Роздатковий матеріал

науки кількість спеціалістів, які виконують науково-технічні роботи,скоротилася з 313,1 тис. осіб в 1990 р. до 94,1 тис. осіб в 2008 р. Це негативновплинуло на інноваційну активність у промисловості: в 1990 р. впроваджено7303 нових технологічних процеси, в 2008 р. – лише 1647 .Більшість ідей винахідників, які вже втілені в промисловий зразок, неможуть бути реалізованими, оскільки в Україні відсутня необхіднаінфраструктура для комерціалізації високих технологій і просування їх наспоживчий ринок. З цього витікає серйозна проблема недорозвиненостінеобхідних інституцій.Звичайно, не можна однозначно стверджувати, що розвитком і підтримкоювинахідництва в Україні не займається жодна приватна або державна структура.У тій чи іншій мірі цими питаннями опікуються як державні структури (МОН,Державний департамент інтелектуальної власності, Державне агентство Україниз авторських і суміжних прав, тощо), так і недержавні (національна та галузевіакадемії наук, спеціалізовані науково-дослідні інститути, технопарки,інноваційні бізнес-інкубатори, тощо).Проблема полягає в недорозвиненості технопарків, технополісів, зонпріоритетного розвитку, як системи. Наприклад, у США науково-дослідною тадослідно-конструкторською роботою займаються провідні наукові установи,університети і Державна агенція з інноваційного розвитку. Роль науководосліднихта освітніх установ у цій країні важлива, насамперед, не тому, що вонистворюють необхідні умови для розробки та впровадження нововведень, а тому,що університети Сполучених Штатів мають право комерційного використаннярезультатів наукових досліджень, проведених за рахунок державних грантів.У результаті, із середини 80-х років минулого століття 23 із 25 найбільшихуніверситетів США мають власні технопарки. А такий науково-промисловийкомплекс включає в собі науково-дослідний центр і промислову зону, у якій наумовах оренди розташовуються малі підприємства.Крім того, існуючі в Україні професійні асоціації поки що діють водному напрямі – купівля-продаж первинного продукту (запатентованоговинаходу). Насправді ж інвестора приваблюють апробовані та підтвердженіпровідними науковими установами бізнес-проекти, які супроводжуютьсядоказовими розрахунками економічного, екологічного, соціального ефекту,тощо. Тобто, іноземний інвестор не вбачає перспективи в незакінченомупродукті. У таких умовах для малого бізнесу в сфері наукових розробок взагалінемає перспектив отримати якусь допомогу ззовні – він має розвиватися лишевласними зусиллями. У результаті, винахідники змушені додатково створюватисобі імідж, щоб хоча б для початку залучити інвестиційний капітал.Заслуговує на увагу ще один аспект проблеми мотивації використаннярезультатів інтелектуальної власності, який притаманний країнам, що довгий часмали сировинну експортну орієнтацію і знаходилися в економічній кризі. Уцілому його можна охарактеризувати, як малоосвіченість і малокультурність,поганий імідж інновацій.

технологічних інноваційних підприємств, здатних стати привабливим об'єктомдля прямого (венчурного) інвестування;– недостатність українського капіталу у венчурній індустрії України;– низька ліквідність венчурних інвестицій, яка значною мірою обумовленанедостатньою розвиненістю фондового ринку, що є найважливішимінструментом вільного виходу венчурних фондів із проінвестованихпідприємств;– відсутність економічних стимулів для залучення прямих інвестицій упідприємства високотехнологічного сектору, що забезпечують прийнятний ризикдля венчурних інвесторів;– недостатня інформаційна підтримка венчурної індустрії;– недостатня кількість кваліфікованих керуючих венчурними фондами інизький рівень інвестиційної культури підприємців.Основні труднощі, які гальмують процеси формування та передачінауково-технічного продукту у виробництво:– відсутність чітких механізмів із залучення та використання результатівнауково-технічної діяльності в господарський обіг;– відсутні критерії оцінки ринкової вартості науково-технічної продукції;– недостатність кваліфікованих фахівців.Загальні перешкоди:– митний режим, що перешкоджає як увезенню, так і вивезеннювисокотехнологічних товарів;– відсутність технічної інфраструктури, що забезпечує вирішення окремихпитань комерціалізації наукових розробок на різних етапах їх готовності;– відсутність технологічної пропрацьованості багатьох складовихпросування інноваційного продукту (ІП) на ринок, відсутність кваліфікованихкадрів із впровадження ІП тощо.У рамках інноваційної політики перед державою постає завданнямаксимального зниження інвестиційних ризиків шляхом стимулюванняефективних інституціональних і технологічних перетворень промисловихпідприємств, сприяння інтеграції промислових компаній з підприємствамита організаціями дослідницького профілю, стимулювання розвиткукорпоративної науки і розробок, усунення організаційної і технологічноїроз'єднаності оборонного та цивільного секторів промисловості.У такому контексті основними перешкодами розширення інноваційноїактивності підприємств є:– нерозвиненість системи технічного регулювання, як системногомеханізму стимулювання інновацій;– низький рівень менеджменту на промислових підприємствах і, якслідство, незадовільна корпоративна організація і непрозорість компаній, щознижує їх сприйнятливість до впровадження інновацій.Усунення розглянутих вище перешкод підвищення інноваційної активностіяк кошти використання конкурентних переваг країни, пов'язаних

з її інтелектуальним потенціалом, вимагає формування на державному рівніі на рівні господарюючих суб'єктів сприятливих умов підтримки інновацій,розробки і реалізації комплексу правових і організаційно-економічних заходів(включаючи податкову, амортизаційну, антимонопольну, митно-тарифнуі зовнішньоекономічну політику та припинення несумлінної конкуренції та ін.),спрямованих на стимулювання інноваційної активності виробниківвысокотехнологичної продукції та послуг, більш широке впровадження увиробництво наукомістких технологій.Система заходів по стимулюванню інноваційної активностіі впровадження наукомістких технологій у виробництвоЗабезпечення розширеного відтворення знань як перший етапінноваційного циклу:Реалізація даного етапу вимагає збалансованого вирішення двохзавдань:а) збереження та розвиток системи базових інститутів і науковогоспівтовариства (середовища), необхідних для генерації знань;б) вибір і підтримка проривних напрямків у науці.А) Збереження й розвиток середовища генерації знань.Основними принципами реалізації завдання збереження й розвиткусередовища генерації знань є наступні: збереження або збільшення часткиресурсів на підтримку «середовища» у загальному обсязі фінансування науковотехнічноїсфери; виділення ресурсів повинне бути обумовленереструктуризацією наукових організацій, спрямованої на підтримку найбільшефективних структур, омолодження персоналу.Інструментами збереження та розвитку середовища генерації знань є:– розробка нормативної правової бази, що обгороджує державні і суспільнінаукові організації від несумлінних і необґрунтованих структурнихі інституціональних перетворень;– сприяння забезпеченню наукових організацій всіх типів власностісучасною приладовою базою та устаткуванням, у тому числі за рахунокстворюваної мережі центрів колективного користування, що вивільняється призакритті безперспективних інститутів і наукових напрямків (доведення до 5 %фінансування закупівлі приладів і встаткування в загальних видатках бюджетуна науку);– підтримка наукових шкіл, молодих учених (визначення рівня бюджетнихвидатків на наукові школи в законі про державний бюджет);– посилення ролі провідних наукових організацій, зайнятих комплекснимрішенням великих галузевих і міжгалузевих проблем прикладного пошуковогохарактеру, організацій, що виконують НДДКР військового, подвійного абоспеціального призначення;

– реформування системи наукових організацій шляхом концентраціїресурсів у провідних наукових центрах.Б) Вибір і реалізація проривних напрямків (наукових пріоритетів).Завдання підтримки проривних напрямків базується на заділах і традиціяхвітчизняної науки, пов'язаних з умінням концентрувати зусилля на рішенніпріоритетних завдань. Можливий і доцільний вибір наукових пріоритетів двохтипів: секторальні (таких як нанотехнології, космічні дослідження, атомнітехнології, біотехнології, інформаційні технології, оптоелектроніка)і функціональні (таких як інформаційні технології, приладобудування).При цьому, доцільно використати наступні принципи вибору науковихпріоритетів:– вибір ґрунтується на незалежних дослідженнях і схвалюється науковимспівтовариством;– кількість наукових пріоритетів жорстко обмежена (всі інші дослідженняфінансуються в рамках підтримки збереження і розвитку «середовища»).Інструментами реалізації пріоритетів можуть бути:– розвиток системи цільового фінансування наукових пріоритетів черезспеціальні структури (фонди, зокрема створити Фонд впровадження науковихрозробок при МОН із широкою сферою його діяльності: як наукові установи такі наука ВНЗ);– стимулювання участі в роботах на проривних напрямках корпоративноїнауки і науково-технічних підрозділів великих промислових підприємстві об'єднань через фіскальні механізми;– заходи щодо стимулювання інноваційної діяльності і впровадженняу виробництво наукомістких технологій, звернувши особливу увагу на:а) формування пріоритетів науково-технічної та інноваційної діяльності ізабезпечення концентрації державних ресурсів на їхню реалізацію;б) розвиток інноваційної інфраструктури, що забезпечує підтримкуінноваційної діяльності на всіх її стадіях – від виконання науково-технічнихрозробок до реалізації високотехнологічної продукції та послуг;в) формування системи фінансової підтримки інноваційної діяльностіз використанням фондів, банків і інших інститутів, що здійснюють венчурнеінвестування, роботу із цінними паперами і страхування;г) механізми формування ринків споживання науково-технічної продукціїз використанням системи державних закупівель, інвестиційних програмі фінансових планів суб'єктів природних монополій і акціонерних товариствза участю держави;д) формування законодавства, що стимулює розвиток інноваційноїдіяльності і впровадження у виробництво наукомістких технологій.Другий етап - створення і комерціалізація технологій.Цей етап розвитку інноваційної діяльності містить у собі два основнихнапрямки:

а) вибір пріоритетів інноваційного розвитку й стимулювання концентраціїресурсів різних економічних суб'єктів на обраних напрямках;б) розвиток інноваційної інфраструктури.А)Вибір пріоритетів інноваційного розвитку і концентрація ресурсів.Основними принципами реалізації цього напрямку є:– масштабний мультиплікативний економічний ефект у ході реалізаціїпріоритетів інноваційного розвитку за участю промислових компаній;– обмежена кількість пріоритетів інноваційного розвитку отримуючихдержавну підтримку;– формування пріоритетів інноваційного розвитку на основі аналізутенденцій розвитку науково-технічної сфери та відповідних ринків наукомісткоїпродукції.Інструментами реалізації цього напрямку є:– організація спільної роботи влади, бізнесу та наукового співтовариствапо пошуку та створенню нових і збереженню наявних ринків наукомісткихтоварів і послуг. Така робота може бути організована шляхом створенняспільних конкурсних комісій з пошуку та відбору пріоритетних напрямківтехнологічного розвитку, створення спільних спеціалізованих фондів з участю напаях держави й бізнесу. При цьому принципово те, що кількість пріоритетівінноваційного розвитку технологій для наукомісткої промисловості повиннабути обмежена у зв'язку з обмеженим обсягом доступних ресурсів,а їхнє формування повинне здійснюватися на основі спільного аналізу і прогнозурозвитку науково-технологічної сфери й відповідних ринків. Подібна організаціяробіт з реалізації найважливіших інноваційних проектів державного значенняпоказала перспективність запропонованого підходу;– удосконалювання роботи та розширення масштабів діяльності державнихінститутів через реалізацію державних цільових програм.Дослідження і розробки найчастіше не корелюються із завданняминаступної комерціалізації результатів проведених робіт.У зв'язку із цим, найближчим часом буде потрібно вирішити завдання:– організації фінансування пріоритетів інноваційного розвиткудержавними та позабюджетними фондами на всіх етапах інноваційного циклу;– створення умов зацікавленості в спільних роботах над пріоритетамиінноваційного розвитку в місцевих органів виконавчої влади та визначеннямеханізмів залучення для реалізації наукомістких проектів, у першу чергу, щомають міжгалузеве та міжрегіональне значення, коштів з бюджетів цих регіонів.Б) Розвиток інноваційної інфраструктури.Основними принципами розвитку інноваційної інфраструктури є:адекватність можливостям і вимогам національної економіки;максимальна адаптивність, транспарентність і конкурентоспроможністьу міжнародній економіці.

У цей час використовується широке коло інструментів розвиткуінноваційної інфраструктури. Передбачається подальше їхнє вдосконалюваннята використання нових інструментів, адекватних сучасним умовам.До їхнього числа відноситься:– створення організаційних елементів інноваційної інфраструктури:центрів трансферу технологій за участю державних наукових центрів, вищихнавчальних закладів, академічних і галузевих інститутів, техніковпроваджувальнихзон, системи фондів початкового фінансування інноваційнихпроектів. Особливістю подальшої роботи зі створення центрів трансферутехнологій повинно стати відпрацьовування механізмів партнерства держави табізнесу, що дозволяють забезпечити передачу в підприємницьке середовищерезультатів науково-технічної діяльності, створених за участю коштівдержавного бюджету, для введення їх у господарський обіг шляхом створеннята розвитку високотехнологічних інноваційних підприємств;– розробка системи стимулів і мотивацій для учасників інноваційногопроцесу, орієнтованих на створення високотехнологічної продукції. Це зажадаєвдосконалення системи оподатковування відносно авторів і розроблювачівтехнологій, митного і тарифного регулювання відносно підприємств, якістворюють і використають науково-технічні результати у своємугосподарському обігу, розширення практики надання грантів на стадії, щопередує комерціалізації результатів науково-технічної діяльності, стимулюваннярозвитку інститутів кредитування й структур страхування інноваційних ризиків.Нові інструменти стимулювання інноваційної діяльності і подальшеїхнє вдосконалювання дозволять завершити будівництво національноїінноваційної системи, створять «критичну масу», необхідну для забезпеченняструктурного переходу української економіки в напрямку наукомісткихвисокотехнологічних секторів ринку.Реалізація механізму державних цільових програм повинна сприятиконцентрації коштів державного бюджету та позабюджетних джерел нафінансуванні як наукових досліджень і дослідно-конструкторських розробок, такі на освоєнні їхніх результатів у промисловому виробництві для рішеннянауково-практичних завдань відповідно до вибраних стратегічних національнихпріоритетів.Таким чином, досвід останніх років показує, що створення інструментівреалізації проектів і програм у логіку «технологічних коридорів» (дослідження ірозробки – створення і комерціалізація технологій – модернізації промисловоговиробництва – експансія на ринку) дозволяє істотно підвищитиконкурентоспроможність створюваної продукції і послуг, а отже, і обсягїхньої реалізації, та наростити зацікавленість науковців і виробників увпровадженні наукових розробок. Саме підвищення конкурентоспроможностітоварів і послуг, вироблених у рамках підтримуваних державою проектіві програм, і відповідно, обсягів їхніх продажів, доцільно розглядати якнайважливіший індикатор ефективності витрат державних коштів.

Форми державної підтримки малогоінноваційного бізнесуНайбільшого поширення в світі отримала підтримка науково-технічної таінноваційної діяльності через різні державні цільові програми. Цей виддержавної підтримки також є найбільш поширений і при підтримці малогоінноваційного бізнесу.Найбільш відомою та має більш ніж 20-річну історію є програма SBIR(Small Business Innovation Research Program), що запущена в США післяприйняття в 1982 р. Акту (Закону) про розвиток малого інноваційного бізнесу(Small Business Innovation Research Act). В 1992 р. Програма була доповнена тапродовжена до 2000 р. Вона реалізується і в теперішній час. У рамках цього жЗакону була прийнята й інша програма – Передачі технологій малому бізнесу(STTR - Small Business Technology Transfer).Програма складається із трьох етапів. На першому, триваючому не більшена півроку, малі фірми – заявники повинні показати можливість пропонованоїними інновації задовольнити заздалегідь оголошені потреби федеральноговідомства. Фінансування на цьому етапі не перевищує 100 тис. доларів США. Надругому етапі, що триває 2-3 роки, мале підприємство повинне створитипрототип виробу. На ці цілі виділяється фінансування рівне 750 тис. дол. США.На третьому етапі відбувається комерціалізація продукту. Держава на цьомуетапі вже фінансування не надає.Практика показала, що компаніям потрібно в середньому 5-9 років длятого, щоб розвити проект від концепції до комерційного продукту. Через чотирироки після припинення фінансування по другому етапі програми близько 12%підтриманих фірм виявляються в змозі комерціалізувати результати своїхНДДКР.Дані по 50 найбільш комерційно успішних компаніях, підтриманих урамках Програми, свідчать про те, що державні вкладення повністю окупилися.Так, сумарний обсяг продаж по колу цих компаній склав 9,1 млрд. дол., це в 30разів більше обсягу фінансування, виділеного на той момент у рамках SBIR.Залучені цими компаніями на третьому етапі приватні інвестиції склали 963 млн.дол., що в три рази перевищувало вартість Програми. Число робочих місцьзросло завдяки розвитку діяльності цих компаній з 1254 до 10287.Однієї з найбільш відомих ініціатив по підтримці малого бізнесу,реалізованої у Франції є ANVAR (ANVAR - Agence Nationale de Valorisation de laRecherche) – це Національне агентство по підвищенню інноваційноїпривабливості наукових досліджень. Воно є урядовим агентством із промисловокомерційнимстатусом, що було створено в 1979 р. для надання сприянняінноваційної діяльності в промисловості Франції, переважно в секторі малого ісереднього бізнесу. Цей статус означає, що ANVAR працює як незалежнийконцерн, але його місія визначається урядом, і уряд же надає основні кошти у

фонди Програми. ANVAR діє під егідою декількох міністерств, які відповідаютьза стан справ у промисловості, у сфері наукових досліджень і в секторі малих ісередніх підприємств. Щорічний бюджет ANVAR становить близько 215 млнєвро. У рамках ANVAR існує кілька ініціатив. Так, ANVAR надає фінансовупідтримку інноваційним підприємствам і науково-дослідним лабораторіям,використовуючи дві основні форми.Одна форма підтримки являє собою безпроцентну позику на строк до 5-6років, що підлягає поверненню у випадку успішного виконання проекту і якийпокриває до 50% загальних витрат, пов'язаних з виконанням інноваційногопроекту або проекту по передачі технології.Друга форма – надання грантів на суму до 38,000 євро. Фінансування можебути використане для підготовки і завершення інноваційних програм, створенняінноваційних компаній, підвищення технологічного рівня малих і середніхпідприємств (шляхом залучення дослідників, одержання й використаннянауково-технічної інформації й т.д.), а також стимулювання більш широкоїучасті малих і середніх підприємств у європейських проектах технологічногоспівробітництва в рамках організації Eureka або в рамках інших регіональних абоміжнародних ініціатив. ANVAR має 24 регіональні відділення, і відбір проектівдля фінансування здійснюється їхніми співробітниками відповідно доекономічних, технічних і фінансових показників заявок.Згідно із даними агентства ANVAR, з 1981 по 1999 р. надало підтримку22 000 кампаній і лабораторій, а також профінансувало 34 000 технологічнихінноваційних проектів загальною вартістю 3,13 млрд. євро. При цьому,відповідно до проведеного в 2001 р. сторонніми експертами оцінці діяльностіANVAR, вертається в середньому від 40% до 50% наданих кредитів. Це викликаєзанепокоєння та змушує в цей час обговорювати напрямки поліпшеннядіяльності агентства. Зокрема, дискусійним є питання про те, чи ефективнавимога повернення коштів по відношенню тільки до тих організацій, чиї проективиявилися комерційно успішними, і чи не стимулює це утриманські настроїсеред малих підприємств, які можуть за таких умов займатися «проїданням»коштів.Стимулювання розвитку венчурногофінансування інноваційної діяльностіУ ряді закордонних країн держава не тільки створює відповідне правовесередовище для стимулювання венчурних інвестицій у високотехнологічнійсфері, але і бере безпосередню участь у різноманітних схемах змішаногобюджетно-приватного фінансування розвитку венчурного бізнесу. При цьому,держава виступає нарівні із приватними інвесторами, визнаючи для себеможливість ризику втрати інвестицій. З погляду керування державна присутністьу структурах змішаного венчурного фінансування виражається в делегуванніпредставника держави в ради директорів або консультативні ради. Світовий

