и составила 78 лет, в том числе 74 года у мужчин и 82 года уженщин [1]. В Украине же за годы независимости она сократилась на 20% [4]. В настоящее время средняя продолжительность жизни украинцаравна 67,7 лет [5]. Это на 15 лет меньше, чем у европейца [6].Улучшилось питание и медицинское обслуживание, обязательным и бесплатным является десятилетнее образование. Люди прибавляют вросте. Среднестатистический китаец стал выше на 10 см.Заметно увеличилось население страны. Если в 1949г. оно составляло около 500 млн, то в настоящее время 1,3 млрд. В Украине же за 18лет независимости оно сократилось на 6 млн.Всё вышеперечисленное свидетельствует о том, что проводимые в Китае реформы способствуют росту его экономики и благосостояниячеловека.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Симоненко П. «Китайское чудо» //Киевский вестник, №77 (6621), 20 августа, 2009г.2. Китай рвётся в лидеры //Рабочая газета, №203 (12582), 13 ноября, 2009г.3. Сидоренко А. Какие кадры решают все? // Рабочая газета, №211 (14590), 25 ноября 2009г.4. Орец П. Украинское молоко как инструмент геноцида// Коммунист, №95 (1239), 4 декабря 2009г.5. Важинска В.В. Социальная политика и человеческое развитие// Вісник Донецького національно університета. Серія В економіка і право.Спецвипуск. Т. 1, 2009. – С 173-1776. Махнюк П. «Всеукраинская сестра милосердия»// Коммунист, №94(1238), 2 декабря 2009г.РЕЗЮМЕНадано аналіз розвитку економіки Китаю, у тому рахунку різноманітних її галузях і зовнішній торгівлі. Наводяться деякі порівняльні показникидосягнуті у ній і в Україні.SUMMARYThe development of Chinese economy is analyzed in the article, including in its various sectors and foreign trade. We give some comparative figures in itand in Ukraine.РЕЗЮМЕПроведем анализ развития экономики Китая, в том числе в различных её отраслях (областях) и внешней торговле. Приводятся некоторыесравнительные показатели в нём и в Украине.ИНСТРУМЕНТАРИИ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ПРОМЫШЛЕННОЙ ПОЛИТИКИ В ПЕРИОД КРИЗИСАЧентуков Ю.И., к.э.н., доцент, директор по персоналу ОАО «ММК им. Ильича»Постановка проблемы в общем виде и ее связь с важными научными и практическими задачами. Мировой опыт промполитики в странах спереходной экономикой показал, что она развертывается в двух плоскостях: определения и реализации путей и мер государственногорегулирования в отношении реального сектора; расширение свободы предпринимательства в соответствии с его интересами, развитиесостязательности между субъектами рынка в целях максимизации эффективности производства и достижения его соответствия по объему иструктуре общественному спросу. Синтез этих направлений промышленной политики - действенн ориентация усилий субъектов рынка надостижение общеэкономически национальных и региональных целей.Анализ последних исследований и публикаций, в которых раасматривается данная проблематика и на которые опирается автор.Изучению вопросов формирования промышленной политики в странах мира посвящены научные разработки Филипенко А.С., Шныркова А.И.,Макогона Ю.В., Пахомова Ю.Н., Лукьяненко Д.Г., Чужиков В.И. и др. в частности в их работах отмеченно, что при формированиипромышленной политики, соответствующей реалистическим целям, организационным и ресурсным возможностям страны на каждом из этаповразвития экономической ситуации в ней, важно на методологическом уровне четко определить основные ее элементы, их назначение в общейконструкции промышленной политики: цели, типы политики, присущий им инструментарий, необходимые условия реализуемости.[1] Вработах вышеназванных авторов также отмечено два типа государственной промышленной политики: общесистемный и селективный.Общесистемная промышленная политика опирается на меры по финансовой стабилизации, преобразованию отношений собственности.ю вчастности путем приватизации государственной собственности. В то время как селективная промышленная политика и ее инструментыцеленаправленно воздействует на определенные группы субъектов: предприятия, виды производства, отрасли, регионы, а также определенныевиды деятельности: подготовка кадров, наращивание информационного и научно-исследовательского потенциалов и т.п.[2]Формулировка целей статьи. Таким образом, весьма актуальным является анализ направлений и инструментов промышленной иструктурной политики ЕС, которые обеспечивают наибольшую отдачу и представляют наибольший интерес для Украины. Негативный опыт ЕСтакже имеет для нас определенное значение, позволяя избежать тупиковых путей при разработке промышленной политики Украины.Основной материал исследования с полным обоснованием полученных научных результатов.Первый и коренной критерий приоритетного направления государственной поддержки - наличие и надежные перспективы ростаплатежеспособного спроса (внутреннего и внешнего) на определенные виды продукции и услуг. Резкое падение платежеспособного спросавследствие значительного повышения цен, обесценение оборотных средств предприятий и денежных накоплений населения в результатежесткой рестриктивной денежно-кредитной и финансовой политики было главной причиной углубления спада производства в Украине в 2008-2009 годах и препятствием для проведения сколько-нибудь активной, конструктивной промышленной политики. Требования рынка неумолимыи однозначны — производство приобретав положительную количественную и качественную динамику только при увеличении и измененииструктуры платежеспособного спроса.Второй критерий –– наличие конкурентных преимуществ того или иного вида производства. Базовые конкурентные преимуществаукраинской промышленности –– это в большей мере преимущества низкого порядка: природные ресурсы, относительно низкая заработнаяплата, ограниченные затраты экологического характера и т.д.). Естественно, что в ходе экономического развития следует завоевывать новые© Чентуков Ю.И., 2010.75

76Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010плацдармы, создавать преимушества высшего порядка (высокая квалификация работников, уровень менеджмента, уникальность продукции иприменяемых технологий).Внешний экономический признак наличия конкурентных преимуществ в каком-либо звене индустрии — относительно низкая доляимпорта во внутреннем потреблении определенной продукции.Третий критерий - достаточная рентабельность выбираемого объекта господдержки, которая обеспечивает самофинансирование егорасширенного воспроизводства и улучшение качественных параметров производственной базы, применяемых технологий и самого конечногопродукта. Это особенно важно в начальный период послекризисного возрождения индустрии, т.е. в условиях, когда финансовые ресурсы внеизбираемого для приоритетного развития сектора отсутствуют или очень ограничены, и поэтому масштабные процессы перераспределенияпока невозможны.Четвертый критерий - возможно большее мультипликативное воздействие развития избираемого вида производства на все народноехозяйство, как силы, вытягивающей из кризисных провалов другие виды производств. Господдержка избранного сектора индустрии должнаобеспечивать растущий и широкий по охвату круг других отраслей, особенно сопряженных отраслей-поставщиков (сырья, материаловкомплектующих изделий, оборудования, средства коммуникации), услуги строителей, транспортников, научно-исследовательских иконструкторски» организаций. Подъем основного производства, оживление и рост технологически сопряженных с ним производств ведет кувеличению совокупного объема зарплаты, сопутствующего спроса в отраслях, работа.ющих не на сферу производства, а на личное иобщественное непроизводительное текущее потребление и накопление. Такие мультипликативные эффекты ведут к оживлению ипоследующему подъему всего народнохозяйственного комплекса.Пятый критерий (контрольный) - отсутствие или минимум инфляционных последствий господдержки предприятий. Увеличение затратгосударства на поддержку развития промышленности в прямой форме (дотации, налоговые льготы, льготные целевые кредиты, экспортныепремии и т.п.) и в косвенной (затраты государства на подготовку и переподготовку кадров, геологоразведочные работы, развитие НИОКР,необходимых элементов производственной инфраструктуры) может привести к дефициту бюджета, налоговым перегрузкам, провоцироватьинфляцию. Поэтому активизация промышленной политики государства должна сопровождаться мерам антиинфляционного характера.Применение указанных критериев при выработке промышленн политики требует широких и достоверных аналитических ипрогностичеоких разработок.Таким образом, посредством государственной промышленной политики оказывается стимулирующее и дестимулирующее воздействие наорганизационно-экономические структуры индустрии в целях достижения конкретных задач, соответствующих национальным интересамстрана. В ней используются практически все те методы и инструменты, которые присущи экономическои политике в целом — хозяйственноезаконодательство, регулирование отношений собственности, антимонопольные меры и поддержка конкуренции, налоговая, денежно-кредитнаяи валютная политика, планирование и разработка целевых программ.Выработать промышленную политику - это значит определить приоритеты, объекты воздействия и регулирования, процедуры мониторингаи корректирвоки. При этом из приведенного выше арсенапа инструментов промышленной политики выбирается то, что соответствует условиями возможностям экономики и государственного управления народным хозяйством. Поэтому задачи и инструментарий промышленной политикидолжны быть дифференцированы в соответствии с этапами рыночной трансформации реального сектора экономики – кризис, стабилизация ипостстабилизационное восстановление, экономический рост и активная структурная перестройка, включение в процессы глобализационнойэкономики.В Украине в настоящее время развитие и структурная реорганизации промышленности является важнейшим условием стабилизациисоциально-экономической обстановки в стране. В условиях, когда многие предпрприятия прекратили свое существование или находятся награни выживания необходимы срочные меры, которые обеспечили бы возрождение отечественного производства, поддержку украинскогопредпринимательства, развитие экспортных и импортозамещающию отраслей и производств.Промышленная политика ЕС начала формироваться на отраслевом уровне в рамках Договора об учреждении Европейского объединенияугля и стали. (ЕОУС 1951 г.)[3] В соответствии с Договором о ЕОУС под контроль Объединения были взяты малорентабельные икапиталоемкие отрасли, восстановление и модернизация которых в одиночку было не под силу ни одному из его участников. Для оказанияпомощи странам-членам Объединение располагало собственным бюджетом, механизмом регулирования рынка угля и стали. В дальнейшеммероприятия по поддержанию угольной и сталеплавильной промышленности стали постоянным компонентом промышленной политики ЕС. Вконце 60-х - начале 70-х годов базой для принятия решений в области реформирования промышленности служили среднесрочные программы,разрабатываемые Комитетом по среднесрочной экономической политике при Совете ЕС. Но они давали лишь общую ориентациюпромышленной политики. В 1968 г. в аппарате Комиссии, главного исполнительного органа Европейских сообществ (с 1993 г. - ЕвропейскаяКомиссия), был созданДиректорат по делам промышленности (в настоящее время – Генеральный Директорат III, включающий директораты: по вопросампромышленной политики, по техническим правилам и стандартам, базисным отраслям, производству капитального оборудования,производству потребительских товаров и по информационным технологиям).По существу только в 90-е годы началась активная разработка перспективной промышленной политики с упором на развитие передовыхнаукоемких отраслей. В связи с завершением формирования единого внутреннего рынка ЕС в промышленной политике Сообщества возобладалновый подход, характеризующийся акцентом на свободную конкуренцию в рамках открытого рынка и применение мер, направленных наповышение эффективности производства и внедрение передовых технологий во всех отраслях промышленности.Маастрихсткий договор провозгласил главной целью промышленной политики повышение международной конкурентоспособностипредприятий Сообщества. Основными направлениями политики стали: создание благоприятной среды для развития предпринимательства,особенно мелкого и среднего, ускоренная реструктуризация промышленности; стимулирование сотрудничества между предприятиями, преждевсего на доконкуретной стадии производства : НИОКР, доступ к финансированию; поддержка современных наукоемких технологий. [4].Для достижения поставленной цели использовался следущий компелекс мер: [5]–– меры способствующие повышению прибыльности и снижению издержек производства европейской промышленности;–– содействие западноевропейским фирмам в продвижении их продукции на мировой рынок. В данном случае речь идет о стимулированииэкспортноориентированных отраслей промышленности, в том числе с помощью налоговых льгот; и согласованной инвестиционнойдеятельности предприятий стран-членов за пределами Сообщества.;–– более активное испотльзование в интересах европейских производителей мер борьбы с демпингом, субсидированием и другимиразновидностями нечестной конкуренции в торговле товарами, разрешенных правилами ВТО, и попытки добиться распростратннения такихмер на сектор услуг. Таким путем ЕС рассчитывает эффективнее защищать европейскую промышленность от стратегических альянсов идискриминационных двухсторонних соглашений между его основными конкурентами о разделе рынка, серьезно ухудшающих конкурентныепозиции фирм ЕС.Таким образом, современная концепция промышленной политики ЕС включает в качестве важнейших элементов структурную и научнотехническуюполитику и имеет ярко выраженный внешнеэкономический аспект. В официальных документах Сообщества по вопросампромышленности присутствует также «социальное измерение» (наприм в «Белой книге по проблемам роста, конкурентоспособности изанятости» опубликованной Европейской Комиссией в 1993 г.)[6]Концепция предполагает тесное взаимодействие между национальными властями и органми Сообщества, а также между ними иевропейской промышленностью.промышленная политика ЕС реализуется в условиях функционирования единого внутреннего рынка а странчленов,базирующегося на свободном перемещении товаров, услуг, капиталов и граждан, а также на свободной конкуренции междузападноевропейскими предприятиями. В то же время рассматриваются меры по ограничению стихии рыночных сил. Механизм регулированияпредпринимательской деятельности, с помощью которого пресекаются попытки монополизации рынка и другой ограничительной деловойпрактики (правила конкуренции ЕС), действует весьма гибко. В тех случаях, когда этого требуют условия конкуренции на мировом рынке,

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010органы ЕС не препятствуют созданию концернов европейского масштаба. «Предприятия Сообщества, - говорится в Меморандуме КомиссииЕС по промышленной политике (1970 г.), - должны иметь возможность вступить в соревнование, обладая равноценным оружием. Не подлежитсомнению, что в некоторых случаях достижение оптимума диктует необходимость более высокой степени концентрации капитала» [7].С целью повышения конкурентоспособности западноевропейской промышленности по инициативе Европейской Комиссии в 1996-1997 гг.была разработана методология оценки условий и результатов деятельности различных секторов промышленности и отдельных предприятий всравнении с лучшей мировой практикой (benchmarking).Для реализации промышленной политики используются многие инструменты государственного регулирования на национальном уровне, атакже меры на уровне Сообщества в целом. Необходимо прежде всего отметить, что в арсенале инструментов воздействия на промышленноепроизводство, применяемых правительствами стран ЕС, прямое административное вмешательство сведено к минимуму, а доминируютэкономические меры. Прямое вмешательство государственных органов еще сохраняется в виде отсрочки разрешения на строительствопредприятий, если их размещение не соотвествует программе регионального развития, или в виде редко теперь практикуемого временногоконтроля над ценами. Оно существует, по сути, лишь в виде информационного воздействия через программы, или составляемые и публикуемыегосударственными органами и носит индикативный характер[9].Одним из самых действенных экономических инструментов воздействия на частный сектор в странах ЕС является налоговая полит.Выборочное изменение налоговых ставок производится обычно после конкретного изучения положения предприятий с тем, чтобыспособствовать проведению НИОКР, инвестициям, внедрению более современных методов управления, увеличению экспорта и т.п. Другимираспространенными экономическими средствами государственнойподдержки предпринимательства являются: дотации предпринимателям;льготные и/им многолетние кредиты и гарантии; привлечение государственных средств для совместного с частным капиталом финансированияпроектов в области строительства, обновления технологии и реорганизации предприятий; обеспечение государственными контрактами,гарантирующими рынок сбыта; помощь в совершенствовании управления предприятием, повышении квалификации персонала и т.д.По оценкам органов ЕС, на различные виды государственной помощи обрабатывающей промышленности стран-членов в период 1995-1997гг. расходовалось примерно 38 млрд. ЭКЮ в год (с 1 января 1999 г. ЭКЮ была заменена новой единой валютой - евро (в соотношении 1:1). Вдобавленной стоимости, создаваемой в этой отрасли, наиболее высокая доля государственной помощи отмечалась в Греции и Италии, анаиболее низкая в Швеции и Великобритании.Конкретно государственная помощь должна: носить селективный характер и предоставлять жизнеспособным предприятиям на основечетко определенных и гласных критериев; способствовать долгосрочному решению проблем; постепенно сокращать, ограничиваться повремени и увязыватьтся со структурной перестройкой отрасли; соответствовать по объему масштабам проблем, решению которых она призванасодействовать. Государственная помощь должна также оказывать минимальное воздействие на конкуренцию между предприятиями странчленовЕС. Эти принципы применяются в равной степени к помощи отраслям промышленности, находящимся в состоянии кризиса, и отраслям,чьи проблемы связаны с их ростом. Вместе с тем есть некоторые различия в подходе органов ЕС к той или иной группе отраслей.К первой группе в ЕС относят черную металлургию, судостроение, текстильную промышленность, страдающие в первую очередь отизбыточных мощностей. Их государственная поддержка допустима только с целью облегчить приспособление предприятия к условиямконкуренции на мировом рынке и обусловлена: сокращением производственных мощностей и повышением конкурентоспособности отрасли.Во вторую группу входят активно развивающиеся отрасли промышленности (информационные технологии, телекоммуникации и т.п.). Какправило, органы ЕС положительно относятся к предоставлению государственной поддержки этим отраслям, подчеркивая, однако,необходимость сотрудничества между странами-членами. Проблемы таких отраслей во многом вызваны конкуренцией со стороны высокоразвитых в промышленном и техническом оснащении третьих стран. Поэтому поощряется субсидирование соответствующих НИОКР.Позитивно рассматривается финансовое содействие созданию новых предпп итакже помощь малому и среднему бизнесу.В дополнение к общим принципам, Комиссия ЕС в последние годы разработала специальные правила (кодексы) субсидирования отдельныхнаиболее чувствительных к конкуренции отраслей: черной металлургии, угольной промышленности, автомобилестроения и судостроения,производства синтетических волокон. Эти правила определяют допустимые уровни и другие условия государственной помощи предприятиямуказанных отраслей.Поддержка промышленности на уровне ЕС включает: сближение законодательства стран-членов в целях устранения препятствий длядеятелньости предприятияй в маштабах единого рынка; защиту производителей Сообщества от иностранной конкуренции; информационноеобеспечение, а также финансовую помощь, осуществляемую через посредничество финансовых институтов ЕС: Европейского инвестиционногобанка, структурных бюджетных фондов.Составной частью программ по реализации промышленной политики ЕС является строгий контроль за целевым использованием помощи.Европейская Комиссия требует от государств-членов, а в ряде случаев и от крупных компаний-получателей помощи предоставления отчета о ееспользовании. К странам, расходующим полученные средства не по значению, применяются санкции. Предусмотрен возврат незаконнополученной помощи.Помощь НИОКР со стороны ЕС осуществляется по направлениям: реализация программ НИОКР и демонстрационных проектов на основекооперации предприятии, исследовательских центров и университетов; распространение и оптимальное использование результатов совместныхисследований и разработок; повышение профессиональной подготовки исследователей.На основе рамочных программ разрабатываются тематические программы, предусматривающие исследования как фундаментального, так иприкладного характера, направленные на создание принципиально новых технологий, на базе которых могут в дальнейшем появиться новыенаукоемкие виды товаров и услуг. В первых четырех рамочных программах тематические исследования проводились по конкретнымнаправлениям науки и техники.В условиях Украины главной отраслью, обеспечивающей бюджет является металлургическая, а верне ГМК страны. Основные проблемыотрасли проанализируем ниже. Роль отрасли в экономическом развитии страны можно проиллюстрировать на простом и наглядном примере.Для функционирования народного и коммунального хозяйства Украина должна закупать газ. Что обходится ей в 23 млрд. долл. в год. Таквот, до последнего времени именно металлургия, дающая 27 млрд. долл. прибыли от экспорта, обеспечивала приток необходимой для закупокгаза валюты.Едва такой баланс меняется — проблемы начинаются практически сразу. Летнее падение мировых цен на металл уже в сентябре привело ксокращению золотовалютных резервов страны, а в октябре — к панике на межбанковском рынке и резкому скачку курса доллара. Причинапроста: в стране стало меньше денег, а у внешних инвесторов — больше сомнений в ближайших перспективах ее экономики.Нынешнее падение цен и продаж прямо вытекает из разразившегося глобального финансового кризиса и резкого замедления темповмировой экономики. И если падение спроса на металл в США и ЕС давит цены вниз, то растущие объемы экспорта стали из Китая вызываютобострение конкуренции на рынках Юго-Восточной Азии, что еще более усиливает эффект снижения цен.Спад спроса на мировом рынке металлопродукции отразился и на украинских производителях. Уже с середины июня 2008 меткомбинатыбыли вынуждены начать снижать экспортные цены на свою продукцию. Заодно упали цены и на внутреннем рынке. Отчасти этим защищалисвои позиции от экспансии зарубежных поставщиков. Тем не менее стимулировать спрос внутри страны не удалось…Правительственная политика, направленная на снижение темпов инфляции, обернулась рядом негативных для металлургов тенденций:ограничение денежной массы в обращении и ревальвация гривни спровоцировали в Украине строительный кризис, который, в свою очередь,привел к снижению темпов строительства и, как следствие, внутреннего потребления металла.Значительное количество новых проектов было заморожено еще на начальных стадиях. В итоге спрос продолжил падение. В ведущемметаллургическом центре страны, Донецкой области, ежесуточное производство жидкого чугуна снизилось с 49—50 до 31—32 тыс. тонн. Вцелом по стране ситуация аналогичная. В зависимости от сортамента снижение производства составило порядка 30—40%. Сложившаясяситуации объясняется тем, что Украина потребляет всего лишь порядка 25% производимого металла, остальное она экспортирует.77

78Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Вот поэтому мировая конъюнктура ударила и по Украине. Прежде остановка доменных печей была на Украине только один раз — во времяВеликой Отечественной войны. И теперь государство должно думать, что сделать, чтобы такое не повторилось.Необходимо вмешиваться и смотреть на тарифы на электроэнергию, стоимость газа и многие другие вещи, которые связаны сметаллургией. Надо понять, что железная дорога — это не способ заработать деньги для бюджета, это кровеносная артерия экономики страны.Она должна способствовать экспорту. А не только зарабатывать дивиденды, или чтобы какие-то чиновники на этом кормились.Сейчас государство должно начать сразу и немедленно возвращать НДС металлургам. Потому что если ляжет металлургия, лягут 40% всейпромышленности: шахты, железная дорога, порты”.Главная проблема ГМК Украины — в отсутствии существенных запасов прочности на большинстве металлургических предприятий.Политика, когда отрасль рассматривалась исключительно как дойная корова, уже привела к резкому ухудшению условий еефункционирования.Непрерывный рост затрат на сырье, энергоресурсы, оборудование и железнодорожные перевозки лишил украинских металлурговпоследнего конкурентного преимущества — относительно невысоких цен. Сейчас себестоимость производства тонны жидкой стали в среднемпо стране достигла 520 долл. У ряда предприятий она еще выше.Рентабельность некоторых производителей составляет около 7%, что недостаточно не только для модернизации, но даже для простоговоспроизводства основных фондов. Это значит, что в условиях длительной рецессии на рынке (а к ней все и идет) такие производителиокажутся на грани банкротства. Напомним, очень часто речь идет о градообразующих предприятиях.Сейчас каждое государство Евросоюза и США принимает меры для спасения рынка. И неважно, идет ли речь о государственныхкомпаниях или частных, это единая экономика страны. В Украине уже сегодня сложилась ситуация, когда решение ряда проблем такженевозможно без реальной поддержки государства. Если отечественные металлургические компании не успеют в кратчайшие сроки реализоватьсвои инвестиционные программы комплексной модернизации, Украине грозит полномасштабный технологический дефолт…Как следствие, сократится основной источник валютных поступлений. А это уже и резкие скачки курса (прелести которых уженаблюдались в начале октября), и резкий рост инфляционных процессов — то есть как раз то, с чем вроде и боролись.А далее — все по накатанной в 90-е колее. При высокой инфляции банки свертывают долгосрочные инвестиции, ограничиваясь лишькраткосрочным кредитованием торговли. Процентная ставка при этом устанавливается таким образом, чтобы не только обеспечить прибыль, нои перекрыть инфляцию. Возросшая плата за кредит не позволяет предпринимателям обновлять производство, поскольку новое оборудованиеокупает себя лишь спустя годы. Ну а на выходе имеем изношенное оборудование у экспортеров, потерянные рынки и новую спираль инфляции.Ряд проблем носит и инфраструктурный характер. К примеру, украинскую металлургию откровенно дестабилизирует постоянноусиливающийся дефицит необходимых для коксохимического производства марок коксующихся углей. Ранее эта проблема решалась путемимпорта российского угля. Однако в связи с ростом металлургии в самой РФ этот источник уже иссяк. К тому же мировая цена на кокс запоследний год практически удвоилась, достигая по ряду контрактов 650 долл. за тонну, что тяжким бременем ложится на себестоимостьпроизводителей. Образовавшийся дефицит коксующихся углей может быть покрыт только импортом из-за океана, т.е. из Австралии и Америки.Для чего пока нет портовых мощностей. А для их создания нужна продуманная государственная политика.Словом, без партнерства государства и бизнеса радикальное обновление сталелитейного сектора невозможно. Нужно в кратчайшие срокиликвидировать узкие места в инфраструктуре (в первую очередь, транспортной). Нужно разобраться с тарифами монополистов кактранспортных, так и энергетических. Необходимо в кратчайшие сроки сформулировать и реализовать эффективную промышленную политику,направленную на комплексное решение ключевых проблем металлургической отрасли и связанных отраслей, в том числе инфраструктурных.Предстоит выработать внятную инвестиционную стратегию. В частности, создать максимально льготные условия для проведениямодернизации предприятий горно-металлургического комплекса. Речь идет об освобождении от уплаты ввозной пошлины на оборудование икомплектующие для модернизации предприятий отрасли.Нужно решать вопросы ускоренного возврата уплаченного налога на добавленную стоимость, разбираться с многочисленными накруткамина стоимость импортированного газа и проч. Без срочной реализации антикризисных мер отрасль, а за ней и Украина в ближайшей перспективеокажутся в крайне тяжелом положении. Оно уже сейчас критическое, но не безнадежное. Кризис в отрасли уже отразился на выполнениипредприятиями социальных программ, уровне отчислений в бюджеты.Выводы. Выработать промышленную политику - это значит определить приоритеты, объекты воздействия и регулирования, процедурымониторинга и корректирвоки. При этом из приведенного выше арсенапа инструментов промышленной политики выбирается то, чтосоответствует условиям и возможностям экономики и государственного управления народным хозяйством. Поэтому задачи и инструментарийпромышленной политики должны быть дифференцированы в соответствии с этапами рыночной трансформации реального сектора экономики –кризис, стабилизация и постстабилизационное восстановление, экономический рост и активная структурная перестройка, включение впроцессы глобализационной экономики.Перспективы разработки проблемы. В Украине в настоящее время развитие и структурная реорганизации промышленности являетсяважнейшим условием стабилизации социально-экономической обстановки в стране. В условиях, когда многие предпрприятия прекратили своесуществование или находятся на грани выживания необходимы срочные меры, которые обеспечили бы возрождение отечественногопроизводства, поддержку украинского предпринимательства, развитие экспортных и импортозамещающих отраслей и производств.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Comission of the EC. “Growth, Competitiveness, Employment the Challendes and Ways forward into the 21” Centre. White Paper.” 19932. Каутский К. Материалистическое понимание истории. – Т.2. ––М.1931.– 432 С.3. Кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры // Вопросы конъюнктуры. Т.1 Вып. 2005. м.– 60 с.4. “Indastrial policy in the Community” Memorandum from the Commission of the European Communitties. 1970. p.155. Comission of the EC. “Growth, Competitiveness, Employment’ The Challenges and Ways forward into the 21” Centry. White Paper.” 19936. Dunning J.H. The Theory of International Production // The International // trade Jornal/ –– 2004. –- namba 17. Тейтт А.А. Глобализация– угроза или новые возможности для Европы? // Проблемы теории и практьики упарвления. –– 2006. № 6.РЕЗЮМЕВыработать промышленную политику - это значит определить приоритеты, объекты воздействия и регулирования, процедуры мониторинга икорректирвоки. В статье на примере стран-членов Европейского Союза показано, что задачи и инструментарий промышленной политикидолжны быть дифференцированы в соответствии с этапами рыночной трансформации реального сектора экономики – кризис, стабилизация ипостстабилизационное восстановление, экономический рост и активная структурная перестройка, включение в процессы глобализационнойэкономики.SUMMARУTo produce an industrial policy is means to define priorities, objects of influence and adjusting, procedures of monitoring . In the article it is rotined on theexample of countries-members of European Union, that tasks and tool of industrial policy must be differentiated in accordance with the stages of markettransformation of the real sector of economy is a crisis, stabilizing and post-stabilizing renewal, economy growing and active structural alteration,plugging in the processes of economyРЕЗЮМЕВиробити промислову політику - це означає визначити пріоритети, об'єкти дії і регулювання, процедури моніторингу і корректирвоки. У статтіна прикладі країн-членів Європейського Союзу показано, що завдання і інструментарій промислової політики повинні бути диференційованівідповідно до етапів ринкової трансформації реального сектора економіки – криза, стабілізація і стабілізаційне для поста відновлення,економічне зростання і активна структурна перебудова, включення в процеси глобализационной економіки

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНИМ СПІВРОБІТНИЦТВОМ РЕГІОНІВ УІНВЕСТИЦІЙНІЙ СФЕРІБабець І.Г., к.е.н., Національний інститут стратегічних досліджень, докторантМеханізм державного управління міжнародним співробітництвом регіону має комплексний характер і спрямований на досягненнярізноманітних цілей, зокрема, налагодження співпраці у різних сферах діяльності із зарубіжними партнерами, забезпеченняконкурентоспроможності регіону на зовнішніх ринках, покращення соціально-економічного розвитку регіону, створення привабливогоінвестиційного клімату для іноземних інвесторів. Інвестиційна складова цього механізму призначена не лише для розв’язання проблем,пов’язаних із нестачею капіталів в країні, а й для створення позитивного іміджу країни на світовому ринку, що, в свою чергу, сприятимерозвитку інших сфер міжнародної співпраці, наприклад, науково-технічної.Необхідність залучення іноземних інвестицій в економіку України завжди була актуальною внаслідок недостатніх обсягів вітчизняногокапіталу. У зв’язку із загостренням економічної кризи, яка призвела до катастрофічного скорочення інвестиційних ресурсів в економіці країничерез подорожчання кредитів, посилюється роль зарубіжних інвестицій як чинника економічного зростання. Проте, через проблеми, пов’язані зекономічною кризою та зростанням рівня корупції, іноземні інвестори зазнають чималих втрат і відмовляються від діяльності в Україні. Запрогнозами іноземних дипломатів обсяги інвестицій з Канади та Данії за 2009 р. скоротяться до 40%, оскільки економіка України вважаєтьсяінвестиційно привабливою за умови зростання ВВП не менше 6% в рік [1]. За даними Державного комітету статистики України показник спадуВВП нашої країни в третьому кварталі 2009 року становив 15,9%, порівняно з відповідним періодом 2008р. [2], що знижує привабливістьвітчизняної економіки для іноземних інвесторів. Іншою причиною спаду інвестиційної активності вважається також скорочення витратіноземних інвесторів та зміна їх стратегії.В умовах економічної кризи складно забезпечувати конкурентоспроможність вітчизняної економіки щодо залучення іноземнихінвестицій, оскільки інвестори стикаються з надмірною бюрократизацією і корумпованістю процедури оформлення інвестицій [3],декларативним характером вітчизняного законодавства щодо регулювання сфери іноземного інвестування в Україні. До цих проблем такождодаються проблеми регіонального характеру, які проявляються у тому, що місцеві органи влади, крім проведення форумів, виставок, ярмарківі семінарів, практично не мають засобів і важелів покращення інвестиційного клімату в регіонах. Хоча саме органи місцевої владибезпосередньо зацікавлені в активізації інвестиційних процесів в регіоні, які сприяють зростанню надходжень у місцевий бюджет, вирішеннюпроблеми безробіття та розвитку ринкової інфраструктури. Тому активізація інвестиційної діяльності в першу чергу пов’язується ізвдосконаленням державного управління процесами залучення іноземних інвестицій на регіональному рівні.Аналіз публікацій. У працях вітчизняних вчених досліджуються вплив інституційного середовища на ефективністьзовнішньоекономічної діяльності [4, с.212] та проблеми державного регулювання інвестиційної діяльності [5], обґрунтовуються напрямиудосконалення державної політики, зокрема, пропонується розробка загальнонаціональної інвестиційної програми і комплексної інвестиційноінноваційноїстратегії [6]. Вивчаються можливості формування сприятливого інвестиційного клімату та проблеми співпраці місцевої влади зпотенційними інвесторами [7, с.178-183], розглядаються теоретико-методологічні аспекти процесу іноземного інвестування та переміщення«центру ваги» прийняття рішень щодо залучення зарубіжних капіталів на регіональний рівень [8, с. 323-380], визначаються напрями зменшенняасиметрії інвестиційної діяльності в регіонах та пропонуються критерії оцінки ролі органів місцевої влади та місцевого самоврядування взабезпеченні зростання на інвестиційній основі [9].Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених проблемам іноземного інвестування в економіку України, на нашу думку,недостатньо розробленими залишаються заходи щодо сприяння активізації діяльності іноземних інвесторів на мезорівні управління. Томуметою статті визначимо обґрунтування напрямів удосконалення механізмів державного управління інвестиційним складником міжнародногоспівробітництва регіонів. Завдання дослідження полягають у вивченні особливостей інституційного забезпечення інвестиційної діяльності тавизначенні його відповідності інтересам регіонів, виявленні основних тенденцій іноземного інвестування в областях України, обґрунтуваннінапрямів удосконалення механізмів державного управління процесом залучення іноземних інвестицій на регіональному рівні.Результати дослідження. З моменту здобуття Україною незалежності розпочато створення інституційного базисузовнішньоекономічної діяльності вітчизняних суб’єктів та іноземного інвестування в економіку нашої країни. Згідно Закону України «Прозовнішньоекономічну діяльність» суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності визначаються Україна в особі її органів, місцеві органи влади іуправління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності [10]. ЗакономУкраїни «Про інвестиційну діяльність» визначено загальні правові, економічні та соціальні засади інвестиційної діяльності на територіїУкраїни, а також порядок регулювання інвестиційної діяльності місцевими органами влади. Зокрема, статтею 16 цього Закону передбачено, що«місцеві Ради народних депутатів у межах своїх повноважень здійснюють регулювання інвестиційної діяльності на своїй території, в тому числішляхом погодження питань про створення виробничих і соціальних об'єктів, використання природних ресурсів суб'єктами інвестиційноїдіяльності» [11]. Порядок і умови здійснення іноземного інвестування, права іноземних інвесторів та гарантії захисту цих прав встановленоЗакон України «Про режим іноземного інвестування» [12]. Також цим Законом передбачено обов’язкову державну реєстрацію іноземнихінвестицій, яку здійснюють обласні державні адміністрації упродовж трьох робочих днів після фактичного їх внесення.Компетенція органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів визначається Законом України «Про місцеве самоврядування вУкраїні», яким закріплено власні (самоврядні) та делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних і міських рад [13]. Поряд зтакими повноваженнями, як сприяння зовнішньоекономічним зв’язкам підприємств і створенню спільних з іноземними партнерамипідприємств, забезпечення належного рівня функціонування митних органів, організація прикордонної торгівлі, важливим є ініціюваннястворення спеціальних економічних зон (СЕЗ) і територій пріоритетного розвитку (ТПР) та зміни їх статусу.У Концепції державної регіональної політики з метою активізації інвестиційної діяльності в регіонах визначені такі інструменти:створення сприятливих умов для проривного зростання найбільш інвестиційно привабливих територій при недопущенні подальшого зростанняміжрегіональних диспропорцій; сприяння залученню зовнішніх та внутрішніх інвестицій; стимулювання міжнародної співпраці, забезпеченняпайового державного фінансування програм та проектів розвитку транскордонного співробітництва [14]. Проте, інституційне забезпеченняреалізації зазначеної Концепції, яке передбачає створення додаткових структур (консультативно-дорадчих органів, наукових центрів такоординаційних рад), на нашу думку є недостатнім в умовах відсутності в регіонах програмних документів (стратегій) з їх розвитку.Крім неузгодженості окремих положень нормативно-правових актів та високої централізації процесу управління іноземнимінвестуванням в нашій країні, істотною проблемою для інвесторів залишається невиконання правових норм (наприклад, проблема поверненняПДВ) та нестабільність законодавства. Зокрема, іноземним інвесторам на території України надається національний режим діяльності, тобтожодні пільги не передбачені. Лише інвестування у СЕЗ чи ТПР здійснювалося на пільгових умовах, Проте, й ця перевага для інвесторів буласкасована у 2005 р. до завершення терміну дії особливого правового режиму на цих територіях. Як бачимо, інституційне забезпечення процесуіноземного інвестування знижує ефективність інвестиційної політики на регіональному рівні через непередбачувані зміни у законодавстві,відсутність чітко визначених повноважень та обмежений вплив місцевих органів влади на інвестиційну діяльність.Недосконале інституційне забезпечення є однією з причин послаблення активності іноземних інвесторів в нашій країні. Незважаючи назагальну тенденцію до зростання притоку іноземних інвестицій в економіку України (приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в ІІкварталі 2009 р. в 1,9 рази більше, ніж у І кварталі [15]), у більшості регіонів спостерігається зменшення іноземних інвестиційних надходжень(табл. 1).© Бабець І.Г., 2010.79

80Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Таблиця 1Характеристика стану залучення прямих іноземних інвестицій в областях України*Область Обсяги ПЗІ Надходження Надходженнястаном на ПЗІ у І півріччі ПЗІ у І півріччі Пріоритетні галузі іноземного1.01.2009 р. 2009 р.,2008 р.,інвестуваннямлн. дол. млн. дол.млн. дол.АР Крим 637,6 58,2 96,2 хімічна, нафто-хімічна пром.Волинська 388,7 58,3 24 харчова промисловістьВінницька 161,3 0,618 610 харчова промисл.Дніпропетровська 2667,3 101,8 324,8 металургіяДонецька 1508,8 75,3 237,8 металургіяЖитомирська 181,3 9,0 27,6 неметалева мінер. продукціяЗакарпатська 355,8 13,6 31,2 виробництво машин, електричн.,електрон., оптичн. устаткуванняЗапорізька 835,6 26,7 149,8 харчова і машинобудівна пром.Івано-Франківська 480,8 93,1 78,6 хімічна, нафто-хімічна пром.Київська 1301,2 116,2 267,2 харчова промисловістьКіровоградська 63,1 1,5 5,2 добувна пром.Луганська 336,1 27,4 13,7 хімічна і нафтохімічна пром.Львівська 930,7 169,1 189,3 целюлозно-паперова пром.Миколаївська 151,8 14,3 48,1 харчова промисловістьОдеська 991,5 31,2 87,4 харчова промисловістьПолтавська 511,5 15,7 69,7 добувна і нафтоперероб. пром.Рівненська 272,1 6,0 60,1 виробництво будматеріалівСумська 159,1 60,6 11,2 машинобудуванняТернопільська 58,7 7,4 7,1 харчова промисловістьХарківська 1599,4 325 233,2 харчова промисловістьХерсонська 171,4 4,5 11,7 харчова промисловістьХмельницька 137,3 37 4,2 хімічна і нафтохімічна пром.Чернівецька 60,1 1,3 3,9 будівництвоЧеркаська 177,2 69,2 7,06 хімічна і нафтохімічна пром.Чернігівська 94,4 1,7 10,9 харчова промисловістьм. Київ 13321,5 1252,6 3349,3 фінансова сферам. Севастополь 141,8 3,3 19,8 транспорт та зв'язок*Складено за даними обласних управлінь статистики про обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку областей станом на01.01.2009 р. та даними експрес-випусків обласних управлінь статистики про інвестиції зовнішньоекономічної діяльності у І півріччі 2009 р.За 9 місяців 2009 р. підприємствами Донецької області отримано 98,3 млн. дол. Іноземних інвестицій, що у 3,2 разу менше аналогічногоперіоду минулого року [16], аналогічна тенденція спостерігається й для всієї економіки Донецької області. Також майже утричі зменшилисяінвестиційні надходження в економіку Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Миколаївської, Херсонської, Чернівецької областей.Як видно з таблиці, істотне зниження (у 10 разів) притоку іноземних інвестицій у І півріччі цього року порівняно з аналогічним періодомминулого року відбулося у Вінницькій та Рівненській областях.У Львівській області упродовж останніх двох років спостерігається стала тенденція до скорочення іноземних інвестицій, обсяг яких удругій половині 2008 р. істотно зменшився: у четвертому кварталі надійшло удвічі менше інвестицій, ніж у першому, та утричі меншепорівняно з четвертим кварталом 2007 р. [17]. За I півріччя 2009 р. залучено 169,1млн.дол. прямих іноземних інвестицій, що на 12,1% менше,ніж у I півріччі 2008р. [18]. Зменшення надходжень іноземних інвестицій у Львівській області відбувається на фоні скорочення інвестицій восновний капітал у І півріччі 2009 р. майже вдвічі порівняно з аналогічним періодом попереднього року. Крім цього, в умовах кризи пріоритетиінвестування в області змінилися: скоротилася частка інвестицій, спрямованих у промислове виробництво та розвиток інфраструктури,натомість більше вкладається у торгівлю [19]. Така ситуація в умовах економічної кризи та недосконалого інституційного забезпечення процесуінвестування негативно впливає і на організацію у м. Львові підготовки до проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу у 2012р. З одного боку, недостатні обсяги фінансування з державного бюджету, з іншого - недосконалий механізм залучення коштів іноземнихінвесторів для будівництва найбільш капіталомістких споруд (стадіону і аеропорту), призводить до невиконання графіків підготовки.Не менш важливою проблемою є неефективна структура іноземних інвестицій, що посилює структурні диспропорції в промисловості танегативно впливає на міжнародну конкурентоспроможність регіону. Пріоритетними для іноземних інвесторів залишаються галузіпромисловості, що відносяться до третього (добувна і нафтопереробна, виробництво неметалевої мінеральної продукції) та четвертого (харчова,хімічна та нафтохімічна, металургійна, паперово-целюлозна) технологічних укладів. Лише у Закарпатській області у структурі інвестиційпереважають вкладення у галузь п’ятого технологічного укладу.Таким чином, для регіонів актуальним залишається завдання підвищення рівня інноваційності та наукомісткості іноземних інвестицій.Проте, на регіональному рівні не вживаються заходи з покращення якості іноземного інвестування. Змістовний аналіз інвестиційних паспортівЛуганської, Львівської, Полтавської, Рівненської, Херсонської, Хмельницької областей дозволяє зробити висновок про низькі якісніхарактеристики інвестиційних пропозицій. Наприклад, інвестиційним паспортом Хмельницької області передбачено перспективні напрямизалучення інвестицій: у легку промисловість 46,7% усього обсягу необхідних інвестицій, у хімічну та нафтохімічну – 17,8%, а умашинобудування – лише 3% [20]. У Полтавській області 51,7% загального обсягу іноземних інвестицій залучено в нафтопереробнупромисловість, а інвестиції у високотехнологічні галузі не здійснювалися [21], а у Львівській області 61% загальних обсягів прямих іноземнихінвестицій у промисловості залучено в целюлозно-паперову та видавничу галузь і лише 15% - у машинобудування [22].Проблема якості іноземних інвестицій також характерна й для спеціальних економічних зон, яка полягає в інвестуванні капіталівпереважно у промислові виробництва ІІІ технологічного укладу (у деревообробну та целюлозно-паперову промисловість залучено понад 30%усього обсягу інвестицій СЕЗ “Яворів”). На регіональному рівні створення СЕЗ і ТПР може бути ефективним механізмом управління процесомзалучення іноземних інвестицій, що позитивно вплине на участь регіону у міжнародному співробітництві. Але існуючий правовий режимзовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання в СЕЗ не дозволяє повною мірою використати цей механізм для покращенняекономічної ситуації депресивних територій. Спостерігається тенденція до скорочення частки іноземних інвесторів у загальних обсягахінвестицій в СЕЗ Львівської області («Яворів» і «Курортополіс Трускавець») з 27,5% у 2004 р. до 9,1% - у 2007 р. [23, с.9], що пов’язане іззмінами в законодавстві у 2005 р. Згідно Закону України «Про внесення змін в Закон України «Про державний бюджет України на 2005 р.»,було скасовано податкові пільги і спеціальний митний режим, державні гарантії стабільності правового режиму функціонування СЕЗ і ТПР.Внаслідок істотного погіршення умов господарської діяльності інвесторів у Львівській області упродовж 2005-2006 рр. призупинено реалізацію23-х проектів кошторисною вартістю 46,2 млн. дол. США [24].Частково вирішенню проблеми залучення інвестицій в СЕЗ сприятиме новий Закон України «Про загальні засади створення іфункціонування територій пріоритетного розвитку, спеціальних економічних зон та туристсько-рекреаційних зон», проект якого поданий на

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010розгляд Верховної Ради у 2007р. Крім того, що окремі положення цього Закону (ст.15. Спеціальні митні та податкові режими) спрямовані на те,щоб запобігти зловживанню пільговим режимом в СЕЗ, позитивним є передбачений спеціальний режим інвестиційної діяльності для суб'єктівгосподарювання, які реалізують схвалені Радою (Комітетом) або органами місцевого самоврядування інвестиційні проекти у пріоритетнихвидах економічної діяльності на ТПР [25]. Проте, у проекті Закону ці пріоритетні види економічної діяльності не окреслені та не передбаченізаходи щодо підвищення наукомісткості проектів, що може призвести до подальшого поглиблення технологічної відсталості промисловоговиробництва у СЕЗ і ТПР. Критерій наукомісткості цим законопроектом передбачений лише для діяльності технологічних парків таінноваційних структур інших типів, які у випадку реалізації інвестиційних проектів, що відповідають визначеним державним науковотехнічнимта інноваційним пріоритетам і спрямовані на промислове виробництво конкурентоспроможної високотехнологічної та інноваційноїпродукції, можуть застосовувати спеціальний режим інвестиційної діяльності, який стосується амортизації балансової вартості основних фондівта оподаткування прибутку.Зауважимо, що для активізації інвестиційної діяльності в регіонах важливого значення набувають місцеві програми, наприклад,Програма сприяння бізнесу та інвестиціям «Назустріч інвесторам» у Львівській області, Програма залучення іноземних інвестицій уДніпропетровську область на 2004 – 2010 роки, Програма зовнішньоекономічної діяльності Луганської області на 2001 - 2010 роки, Програмасприяння залученню іноземних інвестицій в Одеську область на 2009 рік. Напрями діяльності та заходи цих програм переважно передбачаютьпроведення конференцій, розробку інформаційних буклетів та інші інформативні заходи, але конкретних механізмів залучення іноземнихінвестицій на регіональному рівні не розроблено. У Програмі «Назустріч інвесторам» визначено низку завдань, які якісно відрізняють її віданалогічних програм інших регіонів (впровадження різних форм співпраці влади та інвесторів у реалізації пріоритетних інвестиційних проектів;налагодження при органах місцевої та регіональної влади структур з обслуговування інвесторів; впровадження форм та механізмів залученняресурсного потенціалу регіону в інвестиційні процеси; сприяння у формуванні небанківських інвестиційних інститутів; забезпечення орієнтаціїмісцевих бюджетів на стимулювання інвестиційної діяльності; розробка та впровадження проектів розвитку технічної інфраструктури назасадах державно-приватного та муніципально-приватного фінансування [26]). Проте, ці завдання мають декларативний характер і практичноне виконуються, що зумовлює загальну недієвість Програми та відповідні проблеми у формуванні сприятливого інвестиційного клімату уЛьвівській області.Висновки. Проведене дослідження показало, що міжнародне співробітництво в інвестиційній сфері більшості областей Українихарактеризується спадною динамікою та неефективною структурою іноземних інвестицій. Причинами такого стану вважаємо недосконалеінституційне забезпечення процесу іноземного інвестування, що призводить до недієвості механізмів державного управляння інвестиційноюдіяльністю на регіональному рівні. Крім розв’язання проблем загальнодержавного рівня, які характерні для зовнішньоекономічної співпраці(спрощення реєстраційних, ліцензійних, сертифікаційних, митних, зменшення бюрократичних бар’єрів) та оподаткування економічноїдіяльності іноземних інвесторів (зменшення кількості податків та спрощення їх адміністрування, забезпечення стабільності податковогозаконодавства, вирішення проблеми відшкодування податку на додану вартість), необхідно удосконалювати механізми управління залученням ісупроводом іноземних інвесторів в регіонах.Першим кроком в удосконаленні державного управління інвестиційною діяльністю на регіональному рівні має стати розробкаДержавної інвестиційної стратегії України, яка б охоплювала період не менший, ніж п’ять років. Складовими цієї Стратегії повинні статиінвестиційні програми областей України, розроблені на такий же термін та узгоджені з регіональними стратегіями міжнародногоспівробітництва. Такий багаторівневий підхід дозволить поєднати інтереси центральних та місцевих органів виконавчої влади у сферізалучення іноземних інвестицій та підвищити ефективність міжнародного співробітництва на регіональному рівні через чіткий розподілповноважень між центром та регіонами.З метою підвищення ефективності іноземних інвестицій необхідно в регіональних стратегіях міжнародного співробітництва визначитипріоритетні галузі інвестування, застосовуючи при цьому критерій наукомісткості виробництва. У той же час, в регіональних інвестиційнихпрограмах передбачити механізми підвищення привабливості інвестування у ці галузі для інвестора.Для посилення інноваційності іноземних інвестицій, що залучаються промисловими підприємствами, розташованими в СЕЗ і ТПР,доцільно у законодавчому порядку передбачити пільги для інвесторів, які реалізують інноваційні проекти на цих територіях та здійснюютькапіталовкладення в галузі промисловості п’ятого технологічного укладу. Пільги можуть бути аналогічні тим, що визначені у проекті ЗаконуУкраїни «Про загальні засади створення і функціонування територій пріоритетного розвитку, спеціальних економічних зон та туристськорекреаційнихзон» для діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів. Певною мірою залученню іноземних інвестицій унаукомістке виробництво сприятиме створення мережі регіональних венчурних фондів, капітал яких формуватиметься за участю держави таринкових інвесторів. Готовність держави брати частину ризику інвестування у інноваційні підприємства підвищить привабливістьнаукомістких проектів для іноземних інвесторів та посилить відповідальність місцевих органів влади за використання коштів для фінансуванняінноваційного розвитку регіону.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Зарубіжні інвестори міняють пріоритети! [Газета «Справа»] // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.dom2000.com.ua/ru/main/article/id/14635.2. Макроекономічні показники. Державний комітет статистики України // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.3. Іноземні інвестиції в Україні: чи готова Україна до боротьби за інвестиції у нових економічних умовах? Виступ Голови Правління ВАТ«Кредобанк» І.М.Феськіва на ІХ Економічному форумі «Україна-Польща», що відбувся 28-29 жовтня у Донецьку // [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.kredobank.com.ua/news/8465.html.4. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: Монографія: У 2 т. – Т.І /Д.Г.Лук’яненко, А.М.Поручник, Л.Л.Антонюк та ін.; За заг. ред. Д.Г.Лук’яненка, А.М.Поручника. – К.: КНЕУ, 2006. – 816 с.5. Гладка У.Б. Інвестиційна діяльність та її державне регулювання / У.Б.Гладка // Регіональна економіка. – 2009. – №2. – С.49-55.6. Поважний О.С. Розвиток механізму реалізації державної інвестиційної політики України / О.С.Поважний, В.П.Пшенична // Держава тарегіони, Серія: Державне управління. – 2009. – №3. – С.54-58.7. Борщевський В.В, Українсько-польське економічне співробітництво в умовах євроінтеграції: Монографія / В.В.Борщевський. – Львів:Аверс, 2007. – 328 с.8. Яремко Л.А. Глобалізований регіон та зовнішньоекономічна безпека України: теоретико-методологічний аспект: Монографія / Л. А.Яремко. – Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2007. – 524 с.9. Шевченко О.В. Інвестиційна активність регіонів України: вплив на економічне зростання / О.В.Шевченко // Стратегічні пріоритети. –2009. – №1. – С.175-181.10. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затверджений Постановою Верховної Ради України від 16 квітня 1991 р. № 960-ХІІ, зі змінами і доповненнями // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.11. Закон України «Про інвестиційну діяльність». Введений в дію Постановою Верховної Ради № 1561-XII від 18.09.91. Зі змінами ідоповненнями // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/.12. Закон України «Про режим іноземного інвестування». Введений в дію Постановою ВР № 94/96-ВР від 19.03.96р. Зі змінами ідоповненнями // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/.13. Закон України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР зі змінами і доповненнями // [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.14. Концепція державної регіональної політики. Затверджено на засіданні Кабінету Міністрів України 2 липня 2008 року // [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://www.minregionbud.gov.ua/index.php?id=895.81

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 201015. В Україні спостерігається зростання притоку іноземних інвестицій. Повідомлення прес-служби Мінекономіки від 21.08.2009 //[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua.16. Підприємства Донецької області за 9 місяців отримали прямих іноземних інвестицій у в сумі 98,3 млн дол. [РБК-Украина, 24.11.2009] //[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rbc.ua/ukr/newsline.17. Прес-випуск Головного управління статистики у Львівській області «Реальний обсяг прямих іноземних інвестицій зменшується»(05.02.2009) // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.stat.lviv.ua/ukr/si/press/2009/p100209_2.pdf.18. Прямі іноземні інвестиції Львівщини станом на 1 липня 2009 року // [Електронний ресурс]. – Режимдоступу:http://www.stat.lviv.ua/ukr/si/press/2009/pr100809_2.pdf.19. Інвестиції в основний капітал у Львівській обл. у І півріччі 2009 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.stat.lviv.ua.20. Інвестиційний паспорт Хмельницької області / Україна в III тисячолiттi: традиції, інновації, інвестиції // [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://who-is-who.com.ua/bookmaket/ukrinvest2007/5/83/1.html.21. Інвестиційний паспорт Полтавської області / Україна в III тисячолiттi: традиції, інновації, інвестиції // [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://who-is-who.com.ua/bookmaket/ukrinvest2007/5/77/2.html.22. Прямі іноземні інвестиції Львівщини станом на 1 липня 2009 р. / Головне управління статистики у Львівській області // [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://stat.lviv.ua/ukr/si/press/2009/pr100809_2.pdf.23. Спеціальні економічні зони у Львівській області. Статистичний збірник 2007. – Львів: Головне управління статистики у Львівськійобласті, 2008. – 40 с.24. Прес-випуск Головного управління статистики у Львівській області “Про функціонування СЕЗ Львівщини станом на 1 липня 2008року“ // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.stat.lviv.ua/ukr/si/oper/oper.php?id_news=1447&vid=5.25. Проект Закону України «Про загальні засади створення і функціонування територій пріоритетного розвитку, спеціальних економічнихзон та туристсько-рекреаційних зон» від 16.01.2007 № 3015 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/.26. Програма сприяння бізнесу та інвестиціям «Назустріч інвесторам» // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ldp.lviv.ua/uk/.РЕЗЮМЕУ статті проаналізовано стан інституційного забезпечення інвестиційної діяльності на регіональному рівні та виявлено основні тенденціїіноземного інвестування в областях України. Проведено дослідження дієвості механізмів державного управління інвестиційною складовоїміжнародного співробітництва на регіональному рівні та обґрунтовано напрями їх удосконалення.РЕЗЮМЕВ статье проанализировано состояние институционального обеспечения инвестиционной деятельности на региональном уровне и определеныосновные тенденции иностранного инвестирования в областях Украины. Проведено исследование действенности механизмов государственногоуправления инвестиционной составляющей международного сотрудничества на региональном уровне и обоснованы направления ихусовершенствования.SUMMARYIn article the terms of institutional supporting of investment activity on the regional level are analyzed and the basic tendencies of the foreign investing inUkrainian regions are measured. Effectiveness of mechanisms of state administration the investment constituent of international cooperation at regionallevel is conducted and directions of their improvement are grounded.ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ТА ПІДВІЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯБаев К.А., к.е.н., доцент спеціальності «Маркетинг» ДонНУЗав’ялова А.В., студентка 2 курсу спеціальності «Маркетинг» ДонНУ ⋅Актуальність теми. Для певного стану й ефективності функціонування маркетингової діяльності, виявлення матеріальних і трудовихвтрат і невикористаних ресурсів, а також вибору шляхів і методів щодо зниження цих втрат, мобілізації й використання виявлених резервів,необхідно ввести ряд характеристик і оцінок. Комплексний вплив маркетингу на економію та раціональне використання матеріальних ресурсів,а також виявлення резервів економії та умов їх реалізації залишаються важливими проблемами, що і визначає актуальність даної тематики.Ступінь наукової розробки та вивчення проблем ефективного управління маркетинговою діяльністю і виявлення матеріальних ітрудових резервів визначається високою науково-практичною потребою у цих дослідженнях. У роботах таких зарубіжних авторів, як НовиковД.Т., Альбеков А.У., Степанов В.І., Інютіна К.В., Ліберман Є.Г., Баскін А.І., Гребньов Е.Т., Алфер'єв В.П., Гордон М.П., представленийвсебічний аналіз аспектів даної проблеми щодо впливу маркетингової діяльності на раціональне використання та економію матеріальнихресурсів. Серед вітчизняних учених, які розглядають дані проблеми, слід виділити Омельченка В.Я., Белявцева М.І., Гаркушу В.Б., АмошуА.И., Лук'янченко Н.Д., Макагона Ю.В., Іванова Н.И ., Бреславцева А.В.Мета дослідження полягає у встановленні зв'язку і взаємозумовленості стану і розвитку маркетингової діяльності з витратамивиробництва і втратами на різних стадіях руху товару і споживання засобів виробництва.Об'єкт дослідження - виробнича інфраструктура України, функції маркетингу в частині визначення ефективності їх функціонування.Предметом дослідження є виробничі резерви раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів у сфері управліннямаркетинговою діяльністю, а також шляхи та джерела економії матеріальних ресурсів за рахунок підвищення ефективності функціонуваннямаркетингу.Діяльність усіх постачальників (безпосередніх виробників, комерційних організацій транспортних органів та інших учасників рухутовару) слід оцінювати за рівнем (кількістю, якістю і надійністі) матеріального забезпечення безпосередньо виробничого процесу відповідно дойого реальної потреби. Це головна, профілююча або, як її називають фахівці з управління, «установча мета» всіх господарських систем.Розглянемо економічний зміст маркетингової діяльності для досягнення цієї мети, зокрема, її вплив на формування споживчої вартостізасобів виробництва. Споживча вартість засобів виробництва - здатність задовольнити виробничу потребу в засобах праці та предметах праці.Отже, споживча вартість не є деяким абсолютом, властивим самим речам. Вона визначається такими факторами, як:- комплекс заздалегідь запрограмованих об'єктивних властивостей і параметр самої виробленої продукції;- ставлення до цих властивостей певної групи споживачів, для яких хоча б одне з цих властивостей може виявитися корисним, тобтопридатним для задоволення їх виробничої потреби. Чим більше об'єктивних властивостей і параметрів виявляються корисними для даногоспоживача, тим вища споживча вартість даного виду продукції.Якщо в силу якихось причин та або інша продукція не в змозі задовольнити що виникає в даний період потреба, вона не можевважатися в даний період корисною, тобто розглядатися в даний час як споживча вартість. А це означає, що дійсно корисними, тобтореальними споживчими вартостями продукти праці стають за умови, якщо кількість, місце і час їх надходження кожного разу відповідаютьвиробничій потребі,що реально в них виникає..Продукція, віддалена від своїх споживачів, надлишкова за величиною або яка завчасно чи запізно надійшла і потреба в якій покивідсутня, може вважатися споживчою вартістю лише умовно, тобто в кращому випадку бути потенційно корисною. Щоб перетворити цюпотенційну споживчу вартість у реальну, необхідно направити продукцію в потрібне місце, у потрібний час і в потрібній кількості, у повнійвідповідності просторово-часовим величинам виникаючих потреб. Якби просторово-часові і параметри обсягів виробництва збігалися з тими ж© Баев К.А., Зав’ялова А.В., 201082

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010параметрами споживання засобів виробництва, то проблема трансформації потенційних споживчих вартостей у реальні практично не виникалаб.Економічна відокремленість підприємств призвела до роз'єднаності технологічно пов'язаних процесів за їх місцем, часом, режимом іступенем інтенсивності. Цьому сприяє виникнення об'єктивної тенденції до зміцнення замовних норм і збільшенню партій поставки ітранспортування. Такий розвиток сучасних тенденцій в економіці притаманний не лише Україні, але й розвиненим країнам світу де, зокрема,встановилася практика обмеження мінімальних розмірів, наприклад, партій металопродукції, які металургійні підприємства погоджуютьсяпостачати на загальних підставах.Разом з тим, виявляється інша протилежна тенденція, а саме: розширення номенклатури споживаної продукції супроводжуєтьсяодночасним зменшенням обсягів споживання за більшістю асортиментних позицій. Це пояснюється розвитком технічного прогресу,виникненням наукомістких підприємств, які вимагають величезну кількість матеріалів і комплектуючих виробів у малих кількостях. Такатенденція виявляється на підприємствах автомобільної промисловості, машинобудування, завдяки ускладненню їхньої продукції за рахунокзалучення складних систем з їх управління. Одночасно виникає аналогічна проблема при ремонті зазначених виробів.Для забезпечення безперервності виробництва об'єктивно необхідно в цих умовах кожного разу вирішувати це протиріччя івідновлювати єдність процесів виробництва шляхом просторово-часової і кількісної синхронізації матеріальних потоків продукції. За подібноїситуації формування реальної споживчої вартості вимагає додаткових порівняно з виробництвом цієї продукції витрат, ким би ці витрати нездійснювалися. Таку специфічну функцію взяла на себе маркетингова служба в силу її історичного розвитку та спеціалізації.У сфері матеріального виробництва створюється основна маса продукції виробничо-технічного призначення з наперед заданимихарактеристиками і параметрами, які розраховані на певне коло споживачів. Тим самим виробництво забезпечує матеріально-речову основуспоживчої вартості засобів виробництва, їх потенційну корисність. Це - головна необхідна умова формування споживчої вартості. Комерційнадіяльність забезпечує другу - додаткову умову формування реальної вартості. А саме, вона здійснює зберігання і доставку готових продуктів впотрібний час, в потрібне місце і в потрібній (тобто відповідно до певних періодів потреби) кількості.Отже, і діяльність усіх постачальників (безпосередніх виробників, комерційних організацій, транспортних органів та інших учасниківруху товару) слід оцінювати за рівнем (кількістю, якістю і надійністю) матеріального забезпечення безпосередньо виробничого процесувідповідно до його реальної потреби.Якщо цей результат не досягнуто, то підприємства зазнають втрат, які можна поділити на дві великі групи.До першої групи входять втрати, які економічно вимірні й порівнювані з витратами на комерційну діяльність, тобто пов'язаними зрухом товарів продукції від її виробників до споживачів.До цієї групи входять додаткові витрати підприємств-споживачів, викликані:- перебудовою виробництва підприємств-споживачів на прискорений випуск продукції при запізнілому надходженні запланованогоматеріалу в рамках необхідного періоду (оплата простоїв робітників і простою устаткування при відсутності матеріалу, передчасний знособладнання та оплата надурочних робіт при запізнілому надходженні матеріалу);-усуненням виробничого браку, ремонтом або доведенням продукції, що випускається силами самих виробників (доведення дозапланованих параметрів, характеристик, вимог ДОСТів та ін). Зазначені втрати можуть виявлятися у вигляді втрат як живої (додатковатрудомісткість), так і матеріальної праці (додаткові витрати сировини, матеріалів, комплектуючих виробів і т. п., на доведення продукції,ремонт, заміну деталей).До другої групи належать збитки, непорівнювані або важко порівнювані з витратами щодо руху товару продукції та попередження цихвтрат. Такі втрати виникають за рахунок:- неповного або несвоєчасного випуску і постачання споживачам-суміжникам продукції або погіршення її якості (потужності,надійності, термінів експлуатації, споживчих властивостей і характеристик).На відміну від першої групи втрат, які піддаються вимірюванню економічної (а в решті решт і вартісної) оцінки і локалізуються врамках конкретних підприємств, що зазнають труднощі в матеріальному забезпеченні, друга група втрат від недопоставки практично непіддається вимірюванню та економічній оцінці з двох основних причин.По-перше, порушення зобов'язань з постачання (кількості, якості, асортименту, комплектності, термінів поставки) може негативновідбитися на значній кількості інших підприємств. При цьому економічний збиток підприємств від такої «ланцюгової реакції» в більшостівипадків непередбачуваний. Він може або збільшуватися за зростаючою, або зменшуватися за затухаючою амплітудах залежно від наявностікомпенсуючих або декомпенсуючих цей дефіцит і його наслідки факторів і умов у кожного споживача засобів виробництва.По-друге, цілий ряд наслідків порушення постачань продукції відповідно до укладених договорів не можуть бути визначені й виміряніза допомогою економічних оцінок і показників, оскільки не мають вартісної форми, а виражаються за допомогою соціальних, наукових,культурних, політичних та інших зовнішньоекономічних критеріїв.Нормально функціонуючій маркетинговій діяльності можна вважать такий її стан, при якому забезпечується повне і своєчаснематеріальне забезпечення виробництва всіма необхідними в кожен даний момент засобами виробництва. При порушенні цього параметра їїфункціонування, тобто відхилення від кінцевої мети, виникають прямі втрати порівнювані або непорівнювані з витратами від маркетинговоїдіяльності. При порушенні другого параметра, тобто перевищенні фактичних витрат над плановими, виникають непрямі втрати, що чіткофіксуються на всіх стадіях руху товару.У процесі руху товару засобів виробництва реальні втрати від дефіциту виникають перш за все в господарських системах,представлених виробничими підприємствами - споживачами продукції. Ці втрати виникають при порушенні договірних зобов'язань з поставоку результаті як неповного, невчасного і некомплектного забезпечення виробництва, так і при безперебійному забезпеченні виробництва всіманеобхідними матеріалами, але ціною додаткових витрат підприємств. Проте додаткові втрати від невчасних і неповних постачань можуть нестиі інші господарські системи-учасники руху товару. Ці втрати виражаються у формі сплати штрафів або відшкодування збитків за завдану шкодуна подальшій стадії руху товару, якщо господарська система в результаті недоотримання необхідної продукції або транспортних засобів для їївідправки не зуміла в свою чергу забезпечити своєчасне відвантаження і доставку цієї продукції споживачам в такій же мірі. В цьому випадкуспіввідношення сум сплачених і одержаних штрафів і інші санкції якоюсь мірою характеризує як загальний збиток споживачів від порушенняпроцесу руху товару на його різних етапах, так і провину кожного підприємства-постачальника і торгово-посередницьких фірм в допущенніцього збитку.Уявімо процес руху товару в найбільш узагальненому вигляді економіко-математичною моделлю, що відображає таку постановкузавдання ефективності функціонування маркетингу.Щодо 4-х груп об'єктів, що беруть участь в русі товару (постачальників - i ; споживачів - j ; проміжних торгових баз і складів - к;асортименту продукції - g) визначається матеріальний потік (обсяги одночасних відвантажень U ijg , U ikg ′ , U kjg ′′ , обсяги постачань іперепостачань X tig , X IKG ′ , X kjg ′′ ; розміри запасів V ig , V kg ′ , V jg ′′ ). Залежно від прийнятої системи обмежень у моделі розглядаються 2варіанти руху товару:а) за умови повної збалансованості виробничих ресурсів і потреби, а також строгої рівномірності процесів руху товарів;б) при повній збалансованості виробничих ресурсів з потребою і порушення рівномірності процесів руху товару на її різних етапах (укожному з 4-х об'єктів).При цьому, потужністю i-го постачальника не може ( M i ) бути перевищена83

84Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010n m m∑ Pig( ∑ X ijg + ∑ X ikg ) ≤ M i ,i i iДе P ig – витрати ресурсів i-го постачальника на виготовлення одиниці g-го асортименту (виду) продукції;Потреба j -го споживача ( N jg ) у g-м продукті або задовольняється повністю і тодіm∑X + ∑ X ′′ = Nijg2kjgjg ,i kабо ця рівність порушується шляхом недопостачань і перепостачань підприємствам-споживачам.З іншого боку на постачальницько-збутові бази і склади завозиться стільки ж продукції, скільки вивозиться протягом плановогоперіоду і в окремі проміжки, і тодіm 2∑ X ikg ′ = ∑ X kjg ′′ ≤ Ekg,i kде E kg -пропускна здатність матеріально-технічної бази.Якщо ж ця умова порушується, тоm 2∑ X ikg ′ < ∑ X kjg ,i kщо означає порушення строгої рівномірності постачань підприємств-виготовлювачів у канали руху товарів.Для забезпечення безперебійності руху товару, без урахування стохастичних чинників, обсяг одноразового відвантаження можнапорахувати за відомою формулою Уїлсона:Uijg2SXijg2S′ X ikg ′= ≥ H;U ikg ′ = ;PPjgjgU ′′kjg=2S′′ X ′′P ′′де S - постійні витрати на одне постачання;P - витрати на зберігання одиниці продукції;H - транзитна норма постачання;У цьому випадку рівень запасів, що утворюється на різних етапах руху товару, буде дорівнювати (без урахування порушень договорівпостачання і планів перевезень)1 ⎛ m⎞V ig = ⎜⎟;2∑Uijg + ∑Uikg ′⎝ i⎠1 m⎛ m 2 ⎞V kg ′ = ∑U ikg ; V jg = ⎜⎟2∑Uijg + ∑Ukjg ′′i⎝ i k ⎠При першому варіанті руху товару, тобто нормальному функціонуванні маркетингової діяльності, мінімізується функція:m ⎛ m m ⎞ mm2m22∑ Z ig⎜⎟∑ X ijg + ∑ X ikg ′+ ∑ CijgX ijg + ∑ Cikg′ X ikg ′ + ∑ Ckjg′′ X kjg ′′ + ∑ PigVig+ ∑ Pkg′ Vkg′ + ∑ Pjg′′ V jg ′′ → mini ⎝ s i ⎠ iikikjде Z ig - вартість виробництва одиниці g-ой продукції i-м постачальником;C g - вартість доставки одиниці g-ой продукції.Проте при другому варіанті, тобто непропорційному матеріальному потоці, структура витрат і їх загальний обсяг розширюється зарахунок додаткових (умовних) втрат від дефіциту, тобто від недопостачань ( П н ) і перепостачань ( П µ ) за формулами:⎛ m 2 ⎞ ⎡ ⎛ m 2 ⎞⎤Пн= ⎜ X ikg X kjg ⎟Jikg ⎢Njg ⎜ X ijg X kji ⎟∑ ′ − ∑ ′′+ −∑ + ∑⎥Ljg ;⎝ i k ⎠ ⎢⎣⎝ i k ⎠⎥⎦де Likg- умовні втрати від дефіциту у маркетингових організацій на одиницю g-го виду продукції при її недопостачанні абоневчасному постачанні на бази і склади;L jg - втрати від дефіциту у споживача на одиницю g-го виду продукції при її недопостачанні або невчасному постачанні відпостачальників і зі складів і баз.П µ = ( ΔVig + ΔVkg ′ + Δ ′′ jg ) f g ,де ΔVg- запаси наднормативної і зайвої продукції, утворені в результаті перепостачань або нерівномірних постачань продукції;f g - питомі витрати, пов'язані з утворенням, зберіганням і реалізацією наднормативних і зайвих запасів g-го виду продукції.Для підвищення повноти і безперебійності забезпечення виробництва залучаються додаткові продуктивні сили і в тому числіматеріальні витрати.Разом з тим, при будь-якому рівні наявних продуктивних сил, закріплених за системою маркетингу, є значні резерви управління цимипродуктивними силами, у тому числі і матеріальні резерви. Залежно від джерел і шляхів їх утворення матеріальні резерви управлінняподіляються на:- матеріальні резерви у сфері матеріального виробництва, що виникають при недостатньо повному і точному розв’язанні завданьформування ресурсів, потреби і матеріального забезпечення виробництва;jgikg

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010- матеріальні резерви у сфері обігу за рахунок: неповного і неточного розв’язанні завдань із скорочення оборотних коштів(матеріального потоку продукції виробничо - технічного призначення у вигляді сукупних запасів на всіх стадіях руху товару) за рахунокскорочення втрат засобів виробництва в процесі їх зберігання і доставки (транспортування, навантаження, розвантаження, перевалки,сортування, комплектації) і ін. за рахунок недостатньо раціонального використання засобів праці і предметів праці, необхідних длязабезпечення руху товару продукції виробничо - технічного призначення.Перераховані резерви в їх різній комбінації між собою, а також і іншими резервами (трудовими, фінансовими) виникають на всіхетапах управління.Першим найбільш важливим об'єктивним завданням управління маркетинговою діяльністю є завдання узгодження виробництва засобіввиробництва з їх споживанням. Від правильного розв’язання цього завдання залежить, з одного боку, ступінь забезпечення виробництваматеріальними компонентами, з іншого боку, рівень зайвих запасів у всіх каналах виробництва і обсягу. Цільовою функцією маркетинговихслужб є максимальна збалансованість матеріальних ресурсів і устаткування з фактичною потребою в цій продукції, що виражається в мінімумідефіциту і надлишків щодо кожного виду продукції.Обидва ці наслідки, які служать критерієм оцінки позитивного або негативного приросту цільової функції цього завдання і задопомогою якої вимірюється цей приріст, можуть бути названі джерелами ефективності. Вони разом складають ефект маркетинговоїдіяльності.Аналізуючи структуру транспортних витрат за складом статей, що входять в них, неважко визначити частку матеріальних витрат(амортизації, питомі капітальні витрати, матеріали, паливо, умовно-постійні витрати і ін.) Проте середня дальність перевезень (можливістьзниження якої визначає і зниження всіх транспортних витрат) відіграє істотну роль в утворенні втрат засобів виробництва в процесі руху їхтовару. Так, дальність перевезень впливає при середній дільничній швидкості руху транспорту, на час знаходження товарів і утворення величині запасів у дорозі. Це, в свою чергу, впливає на величину втрат, що визначається нормами природного спаду, а також на ступінь збереженняспоживчих властивостей продукції.Тривалість доставки вантажів впливає не тільки на утворення втрат при транспортуванні, але і на рівень втрат при зберіганні засобіввиробництва у вигляді запасів товарно-матеріальних цінностей у різних формах обігу.У процесі зберігання і перевезень втрати утворюються не тільки за рахунок часткової втрати кількості вантажів, що доставляються, алей погіршення їх якості за рахунок часткової втрати споживчих властивостей всієї решти маси продукції. Це відноситься до товарів, що швидкопсуються (продукція сільського господарства, хімічні продукти, метали, схильні до корозії, продукція лісової і деревообробної промисловості,харчова промисловість та ін.). Вказаний матеріальний резерв управління є значною величиною.Важливим показником, що регламентує як обмеження необхідне збереження товарно-матеріальних цінностей у процесі її доставки(транспортування, перевалка, навантаження, розвантаження) і зберігання, є нормою природного спаду продукції.Під природним спадом засобів виробництва розуміються втрати (зменшення) маси продукції виробничо-технічного призначення (призбереженні якості маси, що залишилася, з певним комплексом фізико-хімічних властивостей) під впливом матеріальних чинників і унаслідокнедосконалості існуючих на сьогодні засобів і умов охорони і захисту продукції від втрат при доставці і зберіганні.Норма природного спаду - це гранично допустима величина втрат товару від природного спаду при дотриманні необхідних захиснихзаходів і правил доставки та зберігання з урахуванням їх тривалості. Норми природного спаду встановлюються в більшості випадків у виглядівідсотків від викідної маси продукції. Норма природного спаду не встановлюється на продукцію, вимірювану в умовних одиницях (калоріях,ватах, джоулях), штучну продукцію або продукцію, що перевозиться в герметичній тарі, а також гігроскопічну продукцію.Природно, що в міру розвитку науково-технічного прогресу на транспорті і в маркетингових службах, норми природного спадупродукції виробничо-технічного призначення повинні періодично переглядатися у бік їх посилювання з урахуванням накопиченогопрогресивного досвіду організації доставки і зберігання продукції на передових транспортних і маркетингових підприємствах. Оскільки рівеньфактичних втрат неоднаковий в розряді міністерств, регіонів, обігу і транспорту, необхідно на початку розрахувати середньозважені питомівтрати за видами матеріалів, за формулою:nNфуд∑ NiWi=n∑iiфде N уд- середньозважені питомі втрати на одиницю маси (ваги) продукції, що доставляється і зберігається, за j-им видомматеріальних ресурсівNi- Фактичні питомі втрати в розряді міністерств регіонів і маркетингових служб.W i - обсяги, продукції в тому ж розряді, що доставляється і зберігається, натуральних одиниць.При цьому слід профільтрувати інформацію про фактичні втрати з урахуванням її достовірності і не допускати віднесення (списання)на фактичні втрати інших статей витрачання матеріальних ресурсів (втрати, розкрадання, порушення ДСТУ, ДОСТів і технічних умов доставкиі зберігання, інструкцій з перевалки, навантаження, розвантаження, упаковки і ін.). Ці втрати слід віднімати з обсягу фактичних втрат, якрезультат явного відхилення від нормативної моделі постачань. Крім того, необхідно, виходячи з передового досвіду найбільших іпредставницьких підприємств матеріального виробництва, маркетингових служб і транспорту, виділяти найбільш прогресивні результатифактичних втрат - для орієнтації на них при встановленні норм природного спаду в існуючих умовах використання науково-технічногопрогресу.Перегляд норм природного спаду засобів виробництва у бік посилювання повинен базуватися на реальних можливостях і прогресивнихтенденціях впровадження і розвитку науково-технічного прогресу у всіх ланках руху товару продукції, з урахуванням досягнень в цій галузі якв Україні, так і за кордоном. На цьому етапі жорсткіші норми природного спаду повинні стимулювати підприємства, маркетингові служби дообов'язкового впровадження високо ефективних заходів щодо впровадження досягнень НТП в сферу доставки і зберігання продукціївиробничо-технічного призначення, без впровадження яких вона зазнаватиме значних збитків і істотно буде погіршувати результати фінансовогосподарськоїдіяльності.Досвід нормування й використання матеріальних ресурсів показав, що один і той же виріб, деталь або інший який-небудь вид продукціїможе бути виготовлений з декількох видів ресурсів, що вказує на можливість їх досить широкої взаємозамінності. Якщо уважно вивчити цеявище, то його головною причиною є наявність в різних матеріалах властивостей, які задовольняють того або іншого споживача. Чим меншецих властивостей, тим легше знайти заміну одного матеріалу іншим і навпаки.Таким чином, виникає велика кількість різних комбінацій (варіантів) взаємозамінності матеріалів повністю або частково, проте ціваріанти нерівнозначні як за загальним обсягом і використанням усіх можливих взаємозамінних матеріалів, так і за їх вартістю. Отже,необхідно за одним з цих критеріїв знайти варіант найбільш економного використання взаємозамінних матеріалів для задоволення заданоїпотреби. Модель такого завдання може бути представлена в такому вигляді:X j > 0∑ a xijj ≥ bi85

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010∑ a∑ xij ≤ b ij ⋅c j → minде aij- наявність необхідних i - x властивостей j - ом у виді сировини і матеріалів;b - задана вимога до граничної кількості i - x властивостей;x j - кількість взаємозамінних матеріалів j - го виду для задоволення вимог виробництва;c j - вартість кожного виду матеріалів, грн./о. виробу.Таким чином, матеріальні резерви управління виникають за рахунок або абсолютної економії взаємозамінних ресурсів, або за рахунокїх питомої економії в перерахунку на збільшені обсяги продукції, що випускається, за рахунок одних і тих же обсягів взаємозамінних ресурсів.Якщо нормальне функціонування однієї системи має утилітарний характер і є до того ж необхідною умовою життєдіяльності якоїсьіншої обслуговуваної, що включає першу систему, то кінцевий ефект першої системи визначається мірою її участі в створенні ефектуобслуговуваної системи.Нормальна маркетингова діяльність щодо забезпечення матеріального виробництва засобами праці і предметами праці відповідно дореальної потреби, що в них виникає, є необхідною умовою існування самого виробництва і безперервності всього відтворення в цілому.Тому відхилення маркетингової діяльності від нормального функціонування може призвести до негативних наслідків двох видів:- зростання прямих втрат і зниження ефективності за рахунок неповного та несвоєчасного матеріального забезпечення виробництва тазростання втрат в обслуговуваних підприємствах;- зростання непрямих втрат, тобто зростання фактичних питомих витрат руху товару, що призводить до зниження ефективності зарахунок збільшення частки суспільної праці в продукті.Виходячи з цього можна всі підприємства щодо підвищення ефективності маркетингової діяльності розбити залежно від її стану накілька груп.При нормальному функціонуванні маркетингової діяльності такі заходи зводяться головним чином до неухильного зниженнянеобхідних витрат, тобто витрат руху товару засобів виробництва переважно за рахунок інтенсивних факторів, що дозволяють виявити івикористати поліпшені можливості, тобто додаткові резерви економії живої і матеріалізованої праці в сфері маркетингової діяльності.При негативному відхиленні функціонування маркетингу нижче від її нормального стану, прогресивні нововведення щодо підвищенняефективності маркетингової діяльності зводяться:а) до підвищення міри повноти і безперебійності матеріального забезпечення виробництва та зменшення за рахунок цього прямихвтрат;б) до доведення фактичних питомих витрат маркетингової діяльності на всіх етапах руху товару засобів виробництва до рівня плановихвитрат, що зводиться до зменшення непрямих втрат.Таким чином, маркетингова діяльність впливає як на ефективність виробництва матеріальних ресурсів шляхом найкращої експлуатаціїпотужностей або їх асортиментного завантаження, так і при використанні продукції споживачами шляхом задоволення однієї і тієї жвиробничої потреби найкращою (оптимальною) комбінацією взаємозамінних ресурсів з урахуванням ефективності їх застосування в різнихгруп споживачів.І, нарешті, резерви підвищення ефективності маркетингової діяльності залучаються до матеріальної сфери виробництва при доведенніостанньої до рівня нормального функціонування за рахунок екстенсивних факторів (додаткові капіталовкладення на розширення матеріальнотехнічноїбази, зміцнення дисципліни праці і боротьби з розкраданнями, впорядкування системи управління для збереження якісного рівняуправління в нових умовах).Інші ж резерви, що утворюються за рахунок можливості знизити витрати руху товару, використовуються, як правило, вже за рахунокінтенсивних факторів (впровадження науково-технічного прогресу на всіх стадіях руху товару; підвищення якісного рівня управління зарахунок впровадження більш сучасних структур, форм, методів і технічних засобів управління ; підвищення кваліфікації, працездатності ісоціальної активності працівників маркетингу).РЕЗЮМЕУ статті для визначення стану та ефективності управління маркетинговою діяльністю, виявлення матеріальних і трудових втрат іневикористаних резервів, а також для напрямів вибору і методів щодо зниження цих втрат, мобілізації і використання виявлених резервівзапропоновано нові характеристики та оцінки матеріальних і трудових резервів.SUMMARYIn the article new characteristics and assessments of tangible and labour reserves are proposed to define management activity state and effectiveness,finding of material and labour losses and unused reserves and also for direction of choice and methods which concerns reduction of this losses,mobilization and usage of determined reserves.РЕЗЮМЕВ статье для определения состояния и эффективности, управления маркетинговой деятельностью, выявления материальных и трудовых потерьи неиспользованных резервов, а также выбора путей и методов по снижению этих потерь, мобилизации и использования выявленных резервовпредложены новые характеристики и оценки материальных и трудовых резервов.АНАЛІЗ І ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ УЗАГАЛЬНЕНИХНЕЧІТКИХ КОГНІТИВНИХ КАРТГавриленко С.М., к.е.н, доц. ДонНУМамченко К.Ю., асистент кафедри «Фінанси» ДонДУУКонкурентоспроможність промислових підприємств є однією з найважливіших категорій ринкової економіки і характеризує можливістьта ефективність адаптації підприємства до умов конкурентного середовища. У зв’язку з цим обґрунтування підходів до її дослідження з метоюнаступної розробки системи заходів для зміцнення позиції та досягнення конкурентних переваг підприємств є актуальним. Ключове положенняв економіці України займають промислові підприємства. Це обумовлено тим значенням, яке має промисловість у структурі національноїекономіки. Тому проблеми підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств на внутрішньому і на міжнародних ринках єважливими як у сучасних умовах, так і в майбутньому.Теоретичні і методологічні аспекти діяльності підприємства в умовах конкурентного середовища знайшли відображення в науковихпрацях Г.Л.Азоєва, І.Ансоффа, О.С.Віханського, Ю.Б.Рубіна, І.В.Стародубровської, Р.М.Тихонова, Р.А.Фатхутдінова, О.Б.Чернеги,А.Ю.Юданова й інших вітчизняних і зарубіжних економістів [1]. Однак як теоретичні основи дослідження конкурентоспроможностіпідприємств, так і методи її оцінки та діагностики, а також науково-практичні рекомендації щодо її організаційного забезпечення вимагаютьбільш комплексного аналізу та обґрунтування з врахуванням особливостей національної економіки.© Гавриленко С.М., Мамченко К.Ю., 2010.86

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Мета наукового дослідження полягає у розробці методики забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств на основіметодів ситуаційно-когнітивного моделювання, що дозволяє підвищити ефективність управлінських рішень за рахунок сукупності потенціалівпідприємства та обліку сприятливих умов з боку конкурентного середовища .Для досягнення поставленої мети були поставлені наступні задачі: конкретизувати місце системи прийняття рішень в стратегіїпідприємств; представити в загальному вигляді постановку та рішення завдань прийняття рішень на промислових підприємствах; розробитиновий метод побудови моделей нечітко-цільових конкурентних систем, що дозволить врахувати різні ситуаційні аспекти внутрішнього йзовнішнього середовища промислового підприємства й розробити науково обґрунтовані механізми підвищення конкурентоспроможностіпромислових підприємств.На промислових підприємствах у неструктурованих ситуаціях при прийнятті рішень у суб'єкта (СПР чи експерта) виникає модельпроблемної області, на основі якої він намагається пояснити процеси, що відбуваються в реальності. При цьому об'єктивні закономірностіреального світу представляються суб'єктивними експертними оцінками. У результаті образ ситуації, що спостерігається, відбиває не тількизакони і закономірності ситуації, але і світогляд суб'єкта, його систему переконань, цінностей, рівень утворення, досвід та інш.У цих умовах прийняття рішень - це мистецтво, що включає раціональні (логічні) і інтуїтивні початки. У синтезі раціонального йінтуїтивного виникає здатність СПР приймати своєчасні й адекватні рішення.Когнітивний підхід до підтримки прийняття рішень орієнтований на те, щоб активізувати інтелектуальні процеси суб'єкта і допомогтийому зафіксувати своє представлення проблемної ситуації у виді формальної моделі. В якості такої моделі звичайно використовується так званакогнітивна карта ситуації, що представляє відомі суб'єкту основні закони і закономірності ситуації, що спостерігаються, у виді орієнтованогознакового графа, у якому вершини графа - це фактори (ознаки, характеристики ситуації), а дуги між факторами - причинно-наслідкові зв'язкиміж факторами.Результати проведеного аналізу дозволяють зробити висновок, що проблеми, які виникають при рішенні задач дослідженняконкурентоспроможності промислових підприємств, відносяться до класу слабкоструктурованих чи змішаних, оскільки їх характернимирисами є наступні:дані є різноякісними;оцінка значень параметрів виробляється за допомогою різних шкал;евристична чи експертна оцінка ряду параметрів;неочевидні залежності між параметрами, а також невідомі закономірності їхнього впливу на цільові характеристики;вибірки даних найчастіше непредставницькі.Серед методів аналізу даних, що дозволяють оцінити результати дій, здійснити контроль, планування і прогнозування прийняттяуправлінських рішень, виділяють три основні групи:методи одержання і представлення узагальнених характеристик числових даних;методи, засновані на порівнянні об'єктів і їхніх властивостей;методи виявлення і відображення взаємозв'язків у даних.Самі методи аналізу даних є лише основою для реалізації типових задач аналізу даних, які використовують аналітики й особа, якаприймає рішення.До цих задач аналізу даних відносяться:узгодження даних з різнотипних шкал;оцінка інформативності показників і ранжирування їх по ступені впливу на цільовий показник;задачі кластеризації (виділення класів) і таксономії (автоматичної класифікації);сегментація - поділ області значень фактора на сегменти для проведення подальшого спадного аналізу;виявлення закономірних зв'язків між параметрами й асоційованими групами значень параметрів;прогнозування значень одних параметрів за виявленим значенням інших на основі виявлених закономірностей.Методи і технології інтелектуального аналізу даних (data mining) стають невід'ємною частиною концепцій сучасних інформаційнихсистем. Це зв'язано як з необхідністю аналітичної обробки великих обсягів інформації, що накопичується в сучасних сховищах даних, так і зрішенням слабкоструктурованих проблем, до яких повною мірою відносяться проблеми дослідження системи управління регіоном.Складність задач у сфері управління конкурентоспроможністю промислових підприємств і розмаїтість методів їхнього рішеннявимагають обґрунтованого вибору й удосконалення існуючого науково-методичного апарата для рішення задач, аналізу інформації і підтримкирішень у цій області. Для рішення задач аналізу й оцінки конкурентоспроможності організації необхідно використовувати як аналітичні моделі,так і моделі евристичних переваг. При цьому перспективним напрямком підготовки і прийняття рішень по управліннюконкурентоспроможністю промислового підприємства є виконання поставлених задач на основі не одного, а декількох принципово різнихпідходів до аналізу даних (статистичного, нейросетевого, нечіткої логіки, системи міркувань на основі прецедентів, побудови дерева рішень іін.). Перераховані методи мають як переваги, так і недоліки.Статистичні методи. Основна увага в них приділяється класичним методикам статистичної обробки даних - кореляційному,регресійному, факторному, дискримінантному аналізу й іншим. Головний недолік систем цього класу - неможливість ефективного застосуваннядля аналізу даних, без знань в області статистики. Крім того, у процесі аналізу даних за допомогою статистичних пакетів приходитьсябагаторазово застосовувати набір з тих самих операцій, однак засоби автоматизації процесу дослідження або відсутні, або вимагаютьпрограмування внутрішньою мовою, що також рідко під силу користувачу, якщо він не статистик і не програміст. Усі ці фактори роблятьсучасні статистичні пакети занадто великоваговими для масового застосування. До того ж часто ці системи дуже дорогі.Нейромережовий підхід. На основі нейромережового підходу ефективно зважуються неформалізовані чи важкоформалізовані задачі змоделюванням складних нелінійних залежностей між факторами і цільовими показниками; виявленням тенденцій у даних для побудовипрогнозів; одержанням змістовних результатів при невеликому обсязі вихідної інформації з можливістю наступного удосконалення моделі вміру надходження нових даних. Це задачі кластеризації, класифікації і розпізнавання образів, апроксимації функцій, прогнозу, оптимізації. Прирішенні за допомогою штучних нейронних мереж цих задач використовується підхід, при якому треба лише мати достатню кількість прикладів(навчальну вибірку) для настроювання навчальної системи з заданим ступенем вірогідності. Недоліками штучних нейронних мереж єскладність пояснення виявлених залежностей, крім того, дані обов'язково повинні бути перетворені до числового виду.Нейропакети - це великий клас програм-імітаторів штучних нейронних мереж, які емулюють для користувача різні моделінейроподібних елементів і штучних нейронних мереж у середовищі звичайного комп'ютера. В даний час відома велика кількість нейропакетів,що випускаються багатьма фірмами і окремими дослідниками, що дозволяє конструювати, навчати і використовувати нейронні мережі длярішення практичних задач.Методи нечіткої логіки. Апарат нечітких множин і нечіткої логіки з успіхом застосовуються для рішення задач, в яких вихідні дані єненадійними (неточними, неповними, суперечливими і перекрученими) і слабкоформалізованими. Сильні сторони такого підходу:опис умов і методу рішення задачі мовою, близькою до природної;універсальність: відповідно до теореми FAT ( Fuzzy Approximation Theorem ), доведеної Б. Коско ( B. Kosko) у 1993 році, будь-якаматематична система може бути апроксимірованою системою, заснованої на нечіткій логіці;ефективність (зв'язана з універсальністю), що пояснюється безліччю теорем, аналогічних теоремам про повноту для штучнихнейронних мереж.У даний час серед найбільш затребуваних додатків нечіткої логіки можна відзначити такі області: класифікація й аналіз даних,висновків в умовах невизначеності і проблеми прийняття рішень.Ці три застосування використовують три види семантики нечітких безлічей, відповідно, у термінах подібності, невизначеності іпереваги. Інтерпретація нечітких безлічей у термінах подібності (ступеня близькості до прототипу) з'явилася раніш інших (Bellman, Kalamba,87

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Zadeh- 1966 р.) і характерна для таких додатків, у яких ставляться задачі абстракції (вибірки) даних. Наступна інтерпретація булазапропонована пізніше ( Bellman, Zadeh - 1970 р.), і для неї передбачається, що нечіткі безлічі використовуються для визначення перевагиоб'єктів і характеризують придатність вибору альтернатив. Така інтерпретація застосовується в нечіткої оптимізації й аналізі рішень.Епістемологічна інтерпретація нечітких безлічей для визначення ступеня невизначеності була запропонована в 1978 році ( Zadeh ).Разом з тим, для нечітких систем характерні і деякі недоліки:вихідний набір нечітких правил формулюється експертом-людиною і може виявитися неповним чи суперечливим;вид і параметри функцій приналежності, що описують вхідні і вихідні перемінні системи, вибираються суб'єктивно і можуть виявитисянеповними чи яким характерне протиріччя.Нечіткі (гібридні) нейронні мережі. Для усунення; принаймні, частково, зазначених вище недоліків запропоновано створювати нечіткісистеми адаптивними, коректуючи, у міру їхньої роботи, правила і параметри функцій приналежності. Одними із самих удалих прикладів такихсистем є нечіткі нейронні мережі.Нечітка нейронна мережа формально за структурою ідентична багатошарової нейронної мережі з навчанням, наприклад, по алгоритмузворотного поширення помилки, але сховані шари нейронів у ній відповідають етапам функціонування нечіткої системи: виконують функціївведення нечіткості на основі заданих функцій приналежності входів; відображають сукупність нечітких правил; виконують функціїприведення до чіткості. Кожний з цих шарів характеризується набором параметрів (функціями приналежності, нечіткими вирішальнимиправилами, активаційними функціями, вагами зв'язків), настроювання яких виробляється, по суті, так само, як і для звичайних нейроннихмереж.Системи міркувань на основі прецедентів. Ідея систем case based reasoning (СВR) полягає у тому, що для того, щоб зробити прогноз чивибрати правильне рішення, необхідно знайти найбільш близькі аналоги заданої ситуації і вибирати ту ж відповідь, яка була для нихправильною. Цей метод ще називають методом «К-найближчих сусідів». Він базується на фундаментальній гіпотезі про монотонність просторурішень.Системи СВR показують дуже гарні результати в найрізноманітніших задачах. Головний їхній недолік полягає у тому, що вони взагаліне створюють яких-небудь моделей чи правил, що узагальнюють попередній досвід, - у виборі рішення вони ґрунтуються на всьому масивідоступних історичних даних, тому неможливо сказати, на основі яких конкретно факторів СВR системи будують свої відповіді.Дерево рішень ( decision trees ). Даний метод придатний тільки для рішення задач класифікації, і частково застосовується для рішеннязадач чисельного прогнозу. У результаті застосування цього методу до навчальної вибірці даних створюється ієрархічна структура правил типу"якщо... то...", що має вид дерева. Для того щоб вирішити, до якого класу віднести деякий об'єкт чи ситуацію, ми відповідаємо на питання, щостоїть у вузлах цього дерева, починаючи з його коріння. Питання мають вид «значення параметра А більше х?». Якщо відповідь позитивна,здійснюється перехід до правого вузла наступного рівня, якщо негативний - то до лівого вузла; потім знову - відповідь на питання, зв'язаного звідповідним вузлом. Метою є досягнення одного з кінцевих вузлів, де стоїть вказівка, до якого класу треба віднести розглянутий об'єкт. Методгарний наочністю представлення правил. Недоліком методу є проблема визначення значимості вузлів.Ієрархічні методи аналізу і прийняття рішень. Дані методи призначені для пошуку раціональних альтернативних рішень на основісинтезу множинних суджень і одержання системи переваг.Метод аналізу ієрархії базується на ієрархічному представленні елементів (компонентів системи), що визначають суть будь-якоїпроблеми.Суть цих методів складається в декомпозиції проблеми, на більш простих зупиняються і як рішення задачі оптимізації берутьнайкращий зі знайдених варіантів.Недоліками генетичних алгоритмів є те, що, по-перше, постановка задачі не дає можливості проаналізувати статистичну значимістьодержуваних з їх допомогою рішень і, по-друге, ефективно сформулювати задачу, визначити критерій добору варіантів під силу тількифахівцю. Тому в даний час генетичні алгоритми треба розглядати скоріше як інструмент наукового дослідження, чим як засіб аналізу даних дляпрактичного використання в бізнесі і фінансах.Нелінійні регресійні методи. Пошук залежності цільових перемінних від інших ведеться у формі функцій якогось визначеного виду.Наприклад, в одному з найбільш удалих методів цього типу - методі групового обліку аргументів (МГОА) залежність шукають у форміполіномів. Як видно, цей метод дає більш статистично значимі результати, чим нейронні мережі. До того ж отримана формула залежності,поліном, у принципі піддається аналізу й інтерпретації (хоча на практиці все-таки буває занадто складна для цього). Це робить даний методдосить перспективним для аналізу даних.Універсальні засоби інтелектуального аналізу даних досить складні і дорогі, тому вони не можуть широко застосовуватися в рамкахінтегрованої інформаційно-аналітичної системи, орієнтованої на кінцевих користувачів.Для виконання задач підготовки і підтримки прийняття рішень по забезпеченню конкурентоспроможності промислових підприємствнеобхідно не тільки заздалегідь визначити типовий набір аналітичних задач і методи їхнього рішення, але також сформувати типові видиміркувань (аналізу) чи так звані логічні ланцюжки, що характеризують послідовність виконання цих задач.Підходом, що дозволяє інтегрувати різні методи і технології рішення різнотипних евристичних і аналітичних задач, що виникають придослідженні слабкоструктурованих проблем в області управління конкурентоспроможністю організації, є когнітивне моделювання.Когнітивні карти являють собою математичні моделі для формалізації опису складного об'єкта, чи проблеми функціональної системи івиявлення структури причинно-наслідкових зв'язків між елементами системи, складного об'єкта, що складають проблеми й оцінки наслідків урезультаті впливу на ці елементи чи зміни характеру зв'язків. Вони призначені для моделювання й аналізу систем, що характеризуютьсянаступними рисами:багатоаспектністю процесів, що відбуваються в них, і їхнім взаємозв'язком, унаслідок чого неможливе вичленовування і детальнедослідження окремих явищ - усі явища, що відбуваються в них, повинні розглядатися в сукупності;відсутністю достатньої кількісної інформації про динаміку процесів, що змушує переходити до якісного аналізу таких процесів;мінливістю характеру процесів у часі та інш.Традиційні когнітивні карти задаються у виді орієнтованого графа і представляють модельовану систему у виді безлічі концептів, щовідображають її об'єкти чи атрибути, зв'язані між собою відносинами впливу чи причинно-наслідковими зв'язками. Ці чисельні відносиниможуть бути позитивними, негативними чи нейтральними, які характеризують відповідний вплив концептів один на одного.Ефективність використання методів побудови і використання когнітивних карт як моделі для аналізу й оцінки конкурентоспроможностіпромислових підприємств обумовлена наступними обставинами:можливістю наочного представлення аналізованої системи;точністю відображення представлення про концепти і відносини між ними;відсутністю необхідності попередньої специфікації концептів;конструктивністю, наочністю і відносною легкістю інтерпретації з їх допомогою причинно-наслідкових зв’язків (відношень) міжконцептами;інтегрованість з методами оцінок результатів аналізу.В даний час початі зусилля по доповненню методів когнітивного моделювання додатковими можливостями (наприклад, методаминечіткої логіки). Формування і використання нечітких когнітивних карт засновано на попередньому аналізі позитивно-негативних нечіткихзв'язків (відносин подібності) і представлення цих зв'язків у термінах нечіткої логіки. Найбільш конструктивний підхід до представлення,аналізу і використанню нечітких когнітивних карт запропонований у роботах і призначений для аналізу взаємовпливу концептів один наодного. Використання узагальнених нечітких когнітивних карт для побудови моделей і аналізу нечітко-цільових систем дозволяє врахувати88

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010ситуаційні аспекти формованих когнітивних структур, що характеризують простір можливих станів системи й оцінку мотиваційних дій ваналізованих системах [2].На рис. 1 представлена схема побудови моделей нечітко-цільових систем на основі узагальнених нечітких когнітивних карт.Рис 1 Схема побудови узагальненої нечіткої когнітивної картиПроцес побудови моделей нечітко-цільових систем на основі узагальнених нечітких когнітивних карт складається з наступних етапів:1. Завдання списку концептів узагальненої нечіткої когнітивної карти, що моделює нечітку-цільову систему. На основі аналізуінформації про конкурентоспроможність організації виділяються основні (цільові) фактори, що характеризують досліджувану проблемнуситуацію. У результаті чого повинне бути сформоване безліч концептів Е = { е1, е2,..... ер}, визначених щодо цільових функційрозв'язуваної проблеми.2. Визначення терм-безлічей лінгвістичних перемінних, що характеризують типові стани концептів нечіткої когнітивної карти. Дляопису кожного концепту е i( i ∈ I = { 1,2,..... p}) , який характеризується відповідною лінгвістичною перемінною ei, Ti,Di,i i iформуються терм-безлічі Ti= { T1, T2,....., Tm}, ( Di - базова безліч концептуiе i ;mi- число типових станів даного концепту).Число типових станів (набагато менше загального числа станів) концепту повинне дозволяти повно його описати з урахуванням всіхособливостей моделювання.3. Формування нечітких перемінних для опису термов, що визначають типові стани концептів. Для опису термівiT k K = { 1,2,..... m })k( ∈i відповідних значенням концепту ei , використовуються нечіткі перемінніiTk й описується нечіткою безліччюiC ~ k в базової безлічі~ i ⎧⎫D C = ⎨ dii:kµ ( )C ⎬ , d ∈ D⎩ik di .⎭T~i ik, Di, C k , тобто значенняУ залежності від характеру і способу представлення інформації, використовуваної при описі термів, що визначають типові станиконцептів, можуть бути розглянуті прямі і непрямі методи побудови функцій приналежності. Прямі методи засновані на безпосереднім завданніС ~ . Вони використовуються для вимірних понять чи коли виділяються їхні полярні значення [3]. У випадкуiекспертом нечітких безлічей Kопитування й узгодження думок групи експертів, як правило, застосовується прямий метод побудови функцій приналежності, приблизно рівнийдеякому нечіткому числу, і наближених до інтервальних оцінок. Непрямі методи визначення значень функцій приналежності використовуютьсяу випадках, коли немає вимірних властивостей. Основними непрямими методами побудови функцій приналежності є методи парних порівнянь,методи на основі статистичних даних, типові L-R функції [3].89

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010При використанні методів парних порівнянь ступінь приналежності елементів безлічі визначається за допомогою парних порівнянь.При цьому використовуються оцінки, приведені в табл. 1. У даному випадку X = {x}- безліч з n елементів. Нечітка підмножина S безлічі Xє сукупність пар виду:деприймемоS =⎧⎨µ ( x)⎫s, x ∈ X ,⎩ ( x)⎬(1)⎭µ s(x)n∑i=1Оцінку елементаступінь приналежності елементах x , безліччю S. Для всіх елементів безлічі S повинне виконуватися наступна умова:µ s( x i) = 1.xiу порівнянні з елементомxjaijз погляду властивості S позначимо через . Для погодженості цих значеньaij= 1/a ija A = aijij. Оцінки складають матрицюb. Власний вектор b=( 1,.....,bn) матриці А знаходиться з рівнянняAb = λb , де λ - власне значення матриці А . Обчислені значення, що складають власний вектор b, приймаються як ступіньприналежності елементів x безлічі S:µsxi) = bi, i =( 1,....., n.Ab = nbλ, то знайдені значення тим точніше, чим ближче maxУ зв’язку з тим, що рівнянняслужити мірою погодженості суджень експертів.Оцінки які використовуються в методі парних порівняньОцінкаЯкісна оцінкаважливостідо n . ВідхиленняПримітка1 Однакова значимість Однаковий ранг альтернатив3 Слабка перевага Незначна перевага альтернативи над інший5 Сильна перевага Істотні докази переваги7 Очевидна перевага Переконливі докази переваги9 Абсолютна перевага Коментарі зайві2,4,6,8 Проміжні значення Необхідні при компромісіλmax(2)(3)від n можеТаблиця 1Як ступінь приналежності елемента x безлічі S у методах на основі статистичних даних приймається оцінка частоти використаннязначення терма, що задається нечіткою безліччю, для характеристики елемента. Ступінь приналежності деякого значення обчислюється яквідношення числа експериментів, у яких воно зустрічалося у визначеному інтервалі шкали, до максимального для цього значення числуекспериментів по всіх інтервалах за умови, що в кожний інтервал шкали попадає однакове число експериментів. Отримані дані потімобробляються з метою зменшення внесених експериментом невідповідностей на основі використання властивостей функцій приналежності(один максимум та гладкі затухаючи фронти), а також правил нормування, лінійної апроксимації.В якості функцій приналежності могут бути використані типові L-R- функції, конкретний вид яких визначається значеннямипараметрів, які входять в їх аналітичні уявлення та уточнюється у відповідності з даними експертів.4. Визначення відносин причинності між кожною парою концептів. Ці відносини формуються у вигляді орієнтованого графу іописуються безліччю зв’язків W = { w e i, e )}, де w e i, e ) - сукупність зв’язків між заданими типовим станом кожної пари концептів( i , j ∈ I = { 1,2,......,p})(j(j5. Визначення терм - безлічей лінгвістичних перемінних, які характеризують зв’язок між типовим станом кожної пари концептів.Зв’язок між типовим станом кожної пари концептів задаються одним з значень терм-безлічі лінгвістичних переміннихwj( e )iw(jei)w ( ei, ej), Tw( e e ), Dw(e e ) , де T( ){ ,....., }eew e e= TIlTkl- терм-безліч лінгвістичної перемінною { w ( ej}ij ij iji, e ;. k × l - число значень Tw( e e ); Dw(e e ) - базова безліч w ( e ,ij ijiej) .6. Формування нечітких перемінних для описання термів, які характеризують значення зв’язків між типовим станом кожної париконцептів. Зв'язок між типовим станом кожної пари концептів когнітивної карти задаються нечіткими переміннимиw( e e ) ~ w(e e )~ wii(jjje )Tkl, Dw(e e ), Hiekl , які описуються нечіткою безліччю Hkl , в базової безлічі~ ( )∈j i w e e∈ ==⎧( )( , ,:e ⎨e j wD i( ) / , ∈)(w e eeiejE k KijHklµ d d d Dw(e ei ji j )⎩Hij{ 1,2,........, m },l ∈ L = { 1,2,......, m })(див. етап 3).Зв'язки, що характеризують нечітку ступінь впливу між типовими станами кожної пари концептів, описуються нечіткимиперемінними, які можуть задаватися або значеннями з відрізка [-1,1], або функціями приналежності.В першому випадку ступінь позитивних і негативних впливів концептів один на одного представляється нечіткими логічними зв'язкамиу вигляді нормованого ступеня впливу концептів один на одного (концепту e i на концепт ej ) (значення з відрізка [-1, 1]), що володієнаступними властивостями:ступінь дорівнює 0, якщо концептei не впливає на концептej ;kl⎫⎬⎭90ступінь дорівнює 1, якщо позитивний вплив концептуei на концептej максимальний;

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010ступінь дорівнює -1, якщо негативний вплив концепту ei на концепт ej максимально;ступінь приймає значення з інтервалу [-1, 1], при шкалуванні впливу концепту ei на ej ;ступінь приймає позитивне і одночасно негативне значення при одночасному позитивному і негативному впливі концептів один наодного [4].Завдання ж взаємозв'язків між концептами за допомогою функцій приналежності дозволяє формувати продукційні моделі ухваленнярішень і переваг, подвійні до представлення когнітивної карти, тобто щодо впливів, а не концептів.На рис.2. показаний приклад сформованою, на основі описаного способу, узагальненої нечіткої когнітивної карти.1 1T1= { T1,T2,T13}Tw e 1, e )(22T2= { T1,T22}1T1Tw(11e , e )2T1Tw(21e , e )T12Tw(22e , e )T22Tw(32e , e )1T3Tw e 3, e )(1Tw(13e , e )Tw(31e , e )Tw(22e , e )3 3T3= { T1,T2,T3T1T33}w(11e , e )Tw(12e , e )Tw(22e , e )TTw(32e , e )w e 3, e )(2T323T3Рис. 2. Приклад узагальненої нечіткої когнітивної картиРозроблено новий аналітичний інструмент - метод побудови моделей нечітких-цільових систем конкуренції на основі узагальненогонечіткого когнітивного моделювання, що дозволяє врахувати різні ситуаційні аспекти внутрішнього і зовнішнього середовища виробничогосподарськоїорганізації при розробці ефективних економічних і організаційно-управлінських рішень.Активне використання когнітивних карт як моделі для підготовки і підтримки ухвалення управлінських рішень обумовлене можливістюнаочного представлення аналізованої системи і відносною легкістю інтерпретації з їх допомогою причино-наслідкових зв'язків (відносин) міжконцептами. Вони можуть бути використані для якісної оцінки впливу окремих концептів один на одного і на стійкість системи в цілому, длямоделювання і оцінки застосування різних стратегій. Когнітивні карти дозволяють оцінити можливі наслідки рішення і визначити, чи можуть цірішення дестабілізувати систему, і які якісні зміни відбудуться в концептах після того, як ці рішення будуть виконані.СПИСОК ДЖЕРЕЛ1. Фасхиев Х.А. Как измерить конкурентоспособность предприятия / Х.А. Фасхиев, Е.В. Попова // Маркетинг в России и за рубежом. –2003.- №4.- С. 53-68.91

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20102. Берштейн Л.С., Целых А.Н. Моделирование процессов принятия решений на основе выявления естественного гомоморфизманечетких отношений // Перспективные информационные технологии и интеллектуальные системы. – 2000. - № 3. – С. 97 – 112.3. Branham M. Beyond Customer Satisfaction: Measuring the Components of Competitiveness / M. Branham [електронний ресурс]. – Режимдоступу: http: // www. competitiveanalysis.com4. Павлова В.А. Способи систематизації визначення конкурентоспроможності підприємства / В.А. Павлова // Акад. огляд: Економіка тапідприємництво – 2003. - № 1. – С 41-45.РЕЗЮМЕРозроблено методику забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств на основі методів ситуаційно-когнітивногомоделювання, що дозволяє підвищити ефективність управлінських рішень за рахунок сукупності потенціалів підприємства та облікусприятливих умов з боку конкурентного середовища.РЕЗЮМЕПредложена методика обеспечения конкурентоспособности промышленных предприятий на основе методов ситуационно - когнитивногомоделирования, что позволяет повысить эффективность управленческих решений за счет совокупности потенциалов предприятий и учетаблагоприятных условий со стороны конкурентной среды.SUMMARYThe offered methods of the provision to competitiveness industrial enterprise on base of the methods situational of modeling that allows to raise efficiencyof the management decisions to account of the collections potential enterprise and account of the happy circumstances on the part of competitiveambience.ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИЙ РЕЖИМ УКРАЇНИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯГаркуша О.М., к.е.н., доцент Азовського морського інституту Одеської Національної Морської АкадеміїГаркуша Г.Г., зам. директора з науково-педагогічної роботи Азовського морського інституту Одеської національної морської академіїСеред проблем, що виникли в економічній науці під час переходу до ринкових відносин колишніх держав із централізованою плановоюекономікою, особливої гостроти набули проблеми реформування зовнішньоекономічної діяльності. В Україні, як і в більшостіпостсоціалістичних країн, початковий етап переходу до ринкових відносин супроводжувався деструктивними процесами взовнішньоторговельній сфері. Після розпаду Радянського Союзу, приблизно 4/5 економічних зв’язків нашої держави, що були ранішевідносинами між частинами єдиного народногосподарського комплексу СРСР, миттєво перетворилися на зовнішньоекономічні.Незбалансованість товарообміну, тривалий різкий спад його обсягів та збільшення зовнішнього боргу свідчили про те, що лібералізаціяторгівлі, в умовах кризи і недостатньої забезпеченості ресурсами, призвела до засилля імпорту та звуження можливостей налагодженнявзаємовигідних торговельно-економічних відносин між молодою незалежною державою та світовим економічним співтовариством. Зовнішнійдисбаланс став і продовжує бути одним із головних чинників дестабілізації економіки, гальмування прогресивних структурних реформ. Отже,без активного наукового опрацювання питань регулювання зовнішньоторговельної діяльності в процесі проведення ринкової трансформаціїекономіки, стратегічний курс на ринкові перетворення, на посідання країною гідного місця у світовій економічній системі не зможе бутиреалізованим.Серед виконаних і опублікованих в Україні робіт вагомий внесок у вирішення проблем зовнішньоекономічної діяльності вносять праці,як вітчизняних (В. Андрійчука, О. Білоруса, В. Будкіна, І. Бураковського, О. Власюка, А. Гальчинського, В. Геєця, О. Гребельника,В. Губського, М. Дудченка, Г. Климка, В. Клочка, О. Кириченка, А. Кредисова, І. Лукінова, Д. Лук’яненка, Ю. Макогона, А. Мокія,В. Новицького, Г. Оганяна, В. Онищенка, М. Павловського, Т. Панфілової, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, А. Поручника, І. Пузанова, О. Рогача,В. Рокочі, В. Сіденка, В. Сікори, С. Соколенка, А. Філіпенка, В. Черняка, А. Чухна, О. Шниркова) так і зарубіжних дослідників (Л. Абалкіна,А. Гельба, С. Деніцера, С. Дзарасова, І. Дюмулена, Е. Емсдена, М. Захматова, М. Макінтайра, К. Мікалопулуса, Ю. Ольсевича, Д. Тарра,Л. Тейлора, С. Фішера, А. Холопова, А. Юданова).Однак, у вітчизняних публікаціях, в недостатній мірі висвітлені і системно розглянуті особливості формування зовнішньоторговельнихрежимів з врахуванням специфіки трансформаційних процесів в економіці України.Актуальність зазначеної проблеми зумовлена, по-перше, тим, що в зовнішньоекономічній сфері переплітаються різноманітніекономічні, політичні, юридичні, національно-етнічні, морально-психологічні відносини. Тому розроблення питань, пов’язаних ізреформуванням зовнішньоторговельного режиму, неминуче поєднане із розв’язанням загальних проблем проведення ринкових перетворень,тим більше, що ринкові реформи об’єктивно спрямовані на відкриття національної економіки для зовнішнього світу. По-друге,зовнішньоекономічна сфера впритул стикається з геополітикою, з глобальними політичними процесами. Від вибору тієї чи іншої моделізовнішньоекономічної політики, системи формування зовнішньоторговельного режиму, залежить не лише сам хід процесу реформування, а ймісце у світовому господарстві, яке посяде країна в процесі ринкових перетворень. По-третє, необхідно враховувати ті специфічні обставини, заяких проходить процес ринкового реформування в ряді постсоціалістичних держав, зокрема, в Україні. Це – комбінований процесреформування у напрямку ринкової орієнтації зміни національно-державної системи організації економіки. У такій комбінації, характерній дляпостсоціалістичних, східноєвропейських країн, вироблення раціональної схеми реформування і регулювання зовнішньоторговельної діяльностіта вибору відповідного зовнішньоторговельного режиму є надзвичайно важливим. Невдача в цьому напрямку дорівнює провалу економічнихперетворень в цілому. По-четверте, несприятливий розвиток зовнішньої торгівлі нашої держави та ряду країн, які відстають з процесамиринкової трансформації, ускладнює їх економічне становище і загострює потребу поліпшення структури експортно-імпортних операцій тавироблення і реалізацію ефективного режиму зовнішньоторговельного регулювання, підпорядкованого потребам розвитку національноїекономіки та зміцненню її позицій на світогосподарській арені.Мета і завдання дослідження. Мета статті полягає у розробленні (на основі аналізу методів, засобів, інструментаріюзовнішньоторговельного режиму України та комплексного дослідження умов, особливостей його формування і функціонування)концептуальних засад, рекомендацій і організаційно-економічних заходів, спрямованих на вдосконалення системи державного регулюваннязовнішньої торгівлі шляхом формування відповідного зовнішньоторговельного режиму орієнтованого на розвиток національної економіки таполіпшення умов її інтеграції в світове господарство, а також захист внутрішнього ринку від дестабілізуючого впливу зовнішніх факторів.Завдання: виявити об’єктивні передумови створення і функціонування зовнішньоторговельних режимів, їх економічну природу,сутність та визначити найбільш прийнятне використання методів зовнішньоекономічного регулювання у формуванні зовнішньоторговельногорежиму на різних етапах економічного розвитку; оцінити зарубіжний досвід регулювання зовнішньоекономічної діяльності у перехіднийперіод, його позитивні та негативні сторони під кутом зору можливої адаптації в Україні; розкрити (на основі компаративного аналізузарубіжного та вітчизняного досвіду) специфіку і вплив митного регулювання та параметри процесів лібералізації в окремих галузях назастосування пільгового, національного чи обмежувального зовнішньоторговельних режимів.Проблема створення і ефективного функціонування зовнішньоекономічних зв'язків будь-якої держави займала і традиційно займає однеіз провідних місць у формуванні економічної політики країн світу. На основі проведеного аналізу еволюції теорії і практики міжнародноїторгівлі в літературі [1] констатується, що жодна із наявних теоретичних концепцій не дає універсального пояснення всім чинникамзовнішньоторговельного режиму. Тому їх вивчення й узагальнення являє значний теоретичний і практичний інтерес.© Гаркуша О.М., Гаркуша Г.Г., 2010.92

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010В економічній літературі донині відсутнє чітке визначення поняття “зовнішньоторговельний режим”. Відповідно до завдань статті слідвизнати, що зовнішньоторговельний режим – це сукупність заходів та відповідних інструментів, які застосовуються в конкретний проміжокчасу, в певній країні, для регулювання надходження кількості і якості імпортованих (експортованих) товарів та послуг на внутрішній ринок,забезпечення захисту вітчизняної продукції та послуг на міжнародних ринках, що робить його важливою складовою частиноюзовнішньоекономічної політики [2].Зовнішньоторговельна політика у сфері зовнішньоторговельних зв’язків існує у двох моделях, які втілюють загальні підходи доміжнародної торгівлі - це протекціонізм і фритредерство (вільна торгівля). Досвід країн світу показує, що вжиття заходів лібералізації чипротекціонізму в межах зовнішньої економічної політики неможливо здійснювати у відриві від стану економіки країни, всього комплексупроблем її господарського розвитку і критеріїв економічної безпеки. Усі країни тією чи іншою мірою поєднують ліберальні тапротекціоністські заходи відповідно до конкретних цілей економічного розвитку.Лібералізація зовнішньої торгівлі в країнах Центрально-Східної Європи із збереженням вибіркових захисних заходів у окремихсекторах (сільське господарство, окремі категорії споживчих товарів), зростаючий динамізм розвитку експортного потенціалу та повна відмінаобмеження експортної діяльності, високий рівень залучення прямих іноземних інвестицій, стабілізація курсу національної валюти і жорсткістьгрошово-кредитної політики були провідними у подоланні спаду виробництва і переходу до економічного зростання.Надання преференційного режиму в тарифній сфері країнам Латинської Америки, сприяння нарощуванню експортного потенціалучерез податкові пільги режимів “дроу-бек” та “бай-бек”, відіграло важливу роль в їх індустріальному становленні. Лібералізація імпортногорежиму, поетапна реформа митного тарифу сприяли притоку іноземних капіталовкладень, інвестицій та новітніх технологій в регіон, щозабезпечило формування їх соціально-економічного розвитку.Інтенсифікація зовнішньої торгівлі Китаю відбулась завдяки тому, що його промислова політика була спрямована на стрімкенарощування конкурентоспроможності, високу ефективність спеціальних економічних зон, упорядкування тарифів, ліцензування експортноімпортнихоперацій, що являло собою “реформу, яка контролюється зверху” [3].Відставання у проведенні ринкових перетворень залишається ключовою проблемою в зміцненні позицій національної економіки насвітогосподарській арені. Україна повинна інтегруватись в світове господарство за рахунок використання міжнародного досвіду, вдосконаленнясистеми захисту внутрішнього ринку, проведення ефективної структурної та інвестиційної політики, спрямованої на розширення експортувисокотехнологічної продукції та впровадження більш досконалого зовнішньоторговельного режиму. Подальша затримка у вирішенні цихпроблем загрожує втратою шансів на поліпшення умов інтеграції.На етапі становлення зовнішньої торгівлі в Україні було запроваджено досить жорсткий експортний і ліберальний імпортний режими,підставою для яких була відсутність загальної концепції трансформування економічної системи з командно-адміністративної до ринкової.Жорстка митно-тарифна політика щодо експорту була викликана диспропорцією між внутрішніми цінами, їх адміністративним регулюванням,наповненням Державного бюджету за рахунок валютних прибутків та експортного мита, внаслідок чого товари, які могли бути експортованіпотрапили під дію нетарифних методів регулювання.В той же час, імпорт практично не регламентувався, оскільки Єдиний митний тариф, прийнятий лише 1993р., був недосконалим.Зокрема, в ньому передбачалися митні ставки на імпортні товари від 0 до 10%, незначна частка товарних позицій мала 15-30% мита і лишеалкогольні і тютюнові вироби - 50%. Постійні корекції надто ліберального зовнішньоторговельного режиму, відсутність нетарифних обмеженьімпорту, впровадження політики двох “валютних курсів”, зробили експорт товарів невигідним [4].Другий етап характерний створенням механізму тарифного регулювання, який виконував переважно фіскальну функцію, а саменаповнював Державний бюджет за рахунок оподаткування імпорту та експорту. Ставки мита на різноманітні товари зросли з 10-20% до 40-100%, а на хутро, шкіри, лікеро-горілчані і тютюнові вироби до 150-350%. Ці протекціоністські заходи доповнювались ще і акцизними зборамита ПДВ.Незважаючи на недосконалість нормативно-правової бази, впродовж 1993-1996р. відбулася певна позитивна деформація у сферізовнішньоторговельних відносин. Це виявилося у нарощуванні обсягів зовнішньоторговельних операцій, про що свідчать дані динамікиекспортно-імпортних операцій впродовж відповідного часу. Під впливом здійснюваної відносно ліберальної митно-тарифної політикипопереднього етапу, зовнішньоторговельний оборот України товарами і послугами стабільно зростав протягом 1993-1996рр. у середньому на17,3% щорічно і у 1996р. досяг свого найвищого рівня – майже 38 млрд. дол. США, що загалом відповідало загальносвітовій тенденції. Але цезростання відбувалося на фоні падіння обсягів ВВП, що призвело до розширення експорту сировини і напівфабрикатів під впливом скороченняїх внутрішнього споживання внаслідок прискореного спаду виробництва в переробних галузях. Так, якщо у 1994 році темпи приросту торгівлітоварами становили 29,2 %, то у 1995-1996рр. вони знизилися до 2,7 та 2,5%, а у 1997-1999рр., всупереч загальносвітовій тенденції зростання,обсяги зовнішньої торгівлі України товарами зменшилися, відповідно, на 1,9, 12,9 та 14,2% (табл. 1). Помітне поліпшення ситуації відбулосьлише у 2000-2001 роках в умовах виходу економіки із стану стагнації та переходу її у фазу зростання.Посилення протекціонізму в митно-тарифній політиці, визначило третій етап вичерпання можливостей екстенсивного розвиткуекономіки України. В його регулюванні почали переважати адміністративні і технічні заходи. Зокрема, середньозважену ставку мита булознижено до 6%, розширено базу митного оподаткування за рахунок ліквідації пільг окремим суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності,трансформовано багато товарних позицій під дію специфічних ставок мита замість адвалерних, тощо.Проведений детальний аналіз показав, що посилення протекціоністської спрямованості митно-тарифної політики, особливо відносноімпорту відбилось на обсягах зовнішньоторговельних операцій. Україна змогла зберегти додатне сальдо торговельного балансу за рахунокшвидкого скорочення імпорту ніж експорту.Таблиця 1.Динаміка показників розвитку торгівлі України товарами за 1992-2008рр.(млрд. дол. США)Показники1992 р. 1993 р. 1994 р. 1995 р. 1996 р. 1997 р. 1998 р. 1999 р. 2000 р. 2001р. 2008р.товарообмінуЗовнішньоторговельний оборот 23,238 23,510 30,363 31,190 32,004 31,359 27,313 23,427 28,528 32,039 34,933Темпи приросту ЗТО - +1,2% +29,2% +2,7% +2,5% -1,9% -12,9% -14,2 +21,8 +12,3 +9,0Експорт, всього: 11,308 10,841 13,894 14,244 14,400 14,231 12,637 11,581 14,572 16,264 66,954Темпи приросту експорту - -4,1% +28,2% +2,5% +0,6% -0,7% -11,2% -8,3 +25,8 +11,6 +10,4Імпорт, всього : 11,930 12,669 16,469 16,946 17,603 17,128 14,675 11,846 13,956 15,775 85,535Темпи приросту імпорту - +6,2% +30,0% +2,9% +4,0% -2,8% -14,3% -19,3 +17,8 +13,1 +7,6Сальдо торговельного балансу,-0,622 - 1,828 -2,575 - 2,702 -3,202 -2,896 -2,038 -0,264 +0,616 +0,489 +0,980всьогов тому числіз країнами СНД і Балтії -1,122 -2,670 -3,588 -3,308 -3,770 -4,293 -3,694 -3491,0 -3542,4 -4156,7 -4590,8з іншими країнами світу +0,501 +0,842 +1,013 +0,606 +0,568 +1,397 +1,656 +3226,4 +4158,9 +4646,4 +5571,0*Джерело: Розраховано за інформацією Державного комітету статистики України за 1992-2008 рокиПричинами негативних наслідків, як для імпортерів, так і для України в цілому стали: “тінізація” торгівлі, відсутність стимулів дляпереорієнтування на імпорт інвестиційних товарів, малорозвиненість механізму регулювання імпорту за допомогою стандартів і технічнихнорм забезпечення безпеки споживачів, впровадження обмежень міжнародних організацій, які проводять політику розширення свободи торгівліщодо узвичаєних норм міжнародного права і врешті пасивність українського протекціонізму.Для нинішнього етапу характерне вдосконалення системи митно-тарифного регулювання, де одночасно з переглядом митно-тарифної93

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010політики проводиться реформування системи нетарифного регулювання відповідно вимог ГАТТ/СОТ.Аналіз характерних особливостей митно-тарифного захисту внутрішнього ринку показує, що кількість товарних груп, на яківстановлені ставки ввізного мита 30% і вище, становлять близько 10,6%, а нульова ставка ввізного мита поширюється на 17,7% товарнихпідгруп. Аналогічні показники щодо товарних підпозицій становлять відповідно 22,6% та 11,8%. Основу ввізного мита складають адвалерніставки, з яких 82,6% поширюється на товарні групи, а 83,5% - на товарні підпозиції. Кінцевою метою Граничний рівень існуючих імпортнихмитних ставок показує, що дорівнюють цьому рівню близько 18%, перевищують його – близько 10%, нижче граничного рівня – 72%. Нинісередньозважена ставка ввізного мита по всій товарній номенклатурі ЗЕД в адвалерному еквіваленті складає 7,02%, у тому числі на промисловітовари – 6,76%, а на сільськогосподарські товари і товари харчової промисловості – 23,09%. Середньоарифметична ставка ввізного мита по всійтоварній номенклатурі на даний час становить - 10,54%, у тому числі, на промислові товари – 8,32%, а на сільськогосподарські товари і товарихарчової промисловості – 19,96% [5].Щодо одночасного реформування системи нетарифного регулювання, згідно вимог і стандартів ГАТТ/СОТ, ЄС та інших міжнароднихорганізацій, то проведений аналіз законодавчих актів та нормативно-розпорядчих документів показав, що вони достатньою міроювідображають особливості законодавчого регулювання щодо надмірного експорту деяких видів сировини і напівфабрикатів (худоби, шкір,насіння олійних культур, брухту чорних і кольорових металів).Після прийняття Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, такі інструменти адміністративного регулювання імпорту якліцензування і квотування перетворилися в один із найважливіших заходів наступального протекціонізму і отримали законодавчу основу.Водночас, запропонований Указом Президента України інститут індикативних цін, є також обмежувальним засобом який здатнийслугувати запобіганню експорту українських товарів за цінами, котрі можуть бути підставою для порушення антидемпінгових процедур протинаціональних товаровиробників.Слід підкреслити, що для України держави СНД залишаються поки що суттєвими джерелами палива і сировини, значними ринкамизбуту готової продукції. Для поліпшення з ними торговельно-економічних відносин варто активізувати роботу з реорганізації Програмдовгострокового економічного співробітництва; наповнити економічним змістом домовленості щодо функціонування ГУУАМ; ліквідуватибезальтернативність джерел постачання нафти і газу; максимально використовувати переваги механізмів виробничої кооперації в межахАшгабатської угоди; відновити втрачені ринки збуту; створити організаційно-правову базу функціонування реального режиму повноправноїзони вільної торгівлі на основі принципів ГАТТ/СОТ, що дозволить не допустити неузгоджених з українською стороною протекціоністськихзаходів з боку країн СНД і зокрема Росії, які існують нині.Для вітчизняних виробників найбільш привабливими залишаються ринки Західної Європи. Діючі на даний час, Тимчасова Угода проторгівлю і Угода про партнерство і співробітництво створюють основу для зовнішньоторговельних відносин між Україною та ЄС. Слідзосередити зусилля на отриманні Україною статусу асоційованого члена ЄС та закріпленні на Європейських ринках експортерівмашинобудівної, металургійної, хімічної, текстильної промисловості, з одночасним зменшенням імпорту продовольчих товарів, товарівширокого вжитку, поряд із збільшенням імпорту обладнання, технологій тощо.Щодо торговельних зв’язків з індустріально розвинутими країнами (США, Канада, Японія), то пріоритетними завданнями в розвиткуспільної взаємодії повинні стати: залучення їх технологій; допомога в забезпеченні енергетичної безпеки України; вдосконалення режимуторговельних відносин, з метою запобігання майбутнім антидемпінговим розслідуванням.Поряд з економічним ефектом, який отримала наша держава від вступу в СОТ, виник ряд недоліків, які негативно впливають на їїзовнішньоторговельний режим. Постають проблеми розвитку внутрішнього ринку в зв’язку із збільшенням дешевого імпорту, внаслідок чогозменшився обсяг виробництва і продажу машинобудівної, авіабудівної, суднобудівної, деревообробної, електронно-технічної, металургійноїпромисловості, сільського господарства. Загострилася конкурентна боротьба між національними та іноземними виробниками. Прийняття новихімпортних тарифів значно зменшить надходження в бюджет. Разом з тим, Україна ставши членом СОТ, отримала можливість не лише братиучасть у нових формах світових зовнішньоторговельних зв’язків, а й одночасно впливати на їх формування з урахуванням своїх національнихінтересів. Експортери та імпортери держави отримали вихід в уніфікований правовий простір, а також рівноправну можливість користуватисяміжнародно-правовим захистом, що гарантується ГАТТ.З огляду на геополітичне положення України, слід проводити активний пошук шляхів транзитних вантажопотоків. Вважаємо, що дляспрощення порядку транзиту, необхідне усунення дублювання функцій державних контрольних органів шляхом розроблення типовоїтехнологічної схеми пропуску, створення необхідного правового поля у цій сфері.Таким чином, необхідно сформувати цілісну систему заходів державного стимулювання експорту з метою створення сприятливихекономічних, організаційних та інших умов для надання вітчизняним експортерам відповідної допомоги. Важливою умовою реалізації такихзаходів повинен стати перехід від нинішньої торговельно-посередницької орієнтації зовнішньої торгівлі до виробничо-інвестиційної моделізовнішньоекономічних зв’язків, стабілізації зовнішньоторговельного режиму, які властиві розвиненим країнам.Слід наголосити, що назріла необхідність побудови митної складової зовнішньоторговельного режиму за умов трансформаціїекономічної системи. Реалізація її повинна полягати у відпрацюванні взаємопов’язаного комплексу заходів: у сфері розвитку системи митногоконтролю та митного оформлення; митного оподаткування; коригуванні митних ставок.Проведений аналіз дозволив зробити наступні висновки:1. Зовнішньоторговельне регулювання залишається однією із істотних і необхідних функцій будь-якої держави. Ринкова системагосподарювання не означає абсолютного верховенства стихії вільної торгівлі. В основу сучасних міжнародних торговельних відносинпокладено систему загальнообов’язкових правил поведінки суб’єктів зовнішньоторговельних операцій на світовому ринку. Ця система являєсобою торговельно-економічний режим – сукупність різноманітних інструментів державного регулювання зовнішньоторговельного обороту,закріплених у формі норм національного права і механізмів їх узгодженого застосування відповідно до вимог міжнародного права.2. Узгодженість в регулюванні торговельних операцій різними державами досягається за рахунок комплексу багатосторонніх угод,які створюють загальну уніфіковану систему зовнішньоторговельної діяльності. Провідна роль в цьому процесі належить СОТ і системідоговірно-правових актів, які створюють її правову основу.3. Поряд з тенденцією до лібералізації торгівлі, сучасну зовнішньоторговельну політику більшості країн світу, можнаохарактеризувати, як помірну протекціоністську. Держава має право і повинна регулювати економічні відносини з метою захисту інтересівнаціональних виробників, експортерів і споживачів, використовуючи при цьому весь арсенал інструментів торговельної політики.4. Головним призначенням зовнішньоторговельного режиму повинно стати визначення напрямів та застосування йоготрадиційного інструментарію для ліквідації негативних факторів, котрі ще існують у зовнішньоторговельній сфері. Це потребує вдосконаленнясистеми зовнішньоторговельного регулювання у відповідності з міжнародними угодами України та нормами ГАТТ/СОТ, упорядкуваннявеличини митних зборів, впровадження міжнародних стандартів якості, економічних та правових методів для захисту внутрішнього ринку,сприяння відкритості зовнішнього інвестування з одночасним встановленням перепон для обмеження проникнення надлишкового імпорту, щодозволить протидіяти тіньовій торгівлі.Імпортна складова зовнішньоторговельного режиму України повинна бути спрямована на сприяння постачання тільки тих продуктів, вяких відчувається потреба та які мають техніко-економічні переваги перед вітчизняними зразками, чи призначаються для модернізаціївиробничого та технологічного потенціалу України, забезпечення (на базі взаємності) сприятливих умов для українського експорту країнпостачальників.5. Розвиток експортної складової зовнішньоторговельного режиму України слід спрямувати на: реалізацію на зовнішньому ринкутоварів, з яких країна має міжнародні переваги; поетапне нарощування національного виробництва та забезпечення зайнятості населення ународному господарстві; підтримку на належному рівні зовнішньоторговельного балансу і одержання валютних коштів для оплати критичногоімпорту, накопичення резервів та обслуговування зовнішнього боргу.94

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Для захисту внутрішнього ринку від демпінгового вивозу товарів слід посилити постійний контроль за умовами і обсягами експорту,привести його оподаткування у відповідність з цінами контрактів, переглянути нормативно-правову базу регулювання експорту у відповідностіз міжнародними вимогами.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Рокоча В.В. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: У 2 КН. / Рокоча В.В.. - Київ, 2005.2. Горбач Л.М. Міжнародні економічні відносини / Горбач Л.М., Плотніков О.В. - Львів, 2007.3. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України / Новицький В.Є. - Київ, 2006.4. Бутинець Т.А. Документування господарських операцій: теорія, методологія, комп’ютеризація: Монографія / Бутинець Т.А. –Житомир, ЖІТІ, 2007, – 412с.5. Закон України про зовнішньоекономічну діяльність // Голос України, 5 січня 1997.,№ 1(145) - С.10-14.РЕЗЮМЕНа підставі аналізу зарубіжного і вітчизняного досвіду, методів, засобів та інструментарію зовнішньоторговельного режиму, виробленіконцептуальні пропозиції, спрямовані на вдосконалення системи зовнішньоторговельного регулювання в України, орієнтованої на розвитокнаціональної економіки і можливостей її інтеграції в світове господарство.РЕЗЮМЕНа основе анализа зарубежного и отечественного опыта, методов и инструментария внешнеторгового режима, даны концептуальныепредложения, направленные на усовершенствование системы внешнеторгового регулирования в Украине, ориентированной на развитиенациональной экономики и улучшения условий её интеграции в мировое хозяйство.SUMMARYThe conceptual proposals aimed at improvement of foreign trade regulation system of Ukraine oriented towards national economy and possibilities of itsintegration into world economy have been developed on the basis of the analysis, foreign and home background, methods, means and instruments of theforeign trade routine.АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ В СТРАТЕГІЇ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВАГелетій Т.Г., головний спеціаліст департаменту економічної політики Львівської міської ради, аспірант Київського національного університетухарчових технологійОстанні десятиріччя характеризуються загостренням політичної та макроекономічної нестабільності навіть у розвинених країнах з традиційностабільною економікою, що значно ускладнило умови функціонування підприємств. Збільшення кількості банкрутств та кризових ситуацій напідприємствах різних форм власності має сталі тенденції і в Україні. Тобто наростання нестабільності виявилося характерною рисою сучасного бізнесу. Затаких умов дуже актуалізувалася проблема прогнозування кризових ситуацій та розробки ефективних заходів антикризового управління, а такожпідвищення ефективності управління в цілому.Широке коло питань, пов’язаних із дослідженням економічної стійкості підприємств і управління нею в умовах фінансової кризи, знайшловідображення в роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених економістів. Серед них: І. Ансофф, І.О. Бланк, Юджин Брігхем, В.О. Василенко, В.М.Геєць, А.Г. Грязнова, Г.П. Іванов, А.П. Ковальов, В.В. Ковальов, Г.М. Курошева, Е.М.Коротков, Л.О. Лігоненко, О.І. Пушкар, М. Робсон, Г.В. Савицька,В.П.Савчук, Л.С. Ситнік, О.О. Терещенко, Р. Холт, А.В. Чупіс, А.Д. Шеремет та інші. Проте динамічність процесів ринкового розвитку економіки потребуєподальших досліджень щодо удосконалення науково-методичних засад виявлення і оцінки фінансової кризи, її запобігання та формування економічнихмеханізмів і інструментів управління підприємством.Мета статті полягає в науковому обґрунтуванні забезпечення ефективного антикризового управління, направленого на зміцнення фінансовоїстабільності, запобігання негативних явищ в бізнесі, відвернення небезпеки кризи і загрози банкрутства та оздоровлення економіки підприємства.Поняття «криза» походить від грецького слова «crisis», яке означає «вирок, рішення з будь-якого питання». Також може означати «вихід, рішенняконфлікту», наприклад, конфлікту інтересів економічних агентів.У вітчизняній та зарубіжній літературі поняття кризи розглядається на макро-, мезо- та мікрорівнях. З погляду керівництва підприємства основнуцінність має визначення кризи на мікрорівні, тобто на рівні підприємства та його підрозділів (елемента економічної системи), що і пропонуємо детальнішерозглянути.У науковій літературі подаються такі уявлення про кризу в найширшому її розумінні. Так, А.Д. Чернявський зазначає, що: “Криза – це переломнийетап функціонування будь-якої системи, на якому вона зазнає впливу ззовні чи зсередини, що потребує від неї якісно нового реагування ” [1, с. 6]. Згідно звизначенням В.О. Василенка: “Криза – це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі (організації), що загрожує її життєстійкості внавколишньому середовищі” [2, с. 12]. Також А.Д. Чернявський наводить визначення кризи, яка стосується елемента системи управління: ”Це наслідокзриву досягнення окремої цілі чи випадання одного елемента із системи управління (втрата постачальника, джерела сировини, зміна транспортної схеми,звільнення провідного спеціаліста)” [1, с. 78]. Наведені вище різні визначення кризи як явища вважаємо одночасно справедливими, бо стосуються вонирізних рівнів системи : системи як загальної категорії, економічної системи та елемента економічної системи.Дуже поширений погляд, що криза на підприємстві – це відхилення фактичного стану від запланованого. Це розуміння є суб’єктивним і йогопрактичне застосування надто залежить від професійності управлінців, організації роботи та правильно поставленого планування на підприємстві, що єнедоліком.Науковцями також пропонується розуміння кризи як об’єктивного явища. Найпоширенішими недоліками у такому разі є занадто спрощенерозуміння у вигляді кількох показників [10, с.533] та подання кризи як погіршення фінансового стану чи інших параметрів діяльності без будь-якогоуточнення ступеня їхнього погіршення [7, 19].Учені сучасної західної неокласичної школи (Дж. Хікс, Дж. Х’юзенбері) вважають, що кризи є наслідком випадкових дій, імпульсів або шоків наекономічну систему, що й спричиняє дисбаланси у фінансових і економічних відносинах учасників господарських процесів. При цьому вони акцентуютьувагу на тому, що характерною особливістю кризи є періодичність її появи [3, c. 8].І. Ансофф у роботі «Нова корпоративна стратегія» підкреслює зростання ймовірності кризових ситуацій, тобто таких періодів у розвитку, «коливиникає загроза виживання фірми і вона змушена діяти в жорстких часових межах» [4, c. 379-380]. У свою чергу, А. Ревєнков зазначає, що «кризова ситуаціяна підприємстві – це часто переламний момент..., що являє собою загрозу цілям й цінностям... і скорочує час реакції до мінімуму» [5, c. 22]. Аналогічноїпозиції дотримується В. Крутько, який вважає, що в загальному випадку кризова ситуація характеризується такими параметрами, як наявністю загрози їїіснуванню, а також ефектом раптовості та гострим дефіцитом часу для реагування на загрозу [6].Отже, враховуючи наведені визначення авторів, криза – процес, розтягнутий у часі, для якого важливим є фактор часу, що визначає короткочасністьпротікання кризи або затяжний характер. У той же час цей процес достатньо часто входить у режим над-швидкого наростання негативних явищ, тому дляуправління цим процесом потрібні особливі інструменти.Ю. Розенталь і Б. Піджненбург [7] визначають поняття «кризи» як: «Кризовими називаються ситуації, позначені високою небезпекою, станомнепевності, відчуттям невідкладності». Л. Бартон [8] вважає кризи «широкомасштабною, непередбаченою подією, яка зумовлює потенційно негативнірезультати. Ця подія та її наслідки можуть завдавати серйозної шкоди всій організації: працівникам, продукції, зв’язкам, фінансам та репутації». П. Грінвважає кризовою подією втрату контролю над ситуацією [9]. К.Ф. Херманн визначив кризу як несподівану і непередбачену ситуацію, що загрожує© Гелетій Г.Г., 2010.95

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010пріоритетним цілям організації при обмеженому часі для ухвалення рішень. Криза характеризується як загроза життєдіяльності підприємства, яка можеспричинити негативні наслідки [10].Багатьма фахівцями особлива увага в кризисних ситуаціях приділяється ролі керівника. Так, наприклад, П. Лагадек зазначає, що криза – цезіткнення з проблемами, що виходять за звичні межі; необхідність діяти точно за відсутності орієнтирів, що додавали сенс індивідуальним і колективнимдіям. Криза – це надзвичайна ситуація, що супроводжується дестабілізацією [11].Розглядаючи вплив криз на організації К. Ру-Дюфор зазначає, що кризи мають не тільки негативний і руйнівний характер, але й мають потенціалзмін і є для організацій основою для навчання. Кризова ситуація характеризується різким переломом у діяльності організації, наслідки якого можнавимірити, і сумнівами щодо структурних складових, які змушують учасників переглядати власне бачення організації. У цьому плані криза відкриває те, що внормальній ситуації невидиме, і підвищує ефективність організації, приводячи в рух трансформаційні сили, які сприяють еволюції. Цей автор визначає кризуяк «нагромадження в організації чи її частині потенційних факторів, здатних перервати поточні й майбутні операції підприємства, стосуючись індивідів іспівтовариства на фізичному, психологічному та екзистенційному рівні» [12]. Подібної позиції дотримуються T. Пошан і Е. Морен, відзначаючи, що функціякризи має позитивний характер, тому що дозволяє підприємствам навчатися, мобілізувати зусилля, спрямовані на зміни [13].Тобто на відміну від інших учених, які вважають, що криза має лише руйнівний характер, ці вчені навпаки зазначають, що криза є переломниймомент, яка відкриває нові можливості та горизонти діяльності підприємства.Для розуміння сутності такого явища, як криза, є важливою її класифікація. Для конкретизації та звуження кола досліджуваних криз доцільноскористатися поділом криз за рівнем виникнення в економічній системі, а саме: макро-, мезо- та мікрорівнях, де мікрорівень – це окрема господарськаодиниця та її складові, що і є об’єктом подальшого дослідження. Поряд з цим, у літературі наводиться велика кількість поділів кризи за такими ознаками, як:рівень виникнення, сфера походження, причини виникнення, наслідки, ступінь системності, можливість прогнозування, вплив на діяльність суб’єктауправління, стадія розвитку, структура відносин у соціально-економічній системі і диференціації проблематики тощо [2, 6, 8-11].Л. Лігоненко виділяє такі фази розвитку кризи: прихована криза, криза платоспроможності та банкрутство [6, с.23]. На нашу думку, ці класифікації єнеповними. Їхнє поєднання та часткове перефразування дало змогу запропонувати такі чотири фази кризового стану підприємства: криза прибутковості,стратегічна криза, криза платоспроможності та банкрутство. Л. Лігоненко у класифікації за локальною сферою прояву (табл. 1) крім наведених видів, виділяєкризу організації та платоспроможності [6, с. 16–23]. На нашу думку, зазначені види необхідно укрупнити відповідно з фінансовою кризою та кризоюменеджменту, що є їхньою складовою.Класифікація криз на підприємствіКласифікаційна ознакакризиВиди кризиХарактеристики видів кризМасштаб проявуЗагальнаОхоплює соціально-економічну систему.ЛокальнаОхоплює частину соціально-економічної системи.Економічна Відображає гострі суперечності в економічному стані окремого підприємства.Виникає при загостренні суперечностей чи зіткненні інтересів різнихСоціальнасоціальних груп чи утворень на підприємстві.Структура відносин уПроявляється як криза поділу й інтеграції діяльності, розподілу функцій,соціально-економічнійОрганізаційна регламентації діяльності окремих підрозділів, як відокремленнясистемі і диференціаціїадміністративних одиниць, регіонів, філій чи дочірніх фірм.проблематикиПсихологічна Криза в психологічному стані окремих людей, колективу чи групиТехнологічнаЗагострення суперечностей між тенденціями підприємства, можливостями танаслідками в умовах явно вираженої потреби в нових технологіях.Передбачувана Викликаються об’єктивними причинами та нагромадженням факторів. МожеХарактер виникнення(закономірна) бути циклічною та нециклічною.Несподівана Переважно буває результатом грубих помилок в управлінні чи впливу(випадкова) природних явищ.Фактор виникненняЕндогенна(внутрішня)Фактори, що спричинили кризу, залежать від Фактор виникненняпідприємства.кризиЕкзогенна(зовнішня)Фактори, що спричинили кризу, не залежать від підприємства.Стадія життєвого циклу Криза росту Основна причина – брак ресурсів для забезпечення росту.підприємства, на якій СтагнаціяПереважною причиною є відсутність перспектив розвитку.виникла криза Занепад Безперспективність роботи підприємства.КризаприбутковостіПерманентні збитки вихолощують власний капітал.Стратегічна кризаНа підприємстві зруйновано виробничий потенціал і відсутні довгостроковіфактори успіху.Фаза розвитку КризаПеріодичний дефіцит грошових коштів підприємства для виконання ним своїхплатоспроможностзобов’язань та фінансування своєї поточної діяльності.іБанкрутствоНеможливість підприємства задовольнити вимоги кредиторів протягомпевного часу.96Рівень управлінськоговпливу на кризуЛокальна сферапроявуКерованаНекерованаКриза збуту(ринковакриза)Виробнича кризаФінансова кризаКризаменеджментуКризовий процес, що піддається управлінському впливу.Напрям і характер кризового процесу неможливо змінити у результатіуправлінського впливу.Викликана невідповідністю обсягу і структури попиту покупців (реалізованихтоварів) до обсягу і структури продукції.Таблиця 1Невідповідність виробничих можливостей підприємства ринковому попиту.Неможливість одержання необхідних фінансових ресурсів.Невідповідність стилю, форм і засобів керування підприємством його статусу,можливостям та стратегічним цілям господарювання.Дослідження кризового стану з використанням запропонованої класифікації дасть змогу охопити з достатньою повнотою причинивиникнення кризи та вказати на її подальший розвиток. Тому зазначений поділ, на нашу думку, має бути базовим у дослідженні кризових явищ,а особливо під час розроблення антикризових рішень.Між різними видами кризи існують тісні причинно-наслідкові зв’язки. Наприклад, криза збуту спричиняє фінансову кризу, яка, своєючергою, призводить до втрати підприємством ліквідності, надмірної кредиторської заборгованості, неплатоспроможності та банкрутствапідприємства.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Доволі поширені випадки, коли вплив факторів, які спричинили кризу, припинився, а кризові явища не зникають. Ми можемо пояснитице тим, що виникає замкнене коло між причинами, проявами та наслідками кризових явищ, де наслідки породжують нові причини кризовихявищ. Лавиноподібне наростання кризових причин призводить до такого стану, коли підприємство власними зусиллями неспроможне подолатикризу. Основною причиною цього є низька адаптація підприємства до змін, яку визначає людина, її інтелектуальні, професійні та іншіхарактеристики.Результативне антикризове управління повинне обов’язково протидіяти ендогенним факторам та причинам. В іншому разі це свідчитьпро недостатній рівень якості управління або зумисне спричинення кризових явищ.На наш погляд, до параметрів, що описують кризу, доцільно віднести:1) масштаб кризи як показник рівня її системності;2) вид кризи як показник, що характеризує вражені кризою сфери та напрями діяльності;3) фазу (стадію) кризи як показник, що характеризує розгортання кризи в часі;4) гостроту кризи як показник, що характеризує ступінь загрози існуванню підприємства.Висока імовірність виникнення і розвитку кризи в процесі діяльності будь-якого підприємства зумовлює необхідність здійсненняспеціалізованого антикризового управління. Останнім часом цей термін набув значного поширення, однак розуміння сутності цього напрямууправління, його змісту, особливостей, теоретичного підґрунтя ще знаходиться на стадії формування. Це спричинює різні підходи татлумачення, нетотожність оцінок окремих базових положень.За останні роки у країнах СНД видано значну кількість спеціалізованих колективних та індивідуальних монографій, науковометодичнихвидань, присвячених проблемам антикризового управління підприємства, в яких поряд з іншими питаннями знайшли висвітлення ізмістовні ознаки цього терміну.Загальновизнано, що антикризове управління слід розглядати як один з функціональних напрямів управління підприємством (якрізновид організації»), тобто, згідно з концепцією М. Мескона, як «процес планування, організації, мотивації та контролю, необхідний для того,аби сформулювати та досягти цілей, що стоять перед організацією» [14, с.38]. Виживання, тобто можливість існувати якомога довше, єнайважливішим завданням більшості організацій, тому антикризове управління, безперечно, є складовою менеджменту підприємства в цілому.Ця точка зору підтверджується у визначенні антикризового управління Е. Уткіна - «складова загального менеджменту на підприємствівикористовує його кращі прийоми, засоби та інструменти, орієнтується на запобігання можливим ускладненням у діяльності підприємства,забезпечення його стабільного успішного господарювання» [15, с 13].Окремими українськими дослідниками, зокрема в роботі М. Туленкова [16, с 19-25], висловлюється думка, що будь-яке управлінняорганізацією повинно бути антикризовим, тобто побудованим на врахуванні ризику та небезпеки кризових ситуацій. Цю ж точку зорупідтримує Е. Коротков. Відповідно до його визначення «антикризове управління має свій предмет впливу – проблеми, реальні та очікуваніфактори кризи, тобто усі прояви загострення протиріч, які викликають загрозу їх гострого прояву» [17, с.131].Відповідно до такого тлумачення М. Туленковим пропонується диференціювати антикризове управління залежно від стадії (глибини)кризи на такі підвиди [16, с 19-25]:1) передкризове управління, яке здійснюється для своєчасного виявлення та розв’язання проблем (прийняття рішень) з метоюзапобігання кризі;2) управління в умовах кризи, метою якого визнається стабілізація нестійких станів та збереження керованості системи;3) управління процесами виходу з кризи, яке здійснюється з метою мінімізації втрат та втрачених можливостей під час виведенняпідприємства зі стану кризи.Безумовно, будь-яке управління в певним мірі повинно бути антикризовим, і тим більше стає таким по мірі вступу підприємства устадію кризового розвитку. Ігнорування цього обумовлює суттєві негативні наслідки, врахування - сприяє безболісному, бархатномупроходженню кризи.Можливість антикризового управління визначається насамперед людським фактором. Тільки усвідомлена діяльністю людини дозволяєшукати та знаходити шляхи виходу з критичних ситуацій, концентрувати зусилля для розв’язання найбільш складних та болючих проблем,накопичувати досвід переборення криз та творчо використовувати його з врахуванням реалій поточної макроситуації та особливостейгосподарської системи підприємства. Доцільність впровадження антикризового управління продовжує залишатися одним з дискусійних питань.Антикризове управління в закордонній літературі найчастіше розглядається як зовнішнє управління, що здійснюється спеціальнопідготовленими та запрошеними на підприємство фахівцями і доцільно тільки на підприємствах, банкрутство яких має негативні суспільнінаслідки. На інших підприємствах організація такого антикризового управління не має сенсу, оскільки це обтяжить їх власників додатковимивитратами, продовжить неефективне використання ресурсів, що призведе до агонії підприємства.Іншу точку зору висловлює А. Малявіна, яка пов’язує даний термін з «самоорганізацією системи на базі активного та кваліфікованого,перш за все внутрішнього, менеджменту». Його основні процедури повинні застосовуватися не тоді, коли єдиним засобом управління єзовнішнє регулювання його діяльності, а постійно, не допускаючи входження в кризовий період, по можливості обмежуючисьгомеостатичними перетвореннями, тобто превентивними діями [18, с. 48]. Таким чином, внутрішнє антикризове управління повинноздійснюватися протягом усього життєвого циклу підприємства і розглядатися не як тимчасовий захід, а постійна складова системименеджменту.Цю ж позицію поділяє Г. Курошеєва [19, с. 165], визначаючи антикризове управління як сукупність зовнішніх та внутрішніх впливів напідприємство, яке здійснюється на усіх стадіях його життєвого циклу для запобігання зниження його конкурентної переваги (при слабкихознаках кризового стану) або її відновлення, якщо підприємство вже знаходиться у кризовому стані.Хибними представляються також обмеження періоду антикризового управління ситуацією банкрутства та специфічнимиуправлінськими зусиллями, які здійснюється в перебігу зовнішнього управління підприємства арбітражними керуючими, яке пропонуєтьсяокремими дослідниками, оскільки кризові явища потребують відповідного реагування суттєво раніше початку ініціювання відповідних судовихпроцедур.Розглядаючи сутність та завдання антикризового управління, усі дослідники єдині в думці стосовно його специфічності. Основнівідмінності, що притаманні антикризовому управлінню, полягають у наступному:1) специфічність мети здійснення - збереження підприємства як господарюючого суб’єкта та відновлення його життєздатності;2) використання специфічного управлінського інструментарію, тобто засобів та прийомів управлінського впливу; антикризовеуправління не може бути зведено, наприклад, до пошуку резервів зростання продуктивності праці, скорочення витрат, пошуку нових ринківзбуту, реструктуризації активів та пасивів - ці заходи повинні здійснюватися постійно, незалежно від стану підприємства, хоча в умовах кризивони і стають антикризовими за своїм спрямування; досягнення визначених задач вимагає застосування нестандартного, і навітьнеприйнятного, в нормальних умовах складу управлінських засобів;3) відокремлення суб’єктів здійснення, які мають відповідну фахову підготовку, повноваження, знання та навички, беруть на себевідповідальність за результати своєї діяльності;4) суттєві ресурсні обмеження, пов’язані з неможливістю або складністю отримання додаткових ресурсів, насамперед - фінансових,оскільки залучення фінансових ресурсів в умовах низької (навіть від’ємної) кредитоздатності та інвестиційної привабливості є надзвичайноскладним управлінським завданням;5) суттєві часові обмеження, обумовлені можливими агресивними діями кредиторів підприємства та виникненням загрози ініціюваннябанкрутства та обмеження дієздатності існуючого керівництва підприємства;6) орієнтація управлінських зусиль не тільки на зовнішні прояви ускладнень та проблем, а й на їх глибинні корені (причини появи), щоє перешкодою повторення кризи;97

98Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20107) підвищена ризикованість управлінських рішень, що приймаються та реалізовуються, у зв’язку з високим ступенем нестійкості(напруження) господарської системи;8) підвищення значимості інформаційно-аналітичної підтримки управлінських рішень, що приймаються, порівняно більший обсягвикористання аналітично-розрахункових та прогностичних процедур;9) орієнтація на мінімізацію втрат усіх зацікавлених осіб - власників, персоналу, кредиторів, держави;10) використання інноваційних рішень, креативного підходу до визначення типу поведінки в кризовій ситуації та пошуку шляхіввиходу з неї;11) забезпечення високої ефективності управлінського впливу потребує більш високих фінансових та інтелектуальних витрат,відповідно має більшу вартість порівняно з нормальними умовами господарювання.Узагальнюючи наведене вище можна дати наступне тлумачення терміну «антикризове управління» - постійно організоване спеціальнеуправління, в основу якого покладена система методів та принципів розробки та реалізації специфічних управлінських рішень, що приймаютьсявідокремленим суб’єктом в умовах суттєвих ресурсних та часових обмежень, підвищеного ризику, фінансових та інтелектуальних витрат длявідновлення життєздатності підприємства та недопущення його ліквідації як господарюючого суб’єкта.Об’єктом антикризового управління є виникнення та поглиблення кризи розвитку підприємства, що має негативні наслідки дляжиттєдіяльності підприємства, її усунення та запобігання.Враховуючи різноманітність кризових явищ та наявність багатоваріантності в їх прояві, можуть реалізовуватися різні концепції(моделі) здійснення антикризового управління по відношенню до окремих параметрів кризи:1) залежно від впливу на початок кризового періоду:• «наближення» - суть якої полягає у створенні умов для прискорення настання кризи, у тому числі за рахунок відповідного впливу нафактори-провокатори кризи;• «віддалення» - яка передбачає створення передумов для відстрочки прояву кризи (перенесення тяжкості втрат на майбутні періоди);• «невтручання» - у перебігу якої відсутні управлінські зусилля, спрямовані на початок кризового періоду;2) залежно від впливу на кінцевий результат:• «запобігання виникненню» - сутність якої полягає в підготовці та реалізації таких управлінських заходів, які унеможливлюютьвиникнення кризових явищ;• «стабілізація положення» - при реалізації якої головна увага приділяється забезпеченню керованості системи в перебігу проходженнякризового стану;• «пристосування» - сутність якої полягає в забезпеченні мінімізації зовнішніх негативних впливів та використання переваг позитивнихвпливів;• «вихід з кризи» - метою якої є завершення кризового періодунезалежно від його наслідків, у тому числі негативних;3) залежно від характеру поведінки протягом кризового періоду:•»сприяння розгортанню» - сутність якої полягає в реалізації спеціальних дій та заходів, спрямованих на найбільш швидке визріванняпротиріч, що обумовили виникнення кризи, та активізацію їх прояву;• «нейтралітету» - сутність якої полягає в неприйнятті будь-яких управлінських заходів, а лише в накопиченні ресурсів;• «боротьба з негативними проявами та наслідками» — при реалізації цієї концепції антикризове управління орієнтується напереборення кризи;4) залежно від об’єкта управлінських зусиль:• «наслідки кризи» - при використанні якої антикризове управління орієнтоване на наслідки розгортання кризи з метою їх мінімізації;• «причини кризи» - при використанні якої антикризове управління спрямовується на локалізацію або усунення причин виникненнякризи;•»тривалість кризи» - метою якої визнається скорочення терміну проходження кризи;• комбіноване антикризове управління, яке передбачає використання різноманітного інструментарію залежно від об’єктауправлінських зусиль;5) залежно від залучення зовнішніх ресурсів та фахівців:• зовнішнє антикризове управління, яке здійснюється за ініціативою зовнішніх агентів (кредиторів, держави тощо) та з залученнямзовнішніх ресурсів;• внутрішнє антикризове управління, яке здійснюється виключно за ініціативою власників та керівництва підприємства та базується навикористанні внутрішніх ресурсів та резервів;• комбіноване антикризове управління, в перебігу якого використовуються різноманітні джерела ресурсів.Різноманітність моделей, концепцій антикризового управління свідчить про складність, багатогранність цього поняття. Вважаємо, щовибір конкретної моделі антикризового управління повинен базуватися на ґрунтовному аналізі передумов, причин кризових явищ напідприємстві, ідентифікації факторів (зовнішніх та внутрішніх), що мають вплив на їх розвиток, а також врахуванні особливостей конкретногосуб’єкта господарської діяльності.СПИСОК ДЖЕРЕЛ1. Чернявський А.Д. Антикризисное управление: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2000. – 208 с.2. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2003.– 504 с.3. Садеков, А. А. Управление предприятием в условиях кризиса [Текст]: моногр. / А. А. Садеков, В. В. Цурик. – Донецк : ДонГУЭТ,2006. − 178 с.4. Ансофф, И. Новая корпоративная стратегия [Текст] / И. Ансофф. − СПб. : Питер Ком, 1999. − 416 с.5. Ревенков, А. Н. Кризисная ситуация на предприятии и пути выхода из нее [Текст] / А. Н. Ревенков // Пищевая промышленность. –2005. − № 2. − С. 22-23.6. Крутько, В. Н. Введение в менеджмент кризисных ситуаций [Текст] : практ. рек. / В. Н. Крутько. – К. : МЗУУП, 1994. − 52 с.7. Simulation-oriented scenarios [Text] / U. Rosenthal [edc] // Crisis Management and Decision Making Simulation Oriented Scenarios. −Dordrecht : Kluwer, 1991. − P. 3.8. Barton, L. Crisis in organizations: Managing and Communicating in the Heat of Chaos [Text] / L. Barton. − Cincinnati, Ohio: South-Western,1993. – P. 2.9. Green, P. S. Reputation Risk Management [Text] / P. S. Green. − London : Pitman / Financial Times, 1992. – P. 97.10. Forgue, B. Nouvelles approaches de la gestion des crises [Text] / B. Forgue // Rev francaise de gestion. Paris. − 1996. − № 108. − P. 72-73.11. Lagadec, P. Un nouveau champ de responsabilite’ pour les dirigeants [Text] / P. Lagadec // The Virtual Corporation. − New York, 1993; Revfrancaise de gestion. Paris. − 1996. − № 108. − B. 110.12. Rouf-Dufort, Ch. Crises: des possibilite iaprentissage pour…enterprise [Text] / Ch. Rouf-Dufort // Rev francaise de gestion. – 1996. − № 108.– В. 81.13. Pauchant, T. C. La gestion systemique des crises et la prevention de la contr-production [Text] / T. C. Pauchant, E. M. Morin // Rev francaisede gestion. – 1996. − № 108. – В. 80-99.14. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. - М.: Дело, 1997. - 701 с.15. Уткин Э.А. Антикризисное управление. – М.: Экмос, 1997. – 400 с.16. Туленуов М. Концептуальні засади організації сучасного менеджменту: Монографія. – К.- Ніжин: Аспект-Поліграф, 2006. – 340 с.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 201017. Антикризисное управление: Учебник / Под ред. Э.М. Короткова. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 432 с.18. Малявина А. В., Попов С. А., Пашина Н. Б. Лизинг и антикризисное управление. . – М.: Экзамен, 2007. - 256 с.19. Курошеева Г. Антикризисный менеджмент на предприятии. – М.: Экзамен, 2006. – 430 с.РЕЗЮМЕУ статті окреслено основні концептуальні підходи до економічної сутності кризи на підприємстві, обґрунтовано забезпечення ефективногоантикризового управління, направленого на зміцнення фінансової стабільності, запобігання негативних явищ в бізнесі.Ключові слова: криза, кризові явища, антикризове управління, конкурентоспроможність підприємства.РЕЗЮМЕВ статье очерчены основные концептуальные подходы к экономической сущности кризиса на предприятии, обосновано обеспечениеэффективного антикризисного управления, направленного на укрепление финансовой стабильности, предотвращение негативных явлений в бизнесе.Ключевые слова: кризис, кризисные явления, антикризисное управление, конкурентоспособность предприятия.SUMMARYIn the article basic conceptual approaches to economic essence of crisis on an enterprise are outlined. Providing of the effective anticrisis management directedon strengthening of financial stability, prevention of the negative phenomena in business is grounded.Keywords: crisis, crises phenomena, anticrisis management competitiveness of enterprise.КОНЦЕПЦИЯ УПРАВЛЕНИЯ ФУНКЦИОНАЛЬНЫМИ ЦИКЛАМИ В ОРГАНИЗАЦИОННЫХ РАМКАХ ГЛОБАЛЬНОГОКЛАСТЕРНОГО СОТРУДНИЧЕСТВАГриценко С.И., к.э.н., доцент кафедры маркетинга Донецкий национальный университет ⋅Постановка проблемы. Мировая и национальная экономики претерпевают быстрые, противоречивые изменения. Транснациональныекорпорации, финансовые, логистические структуры, используя свое техническое и финансовое преимущество, стремятся найти наиболееблагоприятные регионы с менее затратной технической инфраструктурой и профессиональной рабочей силой. Регионы в рамках национальныхи региональных программ развивают между собой партнерские связи по эффективному использованию скрытого местного потенциала иконкурируют своими возможностями по созданию необходимых условий для получения инвестиций и мобилизации ресурсов. Отличия врегиональных возможностях и потенциале выступают как фактор, стимулирующий развитие территорий. Прослеживаются несколько ведущихтенденций развития макрологистических систем.Во-первых, глобализация и диверсификация экономики - высокие темпы роста мировой торговли благодаря транснациональнымкорпорациям, достижениям информационных технологий и усиливающееся взаимодействие экономик разных стран мира, обострениемеждународной конкуренции. Движение от иерархических (соподчиненных) структур к сетевым организациям (от жестких однообъемныхформирований к организациям, построенным на вовлечении множества рассредоточенных, включенных в компьютерную сеть сотрудниковдля автономного выполнения локальных задач). Размещение в географической близости взаимосвязанных компаний производственной,финансовой направленности, локализация их конкурентных преимуществ. Это побуждает правительство проводить протекционистскуюполитику, защищая своих отечественных производителей. В условиях международного разделения труда и кооперации логистическиесистемы позволяют найти наиболее эффективные варианты снижения затрат на транспортировку, переработку, хранение продукции,управление запасами за счет рационализации грузопотоков, создания специальных транспортно-складских логистических центров,сети международных транспортных коридоров, кластеров предприятий и отраслей промышленности.Во-вторых, конвергенция - сближение, объединение новейших технологий различных компаний методом аренды, «поглощения»слабых или создания совместных предприятий, альянсов более высокого уровня конкурентоспособности, что впоследствии приводит ксокращению промежуточных звеньев логистической системы и региональной интеграции стран, например, крупнейшее интеграционноеобъединение мира - Европейское Сообщество (ЕС).В-третьих, сокращение жизненного цикла товаров и услуг, вызванное постоянно возрастающей динамикой развития рынка. Компаниямпроизводителям, посредникам необходимо ускорить процесс разработки новой продукции и внедрение логистических инноваций; найтиоптимальные уровни инновационности, способы распределения и движения товаров, что даст межотраслевой эффект. Чрезвычайно высокийили низкий уровень инновационности ведут к потере сегментов рынка по причине неопределенности или неудовлетворенности клиентуры. Следствиемсокращения жизненных циклов товаров, услуг, - является постоянно расширяющийся ассортимент продукции или услуг, входящих в устоявшийся бренд.Это вызвано стремлением успешных компаний сосредоточить свои усилия на развитии уже «раскрученного» бренда. Достаточно устойчивая, популярная,выделенная общественным сознанием в развитых государствах бренд-концепция «кластерных образований» добавляет ценность компаниям, создающимпродукт или услуги в рамках этих образований.В-четвертых, реструктуризация в экономике: рост сферы услуг, р а з в и т и е л о г и с т и ч е с к о г о с е р в и с а . Производители,торговые, транспортно-складские посреднические организации должны акцентировать внимание не только на физических характеристикахпроизводимых ими продуктов, а и на их полезности, качественных свойствах для потребителей, улучшении экологии, возможностипредоставления различных услуг, что позволит избежать «маркетинговой и логистической близорукости».В-пятых, поддержка и усовершенствование региональных инфраструктурных преимуществ различных видов транспорта,соответствующих требованиям XXI ст., и создание сети Интернета нового поколения в рамках Глобальной информационной инфраструктуры[1, с.46].Цель работы. Определение стратегии действий в формировании глобальных логистических систем на основе кластерногофункционального цикла исполнения заказа.Результаты исследования. На этапе глобализации хозяйственных связей существенную стабилизирующую роль в процессефункционирования глобальных логистических систем [2, с.94] играет их инфраструктура.Логистическая кластерная инфраструктура – основанная на принципе добровольности совокупность материально-вещественныхэлементов системы управления материальными, информационными, финансовыми потоками ресурсов в движении, удовлетворяющих потребности,начиная от обеспечения сырьем, топливом, материалами предприятия и заканчивая поставкой готовой продукции конечному потребителю.Объекты логистической инфраструктуры, обычно называемые узлами, взаимосвязаны функциональным циклом исполнения заказовпотребителей, информационными и транспортными сетями. Для поддержки логистических операций функционального цикла требуются запасыматериалов и готовой продукции. Общий объем запасов, размещенных в логистической системе, состоит из текущих и страховых запасов.Функциональный цикл исполнения заказов потребителей формирует структуру интегрированной логистики.Функциональный цикл исполнения заказов потребителей для производственных предприятий или оптовых торговых компаний включаетсоответственно следующие комбинированные функциональные циклы: снабжение (закупки) материальных ресурсов и/или готовой продукции,материально-техническое обеспечение (поддержка) производства, физическое распределение (дистрибьюция) (рис. 1).© Гриценко С.И., 201099

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010100Рис. 1. Структура кластерного функционального цикла исполнения заказа в интегрированной логистической системеДля полноценного исполнения заказов любого объекта интегрированной логистической системе необходимы конфигурациифункциональных циклов, включающие разные сделки и операции на тех или иных стадиях логистической деятельности. Для исполнения заказовкрупных предприятий необходима многоуровневая гибкая логистическая система со сложной комбинацией функциональных циклов в снабжении,материально-техническом обеспечении производства и физическом распределении.Структура функционального цикла исполнения заказа в интегрированной логистической системе является функциональнойсоставляющей, связующей звенья логистической системы кластерных образований.Снабжение включает выбор источника ресурсов, размещение и отправление заказа поставщикам, транспортировку и получениепоставки. Этот функциональный цикл еще формулируют как логистика «на входе» или внутренняя логистика. Логистика на входе способствуетуспешной хозяйственной деятельности в целом для становления и развития национальной логистической инфраструктуры.Логистическая поддержка стадий производственных процессов соответствует функциональному циклу материально-техническогообеспечения производства, ориентирована на выполнение погрузочно-разгрузочных работ и управление запасами незавершенного производства(полуфабрикатов) для своевременного осуществления производственного графика выпуска продукции. В условиях проявления на национальномуровне глобальных тенденций актуализируются критерии гибкости и способности к быстрому обновлению ассортимента выпускаемых продуктов ипроизводственных технологий [3, с.70]. Функциональный цикл материально-технического обеспечения производства направлен на «то, что, где икогда производится» с целью эффективного, экономичного удовлетворения производственных потребностей. Обеспечение производства находитсяв сфере внутреннего управления и контроля менеджеров фирмы, что способствует общему сокращению страховых запасов.Цикл физического распределения (дистрибьюции) является неотъемлемым элементом маркетинга и логистики. С одной стороныобеспечивает заключение, реальное исполнение сделок с целью удовлетворения потребительского спроса. С другой стороны физическоераспределение как элемент логистики связывает фирму с ее потребителями, охватывая те звенья товаропроводящих структур производителей и(или) логистических посредников. Система физического распределения вынуждена приспосабливаться к случайным заказам потребителей.Объединенными усилиями маркетинга и логистики необходимо придать циклу физического распределения «на выходе» максимальную гибкость иприспособляемость к требованиям рынка.Концепция управления логистической цепочкой всех взаимосвязанных, согласованных функциональных циклов, поддерживающихполный цикл основных и сопутствующих потоков, ориентирована на «сквозную» оптимизацию ресурсов на всем ее протяжении - от исходныхпоставщиков до конечных потребителей. Общие приоритеты смещаются от разрозненного управления потоками в организационных рамкахкаждого отдельного участника к сплоченному кластерному сотрудничеству с межфункциональной и межорганизационной координацией на основелогистического подхода.В функциональных циклах снабжения и распределения участвуют фирмы, поставщики, потребители не только на уровневнутристрановой логистики, а также и глобальной, осуществляя управление интегрированными логистическими бизнес-процессами.Местонахождение поставщиков, потребителей, их участие в международных логистических операциях определяют этот уровень и протяженностьглобальной логистической цепи.Продолжительность функционального цикла глобальной логистики в сравнении с внутренней ее составляющей значительно больше иможет измеряться неделями и месяцами. Это обуславливает необходимость интегральной оптимизации факторов, которые удлиняют процессфункционального цикла.Факторы удлинения функционального цикла глобальной логистической цепочки:- исполнение официального порядка таможенных процедур;- согласование движения транспортных средств в соответствии с их расписанием и графиком использования погрузочно-разгрузочногооборудования;- учет особенностей финансирования международных сделок;- соблюдение многоязычного сопровождения грузов, перевозочных и таможенных документов;- поддержка большого разнообразия продуктов значительным объемом наличных запасов и потенциалом складских мощностей;- увеличение количества общих форм международной логистической документации;- превышение совокупного запаса реальным потребностям всей логистической цепочки;

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010- использование большого количества поставщиков и перевозчиков;- отсутствие у грузоотправителя возможности выбирать самостоятельно транспортного партнера в отрасли морских перевозок, пользуясьуслугами системы фрахтовых конференций, что препятствует грузоотправителям в создании эффективной глобальной сети хозяйственных связей;- поиск более высокого системного уровня координации участников всей логистической цепочки;- увеличение затрат времени на создание и поддержание союзов с грузоперевозчиками и специализированными поставщикамилогистических услуг.Мировая экономика становится единой, пронизанной взаимосвязями узлов логистической инфраструктуры и порождаемыми имипотребностей. Потребности способствуют экономическому росту, освоению мирового рынка, его логистическому обеспечению в единой цепи.Согласование потребностей «на входе» и «на выходе» функционального цикла исполнения заказа способствует достижению его динамичности,устойчивости и надежности.Потребности «на входе» - в функциональном цикле снабжение, определяются в соответствии с заказом клиентов в нужных: количестве,месте, сроках, цене закупок под логистическим контролем хозяйственной деятельности.О потребностях «на выходе» - в цикле физического распределения, можно говорить как об ожидаемых от логистической системырезультатах работы по исполнению сделок в ответ на маркетинговые усилия по учету побудительных мотивов потребителей.Представляем четыре уровня развития потребностей, основанных на побудительных мотивах клиентов-потребителей транспортныхуслуг, географически находящихся в различных районах мира, и полезности чего-либо для личного (конечного) потребления, использования впроизводстве или для перепродажи.Первый уровень. Пассивная потребность. Побудительный мотив – нужда, то есть ощущение человеком (фирмой) нехватки чего-либо.Второй уровень. Либеральная потребность. Побудительный мотив – желание (хотение), то есть ощущение необходимости в чем-либо.Третий уровень. Агрессивная потребность. Побудительный мотив – стремление, то есть настойчивое влечение к осуществлению чеголибо,к обладанию чем-либо.Четвертый уровень. Платежеспособная потребность (потребительский спрос). Побудительный мотив – возможность, то естьосуществление чего-либо при наличии каких-либо благоприятных условий, обстоятельств, способствующих чему-либо.Побудительные мотивы потребностей клиентов можно измерить косвенно через внешние их проявления, меру полезности которыхсоставляет цена, тариф, которые готов заплатить потребитель при наличии средств.Формирующиеся потребности с первого по третий уровни, по мнению автора, расцениваются как потенциальные, удовлетворениекоторых осознанно не требуется по той или иной причине. Это потенциальный резерв, который необходимо изучать, развивать и быть готовымудовлетворять.Потребности развиваются и формируются, как правило, за счет внутренних ресурсов, но можно активизировать их проявление,используя внешние факторы (инвестиции, кредиты, гранты).Четвертый уровень потребностей – реальный спрос, который имеет восемь состояний: отрицательный спрос, отсутствие спроса,скрытый спрос, падающий, нерегулярный, полноценный, чрезмерный, нерациональный спрос [4, с.57-59].Степень личного и производственного потребления как завершающей стадии процесса воспроизводства показывает, правильно лиосознана платежеспособная потребность (спрос) конкретных покупателей логистическими центрами производящей фирмы. Спрос выступаетобратной информационной связью между производством и потреблением.Логистическая инфраструктура является связующим звеном между производством и потреблением, обслуживает процесстовародвижения, создает условия для удовлетворения спроса, сокращения времени реализации товаров, ускорения оборота капиталов,снижения издержек товародвижения и цен, формирования эффективной конкурентной среды.Материально-вещественные элементы логистической инфраструктуры по институциональной принадлежности классифицируются натранспортно-складские системы, логистические подразделения по обслуживанию производства, диспетчерские информационноконтролирующиеслужбы, другие предприятия логистических услуг. Они обеспечивают эффективность единого технологического процесса«материально-техническое обеспечение – производство – сбыт - потребление – спрос – производство» на основе концепции общих издержек,повышения качества обслуживания потребителей, сокращения времени доставки ресурсов.Современная тенденция глобализации экономики требует от региональных и локальных экономик гармонизации и синхронизациисвоих национальных стратегий с глобальными процессами, ориентирования на передовые страны мира [5, с.9].Глобальная логистическая инфраструктура (ГЛИ) существует в двух измерениях – мировом и национальном. На мировом уровне всостав ГЛИ входят все локальные (национальные) ГЛИ отдельных стран и общемировые элементы, содействующие реализации форммеждународного сотрудничества, порядок функционирования которых регламентирован международными договорами, соглашениями.Если рассматривается национальный уровень, то национальная логистическая инфраструктура, являясь локальной по отношению кмировой логистической инфраструктуре, одновременно выступает глобальной в пределах соответствующей страны.Процесс становления и развития ГЛИ осуществляется на основе взаимосвязанного и взаимообусловленного международногоразделения и кооперации труда. Разделение труда характеризует многообразие различных видов человеческой деятельности, выделение,специализацию транспортно-складских систем как одной из существенных элементов логистической инфраструктуры. Специализация навыделенных участках потенциально способствует повышению производительности труда за счет использования достижений науки и техники,передового опыта, физиологии, гигиены и психологии труда.Формы разделения труда на логистических подразделениях зависят от технического уровня и используемого оборудования,характера транспортно-складских процессов и наличия квалифицированных работников. Основными формами разделения труда в транспортноскладскихсистемах являются: функциональная, программно-целевая, технологическая, профессионально-квалификационная.Функциональное разделение труда осуществляется в зависимости от состава и содержания выполняемых функций и закрепления их внормативных документах. Оно способствует упрощению решения логистических задач при горизонтальных связях, определяемых членамиорганизации, взаимозависимая деятельность которых требует взаимодействия.Программно-целевое разделение труда предполагает обособление специальных групп работников, подразделений, региональных иглобальных структур для решения масштабных задач.Технологическое разделение труда предполагает его расчленение по видам работ и операций.Профессионально-квалификационное разделение труда основано на распределении обязанностей и разграничении ответственностимежду работниками с учетом занимаемой должности, степени сложности поручаемых работ и необходимой для этого квалификации.Каждая форма разделения труда органически связана с определенной формой кооперации, что позволяет широко использовать вработе возможности экономической взаимосвязи, совмещение функций и профессий.Характерной чертой последних лет является переход от узкой специализации логистических систем к региональной интеграции,усиление региональных факторов развития логистической инфраструктуры в сочетании с отраслевыми факторами. Оптимальное сочетаниерегионального и отраслевого разделения труда логистической инфраструктуры с учетом научных разработок [1,2,4,5,6,7,8] проявляется вприменении следующих принципов:- формирование и развитие глобальных транспортно-логистических, информационных и других макрологистических систем;- удобство транспортирования грузов, прямолинейность грузопотоков;- совместимость информационного продукта участников товародвижения и международных путей сообщения;- оптимальное приближение хранимых товарно-материальных ценностей к основным региональным потребителям;- безопасное техническое состояние, возможность расширения и автоматизации транспортно-складской сети;- обеспечение условий минимального простоя транспортных средств на погрузочно-разгрузочных, перевалочных участках и пунктахтаможенного досмотра;101

102Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010- максимальное использование площадей и объемов транспортно-складских комплексов;- автоматизация учета движения продукции на складах и грузов в пути следования;- снижение тарифов логистических посредников, использующих глобальные логистические цепи и каналы;- экологически безопасная направленность развития транспортно-складских систем.Международное разделение труда и кооперация привели к глобализации рыночных отношений, созданию большого количестватранснациональных компаний, финансово-промышленных групп, свободных экономических зон, использующих глобальные проекты.Глобальное соперничество и дерегулирование транспортировки в историческом аспекте шли параллельно, и процесс этот развивалсярефлексивно, т.е. взаимосвязано. В конце 1970-х и на протяжении всех 1980-х годов логистический менеджмент в США подвергся сильномувлиянию дерегулирования, проводимого в транспортной отрасли. Законы о дерегулировании воздушных перевозок 1977 и 1978 гг., Закон ожелезнодорожных перевозках 1980 г., Закон о реформе регулирования и модернизации автомобильного транспорта 1980 г. и Закон о грузовыхперевозках 1984 г. устранили или существенно изменили многие экономические санкции, действовавшие соответственно на воздушном,железнодорожном, автомобильном или океанском транспорте. Одновременно углубление и расширение глобального соперничества началось в1970-е гг. и особенно ускорилось в 1990-е [9, с.11]. Компании предпринимательского типа со всего мира осознали необходимость в болееглобальной ориентации своей деятельности. Большинство правил регулирования имели национальный характер, так что глобализация рынковозначала ослабление регулирования, и наоборот. Даже когда меры регулирования внутри отдельных стран ослабевали, в международноммасштабе вводились новые правила.Дерегулирование в сфере транспортировки привело к повышению внутрифирменной и межфирменной конкуренции; большейсвободе в установлении и изменении тарифов; большей гибкости в выборе маршрутов и графиков движения. Для грузоотправителей появиласьвозможность выбора перевозчиков и более разнообразных типов услуг. Остается фактом, что международные правила регулирования непоспевают за процессом глобализации [10, с.131]. Запаздывание введения мер регулирования в международном масштабе можно объяснить,неспособностью понять рефлексивную природу транспортировки, отчасти – преобладающими настроениями против регулирования, ноглавным образом – отсутствием соответствующих институтов.Глобальные транспортно-логистические кластеры являются эффективным средством для сбалансированности намакроэкономическом уровне национальных ресурсов, оптимизации провозной и пропускной способности путей сообщения и мест хранениятоваров.Так, организация сотрудничества железных дорог (ОСЖД), учитывая интересы железных дорог 22 государств Европы и Азии (в ихчисле Украина) в целях организации перевозок грузов в прямом международном железнодорожном сообщении инициировала заключениесоглашения о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС), которое действует с 1 ноября 1951 года по настоящее время,потенциально способствует и создает условия для добровольных кластерных образований.На II общеевропейской конференции по вопросам транспорта (Крит, 1994 г.) были определены девять приоритетных международныхтранспортных коридоров (МТК), предполагающих взаимодействие различных видов транспорта. В Украине утверждена «Программа созданияи функционирования национальной сети международных транспортных коридоров (МТК)», которой предусмотрено участие отечественноготранспорта в системе МТК: «Критские» коридоры №3, №5, №9; «Балтийское море – Черное море» («Гданьск – Одесса»); МТК «ТРАСЕКА»(«Европа – Кавказ – Азия»). Сотрудничество Украины и Российской Федерации в разработке Концепции развития международныхтранспортных коридоров, пролегающих по их территории, закреплено на совместной коллегии Министерств транспорта Украины и РФ(Москва, декабрь 2002 года). Международные транспортные коридоры являются остовом глобальных транспортно-логистических кластеров вУкраине.В Украине и странах СНГ не отработана и не получила должного развития система перевалочных баз и терминалов. Наблюдаютсязначительные непроизводительные затраты на транспорте, складские мощности недостаточно загружены. Развивая транспортно-складскуюинфраструктуру, Украина будет иметь реальные перспективы в усилении своей роли как транзитного государства.Одним из перспективных вариантов интеграции нашей страны в мировое сообщество является создание специальных транспортноскладскихцентров (ТСЦ). Эффективность ТСЦ высока за счет комбинирования и концентрации всех транспортно-распределительныхфункций, связанных с обработкой и доставкой грузов потребителям, на одной территории, которая достигает 100-200 га. ТСЦ стран западнойЕвропы с целью координации и развития их деятельности объединены в организацию «Европлатформс». Создание транспортно-складскихцентров в Украине на принципах кластеризации может быть удачно совмещено с развитием специальных экономических зон точечного типавнешнеторговой направленности, тяготеющих к важнейшим транспортным путям.Росту товарообменных операций между сотрудничающими странами способствуют также таможенные лицензионные склады (ТЛС),служащие интегрированным кластерным звеном в структуре функционального цикла исполнения заказов. Владельцами таможенныхлицензионных складов являются субъекты предпринимательской деятельности, которые получили лицензию на право открытия и эксплуатацииТЛС. Основные задачи таможенных лицензионных складов:- содействие развитию внешнеэкономической деятельности Украины и ее сближение с существующей мировой практикой;- создание условий для подготовки импортных товаров для их использования на территории Украины;- снижение затрат, связанных с перемещением товаров через таможенную границу Украины.Стратегией компаний, работающих на глобальных рынках, является выпуск продукции, соответствующей стандартам европейскогокачества, служащей одновременно конкурентным преимуществом и основанием кластерного партнерства преуспевающих хозяйствующихсубъектов. Но качество зависит не только от производственной и сырьевой баз, но и от соответствующих условий хранения и доставкипродукции потребителю. Рассмотрим этот тезис на примере компании «КОНТИ». В компании «КОНТИ», одного из крупнейших игроковукраинского кондитерского рынка, открылся логистический центр, построенный и автоматизированный в соответствии с европейскимистандартами. Новый логистический центр оснащен современной системой управления складом ERP, разработанной компанией SAP. Такаясистема автоматизации учета движения товара на складе позволит обеспечить полный контроль над движением товаров, точное ибесперебойное передвижение продукции, а также увеличить скорость всех логистических потоков. Автоматизация логистического центрапозволит компании «КОНТИ» достоверно отслеживать движение продукции от производства вплоть до розничных торговых точек, получаяполную и оперативную информацию о представленном в торговой точке ассортименте и о сроке хранения продукции.Уровень технической оснащенности логистического центра соответствует классу «А» - высшей категории в классификациискладских помещений. Складской терминал имеет общую площадь 16 000 кв. м и рассчитан на 12 тыс. тонн продукции [11, с.106; 12, с.6].Кроме того, глобальные компании сотрудничают с ограниченным числом логистических посредников – представителей «третьей стороны»кластерного сообщества. Так, компания «КОНТИ» рассчитывает на свои основные производственные активы в Украине: Донецкаякондитерская фабрика (КФ), Константиновская КФ, Горловская КФ; в России – Курская КФ.Тенденция конвергенции проявляется не только в объединении экономических субъектов, обладающих общностью производимойпродукции. Корпорация «ДТЭК» - первая в Украине вертикально-интегрированная компания, объединяющая предприятия в кластернуюцепочку по добыче и переработке угля, производству электроэнергии, а также энергопоставляющие предприятия. В составе корпорацииугледобывающие и углеперерабатывающие предприятии, энергогенерирующая компания, энергоснабжающие компании, а также группасервисных предприятий по проектированию, монтажу и наладке энергетического оборудования.Авиакомпания «Ильич-Авиа» на первом этапе интеграции взята в аренду сроком на 25 лет Мариупольским металлургическимкомбинатом имени Ильича [13, с.2]. Это перспективное межотраслевое кластерное объединение открыто для сотрудничества с Азовскимморским пароходством.Выводы. Таким образом, становление и развитие глобальных логистических кластеров должно проходить сбалансировано,целенаправленно, под контролем государства, на основе структуры функционального цикла исполнения заказа в интегрированнойлогистической системе, как важнейшее звено транспортно-логистической сети стран мирового сообщества. Это является необходимым

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010условием удовлетворения потребностей глобального рынка, улучшения экологии, снижения логистических издержек, формированияустойчивых макрологистических систем.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Економічні проблеми XXI століття: міжнародний та український виміри / За ред. С.І. Юрія, Є.В. Савельєва. – К.: Знання, 2007. – 595 с.2. Сергеев В.И. и др. Глобальные логистические системы. Учеб. пособие / В.И. Сергеев, А.А. Кизим, П.А. Эльяшевич; Под общ. ред.В.И. Сергеева. – СПб.: Бизнес-пресса, 2001. – 240 с.3. Бауэрсокс Доналд Дж., Клосс Дейвид Дж. Логистика: интегрированная цепь поставок. 2-е изд. / Пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес»,2005. – 640 с.4. Котлер Ф. Основы маркетинга. – М.: Прогресс, 1990. – 736 с.5. Геец В. Об итогах научной деятельности учреждений Отделения экономики НАН Украины в 1999 г. и их задачах по развитиюфундаментальных экономических исследований // Экономика Украины. – 2000. - №7. – С.9.6. Маршалл А. Принципы экономической науки, т.1. – М.: Прогресс, 1993. – 415 с.7. Пащенко Ю. Транспортная политика Украины // Экономика Украины. – 2001. - №12 – С.38-43.8. Хахлюк А. Украина – транзитное государство // Экономика Украины. – 2001. - №1. – С.26-33.9. Сток Дж. Р., Ламберт Д.М. Стратегическое управление логистикой: Пер. с 4-го англ. изд. – М.: ИНФРА-М, 2005, XXXII. – 797 с.10. Сорос Дж. Кризис мирового капитала. Открытое общество в опасности. Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1999. – XXVI. – 262 с.11. Компания «КОНТИ» строит первый в Украине логистический центр европейского уровня // Голос Украины, 8 августа 2006. - №145 – С.10.12. Логистика по-европейски // 11 июля 2007. - №119 – С.6.13. Дмитриевский А. Под крылом «Ильич-авиа» // Донецкий кряж, 11-17 августа 2006. - №30. – С.2.РЕЗЮМЕОбґрунтовано концепцію управління функціональними циклами в межах глобального кластерного співробітництва.SUMMARUThe concept of manipulation of functional cycles within an organization framework of Global cluster collaboration was confirmed.РЕЗЮМЕОбоснована концепция управления функциональными циклами в организационных рамках глобального кластерного сотрудничества.ІНФРАСТРУКТУРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРАНСКОРДОННОГО РИНКУ ПРАЦІ В РАМКАХ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОГОТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВАГусєва М.О., аспірант, Інститут регіональних досліджень НАН України, м. ЛьвівВступ. Здійснення ефективної регіональної політики через розвиток транскордонного співробітництва є важливим аспектомдіяльності регіонів у сфері міжнародних відносин. Результатом такої співпраці є формування транскордонних ринків, яке відбуваєтьсявнаслідок взаємодії прикордонних територій в межах певного транскордонного регіону. Останній, відповідно, об’єднує регіони, які маютьспільний кордон з однією або кількома територіями, розташованими в сусідніх країнах, і являється полюсом тяжіння потоків товарів, капіталів,робочої сили, інформації з обох сторін кордону. Розвиток транскордонних ринків необхідно розглядати в розрізі спільних економічних тасоціальних проблем. Однією з таких проблем є неналежний рівень інфраструктурного забезпечення різних ланок економічного життясуспільства та нерівномірний розвиток інфраструктури по різні сторони кордону в межах єдиного транскордонного ринку.Дослідження окремих аспектів інфраструктурного забезпечення та функціонування транскордонних ринків знайшли своєвідображення у працях як українських науковців: П. Бєлєнького, Ю. Макогона, Н. Мікули, А. Мокія, так і зарубіжних: П.Еберхарта, Т.Коморніцького, В. Малєндовського, М. Ратайчака та ін.Постановка проблеми. До переліку сфер функціонування транскордонних ринків відносять також і людські ресурси. Пропозиціяпраці завжди була актуальною у різні часи і на всіх континентах. Проте умови праці та належне забезпечення її впровадження у різних сферахекономічного життя у багатьох випадках залишали бажати кращого. Саме тому дослідження функціонування та вдосконаленняінфраструктурного забезпечення транскордонного ринку праці є актуальним і своєчасним. Даний процес розглядатимемо на прикладіукраїнсько-польського транскордонного ринку праці, який функціонує в межах транскордонного регіону Волинської області та Люблінськоговоєводства.Метою даної статті є:− визначення сутності та значення транскордонного ринку праці;− визначення характеру впливу інфраструктурного забезпечення на формування та функціонування транскордонного ринку праці врамках українсько-польського транскордонного співробітництва;− визначення шляхів вдосконалення інфраструктурного забезпечення українсько-польського транскордонного ринку праці в межахВолинської області та Люблінського воєводства.Як економічна категорія ринок праці являє собою систему виробничих відносин між робітниками, підприємцями і державою,по-перше, з приводу обміну індивідуальної здібності до праці на фонд засобів, необхідних для відтворення робочої сили, та, по-друге, з приводурозміщення робітників в системі суспільного розподілу праці у відповідності до законів товарного виробництва та обороту [7].Щодо транскордонного ринку праці, то його можна представити як суспільно-економічну форму руху трудових ресурсів в межахрегіонів двох сусідніх держав та в рамках діючих національного та міжнародного законодавств. Можна дати також інше визначення: транскордоннийринок праці - це об’єднані національні регіональні ринки у сфері формування попиту і пропозиції на робочу силу на території двох сусідніх держав вмежах діючих національного та міжнародного законодавств.Для аналізу та прогнозування розвитку транскордонного ринку праці важливо виявити особливості розвитку ринковоїінфраструктури на рівні транскордонного регіону. Ринкова інфраструктура загалом та інфраструктура ринку праці як система, зокрема, —це сукупність суб’єктів матеріально-технічного, організаційного, інформаційного, фінансового і правового характеру, які забезпечуютьбезперебійне функціонування ринкового механізму та безперервність процесу [5]. Інфраструктура транскордонного ринку праці гарантуєдодержання правопорядку і врахування інтересів громадян обох держав загалом та окремих суб’єктів ринкової економіки. Характеристика умовфункціонування і розвитку транскордонного ринку праці відображає стан його інфраструктурного забезпечення, яке ми і розглянемо наприкладі українсько-польського транскордонного ринку праці в межах транскордонного регіону Волинської області та Люблінськоговоєводства.Результати. Інфраструктурне забезпечення даного транскордонного ринку праці включає державні і недержавні заклади сприяннязайнятості, кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди, нормативно-правове середовище, що забезпечують взаємодіюміж попитом і пропозицією праці. Основною функцією інфраструктури ринку праці є регулювання відносин між роботодавцями і працівникамиз приводу оплати праці, її умов, вирішення соціально-трудових конфліктів [1].В межах даного транскордонного рину праці функціонують такі державні об’єкти інфраструктурного забезпечення:© Гусєва М.О., 2010.103

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010• зі сторони Волинської області – це Волинський обласний центр зайнятості, 2 міських, 2 міськрайонних та 14 районнихцентрів занятості;• зі сторони Люблінського воєводства – це Воєводський центр зайнятості в м. Любліні та 21 повітових центри зайнятості.• У структурі Волинської обласної служби зайнятості функціонує 18 базових центрів зайнятості, керівництво якими здійснюєобласний центр зайнятості. Надають послуги незайнятому населенню та роботодавцям 2 міських центри зайнятості (Луцький то Нововолинський], 2міськройонних (Ковельський та Володимир-Волинський), та 14 районних [4].• До недержавних об’єктів інфраструктурного забезпечення ринку праці у Волинській області, з якими співпрацюєВолинський обласний центр зайнятості відносяться недержавні громадські організації [4]. Співпраця із цими соціальними партнерами маєсистемний взаємопогоджений характер. Структура недержавних громадських організацій, які функціонують на даному ринку праці тапідписані з ними угоди Волинського обласного центру зайнятості наведено в таблиці 1.Таблиця 1Структура недержавних громадських організацій у Волинській області та результати співпраці з ними Волинського обласного центрузайнятостіНазва організаціїПредмет УгодиВолинське обласне об'єднання організацій роботодавцівЗабезпечення зростаючих потреб роботодавців у якісному підборіпрацівниківОбласне відділення Фонду соціального захисту інвалідівВдосконалення дієвого механізму працевлаштування інвалідівФонд підтримки підприємництваПідтримка осіб, які займаються підприємницькою діяльністюІнститут аналізу державної та регіональної політикиСтратегічне планування розвитку територійВолинський регіональний Фонд інвестицій і розвиткуПідтримка бізнес-проектів. створення нових робочих місць в регіоніЦентр юридичної підтримки сільського населенняПодолання сільського безробіттяОбласне громадське об'єднання „Волинські перспективи"Розвиток туризмуАсоціація захисту прав молодіПодолання молодіжного безробіттяВолинський регіональний центр працевлаштування та перепідготовки Сприяння зайнятості соціальної та професійної адаптаціївійськовослужбовціввійськовослужбовцівОбласний молодіжний центр праціПодолання молодіжного безробіттяВолинська сільськогосподарська дорадча службаВпровадження освітніх програм длясільської молодіДепартамент з виконання покараньПрацевлаштування осіб, які звільнені від відбування покараньДжерело: Головне управління статистики у Волинській області. – [Електронний ресурс]//http://www.dcz.gov.ua/vol/control/uk/statisticsВолинська область є традиційно трудонадлишковою, тому ринок праці тут є особливо привабливим, оскільки він має [3]:• постійну пропозицію трудових ресурсів;• сприятливі економічні умови;• джерела поповнення кваліфікованими кадрами (значна кількість навчальних закладів середньотехнічної та вищоїспеціальної освіти);• керованість трудовими ресурсами (через місцеві центри зайнятості населення).На кінець вересня 2009 р. у державній службі зайнятості перебувало на обліку 14,1 тис. волинян, які потребують допомоги упрацевлаштуванні, проти 14,9 тис. на початок. Впродовж вересня за сприяння служби зайнятості працевлаштовано 1,8 тис. осіб, з початку року– 18,7 тис. осіб. Разом з тим, пропозиція робочої сили в 9 разів перевищувала потребу в ній [4]. Динаміку працевлаштування громадян, якізвернулись за допомогою до державної служби зайнятості у Волинській області за період 2002-2008 рр. наведено на рисунку 1.800007000060000500004000030000200001000002002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 рокиЗвернулосьПрацевлаштованоРис.1 Динаміка працевлаштування громадян, які звернулись за допомогою до державної служби зайнятості у Волинській області(Побудовано за даними [4])Як видно з рисунка, найбільша кількість громадян, які звернулись по допомогу до державної служби зайнятості прослідковувалась у2008 році – 77759 чоловік. 35157 чоловік з них були працевлаштовані.Розглянемо тепер детальніше систему інфраструктурного забезпечення на польській території досліджуваного намитранскордонного ринку праці, а саме у Люблінському воєводстві. Отже система інфраструктурного забезпечення ринку праці Люблінськоговоєводства представлена найперше об’єктами державної інфраструктури, а це, зокрема, Воєводський центр зайнятості в м. Любліні таповітові центри зайнятості в інших районах Люблінського воєводства.Воєводський центр зайнятості в м. Любліні (ВЦЗ) – це самоврядна частина всієї адміністрації, яка поширює свою діяльність натериторію всього воєводства. ВЦЗ здійснює завдання щодо політики на ринку праці, визначені Законом від 20 квітня 2004 року про сприяннязайнятості та установи ринку праці [6].Повітові управління зайнятості здійснюють заходи щодо скорочення наслідків безробіття у воєводстві. Це проявляється упропозиціях праці та в активних формах скорочування безробіття. Найбільша кількість пропозицій працевлаштування роботодавці пропонуютьв ІІ та ІІІ чверті року, тому що в час весни-літа збільшується потреба в працівниках на будівництві та для польових робіт. Загалом переважаютьпропозиції приватного сектора. Це ¾ всіх пропозицій, що ними згодом розпоряджаються управління зайнятості. До активних формскорочування безробіття, якими оперують повітові управління зайнятості належать[6]:• навчання та перепідготовка кадрів;104

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010• направлення на дотовані Фондом праці інтервенційні та громадські роботи;• стажування;• позики;• консультація задля працевлаштування.Повітові управління зайнятості започатковують перекваліфікацію безробітних у двох формах. Перша – це індивідуальне навчання:управління скеровують на них тих осіб, які дають надії, що після навчання будуть працювати. Друга – це навчання для груп осіб з певнимипрофесійними профілями.Громадські роботи дозволяють забезпечити безробітних роботою на час не довше 12 місяців, яка має на меті професійну тасуспільну реінтеграцію, визначену на основі положень про соціальну зайнятість, організовані центрами суспільної допомоги абопозаурядовими організаціями.Повітові управління зайнятості надають допомогу також щодо консультацій з приводу працевлаштуванню для безробітних, а такожтих громадян, які мають труднощі з вибором фаху. Консультаціями займаються професійні дорадники міських та повітових центрів зайнятостіта Центру інформації та планування професійної кар’єри Воєводського центру зайнятості та його відділеннях у повітах Біла Поляска, Холм іЗамость.На території воєводства функціонують 32 клуби праці при повітових центрах зайнятості та їх відділеннях. У рамках цих клубівпроводяться навчання з професійної активізації безробітних, зорієнтовані на формування активної постави учасника перетворень на ринкупраці, розвиток мотивації для поглиблення знань і професійного вдосконалення та набуття практичного вміння знайти роботу [6].До об’єктів організаційної інфраструктури, які має у своєму складі Люблінський воєводський центр зайнятості, належать такожцентри інформації та планування кар’єри, які працюють в Любліні та в містах Біла Подляска, Холмі та Замості. Завданнями таких центрів єнадання безробітним та тим, які шукають роботу, допомоги у виборі відповідного фаху і місця працевлаштування, а працедавцям – у підборікандидатів для роботи на посадах, що вимагають особливого психофізичного хисту. Діяльність центрів полягає у наступному [6]:• надання допомоги повітовим управлінням зайнятості щодо консультації у виборі фаху, шляхом надання спеціалізованихпослуг з планування кар’єри безробітним та тим, які шукають роботу;• підготовка, актуалізація та розповсюдження професійної інформації на території воєводства;• співробітництві під час надання послуг EURES ( Європейські послуги з працевлаштування)Європейські послуги з працевлаштування – Європейська мережа посередництва з працевлаштування під назвою EURES, до якоїувійшла Польща одночасно зі вступом до Євросоюзу. EURES – це мережа співпрацюючих державних служб зайнятості та інших організаційрегіонального, загальнодержавного й міжнародного рівнів, що діють в області працевлаштування (наприклад профспілки, спілки роботодавців,місцеві та регіональні влади) в країнах європейського економічного простору. Довгостроковою пріоритетною метою EURES є створеннядійсного загальноєвропейського ринку праці шляхом покращення умов вільного пересування робочої сили в межах Європейськогоекономічного простору [6].До об’єктів організаційної інфраструктури ринку праці місцевого самоврядування належать також гмінні інформаційні центри. Цеосередки, скеровані на заохочення молоді та місцевої спільноти, а також спонукання місцевого ринку праці шляхом забезпечення легкогодоступу до сучасних технологій переказу інформації [6]. Це спеціально обладнані центри, устатковані комп’ютерами, що розташовані в гміннихбудинках культури, школах чи інших місцях, де скупчується місцева громада. На даний час на території Люблінського воєводства функціонує68 таких центрів.Задля спрощення студентами та випускниками доступу до програм, які збільшують їх шанси на отримання роботи або ж назапровадження власної підприємницької діяльності, у червні 2005 року воєводським центром зайнятості був проведений конкурс, в результатіякого було підписано чотири угоди про розвиток центрів з працевлаштування випускників вищих навчальних закладів з наступними вищиминавчальними закладами: Люблінським політехнічним інститутом, Вищою школою управління й адміністрації м. Замость, Люблінськимкатолицьким університетом та Вищою школою економіки та інновацій в м. Любліні [6]. Центри з працевлаштування випускників повинніслугувати також посередниками між випускниками вищих навчальних закладів та ринком праці, збираючи інформацію про актуальні вимоги іпотреби потенційних роботодавців і переказуючи її студентам та випускникам.Загалом система інфраструктурного забезпечення ринку праці Люблінського воєводства представлена у вигляді наступної таблиці(табл. 2):Таблиця 2Система інфраструктурного забезпечення ринку праці Люблінського воєводстваПерелік об’єктівінфраструктурногозабезпечення ринкупраці у ЛюблінськомувоєводствіВоєводськийцентрзайнятості вм. ЛюблініПовітовіцентризайнятостіКлуби праціприповітовихцентрахзайнятості таїх відділенняЦентри інформаціїта плануваннякар’єри в складіЛюблінськоговоєводськогоцентру зайнятостіГмінніінформаційні центриЦентри зпрацевлаштуваннявипускниківКількість об’єктів 1 21 32 4 68 4Відповідно до законодавства Польщі, іноземець має право на працевлаштування на території республіки, якщо йому надановідповідний дозвіл. Такий дозвіл видається воєводою згідно місця знаходження працедавця.Видання дозволу на працевлаштування іноземця на території Республіки Польща відбувається в два етапи [6]:• на першому етапі працедавець отримує попередній дозвіл,яке для іноземця є підставою для клопотання про оформленнядокументів,що уможливлюють його легальне перебування на території республіки;• на другому етапі іноземцю видається власне дозвіл про працевлаштування на території Республіки Польща.Статистика щодо надання дозволів на працевлаштування іноземцям в Люблінському воєводстві за деякими фаховими категоріямипрацівників у 2005 році наведена в таблиці 3.Таблиця 3Дозволи на працевлаштування іноземців на території Люблінського воєводства за деякими фаховими категоріями працівників у 2005роціКількість виданих дозволів напрацевлаштуванняЗагаломВ тому числі громадянам України152280Керівні кадри 55 14В т.ч. в управлінні юридичних осіб 43 12Висококваліфіковані робітники 18 5Художні, акторські спеціальності 2 0Медичний фах 6 5Викладачі 122 109В т.ч. викладачі іноземних мов 114 103105

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Джерело: INTERREG Polska 2004-2006. Wymiana doswiadczen i pogladow z zakresu metod lagodzenia bezrobocia I jego skutkow w PolsceI na Ukrainie. – Lublin, 26-29 czerwca 2006 rЯкщо в день подання заяви іноземець має на руках всі відповідні папери, що є легітимною підставою для його перебування натериторії Республіки Польща, рішення щодо дозволу на працевлаштування може бути видане без видання попереднього дозволу.З точки зору захисту місцевого ринку праці, згідно із засадами видання попередніх дозволів та дозволів на працевлаштуванняіноземців, що встановлені урядом Люблінського воєводи, дозвіл на працевлаштування іноземцям видається на період, не довший 12 місяців, зможливістю його продовження.Охарактеризувавши окремо об’єкти організаційної інфраструктури ринку праці на території Волинської області та Люблінськоговоєводства, проведемо загальну порівняльну характеристику інфраструктурного забезпечення розглянутого транскордонного ринку праці вцілому. На рисунку 2 представлено порівняння подібних та відмінних об’єктів інфраструктурного забезпечення даного транскордонного ринку.Пунктирами з двома стрілками на рисунку відображено співвідношення об’єктів інфраструктури та функцій, які вони виконують на територіїрозглянутого транскордонного регіону (рис. 2).Подібні об’єкти інфраструктурного забезпеченняВолинський обласний центр зайнятостіРайонні центри зайнятостіОбласний молодіжний центр праціАсоціація захисту прав молодіОбласне об'єднання організацій роботодавцівПрофспілкиЛюблінський воєводський центр зайнятостіПовітові центри зайнятостіЦентри з працевлаштування випускниківEURESВолинськаобластьЦентр працевлаштування та перепідготовкивійськовослужбовцівЦентр юридичної підтримки сільськогонаселенняВолинська сільськогосподарська дорадчаслужбаДепартамент з виконання покараньФонд підтримки підприємництваРегіональний фонд інвестицій і розвиткуКлуби праціЛюблінськевоєводствоЦентри інформації та планування кар’єриГмінні інформаційні центриВідмінні об’єкти інфраструктурного забезпеченняРис.2. Порівняльна характеристика об’єктів інфраструктурного забезпечення розглянутого українсько-польськоготранскордонного ринку праці.Відколи Польща увійшла до Європейської спільноти, Україна отримала статус держави-сусіда ЄС, а Волинська область сталарегіоном, який має безпосередній кордон із цією спільнотою. Така ситуація відкриває нові можливості для Волині зокрема, а також длярозвитку українсько-польського транскордонного ринку праці, адже регіональна адаптація вітчизняних форм та методів інфраструктурногозабезпечення до передових європейських підходів у формуванні євроінтеграційного простору є одним із найважливіших аспектів у процесіінтеграції України до ЄС.1 жовтня 2002 року між Волинською областю та Люблінським воєводством було підписано угоду про економічне, торговельне,науково-технічне та культурне співробітництво, головною метою якої є сприяння зміцненню та розширенню прикордонних зв’язків, реалізаціяспільних проектів, в тому числі у сфері розвитку інфраструктурного забезпечення. До таких проектів належить також і мікропроект «Обміндосвідом та поглядами щодо методів скорочування безробіття та його наслідків у Польщі та Україні» в рамках програми сусідства INTERREGIII/Tacis CBC Польща-Білорусь-Україна, реалізований за ініціативою Воєводського центру зайнятості в м. Любліні. Спільний підкомітетуправління Програмою INTERREG III/Tacis CBC Польща-Білорусь-Україна 2004-2006 надав 27 березня 2006 року кошти на здійсненняпрограми «Обмін досвідом та поглядами щодо методів скорочування безробіття та його наслідків у Польщі та Україні» [6].Метою мікропроекту було створення умов для більш інтегрованого транскордонного ринку праці та просування послуг, пов’язаних зпрацевлаштуванням у прикордонній території, а також створення постійної транскордонної мережі співпраці управлінь зайнятості тапідвищення кваліфікації органів працевлаштування шляхом обміну інформацією про ринок праці [6]. Результати використання проекту таоб’єкти, які його застосовували зображені на схемі (рис. 3).106

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Спільне використання результатів проекту «Обмін досвідом тапоглядами щодо методів скорочування безробіття та його наслідків уПольщі та Україні»Воєводськийцентрзайнятості в м.ЛюблініПовітовийцентрзайнятості в м.ХолміВолинськийобласний центрзайнятості в м.ЛуцькуМіськрайоннийцентр зайнятостів м. КовеліВплив проекту поширився на безробітних і тих, хто шукає роботу (клієнтів центрівзайнятості), також жінок та немобільних осіб по обидві сторони кордонуРис. 3. Результати використання проекту «Обмін досвідом та поглядами щодо методів скорочування безробіття та йогонаслідків у Польщі та Україні»У ході виконання проекту були проведені також наступні заходи:• відбулася наукова конференція, присвячена питанням транскордонного українсько-польського ринку праці;• проведені навчання та візити членів української делегації до органів ринку праці Люблінського воєводства.Висновки. Розглянута нами та висвітлена у даній статті проблематика на прикладі українсько-польського транскордонного ринку праці,обґрунтовує необхідність ліквідації інфраструктурних бар’єрів розвитку транскордонних ринків. Метою регіональної політики ЄС у сферітранскордонного співробітництва регіонів є вирівнювання їхніх рівнів розвитку, тобто «підтягування» слабо розвинених регіонів ЄС до рівнябільш економічно розвинених регіонів держав-членів європейської спільноти. Люблінське воєводство, яке відносять до слабо розвиненихрегіонів, отримує значну фінансову допомогу від ЄС для покращення рівня свого соціально-економічного розвитку. Отже, «підтягування» рівнясоціально-економічного розвитку Люблінського воєводства до загальноєвропейського рівня стане, відповідно, поштовхом до розвиткуінфраструктурного забезпечення Волинської області та загалом українсько-польського транскордонного ринку, адже транскордоннеспівробітництво передбачає нівелювання різниці соціально-економічного розвитку між прикордонними регіонами сусідніх держав.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Основи економічної праці - Богиня: 2.4. Інфраструктура ринку праці. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://www.http://uk.google.com.ua2. Волинська область у транскордонному співробітництві: історико-географічні аспекти. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL:http://www. http://uk.google.com.ua3. Волинь. Інвестиційні пропозиції. За загальною редакцією Бондаря В. Н. - Луцьк: Ініціал, 2006р. - 97 с.4. Головне управління статистики у Волинській області. [Електронний ресурс]. /http://www.dcz.gov.ua/vol/control/uk/statistic5. Державне регулювання зайнятості – Васильченко В. С.:2.4.1. Інфраструктура ринку праці Мінпраці України. [Електронний ресурс]. –Режим доступу: URL: http://www. http://uk.google.com.ua6. INTERREG Polska 2004-2006. Wymiana doswiadczen i pogladow z zakresu metod lagodzenia bezrobocia I jego skutkow w Polsce I na Ukrainie. –Lublin, 26-29 czerwca 2006 r.7. http://www.refine.org.ua/pageid-3990-1.htmlРЕЗЮМЕУ статті визначається сутність та значення транскордонного ринку праці, а також характер впливу інфраструктурного забезпечення на йогоформування та функціонування в рамках українсько-польського транскордонного співробітництва. Проводиться порівняльний аналізінфраструктурного забезпечення ринку праці на території Волинської області та Люблінського воєводства. Визначаються шляхи вдосконаленняінфраструктурного забезпечення ринку праці в рамках даного транскордонного регіону.РЕЗЮМЕВ статье определяется сущность и значение трансграничного рынка труда, а также характер влияния инфраструктурного обеспечения на егоформирование и функционирование в рамках украино-польского трансграничного сотрудничества. Проводится сравнительный анализинфраструктурного обеспечения рынка труда на территории Волынской области и Люблинского воеводства. Определяются путисовершенствования инфраструктурного обеспечения рынка труда в рамках данного трансграничного региона.SUMMARYThe paper defined the essence and value of cross-border labor market, as well as the impacts of infrastructure software for its formation and functioningwithin the Polish-Ukrainian cross-border cooperation. A comparative analysis of the infrastructure of the labor market in the Volyn region and the Lublinprovince. Determined by the improvement of infrastructure of labor market in the framework of this transboundary region.ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК КОМПОНЕНТА ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНІВДацко О.І., здобувач відділу ринкової інфраструктури та транскордонного співробітництва ІРД НАН України, викладач кафедри менеджментумистецтва Львівської національної академії мистецтвПротягом останніх років багатьма програмними документами, що визначають стратегічні пріоритети розвитку держави та окремих регіоніввизначено розвиток економіки, яка базується на економіці знань. Зокрема, цей напрямок окреслений як одне із першочергових завдань, визначених Стратегієюекономічного та соціального розвитку України на 2004—2015 рр. «Шляхом європейської інтеграції», Універсалом національної єдності, Програмоюдіяльності КМУ «Український прорив: для людей, а не політиків» та ін. [1].Пріоритетним напрямком реалізації державної стратегії регіональної політики є реструктуризація економічної бази окремих регіонів і©Дацко О.І., 2010.107

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010створення умов для її диверсифікації на новій технологічній основі. А це передбачає, що обов’язковою умовою втілення стратегії євикористання інноваційних підходів до організації діяльності різних сфер регіонального впливу: економічної, соціальної, культурної, освітньоїта екологічної. Інноваційний шлях розвитку окреслений у багатьох нормативних документах, зокрема і в Посланні Президента України доВерховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2008 р. як один із стратегічних пріоритетів держави щодостимулювання розвитку [2]. Тому особливої актуальності набувають моделі інноваційно-інвестиційного розвитку територій. Підходи щодотрансформації принципів регіонального розвитку передбачають формування інституційних механізмів та інфраструктури інноваційної моделіекономіки. Основні напрями щодо реалізації принципів інноваційного розвитку України задекларовані у проекті Стратегії інноваційного розвиткуУкраїни на 2010–2020 рр. в умовах глобалізаційних викликів [3]. Цим документом передбачено розвиток наукового потенціалу України, але чітко неокреслено роль людських ресурсів у забезпеченні конкурентоспроможності та розвитку інновацій. Аналіз досвіду розвинених країн дає підставистверджувати, що саме цій компоненті відведено провідну роль у задіянні ресурсного потенціалу та забезпеченні територіального розвитку. ВУкраїні у більшості стратегічних планів загальнодержавного та регіонального розвитку, а також у дослідженнях науковців акумулюванню«творчих людських ресурсів» та їх використанню для стимулювання прогресу приділяється недостатня увага, хоча на даному етапі цякомпонента є необхідною складовою конкурентоспроможності регіонів та держави загалом.Дослідженню ролі людських ресурсів у забезпеченні конкурентоспроможності присвячено низку досліджень вітчизняних науковців,серед яких І. Брикова, С.Вовканич, Я.Жаліло, У.Садова, Л.Семів, В.Чужиков та ін. Серед зарубіжних вчених вивченню ролі творчогопотенціалу у підвищенні конкурентоздатнолсті територій присвятили свої доробки О.Колесникова, А.Пилясов, Р.Флорида, І.Таналі, Д.Форманта ін. Однак питанням оцінки творчого потенціалу регіонів України, ролі творчих особистостей у забезпеченні конкурентноздатності окремихтериторій та економічній безпеці держави досі приділялося недостатньо уваги.Тому метою статті є визначити роль творчого потенціалу у підвищенні конкурентоспроможності регіонів України. Завданнямидослідження є:охарактеризувати сучасні тенденції щодо позиціонування людських ресурсів у контексті трансформації підходів щодо забезпеченнясталого розвитку, оцінки талановитості та творчого потенціалу територій;- оцінити творчий потенціал регіонів України та виявити негативний вплив міграційних процесів на його розвиток та використанняйого ресурсу;- розробити рекомендації щодо використання потенціалу творчих особистостей як ключової компоненти забезпеченняконкурентоспроможності регіону та держави.Позиціонування пріоритетними напрямами розвитку економіки України інноваційно орієнтованих галузей, що забезпечували б високий рівеньконкурентоспроможності як у регіональному, так і глобальному вимірах вимагає іншого бачення щодо пошуку таких напрямків економічної активностіта стимулювання інноваційної діяльності. Вичерпаність традиційних видів ресурсів для розвитку економіки стимулює до пошуку нових джерелконкурентноздатності. С. Вовканич, Л.Семів та інші дослідники зазначають, що значний інтерес представляє потенціал людини та виявлення івикористання інтелектуально-інноваційних факторів, що формуються невичерпними джерелами творчої людини [4]. Тому протягом останніх роківсформувалася об’єктивна необхідність оцінки творчого потенціалу регіонів та виявлення перспективності його використання для стимулюваннярозвитку.Саме людський капітал сьогодні визначається як основний ресурс, що є джерелом інновацій і може стимулювати соціально-економічнезростання. ХХІ століття характеризується тенденцією, коли «капітал мандрує за людьми», що неодноразово зазначають багато науковців [4-5].Тому особливої ваги набувають якісні характеристики людських особистостей, зокрема здатність до творчості, розвиток творчих здібностей,талановитість, інтелект, освіта тощо. Сьогодні у багатьох розвинених країнами творчі ресурси територій оцінюють так само, як запаси кориснихкопалин, фінансові ресурси, рівень розвитку промислового виробництва тощо, складають відповідні карти творчих ресурсів територій.Значення людей у соціально-економічному розвитку, які здатні творчо мислити і ставати джерелом створення інновацій окресливамериканський дослідник Р.Флорида, який запропоновував теорію творчого класу, яка визначає, що саме творчий прошарок суспільства єодним із найважливіших продуцентів валової доданої вартості. Демонструючи світові тенденції щодо відсоткового співвідношення часткиВВП, що продукується різними суспільними групами, він показує стійку динаміку збільшення частки ВВП, що продукується творчими, ізокрема, креативними людьми (рис. 1).100%80%60%40%20%0%сфера обслуговуваннясільське господарстворобітникитворча суспільна групау.ч.креативне ядро19001910192019301940195019601970198019911999Рис. 1. Динаміка відсоткового співвідношення частки ВВП, що продукується різними суспільними групами. Складено за: [6]Саме креативне ядро суспільства сьогодні стає «двигуном» економіки і є чинником, що задіює потенціал територій, стимулює інноваціїта є базовою складовою конкурентоспроможності компаній, регіонів та держав. Тому на державному рівні необхідним є формуваннявідповідної політики виявлення, стимулювання розвитку та ефективного використання творчого потенціалу територій, зокрема через створеннясистеми реалізації творчих особистостей у ключовими напрямках, таких як наукова та економічна діяльність, а також творчість у сферікультури.Як уже зазначалося, особливу роль у реалізації взаємодії компонент економічної системи сьогодні відіграє людський капітал. А творчийпотенціал території – це одна із його компонент. Фактично це представники творчої суспільної групи, які здатні створювати нові ідеї, продукти, підходи,стратегії тощо [6]. Ознакою таких осіб є творчий потенціал, який визначається наступними характеристиками: оригінальність, здатність розвивати новіпроекти, механізми чи підходи, нереалізовані ідеї, здатність передбачати, фантазія, бажання та готовність експериментувати і ризикувати, гнучкістьмислення та пізнання, багатовекторне мислення. Розвиток регіональної економіки значно підсилюється діяльністю творчих людей, які надаютьперевагу територіям, які пропонують різноманітні можливості, є толерантними і відкритими до нових ідей. За умови більшої концентрації творчогопотенціалу та його диверсифікації, це призводить до зростання валової доданої вартості рівня інновацій, високотехнологічних підприємств, а уперспективі до пришвидшення темпів економічного зростання.Для епохи постіндустріалізму характерною тенденцією є зміни бачення ефективності використання людських ресурсів. Так основнимрушієм розвитку економіки країни на даному етапі є не стільки виробничий, а людський, насамперед, творчий потенціал. Схематично різницюміж суспільними групами можна зобразити таким чином (табл. 1):108

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Суспільна групаРобітники, селяниПрацівники сфери послугТворча суспільна група у т.ч.Креативне ядроХарактеристика суспільних групЧастка інтелектуальної праці, застосовуваної у роботіНа робочому місці застосовують0-20% 20-40% 40-60% 60-80% 80-100%Знання+ ВмінняЗнання+ ВмінняЗнання+Вміння+ТалантЗнання+Вміння+ Талант+Активна ДіяТаблиця 1До творчої суспільної групи можна віднести осіб, які працюють у наступних галузях: медіа, комунікації, інформаційний сервіс; маркетинг тареклама; інформаційні технології; компанії-інноватори; центри підтримки інновацій (інкубатори, фонди, асоціації, об’єднання тощо); сфера науки,ВНЗ; сучасне та традиційне мистецтвом (художники, письменники, артисти); архітектура, дизайн; аналітики, а також керівники різних рівнів тощо.Більшість представників цієї верстви характеризується високим рівнем освіти та високою професійною активністю). Серед цих осіб можнавиокремити креативне ядро, яке, крім вищеописаних ознак, характеризується ще й високою суспільною активністю, бажаннямсамовдосконалення та розвитку власних творчих здібностей і таланту. Саме ці особи сьогодні розглядаються у стратегіях розвитку багатьохкраїн як ключовий чинник забезпечення зростання різних сфер діяльності компаній , територій та держав і формують творчі ресурси. Ключовиминапрямами реалізації творчих особистостей є економічна і наукова діяльність, а також творчість у сфері культури, що сукупно формуютьтехнологічну творчість у різних напрямках людської життєдіяльності, і є основним рушієм щодо розробки і впровадження інновацій.Творчий суспільний прошарок, і зокрема, креативне ядро є одним із чинників, від якого залежить конкурентноздатність територій, атому ХХІ століття позиціонується як «ера боротьби за таланти» [7]. Сучасні зарубіжні дослідники дедалі частіше зазначають, що сучасний етапрозвитку можна позиціонували як етап творчої економіки, де творчий потенціал, і зокрема талант особистості є найвагомішою конкурентноюперевагою окремих компаній, регіонів і навіть держав (табл.2).Таблиця 2Трансформація підходів щодо ролі талановитих працівників у забезпечення конкурентних переваг компанійХарактеристики Епоха індустріалізму Епоха економіки знань Епоха творчої економікиКонкурентні перевагиКлючові чинники управління длязабезпеченняконкурентоспроможностіОрієнтація діяльностікомпаній наПозиціонування працівниківу компаніїЩо важливо для працівникаЗначення талантуВтрата талановитихпрацівниківОцінка потенціалу тарозвиток талантуДжерело: [6]Матеріальні ресурсиЕкономіка вміньВлада і контрольОсвіта, знанняЕпоха знаньДелегуванняповноваженьІнновації, спритність, Економіка ідейВплив, довіра і співпрацяПрибуток Прибуток, працівники Прибуток, працівники, принципи, планетаОплата праці Головний актив Найбільш важлива інвестиціяВміння застосовуватинабуті навичкиЯк механізм системивиробництваШвидко поновлювана(талант не маєстратегічного значення)Не важливіЗастосування знаньЯк важливий активТактична проблемаЗалежно від намірів імісії компаніїСтворення і синтезування нових ідейВідповідні працівники на відповідномуробочому місці є найважливішим активомкомпаніїСтратегічна проблемаОцінюється для керівників, менеджерів іспівробітників . Формування особових карттворчих здібностей окремих працівниківПідтвердженням того, що творчий потенціал людського капіталу має визначальне значення для сучасного соціально-економічногорозвитку є оголошення ООН 2009 р. – „Роком творчості та інновацій”. У світовому економічному та соціокультурному просторі політика інноваційформується і позиціонується з урахуванням міжсекторального і міждисциплінарного аспектів творчості, яка поєднує складові креативності з точкизору культури, економічних і соціальних, наукових та технологічних інновацій (рис.2).ЛЮДСЬКІ РЕСУРСИВиявлення творчих особистостейінновації розвиток творчих здібностей та стимулювання творчостіТворчість у соціальній таекономічній сферахЕкономічні і соціальніінноваціїНаукова творчістьІнновації в науціТехнологічні інновації+ Креативні особиІнноваційна діяльністьТворчість у сферікультуріІнновації у сферікультуриПРОГРЕСРОЗВИТОКРис.1. Схема стимулювання інноваційного процесу. Складено авторомТе, що за однакових умов функціонування соціально-економічної системи лише завдяки діяльності окремих осіб можливо досягнутиякісно відмінного рівня розвитку, підтвердили результати пілотного обстеження окремих сіл західного регіону, які за показниками соціальноекономічногота культурного розвитку значно випереджують сусідні населені пункти. (наприклад, с. Н.Селище Хустського р-ну, Закарпатської обл., с.Зашків Жовківського р-ну, с. Ст. Яр Яворівського р-ну Львівської обл.). На різних управлінських рівнях сьогодні постає питання кадрового109

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010забезпечення реалізації розроблених програм та стратегій розвитку, що особливо відчутно на рівні адміністративних одиниць базового рівня.Про необхідність акумулювання творчого потенціалу в українській науці наголошує акад. І. Юхновський у доповіді «Наука про завтра: триісторії — про націю, енергетику і таланти» [9].Вирішення проблеми відсутності або нестачі кадрів як рушіїв соціально-економічного зростання є питанням загальнонаціональноїекономічної безпеки держави та регіонів, а тому необхідним є комплексне систематизоване дослідження цього питання і прийняття відповіднихрішень, розробка проектів щодо виявлення, акумуляції, захисту та реалізації творчого ресурсу людського капіталу держави.У 2007 р. агентством „Heidrick & Struggles„ спільно із „The Economist Intelligence Unit„ було оцінено глобальний індекс талановитості, якийдемонструє потенціал країни чи регіону щодо підготовки кваліфікованих кадрів та формування творчого ресурсу людського капіталу. Цей індексоцінювався з використанням семи незалежних показників: демографічні, якість системи обов’язкової освіти, якість системи вищої освіти, мобільність тавідносна відкритість ринку праці, тенденції щодо вкладення прямих іноземних інвестицій, потенціал щодо приваблення і утримування талановитихвисококваліфікованих кадрів (рис.3).динаміка в рейтингуз 2007 по 2012 р.2007 рік прогноз 2012 рік0 10 20 30 40 50110без змін+2-1-1без змін+2-1-1без змінбез змінбез змінбез змін+2+2-2-2+2без змін+2без змін1. США2. Великобританія3. Канада4. Нідерланди5. Швеція6. Китай7. Німеччина8. Австралія9. Франція10. Індія11. Іспанія12. Малайзія13. Пд. Корея14. Японія15. Польща16. Італія17. Україна18. РФ19. Мексика20. ГреціяРис. 3. Рейтинг країн за рівнем глобального індексу талановитості („Global Talent Index„) (перші 20 країн) за 2007 рік та прогноз на 2012 рік.Джерело:[10]Україна входить до 20-ки країн, які мають найвищий потенціал щодо розвитку талановитих людей у різних сферах. Причому за наведенимипрогнозами, потенціал країни у цьому сегменті зростатиме і до 2012 р. Україна випередить Росію. Зважаючи на те, що Україна має значний потенціалрозвитку талановитих людей, і фактично є інкубатором таких осіб для розвинених країн, необхідно змінювати політику щодо захисту таакумулювання таких осіб у державі та активне залучати їх для стимулювання регіонального розвитку.Оцінка творчих ресурсів територій визначає вагому складову потенційної конкурентноздатності регіону, а тому у різних країнахрозробляють власні підходи щодо оцінки цього показника. Індекс творчості територій у США оцінюють за низкою критеріїв, складовими якого єіндекс творчих ресурсів, індекс високих технологій та індекс інновацій [11]. Європейський індексу творчості включає індекси людського капіталу,толерантності, культурного середовища, технологій, випуску культурного продукту та законодавчих ініціатив щодо стимулювання творчості (загалом32 показники, зведені у відповідні індекси) [12].Враховуючи, що сьогодні в Україні немає систематизованих комплексних баз даних щодо якісних та кількісних характеристик творчогопотенціалу територій, нами було запропоновано розрахувати індекс творчості з урахуванням показників, які офіційно облікуються в Україні, звикористанням аналогічних підходів інших дослідників [13]. Передбачено, що рівень достовірності розрахунків за запропонованою методикоюбуде дещо нижчим, аніж запропоновані іншими дослідниками, однак дозволить окреслити тенденцію щодо розвитку творчого потенціалурегіонів України на сучасному етапі.Розрахункові індекси талановитості населення, відкритості суспільства та складових індексів людського капіталу і технологій тарозраховувалися для кожного регіону як (формула 1):П − П(1)minji =jП − Пmaxminде і j – розрахунковий індекс, j П – значення j- го показника, j - окремі складові індексу творчості; max П i min П - максимальне та мінімальнезначення j -го показника серед 27 регіонів України.Розрахунковий показник індексів людського потенціалу розраховується як середнє арифметичне значення його складових. Загальнийіндекс творчості нами був розрахований з використанням формули 2):і + і + і + і(2)встехлкталIт=4де І т – індекс творчості регіону, і тал – індекс талановитості ; і лк – індекс людського капіталу; і тех – індекс розвитку технологій; і вс – індексвідкритості суспільства.За результатами проведеного аналізу (табл.3) можемо констатувати про наявність значної диспропорції у розподілі творчого потенціалурегіонів.Так, найвищим потенціалом характеризується м.Києва, де акумульовано найбільшу кількість творчих осіб, інтенсивніше фінансуються науковірозробки, місто є більш відкритим для осіб, які проживають на території міста не з народження. Крім цього, у Києві розташовані центральні офісибагатьох компаній, які працюють у регіонах, що значно підвищує показник кількості творчих та креативних людей у цьому місті. Індекс творчості

ілківсПроблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010м.Києва та Севастополя є значно вищим, ніж більшості областей ще й тому, що в умовах посилення тенденцій урбанізації, саме великі містаприваблюють творчих особистостей. Високим є творчий потенціал Харківської обл., що пов’язане із значним освітнім потенціалом цього регіонe(велика кількість навчальних закладів, науко-дослідних установ), а також активністю промислових підприємств, впровадження інновацій та реєстрацієюпатентів. Значний відрив від цих регіонів за своїм творчим потенціалом має „середня„ група творчо потенційних регіонів, індекс творчості якихзнаходиться у межах 0,17-0,23 (АР Крим, Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Донецька, Одеська, Львівська, Київська). Решта регіонівмають досить низький показник індексу творчості, що значною мірою пояснює їх відставання за показниками економічного розвитку та рівняжиття населення. Через те що досі у державі творчий потенціал не окреслений як необхідна передумова розвитку, розроблені державні тарегіональні стратегії розвитку не дають очікуваних результатів, тому уже протягом 19 років відбувається постійний відтік науковців, митців,творчих особистостей, які власне і є основою творчої суспільної групи України.№ п/пРегіонЗагальний індекс творчостірегіонів, ІеРейтинг регіонів за показникоміндексу творчостіЗагальний індекс творчості регіонів України, 2007 р.ІндексІндекс людськоготалановитостікапіталунаселенняРозрахунковий індекс,іеал(Кількість„постановників задач”на 1000 осіб)Узагальнений показник,Часткапрацевлаштованих осіб,що мають вищу освіту(%),Індекс науковогопотенціалучисло дослідників на на1 тис. осіб (осіб)Узагальнений показник,Індекс розвиткутехнологійітехЧастка затрат на дослідженняі їх розробку повідношенню до ВРП, %.Кількість патентів на 1тис. осіб, штРозрахунковий індексІндексвідкритосісуспільстваЧастка населення, щопроживає не територіїне з народження, %.Таблиця 31. Україна 0,16 - 0,11 113,83 0,17 17,89 1,72 0,26 0,82 0,18 0,11 11,102. АР Крим 0,23 4 0,12 116,40 0,16 19,50 0,73 0,14 0,58 0,07 0,51 50,903. Вінницька 0,10 18 0,10 101,80 0,06 15,10 0,32 0,11 0,25 0,15 0,12 11,504. Волинська 0,07 23 0,09 92,00 0,02 13,10 0,24 0,02 0,11 0,04 0,13 12,505. Дніпропетровська 0,22 5 0,13 133,80 0,20 19,20 1,89 0,26 0,82 0,18 0,28 28,306. Донецька 0,18 8 0,14 137,20 0,16 17,60 1,52 0,17 0,39 0,19 0,26 25,607. Житомирська 0,07 24 0,09 92,40 0,04 14,40 0,20 0,02 0,14 0,02 0,14 13,708. Закарпатська 0,07 25 0,09 88,20 0,09 16,30 0,42 0,03 0,16 0,04 0,07 7,109. Запорізька 0,21 7 0,12 122,10 0,14 18,20 1,00 0,29 0,91 0,20 0,29 28,5010. Івано-Франківська 0,09 21 0,14 135,30 0,01 12,20 0,36 0,12 0,27 0,16 0,10 9,8011. Київська 0,17 10 0,16 158,60 0,12 16,80 0,97 0,12 0,47 0,07 0,27 27,2012. Кіровоградська 0,11 16 0,11 106,30 0,04 14,10 0,26 0,07 0,20 0,09 0,22 22,4013. Луганська 0,14 12 0,11 109,90 0,10 16,80 0,52 0,10 0,25 0,12 0,25 25,0014. Львівська 0,17 11 0,13 132,20 0,17 18,40 1,50 0,24 0,83 0,15 0,14 13,7015. Миколаївська 0,22 6 0,13 129,40 0,15 18,80 0,89 0,30 1,10 0,14 0,30 30,4016. Одеська 0,18 9 0,12 124,60 0,22 22,10 1,09 0,15 0,42 0,14 0,24 24,4017. Полтавська 0,14 13 0,10 102,70 0,13 18,60 0,46 0,09 0,13 0,16 0,22 22,2018. Рівненська 0,07 26 0,09 86,40 0,04 14,00 0,16 0,03 0,10 0,05 0,13 13,3019. Сумська 0,13 15 0,10 101,30 0,07 14,50 0,67 0,19 0,79 0,06 0,17 16,9020. Тернопільська 0,09 22 0,11 114,30 0,03 13,40 0,18 0,08 0,14 0,13 0,13 12,5021. Харківська 0,38 3 0,12 124,10 0,43 25,40 4,67 0,71 2,29 0,39 0,27 26,9022. Херсонська 0,14 14 0,09 88,30 0,05 14,00 0,56 0,09 0,31 0,09 0,33 33,1023. Хмельницька 0,07 27 0,10 98,60 0,04 14,70 0,07 0,02 0,06 0,05 0,13 13,2024. Черкаська 0,11 17 0,09 93,20 0,08 15,80 0,48 0,07 0,31 0,05 0,20 20,2025. Чернівецька 0,10 19 0,09 93,70 0,09 15,80 0,68 0,12 0,35 0,12 0,11 11,1026. Чернігівська 0,10 20 0,09 91,00 0,09 16,60 0,39 0,06 0,26 0,04 0,15 14,8027. м.Київ 0,64 1 0,16 163,30 1,00 40,90 11,60 0,87 1,69 0,92 0,52 52,1028. м.Севастополь 0,39 2 0,14 136,20 0,35 26,80 2,38 0,48 1,77 0,20 0,59 58,60Джерело: Дані розраховані автором на основі показників Держкомстату, Міжнародної організації праці, Міжнародного валютногофонду.Можна констатувати, що порівняно з іншими державами, усі регіони України (окрім Києва) мають надзвичайно низькі показники індексуінновацій. Тому активізація інноваційної діяльності має стати одним із необхідних заходів щодо стимулювання соціально-економічного розвитку, щопередбачено Закон України «Про наукові парки», метою якого є стимулювання науково-дослідної та інноваційної роботи [14]. Для розгортання науководослідноїроботи сьогодні необхідною є не лише розробка відповідної нормативно-правової бази, але, у першу чергу, створення сприятливих умов длядослідників, що займаються інноваційною діяльністю. Натомість реальне забезпечення науковців є незадовільним. У 2009 р. були прийняті змінищодо пенсійного забезпечення науково-педагогічних кадрів, що суттєво обмежило можливість одержання високого рівня пенсійного забезпечення цихфахівців. Крім того, зважаючи на те, що заробітна плата багатьох працівників науково-дослідних установ є мінімальною, значно знижуєтьсяобсяг закупівель обладнання для проведення досліджень, реактивів, обміну досвідом, спостерігається інтенсифікація «відтоку інтелекту», щонегативно відображається на рівні творчого потенціалу загалом.Навіть за позитивних тенденцій щодо зростання рівня освіти населення, спостерігається зниження рівня частки творчих осіб в Україні убільшості її регіонів. Негативним наслідком такого скорочення є криза трудових ресурсів саме за якісними показниками, що відповідно стимулюєзагострення значної кількості соціально-економічних проблем. Особливо гостро стоїть проблема акумуляції творчих ресурсів молодих людей –учнів, випускників шкіл, студентів та випускників ВНЗ, аспірантури у регіонах. Відповідно загострюється кадровий «голод» у сільській місцевості, невеликихмістах. За прогнозними оцінками, якщо на державному рівні не змінити політику щодо творчого, і зокрема креативного потенціалу України, тоспостерігатиметься подальше погіршення показників соціально-економічного, політичного, культурного розвитку.Протягом останніх років значно зросла частка українських учнів та студентів, які отримують освіту чи стажуються за кордоном. Ключовоюпроблемою сьогодні є те, що значна кількість цих молодих людей залишається офіційно чи неофіційно у країні навчання. За приблизнимиоцінками МОНУ чисельність лише тих, хто офіційно їде закордон на навчання за сприяння МОНУ становить близько 10-15 тис. осіб щороку. Реєстраціятих, хто навчається за власні кошти чи за рахунок сприяння відповідних освітніх програм найчастіше не ведеться взагалі. За даними Інститутустатистики ЮНЕСКО, лише 2005 р. за кордоном навчалося понад 25 тис. українців, переважна більшість їх — у Німеччині (7,6 тис.), Російській Федерації (6,8тис.), США (2 тис.), Польщі (1,8 тис.), Угорщині (1 тис.). За останніх три роки ця цифра збільшилася майже вдвічі. Станом на початок 2008 р. закордоном у ВНЗ навчалося близько 35 тис. українців і ця цифра має тенденцію до збільшення [15]. Свідченням того, що значна кількість111

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010творчих молодих українців залишаються за кордоном після навчання є той факт, що попри зростаючу кількість стажувань молоді за кордоном,їх участі у реалізації різних програм розвитку, стимулювання економіки поки є малопомітною.Реальну загрозу вимивання потенційного творчого людського ресурсу демонструють міграційні очікування українського студентства. Заданими опитувань МОНУ 2009 р. майже 30% українських студентів планують назавжди залишити Україну після навчання – через матеріальнінегаразди, або ж через те, що не можуть повністю себе реалізувати на Батьківщині, 25 % мають бажання поїхати за кордон працювати.Надзвичайно актуальним сьогодні є моніторинг та запобігання відтоку творчих осіб як в межах окремих регіонів, так і держави загалом.Основними каталізаторами «вимивання» представників творчих осіб з України іншими країнами сьогодні є міграційні, освітні та науковіпрограми (навчальні програми міжуніверситетського обміну, програми культурного обміну та стипендії для навчання й наукові дослідження тощо).Зокрема, аналіз діяльності найбільших грантових програм в Україні показав, що кількість наданих коштів для реалізації грантів щороку зростає.Причому найбільш активними щодо виявлення творчих особистостей є програми щодо підвищення кваліфікації чи надання освіти українськимза кордоном.Міграційні програми часто передбачають цільове переміщення кадрів відповідної кваліфікації для працевлаштування за кордоном умежах визначених проектів. Серед них можна визначити найбільш потужні: програма, що підтримується Урядом США «Зелена карта» («Greencard»). Так, отримали візи та виїхали на постійне місце проживання до США у 2002 році – 3056 українців, у 2003 – 2719. З 1995 р. ця цифраколивається у межах від 2 до 4 тис. осіб щороку. Причому, якщо до 2007 р. був задекларований відбір кандидатів за принципом лотереї, то заостанні роки була запроваджена програма диверсифікованого відбору, і відповідно дозвіл на проживання отримають особи, які представляютьнайбільший інтерес для економіки цієї країни. Також Урядом США підтримується «Програма міграції за професійною ознакою» („GeneralSkilled Migration”), через яку для офіційного працевлаштування обираються особи найвищої кваліфікації у галузях, де недостатньо власнихфахівців. Додатково, створений надзвичайно сприятливий режим залучення фахівців, яких недостатньо на ринку праці розвинених країн. Зокремана офіційних сайтах міністерств праці урядів низки країн (майже всі країни ЄС, Канади, Австралії, США) розміщуються оголошення прозапрошення фахівців із-за кордону, якщо протягом одного місяця на відповідну вакансію не було знайдено претендента у межах країни.Активізувалася діяльність щодо залучення талановитих людей з інших країн, зокрема і ЄС. Для прикладу, у 2009 р. у ЄС запровадженопрограму «Блакитна карта» для приваблення талановитих людей до ЄС. Ця програма не є аналогом американської «Зеленої карти», і офіційнопозиціонується як проект підвищення творчого потенціалу Європи, хоча і декларує уникнення «втечі інтелекту» з інших країн. Проектомпередбачено тимчасове залучення (на 4-5 років) висококваліфікованих працівників з інших країн, а також можливість їх повернення у країнупоходження без жодних перешкод. Працівники зможуть вільно переміщуватися територією ЄС, а також після короткострокового перебування у ріднійкраїні без вироблення додаткових документів знову працевлаштуватися і проживати у країнах ЄС. Тобто фактично ця програма стане одним ізнайпотужніших чинників акумулювання творчого потенціалу країнами ЄС за рахунок іммігрантів, і стане одним із найпотужніших каталізаторів«вимивання» креативних осіб з інших країн [16].Європейські країни, крім програм Євросоюзу, запроваджують і власні ініціативи щодо залучення високваліфікованих мігрантів. Так, уЧехії станом на 2009 на у статусі трудових мігрантів перебували майже 500 тис. українців. Очікується, що ця кількість зростатиме істановитиме 10 % усього населення Чеської Республіки. Уряд країни у 2003 р. розпочав проект „Вибір кваліфікованих іноземних працівників”.Реалізація проекту здійснюється у багатьох країнах, що розвиваються, у тому числі і в Україні. Через проект щороку на роботу приймаєтьсяблизько 2 тис. осіб [17].Також активною є тимчасова або остаточна трудова міграція працівників вищої кваліфікації до Польщі, Росії, Німеччини, Італії, Іспанії,Португалії та ін. Лише протягом 2000–2008 рр., за даними Держкомстату України, з нашої держави виїхало 6,27 млн. осіб. За даними звітуМіжнародної організації з міграції 2005 р., кількість трудових мігрантів з України за кордоном становила 2,1 млн. осіб, але за результатамиекспертних оцінок Інституту народознавства НАНУ, наведеними у 2008 р., кількість трудових мігрантів з України становила 4,5 млн. осіб. Так,лише у Росії працює більше 2 млн. українців, в Італії - 500 тис., у Польщі - понад 450 тис., в Іспанії - 250 тис., в Португалії - 75 тис., у Чехії - 150тис., в Греції - 75 тис., в Нідерландах - 40 тис., у Великій Британії - близько 70 тис., у США - близько 500 тис.За різними оцінками кількість нелегальних мігрантів є набагато вищою, ніж задекларовані офіційні дані і становить від 4,5 до 7 млн. осіб, щоскладає понад третину економічно активного населення України станом на 2008 р. Значна частина тих, хто виїжджали за кордон були ужесформованими фахівцями, мають високий рівень освіти. Так, за даними опитувань Європейського фонду професійного навчання у 2008 р. буловстановлено, що у структурі мігрантів – 28,2 % становлять особи, що мають вищу освіту [18].Про вимивання з України творчих осіб засвідчують дані Міністерства статистики щодо працевлаштування українців, які виїжджають закордон працювати за контрактом (табл.4). Звичайно, ці показники не відображають реальної ситуації, обсягів та структури трудової міграції,але засвідчують про попит на працівників з високим творчим потенціалом.Розподіл легальних трудових мігрантів з України за категоріями робочих місць (2005-2006 рр.)Працюють за наймом іноземного роботодавцяКатегорії працівниківкількість осіб у %2005 рік 2006 рік 2005 рік 2006 рікНа посадах керівників, спеціалістів, службовців 16468 18412 44,3 44,0Робочих місцях за професією 20092 22168 54,1 53,0Місцях, які не потребують професії, спеціальності 603 1241 1,6 3,0Всього 37163 41821 100 100Джерело: [19]Таблиця 4Крім зазначеного, згадаємо, що багатьма країнами розроблені спеціалізовані міграційні програми наукового обміну, науковихдосліджень, що передбачає тимчасовий виїзд за кордон кадрів вищої кваліфікації – науковців, дослідників. Здебільшого декларується, що такіпроекти мають тимчасовий характер, однак за роки незалежності кількість кадрів вищої кваліфікації, що мігрувала за кордон, у тому числі і вмежах таких проектів, є надзвичайно високою.За активізації імміграційних програм розвинених країн очікування щодо активізації еміграційних потоків висококваліфікованих,творчих людей з України значно посилюються. Особливо загрозливим для окремих регіонів є еміграція молодих креативних людей, зокрема,студентів, а також науковців вищої кваліфікації. За даними Міністерства статистики з 1991 р. на постійне місце проживання за кордон виїхали675 докторів наук. Найінтенсивніше їх міграція відбувалася у 1991 – 1996 рр. Протягом останніх років ця тенденція відчутно сповільнилася, у2007 р. за кордон виїхало чотири доктори наук, у 2008 р. – вісім. З 1996 р. на постійне місце проживання за кордон виїхало 1151 кандидатівнаук. Так, за оцінками експертів, тільки через міграцію науковців та висококваліфікованих фахівців за кордон, Україна втрачає щорічно більшемільярда дол. США.Тенденція до зменшення творчого потенціалу регіонів України є значно загрозливішою, ніж більшість загальних негативнихдемографічних тенденцій (зменшення кількості населення в, зростання безробіття, диспропорцій щодо людського розвитку тощо). Чи неосновною проблемою сільських територій та малих міст вже сьогодні є гостра нестача людей, здатних задіювати наявний регіональний потенціал.Часто через недостатній рівень розуміння на державному та регіональному рівнях реальної загрози цих негативних тенденцій щодо розвиткулюдського капіталу в регіонах, у майбутньому виникає небезпека щодо різкого гальмування розвитку територій, особливо на рівні невеликихнаселених пунктів та монофункціональних міст.Висновки та пропозиції. Зважаючи на вище сказане сьогодні необхідною є розробка низки заходів для приваблення та таакумулювання в регіонах творчих особистостей, для чого, у першу чергу, потрібно:− створення відповідної інфраструктури щодо надання можливостей самореалізації творчих людей на місцях;112

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010− надання відповідних стимулів для всебічного розвитку творчих особистостей (доступ до освіти, підвищення кваліфікації, матеріальністимули тощо);− система цільових замовлень для одержання освіти найбільш перспективними випускниками середніх шкіл з огляду їх можливогопрацевлаштування у рідному місті, селі;− створення мережі проектів щодо створення робочих місць для реалізації потенціалу творчих людей, що проживають уперефирійних населених пунктах, у першу чергу за рахунок сприяння розвитку творчих індустрій, надання пільг в оподаткуванні приватнимпідприємствам, які інвестують кошти у наукову та інноваційну діяльність;− посилити розвиток інституційної бази підприємництва та зниження податкового, бюрократичного тиску на малі підприємства урегіонах.Для реалізації визначених завдань доцільно:− до Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року, стратегій розвитку окремих областей та Стратегіїдемографічного розвитку в період до 2015 року внести відповідні доповнення і уточнення, які позиціонували б творчий потенціал людськогоресурсу як основну рушійну силу соціально-економічного зростання територій на даному етапі та у майбутньому;− здійснити комплексні дослідження стану творчих людських ресурсів, сформувати відповідні іменні бази даних та карти творчихресурсів;− на рівні окремих територій та держави загалом розробити комплексну програму акумулювання, активізації та захисту власнихтворчих ресурсів;− розвиток патріотизму, що стимулював би повернення після навчання молодих творчих людей у рідні населені пункти, а такожсприяв би інтенсифікації інвестиційної активності вихідців з перифирійних регіонів у їх соціально-економічний розвиток (окремі прикладинаведені у дод. Г);− здійснювати постійний моніторинг діяльності іноземних фондів, програм та компаній, метою яких є виявлення та залученнятворчих людських ресурсів з України та протидіяти негативним аспектам діяльності таких інституцій;− забезпечити контроль за міграційними потоками осіб, що є стипендіатами та учасниками різних міжнародних освітніх, науковихкультурних програм, формувати політику, що стимулювали б їх повернення у рідні регіони;− розробити систему стимулювання розвитку та залучення творчих ресурсів інших держав за рахунок спеціалізованих проектів щодопідвищення конкурентоздотності регіонів на рівні окремих товарів і послуг, підприємств та територій загалом.СПИСОК ДЖЕРЕЛ1. Рубан В. Інноваційна модель стратегічного розвитку України: методологія і досвід / В.Рубан, Щ.Чубукова, В.Некрасов // ЕкономікаУкраїни. – 2003. № 6. – С.14–18.2. Ющенко В. Послання Президента України Віктора Ющенка до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, 2008рік / Прес–служба Президента України Віктора Ющенка // Офіційне Інтернет–представництво Президента України [Електронний ресурс].–Режим доступу: http://www.president.gov.ua/ news/9941.html3. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів (Проект) // Матеріали Парламентськихслухань у Верховній Раді України 17 червня 2009 року ; За заг. ред. В. І. Полохала [Електронний ресурс].– Режим доступу:http://kno.rada.gov.ua/komosviti/control/uk/ publish/article? art_id=47920&cat_id=46017&showHidden=1#_Toc2310163484. Вовканич С. Людський та інтелектуальний капітали в економіці знань / Степан Йосипович Вовканич, Любов Казимирівна Семів // ВісникНАН України. - 2008. - № 3. – С.13-23. - ІSSN 0372-6436.5. Lawler Edward E. Talent: Making People Your Competitive Advantage / Edward E. Lawler. - San Francisco: John Wiley and Sons, 2008. – 281 р. -ISBN 0787998389.6. Florida R. The Rise of the Creative Class: And How It's Transforming Work, Leisure, Community, and Everyday Life / Richard Florida. – N-Y.:Basic Books, 2003. – 464p. – ISBN-13: 9780465024773.7. Schifferes S. The global war for talent /Steve Schifferes // Economics reporter, BBC News, Bangalore [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://news.bbc.co.uk/2/hi/business/6293349.stm.8. Forman David. Moving Toward the Talent Age. David C Forman, Chief Learning Officer, HCI [Електронний ресурс].– Режим доступуhttp://www.athenalearn.com/elearning/archives/Talent%20Management/Moving_Toward_the_Talent_Age%20-%20David%20Forman%20HCI%20Chief%20Learning%20Officer.pdf9. Юхновський І.Наука про завтра: три історії — про націю, енергетику і таланти / І. Юхновський // Відкрита лекція академіка І.Р.Юхновського, 17 грудня 2009, ЛНУ ім. І.Франка [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.uar.net/conf10. Overall Talent Index scores 2012 / Heidrick & Struggles / Overall Talent Index 2007 – 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.weknowglobaltalent.com/gti/print/gti/all/1/2012.11. Флорида Р. Technology and Tolerance: The Importance of Diversity to High–Technology Growth / Р.Флорида [Електронний ресурс].– Режимдоступу: http://www.heinz.cmu.edu/~florida/pages/new_economy/techtol.pdf.12. Kern Philippe. Towards a Creativity Index / Philippe Kern // Presentation at the Conference « Can Creativity be Measured? », Brussels, 28 May 2009[Електронний ресурс].– Режим доступу: http://ec.europa.eu/education/lifelong-learning-policy/doc/creativity/kern.pdf13. Пилясов А., Колесникова О. Оценка творческого потенциала российских региональных сообществ / А. Пилясов, О. Колесникова //Вопросы экономики. – 2008. – №9. – с. 50–69.14. Про наукові парки. Закон України № 1563–VІ від 25 червня 2009 року // Офіційне Інтернет–представництво Президента України/ Закониhttp://www.president.gov.ua/documents/9637.html.15. Освіта за кордоном №(32) Квітень 2007 // City life 2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.citylife.com.ua/index.php?id=33&tid =376 &art=546.16. Goldirova R. «Blue card» to attract top talent from outside EU / Renata Goldirova [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://euobserver.com/9/2454217. Projekt Výběr kvalifikovaných zahraničních pracovníků / Ministerstvo práce a sociálních věcí ČR [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.imigracecz.org..18. Розвиток людських ресурсів і міграційна політика в Україні / Наталія Іванова, Франческо Панзика, Хесус Алькезар, Тімо Куусела. – К.:Європейський фонд професійного навчання. – 2008. – 50 с.19. Хомич Л.В. Зовнішня трудова міграція населення України: масштаби, сучасні ознаки та географія // Регіональні проблеми Українигеографічний аналіз та пошук шляхів вирішення. Зб. наук. праць. – Херсон: ПП Вишемирський, 2007. – C. 310-316.РЕЗЮМЕВ статье рассматривается роль творческого потенциала регионов в повышении его конкурентноспособности. Анализируются существующие зарубежом подходы к виявлению и аккумулированию этого вида человеческих ресурсов. Обусловлено рекомендации, касательно использованияпотенциала творческих личностей как основного компонента обеспечения конкурентоспособности региона и государства.РЕЗЮМЕУ статті розглядається роль творчого потенціалу регіонів у підвищенні його конкурентноздатності. Аналізуються існуючі зарубіжні підходивиявлення та акумулювання цього виду людських ресурсів. Визначено роль творчих осіб у інноваційному процесі. Оцінено індекс творчостірегіонів України. Розроблено рекомендації щодо використання потенціалу творчих особистостей як ключової компоненти забезпеченняконкурентоспроможності регіону та держави.113

600007000040000500002000030000010000Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010SUMMARYRole of creativity in enhancing its regional competitiveness is discussed in the article. Existing foreign approaches to identify and accumulation creativehuman resources, role of creative individuals in the innovation process are analysed.. There is estimated creativity index of Ukrainian regions. Recommendationsfor effective using of the potential of creative personalities as key components of competitiveness of region and state are proposed.ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СВІТОВИХ ТОВАРНИХ РИНКІВДубенюк Я.А., к.е.н., доцент кафедри міжнародної економіки Маріупольський державний гуманітарний університетРозвиток світового ринку знаходиться під значним впливом чинників економічного, науково-технічного, політичного характеру, щопоступово трансформує його структуру як географічну, так і товарну. Друга половина ХХ ст. характеризувалася стрімкими показникамирозвитку світових товарних ринків та одночасними змінами у міжнародному розподілі праці. Країни-лідери світового ринку поступовопереорієнтовували своє виробництво із сільськогосподарської продукції та продукції з низькою доданою вартістю на користьвисокотехнологічної та наукомісткої продукції, відповідно посідаючи провідні позиції на світових товарних ринках машинобудування,металообробки, хімічної промисловості. Натомість звільнені ніші посіли країни, що розвиваються, та утворені після розпаду соціалістичноїсистеми господарювання країни Центральної та Східної Європи, до яких належить і Україна. Однак така спеціалізація для більшості цих країнне є вигідною, оскільки не може забезпечити гідне місце на світовому ринку, що зумовлює низький рівень їх конкурентоспроможності.Питанням розвитку товарних ринків присвячені праці таких відомих зарубіжних та вітчизняних вчених-економістів, як Абдулаєва І.,Будкіна В., Булатової О., Козика В., Мазаракі А., Макогона Ю., Філіпенка А., які у своїх працях значну увагу приділяють впливу сучаснихтенденцій глобалізації на стан світових товарних ринків, а також забезпеченню конкурентоспроможності української продукції окремих галузейна відповідних ринках. Разом з тим подальшого дослідження потребують саме світові тенденції перерозподілу структури товарних ринків.Метою даного дослідження є визначення перспективних напрямів розвитку світових товарних ринків на основі виявленнязакономірностей розвитку міжнародної торгівлі з другої половини ХХ ст. Для досягнення поставленої мети слід вирішити наступні завдання.По-перше, проаналізувати показники динаміки світової торгівлі та світового виробництва товарів. По-друге, проаналізувати структурусвітового ринку за товарною ознакою у другій половині ХХ ст. та на сучасному етапі розвитку світового господарства. По-третє, визначитичинники, що формуватимуть подальшу структуру світового ринку.У процесі дослідження використано діалектичних метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи пізнання: системногоаналізу та синтезу (для дослідження закономірностей розвитку світових товарних ринків), структурний метод, статистичні та економікоматематичніметоди (для аналізу показників структури розвитку світових товарних ринків), метод порівняння (при виявленні характерних змінструктури світового ринку впродовж останніх десятиліть).Основною тенденцією сучасного етапу розвитку міжнародної торгівлі товарами є збільшення питомої ваги продукції обробноїпромисловості (3/4 світового експорту) і скорочення частки сировинних товарів. Динаміка міжнародної торгівлі товарами має наступніособливості: майже 40% вартості світового експорту припадає на технічно складну, диференційовану продукцію - машини й транспортнеустаткування. Збільшення експорту продукції машинобудування супроводжується одночасним зростанням торгівлі компонентами, вузлами,деталями, напівфабрикатами.Як видно з рисунку 1, найбільші темпи приросту обсягів світової торгівлі припадають на 70-і рр. ХХ ст. - у 1973 році цей показникскладає 268,8%, та починаючи з 1983 року темп приросту експорту має тенденцію до зменшення. Разом з тим слід зазначити, що середніпоказники темпів приросту світового експорту є набагато більшими за аналогічні показники приросту світового ВВП. 60% світового експортуприпадає на розвинені країни.300605872502003699815025221100157171121273775059841571838 36761372 442957901948 1953 1963 1973 1983 1993 2003 2008Світовий експорт, млрд. дол.Світовий ВВП, млрд. дол.Рис. 1. Динаміка світової торгівлі та ВВП за 1948-2008 рр.У 1960 р. частка світового товарного експорту у світовому ВВП становила 10%, до 2008 р. вона зросла до 35%. Динамічне зростанняв країнах, що розвиваються, в останні роки стимулювало зростання експорту. Реальний експорт з країн, що розвиваються, з 1995 по 2008 рр.виріс на 2,5%. З 1995 р., світова торгівля зростала в середньому 7,5% за рік. За останні 15 років відбулося значне збільшення кількостірегіональних і субрегіональних торговельних угод, укладених у світовому господарстві. Регіональна структура світової торгівлі також зазналазмін, як це видно з даних, наведених у таблиці 1.Таблиця 1Зрушення географічної структури світової торгівлі1948 1953 1963 1973 1983 1993 2003 2008Північна Америка 28,1 24,8 19,9 17,3 16,8 18,0 15,8 13,0Південна та Центральна Америка 11,3 9,7 6,4 4,3 4,4 3,0 3,0 3,8Європа 35,1 39,4 47,8 50,9 43,5 45,4 45,9 41,0СНД - - - - - - 2,6 4,5Африка 7,3 6,5 5,7 4,8 4,5 2,5 2,4 3,5Близький Схід 2,0 2,7 3,2 4,1 6,8 3,5 4,1 6,5Азія 14,0 13,4 12,5 14,9 19,1 26,1 26,2 27,7Частка Європи у структурі світового експорту товарів збільшилася на 6%, Азії на 13,7%, Близького Сходу на 4,5%, зменшиласячастка Африки на 3,8%, Північної Америки на 15,1%, Південної та Центральної Америки на 7,5%. Серед країн Північної Америки найбільшийобсяг експорту припадає на Сполучені Штати Америки.За 1970-2007 роки відбулися структурні зрушення за товарно-галузевою ознакою, як видно з даних, наведених на рисунку 2.© Дубенюк Я.А., 2010.114

Одяг3%о Палив17%иль Текст2%і в иробиНауков2%засобиТранспортні10%обладненняОфісне13%НедорогоцінніметалифабрикатиНапів8%Мінеральніпродуктиі металиКольоров3%Продуктирослинногопоходження9%хімічноїПродукціяпромисловостіМеханічнеобладнення,тамашинимеханізмиФармацевтическаяпродукціяПаливо15%виробиНаукові1%засобиТранспортні9%Напівфабрикати11%Одяг4%Текстиль4%металиКольорові3%металиНедорогоцінніМінеральні продукти2%ФармацевтическаяпродукціярослинногоПродуктипоходженняхімічноїПродукціяпромисловостіМеханічнемашиниобладнення,механізмита9%Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20104%8%2%16%9%13%15%3%Рис. 2. Зміни товарної структури світового експорту 1970-2007 рр.З наведених даних на рисунках видно, що з 1970 року по 2007 рік світова товарна структура зазнала змін. Суттєві розбіжностівизначаються за такими товарними групами, як мінеральні продукти, продукти рослинного походження, продукція хімічної промисловості танапівфабрикати. Названі товарні групи в більшому обсязі були представлені в 1970 році, а в 2007 році частка цих товарів зменшилась, алезбільшилась частка таких товарів, як механічне обладнання, машини та механізми, офісне обладнання та наукові вироби. Це говорить про змінуорієнтації зовнішньої торгівлі з товарів сировини та напівфабрикатів на готові вироби та товари наукової діяльності. Відбувається ускладненняпродукції (комплектні підприємства, суднове обладнання, літаки) через прискорення морального старіння багатьох товарів. При цьому«старіння» певних елементів часто відбувається непомітно і призводить до загибелі цілих поколінь машин та обладнання. Так, наприклад, різкознижується ефективність цілого парку машин у найважливіших галузях промисловості;Світовий ринок товарів характеризується розгалуженою структурою, в якій провідне місце посідає ринок паливно-енергетичнихтоварів (ПЕТ). Найпоширенішим серед них є нафта, природний газ, вугілля, електроенергія. Особливість цих товарів полягає у тому, що вонивідіграють вирішальну роль у забезпеченні всього суспільного виробництва. Частка решти джерел (дрова, торф, енергія сонця, вітру,геотермальна енергія тощо) у загальному енергоспоживанні становить лише кілька відсотків. Щоправда, в окремих країнах вони мають істотнезначення для енергопостачання; наприклад, у Фінляндії – дрова, в Ісландії - гарячі термальні джерела. Зміни у структурі і темпах розвиткуекономіки прямо відбиваються на загальній потребі в енергетичних ресурсах, а також на обсягах капіталовкладень, матеріальних і трудовихресурсах. Обсяг експорту палива залишався приблизно постійним у 2007 році, імпорт нафти в розвинених країнах фактично скоротився майжена 2%. Серед загальних ресурсів видобувного органічного палива на вугілля припадає 65-90%. У 1913 р. світові потреби в енергіїзадовольнялися за рахунок вугілля майже на 75%, а якщо не рахувати дрова, на які тоді припадало 17-18% світового енергоспоживання, – томайже 90%. Серед основних імпортерів енергетичного вугілля можна виокремити дві групи: країни Західної та Східної Європи, а такожТихоокеанського регіону.Світовий ринок руд і металів. Металургійна промисловість є найважливішим компонентом світової економіки, в ній виробляєтьсямайже половина всієї продукції промисловості та більше ніж половина всіх товарів, які експортуються у світі. Значення цієї галузі в сучаснійекономіці визначається тим, що вона є головним постачальником матеріалів для машинобудування та одним із основних постачальниківконструкційних матеріалів для будівництва. У цій якості чорна металургія відчуває в останні десятиріччя конкуренцію з боку кольоровоїметалургії, що постачає матеріали на основі сплавів легких металів, хімічної промисловості, що випускає конструкційні пластмаси, а також збоку ряду нових виробництв, що створюють матеріали на основі кераміки та різного роду композиційних матеріалів.Світовий ринок чорних металів. Мінеральні ресурси є базисом розвитку економіки, який визначає експортний потенціал країни,обумовлює розміщення і розвиток продуктивних сил. Загальний щорічний обсяг продукції світового гірничодобувного комплексу становитьприблизно 0,8-1,4 трлн. дол. США. Особливістю світового ринку залізної руди є те, що за останні 100 років розвинені країни світуперетворюються на імпортерів. Це пояснюються як вичерпанням цих ресурсів, так і погіршенням їх якості, що підвищує витрати на видобутокта збагачення. Щорічно в світі експортується 40% залізної руди, що видобувається. Головні експортери - Австралія та Бразилія, Українаекспортує 45 млн. тон руди і посідає сьоме місце в світі після Індії, Росії, США та Китаю. Змінюється питома вага окремих держав у цій галузі:зростає частка Китаю та Росії і знижується частка Японії, США та ФРН, України.Світовий ринок кольорових металів. Розвиток світової кольорової металургії протягом тривалого періоду характеризувавсястійким зростанням. Однак уповільнення темпів економічного розвитку в економічно розвинутих країнах, масовий експорт відносно дешевоїметалопродукції із країн СНД, фінансова криза наприкінці 1990-х років у східноазіатських країнах суттєво дестабілізували ситуацію на ринкахкольорових металів. Продукція кольорової металургії посідає провідне у міжнародному товарообігу. Країни, що розвиваються є значнимиекспортерами сировини для комплексу кольорової металургії промислово розвинених країн.Світовий ринок лісових товарів. Не зважаючи на активну конкуренцію нових матеріалів і технологій, частка деревини, щоспоживається у світовому господарстві, практично не знижується. За цим показником лісова промисловість майже дорівнює хімічній галузі,дещо поступається харчовій промисловості і є майже вдвічі важливішою для споживачів, ніж металургія. Закупівля лісопромислових товарів насвітовому ринку є найважливішим джерелом задоволення потреб: в Японії імпортом забезпечується близько 70% національних потреб, уНідерландах, Італії та Бельгії – від 80 до 90%, Німеччині – 57%, Франції – 46%, в країнах Близького та Середнього Сходу, а також у США – по40%. Обіг світової торгівлі продукцією лісопромислового комплексу в останні роки постійно зростає і ускладнюється. Його сучасний обігскладає близько 300 млрд. дол. США, світовий експорт зріс більш ніж у 25 разів, а імпорт – понад 22 рази. Це дозволяє продукціїлісопромислового комплексу утримувати протягом останніх років 3,5 – 4% загального світового експорту.Світовий ринок хімічних товарів. Ринок товарів хімічної промисловості за обсягами експорту та імпорту посідає одне з провіднихмісць в світі, забезпечуючи національні господарства новими конструкційними матеріалами, сільське господарство мінеральними добривами,отрутохімікатами та стимуляторами росту, споживчий попит населення у товарах побутової хімії, полімерних матеріалах. Найбільш потужниму товарній структурі хімічного ринку є ринок органічних речовин, який охоплює понад 60% світового експорту та імпорту хімічних товарів.Неорганічна хімія посідає друге місце за обсягами міжнародної торгівлі. Однак, в її межах також є ряд товарів, що користуються попитом врізних країнах світу і визначають їх міжнародну спеціалізацію на ринку. Згідно з офіційними даними UNIDO та UNCTAD International TradeStatistic, світовий ринок неорганічної хімії складається з чотирьох основних компонентів: мінеральних добрив (19,3%), неорганічних хімічнихелементів, оксидів і галогенних солей (20,5%), азотно-функціональних складових (44,7%), інших неорганічних сполук і кислот (15,5%).Світовий ринок машин і обладнання. Одним із найпотужніших товарних ринків є ринок машин та обладнання. Торгівля цимивидами продукції розвивається більш високими темпами порівняно з іншими групами товарів. Становище окремих країн на ринку машин таобладнання зумовлює інтенсивність розвитку новітніх технологій, визначає місце і роль країни в НТП, становище та впливовість у сучасномусвіті. За офіційними даними ООН, протягом останніх років у структурі міжнародної торгівлі провідне місце займала продукція транспортногомашинобудування (25% світового експорту та 26% імпорту), точного машинобудування і приладобудування (відповідно 24% та 23%), а такоженергетичне машинобудування (21% та 20%).На ринку важкого машинобудування світове лідерство закріплено за виробництвами парових котлів, двигунів та турбін, обладнаннядля металургійного та металообробного комплексів та неелектричних двигунів. Ринок енергетичного та електротехнічного машинобудуванняпредставлений машинами для електростанцій, передачі електроструму та функціонування електромережі, трансформаторами,5%115

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010електрогенеруючим обладнанням та іншими електричними машинами та обладнанням. Експортна боротьба проходить переважно між країнамиЄвропи та Азії, частка яких коливається в середньому від 30 до 40%. Вони виступають основними конкурентами ринку, визначають яксобівартість продукції, так і експортні стратегії розвитку.Світовий ринок товарів легкої промисловості. Міжнародна торгівля товарами легкої промисловості посідає особливе місце вскладній системі світогосподарських зв’язків. Виявлення загальних закономірностей розвитку ринку товарів легкої промисловостіускладнюється різноманіттям виробів, які належать до товарів легкої промисловості, проте тенденції, динаміку та географічну спрямованістьтоваропотоків на ринку передусім зумовлюють НТП, глобалізаційні та інтеграційні процеси у світовому господарстві.Світовий ринок сільськогосподарських товарів. Світовий ринок сільськогосподарської продукції належить до найменшпрогнозованих світових ринків і характеризується низькими темпами зростання товарообігу, а також різкими коливаннями обсягів експортуімпорту.У товарній структурі світового товарообігу сільськогосподарської продукції переважають зернові ті продукти їх переробки, молоко тамолочні продукти, цукор, м'ясо та м’ясопродукти, напої. Рівень забезпеченості продовольством відображається на позиції країни у світовійторгівлі. Якщо у першій половині ХХ ст. провідними експортерами виступали країни середнього та низького рівня економічного розвитку, то удругій – переважно високорозвинені регіони. На світовому ринку зерна склалася стійка спеціалізація: виробництво зерна концентрується восновному в розвинених країнах, а більшість країн, що розвиваються, не спроможні вирішити свої зернові проблеми і змушені широкоімпортувати зерно. Зараз на світовому ринку зерна відбулися зміни: скоротилися посіви в США та Канаді; зменшилися перехідні запаси внайбільших країнах-експортерах; на ринок вийшли нові країни-експортери, такі як Угорщина, Росія, Україна, Казахстан, Туреччина.Таким чином, структура світового ринку протягом останнього часу зазнала серйозних змін як географічної, так і товарної структури.В світовому експорті поступово провідні позиції починають займати країни Азії, вдало конкуруючи із європейськими та американськимивиробниками. Зрушення товарної структури відбуваються в напрямку збільшення питомої ваги готової високотехнологічної та наукомісткоїпродукції – машин та обладнання, хімічної продукції. Натомість питома вага таких товарних груп як сільськогосподарська продукція, руди таметали, товари лісової промисловості у структурі світового експорту поступово зменшується. Це і буде визначати подальші тенденції розвиткусвітових товарних ринків, а тому в цьому контексті національним урядам доцільно враховувати ці зміни для того, щоб найбільш ефективновикористовувати переваги від міжнародного розподілу праці та посилити позиції конкурентоспроможності своїй національних економік.Список джерел:1. UNCTAD Handbook of Statistics [Електронний ресурс] / United Nations UNCTAD. - Режим доступу до звіту:http://stats.unctad.org/Handbook/TableViewer/tableView.aspx?ReportId=19302. http://www.nationmaster.com/graph/eco_gdp-economy-gdp3. International Trade Statistics 2009 [Електронний ресурс] / World Trade Organization. – Switzerland. – 2009. – 249 р. – Режимдоступу до звіту: http://www.wto.org/english/res_e/statis_e/its2009_e/its2009_ e.pdfРЕЗЮМЕВ статье рассмотрены современные тенденции развития международной торговли и мирового производства основных товарных групп.Проанализированы показатели изменения географической структуры мировой торговли во второй половине ХХ в. Особое внимание уделеноструктурным сдвигам мировых товарных рынков, выявлены факторы, влияющие на данные процессы.РЕЗЮМЕУ статті розглянуто сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі та світового виробництва основних товарних груп. Проаналізованопоказники зміни географічної структури світової торгівлі у другій половині ХХ ст. Особливу увагу приділено структурним зрушенням світовихтоварних ринків, виявлено чинники, що впливають на ці процеси.SUMMARYThe article under consideration touches upon the modern processes of international trade development and world production of the main good items. Theindices of geographical structure changes of the world trade in the second half of the XXth century are analyzed. Much attention is paid to the structuralchanges of the world merchandise trade markets; the factors, that influence on these processes are revealed.РОЗВИТОК ТА ВІДТВОРЕННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУЯК СКЛАДОВІ ЗМІЦНЕННЯ ЙОГО СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИІляш О.І., к.е.н., доцент кафедри економіки підприємства Львівської комерційної академіїФормування політики, адекватної потребам національної безпеки України, є головною необхідністю в умовах сучасного суспільногорозвитку. Кардинальні зміни, що відбулися в нашій країні останнім часом, вимагають нових підходів до визначення принципових основполітичної діяльності у сфері безпеки. Як показує минулий і новітній історичний досвід, ігнорування соціальних параметрів політики веде досерйозних потрясінь в багатьох сферах суспільного життя, але найбільш згубно позначається на стані відтворення трудового потенціалу.Особливе значення при цьому набуває питання формування належного рівня соціальної безпеки на рівні регіону (Львівської області).Проблематика безпеки останнім часом почала займати важливе місце в системі соціологічного знання і отримала достатньо широке освітленняв спеціальній науковій літературі. У багатьох наукових роботах і дослідженнях останніх років відбиті соціально-політичні, економічні,військові, демографічні, культурні, духовно-етичні і інші аспекти безпеки, проте безумовним є те, що останнім часом в соціології особливаувага приділяється необхідності дослідження соціальної безпеки, що включає систему мір по попередженню і віддзеркаленню викликів і загроз,здатних дестабілізувати соціальну сферу, підірвати головну рушійну силу суспільства, регіону - трудовий потенціал.У той же час практика регіонального управління потребує науково-обгрунтованих методичних розробок з кількісної оцінки трудовогопотенціалу. Тому в наш час актуальною є проблема вивчення людських ресурсів в аспекті територіальної мінливості їх потенціалів та впливу нарівень соціальної безпеки. З іншого боку, Львівська область володіє значними людськими ресурсами і, відповідно, значним їх потенціалом, щозумовлює конкретну територіальну спрямованість наукових пошуків. Дослідження соціальної безпеки, визначення рівня соціальноїнапруженості та рівня відтворення трудового потенціалу в регіоні є першочерговим завданням, вирішення якого вимагає залучення широкогокола вчених і фахівців. Цим і іншими проблемами й обумовлюється актуальність даної теми дослідження.Вітчизняні та зарубіжні вчені в своїх роботах звертають увагу надослідження проблем соціальної безпеки, зокрема, через її сприйняття різними категоріями населення, і вважають, що безпека людськихресурсів повинна базуватися на безпеці соціуму. Цим і іншим питанням, пов'язаним з соціальною безпекою, присвячені роботи І.Я. Богданова,А.В. Возженикова, Н.П. Ващекина, ВТ. Грачева, В.І. Добренькова, М.І. Дзлієва, В.Н. Іванова, В.Н. Кузнецова, В.І. Ковальова, Н. Лапіна, В.К.Льовашова, Г.В. Осипова, Г.Г. Силласте, Ж.Т. Тощенко, А.Д.Урсула, Г.І. Чуфріна, Р.Г. Яновського і ін.Разом з тим, в існуючих наукових розробках виділяються ті чи інші аспекти формування соціальної безпеки через інстументи соціальноїполітики держави [4,5,6] і певною мірою відсутнє комплексне відображення соціальної безпеки трудового потенціалу, зокрема на рівнірегіону.Метою наукової статті є визначення особливостей формування трудового потенціалу у контексті зміцнення соціальної безпеки регіону (наприкладі Львівської області), а також оцінка соціальних аспектів вітворення трудового потенціалу регіону.Як відомо, трудовий потенціал держави - одна з найважливіших складових її національної безпеки. Водночас він є складовою трудовогоресурсу світової спільноти, фундаментом подальшого економічного, соціального, культурного розвитку країни, оптимальних умов© Іляш О.І., 2010.116

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010життєдіяльності суспільства .Основою формування трудового потенціалу є демографічні процеси як загалом в Україні, так і у Львівській області зокрема. В останнідесятиріччя істотно змінилася демографічна ситуація в Україні та її окремих регіонах. Відтворення людських ресурсів Львівської областіперебуває в даний час у несприятливому стані і його динаміка характеризується відносно невисокими темпами росту народжуваності, ростомсмертності населення, що негативно позначається на соціальній безпеці регіону. Так, у 2008 році населення Львівщини зменшилось на 6,8 тис.осіб і на 1 січня 2009 року його кількість становила 2552,9 тис. осіб. Зменшення населення відбулося як за рахунок природного скорочення (6,1тис.осіб) так і за рахунок міграційного (0,7 тис.осіб). Природний приріст населення зафіксовано у Яворівському районі (357 осіб) та м. НовийРозділ (31 особа).Проте, відносно позитивною є динаміка народжуваності: у 2008 році в області народилось 29 тис. дітей, що на 5,7% більше, ніж у 2007 році.При цьому найвищий рівень народжуваності спостерігався у Турківському районі (14,5 особи на 1000 населення), найнижчий – у м. Моршин(6,8 особи на 1000 населення). Поряд із зростанням нроджуваності, також збільшується смертність населення. У порівнянні з 2007 рокомкількість померлих зросла на 0,7% і становила 35,1 тис.осіб. До регіонів Львівської області з найвищим рівнем смертності слід віднестиПеремишлянський район, з найнижчим – м.Новий Розділ (відповідно 19,7 та 8,5 померлих на 1000 населення). На початок лютого 2009 рокунайвищий рівень смертності спостерігався у Жидачівському районі, найнижчий – у м.Трускавець (відповідно 22,9 та 8,7 померлих на 1000населення). За причинами смерті перше місце посідають хвороби системи кровообігу, друге – новоутворення, третє – зовнішні причинисмертності та захворюваності [2,6].Однією з вагомих загроз соціальній безпеці регіону є високий рівень смертності у сільській місцевості, який є у 1,6 раза вищим, ніж уміських поселеннях. Причинами сучасної демографічної ситуації є те, що область, практично не відтворює населення. Різкий спад рівнянароджуваності і зменшення частки дітей у загальній чисельності населення призвели до старіння населення, особливо в сільській місцевості.Характерними рисами розвитку трудового потенціалу Львівської області є зменшенням шлюбоутворення та зменшеннямрозлучуваності. У 2008 році спостерігалася тенденція зменшення кількості шлюбів, що на 17,7% менше у порівнянні з 2007 роком. Кількістьрозлучень також скоротилася – на 6,5% [2,3,6].Забезпечення відтворення населення можливе у випадку належного рівня системи охорони здоров’я (СОЗ) населення. Найвищий рівеньрозвитку системи охорони здоров’я мають Моршин і Трускавець. Львів і Самбір добре забезпечені лікарняними ліжками (в середньому 156,0на 10 000 осіб населення), амбулаторно-поліклінічною допомогою (332,7 відвідувань за зміну) і лікарями (97,4). Найнижчий рівень розвиткуСОЗ спостерігаався у трьох районах Дрогобицькому, Самбірському і Пустомитівському. Низькі значення показників у Пустомитівськомурайоні можна пояснити територіальною близькістю до обласного центру, лікарняні установи якого обслуговують значну частину населеннярайонів[2] .Погіршились умови відтворення людських ресурсів, їх кількісні та якісні характеристики, здатність до самовідтворення. Це, в свою чергу,негативно позначається на темпах та якості соціально-економічних реформ у суспільстві, ускладнює лібералізацію регіонального ринку праціта створює передумови виникнення загроз соціальній безпеці Львівської області. Упродовж 2008 року ринок праці Львівщини зазнавав істотнихзмін. Так, якщо у 2008 році ситуація була стабільною й укріплювалися позитивні тенденції, напрацьовані службою зайнятості упродовж 8-мироків, то на початку 2009 року під впливом світової фінансової кризи відбулися суттєві зміни, а саме: збільшилися обсяги пропозиції робочоїсили (з 121,5 тис. до 123,3 тис. незайнятих громадян); збільшилися обсяги вивільнених працівників з підприємств (з 4,4 тис. до 4,5 тис. осіб);зменшився попит на робочу силу (з 68,4 тис. вакансій, які надійшли від працедавців, до 65,8 тис. вакансій) .Водночас на ринку праці збереглися позитивні тенденції щодо: зменшення обсягів сільського безробіття (з 50,1 тис. до 48,2 тис. осіб);зменшення обсягів довготривалого безробіття (з 22,6 тис. до 17,6 тис. довготривалих безробітних). В умовах зменшення кількості вільнихробочих місць (вакантних посад) і збільшення чисельності осіб, що знаходились у пошуку роботи, служба зайнятості активізувала заходиактивної політики зайнятості, якими було охоплено 81,5 тис. безробітних. Станом на початок 2009 року на обліку в центрах зайнятостіперебували 44,1 тис. незайнятих громадян, при цьому кількість вакансій складала 1,8 тис. робочих місць. На одиницю пропозиції праціпретендували 24 особи. Найбільш обмежені у виборі місця праці мешканці міст Новий Розділ, Моршин, Стебник, Новояворівськ, а такожЖидачівського, Жовківського, Золочівського, Радехівського та Сколівського районів. У зазначених регіонах нараховується до 20 вільнихробочих місць та вакантних посад. Дещо краща ситуація з роботою у Дрогобицькому, Самбірському районах (понад 100 вакансій) та у м.Львові (понад 870). При існуючих тенденціях метою державної регіональної політики у сфері зайнятості повинне стати досягнення повної іпродуктивної зайнятості, тобто такої збалансованості між наявними робочими місцями та потребою економічно активного населення в належнооплачуваній праці, за якої досягається найефективніше використання трудового потенціалу нації [3].На рівень соціальної безпеки регіону та ефективність використання трудового потенціалу, поряд із зовнішніми, важливий впливздійснюють локальні фактори. До них відносять схильність працездатного населення до мобільності, конкурентоздатність робочої сили,схильність до заощаджень, культура праці. Відбувається процес переспеціалізації робочої сили та її перерозподіл із сфери матеріальноговиробництва у невиробничу сферу: у промисловості, сільському господарстві та на будівництві у 2000 році було зайнято 43,5%, на початок2008 року – 32,2% усіх найманих працівників. За останні 7 років скоротилася частка найманих працівників підприємств сільськогогосподарства (з 11,4% до 4,2%), промисловості (з 27,1% до 22,3%). При цьому збільшилася частка найманих працівників організаційбудівництва (з 5,1% до 5,6%), торгівлі (з 9,2% до 11,9%), транспорту (з 8% до 8,9%), установ освіти (з 11,7% до 14,1%) та охорониздоров’я (з 9,6% до 11,3%).У регіональному розрізі історично склалась нерівномірність розподілу найманої робочої сили, що зумовлено розміщенням паливноенергетичногота промислового комплексу: найбільше їх зосереджено у містах Львові – 362,4 тис. осіб (49,3%), Дрогобичі – 29,2 тис. осіб(4%), Червонограді – 23,5 тис. осіб (3,2%), Стрию – 19,4 тис. осіб (2,6%) та районах Сокальському – 23,8 тис. осіб (3,2%),Яворівському – 23,0 тис. осіб (3,2%), Жовківському – 20,9 тис. осіб (2,8%). Врахування дії ендо- і екзогенних факторів в процесірегулювання зайнятості забезпечує раціональне використання робочої сили[2,3].Основою адекватної оцінки і прогнозування впливу можливих негативних чинників на соціальну безпеку та процеси відтвореннятрудового потенціалу має вплив реальних витрат на відтворення робочої сили. За 2008р. середньомісячна номінальна заробітна плата одногоштатного працівника (без урахування працівників малих підприємств та у фізичних осіб-підприємців), зайнятого в економіці області, становила1570 грн. і зросла відносно 2007р. на 32,8%. Рівень заробітної плати у 2,3 рази перевищив встановлений прожитковий мінімум дляпрацездатних осіб (669 грн.) та у 2,6 рази – рівень мінімальної зарплати (605 грн.). Реальна заробітна плата за 2008р. зросла на 4,0%. Станом на1 січня 2009р. загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати склала 54,5 млн.грн. У порівнянні з 1 січня 2008р. сума боргу зросла у2,4 рази. В економіці області залишається значною диференціація рівня оплати праці за видами економічної діяльності. У таких видах якдіяльність транспорту і зв’язку, видобування паливно-енергетичних корисних копалин, державне управління та фінансова діяльність, рівеньзаробітної плати перевищив середньообласний показник в 1,3-1,9 рази[3] .Отже, у результаті проведеного дослідження та вивчення територіально-часових характеристик середовища життєдіяльності тавідтворювального потенціалу людських ресурсів регіону, слід зробити наступні висновки.1. Відтворювальний потенціал людських ресурсів регіону є їх якісною ресурсно-функціональною характеристикою, що визначає здатністьлюдських ресурсів до самовідтворення. Він є результатом структурної взаємодії демографічного та соціального блоків ознак середовищажиттєдіяльності з позитивним і негативним впливом ознак відтворення на рівень соціальної безпеки регіону.2. Відтворення трудового потенціалу Львівської області перебуває в даний час у несприятливому стані і його динаміка характеризується,ростом смертності населення, зменшенням шлюбоутворення, збільшенням розлучуваності, процесами переспеціалізації робочої сили та їїперерозподілом із сфери матеріального виробництва у невиробничу сферу, ростом безробіття, зростанням захворюваності працюючих,збільшенням захворюваності за окремими групами хвороб, небезпечними тенденціями збільшення смертності в деяких працездатних віковихгрупах у сільській місцевості.3. Стан відтворення трудового потенціалу регіону, як територіально поширеного явища, також характеризується високим рівнем урбанізації117

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010території, що впливає на рівень професійного відтворення людських ресурсів.5. Аналіз динаміки досліджуваних показників відтворення трудового потенціалу показує, що у 2007 – 2008 роках відбулося помітне їхзбурення, що об'єктивно засвідчує виникнення соціальних загроз в державі і в регіоні, зокрема.Таким чином, аналіз відтворювального потенціалу Львівської області свідчить, що умови його формування є неоптимальні, а сам потенціалу багатьох субрегіонах є невисоким. З метою покращення як окремих ознак відтворення та зміцнення соціальної безпеки регіону потрібнорозробити конкретні рекомендації у розрізі субрегіонів, зокрема: забезпечити розробку концепції створення спеціальної програми розвиткутрудового потенціалу регіонів; економічне обгрунтування створення програми підтримки відтворення людських ресурсів; запропонуватирозробку пакету нормативних актів, що забезпечать виконання програми; організаційно-економічне забезпечення функціонування трудовогопотенціалу районів та міст Львівської області.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1.Україна. Кабінет Міністрів України. Постанова. Про основні напрями проведення державної політики зайнятості на період до 2009 року від 5липня 2006 року №922.2.Економічна активність населення за статтю та місцем проживання у Львівській області станом на 2000, 2007, 2008 роки. Львівське обласнеуправління статистики (веб-сайт www.stat.lviv.ua).3.Веб-сторінка Державної служби зайнятості (http:www.dcz.gov.ua).4.Иванов В.Н. Федерализм и безопасность государства/ В.Н. Иванов // «СОЦИС». - 2004. № 6. – С. 5-12;5.Кузнецов В.Н. Геокультура: основы геокультурной динамики безопасности в мире XXI/ В.Н.Кузнецов.- М., «Политинформ», 2003. – С. 45-49.6.Теслюк Р.Чинники здоров’я населення (реґіональні аспекти) / Р. Теслюк //Вісник ЛНУ ім. Ів. Франка. Серія геогр. Вип. 35.- 2008. - С. 323–328РЕЗЮМЕИсследовано признаки развития и воссоздания трудового потенциала региона на примере Львовской области. Определенно степень их влиянияна уровень социальной безопасности региона. На основании предложенной последовательности определенно, что безопасность трудовогопотенциала является составляющей социальной безопасности. За результатами исследования выяснено, что воссоздание человеческих ресурсовпредусматривает создание специальной программы развития трудового потенциала региона.SUMMARYInvestigational signs of development and recreation of labour potential of region on the example of the Lvov area. Certainly degree of their influence onsocial strength of region security. On the basis of the offered sequence certainly, that safety of labour potential is the constituent of social safety. It isfound out as a result of research, that the recreation of human capitals foresees creation of the special program of development of labour potential ofregion.РЕЗЮМЕДосліджено ознаки розвитку та відтворення трудового потенціалу регіону на прикладі Львівської області. Визначено ступінь їх впливу нарівень соціальної безпеки регіону. На підставі запропонованої послідовності визначено, що безпека трудового потенціалу є складовоюсоціальної безпеки. За результатами дослідження з’ясовано, що відтворення людських ресурсів передбачає створення спеціальної програмирозвитку трудового потенціалу регіону.УКРАИНА В КОНТЕКСТЕ ПЕРСПЕКТИВ МИГРАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ В ЕВРОПЕКисель Н.Ф.ДонНУ, ст. преподавательМиграция рабочей силы в современном мире наравне с движением капиталов‚ товаров‚ технологий‚ информации является одной изосновных слагаемых процессов глобализации. Международная трудовая миграция сегодня стала неотъемлемой частью мировой экономики. Наначало ХХІ века в мире насчитывается по оценкам МОТ от 36 до 42 млн. трудовых мигрантов. Украина уже включилась в модернизационныеобразовательные процессы, и присущие им тенденции и противоречия не смогли обойти нашу страну. Особенно они проявились тесно в связис интеграцией Украины в современный мировой миграционный процесс. Потоки украинских трудовых мигрантов направлены сегодня вбольшинство европейских и не только европейских стран.Определение перспектив европейских миграционных процессов предполагает характеристику современной демографическойситуации, а также анализ миграционной политики в Европе и рассмотрение складывающихся тенденций. Актуальность анализа социальноэкономическихфакторов, влияющих на миграции в Европе, состоит в определении оценки ее состояния и связана с тем, что позволяетучитывать европейский опыт в этой области при построении украинской миграционной политики.Поскольку объектом нашего исследования будет являться Европейская миграционная система и интеграция Украины в группу странэтой системы, дадим ее краткую характеристику.Для сведения напомним, что в настоящее время в мире сложилось несколько мировых региональных миграционных систем, т.е.групп стран, между которыми существуют масштабные и устойчивые миграционные связи:- Европейская;- Североамериканская;- Южноамериканская;- Азиатско-Тихоокеанская;- страны Персидского залива;- Евразийская.В течение длительного исторического периода Европа была активной участницей в мировых миграционных процессах. Изисторически сложившегося региона массового выбытия мигрантов Европа превратилась в регион притяжения мигрантов из самых разныхстран мира. В Европейской миграционной системе традиционными центрами притяжения рабочей силы являлись страны Западной и СевернойЕвропы, а в последние полтора десятка лет ними стали и страны Южной и Центральной Европы. Преобладающее направление миграционныхпотоков с Юга на Север изменилось в направлении с Востока на Запад в связи с появлением новых стран иммиграции в результате расширенияграниц Евросоюза в 2004 году. Целый ряд стран вступивших в ЕС, такие как Польша, Венгрия, Чехия, Словения, после распада СССР сталицентрами притяжения трудовых мигрантов из стран СНГ, в то же время они являются экспортерами рабочей силы на Запад. Также вЕвропейский Союз входят такие государства как Великобритания, Германия, Франция, Бельгия, Италия, Нидерланды, Швеция, Швейцария, вкоторых проживает наибольшее количество иностранцев.На западноевропейском рынке труда происходят значительные изменения в структуре занятости - доля иностранцев, занятыхтяжелым физическим трудом в промышленности и строительстве снижается, а растет доля занятых в сфере услуг гостиничного, ресторанногобизнеса, в торговле, на транспорте, в индустрии развлечений, а также в последнее время в сферах банковского сектора, высшей школы иприкладных науках. Учитывая сложившуюся тенденцию занятости рабочей силы на пространстве Евросоюза, очевидно, украинскомугосударству следует обратить внимание на специальную профессиональную подготовку работников в этих сферах с учетом устраненияязыкового барьера для повышения конкурентоспособности украинских мигрантов в ближайшем будущем.© Кисель Н.Ф., 2010.118

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Взгляд на демографическую ситуацию в большинстве стран Северной и Западной Европы дает возможность сделать следующийвывод: сегодня рождаемость в этих странах не обеспечивает простого замещения численности родительского поколения поколением детей, нотем не менее рост населения в регионе остается положительным и составляет 0,1-0,2% в год. Важным источником роста населения вбольшинстве стран является миграция. Исключением является Франция, где главную роль в росте населения играет естественный прирост.[1].Миграционная привлекательность этого региона объясняется несколькими факторами:- относительно мягкая миграционная политика, которая дает возможность иммигрантам с развивающихся стран уйти от нищеты, отлокальных войн, получить образование;- спрос на региональном рынке труда на неквалифицированную и квалифицированную рабочую силу;- наличие солидных этнических общин, способствующих прибытию легальных и нелегальных мигрантов.Ранее, в 60-е годы, здесь преобладали выходцы из бедных соседских южноевропейских стран - Испании, Италии, Португалии. Помере повышения уровня жизни в этих странах, они перестали быть крупными экспортерами неквалифицированной рабочей силы в этот регион.В настоящее время преобладает миграция из стран Азии и Африки, связанных с европейскими странами колониальным прошлым.Западноевропейские и североевропейские общества становятся многонациональными и мультикультурными, как в США. Разумеется, ихколичественные показатели значительно меньше, чем американские [1].В условиях глобализации интенсивные миграционные потоки из стран со слаборазвитой или кризисной экономикой обычноперемещаются в высокоразвитые европейские страны. В свое время страны, которые принимали невиданные ранее наплывы мигрантов,вынуждены были принять новые более жесткие иммиграционные законы, учитывающие свои национальные интересы (например, Франция иНидерланды в 1993 году). Совершенствование правовой базы миграционной политики было основной задачей европейской безопасности.Но сегодня мигрантов не стоит рассматривать в качестве бремени для экономически высокоразвитых стран. Западной Европе безних не обойтись. Демографическая ситуация складывается таким образом, что три четверти прироста населения составляют мигранты, а вбольшинстве стран Евросоюза приток иммигрантов превышает естественный прирост населения. Некоторые страны на примере Германиипринимают меры по обеспечению стабильности пенсионной системы через 20 лет.В последние годы миграционная политика стран ЕС, учитывая преобладающее механическое воспроизводство рабочей силы,становится более лояльной. Принимающие страны занимаются разработкой совместных программ привлечения мигрантов со странами -экспортерами рабочей силы. Как мы видим, на этом фоне обозначаются и перспективы расширения интеграции Украины в миграционныхпроцессах с европейскими странами, становятся более оптимистичными, чем несколько лет назад.Несомненно, тенденция развития миграции в Европе будет определяться расширением миграционных процессов за счет усугублениядемографической ситуации. Также нужно отметить,что решение демографических проблем - это не единственный фактор, способствующийтенденции расширения международной миграции в Европе. Другими не менее важными факторами являются:- факторы «выталкивание» мигрантов из стран с низким уровнем развития экономики, качеством жизни, безопасности и экологии, содной стороны;- факторы «притяжения» стран с высоким качеством жизни, безопасности, свобод, потребности в рабочей силе.[2]В соответствии с новой синтетической теорией международной миграции трудовая миграция является одним из средств, с помощьюкоторой предприимчивые люди стараются улучшить свое благополучие путем продажи своего труда на быстроразвивающихся международныхрынках труда. Исследования показывают, что мигранты прибывают из тех регионов, которые вступили на путь рыночного развития ивключены в глобальную экономику. В этом контексте Украина не является исключением - недостатки на рынках труда, рабочих мест, капитала,кредита, страхования, фьючерсов украинские мигранты пытаются решить путем заработков за рубежом. Причиной массовых трудовыхмиграций населения является неудовлетворительный уровень экономики Украины и довольно низкий жизненный уровень работающегонаселения. Комплексным показателем условий трудовой деятельности выступает качество трудовой жизни, которое определяется всовременной Украине как низкое. Интегральный показатель качества трудовой жизни, обобщающий условия труда по статистическим данным,и удовлетворенность занятым населением своей работой по социологическим опросам, подтверждает в целом ее низкий уровень в Украине.Низким является уровень качества трудовой жизни почти в 60% областях Украины, большей частью – в западных регионах, гденекачественные параметры трудовой жизни обуславливаются незначительным промышленным потенциалом, отсутствием условий дляинновационного развития территорий. На рынке труда Украины довольно часто возникают социальные угрозы, связанные с нестабильностьюзанятости, нарушениями трудового законодательства.Постоянная нестабильность социально-экономической системы в стране, слабое развитие рыночных методов в экономике,олигархическое управление, длительное и медленное становление демократизации общества, практически отсутствующие механизмыпубличной политики на всех уровнях управления, и в результате обнищание среднего класса, вынуждают украинцев пополнять рядыпотенциальных мигрантов. Их интеграция в международную миграционную систему в немалой степени зависит от построения миграционнойполитики Украины.Влияние украинского государства на процесс трудовой миграции за границу на сегодня не отвечает масштабам и значению этого явления.Поскольку внешняя трудовая миграция в нынешнем ее виде является для Украины новым явлением, традиции ее регулирования отсутствуют,требуется подробное изучение и использование зарубежного опыта стран- экспортеров рабочей силы.[3]Страны, экспортирующие рабочую силу, можно разделить на три группы по степени государственного участия в поощрениимиграции трудовых ресурсов, которое определяется прежде всего прагматичностью, т.е. находится в прямой зависимости от того, насколькоплатежный баланс формируется за счет валютных переводов мигрантов.К первой группе отнесем те страны, для которых экспорт рабочей силы не является главной статьей валютного дохода (Австралия,Португалия, Италия, Иордания, Марокко, Филиппины), и где не считаются необходимым государственное вмешательство в процесс трудовоймиграции из страны.Вторая группа - Турция, Индия, Бангладеш, где определенная часть трудовых ресурсов традиционно отправляется на заработки вдругие страны и экономика в значительной степени зависит от денежных поступлений мигрантов, и где государство стремится сохранитьмасштаб трудовой миграции.Третьяю группу составляют страны, где экспорт рабочей силы превратился в стабильную статью доходов. В Пакистане и Йемене,например, доходы от экспорта рабочей силы являются основной статьей платежного баланса. Соответственно, миграционная политика этихстран предусматривает комплекс мер, нацеленных на стимулирование временной трудовой миграции, и является важной частьюгосударственной экономической стратегии.Современные миграционные процессы в Украине характеризуется преимущественно внешней миграционной активностью, котораязаключается в значительном оттоке населения за пределы государства на постоянное проживание в другие страны; высоком уровнеминтенсивности и стремительном росте массовых “теневых” трудовых поездок за границу украинских граждан.Украину трудно отнести к одной из определенных групп, поскольку существующие значительные поступления от мигрантов ( пооценкам Института демографии и социальных исследований НАН, украинцы за рубежом зарабатывают $4,7 - 7,5 млрд. в год , что составляет7,1-11,3% ВВП страны) в основном не инвестируются в экономику страны из-за экономической и политической нестабильности, а государство,скорее всего, не поощряет трудовую эмиграцию, так как считает, что происходит отплыв трудоспособного населения и ухудшаетсядемографическая ситуация. Однако, исследователями доказано, что только 3,5% трудовых мигрантов остаются в тех странах, куда уехали.Признание украинскими властями преимуществ положительных сторон международной трудовой эмиграции, а главное, их объективнойнеобходимости в данный исторический период, даст возможность оптимизировать экономический эффект.Актуальным остается определения концептуальных принципов миграционной политики относительно трудовой миграции. Цели имеханизмы регулирования этой сферы должны быть отображены в национальном законодательстве, полномочиях органов исполнительной власти,внешнеполитической деятельности государства. Разработка необходимых законодательных документов и принятие конкретных управленческих119

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010решений должны базироваться на постоянном научном анализе ситуации в Украине, комплексных исследованиях социальных, экономических,демографических, внешнеполитических и других следствиях выезда граждан на работу за границу.Регулирование в сфере трудовой миграции государство осуществляет присоединением Украины к многосторонним идвусторонним соглашениям по трудоустройству граждан Украины за рубежом через институт лицензирования посреднической деятельностипо трудоустройству на работу за границей. Граждане Украины, которые трудоустраиваются за границей через имеющие лицензиипосреднические структуры, по информации Минтруда, являются одной из немногих категорий трудящихся - мигрантов, которые легальнополучают работу за границей и социально защищены в трудовых отношениях с иностранным работодателем.Одним из препятствий относительно защиты трудовых прав мигрантов является несовершенство нормативно-правовой базы Украины.Для усовершенствования действующего законодательства в этой сфере необходимо:- обеспечить соответствие его международным нормам;- ратифицировать Европейскую конвенцию о правовом статусе трудящихся - мигрантов (1977 г.); Конвенции МОП № 97 “О трудящихся -мигрантах” ( 1949 г.), № 143 “ О злоупотреблении в сфере миграции и обеспечение трудящимся-мигрантам равных возможностей” ( 1975г.), № 181 “ О частных агентствах занятости”; Европейскую Социальную Хартию (обновленную).СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Клупт М. Демография регионов Земли.- Спб.: Питер, 2008. - 347 с.2. Сухов А.Н. Миграция в Европе и ее последствия: учеб. пособие /Сухов А.Н. Трыканова С.А. - М. - : Флинта: МПСИ , 2008. - 216 с.3. Гороженко Г. Євровікно “Україна” // Політика і культура.-№45.- 5-11 грудня 2007 р.- С. 12-13РЕЗЮМЕХарактеристика современной демографической ситуации и рассмотрение складывающихся тенденций миграционной политики в Европе даютвозможность определить перспективы европейских миграционных процессов и возможности интеграции Украины.РЕЗЮМЕХарактеристика сучасної демографічної ситуації й розгляд створюючихся тенденцій міграційної політики в Європі дають можливістьвизначити перспективи європейських міграційних процесів і можливості інтеграції України.SUMMARYAuthor has also identified general economic and social interests of host- and donor-contries. Insight to current demographic situation, also considerationof Europe's migration policy tendencies, allows to identify the perspectives of European migration processes and possibility of Ukraine's integrationthereof.СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ МЕХАНИЗМА ЭКОНОМИЧЕСКОГО СТИМУЛИРОВАНИЯТРУДОВОГО ПОТЕНЦИАЛАКовалев В.Н., д.э.н., профессор, заведующий кафедрой экономики предприятия и менеджмента, Украинская инженерно - педагогическаяакадемияАтаева Е.А., ст. преподаватель, Украинская инженерно - педагогическая академия ⋅Постановка проблемы. Трудовой потенциал, как экономическая категория, и степень его использования определяющим образомвлияет на эффективность и конкурентоспособность производства. Поэтому экономическое стимулирование его рационального использованияна всех уровнях управления экономикой весьма актуально и важно в теоретическом и практическом смысле.Анализ последних исследований и публикаций. Вопросу стимулирования как трудового потенциала в частности, так и труда вообще вэкономической литературе уделено значительное внимание. К наиболее заметным работам в этом направлении можно отнести трудыВ.Ф. Андриенко [1], А.А. Волосского [2], А.Л. Еськова [3], А.В. Калины [4], А.М. Колота [5], Б.Г. Мазманова [6], Ю.П. Кокина [7] и др.Указанные авторы в основном рассматривают методы стимулирования труда, учитывающие индивидуальные мотивы через системуоплаты труда и поощрительные механизмы систем заработной платы. Экономические методы стимулирования эффективности использованиятрудового потенциала предприятий и регионов в трудах указанных авторов не рассматривались, а механизм его стимулирования в хозяйственнойпрактике Украины отсутствует.Существующая система налогообложения прибыли, как инструмент стимулирования производства носит фискальный характер ипоэтому, как таковая, не может быть отнесена к стимуляторам трудового потенциала, ибо источником прибыли являются не толькофункционирующие трудовые, но и другие производственные ресурсы.Поэтому, целью данной работы является рассмотрение направлений разработки механизма стимулирования трудового потенциала,который базировался бы на экономических рычагах и учитывал коллективные интересы предприятий и регионов. Одним из таких рычаговможет быть признана существующая система налогообложения прибыли при условии сочетания ее с методами поощрения за эффективностьтрудового потенциала. Подобный симбиоз облегчал бы практическое применение нового механизма экономического стимулированияиспользования трудового потенциала на локальном и региональном уровне.Основная часть. Основные черты предлагаемого механизма экономического стимулирования трудового потенциала базируются наследующих положениях:- объективном определении сущности «механизма»;- раскрытии взаимосвязи экономических интересов производственных и управленческих сфер;- развитии стимулирующей роли «механизма» в эффективном использовании трудового потенциала.Взаимосвязь элементов «механизма» обеспечивается гармонией экономических интересов различных уровней управления трудовымпотенциалом (работников, предприятий, регионов, государства). Предлагаемый с учетом указанных требований механизм представлен нарисунке 1.Экономическая роль предлагаемого механизма стимулирования эффективности использования коллективного трудового потенциалараскрывается расчетами по показателям ЗАО «НКМЗ» за 2001-2008 гг. (табл. 1).Зависимость изменения уровня трудового потенциала, трудоемкости продукции и льготного снижения суммы отчислений налога наприбыль в бюджет за снижение трудоемкости продукции на примере ЗАО «НКМЗ» в 2002-2008 гг. раскрыта на рисунке 2.© Ковалев В.Н., Атаева Е.А., 2010120

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010ГодыРис. 1 Предлагаемый механизм экономического стимулирования эффективности использования трудового потенциала науровне предприятий и региона, учитывающий существующую систему налогообложения прибылиТаблица 1Расчет параметров механизма экономического стимулирования эффективного использования трудового потенциала ЗАО«НКМЗ» и изменения отчислений в бюджет в период 2001-2008 гг.Уровеньтрудовогопотенциала,тыс. грн.Трудоемкостьпродукции,чел.-час/грн.Расчетотчислений понормативурентабельностиинвестиций(гр.2×0,15),тыс. грн.Нормативныйкоэффициентотчислений вбазисномпериоде (2001 г.)(0,15/гр.3)Расчетотчислений попредложеннойметодике(гр.2×гр.3××гр.5), тыс. грн.Отклонениярасчетного уровняотчислений,полученного черезнормативрентабельностиинвестиций и попредложеннойметодике (гр.6-гр.4),тыс. грн.1 2 3 4 5 6 7Первый вариант (фактический)2001 265685 0,039 39853 3,84615 39853 -2002 239617 0,038 35943 3,84615 35021 -9222003 294338 0,033 44151 3,84615 37358 -67932004 314971 0,028 47246 3,84615 33920 -133262005 334290 0,028 50144 3,84615 3600 -141442006 387300 0,027 58095 3,84615 40220 -178752007 408606 0,026 61291 3,84615 40861 -204302008 475295 0,023 71294 3,84615 42045 -29249Второй вариант (условный)2001 265685 0,039 39853 3,84615 39853 -2002 239617 0,039 35943 3,84615 35943 -2003 29338 0,039 44151 3,84615 44151 -2004 314971 0,039 47246 3,84615 47246 -2005 334290 0,039 50144 3,84615 50144 -2006 387300 0,039 58095 3,84615 58095 -2007 408606 0,039 61291 3,84615 61291 -2008 475295 0,039 71294 3,84615 71294 -Третий вариант (условный)2001 265685 0,039 39853 3,84615 39853 -2002 265685 0,038 39853 3,84615 38831 -10222003 265685 0,033 39853 3,84615 33722 -61312004 265685 0,028 39853 3,84615 28612 -112412005 265685 0,028 39853 3,84615 28612 -112412006 265685 0,027 39853 3,84615 27590 -122632007 265685 0,026 39853 3,84615 26568 -132852008 265685 0,023 39853 3,84615 23503 -16350121

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Рис. 2 Влияние механизма экономического стимулированияэффективности использования трудового потенциала на рост льгот по отчислениям налога на прибыль (на примере ЗАО «НКМЗ»в 2002-2008 гг.)Из рисунка 2 видно, что механизм стимулирования содержит методы определения изменения налога на прибыль в зависимости отэффективности использования трудового потенциала, определяемой по уровню трудоемкости продукции. При росте эффективностииспользования трудового потенциала происходит льготное снижение суммы отчислений налога на прибыль, при снижении эффективностииспользования трудового потенциала сумма налога на прибыль возрастает. В частности, при росте уровня трудового потенциала с 90,2 % в2002 г. до 178,9 % в 2008 г., снижении трудоемкости продукции с 97,4 % (0,038/0,039×100) в 2002 г. до 59 % (0,023/0,039×100) в 2008 г. льготыпо отчислениям в бюджет возрастают с 2,6 % в 2002 г. (922/35943×100) до 47 % в 2008 г. (29249/71294×100).Планограмма и график рис. 2 высвечивают зависимость льготных отчислений в бюджет налога на прибыль от уровня трудовогопотенциала и трудоемкости продукции, а именно при одновременном повышении уровня трудового потенциала и снижении трудоемкостипродукции льготное снижение отчислений налога на прибыль максимально возрастают.Закономерность возрастания льготных отчислений, которые раскрыты в таблице 1 и на рисунке 2, свидетельствуют о том, чтонаиболее высокий их уровень достигается при одновременном возрастании трудового потенциала и снижении трудоемкости продукции(первый фактический вариант) и меньшими темпами – при неизменном уровне трудового потенциала и снижении трудоемкости продукции(третий условный вариант).С целью определения преимуществ стимулирующего влияния «механизма» на эффективность использования трудового потенциалапервого варианта над третьим проведены следующие расчеты увеличения льготного снижения налога на прибыль (ΔП) по следующейпредлагаемой формуле:⎡П + ( П −П) ⎤Δ П =⎣⎦× 100 − 100 , (1)1 1 3в в в3Пв1где Пв - льготные суммы уменьшения налога на прибыль в зависимости от эффективности использования трудового потенциала погодам (первого варианта), тыс. грн.;3Пв - льготные суммы уменьшения налога на прибыль в зависимости от эффективности использования трудовогопотенциала по годам (третьего варианта), тыс. грн.Расчет по формуле 1:122[ 922 + (922 −1022)]2002 г. Δ П = × 100 − 100 =− 19,6 % ;1022[ 6793 + (6793 −6131)]2003 г. Δ П = × 100 − 100 = 21,6 % ;6131[ 13326 + (13326 −11241)]2004 г. Δ П = × 100 − 100 = 37,1% ;11241[ 14144 + (14144 −11241)]2005 г. Δ П = × 100 − 100 = 51,7 % ;11241

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010[ 17875 + (17875 −12263)]2006 г. Δ П = × 100 − 100 = 91,5 % ;121263[ 20430 + (20430 −13285)]2007 г. Δ П = × 100 − 100 = 107,6 % ;13285[ 29249 + (29249 −16350)]2008 г. Δ П = × 100 − 100 = 157,8 % .16350На рис. 3 раскрыта закономерность изменения льготных отчислений налога на прибыль в бюджет при изменении трудовогопотенциала и трудоемкости продукции в ЗАО «НКМЗ» по показателям 2001-2008 гг.Из рисунка 3 и приведенных расчетов видно то, что и первый, и третий варианты имеют одинаковые относительные показателивозрастания льготных отчислений налога на прибыль. Однако, по первому варианту с учетом его экономических преимуществ над третьимвариантом поощрительная функция механизма стимулирования использования трудового потенциала подчеркивается безусловно.Рис. 3 Изменение льготных отчислений налога на прибыль вбюджет при изменении трудового потенциала и трудоемкости продукции в ЗАО «НКМЗ» по показателям 2001-2008 гг.Используя методы, предложенные для расчета параметров механизма экономического стимулирования использования трудовогопотенциала составлен прогноз расчета налога на прибыль в Донецком регионе с учетом тенденции изменения массы трудового потенциала итрудоемкости промышленной продукции на 2008-2013 гг. (табл. 2).Таблица 2Прогнозируемый с учетом тенденции изменения массы трудовогопотенциала и трудоемкости промышленной продукции уровень отчислений в бюджет через налог на прибыль в Донецком регионена 2008-2013 гг.ГодыРасчетНормативный Расчетотчислений поОтклонение расчетного уровняУровень Трудоемкоскоэффициент отчислений понормативуотчислений, через нормативтрудового тьотчислений предложеннойрентабельностирентабельности инвестиций ипотенциала, продукции,базисного методикеинвестицийпредложенной методике (гр.6-млн. грн. чел.-час/грн.периода в 2008 г. (гр.2×гр.3×(гр.2×0,15), млн.гр.4), млн. грн.(0,15/гр.3) ×гр.5), млн. грн.грн.1 2 3 4 5 6 72008 16102,3 0,0119 2415,0 12,605 2415,3 -2009 18807,5 0,0116 2821,1 12,605 2750,0 -71,12010 21666,2 0,0113 3249,9 12,605 3086,1 -163,82011 24618,8 0,0110 3692,8 12,605 3413,5 -279,32012 27573,1 0,0107 4136,0 12,605 3718,9 -417,12013 30440,7 0,0105 4566,1 12,605 4028,9 -537,2Из таблицы 2 видно, что по мере роста массы трудового потенциала, измеряемого по уровню фонда заработной платы с социальнымиотчислениями, а также снижения трудоемкости продукции, льготное уменьшение налога на прибыль возрастает с 71,1 млн. грн. в 2009 г. до537,2 млн. грн. в 2013 г.Выводы и предложения. Создание механизма экономического стимулирования эффективного использования трудового потенциалана локальном и региональном уровне актуально и имеет существенное научное и практическое значение для социально-экономическогопереустройства национального хозяйства Украины.Предложенный «механизм» отвечает следующим требованиям:- побуждает предприятия и регионы преимущественно к эффективному использованию трудового потенциала, выражаемого черезснижение трудоемкости продукции, а не к наращиванию его массы;- элементами «механизма» являются: действующая система налогообложения прибыли, постоянно действующие нормативы длякорректирования отчислений в бюджет налога на прибыль в зависимости от уровня трудового потенциала и трудоемкости продукции;- стимулирующая функция «механизма», побуждает повышать эффективность использования трудового потенциала и учитываеткорпоративные интересы трудовых коллективов.123

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Апробация «механизма» по показателям ЗАО «НКМЗ» и Донецкого региона выявила стимулирующую его роль в улучшениииспользования трудового потенциала и возможность прогнозировать изменения сумм налоговых поступлений в бюджет в зависимости отэффективности его использования.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Андриенко В.Ф., Чечель Н.И., Михайлов И.В. Современные формы и методы стимулирования труда в промышленно развитыхкапиталистических странах. – К.: Праця, 2003. – 56 с.2. Волосский А.А. Мотивация и стимуляция труда. М.: Техносфера, 2007. – 496 с.3. Еськов А.Л. Мотивационный механизм в системе производственного менеджмента: проблемы и решения: Монография / НАН Украины.Ин-т экономики пром-ти. – Донецк, 2005. – 390 с.4. Калина А.В. Организация и оплата труда в условиях рынка (аспект эффективности). – К.: МАУП, 2001. – 312 с.5. Колот А.М. Мотивация, стимулирование и оценка персонала. – К.: Праця, 1998. – 315 с.6. Мазманова Б.Г. Управление оплатой труда: Учебное пособие. – М.: Прогресс, 1993. – 415 с.7. Экономика труда: Учебник / Под ред. проф. П.Э. Шлендера и проф. Ю.П. Кокина. – М.: Юрист, 2002. – 592 с.8. Донецька область – 2007 р. Статистичний щорічник. – Донецьк: Облстат, 2008. – 459 с.РЕЗЮМЕСтаттю присвячено проблемам забезпечення ефективного використання трудового потенціалу Донецького регіону і підприємств шляхомрозробки і економічного обґрунтування нового механізму його стимулювання.SUMMARYThe article is devoted to problems of ensuaring of effective usage of labour potential of the Donetsk region and enterprises by elaboration and economicsubstantiation of the new mechanism of its stimulation.РЕЗЮМЕСтатья посвящена проблемам обеспечения эффективного использования трудового потенциала Донецкого региона и предприятий путемразработки и экономического обоснования нового механизма его стимулирования.МИГРАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ В УСЛОВИЯХ ФИНАНСОВО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО КРИЗИСАКовалевич Н.М. , ассистент кафедры международного бизнеса БГЭУ (г. Минск)Наиболее важным внешним фактором, оказывающим влияние на формирование современных процессов трудовой миграции в РеспубликеБеларусь, является распространение последствий финансового кризиса. Из внутренних факторов определяющими следует признатьуменьшение численности населения страны, обострение ситуации на рынке труда, связанное с сокращением мест приложения труда,сохранение пока еще незначительного уровня рождаемости, уменьшение уровня смертности и, как следствие, повышение продолжительностижизни населения, а также ухудшение гендерной структуры населения.За период формирования рыночного механизма в Республике Беларусь численность трудоспособного населения увеличилась более чем начетверть млн. человек. Численность же занятых в экономике уменьшилась более чем на 800 тыс. чел. Значительная часть потенциала странынашла свое применение в трудовой миграции (на рынке труда России, по различным данным, занято от 100 до 300 тыс. белорусских граждан иоколо 300 тыс. человек – на рынке труда стран дальнего и ближнего зарубежья).Глобальный финансовый кризис сузил возможности занятости трудовых ресурсов на отечественном рынке. Кроме того, в результате ростанапряженности на зарубежных рынках труда, где заняты белорусские граждане, их возвращение на Родину создает дополнительные проблемысоциального характера.Эта ситуация усугубляется проблемами в структуре трудового потенциала. Во-первых, это противоречие между спросом на рынкенеквалифицированных и малоквалифицированных мест приложения труда и ориентацией работников на высококвалифицированный ипреимущественно умственный труд. Во-вторых, это противоречие между высокими материальными запросами молодежи и снижениемвозможностей удовлетворения рынком труда этих запросов. В-третьих, необходимо учитывать и проблемы, связанные с вхождением вэкономику знаний, так как на рынок труда вливается качественно новый трудовой потенциал – достаточно высокой становится доля лиц свысшим образованием.Современной тенденцией в миграционном движении населения в РБ является отрицательное сальдо миграции. В 2008 году оно составило3741 чел. Значительные сложности данная ситуация создает для развития рынка трудовых ресурсов, тем более, что в ближайшей перспективе врезультате глобальных тенденций финансового кризиса и для Беларуси не видится возможности развития абсолютно оптимистическогосценария. Это означает, что для того контингента трудового потенциала, который нашел свое применение за пределами Республики Беларусь,не имеется позитивных условий для возвращения на региональный рынок труда. Однако в связи с развертыванием глобального финансовогокризиса растут и трудности для занятости и трудоустройства на рынке труда за пределами Беларуси и, прежде всего, на рынке труда России.Для Республики Беларусь угроза кадрового кризиса может стать реальностью уже в ближайшем будущем. Сегодня ощущается нехваткаквалифицированных специалистов в строительстве и промышленности, что может серьезно сказаться на экономике. Все еще остро стоитвопрос и об интеллектуальной эмиграции. Временный выезд белорусских научных работников за границу на стажировку или на работу повременному контракту часто рассматривается как первый шаг, ведущий к долговременному отъезду, и предваряет реальную возможность«утечки умов». При этом, по оценкам экспертов, подготовка одного доктора наук обходится стране в 600 тыс. долларов. Эмиграциявысококвалифицированных специалистов наносит значительный ущерб белорусской культуре, образованию, науке, уменьшает доходы отвнедрения результатов НИОКР, поступлений от продаж патентов, лицензий, снижает интеллектуальный потенциал страны.Всю серьезность ситуации подтверждает статистика. По данным, которыми располагает Департамент по гражданству и миграции МВД, в2008 г. численность трудящихся-мигрантов выехавших из Беларуси на основе официальных договоров и контрактов составила 6204 чел,в 2007 г. легально на временные работы за рубеж выехало 7335 белорусов. Для сравнения: в 2006 г. — 4502. Большинство покинувших странусоставляют люди самого востребованного трудоспособного возраста: 2804 человека в возрасте 20-24 лет и почти 3 тыс. нашихсоотечественников возрастной группы 25-49 лет.Согласно мнению, имеющему место в экономической теории, внешняя трудовая миграция может способствовать снижению уровнябезработицы в стране-экспортере. Однако основная проблема для Беларуси состоит в том, что на работу за рубеж уезжают, как правило, небезработные, а те, кто уже занимает определенное место на национальном рынке труда. Так, только 0,3 % от общего числа выехавших за рубежбелорусских трудящихся-мигрантов основным источником средств существования до выезда назвали пособие по безработице.Основной потребитель наших кадров — Россия. Отсутствие языкового барьера делает этот рынок очень привлекательным. Туда в 2007году уехало 4914 белорусов. Из них 230 человек с высшим образованием, 1455 — со средним специальным и 2918 — со средним общим. Всегов России, по мнению экспертов, сегодня работает более 100 тыс. наших граждан. По информации МВД, вклад трудовых мигрантов в ВВПРоссии составил в 2008 году приблизительно 7%.Дешевая и квалифицированная белорусская рабочая сила привлекает и других наших соседей — Польшу и Литву. Они делают всевозможное для привлечения к себе трудовых мигрантов, в том числе из России, Беларуси и Украины. Литва, к примеру, смягчила для них© Ковалевич Н.М., 2010.124

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010условия трудоустройства. Там сегодня работает 3,5 тыс. белорусов на зарплату минимум 1 тыс. евро в месяц. Польша также значительнооблегчила режим для приезжающих на работу из других стран. Теперь они могут работать там без перерыва полгода (раньше не более 3месяцев).В самой Польше вопрос оттока кадров, любых, в том числе недостаточно квалифицированных, стоит еще более остро, чем у нас. Послевступления страны в состав Европейского Союза поляки стали активно выезжать в другие, экономически более развитые государства, преждевсего в Германию, Нидерланды и Швецию, в поисках более высоких заработков. Не имея возможности улучшить условия труда для своихработников, польские власти пытаются компенсировать их потерю за счет привлечения иностранной рабочей силы.Есть основания утверждать, что такой способ ликвидации кадрового дефицита будет приемлемым и для нашей страны. Следует отметить,что внешняя трудовая миграция имеет и плюсы. Только за 2008 год граждане Беларуси перевели из РФ 64 млн. долларов (туда — 32 млн.долларов).Значительную часть трудовых мигрантов составляют строители. В то же время наша строительная отрасль страдает от дефицита кадров. Помнению экспертов, затормозить их на родине не сможет даже увеличение зарплаты вдвое. Поэтому спрос на рабочих строительныхспециальностей в Беларуси покрывается в значительной степени за счет иммигрантов из Вьетнама, Турции, Китая.Специалистов-профессионалов (математики, архитекторы, инженеры, а также врачи, преподаватели и экономисты) из Беларуси в 2007 годууехало 115 человек (112 в Россию и 3 в США). Специалистов в области техники, архитектуры и строительства, а также медиков и педагогов —421 (378 в Россию, 36 — в Америку). Работников сферы обслуживания и торговли — 502 (207 в РФ, 262 — США и 33 — Украину),неквалифицированных рабочих — 3137 (1315 — в Россию, 1156 — США и 503 — Великобританию).Беларусь заинтересована в возвратном характере трудовой миграции. Квалифицированные работники часто не имеют причин вернутьсяна родину. Есть отличия у нас по уровню технологий, промышленной структуре и организации рабочего места от стран-импортеров рабочейсилы, что создает определенные проблемы для возвратившихся мигрантов.Фактором укрепления экономической безопасности страны может выступать импорт рабочей силы. В 2008 году в Беларусь на работуприехало 2463 человек, а в 2007 году, для сравнения, - 1496. Большинство составили руководители и индивидуальные предприниматели,специалисты и профессионалы, работники сферы обслуживания и торговли, квалифицированные рабочие промышленности и строительства.Лицензии на привлечение иностранной рабочей силы в нашей стране имеют более 600 организаций. В сезонных рабочих руках нуждаетсясельское хозяйство. Едут к нам, как правило, из Украины, Молдовы, где работу найти еще сложнее, чем у нас, да и зарплаты ниже.Накопленный в РБ базисный капитал дает возможности не только для выгодного экспорта национальной рабочей силы, но и дляпривлечения в страну необходимых кадров. Однако положительные эффекты в значительной степени могут нивелироватьсянеконтролируемым притоком нелегальных мигрантов.Большинство из нелегальных мигрантов, проживающих в Беларуси, рассматривают республику как транзитное государство дляпоследующей нелегальной эмиграции в страны Западной Европы. Ужесточение западноевропейскими государствами миграционногозаконодательства, осуществление ими мер по переходу к политике нулевой миграции создают препятствия для эмиграции на Запад. Во многомэто также связано и со вступлением ряда стран Восточной и Центральной Европы в ЕС. В результате в РБ оседают иностранцы, не сумевшиеэмигрировать в государства Западной Европы, что негативно влияет на обстановку в стране (способствует распространению опасныхзаболеваний, росту преступности, незаконному обороту наркотиков), создает реальную угрозу национальной безопасности. По экспертнымоценкам, в Республике Беларусь насчитывается порядка 200-300 тыс. нелегальных мигрантов из государств СНГ, Азии, Африки, Ближнего иСреднего Востока. Ухудшение экономической ситуации в этих странах вследствие финансового кризиса и в дальнейшем будет усугублятьпроблему.В настоящее время в Республике Беларусь разработана и реализуется Подпрограмма «Оптимизация миграционных процессов» (в рамкахНациональной программы демографической безопасности Республики Беларусь на 2007-2010 гг.). Ее цель - оптимизация внутренних ивнешних миграционных процессов и управление потоками внешней миграции с учетом национальных демографических интересов.В области регулирования внешних миграционных потоков поставлены следующие задачи:1) содействовать оформлению документов для въезда на постоянное жительство в Республику Беларусь иностранных граждан и лиц безгражданства, которые имеют основания для приобретения гражданства Республики Беларусь,2) предоставлять иностранным гражданам и лицам без гражданства информацию о правовом положении иностранных граждан и лицбез гражданства на территории Беларуси и о порядке приобретения гражданства Республики Беларусь,3) содействовать социально-бытовому обустройству иммигрантов, их интеграции в белорусское общество, реализации ихконституционных прав и свобод,4) создавать экономические условия для сокращения эмиграции и сохранения научно-технического, интеллектуального и творческогопотенциала страны,5) стимулировать возвратность внешних трудовых потоков,6) реализовывать меры по предотвращению и пресечению незаконной миграции.В результате реализации подпрограммы «Оптимизация миграционных процессов» будут созданы условия для создания положительногосальдо внешней миграции в целях обеспечения демографической безопасности государства. Финансирование мероприятий подпрограммыбудет осуществляться за счет средств республиканского бюджета в объемах, запланированных Программой, в пределах средств,предусматриваемых в республиканском бюджете на соответствующий финансовый (бюджетный) год республиканским органамгосударственного управления, средств, предусматриваемых в местных бюджетах, а также за счет внебюджетных средств.Национальная программа демографической безопасности также содержит задание ежегодно обеспечить число приезжающих в Беларусьна постоянное место жительства не менее 5 тыс. человек трудоспособного возраста. В 2007 г. число таких граждан составило 4,7 тыс.Ожидаемыми результатами реализации программы и подпрограммы должны стать:1. улучшение демографической структуры населения,2. эмиграции из Республики Беларусь работников, имеющих высшее образование,3. уменьшение сокращение масштабов незаконной трудовой миграции.Таким образом, можно сделать следующие выводы:- Финансово-экономический кризис оказывает влияние на формирование процессов внешней трудовой миграции в Республике Беларусь.2008 год характеризовался сохранением отрицательного сальдо внешней трудовой миграции.- Глобальный финансовый кризис сузил возможности занятости трудового потенциала на отечественном рынке труда. Кроме того, врезультате роста напряженности на зарубежном рынке труда, где занят белорусский трудовой потенциал, его возвращение на отечественныйрынок создает дополнительные проблемы социального характера.- Для Республики Беларусь угроза кадрового кризиса может стать реальностью в ближайшем будущем. Уже сейчас не хватаетквалифицированных специалистов в строительстве и промышленности, что может серьезно сказаться на экономике.- Кадровый дефицит может быть решен за счет импорта соответствующей рабочей силы. Для этого необходимо активно привлекатьиностранных трудовых мигрантов в наиболее трудоемкие отрасли экономики РБ, облегчать для них налоговое бремя, а также стимулироватьприток в страну иностранцев, желающих инвестировать капитал в национальную экономику.- Беларусь заинтересована в возвратном характере внешней трудовой миграции. Следовательно, необходимо разработать действенныймеханизм стимулирования возвращения трудовых мигрантов и поощрения инвестирования заработанных ими средств в экономикуБеларуси.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Германчук И. Кадровый кризис в РБ /Электронный ресурс/ // Режим доступа: http: 21.by125

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20102. Крайнов В.В. Некоторые аспекты внешней трудовой миграции в Республике Беларусь// Экономический бюллетень НИЭИМинистерства экономики Республики Беларусь. 2008.№10.С.27-37.3. Подпрограмма «Оптимизация миграционных процессов» /Электронный ресурс/ // Режим доступа: http: www.mintrud.gov.by4. Шахотько Л.П. Проблемы согласования принципов учета миграционного движения в странах СНГ /Электронный ресурс/ // Режимдоступа: http: 21.by/ newsРЕЗЮМЕЦелью статьи является изучение миграционных процессов в Республике Беларусь в условиях финансово-экономического кризисаSUMMARYPurpose of the article is a study migration processes in Republic Belarus in condition financial-economic crisisРЕЗЮМЕМетою статті є вивчення міграційних процесів у Республіці Білорусь в умовах фінансово-економічної кризиКОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО АНАЛІЗУ СТРУКТУРИ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ РЕГІОНУКоваленко О.О., к.е.н., ст.викл. кафедри «Економіка підприємства» ДДМА (м. Краматорськ)За допомогою взаємодії внутрішніх, національних і регіональних міжнародних ринків формується світовий ринок товарів і послуг. Третячастина національного виробництва України (кожен третій товар або послуга) реалізуються за допомогою зовнішньоекономічних зв'язків. Одним зголовних завдань України щодо розвитку регіонального співробітництва є розширення експортної бази, орієнтованої на ринки сусідніх країн,налагодження з ними виробничо-коопераційних зв'язків і науково-технічного співробітництва. Саме цим обумовлено термін виходу економіки зфінансової кризи за рахунок динамізації розвитку економічних систем країн - партнерів. Зростання ролі структурних змін у внутрішньогалузевоїторгівлі товарами та послугами, що обумовлює актуальність визначення товарної спеціалізації країни або регіону з урахуванням впливу сальдарегіону на сальдо країни по товарних групах.Проблемами розвитку зовнішньої торгівлі, її методологічними і методичними аспектами займаються такі вітчизняні вчені: В.Андрійчук,О.Білорус, В.Геєць, М.Долішній, Ю.Макогон, І. Манцуров, С. Соколенка, А.Філіпенко та інші. Більшість науковців вважають основноюпричиною зниження ефективності зовнішньоторговельних відносин та економічного розвитку недосконалість моделей ринковогореформування економіки та неврахування впливу зовнішньої торгівлі на її розвиток.Система показників розвитку міжнародної торгівлі включає: абсолютні, структурні; показники інтенсивності, ефективності, динаміки,зіставлення. Якісні тенденції можна виявити й оцінити шляхом аналізу товарної й регіональної структури торгівлі. На практиці для виміруступеню експортної або імпортної спеціалізації факторів виробництва можна використовувати дані про вагомість доходів цих факторів вдоданої вартості експортних (імпортних) виробництв [1]. Оцінка збалансованості експортно - імпортних операцій має здійснюватись на базіадекватної системи статистичних показників, що відповідає вимогам та практичній роботі міжнародних організацій та світової спільноти [2].Метою статті є оцінка раціональної структури експорту, імпорту і формування на підставі проведеної оцінки оптимальної структуризовнішньо торгівельних операцій на прикладі Донецької області.Теоретичні принципи виробничої спеціалізації регіонів і міжрегіональної торгівлі формально (термінологічно) були вперше виведені врамках теорій міжнародних економічних відносин [3]. Для аналізу торгівельної спеціалізації використовують коефіцієнти (індекси)внутрішньогалузевої торгівлі Грубела - Ллойда, Баласса (ДОб), використання яких на регіональному рівні дозволить одержати визначенуінформацію про рівень розвитку регіону і визначити перспективи розвитку. Перший індекс дозволяє оцінити рівень розвитку зовнішньоїторгівля за товарними групами, а другий - дозволяє оцінити рівень внутрішньогалузевої спеціалізації в зовнішній торгівлі по товарах, [4, 5]тобто показник внутрішньогалузевої спеціалізації ЗТ характеризує рівень превалювання експорту(Е) чи імпорту (І).В 2007 році Донецька область в загальному обсязі експорту товарів України склала 22%, в той час як частка імпорту – 7%. В балансізовнішньої торгівлі (ЗТ) Донецької області за результатами 2007 року маємо позитивне сальдо 6419759 тис. дол. США, яке на 26%компенсувало загальне негативне сальдо України. Визначимо основні групи товарів, на які припадає частка в експорті країни більша за 10% відзагального обсягу [6, 7]. На основі отриманих даних визначаємо матрицю спеціалізації в зовнішній торгівлі Донецької області за методикоюрозрахунку:1) розрахунок ваги товару в рамках ЗТ регіону (вертикальна структура ЗТ в межах регіону);2) розрахунок ваги товару в рамках ЗТО регіону (горизонтальна структура торгівлі в по І і E в межах групи);3) розрахунок внутрішньогалузевої спеціалізації в зовнішній торгівлі;4) коефіцієнт покриття імпорту експортом, що відображає відносну перевагу зовнішньої торгівлі в межах товарної групи;5) розрахунок внутрішньогалузевої спеціалізації по товарних групах;6) розрахунок індикаторів між секторного і внутрішньо секторного характеру торгівлі на підставі індексу порівняльної перевагиФортана-Мондгера (індекс RCA);7) індекс покриття сальдом регіону сальдо країни по товарних групахIs=/(( Eiс− Eir/ E) − ( Iiriс− I− Iirir/)) + ( Eir− Iir)/, (1)де E ir, I ir– експорт, імпорт i-го товару r – регіону; E iс, I iс– експорт, імпорт i-го товару с - країни ), що виявляєефективність ЗТ i-м товаром регіону в межах країни.8) аналіз отриманих показників, виявлення матриць спеціалізації регіону по найбільш суттєвим індексам;9) побудова аналітичних портретів, на основі 2-х, 3-х показників вищеназваних індексів з метою комплексного аналізу під різнимлогічно смисловим навантаженням;110) формування найбільш пріоритетних груп товарів для споживання і виробництва в регіоні.При умові що Е=І, ДОб=0, а якщо Е або І=0, то ДОб=1 –абсолютний рівень внутрішньогалузевої спеціалізації. Отже, характер сальдоЗТ визначає характер спеціалізації. Результатом усіх розрахунків є виділення групи товарів, виробництво яких є пріоритетним для регіону.До експортоорієнтованих областей відносяться групи товарів XV (43% покриття сальдо країни по відповідній групі) і IV (46%). Вгрупі товарів I, ХI в 2007 році спостерігаємо високу імпортну спеціалізацію (0,68 та 0,62 відповідно) і групи в цілому (0,78 та 0,67). Ці товарнігрупи відповідно на 63% та 12% впливають на негативне сальдо ЗТ країни. До експортоорієнтованих відносяться групи товарів XV (43%покриття сальдо країни по відповідній групі) і IV (46%) (табл.1).© Коваленко О.О., 2010.126

залізничні або трамвайні локомотиви, шляхове86обладнанняПроблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Матриця спеціалізації за визначальними товарами в основних групахГрупи товарів ДОб(т)* ДОб(г)* Іспец.** Еспец.**1 2 3 4 5I. Живi тварини; продукти тваринного походження 0,68 0,78 0,63 -XV. Недорогоцінні метали, вироби з них 0,82 0,79 - 0,43XIII. Вироби з каменю, гіпсу, цементу, кераміки, скла 0,42 0,44 0,12 -ХI. Текстиль та вироби з текстилю 0,62 0,67 0,06 -VIII. Шкіряна, хутряна сировина, вироби з неї 0,85 0,69 - 0,03XVI. Механічне обладнання; машини та механізми, 0,02 0,05 0,01 -електрообладнання та їх частини; пристрої для записування абовідтворення зображення і звукуII. Продукти рослинного походження 0,78 0,05 0,00 -1 2 3 4 5XVII. Транспортні засоби, шляхове обладнання 0,50 0,12 - 0,02VI. Продукція хiмiчної та пов’язаних з нею галузей промисловості 0,78 0,23 - 0,12IV. Готові харчові продукти 0,60 0,59 - 0,46* Рівень внутрішньогалузевої спеціалізації по товарах(т) та групі в цілому(г).**Визначений рівень впливу сальдо ЗТ товарами Донецької області на відповідне сальдо УкраїниТаблиця 1Спостерігаємо групу товарів, виробництво в Донецькій області яких має експортноорієнтований характер, визначальних характер нарівні країни (вага в експорті країни більше 10% [6]. ). Проаналізуємо вертикальну структуру (вага товарної позиції в експорті області) експортуДонецької області, що дозволить виявити найбільш експорнтоорієнтовані виробництва (табл. 2).Вага товарів (груп) в загальному обсязі ЗТ Донецької областіГрупи товарів Е ІRCAЕ ІIV. Готові харчові продукти 2% 2% 0,59 0,4718 какао та продукти з нього 1% 1% 1,56 2,2819 продукти із зернових культур 1% 0% 1,55 0,20VI. Продукцiя хiмiчної та пов’язаних з нею галузей 5% 8% 0,59 0,8828 продукти неорганiчної хiмiї 1% 1% 0,59 1,6231 добрива 3% 0% 1,02 0,54XV. Недорогоцінні метали та вироби з них 74% 21% 1,75 2,7472 чорнi метали 63% 13% 1,84 3,4573 вироби з чорних металів 8% 3% 1,33 1,5074 мідь i вироби з міді 2% 2% 3,23 3,7876 алюмiнiй i вироби з алюмінію 1% 1% 0,65 1,14XVI. Механічне обладнання; машини та механізми, eлектрообладнання та ін. 6% 18% 0,63 1,0284 котли, машини, апарати і механічні пристрої 6% 15% 1,05 1,23XVII. Транспортні засоби та шляхове обладнання 5% 10% 0,73 0,7286 залізничні або трамвайні локомотиви, шляхове обладнання 5% 4% 1,31 7,42Таблиця 2Отже, найбільш пріоритетними напрямками виробництва, орієнтованого на експорт, що мають високі показники порівняльноїпереваги (індекс RCA) в масштабі країни в 2007 р. були такі товарні групи: чорнi метали, вироби з чорних металів, котли, машини, апарати імеханічні пристрої, залізничні або трамвайні локомотиви, шляхове обладнання, добрива.Інші товари, які мають обсяг експорту нижче за 2% від загального також носять визначальний характер як на національному, так і наміжгалузевому рівнях (характеризують унікальність виробництва по окремих позиціях: какао та продукти з нього, мідь i вироби з неї, продуктиіз зернових культур). Ці товари носять значні порівняльні переваги в ЗТ в масштабі країни (рис.1, 2).Найбільший вплив в межах товарної структури імпорту мають групи товарів, що представлені на рис.3. Товари 85, 87 маюрегіональне значення, тоді як інші товари є визначальними в рамках країни в цілому.31 добрива0,2874 мiдь i вироби з міді0,610,2343 хутряна сировина0,2976 алюмiнiй i вироби з алюмінію0,4618 какао та продукти з нього0,9272 чорнi метали0,4219 продукти із зернових культур0,9528 продукти неорганiчної хiмiї0,1378 свинець і вироби із свинцю0,5473 вироби з чорних металів0,39Рис.1. Співвідношення сальдо ЗТО Донецької області до сальдо ЗТО України за значущими товарними групами експорту (Sоб/Sукр)0,00 0,20 0,40 0,60 0,80 1,00 1,20127

01 ж ивi тварини55 хiмiчнi штапельнi волокна31 добрива03 риба i ракоподібні86 залізничні або трамвайні локомотиви, шляхове обладнання74 мiдь i вироби з міді79 цинк i вироби із цинку34 мило, мийні засоби69 керамiчнi вироби43 хутряна сировина18 какао та продукти з нього76 алюмiнiй i вироби з алюмінію19 продукти із зернових культур72 чорнi метали68 вироби з каменю, гiпсу, цементу84 котли, машини, апарати і механічні пристрої83 іншi вироби з недорогоцінних металiв06 живі рослини та продукти квітництва78 свинець і вироби із свинцю28 продукти неорганiчної хiмiї73 вироби з чорних металів33 ефiрнi олії, косметичні препарати0,670,120,070,501,501,181,500,54Mopcький транспорт1.1дiловi,професiйнi та технiчнi послуги8.Рiзнi1,621,693,453,78Послуги в архiтектурних,iнженерних та iнших технiчних галузях8.4приватним особам та послуги в галузi культури та вiдпочинку9ПослугиБудiвельнi послуги4.послуги1.ТранспортніПроблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 201055 хiмiчнi штапельнi волокна4,5701 живi тварини3,2303 риба i ракоподібні1,8431 добрива1,5674 мiдь i вироби з міді1,5586 залізничні або трамвайні локомотиви, шляхове обладнання1,3634 мило, мийні засоби1,3379 цинк i вироби із цинку1,3143 хутряна сировина1,0869 керамiчнi вироби1,0576 алюмiнiй i вироби з алюмінію1,0218 какао та продукти з нього1,0272 чорнi метали0,9919 продукти із зернових культур0,7284 котли, машини, апарати і механічні пристрої0,7268 вироби з каменю, гiпсу, цементу0,7106 живі рослини та продукти квітництва0,6583 іншi вироби з недорогоцінних металiв0,6428 продукти неорганiчної хiмiї0,5978 свинець і вироби із свинцю0,5433 ефiрнi олії, косметичні препарати0,5273 вироби з чорних металів0,51Рис.2. Найбільш суттєві показники індексу RСA по товарній структурі експорту.0,00 0,50 1,00 1,50 2,00 2,50 3,00 3,50 4,00 4,50 5,000,112,280,207,422,661,230,1911,611,140,442,00 4,00 6,00 8,00 10,00 12,00 14,000,00Рис.3. Найбільш суттєві показники RСA по товарній структурі імпорту.Послуги на зовнішньому ринку надавали 216 підприємств та організацій 141 країні світу, споживали – 207 підприємств та організаційз 91 країни. Експорт послуг за 2007 р. збільшився в порівнянні з 2006 р. на 30,1%, імпорт зріс в 1,7 р. Позитивне сальдо зовнішньоекономічнихпослуг - 23,4 млн.дол. США.Найбільшу частку в експорті традиційно складали транспортні послуги – 54,5% (понад 70% з них – послуги морського транспорту).На ділові, професійні і технічні послуги припадало 24,8%, послуги приватним особам та послуги в галузі культури та відпочинку – 9,7%,будівельні послуги – 2,8%, послуги з лізингу – 2,3%, туристичні та фінансові – по 1,9%.Відповідно до наведеної методики розраховується матриця спеціалізації за визначальними групами послуг («1» - номер групи послуг,«+», «-» - характер торгівельного сальдо, 3% - вплив на сальдо в структурі національної торгівлі послугами по групі послуги), потім визначимоспеціалізацію в експорті послуг (рис.4, 5).В імпорті переважали фінансові послуги - 28,4% від загального обсягу. Ділові, професійні і технічні послуги становили 23,4%,послуги приватним особам та послуги в галузі культури і відпочинку – 22,6%, транспортні – 15%, будівельні – 3,4%, туристичні – 2,8%.70%% в регіональній структуріекспорту послуг60%50%40%30%20%1"+"; 3%8."+"; 3%1.1"+";17%8.4 "+"; 91%10%9 "-" ; 25%4. "-"; 17%0%2 4 6 8 10 12 14 160RCA експорт128Рис.4. Індекс міжгалузевої спеціалізації експорту послуг України в 2007 р.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Доля в нац структурі імпорту послуг40%35%30%25%20%15%10%5%0%8."+"; 6%8.2 "-"; 52%4. "-"; 7%7. "+"; 10%1.1 "+"; 72%8.4 "+"; 28%9 "-"; 38%0% 10% 20% 30% 40% 50% 60% 70%Доля в нац структурі експорту послуг7.Iншi дiловi послуги4. Будiвельнi послуги8.2 Реклама,вивчення ринку,опитування громадськоi думки9Послуги приватним особам та послуги в галузi культури та вiдпочинку8.Рiзнi дiловi,професiйнi та технiчнi послуги1.1 Mopcький транспорт8.4 Послуги в архiтектурних,iнженерних та iнших технiчних галузяхРис.5. Рівень внутрішньогалузевої спеціалізації в ЗТ послугами України в 2007 р.Таким чином, для Донецької області були виявлені такі виробництва, які необхідно підтримувати розвиток та модернізувати напереорієнтацію на виробництво готової продукції, і товари виробництво яких необхідно розвивати, найгострішими з точки зору соціальногорозвитку є 02 - м’ясо та харчові субпродукти, 84 - котли, машини, апарати і механічні пристрої, 85 - електричні машини і устаткування, 86 -залізничні або трамвайні локомотиви, шляхове обладнання, 87 - наземні транспортні засоби, окрім залізничних.У рамках дослідження вдосконалено: застосований комплексний підхід до аналізу структури зовнішньої торгівлі країни та області;розроблено методику аналізу ЗТ, з метою виявлення найбільш суттєвих груп товарів, виробництво яких є важливим не лише на регіональномурівні, а і на рівні країни; виявлено групи товарів, що визначають абсолютну спеціалізацію регіону в масштабі країни.Індикатором ефективності розвитку ЗТО є товарна структура зовнішньої торгівлі. Фінансова криза об'єктивно підвищилазацікавленість всіх країн, регіонів у розширенні експорту, одержанні вигідних умов обміну із зовнішнім світом. Для збільшення валютнихекспортних доходів і скорочення нераціональних видатків по імпорту використовується багато коштів, оскільки саме в сфері зовнішньоїторгівлі при її грамотному використанні сьогодні зосереджений значний антикризовий потенціал, а саме задовольняти попит на імпортні товариза рахунок заходів політики імпортозаміщення.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1 Международная экономика. Учебное пособие / Ю.В. Макогон, В.С. Миронов, М.И. Кравченко; Под ред. Проф. Ю.В. Макогона. - Донецк, ИД´Родник, 2001. - 110 с.2 Манцуров І. Статистичне моделювання динамічного та сталого розвитку зовнішньоекономічної діяльності України / І.Манцуров // Проблемыразвития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сб. науч. тр. – Донецк: ДонНУ, 2006. –Ч.1. – С.90-99.3 Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: підручник./ За ред. В.В.Ковалевського, О.П. Михалюка, В.Ф. Семенова. - К.: Знання,2005. - 350 с.4 Коваленко Е. Основы кластер-ориентированной модели регионального развития / Е. Коваленко // Вісник Донецького університету. Серія В.Економіка і право. – 2005. – №1. – С.194-200.5 Чесноков А. Методи оцінки зовнішньоекономічної безпеки України // А.Чесноков // Вісник Тернопільського державного економічногоуніверситету. - 2006. - №1. - Тернопіль: ТДЕУ. – С. 136-143.6 Статистичний щорічник України за 2007 рік / Держкомстат України; За ред. О.Г.Осауленко; Відп. за вип. В.А. Головко. – К.: Консультант,2008. – 571 с.7 Статистичний щорічник Донецької області за 2006 рік. / Донецьке обласне управління статистики. – Донецьк. – 2007. – 370 с.РЕЗЮМЕВ статье определены товарные группы, по которым Донецкая область имеет сравнительные преимущества с учетом показателейвнутриотраслевой торговли. Предложена методика определение товарной специализации страны, региона с учетом влияния торгового сальдарегиона на сальдо страны по товарным группам.РЕЗЮМЕУ статті визначені товарні групи, по яких Донецька область має порівняльні переваги з урахуванням показників внутрішньогалузевої торгівлі.Запропоновано методику визначення товарної спеціалізації країни, регіону з урахуванням впливу торговельного сальда регіону на сальдокраїни по товарних групах.SUMMARYIn the article are certain commodity groups on which the Donetsk region has comparative advantages taking into account the indexes of trade intoindustry. A method is offered determination of commodity specialization of country, region taking into account influence of point-of-sale balance regionon balance of country on commodity groups.129

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010ІНСТИТУЦІЙНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬКондаурова І.О., к.е.н., доц., завідувач кафедри теоретичної та прикладної економіки Державного університету інформатики і штучногоінтелектуВступ. Істотні зміни, які відбуваються в останні десятиліття практично у всіх країнах світу, пов'язанні, насамперед, з інноваційнимхарактером економіки, що породжує принципово нові вимоги до розвитку всіх структурних елементів суспільства. Змінюються орієнтирисоціальних процесів, механізми їх взаємодії, з'являються нові інститути, які впливають на інтереси й формують нові мотиви різних верствсуспільства. Найбільш адекватне відбиття специфіки сучасного етапу розвитку економіки одержала в концепції «економіки, заснованої назнаннях (економіки знань), багатопланові проблеми якої вивчалися багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими. Серед них В.Александрова, Ю. Бажал, Д. Богиня, А. Гальчинський, В. Геєць, С. Мочерний, А. Чухно, Л. Абалкін, В. Іноземцев, П. Друкер, В. Строєв, Д.Белл, Дж. Гєлбрейт, Г. Кан, Р. Солоу, Э. Тоффлер, Т. Стюарт та ін.[1,2,3,6,8]Постановка проблеми. В роботах вчених значна увага приділяється структурі і факторам нагромадження людського капіталу, ролізнань як суспільного блага, питанням інтелектуальної власності, управлінню когнітивним середовищем підприємства тощо, разом з тим, цілийряд актуальних проблем, пов'язаних з особливостями формування й функціонування економіки знань у сучасних умовах, підлягає детальномунауковому розгляду й аналізу.Таким чином, недостатній ступінь вивчення проблеми, її важлива практична значимість для української економіки обумовили вибіртеми дослідження й визначили його мету, а саме, охарактеризувати сутність особливості, внутрішні закономірності та інституціональні аспектиформування економіки знань.Результати дослідження. Насамперед, слід зазначити, що перехід світової економіки в новий якісний стан обумовлений дією такихфакторів:- значним підвищенням ролі теоретичного знання;- структурними зрушеннями у сфері матеріального виробництва, зокрема, зростанням частки сфери послуг;- розвитком сучасних інформаційних технологій та високотехнологічних галузей.При цьому, основою виробництва економічних благ продовжують виступати матеріально-природничі ресурси (як у аграрному таіндустріальному типу економіки), але найважливішими нематеріальними чинниками, які забезпечують зростання і розвиток будь-якоїекономічної системи, виступають людський капітал і знання.Питання визначення суті і основних рис сучасного стану економіки є досить дискусійним, але незважаючи на відсутність єдності урозгляді проблеми світовою наукою, можне констатувати, що економіка початку третього тисячоліття заснована на інноваціях, якіматеріалізуються у вигляді нових високоефективних наукомістких технологій і продуктів. Але економіка знань не оперує лише знаннями і незаміщує ними реальне виробництво, вона є якісно новою системою їх використання і впровадження у господарську діяльність.Аналіз сутності поняття «економіка знань» потребує її розгляду у взаємозв’язку із сучасними економічними концепціями, які здійснилисвій внесок у формування нової теорії економіки, заснованої на знаннях, і розкривають її різні аспекти. Тому, з точки зору системного підходу,економіка знань формується на базі синтезу ключових сучасних теорій інформаційно-технократичної і гуманістичної спрямованості.Термін «економіка знань» впровадив у науковий вжиток австро-американський вчений Фріц Махлуп ще у 1962 році відносно допевного сектору.[4]Пізніше П. Друкер визначає нове знання як головний економічний ресурс.[2] При цьому, на його думку, саме нова економіка є«економікою знань», сфера виробництва і розповсюдження інформації – «індустрія знань», а все суспільство – це «суспільство знань». Тобто,не старі фактори виробництва, а виключно знання створюють сьогодні продуктивність і є підґрунтям для економічного зростання.Більшість авторів, розглядаючи сучасну економіку, аналізують окремі особливості її формування, деякі риси і прояви економічноїсистеми. Так, в рамках теорії інформаційної економіки, в основному, вивчається вплив сучасних електронно-цифрових технологій на зміни векономічному середовищі. В теорії глобальної мережевої економіки головний акцент зміщується на формування економічних взаємозв'язків,особливості яких обумовлюються розвитком нових технологій і швидкістю розповсюдження інформації. При цьому, досить опосередковановисвітлено роль освіти і науки у довгостроковому економічному розвитку.Проведений теоретичний аналіз дозволяє зробити висновок, що економіка знань, як нова форма економічних відносин, інтегрує в себеосновні існуючи на цей час концепції сучасної економіки.Тобто, в широкому розумінні економіка знань виступає як інноваційна економіка, оскільки тільки знання може бути основою дляформування потреби і втілення у життя нововведень; як постіндустріальна економіка, однією з головних рис якої є збільшення питомої вагисфери послуг у матеріальному виробництві; як інформаційна й глобальна мережева економіка, де знання, втілені у інформацію є головнимчинником виробництва.[5]Таким чином, теорія економіки знань може бути представлена як нова парадигма економічної теорії на сучасному етапі розвиткусуспільства (див. рис 1)Але слід врахувати те, що в умовах індустріальної економіки існував звичний для нас поділ праці між виробником і споживачем знаньпри участі посередника. Зараз же формується нова система, коли споживач бере безпосередню участь у створенні знань. Тому ринок продуктів(знань) трансформується у ринок послуг, що передбачає створення іншого інституційного середовища. Це обумовлюється ще таким фактором,що знання надзвичайно пов'язані з людською діяльністю, залежать від суб'єктивних переконань, думок свого власника, тобто мають соціальнуприроду. Для того, щоб ідентифікувати знання серед гігантського потоку інформації, необхідно проведення експертизи в рамках певногоінституту (патенти, ліцензії та інші форми інтелектуальної власності, публікація у науковому виданні тощо)Отже, формування сталого і розвиненого інституційного середовища є однією з важливіших передумов становлення і розвиткуекономіки знань. Більш того, необхідно створення механізмів, які стабілізують і регулюють це середовище, надають можливість постійногорозвинення інститутів нової економіки.Загальними методологічними засадами побудови інституційної основи інноваційного розвитку є ряд концепцій західних економістів,зокрема, ідеї Й.Шумпетера про конкуренцію на базі інновацій в корпораціях як головного фактору економічної динаміки; концепціяіндустріальних кластерів (М. Портер);концепція технологічних систем (Дж.Дози, Н.Розенберг); концепція національних інноваційних систем(К.Фрімен, Р.Нельсон, Б-А.Лундвалл) тощо.[7,9,10,11] В рамках дослідження економіки знань особливої уваги заслуговує концепціянаціональних систем (НІС), в центрі аналізу якої лежить вивчення процесів виробництва і накопичення знань, механізмів інституційної діїзнань на економіку, опосередкованої певними інститутами.На думку автора, виникнення і становлення національних інноваційних систем обумовлено посиленням взаємозв'язків між ринкамикапіталу і новими технологіями, поглибленням їх соціальних орієнтацій, глобальний характер виробництва і використання знань тощо. Цічинники й створили необхідні передумови для органічного поєднання первинних ланок інноваційної діяльності в єдину цілісну систему.Узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду дозволяє стверджувати, що НІС за своєю сутністю є інституційним базисомефективного інноваційного розвитку національної економіки, який створює для цього необхідні умови й ресурси і охоплює всю сукупністьсуб’єктів й об'єктів інноваційної діяльності таких сфер економіки:- науковий сектор (виробництво знань, дослідження, розробки);- виробництво товарів і послуг (розповсюдження і застосування знань);- ринкові інститути (комерціалізація науково-технічної продукції);- інноваційна інфраструктура;© Кондаурова І.О., 2010.130

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010- сектор освіти і професійної підготовки кадрів;- державне регулювання науково-технічної й інноваційної діяльності (законодавча база, макроекономічна та інноваційна політика держави)тощо.ЕКОНОМІКА ЗНАНЬ(НОВА ПАРАДИГМАЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ)Теоретичні основи економіки знаньта інноваційної економіки:інтеграційний соціально-економічнийтип господарювання, в якомувиробництво і впровадження знань іінновацій виступає як головнийчинник довготривалого сталогорозвиткуТеоретичні основи інформаційної йглобальної мережевої економіки: типекономіки, де провідним факторомвиробництва виступає інформація, авпровадження інформаційно - цифровихтехнологій є основою сталогофункціонування економічної системиТеорії «суспільства знань»,інноваційної економіки: П.Друкер;теорія ноосфери: В.І.ВернадськийТеорії постіндустріальногосуспільства: Д.Белл, Дж. Гелбрейт, Е.Тофлер, Г.Кан, В. Іноземцев; Теоріяінтелектуальної технології: Ф.Хайєк,М.ФрідментРис.1 Формування нової економічної парадигми суспільства знаньПри цьому основне завдання НІС можна визначити як забезпечення безперервного інтенсивного потоку знань, нових ідей, теорій, їхвтілення у науково-технічні розробки (дослідні зразки техніки, продуктів; технологічна або конструкторська документація та ін.) і практичневпровадження у матеріальне виробництво (нові технології, продукти, устаткування тощо).Враховуючи те, що НІС охоплює сфери виробництва, розповсюдження, практичного застосування, комерціалізації знань, авторомпропонується її наступна організаційна модель, яка містить ряд підсистем.Зокрема, підсистема виробництва знань, яка виступає базисом НІС, включає мережу науково-технічних інститутів державної інедержавної форм власності, які виконують фундаментальні та прикладні дослідження і розробки (академічні й галузеві науково-дослідницькіта проектно-конструкторські організації, вищі навчальні заклади, наукові і конструкторські підрозділи підприємств, які створюють зразки новоїпродукції, техніки, новітні технології, інтелектуальний продукт)Підсистема освіти містить сукупність організацій підготовки й підвищення кваліфікації кадрів, включаючи підготовку, перепідготовкуперсоналу для здійснення інноваційної діяльності (вищі навчальні заклади, інститути післядипломної освіти, підвищення кваліфікації, коледжітощо).Функції практичного впровадження і розповсюдження продуктів першої підсистеми НІС виконує підсистема виробництва і реалізаціїпродукції робіт і послуг, яка включає підприємства (промислові, торговельні, сервісні, ремонтні та ін.), незалежно від форми власності.Сполучною ланкою сфери генерації знань із сферою матеріального виробництва виступає технологічна підсистема, до складу якоївходять інноваційна та інформаційна інфраструктури (технопарки, бізнес-інкубатори, центри трансферу технологій, система науково-технічноїінформації, інформаційні центри та інші інститути, інформаційні ресурси, системи тощо)Наступний елемент НІС – підсистема державного регулювання інноваційних процесів охоплює сукупність нормативно-правових актів,інструкцій, норм, правил зовнішньоторгового, податкового, митного законодавства, в галузі інновацій, з регулювання економічних відносинсуб'єктів інноваційної діяльності між собою та іншими організаціями.Фінансування і ресурсне забезпечення всіх стадій інноваційного циклу здійснює підсистема фінансової інфраструктури (інвестиційнікомпанії, венчурні фонди, фінансові структури, державний бюджет та інші інститути).Крім цього, слід підкреслити необхідність формування механізмів інтеграції всіх підсистем і елементів НІС на базе новітніх таінформаційних технологій, тобто, підсистеми менеджменту.Висновки. Таким чином, інституційною основою економіки знань виступає національна інноваційна система, яка постійно змінюєтьсяі оновлюється, оскільки вона реалізується у багатьох інституційних формах, таких як різні формалізовані й неформалізовані схеми взаємодії,законодавчі й нормативні акти, університети, підприємства тощо.У зв'язку з цим, автором пропонується ряд рекомендацій щодо вдосконалення процесу формування економіки знань на базі утвореннянаціональної інноваційної системи, а саме:- створення сприятливого для інноваційного розвитку інституційно-правового середовища, зокрема, системної законодавчої бази, ринковихінститутів і механізмів нововведень;- перехід на інтерактивну модель інноваційного процесу, в якій реалізуються більш ефективні механізми інтеграції науки і виробництва;- підвищення інноваційності сфери освіти шляхом впровадження нових технологій, зокрема, інформаційних;- удосконалення зв'язку науки освіти і виробництва;- шляхом розвитку об'єктів інноваційної інфраструктури в системі освіти і навчально-методичного механізму підготовки персоналу дляінноваційної сфери;- з метою залучення недержавних коштів для фінансового захисту наукомістких галузей створення механізму страхування ризиків діяльностівисокотехнологічних підприємств.- формування ефективного механізму стимулювання інноваційної активності з метою підвищення ролі мотивації творчої праці, здійсненнявисокотехнологічних конкурентоспроможних розробок і досліджень.СПИСОК ДЖЕРЕЛ1. Геєць, В. Характер перехідних процесів до економіки знань // Економіка України : Політико-економічний журнал. - 2004. - N4. - С.4-14131

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20102. Друкер П.Ф. Эпоха разрыва: ориентиры для нашего меняющегося общества.-М: Вільямс И.Д., 2007.-336с.3. Економіка знань та її перспективи для України: Наук. доп. / В.М. Геєць, В.П. Александрова, Ю.М. Бажал, М.С. Данько, В.В. Дем'яненко; Ін-текон. прогнозування НАН України. — К., 2005. — 168 с.4. Махлуп Ф. Производство и распространение знаний в США: пер. с англ. И.И.Дюмулена и др. / вступ. статья Г.В.Полуниной,ред.Е.И.Розенталь. - 1962. – 402 c5. Ченцова М,В, основные черты экономики знаний; теоретический аспект// Вестник Финансовой академии. –М.-2007.-№3(43).-С.105-113.6. Чухно А. Інтелектуальний капітал: сутність форми і закономірності розвитку // Економіка України. - 2002.-N11. - С.48-55.7. Шумпетер И.А. Теория экономического развития. -М., 19828. Toffler A. Power Shift. Knowledge, Wealth and Violence at the Edge of the 21st Century. - N.Y., 1990. – 601 p.9. Freeman C. The national system of innovation in historical perspective// Cambridge journal of economics.- 1995.-N 19.10. Technical change and economic theory/Ed.G.Dosi, C.Freeman, R.Nelson.L.:Printer,199811. Lundvall B.-A. Innovation as an interactive process: form user – producer interaction to national system of innovation //Technical change andeconomic theory; National systems of innovation: to wards a theory of innovation and interactive learning/Ed. B.-A. Lundvall.L: Printer,1992РЕЗЮМЕСтаття висвітлює теоретико-методологичні проблеми формування національної інноваційної системи як інституційної основи економіки знань.РЕЗЮМЕСтатья посвящена теоретико-методологическим проблемам формирования национальной инновационной системы как институциональнойосновы экономики знаний.SUMMARYThe article is devoted to the theoretical and methodological problem of creation and functioning of national innovation system as an institutional base ofknowledge economics.МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ РАЗВИТИЯ СИСТЕМЫ МЕЖДУНАРОДНОГО МАРКЕТИНГА В УСЛОВИЯХГЛОБАЛИЗАЦИИКорж М.В., к.э.н., доцент, докторант ИЭП НАН Украины, Донбасская государственная машиностроительная академия (г.Краматорск) ⋅Постановка проблемы. Широкое использование маркетинга в мировой экономической практике позволило накопить богатый опыторганизационно-хозяйственных форм его применения. Вместе с тем, это обусловило многообразие и отсутствие общепринятой трактовкипонятия «маркетинг». Несмотря на то, что в данном направлении сегодня сформировалась достаточно серьезная система знаний, основанная наглубоких научно-теоретических и прикладных исследованиях, маркетинг до сих пор остается многогранным и открытым для научныхдискуссий явлением, а также отсутствует однозначная единая формулировка не только понимания данной категории, но и отдельных егообластей.Анализ последних исследований и публикаций. Основы современной маркетинговой философии были сформированы и отражены вработах известных зарубежных и отечественных ученых П.Черрингтона, Р. Брейера, Р.Кокса, А.Шроу, Р.Олдерсона, П.Блисси, Т.Левитта,Дж.Эванса, Ф.Котлера, Д.Леви, Р.Батлера, Д.Делла, П. Друкера, Дж.Боуена, Дж.Мейкенза, Р.Крэндела, Ж.Ламбена, С.Маджаро, А.Хайема,Б.Бермана, И. Ансоффа, Б. Карлеффа, Т. Амблера, Г. Абрамишвили, А. Баскина, Е. Голубкова, А. Горячева, П. Завьялова, В. Демидова,С.Злобина, С. Лаврова, В. Хруцкого, Г.Багиева, В. Герасемчука, Ф.Евдокимова, И.Белявского, П.Ершова, В.Кардаша, И.Королькова, И.Крылова, А.Романова, А.Павленко, Р.Фатхутдинова, Л.Цыгичко, Е.Азарян, М.Долинской, С. Коломийцева, И. Лифица, С. Вишнякова, Э.Уткинаи других знаменитых маркетологов. В свою очередь Украина переживает сегодня трансформационный период экономического развития истановления, о чем свидетельствуют работы многих отечественных экономистов, в том числе А.Амоши, Г.Губерной, Ю.Макогона, И.Лукинова,Н.Иванова, Г.Скударя, В.Панкова, А.Еськова, А.Филлипенко и др.В сложившейся ситуации правомерно поставить вопрос о том, что представляет собой современная концепция маркетинга и насколькоправомочно можно считать маркетинг достойным претендовать на роль «философии бизнеса в международном контексте», что еще разподчеркивает его универсальность.Маркетинг представляет собой сложное, неординарное и динамическое понятие, которое обосновывает невозможность дать полную ивсестороннюю его характеристику с учетом принципов, целей, методов и функций в одном определении. Существует свыше 2000разнообразных определений, которые разносторонне раскрывают маркетинг со всеми его особенностями и спецификой. Все определениямаркетинга подразделяются на 2 подгруппы в зависимости от их сущности и периода формирования: классические или традиционные;современные [1, с.16].Также правомочно развитие трактовки маркетинга рассматривать в зависимости от эволюционных этапов процесса производства и сбытаобщественного продукта, на чем обоснованно настаивает группа авторов во главе с Е.Азарян [2, с.8] и выделяют сбытовой маркетинг,функциональный, маркетинг как рыночную концепцию управления и информационный маркетинг.Основной сложностью при формировании маркетинговой философии и концепции является то, что маркетинг представляет собойсвоеобразную сферу научного течения и практической деятельности, которая серьезно отличается от всех существующих экономическихдисциплин и научных направлений.Основной целью статьи является исследование существующих подходов к формулированию современного понятия маркетинга ипроведение анализа эволюции современной маркетинговой философии при формировании концепции международного маркетинга.Результаты. В качестве главных отличительных черт современного маркетинга можно выделить следующие:• маркетинг одновременно относится к экономическим, гуманитарным и психологическим наукам, а, кроме того, имеет элементыматематического механизма и теории вероятности;• маркетинг не имеет единственной формы организации работы и программы решения проблем и вопросов как вообще, так и напредприятии, в частности. В каждом конкретном случае необходим индивидуальный подход и детальный анализ каждой отдельной ситуации;• маркетинговая деятельность связана с риском, потому прежде чем принимать любое маркетинговое решение, необходимо провестиоценку риска этого мероприятия с точки зрения его обоснованности;• маркетинг присутствует на всех этапах производственно-сбытовой деятельности предприятия, кроме того, в нем есть необходимостьи при потреблении товара конечным потребителем, потому что производителя должна интересовать соответствующая реакция потребителя натовар с целью учета всех недостатков у будущей продукции;• маркетингом должны заниматься все производители на предприятии и постоянно, а не отдельный человек или ограничена группалюдей и от случая к случаю. Только общий и непрерывный труд может снизить риск выхода на рынок и повысить шансы на успех;• в связи с тем, что маркетинг – новое направление в науке, он имеет очень много “белых пятен” и “узких мест”, а, следовательно,сопряжен с риском;• маркетингом кроме производителя занимается также и потребитель.Маркетинг как рыночная теория управления берет начало в 1902 году, когда ряд ведущих университетов США в расписание своихзанятий включили курс лекций по проблемам рациональной организации товарооборота. В 1908 году одна из коммерческих фирм начала© Корж М.В., 2010132

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010исследование работы, связанной с маркетинговой деятельностью. В 1911 году в большой компании США создалось впечатление изменения ворганизационной структуре управления, начали функционировать службы маркетинга, появились попытки толкования маркетинга как научнойдисциплины. В 1926 году создана научная организация преподавателей маркетинга и рекламы, на базе которой в 1937 году была основанаАмериканская ассоциация маркетинга [3, с.10-11].Соединенные Штаты в начале текущего столетия, имея тотальный дефицит всей продукции и ориентируя промышленность намаксимальное удовлетворение спроса, пришли в 1929-1932 годы. к кризису перепроизводства. Япония, Германия и другие страны Европы,начавшие также с всеобщего дефицита товаров после Второй мировой войны, этих кризисов избежали, так как мировая экономическая теория ипрактика к этому времени имели ответы на многие вопросы, касающиеся решения возникающих в данной ситуации задач [3, с.11; 2, с.12].США из кризиса вывела за достаточно короткий срок администрация Ф.Д.Рузвельта, которая пришла к гениально простому выводу:производить надо ровно столько товаров (услуг), сколько может востребовать общество на основе платежеспособного спроса. Чтобы найтиобъективные критерии для создания определенного динамического равновесия между спросом и предложением, между возможностямипроизводства и потребления, в США в начале 30-х годов были проведены промышленные переписи и переписи состояния оптовой и розничнойторговли. Полученные статистические данные затем опубликовали в материалах Бюро внутренней и внешней торговли Департамента торговлиСША. Именно это дало объективную характеристику состояния деловой активности в стране, что дозволило определить разумные границы дляпредпринимательской инициативы и направить ее посредством государственного регулирования в рациональное русло [4, с.32-45; 5, с.33-36; 6,с.45-60; 3, с.14].В этот период в США в крупных фирмах, ориентированных на массовое производство, начинают появляться специальные структурныеподразделения, занимающиеся исследованиями и прогнозированием рынков. В это время основным содержанием маркетинговой деятельностиявляется обеспечение максимума продаж с помощью рекламы и других методов воздействия на покупателя с тем, чтобы заставить егосовершить покупку. Для успешного осуществления такой политики ряд функций, выполнявшихся ранее производственными и финансовымиподразделениями фирмы, переходит в ведение отдела продаж. При этом, естественно, возрастает роль подразделений, занимающихся анализомрынков, потребностей, предпочтений и вкусов потребителей, перспективами развития рынков, прогнозными исследованиями [5, с.43-46; 7,с.130-133].Первое определение маркетинга было сформулировано в Нью-Йорке в 1911 году в книге «Покупка, продажа и методы торговли»Б.Батлером и А.Шоу, которые представили данную категорию как комплексную комбинацию показателей, которые необходимо учитывать впроцессе организации роботы, связанной с продажей или деятельностью, содействующей продаже [3, с.11].Официальное становление маркетинга, как науки, датируется началом 50-х г. ХХ ст., когда главной особенностью существующих рынковбыло приоритетное положение производителя в отношении к потребителю. Этот тип рынка имеет название рынка продавца, то есть ситуация,когда продавец или производитель имеет более власти, чем потребитель или покупатель и при этом последний является более активнымдеятелем, который сопровождается превышением спроса над предложением. Главная цель предприятия при этом – производство продукции, азатем уже осуществляется ее реализация, то есть имеет место диктат производителя, и рынок становится дефицитным. Таким образом, крупнымпроизводителям нет смысла заниматься инновационной деятельностью, обновлением производства, повышением качества продукции, котораявыпускается, и развитием научно-технического прогресса, потому что они не имеют никаких стимулов для этого, а другие предприятия неимеют такой возможности из-за повышения риска. Такая структура не имеет возможности долго существовать, потому что назревает конфликтмежду потребителем и продавцом. При переходе от этой ситуации начинает становление и развитие рынок покупателя, который являет собойотношение на рынке, при какие больше полномочий имеет потребитель, а активнее и инициативными становятся производитель и продавец.Таким образом, формируются благоприятные условия для развития конкурентной борьбы, при которых каждый производитель осуществляетпоиск вариантов удовлетворить наилучшим образом потребителя, что, в свою очередь, открывает возможности выбора товара передпокупателем [8].Выход из этой критической ситуации был в виде одного из конкурентных приемов – это поиск возможностей привлечь потребителя путемнаилучшего его удовольствия. Маркетинг сформировался, как ответ на осложнение сбыта выработанной продукции предприятиями в условияхобщего роста объемов производства. В этих переходных условиях имел место кризис, который сопровождался проблемами перепроизводства,которое вызывало необходимость проведения анализа рыночной ситуации и разработки механизма учета в деятельности предприятияпринципов рыночной экономики, появляются стимулы развития научно-технического прогресса для производителей. Начало 50-х годовзнаменуется значительным расширением международной торговли, ростом конкуренции [9, 25-44]. Для выживания фирм необходимопостоянно отслеживать состояние и прогнозировать перспективы развития рынков, планировать сбытовые операции, организовать системутовародвижения. В это время в фирмах появляются отделы маркетинга [10, 34-56; 11, 14-37].Маркетинговая служба (отдел, управление) к началу 60-х годов берет на себя выполнение большого числа функций или выступает вкачестве консультирующего органа по отношению ко всем другим подразделениям [12, 11-23]. Современная концепция маркетинга, принятая вСША, рассматривает его как целенаправленную комплексную деятельность производственной компании, состоящую из системывзаимосвязанных мероприятий. В эту систему входят: научно-технические и конъюнктурно-экономические исследования по разработке исозданию продукции; разработка технологии и схем управления производством; организация промышленного производства продукции сучетом ее конкурентоспособности на рынке, а также организация оптимальной системы сбыта продукции с использованием современныхсредств сервиса и рекламы для получения максимально высокой прибыли [20, 106-118; 21, 50-55; 22, 37-45].Вообще маркетинг ассоциируется с политикой производителя или продавца, которая направлена на постоянный рост спроса, но напрактике этот взгляд не подтверждается и наблюдаются случаи, когда на уровень спроса необходимо влиять, не только со стороны повышения.Регуляция спроса необходимо, когда имеют место его колебания в зависимости от времени или сезона, а также, когда предприятие не имеетвозможности полностью удовлетворить существующий спрос при максимальном использовании производственных мощностей, то есть припревышении предложения спросом. В этом случае главной целью маркетинга является обеспечение равномерности деления спроса или егоуменьшения.Таким образом, маркетинг необходимо рассматривать именно с точки зрения системного подхода и вкладывать содержание сложногосоциально-экономического явления, основы которого заложены в использовании системного анализа, программно целевого метода разработкии принятия управленческих решений, теории управления, элементов математической статистики, программирования, социальной психологии.Кроме того, маркетинг содержит целый набор форм и методов организации, планирования и стимулирования сбыта продукции, исследования ипрогнозирования рынка, потребностей и спроса и др.Следовательно, маркетинг представляет собой такой вид деятельности, который заключает в себе кроме изучения целевого рынка,который функционирует не в вакууме, а в сформированных экономических, социальных, политических и других условиях, также разработкуновых товаров, планирования их выпуска, ассортимента, уровня качества (как изготовление, так и реализации и потребления продуктаобщественного труда), и, наконец, стимулирование спроса на основе использования информации, рекламы и других методов. А, кроме того,проведенные высшее исследование показали, что маркетинг в настоящее время представляет собой стройную науку, которая позволяет вестиделовую стратегию производства.Современное отечественное промышленное предприятие, выходящее на международный уровень функционирования и развивающеевнешнеэкономическую деятельность, в условиях внедрения Украины во всемирные глобализационные и интеграционные процессы должнорешать ряд специфических задач, которые без маркетингового вмешательства разрешить нереально:• постоянное расширение и увеличение ассортимента предлагаемой продукции с целью удовлетворения всех желаний потребителя исоответствия всем его ожиданиям;• организовать постоянно функционирующий канал сотрудничества с потребителем;• увеличение гибкости производства (в том числе за счет проведения диверсификации и дифференциации производства и рынка сбыта).При этом диверсификация представляет собой переориентацию предприятия на производство принципиально новой продукция, которая133

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010требуется со стороны целевого рынка, при условии использования существующих производственных мощностей, то есть с минимальнымирасходами. В свою очередь, дифференциация предполагает группирование потребителей в зависимости от их требований и личныхособенностей с целью наилучшего удовлетворения каждого отдельного потребителя путем индивидуального подхода;• постоянно проводить работу по повышению уровня качества и конкурентоспособности произведенной продукции;• обеспечивать функционирование системы управления конкурентоспособностью предприятия в целом;• повышать эффективность производства, постоянно совершенствуя технику и технологию;• предприятие должно обеспечить эффективную деятельность в сфере реализации продукции путем активизации рекламнойдеятельности, путем повышения привлекательности товара, путем использования элементов экономического влияния на производителя.Совершенно, очевидно, что ни американский, ни японский путь для Украины в переходной период не приемлем в силу ряда причин.Основными из них являются:• углубляющийся экономический кризис и распад Союза, которые оставили определенные отпечатки и сегодня;• почти полное отсутствие законодательства, поддерживающего цивилизованные рыночные отношения;• отсутствие правительственной поддержки становления и деятельности рыночных структур;• стихийный характер конкуренции на внутреннем рынке;• неконкурентоспособность большинства видов товаров;• особенности мышления руководства и рядовых работников, привыкших к выполнению спущенных сверху планов.Говоря о включении Украины в происходящие мировые глобализационные процессы, необходимо отметить, что она должна бытьдостаточно выборочной, избирательной и гибкой, как В.Панков говорит: «Внутренняя стратегия и политика Украины должны быть глобальноориентированными – конкурентоспособными и эффективными, с точки зрения противодействия новым разрушающим влиянием глобализации,и прагматичными, с точки зрения использования новых возможностей и преимуществ, которые она приносит» [13, 22]. А А.Амоша делаетакцент на том, что Украина, находясь в переходном периоде должна использовать концепцию промышленного развития, которая «потребуєкардинальної переорієнтації його моделі на прогресивні сучасні чинники – інформаційно-технологічні, творчо-інтелектуальні, соціальні» [14,3].Развивающийся сначала в считанном количестве регионов мира интеграционный процесс в последние годы охватил почти всеконтиненты, приведя к образованию многочисленных региональных и субрегиональных торгово-экономических групп. По данным ВТО(Всемирной торговой организации), в 2002 году насчитывалось 134 реально действующих региональных торгово-экономических соглашения.Причем 90 из них были образованы после 1995 года. В 1999 году «на долю стран-членов этой организации приходилось 92% мирового оборотаи 95% торговли коммерческими услугами. Ведущую роль здесь играют США, ЕС, Япония и Канада [13, 18]. В 2003 году официальнозарегистрированными членами ВТО являлось 147 стран, не считая 30 государств, к которым относились Россия и Китай, обладающих статусомнаблюдателя. Сегодня же в современной международной экономике наблюдается своеобразный «интеграционный бум».Несмотря на противоречивость мнений, ученый мир и ведущие экономисты Украины стоят на позиции поддержки ее вступления вмировые торговые альянсы и сообщества, в том числе и в Евросоюз, но в качестве полноправного партнера и высококонкурентоспособногопроизводителя, чему должна предшествовать серьезная подготовка. Это подтверждается еще раз словами А.Еськова: «…Украина сможет занятьдостойное место в Европе только лишь при условии ее утверждения в мирохозяйственной системе как конкурентоспособноговысокотехнологичного государства. Имеющийся в стране интеллектуальный и научно-технический потенциал, высокие темпы ростаэкономических показателей в последние годы дают основание на это рассчитывать» [15, 82].По мнению многих специалистов, в том числе Ю.Макогона, В.Гееца, А.Еськова, А.Амоши и других дальнейшее долгосрочное успешноеразвитие Украины можно обеспечить только путем широкого развития процессов интеграции и глобализации экономики и расширениямеждународных связей. Следовательно, Украина стоит перед вопросом не только сохранения завоеванных конкурентных позиций, но идальнейшего наращивания оборотов, тем более, что темпы данного движения вперед достаточно низкие, о чем говорят данные, определяющиеместо нашего государства в рейтинге конкурентоспособных стран мира, представленные в табл. 1. Кроме глобального индексаконкурентоспособности в мировой практике принято еще и оценивать индекс конкурентоспособности бизнеса, значения которых на начало2008 года повысились, хоть и незначительно, до уровня 73-го и 81-го места соответственно [16, 14].Рейтинг конкурентоспособных стран мира в 2007 годуСтранаРейтингИзменения рейтинга в 2007 году по2007 год 1999 годсравнению с 1999 годомФинляндия 1 11 +10США 2 2 0Швеция 3 19 +16Дания 4 17 +13Тайвань 5 4 -1Сингапур 6 1 -5Исландия 7 18 +11Швейцария 8 6 -2Норвегия 9 15 +6Австралия 10 12 +2Украина 84 58 -26Таблица 1Так, внедрение Украины в глобализационные процессы, рядом с другими признаками, характеризуется состоянием, при которомпредложение товара превышает спрос на него. В такой обстановке перед потребителем открылись возможности неограниченного выборатовара. Исходя из этого, используемые методы производства и реализации продукции, которые имели место в нашей стране в рамках командноадминистративной системы, в современных условиях неприменимые, потому что в условиях описываемой ситуации деятельность предприятияосуществлялась с целью получения прибыли за счет реализации выработанной продукции потребителю. При реализации готовой продукциипотребителям у руководства высшего уровня на первом месте при производственно-сбытовой ориентации находятся производственныепотребности, а в условиях рынка покупателя – целевые потребности покупателей.Таким образом, в современных условиях выпуск высококачественной продукции является необходимым, но недостаточным условием длядостижения предприятием успеха на международном рынке. Для оптимизации вышеупомянутой цели необходимо проработать такие вопросы,как определение требований потенциальных потребителей, выбор времени, места и условий осуществления соглашения, то есть продавецдолжен предложить покупателю в конкретный момент только тот товар, который наилучше удовлетворит существующую потребностьпоследнего. Этим можно объяснить причину, из которой предложен покупателям высококачественный товар не находит сбыта. В нашихусловиях без маркетинга не обойтись при решении таких вопросов.Среди других факторов применения концепции маркетинга в отечественной экономике следует назвать ставшую реальностьюконкуренцию украинских товаропроизводителей с зарубежными фирмами на внутреннем и внешних рынках, экстремальный характерчрезвычайно быстрого перехода от плановых к рыночным методам регулирования национальной экономики, происходящего в стране ссильным материально-техническим и научным народно-хозяйственным потенциалом.134

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Исходя из того, что маркетинг на современном промышленном предприятии является глобальной системой, которая функционирует навсех уровнях управления всеми этапами производственно-сбытовой деятельности, он требует очень больших усилий в отрасли управления.Кроме того, эффективная маркетинговая деятельность требует обеспечение активности, инициативности и предпринимательства, которыесвязаны с оправданным риском. Опыт отечественных предприятий демонстрирует, что в рыночных условиях ведения хозяйства дляобеспечения достижения намеченной цели недостаточно одного лишь административного влияния. На практике управление маркетинговойдеятельностью заключается в разработке и использовании комплекса мероприятий, которые способны обеспечить качественные изменения впроизводстве и сбыл. В существующих условиях функционирования хозяйственных единиц подобная система действий реализуется спомощью разработки маркетинговых стратегий, которые направлены на снижение риска выхода предприятия на целевой рынок сбыта.Маркетинг, как система стратегического управления деятельностью предприятия с ориентацией на рынок включает в себя целый рядэтапов и форм управленческой деятельности, находящихся в строгом соподчинении. Два основных аспекта маркетинговой деятельности - этомаркетинговые исследования и выбор стратегии, а затем реализация стратегии маркетинга. Указанные два аспекта выступают с одной стороныкак этапы маркетинга, но с другой - это два вида маркетинговой деятельности, которые не только следуют друг за другом, но и осуществляютсяодновременно: предприятие проводит стратегию, принятую на основе предшествующих исследований и одновременно продолжает проводитьисследования с целью поиска новых стратегических решений или расширения сферы действия уже имеющихся стратегических альтернатив.Выводы. Таким образом, ориентация на использование наиболее современной, «комплексной» концепции маркетинга с самых первыхэтапов существования в условиях рыночных отношений, наиболее целесообразна, так как в перспективе приведет к выходу многих украинскихпредприятий на производство так называемого «мирового класса». Для того чтобы выжить в настоящее время в условиях перехода Украины крыночным отношениям, независимо от того, стоит эта проблема перед мелким предпринимателем или большой корпорацией, необходимопридерживаться определенной стратегии: необходимо тщательное изучение требований потребителей, основа которых заложена в основныхмотивах, которыми руководствуется потребитель при покупке товара. На основании проведенного анализа можно сделать вывод, что в случаеразвития отечественной экономики маркетинг помимо всего прочего может послужить одним из элементов преодоления нестабильности,кризиса экономики. Стабильность маркетинговой деятельности на микроуровне в сочетании с централизованными методами прогнозированиядинамики спроса и предложения, научно-технического и социального развития, экономических процессов на макроуровне являются факторамипланомерности в структуре экономики. Однако, в связи со специфичностью маркетинга, как научного течения, сегодня представляетсяневозможным полное использование богатого зарубежного опыта в становлении отечественной маркетинговой системы и необходимоформировать собственный его механизм с учетом особенностей развития национальной экономики, ориентируясь при этом на сформированныймаркетинговый инструментарий стран с развитой рыночной экономикой.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Эванс Дж., Берман Б. Маркетинг: Пер.с англ. – М.: Экономика, 1990. – 350с.2. Азарян О.М., Баширов І.Х., Воробйов Б.З. та ін. Маркетинг: Підручник для вищих навчальних закладів/ За ред.. О.М. Азарян. – К.:МНЦВО МОіН України, НВФ «Студцентр», 2003. – 400с.3. Павленко А.Ф., Войчак А.В. Маркетинг: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – друге, доп. і випр. вид.- К.: КНЕУ, 2001. – 106с.4. Eiglier P., Lengeard E. A. Nеw Approach to Services Marketing .//New Insights, Cambridge, MA: Marketing Scientce Institute. — 1977. — P.31–58.5. Berry L. Problems and Strategies in Services Marketing// Journal of Marketing. — 1985. — Spring. — P.33–46.6. Koch W.O. Grundlagen und Tecynic des Vertriebes. — Berlin: Dunker und Humblot, 1958. — 170 s.7. Амблер Т. Практический маркетинг /Пер. с англ. под общей ред. Ю. Н. Каптуревского. – СПб: Издательство «Питер», 1999. – 400 с. –(Серия «Теория и практика менеджмента»).8. The Ohio State University, College of Commerce and Administration. The Marketing Concept.// Journal of Marketing. — 1965. — Vol.29. — P.43–44.9. Маджаро С. Международный маркетинг. . – М.: Международные отношения, 1979. – 263 с.10. Ассэль Генри. Маркетинг: принципы и стратегия: Учебн. для вузов. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 804с.11. Багиев Г.Л. и др. Маркетинг : Учебн. для вузов / Г.Л.Багиев, В.М.Тарасевич, Х. Анн; Под общ. ред. Г.Л.Багиева. – 2-е изд., перераб. И доп.- М.: ОАО «Изд-во Экономика», 2001. – 718с.12. Герасимчук В.Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Вища шк.., 1994. – 327с.13. Панков В.А. Управление стоимостью наукоемкого машиностроительного предприятия: теория и практика. – К.: Наукова думка, 2003. –424с.14. Амоша О.І. Промисловість України: оцінка стану з наукової позиції та пропозиції щодо підвищення ефективності// Економікапромисловості. – 2001. - №2 (12). – С. 3-8.15. Еськов А.Л. Мотивационный механизм в системе производственного менеджмента: проблемы и решения: Монография / НАН Украины. Интэкономики промышленности. – Донецк, 2005. – 390с.16. Макогон Ю.В. Устойчивое развитие экономики Украины в аспекте сотрудничества с ВТО и ЕС// Проблемы развития внешнеэкономическихсвязей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов, 2008. – Часть 1. – Донецк: ДонНУ. – С.4-15.РЕЗЮМЕУ статті проведено дослідження існуючих підходів до формування сучасної маркетингової концепції і проведений аналіз еволюції сучасноїфілософії міжнародного маркетингу в умовах розвитку в світовій економіці глобализацыйних і інтеграційних процесів.SUMMARYIn the article research of the existent going is conducted near forming of modern marketing conception and the analysis of evolution of modern philosophyof the international marketing is conducted in the conditions of development in the world economy of integration processes.РЕЗЮМЕВ статье проведено исследование существующих подходов к формированию современной маркетинговой концепции и проведен анализэволюции современной философии международного маркетинга в условиях развития в мировой экономике глобализационных иинтеграционных процессов.ОЦЕНКА СТРАТЕГИЧЕСКИХ АЛЬТЕРНАТИВ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ НА МИРОВОМ РЫНКЕ МЕТАЛЛОПРОДУКЦИИМихеенко Е.С., к.э.н., доцент кафедры «экономика предприятия» Донецкого национального университета ⋅Актуальность темы. В условиях постоянно присутствующей нестабильности экономики в стране, необходимости выживания идостижения устойчивого конкурентного преимущества перед современным предприятием особую активность обретают вопросы связанные сего эффективным управлением, что наиболее оптимально может быть реализовано в стратегической ориентации предприятия.Для того чтобы разработать стратегию предприятия необходимо провести анализ его стратегического потенциала с целью выявлениясильных и слабых сторон в деятельности предприятия.© Михеенко Е.С., 2010135

136Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Основными факторами, влияющими на оценку или состояние деятельности предприятия, обычно определяются как: тенденцииизменений во внешней среде; тенденции развития самого предприятия; тенденции изменения показателей деятельности предприятия.Тенденции изменений во внешней среде требуют постоянного отслеживания и реагирования со стороны предприятия, чтовыражается в принятии соответствующих управленческих решений. И в этой связи из важных направлений стратегии предприятия может бытьуправление адаптацией предприятия к изменениям в рыночной среде, как одного из важных внешних факторов, влияющих на деятельностьпредприятия.Цель исследования. Научно-теоретическое определение подходов к оценке стратегических альтернатив конкурентоспособностиотечественных предприятий на мировом рынке металлопродукции.Необходимость адаптирования предприятия к изменчивости условиям хозяйствования, что обусловлено необходимостью инестабильностью поведения потребителей, поставщиков, конкурентов, организаций – смежников, органов государственной власти и местногосамоуправления, считаются наиболее характерной особенностью его функционирования в рыночных условиях.Необходимо отметить, что проблемы управления адаптацией промышленных предприятий Украины к рыночным условиямхозяйствования связаны, как с интенсификацией динамики развития глобальных процессов в экономике, так и с особенностямитрансформации командно-административной системы, неопределенностью и непрозрачностью изменений в отношениях собственности,чрезмерной либерализацией внешнеэкономических связей в условиях устаревших технологий и продукции, отсутствием опыта уцентрализованного управления, неразвитостью организационно – экономического механизма регуляции взаимодействия участников социальноэкономическихпроцессов. Совокупность влияния перечисленных факторов привела к значительному падению объемов производства,снижению уровня жизни большинства населения и негативных явлений в формировании рыночной среды предприятия. Подобные тенденции,прежде всего, наблюдались в базовых отраслях, таких как, черная металлургия, машиностроение, угольная промышленность.Анализируя влияние внешней среды предприятие, адаптируясь должно принимать меры по устранению ее препятствий и находитьмеханизмы воздействия на эту среду. Одной из главных составляющих влияния внешней среды на предприятие является рыночная. Рыночнаясреда формируется, прежде всего, как цепочка связывающая в единый цикл поставщиков, предприятие и потребителей, и характеризуетсяследующими чертами:- процесс производства продукции (услуг) начинающийся от исходного сырья до конечного продукта, предназначенногопотребителю;- последовательные стадии экономических и коммерческих отношений;- организационные структуры обеспечивающие производство.С целью адаптации к внешней отраслевой среде предприятие ставит перед собой задачу стратегической диагностики- выявляет существующих и потенциальных партнеров с целью будущего выбора;- оценивает их положение с точки зрения предприятия;- анализирует развитие их стратегии в будущем, с целью выявления возникающих препятствий и угроз для реализации стратегии.Таким образом, предприятие выявляет свое положение на рынке производства идентичных товаров или услуг и прогнозируетситуацию в будущем.Следующим этапом диагностики предприятия является анализ взаимоотношений с клиентами, что выражается:- в определении потребностей как в настоящий период, так и в прогнозируемый;- расширение сегмента рынка через выявление потребностей клиента, улучшения качества продукта (услуг), увеличение мощностей,использование маркетинговых технологий.Усиливают стратегическую ориентацию предприятия к внешним условиям инвестиционная и инновационная составляющая такойстратегии.Процесс формирования стратегии развития металлургической промышленности, благодаря которому растет производительность иэкономика создает более эффективные рабочие места, обеспечивается рядом инструментов, которые также служат промежуточнымипоказателями конкурентоспособности. Благодаря экспорту государство может развивать свою наиболее эффективную деятельность до уровня,выходящего за пределы спроса местного рынка. За счет импорта страна получает доступ к товарам, которые ей не удается продуктивнопроизводить, к иностранным технологиям, встроенным в средства производства, и усиливает соперничество на внутренних рынках.Внутренние инвестиции чрезвычайно важны для повышения уровня производительности компаний и инфраструктуры. Поступающиепрямые иностранные инвестиции приносят дополнительные капиталы, а также технологии, навыки, менеджмент, доступ к рынкам иконкурентное давление. Инвестирование за рубеж способствуют росту местных компаний на международном уровне одновременно сизучением внешних возможностей. Инновационные продукты способствуют росту производительности.Однако в Украине частые кризисные явления в экономике не позволяют перейти от оперативного и тактического реагирования напроблемы металлургической отрасли к стратегическому развитию.Для Украины металлургия является одной из ключевых отраслей специализации в современной международном разделении труда.На сегодняшний день Украина занимает восьмое место в мире по производству стали, и третье по экспорту металлопродукции (табл. 1) [1].Таблица 1Роль металлургии в экономике УкраиныПараметрУкраинаДоля в ВВП, % 22,5Доля в промышленном производстве, % 27Доля в валютных поступлениях, % 40Доля в налоговых платежах, % 10Место в структуре экспорта страны 1В Украине металлургия практически полностью перешла под контроль крупного бизнеса. Но если в России уже завершился процесслогической внутренней консолидации с построением вертикально и горизонтально интегрированных компаний, то в Украине просматриваетсяизбыточность активов у одних финансово-промышленных групп, и нехватка их у других. Безусловно, в отечественной металлургии назрелапроблема оптимизации структуры производства. Что позволило бы повысить конкурентоспособность: усилить контроль над издержками,привлекать серьезные финансовые ресурсы, укрепить свои позиции на внешних рынках, что делает компании менее чувствительными кколебаниям рыночной конъюнктуры.Украинская металлургическая промышленность сохраняет ориентацию на использование устаревших технологий и производстводешевых полуфабрикатов.Согласно официальным данным, спад в украинской металлургии остановился, поэтому среднемесячная загрузка сталеплавильныхмощностей сохранится до конца года стабильной — на уровне 60%. По итогам первого квартала 2009 г. загрузка металлургическихпредприятий Украины превысила аналогичный показатель США (43%), стран ЕС (49%) и Японии (55%).В то же время, сейчас можно констатировать лишь временную приостановку части неэффективных мощностей (мартенов).Используются даже некоторые мартеновские печи, которые в середине 2008 г. готовились к выводу из эксплуатации.Рост производства металлопродукции сопровождается ухудшением структуры сбыта: существенно снизились отгрузки проката навнутренний рынок, а в экспортных поставках доминируют более дешевые полуфабрикаты. По итогам пяти месяцев 2009 г. поставки сталеваровотечественным потребителям снизились почти в два раза и составили 15,6% общего объема производства. Емкость украинского рынка за этотпериод составила 2041 тыс. т. При этом импорт сократился в 3,5 раза, до 210 тыс. т. Сокращение доли импорта во внутреннем потребленииявляется положительным фактором, ведь в 2008 г. он составлял почти 20%.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Восстановление и развитие внутреннего рынка возможно лишь при стимулировании государством металлопотребляющих отраслей(машиностроение, строительство и др.).Пока же основные поставки отечественной металлопродукции идут на экспорт. При этом доля полуфабрикатов в этом сегменте запять месяцев 2009 г. увеличилась почти на 10%. Это произошло за счет минимального падения объемов продаж квадратной заготовки и ростапродаж круглой заготовки. Одновременно изменилась географическая структура украинского экспорта. Так, существенно снизились поставки встраны-потребители плоского проката: ЕС, Россию, Турцию, Южную и Центральную Америку. Практически прекратились отгрузкиукраинского проката в США. Зато выросли поставки в страны Ближнего Востока и Северной Африки, где реализуются госпрограммы поразвитию инфраструктурных проектов.Постепенно восстанавливается спрос на трубопроводную и судостроительную сталь. Также следует отметить, что наметилось ивосстановление выпуска готовой продукции. В августе 2009 г. объемы прокатного производства в целом по отрасли достигли 93,5% отпоказателя за аналогичный период 2008 г., тогда как по выплавке чугуна и стали – 85,6% и 83,3% соответственно.Некоторые предприятия возобновили работу над реализацией ранее запланированных долгосрочных инвестиционных программ. Вчастности, Енакиевский метзавод сообщил о планах на 1,5 млн тонн уменьшить выброс в атмосферу двуокиси углерода до 2012 года.Алчевский меткомбинат заявил о намерении в 2010 г. завершить переход на пылеугольное топливо вместо природного газа в доменномпроизводстве, а также возобновить достройку новой доменной печи, степень готовности которой в третьем квартале 2009г. составляет 30%.При этом не изменяется по сравнению с докризисным периодом соотношение заемных и собственных средств предприятий,используемых для финансирования инвестиционных программ: 70/30 [2].Вместе с тем, несмотря на конкурентные преимущества, полученные от девальвации гривны, металлурги понесли и ощутимыепотери от курсовой разницы, возникшей при оплате валютных контрактов на покупку оборудования и сырьевых составляющих. В этихусловиях ряд предприятий, среди которых Алчевский меткомбинат и Мариупольский меткомбинат им. Ильича, предпочли отказаться отимпорта железной руды из Бразилии и перейти на более выгодные в сегодняшних условиях договоры с донецким "Метинвестом".Однако улучшение ситуации в отрасли возможно при условии продления действия моратория на повышение цен и тарифов наэлектроэнергию, природный газ, железнодорожные перевозки для предприятий ГМК.Таким образом, внутренний рынок продолжает оставаться наиболее уязвимым для украинского ГМК с точки зрения сбыта готовойпродукции. А возникающая при этом чрезмерная экспортная ориентация делает перспективы отрасли слишком зависимыми от внешнихфакторов.Несмотря на позитивные сдвиги в восстановлении конъюнктуры рынка стали, реальной стабилизации экономики не стоит ожидатьраньше 2011 г. При этом полагая, что мировые цены на металл начнут рост уже во второй половине 2010 года.Эксперты прогнозируют, что объем выплавки стали за 2009г. в стране достигнет 27 млн тонн, что составляет 74% от показателей2008 года. На таком же уровне находилось производство стали в 1999 году, когда украинский ГМК только начал выходить из кризиса врезультате начала действия отраслевого экономического эксперимента.Доля поставок на внутренний рынок с начала 2009 года составила всего лишь 15%, что вдвое меньше , чем в конце 2007 года.Потребление металлопроката на внутреннем рынке снизится до 40% и составит 5,5 млн тонн, т.е. внутренний рынок металлопроката сократилсявдвое – с 4 до 2 млн тонн. При этом программы, которые обеспечили бы увеличение потребления металлопроката, на сегодняшний день неработают.В этой ситуации металлургические компании ждут от государства взвешенных шагов по развитию внутреннего металлорынка, атакже инвестиций в крупные инфраструктурные проекты. Вместе с тем, и сами украинские металлурги уделяют недостаточно вниманияукраинским поставщикам металлоемкого машиностроительного оборудования. Внутренний рынок потребляет только 40% продукциимашиностроительных предприятий, при том, что украинские машиностроители могут на 90% удовлетворить потребности предприятий ГМК воборудовании [3] .Также возможно принять во внимание отдельные положения опыта Китая, России, Индии, Ирана, США, которые нашлиэффективные пути поддержки предприятий ГМК и активно стимулируют развитие металлопотребляющих отраслей своих стран.Украинским металлургам по силам сохранить свои позиции на мировом рынке стали и проката. Но необходимо активизироватьработы по внедрению энерго- и ресурсосберегающих технологий, завершить начатые программы модернизации производственных мощностей.Аналитики говорят, что, скорее всего, будут наблюдаться разнонаправленные колебания в пределах $20-50 за 1 т, что не приведет к появлениюдолгосрочных тенденций роста.Таким образом, проанализировав причины ситуации, сложившейся в отрасли, отметим некоторые факторы спада производства вотрасли.1) На мировом рынке металла каждый год со второй половины июля и, как правило, до сентября наблюдается период спадаактивности, который частично объясняется сезонным снижением спроса в странах ЕС, Юго-Восточной Азии и Персидского залива. Масштабыэтого явления каждый год отличаются. Но в 2008 году это сезонно-цикличное явление совпало по времени с развертыванием мировогофинансово-экономического кризиса и с общим падением мировой экономики.2) Серьезным конкурентом на рынках металлопродукции для украинских и других производителей и экспортеров стал Китай. Так, задесять месяцев 2008 года рост инвестиций в экономику этой страны составил 27,3% к предыдущему году; значительная их часть быланаправлена именно в металлургический сектор. Однако, в Китае не существует проблемы избыточных металлургических мощностей, носуществует проблема стимулирования потребления стали, которая может быть решена в том числе путем перераспределения инвестиций отметаллургов в интересах потребителей металла.3) В результате превышения предложения над спросом существенно снизился уровень цен на основные виды металлургическойпродукции.4) Произошло значительное сокращение возможностей кредитования производственной деятельности в ведущих странах мира и вУкраине, обусловленное мировым экономическим кризисом. Спад экономических показателей в странах ЕС, в Японии и США также негативноповлиял на мировой рынок металлопродукции. Наблюдается спад в мировом строительстве, автомобилестроении, а также снижениеликвидности поставщиков металлопродукции, что приводит к снижению уровня цен. В свою очередь, уменьшение уровня цен на все основныевиды металлопродукции снижает активность потребителей, которые не спешат выходить на рынок, поскольку ожидают дальнейшего паденияцен. Этот своего рода замкнутый круг характерен как для внешнего, так и для внутреннего украинского рынков.Эти факторы, начавшие действовать почти одновременно, привели к дестабилизации сначала рынка сбыта продукции, а затем и всейсистемы производства в мировой металлургии в целом и в горно-металлургическом комплексе Украины в частности.Таким образом, необходимо сформировать общегосударственную стратегию экономического развития, которая бы определила цели,направления развития и установила приоритеты реализации программных установок.В настоящее время нет ясности в отношении общего направления экономической политики и нет четкой методологии взаимоувязкиконкурирующих целей и способов их достижения. В результате правительство принимает политические решения, которые конфликтуют друг сдругом, а предприятия не зная будущего направления развития в Украине, вынуждены реагировать крайне осторожно даже на благоприятныедля них правительственные инициативы.Национальная экономическая стратегия призвана определить место страны в мировой экономике. В ней определяютсяпреимущества, которые могут быть обеспечены национальным предприятиям, имеющим право на поддержку, темпы роста, которые должныбыть достигнуты, и роль правительства на различных уровнях.Без дальнейшего улучшения бизнес-среды украинские предприятия не смогут конкурировать на международных рынках иначе как понизкостоимостным позициям, и реструктуризацию можно будет проведена лишь в ограниченном масштабе. Хотя есть много аспектовинфраструктуры предпринимательской деятельности, которым нужно уделить внимание, первоочередные задачи сводятся к следующему:137

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010• обеспечение реальной конкуренции,• упрощение и модернизация административных функций правительства,• ликвидация слабых и узких мест в производительных силах,• преобразование имеющихся ресурсов в области образования и науки в стабильно развивающиеся конкурентоспособныеактивы.Общим макроэкономическим эквивалентом этих сдвигов должен стать рост ВВП и обеспечение на этой основе ощутимогоповышения уровня жизни народа.Для этого необходимо проводить работу по следующим направлениям:• содействие опережающему развитию наукоемких отраслей и научно-технологическому обновлению производства.• повышение конкурентоспособности отечественной продукции и расширение рынков сбыта, увеличение в ней долиизделий высокой степени промышленно-технологической переработки.• ускоренная модернизация национальной инфраструктуры, реформирование природных монополий, повышение качестваих работы до европейского уровня.• всестороннее развитие рыночной инфраструктуры.• финансовое обеспечение экономического роста, качественное улучшение инвестиционного климата в Украине.• качественное обновление интеллектуальных, а в целом — трудовых ресурсов, кадровая революция в сферахгосударственного и корпоративного управления.Таким образом, адаптационные действия стратегии предприятия формируются в двух направлениях: приспособление ксуществующей среде, что может быть расценено как пассивная адаптация и поиск форм, методов, механизмов способствующих активномувзаимодействию предприятия с создавшейся внешней средой.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1.Промышленные новости http://newspromm.ru/category-one/2.http://www.advis.ru/metallyrgiya/chernaya/3.http://ukrrudprom.com/digest/Proizvodstvo_stali_upadet_na_chetvert.htmlРЕЗЮМЕВ статті розглянуті проблеми стратегічного розвитку і конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на світовому ринку металопродукції.SUMMARYThis article is devoted to problems of strategic development and competitiveness of domestic enterprises are considered in the world market.РЕЗЮМЕВ статье рассмотрены проблемы стратегического развития и конкурентоспособности отечественных предприятий на мировом рынкеметаллопродукции.РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЯК СКЛАДОВОЇ ЛЮДСЬКОГОКАПІТАЛУ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИЛапшина І.А. , к.е.н., доцент кафедри міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академіїСучасна світова економічна криза, яка болюче вразила й Україну, сприяє пошуку нових джерел зростання. Саме тому основною рушійноюсилою економічного та соціального розвитку у світі і, зокрема, - України нині стає саме людський капітал нації. Розвиток і збереженнялюдського капіталу в сучасних умовах перетворюється для будь-якої країни у вирішальний чинник підвищення конкурентоспроможностіекономіки, забезпечення економічного зростання, підвищення рівня життя населення, економічної, соціальної та демографічної безпеки.Особливого значення в умовах змін і у подоланні кризи і відтворюванні економіки набуває феномен розвитку емоційного інтелекту, якскладової людського капіталу. В економіці України інтелектуальна і емоційна складові людського капіталу недооцінюються і томунезатребуваність накопиченого інтелектуального багатства вже призвела до розпаду багатьох наукових і виробничих колективів, масовоговідтоку талановитих фахівців за кордон, до значної втрати людського капіталу. Економічний розвиток України всупереч наявному могутньомуінтелектуальному потенціалу приймає все більш виражений сировинний, трудомісткий і енергоємний характер. Отже, сьогодні настав часінтелектуальної економіки, і головне джерело добробуту, звичайно, не природні ресурси, а творіння розуму.Розробці проблематики, пов’язаної із розвитком концепції людського капіталу, присвячено багато наукових праць, зокрема таких відомихукраїнських і зарубіжних вчених-економістів, як: А.Сміта, С.Струміліна, Г.Беккера, Я.Мінсера, Т.Шульца, І.Фішера, Л.Туроу, Дж.Кендрика,С.Бандури, О. Грішнової, Е. Лібанової, Л. Семів та інших. Проте окремі її аспекти, зокрема ті, що пов’язані із розробкою альтернативнихконцепцій людського капіталу потребують поглибленого дослідження особливо в контексті врахування всього спектру якостей людини, якіможуть приносити доходи, і які не враховувались при традиційному підході.Метою даної статті є розгляд емоційного інтелекту як однією із складових людського капіталу в умовах світової економічної кризи. Дляз’ясування сутності досліджуваних категорій та обґрунтування самої методології дослідження застосовувались такі наукові методи, якзагальнонауковий діалектичний метод пізнання, абстрактно-логічний, системного аналізу.Класична теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, підприємства, суспільства від знань, навичок та природнихздібностей людей. Однак, природним здібностям відводиться другорядна, несуттєва роль, вони вважаються лише передумовою від якоїзалежить ефективність навчання та стан здоров’я. Наприклад, Т.Шульц стверджує, що „все більш сумнівним є те, що значна частина заробітків,які ми приписуємо освіті і вищій школі, може бути економічною рентою на природжені здібності” [1].Існуючі реалії нашого життя сприяють широкому розповсюдженню альтернативних концепцій людського капіталу. Саме такі підходинадають високої оцінки природним здібностям і якостям людини у справі одержання грошових доходів. Наприклад, П.Тобмен у результатінизки досліджень дійшов висновку, що на частку генетичного потенціалу людини доводиться 45% різниці в заробітках, на частку соціальногопоходження – 12%, а на частку освіти в тій мірі, в якій вона не є передавачем глибинніших факторів – лише близько 6% [2].Зацікавленість емоційним інтелектом стрімко зростає в цілому світі. Для прикладу, на початку 90–х років словосполучення „емоційнийінтелект” вперше появилось в науковій статті П. Салоуейта, а в 2007 р. згідно даних сайту EQToday, в Інтернеті можна було знайти 486 тис.веб- сторінок присвячених цьому поняттю.У 1912 р. німецький психолог Вільям Штерн запропонував вимірювати інтелектуальні здібності людини з допомогою тепер вже широковідомого коефіцієнта IQ (Intelligence Quotient). Через 83 роки американський психолог Даніел Гоулман викликав справжній фурор, заявивши,що більш важливу роль, ніж IQ, відіграє коефіцієнт EQ (Emotional Quotient або Emotional Intelligence) - емоційний показник інтелекту.Пов'язано це з тим, що контроль над власними емоціями і здатність правильно сприймати чужі почуття характеризують інтелект точніше, ніжздатність логічно мислити [3]. Відповідно до визначення Даніеля Гоулмана, «емоційна компетентність - це здатність усвідомлювати і визнавативласні почуття, а також почуття інших для самомотивації, для управління своїми емоціями і у відносинах з іншими» [3]. Спираючись надослідження цього вченого, експерти прийшли до висновку: для ефективності управлінської роботи EQ має вирішальне значення - її успіх на© Лапшина І.А., 2010.138

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 201085% визначається цим коефіцієнтом і лише на 15% він визначається за допомогою IQ. Розвинені навички емоційної компетентності дозволяютькерівнику розглядати свої емоції й емоції своїх підлеглих як управлінський ресурс і завдяки цьому підвищувати ефективність своєї діяльності.Емоційний інтелект - особливий параметр, який не пов'язаний з «емоційністю» кого-небудь у звичному для нас розумінні. Емоційнатемпераментна людина цілком може володіти низьким EQ, що пов'язано з її невмінням аналізувати свої емоції і управляти ними. У той же часлюдина спокійна, врівноважена може демонструвати високий рівень емоційного інтелекту. Що ж принципово нове містить у собі поняття«емоційний інтелект»? Відповідь в назві, а саме в поєднанні слів «емоційний» та «інтелект». Д. Гоулман визначає емоційний інтелект: 1) якможливість зануритися в свої емоції, щоб усвідомити і відчути їх, 2) так і необхідність раціонального аналізу емоцій і прийняття рішення наоснові цього аналізу. Емоції несуть у собі величезний обсяг інформації, використовуючи яку, ми можемо діяти значно ефективніше.Практика показує, що найбільшого успіху в житті добиваються ті, хто в змозі в критичний момент взяти себе в руки і не піддатися гніву,роздратуванню або смутку. Цікаво, що, якщо в людини розвинуті такі якості, то вони поширюються на всі життєві ситуації, а не тільки насферу, пов'язану з роботою.За результатами досліджень американських психологів Майера і Саловея, «люди, які володіють високим рівнем EQ, здатні до більшшвидкого прогресу в певних областях та більш ефективного використання своїх здібностей». Хоча емоції та інтелект зазвичайпротиставляються, насправді вони взаємозв'язані, переплетені і дуже часто тісно взаємодіють і від успіху даної взаємодії безпосередньозалежить успіх людини в багатьох сферах життя.Результати досліджень, проведених в Гарвардському університеті стверджують, що люди, які володіють високим рівнем EQ здатні добільш швидкого прогресу і ефективного використання своїх здібностей. Емоції і інтелект, які часто протиставляють, насправді тісно пов’язані.Успіх людини практично в усіх сферах діяльності напряму залежить від їх вдалої взаємодії. Вченими Гарварду доведено, що успішність будьякоїдіяльності тільки на 33% визначається технічними навиками, знаннями і інтелектуальними здібностями (тобто IQ), а на 67% - емоційноюкомпетентністю (EQ).У даному контексті заслуговує на увагу дослідження С. Кові, який виділяє чотири види інтелекту: ментальний, фізичний, емоційний ідуховний (рис.1.). Як правило, говорячи про інтелект, ми розуміємо ментальний інтелект (IQ), тобто здатність аналізувати, абстрактно мислити,користуватися мовою, представляти, розуміти. Слід зауважити, що за останні півстоліття коефіцієнт інтелекту зростав швидкими темпами. Вданий час за даними психолога з Нової Зеландії Д. Фліна спостерігається поступовий спад середнього рівня коефіцієнту інтелекту. Дослідникпротягом п'яти років проводив дослідження, метою яких було з'ясувати, що ж є основним "двигуном прогресу" - прагнення людини до знань,зручності, або загальнодоступність енергетичних ресурсів. На думку дослідника, зростання економіки переважно підтримувалося самеінтелектом, сукупною творчою дією жителів розвинених і тих, що розвиваються країн. Д. Флін зазначає: «Ми неодноразово стверджували, що улюдей є багаті резерви для підтримки і розвитку власного інтелекту і себе в цілому, а криються вони в ранньому дитинстві. Саме тому в цейперіод часу слід робити достатні інвестиції на рівні урядових програм з метою забезпечити ХХI століття громадянами з високими розумовимиздібностями і здоровою психікою». В даний час, на думку дослідника, нам потрібно зробити все можливе, щоб зберегти накопиченіінтелектуальні ресурси, не розгубивши "по дорозі" до виходу з фінансової кризи.Наступний вид інтелекту, який виокремлює С. Кові, - фізичний інтелект (PQ) – це інтелект нашого тіла, про який ми знаємо, проте частоігноруємо. Тіло приводить в дію дихальну, кровоносну, нервову та інші життєво важливі системи. Результати досліджень наукових лабораторійвсе в більшій мірі підтверджують наявність тісного зв’язку між тілом (фізичною природою), розумом (думками) і серцем (почуттями).Емоційний інтелект (EQ) - це самопізнання, самосвідомість, соціальна чуттєвість, здатність успішно спілкуватися з іншими людьми. Цевідчуття своєчасності і соціальної доречності, а також сміливість визнавати слабості, виражати і поважати різні точки зору. До початкудев’яностих років емоційний інтелект характеризували як функцію правої півкулі, на відміну від функцій лівої. Ліва півкуля вважаєтьсяаналітичною, яка відповідає за мислення, мову, судження і логіку; права півкуля, більш творча, відповідає за інтуїцію, почуття і цільність.Надзвичайно важливо цінувати обидві півкулі і з розумінням розвивати і застосовувати їх унікальні властивості. Поєднання уміння мислити івміння відчувати робить людину більш врівноваженою і мудрою [4].Ментальний(розум)IQДуховний(дух)(SQ)Емоційний(серце)(EQ)Фізичний(тіло)(PQ)Рис.1. Види інтелекту згідно С. Кові [4]У багатьох дослідженнях йдеться про те, що в довготерміновій перспективі емоційний інтелект є більш значимим фактором успішногоспілкування, взаємних стосунків і лідерства, чим ментальний. Д. Гоулман писав: «Для найбільшої продуктивності будь-якої праці в будь-якійгалузі емоційна компетентність в два рази важливіша чисто пізнавальних здатностей. Для досягнення успіху на найбільш високих рівнях, накерівних посадах емоційна компетентність є єдиною перевагою… врахуванням того, що емоційна компетентність на дві треті чи навіть більшевизначає високу продуктивність праці, підбір людей, які володіють такими якостями, або розвиток цих здатностей у співробітників різкопідвищує результативність роботи організації у співробітників різко підвищує результативність роботи організації, що підтверджуєтьсястатистичними даними. Наприклад, на простих роботах, оператора станка чи клерка, співробітники, які складають 1% найбільш емоційнокомпетентних, були в 3 рази більш продуктивними (за вартістю). На роботах середньої складності, наприклад, продавців чи механіків, кожналюдина, яка володіла максимальною емоційною компетентністю, була в 12 разів більш продуктивна (за вартістю)» [3].139

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Наступний вид інтелекту - духовний (SQ), проблематика якого все більш активно досліджується в наукових, філософських і психологічнихпрацях. Духовний інтелект займає центральне становище серед всіх видів інтелекту, оскільки він в значній мірі задає напрям розвитку дляінших трьох видів інтелекту. Він відображає наше прагнення до розуміння суті і встановлення зв’язку з безкінечністю.Річард Уолман, автор книги «Думаємо душею» так пише про духовний інтелект: «під духовним я розумію древній і постійний пошуклюдиною зв’язку з чимось більш значимим і надійним, чим наше его, - з нашою душею, з світом історії та природи, з нероздільними віяннямидуху, з тайною життя». Духовний інтелект також допомагає визначити правильні принципи, які є частиною нашої совісті [5].Дана Зоар і Ян Маршал в своїй книзі «SQ: зв'язок з нашим духовним інтелектом» зазначають: «На відміну від IQ, яким володіютькомп’ютери, і EQ , який є у вищих ссавців, SQ притаманний тільки людині і є найбільш значимим з усіх видів інтелекту. Він пов'язаний ізпотребою людини у визначенні сенсу – питанням, яке займає найважливіше місце в розумі людей. Саме SQ ми використовуємо, розвиваючинаше прагнення і здатності до осмислення, бачення і надбанню цінності. Він дозволяє нам мріяти і боротися. Він є в основі того, в що мивіримо, і визначає вплив наших переконань і цінностей на наші дії. По суті, це те, що нас робить людьми.» [6].Загальновідомо, що люди з однаковою освітою, досвідом, рівнем загального інтелекту (IQ) опиняються на різних полюсах матеріальногодобробуту. Хороша освіта і здоров’я ще не гарантують одержання відповідного доходу. І не дивно, сучасні дослідження показують, що міжцими показниками людини і його успіхами немає прямого зв’язку. Успіх людини, вміння формувати соціальні зв’язки і досягати поставленихцілей прямо залежить від її емоційного інтелекту (EQ). Сьогодні успішні люди акцентують увагу на логіці і емоціях. Численні фактипідтверджують, що емоційно адаптовані особи – ті, що справляються з своїми почуттями і розуміють чужі, - мають переваги в усіх сферахлюдської діяльності. Вони підключають до розуму емоції використовуючи його ефективніше. Люди, які не можуть впорядкувати своє емоційнежиття, постійно знаходяться в стані внутрішньої боротьби, що заважає їм сконцентруватися на виконанні поставлених завдань. Якщо IQ маєстолітню історію дослідження, то спосіб виміру EQ досі невідомий. Більше того, багато хто і не знає що ж таке емоційний інтелект. Ми будемовизначати його як здатність людини розуміти власні емоції і емоції оточуючих з метою використання отриманої інформації для реалізації своїхцілей. В цьому випадку EQ – це система пізнавальних здібностей (відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, всі розумові знання і вміння). Навідміну від IQ, рівень якого в значній мірі визначається генами, рівень EQ залежить від зусиль самої людини, може розвиватися протягомвсього життя. EQ можна розглядати на чотирьох рівнях.Перший рівень – усвідомлення власних емоцій, вміння визначити які емоції відчуваєш в даний момент, виділити з яких базових емоційскладається емоція, яку переживаєш. Другий рівень – вміння управляти власними емоціями, визначити джерело і причину їх виникнення,ступінь корисності, змінювати інтенсивність емоцій, замінювати їх на інші. Третій рівень – усвідомлення емоцій інших людей, визначенняемоційного стану згідно вербальних і невербальних ознак. Четвертий рівень – управління емоціями інших людей, цілеспрямований вплив наних. Таким чином, емоційний інтелект – це самосвідомість, самоконтроль, соціальне відчуття і управління відносинами [7].Існує чимало досліджень, які підтверджують, що емоційний інтелект дійсно має дуже високу кореляцію (значно більшу, ніж інтелектформальний - IQ) з результативністю роботи людей в бізнесі. Так для співробітників (виконавців) кореляція EQ з високою результативністюстановить 0,61 (для порівняння, кореляція успіху з IQ - 0,3). Для менеджерів кореляція EQ з високою результативністю становить 0,82(кореляція успіху з IQ - 0,15).Емоційні здібності, згідно моделі емоційного інтелекту розробленої доктором психології Реувен Бар-Онамом можна поділити на п’ятьзагальних блоків (рис.2).Особиста сфера стосується здатності розуміти себе і управляти собою. В неї включають самоаналіз – здатність усвідомлювати те, що вивідчуваєте, чому ви це відчуваєте, розуміти який вплив ваша поведінка має на оточуючих; асертивність – здатність чітко виражати свої думки іпочуття, проявляти твердість і захищати свою точку зору; незалежність – здатність самостійно приймати рішення і контролювати себе;самоповага – здатність розпізнавати свої сильні і слабкі сторони, бути в згоді з самим собою; а також самоактуалізація – здатність реалізуватисвій потенціал і бути задоволеним своїми досягненнями у всіх сферах.Рис. 2. Модель емоційного інтелекту Бар-Она [7]Міжособистісна сфера стосується суспільних навиків, тобто здатності взаємодіяти з різними людьми і знаходити спільні інтереси. Вонавключає в себе три шкали: емпатія – здатність розуміти, що відчувають і думають інші, дивитись на світ очима інших; соціальнавідповідальність – здатність до взаємовигідного співробітництва всередині вашої соціальної групи; міжособистісні відносини відносяться доздатності встановлювати і підтримувати взаємовигідні стосунки, які базуються на взаємних поступках і відчутті емоційної близькості.Сфера адаптивності стосується здатності бути гнучкими і реалістичними, вирішувати низку проблем по мірі їх виникнення. Її складовими єтри шкали: оцінка дійсності – здатність бачити світ таким, яким він є, а не таким, яким ми хочемо його бачити; гнучкість – здатність корегуватисвої почуття, думки і дії до обставин, які змінюються; а також вміння вирішувати проблеми – здатність визначати проблеми і знаходитиспособи їх ефективного і оптимального вирішення.Сфера управління стресом розглядає здатність протистояти стресу і контролювати свою імпульсивність. Дві шкали цієї сфери включаютьтолерантність до стресу – здатність залишатись спокійним і зосередженим, конструктивно переносити несприятливі події і емоції непіддаючись їм; і контроль імпульсивності – здатність протистояти імпульсу дій або вміли відкладати порив до цих дій.Сфера загального настрою також має дві шкали. Оптимізм представляє собою здатність зберігати позитивну і реалістичну позицію,особливо перед несприятливими обставинами; задоволеність життям – здатність бути щасливим, радіти за себе і інших, з цікавістю займатисьрізними видами діяльності [8] .140

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Все це в сукупності дає можливість стверджувати, що емоційний ресурс такий же важливий і значимий як і інші види ресурсів. У даномуконтексті постає питання: чи можливо розвивати емоційний інтелект? Якщо з рівнем IQ все досить просто - дослідження показали, що вінпрактично не змінюється з часом і підвищити його практично неможливо, це явище генетичне, то з емоційним інтелектом все склалося поіншому.У парадигмі традиційної психології виникненням емоцій керувати неможливо, оскільки цей процес безпосередньо пов'язаний з фізіологією.Здавалося б, у цьому випадку і самими емоціями управляти не можна. Дані наукових досліджень в США і Європі в області емоційногоінтелекту говорять про те, що управління емоціями - це навик, який можна напрацьовувати і розвивати протягом усього життя людини.Розвиток емоційного інтелекту - складна робота, але саме ця робота дає найбільші результати, саме вона підвищує власну ефективність.Інструментами розвитку емоційної компетентності є книги, тренінги, коучинг.Втім, високі показники емоційної гнучкості ніколи не замінять ні професійної компетентності, ні вміння зважувати всі «за» і «проти» іробити об'єктивні висновки. Цитуючи одного з авторів, що стояли біля витоків поняття EQ, Маршу Рейнольдс, «розвиток емоційноїкомпетентності робить людину більш професійним, а професіонала більш людяним».Підсумовуючи викладене вище, зазначимо, що сьогодні вже не викликає сумніву той факт, що емоційний інтелект є повноправноюскладовою людського капіталу поруч із здоров’ям, знаннями, навичками, здібностями, рівнем загального інтелекту, які доцільновикористовувати для одержання корисного результату. Їх розвиток та комплексне ефективне використання є вкрай важливим в умовах світовоїекономічної кризи.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1.Shultz N. Human Capital: Policy Issues and Research Opportunities//Human Resources: Fiftieth Anniversary Colloquium 6. – New York, 1975. – p.69.2.Taubman P. The Relative Influence of Inheritable and Environmental Factors and the Importance of Intelligence in Earnings Functions// PersonalIncome Distribution. - Amsterdam,1978. – p.393.3. Goleman D. Working with Emotional Intelligence (New York: Bantam Books, 1989), p.31.4. Кови С. Восьмой навык. От эффективности к величию/ Стивен Р. Кови; Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2007, 2007. – 422с.5. Wolman R. Thinking with Your Soul (New York: Hormony books, 2001), p.26.6. Danah Zohar and Jan Marshall. SQ: Connecting with Our Spirital Intelligence (New York and London: Bloomsbury, 2000)7. Тараєвська Л.С.Емоційний інтелект як складова людського капіталу http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vpu/Ekon/2009_7/48.pdf8. Стейн Стівен Дж., Бук Говард І. Переваги EQ: Емоційний інтелектта ваші успіхи/Пер. з анг.- Дніпропетровськ:Баланс Бізнес Букс, 2007. -384с.9. Стивен К. 7 навыков высокоэффективных людей. – Л.: Изд-во Свiт, 2001. – 452 с.РЕЗЮМЕСтатья посвящена определению сути эмоционального интеллекта как составляющей части человеческого капитала. Рассмотрены основныевиды интеллекта, проанализированы составляющие части эмоционального интеллекта. Обоснована важность развития эмоциональногоинтеллекта в условиях мирового экономичеcкого кризиса.SUMMARYArticle devoted to the definition of the emotional intelligence as a part of human capital. Main types of intelligence are considered, components ofemotional intelligence are analyzed. Significance of emotional intelligence development in world economic crisis is grounded.РЕЗЮМЕСтаття присвячена визначенню сутності емоційного інтелекту як складника людського капіталу. Розглянуто основні види інтелекту,проаналізовано складові емоційного інтелекту. Обґрунтовано важливість розвитку емоційного інтелекту в умовах світової економічної кризи.ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ЛОГІСТИКА УКРАЇНИ В УМОВАХ ЧЛЕНСТВА В СОТ І ФІНАНСОВОЇ КРИЗИМайорова І. М., к.е.н., доцент кафедри «технології міжнародних перевезень і логістики», Приазовський державний технічний університет ⋅Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок їз важливими науковими та практичними завданнями. 16 квітня 2008 рокуПрезидент України підписав Закон про ратифікацію протоколу щодо вступу в СОТ. Як відомо, основна мета членства в СОТ –– зростаннятоварообігу між країнами членами. Аналіз розвитку економіки України за період з 16 квітня 2008р виявив такий ряд проблем узовнішьоекономічній діяльності як:–– економічного характеру: негативні тенденції розвитку вітчизняної економіки, пов'язані із затягнувшеюся системною кризоювнутрішнього характеру; недосконалість законодавчої бази, що регулює товарно-грошові відносини на українському ринку; значною кількістючинників і трудно прогнозуємим характером їх взаємодії, що суттево впливає на кінцеві результати зовнішньоекономічної діяльності;–– теоретичного характеру: відсутністю чіткого межування блоків наукових дисціплін, повязаних з доведенням продукції і послуг докінцевого споживача; недосконалістю теорії проєктування, формування і оптимізації макро-мезо і мікрологістичних систем, метою яких єзакупівля ресурсів, їх переробка і збут готової продукції і послуг з урахуванням особливостей розвитку господарчого комплексу України;невивченність господарських ситуацій з конкуренції торгових і промислових підприємств на вітчизняному ринку;–– методологічного характеру: необхідність адаптувати розроблених за часів СРСР і країн з розвинутою економікою методівзовнішньоторговельної діяльності до умов українського ринку; потребою в розробці нових методів зовнішньої торгівлі вітчизнянихпідприємств на світовому ринку.Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. У науковихроботах Аникіна В.А., Міротіна Л.Б., Губенко в.К., Лебедева Ю.Г., Николайчука В.Е., Бажіна І.І., Сергєєва В.І. аналізуються логістичніпідходи до організації зовнішньоекономічної діяльності, описувалися збутові, розподільчі моделі. Але жоден із дослідників не розглядавфункціонування обєктів в нестабільних, або кризових умовах.Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується означена стаття.Процеси обумовлені фінансовою кризою в корені змінили традиційний підхід до теорії і практики логістики, особливо логістики, якаобслуговує зовнішньоекономічну діяльність. За даними міжнародних аналітиків і вітчизняної статистики найбільш постраждалі сегментиукраїнського ринку наступні:– інвестиційні компанії. Домінуючі позиції на ринку утримували західні інвестиційні фонди, які зараз скорочують інвестиції в країни, що розвиваються, із-запроблем на світових ринках;– девелопери і будівельники. Банки оцінюють кредити в секторі нерухомості як високоризикові і скорочують їх видачу і забудовникам, і покупцям. Із-зазростання кредитних ставок девелопери заморожують проекти;– торгові мережі. Зростання мереж супермаркетів і магазинів здійснювалося останніми роками за рахунок кредитів;– оптовики-імпортери. Відсутність вільних засобів знизить число зовнішньоекономічних операцій;– автоділери. У зв'язку із зниженням споживчих кредитів значно знизиться число охочих придбати автомобіль;– рекламні і консалтингові агентства. У разі скорочення попиту і прибутків компаній їх бюджети зменшаться.Узагальнюючи тенденції на українському ринку, які спровокувала криза, слід виділити: дефіцит грошових коштів, зменшення міжнароднихвантажопотоків, загальний спад вантажообігу, а також банкрутство і вихід з ринку багатьох компаній. Кризові явища в банківському секторі і вітчизняній© Майорова І. М., 2010141

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010економіці в цілому торкнулися не тільки виробників, оптовиків і торговців, а і тих, хто надавав їм логістичні послуги – транспортування, зберігання, переробку ікомплектацію збірних вантажів. У зв'язку із стрімким зростанням відсотків по кредитах купівельна здатність населення зменшується. Об'єм постачань знижується,оскільки немає достатнього ринку збуту. Отже, чим менше об'єм постачань, тим менше об'єми перевезень в логістиці.Формування цілей статті В кожній країні світу транспортна галузь є індикативною і, як правило, повністю віддзеркаллює ситуацію векономіці держави. З однієї сторони, міжнародні перевезення дають можливість кожній країні використовувати результати діяльності світовогогосподарства і саме так сприяють подальшому розвитку останного, а з іньшої, вони впливають на результати господарської діяльності країни,темпи економічного розвитку, можливості накопичення і споживання. Ціллю статті постає виявлення організації логістичних послуг узовнішньоекономічній діяльності за умов членства України в СОТ і світової фінансової кризи.Викладка основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманних наукових результатівУ Україні спад промислового виробництва в січні-липні 2009 року в порівнянні з аналогічним періодом 2008 року склав 30,4%, а якщо порівнятибезпосередньо липень 2008 року і липень 2009-го, то спад складає 26,7% (рис. 1).202015,3номінальний ВВП України. %151050-5-108,66,710,96,7910,814,86,210,21,1 1,51 кв.2008 2 кв.2008 3 кв.2008 4 кв. 2008 1.кв 2009 2 кв.2009-3,2-7,7-13,9-22,6-18-14,4-17,6-8,6100-10-20реальний ВВПтранспортторгівля-15-20-20,3-17,8-33-30переробнапромисловість-25-36,5-40Рис. 1. Номінальний ВВП України за 2008 р - 2 кв.2009 р (складено автором за даними 1)Зате в порівнянні з червнем в липні відбулося зростання промислового виробництва на 4,9%. Ситуація у галузі перевезень фактично відображаєекономічну. Так, в січні-лютому 2009 року перевізники заявляли про скорочення об'єму послуг експортно-імпортних перевезень майже на 40% (заданими Держкомстату, в січні-лютому підприємства автомобільного транспорту перевезли всього 15,9 млн. тонн вантажів, що складає 67% від об'ємуаналогічного періоду 2008 року).[1]За підсумками першого кварталу перевезено 25,9 млн. тонн вантажів, що складає 66,3% від об'єму перевезень аналогічного періоду 2008 року. Прицьому вантажообіг склав 6,7 млрд. т/км, що на 15,1% менше, ніж в першому кварталі минулого року. За підсумками ж першого півріччя (в порівнянні заналогічним періодом 2008 року) об'єм імпортних перевезень, за даними Мінтранссвязі, скоротився на 10-15%, експортних - на 15-20%. Наведені вище даніДержавного комітету статистики України дають можливість зробити висновок, що транспортна галузь почала процес самовідновлення: об'єм роботи знизивсяпрактично у всіх вітчизняних перевізників одночасно на 50-70%, причому одночасно на такий же рівень впали і фрахти, в даний момент у більшості перевізниківмісяцями простоює від 30 до 70% рухомого складу.Експорт постраждав перш за все із-за зниження попиту на сировину: будматеріали, метал, щебінь, ліс. Впродовж декількох років подібні вантажі займалине менше 60% від всього експорту. Із-за зниження об'ємів перевезень за рубіж практично зникли і валютні надходження, що відразу ж відбилося на імпорті.Українці почали купувати на порядок менше товарів імпортного виробництва, тобто потреба в їх перевезенні зникла. Як наслідок, в багатьох крупних торговихцентрах замість вивісок магазинів техніки, меблевих салонів і взуттєвих магазинів з'явився напис «Оренда», а деякі відомі торгові мережі, такі як «Домотехника»,«АТБ» і зовсім оголосили банкрутство. У зв'язку з цим слід відмітити, що вислови деяких представників владі про те, що варто тільки прибрати імпорт, і відразу жвоскресне національний виробник, виявилися порожнім базіканням.Оскільки продажі автомобілів в Україні знизилися на 70%, то потреба в послугах з доставки автовозами зникла практично повністю. Лише час від часутакі корпорації, як «АЇС» і «Укравто», замовляють доставку автомобілів, у останніх же в цьому просто немає необхідності: автомобілі з переповнених складівдоставляють в автосалони евакуаторами або своїм ходом. Імпортувати нові партії автомобілів при існуючій 13%-ной надбавці до митного збору в даний моментпродавцям немає сенсу: нові цінники викликатимуть у збіднілих покупців лише подив, тим більше що в Україні склади забиті завезеною по старому курсу технікою,яку можна продавати ще шість-сім місяців. І навіть якщо мито відмінити, що очікувалося 6 вересня 2009 року, ситуацію це кардинально не змінить - немає попиту.Деякі компанії з перевезень будматеріалів, металовиробів і тому подібне перейшли до продуктової групи товарів, попит на які в Україні впав менше. Роботазалишилася перш за все у сфері перевезень заморожених напівфабрикатів, що пов'язане з появою в країні крупних морозильних терміналів. Слід зазначити, високуконкуренцію на даному сегменті ринку. [2]Досить негативно для вітчизняних перевізників складається ситуація на ринку зовнішньоторговелних перевезень. Так за данимирегіональних рад Асоціації міжнародних автомобільних перевезень (далі по тексту АсМАП) з Львівської, Вінницкої, Закарпатської областейнадходять повідомлення про посилення позицій перевізників із Польщі, Росії, Білорусії, Молдови і країн Балканського регіону. (рис. 2.)142

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20101000600000900800460600477200496400491746500000перевезено вантажів, млн.т700600500400300809,3858,4902,7891,8305201,4563,9400000300000200000вантажооборот, млн. т/км200100перевезенно вантажів, млн.твантажооборот, млн.т/км10000002005 2006 2007 2008 січень-жовтень 2009Рис. 2. Вантажні перевезення всіма видами транспорту за 2005 р - січень-жовтень 2009 р(складено автором заданими 1)За даними аналітичниких агенцій автопідприємства з Польщі на маршрутах Україна-Польща і Європа – Україна працюють у 2,5 разищільніше, ніж небагато років тому, так на трасі Чоп–Львів–Рівне– Житомір–Київ в напрямку Києва на одину украінську вантажівку припадаєодна польська.За даними Державної митної служби, по території України в 2006 році українськими перевізниками було перевезено 65% експортних вантажів і 63%імпортних, в 2007 році на експорті і імпорті частка українців знизилась на 3% (до 62% і 60,5% відповідно), а вже в 2008 році українці перевезли лише56,6% експортних вантажів і 56,9% импортных- частка національного перевізника знизилася з 2006 року на 9% при експортних перевезеннях і на 7%при імпортних. Так, це немало, але в даний момент зберігається паритет, оскільки іноземці до цих пір не перевищили 50%-ную відмітку. (таб. 1.)Таблиця 1Динаміка частки вітчизняних перевізників на території України за 2006-2008 рр.(складено автором за даними Державноїмитної служби [3])рікЧастка вітчизняних перевізників на ринку України за напрямками, %експортімпорт2006 65% 63%2007 62% 60,5%2008 56,6% 56,9%Зменшення обсягів міжнародних автовантажоперевезень пов'язано з посилюванням в Європі екологічних вимог до техніки (норми Євро-5 набуличинності з середини 2008 року), а також істотним підвищенням вартості проїзду по автомагістралях для «незелених» вантажівок.В Україні з 22 тис. автомобілів, що працюють на міжнародних вантажних перевезеннях, 25-30% не відповідають екологічним нормам ЄС. Близько 40-50% багатотоннажних машин українських компаній відносяться до класу Євро-2, а до Європи такі машини вже практично не пускають. Автомобілів,відповідних всім вимогам ЄС, в парку українських перевізників не більше 30%. Для порівняння: у Естонії на 1,6 млн. населення доводиться 6 тис. «чистих»автомобілів, що працюють на міжнародних автоперевезеннях. У Польщі (38,5 млн. населення) - 57 тис. «зелених» машин, в Чехії (10 млн.) зареєстровано 48 тис.таких автомобілів. [4]Оновлення рухомого складу пов'язане з покупкою нових автомобілів або ж сплатою лізингу по вже узятій техніці. Рішення питання упирається вкридитування, а саме: високі відсотки по банківських кредитам і лізинговим платежам. У даному сегменті ринку склалася наступна ситуація: польськіперевізники отримували кредити по 5% річних в євровалюті, то українцям аналогічну техніку продавали під 12-13% річних. Тільки цей чинник дозволяєполякам їздити по цінах на 15-20% нижче, ніж у українських перевізників: собівартість 1 км. пробігу у них нижча.Досить низькі фрахтові ціни на ринку міжнародних перевезень за дев'ять місяців 2009 року знизилися ще на 35-45%. Це пов'язано з відсутністюпопиту на послуги перевезення, девальвацією національної валюти. Рік тому вартість первезення в напрямку Гамбург-Київ коштувала 8 тис. дол. грн або 1500дол. США, зараз вартість такої послуги коштує 1000 дол США. За таких умов забагато перевізників залишилися на маршрутах тільки за однієї умови – невтратити ринок..За словами екс-керівника постійного представництва України при ЄС Романа Шпека, ЄС системно виштовхує українського перевізника з європейськогоринку: «Західні держави стримують збільшення квот-дозволів для України, що регламентують кількість перевезень з країни в країну, постійно піднімаютьдорожні збори, створюють різні штучні бар'єри. Іншого виходу у країн ЄС немає, оскільки вони вимушені захищати власних перевізників, у деяких з нихзниження вантажообігу часто досягає 50%, а число банкрутств в галузі зросло в два рази в порівнянні з 2008 роком. За оцінкою МСАТ, 140 тис. чоловік в Європі,зайнятих в секторі автоперевезень, втратили свої робочі місця за останній рік. [5]Відчувая складність на європейському ринку, українські перевізники переорієнтувалися на схід, головним чином на Казахстан, Азербайджан, Таджикістанта інш. Цей напрям перевезень квотуєм. Квота цього року закінчилась липнем 2009 року.Одним із цікавихї напрямків є перевезення в РФ. Росія додатково запропонувала українським перевізникам 3,5 тис. транзитних дозволів і 2,6 тис. дозволівна рейси в РФ із третіх країн. [6]За підрахунками фахівців Української логістичної асоціації, в докризовий період ринок на 70-80% формували вузькоспеціалізовані посередники, щозаймаються транспортуванням, експедицією, вантажопереробкою, митним оформленням, складуванням і інше. Зараз же прийшов час консолідації, банкрутства і0143

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010поглинання, тобто розвитку ринку комплексної логістики, коли всі послуги або їх частина передаються спеціалізованим операторам. З такими пропозиціямивиступають як іноземні компанії ASTRA, DHL, FedEx, Fiege, FM Logistic, Kuehne+Nagel, Raben, Shenker, Ups і ін., так і українські оператори -«Группа Беріг», «Каргосервю»,«Комора З», «УВК», «Укрпродукт-логистік», «ТБН Логистік», «Фордон», «УЛС» і ін. Ринкова частка вищеперелічених компаній поки не більше7%, але аналітичні прогнози такі, що їх кількість збільшуватиметься, і через 5-7 років вони окуповують до 70% ринку.Зниження надходжень до бюджету викликане членством України у СОТ, що привело до зниження мит по більшості позицій товарів. Крім того, булискасовані стандартні митні збори, які раніше застосовувалися до кожної тарифної ставки. Аналітики також відзначають і об'єктивне скорочення імпорту. У зв'язкуз вище сказаним в митній процедурі з 2008 року передбачені наступні заходи:– посилювання контролю за митною вартістю. (Митниця не завжди вчасно реагує на об'єктивні процеси - падіння цін из-закризиса і бере замаксимальною шкалою таможеную вартість товару);– ліцензійні платежі, які стягуються тепер не тільки від закупівельної вартості товару, але і з відсотка від майбутньої виручки.Асоціація транспортно-експедиторських організацій України «Укрвнештранс» активно виступає проти підготовленого фахівцями Мінтранссвязі проектомЗакону України «Про внесення змін до деяких Законів України (відносно ліцензування господарської діяльності за поданням транспортно-експедиторськихпослуг)». У разі ухвалення згаданого проекту закону про ліцензування транспортно-експедиторської діяльності, з ринку послуг будуть витиснена більшістьдрібних і середніх українських експедиторів, оскільки у них часто немає тієї матеріально-технічної бази, яка дозволила б розраховувати на отриманняліцензії транспортно-експедиторського оператора. Адже згідно проекту закону, на роль операторів можуть розраховувати тільки ті учасники ринку послуг, якімають у власності транспортні засоби і одночасно склади, вантажні термінали, цехи по підготовці вантажів до перевезення, передпродажній їх підготовці і такдалі. Більшою мірою в Україні вони представлені транснаціональними транспортно-експедиторськими компаніями. Ось і вийде, що український риноктранспортно-експедиторских послуг візьмуть під жорсткий технологічний контроль іноземні колеги/конкуренти, які стануть просто продавцями, а ще гірше -перепродавцями інформації про наявність вантажів і вільного транспорту.Спад об'ємів виробництва і міжнародної торгівлі позначився і на складському секторі логістики. Сьогодні на ринку України 676 тыс кв. м складівкласу А, В, В+. Але частка незаповнених приміщень на ринку вже досягла критичного рівня - 25% від всього об'єму. І по прогнозах фахівців, найближчимчасом ця цифра збільшиться. Орендарі змінили свої вимоги. У нинішніх умовах їм потрібні менші площі, низька вартість оренди і можливість достроковогорозірвання. Крім того, власникам складської нерухомості, щоб утримати клієнтів, доводиться йти на різні поступки: орендні канікули, коли орендар певний часможе оплачувати тільки комунальні платежі, плаваючу орендну ставку.Найбільший попит мають склади класу В, В+ із-за низької ціни. Девелопери вже підкоригували свої плани щодо будівництва на 2009 рік, скоротившикількість площ забудови практично удвічі. Причиною припинення будівництва послужило подорожчання кредитів до 30% в гривні і до 20% - в доларах, а такожзменшення термінів їх повернення.Сьогодні ринок чекає приходу крупних зарубіжних девелоперов. І як тільки на українському ринку зарубіжні компанії зможуть прозоро і передбаченоотримувати земельні ділянки і дозволи на будівництво, невеликим українським компаніям доведеться поступитися в конкурентній боротьбі, зокремаросійським і турецьким. Вже сьогодні дрібні девелоперські компанії готові обговорювати варіанти сумісного розвитку і залучення зовнішнього фінансування.Для підтримки вітчизняного перевозчитка і переробника уряди сусідніх держав, зокрема РФ, приймають заходи по розвитку власних потужностей, то збоку українського уряду, оператори ринку відзначають лише посилення адміністративного тиску. Так, за даними Держкомстату, за підсумками I кварталу 2009 р.об'єм грузоперевалки державних морських торгових портів знизився на 17,1%. таб 2. При цьому об'єми переробки експортних вантажів збільшилися на 1,3%, атранзит скоротився на 19,7%. На результатах роботи портовского господарства позначилися два чинники: відсутність стабільності курсу гривні і кризові явищав ГМК України, а також в машинобудуванні і хімічній галузях. Деяку настороженість викликає вирішення Верховної Ради України за законом України «Проморські порти» - з його ухваленням очікується посилення конкуренції з боку приватних перевалочних терміналів, що також позначиться на об'ємах переробкивантажів МТП.Згідно із статистичними даними за січень-березень 2009 р., підприємства транспорту показали виконання лише на 67,1 % від об'єму торішніх перевезень - завказаний період перевезено 153,0 млн т вантажів. Зокрема залізничним транспортом в I кварталі перевезено 86,4 млн тонн (67,8% від показника минулого року),автомобільним - 25,9 млн тонн (66,3% від минулого року), авіаційним -153,0 млн тонн (67,1%).Частка імпорту в залізничних перевезеннях склала 4 млн тонн, що на 63% менше, ніж в 2008 р., об'єм експортних перевезень - 22,4 млн тонн (на17,2% нижче), внутрішні перевезення зменшилися на 32,2% і склали 48,02 млн тонн.У «Укрзалізниці» підрахували, що в I кварталі недоотримали 234 млн грн. У зниженні доходів у відомстві винять уряд і підприємствагірничо-металургійного комплексу. Залізничники називають продовження мораторію на заборону тарифів на вантажоперевезення продукції гірничометалургійногокомплексу з 14 квітня до 1 липня - «антикризовими заходами, направленими на порятунок ГМК за рахунок «Укрзалізници». Експерти підтримуютьперевізників, стверджуючи, що протекціоністські дії держави по відношенню до окремих галузей є антиринковими.Головною причиною неконкурентоспроможності ГМК в період кризи експерти рахують орієнтацію на зовнішні ринки і нерозвиненість ринкувнутрішнього (порядка 80% українського металу йде на експорт). Зайва опіка лише посилює неспроможність галузі в питаннях пошуку нових ринків збуту. Іякщо в короткостроковій перспективі негативні наслідки дії меморандуму компенсувалися збільшенням об'ємів вантажів, що перевозилися, то його тривала діясерйозно підриває інвестиційні можливості залізниці.Більшість експертів акцентують увагу на тому, що пролонгація мораторію і відкладання ухвалення нового Тарифного довідника вже встигли негативнопозначитися на суміжних галузях. Зокрема, на машинобудуванні: із-за недофінансування «Укрзалізници» скоротилися об'єми її капітальних вкладень і, отже, впавпопит на продукцію галузі.За оцінкою «Укрзалізніці» відкладена індексація вантажних тарифів на рівні +9,65%, під яку підпадають основні вантажі гірничо-металургійногопрофілю, а також надання 10%-них знижок на ці ж вантажі, привели до втрати доходів у розмірі порядку 250-280 млн грн ($50-55 млн) в 2008 р. Оскільки«Укрзалізніця» не проводить підвищення тарифів, більш того періодично вводить знижки, то динаміка втрат УЗ зберігається і цього року. Негативну роль грає ііснуючий занижений курс гривні, який украй вигідний для металургів при розрахунках з «Укрзалізніцею», оскільки оплата за вантажоперевезення зафіксована внаціональній валюті, тоді як металопродукція, «Укрзалізніці», що купується, на внутрішньому ринку, котирується в доларах.Враховуючи демпінг учасників ринку перевезень в умовах зниження вантажопотоку, з вересня 2008 року госмонополія надала знижки на перевезенняокремих видів вантажів, загальний рівень яких складає на внутрішньому і імпортному повідомленні для руди - 18%, для коксу - 18%, тільки на внутрішньомудля вапняку - 17%, на внутрішньому і експортному для чорних металів, мінеральних, азотних і калійних добрив і аміаку, на внутрішньому і імпортному длябрухту чорних металів, гірничохімічної сировини - 8,8%. Крім того, «Укрзалізніці» понизила тарифи і на транспортування щебеня на внутрішніх маршрутах з1 лютого до 31 березня 2009 року на 8,5%. До 30 червня на 20% подешевшали перевезення імпортно-експортних вантажів у великотоннажних контейнерах, щопереправляються до України через морські порти.Перевезення вантажів залізницями порівняно з січнем–листопадом 2008р. зменшилися на 24,0%, у т.ч. відправлення вантажів – на21,6%. Відправлення вантажів зменшилися на Одеській залізниці на 35,5%, Львівській – на 30,3%, Південно-Західній – на 27,4%, Донецькій –на 20,0%, Придніпровській – на 19,1%, Південній – на 10,8%. Відправлення цементу знизилося на 42,7%, будівельних матеріалів – на 40,9%,хімічних і мінеральних добрив – на 34,6%, чорних металів – на 28,7%, лісових вантажів – на 26,4%, нафти і нафтопродуктів – на 20,7%, коксу –на 15,4%, брухту чорних металів – на 15,2%, залізної та марганцевої руди – на 13,8%, кам’яного вугілля – на 11,9%. Відправлення зерна тапродуктів перемелу зросло на 29,8%. (рис. 3)Вітчизняний морський та річковий торговельний флот виконав перевезення вантажів у обсязі 9,1 млн.т, що на 50,7% менше від обсягусічня–листопада 2008р. Перевезення вантажів підприємствами річкового транспорту зменшилися на 55,8% від обсягів січня-листопада 2008р.,морського транспорту – на 43,5%. Закордонні перевезення вантажів морським транспортом скоротилися на 50,8%, річковим – на 37,1%. Обсягпереробки вантажів у торговельних і рибних портах та на промислових причалах (морських і річкових) зменшився на 13,2% і становив 147,7млн.т. Переробка імпортних вантажів зменшилася на 45,3%, транзитних вантажів – на 21,1% та внутрішнього сполучення – на 58,9%.Переробка експортних вантажів зросла на 13,6%. Кількість оброблених суден – закордонних та інфрахт – скоротилася на 21,3% і склала 15,5тис. одиниць.144

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Підприємствами автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень фізичними особами-підприємцями) за січень-листопад 2009р.перевезено 128,0 млн.т вантажів, що на 26,0% менше від обсягу перевезень вантажів у січні–листопаді 2008р., та виконано вантажооборот уобсязі 30,7 млрд.ткм, який скоротився на 10,0%.600залізничним500автомобільнимперевезено вантажів млн.т400300200воднимтрубопровідним100авіаційним02005 2006 2007 2008 січень- жовтень 2009Рис. 3. Перевезено вантажів, млн.т (розраховано автором за даними 1)Незважаючи на досить незадовільний стан логістичних послуг слід наголосити на перспективах розвитку зовнішньоторговельноїлогістики, походячи з досвіду країн Європи. При цьому логістика продовжує залишатися в Германії «вагомим чинником, який обуславливает місцерозташування підприємства». Вже сьогодні країна отримує вигоду від своїх відкритих меж. У Германії, згідно даним федерального міністерства транспорту, показникивантажообігу в 2009 році знизилися на 4% - вперше з 1993 року. По оцінках експертів Фраунгоферовськой робочої групи по технологіях логістики і економікиу сфері обслуговування, логістика відзначає падіння бізнесу на 9% - до 200 млрд. євро. Порожні вантажівки заповнюють стоянки експедиторських компаній,вантажні літаки стоять в ангарах, вантажні вагони - на запасних шляхах, а судна-контейнеровози без груза- недалеко від берега.У даній ситуації німецькі підприємства досить добре підготовлені до тимчасового «застою». Fiege, наприклад, вважається піонером контрактної логістики.Контрактна логістика живе за рахунок довгострокових договорів на надання послуг з компаніями, діяльність яких виходить далеко за рамки класичногоперевезення і зберігання на складах. Вони розгладжують текстиль, який в стислому вигляді прибуває в контейнерах з Далекого Сходу, друкують довідники длякомп'ютера і вмонтовують дахи зрушень в автомобілях.В цілому слід зазначити те, що світова фінансова криза, окрім свого негативного впливу, дала стимул до подальшого розвитку транспортної логістики, атакож можливість реально оцінити потенціал компанії, отримати безцінний досвід антикризового управління. Більш того, по деяких напрямах криза зробила іпозитивний вплив, зокрема, ціни на дизпаливо стабілізувалися, багато компаній отримали шанс для реструктуризації бізнесу і розвитку в області перевезеньзбірних вантажів. Основні показники скорочення витрат слід шукати в наступних операційних функціях: закупівля і доставка сировини і матеріалів; внутрішнєпереміщення сировини, матеріалів і готової продукції; управління взаємин з клієнтами; збір замовлень; формування і відвантаження замовлень; доставказамовлень; повернення товару. Необхідно також провести аналіз клієнтської бази і відмовитися від недобросовісних партнерів, робота з якими в нинішніхекономічних умовах стала обтяжливою, також обговорити з перевізниками питання зниження транспортних тарифів, розглянути можливості використаннявласного транспорту, переглянути маршрути доставки з метою їх оптимізації.Висновки і подальший розвиток дослідженьЗ вище викладеного матеріалу можна зробити такі висновки щодо зовнішньоторговельної логістики України за умов членства в СОТ і фінансовоїкризи:–– проведений аналіз роботи транспортної галузі показав, що вітчизняна транспортна галузь почала відроджуватися після зниження обсягівперевезень і фрахтових цін на ринку;–– експортні перевезення постраждали перш за все із-за зниження попиту на сировину: будматеріали, метал, щебінь, ліс. Впродовж декількох роківподібні вантажі займали не менше 60% від всього експорту. Із-за зниження об'ємів перевезень за рубіж практично зникли і валютні надходження, що відразу жвідбилося на імпорті.–– зменшення обсягів міжнародних автовантажоперевезень пов'язано з посилюванням в Європі екологічних вимог до техніки (норми Євро-5 набуличинності з середини 2008 року), а також істотним підвищенням вартості проїзду по автомагістралях для «незелених» вантажівок.–– не рівні умови кредитування і лізінку українських перевізників проводять до конкуренції переввізників з Польщі, собівартість 1 км. пробігу уних нижча;–– західні держави стримують збільшення квот-дозволів для України, що регламентують кількість перевезень з країни в країну, постійно піднімаютьдорожні збори, створюють різні штучні бар'єри;–– в докризовий період ринок на 70-80% формували вузькоспеціалізовані посередники, що займаються транспортуванням, експедицією,вантажопереробкою, митним оформленням, складуванням і інше. Зараз же прийшов час консолідації, банкрутства і поглинання, тобто розвитку ринку комплексноїлогістики, коли всі послуги або їх частина передаються спеціалізованим операторам.Перспективи розвитку цього напрямку досліджень.Транспортно-логістична галузь в України давала робочі місця 100 тис українців, надходження до бюджету країни. Враховуючи що вУкраїні мешкає 46 млн. населення і люди потребують харчування, одежи і викоритстання технічних засобів, то зрозумілим стає те, що цітовари потрібно возити.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс].– Режим доступа: http://www.ukrstat.gov.ua2. Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України [Електронний ресурс].– Режим доступа: http://www.asmap.org.ua3. Державна митна служба України [Електронний ресурс].– Режим доступа: http://www.customs.gov.ua4. Роман Шпек. Протекціоніські заходи держва ЄС в період кризи [Текст] / Роман Шпек // Здеркало тижня –– 2009 р–№43 с. 55. World Investment Report 2006, 2007, 2008 [Електронний ресурс].– Режим доступа: http: //www.unctad.org145

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010РЕЗЮМЕДосліджено стан транспортно-логістичнох послуг в України в умовах членства в СОТ і фінансової кризи. Подано пропозиції щодо підвищенняконкурентоспроможності вітчизняної транспортної галузі.SUMMARYConsisting of transport-logistic services is investigational of Ukraine in the conditions of membership in WTO and financial crisis. Measures are offeredon the increase of competitiveness of industry.РЕЗЮМЕИсследовано состояние транспортно-логистических услуг в Украине в условиях членства в ВТО и финансового кризиса. Предложеномероприятия по повышению конкурентоспособности отрасли.ОЦІНКА ЯКОСТІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУМакедон В.В., к.е.н., доцент, Дніпропетровський університет економіки та праваРубець Д.С., аспірант, Дніпропетровський університет економіки та права ⋅Сучасне управління міжнародними корпораціями здійснюється в умовах підвищеної нестабільності і невизначеності факторівзовнішнього середовища, що призводить до незбалансованості, яка виявляється, перш за все, у невиконанні менеджментом своїх функцій ідиспропорціях у розподілі владних повноважень.В умовах розділення функцій власності і управління, властивих англосакській системі корпоративного управління, Наглядова радаконтролює вищих керівників. Функції менеджерів зводяться до управління компанією, включаючи прийняття стратегічних рішень. При цьомустійке зовнішнє середовище формує механізми дисциплінуючих дій, які підштовхують до пошуку внутрішнього балансу інтересів. У такомусередовищі його діяльність є основою збалансованої системи корпоративного управління.“Управлінське ядро” міжнародної компанії, що сформувалося, а також система корпоративного управління, що склалася, практичноусунули переваги і працездатні механізми збалансованої системи корпоративного управління. Проте її побудова є необхідною в частиністворення умов для реалізації внутрішнього потенціалу інсайдерської моделі, але не достатньою умовою формування ефективної системикорпоративного управління в українській практиці. Суть проблематики взаємин власників і менеджерів компаній полягає у визначеннівласниками і менеджерами порядку здійснення ними підприємницькій діяльності.Головні положення щодо управління корпораціями та розвитку корпоративних форм у міжнародному бізнесі знайшли відображенняу роботах зарубіжних вчених: І. Ансоффа, А. Бєлорусова, Д. Гамільтона, Р. Гріффіна, Дж. Даннінга, А. Демба, М. Іл’їна, Д. Кортежна, Дж.Майера, В. Супяна, А. Томсона, М. Хаммера, українських вчених, які на основі світового досвіду управління корпоративними формами уміжнародному бізнесі удосконалили та адаптували наукові концепції стратегічно-орієнтованого корпоративного управління: С. Богачова, І.Бузько, В. Євтушевського, Д. Лук’яненка, Ю. Макогона, Є. Палиги, А. Поважного, О. Рогача, Л. Руденко, А. Філіпенка, Г. Черніченка.Сучасний стан питання характеризується, з одного боку, відсутністю у вітчизняній економічній науці достатньо розробленої теоріїкорпоративного управління, а з іншого боку, - явним недоліком практичного досвіду формування стратегій корпоративного управління уміжнародних компаніях, та впливу діяльності цих компаній на пропорції світової економіки.Враховуючи те що, питання корпоративного управління широко висвітлені у наукових роботах, в той же час питання розробкистратегії корпорації при інтеграційних процесах, оцінка якості корпоративного управління, формування стратегічно орієнтованого підходурозвитку міжнародного бізнесу та міжнародної корпоративної діяльності, висвітлені недостатньо, що і обумовлює актуальність темидисертаційної роботи.Стратегічно орієнтована система корпоративного управління повинна забезпечувати виконання насткпних умов побудови, а саме:Умова 1. Узгодження інтересів учасників корпоративних стосунків.Для того, щоб вирішити конфлікт різноспрямованих інтересів, необхідно знайти точку зіткнення, загальний орієнтир цільовихустановок. І в цьому сенсі різним групам учасників корпоративних стосунків вигідне зміцнення конкурентної позиції компанії, яке у свою чергукількісно відображає приріст її вартості. Власникам необхідно ухвалювати рішення по ключовому критерію – чи сприяють рішення зростаннювартості компанії чи ні. На рівні менеджерів вартісне мислення означає уміння оперувати категоріями грошових потоків.Умова 2. Створення механізму оцінки і контролю ефективності управлінської діяльності.Система збалансованих показників представляє систему індикаторів для всебічної оцінки стану бізнес – системи, які дозволяютьідентифікувати і усувати відхилення від норми. В результаті основні учасники корпоративних стосунків (менеджери і власники) в рівній мірізабезпечені інформацією, необхідною для обґрунтування рішень які ними ухвалюються.Умова 3. Розробка і формалізація норм корпоративної поведінки.Нерозвиненість зовнішніх механізмів корпоративного управління обумовлює необхідність створення зведення правив, які брегламентували взаємовідношення між суб’єктами корпоративного управління не тільки на макрорівні, але і в рамках конкретної компанії длябудь–яких бізнес – систем незалежно від їх організаційно-правової форми і забезпечували організаційний механізм ухвалення рішень.Умова 4. Моніторинг рівня корпоративного управління.Якщо дотримання перших двох умов виражене в методичному підході до формування стратегічно орієнтованої системикорпоративного управління, то умова моніторингу корпоративного управління вимагає розробки підходу до оцінки ефективностікорпоративного управління.Для того, щоб здійснювати моніторинг рівня корпоративного управління в компанії, необхідно мати критерії оцінки ефективностісистеми корпоративного управління. Дослідження показують, що економічну ефективність корпоративного управління необхідно оцінювати зафінансово-економічними результатами господарської діяльності, конкурентноздатній позиції і перспективах функціонування компанії [3].Якісним методичним інструментом управлінської діагностики є SWOT–аналіз або аналіз сильних (Strengdi) і слабких (Weakness)сторін, можливостей (Opportunity) і загроз (Threats). Матриця SWOT–аналізу в її принциповому вигляді представлена в таблиці 1 [9].Як свідчить досвід, при складанні даної матриці необхідно забезпечити широке обговорення всіх плюсів і мінусів достатньо широкимдовкола фахівців – працівників підприємства. Крім того, користь від застосування даної матриці при розробці стратегії виявляється тоді, коли вматриці зафіксовані не тільки констатуючі факти, але і одночасно містяться хоч би в загальному вигляді відповідні рекомендації по посиленнюпереваг і ослабленню слабких сторін. Ефективність SWOT–аналізу можна підсилити ще і призначенням експертних оцінок значущостіхарактеристик підприємства в балах (наприклад, за п’ятибальною шкалою).Як приклад застосування SWOT–аналізу, розглянемо приклад фармацевтичної компанії “Pharmcare” (табл. 2)[10].Як видно з таблиці, використання SWOT–аналізу дозволяє корпорації оцінити ступінь зовнішніх загроз та потенційних ринковихможливостей при розробці або управлінні міжнародною стратегією.© Македон В.В., Рубець Д.С., 2010146

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Зовнішні можливості (сприятливакон’юнктура, підтримка місцевихорганів, стабільні клієнти і так далі)Зовнішні загрози (поява новихконкурентів,посилюваннякредитування, зниження попиту і такдалі)Таблиця 1Матриця SWOT–аналізуСильні сторони підприємства (наявність Слабкі сторони підприємства (наявністьрезервів, кадрів, зв’язків з партнерами, боргів, вузькість асортименту, зносгеографічне положення, стан майна і так основних фондів, незадовільна реклама ідалі)так далі)Рекомендації для реалізації сильних сторінпідприємства за умови використаннясприятливих зовнішніх можливостейРекомендації, що дозволяють уникнутизовнішніх погроз шляхом використанняпотенціалу сильних сторін підприємстваРекомендації для нейтралізації слабкихсторін підприємства за умови використаннясприятливих зовнішніх можливостейРекомендації, обов’язкові для одночасноїнейтралізації внутрішніх слабких сторінпідприємства і зовнішніх погрозПриклад застосування SWOT–аналізу у діяльності міжнародної компанії “Pharmcare”Зовнішні зміни(ринкові шанси і загрози)Характеристика фірмиОбмеже-нийдержавнийбюджетохорониздоров’яСкладні і мінливіструктуризакупівельфармацев-тичноїпродукціїЗростанняінтеграції вохороніздоров’яІнформо-ваніпацієнти+ -Сильні сторони фірмиГнучка служба збуту +3 +5 +2 +2 12 0Високоінноваційна НДДКР 0 0 +3 +3 6 0Сильна торгова марка +2 +1 0 -1 3 1Відділ санітарної освіти +4 +3 +4 +5 16 0Слабкі сторони фірмиОбмежена компетенція у біотехнології і генетиці 0 0 -4 -3 0 7Терміни випуску нової продукції розтягнуті 0 -2 -2 -2 0 6Слабка компетенція в інформаційнокомунікаційнихтехнологіяхНадмірно покладається на свій провідний товарОцінки зовнішнього впливу-2 -2 -5 -5 0 14- 1 -1 -3 -1 0 6+9 +9 +9 +10 - --3 -5 -14 -12Таблиця 2Управлінська діагностика з використанням прийомів SWOT–аналізу, системного аналізу, фінансово–економічного і інших видіваналізу дозволяє не тільки оцінити реальний економічний стан корпорації, але і приступити до розробки корпоративної стратегії, яка включаєформулювання загальної мети діяльності підприємства (місії підприємства) і приватних цілей за окремими напрямками діяльності, яківитікають із загальної мети.На думку авторів, ефективна фінансово–господарська діяльність корпорації, виражена в зростанні її вартості, є підтвердженнямефективності корпоративного управління. В цьому випадку показник EVA, що відображає динаміку вартості компанії, стає кількісноюінтерпретацією мети, індикатором якості управлінських рішень і критерієм ефективності системи корпоративного управління.Постійна позитивна величина цього показника свідчить про збільшення вартості компанії, тоді як негативна – про її зниження.Зниження EVA говорить про те, що на ринку з’являються цікавіші для інвестування проекти, тому при падінні показника вартість компаніїтакож зменшується.Проте позитивне значення показника в поточному періоді може бути досягнуте за рахунок скорочення витрат, наприклад оборотногокапіталу, заробітної плати, продажу активів. В результаті значення EVA в наступному періоді різко знизиться. Для висновку про ефективністькорпоративного управління недостатньо інформації про зміну вартості компанії за один рік, оскільки це може бути наслідком або дуженизького рівня корпоративного управління, або випадковим успіхом. Тому необхідно розглядати динаміку показника. Для цього проводитьсярозрахунок відносної зміни вартості компанії за рік і за весь період часу [6].Таким чином, для оцінки ефективності системи корпоративного управління на першому кроці проводиться розрахунок вартості завсі проміжки часу. Наступним кроком є розрахунок відносної зміни вартості компанії за кожен рік і за весь проміжок часу повністю(порівнюючи кожне наступне значення показника з первинним):' EVA −− nn1= (1)V1 − nEVA EVAде:EVA n – економічна вартість компанії на кінець періоду;EVA n–1 – економічна вартість компанії в попередній період.Основними показниками які характеризують ефективність системи корпоративного управління є обсяг продажів компанії, обсяг їїприбутків, та ринкова вартість. У таблиці 3 наведено статистичні дані щодо найбільших корпорацій США за вказаними показниками [10].Таблиця 3Показники економічної діяльності ТНК США і Канади за період 2000-2008 рр., млрд дол.КорпораціїПродаж Прибуток Ринкова капіталізація2000 2004 2008 2000 2004 2008 2004 2008“General Electric” 100 126 151 9,30 13,7 17,0 372,089 382,233“Motorola” 29,4 30,0 31,3 -1,0 -3,9 1,6 31,605 36,684“Intel” 26,3 26,5 34,2 6,09 1,29 7,2 203,838 144,695“Lucent Technologies” 30,1 25,1 9,05 0,97 -16 2,1 16,191 12,185“Nortel Networks” 17,6 18,5 9,8 -0,5 -27 0,75 14,160 22,590147

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Як видно з таблиці у 2000-2008 pp. тенденції в діяльності американських ТНК суттєво змінилися. Більша частина компанійнарощувала обсяги продажів та прибутків, що позитивно позначалося на ринковій капіталізації компанії.Згідно логіці підходу до оцінки ефективності корпоративного управління на основі вартості, високий рівень корпоративногоуправління повинен характеризуватися постійним підвищенням вартості корпорації.Проте, на думку автора, оцінку ефективності системи корпоративного управління недостатньо здійснювати тільки на підставідинаміки кількісного показника, тобто використовувати тільки кількісну методику оцінки ефективності корпоративного управління, засновануна аналізі господарської діяльності корпорації. Необхідно враховувати і якість корпоративного управління [2,5]. Схема впливу якостікорпоративного управління на вартість компанії полягає в тому, що погана якість корпоративного управління збільшує ризики інвесторів, азначить, збільшує вартість капіталу компанії, яка виступає фактором дисконту при оцінці її вартості (рис. 1).Вартість компаніїФактор дисконтування(асоційовані ризики)ЗовнішніфакториКорпоративнеуправлінняВнутрішніфактори1Ризики пов’язаніз корпоративнимуправлінням212Чисті грошові потокиОблік у дисконтованій множиніОблік у вільному грошовому потоці148Рис. 1. Схема впливу якості корпоративного управління на вартість міжнародної компаніїРівень властивого компанії ризику, пов’язаного з корпоративним управлінням, відбивається на величині ставки дисконтування. Прицьому питома вага якості корпоративного управління серед інших факторів, що впливають на вартість капіталу, відносно знижується у мірускорочення рисок, пов’язаних з управлінням, тобто у міру просування компанії у напрямі цивілізованих корпоративних стосунків. Якіснимкорпоративним управлінням є достатньо вагомий нематеріальний актив компанії, що збільшує її ринкову вартість і інвестиційну привабливість,гарантує керованість бізнесу і наявність дієвого механізму контролю за роботою менеджменту. Для демонстрації якості корпоративногоуправління наведемо дані щодо основних показників міжнародних корпорацій, які характеризують внутрішньокраїнові, внутрішньокорпоративні економічні показники (табл. 4) [9].Таблиця 4Окремі показники якості корпоративного управління у середовищі міжнародного бізнесуПоказникВартість у поточних цінах (вмлрд. дол.)Щорічні темпи приросту1987 1995 20071991- 1996- 2001-1995 2000 20051999 2005 2006 2007Приплив ПІІ 59 209 651 23,1 21,1 40,2 57,3 29,1 -40,9 -21,0Відтік ПІІ 28 242 647 25,7 16,5 35,7 60,5 9,4 -40,8 -9,0Сумарний обсяг ввезених ПІІ 802 1954 7123 14,7 9,3 17,2 19,4 18,9 7,5 7,8Сумарний обсяг вивезених ПІІ 595 1763 6866 18,0 10,6 16,8 18,2 19,8 5,5 8,7Транскордонні ЗіП - 151 370 25,9 24,0 51,5 44,1 49,3 -48,1 -37,7Обсяг продаж закордоннихфіліалів2737 5675 17685 16,0 10,1 10,9 13,3 19,6 9,2 7,4Валова продукція іноземнихфіліалів640 1458 3437 17,3 6,7 7,9 12,8 16,2 14,7 6,7Сукупні активи іноземнихфіліалів2091 5899 26543 18,8 13,9 19,2 20,7 27,4 4,5 8,3Експорт іноземних філіалів 722 1197 2613 13,5 7,6 9,6 3,3 11,4 -3,3 4,2Чисельність робітниківіноземних філіалів19375 24262 53094 5,5 2,9 14,2 15,4 16,5 -1,5 5,7ВВП (в поточних цінах) 10805 21672 32227 10,8 5,6 1,3 3,5 2,6 -0,5 3,4Валові вклади в основнийкапітал2286 4819 6422 13,4 4,2 1,0 3,5 2,8 -3,9 1,3Надходження за рахунокроялті та ліцензійних платежів9 30 72 21,3 14,3 6,2 5,7 8,2 -3,1 …Експорт товарів танефакторних послуг2053 4300 7838 15,6 5,4 3,4 3,3 11,4 -3,3 4,2Наведені дані дозволяють зробити висновок про те, що для того, щоб при оцінці рівня (ефективності) корпоративного управлінняврахувати не тільки приріст кількісного показника, але якість корпоративного управління необхідно скоректувати показник EVA, в частинівартості капіталу, на коефіцієнт, що відображає рівень якості корпоративного управління.Проте достатньо важко оцінити ступінь впливу якості корпоративного управління і врахувати його в оцінці вартості капіталу. Крімтого, якість корпоративного управління швидше служить “драйвером” вартості не прямо, а опосередковано через впливи на основні драйвери.Тому індикатор якості корпоративного управління при оцінці його ефективності необхідно враховувати разом з показником вартості компанії,маючи на увазі, що переваги ефективного корпоративного управління відбиваються в зменшенні вартості зовнішніх фінансових ресурсів. Врезультаті поліпшення якості корпоративного управління система підзвітності стає чіткішою, поліпшується нагляд за роботою менеджерів,удосконалюється процес ухвалення рішень Радою директорів завдяки отриманню достовірної і своєчасної інформації і підвищенню фінансовоїпрозорості. Якісне корпоративне управління упорядковує в компанії бізнес – процеси, що сприяє зростанню товарообігу і прибутку приодночасному зниженні обсягу необхідних капіталовкладень [1,7].