ринок венчурного капіталу постійно розвивається, і одночасно спостерігаєтьсяріст участі урядових агентств у зборі фондів.У США, на частку яких доводиться більше 3/4 світового обсягу венчурногокапіталу, уряд бере участь у підтримці венчурного бізнесу опосередковано, черезнадання фінансування малим фірмам, а основними інвесторами у венчурнійіндустрії є пенсійні фонди (37,47% всіх коштів), банки і страхові компанії(21,77%), фонди (19,72%), приватні особи і родини (11,03%) і корпорації (3,46%).З 1958 р. існує державна програма SBIC (Small Business Investment CompaniesProgram) – Програма інвестиційних компаній малого бізнесу, що заповнюєпробіл між можливостями венчурних компаній і потребами малого бізнесу вінвестиціях на стартовій стадії і на етапі росту.C точки зору прямої державної участі в розвитку венчурного бізнесу востанні роки спостерігаються наступні тенденції.1. Підсилюється пряма державна участь у розвитку венчурного бізнесу,особливо в тих країнах, які на початку 1990-х рр. помітно відставали від країнлідерів(приклади - Німеччина, Ізраїль, Фінляндія).2. При державній участі створюється інфраструктури (фонди фондів) длястимулювання розвитку венчурного фінансування.3. Найбільш успішні венчурні програми фінансуються урядом, алеуправляються професіоналами із приватного сектора.Практика показала, що хоча уряд і повинен контролювати та оцінюватирезультати функціонування таких програм, його участь у прийняттіінвестиційних рішень повинна бути мінімальна.З урахуванням специфіки ситуації в Україні, найцікавішим є розгляддосвіду Фінляндії й Ізраїлю, де на перших етапах формування венчурноїіндустрії значення держави бути ключовим.Формування венчурної індустрії у Фінляндії починалося винятково зарахунок державних коштів. Вони були використані в якості «зерновогокапіталу» (seed capital). Головною фінансовою установою, що фінансуєпочатковий бізнес у високотехнологічній сфері, став фінський Національнийфонд досліджень і розвитку – SITRA. Фонд має статус незалежного державногофонду під егідою парламенту й управляється як фонд, а не як урядове агентство.SITRA є гібридною програмою, у рамках якої здійснюється як прямефінансування починаючих фірм (start-ups), так і вкладення коштів у регіональніфонди підтримки технологічних підприємств. SITRA фінансує фірми венчурнимспособом – в обмін на частку акцій, від 15% до 40%, і на суми від 200 тис. євродо 2 млн. євро. У цей час у портфелі SITRA близько 70 компаній і участь у шестирегіональних фондах, що обслуговують в основному університети Фінляндії.Щорічні інвестиції із цього фонду становлять близько 50 млн. євро. Як тількикомпанії проходять перший етап становлення, у них починають надходитиприватні кошти. В 2001 р. обсяг залучених приватних венчурних інвестицій увисокотехнологічні компанії склав 500 млн. євро. Таким чином, у сумарному

обсязі фінансування державні кошти становлять 10%, однак роль державноїпідтримки значно вище. Державне фінансування є не тільки каталізаторомзалучення зовнішніх коштів, але і направляється на придбання технічногодосвіду учасниками венчурного бізнесу.В Ізраїлі венчурна індустрія існує близько 12 років. В 1992 р. урядІзраїлю сформувало фонд фондів, або інвестиційну компанію, що одержаланазву «Yozma» (що в перекладі з івриту означає «ініціатива»). Місія фондускладалася в створенні ринку венчурного капіталу в Ізраїлі. «Yozma» буластворена під керівництвом Міністерства промисловості і торгівлі. Дляоперативного керування фондом були призначені професійні венчурніфінансисти з досвідом роботи в технологічній промисловості, які підкорялисяраді директорів, що представляли державу.Даний фонд фондів був використаний для капіталізації 10 іншихвенчурних фондів, кожний з капіталом 20 млн. дол. До формованих фондівпред'являлася вимога наявності американського або європейського партнера, длятого, щоб вони навчали ізраїльських колег методиці і принципам інвестування,розвитку компаній і ведення справ фонду. В обмін фонд одержував 8 млн. дол. зфондів «Yozma» (або 40% свого бюджету). Інші кошти партнери створюваногофонду повинні були знайти самостійно. У випадку успіху партнери могливикупити частку держави за символічні відсотки (7% від прибутку на цю частку).Програма «Yozma» виявилася дуже успішною: 10 фондів були створеніпротягом трьох років, і загальні чисті інвестиції в них склали 256 млн. дол., зяких 80 млн. дол. було профінансовано «Yozma». Згодом 8 з 10 фондів буливикуплені приватними співзасновниками, і сам Фонд фондів такожприватизований. Таким чином, завдяки тимчасовому використанню державнихкоштів Ізраїлю було притягнуто фінансування, що в 50 разів перевищує обсягдержавних інвестицій, а число технологічних компаній перевищило 4000.Слід зазначити, що «фондова» схема державної участі в створеннівенчурної індустрії базується на довірі держави приватному сектору і напередачі цьому сектору права прийняття стратегічних рішень. У країнах знизьким рівнем соціального капіталу (тобто там, де високий рівень корупції,наявність невідповідної мотивації діяльності і т.п.) ефективність фондової схемиможе виявитися невисокою. У той же час у країнах, що розвиваються, немаєфондової інфраструктури і ринку капіталів, тому створення за участю держави«фонду фондів» саме може компенсувати «провали ринку» (market failure).Держава на етапі становлення венчурної індустрії практично підмінює «бізнесівангелів»,які є основним джерелом фінансування на самій ранній «посівній»стадії. Держава може надавати венчурне фінансування через спеціальні програмиабо фонди, які необов'язково є «фондами фондів».У Великобританії участь держави у венчурному фінансуванніздійснюється через Інноваційний фонд вищого утворення - Higher EducationInnovation Fund (HEIF). HEIF був заснований в 2000 р. і виділяє насіннефінансування для венчурних проектів, з огляду на регіональні пріоритети. Із

грудня 2001 р. по квітень 2002 р. HEIF підтримав 89 проектів на суми від200 тис. до 5 млн. ф. ст., виплачених протягом трьох років. Загальна сумавиділених коштів склала більше 77 млн. ф. ст. Заявка для одержанняфінансування з HEIF повинна бути у формі бізнес-плану, де описані заходи, якібудуть проведені в рамках даного проекту, із чітким визначенням всіхпоказників очікуваних результатів. Ризики і непередбачені обставини, пов'язані звиконанням проекту, повинні бути проаналізовані. Заявка розглядається групоюекспертів, і рішення приймається на основі наступних міркувань: відповідністьцілям HEIF, відповідність регіональним і національним потребам, здатністьзалучити ресурси з інших джерел (приватний сектор). Кошти виділяються на трироки.У цей час загальною тенденцією для технологічно розвинених країн єспрощення процедур створення малих підприємств, їхньої звітності ібанкрутства, а також різних схем їхньої підтримки, особливо на стартовій стадії.Вважається, що видалення бар'єрів до ділових запусків є більше успішниммеханізмом стимулювання інноваційної діяльності, чим програми урядовогофінансування. За підсумками реалізації державних програм уже є чималосвідоцтв того, що урядова підтримка малих фірм знижує їхній попит наальтернативне фінансування. Так, аналіз діяльності виробничих фірм уВеликобританії показав, що 21% фірм, що одержали державне фінансуванняінноваційних проектів, знизили інтерес до пошуку подальшого фінансування.Для Великобританії показовий підхід, що виражається у використаннісистеми понижувальних податків на НДДКР для розвитку наукових досліджень,проведених компаніями, що має своїм результатом здійснення податковогостимулювання НДДКР у країнах ОЕСР (Організація економічногоспівробітництва та розвитку). Ця практика оцінюється неоднозначно з погляду їїефективності. Однак, британський уряд на підставі проведеного дослідженнястверджує, що система зниження податків на НДДКР може підвищити витратикоштів на НДДКР у розмірі «щонайменше рівному недоотриманим податкам».В теперішній час методи податкового стимулювання НДДКР вважаютьсянавіть більш ефективними, ніж пряме субсидіювання. Хоча, безумовно,поєднання цих методів дає найбільш оптимальні результати. Перевагаподаткових пільг грунтується на тому, що результати від НДДКР доходять як доокремих споживачів (низькі ціни і висока якість продуктів), так і до суспільства вцілому (робочі місця), у той час як субсидії можуть осісти в кишенях приватногоінвестора.Сучасна міжнародна практика показує, що економіка знань, підтримкаінноваційних проектів, високий рівень НДДКР впливають на сильний істабільний економічний ріст. Якщо інвестиції в НДДКР низькі, то конкурентнапозиція країни слабшає. Уряд Великобританії у зв'язку зі зниженням загальноїчастки НДДКР поставив завдання до 2014 року збільшити субсидування з 1,9%до 2,5% від ВВП, для чого податкове кредитування НДДКР здійснюється нетільки для МСП, але і для великих підприємств. Однак, є деякі розходження:

МСП дозволяється вираховувати 150% від їхніх витрат на НДДКР із доходів, утой час як великим підприємствам тільки 125%. МСП мають право звертатися заподатковим кредитом, якщо вони витрачають на НДДКР не менш 10 000 фунтівстерлінгів.Висновки і узагальненняАналіз міжнародного досвіду показує, що ефективний процескомерціалізації технологій можливий у випадку існування в країні цілісної ікомплексної інноваційної системи, а державна участь в активізації інноваційноїдіяльності є ключовою. Відзначимо принципові особливості державногостимулювання комерціалізації у високотехнологічній сфері за кордоном.1. Підтримка інноваційної діяльності здійснюється на всіх її стадіях (відвиконання науково-дослідної роботи до реалізації технологічної продукції(послуг)). Як правило, державою пропонується цілий спектр програм залежно відстадії розвитку технології.2. Багатокомпонентна підтримка інноваційної діяльності здійснюється зурахуванням регіональних особливостей і державних пріоритетів. Кожна зістадій розвитку й перетворення знань одержує фінансову, консультаційну,інформаційну та інші види підтримки.3. Велика увага приділяється програмам, що переводять результатидосліджень і розробок у стадію комерційної пропозиції, а також комплекснимпрограмам підтримки розпочинаючих технологічних компаній. Держава, беручиучасть у гарантуванні ризиків і фінансуючи високоризикові проекти, тим самимне підмінює собою бізнес, а компенсує «провали ринку».4. Держава активно підтримує розвиток зв'язків науки із промисловістючерез фінансування кооперативних НДДКР на доконкурентних стадіях. Прицьому, співробітництво вигідно як науковим організаціям, так і бізнес-сектору.Істотним стимулом у таких програмах є передача прав на ІВ, створену за рахунокбюджетних коштів, у промисловість для її наступної комерціалізації.5. При створенні інноваційної інфраструктури важливо будувати не тількиті елементи, які безпосередньо відносяться до сфери науки і технологічноговиробництва. «Зовнішня» інфраструктура – стан доріг, аеропортів, іншихкомунікацій повинні бути привабливими для потенційних інвесторів, а не бутина перешкоді інноваційному розвитку.