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Ячейка 1 може характеризувати незадовільний рівень корпоративного управління, який має істотний потенціал зростання вмайбутньому.Отже у більшості випадків основними факторами, якими керуються інвестори при оцінці якості корпоративного управління є розміркомпанії і її частка на ринку, особливо якщо організаційно–правова форма компанії не пов’язана з формуванням акціонерного капіталу. Цепотребує від менедеджменту зростання ефективності (рівня) корпоративного управління, що повинно фомувати стійке збільшення вартостікомпанії, з одного боку, разом з тим, припускати вирішення значної кількості якісних питань, пов’язаних із захищеністю прав власності,вирішенням проблеми асиметричного розподілу інформації і контролю, з іншого.Таким чином, для оцінки якості корпоративного управління у міжнародній компанії необхідно використовувати підхід з поглядуйого кількісної і якісної інтерпретації, що дозволяє отримувати додаткову інформацію про можливості поліпшення рівня корпоративногоуправління в майбутньому. Можливість поєднання перспективних параметрів діяльності компанії з найбільш відповідною моделлю організаціїкорпоративного управління стає найважливішим елементом конкурентоспроможності для сучасних міжнародних компаній. Підвищення якостікорпоративного управління може розглядатися як основна стратегія компаніями, які прагнуть вийти на фінансовий ринок.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Гіл, Чарлз. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку / Пер. з англ. [Текст] / Ч. Гіл. – К. : Видавництво Соломії Павличко“Основи”, 2001. – 856 с.2. Пахомов, Ю.Н. Международные стратегии экономического развития: Учебное пособие для вузов (под ред. Макогона Ю.В.) [Текст] / Ю.Н.Пахомов, Ю.В. Макогон, Д.Г. Лукьяненко. – К. : “Знання”, 2007. – 461 с.3. Поважний, А.С. Становлення і розвиток ефективного корпоративного управління [Текст] / А.С. Поважний. – Донецьк : ІЕП НАН України,2003. – 16 с.4. Руденко, Л.В. Управління потоками капіталів у сучасній бізнес–моделі функціонування транснаціональних корпорацій: Монографія [Текст]/ Л.В. Руденко. – К. : Кондор, 2004. – 480 с.5. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія [Текст] / За ред. Д.Т. Лук’яненка. – К. : КНЕУ, 2004. – 538 с.6. Суторміна, В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій: Підручник [Текст] / В.М. Суторміна. – К. : КНЕУ, 2004. – 566 с.7. Філіпенко, А.С. Цивілізаційні виміри економічного розвитку [Текст] / А.С. Філіпенко. – К. : Знання, 2002. – 190 с.8. Черезов, А.В. Корпорации. Корпоративное управление [Текст] / А.В. Черезов, Т.Б. Рубинштейн. – М. : ЗАО “Издательство “Экономика”,2006. – 478 с.9. CRU International Ltd. Achieving Corporate Growth Througth Exploration and Acquisitions. [Text] –London, 2007. – 247 р.10. World Investment Report 2007. Transnational Corporations and Export competition [Text] – UNCTAD, United Nations, New Yourk and Geneva,2008. – 352 p.РЕЗЮМЕСтаття присвячена тематиці міжнародного корпоративного управління і визначення ефективних стратегічних показників діяльності корпорації.Запропонований алгоритм оцінки якості корпоративного управління на підставі показників ринкової вартості компанії, внутрішньої вартостікапіталу і інвестиційної привабливості. Розроблена матриця полярної оцінки за допомогою наведених показників.SUMMARYThe article is devoted the subject of international corporate management and determination of effective strategic performance of corporation indicators.The algorithm of estimation of quality of corporate management is offered on the basis of indexes of market value of company, intrinsic value of capitaland investment attractiveness. The matrix of arctic estimation is developed by the resulted indexes.РЕЗЮМЕСтатья посвящена тематике международного корпоративного управления и определения эффективных стратегических показателейдеятельности корпорации. Предложен алгоритм оценки качества корпоративного управления на основании показателей рыночной стоимостикомпании, внутренней стоимости капитала и инвестиционной привлекательности. Разработана матрица полярной оценки с помощьюприведенных показателей.РАЗВИТИЕ МЕЖДУНАРОДНОГО АУТСОРСИНГОВОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КАК СОСТАВЛЯЮЩАЯ КОМПЛЕКСНОЙСТРАТЕГИИ ПОВЫШЕНИЯ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ РОССИЙСКОЙ И УКРАИНСКОЙ ЭКОНОМИКИМезинова И.А., Ростовский государственный экономический университет (РИНХ), ассистент кафедры « международные экономическиеотношения»Обозначившаяся в последние десятилетия активизация внешнеэкономических связей стран бывшего Советского Союза,усовершенствование способов ведения бизнеса, средств коммуникации, их ритма и скорости способствовали тому, что все большее числоконтрактов в сфере международного аутсорсинга заключается на постсоветском пространстве, в рамках которого особо привлекательныминаправлениями стали Россия и Украина.Общеизвестно, что в наибольшей степени переход на аутсорсинг связывают со стремлением хозяйствующих субъектов кдополнительному снижению издержек, которое достигается, как правило, за счет экономии на фонде заработной платы иностранных рабочих,возможностей сокращения налоговых выплат в странах с более либеральной налоговой политикой, приобретения необходимых аутсорсинговыхуслуг по ценам более низким, чем в своей стране, либо же уменьшения стоимости предоставляемых партнером аутсорсинговых услуг путемвалютных конвертаций и др.Указанные мотивационные причины в полной мере находят свое воплощение на рынках России и Украины. Так, цена труда в этихдвух странах действительно ниже общеевропейской, при этом квалификация работников не уступает квалификации рабочей силы на западныхпредприятиях, а ставки налогов и ослабевающий курс национальных валют дают дополнительные финансовые преимущества. Более того,желание некоторых иностранных аутсорсингоприобретателей к повышению качества предоставляемых ими конечных услуг, реструктуризациии рационализации собственных процессов, особенно в сфере информационных технологий и научно-исследовательских работ, удовлетворяетсяза счет широкого предложения высококлассных специалистов в данной сфере на Украине и в России.Успешная реализация задачи утверждения данных государств в качестве ведущих стран-поставщиков аутсорсинговых услугблагоприятно скажется на экономике стран. Тем более, что аутсорсинг в целом и международный аутсорсинг в частности вошли в числонемногочисленных сфер международного бизнеса, на которые международный финансовый и экономический кризис не оказал деструктивноговлияния. По данным исследовательского института Everest, который выпускает ежеквартальные обзоры мирового рынка аутсорсинга, рыночнаяактивность в данной сфере за первые два квартала 2009г. снизилась по соотношению к концу 2008г. на 16 %. Прибыль поставщиковаутсорсинговых услуг также сократилась, но не очень значительно – в среднем на 2,5-3%. Подавляющее большинство компаний, применявшихаутсорсинг, не отказалось от его использования. Спад в основном произошел за счет консервативного поведения предприятий, которые толькопринимали решение о возможности перехода на международное аутсорсинговое взаимодействие и посчитали, что в нестабильных рыночныхусловиях подобный шаг неоправдан.© Мезинова И.А., 2010.150

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Что касается непосредственно данных о состоянии рынка аутсорсинговых услуг на Украине, то объем данного рынка на Украине в2008 году составил около 530 млн. долл., в России – около 1,9 млрд. долл. Наиболее развитые центры по предоставлению аутсорсинговых услугна Украине – Киев, Львов, Краков, Днепропетровск, Винница, Одесса, Донецк; в России – Москва, Санкт-Петербург, Новосибирск,Екатеринбург, Ростов-на-Дону, Пермь.В общем виде конкурентные преимущества Российской Федерации и Украины как поставщиков аутсорсинговых услугзаключаются в развитой транспортной и телекоммуникационной инфраструктуре, вовлеченности в процессы международной интеграции,емком рынке рабочей силы, достаточно высоком уровне образования, относительно невысокой цене труда, выгодном географическомположении и др. К конкурентным слабостям стран можно отнести развитость бюрократии и коррупции, довольно слабое знание иностранныхязыков, в том числе и английского, недостаточно высокий уровень материально-технической базы. Отдельно в числе конкурентных слабостейУкраины необходимо отметить высокий уровень политической нестабильности, негативно влияющий на развитие хозяйственных процессов встране.В целях обеспечения устойчивых позиций России и Украины на мировом рынке аутсорсинговых услуг необходимо проведениецеленаправленных мероприятий, направленных на усиление привлекательности данных стран. В этой связи выделим основные группыфакторов, на которые, как правило, обращают внимание потенциальные компании-заказчики аутсорсинговых услуг:1. макроэкономические факторы, характеризующие страну как макроэкономическую систему. К ним относят: индексы ценосновных производителей и потребителей (по различным сферам), уровень безработицы, стабильность национальной валюты, объемпотребительской корзины и др. Помимо прочего, к данным факторам можно причислить и такой показатель, как наличие / создание особыхэкономических зон.2. геополитические и социокультурные факторы, среди которых можно выделить: языковую и культурную совместимость /общность / различия стран, их географическую приближенность / отдаленность друг от друга, неподверженность форс-мажорнымобстоятельствам (природного и техногенного характера, а также террористическим атакам) и др.3. факторы бизнес-среды потенциальных аутсорсинговых отношений, определяющие культуру ведения бизнеса в стране, атакже включающие опытность компаний-поставщиков аутсорсинговых услуг в определенной сфере, их деловую репутацию и т.д., уровеньбюрократии и коррупции, поддержку аутсорсеров со стороны государства (инвестиционные, налоговые льготы, субсидии, наличие комитетов /союзов на уровне правительства, «продвигающих» аутсорсинговые услуги, и т.п.), уровень заработной платы (высокий / средний / низкий),степень образованности и навыков рабочей силы в интересующей области, средние расходы и динамику затрат на переподготовку персонала(высокая / средняя / низкая) и др.4. внешнеэкономические факторы, к которым мы относим открытость экономики для иностранных контрагентов, уровеньконкуренции в стране, наличие / количество зарубежных приобретателей аутсорсинговых услуг в стране, возможность применения норммеждународного торгового права, устойчивость национальной нормативно-правовой базы внешнеэкономической деятельности (в целом и всфере аутсорсинговых отношений в частности), участие в различных международных и региональных организациях и др.Вышеобозначенные факторы позволяют нам определить направления, на которых государству и бизнес-структурам стоит особососредоточить свое внимание. Опыт Индии и Китая – стран наиболее преуспевших в области оказания международных аутсорсинговых услуг,показывает, что одно лишь наличие дешевой рабочей силы недостаточно для привлечения иностранных компаний, определяющую роль вданном процессе играет государственная политика. Так, со стороны государства необходимо совершенствовать стимулы по привлечениюиностранных инвесторов, а предприятия-нерезиденты, заказывающие аутсорсинговые услуги (особенно в сфере аутсорсинга бизнес-процессови познавательных процессов и знаний) и являются, по сути, прямыми иностранными инвесторами. Данные стимулы можно разделить на двеосновные группы: налоговые и неналоговые. К первым можно отнести так называемые налоговые каникулы, сниженные налоговые ставки,льготы и др. Ко вторым – меры как финансового, так и нефинансового характера: различные государственные субсидии, государственнаяподдержка НИОКР, поддержка образовательных и обучающих программ для работающего населения, снижение административных ибюрократических барьеров, благоприятные стандарты в области защиты окружающей среды и многое другое. Со стороны бизнес сообществацелесообразным видится повышение материальной оснащенности производств, производительности труда, приобщение и использованиепередового мирового опыта в области аутсорсинга и др.Отметим, что меры, направленные на привлечение иностранных компаний-заказчиков аутсорсинговых услуг, благоприятно скажутсяне только на данной форме международного взаимодействия, но и на привлекательности страны для иностранных инвесторов в целом.В рамках авторского подхода для определения направлений совершенствования политики государства в области привлеченияиностранных заказчиков аутсорсинговых услуг предлагается использовать таблицу сравнения стран, в которой отражаются все основныеаспекты, интересующие большинство зарубежных компаний-заказчиков (см. табл. 1.). Основные показатели в данном случае возможноизмерять по пяти- (как в нашем примере) либо десятибалльной шкале (1- низкий/плохой; 5(или 10) – самый высокий/лучший). При этом дляполучения результатов, наиболее полно отражающих значимость параметров, возможно дополнительное введение формулы сустанавливаемым весовым коэффициентом по каждому из них.Таблица 1 – Сравнительная таблица стран-потенциальных направлений для аутсорсингаiГруппа факторовVСтрана А Страна В Страна С1 2 3 4 5МАКРОЭКОНОМИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ:Уровень инфляции 0,7 2 2 4Стабильность валюты 0,8 4 5 3Динамика экономического развития 0,6 5 9 5Уровень безработицы … … … …Емкость рынка трудаДругоеГЕОПОЛИТИЧЕСКИЕИ СОЦИОКУЛЬТУРНЫЕ ФАКТОРЫ:Стабильность политической системыЯзыковая совместимость / знание необходимогоиностранного языкаКультурная совместимостьНеподверженность форс-мажорным обстоятельствам(землетрясения, ураганы, цунами, террористические акты идр.)ДругоеФАКТОРЫ БИЗНЕС-СРЕДЫ ПОТЕНЦИАЛЬНЫХАУТСОРСИНГОВЫХ ОТНОШЕНИЙ:Уровень заработной платы (чем ниже показатель, тем вышебалл)Уровень образования рабочей силы в интересующейX i151

V i •X АiV i •X ВiV i •X СiПроблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010областиСредние расходы на переподготовку персонала (чем нижепоказатель, тем выше балл)Налоговые льготы для аутсорсеровНаличие мировых лидеров – поставщиков аутсорсинговыхуслугКоличество компаний, предоставляющих аутсорсинговыеуслугиОпыт в предоставлении аутсорсинговых услугБюрократия (чем ниже показатель, тем выше балл)1 2 3 4 5Коррупция (чем ниже показатель, тем выше балл)ДругоеВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ:Открытость экономики для иностранных контрагентовПрименимость международного торгового праваУстойчивость национальной нормативно правовой базы вцеломСтабильность национальной нормативно правовой базы всфере аутсорсинговых отношенийУровень импортных / экспортных пошлин (чем нижепоказатель, тем выше балл)Членство в ВТОДругое**ИТОГО:nnn*P= ∑i=1* где: Р – общая интегральная оценка странового направления;V i – коэффициент относительной важности критерия [от 0,1 до 1,0];X i – значимость i-го критерия в баллах [от 1 до 5, либо от 1 до 10].P= ∑i=1P= ∑i=1Помимо этого к данному списку в зависимости от выбранного вида аутсорсинга могут быть добавлены такие позиции как: защитаправ интеллектуальной собственности, частной собственности, наличие и развитость профсоюзных организаций, эффективность работытранспортных компаний и основных транспортных узлов (морские порты, железнодорожные станции и т.д.), миграционная политика, членствов региональных экономических организациях и др.В заключении отметим, что в целях повышения привлекательности России и Украины для международного аутсорсинговоговзаимодействия необходимо также и проведение грамотной информационной поддержки, направленной на создание и расширениеузнаваемости бренда российских и украинских компаний на международном рынке аутсорсинговых услуг. В частности, возможноустановление контактов с ведущими мировыми организациями, осуществляющими информационную, консультационную, научноисследовательскую,правовую и др. поддержку в области аутсорсинга, например, такими как The Offshore Knowledge Center, Firmbuilder.com,Outsource World, Global Services, The Outsourcing Institute, Offshore Outsourcing, American Outsourcing Group, LLC, Outsourcing to Russia,Offshore Outsourcing Best Practices и др.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. At. Vashistha, Av. Vashistha The Offshore Nation: strategies for success in global outsourcing and offshoring / McGraw-Hill, 2006. – Р. 14-292. Аутсорсинг в Украине: тенденции и прогнозы. Электронный ресурс. Режим доступа: 3. Outsourcing industry in Ukraine 2007: The Capital and The Provinces / GOAL Europe, 2007. – 29 Р.4. Making Sense of Offshore Outsourcing 2.0 / Crystals Limited, London, 2009. – Р. 1-35. Offshore outsourcing and risk diversification / The Outsourcing Institute, 2008 - P. 1-6РЕЗЮМЕВ статье рассматриваются конкурентные преимущества и слабости экономик России и Украины как стран-поставщиков аусорсинговых услуг ираскрываются возможные направления совершенствования привлекательности экономик этих стран в данном направлении.РЕЗЮМЕУ статті розглядаються конкурентні переваги й слабості економік Росії й України як країн-постачальників аусорсинговых послуг ірозкриваються можливі напрямки вдосконалювання привабливості економік цих країн у даному напрямку.SUMMARYThis article reviews competitive advantages and weaknesses of Russian and Ukrainian economies as outsourcing vendors and discloses possible ways ofattractiveness improvement of these countries in the mentioned direction.ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ВНУТРІШНІМИ ТРУДОВИМИ ПОТОКАМИМуромець Н.Є., к.е.н, доц., докторант кафедри управління персоналом і економіки праці ⋅У сучасних умовах глобальної конкуренції і невпинного прискорення технічного прогресу, організації і підприємства під постійнийнатиском конкурентів все частіше стикаються з необхідністю формування політики адекватної на виклики зовнішнього середовища, якаповинна бути побудова на засадах ефективного використання людських ресурсів.При зростанні динамічності зовнішнього середовища, як правило, відбувається ускладнення структури і механізмів функціонуванняорганізації, отже, ускладнюється підсистема управління трудовими ресурсами. У випадку якщо цього не відбувається, організація, як правило,втрачає можливість відповідної адаптації до зовнішнього середовища, що може в результаті привести до її руйнування. В зв’язку з чим виникаєнеобхідність впровадження системного підходу до управління трудовими ресурсами, які розглядаються як один з видів ресурсів організації, щовимагає комплексного підходу щодо його управління як на мікро-, так і на макрорівні.Метою роботи є необхідність формування нових концептуальних підходів щодо управління трудовими потоками організації в новихумовах зростання динаміки і невизначеності зовнішнього середовища, так і динаміки самих трудових ресурсів.© Муромець Н.Є., 2010152

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Ефективне управління цими процесами здатна забезпечити методологія логістики, яка дозволяє оптимізувати або, принаймні,підвищити ефективність всієї структури управління персоналом, як на мікро-, так і на макрорівні: від формування трудових ресурсів, дозалучення їх в трудовий процес і подальшого розвитку, включаючи різноманітні переміщення персоналу на підприємстві. У сучасних умовахбезперечно важливими є питання раціоналізації управління трудовими ресурсами організації, а саме пошуку, підготовки, використання,розвитку персоналу організації в соціально-економічних системах і в зовнішньому середовищі. Формування, переміщення, відтворення івикористання трудових ресурсів через операції з властивим їм трудовим потенціалом в мікро- і макроекономічному середовищі можнарозглядати як специфічну форму потоків в географічному, структурно-ієрархічному, інформаційному рівнях.Як було зазначали раніше, однією з найбільш помітних тенденцій сучасного рінку праці є досить висока мобільність трудовихресурсів, їх інтенсивний рух між окремими об'єктами економіки. Суб'єктом, носієм трудового руху в узагальненому виді є трудовій потік, якийу процесі свого функціонування проходити кілька стадій, що утворюють своєрідний «життєвий цикл» трудового потоку.Таким чином, увесь процес руху (функціонування) трудового потоку можна розбити на три великі стадії:Стадія формування трудового потоку, на якій відбувається первісне утворення потоку і його вливання в поточний ринок праці –вхідні потоки. Первісний трудовий потік поповнює зайнятість на поточному ринку праці особами, що входять у працездатний вік;безробітними, які знайдуть роботу; особами старше й молодше працездатного віку, що одержали робочі місця; колишнімивійськовослужбовцями термінової служби й, нарешті, особами з іншої категорії економічної активності (студенти, що сполучають роботу знавчанням, пенсіонери й особи, які були зайняті домашнім господарством). Тобто на рівні підприємства слід детально дослідити якісні ікількісні показники з прийому персоналу, а також визначити спеціфічні умови, які в свою чергу, визначають розмір і умови формуваннявхідного трудового потоку підприємства. У територіальному розрізі необхідно врахувати іммігрантів, що поповнюють регіональний ринокпраці.В свою чергу, фактори формування трудового потоку на рівні підприємства слід поділити на три групи:- фактори, які виникають на самому підприємстві (розмір оплати праці, умови праці, рівень автоматизації праці, перспективапрофесійного зростання та інш.);- особистісні фактори (рівень освіти та вік працівників, стаж і досвід роботи та інш.);- зовнішні фактори відносно підприємства ( соціально-економічна ситуація в регіоні, наявність конкурентів та інш.).Особливу увагу слід приділяти робітникам, які вступають до підприємства. Кожний новий робітник приносить з собою нові погляди іраніше отриманий досвід, а також відповідні очікування, які в якійсь мірі є нереалістичними. В початковому періоді робітник проходитьсоціальну і професійну і соціально-психологічну адаптацію. Адаптація означає включення особи в нове для неї предметно-речове та соціальнесередовище, тобто це процес пізнання норм і традицій, прийнятних на підприємстві, процес професійного навчання та перепідготовки,усвідомлення того, що є важливим на даному підприємстві або на робочому місці. Виокремлюють первинну та вторинну, або повну, адаптацію,а також психофізіологічну, соціально –психологічну та професійну адаптацію [1].Первинна адаптація триває 5-6 місяців, вторинна (повна) – 3 роки; психофізіологічна – процес засвоєння сукупності всіх умов,необхідних працівникові під час роботи; соціально-психологічна – включення працівника в систему взаємовідносин колективу з йоготрадиціями, нормами життя, ціннісними орієнтаціями. Професійна адаптація виражається в певному рівні опанування професійними навичкамита вміннями, у формуванні деяких професійно необхідних якостей особи, в розвитку стійкого позитивного ставлення працівника до своєїпрофесії.Для оцінки вхідного трудового потоку використовується відносний коефіцієнт обороту з прийому персоналу. Особливого значенняпри дослідженні вхідного трудового потоку набуває процес прийому персоналу, відповідно про діючої на підприємстві кадрового політики, якавизначає і специфіку набору і відбору персоналу і характер вербовки.На стадії перерозподілу трудового потоку відбувається його подріблення, видозмінення й переміщення між різними секторамиекономіки (видами діяльності, галузями, підприємствами). Перерозподіл трудових потоків відбувається на двох рівнях: внутрішньому йзовнішньому. Внутрішній перерозподіл відбувається усередині підприємства, а зовнішній - за його межами.Проблеми формування внутрішніх потоків на рівні підприємства слід розкривати з точки зору дослідження внутрішньовиробничогоруху персоналу, основними процесами якого є професійні переміщення, підвищення по службі, пониження посад та інш. Відповіднимиінструментами управління процесом руху та удосконалення кадрів є атестація, розстановка, профпідготовка, перепідготовка.Під атестацією розуміють визначення кваліфікації та рівня знань працівника, його здібностей та особистісних якостей. Функціїатестації слід поділяти на явні (відкриті) та приховані. Явна функція – становлення факту придатності того чи іншого працівника до певноїсоціальної ролі – менеджера і т.п. Приховані функції передбачають надання більшої ваги прийнятим рішенням; поглиблене знайомство зпідлеглими, їхніми можливостями й здібностями; знищення кругової поруки та взаємної невимогливості підлеглих; атестація є основою, щобпримусити деяких працівників залишити фірму, перекласти відповідальність за розстановку кадрів на атестаційну комісію; надання колективудодаткового стимулу для поліпшення роботи; мотивація та стимулювання праці; планування кар’єри працівників тощо. Атестація значноюмірою пов’язана з оцінкою персоналу. Підсумкові дані атестації слугують важелем реалізації потенційних можливостей працівника, зміниставлення до своїх обов’язків, зміни трудової поведінки. Підсумкові дані атестації використовуються для просування по службі та підвищеннязаробітної плати, розвитку робочої сили, прийняття дисциплінарних заходів. Від підсумкових даних атестації залежать соціальний статуспрацівника, його матеріальне становище, задоволеність роботою.В управлінський практиці поширені, як правило, три типи переміщень керівників: підвищення посади (або пониження) зрозширенням (або) звуженням кола обов’язків; підвищення рівня кваліфікації, яке супроводжується виконанням складніших завдань, непов’язане з підвищенням посади, але пов’язане з підвищенням заробітної плати; зміна кола завдань і обов’язків, без підвищення кваліфікації тазарплати (ротація).Для регулювання процесу руху керівних кадрів слід використовувати інструментарій кар’єрного зростання. Професійна кар’єра – цепослідовність посад. Планування кар’єри передбачає визначення цілей розвитку кар’єри та шляхів, які ведуть до їх досягнення. Етапи кар’єрирозробляються в такому порядку: вивчення змісту роботи на окремих етапах службового зростання, яке вже склалося; визначення нових«вхідних» і «вихідних» параметрів на кожному етапі; деталізація вимог для вступу в кожен етап: освітнього рівня, кваліфікації, віку;визначення ділового досвіду, який необхідний для переходу до вищого етапу [3].Для характеристики системи управління кар’єрою на підприємстві слід використовувати наступні показники: плинність персоналу(тих, хто бере участь у плануванні кар’єри й не бере); переміщення по службі (тих, хто бере участь у плануванні кар’єри й не бере); заміщеннязвільнених посад своїми працівниками та працівниками з зовнішнього ринку праці; підвищення рівня задоволення працівників за результатамиопитувань.При вивченні змін, що відбуваються із трудовими ресурсами в процесі перерозподілу внутрішніх трудових потоків, особливе місцеслід відвести такому явищу, як суміщення посад і робота за контрактами (трудовими угодами) на декількох робочих місцях різних підприємств(іноді - і різних галузей). Це явище часто ототожнюють із неформальною зайнятістю, і відстежити такі трудові потоки вкрай важко, часом,навіть практично неможливо.Стадія скорочення трудового потоку, на якій відбувається зменшення його розмірів, що викликане відтоком трудових ресурсів, якізакріплюються за робочим місцем або залишають ринок праці. Таким, чином, на рівні підприємства слід дослідити характер трудових відтоківз визначенням чинників, що їх викликаютьБудь яке підприємство представляє собою відкриту систему, і його персонал знаходиться у постійному русі, відбувається текучістькадрів – зміна робітників за рахунок їх звільнення за власним бажанням або за результатами розірвання трудового договору з ініціативиадміністрації. За результатами досліджень відомо, що інтенсивність звільнень «за власним бажанням» різниться за різними соціальнодемографічнимигрупами працівників. Висока текучість характерна для молодих працівників. Суттєво відрізняється інтенсивність текучості погрупах робітників з різним стажем праці на підприємстві. Після трьох років роботи на підприємстві відбувається різке зниження інтенсивності153

154Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010текучості. Останнє пов’язано як з віковим фактором, також з проблемами адаптації, як вже було зазначено вище. Досить суттєва залежністьтекучості кадрів від соціально-демографічних характеристик. Знання закономірностей впливу особистісних характеристик робітника на йогосхильність до переміщень дозволяє, по-перше, прогнозувати кількість звільнень і, по-друге, знаходити шляхи пом’якшення негативного пливувказаного фактора [2].Для дослідження вихідного потоку можна використовувати наступні показники, які характеризують рух робочої сили: коефіцієнтобороту з вибуття; коефіцієнт текучості кадрів; коефіцієнт стабільності персоналу та інш.Одним з етапів існування окремих трудових потоків є їх переміщення на ринку праці, яке відбвувається, зокрема, за участю різногороду посередників, наприклад, кадрових агентств. Використовування логістичного підходу на даному етапі дозволить раціоналізувати системууправління трудовими потоками і підвищити ефективність реалізації їх потенціалу, як на користь окремих організацій – працедавців, так і накористь держави в цілому.Функції кадрових агентств відносно регулювання трудових потоків, з погляду логістичного процесу, можна згрупувати таким чином:1. Тимчасова акумуляція трудових ресурсів, яка дозволяє вирівнювати тимчасову різницю між формуванням нових трудових потоківі виникненням потреби в їх трудовому потенціалі, а також забезпечує можливість здійснення безперервного і стабільного відтворення івикористовування потенціалу трудових ресурсів.2. Перетворення трудових потоків, яке може бути виражене в різних варіантах:- консолідація, що має на увазі об'єднання випускників різних професійних навчальних закладів для формування якнайповнішого івсебічного забезпечення кадрової політики підприємства;- розукрупнення, що має на увазі диференціацію трудового потоку одного професійного навчального закладу, що виходить, надекілька дрібних потоків, які направляються різним споживачам. У професійного навчального закладу, особливо вищого, як правило, не можебути одного споживача, оскільки організації не вимагають регулярної підготовки фахівців однієї кваліфікації в об'ємах, що випускаютьсянавчальним закладом.Тому потрібна диференціація витікаючих трудових потоків, яка здійснюється кадровим агентством;- розподіл вхідних трудових потоків. Дана функція має на увазі інтеграцію першої і другої функцій, з урахуванням формування групфахівців за замовленням кінцевих споживачів;- перевірка за замовленням кінцевого споживача показників діяльності фахівців, які формують трудові потоки, і відносно якихкадрове агентство здійснює логістичні послуги. Якщо дані показники не відповідають вимогам кінцевого споживача, кадрове агентство, яклогістичний посередник, може надати послуги, розглянуті в наступному пункті;- підготовка трудових ресурсів, що знаходяться в даному кадровому агентстві, для їх кінцевого споживача з урахуванням йогоспецифічних вимог. Дана функція може включати додаткове навчання, проведення виробничих практик, психологічну підготовку і т. інш.3. Вирівнювання трудових ресурсів, які вступають до організації:- вирівнювання за часом необхідне для організацій, періодичність попиту на продукцію яких не відповідає часу її виготовлення, щозастосовне практично до всіх професійних навчальних закладів, особливо до короткострокових курсів підвищення кваліфікації іперекваліфікації;- вирівнювання за кількістю. Разова велика чисельність фахівців, що випускаються, не може бути в той самий час поглиненаорганізаціями-працедавцями. Стосовно трудових ресурсів реалізацію функції вирівнювання за кількістю, як було зазначено вище, доцільнопочати до випуску фахівців з тим, щоб перебування трудових ресурсів в пасивному стані «запасів» було мінімальним;- вирівнювання за «асортиментом», яке необхідне для організацій, що виробляють широкий асортимент продукції, затребуваноїспоживачем у різний час або по частинах.При організації взаємодії з посередником на ринку трудових ресурсів учасники повинні ухвалити рішення про місце даногопосередника в структурі логістичного ланцюга. По суті, можуть існувати дві альтернативи: або при організації переміщення і перетвореннятрудових потоків використовуються незалежні посередники, або функції логістичного посередника з питань управління трудовими потокамивиконують спеціалізовані підрозділи, включені до складу професійного навчального закладу чи досить великого багатопрофільногопідприємства.Операції, функції і в цілому процеси, що відбуваються в рамках посередницьких організацій на ринку праці, незалежно від їхприналежності, повинні забезпечувати економічну і соціальну ефективність за наступними напрями:1. Підвищення ефективності використання потужностей посередницької організації. Будь-яка з розглянутих вище організацій маєпевні приміщення, устаткування, персонал, інформаційні активи. Трудові потоки, які проходять через дані організації, за своїм обсягом повинніперевищувати розрахункову точку беззбитковості, що визначає доцільність подальшої реалізації посередницьких функцій даною організацією.У цьому напрямі повинен представляти інтерес варіант активізації роботи з вхідними трудовими потоками, оскільки збільшення їх розміру і,відповідно, пов'язаних з ними операцій і функцій, обумовлює підвищення ефективності даної організації.2. Підвищення операційної ефективності. Даний напрям може досягатися стандартизацією операцій, здійснюваних з трудовимипотоками, формуванням тісних зв'язків, заснованих на логістичному принципі взаємодії між даною організацією, джерелами і споживачамитрудових ресурсів. При необхідності гнучкого підходу щодо задоволення потреб кінцевих споживачів, який має на увазі порушення принципівстандартизації виконуваних операцій, слід використовувати модульну операційну структуру. Дана структура дозволить, використовуючистандартні функції як модулі процесу, формувати унікальні комплекси операцій, які необхідні для задоволення потреб кінцевих споживачів.3. Підвищення соціальної ефективності. Даний напрям має багатоаспектний характер. Він повинний реалізовуватися перш за все унапрямі співробітників організації, маючи на увазі поліпшення умов праці, економічних і екологічних характеристик робочих місць, технікубезпеки, а також підвищення престижу виконуваної роботи, можливість задоволення не тільки матеріальних, але і психологічних потреб. Данийнапрям актуальний для фахівців, що формують трудові потоки, які проходять через дану організацію. Для них повинні бути забезпеченікомфортні умови у фізичному і психологічному плані, при їх взаємодії з даним посередником. Повинне забезпечуватися скорочення соціальнихвитрат, обумовлених неможливістю реалізації фахівцями свого трудового потенціалу. Крім того, повинна враховуватися необхідністьякнайповнішого задоволення фізичних і психологічних потреб працівників в рамках реалізації цілей і задач організації – кінцевого споживача.4. Поліпшення і розширення логістичного сервісу. Даний напрям має на увазі підвищення ефективності обслуговування як кінцевихспоживачів, так і трудових потоків за рахунок швидшої реакції на їх запити. Також в цей напрям можна включити комплектування і реалізаціюзамовлень кінцевих споживачів, виходячи з унікальних запитів, що пред'являються ними, додаткову підготовку і перепідготовку поступаючихфахівців, можливість формування проектних команд з наявних фахівців за участю психологів та інших необхідних консультантів.5. Комплексне скорочення логістичних витрат, як в рамках даного підприємства, так і всієї логістичної системи, елементом якої вониє.Таким чином, розглянуті внутрішні трудові потоки, їх природа, характеристики й рух є невід'ємною частиною функціонування будьякогоринку праці.Подальше вивчення внутрішніх трудових потоків, аналіз і прогнозування їх змін дозволяє не тільки скласти більш детальну уяву пропроцеси руху населення й трудових ресурсів, але й розробити систему регулювання, коректування й управління трудовими потоками.Закріплення працівника за робочим місцем - це основна причина зменшення розмірів внутрішнього трудового потоку, що стабілізуєситуацію на поточному ринку праці.Визначено, що при переміщенні трудових потоків на ринку праці активну участь приймають різного роду посередники, наприклад,кадрові агентства, діяльність яких незалежно від їх приналежності, повинна забезпечувати економічну і соціальну ефективність.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Петюх В.П. Ринок праці: Навч. пос. – К.: КНЕУ, 1991.- С102-111.- 966-574-002-4

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20102. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 2-е узд., перераб. и доп.– Мн.: ИП «Экоперспектива», 1998.- С.205-212. –985-6102-14-63. Основы управления персоналом: Учеб для вузов / Б.М. Генкин, Г.А. Кононова, В.И. Кочетов и др.- М.: Высш.шк.; 1996.– .С.246-248.- 966-574-004-5.РЕЗЮМЕВ статті розглянуто сутність внутрішні трудові потоки: їх природа, характеристики й рух, які є невід'ємною частиною функціонування будьякогоринку праці. Визначено, що при переміщенні трудових потоків на внутрішньому ринку праці активну участь приймають різного родупосередники, наприклад, кадрові агентства, діяльність яких повинна забезпечувати економічну і соціальну ефективність.SUMMARYInternal work forces flows, their nature, characteristics and movements are important part of functioning of any work market that was examined in thearticle. Movement of work forces in the market is provided by intermediaries of different kinds as stuff agencies activity of which must be economicallyand socially efficient.РЕЗЮМЕВ статье рассмотрены внутренние трудовые потоки: их природа, характеристики и движение, которые являются неотъемлемой частьюфункционирования любого рынка труда. Определено, что при перемещении трудовых потоков на внутреннем рынке труда активное участиепринимают разного рода посредники, например, кадровые агентства, деятельность которых должна обеспечивать экономическую и социальнуюэффективность.УПРАВЛІННЯ ЛОГІСТИКОЮ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТПодольський Р.Ю., к.е.н., доц., Донецький національний університетПостанова проблеми. Обєктивні зміни світового економічного та політичного середовища, міжнародні конкурентні відносини,зменьшення життевого циклу продукції, все ширше втілення елементів глобального маркетингу, постійне підвищення якісних та кількіснихпараметрів продуктів кінцевого споживаня, всі ці та інші фактори впливають на кінцеві показники діяльності підприємств та організацій. В тойже час логістика та її міжнародна складова є основним базисним елементом у управлінні матеріальними потоками в економіці саме перехідногоперіоду [1], ефективному розвитку бізнес-комунікацій, які у останній час стають все більш глобальними, що у свою чергу стимулює розвитоксвітової торгівлі, аутсорсингу, міжнародного маркетингу, глобального менеджменту бізнес-середовища,що надзвичайно важливим є зараз дляУкраїни.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам логістизації зовнішньоекономічної діяльності, дослідженню теоеретичних таметодологічних аспектів використання основних інструментів логістики у практичній діяльності субєктів зовнішньоекономічних відносин усвоїх чисельних наукових роботах приділяли увагу такі вчені-економісти як: Омельченко В., Кузнецов В., Промислов Б., Ніколайчук В., БланкІ, Алесинска T. та інші.Виділення невирішеної проблеми. Незважаючи на те, що беспосередньо логістизація міжнародних зв'язків дає нові можливості щодорозширення використання можливостей з міжнародного ділового адміністрування, необхіднтм представляється як узагальнити світовуекономічну думку щодо різноманітних аспектів логістики так і представити взаємозв'язок повноважень і питань управління логістичноюдіяльністю, які будуть розширюватися поряд із триваючою глобалізацією компаній й організацій.Ціль наукової статті. У цьому контесті реалізація зусиль з зактивізацції бізнес-процесів з міжнародної логістики й керуванняланцюжками поставок на рівні держави, окремих підприємств і організацій, які зв'язані з міжнародною торгівлею, призначена для поліпшеннязв'язків між субєктами економічної взаємодії та зменьшення можливих критичних негативних наслідків викликаних впливом міжнародногоконкурентного середовища.Для цього необхідним представляється обєктивне знання окремими бізнес-виконавцями як теоретичних блоків знань з менеджменту,маркетингу, економіки, так і розуміння теоретико-методологічних засад міжнародної логістики та логістизації зовнішньоекономічноїдіяльності.Результати дослідженя. Логістика, як понятя та прикладна наука у своєму становленні та інтерпитуванні фахівцями-економістамипройша шлях від розгляду з точки зору суто наукового напряму до прикладної науки, використання якої сприяє інтеграції попиту і пропозиції,виробництва та збутових мереж, матеріальних та інформаційних потоків, тощо.У цьому контексті цікавим є визначення логістики, яке було оприлюднене на Першому Європейському конгресі у 1974 р., відповідно доякого [2, c.5] логістика розглядалась як науковий напрямок з системного та комплексного плануваня, управліня та контролю за матеріальнимипотоками, потоками енергетичними, інформаційними, пасажирськими.Однак такий підход до розуміня форми переміщеня товаро-матеріальних потоків не відповідав основним тенденціям розвитку світовоїекономіки, бо, наприклад, у промисловості і торгівлі витрати на логістику складають близько 30 % [3, c.14] при цьому логістичні витрати вскладних виробничих системах розподілялись наступним чином: 41 % витрат приходилося на транспортування, 21% на збереження товарів, 23% на обслуговуваня метеріальних запасів, 15% на адміністрування логістичних процесів. Це викликало визначчені зміни у розумінні самогопідходу до логістики, яка у сучасній економічній думці трактується з точки зору управління потоковими процесами.А саму логістику зовнішньоекономічної діяльності варто розглядати як систему, ціль якої - доставка товарів і виробів, інформаційних іматеріальних потоків у задане місце, у потрібній кількості й асортименті, у максимально можливому ступені підготовлених до виробничогоабо особистого споживання при заданому рівні витрат.Відмітними ознаками логістичної сичтеми зовнішньоекономічної діяльності є наявність потокового процесу й певна системна цілісність.У цьому зв'язку процес логістизації зовнішньоекономічної діяльності повинен спиратися на загальні властивості логістичних систем [4, с.15],до основних з яких слід віднести:1. Логістичну систему, як цілісну сукупність елементів, взаємодіючих один з одним.2. Зв'язки між елементами логістичної системи, які визначають якості системи, які відносяться до всієї системи в цілому, але невідносяться до кожного з елементів цієї системи.3. Зв'язки між окремими елементами логістичної системи, які повинні бути певним чином упорядковані та між якими простежуєтьсялогічний зв'язок.4. Оптимальну побудову взаємозвязків логістичної системи між собою, що буде сприяти як мінімізації часових та фінансових витрат нафункціонування логістичної системи, так і адаптації логістичної системи до змін навколишнього середовища.При цьому слід зауважити, що при організації зовнішньоекономічної діяльності обєктивно можуть існувати як макрологістичні системи,так і системи мікрологістичні.Мікрологістичні системи ставляться до певної організації бізнесу й призначені для керування й оптимізації матеріального й супутніхйому потоків у процесі виробництва, постачання й збуту.Розрізняють внутрішні (внутрівиробничі), зовнішні й інтегровані мікрологістичні системи.Внутрівиробничі логістичні системи оптимизируют керування матеріальними потоками в межах технологічного циклу виробництвапродукції.© Подольский Р.Ю., 2010.155

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Зовнішні логістичні системи, вирішують завдання, пов'язані з керуванням й оптимізацією матеріальних і супутніх потоків від їх джерелдо пунктів призначення поза виробничим технологічним циклом. Таким чином, ланками зовнішніх логістичних систем є елементипостачальницьких і розподільних мереж, що виконують логістичні операції по забезпеченню руху потоків від постачальників матеріальнихресурсів до виробничих підрозділів фірми-виробника й від його складів готової продукції до кінцевих споживачів.Макрологістична система - це система управління матеріальними та інформаційними потоками яка охоплює підприємства і організаціїрозташовані іноді в окремих країнах, і вона представляє собою певним чином побудовану інфраструктуру складної соціально-економічноїформації на регіональному (державному) або міжрегіональному (міждержавному) рівні. Виділяють три види макрологістичних систем [5, с. 29-32]:-з прямими зв'язками (матеріальний потік проходить безпосередньо від виробника продукції до її споживача, минаючи посередників);-ешелоновані логістичні системи (на шляху матеріального потоку є хоча б один посередник);-гнучкі (можливі перші два випадки).При цьому об'єктом міжнародної логістики виступають складні динамічні виробничо-комерційні комплексні процеси з постачання, збуту,що включають організаційно-економічні аспекти постачальницької діяльності, транспортно-технічних, операцій, виробничо-технологічну йкомерційно-збутову діяльність.Характерними рисами таких систем є розташування технічних коштів і колективів людей на великій території, мобільність значної маситехнічних ресурсів, включаючи транспортні, залежність від результату роботи суміжних підсистем.Предметом міжнародної логістики є оптимізація матеріальних і відповідних їм фінансових й інформаційних потокових процесів.А метою міжнародної логістики є доставка вантажів «точно в строк» при мінімальних витратах трудових і матеріальних ресурсів.Це є вкрай важливим для підвищення ефективності діяльності компаній та підприємств саме на міжнародному ринку, бо розглядаючисутність взаємозвязків між внутрішньою та зовнішньою системою логістики доставки товаро-матеріальних ресурсів неможливо не помітити,що основниим тут виступає оптимізація прийняття логістичних рішень, та на цій основі побудова найбільш ефективної системи управліннялогістикою зовнішньоекономічної діяльності (рис.1), що виступає своєрідним індикатором ефективності конкурентної боротьби.156Рис. 1. Взаємозвязок між внутрішньою та зовнішньою системою логістики зовнішньоекономічної діяльностіНауково-технічний прогрес створює зовнішні передумови для інноваційних якісних змін у технології логістикизовнішньоекономічної діяльності й ініціює процес виробництва нової або модернізацію старої продукції. А маркетинговий компонентвнутрішнього середовища, на підставі аналізу необхідності і своєчасності змін, формує завдання для виробничого сектора по кількісних іякісних показниках випуску продукції.Елементи зовнішнього мікросередовища і галузеві особливості виробництва у сукупності з факторами зовнішньої системи логістикивпливають на процес управління функціонуванням системи логістики внутрішньої.Циклічний характер економіки й індивідуалізація продукції сприяють формуванню нових потреб реалізованих через досягненняНТП, що вимагає нових інвестицій в інновації і, як наслідок, продовження логістичного процесу.У зв'язку з високими темпами науково-технічного прогресу і якісними змінами в економіці на етапі становленя логістикизовнішньоекономічної діяльності зростають вимоги до ефективного управління функціонуванням логістичних систем в практиці суб'єктівекономічної діяльності. Ефективність такої роботи визначається не тільки одержанням прибутку на зовнішньому ринку, але й активізацієюроботи з планування, виконання і контролю господарських програм, застосування діючих системних методів управління, рішеннюрізноманітних ринкових управлінських завдань.Тобто мова йде про комплекс контрольованих інструментів, використання яких підвищує ефективність господарювання і сприяєодержанню бажаної відповідної реакції ринку. Інакше їх ще називають комплексом маркетингових інструментів marketin-mix, у який входитьчотири групи перемінних: товар, ціна, розподіл, просування. Це означає, що рішення кожної окремо узятої управлінської проблеми не можевідбуватися без обліку різноманітних факторів впливу на неї, без комплексного розгляду керованого об'єкта як системи, тобто як сукупностіелементів, які мають визначену внутрішню організацію і структуру.Системність і комплексність у управлінні процесами логістики зовнішньоекономічної діяльності передбачає і правильне визначенняосновних завдань, а так само облік різних шляхів досягнення намічених цілей і рішення виниклих управлінських проблем. У цьому контексті

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010управління процесами логістики зовнішньоекономічної діяльності являє собою процес у результаті системного і комплексного підходу дореалізації якого, оптимізуються процеси взаємодії об'єктів ринкового середовища на різних рівнях з метою досягнення найбільшоїприбутковості й оптимізації просування товарів від виробника до споживача у межах реалізації зовнішньоекономічних зв'язків. А сам процесуправління спрямований на рішення постійно виникаючих проблем, які представляють собою деяку невідповідність між бажаним і реальнимстаном об’єкта управління. В загалі можна виділити два великих класи проблем, які виникають у процесі управління процесами логістикизовнішньоекономічної діяльності підприємств і організацій: класичні і нестандартні.Для рішення класичних завдань в організаціях використовуються управлінські технології з апробованими методами їхнього рішення.У цьому зв’язку особливого значення набуває технологічний аспект управління процесами логістики зовнішньоекономічної діяльності,відповідно до якого процеси планування, обліку, контролю і регулювання представляються у виді деяких технологій.Технологізація управління процесами логістики зовнішньоекономічної діяльності виступає засобом втілення в практику сучаснихметодів управління організацією як системою, що служить причиною якісних змін управлінських рішень які у цьому випадку приймаються.Джерелом ефективності при цьому є комплексність і системність самої технології управління процесами логістики зовнішньоекономічноїдіяльності, що дозволяє більш продуктивно окреслювати позиційно-діяльністне поводження суб'єкта господарювання, з урахуваннямзакономірностей розвитку ринкової кон'юнктури і конкурентного середовища.У рамках таких управлінських технологій проходять процеси узагальненого стандартизованого планування функціонування системирозподілу, організації, контролю, обліку і регулювання діяльності з логістичного просування, тощо.При управлінні процесами логістики зовнішньоекономічної діяльності виникають і нестандартні проблеми, які вимагають нетиповихпідходів до їх вирішення. А це обумовлює великі часові і матеріальні витрати, оскільки виникає необхідність не тільки в розробці івпровадженні оригінальних управлінських технологій, але й у перегляді усього зовні і внутрішньовиробничого менеджменту в цілому.А сама логістична система функціонує в умовах невизначеності зовнішнього середовища, що створює відповідні барьєри для її успішногофункціонування. А успішне вирішення цієї проблеми можливе тільки за умов використаня комплексного підходу щодо зв'язку теоертичних тапрактичних напрацювань науковців.Висновки і пропозиції. Управління логістикою зовнішньоекономічної діяльності характеризується комплексним і системним характером їїреалізації від моменту виявлення потреби у товарах чи послугах до моменту задоволеня цієї потреби у кінцевих споживачів. А сама міжнародналогістична діяльність спрямована на підвищення рівня конкурентноздатності підприємств-учасників логістичного процесу. Особлива роль упроцесі поширення концепції логістики належить логістиці міжнародної економічної діяльності, як засобу активізації управлінських зусиль напідвищенні ефективності функціонування системи постачаня і збуту.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Управление материальными потоками в микроэкономике переходного периода: монография / В.Я. Омельченко, А.П. Омельченко, В.Г.Кузнецов, Под общ. науч. ред. В.Я. Омельченко ; Донецк. нац. ун-т. Донецк. ун-т экономики и права. - Севастополь : Вебер , 2003. - 263 с.2. Промыслов Б.Д., Жученко И.А. Логистические основы управления материальными и денежными потоками: проблемы, поиски, решения. –М.: Нефть и газ, 1994, 103 с.3. Николайчук В.Е., Кузнецов В.Г. Теория и практика управления материальными потоками (логистическая концепция): монография. –Донецк.: «КИТИС», 1999. – 413 с.4. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. В 2 т./ Ника-Центр— К.: 1999.— Т.2.— 512с.5. Алесинская T.В. Основы логистики. Общие вопросы логистического управления. Учебное пособие. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2005. – 121 с.РЕЗЮМЕРозглянуто теоретичні й методологічні основи управління логистикою зовнішньоекономічної діяльності. Виявлено зв'язок між внутрішньою йзовнішньою системою логистики.РЕЗЮМЕРассмотрены теоретические и методологические основы управления логистикой внешнеэкономической деятельности. Выявлена связь междувнутренней и внешней системой логистикиSUMMARYTheoretical and methodological bases of management are considered by foreign trade activities logistics. Communication between internal and externalsystem of logistics is revealed.ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБЕННОСТЕЙ ИНТЕГРАЦИОННОГО СОТРУДНИЧЕСТВА УКРАИНЫ И ЕСРудницкий А.О. аспирант кафедры „Международная экономика” экономический факультет, Таврического национального университета им. В.И. ВернадскогоВ начале ХХI века национальное хозяйство Украины активно взаимодействует с мировым хозяйством в экономическойсоциальной, политической и других сферах деятельности. Членство в многочисленных международных организациях, в том числе в ВТО,признание Украины страной с рыночной экономикой создают условия для активного сотрудничества национальной экономик Украины смировым хозяйством. В то же время, открытая национальная экономика в условиях высокой конкуренции может оказаться неспособнойпротивостоять окружающим вызовам, что в конечном итоге приводит к утрате самостоятельности и неспособности реализовыватьнациональные интересы, т.е. крайне негативно влияет на уровень экономической безопасности.Отмечаемый в последние годы процесс интенсификации внешнеэкономических отношений актуализирует проблему созданиягеоэкономической ниши для национального хозяйства, предусматривающей реализацию национальных интересов путем оптимизациинаправлений интеграционного сотрудничества с учетом реализации национальных интересов.Данной тематике посвящены работы Б. Губского Ю.В. Макогона, Б. О. Парахонского, Ю. Г. Рубана, А. С. Филипенко.Цель статьи – проанализировать взаимодействие Украины и Европейского Союза в качестве одного из возможных векторовинтеграционного сотрудничества.Национальные интересы Украины определяются рядом нормативно правовых актов, среди которых важнейшими являются ЗаконУкраины «Об основах национальной безопасности Украины» от 19 июня 2003 года № 964-IV, Постановление Верховной Рады Украины «Обосновных направлениях внешней политики Украины» от 1993 года [1-3]. В соответствии с данными документами геоэкономические интересыУкраины можно сформулировать таким образом:• обеспечение устойчивого экономического развития и конкурентоспособности национального хозяйства;• создание условий для успешной модернизации экономики;• сохранение и укрепление научно технологического потенциала, утверждения инновационной модели развития;• эффективное участие национального хозяйства Украины в международном разделении труда;• интеграция Украины в европейское политическое, экономическое, правовое пространство и в евроатлантическое пространствобезопасности;• развитие равноправных взаимовыгодных отношений с другими державами мира в интересах Украины.© Рудницкий А.О., 2010.157

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Внешнеполитическая доктрина исходит из того, что интеграция является органичной составляющей национальных интересовУкраины. Данный приоритет позволяет учитывать объективные тенденции современного мирового хозяйства: усиление процессов интеграциии регионализации во всем мире; стремлением в полной мере участвовать в международном разделении труда и эффективно использоватьпроизводительные силы; усилением конкуренции на мировых рынках; возможностью за счет участия в интеграционных группировкахповысить уровень социально-экономического развития.Европейская интеграция Украины является одним из приоритетных направлений развития национального хозяйства, что былоотражено еще в Договоре о партнерстве и сотрудничестве от 16 июня 1994 года.После утверждения в 2005 году Плана действий Украина-ЕС, можно наблюдать интенсификацию отношений между Украиной иОбъединенной Европой. В 2008 г. было принято решение о переходе к двустороннему партнерству по формуле «политическая ассоциация иэкономическая интеграция». В рамках этого решения продолжается переговорный процесс по поводу заключения нового соглашения обассоциации между Украиной и ЕС, продолжаются переговоры о создании зоны свободной торговли. В марте 2008 года План действий Украина-ЕС был продлен на 2009 год [4, с. 125-126].Важным элементом пролонгации Плана действий стал ряд дополнительных приоритетных задач, которые включали в себя 23дополнительных пункта принятых в 2008 году, среди которых [5., с 55]:• продолжение переговорного процесса относительно заключения Нового усиленного соглашения, переговоры о создании зонысвободной торговли;• дальнейшее сотрудничество в сфере упрощения визового режима, а также поддержка Украины в заключении двустороннихсоглашений о малом пограничном движении между соседними государствами-членами ЕС;• интенсификация сотрудничества с целью присоединения Украины к Соглашению об Энергетическом сотрудничестве.На Парижском саммите ЕС-Украина, состоявшемся в сентябре 2008 г., была принята совместная декларация, в которой впервые состороны ЕС было закреплено признание Украины как европейского государства, обладающего общими ценностями с Европейским Союзом. Вэтом документе признаются евроинтеграционные устремления Украины и приветствуется ее европейский выбор. В декабре 2008 г. Евросоюзвыступил с инициативой «Восточное партнерство», которая должна способствовать активизации отношений ЕС с целым рядом государств, втом числе и с Украиной. [4, с. 125-126]В настоящий момент нет ясности относительно сроков, и последующих этапов европейской интеграции Украины. Украина неимеет статуса кандидата на присоединение к Евросоюзу. Невзирая на стремление Украины активизировать обсуждение этого вопроса,представители ЕС, ограничиваются общими заявлениями о том, что ни Украина, ни ЕС, в настоящий момент не готовы к этому. Европейскиеполитики избегают каких-либо обязательств перед Украиной, предлагая лишь партнерство на принципах европейской политики соседства,которая по своей сути является единой для всех соседствующих с ЕС государств, вне зависимости от их интеграционных намерений.Аналитики выделяют следующие причины подобной унификации:1. Желание забюрократизированных структур Европейского Союза, находящегося в условиях хронического дефицитаобщеевропейского бюджета упростить, и облегчить администрирование Общей внешней и безопасностью политикой, прежде всегоотношениями с ближайшими соседями.2. Попытка искусственным образом приостановить процесс последующего расширения на восток, одновременно с торможениемевропейских стремлений ряда стран Восточной Европы.3. Желание ЕС, в целом, и ведущих его участников, в частности, учитывать точку зрения Российской Федерации при осуществлениисвоей внешней политики с целью обеспечения стабильного партнерства между Брюсселем и Москвой в энергетической сфере и ввопросах глобальной политики [6].Эксперты отмечают [7, 8], что в Европейском Союзе наблюдается «интеграционная усталость», обусловленная необходимостьюадаптации новых членов, принятых в течение двух последних расширений, а также проблемами с принятием Европейской Конституции.Ситуация усугубляется сложным положением в экономиках европейских стран, в основе которого лежит экономический кризис.Интеграционные процессы также осложняются несоответствием макроэкономических показателей Украины и стран ЕС.В то же время можно отметить, что экономические отношения Украины и Евросоюза постоянно развиваются. Средиприоритетных направлений сотрудничества выделяются торговые отношения, инвестиционная деятельность. Процесс интенсификациивнешнеторговых отношений можно видеть на приведенных графиках (см. рис 1-3)3500040,00%3000025000200001500010000500035,00%30,00%25,00%20,00%15,00%10,00%5,00%01999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 20080,00%158Экспорт Импорт Доля в общем обеме экспорта Доля в общем обеме импортаРис. 1 Динамика и доля внешней торговли товарами между Украиной и ЕС 1999-2008 г. (млн. долл. США, %)Источник: Составлено автором на основании данных Госкомстата УкраиныАктивный товарооборот со странами Европейского Союза говорит об укреплении внешнеэкономических связей Украины севропейскими странами, Его рост свидетельствует о переориентации внешней торговли на европейские рынки, что указывает на усилениеевропейской направленности национального хозяйства Украины.В 2008 г. экспорт товаров в страны ЕС составил 18128,5 млн. долл. США, что является увеличением по сравнению с предыдущимпериодом на 30,3 %, импорт – 28867,3 млн. долл. США и 29,9% соответственно. Основными торговыми партнерами являются Италия, Польша,ФРГ.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010450070,00%400060,00%350050,00%300040,00%2500200030,00%150020,00%100010,00%50000,00%1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008Импорт Доля в общем обеме экспорта Доля в общем обеме импортаЭкспортРис. 2 Динамика и доля внешней торговли услугами между Украиной и ЕС 1999-2008 г. (млн. долл. США, %)Источник: Составлено автором на основании данных Госкомстата Украины5%5%3%4%6%8%4%5%4%7% 2%3% 7%5%9%4%3% 1%18%5%3% 3%2%6% 5%13%2%4%14%10%6%24%Iспанiя Iталiя АвстрiяБельґiя Болгарія Чеська РеспублiкаЛитва Нiдерланди НiмеччинаПольща Румунія СловаччинаСполучене Королівство Угорщина ФранцiяДругие страны ЕСРис. 3 Доля отдельных стран ЕС в экспорте (внутренний круг) и импорте (внешний круг) товаров в 2008г. (%)Источник: Составлено автором на основании данных Госкомстата УкраиныВ то же время можно констатировать, что товарная структура внешней торговли со странами Евросоюза имеет сырьевой характер.В экспорте преобладают черные металлы (28,9%), энергетические материалы, нефть и продукты ее перегонки (8,2%), руды, шлаки и зола(7,7%). В импорте доминируют механическое оборудование (17,8%), наземные виды транспорта, кроме железнодорожных (14,3%),электрические машины (7,6%), имеет сырьевой характер. Анализируя товарную структуру торговли товарами между Украиной и странамиЕвропейского Союза можно сделать вывод, что интенсивное развитие сотрудничества не стимулирует положительные трансформации вструктуре отечественной производственной сферы и не служит основанием для оптимизации структуры ВВП. Превалирующими отраслямиспециализации национального хозяйства Украины остаются товары с низкой долей переработки, сырье и минеральные ресурсы.Наблюдается рост торгового оборота между Украиной и странами-членами ЕС в непроизводственной сфере. В 2008 экспорт услугв страны ЕС увеличился по сравнению с предыдущим годом на 35,9%, импорт увеличился на 47 %. В структуре экспорта услуг в страны ЕСвыделяются транспортные (58,3%), различные деловые, профессиональные и технические (19,5%) услуги. Основу импорта составляютфинансовые (30,9%), транспортные (19,6%), различные деловые, профессиональные и технические (19,1%) услуги. Основными торговымипартнерами являются Кипр (экспорт 632,8 млн. долл. США, импорт 660,4 млн. долл. США); Великобритания (690,2 млн. долл. США и 859,3млн. долл. США соответствено); ФРГ (544,8 млн. долл. США, 505,7 млн. долл. США); Австрия (261,3 млн. долл. США, 330,7 млн. долл. США).Страны Европейского Союза остаются крупнейшими инвесторами в экономику Украины (см. таб.1).Наиболее привлекательными для инвесторов из стран ЕС по итогам 2008 являются промышленность (26,1%), финансовыепредприятия (25,4%), организации, осуществляющие операции с недвижимым имуществом, аренду, инжиниринг и предоставление услугпредпринимателям (11,9%), предприятия торговли, ремонта автомобилей, бытовых изделий и предметов личного потребления (10,0%).Из приведенных данных видно, что на страны ЕС приходится более половины всех прямых иностранных инвестиций в экономикуУкраины. Следует также отметить, что в период 2005-2007г. объем прямых инвестиций из Евросоюза составил 609 267 млн. долл. США, 640542 млн. долл. США и 1 142 229 млн. долл. США соответственно, что указывает на тот факт, что украинский рынок не является значимым дляЕС.Анализируя опыт взаимоотношений между Украиной и Европейским Союзом, можно констатировать, что существует ряд какобъединяющих, интеграционных факторов, так и напротив, дезинтеграционных.159

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Прямые инвестиции в Украину из некоторых стран ЕС (нарастающим итогом на начало года)На 01.01.2006 На 01.01.2007 На 01.01.2008 На 01.01.2009странамлн.млн.млн. долл.млн. дол.долл. % долл. %%СШАСШАСШАСША%1 4 5 6 7 8 9 10 11Всего 16375,2 100 21186 100 29489,4 100 35723,4 100Кипр 1562 9,54 3011,7 14,22 5941,8 20,15 7682,9 21,51Великобритания 1155,3 7,06 1557,2 7,35 2273,5 7,71 2273,5 6,36Нидерланды 721,8 4,41 1493 7,05 3180,8 10,79 3180,8 8,90ФРГ 5505,5 33,62 5620,7 26,53 5917,9 20,07 6393,8 17,90Австрия 1423,6 8,69 1600,8 7,56 2445,6 8,29 2445,6 6,85Польша 224 1,37 366 1,73 694,7 2,36 694,7 1,94Источник: Составлено автором на основании данных Госкомстата УкраиныТаблица 1К положительным факторам дальнейшего интеграционного взаимодействия между Украиной и ЕС можно отнести:• Вступление Украины в ВТО;• усиление взаимодействия отечественной экономики с национальными хозяйствами стран- членов Евросоюза;• расширение внешнеторговых отношений;• диверсификация направлений сотрудничества на микро- и макроуровнях;• развитие инфраструктуры;• рост качества продукции и услуг;• расширение трансграничного сотрудничества;• географическое приближение рынков ЕС;• реализация транзитного потенциала Украины;• более эффективная реализация конкурентных преимуществ национальной экономики; институциональная адаптация Украины к зонеЕС;• расширение круга отечественных предприятий, так или иначе сотрудничающих с ЕС;• улучшение условий инвестирования; расширение сотрудничества в социальной и экологической сферах; упрощение контактов внаучной сфере; усиление информационного и культурного обмена;• развитие приграничных территорий.Негативными факторами являются:• Необходимость определенного промежутка времени для адаптации новых членов в европейскую систему экономических отношений;• противоречия внутри ЕС;• нестабильность функционирования отечественной экономики• усиление конкуренции в торговой и инвестиционной сферах;• ухудшение структуры экспорта и импорта;• усиление проблем, связанных с пограничным контролем;• централизация европейских геоэкономических интересов;• несовершенство отечественной институционально-правовой системы.Институциональное развитие Европейского Союза оказывает значительное влияние на формирование внешнеэкономической иполитической стратегии Украины. Темпы экономической интеграции Евросоюза опережают политическую и социальную, что создаетпроблемы внутри самого Союза и препятствует эффективному сотрудничеству между Украиной и ЕС. В рамках обеспечения европейскоговектора интеграции Украины заключено соглашение о сотрудничестве и партнерстве, подписан ряд нормативно-правовых актов. Тем не менее,в текущем периоде взаимодействие Украина-ЕС носит общий и неопределенный характер, и, следовательно, требует существенной доработки,поскольку проекты зоны свободной торговли и соглашения об ассоциации так и остаются на уровне проектов и совместных заявлений.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ1. Закон України «Про основи національної безпеки України»/ Верховна Рада України. – Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 2003 . – №39 . – ст. 351 . – (зі змінами та доповненнями)2. Постанова Верховної Ради України «Про основні напрями зовнішньої політики України»/ Верховна Рада України. – Відомості ВерховноїРади. – 1993.– № 37.– ст.3793. Стратегія національної безпеки України [Електронний ресурс] / Затверджена Указом Президента України від 12 лютого 2007 року №105/2007 . – Режим доступу .: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=105%2F20074. Україна в 2008 році:процеси, результати, перспективи. Біла книга державної політики / За заг. ред. Ю. Г. Рубана. – К.: НІСД, 2008. – 186 с.5. Зовнішня політика України: перші підсумки та перспективи 2008 року : матеріали круглого столу (Київ 4 квітня 2008 р.), / [за заг. ред. Ю. Г.Рубана] – К. : НІСД, 2008. – 98 с.6. Терешко С. Східний вимір політики ЄС у контексті національних інтересів України [Електронний ресурс] / Сергій Терешко . – Режимдоступу .: http://www.niisp.gov.ua/publication/global/Tereshko_20081120.pdf7. Зовнішня політика України // Україна в 2008 році: щорічні оцінкисуспільно–політичного та соціально–економічного розвитку: Монографія/ За заг. ред.Ю. Г. Рубана. – К.: НІСД, 2008. – С. 554–6628. Парахонськи Б.О. Европпейський шлях України / Б.О. Парахонськи //Стратегічна панорама, 2007 р – №2. – С. 62.РЕЗЮМЕІнтеграційні процеси в рамках ЄС розглядаються як засіб адаптації національного господарства України до сучасних геоекономічнихтрансформацій світової економіки.РЕЗЮМЕИнтеграционные процессы в рамках EC рассматриваются в качестве способа адаптации национального хозяйства Украины к современнымгеоэкономичским трансформациям мировой экономики.SUMMARYIntegration processes within the of EU are considered as a way of accommodation of Ukraine’s national economy to modern geo-economictransformations of world economy.160

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010ПЕРСПЕКТИВИ ВЗАЄМОДІЇ ПРОМИСЛОВОГО СЕКТОРУ ТА РЕКРЕАЦІЙНОЇ СФЕРИ В ПРОЦЕСІ ДИВЕРСИФІКАЦІЇЕКОНОМІКИ УКРАЇНИСнігова О.Ю., к.е.н., доц.В сучасних умовах підвищення ефективності соціально-економічного розвитку України особливого значення набуває використаннятуристично-рекреаційного потенціалу країни на інноваційній основі як альтернативного шляху сталого розвитку. Актуальність активізаціїнаукових розробок цього напряму посилюється загальносвітовими тенденціями розвитку сфери послуг. Одночасно Україна належить доіндустріально розвинутих країн світу, яка володіє потужним промисловим потенціалом і має один з найбільших та потужних промисловихкомплексів в Європі. Проте сучасні тенденції та проблеми його використання потребують пошуку нових резервів та можливостей розвитку.Ураховуючи, що потреби вітчизняної рекреаційної сфери в інноваціях задовольняються більшою мірою за рахунок впровадженнязакордонних розробок, одним з перспективних напрямів активізації соціально-економічного потенціалу України є забезпечення ефективноївзаємодії промислових підприємств та рекреаційної сфери України на інноваційній основі. Вирішення цього завдання сприятиме покращеннюякості надання послуг рекреаційної сфери та стане додатковим джерелом підвищення ефективності використання промислового потенціалукраїни, забезпечить збалансований розвиток України та її регіонів на підставі комплексного використання соціально-економічного, природноресурсногопотенціалу, сприятиме диверсифікації економіки.Певні аспекти проблематики забезпечення ефективного функціонування рекреаційної сфери в умовах промислового розвитку висвітленоу працях Амітана В.Н., Гудзя П.В., Кавиршиної В.О., Харченко Н.В., де встановлено напрями реструктуризації господарського комплексу містпромислово-курортної спеціалізації та визначені інноваційні контури розвитку туризму [1]. Проте умови та перспективи взаємодіїпромислового сектору та рекреаційної сфери на інноваційній основі залишаються недослідженими. Таким чином, метою статті є оцінка умовта можливостей взаємодії промислових підприємств та підприємств рекреаційної сфери як основи диверсифікації економіки старопромисловихрегіонів.Головна проблема, що має принципове значення для забезпечення ефективної взаємодії промислових підприємств та підприємстврекреаційної сфери – високий ступінь зношеності основних фондів в промисловості та невідповідність їх технічного рівня світовому.Переважна частка промислових підприємств експлуатуються без реконструкції понад 20 років. Так, за даними Міністерства економіки Українифактичний ступінь зносу основних засобів промисловості перевищує критичне порогове значення показника більше ніж в 1,7 разів та становитьблизько 60%. Вкрай низьким на промислових підприємствах залишається рівень впровадження інновацій. Частка підприємств, що впроваджуєінновації, у загальній кількості промислових підприємств не перевищує 12%, що нижче порогового значення більше ніж у 4 рази. Інноваційнаактивність промислових підприємств протягом періоду 2000-2008 рр. постійно скорочувалась. Питома вага підприємств, що займалисяінноваціями, у 2008 р. у порівнянні з 2000 р. скоротилась на близько на 14% та становила 10,8% [2]. Серед видів економічної діяльності, дезосереджена найбільша кількість підприємств, які мають три і більше передових промислових технологій — виробництво офісногоустаткування та електронно-обчислювальних машин (чверть підприємств галузі), виробництво апаратури для радіо, телебачення та зв’язку(близько 13%), виробництво інших транспортних засобів (12%), медичної техніки, вимірювальних засобів, оптичних приладів та устаткування,годинників (11,5%), тютюнових виробів (11,1%) [3].Оцінка ступеню впровадження інновацій в рекреаційній сфері України ускладнюється за рахунок відсутності статистичної інформаціїстосовно цих питань. В цілому розвиток рекреаційної сфери характеризується низьким рівнем відтворювальних процесів. В рекреаційній сферіпереважають технологічні покращуючи інновації, спрямовані на формування інноваційного продукту та інноваційного сервісу.Більшою мірою інноваційні процеси в рекреаційній сфері поширюються на удосконалення надання туристичних, готельних послуг,модернізацію матеріально-технічної бази ресторанів та місць тимчасового проживання туристів. На підприємствах активно використовуютьсянова техніка та технології при наданні та реалізації туристичних послуг (Інтернет, глобальні розподільчі системи), застосовуються новітнімеханізми формування інноваційного туристичного продукту – послуг з новими споживчими властивостями, характеристиками та якостями,орієнтацією на комфортність та безпеку споживання, забезпечення до економії часу тощо.Певного розвитку на підприємствах туристсько-рекреаційної сфери отримали й інші напрями інноваційної діяльності:активізація нових туристичних ресурсів, які раніше не використовувалися;зміни в організації виробництва та споживання традиційних туристичних послуг (системи об’єктів, що базуються на використанні єдиноїполітики в рекреаційній сфері);використання нових ринків збуту туристичних послуг;застосування інструментів інноваційного маркетингу;створення інноваційної рекреаційної інфраструктури, спрямованої на забезпечення інноваційного функціонування рекреаційної сфери;вдосконалення безперервних відносин між партнерами в рекреаційній сфері, технологічно пов’язаних та суміжних галузях; впровадженнядіяльності рекреаційних кластерів на підставі згуртовування технологічно пов’язаних, суміжних та інфраструктурних підприємств [4], [5].В контексті забезпечення ефективної взаємодії потенціалу промислових підприємств та підприємств рекреаційної сфери необхідним євизначення алгоритму розрахунку можливостей їх взаємодії, який передбачає три етапи:оцінку рівня потреби рекреаційної сфери в інноваційному продукті;оцінку потенціалу промислових підприємств щодо забезпечення потреб підприємств рекреаційної сфери в інноваціях [6];оцінку очікувань від впровадження взаємодії промислових підприємств та підприємств в рекреаційній сфері на інноваційній основі.1 етап. Оцінка рівня потреби рекреаційної сфери в інноваційному продукті. Результатом цього етапу повинні бути дані стосовнохарактеру та обсягу потреб підприємств рекреаційної сфери в інноваціях: продуктових, сервісних, технологічних, процесних, покращуючих,проривних, організаційних, управлінських тощо.Оцінка потреб повинна містити наступні елементи:проведення маркетингових досліджень ринку споживання рекреаційних послуг стосовно потреби в послугах підприємств туристськорекреаційноїсфери;аналіз світових тенденцій інноваційного розвитку підприємств рекреаційної сфери;аналіз стратегій ринкової діяльності та інноваційних стратегій підприємств рекреаційної сфери;оцінку ступеню орієнтації підприємств рекреаційної сфери на зовнішній ринок, тобто на виїзний туризм.2 етап. Оцінка потенціалу промислових підприємств щодо забезпечення потреб підприємств рекреаційної сфери в інноваціях. Метоюетапу є формування цільного уявлення про сильні і слабкі сторони потенціалу промислових підприємств щодо взаємодії з рекреаційноюсферою на інноваційній снові. Цей етап передбачає:оцінку інноваційного та виробничого потенціалу промислових підприємств;оцінку дослідницького потенціалу країни;оцінку інфраструктури, спрямованої на підтримку інновацій;оцінку готовності промислових підприємств щодо впровадження інновацій.Результатом цього етапу повинні бути дані стосовно сукупності матеріальних, інтелектуальних, науково-технічних, дослідницьковпроваджувальних,інших ресурсів промислових підприємств щодо їх взаємодії з підприємствами рекреаційної сфери на інноваційній основі.Оцінка потенціалу промислових підприємств повинна містити:аналіз галузевої структури економічного потенціалу країни з урахуванням зв’язків з рекреаційною сферою та безпосереднього впливу наїї розвиток та функціонування з урахуванням впровадження інновацій;© Снігова О.Ю., 2010.161

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010аналіз державних галузевих стратегій розвитку з акцентом на інновації, інноваційних та ринкових стратегій промислових підприємствгалузей, пов’язаних з рекреаційною сферою промислових секторів країнианаліз технологічних тенденцій розвитку галузей, пов’язаних з рекреаційною сферою промислових секторів країниSWOT-аналіз галузей з детальним описом сильних сторін і можливостей співпраці з рекреаційною сферою;виявлення ефективних мереж співпраці, встановлення її перспектив, можливостей та обмежень.Аналіз потенціалу промислових підприємств щодо забезпечення потреб підприємств рекреаційної сфери в інноваціях додатково потребуєекспертної оцінки наявних технологій, а також встановлення дослідницького потенціалу країни та рівня його доступності для підприємств.Оцінка дослідницького потенціалу країни повинна містити наступні елементи:оцінку технологічної спрямованості, якості і можливостей дослідницького потенціалу;аналіз кадрового складу дослідників,оцінку технічного рівня, витрат, головних джерел надходжень, а також зв’язків з промисловістю.виявлення пропозицій у сфері послуг фінансування інновацій, встановлення переліку організацій, які управляють ризиковим капіталом;позикових і гарантійних фондів тощо.аналіз рівня наукових розробок, встановлення рівня наукових досліджень (коефіцієнт новизни) та рівня дослідно-конструкторських робіт(коефіцієнт прогресивності).Оцінка ринкової інфраструктури, спрямованої на підтримку інновацій, яка була б найбільш відповідною до визначених потреб іперспектив майбутнього розвитку туристсько-рекреаційної галузі включає аналіз інфраструктури трансферу технологій, встановлення перелікувсіх організацій, які надають послуги у сфері трансферу технологій та фінансування інновацій, та інституцій, які відповідають за створення ірозвиток інфраструктури інновацій.Оцінка готовності промислових підприємств щодо впровадження інновацій. На цій стадії здійснюється оцінка достатності таспроможності виробничої потужності промислових підприємств щодо впровадження інновацій; оцінка потреби навчання виробничогоперсоналу новим технологічним процесам та правилам роботи на новому устаткуванні; вибір системи контролю якості інноваційної продукції;оцінка потреб промислових підприємств в спеціалізованому устаткуванні і висококваліфікованих кадрах.3 етап. Оцінка очікувань від взаємодії промислових підприємств та підприємств в рекреаційній сфері на інноваційній основі. Реалізаціяцього етапу передбачає:виявлення конкретних майбутніх споживачів після впровадження інновацій;здійснення прогнозу попиту на продукт або послугу – інновацію;оцінка обсягу продаж, що буде забезпечений у результаті впровадження інновації на підприємствах рекреаційної сфери; виявленнязагального розміру ринку підприємств рекреаційної сфери після впровадження інновації;аналіз можливостей використання існуючих каналів розподілу результатів впровадження інновацій, виявлення необхідності створенняспеціалізованих каналів розподілу.Для підвищення ефективності взаємодії промислових підприємств та підприємств рекреаційної сфери на інноваційній основі необхіднимє впровадження наступних заходів.Формування методики оцінки перспектив взаємодії промислових підприємств України та підприємств рекреаційної сфери наінноваційній основі. Це потребує:запровадження статистичного спостереження інноваційних процесів та відстеження інноваційної активності в туристсько-рекреаційнійсфері і передбачає впровадження в практику статистичних досліджень розрахунки показників:„Інноваційна активність в туристсько-рекреаційній сфері”;„Частка інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованих туристсько-рекреаційних послуг та продукції”;„Частка оновлення основних фондів в туристсько-рекреаціній сфері”.оцінки ефективності використання основних фондів в туристсько-рекреаційній сфері;проведення маркетингових досліджень ринку споживання рекреаційних послуг стосовно потреби в послугах підприємств туристськорекреаційноїсфери;розміщення оперативної статистичної інформації на сайті Державної служби туризму і курортів стосовно інноваційної активності втуристсько-рекреаційній сфері та результатів маркетингових досліджень ринку споживання рекреаційних послуг стосовно потреби в послугахпідприємств туристсько-рекреаційної сфери.Забезпечення державного сприяння взаємодії промислових підприємств України та підприємств рекреаційної сфери на інноваційнійоснові. Це передбачає:розробку Стратегії диверсифікації економіки України та передбачення в ній розділу стосовно забезпечення взаємодії промисловихпідприємств та підприємств рекреаційної сфери України на засадах їх інноваційного розвитку;створення Центру сприяння інноваційного розвитку туристсько-рекреаційної сфери;стимулювання інноваційної активності промислових підприємств, технологічно пов’язаних та суміжних з рекреаційною сферою;законодавче закріплення можливостей функціонування рекреаційних кластерів на підставі співробітництва технологічно пов’язаних тасуміжних з рекреаційною сферою промислових галузей та інфраструктурних підприємств;розробка програми та комплексу заходів щодо створення кластерів в Україні;забезпечення достатнього інформаційного забезпечення створення та функціонування кластерів;розробку кредитних програм для довгострокового кредитування впровадження інновацій в промисловість, будівництва та облаштуванняоб’єктів туризму, туристичної інфраструктури;залучення інвесторів в інноваційний розвиток рекреаційних зон України, підвищення привабливості рекреаційного комплексу як сфериінвестування та інноваційного співробітництва шляхом надання податкових пільг, методичної, організаційної, інформаційної матеріальноїпідтримки суб’єктів підприємництва у галузі туризму та курортно-рекреаційній галузі.Перспективні напрями взаємодії інноваційного розвитку промислових підприємств та підприємств рекреаційної сфери України.Ефективна взаємодія промислових підприємств та підприємств рекреаційної сфери України на засадах інноваційного розвитку та інтеграційнихутворень передбачає:підвищення ефективності використання промислових потужностей галузей виробництва, що безпосередньо впливають на розвиток тафункціонування туристської сфери: суднобудівельної, машинобудівельної, авіабудівельної, деревообробної, легкої, харчової, будівельної,аграрної промисловості, переробки сільськогосподарської продукції, хімічної, розвиток народних промислів (сувенірна торгівля);оновлення основних фондів промислових підприємств, забезпечення їх технічної відповідності світовому рівню;забезпечення впровадження інновацій на промислових підприємствах; підвищення інноваційної активності промислових підприємств;виробництво імпортозаміщувальних товарів народного споживання та товарів туристсько-рекреаційного призначення;залучення промислових підприємств до екскурсійного обслуговування, проведення екскурсій на промислових об’єктах;відновлення та розвиток житлово-комунального господарства;покращення якості роботи автомобільного, авіаційного, залізничного, водного транспорту;поліпшення якості доріг та розбудова розвиненої мережі транспортних магістралей; удосконалення дорожнього сервісу;покращення якості роботи сфери матеріального забезпечення - постачання товарів;розгортання телекомунікаційних, торгових мереж.Результатом забезпечення взаємодії інноваційного розвитку промислових підприємств та рекреаційної сфери України є захистнаціональних інтересів України в сфері промисловості та розвиток туристсько-рекреаційної сфери з урахуванням світових тенденцій.162

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Амітан В.Н., Гудзь П.В., Кавиршина В.О., Харченко Н.В. Реструктуризація господарського комплексу міст промислово-курортноїспеціалізації (на прикладі м. Бердянськ) // Менеджер. - 2002. - №2(18). - С. 42-52.2. Доповідь Міністерства економіки України „Стан економічної безпеки України в І півріччі 2008 року”. – Вип.10. – грудень 2008 р. -http://www.me.gov.ua3. Обстеження потенціалу виробництва високотехнологічної промислової продукції за період 2005-2007рр. // http://www.ukrstat.gov.ua/4. Федулова Л.І. Інноваційні контури розвитку туризму // Актуальні проблеми економіки. – 2006. - №2(56). – С.137-147.5. Шульгіна Л.М. Еволюція концептуальних підходів до організації діяльності підприємства на ринку послуг гостинності // Регіональніперспективи. – 2000. - №2-3. – С.278-282.6. Інноваційний аналіз з метою зниження ризику і невизначеності інноваційної діяльності на підприємствах (організаціях) //http://www.novekolo.info/ua/news/publications/?_m=publications&_t=rec&id=1220РЕЗЮМЕВ статті здійснено оцінку тенденцій інноваційного розвитку промислового сектору та рекреаційної сфери України; надано пропозиції стосовноформування методології оцінки можливостей ефективної взаємодії промислових підприємств України та підприємств рекреаційної сфери наінноваційній основі; визначено умови та перспективні напрями взаємодії інноваційного розвитку промислових підприємств та рекреаційноїсфери України з урахуванням необхідності забезпечення диверсифікації економіки.РЕЗЮМЕВ статье проанализированы тенденции инновационного развития промышленного сектору и рекреационной сферы Украины; даныпредложения по формированию методологии оценки возможностей эффективного взаимодействия промышленных предприятий Украины ипредприятий рекреационной сферы на инновационной основе; определены условия и перспективные направления взаимодействияинновационного развития промышленных предприятий и рекреационной сферы Украины с учетом необходимости обеспечениядиверсификации экономики регионов.SUMMARYIn article tendencies of innovative development industrial to sector and recreational sphere of Ukraine are analysed; offers on formation of methodology ofan estimation of possibilities of effective interaction of the industrial enterprises of Ukraine and the enterprises of recreational sphere on an innovativebasis are given; conditions and perspective directions of interaction of innovative development of the industrial enterprises and recreational sphere ofUkraine taking into account necessity of maintenance of economy of regions are defined.УПРАЛЕНИЕ НАКЛАДНЫМИ РАСХОДАМИ В НАПРАВЛЕНИИ ПОВЫШЕНИЯ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ ПРОДУКЦИИПРЕДПРИЯТИЙ УКРАИНЫСысой Ю.В., к.э.н., доцент, ДонНУ ⋅В числе факторов повышения конкурентоспособности продукции и услуг важное место принадлежит себестоимости. Напромышленных предприятиях доля себестоимости в стоимости реализованной продукции, работ и услуг является достаточно высокой иколеблется от 80% до 95%. Таким образом, для снижения стоимости продукции необходимо постоянно управлять затратами на производствопродукции (работ, услуг). Под управлением затратами понимается деятельность, направленная на экономию ресурсов промышленногопредприятия и повышения эффективности их использования.Затраты предприятия были и остаются важнейшей экономической категорией, которая характеризует эффективность использованияресурсов и определяет рентабельность производства. Теоретические аспекты управления затратами исследовали отечественные и зарубежныеученые, в частности И. Бланк, С. Котляров, Ю. Цал-Цалко, А. Череп, Дж. Шанк, Т. Назарчук, А. Пилипенко, Н. Гришко и другие. Ученымиразработаны отдельные аспекты учета, калькулирования, анализа, нормирования и планирования затрат. Выявляются и обосновываютсярезервы снижения себестоимости продукции. Однако практически неисследованным остается аспект регулирования величины накладныхрасходов предприятия.При нынешних условиях ведения хозяйства экономия на заработной плате и материальных ресурсах представляют собой крайниерезервы, и, следовательно, необходим поиск других направлений снижения затрат. И здесь системное управление накладными расходами можетстать приемлемым способом достижения успеха в конкуренции.Известно, что накладные расходы оказывают существенное влияние на величину себестоимости продукции, а их отнесение насебестоимость конкретных видов продукции – это наиболее сложный и трудоемкий этап в процессе калькулирования себестоимости,требующий определенных творческих подходов. Более того, любое распределение накладных затрат носит условный характер и никогда непозволяет получить абсолютно точные и надежные результаты, отражающие уровень этих затрат в себестоимости конкретных видовпродукции. Но наиболее негативным моментом, определяющим проблемную ситуацию в сфере управления затратами, является практическиполное отсутствие планирования величины накладных расходов на будущий период.В связи с этим целью статьи является теоретическое развитие и практическое обоснование методических основ определенияплановой величины накладных расходов в себестоимости продукции.Целью управления накладными расходами является их оптимизация, то есть не постоянная и бессистемная экономия, аопределение их оптимального уровня для каждого отдельного предприятия, поскольку избыточное сокращение накладных расходов можетпривести к негативным последствиям.Зависимость между объемами накладных расходов и уровнем их эффективности следует из общего экономического законанисходящей предельной производительности факторов производства.Для оценки эффективности накладных расходов представлена система показателей. Самый простой показатель — прямаяэффективность накладных расходов (Э1), которая определяется соотношением прибыли от реализации продукции (П) к их величине(Нр):Э1 = (П/Нр)х100 (1)Эластичность взаимосвязи прибыли и величины накладных расходов (Э2) можно определить по формуле:ΔП2= ⋅100,ΔЭ (2)Н вгде ΔП — изменение величины прибыли от реализации в отчетном периоде сравнительно с базовым;ΔНв — изменение величины накладных расходов в отчетном периоде сравнительно с базовым.Измерение эффекта изменения величины накладных расходов (Э3), приведенного к сопоставимым ценам, можно выполнить спомощью формулы:© Сысой Ю.В., 2010163

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Э( В − О В − О ) ( Н − Н )3=1 g1/0 g 0/g1g 0(3)где В0 — доход от реализации в базовом периоде в сопоставимых ценах;Оg0 — основные расходы базового периода в сопоставимых ценах;В1 — доход от реализации в текущем периоде в сопоставимых ценах;Оg1 — основные расходы текущего периода в сопоставимых ценах;Нg0 — величина накладных расходов в базовом периоде;g1Н — величина накладных расходов в текущем периоде.Наиболее оптимальной, с точки зрения некоторых экономистов, является величина накладных расходов в размере 30—40%. Притаком уровне их эффективность будет максимальной, что окажет положительное влияние на конечный финансовый результат деятельностипредприятия.Учитывая, что удельный вес накладных расходов на промышленных предприятиях составляет свыше 50%, а на отдельныхдостигает 70% общих расходов на производство продукции, очевидно, что только при условии организации их учета можно обеспечитьоперативный контроль и выявить внутренние резервы снижения себестоимости продукции.Учет, который является самой трудоемкой функцией управления накладными расходами, на большинстве предприятийосуществляется на основе подходов к организации учета накладных расходов, которые действовали раньше. Накладные расходыклассифицируют по таким комплексным статьям: расходы на содержание и эксплуатацию машин и оборудования; общепроизводственныерасходы; административные (общехозяйственные) расходы; расходы на сбыт (коммерческие) затраты. Относительно расходов на содержаниеи эксплуатацию машин и оборудования, то они, в соответствии с новыми правилами ведения учета, присоединяются к составуобщепроизводственных расходов. По нашему мнению, учет этих расходов целесообразно и в дальнейшем вести отдельно, поскольку, во-первых,они отличаются от общепроизводственных расходов по экономическому содержанию и целевому назначению, во-вторых, влияниетехнического прогресса, комплексная автоматизация и механизация производства приведут к росту этих расходов и увеличению их доли всебестоимости продукции.Недостатком организации учета расходов на содержание и эксплуатацию машин и оборудования является то, что их по большей частиучитывают только в разрезе цехов, а на отдельных предприятиях такой учет вообще не ведут. Поскольку учет общепроизводственных,административных и сбытовых расходов является достаточно трудоемким, то предприятия ведут такой учет котловым методом, то есть вцелом по предприятию. Следовательно, практика формирования накладных расходов на большинстве отечественных предприятийявляется неудовлетворительной, что негативно влияет на процесс управления ними. Кроме того, данные о фактических расходах можнополучить только в середине следующего за отчетным месяце. Такая ситуация не позволяет руководству подразделения оперативно влиятьна уровень накладных расходов. Важно своевременно определить причины избыточных расходов и ликвидировать их.Анализ структуры и динамики накладных расходов за последние годы дает возможность выявить некоторые тенденции иособенности их формирования. В начале 90-х годов в общей величине накладных расходов преобладали расходы на содержание иэксплуатацию машин и оборудования на всех предприятиях. Начиная с 1991 года, прослеживается существенное снижение этой статьирасходов и одновременный рост доли общепроизводственных и общехозяйственных расходов. Эти тенденции можно объяснить, преждевсего, резким снижением объемов производства товарной продукции. На отдельных предприятиях на базе некоторых цехов илипроизводств были образованы дочерние предприятия с правами юридического лица. Это также повлияло на повышение долиобщехозяйственных расходов, поскольку возникла потребность в формировании новых управленческих служб.Следующим этапом анализа накладных расходов может стать исследование их структуры и динамики по таким экономическимэлементам: материальные расходы; амортизация основных средств и нематериальных активов; износ малоценных активов; расходы на оплатутруда, затраты на социальное страхование и налоги; услуги вспомогательных цехов, обслуживающих хозяйств и сторонних организаций;другие расходы. Анализ этой структуры дает возможность определить основные направления поиска резервов снижения себестоимостипродукции.При таких тенденциях изменения доли накладных расходов производителю промышленной продукции нужно обратить вниманиена резервы по оплате труда работников административных подразделений, услуг вспомогательных цехов, обслуживающих хозяйств исторонних организаций. Учет тенденций и закономерностей формирования накладных расходов является обязательным при разработкестратегических программ экономического развития. Это особенно актуально для отечественных предприятий, которые, выпускаяконкурентоспособную продукцию, не могут реализовать это преимущество из-за отсутствия практики использования всего комплексасредств конкурентной борьбы: ценовой политики, эффективных методов стимулирования, создания позитивного имиджа и тому подобное.Исследование внутреннего хозяйственного механизма отечественных предприятий позволяет утверждать, что в настоящеевремя не прогнозируется уровень накладных расходов, не составляются их плановые сметы, нет утвержденных нормативов. Составляя плановыекалькуляции и определяя уровень цен, за основу берут фактический уровень расходов в процентах к основной (или общей) заработной платерабочих производства. Снижение качества плановой работы на отечественных промышленных предприятиях, или ее полное отсутствие,отображает негативную тенденцию. Без такой работы в реальных условиях ведения хозяйства невозможно обеспечитьконкурентоспособность продукции и стабильность экономической ситуации.Одним из рычагов регулирования накладных расходов является их нормирование, а именно определение максимально допустимойвеличины накладных расходов в общих расходах на производство товарной продукции. Отдельно на календарный год необходимо определятьнормативы административных расходов, расходов на сбыт, расходов на содержание и эксплуатацию машин и оборудования и прочих расходов.Нормативы накладных расходов можно определять статистическим методом, когда за основу берут уровень расходов и другиепоказатели базового года с соответствующими коррективами на изменения рыночных, организационных и технологических условий вплановом периоде, или расчетном, при котором годовые расходы определяют по каждой статье накладных расходов.При определении нормативных величин накладных расходов, предлагается учитывать их базовый уровень. Определяянормативный уровень постоянной части накладных расходов на будущий период, необходимо учитывать прогнозируемый уровень инфляции.Определяя нормативы административных накладных расходов на плановый год, целесообразно учитывать такие показатели:- фактический уровень объема производства по предприятию в базовом году (ТПб).- запланированный прогнозируемый уровень роста объема производства товарной продукции в плановом году (Ітп)(предприятие не намеревается существенно изменять цены на товарную продукцию);- фактический уровень административных накладных расходов базового года (АРб);- долю (коэффициент) переменных административных расходов в их общей сумме в базовом году (АРпер);- прогнозируемый темп инфляции (І).Следовательно, норматив (в процентах) административных расходов (АРн) можно определять по формуле:164

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010I ⋅ АР=⋅( 1−АР ) ⋅ ( 1−І )бпер тпАРн⋅100%(4)ТПб⋅ Ітпгод:Рассчитаем норматив административных расходов по прокатному цеху ОАО «ММК им. Ильича», приняв в качестве базового 2008Прогнозируемый уровень инфляции примем равным 1,12, прогнозируемый индекс увеличения объема производства на плановый годсоставит 1,1 (то есть планируется 10% рост производства). Тогда получаем следующий норматив административных расходов:( 1−0,45⋅( 1−1,1))1,12 ⋅ 63325⋅АРн=⋅100%= 2,54% ,2655843⋅1,1То есть, в плановом году уровень административных расходов не должен превышать 2,54% к товарной продукции этого года.Аналогично предлагаем определять плановый норматив расходов на сбыт (Нсб). То естьI ⋅ РСБ ⋅=( 1−РСБ ) ⋅ ( 1−І )пер тпНсб⋅100%(4)ТПб⋅ Ітпгде РСБ — фактический уровень расходов на сбыт базового года;РСБпер — доля переменной части расходов на сбыт в общей их величине.По ОАО «ММК им. Ильича» этот норматив составит:Нсб1,12 ⋅ 784,3 ⋅=2921427,3( 1−0,05⋅( 1−1,1))⋅100%= 0,03%То есть, в плановом году уровень расходов на сбыт не должен превышать 0,03% к товарной продукции этого года.Производственные накладные расходы цехов состоят из расходов на содержание и эксплуатацию машин и оборудования и другихобщепроизводственых расходов. Учитывая значительный уровень этих расходов и их разные составляющие, нормировать и планировать этирасходы целесообразно отдельно.Формула для определения относительной нормативной величины расходов на содержание и эксплуатацию машин и оборудования(Нобор) будет иметь такой вид:I ⋅ L ⋅=ТП( 1−L ) ⋅ ( 1−І )пер тпНобор⋅100%(5)б⋅ Ітп⋅ ( 1−Rб)где L — фактический уровень расходов на содержание и эксплуатацию машин и оборудование базового года;— Lпер — доля переменной части расходов на содержание и эксплуатацию машин и оборудования в общей их величине;— Rб — показатель (коэффициент) рентабельности в базовом году.Рассчитаем норматив расходов на содержание и эксплуатацию машин и оборудования по ОАО ММК им. Ильича:Нобор1,12 ⋅108765⋅=2921427,3( 1−0,32 ⋅ ( 1−1,1))⋅ ( 1−0,0318)⋅100%= 4,44%То есть, в плановом году уровень расходов на содержание и эксплуатацию оборудования не должен превышать 4,44% к товарнойпродукции этого года.Рассчитав относительные (в процентах) нормативные составляющие накладных расходов на плановый год, можно легко определитьих абсолютные значения.Плановые суммы нужно распределять по местам возникновения и по отдельным статьям накладных расходов. То есть нужносоставлять плановые сметы по видам накладных расходов, на основании которых будет сформирована сводная смета.Целью составления сметы накладных расходов является:- помощь в планировании ежегодных операций;- координация деятельности производственных и общехозяйственных подразделений предприятия и обеспечение гармоничности ихфункционирования;- доведение планов до руководителей структурных подразделений;- стимулирование (мотивация) деятельности руководства для достижения целей организации;- управление производством;- оценка эффективности работы руководства.Процесс составления сметы способствует конкретизации намеченных планов и гарантирует, что руководство будет планироватьбудущие операции, принимая во внимание возможные изменения условий деятельности в будущем году, и будет определять мероприятия,которые необходимо реализовать в первую очередь, чтобы предупредить вероятные проблемы.Ответственность за составление сметы накладных расходов целесообразно возложить на руководителя производственногоподразделения предприятия. Смета накладных расходов складывается по отдельным статьям по прогнозируемому объему производства. Этонеобходимо для осуществления управления и контроля уровня накладных расходов в отдельном подразделении.Определение эффективности управления накладными расходами на промышленных предприятиях целесообразно осуществлять наоснове общей модели, которая характеризует результат сопоставления величины накладных расходов с результатами производственно-хозяйственнойдеятельности предприятия, достигнутыми за счет формирования этих расходов.Следовательно, для средних и крупных промышленных предприятий, которые адаптируются к условиям рыночной экономики,целесообразно пересмотреть имеющиеся системы управления расходами, в частности накладными, повысить эффективность управления ними сцелью обеспечения конкурентоспособности продукции на рынках сбыта.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Назарчук Т. Структура ефективної системи управління витратами промислових підприємств // Регіональна економіка. – 2006. - №3. – С.50-57.2. Пилипенко О. Управління витратами на сучасних підприємствах // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. - №12. – С.8-11.3. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2002.-656с.165

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20104. Череп А.В. Управління витратами суб’єктів господарювання: Навчальний посібник. – Харків: ІНЖЕК, 2006.РЕЗЮМЕВ статье продолжено исследование механизма управления затратами предприятия для обеспечения конкурентоспособности отечественнойпродукции. Обоснована методика расчета нормативных (плановых) величин накладных расходов в составе себестоимости продукции.РЕЗЮМЕУ статті продовжене дослідження механізму управління витратами підприємства для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняноїпродукції. Обґрунтована методика розрахунку нормативних (планових) величин накладних витрат у складі собівартості продукції.SUMMARYResearch of mechanism of management by the expenses of enterprise for providing of competitiveness of products is continued in the article. The methodof calculation of normative (planned) sizes of indirect costs at the prime cost of output.ЗАПОРІЗЬКИЙ РЕГІОН У ПРОЦЕСАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ: ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТТарлопов І. О., к.е.н., доц., декан економічного факультету, Бердянський університет менеджменту і бізнесу ⋅Об’єктивною характеристикою світового соціально-економічного й політичного розвитку є пожвавлення інтеграційних процесів, яку світі так й у Європі зокрема. Державні утворення об’єднуються заради забезпечення стабільності, економічного процвітання та подальшогорозвитку. Незворотність цих процесів змушує відчувати наслідки навіть ті країни, які не входять до складу інтеграційних об’єднань. Невинятком є й наша країна. Слід констатувати чітке визначення подальшого розвитку зовнішньої політики України –бажання наблизитись успівпраці із Європейським Союзом. В останній час торгівельно-економічні відносини між Україною та країнами ЄС суттєво поглибилися.Зовнішньоторговельні відносини із країнами європейського угрупування складають близько третини загального обсягу, а зовнішні пряміінвестиції із країн Європи відзначаються рівнем 70 відсотків іноземних інвестицій України.Аналіз даних Державної митної служби України та Головного управління статистики у Запорізькій області дає змогу зробитипопередній висновок , що значний вклад у ці взаємовідносини здійснили й фізичні та юридичні особи Запорізького регіону. Так, за 2009р. до27 країн Європейського Cоюзу відправлено 18,0% загального експорту товарів й послуг регіональних виробників, що у вартісному еквівалентіскладає 1001,9 млн. дол. США. Із ЄС відповідно надійшло 40,1% загального імпорту регіону - 1546,3 млн. дол. у вартісних показниках. Упорівнянні із 2007р. експорт збільшився на 14,1%,відповідно імпорт склав 16,3%. За звітний рік, торгівля із країнами ЄС відзначаєтьсявід’ємним сальдо у розмірі 544,4 млн. дол. В той же час, загальний експорт області збільшився за цей період на 24,4%, імпорт – на 9,7% ісальдо зовнішньоторговельного балансу області було позитивним. Коефіцієнт покриття імпорту експортом складав 0,66 та 0,65 за 2007 та2009рр. відповідно. В той же час, у торгівлі з усіма країнами світу експорт області перевищував імпорт у 1,27 та у 1,44 р. відповідно.Аналізуючи загальну структуру зовнішньо торговельних відносин слід відзначити , що значну частину у ній займають товари. За попереднімиданими у 2009р. їх експорт склав 973,9 млн. дол., імпорт – 1330,6 млн. дол. У порівнянні із 2007р. відбулося збільшення вивозу товарів закордон на 14,4% та їх ввозу – на 5,2%. Це дало змогу потрапити Запорізькій області у першу п’ятірку експортерів України. Ії частка узагальному експорті складає 5,4 % та 4,6% – імпорту. Також слід відзначити, що наша область виділяється найменшою часкою експорту докраїн ЄС серед інших регіонів та найбільшою – імпорту. Динаміка обсягів експорту – імпорту товарів країн ЄС за місяцями наведена на рис. 120015010050072,692,1 98,6 101,198,385,4127,585,794,7119,4 115,7173,391,9113,392,582,787,359,868,266,3 81,2 79,277,5 79,560,6 64,565,777,358,855,9162,2158,8143,1141,8135,3100,294,0108,2102,8 100,783,2101,091,0 86,0I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII I II III IV V VI VII VIII IX X XI XIIЕкспортІмпорт62,734,846,142,0Рис.1 Динаміка обсягів експорту – імпорту товарів країн ЄС за місяцямиЯк видно на графіку, щомісячні показники експортних постачань товарів до країн ЄС є нестабільними (від 42 до 108 млн.дол.),максимального значення досягли у середині року, однак у четвертому кварталі відбулося їх падіння до рівня нижчого, ніж на початку2007р. Суми місячних імпортних надходжень змінювались у межах 34–162 млн. дол. Найбільші обсяги спостерігаються із березня по серпень.Найменшими (нижче рівня 2007р.) місячні обсяги надходжень з країн ЄС були у листопаді та грудні. Динаміка зміни обсягів експортноімпортнихоперацій за місяцями ( у %) відзначена на рис.2© Тарлопов І.О., 2010166

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 201080,060,040,020,00,0-20,0-40,0-60,0-80,0I II III IV V VI VII VIII IX X XI XIIПриріст (падіння) експортуПриріст (падіння) імпортуРис.2 Темпи приросту (падіння) обсягів експорту – імпорту товарів за місяцями (до відповідного місяця попереднього року;відсотків)Наведене графічне зображення свідчить, що до листопада 2009р. (за винятком січня та березня) спостерігаються досить високі темпизростання експорту проти відповідних місяців 2007р. У листопаді та грудні зростання обсягів не спостерігалося і діаграма приросту експортуперетинає нульовий рівень. Стабільно високі темпи зростання імпорту проти відповідних місяців 2007р. спостерігалися до середини року.Надалі відбулося уповільнення темпів зростання, і у другій половині року діаграма приросту імпорту знаходилась нижче діаграми приростуекспорту. Для останніх трьох місяців року характерним було різке падіння імпортних надходжень. Із 27 країн – членів Союзу найбільші обсягиекспорту запорізьких товарів припадали на Польщу (16,8%), Німеччину (16,7%), Чеську Республіку (10,8%), Болгарію (9,7%), Словаччину(8,9%), Італію (7,8%), Румунію (4,8%), Австрію (4,5%), Нідерланди (4,4%), Латвію (2,4%), Кіпр та Іспанію (по 2,2%).(Див.рис.3). Проти 2007р.експорт зріс до таких членів Союзу, як Кіпр – у 18,9 р. Болгарія – у 2,4 р. Австрія – у 1,9 р. Чеська Республіка – у 1,7 р. Словаччина – у 1,5 р.Румунія – на 36,9%, Латвія – на 28,5%, Польща – на 15,2%, Іспанія – на 4,0%.Інші країниІталіяСоваччинаБолгаріяЧеська РеспублікаНімеччинаПольщаРис.3 Основні – партнери (члени ЄС) у експорті товарівОдночасно зменшилися обсяги постачання товарів до Естонії, Угорщини та Нідерландів – у 1,5 р. за кожною країною, Німеччини –на 18,8%, Італії – на 14,7%, Литви – на 10,2%.Найкрупнішими імпортерами були Польща (35,3%), Німеччина (27,8%), Румунія (12,3%), Італія (4,2%), Бельгія (2,9%), СполученеКоролівство та Швеція (по 2,1%), Франція (2,0%).(Див. рис. 4)Інші країниСполучене КоролівствоБельгіяІталіяРумуніяНімеччинаПольщаРис. 4 Основні країни – партнери (члени ЄС) у імпорті товарівУ порівнянні зі 2007р. зріс імпорт зі Сполученого Королівства – у 2,3 р. Німеччини та Італії – у 1,6 р. за кожною країною, Бельгії таШвеції – у 1,5 р. за кожною країною, Франції – на 33,1%, Румунії – на 8,6%. Менше ввезено товарів із Польщі – на 19,5%, Естонії – на 13,0% таСловаччини – на 7,0%. Від'ємне сальдо у зовнішній торгівлі товарами з Європейським Союзом склалося із 14 країнами, найбільше – з Польщею167

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010(306,1 млн. дол.), Німеччиною (208,2 млн. дол.), Румунією (117,5 млн. дол.), Бельгією (32,4 млн. дол.), Швецією (27,1 млн. дол.), СполученимКоролівством (22,4 млн. дол.), Францією (16,0 млн. дол.), Данією (9,9 млн. дол.), Фінляндією (9,6 млн. дол.), Естонією (9,5 млн. дол.).Відповідна частка у загальній структурі зовнішньоторговельної діяльності Запорізької області із країнами ЄС відводиться й послугам(рис. 5). Так у 2009р. експортна діяльність із даного напрямку до країн Європейського Союзу припадало 2,8%, імпорту – 14,0%. Вартісні обсягинаданих послуг збільшились у порівнянні із 2007р. на 4,8%, отриманих – у 3,3 р. і дорівнювали 27,9 млн. дол. та 215,7 млн. дол. відповідно.Імпорт перевищував експорт у 7,7 р.Основними споживачами послуг були Сполучене Королівство (25,3%), Німеччина (13,9%), Словаччина (12,0%), Ірландія (10,7%),Чеська Республіка (6,6%), Кіпр (6,1%), Австрія (5,1%), Латвія (2,3%), Мальта (2,1%), Литва, Нідерланди та Польща (по 2,0%). У 2009р. впорівнянні із 2007р. відбулося зростання експорту послуг до Чеської Республіки (у 6,8 р.), Литви (у 4,7 р.), Словаччини (у 2,8 р.), Латвії (у 1,7р.), Нідерландів (у 1,6 р.), Мальти (у 1,5 р.), Сполученого Королівства (на 22,4%), Кіпру (на 12,4%), Німеччини (на 7,9%) та зменшенняекспорту послуг до Болгарії (у 4 р.), Угорщини (у 3,7 р.), Естонії (у 2,9 р.), Польщі (у 2 р.), Австрії (у 1,6 р.), Італії (у 1,5 р.), Ірландії (на 3,3%).Найбільші обсяги імпорту послуг здійснювались зі Сполученого Королівства (30,4%), Австрії (29,0%), Кіпру (25,9%), Польщі (5,4%),Німеччини (3,6%), Чеської Республіки (2,4%). Загальне збільшення обсягу імпорту послуг з країн Союзу відбулося внаслідок його зростання потаких країнах, як Австрія (у 50 р.), Чеська Республіка (у 10,1 р.), Сполучене Королівство (у 8,6 р.), Польща (у 4,9 р.), Кіпр (у 2,2 р.). Одночаснозменшився обсяг отриманих послуг із Нідерландів (у 10,2 р.), Угорщини (у 4,9 р.), Німеччини (у 2,1 р.). У складі експорту переважалитранспортні послуги (39,6%). Найкрупнішими споживачами були Сполучене Королівство, Німеччина, Чеська Республіка, Словаччина, Мальта,Латвія, Польща, Італія, Нідерланди. Попитом користувались послуги з транспортного оброблення вантажів та складування, транспортноекспедиційніпослуги та послуги, пов’язані з виконанням вантажних автомобільних перевезень. Обсяг експорту транспортних послуг упорівнянні із 2007р. зменшився на 2,5%. Досліджуючи структуру послуг за експортом ми отримали наступний результат (рис. 6). Вагома часткаекспорту приходилась на послуги в обробній промисловості – 34,9%. Їх експортовано більше, ніж у 2007р. на 2,9%. Попитом воникористувались у партнерів із Ірландії, Словаччини, Сполученого Королівства, Кіпру, Литви, Угорщини, Болгарії. Їх основу становили послуги,пов'язані з капітальним ремонтом літаків, двигунів та повітряних суден.Інші країни52214,5174081,1Країни ЄС215729,627946,60,0 50000,0 100000,0 150000,0 200000,0 250000,0 300000,0ІмпортЕкспортРис. 5 Питома вага експорту та імпорту послуг країн ЄС у регіональних показниках.Транспортні послуги12,010,08,06,04,02,00,02007р. 2009р.Рис. 6 Структура експорту послуг за видамиПослуги в обробнійпромисловостіПослуги в операціях знерухомістю, здаванням піднайм та послуги юридичнимособамІнші види послугПитома вага послуг в операціях із нерухомістю, здаванням під найм дорівнювала 16,6%. Найбільші обсяги припадали на СполученеКоролівство, Німеччину, Чеську Республіку, Австрію, Нідерланди. Їх основу складали послуги, пов’язані із дослідженнями та розробками угалузі природничих та технічних наук. У порівнянні із відповідним періодом попереднього року цих послуг було надано більше на 32,0%.Частка послуг, пов’язаних із фінансовою діяльністю, склала 5,3% загального експорту послуг. Найактивнішими споживачами були Австрія,Німеччина, Бельгія. Вони представлені послугами із фінансового посередництва. Проти 2007р. цих послуг було надано менше на 25,7%.Досліджуючи структуру імпорту послуг слід констатувати наступне. Як видно із рис. 7 домінуюче положення займають послуги в операціях ізнерухомістю, здаванням під найм та послуги юридичним особам (33,1%). У порівнянні із 2007р. їх було отримано більше у 4,4 р. Вонинадавалися підприємствам області, переважно, партнерами із Австрії, Сполученого Королівства, Кіпру, Швеції. Серед них переважали послуги,пов’язані із дослідженнями та розробками у галузі природничих та технічних наук і із дослідженням ринку та вивченням суспільної думки.168

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 201080,070,0Послуги в операціях знерухомістю, здаванням піднайм та послуги юридичнимособамТранспортні послуги60,050,040,030,020,010,00,02007р. 2009р.Рис. 7 Структура імпорту послуг за видамиПослуги, пов'язані здержавним управліннямПослуги, пов'язані зфінансовою діяльністюПослуги, пов'язані з оптовоюта роздрібною торгівлеюПослуги в обробнійпромисловостіНа транспортні послуги припадало 19,1% імпорту. У порівнянні із 2007р. транспортних послуг імпортовано у 5,9 р. більше.Імпортували ці послуги, переважно, зі Сполученого Королівства, Чеської Республіки, Польщі, Естонії, Кіпру. В основному, вони представленіпослугами морського вантажного транспорту та транспортно-експедиційними послугами. Питома вага послуг, пов’язаних із державнимуправлінням дорівнювала 16,0%. Проти 2007р. цих послуг було отримано у 4,8 р. більше. Імпортувались ці послуги, переважно, із Кіпру. В їхскладі – послуги, пов’язані з ліцензійною діяльністю. Частка послуг, пов’язаних зі фінансовою діяльністю, склала 14,7%. Їх отримано у 2,8 р.більше, ніж у 2007р. Надходили ці послуги зі Сполученого Королівства, Німеччини, Австрії. Представлені вони послугами із надання кредитівта з інших видів грошового посередництва. На послуги, що пов’язані із гуртовою та роздрібною торгівлею, припадало 8,7% імпорту. Їхотримано на 19,8% більше, ніж у 2007р. Імпортувались ці послуги, переважно, із Кіпру та Сполученого Королівства. У структурі цих послуг,найбільш вагомими були представлені послуги, пов’язані із гуртовою торгівлею й посередництвом у торгівлі. У загальному обсязі імпортучастка послуг в обробній промисловості дорівнювала 8,0%. Це, переважно, послуги у виробництві автомобільного транспорту. Вони надавалисяпідприємствам області партнерами із Польщі, Німеччини, Бельгії, Сполученого Королівства. У порівнянні із 2007р. послуг в обробнійпромисловості імпортовано у 3,2 р. більше.Таким чином, Європейська інтеграція – це стратегічний й цивілізаційний вибір українського суспільства, який став базовимпріоритетом зовнішньої та внутрішньої політики України. В той же час, слід відзначити, відсутність у зовнішньоторговельних відносинахУкраїни із країнами ЄС кінцевої продукції та продукції, виготовлення якої, передбачає використання сучасних технологій. Після РосійськоїФедерації та інших країн СНД, ЄС є найбільшим торговельним партнером України. Євроінтеграція України – це вектор об’єктивного тяжіннядо системи загальноєвропейських стандартів доброботу та соціальних гарантій , медичного забезпечення та екологічних умов, трудовогозаконодавства, безпеки й стабільності.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. В.В. Макогон, Т.В. Орехова. Глобализация и Украина в мировой экономике. – Донецк: ДонНУ. – 2004. – 465с.2. www.customs.gou.ua3. www.ukrstat.gou.ua4. www.zapstat.r.zp.uaРЕЗЮМЕИспользуя, статистические данные исследуется динамика и эффективность экспортно-импортных операций Украины со странами ЕС.Определены приоритетные направления развития нашего государства.РЕЗЮМЕВикористовуючи, статистичні дані досліджується динаміка й ефективність експортно-імпортних операцій України із країнами ЄС. Визначеніпріоритетні напрямки розвитку нашої держави.SUMMARYUsing, statistical information a dynamics and efficiency of export-import operations of Ukraine with the countries of ES is explored. Priority directions ofdevelopment of our state are certain.ГЛОБАЛНА ФИНАНСОВО-ИКОНОМИЧЕСКА КРИЗА, ЧУЖДЕСТРАННИ ИНВЕСТИЦИИ,ВЪНШНОТЪРГОВСКИЯ СТОКООБМЕН НА БЪЛГАРИЯТодоров, Т. И., доц. д-р, Хозяйственная академия им. Д. А. Ценова, Свиштов, Болгария ⋅Съвременната глобална финансова и икономическа криза се характеризира със забавяне на растежа и заетостта, отрицателновъздействие върху търговския и платежния баланс, рязко намаляване на нетния приток на частни капитали и преки чуждестранни инвестиции,намален достъп до кредитиране и търговско финансиране, спадащи парични преводи отвън, резки промени и нестабилност във валутнитекурсове, срив на резервите, увеличена нестабилност и спад в цените на основните стоки, както и намалени приходи от туризъм. Всички тезипроцеси се проявяват в икономиката на България, съпроводени със съответните негативни последици, водещи до редуциране на всичкимакроикономически индикатори. Обект на настоящото изследване е отражението на глобалната финансово-икономическа криза върху прекитечуждестранни инвестиции и външноикономическите връзки на България.Визия на съвременната глобална икономическа криза© Тодоров, Т. И., 2010169

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010За последните два века икономиките на Европа и Северна Америка са преживели около 20 периода на кризи: кризата от 1857 г.,започнала от САЩ; кризата от 1873 г., зародила се в Австро-Унгария и Германия; кризата от 1914 г., започнала едновременно в няколкоразвити страни; 24 октомври 1929 г. („черният четвъртък”), когато на борсите се срива 60-70 процента от капитализацията на най-големитекомпании; края на 1957 г., когато броят на безработните в САЩ и Западна Европа достига 10 милиона; 1973 г., когато е даден стартът на криза,която по своите мащаби се доближава до тази от 1929-1932 г.; 29 септември 2009 г., когато спадът на Ню Йоркската фондова борса е окачественкато най-големия след този от „черния понеделник” – 19 октомври 1987 г.; 1994-1995 г. - Мексиканският срив; 1997 г. - Азиатската криза и т.н.През 2009 г. светът се изправи пред най-сериозната икономическа криза от Великата депресия насам. Икономическите кризи могат дабъдат свързани с рецесия или пък да са само финансови. Сегашният срив в САЩ започна като сериозeн срив в балансите на водещи финансовиинституции, т.е. като финансова криза. Всичко можеше да се размине по-леко, ако проблемите на кредитните институции и фондовата борса несе прехвърлят в реалния сектор на икономиката, което обаче е много малко вероятно и на практика се случва точно това – финансовата кризапрерасна в рецесия, като засегна много тежко и реалния сектор, т.е тя се прояви като глобална финансово-икономическа криза..Започналата в САЩ криза обхвана целият свят, придобивайки нови измерения. Въпреки, че кризата започна на пазарите в САЩ, закратък период тя се разпространи на почти всички пазари по света. По този начин кризата се превърна от локална в глобална. Страните,повлияни от кризата, започнаха да вземат спешни мерки, но за кратко време на преден план излезе нуждата от предприемането на съвместнидействия от всички страни в света. Негативният ефект от икономическата криза бе почувстван най-слабо в Азия [1], където според прогнозатана Международния валутен съюз през 2009 г. ще има само забавяне на икономическия растеж до 2.8 %. Дори за някои азиатски страни (Индия иособено Китай) за наличие на криза не може да се говори. Според прогнозата на Световната банка икономическият растеж в Индия през 2009 г.се очаква да бъде 5.1 %, а на Китай 7.2 %. Една от последиците от глобалната икономическа криза според проф. В. Цачевски е, че двете странище излязат от кризата със значително засилени позиции в световната икономика.Световната финансова криза се отрази негативно върху икономиката на България. Налице е траен процес на свиване на стопанскатадейност. Създалата се ситуация изисква бързи решения от страна на правителствените и бизнес лидерите за възстановяване на икономическиярастеж. България трябва да преосмисли своята икономическа политика и да излезе с интегрирана стратегия за икономически растеж, основан наиновациите, технологичното развитие и науката.Настоящата криза в България се характеризира с някои особености, най-важната от които е, че за разлика от САЩ, у нас основнитекризисни импулси идват от реалния сектор и са свързани с търсенето, а не от финансовия. Свиването на износа и потреблението у нас с20-30 % на годишна база е изключително опасен симптом на кризата в България. Освен това българската криза не е ликвидна, независимо отограничаването на кредита и повишаването на лихвените проценти. Проблемът е в лимитирането на кредитирането вследствие нарасналатачувствителност към риска. При това, с увеличаването на дела на необслужваните кредити банките ще засилват още повече своите рестрикции.Ще се увеличава стремежът към натрупване на свъхрезерви и трансфер на ресурси извън страната. Ето защо в никакъв случай не бива да сеигнорират макроикономическите негативни последици от кризата и уязвимостта на финансово-банковия сектор на икономиката.Какво става с преките чуждестранни инвестиции?Най-силно засегнатите сектори на икономиката на страните от Централна и Източна Европа са износът и инвестициите.Коментарите на специалистите са, че към настоящия момент българската икономика е изправена пред шоково свиване на износа иинвестициите. Същото мнение беше изказано и от представителя на Международния валутен съюз за България и Румъния Тони Либек [2],.Продължава забавянето на местното търсене на стоки, което води до намаляване на потреблението и инвестициите. За деветмесечието на 2009г., поради свиването на вътрешното потребление и на инвестиционната активност, спадът на брутния вътрешен продукт на страната в реалноизражение достигна 4.8 %, а износът на стоки намаля с 30 % на годишна база. Очаква се до края на годината намаление също така наинвестициите в основен капитал и на преките чуждестранни инвестиции в размер на около 3 млрд. евро, т.е. с около 60-70 % по-малко всравнение с 2008 г.С особена сила глобалната криза стовари своите негативи върху икономиките на страните от Балканския регион. Всички държавиотчитат за 2009 г. спад в личното потребление, износа, инвестициите и брутния вътрешен продукт. Така например Румъния и Турция отчитатнай-големите понижения на брутния вътрешен продукт през второто тримесечие на 2009 г. Намалението на преки чуждестранни инвестициикъм страните от региона за периода януари-юли спрямо същия период на 2008 г. е около 40 %. Най-високо понижение е регистрирано вМакедония със 71.8 %. Нашата страна също може да се отнесе към групата на „рекордьорите” по намаление на обема на привлечените прекичуждестранни инвестиции с 52.4 %. Промишленото производство също бележи свиване на своите мащаби, като единствено в Турция и Румъниясе наблюдава известно „съживяване”. Красноречиво доказателство за тези твърдения са данните, посочени в следващата таблица.Преки чуждестранни инвестиции, януари-юли, млн. евро*Държави 2008 г. 2009 г. Изменение в %Турция 7546.0 3681.1 -51.2Румъния 5076.0 2893.0 -43.0България 3954.1 1881.4 -52.4Гърция 2804.1 2414.3 -13.9Хърватска 1969.1 913.0 -53.6Сърбия 1605.1 906.3 -43.5Черна гора 366.1 338.9 -7.4Македония 265.7 74.8 -71.8Босна и Херцеговина 249.3 178.4 -28.4Таблица 1170* Икономически преглед, бр. 3, 2009 г.По предварителни данни на Националния статистически институт преките чуждестранни инвестиции у нас за периода януари-август2009 г. възлязоха на 1952.3 млн. евро, докато за същия период на предходната година те са били 4605.3 млн. евро, т.е. налице е спад навходящите преки чуждестранни инвестиции с 57.6 %. Ако сравним това намаление с регистрираното в таблицата, ще се направи изводът, чесамо за един месец (август) намалението се е увеличило с 5.2 %. Ако се запази този темп на намаление на преките чуждестранни инвестиции, докрая на годината сривът може да достигне внушителни размери. Привлечените преки чуждестранни инвестиции през първите осеммесеца на 2009 г. са преобладаващо в дялов капитал – 1518.1 млн. евро, което представлява 77.8 % от общия приток. За периода няма приходиот приватизационни сделки, а обемът на инвестирания дялов капитал е с 806.4 млн. евро по-малко в сравнение със същия период на 2008 г.Инвестициите на чуждестранни лица в недвижими имоти за януари-август 2009 г. възлизат на 389.7 млн. евро, т.е. те са с 583.5 млн. евро помалков сравнение със същия период на 2008 г. Най-силен спад на привлечените чуждестранни инвестиции се наблюдава в сектор„Строителство” От края на 2008 г. и началото на 2009 г. чуждестранните инвестиции се насочват в изграждането на възобновяеми енергийниизточници.Така например през 2008 г. Българската агенция за инвестиции е издала 12 сертификата за инвестиционнипроекти в сферата на производството на енергия от възобновяеми енергийни източници (вятърни и соларни паркове) и производственимощности за елементи от соларни паркове. Общият размер на сертифицираните от агенцията инвестиционни проекти е за близо 1.2 млрд. лева.В списъка има два производствени проекта - за производство на китайски автомобили в Ловеч и за изграждането на балнеокомплекс на Камчия,които създават 1500 работни места. Под формата на друг капитал в страната са привлечени 183.5 млн. евро (9.4 % от общия приток), ареинвестираната печалба намалява със 130.8 млн. евро. В отрасловата структура на преките чуждестранни инвестиции за периода януари-август

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20102009 г. водещо място заема финансовото посредничество с 31.9 %, следвано от недвижимите имоти и бизнес услугите с 19.8 %, търговията иремонта с 14.9 % и др. През 2008 г. на първо място са недвижимите имоти и бизнес услугите с 22.8 %, следвани от преработващатапромишленост с 18.0 %, финансовото посредничество със 17.5 %, търговията и ремонта с 14.3 % и др. От изложените статистически данни евидно, че е налице промяна както в подреждането на компонентите на преките чуждестранни инвестиции, така и в техните относителни дялове.По страни разпределението на привлечените преки чуждестранни инвестиции за периода януари-август 2009 г. показва, че най-многоса те от Холандия (26.2 %), Румъния (12.9 %), Австрия (12.1 %) и др.Специалистите са единодушни, че масираният приток на преки чужди инвестиции към България е приключил и бъдещитекапиталовложения едва ли ще достигнат нива от порядъка на 30 % от брутния вътрешен продукт, каквито бяха отчетени през 2007 г. Оттукнататък реалният, а не финансовият сектор е този, който ще поеме шоковете от кризата. В тази връзка още по-фрапиращи се данните наМеждународния валутен фонд, според които между 60 и 70 % се очаква да бъде спадът на преките чуждестранни инвестиции в България за2009 г., като общата сума на инвестициите ще бъде около 3 млрд. евро [3].Външноикономическата политика в условията на глобалната икономическа кризаГлобалната икономическа криза оказа силно негативно влияние и върху външнотърговския стокообмен на страната. Налице ерязко забавяне на динамиката на външнотърговските потоци на България поради продължаващата икономическа криза в глобален план и вдържавите-членки на Европейския съюз, които са нашият основен търговски партньор. За деветте месеца на 2009 г. (януари – септември)външнотърговският стокообмен по предварителни данни на Националния статистически институт възлиза на 40.7 млрд. лева по текущи цени.Намалението спрямо същия период на 2008 г. е 33.1 %, като износът възлиза на 16.6 млрд. лв., което е по-малко в сравнение с 2008 г. с 28.9 %.Внесените стоки са за 24 млрд. лв., което е с 35.7 % по-малко в сравнение със същия период на 2008 г. Поради намаления износ и внос на стокивъншнотърговското салдо е отрицателно и възлиза на 7.5 млрд. лв., което е с над 6.6 млрд. лв. по-малко от салдото за същия период на 2008 г.Запазва се тенденцията от последните години основен търговски партньор на страната да бъде Европейския съюз, т.е. над 62 % отстокообмена на България е с Общността. Над 65 % от стоките, които България изнася, са насочени за Общността, а внесените стоки са почти 60% от стойността на общия внос. Въпреки това външнотърговското салдо на страната с Европейския съюз е отрицателно, като вносът превишаваизноса с 3.6 млрд. лева. За изследвания период българският износ, насочен към държавите-членки на Европейския съюз, намалява с 24.3 %, акъм страните, извън Общността намалението е с 39.9 %. Вносът от страните-членки на Европейския съюз намалява с 30.3 %, а от трети страни –с 40 %.Стокообменът на страната с трети страни е в размер на 15.4 млрд. лева и бележи спад от 41 %, спрямо съответния период напредходната година, като износът намалява с 39.3 %, а вносът с 42.1 %. Основни търговски партньори са Русия, Турция, Украйна и Китай,които формират 53 % от стокообмена с третите страни. Износът за Украйна и Турция е спаднал с 50 %, а за Русия и Китай е намалял с около 40%. Вносът от тези страни също е по-малък. Намалението на вноса от Украйна e с 61.8 %, а от Русия с над 42 %. На фона на останалите странинамалението на вноса от Китай и от Турция е с около 1/3. Като общо външнотърговското салдо на България с третите страни също еотрицателно и възлиза на 3.9 млрд. лева. Основен принос за неговото свиване имат инвестиционните стоки и енергийните ресурси. Презпериода всички групи, с изключение на „Продукти от животински и растителен произход, храни, напитки,тютюни” допринасят за негативниярастеж на износа, като основен принос има динамиката при неблагородните метали, минералните продукти и горива, машините, транспортнитесредства и апаратите, както и текстилните материали, дрехите и обувките.Експортът на България за третите страни, разпределен според Стандартната външнотърговска класификация, показва, че прездеветмесечието на 2009 г. в сравнение със същия период на 2008 г. се наблюдава намаление във всички стокови групи. Най-голям е спадът приизноса на „Минерални горива, масла и подобни продукти”, „Храни и живи животни” и „Необработени (сурови) материали, негодни законсумация (изкл. горивата). Износът на тези стокови групи намалява заради свиването на външното търсене и намаляването на цените.При вноса най–голям е спадът на „Артикули, класифицирани главно според вида на материала”, „Необработени (сурови) материали,негодни за консумация (изкл. горивата)” и на „Минерални горива, масла и подобни продукти”. По-малко намаление се наблюдава в групите„Машини, оборудване и превозни средства” и „Разнообразни готови продукти” и „Химични вещества и продукти”. Наблюдава се увеличение навноса при групите „Храни и живи животни” и „Безалкохолни и алкохолни напитки и тютюн”. Спадът на вноса е породен както от по-нискитецени, така и от спада на вътрешното търсене и на износа на инвестиционни и потребителски стоки.Неблагоприятна е и тенденцията за намаляване на вноса на инвестиционни стоки, които са втората по големина стокова вносна групаслед суровините и материалите. Стойностният им обем за деветмесечието достигна 2657.2 млн. евро, но всичките техни позиции са сотрицателен растеж, като най-голям негативен принос имат транспортните средства, следвани от машините и оборудването.На фона на всеобщата икономическа криза, спадането на световната търговия и забавянето на икономическата активност, все пакположителен факт е запазването на пазарния дял на българския внос в страните-членки на Европейския съюз на равнище от 0.58 %.След края на кризатаТака или иначе глобалната финансова и икономическа криза ще отмине и възходящото развитие на световната икономика щепродължи своя ход. Индикациите за това вече са налице и учените отбелязват този факт. Така например проф. Гари Бекер, лауреат наНобелова награда за икономика, преподавател в Чикагския университет, заявява недвусмислено: „кризата си отива, вече се забелязвавъзстановяването на световната икономика, така че бъдещето няма да е мрачно” [4]. Още по-конкретен е председателят на Американскияфедерален резерв Бен Бернанке [5], който в интервю пред агенция Ройтерс заявява, че „истинско стабилизиране на икономиката ще можем давидим в началото на следващата година (2010 г.)”.Този оптимистичен сценарий едва ли ще бъде валиден за нашата страна, тъй като България се оказа сред страните, в коитоикономическата криза е една от най-силните и най-продължителните по отношение спада на брутния вътрешен продукт, снижаването натемповете на икономическия растеж, свиването на производството и износа, повишаването на безработицата и т.н. За нашата икономика важиоценката на Международния валутен фонд, че все още сме далеч от пълното преодоляване на икономическата криза. Според управляващиядиректор на Международния валутен фонд Доменик Строс-Кан на срещата на финансовите министри на страните-членки на МВФ (Истанбул,04.Х.2009 г.), за край на кризата може да се говори, след като бъде преустановено нарастването и започне спад на безработицата, което може дасе очаква в период до 14 месеца[6] . Последиците от кризата обаче ще се чувстват още години напред. От направените анализи на необходимияпериод за пълно преодоляване на негативния ефект от предишни подобни кризи след Втората световна война, е констатирано, че впродължение на поне седем години темпът на стопански растеж е бил по-нисък в сравнение с периода преди настъпването на кризата.Присъединявайки се към тази оценка, ние считаме, че пълното преодоляване на последиците от сегашната глобална финансовоикономическакриза може да се очаква най-рано към средата на следващото десетилетие. При излизането от кризата в България ниторастежът на нейната икономика, нито безработицата ще бъдат на равнищата си от периода преди рецесията. Проблемът е дали мерките, коитоще бъдат предприети, ще бъдат достатъчни, за да се преодолеят изцяло негативните последици от кризата и да не се допусне възникването нанова подобна криза в близко бъдеще, защото има и подобна вероятност.След края на кризата светът и България няма да са същите, новата икономика няма да има нищо общо със старата отпреди кризата.При нея в началото темповете на икономическия растеж ще са по-скромни, безработицата – по-висока, достъпът до кредити – по-труден и поскъп.Въпреки това българската икономика би следвало да се развива със западноевропейски темпове на растеж, което ще й осигури пътят запо-бързото догонване на общоевропейските икономически показатели. Подходите за това са ориентиране на българския бизнес към повисокапроизводителност на труда, търсене на иновации, инвестиции в знание и човешки капитал …Икономическата криза има преди всичко негативни резултати, но понякога тя „ражда” и неочаквани блага. Кризата може да„притисне хората до стената”, но тя може да ги направи по-приспособими, по-умни и по-устойчиви. Всичко опира до въпроса ще съумеем ли дасе възползваме от кризата? Според преподавателя по макроикономика в университета в Атланта (САЩ) Невен Вълев, българският бизнес следкрая на кризата има възможност да се възползва от предимствата, които предоставят поне пет основни съвременни тенденции: засиленотърсене на ресурси и повишаване на енергийната ефективност; селско стопанство и хранителна индустрия; демографски промени; всичко е171

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010онлайн; засилени връзки в региона [7]. Ето защо, въпреки че кризата в България не е приключила, още отсега страната трябва да взема мерки заприспособяване към тези тенденции. С други думи, нашето правителство вече трябва да има стратегия в какви посоки и рамки ще се развиваикономиката след кризата.От извършеното изследване могат да се формулират следните по-важни изводи:1. Съвременната глобална криза е финансово-икономическа своя характер. В България, за разлика от САЩ, основните кризисниимпулси идват от реалния, а не от финансовия сектор.2. Налице е силно редуциране на привлечените преки чуждестранни инвестиции, което само за първите осем месеца на 2009 г.спрямо същия период на 2008 г., е 57.6 %.3. Под влияние на глобалната криза силно редуциран е и българският външнотърговски стокообмен – за първите девет месеца на2009 г. намалението спрямо същия период на 2008 г. възлиза на 33.1 %.4. Окончателното преодоляване на последиците от сегашната глобална финансово-икономическа криза у нас може да се очаква найранокъм средата на следващото десетилетие.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. http://www.obshtestvo.net/content/view/1454/6/2. http//www. monitor.bg/article?id=2232483. http//:www.novinar.net/?act=news&act1=viewall&new=14. http://www.trud.bg/Article.asp?ArticleId=1545105. http://news.data.bg/4/economics/22445/6. http://www.cross-bg.net/index.php?option=com_content&view=article&id=10761557. Вълев, Н. Новата икономика след кризата: къде ще сме ние. Мениджър, 11/2009.8. Икономически преглед. С., БНБ, 3/2009.РЕЗЮМЕВ статті розглядається віддзеркалення глобальної економічної кризи на залученні іноземних інвестицій і зовнішньоекономічних зв'язківБолгарії.SUMMARYThe article deals with the influence of the Global economic crises on foreign investments attracting and foreign relation of Bulgaria.РЕЗЮМЕВ статье рассматривается отражение глобального экономического кризиса на привлечении иностранных инвестиций и внешнеэкономическихсвязей Болгарии.ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇТретьякова І.С., к.е.н., Донецька філія Державного закладу «Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління», виконавчийдиректор ⋅Сьогоденні проблеми довкілля, як ніколи раніше, тісно пов’язані з різноманітними соціально-економічними процесами. Економічнаглобалізація проходить в такій формі і такими темпами, при яких відбувається підрив локальних екосистем, зникають багато видів рослин ітварин, виникає тенденція кліматичних порушень, посилюється танення льодовиків, ерозія ґрунтів, зникнення лісів тощо. Все гострішевідчуваються проблеми, пов'язані з нестачею питної води, дефіцитом продовольства, з розповсюдженням епідемій, виникненням внутрішніхетнічних конфліктів або зовнішньополітичною напруженістю. Вже неможливо намагатися вирішувати ці проблеми тільки на національномуабо регіональному рівні. Необхідні масштабні підходи та міжнародне співробітництво для доповнення зусиль на національному рівні.Внаслідок взаємозалежності та взаємозв’язку між спільнотами людей та екосистемами, провали у будь-якій сфері, - будь-то економічний спад,політичне протистояння або природні катаклізми, - чинять вплив на весь регіон. Тому, згадані вище зв’язки між погіршенням станунавколишнього середовища й бідністю, між політичною нестабільністю та екологічним стресом, навіть якщо й здаються слабкими на першийпогляд, стають все більш очевидними через зміни та процеси, обумовлені глобалізацією.Прискорення процесів глобалізації і становлення постіндустріальних суспільств безпосередньо пов’язані з якісними змінами у розвиткусвітового промислового виробництва. Воно залишається найважливішою галуззю матеріального виробництва, отримуючи нові якісні зміниглобальних технологічних систем і посилюючи свій вплив на економічний і соціальний розвиток людства.В системі нових економічних відносин важливість природно-ресурсного чинника щороку зростає. Мова йде про екологічнозбалансований економічний розвиток суспільства, а саме розвиток економіки, гармонізований в межах екологічних можливостей планети. Так,фундаментальні зміни у моделях суспільного виробництва та споживання не можна відокремити від досягнення глобального сталого розвитку.Подальше руйнування природних комплексів та загострення взаємовідносин суспільства з природою загрожує вимиранням ібіологічно-генетичною деградацією народу. Така екологічна ситуація зумовлює необхідність реалізації національної екологічної політики зметою зміцнення екологічної безпеки держави. Вирішення цих проблем потребує нових рішень і дієвих кроків, спрямованих на формуванняекологічно безпечного довкілля. Спільні рішення і скоординована політика у системі соціо-еколого-економічних зв’язків є гарантієюформування засад сталого розвитку України і світу взагалі.Нових рис актуалізації набирає проблема управління природокористуванням, враховуючи чинники нашої реальності та специфічніриси сучасного світу (структурні трансформації, інтегральні процеси, глобалізацію, регіоналізацію тощо). Глобальна економічнаінфраструктура дає нові можливості, але і створює нові ризики. Проте природні ресурси мають ключове значення для глобальної економіки.Для України це означає необхідність економії та пошуку варіантів зниження ресурсоспоживання, диверсифікації джерел енергоресурсів,впровадження нових, ресурсозберігаючих технологій та альтернативних джерел.Перехід до екологічно збалансованих моделей виробництва та споживання вбачається у ліквідації залежності між економічним ростом ідеградацією довкілля за рахунок підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу держави, удосконаленняорганізаційно-економічної системи управління виробництвом тощо.Перехід України на міжнародну систему рахунків і статистики, підписання Кіотського протоколу, проведення низки організаційнихзаходів з природокористування та охорони навколишнього середовища створили об’єктивні передумови для відпрацювання концепціїформування системи інструментів національної екологічної політики, яка б забезпечила ефективний захист навколишнього природногосередовища з урахуванням національних особливостей і традицій природокористування.З огляду на загальні тенденції формування, впровадження та розвитку економічних механізмів екологічної політики зазначимо, щоекономічні механізми екологічної політики розвиваються відповідно до тенденцій економічного зростання.Екологічну ситуацію в Україні можна оцінити як стабільну, але напружену, яка є наслідком нехтування протягом тривалого часуоб’єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу. Відбувалися структурні деформації народного господарства,за яких перевага надавалася розвитку сировинно-видобувним, найбільш екологічно небезпечним галузям промисловості. Наслідком цього ставвисокий рівень господарського освоєння території та техногенного навантаження. Незважаючи на зниження обсягів виробництва продукції, щовідбулося в останнє десятиріччя минулого століття, ступінь техногенного навантаження на основні складові екосистеми залишається суттєвим.© Третьякова І.С., 2010172

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування якихздійснювалося найбільш "дешевим" способом - без будівництва відповідних очисних споруд. Ці та інші чинники, зокрема низький рівеньекологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод,повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Такі процесиспричинили різке погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, що загрожує вимиранням ібіологічно-генетичною деградацією народу України.Головними причинами, які призвели до загрозливого стану навколишнього середовища, є:- застаріла технологія виробництва, висока енергоємність і матеріалоємність, що перевищують у два-три рази відповідні показникирозвинутих країн; несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв;- відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабезпечення і т.п.), низький рівеньефективності експлуатації існуючих природоохоронних об’єктів;- несформованість належних правових і економічних механізмів, що стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій іприродоохоронних систем; відсутність належного контролю за охороною навколишнього середовища;- аварійний стан значної частини каналізаційних мереж;- старіння основних фондів та інші.Екологізація господарської діяльності є найважливішою умовою переходу економіки на принципи екологічно безпечного існування.Еколого-економічне управління як новий напрям економічної науки, покликане сприяти вирішенню задачі екологізації підприємництва ізбереженню підприємством конкурентних переваг в зовнішньому середовищі, що постійно змінюється. У широкому значенні екологоекономічнеуправління можна визначити як тип управління, принципово орієнтований на формування і розвиток екологічного виробництва.При вирішенні екологічних проблем інтеграція екологічних аспектів в усі сфери діяльності підприємства зумовила необхідністьвикористання стратегічного підходу, що є обов'язковим чинником конкурентоспроможності підприємства в сучасних умовах. Дослідженнядозволили довести, що перехід до інтегрованого еколого-економічного управління від приватного управління навколишнім природнимсередовищем можливий при постійній взаємодії еколого-економічної стратегії і системи управління навколишнім середовищем.Перетворення екологічної проблеми на глобальну проблему людства викликає необхідність проведення країнами світу спільних заходівщодо їх розв’язання і вимагає значних капіталовкладень у фінансування програм та проектів з охорони навколишнього природного середовищаі раціонального використання природних ресурсів. Особливо гострим є питання фінансування екологічних програм у країнах, що розвиваються,та країнах з перехідною економікою. Оскільки власні фінансові ресурси цих країн є досить обмеженими, фінансування проектів з охоронидовкілля значною мірою забезпечується надходженнями із зовнішніх джерел, головним чином, за рахунок кредитування з боку міжнароднихвалютно-кредитних організацій.Робота з охорони та поліпшення навколишнього природного середовища може бути успішною тільки за умови поєднання національнихпрограм кожної країни з колективними діями держав на основі міжнародного співробітництва в галузі екології. Необхідним є розширенняспівробітництва між країнами в цій сфері діяльності, яка потребує мобілізації величезних матеріальних й інтелектуальних ресурсів всього світу.Наявність подібних проблем природокористування є однією з необхідних умов розвитку і закріплення зв’язків співробітництва у цій сфері міжрізними за суспільним устроєм державами.Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпекижиттєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку нашої держави. З цією метою Україна здійснює насвоїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища,захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягненнягармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.Державна екологічна політика є одним з найважливіших механізмів врегулювання економічних інтересів та природно-ресурснихобмежень розвитку народногосподарського комплексу країни. Екологічна політика – комплекс цілей і заходів органів державної влади всіхрівнів, які спрямовані на вирішенні довгострокових і короткострокових завдань охорони навколишнього середовища та раціональноговикористання природних ресурсів, відповідно до інтересів населення окремих регіонів, населених пунктів та держави в цілому, втілення якихуможливлюється соціально-економічною спроможністю держави.Ефективна політика щодо забезпечення міжнародної екологічної безпеки обумовлюється такими чинниками як ставлення влади країнсвіту до міжнародних конвенцій і угод стосовно стану навколишнього середовища й охорони природи, дотриманням внутрішньогоекологічного законодавства, ініціюванням співпраці з сусідніми країнами, чітким відстоюванням національних екологічних та економічнихінтересів, використанням усіх легітимних можливостей з метою досягнення сприятливих для держави умов розвитку. Від ефективності тавсеохоплюючості екологічної політики залежить розвиток господарства як взагалі, так і окремих господарчих суб’єктів зокрема.Аналіз чинного природоохоронного законодавства доводить, що декларативний характер окремих норм, відсилання на підзаконні акти(запровадження яких починає суперечити основним законам), відсутність погодженої і досконалої системи повноважень спеціальноуповноважених органів виконавчої влади щодо природокористування й охорони довкілля свідчать про потребу в серйозному, системномувдосконаленні чинного законодавства, а також у підвищенні ефективності державного й громадскього контролю за реалізацєю екологічнихприписів, підвищення рівня екологічної культури й правосвідомості.Фундаментальним напрямком удосконалення чинного екологічного законодавства ми вважаємо його подальшу кодифікацію на основіприйняття Екологічного Кодексу України, що відповідає світовим тенденціям у розвитку екологічного законодавства. Це дозволитьзабезпечити комплексний підхід до врегулювання екологічних відносин в економіці та забезпечення екологічної безпеки.Мета економічного регулювання природоохоронної діяльності в Україні полягає у стимулюванні природокористувачів дораціонального та ощадливого використання природних ресурсів, збереження і відтворення довкілля, а також у фінансуванні природоохороннихзаходів і робіт.Базовими елементами системи економічного регулювання природокористування та природоохоронної діяльності є збори/платежі заспеціальне використання природних ресурсів (мінеральних, водних, земельних, лісових, біологічних), збори за забруднення навколишньогоприродного середовища, податкові важелі, штрафні санкції за порушення екологічного законодавства. З одного боку, вони виявляютьсяінструментами мотивації природокористувачів до екологоконструктивної діяльності, а з іншого – джерелами створення природоохороннихфондів. Важливими функціональними складовими економічного регулювання природоохоронної діяльності залишаються системи державногобюджетного та позабюджетного фінансування природоохоронних заходів.Політика у галузі охорони довкілля та раціонального й ощадливого природокористування невід’ємна від головних механізмів їїреалізації - екологічних програм. В Україні розробляються регіональні плани та програми дій, затверджені обласними, Київською таСевастопольською міськими радами у сфері охорони довкілля. Метою цих програм є розробка і реалізація заходів, насамперед першочергових,із забезпечення екологічної безпеки, стабілізації і поступового поліпшення стану довкілля, раціонального використання і відтворенняприродних ресурсів, координація дій органів влади і господарських суб’єктів. Природоохоронні програми спрямовані на поліпшення якостіповітря, води, на розвиток заповідної справи, на створення єдиної екологічної мережі, запровадження і додержання принципів екологічнозбалансованого розвитку. Одним із головних напрямів екологічної політики держави є впровадження інвестиційних проектів екологічногоспрямування та збільшення площ територій природно-заповідного фонду.Слід зазначити, що в нинішній системі економічного механізму екологічного регулювання фактично не функціонує механізмкредитування природоохоронних заходів, пільгового оподаткування та цільового заохочення екологоконструктивної діяльності. Не набулинеобхідного розвитку механізм субсидування екологічної інфраструктури, «зеленої» індустрії, національного ринку екологічних послуг,зокрема такі механізми, як екологічний аудит, екологічне страхування. Досі чимало еколого-економічних інструментів існують лише на рівнізаконодавчих положень. У цілому створена в Україні система економічного регулювання та фінансування природоохоронної діяльності173

174Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010перебуває в стадії становлення, причому окремі її підсистеми та елементи мають різні ступені розвиненості та практичної реалізації. На часі -розбудова дієвої, ефективної системи економічного регулювання та фінансування природоохоронної діяльності, міцної фінансової основинаціональної екологічної політики.Державне регулювання у сфері охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки не може існувати без ефективної системинагляду за станом середовища, тобто без системи постійно діючого моніторингу. Екологічний моніторинг довкілля є сучасною формоюреалізації процесів екологічної діяльності за допомогою засобів інформатизації і забезпечує регулярну оцінку й прогнозування станусередовища життєдіяльності суспільства та умов функціонування екосистем для прийняття управлінських рішень щодо забезпеченняекологічної безпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування.Державна система моніторингу довкілля – це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізуінформації про стан довкілля, прогнозування його змін і вироблення науково - обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень прозапобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.В цілому економіка України має досить великі організаційні та фінансові можливості для підвищення ефективності екологічноїполітики, але вони не використовуються повною мірою. Зокрема, фінансування природоохоронних заходів як з державного, так і з місцевихбюджетів здійснюється в обсягах, менших від призначених. Тому збереження і посилення наявних тенденцій соціально-економічного розвиткумає більш тісно пов’язуватись із заходами щодо покращення стану навколишнього природного середовища. Визначальна роль має належатиструктурним змінам в реальному секторі економіки, спрямованим на підвищення ефективності його функціонування. Основними завданнями вцьому напрямку є:- формування оптимальної структури виробництва з підвищенням питомої ваги наукоємних галузей з виробництва продукціїпоглибленої переробки та кінцевого споживання (для яких характерна висока частка доданої вартості);- широке запровадження інноваційних технологій зі зменшеною енерго- і ресурсоємністю виробництва, комплексноюавтоматизацією та інформатизацією виробничих процесів, суттєвим підвищенням продуктивності праці та соціальногозабезпечення працівників;- розширення обсягів пропозиції наукоємних промислових товарів на внутрішньому ринку шляхом підвищення рівнязбалансованості виробництва, створення замкнених технологічних циклів з виробництва кінцевої продукції, активізаціїпроцесів імпортозаміщення, переорієнтації галузей обробної промисловості на задоволення потреб власної міжгалузевоїкооперації;- підвищення конкурентних можливостей промислового виробництва, розширення ринків товарів та послуг за рахуноквходження до пріоритетних для національної економіки секторів світового ринку (авіакосмічного, суднобудівного,військово-технічного, транспортного і сільськогосподарського машинобудування) та задоволення потреб внутрішньогоринку високих технологій за рахунок вітчизняного виробництва;- нарощування обсягів випуску високотехнологічних виробів, передусім технічно складних товарів широкого вжитку,медичної, комп’ютерної техніки, легкових автомобілів тощо, які стимулюють внутрішній попит і підвищення особистогокінцевого споживання ;- забезпечення змін у структурі експорту із збільшенням у ньому частки продукції поглибленої переробки (з високим рівнемдоданої вартості);- забезпечення формування збалансованого, інвестиційно-привабливого нормативно-правового поля, яке забезпечитьефективний розвиток промисловості.Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що необхідність розробки ефективної системи еколого-економічних інструментівдержавної екологічної політики стає сьогодні першочерговим завданням. Оскільки саме на неї покладається особлива відповідальність заохорону, відтворення і раціональне використання природних ресурсів, тому проблема розробки більш досконалих інструментів залишаєтьсяоднією з найактуальніших. Існуючий зараз в Україні механізм не забезпечує втілення в практику основних принципів екологічної політики,ефективність якої в значній мірі залежить від сукупності важелів, які використовуються для поліпшення стану навколишнього природногосередовища.Враховуючи вищезазначене, можна констатувати, що міжнародна екологічна безпека в умовах глобалізації – це сукупність певнихвластивостей глобального навколишнього середовища і створюваних цілеспрямованою діяльністю людини умов, за яких, з урахуваннямекономічних, соціальних чинників і науково обґрунтованих допустимих навантажень на об’єкти біосфери, утримуються на мінімальноможливому рівні ризику антропогенний вплив на навколишнє середовище країн світу і негативні зміни, що відбуваються в ньому,забезпечується збереження здоров’я життєдіяльності людей і виключаються віддалені наслідки цього впливу для теперішнього та наступнихпоколінь.Таким чином, становлення екологічної безпеки країн світу вимагає виконання цілої низки умов. Однією з них є нагальність зменшенняантропогенного тиску за допомогою розробки та впровадження технологій, що зменшують забруднення середовища, а також біологічного,економічного, юридичного та політичного обґрунтування ефективних заходів щодо охорони навколишнього середовища. Іншою умовою євисокий рівень фундаментальних досліджень закономірностей і механізмів, що визначають стійке функціонування біологічних систем різногорівня в процесі взаємодії із соціальним середовищем, продуктами антропогенного походження та природними ландшафтами.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. №1264-XII // Відомості Верховної Ради України. –1991.- №41. - Ст. 546. - (Зі змін.та допов.).2. Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічноїбезпеки: Постанова Верховної Ради України від 05.03.1998 р. № 188/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 38. - Ст. 248.3. Анализ проблем и взаимосвязей окружающей среды и безопасности в Восточной Европе: Беларусь - Молдова - Украина. Материалы дляконсультации по проблемам окружающей среды и безопасности в Кишиневе - Киеве - Минске / Под ред. Н. Денисова, О. Черпа, А. Антипаса,В. Новикова. - ENVSEC, 2006. - 61с.4. Васюта О . Участь України у діяльності міжнародних організацій по охороні довкілля // Галичина. - 2000. - № 4. - C. 163-169.5. Данилішин Б.М. і др. України: Проблеми сталого розвитку: Наукова доповідь / Б.М. Данилішин, С.І. Дорогунцов, Є.М. Лібанова. - К: РВПСУкраїни НАН України, 1997. - 149 с.6. Рудько Г. Екологічна безпека навколишнього природного середовища України // Екологія довкілля та безпека життєдіяльності. - 2003. -№4. - С.22-29.7. Садеков А.А. Механизм эколого-экономического управления предприятием: Монография. - Донецк: ДонГУЭТ им. М. Туган-Барановского,2002. - 311 с.8. Справочник по управлению в области охраны окружающей среды / Под ред. А. Штайнера, Г. Мартонаковой, С. Гузиовой. - Братислава:Региональное бюро ПРООН для стран Европы и Содружества Независимых Государств, 2003. - 380 с.9. Толстоухов А. В. Екобезпечний розвиток: пошуки стратегії /А.В. Толстоухов, М.І. Хильки / Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди НАНУкраїни; КНУ ім. Т. Шевченка. - К.: Знання України, 2001. - 332 c.10. www.menr.gov.ua – Офіційний сайт Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.РЕЗЮМЕРассматриваются проблемы управления природопользованием, с учетом факторов, характеризующих современную реальности испецифических черт современного мира. Ключевіе слова: глобализация, экологическая безопасность.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010РЕЗЮМЕРозглядаються проблеми управління природокористуванням, враховуючи чинники сучасної реальності та специфічні риси сучасного світу.Ключові слова: глобалізація, екологічна безпека.SUMMARYThe problems of environmental management are examined trough considering the modern reality factors and world specific features. Key words:globalization, environmental safety.ОБҐРУНТУВАННЯ ІНДИКАТОРІВ ОЦІНКИ РІВНЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНУТретяк О.З.,аспірант Львівської комерційної академії ⋅І. Вступ. Особливий вплив на стан та проблеми у сфері фінансової безпеки в регіонах України справляють два найбільш вагомих фактори:1) незавершеність переходу від адміністративної системи господарювання до ринкової, яка характеризується недостатністю внутрішніхфінансових ресурсів для економічного розвитку і необхідністю залучення таких ресурсів на зовнішніх ринках; 2) значні негативні наслідкисвітової економічної кризи. Крім того, внутрішні загрози для фінансової безпеки (дефіцит бюджету, високі темпи інфляції і знецінення реальноїкупівельної спроможності фінансових ресурсів) доповнюються зовнішніми – зростанням залежності держави та корпоративного сектора відзовнішніх джерел фінансування.Враховуючи, що фінансова є складовою економічної безпеки, проблема її належної підтримки є актуальною, оскільки зачіпає усі галузінаціонального господарства, все суспільство і державу як соціально-економічну систему регіону загалом.Водночас невід’ємним аспектом як оцінювання рівня, так і прогнозування негативних наслідків загроз економічної безпеки регіону євикористання системи показників-індикаторів фінансової безпеки. Відповідно від повноти переліку цих показників, обґрунтованості їхкритичних та порогових значень залежатиме об’єктивність висновків у сфері фінансової безпеки.Серед вітчизняних науковців, що вивчали проблеми визначення й впорядкування понятійного апарату фінансової безпеки, а такожформування економіко-організаційного механізму її забезпечення та оцінки, включаючи індикатори фінансової безпеки необхідно виділитипраці Барановського О.І., Василика О.Д., Власюка О.С., Геєця В.М., Єрмошенка М.М., Ковалюка О.М., Крупки М.І., Опаріна В.М., СтоляроваВ.Ф., Стукало Н.В., Федосова В.М, Чугунова І.Я., Шклярука С.Г., Юрія С.І.ІІ. Постановка завдання. Проте, вагомий, доробок вітчизняних науковців не заперечує удосконалення (уточнення) системи індикаторівфінансової безпеки з урахуванням існуючого стану розвитку економіки регіонів України, різних рівнів ієрархії управління економікою, угалузевому аспекті тощо.Крім того, на сьогодні немає єдиного загальноприйнятого набору кількісних показників виміру фінансової безпеки (індикаторів) та їхприпустимих (граничних) значень. Незважаючи на те, що в наукових роботах та у фінансовій політиці часто застосовуються категорії „загрози”та „критерії” безпеки, відсутнє спільне розуміння цих категорій.Отже, важливим завданням удосконалення вітчизняної державної політики у сфері національної економічної безпеки залишається яквизначення системи аналітичних показників фінансової безпеки, так і розробка узгоджених і науково обґрунтованих критичних (або граничних)рівнів індикаторів, вихід за межі яких може підривати стабільність фінансової системи та призводити до абсолютного зменшення фінансовихресурсів країни. Для проведення дієвої політики у сфері фінансової безпеки граничні значення мають затверджуватися на державному рівні, азавдання їх дотримання мають стати неодмінною складовою фінансової політики.ІІІ. Результати. Граничні значення індикаторів фінансової безпеки можна визначити як максимальні величини, вихід за встановлені межіяких свідчить про зростання внутрішніх та зовнішніх загроз порушення стабільності і розвитку фінансової системи. Для обґрунтування рівнятаких граничних значень можуть застосовуватися такі найбільш вживані методи:- метод аналогій (граничне значення індикатора встановлюється на рівні його значення у країнах, найбільш близьких за рівнемекономічного розвитку);- нормативний метод (граничне значення індикатора встановлюється на рівні, що відповідає цілям макроекономічної політики);- експертний метод (граничне значення визначається на підставі узагальненої точки зору групи експертів).Зауважимо, що у Концепції економічної безпеки України [4, с.35-36] пропонується більш широкий перелік показників щодо спроможностідержави виконувати зовнішні і внутрішні зобов’язання.Потребу у застосуванні дещо більш спеціалізованого переліку показників оцінки рівня фінансової безпеки доводить А. Сухоруков. Вінвідносить до складу індикаторів дефіцит державного бюджету, обсяги боргів держави, рівень інфляції, рівень монетизації економіки, обсягміжнародних резервів НБУ [5, с.50].Водночас С. Глазьєв додає такі показники фінансової безпеки: поточна потреба в обслуговуванні й погашенні внутрішнього боргу якпроцент від податкових надходжень, частка зовнішніх запозичень у покритті дефіциту бюджету, рівень доларизації (частка іноземної валюти угрошовій масі) [3, с.164-165].Зазначимо, що індикатори фінансової безпеки мають безпосередньо відображати поточний стан та прогнозовані тенденції розвиткуфінансової системи. Тому можна погодитись з О. Василиком та С. Мочерним, які до найважливіших (базових) показників фінансової безпекивідносять величину внутрішнього і зовнішнього боргу, рівень інфляції, стійкість національної валюти, сальдо платіжного балансу [2], оскількисаме ці показники адекватно відображають поточний та очікуваний стан фінансової системи і її здатність до нагромадження фінансовихресурсів для економічного розвитку. Проте, ми вважаємо, методичний інструментарій політики у сфері фінансової безпеки потребує ширшогопереліку індикаторів, які б всебічно відображали потенційні загроз.У відповідності до вищенаведеного, а також наявних в економічній літературі граничних обмежень загроз фінансової безпеки соціальноекономічноїсистеми у таблиці 1 представимо компаративний аналіз граничних значень індикаторів фінансової безпеки, запропоновані різнимиавторами.Порівняння наукових поглядів свідчить про відсутність єдиного підходу за окремими показниками. Спільною є позиція щодо граничноприпустимого мінімального рівня монетизації на рівні 50% ВВП. Різним є граничне значення дефіциту бюджету, що становить від 1,0%(Сухуруков А.) до 3,0% ВВП (Безуглова М.), що є близьким до вимог Пакту щодо фінансової стабільності ЄС (1997), згідно з якимиприпустимим вважається дефіцит у 2-3% до ВВП. Відношення сукупного державного боргу до ВВП на рівні 60% відповідає вимогам щодофінансової стабільності ЄС. Крім того, А.Сухоруков пропонує дещо нижчий рівень граничного значення цього індикатора – 40% (10% -внутрішній борг і 30% - зовнішній). Значними є відмінності у показниках інфляції (від 5 до 25% на рік), що пояснюються, на нашу думкурізним часом видання робіт, які наведені у таблиці. Порівнюючи аналогічні показники по Україні з граничним рівнем індикаторів, можнастверджувати, що існують загрози фінансовій безпеці країни на сучасному етапі соціально-економічного розвитку держави, зумовленінезадовільними значеннями індикаторів фінансового сектора та фінансової стабільності. Йдеться про значні темпи інфляції, високі процентніставки, надмірну доларизацію тощо.Надаючи належне місце забезпеченню національної безпеки в усіх її аспектах Верховною Радою України було схвалено Концепцію(основи державної політики) національної безпеки України, в якій економічна безпека розглядається як складова національної безпеки (безпекив економічній сфері) та до неї віднесено такі напрями державної політики у сфері національної безпеки:- недопущення незаконного використання бюджетних коштів і державних ресурсів та перетікання їх у “тіньову” економіку;- контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямованою на підтримку важливих для України пріоритетів та захист вітчизняноговиробника;© Третяк О.З., 2010175

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010- боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія неконтрольованому відтоку національних матеріальних, фінансових,інтелектуальних, інформаційних та інших ресурсів.Порівняльний аналіз граничних значень індикаторів фінансової безпеки [1]Індикатори фінансової безпеки Сухоруков А. Глазьєв С. Безуглова М. КонцепціяекономічноїбезпекиУкраїниРівень монетизації економіки (не нижче), % 50,0 50,0 50,0 - 44,1Обсяги зовнішнього державного боргу, % від ВВП 30,0 - 30,0 25,0 6,8Обсяги внутрішнього державного боргу, % від ВВП 10,0 - 30,0 30,0 2,2Рівень інфляції, % на рік 5,0 - 25.0 20,0 15,5Обсяг міжнародних резервів центрального банку, 3,0 - - 3,0 4,7місяців імпортуДефіцит зведеного бюджету, % від ВВП 1,0 - 3,0 3,0 0,7Вартість банківських кредитів у національній валюті, 10,0 - - - 14,4% річнихРівень доларизації, частка іноземної валюти угрошовій масі, %- 10,0 - 10,0 22,8Таблиця 1Фактичнізначення вУкраїні за2008 р.Окремо фінансову безпеку Концепція не визначає. Однак серед загроз національній безпеці в економічній сфері в Концепції наведено деякіскладові фінансової безпеки, а саме: невирішеність проблеми фінансової залежності національної економіки від інших країн; неконтрольованийвідплив за межі України фінансових ресурсів; фінансовий аспект криміналізації суспільства та діяльності “тіньових” структур. На нашу думку,цей підхід також є дещо не повноцінним і несистемним, оскільки фінансово-кредитна система держави містить такі складові: грошовокредитну,валютну, банківську, інвестиційну, бюджетну, фондову, страхову, фінансовий аспект зовнішньоекономічної діяльності. Зрозуміло,що розподіл за наведеними складовими є досить умовним, бо усі вони нерозривно пов'язані між собою в єдину систему — фінансово-кредитнусферу, яка в свою чергу входить до економічної системи держави.Вважаємо, що ґрунтуючись на Концепції національної безпеки України, структура концепції фінансової безпеки може бути такою:- основна мета забезпечення та підтримки фінансової безпеки держави;- принципи організації підсистеми фінансової безпеки;- основні методи забезпечення фінансової безпеки;- загрози фінансовій безпеці;- основні критерії, що характеризують фінансово-кредитну сферу з точки зору гарантування її безпеки на належному рівні;- національні інтереси у фінансово-кредитній сфері;- основні напрями (пріоритети) державної політики у сфері фінансової безпеки;- система підтримки безпеки у фінансово-кредитній сфері на належному рівні.IV. Висновки. Як передумова щодо удосконалення системи індикаторів фінансової безпеки регіону, зазначимо, що безпечним можнавважати такий стан фінансово-кредитної сфери, який має характеризуватися збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативнихвпливів, здатністю цієї сфери забезпечувати ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання. Тодіосновна мета підвищення фінансової безпеки полягає у безперервній підтримці саме такого стану фінансово-кредитної сфери. При цьомуіндикатори фінансово-кредитної сфери мають бути такими, що адекватно відображають і внутрішню, і зовнішню збалансованість. Їх значенняповинні бути достатніми для забезпечення ефективного функціонування економіки, а механізми, що використовуватимуться при цьому, здатнізабезпечувати належну стійкість до дії загроз.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1.Барановський О.І. Фінансова безпека: моногр. / Олександр Іванович Барановський. Ін-т екон. Прогнозування. – К.: Фенікс, 1999. – 338с.2. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник / О.Д. Василик – К.: НІОС, 2003. – 416 с.3.Глазьев С. Основа обеспечения экономической безопасности страны — альтернативный реформационный ресурс/ С. Глазьев /Российскийэкономический журнал. — 1997. - №1 и №2.4.Концепція економічної безпеки України: Ін-т екон. Прогнозування НАН України; кер. Проекту Валерій Михайлович Геєць. – К.: Логос, 1999.– 56с.5.Сухоруков А. І. Проблеми фінансової безпеки України: Монографія / А.І. Сухоруков. – НІІІМБ, 2005. – 140 с.6.Даниленко А.І. Фінансово-монетарні важелі економічного розвитку: В 3 т. / За ред. чл.-кор. НАН України А.І.Даниленка. – К.: Фенікс, 2008.7.Т. 1. - Фінансова політика та податково-бюджетні важелі її реалізації. – К.: Фенікс, 2008. – 468 с.РЕЗЮМЕПроанализированы имеющиеся в экономической литературе характеристики индикаторов уровня финансовой безопасности социальноэкономическойсистемы; обоснованно авторский подход к избранию состав показателей-индикаторов оценки уровня финансовой безопасностирегиона и их имплементации в структуре системы обеспечения безопасности государства.SUMMARYThe available characteristics of financial security indicators of social-economic system in the economic literature is analyzed. Author's approach to theselection of the assessment indicators of the region financial security and its implementation in the structure of the system security state are grounded.РЕЗЮМЕПроаналізовано наявні в економічній літературі характеристики індикаторів рівня фінансової безпеки соціально-економічної системи;обґрунтовано авторський підхід до обрання складу показників-індикаторів оцінки рівня фінансової безпеки регіону та їх імплементації уструктуру системи гарантування безпеки держави.ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫЕ РЕСУРСЫ В УСЛОВИЯХ СТАНОВЛЕНИЯ ИННОВАЦИОННОЙ ЭКОНОМИКИ РЕСПУБЛИКИБЕЛАРУСЬ И РАЗВИТИЯ ГЛОБАЛИЗАЦИИТрусевич И.В., к.э.н., доцент, руководитель Центра бизнес-образования Белорусского торгово-экономического университета потребительскойкооперации ⋅Стратегическим направлением развития Республики Беларусь в настоящий период является создание инновационной экономики наоснове новейших научных знаний и современных технологий, отвечающих мировому уровню.© Трусевич И.В., 2010176

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010В решении задач выхода страны из кризиса, обеспечения динамически устойчивого развития экономики первостепенная рольпринадлежит инновациям, инновационной деятельности, способным обеспечить непрерывное обновление технической и технологической базыпроизводства, освоение и выпуск новой конкурентоспособной продукции, эффективное проникновение на мировые рынки товаров и услуг.С учетом главенствующей роли научных знаний в инновационных процессах стали предъявляться более высокие требования к уровнюквалификации работников, качеству подготовки кадров.На первом месте сегодня стоит подготовка кадров по новым приоритетным направлениям развития техники и технологий, экономики иуправления, повышение роли дополнительного профессионального образования, формирование работников, обладающих инновационнымиспособностями, то есть умением вырабатывать инновации самостоятельно, в процессе трудовой деятельности, находить новое в опыте других ииспользовать его в своей работе.В связи с этим статья посвящена обсуждению концептуальных вопросов кадрового обеспечения инновационного развития страны,проблемам подготовки профессиональных кадров для инновационной экономики с учетом специфики и потребностей конкретных отраслей,повышения эффективности процессов развития интеллектуальных ресурсов инновационной экономики.Способность активно использовать интеллектуальный ресурс в деятельности предприятий становятся ключевой компетенцией иважнейшим элементом их организационной структуры. Она во многом определяется развитостью и состоянием социальных взаимодействий вколлективе и для конкретного субъекта хозяйствования зависит от следующих основных факторов:• миссии и стратегической цели развития:• инновационной стратегии;• организационной структуры;• модели обучения;• системы мотивации персонала к инновационной деятельности;• способности превратить инновационную культуру в мощный конкурентный актив.В условиях ориентации Республики Беларусь на построение общества знаний принципиальное значение приобретает поискэффективных методов активизации инновационной деятельности. Программа социально экономического развития Республики Беларусь на2006-2010 годы предусматривает «повышение уровня конкурентоспособности на основе модернизации экономики, ее девиз - «человек -инновации - благосостояние»» [1]. На активизацию инновационной деятельности направлена и Государственная программа инновационногоразвития на 2007-2010 гг. [2].Инновация - это конечный результат творческой деятельности, получившей воплощение в виде новой или усовершенствованнойпродукции, либо нового или усовершенствованного технологического процесса, используемого в практической деятельности. Таким образом,создание и внедрение инноваций - это, прежде всего, интеллектуальная деятельность и принципиально важным фактором повышенияинновационной активности предприятий является, эффективное управление интеллектуальными ресурсами.Значительная доля интеллектуального потенциала Республики Беларусь приходиться на предприятия. Эффективное управление такимпотенциалом может быть обеспечено внедрением модели интеллектуальной организации (ИО) [3].Модель интеллектуальной организацииИнтеллектуальная организация за счет управления знаниями обеспечивает эффективную интеллектуальную деятельность сотрудников,что в свою очередь приводит к появлению инноваций и эффекту, значительно превосходящему эффект традиционной организации,деятельность которой основывается на тривиальных решениях. Переход белорусских предприятий к модели ИО способствуют достижению имиконкурентоспособности, эффективности и инновационности. Такую модель целесообразно внедрять, прежде всего, на предприятиях с высокойдолей интеллектуального труда и нематериальных активов, эффективность использования которых и обусловливает в значительной степениэффективность деятельности предприятия.Механизм внедрения модели ИО включает три этапа:1. исследование предприятия и выявление проблем, которые препятствуют внедрению модели ИО;2. разработка методических рекомендаций, направленных на решение выявленных на предыдущем этапе проблем и на приближениехарактеристик предприятия к модели ИО;3. внедрение разработанных рекомендаций, их мониторинг и анализ экономического эффекта.На первом этапе проводятся: анализ документации и статистических данных, предварительный опрос специалистов и руководящихсотрудников и анкетный опрос. Анализ полученных данных позволит выявить проблемы, решение которых будет способствовать внедрениюмодели интеллектуальной организации.Разработка мероприятий, направленных на решение поставленных задач осуществляется на втором этапе механизма внедрениямодели ИО. Предлагаются методические рекомендации по увеличению эффективности использования интеллектуального потенциала ивнедрению элементов модели интеллектуальной организации. Важнейшие из них:• внедрение системы менеджмента знаний;• стимулирование творческой и изобретательской деятельности сотрудников;• создание системы информатизации;• разработка цели и миссии организации;• формирование основ организационной культуры.Внедрение системы менеджмента знаний.Первым шагом по внедрению системы менеджмента знаний является формирование у коллектива предприятия понимания сущностиэтой системы, а также модели интеллектуальной организации и обоснование необходимости их внедрения. Как и любое изменение, такиемероприятия вызывают определенное сопротивление. Чтобы предотвратить это, рекомендуется провести информирование об инновациях всегоколлектива предприятия на общем собрании, а также (дополнительно) на отдельном собрании руководителей подразделений, которые, являясьформальными лидерами, смогут донести идеи новшества коллективу целенаправленно и эффективно. Все сотрудники должны иметь доступ кдополнительной информации по этим вопросам, для чего необходимо подобрать соответствующие книги и журналы в библиотеке,информационные ресурсы на сайте и т.д.Вторым шагом внедрения менеджмента знаний является обучение сотрудников интеллектуальным методам, к которым относятся«карты ума», мозговой штурм, списки контрольных вопросов, морфологический анализ и т.д. Ознакомить сотрудников с особенностямиприменения этих методов должны руководители подразделений. Обучение самих же руководителей подразделения рекомендуется провести наспециальном занятии. Интеллектуальные методы уже при первом применении обеспечивают рост эффективности и результативностиинтеллектуальной деятельности сотрудников. Использование групповых методов принятия решений способствуют синергетическому эффектузнаний сотрудников и росту сплоченности коллектива. Для дополнительного изучения интеллектуальных методов заинтересованнымсотрудникам должны быть предложены информационные материалы.Особое внимание должно уделяться важнейшему элементу менеджмента знаний - обучению.Оно позволяет увеличивать и обновлять знания сотрудников, а значит, и интеллектуальные ресурсы всего предприятия, являетсяважным инвестиционным стимулирующим фактором. Однако для обучения могут потребоваться большие финансовые вложения. Именнопоэтому важно иметь стратегию обучения. Для ее разработки предприятиям необходимо предпринять следующие шаги:• регулярно выявлять сотрудников, которым целесообразно повысить квалификацию или пройти дополнительное обучение;• установить связи с необходимыми организациями по обучению (вузы, курсы, предприятия-заказчики и т.д.);• разработать план и соответствующий график обучения;177

178Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010• привлекать наиболее подготовленных в профессиональном отношении сотрудников к практическим занятиям с молодежью(передача неявных знаний, опыта).Исходя из принципиальной роли интеллектуальной деятельности, выделяется в качестве принципиально важного направлениястимулирование творческой и изобретательской деятельности сотрудников.Проведенное на предприятиях исследование показало необходимость увеличения эффективности передачи инноваций и ихстимулирования. Большинство новых идей не доходит до начальников, респонденты предпочитают поделиться ими с коллегами, что зачастуюнедостаточно эффективно: предложение может просто забыться или затеряться. Только 25% сотрудников, принявших участие в анкетномопросе, считают, что нововведения они «поддерживают и активно применяют», что свидетельствует о низком стимулирующем эффекте ицелесообразности нововведений.На преодоление указанных проблем и направлены следующие мероприятия в области стимулирования творческой и изобретательскойдеятельности сотрудников:• разработка и внедрение системы мер поощрения сотрудников за нововведения;• ознакомление сотрудников с актуальной для предприятия проблематикой;• введение «ящика предложений» по аналогии с урной для голосования, куда сотрудник может положить листки со своимипредложениями, новациями, идеями;• осведомление сотрудников о сущности системы мер по стимулированию «ящика предложений», принципах оценки предложений;• доведение на совещаниях до коллектива наиболее эффективных и актуальных предложений сотрудников.Рост творческой и изобретательской активности сотрудников позволит значительно увеличить количество новаций и нововведений,вызовет рост удовлетворенности сотрудников своим трудом, обеспечит установление обратной связи между администрацией предприятия исотрудниками.Создание системы информатизации. Работа с интеллектуальными ресурсами подразумевает формирование условий для ихнакопления, охраны, распространения и поиска. Соответствующая информационная структура обеспечивает и ускоряет такие процессы.Именно прорыв в области информационных технологий значительно ускорит возможность перехода к постиндустриальному обществу.Необходимость внедрения базы знаний обусловливается проблемами поиска необходимой информации сотрудниками. База знанийпредставляет собой хранилище структурированных знаний организации, по ней должна осуществляться система эффективного поиска. Доступк ней должен быть обеспечен с каждого компьютера предприятия. Для обеспечения функционирования базы знаний и регулирования всехвопросов по ней необходимо назначить сотрудника.Разработка цели и миссии предприятия. Несмотря на обоснование в теории менеджмента целесообразности разработки цели имиссии, во многих организациях они либо отсутствуют, либо не имеют практического применения. Цель и миссия определяют планы и сферу,принципы деятельности предприятия, направление развития, являясь мощным стратегическим инструментом. Предложения по разработке целии миссии должны быть направлены на менеджмент знаний, эффективное управление интеллектуальными ресурсами предприятия. Цель имиссия начнут действовать, когда их будут знать и практически использовать. С ними следует ознакомить сотрудников, клиентов иобщественность, используя печатную продукцию, презентации, Интернет, рекламные материалы, а также собрания и личное общение.Формирование основ организационной культуры. Инновационные предприятия и ИО отличают смелость, отсутствие боязниошибиться и идти на риск. Эти качества закладываются организационной культурой и организационными ценностями. На исследуемыхпредприятиях организационные ценности формируются самопроизвольно, на основе ценностей коллектива. Администрация же должнарегулировать данный процесс, создавая атмосферу творчества. Руководству предприятия необходимо определить ценности организационнойкультуры, которые будут способствовать увеличению эффективности интеллектуальной деятельности сотрудников. Предложения должны бытьнаправлены на утверждение ценности для предприятия интеллектуального потенциала каждого сотрудника, инноваций и интеллектуальнойдеятельности, общечеловечеких ценностей (доверие, защищенность, равенство, уважение и т.д.). Как и в случае с целью и миссией, реальноевоздействие предложенных разработок выявится после ознакомления с ними сотрудников, клиентов и общественности путем использованияпечатной продукции, презентаций, Интернета, рекламных материалов, а также коллективных собраний. Для клиентов и новых сотрудниковрекомендуется подготовить специальные папки, содержащие правила и принципы, заложенные в организационную культуру.Третий этап механизма внедрения модели ИО - непосредственное внедрение разработанных мероприятий, контроль за ними наоснове обратной связи и регулирование.Предполагаемым результатом такого внедрения станет улучшение условий для эффективного использования интеллектуальныхресурсов и роста инновационной активности сотрудников предприятия,Итак, разработка и внедрение модели интеллектуальной организации является важным шагом на пути активизации инновационнойдеятельности предприятий, формированию интеллектуальных ресурсов, что соответствует социально-экономической политике РеспубликиБеларусь. Комплекс мероприятий, осуществленных на исследуемых предприятиях, является первым практическим опытом по переходу кмодели ИО. Ряд проблем, которые были решены и решаются в этом процессе, актуальны для многих белорусских предприятий и могут бытьвзяты ими на вооружение.Методика ЕС оценки учета интеллектуального капитала в промышленностиНеобходимость оценки влияния интеллектуального потенциала на формирование стоимости компании и ее конкурентоспособность вусловиях становления инновационной экономики и развития глобализации начинает находить понимание и на государственном уровне. Так,Европейским Союзом разработана и используется методика оценки учета интеллектуального капитала в промышленности (Measuring andAccounting Intellectual Capital (MAGIC))[4], согласно которой его составляющими являются:• человеческий капитал, включающий умение сотрудников компании реагировать на спрос и потребности клиентов в зависимости отих навыков, опыта, профессионализма, а также уровень менеджмента;• организационный капитал, определяющий способность предприятия при имеющейся у него инфраструктуре и организационныхпроцессах оперативно реагировать на потребности рынка;• рыночный капитал, влияющий на эффективность взаимодействия с клиентами, партнерами, акционерами;• инновационный капитал, то есть потенциал компании по вводу новшеств, совершенствованию, нахождению применениянеиспользуемым ресурсам.Оценка указанных составляющих интеллектуального капитала производится по специальной системе индикаторов, при выборекоторых учитываются стратегические цели компании.Главные принципы управления «неосязаемыми» активами Евросоюза (Основное руководство Меритум (Meritum guidelines)),разработанные Данией, Францией, Финляндией, Норвегией, Швецией на основе изучения 80 наиболее успешных европейских предприятий,представляют собой основные правила их идентификации, оценки и контроля. При этом «неосязаемые» активы характеризуются с помощьюпоказателей как общих, практически неизменных для любого типа компании, так и специфических, зависящих от особенностей исследуемогопредприятия.Таким образом, можно сделать следующие выводы:• в современных условиях меняются структура и приоритетность ресурсов, определяющих успех на рынке, – интеллектуальныйкапитал становится ведущим. Если в «старой» модели материальные ценности были определяющими, то в инновационной экономике богатствосоздается за счет капитализации инноваций, то есть от руководства компанией необходимо перейти к управлению ее стоимостью;• оценка влияния интеллектуального капитала на стоимость организации и ее будущее развитие становится одним из центральныхметодологических, методических и практических вопросов, рассматриваемых как на уровне предприятия, так и на государственном;

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010• при наблюдающейся тенденции увеличения разницы между рыночной и балансовой стоимостью компаний возникает необходимостьидентификации, формализации и управления их «неосязаемыми» активами;• развитость институтов управления интеллектуальным капиталом фирм определяет состояние интеллектуального капиталанациональной экономики в целом, повышая ее эффективность, обеспечивая конкурентоспособность продукции и услуг национальныхпроизводителей на мировых рынках.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Программа социально-экономического развития Республики Беларусь на 2006-2010 годы.Указ Президента Республики Беларусь 12 июня2006 г. № 384 // [Электронный ресурс] www.president.gov.by2. Государственная программа инновационного развития Республики Беларусь на 2007-2010 годы // [Электронный ресурс] / Министерствоэкономики Респ. Беларусь. Минск, 2007. www.president.gov.by3 Марахина И.В., Прокопьев Н.А. Внедрение модели интеллектуальной организации как фактор повышения инновационной активностиотечественных предприятий / И.В. Марахина, Н.А. Прокопьев // Экономика и управление. 2008. № 1. С.6–10.4. Нехорошева Л. Интеллектуальный ресурс в системе управления предприятием / Л.Нехорошева // Наука и инновации. 2008. №8. С.50-52.РЕЗЮМЕСтаття присвячена обговоренню концептуальних питань кадрового забезпечення інноваційного розвитку Республіки Білорусь, проблемампідготовки професійних кадрів для інноваційної економіки з врахуванням специфіки і потреб конкретних галузей, підвищення ефективностіпроцесів розвитку інтелектуальних ресурсів інноваційної економіки.SUMMARYThe article is devoted the discussion of conceptual questions of the skilled providing of innovative development of Republic Byelorussia, to the problemsof training of professional personals for an innovative economy taking into account a specific and necessities of concrete industries, increase of efficiencyof processes of development of intellectual resources of innovative economy.РЕЗЮМЕСтатья посвящена обсуждению концептуальных вопросов кадрового обеспечения инновационного развития Республики Беларусь, проблемамподготовки профессиональных кадров для инновационной экономики с учетом специфики и потребностей конкретных отраслей, повышенияэффективности процессов развития интеллектуальных ресурсов инновационной экономики.ОСОБЕННОСТИ КОНКУРЕНТНОЙ БОРЬБЫ НА МИРОВОМ РЫНКЕТурбан Г.В., к.е.н., зав. кафедрой международного бизнеса Белорусского государственного экономического университета ⋅Конкуренция в экономике - это состязание между экономическими субъектами за наиболее выгодные сферы приложения капитала,рынки сбыта, источники сырья.Конкурентоспособность предприятий определяет конкурентоспособность страны. Вопросами оценки конкурентоспособностинациональных экономик в системе мирового хозяйства занимаются международные организации. Некоторые из них, в частности, Институтстратегии и конкурентоспособности при Гарвардском университете (США), возглавляемый профессором Майклом Портером, изучаютконкурентоспособность преимущественно в корпоративной плоскости, другие центры свои исследования переводят в плоскость болееширокую — составляют рейтинги конкурентоспособности стран и регионов.Среди последних можно выделить два центра Всемирный экономический форум и Международный институт развития менеджмента вЛозанне. Так, по результатам последнего рейтинга Всемирного экономического форума (ВЭФ) за 2009 год первую строчку в рейтингеглобальной конкурентоспособности (из 131 страны), набрав 5,6 баллов, заняла Швейцария, опередив США (таблица 1). Далее следуютСингапур, Швеция и Дания.Таблица 1 - Страновая конкурентоспособность по оценке Всемирного экономического форума, 2009-1010СтраныСтрановая конкурентоспособность 2009-2010МестоКоличество балловСтрановаяконкурентоспособность 2008-2009Швейцария l 5,60 2США 2 5,59 1Сингапур 3 5,55 5Швеция 4 5,51 4Дания 5 5.46 3Финляндия 6 5,43 6Германия 7 5,37 7Япония 8 5,37 9Канада 9 5,33 10Нидерланды 10 5,32 8Гонконг 11 5,22 11Тайвань 12 5,20 17Великобритания 13 5,19 12Норвегия 14 5,17 15Австралия 15 5.15 18Франция 16 5,13 16Австрия 17 5,13 14Бельгия 18 5,09 19Южная Корея 19 5,00 13Новая Зеландия 20 4,98 24И с т о ч н и к: [1]Среди стран СНГ, отобранных ВЭФ, первенство принадлежит России (63 место). Эстония заняла в рейтинге ВЭФ 35-е место, Литва –53-е место, Латвия – 68-е место (таблица 2).© Турбан Г.В., 2010179

1953 1963 1973 1983 1993 2003 2007 20081948годыПроблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Таблица 2 - Рейтинг страновой конкурентоспособности постсоветских странСтранаМесто2009/2010 2008/2009Эстония 35 32Польша 46 53Азербайджан 51 69Литва 53 44Россия 63 51Казахстан 67 66Латвия 68 54Украина 82 72Грузия 90 90Армения 97 97Таджикистан 122 116Киргизия 123 122И с т о ч н и к: [1]Республика Беларусь не оценивается по показателям конкурентоспособности Всемирным экономическим форумом. Используяметодики данной организации, такую оценку выполнил Институт приватизации и менеджмента. Позиция Республики Беларусь определенамежду 75 и 80 местом.Современная мировая экономика характеризуется усилением конкурентной борьбы. Конкуренция ужесточается по ряду причин.Прежде всего существенно возросло число участников внешнеэкономической деятельности. Современная мировая торговляприобрела глобальные масштабы. В 2008 году мировой экспорт товаров достиг 13570 млрд. долларов США увеличившись за 60 лет (всравнении с 1948 годом) более чем в 267 раза (рисунок 1) [2].180001577516000140001357012000ША10000млрд.дол.С800073716000367540001838200057984157590Рисунок 1 – Динамика роста мирового экспорта товаровМировыми лидерами в торговле по-прежнему остаются промышленно развитые страны, однако роль развивающихся странсущественно возросла. В 2008 году на семерку промышленно развитых стран - мировых лидеров в экспорте товаров (Германия, США, Япония,Франция, Нидерланды, Италия, Великобритания) приходилось около 36,7% всех поставок, в импорте – 40,9% (таблица 3). Доля развивающихсястран в 2008 году в мировом экспорте составила 38,2 %, в импорте 34,1% [2]. По данным аналитического журнала «Economist» участиеразвивающихся государств в мировом экспорте с 2000 года по 2008 год выросло почти в 2 раза.Таблица 3 - Ведущие экспортеры и импортеры в мировой торговле товарами, 2008 (млрд. долл. США и в %)Место Экспортеры Стои-мость Доля Место Импортеры Стои-мость Доля1 Германия 1465 9,3 1 США 2166 13,42 Китай 1428 9,1 2 Германия 1206 7,53 США 1301 8,2 3 Китай 1133 7,04 Япония 782 5,0 4 Япония 762 4,75 Нидерланды 634 4,0 5 Франция 708 4,4Развивающиеся страны 6025 38,2 Развивающиеся страны 5494 34,1Северная Америка 2049 13,0 Северная Америка 2909 18,0МЕРКОСУР 279 1,8 МЕРКОСУР 259 1,6АСЕАН 990 6,3 АСЕАН 936 5,8ЕС (27) 1928 12,2 ЕС (27) 2283 14,1Мир 15775 100,0 Мир 16120 100,0И с т о ч н и к: [2]180

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Факт роста конкурентоспособности продукции развивающихся стран обращает на себя особое внимание. Одним из наиболеепримечательных изменений в направлении мировой торговли во вторую половину XX века является то, что доля производителей,выпускающих экспортную продукцию в развивающихся странах, в целом выросла с приблизительно 25 процентов до свыше 75 процентовк концу 90-х годов. Таким образом, вопросы доступа на рынки представляют собой серьезный вопрос для экспортеров любой страны мира.Конкурентоспособность в настоящее время в значительной степени связана с активизацией работы стран в рамкахинтеграционных объединений. Региональные торговые соглашения стимулируют внутреннюю реструктуризации и повышение национальнойконкурентоспособности, однако ограничивают поступление товаров из стран вне интеграционного объединения. В настоящее времяСекретариат Всемирной торговой организации уведомлен о заключении около 300 региональных торговых соглашений. Наиболееинтегрированным в мире рынком является Европейский Союз: в 2007 г. 68% торговых сделок совершалось в его пределах. Торговля междустанами NAFTA составляла немного больше половины (51%) экспорта Североамериканского Соглашения о Свободной Торговле. Другиеторговые блоки, такие как MERCOSUR, Andean Community или АСЕАN показывают менее явную интеграцию. В 2007 г. страны АСЕАNсовершили около 25% внешнеторговых сделок внутри соглашения, MERCOSUR – 14%, Andean Community – 8% [2].Стремительный рост торговли, прежде всего внутрирегиональной в развивающихся экономиках, сопровождается не менеевпечатляющим ростом притока ПИИ, особенно в страны Юго-Восточной Азии. Происходила значительная кооперация экономикотдельных стран с ТНК, которые предоставляли нишу для сбыта продукции. Уже сейчас больше половины мировой торговли готовойпродукцией и примерно треть всей торговли осуществляется на базе долгосрочных соглашений и контрактов научно-технической,производственной и сбытой кооперации. Расширение географии поставок деталей, узлов и комплектующих для участвующих впроизводственном сотрудничестве заграничных предприятий стало характерной чертой последних десятилетий.Значительно увеличилось количество факторов, которые влияют на обеспечение доступа экспортных товаров на зарубежные рынки.Экспортеры обращают внимание не только на уровень цен и качество производимых ими товаров, но и на барьеры входа на зарубежныерынки. А зарубежные рынки становятся все более защищенными, как при помощи тарифных мер, так и нетарифных.В частности, озабоченность вызывают тарифные пики на продукцию, в производстве которой многие развивающиеся страны и страныс переходной экономикой обладают сравнительным преимуществом: текстиль, одежда, обувь и др. Согласно оценкам экспертов ВТО, в ЕС,Канаде, Соединенных Штатах и Японии существует более чем 1 000 тарифных пиков.Существенно возрастает количество нетарифных барьеров для защиты внутренних рынков. Страны научились защищать свои рынкитакими нетарифными мерами как сертификация, экологические стандарты, таможенные процедуры.Таким образом последними особенностями в мировой торговле, которые оказывают наибольшее влияние на конкурентоспособность иразвитие экспорта любой страны являются:• существенное развитие экспортоориентированных производств в развивающихся странах;• активизация интеграционных процессов, особенно в Юго-Восточной Азии, когда региональные объединения странвыступают как мировые экспортеры;• значительная кооперация развивающихся экономик с ТНК, которые предоставляют нишу для сбыта;• обеспечение защиты рынков тарифными и нетарифными методами с использованием тарифных пиков и тарифнойэскалации.Конкуренция усиливается и по причинам:- развития научно-технического прогресса, который характеризуется значительным ускорением исследований, конструирования ипроизводства новых видов продукции. Фирмы, быстрее других предлагающие новую продукцию, получают преимущества в конкуренции;- широкого распространения Интернет и развития электронной торговли товарами на мировом рынке. Электронная торговляобеспечивает новые возможности ведения бизнеса: глобальное присутствие на рынках, сокращение времени предоставления товарапокупателю, снижение затрат и цен.В современной международной экономике понятие конкурентоспособности трансформировалось. Оно определяется не толькоориентацией на выпуск продукции с учетом запросов конкретных потребителей, но и возможностями преодолеть барьеры доступа назарубежные рынки, использовать современные маркетинговые технологии.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Официальный сайт Всемирного экономического форума [Электронный ресурс].www.weforum.org2. World trade report 2009. [Электронный ресурс] www.wto.orgРЕЗЮМЕВопросами оценки конкурентоспособности национальных экономик в системе мирового хозяйства занимаются международные организации.По результатам рейтинга Всемирного экономического форума первые две строчки в рейтинге глобальной конкурентоспособности в 2009 годузаняли Швейцария и США.РЕЗЮМЕПитаннями оцінки конкурентноздатності національних економік у системі світового господарства займаються міжнародні організації. Зарезультатами рейтингу Всесвітнього економічного форуму перші два рядки в рейтингу глобальної конкурентноздатності в 2009 році зайнялиШвейцарія й США.SUMMARYIn world economy system the international organisations are engaged in questions of an estimation of competitiveness of national economies. By results ofa rating of the World economic forum first two lines in a rating of global competitiveness in 2009 have occupied Switzerland and the USA.НЕЕФЕКТИВНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ЯК ЗАГРОЗА ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ ПЕРЕХІДНИХ ЕКОНОМІКФлейчук М.І., к.е.н., доц. кафедри міжнародних економічних відносин Львівської комерційної академії ⋅Трансформація соціально-економічних систем пострадянських країн істотно залежить від ефективності комплексної перебудовисоціально-економічної та політичної систем. При цьому спільним для більшості цих країн є недостатньо ефективна трансформація прававласності з урахуванням тіньової компоненти, про що неодноразово йшлося у дослідження вітчизняних науковців, зокрема таких вчених, якВ. Базилевич, В. Бородюк, З. Варналій, О. Власюк, Я. Жаліло, С. Коваленко, Т. Ковальчук, І. Мазур, О. Мандибура, О. Мельниченко, А. Мокій,В. Мунтіян, В. Попович, О. Турчинов та інші.Послідовність етапів впливу зазначеної неефективності інституту прав власності полягає у (рис. 1): загрозі порушення прав власності, якапризводить до зростання трансакційних витрат, зростання рівня тіньової економіки та активізації корупційної діяльності, а також до „втечі”національного капіталу; зниженні темпів економічного зростання та розвитку, що стає передумовою зростання рівня бідності та соціальноїнапруги; політичної нестабільності, що сприяє подальшому порушенню прав власності та постійному перерозподілу національного доходу міжобмеженою частиною населення країни (представниками політичної, а точніше псевдоеліти).Якщо звернутися до теоретичних підходів щодо оцінки формування інституційного механізму регулювання трансакційних витрат [1,© Флейчук М.І., 2010181

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010c. 84-92], пов’язаних з тіньовою діяльністю суб’єктів господарювання, насамперед варто розглянути передумови укладання тіньовихтрансакцій. Зокрема, до них відносимо: значні трансакційні витрати легального бізнесу; намагання ухилення від сплати податків; відсутністьефективної системи інститутів, що захищають права власності та договірні відносини; вузькозорієнтовані інтереси економічних суб’єктів (зодного боку, швидке вирішення питання, а з іншого – одержання додаткового доходу у вигляді хабара).ПолітичнанестабільністьЗАГРОЗАПОРУШЕННЯПРАВВЛАCНОСТІЗростаннярівня тіньовогосектораВисокий рівеньтрансакційнихвитратАктивізаціякорупційноїдіяльностіЗростання рівнябідності тасоціальноїнапруги„Втеча” національногокапіталуНизький рівеньсоціально-економічногорозвиткуНизький рівеньвнутрішніх тазовнішніх інвестиційДо основних видів трансакційних витрат, пов’язаних з тіньовою діяльністю суб’єкта господарювання, віднесемо пов’язані зінституційним „залагодженням” тіньової діяльності підприємства (наприклад патронат та лояльне ставлення з боку правоохоронних та іншихконтрольних органів, лобіювання законодавчої та нормативної бази тощо), пов’язані зі здійсненням тіньового виробництва та реалізацієютоварів (робіт, послуг) та з ухиленням від сплати податків і нарахуваннями на заробітну плату.Підприємство здійснюватиме тіньову діяльність за умови, якщо:⎧D′− C > D − C − T,⎨(1)⎩ pS < D′− C′,де D′ , D – доходи підприємства в тіньовій та легальній діяльності відповідно; C′ , C – затрати фірми у тіньовій та легальнійдіяльності відповідно; T – податки; p – вірогідність виявлення тіньової діяльності фірми; S – трансакційні витрати, які зазнає фірмавнаслідок виявлення її тіньової діяльності.Трансакційні витрати, пов’язані з тіньовою діяльністю підприємства, можна оцінити на основі розрахунку інтегрального показникаобсягів тіньової економіки. Доцільно також оцінити трансакційні витрати, пов’язані з суто корупційною діяльністю, зокрема, пов’язані з:фінансовим „утриманням” юридичних та фізичних осіб, що лобіюють інтереси підприємства („дахування”, „поділ нелегального прибутку”); зподоланням адміністративних бар’єрів (надання хабара), який виникає в разі необхідності одержання права на здійснення господарськоїдіяльності (ліцензії, реєстрація підприємства, сертифікація, митне оформлення товарів тощо) та безпосередньо під час здійснення господарськоїдіяльності (надання хабара за ігнорування факту правопорушення з боку контрольних органів) [2, c.123-127].Таким чином, трансакційні витрати корупційної діяльності мають місце за таких умов:182Рис. 1. Взаємозв’язок між політичною та економічною нестабільністю⎧TrC⎪⎪TrC⎨TrC⎪TrC⎪⎪⎩TrCcorrcorradmk= TrC= kD′,= Vt,lob< pS,D′> k,< AC + W+ TrCadm, TrC,

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010навпаки, надзвичайно небезпечна. Для того, щоб нові „правила гри” стали масовими, вони повинні сприйматися не як кримінальні дії, адістати відповідне правове та суспільне схвалення. Проте тіньова економічна життєдіяльність породжує велику кількість норм, якіспрощують „життя в тіні”, але перешкоджають „переходу з тіньового в офіційний сектор”. Тому перетворення колишніх тіньових „правилгри” на легальні зовсім не заперечує необхідності боротьби за очищення нових інституційних структур від „тіньової спадщини”. Нівелюваннянормативно-правового забезпечення не може протягом тривалого часу бути загальноприйнятим. Будь-яка ділова культура базується на повазізакону (не обов’язково суто юридичного), інакше бізнес перетворюється на „гру без правил” і саморуйнується.Тому легалізація будь-яких тіньових відносин категорично не повинна означати легалізацію беззаконня. Для прикладу, згадаємоукраїнський варіант інституту депутатської недоторканості. У цьому контексті доречно нагадати ст. 80 Конституції України, яка зазначає:„Народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання в парламенті та його органах, завинятком відповідальності за образу чи наклеп. Вони також не можуть без згоди Верховної Ради України бути притягнуті до кримінальноївідповідальності, затримані чи заарештовані” [3]. Таким чином, без відповідної згоди парламенту, депутати Верховної Ради України навіть заумови скоєння ними відверто кримінальних злочинів не можуть бути притягненими до відповідальності.У світовій практиці депутатський імунітет передбачає значно менші можливості уникнення покарання в разі доведення складу злочинув діях представника парламенту. Визначення меж імунітету виходить з того, що він покликаний забезпечити незалежність депутатів та їхможливість безперешкодного здійснення покладених на них обов’язків. Загалом він захищає парламентарів від усіх форм арешту тапереслідувань і передбачає досудовий розгляд лише за умови парламентського рішення. Проте це правило має кілька винятків. У країнах, щоналежать до системи загального права, та в деяких інших країнах (Австралія, Великобританія, Іспанія, Ірландія, Мальта, Канада, Колумбія,Нова Зеландія) недоторканність поширюється виключно на цивільні справи. У Австрії, Німеччині, Киргизстані, Латвії, Росії, Словаччині – наадміністративні правопорушення включно; у Молдові – на всі правопорушення, окрім спеціально визначених законом. Такі норми булизакріплені через необхідність забезпечити присутність депутатів на засіданнях парламенту, чому перешкоджав цивільний абоадміністративний арешт. Однак цей привілей не завжди передбачає абсолютне звільнення від відповідальності. Наприклад, у Канаді імунітетдіє з моменту оголошення результатів виборів, протягом сесії та сорока днів після її закінчення, а також протягом сорока днів після розпускупарламенту. В одних країнах (Албанія, Австрія, Білорусь, Грузія, Росія, Туреччина) не можна обшукувати парламентаріїв, їхні офіси абобудинки, залучати до попереднього розслідування або розслідування взагалі, в інших – принцип недоторканності не поширюється назалучення депутатів до процесу розслідування (Франція, Португалія, Японія) [49]. Таким чином, можна стверджувати про „узаконеннязлочинності” (у тому числі кримінальної) в Україні на відміну від більшості країн світу за умови набуття особою статусу депутатапарламенту.Крім неповаги до закону, тіньова діяльність небезпечна тим, що в сферу тіньових відносин переходять („скидаються”) елементи старихсоціально-економічних систем (наприклад, незаконна діяльність притаманна для країн колишнього Радянського Союзу). У тіньовій економіціці морально застарілі інститути продовжують ще довго діяти, зберігаючи потенційну можливість переродитися. Тому поширення тіньовихвідносин часто означає регенерацію інститутів, що призводить до гальмування суспільного розвитку. Відстежуючи процес формування новихінститутів, суспільствознавці практично не аналізують процеси їх відмирання. Проте цей момент є надзвичайно важливим, адже інститути,які відмирають, можуть виступати деструктивним елементом для новостворених. Оскільки тіньовий сектор за визначенням антагоністичнийлегальному сектору, він краще пристосований до збереження тих „правил гри”, від яких легальний сектор уже відмовився. Збереженнювіджилих інститутів у секторі тіньової економіки сприяють негативні ефекти масштабу, властиві певним видам господарської діяльності.З метою аналізу „інституційної утилізації” окреслимо основні потенційно можливі системи правил соціально-економічних взаємин.Згідно з типологією австро-американського суспільствознавця К. Поланьї, існує три основні системи відносин [4, c. 64]: (1) реципрокності –добровільний обмін без розподілу праці, симетричний або асиметричний залежно від того, який соціальний статус його учасників (наприклад,стосунки між суб’єктами бартерних відносин); (2) редистрибуція – централізований примусовий перерозподіл, організовуваний в рамкахвертикального розподілу праці між нерівними членами соціуму (прикладом може слугувати планово-адміністративна система в СРСР); (3)ринок – добровільний симетричний обмін, заснований на горизонтальному поділі праці (принципи вільного ринку, хоча як відомо, досягтиабсолютної самодостатності ринку так і не вдається) [5, c.30-31].Подану типологізацію доцільно також доповнити й такою формою господарських відносин, як насильство – примусовий перерозподілбез розподілу праці (наприклад, уже згадуване рейдерство).Глобальний тренд розвитку суспільства можна подати як послідовність: насильства → реципроктністі → редистрибуції → ринку. Звичайно,ця схема досить умовна – немає жодної соціально-економічної системи, яка б базувалася лише на якомусь одному з перелічених принципів.Фактично кожному суспільству в певний проміжок часу більшою мірою притаманний один з перелічених метаінститутів. Проте в мірурозвитку суспільства значення „правил гри”, що стоять на початку ланцюжка, поступово знижується, а значення тих, що стоять у кінці –зростає.На сучасному етапі головним метаінститутом є, звичайно, ринок. Але поряд з ним у легальній економіці діють і редистрибуція(виконання державного бюджету, внутрішньофірмові трансферти), і реципрокність (відносини між домогосподарствами) і навіть насильство(боротьба за ресурси між різними державами). У тіньовій сфері також існують усі перелічені метаінститути. Найширше у цьому секторіпредставлені ті відносини, які пов’язані або з прямим насильством, або з централізованим примусовим перерозподілом (наприклад, коли маємісце автократична система з широкомасштабним поширенням корупції).Централізований перерозподіл у межах системи вертикального розподілу праці пройшов цикл розвитку, близький до еволюції „економікинасильства”. Цей цикл можна прослідкувати, аналізуючи розвиток корупції – використання службового становища в особистих цілях. Длярозуміння закономірностей розвитку корупції слід пригадати висунуту в 60-х роках ХХ сторіччя концепцію Г. Мюрдаля про два видиадміністративного регулювання приватного сектора в сучасних країнах „третього світу”. Те, яке „… застосовується за рішенням чиновника,наділеного правом діяти на власний розсуд”, дискреційним; інше ж, яке „… здійснюється автоматично відповідно до встановлених правил”, –недискреційним. Г. Мюрдаль справедливо зазначав, що в країнах, які розвиваються використовується переважно перший тип. В результаті „…бізнесменам... доводиться прокладати собі шлях крізь джунглі адміністративних дискреційних заходів...” [5, с. 232].Протистояння цих двох видів регулювання, проте, не є специфічним для сучасної епохи – його характеристики простежувалися також іпротягом всієї історії розвитку державного регулювання економіки. Вже в суспільствах стародавнього світу спостерігалася протилежність двохвидів адміністративного регулювання – централізованого й правового, з одного боку, децентралізованого і вольового, з іншою. Якщо дієверховенство Закону, то принципал-правитель делегує агентові-чиновникові чітко специфікований обсяг повноважень, пропонуючи підлеглимспівпрацювати з центральною владою щодо контролю за діями чиновників. Більше того, при послідовному дотриманні принципу верховенстваЗакону сам верховний правитель виявляється агентом підданих-принципалів, що доручають йому стежити за виконанням обов’язкових для всіхправил. Якщо ж панує Воля (або свавілля), то обсяг повноважень, що делегуються, і можливість їх контролювати змінюються залежно відспіввідношення сил конкретного верховного правителя і підвладного йому адміністративного апарату. В цьому разі вирішальну роль відіграютьособисті зв’язки – саме вони визначають, як буде співвідноситися „власний розсуд” чиновника з інтересами підлеглих і центрального уряду.В умовах верховенства Закону корупція має вузькі межі (чиновник може інтерпретувати норму для конкретного випадку, але нестворювати її), тоді, як влада Волі дає для розвитку корупції широкий простір (сама влада розглядається як реалізація особистих цілей – цілейособи, що стоїть при владі). Звичайно, ця полярність Закону і Волі не часто сприяє формуванню „чистих” систем, що базуються тільки наодному принципі. З одного боку, принципово неможливо формалізувати (закріпити в Законі) всі аспектів суспільних відносин. З іншого, –неможливо звести централізоване управління тільки до „добору кадрів”, абсолютно відмовившись від розробки інструкцій для їх дій. Напрактиці зазвичай доводиться миритися з деякою часткою „самовладдя” і „самокорисливості” чиновників, яка проте, сприймається або якчастина загальновизнаного порядку, або як неминуче його порушення.У суспільствах першого типу корупція неминуча, вона є частиною самої офіційної системи (тобто можна говорити про нелегітимнісьсистеми у сенсі несприйняття дій чиновників громадянами навіть за умови, що вони діють у межах закону, але який є суспільно неприйнятним).183

184Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010У суспільствах другого типу корупцію можна „витіснити” з легальної економіки, трансфером її на периферію соціально-економічних відносин.Історично в міру ускладнення і професіоналізації державного апарату правителі вищого рангу стали вимагати, щоб „службовці” нижчого рангузадовольнялися тільки фіксованою платнею і, навпаки, чиновники нижчих рангів вважали за доцільніше таємно отримувати від „прохачів” (абовимагати у них) додаткову плату за виконання своїх службових обов’язків. Оскільки регулювання, як і раніше, залишалося дискреційним,корупція ставала неминучою. З підвищенням рівня централізованості держави зростала обмеженість самостійності громадян, провокуючичиновників нижчої та вищої ланки до таємного порушення закону на користь підлеглих, охочих позбутися суворого контролю.Крім того, разом із зростанням потенційної віддачі від корупції, з розвитком ЗМІ та інших інститутів громадянського суспільства [6,c. 31-34] скорочуються витрати суспільного контролю за політиками й державними службовцями. Тому загальний рівень розвитку корупції заостанні півтора сторіччя в розвинених країнах має радше низхідний тренд [7]. Інша ситуація виникла в тих країнах „третього світу”, щоотримали політичну самостійність – їх державний апарат, як правило, схильний до системної (інституційної) корупції. Через „східні” традиціїдискреційного регулювання, заснованого на особистих стосунках між начальником і „прохачами”, тут виявилися величезні можливості,пов’язані з державним регулюванням багатьох сфер життя (ширшим і безконтрольним) [8, с.30].Таким чином, історія корупційних відносин теж демонструє утилізаційну функцію тіньової економіки. На прикладі корупції кращепроглядається дуалізм Сходу і Заходу. Західна традиція недискреційного регулювання, що базується на Законі, дозволила витіснити корупцію усферу тіньової економіки і протистояти їй навіть у період „адміністративної революції”. Навпаки, традиція дискреційного регулювання наСході робить для цих країн і в наші дні типовою інституційну корупцію. Можна стверджувати, що еволюція корупції тісно пов’язана зцивілізаційними відмінностями, а у випадку країн з перехідною економікою цей фактор посилюється ще й недостатньою ефективністюреформування інституційного базису.Загалом трансформаційні реформи в Україні характеризуються несистемним та короткостроковим характером, тому навіть ті окреміреформи, що були запроваджені в нашій державі, на сучасному етапі не сприяють підвищенню інвестиційного та підприємницького клімату. Зокрема,за твердженнями експертів глобального дослідження „Doing business” у період 2007-2008 рр. в Україні були проведені певні успішні реформизаконодавчою владою у сфері одержання кредитів, захисту прав та інтересів інвесторів і міжнародної торгівлі [9-12] та негативні реформи в цариніодержання дозволу на будівництво 13-14] (табл. 1). Зауважимо, що на відміну від України більшість країн, що здійснили найбільше реформ у межаханалізованого періоду (зокрема, Азербайджан, Албанія, Киргизстан, Бєларусь, Колумбія, Єгипет та ін.), насамперед розпочали з реформування (яке булооцінене експертами як успішне) процедур реєстрації підприємства, реєстрації власності, захисту прав власності, лібералізації системи оподаткування таміжнародної торгівлі. Такий підхід видається набагато обгрунтованішим з погляду системності процесу трансформації і протидії корупції та зменшеннярівня тінізації економіки, порівняно з ситуацією у нашій країні. Натомість, погодимося з В.Паппом, що з огляду на структурні зміни у процесіреформування економіки України спостерігається очевидна асиметрія та незбалансованість [15, с. 23-31].Таблиця 1Проведення реформ у сфері підприємницької діяльності,2007-2008 рр. 1КраїнаСтворенняпідприємстваОдержання дозволуна будівництвоНайманняпрацівниківРеєстрація власностіОдержання кредитівЗахист прав таінтересів інвесторівОподаткуванняМіжнародна торгівляЗабезпеченнявиконанняконтрактів2Країни, що реалізували найбільшу кількістю реформ у 2007-2008 рр.Азербайджан + н.п. + + + + + н.п. + н.п.Албанія + н.п. н.п. н.п. + + + н.п. н.п. н.п.Киргизстан + + н.п. н.п. н.п. + н.п. н.п. н.п. н.п.Бєларусь + + н.п. + + н.п. + + н.п. н.п.Сенегал + н.п. н.п. + н.п. н.п. + н.п. н.пБуркіна-Фасо + + + н.п. н.п. + н.п н.п.Ботсвана + н.п. н.п. н.п. + + н.п. н.п.Колумбія + + н.п. н.п. н.п. н.п. + + н.п. +Домініканськареспубліка+ н.п. н.п. + н.п. н.п. + + н.п. н.п.Єгипет + + н.п. + + + н.п. + н.п. н.п.Інші країниУкраїна н.п. – н.п. н.п. + + н.п. + н.п. н.п.Вірменія н.п. + н.п. н.п. н.п. + н.п.Китай н.п. – н.п. + н.п. + н.п. + н.пХорватія н.п. + н.п. н.п. н.п. н.п. + н.п. н.п.Чехія + н.п. + н.п. н.п. н.п. + н.п. н.п +Грузія + н.п. н.п. + + н.п. + н.п н.п. н.п.Угорщина + н.п. н.п. + н.п. н.п. н.п. н.п. н.п. н.п.Македонія + н.п. н.п. + + н.п. + + + н.п.Складено за: [19 с.7, c.15-18]Найвищі показники структурних змін (рис. 2) спостерігаються за такими позиціями, як індекс цінової лібералізації та індекс реформбанківського сектора (відповідні показники змінилися з 1,0 у 1989 р. до 4,0 у 1997 р. (для цінової лібералізації) та 3,3 (для банківської сфери), а у 2008 р.3це значення становить 4,0). Аналогічно, зміни, що відповідають рівню лібералізації розвинених країн, характерні для фінансової та торговельної сфери(у 1989-1994 рр. – 1; у 1995 р. – 3 та у 2008 р. – 4,3) (додаток Е, табл. Е.1).Індекс приватизації у малому бізнесі також характеризується найвищим показником – 4,0. При цьому надзвичайно низькимизалишаються показники реформування інфраструктури (які у розрізі передбачають аналіз якості та надійності електропостачання, залізничних ташляхів та дорожнього покриття, телекомунікацій та питної води) (у 2008 р. становив 2,3), індекс політики конкурентоспроможності (відображаєчастку товарів на які існують регульовані ціни, частку торгівлі з розвиненими країнами, частку торгівлі у ВВП, тарифні надходження тощо) та1„+” – реформи, що сприяли покращанню умов здійснення господарської діяльності; „–” – реформи, що призвели до погіршення умовздійснення господарської діяльності.2н.п. – реформування у відповідній сфері або не завершене, або не проводилося.3Шкала індексу структурних змін у трансформаційних економіках змінюється від 1 (відображає мінімальні зміни або їх абсолютнувідсутність) до 4 (максимальна для країн з трансформаційною економікою) та 4+, характеризує стандарти структурних характеристикрозвинених країн.Ліквідаціяпідприємства

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010індекс реформ небанківських фінансових інституцій (2,7).індекс трансформацій5,04,54,03,53,02,52,01,51,00,50,019891990199119921993199419951996199719981999200020012002200320042005200620072008Індекс ціновоїлібералізаціїІндекс фінансової таторговельноїлібералізаціїІндекс політикиконкурентоспроможностіІндекс реформнебанківськихфінансових інституційІндекс "малоїприватизації"Індекс "великоїприватизації"Індекс реформ упідприємницькій сферіРис. 2. Динаміка індекса трансформацій в економіці України, 1989-2008 рр.Складено за: [17]З допомогою панельної крос-секшн регресії для трансформаційних економік нами встановлено, що у період 2003-2008 рр. існував тіснийзв’язок між зростанням індекса цінової лібералізації, індекса торговельної та фінансової лібералізації, а також індекса реформ у підприємницькій сферіта індексом сприйняття корупції (рівняння 3.3). Індекс цінової лібералізації та індекс фінансової і торговельної лібералізації підвищують рівень корупції(CPI знижується), відповідні коефіцієнти регресії становлять (-0,43 та - 0,72). Одночасно з метою зниження корупції необхідно підвищувати рівеньреформування у підприємницькій сфері (коефіцієнт регресії дорівнює 0,86).CPI = 3 ,42 − 0,43IP− 0,72IFT+ 0, 86ENT(3)2R = 0,63; R = 0,59; DW = 1,46; F(4,5)= 7,43де CPI – індекс сприйняття корупції; IP – індекс цінової лібералізації; IFT – індекс фінансової та торговельної лібералізації;ENT – індекс реформ у підприємницькій сфері.Таким чином, склалася ситуація, коли вітчизняні фінансові та торговельні ринки стали максимально доступними для зовнішніх суб’єктів, алепри цьому абсолютно незахищені, зважаючи на відсутність базових реформ, що становить загрозу економічній безпеці держави через зростаннявірогідності підвищення рівня тіньової економіки та корупції. Щодо інших індексів у сфері здійснення інституційних реформ у досліджуваний період, небуло виявлено істотного статистично значущого взаємозв’язку у розрізі всіх трансформаційних економік. Проте у подальших дослідженнях доцільновиявити такі залежності для окремих країн.Додатково, з метою чіткішого окреслення впливу трансформаційних процесів на економічне зростання та показники незаконної діяльностібуло використано метод огортаючи даних (англ. – Data envelopment analysis (DEA)) та інструментарій статистичного пакета „On front” (табл. 2).Цей метод дозволяє серед сукупності однорідних суб’єктів (у нашому випадку перехідних економік) виявити ті, які ефективніше використовуютьресурси та потенційні можливості („входи”) для максимізації (мінімізації) цільових орієнтирів („виходів”). Як цільові орієнтири нами розглядаєтьсясукупність трьох показників – максимізація економічного зростання та мінімізація обсягів тінізації економіки та поширення корупції. За „вхід” буловзято трансформаційні реформи у ціновій, фінансовій та торговельній сферах, у політиці конкурентоспроможності, у сфері небанківських фінансовихінституцій, „малої” та „великої приватизацій”; підприємницької діяльності та інфраструктури. Як „вихід” розглядалися показники ВВП у розрахунку наодну особу, індекс сприйняття корупції та рівень тіньової економіки.Відповідно до результатів проведеного аналізу можна зробити такі висновки. Не завжди трансформаційні перетворення у постсоціалістичнихкраїнах, які позитивно впливали на економічне зростання, зокрема у Чехії, Білорусі, Туркменістані (коефіцієнт ефективності впливу трансформаційнихперетворень на ВВП у розрахунку на одну особу дорівнює 1,00) Азербайджані (0,98), Узбекистані (0,92) були чинником зниження корупції та тіньовоїекономіки, зокрема в Азербайджані відповідні показники ефективності становили 0,57 та 1,00 (тобто фактично ставали чинниками нарощення корупціїта тіньового сектора 1 ), в Білорусі – 0,99 та 1,00, Туркменістані – 0,89 та 0,94, Узбекистані – 0,65 та 1,00.Цікаво, що трансформаційні перетворення у таких країнах ЄС-12, як Угорщина та Латвія фактично не впливають на економічнезростання (коефіцієнт ефективності близький до нуля), при цьому це сприяло нарощенню корупції (0,67; 0,84 відповідно) та тіньової економіки(1,00 та 0,56).Зазначимо, що загальний коефіцієнт кореляції між коефіцієнтами ефективності, розрахованими для ВВП у розрахунку на одну особута індексом сприйняття корупції дорівнює 0,08, що вказує на відсутність зв’язку між цими показниками. Такі результати дають підставу дляприпущення, що стратегія економічного розвитку не у всіх країнах є системною, що враховує обмеження, пов’язані зі зростанням тіньовогосектора економіки та корупції. Реформування соціально-економічної системи України та Російської Федерації не стали достатньо ефективнимині для соціально-економічного розвитку (коефіцієнти ефективності відповідно дорівнюють 0,14 та 0,36 ) ні для протидії корупції (0,62 та 0,40)чи легалізації тіньового сектора (0,94 та 0,74). Зважаючи на викладене вважаємо за доцільне при формуванні моделі соціально-економічногорозвитку України враховувати не лише класичні фактори виробництва, але й обмеження пов’язані зі зростанням незаконної діяльності.1Зниження показника ефективності використання трансформаційних перетворень у випадку індекса сприйняття корупції – означаєзбільшення корупційних проявів, а рівня тіньової економіки навпаки.185

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Таблиця 2Вплив ефективності трансформаційного процесу на економічне зростання та легалізацію економічної системи утрансформаційних економіках у 2008 р., з використанням методу огортаючих даних№з/пВплив ефективності трансформаційногопроцесу на рівень економічногозростання (ВВП на одну особу, р.п.з.)Вплив ефективностітрансформаційного процесу нарівень корупції в державі (CPI)Вплив ефективностітрансформаційного процесу на рівеньтіньової економіки в державі (% урозрахунку до офіційного ВВП)КраїнаDEA 1коефіцієнтКраїнаDEAкоефіцієнтКраїнаDEAкоефіцієнт1. Чехія 1 Албанія 1 Азербайджан 12. Білорусь 1 Чехія 1 Білорусь 13. Туркменістан 1 Естонія 1 Угорщина 14. Азербайджан 0,98 Сербія 1 Грузія 15. Узбекистан 0,92 Словенія 1 Узбекистан 16. Таджикистан 0,81 Білорусь 0,99 Україна 0,947. Киргизстан 0,77 Грузія 0,99 Туркменістан 0,948. Монголія 0,56 Чорногорія 0,91 Киргизстан 0,939. Молдова 0,48 Таджикистан 0,90 Молдова 0,8410. Чорногорія 0,47 Туркменістан 0,89 Казахстан 0,7611. Албанія 0,43 Словаччина 0,87 Чорногорія 0,7612. Румунія 0,43 Латвія 0,84 РФ 0,7413. Боснія і Герцеговина 0,42 Литва 0,84 Вірменія 0,7114. Вірменія 0,41 Боснія і Герцеговина 0,82 Боснія і Герцеговина 0,6315. Словаччина 0,38 Македонія 0,81 Сербія 0,6316. РФ 0,36 Киргизстан 0,81 Албанія 0,6217. Сербія 0,36 Монголія 0,77 Македонія 0,5618. Болгарія 0,35 Хорватія 0,74 Латвія 0,5619. Македонія 0,31 Молдова 0,72 Естонія 0,5420. Польща 0,28 Польща 0,69 Болгарія 0,4921. Словенія 0,22 Угорщина 0,67 Румунія 0,4822. Казахстан 0,21 Болгарія 0,65 Хорватія 0,4723. Литва 0,18 Узбекистан 0,65 Литва 0,4324. Хорватія 0,15 Вірменія 0,62 Монголія 0,3925. Україна 0,14 Україна 0,62 Словенія 0,3826. Грузія 0,13 Румунія 0,60 Польща 0,3427. Угорщина 0,03 Азербайджан 0,57 Чехія 0,2928. Естонія 0,00 Казахстан 0,5529. Латвія 0,00 РФ 0,40Словаччина 0,26Розраховано за: [7; 16-18]Підсумовуючи зазначимо, що для здійснення ефективної соціально-економічної трансформації економіки України доцільно вестимову про дотримання прав власності в межах формування моделі соціально-економічного розвитку на основі послідовності такомплексності реалізації реформ підприємницького середовища.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Архієреєв С.І. Інституційні фактори скорочення трансакційних витрат кредитування / С.І. Архієреєв, О.В. Попадинець // Стратегічніпріоритети: науково-аналітичний щоквартальний збірник / Засновник – Національний інститут стратегічних досліджень; гол. ред. Ю. Г. Рубан.–К.: НІСД. – 2008. – 3 (8). – С.84-92.2. Мартинец В.В. Подходы к формированию институциоанльного механизма регулирования трансакциооных издержек теневой деятельностипредприятия / В.В. Мартинец // Вісник СумДУ. – Серія Економіка: наук. журнал / Ред. О.Ф. Балацький. – № 2. – 2008. – С. 123-127. – ISSN1817-9215.3. Конституція України. Відомості Верховної Ради України, 1996. – N 30. – ст. 141.4. Поланьи К. Великая трансформация: политические и экономические истоки нашего времени / Карл Поланьи. – СПб.: Алетейя, 2002. – 320c. – ISBN: 5-89329-532-3.5. История политических и правовых учений: Учебник [Под ред. О.Э. Лейста. –М.: Юридическая литература, 1997. – 576 с. – ISBN 5-7260-0879-0.6. Горєлов Д.М. Позиції парламентських партій України щодо розвитку громадянського суспільства / Д.М. Горєлов // Стратегічні пріоритети:науково-аналітичний щоквартальний збірник / Засновник – Національний інститут стратегічних досліджень; гол. Редактор Ю.Г. Рубан. – К.:НІСД.– 2008. – № 4 (9). – С.31–34.7. Веб-сторінка Transparency International: The Global Coalition against corruption [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.transparency.org.8. Красиков В.И. Коррупция: история, причины, стратегии борьбы / В.И.Красиков // Научный вестник Уральской академии государственнойслужбы / гл. редактор В.А. Лоскутов. – Выпуск №1(2). – Март 2008. – С. 28-31.9. Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати. Закон України вiд 19.06.2003 № 979-IV іззмінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. – № 1. – С. 1.10. Про транскордонне співробітництво. Закон України вiд 24.06.2004 № 1861-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. – № 45. – С.499.11. Про режим іноземного інвестування. Закон України вiд 19.03.1996 № 93/96-ВР із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради. –1996. – № 19. – С. 80.1861Коефіцієнт ефективності, розрахований інструментарієм методу огортаючи даних (англ. – „Data envelopment analysis”).

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 201012. Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України вiд 16.04.1991 № 959-XII із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради. –1991. – № 29. – С. 377.13. Про планування і забудову територій. Закон України від 20.04.2000 № 1699-III із змінами і доповненнями // Відомості Верховної РадиУкраїни. – 2000. – № 31. –С.250.14. Про затвердження Положення про порядок надання в оренду, вилучення та передачу у власність земельних ділянок територіальної громадим. Суми. Рішення Сумської міської ради від 29.04.2009р. №2609-МР [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://meria.sumy.ua/ua/comercial/edo/edo/poradok_zemlya?print=1.15. Папп В.В. Структурна трансформація економіки України у контексті євро інтеграційних процесів / В.В. Папп // Регіональна економіка:науков.-практ. журнал/ Засновник – Інститут регіональних досліджень НАН України; гол. редактор В.С. Кравців. – 2008. – № 1 (47). – С.23-31. –ISSN:1562-0905.16. European bank for reconstruction and development [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ebrd.com/country/sector/econo/index.htm17. Офіційна веб-сторінка Світового банку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.worldbank.org.18. Офіційна веб-сторінка Міжнародного валютного фонду. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.imf.org.ua.19. Ведение бизнеса – 2009. Сопоставимые данные об условиях регулирования предпринимательской деятельности в 181 стране. –Международный банк реконструкции и развития / Всемирный банк. – Вашингтон: Палгрейв Макмиллан, 2008. – 26 с.РЕЗЮМЕУ статті розглянуто проблеми, пов’язані із забезпеченням прав власності як ключової компоненти ефективної трансформації соціальноекономічноїсистеми перехідних економік.РЕЗЮМЕВ статье рассматриваются проблемы, связанные с обеспечением права собственности как основного элемента эффективной трансформациисоциально-экономической системы переходных экономик.SUMMARYThe problems, touching rights of ownership supporting as the key element of effective transformation of social and economic system oftransforming economies are considered.Чижикова О.Н., аспирантка ДонНУ ⋅ЕВРОПЕЙСКИЙ ВЕКТОР: УКРАИНА В КОНТЕКСТЕ МЕЖДУНАРОДНОГО БИЗНЕСАВ эпоху глобализации, интеграционные процессы являются главной составляющей в создании экономической системы на всех уровнях, впроцессе их интеграции в мировые системы хозяйствования. Одну из главных тенденций мирового развития составляет расширение масштабовсотрудничества между странами, что способствует повышению темпов развития экономики, что в свою очередь, позитивно влияет наиспользование достижений научно – технического прогресса в совершенствовании функционирования каждого отдельного субъектахозяйствования на уровне мирового содружества, государства, отрасли хозяйствования. После провозглашения Украины независимымгосударством, перед страной встал вопрос об определении внешнеполитической стратегии в европейском направлении. Европейский выбор,сделанный Украиной, обусловлен, прежде всего, фактором благоприятствования перспективному развитию государственной независимости,политической стабильности, экономическому росту, государственной безопасности и т.д. Для Украины вопрос о присоединении кЕвропейскому Союзу на современном этапе рыночной трансформации является чрезвычайно важным, поскольку членство в ЕС можетобеспечить стабильность и эффективность достигнутых во внешнеэкономической деятельности результатов, а также положительно повлиять напроцесс вхождения Украины в мировое пространство. Поэтому исследование интеграции Украины в ЕС является актуальной проблемой.Проблемам исследования интеграционных процессов посвящено большое количество научных работ известных зарубежных иотечественных ученых, таких как: Бойетт Т., Ламбер Ж.-Ж. , Шумпеттер Й., Амоша А., Геец В., Лукьяненко Д., Макогон Ю.В., Филиппенко А.и др.Целью данной статьи является анализ тенденций развития и современное состояние международного экономического сотрудничестваУкраины со странами ЕС.Основными формами экономического сотрудничества между Украиной и ЕС является внешняя торговля, инвестиционная и инновационнаядеятельность.Во внешней торговле Украины со странами ЕС с 1996 г. была тенденция роста показателей экспорта и импорта, причем до 2004 г. объемыэкспорта и импорта сравнительно мало отличались друг от друга.В 2005 г. экспорт на 5,8%, а импорт увеличился на 27,8% по сравнению с предыдущем годом. Соответственно, в 2005г. коэффициент покрытияимпорта экспортом составлял 67,6%, т.е. экспорт не покрывал импорт на 32,4%. В 2006г. внешнеторговый оборотУкраины со странами ЕС составил 27,065 млрд. долл. или 32,5% общего внешнеторгового оборота Украины.Рис.1 Внешняя торговля товарами со странами ЕС 2006- 2008 гг.В общем объеме экспорта страны доля стран ЕС составила 28,3%, импорта – 36,6%(в 2006г. – 31,5% и 36%). Главными партнерами, как в экспорте, так и в импорте товаров остаются – Германия (1837,1 и 7165,3 млн. долл.),Италия (2911,7 и 2432,1), Польша (2338,3 и 4280,3 млн. долл.© Чижикова О.Н., 2010187

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Основную часть товарной структуры украинского экспорта в страны ЕС занимают: черные металлы – 25,3%; энергетические материалы,нефть и продукты ее переработки – 10,5%; электрические машины и оборудование – 2%. Основу товарного импорта из стран ЕС составляютмеханическое оборудование, электромашины – 8%; полимеры – 6,8% и т.д.Во внешней торговле услугами со странами ЕС с 1996 по 2008г. внешнеторговое сальдо остается положительнымТаблица 1Экспорт,Импорт,Внешнеторговый оборот,Сальдо,Годы млн. долл. США млн. долл. СШАмлн. долл. СШАмлн. долл. США1996 632,6 256,6 889,2 3761997 789,9 302,3 1092,2 487,61998 811,1 379,0 1190,1 432,11999 766,5 321,2 1087,7 445,32000 771,7 375,4 1147,1 396,32001 801,8 377,3 1179,1 424,52002 973,6 394,1 1367,7 579,52003 1177,7 516,9 1694,6 660,82004 1558,0 869,1 2427,1 688,92005 1766,4 1298,6 3065 467,82006 2271,8 1794,3 4066,1 477,52007 2979,7 2596,5 5576,2 383,22008 4066,3 3836,8 7903,1 229,5Динамика внешней торговли услугами Украины со странами ЕС, 1996 – 2008 г.Из табл. 1 видно, что внешняя торговля услугами Украины со странами ЕС с 1996 г. остается тенденция роста показателей экспорта и импортауслуг, причем в 2008г. объемы экспорта и импорта сравнительно мало отличались друг от друга.Рис.2 Внешняя торговля услугами со странами ЕС 2006 -2008 гг.Наибольший удельный вес экспорта услуг Украины в 2006г. приходился наКипр (14,3%); Германию (10,8%); Польшу (4,7%). Лидерами по импорту услуг являются Великобритания (21,8%); Кипр (16,7%); Германия(13,4%).Наибольший удельный вес в общем объеме украинского экспорта услуг в страны ЕС занимают транспортные услуги (19,4%). В этом видеуслуг преобладают трубопроводные услуги, что вызвано географическим положением государства. Украина служит пунктом соединенияЕвропы и Азии. В структуре экспорта услуг также преобладают различные деловые, профессиональные, технические (10,2%) услуги.Финансовые и банковские услуги имеют незначительную долю в структуре экспорта услуг, предоставляемых странам ЕС. Это подчеркиваетнеразвитость украинской финансовой системы по сравнению с европейской.В импорте преобладают транспортные (19,4%), различные деловые, профессиональные, технические услуги (15,4%), а также финансовые(13,4%).Европейский Союз является не только главным внешнеторговым партнером для Украины, но и главным инвестором, часть которогопревышает 71% в структуре ПИИ.Рис.3 Динамика прироста ПИИ в Украину (2005- 2009гг.), в млн. долл. СШАСреди наиболее крупных инвесторов (на 01.01.2009г.), можно выделить:188

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Кипр – 7677,2 млн. долл. США; Германия – 6393,0 млн. долл. США; Нидерланды – 3155,4 млн. долл. США; Австрия – 2443,8 млн. долл. США;Англия – 2248,9 млн. долл. СШАПо мнению специалистов, Украина должна выиграть за счет расширения ЕС, вследствие эффективной конкуренции на рынке качестватоваров и услуг, снижения цен на те или иные товары и услуги. Снижение цен в первую очередь, затронет отечественные товары и услуги, впроизводстве которых используются импортные компоненты. Также можно отметить, что произойдут изменения в структуре и объемахпотребления, которые существенно приблизятся к стандартам развитых стран. Повышение платежеспособного спроса у населения Украины,положительно отразится на улучшении социально – экономического положения населения, а также на росте производства. Одними изпотенциальных выгод, для производителей будет : доступ к мировым рынкам товаров, услуг, капиталов и т.д., а также снижение коммерческихрисков вследствие установления стабильного режима торговли, уменьшения транспортных расходов, за счет гарантии свободного транзитатоваров, через территорию стран- членов Евросоюза. Это будет положительно воздействовать на снижение себестоимости украинскойпродукции, а также повышение конкурентоспособности украинских компаний.На данный момент, можно отметить, что двухсторонняя заинтересованность повлияла на содействие созданию необходимой политикоправовойбазы торгово – экономических отношений. Преодолев лишь первый уровень торгово – экономических отношений, между Украиной иЕС проводятся переговоры в направлении второго уровня – зоны свободной торговли.На саммите, который состоялся в декабре этого года (2009г.), были выделены аспекты, по сближению Украины и ЕС, а также затронутытакие вопросы, как: мировой финансовый кризис, изменение климата, вопросы энергетической безопасности. ЕС подчеркнул, чторассматривает Украину как стратегически важного партнера, в решении актуальных проблем глобального масштаба. Достигнутый прогресс вотношениях Украины и ЕС, во всех сферах деятельности, включая сотрудничество в сфере внешней политики, безопасности, охраныокружающей среды и т.д. Также ЕС отметил, что Украина как европейское государство разделяет со странами ЕС общую историю и общиеценности. Поэтому дальнейшее сотрудничество и интеграция Украины в ЕС зависит, с одной стороны, от прогресса в двухстороннемполитическом диалоге и внедрении реформ в Украине, с другой – от единодушия 27 стран – участниц Евросоюза.На сегодняшний день, дорога в ЕС для Украины закрыта, но уже сейчас можно создавать предпосылки для интеграции в Европу. Процессыглобализации мировой экономики предопределяют необходимость вхождения Украины в ЕС. Вхождение Украины в ЕС, поможет выйти наболее высокий уровень: правовых, экономических, технических, технологических стандартов, без которых невозможно поддерживатьвзаимовыгодные экономические отношения.Выход Украины на внешние рынки Европы и присоединение к мировой системе хозяйствования, требует исследования мировыхинтеграционных процессов, а также формирование модели трансграничного сотрудничества, которое является главной составляющейвнешнеэкономических, политических и других отношений. Но есть ряд особенностей, таких как:- инфраструктура (товарно – транспортная, информационно – финансовая и т.д.);- общее использование природных ресурсов и соответственно решение проблем экологической безопасности.В программе «Украина - 2010» отмечается, что Украина утвердилась как самая большая страна Центрально – Восточной Европы. Украинаспособна полноценно реализовать свои экономические, интеллектуальные и др. потенциальные возможности путем интеграции в единоеевропейское пространство. Европейский выбор основывается на цивилизованном единстве, взаимодополняемости, а также общих историческихи политических ценностях с государствами, на которые интегрируются в Европейский Союз.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Сидорова А.В. Внешняя торговля Украины со странами Европейского сообщества/ Проблемы развития внешнеэкономических связей ипривлечения иностранных инвестиций: региональный аспект.- Сборник научных трудов. Донецк: ДонНУ,2008.- 1342с.2. Проблеми інтеграції України у світовий економічний простір / Під наук. ред. К.В.Балабанова.- Донецьк: «Вебер» (Донецька філія), 2007.-234 с.3. www.ukrstat.gov.ua4. Макогон Ю.В., Орехова Т.В. Глобализация и Украина в мировой экономике.- Донецк:ДонНУ,2004.- 478 с.РЕЗЮМЕВ данной статье рассмотрен европейский вектор Украины. Приоритетом страны должно стать формирование адекватной внешней политики,которая будет соответствовать её институциональному уровню развития и новым отношениям «Украина – ЕС» в контексте расширения ЕС.РЕЗЮМЕУ даній статті розглянут європейський вектор України. Пріоритетом країни повинне стати формування адекватної зовнішньої політики, щобуде відповідати її інституціональному рівню розвитка і нових відносин "Україна - ЄС" у контексті розширення ЄС.SUMMARYIn given clause the European vector of Ukraine is considered. A priority of the country should become formation of adequate foreign policy which willcorrespond it to a level of development and new attitudes « Ukraine - EU » in a context of expansion of EUСОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК КОНКУРЕНТНА ПЕРЕВАГА РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО БІЗНЕСУШаповал В.М., кандидат економічних наук, доцент Національний гірничий університет м. Дніпропетровськ, Україна) ⋅ВступОстаннім часом у розвинутих країнах відбувся справжній вибух як практичної, так і теоретичної уваги до проблем соціальноївідповідальності бізнесу, яка сьогодні є стратегічним завданням не лише для підприємницьких, але, як показує практика, й для державних,громадських та міжнародних інститутів.Інтенсивний розвиток світової великомасштабної, науково-технічної та виробничо-інвестиційної кооперації стирає межі міжфінансовими, товарними, виробничими, інвестиційними, інноваційними потоками та вимагає дотримання єдиних норм і стандартів веденнябізнесу. Зміна середовища світового бізнесу обумовлює також і зміну вимог, яким необхідно відповідати для досягнення успіху іконкурентоспроможності. Це, у свою чергу, призводить до формування принципово нових соціальних установок для сучасних бізнесорганізацій:здійснюючи виробничо-господарську діяльність, будь-яка компанія повинна орієнтуватися не лише на ринкові потреби увисокоякісних товарах та послугах, орієнтованих при цьому на споживчий попит, але і на загальнолюдські цінності, реалізуючи таким чиномконцепцію соціальної відповідальності. Тому найбільш прогресивні компанії поступово відходять від тієї вихідної установки, згідно якої єдинамета бізнесу – це одержання прибутку. Вони розуміють, що окрім цього бізнес покликаний оздоровити суспільство, у межах якого вінздійснюється, тобто бізнес не тільки наділений економічною місією, але і несе соціальну відповідальність. Прибуток важливий для того, щобпідприємство могло вижити, але він не повинен йти врозріз інтересам усіх утягнутих у бізнес-процес осіб – власників акцій, працівників,клієнтів, постачальників, жителів усієї нашої планети, її нинішніх і майбутніх мешканців. Провідні бізнесмени і менеджери усвідомлюють, щопобудова більш глибоких і стратегічно значимих відносин зі споживачами, постачальниками, співтовариствами людей та іншимизацікавленими сторонами набуває ключового значення для конкурентоспроможності і навіть виживання.Постановка завдання© Шаповал В.М., 2010189

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Глобалізаційні й інтеграційні процеси, що сьогодні відбуваються у світі, супроводжуються значним посиленням конкурентноїборотьби. Традиційні інструменти конкуренції, зокрема ціна, якість, надійність, вимагають доповнення іншими. Саме такими інструментамиможуть стати норми і стандарти соціальної відповідальності. Щоб зрозуміти, які саме конкурентні переваги надає бізнесу соціальнавідповідальність, виділимо сфери прояву і рівні цієї відповідальності та окреслимо основні вигоди, які приносить компаніям соціально відповідальнадіяльність.Результати дослідженняПротягом багатьох століть, добровільно чи вимушено, бізнес повинен пристосовуватися до вимог розвитку суспільства, враховуватисуспільні інтереси. Природно, що таке пристосування відбувається в постійному протиборстві інтересів суспільства й інтересів бізнесу. Зтеоретичної точки зору, таке протиборство повинно призвести до встановлення балансу інтересів, до його рівноваги. Насправді такої рівновагине існує. У певні періоди часу наближення до рівноваги було більшим чи меншим. До того ж, не лише бізнес повинен враховувати інтересисуспільства, але й суспільство також повинно рахуватися з інтересами бізнесу й адаптуватися до них. Основою досягнення рівноваги інтересівбізнесу і суспільства (наближення до неї) повинна стати соціальна відповідальність.Як показують результати дослідження, бізнес стає усе більш домінантним і соціально активним інститутом суспільства. Цютенденцію підтверджують наступні факти. Сьогодні у світі існує понад 45 тисяч транснаціональних корпорацій, які мають більше, ніж 280тисяч філій в інших країнах. Доречно зазначити, що дохід багатьох з цих компаній перевищує розмір валового внутрішнього продукту деякихкраїн, а чисельність працюючих в них співробітників більша, ніж населення окремих країн. Безперечно, ці компанії створюють новий світовийцентр влади, від якого очікують не лише фінансових результатів, але й відповідальності за соціальне благополуччя.Разом з тим, у різних країнах участь бізнесу у вирішенні соціальних проблем або жорстко регулюється у межах чинногокомерційного, податкового, трудового, екологічного законодавства або ж здійснюється самостійно під впливом спеціально визначенихстимулів і пільг. Саме тому соціальну відповідальність слід розглядати як філософію або бачення відносин між підприємницькими колами ісуспільством, причому ці відносини вимагають керівництва для їх реалізації і стійкості протягом тривалого періоду часу. До того ж, це процеспостійного вдосконалення, а не тимчасове явище; тенденція, яка починається з малого і з часом росте і розширюється. Тому розглянемо сферипрояву соціальної відповідальності з погляду того, як увага до цих аспектів сприяє не тільки зростанню і підвищенню прибутковості окремоїкомпанії, але й ефективному зростанню економіки в цілому.По-перше, соціальна відповідальність бізнесу – це відповідальність перед споживачами.Глобалізація запустила в рух процес, який відбирає владу у виробників, що виготовляють товари, і передає цю владу споживачам, якіїх купують і використовують. У якості основної причини, за якою західні компанії захоплюють ринки у країнах, де у минулому переважалакомандно-адміністративна економіка – це першочергове значення, яке вони надають розвиткові тісних, побудованих на основі діалогу,відносин зі своїми клієнтами (споживачами).Цю інтенсивну концентрацію уваги на споживачах називають також «концепцією маркетингу», тобто метою діяльності компанії єобслуговування клієнтів і задоволення їх потреб і побажань. У межах цієї концепції прибуток – побічний продукт, винагорода за якіснеобслуговування покупців. Для того, щоб цього досягти, усі аспекти діяльності компанії повинні бути зосереджені на обслуговуванні клієнтів.Ця концепція, яка обговорюється ученими і фахівцями у сфері управління ось уже протягом майже п’ятидесяти років, сьогодні перетворюєтьсяна реальну перевагу у конкурентній боротьбі. Таким чином, соціальна відповідальність бізнесу перед споживачами полягає у справедливомуціноутворенні, належній якості товарів і послуг, турботі про здоров’я і безпеку споживачів, у добросовісній конкуренції і рекламі, дотриманніетичних норм ведення бізнесу.Далі, соціальна відповідальність бізнесу передбачає відповідальність перед співробітниками компанії.Умови праці на робочому місці й у ході виконання роботи впливають на усі аспекти нашого життя, а також життя наших сімей. Томусоціально відповідальні компанії приділяють велику увагу тому, щоб надати таку роботу, яка була б значуща і допомагала б найманимпрацівникам розвинути і реалізувати свій потенціал. Вони прагнуть забезпечити справедливий рівень заробітної плати, здорові і безпечні умовипраці, а також атмосферу взаємоповаги. Взагалі, цей напрямок має багато аспектів, зокрема: створення умов для постійного навчання; наданнямісць навчання; більша диверсифікація трудової діяльності; краще поєднання роботи, сім’ї та дозвілля; досконаліша інформаційна політика(консультування та співучасть найманих працівників у прийнятті управлінських рішень); однакова зарплата та професійні можливості длячоловіків і жінок; безпека робочого місця, але одним з найбільш перспективних у даний час є участь працівників у прибутках та капіталікомпанії, що підвищує мотивацію праці, її продуктивність, знижує плинність кадрів.Соціальна відповідальність бізнесу виявляється також по відношенню до партнерів по бізнесу.У галузях, які характеризуються інтенсивною міжнародною конкуренцією (автомобілебудування, виробництво електронних товарівнародного споживання), відносини з партнерами – постачальниками, а у деяких випадках навіть з конкурентами – можуть мати вирішальнезначення для переваги у конкуренції. За рахунок розвитку довгострокових відносин і тісної співпраці з партнерами по бізнесу, провіднимкомпаніям удається знизити рівень складності і скоротити обсяги витрат, а також підвищити якість завдяки здійсненню спільних інженернихпроектів. Сьогодні провідні компанії розглядають постачальників як союзників і партнерів по бізнесу. Вони пропонують розумні ціни, щобзабезпечити рентабельну діяльність постачальників, встановлюють розумні умови й очікування, і навіть привертають постачальників допроцесу розробки нової продукції. Замість того, щоб добиватися отримання найбільш низьких цін, вони прагнуть до встановленнясправедливого рівня цін. У обмін на це компанії наполягають на високій якості і надійності постачань – і ці вимоги задовольняються; крім того,вони отримують перевагу за рахунок прогресивного методу роботи.Далі – це відповідальність бізнесу по відношенню до навколишнього середовища.Даний напрямок передбачає, насамперед, відповідні програми захисту навколишнього середовища, економного споживанняприродних ресурсів, повторного використання й утилізації відходів, організації екологічно безпечних транспортних перевезень,розповсюдження норм і систем екологічної сертифікації продукції і технологій, що забезпечують мінімальний негативний вплив на навколишнєсередовище в усьому світі та ін.Як свідчить досвід розвинутих країн, економічне зростання і захист навколишнього середовища нерозривно пов’язані між собою, аце вимагає нових форм співробітництва між урядом, підприємницьким сектором і суспільством, що, у свою чергу, обумовлює розробку більшудосконалених інструментів і концепцій управління у сфері захисту довкілля. Серед цих інструментів – оцінка терміну життя продукту іпов’язаних з цим витрат; стандарти управління з урахуванням захисту навколишнього середовища; маркування товарів, яке визначає їхвідповідність екологічним стандартам, а також стандарти вмісту у тій чи іншій продукції сировини, одержаної за рахунок повторної переробки.Впровадження цих інструментів у практику господарювання поліпшує результати діяльності бізнес-організацій як у короткостроковій, так і удовгостроковій перспективі, сприяє інноваціям і модернізації виробництва, стимулює розвиток екологічних технологій. До речі, інвестиції вохорону довкілля відомі у міжнародній літературі як ситуація «win-win» (подвійний виграш), тому що виграє як окрема компанія й економіка,так і навколишнє середовище і суспільство.З огляду на це, соціальна відповідальність бізнесу у сфері екології перетворюється у життєво важливий чинник конкурентноїборотьби. Оскільки саме рівень екологічної відповідальності бізнесу у найближчий час буде визначати позиції тієї чи іншої компанії наміжнародному ринку і в очах споживачів її продукції. Іншими словам, екологічна відповідальність є свого роду «вхідним квитком» уміжнародне ділове співтовариство [5].Сьогодні бізнес-організації не можуть бути ізольованими економічними суб’єктами, вони діють у співтовариствах людей – місцевих,регіональних, національних і глобальних. Їх успіх пов’язаний із станом, стабільністю і процвітанням суспільства і співтовариств людей, середяких вони функціонують. Компанії не можуть домогтися процвітання у регіонах, які зазнають спаду. Проблеми освіти, охорони здоров’я,злочинності, безробіття, вживання наркотиків справляють дуже сильний вплив на бізнес. Традиційно вважалося, що ці питання є сфероювиняткової відповідальності держави. Сьогодні ж, як підтверджують дослідження, провідні лідери бізнесу беруть частину відповідальності190

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010щодо поліпшення становища співтовариств (громад), у яких вони здійснюють економічну діяльність, на себе. Це ще одна сфера проявусоціальної відповідальності бізнесу.Самий значущий внесок, який компанії можуть внести у життя співтовариств (громад), особливо на місцевому рівні, – забезпеченняробочих місць, справедливого рівня заробітної плати і пільг, а також надходження податків. Але найголовніший внесок бізнесу у розвитокспівтовариств людей (громад) і суспільства у цілому полягає у виконанні його основного завдання щодо пропозиції товарів і послуг, якінеобхідні суспільству і які воно хоче отримати, на ефективній і етичній основі і який таким чином ураховує й узгоджує інтереси усіхзацікавлених сторін.Підводячи підсумки викладеному вище, можна констатувати, що соціальна відповідальність передбачає зміни у поведінці компанії увласне економічній сфері, тобто при побудові відносин з усіма залученими у її діяльність сторонами – споживачами, співробітниками,постачальниками, співтовариствами людей, місцевою владою, державою – торкається стратегічних цілей компанії, формує її поведінку яксуб’єкта відтворювального процесу. При ухваленні рішень про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, соціально відповідальнакомпанія керується не лише критерієм ринкової доцільності, прибутковості, але і критеріями, що ураховують інтереси сторін. Сьогоднінеможливо ігнорувати одну або іншу зацікавлену сторону, навпаки, необхідно прагнути до досягнення збалансованості їх інтересів. Томусоціальну відповідальність бізнесу, на нашу думку, необхідно розглядати з точки зору сучасних уявлень про організаційну культуру. Зовнішнюі внутрішню відповідальність компанії необхідно розглядати як основу виживання й успіху, самореалізації усіх працівників компанії. Тобто, зодного боку, компанія несе відповідальність за своїх суб’єктів. З іншого боку, компанія відповідальна перед зовнішніми організаціями й упершу чергу перед суспільством, державою, іншими партнерськими організаціями.Крім того, соціальну відповідальність бізнесу можна розглядати і як систему взаємодії суб’єктів, відповідальних один перед одним завирішення загального завдання. Це означає, зокрема, що підприємець відповідальний перед своїми працівниками, так само як і останнівідповідальні перед ним і компанією у цілому. Суспільство і держава відповідальні перед бізнес-організаціями за ефективність їхньогофункціонування, так само як останні відповідальні перед суспільством і державою. Хоча багато учених дотримуються більш традиційнихпоглядів, припускаючи відповідальність держави перед бізнес-організаціями, а у компаніях – адміністрації перед своїми працівниками, або жвідсутність якої-небудь відповідальності держави перед компаніями, але відповідальність останніх перед суспільством і т. д. [4]. Доречновідмітити, що сьогодні в окремих країнах ці точки зору не відповідають об’єктивному характерові взаємодії суб’єктів суспільства.Проаналізувавши сфери прояву соціальної відповідальності бізнесу, далі виділимо її рівні.Перший рівень слід розглядати як передумову або стартову умову соціально відповідальної поведінки, тому що вимоги цього рівняполягають у сумлінному виконанні своїх прямих зобов’язань перед суспільством і державою відповідно до встановлених норм [2]:– регулярно виплачувати заробітну плату, розмір якої повинен забезпечувати нормальне відтворення робочої сили різної кваліфікації;– дотримуватись норм трудового законодавства;– вчасно й у повному обсязі сплачувати усі податки й обов’язкові платежі;– забезпечувати встановлені стандарти якості продукції.Цей рівень викликає багато суперечностей. З одного боку, у дискусіях західних учених з приводу проблем соціальноївідповідальності бізнесу питання, пов’язані із заробітною платою і податками, взагалі не розглядаються. Сплата податків і забезпечення гідноюзаробітною платою найманих працівників є природним моментом функціонування будь-якої компанії і немає прямого відношення до тихдодаткових зобов’язань, що беруть на себе суб’єкти підприємництва, які претендують на статус соціально відповідальних. З другого боку, уконтексті соціальної відповідальності, це чи не найголовніша проблема для українських підприємців, розв’язання якої потребує не лише їхніхзусиль, а й зусиль з боку держави. З огляду на це, деякі вітчизняні підприємці, фахівці та представники владних структур вважають за доцільнеобмежити соціальну відповідальність бізнесу цим рівнем.Другий рівень соціальної відповідальності бізнесу пов’язаний з розвитком партнерських відносин усередині підприємства(внутрішньофірмові стосунки) і передбачає безпосереднє урахування інтересів працівників на основі переговорного процесу, він гарантуєпрацівникам певний набір пільг та соціальних послуг, тобто реалізацію цільових соціальних інвестицій, які, до речі, теж викликають багатосуперечностей [2].Цільові соціальні інвестиції – це, насамперед, інвестиції у людський капітал, а саме: професійну підготовку, перепідготовку,підвищення кваліфікації персоналу; в удосконалення організації і змісту праці, а також в охорону праці і здоров’я працівників. З іншого боку,це інвестиції, віддача від яких носить переважно опосередкований характер і важко піддається обліку. Це, зокрема, поліпшення пенсійного іжитлового забезпечення, програми, спрямовані не на самого працівника, а на членів його сім’ї. На жаль, не дивлячись на те, що майже усіукраїнські підприємства декларують у якості стратегічного пріоритету збільшення вкладень у людський капітал, при визначенні цільовогообсягу цих інвестицій, вони намагаються тим чи іншим чином розрахувати їх оптимальний, а точніше мінімально прийнятний рівень. Урозвинутих країнах інвестиції у людський капітал займають провідне місце у структурі соціальних інвестицій.І, зрештою, третій рівень передбачає програми і напрямки діяльності, сфера дії яких знаходиться поза межами бізнес-організації,тобто це зовнішній по відношенню до окремої компанії, але не до бізнес-співтовариства у цілому, рівень [2]. У даному випадку об’єктомсоціальних інвестицій є населення відповідних територій або окремі його категорії, де функціонує компанія. Сюди також відносятьсяблагодійні програми, а також програми, спрямовані на створення сприятливих умов функціонування компанії, зокрема, благоустрій територій,поліпшення транспортної інфраструктури тощо. Ця форма інвестування дає змогу одержати конкретний результат у вигляді підвищення якостіжиття і поліпшення середовища проживання.Проведені дослідження дають підстави виділити ще два рівні соціальної відповідальності: четвертий і п’ятий (рис. 1).Так, четвертий рівень, на нашу думку, передбачає участь бізнес-організацій у розвитку всього суспільства, а не лише територіїприсутності. Зокрема, це підтримка соціально значимих ініціатив (як державних, так і інших бізнес-організацій), налагодження співпраці знекомерційними організаціями, цивілізована благодійність.П’ятий рівень передбачає складання за міжнародними стандартами звітів про соціальну діяльність компанії і верифікацію цих звітівнезалежною експертизою. Слід зазначити, що лідерами у складанні соціальної звітності є великі компанії, причому не завжди транснаціональні.Частіше за все – це великі компанії лише для окремої країни або галузі, але компанії які задають напрямок основного розвитку в країні, тобто ті,хто раніше за усіх помічає світові тенденції та вимоги, які висуваються до бізнесу в світі; ті, хто займає перші місця у різних рейтингах таробить найбільший внесок у добробут країни як своєю прямою економічною діяльністю, так і реалізацією підходів до соціальноївідповідальності.191

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Рис. 1. Рівні соціальної відповідальності бізнесуЗрештою, все вищевикладене дає змогу виділити основні вигоди, які приносить компаніям соціально відповідальна поведінка [3]. Якпоказує досвід розвинутих країн, вигоди від впровадження принципів соціальної відповідальності пов’язані як з чинниками успіху бізнесу(зростання прибутковості, скорочення витрат, підвищення продуктивності, підвищення інвестиційної привабливості тощо), так і з чинникамисталого розвитку (покращення корпоративного управління, екологічних процесів, управління людськими ресурсами; економічний розвитокмісцевості та розвиток громади тощо).1. Зміцнення репутації та іміджу компанії – добросовісна й соціально відповідальна практика здійснення бізнесу призводить дозміцнення репутації та іміджу компанії в очах широкої громадськості і ділового співтовариства; соціально відповідальна поведінка компаніївиявляється у скороченні витрат взаємодії з органами влади, а також підвищує привабливість компанії як роботодавця, що, зрештою, створюєсприятливі перспективи для розвитку бізнесу.2. Підвищення якості управління бізнесом – соціально відповідальне здійснення бізнесу знаходить безпосереднє відображення упідвищенні якості управління компанією; компанії, які дотримуються соціально відповідальної практики здійснення бізнесу, отримують такіпереваги, як підвищення продуктивності праці персоналу, скорочення операційних витрат, що, зокрема, виявляється у повторній переробці,економії енергоспоживання, скороченні викидів тощо, а також збільшення обсягів продажів і зростання лояльності клієнтів.3. Поліпшення відносин з персоналом компанії – соціальні програми понад законодавчо встановлені мінімуми сприяють підвищеннюрепутації компанії в очах співробітників. Такі програми мають велике значення насамперед у тих компаніях, які змушені наймати дужевисококваліфікованих, високоінтелектуальних і творчих співробітників. За таких умов програми соціальної відповідальності – це частина такзваної «війни за талант», або, іншими словами, частина конкуренції за залучення найбільш цікавих, яскравих особистостей.4. Підвищення інвестиційної привабливості компанії – дотримання принципів етичної, соціальної та екологічної відповідальноїпрактики здійснення бізнесу призводить до підвищення інвестиційної привабливості компанії, що, у свою чергу, виявляється в поліпшенніфінансових показників діяльності компанії та відкриває більш вільний доступ до капіталу.5. Поліпшення відносин з представниками влади. Як підтверджують результати дослідження, поліпшення відносин з владою – чи ненайголовніша перевага, яку отримують бізнес-організації від здійснення соціально відповідальної поведінки. Це пояснюється наступним:соціально відповідальним компаніям набагато простіше вести переговори відносно ліцензій та дозволів з органами влади, у них більше шансівна відміну чинного законодавчого регулювання і на упередження впровадження нового регулювання.ВисновкиСоціальна відповідальність бізнесу пов’язана безпосередньо із соціально-економічною діяльністю компанії. Мова йде, насамперед,про економічну стабільність компанії і матеріальне забезпечення своїх працівників, про їхнє соціальне становище, психологічне самопочуття,участь у суспільному житті компанії і т. д., чесність і порядність підприємця перед своїми працівниками і зовнішніми партнерами й ін. З оглядуна це, соціальна відповідальність нерозривно пов’язана з рентабельністю, оскільки не може бути ніякої відповідальності, якщо немає прибутків.Прибуток необхідний не тільки, щоб винагородити інвесторів, але також, щоб забезпечувати постійні робочі місця, виплачувати гідну заробітнуплату, сплачувати податки, розробляти нову продукцію, вкладати кошти у послуги, а також здійснювати внесок у добробут співтовариств, умежах або на території яких функціонують компанії. Тому розвиток соціальної відповідальності бізнесу сприяє не тільки зростанню іпідвищенню прибутковості окремої компанії, але і ефективному зростанню економіки у цілому. Справжня соціальна відповідальність бізнесуполягає у знятті соціальних протиріч, до яких варто віднести безробіття, бідність, забруднення навколишнього середовища й т. ін. Апріоритетними напрямками соціальної відповідальності є: економіка, екологія і соціальна політика. Відповідальність у сфері економікипередбачає удосконалення споживчих якостей продукції; в екологічній сфері – підтримка в належному стані навколишнього середовища,192

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010впровадження нових технологій і вжиття заходів з ресурсозбереження; у соціальній сфері – розвиток персоналу й інвестування у «людськийкапітал».Таким чином, соціально відповідальна діяльність компанії, незалежно від сфери її ділової активності, є істотною конкурентноюперевагою порівняно з іншими компаніями, які здійснюють бізнес на тому ж ринку. Інтеграція політики соціальної відповідальності у політикукомпанії підвищує якість соціальних комунікацій, дозволяє інкорпорувати суспільні інтереси, посилюючи тим самим інтерактивністьстратегічних рішень і підвищуючи рівень проникнення бізнесу у цільові сегменти ринку. З огляду на це, соціальна відповідальність – цемогутній стратегічний актив успішних компаній.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Корпоративная социальная ответственность: общественные ожидания. Потребители, менеджеры, лидеры общественного мнения и экспертыоценивают социальную роль бизнеса в России. / Под ред.: С.Е. Литовченко, М.И. Корсакова – М.: Ассоциация менеджеров, 2003. – 100 с.2. Соболева И. Социальная ответственность бизнеса: глобальный контекст и российские реалии / И.Соболева // Вопросы экономики. – 2005. –№10. – С.90–102.3. Социальная ответственность бизнеса: актуальная повестка. / Под ред. С.Е. Литовченко, М.И. Корсакова – М.: Ассоциация менеджеров, 2003.– 208 с.4. Федяева Р.Х. Социальная ответственность предпринимательских организаций [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.iu.ru/biblio/archive/fedyaeva_socotv/default.aspx.5. Шаповал В.М. Екологічна складова соціальної відповідальності підприємництва / В.М. Шаповал // Актуальные проблемы и перспективыразви-тия экономии Украины / Материалы VІ Международной научно-практической конференции. Алушта, 4–6 октября 2007 года. –Симферополь, 2007. – С.193.РЕЗЮМЕУ статті проаналізовані сфери прояву та рівні соціальної відповідальності бізнесу, виявлені основні вигоди, які приносить компаніям соціальновідповідальна діяльність. Це дало підстави зробити висновок, що соціальна відповідальність надає компаніям, які інтегрують її у свою політику,надзвичайно важливі конкурентні переваги.РЕЗЮМЕВ статье проанализированы сферы проявления и уровни социальной ответственности бизнеса, выявлены основные выгоды, которые приноситкомпаниям социально ответственная деятельность. Это дало основание сделать вывод, что социальная ответственность предоставляеткомпаниям, интегрирующим ее в свою политику, чрезвычайно важные конкурентные преимущества.SUMMARYThe article studies spheres of emergence and levels of social responsibility of business. The main benefits that the business social responsibility brings tocompanies are discovered. Preceding statements suggest companies, which integrating a social responsibility in their policy, have very importantcompetitive advantages.ОСОБЕННОСТИ И ЭКСПОРТНЫЙ ПОТЕНЦИАЛ РЫНКА ЗЕРНААшихмин Д.Б. ,соискатель кафедры «Международная экономика», ДонНУ ⋅В разгар мирового экономического кризиса руководство Украины не раз заявляло о том, что именно сельское хозяйство являетсялокомотивом выхода экономики страны из критического состояния, что аграрный сектор на руках продержал Украину весь кризисный периоди т.д. и т.п. Вполне ecтественно, что после таких речей представители отечественного АПК ждут от государства адекватного, «родительского»отношения к сельскому хозяйству, которому в период кризиса также столкнулось с рядом серьезных проблем.В целом несмотря на непрекращающийся политический, а затем и начавшийся экономический кризис агропромышленный комплексстабильно развивался в том числе и за счет постепенно увеличивавшихся иностранных инвестиций. По состоянию на 01.07.09г., начинаяс1992г., в агропромышленный комплекс Украины было привлечено 2628,4 млн. дол. США прямых иностранных инвестиций (6,9 % от общегообъема ПИИ в экономику). Из них вложено 1792,1 млн. дол. США (4,7%) в 769 предприятий пищевой и перерабатывающей промышленностии 836,3 млн. дол. США (2,2%) у 668 сельскохозяйственных предприятий.Однако прирост иностранного капитала уже за 6 месяцев 2009 року составил 138,1 млн. дол. США, что в 3,4 раза меньше, чем зааналогичный период прошлого года. Объем привлечения иностранных инвестиций в сельское хозяйство с начала года увеличился на 32 млн.дол. США. Если падение темпов инвестирования можно списать главным образом на глобальное падение инвестиций вследствиеэкономического кризиса, то падение прибыльности деятельности зернотрейдеров, возможное резкое снижение экспорта зерна и, вследствиеэтого, банкротство сельхозпредприятий лежит в плоскости преимущественно внутренних причин.На первый взгляд, положение дел на рынке зерна выглядит вполне оптимистично. Из прошлогоднего урожая в 53 млн. тонн вывезенооколо 25 млн. тонн зерна. Урожай нынешнего года также обещает быть неплохим - около 48 млн. тонн, что позволит Украине поставить навнешние рынки более 20 млн тонн зерновых. При этом, уверяют эксперты, экспорт зерна из страны идет нормальными темпами, и дажепревышает прошлогодний показатель на аналогичный период времени, а экспортеры украинского зерна профессионально выполняют своюработу, несмотря на финансовый кризис и жесткую конкуренцию на мировом рынке. За последние 10 лет в Украине создана одна и лучших вмире систем по экспорту зерна, которая базируется на принципах рыночной экономики и благоразумном сотрудничестве бизнеса, органоввласти и общественных организаций АПК. Об этом свидетельствует тот факт, что Украина занимает третье место в мире по экспорту зернапосле США и ЕС и вполне в состоянии экспортировать на внешние рынка до 30млн.т зерна в год.Однако не все так просто. Ситуация, которая сегодня сложилась на рынке зерна, требует дополнительного внимания и реагированиявсех ветвей власти, бизнеса и общественных организаций. Дело в том, что потребность внутреннего украинского рынка в зерне составляетоколо 26-27 млн. тонн, следовательно, половину собранного урожая необходимо экспортировать. При этом ценообразование на рынке вУкраине зависит в первую очередь от тех цен, которые сложились на мировом рынке, а уже потом от курса национальной валюты, возвратаНДС трейдерам и стоимости маркетинговой цепочки и потому все попытки кардинально изменить ситуацию не смогут. В пределах странынеобходимо попытаться, в первую очередь, снизить себестоимость производства зерна и его экспорта.Урожай зерна в Украине в 2009 г. составит 48 млн. тонн, в текущем году Украина соберет еще один рекордный после 2008 г. урожайзерна. Министерство повысило свой прогноз урожая зерна на 2009 г. с 47 до 48 млн. тонн (в весе после доработки). Прогноз был пересмотрендо 48 млн. тонн в основном за счет кукурузыСтрана с начала текущего маркетингового года (МГ, июль 2009 - июнь 2010) и по состоянию на 19 ноября 2009 г. экспортировала 10,4млн. тонн зерна, что на 4,5% больше по сравнению с аналогичной датой 2008 г.По данным Минагрополитики, в том числе экспорт пшеницы за этот период составил 5,4 млн. тонн против 5,2 млн. тонн засоответствующий период прошлого года, ячменя -3,37 млн. тонн против 4 млн. тонн, кукурузы -1,5 млн. тонн и 0,672 млн. тонн соответственно.Несмотря на кризис и неблагоприятные погодные условия прошедшей осени, агрохозяйствам удалось в текущем году не только несократить, но даже увеличить посевы озимых культур по сравнению с показателем прошлого года. Так, согласно предварительным даннымГоскомстата, по состоянию на 01.11.09 площади под озимыми на зерно составляли 8,17 млн. га что на 3% превышает прошлогодний показательза аналогичной период. По информации Минагрополитики на 26.11.09 озимые зерновые в Украине находились в хорошем состоянии почти на© Ашихмин Д.Б., 2010193

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 201042% посевных площадей, или на 3,32 млн га, в удовлетворительном — на 43,3% (3,43 млн га), слабыми же и изреженными посевами заняты14,8% площадей, или 1,17 млн га. В целом, всходы получены на 97,6% площадей.Аграрии намерены увеличить посевные площади под кукурузой, горохом, а также под такими техническими культурами, как соя и лен,за счет сокращения площадей под подсолнечником.Что касается рентабельности сельхозкультур - и в дальнейшем она будет наивысшей на экспортно-ориентированные культуры, вчастности рапс сою, подсолнечник, кукурузу и пшеницу.По прогнозу специалистов, урожай зерна следующего года может значительно сократиться из-за недостаточного внесения аграриямиминеральных удобрений, поскольку ввиду нехватки средств этой осенью аграрии внесли только половину необходимых минеральныхудобрений, поэтому Украина в 2010 г. может недосчитаться трети урожая зерновых. Причина очевидна - отсутствие оборотных средств ивозможности получения кредитов.С каждым годом потребности в украинском зерне на внешних рынках будут возрастать по многим объективным причинам, средикоторых основные – это рост народонаселения и сокращение площадей под посевы.Из-за крайне неудовлетворительного качества зерна нового урожая фактический импорт мукомольной пшеницы в Бразилию в 2009/10МГ значительно увеличится. Импорт пшеницы превысит прогнозы в 5млн.т и, возможно, Бразилия станет мировым лидером по импортупшеницы.Саудовская Аравия к 2016 году увеличит импорт пшеницы до 3 млн. тонн в год. Согласно заявлениям представителей власти СаудовскойАравии, к 2016г. страна увеличит импорт пшеницы до 3 млн. тонн в год и станет весьма привлекательным рынком для международныхтрейдеров. Дело в том, что в сентябре 2008г. Саудовская Аравия начала внедрение восьмилетней программы по сокращению внутреннегопроизводства пшеницы для экономии водных ресурсов. По данным государственной компании Grain Silos and Flour Mills Organisation, черезкоторую осуществляется импорт зерновых в страну, с того времени было импортировано 2,2 млн. тонн пшеницы.Производство пшеницы в Канаде в 2009/10 МГ снизится. В преддверии завершения уборки зерновых в Канаде Минсельхоз страныпрогнозирует, что урожай мягкой пшеницы составит 19,5млн. тонн, пшеницы дурум - 5,1 млн. тонн. Непредсказуемые погодные условия втекущем году (холодное лето, небывало жаркий сентябрь, дождливый октябрь и благоприятный сухой ноябрь) станут причиной того, чтоурожай мягкой пшеницы в Канаде будет ниже среднего уровня.Правительство Бангладеш планирует за первое полугодие 2010 г. закупить 750 тыс. тонн пшеницы для пополнения запасов. Стоитотметить, что Бангладеш, который, как правило, импортирует около 2 млн. тонн пшеницы в год, только за последний месяц закупил в общем400 тыс. тонн зерновой, чему способствовало снижение цен на мировом рынке. Так, недавно министерство продовольствия страны объявило опроведении ряда международных тендеров на закупку пшеницы, отдавая предпочтение зерновой причерноморского происхождения, а такжезакупая небольшие партии высококачественной австралийской и канадской пшеницы для смешивания.По словам местных трейдеров, главной причиной наращивания импорта пшеницы в текущем сезоне, безусловно являются низкиемировые цены, в то время как внутри нее производство зерновой составляет лишь 1 млн,.тонн, к тому же, спрос на импортную фуражнуюпшеницу из Причерноморского региона растет.Действительно, 2009 год ознаменовался снижением цен на зерно. Мировые цены на зерновые за последние полтора года упали в 2 раза,но пока еще позволяют рентабельно работать производителям зерна. В Украине упал курс гривны, что в данном случае способствует экспортутоваров из Украины - таковы законы экономики.Хуже обстоят дела с еще одной составляющей ценообразования - стоимостью маркетинговой цепочки (от поля до борта судна). Поданным Украинской Зерновой Ассоциации, в ряде случаев ее стоимость с октября 2007 года по июль 2009 года выросла примерно на 200 грн.Такое удорожание придется компенсировать сельхозпроизводителям из своего собственного кармана. В то же время имеется колоссальныйпотенциал для уменьшения стоимости маркетинговой цепочки, ведь фактически речь идет о снижении платы за услуги, оказываемые теми илииными государственными структурами - Укрзализныцей, элеваторами ГАК «Хлеб Украины», карантинными, ветеринарными инспекциями,таможенной службой и т.д. Снижение государством расценок на услуги вышеперечисленных организаций и ведомств позитивно отразится наконкурентоспособности украинского зерна на мировом рынке.Затраты на проведение осенней посевной в этом году были выше, чем в прошлом. В 2009 г., по сравнению с 2008 оптово-отпускныецены выросли: на дизельное топливо — на 15%, на семена — на 10-15% (в зависимости от культуры, например, на семена пшеницы – в среднемна 10%, на семена рапса – в среднем на 15%), на минеральные удобрения (в зависимости от вида) в 1,5-2 раза. В результате вложения в посев 1га зерновых, необходимые для выполнения технологических нормативов сева, в 2009 году увеличились на 20-25% по сравнению с 2008г. В тоже время, в этом году затраты агрохозяйств на осеннюю посевную возросли на 10-12%. В частности, на сев 1 га озимой пшеницы и ячменявложения составили 1450-1500 грн. (в 2008 г. — около 1300 грн./га), рапса — около 1700 грн./га (в 2008 г. — 1500 грн./га). Увеличениевложений обусловлено подорожанием средств зашиты растений (в валюте), удобрений и ГСМ. При этом цены на посевной материал почти неизменились по сравнению с ценами 2008.Аграрии в период нынешней осенней посевной столкнулись с привычными проблемами — отсутствием средств и низкимизакупочными ценами на зерно. В начале сентября цены на некоторые зерновые были существенно ниже прошлогодних, о чем свидетельствуютданные, приведенные ниже в диаграмме.194Рис. 1.Сравнение цен на культуры (грн./т).Однако с октября 2009 начался активный рост цен на зерно, что позволило некоторым сельхозпроизводителям получить необходимыедополнительные ресурсы. Возможно именно повышение цен на зерновые, а не только затянувшаяся теплая погода, позволило аграриям в целомуспешно провести сев озимых, более-менее придерживаясь технологических нормативов.Последним по списку, но не по значимости при ценообразовании стоит извечный для экономики Украины вопрос - возврат налога надобавленную стоимость экспортера сельхозпродукции. С этим вопросом сегодня дела обстоит критически. Согласно предварительным данным,

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010для возмещения НДС в 2009 году только экспортерам сельхозпродукции необходимо около 8 млрд. грн., без учета задолженности прошлыхлет, а долг по возмещению НДС на сегодняшний день составляет около 3,5 млрд. грн.При этом невозмещение экспортерам зерна НДС больно бьет по всему аграрному сектору - в случае, если государство вдруг вообщеоткажется возмещать НДС экспортерам, то закупочные цены на сельхозпродукцию упадут на 20%. Производители зерновых и масличныхкультур а 2009 году могут недосчитаться 10 млрд. грн. из-за удорожания маркетинговой цепочки и комплекса проблем с возмещением НДСэкспортерам. В случае снижения закупочных цен и недополучения аграриями оборотных средств нераспаханными и незасеянными в Украинеокажутся порядка 4 млн. га площадей. Соответственно, наша страна недосчитается 10 млн. тонн зерна, которое можно будет экспортировать(это почти половина сегодняшнего объема экспорта зерна из Украины). Этот объем будет потерян из-за неправильной суммы возмещения НДСзаложенной в бюджет. Безусловно, иностранные трейдеры это еще как-то переживут(хотя крупный иностранный оператор рынка зерна ЛуиДрейфус уже объявил об уходе с украинского рынка), но такое положение дел бумерангом отразится на отечественных сельхозпроизводителях.Проблемы бюджетного возмещения НДС возникают из-за неверной оценки сумм возмещения налога еще на уровне Государственногобюджета Украины. Цифры возврата НДС, которые закладывались и закладываются в бюджет, абсолютно не отвечают действительности. Так,бюджетное возмещение налога на добавленную стоимость денежными средствами в бюджете на 2008 год было заложено на уровне 32,59 млрд.грн. Эта цифра не отражала реальные потребности бюджета для выполнения государством своих обязательств перед экспортерами. Вполнелогично, что представители украинских экспорто-ориентированных компаний ожидали, что в бюджете на 2009 год расчеты возмещения НДСбудут осуществлены с учетом ошибок 2008 г. Однако сумма возврата НДС увеличилась на 4 млрд. - до 36,5 млрд. грн., но при этом один долларСША вместо 5,05 грн. в 2008 году подорожал до 8 грн. в 2009 г. Нетрудно подсчитать, что объем бюджетного возмещения должен былувеличиться в 1,6 раза, и составить 51 млрд. грн., но никак не 36,5 млрд.Еще больший сюрприз ожидал экспортеров украинской проекции на страницах проекта государственного бюджета на 2010г. - навозмещение НДС в бюджете предусмотрено лишь 20 млрд. грн. Эксперты считают, что объем возмещения НДС в следующем году долженсоставить порядка 45-50млрд. грн., иначе это приведет к снижению цен производителей на зерновые и масличные на 20% и к значимымпроблемам с экспортом сельхозпродукции.Сегодня в агросекторе занято 15 млн. человек, поэтому цифра возврата НДС, заложенная в бюджете на 2010 год, означает банкротствои безработицу. И это при том, что, по мнению экспертов, при выходе на среднеевропейскую урожайность, Украина может ежегодно собиратьпорядка 80 млн. тонн зерно, большая часть которого будет поставляться на экспорт.Не менее сложно складывается ситуация с возвратом НДС зернотрейдерам через Аграрный фонд. Напомним, что правительствообещало экспортерам, которые будут выкупать зерно ускоренный (в течение 1 месяца) возврат НДС. Первые несколько месяцев данныймеханизм работал более-менее стабильно, но в какой-то момент в системе произошел сбой, на сегодняшний день между Аграрным фондом итрейдерами на бумаге заключено биржевых контрактов на покупку зерна на сумму 761 млн. грн. Эти контракты полностью не выполнены, т.к.Госказначейство не перечисляет экспортерам средства в рамках возврата НДС а те, в свою очередь, не могут перечислить их АФ. Трейдеры немогут забрать свое зерно, Аграрный фонд - получить средства для проведения залоговых закупок зерна у сельхозпроизводителей.Схема возвращения НДС экспортерам сельхозпродукции через Аграрный фонд непрозрачная, задолженность по компенсации НДСэкспортерам составляет 15 млрд. грн., при том, что авансом уплачены налоги на 13 млрд. грн. Правительство не только не поддерживает село,но изымает у предприятий оборотные средства через невозмещение экспортного НДС. Нынешняя ситуация с невозмещением НДС экспортерамсельхозпродукции является беспрецедентной и требует честного разговора правительства и агробизнеса. Задолженность государства повозмещению НДС экспортёрам сельхозпродукции составляет около 3,5 млрд. грн., в том числе зернотрейдерам - около 2,5 млрд. грн.,экспортёрам подсолнечного масла - свыше 1 млрд. грн. На протяжении последних трех месяцев такое возмещение вообще никак непроизводится - ни напрямую, как того требует закон, ни через встречные покупки "возмещенцами" зерна и прочей продукции.Негатив такой ситуации усугубляется огромным дефицитом государственного бюджета, который на конец года, по ряду авторитетныхоценок, может составить около 40 млрд. грн., а именно – за счет реальных доходов бюджета, за счет которых и должно происходить по законувозмещение отрицательного сальдо НДСВ таких условиях предприятия-экспортёры, по сути, за счет собственных оборотных средств безвозмездно (потому что беспроцентно)кредитуют государственный бюджет, перекладывая тяжесть финансирования своих бизнесов на кредитные ресурсы, несут дополнительныерасходы на обслуживание кредитных линий, что уменьшает их финансовые результаты.Страдают и товаропроизводители, которым экспортно-ориентированный бизнес, даже пока еще конкурируя друг с другом за ресурсы(особенно за подсолнечник, а также за зерно), не в состоянии заплатить более высокую цену, входя в НДС при закупках этих ресурсов, как этобыло ранее.Что же касается маслодобывающих предприятий, то у ряда из них деньги на закупки подсолнечника вообще могут вот-вот закончиться.Эта ситуация может привести к спаду едва набравшего темпы экспорта зерна из Украины и к соответствующему падению цен на него внутриУкраины, поскольку экспорт остался единственным их реальным внутренним "регулятором".В то же время государство видит первоочередные задачи экспортной политики под несколько другим углом. Так, Министерствоаграрной политики инициирует идею создания государственного оператора на рынке зерна. Основная цель - экономия бюджетных средств.Аграрный фонд имеет сегодня для проведения интервенционных закупок 3 млрд. грн., но не имеет ни одного элеватора для хранения зерна ивынужден платить ежемесячно за зерно, купленное в госрезерв, почти 12 млн. грн. В то же время, Государственный комитет погосударственному материальному резерву и государственная акционерная компания "Хлеб Украины" на своих элеваторах хранят какгосударственное, так и зерно коммерческих структур. Ожидается, что компания сможет работать на внутреннем рынке как стабилизатор цены,а также будет продавать часть зерна на экспорт.Аграриям остается надеяться на победу здравого смысла у чиновников и правильную расстановку ими приоритетов, а также на помощьэкономической конъюнктуры будущей весной. Ситуация может улучшиться при условии высоких цен на зерновые будущей весной. В этомслучае аграрии получат не только необходимые оборотные средства, но и дополнительный стимул сеять зерновые. Следует отметить, чтонекоторые эксперты предполагают, что валовой сбор озимых зерновых в 2010 г. может увеличиться примерно на 4% ввиду увеличенияпосевных площадей (без учета зимних погодных условий).СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Еженедельник АПК-Информ, № 47(679) 23.11.2009 стр.3, 11, 122. Еженедельник Бизнес №49 /07.12.09 стр. 64-653. Фомичев В.И. Международная торговля: Учебник; 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 446 с.4. http://ukrstat.gov.uaРЕЗЮМЕВ статье рассматриваются основные проблемы, возникающие на пути экспорта зерна и оценивается их влияние на функционированиеагропромышленного комплекса. Определяются основные возможности взаимодействия власти и бизнеса с целью развития сельскогохозяйства.РЕЗЮМЕУ статті розглядаються основні проблеми, що виникають на шляху експорту зерна та оцінюється їх вплив на функціонування агропромисловогокомплексу. Визначаються основні можливості взаємодії влади та бізнесу з метою розвитку сільського господарства.SUMMARYIn article the basic problems of grain trading are considered and their influence on agro industrial complex functioning are estimated. The mainopportunities for public organs and business co-operation for development of agriculture are determined.195

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010СТРУКТУРНА ПЕРЕБУДОВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ (ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ)Білий О.І., Інститут інформатики НПУ ім. М.П.Драгоманова (м. Київ) ⋅За сучасних умов глобалізація стала реалією з якою не можна не рахуватися. Її найбільш важливим чинником та проявом вважаютьформування єдиного міжнародного економічного простору, панування нових інформаційних технологій, які дають країнам світу можливістьпідтримувати високий рівень економічних зв’язків та інтеграції. Водночас, не всі країни можуть скористатися перевагами глобалізації, якімають на сьогодні розвинуті країни світу: високий рівень життя, розвинутий внутрішній ринок та ринкове середовище. Для цього необхіднопройти етап структурної перебудови національної економіки та знайти своє місце у міжнародному поділі праці.Для незалежної України, що виникла на карті світу 1991 р., проблема участі у світових глобалізаційних процесах залишаєтьсяактуальною з перших днів існування і до сьогодення. За наявного економічного потенціалу, що Україна отримала у спадок від СРСР, вонаавтоматично опинилася у складі країн, що розвиваються. Отже, перед нашою державою, як і перед іншими країнами «третього світу» став вибіршляху приєднання до світової спільноти, вибір щодо характеру та спрямованості як внутрішньої економічної політики так і стратегіїзовнішньоекономічної діяльності в умовах загострення конкурентної боротьби на світових ринках. Зрозуміло, що на цей вибір у ХХІ ст.вирішальним чином впливає глобалізація. Аналіз її сутності, складових та закономірностей розвитку; дослідження поглядів західних таукраїнських вчених на глобалізаційні процеси, їх перебіг та вплив на структурну перебудову національної економіки, має не тільки теоретичне,але й велике практичне значення. Актуальність цієї проблематики, у свою чергу, тісно пов’язана з наданням практичних рекомендацій щодорозробки та впровадження довгострокової структурної економічної політики України як суб’єкта світогосподарських процесів.Внаслідок посилення впливу глобалізаційних процесів на структурну перебудову економіки України, дослідження вітчизняноїекономічної думки щодо цієї проблематики, на нашу думку, відбувалось у наступних напрямах:1) дослідження конкретно-економічних питань структурної перебудови економіки України в контексті глобалізаційної моделірозвитку, а саме: співпраця України та МВФ; умови та наслідки приєднання України до СОТ; реалії та перспективи залучення до Україниіноземних інвестицій тощо;2) аналіз факторів, що впливають на структурну перебудову національної економіки в контексті зростання конкурентоспроможностікраїни (дослідженню підлягали різнопланові фактори конкурентоспроможності: загальноосвітній рівень населення; стан «людського капіталу»;науково-технічний потенціал країни; форми організації господарства та методи його управління; здатність швидко запроваджувати досягненнянауки та техніки; стан інформатики та засобів зв’язку; взаємодія малого, середнього та великого підприємництва тощо);3) висвітлення стану галузевої та відтворювальної структури економіки України та перспектив її реформування під впливомсучасних тенденцій міжнародного поділу праці та глобалізаційних процесів. В контексті цих досліджень відбувався аналіз спрямованостііндустріальної політики та варіантів форсованого розвитку тих чи інших галузей економіки для успішного входження на світові ринки;досліджувалась роль держави у цьому процесі.Так, аналізуючи вплив глобалізації на структурну перебудову економіки України В.М. Геєць писав: «...Повна лібералізація іпасивність у цій справі матимуть своїм наслідком пристосування економічної структури України до ринкових потреб західних країн, а вонипотребують тільки дешевих сировинних ресурсів. Інакше кажучи, самовплив у напрямі ринкової рівноваги неминуче призведе до формуваннянапівколоніальної структури української економіки... Не порушивши ринкової рівноваги, Україна може прилаштуватися до Заходу тільки яксировинний придаток. Тому необхідною є активна роль держави саме в структурній перебудові економіки…» [1, с. 30]. Під успішноюструктурною перебудовою, В.М.Геєць, насамперед, розуміє зростання питомої ваги високоточного машинобудування та кінцевої продукціїінноваційного походження; втілення на практиці інноваційної моделі економічного зростання національної економіки.Б. Є. Кваснюк, С. І. Киреєв, М. Я. Меламед, В. І. Мунтіян, Л. А. Мусіна та інші, узагальнюючи теоретико-методологічні погляди наконкуренцію та конкурентоспроможність на рубежі XX-XXI ст., особливу роль відводили інвестиційно-інноваційним механізмам підвищенняконкурентоспроможності та їх задіянні у структурній перебудові національної економіки: «...На макрорівні національної економіки зв’язок міжінвестуванням національної економіки та її конкурентоспроможністю підтверджується роллю інвестицій у вирівнюванні структурнихдиспропорцій (посилення ролі інноваційних секторів, врівноваження міжсекторних пропорцій у промисловості), а також покращанням процесурозподілу ресурсів, що веде до ліквідації певних деформацій у розвитку окремих галузей. Як на макро-, так і на мікрорівні інвестиціїреалізуються як важливий фактор технологічного прориву. Конкурентні переваги певної галузі, регіону, підприємства значною мірою залежатьвід специфіки інвестиційної політики. Від інвестиційної політики певним чином залежить і формування конкурентоспроможної національноїекономіки» [2, с. 334-335].В умовах глобалізації інноваційно-інвестиційний розвиток країн набуває вирішального значення, стає чинником, що обумовлюєхарактер структурної перебудови національної економіки, стимулює економічне зростання та сприяє підвищенню конкурентоспроможностінаціонального виробництва на світових ринках. Аналізу інноваційних перспектив України присвячена монографія В. М. Геєця та В. П.Семиноженко [3]. Автори комплексно досліджують перспективи розвитку інституційних передумов українського інноваційного процесу тароблять висновок про необхідність негайної розробки українського модернізаційного проекту і доктрини економіки знань. «...Точкамиекономічного зростання національного виробництва були і залишаються старі технологічні уклади, що в свій час забезпечували надприбутки,однак вони зараз є відкинутими на периферію світових економічних трендів... на сьогодні ці ресурси є практично вичерпаними, що змушуєУкраїну знову, як у кінці 90-х, робити вибір: або негайне впровадження інноваційних реформ, або вічне амплуа країни – технологічногоаутсайдера» [3, с. 5]. У монографії [3] даються конкретні рекомендації щодо побудови постіндустріальної економіки. Головна увагаприділяється заходам податкової політики, яка «...має стимулювати інвестиції й інновації у високотехнологічні галузі... Наприклад, за рахунок:зниження податку на прибуток як основного податку, що сприяє інвестиціям; встановлення податкових пільг для компаній, що впроваджуютьтехнічні інновації (у першу чергу ресурсозберігаючі)...» [3, с. 252].В.Р. Сіденко, О.І. Барановський, О.В. Гаврилюк, Л.П. Барицька, В.В. Близнюк, О.Г. Тимченко, І.С. Фомін та інші, зазначали, щокінцевою метою реформування і розвитку української економіки, застосування моделей економічного зростання є входження України доструктур світового господарства. У монографії [4] автори комплексно розглядають як теоретичні так і практичні проблеми, пов’язані зістратегією міжнародної інтеграції України; аналізують вплив на ці процеси економічних, соціальних та ментальних чинників. Особливу увагувчені приділяють вирішенню проблем, що пов’язані з глобалізацією сучасних ринків капіталу, розвитку електронної торгівлі. В [4]досліджуються основні напрями та механізми взаємодії України з Європейським Союзом, питання інтеграції України в Європейські таглобальні соціальні структури та ринки праці; даються рекомендації щодо корекції окремих стратегічних засад та механізмів реалізації стратегіїінтеграції України у світовий та Європейський простір. В.Р. Сіденко та інші автори колективної монографії [4], погоджуються з необхідністювпровадження в Україні інноваційно-інвестиційного типу економічного зростання та організації структурної перебудови національноїекономіки на цих засадах, мотивуючи це тим, що «В глобальному масштабі склалася жорстка ієрархічна система, що ґрунтується на гегемоніїЗаходу перш за все у трьох сферах: фінансовій, військово-політичній та інформаційній. Інформаційна гегемонія в наш час починає відігравативирішальну роль... Інформаційна сфера починає домінувати над виробничою і визначати характер та можливості останньої» [4, с. 27].Погоджуючись з думкою провідних українських вчених про те, що фундаментом структурної політики в Україні в умовахглобалізації мають стати структурно-інноваційні зрушення, зазначимо, що в сучасній економічній літературі не знайшло достатньоговисвітлення питання про їх пріоритети та механізми впровадження структурної політики в умовах глобалізації, що й обумовлює написанняданої статті.Метою статті є висвітлення пріоритетних напрямів структурної перебудови національного виробництва в Україні в умовахглобалізації, роль держави у цьому процесі. Для досягнення мети у статті розв’язується комплекс завдань:© Білий О.І., 2010196

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010- дослідити сутність стратегії Export – Led – Growth як концептуальної основи структурної перебудови українського виробництва у90-ті рр. ХХ ст. та показати очікувані наслідки її впровадження у довгостроковій перспективі;- визначити стан структури української промисловості з огляду на конкурентоспроможність національного виробництва в умовахглобалізації;- показати роль держави у створенні Національної інноваційної системи (НІС) як відповідь країн, що розвиваються, на посиленнятенденцій до «обгороджування» у сфері НДДКР (за участю ТНК розвинутих країн світу);- висвітлити роль держави у впровадженні структурно-інноваційної перебудови національної економіки України в умовахглобалізації.Економічному «прориву» окремих країн – представників «третього світу» на міжнародних ринках сприяла стратегія Export – Led –Growth: тобто розвиток, зорієнтований на експорт товарів національного виробництва, конкурентоспроможних на світовому ринку. Успіхзастосування обраної економічної політики ґрунтувався на тому, що промисловість «нових азіатських тигрів», нових індустріальних країн(перш за все – східноазійської четвірки: Сінгапур, Тайвань, Південна Корея, Гонконг), спеціалізувалась на технічно складних, наукоємнихвиробництвах з використанням праці висококваліфікованих робітників (яка, разом з тим, оплачувалась нижче світових стандартів). До другоїгрупи країн «третього світу», що досягли успіху, відносились ті, економіка яких спеціалізувалась на виробництві простих, але доситьтрудомістких виробів (текстиль, одяг, взуття), що також базувалась на дешевій робочій силі. Ознакою такого економічного зростання сталаспрямованість на експортну експансію продукції традиційних трудомістких галузей виробництва (насамперед легкої та харчовоїпромисловості). За рахунок цього досягли високих темпів економічного зростання Шрі-Ланка, Індонезія, Філіпіни, Бангладеш та ін.).Країн «третього світу», що змогли виграти від участі у глобалізаційних процесах, дуже мало. Народи віддалених регіонів Африки іПівденної Азії і сьогодні, як і раніше, потерпають від недоїдання, неписьменності, нерозвиненості системи охорони здоров’я та відсутностісистеми соціального захисту. Бідні країни світу (до них відносять країни, у яких ВВП на душу населення менше 600 дол. США), або ж так звані«бананові республіки», об’єктивно не можуть покращити свій економічний стан, оскільки в галузевій структурі їх національної економікитрадиційно переважають агропромисловий комплекс та сфера фінансового посередництва. Реальна політична влада в цих країнах, як правило,належить транснаціональним корпораціям та міжнародним фінансовим організаціям (МВФ, МБРР та ін.). Національний політичний простірнайбідніших країн Африки, Південної Азії і Близького Сходу, деяких країн Латинської Америки, характеризується некомпетентністю,корупцією, державним авторитаризмом тощо. Для країн-аутсайдерів дія цих чинників спричинює нерозвиненість зв’язків із світовоюекономікою та хронічне відставання по всім соціально-економічним показникам. Розрив між багатими і бідними країнами у ХХІ ст. постійнозростає і подолати його стає все важче.Ці загальносвітові тенденції посилення стратифікації соціально-економічного розвитку країн світу слід враховувати і Україні.Зазначимо, що на початку 90-х років, після розвалу СРСР Україна мала швидко віднайти власну нішу на світових ринках за наявного в країніпромислового та ресурсного потенціалу. За основу була взята стратегія Export – Led – Growth. Металургійний, хімічний та деревообробнийпромислові комплекси України на той період найбільше були підготовлені до випуску експортної продукції. Дефіцит валютних коштів, розривусталених коопераційних виробничих зв’язків з колишніми радянськими республіками зробили ці сировинні галузі лідерами промисловогорозвитку України. Водночас, якщо на початку 90-х така стратегія розглядалась як вимушений захід, та у ХХІ ст. її застосування «гальмує»технологічний розвиток країни та відкидає її на периферію світового розвитку.Перехід економіки тієї чи іншої країни на вищий рівень можна забезпечити тільки за рахунок впровадження науково-обґрунтованоїта дієвої структурної політики. Її завданням стає врахування нових тенденцій світового економічного розвитку, постіндустріальної,інноваційної орієнтації виробництва. Певні уявлення про оптимальні пропорції галузевої (промислової) структури економіки дає табл. 1.Структура промисловості у світі, розвинених країнах та в Україні(у відсотках, %) (середні показники протягом 2000 - 2007 рр.)Галузі промисловості Світ в цілому Розвинені країниУкраїназа 2007 р.Таблиця 1Промисловість 100 100 100у тому числіХарчова 10,7 9,1 15,3Легка 7,8 6,5 1,0Хімічна 11,2 11,6 6,1Металургія 6,96 6,9 22,0Машинобудування 29,1 34,3 13,7Джерело: складена за даними: www.worldbank.org (сайт Світового банку) ; www.unctad.org (сайт Організації об’єднаних націй попромисловому розвитку (ЮНІДО); Статистичний щорічник України за 2007 рік. – Київ, Видавництво «Консультант», 2008 р. – С.110.Як свідчать дані табл. 1, сучасними тенденціями вдосконалення галузевої структури промисловості у світі визнано збільшенняпитомої ваги машинобудування (у тому числі і високоточного) та галузей, що обслуговують споживчий попит. Стосовно України слідконстатувати, що протягом років незалежності, в країні сформувалась галузева структура, що характеризується як індустріально-аграрна, зневпинним зростанням питомої ваги енерго-, матеріаломістких і екологічно небезпечних виробництв. Найбільш вразливим місцем українськоїекономіки залишається структура промислового комплексу. В сучасних умовах в Україні не тільки зберігається, але й посилюється сировиннаорієнтація промислового виробництва. З урахуванням входження до СОТ, Україна пристосовується до існуючого (у тому числі в межах ЄС)міжнародного поділу праці за наявної та незмінної структури виробництва лише як сировинний додаток, що постачає на світові ринки дешевітовари, сировину, напівфабрикати та стратегічні ресурси. Така стратегія для України є не тільки непривабливою, а й дуже небезпечною,оскільки ставить її розвиток у пряму залежність від коливань світової кон’юнктури на продукцію традиційних галузей економіки (металургія,хімічна промисловість, деревообробна, легка, харчова промисловість тощо). Світова фінансова криза (кінець 2008 – 2009 рр.), зростання цін нагаз, та відповідно, зниження конкурентоспроможності української металургійної та хімічної продукції на світових ринках довело, що в країнінегайно слід проводити структурні реформи. Слід враховувати, що розвинуті країни світу від «постіндустріального суспільства» ще у 70-ті рр.ХХ ст. почали перехід на нову стадію «пост економічного», «інформаційного» суспільства, невід’ємною складовою якого є новий типекономічного зростання – інноваційний тип розвитку, стимулювання в промисловості структурно – інноваційних зрушень.У сучасній економічній науці виокремлюють чотири типи технологічних змін: 1) еволюційні інновації, що передбачають невеликізміни продукції та виробничих процесів; 2) радикальні інновації, які пов’язані з суттєвими змінами в продукції та способах її виробництвавнаслідок науково-дослідницької діяльності. Для цього також необхідно, щоб окремі інновації радикального характеру «перепліталися» міжсобою; 3) інновації, які ґрунтуються на зміні усієї технологічної системи, та призводять до появи нових галузей промисловості (наприкладінформаційної технології, біотехнології); 4) інновації, які пов’язані зі зміною всієї техніко-економічної парадигми (йдеться про застосуванняпринципово нових ключових технологій, таких як нанотехніка та наноелектроніка тощо).Під тиском конкуренції, як свідчить світовий досвід господарювання, інноваційний прорив відбувається за наступними напрямами:1) Інформаційні технології, що передбачає поєднання комп’ютерних технологій та сучасних засобів зв’язку; 2) Біотехнологія, яка у свою чергукардинально впливає на перетворення у галузі медицини, сільського господарства, фармацевтики, хімічної промисловості; 3) Нові матеріали:полімери, кераміка, нові металеві сплави та композиційні матеріали, які поступово витискають з виробничого використання традиційніматеріали тощо.197

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Отже, тільки ті країни, які опанували передові рубежі НТП можуть розраховувати на успіх у конкурентній боротьбі на світовихринках та на надприбутки. Виходячи з цього, транснаціональні корпорації (ТНК), як правило, прагнуть якомога довше утримувати монопольніпозиції у галузі НДДКР та не допускають оприлюднення їх результатів серед потенційних конкурентів (країн, що розвиваються). Так,відповідно до опитувань 160 наймогутніших компаній світу, на початку 1990-х років «індекс інтернаціоналізації» НДДКР становив: дляяпонських компаній (лідерів використання інновацій) – 2%; для США – 6%; для Німеччини – 7%; для Франції – 15%; для Англії – 18%; дляШвейцарії – 40% (ці показники розраховані по частині наукового персоналу, зайнятого за кордоном в процесі НДДКР, результати якихпередбачається використовувати у виробництві) [5, с. 72]. У світовій гонитві за лідерством виграють лише ті, хто контролює НТП, визначаєйого піонерні розробки та першим використовує їх на практиці. Механізмом, що дозволяє зберегти таке лідерство є захист прав наінтелектуальну власність (що є однією з фундаментальних вимог СОТ).Країни-лідери світового економічного розвитку прагнуть до певного «обгороджування» пріоритетної сфери своїх інтересів(інновацій, новітніх наукових розробок як бази майбутніх інновацій тощо) з метою зберегти цей основний, стратегічний ресурсконкурентоспроможності та не допустити до нього країни, що розвиваються. Внаслідок цього йдеться про перспективи довічного відставанняпромислового розвитку та збільшення споживання країнами третього світу готової продукції високоточного машинобудування в обмін наекспорт з цих країн сировини та напівфабрикатів екологічно брудного виробництва (наприклад, металургії та деревообробної галузі).На виклик глобалізації у цьому напрямі може відповісти лише такий інститут як держава. Досить влучно з цього приводу висловивсяМ. Портер: «Глобалізація веде до парадоксу. Велика спокуса припустити, що країна базування вже не грає ніякої ролі у забезпеченніміжнародного успіху її фірми. На перший погляд фірми стали важніші за країну...», – водночас: «... Конкурентоспроможність передових галузейвсе більше визначається особливими знаннями, навичками та рівнем інновацій, які всі втілюються у кваліфікованій робочій силі таорганізаційних механізмах. Процеси підготовки кваліфікованих трудових ресурсів, як і деякі важливі фактори, що впливають на темпиінновацій, детерміновані місцевим походженням. Парадоксально, але більш відкрита глобальна конкуренція збільшує значимість місцевоїбази» [6, с. 37, 180]. Тобто, слід зазначити, що глобалізація підвищує роль держави у процесі розбудови нового економічного та світовогопорядку (особливо це стосується країн, що розвиваються).Одним із чинників, що обумовлює такий висновок, є необхідність державної підтримки інноваційного розвитку. Впровадження дієвоїнауково-технічної політики, стратегічне управління сферою освіти, знань, науково-технічної інформації – прерогатива сучасної держави.Досвід країн «золотого мільярду» свідчить, що прогресивний розвиток інноваційної діяльності може бути заснований виключно на розширенніта посиленні прямих та зворотних зв’язків як у межах самого суспільства, так і між суспільством та державою. В межах такого підходу виникаєконцепція створення Національної інноваційної системи (НІС) [7; 8]. В її основу, на відміну від спрощеного, лінійного взаємозв’язку між«наукою – освітою – виробництвом – споживанням», покладено розуміння складної системи взаємовідносин між складовими інноваційногопроцесу. Концепція НІС передбачає безпосередню взаємодію суспільних, приватних та державних інститутів, освітніх установ та бізнесу увпровадженні загальної національної довгострокової стратегії інноваційного розвитку. Провідна роль у формуванні такої стратегії належитьсаме державі.Як приклад: еволюція науково-технічної політики уряду Канади. У доповіді «Від НІР до стратегічного управління знаннями», Дж.Сміт (як один з керівників Національної дослідницької ради), виокремив наступні етапи діяльності держави у цій галузі. 1) 60-ті – 80-ті рокиХХ ст. – політика, заснована на лінійній моделі інноваційного процесу: університети готують кадри, наукові лабораторії здійснюютьдослідницькі роботи, а промислові фірми реалізують їх результати у практиці господарювання. 2) Починаючи з 90-х років ХХ ст. набуваєвизнання політика стратегічного альянсу, яка передбачала формування НІС на основі стимулювання формування техноекономічних кластерів,технополісів та венчурних фондів; посилення технічної, інформаційної та фінансової підтримки малого та середнього підприємництва у галузівисоких технологій; створення консорціумів корпорацій та дослідницьких центрів для розробки довгострокових дослідницьких програм устратегічно важливих галузях сучасної науки та техніки [7; 8]. Отже, виключно ринкові механізми не здатні вирішити проблему формування вкраїні сучасної Національної інноваційної системи. Але без практичного втілення концепції інноваційного розвитку, країна, на жаль,залишатиметься серед аутсайдерів світових перегонів за вигодами, «дивідендами» глобалізаційних процесів.Сучасна Україна має потужний науковий та технічний потенціал, здатний забезпечити нашій країні гідне місце серед виробників тапостачальників високотехнологічної та інноваційної продукції. Так, у ХХІ ст. для України особливого значення набуває розвитокнанотехнологій (наноелектроніки, наноматеріалів, нанотехніки). Українська наука досягла успіхів у розвитку нанотехнології порошковихматеріалів, нанокомпозитів, напівпровідникових сцинтиляторів тощо. Інший важливий напрям – клітинна біотехнологія. В Україні розробленінові лікарські препарати та біологічно активні речовини, розв’язані деякі актуальні проблеми гідро-, космічної та гравітаційної біології,отримані нові високоякісні сорти зернових, кормових, овочевих і квіткових культур. В Україні створена наукова та виробнича база длявиготовлення композитних матеріалів, скандієвих сплавів, каталізаторів, органічних люмінесцентних матеріалів, які дозволяють у перспективіподолати дефіцит імпортних речовин та матеріалів, налагодити серійне виробництво нових літаків, автомобілів, газотурбінних електростанцій,космічних апаратів тощо. Велике майбутнє криється у інформаційних технологіях, зокрема, математичному моделюванні, автоматизаціїскладних технологічних систем тощо.У сфері літакобудування (у числі семи розвинених країн світу), Україна має повний цикл проектування та виробництва літаків. Трипринципово нові моделі літаків АН-70, АН-140 та АН-38, вважаються одними з найперспективніших моделей XXI ст. Реалізація міжнароднихпрограм у ракетно-космічній галузі „Морський старт” і „Глобалстар” не обходяться без застосування українських ракетоносців „Зеніт” і„Циклон”. Здійснюється і ряд інших міжнародних проектів, що утвердить Україну як провідну космічну державу.Дев’ять заводів суднобудівної галузі України здатні будувати сучасні транспортні, рибопромислові та пасажирські судна, суднатехнічного флоту, військові кораблі, а також забезпечити їх ремонт. Україна входить до п’яти країн світу з замкненим циклом виробництвависокотехнологічної продукції танкобудування, що за своїми технічними характеристиками та багатьма параметрами перевищує передовісвітові аналоги. Зростання експорту продукції галузі танкобудування на зовнішні ринки гарантовано забезпечує стабільні надходженнявалютних коштів до державного бюджету України.В Україні нагромаджено великий досвід з виробництва функціональних і конструкційних матеріалів та виробів з них – матеріалів таречовин малотоннажного хімічного виробництва. Виробляються напівпровідникові матеріали на основі надчистого силіцію, германію, арсенідугалію, сполук А2В6; сцинтиляційні матеріали, оптичні та конструкційні монокристали; кераміка та надтверді інструментальні матеріали;матеріали для перетворювачів енергії безполум'яних та екологічно чистих джерел тепла; органічні люмінофори та барвники; біосумісніматеріали тощо.Великий потенціал криється у підвищенні рівня наукоємності існуючих в Україні галузей, які відносяться до високотехнологічних. Упершу чергу йдеться про мікроелектроніку, автомобілебудівну галузь; виробництво засобів зв’язку, інформатики та складної апаратури,медичного устаткування, фармацевтичної продукції тощо. Розвиток цього напряму сприятиме й нарощуванню випуску імпортозамінноїпродукції, що особливо актуально в умовах зростання цін на імпорт.Світовий досвід господарювання свідчить, що потенційні «точки інноваційного зростання» найкраще розвиваються у технологічнихкластерах. Кластери – це зосередження фірм однієї чи декількох галузей (часто, навіть не пов’язаних між собою), у єдиний виробничо-збутовийцикл (від стадії виробництва сировини – до вироблення готової продукції та її збуту). Така структура дозволяє «замкнути» («вертикальноінтегрувати»)у єдиний цикл виробників, постачальників, збутову мережу та покупця, що сприяє зниженню собівартості виробництва, мінімізуєтрансакційні витрати фірм. Особливу роль відіграють технологічні кластери, які виникають у сфері «критичних технологій» (виробництвілікарських препаратів і медичної техніки; у галузях, пов’язаних з ВПК). Кластери є потужною базою для технологічного оновленнявиробництва та реальною основою для зростання його експортного потенціалу.Україна має реальні перспективи розвитку кластерів та їх спеціалізації на експорті високотехнологічної продукції. Насамперед, цестосується сфери літакобудування та виробництва літаків (АН-70, АН-140 та АН-38); суднобудування (у тому числі, виробництва198

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010транспортних, рибопромислових та пасажирських суден, суден технічного флоту, військових кораблів, забезпечення їх ремонту); виробництвовисокотехнологічної продукції танкобудування тощо.У регіональному вимірі перспективи формування та розвитку кластерів в Україні є такими: Кластер – м. Київ: його основою маєстати фінансова інфраструктура, сектор послуг, транспортні розв’язки. Кластер – Дніпропетровська, Луганська, Львівська, Одеська, Донецька,Харківська області: може ґрунтуватися на розвитку добувної промисловості, металургійного виробництва, машинобудування (у тому числіінноваційно-зорієнтованого та високоточного; транспортних засобів та устаткування, суднобудування тощо). Кластер – АР Крим, Вінницька,Запорізька, Полтавська, м. Севастополь, Київська область – центром зростання може стати переробна промисловість та сфера рекреаційнотуристичнихпослуг. Зростання інших регіонів може забезпечити організація кластерів у сфері агропромислового виробництва, переробкисільськогосподарської продукції та її експорту, що в умовах світового дефіциту на продукти харчування є надзвичайно перспективним.Перспективним для України є розвиток транскордонних кластерів (так, у Львівській області йдеться про утворення нового транскордонноготуристичного кластеру; у Хмельницькій області – розвиток туристичних кластерів «Кам’янець» та «Дивосвіт», сільського зеленого туризму«Оберіг» тощо).Розвиток кластерів потребує державної підтримки (прямого інвестування у конкретні (інноваційно-зорієнтовані виробничі проекти);зниження оподаткування тощо). Інфраструктурна підтримка кластерів потребує формування мережі малих та середніх фірм (що візьмуть насебе функції обслуговування потреб кластерів); залучення до інноваційного супроводження розвитку кластерів регіональних університетськихакадемічних центрів (з метою забезпечення наукового обґрунтування ефективності інноваційних проектів тощо). Формування кластерів –вимога часу та відповідь України на загострення процесів конкурентної боротьби на світових ринках.ВисновкиРеалізація проголошеного в Україні стратегічного курсу на розбудову «економіки знань» [9] розглядається експертами як єдинореальний та дієвий варіант «українського прориву» в умовах глобалізації та загострення конкурентної боротьби. Концепція «економіки знань»,проголошена в Україні як стратегічний курс соціально-економічного розвитку на період початку ХХІ ст., включає багато складових. Однією знайважливіших цього процесу є розвиток інформаційного та гуманітарного сектора як умова формування інноваційної політики в Україні.Побудова моделі інноваційного суспільства передбачає перехід до нової постіндустріальної інформаційної економіки, ознаками якої є:створення та розвиток ринку інформації та знань як факторів виробництва, зростання ролі інформаційно-комунікаційної інфраструктури усистемі національного виробництва, домінування в економіці нових наукомістких технологій, засобів обчислювальної техніки тателекомунікацій; зміна пріоритетів від безпосередньо матеріального виробництва на користь діяльності, що пов’язана з виробництвом,споживанням та зберіганням інформації; випереджальне зростання галузей, пов’язаних з виробництвом інформації, знань, інформаційнихпослуг (телекомунікаційної, комп’ютерної, телевізійної). Ці галузі мають стати головним джерелом нових робочих місць; зайнятість вінформаційному та наукомісткому секторах економіки має постійно зростати і охоплювати більшу частину працездатного населення;інформація поступово перетворюється на один з головних продуктів виробництва та основний товар [9, с. 475].Для розбудови «економіки знань» в Україні необхідно здійснити структурну перебудову національного виробництва. Відмовитисьвід домінування стратегії Export – Led – Growth, що консервує в Україні сировинну орієнтацію промислового виробництва та за участюдержави ( та її дієвої підтримки) перейти до створення Національної інноваційної системи та розвитку кластерів у пріоритетних сферахінноваційного розвитку. В умовах посилення тенденцій до «обгороджування» пріоритетних сфер інтересів ТНК та МНК (інновацій, новітніхнаукових розробок як бази майбутніх інновацій тощо) з метою зберегти цей стратегічний ресурс конкурентоспроможності та не допустити донього країни, що розвиваються, виключно ринкові механізми не здатні вирішити проблему формування в Україні сучасної Національноїінноваційної системи, сприяти розбудові «економіки знань». Для втілення концепції інноваційного розвитку Україна потребує державноговтручання та дієвої державної підтримки інноваційно-інвестиційних процесів, впровадження протекціоністських заходів стосовноінноваційного оновлення національного виробництва.В основу концепції створення національної інноваційної системи (НІС), на відміну від спрощеного, лінійного зв’язку між «наукою –освітою – виробництвом – споживанням», покладено розуміння складної системи взаємовідносин між складовими інноваційного процесу.Концепція НІС передбачає безпосередню взаємодію суспільних, приватних та державних інститутів, освітніх установ та бізнесу у впровадженнізагальної національної довгострокової стратегії інноваційного розвитку. Провідна роль у формуванні такої стратегії належить державі.Роль держави зростає і з огляду на потребу формування інфраструктури інноваційного розвитку. Насамперед, йдеться проінфраструктурний супровід процесів створення, виробництва та поширення інновацій. В основі інфраструктурної мережі – створеннятехнопарків, інноваційно-технологічних центрів, «інкубаторів» для інноваційного бізнесу. Призначення цих інститутів – відігравати роль«точок зростання» інноваційної активності. Створювати технопарки рекомендується на базі провідних науково-виробничих та дослідноконструкторськихпідприємств, галузевих НДІ, конверсійних організацій оборонного комплексу. Організація інноваційно-технологічнихцентрів та науково-інформаційних комплексів є ефективною при академічних інститутах, ВНЗ, а також на базі галузевих НДІ (та їхрегіональних філіалів). У комплексній взаємодії ці інфраструктурні інститути утворюють «Центр інновацій». Складовою інфраструктури щодорозвитку інноваційної діяльності має стати система підготовки та перепідготовки кадрів для інноваційного бізнесу; залучення іноземнихфахівців для консалтінгу, навчання та підвищення кваліфікації підприємців; організація рекламно-виставкової діяльності з метою просуванняінноваційної продукції на світові ринки тощо. Тільки комплексна державна підтримка структурно-інноваційних зрушень та перебудови на цихзасадах національного виробництва сприятиме стимулюванню інноваційного типу економічного зростання в Україні.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Трансформація моделі економіки України (ідеологія, протиріччя, перспективи). – К.: Логос, 1999. – 500 с.2. Конкурентоспроможність національної економіки / За ред. д.е.н. Б. Є. Кваснюка. – К.: Фенікс, 2005. – 582 с.3. Геєць В. М., Семиноженко В. П. Інноваційні перспективи України. – Харків: Константа, 2006. – 272 с.4. Україна в процесах міжнародної інтеграції / За ред. д-ра екон. наук В.Р. Сіденка. – Х.: Вид-во „Форт”, 2003. – 280 с.5. Долгов С.И. Глобализация экономики: новое слово или новое явление? – М.: ОАО Изд-во «Экономика», 1998. – 215 с.6. Портер М. Международная конкуренция. Конкурентные преимущества стран: Пер. с англ. / Под ред. и с предисл. В.Д.Щетинина. – М.:Международ. Отношения, 1993. – 896 с.7. Freemen Chr. Technology Policy and Economic Performance L., 1987.8. Nelson R. National Innovation Systems: a Comparative Analyses. N.Y., 1993.9. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: В 3 т. / За ред. акад. НАН України В.М.Гейця, акад. НАН УкраїниВ.П.Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б.Є Кваснюка. – К.: Фенікс, 2007. Т.1: Економіка знань – модернізаційний проект України / Заред. акад. НАН України В.М.Гейця, акад.. НАН України В.П.Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б.Є Кваснюка. – К.: Фенікс, 2007. – 544с.РЕЗЮМЕУ статті досліджено світовий досвід впливу держави на забезпечення структурної перебудови національної економіки, зростання їїконкурентоспроможності. Представлено аналіз інноваційного потенціалу структурної переорієнтації українського виробництва, показана ролькластерів у цьому процесі. Досліджено механізми впровадження структурно-інноваційних трансформацій національного виробництва в умовахглобалізації.SUMMARYThe world experience of state influence on maintenance of structural reorganization of national economy, the growth of its competitiveness areinvestigated. The analysis of innovative potential of structural reorientation of Ukrainian production is shown including the role of clusters in thisprocess. The mechanism of application of structure innovative transformation of national production in the globalization context are investigated.199

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010РЕЗЮМЕВ статье исследован мировой опыт влияния государства на обеспечение структурной перестройки национальной экономики, рост ееконкурентоспособности. Представлен анализ инновационного потенциала структурной переориентации украинского производства, показанароль кластеров в этом процессе. Исследованы механизмы внедрения структурно-инновационных трансформаций национального производства вусловиях глобализации.КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПРОДУКТУ ЧЕРЕЗ ТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГІЙБілоус-Сергєєва С. А. асистент, Приазовський державний технічний університет ⋅Постановка проблеми. В умовах глобалізації й жорсткої конкуренції на ринках товарів і послуг успіх супроводжує ті підприємства,які у своїй діяльності використовують нарівні з фізичним капіталом і працею інтелектуальний капітал.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями комерціалізації інтелектуального продукту займались наступні провіднівітчизняні та зарубіжні вчені, такі як Й. Шумпетер, В. Л. Іноземцева, Б. Б. Леонтьева, П. Салліван, К. Е. Свейбі.Метою статті є дослідження комерціалізації інтелектуального продукту через трансфер технологій в промисловості України.Викладення основного матеріалу. Ще на початку XX ст. Й. Шумпетер висунув гіпотезу про те, що двигуном економічного розвитку єінноваційна діяльність, в основі якої лежать нововведення, придумані людиною – новації. Надалі сукупність новацій стали іменувати«інтелектуальним капіталом». У роботах американських економістів П. Саллівана і К. Е. Свейбі «інтелектуальний капітал» визначено як«знання, яке може бути перетворене в капітал», а «інтелектуальні активи» - як «законодавчі знання співробітників підприємства». У XIX ст.лише 100 років тому назад працю оцінювали дешево. Цінність підприємства визначалася виробничими корпусами, устаткуванням і йогокапіталом. У третьому тисячолітті праця буде коштувати значно дорожче. Людські активи, настільки необхідні підприємству дляфункціонування, стануть рідкісним і дорогим товаром. Багатьом підприємствам, особливо тим, які надають послуги, для функціонування непотрібна велика кількість матеріальних активів. Комп`ютери, комунікації й знання - от що лежить в основі їх роботи в сучасну епоху. Постійнозростаюча значимість інтелектуального капіталу відображає все більшу залежність підприємства від нематеріальних активів. Щодня виникаютькомпанії нового типу, що володіють нематеріальними активами. Світ змінився, тому у цих умовах XXI ст. необхідно вдосконалювати методиуправління інтелектуальним капіталом, який відіграє все більшу роль у роботі підприємства.[2]Спеціалісти бізнес - технологій стверджують, що підвищення інтелектуального капіталу людини на 10% збільшує вартістьстворюваного нею інтелектуального продукту в 11 разів. Формами комерціалізації інтелектуального продукту можуть бути:- вкладення його у статутний капітал (фонд) підприємства без відволікання грошових ресурсів;- продаж бізнес ідей, результатів наукових розробок і або ноу-хау як відчужуваної власності на ринку інтелектуальних товарів і послуг;- використання інвестицій в комерційно перспективні бізнес-проекти,- передавання (продаж на певних умовах) прав на використання конкретних об`єктів інтелектуального ресурсу як невідчужуваноївласності стороннім суб`єктам бізнес – діяльності за окремими угодами (наприклад, за допомогою ліцензійного договору), відповіднооформленими юридично.Одним з найбільш прибуткових є трансфер технологій. Трансфер технологій – передача технології, яку оформляють шляхом укладаннядвостороннього або багатостороннього договору між фізичними або юридичними особами, яким встановлюють, змінюють або припиняютьмайнові права і зобов`язання щодо технологій або її складових. Трансфер (передача) технологій передбачає, як правило, не лише передачу правна об`єкти інтелектуальної власності, які в ній використані, але й виконання робіт, пов`язаних із виробництвом інноваційної продукції(поставка обладнання, пусконалагоджувальні роботи, навчання персоналу).За Законом України «Про державне регулювання діяльності в сфері трансферу технологій» [3] технологія – це результатінтелектуальної діяльності, сукупність систематизованих наукових знань, технічних, організаційних та інших рішень про перелік, строки,порядок і послідовність виконання операцій, процесу виробництва або реалізації та зберігання продукції, надання послуг.Трансфер технологій (ТТ) є однією з найважливіших частин інноваційного процесу і по своїй суті є реалізацією процедури передачінових науково-технічних знань від власника (розробника) до виробника (замовника). При цьому учасники процедури вступають вдовгострокові відносини, що обумовлені правовим договором (ліцензійним контрактом) і спрямовані на досягнення, перш за все, матеріальногоуспіху від впровадження нових знань (технологій) в виробництво. Така форма інноваційної процедури давно довела свою ефективність врозвинутих капіталістичних країнах і повинна поступово перейти на Україну тому що, трансфер технологій є необхідною та достатньоюумовою існування ринкових відносин в сучасній постіндустріальній державі.На початку XXI ст. створено декілька потужних національних систем трансферу технологій, що формують міжнародний риноктехнологій. Найпотужнішою системою трансферу технологій є національна система Сполучених Штатів Америки. Її сукупний дохід перевищує100 млрд. доларів щорічно протягом 2001-2004 років. Для порівняння: сукупний дохід усієї автомобільної промисловості США коливається вмежах 60-80 млрд. доларів щорічно. Міжнародний трансфер технологій вже давно став однією з найприбутковіших статей експорту таких країняк США, Японія, Ізраїль та Великобританія. Про необхідність збільшення частки високотехнологічної продукції і ліцензій в структуріукраїнського експорту говорить кожний новий український уряд, але робиться в цьому напрямку об’єктивно мало.Так в кожній високорозвиненій країні є державний чи політичний орган, що регулює ринок технологій в державних інтересах.Наприклад, в США це Національна агенція в сфері трансферу технологій. Це зумовлено перш за все, необхідністю контролю за передачеютехнологій зі сторони держави і необхідністю постійного коригування законодавчої бази для високотехнологічного ринку. Так, наприклад, вперіод з 1975 по 2000 рік в США прийнято більше тридцяти законів в сфері трансферу технологій і ринку інтелектуальної власності.У 2008 р. до Держдепартаменту інтелектуальної власності України надійшло понад 50 тис. заявок на об’єкти промислової власності, зних понад 15 тис. заявок – на винаходи і корисні моделі, понад 2,2 тис. – на промислові зразки і більше 33 тис. – на знаки для товарів і послуг (ут. ч. майже 22,4 тис. заявок – за національною процедурою).У 2008 р. до Держдепартаменту інтелектуальної власності України надійшло 5697 заявок на винаходи.(табл.1, рис.1.)Таблиця 1 - Надходження заявок до Держдепартаменту інтелектуальної власності України на винаходи за період з 2004 – 2008 рр.показниккількість поданих заявок2004 2005 2006 2007 2008Надійшло заявок 5778 5592 5930 6163 5697За національною процедурою 4356 3842 3788 3766 3149Від національних заявників 4086 3535 3472 3440 2823Від іноземних заявників 270 307 316 326 326За процедурою РСТ 1422 1750 2142 2397 2548В т.ч. від національних заявників 4 3 2 0 2Національні заявники 4090 3538 3474 3440 2825Іноземні заявники 1688 2054 2456 2723 2872© Білоус-Сергєєва С. А., 2010200

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010450040003500300025002000150010005000національні заявникиіноземні заявники2004 2005 2006 2007 2008Рис. 1. Динаміка надходження заявок до Держдепартаменту інтелектуальної власності України на видачу патентів на винаходи за період з 2004– 2008 рр.Активність національних заявників у 2008 році зменшилася на 18% порівняно з попереднім роком. Активність іноземних заявників уподанні заявок на винаходи за процедурою РСТ (договір про патентну кооперацію) збільшилася на 6%. Частка заявок від іноземних заявників узвітному 2008 році становила 50% від загальної кількості заявок (проти 44% у 2007 р. та 41% у 2006 р.). У 2008 р. до Держдепартаментуінтелектуальної власності України, як відомства – одержувача надійшло 75 заявок від національних заявників для патентування винаходів запроцедурою РСТ в іноземних державах.Найактивнішими серед іноземних заявників були заявники зі США (724 заявки), Німеччини (540 заявок), Швейцарії (224 заявки),Франції (210 заявок), Сполученого Королівства (132 заявки), Японії (94 заявки), Російської Федерації (93 заявки), Швеції (83 заявки),Нідерландів (82 заявки), Бельгії (77 заявок), та Італії (74 заявки) (рис.2.).У 2008 р. прийнято 4342 рішення за заявками на винаходи, в тому числі 4248 – про видачу патентів на винаходи і 94 – про відмову увидачі патентів. Загалом у 2008 р. завершено діловодство за 5516 заявками на винаходи.Нідерланди4%Японія4%Швеція4%Бельгія3%Росія4%Італія3%США30%Британія6%Франція9%Швейцарія10%Німеччина23%Рис. 2.Розподіл заявок поданих до Держдепартаменту інтелектуальної власності України за процедурою РСТ, за країнами походженняУ 2008 р. видано 3832 патенти на винаходи. На ім’я іноземних заявників видано 1433 патенти. Найбільш патентів видано на ім’язаявників з Німеччини – 323 (22,5%), США – 275 (19,2%), Франції – 150 (10,5), Швейцарії – 83 (5,8%), Швеція – 62 (4,3%), Нідерландів – 54(3,8%) та Російській Федерації – 52 (3,6%). [6]В сучасній економіці України інтелектуальний потенціал недостатньо враховується, й тому незатребуваність накопиченогоінтелектуального багатства вже призвела до розпаду багатьох наукових і виробничих колективів, технологічної деградації виробництва імасового відтоку талановитих фахівців за кордон. Вітчизняні спеціалісти засвідчують, що ослаблення науково – технічного і технологічногопотенціалу України, скорочення досліджень на стратегічно важливих напрямах, відтік за кордон фахівців – усе це загрожує країні втратоювласних позицій у світі, посиленням зовнішньої технологічної залежності та підривом обороноздатності країни.[4]28 квітня 2009 року за участю представників центральних органів виконавчої влади відбулась презентація системи трансферутехнологій регіональних центрів інноваційного розвитку Держінвестицій (СТТ РЦІР). Створення системи трансферу технологійДержінвестицій є результатом співробітництва Академії технічних наук України та Державного агентства України по інвестиціям таінноваціям. СТТ РЦІР об’єднує 13 регіональних центрів інноваційного розвитку Держінвестицій та інтегрування в Українську мережутрансферу технологій UTTN (трансферу – АТН України) в якості сегмента партнера. Українська мережа трансферу технологій UTTN об’єднуєустанови, наукові організації, підприємства та підприємців, які професійно займаються трансфером технологій. Існують партнерські відносини201

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010з закордонними мережами RTTN та RCTT забезпечують вихід власників наукоємних розробок на зовнішні ринки, а єдність форматівукраїнської, російської, білоруської та європейських мереж створюють передумови для ефективної роботи.[5]ВисновкиВ Україні через слабку взаємодію науки і бізнесу трансфер технологій не знайшов свого розвитку. Через недостатнє розповсюдженняпрогресивних технологій країна втрачає можливість використання стратегії нарощування інноваційного потенціалу на пріоритетних напрямахНТП, що загрожує закріпленням екстенсивної моделі розвитку економіки.Україні необхідно створити інфраструктуру трансферу технологій, у тому числі підрозділи з питань трансферу технологій тапродовжити створення центрів трансферу технологій на національному та регіональному рівнях. Її елементом може стати розробка івпровадження інтегрованої бази даних щодо попиту та пропозиції трансферу технологій в Україні та створення механізму поповнення цієї базиз різних джерел: існуючих локальних, відомчих та регіональних баз даних, каталогів, конкурсів, виставок-презентацій, спеціалізованих видань,журналів, інтернет - сайтів. Складовою національної інфраструктури трансферу технологій мають стати спеціально створені консультативнікомісії з питання аудиту трансферу технологій, оскільки при вирішенні питання щодо експорту технології важливо оцінити їїконкурентоспроможність.Список використаних джерел:1. Яновський О. Людський інтелектуальний капітал – підгруття розвитку бізнесу в XXI сторіччі / О. Яновський // Інтелектуальнаекономіка. - 2003. - №3. - С. 34-38.2. Цибульов П. М. Управління інтелектуальною власністю / П. М. Цибульов. – К.: Держ. ін-т інтел. власн., 2009. – С. 13.3. Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14.09.2006. № 143-V4. Жарінова А. Інтелектуальна власність як фундамент інноваційного розвитку економіки України / А. Жарінова // Інтелектуальнавласність. – 2009. - № 4. - С. 22-26.5. Інститут еволюції економіки [Електронний ресурс].- Електрон. тектові дані. - Режим доступу: .6. Річний звіт Державного департаменту інтелектуальної власності за 2008 рік – К.: Група Компаній «Бумсервіс», 2009. – 66 с.РЕЗЮМЕУ статті досліджено комерціалізація інтелектуального продукту через трансфер технологій в промисловості України.РЕЗЮМЕВ статье исследована коммерциализация интеллектуального продукта через трансферт технологий в промышленности Украины.SUMMARYIn the article commercialization of intellectual product is investigational through the transfer of technologies in industry of Ukraine.ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА КРАЇНБобилева М.В., асистент кафедри «Міжнародна економіка», Донецький національний університет ⋅Аналіз останніх досліджень показав, що весь комплекс питань, пов'язаний з європейськім економічним співробітництвом країн доситьоб'ємний і складний, у зв'язку із цим, основна увага приділена дослідженню зовнішньоекономічних зв’язків України, їх особливостей таперспектив в контексті поглиблення європейського економічного співробітництва. Перспективам. Дану проблему розглядають у своїх працяхвідомі вчені - економісти, такі як І.Бузько, Б.Губський, В.Коваленко, Ю.Макогон, А.Мокій, В.Новицький, Г.Черніченко й ін.Ціль статті полягає в дослідженні особливостей лібералізації торгівлі між Україною та ЄС шляхом створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) вконтексті європейського економічного співробітництва.На сучасному етапі розвитку світового господарства, процес лібералізації економіки набув характеру глобальної тенденції, що охоплює усебільшу кількість країн. Відкривається простір для дії механізмів ринкового регулювання. Зменшується втручання держави в економіку в йогоадміністративних формах, а також у формах прямого державного регулювання. Основною функцією держави стає створення й підтримкаконкурентного середовища шляхом прийняття господарського и цивільного законодавства. Лібералізація економіки в сучасному світірозглядається як необхідна умова успішного економічного розвитку національної економіки. Основними факторами, що визначають стратегіюдержав у політиці лібералізації економіки з аналізу руху на цьому шляху більшості країн можна визначите наступне:1. Стратегія трансформації національної економіки в значний мірі визначається рівнем ресурсної самодостатності країн2. Темп лібералізації національної економіки при досить високому рівні самодостатності країни залежатиме від стартових політикоекономічнихумов у країні (рівень демократизації, консенсус політичних сил щодо шляху розвитку держави і послідовність у реалізації обраноїстратегії, історичні й національні особливості розбудови держави). Також рівень лібералізації економіки залежить від цілей і методівпроведення реформ. Вони можуть різнитися за багатьма параметрами, але обов’язково повинні спиратися на стабільність суспільства ібезумовну підтримку з боку більшості населення.3. Стимулюючим фактором для лібералізації національної економіки є приєднання країн до економічних союзів, із високим рівнемекономічної свободи. Яскравий приклад цього – країни з перехідною економікою-нові члени ЄС.[1]Таким чином перспективи успішної лібералізації торгівлі в контексті європейського економічного співробітництва багато в чомувизначається масштабами і характером участі країни в міжнародній торгівлі. Таким чином доцільно проаналізувати структуру зовнішньоїторгівлі України з ЄС.В продовж січня - вересня 2009 року експорт товарів до країн ЄС склав 13526,3 млн. дол., імпорту — 10438,5 млн. дол.(Рис.1.), а позитивнесальдо становило 3087,8 млн. дол. У загальному обсязі експорту країн доля Європейського Союзу становила 23,4%, імпорту — 34,4%. У 2008році головними партнерами, як в експорті, так i в iмпортнi товарiв остаються Німеччина (1572,5 i 5915 млн.дол)., Польща (1723,7 i 2813,1 .) таIталiя ( вiдповiдно 2778,9 i 1586,6 млн.дол.). Вагому частку товарної структури українського експорту до країн ЄС складали чорни метали —26,8%, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки — 11,3%, електричні машини i устаткування 5,9%. Найбiльшi обсяги експортучорних металів здійснювались до Iталiї, Польщі, Німеччини; енергетичних матерiалiв, нафти та продуктів її перегонки до Їталiї, Угорщини,Польщі; електричних машин i устаткування Угорщини, Німеччини, Словаччини. Основу товарного імпорту з країн ЄС складали механічнеобладнання — наземні транспортні засоби, крім залізничних — 15,1%, електричні машин i устаткування — 8,9%, полiмернi матеріали,пластмаси — 6,8%, фармацевтична продукція — 6,2%.Найбiльшi iмпортнi надходження механічного обладнання здійснювались з Німеччини,Iталiя, Чеської Республіки; наземних транспортних засобів, крім залізничних — з Німеччини, Польщі, Словенії: електричних машин iустаткування — з Угорщини, Німеччини, Швеції, чорних матерiалiв, пластмас — з Німеччини, Польщі, Iталiї; фармацевтичної продукції — зНімеччини, Франції Словенії.[2]Головними країнами на яки припадає понад 80% зального обсягу iнвестицiй з ЄС, с Кіпр - 8063,7 млн. дол. США), Німеччина — 6530,9млн. дол., Нідерланди — 3717,1млн.дол. (10,9%), Австрія — 2490,02 млн.дол. та Сполучене Королівство — 2330,0 млн.дол (Рис.2) Значніобсяги прямих iнвестицiй з країн ЄС зосереджено на підприємствах промисловості. Серед галузей переробної промисловості суттєві обсягиiнвестицiй внесено в металургійного виробництва та виробництво готових металевих виробів; у виробництво харчових продуктів, напоїв татютюнових виробів. Також iнвестицiйно привабливими для нерезидентів є підприємства фінансової дiяльностi та органiзацiї що здійснюютьоперації з нерухомим майном, оренду, iнжинiринг та надання послуг підприємцям.[2]© Бобилева М.В., 2010202

4748,14039,3Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Спираючись на вищезгадане можна зробити висновок, що в Україні сформувалась така структура експорту, за якої входження українськихтоварів на ринки ЄС зазнає значного конкурентного тиску з боку аналогічних європейських товарів. Крім жорсткої цінової конкуренціїпостачання Україною на ринки ЄС таких товарів і послуг, як харчові продукти, руди, чорні метали, транспортні послуги що є водночасмалодинамічними та характеризуються скороченням їх частки в глобальному продажі товарів і послуг, свідчить про хибність стратегіїзовнішньої торгівлі в умовах європейського співробітництва. Водночас вкрай мізерних є постачання на високо динамічні ринки товарів, яківизначають перспективи світової економіки (офісне і телекомунікаційне обладнання, інші комерційні послуги). Ця категорія товаріввизначається, насамперед, неціновими формами конкуренції та підвищеною стабільністю конкурентних переваг. [3]500004500040000350003000025000200001500010000500005247,15505,47864,59547,412191,916194,64492,211009,610233,45506,33313,93483,23855,53647,44561,1 6376,28685,4 12087,9199619974829,5 3452,51998199920002001експорт20022003Рис.1 Динаміка зовнішньої торгівлі з країнами ЄС, по рокам, млн..дол. США [2]2004імпорт22218,720052006200718129,513916,428868,410438,513526,3200801.-09.20097%АвстріяКіпр28%21%ЛатвіяНідерландиНімеччина3%4%2%10%ПольщаСполучене КоролівствоУгорщина6%2%17%ФранціяШвеціяРис.2 Прямі іноземні інвестиції в Україну з країн ЄС на 01.07.2009 р.,% [2]Ін країниВ структурі експорту більшу часту займає сировина, це свідчить про те що національні виробники не мають достатнє коштів длявироблення власної продукції. Це призводить до того що сировина, в наслідок низької платоспроможності вітчизняних підприємств,направляється за кордон и повертається, після переробки, в Україну вже у вигляді кінцевого продукту. Зважаючи на те що в останні роки наекспорт припадає більш 50 % ВВП України, його структура є суттєвим показником, що характеризує економіку країни. Така ситуація не можесприяти гармонічному розвитку конкурентного середовища в Україні і свідчить про необхідність подальшої лібералізації торгівлі з країнамиЄвропейського Союзу, як джерела зміцнення конкурентоспроможності національних виробників.Зважаючи на особливості міжнародної спеціалізації України, розвиток європейського економічного співробітництва зазнає значнихтруднощів. Формування спеціалізації країни у галузях, що виробляють сировину та напівфабрикати, не надає інтеграційним відносинам міжУкраїною та ЄС нової динаміки. Українська ринкова трансформація не забезпечила належного розвитку нових передових, у глобальномурозумінні, галузей промисловості, а навпаки, ще більше посилила роль таких елементів структури промисловості України, які не маютьперспектив ефективної конкуренції на ринку ЄС. Особливо це стосується енергоємних і сировинних виробів, яким, окрім високої собівартості ,характерна мала додана вартість. Проте, враховуючи, що частка праці у цих виробах залишається досить високою, а її вартість в України -відносно низькою, така продукція ще знаходить попит на міжнародних ринках. Цілком очевидно, що вищезгадана експорторозширювальнамодель зовнішньої торгівлі є застарілою і не відповідає потребам і вимогам економічного розвитку ЄС. Таким чином, на сучасному етапирозвитку зовнішньоекономічних відносин між Україною та ЄС, формування та реалізація переваг європейського економічного співробітництва,не можливо від переорієнтації експортного потенціалу країни, який був би обумовлений міжнародною спеціалізацією таконкурентоспроможності українських товарів. [3]Зіставлення технологічної структури експорту з України та світового, виявляє істотне відставання в сфері високотехнологічної продукції –її питома вага є майже на порядок нижчою. Замість високотехнологічної продукції Україна постачає на світової ринок продукцію низькогоступеня переробки – так званню технологічну сировину та середньотехнологічну продукцію машинобудування, закуповуючи при цьому дорогіготові зарубіжні технології . Це потребує поточного придбання дорогих додаткових послуг (монтаж устаткування і його наступне технічнеобслуговування). Тому, зберігаючи присутність України у традиційних сегментах експортних ринків, життєво необхідно забезпечитинарощування обсягів експорту високотехнологічної продукції з високим змістом доданої вартості. У протилежному випадку зростає загрозавідчутних економічних втрат для національної економіки. З тих причин пошук ефективних механізмів та інструментів вдосконалення203

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010структури українського експорту стає першочерговим державним завданням. Одним з найефективніших інструментів реалізації комплексноїстратегії диверсифікації , спрямованої на підвищення питомої ваги секторів з високою часткою доданої вартості в структурі виробництва таекспорту може стати державна підтримка. Вдосконалення структури експорту може відбутися за трьома основними напрямками:• Поступове підвищення ступеня переробки сировинних ресурсів;• Розширення номенклатури продукції, що вивозиться насамперед за рахунок готових виробів;• Розвиток і зміцнення високотехнологічного компоненту українського експорту [4]Стимулювання розвитку експорту у зазначених напрямах може відбутися двома основними шляхами – через формування сприятливогомакроекономічного клімату та створення спеціальних стимулів до експорту, а саме:• Полегшення доступу до імпортних складових, через усунення або зниження імпортних тарифів, створення системи відшкодуванняімпортного мита;• Створення механізму фінансової підтримки експорту, насамперед, кредитування, гарантування й страхування, експортних поставок їкредитів;• Поліпшення інфраструктурної (дороги, порти, електропостачання) та соціальної бази (кваліфікована робоча сила), наданняінформаційно-консультативних послуг , сприяння виставково-ярмаркової діяльності національних фірм за кордоном, субсидування науководосліднихробіт. [4]Досить активні торгівельні та інвестиційні зв’язки України з Європейським Союзом дає підставу для подальшого посилення економічногоспівробітництва. Зважаючи на те що Україна декларує пріоритетом зовнішньої політики європейській вектор, то попередня лiбералiзацiяторгiвлi та засвоєння базових елементів полегшує подальшу iнтеграцiю до ЄС. Але необхідно проаналізувати яка форма взаємодії буденайбільш вигідна для економіки України.Питання європейського економічного співробітництва стає щораз актуальнішим, особливо в світлі останніх заяв Європейського Союзу проготовність поглиблення взаємовідносин з Україною, важливим кроком якої повинно бути створення вільної торгівлі між партнерами.Зважаючи на це доцільно оцінити наслідки лібералізації торгівлі в межах ЗВТ між Україною та ЄС. Важливо також порівняти результатипотенціальної зміни економічного добробуту України в наслідок створення митного союзу с Евросоюзом. [3]ТаблицяЗміна економічного добробуту Украйни внаслідок створення зони вільної торгівлі і митного союзу з ЄС Торгівельні тарифи [3]Складові еквівалентної варіації Зона вільної торгівлі , млн.дол.США Митний союз ,млн.дол.СШАУмови торгівлі 60,8 20,4Торгівельні тарифи 485,6 153,7Решта складових, пропорційно до ВВП 101,9 34,1Разом 621,3 208,2Опираючись на данні представлені в Таблиці можна зробити висновок, що створення зони вільної торгівлі з ЄС, вплине на зростанняекономічного добробуту країни більше ніж створення митного союзу. Це з одного боку, може свідчити про те, що перехід на вищі шабліекономічної інтеграції вимагатиме попередньої адаптації національної економіки до нових зовнішньоекономічних умов; а, з іншого, такатенденція може пояснюватися тим, що лібералізація зовнішньої торгівлі для України в межах зони вільної торгівлі є більш ефективна, оскількичинні умови торгівлі з третіми країнами є сприятливіші за ті, що передбачаються митним союзом. Слід відзначити, що хоча створення ЗВТ тамитного союзу України та ЄС матиме позитивній економічний ефект, він в основному буде наслідком усунення торгівельних тарифів, а часткаумов торгівлі у зростанні економічного добробуту буде незначною. [3]Також у довгострокової перспективи необхідно розглядати повну участь України у спільному ринку ЄС, це передбачає, на додаток довільного руху товарів та послуг, вільний рух факторів виробництва – робочої сили та капіталу. Така модель економічного співробітництва, якавключає в себе всі чотири свободи та вимагає повної відповідальності всій нормативної бази, що регулює внутрішній ринок ЄС. Сфера їїохоплення дуже велика, а її запровадження вимагатиме від України надзвичайно затратних зусиль, щодо приведення у відповідальність їхіснуючими та майбутніми стандартами та нормами ЄС значної кількості чинної законодавчої бази. Ні в інституційно-адміністративному плані,ні з економічної точки зору Україна не готова до такої перспективи. Окрім, цього , одним з головних недоліків такої системи є дуже обмеженаможливість впливу країн – партнерів ЄС на формування угоди. Ці країни не мають власного представництва в інституціях ЄС, які визначаютьнорми та стандарти, та відповідно не беруть участі у процесі прийняття рішень.[5]Таким чином, можна зробити висновок, що для Україні найбільш сприятливою формою лібералізації торгівлі с Європейським Союзом будесаме творення зони вільної торгівлі. Розглянемо к яким наслідкам це призведе. ЗВТ передбачає нульову ставку митних тарифів по бiльшостiтоварних груп з обох сторін. Однак важким бар’єром на шляху національних експортерів, постає не тільки тарифні, але й нетарифні засоби, такіяк:• невiдповiднiсть стандартів продукції;• вiдмiннiсть митної системи та процедур оцінки вiдповiдностi продукції;• преференцiйнi правила походження товарів, яки застосовує Європейський Союз.Так як структура зовнішньої торгівлі з країнами ЄС передбачає експонування переважно продукції з низьким ступенем переробки, ціновийфактор е визначальним для її конкурентоспроможності. ЗВТ додасть нові можливості українським підприємствам, в наслідок спрощеннямитних процедур. Крім того це буду сприяти розвитку національного виробництва на внутрішньому ринку, що , що означатиме пропозиціюякісної продукції українському споживачу. Зростуть можливості імпортозаміщення, що разом з поширенням експорту сприятиме поліпшеннюзовнішньоторговельного балансу.Природно що лібералізація торгівлі посилить конкуренцію на українському ринку, але в першу чергу це позначиться на виробникахнеякісної продукції. Які повинні будуть або закрити підприємства, або збільшувати витрати на підвищення якості та розробленнямаркетингової стратегії. Також негативні наслідки можливі и на ринку ресурсів, в наслідок скасування експортних зборів збільшиться експортсировини, що призведе до зростання собівартості деяких українських товарів. Щоб поліпшити негативні наслідки лібералізації для українськихвиробників необхідно буду забезпечити їм перехідний період, для адаптації національних підприємств к нормам ЄС.Таким чином для ефективного функціонування економіки України в світом господарстві потрібен комплекс мір направлений на зміцненняконкурентоспроможності держави, чітка національна політика яка б забезпечила поліпшення негативних наслідків лібералізації і підтримкувітчизняного виробника. Європейське економічне співробітництво відкриває нові перспективи для спiвробiтництва України з розвиненимикраїнами континенту, економічного розвитку, соціального інтелектуального прогресу, зміцнення позицій держави в мiжнароднiй системікоординат, для України європейська iнтеграцiя — це шлях модернiзацiї економіки, залучення іноземних iнвестицiй i новiтнiх технологійпідвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, можливість виходу на Єдиний Внутрішній ринок ЕС. У політичномуаспекті європейська iнтеграцiя визначає модернiзацiю правового поля української держави, демократизації політичної й iнституцiональноїсистем. Спiвробiтницто з ЄС сприятиме наближенню соціальних умов України до високих європейських стандартів, підвищенню рівня життя йдобробуту населення. Водночас у процесі зближення України з ЄС неминуче діятимуть i негативні фактори евроiнтеграцii. серед них:неспроможність нести фінансовий тягар внесків до ЄС; зростання конкуренції з боку фірм країн — членів ЄС у процесі лiбералiзації iзбільшення вiдкритостi національної економіки, що супроводжуватиметься лiквiдацiєю неконкурентоспроможних підприємств із негативнимисоціальними наслідками. Однак потенцiйнi переваги европейськоi інтеграції суттєво перевищують можливі втрати i ризики, що булопереконливо доведено досвідом усіх європейських країн, яки обрали цей шлях. [6]204

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010ПОЗИТИВНІ НАСЛІДКИНЕГАТИВНИ НАСЛІДКИЕ К С П О Р Т Е Р Издешевлення українськоїпродукції на європейськихринках;зростання якості українськоїпродукції;набуття конкурентнихпереваг порівняно з іншимиекспортерами до ЄС;потенційне розширенняринків збуту у третіхкраїнах;заощадження коштів і часуна експортні операції;сдорожчання ресурсів навнутрішньому ринкувнаслідок збільшенняекспорту до ЄС;потреба пристосуватися донових стандартів продукції,впровадження системконтролю якості;витрати на підвищенняякості продукції;витрати на сертифiкацiю iстандартизацію продукції;І М П О Р Т Е Р Издешевлення товару наукраїнському ринку;зменшення витрат часу намитні процедури;посилення конкуренції зукраїнськими виробниками;Рис 3. Наслідки створення ЗВТ для України [1]Спираючись на вищезгадане можна зробити висновок, що розвиток зовнішньоекономічних відносин є важливою складовою поглибленняєвропейського економічного співробітництва. Існуюча структура товарообігу країни виявляє істотне відставання в сфері високотехнологічноїпродукції. Така сировинна спрямованість українського експорту не відповідає потребам і вимогам ЄС. Необхідно реалізувати стратегіюдіверсіфікації за допомогою комплексної державної підтримки національних виробників. Розвиток торгівельно-економічних відносин міжУкраїною та країнами Євросоюзу обумовлює необхідність подальшої лібералізації торгівлі, в контексті створення зони вільної торгівлі.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Гончаров Ю.В., Світ.Європа. Україна. Трансформація економіки та інтеграція./ Ю.В.Гончаров, Ю.О. Петін, О.М. Сальник. – К.:Знание України, 2007.-504 с.2. Госкомстат Украины - www.ukrstat.gov.ua/3. Шамборовський, Григорій Олегович Соціально-економічна ефективність європейської економічної інтеграці ї: монографія / Г. О.Шамборовський. - Л. : Растр-7, 2008. – 209 с.4. Белінська Я.В. Державна підтримка експорту: зарубіжний досвід та уроки для України // Стратегічні пріоритети. – 2008. – № 3. – С.120-131.5. Поглиблення інтеграції між Україною та ЄС: економічний та гендерний аспекти співпраці : Матеріали конференції. – К. :Представництво фонду ім. Г.Бьолля в Україні, 2008. – 62 с.6. Європейський Союз: історія і засади функціонування: навч.посіб./В.В. Копійка, Т.І. шинкаренко; за ред.. Л.В. Губернського.-К.:знання, 2009 – 751 с.РЕЗЮМЕЦель статьи заключается в исследовании особенностей либерализации торговли между Украиной и ЕС путем создания зоны свободнойторговли в контексте европейского экономического сотрудничества.SUMMARYThe article are concluded in study of the particularities liberalization to trade between Ukraine and EU by creation free trade zone in context Europeaneconomic cooperation.РЕЗЮМЕЦіль статті полягає в дослідженні особливостей лібералізації торгівлі між Україною та ЄС шляхом створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) вконтексті європейського економічного співробітництва.205

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ СПІВВІДНОШЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ У КОНТЕКСТІ З НАЦІОНАЛЬНОЮБЕЗПЕКОЮ, ЕКОНОМІЧНИМИ ЗАГРОЗАМИ ТА ІНТЕРЕСАМИБондар Є.М., аспірант Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка ⋅Постановка проблеми. Проблемі економічної безпеки в міжнародних економічних відносинах присвячені дискусії впродовж декількохдесятиліть. Зокрема, у 70-х роках 19 століття – обговорення в рамках і під егідою ООН нового світового економічного порядку, подальшіпереговори проблеми відсталості в рамках Північ-Південь, переговорні раунди у рамках ГАТТ/СОТ тощо. Для України ця проблема повсталана початку 90-х рр. з надбанням незалежності та існуванням і розвитку як суверенної держави.Дослідження сутності поняття економічної безпеки обумовлено його універсальністю. Зрозуміло, що важливим є визначення якіснихознак економічної безпеки. Необхідне чітке визначення характеристик економічної безпеки і їх параметрів.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Концепція економічної безпеки досить широко висвітлена у вітчизняній і зарубіжнійлітературі. Різним аспект цієї надзвичайно широкої проблеми присвячені роботи Н.Р.Нижника, Г.П.Ситника, В.Т.Білоуса, С.І.Пиріжкова,Т.Кременя, О.Бодрука, А.С.Гальчинського, В.М.Гейця та ін.Загальнотеоретичні і практичні проблеми національної безпеки знайшли відображення у наукових дослідженнях таких ученихекономістівз країн ближнього і дальнього зарубіжжя, як З.Бжезинський, Л.Хофман, Ф.Мьоллерс, С.П.Капіца, Л.П.Гончаренко, В.А.Кліманов,Е.С.Турмачев, В.Л.Белоусов та інші. З-поміж вітчизняних науковців вагомий внесок у розробку концепції національної безпеки зробилиБ.В.Губський, Я.А.Жаліло, Г.А. Пастернак-Таранушенко, М.М.Єрмошенко та інші.Мета статті (постановка завдання) – теоретично узагальнити методологічні підходи до економічної сутності економічноїнебезпеки та виявити особливості взаємозв'язку з іншими категоріями – економічної безпеки, економічних загроз та інтересів.Виклад основного матеріалу дослідження. Поняття економічної безпеки є невід'ємною частиною поняття небезпеки, що відноситься дофункціонування економіки. Загалом у понятійному сенсі економічна небезпека є об'єктивно існуючою можливістю негативного впливу нагосподарюючого суб'єкта, а через нього на економіку в цілому, державу, суспільство, особистість, природне середовище, в результаті якого їмможе бути заподіяний певний збиток, шкода, що погіршує їх стан, надає їх розвитку небажані динаміку або параметри. Економічна небезпекамає цілком певні характеристики, може бути кількісно визначена, усвідомлена, їй притаманні об'єктивні і суб'єктивні чинники, носитьімовірнісний характер щодо негативного впливу на господарюючого суб'єкта або будь-який об'єкт життєдіяльності держави.Залежно від ознаки, покладеної в основу групування, поняття економічної небезпеки можна класифікувати :– за характером адресної спрямованості і ролі суб'єктивного фактора у виникненні несприятливих умов (ризиків);– відповідно до причинно-наслідкової обумовленості;– за джерелами виникнення небезпеки (природні, техногенні, соціальні);– за ступенем імовірності (реальна, потенційна);– за рівнем (розмахом і масштабами можливих негативних наслідків): міжнародні (глобальні і регіональні); національні, локальні (нарівні регіонів країни); приватні (фірм та особистості);– за видами людської діяльності [2, c. 11-12 ].Джерелами небезпеки є умови і фактори, які самі по собі, або за певними різними сукупностями умов можуть спричинити негативнийвплив на об'єкт. Джерела небезпеки мають техногенне, природне та соціальне походження.Джерела небезпеки техногенного походження визначають станом внутрішньо притаманним технічній системі промислового аботранспортного об'єкту. Вони можуть проявлятися у вигляді негативного впливу джерела надзвичайної техногенної ситуації, що призводить доруйнування будівель, споруд, устаткування та транспортних засобів, порушення нормального функціонування (обумовленого проектними ітехнічними параметрами) виробничого або транспортного процесу, виникнення або у вигляді прямого, або непрямого збитку для життя йздоров'я людей і нанесення шкоди навколишньому природному середовищу. Зокрема, аварії, тобто небезпечної техногенної події, якапризводить до зміни початкового й кінцевого стану технологічного процесу і передбачені системи безпеки, що забезпечують обмеженнянаслідків аварії встановленими межами.Джерелами небезпеки природного походження є обмеженість ресурсів, різний ступінь забезпеченості ними. Окремо необхідновідзначити екологічно небезпечний вплив людської діяльності, а також природні стихійні лиха і катастрофи, в результаті яких змінюєтьсянавколишнє середовище і внаслідок цього умови економічної діяльності та існування людини і суспільства.До джерел небезпеки соціального походження відносять чинники суспільно-політичного устрою, соціально-економічному станукраїни. Реалізація їх може відбуватися через сукупність умов, що не забезпечують відповідність життєвого середовища людини його життєвимпотребам. Зазначена невідповідність може проявитися конфліктом, тобто вищим ступенем розвитку соціальних і політичних протиріч усуспільстві, що призводить до загострення і зіткнення сторін (людей, соціальних і політичних груп). Конфлікт зароджується в конфліктномусередовищі. Останньому притаманні такі характеристики, як економічний стан суспільства, соціальне самопочуття населення, авторитет влади.Прикладом небезпеки соціального походження може служити зниження рівня життя людей як результат неоптимального використаннягрошових коштів, енергетичних і матеріальних ресурсів. Наслідки прийняття помилкових законодавчих рішень влади – втрата майна, капіталу,сфери вкладення інвестицій, одержання доходів.Поняття економічної небезпеки пов'язане з поняттям загрози, однак має і істотну відмінність. Загроза є найбільш конкретною табезпосередньою формою небезпеки або сукупністю умов та факторів, що створюють небезпеку інтересам держави, суспільства, підприємств,особистості, а також національним цінностям і національному способу життя.Загрози є негативними змінами у зовнішньому політичному, економічному або природному середовищу, які завдають відчутнийреальний або потенційний збиток державі в цілому, його структурним елементам і безпосередньо життєвим, політичним, економічнимінтересам громадян.При класифікації загроз використовуються їх різні ознаки, у тому числі:− за видами людської діяльності (політичні, економічні, соціальні, правові, військові, екологічні, демографічні, наукові, технологічні,інтелектуальні, інформаційні);− за джерелом (внутрішні - джерело знаходиться всередині держави, зовнішні - джерело розташований за кордоном);− за ймовірністю реалізації (реальні та потенційні);− за наслідками (загальні - відображаються на всій території держави або більшості її суб'єктів, локальні - на суб'єктах, приватні - наокремих особах) [1].За джерелами прояву загрози поділяють на зовнішні і внутрішні. Їх можна згрупувати за укрупненими позиціями, які мають різнічасові рамки. Зовнішні загрози безпеки на даний період трансформовані в область екологічних, економічних, інформаційних, соціальних,культурних, духовних проблем. Внутрішні загрози безпеки виникають в першу чергу від факторів, що впливають на громадянське суспільство:зниження якості та рівня життя, економічні та фінансові кризи, рівень злочинності, міжнаціональні конфлікти.Зовнішні загрози можна згрупувати наступним чином:1. Висока залежність української економіки, всіх її найважливіших сфер від зовнішньоекономічної кон'юнктури, від політичних таекономічних рішень інтеграційних угруповань зарубіжних країн, міжнародних фінансових і торгових організацій, які ущемляють інтересиУкраїни в галузі економіки.2. Розвиток негативних процесів в економічній сфері ряду регіонів.© Бондар Є.М., 2010206

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20103. Придбання іноземними фірмами українських підприємств з метою витіснення вітчизняної продукції, як із зовнішнього, так і звнутрішнього ринку і, як наслідок, завоювання ними внутрішнього ринку з багатьох видів товарів широкого споживання і залежність відімпорту багатьох видів продукції, у тому числі стратегічного значення, енергоносіїв, продовольчих товарів, а також комплектуючих виробів длямашинобудування.4. Дискримінаційні заходи зарубіжних країн або їх об'єднань у зовнішньоекономічних відносинах з Україною.5. Недостатній експортний та валютний контроль.6. Нерозвиненість транспортної інфраструктури експортно-імпортних операцій.До внутрішніх загроз віднесено:1. Скорочення чисельності населення і його старіння, що тягнуть за собою в перспективі значне скорочення трудового потенціалудержави і зростання демографічного навантаження на працездатне населення, що скорочується за чисельністю.2. Деградація установ соціальної сфери, обмеження доступу багатьох малозабезпечених людей до системи охорони здоров'я, освіти такультури і погіршення на цій основі фізичного і духовного здоров'я населення; некомфортні житлові умови, скорочення та погіршенняструктури раціону харчування людини, несприятливе екологічне середовище, велика завантаженість жінок у суспільному виробництві.3. Політична нестабільність як наслідок недосконалих владних структур, законодавчої бази і слабких інститутів влади. Це призводитьдо низької правової, фінансової, договірної дисципліни, масового приховування доходів і ухилення від сплати податків, криміналізаціїекономіки і корупції в галузі управління економікою; відсутність адекватного законодавства та судової системи, затримка та відставання устворенні найважливіших інститутів ринкової економіки.4. Криміналізація економіки, зростання організованої злочинності, її проникнення у ключові галузі економіки внаслідок ослабленнясистеми державного контролю, високий рівень правопорушень в інформаційній та інтелектуальної сферах економіки, загострення соціальнихпроблем.5. Збереження і можливе посилення значної майнової диференціації (майнового розшарування) населення з високою часткою іможливим збільшенням чисельності населення, що проживає нижче рівня бідності (прожиткового мінімуму), та безробітних. Факторами, щовизначають ці загрози, є:− збереження низького рівня доходів населення, який не забезпечує гідний рівень життя, потреби населення у продовольстві урозмірах, достатніх для його життєдіяльності, і необхідне зростання платоспроможного попиту;− наявність стійко високої чисельності бідного населення, що створює соціальну базу для кримінальних проявів;− підвищення вартості платних послуг обов'язкового характеру (охорони здоров'я, освіти, житлово-комунального господарства);− погіршення якості масових послуг у сферах освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства;− Зростання безробіття до рівня, що викликає соціальні конфлікти та постійне поповнення незаможних верств населення;− затримка виплати заробітної плати, зупинка підприємств.6. Деформування і мала ефективність структури української економіки, що виражаються у пріоритетному збереженні її паливносировинноїзалежності, металургійної та нафтохімічної спрямованості, недостатньому розвитку наукомістких і високотехнологічнихвиробництв, особливо в машинобудуванні, низький рівень інвестиційної активності, посилення об'єктивно існуючої територіальноїдиференціації рівнів економічного і соціального розвитку регіонів.7. Низьку, з подальшою тенденцією до зниження, конкурентоспроможність економіки, яка зумовлена:− відсталістю технологічної бази більшості галузей, високою енергоємністю і ресурсомісткістю, низькою якістю продукції тависокими витратами виробництва;− низькою інноваційною активністю, технічним і технологічним відставанням виробництва;− погіршенням стану науково-технічного потенціалу, у тому числі як результат “ відпливу мозків ” за кордон і в інші сферидіяльності, втратою престижності інтелектуальної праці, віковим старінням наукових кадрів;− скороченням фінансування НДДКР, у тому числі за рахунок держбюджету;− високим рівнем монополізації економіки, посиленням її сировинної спрямованості та недостатньою ефективністю державногоконтролю над діяльністю природних монополій;− високим рівнем правопорушень в інформаційній та інтелектуальній сферах, які мають серйозні негативні наслідки для економіки.8. Зростання ризиків виникнення аварій і катастроф техногенного характеру із значними негативними екологічними наслідками.Основними факторами, що визначають ці загрози, є:− значний знос основних виробничих фондів, особливо в галузях з безперервним технологічним циклом, а також транспортнихкомунікацій і продуктопроводів;− зростання обсягів накопичених промислових відходів, радіоактивних та токсичних речовин, а також недосконалість технології з їхутилізації і захоронення.9. Нестійкий стан фінансово-грошового обігу та кредитно-банківської системи. Це обумовлено наступними чинниками:− продовженням світової фінансової кризи;− порушенням міжгалузевого балансу національної економіки;− тривалою нестабільністю фінансово-грошової і кредитно-банківської систем;− зберіганням імовірності різких коливань на валютному і фондовому ринках, що створюють загрозу дестабілізації всієї грошовокредитноїсфери;− високим рівнем “доларизації” економіки і недовіри до національної валюти;− недостатньо сприятливим інвестиційним кліматом, що викликає відплив капіталу.10. Збереження реальної загрози обмеження впливу податково-бюджетної сфери на економічне зростання у державі в результаті:− недостатності бюджетно-фінансового потенціалу для розвитку виробництва, модернізації його виробничо-технічної бази на основіновітніх систем і технологій;− ослаблення державного фінансового та валютного контролю;− втрати державою контролю над отриманням природної ренти.11. Збільшення розриву у рівні соціально-економічного розвитку суб'єктів і регіонів, а також міста і села.12. Високий рівень інфляції.13. Негативна політика у сфері приватизації, різке заниження вартості об'єктів національного значення, які підлягають приватизації.14. Спотворена структура фондового ринку.15. Негативний інвестиційний клімат. Інвестори на розглядають Україну як привабливу ні для прямих, ні для портфельних інвестицій.В українській нормативно-правовій базі реально відсутнє визначення економічної небезпеки. У законі України “Про основинаціональної безпеки України” основним моментом є національна безпека. Національна безпека, згідно до закону, це захищеність життєвоважливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення,запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.Розрізняються два типи безпеки: гіпотетична відсутність небезпеки, самої можливості будь-яких потрясінь, катаклізмів для суспільстваі його реальна захищеність від небезпек, здатність надійно протистояти їм.Залежно від типу загрози для національної безпеки виділяють наступні сфери (області) її прояву і забезпечення:− економічна безпека;− соціальна безпека ( демографічна ситуація, охорона здоров'я, освіта, культура тощо);− фінансова безпека;207

208Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010− військова безпека (включає в себе ядерну безпеку);− ресурсна безпека (основна складова – енергетична безпека);− інформаційна безпека;− продовольча безпека;− науково-технічна безпека (основна складова – інноваційна безпека);− політична безпека (основою якої є правова безпека, враховується фактор корупції);− екологічна безпека.Можна класифікувати види безпеки за рівнями побудови системи економічної безпеки (національна безпека, безпека підприємства,безпека особистості тощо), а також за складовими, тому що в більшості випадків складові схожі на різних рівнях побудови системи економічноїбезпеки, тобто можна говорити про фінансову безпеку держави і про фінансову безпеку підприємства або провести паралель між соціальноюбезпекою держави та кадровою безпекою підприємства.Існують різні визначення видів безпеки – безпека об'єкта, безпека підприємства, безпека інформації.Безпека об'єкта – стан захищеності об'єкту від різних загроз, при якому створені умови для його нормального функціонування ісуворого дотримання на ньому встановлених режимів. Безпека об'єкта забезпечується і підтримується шляхом розробки та реалізації системизаходів, що здійснюються адміністрацією об'єкта.Безпека підприємства – стан захищеності його життєво важливих інтересів від недобросовісної конкуренції, протиправної діяльностікримінальних формувань та окремих осіб, здатність протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам, зберігати стабільність функціонування тарозвитку підприємства відповідно до його статутних цілей.Безпека інформації включає в себе: забезпечення захисту інформації від випадкового або навмисного доступу осіб, які не мають на цеправа; інтегральна властивість інформації, що характеризується конфіденційністю, цілісністю і доступністю; захищеність пристроїв, процесів,програм, середовища і даних, що забезпечує цілісність інформації, яка обробляється, зберігається і передається цими засобами; властивістьсередовища забезпечувати захист інформації.Безпека інформаційної мережі включає заходи, які захищають інформаційну мережу від несанкціонованого доступу, випадкового абонавмисного втручання у нормальні дії або намагань руйнування її компонентів.Пожежна безпека – стан об'єкта, при якому заходи попередження пожеж та протипожежного захисту відповідають нормативнимвимогам.З національною безпекою тісно пов'язано поняття національних інтересів і загрози національній безпеці. Національні інтереси –життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні,визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Загрозинаціональній безпеці – наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересамУкраїни.Пріоритетами національних інтересів України в економічній сфері є:− створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя ідобробуту населення;− збереження та зміцнення науково-технологічного потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку;− забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишньогоприродного середовища та раціональне використання природних ресурсів;− розвиток інтелектуального потенціалу українського народу, зміцнення фізичного здоров'я нації, створення умов для розширеноговідтворення населення;− інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин зіншими державами світу в інтересах України [1].З урахуванням геополітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена напрогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, піднесенні економікикраїни, вдосконаленні системи державної влади, збереженні соціально-політичної стабільності суспільства, зміцненні позицій України у світі,радикальному поліпшенні екологічної ситуації.Основними напрямами державної політики з питань національної безпеки України є:− забезпечення умов для сталого економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності національної економіки;− прискорення прогресивних структурних та інституціональних змін в економіці, поліпшення інвестиційного клімату, підвищенняефективності інвестиційних процесів; стимулювання випереджувального розвитку наукоємних високотехнологічних виробництв;− вдосконалення антимонопольної політики; створення ефективного механізму державного регулювання природних монополій;− подолання “тінізації” економіки через реформування податкової системи, оздоровлення фінансово-кредитної сфери та припиненнявідпливу капіталів за кордон, зменшення позабанківського обігу грошової маси;− забезпечення збалансованого розвитку бюджетної сфери, внутрішньої і зовнішньої захищеності національної валюти, їїстабільності, захисту інтересів вкладників, фінансового ринку;− здійснення виваженої політики внутрішніх та зовнішніх запозичень;− забезпечення енергетичної безпеки на основі талого функціонування і розвитку паливно-енергетичного комплексу, в тому числіпослідовного і активного проведення політики енергозбереження та диверсифікації джерел енергозабезпечення;− забезпечення продовольчої безпеки;− захист внутрішнього ринку від недоброякісного імпорту – поставок продукції, яка може завдавати шкоди національнимвиробникам, здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу;− посилення участі України у міжнародному поділі праці, розвиток експортного потенціалу високотехнологічної продукції,поглиблення інтеграції у європейську і світову економічну систему та активізація участі в міжнародних економічних і фінансових організаціях;− посилення державної підтримки розвитку пріоритетних напрямів науки і техніки як основи створення високих технологій тазабезпечення переходу економіки на інноваційну модель розвитку, створення ефективної системи інноваційної діяльності в Україні;− поетапне збільшення обсягів бюджетних видатків на розвиток освіти і науки, створення умов для широкого залучення в науковотехнічнусферу позабюджетних асигнувань;− створення економічних і суспільно-політичних умов для підвищення соціального статусу наукової та технічної інтелігенції;− забезпечення необхідних умов для реалізації прав інтелектуальної власності;− забезпечення належного рівня безпеки експлуатації промислових, сільськогосподарських і військових об'єктів, споруд таінженерних мереж;− впровадження у виробництво сучасних, екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій, підвищення ефективностівикористання природних ресурсів, розвиток технологій переробки та утилізації відходів;− поліпшення екологічного стану річок України, насамперед басейну р. Дніпро, та якості питної води; запобігання забрудненнюЧорного та Азовського морів та поліпшення їх екологічного стану;− істотне посилення соціальної складової економічної політики, реальне підвищення життєвого рівня населення, передусім на основіпіднесення вартості оплати праці, своєчасної виплати заробітної плати та гарантованих законом соціальних виплат, посилення цільовоїспрямованості матеріальної підтримки, зниження рівня безробіття;

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010− створення умов для подолання бідності і надмірного майнового розшарування в суспільстві;− збереження та зміцнення демографічного і трудоресурсного потенціалу країни; подолання кризових демографічних процесів [1].Висновки. Значний інтерес до проблематики економічної безпеки держави як економістів – практиків, так і науковців обумовленийнизкою факторів. Зокрема, структурними зрушеннями у світовому господарстві, кон'юнктурними чинниками, поглибленням глобальноїекономічної кризи, у т.ч. фінансової, глобальної інформатизацією тощо. З огляду на зазначене, пріоритетною постає концепція економічноїнебезпеки, оскільки при перших проявах погіршення економічної ситуації в країні, виникає необхідність розробки конкретних заходів щодопопередження загрози та її усунення.В аналізі національної небезпеки на перший план виступають економічні і фінансові ризики. Державна політика повиннаконцентруватися на забезпеченні високого рівня розвитку продуктивних сил, що здатні забезпечити суттєво важливу частку натуральних івартісних елементів розширеного відтворення національного продукту, внутрішню соціально-політичну основу економічної безпеки. По міріінтернаціоналізації виробництва національна економічна безпека все більш тісно переплітається з міжнародною економічною безпекою.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Закон України. Про основи національної безпеки України. (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, № 39, ст.351 ). (Із змінами, внесенимизгідно із Законом № 3200-IV ( 3200-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.116).2. Экономическая и национальная безопасность: Учебник / Под. ред. д.э.н. Л.П.Гончаренко. – М.: ЗАО “Экономика”, 2007. – 543 с.3. Белоусов В.Л., Гончаренко Л.П., Елисеев В.А. Менеджмент: экономическая безопасность. – М.: РИНКЦЭ, 2005. – 281 с.4. Ситник Г.П., Олуйко В.М., Вавринчук М.П. Національна безпека України: теорія і практика: Навчальний посібник. – За заг. ред. Г.П. Ситник.– Хмельницький; Київ: Вид-во “Кондор”, 2007. – 616 с.5. Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навч. посіб./ За заг.ред.. П.В.Мельника, Н.Р.Нижник. – Ірпінь, 2000. – 304 с.6. Пирожков С.І. Національна та регіональна безпека: погляд України // Нова безпека. – 2003. – № 2. – С. 9-16.7. Кремень Т. Державний суверенітет у добу глобалізації // Політика і час. – 2003. – № 10. – С. 36-40.8. Бодрук О. Національні інтереси // Політика і час. – 2001. – № 12. – С. 52-62.9. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) / Авт. кол.: А.С.Гальчинський, В.М.Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег.дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАУ України, М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. – К.: ВЦ Держкомстату України. – 416с.10. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы: Моногр. – М.: Междунар. отношения,1999. – 256 с.11. Хоффманн Л., Мьоллерс Ф. Україна на шляху до Європи / Пер. з англ. А. Гур'янової. – К.: Вид-во “Фенікс”, 2001. – 343 с.12. Экономическая безопасность: Производство – Финансы – Банки. / Под. ред. В.К.Сенчагова. – М.: ЗАТ “Финстатинформ”, 1998. – С. 621.РЕЗЮМЕУ статті розглянуто теоретичні підходи до аналізу економічної небезпеки, досліджено співвідношення економічних понять економічної безпекиі загрози, національної безпеки і економічних інтересів.SUMMARYThe article discusses theoretical approaches to the analysis of economic risks; investigate the ratio of economic concepts and economic security threats,national security and economic interests.РЕЗЮМЕВ статье рассмотрены теоретические подходы к анализу экономической опасности, исследовано соотношение экономических понятийэкономической опасности и угрозы, национальной безопасности и экономических интересов.ИНСТИТУЦИАЛИЗАЦИЯ СТРАТЕГИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ ПРЕДПРИЯТИЯВолодько О. В., доцент, кандидат экономических наук, доцент Полесского государственного университета ⋅Неудовлетворенность экономических результатов функционирования подавляющего большинства белорусских предприятий иэкономики в целом, указывают на стратегические ошибки в понимании системной природы белорусских предприятий. Необходимым условиемуспешного развития экономики Республики Беларусь является устойчивое развитие предприятий. Устойчивое развитие предприятий будет только в томслучае, если на предприятии будет сформирована и осознана стратегия его развития. Проведенные исследования показали, что в Беларуси около 80%субъектов хозяйствования не имеют стратегии своего развития.Поскольку современные экономики в их наиболее значимой части являются экономиками предприятий (точнее юридических лиц), ане физических лиц, постольку закономерности их функционирования и развития не могут быть правильно поняты на основе теорий,опирающихся на принципы методологического индивидуализма. К числу последних относятся многие варианты теории фирм, вследствие чегополученные с их помощью выводы не дают удовлетворительного описания многих реально наблюдаемых явлений экономической деятельностисовременных фирм, их внутренней организации и взаимодействий между ними и другими участниками экономики. В первую очередь этоотносится к объяснению многообразия форм экономической деятельности.Отсутствие стратегии развития предприятий с учетом институционального подхода приводит к тому, что меры, принимаемые дляулучшения состояния белорусских предприятий, носят несистемный характер и зачастую не дают желаемого эффекта. Поэтому исследования,направленные на формирование стратегии развития предприятия с учетом институционального подхода позволяют достигать основную цель ихдеятельности – обеспечение общества необходимыми товарами и услугами, и при этом несут ответственность за качество исполнения этойосновной функции перед участниками их деятельности и обществом в целом.Актуальность вопроса формирования стратегии устойчивого развития предприятий, особенно возрастает в условиях переходногопериода в связи с изменением фундаментальных экономических отношений в экономике, общей нестабильностью экономической ситуации. Врезультате трансформации предприятий из административных агентов правительства в институты рыночной экономики изменяютсямеханизмы обеспечения их устойчивости. Институты являются важнейшим звеном так называемых институциональных теорий, к которымрастет интерес в последние десятилетия. Вместе с тем, институциональные теории редко используются при изучении устойчивости развитияпредприятий. Поэтому важнейшей задачей должно стать использование институционального подхода для формирования и реализациистратегии устойчивого развития предприятий.Анализ хозяйственной практики свидетельствует, что вопросы выработки эффективной стратегии предприятий являются в настоящее времяодной из наиболее важных проблем, осложнивших финансовое положение отечественных предприятий.Использование в качестве методологической основы формирования и реализации стратегии устойчивого развития предприятийинституционального подхода, с учетом своеобразного контрактного процесса, что существенно облегчает ее формирование и реализациюотечественными предприятиями. В данном случае предприятие рассматривается как пучок или пакет контрактов, связывающих участниковдруг с другом. Успешная деятельность предприятия предполагает, что его участники или члены действуют в его интересах, а значит, связаны с© Володько О.В., 2010209

210Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010ним длительными устойчивыми взаимными обязательствами. Участие в предприятии подразумевает, что решения, которые они принимают, покрайней мере, не ведут к его разрушению из-за предоставления односторонних выгод отдельным участникам. Поэтому одна из центральныхпроблем анализа состоит в выявлении того, насколько ответственно ведут себя участники по отношению к предприятию, то есть поддерживаютего статус ответственного лица – ответственного поставщика, ответственного потребителя и т.п.Таким образом, анализ институциональных аспектов деятельности предприятия предполагает исследование процессов напредприятии с точки зрения их вклада в жизнедеятельность всего общества и выявления влияния участников деятельности предприятия нахарактер исполнения этих процессов.Механизм формирования стратегии предприятия с позиции контрактного подхода позволяет разработать аппарат эффективныхсвязей предприятия, системно и непротиворечиво объяснить появление проблем в ходе формирования и реализации стратегии втрансформационной экономике и предложить конструктивные варианты их разрешения, чего не обеспечивают другие походы.Следует отметить, что механизм формирования стратегии предприятия на основе сети контрактов позволяет создать гибкое иустойчивое положение, достигать состояния равновесия в постоянно изменяющихся условиях. Если меняется состояние внешней иливнутренней среды предприятия, что свойственно экономической системе, находящейся в процессе трансформации, то достаточноскорректировать те способы реализации поставленных задач, которые затрагивают отношения по одному из направлений контрактации, ноне менять всю систему. Данный подход является основой деятельности, как для малых фирм, так и для крупных корпораций и ихобъединений.Контрактный механизм формирования модели поведения предприятия обеспечивает его целостность, не разделяя его насовокупность не связанных между собой видов деятельности. В связи с этим предприятие получает больше возможностей дляэффективного выбора видов деятельности, передачи опыта и знаний подразделениям, создания оптимальной структуры управления иконтроля, снижения неопределенности внешней среды, что существенно увеличивает его конкурентные преимущества.В силу обозначенных преимуществ контрактный механизм формирования и реализации стратегии устойчивого развитияпредприятий представляется перспективным и наиболее эффективным для предприятий в трансформационной экономике.В рамках такого подхода предлагается рассматривать процесс формирования и реализации стратегии устойчивого развитияпредприятия, учитывая следующие институциональные аспекты:1. Ментальные особенности участников деятельности предприятий, принимающих участие в формировании и реализации стратегииустойчивого развития.2. Культурные особенности внутрифирменной среды. Они формируют основные черты сложившегося на данном предприятиихарактера взаимосвязей между субъектами внутрифирменных отношений.3. Институциональные особенности предприятия. Именно культура служит питательной основой для институциональной средыпредприятия, то есть совокупности относительно устойчивых норм, правил, традиций, образцов поведения и т.п. Во-первых, с каждойпроизводственной организацией неразрывно связан целый комплекс особых норм и правил. Во-вторых, практически каждая организацияобладает особыми внутренними культурными и функциональными "микроинститутами", комплекс которых является уникальным для нее.4. Когнитивные механизмы организации - механизмы коллективного отбора, восприятия и интерпретации информации о внешней ивнутренней среде предприятия, а также переработки этой информации. Формирование когнитивных механизмов определяется ииндивидуально-групповыми особенностями мышления, и культурной средой, и системой институтов предприятия.5. Партнерство со стороны внешних контрагентов (потребителей, поставщиков, финансовых институтов) и работников предприятия,которое способствует как формированию долгосрочных положительных ожиданий в отношении перспектив развития предприятия, так иосуществления личных интересов каждого.Нестабильность внутренней обстановки на предприятиях затрудняет их нормальное функционирование, поэтому следует четкоустановить место и роль предприятия в системе общественных отношений, определить область взаимодействия всех участников деятельностипредприятия в интересах их эффективного функционирования.Институциональный анализ аспектов деятельности предприятий позволяют выделить некоторые принципиальные положения:- исследование институциональных характеристик предприятия невозможно без учета институционального состояния тойсоциальной среды, в которой они функционируют;- определение уровня институализации предприятия предполагает выполнения им системных функций в сферах взаимосвязейпредприятия с общественными подсистемами и с участниками его деятельности;- установление системно-эффективных границ деятельности предприятия (т.е. уровней его экономической, правовой, социальной иэтической ответственности) связано с определением взаимных прав и обязанностей предприятия и участников его деятельности.Следует отметить, что в связи с переходом к преимущественно экономическим методам стратегического управления развитиемпромышленных предприятий, все большее применение должны приобретать денежно-стоимостные инструменты. Важнейшим из них являетсяуправление доходами. Категория «доход» и производная от нее «доходность» более отвечают природе рыночной экономики, когда решаютсявопросы результативности и перспектив развития бизнес-деятельности предприятия.Предприятие обязательно должно добиваться такого уровня экономических результатов, который гарантировал бы необходимый приток материальных ифинансовых ресурсов. Следовательно, необходимо поддерживать такой уровень дохода функционирования предприятия со стороны внешних контрагентов(потребителей, заказчиков, финансовых институтов) и самих работников, который способствовал бы формированию у них долгосрочных положительных ожиданийв отношении, как перспектив его развития, так и осуществления личных интересов.Стратегия достижения устойчивой доходности бизнес-деятельности должна, в максимально возможной мере использовать эффектсинергизма во всех составляющих элементах бизнес - процесса. Это влечет за собой новый взгляд на положение предприятия в системе ееотношений с другими участниками рынка ресурсов, товаров, услуг, а также организаций, регулирующих социальные и экономические отношениясубъектов рынка. Возникает необходимость формировать эти отношения таким образом, чтобы имеющий место антагонизм, при которомразнонаправленные усилия контрагентов бизнес-деятельности приводят к минимальному уровню общего эффекта, заменяются отношениямипартнерства, когда выстраивается основа обоюдовыгодных действий, увеличивающих конечный эффект.Концептуальная модель предприятия как экономической системы включает в себя логические взаимоотношения, которые реализуются вформе стратегического управления, то есть управления всем комплексным потенциалом предприятия. Следовательно, стратегической цельюпредприятия должно быть не просто обеспечение и поддержание порога доходности, а обязательное достижение такого уровня, при которомпредприятие конкурентоспособно на занятых ею рынках и сегментах рынков.Поэтому неизменным приоритетом в постановке целей промышленного предприятия, стратегически ориентированной наконкурентоспособность, ставится достижение и поддержание определенного допустимого порога уровня дохода, ниже которого он не долженснижаться. Такая цель с неумолимой неизбежностью актуализирует задачи ресурсосбережения для промышленного предприятия и другиххозяйствующих субъектов, объединенных единым интересом получения максимально высокой доходности своей деятельности. Отсюда вытекаетважность и необходимость экономически обоснованного подхода к использованию каждого вида ресурсов и эффективного управления их использованием.Сформулированный подход в управлении доходом позволяет фокусировать усилия всех участников на создание продукции большейценности при неизменных или даже более низких издержках. Чем длиннее создается цепочка взаимозаинтересованных партнеров, тем сильнееоказывается интегрирующий фактор, действующий на увеличение доходности продукции и повышение конкурентоспособности промышленногопредприятия и ее партнеров. Отсюда вытекает важный аспект, напрямую связанный с управлением доходами - достижение существенногосинергетического эффекта в повышении массы дохода промышленного предприятия, который требует создания максимально интегрированной сетипроизводителя, потребителей и поставщиков. Такая структура в меньшей степени подвержена угрозам со стороны конкурентов, чем каждая,действующая отдельно, ее часть. В принципе в состав предпринимательского дохода должны входить следующие его минимальныесоставляющие, которые сегодня не находят достойного внимания со стороны экономической науки:

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010доход за вложенный капитал, соразмерный ставке за кредит; он измеряется ставкой рефинансирования Национального банка РБ илиставками коммерческих банков за кредиты;доход на новации в бизнесе, увеличивающие доход предприятия за период использования новизны на рынке;доход за риск, представляющий собой величину, не поддающуюся точному количественному измерению из-за его достаточновиртуальной природы, но к его определению можно применить экспертный метод.Размер предпринимательского дохода в условиях отсутствия, нормативной законодательной базы устанавливать точно и единообразновесьма сложно. Можно попытаться экономически обосноватъ его допустимые нижний и верхний пределы, то есть определенным образомрегламентировать величину дохода.Так, доход промышленного предприятия зависит в огромной мере от выбираемой стратегии управления и места, занимаемого ею на рынкетоваров и ресурсов. Использование эффекта синергизма, заключенного в партнерстве, о чем уже говорилось ранее, является сильной и до сих пормало задействованной базой повышения доходности предприятия.Предпринимательский доход должен быть способным покрывать такие затратные статьи, как:- текущие доходы работников, привлекаемых в бизнес-процесс на условиях найма, путем своевременной выплаты им заработной платы;- обеспечение средств на социальное и пенсионное страхование работников, то есть будущие их доходы. Этот уровеньпредпринимательского дохода считаем минимально допустимым, характеризующим критическую точку безубыточности бизнеса. Предприятие,не способное получить даже такого уровня дохода, не может, следовательно, возобновлять простой воспроизводственный процесс и являетсянежизнеспособным.Стабильно устойчивый и конкурентоспособный бизнес промышленного предприятия требует значительно больших средств напредпринимательскую, инновационную деятельность, создание и поддержание имиджа инвестиционной привлекательности и коммерческойнадежности предприятия. Следовательно, предпринимательский доход должен обеспечивать такое направление деятельности и поддержаниявзаимовыгодных партнерских связей, обеспечивающих доход, как:капитализируемый доход через, амортизацию;доход владельцев акционерного капитала в виде дивидендов, причем в таких размерах, которые заинтересовали бы их не толькопродолжать участвовать своим капиталом в бизнес-деятельности предприятия, но и поощряли к развитию инвестирование;доход банков от своевременного погашения кредиторской задолженности и выплаты процента за кредит;доход партнеров по бизнес-деятельности в виде коммерческих займов предприятий;чистый доход предприятия для реализации в будущем периоде. Для достижения высокой доходности предприятия нужно, чтобыиз чистого дохода в будущем могли покрываться такие расходы, как: приобретение, освоение новых технологических и технических средств впроизводственной и управленческой деятельности.Перечисленными направлениями расходования определяется верхний уровень размера предпринимательской деятельностипредприятия.В данном контексте величина предпринимательского дохода выступает абсолютным выражением главной составляющей доходности,источником которой является синергетический эффект. Для оценки же своих конкурентных позиций предприятие должно соотносить своюдоходность с доходностью других участников общего товарного рынка, особенно с лидерами, имеющими наиболее высокую доходность. Длясоотнесения конкурентоспособности бизнес-процессов, то есть способности конкурировать с другими предприятиями на рынке в получениидохода, наиболее подходящей следует считать величину предпринимательского дохода.В связи с этим представляет интерес рассмотрение под новым углом зрения вопросов управления доходами промышленногопредприятия и участников ее бизнес-деятельности. Рассматривая бизнес-деятельность как движение ресурсов, следует ставить проблемы управлениядоходами промышленной предприятия с учетом возможностей влияния на формирование и потребление дохода всех непосредственных и косвенныхучастников.На основе вышеизложенного можно сделать вывод, что использование институционального подхода к формированию и реализациистратегии устойчивого развития предприятий является основой эффективного функционирования предприятия в долгосрочной перспективе.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Клейнер Г. Системная парадигма и теория предприятия // Вопросы экономики. 2002. - № 10 - С. 47-69.2. Кучуков Р., Савка А., Экономическая политика: институциональный подход// Экономист. 2004. - № 4. - С.15-24.3. Володько О.В. Формирование и реализация стратегии устойчивого развития предприятия // Актуальные проблемы и инновации вэкономике, управлении, образовании, информационных технологиях. Ставрополь-Кисловодск, в четырех томах, Выпуск 5, Том 1. –Ставрополь: 2009. – С. 13-15.РЕЗЮМЕВ данной работе предложен институциональный подход к формированию и реализации стратегии предприятия. Рассмотрена стратегиядостижения устойчивой доходности бизнес-деятельности, которая в максимально возможной мере использует эффект синергизма во всехсоставляющих элементах бизнес – процесса, что приводит к партнерству контрагентов бизнес-деятельности и выстраивает основу обоюдовыгодныхдействий, увеличивающих конечный результат деятельности предприятия.РЕЗЮМЕУ даній роботі запропонований інституціональний підхід до формування й реалізації стратегії підприємства. Розглянуто стратегію досягнення стійкоїприбутковості бізнесів-діяльності, що у максимально можливій мері використає ефект синергизма у всіх складових елементах бізнес - процесу, щоприводить до партнерства контрагентів бізнесів-діяльності й вибудовує основу взаємовигідних дій, що збільшують кінцевий результат діяльностіпідприємства.SUMMARYInstitutional approach to the enterprise strategy formation and realization is offered in the work. The strategy of stable profitability achievement ofbusiness activities, which uses synergism effect to a maximum possible degree in all constituent elements, that to the counterparty partnership in businessactivities and the development of the basis fruitful activities increasing the final result of enterprise activities is considered.ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА КРАЇНИ: СУНТІСТЬ, КРИТЕРІЇ ТА СКЛАДОВІГорбатюк А.В., аспірант, Національний університет Державної податкової служби України ⋅Постановка проблеми. Кризовий стан сучасної ринкової економіки України обумовлює необхідність активізації механізмівзапобігання її економічної небезпеки. У зв’язку з цим набуває особливої актуальності теоретико-методологічне дослідження сутності, критеріїві складових економічної безпеки.Економічна безпека явище складне. Вона проявляється у багатьох аспектах, а само:- по-перше, її можна розглядати з точки зору чинників, що впливають на стабільність національної економіки та політичну незалежністькраїни;© Горбатюк А.В., 2010211

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010- по-друге, можна аналізувати різні рівні економічної безпеки – рівень держави, рівень регіонів, рівень підприємств;- по третє, предметом дослідження можуть бути галузеві аспекти економічної безпеки (продовольча безпека, екологічна безпека тощо);- по-четверте, окремим аспектом аналізу економічної безпеки може бути інституціонально-правовий аспект;- по-п’яте, можна виділити окремі напрямки або цілісні механізми запобігання певних прояв загрози економічної безпеки.- по-шосте актуальним є дослідження впливу тіньової економіки на економічну безпеку країни.Як видно, перелік аспектів проблеми економічної безпеки можна подовжити й виділити інші з них.У нашому дослідженні ми розглянемо загально методологічні проблеми щодо сутності, складових і критеріїв економічноїбезпеки, без чого розв’язати проблему управління механізмом забезпечення економічної безпеки неможливо.Аналіз останніх публікацій. Актуальність проблеми економічної безпеки обумовила активну дослідницьку роботу науковців іспеціалістів з цієї галузі науки, до широкого обговорення її в науковій літературі. В одній із наших наукових статей [1] ми наголошували натому, що одним з перших системних досліджень проблеми економічної безпеки стала колективна монографія донецьких вчених «Соціальнаполітика та економічна безпека» [2]. В ній розглянуто широкий спектр проблем економічної безпеки. Окрім дослідження механізмівзабезпечення економічної безпеки на рівні країни й економічна безпеки на рівні підприємства, аналізу механізмів державного забезпеченняекономічної безпеки, соціальних аспектів економічної безпеки, деякі автори зосереджують увагу на розкриття існуючих і формування сучаснихконцептуальних засад теорії економічної безпеки.Серед вчених, у працях яких відбито загально методологічні концептуальні проблеми національної безпеки й економічної політикидержави, можна назвати М.Фоміну [2, с.124-133] і О.Головінова [3, с.62-69]. Багато наукових праць присвячено окремим аспектамдослідження проблеми економічної безпеки, як то: продовольча безпека [4, с.292-296], логістичне забезпечення економічної безпеки [5, с.3-8],нормативно-правові основи безпеки, що відбиті у Законі України «Про основи національної безпеки України» [6] тощо.Ми вже підкреслювали, що за останні декілька років найбільш змістовним і системним дослідженням проблеми економічної безпеки,на наш погляд, є я збірка матеріалів міжнародної науково-практичної конференції Полтавського університету споживчої кооперації у травні2009 року. В ній комплексно аналізується економічна безпека: її сутність, складові економічної безпеки, інституціональні аспекти, управліннябезпекою, екологічні й інвестиційно-інноваційні, безпека країни, підприємства, тощо [7]. Проте, завжди залишається поле проблем, якіпотребують подальшого осмислення, чіткого визначення й систематизації Йдеться про комплексне дослідження методологічного аспектуекономічної безпеки, що й є предметом нашого наукового інтересу у даній статті.Виділення невирішених проблем і ціль дослідження. Щодо економічної безпеки як категорії економічної науки, в якій (вкатегорії) переплетені майже всі механізми функціонування національної економіки, то даний аспект означеної проблеми вельми слабовідбитий у сучасній науковій літературі. На наш погляд, без чіткого визначенні загальнометодологічних проблем економічної безпекинеможливо розв’язати проблему механізму її забезпечення.В «Стратегії економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки)» підкреслено, що «до останнього часу в Україні нестворено цілісної системи організації економічної безпеки держави» [8, с.350]. Отже відсутність системи організації захисту національноїекономіки, а також відсутність системного наукового дослідження сутності, критеріїв, складових економічної безпеки, чинників запобіганняекономічної небезпеки обумовлюють актуальність, доцільність і практичну значущість теми дослідження у даній статті.Результати дослідження. Визначення сутності і соціально-економічного змісту поняття «економічна безпека» передбачаєнасамперед чіткість визначення понять «безпека» і «небезпека». Звернення до енциклопедичних видань дало підставу для висновку провідсутність трактування цих понять у виданнях радянського періоду. Так, ані в «Большой советской энциклопедии» [9], ані в «Экономическойэнциклопедии: Политическая экономия» [10], ані в «Советском энциклопедическом словаре» ці поняття навіть не згадуються [11] (тим більше,не йдеться там і про економічну безпеку). Відсутніми є ці поняття і у словнику іншомовних слів [12].З ціллю з’ясування сутності означених понять, ми звернулися до «Толкового словаря живого великорусского языка» ВолодимираДаля, де знайшли визначення слів «безопасный» і «опасать». «Безопасный – неопасный, неугрожающий, не могущий причинить зла или вреда;безвредный, сохранный, верный, надежный. Безопасность – отсутствие опасности, сохранность, надежность…» [13]. «Опасать –предостерегать, внушать опасенье, осторожность…» [14]. З цих визначень витікає, що безпека – це стан захищеності когось або чогось. Інавпаки, небезпека – це стан загрози будь-кому або будь-чому.Дані поняття узгоджуються з певними словами, що відповідають на питання «кого?, або «чия?», чого?» (безпека /небезпека людини,безпека/небезпека праці, безпека/небезпека товару, безпека/небезпека підприємства, тощо). Окрім того, дані поняття узгоджуються зі словами,що відповідають на питання «яка?» – (економічна безпека/небезпека, екологічна безпека/небезпека; військова безпека/небезпека тощо).Зрозуміло, що у нашому дослідженні ми зосереджуємося на визначенні сутності понять «економічна безпека/небезпека». Зауважимо,що актуальність дослідження цих понять і відповідно стану економічної безпеки/небезпеки виникла у зв’язку з загостренням проблемиекономічної небезпеки після кризи й розпаду радянської системи. Можна сказати, що одним з перших українських вчених, хто поставив цюпроблему, став широко відомий український професор С.В.Мочерний. Слід зазначити, що навіть і в його наукових працях не одразу з’явиласькатегорія «економічна безпека», про що свідчить її відсутність у «Економічному словнику-довіднику», що виходив у 1995 році в київськомувидавництві «Femina» під загальною редакцією вченого. Відсутнім і термін «національна безпека» [15]. Але минуло 5 років, і в першійнаціональній економічній енциклопедії за загальною редакцією С.В.Мочерного з’явилися поняття «безпека підприємства», «безпекапродукції», «економічна безпека підприємництва», «економічна (валютно-фінансова) безпека», «економічна (науково-інформаційна) безпека»,а також «національна безпека» [16, с.95, 411-415: 17, с.537-539].Як видно з названих термінів, в економічній енциклопедії відсутніми є власно поняття «безпека» і «економічна безпека». Ці поняттязустрічаються лише в певних словосполученнях.Аналіз визначення названих словосполучень, відбитих в енциклопедії, дає підставу для наступних висновків щодо методологічноїнепослідовності розкриття категорії «економічна безпека»:1. Загальний зміст поняття «безпека» відбиває стан захищеності важливих інтересів певних суб’єктів та їх здатність протистоятизагрозам і реалізувати власні цілі. «Безпека підприємства – стан захищеності життєво важливих інтересів підприємства, компанії відмафіозно-тіньових структур, нечесної конкуренції, некомпетентних рішень, недосконалих законів, а також здатність протистояти цим загрозамі реалізувати внутрішні цілі» [16, с.95];- по-друге, економічна безпека асоціюється лише з рівнем підприємства і компанії, тобто з мікрорівнем, або з рівнем об’єктубезпеки, наприклад, «безпека продукції» (інших словосполучень немає. Відсутні поняття «економічна безпека регіону», «економічна безпекакраїни».) Тобто не досліджується макроекономічний рівень економічної безпеки як такий. Щоправда, коли розкривається сутність економічноївалютно-фінансової й науково-інформаційної безпеки, йдеться про рівень держави;- по-третє, авторами енциклопедії не досліджується також і галузевий рівень економічної безпеки (наприклад, економічна безпекапаливно-металургійної галузі, економічна безпека нафтохімічної галузі і т.ін.);- по-четверте, поняття «економічна безпека» асоціюється авторами енциклопедії лише з валютно-фінансовою і науково-інформаційноюбезпекою. «Економічна (валютно-фінансова) безпека – незалежність держави від інших держав та міжнародних фінансово-кредитнихорганізацій щодо забезпечення народного господарства необхідними валютно-фінансовими ресурсами і недопущення надмірного розширеннятіньового сектора економіки, відпливу національного капіталу, а також значних фінансових диспропорцій, що загрожують нестабільністювалютно-фінансовій сфері, підривом інвестиційного клімату». «Економічна (науково-інформаційна) безпека – наявність економічногосуверенітету держави у сфері науки та інформаційного простору» [16, с.414]. На наш погляд, обмежувати дослідження економічної безпекилише валютно-фінансовою та науково-інформаційною сферами нелогічно. Адже ж можна виділити ще й «економічну (військову) безпеку»,«економічну (ресурсну) безпеку» (яку, до речі, можна деталізувати за різними об’єктами ресурсів –фінансові, трудові, сировинні, угрупувати їхза критеріями «матеріальні, особові й духовні») тощо.212

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010В нашому дослідженні ми зосередимо увагу на економічній безпеці держави (тобто на економічні безпеці на макроекономічному рівні). Векономічні літературі є різні підходи до визначення цієї категорії. Так, О.Судакова при дослідженні логістизації як засобу забезпеченняекономічної безпеки підприємства акцентує увагу на захисті підприємства від низки ризиків і підкреслює, що саме від економічної безпекипідприємства залежить економічна безпека країни в цілому [5, с.4]. З цим можна погодитись, але тільки в сенсі того, що підприємство –первинна структурна ланка економіки, і все, що забезпечує його (підприємства) економічну безпеку, забезпечує й безпеку країни в цілому.Аналогічно підходить до аналізу економічної безпеки держави й колектив авторів монографії «Економічна безпека підприємства: сутністьта механізм забезпечення» – Г.Козаченко, В.Пономарьов, О.Ляшенко. Вони пишуть: «… економічні процеси, що відбуваються в державі, першза все розглядаються на рівні підприємства. Це стосується і проблеми безпеки в економічній сфері, від якої залежать усі інші складовінаціональної безпеки: соціально-політична, інформаційна, екологічна [18, с.179].Щодо сутності економічної безпеки, то часто її пов’язують з рівнем захищеності інтересів, рівнем реалізації потреб, рівнем соціального,політичного та іншого існування, з рівнем прогресивного розвитку тощо. Наприклад, у науковій праці «Основы экономической безопасности(государство, регион, предприятие, личность)» підкреслено, що безпека у загальному розумінні – «стан захищеності найбільш важливихінтересів особистості, суспільства та держави від загроз» [19, с.17].Російський вчений О.Грунін вважає, що економічна безпека обумовлює можливість задовольнити усю сукупність реальних економічнихпотреб суспільства, забезпечує незалежність країни, її сталий розвиток, прогрес продуктивних сил і на такому підґрунті – гідне місце усвітовому господарстві, що захищає державу від внутрішніх і зовнішніх загроз [20].Якщо йдеться про державний рівень економічної безпеки, то, по зауваженню Л.Бендікова, це такий «стан економіки, що забезпечуєдостатній рівень соціального, політичного і оборонного існування, прогресивний розвиток держави, невразливість й незалежність їїекономічних інтересів по відношенню до будь-яких внутрішніх і зовнішніх загроз та впливів» [21, с. 15].Таким чином, можна зробити висновок щодо вкрай обмеженого поля дослідництва категорії «економічна безпека», отже щодонеобхідності подальшого методологічного обґрунтування її сутності, критеріїв і складових, а також щодо упорядкування ієрархії основнихпонять відносно різних рівнів прояву і різних суб’єктно-об’єктних відносин, пов’язаних з поняттями «безпека» як така і «економічна безпека»зокрема.З наведених визначень понять, що досліджуються, можна зробити висновок щодо ієрархії основних понять «безпеки» на різних її рівнях.Безпеку можна розглядати на рівні людства – тобто глобальну безпеку у всіх формах її прояву (воєнно-політичну, економічну, екологічну тощо).Другий рівень її дослідження – міжнародна безпека Третій рівень – національна безпека, тобто безпека окремої країни. Може йтися також пробезпеку на рівні регіону, а також про безпеку на рівні підприємства (і навіть окремого товару і дії). Щодо доцільності й практичної значущостідослідження безпеки окремих товарів, то саме життя підказує правомірність і актуальність такого дослідження: нещодавно було страченокерівників китайських фірм, що виробляли продукти дитячого споживання, у які додали надмірну кількість мелатоніну, наслідком чого буласмерть дітей. Отже безпека продукту – це реальна категорія, що має практичне значення на рівні людського життя.Оскільки безпека як така має різні форми прояву, остільки слід досліджувати її комплексно. Але зауважимо, що різні форми безпекиможуть бути предметом дослідження різних наук. наприклад, військову безпеку досліджують військові науки (що не заважає їм аналізуватиекономічний аспект військової безпеки). Економічну безпеку як форму прояву безпеки як такої досліджують економічні науки. Саме такаформа безпеки є предметом нашого дослідження. До того ж, рівнем дослідження є національна економіка. Наше авторське визначення сутностіекономічної безпеки як категорії національної економіки наступне. Економічна безпека – це такий рівень захищеності національноїекономіки, який забезпечує збереження цілісності, економічної і політичної незалежності країни, створення умов її соціальноекономічногозростання й розвитку підприємств, а також забезпечує реалізацію дійних потреб громадян відповідно стану розвиткуекономіки країни.Економічна безпека – явище багатогранне. Вона визначається багатьма чинниками (внутрішніми й зовнішніми), має власні складові ікритерії відповідності. Очевидно, що останні мають бути пов’язаними зі сталим розвитком країни й підвищенням рівня задоволення потребгромадян до абсолютних (світових) її показників. Але це потребує окремого дослідження й аргументації.Висновки. Дослідження методологічного аспекту економічної безпеки доводить, що в умовах ринкових відносин загострюється питаннязапобігання економічної небезпеки країни. А відтак, забезпечення економічної безпеки стає одним із стратегічних завдань економічної політикидержави.Економічна безпека як категорія економічної науки відбиває складну систему економічних (і навіть правових, адміністративних іполітичних) відносин на різних рівнях суспільного виробництва – на рівні мікро- і макроекономіки. Вона передбачає аналіз економічного станупідприємств, галузей, регіонів і країни в цілому, тобто її слід розглядати у сукупності галузево-територіальних відносин.Критеріями економічної безпеки будь-якого макро- і мікроекономічного суб’єкту є збереження цілісності, економічної і політичноїнезалежності країни, створення умов її соціально-економічного зростання й розвитку підприємств, а також стабільного життя людей і їхдобробуту.СПИСОК ДЖЕРЕЛ1. Горбатюк А.В. Податкове регулювання економічної безпеки: історичні витоки проблеми / Проблемы и перспективы развитиясотрудничества между странами юго-восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ. Сборникнаучных трудов. – Севастополь – Донецк: ДонНУ, РФ НИСИ, 2009. – 856 с. – С.709-712.2. Соціальна політика та економічна безпека. Монографія /Під заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Крихтіна Є.І. – Донецьк: Каштан, 2004. – 336 с.3. Головінов О.М. Національна безпека і економічна політика держави //Социальная экономика: Научный журнал. – 2007. – № 3-4.4. Малигіна В.Д., Булгакова О.В. Захист прав споживачів і безпека продовольства //Прометей: Регіональний збірник наукових праць зекономіки. – 2006. - № 1(19).5. Судакова О. логістизація як засіб забезпечення економічної безпеки підприємства // Схід: Аналітично-інформаційний журнал. – 2008. - №3 (87). – С. 3-8.6. Закон України «Про основи національної безпеки України» - № 964-ІV від 19 червні 2003 р. – http://www.nbuv.gov.ua7. Економічна безпека і проблеми господарсько-політичної трансформації соціально-економічних систем: Матеріали міжнародної науковопрактичноїконференції. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2009. – 407 с.8. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) „Шляхом Європейської інтеграції” /Авт. кол.: А.С.Гальчинський,В.М.Геєць, та ін. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.9. Большая советская энциклопедия (В 30 томах) / Гл. ред.: А.М.Прохоров. Изд. 3-е. – М.: Советская энциклопедия, 1969-1978.10. Экономическая энциклопедия: Политическая экономия (В 4-х томах) /Гл. ред. А.М.Румянцев. – М.: Советская энциклопедия, 1972-1980.11. Советский энциклопедический словарь. Изд. 2-е /Гл. ред. А.М.Прохоров. – М.: Советская энциклопедия, 1983. – 1600 с.12. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень /Уклад. Л.О.Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с.13. Даль В.И.Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-х омах. – М.: Рус.яз., 200. – Т.1: А-З – 2000. – 699 с. – С.69.14. Даль В.И.Толковый словарь живого великорусского языка: В 4-х омах. – М.: Рус.яз., 200. – Т.2: И-О – 2000. – 779 с. – С.676.15. Економічний словник-довідник: За ред.. док. екон. наук, проф.. С.В.Мочерного. – К.: Femina, 1995. – 368 с. (Nota-bene).16. Економічна енциклопедія: У трьох томах / За ред.. док. екон. наук, проф. С.В.Мочерного. – К.: Видавничий центр «Академія». Т.1. – 864 с.17. Економічна енциклопедія: У трьох томах / За ред.. док. екон. наук, проф. С.В.Мочерного. – К.: Видавничий центр «Академія». Т.2. – 848 с.18. Козаченко Г.В., Пономарьов В.П., Ляшенко О.М. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення: Монографія. – К.:Лібра, 2003. – 280 с.19. Основы экономической безопасности (государство, регион, предприятие, личность) / Под ред. Е.А. Олейникова. – М., 1997. – 228 с.20. Грунин О.А. Экономическая безопасность организации / О.А.Грунин, С.О.Грунин. – СПб.: Питер, 2002. – 257 с.213

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 201021. Бендіков Л. Економічна безпека промислового підприємства // Консультант директора. – 2000. – № 2 (110)РЕЗЮМЕВ статті розглядається теоретико-методологічний аспект економічної безпеки як категорії. економічної науки. З’ясуються сутність, складові ікритерії економічної безпеки країни.РЕЗЮМЕВ статье рассматривается теоретико-методологический аспект экономической безопасности как категории экономической науки. Выясняютсясущность, структура, критерии экономической безопасности государства.SUMMARYThis article contains the analyses of theoretical methodological aspect of economic safety as economic category. Expose essence, structure, criterionsstate economic safety.УЧАСТЬ УКРАЇНИ У СВІТОВИХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ: ЕКСПОРТ ТОВАРІВ І ПОСЛУГГресс К.В., аспірантка, Донецький національний університет ⋅Постанова проблеми. У останій час все більш актуальним постає питання щодо доцільності глобалізаційних перетворень у світовомумасштабі функціонування окремих держав-учасників міжнародних відносин. В той же час глобалізаційні зміни у світовій економіці єважливими з точки зору зближення та поєднання інтересів окремих цивілізацій, країн, культурних суспільств, економік через обмін товарами,інформацією, фінансовими та майновими ресурсами, людським капіталом, культурними надбанями. Розвиток технологій, зв'язку, науки,тарнспортних і логістичних систем обумовили як нестримний характер розвитку цих процесів, так і об'єктивну необхідність участі у нихокремих держав та економік. А включення окремих держав до світової системи господарювання можливо тільки за умов комплексної участі уміжнародних економічних процесах як через міжнародний рух капіталу, робочої сили так і торгівлю товарами і послугами.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам глобалізації світогосподарських зв'язків, участі України у світовихглобалізаційних процесах, розвитку міжнародного економічного співробітництва, аналізу ефективності експортних операцій у своїх чисельнихнаукових працях приділяли увагу такі вчені економісти як: Макогон Ю., Антонюк Л., Сахеніан А., Лук’яненко Д., Савельєв Є., які у своїхчисельних працях досить докладно розкрили різноманітні аспекти проблеми, яка досліджується.Виділення невирішеної проблеми. Незважаючи на те, що гобалізація є об'єктивною реальністю розвитку світового суспільства, все ждля того щоб скористуватись її перевагами необхідно з використанням світового досвіду як приводити до міжнародних стандартів системудержавного управління, так і проводити роботу з комплексного налагодження функціонування зовнішніх економічних механізмів, в тому числіі механізмів зовнішньої торговельної діяльності країни.Ціль наукової статті. Однак, хоча глобалізація і є каталізатором якісних змін в економічній складовій життєдіяльності суспільства всеж важливим є вирішення питання відносно як інтеграції окремих держав до світової системи господарювання, так і їх участі у світовихглобалізаційних процесах з огляду на історичний досвід, з точки зору аналізу показників, які характеризують окремі досягнення такої участі.Результати дослідженя. З економічної точки зору, глобалізація співвідноситься зі світовою економічною інтеграцією й спирається натакі категорії як міжнародна торгівля, міжнародна інвестиційна діяльність, міжнародна міграція. З історичної точки зору глобалізація єлогічним продуктом епохи промислової революції в першій економічній супердержаві - Великобританія в 19 столітті. Саме тоді бурхливийрозвиток поточного виробництва, глобальних (міжнародних) зв'язків, наявність технічних можливостей для налагодження торговельнихкомунікацій, формування світової торговельної інфраструктури сприяло створенню відкритої світової торговельної системи. У цілому можнавиділити кілька етапів активізації глобалізаційних процесів.Перший етап глобалізації тривав з 1870 року до початку Першої світової війни. Саме в цей період активно розвивається транспортнаінфраструктура й удосконалюється технологія логістизації міжнародних товарних і транспортних потоків. Це стимулює зняття торговельнихбар'єрів, що знаходить своє відображення в збільшенні обсягів світового експорту з 4 до 8 відсотків від валового торговельного обороту. Крімтого, більше 12% світового населення емігрувало в нові країни. І більше 60 мільйонів чоловік імігрувало із Європи в Північну Америку й іншічастини Нового Світу. Активна колоніальна економічна політика сприяла тому, що активізувалася й внутрішня міграція в Індії з більшегустонаселених частин країни в менш густонаселені. Спостерігалося масове переселення населення з Індії й Китаю в Шрі-Ланку, Таїланд йВ'єтнам.Другий етап глобалізації наступив з початком епохи протекціонізму наприкінці Першої світової війни. Негативні тенденції розвиткусвітової економіки, наявність торговельних бар'єрів, тарифні війни, загальносвітова рецесія, сприяли спаду міжнарлодної торгівлі до рівня 1870року.Після другої світової війни наступив третій етап глобалізації. Темпи й масштаби глобалізаційних змін у світі різко прискорилися, щов сукупності зі швидким поширенням інформаційних технологій і впровадженням глобальної системи інтернет комерції привело донеминучого якісного переходу від локальних зусиль окремих держав по економічному домінуванню в певних регіонах світу до глобальногохарактеру ведення й структурування міжнародних господарських взаємовідношень у світовій економіці. Подібні зміни з 1950 р. по 1980 р.торкнулися насамперед розвитку інтеграційних взаємин між розвиненими країнами Європи, Північної Америки і Японії шляхом реставраціїторговельних відносин і лібералізації торгівлі. Однак, країни що розвиваються в основному широко не приймали участі в цьому процесі. Їхняроль у становленні системи післявоєнної світової економіки складалася в торгівлі сировинними товарами й дешевою робочою силою. Проте нацьому етапі деякі країни вигідно скористалися із процесу глобалізації. Так для економіки Китаю кількість сільського бідного населенняскоротилася з 250 мільйонів в 1978 році до 34 млн в 1999 році.Останній етап глобалізації, по оцінці деяких аналітиків почалася в 1980 році [1], і був викликаний модернізацією й прискореннямтранспортних схем доставки продукції, що в сукупності з удосконаленням комунікаційних технологій сприяло бурхливому росту міжнародноїінвестиційної діяльності й інвестуванню капіталів в економіку країн, що розвиваються, з метою мінімізації витрат на робочу силу йудосконалення процесів міжнародної торгівлі. Це привело до того, що наприклад в Індії бідність скоротилася на 40% протягом 1990-х років.Для В'єтнаму лібералізація торгівлі сприяла тому, що в період з 1990 р. по 1999 р. більше 98% населення відзначали поліпшення життєвогорівня.Проте глобальні зміни у світовій економіці не завжди можуть бути прийнятні для реалізації в окремих економіках світу. Так,наприклад, багато країн Африки так і не змогли налагодити виробництво высококонкурентних технологічно складних товарів, беручи участь усвітовій торгівлі шляхом експорту сировини й матеріалів первинної обробки. У значній мірі це викликано тим, що в цих країнах практичновідсутні ринкові інститути керування економікою й присутні традиційні культурні обмеження на участі у світовій торговельній системі.Подібні обмеження до участі у світових глобалізаційних процесах проявляються шляхом відмови в покупці низькоякіснихсировинних товарів й обмеження на участь у міжнародних торговельних процесах, шляхом створення бар'єрів для переміщення товарів,робочої чинності й капіталів. У свою чергу це сприяє гальмуванню процесів світової інтеграції й формує певний протестний електорат українах аутсайдерах світової економіки. У той же час глобализаційні процеси в країнах локомотивах світової економіки сприяють:високому рівню заробітної плати корінних робітників і високогму прибутку транснаціональних корпорацій,конгломеративній урбанізації й припливу трудових мігрантів ,вартість праці яких украй низька, у міста,наявності низької інфляції й низьких процентних ставок за користування капіталом,розробці высокотехнологічних секторів світової економіки.© Гресс К.В., 2010214

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Однак, незважаючи на певні бар'єри для рівноправного входу останнім часом намітилася загальносвітова тенденція активноїінтеграції економік що розвиваються, у світову систему господарювання. Це відбувається у зв'язку з переміщенням високотехнологічнихвиробництв у країни з низькою вартістю робочої сили, доступністю сировинних баз у таких країнах, сприятливим інвестиційним кліматом інаявністю досить слабких конкурентних бар'єрів.Слід зазначити, що саме торговельна діяльність найбільшою мірою сприяє реалізації інтеграційних пріоритетів і формуваннюпередумов для участі країн у глобалізаційних змінах світової економіки. Так, наприклад, обсяги торгівлі товарами промислового призначення з1950р. по 2000р. виросли більш ніж у сто разів із із $ 95bn до $ 12 трлн дол.США. [2]. Саме активна робота на ринку товарів промисловогопризначення сприяла тому, що економіка таких країн як Японія, Корея й Китай активно інтегрується у світову систему господарюванняшляхом експорту товарів в економічно розвинені країни.Зростає роль не тільки державних органів влади як лобістів інтересів окремих галузей національної економіки але й рольтранснаціональних корпорацій, які у своїй діяльності орієнтовані на використання мультинаціональних механізмів активізації глобалізаційнихпроцесів на світовому рівні. Транснаціональні корпорації стають усе більше глобальними, переміщаючи фактори виробництва в ті країни,робоча сила, сировина й ресурси в яких мають найменшу вартість [5]. Однак, можуть спостерігатися й процеси переміщення окремих товарнихгруп у рамках окремих виробництв ТНК. Так, наприклад транснаціональна корпорація Toyota провадить доставку запчастин з Японії в СШАдля збірки автомобілів.У цьому зв'язку представляється цікавим ефективності реалізації глобалізаційних процесів Україною, як суб'єктом міжнародногоправа й учасником світової системи господарювання.Аналізуючи ефективність включення України у світову систему господарювання по показнику експорту по торгівлі товарами (рис.1)слід зазначити наступне:по-перше, найбільша питома вага по експортній торгівлі товарами доводиться на країни Європи (у середньому 55-60% від загальногообсягу експорту),по-друге, Азіатський регіон є другим по значимості для розвитку експортних торговельних операцій (30-32%),у третіх, країни Африки й Америки мають низьку привабливість для розвитку експорту, оскільки частка країн із цих регіонівколивається в межах 5%,у четвертих, експорт у країни Австралії й Океанії практично не робить ніякого впливу на розвиток міжнародних експортних операційУкраїни.100%90%80%70%60%50%40%30%20%10%0%2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008Європа Азія Африка Америка Австралія і ОкеаніяРис.1 Експортні операції з торгівлі товарами Україною з країнами світу в 2002-2008 рр., млн.дол.СШАТрадиційними товарами, які експортувались з України в цей період були (мал.2):60504030201002002 2003 2004 2005 2006 2007 20081 група 44,2 49,3 50,8 48,6 49,1 46,6 472 група 41,3 39,7 36,8 40 42,1 42,8 42,13 група 14,5 13,9 12,4 11,4 8,8 10,6 10,9Рис.2 Структура експорту товарів виходячи з укрупнених товарних груп за 2002-2008 рр., %1 група: готові харчові продукти, мінеральні продукти, продукти рослинного походження, жири та олії тваринного або рослинногопоходження, продукція хімічної та пов'язаної з нею галузей промисловості, текстиль та вироби з текстилю, механічне обладнання, машини тамеханізми, електрообладнання та їх частини, транспортні засоби та шляхове обладнання;2 група: недорогоцінні метали й вироби з них;3 група: живі тварини, продукти тваринного походження, полімерні матеріали, шкіряна та хутряна сировина та вироби з них, маса здеревини та інших волокнистих целюлозних матеріалів, взуття, вироби з каменю, гіпсу, цементу, кераміки, скла, різні промислові товари, інше.215

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Спостерігається чітка тенденція щодо зацікавленості іноземних партнерів у продукції металургії, машинобудуванні, хімічної танафтохімічної продукції. У тієї ж годину продукція кінцевої обробки (перш за всі товари широкого споживання) не знаходить попиту назакордонних ринках.Починаючи з 1960 року, завдяки лібералізації тарифних і нетарифних бар'єрів у світовій економіці значно збільшилися обсягиекспорту продукції обробної промисловості, і насамперед за рахунок розвитку сектора послуг. Останнім часом деякі транснаціональнікорпорації, такі як Apple стали підвищена увага приділяти аутсорсингу й офшорингу в країнах Азії й Латинської Америки.Що стосується участі України у світових глобалізаційних процесах через експорт посслуг, те отут спостерігаються наступні тенденції(рис.3):100%90%80%70%60%50%40%30%20%10%0%2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008Європа Азія Африка Америка216Рис.3 Структура експорту послуг виходячи з укрупнених груп за 2002-2008 рр. %по-перше, країни Європи є найбільш бажаними партнерами для України, бо смороду на протязі аналізованого періоду займаютьбільш ніж 80 % від усього обсяге експортних операцій з послуг,по-другу, країни Азії, незважаючи на географічну близкість займають в операціях з експорту послуг другу місце за щаначимістю(близько 10%),по-трете, країни Америки в розвитку експортних операцій відіграють також незначну роль (близько 10%), що обумовлено перш завсі, географічною віддаленістю країн,по-четверте, країни Африки майже не впливають на обсяги експорту України (1-2% від загального обсягу), що обумовлено якгеографічною віддаленістю, так і внутрішнім менталітетом споживання в цих країнах,по-четверте, країни Австралії та Океанії зовсім не цікавлять експортні послуги, які надає Україна, і смороду не можуть розглядатисьяк потенційно важливі партнери (обсяг наданих послуг майже дорівнює 0%).Структура наданих послуг(мал.4), характеризується тим, що в ній стійко переважають транспортні послуги (група 1), у той час якінші види послуг (група 2), є другорядними.1008060402002002 2003 2004 2005 2006 2007 20081 група 83,5 83,5 82,7 76,1 73 71,3 67,72 група 16,5 16,5 17,3 23,9 27 28,7 32,3Рис.4 Структура експорту послуг виходячи з укрупнених груп за 2002-2008 рр., %При цьому, у структурі транспортних послуг найбільш важливим елементом є послуги трубопровідного транспорту, обсяг якихколивається в межах 40-50%. З малюнка видно позитивну тенденцію зміни структури експортних послуг, яка полягає в збільшенні часткинадання послуг з: зв'язку, подорожей, будівництва, страхування, фінансових операцій, комп'ютерного супроводу, роялті та ліцензування, і т.д.,що позитивно сприяє розвитку міжнародного співробітництва.Висновки і пропозиції. Таким чином глобалізація є обєктивним чинником становлення нового економічного суспільства, у якомунайбільших вигід досягне та країна, у якій функціонування усіх господарчих механізмів (в тому числі і тих, які регулюють ефективністьекспорту) буде найбільш дієвим. У цьому сенсі перед Україною постає важливе завдання з оптимізації структури торгівлі товарами і послугамидля досягнення найбільших ефектів від міжнародного співробітництва. В той же час механізми досягнення найбільших позитивних ефектівпотребують подальшого вивчення.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. http://news.bbc.co.uk/2/hi/business/6279679.stm2. http://youthink.worldbank.org/issues/globalization/3. http://www.globalpolicy.org/globalization/globalization-of-the-economy-2-1.html

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20104. Saxenian Anna Lee. Regional Advantage: Culture and Competition in Silicon Valley and Route 128, Harvard University Press, 1994.5. Макогон Ю.В., Орехова Т.В. Глобализация и Украина в мировой экономике. – Донецк: Альфа-пресс, 2005. – 400 с.6. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації / Л.Л. Антонюк. – К.: КНЕУ, 2004. – 275 с.7. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / за ред.. Д.Г.Лук’яненка. – К.: КНЕУ, 2001. – 538 с.8. Савельев Е.В. Украинский путь к новой экономике // Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій:регіональний аспект. Зб.наук. праць. Ч.1. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – С.44–489. Статистичний щорічник України за 2007 р. За ред.О.Г.Осауленка. – К.: Консультант, 2008. – 571 с.РЕЗЮМЕРозглянуто етапи глобалізації. Проаналізовані в динаміку показники обсягу експорту товарів і послуг, структура експорту. Зроблено висновкипро необхідність оптимізації структури експорту для України й значенні країн Європи для розвитку міжнародного співробітництва.РЕЗЮМЕРассмотрены этапы глобализации. Проанализированы в динамике показатели объема экспорта товаров и услуг, структура экспорта. Сделанывыводы о необходимости оптимизации структуры экспорта для Украины и значении стран Европы для развития международногосотрудничества.SUMMARYGlobalisation stages are considered. Indicators of volume of export of goods and services, export structures are analysed in dynamics. Conclusions aredrawn on necessity of optimisation of structure of export for Ukraine and value of the countries of Europe for development of the internationalcooperation.УКРАИНА КАК ОСНОВНАЯ СОСТАВНАЯ ЧАСТЬ ЭНЕРГЕТИЧЕСКОГО МОСТА МЕЖДУ ЕВРОПОЙ И АЗИЕЙГрузан А.В., аспирант Донецкого университета экономики и права ⋅Генеральные направления энергетических коммуникаций стали важным фактором современной геополитики. На евразийскомконтиненте идут геоэкономические войны — борьба за контроль «энергетических мостов». Энергетические ресурсы являются важнымфактором социально-экономического развития. Некоторые нефтедобывающие страны превратили безжизненные территории в цветущиесады. Но известны и другие примеры. В недалеком советском прошлом нефтедоллары обеспечили существование золотого застойного периодакоммунистического режима, имитирующего научно-технический прогресс.Энергетика является двигателем научно-технического прогресса и предпосылкой экономического развития практически всех странмира. Энергия проникает во все сферы человеческой жизни, а потребление энергии является обязательным условием существованиячеловечества.Энергетические ресурсы имеют значение для благосостояния любого государства, однако основная их часть сконцентрирована лишьв некоторых. Принято считать, что энергоресурсы призваны обеспечивать развитие мировой экономики в целом, то есть и экономик небогатыхв ресурсном плане стран тоже, но диспропорции в межстрановом распределении этих ресурсов превратились в важный элемент международнойполитики. Государства, обладающие избыточными энергоресурсами, имеют возможность укреплять мощь за счет средств, которые поступаютот продажи ресурсов, и использовать политико-экономическое влияние, обусловленное энергетическим фактором. Страны, лишенныересурсного потенциала, зависят от уровня мировых цен на энергоресурсы. Они вынуждены учитывать и угрозу эмбарго стран-экспортеров.Энергетика влияет на политику государств, предоставляющих транспортные коридоры для экспорта. Транзитные страны получиливозможность не только обеспечивать себе дополнительные бюджетные поступления, но и оказывать влияние на потребителей ипроизводителей сырья.Российско-украинское сотрудничество в энергетической области складывалось на протяжении длительного периода времени. Этомуспособствовали интенсивные торговые отношения между двумя странами, не прерывавшиеся на протяжении столетий.В советский период в основных чертах была сформирована инфраструктура энергетического взаимодействия: освоена добычаэнергоресурсов, проложена сеть трубопроводов, связавшая украинских и европейских потребителей с источниками сырья. Тогда же быланаработана договорно-правовая база поставок, которая во многом сохраняет свое значение вплоть до настоящего времени.В советский период экономики России и Украины представляли собой части единого народнохозяйственного комплекса СССР. К1991 г. Советский Союз обладал крупнейшей в мире базой по добыче, переработке и транспортировке энергоносителей. Добываемые ресурсыудовлетворяли потребности всех 15 союзных республик, соцстран Восточной Европы и отчасти западноевропейских государств.Распад СССР разрушил единое энергетическое пространство. Новые государства, образовавшиеся на месте бывшего СССР,унаследовали отдельные части единого энергетического комплекса. В силу технологических причин он мог функционировать лишь как единоецелое. В результате возникли многочисленные проблемы, связанные с взаимозависимостью бывших союзных республик, и, прежде всегоРоссии и Украины.Украина располагает развитым электроэнергетическим комплексом, который позволяет полностью обеспечить потребности страны вэлектроэнергии, а также поставлять ее на экспорт. Более 40 % электроэнергии производится на АЭС, 50 % - на электростанциях, использующихуголь, нефть и газ, а 10 % - на ГЭС. Все генерирующие мощности и система транспорта электроэнергии находятся в собственности государства.Основную роль в ресурсном обеспечении ТЭК Украины играет угольный сектор, развитию которого украинское правительствоуделяет большое внимание. Начиная с 1996 г. уровень добычи угля поддерживается в пределах 62 - 63 млн. т. Основная часть добывающихпредприятий располагается в Восточной Украине (Донецкая и Луганская области). В результате реформирования угольной промышленностибыло создано 21 акционерное объединение, а также началась приватизация некоторых из них. Многие добывающие предприятия угольнойотрасли убыточны, и для их поддержания "на плаву" правительство вынуждено субсидировать их деятельность. Украинские власти крайненеохотно идут на закрытие нерентабельных шахт, несмотря на выделение Мировым банком 300 млн. $ для реструктуризации отрасли. Этосвязано с тем, что такие действия могут обострить социально - экономическую ситуацию в Восточной Украине.Обладая хорошо развитой системой нефтепроводов, а также морскими портами, Украина играет важную роль в транзите российскойи казахстанской нефти в страны Восточной и Западной Европы. Ежегодный объем транзита нефти через украинскую территорию составляет 55- 60 млн. т. В связи с перспективами наращивания транспортировки нефти из Каспийского региона в 2002 г. было завершено строительствонефтепровода Одесса - Броды. Он связывает морской терминал "Южный" возле Одессы с Западной Украиной где располагаются дванефтеперерабатывающих предприятия. Общая пропускная способность этого нефтепровода составляет 9 - 14 млн. т. нефти в год. Всоответствии с планами его развития предусмотрено увеличение мощности до 45 млн. т. в год. Украинские власти ведут переговоры с Польшейи другими странами ЕС относительно возможности продления этого нефтепровода до польского города Плоцк. Учитывая то, что Украина несмогла убедить поставщиков каспийской нефти прокачивать нефть по маршруту Одесса - Броды, в 2004 г. по предложению ряда российскихкомпаний начата транспортировка нефти в реверсном режиме, т. е. до Одессы и далее - танкерами в Средиземное море.На Украине находятся 6 нефтеперерабатывающих заводов, общая мощность которых составляет более 50 млн. т. в год. Однако этипредприятия работают не на полную мощность, и до недавнего времени не получали сырую нефть в объемах, достаточных для удовлетворениявнутренних потребностей страны в нефтепродуктах. После того, как по предложению украинских властей часть акций ряда НПЗ былаприобретена российскими нефтяными компаниями, загрузка этих предприятий увеличилась.© Грузан А.В., 2010217

218Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Украина унаследовала от Советского Союза мощную газотранспортную систему, явно избыточную для удовлетворения внутриукраинских потребностей. Именно по территории этой республики в советское время были проложены основные трубопроводы, позволяющиетранспортировать западносибирские нефть и газ далее на Запад. Пропускная способность газотранспортной системы составляет на входе 287,7млрд. куб. м в год, а на выходе - 170,3 млрд. куб. м (в т. ч. 134,3 - в страны Западной Европы). Такие объемы позволяют Украине игратьведущую роль в вопросах транзитных поставок российского природного газа в европейские страны. Газотранспортная система обеспечиваетподачу газа как внутренним потребителям, так и экспортные перетоки российского газа в европейские страны.Идущий через Украину транзитом природный газ попадает в Австрию, Болгарию, Венгрию, Германию, Грецию, Италию,Македонию, Польшу Румынию, Словакию, Турцию, Францию, Чехию и другие страны. В общем, на украинскую газотранспортную системуприходится более 90 % общего объема российского газа в страны центральной и западной Европии, Турции, не беря в расчет развитиеальтернативных маршрутов. Очевидно, Украина весь постсоветский период являлась и остается основным "газовым мостом" между Россией истранами Европы.Рассчитывая на сохранение и даже укрепление своего монопольного положения в транзите российского газа в Европу, а такжеучитывая будущее расширение его потребления европейскими странами, украинская сторона проводит активные работы по расширению своейгазотранспортной системы.Среди сооружавшихся в начале XXI в. новых важнейших объектов необходимо отметить такие как: газопроводы Хуст-Сату-Маре(Румыния), Ананьев-Измаил, газопровод-перемычка Тальное-Ананьев, компрессорные станции "Тарутино" и "Ананьев", а так же на газопроводТоржок-Долина. Газопровод Хуст-Сату-Маре дает возможность подавать газ в южные районы Румынии и увеличение транзита с 4 млрд. куб. до10 млрд. куб. в год. Введение в эксплуатацию газопроводов и компрессорных станций в южном направлении сделает возможным увеличениеподачи газа в Балканские страны и в Турцию с 23 млрд. куб. до 38 млрд. куб. в год. Строительство 4 компрессорных станций на газопроводеТоржок-Долина даст возможность увеличить поток газа из России через Белоруссию с 4 млрд. куб. до 29 млрд. куб. в год. В общем, всеупомянутые проекты увеличат транзитную пропускаемость газотранспортной системы Украины.Еще одна важная деталь - на территории Украины в советское время была сооружена сеть подземных хранилищ газа с общимобъемом 30 млрд. куб. м, состоящая из четырех комплексов (Западноукраинский, Киевский, Донецкий и Южноукраинский). Подземныегазохранилища используются для сглаживания как пиковых, так и сезонных неровностей в потреблении газа. Связанные в единую системусетью газопроводов, подземные газохранилища обеспечивают высокую надежность функционирования всей газотранспортной системы,гарантируют бесперебойность как поставок газа внутренним потребителям, так и транзита российского газа в Европу.Энергетическая политика Украины в 2004 - 2009 гг. исходила из следующих предпосылок. Поскольку страна является важнымтранзитным центром на пути в Европу, вопросы транспортировки углеводородов занимают важное место в международных приоритетахэнергетической политики страны. При этом можно выделить два ключевых аспекта транзитной стратегии Киева, характерных для периода до2008 г.Во-первых, это стремление сохранить существующее монопольное положение страны по транзиту нефти и газа из России в страныЕвропы. Это дает возможность получать значительную часть этих ресурсов в качестве платы за транзит.Во-вторых, это намерение добиться сооружения новых трубопроводов с участием Украины через ее территорию, что даствозможность диверсифицировать источники поставки нефти и газа, а также получить дополнительный рычаг воздействия на Россию.Кроме того, в энергетической дипломатии Украины всегда ощущалось внимание к использованию транзитного фактора дляукрепления регионального геополитического положения страны и повышения ее ценности для Евросоюза в качестве основногоэнергетического моста между странами ЕС и Россией, а также ресурсными государствами Каспийского региона и Центральной Азии.Одним из примеров украинской энергетической дипломатии стала деятельность по замораживанию строительства ветки газопроводаРоссия - Польша в Словакию ("словацкой перемычки"), реализация которой могла бы ослабить монопольное положение Украины в качестветранзитной страны для российского газа. В частности, этот вопрос постоянно поднимался на всех уровнях в ходе официальных встречпредставителей Украины и Польши. Кроме того, Украина очень ревностно относилась к развитию газотранспортного маршрута черезБелоруссию, к проекту "Голубой поток", а также к проекту Североевропейского газопровода.При разделе "советского наследства" Россия получила львиную долю добывающих мощностей. В 1970 - 1980-е гг. в ЗападнойСибири был создан гигантский нефтегазовый комплекс, рассчитанный на удовлетворение потребностей всего соцлагеря. Это позволило Россиисразу же превратиться в одного из крупнейших мировых экспортеров энергоносителей. Унаследовав от СССР статус великой энергетическойдержавой, Россия даже в хаотичные 1990-е гг. продолжала играть заметную роль в мировых энергетических делах. Одним из ключевыхнаправлений ее энергетической политики являлись страны СНГ, с которыми она была связана прежними экономическими и технологическимисвязями.В отношениях России - крупнейшего экспортера энергоресурсов на постсоветском пространстве и Украины - ключевой "транзитной"страны на протяжении рассматриваемого периода существовали устойчивые проблемы. В наиболее концентрированном виде эти проблемыпроявлялись в постоянных конфликтах и трениях вокруг "газового вопроса".Газ является особой статьей российского экспорта, играя исключительно важную роль как в развитии внутренней экономики, так и вукреплении внешнеэкономических позиций. На долю России приходится более 30 % мировых доказанных запасов природного газа и свыше 20% газодобывающих мощностей. Являясь крупнейшим экспортером природного газа, она обеспечивает более 25 % потребностей в этом видетоплива Европы. Россия также имеет обширную внутреннюю сеть газотранспортных и газораспределительных объектов и является вторымпосле США потребителем природного газа. Газовая отрасль остается постоянным источником валютных поступлений и в значительной степениспособствует экономическому росту России.У России есть веские основания считать Украину ненадежным, необязательным партнером. И здесь на первый план выходит одна изглавных проблем российско-украинских отношений - долги за поставки из России природного газа. Несанкционированное изъятие газапроизводят не мелкие мошенники, а предприятия Минэнерго Украины и прочие промышленные гиганты, как правило, с одобренияадминистраций областей. Это явление стало элементом государственной политики, поскольку санкционируется, судя по всему, нагосударственном уровне. Известно об этом на Украине всем, однако, не только никто не несет ответственности, но эти действия негласнопоощряются, поскольку слишком много в этой афере заинтересованных лиц, в том числе на высоком уровне. Это большая проблема. И мыхотим подчеркнуть: мы не хотим воровать газ, не хотим накапливать долги, мы хотим цивилизованно рассчитаться. Наше правительствоактивно работает над этой проблемой, поскольку она является важным препятствием на пути цивилизованного развития наших двухстороннихотношений.По оценкам экспертов, в отдельные периоды из газопроводов незаконно откачивалось топливо на сумму до 70 млн. долл. в месяц.Ежедневный "перебор" газа Украиной составляет 100-120 миллионов кубометров в сутки, а в год в подземные хранилища на территорииУкраины закачивается 16-17 миллиардов кубометров российского газа. При этом невозможно точно определить, сколько из этого объема беретУкраина для собственных нужд. Россия же до сих пор не получает от Украины за это "ни рубля".Начиная с 2001 г., дефицит торговли Украины с Россией превышает 4,5 млрд. дол. США. Растущий дисбаланс во взаимномтоварообороте украинская сторона не способна возместить ни товарами, ни "живыми" деньгами. Всякий раз Киев стремился избежать платежейпод различными предлогами, в т. ч. давая туманные политические обещания. Пытаясь решить проблему газовых долгов любыми способами,Украина давила на Россию, угрожая увеличить транзитные тарифы на прокачку газа через ее территорию и повысить арендные платежи запребывание российского Черноморского флота в Севастопольской бухте.Россия неоднократно проявляла добрую волю и понимание трудностей Украины в оплате российских энергоносителей. Украина -единственная страна на постсоветском пространстве, которая получила право реэкспортировать российские энергоресурсы (4,5 - 5 млрд. куб. м.газа в год), что обеспечивало ежегодное поступление в ее бюджет до 600 млн. $. Кроме того, Россия обязалась открыть транспортный коридорУкраине для поставок туркменского газа и согласилась на 10-летнюю рассрочку платежей по ее газовым долгам.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010В этих условиях донорский российский газ во многом способствовал стабилизации социально - экономического положения Украины,поддерживая оставшиеся на плаву промышленные предприятия, обеспечивая отопление жилищ.Еще одна важная причина фактического субсидирования Россией украинской экономики заключалась в том, что газотранспортная ираспределительная система, созданная еще в советское время, могла функционировать лишь как единое целое. В результате "Газпром" оказалсябессильным наказать за неплатежи или открытое воровство газа страны, через которые проходят транзитные газопроводы.Половина газохранилищ бывшего Советского Союза находится в Украине. На нефть и газ, экспортируемые через украинскиекоммуникации, приходится 80 - 85 % валютной выручки России от их продажи. Являясь монополистом в транзите российского газа в страныЕвросоюза, Украина пытается диктовать свои условия при установлении транзитного тарифа.Отсутствие у "Газпрома" квалифицированной команды переговорщиков зачастую приводило к неспособности защитить интересыРоссии и к неоправданным коммерческим потерям. Так по заявлению заместителя председателя правления А. Рязанова на заседании комиссииСовета Федерации по взаимодействию со Счетной палатой РФ, "Газпром" фактически вынужден списать 280 млн. $ долга компании "Единыеэнергетические системы Украины", который образовался в то время, когда ею руководила Ю. Тимошенко. "Газ был ей поставлен - деньги неоплачены. Мы подготовили решения всех судов, в том числе арбитражных. Попытались эти решения применить на Украине и изъятьимущество. Нам сказали, что у той компании, которая у нас покупала, активов практически нет".Через Украину проходит до 80% российского газового экспорта в Европу. Украина является крупнейшим нетто-импортером газа инефти... Украина импортирует до 80% своих газовых запасов из России или Туркменистана, в случае же с нефтью, то здесь объем импортныхпоставок из России составляет приблизительно 90%". В итоге получается, что Россия и Украина очень сильно зависят друг от друга, и внастоящий момент ни та, ни другая сторона не в состоянии избавиться от этой зависимости. Россия экспортирует газ в 19 государствЗападной, Центральной и Юго-Восточной Европы, где крупнейшими импортерами остаются Германия, Италия и Франция. Общий объемэкспорта российского газа на рубежах столетий составил 126 млрд. куб. метров. Практически, Западная Европа «сидит» на российской«газовой» игле и прекращение поставок газа чревато самыми неприятными социальными потрясениями. Западная Европа являетсястратегическим направлением развития газотранспортных систем российского «Газпрома». Активная экспансия на западноевропейском рынкеобеспечивает основные доходы от экспорта российского газа. Об этом свидетельствуют подписанные долгосрочные соглашения с Рургазом,концерном АВВ и другие, создающие фундамент «газового моста», включая передачу высокоэффективных западных технологий в областиразведки и переработки газа. Крупнейшим заказчиком Газпрома является немецкая компания Рургаз. Большинство трубопроводов,снабжающих газом Западную, Центрально-Восточную, Южную Европу и Турцию проходят через Украину. Учитывая, что 90 % природногогаза экспортируется через территорию Украины, где на протяжении длительного времени отмечался несанкционированный отборэнергетического сырья, Россия начала осуществлять политику диверсификации транспортных маршрутов, предусматривающих организациюальтернативных путей экспорта газа на европейские рынки. Главный «газовый мост» будет сооружен между Россией и Западной Европойчерез Белоруссию и балтийские порты. Трасса будущего трубопровода Ямал - Европа пройдет западным маршрутом через Белоруссию кБерлину и далее в Голландию и Францию. Наращивается мощность южной газотранспортной системы из России в Украину, Молдавию,Румынию, Болгарию, Грецию и Турцию. Осуществляется проект прокладки трассы по дну Черного моря между Новороссийском и турецкимпортом Самсун. Таким образом, все причерноморские страны являются потребителями российского природного газа, хотя это не исключаетвозможность создания альтернативных источников снабжения. Газотранспортные системы соединяют Россию с республиками ЮжногоКавказа и Центральной Азии.После распада СССР сложилась новая геостратегическая ситуация в экспорте российского газа. Потеря портов на Балтийском иЧерном морях, политические и экономические проблемы транспортировки газа в Западную Европу через территории новых независимыхгосударств, увеличение опасности экономического отторжения Дальнего Востока, возрастание геоэкономической роли Азиатско-Тихоокеанского региона обусловили формирование российской концепции восточного «газового моста». Япония, Южная Корея, Тайвань,Таиланд и другие азиатские страны являются крупными импортерами природного газа. На уровне 2010 года нижняя граница емкостиместного рынка Японии, Южной Кореи и Китая в российском природном газе оценивается в 40-50 млрд. куб м. Среди многочисленныхинвестиционных проектов рассматривается вариант сооружения мощной Транссибирской газовой магистрали: северные районы Тюменскойобласти - Красноярск - Иркутск - Улан-Удэ - Чита - Китай - Южная Корея. В последующем, возможно подключением к трассе месторожденийТомской и Иркутской областей и Республики Саха (Якутия). Еще в 70 — 80-х годах планировалось освоение месторождений в Якутии и наСахалине для экспорта в Японию природного газа, однако ограниченные инвестиционные возможности России не позволили реализовать этикомпенсационные проекты.РЕЗЮМЕЭнергетические ресурсы имеют значение для благосостояния любого государства, однако основная их часть сконцентрирована лишь внекоторых. Принято считать, что энергоресурсы призваны обеспечивать развитие мировой экономики в целом, то есть и экономик небогатых вресурсном плане стран тоже, но диспропорции в межстрановом распределении этих ресурсов превратились в важный элемент международнойполитики.РЕЗЮМЕЕнергетичні ресурси мають значення для добробуту будь-якої держави, однак основна їхня частина сконцентрована лише в деяких. Прийнятовважати, що енергоресурси покликані забезпечувати розвиток світової економіки в цілому, тобто й економік небагатих у ресурсному планікраїн теж, але диспропорції в міжкраїнні розподілі цих ресурсів перетворилися у важливий елемент міжнародної політики.SUMMARYPower resources matter for well-being of any state, however their basic part is concentrated only in some. It is considered to be, that power resourcesurged to provide economic development as a whole, that is and economy of the rather poor countries in the resource plan too, but disproportions in intercountrydistribution of these resources have turned to the important element of a world policyКОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТЬ НАЦИОНАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКИ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИДжастус Э.Ю., соискатель кафедры «Международная экономика», Донецкий национальный университет ⋅Постановка проблемы. На уровень конкурентоспособности экономических систем воздействуют факторы, которые определяютособенности конкурентной борьбы и изменяются с течением времени в результате общего изменения ситуации на мировых рынках. К такимфакторам относятся глобализация, интернационализация, регионализация, изменения в окружающей среде, переход общества впостиндустриальную фазу развития.Анализ публикаций. Теоретические и методологические аспекты управления конкурентоспособностью национальных экономик вусловиях трансформации экономических систем отражены в трудах таких авторов, как Л. Бальцерович, Р. Дорнбуш, И. Евлакова, Дж. Итон, Я.Корнаи, П. Кругман, Ю.Макогон, Ю.Нестеренко, В. Новицкий, М. Портер, Дж. Сакс, Р. Солоу, С. Фишер, А. Эльянов и др..Целью статьи являетя систематизация теоретических подходов относительно формирования международной онкурентоспособностинациональной экономики в условиях глобализации.Глобализация сопровождается либерализацией международного движения материальных и нематериальных активов; усилениемконкуренции; структурной перестройкой мировой экономики; интернационализацией организаций; опережающим ростом торговли услугами© Джастус Э.Ю., 2010219

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010по сравнению с товарами; революционными изменениями в области производства и потребления. Она приводит к усилению изменчивости инестабильности экономических, социальных, политических и технологических условий; появлению новых полюсов роста в экономическомбазисе мира и новых лидеров на ряде рынков; созданию системы международного подряда и общих правил поведения; расширениюгосударственной поддержки производителей; возрождению ценовой конкуренции, а с ее помощью - подавлению соперников и захватамрыночных позиций; использованию нелегальных методов конкурентной борьбы. Повышение конкурентоспособности национальнойэкономики становится стратегической целью государственного регулирования экономики.На протяжении многих веков государство играло существенную, а в некоторых случаях главенствующую роль в формировании уровняконкурентоспособности производителей. Развитие постиндустриальной мировой экономики, когда в качестве определяющих выступаютинновационные преимущества, приводит к постепенной утрате государством той роли, которая отводилась ему на протяжении предыдущихпериодов. Возможности государства в становлении высокого уровня конкурентоспособности национальных производителей сокращаютсяпропорционально возрастанию мобильности капитала, ресурсов, информации. История интернационализации экономики насчитываетнесколько столетий, но только в конце ХХ века этот процесс, получивший название глобализации, стал четким, ярко выраженным и активным.При отнесении национальной экономики к той или иной стадии конкурентоспособности за основу принимают уровень развитияотраслей, участвующих в международной конкуренции, хотя процесс конкуренции в отраслях, ориентированных на внутренний рынок, тожеохватывается этим понятием. Прохождение каждой страной всех стадий не является неизбежным.Ни одна страна не проходит через все стадии развития конкурентных преимуществ в точном соответствии с нашей теоретическойконцепцией и даже может миновать некоторые стадии. Необходимо определить характерные признаки, наиболее существенные для ростаэкономического благосостояния нации, которыми обладают отдельные отрасли экономики страны.Несмотря на несходство экономических структур большинства стран, можно выделить преобладающий или опережающий типконкурентоспособности национальных фирм в пределах определенного промежутка времени. Это находит отражение в определенном набореконкурентоспособных отраслей и сегментов, а также стратегий, избираемых фирмами. Несмотря на уникальность условий, в которыхразвивается каждая отрасль, совокупность решающих факторов, формирующая тип конкурентных преимуществ, названная М. Портером«ромбом конкурентоспособности», аналогична в большинстве отраслей. Большую важность также имеет проявление центральной тенденцииразвития конкурентоспособности национальной экономики, поскольку кластеризация во многом способствует параллельному росту группотраслей.Можно выделить четыре особые стадии конкурентоспособности национальной экономики, соответствующие четырем основнымдвижущим силам, или стимулам, определяющим ее развитие в отдельные периоды времени, — это факторы производства, инвестиции,нововведения и богатство. На трех первых стадиях происходит рост конкурентоспособности национальной экономики, что, как правило,сочетается с ростом благосостояния.Четвертая стадия означает постепенное замедление роста и, в конечном счете, спад. Выделение данных стадий позволяет показать, хотя ивесьма схематично, как развивается экономика, какие специфические проблемы встают перед национальными фирмами на каждом этапе ееразвития и каковы основные силы, обеспечивающие ее рост или застой.На стадии развития конкуренции на основе факторов производства практически все национальные отрасли, успешно действующие намировом рынке, достигают своих преимуществ в конкурентной борьбе почти исключительно благодаря основным факторам производства.В такой экономике конкуренция между фирмами внутри страны ведется исключительно на основе снижения цен на продукцию вотраслях, где требуется несложная или недорогая и доступная технология. При этом используются техника и технология, созданные в другихстранах, а не самостоятельно. В некоторых отраслях это достигается посредством копирования зарубежных образцов, но чаще путем закупкисредств производства за границей. Доступ на внешние рынки обеспечивается в основном иностранными фирмами. Внутри страны спрос наэкспортируемую продукцию может быть незначительным или вовсе отсутствовать. В экономике, опирающейся на факторы производства, круготраслей, ориентированных на внутренний рынок, расширяется путем создания отечественных заменителей импортных товаров, что частостановится возможным благодаря мерам по защите внутреннего рынка от иностранных конкурентов.Экономика на этой стадии весьма чувствительна к мировым экономическим кризисам и изменению валютных курсов, которые приводятк колебаниям спроса и относительных цен. Она также оказывается чрезвычайно уязвимой в случае потери имеющихся факторов и быстроменяющегося лидерства отраслей. Обладание большими запасами природных ресурсов может обеспечить высокий доход на душу населения втечение довольно продолжительного периода, однако, как будет показано ниже, оно не является достаточным основанием для устойчивогороста эффективности экономики.Как правило, приобретаемые техника и технология на поколения отстают от лучших мировых образцов. Лидеры международнойконкуренции обычно не продают технику последнего поколения. На этой стадии, однако, не только применяются, но и всемерно улучшаютсяиностранная техника и технология. Способность национальной индустрии воспринять и улучшить зарубежную технологию являетсясущественным и решающим условием достижения данной стадии конкурентоспособности. Осваивая иностранную технику и технологию,национальные фирмы разрабатывают собственные методы их совершенствования, включая выпуск продукции улучшенного ассортимента.Экономика на стадии инвестиций не характеризуется значительным развитием родственных и поддерживающих отраслей. Производствов основном базируется на иностранной технологии, иностранном оборудовании и даже иностранных деталях и компонентах. Применяютсясовременные, но не самые передовые технологии, а зависимость от внешних поставок сдерживает введение новшеств.Принципиальным отличием данной стадии от предыдущей является, как следует уже из ее названия, возможность и желаниеинвестировать в развитие экономики, что является более устойчивой базой конкурентоспособности. На данной стадии фирмы продолжаютконкурировать в относительно стандартизированных, чувствительных к изменению цен сегментах рынка, и ассортимент выпускаемойпродукции отражает потребности внешнего рынка. Планы развития производства предусматривают выпуск продукции, по крайней мере, наодно поколение отстающей от лучших мировых образцов. Технологии производственных процессов творчески улучшаются, однако новые несоздаются.В то же время круг отраслей, в которых национальные фирмы проявляют высокую конкурентоспособность, здесь гораздо шире, чем напредыдущей стадии. Инициативу в достижении конкурентоспособности на основе инвестиций проявляют, как правило, нескольконациональных отраслей, а затем процесс распространяется на другие отрасли.Наиболее вероятным является успешное развитие тех отраслей, внутренний спрос на продукцию которых достаточно высок благодарятем или иным национальным особенностям (например, судостроение в Японии и Корее, необходимость развития которого определяласьгеографическим положением стран). Также вероятно достижение успеха в отраслях, развитие которых диктуется высоким внутренним спросомна продукцию, не популярную в других странах (например, небольшие черно-белые телевизоры в Японии).Повышение конкурентоспособности на основе инвестиций возможно только в отраслях определенного класса, характеризующихсявысокой капиталоемкостью, значительной экономией за счет масштабов производства, но все еще большой долей ручного труда,стандартизированной продукцией, слабым развитием вспомогательных служб и технологией, передача и внедрение которой не представляютособых трудностей. Преимущества, которыми экономика может воспользоваться на данной стадии (низкая стоимость рабочей силы, крупное,современное оборудование), особенно важны для этого класса отраслей.Как правило, это уже относительно зрелые отрасли, производящие конечную продукцию, базовые компоненты илинеспециализированные материалы. В развитых отраслях предприятия иностранных конкурентов могут быть уже устаревшими, что позволяетнациональным фирмам достичь преимуществ за счет капиталовложений в современные средства производства.Стадия инвестиций характеризуется быстрым ростом занятости, заработной платы и стоимости факторов. Отрасли и сегменты,чувствительные к изменению цен, начинают терять свои конкурентные позиции. Экономика становится менее уязвимой к мировым кризисам иизменению валютных курсов, чем на предыдущей стадии, хотя и остается еще довольно неустойчивой. Неизбежны убытки, банкротства, потеря220

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010конкурентоспособности в ряде отраслей в связи с неудачным выбором иностранных технологий, крупномасштабным производственнымстроительством и вытеснением национальных фирм из более развитых стран.Очень немногие развивающиеся страны совершили скачок к этой стадии. В послевоенный период это удалось только Японии, позже —Корее. В экономике Тайваня, Сингапура, Гонконга, Испании и в меньшей степени Бразилии присутствуют некоторые признаки достижениястадии инвестиций. В каждой из этих стран, однако, до сих пор отсутствуют те или иные важные элементы, в том числе конкурентоспособныеместные фирмы, возможность совершенствовать зарубежные технологии на своих предприятиях, международные каналы сбыта,контролируемые национальными фирмами, новые, достаточно прогрессивные факторы производства, реальная внутренняя конкуренция.Данная стадия характеризуется наличием всех составляющих конкурентного «ромба» в широком круге отраслей.Совокупность отраслей, в которых национальные фирмы могут успешно конкурировать, существенно расширяется, хотя состояниеотдельных отраслей и кластеров отражает особенности природных условий и исторического развития страны. Возрастает разнообразиепотребительского спроса в связи с ростом личных доходов, повышением уровня образования и стремлением к комфорту, а также благодарястимулирующей роли внутренней конкуренции.Укрепление конкурентных позиций национальных фирм в ряде отраслей также ведет к появлению в стране обширногопроизводственного спроса. Постоянное появление новых фирм поддерживает оживленную внутреннюю конкуренцию во многих отраслях,ускоряя модернизацию и обновление производства. Во всех крупных кластерах развиваются отрасли обслуживания мирового класса.Родственные отрасли вырастают в новые, конкурентоспособные отрасли экономики.Обеспечение конкурентных преимуществ за счет факторных издержек становится все более и более редким явлением. Теперь необладание факторами, а, напротив, нехватка их способствует возрастанию конкурентоспособности, стимулируя введение новых техники итехнологии. Происходит рост числа и усложнение структуры университетов, научных учреждений и организаций, инфраструктуры. Возникаютновые механизмы формирования и непрерывного совершенствования факторов производства, все в большей степени ориентированные напотребности конкретных отраслей. Происходит взаимное усиление элементов «ромба» в отраслях и крупных промышленных кластерах.На данной стадии национальные фирмы не только применяют и улучшают иностранные технику и технологию, но и создают новые.Номенклатура продукции, производственные процессы, система организации сбыта — все аспекты конкурентной борьбы находятся втворческом развитии. Благоприятное состояние спроса, налаженная система поставок, специализированные факторы и развитие родственныхотраслей позволяют фирмам обеспечить устойчивость процесса нововведений. В ходе этого процесса возникает еще больше новых отраслей.Круг сегментов, в которых национальные фирмы успешно конкурируют на мировом рынке, все время расширяется. Меноваяконкуренция продолжает сохраняться, но теперь она основывается не на уровне факторных издержек, а на высокой производительности,достигаемой за счет повышения квалификации персонала и передовой технологии. Сегменты, характеризующиеся простотойпроизводственного процесса и чувствительностью к изменению цен, постепенно переходят к фирмам других стран.На данной стадии фирмы разрабатывают глобальные стратегии, создают собственную сеть международных поставок и обслуживания,повышают репутацию своей марки за рубежом. Некоторые компании переносят производство за границу. Как правило, это происходит вотраслях, структура которых благоприятна для расширения цепочек ценности с целью сокращения затрат или увеличения эффективности сбытав других странах. Кроме того, данная стадия характеризуется внушительным объемом прямых инвестиций в зарубежную экономику. Страна,находящаяся на этой стадии, пользуется всеми преимуществами взаимного усиления резервов конкурентоспособности (внутри «ромба») вувеличивающемся числе отраслей.Конкуренция на основе нововведений может иметь место в странах, находящихся на разных уровнях развития экономики. Первоначальнонесколько отраслей проявляют инициативу в достижении конкурентных преимуществ более высокого уровня путем внедрения нововведений.Затем процесс совершенствования распространяется на другие отрасли. На этой ранней стадии происходит вертикальное углублениесуществующих промышленных кластеров. Конкурентоспособные отрасли, выпускающие конечную продукцию, способствуютконкурентоспособности отраслей-поставщиков (включая машиностроение). Последние первоначально обслуживают отечественнуюпромышленность, но при здоровой экономике они вскоре выходят на мировой рынок. Установление прочных вертикальных связей междуотраслями, часто вступающими в конкурентную борьбу при опоре на факторы или инвестиции, является показателем того, что способностьэкономики к нововведениям достигла среднего уровня.Более динамичная и передовая экономика проявляет способность к расширению (развитию по горизонтали) круга конкурентоспособныхотраслей и образованию новых кластеров. Скорость этих процессов зависит от степени делового оживления, как в новых, так и всуществующих фирмах. Рост национальной производительности приносит прибыли, когда позиции страны на мировом рынке обеспечиваютвозможность экспансии в широком круге отраслей взамен экспортной зависимости от нескольких отраслей. Это позволяет компенсироватьсдвиги в развитии отраслей, связанные со структурными изменениями, с растущей специализацией фирм в более эффективных рыночныхсегментах и с перемещением за границу малоэффективных производств. В то же время присутствие национальных фирм в большом числеотраслей обеспечивает много возможностей для улучшений и нововведений, повышающих производительность. Развитие вширь создаетпотенциал для перелива капитала и перекрестного финансирования отраслей, что весьма существенно для экономического роста.Укрепление международных позиций в сфере услуг — еще одна характерная черта стадии нововведений, отражающая ростконкурентоспособности индустрии. Страны, экономика которых находится на одной из предшествующих стадий, редко достигают успеха вмеждународных рынках услуг, за исключением тех, которые требуют больших затрат труда (например, немеханизированная загрузка судов инекоторые виды строительства). На стадии нововведений передовые фирмы проявляют весьма разнообразные потребности в сервисныхподразделениях, включая службы маркетинга, организацию производства и контроля.Все страны, достигающие данной стадии, будут иметь высокоразвитую по сравнению с другими странами национальную сферу услугблагодаря их богатству и сложной структуре спроса. Будут ли они развивать широкую международную систему услуг — это иная проблема,зависящая от обстоятельств, которые рассмотрены выше. Так, США и Швейцария создали такие системы, в то время как Германия и Италия восновном нет.Стадия нововведений обладает наибольшим сопротивлением к макроэкономическим колебаниям и экзогенным явлениям, особенно когдастрана достигает возможности расширить кластеры. Отрасли становятся менее уязвимыми к ценовым шокам и изменению валютных курсов,так как они конкурируют на основе технологий и дифференциации производств. Разработанные фирмами глобальные стратегии такжепредусматривают буферные меры против таких колебаний. Достижение успеха сразу большим числом отраслей уменьшает зависимостьнациональной экономики от какого-либо одного ее сектора.Роль государства на данной стадии заметно отличается от той, которая отмечалась применительно к предыдущей стадии. Изменяютсятипы государственного вмешательства в экономику и сама философия такого вмешательства.Распределение капитала, протекционизм, лицензионный контроль, экспортные субсидии и другие формы прямого вмешательства теряютсмысл или эффективность в условиях, когда конкуренция ведется на основе нововведений. Импульс к внедрению новшеств, умение ихпроизвести и сигналы, которые укажут направление требующихся изменений, должны прийти из частного сектора. По мере расширения иуглубления экономических структур государство теряет возможность контролировать все существующие и новые отрасли, и все связи междуними. Преуспевающие и международные фирмы в значительно меньшей степени склонны допускать руководство собой. На этой стадиинаиболее эффективны мероприятия, связанные с косвенным государственным руководством, такие как стимулирование создания все болеепрогрессивных факторов, повышение качества внутреннего спроса, поощрение новых сфер и внутренней конкуренции.Великобритания достигла стадии нововведений в первой половине XIX века, США, Германия и Швеция — в пределах несколькихдесятилетий на рубеже ХХ столетия, Италия и Япония достигли (в случае Италии, возможно, есть основания говорить о повторномдостижении) этой стадии только в 70-е годы.Страны проходят через три первые стадии развития конкуренции, если им удается поддерживать динамичный процесс ростаконкурентных преимуществ. Это предполагает все большее и большее усложнение самих преимуществ и расширение круга отраслей, в221

222Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010которых национальные фирмы могут успешно конкурировать. В ходе этого процесса утрачиваются позиции в менее продвинутых и менееэффективных сегментах.Стадия конкуренции на основе богатства, в отличие от трех первых, в конечном счете, ведет к спаду производства. Движущей силойэкономики является уже достигнутое изобилие. Главная проблема состоит в том, что экономика, приводимая в движение богатством,созданным раньше, не способна укреплять свое богатство. Это происходит главным образом потому, что заинтересованность инвесторов,менеджеров и индивидов смещается в направлении, подрывающем устойчивость процессов инвестирования и нововведений и, следовательно,экономический рост. Ставятся новые цели, часто весьма похвальные с социальной точки зрения, которые вытесняют интересы,способствующие прогрессу в экономике.На данной стадии фирмы по ряду причин начинают уступать свои позиции в международной конкуренции. Ослабление соперничества —результат большего внимания сохранению своих позиций, нежели их усилению, — уменьшает заинтересованность компаний в наращиванииинвестиций, а возможность обезопасить себя путем влияния на государственную политику, которой обладают сильные фирмы, частопредставляет собою существо проблемы. Управление компаниями переходит от их основателей и владельцев на уровень завхозов. Не толькофирмы, но и профессиональные союзы теряют вкус к действиям, связанным с риском, и веру в конкуренцию. Необходимость скорейшеговнедрения новшеств теряет свою остроту, как только проявляется нежелание применять жесткие методы конкурентной борьбы и выноситьобщественное неодобрение. Служащие теряют заинтересованность в развитии фирм, когда они достигают высокого уровня дохода и имеютмного других интересов. Отношения между администрацией и профсоюзами становятся вялыми, поскольку каждая сторона стремитсясохранить "статус-кво". Это вызывает снижение темпов роста производительности труда по сравнению с ростом заработной платы.Престиж работы в промышленности может снизиться в пользу других видов карьеры. Уменьшается стремление к получениюпрактического образования. Уровень образования падает, поскольку снижается внимание к нему родителей и общества. Долякапиталовложений в создание факторов имеет тенденцию сокращаться, перемещаясь в сферы, менее выгодные для промышленности.Тенденция к обложению налогами богатства, возникающая, как только страна достигает высокого уровня благосостояния, снижает стремлениек инвестированию в производство. Вообще, хронический недостаток инвестиций в промышленности есть своеобразное проявление экономикибогатства.Цели инвесторов могут сместиться от стремления к накоплению капитала к его консервированию. Замедление нововведений в экономикеведет к снижению привлекательности вложения денег в индустрию; инвестирование финансовых средств вытесняет инвестирование средствпроизводства.Одним из симптомов перехода к данной стадии является рост числа слияний и приобретений фирм. Компании, имеющие избытокналичных денег, ищут возможности прибыльного вложения средств, минуя риск основания новых фирм. Рост поглощений может такжеотражать стремление к устранению соперничества и повышению стабильности. Поглощения создают иллюзию прогресса без создания новыхфирм или усиления конкурентоспособности существующих. Часто они еще больше замедляют нововведения.Явные признаки того, что экономика вошла в стадию богатства, могут долго не проявляться из-за инерции, существующей благодарялояльности потребителей или сложившимся рыночным позициям. Однако, как только начинается потеря конкурентных преимуществнесколькими ведущими сегментами, она тут же распространяется на другие отрасли посредством декластеризации. Отрасли, долгое время необновлявшие производство, становятся плохими покупателями для своих поставщиков и теряют способность ускорять или поддерживатьнововведения в отраслях, которые они обслуживают. Сфера экономики сужается за счет потери конкурентных преимуществ сначала в базисныхотраслях и производстве конечных продуктов, затем в отраслях, выпускающих комплектующие изделия, и, наконец, в машиностроении.Высокая конкурентоспособность в виде отдельных "точек" может сохраняться в отраслях, спрос на продукцию которых можно считатьуникальным, или в отраслях, имеющих твердую опору в конкретных родственных отраслях.Как только предприятия теряют конкурентные преимущества высокого порядка, происходит падение национального производства вотраслях, и местные фирмы обращаются к ценовой конкуренции. Снижение темпов роста заработной платы и рабочих мест, растущаябезработица еще более снижают заинтересованность в росте эффективности производства, что ведет к дальнейшей потере рыночных позиций.Начинается падение уровня личного дохода населения по сравнению с другими развитыми странами, что разлагающе действует на качество иразнообразие внутреннего спроса. Любопытно, что некоторые отрасли, использующие труд высокой квалификации, могут сохранить своиконкурентные позиции именно благодаря тому, что уровень заработной платы персонала здесь ниже, чем в других передовых странах. Поддавлением всех этих обстоятельств происходит дальнейшее ухудшение отношений администрации предприятий с профсоюзами, что еще болееподрывает способность к нововведениям. В то же время руководство фирм склоняется к оборонительным и капитулянтским позициям,появляются призывы к защите со стороны государства, росту его вмешательства в экономику, что, в свою очередь, ведет к дальнейшемуснижению динамизма.В то время как стадия нововведений создает условия для устойчивого роста конкурентоспособности в относительно большом числеотраслей, стадия богатства сужает круг отраслей, которые могут поддерживать свои конкурентные преимущества на высоком уровне, дочетырех основных категорий. В первую входят отрасли, спрос на продукцию которых остается высоким и требовательным благодаря богатствув форме личных накоплений и высоких доходов, потребностям в роскоши (финансовые услуги, комфорт и развлечения). Ко второй категорииможно отнести отрасли, конкурентные преимущества которых являются результатом совокупных инвестиций, в течение длительного периоданаправлявшихся в фундаментальные науки, искусство, специализированные формы высшего образования, подготовкувысококвалифицированных специалистов в узких областях или в другие сферы, такие как здравоохранение и оборона. Состояние этих отраслейотражает длительный исторический процесс развития страны (в качестве примеров отраслей, для которых важны указанные преимущества,можно назвать биотехнологию, производственное обучение, выпуск товаров для космических исследований и обороны). К третьей категорииотносятся отрасли, конкурентные позиции которых сохраняются благодаря преимуществам, сыгравшим роль двигателя экономического ростана ранних стадиях развития экономики и имеющим особенно долговременный характер. Типичными для этой категории являются отрасли,спрос на продукцию которых характеризуется особым постоянством (например, табачная промышленность). В четвертую категорию входятотрасли, опирающиеся на преимущество использования сохранившихся в стране основных факторов, то есть унаследованное богатство. Такимобразом, богатство, так или иначе, проявляя себя во всех четырех категориях отраслей, является движущей силой экономики на данной стадии.Тем не менее, стадия богатства характеризуется медленным, но неуклонным движением к спаду, так как количества рабочих мест вотраслях, способных поддерживать устойчивый рост конкурентоспособности, недостаточно для обеспечения роста уровня жизни населения.Страна, находящаяся на этой стадии, становится «страной контрастов». С одной стороны, это богатая страна с некоторым количествомкомпаний, получающих огромные прибыли, и с некоторым количеством богатых граждан, пользующихся всеми благами, которые могут бытьполучены за счет аккумуляции национальных инвестиций прошлых лет и дохода от процветающих отраслей. Прямые инвестиции взарубежную экономику могут составлять здесь значительные суммы, несмотря на недостаток средств в собственных отраслях. Правда, характерзарубежного инвестирования изменяется. Если целью инвестирования на предыдущей стадии было укрепление позиций отечественнойпромышленности на внешнем рынке или передача «ноу-хау», то теперь осуществляется исключительно финансовое инвестирование.Национальный бизнес может также использовать свои ресурсы для приобретения иностранных конкурентоспособных компаний, однакоуправление ими осуществляется автономно местным руководством.Экономика развивается, проходя через первые три стадии, так как в ней присутствуют силы, которые создают потенциал для достижениявысокого уровня конкурентоспособности и заставляют фирмы предпринимать усилия в этом направлении.Выводы. Факторы, которые определяют особенности конкурентной борьбы и воздействуют на уровень конкурентоспособностиэкономических систем, изменяются с течением времени в результате общего изменения ситуации на мировых рынках. В истории развитиярыночной экономики можно выделить три этапа, фиксирующих особенности различных периодов развития международной конкурентнойборьбы: 1 этап - домонополистический капитализм - возможности и богатство государств и наций определялись занимаемой площадью,запасами полезных ископаемых, численностью населения. Главным методом ведения конкурентной борьбы была ценовая конкуренция.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Конкурентоспособность производителей зависела от ресурсной обеспеченности государства и повышалась в результате преобразованиядешевых ресурсов с использованием трудоемких технологий. 2 этап – монополистический, государственно-монополистический капитализм(до 50-х годов ХХ в.)- развитие промышленности предполагало широкое использование капиталоемких технологий. Высокаяконкурентоспособность достигалась по-прежнему на основании преимуществ, связанных с обеспеченностью ресурсами, из которых главнымистали инвестиционные. Ценовая конкуренция оставалась главным методом ведения конкурентной борьбы. 3 этап – с 50-х годов ХХ в.Современная конкурентоспособность основывается на использовании достижений научно-технического прогресса. Претерпели изменениепринципы оценки конкурентоспособности. Конкурентоспособность производителей влияет на конкурентоспособность государства, а обладаниересурсами создает только начальные предпосылки, базу для роста конкурентоспособности страны и организаций. Достижения НТП серединыХХ века сформировали условия для развития неценовой конкуренции, основанной на повышении потребительской стоимости товаров.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Белорус О.Г., Мацейко Ю.М. Глобальное устойчивое развитие: Монография. – К.: КНЭУ, 2006. – 488 с.2. Білорус О.Г., Власов В.І. Розвиток процесів глобалізації в постіндустріальну епоху. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007. – 54 с.3. Евлакова И.А. Институциональная политика как важнейший элемент трансформации внешнеэкономической деятельности // Экономика иуправление. – 2006. – № 2–3. – С. 51–54.4. Ленчук Е.Б. Инновационный процесс в переходной экономике (на примере стран Центрально-Восточной Европы и СНГ) [Электронныйресурс]: Автореферат дис... д-ра экон. наук / Институт экономики Российской академии наук. – М., 2007. – Режим доступа:http://vak.ed.gov.ru/announcements/economich/LenchukEB.doc.5. Любімов В.І. Управління інноваційно-інвестиційною діяльністю промислових підприємств6. Международная экономическая деятельность: региональный аспект: Монография / Под ред. Ф.В. Зиновьева, В.Е. Реутова. – Симферополь:Таврия, 2006. – 176 с.7. Нестеренко Ю. Мировой опыт формирования национальных инновационных систем и проблемы России // Проблемы теории и практикиуправления. – 2006. – № 1. – С. 81–87.8. Новицкий В.Е. Программно-целевой подход к государственной институциональной модели. – К.: Аристей, 2005. – 40 с.9. Шишков Ю. Глобализация – враг или союзник развивающихся стран? // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. – № 4. –С. 3–14.10. Эльянов А.Я. Глобализация и догоняющее развитие // Мировая экономика и международные отношения. – 2004. – № 1. – С.3–16.11. Kampos N., Kinoshita Y. Foreign Direct Investment as Technology Transferred: Some Panel Evidence from the Transition Economies: CEPRWorking Paper DP 3417. – London, 2002. – 23 p.12. World Economic Situation and Prospects 2007. United Nations, New York, 2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.un.org/esa/policy/wess/wesp2007files/wesp2007.pdf.РЕЗЮМЕВ статье систематизированы теоретические подходы относительно формирования международной конкурентоспособности национальнойэкономики в условиях глобализации. Установлено, что конкурентоспособность производителей влияет на конкурентоспособность государства,а обладание ресурсами создает только начальные предпосылки, базу для роста конкурентоспособности страны и деловых единиц.РЕЗЮМЕУ статті систематизовано теоретичні підходи щодо формування міжнародної конкурентноздатності національної економіки в умовахглобалізації. Встановлено, що конкурентноздатність виробників впливає на конкурентноздатність держави, а володіння ресурсами створюєлише початкові передумови, базу для росту конкурентноздатності країни та ділових одиниць.SUMMARYIn article theoretical approaches concerning formation of the international competitiveness of national economy in the conditions of globalisation aresystematised. It is established that competitiveness of manufacturers influences competitiveness of the state, and possession resources creates only initialpreconditions, base for growth of competitiveness of the country and business units.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИДубель В.М., ст. викладач,Донецький національний університет ⋅Постановка проблеми. Проблеми еколого-економічної безпеки виникають практично з набуттям країною суверенітету. Зазвичай, напочатковому етапі будівництва незалежної країни, більше уваги приділяється політичному, воєнному, економічному, фінансовому аспектунаціональної безпеки. Але, з розвитком державності, національної гідності та свідомості суспільства більше уваги приділяється соціальній таекологічній безпеці. Зважаючи на розстановку пріоритетів, можна констатувати, що сучасне суспільство потребує саме забезпечення екологоекономічноїбезпеки. В умовах глобалізації важливо знайти оптимальну модель розвитку, яка б максимально задовольняла потребамсуспільства та гарантувала б збереження навколишнього природного середовища для існування людства.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різними теоретичними та методологічними аспектами проблеми еколого-економічноїбезпеки, як складової національної безпеки та умови сталого розвитку з урахуванням сучасних глобалізаційних процесів займались такіукраїнські та іноземні вчені і громадські діячі, як Л. Абалкін, І. Александров, І. Амоша, В. Геєць, Е. Гірусов, С. Глазьєв, В. Данілов-Данільян, Б.Данилишин, С. Дорогунцов, С. Куркуленко, Ю. Макогон, Ю. Мочерний, В. Мунтіян, Г. Пастернак-Таранушенко, В. Сєнчагов, Г. Черніченко,М. Хвесик, та інші. Слід зазначити, що при цьому існують доволі суттєві розбіжності щодо трактувань деяких аспектів теоретичних основпроблеми еколого-економічної безпеки, тому виникла необхідність уточнення дефініцій базових понять. Крім того відсутнє однозначнетлумачення характеру взаємозв'язків між економічним зростанням і рівнем екологічної безпеки.Метою даної роботи є дослідження основних теоретичних і методологічних засад проблеми еколого-економічної безпеки в умовахглобалізації, врахування міжнародного досвіду дослідження та забезпечення еколого-економічної безпеки.Виклад основного матеріалу дослідження. Дія людини на природу має тенденцію порушувати баланс екологічних процесів, щосклався. Негативні екологічні наслідки господарської діяльності в усьому світі привели до деградації біосфери, порушення природноїрівноваги, зниження видової різноманітності і інших негативних наслідків. Особливо значним впливом на всі сфери життєдіяльностівідзначилась глобалізація світової економіки. Саме тому значна кількість науковців звернулась до проблематики економічної, екологічної ісоціальної безпеки як складових національної безпеки соціально-економічних систем різних рівнів.Окремо існують концепції екологічної, соціальної, економічної безпеки, розроблені різними авторами. Разом з тим відсутня єдинаконцепція еколого-економічної безпеки. Дехто виділяє безпеку енергетичну, продовольчу, воєнну тощо. Більшість авторів погоджуються на те,що всі ці види безпеки є складовими національної безпеки. В цілому можна констатувати переважно більшу ступінь опрацювання проблемзабезпечення саме економічної безпеки. Разом з тим, згідно концепції сталого розвитку, повинен здійснюватися принцип екологічногоімперативу, за яким пріоритет має забезпечення екологічної безпеки. Тому, логічно напрацювання концепції еколого-економічної безпеки, якшляху до сталого і гармонічного росту – головної мети соціально-економічного розвитку будь якої системи.© Дубель В.М., 2010223

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Про зрілість концепції можна судити по тому, наскільки розвиненим є її аналітичний інструментарій, який повинен мати надійнийфундамент в базовій області знань і володіти міцними зв’язками з суміжними концепціями. Завдяки цьому забезпечується можливістьрозглядати питання в єдиній системі термінів і бути загальноприйнятим серед фахівців, що займаються відповідною проблематикою. Стосовноконцепції еколого-економічної безпеки можна констатувати відсутність єдиного розуміння категорій «загроза», «безпека» «ризик» та інших,хоча майже всі вітчизняні автори оперують цими категоріями. Крім того, в недостатній мірі враховується досвід зарубіжних фахівців. Алеголовним є відсутність єдиних критеріїв еколого-економічної безпеки. Без цього неможливо її кількісне і якісне визначення, що робитьзабезпечення еколого-економічної безпеки лише теоретичним питанням. Тож, можна констатувати незадовільну степінь концептуальногоопрацьовування тематики еколого-економічної безпеки, що робить актуальним звернення до широкого кола теоретичних засад проблеминаціональної безпеки та її складових.За визначенням Ф. Шлемка та І. Бінька національні інтереси гармонійно поєднують соціальні, політичні, екологічні, науковотехнологічні,інформаційні, економічні та військові національні інтереси. Таким чином, національна безпека являє вищу категорію, ніжекономічна, екологічна і соціальна безпека, які представляють собою її взаємозалежні складові. Стан однієї складової безперечно має вплив настан інших.Опрацювання теоретичних засад еколого-економічної безпеки надає можливість систематизувати вимоги щодо сутності, змісту,структури еколого-економічної безпеки держави та механізмів її забезпечення. За змістом еколого-економічна безпека повинна узгоджуватися зосновними положеннями національної безпеки та сприяти сталому розвитку країни. Еколого-економічну безпеку можна вважати головноюскладовою національної безпеки країни, так як вона охоплює практично всі сфери державного устрою.Переважна більшість спеціалістів в галузі національної безпеки приділяє увагу саме економічній складовій, розглядаючи соціальнубезпеку як залежну від економічної, а екологічна безпека в їх дослідженнях переважно розглядається з точки зору природокористування.Останніми роками представниками наукових кіл все більше приділяється уваги екологічній безпеці. Найбільшої динаміки розробки стратегійекологічної безпеки набули після Конференції з охорони навколишнього природного середовища в Ріо-де-Жанейро 1992 р. Головнимнадбанням цього самміту можна вважати прийняття концепції сталого розвитку як головної моделі світового соціально-економічного розвиткуз урахуванням принципу екологічного імператива.В методологічному плані існує проблема, пов’язана з визначенням статусу концепції еколого-економічної безпеки, тому, що данаконцепція знаходиться в «прикордонній сфері» між економічною наукою, екологією, соціологією, теорією міжнародних відносин.Передумовою ефективної діяльності з розробки теоретичних засад еколого-економічної безпеки є науково обґрунтоване тлумаченнятермінів та визначень. Навіть серед прихильників найбільш опрацьованої концепції економічної безпеки є серйозні розбіжності щодо дефініціїекономічної безпеки. Найбільшого поширення набули підходи до визначення економічної безпеки через:• «інтереси» (національні, державні, суспільні);• «стійкість» (національної економіки, економічного розвитку, соціально-економічної системи);• «незалежність» (економіки від зовнішніх ринків, економічної політики від впливу ззовні).Значна увага фахівцями з основних теоретичних проблем різних напрямків національної безпеки приділяється категоріям «економічніінтереси» та «загрози». Визначення економічної безпеки через «інтереси» користуються найбільшою популярністю. Типовим є визначенняекономічної безпеки як стану економіки та інститутів влади, при якому забезпечується гарантований захист національних інтересів, соціальнаспрямованість політики [1, с. 38]. Пастернак-Таранушенко Г.А. вважає, що економічні інтереси – це зацікавленість однієї держави або групдержав, міжнародних фінансових груп, торгівельних або виробничих об’єднань в одержанні економічних переваг [2, с. 224].Переважна більшість фахівців з питань економічної безпеки віддають перевагу визначенню економічних інтересів через категоріюпотреб. Суспільні інтереси в цілому відображають прагнення держави до реалізації мети свого існування, яка саме і полягає в забезпеченнізадоволення всіх потреб громадян, створенні умов для забезпечення найвищої якості життя. Через задоволення потреб відбувається рухекономічних показників, працює економічний механізм. Потреби формують відповідний тип економічної структури, відношення міжгромадянами, відносини суспільства з навколишнім природним середовищем. Водночас, самі потреби змінюються, що викликає зміни відносинв суспільстві. Економічні інтереси можуть мати як стійкий (довготривалий) характер, так і тимчасовий.В цілому національні інтереси синтезують у собі усвідомлення всіма суспільними групами потреб і мотивації їх діяльності, метусоціально-економічного розвитку. Через національні інтереси повинні гармонізуватися прагнення особи, суспільства, держави до задоволеннясвоїх потреб. Таким чином, національні інтереси – це вектор розвитку, спільна головна мета соціально-економічного розвитку держави.Фахівці різних напрямків вивчали складні стосунки між економічними інтересами окремої особи, груп осіб, суспільства, країн та їхугруповань. Ця проблема має велике значення для розробки теоретичних засад еколого-економічної безпеки. Саме співвідношення інтересівособистості і суспільства дає підґрунтя для можливості переходу до сталого розвитку через дотримання еколого-економічної безпеки. Кожналюдина повинна побачити довгострокові перспективи глобального розвитку і віддати перевагу стратегії виживання людства, збереженняекосистем планети для нащадків, побудови нових стосунків між народами, між суспільством і навколишнім природним середовищем.Визначення економічної безпеки через категорію загроз потребує уточнення, відносно того, що є безпекою для системи: загрози абочинники, що роблять систему уразливої для них. Під чинниками, що загрожують еколого-економічній безпеці, розуміються внутрішні ізовнішні фактори. Стан соціально-економічної системи значною мірою обумовлює характер загроз. Сама категорія загроз є багатофакторною,що обумовлене її виникненням та певною динамікою. З розвитком соціально-економічної системи, політичними процесами, забезпеченнямресурсами загрози можуть посилюватися або слабшати. Загрози можуть бути викликані цілеспрямованими діями або бездіяльністю. Замасштабами вони можуть носити місцевий, регіональний, загальнодержавний та міжнародний характер. За сферами впливу загрози поділяютьна економічні, екологічні, політичні, природні, воєнні тощо. Загрози перешкоджають досягненню національних економічних та інших інтересів,тому представляють потенціальну небезпеку для національної економіки.Під загрозами вважаються «явні чи потенціальні дії, що ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічнихінтересів і створюють небезпеку для соціально-економічної та політичної систем, національних цінностей, життєзабезпечення нації та окремоїособи» [3, с. 13]. Ця позиція В. Шлемка та І. Бінька багато в чому співпадає з поглядами авторів Концепції економічної безпеки України, яківважають, що загрозами економічній безпеці України є чинники, що унеможливлюють або ускладнюють реалізацію національних інтересів,чим створюють небезпеку для життєзабезпечення нації, її соціально-економічної та політичної системи.Важливим в теоретичному плані є визначення та систематизація загроз, вивчення причин їх виникнення і напрямів державної політики,щодо забезпечення еколого-економічній безпеки. Крім того, бачиться перспективним приєднання українських фахівців до міжнароднихпрограм по визначенню загроз стабільності соціально-економічних систем. Це надаст необхідну методологічну базу вітчизняній науці,розширить досвід науковців в цій галузі, сриятиме запровадженню адекватних і зрозумілих відповідних дій.Розробка методичних основ еколого-економічної безпеки повинна відбуватися з урахуванням накопиченого досвіду та особливостейсучасного стану світового господарства. Передусім це стасується глобалізації, трансформації стосунків між державами, існування достатньопомітної різниці в рівні життя, темпах економічного росту та інших показниках, існуючих між країнами. В цих умовах проблеми забезпеченняеколого-економічної безпеки досягли глобального масштабу.Російський вчений Л. Абалкін в своєму визначенні економічної безпеки підкреслює її значення для розвитку держави. За йоговизначенням «економічна безпека – це сукупність умов та факторів, які забезпечують незалежність національної економіки, її стабільність істійкість, здатність до постійного поновлення та самовдосконалення». В даному випадку економічна безпека розглядається через категоріїстабільність та стійкість. Ще однією важливою рисою підходу російського вченого є введення поняття незалежності національної економіки відзовнішніх та внутрішніх загроз.Через категорію стану інший російський вчений В. Сєнчагов дає визначення економічної безпеки, зв’язуючи її з обороноздатністюкраїни, національними інтересами, соціальним розвитком. За визначенням В. Сєнчагова «економічна безпека – це такий стан економіки та224

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010інститутів влади, при якому забезпечується захист національних інтересів, соціально орієнтований розвиток країни в цілому, достатнійоборонний потенціал навіть при найнесприятливіших умовах розвитку внутрішніх та зовнішніх процесів» [4].Доволі близьку позицію щодо змісту економічної безпеки займає український вченийВ. Мунтіян, який теж визначає економічну безпеку як «стан захищеності економічних інтересів особи, суспільства, держави, розвиткудостатнього оборонного потенціалу, що сприятиме стійкому й ефективному функціонуванню економіки в режимі розширеного відтворення, якстворення передумов для підтримки і покращення рівня життя громадян, задоволення національних інтересів у виробнично-економічній,фінансовій, зовнішньоекономічній, технологічній, енергетичній, продовольчій та інших субекономічних сферах». Також вчений робитьвисновки, що «економічна безпека – це загальнонаціональний комплекс заходів, спрямованих на постійний і стабільний розвиток економіки, доскладу якого входять механізми протидії зовнішнім та внутрішнім загрозам». Виміром результативності економічної безпеки є ефективністьзагальнонаціональних заходів і механізмів з стабільного розвитку економіки.Українські вчені, що займаються проблемами вивчення сутності економічної безпекиВ. Шлемко та І. Бінько теж вважають, що «економічна безпека – це стан національної економіки, який дозволяє зберегти стійкість довнутрішніх та зовнішніх загроз і здатний задовольнити потреби особи, сім’ї, суспільства, держави» [3, c. 8]Представник Національного Інституту стратегічних досліджень Я. Жаліло виділяє три складових економічної безпеки: потребинаселення, конкурентоспроможність національної економіки та протистояння загрозам. Традиційно загрози поділяються на зовнішні тавнутрішні. Фактично неможливо провести межу між економічною і соціальною складовою, тому що потреби населення пов’язують ці категорії.Ще одна риса трактування економічної безпеки – це спроможність системи до розширеного відтворення, що дуже важливо виходячи зположень концепції сталого розвитку. В цілому, висновком автора є визначення економічної безпеки як «складної багатофакторної категорії,що характеризує спроможність національної економіки до розширеного самовідтворення з метою збалансованого задоволення потребнаселення країни, протистояння дестабілізуючому впливу внутрішніх і зовнішніх чинників, забезпечення конкурентоспроможностінаціональної економіки у світовій системі господарювання» [5, с. 25].Своєю соціальною спрямованістю відрізняється визначення економічної безпекиГ.А. Пастернак-Таранушенка. Автор дає визначення економічної безпеки через категорію стану. На його думку «економічна безпека – це стандержави, за яким вона забезпечена можливістю створення і розвитку умов для плідного життя її населення, перспективного розвитку економікив майбутньому та в зростанні добробуту її мешканців» [2, с. 29].Практично всі перераховані признаки економічної безпеки знайшли відображення в Концепції економічної безпеки України, якурозробляли В.М. Геєць, Б.Є. Кваснюк та інші автори. За даним документом сутність економічної безпеки характеризує «спроможністьнаціональної економіки забезпечити свій незалежний розвиток і утримати стабільність громадянського суспільства та його інститутів, а такождостатній оборонний потенціал країни за всіляких несприятливих умов і варіантів розвитку подій та здатність України до захисту національнихекономічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз».Наприкінці ХХ ст. особливо загострилися проблеми взаємостосунків суспільства з навколишнім середовищем. Загрозі підлягало самосередовище існування людства та можливість забезпечення світової економіки природними ресурсами. На відміну від попередніх сировиннихкриз в окремих країнах, в даному випадку мова йде про глобальні загрози для існування людства взагалі. Більшість розвинених країн світусприйняли нові загрози національним інтересам і перейшли на еколого-економічну модель розвитку соціально-економічних систем. Розворотвід пріоритету економічних цінностей до реалізації принципів екологічного імперативу став тенденційним останніми роками. В той же час,розробники різних моделей забезпечення екологічної безпеки в недостатній мірі враховували значення економічної складової, забуваючи, щоекологія без економіки – убогість.Значну теоретичну та методологічну цінність дослідження екологічних проблем в умовах глобалізації мають роботи О. Богданова, В.Горшкова, М. Кондратьєва, Б. Прикіна, П. Сорокіна, Ю. Яковця. З методологічної точки зору важливо розглядати екологічні проблеми в єдностіта діалектиці з розвитком суспільства.Спираючись на історію розвитку цивілізацій, Ю. Яковець робить висновок про наявність нерівномірності взаємодії суспільства іприроди у відповідності із циклічно-генетичними закономірностями. Автор вважає, що в розвитку взаємовідносин будь-якої цивілізації знавколишнім середовищем існують три основні етапи. На першому етапі відбувається інтенсивне засвоєння природних ресурсів, пошук тазалучення нових ресурсів у виробництво, розширення географічної оболонки як сфери взаємодії суспільства з природним середовищем. Надругому етапі досягається відносна екологічна рівновага. Останній етап характеризується порушенням екологічної рівноваги, зростаннямзабруднення навколишнього середовища, вичерпанням ресурсів і пов’язаних з цим соціально-економічними проблемами. Протиріччя міждосягнутим рівнем розвитку продуктивних сил та природно-ресурсним потенціалом активізує пошук і освоєння нових технологій, залучення увиробництво недоступних раніше ресурсів. Таким чином, закладаються основи для нового екологічного циклу [6]. Теорія екологічноїциклічності є цінною, адже вона дозволяє визначити найбільш раціональні форми синхронізації траєкторії екологічного розвитку локальнихцивілізацій з світовою екологічною динамікою.Інша теорія запропонована О. Богдановим, згідно їй внутрішня будова конструкції розглядається з точки зору характеру взаємозв’язківміж її елементами. При формуванні системи вирішальне значення має механізм підбору, який діє весь час існування системи. В екологоекономічнихсистемах безперервно йде процес оптимізації елементарного складу та зв’язків між елементами. В результаті деструктивної діїнизки факторів відбувається зміна складу та структури зв’язків, які допомагають системі «суспільство – природа – людина» пристосуватися донових умов існування.Особливості підходу Б. Прикіна до взаємодії суспільства з природним середовищем полягають в тому, що діяльність людинирозглядається як та, що призводить до перетворення природних ресурсів. В свою чергу, самоорганізація природи по рівнодіючому векторурозвитку первинна, так як самоорганізація проходить під дією і самоуправлінням природних сил незалежно від ступеня усвідомлення данихпроцесів суспільством і людиною. Протікання окремих процесів в еколого-економічних системах є потенційно активним, непередбачуванимчинником, що може кардинально змістити акценти та пріоритети в стратегії ресурсокористування.Біофізиком В. Горшковим запропонована теорія біотичної регуляції оточуючого середовища, яка є однією з фундаментальних науковихконцепцій, що може бути покладена в основу системи досліджень глобальних екологічних проблем та перспектив коеволюції суспільства знавколишнім природним середовищем. Згідно цієї теорії, система живих організмів на землі існує завдяки оточуючому середовищу, що являєсобою потенціал для їх самовідновлення та самовідтворення.Базовою методологічною парадигмою вивчення глобальної екологічної динаміки є вчення Вернадського про ноосферу, де закладеністрижневі імперативи перманентного пошуку найраціональніших форм, методів та способів освоєння природно-ресурсної бази розвиткусвітових цивілізацій та перетворення окремих складових «природного капіталу» в окультурені елементи національного багатства [7, с. 104].Вернадський доводить, що людство в цілому, різні локальні цивілізації і народи шляхом напруги своєї наукової думки і сил, винайдення таосвоєння принципово нових технологій неодноразово виходили з кризових ситуацій, коли потреби суспільства перевищували обсягиприродних ресурсів. Саме в такій ситуації знаходиться зараз людство. Тому, в умовах глобалізації, особливо важливо знайти оптимальнумодель розвитку, яка б максимально задовольняла всім потребам суспільства та гарантувала б збереження навколишнього природногосередовища для гарантії існування людства і в майбутньому.Активізація наукових досліджень, систематичне проведення міжнародних науково-практичних конференцій сприяли пошуку спільногопогляду на проблеми забезпечення еколого-економічної безпеки. Зусилля значної кількості спеціалістів в галузі економічної, екологічної,енергетичної, соціальної та інших видів безпеки поєднується останнім часом навколо спільної концепції сталого розвитку. Але, взаємозв’язокміж поняттями «сталий розвиток» и «безпека» трактується неоднаково. Існує думка, що забезпечення еколого-економічної безпеки – це шлях досталого розвитку. Інші вважають, що сам сталий розвиток призведе до забезпечення екологічної, економічної і соціальної безпеки як складовихчастин національної безпеки. Одне положення вважається усіма прихильниками сталого розвитку безперечним – без досягнення глобальноїбезпеки неможливо існування людства в майбутньому.225

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Отже, можна визначити еколого-економічну безпеку як стан при якому навколишнє природне середовище може забезпечити існуваннясуспільства та задоволення його потреб в доволі тривалій перспективі. Це, свого роду, стратегія виживання людства, вектор розвитку, спільнаголовна мета соціально-економічного розвитку. Теоретичні основи еколого-економічної безпеки повинні стати фундаментом для розбудовиоптимальної моделі розвитку, яка б максимально задовольняла всім потребам суспільства та гарантувала б збереження навколишньогоприродного середовища для існування людства в майбутньому.Висновки. Дослідження глобальних еколого-економічних проблем вимагає нових підходів та більш досконалого методологічногоапарату щодо виявлення резервів екологізації соціально-економічного розвитку та підбору важелів антропогенного впливу на навколишнєсередовище. Головним завданням в наш час має бути пошук найбільш прийнятної моделі еколого-економічного розвитку в умовах глобалізації.Пріоритетність екологічної складової над економічною обумовлена тими змінами, що відбуваються останніми роками. В умовах глобалізаціїсвітової економіки важливим питанням є дотримання всіма країнами принципів сталого розвитку як гарантії виживання людства і основноїпарадигми світового розвитку. Усвідомлення можливості глобальної екологічної кризи веде до необхідності розумної гармонізації взаємодій всистемі суспільство - біосфера.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Афонцев С. Дискуссионные проблемы концепции национальной экономической безопасности. // «Россия XXI». - 2001. №2. - С. 382. Пастернак-Таранушенко Г.А. Економічна безпека держави. Статика процесу забезпечення / За ред. проф. Б. Кравченка. – К.: Кондор, 2002. -302 с.3. Шлемко В.Т., Бінько І.Ф. Економічна безпека України: сутність і напрями забезпечення. – К.: НІДС, 1997. – 144 с.4. Сенчагов В.К. Экономическая безопасность: геополитика, глобализация, самосохранение и развитие (книга четвертая) / Ин-т экономикиРАН. – М.: ЗАО «Финстат-информ», 2002. – 128 с.5. Жаліло Я.А. Економічна безпека держави, підприємства, особи в інтегрованому суспільстві // Актуальні проблеми міжнародних відносин. –К.: ВПЦ «Київський ун-т», Ін-т між нар. Відносин. -2001. – Вип. 26. – С. 24-27.6. Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций / Ю.В. Яковец. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика».– 2003. – 411 с.7. Хвесик М.А., Голян В.А. Інституціональна модель природокористування в умовах глобальних викликів: Монографія. – К.: Кондор, 2007. –480 с.РЕЗЮМЕМетою даної роботи є дослідження основних теоретичних і методологічних засад проблеми еколого-економічної безпеки в умовах глобалізації,розгляд міжнародного досвіду дослідження та забезпечення еколого-економічної безпеки.SUMMARYResearch of basic theoretical and methodological bases problem ecologic-economical safety in the conditions of globalization, consideration internationalexperience of research and providing of ecologic-economical safety, is the purpose this work.РЕЗЮМЕЦелью данной работы является исследование основных теоретических и методологических основ проблемы эколого-экономическойбезопасности в условиях глобализации, рассмотрение международного опыта исследования и обеспечения эколого-экономическойбезопасности.АДАПТАЦИЯ СИСТЕМ ТЕХНИЧЕСКОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ УКРАИНЫ И ЕС: ПРОБЛЕМЫ И ПУТИ ИХ РЕШЕНИЯДятлова В.В., к.т.н., доцент, профессор кафедры менеджмента внешнеэкономической деятельностиДонецкий государственный университет управления ⋅Постановка проблемы в общем виде и ее связь с важнейшими научными и практическими заданиями. Изменение статуса Украины намеждународной арене как члена Всемирной торговой организации (ВТО), стремление к членству в Европейском сообществе обусловливаетнеобходимость гармонизации национальной системы технического регулирования, в частности, с европейской. Эффективная систематехнического регулирования является крайне важной как для динамичного развития экономики, так и для выхода из кризиса, посколькуобеспечивает возможность ее инновационного развития, выход отечественного производителя на внешние рынки путем устранениятехнических барьеров, успешную конкуренцию отечественной продукции с импортной.Отечественные и зарубежные специалисты признают необходимость реформирования системы технического регулирования [1, 2].На создание адаптированной системы технического регулирования Украины к требованиям ВТО и ЕС нацелена «Концепція розвиткутехнічного регулювання та споживчої політики у 2006-2010 роках». В данном направлении ведется работа во всех государствах-участникахСНГ [3]. Практической реализацией гармонизации систем стандартизации и сертификации занимается Госпотребстандарт Украины приактивном участии региональных органов. Несмотря на намеченные и осуществляемые практические меры, реализация реформированиязначительно отстает от сроков и требований ВТО.Анализ последних исследований и публикаций. Научным исследованиям в области технического регулирования посвящены труды И.Аронова, В. Быкова, В. Прохорова, В. Версан, В. Павлова, Д. Коршунова [4-7], анализу развития системы и основных ее составляющих в ЕС –А. Хонету, М. Леммел, Г. Филипчука, Р. Бычкивского, Т. Захарюгиной и др. [5-9], однако они носят обобщающий характер и неконкретизируют направления и механизмы, способствующие реализации процесса адаптации национальных систем к общеевропейской.Цель статьи – определить проблемы адаптации национальной системы к общеевропейской, установить способствующие ейнаправления и механизмы на основе отечественной практики и опыта стран Европейского Союза.Изложение основного материала исследований с обоснованием полученных результатов. Европа шла к действующей ныне системетехнического регулирования поэтапно на протяжении более чем двадцати лет, сокращая поле деятельности директив Старого подхода,связанного с подробным регулированием технических требований к продукции, путем введения директив Нового и Глобального подходов какмеханизмов гармонизации этих систем в странах ЕС и формирования Единого европейского рынка. Новый подход основан на следующихфундаментальных принципах. К ряду продукции в директивах ЕС определены только основные (обязательные) требования по безопасности каксущественные технические требования, являющиеся результатом международных договоренностей. Отказ от подробного регулированиякомпенсируется отсылками, в частности на гармонизированные европейские стандарты. Основная суть этих директив – минимизациявмешательства государственных органов в работу бизнеса, роль которых сводится исключительно к контролю безопасности продукции.Глобальный подход направлен на максимальное упрощение процедуры доказательства соответствия, который основан на модульномподходе. Модули или их комбинации используют в зависимости от вида продукции, степени риска, анализа результатов испытаний и т.п. Извосьми модулей только в трех соответствие подтверждается сертификатом, выданным третьей стороной – уполномоченным и независимым отпроизводителя и потребителя органом. Для прочих пяти модулей основным документом подтверждения качества продукции являетсядекларация производителя (поставщика) о ее соответствии установленным требованиям по безопасности для людей, их имущества иокружающей среды.В настоящее время сформирован четко определенный европейский подход к техническому регулированию, имеющий согласованнуюзаконодательную основу – директивы и решения, в комплексе содействующих промышленной конкуренции, инновациям в производстве© Дятлова В.В., 2010226

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010товаров, свободному перемещению товаров по всей территории ЕС и в то же время обеспечивающих, в соответствии с требованиями, охрануздоровья, безопасность жизни людей и экологическую защиту окружающей среды [8].Законы (Директивы ЕС) устанавливают общие требования к определенной категории продукции, так называемые «Техническиерегламенты», и процедуры оценки ее соответствия. Следовательно, гармонизация в сфере стандартизации и сертификации направлена наустановление и применение гармонизированных стандартов, при этом страны ЕС принимают все обязательные ЕN, в которых приведеныобщие требования, и выбирают какие-либо из добровольно принимаемых ЕN, содержащие другие характеристики продукции, являющиесянеобязательными [9].Реализация такого подхода как в целом ЕС, так и каждым входящим в его состав государством способствовала формированиюединообразных для всех стран институциональных структур – систем стандартизации, метрологии, сертификации и подтверждениясоответствия, аккредитации, надзор за рынком и информации (рис. 1).В основе модернизации национальных систем стран ЕС лежал системный подход, состоящий из пяти этапов: принятие директив,построение институциональных структур, усовершенствование процессов, обратная связь в отношении законов и политики, изменение законов иполитики [8]. По сходному сценарию реформировалась система технического регулирования многих стран мира, в том числе и новыхгосударств-членов ЕС.В Украине, как и других государствах-участниках СНГ, долгое время в данной сфере деятельности функционировала сложившаясяещё с советских времён система органов. Реформирование системы технического регулирования начато с 2000 года, его приоритетнымнаправлением является адаптация с европейской практикой в соответствии со ст. 51 и 56 «Соглашения о партнерстве и сотрудничестве междуУкраиной и ЕС» и требованиями ВТО. Реализация ассоциированного членства в ЕС, в частности режима свободной торговли, нуждается вовнедрении в национальное законодательство Украины более чем 2,6 тыс. Директив ЕС, а также 80% европейских стандартов, общее количествокоторых составляет более 10 тысяч.С целью реформирования национальной системы технического регулирования Верховной Радой Украины 17 мая 2001 года принятыЗаконы Украины «О стандартизации», «О подтверждении соответствия», «Об аккредитации органов по оценке соответствия», которыевступили в силу 20 июня 2001 года. Законы разработаны во исполнение положений Указа Президента Украины от 22 января 2000 года №89 «Овнедрении единой регуляторной политики в сфере предпринимательства» с целью гармонизации национального технического законодательствав соответствии с европейскими нормами, правилами и требованиями ВТО. В декабре 2005 года принят Закон Украины «О стандартизации,технических регламентах и процедурах оценки соответствия». Ожидалось, что с созданием УкрСЕПРО – национального органа поаккредитации, будет происходить признание украинских систем сертификации и аккредитации, а в целом и системы техническогорегулирования соответствующими международными и европейскими организациями, а это позволит стать их членом. К сожалению, на данныймомент эта норма закона не работает.Сейчас система технического регулирования, с входящими в нее подсистемами, по организационной структуре в целом аналогичнадействующим в ЕС и ИСО, а по сути отличающаяся тем, что техническое регулирование осуществляют органы государственного управления [9].Адаптация системы технического регулирования, обусловленная обязательствами относительно членства в ВТО, мероприятиямиПлана действий Украина-ЕС, требует проведения гармонизации украинского законодательства и нормативной базы с международными иевропейскими нормами, постепенного перехода от обязательной сертификации к оценке соответствия требованиям технических регламентов.Данные направления признаны на государственном уровне и взяты на вооружение национальным органом – ГоспотребстандартомУкраины. На 01.04.2008 года уже принято 20 технических регламентов на определенные виды продукции, которые разработаны на основесоответствующих директив ЕС, а также предполагается разработка еще 31 технического регламента, поэтапное внедрение которых позволитпредпринимательству в сфере промышленности применять требования директив ЕС, гармонизованные стандарты и модульные схемы оценкисоответствия продукции с использованием декларации о соответствии. Так, в 2009 году вступают в силу 5 технических регламентов, например,по безопасности игрушек, средствам индивидуальной защиты.Возникающие препятствия и риски при адаптации системы технического регулирования показаны на рис. 2. Их наличие приводит кпоявлению определенных проблем.В настоящее время в сфере технического регулирования выявлены следующие проблемы:- иностранными торговыми партнерами не признаются результаты деятельности национальных органов по оценке соответствия, т.к.регулирование отношений в сфере установления, применения и выполнения обязательных требований к продукции не отвечает основнымположением законодательства ЕС;- недостаточный уровень прозрачности деятельности Госпотребстандарта, взаимодействия с общественностью;- низкий уровень понимания и осведомленности со стороны отечественных предпринимателей, промышленников относительноважности применения международных норм и правил, современных стандартов, процедур оценки соответствия, методов управления качеством;- низкий уровень внедрения инноваций и современных систем управления качеством;- распространение недобросовестной конкуренции, что приводит к насыщению рынка недоброкачественной и фальсифицированнойпродукцией (до 20 %);- замедление развития системы стандартизации и сертификации из-за использования устаревших стандартов, норм и правил,несовершенства государственного надзора за безопасностью товаров, низкого уровня использования современных информационныхтехнологий;- недостаточное финансирование.Для решения перечисленных проблем необходимо проведение первоочередных работ в следующих направлениях:1. Продолжение адаптации законодательства Украины к требованиям законодательства ЕС, Соглашения о технических барьерах вторговле ВТО.Адаптация законодательства как приоритетную составляющую процесса интеграции Украины к Европейскому Союзуосуществляется путем принятия новых законов в соответствии с требованиями Европейского Союза, внесения изменений в действующиезаконы Украины и нормативно-правовые акты, разработки технических регламентов на основе европейских директив «Нового подхода».2. Гармонизация нормативной базы: замена стандартов бывшего СССР на современные международные и европейские стандарты.В настоящее время в Украине уровень гармонизации действующих в Украине межгосударственных и национальных стандартов с международными иевропейскими составляет 19,2 % (табл. 1) [10].Кроме того, применяется большое количество нормативных документов бывшего СССР: на 1.03.2006 г. фонд действующихмежгосударственных стандартов (ГОСТ) составляет 16765 ед. что не отвечает международным нормам и правилам, принципам Соглашения отехнических барьерах в торговле, не оказывает содействие внедрению новых технологий и инноваций. Внедрение международных иевропейских стандартов Международной организации из стандартизации (ISO), Международной электротехнической комиссии (IEC),Европейского комитета по стандартизации (CEN), Европейского комитета по стандартизации и электротехнике (CENELEC) в качественациональных незначительно. За годы независимости в Украине принято свыше 7000 национальных нормативных документов, из которыхдоля гармонизованных стандартов составляет 51 %.В Украине пока не получили широкого распространения добровольная стандартизация и практика участия украинских субъектовпредпринимательской деятельности в разработке национальных стандартов, гармонизованных с международными и европейскими. Кроме того,наблюдается тенденция увеличения числа отраслевых стандартов, ведомственных правил и технических условий, которые не отвечаютсовременному научному и техническому уровню и усложняют координацию работ по стандартизации.3. Организационное обеспечение системы технического регулирования для экономического развития страны.227

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010IEC JTC1 ISO ITUANECНациональные органы по сертификации и стандартизацииECOSCEN CENELEC ETSIIAFILACNORMAPMEEAКодексВТО/ТБТВТО/SPSEurep GAPTUTBСекретариатEFTAНациональноеправительствоЕвропыЕвропейская комиссияГен. управление попромышленностиГен. управление поохране здоровья и правпотребителяЕвропейский орган попищевой безопасностиГен. управление торговлиГен. управление поокружающей средеГен. управление по с/хEOTCEUROLAB CEOCОтдельныелабораторииОтдельные органы по сертификацииНационально признанные органы по аккредитацииМежгосударственныеBIPMEUROMETWELMECOIMLГосударственныеНегосударственныеНациональныеинституты измеренияНациональные органы позаконодательной метрологии в Европе228Рисунок 1. Система технического регулирования ЕСВ Украине Госпотребстандарт совмещает пять функций – это стандартизация, метрология, оценка соответствия (сертификация,испытания, инспектирование, контроль), государственный надзор, защита прав потребителей. С целью выполнения условий членства Украиныв ВТО относительно обеспечения прозрачности процесса разработки технических регламентов и стандартов, а также доступности их дляпользователей и торговых партнеров необходимо реформирование и перераспределение функций данного государственного органа. Такжетребует усовершенствования система государственного надзора и контроля за безопасностью товаров, для чего необходимо принять ЗаконУкраины «О рыночном надзоре», находящийся (на 30.03.2009 г.) на рассмотрении в Верховной Раде. Данный закон должен обеспечить переходот государственного надзора за соблюдением стандартов на стадии производства продукции к внедрению систем управления качеством ирыночного надзора.4. Обеспечение соблюдения нового законодательства и функционирования новой инфраструктуры.Замедленное внедрение технических регламентов осуществляется по следующим причинам:− непринятие, как национальных, всех стандартов, которые являются доказательной базой технических регламентов;− процедура назначения органов по оценки соответствия, которые осуществляют подтверждение соответствия требованиямрегламентов, нуждается в изменении;− процедуры рыночного надзора за безопасностью продукции в соответствии с европейской практикой нуждаются вусовершенствовании;− отечественные предприятия не готовы полностью выполнять все требования технических регламентов из-за несовершенныхтехнологий и устаревшего оборудования.Низкий уровень внедрения технических регламентов не дает возможности отказаться от обязательной сертификации. Кроме того,существует угроза, что в случае ее отмены ухудшатся условия добросовестной конкуренции для отечественного производителя, появитсяпотребность в дополнительной сертификации продукции в странах СНГ.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Адаптация системы технического регулирования−−−−Препятствиянестабильная политическаяситуация в государстве;несовершенство национальногозаконодательства;низкий уровень знанийотносительно требованийевропейского законодательства инациональной нормативноправовойбазы;недостаточное финансирование−−−−−Рискиухудшение международного имиджаУкраины;торможение экономического роста,снижение инвестиционнойпривлекательности;низкий уровень конкурентоспособностиукраинской продукции и услуг;наличие недобросовестной конкуренции,опасной и фальсифицированнойпродукции на внутреннем рынке;технические барьеры на пути украинскогоэкспортаРисунок 2. Препятствия и риски при адаптации системы технического регулирования Украины к европейскойТаблица 1 - Результаты гармонизации действующих в Украине нормативных документов(по состоянию на 01.10.2007 г.)Категория нормативного документаПоказательВсего ГОСТ ДСТУ РСТ УССРКоличество стандартов 25606 18110 7031 465Количество гармонизованных стандартов 5137 1552 3585 0Доля гармонизованных, % 19,2 8,6 51,0 0Замедление реформирования системы технического регулирования Украины может привести к преобразованию Украины впоставщика дешевой рабочей силы, месту для захоронения вредных отходов, сырьевой придаток развитых стран, в государство с выпускаемойи потребляемой продукцией низкого качества, в котором ухудшится социальная защита граждан, увеличится уровень безработицы. Наихудшимосложнением может стать международная изоляция Украины.В последнее время дискуссируются вопросы по немедленной отмене обязательной сертификации, действующих национальныхстандартов и устранению государственного регулирования путем реорганизации органов управления в этой сфере в добровольныеассоциативные, что на данном этапе развития экономики и защиты прав потребителей неоправданно.Выводы. ЕС накопил опыт гармонизации систем технического регулирования, основанной на механизме принятия директив Нового иГлобального подходов в ее странах-членах. На данный момент во всех государствах существует единый подход к формированию даннойсистемы.Адаптация системы технического регулирования Украины к существующей в ЕС направлена в настоящее время на принятие новыхЗаконов и гармонизацию нормативной базы. Основными проблемами являются: непризнание результаты деятельности национальных органовпо оценке соответствия из-за несоответствия установления, применения и выполнения обязательных требований к продукции основнымположениям законодательства ЕС; замедление развития системы стандартизации и сертификации из-за использования устаревших стандартов,норм и правил, несовершенства государственного надзора за безопасностью товаров, низкого уровня использования современныхинформационных технологий. Переход от обязательной сертификации к оценке соответствия требованиям технических регламентов долженбыть постепенным.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Філіпчук Г. Система технічного регулювання в Україні потребує подальшого вдосконалення / Г. Філіпчук // Стандартизацiя, сертифiкацiя,якiсть. – 2006. – № 3. – С. 6-16.2. Захарюгіна Т. На шляху до СОТ: заходи у сфері технічного регулювання / Т. Захарюгіна // Стандартизацiя, сертифiкацiя, якiсть. – 2005. – №1. – С. 3-8.3. Лукьянова В. Проблемы реформы технического регулирования / В. Лукьянова // Стандарты и качество. – 2006. – № 12. – С. 24-26.4. Аронов И. З. Основные вопросы технического регулирования / И. З. Аронов, В. В. Быков, В. Ю. Прохоров. – М. : Изд-во Моск. гос. ун-талеса, 2006. – 206 с.5. Версан В. Г. Техническое регулирование / В. Г. Версан. – М. : Экономика, 2006. – 308 с.6. Основи стандартизації, сертифікації та ідентифікації товарів / В. І. Павлов, О. В. Мишко, І. В. Опьонова, Н. В. Павліха. – К. : Кондор, 2004. –230 с.7. Коршунов Д. Шлях до технічного регулювання / Д. Коршунов // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2006. – № 4. – С. 30-32.8. Ханету А. Обзор лучшей практики Евросоюза и других стран в области технического регулирования / А. Ханету. – М. : ТЕИС, 2005. – 88 с.9. Дятлова В. В. Гармонізація вітчизняних стандартів з міжнародними та європейськими: стан та проблеми / В. В. Дятлова // Актуальні проблемирегулювання та розвитку зовнішньоекономічної діяльності : зб. наук. праць Донецького державного університету управління. – Донецьк, 2008. –Т. ІХ, вип. 104, серія «Державне управління». – С. 60-67.10. Інформаційно-аналітичні матеріали про підсумки роботи Держспоживстандарту України в 2007 році [Електронний ресурс] : Режим доступу: http: // www.dssu.ua.РЕЗЮМЕПроанализированы проблемы адаптации систем технического регулирования Украины и Европейского Союза. Приведены составляющиесистемы, общие подходы и различия в формировании. Предложены направления и механизмы, способствующие адаптации.РЕЗЮМЕПроаналізовано проблеми адаптації систем технічного регулювання України і Європейського Союзу. Наведено складові системи, загальніпідходи і відмінності у формуванні. Запропоновані напрями і механізми, що сприяють адаптації.229

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010SUMMARYThe problems of adaptation of systems of the technical regulation of Ukraine and European Union are analyzed. The making systems, general approachesand distinctions are resulted in forming. Conducive directions and mechanisms of the adaptations are proposed.ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ СУСІДСТВАЗасадко В.В., науковий співробітник Регіонального філіалу НІСД у м. Львові ⋅Зростаюча роль інтеррегіонального і транскордонного співробітництва (ТКС) в політиці ЄС призводить до зміниархітектоніки всього євроінтеграційного простору. У зв’язку з цим розуміння логіки транскордонної регіональної інтеграції навнутрішніх і зовнішніх кордонах ЄС набуває особливої актуальності для аналізу взаємодії України з сусідніми країнами в межахєврорегіональних об’єднань. Сучасна парадигма регіональної політики ЄС зумовила необхідність розробки спільних концепційтериторіального розвитку транскордонних регіонів шляхом формування відповідних механізмів їх інституційного та фінансовогозабезпечення.Теоретичні аспекти транскордонного співробітництва дістали належне висвітлення в численних публікаціях зарубіжнихвчених – А. Айкаца, Г. Гожеляка, С. Гранді-Вара, Р. Гуо, Л. О’Доуда, П. Казмєркєвіча, С. Кретке, К. Крок, П. Круль, Е. Кулєши,М. Перрі, М. Перкмана, П. Рейда, Дж. Скота, М. Сметковського, М. Спаркі, Н. Сума, Д. Тернока, Т. Уільсона, а також вітчизнянихнауковців – П. Бєлєнького, В. Будкіна, О. Вишнякова, М. Долішнього, Є. Кіш, М. Лендьел, П. Луцишина, Ю. Макогона,С. Максименка, Н. Мікули, С. Мітряєвої, А. Мокія, В. Пили, С. Писаренко, І. Студеннікова, С. Федонюка. Ними досліджено основнітенденції регіонального розвитку в країнах Європи, узагальнено концептуальні підходи і світовий досвід діяльності транскордоннихкластерів, єврорегіонів, інших видів транскордонних об’єднань. Разом з тим, в умовах сучасних світових інтеграційних тенденцій,особливостей зовнішньої політики ЄС виникає необхідність подальших наукових досліджень особливостей, проблем і перспективрозвитку ТКС.Метою статті є визначення концептуальних засад, тенденцій розвитку транскордонного співробітництва та науковогоосмислення діяльності транскордонних об’єднань в рамках Європейської політики сусідства.Після розширення ЄС у 2004 році Європейський Союз працює зі сусідніми країнами (включаючи Україну) в рамках новогонапрямку зовнішньої політики – Європейської політики сусідства (ЄПС). Копенгагенська Європейська рада у 2002 р. підтвердила,що розширення Європейського Союзу є винятковою можливістю для посилення відносин із сусідніми країнами на основі спільнихполітичних та економічних цінностей і що ЄС прагне запобігти утворенню нових розмежувальних ліній у Європі та сприятистабільності і процвітанню у межах своїх нових кордонів і поза ними.Європейська політика сусідства відрізняється від потенційного членства в Європейському Союзі і пропонує сусіднім країнампривілейовані відносини з ЄС, що повинні будуватися на визнанні спільних цінностей, включаючи демократію, верховенство права,якісне управління і повагу до прав людини, а також принципів ринкової економіки, відкритої, заснованої на правилах справедливоїторгівлі, сталого розвитку і зниження рівня бідності.ЄПС – це привілейовані взаємовідносини між країнами ЄС та учасниками ЄПС, «створені на взаємному визнанні загальнихцінностей (демократія і права людини, верховенство права, належна діяльність органів державної влади, принципи ринковоїекономіки та стійкий розвиток). ЄПС виходить за межі існуючих взаємин, щоб запропонувати глибші політичні взаємовідносини іекономічну інтеграцію» [1].У рамках вищезазначеного загального політичного контексту, транскордонне співробітництво повинно відігравати суттєвуроль, на відмінну від інших форм співробітництва, в силу своєї діяльності для вигоди сторін по обидва боки зовнішнього кордонуЄС і фінансування згідно з зовнішніми та внутрішніми розділами бюджету ЄС. Беручи до уваги попередній досвід ТКС відповідноТАСІС, Meda, Phare та Interreg, нова політика та рамки реалізації ТКС на зовнішніх кордонах ЄС були передбачені в окремомуКомюніке щодо ТКС в липні 2003 року [2] перед остаточною розробкою ЄПС, та детально описані в окремому розділі Стратегічногодокумету ЄПС в травні 2004 року [3]. У Комюніке Європейському Союзу, зокрема, сказано, що мета ЄПС «запобігти появі новихрозмежувальних ліній у Європі та сприяти стабільності і процвітанню в межах та поза межами нових кордонів Союзу»;пропонується створити зону процвітання і добросусідства – «кола друзів», з якими Європейський Союз матиме тісні, мирні стосункита співпрацюватиме [4, с. 9].Базуючись на цих пропозиціях та на відповідних висновках Ради ЄС щодо ЄПС, окремі положення стосовно ТКС буливключені до нового Європейського інструменту сусідства і партнерства [5].Основним документом, що визначає принципи, географічний масштаб і методологію ЄПС та питання регіональної співпраці,є Стратегія Європейської політики сусідства, прийнята 12 травня 2004 року. Основним інструментом реалізації Європейськоїполітики сусідства на національному рівні є Плани дій, прийняті та погоджені Європейським Союзом та національними урядами.Для України у 2005 році був прийнятий План дій Україна - ЄС (2005-2007 рр.), дію якого продовжено до 2009 року. Документами,що визначають питання, пов’язані з імплементацією програм транскордонного співробітництва, є спільні операційні програми. Вонивизначають цілі, пріоритети і заходи, які вживатимуться в рамках конкретної програми.Кожна операційна програма подається на затвердження Спільним органом управління Комісії після чіткої згоди усіх державучасниківпрограми.Програми транскордонного співробітництва вимагають співфінансування, яке повинно надходити з власних джерел країн чиорганів, що беруть участь у кожній спільній операційній програмі. Визначаються Регламентом і питання рахунків для такихпрограм, контрактних положень, платежів і попереднього фінансування, прийнятність видатків.У рамках спільних операційних програм можуть фінансуватися проекти трьох видів:- інтегровані проекти, коли кожен партнер проводить діяльність у межах спільного проекту на своїй території;- симетричні проекти, коли така ж діяльність виконується паралельно в державах-членах і партнерських країнах;- проекти, які імплементуються, головним чином, у державі-членові чи партнерській країні, але з користю для усіх чидекількох партнерів, залучених до спільної операційної програми.Детальні положення щодо фінансової допомоги, яка надається в рамках Регламенту, що встановлює загальні положеннящодо Інструменту європейського сусідства і партнерства, визначаються у різних програмних документах, залежно від видупрограми.Стосовно програм, що фінансуються в межах національного пакету та регіональної співпраці – це стратегічні документи (длякраїн та регіонів) й індикативні програми (національні і регіональні). Стратегічний документ містить аналіз ситуації в країні/регіоні(політичний, економічний, соціальний, екологічний), політичний порядок денний, огляд минулої і сучасної співпраці, стратегіюреагування, додатки зі статистичними даними. Індикативні програми подають індикативний бюджет, пріоритети і дії, узгодженість зіншими програмами.Транскордонна співпраця на зовнішніх кордонах ЄС є ключовим пріоритетом як для Європейської політики сусідства, так ідля Стратегічного партнерства ЄС з Росією. Прийняття Інструменту європейського сусідства і партнерства (ЄІСП) значно збільшилообсяг транскордонного співробітництва і кількісно, і якісно.© Засадко В.В., 2010230

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Як зазначає Т. Христя, Європейська політика сусідства та Європейський інструмент сусідства і партнерства надаєможливість привести функціонування єврорегіонів до логіки Європейського Союзу, надаючи більше можливостей для розвиткутранскордонної співпраці [6].Цілі діяльності з ТКС, стратегія реагування, основні питання, які мають бути вирішені, місце ТКС у контексті іншихважливих програм і політик, індивідуальні програми ТКС, індикативні фінансові асигнування для кожної програми, очікуванірезультати, показники й можливі ризики визначаються Стратегічним документом та Індикативною програмою транскордонногоспівробітництва. Допомога Співтовариства для транскордонного співробітництва ЄІСП впроваджується через спільні операційніпрограми.Кожна спільна операційна програма описує цілі, пріоритети і заходи. Зокрема, кожна спільна операційна програма включаєперелік прийнятних територіальних одиниць, можливі суміжні регіони, де можуть відбуватись проекти, що фінансуються цієюпрограмою; встановлює правила участі в програмах суміжних регіонів; пріоритети і заходи; склад Спільного моніторинговогокомітету та інші питання імплементації кожної конкретної програми.Транскордонне співробітництво відповідно до програмних документів ЄІСП має на меті:- сприяти економічному та соціальному розвитку в регіонах по обидва боки спільних кордонів;- вирішити спільні проблеми у таких сферах, як навколишнє середовище, охорона здоров’я, запобігання та боротьба зорганізованою злочинністю;- збільшити ефективність та безпеку кордонів;- сприяти транскордонній «міжлюдській» співпраці на місцевому рівні.Дві основні категорії програм запроваджуються, відповідно до ТКС ЄІСП – програми, що охоплюють спільні сухопутнікордони чи короткі морські перетини, і програми, які охоплюють морські басейни. Залучаючи учасників у географічних районахприкордонних регіонів, програми ТКС ЄІСП, зважаючи на свою локальність, будуть доповнювати діяльність відповіднихнаціональних, регіональних і міжрегіональних програм співпраці, які фінансуються, згідно з ЄІСП. Узгодженість між ТКС і цимипрограмами та цілями, що визначають політику ЄПС (або Стратегічне партнерство ЄС-Росія), буде забезпечуватись як у процесісхвалення окремих програм, так і під час поточного моніторингу.Окремі програми повинні розроблятися місцевими партнерами, беручи до уваги потребу узгодженості та взаємодоповнення зпріоритетами ЄПС чи іншими національними пріоритетами. Протягом 2007-2010 років буде профінансовано дев’ять сухопутнихприкордонних програм, три програми морських перетинів та три програми морських басейнів.Програми сухопутних кордонів: Коларктична програма – «Фінляндія-Росія», Карельська програма – «Фінляндія-Росія»,Південно-східна – «Фінляндія-Росія», «Естонія-Латвія-Росія», «Латвія-Литва-Білорусь», «Литва-Польща-Росія», «Польща-Білорусь-Україна», «Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна», «Румунія-Молдова-Україна».Програми морських перетинів: «Іспанія-Марокко», «Атлантична програма ТКС», «Італія-Туніс».Програми морських басейнів: «Регіон Балтійського моря», «Чорне море», «Середземне море».Програми сухопутних кордонів і морських перетинів можуть містити діяльність у напрямі:1) сприяння сталому економічному і соціальному розвитку у прикордонних областях: визначення і підготовка спільнихконцепцій розвитку і планування; підтримка місцевого і регіонального розвитку, сприяння транскордонній торгівлі, інвестиціям,туризму, співробітництво у транспортній, енергетичній сфері та сфері зв’язку, сприяння розвиткові бізнесу, покращеннятранскордонних ринків праці, створення адміністративних можливостей і підтримка адміністративних реформ, покращення обмінуінформацією стосовно освітніх і навчальних систем та ін.;2) спільна робота щодо вирішення спільних проблем у таких сферах, як навколишнє середовище, охорона здоров’я,попередження та боротьба із організованою злочинністю: охорона навколишнього середовища, транскордонне екологічнезабруднення і ризики, створення заходів щодо готовності до надзвичайних ситуацій, вдосконалення управління природнимиресурсами, розвиток охорони здоров’я та соціальний розвиток, посилення співпраці з організованою злочинністю, контроль наднелегальною міграцією та незаконною торгівлею людьми та ін.;3) гарантування ефективних та безпечних кордонів: покращення дій і процедур в управлінні кордонами, узгодженняпроцедур і планування дій на прикордонних і митних пунктах, забезпечення дієвого та безпечного ветеринарного і фітосанітарногоконтролю, покращення інфраструктури та обладнання на прикордонних пунктах тощо;4) сприяння місцевій транскордонній «міжлюдській» діяльності: підтримка посилення співпраці між місцевою тарегіональною владою, НУО та ін. у сферах місцевої влади та управління, громадянського суспільства, освіти і молоді, культурноїспадщини, ЗМІ.Загалом, програми морських басейнів можуть підтримувати більшість цілей, поданих вище для програм сухопутних кордоніві морських перетинів. Враховуючи особливий географічний характер цих програм морських басейнів, а також участь у них великоїкількості держав, існує низка особливих видів діяльності, які необхідно взяти до уваги. Крім цілей ТКС, визначених у програмахсухопутних кордонів і морських перетинів, наступні питання можуть мати певне значення для програм морських басейнів:- розвиток і посилення платформ для широкого співробітництва морських басейнів і тематичних мереж, які б служилиінструментами для обміну та реалізації відповідних рішень спільних проблем у економічній, соціальній, освітній, екологічній,культурній сферах і сфері управління;- підтримка, при потребі, ширшого планування на рівні морських басейнів у таких сферах, як транспорт, енергетика, зв’язок,навколишнє середовище, морська безпека, попередження ризиків, боротьба з нелегальною міграцією, в тому числі відповідні пілотніпроекти та підтримка діяльності, за необхідності;- підтримка процесів і створення багатосторонніх контактів між НУО, громадськими об’єднаннями в ЄС і в партнерськихкраїнах у таких сферах, як управління, права людини, демократизація, ЗМІ та рівні можливості.Транскордонні програми ЄС, які діють у 2007-2013 рр., за кількістю країн-учасниць умовно можна поділити на білатеральні(учасниками є дві країни) і мультилатеральні (учасниками є три і більше країн), з яких виокремимо трілатеральні програми, дія якихпоширюється на територію трьох країн. Білатеральні транскордонні програми ЄС: Карельська програма – «Фінляндія-Росія»,Південно-східна – «Фінляндія-Росія», «Іспанія-Марокко», «Атлантична програма ТКС», «Італія-Туніс». Решта 10 транскордоннихпрограм – мультилатеральні, з них 5 – трілатеральні, а саме: », «Естонія-Латвія-Росія», «Латвія-Литва-Білорусь», «Литва-Польща-Росія», «Польща-Білорусь-Україна», «Румунія-Молдова-Україна».Як визначено в Регламенті щодо Європейського інструменту сусідства і партнерства (ЄІСП) і Правилах імплементації, окреміпрограми створюються партнерами програми із прийнятних регінів через процес «знизу-вгору». Партнери програми визначаютьконкретних бенефіціарів діяльності відповідно до програми, в межах визначення прийнятних місцевих та регіональних ключовихучасників, а також з метою гарантування якомога ширшої участі, наскільки це необхідно, в програмі. Прийнятність базується наРегламенті щодо ЄІСП, однак перевага надається місцевій та регіональній владі, громадянському суспільству та НУО, торговимпалатам, академічним та освітнім спільнотам, а також іншим прийнятним уасникам, базуючись на географічній прийнятностіпрограми та важливості реалізації цілей індивідуальної програми. Належне залучення місцевої влади буде необхідним на усіх етапахрозробки програми, і, де це є необхідним, в імплементації проекту.Фінансування програм ТКС ЄІСП здійснюється з двох джерел: з фінансових асигнувань самого ЄІСП, у обсязі, визначеному уРегламенту щодо ЄІСП, а також з Європейського фонду регіонального розвитку, у обсязі, визначеному у статті 18 Регламенту, якавизначає головні положення щодо Європейського фонду регіонального розвитку, Європейського соціального фонду та Фондугуртування (положення про Структурні фонди). Ці два різні джерела фінансування спільно представлені у бюджетній лінії Розділу 4231

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010річних бюджетів ЄС (з двома підлініями, що відповідають ЄІСП та ЄФРР). Обидва джерела фінансування роблять внесок у кожну зпрограм ТКС, а також можуть використовуватися з обидвох боків зовнішнього кордону для двзаємовигідної діяльності.Фінансові асигнування, які призначаються для кожної програми транскордонного співробітництва, виділяються згідно з критеріями,визначеними статтею 7 Регламенту про ЄІСП, і відповідними положеннями, включеними до статті 18 постанови про Структурніфонди. Зокрема, такий розподіл фінансування для окремих програм транскордонного співробітництва повинен враховувати“об’єктивні критерії, як, наприклад, населення прийнятних областей, інші фактори, які стосуються інтенсивності співпраці, в томучислі особливі характеристики прикордонних областей та можливості для управління та отримання допомоги” [7].Зауважимо, що разом з національними індикативними програмами ЄІСП транскордонні програми становлять вагомий фінансовийінструмент вирішення соціально-економічних проблем. Так, серед усіх національних індикативних програм ЄІСП, розрахованих на2007 – 2010 рр. бюджет відповідної програми для України поступається розміром лише бюджету програми для Марокко та Єгипту істановить 494 млн євро (рис. 1).Побудовано за: [8; 9].Рис. 1. Бюджет національних індикативних програм ЄІСП на 2007-2010 рр.Загальне фінансування, доступне для програм ТКС ЄІСП на 2007-2010 роки складає 583,28 млн євро, з яких 274,92 млн євро – ЄІСП,а 308,36 млн – ЄФРР. На період 2011-2013 років передбачено ще 535,15 млн євро (252,23 млн – ЄІСП, 282,93 млн – ЄФРР), щопідлягає середньостроковому перегляду цієї стратегії та прийняття Індикативної програми на 2011-2013 роки.У межах цієї суми, індикативні асигнування для окремих програм на 2007-2010 роки (разом з асигнуваннями на 2011-2013роки) показані у таблиці 1. Україна є прийнятною для трьох програм сухопутних кордонів, а саме «Польща-Білорусь-Україна»(індикативні асигнування 2007-2013 - 186,201 млн євро), «Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна» (68,638 млн євро), «Румунія-Молдова-Україна» (126,718 млн євро), а також однієї програми морських басейнів – програми «Чорне море» (17,306 млн євро).Для кожної з програм приймається спільна операційна програма (СОП). СОП визначає пріоритети і заходи програми, спільніструктури, відповідальні за реалізацію програми, процедури подачі заявок та їх відбір, прийнятні території та ін.Таблиця 1Індикативні асигнування програм транскордонного співробітництва в рамках Європейського інструменту сусідства і партнерства,2007-2013 рр.(Млн євро)Програма 2007-2010 рр. 2010-2013 рр.Загалом2007-2013 рр.Програми сухопутного кордонуКоларктична програма для Росії 14,728 13,513 28,241Карелія - Росія 12,101 11,102 23,203Південно-східна Фінляндія - Росія 18,871 17,314 36,185Естонія – Латвія - Росія 24,915 22,859 47,775Латвія – Литва -Білорусь 21,766 19,970 41,737Литва – Польща - Росія 68,908 63,222 132,130Польща – Білорусь - Україна 97,107 89,094 186,201Угорщина – Словаччина – Україна - Румунія 35,796 32,842 68,638Румунія – Молдова -Україна 66,086 60,632 126,718Програми морських перетинівІспанія - Марокко 81,738 74,993 156,732Атлантична програма ТКС 16,773 15,389 32,162Італія - Туніс 13,138 12,054 25,191Програми морських басейнівЧорне море 9,025 8,281 17,306Середземне море 90,539 83,068 173,607Регіон Балтійського моря (вклад ЄІСП в інтегровану11,791 10,818 22,608програму Балтійського моря)Всього разом 583,283 535,152 1,118,434232За:[10].Зважаючи на значне збільшення індикативного асигнування транскордонних програм, доцільно визначити передумовирозподілу коштів, які виділяє ЄС на програми ТКС із країнами-сусідами. Результати проведеного регресійного аналізу (1) виявили

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010чіткий зв’язок між коштами, які виділяє ЄС на фінансування транскордонних програм INTERREG CBC, та обсягами структурнихфондів ЄС, сконцентрованих на території дії програми, і відсутність кореляції з довжиною спільного кордону (показники R, R 2 , F-критерій Фішера, DW коефіцієнт знаходяться у межах статистичної значущості). Інтуїтивно можна встановити, що ЄС спрямовуєбільше коштів на розвиток ТКС між територіями, що характеризуються наявністю невисокого рівня добробуту населення івідсталості у економічному розвитку, однак у поданій нижче статистичній моделі показнику х 1 (валовий внутрішній продукт на однуособу в державі) не вистачає статистичної значущості для підтвердження цієї тези. Виявлена залежність свідчить про поєднаннятранскордонного та інтеррегіонального співробітництва, а також про хибність популярного твердження про обумовленістьпріоритетності ТКС України з прикордонними регіонами ЄС наявністю протяжного спільного кордону.y 1 =51,40 + 0,02 x 1 + 0,04 x 2 - 1,35 х 3 , (1)(1,10) (8,52*) (1,46) (1,02)де y1 – обсяг фінансування програми INTERREG CBC(млн євро);x1 – обсяг структурних фондів ЄС у державі, яка бере участь у програмі INTERREG CBC, що (млн євро);x2 – довжина спільного кордону між державою-членом ЄС і державою, що не є членом ЄС і бере участь у програміINTERREG CBC(км);х3 – валовий внутрішній продукт на одну особу в державі (євро);* – рівень статистичної значущості 5%, у дужках подано значення t-Statistic.Оскільки розподіл структурних фондів ЄС базується на принципі ліквідації регіональних соціально-економічнихдиспропорцій, то доцільно ТКС в рамках ЄІСП вважати інтеграцією периферійних територій, а не співробітництвом вздовжкордонів.Підсумовуючи вищесказане, зазначимо, що:- транскордонна співпраця на зовнішніх кордонах ЄС є ключовим пріоритетом для Європейської політики сусідства;- прийняття Інструменту європейського сусідства і партнерства значно збільшило обсяг транскордонного співробітництва ікількісно, і якісно;- у розвитку Європейської політики сусідства спостерігається тенденція до домінування мультилатерального, зокрематріангулярного транскордонного співробітництва (програми «Польща-Білорусь-Україна», «Румунія-Молдова-Україна», «Литва-Польща-Росія», «Естонія-Латвія-Росія», «Латвія-Литва-Білорусь»), на відміну від поширеної в минулому білатеральної співпраці, щостворює підґрунтя для практичної реалізації теоретичних основ тріангулярної концепції ТКС.СПИСОК ДЖЕРЕЛ1. European Neighbourhood and Partnership Instrument [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ec.europa.eu/world/enp/policy_en.htm.2. Прокладаючи шлях для Нового інструменту сусідства (COM(2003 рік) 393 остат., 1 липня 2003 року.3. “Європейська політика сусідства, Стратегічний документ”, (COM (2004 рік) 373 остат., 12 травня 2004 року).4. Інструмент європейського сусідства і партнерства — нові можливості для України / Під ред. Н. Андрусевич — Львів, 2008. – 155 с.5. Регламент (ЄС)1638/2006 Європейського Парламенту та Ради ЄС від 24 жовтня 2006 року, яка визначає головні положення щодоІнструменту європейського сусідства і партнерства.6. Христя Т. Румунія – партнер України на шляху до Європейського Союзу [Електронний ресурс] - Режим доступу:http://www.cppk.cv.ua/i/2068715.pdf.7. Регламент про ЄІСП [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ec.europa.eu/world/enp/policy_en.htm.8. Принципи Європейської політики добросусідства. Бюлетень № 47. 2007 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.fp7-ncp.kiev.ua.9. Cross-Border Cooperation within the European Neighbourhood and Partnership Instrument (ENPI). Mediterranean Sea Basin Programme.[Електронний ресурс] - Режим доступу: www.qren.pt/download.php?id=757.10. Інструмент європейського сусідства і партнерства. Транскордонне співробітництво. Стратегічний документ на 2007-2013 рр. Індикативнапрограма на 2007-2010 рр.РЕЗЮМЕУ статті окреслені концептуальні засади, тенденції розвитку транскордонного співробітництва в рамках Європейської політикисусідства, здійснено аналіз фінансового забезпечення Європейського інструменту сусідства і партнерства.РЕЗЮМЕВ статье очерчены концептуальные принципы, тенденции развития трансграничного сотрудничества в рамках Европейской политикисоседства, осуществлен анализ финансового обеспечения Европейского инструмента соседства и партнерства.SUMMARYIn the article conceptual principles, progress trends of cross-border cooperation within the framework of European neighborhood policy areoutlined. The analysis of the financial providing of European Neighbourhood and Partnership Instrument is carried out.ОПТИМІЗАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНКИ ПОТЕНЦІАЛУ СВІТОВОЇ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИЗахарова О.В., асистент кафедри міжнародної економіки Маріупольського державного гуманітарного університету ⋅Постановка проблеми. Сучасні тенденції розвитку системи міжнародних економічних відносин передбачають зміну традиційнихпоглядів та підходів к проблемам розвитку як національних транспортних систем різних країн світу, так і світової транспортної системи вцілому. В умовах глобалізації світової економіки, що обумовлює активізацію міждержавних господарських зв’язків, роль транспорту стабільнота стрімко зростає.Світова транспортна система виступає важливим елементом світового господарства, основою виробничих та зовнішньоторговельнихзв’язків між окремими державами, а також виступає в якості фактора, який організує світовий економічний простір та забезпечує реалізаціюгеографічного розподілу праці. Транспорт виступає одним з інструментів інтеграції національної економіки до системи світогосподарськихзв’язків та створює додаткові конкурентні переваги для національних економік в межах світового господарства.Від можливостей світової транспортної системи оптимально забезпечувати рух вантажів та пасажирів в межах світового господарствазалежить ефективність реалізації багатьох видів міжнародної економічної діяльності, перш за все здійснення зовнішньоторговельних операційта надання туристичних послуг. Отже, пошук шляхів оптимізації функціонування світової транспортної системи в сучасних умовах розвиткусвітового господарства є досить актуальною проблемою.Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням сучасних тенденцій розвитку світової транспортної системи, присвячені роботиБлудової Т., Вінникова В., Могильовкіна І., Плужнікова К., Рибчука А., Сьоміна П., Щєрбаніна Ю. та інших. Проблеми та особливостіфункціонування транспортної системи України, особливо в контексті оцінки її потенціалу в умовах розвитку процесів глобалізації та© Захарова О.В., 2010233

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010розширення міжнародних економічних зв’язків широко висвітлені у працях українських дослідників Єдіна О., Котлубай О., Пиріжкова С.,Примачева М., Цвєтова Ю., Пащенко Ю. та іншіх. Незважаючи на ґрунтовний аналіз особливостей розвитку сучасних транспортних систем,що міститься в останніх наукових працях, питання оцінки потенціалу транспортної системи, світової зокрема, потребує подальшогодослідженні. У зв’язку з цим метою статті є розробка оптимізаційного підходу до оцінки потенціалу світової транспортної системи.Результати. Напрямки та методи оцінки економічного потенціалу визначаються особливостями функціонування об’єкту, дляхарактеристики якого застосовується поняття потенціалу. Перш ніж говорити про оцінку потенціалу світової транспортної системи необхідновідмітити, що в сучасних дослідженнях існує багато визначень поняття «світова транспортна система», узагальнюючі які можна сформулюватидекілька загальних підходів до його розуміння:- світова транспортна система як сукупність різних видів міжнародного транспорту: автомобільного, залізничного, водного,авіаційного та трубопровідного;- світова транспортна система як сукупність специфічних ресурсів (транспортні комунікації, рухомі транспортні засоби, трудовіресурси та структура управління транспортом), які поєднані загальною метою – забезпечення процесу перевезення вантажів та пасажирів;- світова транспортна система як сукупність транспортних підприємств, що є учасниками міжнародної економічної діяльності тапостачальниками транспортних послуг на світовий ринок послуг;- світова транспортна система як сукупність національних транспортних систем країн світу;- світова транспортна система як багаторівнева модель транспортної системи, що поєднує регіональні (внутрішньоконтинентальні) таміжконтинентальні транспортні системи, що утворюються за рахунок інтеграції національних транспортних систем.Отже, світова транспортна система представляє собою багаторівневу інтегровану систему, що поєднує специфічні транспортніресурси різних країн світу, які використовуються для забезпечення процесів транспортування вантажів та пасажирів в межах світовогогосподарства.Дослідження розвитку світової транспортної систем в сучасних умовах доцільно проводити з урахуванням величини їх потенціалу,який виражає її сукупні можливості щодо ефективної реалізації процесів перевезення вантажів та пасажирів з урахуванням ресурсів, що є унаявності та можуть бути залучені у перспективі. Оскільки потенціал транспортної системи володіє властивістю оптимальності, то для аналізута оцінки величини потенціалу можна запропонувати наступну економіко-математичну модель.Вважатимемо, що можливості транспортної системи здійснювати транспортування вантажів можна описати за допомогою наступноївиробничої функції:( t1,t2,...,t(1)yi= сifix x x m ) , i = 1,nде yi - обсяг перевезень вантажів транспорту виду і у вартісному виразі;tx ij - відповідно витрати ресурсів (виробничих чинників) виду j виду транспорту і, що використовуються для транспортуваннявантажів та обчислені в натуральному виразі;сi - вартість (тариф) на перевезення вантажів і-тим видом транспорту;t – поточний період часу.Вихідними ресурсами, в якості яких можуть розглядатися протяжність транспортної мережі (довжина залізничних колій, довжинаавтомагістралей, довжина внутрішніх водних шляхів), кількісний склад транспортних засобів (пересувний склад залізничного транспорту,число морських і повітряних суден, число автодорожніх транспортних засобів), трудові ресурси (кількість зайнятих на транспорті), інвестиції вінфраструктуру транспорту та інші види, світова транспортна система володіє в обмеженому обсязі, що визначається величинами rij . Значеннявиробничого фактору (певного ресурсу) в поточному періоді t залежить від величини даного ресурсу в попередньому періоді t-1 і приростувеличини ресурсу за даний період. Отже, для фактору кожного вигляду повинні виконуватися наступні обмеження:t txij≤ х−1 (2)ij+ Δхij,t−1хij - величина j-го виробничого фактору і-го виду транспорту у момент часу t-1;Δх ij- приріст j-го виробничого фактору і-го виду транспорту.Елементи світової транспортної системи хi j, на підставі яких можуть розраховуватися відповідні показники потенціалу, єспецифічними для різних видів транспорту.Для зіставлення і перерозподілу ресурсів між різними видами транспорту необхідно використовувати їх вартісні оцінки, тобтовитрати на залучення додаткових одиниць ресурсів кожного вигляду zij . При цьому повинні дотримуватися наступні обмеження:n∑i=1Δхzzij - витрати на одиницю приросту фактору j транспорту і;ijij≤ Фt−1Фi - обсяги інвестицій в і-ий вид транспорту за період [t-1; t].Разом з обмеженнями (2) і (3) при організації функціонування світової транспортної системи необхідно ураховувати наявнийплатоспроможний попит на перевезення, тобто послуги відповідного виду транспорту. В цьому випадку математична модель оптимізаціїфункціонування світової транспортної системи повинна бути доповнена обмеженнями вигляду:t t t tf i ( x 1 i , x 2i,..., x mi ) ≤ Si(4)tде Si - максимальна потреба в послугах транспорту виду і у момент часу t.Таким чином, ураховуючи співвідношення, записані вище, оптимізаційну модель аналізу та оцінки використання потенціалу світовоїтранспортної системи в розрізі різних видів транспорту можна представити таким чином:n∑ с tif i ( x1,x 2,...,x m ) → max (1*)i=1t−1i(3)234

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010fxt tij≤ х−1 ij+ Δхij(2)nt−1 ∑ Δхijzij≤ Фi(3)i=1t t t ti ( x 1 i , x 2i,..., x mi ) ≤ Si(4)Δх ij≥ 0 , i = 1,m (5*)Оптимізаційна модель (1*)-(5*) може бути використана для оцінки потенціалу світової транспортної системи в розрізі певної сукупностінаціональних транспортних систем країн світу, в цьому випадку і – певні національні транспортні системи ( i = 1;n ).Оскільки досить складно врахувати транспортні системи всіх країн світу, які в свою чергу є досить неоднорідними за рівнем соціальноекономічногорозвитку, то запропонована оптимізаційна модель може бути використана для оцінки потенціалу певної регіональноїтранспортної системи, наприклад транспортної системи країн Європейського Союзу чи транспортної системи країн СНД тощо.В цілому модель (1*)-(5*) розвитку світової (регіональної) транспортної системи набуває форму задачі оптимального використанняобмежених ресурсів шляхом їх перерозподілу в умовах взаємозамінності між різними видами транспорту. Результатом рішення даної задачі ємаксимізація вартісних обсягів перевезень вантажів в світовому господарстві (або в певному регіоні). Отримана максимальна оцінка обсягівперевезень (у вартісному обчисленні) характеризуватиме величину потенціалу світової (регіональної) транспортної системи в даний періодчасу.Практична реалізація даної економіко-математичної моделі припускає конкретизацію шляхом завдання таких вхідних даних, як тарифиt t−1на перевезення вантажів різними видами транспорту, обсяги ресурсів за два різні періоди часу xij, хij, на підставі яких можна визначитифактичні прирости ресурсів, що виступатимуть обмеженнями дляΔ хij, витрати на одиницю приросту фактору j транспорту і zij , фінансовівкладення в транспортну інфраструктуру за аналізований період часу Фi , а також величини потреб в перевезеннях на заданий період часуtSi .Також необхідно визначити вид виробничих функцій, що будуть використовуватися для різних видів транспорту, що у принципі не єнерозв'язною проблемою. На підставі співвідношення (1*) в результаті рішення задачі (1*) – (5*) будуть отримані оптимальні (максимальні)обсяги перевезень різними видами транспорту yi .Основна складність при підготовці даних для даної моделі полягає в зведенні воєдино вартісних оцінок (тарифів на перевезення івитрат на використання одиниці ресурсів) для різних видів транспорту на глобальному рівні. Усереднювання даних вартісних показників, які єскладними і неоднорідними з огляду на те, що на їх величину впливає велика сукупність чинників, є складною задачею, що ще більшеускладнюється глобальним рівнем дослідження. Ще однією проблемою, з якою можна зіткнутися при рішенні даної задачі, є специфічністьресурсів для кожного окремого виду світового транспорту, що ускладнює процес перерозподілу ресурсів між різними складовими світовоїтранспортної системи.У зв'язку з цим можна запропонувати більш простий підхід до оцінки потенціалу світової (регіональної) транспортної системи, якийприпускатиме оцінку транспортного потенціалу шляхом рішення задачі оптимального перерозподілу ресурсів але не в рамках всієї світовоїтранспортної системи, а в рамках кожного виду світового транспорту окремо. Суму отриманих оцінок потенціалу кожного виду транспорту іможна розглядати в якості оцінки потенціал світової транспортної системи в цілому. Також оскільки перерозподіл здійснюватиметься в рамкаходного виду транспорту, можна не використовувати вартісні оцінки витрат на приріст одиниці транспортного ресурсу (обмеження 3), азастосовувати їх абсолютні розміри в натуральних одиницях вимірювання (обмеження 2). В цьому випадку спрощена постановки моделі (1*) –(5*) прийме вигляд:tf x Δx; x + Δx;...; x + Δx) max (1**)i(1+1 2 2 n m→t t−1Δx j≤ xj− xj (2**)j = 1,Таким чином, оптимальний обсяг перевезень вантажів даним видом транспорту в поточному періоді часу визначається шляхомзнаходження оптимальних приростів кожного транспортного ресурсу в цьому періоді в порівнянні з яким-небудь попереднім періодом. В томувипадку, якщо б такі прирости були досягнуті, забезпечувався максимальний обсяг перевезень кожним видом транспорту окремо і транспортноїсистеми в цілому.Практична реалізація даної задачі на початковому етапі передбачає побудову виробничих функцій, що відображатимуть відображаєзалежність обсягів перевезень різними видами транспорту від різних видів ресурсів (виробничих чинників). На другому етапі необхіднонакласти обмеження на прирости відповідних ресурсів, варіація значень яких дозволить визначити оптимальний (максимальний) розмір обсягівперевезень.Оскільки світова (регіональна) транспортна система, як вже зазначалося вище, може розглядатися як сукупність національнихтранспортних систем країн світу, то оцінку потенціалу світової транспортної системи можна проводити не в розрізі окремих видів транспорту, ав контексті окремих її складових - національних транспортних систем (враховуючи діяльність всіх видів транспорту). Отже, за допомогоюзапропонованої оптимізаційної моделі можна проводити аналіз і оцінку потенціалу транспортних систем окремих країн світу (регіону).У зв'язку з цим розглянемо практичні аспекти реалізація запропонованої оптимізаційної моделі оцінки і аналізу потенціалу на прикладітранспортної системи України. Показники, що відображають динаміку обсягів основних транспортних ресурсів всіх видів транспорту України,приведені в таблиці 1.Слід зазначити, що замість абсолютного показника вантажообігу транспортної системи України був взятий вартісний показник, щовідображає результативність функціонування транспортної системи, а саме валовий прибуток від діяльності транспорту за період 1999-2008 рр.В таблиці 1 також приведені обсяги (величини) ресурсів (чинників), що впливають на динаміку прибутку. До таких чинників були віднесені:матеріальні (просторові) ресурси, а саме довжина шляхів сполучення, трудові ресурси, що виражені кількістю зайнятих на транспорті,фінансові ресурси – обсяги інвестиції в основний капітал транспорту.m235

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Таблиця 1Динаміка обсягів транспортних ресурсів [5]Роки Валовий прибуток від діяльності транспорту, млн. грн. Шляхи сполучення, км Зайнятість, тис. осіб Інвестиції, млн. грн.1999 6981 193582,1 1329,0 2861,02000 9102 194205,1 1228,0 3851,52001 13580 194128,1 1325,9 5309,42002 13122 194038,5 1353,5 6060,02003 18010 194030,9 1361,4 11730,72004 25157 193690,5 1374,9 15015,32005 23043 193494,4 1400,5 16887,52006 24452 193126,3 1428,8 20328,52007 33991 193449,5 1451,9 31709,42008 46589 193322,1 1465,8 32558,4* показники зайнятості та обсягів інвестицій наведені за видом економічної діяльності – транспорт та зв'язокДля описання залежності між обсягами прибутку та обсягами виділених транспортних ресурсів були апробовані різні функціональнізалежності (лінійна, поліноміальна, логарифмічна, показова). Найкращим видом функції, що описує залежність між валовим прибутком таназваними вище чинниками, на основі максимального значення скоректованого коефіцієнту детермінації та максимального значення критеріюФішера, була визнана поліноміальна функція другого ступеня, загальний математичний вираз якого має вигляд:2 2 2y = a0 + a1x1+ a2x2+ a3x3+ a4х1+ а5х2+ а6х3(6)Розрахунок параметрів даного рівняння засобами MS-Excel дозволив отримати наступну виробничу функцію для транспортної системиУкраїни:2 22y = −447755347 + 4627,9x1 −1979,3x2+ 0,8x3− 0,1x1+ 0,8х2− 0, 012х3(7)Статистичні характеристики, розраховані по даному рівнянню зв'язку, дозволяють зробити такі висновки:- коефіцієнт детерміації, який дорівнює 0,937, свідчить, що 93,7% варіації прибутку викликано дією виділених чинників;- множинний коефіцієнт кореляції складає 0,968, що свідчить про тісний зв'язок між величиною прибутку і сукупністю виділенихчинників;- розрахункове значення критерію Фішера Fрасч = 7,39 перевищує його критичне значення Fкр{0,1;6;3} = 5,28, отже, з імовірністю 90%отримана функція адекватно відображає зв'язок між прибутком і виробничими факторами;- відносна помилка апроксимації складає 10,1%, що є меншим за її критичне значення, що дорівнює 15%, отже, зв'язок між зміннимиможна вважати адекватним та достовірним.Таким чином, дане рівняння регресії можна використовувати в якості цільової функції, що описує залежність показника прибутку якодного з вартісних показників результативності функціонування транспортної системи України від наявних транспортних ресурсів, що буливраховані в даній оптимізаційній моделі.Що стосується невідомих змінних – приростів ресурсів кожного виду, то в даному випадку можливо декілька варіантів формуваннясистеми обмежень з урахуванням величин фактичних приростів кожного ресурсу за період часу, що аналізується, - 1999-2008 рр. Розрахованіланцюгові прирости за кожен рік та сумарний за весь період базисний приріст наведені в табл. 2Таблиця 2Показники динаміки транспортних ресурсів УкраїниАбсолютні прирости показників-факторівРокиШляхи сполучення, км Зайнятість, тис. осіб Інвестиції, млн. грн.ланцюгові2000 623,0 -101,0 990,52001 -77 97,9 1457,92002 -89,6 27,6 750,62003 -7,6 7,9 5670,72004 -340,4 13,5 3284,62005 -196,1 25,6 1872,22006 -368,1 28,3 3441,02007 323,2 23,1 11380,92008 -127,4 13,9 849,0базисний 2008/1999 -260,0 136,8 29697,4Як видно з таблиці 2 за даний період часу 1999-2008 рр. протяжність шляхів сполучення зменшилася на 260 км, і в цілому за винятком2000 і 2007 рр. спостерігається тенденція до скорочення протяжності залізничної мережі (в середньому за аналізований період щорічнескорочення складає 28,9 км). Максимальне скорочення спостерігається в 2000 р. в порівнянні з 2005 р. – 368,1 км. З іншого боку в 2007 р. впорівнянні з 2006 р. приріст був додатним – 323,2 км. Максимальний приріст довжини залізничної мережі за період, що аналізується,спостерігався у 2000р. порівняно з 1999 р.Ураховуючи соціально-економічні наслідки скорочення шляхів сполучення (ліквідація залізничних станцій, пунктів, скороченнязайнятості, тощо) можна припустити, що фактичний приріст вже є граничною величиною скорочення, отже обмеження на фактор х1 – довжинашляхів сполучення має вигляд: Δх1≥ −260.З іншого боку транспортна система не має достатній обсяг ресурсів для необмеженого збільшення шляхів сполучення, отже, можевиникнути необхідність визначення верхньої межі, в якості якої можна узяти величину приросту в 2000 р. порівняно з 1999 р. (оскільки цемаксимальна величина), тоді обмеження на даний фактор прийме вигляд: − 260 ≤ Δх 1≤ 623 .Що стосується другого фактору – чисельності зайнятих на транспорті, то за період 1999-2008 рр. приріст числа зайнятих складає 136,8тис. осіб, і в цілому за період спостерігається тенденція збільшення чисельності зайнятих. Оскільки даний базисний приріст в порівнянні зщорічними ланцюговими приростами є найбільшим, отже, можна припустити, що максимальні можливості транспортної системи країни позалученню додаткових трудових ресурсів обмежуються значенням 136,8 тис. осіб, отже, Δх2≤136, 8 .Третій показник фактор – обсяги інвестицій в транспорт характеризується позитивною динамікою зростання за даний період. В ціломусумарний приріст в 2008 р. в порівнянні з 1999 р. склав 29697,4 млн. грн., який можна вважати максимальними можливостями країни позбільшенню інвестиційних ресурсів в транспорт, в цьому випадку обмеження на цей фактор може мати вигляд: 0 ≤ Δх≤ 29697,34 . З236

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010іншого боку якщо припустити, що країна мала можливості для більшого збільшення інвестицій, ніж фактично вкладені обсяги, але нереалізувала ці можливості, то обмеження на фактор прийме вигляд: Δх ≥ 29697,34 .На основі результатів вище проведеного економіко-статистичного аналізу була сформована наступна оптимізаційна модель оцінкипотенціалу транспортної системи України:⎧У= −447755347+ 4627,9х−1979,3х1⎪− 260 ≤ Δх≤ 6231⎨⎪Δх≤ 136,82⎪⎩Δх≥ 29697,432+ 0,8х3− 0,1х21+ 0,8х22− 0,012хТаким чином, з використанням «Пошук рішення» MS-Excel було отримано наступне рішення оптимізаційної моделі (8):Таблиця 3Результати рішення оптимізаційної задачіПоказникиОптимальні значенняПриріст Х1 466Приріст Х2 136,8Приріст Х3 31242,49Уmax 47742Уфакт (2008) 46589Таким чином, якби за аналізований період 1999-2008 рр. довжина транспортної мережі збільшилася на 466 км (фактично за періодзменшилася на 260 км), приріст чисельності зайнятих залишився рівним фактично досягнутому значенню, а обсяги інвестицій в основнийкапітал зросли на 31242,49 млн. грн. (фактично за період збільшилися на 29697,4 млн. грн.), то величина потенціалу транспортної системиУкраїни при можливих змінах основних факторів, що його визначають, оцінювалася можливим валовим прибутком у 47742 млн. грн., що на2,5% вище за фактичний рівень отриманого прибутку від діяльності транспорту у 2008 р.Висновки. Запропонований підхід дозволяє отримати оцінку величини потенціалу транспортної системи будь-якого рівня національної,регіональної чи світової за умови раціонального використання транспортних ресурсів, що є у наявності та могли б бути залучені за певнихумов. Оптимізаційна модель оцінки величини потенціалу транспортної системи має широкі аналітичні можливості та може використовуватисяв декількох напрямках: для оцінки потенціалу світової транспортної системи в розрізі різних видів транспорту; для оцінки потенціалу світовоїтранспортної системи як суми потенціалів національних транспортних систем країн світу; для оцінки потенціалу окремих національнихтранспортних систем в цілому і в розрізі видів транспорту; для оцінки потенціалу окремих видів транспорту різних національних транспортнихсистем країн світу.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Блудова Т. Глобализация транспортной системы и понятие «транзитный потенциал страны»/ Т.Блудова// Экономика Украины. – 2006. -№10. – с.73-78.2. Винников В.В. Формирование морского транспортного потенциала в системе интеграционных процессов: [монография]/Винников В.В. -Одесса: ОНМА, 2004. – 222 с.3. Рибчук А.В. Транспортні системи світу – важливий елемент глобальної виробничої інфраструктури /Рибчук А.В. // Актуальні проблемиекономіки. – 2004. - №7.- с.99-104.4. Пирожков С. Проблемы реализации транзитного потенциала Украины в контексте расширения ЕС и формирования ЕЭП/Пирожков С.,Прейгер Д., Малярчук И// Экономика Украины.-2005. -№3.- с.4-19.5. www.ukrstat.gov.uaРЕЗЮМЕСтаття присвячена аналізу та оцінці потенціалу світової транспортної системи на основі оптимізаційного підходу. Стаття містить результатипрактичної апробації запропонованої оптимізаційної моделі на прикладі транспортної системи України.РЕЗЮМЕСтатья посвящена анализу и оценке потенциала мировой транспортной системы на основе оптимизационного подхода. Статья содержитрезультаты практической апробации предложенной модели на примере транспортной системы Украины.SUMMARYThe article is devoted to the analysis and estimation of the world transport system’s potential on the basis of optimization approach. The article containsthe results of practical approbation of the model offered, the Ukrainian transport system is used as example.РАЗВИТИЕ БЕЛОРУССКОГО ТУРПРОДУКТА В УСЛОВИЯХ ПЕРЕХОДНОЙ ЭКОНОМИКИКаллаур А.Н., Полесский государственный университет, ассистент кафедры экономической теории ⋅Развитие туризма – один из трёх приоритетных аспектов странового маркетинга Беларуси, поскольку туризм в значительной мере влияет навнешнюю социальную коммуникацию и внешнюю идентификацию страны.Не имея гор и выхода к морю, Беларусь тем не менее обладает достаточным потенциалом в данной сфере. Она славится многообразием икрасотой природы, уникальным культурно-историческим наследием. Имеется большое число памятников природы, природных лечебныхресурсов, охотничьих и рыболовных угодий. Ресурсная база включает четыре национальных парка, 97 заказников, более 10 тысяч озер, около20 тысяч рек. На нашей земле расположено свыше 15 тысяч объектов, имеющих историческую, культурную, архитектурную значимость, естьмного памятных мест, связанных с именами выдающихся деятелей мировой истории и культуры.В Беларуси насчитывается свыше 750 экскурсионных маршрутов и туров. Туристам доступны как однодневные экскурсии, так и 2-3-дневные туры. Наиболее популярные экскурсии в Беларуси связаны с посещением объектов ЮНЕСКО и памятников историко-культурногонаследия, а также природных достопримечательностей. Экскурсионные маршруты, традиционно считающиеся одной из ключевыхособенностей национального туризма, опоясали практически всю территорию Беларуси и даже получили возможность выйти за границыстраны. Один из самых перспективных трансграничных маршрутов, работа над которым активно ведется в Беларуси, – "Из варяг в греки".Данный маршрут будет проходить по таким странам, как Швеция, Латвия, Россия, Беларусь, Украина, Турция и Греция. Его создание станетодним из самых грандиозных проектов в сфере туризма не только в Беларуси, но и за ее пределами.[1]История становления религий тесно переплетается с культурой и архитектурой, поэтому большим потенциалом для экскурсий и туровявляются культовые здания и сооружения, различные церковно-архитектурные объекты на территории Беларуси. Это направление сегодняактивно развивается, количество туристов, которые приобретают религиозные туры, постоянно растет. Существует и такой вид туризма, какпаломнический, но он уже организуется различными конфессиями.23(8)© Каллаур А.Н., 2010237

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010К годовщине Беловежской пущи (600 лет) разработаны четыре экологических маршрута, включая три велосипедных – "Звериный переход"(протяженностью 16 км), "Царская поляна" (10 км) и "Лесные тропы" (19 км), а также пешеходная тропа "Заповедная дубрава". Помимо этого,для школьников предусмотрены экскурсионные туры, например, "В поместье Белорусского Деда Мороза", "В сказку девственной природы". Вминувшем году в объекты инфраструктуры Пущи инвестировано 26 миллиардов белорусских рублей.Потенциал страны определяется также преимуществами её географического положения. Это и близость к Западной Европе и Скандинавии– туристическому рынку с очень высоким финансовым потенциалом, а также соседство со странами Балтии, Россией, Украиной,предоставляющее серьезный ресурс для развития трансграничного туризма.Все это плюс активная государственная поддержка создают хорошие предпосылки для развития туризма в Беларуси.Между тем, несмотря на имеющиеся возможности и насущную необходимость, развитие туризма в Беларуси идёт по догоняющемусценарию. Не являясь пионером туристической индустрии, страна вынуждена изучать мировой опыт и учитывать возможности его примененияв конкретных условиях. В республике пока чётко не сформирован национальный турпродукт, кроме того, возможности его продвиженияограничены.Важнейшей предпосылкой для развития туризма, повышения его социально-экономической значимости для граждан и государстваявляется формирование законодательства, соответствующего требованиям сегодняшнего дня, учитывающего как современный мировой опыт,так и происходящие в государстве рыночные преобразПования.Закон Республики Беларусь «О туризме» был принят в 1999 году. Он легализовал отношения в этой сфере, определил принципыгосударственной политики, цели, приоритеты и пути государственного регулирования туристической деятельности. Однако значительныеизменения в законодательстве, новые социально-экономические условия, согласование его с принципами Всемирной туристическойорганизации, противоречия отдельных норм Закона положениям других законодательных актов определили необходимость внесения в негоряда изменений и дополнений.Новая редакция Закона «О туризме», принятая в 2007 году, существенно обновила и дополнила понятийный аппарат, определилаорганизационные формы и виды туризма, права и обязанности участников и субъектов туристической деятельности, порядок созданиятуристических зон, формирования и реализации туров. Закон четко разграничил деятельность туроператоров и турагентов, предусмотрелподробное описание программы тура, определил существенные условия договора оказания туристических услуг. Принципиально новыми вЗаконе явились нормы, определяющие порядок экскурсионного обслуживания. Для обеспечения гарантированного качества оказания услугбыло предусмотрено создание Национального реестра экскурсоводов и гидов-переводчиков и введена их обязательная профессиональнаяаттестация. В 2007 году правительством утверждена Национальная программа развития туризма в Республике Беларусь на 2008-2010 годы. Еецель – создание высокоэффективного и конкурентоспособного туристического комплекса, который, с одной стороны, сможет удовлетворитьпотребности граждан в разнообразных туристических услугах, а с другой – внесет значительный вклад в развитие экономики нашей страны.Программой предусмотрено, в частности, развитие туристической индустрии, разработка комплекса мер по модернизации материальной базытуризма, активизации строительства новых объектов, обеспечение высокого качества туристических услуг в соответствии с международнымистандартами.Сделать туризм полноценным сектором экономики призваны Указы Президента № 371, касающийся развития инфраструктуры и № 372 –сельского туризма. Упомянутых указов оказалось недостаточно, чтобы в короткие сроки обеспечить отрасль в полной мере качественнойи разнообразной инфраструктурой туризма. Для тех инвесторов, которые вкладывают средства в развитие инфраструктуры туризма,необходима более ощутимая поддержка. Предприятия, потратившие определенную сумму на эти цели, можно было бы наделять статусомприоритетного инвестора, что даст им определенные преимущества. Такой опыт есть у Болгарии. Там инвестор, вложивший более 30 млн. EURв развитие инфраструктуры, получает соответствующий сертификат и быстрое оформление всех документов.В Указе № 371, помимо прочего, были предусмотрены меры по решению транспортной проблемы отечественного туризма. В частности,документ разрешал ввозить в страну автобусы класса Euro-2 и Euro-3 без уплаты таможенной пошлины. Однако транспортная проблемапродолжает оставаться актуальной. Предполагалось, что хотя бы 20% автобусного парка отрасли удастся обновить, так как большинствоиспользуемых туристическими компаниями автобусов старше 10 лет. Согласно европейским стандартам, автобус, отслуживший пять лет,должен перейти на менее качественную работу. За время действия этой нормы Указа удалось ввезти лишь несколько автобусов.Продлению данной нормы противится Минпром. Защищая интересы отечественного производителя, он предлагает покупать туристическийавтобус МАЗ. Покупательская же способность белорусских турфирм не позволяет купить этот автобус за более чем 250 тыс. USD. Присуществующих объемах предоставления услуг такое приобретение не оправдает себя. Турфирма, какая бы они крупная ни была, готовапотратить на покупку автобуса не более 90-100 тыс. USD. В результате наших туристов сегодня возят автобусы, принадлежащиене белорусским, а литовским и польским компаниям.Министерство спорта и туризма предлагает льготировать покупку субъектами хозяйствования автобусов для перевозки туристов.Предполагается подготовить проект указа о предоставлении субъектам хозяйствования, оказывающим туристические услуги, льготных условийзакупки техники для перевозки туристов. Первоначальный взнос для предприятий мог бы составить 20% собственных средств от необходимойсуммы, а на выплату оставшейся суммы можно предоставить отсрочку на несколько лет.Проект закона Беларуси "О туризме", внесенный на рассмотрение парламента в октябре 2009 г., отменяет туристические ваучеры ипутевки. В законопроекте их планируется заменить обычным договором, т. к. договора и кассового чека вполне достаточно, чтобыгарантировать сохранение потребительских прав клиента. Причем для всех турфирм будет действовать типовой договор. Помимо этого, впроекте закона четко прописаны импорт и экспорт туристических услуг.Республиканский союз туристических организаций предлагает ввести нулевую ставку НДС для операторов въездного туризма. Этопозволит сделать более конкурентоспособным отечественный турпродукт и увеличить объем оказания туристических услуг иностраннымклиентам.Технические изменения, которые предусматривает законопроект о туризме, можно только приветствовать. Сейчас компании тратят массувремени на оформление документов, ваучеров – в том числе. Потребители, возможно, даже и не заметят отмены ваучера, но работу турфирмэто однозначно упростит. Ещё один из плюсов для турбизнеса – то, что в 2009 году удалось отменить обязательную сертификацию турагентств.Теперь она стала добровольной. Ранее требование сертификации турфирм действовало в то время как были не сертифицированы перевозчики,отели, общепит.[2]В то же время некоторые нормативные документы осложняют работу туристических организаций. Так, постановление Нацбанка №165 от11.11.2008 "О порядке осуществления расчетов по внешнеторговым договорам, предусматривающим импорт" значительно затрудниловозможности предоплаты по импортным контрактам. Нормами постановления N165 предусмотрен запрет на проведение импортером платежейв пользу нерезидента со счета, открытого в белорусском банке, по внешнеторговым операциям, осуществляемым в рамках внешнеторговогодоговора, предусматривающего импорт, до даты прекращения нерезидентом своих обязательств перед импортером. В результате скоростьработы турфирм резко снизилась, причем в преддверии рождественских и новогодних поездок – пика зимнего сезона. Это привело к потерезарезервированных номеров в отелях и оттоку части клиентов. Участники рынка полагают, что такая ситуация негативно отразится наэкономике страны. Так, часть средних и небольших фирм (всего в Беларуси в сфере туризма действует около 700 компаний) будет вынужденазакрыться, а их сотрудники останутся без работы. Те, кто удержится на рынке, поднимут цены, чтобы компенсировать дополнительныеиздержки. В свою очередь, по словам директора Республиканского союза туроператоров Валентина Цехмейстера, проведенные исследованияпоказывают, что увеличение цен на 5% уменьшит число выезжающих из Минска на 10%. Но спрос может быть удовлетворен предложениемроссийских и украинских организаций, которые сегодня значительно снизили расценки. Это приведет к сокращению налоговых платежей иинвестиций в местную туристическую инфраструктуру, а также оттоку из страны валюты. Между тем её-то сохранение призвано обеспечитьпостановление № 165. Пострадают и белорусские перевозчики, т. к. около 20% стоимости поездки составляет оплата авиабилетов.238

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Пока предлагаются альтернативные способы решения проблемы: турфирмы могли бы приобретать билеты за наличный расчет и затемвключать их в отчет по командировке. Это не запрещено, но создает дополнительные осложнения с оформлением. Не устраивают и расчетыаккредитивом: также дополнительные затраты денег и времени плюс изменение условий договоров с зарубежными партнерами. К тому жесегодня любое удорожание стоимости путевок влечет падение объемов оказания услуг.Глава представительства в Беларуси "Air Baltic" Татьяна Белоусова полагает, что необходимо искать иные варианты работы. Например,предоставление в Нацбанк оборотов за аналогичный период прошлого года, с последующим согласованием ориентировочного коридора"оттока" валюты из страны в нынешнем сезоне. Этот механизм ставит барьер перед входом на рынок новым компаниям, но как временная мераможет сработать. Отмена или изменение нормы постановления № 165 сняло бы напряжение и дало туристической отрасли шанс выжить вближайшие 2-3 года.В связи со сложившимися в мире особыми экономическими условиями и общим падением мирового спроса, в том числе на туруслуги иуслуги размещения, Национальное агентство по туризму разработало антикризисные решения для предприятий туристической индустрии.Предприятиям индустрии туризма предлагается принять участие в издании печатных каталогов "Гостиницы Беларуси", "Санатории Беларуси" и"Туроператоры приема в Беларуси", которые будут распространяться через каналы агентства – на выставках, презентациях, мероприятиях,проводимых МИДом; создать централизованную систему бронирования гостиничных номеров и обеспечить автоматизацию деятельностигостиниц.Среди других антикризисных решений, предлагаемых Национальным агентством по туризму, – продвижение туруслуг через Интернетпосредством туристического портала агентства, через сеть туристско-информационных центров Беларуси, в том числе за рубежом, повышениеквалификации персонала. Кроме того, в список входит сертификация туристических и гостиничных услуг на соответствие мировымстандартам, проведение рекламных кампаний и поиск партнеров за рубежом, участие в других мероприятиях, направленных на продвижениетуристических возможностей Беларуси.В настоящее время в Беларуси едва ли найдется хотя бы несколько участников туристического рынка, способных самостоятельнопродвигать турпродукт за рубежом. Для объединения возможностей всех участников индустрии туризма создаётся Единая туристскоинформационнаясеть Беларуси (ЕТИС), которая будет представлять собой систему сбора и распространения информации о туристических исопутствующих услугах в стране. ЕТИС подразумевает участие всех организаций и предприятий, предлагающих туристу свои услуги(аналогичные системы существуют и в других странах).За рубежом ЕТИС будет представлена в туристско-информационных центрах (под туристско-информационными центрами обычноподразумеваются компании, отправляющие в нашу страну туристов. Сегодня такие партнеры у нас есть в Германии, России, а в будущемпланируется создать сеть туристско-информационных центров в Польше, странах Балтии и Великобритании, дипломатическихпредставительствах Беларуси), на специализированных мероприятиях (выставках, форумах, презентациях). В этих местах планируетсяраспространять информацию о достопримечательностях, экскурсиях, гостиничных и туристических объектах.[3]Важной составляющей программы развития туризма в Беларуси является международное сотрудничество и использование опыта ведущихспециалистов туриндустрии.В 2008 году Беларусь участвовала в 15 международных выставках, в том числе в Лондоне, Берлине, Москве, Варшаве, Милане, Вильнюсе,Риге, Баку, Пекине, Тель-Авиве. Особенно следует отметить участие делегации Минспорта и туризма в инвестиционном форуме в Лондоне. Врезультате этой акции о Беларуси узнали многие люди.В конце июля – начале августа 2009 г. в рамках программы Израильского центра международного сотрудничества MASHAV израильскиеэксперты Хези Израэли и Йоэль Мансфельд впервые провели в Беларуси семинар для белорусских специалистов в сфере сельского туризма.Израильтян интересует в Беларуси прежде всего лечебный (здравницы), лесной (природа) и ностальгический (еврейские местечки) видытуризма. Прорабатывается вопрос о совершенствовании подготовки белорусских специалистов в области туризма на основании израильскогоопыта и методиках. Возможно также создание исследовательского центра, который бы следил за развитием туризма в Беларуси.В начале 2009 г. Евросоюз выделил почти миллион евро на подготовку специалистов в туристической индустрии Беларуси. Этот проектстал победителем, единственным в разряде национальных проектов в конкурсе по программе Tempus. От различных государств подавалось 530заявок, одобрено гораздо меньше – 73. Из этих 73 наш – единственный национальный проект, которому отдал предпочтение Евросоюз.Остальные касались приграничного, трансграничного сотрудничества, и финансирование предназначалось не одному, а несколькимучастникам. Получателями международной технической помощи стали шесть белорусских университетов, два министерства (спорта и туризма,образования), а также Национальное агентство по туризму и Республиканский союз туристических организаций.[4]Национальное агентство по туризму уже шестой год организует стенд Беларуси в Лондоне. Туристическая выставка WTM-2009завершилась 12 ноября. В ней приняло участие более 5 тысяч туристических компаний из 150 стран и регионов мира. Выставку посетило около50 000 профессиональных посетителей. Официальная делегация Беларуси была представлена на стенде Национального агентства по туризмутуристической компанией «АлатанТур», отелями «Минск», «Европа», «Юбилейная» и «Орбита».[5]Для белорусской делегации стало традиционным каждый год представлять от страны какой-то уникальный объект и направление втуризме. В прошлом году таким объектом стал национальный парк "Беловежская пуща", в этом – спортивный комплекс "Стайки", как один излучших центров для подготовки спортсменов. Направление выбрано не случайно: в 2012 году в Лондоне пройдет летняя Олимпиада.Национальное агентство по туризму предложило руководству спорткомплекса "Стайки" в рамках участия в мероприятии провестирекламную кампанию, направленную на привлечение иностранных спортсменов к тренировкам в Беларуси. Предварительно был изучен спросна эти услуги, проанализирован европейский рынок. В Беларуси есть хорошая тренерская и медицинская базы, кроме того, расценки у насгораздо ниже, чем в других европейских странах.Взаимодействие в области развития туризма осуществляется и в рамках союзного государства России и Беларуси. 21 мая 2009 годасостоялось совместное заседание коллегий Министерства спорта и туризма Республики Беларусь и Министерства спорта, туризма имолодежной политики Российской Федерации, на котором обсуждались вопросы дальнейшего взаимовыгодного сотрудничества.Президент Беларуси дал ряд поручений по развитию туристических объектов РБ в Сочи и Красной Поляне (Российская Федерация). Сучетом договоренностей, достигнутых с президентом России, для Беларуси открываются новые перспективы по реализации выгодных проектовв сфере туризма. Глава государства поставил задачу по созданию объектов, которые позволили бы оказывать туристам весь комплекснеобходимых услуг, начиная от размещения и занятий спортом и заканчивая культурно-массовыми мероприятиями и услугами торговли. ВКрасной Поляне идет создание мощной спортивной базы, которая позволит организовать здесь полноценный тренировочный процесс длянациональных команд по зимним видам спорта. Речь идет не только о подготовке к Олимпиаде-2014, но также о спортивной базе, котораябудет функционировать и в долгосрочной перспективе. Планы по развитию белорусской здравницы на черноморском побережье должны бытьреализованы к 2013 году.[6] Все проекты прошли тщательную финансово-экономическую экспертизу и выгодны для Беларуси. Речь идет как осущественном наращивании объемов экспорта услуг, так и оздоровлении белорусских граждан, прежде всего детей.Учитывая усилия правительства и специализированных организаций Беларуси в сфере туризма, можно прогнозировать повышениекачества туристического продукта страны и совершенствование деятельности туристических компаний в ближайшие годы. Между тем, пооценкам отечественных и зарубежных специалистов, первостепенной задачей остаётся идентификация национального турпродукта и егопоследующее позиционирование. По сравнению с другими странами Беларусь проигрывает в плане событийного туризма. Основныеальтернативы – агро- и экотуризм, спортивный туризм.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Асфура, А. Более 750 экскурсионных маршрутов предлагают туристам в Беларуси / А. Асфура // Беларусь сегодня. – 2009. – № 177 от19.09.2009 г.239

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20102. Листопадов, В. Беларуси не хватает туристической ниши / В. Листопадов // Завтра твоей страны [Электронный ресурс]. – 2009. – Режимдоступа: http://zautra.by/cont/print.php?sn_nid=5121. – Дата доступа: 8.12.2009.3. Национальное агентство по туризму разработало антикризисные решения для туриндустрии // Беларусь сегодня. – 2009. – № 42 от 6.03.2009г.4. Романова, Н. Будем дружить домами // Беларусь сегодня. – 2009. – № 41 от 5.03.2009 г.5. Суслова, Н. На выставке в Лондоне было меньше турфирм, зато больше отелей // Туризм и отдых. – 2009. – 20.11.2009 г.6. Лукашенко дал ряд поручений по развитию туристических объектов Беларуси в Сочи и Красной поляне / БелаПАН // О туризме[Электронный ресурс]. – 2009. – Режим доступа: http://offline.by/forum/index.php?s=d229cdcfe114257e48e4dfb9c365cbdd&showtopic=87863&st=0.– Дата доступа: 9.12.2009.РЕЗЮМЕВ статье приводится общая оценка туристического потенциала Республики Беларусь; обзор нормативно-правовой базы, направленной наразвитие туризма в существующих социально-экономических условиях. Указаны направления международного сотрудничества в сферетуризма и продвижения туристического продукта.SUMMARYThis article describes the overall assessment of tourist potential of the Republic of Belarus; contains review of the regulatory framework for thedevelopment of tourism in the existing socio-economic conditions. Were mentioned the areas of international cooperation in tourism and promotion of atourist product.РЕЗЮМЕУ статті наводиться загальна оцінка туристичного потенціалу Республіки Білорусь; огляд нормативно-правової бази, спрямованої на розвитоктуризму в існуючих соціально-економічних умовах. Зазначені напрямки міжнародного співробітництва в сфері туризму й просуваннятуристичного продукту.ПРОГНОЗ ЕКСПОРТУ УКРАЇНСЬКОЇ МЕТАЛОПРОДУКЦІЇ МЕТОДОМ АНАЛІТИЧНОГО ВИРІВНЮВАННЯ ЗАГАРМОНІКАМИ РЯДУ ФУР’ЄКапранова Л. Г., ст. викладач, Приазовський державний технічний університет, м. Маріуполь ⋅Постановка проблеми. Проблематика прогнозних досліджень міжнародних відносин набуває в останні роки велике значення. Рівеньнестабільності у світі зростає, і тенденції до його зниження не має – навіть навпаки. Розробка механізмів та засобів, які дозволяютьспрогнозувати кризові явища та потенційні конфлікти, стає життєво важливою проблемою сьогодення.Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням прогнозування присвячено багато праць провідних вчених, таких, як ГрековаТ.И., Филатова Т.В., Лугутін О. Є, Фомішин С. В., Ефимова М. Р., Петрова Е. В., Румянцев В. Н., Агальцов В. П., Волдайская И. В.,Грабовецький Б. Є.Метою статті є розрахунок оптимальних обсягів експорту української металопродукції та розробка логіко-послідовної моделіпрогнозування методом аналітичного вирівнювання за гармоніками ряду Фур’єРезультати дослідження. Прогнозування є одним з інструментів дослідження поведінки суб’єкта у майбутньому. Здійсненняпрогнозу покликано виконувати двосторонню задачу, яка з одного боку, базуючись на минулому і сучасному, повинна подати прогноз якблизького так і далекого майбутнього, а з іншого, виробити основи сьогоденної діяльності з урахуванням наукового передбачення поведінкиекономічних суб’єктів.Сезоні коливання негативно впливають на результати виробничої діяльності, які спричиняють порушення ритмічності виробництва.Тому господарюючи суб’єкти використовують різні заходи для згладжування сезонності за рахунок раціонального з’єднання галузей,механізації трудомістких процесів, утворювання агропромислових фірм тощо.У ряді динаміки (рис. 1) явно виділяється сезонні коливання ряду динаміки, тому для даного ряду динаміки використаємо у якостімоделі прогнозування мультиплікативну модель та модель тригонометричного тренду – ряд Фур’є.У складі динамічного ряду можна виокремити наступні компоненти: загальну тенденцію розвитку; регулярні коливання відноснотренду (типу циклів); сезонні коливанняНайважливішими завданнями, що вирішуються в ході дослідження сезонності, є наступні: визначення наявності сезонності,чисельний вираз прояву сезонних коливань і виявлення їх сили і характеру в різних фазах річного циклу; характеристика чинників, щовикликають сезонні коливання; оцінка наслідків, до яких приводить наявність сезонних коливань; математичне моделювання сезонності.На динаміку змін будь – якого показника суттєвий вплив надають сезоні коливання.Виділення сезонної хвилі можна виконати на основі побудови аналітичної моделі прояву сезонних коливань.Побудову аналітичної моделі виявляє основний закон коливання даного тимчасового ряду у зв'язку з переходом від місяця до місяця ідає середню характеристику внутрішньорічних коливань.Для вивчення сезонності використовують метод аналітичного вирівнювання за гармоніками ряду Фур’є. Цей метод полягає увирівнюванні фактичних рівнів ряду динаміки за гармоніками ряду Фур’є, який являє собою безкінечний ряд сінусоідальних і косіносуідальнихфункцій, тобто суми гармонік.За допомогою ряду Фур’є динаміку явищ можна представити у вигляді:nn2π2πy = a + a cos k + b sin k∑ ∑(1)x 0 1 1i= 1 N i=1 NУ цьому рівнянні величина k визначає гармоніку ряду Фур’є і може бути узята з різним ступенем точності (частіше всього від 1 до 4).Знайшовши частинні похідні цієї функцій і прирівнявши їх до нуля, отримавши систему нормальних рівнянь, вирішення якої даєнаступні формули для обчислення параметрів:n1a0= ∑ y i;n(2)1n2a = ∑ y cos kt (3)k i in 1n2b = ∑ y sin kt (4)k i in 1Параметри рівняння залежать від значень у і пов'язаних з ними послідовних значень cos kt і sin kt.© Капранова Л.Г., 2010240

⌢Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Для вивчення сезонних коливань протягом року необхідно узяти п = 12 (по числу місяців в році), у нашому випадку період з 2005 –2008 рр., тобто п = 48.Оцінимо сезонність, застосувавши рівняння ряду Фур’є.Перша гармоніка має вигляд:nn2π2πy = a + a cos k + b sin k11 0 1 x== NN11∑ ∑(5)Визначимо параметри першої гармоніки:i2 2y11642,5 137,016cos ππx= + k − 559,368sin k48 48iДруга гармоніка має вигляд:n n n nx2 =0+1+1+2+2i= 1 i= 1 i= 1 i=1Визначимо параметри другої гармоніки:2π 2π 2π 2πy a a cos k b sin k a cos 2* k b sin 2* kN N N N∑ ∑ ∑ ∑(6)2π 2π 2π 2πyx2= 1642,5 + 137,016cos k− 559,368sin k+ 24,056cos 2 k−353,683sin 2 k48 48 48 48Третя гармоніка має вигляд:n n n n n nx3= 0+ 1+1+2+2+3+3i= 1 i= 1 i= 1 i= 1 i= 1 i=1Визначимо параметри третьої гармоніки:2π 2π 2π 2π 2π 2πy a acos k bsin k a cos2* k b sin2* k a cos3* k bsin3*kN N N N N N∑ ∑ ∑ ∑ ∑ ∑(7)2π 2π 2π 2π 2πyx3= 1642,5 + 137,016cos k− 559,368sin k+ 24,056cos 2 k−353,683sin 2 k−178,027cos3k−48 48 48 48 482π−192,712sin 3 k 48За розрахунками гармонік Фур’є, найбільш точнішою є рівняння третьої гармоніки яку відображено на рис 1.4000,03500,03000,0Експорт3 гармоника2500,02000,01500,01000,0500,00,0Січень 2005Березень 2005Травень 2005Липень 2005Вересень 2005Листопад 2005Січень 2006Березень 2006Травень 2006Липень 2006Вересень 2006Листопад 2006Січень 2007Березень 2007Травень 2007Липень 2007Вересень 2007Листопад 2007Січень 2008Березень 2008Травень 2008Липень 2008Вересень 2008Листопад 2008Рис. 1. Графічна інтерпретація методу аналітичного вирівнювання за гармоніками ряду Фур’єРозрахуємо індекс кореляції за формулою:n⌢ 2∑( y − y )i i7 963 461,191 ii== 1− = 1− = 0,709yxn16 005 2697,74y − y∑i 1( )i=Індекс кореляції є показником ступені близькості обраної теоретичної лінії регресії до фактичних даних. Індекс кореляції можеприймати значення у межах від 0 до 1Розрахуємо середню квадратичну помилку рівняння регресії Se, яка є середнім квадратичним відхиленням фактичних значень у іщодо значень, розрахованих по рівнянню регресії y ) . Сума квадратів відхилень y від y ⌢ поділяється на число ступенів свободи (n-m), унашому розрахунку m = 7.iii241

20еньСіч20езеБер20аве05ь2пенЛи20еньресВе20падстоЛи20еньСіч20езеБер20аве06ь2пенЛи20падстоЛи20еньСіч20езеБер20аве07ь2пенЛи20еньресВе20падстоЛи20еньСіч20езеБераве08ь2пенЛи20еньресВе20падстоЛи20еньСіч20езеБер20аве09ь2пенЛи20еньресВе20падстоЛи201еньСіч010ь2пен201еньресВе201падстоЛиПроблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010n2 )( )i ∑ y − yi82382,10= i 1Se = = = 287,02n−m48 −7Середнє значення експорту дорівнює 1642,59.Розрахуємо частку середньої квадратичної помилки за формулою:ySeSe287,02= ⋅ 100% = ⋅ 100% = 17,47%y 1642,59Можна також порівняти величину Se з середнім квадратичним відхиленням результативної ознакиσy. Якщо Se

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Рис. 3. Логіко-послідовна модель прогнозування обсягів експорту української металопродукції методом аналітичного вирівнюванняза гармоніками ряду Фур’єАналізуючи розрахунки переважним варіантом прогнозу є метод аналітичного вирівнювання за гармоніками ряду Фур’є, бо за цимметодом середньо квадратичне відхилення складає менше 20%Висновки. Таким чином, вживання для проведення прогнозу методу аналітичного вирівнювання за гармоніками ряду Фур’є даєбільш точні розрахунки.Але, наскільки би кваліфіковано і точно не був виконаний прогноз він не в змозі дати 100% точні дані розвитку подій, але можезвезти до мінімуму негативні наслідки прийняття помилкових рішень, уникнути крупних втрат, передбачити коливання ділової активності.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Грекова Т.И., Филатова Т.В. Построение трендовых моделей экономической системы //Вестник Томского государственного университета.Общенаучный периодический журнал. Серия «Математика. Кибернетика. Информатика». - № 284. – 2004. – Декабрь. – с. 49 – 51.[Электронный ресурс] Режим доступа: http://sun.tsu.ru/mminfo/000063105/284/image/284_049-051.pdf2. Лугутін О. Є, Фомішин С. В. Статистика національної економіки та світового господарства: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальноїлітератури, 2006. – 502 с. ISBN 966 – 364 – 199 – 13. Ефимова М. Р., Петрова Е. В., Румянцев В. Н. Общая теория статистики: Учебник. – М.: ИНФРА – М, 2000. – 416 с. ISBN 5 – 16 – 000012 –74. Агальцов В. П., Волдайская И. В. Математические методы в програмировании: Учебник. – М.: ИД «ФОРУМ»: ИНФРА – М, 2006. – 334 с.ISBN 5 – 16 – 002652 – 55. Грабовецький Б. Є. Економічне прогнозування і планування: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003, 188 с. ISBN966 – 8253 – 54 - ХРЕЗЮМЕВ статье проведен расчет оптимальных объемов экспорта украинской металлопродукции и разработана логико-последовательная модельпрогнозирования методом аналитического выравнивания по гармониками ряда ФурьеРЕЗЮМЕУ статті здійснено розрахунок оптимальних обсягів експорту української металопродукції та розроблена логіко-послідовна модельпрогнозування методом аналітичного вирівнювання за гармоніками ряду Фур’єSUMMARYIn the article the calculation of optimum volumes of export of the Ukrainian products is conducted from a metal and the logical and successive model ofprognostication of the analytical smoothing a method is developed on by the accordions of row of Fourier243

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ РИЗИКІВ СУБ'ЄКТІВ ЕНЕРГЕТИЧНОГО РИНКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ СТРУКТУРНОЇПЕРЕБУДОВИ СВІТОВОЇ ЕНЕРГЕТИКИКараєва Н.В., к.е.н.,Сегеда І.В., здобувач Національний Технічний Університет України «Київський політехнічний інститут» ⋅Виразною ознакою сучасного світового енергетичного ринку (ЕР) є його інтеграція, яка віддзеркалює зміни в енергоспоживанні іджерелах його задоволення всього людства, світової економіки як єдиної системи з притаманними їй пропорціями, закономірностями ітенденціями циклічного розвитку. Енергетика через свою специфіку прояву різного роду ризиків, а також тяжкість наслідків їх реалізаціїзаймає особливе місце.Особливості енергетичної галузі, які відрізняють її від інших галузей економіки України, є такими:1) технологічні, обумовлені суттю процесів виробництва, розподілу та споживання енергії (взаємозаміна ресурсів, щовикористовуються, послідовність фаз перетворення енергії – енергетичний ланцюг; безперервність процесу виробництва електроенергії, їїрозподілу та використання);2) внутрішньогалузеві (висока капіталомісткість енергетичних об’єктів, довго тривалість їх спорудження та експлуатації);3) характер зв’язку з іншими галузями (широке використання електроенергії у всіх галузях економіки, різноманітність їїпараметрів, наявність зворотних зв’язків між енергетикою та іншими галузями);4) суттєвий вплив на довкілля.Вищезазначене, на нашу думку, свідчить, що враховуючи особливу роль енергетики для розвитку економіки і екологічної сфери країниі серйозну загрозу наслідків виникнення і розвитку різного роду кризових ситуацій як в галузі, так і суміжних галузях, проблема ризику дужетісно переплітається з проблемою забезпечення енергетичної складової економічної безпеки.Також структурні зрушення, що відбулися на ЕР за останнє десятиріччя, вказують на вагомість структурного фактора в економічнійстабільності та забезпеченні енергетичної безпеки.Останнє десятиліття характеризується процесами структурної перебудови енергетики, що широко розгорнулися в багатьох країнахсвіту, через приватизацію енергетичних об’єктів, перегулювання і введення конкурентного ринку електроенергії. Ціль цих перетворень –підвищення конкурентоспроможності виробленої продукції на світових ринках. На конкуренцію між країнами або всередині країни впливаєполітика уряду, включаючи: політику на імпорт і експорт електроенергії; дозвіл на будівництво певних типів генеруючих джерел; податки;закони з охорони навколишнього природного середовища тощо.На конкуренцію також впливають критерії надійності. Наприклад, такі критерії прийняті Радами з надійності в Північній Америці, уUCРTE і Nordel System в Європі [1]. Енергокомпанії мають добровільні угоди за даними критеріями для планування та експлуатації системгенерації та передачі електроенергії, що забезпечує надійність покриття навантаження всієї системи незважаючи на конкуренцію.Структура, функціонування і результативність енергетичних світових ринків значною мірою визначаються трьома факторами [2, с.60]:характером правових відносин (видами договорів між суб’єктами ринку), рівнем урегульованості, який віддзеркалює ступінь впливу органівдержавної влади на ринкові відносини (кількість, повноваження та взаємо узгодженість регулюючих органів) та моделлю (принципом)ціноутворення. Суттєву роль також відіграють форма власності суб’єктів енергоринку, структура галузі і ступінь інтеграційних процесів векономіці (вертикальна або горизонтальна інтегрованість).У сучасних умовах управління енергетичним комплексом у різних країнах світу має комплексний характер, що поєднує державнерегулювання і ринкову конкуренцію. Серед діючих моделей організації енергоринків виділяють три групи [3, с.49]:1) переважно монополія (Франція, Польща, Україна);2) часткова лібералізація (Фінляндія, Німеччина, Росія, Чехія);3) більш повна лібералізація (США, Велика Британія, Угорщина).Монопольний ринок існує тоді, коли ціноутворення на енергоресурси здійснюється урядовими органами шляхом укладання угод звиробниками енергії, можливо в інтересах споживачів, однак без їх участі. У багатьох країнах, електроенергетика залишалася єдиною галуззю,що повністю знаходиться в руках держави.Країни, в яких відбувається лібералізаційний процес, можна умовно поділити на дві групи [4]:1) країни з успішною лібералізацією;2) країни з уповільненою лібералізацією (40% загального енергоспоживання в ЄС). Країни цієї групи територіально є більшвідокремленими.Процес лібералізації ринкових структур в Європі пов’язано з прийняттям міністрами енергетики країн Європейського Союзу (ЄС) учервні 1996 р. Директиви про лібералізацію відносин на внутрішньому європейському енергетичному ринку. Директиви ЄС щодо енергоринківстимулюють процесс лібералізації ринкових структур і моделей ринкового ціноутворення, зменшуючи ринкові обмеження і скорочуючи ринки,захищені від конкуренції.Таким чином, основними завданнями лібералізаціі енергоринку є:1) розвиток конкуренції;2) зниження цін.Повністю конкурентний ринок передбачає домінуючу роль вільних цін, які визначаються попитом і пропозицією, в його основізакладені принципи конкуренції продавців енергії та вільного вибору споживачами постачальників енергії. Конкурентний ринок стаєнапівлібералізованим, якщо ціни на ньому починають регулюватися угодою, тобто координуватися, в частині умов, структури та діапазону цін.Наприклад, першими у введенні конкурентного ринку електроенергії стали Велика Британія, Норвегія, Чилі.Головною причиною зміни моделей і реформування убік лібералізації ринкових відносин вважається недостатня ефективністьрегульованих монополій, класична недостатність стимулів до зниження виробничих витрат. При лібералізованому ринку ринкове середовищесприяє впровадженню технологій з більшою ефективністю, меншим екологічним впливом. Вагомішу роль починають відігравати фінансові,інвестиційні ризики та екологічні обмеження, ризики виконання вимог щодо надійності енергосистеми. Однак деякими експертами вважається,що безпосереднього впливу лібералізації ринку на зниження цін на ньому не існує, більше того, вплив лібералізації на обсяг залученихінвестицій та раціональність розвитку енергогенеруючих потужностей неоднозначний [5].Досвід Великої Британії та ЄС показав, що лібералізація також сприяє активізації процесів злиття та поглинання в енергетичномусекторі, що супроводжується швидким збільшенням розміру компаній. На конкурентних ринках вертикальна та горизонтальна інтеграціязабезпечує компаніям низку переваг, які зумовлені особливостями енергобізнесу.На користь інтеграції свідчать такі аргументи [6, с.30]:1. Великі розміри компанії дозволяють акумулювати інвестиції для здійснення масштабних, капіталомістких проектів. Інтеграціязабезпечує збільшення власних інвестицій за рахунок укрупнення бізнесу, а також розширення можливостей залучення капіталу. Прикладомцього було злиття та поглинання компаній ВР Amoco та Arco, Exxon/Mobil, Chevron/Texaco та інші.2. Під час лібералізації виникає нова форма ризику, пов’язаного з нестабільністю законодавчої бази. За таких умов вертикальнаінтеграція сприяє підвищенню управління наведеною формою ризику, оскільки диверсифікація видів діяльності компанії, яка притаманнавертикальній інтеграції, підвищує загальну фінансову стійкість підприємства.3. Ускладнення умов ведення бізнесу на ринку змушує компанії збільшувати власні розміри для мінімізації своїх видатків. У періоднизьких прибутків компанії намагаються продавати більше енергоресурсів і при цьому обмежувати власні видатки. Зокрема, для збільшення© Караєва Н.В., Сегеда І.В., 2010244

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010прибутку найефективнішою є вертикальна інтеграція. З одного боку, вона виключає створення двох послідовних надбавок (так звану подвійну«маржиналізацію»), що підвищує конкурентоспроможність компанії, з іншого боку – завдяки виходу на ринок з максимальною доданоювартістю прибуток інтегрованої компанії буде вищим за суму прибутків необ’єднаних компаній.На особливу увагу заслуговує сфера максимізації доданої вартості через інтеграцію електроенергетики з газовою промисловістю.Наприклад, лібералізація електроенергетики США, Великої Британії та інших країн ЄС сприяла зростанню привабливості електроенергетикидля потужних газових компаній, які раніше здійснювали виключно видобувну та газотранспортну діяльність, і навпаки.Слід відмітити, що кожна країна світу реалізує власну економічну модель організації енергоринків, яка відображає загальнополітичні,географічні, загальноекономічні особливості країни, специфіку енергосистеми, а саме:– структуру генеруючих потужностей за видами і територіальним розміщенням, ступінь енергозабезпеченості регіонів;– ступінь централізації диспетчерського регулювання енергосистеми;– державну політику тарифоутворення.Загальні проблеми енергозабезпечення та окремі питання, що на них впливають, знаходяться під постійною увагою світових тарегіональних міжнародних організацій, і в першу чергу - енергетичних. Це - Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) (було створено у 1974 р.18-ма західноєвропейськими державами, США, Канадою, Новою Зеландією, Японією під час енергетичної кризи 70-хроків), Всесвітняенергетична рада (ВЕР), Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Статуправління Європейської Комісії (ЄВРОСТАТ),Електроенергетична рада СНД та ін. Деталізований розгляд проблем підвищення енергоефективності споживання в ринкових умовах наведенов документах договору Енергетичної хартії. Стрижневим елементом стратегії розвитку глобальної енергетики визнано забезпеченняміжнародної енергетичної безпеки (МЕБ) [7].Україна є важливим елементом системи ЕНБ Євразійського простору, має свою енергетичну стратегію до 2030 року, ратифікувалаЕнергетичну Хартію, Кіотський протокол, а, значить, зінтегрована в світову енергетичну систему. Завдання забезпечення ЕНБ знайшло своєвідображення в таких державних документах як «Енергетична стратегія України на період до 2030 року», в Законі України «Про основинаціональної безпеки», Указах Президента України щодо першочергових дій уряду по забезпеченню енергетичної безпеки (2006 року) та щодопитань енергетичної безпеки України (№204/2007 року), новій Стратегії національної безпеки України (указ №105/2007 від 12.02.2007 року) тав багатьох інших документах.З точки зору глобальних енергетичних процесів слід враховувати вигідне геополітичне та географічне положення України тапов’язану із цим її роль як транзитної держави. Інтеграція української енергосистеми до європейської є складовою стратегічної мети Українищодо входження до ЄС. На відміну від країн нової хвилі розширення ЄС Україна має достатньо потужні та розвинуті газо-, нафтотранспортніта електричні мережі, поєднані з транспортними мережами ЄС і країн СНД, що дозволяє їй брати участь у формуванні Європейськоїенергетичної політики та спільного енергетичного ринку, відігравати важливу роль в енергетичній співпраці країн СНД і ЄС.Загалом найбільший вплив на розвиток енергетичної системи України в умовах інтеграції мають наступні процеси: глобалізація,лібералізація, диверсифікація та модернізація. Сутність впливу даних процесів полягає в наступному:– глобалізація призводить до посилення інтеграції енергосистем в економічному (ринки електроенергії, інвестиції), технологічному(розширення меж територій із централізованим енергопостачанням), міждержавному і міжконтинентальному (міждержавні і міжконтинентальніенергооб'єднання) аспектах;– лібералізація веде до зростання дерегулювання і конкуренції, розвитку регіональних, міжрегіональних і міждержавних ринківенергії;– диверсифікація, призводить з одного боку, до збільшення використання різноманітних видів палива, джерел паливо- іелектропостачання, з другого – різних типів енергоустановок;– модернізація веде до підвищення ефективності традиційних і створенню нових високоефективних технологій і установок.Загалом процес реформування енергосистеми України передбачає:– перехід на ринкові відносини;– лібералізацію ринку;– створення оптового ринку електроенергії;– вдосконалення цінової політики за рахунок створення умов для конкуренції, які дозволять покупцям і продавцям на основівільного попиту і пропозиції укладати операції по ринкових цінах;– забезпечення надійного постачання і оплати придбаної електроенергії і потужності.Проте в умовах переходу на ринкові відносини і лібералізації ЕР в процес аналізу і прийняття рішень по її розвитку виявляютьсязалученими багато учасників (суб'єктів відносин) з різними інтересами: електроенергетичні компанії, споживачі, інвестори, громадськіорганізації, державні і регіональні органи влади. Тому лібералізація ЕР може призвести до негативних наслідків щодо стабільного і безпечногофункціонування енергосистеми, пов'язаних з наступними чинниками [8, С. 80]:– внаслідок наявності багатьох суб'єктів відносин породжується відмінність критеріїв управління для системи в цілому, так і окремихїї частин;– виникає суперечність між комерційними інтересами енергокомпаній і необхідністю забезпечення надійності енергосистеми;– в процесі функціонування оптового ринку електроенергії виникають суттєві і різкі зміни електричних режимів, внаслідок чого венергосистемах можуть мати місце зниження запасів по зв'язках і складатися несподівані режими, в яких система протиаварійного управлінняможе працювати неадекватно;– змінюються критерії управління у складних аварійних ситуаціях, при системних аваріях.Із вищевикладеного слідує, що в умовах лібералізації ЕР України існує ймовірність:1) виникнення так званих, фізичних або технологічних ризиків, пов'язаних з ймовірністю відмов і перебоїв в роботі основногообладнання енергопідприємств. Аналізу фізичних (технологічних) ризиків присвячена значна кількість робіт, оскільки основним завданнямфункціонування електроенергетичних підприємств практично завжди було надійне і безперебійне енергопостачання споживачів;2) появи якісно нових (сучасних) фінансових ризиків, обумовлених, перш за все, формуванням різних груп суб'єктів відносин у процесіфункціонування й розвитку ЕЕС. Наявність значної кількості груп суб'єктів відносин, кожен з яких приймає на себе частину ризику, певноюмірою є фактором ризику, оскільки невиконання хоча б одним з них своїх обов’язків може призвести до виникнення небажаних подій(наприклад збитки (або втрати) внаслідок порушення надійного режиму електропостачання).Проблеми, що викликані чисельністю суб'єктів відносин, доповнюються інтернаціональним характером цієї діяльності (тобто колиучасники ринку належать до юрисдикції різних країн).Таким чином, впливовим джерелом можливості виникнення якісно нових ризиків в сучасних умовах розвитку енергетики України єймовірність зіткнення суперечливих інтересів різних груп суб'єктів ЕР у процесі обґрунтування рішень по розвитку паливно-енергетичногокомплексу.Вочевидь, що схильність до ризику можна розглядати як функцію від двох параметрів: вірогідність настання негативної події і масштабуможливого збитку, тобто чутливості портфеля (організації) до наслідків цієї події.З урахуванням вищезазначеного можна запропонувати наступне визначення поняття «ризик». Ризик в енергетиці – це об’єктивносуб’єктивнакатегорія, що пов’язана з ймовірністю виникненням небажаних подій (загроз) в умовах невизначеності та суперечливостіінтересів різних груп суб’єктів ЕР і відображає міру їх втрат (збитків) від порушення надійного режиму електропостачання внаслідокнеузгоджених дій даних суб’єктів.Інтересами різних груп суб'єктів ЕР є:1) виробники або (і) продавці електроенергії (вертикально інтегровані, електрогенеруючі або збутові компанії, мережна компанія якєдиний покупець-продавець електроенергії), а також суб'єкти енергетики, що надають електроенергетичні послуги на оптовому ринку245

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010електроенергії (зміст резервів активної й реактивної потужності, забезпечення системної надійності й ін.) зацікавлені в максимізації прибутку врезультаті своєї діяльності;2) споживачі електроенергії (електрозбутові компанії, конкретніше споживачі) зацікавлені в мінімізації тарифів на покупкуелектроенергії, що (на оптовому або (і) роздрібному ринках), забезпеченні її якості й надійності електропостачання;3) інтереси органів влади (федеральних і регіональних) пов'язані з максимізацією надходжень у бюджети відповідних рівнів,мінімізацією екологічного впливу об'єктів енергетики, забезпеченням ЕНБ країни й регіонів й ін.;4) зовнішні інвестори (банки, юридичні й фізичні особи) зацікавлені в мінімізації строків повернення вкладеного в енергетичніоб'єкти капіталу, максимізації дивідендів тощо.Різносторонність інтересів конкуруючих суб'єктів ринку обумовлена, перш за все, принципово новим механізмом встановленнявідпускних цін. В період існування природних монополій ціни на різні види енергії визначалися з витрат на виробництво і транспорт. З появоюконкуруючих суб'єктів ринку ціни почали встановлюватися за результатами щорічних торгів, на яких котируються як «спотові» контракти(постачання наступного дня після оплати), так і контракти, де термін постачання може мінятися в межах року. Тому більшість суб'єктівринкових стосунків в серйозній мірі схильна до фінансових ризиків, пов'язаних з комерційними аспектами їх діяльності. Сюди, насамперед,слід віднести:1) ризики коливання цін реалізації електроенергії у вільному секторі торгівлі;2) фінансові ризики, що виникають внаслідок коливання цін на паливо, інші матеріальні ресурси.Крім вищезазначених двох видів фінансового ризику слід додати, що енергопідприємства в умовах тотальної економічної кризи вУкраїні (і фінансової, зокрема), схильні до ризику зміни купівельної спроможності грошей, оскільки безперервний процес реалізаціїелектроенергії неминуче супроводжується формуванням досить високої дебіторської заборгованості – реалізація електроенергії найчастішездійснюється в кредит, а розрахунок здійснюється за фактичними показниками засобів обліку. Тобто мова йде про третій вид ризику суб'єктівринкових відносин.Для мінімізації вищезазначених ризиків необхідно чітко ототожнювати можливі інструменти.Так, стосовно п.1. ризики можна хеджувати (один із інструментів страхування) за допомогою специфічних строкових фінансовихконтрактів, що реалізуються через спеціально створювані електроенергетичні біржі або через універсальні біржі.У таблиці 1, згідно [9, С. 71], приведена класифікація форм торгівлі електроенергією на енергетичному ринку і відповідних їхінструментів ризик-менеджменту (ф'ючерсів, опціонів і свопів), які використовуються для хеджування операційних і фінансових ризиківелектроенергетичних компаній Росії.Таблиця 1Форми торгівлі електроенергією і фінансові інструменти електроенергетичного ринку [9]Сегмент ринкуХарактеристикиформінструментівХарактерреалізаціїТермін реалізаціїМісцезаключенняКонтракт напоставкуенергіїФізичнапоставкаВизначаєтьсяконтрактомФізична торгівляСпот-ринокФізичнапоставкаНа наступнийдень абогодину(півгодини)БалансовийринокФізичнапоставкаВ реальномучасіБезумовні строковіконтрактиУмовні строкові контрактиФорварди Ф’ючерси Опціони СвопиФізичнапоставкаВмайбутньомуФінансовірозрахункиВмайбутньомуФінансовірозрахункиВмайбутньомуФінансовірозрахункиВ майбутньомуРинок Біржа Ринок Ринок Біржа Біржа БіржаУ другому випадку ризики зростання цін на паливо і інші матеріальні ресурси енергопідприємств вимагають інших, меншстандартних рішень. Найбільш очевидним напрямом даної проблеми є, на думку [6, 10], створення вертикально інтегрованих компаній, доскладу яких входять окрім безпосередньо енергогенеруючих підприємств також і підприємства по видобутку і переробці різних видівенергетичного палива. Наприклад, створення в Росії інтегрованих енерговугільних компаній, а також придбання контрольного пакету акційВАТ «Газпром» деякими територіальними генеруючими компаніями показують, що даний напрям інтеграції, а отже, хеджування фінансовихризиків має хорошу перспективу на майбутнє [10, С.49].Мінімізація третього виду фінансового ризику досягається за рахунок застосування різних умов постачання електроенергіїспоживачам, а також шляхом використання відповідних розрахункових інструментів. Вирішити дані проблеми в рамках існуючих форморганізації фінансових стосунків між суб'єктами електроенергетичного ринку вкрай складно через необхідність узгодження великого колапитань з банківськими структурами, страховими компаніями, регулюючими органами, територіальними і муніципальними адміністраціямитощо.Крім того сформовані в даний час енергетичні ринки за низкою ознак суттєво відрізняються від традиційних фінансових ринків, щоускладнює процедуру ціноутворення і розробку механізмів мінімізації новоутворених факторів ризику. Згідно [11] в таблиці 2 приведенийперелік основних відмінностей.Відмінності енергетичного і фінансового ринків [11]Таблиця 2Ознака Енергетичний ринок Фінансовий ринокВік ринку Відносно новий Кілька десятилітьВажелі ціноутворення Багато, складні Кілька, простіВплив економічних циклів Слабкий СильнийЧастота змін Висока НизькаВплив зберігання і доставки Значний НемаєЗв'язок між коротко- і довгостроковими контрактами Низька ВисокаСезонність Ключова для електроенергії та газу НемаєРегулювання Змінюється від слабкого до значного СлабкеРинкова активність Низька ВисокаЦентралізація ринку Децентралізований ЦентралізованийСкладність контрактів похідних цінних паперів(деривативів)Досить складнаВідносно проста процедура246

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Подальший розвиток нових механізмів управління ризиками в Україні безпосередньо пов'язаний з розвитком всієї структурифінансового ринку. Формування енергетичних ринків повинне лише суттєво активізувати даний процес. На його фоні суб'єкти ЕР повинні статиактивними ініціаторами появи нових фінансових механізмів управління ризиками.Висновки1. Загалом найбільший вплив на розвиток енергетичної системи України в умовах інтеграції мають наступні процеси: глобалізація,лібералізація, диверсифікація та модернізація.2. Процес реформування енергосистеми України передбачає: перехід на ринкові відносини; лібералізацію ринку; створення оптовогоринку електроенергії; вдосконалення цінової політики за рахунок створення умов для конкуренції, які дозволять покупцям і продавцям наоснові вільного попиту і пропозиції укладати операції по ринкових цінах; забезпечення надійного постачання і оплати придбаної електроенергіїі потужності.3. Проблема ризику в електроенергетиці пов’язана із подальшою зміною організаційної структури галузі й суб'єктів її відносин.4. Впливовим джерелом виникнення якісно нових ризиків в сучасних умовах розвитку енергетики України є ймовірність зіткненнясуперечливих інтересів різних груп суб'єктів ЕР у процесі обґрунтування рішень по розвитку паливно-енергетичного комплексу.5. Різносторонність інтересів конкуруючих суб'єктів ринку обумовлено, перш за все, принципово новим механізмом встановленнявідпускних цін.6. Більшість суб'єктів ринкових відносин в серйозній мірі схильні до фінансових ризиків, до яких відносяться: 1) ризики коливанняцін реалізації електроенергії у вільному секторі торгівлі; 2) фінансові ризики, що виникають внаслідок коливання цін на паливо, іншіматеріальні ресурси; 3) ризики зміни купівельної спроможності грошей.7. Для мінімізації вищезазначених ризиків необхідно чітко ототожнювати можливі інструменти.8. Сформовані в даний час енергетичні ринки за низкою ознак суттєво відрізняються від традиційних фінансових ринків, щоускладнює процедуру ціноутворення і розробку механізмів мінімізації сучасних факторів ризику.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Asal H.P., Jacob B., Schmits J. UCPTE: Coordination of Frequency Control and Cross-Border Exchanges // Development and Operation of LargeInterconnection Systems, Conf. Proc., Tunis, May 3-5, 1993. – 11 p.2. Письменна У.Є. Ринки електричної і теплової енергії в Україні: структура, ціноутворення і регулювання / НАН України, Ін-т екон. тапрогнозув. – К., 2008. – 208 с.3. Энергорынок и тарифная политика Украины в сфере электроэнергетики: Обзор материалов серии международных семинаров поформированию структур энергорынков. Разработка основных направлений совершенствования системы тарифов на электроэнергию вУкраине /Под общ. Ред. А.В.Праховника. – К.: Ин-т энергосбережения и энергоменеджмента НТУУ «КПИ», 2000. – 138 с.4. Циплін в. Регулювання енергетики: європейські перспективи та українська реальність //Нац. Безпека і оборона. – 2002. – №9. – С. 47-54.5. Беляев Л.С., Подковальников С.В. Рынок в электроэнергетике: Проблемы развития генерирующих мощностей. – Новосибирск: Наука, 2004.– 250 с.6. Подолец Р.З. Енергетичний баланс України: моделювання і прогнозування. – К.: Ін-т екон. та прогнозув. – 2007. – 174 с.7. Глобальная энергетическая безопасность. Итоговый документ саммита «Большой восьмерки» /Санкт-Петербург. – 16.07.2006.8. Надежность либерализованных систем энергетики / В.А.Баринов, В.А.Савельев, М.Г.Сухарев и др. – Новосибирск: Наука, 2004. – 333 с.9. Окороков Р.В. Рыночные преобразования в электроэнергетике: возможности и угрозы. – СПб.: Наука, 2006. – 252 с. Перспективиенергозабезпечення України в контексті світових тенденцій: Монографія / За заг. науковою ред. А.Шевцова. – Д.: РФ НІСД, 2008. – 208 с.10. Колибаба В.И., Соколов Ю.А., Ямпольский Ю.П. Основы эффективного управления экономикой и финансами территориальныхгенерирующих компаний / ГОУВПО «Ивановский государственный энергетический университет имени В.И.Ленина». – Иваново, 2009. –144 с.11. Pilipovic D. Energy Risks. Valuing and Managing Energy Derivaties. – New York: McGraw-Hill, 1997. – 248 p.РЕЗЮМЕВ работе рассматриваются содержание и источники возникновения рисков субъектов энергетического рынка Украины в условиях структурнойперестройки мировой энергетики. Проанализированы проблемы использования инструментов минимизации финансовых рисков субъектовэнергетического рынка.РЕЗЮМЕВ роботі розглядаються зміст та джерела виникнення ризиків суб’єктів енергетичного ринку України в умовах структурної перебудови світовоїенергетики. Проаналізовано проблеми використання інструментів мінімізації фінансових ризиків суб’єктів енергетичного ринку.SUMMARYIn work are considered the maintenance and sources of risks subjects occurrence of the power Ukraine market in the conditions of structural world powerreorganisation. Problems of using tools for financial risks minimisation of power market subjects are analysed.ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВОЇБЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК ЧИННИК ПОСИЛЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНУКирилів М.В., Львівська комерційна академія, аспірант ⋅Взаємозв’язок між фінансовою безпекою підприємництва та посиленням конкурентоспроможності регіону полягає передусім у такійпослідовності: створення сприятливих передумов щодо посилення фінансової стійкості та безпеки суб’єктів первинної ланки економіки →посилення фінансової безпеки підприємницького сектора → покращення кількісних та якісних показників стану розвитку підприємництва →збільшення обсягів ВРП та покращення більшості показників соціально-економічного розвитку регіону → посилення конкурентоспроможностірегіону. Крім того, до функцій фінансової безпеки підприємництва у забезпеченні високого рівня конкурентоспроможності регіону можнавіднести: розвиток фінансових відносин на різних рівнях ієрархії управління економікою та суспільних відносин; обслуговування сфержиттєдіяльності суспільства; гарантування функцій механізму розвитку регіону; підсилення функціональних складників та виступкомпонентою внутрішньої структури системи фінансової безпеки регіону.Метою статті є запропонувати напрями удосконалення системи фінансової безпеки підприємництва регіону у контексті зміцнення йогоконкурентоспроможності. Цілями, поставленими при написанні статті, є виявити найбільш суттєві проблеми державного регулюванняпідприємництва щодо подальшого розвитку системи фінансової безпеки підприємництва регіону, а також обґрунтувати пріоритетні напрямидержавної регіональної політики зміцнення фінансової безпеки підприємництва.Удосконаленню системи безпеки підприємництва, у тому числі фінансової, присвячені дослідження З. Варналія, Т. Васильціва, В. Воротіна,М. Камлика, М. Козоріз, Н. Реверчук, інших вітчизняних і зарубіжних вчених. Проте, рівень фінансової безпеки підприємництва у регіонахУкраїни залишається невисоким, що актуалізує потребу у розробці та реалізації сучасних дієвих заходів її зміцнення, у тому числі спрямованихна вирівнення безпеки у регіональному, територіальному, секторальному та інших аспектах. Крім того, зміни в стані розвитку національногогосподарства, у формуванні системи безпеки національної економіки та державного регулювання підприємництва потребують удосконалення© Кирилів М.В., 2010247

248Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010теоретико-методологічних засад і прикладних механізмів гарантування фінансової безпеки підприємництва.З огляду на теоретичні засади фінансової безпеки підприємництва, а саме передусім рівень відносин в системі ієрархії управлінняекономікою, об’єктивним видається висновок про те, що органи державного управління є найбільш дієвим суб’єктом системи безпеки (у томучислі фінансової) підприємництва. Тому оцінювання сформованості останньої доцільно проводити з точки зору ефективності державноїполітики у цій сфері.Як вже зазначалося, в Україні та її регіонах ще не створено належного середовища для розвитку, підвищення економічної ефективностіфункціонування підприємництва та тим більше – гарантування безпеки підприємця як особи та його підприємства чи бізнесу загалом. Уконтексті фінансової безпеки підприємництва найбільш характерними для регіонів України залишаються такі проблеми та перешкоди (заданими моніторингу, який постійно проводить Світовий банк [1]):- низький рівень захищеності інтересів інвесторів, що стримує процеси як внутрішнього, так і зовнішнього інвестування та перешкоджаєналежному оновленню матеріально-технічної бази вітчизняних підприємств, технічній модернізації економіки і т. ін. (142 місце з 181 країни урейтингу Світового банку країн стосовно легкості ведення підприємницької діяльності за цим показником. Причому у 2009 р. порівняно з 2008р. рейтинг України за цим показником погіршився на 1 місце, а оцінки нашої держави за функціональними складниками рівня захищеностіінтересів інвесторів на початок 2009 р. становили (за шкалою, максимальне значення якої становить 10): індекс відкритості (прозорість угод) –1; індекс відповідальності директора (схильність до використання службового становища в корисливих цілях) – 3; індекс можливості поданняпозову акціонерами (можливість для акціонерів переслідувати чиновників та директорів у судовому порядку за службові проступки) - 7);- нерозвиненість системи кредитної інформації, що є однією з перешкод подальшого розвитку вітчизняної системи кредитування, зокрема,за напрямами: пришвидшення операцій кредитування, покращення рівня довіри між фінансовими установами та суб’єктами підприємництва,зниження вартості кредитних ресурсів (її діапазону, доступності, обсягів інформації про кредитування юридичних осіб, наявної в державнихреєстрах чи приватних бюро (індекс України за цим показником оцінено в 3 бали за 10-ти бальною шкалою));- критично низька ефективність (стосовно стимулювання ділової активності населення) системи оподаткування, що практичноунеможливлює отримання підприємствами високих показників фінансової те економічної ефективності діяльності, не сприяє капіталізаціїпідприємств, ведення ними «прозорої» підприємницької та фінансової діяльності (за показником ефективність оподаткування Україна посідаєпередостаннє 180 місце у рейтингу країн Світового банку за рівнем легкості підприємництва; при цьому кількість податкових виплатвітчизняних підприємств становить 99 на рік, час на проведення операцій, пов’язаних з оподаткуванням – 848 годин, середній рівень податку наприбуток становить 11,5 %, податків на оплату праці – 43,3 % від прибутку, інших податків – 3,7 % від прибутку, а загальна податкова ставка –58,4 % від прибутку).У відповідності до вказаного, варто зробити висновок про те, що першочерговими напрямами удосконалення вітчизняної системирегулювання розвитку підприємництва (у контексті зміцнення його фінансової безпеки) є:1) покращення вітчизняної податкової системи передусім щодо: загального зниження рівня податкового навантаження, а також вирівненняостаннього для всіх суб’єктів підприємництва; сприяння розвитку інноваційно-інвестиційного типу виробництва; регулювання податковогонавантаження, залежно від пріоритетності розвитку галузі, стану її матеріально-технічної бази, рівня рентабельності тощо; удосконаленняправил спрощеного та оподаткування індивідуального підприємництва;2) стимулювання подальшого розвитку інформаційного складника фінансово-кредитної системи в Україні та її регіонах, зокрема, черезрозвиток інформаційної системи кредитних історій, моніторингу, збору та розповсюдження інформації про суб’єктів підприємництва таконкретних осіб, їх платоспроможність, а також сумлінність щодо погашення зобов’язань і т. ін.Стосовно оцінювання системи державного регулювання підприємництва на предмет її ефективності щодо покращення фінансових позиційпідприємств вітчизняними підприємцями, то основний негативний має нестабільність державної політики та корупція в органах державногоуправління і контролю. Крім того, серед найбільш суттєвих перешкод розвитку бізнесу в регіонах України підприємці визначили: низькуефективність податкового регулювання (4 місце серед проблем), високі ставки податків (5 місце), інфляцію (7 місце), низький рівень доступу дофінансування (10 місце), недосконалість валютного регулювання (13 місце) [2,c.75]. Крім того, більшість вітчизняних підприємців у регіонахУкраїни вважають, що бізнес в нашій державі стикається з високими процентними ставками, які збільшують вартість капіталу та стають частонепереборною перешкодою на шляху розвитку нового бізнесу. Високі ставки податків поєднуються з браком кредитів на розвиток приватногосектору та дефіцитом довіри до вітчизняного банківського сектору.Однією з причин недостатнього рівня доступності суб’єктів підприємництва до фінансово-кредитних ресурсів в регіонах України є те, що внашій державі не в повній мірі використовується механізм державної фінансової підтримки підприємництва. Так, на сьогодні не лишезаконодавчо закріплено, але й розроблено та відпрацьовано на практиці механізми фінансово-кредитного сприяння суб’єктам підприємництва(передусім відшкодування частини відсоткової ставки за кредитами комерційних банків; майнова порука при одержанні кредиту комерційногобанку тощо). Водночас аналіз цієї складової державної політики виявив неоднозначне ставлення з боку органів місцевого самоврядування урізних регіонах України. В окремих областях виділяються достатні кошти для фінансування програм фінансово-кредитного сприяння суб’єктампідприємництва, в окремих – кошти не виділяються взагалі. Відповідно, у областях, в яких не виділяються кошти на програми фінансовокредитногосприяння бізнесу не виконуються положення Закону України “Про державну підтримку малого підприємництва”. На нашепереконання, як вже зазначалося, в Україні визріла необхідність загальнодержавного закріплення норми, згідно якої органи місцевогосамоврядування повинні виділяти грошові засоби у розмірі не менше певного визначеного відсотка від бюджету розвитку області (міста,району тощо) з метою забезпечення фінансово-кредитної підтримки суб’єктів підприємництва через регіональні та місцеві фонди підтримкипідприємництва на тендерній основі із наданням такої допомоги підприємцям (підприємствам), проекти яких є економічно ефективними тасприятимуть соціально-економічному розвитку регіону (зокрема, направлені на розвиток депресивних районів, ефективнихсільськогосподарських підприємств, на створення нових робочих місць тощо).Обумовлений механізм підтримки підприємництва може бути доповнений реалізацією на практиці такого: розробка та затвердженняметодики формування рейтингу районів та територій регіону за рівнем розвитку підприємництва; законодавче закріплення цієї методики та,відповідно, фінансування регіонів (чи на субрегіональному рівні), які відстають за рівнем розвитку підприємництва; визначення в межахрегіонів депресивних районів щодо розвитку підприємництва та концентрація фінансово-кредитного сприяння бізнесу у цих районах.Окремим аспектом проблеми ефективності державної політики стосовно зміцнення системи фінансової безпеки підприємництва в регіонахУкраїни є використання страхування та розвиток страхового ринку як чинника зниження рівня ризику підприємницької діяльності. Більше того,як зазначають фахівці з досліджуваної проблеми [3], страхова сфера забезпечує захист майнових інтересів громадян та суб’єктівпідприємництва, використовується для забезпечення майнової відповідальності, є вагомою основою фінансово-кредитної системи держави,виступає дієвою формою накопичення інвестиційних ресурсів та позичкового капіталу. У розвинених країнах страхова сфера виступаєсистемоформуючим чинником розвитку підприємництва та є вагомим джерелом венчурного капіталу, основні потоки капіталу страховихкомпаній спрямовуються у галузі з високими темпами росту та інтенсивним розвитком. У розвитку страхової сфери прихований резервекономічного сприяння підприємництву, інноваційним проектам підприємств та зміцнення як економічної, так і фінансової безпеки суб’єктівпідприємницької діяльності в Україні.Натомість недоліками системи державного регулювання та сприяння розвитку страхової сфери в Україні залишаються: недостатністьспадковості у програмуванні розвитку цього виду економічної діяльності на загальнодержавному та регіональному рівнях; істотне зниженнярівня контролю та ролі держави у страховій сфері через скорочення кількості державних та збільшення кількості недержавних страховихкомпаній; невисокий рівень довіри до фінансових інституцій та страхової культури в Україні як підприємницького середовища, так і населеннязагалом; як правило, олігополістичний характер конкуренції на страховому ринку; фінансовий потенціал вітчизняних страхових компаній єнедостатнім; мотивація та усвідомлення потреби добровільного страхування у суб’єктів підприємницької діяльності є недостатніми.Вказане потребує посилення цільового програмного розвитку страхової сфери в Україні та у регіонах через розробку відповідних програм їїрозвитку; стимулювання участі страхової сфери у забезпеченні доступу вітчизняних підприємств до фінансово-кредитних ресурсів та

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010конкурентних позицій на зовнішніх ринках; гарантування ефективного захисту майнових інтересів підприємств - страхувальників шляхомзапровадження інституту обов’язкового державного страхового нагляду з боку держави за діяльністю страхових компаній (практика більшостікраїн Європи); забезпечення ширшої присутності держави у страховій сфері не лише як регулятора, але й як ефективного суб’єкта страховоїдіяльності; сприяння розвитку інститутів ефективної саморегуляції страхової сфери (створення та розвиток асоціативних об’єднань страховихкомпаній та страхових пулів (добровільних об’єднань страхових компаній); проведення просвітницької (роз’яснювальної) діяльності щодовикористання страхової сфери як складової фінансової безпеки вітчизняних підприємств.Окремим аспектом недосконалості системи фінансової безпеки підприємництва, зумовленим недостатнім державним регулюваннямрозвитку фінансової сфери в Україні є проблеми мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва. Для прикладу, у світовій практицімікрокредитування є стимулюючим засобом розвитку малого бізнесу, оскільки надається без майнового забезпечення та протягом дужекороткого періоду часу. Водночас, в Україні ринок мікрокредитування ще розвивається, обсяги наданих мікрокредитів є незначними (особливов розрахунку на одне підприємство), недостатньо активними є більшість банків у наданні послуг мікрокредитування (у структурі кредитуваннябанків малий бізнес займає близько 2 %), низьким залишається рівень попиту на ці послуги з боку дрібних підприємців.Для подолання вказаних недоліків та покращення таким чином цієї складової характеристики фінансової безпеки підприємництва врегіонах України необхідно спростити механізм отримання мікрокредиту, реалізувати заходи, спрямовані на стимулювання банків інебанківських фінансових установ до збільшення обсягів мікрокредитування, а також вдосконалити законодавче забезпечення їх діяльності,посилити державну підтримку інформаційних та освітніх програм з мікрокредитування. Ми розділяємо думку окремих науковців, які вважають,що в Україні визріла потреба в ухваленні Закону України «Про мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва спеціалізованимиустановами» з чітким визначенням: концептуальних засад мікрокредитування; порядку створення та припинення діяльності установмікрокредитування; порядку управління ними; механізмів надання мікро кредитів; питаннями державного регулювання та контролю задіяльністю установ, які надають послуги мікрокредитування та ін. [4,c.43].Надійність системи безпеки значною мірою визначається рівнем захищеності її об’єкта від настання ризикових подій, які завдають йомувтрат чи збитків. Щодо системи фінансової безпеки підприємництва, то вагомим ризиком для вітчизняних підприємств (в умовах недостатньоефективного державного регулювання підприємництва та забезпечення його захищеності) є т. зв. рейдерство. Практично жодне підприємство вУкраїні не застраховане від право- чи неправомірного втручання у його власність, що є чи не найбільш вразливим аспектом безпекипідприємництва в Україні. При цьому поширеними методами рейдерського захоплення підприємств в Україні є: нагромадження лояльним допокупця менеджментом підприємства кредиторської заборгованості; «розмивання» пакетів акцій через додаткову емісію; маніпулюванняреєстрами, створення паралельних рад директорів на основі протилежних рішень судів, зокрема із застосуванням практики застережнихзаходів, таких як блокування акцій, арешт рахунків, а також збройні захоплення підприємств; виведення найбільш привабливих активів іздержавного підприємства шляхом передачі їх у статутний фонд спільного підприємства, створеного за участю приватного інвестора;формування спеціальних умов приватизації та використання інституту стратегічного інвестора.Зазначимо, що, на жаль, вітчизняні органи державного управління, як правило, займають пасивну позицію у протидії рейдерству, у томучислі, коли воно здійснюється з використанням незаконних дій. Більше того, суттєві недоліки вітчизняної судової системи навіть сприяютьрейдерству в нашій державі. Водночас, підвищення рівня прозорості поточних приватизаційних процесів дозволяє уникати вказаних проблем.Наприклад, застосування аукціонних процедур або розміщення та торгівля акціями вітчизняних державних підприємств на фондовій біржідозволяє забезпечити більш об’єктивну оцінку виставлених на продаж активів підприємств, а також залучити реальні інвестиції на суб’єктгосподарювання, що сприятиме, крім іншого, підвищенню ефективності діяльності підприємств.Крім того, одним з дієвих інструментів боротьби з рейдерством стало б внесення змін до Кримінального кодексу України, а зокрема –запровадження кримінальної відповідальності за такі дії.Таблиця 1Негативні аспекти державного регулювання підприємництва щодо розвитку системи фінансової безпеки підприємництва врегіонах УкраїниЗасоби регулювання Негативні аспекти Напрями удосконалення системи державного регулюванняАдміністративніметодиПодаткова політикаНормативно-правоверегулюванняПрограмування іпланування розвиткуФінансово-кредитнесприянняОрганізаційноінституційнізасобиІнформаційнопсихологічнізасоби• низький рівень захищеності інтересів інвесторів;• нестабільність державної політики та корупція ворганах влади і контролю• критично низька ефективність системиоподаткування;• існування надмірних податкових преференційдля фізичних осіб – підприємців• відсутність закону, який визначає механізмимікрокредитування малих підприємств;• відсутність кримінальної відповідальності зарейдерство;• недосконалість нормативно-правовогорегулювання сектора малого підприємництва• відсутність роботи з планування тапрогнозування фінансової безпеки підприємництва• низький рівень доступу підприємств дофінансування;• недосконалість валютного регулювання;• високі процентні ставки, які збільшують вартістькапіталу та стають перешкодою на шляху розвиткунового бізнесу;• не в повній мірі використовується механізмдержавної фінансової підтримки• нерозвиненість системи кредитної інформації;• недостатнє стимулювання участі страхової сфериу зміцненні фінансової безпеки підприємств• недостатність роботи з моніторингу рівня тарозповсюдження інформації щодо зміцненняфінансової безпеки підприємництва та її ролі узабезпеченні соціально-економічного розвиткурегіону• спрощення інвестиційних процедур та зниження рівняпрямого державного втручання у фінансову діяльністьпідприємств• покращення вітчизняної податкової системи передусімщодо: загального зниження рівня податкового навантаження,вирівнення його для всіх суб’єктів підприємництва;• удосконалення правил оподаткування спрощеного таіндивідуального бізнесу• ухвалення Закону України «Про мікрокредитуваннясуб’єктів малого підприємництва спеціалізованимиустановами»;• внесення змін до Кримінального кодексу України длязапровадження кримінальної відповідальності за рейдерство;• уніфікація положень нормативно-правових актів, яківизначають типологізацію суб’єктів малого підприємництва,збільшення обмежень обсягів їх діяльності• запровадження практики моніторингу та плануванняфінансової безпеки; розробка програм розвитку страхової тасфери фінансового сприяння бізнесу• стимулювання подальшого розвитку інформаційногоскладника фінансово-кредитної системи, зокрема, черезрозвиток інформаційної системи кредитних історій,моніторингу, збору та розповсюдження інформації просуб’єктів підприємництва, їх платоспроможність, сумлінністьщодо погашення зобов’язань;• загальнодержавне закріплення норми бюджетногофінансування заходів фінансово сприяння підприємництву• стимулювання участі страхової сфери у забезпеченнідоступу вітчизняних підприємств до фінансово-кредитнихресурсів, сприяння розвитку інститутів ефективноїсаморегуляції страхової сфери• проведення просвітницької (роз’яснювальної) діяльності зпитань фінансової безпеки підприємництва, а також щодовикористання страхової сфери як складової фінансовоїбезпеки вітчизняних підприємств249

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Підсумовуючи наведене, зазначимо, що попри позитивні аспекти та зміни в системі державного регулювання підприємництва, в Україні таїї регіонах зокрема органами державного управління все ще не сформовано адекватну та ефективну систему фінансової безпекипідприємництва. Причому негативні аспекти цієї системи за методами та засобами державного регулювання представлено у таблиці 1.Водночас, не менш важливим недоліком існуючої в регіонах України системи фінансової безпеки підприємництва залишається високийрівень тінізації економіки, що перешкоджає зміцненню конкурентоспроможності регіонів нашої держави та належного соціально-економічногорозвитку суспільства, створення в Україні економіки європейського типу.Більше того, тінізація підприємництва та економіки призводить до посилення процесів криміналізації економічних відносин, заміщеннядержавного контролю кримінальним, поширення корупції в органах державної влади, підриваючи довіру до інституту держави тадестабілізуючи й без того недосконалу вітчизняну систему правового та судового регулювання. Зазначимо, що тінізація економіки є передусімнегативним наслідком недосконалості вітчизняної податкової, регуляторної, дозвільної та більшості інших складників державної політикирегулювання підприємництва, високої витратомісткості та низької рентабельності ведення бізнесу, знецінення вартості робочої сили, вузькістьвнутрішнього ринку та недорозвиненість ринкових регуляторів визначення ціни ресурсів та чинників конкурентоспроможності. Водночас,тінізація є одним з найбільш руйнівних чинників впливу на удосконалення системи фінансової безпеки підприємництва в регіонах України.Стосовно безпосередньо суб’єктів підприємницької діяльності, то тінізація суттєво звужує можливості підприємств щодо захисту їх праввласності та умов конкуренції через прозорі легальні механізми. Це, крім іншого, пов’язане з тим, що й легальні суб’єкти господарюваннятакож застосовують «тіньові» інструменти забезпечення власної конкурентоспроможності (отримання невиправданих податкових пільг чиінших преференцій, приховування частини прибутку, використання тіньової зайнятості, прихованих схем постачання й реалізації).Зазначимо, що пріоритетними напрямами детінізації економіки України є: визначення чіткого курсу економічних перетворень;деполітизація економіки, введення підконтрольності та відповідальності влади; удосконалення економіко-правового клімату підприємництва тавідновлення стійкого економічного зростання; обмеження монопольної поведінки в усіх сферах економічної діяльності; запровадженнявідкритого діалогу органів державної влади з представниками суб’єктів господарювання.Вважаємо, що подальші наукові дослідження в межах досліджуваної проблеми мають стосуватися обґрунтування нормативно-методичногозабезпечення розробки стратегічних і тактичних планових документів у сфері розвитку системи фінансової безпеки підприємництва.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Doing business in 2009: "Ease of Doing Business". Comparing regulations in 181 economies in 2009 / The International Bank of Reconstructionand Development.2. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні / Національна доповідь. – К.: Державний комітет України з питаньрегуляторної політики та підприємництва, 2009. – 180 с.3. Васильців Т. Г. Страхова сфера як системоформуючий чинник розвитку і безпеки підприємництва в Україні : аналітична записка доСекретаріату Президента України / Т. Г. Васильців, В. І. Волошин, А. І. Мокій // офіційний інтернет-ресурс Нац. ін-ту стратегічнихдосліджень – www.niss.gov.ua.4. Варналій З. С. Мікрокредитування малого підприємництва: монографія / З. С. Варналій, С. Г. Дрига, Л. Л. Тарангул. – Ірпінь: ВПЦ«Київський університет», 2008. – 144 с.РЕЗЮМЕОпределенно наиболее существенные проблемы государственного регулирования предпринимательства относительно последующего развитиясистемы финансовой безопасности предпринимательства региона, а также обоснованно приоритетные направления государственнойрегиональной политики укрепления финансовой безопасности предпринимательства.SUMMARYThe most substantial problems of government regulation policy in relation to subsequent development of the region financial entrepreneurship safetysystem are determinded, priorities of public regional policy of financial entrepreneurship safety strengthening are grounded.РЕЗЮМЕВизначено найбільш суттєві проблеми державного регулювання підприємництва щодо подальшого розвитку системи фінансової безпекипідприємництва регіону, а також обґрунтовано пріоритетні напрями державної регіональної політики зміцнення фінансової безпекипідприємництва.МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИХ АГРОПРОМИСЛОВИХ КЛАСТЕРІВКірова Л.Л., Бердянський університет менеджменту і бізнесу, декан факультету довузівської підготовки ⋅Україна перебуває на етапі розвитку ринкового механізму господарювання та його удосконалення і пристосування до умов членствакраїни у СОТ, тому дослідження проблеми конкурентоспроможності як в цілому для української економіки, так і для окремих економічнихсекторів, галузей, територіально-виробничих комплексів є актуальними. Особливе значення такі дослідження мають щодо політикиформування конкурентоспроможного агропромислового комплексу, зокрема сільського господарства, ринкове реформування якого перебуваємайже у початковому стані. Не вирішеними залишаються проблеми розвитку підприємництва на селі та подолання диспаритету у відносинахміж різними сферами АПК, створення повноцінної ринкової інфраструктури для агробізнесу, розвитку соціальної інфраструктури, фінансовогозабезпечення розвитку сільського господарства та інші, вирішення яких сприятиме підвищенню конкурентоспроможності аграрнихпідприємстві сільських територіально-виробничих комплексів.Результати дослідження проблематики підвищення конкурентоспроможності і сталого розвитку агропродовольчої системи Україниоприлюднені у працях вітчизняних економістів: В. Андрійчука, В. Вітвіцького, П. Гайдуцького, М. Маліка, В.Месель-Веселяка, О.Могильного, О. Онищенка, Б.Пасхавера, М.Пугачова, П. Саблука, Т . О с т а ш к о , О . Ш у б р а в с ь к о ї , В. Юрчишина та ін. Однак ще неповною мірою висвітлені методологічні основи і методичні підходи до визначення системи чинників, які забезпечуютьконкурентоспроможність аграрних виробників різних за розмірами та організаційно-правовими формами, а також оцінки конкурентоздатності,як окремих аграрних виробників і галузей АПК, так і аграрних територіально-виробничих комплексів.Існує велика кількість різноманітних теорій щодо формування і утримання конкурентоспроможності економічних суб’єктів як намакрорівні, так і на мезорівні і національних масштабах Але, як показує практика становлення і функціонування успішних фірм іпроцвітаючих економічних систем на національному і регіональному рівнях, найбільш вражаючих результатів щодо забезпечення тривалоїконкурентоспроможності продовж останніх двох десятиліть досягнуто за рахунок втілення в життя кластерної концепції економічногозростання.Хоча зовнішні ефекти, що викликає концентрація взаємопов`язаних галузей виробництва і видів економічної діяльності (тобто те, щозараз зветься кластерами), отримали наукове обґрунтування досить давно (Альфредом Маршаллом в його праці «Принципи економіки», щовийшла у світ ще в 1890 р.), відносна новизна теорії кластеризації полягає в тому, що до теперішнього часу різні концептуальні підходи щодовизначення контурів кластерів, принципів їх формування і факторів, що забезпечують їх ринкову стійкість та конкурентоздатність, в сучаснійнауковій думці виборюють право на істинність.© Кірова Л.Л., 2010250

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Загально признаним основоположником кластерного підходу до теорії конкурентних переваг є М. Портер, який зробив висновок, щоконкурентоспроможні фірми однієї галузевої належності мають властивість концентруватися в одному і тому ж регіоні. Конкурентоздатніфірми поширюють свій вплив на суб'єктів ринку, з якими вони знаходяться у взаємодії: постачальників, споживачів і конкурентів. У своючергу, підвищення конкурентоспроможності цих фірм позитивно впливає на діяльність і конкурентне становище фірми-інтегратора. Підсумкомтакої взаємодії є формування кластера, тобто співтовариства фірм тісно зв'язаних галузей, взаємно сприяючих зростаннюконкурентоспроможності один одного. Окремі кластери сприяють підвищенню конкурентоспроможності окремих галузей регіону навітчизняному і світовому ринках [1, с. 408]Конкурентне оточення для більшості суб'єктів господарювання в агропродовольчому секторі, особливо малих за розмірами, в країнахтранзитивних і з ринковою економікою що розвивається змінилося драматично, починаючи з кінця ХХ-го століття. Їх нове зовнішнє оточеннявизначається такими явищами, як глобалізація, лібералізація і відповідними глибокими організаційними, інституційними і технологічнимизрушеннями [2]. Успішність як великих компаній, так і малих фірм в цих країнах тепер не встановлюється переважно на основі порівняння звітчизняними конкурентами на внутрішніх ринках, а швидше визначається міжнародними порівняннями.На рубежі ХХ-го і ХХІ-го століть, можливо єдиним шляхом для малих і середніх підприємств (МСП) в промисловості, що надає їмвпевненості справитися з цим серйозним викликом, стала стратегія кластеризації. Цей оптимізм базується на вивченні результатівфункціонування італійських «промислових округів» (тобто кластерів МСП) і дослідженнях, які показали, що кластери можуть бутиконкурентоспроможними в новій глобальній економіці (див., наприклад [3 – 5]. Потенціал промислових кластерів в країнах, що розвиваються,вдихнув нове життя в дослідження шляхів забезпечення стійкості розвитку сектора малого бізнесу в промисловості протягом останньогодесятиліття [6 - 10].Подальшім дослідженням щодо теоретичного обгрунтування ефективності кластерної форми організації територіально-виробничихкомплексів різної галузевої належності, аналізу тенденцій та перспектив їх розвитку, проблем ідентифікації кластерів, політики підтримки їхстворення і функціонування, а також оцінюванню ефективності їх діяльності присвятили праці наступні зарубіжні вчені: П. Дерошез, Л.Марков, А. Мігранян, М. Ніколаєв, Ф. Перру, М. Піор, К. Надві, О. Солвелл, К. Сєйбел, В. Третьяк, Дж. Хамфри, Х. Шмітц та інші. В Україніпроводять дослідження за цим напрямом О. Богма, О. Гуменюк, К. Дудкіна, О. Зінченко, Д. Крісанов, Семенов, Р. Сілін, С. Соколенко, Л.Удова, Т. Цихан, В. Чевганова, В. Чужиков та інші. Але практично відсутні дослідження, які б давали комплексне теоретичне підґрунтястворенню подібних структур в агропромисловому комплексі. Поодинокі роботи присвячені окремим питанням створення і розвиткукластерів в сільській місцевості та в аграрному виробництві, але вони або не розглядають увесь комплекс питань, пов’язаних знеобхідністю розвитку підприємництва і бізнес-зв’язків на селі [12] , або не враховують інституціональні особливості транзитивних країн[13], або орієнтуються переважно на такі аграрно-промислові кластери, що вже склалися, тобто виникли еволюційно [14 – 15].Певну новизну у дослідження процесів кластеризації економіки має внести інституційний підхід до теоретичного аналізу, прикладнийаспект якого полягає в тому, що привнесення досвіду формування кластерів в країнах економічно розвинених в практику країн транзитивних із ринковою економікою, що розвивається, без попереднього урахування їх інституційних особливостей, приводить до низької ефективностіреалізації відповідних заходів. Особливо яскраво цей інституційний аспект виявляється в агропромисловому комплексі цих країн, в сільськомугосподарстві яких панує практично досконала конкуренція серед малих і середніх форм господарювання, а висхідний і низхідний секториагропромислового комплексу монополізовані або, в кращому разі, характеризуються монополістичною конкуренцією.Метою даної статті є визначення детермінантів конкурентоспроможності кластерних утворень в агропромисловому комплексі, зурахуванням інституційних особливостей цього сектору в країнах з ринковою економікою що розвивається. .Кластер в загальної трактовці може бути визначений як група фірм, пов'язаних з ринком специфічного продукту (послуги) на певнійтериторії. Але в зміст агропромислових кластерів слід додати також інфраструктуру життєзабезпечення на селі, та інституції які впроваджуютьтрансфер технологій, нових знань і навичок, змінюючи кустарні способи аграрного виробництва.В України до теперішнього часу програм розвитку кластерної форми інтеграції в агропромисловому комплексі немає, за одинокимивипадками реалізації подібних проектів, які носять крапковий характер (див., наприклад, [16]. Приватизація і ринкове реформування в різнихсферах АПК України проходили не узгоджено як за темпами, так за необхідністю щонайменше збереження попереднього ступеню їх інтеграції.Таким чином власні ланцюжки поставок або схеми, які подібні до мережевого маркетингу, що було створено переробними підприємствами абофірмами маркетингової сфери продовольчого ринку, відрізняються від «зразково-показових» кластерів безсистемністю, відсутністю цілої низкиінституцій, а головне, – відсутністю так званого соціального капіталу, тобто неформальних зв’язків і належного рівня довіри між учасникамитаких ланцюжків. Процес, в результаті якого були створені таким чином ланцюжки, що не мають завершеної форми, отримали назву«інтуїтивна неформальна кластеризація». В рамках конкретних адміністративно-територіальних утворень прикладом в цьому відношенні можебути формування систем продуктових ланцюжків молоко- и м'ясопереробними, сироварними заводами шляхом організації власної мережісільських заготовчих пунктів і фірмових магазинів; реалізації продукції постійним оптовим покупцям для подальшого її проходження потоваропровідній мережі до торгових точок; продажі продукції індивідуальним споживачам; постачання виробникам сільськогосподарськоїсировини окремих засобів виробництва через своїх дилерів [12, с. 71].В пострадянських країнах різні сфери агропромислового комплексу характеризуються різними типами структури ринку. Для висхідноїресурсозабезпечувальної сфери характерна монополістична конкуренція, для безпосередньо сільськогосподарського виробництва – майжедосконала конкуренція, а в низхідної сфері (переробка і торгівля) панує олігополістична структура ринку. Беручи до уваги те, що ринковаповедінка фірм в структурах досконалої і недосконалої конкуренції значно відрізняються, можна констатувати, що принципи і умовизближення в них інтересів працедавця і працівника на рівні соціального партнерства будуть різними. Не може бути досягнуте згода і міжпідприємствами різних сфер АПК із-за цінової нееквівалентності, що підтверджується багаторічним досвідом безмежного диспаритету. Він, яквідомо, почався ще в радянські часи, задовго до початку ринкових перетворень, коли з сільського господарства через системудержкомсільгосптехніки «вимивалися» значні кошти для реалізації марнотратних амбіційних проектів і на підтримку обороноздатності країни.Диспаритет має місце і у відношеннях між малими і великими підприємницькими структурами в АПК. Невеликі селянські господарства незнаходять гідного місця в крупних агропромислових інтеграційних формуваннях. Прагнення агрохолдингів та інших великихаграропродовольчих корпоративних структур максимізувати прибуток за рахунок дешевої сировини, не проявляючи турботи про малісільгосппідприємства, веде до остаточного розорення останніх.Таким чином, для ліквідації суттєвої вади, притаманної «інтуїтивної неформальної кластеризації», необхідна цілеспрямована роботаорганів місцевої влади щодо створення належного соціального капіталу, який би забезпечив розвиток підприємництва на селі, достатньопотужні неформальні зв’язки між учасниками агропромислових кластерів і створював синергітичний ефект від їх співпраці (досвід організаціїтакої роботи в країнах що розвиваються викладено в [17]).На наш погляд, таке завдання могли би ефективно виконувати створені спеціальні асоціативні структури (у формі громадськихорганізацій), які зможуть ідентифікувати і захищати інтереси усіх членів кластеру, лобіювати прийняття необхідних рішень органами місцевої іцентральної влади. Поява таких нових форм координації в агропромисловому кластері буде сприяти позитивному інституційному розвиткуагробізнесу. На додаток до дій владних структур щодо створення конкурентного середовища у всіх сферах агропромислового комплексу цебуде сприяти подальшої інтеграції АПК і активізації інноваційної діяльності в секторі.Серед чинників соціально-економічного характеру і зовнішнього оточення, які можуть сприяти розвитку зв'язків між малимисільськогосподарськими, обслуговуючими і переробними фірмами в агропромисловому кластері, необхідно виділити наступне:• технічне вдосконалення кустарних, доведених до промислового характеру, а також комбінованих процесів, якесупроводжувається взаємним організаційним розвитком, що сполучає підприємницьку ініціативу з практичними навиками і досвідомвиробників;• вдосконалення знань і навичок, які безпосередньо впливають на управлінські і комунікаційні здібності керівників цих фірм;251

252Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010• стійкий попит на місцевих ринках і можливості розширення збуту на нових ринках, рівень цін на яких дозволяє здійснюватинововведення і розвиватися новим навичкам;• чітка політика державної центральної влади і органів місцевого самоврядування, яка націлена на суспільно-приватну співпрацю.Головними обмеженнями зв'язків агробізнесу для підвищення конкурентоспроможності і стійкості агропромислового кластера є:• відсутність прямих зв'язків різних об'єднань фірм в агробізнесі, із структурами, що забезпечують трансфер технологічних,організаційних і інституційних нововведень (які здатні глибоко впливати на сутнісні параметри взаємин в агробізнесі);• недостатні рівні освіти і навиків сільського населення; низькі доходи, соціальні стандарти і умови життя більшості мешканцівсіла, що перешкоджає накопиченням та інвестиціям в сільській місцевості і часто вимушує об'єднання суб'єктів господарювання в агробізнесісубсидувати соціальну інфраструктуру, охорону здоров'я і житлове будівництво на селі;• відсутність активної взаємодії, що забезпечує ефект синергії від партнерства між суспільними і приватними секторами, який даєвигоди малим фірмам-виробникам;• збиток від спотворених неформальних інститутів (зокрема, норм поведінки бюрократії), які сприяють перерозподілу вигод відспівпраці багатьох учасників асоціативних об'єднань в агропомисловому кластері на користь окремих приватних осіб або організацій;• криза і уразливість попиту на продукцію агропромислових кластерів, викликана спадом на міжнародних ринках імакроекономічною нестабільністю, що приводить до погіршення монетарних чинників і високого рівня безробіття.Стримує розвиток конкурентоспроможності агропромислових кластерів і підйом підприємництва в сільських районах також кредитовоподатковасфера. Дорожнеча кредиту, обтяжливість податками і висока плата за оренду основних засобів, паливо і енергію фактично зводятьдо нульових доходів підприємницьку діяльність на селі. Це підтверджується досвідом фермерських господарств, багато хто з яких збанкрутілі ві припинили свою діяльність. Спроби ж створення сільських кредитних кооперативів не дають поки очікуваних результатів із-за малих об'ємівкредитування. Необхідне зорієнтувати аграрний сектор на кооперативний шлях розвитку, який використовується в більшості цивілізованихкраїн світу. Для цього необхідно вирішити задачу зменшення залежності малих і середніх форм агробізнесу від ризикованого комерційногокредиту, створивши за допомогою держави сільськогосподарську кооперативну кредитну систему, в яку увійшли би регіональні селянськііпотечні банки, районні і місцеві сільські кредитні кооперативи.Практика показує, що для розвитку підприємництва, яке грає важливу роль у відродженні сільських територій, певну позитивну рольмогла б зіграти сфера соціальних послуг в сільській місцевості. Тим більше що необхідність в них обумовлена не тільки потребами населення,але і можливістю підвищення рівня зайнятості на селі і залучення інвестицій у всі види підприємницької діяльності. Адже ніж більшкомфортною буде сфера життєдіяльності сільського населення, в конкретному населеному пункті або сільському районі, тим такитериторіально-виробничі комплекси будуть привабливіші для інвестора. Причому інвестиції можуть вкладатися не тільки у виробничу, але ісоціальну сферу, збільшуючи мультиплікативний ефект розвитку сільських територій. Там, де дана сфера якнайповніше оснащена об'єктамиінфраструктури соціального характеру і буде найбільше притока інвестицій, зменшиться відтік молодого населення і буде притоккваліфікованих працівників, таких необхідних для обслуговування новітніх машин і технологій, процес впровадження яких в аграрневиробництво, як показує практика, відбувається за рахунок приваблення стратегічних інвесторів. Такі їх дії обумовлені необхідністю створеннястійких сировинних зон для переробних і торгових підприємств АПК, які знаходяться в приватній власності у цих інвесторів.Стихійність, не системність і слабка керованість агропродовольчих кластерів, що виникли еволюційним шляхом, обумовлюються такожтим, що у органів регіонального і місцевого самоврядування відсутні стратегій кластеризації агропромислового виробництва. Такі стратегіїмогли би забезпечити збалансований, соціально і екологічно зорієнтований стійкий економічний розвиток сільських територій. Але органимісцевого самоврядування не мають практичного досвіду розробки подібних стратегічних документів і не мають також відповідногометодичного забезпечення, створення якого – важливе завдання для виконавчих органів державного управлінняСоціальний і економічний прогрес в сільських місцевостях країн що розвиваються і в країнах з перехідною економікою тісно пов'язанийіз здібністю до нововведень і конкурентоспроможністю в агропромисловому комплексі як на місцевих, так і на міжнародних ринках.Конкурентна перевага в значній мірі залежить від ряду чинників, зокрема від таких характеристик попиту, як, наприклад, відповідність вимогаммісцевого ринку, і силі тиску, який цей попит здійснює на вимоги щодо безпеки і якості продуктів харчування. Тому в органах місцевогосамоврядування і центральних виконавчих системах управління різних країн розробляються такі стратегії підвищенняконкурентоспроможності, які знаходяться у відповідності до споживчих стандартів, правил і очікувань населення щодо якості продуктів та їхбезпеки, за сприятливими економічними умовами [18, с. 14]. Там, де агропродуктовий сектор конкурентоздатний в міжнародних порівняннях,він повинен відповідати стандартним вимогам відносно забезпечення продуктами харчування з необхідними живильними властивостями,високою якістю і безпекою. Тому в заходах державної та місцевих політик підтримки розвитку агропромислових кластерів необхіднопередбачати створення в таких кластерах установ фітосанітарного контролю, а також трансферу технологій, що забезпечують необхідністандарти охорони довкілля, якості сільгоспсировини і продуктів їх кінцевої переробки. Окрім того, треба мати на увазі, що купівельнаспроможність населення щодо продуктів харчування, система зберігання і доставки сільськогосподарської сировини, його переробки ізабезпечення фізичного доступу до продовольства також мають бути розвинені, як і умови життя для людей, що проживають в сільськіймісцевості.Таким чином, створення в Україні конкурентоспроможного агропромислового комплексу, який був би в змозі відповідати сучаснимглобальним викликам, вимагає інтегрованого, міжсекторального підходу до розробки національної політики і місцевих стратегій формуванняагропромислових кластерів, базуючись на комплексному розвитку всієї системи агробізнесу і життєзабезпечення на селі, включаючи такіпідсистеми, як інституціональна, інформаційна, технологічна, економічна, соціальна і екологічна. Для того, щоб такі стратегії могли бутиствореними в певні терміни необхідна розробка відповідного методичного забезпечення і проведення наукових досліджень щодоінституційного супроводження процесів кластерізації в агропромисловому секторі України і оцінки конкурентоспроможності агропромисловихкластерів в розрізі всіх підсистем агробізнесу і життєзабезпечення на селі.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Портер М. Конкуренция // В 2-х томах. – М.: Издат. дом «Вильямс», 2002. – 496 с.2. Reardon T., Barret C. Agro-industrialization, Globalization, and International Development: an Overview of Issues, Patterns, and Determinants// Agricultural Economics. – 2000. – Vol. 23, № 3. – P. 195-205.3. Piore M., Sabel C. The Second Industrial Divide: Possibilities for Prosperity. – New York: Basic Books, 1984. – 304 p.4. Goodman E., Bamford J. Small Firms and Industrial Districts in Italy. – London: Routledge, 1989. – 317 p.5. Левин И. «Индустриальные округа» как альтернативный путь индустриализации // МэиМО. – 1998. – № 6. – с. 117-134.6. Schmitz H., Nadvi K. Clustering and Industrialization: Introduction // World Development. – 1999. – Vol. 27, № 9. – P. 1503-1514.7. Regional Clusters in Europe // Observatory of European SMS. – 2002. – № 3. – Brussels: European Commission. – 117 p.8. Соколенко С.И. Производственные системы глобализации: сети, альянсы, партнерства, кластеры: Украинский контекст. – К.: Логос,2002. – 646 с.9. Третьяк В.П. Кластеры предприятий. – М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 2005. – 150 с.10. Семенов Г.А., Богма О.С. Створення кластерних об єднань в умовах нової економіки: Монографія. – Запоріжжя: КПУ, 2008. – 244 с.11. Solvell O. Clusters-Balancing Evolutionary and Constructive Forces. – Stockholm: Ivory Tower Publishers, 2009. – 140 p.12. Крісанов Д., Удова Л. Кластеризація економічної діяльності і обслуговування як інструмент стійкого розвитку сільських територій //Економіка Україні. – 2009. – № 10. – С. 69 – 75.13. Matopolous A., Vlachopoulou M., Manthou V. Exploring Clusters and their Value as Types of Business Networks in the Agricultural Sector //Operational Research: An International Journal. – 2005. – Vol. 5. – № 1. – pp. 9-19.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 201014. Длугопольський О. Кластерна модель розвитку промислового виробництва регіону як фактор ефективних структурних реформ (наприкладі Тернопільської області) // Економічний часопис – ХХІ: ТНЕУ. – 2003. – №2. – с. 46 – 5215. Бачуріна І.В. Методологія виділення кластерів у агропромисловому секторі України // Економіка та держава, № 2, 2009. – С. 56 – 58.16. У Рівному створено регіональний агропромисловий інноваційний кластер «Агроінновації» // Ресурсний центр «Гурт»: Новини,29.07.2009. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gurt.org.ua/news/recent/3409/.17. Santacoloma P., Suarez R., Riveros H. Strengthening Agribusiness Linkages with Small-Scale Farmers. – Rome: Food and AgricultureOrganization of the United Nations, 2007. – 77 p.18. Cuevas R. Food Engineering, Quality and Competitiveness in Small Food Industry Systems. – Rome: Food and Agriculture Organization ofthe United Nations, 2004. – 98 p.РЕЗЮМЕВ статье рассматриваются вопросы идентификации факторов, оказывающих влияние на конкурентоспособность агропромышленных кластеров,с учетом институциональных особенностей АПК в стране с развивающейся рыночной экономикой. Автор обосновывает комплексный подход кформированию конкурентоспособной системы агробизнеса и жизнеобеспечения на селе, включая такие подсистемы, как институциональная,информационная, технологическая, экономическая, социальная и экологическая.РЕЗЮМЕВ статті розглядаються питання ідентифікації факторів, що впливають на конкурентоспроможність агропромислових кластерів, з урахуваннямінституціональних особливостей АПК в країні з ринковою економікою що розвивається. Автор обґрунтовує комплексний підхід до формуванняконкурентоздатної системи агробізнесу і життєзабезпечення на селі, включаючи такі підсистеми, як інституціональна, інформаційна,технологічна, економічна, соціальна і екологічна.SUMMARYThere are issues of identifying of factors which are influencing of agro-industrial cluster competitiveness investigated in the paper. In doing thatinstitutional peculiarities of agro-industrial complex of a market developing country are taking into account. The author suggests an comprehensiveapproach for forming of competitive system of agribusiness and social services in rural settlements, including such elements as institutional,informational, technological, economic, social, and ecological ones.АНАЛИЗ ТЕОРЕТИЧЕСКИХ ПОДХОДОВ К ИССЛЕДОВАНИЮСУЩНОСТИ ПРОЦЕССА ГЛОБАЛИЗАЦИИ ЭКОНОМИКИКравец Л.М., к.э.н., доцент, докторант УО «Белорусский государственный экономический университет», г. Минск ⋅Еще недавно термин «глобализация» отсутствовал не только в русско- и белорусскоязычных словарях и справочниках, но и в их немецко- ианглоязычных аналогах. Сегодня глобализация является общепризнанным явлением. Исследованию феномена глобализации посвятили своитруды такие выдающиеся ученые, как Дж. Гэлбрейт, У. Бек, И. Валлерстайн, М. Кастельс, Дж. Стиглиц, Дж. Сорос, С. Хантингтон и многиедругие. Различные стороны процесса глобализации изучены росийскими исследователями Г. Дилигенским, В. Коллонтаем, В. Кузнецовым, И.Лукашуком, Н.Косолаповым, В.Толстых, А. Уткиным, Р. Хасбулатовым., М. Чешковым, А. Чумаковым, Ю. Шишковым и рядом других. Средибелорусских ученых можно назвать В. Чуешова, который возглавил авторский коллектив по исследованию глобализации с философской точкизрения [1]. Известна в научном мире и оригинальная концепция глобализации украинского ученого С. Удовика, особенностью которой являетсясовмещение философско-исторического подхода к изучению глобализации с подходом с позиций философии культуры [2].Несомненно представляет научный интерес систематизация основных точек зрения ученых на различные аспекты глобализации, выделениенаиболее существенных ее сторон и тенденций, количественных и качественных характеристик и тех последствий, которые она влечет засобой и которые необходимо учитывать при определении направлений развития экономики государства.Обращение к этимологии слова «глобализм» показывает его связь с латинским существительным globus - земной шар. Исследователисчитают [3], что в экономической науке термин «глобализация» впервые был предложен профессором Гарвардской школы бизнеса Т.Левиттом в статье «Глобализация рынков», опубликованной в 1983г. [4].Глобализация представляет собой комплексный феномен, который охватывает все сферы жизнедеятельности человека и имеет глубокоефилософское содержание. «Глобализация есть явление политическое, технологическое и культурное так же, как и экономическое», - отмечаетА. Джидденс [5]. Однако, «…основные импульсы глобализации действительно идут от экономики», считает В. Медведев [6].С точки зрения экономистов, глобализация - многомерный, многоаспектный процесс. А. Макгрей и П. Люис подчеркивают, что«глобализация характеризует множество взаимосвязей и зависимостей между государствами, фирмами, сообществами людей, которыеобразуют современную мировую экономическую систему. Она описывает процесс, в результате которого события, решения и действия,предпринимаемые в одной части света, имеют важнейшие последствия для людей и сообществ в совершенно других его частях» [7].К. Оман определяет глобализацию как центробежный, ускоряющийся процесс расширения экономического пространства. «Глобализация, -пишет он, - означает рост, а точнее, ускорение хозяйственной деятельности, это находит выражение в растущем потоке реальных ивиртуальных товаров и услуг, включая права собственности, перемещающихся посредством торговли и инвестиций, а также потоке людей,мигрирующих между странами. Этот поток еще более форсируется снятием официальных барьеров и технологическим прогрессом, особеннозаметным в средствах сообщения и коммуникаций» [8]. Близкое по духу определение дает Д. Гелд в известной работе «Глобальныетрансформации»: «Глобализация может рассматриваться как процесс трансформации пространственной организации общественных отношенийи всего мирового хозяйства, оцениваемый в терминах экстенсивности, интенсивности, скорости и силы, генерирующий транснациональные имежрегиональные потоки, сетевое развитие и взаимодействие; демонстрирующий новый образ власти» [9].И. Лукашук полагает, что «глобализация представляет собой всемирный процесс, взаимосвязывающий национальные социальноэкономическиеобразования в единую мировую и общественную систему. Социальная, экономическая и политическая деятельность обретаютмировой масштаб в такой мере, что события в одной части мира могут иметь немедленное значение для отдельных лиц и их объединений всамых отдаленных частях глобальной системы» [10]. Ю.Шишков считает, что « Глобализация - это постепенное преобразование системымежгосударственных или межстрановых отношений в негосударственные или внестрановые отношения» [11].Многие исследователи в своих определениях отражают качественные стороны процесса глобализации экономики. Так, профессорКалифорнийского университета М.Кастельс определил глобализацию как «новую капиталистическую экономику», в которой информация,знания и информационные технологии являются главными источниками роста производительности и конкурентоспособности. Эта новаяэкономика, по мнению ученого, организуется преимущественно через сетевую структуру менеджмента, производства и распределения, а неотдельных фирм, как раньше [12].Дж. Сорос определяет глобализацию как процесс развития глобальных финансовых рынков и повышения роли транснациональныхкорпораций, их усиливающегося доминирования над национальными экономиками [13]. Этой же позиции придерживается и У. Милберг,который считает, что определяющим в глобализации является «…господство ТНК и финансовых институтов, оперирующих независимо отгосударственных границ или внутренних экономических соображений» [14].В словаре Б. Райзберга, Л. Лозовского и Е. Стародубцевой дано такое определение: «Глобализация экономики - усиление взаимосвязей,взаимодействий и взаимозависимости экономик, экономических систем разных стран мира; интернационализация производства и капитала,© Кравец Л.М., 2010253