Майже все останнє десятиліття наукова еліта та громадськість країниобґрунтовує тезу стосовно перспектив розвитку, наголошуючи: для того, щоб незалишитися на задвірках світового науково-технологічного прогресу йінтегруватися у світовий інноваційно-технологічний процес Україна повинна внайкоротший термін перейти на інноваційний шлях розвитку економіки наоснові обраних пріоритетів науки, технологій і національної інноваційноїсистеми (НІС), що базується на широкомасштабній дії науково-технологічногокомплексу в ринкових умовах, випереджаючому розвитку фундаментальноїнауки і найважливіших прикладних дослідженнях та розробках, а також правовійохороні, захисту і використанні інтелектуальної власності (ІВ).Розкриваючи сутність проблем упровадження науково-технологічнихрозробок у виробництво, слід зупинитися на деяких аналітичних показниках.Так, за чисельністю виконавців наукових та науково-технічних робіт ідослідників в розрахунку на 1000 осіб зайнятого населення (у віці 15-70 років) українах Європи (за даними Євростату) Україна втрачає свої позиції і опускаєтьсядо рівня Румунії та Болгарії (табл. 1).Таблиця 1.КраїнаЧисельність виконавців наукових та науково-технічних робіт і дослідниківв розрахунку на 1000 осіб зайнятого населення(у віці 15-70 років) у країнах Європи (за даними Євростату)Виконавці* наукових та науковотехнічнихробітДослідники2000 2005 2006 2007 2000 2005 2006 2007Німеччина ... 18,5 ... ... … 11,2 ... ...Іспанія ... 14,9 1,57 ... ... 9,5 9,8 ...Румунія 3,5 4,5 4,5 ... 2,2 3,2 3,2 ...Словаччина 10,6 10,1 10 ... 7,5 7,9 8,2 ...Угорщина 11,8 12,7 12,8 ... 7,3 8,1 8,3 ...Чеська Рес-ка 11,4 13,7 14,3 ... 6,4 7,9 8,2 ...Естонія 11,4 13,1 13,5 ... 8 9,4 9,9 ...Латвія 8,7 9,2 9,9 ... 6,5 5,6 6,6 ...Литва 10,4 11,1 ... ... 7,2 8,1 ... ...Польща 8,6 8,7 8,3 ... 6,1 6,9 6,6 ...Болгарія 6 6,3 ... ... 3,8 4 ... ...Україна 7,8 6,7 6,3 6 4,4 4,1 3,5 3,8* - Дослідники, техніки і допоміжний персоналДжерело: Стат. збірник "Наукова та інноваційна діяльність в Україні у 2007 р.",стор. 188Дослідження проблем наукового сектору дозволяє підтвердити і наявністькадрової проблеми в самій науці – продовжує збільшуватися кількістьпрацівників-сумісників. Із фахівців вищої кваліфікації, що займаються науково-

виробництва. Якщо цього попиту немає, то досягнення науки залишаються невпровадженими. Саме таке становище – відсутність масового платоспроможногопопиту на наукові розробки склалося в Україні внаслідок низької інноваційноїактивності в економіці.Однак, незважаючи на зазначену причину, творчість та винахідливістьпредставників науки є об’єктивною необхідністю, що змушує давати результати.Зокрема, науковими організаціями академічної науки України протягом2008 р. виконувалося понад 13 тис. робіт (спрямованих на створення нових видіввиробів, технологій, матеріалів, сортів рослин, порід тварин, методів і теорій), зяких дві третини упроваджено у виробництво (мали інші форми широкогозастосування). Із загальної кількості робіт майже 60% спрямовано навиробництво нової продукції або удосконалення способів виробництва: 9,8% –на створення нових видів виробів, з яких 20% припадає на нові види техніки;16,6% – на створення нових технологій, половина яких – ресурсозберігаючі;4,4% – на створення нових видів матеріалів Значний обсяг виконуванихфундаментальних робіт обумовив виконання 3 тис. робіт зі створення новихметодів і теорій, більшість з яких були застосовані у подальшій науковій іпрактичній діяльності. Із загального обсягу наукових і науково-технічних робітна академічний сектор припадає 21% (2008 р.) і ця частка з роками зростає, аджеу 2004 р. вона складала 16,2% (рис. 2).Загальними причинами недостатнього рівня результативностіупровадження наукових та науково-технічних розробок слід вважати наступне:1. В Україні на даний час відсутній дієвий механізм впровадженнязавершених науково-технічних розробок і технологій, що виконувались забюджетні кошти, у промислове виробництво.2. Динамічно проступає тенденція щодо переважної низькоукладностівітчизняного промислового виробництва та відсутність будь-яких змін вструктурній політиці країни, що спричиняє й відповідну тенденцію допереважання сировинного експорту країни.Характерну ознаку технологічної структури національного промисловоговиробництва відображає експорт української товарної продукції, динаміка якогов останні шість років є майже стабільною. Найбільшу частку в експорті складаєпродукція середніх технологій низького рівня (у середньому за шість років –55%), далі – низьких технологій – 20%. Частка середніх технологій високогорівня складає 18%, а високих – близько 5%. У розрізі окремих товарних групмаємо ще більш невтішну картину.Технологічні зміни‚ особливо на фоні впровадження базових таінфраструктурних технологічних інновацій, безпосередньо пов'язані звиробництвом нових наукомістких інвестиційних товарів, які потребуютьзначних цілеспрямованих інноваційних капітальних витрат. Тому за низькогорівня інноваційного інвестування країна втрачає потенційні можливостідинамічного розвитку, навіть маючи сучасні наукові та проектноконструкторськірозробки власної науково-технологічної сфери.

регулярну оцінку вкладу наукової організації у розв’язання задач, в томучислі й щодо обсягів фінансування грантів та контрактів та встановленнязалежності рішень щодо фінансової підтримки державою організацій та пророзміри базового фінансування від присвоєння організації певного рангувнаслідок здійснення процедури оцінки якості та релевантності здійснюванихнауково-дослідних робіт.За умови відсутності вираженої технологічної політики, яка б реальнопов’язувала цілі наукової, інвестиційної і структурної політики держави,технологічні зрушення в українській економіці набули явно регресивногохарактеру і проявилися у швидкій деградації її технологічної структури. Прицьому, найбільш серйозний регрес охопив найсучасніші виробництва і проявивсяу відкаті України за рівнем їхнього розвитку саме менше на 15-25 років.Більшість виробництв готової продукції, що замикають відтворювальний контурп'ятого технологічного укладу, практично згорнуто. Скорочення їхньоговиробництва набагато перевищує спад виробництва інших видів готовоїпродукції, відбулося практично повне їхнє витіснення з внутрішнього ринкуімпортними аналогами. Стрімке руйнування сучасного технологічного укладуозначає фактичне руйнування технологічної основи стійкого економічногозростання.Cкладність, різноплановість, недостатнє методологічне опрацюванняпроблем інноваційно-технологічного розвитку, а також специфіка масштабностіукраїнської промисловості і потенційно високий запас технологічних таінноваційних можливостей обумовлює необхідність виокремлення ролі ізначення технологічної політики як вузлового моменту, з якого варто формуватирамкові принципи нового формату економіки (інноваційної як фундаментузнаннєвої та інформаційної економіки в Україні). Оскільки технологічнаполітика “надбудовується” над інноваційною політикою, то буде логічнозрозумілим, що для того, щоб сформувати основи національної інноваційноїполітики в нашій країні необхідно переключити більшу увагу на дослідженняпитань технологічного розвитку, на дослідження ролі технологій у сучаснійринковій економіці.При реалізації як загальнофінансової, так і інвестиційної політикипринципово важливо дотримуватися загальної стратегічної лінії на здійсненнятехнологічної модернізації економіки, і, перш за все, промисловості,погоджуючи з нею всі антикризові заходи. Для цього необхідне нове баченняпроблем, насамперед, самими промисловцями.Загалом, як нами вже неодноразово підкреслювалося, у промисловостіпостає задача формування виробничо-технологічних систем сучасноготехнологічного укладу і наступного за ним новітнього та стимулювання їхньогозростання разом з модернізацією суміжних виробництв. Для цього повинні бутивирішені проблеми: 1) вирощування на основі вже накопиченого науковопромисловогопотенціалу конкурентоспроможних на світовому ринкупідприємств; 2) стимулювання швидкого поширення технологій сучасного

технологічного укладу; 3) розгортання системи підготовки кадрів необхідноїкваліфікації (формування нової системи технологічних знань); 3) захистувнутрішнього ринку і заохочення експорту перспективної вітчизняної продукції.Термінового вирішення вимагає проблема узаконення й упровадження впрактику «примуса до інновацій» за допомогою так званих галузевих контрактівміж державою (в особі профільних відомств) і групами компаній-лідерів ринку,що зобов’язуються в обмін на відповідні пільги і преференції, включаючи цільовінизькопроцентні банківські кредити, у середньостроковій перспективі (на періоддії заходів підтримки) випустити на внутрішній ринок відповідний обсягінноваційних технологій. Учасники галузевих контрактів повинні замовлятивітчизняним науково-дослідним організаціям розробку інноваційногоустаткування, проведення наукових досліджень і експериментів, підготовкуаналітичних документів, а також підготовку профільних фахівців протягомвизначеного терміну. Таким чином, після закінчення дії контрактів будесформоване інноваційне конкурентне середовище, що дозволяє надаліформувати технологічні коридори.