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010ведущая к установлению идентичных норм и условий ведения хозяйственной деятельности в странах, различающихся уровнем развития, видомобщественно-политической и социально-экономической системы [15].В связи с этим возникает вопрос о сопоставлении и разграничении понятий «интернационализация» и «глобализация».Большинство отечественных и зарубежных ученых рассматривают глобализацию как качественно новый шаг по сравнению с интернационализацией.П. Ратленд считает, что «глобализация пришла на смену модернизации, которая была стадиальной теорией истории». Под модернизациейП. Ратленд понимает, по сути дела, интернационализацию (если первое понятие, по его мнению, акцентирует внимание на технологических исоциальных аспектах развития, то второе - на преодолении пространственных барьеров) [16].Н. Косолапов пишет, что «интернационализация - историко-революционная подготовка глобализации, прямое и непосредственноепреддверие последней» [17]. Эту же позицию занял в своей публикации и В. Медведев: «Глобализация есть не что иное, как проявлениепостиндустриальной стадии развития экономики и общества в отношениях между странами мира. Это - новая ступень интернационализацииобщественной жизни - экономических, политических, социокультурных, экологических, демографических связей между народами. Это новаяэпоха в экономической истории человечества» [6].В. Коллонтай определяет происходящие сегодня процессы, как часть длительного исторического перехода «от эпохи интернационализациихозяйственной, политической и культурной жизни (когда превалируют взаимоотношения между самостоятельно развивающимися странами) кглобализации (когда формируется новый системный уровень человеческой общности с его собственными закономерностями, движущимисилами и механизмами регулирования» [18]. Здесь не просто констатация наличия новой ступени развития, но и стремление определить суть еекачественных характеристик.В. Толстых, сравнивая интернационализацию и глобализацию, пишет: «Интернационализация, устраняя барьеры на пути движениятоваров, услуг, капитала и рабочей силы, выступает стартовой площадкой глобализации, которая, в свою очередь, завершает этот процесс изнаменует становление целостного (интегрального) мира» [19].Разграничение этих явлений во времени проводит и Р. Хасбулатов. Он пишет, что глобализация «это более высокий этап интернационализациивсех факторов производства (производительных сил), когда система международных экономических отношений буквальнопронизывает все национальные экономики, укрепляя экономическую целостность мира» [20]. «Глобализация - объективный процесс всовременных международных отношениях, высшая стадия интернационализации или взаимодействие национальных хозяйств на мировомрынке», считает и В. Дергачев [3].По вопросу о соотношении понятий «интернационализация» и «глобализация» отметим особую позицию Г. Зюганова. Понятие«интернационализация» он связывает только с социалистическими отношениями, а глобализацию - с капитализмом. Он пишет: «Иглобализация и интернационализация - суть пути объединения человечества. Но интернационализация - это объединение в интересах всеготрудящегося человечества. А глобализация - это объединение в интересах «золотого миллиарда», направленное против интересов большинствачеловечества...» [21].С такой позицией нельзя согласиться. Интернационализация на определенном этапе истории человечества была равно свойственной и социалистической,и капиталистической системам. Различие систем - не в наличии этого явления, а в его особенностях. Эволюция мировогохозяйства во второй половине XX века связывается с поступательным развитием экономики отдельных, прежде всего, промышленно развитыхстран. На этот процесс разнонаправленное воздействие оказывали такие глобальные факторы, как противостояние двух социальных систем,постепенное развертывание научно-технической революции, вызревание разнообразных кризисных ситуаций, что находило выражение впроявлении структурных и циклических кризисов. Основополагающей тенденцией развития мировой экономики и стала набиравшая в эти годытемпы, размах и силу интернационализация хозяйственной жизни [22].Попытку условно отделить во времени глобализацию от других этапов развития экономики предпринимает И. Владимирова. Онарассматривает интернационализацию хозяйственной деятельности как длительный процесс, который в современной стадии принял формуглобализации. Схематично процессы, ведущие к экономической глобализации, она выражает взаимосвязанной цепочкой, представленной нарис.1, оговариваясь, что это несколько упрощенно характеризует процесс интернационализации мировой экономики. «В реальнойдействительности очень сложно выделить эти этапы в чистом виде, можно выявить только определенные тенденции, и существуют несомненнокак прямые, так и обратные связи между ними. Так, например, говоря о глобализации как необратимом и объективном процессе, имеем ввидуименно тенденцию развития, причем не всегда прямолинейную, а с зигзагами на определенных отрезках времени и с обратным движением.Процесс идет скорее по спирали, на очередном витке достигая развития на более высоком уровне», пишет И. Владимирова [23].254Рис.1.Этапы интернационализации хозяйственной деятельности [23].В специальной литературе имеют место и другие точки зрения. Так, Н. Загладин дает такое определение: «глобализация …новый этапмирового развития, характеризующийся резким ускорением темпов интернационализации всех сфер общественной жизни (экономической,политической, духовной)» [24]. В этом определении отсутствует существеннейший момент - дело ведь не просто в ускорении темповинтернационализации, а в качественно новом этапе экономического развития.Тезис о качественно новом состоянии экономики выдвигает в своих публикациях Ю. Шишков: «Глубинная же сущность глобализациизаключается в том, что при значительном сходстве с предыдущими периодами своей истории мировая экономика переходит в качественноновое состояние». Расшифровывая это положение, он выделяет три момента. Во-первых, превращение мирового экономического сообщества вцелостную экономическую систему, где «национальные (страновые) социумы оказываются составными элементами единого всемирногоэкономического организма...». Во-вторых, становление всемирных экономических отношений в качестве ведущих, определяющих; при этомвнутристрановые отношения вынуждены приспосабливаться к реалиям глобальной экономики. Мировое хозяйство постепенно становитсясильнее и значимее национальных хозяйств. В-третьих, размывание и обесценение регулирующих функций национального государства;международные экономические процессы из межстрановых превращаются в надстрановые [25].В этой связи считаем целесообразным систематизацию и изучение предпосылок глобализации, то есть тех явлений, которые дали толчокразвитию этого процесса. Такая постановка вопроса пока не нашла широкого научного освещения. Одна из немногих приводимых, и наиболееполная, классификация предпосылок глобализации дана И.Владимировой. Она делит все предпосылки глобализации на шесть групп: -производственные, научно-технические и технологические; - организационные; - экономические; - информационные; - политические;-социальные и культурные [23].В общем и целом разделяя мнение ученого, тем не менее, считаем необходимым расширить перечень экономических предпосылок, отнесяк ним:

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010- либерализацию торговли товарами и услугами, рынков капитала и другие формы экономической либерализации, вызвавшие ограничениеполитики протекционизма и сделавшие мировую торговлю более свободной;- высокую степень концентрации и централизации капитала;- взрывообразный рост производных финансово-экономических инструментов - форвардных, фьючерсных контрактов и др.;- внедрение международными экономическими организациями единых критериев макроэкономической политики, унификацию требованийк налоговой, региональной, аграрной, антимонопольной политике, к политике в области занятости и т.д.;- усиление тенденции к унификации и стандартизации, широкое применение единых для всех стран стандартов на технологию, экологию,деятельность финансовых организаций, бухгалтерскую и статистическую отчетность;- беспрецедентное усиление роли финансового капитала и изменение роли мировых финансов, которые начали оказывать решающеевоздействие на мировую воспроизводственную систему, функционируя в отрыве от реального движения стоимости.Таким образом, глобализация мировой экономики - процесс увеличивающейся взаимозависимости экономик различных стран миравследствие роста трансграничных перемещений товаров и услуг, экспорта капиталов, интенсивного обмена информацией и технологиями,миграции рабочей силы. Если следовать объективной логике анализа и положить в основу определения временных границ глобализациивозникновение новых экономических явлений, то следует считать, что процесс глобализации экономики ведет свое начало с 70-х годов ХХвека, а в конце 90-х годов он вступил в свою зрелую стадию. На этой стадии происходит своеобразное «стирание национальных границ», амировая экономика постепенно приобретает общую основу, главными составляющими которой являются транснациональное производство,глобальная финансовая система, построенная на согласованных правилах система международной торговли, формирующееся единоеинформационное пространство.Заканчивая исследование, необходимо отметить, что за его пределами остался обширный пласт вопросов, которые ставит глобализацияперед учеными: ее количественные и качественные измерители; позитивные и негативные последствия и ряд других. Глобализация - сложное,многоаспектное, противоречивое понятие, многие стороны которого еще ожидают своих исследователей.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Философия. Глобализация. Интеграция/ Под ред. В.И. Чуешова.- Мн.: Акад. упр. При Президенте Респ. Беларусь, 2006.- 205с.2. Удовик С.Л. Глобализация: семиотические подходы. - М.: Рефл-бук; Киев: Ваклер, 2002. - 480 с.3. Дергачев В.А. Глобалистика.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005.-303с.4. Levitt, Th., The Globalization of Markets. N. Y. 1983.5. Guddens A. Reith Lectures, 1999. Runnaway World. Lecture 1.6. Медведев В. Глобализация экономики: тенденции и противоречия// Мировая экономика и международные отношения.- 2004. - №2. - С. 3-10.7. McGrey A.G., Lewis P.G. Global Politics: Globalisation and the Nation State. Cambridge: Polity Press, 1992. P. 83-84.8. Oman C. The Policy Changes of Globalisation// Policy Brief. № 11. Paris: OECD, 1996. P. 5.9. Held D. et al. Gobal Transformarions. Cambridge: Polity Press, 199910. Лукашук И.И. Глобализация, государство, право, XXI век. М.: Изд-во Спарк, 2000.- 262с.11. Шишков Ю.Д. Интеграционные процессы на пороге ХХI века. Почему не интегрируются страны СНГ.- М.: НП «III тысячелетие», 2001.-480с.12. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура: Пер. с англ. - М.: ГУ ВШЭ,2000.- 607с.13. Сорос Дж. Кризис мирового капитализма. Открытое общество в опастности: Пер. с англ.- М.: ИНФРА-М, 1999.- 262с.14. Milberg W.S. Globalization and its Limits// Transnational Corporations and the Global Economy. L.: Macmillan Press, 1998. P. 70.15. Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. Современный экономический словарь. 5-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М,2007. - 495с.16. Ратленд П. Глобализация и посткоммунизм// Мировая экономика и международные отношения.- 2002.- №4.- С. 15-18.17. Косолапов Н. Глобализация, миропорядок начала XXI века и Россия// Постиндустриальный мир и Россия.- М.: Эдиториал УРСС, 2001.-234с.18. Коллонтай В.О. О неолиберальной модели глобализации// Мировая экономика и международные отношения. - 1999. - №10. -С. 3 - 13.19. Толстых В. Глобальные вызовы и поиски ответа: социокультурный аспект// Грани глобализации: трудные вопросы современногоразвития. - М.: Центр, 2003. - 399 с.20. Хасбулатов Р.И. Мировая экономика: В 2-х т. - М.: Экономика, 2001. - Т. 1: Теория, принципы, политика. - 598с.21. Зюганов Г.А. Глобализация и международные отношения. - М.: ИТРК, 2001.- 126с.22. Колтунов В.М., Мальцев К.В. Глобализация экономики (вопросы теории и методологии). - Н.Новгород.: Изд-во Волго-Вятской академиигосударственной службы, 2004.- 108с.23. Владимирова И. Этапы интернационализации хозяйственной деятельности// Менеджмент в России и за рубежом. - 2001.- №3.- С. 36-42.24. Загладин Н. Глобализация и Россия// Мировая экономика и международные отношения. - 2002. - № 9. - С. 3-25.25. Шишков Ю. Глобализация - враг или союзник развивающихся стран?// Мировая экономика и международные отношения. - 2003. - № 4. -С. 3-12.РЕЗЮМЕДан анализ основных теоретических подходов к изучению сущностных аспектов процесса глобализации экономики на современном этапе.Исследовано содержание и взаимосвязь понятий «глобализация» и «глобализация экономики», проанализированы теоретические подходы коценке места глобализации в процессе интернационализации хозяйственной деятельности. Рассмотрены предпосылки глобализации,определяющие временные границы ее появления. Сделаны выводы о неоднозначности и противоречивости процесса глобализации экономики.SUMMARYAnalyzed the main theoretical approaches to the study of the essential aspects of the globalization of the economy at the present stage. The content andlink the concepts of "globalization" and "economic globalization", analyzed the theoretical approaches to assessing the place of globalization in theprocess of internationalization of economic activity. Considered prerequisites for globalization, defining the temporal limits of its occurrence. Theconclusions about the ambiguity and contradictions of globalization of the economy.РЕЗЮМЕПодано аналіз основних теоретичних підходів до вивчення сутнісних аспектів процесу глобалізації економіки на сучасному етапі. Дослідженозміст і взаємозв'язок понять «глобалізація» і «глобалізація економіки», проаналізовано теоретичні підходи до оцінки місця глобалізації впроцесі інтернаціоналізації господарської діяльності. Розглянуто передумови глобалізації, що визначають часові межі її появи. Зробленовисновки про неоднозначність і суперечливість процесу глобалізації економіки.255

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТЬ ПРОИЗВОДСТВА СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННОЙ ПРОДУКЦИИ НА ТЕРРИТОРИЯХПОЛЕССКОГО РЕГИОНА, ПОДВЕРГШИХСЯ РАДИОАКТИВНОМУ ЗАГРЯЗНЕНИЮКулакова Н.Л., ассистент кафедры экономики предприятий, Полесский государственный университет, Беларусь ⋅Проблема экономической эффективности занимает одно из центральных мест среди совокупности проблем, стоящих передобществом. Она волнует экономическую науку и хозяйственную практику на протяжении многих столетий. Особенно важное значение этапроблема приобретает на современном этапе развития экономики в связи с ростом дефицита сырьевых ресурсов, ужесточением конкуренции,глобализацией бизнеса, увеличением предпринимательских рисков. [1, c. 3]Развитие возможностей хозяйствующих субъектов, направленных на участие в конкурентной борьбе за достижение эффективныхрезультатов, на современном этапе ограничивается в связи с необходимостью постоянного приспособления к изменяющимся условиям, чтотребует, в свою очередь, поиска научно-обоснованных концепций функционирования и развития предприятия, повышения егоконкурентоспособности. Однако необходимо отметить тот факт, что каждая отрасль производства продукции имеет свои прикладные аспектыи специфические особенности конкурентной среды, большие различия внутри каждой отрасли наблюдаются в агропромышленном комплексе,в связи с чем нельзя выделить единый, полномасштабный механизм создания конкурентных преимуществ продукции.Производство конкурентоспособной продукции аграрной сферы является приоритетным направлением в обеспечении эффективногоустойчивого развития экономики отраслей и хозяйствующих субъектов, насыщении внутреннего рынка доступным для всех групп населениявысококачественным продовольствием, промышленности - сырьем, обеспечении продовольственной безопасности страны и расширенииэкспортного потенциала. Из-за неустойчивости внешней среды деятельности аграрной сферы экономики и существующих расхождений вовзглядах ученых экономистов-аграрников на отдельные стороны этой сложной и многогранной проблемы на практике зачастую появляютсяпротиворечивые рекомендации.Конкурентоспособность сельскохозяйственной продукции, сырья и продовольствия имеет первостепенное значение в экономическиразвитых зарубежных странах, а в отечественной науке и практике она приобрела актуальность в период развития рыночных отношений иусиления конкурентной борьбы за рынки сбыта и покупателя. По мнению Козырева В. М., конкуренция побуждает каждоготоваропроизводителя повышать эффективность своего производства, экономить все виды затрат и ресурсов, тем самым конкуренциявыступает как своеобразный двигатель экономического прогресса [2, с. 129]. Как отмечает Воронец Н. И. [3, с. 19], конкурентоспособностьдает возможность эффективной хозяйственной деятельности и ее практической, прибыльной реализации в условиях конкурентного рынка.Следовательно, конкуренция показывает варианты эффективного производства товара. Однако эффективность сельскохозяйственногопроизводства имеет ряд особенностей и, по мнению Святогора А. П. и Горбатовского А. В. [4, с. 301-302], подвержена влиянию такихэкономических факторов, как:- ценовая неэластичность спроса на сельскохозяйственное сырье и на готовые продукты питания, так как спрос почти не реагирует наизменение цен;- высокая степень конкуренции на рынке ввиду производства практически однородной по своим потребительским свойствамтоварной продукции;- зависимость от монополии промышленных предприятий, так как производимые продукты и сырье требуют создания условий для ихдлительного хранения, транспортировки, переработки;- высокая капиталоемкость и энергоемкость сельскохозяйственной отрасли делают ее более подверженной рискам производства именее привлекательной для инвесторов, что затрудняет перелив капитала из других отраслей и сфер экономики.В основе конкурентоспособности всего национального аграрного производства находится обеспеченность базовыми факторами –земля, средства производства естественного происхождения, природно-климатические условия, вода, тепло, природные аномалии и т.д.Природные факторы и размещение ресурсного потенциала наряду с воздействием на конечные результаты определяют зональнуюспециализацию производства в различных регионах. Чем больше развита инфраструктура, тем углубленнее специализация, усиливающаяконкурентные преимущества производителей в лучших условиях. Однако успех конкуренции определяют не столько факторы, сколькоспособность и условия их эффективного использования. Не отрицая исключительности значения для эффективности производства выгодногогеографического положения, обладания богатыми природными ресурсами и наличия приемлемых цен на них, приоритет в настоящее времяпринадлежит инновациям, как технологическим, организационным, так и социально-экономическим [5, c. 22; 6]. Повышениеконкурентоспособности конечной продукции агропромышленного производства может быть обеспечено при формировании экономическойсреды, стимулирующей внедрение достижений науки и техники на основе ресурсосберегающих технологий.В то же время на современном этапе достижение конкурентоспособности производимой продукции невозможно без соблюденияэкологической безопасности и осуществления экологизации производства. Значение экологической эффективности особенно велико всовременных условиях, с учетом установления природоохранных нормативов, а также в связи с необходимостью развития загрязненныхрадионуклидами территорий в постчернобыльский период. Загрязнение окружающей среды (атмосферного воздуха, воздуха помещений,почвы, питьевой воды, продуктов питания) — один из внешних факторов, обусловливающих значительное ухудшение здоровья населения [7,с. 6]. Поэтому ориентация стран мира, включая Беларусь, Украину и Россию, основанная на принципах устойчивого развития государства,сохранения здоровья нации, должна предполагать такую организацию производства, которая, как минимум, не оказывает отрицательноговлияния на природную среду, а как максимум − позволяет улучшить ее.Экологическая эффективность капитальных вложений представляет собой отношение показателей улучшения состояния внешнейсреды к капиталовложениям, обусловивших это улучшение. [8, с. 1116] То есть экологическая эффективность – это результат внедренияприродоохранных мероприятий, направленных на уменьшение отрицательного воздействия на окружающую среду и улучшение еесостояния, что проявляется в снижении уровня загрязнения и в улучшении количества и качества пригодных для используемых земельных,водных и других ресурсов.В настоящее время создаются целые системы эколого-экономического управления деятельностью предприятия, осуществляетсяэкологизация научного знания и научно-технической деятельности, разрабатываются методологии по оценкам и прогнозированиюэкологического риска как основа экологической безопасности. [9, с. 16; 10, с. 140] Поэтому в современных условиях, когда проблемаэкологической безопасности стоит особенно остро, важным является разработка такой методики оценки экономической эффективности,которая учитывала бы в совокупности с различными факторами и экологический фактор. Эколого-экономическая эффективность предприятияимеет важное значение для формирования системы материальной заинтересованности. Для достижения высокой экологическойэффективности необходимо, чтобы предприятие приняло на себя обязательства применять комплексный подход к оценке своей деятельности,с учетом наносимого окружающей среде ущерба. Данное требование согласуется с Национальной стратегией устойчивого социальноэкономическогоразвития Республики Беларусь и является совместимым с организационными структурами и системами управления. [10, с.3-5]Одной из серьезных проблем в настоящее время выступает проблема обеспечения жизнедеятельности населения, проживающего назагрязненных радионуклидами территориях. Преодоление последствий катастрофы на Чернобыльской АЭС остается в числе важнейшихгосударственных задач. Последствия аварии такого масштаба классифицируются как «национальное экологическое бедствие» и не могутрассматриваться лишь с точки зрения радиологии или радиационной безопасности. В результате аварии на ЧАЭС в наибольшей степенирадиоактивному загрязнению подверглись территории России, Беларуси и Украины, где площади радиоактивного загрязнения цезием-137 с© Кулакова Н.Л., 2010256

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010плотностью 1 Кu/км 2 и выше соответственно достигали 57, 46 и 37 тыс. км 2 [11, с. 5]. На загрязненных территориях проживало около 5 млн.человек. [12, с. 36] В течение более чем 20 лет после Чернобыльской катастрофы в жизненном укладе и сфере материального производстванаселения загрязненных радионуклидами регионов происходят существенно отличные от сопредельных незагрязненных районов изменения,обусловленные радиоэкологическими, социально-экономическими и административно-правовыми факторами. [4, c. 154]Большая часть территорий, пострадавших в результате аварии на ЧАЭС расположены на землях Полесского региона. Полесьенаходится на территории четырех государств: Белоруссии, Украины, Польши и России. Общая площадь Полесья составляет около 130 тыс.км² [13]. В основном, Полесье располагается на территории южной Белоруссии и северной Украины, но также частично охватывает итерритории Люблинского воеводства Польши и Брянской области России.Полесская низменность подразделяется на три крупных региона (подпровинции), отличающиеся своеобразными географическимиусловиями: северную (левобережье Припяти, полностью расположенную на территории Беларуси), южную (правобережье Припяти и Днепра,преимущественно находящуюся в пределах современной Украины) и восточную (левобережье Днепра, северная часть которой лежит натерритории Беларуси и Российской Федерации, а южная – Украины).В Полесском регионе преобладает сельскохозяйственная антропогенная деятельность, которая базируется на использовании вбольшинстве осушенных земель, хотя некоторые районы, где развита добыча полезных ископаемых (граниты, пески, нефть и газ, торф),страдают от значительного негативного воздействия горнодобывающей промышленности. Огромный вред Полесью причинили научнонеобоснованные мелиорации, осушение болот, которые играли когда-то очень важную гидрологическую роль регуляторов речного стока назначительных территориях, в связи с чем низинные луга являются в настоящий момент малопродуктивными и требуют коренногоулучшения.Особенностью ведения хозяйственной деятельности на землях Полесского региона, подвергшихся радиоактивному загрязнению,является направленность на получение чистой сельскохозяйственной продукции, снижение дозы внутреннего облучения населения,получаемой в результате осуществления хозяйственных процессов и с потреблением продуктов питания. Действительно, получение чистойпродукции, как главного показателя возможности достижения социальной безопасности и экономической эффективности, был положен воснову направления программы переориентации сельскохозяйственных организаций в районах, пострадавших от Чернобыльской аварии.Однако на практике возникла необходимость внедрения целого комплекса мер по развитию и реализации специализированных программповышения эффективности ведения сельскохозяйственного производства в районах, пострадавших от катастрофы на ЧАЭС, с учетомспецифических особенностей территорий и степени загрязнения, с целью решения задачи получения сельскохозяйственной продукции ссодержанием радионуклидов в допустимых пределах.На загрязненных территориях радионуклиды присутствуют практически во всех компонентах экосистем, вовлечены в геохимическиеи трофические циклы миграции и приводят к облучению населения. Основные проводимые мероприятия по ведению сельскохозяйственногопроизводства на таких территориях были направлены на строго сбалансированное внесение минеральных и органических удобрений,известкование кислых почв, регулирование водного режима, и прочее.В то же время, по результатам проведенных исследований специалистов в области радиоэкологии на территории БелорусскогоПолесья, была выявлена низкая результативность традиционных мер радиологической реабилитации, что обусловлено многими причинами, ив первую очередь, спецификой природных условий Белорусского Полесья [14], а именно:- загрязненные радионуклидами органогенные торфяно-болотные и пойменные почвы с низким содержанием слюдистых иглинистых минералов обуславливают аномально высокое поступление радионуклидов в сельскохозяйственную продукцию при сравнительнонизких плотностях загрязнения почвы, что позволяет отнести эти районы к критическим по радиологическому фактору. Аномальноеповедение радионуклидов в почвах Полесского региона было отмечено радиоэкологами еще в 70-х годах в связи с глобальнымивыпадениями;- равнинный пониженный рельеф и паводки способствуют вторичному загрязнению пойменных земель взвесями радионуклидов;- своеобразный гидрологический режим региона, высокая влажность почвы определяют повышенную биодоступностьрадионуклидов;- населенные пункты окружены лесными массивами, которые аккумулировали значительное количество радионуклидов и относятся к4 и 5 группе тяжести загрязнения леса, с ограничением использования древесины на топливо и обязательным радиоэкологическим контролем«даров леса»;- наличие загрязненных непроточных водоемов и рыбы в них, с содержанием цезия-137 выше республиканского допустимого уровня(РДУ);- общую радиологическую обстановку усугубляет выраженный дефицит природного йода, усиливающий радиочувствительность иуязвимость щитовидной железы, выявленный в этих населенных пунктах в результате широкомасштабного исследования йоднойобеспеченности, проведенного Брестским филиалом «Институт радиологии»;- комплекс других неблагоприятных факторов окружающей внешней среды нерадиационной природы (низкое качество питьевойводы и др.) в сочетании с радиационными факторами, создают усиливающий поражающий эффект радиационного воздействия.Таким образом, исходя из вышеизложенного, особенность развития территорий Белорусского Полесья, а также в целом территорийПолесского региона, подверженных радиоактивному загрязнению, очевидна. А это, в свою очередь, отражается на социальном развитииданных территорий, условиях жизнедеятельности населения, а также накладывает отпечаток на экономические отношения полесскихпроизводителей. Поэтому, преследуя цель повышения конкурентоспособности производимой и реализуемой продукции, экономическихпоказателей и достижения высокого социального уровня необходимо в совокупности улучшать радиологические характеристики иэкономические результаты.Загрязненные районы Полесского региона имеют мясомолочную специализацию сельскохозяйственного производства. Размеры истепень радиоактивного загрязнения территории радионуклидами определяют особенности ведения на ней молочного скотоводства.Основными радионуклидами, определяющими радиационную обстановку на загрязненных сельскохозяйственных угодьях Полесья, являютсяцезий-137 и стронций-90. Молоко выступает одним из наиболее дозообразующх продуктов питания, производимым как в частном, так и вобщественном секторе Полесского региона и регулярно поступающим на перерабатывающие предприятия. А также именно с молоком ворганизм человека поступает от 75 до 95% цезия-137 ( 137 Cs) [15].В Республике Беларусь действующие республиканские допустимые уровни (РДУ) содержания радионуклидов цезия-137 в пищевыхпродуктах и питьевой воде определены Министерством здравоохранения Республики Беларусь в 1999 году исходя из дозового пределаоблучения населения равного 1 мЗв (микрозиверу) в год, установленного Законом Республики Беларусь «О социальной защите граждан,пострадавших от катастрофы на Чернобыльской АЭС», Законом Республики Беларусь «О радиационной безопасности населения» и с учетомгармонизации нормативной базы Республики Беларусь, Российской Федерации и Украины, а по отдельным пищевым продуктам являютсяболее жесткими, что отражено в нижеследующей таблице 1.С целью обеспечения радиационной безопасности были проведены ужесточения в пищевой продукции. По молоку нормативыдопустимых уровней содержания радионуклидов ужесточались четыре раза. Допустимые уровни содержания цезия-137 в цельномолочнойпродукции в Беларуси, России и Украине одинаковы и составляют на современном этапе 100 Бк/л, тогда как по стронцию-90 белорусскийдопустимый уровень в 6,8 раза жестче.Регламентом Совета Европы (ЕЕС) № 737/90 от 22 марта 1990 года на условия, регулирующие импорт сельскохозяйственныхпродуктов, производимых в странах третьего мира после аварии на Чернобыльской АЭС, установлены максимально допустимые уровни посодержанию цезия-137 для молока и молочных продуктов - 100 Бк/л, для детского питания - 370 Бк/л, кг; для остальных продуктов - 600 Бк/л,кг) [16].257

258Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Таблица 1Допустимые уровни (ДУ) содержания цезия-137 в пищевых продуктах населения Республики Беларусь, РоссийскойФедерации и УкраиныНаименование продуктаСодержание радионуклидов цезия-137 (Бк/л, кг)п/пРДУ-99 ДУ России ДУ Украины1 Молоко и цельномолочная продукция 100 100 1002 Молоко сгущенное и концентрированное 200 300 3003 Творог и творожные изделия 50 50 1004 Сыры сычужные и плавленые 50 50 1005 Масло коровье 100 200 1006 Мясо и мясные продукты, в том числе:говядина, баранина и продукты из них 500 160 200свинина, птица и продукты из них 180 160, 180 2007 Картофель 80 120 608 Хлеб и хлебобулочные изделия 40 40 209 Мука, крупа, сахар 60 60, 50, 16010 Жиры растительные 40 6011 Жиры животные и маргарин 100 6012 Овощи и корнеплоды 40 120 4013 Фрукты 70 40 7014 Садовые ягоды 70 40 7015 Консервированные продукты из овощей, фруктов и ягодсадовых74 Контроль посырью16 Дикорастущие ягоды и консервированные продукты из них 185 160500Контроль посырью17 Грибы свежие 370 500 50018 Грибы сушеные 2500 250019 Специализированные продукты питания в готовом для37 40 40употребления виде20 Прочие продукты питания 370 600Примечание - Источник: по данным Министерства здравоохранения Республики Беларусь (Республиканский центр гигиены иэпидемиологии)По данным Министерства здравоохранения Республики Беларусь, для поставки продукции, произведенной на территории РеспубликиБеларусь, всегда используются нормативы страны импортера, как правило, они оговариваются в контрактах. Вся продукция,поставляемая на экспорт, проходит обязательную сертификацию. В соответствии с действующим законодательством в Республике Беларусьсформирована и функционирует трехуровневая структура системы радиационного контроля продукции - государственный контроль и надзор,ведомственный и общественный контроль. Производитель продукции обеспечивает производственный радиационный контроль своейпродукции в соответствии с утвержденными схемами радиационного контроля [16].Учитывая неизбежное ужесточение нормативных требований, производство качественной по радиологическим показателям, а отсюда иконкурентоспособной, экономически эффективной молочной продукции оказывается под вопросом.Некоторые отечественные исследователи предлагают, как один из возможных вариантов решения этой проблемы, изменениепроизводственного направления скотоводства по некоторым хозяйствам, то есть переспециализацию на производство мяса КРС. Возможностьтакого подхода не исключается, однако, нельзя говорить о ликвидации молочного стада во всех хозяйствах, подвергшихся радиоактивномузагрязнению. Следовательно, в этих условиях требуется осуществить ряд мер, которые бы обеспечили производство нормативно-чистогомолока, что возможно только благодаря снижению поступления радионуклидов в корма. Для гарантированного получения чистого молока вусловиях радиоактивного загрязнения сельскохозяйственных угодий, необходимо, прежде всего, выполнение главного условия – не превыситьнормативов суточного потребления радионуклидов животными. Наиболее эффективными мерами являются обеспечение скотавысокопродуктивными окультуренными сенокосами и пастбищами, введение в рацион животных цезийсвязывающих добавок [17]. Поэтому большоевнимание следует обращать на следующие мероприятия: для выпаса скота следует выделить улучшенные культурные пастбища, наименеезагрязненные радионуклидами, не должна допускаться пастьба скота на территории лесов, загрязненных радионуклидами; кормлениеживотных в стойловый период необходимо проводить с использованием кормов, получаемых с пахотных земель, и свести к минимумускармливание кормов с естественных неокультуренных сенокосов; организация зеленого конвейера должна осуществляться с научнообоснованнымподбором кормов, внедрением новейших технологий производства и заготовки кормов; важным является реконструкциягидромелиоративных систем, строгое соблюдение технологической дисциплины по всей цепи производства молока [17].Для уменьшения содержания радионуклидов в молоке КРС может быть в равной степени использован такой приём, как изменениережима кормления и состава рациона скота. Прекращение кормления скота загрязнёнными кормами – простейший и наиболее эффективныйспособ уменьшения содержания радиоактивных веществ в организме животных и продуктах животноводства. Однако на практике этимприемом не всегда можно воспользоваться, так как для этого необходимо располагать достаточным запасом чистых кормов. При стойловомсодержании животных включение в их рацион сеяных трав (сена) и кормовых культур с меньшим накоплением радионуклидов (злаковые,корне- и клубнеплоды) в 2-3 раза снижают концентрацию Сs-137 по сравнению с использованием продукции естественных кормовых угодий. Взависимости от того, какая часть рациона заменяется и на какой период, удельная активность молока может быть снижена от 2 до 10 раз.Переход Cs-137 в молоко можно снизить в 5-10 раз при использовании специальных химических соединений, образующих с цезием плохорастворимые комплексы ( например, гексацианоферрата аммония-железа (соль Гизе)).При высокой степени загрязнения сельхозугодий возможно изменение специализации на мясное скотоводство, которое требует внесколько раз меньше чистых кормов и не вызывает значительных изменений в структуре производства, использует существующиепроизводственные помещения и технологии. Однако изменение специализации сельскохозяйственного производства является наиболеезатратным мероприятием по реабилитации загрязненных территорий, поскольку включает как потери от прекращения производстваопределенных видов продукции по радиоэкологическим показателям, так и затраты на организацию и освоение нового производства. Крометого, сложившаяся специализация в аграрном секторе в настоящее время в основном соответствует территориальному разделению труда поприродно-климатическим, экономическим и социальным условиям, и является экономически наиболее эффективной.В связи с этим, изменение специализации сельхозпроизводства на территории района или даже отдельного предприятия какреабилитационная мера применяется в последнюю очередь, когда другие менее затратные подходы не обеспечивают необходимого эффекта.Вопрос о том, где и в каком объеме следует осуществлять переспециализацию производства по радиоэкологическим основаниям должен иметьметодическое обоснование, чтобы обеспечить целевое, адресное и оптимальное использование финансовых ресурсов, выделяемых нареабилитацию районов, пострадавших в результате катастрофы на ЧАЭС.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Относительно переработки молока, можно отметить, что существует возможность значительно снизить содержание радионуклидов внекоторых конечных продуктах – твороге, сыре, масле, топленом молоке и др. Однако, даже учитывая этот факт, следует иметь в виду, чтомолоко с содержанием радионуклидов, превышающих максимально допустимые уровни, установленные Министерством здравоохраненияРеспублики Беларусь, вообще не подлежит приемке на перерабатывающие предприятия.Таким образом, экономическая эффективность производства молока, основными обобщающими показателями которой являются -чистый доход, уровень рентабельности, сроки окупаемости инвестиций, зависит от групп факторов: внешних и внутренних. К внешнимотносятся: экономические условия функционирования товаропроизводителей: рынок потребности молока, цены реализации молока, развитиепрограмм, научных исследований по проблемам ликвидации последствий на ЧАЭС, экономическая политика государства по поддержаниюнационального производства продукции через систему доплат, страхования, налогообложения и цен на природные ресурсы, изменение ставкичрезвычайного налога, финансирование сельхозпредприятий средствами республиканского и местных бюджетов областей для осуществлениямероприятий по снижению радионуклидов в получаемой продукции. Надо отметить, что данные средства выделяются не в качестве дотацийсельскому хозяйству, а именно для осуществления защитных мероприятий.К внутренним факторам принадлежат: система кормления, совершенство применяемых технологий, основанных на использованиидостижений науки и техники, качество породы животных, квалификация персонала и т.д. Что касается территорий, пострадавших от аварии наЧАЭС, существенным и значительным внутренним фактором, определяющим эффективность производства, является степень загрязнениярадионуклидами земель: на более загрязненных радионуклидами территориях гораздо сложнее получить нормативно-чистую продукцию, чемна менее загрязненных, так как это требует больших материальных затрат, дополнительных затрат труда.Совокупность вышеперечисленных факторов определяет уровень удельных затрат ресурсов на получение молока и формированиеиздержек производства непосредственно на каждом объекте. Действие и влияние каждого из этих факторов происходит не изолированно другот друга, а находится во взаимосвязи и взаимообусловленности.Особенным выступает значение прибыли в условиях радиоактивного загрязнения, так как деятельность организаций данных территорийнапрямую связана с инвестициями. Как известно, для таких территорий практически по всем отраслям сельскохозяйственного производствабыла применена технико-технологическая модернизация. При этом, если для чистых территорий основным результатом капитальных вложенийявляется прибыль, доход, то на загрязненных радионуклидами на первое место выходит получение чистой продукции, снижение рисказаболеваемости работников, местных жителей, потенциальных потребителей произведенной продукции. В то же время, спецификапроизводства в условиях радиоактивного загрязнения ни сколько не умаляет значения такого показателя как прибыль и ряда экономическихпоказателей, являющихся основными при исчислении экономической эффективности производства молока. Можно сказать, что наоборот, вцелях минимизации и преодоления негативных последствий чернобыльской катастрофы относительно производственного и социальногоразвития молочной отрасли, очень важным является повышение всех основных экономических показателей, при стремлении повыситьрезультативность вложенных средств и усилий.Вместе с тем, закупка молока производится без дифференциации по степени загрязнения территорий, на которых расположеныхозяйства-производители, то есть по фиксированным, одинаковым для всех хозяйств ценам. Поэтому, хозяйства, расположенные врадиационных зонах изначально поставлены в неодинаковые условия ведения молочного скотоводства и производства молока по сравнению схозяйствами, расположенными на незагрязненных радионуклидами территориях. Также не существует разделения цен на поставляемое дляпереработки молоко, не превышающее требования по РДУ, но все-таки содержащее в наличии радионуклиды.Как установили Лыч Г. М. и Патеева З. Г. себестоимость молока в радиационно-загрязненных зонах будет выше, если хозяйство несетдополнительные затраты на очистку продукции, а в связи с этим, закупочные цены должны стимулировать производство экологическичистого молока [18]. В целях защиты интересов сельскохозяйственных товаропроизводителей необходима система регулирования цен насельскохозяйственную продукцию при формировании государственных и региональных продовольственных фондов. Однако, при вводегарантированных цен на основные виды продукции, в частности на молоко, возможно их превышение, что сделает конечную продукциюпредприятий молочной продукции неконкурентоспособной. В экономически развитых странах государство устанавливает обоснованныецелевые цены на основные виды продукции сельского хозяйства, которые обеспечивают возмещение среднего уровня затрат, земельную рентуи среднюю прибыль нормально функционирующих предприятий каждой зоны страны. Однако ограниченные возможности государственногобюджета пока не позволяют воспользоваться опытом зарубежных стран в полном объеме. Поэтому возможно применение механизмакомпенсационных выплат из государственного бюджета производителям молока через установление надбавок к закупочным ценаммолокоперерабатывающих заводов.В связи с этим в сфере налогово-бюджетной политики для пострадавших регионов в перспективе надо принять такие меры, чтобыуравнять их конкурентоспособность, вызванную спецификой загрязнения, с предприятиями чистых регионов при прочих равных условиях. Это,прежде всего, касается компенсации дополнительных затрат хозрасчетным субъектам из-за последствий аварии на ЧАЭС. Преобразованиясельского хозяйства загрязненных радионуклидами территорий Полесского региона должны проходить стабильно и постепенно. Такойхарактер реформирования в сочетании с бюджетно-налоговыми преференциями исключает повышенный риск для хозяйствования в трудныхусловиях социально-экономической реабилитации пострадавших территорий. Планирование создания улучшенных сенокосов и пастбищ,подбор участков должно осуществляться на основании данных агрохимических показателей, плотности радиоактивного загрязнения почв повсем элементарным участкам, прилегающим к населенным пунктам, и прогноза накопления радионуклидов.При решении вопроса о финансовой поддержке перспективных мероприятий развития хозяйств далеко не всегда представляетсявозможным выделить радиационную составляющую и обеспечить ее адресное финансирование. Кроме того, частичное финансирование, какпоказывает практика, не дает положительного результата или остается невостребованным. Поэтому вопрос должен решаться с позицийподдержки наиболее эффективных мероприятий в целом. При этом последние должны быть привязаны к конкретным хозяйствам, собязательным привлечением руководителей и специалистов этих хозяйств уже на стадии предварительного обоснования.В реабилитационный период государственная поддержка сельхозпроизводителей в загрязненной зоне имеет целью обеспечения окупаемостивложенных средств, при условии поддержания нормативного уровня радиационной безопасности. Смещение приоритетов впрограммах реабилитации в сторону экономической эффективности требует предварительного обоснования и адресной привязкиреабилитационных мероприятий.Материальное производство, осуществляемое на территориях, пострадавших от аварии на ЧАЭС, является органической частью всегоматериального производства, но, с учетом особенностей загрязненных территорий, отличается от него. В связи с этим основные усилияспециалистов, менеджеров, работников сельхозпредприятий должны быть направлены на снижение издержек и получение максимальнойприбыли при действующих экономических условиях функционирования товаропроизводителей путем рационального использования ресурсов:кормов, животных, рабочей силы, энергетических источников, зданий и сооружений с тем, чтобы с минимальными затратами получитьмаксимальную продуктивность животных и высокое качество продукции при соблюдении экологических и санитарно-гигиенических норм истандартов, а также добиться конкурентоспособного уровня производимой и реализуемой продукции.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Савицкая, Г.В. Анализ эффективности деятельности предприятия: методологические аспекты / Г.В. Савицкая. – 2-е изд., испр. – М.: Новоезнание, 2004. – 160 с.2. В. М. Козырев. Основы современной экономики / В. М. Козырев. - Учебник. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 368 с.3. Воронец, Н. И. Теория и практика исследования ассортимента и конкурентоспособности продовольственных товаров: учеб. пособие / Н. И.Воронец: Междунар. ун-т бизнеса и новых технологий. – Ярославль: МУБ и НТ, 2003. – 60 с.259

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20104. Научные принципы регулирования развития АПК: предложения и механизмы реализации / редкол.: Гусаков В. Г. [и др.]. – Минск: Институтэкономики НАН Беларуси, 2007. – 330 с.5. Стратегия повышения конкурентоспособности и экспортного потенциала сельского хозяйства: (На примере Гомельской области) / З. М.Ильина, М. В. Косюков, В. Г. Куртин, А. Н. Коротина; Бел. науч.-исслед. ин-т аграр. экономики. – Мн.: БелНИИАЭ, 2000. – 116 с.6. Grega, L. konkurenceschopnost zemedelstvia: factory jejino vyvoje / L. Grega. // Zemedelska economika. Institute of Agricultural and FoodInformation, Prague. – 1999. - №9. – P. 391-394.7. Б. А. Ревич. «Горячие точки» химического загрязнения окружающей среды и здоровье населения России / под ред. В.М. Захарова. — М.:Акрополь, Общественная палата РФ, 2007. — 192 с.8. Финансово-кредитный энциклопедический словарь / Колл. авторов; Под общ. ред. А. Г. Грязновой. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 1168с.9. Система управления окружающей средой. Общие руководящие указания по принципам, системам и средствам обеспеченияфункционирования: СТБ ИСО 14004-2005. – Введ. 01. 03. 2005. – Минск: Межгос. Совет по стандартизации, метрологии и сертификации:Белорус. гос. ин-т. стандартизации и сертификации, 2005. – 36 с.10. Национальная стратегия устойчивого социально-экономического развития Республики Беларусь на период до 2020 г. / Нац. Комис. Поустойчивому развитию Респ. Беларусь; редкол.: Л. М. Александрович [и др.]. – Минск: Юнипак. 2004. – 202 с.11.Чернобыль: 15 лет спустя / Под общ. ред. Н. В. Герасимовой. – М.: 2001.- 272 с.12. Чорнобильска катастрофа/ Головний редактор В. Г. Бар’яхтар – Київ: Наукова думка, 1996. – с. 57613. Полесье. Материальная культура: монография / В. К. Бондарчик, И. Н. Браим, Н.И. Бураковская и др.; ред. кол.: В. К. Бондарчик, Р. Ф.Кирчив (отв. ред.) и др. — Киев: Наук. думка, 1988.—448 с.14. Ливенский, В. М. Вопросы радиационной реабилитации экосистем сельскохозяйственных мелиорированных угодий / В. М. Ливенский //Оценка эколого-мелиоративных мероприятий в зоне Белорусского Полесья в условиях рыночных отношений: сб. научн. тр. – Минск:БГЭУ, 2001. – 285с.15. Основы ведения сельского хозяйства в условиях радиоактивного загрязнения: Учебное пособие / Под общей ред. А.П. Коржавого . – М.:Издательство МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2004. – 184 с.16. Сайт Посольства Республики Беларусь в Российской Федерации [Электронный ресурс] / Информация Минздрава Беларуси о радиационномконтроле продуктов питания – Режим доступа: http://www.embassybel.ru/belarus/environment/radkontrl/minzdrav. – Дата доступа: 09.08.2007.17. Разработать предложения по совершенствованию реабилитационных мер и повышению эффективности ведения сельскохозяйственногопроизводства на загрязненных радионуклидами мелиорированных землях Брестской области: отчет о НИР/ БФ РНИУП «Институтрадиологии»; рук. Судас А.С. - Пинск, 2004. - 352 с. - №ГР 2003333.18. Лыч, Г. М., Патеева, З. Г. Чернобыльская катастрофа: социально-экономические проблемы и пути их решения / Г. М. Лыч, З. Г. Патеева. –Минск: приложение к журналу «Право и экономика», 1999. – 296 с.РЕЗЮМЕУ даній роботі наводяться результати досліджень проблем виробництва конкурентоздатної продукції аграрної сфери на підприємствах,розташованих на забруднених радіонуклідами територіях Поліського регіону. Сільське господарство є таким, що веде в економіці забрудненихрадіонуклідами районів Полісся. Таким воно залишиться і в перспективі. Виявлені основні чинники, що визначають розвиток конкуренціїаграрної сфери, встановлені пріоритетні напрями виробничо-господарюючих стосунків пострадавших в результаті аварії на ЧАЕС підприємств,з врахуванням особливостей виробництва продукції, відповідної нормативно-допустимим рівням, зв'язаними вживанням додаткових витрат наїх досягнення, запропоновані можливі напрями забезпечення ефективного стійкого розвитку економіки галузей і господарюючих суб'єктівзабруднених радіонуклідами територій.SUMMARYIn the given work are presented the results of researches problems of the development of competitive production of agrarian sphere at the enterprises,which are located in the conditions of radiating pollution territories of the Polessky region. Agricultural is the leading sector in the economy of thecontaminated areas of the Polessky region. It is role will remain in the near future. The major factors defining development of a competition of agrariansphere are revealed. It have been established priority directions of relations of production-managing injured for the contaminated enterprises, features ofproduction meeting the normative-admissible levels, interfaced by application of additional expenses for their achievement. Possible directions ofmaintenance of effective steady development of economy of branches and managing subjects of radiating polluted territories are offered.РЕЗЮМЕВ данной работе приводятся результаты исследований проблем производства конкурентоспособной продукции аграрной сферы напредприятиях, расположенных на загрязненных радионуклидами территориях Полесского региона. Сельское хозяйство является ведущим вэкономике загрязненных радионуклидами районов Полесья. Таковым оно останется и в перспективе. Выявлены основные факторы,определяющие развитие конкуренции аграрной сферы, установлены приоритетные направления производственно-хозяйствующих отношенийпострадавших в результате аварии на ЧАЭС предприятий, с учетом особенностей производства продукции, соответствующей нормативнодопустимымуровням, сопряженными применением дополнительных затрат на их достижение, предложены возможные направленияобеспечения эффективного устойчивого развития экономики отраслей и хозяйствующих субъектов загрязненных радионуклидами территорий.СОВРЕМЕННЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ РАЗВИТИЯ ПРОГРАММИРОВАННОГО ОБУЧЕНИЯЛаричева А.В., Донецкий национальный университет ⋅Актуальность темы исследования. В условиях кризиса мировой экономики большинство предприятий и организаций обратилось квозможностям повышения образовательного уровня своих сотрудников. Что вполне объяснимо необходимостью развивать и улучшатьтрудовые качества людей с целью сохранения их занятости во время спада производства. Поэтому актуальным становится изучение форм иметодов обучения, приносящих ощутимый результат. Одним из таких методов является программированное обучение.Программированное обучение прошло долгие этапы развития и совершенствования. На сегодняшний день такая форма обученияявляется одной из наиболее эффективных. Представляя собой в основном методические пособия печатного вида, сегодня в аспекте развитиясовременных технологий программированное обучение претерпевает соответствующие изменения, основной процесс переносится накомпьютеры и упрощается. В связи с чем необходимо определить, какие компоненты этого процесса наиболее важны для его эффективности, акакие можно опустить без ее снижения.Поэтому целью данной работы является изучение процесса и основных алгоритмов программированного обучения прииспользовании современных технологий.Изложение основного материала. Появившееся и получившее большую популярность в 50-60-х годах "программированноеобучение" подвергалось затем критике. За большим и широко разрекламированным подъемом наступил некоторый спад, и до сих пор вокругпрограммированного обучения ведется дискуссия, в которой высказываются существенно различные, порой противоположные точки зрения.Напомним, что понимается под программированным обучением, и рассмотрим некоторые особенности этого вида обучения.© Ларичева А.В., 2010260

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Программированное обучение — система методов и средств обучения, основой которого выступает самостоятельное приобретениезнаний и навыков учащимися за счет пошагового усвоения материла. Цель его концепции заключается в стремлении повысить эффективностьуправления процессом обучения на базе кибернетического подхода.Программированное обучение представляет собой поэтапный подбор по возрастающей сложности учебных материалов и заданий,т.е. следует сначала освоить материал, затем выполнить предложенное задание, а потом перейти к следующему этапу. Это — индивидуальноеобучение; каждый обучаемый работает самостоятельно со специальной рабочей тетрадью, электронной обучающей машиной или скомпьютером, на котором установлена обучающая программа.Каждый отдельный фрагмент содержит некоторую информацию; обучаемому требуется ответить на вопросы с целью проверкиусвоения и понимания им учебного материала. Если ответ правильный, программа позволяет перейти к следующему заданию. Таким образом,программированное обучение следует принципам создания условных рефлексов, разработанных Скиннером, который может быть признан«автором» подобного метода обучения. Стимулом здесь выступает набор сведений с соответствующим контрольным вопросом, реакцией —ответ на вопрос, а закреплением — немедленное узнавание результатов и в большинстве случаев — удовлетворение от правильного ответа.Суть программированного обучения состоит в высокой степени структурированности предъявляемого материала и пошаговойоценке степени его усвоения. При программированном обучении информация предъявляется небольшими блоками в печатном виде либо намониторе компьютера. После работы над каждым блоком обучающийся должен выполнить задания, показывающие степень усвоенияизучаемого материала.Вариантом программированного обучения является компьютерное обучение. Компьютер оценивает ответы обучающихся иопределяет, какой материал должен быть предъявлен следующим. Отличительной особенностью компьютерного обучения является то, чтообратная связь здесь может быть такой же богатой и красочной, как в современных компьютерных играх со звуковым сопровождением.Вне зависимости от того, что используется при обучении - учебник или компьютер - программируемое обучение выполняет трифункции:1. постановка вопросов, фактов или проблем обучаемому;2. предоставление возможности ответа респонденту;3. обеспечение обратной связи в отношении точности ответов.Преимущество программированного обучения состоит в том, что оно позволяет обучающемуся двигаться в собственном, удобномдля него темпе. Переход к следующему блоку материала происходит только после того, как усвоен предыдущий.В своей основе программированное обучение подразумевает работу слушателя по некоей программе, в процессе выполнениякоторой, он овладевает знаниями. Роль преподавателя сводится к отслеживанию психологического состояния слушателя и эффективностипоэтапного освоения им учебного материала, а, в случае необходимости, регулированию программных действий.В соответствии с этим были разработаны различные схемы, алгоритмы программированного обучения - линейный, разветвлённый,адаптивный и другие, которые могут быть реализованы с использованием компьютеров, программированных учебников, методическихматериалов и др. (рис.1).Линейный алгоритмРазветвлённый алгоритмАдаптивный алгоритмПринципы:- малые шаги;- низкий уровень трудностипорций;- открытые вопросы;- немедленное подтверждениеправильности ответа;- индивидуализация темпаобучения;- единообразный ходинструментального обученияПринципы- сложность порций поверхностногоуровня и их упрощение приуглублении;- использование закрытых вопросов;- наличие разъяснений по каждомуварианту ответа;- дифференцированный ходинструментального ученияПринципы- обучающая программаподдерживает оптимальныйуровень трудности изучаемогоматериала индивидуально длякаждого обучаемого,автоматически адаптируясь кчеловекуРис.1. Схема алгоритмов программированного обученияИсходя из схемы понятно, что именно адаптированный алгоритм позволяет наиболее полно использовать возможностипрограммированного обучения, т.к. является гибким, индивидуальным и учитывает особенности мышления каждого отдельного участника.Однако на практике использовать адаптивный алгоритм при создании компьютерной обучающей программы очень сложно. Такаяпрограмма должна иметь высокий уровень развития искусственного интеллекта и уметь принимать решения в отношении индивидуальныхособенностей обучающего. Учитывая то, что в Украине такие технологии пока недоступны, роль преподавателя, регулирующего этот процессостается актуальной.Поэтому необходимо подчеркнуть, что нельзя отождествлять программированное обучение с машинным. Всякие обучающиемашины, в том числе и наиболее совершенные автоматизированные системы обучения, являются лишь автоматизированными системами (неавтоматическими), создаваемыми в помощь, а не взамен обучающему.Таким образом при переносе программированного обучения на компьютер будет использоваться линейный и развернутыйалгоритмы, а в комплексе с работой преподавателя возможно достичь его индивидуализации.Линейные программы представляют собой последовательно сменяющиеся небольшие блоки учебной информации с контрольнымзаданием. Обучающийся должен дать правильный ответ, иногда просто выбрать его из нескольких возможных. В случае правильного ответа онполучает новую учебную информацию, а если ответ неправильный, то предлагается вновь изучить первоначальную информацию. В линейнойпрограмме учебный материал подается небольшими порциями, кадрами, включающими, как правило, простой вопрос по изучаемому в этомкадре материалу. Предполагается, что ученик, внимательно прочитавший этот материал, сможет безошибочно ответить на поставленныйвопрос. При переходе к следующему кадру ученик прежде всего узнает, правильно ли он ответил на вопрос предыдущего кадра. Так каккаждый кадр содержит очень небольшую информацию по новому материалу, то даже простым сравнением своего неверного ответа (если он всеже ошибся) с верным ученик легко выяснит, где именно им была допущена ошибка.В разветвленной программе учебный материал разбивается на порции, несущие большую информацию, чем при линейномпрограммировании. В конце каждого кадра учащимся предлагается вопрос, ответ на который они сами не формулируют, а выбирают изприведенных в этом же кадре нескольких вариантов ответов, из которых только один правильный. Неправильные ответы выбираютсясоставителями программы, разумеется, не случайно, а с учетом наиболее вероятных ошибок учащихся. Ученик, выбравший правильный ответ,отсылается к странице, на которой изложена следующая порция нового материала. Ученик, выбравший неправильный ответ, отсылается кстранице, на которой разъясняется допущенная ошибка и предлагается возвратиться к последнему кадру, чтобы, внимательно прочитав еще раз261

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010изложенный в нем материал, выбрать правильный ответ или же в зависимости от допущенной ошибки открыть страницу, на которой даетсядополнительное разъяснение непонятного.Разветвленные программы предполагают возможность моделирования и развития разных ситуаций, т.е. при выборе того или иногоответа обучающийся может варьировать принимаемые решения в зависимости от ситуации. Схематически алгоритм разветвленной программыпредставлен на рис.2.Разветвленная программаОсновной шаг 1Основной шаг 2кадр 1 кадр 2 кадр 3 кадр 1 кадр 2 кадр 3Разветвление(в зависимости отварианта)Дополнительный шагК1 К2 К3К1К2К3Разветвление 2…Рис.2. Схема работы программы по разветвленному алгоритмуСравнивая две системы программирования учебного материала, можно отметить, что при линейном программировании учениксамостоятельно формулирует ответы на контрольные вопросы, при разветвленном он лишь выбирает один из нескольких готовых (ужесформулированных кем-то) ответов. В первом случае применяется система "конструктивных ответов", во-втором - так называемая система"множественного выбора". В этом отношении, очевидно, выявляется некоторое преимущество линейной программы, так как на возникающие влюбой области деятельности вопросы обычно нигде заранее не заготовлены ответы. Ученики, решающие эти вопросы, должны уметьсамостоятельно формулировать ответы, а не только выбирать их из уже сформулированных.С другой стороны, разветвленная программа составляется с учетом возможных ошибочных ответов учащихся и с этой точки зренияона ближе к реальному процессу обучения. В разветвленной программе особо важно то, что различных учащихся она ведет к усвоению новогоматериала различными путями с учетом их возможностей и потребностей в дополнительных разъяснениях и указаниях. Один ученикпродвигается прямо от одной порции нового материала к следующей, другой же пользуется дополнительными объяснениями, разъяснениямиего ошибочных ответов, отражающих непонимание учебного материала. В результате и получается, что разные учащиеся продвигаются вусвоении изучаемого материала с различными индивидуальными скоростями. Именно эти индивидуальные скорости усвоения, учитываемыепри программированном обучении, не учитываются при непрограммированном обучении, а учет индивидуальной скорости усвоенияобеспечивает осуществление принципа индивидуального подхода в обучении.Исследования показали, что компьютерное обучение позволяет обучающимся очень быстро усваивать предлагаемый учебныйматериал. Хотя стоимость разработки компьютерных программ довольно высока, но их регулярное использование может быстро окупить этизатраты.Последние исследования немецких ученых свидетельствуют о том, что, хотя программированное обучение позволяет обучающимсядовольно быстро усваивать учебный материал, однако его результаты не имеют решающих преимуществ перед результатами, получаемымипри использовании других активных методов обучения.В настоящее время компьютерное обучение является неотъемлемой составной частью других активных методов обучения,применяемых в практике повышения квалификации руководящих кадров в странах Европы. Например, разработано достаточно многокомпьютерных деловых игр, которые позволяют управлять образовательной организацией, проводить рекламные кампании, вести переговоры.Определимся с преимуществами и недостатками перехода программируемого обучения на компьютеры (рис.3):ПРОГРАММИРОВАННОЕ ОБУЧЕНИЕПреимущества- сокращение времени;- наглядность;- облегчение процессавосприятия знаний;- повышение продуктивности;- возможность быстройкорректировки курса и т.д.Недостатки- создание экономическиоправдано только для большихгрупп;- не развивают гибкости идинамичности восприятия262Рис.3. Преимущества и недостатки перехода программированного обучения на компьютеры.Основным преимуществом программируемого обучения является уменьшение времени обучения примерно на одну треть. В рамкахпринципов обучения, программируемые инструкции могут также облегчить процесс обучения, поскольку они позволяют ученику самомузадавать темп обучения, обеспечивают немедленную обратную связь и снижают риск ошибки. С другой стороны, в процессе программируемого

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010обучения обучающиеся узнают не намного больше того, что могли бы изучить по книгам. Поэтому при определении стоимости разработкипособий программного обеспечения для программируемых инструкций должен учитываться тот факт, что эти инструкции способны ускорить,но не улучшить обучение.Помимо прочих преимуществ, присущих обучению с отрывом от основного производства, программированное обучение имеетследующие преимущества.• обучающиеся самостоятельно, своими темпами осваивают учебный курс.• процесс обучения можно децентрализовать, т.е. проводить обучение дистанционно — обучаемому нет необходимости посещатьучебный центр, учебная тетрадь или обучающая программа могут присланы ему по почте.• многие обучающиеся находят этот метод весьма интересным, исследования показывают, что полученные таким образом знанияхарактеризуются прочностью и осмысленностью.• программированное обучение можно скорректировать непосредственно под определенные нормативы эффективности, а кроме того,оно обладает встроенным механизмом периодической проверки в момент, когда обучаемый готовит ответы.• по сравнению с другими методами профессионального обучения этот метод обеспечивает значительно более быстрое обучение.Несмотря на небольшое количество недостатков этого метода - они весьма существенны.• создание обучающей программы — дорогостоящее мероприятие, и поэтому экономически оправданным использование таких программможет быть только тогда, курс обучения проходит большая группа работников компании.• если предмет изучения подвержен быстрым изменениям, вложение средств в создание обучающих программ экономически неоправдывается.• обучающие программы можно эффективно использовать для ознакомления обучающегося с фактами, процессами и процедурами,однако он совершенно не приемлем для изучения предметов, требующих обсуждения, гибкости восприятия, например, для изучения основлитературной критики.Все программированные тестовые системы, представленные на рынке информационных технологий, действуют по двум основнымсценариям:1. Тестовые системы прямого перебора. Это самые простые в реализации системы. Они предлагают тестируемому отвечать напредлагаемые вопросы. Правильный ответ прибавляет балл, неправильный – убавляет или оставляет неизменным количество баллов. Этосамые старые и проверенные системы, с помощью которых можно достаточно точно проверить глубину знаний учащихся.2. Системы адаптированного тестового контроля. Эти системы определяют уровня знаний учащегося. Суть их работы состоит вследующем. Правильный ответ на вопрос означает, что уровень знаний учащегося больше, чем сложность предлагаемого вопроса, и на экранвыводится более сложное задание. Неправильный ответ, наоборот, приводит к тому, что учащемуся предлагается ответить на более легкийвопрос. Таким способом определяется уровень владения материалом.Этих двух сценариев было бы достаточно, если бы не одно «но». Ведь все эти сценарии прекрасно подходят для технических дисциплин,но их использование не позволяет провести полноценную оценку знаний в области гуманитарных наук. Основное отличие первых от вторыхсостоит в том, что для выставления оценки в сфере технических наук достаточно проверить знание учащимся основного материала. Вгуманитарной науке все совсем по-другому. Человек, обучающийся гуманитарным дисциплинам, обязан не только знать все точки зрения наопределенный вопрос, но и понимать суть изучаемого вопроса. А возможно ли проверить понимание предмета, если тестируемомупредлагается выбрать один ответ из нескольких заготовок? Конечно нельзя. Необходимо проверить еще и умение свободно пользоватьсяизученными понятиями.Таким образом, становится понятно, что необходимо использовать другую методику контроля знаний учащихся, которая могла быопределять уровень понимания учащимся изученного материала. Результатом таких умозаключений стала модель тестовой системы,включающая в себя две предыдущие и содержащая в себе еще одну принципиально новую схему контроля знаний учащихся.Суть ее состоит в том, чтобы не предлагать учащемуся выбрать какой-то один определенный ответ из заготовок, а выбрать наиболееверный, по его мнению, ответ. В подобной схеме нет заведомо правильных или неправильных ответов. Все ответы анализируются всовокупности. Происходит это следующим образом. Каждому варианту ответа присваивается некоторая ценность в баллах (от –5 до +5),причем это присвоение зависит от того, как учащийся ответил на предыдущий вопрос. Если ответ, выбранный учащимся на предыдущийвопрос, противоположен ответу, выбранному на данном этапе, то его ценность будет отрицательна, и наоборот. Список вопросов, на которыедолжен ответить учащийся, создается динамически в зависимости от его ответов. Таким образом, каждый тестируемый проходит свой путьответа на вопросы системы, результатом которого станет некоторое количество баллов, которое однозначно демонстрирует уровень владенияматериалом.Такая тестовая система позволяет, помимо всего прочего, отследить:1. Путается ли обучающийся в понятиях и терминах данного предмета;2. Понимает ли он взаимосвязь между различными понятиями;3. Может ли он строить правильные цепочки выводов, используя материалы предмета.Использование такой системы полезно не только для оценки знаний обучающихся, но и для контроля промежуточных знаний втечение курса, что является неотъемлемой необходимостью в учебном процессе.Для повышения уровня вовлеченности обучающихся в процесс обучения целесообразно также использовать специализированные истандартные компьютерные программные средства: демонстрационные; имитационные; моделирующие; программы для контроля; учебноигровые;расчетные программы и т.д.Выводы. Таким образом, программированное обучение может стать одной из наиболее эффективных форм овладения знаниями приобучении персонала, при условии совмещения возможностей компьютера и человека, контролирующего этот процесс. Результатаиндивидуализации и гибкости обучения можно достичь, используя линейные и разветвленные компьютерные программы для изложенияосновного материала и моделирования ситуаций, но при этом управлять обучением должен преподаватель. Тогда эффективность обучениябудет максимальной.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Кириллова Г.И. Информационные технологии и компьютерные средства в образовании // Educatinal Technology & Society, 2008. ─ № 4(1).2. Гершунский Б.С. Компьютеризация в сфере образования: Проблемы и перспективы. ─ М.: Педагогика, 2005. ─ 264 с.3. Красильникова В.А. Становление и развитие компьютерных технологий обучения: Монография. ─ М.: ИИО РАО, 2002. ─ 168 с.4. http://fmi.asf.ru/library/book/mpm/6h.htmlРЕЗЮМЕУ статті розглянуті основні положення поняття програмованого навчання і можливості реалізації його в комп'ютерному середовищі.Узагальнено переваги і недоліки даного методу, можливості його подальшого застосування в освітньому процесі.SUMMARYIn article substantive provisions of concept of the programmed training and possibility of its realisation in the computer environment are considered.Advantages and lacks of the given method, possibility of its further application of educational process are generalised.РЕЗЮМЕВ статье рассмотрены основные положения понятия программированного обучения и возможности реализации его в компьютерной среде.Обобщены преимущества и недостатки данного метода, возможности его дальнейшего применения в образовательном процессе.263

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010РОЛЬ ДОНЕЦКОЙ ТОРГОВО-ПРОМЫШЛЕННОЙ ПАЛАТЫ В РАЗВИТИИ МЕЖДУНАРОДНЫХ БИЗНЕС КОНТАКТОВУКРАИНЫ И ДОНЕЦКОЙ ОБЛАСТИМайков А.П., аспирант кафедры «Международная экономика» ДонНУ, специалист Донецкой ТПП ⋅Актуальность темы. На современном этапе в условиях экономической взаимозависимости государств, а также, принимая во вниманиемировой экономический кризис и замедление темпов роста национальных экономик мира, становиться актуальной работа поусовершенствованию качества международных бизнес отношений как на национальном так и на региональном уровнях.Целью исследования является изучение деятельности и силы влияния Донецкой ТПП на международные отношения региона и Украины вцелом, а также повышение эффективности данной деятельности.Донецкая торгово-промышленная палата – негосударственная неприбыльная самоуправляющаяся организация, которая объединяетпредпринимателей работающих на территории Донецкой области, содействует развитию их внешнеэкономических связей и представляетинтересы членов Палаты как в Украине так и за ее границей. Донецкая торгово-промышленная палата осуществляет свою деятельность всоответствии с законом Украины «О торгово-промышленных палатах в Украине, постановлением Кабинета Министров Украины «О поддержкедеятельности торгово-промышленных палат» и своим Уставом.Миссия Донецкой ТПП – повышение конкурентоспособности членов Донецкой торгово-промышленной палаты на внешнем и внутреннемрынках путем оказания комплекса услуг и представительства их интересов на региональном, государственном и международном уровняхисходя из принципов открытой экономики.Вопросы развития международных экономических связей регионов, а также деятельности бизнес-обединений и торгово-промышленныхпалат отражены в работах ряда таких Украинских ученых-экономистов как Янковский Н., Мокий А., Макогон Ю.В, Скрипченко С.П, ЧижиковГ.Д, Филипенко А.С, Лукьяненко Д., Панченко Е.Г, Амоша А.И.Донецкая торгово-промышленная палата на данном непростом для экономики Украины и Донецкого региона этапе уже не простоавторитетное объединение предпринимателей региона и активный участник диалога между бизнесом и властью, а и реальный помощник ипутеводитель бизнеса на международной арене. Об этом свидетельствует огромный практический опыт, прочные связи с зарубежнымиорганизациями, широкий, постоянно развивающийся спектр услуг.Это крупнейшее региональное объединение предпринимателей, представляющее интересы 850 предприятий и организацийпроизводственной, коммерческой, агропромышленной, научно-учебной, страховой, банковской и других сфер. Являясь составляющей частьюторгово-промышленной палаты Украины, Донецкая ТПП также входит в состав Международной торговой палаты, сфера влияний которойзначима во всем мире. Статус такого членства позволяет Донецкой ТПП участвовать в работе международных комиссий, конгрессов,конференций, выставок и других мероприятий, организуемых Международной торговой палатой. Донецкая ТПП плодотворно сотрудничаетавторитетными международными организациями, такими как Всемирный экономический форум, Конференция ООН по торговле и развитию,Международная организация труда, Международное бюро выставок, Ассоциация центров международной торговли, Ассоциация европейскихторговых палат и другими.Донецкой ТПП подписаны соглашения о сотрудничестве с 67 торгово-промышленными палатами и государственными и коммерческимиорганизациями различных стран мира. [1]Одной из важнейших задач ДТПП является содействие развитию внешнеэкономических связей и налаживание прямых деловых контактовмежду предприятиями Донецкого региона и зарубежными бизнесменами, а также улучшение инвестиционного климата Донецкой области.Международное сотрудничество является одним из наиболее важных и глобальных направлений деятельности Донецкой торговопромышленнойпалаты.В последние годы Донецкая ТПП активно работает над поиском и реализацией новых возможностей для предприятий Донецкой области всфере международного сотрудничества. Являясь ведущей региональной палатой Украины, достойно представляющей бизнес Донецкойобласти, работает над развитием уже функционирующих международных проектов, а также над созданием новых, которые позволят вывестимеждународные экономические связи предприятий Донецкой области на новую ступень качественного развития.Необходимо отметить важнейшие направления деятельности в развитии международных отношений:- Консультационно-информационная поддержка;- Формирование позитивного имиджа предприятий Донецкой области на международной арене;- Работа направленная на привлечение инвестиций в экономику региона;- Международная выставочная и конгрессная деятельность;Кто владеет информацией - владеет миром. В современном мире одним из источников получения полезной и актуальной информацииявляется Интернет, который делает ее более доступной и удобной. Донецкая ТПП уделяет огромное внимание поиску и распространениюполезной и достоверной информации для субъектов внешнеэкономической деятельности. Для успешной деятельности на внутреннем рынке, атакже для выхода на зарубежные рынки любому предприятию прежде всего необходима информация о потребителях, потенциальныхпартнерах и конкурентах, товарных рынках, статистических данных, уровнях цен, политической ситуации и т.д. – то есть постоянный полныйдоступ к такого рода деловой информации.С целью содействия в поиске необходимой информации Донецкой ТПП создан Интернет портал деловой информации Донецкой области, ав частности создан механизм обмена коммерческими предложениями с зарубежными компаниями для развития экспортного потенциалапредприятий Донецкой области. Данный механизм уже стал еще одной важной ступенью для выхода предприятий области на зарубежныерынки.Донецкая ТПП активно сотрудничает с органами областных и городских властей в вопросах развития и поддержки внешнеэкономическихсвязей предприятий и организаций Донецкой области с зарубежными партнерами, а также в формировании позитивного имиджа региона и егопредприятий на международной арене.Отличным примером содействия развитию внешнеэкономических связей региона стал уже традиционный ежегодный МеждународныйЭкономический Форум «Открытый Донбасс», организованный Донецкой торгово-промышленной палатой при поддержке Донецкой областнойгосударственной администрации, Донецкого областного совета, Донецкого городского совета, Немецкого бюро Технического СотрудничестваGTZ, также компаний-партнеров.Экономический Форум «Открытый Донбасс» - это одно из авторитетных международных мероприятий региона. В декабре 2009 годаФорум собрал вместе руководителей органов власти, дипломатических представителей зарубежных стран, представителей украинского изарубежного бизнеса, торгово-промышленные палаты, инвестиционные и маркетинговые агентства, ведущих экспертов, аналитиков ижурналистов. Основной целью проведения Форума стало привлечение внимания международного сообщества к возможностям Донбасса всовременных экономических условиях, использование потенциала региона в интересах нашей промышленности, повышение егоинвестиционной привлекательности и конкурентоспособности. Форум носит практический характер и нацелен на получение информации осовременном экономическом положении Донецкого региона, обсуждение возможностей выхода на новые рынки, налаживание деловыхконтактов и партнерских отношений. Безусловно, что от реализации промышленного и научного потенциала региона повышается и егоинвестиционная привлекательность, а укрепление международных связей во многом определяет решение приоритетных задач нашего региона.[2]В 2009 году в работе Форума приняли участие около 150 участников из 18 стран мира: Австрии, Азербайджана, Аргентины, Венгрии,Грузии, Германии, Канады, Кипра, Кувейта, Нигерии, Польши, России, Румынии, Словакии, Украины, Франции, Хорватии, Чехии, а это© Майков А.П., 2010264

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010говорит о том, что Донбасс-это регион, хорошо известный в мире как крупный промышленный центр, а расширяющаяся география участниково возрастающем год от года авторитете и значении Форума в экономической жизни не только Донецкой области но и всей Украины.Интенсивно развиваются международные отношения Донецкой ТПП. Благодаря усилиям Палаты многие предприниматели областинаходят зарубежных партнеров и новые рынки сбыта.За последние 2 года были организованы визиты предпринимателей Донецкой области в Белоруссию, Россию, Голландию, Австрию,Германию, Венгрию, Чехию, ОАЭ и др.В свою очередь зарубежные предприниматели России, Польши, США, Греции, Франции, Германии, Швейцарии, Нидерландов и рядадругих стран посетили Донецкую ТПП. Хотелось бы особо отметить визит официальной делегации Чешской Республики во главе с ПремьерминистромЧехии г-осподином Миреком Тополанеком в 2008 году. В рамках визитов были налажены многочисленные новыевнешнеэкономические контакты. Донецкую область посетили члены Международного Трейд-клуба в Украине. В рамках визита состоялисьпереговоры донецких предпринимателей с зарубежными гостями. В составе делегации приняли участие представители 17 стран мира.Сегодня Палата активно содействует инвестиционной и инновационной привлекательности региона. Наращивает членскую базу, становясьвсе более привлекательной бизнес-ассоциацией для представителей делового мира нашего региона. При нашем участии активно работает сетьобмена деловой информацией, проводятся бизнес-форумы, круглые столы, конференции, реализуются экономические и социальные проекты.Все больше проявляется значение Палаты как важного интегрирующего объединителя бизнеса вокруг государственных, национальных ирегиональных стратегических программ развития и поддержки бизнеса, в первую очередь, малого и среднего, а также в формированииблагоприятного инвестиционного климата в регионе.На сегодняшний день Украина входит в двадцатку самых нестабильных государств мира. Согласно результатам апрельского исследованияжурнала The Economist по нестабильности Украина занимает16-е место – между Эквадором и Бангладеш. Для выхода из кризиса, развитияэкономики и привлечения иностранных инвестиций Украине необходимо стать более стабильной и предсказуемой страной.Общий объем прямых иностранных инвестиций, внесенных в страну, на 1 октября 2009 г. Составил 38,6 млрд.дол США, что на 8,3%больше объемов инвестиций на начало 2009 года, и в расчете на одного человека объем составил 837,5 дол.США.В январе-сентябре 2009 г. Прирост совокупного объема иностранного капитала в экономике страны, с учетом о переоценки, потерь икурсовой разницы, составил 3 млрд.дол. США, что составляет 36,8% уровня соответствующего периода прошлого года.Инвестиции поступили из 125 стран мира. Почти половина общего объема инвестиции принадлежит инвесторам из трех стран:Кипра(21,3%), Германии (17,1%) и Нидерландов (9,9%). В десятку крупных инвесторов украинской экономики также входят: Австрия,Соединенное Королевство, Российская Федерация, Франция, США, Виргинские острова и Швеция.Значительные объемы иностранных инвестиций сосредоточены на предприятиях промышленности – 23,0% общего объема прямыхинвестиций в Украину, в том числе перерабатывающей – 19,7%.В финансовых учреждениях аккумулировано 21,0% объема прямых инвестиций, еще 10,6% – в предприятиях торговли, ремонтаавтомобилей, бытовых изделий и предметов личного потребления, а также 10,2% – в организациях, которые осуществляют операции снедвижимым имуществом, аренду, инжиниринг и предоставление услуг предпринимателям.Объем прямых инвестиций из Украины в экономику стран мира, с учетом его переоценки, потерь, курсовой разницы, на 1 октября 2009 г.составил 6,2 млрд.дол. США.Прямые инвестиции из Украины осуществлены в 51 страну мира, подавляющая их часть направлена на Кипр.Таблица 1Сравнительная динамика прямых иностранных инвестиций Донецкой области в1999-2009 г.г млн.дол.США [4]Прямые иностранные инвестиции в Прямые иностранные инвестиции изГодДонецкую областьДонецкой области1999 166,2 4,42000 259,5 5,32001 306,8 4,12002 334,7 4,22003 389,3 4,02004 436,4 5,92005 529,7 8,02006 614,4 9,52007 905,9 8,02008 1406,8 5335,12009 1508,8 5344,3В создании позитивного имиджа Украины и Донецкой области важную роль играют отношения с авторитетными финансовымиинституциями. Иностранный инвестор полагается не только на собственное мнение, он оценивает и поведение международных финансовыхструктур по отношению к стране предполагаемых вложений.С 2003 года при Донецкой ТПП активно осуществляют свою деятельность Донецкое агентство по привлечению инвестиций (ДАПИ),созданное при поддержке Министерства Великобритании по вопросам международного развития, а также и Клуб иностранных инвесторов.Традиционным стало проведение ДАПИ ежегодного конкурса инвестиционных проектов «Инвестируй в Донбасс – инвестируй в будущее»За последние годы Донецкая торгово-промышленная палата и Донецкое агентство по привлечению инвестиций провели многочисленныемероприятия, направленные на формирование благоприятного инвестиционного климата Донецкой области. Представители предприятийДонецкой области приняли участие в конференциях, бизнес-форумах и инвестиционных семинарах, которые проходили при содействииДонецкой ТПП, в Украине и за рубежом. Осуществлялась систематическая работа по организации визитов зарубежных предпринимателей вДонецк и бизнес-миссий предпринимателей Донецкого региона за рубеж с целью установления деловых контактов. [3]Цели и задачи Донецкого агентства по привлечению инвестиций:- создать в Донецкой области возможности для содействия привлечения инвестиций, которые смогут привести к увеличению объемоввнешнего инвестирования;- разработать методы привлечения новых инвестиций в область для оказания помощи существующим компаниям в поиске бизнеспартнеров,а также для привлечения новых международных инвестиций в Донецк;- разработать маркетинговую стратегию для привлечения инвестиций в Донецкую область;- определить политику прямых иностранных инвестиций составить и согласовать устойчивый процесс содействия привлечениюинвестиций на региональном уровне, привлечение ключевых заинтересованных сторон к осуществлению партнерского подхода к постоянномупривлечению внешних инвестиций в Донецкую область;Донецкой ТПП и ДАПИ регулярно проводятся мероприятия, целью которых является представление научно-технического,промышленного, инвестиционного потенциала области в Украине и за рубежом. Еще одним направлением деятельности агентства являетсяконсультационно-информационная помощь предприятиям Донецкой области в подготовке инвестиционных проектов и установлениесотрудничества с потенциальными инвесторами.Донецкая ТПП и Донецкое агентство по привлечению инвестиций ежегодно проводят конкурс инвестиционных проектов «Инвестируй вДонбасс – инвестируй в будущее».265

266Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010За 2006-2009 года конкурс проводился 4 раза, в нем приняло участие 55 предприятий Донецкой области. Более 80 представителейпредприятий были обучены принципам написания инвестиционных проектов. В 2009 году был издан каталог инвестиционных предложенийучастников конкурса.Целью конкурса является улучшение инвестиционного климата Донецкой области и содействие привлечению инвестиций.Основные задачи конкурса:- научить предприятия представлять свой инвестиционный потенциал, составлять инвестиционные проекты, напрямую работать синвесторами;- улучшить инвестиционный климат Донецкой области путем распространения информации о перспективных инвестиционных проектахсреди потенциальных инвесторов;- обеспечить прохождение стажировки в стране Евросоюза для предприятий–победителей конкурса.Подводя итог вышеизложенному материалу необходимо отметить весомый вклад Донецкой торгово-промышленной палаты в развитиимеждународных экономических связей, как Донецкой области, так и Украины в целом. Оценивая этот вклад, предприятиям, Донецкой областиработающим в сфере международных отношений, необходимо вести более тесное сотрудничество с Донецкой ТПП, принимать активноеучастие в международных семинарах и форумах, а также мероприятиях направленных на стимулирование международных бизнес-контактов ипривлечение иностранных инвестиций.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. «Отчет о работе Донецкой торгово-промышленной палаты в 2004-2008 г.г», ежегодное издание Донецкой ТПП, 6-9 с.2. «Инвестиционные возможности Донбасса», издание Донецкой ТПП по материалам Международного Экономического Форума «ОткрытыйДонбасс» 2007 г. 13-15 с.3. Всеукраинский деловой журнал «Меркурий» № 11 ноябрь 2009 г. 26-28 с.4. http://donetskstat.gov.ua/statinform/ved9.phpРЕЗЮМЕВ статье изучена роль и деятельность Донецкой торгово-промышленной палаты в рамках налаживания международных экономических связейпредприятий Донецкой области, а также привлечения иностранных инвестиций.SUMMARYA role and activity of the Donetsk Chamber of Commerce and Industry within the framework of adjusting of international economic communications ofenterprises of the Donetsk region and also attraction of foreign investments are considered in the article.РЕЗЮМЕВ статті вивчена роль і діяльність Донецької торгово-промислової палати в рамках налагодження міжнародних економічних зв'язківпідприємств Донецької області, а також залучення іноземних інвестицій.ОБ ОДНОМ ПОДХОДЕ К СТРАТЕГИЧЕСКОМУ УПРАВЛЕНИЮВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬЮ ГОСУДАРСТВAМакаренко Д.И. к.э.н., Учреждение Российской академии наук Институт проблем управления им. В.А. Трапезникова РАН, старший научныйсотрудник ⋅Для разработки и эффективного применения методов стратегического управления внешнеэкономической деятельностью (ВЭД)необходимо чтобы они (методы) (1) удовлетворяли основным требованиям, обусловленным самой природой современных ВЭД и процессами,происходящими во внешней среде и влияющими на ВЭД; и (2) поддерживали основные этапы стратегического управления.Анализ литературы, посвященной и затрагивающей концептуальные проблемы стратегического управления (см., например, [1]-[7] идр.), позволяет сделать вывод о том, что трактовка термина "стратегия" всегда связана с выбором направления развития и маршрутом движенияв этом направлении. При формулировке стратегии, как правило, следуют трем этапам: (1) анализ существующего положения, (2) определениежелаемого положения и (3) определение пути, по которому можно переместиться из настоящего в желаемое будущее.В настоящей работе под стратегическим управлением ВЭД будем понимать деятельность по разработке и реализации стратегии ВЭД.Стратегию ВЭД определим как основное направление развития ВЭД и замысел его реализации. Направление развития ВЭД представляет собойпоследовательность все более совершенных целей ВЭД [8], а замысел – представление о принципах и основных способах достижения такихцелей. Цели, определяющие направление изменения состояния системы, называют траекторными или направляющими [9].Таким образом, основными этапами стратегического управления ВЭД в части разработки стратегии являются:1. обоснование и формирование целей ВЭД – стратегическое целеполагание и2. разработка принципов и основных способов достижения таких целей – стратегическое проектирование.Важно отметить, что и стратегическое целеполагание, и стратегическое проектирование осуществляются с учетом особенностей нетолько самой ВЭД, но и среды, в которой она осуществляется, то есть объектом исследования в данном случае является ситуация.Имея социальный характер, система внешнеэкономических связей государства (СВЭС) является сложной слабоструктурированнойсистемой, обладающей всем спектром свойств, характерных для таких систем [10]-[14]:1. Неопределенностью, связанной с тем, что многие процессы, так или иначе связанные с ВЭД, не поддаются наблюдению и/иликоличественной оценке. Иногда это свойство называют "природной неопределенностью" [10], а системы, обладающие им, – "чернымиящиками"[15], [16]. Это приводит к необходимости использовать представления экспертов-аналитиков о таких системах при их анализеи моделировании. Неразрешимая неопределенность, свойственная системе, обуславливает гипотетический характер моделей,отражающих механизмы ее функционирования.2. Трудной формализуемостью, обусловленной тем, что ВЭД тесно переплетается со многими сферами жизнедеятельности общества, тоесть, во-первых, как система может состоять из множества элементов различной природы (экономических, социальных, политическихи др.), во-вторых, зависит от множества факторов различной природы, и, в-третьих, информация о большинстве таких факторов имеханизме их влияния на ВЭД носит качественный характер, то есть, представлена в виде словесных описаний.3. Уникальностью. Находясь под влиянием бесчисленного множества зачастую уникальных факторов, СВЭС государства являетсяуникальной системой со свойственными только ей составом и структурой. Уникальность системы ограничивает возможностьиспользования опыта управления подобными системами.4. Динамичностью. С течением времени сама СВЭС и окружающая ее среда изменяются, эволюционируют, причем, темп их измененийпостоянно растет, следовательно, сокращается и время, отведенное на принятие решений. Это приводит к необходимости осуществлятьпостоянный мониторинг системы и окружающей ее среды и соответствующим образом оперативно корректировать модели последних.Учитывая (1) указанные выше свойства СВЭС как объекта стратегического управления, а также то, что (2) методы стратегическогоуправления должны поддерживать ключевые этапы стратегического управления – стратегическое целеполагание и стратегическоепроектирование – можно сформулировать основные требования к методам стратегического управления ВЭД. Такие методы должны позволять:− исследовать ВЭД в условиях дефицита информации о процессах, влияющих на ее развитие;− учитывать существенные разнородные факторы, определяющие функционирование и развитие СВЭС;© Макаренко Д.И., 2010

−−−−Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010создавать адаптивные модели, то есть, модели, готовые к изменению, с тем, чтобы в сжатые сроки корректировать стратегию развитияСВЭС в соответствии с изменившимися условиями;формулировать цели ВЭД;осуществлять поиск способов достижения целей;получать наглядные, обозримые и "информативные" результаты.Многие попытки формализовать слабоструктурированные процессы традиционными – операционными – методами окончились тем,что модели последних стали настолько абстрактными, что далеко не отражали действительность [17]. Часто игнорируется принципнесовместимости, утверждающий, что высокая точность несовместима с большой сложностью системы [18]. Излишнее стремление к точностиприводит к тому, что исследования сосредоточиваются только на тех проблемах, которые поддаются точному решению. В результате многиеклассы важных проблем, являющихся слишком сложными или плохо определенными для того, чтобы допустить точный математическийанализ, остаются в стороне. Для анализа и эффективного разрешения проблем подобного рода необходимо отказаться от требований точности идопустить приближенные результаты.В последнее время в системном анализе широко применяются методы, основанные на "мягких" вычислительных процедурах, и,позволяющие на качественном уровне описывать и исследовать слабоструктурированные системы и ситуации [19], [20]. Основнымпреимуществом таких методов является то, что применяемые в их рамках языковые средства "мягких" вычислений, обладают большими посравнению с языками классической математики возможностями по описанию ситуаций реального мира, однако, в тоже время, они в меньшейстепени позволяют производить формально-эквивалентные преобразования своих конструкций [21].Модели, созданные с помощью языковых средств "мягких" вычислений, обладают рядом характерных особенностей: 1) переменные втаких моделях не количественные, а качественные (иначе лингвистические, то есть их значениями выступают не числа, а слова на естественномязыке); 2) связи между переменными, как правило, также задаются лингвистически – с помощью выражений на естественном языке;3) результатами моделирования являются рекомендации по предпочтительности, недопустимости или желательности того или иного вариантарешения.В настоящее время при решении самых разнообразных управленческих задач все шире применяется формализация знаний людей ослабоструктурированной проблемной ситуации посредством построения моделей на основе когнитивных карт (см., например, обзоры [22, 23].).В области принятия решений понятие когнитивной карты используется в разных смыслах, отличающихся по содержательной иформальной интерпретации, уровню формализации и возможностям решения практических задач управления на основе формальных методов.В данной работе под когнитивными картами понимается семейство моделей представления знаний экспертов в виде структуры каузальных(или, причинно-следственных), влияний в моделируемых ситуациях [24]. (Для отличия такие когнитивные карты иногда называюткаузальными). Когнитивные карты трактуются как схематичное, упрощенное описание фрагмента картины мира индивида, относящегося(фрагмента) к конкретной проблемной ситуации. Пример когнитивной карты приведен на рис. 1.Рис. 1. Когнитивная карта Марлинга – Официального представителя Британии в Персии(1918 г.), описывающая политику Британии в отношении Персии [19].267

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Значение фактора-следствия в каждый момент времени определяется его значением в предыдущий момент времени и влияниями,пришедшими к нему от непосредственных факторов-причин с учетом веса их влияния.Рис. 1. Этапы поддержки процесса стратегического управления СЭСна основе когнитивного моделированияУправляемое развитие осуществляется посредством управления начальным состоянием ситуции.Этап 4. Оценка и интерпретация результатов моделирования. На данном этапе осуществляется сравнительная оценка эффективностиальтернативных вариантов управленческих решений о стратегическом развитии ВЭД.Этап 5. Мониторинг ситуации. На заключительном этапе проводится мониторинг текущей ситуации. В случае ее изменения,производится при необходимости корректировка когнитивной карты, и повторяются процессы структурного анализа и моделирования.Для автоматизированной реализации всех этапов когнитивного моделирования, описанных выше, используется система поддержкипринятия решений – программно-аналитический комплекс когнитивного моделирования (ПАК КМ).Подробное формальное описание методики когнитивного моделирования и поддерживающего ее программного обеспеченияпредставлено в [29].Успешный опыт применения когнитивного подхода к поддержке процесса стратегического управления социальными иэкономическими системами разного уровня дает основания говорить о целесообразности его применения при стратегическом управлениивнешнеэкономической деятельностью.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1989. – 519 с.2. Веснин В.Р. Стратегическое управление. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 328 с.3. Виханский О.С. Стратегическое управление. – М.: Гардарика, 1998. – 296 с.4. Портер М. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и конкурентов: Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 454 с.5. Почепцов Г.Г. Стратегический анализ. Стратегический анализ для политики, бизнеса и военного дела. – Киев: Дэвiн, 2004. – 336 с.6. Почепцов Г.Г. Стратегия. Инструментарий по управлению будущим. – М.: Рефл-бук, Киев: Ваклер, 2005. – 384 с.7. Стратегический разрыв: Технологии воплощения корпоративной стратегии в жизнь / М. Ковени, Д. Гэнстер, Б. Хартлен и др.; Пер. с англ.– М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 232 с.8. Поспелов Г.С., Ириков В.А. Программно-целевое планирование и управление (Введение). – М.: Советское радио, 1976. – 440 с.9. Вертакова Ю.И., Козьева И.А., Кузьбожев Э.Н. Управленческие решения: разработка и выбор. – М.: КНОРУС, 2005. – 352 с.10. Балдин К.В., Воробьев С.Н. Управленческие решения: теория и технологии принятия. – М.: Проект, 2004. – 304 с.11. Кузнецов О.П. Интеллектуализация поддержки управляющих решений и создание интеллектуальных систем // Проблемы управления. –2009. – № 3-1. – С. 64-72.12. Поспелов Д.А. Ситуационное управление: теория и практика. – М.: Наука, 1986. – 228 с.13. Прангишвили И.В. Системный подход и общесистемные закономерности. – М.: Синтег, 2000. – 528 с.14. Цыгичко В.Н. Прогнозирование социально-экономических процессов. – М.: Финансы и статистика, 1986. – 205 с.269

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 201015. Бир Ст. Кибернетика и управление производством: Пер. с англ. – М.: Физматгиз, 1963. – 276 с.16. Могилевский В.Д. Методология систем. – М,: Экономика, 1999. – 251 с.17. Лебедев В.В., Лебедев К.В. Математическое и компьютерное моделирование экономики. – М.: НВТ-Дизайн, 2002. – 256 с.18. Заде Л. Понятие лингвистической переменной и его применение к принятию приближенных решений: Пер. с англ. – М.: Мир, 1976 г. –167 с.19. Плотинский Ю.М. Теоретические и эмпирические модели социальных процессов. – М.: Логос, 1998. – 280 с.20. Ларичев О.И., Мошкович Е.М. Качественные методы принятия решений. Вербальный анализ решений. – М.: Наука, 1996. – 208 с.21. Теоретические основы системного анализа / В.И. Новосельцев, В.К. Голиков, Б.Е. Демин и др.; Под ред. В.И. Новосельцева. – М.:СИНТЕГ, 2005. – 602 с.22. Авдеева З.К., Коврига С.В., Макаренко Д.И., Максимов В.И. Когнитивный подход в управлении // Проблемы управления. – 2007. – №3. −С. 2–8.23. Кузнецов О.П., Кулинич А.А., Марковский А.В. Анализ влияний при управлении слабоструктурированными ситуациями на основекогнитивных карт // Человеческий фактор в управлении / Под ред. Н.А. Абрамовой, К.С. Гинсберга, Д.А. Новикова. – М.: КомКнига,2006. – С. 313–344.24. Абрамова Н.А., Коврига С.В. Некоторые критерии достоверности моделей на основе когнитивных карт // Проблемы управления. – 2008. –№6. – С. 23-33.25. Зинченко Т.П. Память в экспериментальной и когнитивной психологии. − СПб.: Питер, 2001. − 320 с.26. Абрамова Н.А. О проблеме рисков из-за человеческого фактора в экспертных методах и информационных технологиях // Проблемыуправления. − 2007. − № 2. − С. 11–21.27. Дернер Д. Логика неудачи: Пер. с нем. – М.: Смысл, 1997. – 243 с.28. Лопатников Л.И. Экономико-математический словарь: Словарь современной экономической науки. – М.: Дело, 2003. – 520 с.29. Макаренко Д.И., Хрусталёв Е.Ю. Концептуальное моделирование военной безопасности государства. – М.: Наука, 2008. – 304 с.РЕЗЮМЕВ настоящей статье описан когнитивный подход к поддержке процессов стратегического управления государственной внешнеэкономическойдеятельностью.РЕЗЮМЕУ статті описаний когнітивний підхід до підтримки процесів стратегічного керування державною зовнішньоекономічною діяльністю.SUMMARYThe paper describes the cognitive approach to strategic management support in foreign-economic activity.УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИЙ ТРАНСКОРДОННИЙ ТУРИСТИЧНИЙ КЛАСТЕР ЯК ФОРМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕГРАЛЬНОЇКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІМігущенко Ю.В., науковий співробітник Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Львові ⋅Постановка проблеми. Формування основних елементів ринкової економіки і поглиблення процесу євроінтеграції об’єктивносупроводжується створення і розвитком конкурентного середовища в усіх галузях і секторах економіки. Збільшення обсягів міжнароднихтуристичних потоків у світі та Європі, інтенсифікація розвитку та забезпечення максимальної ефективності туристичної діяльностіактуалізують дослідження проблем зміцнення конкурентоспроможності туристичної сфери України, окремих туристичних підприємств чивидів послуг на міжнародному, національному, регіональному та транскордонному туристичних ринках. Для активізації туристичної співпраціприкордонних регіонів сусідніх країн як основи їх соціально-економічного розвитку, координації спільних дій щодо вирішення окремихпроблем, підвищення ефективності використання рекреаційних ресурсів та туристичної інфраструктури, створення та просування туристичнихпродуктів (послуг), посилення конкурентоспроможності інтегрованого транскордонного регіону вважаємо за доцільне використання новітніхформ оптимізації територіально-виробничого господарства на прикордонних територіях України і Польщі, зокрема однією з таких форм єтранскордонні кластери.Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Вперше на процес інтегрування діяльності географічноблизьких підприємств промисловості та сільського господарства в агломерати та прояву тенденції до концентрації спеціалізованих компаній в „промисловихрегіонах” вказав А. Маршал. Пізніше аналіз конкурентних переваг націй М. Портера привернув увагу економістів та політиків до концепції промисловихкластерів, які набувають ознак більш широких концептуальних рамок і пояснюють конкурентні сили регіональної та національної конкурентоздатності, якздатності залучати та підтримувати діяльність, що прискорює економічний розвиток [1]. Активне поширення кластерних ініціатив набуло в середині 90-хроків минулого століття в розвинених країнах, а після 2000 року в країнах, що розвиваються та в країнах з перехідною економікою. Кластери варіюють відмалих мереж малих та середніх підприємств на обмежених географічних територіях до міжнародних „мегакластерів” та транскордонних „мезокластерів” взалежності від сфери діяльності, регіональної специфіки та рівня управління..Серед зарубіжних вчених, які займаються проблемами кластерної моделі регіонального розвитку, стратегічного планування можна виділитиТ. Вюртенбергера, І. Задера, К. Кетелса, А. Мальмберга, М. Портера, Л. Пуллола, Х. Шреплера, Ж.-Л. Поже, С. Розенфельда, Ю. Солвель, а середвітчизняних - М. Войнаренка, С. Грищенка, С. Соколенка, П. Чечелюк [2; 3]. Теоретичні аспекти державного управління, формування конкурентоспроможнихкластерів та впровадження ефективного механізму управління регіоном знайшли своє відображення у працях А.Александрової, О.Кучеренка,І.Запатріної, А.Миграняна та інших [4-6].Вагомий доробок вчених поєднується з використанням різних підходів до ідентифікації явища кластерізації, протилежних тверджень щодо раціональноїдоцільності використання кластерних стратегій економічного розвитку в різних сферах та регіонах. Так провідні науковці Н. Мікула, С. Соколенко,Н. Внукова, О. Амоша та молоді дослідники вважають за доцільне формування кластерів в 15 прикордонних областях на основі єврорегіонів як ефективногоспособу адаптації європейського досвіду реалізації кластерних ініціатив, налагодження взаємовигідного співробітництва, розширення ринків збуту. Зокрема,Н. Мікула розглядає доцільність створення будівельного, туристично-рекреаційного, науково-освітнього та інноваційного українсько-польськоготранскордонних кластерів в межах Карпатського єврорегіону, регіонального логістичного кластера в Закарпатті [7, с.131-132; 8, с.400-401; 9, с.589],Н. Внукова - українсько-російського фінансового кластеру в межах єврорегіону „Слобожанщина” [10, с.156-157], О. Амоша - транскордонногонанотехнологічного кластеру [11], І. Бабець, Л. Корольчук, І. Бакушевич – транскордонного інноваційного кластеру [12, с.10; 13, с.12-14;14, с.258-260;15, с.285], О. Кифяк – транскордонного рекреаційного кластеру в межах єврорегіону „Верхній Прут” [16, с.12].Визнаючи теоретичну та практичну значущість наукового доробку вказаних вчених, варто наголосити на важливості подальшихдосліджень українсько-польського транскордонного співробітництва, насамперед у туристичній сфері, та обґрунтування його спільногостратегічного планування та програмування, посилення конкурентних позицій спільних туристичних продуктів на міжнародному туристичномуринкуЦілі статті. Метою статті є обґрунтування доцільності реалізації кластерної моделі розвитку українсько-польського транскордонногоспівробітництва у сфері туризму як форми забезпечення інтегральної конкурентоспроможності. Вказана мета передбачає вирішення такихзавдань: проаналізувати передумови створення українсько-польського транскордонного туристичного кластеру; визначитиконкурентоспроможність туристичної сфери на регіональному та транскордонному рівні; розробити кластерну модель українсько-польськоготранскордонного туристичного співробітництва.© Мігущенко Ю.В., 2010270

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010рекреація”, „Транскордонний туризм”, „Управління туризмом в регіоні”, „Економіка туризму”, „Туризм та рекреація”, „Культурознавство”,„Культурознавство Карпатського краю”, „Культура туристичного регіону”, „Туристичне господарство та готельна справа”, „Культурнаспадщина”, „Організація вільного часу”, „Міжнародний туризм”, „Активний туризм”, „Обслуговування туристичного руху і рекреація”,„Релігійний туризм”, „Педагогіка туризму з агробізнесу”, „Готельна справа”.Налагодження зв’язків між навчальними закладами та туристичними підприємствами в межах українсько-польськоготранскордонного туристичного кластеру дозволить реалізувати спільні освітні проекти з метою збільшення кількості різнопрофільних фахівцівдля обслуговування зростаючих туристичних потоків та формування нових транскордонних туристичних продуктів.6. Сприятливе географічне розташування на перетині транзитних міжнародних шляхів (автомобільних, залізничних та авіаційних).7. Значна кількість закладів розміщення туристів (готелів, мотелів, санаторно-курортних закладів, притулків та туристичних баз,агротуристичних садиб) з відносно низькими коефіцієнтами завантаженості протягом року. У транскордонному регіоні найбільша кількістьзакладів розміщення туристів (готелі, санаторно-курортні заклади) у Львівській області, а агротуристичних садиб та екологічних господарств уПодкарпатському воєводстві. Водночас співробітництво на основі впровадження кластерної моделі розвитку туризму в транскордонномурегіоні дозволить активізувати туристичні підприємства прикордонних регіонів до спільних розробок комплексних туристичних продуктів тазабезпечити вищий рівень використання потужностей закладів розміщення, оскільки для транскордонного туризму сезонність є меншвираженою.8. Розвинена мережа інституцій та організацій підтримки малого та середнього бізнесу, в т.ч. туристичного, а також професійнихбізнес-асоціацій та інноваційних структур (агенції регіонального розвитку, туристичні асоціації, торгово-промислові палати, туристичні палати,асоціації та центри підтримки малого та середнього бізнесу).Доцільність створення українсько-польського транскордонного регіону зумовлена висновками, зробленими за результатамиекономіко-математичних розрахунків регіональних індексів конкурентоспроможності туристичної сфери регіонів України та Польщі (табл. 2)та інтегрального індексу конкурентоспроможності туристичної сфери українсько-польського транскордонного регіону, а також розрахункуефективності використання туристичного потенціалу регіонів України і Польщі та українсько-польського транскордонного регіону (табл. 4,рис.3).Для визначення регіональних індексів конкурентоспроможності туристичної сфери (РІТК) регіонів України та Польщі використанаметодика розрахунку глобального індексу конкурентоспроможності у сфері подорожей та туризму Всесвітнього економічного форуму. Вихіднідані складаються з 18 показників соціально-економічного розвитку та туристичної інфраструктури. З таблиці 2 видно, що згідно результатіврозрахунку РІТК найвище значення індексу з досліджуваних регіонів у Львівської області – 4,23. Інші регіони, які становлять об’єкт нашогодослідження Волинська та Закарпатська області України і Подкарпатьске та Любельське воєводства Польщі характеризуються меншимизначеннями індексу.Порівняння регіональних індексів туристичної конкурентоспроможності, розрахованих для окремих п’яти прикордоннихадміністративно-територіальних одиниць та для спільного транскордонного регіону, показує вищий рівень конкурентоспроможності длятранскордонного регіону (значення індексу 6,24) ніж для Львівської області (2,21), Подкарпатського воєводства (1,81), Закарпатської області(1,71), Любельського воєводства (1,65) та Волинської області (1,51).Таблиця 2Регіональний індекс туристичної конкурентоспроможності, 2008 р.Регіони України РІТК Регіони Польщі РІТКЖитомирська область 2.55 Свєнтокшиське воєводство 1.92Рівненська область 2.55 Опольське воєводство 2.04Сумська область 2.71 Любуське воєводство 2.86Волинська область 2.76 Люблінське воєводство 2.90Закарпатська область 2.77 Куявсько-Поморське воєводство 2.95Кіровоградська область 2.79 Вармінсько-Мазурське воєводство 2.97Київська область 2.88 Подкарпатське воєводство 3.09Луганська область 2.95 Подляське воєводство 3.30Черкаська область 2.95 Лодзьке воєводство 3.88Херсонська область 3.04 Поморське воєводство 3.96Івано-Франківська область 3.05 Вєлькопольське воєводство 4.10Полтавська область 3.13 Заходньопоморське воєводство 4.18Хмельницька область 3.14 Шльонське воєводство 4.33Тернопільська область 3.14 Дольношльонське воєводство 4.59Миколаївська область 3.15 Мазовецьке воєводство 5.13Вінницька область 3.15 Малопольське воєводство 5.22Чернівецька область 3.18Донецька область 3.33Запорізька область 3.64Чернігівська область 3.82Харківська область 3.97Дніпропетровська область 4.12Львівська область 4.23Одеська область 4.25АР КРИМ 4.58Розраховано авторомДля порівняння ефективності використання туристичного потенціалу окремих регіонів сусідніх країн з ефективністю інтегрованоготуристичного потенціалу п’яти адміністративно-територіальних одиниць українсько-польського транскордонного регіону доцільно використатиметод огортаючих даних (DEA). Використання цього методу дозволяє забезпечити, з одного боку, співставність множини показників якіхарактеризують ресурси „входу” виробничої системи, і, з іншого боку, оцінку ефективності використання складної сукупностівзаємопов’язаних між собою ресурсів цією системою. Вхідні ресурси становлять туристичний потенціал регіону. Економічний зміст множинипоказників „входів” та „виходів” для визначення ефективності використання туристичного потенціалу наведений нижче (рис.3).Дослідження ефективності використання 15 показників ресурсів „входу”, а як „виходу” - кількості в’їзних туристів, яким наданіпослуги туристичними підприємствами у розрахунку на одну тис. осіб, дозволило виявити три групи регіонів за рівнем ефективностівикористання ресурсів системи (табл.3).272

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Входи1. Кількість готелів та інших місць короткотермінового проживання на 100 тис. ос.2. Одноразова місткість підприємств готельного господарства3. Коефіцієнт використання місткості підприємствами готельного господарства4. Кількість театрів на 1 млн.ос5. Кількість музеїв на 1 млн.ос.6. Кількість кінотеатрів 1 млн. ос.7. Кількість підприємств, що надавали туристичні послуги, на 100 тис. ос.8. Середньорічна кількість найманих працівників малих підприємств: діяльність готелів та ресторанів, на1 тис.ос.9. Дороги з твердим покриттям, км на 100 кв.км10. Кількість аеропортів11. Кількість основних телефонних апаратів загального користування в міських поселеннях, на 1тис. ос.12. Кількість міжміських таксофонів телефонної мережі загального користування на 1 тис. ос.13. Кількість лікарів усіх спеціальностей, на 10 тис.14. Кількість лікарняних ліжок, на 10 тис.15. Кількість зареєстрованих злочинів, на 1 тис. ос.Таблиця 3Розподіл регіонів України та Польщі за показником ефективності використання потенціалу туристичної сфериЗначення показника ефективностіРегіониРегіони з високим рівнем ефективності використання наявного Автономна республіка Крим, Любельське, Любуське, Лодзьке, Малопольське,туристичного потенціалу для обслуговування іноземних Мазовецьке, Опольське, Подляське, Свєнтокшиське, Вармінсько-Мазурське,туристів (показник ефективності від 0,7 до 1)Вєлькопольське, Заходньопоморське, Поморське, Дольношльонське воєводства,українсько-польський транскордонний регіонрегіони з середнім рівнем ефективності використаннянаявного туристичного потенціалу для обслуговуванняіноземних туристів (показник ефективності від 0,2 до 0,7)регіони з низьким рівнем ефективності використання наявноготуристичного потенціалу для обслуговування іноземнихтуристів (показник ефективності до 0,2)Подкарпатське, Куявсько-Поморське, Шльонське воєводства, Одеська,Миколаївська, Чернівецька, Дніпропетровська, Закарпатська, Волинська,Запорізька областіХерсонська, Чернігівська, Рівненська, Львівська, Вінницька, Харківська,Полтавська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Черкаська, Хмельницька, Донецька,Київська, Житомирська, Луганська, Сумська, Тернопільська областіОтримані результати доводять, що ефективність використання туристичного потенціалу п’яти прикордонних територій українськопольськоготранскордонного регіону значно нижча для їх розгляду як окремих регіонів країн-сусідів, ніж для випадку інтегрованоготранскордонного регіону. Це підтверджується і оцінкою ефективності використання ресурсів „входу” українсько-польського транскордонногорегіону (коефіцієнт ефективності дорівнює 1,0) та регіонів, які входять до його складу: Любельське воєводство (показник ефективностідорівнює 1,0), Подкарпатське воєводство (1,0), Закарпатська область (1,0), Львівська область (0,47), Волинська область (0,35).Таким чином одержані результати DЕА-аналізу достатньо однозначно доводять вищий рівень ефективності використаннятуристичного потенціалу саме в транскордонному регіоні. Це дозволяє припустити, що зміцнення конкурентних позицій туристичної сфери втранскордонному регіоні також можна досягти за умови використання інтегрованих факторних переваг.Згідно проведених розрахунків доведено, що ефективність використання туристичного потенціалу та індексконкурентоспроможності туристичної сфери вищі для українсько-польського транскордонного регіону ніж для окремо взятих прикордоннихрегіонів (Львівської, Волинської, Закарпатської області України та Подкарпатського, Любельського воєводств Республіки Польщі).Незважаючи на окреслені передумови та зростаючий інтерес в наукових колах та підприємницькому середовищі до новихвиробничих систем, зокрема кластерів та пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та послуг як навнутрішньому, так і на зовнішньому ринках, а також здійснену низку заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності України, їїокремих регіонів та сфер економічної діяльності, кількість кластерів в Україні на відміну від Польщі збільшується повільно. Це обумовленонизкою факторів: 1) відсутність нормативного визначення „кластера”, його видів, комплексу заходів щодо створення кластерів в Україні, в томучислі транскордонних та нормативно-правового та інституційного середовища їх функціонування; 2) відсутність достатнього інформаційногозабезпечення створення та функціонування кластерів в Україні серед пересічних громадян, підприємців та громадських організацій України; 3)недостатня зацікавленість малих та середніх підприємств об'єднуватись у великі виробничі мережі внаслідок невірного та неповного розумінняпринципів діяльності кластерних об’єднань; 4) невеликий досвід функціонування кластерів в Україні внаслідок недостатнього вивченнясвітового досвіду формування кластерної політики розвитку держави, участі держави в процесі підтримки та реалізації ініціатив створеннякластерів, переваг та можливостей від участі в кластерах підприємств, громадських організацій та вищих навчальних закладів; 5) відсутністьінвесторів у зв’язку з інвестиційною непривабливістю та репресивністю регіонів.Додатковими перешкодами для створення транскордонного туристичного кластеру є: мовні бар’єри, відмінності у ментальностіучасників обраної форми транскордонного співробітництва та інституційна дистанція між органами влади та іншими установами таорганізаціями регіонів сусідніх країн; не систематизована транскордонна статистична інформація.Водночас створення та сприяння розвитку транскордонних кластерних утворень дозволить суттєво підвищити рівень конкурентоспроможностітуристичної сфери депресивних прикордонних регіоні, оскільки формує переваги для підприємців (кооперація учасників кластеру длядосягнення певних цілей, але водночас конкуренція на риках збуту; можливість реалізації некомерційного партнерства; легкість і законністьзастосування різних схем мінімізації оподаткування; підвищення ефективності взаємодії приватного сектора, органів місцевогосамоврядування, бізнес-асоціацій, дослідницьких та освітніх установ в інноваційному процесі; динамічність та гнучкість функціонування;оптимізація господарських процесів на основі створення нових форм об’єднання знань та виробництва; зниження бар’єрів виходу на нові ринкиза рахунок уніфікації вимог до продукції та послуг в межах кластеру; ефективність навчання персоналу внаслідок організованого підходу,можливість адаптації системи професійної освіти регіону до потреб підприємств кластеру; ефективність придбання технічних засобів тапрограмних продуктів; перенос позитивної репутації кластеру на його учасників (колективний бренд); спільна дистрибутивна мережа; економіяна закупівлях за рахунок спільної роботи з постачальниками та посередниками), для регіональної економіки (підвищення рівня зайнятості;скорочення виплат по безробіттю з місцевих бюджетів; залучення кваліфікованих вітчизняних та іноземних спеціалістів; сприяння розвиткусуміжних секторів в економіці та сфері послуг; збільшення податкової бази; формування нових форм державного управління і перехід відпрямого втручання органів влади до управління за допомогою опосередкованих стимулів) та для населення (зменшення безробіття; розширенняпропозиції на місцевих ринках послуг та продукції; комплексність послуг та покращення рівня обслуговування; збільшення можливостейсамореалізації та впровадження наукових розробок для науковців та дослідників) [17].ВиходиКількість в’їзнихтуристів,які обслуженітуристичнимипідприємствамина 1 тис. ос.Рис. 3. Класифікація „входів” та „виходів” для здійснення оцінки ефективності використаннятуристичного потенціалу регіонів України та Польщі на основі методу огортаючих данихТуристична сфера273

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИЙ ТРАНСКОРДОННИЙ РЕГІОНФінансова підсистемаКошти державних та місцевих бюджетів;Структурних фондів ЄС; внески членівкластера; доходи від спільної участі у проектах;державне замовлення; реалізація послугНормативно-методичнапідсисистемаТипові угоди та контракти проспівробітництво, купівлю-продаж,між тур агентами таІнституціональна підсистемаНаціональний рівень: План дій Україна-ЄС, Угода про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною, КонцепціяНаціональної стратегії формування та розвитку транскордонних кластерів, Концепція створення кластерів в Україні,Лісабонська концепція кластерного розвитку Європейських країн, Маніфест кластеризації ЄС, Європейськийкластерний меморандум, Операційна програма Республіки Польща «Інноваційна економіка 2007-2013», Програманавчань просування кластеризації в межах Операційної програми розвитку людського капіталу, Програми розвиткукластеризації в межах шостої рамкової програми, Закон України «Про транскордонне співробітництво», Європейськарамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами, Державні програми та стратегіїрозвитку туризму в Україні та Польщі.Регіональний рівень: Спільна стратегія розвитку українсько-польського транскордонного регіону до 2015 року,українські та польські регіональні стратегії та програми соціально-економічного розвитку, розвитку туризму тарекреації, угоди про співробітництво між органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями.Транскордонний рівень: Спільна стратегія розвитку українсько польського транскордонного регіону до 2015 рокуОрганізаційна підсистемаКЛЮЧОВІ УЧАСНИКИКарпатський єврорегіон:Робочі комісії: (1) з питань туризму;(2) з питань охорони довкілляНавчальні заклади,науково-дослідніустановиСпортивніорганізаціїСадиби зеленоготуризму,екологічніосередкиРегіональні та локальнівідділення Польськоїтуристичної організаціїЛьвівське, Волинське таЗакарпатське обласніуправління розвиткутуризму та курортівТуристичніпідприємства табюро подорожейЗаклади розміщеннявсіх типів,санаторно-курортнізакладиУкраїнсько-польськийтранскордоннийтуристичний кластер− Керуючий комітет− Виконавча рада− Фінансовий відділ− Відділ реклами та промоції− Юридичний відділ− Інформаційний відділ− Консультативний орган− Робочі групи− Мережа українськопольськихтуристичних агентствЄврорегіон БугРобочі групи: (1) з питань охорони таполіпшення стану довкілля; (2) з питань освіти,охорони здоров’я, культури, туризму, спорту таГромадські організації, агенціїрегіонального розвитку, асоціації,туристичні палати, торгово-промисловіпалатиТуристичніінформаційніцентриДержавні таприватнітранспортнікомпаніїБанківськіустановиОргани місцевогосамоврядуванняСтраховікомпаніїЗабезпечуюча підсистемаІНФРАСТРУКТУРА РИНКУ ТУРИСТИЧНИХПОСЛУГЗаклади Телекомунікаціїа мережа розваг інформаційніТоргівельн Індустрія ТуристичніхарчуванняцентриПрироднорекреаційніресурсиТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИОб'єкти, які представляютьісторичне та культурнеминуле країниОб'єкти, якідемонструютьсучасні здобуткиЕкскурсійні бюроПілотні кластери ТТККластер сільськогозеленого туризму таекологічного туризмуКластер лікувальнооздоровчоготуризму на базііКластер пізнавальноготуризму на базіпалацово-замковихіКластервелотуризмуКластеррелігійноготуризмуКластервузьколійнихзалізницьКластертуризмумалих містКластерекстремальноготуризмуІнформаційна підсистемаІнтернет-сторінка з інформацією про членів кластеру, партнерів, основні проекти, дослідження, спільнітуристичні продукти туристичні заходи новини інвестиційні пропозиції тощоОчікувані ефекти створення ТТКПокращення показниківсоціально-економічногорозвитку депресивнихприкордонних регіонів,внаслідок зростаннязайнятості, посиленнязв’язків між суб’єктамигосподарськоїдіяльностіРозробка спільнихтуристичних продуктів,туристичного бренду тапросування і реалізаціяїх через мережутуристичних агентств натранскордонному таміжнародному ринкахФормуванняновихкластернихініціативінноваційногорозвитку втранс кордонномурегіоніПосиленняінтегральноїконкурентоспроможностітуристичноїсфери транскордонногорегіонуПідвищення ефективностівзаємодії приватногосектора, держави,дослідницьких та освітніхустанов в інно-ваційномупроцесі у вигляді новітніхформ державно-приватногопартнерства у туристичнійЗбільшення обсягіввзаємнихтуристичних потоківта доходів відтуристичноїдіяльності,підвищення якостітуристичнихРозширення пулукваліфікованоїробочої сили длясфери туризмувнаслідокадаптаціїпрофесійноїосвіти до потребРис.4. Структура українсько-польського транскордонного туристичного кластеру [Складено274

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010До складу кластеру можуть бути залучені туристичні підприємства, заклади розміщення та оздоровлення, страхові та банківські організації,навчальні заклади, які спеціалізуються на підготовці кадрів для туристичної сфери, асоціації та агенції регіонального розвитку і підтримкипідприємництва, професійні асоціації розвитку туризму та підтримки туристичних підприємств, органи місцевого самоврядування, інноваційніструктури, заклади культури та релігії. Раціонально доцільна структура українсько-польського транскордонного туристичного кластеру в розрізіінституційної, фінансової, нормативно-методичної, організаційної, забезпечуючої та інформаційної підсистем, а також пілотних кластерів та очікуванихефектів реалізації зображена на рис.4.Висновки. Створення українсько-польського транскордонного туристичного кластеру активізує транскордонний туризм в прикордоннихрегіонах, дозволить вирішити окремі інфраструктурні проблеми туризму, підвищить ефективність діяльності учасників кластеру, покращить якість такомплексність туристичних і супутніх послуг, які вони надають, зменшить трансакційні витрати та витрати на рекламу, зменшить безробіття.З метою формування інституційних передумов створення і розвитку транскордонного туристичного кластеру доцільно здійснити наступнізаходи.1. Провести громадські обговорення проектів Концепції створення кластерів в Україні та Концепції Національної стратегії формування тарозвитку транскордонних кластерів та пришвидшити процес затвердження концепцій і безпосередньо стратегій з метою нормативного визначенняпоняття „кластер” та створення інституційних передумов активного впровадження кластерної моделі розвитку в Україні.2. Державному комітету статистики України доцільно розробити методику визначення потенційних кластерів, оцінку ефективності їхдіяльності та статистичного спостереження для відображення об’єктивних показників кластерного розвитку в Україні.3. Міністерству економіки України і Міністерству регіонального розвитку та будівництва України розробити на основі існуючихвітчизняних та закордонних зразків методичні посібники з кластерного розвитку для різних сфер (в т.ч. туристичної сфери) та розповсюдити їх середпідприємців, навчальних закладів, громадських організацій та спеціалізованих установ підтримки підприємницької діяльності та розвитку регіональноїекономіки для інформаційного забезпечення процесу популяризації кластерної моделі розвитку.4. З метою створення українсько-польського транскордонного туристичного кластеру залучити координаційні групи з питань розвиткутуризму „Карпатського єврорегіону” та „Єврорегіону Буг”, підрозділи органів місцевого самоврядування прикордонних регіонів України та Польщі зпитань розвитку туризму та культури, туристичні бізнес-асоціації для формування групи лідерів, які в подальшому протягом року на туристичнихярмарках, виставках та комунікативних заходах в прикордонних регіонах України та Польщі популяризуватимуть ідею створення транскордонноготуристичного кластеру і формуватимуть його структуру, склад потенційних учасників. Зокрема до учасників транскордонного туристичного кластерудоцільно залучити туристичні підприємства, навчальні заклади, страхові та фінансові установи, транспортні підприємства, заклади розміщення тагромадського харчування, туристичні та культурні об’єкти, громадські організації.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Україна: Послуги з підтримки МСП в пріоритетних регіонах. Посібник з кластерного розвитку: Навч. посіб. [Текст] – К. : Європейський Союз, 2006.– 38с.2. Брувер А., Руденко Н., Грищенко С. Стратегічне планування місцевого розвитку: розробка та впровадження проектів: Навч. посіб. [Текст] /А. Брувер, Н. Руденко, С. Грищенко. - К. : Європ. комісія, 2006. - 168 с.3. Чечелюк П. Кластер не пресмыкательство перед западом, а новая инициатива в строительном бизнесе [Електронний ресурс] / П.Чечелюк // Зеркалонедели. - 2003. - № 36. - Режим доступу: http://www.zn.ua/2000/2675/42190/.4. Эффективность муниципальных социальных программ: возможность и необходимость оценки [Текст] / [Александрова А.Л., Садовская З.Л., СтрайкД.Р., Чагин К.Г.] - М., 2003. - 352 с.5. Державне управління: плани і проекти економічного розвитку: Монографія [Текст] / За заг. ред. О.Ю.Кучеренка, І.В.Запатріної. - К. : ВІП, 2006. -624 с.6. Мигранян А.А. Теоретические аспекты формирования конкурентноспособных кластеров [Текст] / А.А. Мигранян. - М. : Атика, 1997. - 215 с.7. Мікула Н.А. Стратегія формування та підтримки розвитку транскордонних кластерів [Текст] / Н.А. Мікула // Соціально-економічні проблемисучасного періоду України. Кластери та конкурентоспроможність прикордонних регіонів (Збірник наукових праць). Вип. 3(71) / Нан України. Ін-трегіон. дослідж.; Редкол.: Відп. ред. Є.І. Бойко. – Львів, 2008. – 546с. – ISSN 1727-589Х. - С.129-140.8. Мікула Н.А. Передумови формування логістичного кластеру у системі міжнародних транспортних коридорів [Текст] / Н.А. Мікула // Проблемы иперспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ. –Сб. науч. тр. – В. 2-х т. – Т.2. – Ливадия – Донецк, 2007. – 766 с. – ISSN 1990-9187. – С. 399-404.9. Мікула Н.А. Роль єврорегіонів у формуванні транскордонних кластерів [Текст] / Н.А. Мікула // Вісник Львів. комерц. акад. – Сер. екон. - Вип. 20. –Л.: Вид-во Львів. комерц. акад., 2006. – С. 587-592.10. Внукова Н.М. Стратегія формування фінансового кластеру у транскордонному розвитку єврорегіонів [Текст] / Н.М. Внукова // Соціальноекономічніпроблеми сучасного періоду України. Кластери та конкурентоспроможність прикордонних регіонів (Збірник наукових праць). Вип. 3(71) /Нан України. Ін-т регіон. дослідж.; Редкол.: Відп. ред. Є.І. Бойко. – Львів, 2008. – 546с. – ISSN 1727-589Х. – С.141-158.11. Амоша О.І., Ляшенко В.І. Перспективи формування транскордонних єврорегіональних інноваційних систем і нанотехнологічних кластерів [Текст] /О.І. Амоша, В.І. Ляшенко // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Кластери та конкурентоспроможність прикордонних регіонів(Збірник наукових праць). Вип. 3(71) / Нан України. Ін-т регіон. дослідж.; Редкол.: Відп. ред. Є.І. Бойко. – Львів, 2008. – 546с. – ISSN 1727-589Х.– С.159-177.12. Бабець І.Г. Інноваційна модель транскордонного співробітництва України та Польщі [Текст] : автореф. дис…. канд. екон. наук : 08.05.01 / ІринаГеоргіївна Бабець; Терноп. держ. економ. ун-т. – Тернопіль, 2006. – 22 с.13. Корольчук Л.В. Активізація транскордонного співробітництва регіонів [Текст] : автореф. дис…. канд. екон. наук : 08.00.05 / Корольчук ЛесяВалеріївна; Ін-т регіон. дослідж. НАН України. – Л., 2008. – 22 с.14. Бакушевич І.В. Досвід та перспективи впровадження інноваційних кластерів в розвиток економіки знань транскордонних регіонів України таПольщі [Електронний ресурс] / І.В. Бакушевич / // Офіційна інтернет-сторінка Жешувського університету (Республіка Польща). - Режим доступу:http://www.univ.rzeszow.pl/nauka/konferencje /rl_most/ukr/22-Bakuszewicz-szablon-UKR.pdf.15. Бакушевич І.В. Стратегії конкурентоспроможності регіонів знань в умовах транскордонного співробітництва [Текст] / І.В. Бакушевич // Соціальноекономічніпроблеми сучасного періоду України. Кластери та конкурентоспроможність прикордонних регіонів (Збірник наукових праць). Вип. 3(71) /Нан України. Ін-т регіон. дослідж.; Редкол. : Відп. ред. Є.І. Бойко. – Львів, 2008. – 546с. – ISSN 1727-589Х.– С.282-291.16. Кифяк О.В. Розвиток сфери рекреаційних послуг регіону в умовах транскордонного співробітництва (на прикладі єврорегіону „Верхній Прут”)[Текст] : автореф. дис…. канд. екон. наук : 08.00.05 / Олександр Васильович Кифяк; Ін-т регіон. дослідж. НАН України. - Л., 2007. - 24 с.17. Мігущенко Ю.В. Обґрунтування доцільності реалізації кластерної моделі розвитку українського – польського транскордонного співробітництва усфері туризму : Аналітична записка [Електронний ресурс] / Мігущенко Ю.В./ // Офіційна інтернет-сторінка Національного інституту стратегічнихдосліджень - Режим доступу: www.niss.gov.ua.РЕЗЮМЕПроаналізовані передумови та бар’єри створення українсько-польського транскордонного туристичного кластеру. Визначено конкурентоспроможністьтуристичної сфери і ефективність використання туристичних ресурсів на регіональному та транскордонному рівні. Запропонована структураукраїнсько-польського транскордонного туристичного кластера.РЕЗЮМЕПроанализированы предпосылки и барьеры создания украинско-польского трансграничного туристического кластера. Определеныконкурентоспособность туристической сферы и эффективность использования туристических ресурсов на региональном и трансграничном уровне.Предложена структура украинско-польского трансграничного туристического кластера275

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010SUMMARYThe prerequisites and barriers of creation the Ukraine and Poland cross-border tourist cluster are analyzed. The tourism sphere competitiveness and effectiveness oftourist resources using on regional and cross-border levels are defined. The structure of Ukraine and Poland cross-border tourist cluster are offered.Мітін М.М., здобувач кафедри міжнародної економіки ДонНУ ⋅ОСОБЛИВОСТІ УЧАСТІ В ПРОЦЕСАХ МІЖНАРОДНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯРозвиток міжнародної регіональної економічної інтеграції набув значної активізації в сучасних умовах. Дослідженню цьому явищу в світовомугосподарстві присвячені наукові праці як вітчизняних, так і іноземних вчених–економістів [1-3,5-6,8-10]. В процесах міжнародної регіональноїекономічної інтеграції приймають активну участь як високо розвинуті країни, так і країни, що розвиваються. Численні інтеграційні об'єднання, щовиникли серед країн, що розвиваються, ставлять перед собою в принципі схожі завдання і цілі, а саме: використання переваг економіки масштабу,створення сприятливого зовнішньополітичного середовища, рішення задач торгової політики, сприяння структурній перебудові економіки тощо.Метою роботи є аналіз участі країн, що розвиваються, у сучасних процесах міжнародної регіональної економічної інтеграції. Для оцінкиособливостей залучення до інтеграційних процесів країн, що розвиваються, необхідно дослідити характер розвитку інтеграційної взаємодіїафриканських, латиноамериканських країн і країн азійсько-тихоокеанського регіону.Інтеграційні процеси між країнами Латинської Америки і Карибського басейну розвиваються в умовах, які притаманні саме цьомурегіону світового господарства, а саме: майже всі країни мають безпосередній вихід до моря, багато з них відносяться безпосередньо до острівнихкраїн. Незважаючи на достатню кількість населення, що мешкає в цьому регіоні, його щільність досить незначна. На характер участі країн в системіміжнародного поділу праці суттєво впливає той факт, що основна їх частина знаходиться в теплому кліматі, що відповідним чином відображено вспеціалізації виробництва. На розвиток інтеграційних процесів країн регіону також суттєво впливає і фактор географічної близькості зі США.Найбільш розвиненим інтеграційним угрупованням в регіоні є MERCOSUR – спільний ринок країн південного конуса, створений в1991 р. Договором про створення MERCOSUR передбачалися: скасування всіх мит і тарифних обмежень у взаємній торгівлі між чотирмакраїнами, тобто створення зони вільної торгівлі в субрегіоні; вільний рух капіталів і робочої сили; впровадження єдиного зовнішнього тарифу іутворення митного союзу; координація політики в області промисловості, сільського господарства і у валютно-фінансовій сфері; уніфікованіправила функціонування вільних промислових зон; єдиний порядок походження товарів. Серед чинників, які стримують розвиток інтеграційноївзаємодії в MERCOSUR, особливо слід виділити нерозвиненість транспортної інфраструктури, існуючі проблеми у сфері валютного регулювання,оподаткування трудового законодавства – в соціальній сфері.Окрім MERCOSUR, в Латинській Америці діють ще 3 неповних митних союзи – Андське співтовариство (ANCOM), Карибськеспівтовариство (CARICOM) і Центральноамериканський спільний ринок (CACM), які також прагнуть створити спільний ринок, і чиє бажанняактивно підтримують США і Канада, які є прихильниками створення Американської зони вільної торгівлі, яка б об'єднала всі країни Південної,Центральної і Північної Америки, які також стають активними учасниками регіональних інтеграційних процесів.Перспективними планами розвитку Співдружність країн Карибського басейну (CARICOM), який є по суті митним союзом, передбаченостворення умов для вільного переміщення в регіоні товарів і капіталу, розробка єдиних тарифів, перегляд правил визначення походження товарів,гармонізація інвестиційних правил, координація політики розвитку торгівлі та бізнесу, координація фінансової політики і створення кредитногрошовогосоюзу.Подібні плани розробляються в ще одному об'єднанні – Центральноамериканському спільному ринку (CACM),в рамках якого сформованазона вільної торгівлі, передбачається ліквідація мит усередині блоку і введення обмежуючих митних тарифів відносно третіх країн, проте певніполітичні і соціальні проблеми в цих країнах не дозволили їм досягти таких успіхів в інтеграції, як в MERCOSUR. Якщо MERCOSUR розвиваютьсядосить динамічно, то CARICOM і CACM активізували інтеграційні зусилля лише в останні декілька років. Середньорічні темпи зростання зазначенихінтеграційних об’єднань коливались в діапазоні від 4,8% (САСМ) до 14,7% (MERCOSUR) протягом 2000-2005рр. Найвищі рівні цього показника булодосягнуто CARICOM (37,6%) у 2006р., MERCOSUR (20,7%) у 2005р., САСМ (15,1%) у 2007р. Про значний потенціал цих об’єднань говорить той факт,що щорічні темпи зростання експорту NAFTA знаходились в діапазоні 10,3-13,4%, як це показано на рис.1.щорічні темпизростання,%403020100-10-202000-2005 2004 2005 2006 2007рокиANCOM CACM CARICOMMERCOSURNAFTAРис. 1 Щорічні темпи зростання експорту окремих інтеграційних об'єднань країн Латинської Америки порівняно з NAFTAMERCOSUR – найбільш розвинуте інтеграційне об’єднання. Об’єднання формує спільний ринок країн південного конуса(створено в 1991 р., до складу входять Бразилія, Аргентина, Уругвай і Парагвай, у 2006р. приєдналася і Венесуела). Тут зосереджено 240,5млн. населення, а сукупний обсяг ВВП країн об’єднання становить 1611,6 млрд. дол.(за даними 2007 року).В даний час MERCOSUR є третім в світі інтеграційним об'єднанням після NAFTA і ЄС і демонструє високі темпи свого розвитку.Так, щорічні темпи зростання експорту країн MERCOSUR протягом 2000-2005рр.становили 14,7%, імпорту 6,7%. Протягом 2004-2007 рр.щорічні темпи зростання експорту суттєво виросли до 20,6%. Погіршення світової кон’юнктури призвело до того, що темпи зростання експортукраїн дещо уповільнились, в той же час, виявляється тенденція суттєвого підвищення темпів зростання експорту. Значна амплітуда коливаньпоказників щорічних темпів зростання, як експорту, так і імпорту, які наведено у таблиці 1, свідчить про незрілість економік об’єднання.Зона вільної торгівлі в рамках MERCOSUR наблизилася до митного союзу (єдиний зовнішній тариф був встановлений для 85%товарів). Загальний обсяг експорту об’єднання у 2007 р. становив 259,9 млрд. дол., у тому числі товарів – 224,1 млрд. дол. та послуг – 35,8 млрд.дол. Частка внутрішнього експорту в даному угрупованні становить 13,5%.Проведений аналіз товарного наповнення експорту та імпорту країн об’єднання свідчить про неоптимальну структуру зовнішньоїторгівлі країн MERCOSUR. Сільськогосподарська продукція домінує в експорті Парагваю 85,4% від загального обсягу експорту), Уругваю(63,7%), Аргентини (51,5%), досить великий її обсяг і в експорті Бразилії (30,0%). Енергетичні ресурси і мінеральна сировина також займаєзначні обсяги у експорті країн MERCOSUR: Бразилії (20,0%), Аргентини (14,7%). Постійні коливання цін на зазначені групи продуктів роблятьекспорт цих країн дуже чутливим до коливань, які відбуваються на світовому ринку.© Мітін М.М., 2010276

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010На характер розвитку інтеграційної взаємодії країн азійсько-тихоокеанського регіону світу суттєво впливають наступні фактори. Поперше,це стосується високої концентрації населення і щільності його мешкання. По-друге, до формування субрегіональних об'єднань вазійсько-тихоокеанському регіоні залучені країни, які мають не тільки суттєві відмінності у рівнях економічного розвитку, а й у політичних,соціальних, культурних сферах тощо. Саме для налагодження співпраці і спільної координації програм економічного розвитку було прийняторішення щодо створення торговельно-економічного об'єднання – Асоціації країн Південно-східної Азії (ASEAN), до складу якої входить 10країн.Темпи щорічного економічного зростання в країнах об’єднання є високими і складали протягом 2000-2007рр. 5,4% в середньому. Длякраїн є ASEAN характерним суттєве перебільшення (майже втричі) щорічних темпів зростання експорту та імпорту відносно зростанняреального ВВП, як це показано в таблиці 2. Слід зазначити, що в азійсько-тихоокеанському регіоні на долю країн що розвиваються, припадаєтретина глобального росту. Саме тому експерти ООН вважають цей регіон локомотивом глобального розвитку [4].Таблиця 1Щорічні темпи зростання реального ВВП, експорту та імпорту країн MERCOSUR,%1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007Реальний ВВПMERCOSUR 4,6 1,2 -0,5 2,8 -0,3 -1,0 3,0 6,6 4,7 5,0 6,3Аргентина 8,1 3,9 -3,4 -0,8 -4,4 -10,9 8,8 9,0 9,2 8,5 8,7Бразилия 3,3 1,0 0,8 4,4 1,3 2,7 1,1 5,7 3,2 3,7 5,4Парагвай 3,0 0,6 -1,5 -3,3 2,1 0,0 3,8 4,1 2,9 4,0 6,0Уругвай 4,9 4,2 -2,4 -1,4 -3,3 -11,2 2,4 11,9 6,4 7,0 н.д.ЕкспортMERCOSUR 11,0 -2,3 -8,7 13,9 3,8 1,2 19,5 28,0 20,7 16,0 17,8Аргентина 11,0 0,0 -11,8 13,0 0,8 -3,4 15,3 16,9 16,7 15,4 19,5Бразилия 11,0 -3,5 -6,1 14,7 5,7 3,7 21,1 32,3 22,6 16,3 16,6Парагвай 4,3 -6,9 -26,9 17,3 13,9 -3,9 30,6 31,0 4,4 12,3 77,0Уругвай 13,7 1,7 -19,3 2,6 -10,2 -9,7 18,5 32,9 16,2 16,1 12,8ІмпортMERCOSUR 16,0 -1,6 -16,7 8,9 -6,4 -26,0 10,9 37,6 19,8 23,7 31,0Аргентина 28,2 3,0 -18,7 -0,9 -19,6 -55,8 53,9 62,3 27,8 19,1 31,1Бразилия 11,4 -3,4 -15,1 13,8 -0,7 -15,3 2,3 30,6 16,9 23,5 32,1Парагвай 9,5 -14,9 -34,2 15,1 -0,5 -23,4 33,2 39,1 19,9 63,9 23,7Уругвай 12,2 2,3 -11,9 3,3 -11,7 -35,8 11,5 42,2 24,6 22,7 17,2Таблиця 2Щорічні темпи зростання реального ВВП, експорту та імпорту країн ASEAN,%1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007Реальний ВВП 4.1 -8.3 3.8 6.3 2.2 4.8 5.5 6.5 5.6 5.9 6.2Експорт 4.44 -6.97 9.43 19.22 -10.23 5.12 11.32 25.41 14.72 17.30 13.08Імпорт -0.98 -24.17 6.60 25.44 -8.79 4.42 10.31 25.08 19.79 14.92 13.08Активний розвиток експортної діяльності підприємств країн ASEAN, активно підтриманий урядами, сприяв формуванню відкритихекономічних систем, а використання переваг виробництва через розвиток його спеціалізації та кооперації сприяли визначенню точок зростання ізабезпечили промислово-технологічний прорив країн об’єднання. Активне залучення інвестицій до країн ASEAN, оптимізація структурикапіталовкладень сприяли подальше впровадження і поширення інновацій, забезпечили зниження ресурсомісткості виробництва тощо.Високі показники щорічного зростання реального ВВП та експорту забезпечено, перш за все, високому зовнішньому попиту на наукоємнупродукцію. Так, експорт діодів та транзисторів з Малайзії у 2005-2006 рр. становив 24,6 млрд. дол. (що складає 16,3% від загального експорту країни і6,24% від загальносвітового експорту), комп’ютерного обладнання і електроніки – 15,3 млрд. дол. (10,1% від загального експорту країни і 5,36% відзагальносвітового експорту); Філіппіни експортують діоди та транзистори на суму 16,0 млрд. дол. (36,1% від загального експорту країни і 4,05% відзагальносвітового експорту), комп’ютерне обладнання і електроніку на суму 4,4млрд.долл. (9,9% від загального експорту країни і 1,53% відзагальносвітового експорту). Найпотужніший в світі експортер електроламп, діодів та транзисторів є Сінгапур 60,9 млрд. дол. (що складає 24,3% відзагального експорту країни і 15,4% від загальносвітового експорту), також країна експортує телекомунікаційне обладнання (5,8% від загальногоекспорту країни і 3,7% від загальносвітового експорту), комп’ютерне обладнання і електроніка – 14,3 млрд. дол. (5,7% від загального експорту країни і5,0% від загальносвітового експорту). Серед країн ASEAN, в експорті яких домінує наукоємна продукція також слід відзначити Таїланд, який експортуєкомп’ютерне обладнання і електроніку на суму 9,6 млрд. дол. (8,0% від загального експорту країни і 3,4% від загальносвітового експорту), діоди татранзистори 7,4 млрд. дол. (що складає 6,2% від загального експорту країни і 1,7% від загальносвітового експорту).На момент прийняття рішення про створенні інтеграційного об’єднання ASEAN країни, що його утворили, вважали за необхідне розвитокполітичної взаємодії і співпраці. В той же час, розвиток інтеграційних процесів сприяв розширенню взаємної торгівлі країн ASEAN. Інституційнеоформлення лібералізації торгівлі пов’язане зі створенням в 1992 році зони вільної торгівлі AFTA, яка надала поштовх у розвитку регіональної мережівиробництва, до якої залучені Китай, Японія і Корея.Поширення торговельно-економічної взаємодії країн ASEAN сприяло поглибленню внутрішньорегіональних зв’язків, в першу чергу вторгівельній сфері. На внутрішньорегіональну торгівлю інтеграційного об’єднання припадає 25,0% зовнішньої торгівлі всього угруповання. Такі жвисокі показники притаманні й розвитку взаємному імпорту: у 2007р. з 774 млрд. дол. сукупного імпорту країн ASEAN на внутрішньорегіональнийприпадало 190 млрд. дол. або 24,5%.Істотний вплив на економічну ситуацію в азіатсько-тихоокеанському регіоні має Міжурядовий форум Азіатсько-тихоокеанське економічнеспівробітництво (АРЕС), що охоплює широке коло галузей і сфер діяльності і має міжрегіональний характер утворення, оскільки до його складуувійшли 21 держава з різних регіонів світу: 5 країн Америки (Канада, США, Мексика, Перу, Чилі), 13 країн і територій Азії (Бруней, В'єтнам,Індонезія, КНР, Малайзія, Папуа-Нова Гвінея, Республіка Корея, Сінгапур, Гонконг, Тайвань, Таїланд, Філіппіни, Японія), а також Росія, Австралія іНова Зеландія. Даний форум фактично перетворився на механізм добровільного вироблення і вживання регіональних правил ведення торгівлі іінвестиційної діяльності.Інтеграційні процеси, до яких стали залучатися країни Африки, почалися в 1960-і роки в період розпаду колоніальної залежності цих країн іотримання ними політичної незалежності. В період з 1960-1980рр. було утворено понад 200 міжурядових багатосекторних економічних коопераційнихструктур кооперації і понад 120 односекторних [7, с.8].Характерною ознакою участі африканських країн у інтеграційних об’єднаннях є те, що вони одночасно входять до складу двох і більшеугруповань. Велика кількість субрегіональних угруповань охопила майже всі країни континенту, проте їх ефективність досить низька. Від початкупроцесу деколонізації створення субрегіональних економічних співтовариств було суттєвою складовою стратегії розвитку африканських країн.Створення цих організації передбачало:сприяння розвитку внутрішньорегіональної торгівлі між африканськими країнами, через зменшення тарифів і нетарифних бар’єрів;277

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010посилення регіонального розвитку через розбудову економічних секторів, розвитку регіональної інфраструктури, спільної реалізації великихвиробничих проектів;усунення бар’єрів на шляху переміщення факторів виробництва;розвиток монетарної кооперації тощо.Багато африканських країн запроваджує інтервентські і протекціоністські торговельні режими, що спрямовані, в першу чергу на захистнаціонального виробництва в контексті реалізації імпортозаміщуваної стратегії індустріалізації. Незважаючи на певні результати розвитку регіональноїекономічної співпраці, рівень інтеграційної взаємодії країн Африки залишається досить низьким. Так, рівень внутрішньорегіонального експорту середафриканських регіональних об'єднань коливається від 0,3% в Mano River Union (MRU) до 13,1% West African Economic and Monetary Union (UEMOA), якце показано в таблиці 2. Значною мірою це пояснюється початковими умовами розвитку інтеграційних процесів в регіоні. В першу чергу це стосуєтьсявідсутністю компліментарності серед регіональних партнерів по товарних групах, по факторам виробництва, і, відповідно, потенціалах для розширенняноменклатури продукції між регіональними партнерами. Крім того, розвиток африканської регіональної інтеграції не було підкріплено відповідноюпідтримкою з боку приватного сектору, у наявності багаточисельні конфлікти політичних еліт.Таблиця 2Рівень внутрішньорегіональної торгівлі в африканських регіональних економічних об’єднанняхІнтеграційнеоб’єднанняUMACOMESAECCASCEPGLECOWASCEMASMRUSADSUEMOAНапрям торгівліВартість, млн.дол.Питомавага, %Вартість,млн. дол.Питомавага, %2000 2007Внутрішньорегіональна торгівля 1109 2,3 2560 2Загальний обсяг 48220 100 128002 100Внутрішньорегіональна торгівля 1374 4,6 3846 4,2Загальний обсяг 29863 100 91564 100Внутрішньорегіональна торгівля 189 1,1 452 0,6Загальний обсяг 17215 100 75366 100Внутрішньорегіональна торгівля 7 0,8 36 1,3Загальний обсяг 927 100 2768 100Внутрішньорегіональна торгівля 2722 7,6 5501 8,3Загальний обсяг 35815 100 66280 100Внутрішньорегіональна торгівля 84 1 283 0,9Загальний обсяг 8365 100 31485 100Внутрішньорегіональна торгівля 4 0,4 4 0,3Загальний обсяг 1008 100 1442 100Внутрішньорегіональна торгівля 4784 9,4 12667 9,1Загальний обсяг 50897 100 139200 100Внутрішньорегіональна торгівля 873 13,1 1928 13,1Загальний обсяг 6661 100 14719 100Розвиток інтеграційної взаємодії країн Африки суттєво стримують низький рівень продуктивних сил і виробничих відносин в цих країнах,досить високий рівень політичної нестабільності, самий низький рівень доходів на душу населення серед країн світу. Як наслідок, між учасникамиінтеграційних об'єднань існує занадто низький рівень економічної взаємозалежності і, відповідно, взаємодоповнюваності.Економічне піднесення країн, що розвиваються, може бути досягнуто в першу чергу саме за рахунок збільшення торговельно-економічноїактивності, що, в свою чергу, посилює економічний потенціал країн, що розвиваються, підвищує їх конкурентоспроможність в світовому господарствітощо.Таким чином, безпосередня й активна участь кожної країни в сучасних інтеграційних процесах об’єктивно зумовлена потребами у використанніпереваг участі у міжнародному поділі праці. Для ефективної й організаційно оформленої інтеграції в сучасні світогосподарські зв’язки необхідні певніполітико-правові, соціально-культурні, економічні та інфраструктурні передумови. Для успішного розвитку міжнародного інтеграційного процесунеобхідно, щоб цей процес ґрунтувався на високому рівні інтернаціоналізації економічних процесів, з одного боку, та на відповідних процесахпріоритетного розвитку взаємних економічних зв'язків – з іншого.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Европа перемен. Концепции и стратегии интеграционных процессов/ [Л.Глухарев, М.Дорошенко, Ю.Шишков и др.]; под.ред.Л.Глухарева. –М : Крафт, 2006. – 352с.2. Иноземцев В.Л. Пределы «догоняющего» развития/ В.Л. Иноземцев. – М.: ЗАО «Издательство «Экономка», 2000. – 295с. – (Экономическиепроблемы на рубеже веков).3. Копійка В.В. Європейський Союз: досвід розширення і Україна/ В.Копійка. – К.: Юридична думка, 2005. – 448с.4. Резюме обзора экономического и социального положения в Азиатско-Тихоокеанском регионе, 2007 год // Экономический и СоциальныйСовет ООН, 2007. – 20с.5. Шишков Ю.В. Интеграционные процессы на пороге ХХI века: почему не интегрируются страны СНГ/ Ю.В. Шишков. – М.: III тысячелетие,2001. – 478с.6. Albertin G. Regionalism or Multilateralism? A Political Economy Choice / G. Albertin. – International Monetary Fund. 2008. – 1-26p.7. Economic Development In Africa. Strengthening Regional Economic Integration for Africa’s Developmen. UNITED NATIONS New York andGeneva, 2009 -117p.8. Farrell M. Global Politis of Regionalism / M.Farrell, B. Hettne, L.Langenhove. – Pluto Press, 2005. – 336p.9. Frankel Jeffrey A. Regional trading blocs in the world economic system / A.Frankel Jeffrey, E.Stein, S.Wey. – Peterson Institude,1997. – 364p.10. Milward , Alan S. Interdependence or Integration& A National Choice/ Alan S. Milward . – London: Routledge, 1994. – 1-3211. UNCTAD Handbook of Statistics 2008 . – United Nations. New York and Geneva. – 2008. – 468p.PEЗЮМECтaття пpиcвячeнa дocлiджeнню ocoбливocтeй iнтeгpaцiйниx пpoцeciв мiж кpaїнaми, що розвиваються в сучасному світовому господарстві.Проаналізовано основні загальноекономічні та зовнішньоторговельні показники в окремих інтеграційних угрупуваннях.PEЗЮМECтaтья пocвящeнa иccлeдoвaнию особенностей интеграционных пpoцeccoв мeждy развивающимися cтpaнaми в современном мировом хозяйстве.Проанализированы основные общеэкономические и внешнеторговые показатели в отдельных интеграционных объединений.SUMMARYThe article is devoted to research of features of integration processes between developing countries in the modern world economy. The main economicand international trade indices in certain integration inions are analyzed.278

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ НА РИНКУ ХОЛОДИЛЬНИКІВ: ВІД ТАРИФНОГО ДО НЕТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯМозжухіна К.Д., аспірант кафедри міжнародної економіки Державного університету інформатики і штучного інтелекту (м. Донецьк) ⋅Постановка проблеми дослідження. Вступ України до Світової організації торгівлі покликав за собою перехід на нові умови митнотарифногорегулювання. Україна поступово знижала мито, прийнявши низку змін до Закону України «Про митний тариф» починаючи з 2004року.Згідно World Tariff Profiles 2008: де опубліковано данні по Україні за 2006 рік, середньозважена ставка мита на непродовольчі товарискладала 4,3% при імпорті 37,8 млрд. доларів. Промислові товари займають в структурі зовнішньої торгівлі товарами в Україні приблизно 93%[1, с.171]. Тому дослідження тих ринків де виробляється продукція викликають найбільшу цікавість для економіки. Кожна держава намагаєтьсязахистити свої галузі від зовнішньої конкуренції, а в умовах зниження мита країни-виробники шукають засоби які допомогли б найкраще цезробити.Аналіз останніх досліджень. В умовах існування міжнародних ринків товарів питанням оцінці конкурентоспроможності в українськийпрактиці приділяють достатньо уваги О.Азарян, І.Должанський, Т.Загорна, В.Гавва та інші. Але слід зазначити, що в умовах міжнародноїконкуренції, аналіз конкурентоспроможності повинен враховувати засоби тарифного та нетарифного регулювання, й відповідні зміни в ціновійта збутовій політиці операторів певного ринку.Мета статті передбачає врахування факторів тарифного та нетарифного регулювання при оцінці конкурентоспроможності продукції.Виклад основного матеріалу. В Україні багато підприємств працюють в умовах кооперації і взаємного співробітництва. Не кожна галузь іпідгалузь машинобудування має повний цикл виробництва продукції. Проте винятком є виробництво холодильників в Україні. Підприємствоімпортує лише фурнітуру.Основним виробником холодильників в Україні є завод «Норд», м. Донецьк. В 2006 "Норд" збільшив обсяг виробництва в діючих цінахна 13,7%, або на 129,22 млн. гривень до 1,073 млрд. В 2005 році "Норд" збільшив виробництво холодильників на 15,6%, або на 106,362 тис.холодильників, порівняно з 2004 роком до 788,402 тис. холодильників [2].В статті під конкурентноздатністю будемо розуміти характеристику товару, що відбиває його відмінність від конкурента за ступенемвідповідності конкретної суспільної потреби і витратам на її задоволення. Конкурентноздатність товару визначається трьома необхіднимиелементами: властивостями досліджуваного товару, властивостями конкуруючих товарів, особливостями споживачів.Одними з найбільш важливих параметрів є технічні характеристики товару, тобто якість. Проведемо аналіз конкурентноздатностіпобутових холодильників по наступних технічних параметрах побутового холодильника:- енергоспоживання;- загальній обсяг холодильника;- обсяг морозильної камери;- автономне збереження холоду;- потужність заморожування.Основною технічною характеристикою холодильника експерти та споживачі вважають енергоспоживання.Енергоспоживання – характеристика, яка із всіх інших параметрів холодильника в самому більшому ступені буде впливати на цінуспоживання, тобто витрати, які несе споживач у процесі експлуатації холодильника.Клас енергоспоживання визначається в діапазоні значень від А до G, де:від А до З - дуже економічний і економічний класD - проміжне значеннявід Е до G - високий і дуже висока витрата електроенергії.Усе йде до того, що через якийсь час у міжнародну класифікацію буде також уведене поняття "клас Super А", для холодильників, щоіснують уже зараз, і чиї показники за витратами електроенергії значно нижче звичайного класу А [3]. Можна відзначити, що збільшена витратаелектроенергії при відносно невисоких платежах за неї не сильно вдарить по кишені споживача - у той час як удосконалені моделі, щодозволяють заощаджувати електроенергію, звичайно коштують дорожче.В основі традиційного методу оцінки конкурентоспроможності лежить розрахунок одиничних і групових показників, на базі якихвизначається інтегральний показник конкурентноздатності [4]. Розглянемо його більш докладно.На першому етапі вибирається база порівняння. Як базу для порівняння може служити кращий із вже існуючих на цільовому ринку або усвіті товарів-конкурентів, або більш якісний зразок, еталон, який задовольняє потребу на 100%.На другому етапі виділяються найбільш значимі для споживача критерії. Вони поділяються на дві групи: споживчі й економічні. Першімістять у собі якісні характеристики товару (продуктивність, габарити, екологічна безпека, надійність і т.д.), другі − ціну товару, витрати натранспортування, монтаж і експлуатацію, що в цілому складає ціну споживання. Значення критерію в базисній моделі позначимо РБ, а впорівнюваного зразка − Р.На третьому етапі за кожним критерієм розраховується одиничний показник конкурентноздатності (Q i ). Якщо збільшення значеннякритерію спричиняє підвищення якості, тоPiQ = (1)iPБiа якщо зниження, теPБQ = (2)iiPiНа четвертому етапі усередині кожної групи критеріїв роблять ранжирування показників за ступенем їхньої значимості для споживача івідповідно до цього привласнюють їм вагу: а ni − для споживчих і а эi − для економічних показників. Причомуnm∑∑a ni= aеi(3)i=1 i=1де n і m − кількість споживчих і економічних параметрів відповідно. Дотримання рівності забезпечує порівнянність Q п і Q э поза залежністювід кількості розглянутих критеріїв.На п'ятому етапі проводиться розрахунок групового показника як зведеного параметричного індексу конкурентноздатності:nQn= ∑Qi⋅a(4)nii=1© Мозжухіна К.Д., 2010279

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Q=m∑Q ⋅ aЕ i еi(5)i=1де Q n і Q е − зведені параметричні індекси конкурентноздатності по споживчих і економічних властивостях відповідно.На шостому етапі на основі зведених параметричних індексів конкурентноздатності по споживчих і економічних властивостях визначаєтьсязначення інтегрального показника I Q рівня конкурентноздатності виробу:I Q =QQnЕЕкономічний зміст інтегрального показника конкурентноздатності полягає в тім, що на одиницю витрат споживач одержує I Q одиницькорисного ефекту.Якщо I Q > 1, то рівень якості вище рівня витрат і товар є конкурентноздатним, якщо I Q < 1 − товар є неконкурентоспроможним на даномуринку.Побудуємо алгоритм оцінки конкурентноздатності для подальшого розрахунку, рис.1.(6)Вибір базипорівнянняВибір значущихкритеріївПідвищенняPiQ =iPБiЗменшенняPБiQ =iPiРангування данихРангування данихРозрахунок зведеногопараметричного показникаQn=n∑Qi⋅ anii 1 =Розрахунок інтегрального коефіцієнтуQI Q =QП280Рис. 1 − Алгоритм оцінки конкурентноздатностіНа основі представленого алгоритму проводимо розрахунки конкурентноздатності бренду Nord на різних сегментах (табл. 1). Відповідно дорезультатів продажів основні конкуренти торговельної марки Nord - Samsung (Південна Корея), Snaige (Литва), Atlant (Білорусія), Stinol (Росія)і LG (Південна Корея). Базою для порівняння було обрано моделі холодильників за експертною оцінкою електронного ресурсу: http://www.ekatalog.com.ua.Побудова вагової бази для технічних параметрів, що складається з коефіцієнтів питомої ваги, які відповідають значимості (ступеняпереваги) різних властивостей виробу для споживача, виробляється на підставі ринкових досліджень і експертних оцінок.Ціна споживання розрахована, як витрати на експлуатацію (споживання електроенергії) протягом року (365 днів). Ціна електроенергіїприйнята у діючих цінах – 24,36 коп. за 100 кВт/годину. Курс долара до гривні складав у 2008 р. $1=5,0UAN.У результаті дослідження цільового ринку було виявлено, які саме властивості даної моделі вважає еталонними, визначені найближчі донас аналоги-конкуренти, і оцінка рівня конкурентноздатності проводилася щодо найближчого до споживчого еталона товару-конкурента –Atlant XM-4013.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010э,nQВизначення конкурентних позицій на сегментідвохкамерних холодильниківХарактеристикиВагомийкоефіцієнтAtlantXM-4013Snaige RF-315SamsungRL34ECMSNord180-7LG GA419BVCAЕкономічні параметриРоздрібна ціна 2008 р., $ 0,4 374 383 358 441 386Ціна споживання, $ 0,6 160 147 153 174 160Q 1 1 1,028 1,044 0,888 0,988Технічні параметризагальній обсяг холодильника, л 0,3 328 290 286 287 305обсяг морозильної камери, л 0,2 73 61 85 101 99автономне збереження холоду, 0,15 17 15 17 11 15годинпотужність заморожування,0,1 6 5 6 11 5кг/добуенергоспоживання,0,25 0,9 0,83 0,86 0,98 0,9кВт годин на добуQ 1 1 1,797 1,003 1,05 1,016I 1 1,748 0,96 1,182 1,028Позиція бренду 1 4 2 3Таблиця 1Одиничні показники такі, як загальний обсяг холодильнику, обсяг морозильної камери, автономне збереження холоду та потужністьзаморожування розраховувалися за формулою 1, а показник енергоспоживання за формулою 2.За підсумковою інтегральною оцінкою отримані наступні результати:кращу позицію за рівнем конкурентоспроможності має холодильник Snaige, із-за низького енергоспоживання та відповідно низької ціниспоживання;холодильник Nord займає другу позицію із-за потужності холодильника, щодо заморожування, але він є неконкурентоздатним заекономічними показниками із-за високої роздрібної ціни та ціни споживання із-за самого високого показника енергоспоживання, слідвідзначити що наведена модель має 2 компресори.У результаті оцінки конкурентноздатності продукції можуть бути прийняті наступні рішення:− зміна складу, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів), що комплектують виробів або конструкції продукції;− зміна порядку проектування продукції;− зміна технології виготовлення продукції, методів іспитів, системи контролю якості виготовлення, збереження, упакування,транспортування, монтажу;− зміна цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню і ремонтові, цін на запасні частини;− зміна порядку реалізації продукції на ринку;− зміна структури і розміру інвестицій у розробку, виробництво і збут продукції;− зміна структури й обсягів коопераційних постачань при виробництві продукції і цін на комплектуючі вироби і складу обранихпостачальників;− зміна системи стимулювання постачальників;− зміна структури імпорту і видів імпортованої продукції.Слід зазначити що в межах тарифного регулювання, згідно Закону України №27175а–15 від 23.06.05 ставки ввізного мита були знижені з50% до 10% на побутові холодильники місткістю понад 340 л (код УКТ ЗЕД 8418 21 10 00).У березні 2008 року Україна впровадила антидемпінгове мито на китайські й турецькі холодильники строком на п'ять років. Відповідно дорішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, товари основних імпортерів китайських холодильників в Україні - компаній SamsungElectronics і LG Electronics - обкладатися митом не будуть тому що, за рішенням комісії, за час проведення розслідування ці компанії"здійснювали імпорт в Україну не за демпінговими цінами".Протягом п'яти років в Україні буде діяти антидемпінгове мито для імпортерів побутових холодильників і морозильників із КНР у розмірі135,45%, з Туреччини - 97,71%. Згідно даних "Норду", з 2003 по 2006 рік турецькі й китайські холодильники реалізовувалися на ринку на 20-84% дешевше аналогічних вітчизняних. Обсяг демпінгового імпорту холодильників в 2006 році збільшився в порівнянні з 2003 роком на1387%. Дії імпортерів не спричинили зниження ціни на продукцію "Норду", але на 45% скоротили реалізацію на внутрішньому ринку.Компанії Samsung Electronics і LG Electronics вважають що їх продукція не є конкурентами компанії "Норд", тому що їхня продукціяналежить до більше дорогого сегмента. Середня роздрібна ціна холодильників "Норд" становить 324 долари, холодильників Samsung - 507доларів. За даними операторів ринку, сьогодні холодильники Samsung і LG займають в одиницях продукції до 15,5% ринку. В той же часприсутність на ринку холодильників "Норд" скоротилося протягом трьох років з 30% до 12%.Китайські і турецькі виробники дешевих холодильників займають сьогодні не більше 4% ринку і будуть швидко заміщені аналогічноювітчизняною продукцією. Скоріш за все введення антидемпінгового мита на турецькі й китайські холодильники не зможе істотно вплинути наситуацію на ринку. За даними операторів, ємність вітчизняного ринку холодильників становить близько 1,6 млн. штук, або 800 млн. доларів уроздріб [3].АТ „Норд” завершило 2008 рік з чистим збитком у розмірі 42951 млн. грн., тоді як за підсумками 2007 року його чистий прибутокстановила 13416 млн. грн. Кабінет Міністрів України 18 березня 2009 року схвалив законопроект про скасування 13%-ї цільової надбавки доввізного мита на імпортні товари, яка вступила в силу з 6 березня 2009 року, за винятком легкових автомобілів і холодильників [5].Наведені зміни до законодавчої бази щодо регулювання на ринку холодильників, відображають характер постійних змін до мита, якимобкладаються побутові холодильники. На цьому фоні у зв’язку із зниженням обсягів збуту було використані заходи нетарифного регулювання.Мито закладено в ціну продукції, яку імпортовано. Але за високі антидемпінгові мита зростає „сіре” ввезення побутової техніки.За даними Держмитслужби України за 11 місяців 2009 року обсяг ввезення побутової техніки: холодильників, телевізорів, пральних машинта ноутбуків скоротилося більш ніж у 2 рази − з 3,919 до 1,393 тис. од. Це призвело до скорочення надходжень до бюджету − з 840 тис. грн. до477 тис. грн.[6]. На основі даних Держмитслужби України обсяг імпорту-експорту холодильників відображено на рис.2.Через 6 місяців 7 вересня 2009 року тимчасова 13% надбавка втратила чинність. Але, як бачимо з рис.2, заходи митно-тарифного танетарифного регулювання не покращили показники ринку холодильників. Експортно-імпортні операції скоротилися майже в 2 рази. Усукупності з кризовими явищами в економіці, падінням виробництва, в цілому конкурентоспроможність знизилася.Висновки та перспективи наукових досліджень. Запропоновані антидемпінгові заходи на українському ринку холодильників ведуть доусунення конкуренції з боку національного виробника. Необґрунтоване зниження мита, введення тимчасових ставок мита, які суперечатьправилам СОТ, негативно відбилися на ринку побутової техніки в цілому, сприяючи посиленню „сірого” імпорту. У перспективі через 3-5 роківавтор досліджуватиме вплив антидемпінгового мита на стан ринку холодильної техніки в Україні.281

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010500000450000400000350000300000250000200000150000100000500000239319147548312032180028392621196178470956179873166677805412004 2006 2007 2008 10 мес.2009імпортекспортРис. 2 − Імпорт та експорт холодильників, тис. дол. СШАСПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. World Tariff Profiles 2008. Публікація СОТ. Режим доступу: www.wto.org2. http://delo.ua/news/30694/3. http://kharkov-terminal.com.ua/news/740/4. Должанський І.З., Загорна Т.О. Конкурентоспроможність підприємства: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. –384 с.5. З початку року виробництво холодильників на донецькому Норд впало на 80% // Корреспондент. – 19 березня 2009.6. http://www.customs.gov.ua/dmsu/control/uk/indexРЕЗЮМЕРассмотрены меры тарифного и нетарифного регулирования на рынке холодильников. Приведен алгоритм анализа конкурентоспособности.Проведена оценка конкурентоспособности холодильников и предложены решения по ее повышению.SUMMARYThe considered measures tariff and non-tariff of the regulation on the market refrigerator. The broughted algorithm of the analysis to competitiveness. Theorganized estimation to competitiveness refrigerator and is offered decisions on its increasing.РЕЗЮМЕРозглянуто заходи митно-тарифного та нетарифного регулювання на ринку холодильників. Наведено алгоритм аналізуконкурентоспроможності. Проведено оцінку конкурентоспроможності холодильників та запропоновані рішення, щодо її підвищення... ДИСБАЛАНСЫ РАЗВИТИЯ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ РЕГИОНАМорозова О.В., ассистент кафедры МиНЭ УО «Белорусский торгово-экономический университет потребительской кооперации», г. Гомель⋅Введение. В условиях глобализации чрезвычайно важно иметь не только конкурентоспособные технологии и фирмы, но, главное,регионы, способные принять эти технологии и фирмы. Экономическая мощь государства определяется не столько валовыми объемамипроизводства и природными запасами, сколько зависит от эффективной управленческой деятельности инновационным потенциаломтерритории, поскольку инновации, охватывающие всю мировую экономику, создаются в относительно небольшом количестве сильнозамкнутых локальных систем. Таким образом, уже на микроуровне регион выступает и как субъект права (выполняет функциигосударственного регулирования), и как объект статистического наблюдения, экономического анализа и прогнозирования.Вопросы по созданию инструментов воздействия на региональное экономическое развитие в условиях современного этапатрансформационных преобразований в научной литературе изучены недостаточно: существует проблема решения возникающих дисбалансов вэкономическом развитии региона, определения направлений формирования, в т. ч. финансирования, его устойчивого экономического развития.Основная часть. В целом, структура региона может рассматриваться с различных точек зрения: экономической, социальной,духовной, ресурсной, институциональной и т. д. Как отмечает академик А.Г. Гранберг, «полиструктурность, т. е. множественность структурнойорганизации, является качественным свойством региона» [1, с.96]. Экономическая система – это система общественного производства [2,с.917], что верно и для регионального уровня (региональной экономической системы). Составной частью экономической системы являетсяхозяйственный механизм [3, с.594; 4, с.20], предметом науки о котором, согласно Ю.М. Осипову, является «организация общественного(именно общественного, т. е. присущего «целому» обществу, а не, скажем, отдельному человеку или какой-либо ячейке общества, например,предприятию) производства, … рассматриваемая как бы изнутри, сама по себе и для себя – как организация организации, а иначе – какмеханизм» [5, с.3]. Ю.М. Осипов отмечает, что «механизм – не просто организационная, но непосредственно организующая система» [5, с.22],другими словами, хозяйственный механизм «встроен в систему общественного хозяйства, воплощен в ней и ею выражен» [5, с.61].Хозяйственный механизм, «основанный на всеобщем обмене потребительскими благами, сопровождаемом определением их относительнойстоимости (ценности), т. е. оценками, суть экономический механизм» [5, с.351]. Ю.М. Осипов отмечает, что «механизм всегда естьсовокупность механизмов, т. е. подмеханизмов» [5, с.23], подразумевая и отдельные части механизма, и качественно особые механизмы вмеханизме, реализующие свои специфические цели.Мы разделяем точку зрения А.Г. Гранберга, который считает, что схема функционирования региона (регионального экономическогомеханизма) должна включать, как минимум, три взаимосвязанных блока: «экономика», «население», «природная среда» [1, с.96]. Регион намикроуровне и есть исходный элемент устойчивого развития в условиях глобализации. Уже на этом уровне отчетливо прослеживаетсявзаимосвязь блоков «экономика», «население», «природная среда» и именно здесь формируются особенности национального развития страны вцелом. Согласно методологии теории хозяйственного механизма Ю.М. Осипова, механизм развития, также как и механизм функционирования,относится к «качественно особым механизмам в механизме» [5, с.23]. Необходимо отметить, что, несмотря на разнообразные представления офункционировании региона, специальное направление о механизме его развития еще только складывается (работы Я.М. Александровича, А.В.Богдановича, Т.С. Вертинской, Е. Ивановой, Ф.Л. Быка и В.Г. Китушина, П.Г. Никитенко, В.С. Фатеева и др.). Объединяет указанныеисследования соответствие принципам теории устойчивого развития.© Морозова О.В., 2010282

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010На наш взгляд, экономический механизм устойчивого развития региона в условиях экономической трансформации представляет собойединство релевантных составляющих: определение дисбалансов воспроизводственных отношений взаимосвязей региона и воздействие напроцессы формирования устойчивого экономического развития.С финансовой точки зрения эффективность решения проблем устойчивого экономического развития региона заключается не только визыскании необходимых для этого денежных ресурсов и их эффективном инвестировании, но, в первую очередь, определении региональнойспецифики выделенной проблемы (сравнение изменений индикаторов со среднереспубликанским значением в статике и динамике), вкладарегиона в ее проблематичность с целью приоритетности принимаемых действий по решению, поскольку позволяет определить комбинациюфакторов-проблем: угроз устойчивому экономическому развитию (болевых точек) региона и соответственно преимуществ (точек роста).Сущность региональной специфики проявляется в том, что процессы воспроизводства осуществляются в конкретных условиях, т. е. науровне региона моделируются основные макропроцессы, которые влияют на республиканское позиционирование страны в мировомсообществе. Отслеживать и выявлять приоритетность проблем следует местным органам власти. Данный подход позволяет определить группыфакторов-проблем, структурировать возникающие дисбалансы в экономическом развитии региона (рисунок 1) и целенаправленновоздействовать на их решение.Группыкомбинации проблемВоздействие на развитиеэкономической системы страныРегиональное значение всравнении со средним по странеУгроза Дестабилизирующее (-) Хуже (-; -)Опасность Дестабилизирующее (-) Лучше (+)Благоприятствование Стабилизирующее (+) Хуже (-)Преимущество Стабилизирующее (+) Лучше (+; +)Рис. 1. Схема структурирования по группам факторов-проблемВ частности, по итогам оценки устойчивого экономического развития Гомельской области за период 1990–2008 гг. определенакомбинация факторов-проблем и в качестве примера приведем группировку «угроз» устойчивому экономическому развитию – это терегиональные проблемы, которые создают и усугубляют дестабилизирующие развитие национальной экономики (таблица):«Население – экономика». 1. Сокращение населения региона по демографическим и социальным причинам: непривлекательностьусловий проживания, более низкое качество жизни, чем в целом по стране, в первую очередь, связанное с уровнем системы здравоохранения,образом жизни. 2. Уменьшение населения, обеспечивающего предложение рабочей силы для производства товаров (работ, услуг),способствующее увеличению доли неработоспособного населения (рост расходов на социальную помощь), демографической нагрузке наэкономическую систему. 3. Снижение числа потенциальных потребителей рынка товаров и услуг по причине сокращения периода послепенсионноговозраста.«Население – природа». Рост отходов потребления способствует загрязнению окружающей среды и увеличению расходов на ихутилизацию.«Экономика – население». 1. Проблема высокой степени износа основных фондов при недостаточных объемах инвестиций, чтоспособствует снижению эффективности работы организаций, повышению риска аварийности, ухудшению имиджа региона. 2. Посколькупоказатели инновационного развития организаций региона не представлены в региональной статистике за анализируемый период, определимпроблему «низкого уровня инновационного развития организаций Гомельской области» на основании следующих выводов. Согласноакадемику А. Татаркину в 1990 г. в СССР 68% предприятий в той или иной степени проводили НИОКР, за период с 2002 г. по 2007 г. в целомпо Республике Беларусь уровень инновационной активности промышленных организаций вырос с 13,9% до 17,8%, по области с 11,9% в 2004 г.до 13,6% в 2007 г.; удельный вес инновационной продукции в общем объеме отгруженной снизился по Республике Беларусь с 20,7% в 2004 г.до 14,5% в 2007 г., по области составил 7,5% в 2005 г. и 8,7% в 2006 г. 3. Уменьшение конкурентоспособности продукции (работ, услуг). 4.Сокращение мотивации производительности труда. 5. Снижение эффективности использования капитала организаций региона. 6. Низкийуровень развития сферы услуг и строительства, отрасли сельского хозяйства.Таблица 1Комбинация проблем Гомельской области группы «угроза», по итоговым значениям 2008 г.№КонстатацияПодтверждение проблемыпроблемы 1990 1995 2000 2005 2006 2007 2008«население – экономика»1 Миграционная убыль населения, чел.Республика Беларусь -6606 7154 12131 1949 5626 4676 8145Гомельская область -40674 1402 2353 -1669 -1846 -2065 3052 Рост условного коэффициента депопуляции, разРеспублика Беларусь 0,77 1,32 1,44 1,57 1,43 1,28 1,24Гомельская область 0,80 1,32 1,46 1,58 1,49 1,32 1,272 Низкий уровень ожидаемой продолжительности жизни при рождении, летРеспублика Беларусь 71,1 68,6 69,0 68,8 69,4 70,3 70,5Гомельская область 71,6 68,5 68,5 68,5 68,8 69,5 69,82 Снижение уровня экономической активности населения в трудоспособном возрасте, %Республика Беларусь 90,2 79,8 77,7 73,0 73,6 74,8 76,8Гомельская область 97,0 78,2 76,6 71,1 71,5 72,0 73,52 Снижение численности занятых в экономике, приходящихся на 1 пенсионера, разРеспублика Беларусь 2,17 1,66 1,69 1,68 1,70 1,73 1,77Гомельская область 1,98 1,50 1,59 1,59 1,61 1,61 1,66«население – природа»2 Увеличение вывоза твердых коммунальных отходов автомобильными транспортными средствами специального назначения с территории городов ипоселков городского типа, м³ на 1 город. жителяРеспублика Беларусь 1,41 1,30 1,40 1,99 2,12 2,05 2,23Гомельская область 1,27 0,74 1,27 1,82 2,23 1,91 1,90«экономика – население»1 Не достигнут уровень 1990 г. по объему платных услуг населению, %Республика Беларусь - 36,0 54,2 92,9 103,3 115,2 131,2Гомельская область - 34,0 43,1 71,1 80,2 86,9 97,82 Не достигнут уровень 1990 г. по объему продукции сельского хозяйства, %Республика Беларусь - 73,6 71,4 89,3 94,7 98,9 107,4Гомельская область - 66,7 62,9 83,6 87,6 91,5 99,62 Достижение уровня 1990 г. объема инвестиций в основной капитал только в 2006 г., %Республика Беларусь - 39,1 52,3 93,8 123,9 143,9 177,7283

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Гомельская область - 38,4 48,3 85,7 120,7 132,4 158,32 Снижение рентабельности активов организаций, %Республика Беларусь 7,0 3,7 4,3 4,4 4,0 5,6Гомельская область 7,3 5,3 5,8 5,3 3,7 4,72 Рост удельного веса убыточных организаций промышленности, %Республика Беларусь 11,6 18,4 5,5 16,4 13,7 11,6Гомельская область 6,2 12,6 18,7 9,3 18,0 15,4 19,02 Степень амортизации (износа) основных средств (на начало года) увеличивается, %Республика Беларусь 39,1 49,2 50,9 50,7 48,6 -Гомельская область 41,8 46,6 52,4 51,9 50,0 -1 Рост уд. веса материальных затрат в структуре затрат на производство продукции (работ, услуг), %Республика Беларусь 66,8 68,4 63,5 63,0 65,4 66,9Гомельская область 68,6 71,5 67,2 68,0 71,6 73,31 в т. ч. организаций промышленностиРеспублика Беларусь 75,0 73,1 74,0 71,9 72,3 74,9 76,2Гомельская область 75,9 74,3 75,9 73,0 75,2 78,6 80,02 Превалирование роста затрат на тысячу рублей продукции промышленности, в % к пред. г.Республика Беларусь 0,2 11,5 0,5 -0,9 0,7 2,2 -2,1Гомельская область 1,3 17,2 -2,1 2,3 2,9 7,3 -0,6Примечания: 1. «№» – комбинация «фактора-проблемы»; 2. Данные показателя «Миграционная убыль населения» по стране в целом и регионав частности не сопоставимы по причине отсутствия регионального значения «международной миграции», однако, важно показать, чтоприезжающие в страну люди едут не в Гомельскую область.ПРОДОЛЖЕНИЕ ТАБЛИЦЫ1 Снижение удельного веса расходов на оплату труда в структуре затрат промышленности, %Республика Беларусь 11,2 7,7 10,4 11,8 12,3 11,4 11,1Гомельская область 9,7 7,2 9,1 9,5 10,0 8,8 8,41 Низкий уровень ввода в действие жилых домов, на 1000 нас.Республика Беларусь 518 191 353 387 420 481 527Гомельская область 500 169 305 334 354 422 4692 Низкий уровень ввода в действие квартир, на 1000 нас.Республика Беларусь 8,5 2,7 3,9 4,4 4,7 5,5 6,2Гомельская область 8,5 2,6 3,4 3,6 4,3 4,8 5,9«экономика – природа»1 Низкий уровень улавливания загрязняющих веществ, отходящих от стацион. источников к общему количеству загрязняющих веществ,отходящих от стацион. источников загрязнения, %Республика Беларусь 77,3 80,2 87,5 87,8 86,6 86,4 86,5Гомельская область 66,1 70,8 67,5 68,0 64,2 67,5 69,81 Низкий уд. вес использованных (утилизированных) загрязняющих веществ, уловленных пылегазоочистными установками в общем количествеуловленных (обезвреженных) вредных веществ, %Республика Беларусь 85,4 86,8 91,9 90,7 90,8 90,1 89,1Гомельская область 53,4 64,8 53,5 48,8 58,9 50,3 50,52 Снижение степени освоения расчетной лесосеки, %Республика Беларусь 90,4 82,6 61,7 72,5 74,6 79,4 68,5Гомельская область 92,3 87,1 60,5 68,7 66,3 75,7 70,4«природа – экономика»1 Загрязнение больше половины территории региона цезием-137, по состоянию на 1.01.2009 г., %Республика Беларусь 19,8Гомельская область 64,12 Снижение площади особо охраняемых природных территорий, % к обшей территорииРеспублика Беларусь 8,3 7,6 -Гомельская область 6,9 5,2 -2 Сокращение площади сельскохозяйственных земель, тыс. гаРеспублика Беларусь 9415 9339 9258 9012 8985 8968 8945Гомельская область 1444,2 1440,4 1435,1 1391,7 1389,9 1381,9 1380,82 Снижение доли рекультивированных земель в общей площади нарушенных, %Республика Беларусь 10,8 9,3 7,0 4,8 5,0 4,8 2,1Гомельская область 2680 га 1031 га 9,9 7,9 9,07 2,5 4,22 Рост погибших лесных насаждений, на 1 чел. м²Республика Беларусь 0,12 0,61 0,84 1,25 0,56 0,51 0,62Гомельская область 0,26 0,84 0,56 1,76 1,04 0,62 0,822 Увеличиваются потери воды при транспортировке, тыс. м³ на 1 чел.Республика Беларусь 8,1 8,9 11,7 10,4 11,1 11,4 13,5Гомельская область 7,9 10,9 9,4 9,8 11,7 11,9 11,6«природа – население»1 Больше половины населения проживает в зонах радиоактивного загрязнения, тыс. ч.Республика Беларусь - 1626,0 1565 1321,7 1313,2 1308,6 1304,7Гомельская область - 1258,2 1211 1018,0 1013,2 1012,1 1012,02 Рост заболеваемости новообразованиями, на 100000 чел.Республика Беларусь 477 599 700 990 990 1011 1026Гомельская область 582,3 729,3 833,6 1101,1 1147,9 1137,4 1212,92 Рост заболеваемости населения злокачественными новообразованиями, на 100000 чел.Республика Беларусь 264 299 329 367 374 402 411Гомельская область 255,1 316,4 346,9 392,8 408,7 431,7 450,12 Рост смертности населения от новообразований, на 100000 чел.Республика Беларусь 173,5 192,3 195,6 190,0 189,2 187,3 190,2Гомельская область 166,3 194,9 194,5 194,2 192,5 191,2 200,1284

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010«Экономика – природа». 1. Снижение защитных мер по нивелированию последствий загрязнения атмосферного воздуха, создающегоугрозу здоровью населения, в целом качеству жизни. 2. Недостаточное использование резервов экономики в области лесопереработки, привыявлении которых следует учитывать критерии теории устойчивого развития.«Природа – экономика». 1. Проблема последствий долговременного радиоактивного загрязнения на все сферы жизнедеятельностичеловека, в т. ч. исключение из оборота земель, загрязненных радионуклидами. 2. Необходимость оптимизации землепользования и,соответственно, совершенствования АПК региона. 3. Нарушение экологического равновесия, снижение эффективности мероприятий посохранению биоразнообразия. 4. Проблема совершенствования инфраструктуры водообеспечения, уровня применяемых технологий.«Природа – население». 1. Проблема последствий долговременного радиоактивного загрязнения на здоровье человека, в т. ч. на егорепродуктивное качество. В области 19,4% (2007 г.), проживающих в зонах радиоактивного загрязнения – дети. 2. Рост уровня заболеваемостинаселения новообразованиями, в т. ч. злокачественными, свидетельствующий о недостаточной эффективности мероприятий по снижениюданного вида заболеваемости.В условиях ограниченности бюджетных ресурсов вопросы направленности расходов становятся чрезвычайно актуальными инеобходим метод «поддержки принятия решений», суть которого заключается в определении степени приоритетности проблем. В качествекритериев приоритезации проблем устойчивого экономического развития региона в рамках каждой из групп, в т. ч. взаимосвязей, предлагаемиспользовать:• количество системных связей каждой проблемы с другими проблемами взаимосвязи, группы;• сроки ожидаемого эффекта от решения.Рис. 2. Структурная схема проблем взаимосвязей «население – экономика», «население – природа», «природа – население» Гомельской областиДругими словами, это определение проблем, способных снизить дестабилизацию в более короткие сроки, чем решение других проблем(не менее важных, также требующих тщательной проработки и взвешенности). Так, выполнение решения о проблеме депопуляции займет влюбом случае более долгий срок, чем воздействие с этой же целью (увеличение работоспособного населения) на уровень экономическойактивности. Но это не означает, что не должны решаться «долгосрочные» проблемы, а наоборот, они требуют разработки долгосрочныхпрограмм и прогнозов. Приоритетные проблемы – это те проблемы, которые образовались в настоящий момент, в том числе и за счет проблем,требующих «долгосрочного» решения и воздействие на которые уже в настоящий момент принесет положительный эффект, включаяэкономический, но для закрепления которого в будущем необходимы долгосрочные программы, учитывающие все дестабилизирующиефакторы.Очередность решения проблем группы «угроза», как «платформы» дестабилизации устойчивого экономического развития Гомельскойобласти, определена следующим образом:1) увеличение объемов инвестиций в основной капитал;2) нивелирование последствий радиоактивного загрязнения территории для проживающего населения;3) обеспечение экологического равновесия.Результаты применения данного подхода в рамках отдельной взаимосвязи представлены на рисунке 2 и позволяют определитьдисбалансы в развитии экономической системы региона, и точки воздействия – рассматривая по восходящей, в обратной последовательности.285

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Заключение. В качестве направлений нивелирования системных проблем Гомельской области в условиях влияния мировогофинансового и экономического кризиса на экономику региона целесообразно:– повысить экономическую, в т. ч. финансовую, самостоятельность местных бюджетов с учетом принципа субсидиарности вовзаимосвязях республиканского и региональных бюджетов, улучшить качество планирования регионального бюджета, определить за бюджетоминновационные и инвестиционные функции за счет закрепления части налоговых доходов от внешнеэкономической деятельности организацийрегиона и увеличения размера инновационного фонда;– с точки зрения рекомендаций распределения статей расходов бюджета интенсифицировать мероприятия, ориентированные наподдержку предпринимательской деятельности, что позволит диверсифицировать структуру экономики региона, поддержку реального сектораэкономики с помощью мероприятий, направленных на повышение инновационной активности организаций, привлечение науки в качествеобеспечения развития; оптимизацию расходов, связанных с осуществлением функционирования региона; усиление мер по охране окружающейсреды региона.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Гранберг, А.Г. Основы региональной экономики : учебник / А.Г. Гранберг. – 4-е изд. – М. : ГУ ВШЭ, 2004. – 495 с.2. Большой экономический словарь / под ред. А.Н. Азрилияна. 4–е изд. доп. и перераб. – М. : Институт новой экономики, 1999. – 1248 с.3. Большая экономическая энциклопедия. – М. : Эксмо, 2007. – 816 с.4. Никитенко, М.В. Социально-экономическая эффективность и хозяйственный механизм региональной экономики: Метод. аспекты : автореф.дис. … д-ра экон. наук : 08.01.01 / М.В. Никитенко. – Минск, 1990.5. Осипов, Ю.М. Основы теории хозяйственного механизма / Ю.М. Осипов. – М. : Изд-во МГУ, 1994. – 368 с.РЕЗЮМЕАвтором статьи предложена структуризация выявленных в процессе оценки проблем устойчивого экономического развития региона,основанная на использовании метода «поддержки принятия решений» (определение степени приоритетности проблем).РЕЗЮМЕАвтором статті запропонована структуризація виявлених у процесі оцінки проблем стійкого економічного розвитку регіону, заснована навикористанні методу "підтримки прийняття рішень" (визначення ступеня пріоритетності проблем).SUMMARYThe author of article proposes structurization of the problems of sustainable economic development in the region it is based on the use of the «decisionsupport» method (prioritization of problems).ІСТОРИЧНА РЕТРОСПЕКТИВА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТОВАРНИХ ОПЕРАЦІЙ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНИХТЕХНОЛОГІЙМуравський В.В., аспірант кафедри обліку у виробничій сфері Тернопільського національного економічного університету ⋅Постановка проблеми. Глобалізація наблизила суспільство до логічної межі, за якою критично необхідне для подальшого розвиткуекономіки адекватне облікове відображення наслідків глобальних перетворень у всіх сферах діяльності людини. На зміну промисловомувиробництву у глобальному становленні економічно-розвинутих держав уже давно прийшла епоха, коли основна частка валового внутрішньогопродукту залежить від обсягу, своєчасності оброблення та зручності передавання для ефективного використання соціально-економічноїінформації. Значна частина інформаційної сфери економіки так чи інакше пов’язана з бухгалтерським обліком, який є основним генераторомсоціально-економічної інформації. Одним із важливих чинників глобалізації, який впливає на бухгалтерський облік є науково-технічнийпрогрес. Розвиток науки й техніки передбачає впровадження комп’ютерних та інформаційних технологій в економіку та суспільство.Аналіз останніх досліджень та постановка завдання. Вплив інформаційних технологій на систему обліку пов’язують ізавтоматизацією облікової роботи. Великі підприємства і організації змушені утримувати значний штат бухгалтерів, працівників внутрішньогоаудиту і контролю, служб економічного аналізу, користуватися послугами зовнішнього аудиту, що призводить до значних адміністративнихвитрат та фінансових санкцій за виявлені контролюючими органами порушення, які виникли з вини персоналу підприємства тощо. Вирішенняцієї проблеми, особливо в часи кризи, деякі підприємці знаходять у суттєвому обмеженні участі людини а облікових та суміжних внутрішньоорганізаційнихпроцесах.Зменшення кількості працівників в умовах й так завантаженого роботою облікового відділу жодним чином не сприятиме ефективнійорганізації та веденню обліку на господарюючому суб’єкті. Сподівання на вирішення проблеми шляхом автоматизації обліку, як показуєпрактика, не виправдовують себе. Традиційні засоби автоматизації практично вичерпали свій ресурс і не приносять бажаного ефекту відскорочення трудомістких ділянок облікової роботи. Крім того, управлінський апарат підприємства в більшості складається з спеціалістівтехнологів,які в прийнятті управлінських рішень досить часто ігнорують незрозумілу для них специфічну облікову інформацію. Томуактуальним стає переорієнтація з часткової на повну автоматизації окремих облікових функцій та висококваліфікована підготовка обліковихпрацівників.Викладення основного матеріалу. Питання автоматизації актуальні з часів Середньовіччя. Ще відомий філософ, митець, винахідникЛеонардо да Вінчі намагався «обчислити» природу людини, проникнути у секрети будови «людського механізму». Френсіс Бекон відвертовказав мету такого обчислення, висловив думку, що той, хто до кінця зрозуміє людську природу, створений для влади. А німецький філософГотфрід Лейбніц, засновник математичної логіки та механістичного підходу до розуміння людини, у своїх працях „Міркування про метафізику”(1686) та „Нові досліди про людське розуміння” (1705) пішов ще далі в баченні можливості повної автоматизації діяльності людини, вінпередбачав часи, коли сам процес пізнання, здійснення управління людьми, творчого мислення можна буде повністю алгоритмізувати,перетворити на своєрідне обчислення, що дозволило б отримати істину майже автоматично [1, c.57].З моменту виникнення засобів обчислювальної техніки постало питання про необхідність змін в обліковій системі. Ще у 70-тих рокахХХ століття В.І. Ісаков, В.І. Подольський та інші обґрунтували виникнення таблично-автоматизованої форми обліку, в якій засобом обробкиінформації виступали електронно-обчислювальні машини. Проте, з часом, почали проявлятися певні недоліки практичної організаціїавтоматизованого обліку на підприємствах. Зокрема В.І. Ісаков зазначав, що автоматизуються лише розрізнені ділянки облікових робіт безвзаємного зв'язку, не змінюється система документування операцій, не всі стадії автоматизуються, не вносяться суттєві зміни до методології таформи планово-облікових робіт, створюється технологічна несумісність електронно-обчислювальних машин з діючою системою обліку [2. с,23].Частково проблема була вирішення коли на зміну великим прийшли малі ЕОМ та персональні комп’ютери, масове використання якихна усіх етапах опрацювання економічної інформації дозволило створити автоматизовані системи управління (АСУ) та автоматизовані системиуправління підприємством (АСУП). В таких умовах таблично-автоматизована форма обліку трансформувалася в комп’ютерну. Автоматизованісистеми управління передбачали використання не лише ЕОМ, які були об’єднані в мережі, а й інших технічних засобів, приєднаних до ЕОМ,для реєстрації первинної інформації в місцях її виникнення.Ще 40 років тому проф. М.Т. Барановський писав, що в якості технічних засобів збору інформації варто більш широко залучатирегістратори виробництва РП-3; для виміру – лічильники, вимірювально-вагові пристрої, годинники; для реєстрації господарських операційдрукарські машинки Оптима-527, «Москва», «Україна», агреговані з приставкою ППЛ, сумувальні машини Аскота-117, Аудит-636 та ін.,© Муравський В.В., 2010286

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010бухгалтерські машини АСКОТА-170П, фактурні машини ВА-354П, ЭФА-343; для дистанційного друку – телетайпи СТ-35, фототелеграфи«Ладога», «Арфа», «Призма», «Нева» та радіотелетайпи, телефони, та навіть, що особливо цікаво, космічні супутники [3, с.18-25]. М.Т.Барановський був першим, хто передбачав необхідність змін в обліковій системі під впливом новітніх, як на 70-ті роки, інформаційнихтехнологій.Л.М. Полковський, досліджуючи проблеми використання технічних засобів в обліку, прийшов до висновку, що автоматизація обліковихфункцій в АСУ завжди була і в майбутньому буде пов’язана з розподілом робіт між людиною та машиною у процесі їх взаємодії [4, с. 5-6].Сучасні інформаційні технології спрямовані не стільки на зменшення трудомісткості обробки інформації, скільки на спрощення діалогу в будьякійлюдино-машинній системі. Як відмічають А.М. Кузьмінський, Ж.Б. Бонєв, В.І. Смолянінов здійснення автоматизованого обліку повиннезабезпечувати в діалоговому режимі вирішення облікових завдань [5, с.162]. На сучасному етапі розвитку обліку із використаннямінформаційних технологій на думку більшості науковців виникла потреба у формуванні діалогової системи обліку, яка пов’язана з електроннимдокументуванням фактів господарської діяльності та безпаперовим представлення підсумкової інформації у зручній для користувачів формі.А.М. Кузміньский перший з українських вчених, які займалися питаннями побудови на основі інформаційних технологій системиобліку як середовища прийняття управлінських рішень у багаторівневій структурі управління підприємством. Йому належить думка пропершочерговість впливу потреби користувачів у обліковій інформації на методологічну структуру системи обліку, яка формує цю інформацію.Забезпечення обліковою інформацію апарат менеджменту передбачає нову організацію облікової системи на базі інформаційних технологій.А.М. Кузьмінський був прихильником побудови системи обліку з врахуванням ринкової економіки, надавав суттєвого значення обліку якфункції інформаційного забезпечення різних ієрархічних рівнів в управлінському апараті підприємства, вбачав пріоритетними машинніпроцедури над обліковою інформацією. Його фундаментальні дослідження щодо взаємодії облікової та управлінської систем з використанняммікро-ЕОМ набули великого поширення в Радянському Союзі і стали базою на шляху до формування української бухгалтерської думки [6,с.21].Першим з вчених, хто обґрунтував організацію бездокументного обліку як складової електронного документообігу, є В.І. Подольський[7, с.17]. Продовжував дослідження електронного документообігу В.Ф. Палій, який під поняттям «первинний облік» розуміє «процесспостереження фактів економічної діяльності, їх вимірювання і реєстрацію у визначених символах на машинних носіях інформації, якіпередаються до бази даних облікової системи» [8, с. 209]. В.Г. Макаров зазначав, що технічні засоби збору та фіксації даних дають можливістьреєструвати факти господарської діяльності на машинних носіях без участі людини. Зведена в базі даних підсумкова інформація оформляєтьсяу вигляді машинограм, які виступають первинними документами [9, с.109]. Тобто при здійсненні повністю автоматизованого первинногообліку первинні документи не створюються.Професори З.В. Кір'янова і А.Д. Трусов пояснюють практичну можливість бездокументного обліку. Вони пишуть: «Під первиннимобліком слід розуміти не тільки єдину систему збору, виміру, реєстрації, але і систему первинної обробки вихідної інформації, оскільки весьцей процес до видачі конкретної первинної інформації з різних об'єктів управління знаходиться у безпосередньому взаємозв'язку і розриватийого в умовах автоматизованої обробки інформації навряд чи буде правомірним» [10, с.88].Ф.Ф. Бутинець, доводячи, що «коли операції автоматизовані, стандартні умови введені в програму ЕОМ, яка управляє виробничимпроцесом, будь-яке відхилення від стандартів виявляється моментально, а поправки вносяться у процесі роботи» [11, с. 249] програмоюавтоматично, визнає повністю автоматизоване здійснення оперативно-технічного обліку витрат за попередньо розробленими нормами інормативами та прийняття управлінських рішень оперативного характеру без участі людини. Жодні сигнальні документи, які б засвідчуваливідхилення від норм, не складаються, оскільки облікова інформація не демонструється працівникам та автоматично подається в системууправління виробничим процесом.В.Ф. Палій та Я.В. Соколов зазначають, що на практиці документом визнається носій інформації, представленої і закодованої виключнона природній мові [12, с.167]. Тому з позиції теорії бухгалтерського обліку електронний масив даних визначається документом з певнимприпущенням та на практиці можна говорити про бездокументний облік в умовах повної автоматизації первинного обліку.С.І. Сіняк був одним із перших, хто розглядав можливість повної автоматизації облікових робіт та впровадження виключноелектронного документообігу в процесі управління підприємством. Ще у 1986 він висловив думку, що певна частина облікових даних можебути зібрана і внесена для обробки в комп’ютер без безпосередньої участі людини, внаслідок чого відбувається зменшення витрат на утриманняоблікового персоналу перш за все торгівельної, як провідної в плані впровадження інформаційних технологій, діяльності” [13, с.31-32].С.І. Сіняк всі операції над обліковими даними поділив на три групи. До першої групи він відносив: збір первинних даних, реєстраціюзамовлень, розрахунок необхідності в матеріалах, ведення інвентаризаційних відомостей, оформлення прийому товарів та їх доставку допокупця, здійснення та оформлення розрахунків з постачальниками та замовниками, виписку з рахунків, розрахунки по заробітній платі тазаборгованості перед бюджетом, формування звітності.До другої групи відносяться: визначення та становлення цін, вибір постачальників та замовників, короткотермінове прогнозування,поточне управління кадрами. До третьої – довготермінове прогнозування, вибір номенклатури товарів та продукції, розроблення фінансовоінвестиційноїполітики, здійснення кадрової політики.Операції першої групи, на думку автора, можуть бути повністю автоматизовані, другої – підлягають частковій автоматизації ізнезначною участю працівників, а операції третьої групи потребують безпосереднього виконання людиною, яка використовує комп’ютер в ролідопоміжного інструмента управлінської діяльності. Таким чином саме С.І. Сіняк намагався встановити межі повної автоматизації облікутоварних операцій й виділяв стратегічний рівень управління.В сучасних умовах із застосуванням технології радіочастотної ідентифікації, касових терміналів, систем Інтернет-платежів, глобальногопозиціювання може здійснюватися реалізація промислових товарів без участі працівників промислового чи торгівельного закладу. Ці жтехнології в порівнянні з штриховим кодуванням дають грандіозні можливості щодо автоматизації управлінського та фінансового обліку рухутоварів.Технологія безпровідної ідентифікації на відміну від штрихового кодування дозволяє без участі людини отримувати шляхом веденняоперативного управлінського обліку інформацію про місце знаходження товарів в кожний конкретний момент часу. Таким чином автоматичноформується інформація про рівень запасів, популярність того чи іншого товару в покупців, загальна вартість асортименту товарів тощо. Наоснові такої інформації можливо без участі людини розраховувати необхідність в кожному виді товару, а також в разі зменшення запасу докритичного рівня автоматично, навіть не отримуючи підтвердження менеджера, здійснювати замовлення в конкретного постачальниканеобхідної кількості товарів.Проаналізувавши торгівельну сферу підприємництва, можна переконатися, що повна автоматизація певних ділянок обліку тауправління підприємством кардинально змінює відсоткове співвідношення об’ємів ручної та частково автоматизованої роботи людини (табл.1). Таку тенденцію з великою ймовірністю можна прогнозувати й для інших сфер підприємницької діяльності, які в майбутньому все більшебудуть піддаватися впливу науково-технічного прогресу, а значить, і перед ними будуть поставати питання щодо можливої автоматизаціїздійснення обліку та управління.Варто зазначити, що представлений цифровий матеріал не претендує на точність, а умовно відображає історичну тенденціюавтоматизації бухгалтерського обліку та управління. Повна автоматизація обліку та управління звільняє працівників від рутинних ділянокуправлінського й фінансового обліку і, як наслідок, від оперативного управління, що сприяє в повній мірі зосередженню увагивисококваліфікованих працівників на обліково-аналітичному забезпеченні стратегічного управління.Висновок. У даний час можна говорити про повну автоматизацію прийняття управлінських рішень оперативного характеру на основіздійснення управлінського (оперативного обліку) обліку без участі працівників.287

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Таблиця 1Об’єми облікової роботи, які виконуються вручну з використанням ІТ та повністю автоматизовано(тенденція та перспектива)Частково автоматизоване абонеавтоматизоване виробництво35-60 20Повністю автоматизоване виробництвоПовна автоматизація облікуПовнаавтоматизація15оперативногоуправління1025-60 45 35 255-10 30 50 60Оперативнийуправлінськийоблік - оперативнеуправлінняФінансовий облік,тактичний управлінськийоблік - тактичнеуправлінняОбліково-аналітичнезабезпеченністратегічного управління% облікової та управлінської роботи,яка здійснюються працівникамивручну або частково автоматизованоНавіть в далекій перспективі не варто говорити про нівелювання під впливом науково-технічного прогресу обліку в контуріуправлінського процесу. Облік завжди буде залишатися самодостатньою в організаційному та функціональному плані підсистемою управління,що пояснюється необхідністю постійного та своєчасного трансформування методики його здійснення у відповідності до змін навколишньогосередовища, в якому функціонує підприємство. Думки про суттєве зменшення кількості облікових працівників не варто вважати апріорним, атаким, що потребує глибшого дослідження меж автоматизації облікового процесу, а також ролі та функцій бухгалтера у такій системі обліку.Необхідність розгляду процесів впливу інформаційних технологій на систему обліку зумовлені розширенням впливу науково-технічноїреволюції на всі сфери господарської діяльності та формуванням інформаційного суспільства.Теорія та практика обліку є своєрідним прекрасним мікросвітом зі своїм порядком існування, внутрішніми суперечностями тазакономірностями, що перетворюють облікову роботу людини в надзвичайну цікаву та творчу діяльність, яка становить невід’ємну складовуекономіки та суспільства майбутнього. З плином часу відбувається лише трансформація функцій та завдань бухгалтера, проте ні зараз, ні вмайбутньому про зменшення ролі обліку як в підприємницькій, так і в науковій діяльності не може іти й мова.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Сілаєва Т.О. Філософія: курс лекцій / Т.О.Сілаєва. – Тернопіль, СМП „Астон”. – 2000. – 160 с.2. Исаков В.И. Основы проектирование механизации учетно-плановых работ / В.И. Исаков, М.А. Королев. – М.: Статистика, 1965. - 251 с.3. Барановський Н.Т. Экономическая информация в подсистеме учета хозяйственного деятельности / Н.Т. Барановський. – К.: УкрНИИНТИ,1970. – 104 с.4. Полковский Л.М. Автоматизация учета на базе персональних ЭВМ / Л.М. Полковский, С.А. Зайдман, М.Е. Беркович. – М.: Финансы истатистика, 1991. – 192 с.5. Кузьминский А.Н. Хозяйственный учет на базе Микро-ЭВМ / А.Н. Кузминский, Ж.Б. Бонев, В.И. Смоленинов. – М.: Финансы истатистика, 1989. – 255 с.6. Мних Є.В. Розвиток обліку в Галичині (історичні та методологічні аспекти) / Є.В. Мних, В.Є. Швець, І.Й. Яремко. – Львів: Каменяр, 2000.– 208 с.7. Подольский В.И. Информационные системы бухгалтерского учета: Учебник для вузов/ Под ред. В.И. Подольского / В.И.Подольский, В.В.Дик, А.И. Уринцов. – М. Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 319 с.8. Палий В.Ф. Введения в теорию бухгалтерского учета / В.Ф. Палий, Я.В. Соколов. – М.: Финансы, 1979. – 304 с.9. Макаров В.Г. Теоретические основы бухгалтерского учета / В.Г. Макаров. – М.: Финансы, 1978. – 159 с.10. Кирянова З.В. Бухгалтерский учтет в условиях АСУП / З.В. Кирянова, А.Д. Трусов. – М.: Финансы, 1974. – 160 с.11. Бутинець Ф.Ф. та ін. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності „Облік і аудит” вищих навчальнихзакладів. / Ф.Ф. Бутинець, Т.В.Давидюк, З.Ф. Канурна, Н.М. Малюга, Л.В. Чижевська; За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 3-тє вид., доп. іперероб. – Житомир: ПП. „Рута”, 2005. – 480 с.12. Палий В.Ф. АСУ и проблемі теории бухгалтерского учета / В.Ф. Палий, Я.В. Соколов. – М.: Финансы и статистика, 1981. – 224 с.13. Синяк С.И. Безбумажная форма бухгалтерского учета / С.И. Синяк. – М.: Финансы и статистика, 1986. – 80 с.РЕЗЮМЕРозглядається історичні аспекти розвитку думки про автоматизацію обліку. Досліджено вплив обліку та інформаційних технологій нареформацію інформаційного суспільства. Подано авторське бачення місця та ролі інформаційних технологій в автоматизованій системі облікутоварообороту.РЕЗЮМЕРассматривается исторические аспекты развития мысли об автоматизации учета. Исследовано влияние учета и информационных технологий нареформацию информационного общества. Подано авторское виденье места и роли информационных технологий в автоматизированной системеучета товарооборота.SUMMARYHistorical aspects of development of idea about automation of account are described in article. The author considers influence of accounting andinformation technologies on reformation of information society. The author seeing of application the information technology on commodity turnoveraccounting system is given.ІНТЕГРАЦІЙНІ ОСНОВИ ТОРГОВЕЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ЄС З КРАЇНАМИ-ЧЛЕНАМИ ЄАВТНаслідник І.Л., асистент кафедри міжнародних економічних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка ⋅Характерною тенденцією сучасності є зростання кількості регіональних інтеграційних об’єднань, в рамках яких здійснюється більшетретини світових торговельних операцій. Значний інтерес викликає дослідження торгівлі між інтеграційними регіональними об’єднаннями зрізними рівнями інтеграції.Регіональній економічній інтеграції та її зв’язку із зовнішньою торгівлею присвячені праці українських вчених: В. Будкіна,І. Бураковського, А. Гальчинського, Ю. Макогона, А. Мокія, Ю. Пахомова, С. Писаренко, В. П’ятницького, А. Філіпенка, В. Чужикова,© Наслідник І.Л., 2010288

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010О. Шниркова та ін. Вагомий внесок у дослідженні даної проблеми належить таким зарубіжним науковцям, як Дж. Вінер, А. Вінтерс, Р. Вернон,П. Кругмен, Г. Ліненман, С. Ліндер, Б. Олін, М. Познер, С. Полачек, Я. Тінберген, М. Шіфф та ін.Метою даної статті є визначення потенціалу зовнішньої торгівлі ЄС з країнами-членами ЄАВТ на основі аналізу організаційноінституційногомеханізму, динаміки та структури торговельного співробітництва .Країни-члени Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ) є одними з найбільших торговельних партнерів ЄС. ЄАВТ –міжурядова організація, яка заснована 4 січня 1960 р. у м. Стокгольм (Швеція) шляхом підписання Стокгольмської угоди. Основною метоюдіяльності ЄАВТ було створення підґрунтя для лібералізації торгівлі промисловими товарами, продукцією сільського господарства, рибальстваміж країнами-членами цієї міжнародної організації.Кількість країн-членів ЄВАТ змінювалась протягом декількох десятиріч, що було пов’язано з процесом політичної та економічноїінтеграції в Європі. Сучасний склад ЄАВТ був сформований у 1995 р. До неї входять Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія та Швейцарія.Ємкість внутрішнього ринку країн-членів ЄАВТ, який характеризується високою купівельною спроможністю, є незначною. Цевизначає його сильну залежність від зовнішньої торгівлі.Країни-члени ЄАВТ є значними інвесторами, займаючи сьоме місце після США, Великобританії, Франції, Німеччини, Гонконгу таКитаю, Нідерландів. Так, у 2007 р. їх прямі іноземні інвестиції в інші країни світу склали 762 млрд. дол. США [1, p. 10].Економіки країн-членів ЄАВТ відносять до найбільш конкурентоспроможних. За даними Всесвітнього економічного форуму, у2008 р. ці країни ввійшли у 20 найбільш конкурентоспроможних економік світу. Крім того, в країнах-членах ЄАВТ розташована значнакількість материнських компаній таких ТНК, як “Nestlé”, “Roche Holding”, “Novartis”, “UBS” та ін.З часу створення, ЄАВТ встановила тісні торговельні відносини з ЄС та іншими країнами. Торгівля з ЄС-27 у 2008 р. склала 75% відзагального обсягу імпорту та 71% від загального обсягу експорту. Для ЄС-27 ЄАВТ є другим торговельним партнером після США.Нормативно-законодвчу базу функціонування ЄАВТ становлять [1, p.6]:– Конвенція ЄАВТ, що формує правові основи організації та регулювання відносин щодо вільної торгівлі між країнами-членами;– угоди про вільну торгівлю з третіми країнами;– Угода про Європейський Економічний Простір.ЄАВТ уклала 19 угод про вільну торгівлю з 23 країнами світу. Зокрема у грудні 2009 р. були підписані угоди про вільну торгівлю зСербією та Албанією. Ці угоди охоплюють торгівлю промисловими товарами, напівфабрикатами сільськогосподарської продукції, в т.ч.продукцією рибальства, питання конкуренції, захисту прав інтелектуальної власності, платежів та трансфертів.Торговельні відносини між ЄС та ЄАВТ регулюються Угодою про Європейський Економічний Простір (ЄЕП), яка була підписана у1992 р. і увійшла в дію у 1994 р. Згідно з цією Угодою, 27 країн-членів ЄС та 3 країни ЄАВТ (Ісландія, Норвегія та Ліхтенштейн) беруть участьу Спільному ринку ЄС.Швейцарія відмовилась від участі у ЄЕП після проведення референдуму у 1992 р. Ця країна підтримує відносини з ЄС черездвосторонні угоди [2].Договір про ЄЕП передбачає чотири свободи, що також зазначаються у законодавстві ЄС: вільний рух товарів, послуг, капіталу таосіб у межах 30 держав ЄЕП.Вільний рух товарів передбачає, що всі товари, що походять з ЄЕП або були законним шляхом випущені у обіг, можуть вільнопродаватись на ринках інших країн-членів. Подібно працює механізм вільного руху послуг та капіталу [3].Вільний рух осіб розділений на дві свободи: вільний рух робочої сили та свобода заснування і вільний вибір місця проживання.Вільний рух робочої сили дозволяє кожному громадянину ЄЕП працювати за своєю спеціальністю у будь-якій країні у межах Спільного ринку.Свобода заснування передбачає вільне заснування юридичної особи та вільний вибір місця проживання у будь-якій країні, що є членом ЄЕП.Угода забезпечує рівність прав та обов’язків у межах Спільного ринку для мешканців та економічних суб’єктів ЄЕП. Це зазначено уст. 4 Угоди про ЄЕП, де йдеться про заборону будь-якої дискримінації на основі національності [4].Крім того, Угода включає також співпрацю в інших важливих сферах таких, як науково-дослідна діяльність, освіта, соціальнаполітика, захист навколишнього середовища, захист споживачів, туризм та культура. Ці сфери регулюються “фланговою та горизонтальною”політиками. Реалізація політик відбувається через спільні програми та проекти [5].Потрібно зазначити, що до Угоди про ЄЕП не входять такі аспекти політики ЄС, як [6]:– Спільна політика у сфері сільського господарства та рибальства;– митний союз;– Спільна торговельна політика;– Спільна зовнішня політика та оборона;– правосуддя та внутрішні справи;– монетарна політика.Країни-члени ЄАВТ, що входять до ЄЕП не мають права голосу у політичних рішеннях всередині інституцій ЄС. Однак Угода проЄЕП дає можливість ЄАВТ сприяти формуванню законодавства ЄС на підготовчій стадії в складі групи експертів Європейської Комісії та в ін.комітетах. Група експертів формується для надання консультацій Європейській Комісії під час підготовки нових законів, які приймає Рада ЄСта Європейський Парламент.Інституційна основа ЄЕП складається з двох колон. До першої колони входять ЄС та його інститути, а ЄЕП/ЄАВТ та її інститутипредставляють другу колону. Між цими двома колонами розташовані спільні органи, через які відбувається реалізація та розвиток ЄЕП.Спільні органи відповідальні за підготовку рішень, їх прийняття та вирішення спорів. Кожна країна-член ЄАВТ має право окремогоголосу, тоді як 27 країн-членів ЄС мають лише один голос при прийнятті рішень.Основними спільними органами ЄЕП є Рада ЄЕП, Спільний комітет ЄЕП, Спільний парламентський комітет ЄЕП таКонсультативний комітет ЄЕП [3].Рада ЄЕП сприяє розвитку Угоди через політичні аспекти та дає розпорядження спільному комітету ЄЕП [7].Спільний комітет ЄЕП відповідає за щоденне виконання Угоди про ЄЕП. Він організовує форум на якому обмінюються поглядами таприймаються рішення шляхом досягнення консенсусу. Існує чотири підкомітети, що допомагають краще організувати роботу Спільногокомітету. Це комітети з питань: вільного руху товарів; вільного руху послуг та капіталу; вільного переміщення людей; флангової тагоризонтальної політики [8].Спільний парламентський комітет співпрацює через діалог та дебати для кращого порозуміння між ЄС та країнами-членами ЄАВТ усферах, що охоплює Угода про ЄЕП. Цей комітет безпосередньо не бере участі у процесі прийняття рішень, однак через звіти та резолюціїперевіряє всі прийняті рішення Спільним комітетом [9].Консультаційний комітет ЄЕП представляє працівників, роботодавців та інші організації у 30 країнах ЄЕП. Основною метою даногокомітету є зміцнення стосунків між соціальними партнерами ЄЕП [10].Після того, як у 1992 р. Швейцарія відмовилась від участі в ЄЕП, відносини з ЄС регулюються на рівні двосторонніх угод. Длязменшення негативних наслідків відмови від участі в ЄЕП між Швейцарією та ЄС відбувались переговори в межах семи секторів [11]:– вільного рух осіб;– торгівлі сільськогосподарською продукцією;– державних закупівель;– стандартизації;– повітряного транспорту;– залізничних та автомобільних перевезень;– участі Швейцарії в структурних програмах у сфері досліджень.289

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Ці угоди були укладені у 1999 р. і відомі під загальною назвою “Двосторонні угоди І”. У 2004 р. був підписаний другий пакет угод“Двосторонні угоди ІІ”, які охопили інші економічні аспекти та розширили співпрацю у сферах внутрішньої безпеки, надання притулкубіженцям та у сферах навколишнього середовища та культури [12].Торгівля була однією з першою сфер, в якій країни-члени ЄС погодились поступитись своєю незалежністю і передали всі своїзобов’язання щодо торгівлі та проведення переговорів Європейській Комісії.ЄС є світовим лідером у експорті товарів і послуг, загальний обсяг якого у 2008 р. становив більше, ніж 1,2 млрд. євро. Зовнішняторгівля ЄС складає приблизно 30% всієї торгівлі країн-членів ЄС, а на зовнішню і внутрішню торгівлю разом припадає приблизно 41%світової торгівлі.Країни-члени ЄАВТ є другим торговельним партнером ЄС після США. Частка цих країн у загальному експорті та імпорті ЄС у 2008р. склала 11,1% і 11,3% відповідно.Для аналізу двосторонньої торгівлі країн-членів ЄС та ЄАВТ використаємо гравітаційну модель, у якій, як правило, основнеприпущення ґрунтується на тому, що певна країна насамперед прагне мати зовнішньоторговельні відносини із могутнім та багатим партнером.Припускається, що головними чинниками для формування напрямів двосторонньої торгівлі є рівень економічного розвитку торговельнихпартнерів, який виражається у ВВП. Одні дослідники рекомендують використовувати ВВП, розрахований за паритетом купівельноїспроможності, інші – за ринковим обмінним курсом [13], а треті вказують на неможливість врегулювання цієї проблеми на виключнотеоретичній основі. В нашому дослідженні для оцінювання потенціалу торгівлі країни використаємо ВВП, розрахований за паритетомкупівельної спроможності, оскільки, результати попередніх досліджень підтверджують, що цей показник має більшу статистичну вагомість[14].Відстань впливає на зовнішню торгівлю негативно. Ефективніше і дешевше налагодити зовнішньоторговельні відносини із сусіднімикраїнами. Чим більша відстань між країнами, а відповідно і вартість перевезень, тим меншими є очікувані обсяги зовнішньої торгівлі.Незначною перешкодою для торгівлі вважається використання в країнах-партнерах різних національних валют.На заваді зовнішній торгівлі стають й інші чинники. Це насамперед бар’єри, створені урядами країн або їх установами, групамиприватних осіб або фірм. Тарифи, квоти, субсидії, експортні податки, біржові засоби контролю, і різні маркетингові обмеження – все це, засоби,якими уряди можуть створити торговельні обмеження. Економічні і політичні об’єднання, зокрема такі, як ЄС, СНД, ОЕСР надають великогозначення вибору торговельних партнерів. Згідно з дослідженнями, вигоди від застосування таких форм впливу можуть бути дуже великими,особливо у випадку малої країни. Регіональні торговельні угоди враховують традиційні вигоди від пільгових знижень митного тарифу,стратегічних вигод від об’єднання ринків і виконання зобов’язань при преференційних угодах.Враховуючи ці умови і угоди між країнами-членами ЄС та ЄАВТ, у дослідженні була застосована нижчезазначена специфікаціягравітаційної моделі.Для економетричних розрахунків гравітаційну модель представлено у вигляді багатофакторної регресійної log-linear моделі, яказаписана у формі лінійних рівнянь відповідно для експорту та імпорту ЄС:та(1)(2),де, Х t – обсяг експорту ЄС до країн-членів ЄАВТ у час t;M t – обсяг імпорту ЄС з країн-членів ЄАВТ у час t;GDP eut – ВВП країни-члена ЄС у час t;GDP eftat – ВВП країни-члена ЄАВТ у час t;EXVOL t – валютний курс між країною-членом ЄС та країною-членом ЄАВТ у час t;DIST – відстань між країною-членом ЄС та країною-членом ЄАВТ;CBORD – наявність спільного кордону між країною-членом ЄС та країною-членом ЄАВТ;β 0 – константа;β 1 , β 2 , β 3 , β 4 – коефіцієнти, невідомі параметри.В даному досліджені для розрахунків у гравітаційних рівняннях використано такі показники:– експорт та імпорт країн-членів ЄС з країн-членів ЄАВТ у період 1999-2008 рр.;– ВВП країн-членів ЄС та ЄАВТ у період 1999-2008 рр.;– курс національної валюти країни-члена ЄС до національної валюти країни-члена ЄАВТ у період 1999-2008 рр.;– відстані, вирахувані за допомогою програми “Google Earth”.У досліджені використовується вибірка із 13 країн: 10 країн-членів ЄС, що мають найвищі частки у зовнішній торгівлі ЄС(Німеччина, Франція, Великобританія, Італія, Нідерланди, Бельгія, Іспанія, Швеція, Ірландія, Австрія), та 3 країни-члени ЄАВТ (Ісландія,Швейцарія та Норвегія). За географічну відстань між країнами прийнято пряму відстань між столицями країн-членів ЄС та ЄАВТ у км.За допомогою методу найменших квадратів проведено розрахунки невідомих параметрів для гравітаційних рівнянь (1) та (2).Результати аналізу регресії показують, що незалежні змінні пояснюють 83% варіацій залежної змінної у гравітаційному рівнянні для експортуЄС та 83% для імпорту (табл. 1), тобто коефіцієнти R для обох регресій є близькими до одиниці (дуже високими). Моделі є адекватними, нащо вказує і F-відношення. Як і передбачалося, коефіцієнти ВВП є позитивним, а відстані – негативними, тоді як коефіцієнти валютного курсу 2 уразі експорту країн-членів ЄС до ЄАВТ має негативне значення, а у разі імпорту – позитивне, як і наявність спільного кордону. Така ситуаціясвідчить про невисокий вплив відмінності у національних валютах країн-партнерів на їх торговельні відносини.Таблиця 1Результати регресії для експорту та імпорту країн-членів ЄС та ЄАВТЗмінні Коефіцієнти ln(X) (β) Коефіцієнти ln(M) (β)12,31172-1,093488константа(8,11645)(-0,631542)-1,583919-1,353462ln (DIST)(-11,44164)(-8,565299)0.5202930,965836ln (GDP)(13.54851)(22,03375)-0.1125030,162685ln(EXVOL)(-2.343340)(2,968663)R 0,832349 0,839178F 366,1523 2 384,8329Примітка: в дужках – t-статистика.290

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Відповідно до розрахунків, сумарне зростання ВВП на 10% у досліджуваних країнах ЄАВТ спричинить збільшення в країнах-членахЄС експорту на 5,2%, а імпорту (за аналогічної умови) – на 9,6%.Згідно з основними припущеннями гравітаційної моделі, перевіримо такі гіпотези:– країни-члени ЄС налагодили більш активні зовнішньоторговельні відносини з тими країнами-членами ЄАВТ, в яких ВВП є вищим;– відстань негативно впливає на напрями торгівлі. Більш активними є зовнішньоторговельні відносини з країн-членів ЄС з сусіднімикраїнами ЄАВТ.Відповідно до розрахунків, країни-члени ЄС найбільше торгують з Швейцарією та Норвегією, що підтверджується статистичнимиданими.Найбільшим торговельним партнером ЄС серед країн-членів ЄАВТ є Швейцарія (12,7%), друге місце займає Норвегія (9,2%), післяякої йде Ісландія з незначною часткою у 0,5% від загального торговельного обороту [15].Швейцарія є одним із найбільших торговельних партнерів ЄС. Жодна інша країна не має такої кількості двосторонніх договорів з ЄС.ЄС є основним торговельним партнером Швейцарії. Його частка у експорті країни складає 67%, а у імпорті – 70%.Частка Швейцарії у експорті та імпорті ЄС дорівнює 7,5% та 5,2% відповідно. Загальний обсяг експорту та імпорту Швейцарії до ЄСу 2008 р. становив 97,7 млн. євро та 80,1 млн. євро відповідно [16]. Середній річний приріст імпорту за період 1999-2008 рр. склав приблизно6,8%, а експорту – 8,1% , внаслідок чого у Швейцарії з ЄС сформувалося стабільне позитивне сальдо торговельного балансу, яке в середньомустановило 13 млн. євро [15]. Зростання обсягів торгівлі характеризувалося поступовістю та стабільністю.Основними торговельними партнерами Швейцарії серед країн-членів ЄС були Австрія, Франція, Німеччина та Італія. На їх часткуприпадало ¾ всього обсягу торгівлі [20].Якщо розглядати структуру торгівлі, то варто зазначити, що основними секторами, що мали найбільшу частку в імпорті та експорті,були вироби хімічної промисловості, машинне та транспортне устаткування, а також сектор промислових виробів.Імпорт виробів хімічної промисловості поступово зростав і у 2008 р. досягнув 25,8 млн. євро. Основними статтями імпорту сталимедикаменти та фармацевтичні вироби (46,6% від загального імпорту ЄС у даному секторі), органічні хімічні речовини (19%), пластмаси(12,6%) та неорганічні хімічні речовини (2,7%) [15].Експорт продукції хімічної промисловості склав 18,1 млн. євро. Починаючи з 1999 р. до 2007 р. експорт зростав. У 2008 р. відбулосьнезначне його зниження. Основним статтями експорту були вироби з органічної хімії (13% від загального експорту ЄС у даному секторі),медичні та фармацевтичні вироби (16%) та пластмаси (9,8%).Імпорт промислових товарів у період з 1999 р. по 2008 р. характеризувався зростанням, однак менш динамічним. У 2008 р. віндорівнював 23,3 млн. євро. Основними товарами, що імпортували до ЄС, були вироби з текстилю (6,8%), неметалічні мінеральні речовини(6,0%), залізо та сталь (5,7%), а також кольорові метали (5,5%).Експорт промислових товарів у 2008 р. склав 33,1 млн. євро, що на 12,2 млн. євро більше, ніж у 1999 р. Основними статтями експортубули кольорові метали (15%), папір, картон та вироби з нього (12,1%), а також неметалічні мінеральні речовини (8,6%) [15].Імпорт у секторі машинного та транспортного устаткування у 2008 р. становив 18,8 млн. євро. Цей сектор відзначається циклічністю,різкими спадами та поступовими зростаннями. Перше зростання відбулося у 2000 р., коли імпорт зріс від 16,8 до 19,3 млн. євро. Однак у 2002 р.обсяг імпорту знизився до 16 млн. євро, після чого знову відбувалось поступове зростання. Основними статтями імпорту були машини, щоспеціалізувалися на виробництві певних промислових товарів (22,6%), промислове устаткування (14,6%), а також електроустаткування (6,1%).Експорт, як і імпорт машинного та транспортного устаткування протягом періоду з 1999 р. по 2008 р. характеризувався спадами тапоступовими зростаннями. Значне зростання відбулось у 2000 р., коли обсяг експорту збільшився з 23,9 млн. євро до 26,2 млн. євро, однак у2002 р. повернувся до свого початкового значення. Основними статтями експорту були комп’ютерне устаткування (16,3%), офісна техніка ікомп’ютери (13,8%), а також електроустаткування (6,6%) [15].Норвегія другий торговельний партнер ЄС з країн-членів ЄАВТ. Загальний обсяг експорту та імпорту у 2008 р. становив 43,7 та 92млн. євро відповідно. Частка Норвегії у експорті ЄС складала 3,3% , а в імпорті – 5,9% від загального обсягу [16]. Обсяг торгівлі мав тенденціюдо зростання, однак імпорт характеризувався більш різким зростанням, ніж експорт, внаслідок чого торговельний баланс Норвегії з ЄС заперіод 1999-2008 рр. був негативним і мав тенденцію до зростання негативного сальдо.Основними торговельним партнерами Норвегії серед країн-членів ЄС були Німеччина, Великобританія та Нідерланди. На ці країниприпадало 49% від загального обсягу торгівлі ЄС з Норвегією [18].У товарній структурі як в експорту, так і в імпорту значну частку займали машинне та транспортне устаткування, промислові товари,а також мінеральне паливо, лубриканти та вироби з них.Імпорт машинного та транспортного устаткування дорівнював у 2008 р. 4,8 млн. євро. З 1999 р. по 2008 р. зростання імпортувідбувалось повільно, але стабільно і за вказаний період склало 1,6 млн. євро. Основними статтями імпорту були кораблі та човни (8,6%),машини, що спеціалізуються на виробництві певних промислових товарів (3,8%), а також повітряні та космічні судна (0,7%).Обсяг експорту машинного та транспортного устаткування значно вищий за імпорт, і становив у 2008 р. 18,8 млн. євро. Експортхарактеризувався динамічним та стабільним зростанням. З 1999 р. по 2008 р. він зріс на 8,5 млн. євро. Основними товарами, що експортувались,були кораблі та човни (18,9%) комп’ютерне устаткування (8%), офісна техніка та комп’ютери (6,4%), дорожні транспортні засоби (4,2%) [15].Імпорт промислових товарів поступово зростав, починаючи від 1999 р., однак у 2008 р. відбувся незначний спад до 9,4 млн. євро з10,7 млн. євро у 2007 р. Загальний обсяг імпорту зріс з 1999 р. по 2008 р. на 3 млн. євро. Імпорт з Норвегії представлений такими групамитоварів, як кольорові метали (17,2%), вироби з металів (2,7%), товари для професійної та наукової діяльності (2%).Експорт промислових товарів у 2008 р. склав 13, 6 млн. євро, що на 5,6 млн. євро більше, ніж у 1999 р. Основними статтями експортубули: вироби з металу (7,8%), одяг та аксесуари (5,8%) та промислові вироби (5,6%).Норвегія є другим, після Росії, постачальником нафти та газу до ЄС. Обсяг імпорту цих енергетичних ресурсів у 2008 р. становив 56,2млн. євро. Торгівля характеризувалася значним зростанням імпорту на 43 млн. євро за період з 1999 р. до 2008 р. ЄС імпортує з Норвегіїмінеральні мастила та сиру нафту (23,1%), газ (19,9%) та вироби з нафти (7,8%).Обсяг експорту ЄС енергоресурсів до Норвегії значно менший за імпорт, у 2008 р. він дорівнював 2,3 млн. євро. Однак, від 1999 р.відбувалось його поступове збільшення. Основними товарами, що експортувались до Норвегії, були електроенергія (13%), мінеральні мастилата сира нафта (4,9%), а також газ (8,5%) [15].Частка Ісландії у експорті та імпорті ЄС дуже незначна. Загальний обсяг експорту та імпорту у 2008 р. склав 3,5 та 5,8 млн. євровідповідно, що становить приблизно по 0,2%. В період з 1999 р. по 2008 р. експорт ЄС до Ісландії збільшився на 2,1 млн. євро, а імпорт – на 1,1млн. євро. Торговельний баланс між ЄС та Ісландією був позитивним, лише у 2003 р. відбулось значне зниження до -75 тис. євро після чоговідбулось різке зростання до 781 тис. євро у 2005 р. [16].Основними торговельними партнерами Ісландії з країн-членів ЄС були Німеччина, Нідерланди та Данія. Їх частка у експорті таімпорті ЄС з Ісландії складала 40% та 50% відповідно [18].У товарній структурі торгівлі значну частку займали промислові вироби, сільськогосподарська продукція, машинне та транспортнеустаткування, а також мінеральні мастила, лубриканти та вироби з них [19; 20; 21].Імпорт промислових товарів становив 1,4 млн. євро, тоді як експорт – 1,1 млн. євро. Домінуючими статтями торгівлі були вироби зтекстилю та одяг, залізо та сталь.Щодо сільськогосподарської продукції, то значні частки експорту та імпорту припадали на продукти харчування, напої та тютюн, атакож тварини. Загальні обсяги імпорту та експорту дорівнювали 0,6 млн. євро та 1,5 млн. євро відповідно.Імпорт машинного та транспортного устаткування склав 2,3 млн. євро, тоді як експорт – 1,7 млн. євро. Основною статтею торгівлібули вироби автомобільної промисловості [22].Норвегія і Швейцарія мають вищий рівень ВВП та знаходяться ближче до ЄС, ніж Ісландія, а отже вищевказані гіпотези є вірними.291

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Підставимо отримані оцінки невідомих параметрів відповідно у рівняння (1) та (2). Отримаємо гравітаційне рівняння експорту країнчленівЄС до країн-членів ЄАВТ:та гравітаційне рівняння для імпорту:(3),(4)На підставі гравітаційної моделі (3) та (4) оцінимо потенційний експорт та імпорт ЄС. Для цього підставимо статистичні показникидля кожного торговельного партнера із досліджуваної вибірки на місце факторів у рівняння (3) і (4) та проведемо математичні розрахунки.На основі отриманих результатів було обчислено коефіцієнт потенційного експорту та імпорту, який є відношенням реальногоекспорту/імпорту до потенційного:(5);(6)де K m – коефіцієнт потенціалу імпорту;K x – коефіцієнт потенціалу експорту;Export real – реальний обсяг експорту;Export pot – потенційний обсяг експорту;Import real – реальний обсяг імпорту;Import pot – потенційний обсяг імпорту.Підставимо у формулу реальні статистичні показники експорту кожної з 10 країн-членів ЄС до кожної з країн-членів ЄАВТ, щопредставлені у досліджуваній вибірці та отримані дані потенційного експорту на основі розрахунків за гравітаційним рівнянням (1).Результати розрахунків показують, що середньостатистично обрахований рівень реального експорту ЄС до країн-членів ЄАВТперевищив середньостатистичний потенційний експорт у період з 1999 р. по 2008 р. (табл. 2).Таблиця 2Реальні та потенційні показники торгівлі країн-членів ЄС та ЄАВТ1999-2008 рр.ЕспортІмпортТорговельнийпартнер ЄСреальний, тис.європотенційний,тис. єврокоефіцієнтпотенціалуреальний, тис.європотенційний,тис. єврокоефіцієнтпотенціалуВ середньому поЄАВТ4163367,22 3072293,09 1,374 3679978,28 3834539,42 1,458Ісландія 131217,7962 96956,4029 1,3088 146612,062 91800,523 1,5311Норвегія 4480951,526 2003637,274 1,4809 5249508,051 3398248,278 1,813Швейцарія 7877932,365 7116285,607 1,3323 5643814,752 8013569,472 1,288Водночас за окремими країнами та роками показники значно різняться. Загалом реальний експорт країн-членів ЄС до Ісландії таШвейцарії перевищує потенційний в 1,3 рази, до Норвегії – 1,4 рази. Оскільки реальний експорт країн-членів ЄС до ЄАВТ перевищивпотенційно можливий, то у майбутньому експорт ЄС до даних країн буде залишатись приблизно на одному рівні.Підставимо у формулу реальні статистичні показники імпорту кожної з 10 країн-членів ЄС до кожної з країн-членів ЄАВТ, щопредставлені у досліджуваній вибірці та отримані дані потенційного імпорту на основі розрахунків за гравітаційним рівнянням (2).Результати розрахунків показують, що середньостатистично обрахований рівень потенційного імпорту ЄС з країн-членів ЄАВТперевищив середньостатистичний реальний імпорт у період з 1999 р. по 2008 р. (табл. 2). Однак, за окремими країнами та роками показникисуттєво різняться. Загалом потенційний імпорт країн-членів ЄС з Ісландії та Швейцарії перевищує реальний в 1,5 та 1,2 рази відповідно, тоді якз Норвегії реальний імпорт перевищує потенційний в 1,8 рази.Найбільший потенціал для розширення імпорту країн-членів ЄС має Швейцарія, яка має найнижчий коефіцієнт потенціалу. Доситьвисокий потенціал має імпорт з Ісландії. Оскільки реальний імпорт Норвегії перевищує потенційний, то загальний обсяг імпорту буденезмінним певний період часу.Отже, реальний обсяг торгівлі країн-членів ЄС з країнами-членами ЄАВТ майже повністю співпадає з розрахованим потенційноможливим. Це свідчить про високий рівень розвитку зовнішньоторговельних зв’язків між розглянутими інтеграційними об’єднаннями та проте, що вони отримують максимально можливу вигоду від торговельних відносин.Оскільки торгівля ЄС з країнами-членами ЄАВТ досягла максимального обсягу, то ЄС повинен шукати нових торговельнихпартнерів. Особливо критична ситуація спостерігається у експорті ЄС. Для отримання вигод від торгівлі ЄС повинен перерозподілити свійекспорт між іншими торговельними партнерами та знайти нові ринки збуту. Тому, ЄС може бути зацікавленим у покращенні торговельнихвідносин з Україною з метою розширення ринків збуту для своєї продукції.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. This is EFTA, 2009 [Web-resource]. – Available from: http://www.efta.int/content/publications/this-is-efta/tie09.pdf.292

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20102. EFTA/EU, Statistical Cooperation. Handbook [Web-resource]. – Available from: http://www.efta.int/content/publications/statisticalhandbook/statcooperation-handbook.3 European Economic Area. Fact Sheet [Web-resource]. – Available from: http://www.llv.li/pdf-llv-sewrewrkurzinformation_englisch.pdf .4. EEA Agreement [Web-resource]. – Available from: http://www.efta.int/content/legal-texts/eea/EEAtext/EEAagreement/view.5. Flanking and Horizontal Policies [Web-resource]. – Available from: http://www.efta.int/content/eea/policy-areas/flanking-horizontal.6. European Union international trade in services. Analytical aspects [Web-resource]. –Available from: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_OFFPUB/KS-EB-08-001/EN/KS-EB-08-001-EN.PDF.7. EEA Council [Web-resource]. – Available from: http://www.efta.int/content/eea/institutions/eea-council.8. EEA Joint Committee [Web-resource]. – Available from: http://www.efta.int/content/eea/institutions/eea-joint-committee.9. EEA Joint Parliamentary Committee [Web-resource]. – Available from: http://www.efta.int/content/eea/institutions/eea-joint parliamentary-committee.10. EEA Consultative Committee [Web-resource]. – Available from: http://www.efta.int/content/eea/institutions/eea-consultative-committee.11. Carrilo C., Li C. A. Trade Blocks and The Gravity Model: Evidens from the Latin American Countries / Carlos Carrilo, Carmen A Li [Web-resource].– Available from: http://www.essex.ac.uk/economics/discussion-papers/papers-text/dp542.pdf.12. Bilateral Trade Relations. Switzerland [Web-resource]. – Available from: http://ec.europa.eu/trade/issues/bilateral/countries/switzerland/index_en.htm.13. Baldwin R. E. Comment on Gros and Gonciards / Baldwin R. E. // European Journal of Political Economy. – 1997. – Vol. 13. – P.187-188.14. Paas T. Regional integration and international trade in the context of EU eastward Enlargement / Paas T. // HWWA discussion paper 218. – Hamburg,2003. – 30 p.15. External and intra-EU trade – statistical year book [Web-resource]. – Available from: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_OFFPUB/ KS-GI-08-001/EN/KS-GI-08-001-EN.PDF.16. Extra-EU trade with EFTA countries [Web-resource]. – Available from:http://epp.eurostat.ec.europa.eu/extraction/retrieve/en/theme6/ext/ext_lt_maineu?OutputDir=EJOutputDir_42&user=PREZENT_86&clientsessionid=5CB4BFCF51A43D82C8B2EEE651269CC6.extraction-worker-1&OutputFile=ext_lt_maineu.htm&OutputMode=U&NumberOfCells=200&Language=en&OutputMime=text%2Fhtml&.17. Switzerland. EU bilateral trade and trade with the WTO [Web-resource]. – Available from: http://trade.ec.europa.eu/doclib/docs/2006/september/tradoc_113450.pdf.18. External and intra-EU trade - Statistical yearbook - Data 1958-2006 [Web-resource]. – Available from: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/cache/ITY_OFFPUB/KS-CV-07-001/EN/KS-CV-07-001-EN.PDF.19. External trade of other manufactured goods [Web-resource]. – Available from: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/tgm/table.do?tab=table&init=1&language=en&pcode=tet00010&plugin=1.20. External trade of machinery and transport equipment [Web-resource]. – Available from: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/tgm/table.do?tab=table&init=1&language=en&pcode=tet00009&plugin=1.21. External trade of mineral fuels, lubricants and related materials [Web-resource]. – Available from: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/tgm/table.do?tab=table&init=1&language=en&pcode=tet00007&plugin=1.22. Iceland. EU bilateral trade and trade with WTO [Web-resource]. – Available from: http://trade.ec.europa.eu/doclib/docs/2006/september/tradoc_113389.pdf.РЕЗЮМЕСтаття присвячена співробітництву регіональних об’єднань з різними рівнями інтеграції у сфері торгівлі. Зокрема, розглянуто організаційноінституційниймеханізм функціонування ЄАВТ та регулювання торговельних відносин з ЄС. Проаналізовано динаміку та структуру зовнішньоїторгівлі ЄС з країнами-членами ЄАВТ за період 1999-2008 рр. З використанням гравітаційної моделі зовнішньої торгівлі розраховано потенціалекспорту та імпорту ЄС з країнами-членами ЄАВТ.РЕЗЮМЕСтатья посвящена сотрудничеству региональных объединений с разными уровнями интеграции в сфере торговли. В частности, рассмотреноорганизационно-институциональный механизм функционирования ЕАСТ и регулирования торговых отношений с ЕС. Проанализированодинамику и структуру внешней торговли ЕС со странами-членами ЕАСТ за период 1999-2008 гг. С использованием гравитационной моделивнешней торговли рассчитан потенциал экспорта и импорта ЕС со странами-членами ЕАСТ.SUMMARYThis article deals with the institutional mechanism of the EFTA. The dynamics and structure of the external trade of the EU with the EFTA-states during1999-2008 have been analyzed. The export and import potential of the trade between the EU and the EFTA-states was calculated with using the gravitymodel.СТРУКТУРНЫЕ ПРОЦЕССЫ В ЭКОНОМИКЕ: СУЩНОСТЬ И ФАКТОРЫ ФОРМИРОВАНИЯНикитич С.И., соискатель Донецкого национального университета ⋅Постановка проблемы. Современный этап рыночных реформ характеризуется не только их незавершённостью, но и глубокимиструктурными деформациями в экономике страны, что стало одной из причин (и в то же время одной из форм проявления) современногоэкономического кризиса. Поэтому необходимо исследовать сущность структурных процессов, тенденции их развития, формы проявления,условия и факторы, влияющие на структурные процессы. Только на такой основе можно управлять формированием эффективной структурыобщественного производства и обеспечить социально-экономическое развитие страны.Исследование структурных процессов в экономике охватывает широкий спектр данной проблемы, что отражает сложность имногогранность проявления структурных процессов.Во-первых, это касается сущностного анализа структурных процессов.Во-вторых, необходимо изучить причины и факторы структурных процессов.В-третьих, важно раскрыть формы, в которых проявляются структурные процессы, ведущие в конечном итоге к глубоким (частонегативным) структурным сдвигам и/или к структурным деформациям в экономике.В-четвертых, теоретического обоснования требует понятие «структурный сдвиг», а также изучение механизма развития структурныхсдвигов в экономике.В-пятых, в глубоком исследовании нуждается территориальный аспект проблемы структурных процессов и структурных сдвигов – т.е.структурные процессы на уровне предприятия, региона, страны, а также на межгосударственном уровне.В-шестых, настоятельной необходимостью является изучение отраслевого аспекта структурных процессов.Перечень различных аспектов и тенденций развития структурных процессов можно продолжить. Это может быть и структураинвестиций, и структура предпринимательства, и внутриотраслевая структура производства, и структура спроса и предложения на рынке, иструктура ВВП, и еще многие другие аспекты исследования структурных процессов в экономике. В нашем исследовании мы сосредоточимвнимание на методологическом аспекте проблемы – на анализе сущности структурных процессов как экономического феномена иобозначим некоторые наиболее важные факторы, влияющие на формирование структурных процессов в современной экономике.© Никитич С.И., 2010293

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Анализ последних публикаций. Многоаспектность проблемы структурных процессов в экономике обусловила многие направления ихисследования. Так, Л.Кравцова рассматривает проблему структуры экономики в аспекте анализа структуры материальных запасов приразработке структуры потоковых процессов в авторемонтном предприятии [1, с.12-17]. Моделирование эффективной структуры внешнейторговли рассматривает Л.Кислова [2, с.269-274]. В работе Я.Лоскутовой, И.Романовского и Л.Сомовой отражены вопросы структурыинвестиционных ресурсов [3, с.31034]. Влияние структурных процессов на циклические колебания в экономике исследует Н.Криворучко [4,с.279-283]. Некоторые аспекты структуры занятости отражены в монографии К.В.Зайцевой, в которой характеризуются процессысоциализации рынка труда [5].В то же время, наши исследования дают основание для вывода о практически полном отсутствии сугубо методологического аспектаисследования структуры общественного производства, структурных процессов в экономике, основных тенденций структуры национальногохозяйства и.п. Исключение составляет диссертация Л.Дмитриченко «Структура общественного производства: социально-экономическийаспект», защищенная еще в 2006 году [6]. В последние годы в научных журналах, в которых публикуются статьи методологического характера(«Економіка України», «Економічна теорія», «Вісник економічної науки України»), нет ни единой статьи, в которой бы рассматривались нечастные проблемы структурных процессов, а их общеэкономические, общеметодологические аспекты. Все это и обусловливает необходимостьдальнейшего анализа указанных процессов, актуальность и практическую значимость темы исследования в данной статье.Выделение нерешенных проблем и цель исследования. Итак, целью нашего исследования является обоснование сущностиструктурного процесса как экономической категории, как системы производственных отношений по поводу формирования и динамикиопределенных воспроизводственных пропорций в национальной экономике. Ни на теоретическом уровне (определение сущностиструктурного процесса), ни на практическом уровне (формирование оптимальных народнохозяйственных пропорций) эта проблема не решена.В экономической теории практически забыт закон пропорционального развития общественного производства. Поэтому пропорциинациональной экономики складываются спонтанно, как придется. Следствием этого и стал полный разлад структурных процессов и абсолютнодеформированная структура национальной экономики. Стало быть, необходимо восстанавливать разрушенные структурные связи на микро- имакроуровне. А для того, чтобы эффективно управлять структурными процессами в экономике, необходимо изучить сущность, факторыформирования, тенденции и механизмы развития этих процессов.Важность теоретического исследования структурных процессов в экономике подчеркнута в «Стратегии экономического и социальногоразвития Украины (2004-2015 годы)», где практически в каждом разделе в качестве отдельного предмета исследования выделены структурныезадачи [7]. Вместе с тем, следует заметить, что снова-таки речь идет о частностях – о структуре инвестиций, структуре занятости, структуреосновных средств, структуре различных рынков. Отдельным вопросом выделен лишь вопрос отраслевых структурных дисбалансов. Всеостальное – это проблемы внутриотраслевых структурных задач. Это подтверждает необходимость комплексного системного исследованияобозначенной проблемы.Результаты исследования. Любая теория использует собственный, специфический, присущий только ей понятийный аппарат. «Каждаячастная наука располагает своей собственной открытой и развивающейся системой понятий, через которые излагается её основное содержание»[10]. Экономическая теория не является исключением. Разработка и уточнение понятий и категорий – это вопрос методологии любой теории (втом числе и теории структуры общественного производства и структурных процессов в экономике). В связи с этим следует заметить, что вэкономической литературе, исследующей проблему структурных процессов в экономике, весьма широко раскрыты взгляды авторитетныхученых относительно понятий и категорий теории структуры экономики. Однако всё ещё имеют место различные подходы к пониманию инаучной трактовке понятий «воспроизводственная структура», «структура общественного производства», «структура производства»,«структурный сдвиг», «структурный процесс» и т.п. А по замечанию ученых, чьи позиции мы разделяем, отсутствие общепринятогопонятийного аппарата, разночтения и разногласия в трактовке категориального «инструментария», отражающего существо проблемы, являютсясерьёзными факторами, сдерживающими развитие науки (или конкретной теории) и тормозящими её практические эффекты.Изучая сущность структурного процесса как экономической категории, мы обратили внимание на одно важное обстоятельство.Практически всегда, когда речь идет о структуре любого объекта, имеется в виду лишь количественный аспект структуры объекта –соотношение его различных частей. Качественный аспект практически не раскрывается (даже не ставится вопрос об этом). Достаточнообратиться к экономическим энциклопедиям, в которых весьма полно, на наш взгляд, отражены вопросы структуры – производственнаяструктура, структура затрат производства, отраслевая структура, экономическая структура, структура экономических рисков, структуранародного хозяйства, структура организации, структура управления и т.д. [11, с.499-512]. Но при этом многообразии определения понятия«структура» объекта, нет ее характеристики с точки зрения системы производственных отношений, которые отражает эта экономическаякатегория. Нам представляется это не только методологически ошибочным, но и практически несостоятельным, ибо именно в динамикеструктуры, в структурном процессе и проявляется вся система организационно-экономических, технико-экономических отношений иотношений собственности. А, как известно, эти отношения являются элементами экономической системы. Стало быть, структурный процесскак никакой другой отражает динамику производственных отношений.Для того чтобы раскрыть сущность понятия «структурный процесс» обратимся к философской литературе и выясним этимологию этогословосочетания. В философском аспекте под структурой (от лат. structura – строение) понимают «строение и внутреннюю форму организациисистемы», «единство устойчивых взаимосвязей между её элементами, а также законов данных взаимосвязей», что «обеспечивает сохранениеосновных свойств и законов данной системы при различных внешних и внутренних изменениях» [8, с.354-355]. Что касается второй частипонятия – «процесс» (от лат. processus – продвижение вперед), то процесс означает последовательную смену каких-либо явлений, совокупностьпоследовательных действий для достижения определенного результата [9, с.772]. Из этого следует, что структурный процесс – это динамикавзаимосвязей в экономике.В нашем понимании сущности структурных процессов мы опираемся на следующее методологическое положение: в системепроизводственных отношений, составляющих суть структуры общественного производства, определяющее значение имеют отношенияобщественного разделения труда и отношения субъектов собственности.Известно, что общественное разделение труда формирует экономическую структуру производства через отношения собственности, атакже через отраслевую и территориальную организацию общественного производства. Заметим, что отраслевая и территориальнаяорганизация общественного производства, в свою очередь, во многом определяется отношениями собственности. Из этого вытекает, чтоисследование структурных процессов необходимо осуществлять в первую очередь в связи с происходящей трансформацией отношенийсобственности. Поэтому анализ сущности структурных процессов как таковых, а также структурных процессов, происходящих в современномобществе (в частности, в Украине), будет основываться в первую очередь на структурных изменениях собственности. Что же касаетсядинамики и тенденций территориально-отраслевой структуры общественного производства, то она также отражается в структурныхизменениях собственности и в динамике структуры малого и крупного бизнеса. Но об этом речь будет идти в наших дальнейшихисследованиях.Из всего сказанного можно сделать вывод о том, что «структурный процесс» следует рассматривать как экономическую категорию.Известно, что каждая экономическая категория характеризуется с двух сторон, т.е. имеет качественную и количественную определенность.Качественная определённость структуры общественного производства раскрывает структурные процессы со стороны производственныхотношений, а количественная – со стороны производительных сил.С позиции качественной определённости структурный процесс (в экономике) отражает систему экономических отношений,определенную разделением труда и экономической обособленностью товаропроизводителей по поводу использования ресурсовпроизводства для достижения целей хозяйствующих субъектов.Количественная определённость структурных процессов в экономике – это определенная пропорциональность элементовобщественного производства, отражающая процессы, происходящие в системе производительных сил общества.294

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Структурный процесс отражает динамику структуры производства. Развитие структурных процессов приводит к новому состояниюструктуры, т.е. к структурному сдвигу. Поэтому логично определять структурный сдвиг как форму проявления развития структурныхпроцессов.Формирование экономической структуры происходит под влиянием конкретно-исторических и географических факторов, уровняразвития производительных сил, наличия ресурсной базы, национальных и культурных традиций каждой страны. И все-таки, можно выделитьряд общих характеристик состояния структурных процессов в экономике стран. Такими являются:- структурные процессы, протекающие на различных фазах общественного производства, т.е. структурные процессы впроизводстве, распределении, обмене и потреблении;- структурные процессы на уровне макроструктурных пропорций, в частности пропорций между I и II подразделениямиобщественного производства, между накоплением и конечным потреблением, между издержками производства и ценами и т.п.;- структурные процессы на уровне отраслей и секторов национальной экономики (между добывающими, обрабатывающими,энергетическими, аграрными и другими производствами);- структурные процессы в динамике товарной и денежной массы;- структурные процессы на внутренних и внешних рынках;- структурные процессы в развитии производительности труда и уровня заработной платы и т.п.Структурные процессы не всегда характеризуются положительными эффектами. В них могут отражаться деформации пропорцийобщественного производства, обусловленные экономическими противоречиями развития. Система позитивных и негативных факторов,предопределяющих формирование структурных процессов в экономике, отражена на рис. 1.ФАКТОРЫ, ОПРЕДЕЛЯЮЩИЕ РАЗВИТИЕСТРУКТУРНЫХ ПРОЦЕССОВ В ЭКОНОМИКЕПозитивныеНегативные1. Прекращение функционирования в государственном секторе1. Научно-технический прогресс.системы материально-технического снабжения.2. Развитие отношений собственности, акционирование 2. Разрыв значительной части хозяйственных связей предприятий,предприятий, развитие процесса корпоратизации капитала. в том числе и зарубежных.3. Формирование крупных финансово-промышленных 3. Кризисные процессы в экономике.комплексов в экономике.4. Формирование транснациональных корпораций (ТНК), 4. Игнорирование объективных экономических законов.интернационализация экономических отношений.5. Формирование системы малых и средних предприятий. 5. Сокращение платежеспособного спроса населения.6. Демонополизация экономики. 6. Нерентабельность предприятий и других хозяйственныхструктур.7. Прекращение (или ограничение) государственного 7. Противоречия в развитии финансовой и денежной системы.финансирования производственных предприятий.8. Развитие правового поля, законодательной базы 8. Перемещение значительной части деловой активности в сферуфункционирования экономических субъектов.посреднической торговли.9. Неразвитость и неэффективность рыночной инфраструктуры.10. Массовый импорт зарубежных товаров.Рис.1. Факторы, определяющие развитие структурных процессов в экономикеДеформации в структурных процессах усиливают диспропорциональность экономики, обостряет кризисные явления и разбалансируетструктуру общественного производства. А структурные деформации приводят к дезинтеграции национального экономического пространства иещё более усиливают отставание в развитии стран трансформационной экономики по сравнению с цивилизованными странами мира. Поэтомуважно изучать тенденции развития структурных процессов и на этой основе – предотвращать структурные деформации, тормозящие развитиенациональной экономики.Выводы. Таким образом, структурный процесс это экономическая категория. Как экономическая категория структурный процесс имееткачественную и количественную определенность. Качественная определённость структурного процесса отражает систему экономическихотношений, определенную разделением труда и экономической обособленностью товаропроизводителей. Количественная определённостьструктурных процессов – это определенная пропорциональность элементов общественного производства, отражающая процессы,происходящие в системе производительных сил общества.Структурные процессы формируются под влиянием позитивных и негативных факторов и отражают динамику структуры производства.Развитие структурных процессов приводит к новому состоянию структуры, т.е. к структурному сдвигу.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ1. Кравцова Л. Структура потокових процесів у системі управління матеріальними запасами // Схід. – 2008. – № 3 (87). – С.12-17.2. Кислова Л. Моделювання ефективної структури зовнішньої торгівлі України в умовах нестабільного світового попиту на чорні метали /Проблемы и перспективы развития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономическогосотрудничества и ГУАМ. – Сборник научных трудов. – Севастополь – Донецк: ДонНУ, РФ НИСИ в г.Донецке, 2009. – 856 с.3. Лоскутова Я., Романовський І., Сомова Л. Формування структури інвестиційних ресурсів на вітчизняних підприємствах // Схід. – 2008. –№ 3 (87). – С.31-34.4. Криворучко Н. Структурні зміни та вплив на них циклічних економічних криз / Проблемы и перспективы развития сотрудничества междустранами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ. – Сборник научных трудов. –Севастополь – Донецк: ДонНУ, РФ НИСИ в г.Донецке, 2009. – 856 с.5. Зайцева К.В. Соціалізація ринку праці: методологія, теорія, механізми розвитку. Монографія. – Донецьк, ДонІЗТ, 2009. – 228 с.6. Дмитриченко Л.А. Структура суспільного виробництва: соціально-економічний аспект /Автореферат дис. канд. економ. наук. – Донецьк,2006. – 16 с.7. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції» / авт. кол.: А.С.Гальчинський,В.М.Геєць та ін.; Нац. ін-т стратег. дослідж.; Ін-т економ. прогнозування НАН України. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.8. Философский словарь /Под ред. И.Т. Фролова. – 4-е изд. – М.: Политиздат, 1981. – 455 с.9. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словосполучень /Уклад. Л.О.Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2000. – 1018 с.10. Претель Д. От “философии марксизма” к философии Маркса / Пер. с исп./ – Донецк: Новый мир, 1999. – 180 с.11. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.3. / Редкол.: С.В.Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 952 с.РЕЗЮМЕВ статье исследуются вопросы сущности структурных процессов в национальной экономике как экономической категории, анализируютсяразличные формы проявления структурных процессов и доказывается необходимость комплексного подхода к их исследованию, без чего295

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010управлять формированием эффективной структуры общественного производства невозможно.РЕЗЮМЕВ статті досліджуються питання сутності структурних процесів у національній економіці як економічної категорії, аналізуються різні формипрояву структурних процесів і доводиться необхідність комплексного підходу до їх дослідження, без чого управляти формуванням ефективноїструктури суспільного виробництва неможливо.SUMMARYIn this article research the essence structural processes in the national economy as economic category,analysis difference forms of structural processes and give explanation necessary of it complex research, because without it to govern of formingeffective structure of social production is not possible.ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИВ УМОВАХ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇНіколенко Т.І., асистент кафедри міжнародної економіки Маріупольський державний гуманітарний університет ⋅ВступВ умовах міжнародної інтеграції та посилення міжнародної конкуренції, забезпечення конкурентоспроможності економіки країни,галузей та регіонів можливе лише на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності. Діяльність з використання науково-інноваційнихрозробок є на сьогодні каталізатором економічного розвитку господарства країни. Результатом впровадження інновацій є якісне зростання,підвищення ефективності виробництва і конкурентоспроможної продукції, оскільки саме останнє може забезпечити стабільні та високі темписоціально-економічного розвитку.Інтеграція економіки України до світогосподарського комплексу неминуче поставить вітчизняні підприємства перед необхідністюжорстко конкурувати з іноземними виробниками, що ставить більшість промислових підприємств перед можливістю банкрутства через вищийрівень витрат виробництва. Подолання цього стану можливе тільки через докладання зусиль на державному, галузевому і регіональному рівнідля залучення інвестицій у конкурентоспроможні виробництва. Використання новітніх продуктів і унікальних технологій має скласти основуконкурентної боротьби у глобальному економічному просторі.Теоретико-методологічною основою дослідження є праці відомих вітчизняних і зарубіжних вчених в області інвестиційноїінноваційноїдіяльності: Амітана В., Аптекаря С, Губського Б., Лук'яненка Д., Гейця В., Данько М., Жаліло Л., Кінаха А., Макогона Ю.,Мартиненка В., Музиченка А., Крупки М., Савчука О., Санто Б, Чернеги О., Уткіна О. та інших.Постановка завданняМетою даної статті є аналіз інвестиційно-інноваційного розвитку промисловості України в умовах міжнародної інтеграції та розробкапріоритетних напрямів формування стратегії інноваційної діяльності України.РезультатиЗа сучасних умов проблема переходу економіки України до інноваційної моделі розвитку набула особливого значення. Пронеобхідність впровадження інноваційно-орієнтованої моделі економічного зростання свідчить низька конкурентоспроможність вітчизняноїгосподарської системи, що обумовлена структурною деформацією економіки, низьким рівнем технологічного розвитку, кризоюмакроекономічного середовища та неефективністю суспільних інститутів. Разом з тим, активне впровадження інновацій в економіцісупроводжується зниженням матеріалоємності та енергоємності виробництва, зростанням продуктивності праці і відповідно підвищеннямконкурентоспроможності країни на світових ринках. Інноваційний процес, що потребує значних обсягів капіталовкладень, зумовлюєнеобхідність впровадження інноваційно-інвестиційної моделі розвитку національної економіки. Це обумовлює актуальність проведеннякомплексного аналізу інноваційно-інвестиційного розвитку промисловості в Україні, з метою виявлення основних тенденцій та вадорганізаційно-економічного механізму інноваційного розвитку в економіці в цілому.Аналізуючи показники інноваційної діяльності національної економіки за даними Держкомстату слід зазначити, що на жаль, в Україніза період з 2000 по 2007 роки частка підприємств, які займаються інноваційною діяльністю, постійно зменшується з 18% у 2000 році до 13% у2008 що набагато менше, ніж у провідних країнах ЄС, де цей показник дорівнює 60-70%. Проте загальна сума витрат на інновації зааналогічний період збільшилася у майже у 7 раз, та склала 11994,2 млн. гр.Низька інноваційна активність промислових підприємств, в свою чергу, обумовлює незначну частку інноваційної продукції взагальному обсязі реалізованої продукції промисловості. Лише 5,9 % загального обсягу промислової продукції за 2008 рік було інноваційною,що нижче показника 2004р. на 0,8%. Найбільшою частка інноваційної продукції закономірно залишається в машинобудуванні, проте доситьхарактерно, що поряд із загальним збільшенням частки інноваційної продукції цей показник в машинобудуванні порівняно з аналогічнимперіодом минулого року дещо зменшився (з 18,8 % до 18,1 %).[1]20%18%16%14%12%10%8%6%4%2%0%18%18%16,50%15,10%13,70% 14,20%13%11,90% 11,20%2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008Рис. 1. Питома вага підприємств України, що займалися інноваціями у 2000-2008рр., %Слід зазначити, що загальне фінансування інноваційної діяльності на державному рівні виконано загалом на 90,5%, що обумовленокризою промислового сектору України, енергетичного комплексу та несприятливою кон’юнктурою світових цін на вітчизнянувисокотехнологічну продукцію. Основні джерела фінансування технологічних інновацій протягом 2005 – 2008 рр. майже не змінилисьголовним чинником інноваційної діяльності залишаються власні кошти підприємств, що у 2008 р. становили 7264 млн. грн. [1]© Ніколепнко Т.І., 2010296

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Інші джерела;24,40%Коштивітчизнянихзамовників;11,30%Кошти іноземнихінвесторів; 0,96%Кошти держаногобюджету; 2,80%Власні коштипідприємств;60,60%Рис. 2. Джерела фінансування технологічних інноваційв Україні у 2008 р., %Така динаміка та розподіл джерел й обсягів інноваційної сфери України залишається досить стабільним з 1996 р.Статистичні звіти свідчать, що за видами промислової діяльності найактивніше здійснюють інноваційну діяльність підприємства звиробництва коксу та продуктів нафтоперероблення (31,3% кількості підприємств галузі), машинобудування (18,6%), хімічної та нафтохімічноїпромисловості (17,8%), металургії та оброблення металу (11,9%), менш активно - легкої промисловості (6,5%), з виробництва деревини тавиробів з деревини (4,6%), з видобування не енергетичних матеріалів (4,5%), з видобування енергетичних матеріалів (2,2%), з виробництва тарозподілення електроенергії, газу та води (1,9%).[2]Серед форм інноваційної діяльності домінує створення нової продукції або суттєве удосконалення існуючої. Так із загальної кількостіпідприємств, що займались різними видами інноваційної діяльності, інноваційні види продукції впроваджувало майже кожне третєпідприємство. Нові технологічні процеси в основному направлені на випуск нової продукції, підвищення продуктивності праці, поліпшенняякості продукції, зниження витрат на її виготовлення за рахунок раціонального використання сировини та матеріалів.Кількість підприємств, що здійснюють інноваційні витрати, більше, ніж у 8 разів перевищує кількість підприємств, які здобуваютьправа на патенти й ліцензії на об’єкти промислової власності. Частка придбаних ліцензій становить 3,9%. Більшість інноваційних витрат - 90% -вкладається у 3-й і 4-й технологічні уклади, на 5-й технологічний уклад доводиться всього 8,6% коштів.Характеризуючи інфраструктуру інноваційного розвитку, слід зазначити, що в Україні вона перебуває в початковому стані розвитку - вній представлені лише окремі типи інноваційних структур, зокрема технопарки, бізнес-інкубатори. Тобто, в Україні не тільки обмеженачисельність інноваційних структур, але і склалася їх структурна та функціональна неповнота.Позитивним моментом розвитку національного науково-технічного комплексу є створення передумов для росту малих інноваційнихпідприємств, що спеціалізуються як на проведенні наукових досліджень і розробок, так і на впровадженні їх результатів у виробництво, щоодержали реальне втілення у формуванні технопаркових структур.Технопарки є ефективним механізмом генерації підприємницьких структур у науково-технічній сфері, що поєднує та зміцнює науковуй інноваційну діяльність вузів і наукових центрів, механізмом інтеграції в нових умовах науки, виробництва, підприємництва, фінансів,місцевих і регіональних органів влади.У структурі економіки частка базових галузей (металургія, хімія, енергетика, паливна промисловість), що є найбільш капітало-, енерго-,трудомісткими й екологічно небезпечними, становить близько 47%. Крім того, спостерігається технологічна неоднорідність галузей,виробництва більшості з яких належать до третього-четвертого, а в деяких випадках (вугільна промисловість і металургія) до другоготехнологічного укладу. Лише 4% продукції, яка випускається в Україні, належить до 5-го технологічного укладу. [2]Одним з негативних наслідків перехідного періоду в економіці України стало різке зниження показників інноваційної діяльності увиробництві, яке відносно уповільнилося.Багато в чому низька інноваційна активність в промисловості зумовлена недосконалістю нормативно-правового забезпеченняінноваційного процесу, яке на сьогодні представлено Законами України «Про наукову та науково-технічну діяльність», «Про пріоритетнінапрямки розвитку науки і техніки», «Про інноваційну діяльність», «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків»,«Про державні цільові програми» тощо. Зазначена вада посилюється за рахунок неефективності державних інститутів влади в сферістимулювання НДДКР, що, в свою чергу, обумовлено відсутністю джерел фінансування державних програм. Це свідчить про актуальність дляукраїнської економіки питання щодо впровадження інноваційно-інвестиційного механізму розвитку для мобілізації внутрішніх й зовнішніхінвестиційних джерел. [3]Аналіз основних тенденцій інноваційно-інвестиційного розвитку України (зокрема розвитку промислового секторів) дозволяє зробитивисновок про наявність низки негативних явищ в цій сфері, що стримує формування ефективної виробничої структури національногогосподарства. Зокрема, до них належать структурна деформованість економіки України - домінування в ній сировинних галузей і галузей знизьким рівнем обробки, які природно мають порівняно низький потенціал інноваційної активності і ефективності; практично відсутній попитна високотехнологічну вітчизняну продукцію на внутрішньому і особливо зовнішньому ринках; неадекватність системи організаціївиробництва і рівня менеджменту завданням інноваційно-інвестиційного розвитку; відсутність системи підвищення кваліфікації і досвідуорганізації праці робочої сили в умовах інноваційного розвитку; незадовільний стан виробничого апарату більшості галузей, зумовленийзношеністю основних фондів; орієнтація інвестиційних потоків (як внутрішніх, так і зовнішніх) на галузях 3 й 4 технологічних укладів зодночасним скороченням темпів інвестування у високотехнологічні сектори 5-го укладу; відсутність на підприємствах ефективних структур,що спеціалізуються на зборі, зберіганні, обробці науково-технологічної та економічної інформації з метою її оперативного використання;відсутність законодавчого механізму дієвого захисту інтелектуальної власності, а також об'єктивної інформації про наявний інтелектуальнийпотенціал країни; в своєму інноваційному розвитку вітчизняні підприємства вимушені розраховувати в основному на власні фінансові ресурси,в Україні як державні, так і недержавні фінансові інституції дуже слабо орієнтовані на інвестування інновацій.Аналіз динаміки розвитку національної інноваційної сфери свідчить про необхідність переходу на інноваційну модель розвиткуекономіки України, що потребує відповідних інституційних змін інноваційної сфери. Проведений аналіз світового та вітчизняного досвіду зпитань пошуку шляхів прискореного економічного розвитку свідчить, що формування відповідного інституційного середовища є основоюстворення ефективної інноваційної моделі розвитку країни, основні складові якої визначають головні елементи механізму функціонуванняінвестиційної інфраструктури інноваційної сфери України. Інституціональна реформа в Україні у сфері інноваційної діяльності має забезпечитисистемні трансформації всіх основних складових частин: банківської, державної, корпоративної, науково-технічної, домашніх господарств,системи управління з урахуванням міжнародного науково-технічного співробітництва. Зазначена трансформація буде мати позитивний впливна концентрацію капіталу, створення потужних господарських і фінансових структур в рамках реалізації великих цільових комплекснихпрограм.297

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Результати дослідження показують, що для України має бути використана стратегія нарощування, при якій досягається інтеграціяфундаментальної та прикладної науки, використовується власний науково-технічний потенціал з одночасним залученням іноземних вчених йконструкторів.На основі проведеного аналізу можна зазначити, що для покращення інвестиційно-інноваційного розвитку промисловості Українинеобхідно опрацювати підходи щодо формування стратегії інноваційної діяльності України в умовах міжнародної інтеграції світовогогосподарства. Основними елементами стратегії інноваційного розвитку мають стати визначення інноваційно-інвестиційного клімату,інноваційного потенціалу держави, збільшення ступеня впливу інноваційних факторів з метою розробки і реалізації інноваційних проектів.Стратегія становлення інноваційної економіки є невід’ємною частиною загальної стратегії розвитку держави, вона орієнтована на визначення ідосягнення перспективних цілей в умовах глобалізаційних процесів, що відбуваються в світовій економіці, які корегуютьсязовнішньоекономічним середовищем та визначають економічну незалежність України.ВисновкиВ результаті проведеного дослідження інвестиційно-інноваційного розвитку промисловості України в умовах міжнародної інтеграції,можна зробити висновок, що становище, яке спостерігається сьогодні в промисловості України стосовно інноваційного розвитку, засвідчуєіснування суттєвих системних перешкод формуванню інвестиційно-інноваційної моделі розвитку України, які консервують розрив міжрозвитком виробництва, з одного боку, та динамікою процесів в науково-технічній сфері, з іншого, стають на заваді концентраціїцентралізованого та децентралізованого фінансування на завданнях інноваційного розвитку економіки. Тому держава має взяти на себевідповідальність за стан інноваційної сфери країни, здійснити аналіз помилок, яких було припущено в попередні роки, вивчити успішний досвідінших країн, розробити та впровадити державний механізм активізації інвестиційно-інноваційних процесів в економіці України.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. www.ukrstat.gov.ua2. www.industry.com.ua3. Закон України «Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні»// Голос України. - 2003. - 13 лютого. №28. - С.4-5РЕЗЮМЕУ статті проаналізовано інвестиційно-інноваційну діяльність промислових підприємств України; досліджено основні проблеми у інвестиційноінноваційномурозвитку України (зокрема розвитку промислового сектору), що стримує формування ефективної виробничої структуринаціонального господарства; запропоновано пріоритетні напрямки формування стратегії інноваційної діяльності України в умовах міжнародноїінтеграції.РЕЗЮМЕВ статье проанализирована инвестиционно-инновационная деятельность промышленных предприятий Украины; исследованы основныепроблемы в инвестиционно-инновационном развитии Украины (в частности в развитии промышленного сектора), который сдерживаетформирование эффективной производственной структуры национального хозяйства; предложены приоритетные направления формированиястратегии инновационной деятельности Украины в условиях международной интеграции.SUMMARYThe article under consideration touches upon the analysis of the Ukrainian industrial enterprises investment and innovation activities. The main problemsin the investment and innovation development of Ukraine (including the industrial sector development) that restrict the forming of the effective productionstructure of the national economy are investigated; the prior directions of the Ukrainian innovation activity strategy forming in the terms of internationalintegration are suggested.УТОЧНЕННЯ СУТНІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНУ ТА ОКРЕСЛЕННЯПРІОРИТЕТІВ ЇЇ ЗМІЦНЕННЯОлексієнко М.М., Національний інститут проблем міжнародної безпеки, аспірант ⋅Проблема забезпечення економічної безпеки України досить активно почала вивчатися вітчизняними науковцями після здобуття їїнезалежності та суттєво актуалізувалася в умовах інтеграції економіки нашої держави у глобальні та мегарегіональні економічні системи.Причому рівноправна участь держави у світовій системі господарювання та одночасно захищеність її внутрішніх економічних інтересівпотребує створення належної і адекватної системи зовнішньоекономічної безпеки. Разом з тим, як відомо, суб’єктами зовнішньоекономічноїдіяльності є передусім первинні економічні агенти окремих регіонів держави. Сприятливість передумов зовнішньоекономічної діяльності, атакож захищеність їх активів та інтересів є важливою функцією регіональних і місцевих органів державного управління, оскільки від їхдіяльності значною мірою залежить як обсяги зовнішньої торгівлі, так і зовнішньоекономічний складник безпеки регіону як соціальноекономічноїсистеми. Зауважимо, що в після вступу України до СОТ та в умовах поступової інтеграції до ЄС, все більше актуалізуєтьсявагомість безпосередньо зовнішньоекономічного складника безпеки як регіонів, так і нашої держави загалом. Все це обумовлює потребу вуточненні теоретико-методичного базису зовнішньоекономічної безпеки регіону, у тому числі через те, що йому була наділена дещонеадекватна (щодо його важливості) увага в системі знань про економічну безпеку.Тому метою статті є удосконалення сутнісних характеристик та методології категорії зовнішньоекономічної безпеки держави, зокрема намезорівні ієрархії управління економікою. Цілями, поставленими при написанні статті є: узагальнити усталені підходи до визначення сутіпоняття зовнішньоекономічної безпеки регіону, проаналізувати її системні характеристики, а також обґрунтувати напрями їх подальшогоудосконалення.Потрібно зазначити, що як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі можна віднайти велику кількість праць, присвячених вирішеннюпроблеми гарантування зовнішньоекономічної безпеки держави та регіону. Водночас, їх узагальнення варто здійснювати з одночаснимвисвітленням її ролі в системі економічної безпеки держави.Так, А. Сухоруков, визначає здатність країни підтримувати конкурентоспроможність економіки, ефективно захищати власні економічніінтереси і протистояти зовнішнім економічним загрозам, використовувати конкурентні переваги в міжнародному поділі праці суттюекономічної безпеки держави [1,с.49]. З цього можна зробити висновок, що, на думку науковця, зовнішньоекономічний складник єпріоритетним серед сукупності функціональних складників національної економічної безпеки.Розділяючи тезу про посилення актуальності питання зовнішньоекономічної безпеки України в умовах посилення її інтеграції у світовуекономічну систему, З. Варналій та І. Чернодід, розглядають зовнішньоекономічну безпеку як процес мінімізації збитків держави віднегативних зовнішніх економічних чинників, створення сприятливих економічних умов для розвитку економіки шляхом її активної участі усвітовому поділі праці, відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам [2,с.50-51]. Потрібно додати, щоаналогічним є визначення суті поняття “зовнішньоекономічна безпека”, подане авторським колективом під керівництвом з В. М. Гейця у праці“Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємство” [3,с.62].Наголосимо, що перелік індикаторів зовнішньоекономічної безпеки, поданий З. Варналієм та І. Чернодідом є чи не найширшим з наведенихв економічній літературі та до них віднесено такі показники, як: коефіцієнт відкритості національної економіки (відношення обсягу зовнішньої© Олексієнко М.М., 2010298

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010торгівлі (експорту та імпорту) до ВВП); коефіцієнт покриття імпорту експортом; відношення обсягу експорту до ВВП; відношення обсягуімпорту до ВВП; сальдо зовнішньоторговельної діяльності; товарна структура експорту та імпорту; товарна структура критичного імпорту;співвідношення між обсягами залученого капіталу та експортом вітчизняного капіталу; співвідношення цін на зовнішньому та внутрішньомуринках; енерго- та матеріаломісткість експорту; співвідношення між обсягами національного виробництва та експорту до певних країн; впливвиробництва експортної продукції на екологію; частка експорту наукомісткої продукції в загальному обсязі експорту; частка імпортунаукомісткої продукції в загальному обсязі імпорту; частка експорту у розрахунку на одну особу; частка іноземних інвестицій у ВВП;співвідношення тарифного і нетарифного регулювання [2,с.51].Додамо, що офіційна Методика розрахунку рівня економічної безпеки України Міністерства економіки України визначаєзовнішньоекономічну безпеку держави як такий стан відповідності зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам, щозабезпечує мінімізацію збитків держави від дії негативних зовнішніх економічних чинників та створення сприятливих умов розвитку економікизавдяки її активної участі у світовому розподілі праці [4]. Водночас, вважаємо, що характеристика “мінімізація збитків” як прихована метасистеми зовнішньоекономічної безпеки не може слугувати її справжньою суттю, оскільки, на нашу думку, однією з ознак безпеки скоріше євзагалі не допущення збитків, а також забезпечення поступального розвитку. Щодо показників-індикаторів рівня зовнішньоекономічноїбезпеки, то згадуваний документ пропонує розраховувати такі показники, як: частки загального та імпорту продовольства у внутрішньомуспоживанні, частка провідної країни-партнера в загальному обсязі зовнішньої торгівлі, частка сировинного та низького рівня переробкиекспорту (промисловості) у загальному обсязі експорту товарів, коефіцієнт покриття імпорту експортом, відношення обсягів експорту таімпорту у ВВП. Проте, вважаємо, що перелік цих показників варто доповнити окремими з перелічених вище, наприклад - сальдозовнішньоторговельної діяльності, товарні структури експорту та імпорту, окремі фінансові, енергетичні, технологічні, інвестиційноінноваційніта інші показники зовнішньої торгівлі.З. Герасимчук та Н. Вавдіюк, не даючи безпосередньо визначення суті поняття зовнішньоекономічної безпеки регіону, включають їїокремою функціональною складовою оцінки рівня економічної безпеки регіону та використовують таку її характеристику, як рівеньзовнішньоекономічної відкритості [5,с.51]. Як вважають автори, рівень зовнішньоекономічної безпеки регіону відображає можливістьзабезпечення високого економічного розвитку регіону через максимальне використання переваг у міжнародному поділі та кооперації праці,здатністю забезпечувати позитивне значення показника зовнішньоторговельного балансу в довгостроковій перспективі. Водночас доіндикаторів оцінки її рівня включають такі показники, як: коефіцієнт відкритості економіки регіону (частка зовнішньоторговельного обороту уВДВ); відношення імпорту до експорту; частка експорту у ВДВ регіону та частка імпорту у ВДВ регіону.Л. Яремко узагальнює зовнішньоекономічну безпеку регіону до здатності соціально-економічної системи захищати свої (інколиспецифічні) інтереси в умовах глобалізації, до яких науковець відносить: 1) забезпечення стабільних надходжень товарів, які належать докритичного імпорту і відсутні на території країни; 2) усунення екологічно шкідливих наслідків діяльності промисловості та урбанізації; 3)подолання депресивності території, створення працемістких виробництв з метою абсорбування стійких надлишків робочої сили [6,с.100].Позитивно, що автор не обмежується усталеними індикаторами зовнішньоекономічної безпеки регіону, додаючи до них показники за такимиаспектами економічної безпеки, як технологічна, фінансова залежності регіону, міграція робочої сили, екологічна безпека.А. Чесноков, аналізуючи наявні в економічній літературі підходи до обґрунтування суті поняття зовнішньоекономічної безпеки, дійшоввисновку, що це здатність держави через комплекс заходів у зовнішньоекономічній сфері забезпечити сталий розвиток економічної системи таїї витривалість до зовнішніх негативних чинників, проявів глобалізаційних перетворень у світогосподарській системі з метою реалізаціїнаціональних економічних інтересів [7,с.5]. Причому, потрібно зазначити, що науковець нестандартно підійшов до узагальнення складників, яківизначають аналізовану категорію, запропонувавши виділяти горизонтальні (соціальну, правову, фінансову, екологічну і кадрову) тавертикальні (експортну, імпортну, кредитно-інвестиційну) складники.Зауважимо, що також певною мірою нестандартним підходом є запровадження В. Сенчаговим терміну “міжнародна економічна безпека” якстану світового господарства та міжнародних економічних відносин, при якому гарантується стабільний економічний розвиток держав тастворюються умови для взаємовигідної економічної співпраці, які виключають протиправне застосування економічної сили [8,с.833].Вважаємо, що вказаний аспект зовнішньоекономічної безпеки має право на існування та подальше вивчення, проте дискусійним є визначенняпереліку суб’єктів та об’єктів системи міжнародної економічної безпеки, а також існує ризик виникнення конфлікту інтересів різних суб’єктівтакої системи. Проте, на нашу думку, цей напрям дослідження є однією з передумов уточнення сутнісних характеристик поняттязовнішньоекономічної безпеки.До схожого висновку (йдеться про те, що рівень важливості питань гарантування зовнішньоекономічної безпеки соціально-економічноїсистеми об’єктивно розширює межі проблеми її гарантування за рамки економічного складника безпеки) дійшли Г. Аніловська та Л. Яремко упраці “Господарська глобалізація та управління зовнішньоекономічною сферою”, пропонуючи доцільність прийняття в Україні Концепціїнаціональної безпеки України у зовнішньоекономічній сфері [9,с.173].На нашу думку, сутнісні характеристики поняття зовнішньоекономічної безпеки регіону все ще залишаються недостатньо обґрунтованими.Крім того, сьогодні значно посилюється вплив системи міжнародної економічної безпеки на більшість характеристик системи безпеки окремихрегіонів чи країн. Тому вважаємо, що в сучасних умовах зовнішньоекономічну безпеку регіону потрібно вивчати виключно на основі загальноїтеорії систем та розглядати як підсистему міжнародної економічної безпеки, метою якої є забезпечення захисту економічних інтересів регіонуяк соціально-економічної системи, а також високого рівня реалізації його зовнішньоекономічного потенціалу.Додамо, що такий аспект аналізованої економічної категорії приводить до об’єктивного розширення як рівнів, так і безпосередніхпоказників-індикаторів оцінки безпеки. Вважаємо, що останні доцільно формувати за такими групами показників, як стану і ефективностізовнішньої торгівлі регіону, рівня безпечності здійснення зовнішньоекономічних операцій, рівня захищеності життєво важливих соціальноекономічнихінтересів та рівня реалізації зовнішньоекономічного потенціалу регіону.Узагальнимо подані нами характеристики поняття “зовнішньоекономічної безпеки” соціально-економічної системи у таблиці 1.Потрібно зазначити, що важливим завданням як визначення переліку конкретних показників оцінки рівня зовнішньоекономічної безпекирегіону, так і в загальному уточнення сутнісних характеристик аналізованої економічної категорії є обгрунтування більш ефективної державноїполітики її забезпечення.Тому до групи показників стану і ефективності зовнішньої торгівлі пропонуємо крім усталених показників (відношення обсягу зовнішньоїторгівлі (експорту та імпорту) до ВРП, коефіцієнт покриття імпорту експортом, відношення обсягів експорту та імпорту до ВРП, сальдозовнішньоторговельної діяльності, товарна структура експорту та імпорту) відносити частки підприємств, які здійснюють експортні та імпортніоперації, а також частки діючих і прибуткових таких підприємств, рентабельність експортно-імпортних операцій, середні умовні рівніліквідності та фінансової стійкості суб’єктів підприємництва, які здійснюють зовнішньоторговельні операції.До групи показників рівня безпечності зовнішньоекономічної діяльності віднесемо: рівень системного ризику; терміни проходження такількість експортних процедур; частку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, що використовують засоби страхування економічнихризиків; загальні суми втрат внаслідок настання негативних непередбачуваних подій у розрахунку на одне підприємство, що здійснюєзовнішньоекономічні операції.Загальновідомо, що з метою стимулювання активізації зовнішньоекономічної діяльності, органам державного управління, як правило,необхідно проводити політику, спрямовану на посилення рівня відкритості внутрішнього ринку. Проте останнє часто призводить довиникнення ризиків зниження рівня захищеності життєво важливих соціально-економічних інтересів регіону. Йдеться передусім про ризики удемографічній, соціальній, екологічній, енергетичній та інших сферах. Відповідно до переліку індикаторів зовнішньоекономічної безпекирегіону необхідно включити показники, які характеризуватимуть ймовірність настання обумовлених ризиків.299

300Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Таблиця 1Підходи до обґрунтування суті поняття “зовнішньоекономічна безпека регіону” як соціально-економічної системиАвтори Концептуальні характеристики поняття Особливості індикаторівМетодикарозрахунку рівняекономічноїбезпеки УкраїниМіністерстваекономікиУкраїниГеєць В.М.,Варналій З.С.,Чернодід І.С.Герасимчук З.В.,Вавдіюк Н.С.Яремко Л.А.Чесноков А.В.Сенчагов В.К.Авторський підхідПроцес мінімізації збитків держави від негативнихзовнішніх економічних чинників, створеннясприятливих економічних умов для розвиткуекономіки шляхом її активної участі у світовомуподілі праці, відповідності зовнішньоекономічноїдіяльності національним економічним інтересамМожливість забезпечення високого економічногорозвитку регіону через максимальне використанняпереваг у міжнародному поділі та кооперації праці,здатність забезпечувати позитивне значенняпоказника зовнішньоторговельного балансу вдовгостроковій перспективіЗдатність соціально-економічної системи захищатисвої інтереси в умовах глобалізаціїЗдатність (через комплекс заходів узовнішньоекономічній сфері) забезпечити сталийрозвиток економічної системи та її витривалість дозовнішніх негативних чинників, проявів глобалізаціїсвітогосподар-ської системи з метою реалізаціївласних економічних інтересівГарантування стабільного економіч-ного розвитку вумовах участі у світовому господарстві та міжнарод-них економічних відносин та рівеньвзаємовигідності умов економічної співпраці,створених в межах світової економічної системиПідсистема міжнародної економічної безпеки,метою якої є забезпечення захисту економічнихінтересів регіону як соціально-економічної системи,а також високого рівня реалізації йогозовнішньоекономічного потенціалуЧастки загального та імпорту продовольства увнутрішньому споживанні; частка провідної країнипартнерав загальному обсязі зовнішньої торгівлі; часткасировинного та низького рівня переробки експорту(промисловості) у загальному обсязі експорту товарів;коефіцієнт покриття імпорту експортом; відношенняобсягів експорту та імпорту у ВРП1) показники, які характеризують стан зовнішньоїторгівлі регіону; 2) показники, які відображають станборгових зобов’язань регіону; 3) інші показникизовнішньоекономічної безпеки регіонуПоказники рівня зовнішньоекономічної відкритості регіону1) показники зовнішньої торгівлі регіону; 2) показникитехнологічної залежності регіону; 3) показники фінансовоїзалежності регіону; 4) показники міграції робочої сили;5) показники екологічної безпеки регіону1) група горизонтальних складників (соціальний,правовий, фінансовий, екологічний і кадровий);2) група вертикальних складників (експортний,імпортний, кредитно-інвестиційний)1) показники експортно-імпортного потенціалу;2) показники рівня міжнародноїконкурентоспроможності регіону;3) показники участі регіону у міжнародній торгівліГрупи показників: 1) стану і ефективності зовнішньоїторгівлі регіону; 2) рівня безпечності здійсненнязовнішньоекономіч-них операцій; 3) рівня захищеностіжиттєво важливих соціально-економічних інтересіврегіону; 4) рівня реалізації зовнішньоекономічногопотенціалу регіонуВодночас, характеристика рівня зовнішньоекономічної безпеки регіону буде неповноцінною без висновку як про рівень реалізації, так ісприятливість передумов реалізації зовнішньоекономічного потенціалу кожного регіону. Йдеться про можливості підприємницького сектора,трудовий капітал, природно-ресурсний та науково-освітний потенціали і т. ін.Використання удосконалених сутнісних характеристик категорії “зовнішньоекономічна безпека регіону”, причому з оглядом на негативнінаслідки сучасної фінансово-економічної кризи, дозволяє стверджувати, що найбільш вагомими економічними ризиками зовнішньої торгівлідля більшості регіонів України є: 1) різке зменшення зовнішнього попиту та падіння цін на основні види вітчизняної експортної продукції і,відповідно, зменшення обсягів реалізованої продукції; 2) посилення конкуренції на зовнішніх ринках; 3) погіршення доступу до кредитнихресурсів, а також вилучення фінансових ресурсів у підприємств-експортерів; 4) скорочення темпів технологічного імпорту; 5) критичнезменшення обсягів промислового виробництва (та суміжних секторах економіки – транспортному, фінансовому, торговельному та ін.)внаслідок істотної залежності від обсягів експорту промислової продукції; 6) зниження експортної орієнтації промислових підприємстввнаслідок девальвації гривні; 7) негативні структурні зміни в експортно-імпортних товаропотоках. Зауважимо, що перелік найбільш суттєвихдля зовнішньоекономічної безпеки регіонів України ризиків є неповним та по мірі посилення фінансово-економічної кризи або її “затягування”може розширюватися.Отже, регіональним органам державного управління з метою посилення зовнішньоекономічної безпеки регіону як соціально-економічноїсистеми, необхідно реалізувати передусім заходи, спрямовані на посилення стабільності та відновлення банківського сектору, зниження рівняфіскального впливу на суб’єкти підприємницької діяльності, збільшення обсягів споживчого попиту, заохочення інвестиційної діяльності,збільшення експортної активності. Стосовно останнього, то засобами державної політики, на нашу думку, є розвиток механізмів всебічноїпідтримки (фінансової, методичної, правової) експортерів, посилення транскордонного співробітництва, стимулювання експортної коопераціїпідприємств малого з іншими секторами підприємництва, стимулювання покращення торговельних зв’язків з країнами, які найменшпостраждали від фінансової кризи.Крім того, вважаємо, що в регіонах України визріла потреба в удосконаленні нормативно-методичного сприяння зміцненнюзовнішньоекономічної безпеки. Йдеться про необхідність прийняття та реалізації регіональних програм зміцнення зовнішньоекономічноїбезпеки регіонів України, пріоритетними напрямами яких мають стати:1) підвищення ефективності зовнішньої торгівлі;2) удосконалення та підвищення рівня безпечності зовнішньоекономічної діяльності;3) розвиток системи захисту життєво важливих соціально-економічних інтересів регіону від зовнішніх викликів та загроз;4) реалізація механізмів реалізації зовнішньоекономічного потенціалу регіону.Додамо, що за кожним з цих напрямів необхідно визначити широку сукупність цілей та розробити адекватні заходи їх досягнення. Проте всучасних умовах пріоритетними завданнями у відповідності до вказаних напрямів, на нашу думку, є: 1) пошук і використання можливостейзниження рівня витратомісткості експортної діяльності вітчизняних підприємств; 2) створення максимально сприятливого середовища дляфункціонування та виходу на зовнішні ринки первинних економічних агентів регіону; 3) запровадження моніторингу показників групи ризикужиттєздатності соціально-економічної системи регіону під впливом зовнішніх ризиків та ініціювання законодавчого закріплення більшжорстких покарань за завдання соціально-економічних збитків внаслідок діяльності підприємств-нерезидентів на території регіонів України; 4)виявлення “слабких місць” та пошук можливостей більш ефективного використання всіх груп ресурсного та економічногозовнішньоекономічного потенціалу регіону.Підсумовуючи, зазначимо, що основою уточнення суті поняття зовнішньоекономічної безпеки регіону, на нашу думку, є розширення межпроблеми її гарантування за рамки економічного складника безпеки соціально-економічної системи. Пріоритетною метою політики посиленнязовнішньоекономічної безпеки регіону є забезпечення захисту економічних інтересів регіону як соціально-економічної системи, а також

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010високого рівня реалізації його зовнішньоекономічного потенціалу, напрямами політики – покращення показників стану і ефективностізовнішньої торгівлі регіону, безпечності здійснення зовнішньоекономічних операцій, захищеності життєво важливих соціально-економічнихінтересів, реалізації зовнішньоекономічного потенціалу регіону.Подальші наукові дослідження з аналізованої проблеми повинні стосуватися виявлення системно-структурних взаємозв’язків тамоделювання впливу зовнішньоекономічної безпеки і сталого поступального розвитку регіону, а також обґрунтування її місця в межахвертикально-просторової системи економічної безпеки вищого рівня - держави.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1.Сухоруков А. І. Методологія оцінки рівня економічної безпеки / А. І. Сухоруков // Вісник КНТЕУ. - 2008. – № 1. – С. 49-55..2.Економічна безпека: Навчальний посібник / за заг. ред. З. С. Варналія. – К.: Знання, 2009. – 647 с.3.Моделювання економічної безпеки: держава, регіон, підприємство: Монографія / за ред. В. М. Гейця. – Х.: ВД “Інжек”, 2006. – 240 с.4.Офіційний інтернет-ресурс Міністерства економіки України (режим доступу: http://www.me.gov.ua).5.Герасимчук З. В. Економічна безпека регіону: діагностика та механізм забезпечення: Монографія / З. В. Герасимчук, Н. С. Вавдіюк. – Луцьк:Настир’я, 2006. – 244 с.6.Яремко Л. А. Глобалізований регіон та зовнішньоекономічна безпека України: теоретико-методологічний аспект: Монографія / ЛарисаАдольфівна Яремко. – Львів: вид-во Львівської комерційної академії, 2007. – 524 с.7.Чесноков А. В. Зовнішньоекономічна безпека держави в умовах європейської інтеграції України: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.05.01 /А. В. Чесноков; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2006. — 19 с.8.Экономическая безопасность России: Общий курс: Учебник / под. ред. В. К. Сенчагова. – 2-е изд. – М.: Дело, 2005. – 896 с.9.Аніловська Г. Я. Господарська глобалізація та управління зовнішньоекономічною сферою: Монографія / Г. Я. Аніловська, Л. А. Яремко. –Львів: вид-во Львівської комерційної академії, 2001. – 234 с.РЕЗЮМЕОбобщенно теоретические подходы к определению сущности понятия “внешнеэкономическая безопасность региона”, проанализированосистемные характеристики, а также обоснованно направления последующего усовершенствования концептуальных характеристик иприкладных приоритетов усиления внешнеэкономической безопасности региона.SUMMARYThe theoretical going near determination of “region external economic safety” are generalized, system descriptions are analysed, directions of subsequentimprovement of conceptual descriptions of region external economic safety are grounded.РЕЗЮМЕУзагальнено теоретичні підходи до визначення суті поняття “зовнішньоекономічна безпека регіону”, проаналізовано її системніхарактеристики, а також обґрунтовано напрями подальшого удосконалення концептуальних характеристик та прикладних пріоритетівзміцнення зовнішньоекономічної безпеки регіону.ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КОСМІЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРІОРИТЕТІВОмельченко В.Ю., аспірантка Національного торговельно-економічного університету ⋅Сучасний стан розвитку промисловості України та особливо її наукоємких галузей, до яких належить і космічна галузь,характеризується сталою тенденцією розширення присутності українських підприємств на світових ринках, в тому числі і міжнародномукосмічному ринку. В зв’язку з гострою конкуренцією на світовому космічному ринку, іде активний пошук шляхів підвищенняконкурентоспроможності підприємств космічної галузі України. Це вимагає розробки якісно нової моделі функціонування галузі на основікількісної оцінки конкурентоспроможності в системі інтеграційних пріоритетів. Специфічні методи, моделі та методики оцінкиконкурентоспроможності, які враховують особливості діяльності підприємств космічної галузі, практично відсутні.Метою даної статті є розгляд методичних засад, які дозволять кількісно оцінити взаємодію інтеграції підприємств і їхконкурентоспроможність в системі інтеграційних пріоритетів у науково-технічній сфері космічної галузі.Розв’язання цієї проблеми пов’язане із сучасними тенденціями створення у світовій ракетно-космічній галузі великих інтеграційнихструктур і формування корпорацій, які володіють значною частиною космічних послуг, та початком процесу інтеграції вітчизнянихпідприємств галузі. Враховуючи необхідність розробки науково-методичного підходу у дослідженні процесу інтеграції та оцінки її впливу наконкурентоспроможність заново створених корпоративних одиниць, вважаємо за необхідне зосередити увагу на розробці інструменту, якийможе бути застосований в космічній галузі для вирішення зазначених завдань.У формалізованому вигляді подібна постановка задачі може бути представлена наступним чином:1. Існують численні корпоративні одиниці Q, складовими яких є окремі елементи (підприємства космічної галузі) q 1. Причому q 1 ∈ Q, і= 1…n.2. Кожна корпоративна одиниця q 1 ∈ Q, і = 1…n характеризується вектором інтеграційних показників:q (1= a 1), i = 1…k,які відображають внутрішню структуру і ступінь інтеграції даної корпоративної одиниці q 1 ∈ Q, і = 1…n.3. Кожна корпоративна одиниця q 1 ∈ Q, і = 1…n характеризується вектором показників конкурентноздатності:q (1= b 1), i = 1…p,відображаючи результати цільової діяльності корпорації на світовому ринку космічних послуг.4. Припускається, що кожному набору q 1 = a 1 , i =1…k, із простору вихідних характеристик в просторі відгуків знайдеться відповідневідображення ( ),1b 1q = i = 1…p, тобтоq = ( a ),1 1i = 1…k → q = ( b ),1 1i =1…p5. Існує вектор обмежень, які представляють собою поєднання обмежень різного характеру (економічних, екологічних та ін.), в рамкахяких вирішується наукова проблема, яка нами розглядається© Омельченко В.Ю., 2010301

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Вектор обмежень приймає наступне значення:ϕ1, при виконанні обмежень=0, в протилежному випадкуϕ = ( ϕ 1), i = 1…gЗ огляду на це, основні завдання задачі виокремлено таким чином:1. Розробити методичний (аналітичний) апарат, який дозволить виявити вплив інтеграційних показників а і , і = 1…к на показникиконкурентоспроможностіВ і , і = 1…р із використання визначаємої в процесі виконуваних досліджень залежностіВ і = F (А і )2. Провести експериментальний розрахунок із використанням розробленого методичного апарату і вихідних даних світових провіднихракетно-космічних корпораціях.3. Запропонувати рекомендації раціонального ступеню інтегрованості підприємств вітчизняної космічної галузі з урахуваннямнеобхідності виконання умовB і = extr (B і )Вважаємо за доцільне у сформованій вище постановці задачу розробки методичного апарату дослідження впливу рівня інтегрованостіпідприємств космічної галузі на їх конкурентоспроможність на зовнішньому і внутрішньому ринках космічних послуг вирішувати в декількаетапів.Початковий етап рішення задачі пов’язаний з одержанням і приведенням до формалізованого вигляду необхідних вхідних даних, атакож з обґрунтуванням критеріальної бази, яка буде використовуватися при проведенні дослідження.На другому етапі рішення сформульованої задачі здійснюється розробка методики, яка дозволяє провести оцінку впливу показниківінтегрованості підприємства на їхню конкурентоспроможність.Третій етап дослідження полягає в проведенні розрахункового експерименту з використанням розробленої методики, аналізуодержаних результатів та формуванні відповідних пропозицій та рекомендацій. Саме на цьому етапі необхідно дослідити вплив окремихнайбільш вагомих показників інтегрованості на конкурентоспроможність корпоративних одиниць.Вважаємо, що основною цільовою спрямованістю розробки являється створення аналітичного інструменту, який дозволяє, спираючисьна інтеграційний досвід, розробити обґрунтовані рекомендації при проведенні трансформацій підприємств космічної галузі України. Цяметодика може бути використана для проведення комплексу робіт при системному проектуванні нових інтеграційних структур, а одержанірезультати можуть надати інформаційну підтримку спеціалістам, які приймають рішення в питанні створення інтегрованих структур.Для кращого розуміння і наочності на рис. 1 зображено схему, яка відображає роль і місце методики в загальному процесі виконанняструктурних змін підприємств космічної галузі.Основні етапи створення інтегрованих структур1 2 3 4Принципове рішенняпро необхідністьпроведеннятрансформаціїструктурипідприємстваОбласть стратегічногорішення про початокпроцесутрансформаціїПрактична реалізаціяпроцесутрансформаціїПочатокфункціонуванняствореноїінтеграційноїструктуриВикористанняінформаційної базиметодики зурахування досвідуінтеграційнихперетвореньПрогнозна оцінкавпливу рівняінтегрованостікорпоративноїодиниці на її конкурентоспроможністьОперативний аналізефективності рішеньта їх корекціяОцінка ефективностіпроведенихперетворень зафактичнимипоказникамифункціонуванняМетодика оцінки впливу рівня інтеграції підприємств космічної галузі на їхконкурентоспроможністьРис. 1. Роль і місце методики оцінки впливу рівня інтеграції підприємств космічної галузіДля визначення впливу рівня інтегрованості на ступінь конкурентоспроможності підприємства критеріальна база повинна, з одногобоку відображати внутрішні властивості корпоративного об’єднання, з іншого, характеризувати місце корпорації на ринку, тобто це мають бутизовнішні показники, які співставні з аналогічними показниками підприємств (корпорацій) – конкурентів.За таких умов критеріальний комплекс може складатися із наступних критеріїв (показників):• показники ступеня інтегрованості підприємств в середині корпоративної одиниці («внутрішні» показники).• показники конкурентоспроможності корпоративних одиниць на внутрішньому і зовнішньому ринках космічних послуг(«зовнішні» показники).302

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010З огляду на те, що ці показники носять комплексний характер, вони повинні включати в свій склад цілий ряд одиничних (окремих)критеріїв, які відображають ті чи інші якісні і кількісні сторони структури інтегрованого утворення і ефективність його роботи в ринковихумовах.Виходячи з цього визначені правила вибору «зовнішніх» і «внутрішніх» показників, а саме: чіткий і зрозумілий економічний зміст;можливість кількісної оцінки; кількість показників повинна бути достатня для того, щоб вагомо відобразити основні характеристикикорпоративної одиниці і її конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках космічних послуг.Враховуючи велике значення вибраних окремих критеріїв інтегрованості і конкурентоспроможності, остаточний набір цих критеріївпровела група експертів, яка об’єднала зусилля технічних і економічних спеціалістів, які мають значний досвід практичної роботи і обізнані здосліджуваною проблемою. В результаті експертної оцінки для розробки методики були відібрані три внутрішні критерії, які характеризуютьступінь інтегрованості об’єднання, і три зовнішні показники, що визначають рівень конкурентоспроможності структури.В якості «внутрішніх» показників були прийняті: кількість підприємств, які входять в корпоративну одиницю, доля космічних продажіввід загального обсягу продажів підприємства (ступінь диверсифікації) та кількість співробітників «космічного компоненту» корпоративноїодиниці. В якості «зовнішніх» показників взятий: загальний обсяг «космічних» продажів компанії, доля «космічних» продажів фірми взагальному обсязі продажів галузі і світовий рейтинг фірми, який визначається результатами щорічної оцінки, яка проводиться аналітичнимвидавництвом «Спейс Ньюс».Необхідно зауважити, що для одержання чисельного значення цих показників були використані данні ретроспективного аналізудекількох провідних закордонних ракетно-космічних корпорацій, припускаючи, що в кожному конкретному році окремо взята корпораціяволоділа конкретними векторами показників А = (а 1 …а n ), B = (b 1 …b m ), які характеризують як ступінь її інтегрованості, так і рівеньконкурентоспроможності.Проводжуючи далі дослідження оцінки конкурентоспроможності підприємства в цілому, в якості інтегрального показника, пропонуємовикористати комплексний критерій конкурентоспроможності К, який в загальному випадку враховує і конкурентоспроможність продукції(надання послуг), що виготовляє підприємство. Суть функціональної взаємозалежності має вигляд:К = ϕ ( Knp) , (1)де Knp – комплексний показник, який характеризує конкурентоспроможність продукції (послуг).Самостійною задачею дослідження є визначення показника, який характеризує конкурентоспроможність випущеної підприємствомпродукції ( Knp ).Тут запропонований методичний принцип розподілу всіх споживчих особливостей на основні категорії [2] Виділимо їх головні види:- особливості, які характеризують цільову ефективність застосування продукції (технічні особливості);- характеристики, які визначають економічні, ергономічні та інші особливості продукції;- нормативні особливості, які характеризують відповідність продукції обов’язковим нормам і стандартам.Оцінка конкурентоспроможності продукції виконується по кожній вище наведеній категорії особливостей з наступним узагальненнямоцінок в відповідності з наступною залежністю:Knp=n∏i=1di(n∑i=1n∑i=1αigi), i = 1... n,β cii(2)де g i= g ia/g iэ, с і= с іа/с іэ– окремі показники конкурентоспроможності продукції, які характеризують її цільову ефективність, економічні(ергономічні) показники відповідно (індекси «а» і «э» означають фактичне та еталонне значення показника).α і, β і– коефіцієнти вагомості відповідних приватних показників конкурентоспроможності.Показник d i= 0 в разі невиконання нормативних вимог і d i= 1 в разі їх виконання.Аналіз взаємозв’язку «внутрішніх» і «зовнішніх» показників складний і тому вважається більш доцільним проводити аналіз такоївзаємодії з використанням методичного підходу, який спрямований на зменшення розмірів багатопараметричної задачі [1].Схиляємося до думки, що основними організаційними принципами, які, на наш погляд, варто застосовувати при формуванніможливого варіанту інтегрованості структури космічної галузі являються:- об’єднання в одну корпоративну одиницю підприємств і організацій, які в максимальній мірі беруть участь у вирішенніконкретної кінцевої цілі космічної галузі;- максимально збалансувати корпоративні одиниці між собою як по цілях, так і по складу учасників;- прагнути до раціональної міри монополізації внутрішньогалузевої структури (при збереженні необхідної галузевої конкуренції);- прагнути до максимального використання підприємств галузі, спроможних вирішувати завдання в інтересах корпоративниходиниць.Виходячи із визначених вище принципів сформовані пропозиції наступного варіанту структури космічної галузі. Галузева структураскладається із 3 корпоративних одиниць наступного складу:• Корпоративне об’єднання № 1 – космічні комплекси і космічні системи створення ракет-носіїв та космічної апаратури.• Корпоративне об’єднання № 2 – спеціальні космічні комплекси систем управління космічної техніки.• Корпоративне об’єднання № 3 – ракетно-технічне обладнання, дослідницька база та спеціальні центри.В основу запропонованої модельної структури корпоративних об’єднань підприємств української космічної галузі був покладенийпредметно-об’єктовий принцип, який поєднує в собі можливості максимально повного вирішення кінцевої мети (вивчення сонячно-земнихзв’язків; вивчення ролі мікрогравітації у біологічних та фізично-хімічних процесах; надання телекомунікаційних послуг; інформації дляпопередження надзвичайних ситуацій та ін.), більші можливості для диверсифікації виробництва та оптимізації внутрішньої структурикорпоративної одиниці та управління нею. Крім того, при формуванні запропонованих корпорацій було ураховано територіальне розташуванняпідприємств: Корпорація № 1 – Дніпропетровське об’єднання; Корпорація № 2 – Харківське; Корпорація № 3 – Київське. Вважаємо, щостворення таких структур гармонізує відношення в галузі, підніме їх на новий рівень співпраці з регіонами, тому що в плідній роботі корпораціїбуде зацікавлена і місцева влада.Крім того, створення корпоративних об’єднань по предметно-об’єктивному принципу з урахуванням територіального розташуваннясприяє реалізації концепції сучасного планування економічного розвитку і ґрунтується на кластерній концепції, яка фокусується на зв’язках івзаємозалежності між компаніями, об’єднаними в мережеву структуру для виробництва продукції, послуг і інновацій.Запропоновані корпоративні об’єднання в космічній галузі асоціюються з регіонально-промисловими кластерами, які сконцентрованігеографічно, за звичаєм, усередині регіону, що входить до складу метрополії з активними каналами для ділових трансакцій, комунікацій ідіалогу, що спільно використовують спеціалізовану інфраструктуру, ринки праці і послуг і будь-які інші функціональні економічні структури.303

304Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Комплексне і всебічно підтверджене доказами дослідження і обґрунтування можливості і перспективності кластерів, основного інструмента вконкурентній боротьбі, було зроблено М. Портером у праці «Конкурентні переваги націй». В ній дається оцінка джерел національнихконкурентних переваг, серед яких значну роль відіграє фактор географічної близькості. Саме ці ідеї слугували теоретичним ядром приобґрунтуванні логічності запропонованих в дослідженні структурних перетворень, що дозволить підприємствам галузі залишитися активнимигравцями на конкурентному ринку космічних послуг.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Бєляєв С., Гуревич Ф. Математико-статистические методы экспертных оценок. – М.: Статистика, 1980.2. Кротов А., Еленева Ю. Конкурентоспособность предприятия: подходы к обеспечению, критерии,. методы оценки. // Маркетинг в России иза рубежом,. 2001. − №6.РЕЗЮМЕВ статье рассмотренные методические основы количественной оценки взаимодействия интеграции предприятий и их конкурентоспособность всистеме интеграционных приоритетов в научно-технической сфере космической области. Определенный аналитический инструмент, которыйразрешает, опираясь на интеграционный опыт, разработать обоснованные рекомендации при проведении трансформаций предприятийкосмической области Украины и проектировании новых интеграционных структур.РЕЗЮМЕВ статті розглянуті методичні засади кількісної оцінки взаємодії інтеграції підприємств та їх конкурентоспроможність в системі інтеграційнихпріоритетів у науково-технічній сфері космічної галузі. Визначений аналітичний інструмент, який дозволяє, спираючись на інтеграційнийдосвід, розробити обґрунтовані рекомендації при проведенні трансформацій підприємств космічної галузі України та проектуванні новихінтеграційних структур.SUMMARYIn the article there was given a methodical basis of quantitative estimation of the interaction between integration of enterprises and their competitivenessin the integration priorities system of scientific and technological sphere of space industry. Also, an analytical tool was defined, which allows to work outreasonable references, considering an integration experience, for the transformation of space industry enterprises of Ukraine and development of newintegration structures.НАПРЯМИ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН В СИСТЕМІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВАРябчин А.М., ст. викладач кафедри «Міжнародна економіка» ДонНУ, експерт Донецької філії НІСД, експерт інформаційного центру зі змініклімату «Кліматінфо» ⋅Енергоефективність зміцнює свої позиції в усьому світі. Поряд із численними міжнародними заявами і різними формами виразуприхильності, урядів країн в усе більшому ступені усвідомлюють необхідність застосування комплексного підходу до питаньенергоефективності в рамках політики, що проводиться в сфері як енергетики, так і боротьби зі зміною клімату. Разом з тим, незважаючи нанастільки сильну прихильність, багато хто вважає, що енергоефективність усе ще не повністю інтегровано в енергетичну політику. Крім того,хоча розходження між підходами, застосовуваними західними країнами і державами з перехідною економікою, можливо, і зменшуються, міжними усе ще є великий розрив.Енергоефективність це інструмент, що одночасно сприяє досягненню трьох основних цілей енергетичної політики:1. Підвищенню енергетичної безпеки;2. Зниженню шкідливого екологічного впливу внаслідок зниження використання енергоресурсів;3. Підвищенню конкурентоспроможності промисловості.В галузі підвищення енергоефективності істотні результати можна одержати за короткий час, при використанні існуючих технологійі з високою рентабельністю, особливо з боку попиту. Проекти, що приводять до зростання енергоефективності, особливо з боку пропозиції,залежать від передачі технологій, що допомагає в їхньому здійсненні. Більш того, потенціал для стратегії в області енергоефективності існує вкраїнах як з монополізованим, так і з лібералізованим енергетичним ринком, хоча масштаб і ефективність політики в галузі енергоефективностіможуть зростати в міру введення ринкових механізмів. [1]Основне завдання сьогодні полягає у вишукуванні способу практичної реалізації прихильності цілям енергоефективності у виглядінизькозатратних заходів і політики, а також у підкріпленні політичної волі відповідними фінансовими і людськими ресурсами. Завданняполягає в досягненні на практиці фактичних, відчутних результатів у сфері підвищення енергоефективності.Ми вважаємо, що на сьогодні досягнуто чимало результатів і зусиллям в галузі енергоефективності. Було привнесено додатковогоімпульсу за рахунок підвищення цін і стурбованості з приводу зміни клімату і еколого-енергетичної безпеки. Разом з тим, також очевидно, щонеобхідно зробити ще більше, наприклад, в галузі створення необхідної інституціональної інфраструктури для формування і проведенняполітики в сфері енергоефективності і забезпечення належної координації дій організацій, що займаються питаннями енергоефективності,поліпшення стану навколишнього середовища і зміни клімату, а також відповідальних за розробку економічної політики.В інтересах підвищення енергоефективності використовується цілий ряд економічних заходів, хоча і не у всіх країнах. Такі міриваріюють від інформаційної підтримки/консультацій до фінансових інструментів і мір в галузі регулювання (як обов'язкових, так ідобровільних). За останні роки як найбільше ефективний підхід зарекомендувало себе продумане сполучення заходів, наприклад, обов'язковихмір і інформаційного забезпечення або фінансового стимулювання. Міри, здійснювані ізольовано, виявляються менш ефективними.Підвищення рівня енергоефективності є одним із ключових питань у ході подальшого світового глобалізаційного розвитку. Назасадах систематизації чинників, які впливають на розвиток еколого-енергетичної безпеки, напрями енергоефективного світогосподарськогорозвитку та подолання негативних екологічних наслідків глобалізації повинні включати інструменти регулювання та стратегії удосконаленняекологічної та енергетичної політики, і діяти на засадах концепції сталого розвитку, ставлячи за метою подолання залежності від вичерпностіенергетичних ресурсів та зниження негативного впливу від змін клімату, що призведе до переходу до глобальної екологічної економіки іекономічного зростання.Для ефективної реалізації еколого-енергетичної безпеки на практиці потрібно чіткі механізми здійснення енергоефективногорозвитку країн у системі сталого розвитку світового господарства і відповідні ресурси. Дані процеси повинні вплинути на стабілізацію зміступарникових газів (ПГ) в атмосфері на рівні, що не допускає небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему, глобальне поліпшеннястану навколишнього середовища, зміцнення енергетичної безпеки і зниження рівня забруднення атмосфери в сполученні з подоланнямзалежності від вичерпності природних ресурсів і рішучих зусиль по скороченню масштабів енергетичної бідності. Механізм енергоефективногорозвитку зобов'язаний регулюватися наступними інструментами:− забезпеченням енергозбереження;− підвищенням енергоефективності;− науково-дослідницькою діяльністю та низьковуглецевими технологіями ;− системою економічних стимулів;− сприятливим інвестиційним кліматом;− інтеграцією політики та координацією державних органів влади. [2]© Рябчин А.М., 2010

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Забезпечення енергозбереження. Заощадження енергоресурсів найчастіше являє собою більш рентабельний і екологічновідповідальний спосіб забезпечення зростаючого попиту на енергію. Політика енергозбереження надзвичайно сприяє зниженню енергоємностіекономічного розвитку, зміцнюючи тим самим глобальну енергетичну безпеку. Підвищення енергоефективності і економія енергії дозволяютьзнизити навантаження на інфраструктуру і сприяють оздоровленню навколишнього середовища за рахунок скорочення викидів ПГ ізабруднюючих речовин.Механізми КП відіграють істотну роль у підвищенні енергоефективності. Для досягнення зазначених цілей важливо втягувати вроботу приватний сектор і інші зацікавлені сторони.У цьому плані велике значення в рамках світового співтовариства має всебічний підхід до енергозбереження і енергоефективності інарощування відповідних зусиль, у тому числі по обміну передовим досвідом, у всіх ланках виробничо-збутового енергетичного ланцюжка. Уцих цілях необхідно:− зміцнювати і удосконалювати систему статистичного обліку в області енергоефективності на національному і міжнародному рівні;− розглянути питання про встановлення національних цілей по зниженню енергоємності економічного розвитку і доповісти про їхнаприкінці року;− у виробництві енергоємної продукції - сприяти розробці, розвитку і впровадженню заснованих на передовому досвіді програм маркуваннявиробів з погляду енергоефективності, нарощувати зусилля по встановленню, наскільки це можливо технічно і виправдано економічно,максимально суворих стандартів енергоефективності. Країнам варто встановлювати такі стандарти з урахуванням національних умов. Уцьому зв'язку варто визнати перспективними і такими , що заслуговують більш детального вивчення ініціативи МЕА по зниженнюспоживання енергії електроприладами, що працюють в «режимі очікування» («Ініціатива 1 вату»), установленню мінімальних стандартівенергоефективності телевізійних декодерів і цифрового телеобладнання , впровадженню енергоефективних систем освітлення і програмипо використанню автомобільних покришок, що сприяють економії палива;− вжити необхідних заходів, у тому числі по створенню фінансових і податкових стимулів, що сприяють впровадженню енергоефективнихтехнологій, а також по розширенню масштабів застосування вже існуючих технологій у цій галузі;− активніше роз'ясняти громадськості значення і переваги енергоефективності і енергозбереження;− заохочувати відповідні дії, що вживаються міжнародними банками розвитку (МБР), у тому числі ЄБРР і Світовим банком; активізуватиучасть ГЕФ в здійсненні проектів по підвищенню енергоефективності. [3]Підвищення енергоефективності. В останні роки в політиці відбулися важливі зміни, що забезпечують підвищену увагу питанняменергоефективності. Для більшості країн, що беруть участь, двома основними визначальними факторами сьогодні є енергобезпека і глобальназміна клімату. Це відображає визнання того факту, що підвищення енергоефективності може внести важливий вклад як у зміцненняенергобезпеки, так і боротьбу зі зміною клімату. І в усе більшому ступені ставка тут робиться на енергоефективність. Разом з тим, не слідупускати з виду, що енергоефективність може позитивно позначитися на інших напрямках політики, особливо коли мова заходить прополіпшення конкурентоспроможності на рівні підприємств, а також на національному і регіональному рівнях.У багатьох випадках для впливу на енергетичний баланс в умовах економічного розвитку найбільш ефективно інвестувати не врозробку нових енергетичних потужностей, а у енергоефективність для звільнення додаткового потенціалу для економічного зростання. Нарис.1. зображено, що енергоефективні заходи здатні надати до 230 млн.т. нафт.екв. , що майже у 9 раз вигідніше, ніж інші міри.Рис. 1.Результати інвестування у енергоефективність та нові енергетичні потужності у порівнянні зі змінами у енергетичному балансі2005-2030 (прогноз), (млн.т. нафт.екв.) *На міжнародному рівні підтримка мір в галузі енергоефективності ніколи ще не була настільки сильною. ЄС, МЕА, ООН і основніМФУ рішуче виступають за підвищення енергоефективності. Очікується, що поліпшення показників енергоефективності зіграє важливу роль удосягненні країнами їхніх цільових показників скорочення викидів по КП. Підвищення енергоефективності розглядається як невід'ємна частинасталого розвитку.Останнім часом підсилився акцент на енергобезпеці. І, безсумнівно, глобальна зміна клімату стала одним з основних факторів у ційгалузі, що само по собі усе більш міцно погоджується з питаннями енергобезпеки.Багато світових держав, у тому числі і країни СНД, не приділяють підвищену увагу проблемам енергобезпеки, оскільки мають багатізапаси власних енергоресурсів, і зокрема, нафти і газу. Крім того, хоча багато країн належать до числа перерахованих у Додатку 1 до РКЗКООН, які повинні виконати свої показники по скороченню викидів ПГ по КП, вони ще набагато недовиконали свої планові завдання черезекономічний спад в 1990-х роках, і тому боротьба зі зміною клімату є для них меншим пріоритетом. Разом з тим, існують і інші країни СНД, якімають у своєму розпорядженні обмежені запаси енергоресурсів і приділяють усе більшу увагу питанням енергоефективності.Однак що стосується всіх країн з перехідною економікою, то незалежно від їхньої ресурсної бази, є переконливий аргумент накористь того, що підвищення енергоефективності може дати цілий ряд інших вигід - починаючи від поліпшення роботи системцентралізованого теплопостачання і завершуючи модернізацією промисловості з метою підвищення її конкурентоспроможності і зменшеннязабруднення місцевого навколишнього середовища. [4]Науково-дослідницька діяльність та низьковуглецеві технології. Уряди в партнерстві із приватним сектором зобов'язані сприятиприскоренню виходу на ринок і впровадження інноваційних енергетичних технологій за рахунок підтримки ринкового економічного курсу вцій галузі, що сприяє залученню інвестицій.Незважаючи на збільшення частки альтернативних джерел в енергетичному балансі, вуглеводні, найімовірніше, і в нашому сторіччі*Складено автором за даними EIA - International Energy Data305

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010ще довго будуть відігравати провідну роль у загальній структурі енергоспоживання. До їхнього числа ставляться технології глибоководноговидобутку нафти і газу, виробництво нафти з бітумінозних пісків, технології «чистого» вугілля, у тому числі що передбачають поглинання ізберігання вуглекислого газу, добування газу з газогідратів і виробництво синтетичних видів палива.Також необхідно вжити заходів по розробці інших перспективних технологій, у тому числі пов'язаних зі спорудженнямудосконалених енергомереж, надпровідністю, нанотехнологіями (включаючи нанобіотехнології), тощо. Так само важливо сприяти зміцненнювзаємодії між фундаментальними і прикладними дослідженнями для забезпечення якнайшвидшого економічно обґрунтованої появи цихтехнологій на ринку.Технологічна політика повинна охоплювати широкий спектр від досліджень і розвитку технологій, до їхньої демонстрації іпрактичного впровадження. Багато існуючих низьковуглецевих технологій дорожче, ніж альтернативи по використанню викопного палива.Однак досвід показує, що витрати на технології зменшуються в міру їхнього розвитку і накопичення досвіду (див. рис.2.).ГраничнівитратиНові технологіїІснуючи технології306AРис. 2. Витрати на технології будуть знижуватися із часомЦінове регулювання викидів вуглецю забезпечує стимул для інвестування в нові технології по скороченню викидів. Дійсно, без цьогорегулювання немає підстав для інвестування в нові технології. Але інвестиції в нові низьковуглецеві технології несуть певні ризики.Компанії можуть бути стурбовані тим, що для їхніх нових продуктів не буде ринків, у випадку якщо політика в галузі регулюваннявикидів вуглецю не буде підтримана в майбутньому. А знання, отримані в результаті дослідження і розвитку нових технологій, є суспільнимблагом. Тому компанії можуть інвестувати незначні суми в проекти з високими соціальними виплатами, якщо вони будуть побоюватися, що незможуть дістати повний прибуток. Тому існують вагомі економічні причини стимулювання нових технологій.Державні витрати на дослідження, розвиток і демонстрацію нових технологій значно впали за останні двадцять років і зараз доситьнезначні в порівнянні з витратами на інші галузі. Інвестиції в цю галузь, імовірно, необхідно подвоїти до 20 мільярдів доларів у рік у світовомумасштабі, з метою підтримки розвитку ряду нових технологій.Створення системи економічних стимулів. Слід стимулювати ефективне використання ресурсів та розвиток екологічно безпечнихтехнологій і практик у промисловості, комунальному господарстві, діяльності комерційних і державних організацій та повсякденному життілюдей. Ця система має включати такі складові:- Механізми безпосереднього економічного та податкового стимулювання суб'єктів господарювання. Наприклад, дотації назапровадження енергозберігаючих технологій; тарифні надбавки на електроенергію, вироблену за допомогою альтернативних джерел (так звані«зелені тарифи»); програми пільгового кредитування підприємств і організацій, що впроваджують технології енергозбереження та ефективноговикористання ресурсів, розвивають і застосовують відновлювальні джерела енергії; скасування мита та податків для імпорту нових екологічнобезпечніших технологій, тощо;- Введення обов'язкових енергетичних паспортів для об'єктів нерухомості, зміна будівельних норм тощо;- Прозоре й дієве функціонування регуляторної системи, яка визначатиме ефективність використання природних ресурсів (оптимізаціянорм граничних витрат ресурсів на одиницю виробленої продукції та забезпечення додержання цих норм).- Податкові стимули для населення, що впроваджує енергозберігаючі та екологічно безпечні практики (наприклад, диференціаціятранспортних податків залежно від шкідливості виду транспорту для довкілля).- Зміна енергетичнихстратегій. З огляду на проблеми зміни клімату , так і з точки зору економічної вигоди доцільніше скорочуватинеобхідність в енергії та природних ресурсах, ніж створювати додаткові енергетичні потужності. Це має лягти в основу національнихенергетичних стратегій. Серед важливих її аспектів - ліквідація пільг та субсидій для енерговиробників (вугільної промисловості, атомноїенергетики тощо). Ринкове ціноутворення на енергоресурси стимулюватиме їхнє ефективне використання, а також розвиватиме відновлювальніджерела енергії, тощо. [5]Сприятливий інвестиційний клімат. Для забезпечення адекватного енергопостачання у світовому масштабі необхідно в період до2030 р. вкласти не один трильйон доларів США в усі ланки енергетичного ланцюга, причому значна частина цієї суми повинна піти на потребикраїн, що розвиваються. Необхідно вживати заходів, як на національному, так і на міжнародному рівні, що сприяють залученню інвестицій в усіланки глобального виробничо-збутового енергетичного ланцюга з метою:− подальшого енергозбереження за рахунок мір впливу на попит, а також впровадження передових енергоефективних технологій;− впровадження більш екологічних і ефективних технологій і методів, у тому числі по зв'язуванню і зберіганню вуглекислого газу;− заохочення більш широкого використання поновлюваних і альтернативних джерел енергії;− нарощування обсягу доведених запасів вуглеводів темпами, що випереджають їхнє виснаження, і підвищення віддачі родовищ;− підвищення ефективності нафто- і газовидобутку, а також розробки родовищ континентального шельфу;− створення, збільшення і підвищення ефективності потужностей у нафто- і газопереробці і нафтохімії;− розвиток глобального ринку скрапленого природного газу (СПГ);− створення або модернізації інфраструктури для транспортування і зберігання енергоносіїв;− розвитку ефективних потужностей, що генерують, в електроенергетиці;− розширення і підвищення ефективності, безпеці і надійності електропередаючих потужностей і енергомереж, а також можливості їхз'єднання в єдину мережу із системами інших держав, у тому числі, у країнах, що розвиваються, коли це доцільно.Інтеграція політики та координація державних органів влади. Вже давно висуваються аргументи на користь того, щоенергоефективність, якщо вона покликана досягти відчутних результатів, повинна інтегруватися в інші напрямки економічної і соціальноїполітики - починаючи від розвитку промисловості і завершуючи транспортом і навколишнім середовищем - і, по суті, в усі сферивідповідальності держави. Процес інтеграції повинен носити комплексний характер.Основний акцент повинен робитися на інтеграції із природоохоронною політикою, особливо у зв'язку із глобальною зміною клімату.Підвищення енергоефективності розглядається як один з основних інструментів стратегій із проблем зміни клімату, і всі країни Додатка 1 доКП підтверджують її важливе значення. Майже всі національні і регіональні стратегії в сфері енергоефективності прямо ув'язані з політикою вЧас

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010області зміни клімату.У цілому ряді країн проводиться інтегрована політика в галузі поновлюваної енергетики і енергоефективності, де таке сполученнянерідко йменується сталою енергетичною стратегією. Такі міри здійснюються вже давно, і одержувані вигоди не залишають сумнівів.У багатьох країнах у тім або іншому вигляді організація, що займається питаннями енергоефективності і змінами клімату. Нерідкотака організація тісно пов'язана з міністерством, відповідальним за енергетику або охорону навколишнього середовища, і або безпосередньоінтегрована в структуру міністерства, або функціонує під його егідою. У деяких випадках організації-виконавці підпорядковуються більш ніжодному міністерству.Відзначається певне поліпшення інституціональної інфраструктури, призначеної для виконання програм, однак у багатьох країнах зперехідною економікою, зокрема, даний процес йде як і раніше повільними темпами. Існує необхідність удосконалювання інституціональноїінфраструктури, зміцнення потенціалу по розробці і реалізації програм, поліпшення координації між відповідними міністерствами ізабезпечення надання організаціям належного мандата і ресурсів.Багато міністерств займаються різними аспектами енергоефективності, і тому ефективна координація може вплинути на загальнийрезультат. На міністерства покладені різні функції і завдання, і не завжди просто забезпечити у всіх зацікавлених сторін такий же ступіньприхильності цілям енергоефективності, як у головного міністерства. Погоджування з заходами в галузі зміни клімату сприяло рішеннюнаявних проблем, однак не спромоглося повністю перебороти їх. [6]За останні кілька років досягнуто чимало. Формування механізму здійснення енергоефективного розвитку країн у системі сталогорозвитку, а так само реалізація більш ефективної політики і законодавчої бази повинне забезпечити досягнення високих результатів умайбутньому. Імпульс великий, і такі політичні фактори, як зміна клімату і енергобезпека, забезпечують підвищену увагу до питаньенергоефективності. Розроблювачі як енергетичної, так і природоохоронної політики повинні бути впевнені в тім, що буде досягнуте серйознепідвищення енергоефективності. Разом з тим, для досягнення своєчасних і економічних результатів необхідно поліпшити становище ще вцілому ряді галузей, і уряди повинні виділяти достатні ресурси і проявляти рішучість в інтересах досягнення практичних результатів.Глобальний світ має достатньо фінансових ресурсів і технологічних можливостей забезпечення глобальної еколого-енергетичноїбезпеки. Щоб цей механізм запрацював, необхідна сукупність науково-технологічних, організаційних та економічних заходів, які спрямовані наадаптації до кліматичних змін шляхом сталого розвитку світового господарства, впровадженню енергозбереження для подолання залежностівід вичерпності енергетичних ресурсів та зниженню викидів ПГ.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Рябчин О.М. Стратегії подолання негативних екологічних наслідків глобалізації // Вісник Донецького університету, №1, 2009. - С. 311-3182. STERN REVIEW: The Economics of Climate Change - http://www.hm-treasury.gov.uk/sternreview_index.htm3. Окружающая среда и торговля. Экономическое развитие и решение проблемы изменение климата. Кокорин А.О., Гарнак А., ГрицевичИ.Г., Сафонов Г.В. Датское энергетическое агентство, Москва, 2008 г., 32 с.4. Catastrophe figures for 2008 confirm that climate agreement is urgently needed -http://www.munichre.com/en/press/press_releases/2008/2008_12_29_press_release.aspx5. Доклад о развитии человека 2007/2008. Борьба с изменениями климата: человеческая солидарность в разделённом мире / Пер. с англ. –М.: Издательство «Весь Мир», 2007. – 400 с.6. Рябчин А.М. Влияние экологических катастроф и энергетического кризиса на мирохозяйственное развитие // Проблемы и перспективыразвития сотрудничества между странами Юго-Восточной Европы в рамках Черноморского экономического сотрудничества и ГУАМ. –Донецк-Севастополь: ДонНУ, РФ НИСИ в г. Донецке 2009. – С.509-514РЕЗЮМЕВ статье проанализированы экономические последствия изменения климата, обоснована необходимость стабилизации парниковых газов ватмосфере для перехода к низкоуглеродной экономике и для адаптации общества к неизбежным последствиям глобального потепления.Рассмотрены механизмы энергоэффективного развития стран в системе устойчивого развития мирового хозяйства.РЕЗЮМЕУ статті проаналізовані економічні наслідки зміни клімату, економічно обґрунтовані необхідність стабілізації парникових газів в атмосферідля переходу до низьковуглецевої економіки і для адаптації суспільства до неминучих наслідків глобального потепління. Розглянутомеханізми енергоефективного розвитку країн в системі сталого розвитку світового господарства.SUMMARYThis article is about economic consequences of climate change, the necessity of stabilisation of CO2 emission for transition to low-carbon economy andfor adaptation to inevitable consequences of global warming.СТРАТЕГІЧНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ ВІДНОСИН МІЖ КРАЇНАМИ ЄС ТА УКРАЇНОЮ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИРябчина О.М., Донецький національний університет, аспірант кафедри міжнародної економіки ⋅Актуальність теми дослідження. Поглиблене співробітництво між ЄС та Україною в галузі енергетики з метою інтеграціїенергетичних ринків є важливим елементом співробітництва, як зазначено у Плані дії Україна – Європейський Союз. Україна має дуже потужніта розвинуті нафто-, газотранспортні мережі , поєднані з транспортними мережами ЄС, що дозволяє їй брати участь у формуванні Європейськоїенергетичної політики та спільного енергетичного ринку. Стратегію співпраці України з ЄС у сфері енергетики закладено в положенняхМеморандуму між Україною та Європейським Союзом про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі, підписаного 1 грудня2005 року. Документом окреслено декілька сфер співпраці, серед яких, зокрема, інтеграція ринків електроенергії та газу, підвищення безпекиенергопостачання, структурна реформа. У правовому регулюванні саме цих сфер в ЄС відбулись суттєві зміни, на які необхідно звернутиособливу увагу з огляду на те, що Україна готується до набуття членства в Енергетичному Співтоваристві, і рішення щодо цього має бутиприйняте у грудні 2009 року.Мета дослідження та постановка проблеми. У даній статті на підставі аналізу стратегічних планів розвитку енергетики головнихгравців енергетичних ринків зроблені висновки щодо відповідності стратегічних планів подальшого розвитку енергетики України тазабезпечення її енергетичної безпеки.Дослідженням з проблем співробітництва України та ЄС у енергетичній сфері присвячено наукові праці як іноземних так івітчизняних науковців, зокрема Л. Антоненка, В. Білінского, С. Бугаєва, М. Вознюка, Л. Гамрат-Курека, Е. Голікова, М. Іпатова, В.Лебедєва, О.Амоші, Ю.Макогона та іншіх.Однак, широке коло питань стосовно інтеграції енергетичних ринків залишається недостатньодослідженим.Основна частина. Основними моментами, які визначають стратегічні напрями розвитку енергетики можна визначити:· збереження традиційних видів палива (нафти та природного газу) в якості привалюючих джерел енергії у світі, навіть при реалізаціїнайбільш оптимістичних передбачень про темпи розвитку та впровадження альтернативних технологій;· негайна необхідність запобігання катастрофічному та незворотньому кліматичному збитку у світовому масштабі, що, в остаточномупідсумку, потребує значного зниження вуглеводної ємності джерел енергії, яка використовується;© Мітін М.М., 2010307

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010· визнання, що необхідність забезпечення надійних постачань енергоносіїв та прискорення переходу до більш екологічно чистихенергетичних систем потребують радикальних дій з боку урядів як на національному, так і на місцевому рівнях, та їх участі у спільнихміжнародних механізмах.У таких умовах країни-учасники енергетичних ринків (постачальники, транзитери та споживачі) розробляють та втілюють національнута спільну енергетичну політику, спрямовану на забезпечення сталого економічного розвитку та енергетичної безпеки кожної національноїдержави чи держав співдружності.У документі Європейської комісії „Енергетична політика Європи” визначено, що Європа стає все більш залежною від імпорту ПЕР.Так, якщо в дійсний час залежність від імпорту енергоресурсів в Європу складає 50 % від загального його споживання, то до 2030 року цязалежність сягне вже 65 % (залежність від імпорту газу збільшиться з 57 % до 84 % (2030 р.), а нафти – з 82 % до 93 % (2030 р.). Безумовно такестановище несе в собі як політичні, так і економічні ризики (рис. 1).Рис. 1. Структура енергоспоживання ЕС, 2008р. [1]Європейська енергетична політика повинна базуватися на трьох головних напрямах:· обмеження зовнішньої вразливості ЄС при імпорті ПЕР;· проведення подальшої лібералізації внутрішніх енергоринків, що сприятиме подальшому економічному розвитку ЄС, створеннюнових робочих місць та забезпеченню надійності енергопостачань;· боротьба зі змінами клімату.У цьому документі підкреслюється, що країни ЄС не спромоглися досягти мети надійного, конкурентоспроможного та сталогорозвитку поодинці, тому в якості стратегічного завдання ставиться ціль створення умов співробітництва країн (як розвинутих, так і країн, щорозвиваються), споживачів, виробників та транзитерів енергії. У такому разі, для забезпечення ефективності та узгодженості дій вкрайважливим є створення спільної енергетичної політики (умов, щоб країни ЄС здатні були говорити єдиним голосом щодо питань міжнародноїенергетики). Тому відносини ЄС і країн споживачів (США, Індія, Бразилія та Китай), країн-виробників (Росія, Норвегія, країни ОПЕК, Алжир) ікраїн-транзитерів (насамперед Україна) мають першорядне значення з точки зору геополітичної безпеки та економічної стабільності. ЄС будепрагнути до розвитку партнерських взаємовідносин у галузі енергетики з цими країнами, які повинні бути прозорими, передбачуваними тавзаємоприйнятними (рис.2).308Рис.2. Структура споживання енергії за видами палива та енергоємності ВВП ЕС [1]На думку експертів [2], можна визначити три найважливіші позиції щодо вразливості Європейської енергетичної політики:· відсутність єдності – спільної та взаємовизнаної енергетичної політики ЄС (таке положення дає змогу Росії укладати сепаратні угодиз окремими країнами ЄС, змушуючи їх конкурувати між собою за російський газ);· наявність політичної та економічної залежності від Росії деяких країн-членів ЄС (у тому числі й старих), що дає змогу Росії, надаючипреференції окремим країнам ЄС, вимагати від них відповідних зустрічних кроків та політичної лояльності. „Європа залишається вразливою доможливого політичного тиску доти, доки європейські країни не будуть сполучені між собою газогонами. Бо тоді, у разі потреби, європейськікраїни зможуть надати підтримку одна одній, і таким чином можна було б зменшити політизацію цього питання”· існуюча практика країн ЄС надмірно (у деяких випадках до 100%) на покладанні у забезпеченні ПЕР на Росію, що викликаєнеобхідність для забезпечення власної енергетичної безпеки, пошуку та реалізації альтернативних джерел енергії та шляхів їх постачання.Головні стратегічні цілі України визначені в прийнятій у 2006 р. Енергетичній стратегії [3] та полягають у:· створенні умов для постійного та якісного задоволення попиту на енергетичні продукти;· визначенні шляхів і створенні умов для безпечного, надійного та сталого функціонування енергетики та її максимально ефективногорозвитку;· підвищенні рівня енергетичної безпеки держави;· зменшенні техногенного навантаження на довкілля та забезпечення цивільного захисту у сфері техногенної безпеки ПЕК;· зниженні питомих витрат у виробництві та використанні енергопродуктів за рахунок раціонального їх споживання, упровадженняенергозберігаючих технологій та обладнання, раціоналізації структури суспільного виробництва і зниження питомої ваги енергоємнихтехнологій;

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010· інтеграції Об‘єднаної енергосистеми України до європейської енергосистеми з послідовним збільшенням експорту електроенергії,зміцнення позицій України як транзитної держави нафти і газу.У стратегії визначено основні завдання та напрями її реалізації. Крім того, у цій Стратегії визначається, що з точки зору глобальнихенергетичних процесів необхідно враховувати вигідне геополітичне та географічне становище України та пов’язану з цим роль її як транзитноїдержави.Особлива увага надається питанню інтеграції української енергосистеми до європейської, що визначено як складова частинастратегічної мети України про входження до ЄС. Визначається, що на відміну від країн нової хвилі розширення ЄС, Україна має достатньопотужні та розвинуті газо-, нафтотранспортні та електричні мережі, поєднані з транспортними мережами ЄС і країн СНД, що дозволяє їй братиучасть у формуванні Європейської енергетичної політики та спільного енергетичного ринку, відігравати важливу роль в енергетичній співпрацікраїн СНД і ЄС.У Стратегії визначається і пріоритетність започаткованих проектів щодо участі українських компаній у видобутку вуглеводнів в іншихкраїнах світу (Казахстан, Туркменістан, Лівія, Іран, Ірак тощо) та у будівництві електростанцій і електромереж (В’єтнам, Куба).Визначено, що реалізація Енергетичної Стратегії має забезпечити перетворення України на впливового та активного учасникаміжнародних відносин у сфері енергетики, зокрема, через участь у міжнародних та міждержавних утвореннях та енергетичних проектах. Дляцього уряд має створювати умови для діяльності відповідних суб‘єктів у таких напрямах: імпорт-експорт енергопродуктів; реалізація тарозвиток транзитного потенціалу; участь у розробленні енергетичних ресурсів та спорудженні енергетичних об‘єктів за межами України тощо.У той же час сьогодні вже можна констатувати, що закладені в Стратегії цілі та завдання, у тому числі й механізми їх реалізації нереалізуються. Як зазначено в рішенні РНБОУ від 5 червня 2009 р. [4] система державного управління та регулювання у сфері ПЕР визнанатакою, що не забезпечує реалізацію основних напрямів державної політики з питань національної безпеки щодо прискорення прогресивнихструктурних та інституціональних змін в економіці держави і потребує оптимізації.Крім того, як зазначено в Меморандумі Україна-ЄС щодо співробітництва в енергетичній сфері [5], ЄС та Україна мають спільніінтереси в енергетичній галузі, і як ЄС, так й Україна можуть мати користь від інтеграції своїх енергоринків, тим самим підвищуючи рівеньенергетичної безпеки Європейського континенту. Але не зважаючи на значний потенціал співробітництва та наявність багатьох спільнихстратегічних проектів ефективність їх реалізації дуже низька.Таким чином на сьогодні проблеми забезпечення енергетичної безпеки набули дійсно глобального характеру. Стратегічні наміри країнспоживачівПЕР (у першу чергу ЄС) сконцентровані на забезпеченні надійності постачань енергоресурсів і, певною мірою, пріоритетністьвтілення існуючих механізмів реалізації таких намірів (диверсифікація шляхів постачання та видів ПЕР, підвищення ефективностіенергоспоживання, охорона оточуючого навколишнього середовища) кожною країною визначаються самостійно. Відсутність єдиноїенергетичної політики ЄС є певною загрозою забезпечення енергетичної безпеки як самих країн-членів співдружності, так і країн-сусідів (утому числі й України).Висновки та пропозиції. Стратегічні наміри України значною мірою полягають у реалізації вигідного геополітичного положеннякраїни як одного з потужних транзитерів ПЕР. Відсутність єдиних поглядів щодо конкретних проектів та механізмів їх реалізації значнимчином гальмують розвиток енергетичної галузі та реалізацію Енергетичної стратегії країни. У загальному плані стратегічні цілі майже всіхучасників глобального енергетичного ринку (виробників, споживачів та транзитерів ПЕР) співпадають і сконцентровані на забезпеченнянадійності енергозабезпечення за економічно обґрунтованими цінами, підвищенні ефективності енергоспоживання та зменшенні шкідливоговпливу на оточуюче середовище. У той же час пріоритетність і, особливо, конкретні механізми реалізації визначених цілей значно різняться.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Экономическое обозрение, № 4 июнь 2008, ИЭФ2. An energy policy for Europe // Communication from the Commission to the European Council and the European Parliament of 10 January 2007,COM(2007)3. Енергетична стратегія України на період до 2030 року, КМУ № 145р від 15.03.4. Указ Президента України № 681/2009 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 5 червня 2009 року „Про розвитокринків паливно-енергетичних ресурсів в рамках реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 року5. Меморандум між Україною та Європейським Союзом про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі // [Електронний ресурс] -режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_6946. World Energy Outlook 2008 – основные положения // OECD/IEA, 2008, [Електронний ресурс] - режим доступу: http://www.iea.org/РЕЗЮМЕВ данной статье на основании анализа стратегических планов развития энергетики главных игроков энергетических рынков сделаны выводыотносительно соответствия стратегических планов дальнейшего развития энергетики Украины и обеспечение ее энергетической безопасности.РЕЗЮМЕУ даній статті на підставі аналізу стратегічних планів розвитку енергетики головних гравців енергетичних ринків зроблені висновки щодовідповідності стратегічних планів подальшого розвитку енергетики України та забезпечення її енергетичної безпеки.SUMMARYIn this article on the basis of analysis of strategic plans of development of energy of main players of power markets conclusions are done in relation toaccordance of strategic plans of further development power engineering specialists of Ukraine and providing of its power safety.ЛОГИСТИЧЕСКИЙ ПОДХОД ПРИ УСТАНОВЛЕНИИ ТРАНСПОРТНЫХ ТАРИФОВ В УСЛОВИЯХ СОЗДАНИЯТРАНСПОРТНОГО РЫНКАСадыков В.М. ГВУЗ АДИ ДонНТУ ст..пр.,Микитенко А.П. ГВУЗ АДИ ДонНТУ ⋅Рынок транспортной продукции находится в стадии формирования с присущими ярко выраженными переходными процессами инеопределенностью их протекания. Характер и динамика этих процессов существенно зависят от структуры экономической системы стран ипредприятий, вступающих в коммерческие отношения. В условиях развития транспортного рынка и его конкурентной среды особое значениеимеет разработка конкурентоспособных тарифов.Актуальность затронутых проблем отражена в работах таких авторов как Смехов А.А., Николин В.И., Ксенофонтова Е.М., Баева Н.Б. имногих других. Однако вопрос оптимальной тарификации транспортных перевозок остается открытым, т.к. предопределяет анализ множествафакторов внешней и внутренней среды. При идентификации уровня тарифов в рыночных условиях необходимо изучить конъюнктуру рынкавообще и транспортного в частности, оценить влияние уровня тарифов на изменение объема перевозок и лишь после этого вноситьсущественные коррективы в тарифную систему. При этом необходимо также учесть такие немаловажные показатели, как нормативныезначения уровня рентабельности тарифов, устанавливаемые директивными органами, процессы инфляции в экономике страны, покупательнуюспособность населения и т.д. [1, 10].Из этого следует, что стратегия поведения субъектов в таких условиях сводится к завоеванию наиболее выгодных позиции натранспортном рынке. Это предполагает обеспечение взаимовыгодных экономических условий как для транспортных предприятий, так и для©Садыков В.М., Микитенко А.П., 2010309

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010потребителя. Для потребителя транспорта это означает по возможности максимально сократить расходы на перевозку, добиться доступноститранспорта в любое время, обеспечения сохранности и доставки груза. Для транспортной системы важно сохранить или завоевать наиболееблагоприятное стратегическое положение по сравнению со своими конкурентами и привлечь для перевозки наибольшего количества грузов.Именно это предопределяет установление конкурентоспособных тарифов и позволяет обеспечить высокий уровень сервиса при выполнениитранспортных услуг. Результатом реализации такой стратегии является получение максимального дохода и соответствующей прибыли.Основным научным направлением при изучении вышеупомянутой проблемы является логистика, которая охватывает широкий кругпроблем: технологических, экономических, торговых, финансовых, и т.д. К таким проблемам можно отнести и механизм установления цены итарифов на транспортную, промышленную и сельскохозяйственную продукцию и их связь. Однако, системный подход, как основноеконцептуальное положение логистики, не нашел достаточного отражения при разработке сбалансированной тарифной системы для субъектовэкономической системы [1, 94].Исходя из этого цель – обосновать принципы построения сбалансированных тарифов на транспортную и промышленную продукцию,опираясь на математический аппарат и системный подход при построении экономико-математического описания объекта.Построение сбалансированных тарифов следует рассматривать как дальнейшее развитие идеи логистики и системного подхода с учетомвзаимодействия тарифов для отдельных тарифных групп в условиях становления рыночных отношений вообще и транспортного рынка вчастности. Кроме того, законы рынка предполагают, что повышение цен и тарифов имеет следствиями сокращение объема перевозок иснижение спроса, например, на энергоносители. При повышении тарифов лица, принимающие решения, связаны нормативными ограничениямипо рентабельности.Математическая формулировка задачи может быть поставлена в двух вариантах. В первом варианте целью решения задачи являетсямаксимизация суммарного дохода, который может быть получен за перевозки грузов и реализацию энергоносителей на рынке сбыта. Во второмварианте речь идет о минимизации потерь, связанных с уменьшением спроса на перевозки и энергоносители. Соотношение, описывающиезависимость спроса соответственно на перевозки грузов и энергоносители имеют следующий вид:q = qQ = Qminmin+( q − q )+maxx( Q − Q )maxтxminэmin⋅ cт;⋅ cэ.где q , – соответственно минимальные и максимальные в допустимой области значений q объемы перевозок грузов;min q maxс , – себестоимость соответственно перевозок и производства энергоносителей;т с эх т – транспортный тариф;Q,min Q maxх э – тариф на энергоносители.Тогда потери спроса на перевозки:– соответственно минимальные и максимальные в допустимой области значений q объемы спроса на энергоносители;( q − q )max min ⋅ cтΔ q = qmax− qmin+(2)x ти на энергоносители:Q = Qmax− Qmin+( Q − Q )maxminx э⋅ cэΔ (3)(1)Если в транспортном тарифе доля энергетических затрат равна α т, то потери спроса на перевозки:ΔqΔqαтαэ⎡= ⎢q⎣max⎛=⎜Δq⎝0− qminΔq0−х⋅ ст+т( q − q )max⎞⎟ ⋅ α⎠э.xтmin⋅ cт⎤⎥ ⋅⎦αт;(4)310при Δ q0 = qmax− qmin.Для энергоносителей при доле транспортных затрат в цене энергоносителя α т :⎛ ΔQсэ⎞ΔQα э =⎜ΔQ0− ⋅ α тх⎟(5)⎝э ⎠Теперь можно приступить к математической формулировке задачи по определению уровня тарифов х т и х э и оптимальных соотношений α т иα э в транспортных тарифах и цене энергоносителей. Необходимо отметить, что задача состоит в минимизации потерь суммарных доходов ∆Rсоответственно железной дороги и энергетики за счет снижения спроса при некотором значении транспортных тарифов и цен наэнергоносители х т и х э . Исходя из этого принимаем для общего случаяi = 1, n тарифных групп транспортных тарифов и i + 1 = n + 1, m

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010дифференцированных цен энергоносителей. Для упрощения заменяем индекс m на i и индекс э на i+1. Тогда выражение целевой функции,содержащие суммарные потери, записываем следующим образом:*R = minα α x xii+1nn+1n∑ + mi=1Tэ( α Δqx + α Q x − α ΔQ c − α ΔQc )i+10iii0i+1i+1i+1iiii+1i+1(6)Запишем систему ограничений на переменные:( α + α , x , x )⎧ i i+1 ij⎪э⎪αi≥ ci;⎪⎪Tαi+1 ≥ ci+1;⎪⎪ эxi+1 ≥ c⎪i+1;⎪ тxi≤ c +⎪ iri;⎪ тx ≤ +⎪i+1 ci+1ri⎪т⎪αic≥i+1x э⎨ i+1 ci+1+ ri⎪э⎪αi+1c⎪≥i;x т⎪i сi+ ri⎪n т⎪ qi( xi− ci)⎪∑;n⎪i= 1∑qi⎪ i=1⎪⎪ m Qi+1 i+1⎪∑m⎪i+ 1⎪ ∑ Qi+1⎩ i=1im+ 1;+ 1;э( x − c )i+1≥ 0;.(7)q− q = Δqи Q − Q = ΔQ+ 1Используя выражения (1) и принимая, что i max i min 0ii+1 i+1 i , а также учитывая влияние надоходы доли транспортных затрат α в цене энергоносителей и доли энергетических расходов α i+1 в грузовом тарифе, может записать следующеевыражение целевой функции, представляющее собой суммарный эффект названных субъектов тарифной системы:R*= max+ ΔQ( i 1)maxтэ∑ ( qiminxi+ Qimin + Δq0iαic+ αic)i,i+1ii+1min0 (8)Необходимо учесть, что система ограничений (7) остается в силе.Реализуем модель, основываясь на среднестатистических показателях работы транспортных предприятий Украины. Предположим, чтотарифная система включает в себя два субъекта – железные дороги и энергоносители (мазут, дизельное топливо). Доля затрат на дизельноетопливо в себестоимости перевозок 0, 12; предельныес1 энормы рентабельности при реализации грузовых тарифов 0, 35= ; доля транспортных затрат в себестоимости дизельного топлива ст 2 = 0, 10r 1 = , дизельного топлива r 2 = 0, 3; средняя себестоимость перевозкигрузов с1 т = 25 тыс. грн./т; себестоимость дизельного топлива с э 2 = 100 тыс. грн./т. (цены условные), максимально возможный объемперевозок по железным дорогам (спрос на транспортном рынке) q 1 max = 1500 млн. т/год; минимальный – q 1 min = 800 млн. т/год;максимальный объем производства дизельного топлива (спрос на рынке сбыта) – Q 2 max = 70 млн. т; минимальный –40x , x , α α , которые максимизируют суммарный доход железной дороги иQ 2 min = млн. т. Необходимо рассчитать 1 2 1,2энергетической отрасли.В соответствии с выражением целевой функции:311

RПроблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010*== 8⋅10еслиmaxx18,xх( х , х )⎧⎪⎪х⎪⎨х⎪⎪х⎪⎩х12112221≥ 2,5 ⋅10≥ 1,0 ⋅10( q x + Q x + Δqα + ΔQα )i min+ 7 ⋅10≥ 0;45≤ 3,75⋅105;;4≤ 1,3 ⋅10.;71х22 min+ 7 ⋅1082101⋅ 0,12 + 9 ⋅107202=⋅ 0,1 = 80x1+ 7x2+ 8,4 + 0,3Поиск условно оптимального значения x 1 , x 2 можно осуществить с помощью графического метода, но в данном случае используемсредство «Поиск решения» среды MS Excel. В результате получим следующие результаты:Теперь рассчитаем доход, который получает железная дорога и энергетика:железная дорога: R ( q0 − Δq) x1= ( 1,5 ⋅10− 3,1 ⋅10) ⋅3,75⋅10= 5, 67 6 5 12энергетика: ( ) ( )9= грн./год;R э = Q − ΔQ x 2 = 7 ⋅10− 0,9 ⋅10⋅1,3⋅10= 9,1 ⋅10грн./год.Для исходного состояния системы при прежних тарифах доход:9 413железной дороги: ( ) ( )RR от q0x10= 1,5 ⋅10⋅ 2,5 ⋅10= 3,75⋅107 5оэ = x 20Q01= 7 ⋅10⋅ 1⋅10= 7 ⋅10грн./год.= грн./год.;энергетики: ( ) ( )1274x451 5,6 ⋅10,x 2=1,3 ⋅10= .Из приведенного примера расчета транспортных тарифов и цена на энергоносители следуют два вывода:- оптимальные тарифы (для получения максимальных доходов субъектов тарифной системы) близки к максимальной рентабельности;- повышение тарифов оказывает негативное влияние на объем перевозок (снижение на 1%) и спрос на энергоносители (на 1,5%); между темтранспортные тарифы по сравнению с исходным планом повышаются на 35%, а цены на энергоносители – на 30%. Это объясняетсяотносительно небольшим взаимным влиянием повышения транспортных тарифов на долю их в ценах на энергоносители и наоборот.Таким образом, применение системного подхода как основного концептуального положения логистики, а также экономикоматематическогоаппарата позволяет рассчитать сбалансированный тариф на перевозки, который является основополагающим показателемработы транспортного предприятия. Однако, установление тарифов требует учета множества факторов социально-экономической средыстраны или бизнес-среды предприятия, что предполагает дальнейшие научные изыскания в этой сфере.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Смехов А.А. Маркетинговые модели транспортного рынка. – М.: «Транспорт», 1998. – 120 с.2. Николин В.И. Автотранспортный процесс и оптимизация его элементов. М.: Транспорт, 1990. – 130 с.3. Ксенофонтова Е.М. Бизнес-планирование на автотранспортных предприятиях : Дис. канд. экон. наук : 08.00.05 : СПб., 2000, 152 c.4. Баева Н.Б. Моделирование экономических процессов: Учебное пособие. - Воронеж: Изд-во ВГУ, 2003. - 28 с.РЕЗЮМЕВ условиях развития транспортного рынка и его конкурентной среды особое значение имеет разработка конкурентоспособных тарифов.Стратегия поведения субъектов в таких условиях сводится к завоеванию наиболее выгодных позиции на транспортном рынке. Основнымнаучным направлением при изучении вышеупомянутой проблемы является логистика.SUMMARYIn the conditions of transport market and its competition environment development of competitive tariffs has the special value. Strategy of conduct ofsubjects in such terms is taken to the conquest most advantageous position at the transport market. Basic scientific direction at the study of aforementionedproblem is logistic.РЕЗЮМЕВ умовах розвитку транспортного ринку і його конкурентного середовища особливе значення має розробка конкурентоспроможних тарифів.Стратегія поводження суб'єктів у таких умовах зводиться до завоювання найбільш вигідні позиції на транспортному ринку. Основнимнауковим напрямком при вивченні вищезгаданої проблеми є логістика.МЕХАНИЗМ УПРАВЛЕНИЯ РИСКАМИ НА ПРЕДПРИЯТИИ В УСЛОВИЯХНЕОПРЕДЕЛЕННОЙ ВНЕШНЕЙ СРЕДЫСеменов Б.Д., доцент, кандидат экономических наук, доцент Белорусского государственного университета ⋅Управление хозяйственным риском представляет собой воздействие управляющей подсистемы на потенциал предприятия,трансформирующее его структуру и поведение в сторону упорядочивания денежных потоков путем взаимодействия предприятия с субъектаминеопределенной внешней среды. Стратегическое управление в условиях рыночной экономики включает в себя два уровня управленческихрешений: стратегические решения, связанные с управлением воспроизводства потенциала хозяйствующего субъекта, и решения, связанные суправлением средствами воспроизводства потенциала (воспроизводство воспроизводства). Хозяйственный риск, с которым сталкиваются всвоей деятельности предприятия Республики Беларусь имеют три параметра:© Семенов Б.Д., 2010312

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010− номенклатуру рисков (поле рисков);− размер риска, т. е. размер возможных потерь при реализации планов;− степень управляемости данным конкретным риском.Управление хозяйственными рисками рассматривается нами как подсистема в системе управления предприятий концерна«Белпищепром», как часть повседневной деятельности менеджмента предприятий, как одна из главных функций управленческого звена,принимающего решения. В связи с этим исследование хозяйственных рисков требует системного подхода. Этот процесс включает не толькоклассификацию рисков их идентификацию, но и анализ, оценку, разработку методов защиты предприятия от серьезных финансовоэкономическихпоследствий возникновения риска, прогнозирование наступления рисковых событий. Важным является разработкамероприятий, направленных на исключение или снижение отрицательных последствий наступления таких событий, на смягчение негативноговоздействия рынка на конечные результаты деятельности предприятий концерна. Конечной целью управления риском является получениенаибольшей прибыли при оптимальном, приемлемом для работника соотношении прибыли и риска, что соответствует целевой функциихозяйственной деятельности (предпринимательства). Общая схема управления хозяйственными рисками на предприятии представлена нарисунке 1.Важным условием является соответствие системы управления хозяйственными рисками стратегии развития предприятия иинституциальным особенностям, возможностям и условиям ее функционирования. В качестве важного принципа выступает учет возможныхнаправлений радикальных изменений во внешней среде хозяйствования при определении основных тенденций развития хозяйствующихсубъектов. Методологическим принципом управления рисками является обеспечение сопоставимости оценки полезности и меры риска за счетизмерения обоих этих показателей.При анализе сферы возникновения рисков необходимо, прежде всего, учитывать масштаб организации и этап жизненного цикла, накотором она находится. Необходимо, чтобы менеджмент предприятий концерна имея представлении о максимально возможной величинеубытка, определил: к какому результату может привести потенциальный риск? Какова его вероятность? И получив ответы на эти вопросы,принял бы решение об отказе от мероприятия с повышенным риском; о принятии риска на свою ответственность; удержании всех или большейчасти хозяйственных рисков на уровне собственной организации или о передаче риска на ответственность другому лицу.Наличие разнообразных форм проявления хозяйственных рисков предполагает комплексное и одновременное управление ими.Характер и содержание этапов работ, выбор методов их реализации в значительной степени зависят от специфики хозяйственной деятельности,факторов и причин, вызывающих риски. Этот процесс можно разбить на следующие этапы: выявление риска, оценка риска, выбор приемовуправления риском, реализация выбранных приемов, оценка результатов.Для определения уровня хозяйственного риска и выбора оптимального решения в условиях рисковой деятельности применяетсяколичественный анализ риска. Он предполагает численную оценку рисков, определение их степени и выбор оптимального решения.Количественная оценка опирается на теорию матричных игр, теорию массового обслуживания, различные критерии эффективности, теориюлинейного программирования. В результате формируется целостный подход для различных экономических задач выбора оптимальныхрешений в условиях неопределенности. Количественные методы анализа риска включают в себя статистические, экспертные, аналитические идругие методы. Так как наибольшую прибыль приносят, как правило, рыночные операции с повышенным риском, то риск нужно рассчитыватьдо максимально допустимого предела, корректируя систему действий с позиций наибольшей прибыли при наименьших рисках. Для оценкихозяйственных рисков величина ожидаемого риска (R) определяется по формуле:Анализ рынкаВыявлениеОценкаВыбор методов воздействия на риск при сравнении их эффективностиПринятие решенияВоздействие на рискСнижение Сохранение ПередачаКонтроль и корректировкарезультатовРис. 1. Общая схема процесса управления риском на предприятии313

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20100R = f ( R ; P;E;U ) ,aoгде Ra – реальная вероятность неблагоприятного исхода – объективное значение риска, получаемое на основе статистическихзакономерностей;P – реальная вероятность благоприятного исхода – объективное значение шанса, получаемое на основе статистических значений;E – эмоциональная составляющая при оценке риска;U – оценка «неблагоприятности» ситуации в ходе хозяйственной деятельности предприятия.Для принятия оптимального решения относительно направлений деятельности организации, сталкивающейся с хозяйственнымриском, необходимо соизмерить ожидаемый результат с возможными потерями, которые понесет собственник организации в случае рисковогособытия. В качестве показателя, характеризующего такую зависимость, применяется коэффициент риска (K R ).Для его расчета можно воспользоваться формулой:K R= Y C ,где Y – максимальная сумма убытка, руб.;С – объем собственных финансовых ресурсов с учетом известных поступлений средств, руб.Проведенные исследования показывают, что оптимальный коэффициент риска для предприятий концерна «Белпищепром»составляет ≈ 0,3, а коэффициент риска, ведущий к банкротству инвестора, – 0,7 и более. Оценка риска, по существу, заключается в нахождениизависимости между размерами потерь организации и вероятностями их возникновения. Поэтому в качестве критерия оценки риска можетиспользоваться показатель вероятности того, что полученный результат (например, доход предприятия) окажется меньше планируемогозначения.R = P( Д Д ) ,tч −где R – критерий оценки;P – вероятность;Д tч – планируемое значение результата;Д – полученный результат.Результаты, полученные статистическими методами, сопоставляются с ожидавшимися результатами или другими данными(например, за предыдущие периоды).Важным этапом работы является проведение анализа факторов риска и обстоятельств, приводящих к рисковым ситуациям.Качественный анализ предполагает: идентификацию (установление) всех возможных рисков; выявление источников и причин риска,возможных потерь ресурсов организации; практических выгод и возможных негативных последствий, которые могут наступить при реализациирешения, содержащего хозяйственный риск. Для проведения качественного анализа наиболее удобно использовать экспертный и рейтинговый.Управление риском – это динамический процесс с обратной связью, при котором принятые решения должны периодически анализироваться ипересматриваться.С течением времени меняется ситуация на рынке, происходят изменения во внешней среде, да и внутренняя среду организации неостается постоянной. Объективный характер хозяйственного риска, возникающего в процессе предпринимательской деятельности предприятия,делает необходимой разработку альтернатив управленческих решений и выбор одного из возможных вариантов решения, с учетомсуществующих факторов внешней среды и перспектив их изменений. Необходимо предвидеть хозяйственный риск, стремясь снизить до болеенизкого уровня убыток от него, выбрать адекватные меры управления риском. Исходя из этого, менеджмент хозяйствующих субъектов впроцессе принятия решений должен анализировать возможные последствия реализации всех возможных альтернатив для выбора оптимальноговарианта.Риск определяется как соотношение отрицательного и положительного результатов, полученных от реализации управленческогорешения. При низком уровне неопределенности риск отрицательного результата растет незначительно. Он существенно возрастает при среднеми высоком уровнях неопределенности. Для принятия решения в пользу того или иного действия необходима возможно полная и достовернаяинформация об окружающей среде. На основе анализа такой информации и с учетом целей риска можно правильно определить вероятностьнаступления рискового события. Таким образом, категория «риск» неотделима от понятия «неопределенность». Оба явления означаютотсутствие ясности, уверенности в результатах принимаемого решения. Поскольку хозяйствующие субъекты в рыночной обстановке действуютв условиях неопределенности, наличие риска всегда объективно. Но поскольку риск связан с выбором лицом, принимающим решения,определенных альтернатив, поведение субъекта, особым образом реагирующего на изменения рисковой ситуации, - субъективно.При разработке методики управления хозяйственными рисками в деятельности концерна «Белпищепром», предприятиерассматривается нами как социально-экономический субъект, наделенный функциями самоуправления; как объект влияния внешней среды; какпроизводитель и продавец своих услуг, тесно взаимодействующий с множеством других участников рынка. Методология управленияхозяйственными рисками предприятий концерна предполагает выявление причин возникновения рисков; классификацию рисков, с которымиможет сталкиваться конкретная организация в процессе своей деятельности; исследование соотношения между неопределенностью ивозможностью появления риска; оценку степени риска; разработку и принятие управленческих решений в области риска и на ее основеразработку программы управления риском. При этом весьма важным является выявление и прогнозирование факторов среды деятельностиорганизации (рисунок 2), способствующих возникновению хозяйственных рисков (снижение спроса на одни виды потребительских(продовольственных) товаров и перемещение спроса на товары конкурентных видов продукции; изменения в налоговом законодательстве,касающиеся размеров налоговых ставок; рост тарифов и цен на факторы производства и т.д.)Воздействовать на факторы внешней среды деятельности организации ее руководство обычно не может (либо влияет косвенным образом вкооперации с другими хозяйствующими субъектами через ассоциации, объединения, союзы и т.д.). Однако предусмотреть возможныефинансовые потери крайне необходимо. На внутренние факторы возникновения хозяйственных рисков руководство предприятий концерна«Белпищепром» оказывает непосредственное воздействие, в частности, определяя узкие места, возникающие в процессе управления рисками,принимая необходимые решения по нейтрализации негативных последствий их появления. Соблюдение принципа согласования деятельности стребованиями среды предполагает необходимость макроэкономического и микроэкономического регулирования деятельности концерна«Белпищепром», введение постоянного мониторинга финансовых последствий изменения факторов внешней среды и компенсациюфинансового убытка. На основе принципов управления хозяйственными рисками предприятий концерна «Белпищепром»можносформулировать основные задачи, стоящие перед менеджментом.314

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Основные параметры элементов внешней среды концерна «Белпищепром»Емкость рынкапотребительскихуслуг концерна«Белпищепром»Участие государствав финансированииразвития концерна«Белпищепром»Спрос населения ипроизводителейпродукции на услугиконцерна«Белпищепром»Тарифы наресурсыПоставщики средствпроизводства и другихфакторов производствауслугВнешние источникифинансированияВзаимная конкуренция междупредприятиями концерна«Белпищепром», оказывающихразличные виды услугРисунок 2. - Элементы внешней среды концерна «Белпищепром»Таким образом, при наступлении рисковой ситуации на рынке продовольственных услуг менеджеры предприятий должны ставитьцели, задачи и устанавливать принципы управления рисками, определять предварительную классификацию убытков, оценивать возможныеубытки и выбирать основные методы управления рисками (т.е. создавать соответствующий риск – менеджмент).Центральное место в оценке хозяйственных рисков занимает анализ и прогнозирование потерь ресурсов предприятий концерна«Белпищепром» при предоставлении соответствующих продовольственных услуг. Имеется в виду не столько расход ресурсов в процессефункционирования организации на рынке торговых услуг, сколько случайные, непредвиденные потери, возникающие вследствие отклоненияреальной деятельности организации от запланированного хозяйственного функционирования. Неотъемлемой частью программы управленияхозяйственными рисками является установление пороговых значений риска. Они определяются финансовыми возможностями концерна«Белпищепром», осуществляемой его стратегией развития.При выявлении и оценке порогового значения хозяйственных рисков должны приниматься во внимание все возможные последствияпотенциальных рисков: изменения в налоговом законодательстве,экономические ситуации, чрезвычайные происшествия и др. Иными словами оценка потенциального убытка предприятий концерна«Белпищепром» сопровождается максимально возможным определением вероятности возникновения рисковых ситуаций, размера убытка,планированием мер по преодолению таких ситуаций. Определить вероятность возникновения нежелательных событий можно посредствомоценки частоты, с которой конкретный результат будет получен в аналогичных условиях.Для этого используется следующая формула:P = n N ,где P – вероятность нежелательного исхода;n – число рисковых событий с неуспешным для предприятий концерна «Белпищепром»исходом;N – общее число аналогичных событий с успешным и неуспешным исходом.Анализ показал, что для предприятий концерна «Белпищепром» реальными являются методы, включающие следующие варианты:− минимизация размеров потерь в результате наступления рискового события;− перевод риска на страховую фирму в том случае, когда страховой взнос этой фирмы существенно ниже по сравнению сразмером денежных сумм, мобилизируемых за счет других источников;− перевод фактора, порождающего риск, на партнера по сделке.Достичь оптимального соотношения между планируемым уровнем снижения риска и необходимым для этого дополнительнымизатратами можно лишь применяя комбинацию различных методов. Методологически управление хозяйственными рисками включаетследующие стратегические решения:− прекращение деятельности, содержащей большой риск;− формирование оптимального резервного фонда с целью страхования рисков, использования собственных средств фирмыдля полной компенсации последствий хозяйственного риска;− распределение потерь в результате наступления риска среди участников сделки;− привлечение страховщика в качестве лица, ответственного за компенсацию последствий наступления хозяйственногориска;315

316Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010− сокращение возможных потерь от риска с помощью реализации предупредительных мер (накопление запасов топлива длятранспортных средств, набор квалифицированного персонала и его своевременная переподготовка и т.п.);− создание эффективной системы оценки вариантов разрабатываемых решений и контроля их выполнения.В рамках разрабатываемой стратегии управления хозяйственными рисками концерна «Белпищепром» подготавливается специальнаяпрограмма, ее целью является создание предпосылок для удержания предприятий на конкурентных позициях на рынке в условияхнеопределенности. В ходе выполнения программы корректируются методы регулирования хозяйственных рисков предприятий концерна«Белпищепром»повторно проводится анализ и оценка уровня риска. Этот процесс повторяется до тех пор, пока не будет обеспечен приемлемыйуровень риска.Создание эффективного организационно-экономического механизма управления хозяйственным риском на предприятиях концерна«Белпищепром»позволяет выявлять и оценивать уровень неопределенности внешней среды, факторы, воздействующие на риск и егопоследствия, принимать решения, направленные на минимизацию финансовых убытков на предприятиях концерна «Белпищепром»принаступлении рисковых ситуаций.При этом управление хозяйственными рисками на предприятиях концерна «Белпищепром» опирается на ряд принципов, которыенепосредственно связаны со спецификой деятельности предприятий и несовпадением на предприятиях концерна «Белпищепром» интересовразличных групп персонала предприятия. Последнее обстоятельство определяет необходимость оценки хозяйственных рисков под угломзрения позиции руководителей и групп менеджеров различных подразделений организационной структуры управления на предприятияхконцерна «Белпищепром», а также позиции ее партнеров (поставщиков, потребителей продукции, государственных органов управления,банковской системы, министерства торговли и т.д.)Предложенные методические принципы учитывают динамичность хозяйственных рисков, их изменчивость. Основная цельуправления хозяйственными рисками заключается в обеспечении успешной деятельности на предприятиях концерна «Белпищепром» вусловиях риска и неопределенности.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Бакалова А.Г. Основные проблемы управления рисками предприятий, Учеб. Пособие. - М.: «Экономика», 2004.2. Джеймс Пикфорд Управление рисками (перевод с английского) - М.: «ФИНАНСЫ», 2004.3. Нерсисян Т.Я. «Управление рисками в системе управления предприятием»// «Управление рисками». – 2007. - № 2.4. ФомичевА.Н. Риск-менеджмент, Учеб. Пособие. - М.: Торговая корпорация «Дашков и Ко», 2004.5. Хачетуров А.Е., Белковский А.Н. Современный интеграционный менеджмент. - М.: «Дело и Сервис». - 2006.РЕЗЮМЕВ статье рассматривается механизм управления хозяйственным риском на предприятии, который способствует выявлению и оценки уровнянеопределенности внешней среды. Предложенный механизм позволит принимать на предприятии управленческие решения, направленные наминимизацию финансовых убытков.РЕЗЮМЕУ статті розглядається механізм керування господарським ризиком на підприємстві, що сприяє виявленню й оцінки рівня невизначеностізовнішнього середовища. Запропонований механізм дозволить приймати на підприємстві управлінські рішення, спрямовані на мінімізаціюфінансових збитків.SUMMARYThe article refers to the mechanism of economic risk management on enterprise which allows to reveal and estimate the level of indeterminacy of theenvironment. The mechanism will allow taking managerial decisions directed to minimize financial losses.ЭКСПОРТНЫЙ ПОТЕНЦИАЛ КАК ОДИН ИЗ ПРИЗНАКОВ ЭФФЕКТИВНОГО ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ХОЗЯЙСТВЕННОГОКОМПЛЕКСА В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬСукач О.А., аспирант кафедры международного бизнеса, Белорусский государственный экономический университет ⋅Международное разделение труда становится все более заметным явлением в мировом хозяйстве. Оно ведет к повышению роли внешнейсреды и современной экономики, ключевую роль в которой играет мировой рынок товаров и услуг. Динамика развития мирового рынка истепень участия в нем каждого государства определяется системой взаимосвязанных тенденций и закономерностей.В условиях глобализации только полноценное вхождение государства в мировую торговую систему предполагает эффективное развитиенациональной экономики, обеспечение экономической безопасности, создание механизмов защиты национальных экономических интересов.Международные экономические отношения являются определяющим фактором развития любого государства.Одной из движущих сил экономического развития является рост международной торговли за счет эффекта масштаба и специализациипроизводства. В течение последних четырех десятилетий темпы роста мирового экспорта (в среднем 6% в год) превышают темпы роста (около4% в год) валового мирового продукта (ВМП), причем эта тенденция особенно характерна для развивающихся стран. За последние 40 летобъем мирового производства вырос в 6 раз, в то время как объем торговли увеличился в 15 раз.Устойчивый рост товарных и финансовых потоков между национальными хозяйствами разных стран повышает экономическуюэффективность, но в тоже время их растущая взаимосвязь и взаимозависимость, хозяйственная целостность мира уменьшают возможностинациональных хозяйств по регулированию экономических процессов.Переход Беларуси к новым экономическим отношениям, кардинальное изменение ее геополитического положения после распада СССРпревратили внешнеэкономический фактор развития страны в один из решающих. Становление белорусской государственности обуславливаетпотребность создания эффективной экономики, специализирующейся на производстве наиболее выгодных для республики видов продукции иразвитии торговых, производственно-технологических, научных связей со странами ближнего и дальнего зарубежья.Система внешнеэкономических отношений – это не что иное как, взаимодействие национальных организационных структур сконтрагентами других государств, направленное на решение задач производства, распределения, обмена и потребления материальныхценностей на мировом рынке с использованием сложившихся в мировой практике форм и методов.Выход воспроизводственного цикла за рамки национальной экономики представляет собой осуществление тенденции кинтернационализации в мировом хозяйстве. Сложившаяся структура международного общения дает экономически оправданную возможностьосуществить создание производственных объектов на единой растянутой технологической цепочке, перешагнувшей национальные границы.Это, в свою очередь, ведет к углублению интернационализации, но уже на производственной основе.Существуют различия в степени зрелости отдельных элементов воспроизводственного цикла. Обмен готовыми товарами, или мироваяторговля, представляется в настоящее время все еще наиболее развитой формой международного взаимодействия. Однако усиление тенденциик интернационализации в последние 40 лет ставит вопрос о тесном переплетении производственных циклов экономик ряда государств. Помнению ученых, процесс интернационализации вывел мирохозяйственную сферу на качественно новый уровень, заложив основутехнологического единства мирового хозяйства. В этой сфере вызревает всемирный интернационализированный воспроизводственныйпроцесс, который приводит к сращиванию частей, относящихся к различным национальным экономикам. Таким образом, формируетсяинтернационализированное воспроизводственное ядро.© Сукач О.А., 2010

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010В качестве объекта внешнеэкономической деятельности стран следует рассматривать часть мировой экономики, образованную путемвзаимного проникновения и переплетения национальных воспроизводственных циклов. Процесс взаимного проникновения экономик неявляется простым и прямолинейным. Интернационализация мирового хозяйства как тенденция всегда сосуществовала со стремлением кнациональному обособлению. Современной формой разрешения данного противоречия выступает образование региональных исубрегиональных экономических центров в рамках мирового хозяйства.Торговля исторически и логически является отправным моментом в формировании мировой экономики. Формируя мировой рынок,торговля не оставалась чем-то застывшим; от простого хаотичного обмена готовых товаров и сырья – до торговли полуфабрикатами,комплектующими изделиями; услугами, технологиями и т.д., к регулированию товаропотоков в рамках региональных торговых организаций.Развившись сама, торговля заложила основы для становления более зрелых форм внешнеэкономического сотрудничества экономическихагентов государства – прямых производственных связей и транснационализации производства, платежных и валютных союзов, международнойвалютно-финансовой системы.Рациональное развитие национальной экономики, повышение производительности местных ресурсов, увеличение общего объемапроизводства требуют, чтобы внешнеэкономическая деятельность, и, прежде всего торговля, была выгодна всем странам, участвующим в этомпроцессе. Суверенные государства, как и отдельные лица, и регионы страны, могут выиграть за счет специализации на изделиях, которые онимогут производить с наибольшей относительной эффективностью, и последующего их обмена на товары, которые они сами не в состояниивыпускать. Этот тезис базируется на теории сравнительных преимуществ или сравнительных издержек производства, которая уходит своимикорнями к теории А. Смита, родоначальника неоклассического анализа международных экономических отношений.Современные представители неоклассического направления усовершенствовали данную теорию. Если у А. Смита исходным уровнемявляются затраты труда, то нынешние представители данного направления учитывают затраты и труда, и капитала. Теорию сравнительныхиздержек они переложили на теорию предельной производительности, смысл которой состоит в следующем. Если в стране имеет местоотносительный избыток капитала по отношению к наличным трудовым ресурсам, то предельная производительность капитала будет невысока.Поэтому предприятие будет стремиться экспортировать капиталоемкую продукцию. И, наоборот, в результате вывоза капиталоемкой и ввозатрудоемкой продукции в данную страну происходит выравнивание цен на факторы производства. Что касается капитала, то он будет двигатьсяиз страны, где его предельная производительность низка, в страну, где она высока. Такая миграция будет происходить до тех пор, покапредельная производительность не окажется равной во всех странах, что приведет к равновесию в мировой экономике.Рациональное ведение хозяйства требует, чтобы любой товар производился той страной, которая располагает сравнительнымипреимуществами. Разделение труда и специализация, основанная на данном принципе, способствуют более эффективному размещениюресурсов и оптимизируют внутреннюю структуру народного хозяйства. Если ранее любая страна могла выйти за пределы своихпроизводственных возможностей либо за счет увеличения количества и совершенствования качества своих ресурсов, либо за счетиспользования результатов технического прогресса, то теперь найден третий способ - международная торговля. Эффект международнойспециализации и торговли сравним с обладанием большими объемами лучших по качеству ресурсов или с внедрением усовершенствованнойтехники и технологии.Большинство производителей считает: чем больше рынок сбыта, тем больше их потенциал в плане достижения эффективных масштабовдеятельности по получению доступа к большему числу покупателей. Для экономики, обладающей относительно небольшим потенциалом,важную роль играет развитие внешнеэкономических связей как источник создания предпосылок для преодоления узости внутреннего рынка.Поэтому развитие экспортной ориентации выступает важным фактором разрешения этой проблемы.Развитие каждой нации зависит от степени интеграции ее в мировую экономику и развития экспорта в другие страны, т.е. от ее умениязавоевать и удерживать свои позиции на мировом рынке. Современный мировой опыт свидетельствует об объективных выводах ипреимуществах участия хозяйства в международном разделении труда, связанных с использованием экспортного потенциала. Переходбелорусской экономики на рельсы рыночных отношений предполагает ее дальнейшее вовлечение в мирохозяйственные связи, углублениеинтеграции экономики Республики Беларусь в мировую экономику. Понимание роли развития внешнеэкономической деятельности дляобеспечения устойчивого роста белорусской экономики требует динамизма и активности в совершенствовании внешнеэкономическойполитики и повышения роли Беларуси в мировой торговле.Наращивание внешнеторгового потенциала и обеспечение плавности вхождения в мирохозяйственные связи является стратегическиважной целью для нашей республики. Активное участие страны в мировой торговле связано со значительными преимуществами: оно позволяетболее эффективно использовать имеющиеся в стране ресурсы, приобщиться к мировым достижениям науки и техники, в более сжатые срокиосуществить структурную перестройку своей экономики. Экспорт является основой укрепления экономики и улучшения благосостояния нации,значимость экспорта как основы решения проблем конкурентоспособности и поддержания национального производства заметно возросла вовторой половине XX века. Особенно это является очень важным для таких небольших государств с переходной экономикой как РеспубликаБеларусь.Государственная политика формирования международной специализации Беларуси должна быть направлена на эффективноеиспользование возможностей мирового разделения труда для удовлетворения потребностей страны и на развитие конкурентоспособныхэкспортных производств. В этих условиях возрастает значение международного технического сотрудничества. В целях наращивания экспорта,защиты интересов государства и участников внешнеэкономической деятельности потребуется реализовать систему мероприятий по развитиюинфраструктуры, включающей создание института конъюнктуры экспорта-импорта, компании по страхованию рисков внешнеторговыхопераций, торговых домов, дистрибьюторских и дилерских центров. Геополитическое положение Беларуси диктует необходимостьсовершенствования транспортной инфраструктуры, что будет способствовать расширению внешнеэкономических связей.Республика Беларусь располагает материалоемкими, трудоемкими и наукоемкими производствами, ориентированными на выпуск готовойпродукции. Сегодня большинство этих предприятий нуждаются в коренной реконструкции, техническом перевооружении. Для этогонеобходимы крупные инвестиции. Реализация намеченных мероприятий по повышению конкурентоспособности отечественной продукцииневозможна без проведения целенаправленной инвестиционной политики, направленной в первую очередь на эффективное использованиеполучаемых предприятиями средств из инновационных фондов министерств, кредитов по гарантии правительства с обязательнымпредставлением бизнес-планов инвестиционных проектов, перехода к кредитованию быстроокупаемых инвестиционных проектов ипривлечения средств инвесторов в приоритетные сектора экономики.Наряду с высокоразвитой промышленной индустрией республика располагает значительным ресурсным потенциалом, который частичноуже задействован на наращивание экспорта продукции.Государственная политика формирования международной специализации Республики Беларусь направлена на эффективное использованиевозможностей мирового разделения труда для удовлетворения потребностей страны и на развитие конкурентоспособных экспортныхпроизводств. В этих условиях возрастает значение международного технического сотрудничества. Устойчивое экономическое развитие страныво многом определяется ее ролью и местом в мировом сообществе, имеющимися национальными ресурсами, созданным социальноэкономическимпотенциалом и возможностями его наращивания.Республика Беларусь обладает совокупностью благоприятных факторов и условий, которые способствуют ее экономическому развитию.Это прежде всего:• выгодное экономико-географическое и геополитическое положение;• развитая система транспортных коммуникаций и производственная инфраструктура в целом;• значительные земельные, водные и лесные ресурсы, наличие ряда важных полезных ископаемых (калийные и каменные соли,сырье для производства строительных материалов и др.);• высокий общеобразовательный уровень населения и сложившаяся система подготовки квалифицированных кадров;• значительный научно-технический потенциал;317

318Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010• многоотраслевой промышленный комплекс;• достаточно мощная строительная база;• комплексность развития внутриреспубликанских регионов;• многовекторные внешнеэкономические связи.Экономическое развитие страны во многом определяется созданным производственным потенциалом, его структурой и качеством. Основупроизводственного потенциала Республики Беларусь составляет промышленность. В 2008 году на ее долю приходилось около 40% основныхпроизводственных фондов, на 2390 различных предприятиях трудится 26,7% общей численности занятого в экономике населения и создаетсяоколо 30% валового внутреннего продукта страны. Ведущее место в производстве промышленной продукции принадлежит машиностроению иметаллообработке (21,8%), топливной(16,7%), химической и нефтехимической промышленности (12,1%), а также легкойпромышленности(6,3%).Развитие современного промышленного комплекса Республики Беларусь возможно лишь при наличии и эффективном использованииконкурентных преимуществ существующего производственного потенциала. На современном этапе такими преимуществами являются:имеющиеся технологические разработки по ряду направлений современного и новейшего технологических укладов; квалифицированные кадрыи высокий образовательный потенциал трудовых ресурсов; наличие свободных производственных мощностей, позволяющих при относительноневысоких издержках производства увеличивать выпуск соответствующих видов продукции.Наращивание производственного потенциала должно осуществляться с учетом создания базы для ликвидации изношенности основныхфондов, выхода на систематическое их обновление, достижения на этой основе роста конкурентоспособности белорусской продукции иувеличения ее сбыта на внутреннем и внешних рынках. Для этого активизированы усилия промышленных предприятий по созданиюсобственных средств для ускоренного процесса модернизации и технического перевооружения производства, а также возможность ввезтитехнологическое оборудование при нулевых ставках импортных таможенных пошлин.Более высокие по сравнению с другими отраслями народного хозяйства конкурентные преимущества промышленности подтверждаютсятем, что она является ведущей в объеме экспорта страны (91–92%) и в сумме валютных поступлений, в формировании бюджета ивнебюджетных фондов, осуществлении инновационной деятельности, реализации научно-технических достижений и развития НТП в Беларуси.Для устойчивого развития агропромышленного комплекса стратегическим направлением является интенсификация производства на основедостижений научно-технического прогресса, модернизации производственно-технической базы, внедрения ресурсосберегающих, безотходныхи экологически безопасных технологий.Важной задачей должно стать финансовое оздоровление предприятий, активизация инвестиционной деятельности и на этой основетехническое и технологическое перевооружение производства. При этом необходимо повысить роль собственных средств предприятий.Учитывая ограниченность финансовых ресурсов, приоритетными являются высокоэффективные и быстро окупаемые инновационные проекты.Для переоснащения сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий новейшим оборудованием и технологическими комплексамиускоренное развитие должно получить машиностроение для отраслей АПК.Как было отмечено, экономика Республики Беларусь всегда была ориентирована на внешние рынки. Поэтому поддержание и ростконкурентоспособности отечественных товаров и услуг является основным условием устойчивого развития государства.В условиях нарастающей скорости изменения структуры мирового спроса приоритетным направлением государственных программразвития экспорта должно стать создание институциональных и системных условий для развития таких "знаковых" для нового столетияпроизводств, как средства автоматизации производства, телекоммуникационные технологии, системы распознавания образов, экологическаяпродукция и технологии, измерительная аппаратура, биотехнологии.Поддержанию конкурентоспособности национальных товаропроизводителей со стороны государства должны способствовать следующиепути решения:• высокая степень концентрации рычагов макроэкономического регулирования в руках государства и возможности в связи с этимповышать конкурентоспособность товаров путем удешевления различного рода ресурсов и проведения девальвационной валютной политики;• целенаправленное стимулирование развития тех отраслей и производств, которые обладают реальными и потенциальнымиконкурентными преимуществами на мировом рынке.Сложность реализации этих подходов связана с выявлением приоритетных отраслей, товаров и рынков, определением стратегическихперспектив структурной перестройки экономики, и сформированием нового, саморегулирующегося механизма экономических отношений смировым хозяйством.Беларусь пока не располагает глобальными и инновационными преимуществами, их развитие должно стать стратегической задачей.Принципиальным здесь является отказ от концепции повышения конкурентоспособности всех национальных производителей и переход квыявлению тех отраслей и производств, которые востребованы мировым рынком и имеют или могут получить доступ к лучшим по качествунациональным и мировым ресурсам. Механизм выявления таких "точек роста" предполагает:oпривлечение инвестиций с мирового рынка капиталов,o"встраивание" отечественных производств в технологические цепочки лучших мировых транснациональных корпораций;oактивное продвижение белорусских инноваций на мировом рынке интеллектуальной собственности.До тех пор, пока отечественные предприятия не будут вынуждены повседневно ориентироваться в своей деятельности на уровень наиболеесильных зарубежных товаропроизводителей, экономически нереально рассчитывать на массовый выпуск конкурентной продукции,преодоление технологического отставания и формирование ресурсосберегающего типа производства.Поэтому политика в области регулирования ВЭД должна быть направлена на включение отечественных производителей в конкурентнуюборьбу на внешнем и внутреннем рынках и, как следствие, на повышение международной конкурентоспособности национальногопроизводства..Для Республики Беларусь как государства, не имеющего в достаточном объеме собственных энергоресурсов, а также ряда сырьевыхтоваров, особое значение имеет обеспечение критического социально значимого импорта, необходимого для функционирования белорусскойэкономики (нефть, газ, электроэнергия, зерно, медикаменты), а также инвестиционного импорта, направленного на обновлениепроизводственного аппарата, способствующего внедрению новых технологий и производству конкурентоспособной продукции.С целью предотвращения угрозы экспансии импортных товаров в Республике Беларусь сформирована и применяется система защитныхмер, которая включает в себя тарифные и нетарифные методы регулирования импорта.Тарифную защиту в Республике Беларусь можно отнести к среднепротекционистской мере, потому что в течение 1998-2008 гг. у наспроводилась политика последовательной либерализации внешнеторговых связей. Средневзвешенный импортный таможенный тариф в большейстепени, чем среднеарифметический, отражает уровень таможенно-тарифной защиты. Правительство за этот период принимало меры и поповышению тарифной защиты по отдельным группам товаров, производимых в достаточном количестве в Республике Беларусь.В Республике Беларусь создана нормативная база, обеспечивающая возможность защиты отечественных производителей и внутреннегорынка в соответствии с правилами и нормами ВТО: Закон Республики Беларусь от 2 декабря 1999 г. “О мерах по защите экономическихинтересов Республики Беларусь при осуществлении внешней торговли товарами”, на основании которого разработано положение о порядкепроведения расследований, предшествующих введению специальных защитных антидемпинговых или компенсационных мер.Реальными механизмами повышения конкурентоспособности являются такие используемые в Беларуси формы государственной поддержкиэкспорта, как создание системы кредитования, финансирования и страхования экспортоориентированных проектов, внедрение системуправления качеством серии ИСО 9000 и ИСО 14000, совершенствование информационного обеспечения внешнеэкономической деятельности,развитие товаропроводящей сети белорусских предприятий за рубежом.С 1997 г. функционирует фонд поддержки экспорта, основные направления использования которого соответствуют современноймеждународной практике. Постоянный мониторинг эффективности реализуемых проектов подтверждает результативность деятельности фонда.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010В то же время дальнейшее увеличение конкурентоспособности белорусских товаров с участием фонда ограничивается его суммарнымразмером, не сопоставимым с объемами экспорта.В последние несколько лет активизировалась деятельность Национального центра маркетинга и конъюнктуры цен (НЦМиКЦ), который внастоящее время реализует проект «Товаропроводящая сеть», в рамках которого формируются базы данных по объектам товаропроводящейсети, законодательству зарубежных стран по условиям создания и деятельности на их территории объектов товаропроводящей сети. Внастоящее время база данных содержит информацию о 1500 предприятий.НЦМиКЦ совместно с МИД подготовлено справочное электронное пособие «Товаропроводящая сеть белорусских экспортеров на внешнихрынках», содержащее рекомендации для руководителей и сотрудников внешнеэкономических и маркетинговых служб предприятий по формампродвижения товаров на внешние рынки.НЦМиКЦ разработан опытный образец интегрированного сайта белорусских экспортеров на русском и английском языках www.export.by,на котором проводится постоянное накопление и обновление информации о белорусских товарах и их экспортерах.Действующее законодательство Республики Беларусь в области внешнеэкономической деятельности представлено и ежедневнообрабатывается на портале ИС «Тендеры» www.icetrade.by. Порталом обеспечено сопровождение работы электронной торговой площадкиабонентов, где предусмотрено размещение электронной экспозиции изготавливаемой продукции и прайс-листы. В настоящее время на порталезарегистрировано более 500 абонентов.Проблемы повышения конкурентоспособности белорусских товаров на внешних рынках связано с повышением эффективностифункционирования товаропроводяших сетей. Основными причинами низкой эффективности деятельности торговых домов являютсяотсутствие: необходимых оборотных средств из-за несформированности уставного фонда, финансовой поддержки в период их становления,налаженного оптового звена и собственной разветвленной торговой сети.Следствие этого – малые объемы реализации, большие транспортные издержки и низкая заинтересованность белорусскихтоваропроизводителей в сотрудничестве с торговыми домами.Все это свидетельствует о том, что повышение конкурентоспособности производимой продукции становиться для Республики Беларусьпервоочередной задачей. Для этого подготовлена и находится на утверждении в Правительстве Программа структурной перестройки иповышения конкурентоспособности экономики Республики Беларусь, направленная на эффективное использование факторов, обеспечивающихрост конкурентоспособности как на макроуровне, так и на уровне отдельных товаров и товарных групп.Дальнейший экономический рост, удержание и расширение отечественными производителями рынков сбыта внутри страны и за рубежомокажутся под вопросом, если белорусские товары будут несопоставимы по цене и качеству с зарубежными аналогами. Для этого намнеобходимы: жесточайшая экономия, работа над снижением издержек, инвестиции как внутренние, так и внешние.Результативность внешней торговли, приоритетные направления развития экспорта во многом зависят и определяются стратегией развитиявнешнеэкономических связей страны в целом.Исходя из всего вышесказанного, можно сделать вывод о том, что экспорт занимает одно из приоритетных направлений развитияэкономики страны. Однако в последние годы наметились определенные трудности с экспортом товаров. Одной из основных причин этогоявляется снижение конкурентоспособности белорусской продукции как по цене, так и по качеству. На конкурентоспособность белорусскихтоваров продолжает оказывать негативное влияние высокая степень изношенности производственного потенциала, недостаточностьинвестиционных и оборотных средств у предприятий, а также слабая маркетинговая составляющая производства и сбыта.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Адашкевич В.Л. К вопросу о развитии торгово-экономических отношений Республики Беларусь с зарубежными странами // Белорусскийжурнал международного права и международных экономических отношений. Мн., 2000. №4. С.71-85.2. Бабин Э.П. Внешнеэкономическая политика: Учеб. Пособие / Э.П. Бабин, Т.М. Исаченко. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2006.465 с.3. Бровкова Е.Г., Продиус И.П. Внешнеэкономическая деятельность: М., МТ-Пресс, 2001. 186 с.4. Давыденко Е. Основные направления развития экспорта Республики Беларусь в Российскую Федерацию: Тез. науч.-практ. конф./НИЭИРБ. Мн., 2004.5. Дайнеко А. Е., Дмитраков Ф. А., Забаевский А. Е., Шведко П. В. Мировая экономика и внешнеэкономическая деятельность Беларуси. Мн.:НИИ Минэкономики Республики Беларусь, 2004. 300с.6. Дорина Е.Б. Формирование институциональной структуры белорусской экономики в условиях трансформации / Д.Е. Борисовна. – Минск.:БГЭУ, 2005. 187 с.7. Дрозд Н.И. Беларусь на мировом рынке товаров // Финансы. Учет. Аудит. Мн., 2002. №3. С.12-17.8. Журавлев В.А., Макаров В.Н. Республика Беларусь в системе мирового экспортного рынка // Финансы. Учет. Аудит. Мн., 2000. №6.С.65-70.9. Закон Республики Беларусь "О государственном регулировании внешнеторговой деятельности" (принят Палатой Представителей 29октября 2004 года, одобрен Советом Республики 10 ноября 2004 года).10. Злотников Л.Е. Формы и методы стимулирования экспорта в Республике Беларусь // Белорусский журнал международного права имеждународных экономических отношений. Мн., 2000. №3. С.85-89.11. Ковалев М.П. Программа экспорта: задачи и мероприятия // Белорусский экономический журнал. Мн., 2001. №1. С.43-55.12. Ковалев М.П. Экспорт – основа благополучия нации // Финансы. Учет. Аудит. Мн., 2000. №3, С.9-13.13. Мировая экономика и внешнеэкономическая деятельность: учеб. пособие / С.Ю. Кричевский, Н.И. Плотницкий, Г.В. Турбан и др. / подобщ. ред. М.И. Плотницкого, Г.В. Турбан. – Мн.: ООО «Современная школа», 2006. 664 с.14. Михайлова – Станюта И. Открыта ли экономика Беларуси // Белорусский Банковский Бюллетень. Мн.: 2005. № 14 (217), С. 45 - 49.15. Национальная программа развития экспорта на 2006-2010 годы. Указ Президента Республики Беларусь от 30 сентября 2005г.// Собраниеуказов Президента и постановлений Совета Министров Республики Беларусь. №1081. 2005.16. Решетникова В.В. Развитие экспортного потенциала // Белорусская экономика. Анализ, прогноз, регулирование. Мн., 2005. №6. С. 25-30.17. Чубрик А. Замедление роста экспорта: результат ухудшения внешней конъюнктуры или внутренних проблем белорусской экономики //Экономика Беларуси: тенденции, оценки, прогнозы. Мн., 2005. №4. С. 2-3.18. Экономика Республики Беларусь в системе мирохозяйственных связей : учебное пособие / Г. А. Шмарловская, Г. Г. Санько, ПетрушкевичЕ.Н. и др.; [Г.А. Шмарловская и др.] ; под ред. Г.А. Шмарловской. - Минск : БГЭУ, 2006. 253 с.19. Юрик В.С. География внешней торговли Беларуси // Белорусский журнал международного права и международных экономическихотношений. Мн., 2001. №1. С.86-99.20. www.neg.by Национальная Экономическая Газета21. www.afn.by Финансовые Новости Республики Беларусь22. www.cenust.unibel.by/journal/ Белорусский журнал международного права и международных отношений23. www.delobelarus.com Журнал «Дело»24. www.mfa.gov.by Официальный Сайт МИД РБРЕЗЮМЕЦелью статьи является исследование экспортного потенциала как одного из признаков эффективного функционирования хозяйственногокомплекса в Республике Беларусь.319

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010SUMMARYPurpose of the article is a study of the export potential as one of the sign of the efficient operating the economic complex in Republic Belarus.РЕЗЮМЕМетою статті є дослідження експортного потенціалу як одного з ознак ефективного функціонування господарського комплексу в РеспубліціБілорусь.ІМПОРТ У ІНВЕСТИЦІЙНІЙ СКЛАДОВІЙ ВВП: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КРАЇН ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ НАПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІТищук Т.А., к.е.н., доцент Начальник відділу зведених робіт статистики будівництва та капітальних інвестицій Державний комітетстатистики України ⋅Актуальність роботи. Інноваційний розвиток економіки України передбачає формування умов для побудови в країні власноїнаукової та технологічної бази для створення та виробництва конкурентноспроможної наукоємної продукції. Реалізація такої стратегіїпередбачає стимулювання процесів імпортозаміщення на ринках машин та обладнання, електронного та електричного устаткування,інформаційних технологій тощо. При цьому, між обсягами імпорту товарів та послуг інвестиційного призначення та показниками економічногозростання існує два основних канали зв’язку, дія яких відбувається у протилежних напрямках.З одного боку, зростання імпорту товарів або послуг, у тому числі інвестиційного призначення, негативно впливає на станплатіжного балансу. Процеси імпортозаміщення дозволяють подолати цю проблему. В результаті процесів імпортозаміщення вітчизнянівиробники збільшують обсяги випуску продукції, зростає додана вартість за певними видами економічної діяльності та валовий внутрішнійпродукт (ВВП). З іншого боку, зростання імпорту продукції інвестиційного призначення є складовою інтеграції країни у процеси трансфертутехнологій. Це позитивно впливає на якісні характеристики капіталу і вже у середньостроковій перспективі може призвести до збільшенняпродуктивності праці, загальної факторної продуктивності та, як наслідок, формуватиме умови для економічного зростання.Дослідження кількісних параметрів впливу імпортозаміщення на зростання випуску та ВВП здійснено в роботах [1-2], де на основімоделі Леонтьева за даними таблиць „витрати-випуск” сформовано відповідну економіко-математичну модель. В роботах [3-5] також показанопозитивні аспекти заміщення імпорту, у тому числі продукції машинобудування. Питання оцінки кількісних параметрів впливу імпортуінвестиційних товарів та послуг на зростання показників продуктивності недостатньо досліджені у вітчизняній літературі, хоча певніспіввідношення для зарубіжних країн були вивчені у роботах [6-10]. У зв’язку з цим, проблема аналізу інвестицій у імпорт матеріальних танематеріальних активів та впливу обсягів імпорту продукції інвестиційного призначення на показники продуктивності праці в Україні та вінших країнах світу є актуальною.Мета роботи полягає у дослідженні співвідношень, які характеризують вплив імпорту інвестиційних товарів та послуг на зростанняпродуктивності праці в Україні, та порівняння їх з аналогічними показниками країн з класичною ринковою економікою, перехідних економік такраїн, що швидко розвиваються.Для реалізації цієї мети були вирішені такі завдання: сформовано та гармонізовано базу даних для аналізу впливу імпортуінвестиційної продукції на зростання ВВП та продуктивності праці у обраних країнах, проаналізовано зазначені співвідношення для цих країнта ідентифіковано місце України у світових тенденціях трансферту технологій.Виклад основного матеріалу. У рамках цього дослідження товари та послуги інвестиційного призначення (інвестиційна продукція)визначаються як товари або послуги, які вироблені або створені для використання суб’єктами економіки протягом терміну, який перевищуєодин рік. Суб’єкти економіки, які інвестували кошти у таку продукцію, обліковують її як основні засоби (матеріальні або нематеріальні активи).До них належать будівлі та споруди, машини, устатковання та інвентар, електричне та електронне устатковання, транспортні засоби,довгострокові біологічні активи, програмне забезпечення та бази даних, права користування природними ресурсами та майном, патенти,ліцензії, торгові марки, подібні права тощо. Деякі види матеріальних або нематеріальних активів в Україні, наприклад будівлі та споруди,створюються переважно внутрішніми виробниками, але певні з них, особливо продукція машинобудування, у значному обсязі імпортується.Для здійснення порівняльного аналізу інвестицій на придбання активів вітчизняного або імпортного виробництва обрано 29 країн.Перша група – це сім країн з класичними ринковими економіками (Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Швеція, США та Японія), якіза оцінками експертів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) є лідерами у світовому виробництві наукоємної продукціїінвестиційного призначення та задовольняють більш ніж 75% світового попиту на неї [10], а також Австрія, Бельгія, Данія, Норвегія,Нідерланди, Канада, Фінляндія та Греція. Друга група – це країни з перехідними економіками, які у минулому функціонували за принципамипланової економіки та зараз знаходяться на різних стадіях інтеграції у ринкові відносини (Україна, Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина,Словенія, Естонія, Росія). Третя група – це країни, що швидко розвиваються (emerging economies), у тому числі Китай, Південна Корея,Аргентина, Бразилія та Мексика. Вибір цих країн також був обумовлений наявністю необхідної інформаційної бази.Інформаційна база для досліджень сформована на основі декількох джерел даних. Обсяги інвестицій у матеріальні та нематеріальніактиви у розрізі видів діяльності, у яких створюються ці активи, а також частка активів імпортного походження, були розраховані за данимитаблиць „витрати-випуск” щодо валового нагромадження основного капіталу (ВНОК). Уніфіковані таблиці „витрати-випуск” були отримані збази даних ОЕСР, а потім гармонізовані з таблицями „витрати-випуск” України [6] відповідно до класифікатору видів економічної діяльності(КВЕД) за схемою, яка міститься в роботі [3]. Дані щодо ВВП за категоріями кінцевого використання у постійних цінах 1990 року унаціональних валютах країн були отримані у базі даних департаменту статистики ООН. Дані щодо кількості зайнятих працівників булиотримані у базі даних Міжнародної організації праці. За наявними даними за період 2001-2008 роки розраховані їх середні значення.Отримані дані свідчать, що імпорт матеріальних або нематеріальних активів у загальних обсягах ВНОК у аналізованих країнахнабкває значення від 5,4% (у Японії) до 34,6 (у Естонії). В середньому питома вага імпорту у ВНОК складає 19,5%. В Україні ця частка єоднією з найвищих. З рисунка 1 видно, що до більшість країн з перехідними економіками (крім Росії) імпортуються значні обсяги товарівінвестиційного призначення, що частково пов’язано з вступом цих країн до Європейського Союзу та необхідністю адаптації до його умов тастандартів. Японія, Китай, США та Бразилія більш ніж на 90% задовольняють потреби у товарах інвестиційного призначення за рахуноквітчизняних виробників. У Швеції та Великій Британії, хоча ці країни й названі лідерами у створенні наукоємної продукції [10], 26,4% та 19,5%відповідно від загальних обсягів ВНОК формується за рахунок імпорту. Росія на 88,3% формує свій основний капітал за рахунок товаріввітчизняного виробництва.© Тищук Т.А., 2010320

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20103530252015105ЯпоніяКитайСШАБразиліяРосіяФранціяІндонезіяІталіяІспаніяАргентинаНімеччинаФінляндіяМексикаПівденна КореяДаніяВелика БританіяПортугаліяНідерландиГреціяСловеніяАвстріяКанадаБельгіяШвеціяНорвегіяУгорщинаСловаччинаПольщаЧехіяУкраїнаЕстонія0Джерело: Держкомстат, База даних ОЕСР, розрахунки автораРисунок 1. Середня питома вага імпорту у ВНОК, у відсоткахНайбільшою часткою імпорту характеризуються інвестиції у продукцію машинобудування. В середньому, вона складає 61,2% таприймає значення в діапазоні від 17,6% (в Японії) до 97,3% (в Естонії). При цьому, поряд з країнами з перехідними економіками, значнакількість країн з класичними ринковими відносинами купують за імпортом близько 70% інвестиційної продукції машинобудування, щопояснюється розвинутими процесами трансферту технологій між країнами, економіка яких має різну спеціалізацію (рисунок 2).100908070605040302010ЯпоніяКитайСШАБразиліяНімеччинаРосіяІталіяПівденна КореяФранціяАргентинаФінляндіяМексикаІспаніяШвеціяДаніяПольщаВелика БританіяБельгіяНорвегіяІндонезіяЧехіяСловаччинаПортугаліяАвстріяНідерландиКанадаУгорщинаГреціяУкраїнаЕстонія0Джерело: Держкомстат, База даних ОЕСР, розрахунки автораРисунок 2. Середня питома вага імпорту у ВНОК продукції машинобудування, у відсоткахІмпорт продукції (послуг) діяльності у сфері інформатизації, у тому числі програмного забезпечення, в аналізованих країнах усередньому складає 15,0% від загального обсягу ВНОК та набеває значення від 0,8% (у США) до 32,0% (в Іспанії). Питома вага імпорту цьоговиду нематеріальних активів в Україні є дещо більшою (близько 16,0%) ніж в середньому по наведених країнах.3530252015105СШАЯпоніяКанадаВелика БританіяНімеччинаФранціяІталіяЧехіяШвеціяПортугаліяБельгіяНорвегіяГреціяАвстріяУкраїнаЕстоніяБразиліяПольщаУгорщинаФінляндіяДаніяНідерландиІспанія0Джерело: Держкомстат, База даних ОЕСР, розрахунки автораРисунок 3. Середня питома вага імпорту у ВНОК продукції діяльності у сфері інформатизації, у відсотках321

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Продуктивність праці в рамках даного дослідження визначається як ВВП на одного зайнятого працівника. При аналізі впливу інвестиційу імпорт матеріальних та нематеріальних активів на показники продуктивності праці використовується частка обсягів ВНОК, які булисформовані за рахунок імпорту, у обсягах ВВП. Ця величина за аналізованими країнами була порівняна з середнім темпом приросту ВВП наодного зайнятого працівника. По суті, питома вага обсягів ВНОК, які були сформовані за рахунок імпорту, у обсягах ВВП відображаєвідкритість внутрішнього ринку країни до нових технологій, що були створені за її межами, а також її інтегрованість у процеси трансфертутехнологій. Показник темпу приросту ВВП на одного зайнятого працівника, відображає темп приросту продуктивності праці. На рисунку 4питома вага обсягів ВНОК, які були сформовані за рахунок імпорту, у обсягах ВВП відображена на осі абсцис, а темп приросту продуктивностіпраці – на осі ординат.Хоча розбіжності даних є значними, можна відстежити певні закономірності щодо ефективності імпорту технологій з інших країн. Заданими, які зображені на рисунку 4, побудована лінійна регресія у яку не було включено дані щодо Китаю через їх нетиповість. В цілому, данірегресії демонструють, що збільшення частки імпорту активів на 1% може дозволити збільшити продуктивність праці в середньому на 0,4%. Завиключенням Китаю та Росії, розраховані дані свідчать, що країни, які більше інтегровані у процеси трансферту технологій та мають більшупитому вагу інвестицій в імпорт матеріальних та нематеріальних активів у обсягах ВВП, можуть досягнути більших темпів прироступродуктивності праці.10Китай86УкраїнаРосіяСловаччинаЕстонія4ЧехіяІндонезіяСловенія ПольщаПівденна КореяУгорщинаГреціяАргентина2ФінляндіяЯпоніяВелика БританіяШвеціяСШААвстріяНідерланди Португалія НорвегіяМексикаБразиліяДаніяКанадаФранція НімеччинаБельгія0Іспанія0 1 2 3 4 5 6 7 8 9-2Джерело: Держкомстат, бази даних ОЕСР, департаменту статистики ООН, Міжнародної організації праці, розрахунки автораРисунок 4. Питома вага обсягів ВНОК, які були сформовані за рахунок імпорту, у обсягах ВВП та середній темп приростуВВП у розрахунку на одного зайнятого працівника, у відсоткахВисновкиЗбільшення обсягів імпорту продукції інвестиційного призначення має як негативний так і позитивний вплив на економічнезростання в країні. Поряд з негативними наслідками, такими як погіршення стану платіжного балансу або відсутність доданої вартості, якамогла б бути створена у разі купівлі аналогічної продукції у вітчизняного виробника, імпорт інвестиційної продукції сприяє інтеграції країни упроцеси трансферту технологій. Дані розрахунків свідчать, що країни, у яких питома вага обсягів ВНОК за рахунок імпорту у обсягах ВВПбільша, мають більші темпи приросту продуктивності праці.Список літератури1. Тищук Т.А. Оцінка чутливості складових випуску до змін міжгалузевих потоків // Економіст. – 2006. – №12. – С. 64-67.2. Тищук Т.А. Порівняльний аналіз питомої ваги енергоресурсів у вартості продукції промисловості в Україні та зарубіжних країнах //Моделювання та інформатизація соціально-економічного розвитку країни: Зб. наук. пр. / Редкол.: О.О. Любич (наук.ред.) та ін. – К.:ДНДІІМЕ,2008. – С. 94-100.3. Жаліло Я. А., Гацько В. М. Проблеми формування сучасних засад політики імпортозаміщення в україні // "стратегічна панорама". – 2006. -№ 1.4. Жаліло Я. А., Сменковський А. Ю. Концептуальні засади стратегії економічного протекціонізму // Стратег. панорама. — 2000. — № 1-2. —С. 104-113.5. Ситай В., Дальніченко О. Машинобудування України: потенціал імпортозаміщення // Маркетинг в Україні. № 4 (32). – 2005. – С. 8-10.6. Xu, B., and J. Wang (1999), .Capital Goods Trade and R&D Spillovers in the OECD., Canadian Journal of Economics, Vol. 32, pp. 1258-1274.7. Caselli, F., and W. John Coleman II (2001), .Cross-country Technology Di¤usion: The Case of Computers., American Economic Review P. P. 91: 328-335.8. DeLong, J. B., and L. Summers (1993), .How strongly do developing economies bene.t from equipment investment? Journal of Monetary Economics,Vol. 32, pp. 395- 415.9. Keller, W. (2000), .Do trade partners and technology flows affect productivity growth? World Bank Economic review, Vol. 14, pp. 17-47.10. Subaran, R. Capital Goods Imports, Catch-Up and Total Factor Productivity Growth. - First Draft.РЕЗЮМЕСформирована и гармонизована база данных для анализа импортированных составных валового накопления основного капитала в Украине,322

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010других странах с переходной экономикой, странах с классическими рыночными отношениями и странах, которые быстро развиваются.Проанализирован удельный вес инвестиционных потоков на приобретение импортной продукции по отдельным видам активов в разрезеанализируемых стран. Исследовано влияние импорта продукции инвестиционного назначения на рост показателей производительности работыв Украине.РЕЗЮМЕСформовано та гармонізовано базу даних для аналізу імпортованих складових валового нагромадження основного капіталу в Україні, іншихкраїнах з перехідною економікою, країнах з класичними ринковими відносинами та країнах, що швидко розвиваються. Проаналізовано питомувагу інвестиційних потоків на придбання імпортної продукції за окремими видами активів у розрізі аналізованих країн. Досліджено впливімпорту продукції інвестиційного призначення на зростання показників продуктивності праці в Україні.SUMMARYThe database for the analysis imported compound total accumulation of a fixed capital in Ukraine, other countries with transitive economy, the countrieswith classical market relations and the countries which quickly develop is generated and harmonised. Relative density of investment streams onacquisition of import production by separate kinds of actives in a cut of the analyzed countries is analysed. Influence of import of production ofinvestment appointment on growth of indicators of productivity of work in Ukraine is investigated.ВЗАИМОЗАВИСИМОСТЬ ЭКОНОМИК США И КИТАЯ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ МИРОВОЙ ЭКОНОМИКИТэн Юн Ван, аспирант кафедры «Международная экономика», Донецкий национальный университет ⋅Постановка проблемы. На протяжении последних 10 лет китайская экономика растёт с темпом около 10%, экономика США – стемпом в менее 2%. США являются крупнейшим государством-дебитором, и в будущем по прогнозам аналитиков они не смогут сохранитьстатус американского доллара, как единственной в мире резервной валюты. «Большая 20», в частности, Китай, Индия и другие развивающиесяэкономические субъекты, заменяют доминирующее положение семи промышленных держав в сфере мировой экономики, что также доказываети изменение мощи США. Поскольку в данный момент, во время кризиса, наблюдается борьба за мировое лидерство, в частности между США иКитаем, данная тема является актуальной.Анализ существующих публикаций. Проблематике экономического сотрудничества и соперничества двух крупнейших мировыхэкономик посвящены работы таких ученых и специалистов, как Би Сяохун, Блант М., Генри Э. Киссинджер, Захаров П., Кокшаров А., МасловО.Ю., Михеева А., Поспелова А., Фокин Н., Фомичева Н.В. и других.Целью статьи является определение характера взаимного влияния экономик США и Китая в условиях глобального кризиса мировойэкономики.Исходя из политической, экономической и финансовой взаимозависимости, Китай и США переживают одну судьбу в качествестратегических партнеров. Например, в 2008 г. общий объем экспорта Китая в США достиг $252,3 млрд. с ростом на 8,4% против уровня в 2007г. Импорт США из Китая создает большие возможности трудоустройства в Китае. На протяжении 2009 г. экспорт США превышал импорт, и вавгусте 2009 г. торговый баланс составил -$20,231.7млн., что составляет 79% торгового баланса США в августе 2008. Говоря о торговомбалансе США с Китаем на протяжении 1985-2008 гг., формируется вывод, что преобладание импорта китайских товаров в США над экспортомувеличилось в 2008 г. в 3,2 раза по сравнению с 2000 г. и в 7,9 раз по сравнению с 1995 г. (рис. 1). В 2008 г. США импортировали из Китаятоваров на сумму $337,7 млрд., а экспортировали на $69,7 млрд. Т. е. на каждый доллар, потраченный на покупку американской продукциикитайцами, американцы тратили $4,8 на китайские товары.В настоящее время Китай закупил у США госзаймы на сумму свыше 700 млрд. юаней. Это говорит о том, что США не в состояниисправиться с последствиями экономического спада. Хаос из-за резкого экономического спада США стал бы невыносимым для Китая.4000003000002000001000000-100000-200000-3000001985 1990 1995 2005 2008ЭкспортИмпортСальдоРис. 1. Товарооборот США с Китаем в 1985-2008 гг., $млн. [14]Наблюдается стабильный рост импорта китайской продукции в США и не менее стабильное снижение уровня экспорта товаров вКитай. Следовательно, всё больше увеличивается дефицит торгового баланса США. В 2008 г. он составил около $268 тыс., что почти в 44,7 разпревосходит дефицит торгового баланса США с Китаем в 1985 г. ($6 тыс.) (Рис. 1).Экспорт Китая в США составляет 6% ВВП, в то время как США экспортируют в Китай лишь около 0.5% своего ВВП. С т. з. потерьВВП, в случае прекращения торговли, очевидно, проиграет Китай.Экономики США и Китая наиболее тесно зависимы друг от друга Самая главная причина заключается в том, что США - самыйбольшой рынок сбыта для Китая. Падение спроса на китайские товары приведет к падению экспорта и рецессии экономики Китая. Например, в2008 г. общий объем экспорта Китая в США достиг $252,3 млрд. с ростом на 8,4% против уровня в 2007 г. Импорт США из Китая создаетбольшие возможности трудоустройства в Китае. [14].Со стороны Китая: во-первых, Китай обеспечивает американских потребителей и производителей дешевыми товарами, от чегоконечные потребители в итоге выигрывают. Во-вторых, и это даже более важно, Китай регулярно скупает американские казначейскиеоблигации, то есть дает США в долг. Из-за того, что Китай экспортирует в США намного больше, чем импортирует, у него скапливаютсяамериканские доллары. Чтобы не допустить укрепления юаня, а, следовательно, и падения конкурентоспособности китайской продукции,правительство откладывает эти излишние доллары в резервы. Именно по этой причине Китай обладает золотовалютными резервами объемомоколо $2 трлн, которые являются самыми большими в мире. Долларовые резервы надо в чем-то хранить, вот Китай и инвестирует их вгособлигации США, являясь кредитором США. [14].На Китай приходится почти четверть всего внешнего долга США ($3,2 трлн.). В свою очередь, Китай держит в долларовых активах,по разным оценкам, от 70% до 80% своих крупнейших в мире резервов, которые составляют почти $2 трлн. Выброс на рынок даже небольшойчасти этих активов может повлечь в мире цепную реакцию и обрушить доллар, лишив его нынешнего статуса основной мировой резервнойвалюты. В результате Китай вышел на первое место в списке крупнейших кредиторов США, опередив Японию, которая нарастила инвестициив госдолг США с $579,9 млрд. до $626 млрд.© Тэн Юн Ван, 2010323

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 20103242000150010005000156,6403,3 470,6145616802000 2003 2004 2007 2008Рис. 2. Резервы Китая в иностранной валюте ($млрд.) в 2000-2008 гг. [12]В период с 2000 до 2008 гг. наблюдается стабильный рост резервов Китая в иностранной валюте.В 2008 году они увеличились в 10,7 раза по сравнению с 2000 г. и составили $1680 млрд. (Рис. 2). Это свидетельствует об активномразвитии торгово-экономических отношений между странами, а, следовательно, и увеличении степени открытости их экономик.Китай продолжает скупать государственные облигации Министерства финансов США в крупном объеме, несмотря на опасения поповоду снижения курса американского доллара.В марте 2009 г. прямые инвестиции Китая в облигации Казначейства США возросли на $23,7 млрд., достигнув абсолютного рекордана уровне $768 млрд. Ранее Казначейство и Федеральная резервная система (ФРС) сообщали, что за 2008 г. Китай увеличил вложения в госдолгСША с $477,6 млрд. до $727,4 млрд.Финансовые аналитики утверждают, что Китай застрял в «долларовой ловушке», поскольку у КНР нет иной альтернативы, помимопродолжения массированных денежных вливаний в экономику США через покупку государственных долговых обязательств. В условияхглобального финансового кризиса рынок облигаций Казначейства США считается единственным крупным рынком с достаточнойликвидностью, который соответствует размаху китайских инвестиций и валютных резервов. С марта доходность 10-летних облигацийКазначейства США поднялась на 90 базисных пунктов и достигла почти 3,5%.При этом китайские власти не оставляют попыток снизить зависимость от экономики США, когда это представляется возможным.Чтобы хоть как-то обезопасить себя от проблем финансовой системы США, власти КНР переводят свои инвестиции в краткосрочный госдолг ипытаются мягко диверсифицировать структуру своих резервов, увеличивая золотой запас. В 2008 г. Китай перестал покупать облигацииипотечных агентств Fannie Mae и Freddie Mac и сосредоточился в первую очередь на краткосрочных казначейских векселях.Очевидно, что если бы у китайцев была возможность глобально уменьшить зависимость от доллара, они бы с удовольствием еювоспользовались. Но что они могут сделать? Перестать покупать или начать продавать ценные бумаги Казначейства США? Тогда произойдетобвал доллара, все китайские долларовые активы обесценятся, а мировая экономика испытает самый сильный шок за последнее время. Длясамого Китая с его зависимостью от экспорта это будет недопустимо. Начав инвестировать в краткосрочный долг США китайские власти, вопервых,уменьшают потенциальные потери в случае стрессовых ситуаций в экономике, а во-вторых, исходят из того, что на краткосрочномрынке ликвидность ценных бумаг выше.США вынуждены импортировать капитал объемом порядка $2 млрд. в день, чтобы покрыть свой гигантский дефицит торговогобаланса. Из $920 млрд., вложенных иностранцами в американские акции, облигации и правительственные ценные бумаги в 2008 г., $361 млрд.(39%) пришлось на страны emerging markets ( Bank of America). Доля Китая в 39% составила 21%, Бразилии - 8,4%, России - 2,8%. Остальноепришлось на Мексику, Сингапур, Малайзию, Южную Корею и другие страны.Самая главная причина взаимозависимости экономик Китая и США заключается в том, что США - самый большой рынок сбыта дляКитая.Падение спроса на китайские товары приведет к падению экспорта и рецессии экономики Китая.Китай обеспечивает американских потребителей и производителей дешевыми товарами, от чего конечные потребители в итогевыигрывают. Китай регулярно скупает американские казначейские облигации, то есть дает США в долг. Из-за того, что Китай экспортирует вСША намного больше, чем импортирует, у него скапливаются американские доллары. Чтобы не допустить укрепления юаня, а, следовательно,и падения конкурентоспособности китайской продукции, правительство откладывает эти излишние доллары в резервы. Именно по этойпричине Китай обладает золотовалютными резервами объемом около $2 трлн., которые являются самыми большими в мире. Долларовыерезервы необходимо в чем-то хранить, поэтому Китай инвестирует их в гособлигации США, фактически постоянно являясь их кредитором.Осторожное соперничество - результат определенного ряда прогнозов и надежд с обеих сторон. Правительство Штатов относит Китайк развивающимся странам, при этом понимая, что его роль в экономике, политике и военной сфере неуклонно растет. Штаты благосклонноотносятся к экономическому развитию, рассматривают Китай в качестве выгодного торгового партнера, при этом обеспокоены растущейполитической силой страны и опасаются ее крепнущей военной мощи. США склонны доверять прогнозу, согласно которому экономическоедоминирование Китая сократит его влияние в политике, а Коммунистическая партия Китая в ближайшие двадцать лет лишится своегоавторитета (или исчезнет совсем). Китай также делает ставку на будущее, прогнозируя экономический, политический и военный упадок встране.Допустим, Китай и США начнут вводить ряд агрессивных мер по ограничению торговли. Для Китая это будет означать потерюогромного рынка сбыта и скорее всего рецессию в экономике. Для американских потребителей это закончится ростом цен на определенныетовары, и, в конечном счете, они станут «беднее», потому что смогу купить меньше товаров.Так как приток долларов в Китай уменьшится, правительство может решить больше не покупать казначейские векселя американскогоправительства. Конечно, это может «подорвать» экономику США. Однако именно этого не хочет Китай! Храня почти все свои резервы вамериканских долларах, они меньше всего хотят, чтобы эта валюта начала обесцениваться, что вполне реально в случае проблем вамериканской экономике.Так зачем необходимо было вводить пошлины, если это наносит вред обоим странам? Тут нужно понимать, что это вред именно сэкономической точки зрения точки. В данном же случае определяющую роль сыграла политика. Дешевые китайские товары позволяютамериканским потребителям купить больше, однако национальные производители оказываются неконкурентоспособными. Выбор у них невелик: либо разоряться, либо просить государство ввести соответствующие протекционистские меры. Именно такая ситуация сложилось всекторе производства автопокрышек. Около 5 тыс. американских рабочих уже было уволено, и еще около 10 тыс. могло быть уволено, если быничего не изменилось.Теперь предположим, что произойдёт в случае либерализации торговли между США и Китаем. В случае увеличения китайскогоимпорта в США, усилится конкуренция между китайскими и национальными производителями. Как следствие этого, появляются нескольковариантов развития событий. Конкуренция, являясь катализатором экономического развития, поспособствует улучшению качестваамериканских товаров. Однако, сделать их дешевле китайских американцы не смогут (в связи с очень большой разницей в оплате труда).Следовательно, второй вариант. Китайские товары будут пользоваться большим спросом, чем американские: во-первых, они дешевле, вовторых,срок морального и физического износа у них примерно одинаковый (10-15 лет), чего не скажешь об американских. В результатесокращения спроса на отечественные товары в США, произойдёт сокращение производства, и как итог, массовая безработица населения США.Однако в случае либерализации торговли есть негативные последствия и для Китая. С одной стороны, это риск вывоза сырья, а с другой –

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010увеличение количества валюты в США, что повлечёт за собой возможность покупки большего количества ценных бумаг США, и опять жеотразится на экономике США, увеличив госдолг американцев.Китай позволяет потребителям экономить. Если говорить об экспортируемых Китаем в Америку товаров на сумму почти в $150млрд. (2003 г.), которые раньше поставлялись из других стран, то экономия американских потребителей очевидна. Однако следует учитывать инепрямую экономию, источник которой – снижение мировых цен, вызванное всё той же экспансией дешёвой китайской продукции. Китайскиецены заставляют производителей всего мира снижать стоимость товаров промышленного производства, что позволяет потребителямсущественно экономить свои средства. По оценке Хафбауера [13], стоимость товаров, экспортируемых из конкурирующих с дешёвымкитайским производством стран, в $500 млрд. Плюс $450 млрд. в товарном выражении поставляется Америкой и Японией, где оплата трударабочих очень высока. В итоге общая стоимость товаров, страдающих от ценовой конкуренции китайских производителей, исчисляется $1трлн. Впечатляют даже скромные оценки влияния, оказываемого Китаем на мировую экономику. Если отталкиваться от 3-5%, сэкономленнфхСША за счёт стоимости товаров некитайского производства (сравните с 20%, которые может обеспечить Китай), то в среднем, по подсчётамХафбауера, американская семья за год экономит свыше $500. Для тех, кто тратит больше, эта цифра ещё выше. [16]Ценовое давление китайских производителей сказывается уже сейчас, когда начали расти цены на сырьевые материалы. Раньше ростцен на сырьё компенсировался за счёт конечных потребительских цен. Сегодня в связи с конкурентным давлением китайских производителейэта тенденция изменилась. В то время как экономический бум в Китае способствовал росту цен на сталь, медь, алюминий, никель, пластик ипрактически все промышленные продукты в 2003 и 2004 годах, цены на автомобили на основных автомобильных рынках упали. Одной изпричин этого стали дешёвые автомобильные комплектующие, которые китайские предприятия штамповали в невероятных количествах. Когдав декабре 2003 г. цена на хлопок достигла высшей за 7 лет отметки, одежда в американских магазинах подешевела.Фактически в период с 1998 по 2004 годы в США упали цены почти на все группы товаров, занимающих ведущие места в статьекитайского экспорта: на компьютеры – на 28%, телевизоры – 12%, фотоаппараты и игрушки – 8%. [16]Снижение цен впечатляет само по себе, однако на фоне того, что за тот же период прожиточный минимум американцев вырос на16%, им особенно пришлись по душе дешёвые китайские товары.Действительно ли цены, которые американцы платят за китайские товары, можно считать минимально возможными? Чаще всего этотак, но не всегда. Всё зависит от того, что продаётся, и от способности операторов отрасли успешно лоббировать свои интересы вамериканском правительстве.Одна из основных проблем экономической специализации заключается в том, что она провоцирует формирование групп поинтересам. В рамках политического процесса политики обычно при выборе поставщиков руководствуются тем, на сколько те готовыфинансировать предвыборные кампании. Этот дисбаланс лишает потребителей права голоса. Группы производителей лоббируют своиинтересы в политических кругах, поскольку отрасли, в которых им приходится работать, зависят главным образом от торговой политики, аинтересы рядового потребителя по сравнению с этим мало влияют на прибыль компаний.К примеру, когда администрация буша в ноябре 2003 г. ввела квоты на ввоз бюстгальтеров в США с целью защиты отечественныхпроизводителей, она, конечно, спасла американскую швейную отрасль от миллионных убытков. Рядовому же потребителю введение квотобошлось в $10-10 в год. Производители могут позволить себе отправить в Вашингтон своих представителей, чтобы договориться о цене, но ниодин потребитель не поедет за тридевять земель ради того, чтобы сэкономить пару долларов, о каком бы продукте ни шла речь.Пытаться избежать инвестирования в китайскую экономику – всё равно что пытаться избежать контактов с экономикой Америки,Японии или ОПЕК. Это невозможно.Причина в том, что курс китайской валюты искусственно привязан к американскому доллару. С 1997 г. до 2005 г. Китай поддерживалкурс своей валюты на уровне 8,3 юаня за доллар. Это устаревший, но эффективный способ поддерживать валютный курс. Китай возобновилжесткую привязку юаня к доллару в середине 2008 г., и падение американской нацвалюты повлекло за собой ослабление юаня к другиммировым валютам, в первую очередь евро и иене, что благоприятно сказалось на экспорте из КНР. С 2005 по 2008 гг., пока была отмененапривязка к доллару, курс юаня укрепился на 20%. С начала 2009 г. стоимость китайской нацвалюты в паре с евро снизилась на 5,33%, падениепо сравнению с уровнем ноября прошлого года составляет 15,6%. Курс юаня к доллару меняется менее значительно - он вырос на 0,01% посравнению с уровнем прошлого года и снизился на 0,07% с 1 января. США и ЕС неоднократно выступали с требованиями о повышении Китаемкурса юаня по отношении к их валютам. Эти требования приобрели более острый характер в период нынешнего финансового кризиса. [14]Международные эксперты убеждены, что укрепление юаня не только поможет уравновесить мировую экономику (уменьшив,скажем, торговый дефицит в США), но и будет содействовать развитию самого Китая - в частности, поможет ему восстановить контроль надвалютной политикой. Привязываясь к доллару, Китай фактически "импортирует" валютную политику США, слишком либеральную для егобыстрорастущей экономики. Кроме этого, укрепление юаня поможет перебалансировать экономику Поднебесной, уменьшив ее зависимость отэкспорта и обеспечив стабильное развитие в будущем. В 2009 г. благодаря бюджетно-финансовому стимулированию внутренний спрос поднялВВП Китая на целых 12%, тогда как объемы чистого экспорта уменьшились почти на 4%. Профицит счета текущих операций страныуменьшился почти вдвое - до 6% ВВП с 11% в 2007 году. Китайские политики согласны с необходимостью повысить курс юаня в долгосрочнойперспективе, но считают, что сегодня для этого неподходящее время, поскольку объемы экспорта до сих пор уменьшаются, упав за последнийгод на 14%.Некоторые китайские экономисты уверяют, что преимущества, которые получат США благодаря ревальвации юаня, сильнопреувеличены. В частности, укрепление китайской валюты не приведет к существенному уменьшению торгового дефицита Америки.Продукция США и Китая редко взаимозаменяема, поэтому американские товары не смогут заменить импорта из Китая. В ином случаепотребителям в конечном итоге пришлось бы платить больше за продукты, импортируемые как из Китая, так и из других стран, таких как, кпримеру, Вьетнам. Фактически это являлось бы обложением американских потребителей дополнительным налогом.В конечном счете укрепление юаня принесет выгоду как китайской, так и мировой экономике - оно поможет сделать потреблениенаиболее быстрорастущей сферой экономики, превзошедшей по темпам роста сферы инвестиций и экспорта. Ревальвация китайской валютыбудет способствовать повышению покупательной способности потребителей и ограничению прибыли корпораций, обеспечение которой было впоследние годы главной причиной усиления и без того жесткой государственной экономии. Вероятно, Китай повысит курс юаня в началеследующего года, однако это не будет результатом лоббирования из-за границы. Напротив, похоже на то, что страна изменит политическуюстратегию именно при условии прекращения иностранного вмешательства. По прогнозам, к началу следующего года возобновится ростэкспорта китайской продукции, рост ВВП в годовом исчислении будет составлять почти 10%, а индекс инфляции станет положительным. Тогдааргументы в пользу ревальвации будут значительно более уместными.До тех пор, пока Новая Зеландия будет продавать сливочное масло, Саудовская Аравия - нефть, а Аргентина - мороженую говядинуза доллары, их покупатели будут "приговорены" к тому, чтобы обменивать свои товары на американскую валюту. Именно поэтому Китай -"главный экспортер" в мире - играет в настоящее время весьма важную роль в устойчивости сложившейся системы.Являясь мировой валютой, доллар эмитируется денежными властями США, исходя из макроэкономических показателей страны, чтонередко ведет к ценовым перекосам на мировом рынке. Покупательная способность доллара применительно к разным товарам - особенносырьевым - колебалась в последние два-три года настолько сильно, что строить хоть какую-то долгосрочную стратегию странам,использующим доллар, весьма затруднительно.Главным достоинством доллара является его абсолютная ликвидность и универсальность. Практически любые две компании, где быни располагались их штаб-квартиры, могут торговать между собой за доллары. Разве что в Европе американскую валюту изрядно потеснилаединая европейская.Однако Китай (и не только Китай), похоже, дозрел до того, чтобы начать поиски чего-то более надежного и предсказуемого, чемдоллар. Отсюда и идея создания наднациональной валюты, которая бы в минимальной степени зависела от состояния экономики илиполитических действий властей той или иной страны. В качестве эмиссионного центра предлагается реформированный Международный325

326Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010валютный фонд, который уже является эмитентом квази- или протовалюты - СДР. Проблема в том, что на сегодняшний день СДР -синтетическая валюта, представляющая собой (подобно бивалютной корзине, которую использует российский ЦБ) корзину из 4 валют -доллара, британского фунта, евро и иены. Причем, "вес" доллара в СДР превышает 40%. Более того, США в состоянии блокировать любоерешение МВФ, которое может поставить под сомнение монопольное положение доллара. Именно в пересмотре корзины МВФ и,соответственно, перераспределении голосов в Фонде, должна заключаться реформа МВФ, по мнению многих развивающихся стран, включаяКитай и Россию, которые были бы не прочь расширить корзину за счет рубля, юаня, других валют стран-участниц "двадцатки". Другой путьсделать свои валюты резервными явочным порядком, без пересмотра роли в МВФ ведущих развивающихся стран - начать постепенныйпереход к экспорту, который номинирован в национальной валюте. Причем Китай по этому пути продвинулся гораздо дальше, подписав уже сшестью странами соглашения о валютных свопах на общую сумму 650 миллиардов юаней (около 95 миллиардов долларов).Впрочем, пока усилия Китая выглядят довольно странно в свете политики относительно жесткой привязки юаня к доллару, которуюпроводит Народный Банк Китая, поскольку валюту, курс которой к доллару колеблется в минимальной степени, в качестве альтернативыдоллару рассматривать бессмысленно. При этом "отпустить" юань без риска поставить собственных экспортеров на грань коллапса, китайскиевласти тоже не могут, пока программа перехода к росту экономики за счет внутреннего спроса не начнет приносить более ощутимые плоды.И тем не менее, намерения Китая начать процесс дедолларизации международной торговли и мировой экономики, а такжестимулировать использование юаня в качестве альтернативы доллару, недвусмысленны. Причем, в отличие от российских властей, которыеподняли эту тему гораздо раньше, китайские власти не ограничиваются голословными расплывчатыми (а иногда и агрессивными) заявлениями,а подкрепляют их реальными действиями.Считается, что покупка Народным Банком Китая, наряду с Банком Японии, казначейских обязательств США, а также ипотечныхсертификатов, выпускаемых федеральными агентствами США, позволяет сдерживать рост доходности на рынке американских долговыхобязательств, сохранять ипотечные ставки на низком уровне, стимулировать спрос на рынке недвижимости и, тем самым, поддерживать ростамериканской экономики. В действительности, финансирование текущего платежного баланса США в определенной степени за счет Китаяявляется фактором риска для экономического развития Америки. В случае перегрева китайской экономики сальдо текущего платежногобаланса страны может стать отрицательным, вследствие чего центральный банк Китая не будет испытывать необходимости в скупкеамериканских казначейских обязательств, а это, в свою очередь, грозит обвалом на международном рынке облигаций.Выводы. Таким образом, можно сформулировать несколько новых подходов к оценке перспектив развития экономическихотношений КНР и США под влиянием глобального кризиса.Первый подход: симбиотическое лидирование. Симбиотический от греческого symbiosis - живущие вместе (этимология: syn - "вместе" + bios "жизнь"). Идея этого подхода может быть выражена простой формулой: КНР + США = правящий миром двуглавый дракон = G2.Доказательства формулы следующие. Китай превратился в одну из великих держав, без которой уже невозможно представить себе мировуюэкономику и политику. И эта держава - одна из главных проблем США: государство с нерыночной экономикой и правящей коммунистическойпартией - это прямой вызов для штатов. Но США потому и являются крупнейшей экономической державой, что экономические интересы встране имеют приоритет перед политическими устремлениями. Высокий уровень развития торгово-экономических отношений является однойиз основ стабильности американо-китайских отношений в настоящее время. Более того, взаимоотношения между США и Китаем, несмотря наобильную политическую риторику, в экономическом отношении считаются настолько прекрасными, что многие эксперты говорят обэкономическом симбиозе этих двух стран. Так, взаимосвязанность и взаимозависимость США и Китая порождают версию под названием"двуглавый дракон". Основная идея данной версии заключается в том, что в 21 веке будут владычествовать в мире две сверхдержавы: США иКНР. Основными геополитическими факторами, определяющими мировое будущее, станут G2 - Китай и Америка, а не G20 ("Great 20" или каких еще называют"Group 20") – "Большая двадцатка" или "Группа 20". Симбиоз двух экономик, в самых общих чертах, можно представитьследующим образом. Американские корпорации уже много лет переносят свои производства в Китай, активно используя китайскую политику"открытых дверей". Выгоды корпораций очевидны – китайская рабочая сила стоит в десять, двадцать, а то и в пятьдесят раз дешевле, чемсобственно американская, поэтому расходы на оплату труда в себестоимости продукции (которые по отдельным товарам могут доходить по50%), резко падают. Падение себестоимости влечет рост прибыли, поэтому рентабельность корпораций, перенесших производство в Китай,зашкаливает за все разумные пределы. Причем финансовый мировой кризис послужил только толчком для того, чтобы этот процесс принялмассовый характер. При этом надо отметить дополнительный эффект, который получает уже вся американская экономика от этого трансферта –стабильность внутренних цен. Инфляция удерживается на низком уровне, несмотря на разного рода денежные накачки, которые производила ипроизводит ФРС США. На американском рынке дорожает только то, что не производится в Китае – жилье и нефть. Остальное не дорожает, этои является основным позитивным эффектом симбиоза. Таковы выгоды США, а что касается Китая, то здесь ситуация еще более очевидная.Перенос американских мощностей в Китай создал там новые рабочие места, которые в условиях гигантской численности работоспособногонаселения оказались очень кстати. Миллионы людей получили работу и, что самое главное, значительный рост доходов. Кроме того, "высокие"доходы на предприятиях с участием иностранного капитала оказали мультиплицирующее воздействие и на всю остальную китайскуюэкономику, напрямую с иностранными рынками никак не связанную. Получая заработную плату на иностранных предприятиях, работающие наних китайцы тратят ее на приобретение товаров и услуг, производимых внутри страны, и, соответственно, создают "вторичный" спрос, за счеткоторого развивается внутренний производственный сектор. Однако, невозможно осуществить такой массовый перенос промышленности изодной страны в другую без проблемных последствий. Одно из таких последствий – дисбалансы на глобальном уровне и уровне отношениймежду отдельными экономиками. Истоки китайско-американского дисбаланса заключаются в том, что предприятия, находящиеся натерритории КНР, экспортируют в Америку товаров больше, чем предприятия, расположенные на территории США, экспортируют в Китай. Сдругой стороны, Китай не является пока настолько богатой страной, чтобы предъявлять достойный спрос на то, что Америка может тудапоставлять. Иными словами, американский экспорт недостаточно востребован в Китае, что делает дефицит в торговле между США и Китаемхроническим. Однако, как считают эксперты, впереди тот период, который будет создавать положительную перспективу для Америки. По меретого как Китай будет богатеть, ему будет более доступно то, что продает Америка. И тогда будет найден новый баланс. Изменитсяконфигурация, а в настоящий момент обе страны просто проходят мертвую, переходную зону. Взаимная зависимость США и Китая настолькосильна, что любое неловкое движение одного из участников этого тандема может подорвать не только экономику партнера, но и мировуюэкономику в целом. Примечательны две детали. Первая - в Пекине главной движущей силой мировой финансовой стабилизации считают США,полагая, что в краткосрочном плане именно от Вашингтона, а не от коллективных действий других игроков, прежде всего, зависитнормализация глобальных финансовых рынков. Вторая - Китай и США, судя по всему, уже достигли определенных договоренностей о"разделении сфер глобального влияния" и постепенном переходе от моновалютной долларовой системы мировой экономики к поливалютной, ссобственными "зонами влияния". "Зона влияния" КНР будет включать не только Юго-Восточную Азию, но и, вероятно, Латинскую Америку,которая, впрочем, в ближайшее время может послужить предметом определенного торга между Пекином и Вашингтоном.Второй подход: контроверзное лидирование. Подход "контроверзное лидирование" означает, что лидировать будет кто-то один: илиКитай, или США. Поэтому уже сейчас мир живет в условиях неизбежного противостояния двух экономических сверхдержав – Китая и США.Более того, в настоящее время мир находимся на пороге Третьей американо-китайской войны. Для доказательства этого вывода приводятследующие исторические и экономические аргументы. Первая американо-китайская война проходила в 1950-1953 годах в Корее, подлиннуюоснову которой составляло (военное) столкновение держав, находившихся за пределами полуострова — США и КНР, а смыслом являлосьстремление Вашингтона остановить в самом начале победное шествие китайской революции по Восточной Азии. Закончилась война вничью.Виюле 1997 года началась Вторая (финансовая) американо-китайская война. Первый ее этап был ознаменован двумя событиями - объединениемКитая с Гонконгом и "азиатским кризисом" 1997-1998 гг.. Лейтмотивом послужило стремление США путем игры на падение гонконгскогодоллара, а вместе с ним и фондового рынка, превратить воссоединенные территории вместо дополнительного ресурса в обузу и постояннуюпроблему для КНР. В результате с 24 октября начались сообщения о резких падениях почти всех фондовых рынков мира, последовавших заобвалом фондового рынка Гонконга. Кризис начался с падения гонконгского доллара и распространился на всю Юго-Восточную Азию, еще не

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010окрепшую после летнего кризиса в этом регионе, дальше кризис распространился в Европу и Америку. Первый этап Второй американокитайскойвойны принес чувствительное поражение Вашингтону и промежуточную победу Китаю, ведь КНР мало пострадала от азиатскогокризиса.Война за всю мировую нефть является содержанием второго этапа Второй американо-китайской войны. Вся история мировой нефти в20 веке – это непрекращающаяся борьба между добытчиками и потребителями нефтиИ в число основных потребителей нефти стремительновходит Китай – с 2003 года второй крупнейший в мире ее потребитель после США.Текущий глобальный кризис только усугубилпротивостояние двух экономических сверхдержав. Существенно увеличились упреки Америки в адрес Китая в том, что его большой объемвкладов способствовал чрезмерному потреблению в США и формированию ценового пузыря на рынке активов. Участились заявленияамериканских экспертов о том, что большое активное сальдо азиатских стран во главе с Китаем явилось истинным источником возникновениянынешнего финансового кризиса.Китай же в свою очередь, защищаясь от обвинений США, утверждает, что источник огромногоотрицательного сальдо торгового баланса США находится в структуре их собственной экономики и макроэкономической политикигосударства. К тому же требование к новым экономическим субъектам в азиатском регионе наращивать международные резервы и внутренниевклады представляет собой меры по повышению способностей противодействия кризису, извлеченные из горького опыта азиатскогофинансового кризиса. Эти меры можно рассматривать и как выписанный Международным валютным фондом, чьей работой, главным образом,руководит правительство США, "рецепт" для азиатских стран в условиях азиатского финансового кризиса. Теперь, по мнению некоторыхамериканских специалистов, те же самые предложения стали источником возникновения финансового кризиса. Данные рассуждения явнопротиворечивы. Многое говорит о том, что Китай готовится к "горячей фазе" войны. Это проявляется и в закупке вооружений, и в риторикеруководителей Китая. Более того, как полагают эксперты, в ближайшее время Китай гарантированно вернет себе Тайвань, по "гонконгскомусценарию". Мирно, но при поддержке своих вооруженных сил. А это – очевидные признаки геополитического поражения США.Некоторыеэксперты полагают - считать, что Третья американо-китайская война будет исключительно финансовой – это ошибка. Третья американокитайскаявойна – это Третья мировая война. Состоится она "при любой погоде", даже если ее никто не будет провоцировать. И финансоваясоставляющая грядущей войны, безусловно, будет ключевым фактором столкновения двух ведущих сверхдержав начала 21 века.Третий поход: "китаецентристкий". Китаецентристкий подход можно рассматривать как вариант взаимоисключающего подхода. Измирового лидерства исключаются США. Формула китаецентристского подхода: Китай и только – центр и локомотив мирового развития. Дляобоснования этой формулы приводят следующие рассуждения.Действительно, как отмечают аналитики, в настоящее время наблюдаетсяпостепенное смещение глобального торгового и дипломатического баланса в пользу Китая. На мировой арене Китай активно отстаиваетпозицию того, что "глобальный кризис требует глобального ответа". Иначе говоря, Запад, тем более, отдельно взятые США, больше не имеютправа на принятие самостоятельных решений. Их надо принимать вместе с Китаем и другими влиятельными субъектами экономических ифинансовых рынков. Необходимо срочно провести реструктуризацию трех китов мировой экономики - МВФ, ВБ и ВТО - с тем, чтобыувеличить присутствие развивающихся стран в целях создания справедливой и упорядоченной системы мировых финансов. В данномнаправлении КНР уже добилась очевидного прогресса. Например, в ходе последней реформы МВФ в рамках текущего мирового кризиса "весголоса" Китая в МВФ был увеличен. Данный факт является существенным в рамках известной западной точки зрения, что эволюционный ходразвития человечества в начале 21 века приносит наибольшую выгоду именно Китаю. Можно сделать вывод, что Китай в силу рассмотренныхранее причин менее всех пострадал от кризиса, и более всех будет определять будущую траекторию развития мировой экономики.Четвертый подход: рандомизированный. Экономические события и величины – случайны. Этот вывод может быть сформулирован ввиде двух слов – экономика рандомизирована. Рандомизированность – имманентное, то есть внутренне присущее экономикесвойство.Экономика рандомизирована потому, что природа рандомизирована и потому что общество рандомизировано. Другими словамислучайный характер экономики порожден двумя причинами. Во-первых, внутренней неопределенностью - неопределенностью физическогомира, которая трансмитируется на фундаментальные экономические параметры (случайность дождя – случайность урожая – случайность цен) .Во-вторых – внешней неопределенностью – неопределенностью экономического поведения. Экономика была бы рандомизирована, даже еслибы фундаментальные параметры были бы не рандомизированы. Это объясняется неопределенностью поведения экономических акторов,непредсказуемостью их действий по отношению друг к другу: индивидуальные рациональные ожидания ведут к социально иррациональномурезультату.Сможет ли Китай забрать экономическую "пальму первенства" у США и стать спасителем мировой экономики? Китай мог бысыграть огромную роль в восстановлении мировой экономики, если бы не одно "но". Как отмечают ведущие специалисты, и до рецессиикитайские потребители были очень осторожны, а теперь они вообще откладывают каждую копейку. Маловероятно, что такая стратегиякитайских потребителей поможет оживить мировую экономику, ведь без роста спроса можно даже не надеяться на восстановление мировойэкономики.К тому же представление о том, что сейчас Китай заместит выбывающий американский спрос своим внутренним спросом, глубокомеханистично. Это очень сложный, трудный и плохо управляемый процесс, который занимает довольно много времени. И в итоге получаетсядалеко не то, что хотелось бы. Для того чтобы заместить трехпроцентное снижение потребительского спроса в США, мировая экономикадолжна найти альтернативные рынки на сумму $300 млрд., что составляет 30% потребительского рынка Китая, что в обозримом будущемневозможно.Сможет ли США справиться с последствиями мирового кризиса и вытянуть за собой из рецессии весь мир?Парадокс заключается втом, что экономику, которая оказалась в эпицентре кризиса и по большому счету стала причиной кризиса, все еще позиционируют какэкономику, "которая спасет мир". Но прежде чем спасать мир, необходимо решить свои собственные проблемы, в частности разобраться сфинансовыми рынками и восстановить банковскую систему.Таким образом, в данный момент экономики США и Китая являются абсолютными мировыми лидерами. Они ведут борьбу запервенство в мировом сообществе. Их экономики на столько взаимозависимы в экономической, политической и финансовой сферах, чтовозникновение противоречий в какой-либо из этих сфер в одном из данных государств непременно приведёт к негативным последствиям вразвитии другого государства. Не возможно создать и идеально эффективный международный механизм регулирования глобальной экономики.Невозможно и определить будущее китайско-американских экономических отношений. Их будущее поливариантно и его показателихарактеризуются случайностью, то есть величинами, принимающими одно и только одно возможное значение, заранее неизвестное, зависящееот причин, которые заранее не могут быть учтены. Кризис только усиливает рандомизированность оценок перспектив экономическихотношений КНР и США.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Би Сяохун. США и Китай должны стать важными партнерами и мирными соперниками -- председатель Национальной комиссии внешнейполитики США Дж. Шваб/ http://russian.dbw.cn/system/2009/11/18/000178813.shtml2. Блант М. Заявка юаня на вступление в клуб мировых валют/ http://www.newsru.com/columnists/30mar2009/blant.html3. Генри Э. Киссинджер Изменение баланса отношений с Китаем/http://www.inopressa.ru/article/19Aug2009/wp/kissinger.html4. Захаров П. Китай ставит крест на США/ http://www.evrodol.ru/finance/fin_70.htm5. Из-за экономических проблем американцы не хотят расширять военное присутствие за рубежом и сомневаются в своем авторитете/http://www.polit.ru/news/2009/12/04/authority.html6. Китай сделает юань мировой торговой валютой/ http://delo.ua/dengi/valytnyj-rynok/kitaj-sdelaet-juan-mirovoj-torgovoj-valjutoj-118379/?rb7. Кокшаров А.Слишком высокая зависимость// http://www.expert.ru/articles/2007/06/01/usa-China/8. Маслов О.Ю. Страны – победители и жертвы грядущего мирового кризиса/ http://www.zlev.ru/index.php?p=article&nomer=13&article=6289. Михеева А., Фокин Н. Новые подходы к оценке перспектив развития экономических отношений КНР и США: эффект глобального кризиса/http://financial-economics.ru/art-4810. Поспелова А. Долги США держат Китай на поводке// http://www.respublika-kaz.info/news/finance/4628/11. Резкая экономическая депрессия экономики США негативно сказывается на Китае/http://russian.china.org.cn/business/txt/200910/13/content_18693552.htm12. Россия, Китай и США в цифрах/http://kaig.ru/gold3.pdf.327

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 201013. Гари Клайд Хафбауер, один из ведущих экономистов Института международной экономики в Вашингтоне, произвёл соответствующиематематические расчёты, взяв за основу показатели торгового баланса между США и Китаем за 2003 г., которые позволяют выразить этуразницу количественно.14. Спор вокруг юаня/ http://ru.podii.com.ua/business/2009/12/07/120000.html15. Статистика США по торговому балансу с Китаем в 1985-2008 гг./http://www.census.gov/foreign-trade/balance/c5700.html#200816. США и Китай: связанные экономической цепью/http://flime.ru/articles/4117. Фишмен Т. Китай Inc. Восход сверхмощного глобального конкурента/Т. Фишмен; [пер. с англ.]. – М.: Эксмо, 2007. – 448 с.РЕЗЮМЕВ статье исследованы особенности формирования и развития взаимозависимости экономик США и Китая. Установлено, что в условияхглобального экономического кризиса экономики на столько взаимозависимы в экономической, политической и финансовой сферах, чтовозникновение противоречий в какой-либо из этих сфер в одном из данных государств непременно приведёт к негативным последствиям вразвитии другого государства.РЕЗЮМЕУ статті досліджені особливості формування та розвитку взаємозалежності економік США й Китаю. Встановлено, що в умовах глобальноїекономічної кризи економіки є на стільки взаємозалежними в економічній, політичній і фінансовій сферах, що виникнення протиріч у якийнебудьіз цих сфер в одній з даних держав неодмінно призведе до негативних наслідків у розвитку іншої держави.SUMMARYIn article features of formation and development of interdependence of economy of the USA and China are investigated. It is established that in theconditions of a global economic crisis of economy on are interdependent in economic, political and financial spheres so much that occurrence ofcontradictions in any of these spheres in one of the given states will by all means lead to negative consequences in development of other state.ЕФЕКТИ СЕКТОРАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В ЕКОНОМІЦІ КРАЇН – ЧЛЕНІВ ЄСУкраїнець Л.А., к.е.н., Львівський національний університет імені Івана Франка, асистент ⋅В результаті багаторічного інтеграційного процесу країни – члени ЄС досягли високого рівня інтеграції, скасувавши усі внутрішні мита.Однак все ще існує ряд перешкод, які можуть стримувати розвиток внутрішньої торгівлі в межах ЄС. Витрати на зовнішню торгівлю міжкраїнами, як правило, включають мита, нетарифні бар’єри (НТБ) та квоти. Перешкодами для розвитку зовнішньої торгівлі можуть бути такожвидатки на транспортування та трансакційні витрати (такі як обмін валют, отримання необхідної інформації, бюрократичні перешкоди).Метою даної роботи є оцінити рівень та основні тенденції наслідків внутрішньої секторальної інтеграції країн – членів ЄС.У дослідженнях, які стосуються перешкод для розвитку торгівлі, визначається так званий «граничний ефект» (або «національний ухил») задопомогою гравітаційних моделей. Граничні ефекти виникають тому, що:а) споживачі надають перевагу вітчизняним виробникам, нехтуючи товарами привезеними з-за кордону;б)внутрішні виробники краще ознайомлені зі вподобаннями вітчизняних споживачів та мають більше можливостей впливати на них;в) стандарти і норми країни пристосовані до потреб вітчизняних виробників, відповідно, для їх дотримання виробники даної країнивитрачають мене коштів, ніж їх конкуренти з-за кордону. [1, с. 185]Граничні ефекти можуть проявлятись по-різному в різних секторах економіки. Деякі торговельні бар’єри (наприклад, мита) не однакові длятоварів, вироблених у відмінних галузей промисловості. Отже для отримання надійних результатів в моделі слід застосовувати рівняннясекторальної гравітації. Хоча у більшості досліджень в гравітаційних моделях використовуються загальні показники, окремі науковцірекомендують застосовувати статистику по галузях. Наприклад, Джеймс Гарріген [2] зазначає: «більшість досліджень зосереджуються назагальних показниках... незважаючи на те, що гравітаційна модель може бути застосована також і на секторальному рівні». Зокрема, вінстверджує, що «незважаючи на припущення щодо галузевої специфіки, значні міжгалузеві відхилення у співвідношенні показників торгівлі дообсягів випуску продукції доводять, що емпіричні дослідження, які вивчають обсяги торгівлі, повинні базуватись на секторальних даних»Протягом останніх років гравітаційні моделі часто застосовувались як основа для дослідження двосторонніх торговельних потоків міжкраїнами та регіонами. Деякі з досліджень розглядали різноманітні перешкоди для зовнішньої торгівлі, щоб визначити, наскільки«природними» є ці перешкоди [3-5]. В іншій групі робіт представлено аналіз впливу відстані на внутрішню та зовнішню торгівлю[6-9].Гравітаційна модель також застосовувалась для аналізу торгівельного потенціалу країн, що розвиваються [10], і для визначення впливупротекціонізму [11] та вільної торгівлі [12].Одна з перших моделей для дослідження секторальної гравітації була побудована ще наприкінці 80-х років Дж. Г. Бергстрандом [13]. У нійдля кожної галузі економіки було виведене своє гравітаційне рівняння, в яких значення двостороннього експорту співвідносилось знаціональним продуктом експортера, визначеним через кількість капіталу та співвідношення капітал-праця. Відстань вимірювалась задопомогою транспортних видатків. Окрім цього в рівняння включались торговельні бар’єри, валютний курс і показники цін. Бергстранд в своїйроботі проаналізував торгівлю товарами дев’яти розділів Стандартної класифікації міжнародної торгівлі.Дж.Е. Раух [14] розробив гравітаційну модель для трьох різних типів продукції: гомогенних товарів (торгівля якими ведеться наупорядкованих ринках), товарів з довідковими цінами (для яких немає упорядкованих ринків, але існують певні цінові котирування),диференційованих товарів (для яких не існує котирувань чи зареєстрованих курсів). В гравітаційних рівняннях враховувалась різниця втранспортних видатках для різних типів продукції. Раух довів, що територіальна близькість і традиційні зв’язки між країнами для торгівлідиференційованими товарами є більш важливими, ніж для торгівлі гомогенними товарами.Р.С. Фінстра, Дж.А. Маркузен і А. К. Роуз [15] продовжили дослідження Рауха і емпірично довели, що гравітаційні рівняння для торгівлігомогенними і диференційованими товарами відрізняються через різний рівень спеціалізації. Вони розробили гіпотезу, що різні типи товарівстикаються з різними типами торговельних бар’єрів, тому для різних секторів економіки слід застосовувати різні коефіцієнти гравітаційнихрівнянь. Також, в їхній роботі доводиться, що еластичність експорту за ВВП збільшується зі зростанням диференціації продукції.Г.Лай и Д. Трефлер [16] досліджували вплив відстані та інших довгострокових чинників на двосторонню торгівлю за допомогою загальноїгравітаційної моделі з заданою галузевою продукцією. Вони виявили, що хоча кореляція між потенційною і фактичною торгівлею є вищою длягалузей з монополістичною конкуренцією, але на секторальному рівні ця залежність не дотримується: реальні обсяги торгівлі є меншими, ніжпередбачені, а припущення, що торгівля товарами залежить від обсягу виробництва торговельного партнера, є невірним. Гарріген [2] піддавкритиці даний підхід, вказуючи, що в цій моделі не враховано міжгалузеві коливання даних.К. Хед і Т. Майєр [17] оцінили галузеві граничні ефекти і, використовуючи галузеву статистику по нетарифним бар’єрам в ЄС, дослідили,яким чином граничні ефекти співвідносяться з НТБ. Згідно з їхнім аналізом, виявилось, що лише невелика частина граничних ефектів можебути виражена через НТБ.Загальний ефект ЄС може бути представлений як сукупність споживчих, виробничих та інституційних зв’язків. Таким чином, ми можемодослідити сукупні торговельні потоки країн-членів ЄС. При цьому, в своїй моделі ми врахуємо неоднорідність різних секторів економіки і дляцього, сфокусуємось на восьми виробничих секторах. Для того, щоб дослідити секторальну інтеграцію в ЄС, використано секторальнугравітаційну модель, яка дозволяє відокремити внутрішні вигоди від інтеграційних процесів від зовнішніх чинників, які впливають на торгівлю.© Українець Л.А., 2010328

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Для цього вибрано ряд країн з однаковим рівнем розвитку і використано статистику для кожного з восьми виробничих секторів згідно зМіжнародною стандартною галузевою класифікацією в країнах ОЕСР за період 1988-2008.Ми використали припущення для моделі, які використовував Бергстранд [13], але основувались не на торговельній, а на промисловійкласифікації, яка в даному випадку є більш адекватною і більш реалістичною для побудови моделі. Основні (експліцитні) чинники, яківпливають на двосторонню торгівлю, можуть бути поділені на чотири групи: виробництво і дохід, торговельні бар’єри, ефекти інтеграції,трансакційні видатки.а) Виробництво і дохід: ці змінні відображають кількість виготовленої продукції в галузі і купівельну спроможність кожної країни удвосторонній торгівлі. Для дослідження секторальної інтеграції важливо відобразити структуру промисловості експортера і обсяг кожноїгалузі.б) Торговельні бар’єри: основні зовнішні перешкоди для торгівлі – це географічний чинник та протекціоністські заходи. В гравітаційніймоделі географічний чинник відображається через видатки на транспортування; прикладами протекціоністських заходів слугують мита та НТБ.в) Ефекти інтеграції: важливим чинником для розвитку торгівлі є також інтеграційні об’єднання (ЄС, ЄФТА тощо)г) Трансакційні видатки: розвиток будь-яких двосторонніх зв’язків потребує трансакційних видатків. Валютна політика країн може значновпливати на умови торгівлі та конкурентоспроможність експортних товарів.Якщо врахувати усі ці чинники, можна вивести основне оціночне рівняння моделі:M kijt = α 0 + α 1 y kit + α 2 Y it + α 3 Y jt + β 1 T ij + β 2 BRES kjt + β 3 BRER ijt + β 4 D ij + δ EU ijt + u kijt (1)де M kijt – це показник реальних потоків двосторонньої торгівлі з галузі k країни і в країну j року t, y kit - реальне виробництво в галузі kкраїни-експортера і в році t;Y it , Y jt – реальний дохід країни i/j в році t;T ij - видатки на транспортування товарів між країнами i та j;BRES kjt - протекціоністські заходиBRER ijt – реальний обмінний курс валютEU ijt – комбінація умов, що відображає спільне членство в регіональних торговельних об’єднанняхD ij - комбінація умов, що відображає подібність економік i та j, чим цей показник більший, тим менші трансакційні витрати.u kijt – остаточний член, який залежить від оцінюваної моделі.При даному підході, однак, може виникати проблема ендогенності через існування порівняльних переваг у виробництві. Цілком очевидно,що країна буде експортувати товари, при виготовлені яких інтенсивно застосовується той фактор виробництва, яким вона краще забезпечена.Це дуже важливо враховувати при дослідженні секторальної інтеграції різних країн. Єдиний дослідник, який намагався у своїх моделяхврахувати цей чинник – це Бергстранд, однак він застосовував, за його власним зізнанням, дуже наближені обрахунки.Тому застосуємо двоступеневий метод, при якому спершу визначимо порівняльні переваги виробництва, а тоді врахуємо їх в секторальнихгравітаційних рівняннях. На першій стадії застосуємо модель Гекшера-Оліна. За основу береться забезпеченість країни факторамивиробництва. Для цього використовується рівняння Лімера [12] для пояснення обсягів виробництва у кожній галузі, яке здійснюється ззастосуванням робочої сили, капіталу та природних ресурсів. На другій стадії у секторальне гравітаційне рівняння підставимо відповіднузмінну виробництва.У дослідженнях Дж. Гаррігена [12] виробництво галузей промисловості багатьох країн визначалося як функція капіталу, праці, землі. Вних змодельовано чинники порівняльних переваг для багатьох галузей промисловості країн ОЕСР. Ми скористаємось моделлю Гаррігена дляподальшого включення її в гравітаційну модель.Отже, перше рівняння оцінює випуск продукції в галузі відповідно до порівняльних переваг країни-експортераy kit = ϕ + βCAPITAL kit + γLABOUR kit + δNATRES it + ε kit (2)де CAPITAL – постійне валове капіталоутворенняLABOUR – робоча силаNATRES – природні ресурсиε - похибка для врахування «білого шуму».На другому етапі визначене значення виробництва ŷ kit підставляється у рівняння (1) для визначення виробництва експортера на основіпорівняльних переваг. Цей показник не корелює з остаточним членом.Еволюцію наслідків інтеграції ЄС можна відображати різними способами. Найпростіший спосіб – розглянути структурні дані і визначитикоефіцієнти комбінації умов ЄС. Інший спосіб запропонував А. Молінарі [18] - застосування SURE-моделі для усереднених даних по торгівліпротягом певного періоду часу. Цей метод передбачає, що репрезентативні рівняння кожного року співвідносяться за допомогою остаточногочлену, що «поєднує» їх в часі. Перевагою цього методу є поєднання структурних даних в часі без застосування приблизних оціночнихкоефіцієнтів, які залишаються постійними (як при застосуванні панельних даних). Але дана модель не враховує чинники, які не піддаютьсябезпосередньому спостереженню.Третім методом є застосування моделі двосторонніх панельних даних, в якій основне рівняння подібне на (1), але доповнене остаточнимчленом у наступному вигляді:u kijt = μ kij + λ kt + ε kijt (3)де μ kij – індивідуальні ефекти, що не піддаються безпосередньому спостереженню,λ kt - часові ефекти, що не піддаються безпосередньому спостереженню,ε kijt – стохастична частина похибки.Згідно з припущеннями моделі фіксованих ефектів μ kij та λ kt – це фіксовані оцінені параметри, залишкові відхилення є стохастичними, аотже на незалежні змінні ε kijt не впливає. Модель випадкових ефектів (узагальнений метод найменших квадратів) передбачає, що усі складникиостаточного члену є стохастичними, незалежними один від одного, а отже усі три не впливають на незалежні змінні.Хоча дослідження за допомогою моделі двосторонніх панельних даних вимагає оцінки багатьох параметрів, але саме воно дозволяєпроведення аналізу при достатній кількості степенів свободи (ще одна перевага двосторонніх даних), а отже можна врахувати індивідуальніефекти, які не піддаються безпосередньому спостереженню.В існуючих дослідженнях не доведено, який з показників – імпорт чи експорт – найкраще відображає торговельні потоки. Для показникаімпорту характерна менша похибка вимірювань, оскільки держави більш суворо контролюють імпортні надходження над імпортом для митнихцілей. Але у більшості моделей як залежна змінна використовується показник експорту (переважно через доступність цінової статистики) [10].Необхідна для панельного дослідження цінова статистика по імпорту країн ОЕСР є доступною, тому у нашій моделі в якості залежної змінноїми використаємо саме показник обсягів імпорту.Для виявлення ефектів секторальної інтеграції в ЄС в часі слід розглядати досить тривалий період. Для нашого дослідження ми вибрали1988-2008 роки. Для дослідження ми вибрали 34 країни ОЕСР. Окрім 27 країн – членів ЄС, в якості контрольної групи туди ввійшли Австралія,Канада, Японія, Нова Зеландія, Норвегія, Швейцарія та США. Аналіз проведено для восьми секторів промисловості, згідно з Міжнародноюстандартною галузевою класифікацією, вид.2 (ISIC2): легка, деревообробна, целюлозно-паперова, хімічна, мінерально-добувна, металургійна,машинобудівна та інша промисловість. Сектор легкої промисловості (ISIC2, розділ 32) включає текстиль, пошиття одягу та виготовленнявиробів зі шкіри. Сектор деревообробної промисловості (ISIC2, розділ 33) охоплює деревину та вироби з дерева, включаючи меблі. Секторцелюлозно-паперової промисловості (ISIC2, розділ 34) окрім виготовлення паперу та паперових виробів включає також друкарство і видавничусправу. До сектору хімічної промисловості (ISIC2, розділ 35) належить виробництво мінеральних добрив, хімічної продукції та гуми. Сектормінерально-добувної промисловості (ISIC2, розділ 36) охоплює видобування і обробку усіх мінеральних корисних копалин, окрім нафти івугілля. До металургійного сектору (ISIC2, розділ 37) відноситься чорна і кольорова металургія, а машинобудівний сектор (ISIC2, розділ 38)329

330Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010містить виготовлення металічних виробів, устаткування, електротехнічне обладнання, прилади, машини, транспортне обладнання тощо. Сектор«іншої» промисловості (ISIC2, розділ 39) охоплює ювелірні вироби, виготовлення музичних інструментів, спортивних товарів та іншевиробництво, яке не входить в решту секторів.Чотири групи торговельних чинників, згадані вище, виражаються через наступні показники:а) Виробництво і дохід: змінна виробництва визначається окремо для кожного сектору через індекс оптових цін країни-експортера. Дохіддля країни – імпортера і країни-експортера вимірюється за допомогою реального ВВП.б) Торговельні бар’єри: для вимірювання витрат на транспортування прийнято використовувати показник відстані між країнами.Торговельні обмеження можна виразити лише через двосторонні мита, оскільки загальних способів для вимірювання НТБ не існує.в) Ефекти інтеграції: так як ми розглядаємо європейську секторальну інтеграцію, то в моделі буде враховуватись лише спільне членство вЄС. В деяких дослідженнях показник комбінації умов ЄС вважається сталим. Однак ми у своєму дослідженні вважаємо за доцільне відобразитирозширення ЄС. Таким чином, показник комбінації умов дорівнює одиниці, якщо обидві країни є членами ЄС, або нулю – в протилежномувипадку.г) Трансакційні видатки: спільний кордон і однакова мова знижують трансакційні видатки. Тому при наявності спільного кордону абооднакової мови спілкування показник комбінації умов вважається рівним одиниці, в іншому випадку – нулю. В ідеалі модель повиннавраховувати тимчасові відхилення використовуючи реальний обмінний курс для кожного сектору. Але через відсутність детальнихстатистичних даних по цінам на товари, доцільно припустити, що відносні ціни не змінювались значно. Тоді можливо використовували єдинийреальний обмінний курс для всіх секторів.При використанні секторальних гравітаційних рівнянь можна очікувати наступних результатів- якщо країна-експортер підвищує виробництво товару Х (Prod x ), можна очікувати зростання двосторонньої торгівлі.- якщо споживачі віддають перевагу імпортному товару, то при зростанні доходів (GDP x та GDP m ), зросте імпорт- якщо країна збільшує рівень протекціонізму в певному секторі (BilTar mx ), імпорт цієї продукції знизиться- якщо реальний обмінний курс національної валюти (BRER xm ) зросте, вона стане відносно дорожчою для всіх галузей промисловості івідповідно, можна очікувати скорочення експорту продукції.- членство в ЄС (EU xm )повинне змушувати країни торгувати між собою в більших обсягах.- показник комбінації умов торговельних обмежень (dist xm ) має негативний вплив на торгівлю- очікується, що комбінація умов трансакційних видатків - близькості (adj xm ) та лінгвістичних зв’язків (lingties xm ) – матиме позитивнийвплив на торгівлю. Зниження трансакційних видатків приваблює бізнесменів і може сприяти утворенню торговельних мереж.Так як в наших даних спостерігається значна дисперсія динамічних рядів, це дає підстави припустити, що необхідно також враховуватиіндивідуальні та часові ефекти, які не піддаються безпосередньому спостереженню. Тому ми проводимо розрахунки, використовуючидвосторонні панельні дані, за рівнянням (1) для кожного сектору. Потім для включення показників випуску продукції в секторі, зумовленогопорівняльними перевагами країни, в рівняння (1) ми проводимо розрахунки за рівнянням (2) на основі об’єднаного методу найменшихквадратів. Відхилення тесту Гаусмана в усіх секторах свідчить, що модель виробництва є достатньо точною.Ми провели розрахунки на основі моделі двосторонніх панельних даних за рівнянням (1), яке охоплює індивідуальні та часові ефекти, якіне піддаються безпосередньому спостереженню – як фіксовані (внутрішня оціночна функція), так і випадкові (загальний метод найменшихквадратів). Важливо зазначити, що для того, щоб уможливити порівняння секторів між собою, ми використовуємо однакові специфікації (навітьу тих випадках, коли змінні наближаються до нуля в деяких секторах). Тому єдиною різницею в змінних для кожного сектору є показникидвостороннього імпорту, виробництва і митних тарифів.В таблиці 1 наведено результати двосторонньої моделі часових ефектів для кожного сектору. Єдиним недоліком моделі часових ефектів єте, що вона не дозволяє виділити вплив відстані, спільного кордону та однакової мови на розвиток двосторонньої торгівлі. Це пояснюється тим,що внутрішня оціночна функція виявляє лише ефекти , які залежать часових показників, тому усі стаціонарні чинники можна виявити лише приоцінці індивідуальних ефектів. Розрахунки виявили, що вплив індивідуальних чинників є значиміший, ніж вплив часових чинників.Якщо проаналізувати сукупні показники, то еластичність двосторонньої торгівлі за виробництвом становить 0,43, еластичність за доходамиекспортера – 0,37, а імпортера – 0,14. Зростання митних ставок на 1% призводить до зниження імпорту на 2%. Зростання реального курсувалюти на 1% викликає зростання торгівлі на 0,06%. При порівнянні середніх значень еластичності восьми секторів очевидно, що їх значення єзначно нижчим, ніж значення еластичності отримане в результаті розрахунків на основі загальної гравітаційної моделі. Це можна пояснитидією ефектів, які не піддаються безпосередньому спостереженню, які не завжди враховуються в аналогічних дослідженнях. Розглядаючи ефектсекторальної інтеграції в ЄС, Франкель та ін.. [5] прийшли до певних висновків, які стосуються усієї промисловості ЄС. У їх дослідженніграничні ефекти для виробництва ЄС становили 0,5 (тобто під впливом інтеграції зростали на 65%), тоді як в нашому дослідженні граничніефекти дорівнюють лише 0,2, що в середньому означає приріст від членства в ЄС на 24%. Таку різницю в даних можна пояснити тим, щоФранкель у своєму дослідженні враховував також харчову промисловість. Ми ж не включали цей сектор в дослідження, оскільки він є дужеузалежненим від Спільної аграрної політики, вплив якої обрахувати в даній моделі неможливо. Також наше дослідження охоплює більшукількість країн-членів ЄС.Таблиця 1 – Результати розрахунків для моделі часових ефектівxxmmxxmxm Змінні Текстиль Деревообро Паперова Хімічна Мінеральн Металургія Машиноб Іншебна галузь промисловість промисловість о-добувнаудуванняProd 0.609*** 0.453*** 0.475*** 0.707*** 0.207*** 0.811*** 0.362*** -0.157***GDP 0.403*** 0.323*** 0.387*** 0.241*** 0.352*** 0.265*** 0.151*** 0.871***GDP 0.165 0.903*** 0.006*** -0.031 -0.150 0.531*** 0.064 -0.401***BilTar -0.007*** 0.006 -0.005* -0.014*** -0.015*** -0.048*** -0.018*** -0.024***BRER 0.080*** 0.123*** 0.048*** 0.023** 0.042*** 0.056*** 0.053*** 0.064***EU 0.354*** 0.188*** 0.209*** 0.087*** 0.088** 0.198*** 0.155*** 0.119***Cons. -18.590*** -33.786*** -11.944*** -11.924*** -0.416 -30.042*** -2.106 1.535R 0.258 0.192 0.275 0.385 0.215 0.160 0.458 0.252F 101.9*** 68.1*** 110.0*** 179.3*** 78.5*** 54.9*** 245.4*** 95.8***Примітка: показники значно відрізняються від нуля на рівні 1% (***), 5% (**) and 10% (*)Часові ефекти відображають циклічні коливання у виробництві, у нашому випадку - це щорічні шоки в країнах – членах ЄС. Найбільшийвплив часових ефектів спостерігався в паперово-целюлозній, хімічній та металургійній промисловості. Для легкої промисловості часові ефектиє відмінними від нуля лише починаючи з 1995 року. Це може бути пояснено ефективністю кількох Угод по різним видам волокон, переговорипо яким закінчились в середині 90-х років. Для деревообробної та машинобудівної промисловості також характерними є високі показникичасових ефектів починаючи з 1996 року. Часові ефекти для мінерально-добувної промисловості наближаються до нуля у 1989 і 1993-1994роках, а для «іншої» промисловості часові ефекти є статистично значимими в 1992-1995 і 1998-2008 роках.Згідно з результатами тесту, в середньому протягом досліджуваного періоду найбільш інтегрованим сектором ЄС виявилась легкапромисловість. Членство в ЄС сприяло зростанню двосторонньої торгівлі товарами легкої промисловості на 43%, порівняно з країнами, які не єчленами ЄС. Найменш інтегрованими є сектори хімічної та мінерально-добувної промисловості. Ефект від членства в ЄС в них – лише 9%. Врешті секторів проявляється середній ефект від членства в ЄС – торгівля між країнами – членами ЄС товарами цих галузей є більшою всередньому на 13%.