БАР’ЄРИ НА ШЛЯХУ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВНАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЇХПОДОЛАННЯЦибульов П.М.,д.т.н., перший проректор Інститутуінтелектуальної власності Одеськоїнаціональної юридичної академіїВведення

Станом на 01.01.2009 в Україні наукові та науково-технічні роботивиконували 149,7 тис. осіб, з них 4454 докторів та 17127 кандидатів наук [1].На цю дату в Україні були чинними 65187 патентів на винаходи, корисні моделіта промислові зразки. Все це свідчить про високий науковий потенціал держави.В той же час, тільки 13% підприємств займалися інноваційною діяльністю,а обсяг реалізованої інноваційної продукції склав усього 5,9% від загальногообсягу промислової продукції [1]. За даними Всесвітнього економічного форумупро глобальну конкурентоспроможність (2007 р.) Україна посіла лише 73 місцесеред 131 країни [2].Високий науковий потенціал з одного боку, і низька інноваційнаактивність промислових підприємств – з іншого, свідчать про існування бар’єрівміж наукою і виробництвом.З метою визначення цих бар’єрів та розроблення рекомендацій щодо їхподолання були виконані відповідні дослідження.Методи дослідженняБар’єри, що перешкоджають перетворенню результатів науковихдосліджень в інноваційну продукцію, залежать від факторів, які мають різнуприроду: політичну, юридичну, економічну, соціальну тощо. Складність цихфакторів і множинна взаємна кореляція не дозволяють встановити причиннонаслідковізв’язки між факторами і бар’єрами математично. Крім того, відсутнінеобхідні для екстраполяції дані. Виходячи з цього, для досліджень нами булообрано метод експертних оцінок [3], а також метод аналізу ієрархій [4].На першому етапі досліджень був відібраний склад експертів, що єлюдьми, які мають глибокі знання щодо інноваційної діяльності і представляютьнаукові галузі: економіку, інженерію, право, менеджмент тощо.На другому етапі всім експертам було запропоновано одне і те ж питання:«Які, на Ваш погляд, існують бар’єри між результатами наукових досліджень таїх реалізацією в інноваційній продукції?». Тобто, що заважає комерціалізаціїрезультатів наукових досліджень в Україні?На третьому етапі кожний з експертів незалежно оцінював вагомістькожного з бар’єрів за п’ятибальною шкалою. Якщо бар’єр був найвагомішим, віноцінювався у п’ять балів. Якщо бар’єр був незначним, то оцінювався у один бал.Отримані від експертів дані обробляли методами математичної статистики.Таким же чином збиралися рекомендації експертів щодо подоланнябар’єрів, які в подальшому оброблялися методом аналізу ієрархій.Для зручності аналізу всі бар’єри після статистичної обробки умовно булиузагальнені у п’ять груп, серед яких був встановлений рейтинг (табл. 1).Рейтинг груп бар’єрівТаблиця 1

№ Групи бар’єрів Оцінка1 Недостатня компетентність суб'єктів інноваційноїдіяльності3,68±0,842 Недостатнє фінансування інноваційної діяльності 3,67±0,713 Недосконала нормативно-правова базаінноваційної діяльності3,52±0,874 Відсутність ефективної інноваційноїінфраструктури3,39±1,005 Неефективний інноваційний менеджмент 3,31±1,01Середнє значення:3,51±0,89Апріорі вважалося, що основним бар’єром буде недостатнє фінансуванняінноваційної діяльності. Але, несподівано на перше місце вийшла група бар’єрів,що характеризує недостатню компетентність суб’єктів інноваційної діяльності(табл. 2).Таблиця 2Бар’єри, що характеризують недостатню компетентність суб’єктівінноваційної діяльності№ Зміст бар’єру Оцінка1 Не усвідомлення визначальної роліінтелектуальної власності в розвитку економікипершими особами (урядовцями, керівникаминаукових організацій і промислових підприємств)2 Переважна кількість науковців не усвідомиливажливість комерціалізації і не вміютькомерціалізувати результати своїх досліджень3 Похилий вік більшої частини науковців вищоїкваліфікації (60-85 років)4 Значна кількість талановитих науковцівпереорієнтувалась на виконання замовлень іноземнихнаукових центрів і компаній5 Погіршився якісний склад науковців, якіпрацюють в Академіях і університетах6 Низька ефективність системи підготовкинаукових кадрів4,40±0,804,00±1,004,00±0,773,90±0,833,70±0,643,70±0,90

№ Зміст бар’єру Оцінка7 Науковці, як правило, спочатку отримують3,40±0,80результати НДР, потім шукають шляхи для їхвикористання, а не навпаки8 Науковці не володіють достатніми знаннями і 3,30±1,00уміннями для реалізації інноваційних проектів9 За останнє десятиріччя змінилося3,20±0,87співвідношення між фахівцями інженерного ігуманітарного профілю від 80:20 до 20:8010 Нерозуміння науковцями кому і навіщо3,20±0,75потрібні результати їх дослідженьСереднє значення: 3,68±0,84Існують, принаймні, три причини цього. По-перше, багато науковцівзнаходяться ще у полоні минулого, коли держава перебирала на себе питаннякомерціалізації наукових досліджень і тому вони мають досить поверхневеуявлення про складний і ризикований шлях між результатами науковихдосліджень і отриманням прибутку від їх використання.По-друге, багато талановитих науковців в сучасних ринкових умовахпереорієнтувалися на роботу з закордонними компаніями.По-третє, навчальні програми підготовки магістрів, а також кандидатів ідокторів наук – не дають майбутнім науковцям та інноваційним менеджерамнеобхідних знань для комерціалізації результатів наукових досліджень.Розглянемо другу групу бар’єрів (табл. 3).Бар’єри, що характеризують недостатнє фінансуванняінноваційної діяльностіТаблиця 3№ Зміст бар’єру Оцінка1 Недостатнє стимулювання суб’єктів інноваційноїдіяльності4,60±0,492 Недостатній за обсягом і нераціональний за напрямамирозподіл державного фінансування інноваційних 4,30±0,78проектів3 Відсутня державна підтримка інноваційного бізнесу 4,20±0,754 Низький рівень науково-технічної бази науковихорганізацій4,10±0,835 Незначний обсяг венчурного капіталу в Україні 3,90±0,707 Незначний внесок іноземного капіталу до інноваційноїсфери України2,50±0,50

6 Академія має недостатньо грошей на правову охоронурезультатів наукових досліджень2,10±0,94Середнє значення: 3,67±0,71Загальний обсяг витрат на виконання наукових та науково-технічнихдосліджень власними силами організацій у 2008 році становив 88024,8 млн. грн.,з них 3909,8 млн. грн.. – за рахунок бюджету [1]. Цього, звичайно, замало длязабезпечення ефективного старту інновацій. Але, навіть цей фінансовий ресурс,на нашу думку, використовується не кращим способом. Так, чверть загальногообсягу витрат спрямовано на виконання фундаментальних і тільки 18,7% –прикладних досліджень, в той час як співвідношення між обсягами фінансуванняфундаментальних і прикладних досліджень у розвинених країнах становить 1:10[5].Інноваційну діяльність в Україні регулюють понад 80 законів та постановКабінету Міністрів України. Аналіз цих законів показує, що вони в окремихвипадках не сприяють, а навіть створюють додаткові бар’єри на шляхукомерціалізації результатів наукових досліджень.В табл. 4 наведені бар’єри, що характеризують недосконалістьнормативно-правової бази інноваційної діяльності.Таблиця 4.Бар’єри, що характеризують недосконалість нормативно-правовоїбази інноваційної діяльності№ Зміст бар’єру Оцінка1 Відсутність державної інноваційної політики та4,70±0,46стратегічних програм розвитку галузей економіки2 Держава недостатньо стимулює інноваційну діяльність4,40±0,66як у фінансовому, так і у організаційному плані3 Неузгодженість законодавчо-нормативної бази, щорегулює правовідносини у сфері інноваційної3,50±1,43діяльності4 Закони у сфері інноваційної діяльності надають деякіпреференції технопаркам, що фактично не3,10±0,94виконуються, і практично не надають преференціймалим інноваційним підприємствам5 Заборона Антимонопольного комітету України на1,90±0,83створення великих об’єднаньСереднє значення: 3,52±0,87Так, закон України «Про інноваційну діяльність» [6] передбачає надмірноскладну процедуру затвердження та фінансування інноваційних проектів,монополізує цю процедуру. Для того, щоб зареєструвати інноваційний проект

для технопарку, необхідно отримати від міністерств 17 висновків і це ще негарантує отримання фінансування проекту.Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності вУкраїні» [7] підтримує розвиток III та IV технологічних укладів замість V та VI,тобто орієнтує на вчорашній день.Законом [6, ст. 9] встановлені повноваження спеціального уповноваженогоцентрального органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності. Але вінне визначає, який саме орган є уповноваженим. Тому, реально чотири органидержавної влади дублюють повноваження у цій сфері: Міністерство освіти інауки, Міністерство промислової політики, Міністерство економіки, Державнеагентство з інвестицій та інновацій. Це призводить до розпорошення фінансовихресурсів, труднощів в координації діяльності, неможливості здійснюватистратегічне управління нею.В Радянському Союзі існувала планова система комерціалізації результатівнаукових досліджень. За цією системою кращі результати наукових досягненьакадемічних інститутів і університетів передавалися у галузеві науково-дослідніінститути, що здійснювали розробку технологій. Розроблені технологіїпередавали промисловим підприємствам, які виробляли інноваційну продукцію.Така схема комерціалізації була надійною, але недостатньо ефективною, тому щовиконавці уникали ризиків і були недостатньо мотивовані на досягненнякінцевого результату – прибутку від інновації. При переході до ринковихвідносин фактично припинялося бюджетне фінансування державних науководосліднихінститутів і ця схема комерціалізації була значно послаблена.Бар’єри, що характеризують відсутність ефективної інноваційноїінфраструктури наведені в табл. 5.Таблиця 5Бар’єри, що характеризують відсутність ефективноїінноваційної інфраструктури№ Зміст бар’єру Оцінка1 Деградація галузевих науково-дослідних інститутів 4,30±0,782 Несприятливість виробничої сфери до інновацій 4,10±1,043 Ліквідація на промислових підприємствах структурнихпідрозділів, що відповідали за інноваційну діяльність4,00±0,894 Не сприйняття інновацій державними підприємствами -монополістами3,80±0,875 Відсутність економіко-правових механізмів впровадженнянауково-технічних розробок у виробництво3,90±1,046 Відсутність механізму, що дозволяв би малому інноваційномубізнесу використовувати площі і наукове обладнання3.70+1,10університету7 Надмірно складний механізм створення технопарків 3,70+1,00

№ Зміст бар’єру Оцінка8 Університети не мають інноваційних підприємств, щозаймаються виробництвом інноваційної продукції3,70±1,109 Ректори університетів не зацікавлені у створенні інноваційнихпідприємств3,60±1,3610 Відсутність на внутрішньому ринку попиту на інноваційнупродукцію3,60±0,9211 Не готовність малих і середніх підприємств до сприйняттяінновацій3,30±0,7012 Більшість академічних Інститутів і університетів мають статуснеприбуткової організації, що суттєво зменшує можливість 3,00±1,18заснування ними інноваційних підприємств13 Більша половина науковців академій і університетів орієнтованана виконання фундаментальних досліджень2,20±0,8714 Існує протиріччя між відносно довгим періодом реалізаціїінноваційного проекту (кілька років) і коротким терміном 2,00±1,18перебування урядовців при владі (один рік)15 Значна частка ринку інновацій, на який працювали українськінауковці, перейшов до Росії у зв’язку з розпадом СРСР2,00±1,00Середнє значення: 3,39±1,00Сьогодні в основу нової інноваційної інфраструктури покладенітехнопарки. Однак, вони не вирішують свою головну функцію – підтримкумалого і середнього бізнесу. Технопарки здійснюють переважно масштабніпроекти, які потребують складних процедур затвердження.Одна з основних причин неефективності інноваційної інфраструктури, нанаш погляд, полягає в тому, що держава виходить з презумпції винуватості увідношеннях з академічними інститутами, університетами, технопарками. Урядне дозволяє їм створювати малі інноваційні прибуткові підприємствапобоюючись того, що через них будуть нецільовим способом використовуватисьбюджетні кошти.В табл. 6 наведені бар’єри, що характеризують недосконалістьінноваційного менеджменту.Бар’єри, що характеризують недосконалістьінноваційного менеджментуТаблиця 6№ Зміст бар’єру Оцінка1 Нерозуміння науковцями кому і навіщо потрібні результати їх 4,10±0,70

досліджень2 Низька мотивація науковців університетів 3,90±0,943 Науковці не зорієнтовані на ринок 3,80±0,874 Переважна кількість робіт, що виконуються в академіях і 3,80±1,08університетах, закінчуються написанням звітів, що непридатнідля подальшої розробки5 Відсутність налагоджених контактів науковців у бізнессередовищі3,70±0,666 Відсутня зрозуміла для науковців схема комерціалізації3,50±1,12результатів наукових досліджень8 Спростився доступ до західних технологій, тому часто вигідніше 3,40±1,20купити за кордоном нову технологію, ніж розробляти самим10 Іноді перспективну розробку блокує структура, для якої ця 3,20±1,08розробка містить загрозу11 Серед науковців існує інерція мислення: «Держава виділяє гроші 3,20±1,17а ми за ці гроші створюємо нові знання»7 Небажання державних службовців ризикувати приймаючи 3,10±0,83управлінські рішення в сфері інноваційної діяльності9 Низька ефективність конкурсів щодо отримання фінансування 2,80±0,87НДР12 Національна академія наук планує напрями наукових досліджень 2,40±1,28не орієнтуючись на ринок13 Національна академія наук штучно монополізує результати 2,10±1,37дослідженьСереднє значення: 3,31±1,01Успішний менеджмент передбачає системний підхід до управлінняпроцесами на всіх етапах життєвого циклу інноваційної продукції – відзародження інноваційної ідеї до отримання прибутку на інновацію. В першучергу, це стосується керівників академічних інститутів та університетів, а такожнауковців, працею яких створюються інноваційні продукти (результати науковихдосліджень), що є основою для виробництва інноваційної продукції.Практика показує, що більшість керівників і науковців не розуміють кому інавіщо потрібні результати їх досліджень і чи потрібні вони взагалі. Середнауковців існує інерція мислення з минулих часів: «Держава виділяє кошти нанауку, а науковці за ці кошти створюють нові знання». Така позиція не сприяєкомерціалізації результатів наукових досліджень.Недоліками державного менеджменту є відсутність чіткої стратегіїрозвитку інноваційної діяльності, розпорошення функцій управлінняінноваційною діяльністю між органами державного управління, небажаннямменеджерів вищого рівня ризикувати, оскільки їх перебування при владі, як

правило, за часом більш коротке, ніж час досягнення цілей інноваційноїдіяльності.Виявлення бар’єрів – це попередній діагноз ситуації, а також стартовапозиція для розроблення рекомендацій щодо їх подолання. Для цього ті жексперти запропонували 37 рекомендацій, виконання яких, на їх погляд,сприятиме покращенню зовнішнього по відношенню до інноваційнихпідприємств середовища. Ці рекомендації умовно були узагальнені у чотиригрупи : політичні, юридичні, економічні, соціальні.Для практичної реалізації рекомендацій важливо встановити відноснийвклад кожної групи у сприяння виробництву інноваційної продукції. Для цього, звикористанням методу аналізу ієрархій було побудовано і обраховано матрицю(табл. 7).Таблиця 7Матриця парних порівняньФактори впливу навиробництво Політичний Юридичний Економічний Соціальнийінноваційної продукціїПолітичний 1 4 5 2Юридичний 1/4 1 1/3 1Економічний 1/5 3 1 2Соціальний 1/2 1 1/2 1Результати розрахунків дозволили знайти вагу кожного фактора:− політичний 0,536;− економічний 0,214;− соціальний 0,145;− юридичний 0,105.Величини індексу узгодженості суджень експертів і відношенняузгодженостей складають 0,108 і 0,120 відповідно, що є прийнятним.В подальшому, планується продовжити ці дослідження з метою визначеннявпливу на виробництво інноваційної продукції факторів, що характеризуютьвнутрішнє оточення інноваційного підприємства, а також встановлення рейтингурекомендацій в кожній групі факторів.Висновки1. Однією з основних причин виникнення більшості барєрів є відсутністьсистемного підходу до управління інноваційною діяльністю як на макро-, так і намікро-рівнях. Наукові організації, органи державного управління здійснюютьфункції планування, організації, мотивації і контролю інноваційної діяльностікожний на свій розсуд.

2. Вважаємо за доцільне продовжити системні дослідження з метоюформування надійних вихідних даних для прийняття ефективних управлінськихрішень щодо збільшення частки інноваційної продукції, яка виробляється вУкраїні.Перелік посилань:1. Наука та інноваційна діяльність в Україні у 2008 році / Збірка. – К.:Державний комітет статистики України, 2009. – 265 с.2. Федулова Л.І. Проблеми розвитку трансферу технологій в Україні:системний підхід / Матеріали ІІ Міжнародного форуму «Трансфер технологій таінновацій». – К.: НТУУ «КПІ», 2008. – с. 186-188.3. Цыбулёв П.Н. Маркетинг интеллектуальной собственности. – К.: Инт.интел. собств. и права, 2004. – 184 с.4. Саати Т., Кернс К. Аналитическое планирование. Организациясистем: Пер. с англ. – М.: Радио и связь, 1991. – 224 с.5. Как разработать бизнес-план проекта коммерциализации технологий/ Практическое руководство. – М.: Проект Europe Aid «Наука икоммерциализация технологий», 2006. – 56 с.6. Закон України «Про інноваційну діяльність» (40-15 від 04.07.2002).7. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності вУкраїні» (2003 р.).

ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУСТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙМакаренко І.П.Інститут еволюційної економіки, м. КиївПетраков Я.В.Чернігівський державний технологічний університет1. Удосконалення механізму стимулювання суб’єктів господарювання довпровадження результатів наукових досліджень і науково-технічних розробок

вимагає створення спеціальних інструментів управління системнимиінноваційними процесами. Як показують наші дослідження, системніінноваційні процеси, як і будь-які процеси взагалі, мають іманентні механізмиприскорення та гальмування. Беручи до уваги процеси самоорганізаціїекономіки, їхню роль в формуванні точок економічного зростання, кластерів татехнологічних укладів, ми також повинні чітко усвідомлювати й важливістьуправління ними.Важливою передумовою для створення інноваційного вектора розвитку(нового технологічного укладу) має бути, на нашу думку, наявністьконкурентного ринкового середовища (ринку товарів та послуг, ринку фінансів,ринку грошей та валютного ринку). Саме ринкове, неспотворене«традиційними» монополіями, середовище виконує важливу функціюформування структури відносних цін, що є тонким регулятором як змін векторарозвитку, так і еволюційного заміщення новими виробництвами старихвиробництв (не плутати з фірмами). Тим самим ринком виконується функціястимулювання суб’єктів господарювання до впровадження результатів науковихдосліджень і науково-технічних розробок у напрямі, визначеному еволюцієюекономічних систем. Наукові дослідження «розсувають горизонти», створюютьдодаткові можливості, але реалізують ці можливості та випробовує - ринок,економічний атрактор, фінансові вкладення, віддача від інвестицій.На наш погляд, саме відсутність ринкового середовища зруйнувалаекономіку та всю систему к. Радянського Союзу. Відсутність відкоригованихринком орієнтирів розвитку примусила Радянський Союз спрямувати ресурси вхибному напрямі, утворила штучний дефіцит ресурсів та корисної продукції та,відповідно, напруження та розвал.Наявність конкурентного ринкового середовища може стати гарантієюструктурних змін в економіці, але ринки часто не виконують функціюзабезпечення сталого розвитку та стабільності економічної динаміки. Дуже частолюдська якість характеру «жадібність», що за певних умов є позитивнимдвигуном прогресу, бо створює конкуренцію, виявляє свої негативні якості, втому числі й через прояви корупції. Через це та інше конкурентний ринок хоча йє важливою передумовою для потужного інноваційного процесу, але, за іншихрівних умов, більших успіхів досягали ті країни, що виховували потужнийсоціальний капітал (капітал взаємної довіри, культури, етики тощо). Найбільшпоказовими в цьому відношенні є країни скандинавського макрорегіону.В свою чергу, соціальний капітал та ринок не можуть виконати умовиприскореного розвитку через їхню неспроможність підтримання стабільностімакроекономічної системи в цілому. А створення умов стабільності, зниженняризиків в цілому по національній системі, в свою чергу сприяє суб’єктамгосподарювання до впровадження інновацій, до «довгих грошей». Ця функція неможлива без виконання державою та центральним банком функцій головногорегулятора макроекономічного середовища. Крім того, за умов виконаннявищеперелічених вимог, фінанси державного бюджету через спеціальні цільові