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Загальний метод найменших квадратів базується на припущені про незалежність між параметрами та всіма компонентами остаточногочлену. Застосуємо його в нашій моделі для оцінки статичних ефектів, незалежних від часу. Секторальні ефекти виявилися стійкими до зміниспецифікації (табл. 2).Змінні Текстиль Деревообробна галузьТаблиця 2 – Результати розрахунків для моделі статичних (індивідуальних) ефектівПаперовапромисловістьХімічнапромисловістьМінерально-добувнаМеталургіяМашинобудуванняxxmmxxmxmxmxmxm Prod 0.681*** 0.531*** 0.877*** 0.846*** 0.290*** 0.848*** 0.498*** -0.067***GDP 0.236*** 0.335*** 0.048 0.110** 0.421*** 0.161*** 0.144** 0.953***GDP 1.123*** 1.283*** 1.206*** 1.201*** 1.073*** 1.398*** 1.109*** 1.185***BilTar -0.009*** 0.005 -0.005 -0.014*** -0.018*** -0.047*** -0.012*** -0.025***BRER 0.099*** 0.131*** 0.076*** 0.031*** 0.079*** 0.059*** 0.072*** 0.090***EU 0.406*** 0.241*** 0.249*** 0.161*** 0.153*** 0.260*** 0.215*** 0.185***Dist -7.5E-05*** -1.7E-04*** 1.9E-04*** -1.1E-04*** -1.4E-04*** -1.5E-04*** -1.0E-04*** -9.0E-05***adj 1.587*** 2.081*** 1.369*** 1.237*** 1.861*** 1.309*** 1.361*** 1.104***ling 0.008 0.168 0.602** 0.361*** 0.222 -0.005 0.301 0.553**Cons. -41.116*** -45.586*** 44.292*** -44.383*** -36.359*** -50.646*** -32.973*** -44.486***R 0.2511 0.1913 0.2689 0.3772 0.2069 0.1578 0.4496 0.2407F 3662.5*** 2727.5*** 4039.0*** 5925.2*** 2990.4*** 2694.1*** 7138.2*** 3738.0***Примітка: показники значно відрізняються від нуля на рівні 1% (***), 5% (**) and 10% (*)Знову ж таки, найбільш інтегрованим сектором виявилась легка промисловість, для якої ефект секторальної інтеграції ЄС дорівнює 50%, ахімічна і мінерально-добувна галузі – найменш інтегровані (ефект секторальної інтеграції ЄС дорівнює 18 і 17% відповідно). Основна перевагаметоді найменших квадратів – це можливість врахувати статичні чинники, які не залежать від часу – такі як відстань, спільність кордонів талінгвістичні зв’язки. Вплив відстані для торгівлі в межах ЄС є незначним. Зі зростанням відстані вдвічі, торгівля продукцією легкоїпромисловості, наприклад, зменшується на 0,01%. Зате вагомим чинником є наявність спільного кордону – в середньому для усіх секторівдвостороння торгівля зростає більш ніж в три рази. Існування однакової мови в двох країнах сприяє зростанню торгівлі на 35%.Проаналізуємо ефект секторальної інтеграції ЄС в часі. В інформації про промислову політику ЄС [20] деякі сектори названо «чутливими»або «проблематичними». Протягом 80-х і до середини 90-х до них відносились текстильна, суднобудівна промисловість, виробництва сталі тасинтетичних волокон. Протягом другої половини 90-х і у 2000-х роках дві інші галузі проявляли негативні ознаки – фармацевтична таавтомобілебудівна. Тому аналізувати тенденції секторальної інтеграції ЄС слід враховуючи наслідки промислової політики ЄС для цих«проблематичних» галузей.На рис. 1 зображено розвиток секторальної інтеграції ЄС для секторів які включають згадані вище проблематичні галузі протягом 1988-2008 років.Секторальна інтеграція легкої промисловості характеризується найвищим показником, який значно відрізняється від нуля протягом усьогодосліджуваного періоду. Цей показник збільшився на 63% протягом 1988-2008 років. Протягом цього періоду можна виділити три етапи. До1995 року, показник секторальної інтеграції легкої промисловості збільшився на 57%, можливо, завдяки структурним змінам, які відбувалися вцьому секторі у 80-х і на початку 90-х років. У 1994 році спостерігалося падіння показника, однак за ним послідувало різке зростання (навітьбільшими темпами, ніж раніше), що можна пояснити дією програми RETEX, метою якої було посилення економічної диверсифікації в регіонахз високою концентрацією фірм, що спеціалізуються на текстилі та одягу. З 2000 року (а особливо після 2002 року) спостерігається значнепадіння показника секторальної інтеграції, що можна пояснити початком активних інтеграційних процесів та подальшим приєднанням до ЄСкраїн Центральної та Східної Європи. Зрозуміло, що з входженням десяти нових членів середнє значення показника секторальноїінтегрованості зменшилось (те саме стосується і інших галузей промисловості).У трьох інших секторах не спостерігалося такого значного зростання, як в секторі легкої промисловості. Протягом 1988-2008 роківпоказник секторальної інтеграції хімічної промисловості зріс на 22%. Стійке зростання показника секторальної інтеграції починаючи з 2003року можна пояснити розвитком медичної і фармакологічної галузей. Також слід пам’ятати, що з 1998 року були визначені основні принципиСпільної політики щодо фармацевтичної продукції, а це також могло стимулювати секторальну інтеграцію хімічної промисловості.ІншеРис.1 – Секторальна інтеграція ЄС: чутливі сектори.Еволюцію секторальної інтеграції металургії ЄС можна пояснити процесами, що відбувалися в сталеливарній галузі протягомдосліджуваного періоду. Зростання показника наприкінці 80-х – початку 90-х років можна пояснити побудовою багатьох нових заводів длястимулювання конкурентоспроможності галузі. Однак, зростання ефективності виробництва не завжди супроводжується зростаннямзовнішньої торгівлі. Однак, коли збільшення ефективності супроводжувалося відповідною політикою Європейської Комісії, це слугувалододатковим стимулом для збільшення торговельних потоків між країнами-членами ЄС і посиленням секторальної інтеграції. В середині 90-хроків спостерігався черговий колапс цін, який призвів до впровадження нової програми допомоги сталеливарній промисловості для проведенняреструктуризації галузі. Однак в подальшому усі фінансові заходи по цій програмі були скасовані Європейською комісією.331

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010332Рис. 2 – Секторальна інтеграція ЄС: целюлозно-паперова, деревообробна, мінерально-добувна та інші галузі промисловості.Показник секторальної інтеграції машинобудування протягом досліджуваного періоду знизився на 18%. В кінці 80-х на початку 90-х роківпадіння було незначним, в основному через дію спеціальних програм Європейської Комісії – RENAVAL (реструктуризація та підтримкасуднобудування) та Рамкової угоди з автомобілебудування, яка мала на меті узгодження національних програм допомоги цьому сектору. Удругій половині 90-х років почала діяти обов’язкова загальноєвропейська система оцінки якості нових автомобілів, що викликало посиленнясекторальної інтеграції. Однак з початку 2000 років спостерігалося стійке зменшення показника секторальної інтеграції.На рис.2 зображений розвиток секторальної інтеграції інших чотирьох галузей промисловості ЄС.Секторальна інтеграція деревообробної промисловості ЄС була незначною протягом 2004-2008 років (після розширення ЄС). Навітьпротягом 1988-2003 років загальний показник секторальної інтеграції знизився на 2%. Подібним чином розвиток секторальної інтеграціївідбувався і в мінерально-добувній галузі, для якої лише показники 2004-2005 років були значними, а загальний спад починаючи з 1988 рокусягнув 98%. Секторальна інтеграція целюлозно-паперової промисловості знизилась на 56%, хоча показник був значно більшим від нуля у 1990-1993, 1995 роках і в 1999-2008. Показник для «інших» галузей промисловості демонстрував нестійкість і загалом знизився на 63%.Отже, ми розглянули секторальну інтеграцію за допомогою гравітаційної моделі з метою порівняти ефект від членства в ЄС для різнихгалузей. На даному етапі найбільш інтегрованою можна вважати легку промисловість – дві країни-члени ЄС торгують між собою продукцієюцієї галузі на 43% більше, ніж країни, що не входять до ЄС. Найменший ефект інтеграції проявляється для секторів мінерально-добувної тахімічної промисловості – його показник дорівнює 9% для обох галузей.Світові кризи мали вплив на торгівлю розвинених країн (як видно на графіках, що зображають часові ефекти), але на секторальнуінтеграцію країн – членів ЄС вони кардинально не вплинули. Розглядаючи секторальну інтеграцію ЄС в часі, можна помітити, що великийвплив на неї мало впровадження Європейською комісією та Радою спільних промислових політик.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. J. Helliwell. National Borders, Trade and Migration.//Pacific Economic Review – 1997, № 2: 3 – pages 165-185.2. J. Harrigan. Specialization and the Volume of Trade: Do the data obey the laws?. // The Handbook of International Trade - London: Basil Blackwell, -2002.3. J. Frankel, E. Stein and Sh.-J. Wei. Continental trading blocs: are they natural, or super-natural?// National Bureau of Economic Review Working Paper- no. 4588, December, 2003.4. J. Frankel, E. Stein and Sh.-J. Wei. Regional Trading blocs in the World Economic System - Washington D.C.: Institute for International Economics. –2007.5. J. Frankel, E. Stein and Sh.-J. Wei. Continental trading blocs: are they natural, or super-natural?//The Regionalisation of the World Economy ed. byFrankel - National Bureau of Economic Research. - Chicago and London: The University of Chicago Press. - 2008.6. S-J. Wei. - Intra-National versus International Trade: How stubborn are nations for Global Integration?//National Bureau of Economic Review WorkingPaper - no. 5531, April, 2006.7. J. Helliwell. How Much do National Borders Matter? - Brookings InstitutionPress, Washington DC - 2008.9. V. Nitsch. National Borders and International Trade: Evidence from the European Union. - Bankgesellschaft, Berlin, Germany - 1999.10. R. Baldwin. Towards an Integrated Europe. - Centre for Economic Policy Research - United Kingdom. - 200311. J. Harrigan. OECD Imports and Trade Barriers in 1983. //Journal of International Economics – 1993, 35(1/2), August, - pp. 95-111.12. J. Harrigan. Openness to Trade in Manufactures in the OECD.// The Journal of International Economics. – 2006, # 40, February. - pp. 23-39.13. J. H. Bergstrand. The Generalised Gravity Equation, Monopolistic Competition, and the factor-proportions theory in international trade.// Review ofEconomics and Statistics – 1989, v71, n1, February. - pp. 143-53.14. J.E. Rauch. Network versus markets in international trade //Journal ofInternational Economics – 1999, № 48, - pages 7-35.15. R. C. Feenstra, J. A. Markusen and A. K. Rose Using the Gravity Equation to Differentiate Among Alternative Theories of Trade.// Canadian Journalof Economics - 2001, № 34 (2). - pp. 430-447.16. H. Lai, D.Trefler. The Gains From Trade: Standard Errors with the CES Monopolistic Competition Model - University of Toronto. – 1999.17. K. Head, T. Mayer. Non-Europe: The Magnitude and Causes of Market Fragmentation in the EU// Weltwirtschaftliches Archiv - 2001., v136, n2, -pp. 284-314.18. A. Molinari. Measuring EU Trade Integration within the Gravity Framework” - MPhil Thesis, University of Oxford. - 2000.19. D. C. Parsley, S-J. Wei Explaining the border effect: the role of exchange rate variability, shipping costs, and geography.// Journal of InternationalEconomics, - 2001, Volume 55, Issue 1, October, - pp. 87-105.20. Swann D. The Economics of the Common Market - Peguin, 8th edition. - 2005РЕЗЮМЕВ результате многолетнего интеграционного процесса страны - члены ЕС достигли высокого уровня интеграции, отменив все внутренниепошлины. Однако все еще существует ряд препятствий, которые могут сдерживать развитие внутренней торговли в пределах ЕС. Цель даннойработы - определить уровень и основные тенденции результатов внутренней секторальной интеграции стран - членов ЕС. Секторальнуюинтеграцию оценили с помощью гравитационной модели, чтобы сравнить эффект от членства в ЕС для разных отраслей. На данном этапе

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010наиболее интегрированной можно считать легкую промышленность. Наименьший эффект интеграции проявляется для секторов минеральной ихимической промышленности.SUMMARYAs a result of long-term integration process the EU members have reached a high level of integration, through the abolition of tariffs.. However still thereis a number of obstacles which could constrain the development of trade within EU. The purpose of the paper is to determine a level and the basictendencies of internal sectoral integration of EU members. The sectoral integration have been estimated with the help of gravity model to compare effectfrom membership in EU for different industries. At the given stage textile might be considered the most integrated. The non-metal products and thechemical sectors are the least trade integrated sectors in the EUРЕЗЮМЕВ результаті багаторічного інтеграційного процесу країни – члени ЄС досягли високого рівня інтеграції, скасувавши усі внутрішні мита. Однаквсе ще існує ряд перешкод, які можуть стримувати розвиток внутрішньої торгівлі в межах ЄС. Метою даної роботи є визначити рівень таосновні тенденції наслідків внутрішньої секторальної інтеграції країн – членів ЄС. Секторальну інтеграцію було оцінено за допомогоюгравітаційної моделі з метою порівняти ефект від членства в ЄС для різних галузей. На даному етапі найбільш інтегрованою можна вважатилегку промисловість. Найменший ефект інтеграції проявляється для секторів мінерально-добувної та хімічної промисловості.ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇН СВІТУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ⋅Усиченко Т.В., асистент кафедри «Міжнародна економіка» ДонНУЗ розвитком процесів інтернаціоналізації та глобалізації особливого значення набуває взаємодія між країнами. Відткритість економікта лібералізація світової торгівлі не тільки полегшують вихід країн на закордонні ринки, але й виставляють високі вимоги до товарів та послуг,з якими національні підприємства виступають на світовому ринку. З урахуванням особливостей сучасного стану розвитку світовогогосподарства особливу увагу заслуговують питання глобального конкурентного розвитку країн.Різним аспектам проблеми формування міжнародної конкурентоспроможності країн світу присвячені праці вітчизняних і зарубіжнихекономістів, таких як Абалкін Л., Андрійчук В.Г., Будкин В.С., Кредісов А.І., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В., Новицький В. Є, М. Портер, Дж.Сакс, Р. Солоу, С. Фішер та інших.Незважаючи на значні досягнення сучасної наукової думки відносно формування і розвитку конкурентних переваг економіки країни,недостатньо дослідженими залишаються питання формування конкурентних переваг країни в умовах нестабільного зовнішнього економічногосередовища світових ринків. Все це визначає актуальність теми дослідження.Мета статті полягає у дослідженні формування конкурентоспроможності національних економік в контексті глобалізації.Об'єктом дослідження виступають процеси забезпечення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки в умовахглобалізації.Предметом дослідження є аспекти формування міжнародної конкурентоспроможності національної економіки.Розвиток міжнародного розподілу праці привів до певної спеціалізації країн на світовій арені залежно від рівняконкурентоспроможності тієї або іншої галузі.Синтетичним показником, який об'єднує конкурентоспроможність товару, товаровиробника, галузеву конкурентоспроможність іхарактеризує положення країни на світовому ринку, є показник конкурентоспроможності країн.У загальному вигляді конкурентоспроможність країни можна визначити, як здатність країни в умовах вільної конкуренції вироблятитовари та послуги, які задовольняють вимогам світового ринку, реалізація яких збільшує добробут країни, а також окремих її громадян.На рис.1 та рис.2 наведена динаміка експорту та імпорту розвинених країн, країн, що розвиваються, а також країн з перехідноюекономікою.[3]Рис.1. Динаміка експорту товарів країнами світу, млн. дол. США© Усиченко Т.В., 2010333

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Рис.2.Динаміка імпорту товарів країнами світу млн. дол. СШАЕкономічно розвинені країни експортують більше половини товарів на світовому ринку (59%), але слід зазначити, що сальдозовнішньої торгівлі економічно розвинених країн є негативним, оскільки в складі економік цих країн зменшується доля традиційних галузейпромисловості – сільського господарства, добувної, легкої і харчової промисловості, тоді як зростає доля наукомістких і капіталомісткихгалузей промисловості.Країні з перехідною економікою мають найменшу питому вагу в світовому експорті і імпорті товарів, оскількиконкурентоспроможність товарів, які виробляються цими країнами, дуже низька на світовому ринку. Великий вплив наконкурентоспроможність товарів здійснює висока собівартість і низька якість, унаслідок використання старих технологій виробництва.Країні, що розвиваються, експортують близько 41,24% товарів на світовий ринок, це пов’язано з тим, що відбувається переміщеннятрудомістких галузей промисловості з розвинених країн світу в країни, що розвиваються. В країнах, що розвиваються, зосередженіматеріаломісткі і енергомісткі галузі, а також екологічно шкідливі галузі виробництва, це дало можливість розширити номенклатуру товарів,що експортувалися.У таблиці 1 наведена порівняльна характеристика структури економіки за секторами в розвинених країнах, країнах, щорозвиваються та в країнах з перехідною економікою.[3]Таблиця 1.Галузева структура ВВП деяких країн світу (%)Країна Сільське господарство Промисловість ПослугиСША 0,9 20,4 78,6Німеччина 0,9 29,1 70,0В. Британія 1,0 25,6 73,4РозвинутікраїнисвітуКраїни зперехідноюекономікоюКраїнищорозвиваютьсяШвеція 1,1 28,1 70,9Франція 2,2 20,6 77,2Чехія 2,8 37,8 64,0Польща 4,8 31,2 64,0Російська Федерація 5,3 36,6 58,2Білорусь 9,3 31,6 59,1Україна 17,5 42,7 39,8Молдова 21,5 22 56,5Малайзія 8,4 48,0 43,6Таїланд 9,9 44,1 46,0Філіппіни 14,4 32,6 53,0Індонезія 13,4 45,8 40,8Зокрема, в США найбільш конкурентоздатними галузями є авіаційна і аерокосмічна, унікальне машинобудування,автомобілебудування, виробництво комп'ютерів і розробка програмного забезпечення.Серед основних галузей промисловості Японії найбільш конкурентоздатні на світовому ринку - електронна і електротехнічна,автомобільна, суднобудування, верстатобудування (включаючи роботобудування) і ін.Нові індустріальні країни Азії (Республіка Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур, Малайзія, Таїланд) створили конкурентоздатні галузіпо виробництву товарів масового вжитку (одяг, взуття, побутова електроніка і ін.), а також наукомістких виробів (електронні складові,персональні комп'ютери, периферійне устаткування і ін.) які вдало конкурують з аналогічною продукцією Японії і країн Західної Європи.В свою чергу новим індустріальним країнам Азії все велику конкуренцію на світових ринках надає продукція аналогічних галузейКитаю, яка має сильні цінові конкурентні переваги.Особливістю розвитку країн в період переходу в нове тисячоліття є антисинхронність. Темпи економічного розвитку основнихцентрів світової економіки скоротилися в 2000р., причини цих явищ для всіх країн різні.(рис. 3).334

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Рис.3. Темпи зростання реального ВВП за країнами світуМеханізм глобалізаційних процесів діє таким чином, що зниження темпів економічної активності в одному зі світових центрівекономіки негативно відбивається на економіці всіх країн світу. Зниження темпів зростання ВВП у США на 1% викликає зниження темпівзростання ВВП в країнах Західної Європи на 0,2-0,4%.[3]Проте, не дивлячись на зниження темпів економічного зростання на перехресті двох тисячоліть, положення розвинених країн насвітовому ринку залишається досить потужним і їх розрив за основними економічними показниками з іншими країнами світу є істотним.Динамічність розвитку економік розвинених країн світу обумовлена так само розширенням ринків прямих та портфельнихінвестицій, яке у свою чергу пов'язане зі збільшенням споживчого і виробничого попиту в цих країнах.(рис.4).Рис.4. Динаміка щорічного припливу прямих інвестицій, млрд.. дол. СШАУ 2007р. сума прямих іноземних інвестицій в розвинених країнах складала 7 трлн. дол. США, тобто 70% всіх світових ПІІ. Однакрозвинені країни є найбільшими інвесторами в економіку інших країн світу, в 2007р. вони проинвестували 10 трлн. дол. США або 87% відсвітового обсягу прямих іноземних інвестицій.[3]Основним рейтингом глобальної конкурентоспроможності країн є індекс глобальної конкурентоспроможності (GlobalCompetitiveness Index, GCI), розроблений для Всесвітнього економічного форуму і вперше представлений в 2004р. Цей індекс складається з 12критеріїв конкурентоспроможності і є всебічною оцінкою країн світу, що знаходяться на різних стадіях економічного розвитку.Оціночними критеріями є стан суспільних інститутів, інфраструктури, макроекономічна стабільність, показник здоров'я нації і рівеньпочаткової, вищої освіти і професійної підготовки, ефективність ринку товарів та послуг, ефективність ринку праці, рівень розвиткуфінансового ринку, технологічний рівень, обсяг ринку, конкурентоспроможність компаній, а також інноваційний потенціал.В рамках даного індексу глобальної конкуренції передбачається, що конкурентоздатні економіки проходят 3 стадії розвитку, врамках яких діють різні форми конкуренції і в яких виділяються відповідні цілі розвитку.1. Factor-driven Economy - економіка, яка значним чином залежить від чинників виробництва. Конкурентоспроможність економічноїсистеми даного типу забезпечується низькими витратами виробництва, що обумовлене достатньою наявністю і доступністю природних ілюдських ресурсів.2. Investment-driven Economy – економіка, розвиток якої залежить від інвестицій. Для цього типа економіки характерна залежністьконкурентоспроможності від технічного рівня виробництва та інвестицій.3. Innovation-driven Economy – економіка, зростання якої залежить від інновацій. У даній економіці змінюються цільові пріоритетивід ресурсних до ціннісно-споживчих. Тут головним стає створення вищих цінностей для споживача. У інноваційній економіці зниження витратвиробництва не є головною метою, досить, аби розмір витрат не перевищував розміру витрат у конкурентів. При цьому типі економічногорозвитку головною метою є інновації.Економіка США є найбільш конкурентоздатною в світі згідно висновків дослідження Індексу глобальної конкуренції.Швейцарія знаходиться на другій позиції, за нею слідують Данія, Швеція і Німеччина. У першій десятці домінують європейськікраїни.Китай займає лідируючу позицію серед крупних країн, що розвиваються: у рейтингу він піднявся на 4 позиції і увійшов до першихтридцяти країн списку.Всі країни групи БРІК (Бразилія, Росія, Індія і Китай) знаходяться у верхній половині рейтингу. Китаю поступаються Індія, Росія іБразилія.Сильні позиції в рейтингу займає низка країн Азії. До першої двадцятки увійшли Японія, Гонконг, Південна Корея, Тайвань.У Латинській Америці лідирує Чилі, йому поступаються Панама, Коста-Ріка та Мексика.Низка країн регіону Близького Сходу і Північної Африки увійшли до верхньої половини рейтингу: Ізраїль, Катар, Саудівська Аравія,Об'єднані Арабські Емірати, Кувейт і Туніс.335

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Україна займає четверте місце по конкурентоспроможності економіки серед країн СНД, поступаючись Російській Федерації,Казахстану та Азербайджану. [2]Основна причина мало помітного прогресу України – відсутність істотних поліпшень в найбільш пріоритетних і одночасно меншрозвинених сферах глобальної конкурентоспроможності.Основні реформи мають бути проведені для вдосконалення, перш за все, області базових вимог конкурентоспроможності, щовідповідає поточній стадії розвитку країни. У той же час для того, щоб підвищити свою національну конкурентоспроможність, країна повиннаконцентруватися на проведенні реформ за такими напрямками як поліпшення роботи суспільних і приватних установ, розвиток інфраструктури,посилення макроекономічної стабільності, підвищення ефективності товарних ринків і розвиток фінансового сектора. Перераховані складові єслабкими сторонами національної конкурентоспроможності, по яких Україна демонструє гірші результати, чим інші країни, які знаходяться натій же стадії економічного розвитку.Виходячи з сучасних теоретичних уяв і досвіду багатьох країн, які змогли забезпечити умови для підвищенняконкурентоспроможності національних економік, маючи незначні або навіть не маючи більш менш відчутних початкових порівняльнихпереваг, необхідно розробити чітку державну стратегію досягнення конкурентоспроможності національної економіки України, яка відповідалаб її ресурсно-технологічному рівню. Ключовою ознакою цієї стратегії може бути можливість трансформації факторних початковихпорівняльних переваг в переваги інвестиційні і науково-технологічні.Глобалізація і економічна лібералізація не можуть вирішити проблему розриву, що постійно збільшується, в рівні промисловогорозвитку і конкурентоспроможності розвинених країн і країн, які розвиваються. Для виправлення ситуації національним урядам іміжнародному співтовариству слід сприяти просуванню економік, які розвиваються, за рахунок прискореного освоєння новітніх світових знаньі технологій, а також за рахунок розвитку власних НІОКР і власного інноваційного виробництва.Країни з перехідною економікою йдуть традиційним шляхом доганяючого технологічного розвитку, який грунтується назастаріваючих технологіях, що отримуються разом з іноземними інвестиціями, які приходять в країну, або шляхом покупки в розвинених країнліцензій. У таких умовах конкурентоздатними можуть бути товари лише на вже існуючих світових ринках стандартних товарів і послуг.Конкурентна перевага досягається в основному за рахунок максимального залучення до виробництва дешевих природних і трудових ресурсів,за рахунок скорочення витрат на виробництво стандартних товарів та послуг, вироблених на основі запозичених за кордоном стандартнихтехнологій.Особливістю такого перехідного типа економічної системи є те, що, з одного боку, вона програє найбільш розвиненим країнам вінноваційній конкуренції, а з іншою, - програє в ціновій конкуренції тим країнам, що розвиваються.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1.Економіка зарубіжних країн./ за ред..: Козака Ю.Г., Ковалевського В.В., Осипова В.М. – 3-те вид. перероб. та доп. Навч. пос.. – К.: Центручбової літератури, 2007 – 544 с.2.www.weforum.org – офіційний сайт Всесвітнього Економічного Форуму3.www.un.org - офіційний сайт Організації Об’єднаних НаційРЕЗЮМЕУ статті досліджена конкурентоспроможність економік країн світу в умовах розвитку світового господарства, наведена порівняльнахарактеристика основних показників економічного розвитку розвинутих країн, країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою.РЕЗЮМЕВ статье проанализирована конкурентоспособность экономик стран мира в условиях развития мирового хозяйства, приведена сравнительнаяхарактеристика основных показателей экономического развития развитых стран, развивающихся стран и стран с переходной экономикой.SUMMARYIn the article the competitiveness of economies of the world countries is analysed in the conditions of development of world economy, comparativedescription of basic indexes of economic development of the developed countries is resulted, developing countries and countries with a transitionaleconomy.ЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ У СТИМУЛЮВАННІ НЕСИРОВИННОГО ЕКСПОРТУЧеркас Н.І., к.е.н., асистент кафедри міжнародних економічних відносин, Львівська комерційна академія ⋅Одним з основних джерел економічного зростання країн в умовах глобалізації світових господарських процесів є якісне зростання, щобазується на інноваційній діяльності та безпосередньо відображається у структурі зовнішньої торгівлі. Незважаючи на проголошену модельінвестиційно-інноваційного розвитку, вітчизняний експорт продовжує носити сировинний характер, притаманний індустріально-аграрнимтипам економіки, що не дозволяє країні адекватно реагувати на зовнішньоекономічні шоки в умовах світової конкурентної боротьби.Світова фінансова криза 2008-2009 рр. та її дестабілізаційний вплив на економіку України в цілому та різке скорочення виробництва уекспортних галузях зокрема, вказують на обмеженість сировинної і низькотехнологічної орієнтації українського виробництва та експорту інеобхідність переорієнтації на внутрішній ринок, стимулювання імпортозаміщення готової продукції, розвитку технологічного виробництва тайого подальшого експорту.Різноманітні аспекти створення інституційного базису для підтримки несировинного експорту предметно опрацьовано у працях В. Гейця,В. Семиноженка [1], В. Стидяченка [2], С. Максименка [3], Ю. Євдокимової [4], С. Александра [5], Дж. Морісета [6], Т. Радзімінської [7], А.Роуз [8], П. Хібберта [9] та ін. У багатьох дослідженнях вітчизняних та зарубіжних авторів, що розглядали питання, пов’язані зі структуроюекспорту загалом та його несировинної складової зокрема, обґрунтовувалися стратегічні пріоритети та операційні заходи щодо оптимізаціїструктури зовнішньої торгівлі. Проте існує потреба у дослідженні системи заходів економічної дипломатії для підтримки вітчизнянихекспортерів та розвитку несировинних експортоорієнтованих галузей економіки України.У практичному аспекті “економізації” дипломатичної діяльності набуває важливості активізація діяльності торговельних місій у країнах –перспективних партнерах (передусім у країнах Східної Європи, а також у країнах, що розвиваються). Важливим напрямом може бути створенняспеціалізованих агентств для маркетингової підтримки експортерів за кордоном під егідою торгово-промислових палат (подібно до торговоінвестиційнихагенцій Чилі, Чехії, Ірландії, Японії, Кореї, Малайзії та Гонконгу). Основним завданням спеціалізованого агентства повинно бутинадання підприємцям консультацій та послуг для отримання необхідної документації в режимі “одного вікна”. Важливими аспектамидіяльності торгово-інвестиційних агенцій є:1) проведення аналізу політичної, економічної та соціальної ситуації країн – перспективних торговельних та інвестиційних партнерів;2) опрацювання нормативно-правової бази, що регламентує торгово-інвестиційну діяльність іноземних підприємств;3) збір і доведення до національних підприємств інформації про можливості виходу національної продукції на зовнішні ринки;4) ознайомлення іноземних інвесторів із переліком пріоритетних інвестиційних проектів (технологічні галузі), що потребуютьфінансування.На сьогодні виграють країни, що постійно вдосконалюють рекламно-інформаційну систему, регулярно здійснюють маркетинговідослідження на відповідному ринку і створюють широку мережу своїх представництв за кордоном. Поштовх для створення спеціальнорозроблених агентств зі стимулювання експорту (англ. Export Promotion Agencies – EPA) та сприяння інвестиціям (англ. Investment Promotion© Черкас Н.І., 2010336

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Agencies – IPA) надала конкуренція між країнами, що розвиваються та країнами з перехідною економікою у спробах залучити іноземнихінвесторів. На сьогодні Нідерланди мають 400 іноземних представництв, а Швеція – близько 100 [6, с. 22]. Подібні установи функціонують вАнглії, Канаді та Німеччині. В Україні функціонує 28 торговельних місій з країн ЄС, що займаються підтримкою торгівлі та бізнесу [10].Результати аналітичних опитувань і досліджень Консультативної служби іноземних інвестицій (FIAS) Світового Банку/МФК таКонференції ООН з питань торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) [weforum], показують, що перехідні економіки збільшують обсяги експорту, якщо вних функціонують ефективні торговельні агентства. Іноземні посольства можуть виконувати роль посередників між владою та бізнесом [5, c.189]. У роботі А.Роуз [8] досліджено експорт 22 країн у 200 напрямках. Відкриття кожного нового консульства – це збільшення експорту на 6–10 %. Однак найбільший ефект можна отримати від створення першої місії [c. 22–23].Важливим елементом політики стимулювання несировиного експорту є інформаційно-консультаційне забезпечення (надання інформаціїпро законодавчо-нормативні акти, їх тлумачення, про фінансові програми, організації, що діють для підтримки експорту) [4, с. 64].Значну увагу інформаційно-консультаційній підтримці експорту приділяє уряд США, що знайшло відображення у низці програм:“Оперативна торгова місія”, що допомагає у пошуку іноземних партнерів; “Система правової підтримки експорту”, що надає безкоштовніконсультації з міжнародного торговельного права; “Електронна національна мережа консультацій з експорту” та “Партнерство у розвиткуекспортної торгівлі”, що займаються навчанням, консультуванням та організацією міжнародних виставок і ярмарок [4, с. 65]. Державневідділення США (англ. US State Department) має наступні функції: сприяння миру та стабільності в регіонах, що стосуються важливих інтересівкраїни; створення представництв у країні для відкриття нових ринків за кордоном; допомога країнам, що розвиваються у становленністабільного економічного середовища для стимулювання експорту та інвестиційних можливостей; підтримка національного бізнесу на міжнароднихринках [Rose, c. 24]. Функції Комерційної служби США (англ. US Commercial service) становлять: знаходження бізнес-партнерів;ідентифікація бізнес-можливостей; поради щодо використання потенціалу для продукції; огляд ринків; допомога у входженні на ринок.Представництва Комерційної Служби розташовані в 69 найбільших країнах світу при Посольствах та Консульствах США за кордоном та діютьз метою сприяння експорту американських товарів та послуг.У складі Департаменту закордонних справ Канади створено Центр вивчення можливостей міжнародного бізнесу, що займається аналізомторговельних пропозицій і розповсюдженням міжнародної ринкової інформації від торговельних представників [9]. Крім того, для розвиткуекспортоспроможних секторів було створено регіональні та загальнодержавні робочі групи під керівництвом урядових представників тапідприємницьких структур. У функції цих груп входить: збір і поширення інформації стосовно потенціалу зовнішніх ринків, співпраця іззарубіжними торговельними представниками та Центром вивчення можливостей міжнародного бізнесу. Щороку робочі групи розробляють тавпроваджують експортну стратегію, що базується на сприятливих ринкових можливостях.У Великобританії діє спеціальна програма “Експортна ініціатива” (англ. Exportinitiative), на основі якої складаються плани, проводятьсядослідження, укладаються та розвиваються контракти для стимулювання експорту. У країні функціонують дев’ять установ “Міжнародніторгові напрями” (англ. International trade directions), по одному для кожного регіону (з приватного сектору) [11]. Директори підприємств та їхніміжнародні торговельні партнери залучені в роботу регіональних агенцій розвитку (англ. Regional development Agencies) при Міністерствіторгівлі та промисловості. Кожна компанія може скористатися допомогою радника з експорту. Їх послуги передбачають: представленняінвестиційного паспорта регіону, проведення тренінгів щодо успішного просування експорту та планування експортної діяльності. Крім того,витрати на експортні консультації покриваються за рахунок державних субсидій [4, с. 65].У Бельгії, Нідерландах, Ірландії, Італії, Іспанії та Португалії інформаційно-консультаційні послуги фінансуються приватним бізнесом. ВІрландії цим займається спеціальний торговий дім (англ. Trading House Scheme), що підтримує зв’язки між експортом та бізнесом. УНідерландах для пошуку інформації про закордонні ринки та торговельних партнерів залучаються випускники вищих шкіл на умовахотримання відповідної стипендії. Італійські підприємства об’єднуються у зовнішньоторговельні консорціуми, що входять у Італійськуфедерацію експортних консорціумів “Федекспорт” [4, с. 66]. Федерація забезпечує інформацію про джерела фінансових ресурсів, системистрахування, надає допомогу в професійному навчанні персоналу, організовує участь в виставках, рекламні кампанії, проводить дослідженнязовнішніх ринків тощо.Активну роль у переході до інноваційно-орієнтованої економіки Ірландії мало Агентство з розвитку (ІАР). Це державна структура, якавідповідає за підтримку експортерів та залучення нових іноземних інвестицій [1, с.173]. Крім того, в червні 2004 р. уряд Ірландії прийнявдекілька указів щодо посилення контролю і перевірки програм відносно національної науки, технології і інновацій (НТІ). Нові змінивключають: заснування Міністерства науки, технології та інновацій; організацію Міжгалузевого Комітету з НТІ з відповідальних посадовихосіб для допомоги Міністерству; призначення Головного Консультанта з Науки (ГКН); заснування Консультаційної наукової ради як першогозасобу зв'язку між акціонерами і розробниками програм у галузі НТІ [1, с.178].У Польщі відповідальність за стимулювання експорту належить Міністерству економіки та Міністерству закордонних справ [7, c. 16–17].Міністерство економіки передусім надає допомогу польським підприємствам щодо участі у торговельних виставках за кордоном, займаєтьсяорганізацією торговельних місій, фінансуванням візитів потенційних імпортерів польських товарів, видавничою та інформаційною діяльністю.Пріоритет надається малому та середньому бізнесу, для яких проводиться дофінансування участі в конкретному заході. Іншим важливимінструментом стимулювання експорту є діяльність польських ТПП. Кожна з них реалізовує індивідуальний план стимулювання експорту, щопередбачає широкомасштабне поширення інформаційної бази, організацію семінарів, конференцій.Ефективність міжнародної торгівлі у більш, ніж 70-ти країнах світу, забезпечена державною підтримкою фінансування та страхуванняекспортних операцій, яка здійснюється через Експортні Кредитні Агентства (ЕКА). ЕКА – це окремі страхові агентства, банки абодепартаменти міністерств, які реалізують державну політику підтримки експорту шляхом страхування експортних політичних і комерційнихризиків та надання гарантій з метою забезпечення конкурентоспроможних умов просування продукції/послуг своїх фірм на міжнародні ринки[2, с. 1].На сьогоднішній день ЕКА функціонують у всіх країнах Східної Європи і Прибалтики, а також у більшості країн СНД. Найбільш відомі всвіті ЕКА – французьке агентство КОФАС та німецьке страхове товариство ГЕРМЕС. Мінекономіки України через Торговельно-економічнімісії України встановило прямі ділові стосунки з кредитними агентствами Німеччини (ГЕРМЕС), Польщі (КУКЕ), Італії (САЧЕ), Чехії (ЄЕАП),Іспанії (СЕСЕ), Росії (Росексімгарант), Угорщини (МЕХІБ), Ізраїлю (ІФТРІК).З 1994 р. у Польщі функціонує Корпорація забезпечення експортних кредитів (пол. KUKE S.A.), що займається страхуванням ризиківекспортних контрактів, наданням гарантій у галузі виробництва товарів на експорт, забезпеченням коштів для пошуку закордонних ринківзбуту тощо [4, с. 57]. Експортери можуть застрахуватися від неплатежів своїх контрагентів у зв’язку з політичними, комерційними танеринковими ризиками. KUKE страхує коротко-, середньо-, та довгострокові експортні заборгованості, також співпрацює з комерційнимибанками у сфері надання експортних кредитів за пільговою ставкою [с. 58].Фінансова підтримка участі польських підприємств у ярмарках та виставках закордоном є важливим фактором у заохоченні експорту.Порядок компенсації зазначених витрат встановлюється на трьохрічний термін, що дозволяє національним підприємствам ґрунтовнопідготуватися до участі у міжнародних ярмарках. Експортерів завчасно інформують про величину можливої фінансової підтримки та проперелік найбільш перспективних світових ринків, вихід на які, на думку Міністерства економіки, має стратегічне значення для Польщі. Доплатамалим та середнім підприємствам проводиться за найвищою ставкою [2, с. 6].Порядок формування списків ярмарків класифікується за порядком їх важливості у три спеціальні групи (А, В, С). При складанні спискувраховуються такі критерії: стратегічні інтереси польської економіки, географічні та галузеві пріоритети, динаміка експорту в конкретнідержави, рекомендації торгово-економічних відділів посольств закордоном, зацікавленість польських фірм в участі у міжнародних виставках, атакож думки відповідних органів господарського самоуправління та Федерації організаторів міжнародних ярмарків та виставок.Важливим напрямом фінансової підтримки несировинного експорту може бути участь у програмах міжнародних організацій. Наприклад, вУзбекистані банки активно проводять опанування кредитних ліній Міжнародної фінансової корпорації (МФК), Європейського банку337

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010реконструкції та розвитку (ЄБРР), Азіатського банку розвитку, Кредитної агенції розвитку Німеччини та ін. Першочергово надаєтьсяфінансування для виробництва конкурентоспроможної інноваційної продукції на експорт.Вартує уваги досвід Азербайджану, де важливу роль у розвитку експортного сектору відіграють державні структури, відповідальні зафінансову, інформаційну та консультативну підтримку підприємств [4, с. 62]. Зокрема, до таких органів належать: Національний фондпідтримки підприємництва (пріоритетне використання коштів – стимулювання експорту), Консультативний Фонд заохочення інвестицій,Агенція розвитку малих і середніх підприємств, Торгово-виставковий центр, тощо.Росія успадкувала від СРСР розгалужену мережу торговельних представництв міністерств і різних відомств. Майже у всіх країнах світуактивно діють дипломатичні торговельні представництва. Навіть у невеликій країні Перу функціонує понад 30 представництв російськихзагальнонаціональних компаній, таких як: “Росавіаекспорт”, “Рособоронпром”, “Росмашекспорт” тощо [13]. Майже всі галузі промисловостіРосії представлені і в інших країнах світу – від Європи до Латинської Америки, де відкриті складальні виробництва, митні склади і сервісніцентри.Кількість іноземних представництв України для сприяння експорту та інвестиціям є недостатньою. Наприклад, Харківське підприємствоВАТ “Турбоатом” бере участь у 33 міжнародних тендерах на виготовлення енергетичного обладнання, але лише за посередництва російськихзовнішньоторговельних організацій [14]. Україна, яка у числі п’яти держав світу ще здатна будувати великі енергетичні об’єкти “під ключ”, ужедекілька років підряд не бере самостійної участі у міжнародних тендерах, втрачаючи через це сотні мільйонів доларів.Світовий досвід переконує, що у формуванні структури експорту значну роль відіграють малі та середні підприємництва (МСП): дрібнимкомпаніям легше входити на зовнішні ринки завдяки мобільності та здатності пристосуватися в умовах міжнародної конкуренції [4, с. 49].Зокрема, в експорті Польщі частка МСП становить близько 50 %. Мале та середнє підприємництво створює альтернативу сировинноорієнтованомуекспорту завдяки орієнтації на інноваційне виробництво та сферу послуг. Для України є необхідним визначення ролі дрібнихфірм у стимулюванні несировинного експорту та вдосконаленні підтримки їх діяльності. Варто проаналізувати досвід інших країн у розвиткуекспортної діяльності МСП.У Великобританії діє “Програма підтримки експорту”, на підставі якої малі фірми можуть скористатися банківський короткостроковимфінансуванням. У Чехії Банк гарантій і розвитку здійснює кредитування малих і середніх підприємств під середньо- і довгостроковіінвестиційні проекти. Рівень гарантій сягає 70 % від обсягу кредиту. Однією з основних програм фінансової підтримки експорту в Чехії єпрограма Міністерства промисловості і торгівлі “Кредит”, що скерована на малі підприємства (до 50 працівників). У Польщі створена Польськафундація з підтримки та розвитку МСП, до функцій якої належать: сприяння виходу дрібних фірм на міжнародну арену, створенняінфраструктурних можливостей для тренінгової, консалтингової та організаційної діяльності, організація міжнародних конференцій семінарівтощо [3, с. 62]. Для забезпечення ефективного функціонування МСП в експортному секторі необхідно створити державний координаційнийцентр, що повинен: 1) акумулювати інформацію про стан дрібного експортного сектору, 2) вивчати іноземне законодавство і на цій основі 3)формувати основні засади державної політики для розвитку МСП.Основним показником ефективності роботи спеціалізованих агентств є обсяги експорту та залучених ПІІ. Наприклад, агентство зі сприянняінвестиціям у Чеській Республіці (англ. CzechInvest) у перший рік роботи залучило відносно невеликі суми (до 100 млн. дол. США або 8 %загальних ПІІ) [11], але з часом його результативність підвищилась. У 2000–2001 рр. “ЧехІнвест” був посередником для 36 % загальногоприпливу ПІІ у країну (обсяги ПІІ зросли більше, ніж у 5 разів). Створення відповідних торговельних місій є доцільним лише тоді, колирозширюється коло експортерів [5, с. 191]. У 2004 р. перед відділенням торгівлі та інвестицій Великобританії (англ. UK Trade & Investment)ставились такі завдання: створення 500 нових експортерів до кінця року; за два роки щонайменше на 15 % підвищення ефективності їхдіяльності; допомога 18 тис. існуючих експортерів [12].Ефективність спеціалізованого агентства залежить від середовища країни, у якій воно працює, та діяльності, яку виконує агентство.Емпіричні дослідження [6] вказують, що ефективнішими є агентства, що більше ресурсів витрачають на політичну пропаганду. Також вагомезначення мають механізми систематичного звітування перед найвищими органами влади (президент або прем’єр-міністр) або перед приватнимсектором. Такі інституційні зв’язки є вкрай необхідними тому, що вони посилюють довіру до агентств бізнесу та уряду.Важливою фінансовою підтримкою вітчизняного несировинного експорту можуть служити іноземні інвестори, які мають досвід робити насвітовому ринку і можуть забезпечити ефективну реалізацію продукції (табл. 1).Таблиця 1Основні функції агентства зі сприяння інвестиціямФункція Завдання ЗаходиСтворення іміджуВиявленняінвестицій/націлювання наінвестиціїНадання інвестиційнихпослугПередінвестиційніпослугиПісляінвестиційніпослуги або післяопераційнийдоглядПолітична пропагандаДжерело: розроблено за даними [15]Створити уявлення про країну, якпро привабливе місце дляміжнародного інвестуванняЗнайти потенційні інвестиційніпроекти; скеровуватиь інвестиції уконкретні сектори, сфери розвиткуабо компанії.Сприяти входженню іноземногоінвестора у економіку; допомога уаналізі інвестиційних рішеньДопомогти іноземному інвестору упідтримці доброго стану йогобізнесу, що сприяє рішеннюмайбутнього реінвестуванняПокращити інвестиційний клімат,встановивши ефективний зворотнійзв’язок між іноземним інвестором іурядом- • реклама- • заходи зі зв’язків з громадськістю- • кампанії у ЗМІ за кордоном- • форуми інвесторів- • підтримка стосунків із журналістами та бізнеспартнерами- • розробка веб-сторінки агентства- • визначення потенційних інвесторів- • зведення партнерів- • пряма поштова реклама, телефонні кампанії- • семінари для цільових інвесторів- • надання інформації- • комплексні послуги з реєстрації/отриманнядозволів- • аналіз секторів- • різноманітна допомога у придбанні місць,постачальників тощо- • юридична та інша консультаційна підтримкапоточних іноземних інвестиційних- • робота з бюрократією тощо- • опитування приватного сектору- • участь у робочих групах- • політичні та законодавчі пропозиції до влади- • лобіюванняГоловні функції спеціалізованого агентства наступні: створення іміджу, виявлення інвестицій, скерування, надання інвестиційних послуг,політична пропаганда [15]. Однією з найважливіших місій спеціалізованого агентства є створення у громаді інвестора позитивногоміжнародного іміджу для країни або конкретної області, особливо це важливо на початкових етапах. Така діяльність передбачає різні видиреклами у фінансових та галузевих або конкретних секторних міжнародних ЗМІ, створення позитивних новин про прогрес у реформах та інших338

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010позитивних змінах, що мають місце у країні. Сюди також входять інші заходи зі сфери зв’язків з громадськістю, такі як участь у інвестиційнихвиставках та ярмарках, конференціях і організація семінарів. Створення іміджу є зокрема важливим для країни з поганим інвестиційнимкліматом та низьким рівнем ПІІ для того, щоб викликати інвестиційний інтерес. Проведення загальних інвестиційних місій у країну є такожчастиною заходів зі знаходження інвестицій. Практично усі існуючі агентства надають послуги на доінвестиційному етапі прийняття рішень.Сюди входить надання зацікавленим інвесторам інформації про країну, її макроекономічне становище, основні галузі, законодавство іпроцедури, які вимагаються від інвесторів, стимули до інвестування, витрати на ведення бізнесу та іншу інформацію, яка може сприятирішенню інвестора. Післяінвестиційні послуги включають допомогу іноземним інвесторам у подоланні проблем, поради та консультації усправах з бюрократичним апаратом.Скерування іноземного капіталу в конкретні сектори країни забезпечує диверсифікацію економічної діяльності. Часто агентства зі сприянняінвестиціям у країнах з перехідною економікою в Центральній та Східній Європі скеровують інвестиції у ті сектори, що не є сильною стороноюїх економіки. Зазвичай, це високотехнологічні сектори такі, як: інжиніринг, інформаційні технології тощо. У багатьох країнах урядизабезпечують спеціальні стимули до інвестування у такі пріоритетні сектори або сфери розвитку, які часто використовуються для знаходженняінвестицій.Через щоденні контакти із представниками приватного сектору, спеціалізоване агентство можна вважати містком між приватним сектором іурядом. Будучи або частиною уряду, або маючи тісні зв’язки з владою, агентство має здатність пропагувати зміни в інвестиційній політиці івідіграє ключову роль у підготовці нового інвестиційного законодавства і нормативної бази. У дослідженні Консультативної служби зіноземних інвестицій (FIAS) (“Ефективність агентств зі сприяння у залученні прямих іноземних інвестицій”) було зроблено висновок, щополітична пропаганда є найбільш ефективною діяльністю для залучення ПІІ [16].В Україні є декілька державних організації, як на національному, так і на регіональному рівні, які відповідають за стимулювання експортута залучення ПІІ. Зокрема, у функції Організації сприяння і підтримки інвестицій (англ. InvestUkraine) входить: надання інформації проінвестиційні можливості, потенційних інвестиційних партнерів; зв’язки з урядовими агентствами, посадовцями, регіональними і місцевимигромадськими лідерами; надання допомоги у реєстрації бізнесу [15]. Тим не менш, відсутність координації та чіткого визначення функцій,відсутність єдиної бази даних про інвестиційні проекти перешкоджають ефективній роботі таких організацій.Підсумовуючи зроблений аналіз, посилення економічної дипломатії повинно відбуватися в напрямі перспективних зовнішніх ринків, щоздатні стимулювати структурні зрушення в українському експорті. Окрім створення сприятливих внутрішніх умов для збільшення несировинногоекспорту, необхідною є комплексна підтримка експортерів, яка повинна включати: а) аналіз політико-економічного середовища,нормативно-правової бази промислових країн; б) консультативні послуги; в) кредитування та страхування експортних операцій; г)маркетингову, фінансову підтримку; д) покращення іміджу країни для більш успішного просування товарів на світовий ринок тощо.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Геєць В.М. Інноваційні перспективи України / В.М. Геєць, В.П. Семиноженко В.П. – Харків: Константа, 2006. – 272 с.2. Стидяченко В.Г. Впровадження фінансових інструментів розвитку експорту в Україні із врахуванням досвіду діяльності КорпораціїСтрахування Експортного Кредитування Польщі [Електронний ресурс] / В.Г. Стидяченко // Зовнішньоекономічний кур’єр, 2002. – №1. – Режимдоступу до журн.: www.tpp.lviv.net/zek/Numbers/1_2002/Sydiachenko.htm.3. Інститути та інструменти розвитку територій. На шляху до європейських принципів / [за ред. С. Максименка]. – Київ, Центр Ін–ту Схід–Захід, 2001 – 244 с.4. Євдокимова Ю. Мале та середнє підприємництво в експортоорієнтованій стратегії розвитку України / Ю. Євдокимова // Міжнароднаекономічна політика. – 2007. – № 4. – С. 48–68.5. Alexander C. Governments, Exports, and Growth: Responding to the Challenges and Opportunities of Globalization / C. Alexander, K. Warwick //World Economy, 2007. – Vol. 30, № 1. – Р. 177–194.6. Morisset J. Does a Country Need A Promotion Agency to Attract Foreign Direct Investment? / J. Morisset // World Bank Policy Research, WorkingPaper. – 2003.7. Radzimińska T. Jak Wyleczyć Polski Handel Zagraniczny / T. Radzimińska // Nowe Życie Gospodarcze, 1999. – 15.08.99. – S. 14–16.8. Rose A.K. The Foreign Service and Foreign Trade: Embassies as Export Promotion / A.K. Rose // World Economy, 2007. – Vol.30, №1. – Р. 22–38.9. Hibbert P. Evaluating Government Export Promotion – Some Conceptual and Empirical Approaches / P. Hibbert // The International Trade Journal.–1998. – Vol. XII, № 4. – P. 24–41.10. http://eu-directory.ea-ua.info.11. www.weforum.org / Global Competitiveness Report (GCR).12. www.fco.ogv.uk.13. www.me.gov.ua / Міністерство Економіки України.14. www.doingbusiness.org Doing Business in Ukraine.15. http://www.in.gov.ua.16. www.waipa.org / Statute of the World Association of Investment Promotion Agencies.РЕЗЮМЕНа примере мирового опыта проанализированы роль экономической дипломатии для поддержки отечественных экспортеров и развитиянесырьевых экспортоориентированных отраслей экономики Украины. Подчеркнута важность активизации деятельности торговых миссий,информационно-консультативного снабжения, кредитирования и страхования рисков в странах – перспективных партнерах.SUMMARYThe measures of economic diplomacy aimed to support national exporters and the development manufactured export-oriented branches of Ukrainianeconomy were analyzed considering the world experience. The importance of the activity of trade missions, information and consulting support, providingthe loans and risks insurance in the potential trade partner countries.РЕЗЮМЕНа прикладі світового досвіду проаналізовано заходи економічної дипломатії для підтримки вітчизняних експортерів та розвитку несировиннихекспортоорієнтованих галузей економіки України. Наголошено на важливості активізації діяльності торговельних місій, інформаційноконсультаційногозабезпечення, кредитування та страхування ризиків у країнах – перспективних партнерах.339

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010МЕХАНІЗМ ПЕРЕРОЗПОДІЛУ КАПІТАЛУ У СВІТІ В ПЕРІОД ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИЗагоруйко В.В., здобувач кафедри «Міжнародна економіка» Донецького національного університету, заступник начальника ДПІ вПролетарському районі м. Донецька ⋅Медведкіна Є.О., к.е.н., доцент, Донецький національний унівесритетАктуальність дослідження та постановка проблеми. Протягом двох сторіч фінансові кризи супроводжують ринковий розвиток тазайняли важливе місце в циклічному економічному розвитку. Сучасна фінансова криза є найглибшою за останні сімдесят років, і має найбільшінаслідки для всього світового господарства. Вона являє собою результат надвиробництва фінансового капіталу, яке знайшло своє відображенняу пріоритетному розвитку нових фінансових інструментів і ринків, доступності кредитів, зростаючій ліквідності фінансових активів.Капітали провідних фінансових установ перевищують розміри валового продукту багатьох країн. Їх перерозподіл здатний якприскорити розвиток, так і підірвати фінансову стабільність окремих країн і світового господарства в цілому. Кругообіг і оборот фінансовогокапіталу наочно демонструє швидкий перенос ризиків і проблем з однієї країни в іншу, підрив стабільності, порушення світової ліквідності йрозширення кризової бази.Метою дослідження є формування механізму перерозподілу фінансового капіталу у світі в період глобальної економічної кризи.Ступінь вивченості проблеми дослідження. Питання впливу глобалізації на розвиток світової економіки в період фінансових кризовихявищ розглдали такі вітчизняні і закордонні економісти, як: М.Коулі, Т.Сендлер, Ф. Найт, Б. Бернанкі, Е.Я.Брегель, Н.Д.Кондратьєв,Л.Н.Красавіна, З.О.Луцишин, Ю.В.Макогон, Д. Лук’яненко, В. Новицький та ін.Процес глобалізації й викликана нею нестабільність національної й світової економіки породжують деформацію економічних криз. Ценайбільш яскраво виражається в тім, що домінуючим елементом економічного циклу стають фінансові кризи з ефектом негативного поширенняна національну й світову економіку.Науковий інтерес до даної проблеми зростає у зв'язку з тим, що умови глобалізації створюють сприятливий ґрунт для фінансових криз.На сьогодні вже 62 країни світу мають доступ на міжнародні фінансові ринки. З огляду на те, що в найближчому майбутньому кількістьзазначених країн буде зростати, а також зростатиме й мобільність фінансового капіталу, можна зробити висновок, що умови глобалізаціїпідсилюють імовірність руйнівного характеру фінансових криз, поширюючись на багато країн світу [1, с. 17].Таким чином, необхідно виділити основні зміни, чинником яких стала фінансова глобалізація і які можуть значно впливати на процеспоширення кризи.1. Істотно збільшились світові потоки капіталу. Зростання трансграничних потоків капіталу є одним з факторів збільшення глибини йліквідності як національних, так і світового фінансових ринків.2. Поступово відбувається процес зняття формальних міжкраїнних обмежень для руху капіталу.3. Змінюється модель побудови фінансової системи як на національному рівні, так і у світовому масштабі. Починає переважати система,заснована на фінансових ринках, а не на комерційних банках. У свою чергу, це призводить до того, що змінюються характер ризиків уфінансовій системі й можливості їх регулювання мірами грошово-кредитної політики. Інструменти грошово-кредитної політики орієнтованінасамперед на регулювання ліквідності банківської системи, теоретично можуть використатися й для регулювання динаміки фінансовихринків, але для цього необхідно, щоб працювали відповідні трансмісійні механізми (наприклад, у частині впливу змін у процентній ставціцентрального банку на курс акцій).4. Національні економіки більшою мірою відчувають вплив фінансових криз, імпульси для виникнення яких приходять ззовні.Фінансові кризи мали місце й до періоду фінансової глобалізації, але в нових умовах їх дія підсилюється за рахунок:1) зростаючого впливу з боку відтоку капіталу із країни;2) наявності "ефекту зараження" [2, с.7].Однією зі специфічних рис сучасних фінансових криз є їх одночасне виникнення в декількох країнах і швидке поширення по регіонам.Деякі економісти, цю обставину характеризують як міжкраїнне "інфікування" фінансових систем [3, с.95].Особливістю фінансової "епідемії" є можливість її поширення навіть у тому випадку, якщо фінансові ринки країн з економічної точкизору мало між собою пов'язані. Це стосується, у першу чергу, країн з фінансовими ринками, що формуються. Криза в одній країні може статисигналом для спекулятивних атак на валюти країн, де макроекономічні умови подібні із країною походження кризи.Таблиця 1Характеристика процесу фінансової епідемії в умовах глобалізації економіки [5]Наслідки фінансової епідеміїКанали поширеннякризиУповільненняекономічного ростуТиск навалютнийкурсВведення валютногоконтролю й обмеженнядоступу на міжнародніринки капіталуСпекулятивніатаки навалютний курсКрахфондовогоринкуВалютний ринок:(Девальваціявалют; валютнікурси, щоплавають)Фінансовийринок:1.Лібералізація рухукапіталу2. ДиверсифікаціяінвестиційногопортфеляТорговельнівідносини:(Негативне сальдопо поточнихопераціяхплатіжного балансу)Асиметричністьінформації йпсихологічні фактори+ + + ++ + + ++ + ++ + + ++ + +© Загоруйко В.В., Медведкіна Є.О., 2010340

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010У сучасних умовах фінансові кризи стали звичним явищем, але і динаміка ВВП, і всі інші показники говорять про значне погіршенняекономічної ситуації, ніж за минулі рецесії.Як показав аналіз, найбільш сильні рецесії трапляються за часів одного з двох таких явищ:1) рецесія пов’язана з фінансовою кризою;2) відбувається синхронізоване падіння основних економік світу.Сучасна рецесія – це одночасне сполучення цих двох факторів, тому не можна очікувати швидкого виходу з неї і відновлення росту.Початок сучасної п'ятої циклічної хвилі збігся з кардинальними змінами, що відбулися у світовій фінансовій системі. Відмова відБреттон-Вудської валютної системи, перехід до політики плаваючих валютних курсів і закріплення за американським доларом статусу світовоїрезервної валюти призвели до колосального роздування грошової маси й виникнення принципово нового явища у світовій економічній системі,яке отримало назву «пухирчаста економіка».За період з 1973р. по 2006 р. світова грошова пропозиція збільшилася майже в 24 рази, тобто більше, ніж за попередні 100 років. Доларперетворився в засіб накопичення, про що свідчить обсяг валюти на руках у населення, який в 2007 році склав майже 900 млрд. дол. СШАпроти 70 млрд. дол. США в 1970 році. Міжнародні валютні резерви, номіновані у доларах США з 1970 року зросли більш ніж на 2000%.Безконтрольне роздування грошової маси призвело також до виникнення системи міхурів, які охопили практично всі ринки: кредитний,іпотечний, фондовий, сировинний, ринок похідних фінансових інструментів. Ці міхури рано чи пізно неминуче повинні були лопнути, що йтрапилося: спочатку лопнув міхур на ринку Інтернет послуг у США в 2001 році, потім - міхур на ринку іпотечного кредитування в 2007 року,що потягнуло за собою інші ринки. Тому глибина кризи дуже істотна, тому що торкає практично всі сфери економіки.На сьогоднішній день можна констатувати наступні результати. Після вживання безпрецедентних заходів політики й появи першихознак позитивних змін у реальній економіці відбулося істотне скорочення системних ризиків. Росте впевненість в тім, що світова економікапройшла кризовий поріг, і це сприяє поліпшенню ситуації на фінансових ринках.Однак ризик повторного посилення циклу негативного зворотного зв'язку між реальним і фінансовим секторами буде залишатисязначним, доти поки банки продовжують перебувати у стресовому становищі, а населенню й фінансовим організаціям досі необхідноскорочувати частку позикових засобів. У країнах з розвинутою економікою державні інтервенції призвели до стабілізації економічноїактивності, а в ряді країн навіть сприяли поверненню до невеликого позитивного зростання.Міри політики усунули ризик повторення Великої депресії, але фінансові умови залишаються напруженими (рис. 1).500400базові пункти3002001000-10004.01.200004.01.200104.01.200204.01.200304.01.200404.01.200504.01.2006рік04.01.200704.01.200804.01.2009дол. США йєна євроРис. 1. Динаміка зміни світових міжбанківських спредіву 2000-2009 роках (базисні пункти) [6]Ситуація на фондовому ринку також поступово стабілізується. За останній період підвищилися цін на біржові товари, а також вживанняпідтримуючих заходів політики благотворно позначаються на економіці багатьох країн світу.Експансіоністська грошово-кредитна політика відіграє найважливішу роль, але вона не зможе запобігти скороченню кредиту. Бюджетнапідтримка буде зменшуватися. Втім зменшення її обсягів повинно проходити поступово і повільно, тому що економіки світу все щезалишаються дуже вразливими і не виключена можливість повторного спаду (рис. 2).2502500200200015015001001000500-50США (права шкала)Зона євро (ліва шкала)5000-500Рис. 2. Кредитування приватних нефінансових секторів світової економіки (квартальні зміни; у млрд. одиниць національної валюти) [6]В багатьох країнах, що розвиваються спостерігається також значне зростання державного боргу (рис. 3).341

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Головні ризики сьогодення в основному пов'язані з можливістю погіршення ситуації: передчасна відмова від державної підтримки черезвраження, що відновлення економіки відбувається без сторонньої допомоги; нова фінансова катастрофа, геополітичні проблеми, різкезростання цін на нафту, низька здатність економіки впоратися з новими шоками; втрата довіри до податково-бюджетної політики або сумнівщодо збереження незалежності центральних банків.120100зміни, %806040200197019731976197919821985198819911994199720002003200620092012рікРозвинуті країни Країни, що розвиваються СвітРис. 3. Динаміка державного боргу розвинутих країн та країн, що розвиваютьсяу 1970-200- рр.. та прогноз до 2014 р. (у відсотках до ВВП) [6]На сьогоднішній день пошук шляхів виходу з глобальної фінансової кризи став проблемою всього світового співтовариства.Національно орієнтовані антикризові програми доповнюються спробами міжнародного регулювання. Вони спрямовані на зміну світовогофінансового механізму та оптимізацію міжнародних економічних відносин.Однією з необхідних умов ефективності антикризової політики є максимальна збалансованість всіх її напрямків: важливо домогтися,щоб вони не входили у взаємне протиріччя, а підтримували один одного.Теперішня світова криза показала недоліки сформованих інститутів як на мікрорівні, так і в макроекономічному аспекті, виявиланездатність країн самотужки подолати наслідки рецесії, тому пріоритетним завданням є розробка глобальної стратегії виходу зі світовоїфінансової кризи.Висновки. Найбільш пріоритетними завданнями політики залишаються оздоровлення фінансового сектора й продовженняпідтримуючих мір макроекономічної політики, поки економічний підйом не буде поставлений на міцну основу, хоча директивні органи повиннітакож почати підготовку до наступного скорочення винятково високих рівнів державного втручання. Передчасне усунення стимулупредставляється більше ризикованим кроком у найближчий період, але дуже важливо розробити середньострокову макроекономічну стратегіюна період після кризи, щоб підтримувати впевненість у платоспроможності бюджету й забезпечувати стабільність цін і фінансових потоків.Завдання полягає в тім, щоб уникати крайностей: передчасного припинення державних інтервенцій, що поставило б під загрозу досягнутірезультати в забезпеченні фінансової стабільності й підйому, або занадто тривалого продовження цих мір, що пов’язано із ризикомперекручування економічних стимулів і збитку для державних балансів.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Бекарев. А.А. Финансовая эпидемия: основные причины современного кризиса кроются в самой структуре мировой экономики /А.А. Бекарев // Эко. -2009. - № 1. – С. 14 – 19.2. Головин М. Влияние финансовой глобализации на денежно-кредитную политику: теоретические аспекты и реакція на финансовыекризисы / М. Головин // Фінанси України. – 2009. - №7. – с. 3-19.3. Иноземцев, В. Кризис: природа и перспективы / В. Иноземцев // Свободная мысль. – 2009. - № 7. –С. 95 – 108.4. Глобализация и экономическое развитие: национальный аспект / [Ю. В. Макогон, В. В. Дергачева, Е. А. Пашко, П. А. Фильянов] -Донецк : ДонНУ, 2006. - 260 с.5. Сухоруков, А. I. Фiнансова безпека держави : навч. посiб. для студ. вищ. навчал. закладiв / А. I. Сухоруков, О. Д. Ладюк ; Вiдкрит.мiжнар. ун-т розвитку людини "Україна", Рiвненс. iн-т. - К. : Центр учбов. л-ри, 2007. - 192 с.6. Статистична база МВФ

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010політики, науковці і фахівці, які усвідомили, що інтеграція переростає у «мега-тенденцію» світового розвитку, яка визначає і зрештоювизначить майбутнє людської спільноти не зважаючи на дію сил, котрі опираються їй.Мета дослідження. Визначити між цивілізаційні фактори глобальної економічної інтеграції та їх роль у розвитку світової економіки.Виклад основного матеріалу. Термін «цивілізація» у науковий обіг запроваджений з XVII століття. Він вживається для відділення одинвід одного різних ступенів і форм суспільного розвитку. З розвитком людського прогресу в нього почали включати науку, мистецтво, релігію,політичний, громадянський і суспільний розвиток. До визначення суті поняття «цивілізація» долучилися шотландський економіст. філософ іісторик А Фергюссон, росіянин М. Данилевський (1822-1885), німці Ф. Енгельс (1820-1895), О. Шпенглер (1880-1936), Я. Ясперс (1883-1963),австрієць А. Тойнбі (1889-1975), француз Ф. Бродель (1902-1985) та інші.Нині визначення цивілізації досить строкаті. Проте, всі вони більшою або меншою мірою включають фактори, що відображаютьісторичні, ментальні, соціокультурні, технологічні та економічні процеси. В українських дослідників не виникає сумніву щодо розрізненняцивілізацій за просторовою ознакою на два головних: всесвітню або загальнопланетарну і локальну, що розвинулася на певній території. Увітчизняній літературі виділяється перш за все первинне суспільство, яке західна наука називає примітивним. Воно змінюється серверним(рабовласницьким) суспільством, за яким по ієрархії виникає селянсько-суспільне (феодальне).Менше уваги у вітчизняній науковій літературі приділяється так званому азіатському спосібу виробництва з азіатським типомцивілізації, для якого характерна загальнокласова приватна власність, що завжди набирає форму державної. Як зараз з’ясувалося, цей типцивілізації існував не лише в Азії, а й в інших частинах світу, навіть в Європі. Для нашого дослідження важливо виділення сучасної цивілізації,домінантою якої є капіталістичні ринкові відносини. Класифікацію всесвітніх цивілізацій за домінуючими економічними ознаками дав А. С.Філіпенко (табл. 1) [11, 11].Таблиця 1Класифікація всесвітніх цивілізацій за домінуючими економічними ознакамиТип всесвітньої цивілізації Домінуючий вид виробництва Праця та її характер Провідний тип власностіАграрна сільськогосподарське ручна земельнаІндустріальна промислове машинна промисловаПостіндустріальна інформаційне інтелектуальна (духовна) інтелектуальнийПоширеною і широко вживаною у науковому обігу теорією локальних цивілізацій є концепція А. Тойнбі, що найбільш ціліснопредставлена у його фундаментальній праці «Осягнення історії». Для виділення локальних цивілізацій він бере за умову, що останні повиннімати як у просторі, так і у часі більшу протяжність, ніж національні держави, на основі чого отримує понад двадцяти суспільств, щоутворилися. Це – західна, дві православні (російська і візантійська), іранська, арабська, індійська, далекосхідна, антична, сирійська, цивілізаціяІнда, китайська, минойська, шумерська, хетська, вавилонська, антська, мексиканська, юкатанська, майя, єгипетська та інші. У його дослідженівиділені також цивілізації, що зупинилися у своєму розвитку – ескімоську, момадичну, оттоманську і спартанську та п’ять мертвонароджених(далеко західна християнська або ірландська, далекосхідна християнська або несторіанська у Середній Азії, скандинавська і сирійська).Для дослідження сучасних процесів глобалізації важливою є думка А. Тойнбі, що зростання цивілізацій полягає у прогресуючому іакумулюючому внутрішньому самовизначенню і самовираженню, у переході від грубішої до більш тонкої релігії і культури. Для ньогозростання – це неперервний «відступ і повернення» харизматичної богообраної, призначеної вищими силами до влади меншості суспільства,що спроможне знаходити нові успішні відповіді на завжди нові виклики навколишнього середовища. З цих позицій правомірно допустити, що усучасних умовах готовність до таких зрушень має та спільнота, яка є успішною у продукуванні нових знань і лідером у інтеграційнихпроцесах. Нині вона представлена західною цивілізацією, до якої тяжіють інші цивілізації, особливо ті, що межують з нею. Саме так можнарозглядати процеси розширення Європейського Союзу, до складу якого увійшли країни як з католицьким і протестантським населенням, так інароди, що представляють православні та арабські цивілізації. До його складу намагаються увійти і нові країни – носії інших цивілізаційнихтипів – Україна, Молдова, Туреччина, Сербія.Разом з цим, здається такою, що вже не відповідає сучасним реаліям позиція А. Тойнбі відносно малої значущості технічного прогресудля зростання цивілізацій. Глобалізація формує такі виклики, за яких жодна цивілізація не має шансів вижити поза досягненнями у науковійсфері, що стає основою зростання добробуту, вирішення соціальних проблем, захисту навколишнього середовища і за великим рахунком –планетарного захисту. Попри активність релігійних і націоналістичних сил протидії, слабші цивілізацію будуть підпорядковуватися сильнішим,лишатися свого інтелектуального капіталу або інтегруватися в сильніші цивілізації, що пропонують своїм громадянам кращі умови життя.Викладене висуває проблему життєвого циклу цивілізації. Вона дотичне розглядається дослідниками. Як показав А. Тойнбі,щонайменше 16 з 26 цивілізацій тепер «мертві і поховані». З тих десяти, що ще живі, «полінезійська і кочова… конаються, а сім з восьми іншихбільшою чи меншою ступеню – під загрозою знищення або асиміляцією нашою західною цивілізацією [10]». Сам спадок – це не одночаснийакт, а досить довготривала стадія, що складається з надлому, розкладу і загибелі. Між надломом і загибеллю цивілізації проходять століття, аіноді і тисячоліття. Тойнбі наводить приклад з єгипетською цивілізацією, надлом якої стався у XVIстоліття до Р. Х., а загинула вона лише у Vстолітті після Р. Х. Отже, час між надломом і загибеллю охоплює майже 2000 років «скам’янілого існування», «життя в смерті».Загальносвітова тенденція щодо важливості стикових політико-економічних просторів проявляється в останні десятиліття, зокрема, втому, що кризові явища посилилися саме в тих регіонах, що розташовані на межі цивілізацій. Свого роду «гарячі точки» - це Кавказ, Югославія,Пакистан, Індія тощо. Територію України правомірно також відноситься до таких, що розташована на «розломі» цивілізацій. На ній вжевідбуваються певні процеси, які можна оцінювати як «перетягування канатів» між Заходом і Сходом. Це позначається на тому, що майже весьперіод своєї новітньої історії, особливо у пострадянський час, їй доводиться обирати модель з домінуванням ідей вестернізації або азіатчини(«великого простору» за М. Данилевським). Таке геополітичне положення країни гостро ставить на порядок денний необхідність виборувекторів економічного розвитку.Циклічність економічного розвитку в сучасних умовах породжує як хвилі великих піднесень світової економіки, так і значних втрат. Іодні, і другі по різному проявляються в тих чи інших країнах і частинах світу. При цьому найбільшою проблемою є те, що кризи, які виникаютьв рамках циклічного розвитку, носять щоразу переважно глобальний руйнівний характер. Це спонукає світову співдружність до проведенняреформ, які запобігають повторенню такого роду загально планетарного руйнування. Відзначимо, що здійснення змін не може базуватися надосвіді певної великої країни (США, Європи або Японії). Є достатньо підстав сподіватися, що новий економічний порядок в тій або іншій мірівраховуватиме потреби різних націй.Формування нового економічного порядку не може бути реалізоване поза культурним шаром. До того ж, якщо у минулому культурабезпосередньо не впливала на економічний розвиток, то нинішній розвиток все виразніше визначається перевагами у сфері дії культурницькихчинників. Як зазначає Ю.М. Пахомов, «можна припустити, що саме на ґрунті ціннісних взаємодій у другій половині XXI століття відбудетьсярадикальна перебудова світового простору – сходження з арени одних цивілізацій (наприклад, євроатлантичної) і воцаріння інших. При цьому,чітко проглядається ситуація, за якою кордони, що відділяють у масштабах планети успіх від занепаду, вже зараз прокладаються по лініяхрозломів цінностей культури. А це якраз і свідчить про те, що центр тяжіння у сфері глобальної конкурентоспроможності зміщується укультурно-ціннісне русло, тобто в сферу духу, а не матерії [6, 8].»Доля більшості цивілізацій (якщо не усіх) така, що рано чи пізно вони мають загинути або скажемо м’якше – зникнути. Відповідно такеочікує нинішні локальні цивілізації. Глобалізація прискорює ці процеси і жодну з цивілізацій не мине ця доля. Проблема, що потребуєдослідження і вирішення – яка раніше, яка пізніше піде у вічність і наскільки буде пришвидшуватися цей процес. Вона набуває особливогозагострення з огляду на лідерство західної цивілізації, перш за все в економічний і політичній сферах. Як відзначає А Тойнбі, «сучасна західнацивілізація розповсюдила свою економічну систему по всьому світу. За економічною уніфікацією, що базується на західній основі, наступила іполітична уніфікація, що має ту ж саму основу і зайшла так само далеко. Не дивлячись на те, що політична експансія західного світу у наші дні343

344Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010не так очевидна і наступальна, як експансія економічна, проте близько 60-70 держав сучасного світу, включно також існуючі незахідні держави,нині опинилися членами (різною ступеню) єдиної світової системи держав з єдиним міжнародним правом [10]».Зазначимо, що дослідження А.Тойнбі було зроблене в 50-ті роки, коли економічний і політичний поступ західної цивілізації був ненастільки масштабним, як він виглядає в наш час. Разом з тим, А. Тойнбі застерігав, що «такий погляд на сучасний світ належить обмежуватилише економічним і політичними аспектами соціального життя, але жодним чином не розповсюджувати його на культуру, що не тільки глибшаперших двох прошарків, а й фундаментальніше. Тоді як економічна і політична карта світу дійсно майже повністю «вестерналізовані»,культурна карта і понині лишається такою, якою вона була до початку західної економічної і політичної експансії [10]». Проте, глобалізаціяпоширюється і на культурну сферу, в якій локальні (національні) культури поступаються новим культурам, що формуються майже виключно урозвинутих країнах. Ці процеси позначаються терміном «вестерналізація». Хоча вони й викликають гостре протистояння з боку представниківінших цивілізацій, особливо ісламської, їх неможливо зупинити. Розумніше використовувати їх для розвитку, збагачення і оновленнянаціональних культур, перш за все ділових.Сучасні теорії економічної глобалізації класифікують цивілізації за різними культурологічними, політико-економічними та етнічнимиознаками. В аспектах просторово-змістовної архітектури О. Шпенглер виділяє вісім цивілізацій: єгипетську, індійську, вавилонську, китайську,греко-римську, візантійсько-арабську, західноєвропейську та майя. В якості основного критерію такої класифікації О. Шпенглер обраввсесвітню історію в аспектах автономності культур [1].Набувають поширення вивчення західної, конфуціанської, ісламської, індуїстської, латиноамериканської, африканської, православнословянської,японської цивілізації. Табл. 2 свідчить про високу питому вагу західної цивілізації. Щоправда, в перспективі вона зменшиться.Певною мірою така тенденція пов’язана із падіння питомої ваги населення країн західної цивілізації. Одночасно зростає у світовій економіціпитома вага майже всіх інших цивілізацій, особливо конфуціанської, ісламської і індуїстської.Таблиця 2Стан і перспективи сучасних цивілізаційВиди цивілізаційПитома вага у населені світуЧастка у світовому валовому продукті1995 2010 2025 1995 2010 2025Західна 13 11 10 47 46 43Конфуціанська 25 24 23 11 14 17Ісламська 14 18 21 11 12 15Індуїстська 15 16 17 2 1,5 3Латиноамериканська 9 10 9 8 8 9Африканська 9 11 14 1 1 1Православно-словянська 8 7 6 4 4 5Японська 2 1,5 1 8 8 8Джерело: [11, 14]Дані табл. 2 можуть інтерпретуватися таким чином, що розвинуті країни можуть найближчим часом поступитися іншим країнам. «Заразнастала черга послабшати, а в перспективі зійти з арени Сполученим Штатам і найрозвинутішим країнам Західної Європи» [6, 8], - пише Ю.Пахомов. Не зважаючи на помітні успіхи деяких країн, зокрема Китаю, для такого прогнозу не має достатніх підстав.Дійсно, керівництво Китаю протягом десятиліть ставить за мету гонку за лідером (США). Це не є новим у сучасній світовій економіці –таке завдання неодноразово ставилося партійним керівництвом колишнього Радянського Союзу. Максимум, що тоді вдавалося досягнути йому,як і нині китайському – високих темпів кількісного зростання виробництва при упущеннях в якості. У 2004-2005 рр. Китай виробляв 4-5%світового ВВП. Одночасно, за розрахунками фахівців, питома вага країни у світовому споживанні енергоресурсів становила близько 12%,прісної води – 15%, алюмінію – 25%, сталі – 28%, цементу – 50%. Це означає, що Китай безпосередньо або непрямо сприяв ускладненнюспоживання багатьох ресурсів, а разом з ними екологічних і економічних проблем світу [3, 7].Отже, навряд чи правомірно вбачати у глобалізційних процесах зміну лідерів цивілізаційних процесів. Євроатлантична цивілізаціяпродовжує підтверджувати свою життєздатність. В її середовищі народжують всі основні науково-технічні інновації. Так, у США питома вагависокотехнологічної продукції високими темпами. На цю країну припадає більше третини світового обсягу високотехнологічних послуг [4, 33].Успіхи в останні десятиліття відсталих країн можуть бути пояснені на основі концепції так званого «асоційовано-залежного» розвитку,що була запропонована ще в 1969 році Ф.Е Кардозо і Е Фалетто. Вона не виключає швидкого промислового розвитку периферійної країни призбережені її залежності від країн центру світової системи. Така залежність має подвійну природу – як експансію країн центру, так і відповідь навиклики власних соціальних суб’єктів всередині периферійного суспільства. До того ж концепція Кардозо-Фалетто робить наголос напереплетення і взаємодію різних факторів один з другим, зокрема і культурно-ідеологічних.Дослідження, здійсненні з урахуванням різноманітності і багатоваріантності залежного розвитку, свідчать про те, що розвиток країнтретього світу є залежним від центру. Менше з тим, на прикладі східно-азіатських нових індустріальних країн та латиноамериканських країндоведено, що без такої залежності він не міг би бути успішним. При цьому значну роль відіграв добре відомий «ефект демонстрації» досягненьсуспільства масового споживання в країнах Заходу та Японії [12 5].Отже, весь нинішній розвиток світової економіки свідчить про те, що світ рухається в бік євроатлантичної цивілізації. Успішнеосвоєння його культури – запорука результативної гонки за лідерами. Інші цивілізації «винні» за відставання, що має місце у країнах периферіїі можуть покутувати свою провину перед своїми націями якомога швидшим збагаченням власного культурного надбання євроатлантичнимицінностями. Зрозуміло, таке твердження не означає цілковитого перекреслення якостей інших цивілізацій. Йдеться про їхню трансформацію доновітніх цінностей, що сприяють сталому економічному розвитку.Разом з тим, у середині євроатлантичної цивілізації (іноді вона позначається також терміном «англосаксонська цивілізація»)виділяються дві організаційні моделі – англосаксонська (англоамериканська) і континентальна. Світова економічна криза показала, що з цихдвох моделей вразливішою виявилася англосаксонська, що найбільшою мірою використовується у США. Як вважає міністр фінансівНімеччини П. Штайнбрюк, «ми спостерігаємо крах англосаксонської моделі бізнесу». Її головні особливості полягають у пріоритетностіфондового ринку в системі ринкових відносин. За оцінкою Ю. Пахомова, «схема функціонування міжнародного фондового ринку, щоформується за англосаксонською моделлю, являє собою, по суті, піраміду» [7].Попри необхідність великих фінансових вливань, що потребує світова економіка для виходу з кризи, і бурхливі емоції, які викликає цейпроцес у політиків різного спрямування, видається неправомірним повне нехтування англосаксонською системою. Спекулятивний ажіотаж ібескінцеве мультиплікаційне кредитування – це не є суто американські риси економіки та англосаксонської моделі ринкової цивілізації. Вонирозвинулися на фоні прискореного зростання міжнародної економіки та невідповідності йому світового економічного порядку. Останній,можливо, з меншими перебоями функціонував, якби на риках світу не з’явилися нові гравці (країни СНД, Балтії та Балкан) і не активізувалисявеликі держави, особливо Китай та Індія.Як вже зазначалося, у XXI століття людство увійшло розділеним на цивілізації і культури. Попри традиційне уявлення, що наекономічний розвиток і добробут вони не впливають, нині стало очевидним, що це не так. Економічна життєдіяльність людства і культура непросто пов’язані між собою. Цей зв'язок вирішальним чином визначає найважливіші асиметрії світової економіки, і перш за все багатство ібідність. Глобалізація економічної інтеграції стала неповоротним процесом, а разом з цим вона змінює і навіть ламає історично усталенікультурні традиції і стереотипи соціальної поведінки. Тому є достатньо підстав розглядати нинішню кризу не стільки як фінансову чи ширше– економічну, а головним чином як соціокультурну, тобто цивілізаційну.Логічно постає звідси висновок, що звичні пояснення сьогоденних проблем економічних негараздів розбалансованістю економіки,перевиробництвом, фінансовими «бульбашками», не можуть бути сприйняті як такі, що цілком розкривають її причини і можуть бути взяті за

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010основу дій. Певно, можна погодитися з І. Н Сиземською , яка стверджує, що причину кризи «треба шукати не стільки у збоях фінансовоїсистеми, скільки в «нестиковках» існуючих способів зв’язку економічного господарства із соціокультурною життєдіяльністю суспільства(вирослою роллю і значимістю науки, освіти, змінами, що сталися в системі споживання, мотиваційних орієнтацій людини праці), які викликаніпереходом людства до іншого типу цивілізаційного розвитку. І неважливо, як його називати – посткапіталістичний, постіндустріальний, постекономічний, важливо, що його суттєві виміри співвідносяться з інакшими параметрами людського буття, з новими підвалинами виробничоїпрактики (знання, інформація, людський капітал), з новими життєвими сенсами (творчість, самовираження, свобода, відповідальність), зновими формами спілкування (ЗМІ, Інтернет, міжнародна кооперація) [9]».Якщо погодитися, що розвиток світової економіки в кінці XX – початку XXI століття потребує істотних змін міжнародногоекономічного порядку, то постає відвічне питання «що робити?». При пошуку відповіді на нього треба виходити з того, що у нових процесах,особливо кризових відбивається системне явище – цивілізаційно-культурна криза. Відповідно, світові гравці мають здійснювати реформиміжнародного масштабу, виходячи з того, що оновленню підлягають міжнародні економічні відносини (перш за все товарно-грошові), якіформувалися людством протягом усієї усвідомленої історії.Планетарне і міжцивілізаційне переплетення кризових явищ спонукало розвинуті країни змінити звичну формулу їх колегіальногорозв’язання. Спочатку держави сімки G-7 розширили своє коло до G-8, запросивши на свої зустрічі Росію, а в кінці 2008 року вони перейшлидо формату G-20. Сьогодні «двадцятку» складають Австралія, Аргентина, Бразилія, Велика Британія, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай,Мексика, Республіка Корея, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, ФРН, ПАРА, Японія і Європейський Союз. З урахуваннямкраїн ЄС, що окремо не представлені в двадцятці, це 42 країни.Є достатньо підстав стверджувати, що світовий економічний порядок в нинішніх умовах вимагає вироблення нових форм розвиткуекономічних відносин на стику цивілізацій. Прем’єр-міністр Великої Британії Гордон Браун так сформулював нинішні умови знаходженняоптимальних економічних рішень: «Світові проблеми неможливо вирішувати в рамках Великої вісімки. Треба розширювати діалог,підключаючи східноєвропейські та африканські країни. Необхідно оновлювати глобальні фінансові інститути» [8].Було би великою помилкою при формуванні нового економічного порядку виходити із посилки витиснення США із лідерськогоп’єдесталу або з поховань євроатлантичної цивілізації. Для оцінки нинішньої ситуації недоречно проводити аналогію із Стародавнім Римом,який розложився, послабшав і занапастився на вершині слави. Рим тримався на військовій силі – її легко втратити. США тримається на силідолара та акумуляції світових фінансів. Падіння останніх понижує вартість всіх світових активів і пасивів. Іншими словами, криза не змінюєбалансу економічних сил. До того ж саме країни, що представляють євроатлантичну цивілізацію, виявилися спроможними знайти резерви длявиходу з кризи не тільки своїм економікам, а й економікам країн інших цивілізацій.Сподівання на крах євроатлантичної цивілізації не тільки є хибними, а й шкідливими. Якби таке сталося, наслідки могли бутинепоправимими. Людство очікував би хаос, якого ще не бувало, адже більшої економічної життєстійкості ще не виявляла жодна цивілізація.Показовою є світова економічна криза 30-х років минулого століття, що найболючіше вразила США, і вихід із неї американців завдяки політиці«нового курсу». Безперечно, оздоровлення економіки США сприяло вирішальним чином завершенню світової економічної кризи тих часів.Отже, неможливо зруйнувати євроатлантичну цивілізацію, не відкинувши світ у часи Римської імперії, а, можливо, і в пізніші. Їїдосягнення треба якомога ширше взяти на озброєння, удосконалюючи слабкі елементи. Людський розвиток у майбутньому йтиме не нарозвалинах євроатлантичної цивілізації, а завдяки її подальшому прогресу.У науковій літературі не виключаються і такі варіанти, за якими ставиться завдання створення у історично короткі терміни принциповонових цивілізацій. Так, Ю.В. Громико у доповіді для конференції у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі «Діалог культур і цивілізацій: міст міжправами людини і моральними цінностями» 13-14 березня 2007 року висунув так звану ідею «Стратегічної Цивілізаційної ініціативи», що маєза мету творчо розвинути «ідентичність російської цивілізації». Спираючись на промову В.Путіна в Мюнхені, він пропонує зробити протягом15-30 років цивілізаційний прорив до нового «техно-промислового» і «соціо-культурного» укладу в Євразії на основі співорганізаціїорієнтованої на практику науки, інноваційної промисловості і освіти, що розвивається на фундаментальній основі.Архітектура нового цивілізаційного укладу вимальовується ним по території Росії. Передумовою її створення є проголошені В. Путінимгасла щодо переходу країни до проектного типу управління і незалежного позиціонування Росії як цивілізації, що, проте, може або й маєрозповсюджуватися поза межі країни.. Вона зводиться до покриття життєво важливими інфраструктурами певних територій заселення іосвоєння, а також до план-мапи 100 принципово нових кластерів розвитку. В якості результату проголошується зростання життя людини до 150років на основі відкриттів біофотоніки, освоєння джерел енергії в наслідок оволодіння принципом резонансної накачки ядра у ядернійенергетиці, колонізація Марса, створення нових систем транспорту, різке збільшення зв’язності між віддаленими на тисячі кілометрів точками ібагато іншого [2].Не важко зрозуміти, що насправді за цією концепцією більше амбіційності, ніж спроби створити і розповсюдити нову російськуцивілізацію. Утопічність її полягає в тому, що вона декларує абсолютно прийнятну для любої цивілізації істину необхідності використаннянайсучасніших досягнень науки. Правда, абсолютна більшість з них не належить Росії або в них вона не є лідером. За таких умов щонайменшенеможливо побудувати нову цивілізацію як суто російську монополію, яка розростеться цілим світом. Якщо ж припустити, що дійсно людствоматиме в оглядовій перспективі зазначені наукові досягнення, то реальніше вони постануть як складова цивілізацій, до яких належать країни –лідери НТП і впливатимуть на їхні цивілізації в напрямку трансформації та інтеграції у ті, що дають вищі життєві умови.Дослідники і практики, які аналізують сучасну фінансову кризу, посилено пошукують відповідь на питання «хто винуватий?». Нажаль,на нього не має простої відповіді, як то іноді здається чи хотілося б. Задля ілюстрації розходжень у відповідях на поставлене питання,наведемо деякі відповіді. З точки зору колишнього віце-президента Федерального резервного банку США, відповідальність за кризу вамериканській економічній системі треба покласти на конгрес країни та дві останні президентські адміністрації (демократичну іреспубліканську). Він звинувачує їх у впровадженні неоліберальної політики дерегуляції та глобальної гегемонії. Лауреат Нобелевської премії зекономіки Д. Стігліц серед причин кризи виділяє корпоративну корупцію, що досягла небувалих масштабів і систему бонусів для банкірів, якастимулює їх до проведення надмірно ризикових операцій. Голова Федеральної резервної системи США у 1980-х роках П. Волкер закидає докірінвесторам, які занадто часто покладалися на математичні моделі управління ризиками, що, як засвідчили теперішні потрясіння, виявилисяабсолютно ненадійними в умовах реальної економіки [5].Не залежно від результатів пошуку «винуватців» та причин кризи, нині в основному зрозуміло, у якому напрямку треба рухатися дляповернення світової економіки на рейки стабільного і сталого розвитку. Якщо системно сформулювати таке завдання, то воно полягає, поперше, у наданні існуючим фінансовим інститутам додаткових можливостей для гідної відповіді на виклики економіки XXI століття; по друге,у створенні нових наддержавних організацій, спроможних діяти у сферах, що виходять за рамки компетенції існуючих, задля забезпеченнянадійності світових фінансів; по третє, у значному посиленні ролі і відповідальності держав в управлінні національними економіками. Вониповинні бути зорієнтовані на проблеми економічної та енергетичної безпеки, попередження екологічних катастроф, подолання бідності,регулювання міграції і т. і.У змаганні цивілізацій дуже суттєвим є те, що євроатлантична цивілізація не тільки накопичила великий інтелектуальний капіталринкового походження, а й продовжує його прискорено продукувати. Порівняння його з ринком країн СНД свідчить про значні відставанняостаннього по багатьох параметрах. Це твердження значною мірою торкається фінансового ринку, форм і методів діяльності на ньому.Населення і представники бізнесу пострадянських країн не виявляють великої активності на ринку цінних паперів, слабо затребувані програмистрахування життя, практично не використовуються послуги складання особистого фінансового плану та незалежних фінансових радників,послуги з надання доступу на біржі через системи інтер-трейдінгу і т. і.Лідерство євроатлантичної цивілізації проявляється у тому, що побудова нової посткризової фінансової системи, що гарантуватиместабільність і стійкість розвитку світової економіки, жодним чином не усуває діючу. Вона потребує нових форм і інституцій, що стануть свогороду добудовою до існуючих. Нова фінансова архітектура не зможе функціонувати поза міжнародними організаціями, що були створені більше345

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010як пів століття тому (МВФ, Всесвітній банк тощо). Тут можна провести аналогію із забудовою міст, що мають старовину історію, розбудоваяких потребує одночасно як збереження пам’яток культури так і органічного втілення нових архітектурних і будівельних ідей.У зв’язку з відзначеним, треба зауважити, що незважаючи на необхідність у великих фінансових вливаннях, які потребує світоваекономіка для виходу з кризи, і бурхливі емоції, які викликає цей процес у політиків різного спрямування, не має підстав для нехтуванняанглосаксонською системою. Спекулятивний ажіотаж, корпоративна корупція, нескінчене мультиплікаційне кредитування, інші вади ринковоїекономіки – це не є суто американські риси економіки та англосаксонської моделі ринкової цивілізації. Вони розвинулися на фоні прискореногозростання міжнародної економіки та невідповідності йому світового економічного порядку. Останній, можливо, з меншими перебоямифункціонував, якби на риках світу не з’явилися нові гравці (країни СНД, Балтії та Балкан) і не активізувалися великі держави, особливо Китайта Індія.В Україні також не перестають дебатуватися питання орієнтації на євроатлантичну і євразійську (російську) моделі розвитку. Якщорозглядати лише культурний прошарок, що характеризує економічні відносини, то відповідь тут для України очевидна: перевагу необхіднонадавати євроатлантичній моделі ринкової організації економіки. При цьому треба розглядати всі її елементи, тому що без якого-небудь одногосистема втратить завершеність. У ринковому механізмі України лишаються «вузькими місцями» фондовий ринок, інтеграція до світовоїбанківської системи, управління валютним курсом, втечею капіталу, дефіцитом платіжного балансу, усуненням надмірної зав’язанності нанизькотехнологічному експорті, слабої диверсифікації, застарілості основних фондів тощо. Конструювання сучасного ринкового механізмуУкраїни потребує створення відповідних підсистем, що спроможні забезпечити надійне функціонування таких елементів.Сучасна економіка інтерпретується в якості економіки знань або інноваційної економіки. Це означає, що лідерство у глобальнійконкуренції визначається науково-технічним прогресом, створенням інноваційних продуктів. Симптоматично, що науково-технічні ресурсисвітової економіки зосереджені переважно у невеликій групі великих і розвинутих країн – США, провідних країнах Західної Європи та Японії.Інші країни вимушені зосереджуватися на окремих, найважливіших і «підйомних» для них напрямках НТП. Формування економічного розрізунової цивілізації поза сумнівом буде відбуватися на основі інтеграції інших країн у науковий і освітній простір розвинутих країн. Невиключено, мало того, доведеться країнам так званої периферії запозичувати певні культурні надбання країн центу, що представлені переважноєвроатлантичною цивілізацією.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Алексеєнко І. Світові цивілізації в історичній динаміці / Ірина Алексеєнко. – Український центр політичного менеджменту. –[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=26&c=3702. Громыко Ю.В. Центральный пункт диалога цивилизаций: жизнестратегия против стратегии смерти // Альманах «Восток», июнь 2007, № 1(42) // http://www.situation.ru/app/j_art_1174.htm3. Достижения и проблемы китайской экономики // Экономика и управление в зарубежных странах.(по материалам зарубежной печати).Ежемесячный информационный бюллетень, №1. М.: ВИНИТИ, 2008, с. 3-134. Инновационная экономика в развитых странах // Экономика и управление в зарубежных странах.(по материалам зарубежной печати).Ежемесячный информационный бюллетень, №5. М.: ВИНИТИ, 2008, с. 32-405. Национальная стратегия в условиях кризиса. Доживёт ли Россия до 2020 года? Доклад Института Национальной Стратегии. 24.12.2008 //http://www.apn-spb.ru/publications/article4667.htm6. Пахомов Ю.Н. Введение // Цивилизационная структура современного мира. В 3-х томах. Т. 3. Цивилизации Востока в условияхглобализации. Книга 1. Мусульманско-афразийская и индийско-южноазиатская цивилизации. Под общ.ред. Ю.. Пахомова и Ю.В.Павленко. – К.: Наукова думка, 208, с.7-26.7. Пахомов Ю. Н. Финансовый рынок как кризис американской цивилизации // Фонд стратегические культуры. Электронное издание //http://www.fondsk.ru/article.php?id=1690.8. Премьер-министр Великобритании: необходимо обновлять финансовые институты // http://kontrakty.ua/content/view/7614/129/9. Сиземская И. Н. Социокультурные измерения современной экономики / Сиземская И. Н. – Философские науки. -2009. – № 2. – 5-810. Тойнби А. Постижение истории / Тойнби Арнольд [Електронний ресурс] Режим доступу до ресурсу:http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Toynbee/_07.php11. Філіпенко А. С. Економічний розвиток сучасної цивілізації / Філіпенко Антон Сергійович. – К.: «Знання», 2000. – 174 с.12. Экономическое развитие стран Юго-Восточной Азии // Экономика и управление в зарубежных странах (по материалам зарубежнойпечати). Ежемесячный информационный бюллетень, №2. М.: ВИНИТИ, 2008РЕЗЮМЕРозглянуто цивілізаційні аспекти розвитку світової економіки. Показана провідна роль євроатлантичної цивілізації у формуванні новогосвітового економічного порядку.РЕЗЮМЕРассмотрены цивилизационные аспекты развития мировой экономики. Показана ведущая роль евроатлантической цивилизации в процессахформирования нового мирового экономического порядка.SUMMARYThe civilization aspects of the world economy development are examined. The main role of the Euro Atlantic civilization in the forming of the new worldeconomic order is showed.ВПЛИВ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ НА ВИЗНАЧЕННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПОЗИЦІЙ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК УСВІТОВОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІНікітіна О.Б., старший викладач кафедри «Облік та аудит» Національного гірничого університету (м. Дніпропетровськ, Україна) ⋅Актуальність дослідження та постановка проблеми. Однією з особливостей сучасного розвитку економіки є вплив з короткоюперіодичністю валютно-фінансових криз на різні країни та регіони світу, який має негативні наслідки для всієї світової глобальної системи. Зодного боку, причиною походження цих криз є недостатньо професійна макроекономічна політика керівництва цих країн, тому що в умовахфінансової глобалізації керування відкритою економікою значно ускладнилося. Однак, з іншого боку, досвід останніх криз у валютнофінансовійсфері показує, що навіть при наявності досить високих фундаментальних показників, національна економічна система може бутизалучена до кризи в процесі поширення фінансової нестабільності через національні кордони. Актуальність теми дослідження визначаєтьсянеобхідністю створення ефективної стратегій виходу світової економіки та економіки України з глобальної фінансової кризи.Метою дослідження є визначення впливу глобальної фінансової кризи на формування конкурентних позицій національних економік усвітовому економічному просторі з метою розробки прогнозних сценаріїв динаміки реального ВВП України на 2010 р. з урахуванням впливушокових факторів.Ступінь вивченості проблеми дослідження. Значний внесок у дослідження теоретичних основ циклічних та кризових явищ за умовивизначення конкурентної позиції національної економіки, питань впливу глобалізації на розвиток світової економіки внесли такі вітчизняні ізакордонні економісти: І.Ансофф, Т.Сендлер, О.Уільямсон, Дж.Кейджел, М.Портер, Ф.Найт, Й.Шумпетер, А.Грінспен, А.А.Варг,Н.В.Журавльова, Н.Д.Кондратьєв, Л.Н.Красавіна, Ю.В.Макогон, О.А.Молчанова, Н.П.Радковська, В.М.Фетісова, М.М.Ямпольский та ін..© Нікітіна О.Б., 2010346

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Нові глобальні ознаки конкуренції дають підстави вважати її історичним явищем нинішнього етапу розвитку світової економіки, щовідображає боротьбу в різних формах протидії суб’єктів глобальної економічної системи за володіння обмеженими економічними ресурсами таякнайвигідніші умови виробництва і збуту продукції (послуг) не тільки в рамках національних економічних систем, а й за їх межами, щообумовлює появу терміну конкурентна позиція (табл. 1).Таблиця 1.Визначення економічної категорії «конкурентна позиція» економічної системиВизначення Автор ДжерелоКонкурентна позиція – похідна категорія від конкурентних переваг Шатовал М. Теорія конкурентоспроможності //економічної системи країни, які розглядають як природну форму існуванняЕкономіка.-2006.-№11економічної системи, що забезпечує сталий розвитокКонкурентна позиція визначається діями які направлені на забезпечення Портер М. Конкуренция. М.:Вильямс, 2005 –країни конкурентоспроможного положення на світовому ринку шляхом608 с.розробки відповідного комплексу певних чинників для отримання позиційна ринковій ніші (переклад автора)Конкурентна позиція визначається оптимальним положенням країни в АнсоффИ., Новая корпоративна стратегия /системі глобальної конкуренції з метою визначення порівняльних Макдоннелл Э.Дж. СПб.: Питер Ком, 1999.-416 с.конкурентних переваг при формуванні стратегічних завдань (перекладавтора)Аналіз класичної та сучасної наукової думки про предмет дослідження дав змогу надати власне визначення економічної категорії«конкурентна позиція», під якою автор розуміє сукупність споживчої та виробничої конкурентоспроможності суб’єктів глобальної економіки,що уможливлює виокремлення складових елементів сукупного попиту та пропозиції, в яких поряд з інституціональною,зовнішньоекономічною, транснаціональною складовими розвиваються й превалюють технологічні, еколого-економічні та соціокультурніелементи.Бурхливий і стійкий розвиток світової економіки в 90-х роках минулого сторіччя привів до створення різного роду теорій, щоекономічні цикли перестають функціонувати, і економіка розвинених країн не піддана циклічним коливанням. Однак пік п'ятої хвилі бувпройдений в 2001-2006р., після якого неминуче треба спад (рис. 1).108642зм0-2іни, % Світ Розвинуті економіки Країни, що розвиваються1 980 1 982 1 984 1 986 1 988 1 990 1 992 1 994 1 996 1 998 2 000 2 002 2 004 2 006 2 008 рік-4-6Рис 1. Динаміка росту світового ВВП, %, 1980-2009 рр. [7]Циклічний характер економічного розвитку підтверджується нинішньою кризою, що протриває кілька років. За оцінками експертівспадна хвиля завершиться в 2014-2015р. Тому в цей час світова економіка перебуває на початку кризового шляху.Світова економіка перебуває в стані найтяжчої фінансово-економічної кризи із часів Другої світової війни. Її наслідки здобулимасштабний і інтенсивний характер у всьому світі, і серйозно загрожують глобальному соціально-економічному розвитку. Глобальна кризабере свій початок у розвинених країнах і саме вони відчувають особливо різкий економічний спад.США. ВВП Сполучених Штатів в 2009 році зменшився на 3,5 відсотки. Скорочення обсягів кредитування, дефляція цін на активи й рістбезробіття збільшують різке скорочення виробничих капіталовкладень і споживання в домашніх господарствах.Японія. Економіка Японії також поринула в глибоку рецесію. Стрімке падіння глобального попиту, насамперед на автомобілі,інформаційні технології й устаткування, привело до різкого скорочення обсягу національного експорту, у результаті чого сильно впалиприбутку компаній, погіршилося фінансове становище, став рости рівень безробіття, знизився рівень добробуту домашніх господарств іскоротився внутрішній попит.Західна Європа. Економічні труднощі, з якими зіштовхуються різні країни Західної Європи, розрізняються в силу різної вразливості цихкраїн до спаду на ринку житла, у будівельному секторі, секторі виробництва промислових товарів на експорт і банківському секторі. Разом зтим у всіх країнах регіону спостерігається ріст безробіття, що, згідно з прогнозами, буде тривати навіть після того, як припиниться спадвиробництва. В цілому ж в 2009 році ВВП країн Єврозони скоротився на 3,7 відсотки.Країни БРІК, порівняно з іншими країнами, постраждали менше, але в них спостерігається значний спад всіх показників розвитку.Найстабільнішою ситуація є в Китаї та Індії, найбільший спад був в Росії.Країни СНД. Економічна ситуація в Співдружності Незалежних Держав (СНД) з кінця 2008 року різко погіршилася в результатіглобального дефіциту кредитів, скорочення обсягів світової торгівлі й падіння цін на сировину, перш за все на нафту й метали. ВВП регіону в2009 році скоротився на 5,4 відсотки, тобто більш ніж на 10 процентних пунктів у порівнянні з темпами росту в 2008 році й середнімипоказниками за попередні сім років.У країнах Південно-Східної Європи темпи росту істотно знизилися в останньому кварталі 2008 року й продовжували знижуватисяпрактично весь 2009 рік. Стан цих країн серйозно погіршився в результаті скорочення обсягу експорту, зменшення припливу прямих іпортфельних іноземних інвестицій і грошових переказів, уповільнення росту обсягів внутрішнього кредитування й подорожчання зовнішньогофінансування.Східна Азія, незважаючи на своє порівняно міцне макроекономічне положення, з вересня 2008 року переживає серйозний економічнийспад. Різке скорочення обсягу виробництва привело до помітного збільшення числа звільнень у регіоні.347

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Разом з тим очікується, що спад у Південній Азії буде не таким сильним, як у деяких інших регіонах, що розвиваються, тому щонадходження від експорту становлять меншу частку у ВВП цього регіону, а внутрішній попит, за прогнозами, повинен триматися на відносностабільному рівні.Економічна ситуація в Латинській Америці й Карибському басейні різко погіршилася наприкінці 2008 року, що було обумовленозниженням зовнішнього попиту й різким падінням внутрішнього попиту в результаті жорстких умов кредитування й побоювань ростубезробіття. ВВП, темпи росту якого п'яти років підряд перевищували 4 відсотки в рік, в 2009 році скоротився на 1,9 відсотки.В Африці темпи росту різко знижуються, що обумовлено, насамперед ,значним скороченням обсягу світової торгівлі й падінням цін насировину, зменшенням обсягу прямих іноземних інвестицій і грошових переводів, а також зниженням доходів від туризму.У Південній Африці почалася рецесія через падіння світового попиту, що особливо сильно позначається на її обробній промисловості.Інші країни-експортери промислових товарів, включаючи Ботсвану, Маврикій, Марокко й Туніс, також страждають від рецесії в Європі й США.Країни - чисті експортери продовольства постраждали в меншому ступені, оскільки спад у світовій економіці порівняно слабко торкнувсяпопиту на продовольчі товари, хоча в порівнянні з 2008 роком ціни на експортну продукцію цих країн знизилися. Країни регіону, що є чистимиімпортерами продовольства й енергоносіїв, зіштовхуються з різким скороченням попиту на свої експортні товари, що лише частковокомпенсується поліпшенням умов торгівлі в результаті зниження світових цін на продовольство й нафту.На економічному рівні відзначаються чотири типи наслідків фінансової кризи:- падіння цін фінансових активів і цін на нерухомість;- різке зниження цін на сировинні товари, у тому числі енергоносії, метали й продукти харчування, хоча ціни на продукти харчуваннязалишаються досить високими й згубно позначаються на положенні бідних верств населення;- недостача наявних коштів - особливо доларів США - на місцевих і міжнародних валютних ринках;- також швидке зниження доходів від експорту.Тим не менш, не зважаючи на руйнівні наслідки сучасної кризи для всіх регіонів світу, ситуація поступово починає стабілізуватися.Ризики зниження темпів росту поступово зменшуються, але усе ще викликають стурбованість.Основний короткостроковий ризик пов'язаний з можливістю того, що підйом застопориться. Передчасне припинення адаптивноїгрошово-кредитної і податково-бюджетної політики може бути невірно витлумачене як початок активного підйому приватного попиту. Уцілому, неміцна світова економіка усе ще представляється вразливої до різних шоків.У передкризовий період українська економіка накопичила цілу низку проблем:• низькотехнологічний експорт;• залежність від світових цін на сировинні товари, що обумовлено структурою виробництва;• не адаптивність до потреб диверсифікації виробництва;• застарілі виробничі потужності і значна енергозатратність економіки;• темпи приросту споживчих витрат значно перевищують темпи приросту ВВП;• зростання дефіциту поточного рахунку та зовнішнього боргу;• високі темпи інфляції та відповідно погіршення конкурентоспроможності;• темпи зростання споживчого кредитування перевищували темпи зростання кредитування виробництва;• зростання залежності кредитної системи від зовнішніх запозичень, погіршення ситуації з ліквідністю;• нарощування активних операцій при значних розривах за строками в активах і пасивах;• недостатній рівень капіталізації банківської системи України у світовому економічному циклі.151050%-5-10199319951997199920012003200520072009Україна-15-20-25рікРис. 2. Динаміка росту ВВП України, 1993-2009 рр.[8]Саме з цих причин ситуація, яка склалася Україні під час кризи є найгіршою в регіоні. Тим не менш, економічна криза, незважаючи намасштабну руйнівну дію, відкриває можливості для України, за умови реалізації адекватної економічної політики, посісти гідне місце усвітовому господарстві.В основу прогнозних розрахунків визначення конкурентної позиції України покладено наступні сценарні припущення відносномакроекономічної кон'юнктури й реалізації економічної політики України на 2010 р.• продовження розпочатої наприкінці 2008 р. політики активних зовнішніх запозичень, а також відповідний ріст витрат напогашення й обслуговування зовнішнього державного боргу;• зниження інтенсивності зовнішньоторговельних потоків внаслідок кризового скорочення попиту на вітчизняний експортна зовнішніх ринках, а також спаду внутрішнього попиту на імпорт;• продовження політики курсоутворення. спрямованої на девальвацію гривни;• скорочення споживчого попиту населення внаслідок зниження його реальних доходів, обумовленого поширеннямрецесійних явищ у національній економіці (зокрема, скороченням промислового виробництва, а також ростом рівня безробіття).Відповідні кількісні параметри, що характеризують зміни факторів прогнозної моделі відповідно до сценарних припущень, а такожпрогнозна оцінка динаміки реального ВВП України на 2009-2010 р. наведені в таблиці 2.Відповідно до наведених прогнозних розрахунків 2010 р. є початком посткризового макроекономічного відновлення, при якому можначекати приросту ВВП (у реальному вимірі) на 0,8%. По песимістичному сценарії, економічний спад в Україні виявиться триваліше й будехарактеризуватися зниженням обсягів валового виробництва (у реальному вирахуванні), відповідно на 2,2% в 2010 р.348

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Прогнозні сценарії динаміки реального ВВП України на 2010 р. з урахуванням впливу шокових факторівТемп зміни параметрів прогнозної моделі до попереднього рокуПомірнийсценарійПесимістичнийсценарій2010р. 2010р.Коефіцієнт обслуговування зовнішньодержавного боргу (п. п) +7,0 +10,0Коефіцієнт покриття товарного імпорту експортом товарів (п.п.) +8,0 +6,0Коефіцієнт наявності дисбалансів у національній банківській системі(співвідношення загальних обсягів депозитів і кредитів за всіма+5,0 +10,0видами)(пп.)Ставка рефінансування комерційних банків Національним банкомУкраїни,+0,5 +1,5середньозважена за всіма інструментамиІндекс цін виробників у сфері виробництва й розподілу електроенергії,газу й води (%)117,0 120,5Реальні кінцеві споживчі витрати (%) 99,5 98,0Реальний ВВП України (%) 100,8 97,3Таблиця 2.Більшість прогнозних показників свідчать про перехід національної економіки а фазу економічної рецесії й указують на необхідністьреалізації відповідних мір державного регулювання.Висновки й загальні рекомендації з розробки й введення антикризової політики України:1. Державні зовнішні запозичення й боргові зобов'язання країни. Важливими завданнями протишокового регулювання в цьомунапрямку є недопущення неконтрольованого й економічно невмотивованого росту зовнішніх запозичень, а також збільшення державногоборгового тягаря.2. Посилення експортного потенціалу національної економіки, відновлення зовнішніх ринків збуту вітчизняної продукції за рахунокдиверсифікованості експорту й підвищення її конкурентоспроможності.3. Реалізація зваженої політики курсоутворення, недопущення надлишкової девальвації національної валюти.4. Стимулювання внутрішнього споживчого й інвестиційного попиту. Необхідне введення мер у сфері зайнятості й соціальногозабезпечення, спрямованих на зростання реальних доходів населення.5. Контроль за ціноутворенням у паливно-енергетичній сфері.6. Реалізація мер по підвищенню енергоефективності виробництва, поліпшенню використання паливно-енергетичних ресурсів всімаінституціональними секторами національної економіки, зниженню енергоємності її базових галузей.Що стосується світової економіки, то на наш погляд доцільно:- відмовитися від ідеї безперервного росту на користь ідеї стабільної економіки з відновлюваними ресурсами й незначним приростом(0,5-1% у рік);- провести реформу світової грошової системи;- ліквідувати долар як міжнародний засіб обігу;- створити нову міжнародну систему розрахунків, засновану на ПКС всіх світових валют, або регіональних валютах економічнихугруповань;- змінити методики розрахунку паритету купівельної спроможності;- переоцінити значимість глобалізації;- вирішити проблему скорочення потенційного обсягу виробництва;- змінити структури попиту та пропозиції.Україна може використати досвід тих країн, де зовнішні шоки вдається трохи зм'якшити, наприклад Китаю й Індії, у яких держава відіграєбільшу роль в економіці й приймаються заходи щодо посилення внутрішніх джерел росту й розширення внутрішнього попиту.СПИСОК ДЖЕРЕЛ:1. Барановський О.І. Сутність та різновиди фінансових криз / О.І. Барановський О.І. // Фінанси України. – 2009. - №6. – с. 3-13.2. Головин М. Влияние финансовой глобализации на денежно-кредитную политику: теоретические аспекты и реакція на финансовые кризисы/ М. Головин // Фінанси України. – 2009. - №7. – с. 3-193. Глобализация и экономическое развитие: национальный аспект / [Ю. В. Макогон, В. В. Дергачева, Е. А. Пашко, П. А. Фильянов] - Донецк :ДонНУ, 2006. - 260 с.4. Динамiка зростання та ризики нестабiльностi економiки України в 2008 роцi / [Я. А. Жалiло та iн. ; за заг. ред. В. Є. Воротiнiна] ;Нацiональний iн-т стратег. дослiдж. - Київ: НIСД, 2008. - 106 с.5. Макогон Ю.В. Кризис мировых рынков и внешние экономические связи Украины / Ю.В. Макогон // Матерiали наукової конференцiїпрофесорсько-викладацького складу, наукових спiвробiтникiв i аспiрантiв Донецького нацiонального унiверситету за пiдсумками науководослiдноїроботи за 2007-2008 рр. - Донецьк, 2009. - Т.2. - С. 259-260.6. Шелудько Н.М. Фінансові кризи на ринках, що розвиваються: теоретичні і емпіричні аспекти аналізу / Н.М. Шелудько // Фінанси України.– 2009. - №2. – с. 3-21.7. Статистична база МВФ

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010МЕЖДУНАРОДНОЕ ЭКОНОМИЧЕСКОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО СТРАН ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В ПЕРИОД МИРОВОГОФИНАНСОВОГО КРИЗИСАСемкова Л.В., старший преподаватель кафедры «Экономическая теория», Мариупольского государственного гуманитарного университетаКабо А.О., аспирант кафедры «Международная экономика» Донецкого национального университета ⋅Актуальность темы исследования. Состояние мировой экономики на начало 2009 года следует назвать крайне негативным иликризисным. Всемирный финансово-экономический кризис, разразившийся в 2008 году и приобретающий сегодня большие масштабы и глубинув оценках многих международных экспертов и специалистов, получает больше вопросов, чем ответов о причинах и прогнозах его дальнейшегоразвития. Во многом, сложившаяся на сегодняшний день рыночная конъюнктура и известные экономические события в США предопределилипадение на основных мировых фондовых рынках, а как следствие и товарных рынках не только в национальных масштабах, но и в глобальных.Таким образом, кризис, зародившийся в одной стране, сделал ее первоисточником и катализатором дальнейших изменений на мировыхфинансовых и товарных рынках. Высокая степень вовлеченности стран исследуемого региона (Юго-Восточная Европа) в процессыглобализации мировой экономики привели их к нежелательным последствиям финансового кризиса, разросшегося до глобальных масштабов.Теоретической основой послужили работы ведущих отечественных и зарубежных экономистов, таких как М. Агльетта, Р. Буайе, А.Бертран, А. Липец, Н. Д. Кондратьев, И. Шумпетер, С. Кузнец, Макогон Ю.В. и многие другие.Целью данного исследования является теоретико-методологическое обоснование исследования процесса развития национальныхэкономик в условиях мирового финансового кризиса и разработка научно-практических рекомендаций по выходу из него.После нескольких лет устойчивого экономического роста регион Юго-Восточной Европы вступил в глубокую рецессию, иотрицательные темпы роста наблюдаются в большинстве стран в 2009 году. В 2010 году, в соответствии с мировыми ожиданиями, большинствостран встанут на путь восстановления от последствий мирового финансового кризиса. Таким образом, 2010 ожидается более благоприятным посравнению с 2008 – 2009, но темнее менее, согласно прогнозам, он вряд ли станет успешнее показателей развития экономики в 2007 году.Анализ данных показал, что, несмотря на то, что кризис зарождался и развивался преимущественно в 2008 году, основные негативныепоказатели пришлись на 2009 год (рис. 1). Согласно прогнозам экспертов, положительный рост ВВП в 2010 году смогут достигнуть лишьнекоторые из стран региона, а именно Албания и Турция. Остальные же страны смогут только уменьшить или же частично компенсироватьущерб, причиненный кризисными явлениями в мировой экономике в 2008-2009 годах [5].Рис. 1. Динамика ВВП стран Юго-Восточной Европы 2007 – 2009, в %Промышленное производствоПромышленное производство сократилось в регионе в течение первой половины 2009 года, из-за снижения деловой активности наключевых экспортных рынках. Также ситуацию усугубило резкие темпы снижения кредитования из-за невозможности банковской системыполноценно обслуживать необходимый денежный оборот. В наибольшей степени пострадала обрабатывающая промышленность. Также, стоитотметить, что Албания единственная из стран, которая в этот период наращивала темпы добычи полезных ископаемых и продемонстрировалатем самым прирост. Остальные страны региона снизили тепы добычи и производства по сравнению с аналогичным периодом в 2008 году.ИнфляцияИнфляционное давление в течение 2007 и 2008, связанное с повышением цен на нефть, другие энергоносители, а также цены насельскохозяйственную продукцию, в 2009 году пошло на убывание. Также, положительную тенденцию демонстрирует прогноз на ближайший2010 год – очевидное уменьшение темпов инфляции по сравнению с 2007 – 2008 годами. Страны с самым высоким уровнем инфляции: Сербия,Турция и Румыния. Но, несмотря на общий положительный прогноз на 2010 год, есть вероятность увеличения инфляции в Молдове, Греции,Хорватии и Албании [4].Рис.2. Динамика темпов инфляции стран Юго-Восточной Европы в 2007-2009гг. в %© Семкова Л.В., Кабо А.О., 2010350

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Текущий платежный балансНеобходимо отметить, что вопреки тенденциям мирового финансового и экономического кризиса, практически все страны (заисключением Молдовы) сократили дефицит платежного баланса по сравнению с 2007 – 2008 годами. Прогноз на 2010 год продолжает общийтренд сокращению дефицита платежного баланса стран Юго-Восточной Европы. Такая тенденция может быть рассмотрена как нормальныйпроцесс сокращения разрыва в социально-экономическом развитии с более развитыми странами и частично из-за перегрева внутреннегоспроса. Однако следует проявлять осторожность, так как существует вероятность наращивания внешнего долга, в другом случае - значительноеувеличение прямых иностранных инвестиций (ПИИ) в регионе. В связи с экономическим кризисом, дефицит текущего счета должен снизитьсядля большинства стран, также в связи с сокращением объема импорта и цен на сырьевые товары [4].Экспортные показателиАнализ динамики экспорта из стран Юго-Восточной Европы показал определенный спад в объемах в сравнении с 2007 – 2008 годами.Только в Румынии и Молдове объемы экспорта в первом полугодии 2009 года выше, чем в первой половине 2007 года. Все страны будутэкспортировать меньшие объемы в первой половине 2009 года по сравнению с первой половиной 2008 года [4].Импортные показателиКак прямое следствие экономического кризиса, в течение первой половины 2009 года, импорт во все страны Юго-Восточной Европезначительно ниже, чем за тот же период в 2008 и 2007 годах. Наиболее стабильный уровень экспорта в динамике за 2007 – 2009 годпродемонстрировала Албания. Все остальные страны региона существенно снизили импорт товара, что в свою очередь положительноотразилось на платежном балансе стран [93].Торговый балансДефицит торгового баланса сократился в первой половине 2009 года по сравнению с первой половиной 2008 года (рис. 3). Это означает,в первой половине 2008 года темпы роста импорта опережали рост экспорта, что было обусловлено содействием углублению торговыхотношений между странами. Однако, из-за экономического кризиса и его влияния на рост курса доллара по отношению к другимнациональным валютам, импорт в денежном эквиваленте нанес значительный удар по торговому балансу, сделав его отрицательным. Тем неменее, несмотря на экономические показатели для всего региона, Хорватии и Румынии удалось сохранить положительный торговый баланс доокончания 2009 года [4].Рис. 3. Торговый баланс стран Юго-Восточной Европы в 2008-2009 гг., млрд. долл. СШАВ заключение можно сказать, что нынешний глобальный экономический кризис затронул экономики всех стран независимо от уровняих развития, не исключая регион Юго-Восточной Европы. Волатильность экономик стран Юго-Восточного региона Европы во многих аспектахсовпадает с неблагоприятной конъюнктурой развития Украины, а именно: экспортная ориентированность экономики, зависимость от сырьевыхрынков и рынков энергоресурсов, существенный государственный долг; и Украина и страны исследуемого региона находятся в определеннойзависимости от финансовой и экономической политики Европейского Союза, Международного Валютного Фонда.Правительство региона предпринимает все действия для смягчения возможного воздействия на сектор реальной экономики, удержаниястабильного уровня инфляции, а также обеспечения макроэкономической и финансовой устойчивость системы. Однако краткосрочные меры недолжны мешать достижению целей долгосрочного реформирования, которые нацелены на дальнейшую интеграцию региона в международныеэкономические и социальные отношения, а также на достижение устойчивого роста.В настоящее время мировой финансово-экономический кризис затормозил процесс завершения основных процессов системнойтрансформации. По мере того, как экономический спад будет углубляться, а жизненный уровень – падать, экономический кризис будеттрансформироваться в политический. Запаздывание появления последствий мирового кризиса в странах Центральной и Юго-ВосточнойЕвропы по сравнению с Западом пока спасает политическую систему и правительства этих стран от потрясений. Но уже наблюдаютсясимптомы изменений в общественно-политической ситуации, в функционировании институтов государства, в течение политической жизни.Последствия мирового кризиса являются проверкой стабильности политической системы, ее способности справится с социальноэкономическимипроблемами. Как известно, политическая жизнь в период экономических потрясений может носить разрушительный характер.В политической игре, проводимой различными политическими силами, начинают нарастать такие явления, как политиканство, личная вражда,мелочность, поиски компромата и др. Президенты государств пытаются их ограничивать, способствовать нормализации политической жизни,призывают оппозиционные партии к ответственности. Они пытаются искать общий знаменатель для основных политических сил, на основекоторого можно договориться. Нарастающий экономический спад в регионе требует разумной политики сильной правящей коалиции, чтопоможет выдержать кризис. Пока основные институты политической системы функционируют нормально, политическая ситуация остаетсядостаточно стабильной.В контексте мирового финансового кризиса, правительства ЮВЕ применяют различные механизмы для повышенияконкурентоспособности и стимулирование экономической активности. Первый шаг в сторону повышения конкурентоспособности можетпройти через обесценение валюты. Однако, для некоторых стран амортизация не вариант, поскольку их валюты привязаны к евро в рамкахвалютного совета (Босния и Герцеговина, Болгария), они являются де-факто привязаны к евро (бывшая югославская Республика Македония)или евро, де-юре законным платежным средством. Для этих стран, в отсутствие быстрого роста конкурентоспособности экспорта, илиувеличить объем внешнего финансирования, краткосрочные перестройки должны появиться через некоторую степень дефляции. Ни однастрана в регионе не наблюдает прямую дефляцию, последние статистические данные о ценах показать обобщенную снижение темповинфляции. Это может принести облегчение тем странам, которые имеют какое-либо фиксированного обменного курса.351

Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект, 2010Помимо курсов валют, ЮВЕ могут использовать другие денежные и фискальные инструменты политики для облегчения перестройки истимулирование экономической активности, в том числе финансовые программы для поощрения расходов, совокупный спрос или ослаблениекредитного контроля в целях повышения ликвидности в банковской системе.Увеличение потребительских цен в первой половине 2008 года, что отчасти отражает местные экономические условия, в основном из-завоздействия высоких мировых цен на продовольствие и на энергоносители. В течение этого времени власти были более заинтересованы всохранении высоких процентных ставок и введение административного контроля кредитования в целях удержания инфляции и быстрого ростакредитов в чеке. Однако, эти события уступили замедлению темпов инфляции во второй половине 2008 года и в первые месяцы 2009 года,предоставляя центральным банкам больше возможностей для увеличения ликвидности на отечественном банковском секторе.Большинство правительств в регионе не может смягчить фискальную политику оперативно, поскольку они не имеют необходимогоуровня ликвидности. Несмотря на несколько ограниченные возможности для политического маневра, все ожидают, что экономика приметформу экспансионистской фискальной политики. К этим процессам относятся попытки передачи бюджетных расходов из текущих расходов ицелевых формы капитальных вложений (в том числе образование, здравоохранение, дорожная и железнодорожная инфраструктура,муниципальная инфраструктура и информационные технологии). Правительства разных стран региона пытаются создать дополнительныевозможности для финансового маневра повышения эффективности расходования средств. Соответственно, правительство принимает меры,направленные на сокращение государственных расходов, на администрирование и также настоятельно призывает государственныепредприятия разрабатывать планы экономии (Босния и Герцеговина, Хорватия, Румыния и Сербия). Типичный пример меры обузданиярасходов для высвобождения ресурсы для структурных инвестиционных - снижение уровня государственного сектора путем увеличениязаработной платы и пенсий.Правительства стран ЮВЕ также используют налоговые льготы и расходы на капитальные инвестиции для укрепления отраслей -таких, как строительство, - которые испытывают наиболее значительным сокращением спроса. Снижение налогов были осуществлены в рядестран ЮВЕ. Однако фискальные требования дисциплины побудило правительства некоторых стран ввести временные новые налоги, например,налоги на имущество, предметы роскоши, налоги и налог на прирост капитала (Сербия). В бюджете были выделены средства наинфраструктуру и модернизацию транспортной системы (Албания, бывшая югославская Республика Македония и Румыния). Посколькукоммерческие банки ужесточают доступности кредитов для фирм, некоторые видят правительствам выделять средства на государственныебанки развития в целях содействия кредитованию (гарантии) для малых и средних предприятий (Болгария, Хорватия, Румыния, Сербия). Хотя внекоторых странах использование этих средств является открытым для всех малых фирм, другие страны направляют средства либо вконкретную отрасль или в экспортно-ориентированные отрасли.Выводы. На данный момент вступление в Европейский союз является стратегической целью стран ЮВЕ. Для ее реализации необходимодостигнуть такого уровня экономического развития, чтобы затраты, связанные с их вхождением в ЕС, не были высокими. В отношениивступления стран ЮВЕ в ЕС имеются различные подходы. Не менее приоритетными направлениями должны оставаться страны СНГ и страныучастницы ОЧЭС, открывающие новые перспективы реализации экономического потенциала региона.Для достижения основной долгосрочной цели, а именно вступления в Евросоюз, страны (за исключением Румынии и Болгарии) должныопределить стратегию не только внешнего развития, но и внутреннего роста. Таким образом, можно выделить два основных подхода подостижению поставленных целей. Первый из них - отложить членство до достижения этими странами соответствующих экономических иполитических параметров. Предлагается определенный переходный период, на первом этапе которого произошло бы объединение стран,претендующих на членство в ЕС, в сфере свободной торговли промышленными товарами. Второй вариант - полное и быстрое членство в ЕС.Экономические выгоды для ЕС от интеграции со станами ЮВЕ связаны со следующими факторами: комбинация трудовых ресурсов сприродным и промышленным потенциалом создадут мощный рынок для производителей из западной Европы.СПИСОК ИСТОЧНИКОВ:1. Погребняк В.С. Україна: проблеми сталого розвитку: Наукова доповідь / Погребняк В.С.. – Київ, 2007. – 149с.2. Туниця Т. Формування економічної політики сталого розвитку – невідкладна проблема сучасності / Туниця Т./ Вісник Львівськогоуніверситету. Серія міжнародні відносини. – 2008. – Вип. 8. – C.404-408.3. CIA World Factbook."Ukraine". May 14, 2008. [электронный ресурс],https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/up.html.Retrieved on 2008-05-14.4. International Monetary Fund reports[электронный ресурс] www.imf.report.com5. http://www.epp.eurostat.ec.europa.eu/ – . [электронный ресурс] сервер статистики ЕС.РЕЗЮМЕЦелью данного исследования является теоретико-методологическое обоснование исследования процесса развития национальных экономик вусловиях мирового финансового кризиса и разработка научно-практических рекомендаций по выходу из него.РЕЗЮМЕМетою даного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування дослідження процесу розвитку національних економік в умовах світовоїфінансової кризи й розробка науково-практичних рекомендацій з виходу з неї.SUMMARYObjective of this research is the teoretiko-methodological substantiation of research of development of national economies in the conditions of worldfinancial crisis and working out of scientifically-practical recommendations about an exit from it.352

РАЗВИТИЕ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКИХ СВЯЗЕЙ, ТРАНСГРАНИЧНОЕСОТРУДНИЧЕСТВО, ВОПРОСЫ ОБЕСПЕЧЕНИЯ БЕЗОПАСНОСТИ ИКОНКУРЕНТОСПОСБНОСТИМакогон Ю.В., Яценко А.Б.ПОДДЕРЖКА УКРАИНСКИХ ПРОИЗВОДИТЕЛЕЙ НА ВНЕШНИХ РЫНКАХ ВУСЛОВИЯХ РАЗВИТИЯ ИНТЕГРАЦИИ С ЕС 4Адамов Б.І.РОЗВИТОК ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ТАРОСТОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 8Герасимчук В.Г.ПРІОРИТЕТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ КОНЦЕПЦІЇСТАЛОГО РОЗВИТКУ 11Шафиев Р.М.ИСТОРИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ФОРМИРОВАНИЯ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙСОБСТВЕННОСТИ 15Батченко Л.В., Науменко С.М. КЛАСТЕРИ В ФОРМУВАННІ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ НАЦІОНАЛЬНОЇЕКОНОМІКИ 16Балабанов К.В. СУЧАСНА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СТРУКТУРА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА 18Ляшенко В.І., Осадча Н.В.ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА МИТНУ ПОЛІТИКУ ТА ТАРИФНЕРЕГУЛЮВАННЯ 20Пузанов І.І. МЕТОДИ АГРЕГУВАННЯ ТАРИФНИХ СТАВОК 25Сидорова А.В.МЕЖДУНАРОДНЫЕ СРАВНЕНИЯ МАКРОЭКОНОМИЧЕСКИХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ ВКОНТЕКСТЕ ЭКВИВАЛЕНТНОГО ОБМЕНА 28Миценко І.М., Стежко Н.В.РОЛЬ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ:ДОСВІД КРАЇН ЄС 30Дергачова В.В., Шеремет Т.Г. УКРАЇНА НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ НАФТОПРОДУКТІВ 34Дмитриченко Л.И., Хорошева А.С. МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ОБЕСПЕЧЕНИЯ ЭКОНОМИЧЕСКОЙБЕЗОПАСНОСТИ ГОСУДАРСТВА 39Мікула Н.А., Тимечко І.Р.САМООРГАНІЗАЦІЯ ДОМОГОСПОДАРСТВ В УМОВАХ АКТИВІЗАЦІЇПРИКОРДОННОЇ ТОРГІВЛІ 43Никитина М.Г.К ВОПРОСУ О ТРАНСФОРМАЦИИ РОЛИ ГОСУДАРСТВА В СОВРЕМЕННЫХПавленко І.І., Грибіненко О.М.УСЛОВИЯХ 45ОСОБЛИВОСТІ МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ ВУМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ 47Румянцев Н.В., Медведева М.И. ОБ ОДНОМ МЕТОДЕ ОЦЕНКИ ИНВЕСТИЦИОННЫХ РИСКОВ 49Lekashvili E. MODERN TENDENCIES OF EXPORTING OF GEORGIA 52Tannyan N. PROJECT MANAGEMENT- EAST VS WEST 54Бендесюк О.О. ТРУДОРЕСУРСНА БЕЗПЕКА ТА ПРОБЛЕМИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ 58Джуха В.М., Мищенко К.Н.,Шелепова Н.С.ДИАГНОСТИКА РАЗВИТИЯ ИНФРАСТРУКТУРЫ ИННОВАЦИОННОЙ СИСТЕМЫРОСТОВСКОЙ ОБЛАСТИ 63Палагусинець Р.В. МІСЦЕ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ЧОРНОМОРСЬКОГО ЕНЕРГОТРАНЗИТНОГО ВИМІРУ 67Кокодей Т.А.ПРОТОТИПИРОВАНИЕ МОДЕЛИ ПРОДОВОЛЬСТВЕННОЙ БЕЗОПАСНОСТИУКРАИНЫ НА ОСНОВЕ АНАЛОГА ГЕРМАНИИ 69Костенко Н.В.СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ ТОРГІВЕЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ МІЖНАРОДНИМИІНСТИТУТАМИ 71Паршиков А.М. НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ РАЗВИТИЯ КИТАЙСКОЙ ЭКОНОМИКИ 74Чентуков Ю.И.ИНСТРУМЕНТАРИИ ГОСУДАРСТВЕННОЙ ПРОМЫШЛЕННОЙ ПОЛИТИКИ ВПЕРИОД КРИЗИСА 75Бабець І.Г.УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНИМСПІВРОБІТНИЦТВОМ РЕГІОНІВ У ІНВЕСТИЦІЙНІЙ СФЕРІ 79Баєв К.А., Зав’ялова А.В. ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ 82Гавриленко С.М., Мамченко К.Ю.Гаркуша О.М., Гаркуша Г.Г.Гелетій Т.Г.Гриценко С.И.АНАЛІЗ І ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВИХПІДПРИЄМСТВ НА ОСНОВІ УЗАГАЛЬНЕНИХ НЕЧІТКИХ КОГНІТИВНИХ КАРТ 86ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИЙ РЕЖИМ УКРАЇНИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГОВДОСКОНАЛЕННЯ 92АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ В СТРАТЕГІЇ ПІДВИЩЕННЯКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 95КОНЦЕПЦИЯ УПРАВЛЕНИЯ ФУНКЦИОНАЛЬНЫМИ ЦИКЛАМИ ВОРГАНИЗАЦИОННЫХ РАМКАХ ГЛОБАЛЬНОГО КЛАСТЕРНОГОСОТРУДНИЧЕСТВА 99Гусєва М.О.ІНФРАСТРУКТУРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРАНСКОРДОННОГО РИНКУ ПРАЦІ ВРАМКАХ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОГО ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА 103Дацко О.І.ТВОРЧИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЯК КОМПОНЕНТА ПІДВИЩЕННЯКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНІВ 107Дубенюк Я.А. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СВІТОВИХ ТОВАРНИХ РИНКІВ 114Іляш О.І.РОЗВИТОК ТА ВІДТВОРЕННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ ЯК СКЛАДОВІЗМІЦНЕННЯ ЙОГО СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ 116Кисель Н.Ф.УКРАИНА В КОНТЕКСТЕ ПЕРСПЕКТИВ МИГРАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ ВЕВРОПЕ 118Ковалев В.Н., Атаева Е.А.СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ МЕХАНИЗМА ЭКОНОМИЧЕСКОГО СТИМУЛИРОВАНИЯТРУДОВОГО ПОТЕНЦИАЛА 120Ковалевич Н.ММИГРАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ В УСЛОВИЯХФИНАНСОВО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО КРИЗИСА 124Коваленко О.О.КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО АНАЛІЗУ СТРУКТУРИ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІРЕГІОНУ 126Кондаурова І.О. ІНСТИТУЦІЙНІ АСПЕКТИ СТАНОВЛЕННЯ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ 130Корж М.В.Михеенко Е.С.Лапшина І.А.Майорова І.М.Македон В.В., Рубець Д.С.МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ РАЗВИТИЯ СИСТЕМЫ МЕЖДУНАРОДНОГОМАРКЕТИНГА В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ 132ОЦЕНКА СТРАТЕГИЧЕСКИХ АЛЬТЕРНАТИВ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ НАМИРОВОМ РЫНКЕ МЕТАЛЛОПРОДУКЦИИ 135РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЯК СКЛАДОВОЇ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ВУМОВАХ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ 138ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ЛОГІСТИКА УКРАЇНИ В УМОВАХ ЧЛЕНСТВА В СОТ ІФІНАНСОВОЇ КРИЗИ 141ОЦІНКА ЯКОСТІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ МІЖНАРОДНОГОБІЗНЕСУ 146i

Мезинова И.А.РАЗВИТИЕ МЕЖДУНАРОДНОГО АУТСОРСИНГОВОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КАКСОСТАВЛЯЮЩАЯ КОМПЛЕКСНОЙ СТРАТЕГИИ ПОВЫШЕНИЯКОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ РОССИЙСКОЙ И УКРАИНСКОЙ ЭКОНОМИКИ 150Муромець Н.Є.ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ВНУТРІШНІМИ ТРУДОВИМИПОТОКАМИ 152Подольський Р.Ю.УПРАВЛІННЯ ЛОГІСТИКОЮ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ 155Рудницкий А.О.ХАРАКТЕРИСТИКА ОСОБЕННОСТЕЙ ИНТЕГРАЦИОННОГО СОТРУДНИЧЕСТВАУКРАИНЫ И ЕС 157Снігова О.Ю.ПЕРСПЕКТИВИ ВЗАЄМОДІЇ ПРОМИСЛОВОГО СЕКТОРУ ТА РЕКРЕАЦІЙНОЇСФЕРИ В ПРОЦЕСІ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 161Сысой Ю.В.УПРАВЛЕНИЕ НАКЛАДНЫМИ РАСХОДАМИ В НАПРАВЛЕНИИ ПОВЫШЕНИЯКОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ ПРОДУКЦИИ ПРЕДПРИЯТИЙ УКРАИНЫ 163Тарлопов І. О.ЗАПОРІЗЬКИЙ РЕГІОН У ПРОЦЕСАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ:ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ 166Тодоров Т.И.ГЛОБАЛНА ФИНАНСОВО-ИКОНОМИЧЕСКА КРИЗА, ЧУЖДЕСТРАННИИНВЕСТИЦИИ ВЪНШНОТЪРГОВСКИЯ СТОКООБМЕН НА БЪЛГАРИЯ 169Третьякова І.С.ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХГЛОБАЛІЗАЦІЇ 172Третяк О.З. ОБҐРУНТУВАННЯ ІНДИКАТОРІВ ОЦІНКИ РІВНЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНУ 175Трусевич И.В.ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫЕ РЕСУРСЫ В УСЛОВИЯХ СТАНОВЛЕНИЯИННОВАЦИОННОЙ ЭКОНОМИКИ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ И РАЗВИТИЯГЛОБАЛИЗАЦИИ 176Турбан Г.В. ОСОБЕННОСТИ КОНКУРЕНТНОЙ БОРЬБЫ НА МИРОВОМ РЫНКЕ 179Флейчук М.І.НЕЕФЕКТИВНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ЯК ЗАГРОЗАЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ ПЕРЕХІДНИХ ЕКОНОМІК 181Чижикова О.Н.,ЕВРОПЕЙСКИЙ ВЕКТОР: УКРАИНА В КОНТЕКСТЕ МЕЖДУНАРОДНОГОБИЗНЕСА 187Шаповал В.М.СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК КОНКУРЕНТНА ПЕРЕВАГА РОЗВИТКУСУЧАСНОГО БІЗНЕСУ 189Ашихмин Д.Б. ОСОБЕННОСТИ И ЭКСПОРТНЫЙ ПОТЕНЦИАЛ РЫНКА ЗЕРНА 193Білий О.І.СТРУКТУРНА ПЕРЕБУДОВА ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ(ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ) 196Білоус-Сергєєва С.А.КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПРОДУКТУ ЧЕРЕЗ ТРАНСФЕРТЕХНОЛОГІЙ 200Бобилева М.В.ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЕКОНОМІЧНОГОСПІВРОБІТНИЦТВА КРАЇН 202Бондар Є.М.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ СПІВВІДНОШЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕБЕЗПЕКИ УКОНТЕКСТІ З НАЦІОНАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ, ЕКОНОМІЧНИМИ ЗАГРОЗАМИ ТАІНТЕРЕСАМИ 206Володько О. В. ИНСТИТУЦИАЛИЗАЦИЯ СТРАТЕГИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ ПРЕДПРИЯТИЯ 209Горбатюк А.В. ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА КРАЇНИ: СУТНІСТЬ, КРИТЕРІЇ ТА СКЛАДОВІ 211Гресс К.В.УЧАСТЬ УКРАЇНИ У СВІТОВИХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ: ЕКСПОРТТОВАРІВ І ПОСЛУГ 214Грузан А.В.УКРАИНА КАК ОСНОВНАЯ СОСТАВНАЯ ЧАСТЬ ЭНЕРГЕТИЧЕСКОГО МОСТАМЕЖДУ ЕВРОПОЙ И АЗИЕЙ 217Джастус Э.Ю.КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТЬ НАЦИОНАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКИ В УСЛОВИЯХГЛОБАЛИЗАЦИИ 219Дубель В.М. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ 223Дятлова В.В.АДАПТАЦИЯ СИСТЕМ ТЕХНИЧЕСКОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ УКРАИНЫ И ЕС:ПРОБЛЕМЫ И ПУТИ ИХ РЕШЕНИЯ 226Засадко В.В. ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ СУСІДСТВА 230Захарова О.В.ОПТИМІЗАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ОЦІНКИ ПОТЕНЦІАЛУ СВІТОВОЇ ТРАНСПОРТНОЇСИСТЕМИ 233Каллаур А.Н.РАЗВИТИЕ БЕЛОРУССКОГО ТУРПРОДУКТА В УСЛОВИЯХ ПЕРЕХОДНОЙЭКОНОМИКИ 237Капранова Л. Г.ПРОГНОЗ ЕКСПОРТУ УКРАЇНСЬКОЇ МЕТАЛОПРОДУКЦІЇ МЕТОДОМАНАЛІТИЧНОГО ВИРІВНЮВАННЯ ЗА ГАРМОНІКАМИ РЯДУ ФУР’Є 240Караєва Н.В., Сегеда І.В.,ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ РИЗИКІВ СУБ'ЄКТІВ ЕНЕРГЕТИЧНОГО РИНКУУКРАЇНИ В УМОВАХ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ СВІТОВОЇ ЕНЕРГЕТИКИ 244Кирилів М.В.ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇПОЛІТИКИ ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМНИЦТВА ЯК ЧИННИКПОСИЛЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНУ 247Кірова Л.Л.МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИХАГРОПРОМИСЛОВИХ КЛАСТЕРІВ 250Кравец Л,М.АНАЛИЗ ТЕОРЕТИЧЕСКИХ ПОДХОДОВ К ИССЛЕДОВАНИЮ СУЩНОСТИПРОЦЕССА ГЛОБАЛИЗАЦИИ ЭКОНОМИКИ 253Кулакова Н.Л.КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТЬ ПРОИЗВОДСТВА СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННОЙПРОДУКЦИИ НА ТЕРРИТОРИЯХ ПОЛЕССКОГО РЕГИОНА, ПОДВЕРГШИХСЯРАДИОАКТИВНОМУ ЗАГРЯЗНЕНИЮ 256Ларичева А.В.СОВРЕМЕННЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ РАЗВИТИЯ ПРОГРАММИРОВАННОГООБУЧЕНИЯ 260Майков А.П.РОЛЬ ДОНЕЦКОЙ ТОРГОВО-ПРОМЫШЛЕННОЙ ПАЛАТЫ В РАЗВИТИИМЕЖДУНАРОДНЫХ БИЗНЕС КОНТАКТОВ УКРАИНЫ И ДОНЕЦКОЙ ОБЛАСТИ 264Макаренко Д.И.ОБ ОДНОМ ПОДХОДЕ К СТРАТЕГИЧЕСКОМУ УПРАВЛЕНИЮВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬЮ ГОСУДАРСТВA 266Мігущенко Ю.ВУКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИЙ ТРАНСКОРДОННИЙ ТУРИСТИЧНИЙ КЛАСТЕР ЯКФОРМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕГРАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ 270Мітін М.М.ОСОБЛИВОСТІ УЧАСТІ В ПРОЦЕСАХ МІЖНАРОДНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ 276Мозжухіна К.Д.КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ НА РИНКУ ХОЛОДИЛЬНИКІВ: ВІД ТАРИФНОГОДО НЕТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ 279ii

Морозова О.В. ДИСБАЛАНСЫ РАЗВИТИЯ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ СИСТЕМЫ РЕГИОНА 282Муравський В.В.ІСТОРИЧНА РЕТРОСПЕКТИВА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ТОВАРНИХ ОПЕРАЦІЙ ІЗЗАСТОСУВАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 286Наслідник І.Л.ІНТЕГРАЦІЙНІ ОСНОВИ ТОРГОВЕЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ЄС З КРАЇНАМИ-ЧЛЕНАМИ ЄАВТ 288Никитич С.И.СТРУКТУРНЫЕ ПРОЦЕССЫ В ЭКОНОМИКЕ: СУЩНОСТЬ И ФАКТОРЫФОРМИРОВАНИЯ 293Ніколенко Т.І.ІНВЕСТИЦІЙНО-ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ ВУМОВАХ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ 296Олексієнко М.М.УТОЧНЕННЯ СУТНІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇБЕЗПЕКИ РЕГІОНУ ТА ОКРЕСЛЕННЯ ПРІОРИТЕТІВ ЇЇ ЗМІЦНЕННЯ 298Омельченко В.Ю.ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КОСМІЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ ВСИСТЕМІ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРІОРИТЕТІВ 301Рябчин А.М.НАПРЯМИ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ КРАЇН В СИСТЕМІ СТАЛОГОРОЗВИТКУ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА 304Рябчина О.М.СТРАТЕГІЧНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ ВІДНОСИН МІЖ КРАЇНАМИ ЄС ТАУКРАЇНОЮ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ 307Садыков В.М., Микитенко А.П. ЛОГИСТИЧЕСКИЙ ПОДХОД ПРИ УСТАНОВЛЕНИИ ТРАНСПОРТНЫХ ТАРИФОВ ВУСЛОВИЯХ СОЗДАНИЯ ТРАНСПОРТНОГО РЫНКА 309Семенов Б.Д.МЕХАНИЗМ УПРАВЛЕНИЯ РИСКАМИ НА ПРЕДПРИЯТИИ В УСЛОВИЯХНЕОПРЕДЕЛЕННОЙ ВНЕШНЕЙ СРЕДЫ 312Сукач О.А.ЭКСПОРТНЫЙ ПОТЕНЦИАЛ КАК ОДИН ИЗ ПРИЗНАКОВ ЭФФЕКТИВНОГОФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ХОЗЯЙСТВЕННОГО КОМПЛЕКСА В РЕСПУБЛИКЕБЕЛАРУСЬ 316Тищук Т.А.ІМПОРТ У ІНВЕСТИЦІЙНІЙ СКЛАДОВІЙ ВВП: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КРАЇН ТАДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ 320Тэн Юн ВанВЗАИМОЗАВИСИМОСТЬ ЭКОНОМИК США И КИТАЯ В УСЛОВИЯХГЛОБАЛИЗАЦИИ МИРОВОЙ ЭКОНОМИКИ 323Українець Л.А. ЕФЕКТИ СЕКТОРАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В ЕКОНОМІЦІ КРАЇН – ЧЛЕНІВ ЄС 328Усиченко Т.В.ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ КРАЇН СВІТУ ВУМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 333Черкас Н.І.ЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ У СТИМУЛЮВАННІ НЕСИРОВИННОГОЕКСПОРТУ 336Загоруйко В.В., Медведкіна Є.О. МЕХАНІЗМ ПЕРЕРОЗПОДІЛУ КАПІТАЛУ У СВІТІ В ПЕРІОД ГЛОБАЛЬНОЇФІНАНСОВОЇ КРИЗИ 340Куриляк В.Є. МІЖЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ФАКТОРИ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ 342Нікітіна О.Б.ВПЛИВ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ НА ВИЗНАЧЕННЯ КОНКУРЕНТНИХПОЗИЦІЙ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК У СВІТОВОМУ ЕКОНОМІЧНОМУПРОСТОРІ 346Семкова Л.В., Кабо А.О.МЕЖДУНАРОДНОЕ ЭКОНОМИЧЕСКОЕ СОТРУДНИЧЕСТВО СТРАН ЮГО-ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ В ПЕРИОД МИРОВОГО ФИНАНСОВОГО КРИЗИСА 350ПРИВЛЕЧЕНИЕ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ И ФУНКЦИОНИРОВАНИЕРЫНКА КАПИТАЛОВЧерниченко Г.О., Ткаченко В.М. ТРАНСФОРМАЦІЯ СТРАТЕГІЙ ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОГОБАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ В УМОВАХ КРИЗИ 353Лук’янченко Н.Д., Хромов М.І. КЛАСИФІКАЦІЯ СОЦІАЛЬНО–ЕКОНОМІЧНИХ ФАКТОРІВ ФОРМУВАННЯ ЙРОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ 356Біла С.О.ПЕРСПЕКТИВИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ СТРУКТУРНИХ ФОНДІВЄС В УКРАЇНУ (РЕГІОНАЛЬНИЙ ВИМІР) 361Чужиков В.І. СУЧАСНИЙ ТЕОРЕТИЧНИЙ БЕКГРАУНД ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ 366Борецкая Н.П., Нестерцов В.Д. ПРОБЛЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ СОЦИАЛЬНОЙ СРЕДЫ ДЛЯ ПРИВЛЕЧЕНИЯИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ 370Лук’яненко Д.Г., Дзебих І.Б. ГЛОБАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ РОЗВИТКУ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇОСВІТИ 373Орловська Ю.В., Рєліна І.Є.ГРОШОВІ ПЕРЕКАЗИ МІЖНАРОДНИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ ЯК ДЖЕРЕЛОІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ 375Ситник Л.С.ВПЛИВ СТРУКТУРИ КАПІТАЛУ НА ВАРТІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ВУМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ 379Писаренко С.М. ІННОВАЦІЙНА СКЛАДОВА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНУ 383Савіна Г.Г., Гришаєва Ю.Г.ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПЕРЕШКОД ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУУКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ СВІТОВОГО ДОСВІДУ 386Ciburiene J.A.FOREIGN DIRECT INVESTMENT AND INTEGRATION INTO EUROPEAN UNION:LITHUANIAN CASE 392Бардакова А.В.ВЛИЯНИЕ ГЛОБАЛЬНОГО ФИНАНСОВО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО КРИЗИСА НАДИНАМИКУ МИРОВЫХ ИНВЕСТИЦИЙ 395Пахомов С.Ю.ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ, КОРПОРАТИЗАЦІЯ ТА ІНФОРМАТИЗАЦІЯ В КОНТЕКСТІСУЧАСНОЇ ФІНАНСОВОЇ ЕКСПАНСІЇ 398Волошин В.І.ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУЯК ФАКТОРУ РОЗВИТКУ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА 401Киричок А.С., Кошеленко В.В. ИННОВАЦИИ В СФЕРЕ ЭНЕРГЕТИКИ В СТАРОПРОМЫШЛЕННОМ РЕГИОНЕУКРАИНЫ 404Кислова Л.А.МЕЖДУНАРОДНАЯ ИНВЕСТИЦИОННАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ РОССИЙСКИХМЕТАЛЛУРГИЧЕСКИХ КОМПАНИЙ 408Рубцова М.Ю.ПРОБЛЕМИ ФІНАНСОВОЇ ВІДКРИТОСТІ УКРАЇНИ В АСПЕКТІ ПОДОЛАННЯГЛОБАЛЬНИХ КРИЗОВИХ ЯВИЩ 411Natsvlishvili I. PRIORITIES OF BUSINESS EDUCATION IN THE CONTEXT OF GLOBALIZATION 414Öztürk İ. CRISIS AND RECONSIDERING GLOBALIZATION: LESSONS FROM TURKEY 416Бабенко К.Е., Криворучко Н.В. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ВЛИЯНИЯ ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ В ОСНОВНОЙКАПИТАЛ НА РОСТ ВВП ПРИ ПОМОЩИ МЕТОДА НАИМЕНЬШИХ КВАДРАТОВ 423Бессонова С. І., Назарчук Я. Є. ПРОБЛЕМИ СКЛАДАННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ 424Воробйов В.М., Кравець І.М. ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОГО 428iii

ФІНАНСОВОГО СЕРЕДОВИЩАГапонюк О.І.ОЦІНКА ФУНКЦІОНУВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ СПІВРОБІТНИЦТВА(НА ПРИКЛАДІ КРАЇН БРІК) 430Денисова Е.Ю.ПРАКТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ТНК В ГЛОБАЛЬНОЙЭКОНОМИКЕ 433Дмитриченко Л.А.РОЗВИТОК СУСПІЛЬНОЇ ФОРМИ ПРАЦІ: КОРПОРАТИЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА ІКАПІТАЛУ (РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ПОГЛЯД) 436Дугінець Г.В.РЕГІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПРИТОКУ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ З УРАХУВАННЯМ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇКРИЗИ 438Єсаян Е.М. НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ 442Ималова Д.К. ПРОЗРАЧНОСТЬ ИНФОРМАЦИИ В ФИНАНСОВЫХ ОТЧЕТАХ БАНКОВ –ФАКТОР УВЕЛИЧЕНИЯ ПРИТОКА ИНОСТРАННЫХ ИНВЕСТИЦИЙ ВБОЛГАРИЮ 445Іванов М.Ф., Новашева О.І.НАПРЯМКИ АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УДОНЕЦЬКОМУ РЕГІОНІ НА ОСНОВІ ДОСВІДУ КРАЇН ЄС 449Кузнєцов В.Г., Іванова У.А. ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ ДОЦІЛЬНОСТІ СТРАТЕГІЧНИХ АЛЬЯНСІВ 451Логачова О.В.ІНСТИТУЦІЙНІ ІНВЕСТОРИ ЯК СИСТЕМНА СКЛАДОВА РИНКОВОЇІНФРАСТРУКТУРИ 453Марена Т.В.РОЗВИТОК ПРОЦЕСІВ ПОЛЯРИЗАЦІЇ РЕЖИМІВ КУРСОУТВОРЕННЯ ВСУЧАСНОМУ СВІТОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ 456Мацука В.М. МАСШТАБИ І СТРУКТУРА ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНІ 459Мельникова М.В.ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКІ КОМПЛЕКСИ В ПРОЦЕСАХ РЕАЛІЗАЦІЇІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ РЕГІОНУ 462Цибульська Л.О.ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ДОНЕЦЬКОГО РЕГІОНУ, ЯКЧАСТИНИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ 465Іванов С.М, .Чемарєв В.В. МОДЕЛЮВАННЯ МЕХАНІЗМУ ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІНИХ ПРОЕКТІВ 469Черноиванова Е.Н., Лаушкин А.Н. ДЕЦЕНТРАЛИЗАЦИЯ МЕСТНЫХ ФИНАНСОВ В УСЛОВИЯХ РЕФОРМИРОВАНИЯМЕЖБЮДЖЕТНЫХ ОТНОШЕНИЙ 473Щербініна О.В.ЗАКОНОДАВЧІ ТА РЕГУЛЯТОРНІ МЕХАНІЗМИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХІНВЕСТИЦІЙ У ВАЖКУ ПРОМИСЛОВІСТЬ ДОНБАСУ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЙІМПЕРІЇ У ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТ. 476Юрик В.В., Юрик С.В.ОСОБЕННОСТИ МЕЖДУНАРОДНОЙ ПЕРЕДАЧИ ТЕХНОЛОГИЙ И ПРЯМОГОИНВЕСТИРОВАНИЯ В ПЕРЕХОДНЫХ ЭКОНОМИКАХ 479Аль Махарік ФарідРЕАЛИЗАЦИЯ ИНВЕСТИЦИОННОГО ПОТЕНЦИАЛА АРАБСКИХ СТРАН ВУСЛОВИЯХ КРИЗИСА 482Амалян Н.Д. ЮАНЬ ПРОТИ ДОЛАРА: СТРАТЕГІЯ ТА ТАКТИКА НАСТУПУ 486Барановська М.І.ВПЛИВ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ НА ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇСФЕРИ КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ 490Бахчисарай А.Ю.ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ИННОВАЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В КОНТЕКСТЕМЕЖДУНАРОДНОГО ТРАНСФЕРТА ЗНАНИЙ 493Бервенова Т.М. РЕЙДЕРСТВО І ПРИПЛИВ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНУ 496Бугринець Р.А. СВІТОВИЙ РИНОК КАПІТАЛУ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ 499Володько Л.П.ЭКСПЕРТНАЯ ОЦЕНКА КАЧЕСТВА БАНКОВСКИХ ИНФОРМАЦИОННЫХТЕХНОЛОГИЙ В УСЛОВИЯХ НЕОПРЕДЕЛЕННОСТИ 503Дроняєва Г.М.СВІТОВИЙ ФІНАНСОВИЙ РИНОК В УМОВАХ ФОРМУВАННЯ ГЛОБАЛЬНОГОПРОСТОРУ 508Дубовая Т.В.ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ИНСТРУМЕНТОВ УПРАВЛЕНИЯ ЧЕЛОВЕЧЕСКИМИРЕСУРСАМИ В СИСТЕМЕ КОРПОРАТИВНОЙ КУЛЬТУРЫ УКРАИНСКИХ БАНКОВ 512Егудин Д.Я.ВАЛЮТНЫЕ РИСКИ В МЕЖДУНАРОДНОЙ БАНКОВСКОЙ СИСТЕМЕ И ИХИНСТРУМЕНТЫ УПРАВЛЕНИЯ ВАЛЮТНЫМИ РИСКАМИ 513Зглюй Т.В.НАЛОГООБЛОЖЕНИЕ, ИНВЕСТИЦИИ И СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИЙЭФФЕКТ 516Кириченко О.О.МЕХАНІЗМ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІУКРАЇНИ: ОЦІНКА ГРАНИЧНИХ УМОВ ФІНАНСОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 519Левкович А.П.ВАЛЮТНАЯ ПОЛИТИКА СТРАН ЦЕНТРАЛЬНОЙ И ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ ВУСЛОВИЯХ МИРОВОГО ФИНАНСОВОГО КРИЗИСА 523Левченко Д.О.ОСОБЕННОСТИ ТРАНСФОРМАЦИИ ИНТЕРНАЦИОНАЛИЗАЦИИ МИРОВОГОБАНКОВСКОГО БИЗНЕСА 528Лисица Е.С.ИНВЕСТИЦИИ КАК ИНСТРУМЕНТ РАЗВИТИЯ ЕСТЕСТВЕННЫХ МОНОПОЛИЙ ВСТРАНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЙ И ВОСТОЧНОЙ ЕВРОПЫ (НА ПРИМЕРЕЖЕЛЕЗНОДОРОЖНОГО ТРАНСПОРТА) 532Меліхова Т.О.ОБҐРУНТУВАННЯ ПРИНЦИПІВ ОЦІНКИ ЯКОСТІ І ЕФЕКТИВНОСТІ АУДИТУПОДАТКІВ 535Нікешина Н.В. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УМОВАХ СУЧАСНОЇ СВІТОВОЇ КРИЗИ 539Orlovskaya V.RESEARCH OF CREATIVE ROLE OF CITY IN ATTRACTION OF GLOBALIZINGINVESTMENT FLOWS 542Охріменко О.О. ГЕОФІНАНСОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК МЕХАНІЗМ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОРИВУ 544Пелехоца К.О.ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНИХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ ВУМОВАХ СТРУКТУРНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ 547Петров А.О.НАПРЯМИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОГО БІЗНЕСУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІМІЖНАРОДНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ 550Пилипенко В.В.КОНЦЕПТУАЛЬНЫЕ ОСНОВЫ ИНТЕГРАЦИИ ВАЛЮТНОЙ СИСТЕМЫНАЦИОНАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКИ В МИРОВУЮ РЫНОЧНУЮ СИСТЕМУ 553Роговська-Іщук І.CУЧАСНИЙ ТЕХНІЧНИЙ АНАЛІЗ ВАЛЮТНИХ РИНКІВ В АСПЕКТІПРОГНОЗУВАННЯ МАЙБУТНІХ ВАЛЮТНИХ КУРСІВ 557Співак Р.В.ОСНОВНІ ПІДХОДИ ДО АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНО-КРЕДИТНИХІПОТЕЧНИХ ПРОЕКТІВ 561Степанова А.Е. ОЦЕНКА РИСКА ИНВЕСТИЦИЙ В ВЫКУПНЫЕ ОБЛИГАЦИИ 563Туровцева І.Г. ГЛОБАЛЬНА ТРАНСФОРМАЦІЯ СВІТОВОГО ФІНАНСОВОГО РИНКУ 565Чайка С.И.ОПЫТ ЭКОНОМИКО-ПРАВОВОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ И ПЕРСПЕКТИВЫРАЗВИТИЯ ЭЛЕКТРОННЫХ ДЕНЕГ В РОССИИ, РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ И 569iv

УКРАИНЕШумак Ж.Г.ПРИМЕНЕНИЕ МЕТОДОВ ЭКОНОМИЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ ВПРОИЗВОДСТВЕННО-ФИНАНСОВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЙ 572Петенко И.В., Белявцев Ю.М. ФОРМЫ КАПИТАЛА С ПОЗИЦИЙ ИДЕОЛОГИИ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ 574Вей Хей ШиК ВОПРОСУ ОБ ОПРЕДЕЛЕНИИ ПЕРСПЕКТИВНЫХ НАПРАВЛЕНИЙ РАЗВИТИЯМЕЖДУНАРОДНЫХ ОТНОШЕНИЙ КНР 577Перцев Ю.О. ПОВЕДІНКА УКРАЇНСЬКИХ ЕКСПОРТЕРІВ В КРИЗОВИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ 580Пивоносов М.Ю. СУЧАСНІ ВИМІРИ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ 581Паим Бернардо Да Консейсао АНАЛИЗ УЧАСТИЯ СТРАН ЕВРАЗИЙСКОГО КОНТИНЕНТА НА РЫНКЕЭНЕРГОРЕСУРСОВ 585Прокопов О.ЗНАЧЕННЯ ТА ПРОБЛЕМИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ПРИ СТАНОВЛЕННІІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА 588Литовченко М.С. РАЗВИТИЕ ИНФРАСТРУКТУРЫ ФОНДОВОГО РЫНКА СТРАН-УЧАСТНИЦ АЦДЕ 590Волков І.ОСОБЕННОСТИ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СУБЪЕКТОВМАЛОГО БИЗНЕСА ЗАРУБЕЖНЫХ СТРАН 593Геллер Е.Б.К ВОПРОСУ О МЕТОДИЧЕСКИХ ОСНОВАХ ОЦЕНКИ ИНВЕСТИЦИОННОЙПРИВЛЕКАТЕЛЬНОСТИ РЕГИОНА 596Горбатюк А.В. ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА КРАЇНИ: СУНТІСТЬ, КРИТЕРІЇ ТА СКЛАДОВІ 599Елецких С.Я.АНАЛИЗ ПОДХОДОВ К ФОРМАЛИЗАЦИИ ЖИЗНЕННОГО ЦИКЛА ПРЕДПРИЯТИЯ ВКОНТЕКСТЕ АНТИКРИЗИСНОГО УПРАВЛЕНИЯ 601Исютин С.А.МІЖНАРОДНИЙ РИНОК КАПІТАЛІВ: ПРОБЛЕМИ ТА ПРИНЦИПИ ІНТЕГРАЦІЇУКРАЇНИ ДО НЬОГО 605Колмыкова Е.СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ СИСТЕМЫ ГОСУДАРСТВЕННОЙ МИГРАЦИОННОЙПОЛИТИКИ В УКРАИНЕ 607Кушнаренко Н.П.ДО ПИТАННЯ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖНАРОДНОЇКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ 610Белявцев М.І., Лисичний Д.М. МАРКЕТИНГОВИЙ АНАЛІЗ ЯК УМОВА РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЇ БІЗНЕСУ 615Михайлишин Л.И., Охота В.И. ОРГАНИЗАЦИОННО-ПРАВОВЫЕ АСПЕКТЫ ПРИВЛЕЧЕНИЯ ИНОСТРАННОГОКАПИТАЛА В ЭКОНОМИКУ УКРАИНЫ 618Накалюжний А.В.ВИКОРИСТАННЯ НЕЙРОННИХ МЕРЕЖ ДЛЯ ОЦІНКИ СУВЕРЕННОГО РИЗИКУУКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 621Рожук Р.Е. ВКЛЮЧЕНИЕ УКРАИНЫ В МИРОВОЙ РЫНОК ТУРИСТИЧЕСКИХ УСЛУГ:СРАВНИТЕЛЬНЫЙ АНАЛИЗ И НАПРАВЛЕНИЯ 623Чорноусова М.О. СВІТОВА ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ ГЛОБАЛЬНОГО ВНУТРІШНЬОФІРМОВОГОСавенкова А.И.МЕНЕДЖМЕНТУ ТНК 627ВПЛИВ МИТНОЇ ВАРТОСТІ НА ПОВНОТУ СТЯГНЕНЬ МИТНИХ ПЛАТЕЖІВ ДОДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ 633Філатова О.М. ЦИКЛІЧНІ КОЛИВАННЯ В ЕКОНОМІЦІ: ПЕРЕДУМОВИ І СУТНІСТЬ 636Савченко Е.О. МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ОЦІНКИ ПОТЕНЦІАЛУ ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ГАЛУЗІ 638Тімашкова О.А. ДОСВІД ВНУТРІШНЬОФІРМОВОГО НАВЧАННЯ ЯК ФАКТОРУ РОЗВИТКУКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РОБОЧОЇ СИЛИ В КРАЇНАХ З РОЗВИНЕНОЮЕКОНОМІКОЮ 640Житомирский Ю.М. МИРОВОЙ РЫНОК СТРАХОВЫХ УСЛУГ В УСЛОВИЯХ КРИЗИСА 644Іванова І.М.ЕНЕРГЕТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ МЕТАЛУРГІЇ В УМОВАХГЛОБАЛЬНОЇ КРИЗИ 647Кацура С.М.МІЖНАРОДНИЙ ТРАНСФЕР ЗНАНЬ В КОНТЕКСТІ ФАКТОРІВ ЕНДОГЕННОГОІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ 650Левківський І.І.МІЖНАРОДНЕ БАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ В УМОВАХ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇКРИЗИ ТА МАЙБУТНЄ РИНКІВ ФІНАНСОВОГО КАПІТАЛУ 654Кутрань К.В. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВЕНЧУРНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ 656Анісімов А.Є., Палагута Н. НОВІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІЙ З ОСОБЛИВИМ ПОДАТКОВИМ РЕЖИМОМ 660Біркентале В.В.ТРАНСФОРМАЦІЯ РОЛІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ ВУМОВАХ ПОГЛИБЛЕННЯ АСИМЕТРІЇ СВІТОВОГО РОЗВИТКУ 661Власова Т.В., Гнилорыбов М.А. КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТЬ НАЦИОНАЛЬНЫХ ПРЕДПРИЯТИЙМЕТАЛЛУРГИЧЕСКОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ НА МИРОВОМ РЫНКЕ ВУСЛОВИЯХ УСИЛЕНИЯ ГЛОБАЛИЗАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВ 666Громенкова С.В.НАПРАВЛЕНИЯ СОТРУДНИЧЕСТВА И ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ СТРАН В КОНТЕКСТЕСОВРЕМЕНЫХ ГЛОБАЛЬНЫХ ВЫЗОВОВ 668Шилец Е.С. КОНКУРЕНТОСПОСОБНЫЕ ПРОГРАММЫ ВОЗНАГРАЖДЕНИЯ ТРУДА ВУСЛОВИЯХ КОЛЕБАНИЯ ГЛОБАЛЬНЫХ РЫНКОВ 671Княженко І.І., Княженко Р.С. ОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ ТРАНСКОРДОННОГОСПІВРОБІТНИЦТВА 675Свідрак О.В. ХАРАКТЕРИСТИКА ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН ТА ТЕРИТОРІЙПРІОРИТЕТНОГО РОЗВИТКУ У РОЗРІЗІ СТАДІЙ ЖИТТЄВОГО ЦИКЛУ 678Гурова В.О.ОСНОВНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ІНСТИТУТІВ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ ВКОНТЕКСТІ МЕНЕДЖМЕНТА КАПІТАЛА 681Туровцева І.Г. ГЛОБАЛЬНА ТРАНСФОРМАЦІЯ СВІТОВОГО ФІНАНСОВОГО РИНКУ 684Молочко И.Н. СОТРУДНИЧЕСТВО УКРАИНЫ С МЕЖДУНАРОДНЫМИ ФИНАНСОВЫМИОРГАНИЗАЦИЯМИ В КОНТЕКСТЕ ВЛИЯНИЯ ГЛОБАЛЬНОГО КРИЗИСА 688Сиволап Л.А. ТРАНСФОРМАЦІЯ ФІНАНСОВИХ СТРАТЕГІЙ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХКОРПОРАЦІЙ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ 691Рибаченко К.В.МЕХАНІЗМ УЗГОДЖЕННЯ АНТИКРИЗОВОЇ ВАЛЮТНОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН СВІТУНА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ 694Борисова С.Є. СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМИФІНАНСОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ В УМОВАХ КРИЗИ 697Махарік Амар СТРИМУЮЧІ ФАКТОРИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ КРАЇНРЕГІОНУ БЛИЗЬКОГО СХОДУ В УМОВАХ КРИЗИ 700РЕГИОНАЛЬНЫЕ И ОТРАСЛЕВЫЕ АСПЕКТЫ ГЛОБАЛИЗАЦИИ,ПОСЛЕДСТВИЯ МИРОВОГО КРИЗИСАЯнковський М.А.НАСЛІДКИ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУСВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ 703v

Кузьменко Л.М., Губина В.С. УБЫВАЮЩИЕ ГОРОДА, ДЕПРЕССИВНЫЕ ТЕРРИТОРИИ: АНАЛИЗ И ПРОБЛЕМЫ 706Блинов А.О., Рудакова О.С.ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ МАЛОГО ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА ВСОВРЕМЕННОЙ РОССИИ- ОСНОВА ПОВЫШЕНИЯ ЕЕКОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ 709Саломатина Л.Н., Передерий С.Л. ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ МИРОВОГО ЭЛЕКТРОННОГО БИЗНЕСА 714Чижиков Г.Д. АНАЛИЗ СОСТОЯНИЯ МИРОВОЙ ЭКОНОМИКИ В УСЛОВИЯХ КРИЗИСА 718Будкин В.С. ВОЗДЕЙСТВИЕ НА ЭКОНОМИКУ СТРАН СНГ МИРОВОГО КРИЗИСА 721Омельченко В.Я., Омельченко А.П.,Омельченко А.В.ЛОГИСТИЧЕСКИЙ АУТСОРСИНГ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ОПТОВЫХ И РОЗНИЧНЫХТОРГОВЫХ СЕТЕЙ 724Булатова О.В. РОЗВИТОК АЗІАТСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКОЇ МОДЕЛІ ІНТЕГРАЦІЇ 727Гуменюк А.М.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ЕКОНОМІЧНОГОЗРОСТАННЯ ТА СТРУКТУРНИХ ЗРУШЕНЬ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ 729Козак Ю.Г., Якубовский С.А. УСТОЙЧИВОСТЬ ПЛАТЁЖНЫХ БАЛАНСОВ ПОЛЬШИ, ГРУЗИИ И УКРАИНЫ ВУСЛОВИЯХ МИРОВОГО ФИНАНСОВО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО КРИЗИСА 734Брич В.Я., Оливко О.А. РОЛЬ МІГРАЦІЇ РОБОЧОЇ СИЛИ У ФОРМУВАННІ СВІТОВОГО РИНКУ ПРАЦІ 737Краснова В.В., Липская Д.Л. МАРКЕТИНГОВАЯ СТРАТЕГИЯ ПРЕДПРИЯТИЙ ТОРГОВЛИ В ПЕРИОДЭКОНОМИЧЕСКОЙ НЕСТАБИЛЬНОСТИ 739Калініна С.П., Середа Г.В.РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГОВЕКТОРУ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ 741Кровяк А.ПОИСК ПОДОБИЯ ЭКОНОМИКИ СТРАН ТРАНСФОРМАЦИИ ОПИСАННЫХИЗБРАННЫМИ МАКРОЭКОНОМИЧЕСКИМИ ПОКАЗАТЕЛЯМИ В ОСНОВАНИИ ОБАВТОМАТИЧЕСКИЕ НЕЙРОННЫЕ СЕТИ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ АЛГОРИТМАКОХОНЕНА 745Орехова Т.В., Власов В.А.ТРАНСФОРМАЦИЯ КОНФИГУРАЦИИ МИРОВОГО ИНВЕСТИЦИОННОГОПРОСТРАНСТВА КАК СЛЕДСТВИЕ ГЛОБАЛЬНОГО ФИНАНСОВО-ЭКОНОМИЧЕСКОГО КРИЗИСА 751Бузько І.Р., Д’яченко Ю.Ю.,Часовська О.А.ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ ТА РОЗВИТОК ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ФОРМ НАВЧАННЯПЕРСОНАЛУ 760Яновский В.П. УКРАИНА В МЕЖДУНАРОДНОЙ ТОРГОВЛЕ УСЛУГАМИ В УСЛОВИЯХ КРИЗИСА 762Новицький В.Є.ІНСТИТУЦІЙНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В СИСТЕМІ ПРОГРАМНО-ЦІЛЬОВОГОРЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ 765Мокій А.І., Енверов Р.Р., НауменкоН.С.СТРАТЕГІЧНЕ ПАРТНЕРСТВО НА ПОСТТРАНСФОРМАЦІЙНОМУ ЕТАПІРОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ 767Амоша О.І.МЕТОДОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ТРАНСФЕРУ ЗНАНЬ ВСУЧАСНИХ УМОВАХ 771Воротін В.Є.МОНІТОРИНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РЕАЛІЗАЦІЇСТРАТЕГІЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ 774Михайлова Л.І.КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ ТРАНСФОРМАЦІЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОГОРОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ 777Салли В.И., Павленко И.И., СаллиС.В.ЭКОНОМИКО-МАТЕМАТИЧЕСКАЯ МОДЕЛЬ ВЫБОРА МОЩНОСТИ ШАХТЫ СУЧЕТОМ СТРОИТЕЛЬСТВА ОБЪЕКТОВ ПО ОРГАНИЗАЦИИ КОРПОРАТИВНОЙОТРАБОТКИ ЗАПАСОВ 780Вергун В.А., Ступницький О.І. ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ ПОРТФЕЛЮ ФАКТОРИНГОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІВ УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ 784Саркисян А.Л., Аванесова И.Б. ОСОБЕННОСТИ ФИНАНСОВЫХ СТРАТЕГИЙ ТНК В УСЛОВИЯХНЕОПРЕДЕЛЕННОСТИ ГЛОБАЛЬНОЙ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ СРЕДЫ 788Антошкіна Л.І., Вісящев В.А. НОВІ ФАКТОРИ РУХУ ТРУДОВОЇ ІММІГРАЦІЇ 791Мартякова Е.В., Шамилева Л.Л.,Катрич С.С.ОСНОВЫ УПРАВЛЕНИЯ УСТОЙЧИВЫМ РАЗВИТИЕМ СОЦИАЛЬНЫХ СИСТЕМ797Rojtek R., Dziubek I.T. ECONOMY IN THE SYNERGIC SERVICE FOR COMBATING TERRORIST THREATS 801Губатенко М.І.РОЗВИТОК СВІТОВОГО РИНКУ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ 805Рыженков А.Н.ПРОБЛЕМЫ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ПРЕДПРИЯТИЙ МЕТАЛЛУРГИЧЕСКОЙОТРАСЛИ УКРАИНЫ В УСЛОВИЯХ МЕЖДУНАРОДНОЙ КОНКУРЕНЦИИ 809Харабуга С.В.О РЕАЛИЗАЦИИ НОВЫХ ТЕХНОЛОГИЙ РАБОТЫ С ПЕРСОНАЛОМ ПУТЕМСОЗДАНИЯ ПОЛОЖИТЕЛЬНОЙ РЕПУТАЦИИ КОМПАНИИ-РАБОТОДАТЕЛЯ (HR-БРЕНДИНГ) 812Шпундра Н.Г.ОСОБЕННОСТИ УПРАВЛЕНИЯ ЧЕЛОВЕЧЕСКИМИ РЕСУРСАМИ КРУПНОГОПРОМЫШЛЕННОГО ПРЕДПРИЯТИЯ В УСЛОВИЯХ НЕСТАБИЛЬНОСТИЭКОНОМИКИ 816Волощенко Л.М.РОЗВИТОК СИСТЕМИ СТРАХУВАННЯ ДЕПОЗИТІВ В УКРАЇНІ В УМОВАХСВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ 819Матвєєв Є.Е.МЕХАНІЗМИ САМООРГАНІЗАЦІЇ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХДИСФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ВЛАДНИХ ІНСТИТУТІВ 821Резнікова Н.В., Відякіна М.М. СУЧАСНА ФІНАНСОВА КРИЗА: ЗАКОНОМІРНІСТЬ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУЧИ ІРРАЦІОНАЛЬНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ІНСТИТУТІВ 823Хандріх Л., Павел Ф., Науменко Д. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СЕКТОРУ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ВУГІЛЛЯ В УКРАЇНІ ВУМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ КРИЗИ 829Анісімова О. М., Харченко Т. Г. СТРУКТУРНІ ПЕРЕШКОДИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ 834Ахновська І.О.РЕГУЛЮВАННЯ ПЛАТІЖНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН МІЖ СУБ′ЄКТАМИГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ 838Баглюк Ю.Б. СВІТОВИЙ СТРАХОВИЙ РИНОК В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 842Балтачеєва Н.А.ВПЛИВ СВІТОВОГО ДОСВІДУ НА ВИБІР УКРАЇНСЬКОЇ МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОЇПОЛІТИКИ 846Бандура М.В., Савченко І.В. СТРУКТУРНА ТА ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛІ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ 850Беззубченко О.А.ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СВІТОВОЇ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ 854Бударіна Н.О.ВПЛИВ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ НА ЗЛИТТЯ Й ПОГЛИНАННЯ В БАНКІВСЬКОМУСЕКТОРІ УКРАЇНИ 857Васильців Т.Г.УДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇБЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМНИЦТВА РЕГІОНУ В УМОВАХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ 861vi

КРИЗИВорошилова Г.О. РОЗВИТОК ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У МІЖНАРОДНОМУ ТУРИЗМІ 864Зова В.А. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ 867Кравченко В.А., Бексултанов О.В. ВЛИЯНИЕ МИРОВОГО КРИЗИСА НА ЭКОНОМИКУ УКРАИНЫ 872Локшин А.І., Роменська Л.А. ІНТЕГРАЦІЙНІ РІШЕННЯ В МЕТАЛУРГІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ КРИЗИ НАСВІТОВИХ РИНКАХ 876Ляпін Д. В.ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДТРИМКИ ТА РОЗВИТКУНАЦІОНАЛЬНОГО МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА 879Музиченко А.Г. ВПЛИВ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ НА РОЗВИТОК РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ РОСІЇ 883Пастернак О.І., Горблюк Р.В. КЛАСТЕР У СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я 886Фомичева Н.В., Эзума Т.В.СДВИГИ В РАЗМЕЩЕНИИ МИРОВОГО ПРОИЗВОДСТВА В УСЛОВИЯХНАРУШЕНИЯ МИРОВОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАВНОВЕСИЯ В РЕЗУЛЬТАТЕГЛОБАЛЬНОГО КРИЗИСА 890Шабуришвили Ш. УРОКИ ГЛОБАЛЬНОГО ФИНАНСОВОГО КРИЗИСА 895Шаповалова Э.В., Никитина Н. СОЦИАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ УПРАВЛЕНИЯ ПЕРСОНАЛОМ 897Шульга В.Г.МЕТОДЫ ОЦЕНКИ РИСК-МЕНЕДЖМЕНТА ПЕРСОНАЛА ДЛЯ ЭКСТРЕМАЛЬНЫХПРОИЗВОДСТВ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ТЕОРИИ НЕЧЕТКИХ МНОЖЕСТВ СУЧЕТОМ ЗАРУБЕЖНОГО ОПЫТА 900Шульга И.А., Лазарев Р.Е.ТРАНСФОРМАЦИЯ СТРАТЕГИЙ ЭНЕРГЕТИЧЕСКИХ ТНК В УСЛОВИЯХГЛОБАЛЬНОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО КРИЗИСА 904Шумак В.В., Подобедов И.И. ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПОЛИКУЛЬТУРЫ НА ЕСТЕСТВЕННОЙКОРМОВОЙ БАЗЕ ВОДОХРАНИЛИЩА 909Балашова Е.В.ФУНКЦИОНИРОВАНИЕ МИРОВЫХ ФИНАНСОВЫХ ЦЕНТРОВ В УСЛОВИЯХГЛОБАЛЬНОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО КРИЗИСА 912Бойко А.М.СУЧАСНИЙ СТАН ЗАЙНЯТОСТІ ТА БЕЗРОБІТТЯ НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУПРАЦІ 914Бурміч О.С.КОРПОРАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ МЕГАРЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГОСПІВРОБІТНИЦТВА (НА ПРИКЛАДІ КРАЇН БРІК) 917Бутенко А.АЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ – ШЛЯХ ДЛЯПОДОЛАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ 920Василиця О.Б.ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИТОКУ КАПІТАЛУ ДО КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ 922Вітка Н.Є.МІНІМІЗАЦІЯ РИЗИКІВ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА 925Горбашевська М.О.ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО РИНКУ МАШИНОБУДУВАННЯ НАПРИКЛАДІ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 928Грабар Р.Н.КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТЬ МАШИНОСТРОЕНИЯ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ КАКФАКТОР ИЗМЕНЕНИЯ СТРАТЕГИЧЕСКИХ НАПРАВЛЕНИЙ РАЗВИТИЯ ОТРАСЛИ 932Дворников И.Е.СОВРЕМЕННОЕ РАЗВИТИЕ СБЫТОВЫХ СЕТЕЙ МЕТАЛЛУРГИЧЕСКИХКОМПАНИЙ 936Емельянова Н.А., Моргунов О.А. ФИСКАЛЬНЫЕ ФУНКЦИИ ГОСУДАРСТВЕННОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ ВКОНТЕКСТЕ ТРАНСФОРМАЦИИ ПРОЦЕССА ТРАНСНАЦИОНАЛИЗАЦИИМИРОВОЙ ЭКОНОМИКИ 938Журавлев Ю. ОЦЕНКА КРИЗИСНЫХ ИЗМЕНЕНИЙ В МИРОВОЙ ТОРГОВЛЕ 943Клименкова О.В.АНАЛИЗ АСПЕКТОВ УПРАВЛЕНИЯ ЧЕЛОВЕЧЕСКИМ КАПИТАЛОМ УКРАИНЫ ВУСЛОВИЯХ КРИЗИСА 947Крум Э.В. СИСТЕМА ОБРАЗОВАНИЯ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ 952Кудревич Т.А.СТИМУЛИРОВАНИЕ ЭКСПОРТА В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ В УСЛОВИЯХМИРОВОГО ФИНАНСОВОГО КРИЗИСА 954Литвин А.Є.ІТ-АУТСОРСИНГ ЯК СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ БІЗНЕСУ НА СВІТОВОМУ РИНКУІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 957Ланська С.П., Хоружий Ю.С. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БЕЗПЕРЕРВНОГО НАВЧАННЯ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІІНТЕГРАЦІЇ ДО МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СПІЛЬНОТИ 960Маковська Л.І.СТРАТЕГІЇ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ НАЦІОНАЛЬНОГО КІНОПРОКАТУВ СУЧАСНІЙ СВІТОГОСПОДАРСЬКІЙ СИСТЕМІ 963Мітюшкіна Х.С. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СВІТОВИХ РИНКІВ ЕНЕРГЕТИЧНИХ РЕСУРСІВ 966Мохамад Рафі АлоесАНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВНИХ СЦЕНАРІЇВ РОЗВИТКУ КРАЇН БЛИЗЬКОГО СХОДУ ТАПІВНІЧНОЇ АФРИКИ 969Музиченко А.Г. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНСЬКИХМЕТАЛУРГІЙНИХ КОМПАНІЙ В УМОВАХ СВІТОВОЇ КРИЗИ 971П’ятковська О.Р.РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ В НЕОКЛАСИЧНИХ ТЕОРІЯХ ТА ЇХМОДЕЛЯХ 974Перепадя Ф.Л.ОЦІНКА ПЕРСОНАЛУ ЯК ІНСТРУМЕНТ СУЧАСНОЇ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ 976Перенчук О.П.РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНОЇ ВІДНОСИН УКРАЇНИ ЗЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 979Ремізова І.А.ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОПИТ ЯК ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯВ ПОСТКРИЗОВИЙ ПЕРІОД 982Середа Л.О.РИНОК ВУГІЛЛЯ У КОНТЕКСТІ СВІТОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ВЕНЕРГЕТИЦІ 985Соколова К.О. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ТУРИЗМУ 988Тарасова Е.В.ПРИЧИНЫ ФИНАНСОВОГО И ИНВЕСТИЦИОННОГО КРИЗИСА И ПУТИ ЕГОПРЕОДОЛЕНИЯ В УКРАИНЕ 990Таранич О.В.ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІУКРАЇНИ НА ГАЛУЗЕВИХ І СВІТОВОМУ РИНКАХ 993Ткач О.В.ПЕРЕДУМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ «ТЕОРІЇ РУЗВЕЛЬТА» В УМОВАХ СВІТОВОЇУдуд І.Р.ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ 995ОСОБЛИВОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО РИЗИКУ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВПІДПРИЄМНИЦТВА РЕГІОНУ В УМОВАХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ ТАОКРЕСЛЕННЯ НАПРЯМІВ ЇХ МІНІМІЗАЦІЇ 997Філатова О.М. ЦИКЛІЧНІ КОЛИВАННЯ В ЕКОНОМІЦІ: ПЕРЕДУМОВИ І СУТНІСТЬ 1000Чернавина Н.А. ПОДХОДЫ К ОЦЕНКЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ ЭКСПОРТА МЯСОМОЛОЧНОЙ 1003vii

ПРОДУКЦИИШевчук О.А.ПРОБЛЕМИ ТА ПОНЯТТЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ НА ПІДПРИЄМСТВАХЦУКРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ 1006Шикова Л. В.ПОНЯТТЯ ТА ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ КОРПОРАТИВНОГОТИПУ 1008Шира Н.О.АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ГРОШОВОЇ МАСИ ЯК СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИМОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКА 1011Шилепницький П.І.ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОЕКТІВ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГОПАРТНЕРСТВА. УРОКИ ДЛЯ УКРАЇНИ 1014Юдковская Д.А.СОТРУДНИЧЕСТВО И ВЕРТИКАЛЬНАЯ ИНТЕГРАЦИЯ КАК КОНКУРЕНТНЫЕСТРАТЕГИИ ДЛЯ СОВРЕМЕННЫХ МЕТАЛЛУРГИЧЕСКИХ ПРЕДПРИЯТИЙ 1018Юрченко В.В. МІЖНАРОДНА ГАРМОНІЗАЦІЯ ПОДАТКОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ 1019Медведкин Т.С.ГЛОБАЛЬНАЯ ПАРАДИГМА ИННОВАЦИОННОГО РАЗВИТИЯ НАЦИОНАЛЬНЫХЭКОНОМИЧЕСКИХ СИСТЕМ 1021Беганская И.Ю.ДЕМОГРАФИЧЕСКИЙ АСПЕКТ РЕАЛИЗАЦИИ КОНКУРЕНТНЫХ ПРЕИМУЩЕСТВУКРАИНЫ НА МИРОВОМ РЫНКЕ ТРУДОВЫХ РЕСУРСОВ 1025Меша О.В.ИННОВАЦИОННОЕ РАЗВИТИЕ НАЦИОНАЛЬНЫХ ЭКОНОМИК В УСЛОВИЯХГЛОБАЛЬНОЙ КОНКУРЕНЦИИ 1028Хаджинов І.В., Тураліна Г.Г. ЗРОСТАННЯ ВІДКРИТОСТІ ЕКОНОМІКИ ТА УЧАСТЬ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ УМІЖНАРОДНОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ 1030Челябі-Заде Ю.У.АНАЛІЗ СУЧАСНОГО КОНКУРЕНТНОГО РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ ВКОНТЕКСТІ ЇЇ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1033Марченко К.К.ПЕРСПЕКТИВИ РЕГІОНАЛІЗАЦІЇ Й ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГОЕКОНОМІЧНОГО ПРОСТОРУ 1038Бєліченко К.О.НАПРЯМИ ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВОЇ КРИЗИДЛЯ СТАРОПРОМИСЛОВИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ 1041Клочкова О.В. РОЗВИТОК ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА НА СХОДІ УКРАЇНИ 1044Тахтарова К.А., Гетьманенко Ю.О. ПРОБЛЕМИ БЕЗРОБІТТЯ МОЛОДІ В УКРАЇНІ 1048viii

Именной указатель/ DirectoryЧасть/Part.Чемарєв В.В. 2 469Ciburiene J.A. 2 392Dziubek I.T. 3 801Lekashvili E. 1 52Natsvlishvili I. 2 414Orlovskaya V. 2 542Öztürk İ. 2 416Rojtek R. 3 801Tannyan N. 1 54Аванесова И.Б. 3 788Адамов Б.І. 1 8Аль Махарік Фарід 2 482Амалян Н.Д. 2 486Амоша О.І. 3 771Анісімов А.Є. 2 660Анісімова О. М. 3 834Антошкіна Л.І. 3 791Атаева Е.А. 1 120Ахновська І.О. 3 838Ашихмин Д.Б. 1 193Бабенко К.Е. 2 423Бабець І.Г. 1 79Баглюк Ю.Б. 3 842Баєв К.А. 1 82Балабанов К.В. 1 18Балашова Е.В. 3 912Балтачеєва Н.А. 3 846Бандура М.В. 3 850Барановська М.І. 2 490Бардакова А.В. 2 395Батченко Л.В. 1 16Бахчисарай А.Ю. 2 493Беганская И.Ю. 3 1025Беззубченко О.А. 3 854Бексултанов О.В. 3 872Белявцев М.І. 2 615Белявцев Ю.М. 2 574Бендесюк О.О. 1 58Бервенова Т.М. 2 496Бессонова С. І. 2 424Бєліченко К.О. 3 1041Біла С.О. 2 361Білий О.І. 1 196Білоус-Сергєєва С.А. 1 200Біркентале В.В. 2 661Блинов А.О. 3 709Бобилева М.В. 1 202Бойко А.М. 3 914Бондар Є.М. 1 206Борецкая Н.П. 2 370Борисова С.Є. 2 697Брич В.Я. 3 737Бугринець Р.А. 2 499Бударіна Н.О. 3 857Будкин В.С. 3 721Бузько І.Р. 3 760Булатова О.В. 3 727Бурміч О.С. 3 917Бутенко А.А 3 920Василиця О.Б. 3 922Васильців Т.Г. 3 861Вей Хей Ши 2 577Вергун В.А. 3 784Відякіна М.М. 3 823Вісящев В.А. 3 791Вітка Н.Є. 3 925Власов В.А. 3 751Власова Т.В. 2 666Волков І. 2 593Володько Л.П. 2 503Володько О. В. 1 209Волошин В.І. 2 401Волощенко Л.М. 3 819Воробйов В.М. 2 428Воротін В.Є. 3 774Ворошилова Г.О. 3 864Гавриленко С.М. 1 86Гапонюк О.І. 2 430Гаркуша Г.Г. 1 92Гаркуша О.М. 1 92ix

Гелетій Т.Г. 1 95Геллер Е.Б. 2 596Герасимчук В.Г. 1 11Гетьманенко Ю.О. 3 1048Гнилорыбов М.А. 2 666Горбатюк А.В. 1 211Горбатюк А.В. 2 599Горбашевська М.О. 3 928Горблюк Р.В. 3 886Грабар Р.Н. 3 932Гресс К.В. 1 214Грибіненко О.М. 1 47Гриценко С.И. 1 99Гришаєва Ю.Г. 2 386Громенкова С.В. 2 668Грузан А.В. 1 217Губатенко М.І. 3 805Губина В.С. 3 706Гуменюк А.М. 3 729Гурова В.О. 2 681Гусєва М.О. 1 103Д’яченко Ю.Ю. 3 760Дацко О.І. 1 107Дворников И.Е. 3 936Денисова Е.Ю. 2 433Дергачова В.В. 1 34Джастус Э.Ю. 1 219Джуха В.М. 1 63Дзебих І.Б. 2 373Дмитриченко Л.А. 2 436Дмитриченко Л.И. 1 39Дроняєва Г.М. 2 508Дубель В.М. 1 223Дубенюк Я.А. 1 114Дубовая Т.В. 2 512Дугінець Г.В. 2 438Дятлова В.В. 1 226Егудин Д.Я. 2 513Елецких С.Я. 2 601Емельянова Н.А. 3 938Енверов Р.Р. 3 767Єсаян Е.М. 2 442Житомирский Ю.М. 2 644Журавлев Ю. 3 943Зав’ялова А.В. 1 82Загоруйко В.В. 1 340Засадко В.В. 1 230Захарова О.В. 1 233Зглюй Т.В. 2 516Зова В.А. 3 867Ималова Д.К. 2 445Исютин С.А. 2 605Іванов М.Ф. 2 449Іванов С.М 2 469Іванова І.М. 2 647Іванова У.А. 2 451Іляш О.І. 1 116Кабо А.О. 1 350Калініна С.П. 3 741Каллаур А.Н. 1 237Капранова Л. Г. 1 240Караєва Н.В. 1 244Катрич С.С. 3 797Кацура С.М. 2 650Кирилів М.В. 1 247Кириченко О.О. 2 519Киричок А.С. 2 404Кисель Н.Ф. 1 118Кислова Л.А. 2 408Кірова Л.Л. 1 250Клименкова О.В. 3 947Клочкова О.В. 3 1044Княженко І.І. 2 675Княженко Р.С. 2 675Ковалев В.Н. 1 120Ковалевич Н.М 1 124Коваленко О.О. 1 126Козак Ю.Г. 3 734Кокодей Т.А. 1 69Колмыкова Е. 2 607Кондаурова І.О. 1 130Корж М.В. 1 132x

Костенко Н.В. 1 71Кошеленко В.В. 2 404Кравец Л,М. 1 253Кравець І.М. 2 428Кравченко В.А. 3 872Краснова В.В. 3 739Криворучко Н.В. 2 423Кровяк А. 3 745Крум Э.В. 3 952Кудревич Т.А. 3 954Кузнєцов В.Г. 2 451Кузьменко Л.М. 3 706Кулакова Н.Л. 1 256Куриляк В.Є. 1 342Кутрань К.В. 2 656Кушнаренко Н.П. 2 610Лазарев Р.Е. 3 904Ланська С.П. 3 960Лапшина І.А. 1 138Ларичева А.В. 1 260Лаушкин А.Н. 2 473Лаушкин А.Н. 2 473Левківський І.І. 2 654Левкович А.П. 2 523Левченко Д.О. 2 528Липская Д.Л. 3 739Лисица Е.С. 2 532Лисичний Д.М. 2 615Литвин А.Є. 3 957Литовченко М.С. 2 590Логачова О.В. 2 453Локшин А.І. 3 876Лук’яненко Д.Г. 2 373Лук’янченко Н.Д. 2 356Ляпін Д. В. 3 879Ляшенко В.І. 1 20Майков А.П. 1 264Майорова І.М. 1 141Макаренко Д.И. 1 266Македон В.В. 1 146Маковська Л.І. 3 963Макогон Ю.В. 1 4Мамченко К.Ю. 1 86Марена Т.В. 2 456Мартякова Е.В 3 797Марченко К.К. 3 1038Матвєєв Є.Е. 3 821Махарік Амар 2 700Мацука В.М. 2 459Медведева М.И. 1 49Медведкіна Є.О. 1 340Медведкин Т.С. 3 1021Мезинова И.А. 1 150Меліхова Т.О. 2 535Мельникова М.В. 2 462Меша О.В. 3 1028Микитенко А.П. 1 309Михайлишин Л.И. 2 618Михайлова Л.І. 3 777Михеенко Е.С. 1 135Миценко І.М. 1 30Мищенко К.Н. 1 63Мігущенко Ю.В 1 270Мікула Н.А. 1 43Мітін М.М. 1 276Мітюшкіна Х.С. 3 966Мозжухіна К.Д. 1 279Мокій А.І. 3 767Молочко И.Н. 2 688Моргунов О.А. 3 938Морозова О.В. 1 282Мохамад Рафі Алоес 3 969Музиченко А.Г. 3 883Музиченко А.Г. 3 971Муравський В.В. 1 286Муромець Н.Є. 1 152Назарчук Я. Є. 2 424Накалюжний А.В. 2 621Наслідник І.Л. 1 288Науменко Д. 3 829Науменко Н.С. 3 767Науменко С.М. 1 16xi

Нестерцов В.Д. 2 370Никитина М.Г. 1 45Никитина Н. 3 897Никитич С.И. 1 293Нікешина Н.В. 2 539Нікітіна О.Б. 1 346Ніколенко Т.І. 1 296Новашева О.І. 2 449Новицький В.Є. 3 765Олексієнко М.М. 1 298Оливко О.А. 3 737Омельченко А.В. 3 724Омельченко А.П. 3 724Омельченко В.Ю. 1 301Омельченко В.Я. 3 724Орехова Т.В. 3 751Орловська Ю.В. 2 375Осадча Н.В. 1 20Охота В.И. 2 618Охріменко О.О. 2 544П’ятковська О.Р. 3 974Павел Ф. 3 829Павленко И.И. 3 780Павленко І.І. 1 47Паим Бернардо Да Консейсао 2 585Палагусинець Р.В. 1 67Палагута Н. 2 660Паршиков А.М. 1 74Пастернак О.І. 3 886Пахомов С.Ю. 2 398Пелехоца К.О. 2 547Передерий С.Л. 3 714Перенчук О.П. 3 979Перепадя Ф.Л. 3 976Перцев Ю.О. 2 580Петенко И.В. 2 574Петров А.О. 2 550Пивоносов М.Ю. 2 581Пилипенко В.В. 2 553Писаренко С.М. 2 383Подобедов И.И. 3 909Подольський Р.Ю. 1 155Прокопов О. 2 588Пузанов І.І. 1 25Резнікова Н.В. 3 823Ремізова І.А. 3 982Рєліна І.Є. 2 375Рибаченко К.В. 2 694Роговська-Іщук І. 2 557Рожук Р.Е. 2 623Роменська Л.А. 3 876Рубець Д.С. 1 146Рубцова М.Ю. 2 411Рудакова О.С. 3 709Рудницкий А.О. 1 157Румянцев Н.В. 1 49Рыженков А.Н. 3 809Рябчин А.М. 1 304Рябчина О.М. 1 307Савенкова А.И. 2 633Савіна Г.Г. 2 386Савченко Е.О. 2 638Савченко І.В. 3 850Садыков В.М. 1 309Салли В.И. 3 780Салли С.В. 3 780Саломатина Л.Н. 3 714Саркисян А.Л. 3 788Свідрак О.В. 2 678Сегеда І.В., 1 244Семенов Б.Д. 1 312Семкова Л.В. 1 350Середа Г.В. 3 741Середа Л.О. 3 985Сиволап Л.А. 2 691Сидорова А.В. 1 28Ситник Л.С. 2 379Снігова О.Ю. 1 161Соколова К.О. 3 988Співак Р.В. 2 561Стежко Н.В. 1 30Степанова А.Е. 2 563xii

Ступницький О.І. 3 784Сукач О.А. 1 316Сысой Ю.В. 1 163Таранич О.В. 3 993Тарасова Е.В. 3 990Тарлопов І. О. 1 166Тахтарова К.А. 3 1048Тимечко І.Р. 1 43Тищук Т.А. 1 320Тімашкова О.А. 2 640Ткач О.В. 3 995Ткаченко В.М. 2 353Тодоров Т.И. 1 169Третьякова І.С. 1 172Третяк О.З. 1 175Трусевич И.В. 1 176Тураліна Г.Г. 3 1030Турбан Г.В. 1 179Туровцева І.Г. 2 565Туровцева І.Г. 2 684Тэн Юн Ван 1 323Удуд І.Р. 3 997Українець Л.А. 1 328Усиченко Т.В. 1 333Філатова О.М. 2 636Філатова О.М. 3 1000Флейчук М.І. 1 181Фомичева Н.В. 3 890Хаджинов І.В. 3 1030Хандріх Л. 3 829Харабуга С.В. 3 812Харченко Т. Г. 3 834Хорошева А.С. 1 39Хоружий Ю.С. 3 960Хромов М.І. 2 356Цибульська Л.О. 2 465Чайка С.И. 2 569Часовська О.А. 3 760Челябі-Заде Ю.У. 3 1033Чентуков Ю.И. 1 75Черкас Н.І. 1 336Чернавина Н.А. 3 1003Черниченко Г.О. 2 353Чижиков Г.Д. 3 718Чижикова О.Н., 1 187Чорноусова М.О. 2 627Чужиков В.І. 2 366Шабуришвили Ш. 3 895Шамилева Л.Л. 3 797Шаповал В.М. 1 189Шаповалова Э.В. 3 897Шафиев Р.М. 1 15Шевчук О.А. 3 1006Шелепова Н.С. 1 63Шеремет Т.Г. 1 34Шикова Л. В. 3 1008Шилепницький П.І. 3 1014Шилец Е.С. 2 671Шира Н.О. 3 1011Шпундра Н.Г. 3 816Шульга В.Г. 3 900Шульга И.А. 3 904Шумак В.В. 3 909Шумак Ж.Г. 2 572Щербініна О.В. 2 476Эзума Т.В. 3 890Юдковская Д.А. 3 1018Юрик В.В. 2 479Юрик С.В. 2 479Юрченко В.В. 3 1019Якубовский С.А. 3 734Янковський М.А. 3 703Яновский В.П. 3 762Яценко А.Б. 1 4xiii

Колектив авторівПроблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій:регіональний аспект.- Збірник наукових праць. Донецьк: ДонНУ, 2010. - 1050 с.УДК 339.9..339.727.22..332ББК У58+У268.411У збірнику розміщено статті, у яких узагальнені результати наукових дослідженьпрацівників вищих навчальних закладів України й інших країн, академічних і галузевихнаукових організацій, а також провідних підприємств найважливіших галузейпромисловості країни - металургійної, хімічної, вугільної, машинобудівної й ін.Представлені також статті співробітників міжнародних, державних і регіональнихорганізацій, органів влади, що займаються питаннями розвитку зовнішньоекономічнихзв'язків на відповідних рівнях.Розглянуто питання розвитку світових інтеграційних, інвестиційних і інноваційнихпроцесів в Україні (регіонах) в умовах глобалізації, участі України й інших держав уміжнародних організаціях і міжнародних інтеграційних об'єднаннях, наслідкам участі вних, валютно-фінансових, банківських і кредитних відносин, міжнародних транспортнихсистем, проблеми екологічної та енергетичної безпеки, створення і функціонуванняєврорегіонів, формування соціальної політики з урахуванням закордонного досвіду йінших.Статті присвячені різним аспектам удосконалювання зовнішньоекономічноїдіяльності на рівнях підприємства, регіону, галузі, держави, підвищенняконкурентноздатності виробництва в рамках Програми науково-технічного розвиткуДонецької області на період до 2020 року, Стратегії розвитку Донецької області до 2015року, Стратегії розвитку Луганської області до 2015 року й стратегії розвитку містаДонецька до 2020 року.Розрахований на науковців і фахівців.Дизайн обкладинки: Т.С. МедведкінПереддрукарська підготовка видання: М.В. Бобылева, М.О. Чорноусова, Т.В. Усиченко©ДонНУ, коллектив авторов, 2010__________________________________________________________________________Підписано до друку 10.01.2010 Формат 60x84/16. Папір типографський.Офсетний друк. Умовн. друк. арк. 78,0 Тираж 500 прим. Замовлення №1___________________________________________________________________________Видавництво Донецького національного університету,83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24Надруковано: СПД ф/о Ставицький В.В.просп. Театральний 6/8 кв.3, м. Донецьк, 83001Тел. (062) 305-50-89