тощо програми стимулювання науки, освіти, оборони, здатні стати потужнимакселератором розвитку. У разі точної «взаємодії» ринкового «вектора» тадержавних фінансів може утворитися потужний фінансово-економічний вихорінноваційного атрактора.Треба визнати, що інноваційні процеси завжди вимагають спеціальноїполітики підтримки. Кожного разу, для кожного нового технологічного укладу,кожна нова базисна інновація несе в собі нову інноваційну якість, що повинновіддзеркалитися на цій «спеціальності» інноваційної політики.Ця специфічна диференційованість інноваційної та загальноекономічноїполітики вимагає створення спеціальних умов та спеціальних інструментівуправління інноваціями. Як правило, в розвинутих країнах ці функціївиконують національні інноваційні системи, які певною мірою єінструментами управління системними інноваційними процесами, в якихспеціально створені інноваційні агенції виконують роль управління інноваціями,спеціалізуючись саме на визначенні вказаної відмінності інновацій на кожномуновому етапі розвитку. Іноді саме через відсутність систем управління,призначених спеціально для створення нових технологічних укладів створюєнапруження та протиріччя на всьому ланцюжку інноваційного процесу віднавчання та підготовки фахівців до розробки та реалізації інноваційної продукції[1; 2].Крім власне ринку та наукових досліджень важливе місце в механізмахвизначення інноваційного вектору посідає прогнозування техніко-економічногорозвитку – технологічний форсайт.Виходячи з викладеного, для рішення зазначеної вище проблемистимулювання суб’єктів господарювання до впровадження науково-технічнихрозробок, можна пропонувати тему національної інноваційної системи таспеціальних агенцій. Реалізація ними зазначених функцій певним чиномзалежить від стану та механізмів фінансування, що й пропонується далірозглянути.2. Аналіз стану фінансування інноваційної діяльності в Українізасвідчив сталу негативну тенденцію гальмування інноваційного розвитку вУкраїні. Так, в 2007 році рівень фінансування у сфері інновацій складав лише0,85% ВВП. Оскільки в Україні основним джерелом фінансування інноваційногорозвитку є державний бюджет, ключовою для нас конкретно залишається рольУряду. Бюджет 2009 року передбачав кошторис Державного агентства України зінвестицій та інновацій у розмірі 29,7 мільйона гривень, що значно меншепоказника 2008 року - 329,4 мільйона гривень.Таке різке скорочення фінансування є негативним фактором для багатьохгалузей та економіки країни в цілому.Звіт Державного агентства з інвестицій та інновацій за 2008 рік показав,що з передбачених бюджетом коштів було витрачено всього 27,3 мільйонагривень. З витраченої суми 96,4% припадає на сплату комунальних послуг та

зарплату, а безпосередньо на розвиток інноваційної царини - лише 3,6%, або982,8 тисячі гривень. З 13,3 мільйона гривень, передбачених бюджетом 2008року на проведення досліджень, витрачено лише 7%. Капітальні трансфертиорганізаціям не здійснено взагалі, а це 13,1 мільйона гривень. Отже, у 2008 роціфінансова підтримка інноваційного розвитку з боку держави була не дужевелика.У 2009 році, окрім витрат на утримання апарату агентства та йогопідрозділів у регіонах, передбачено лише 1,2 мільйона гривень на програмурозвитку Національної депозитарної системи України. При цьому додержбюджету необхідно буде повернути раніше надані позики на суму 36,6мільйона гривень [3].3. Аналіз міжнародного досвіду фінансування інноваційної діяльностіБільшість країн ОЕСР у складі своїх НІС мають національні інноваційніагенції, що відповідають за впровадження національних стратегій розвиткуінновацій та НДР.В Австрії такою установою є Австрійська агенція з підтримки досліджень(the Austrian Research Promotion Agency). В 2000 році в Естонії створено Агенціюз підтримки підприємництва (Enterprise Estonia). Фінляндія має Фонд Текес(Tekes), який координує національну технологічну та інноваційну стратегії зпочатку 1980-х років. В Ірландії відповідальною за інновації є Центрпідприємництва Ірландії (Enterprise Ireland), заснована в 1998 році. В Португаліїце Агенція з інновацій (ADI - Agencia de Inovacao), В Нідерландах – ЦентрІнновацій (SenterNovem), що фінансує інноваційні програми, програмуприродного середовища та територіального планування, з питань енергетики тазміни клімату (Environment and Spatial Planning and Energy and Climate Change)[4; 6].Усі ці агенції були створені національними урядами. Більшість з нихвходять в структуру одного з міністерств, зокрема: Міністерства економіки(Естонія, Нідерланди), Міністерства транспорту та технологій (Австрія,Португалія), Міністерства промисловості, торгівлі та зайнятості (Ірландія,Фінляндія).Зазвичай більшість агенцій працюють з національними компаніями,університетами, дослідними інститутами та органами державної влади. Втім,кожній країні властиві певні відмінності. Центр підприємництва Естоніїспівпрацює з недержавними громадськими організаціями та інституціямирозвитку як важливими споживачами.Центр підприємництва Ірландії відіграє важливу роль в підтримціфінансування структурних проектів. Дві третини затверджених агенцієюпроектів університетських НДР надходить від структурних фондів. Агенція єорганом, що затверджує фінансування проектів, сфокусованих на підтримцімалих та середніх підприємств (МСП) та інтернаціоналізації ірландських

компаній з метою залучення прямих іноземних інвестицій. Більшість проектівбазуються на ринковому механізмі співпраці.Фонд Текес реалізує структурне фінансування в Фінляндії. Це пояснюєтьсятим, що інновації та конкуренція в Фінляндії пов’язані з програмоюрегіонального розвитку. Втім, перелік фінансових інструментів фінськоїінноваційної агенції є значно ширшим порівняно із відповідними заходами,передбаченими Регіональною політикою ЄС.Як правило, інноваційні агенції діють як впроваджувальні установиурядової політики. Вони також виконують функції консультування проектів тавідповідають за фінансування затверджених проектів. Важливим аспектомдіяльності інноваційних агенцій є можливість брати участь в глобальних танаціональних мережах спільно з бізнесом та науковими установами. Цезабезпечує можливість прямого доступу споживачів до баз знань та бізнесінструментарію завдяки обміну досвідом та експертизі проектів занаціональними та міжнародними оціночними критеріями (шкалами). Такудіяльність підтримують як дослідники, так і підприємці, з огляду на збільшенняможливостей реалізації власного потенціалу.Послуги з удосконалення рішень в ЄС наразі надають лише Текес, Центрінновацій Норвегії та Центр підприємництва Ірландії, якими передбачено гнучкі(консенсусні) програми для забезпечення потреб споживачів.Адаптивний (гнучкий) підхід дозволяє користувачу та агенції кращеузгоджувати специфікації проекту щодо характеристик, потенційних результатівта недоліків, на які звертає увагу користувач.В решті агенцій складові проекту передбачені законодавством та єнезмінними. Охолодження попиту свідчить про потребу в наданні певнихпривілеїв стандартним проектам або сферам винахідництва, а також застосуваннібільш зваженого підходу до фінансових умов, які не дозволяютьвикористовувати ширший набір інструментів для забезпечення ефективногофінансування інновацій.Моніторинг є функцією, що відображує рівень впливу агенції наінноваційні процеси. Він дозволяє різним проектам досягти стратегії остаточноговирішення чи переадресації специфічних проблем, які виникають під часреалізації проекту, і здійснити оцінку їх впливу на проект.Моніторинг та оцінку здійснюють Текес, Центр підприємництва Естонії таЦентр інновацій Нідерландів. Найбільшого успіху в цьому напрямі досяглифінські та голландські агенції з інновацій, які мають багаторічний досвід татрадиції застосування моніторингових процедур.Наявність оцінки та моніторингу в естонській агенції є позитивниміндикатором бажання вчитися на результатах попередніх та поточних проектахта удосконалювати фінансування інноваційної діяльності.Оцінка є також важливим інструментом для створення досліднихорганізацій та для вивчення нових можливостей для ринку.

З усіх агенцій лише Текес безпосередньо пов'язаний з плануваннямвідповідних заходів щодо національної інноваційної та технологічних стратегій.Крім того, ця агенція займає провідну позицію в процесі взаємодії уряду таспоживачів (університетів, дослідних центрів та підприємств), реалізуючиполітику уряду.Інноваційні агенції інших країн діють за протилежною схемою – «знизувгору». Шляхом взаємодії зі споживачами вони є координаторами можливостей,наданих урядом, та потреб проектів.Кожний фінансований проект визначає рівень впливу (інтервенції) агенціїдля забезпечення інноваційного розвитку країни. В цьому контексті саме Текесмає повноваження для реалізації пропозицій як на програмному рівні (рівніокремих проектів), так і при формуванні відповідної національної стратегії.Більшість країн-членів ЄС в сфері державної підтримки інноваційнихініціатив сфокусовані на розширенні попиту на інновації через державнезамовлення та тендерні процедури.План підтримки споживачів (LCP – Launching Customers Plan),розроблений в Нідерландах 2006 року, передбачає підвищення обізнаності урядув способах підтримки інновацій в приватному секторі через держзамовлення таполітику тендерів.В 2007-2008 роках основними напрямами підтримки були:1) інформованість в перевагах участі органів державної влади в проектах зпідтримки інноваційних проектів;2) знання та інформація. На сайті плану наведено інформацію пропереваги, витрати та ризики проекту, зв’язок плану з тендерними процедурами;3) організація та координація. Органи місцевого самоврядуванняотримують додаткові повноваження з центрального офісу проекту з метоюпосилення взаємодії;4) впровадження (реалізація) на муніципальному рівні через АсоціаціюМуніципалітетів Нідерландів (VGN – Assosiation of Netherlands Municipalities)[5; 6].Фінансування проектів здійснюється виключно на тендерній основі(подаються заявки на підрядні роботи).Особливої уваги заслуговує система державного замовлення на науковотехнічніта інноваційні розробки, розроблена в Швеції. В травні 2006 рокуурядом цієї країни започатковано спільний проект, учасниками якого є АгенціяШвеції з економічного та регіонального розвитку (NUTEK) та Державна агенціяШвеції з інноваційних систем (VINNOVA), Національна рада з державнихзамовлень (NOU), для дослідження впливу системи державне замовлення надинаміку інновацій.Для заохочення інновацій, наприклад, розвитку інноваційних продуктів,процесів (технологій) чи послуг з використанням державного замовлення,VINNOVA пропонує наступне:

1. Впровадження державного замовлення на інновації, наприклад,замовлення, що включає НДР у формі генерального замовлення (у Швеції). Це непорушує існуючих регуляторних норм щодо державного замовлення та НДР.2. Створення структур з підтримки експертизи для обслуговуваннядержавних структур, що пов’язані з НДР, та пов'язаного з цим бізнесу.3. Впровадження прозорого стимулювання державного замовлення з бокуурядових установ (замовника) шляхом виділення інноваційним компаніям до 1%від загального обсягу закупівель на інноваційні замовлення.4. Підтримка успішних закупівель та винагородження них. З огляду на цедержавне інноваційне замовлення може стати стратегічним інструментомшведських урядових установ.5. Поліпшення організації та спрощення процесу державних закупівель длязабезпечення координації попиту на них. Це потребує набуття критичногодосвіду з експертизи проектів задля забезпечення оцінки корисностіінноваційного потенціалу та зростання ефективності МСП.6. Накопичення достовірної інформації для наслідування та статистичнихбаз даних стосовно державних закупівель. Передбачається оцінити масштабдержзакупівель та розподілу, його вплив на урядові установи з огляду на потребиорганізаційного оновлення та підвищення ефективності. Крім того, оцінитивплив держзакупівель на інновації в приватному секторі.Інноваціям завжди передує розвиток науки та досліджень. В зв’язку з цим,в процес державного замовлення (ДЗ) передбачається включити НДР, щосприятиме ДЗ саме інновацій, тобто фокусуванню на нових рішеннях.Історично в Швеції було здійснено багато успішних проектів закупівлівиробництва,реалізованих в період до дерегуляції багатьох державнихмонополій. Найбільш відомими з них є проекти за участі шведської агенції зтелекомунікацій та компанії Ерікссон для створення Північної мобільноїтелефонної мережі (NMT, Nordic Mobile Telephony).Крім того, співпраця Шведської енергетичної компанії Vattenfall таелектричної інженерної компанії ABB забезпечила удосконалення генераторівпотужності. Держзамовлення інновацій може бути також застосоване длясприяння інноваційному процесу в менших масштабах, наприклад, дляпосилення розвитку програмного забезпечення (ПЗ), технологійенергозбереження та нових рішень в сфері телефонії в державному секторі [5].До установ, основною функцією яких є забезпечення оцінки якості НДР,фінансованих за рахунок держзамовлення, належать: VINNOVA, Рададосліджень Швеції (Swedish Research Council - VR), Рада досліджень Швеції знавколишнього середовища, аграрних наук й територіального планування(Swedish Research Council for Environment, Agricultural Sciences and SpatialPlanning - FORMAS), Рада Швеції з проблем працюючих та соціальнихдосліджень (Swedish Council for Working Life and Social Research - FAS),Енергетична агенція Швеції (Swedish Energy Agency) та інші.

Органи державних закупівель зобов’язані здійснювати огляди результатівНДР, під час оформлення їх як частину підсумкових (звітних) даних за тендером.Якщо необхідно, органи з фінансування НДР можуть залучатися для підтримкипостановки задачі на НДР та підготовки тендерної документації.Пропонується, щоб ДЗ на інновації стало інтегрованою частиноюдовгострокової стратегії організаційного розвитку кожної установи, а також щобкожна державна установа стимулювала ДЗ як на інновації (продукти), так і навинаходи та процеси (технології).Важливим вважається забезпечення прозорого стимулювання розвиткузакупівель інновацій державними установами. Урядом Швеції встановленоцільовий показник щодо обсягу ДЗ на інновації, який має бути не менше 1% відзагального обсягу ДЗ протягом бюджетного року.Для стимулювання ДЗ на інновації як основної форми ДЗ, пропонуєтьсярозвивати методи та структури з координації процесу закупівель, з розподіломзакупівель на групи таким чином, аби:• досягти критичної маси щодо попиту, методологічної експертизи тавимог на ДЗ інновацій;• врахувати та заохотити МСП, які мають потенціал для інновацій тастворення нових робочих місць.Координація функціонально-орієнтованого попиту та методологічнихвластивостей експертизи є критичним чинником для забезпечення якості запитів(заявок, пропозицій - bids) та їхньої оцінки. Визначаються спеціальні місця длякоординації роботи державних установ та організацій стосовно таких закупівельзадля досягнення належного рівня співпраці.Оновлена шведська національна політика в сфері державних закупівельзабезпечує реалізацію трьох центральних функцій:- визначення фундаментальних завдань та принципів для встановленняпріоритетів при здійсненні держзамовлення;- забезпечення прозорості при встановленні відповідальності центральних(національних) органів державної влади та їх взаємовідносин – з метоюдосягнення високого рівня їхнього впливу;- подальший розвиток принципів та методології, а також засобів реалізаціїДЗ, що має бути забезпечено відповідними ресурсами [6].Для цілеспрямованих, стимулюючих інновації та ефективних ДЗ важливимє наявність сильних стимулів та відповідальності за подальший розвитокполітики, методології й оцінки результатів виконання.Це потребує відповідного політичного управління і має базуватися напрозорій керівній позиції з боку уряду. Для підтримки і досягнення політичнихцілей слід чітко визначити функції та ролі допоміжних державних установ,органів влади з подальшим розподілом повноважень між ними. Цепотребуватиме якнайдетальнішого врахування ролі і функцій урядових установта оцінки їхньої взаємодії станом на поточний момент.

Не менш важливою є оцінка загального обсягу державних закупівель,їхньої частки на різних ринках з огляду на зміст політики щодо ДЗ на інновації.Рівень амбіцій для реалізації, збору інформації та аналізу ДЗ впливають напоширення інновацій, підвищують ефективність та якість управління процесом.Зростання кількості запитів на аудит та реалізацію ДЗ свідчить провпливовість цього інструменту на збільшення ефективності та управлінняінноваціями. Очікуємо, що це стимулюватиме подальші ДЗ на інновації.Висновки та пропозиції1. Вирішення проблеми стимулювання суб’єктів господарювання довпровадження результатів наукових досліджень і науково-технічних розробок неможе вирішуватися лише на окремому локальному рівні. Це –загальнонаціональна проблема. Якщо для реалізації інноваційного проривупотребується напруження всієї національної фінансової системи, мають бутивизначені національні пріоритети. Для цього мають бути підготовлені відповідніумови: створені конкурентні ринки, створено систему форсайту, створенонаціональну інноваційну систему, відповідну до шостого та сьомоготехнологічних укладів, реформовано агенцію з управління інноваціями,закладено основи для соціального капіталу європейського формату тощо. Органимісцевого самоврядування повинні мати додаткові повноваження з центральногоофісу проекту з метою посилення взаємодії.2. Має відбутися загальнонаціональна дискусія, результатом якої маєстати розуміння не тільки важливості для розвитку та майбутнього Україниінновацій, але й розуміння відмінностей традиційного та інноваційногосередовищ, різності підходів, політик інструментів управління та стимулювання.3. Має завершитися реформування макроекономічних інструментівуправління національною економікою, опанування нових методівопосередкованого впливу на ринкове середовище, опанування стратегійзабезпечення макроекономічної стабільності в умовах циклічності економічноїдинаміки. Тим самим забезпечити конкурентність ринків. Має бути переглянутата реформована політика Центрального банку з чисто таргетування інфляції напосилення економічної функції сприяння інноваціям шляхом підтриманнябанків, що кредитують інновації в рамках визначених національних пріоритетівформування шостого (та сьомого) технологічного укладу, сприяння структурнійрозбудові економіки, зниження курсу національної валюти відносно основнихвалют, зниження процентних ставок (все це має супроводжуватися заходамизниження можливих ризиків нестабільності на грошових ринках та інфляції).4. Пропонується, щоб державне замовлення на інновації сталоінтегрованою частиною довгострокової стратегії організаційного розвиткукожної відповідної бюджетної установи, а також щоб кожна державна установастимулювала державне замовлення як на інновації (продукти), так і на винаходита процеси (технології). Державне замовлення на інновації, відповідно доєвропейських аналогів, має бути доведене до 1% від загального обсягу

державних замовлень протягом бюджетного року. Мають бути визначеніфундаментальні принципи для встановлення пріоритетів для організаціїздійснення держзамовлення, вдосконалені тендерні процедури; забезпеченапрозорість відповідальності центральних органів державної влади та їхвзаємовідносин, звіти за використання бюджетних коштів мають бутиоприлюднені та обговорені в ЗМІ. Для встановлення цих фундаментальнихпринципів Україна має виступити модератором міжнародного обговоренняпроблем інновацій (ініціювати його). З цією метою мають бути здійснені тапрофінансовані міжнародні медіа проекти. Влада має забезпечити процесобговорення цих проблем в наукових колах, особливого значення в цьомунабуває можливість висловитися окремим колективам та науковцям. Державамає стимулювати розвиток спеціальних сайтів, таблоїдів на кшталтєвропейського інноваційного формату. Недержавні фінансові та фінансовікорпорації мають отримувати право на преференції у випадках сприяннязусиллям держави опанувати національні інноваційні пріоритети. Державнеагентство з інновацій та інвестицій повинно стати центральним органомМіністерства економіки з координування та стимулювання інноваційнихпроектів в межах визначених пріоритетів створення шостого (та сьомого)технологічного укладу. Навчальні, наукові та експериментальні виробничіпроцеси в рамках діючих освітньої та наукової систем мають бутипідпорядковані національним інноваційним пріоритетам та профінансовані в разівідповідності цим пріоритетам. З метою розвитку ринків наукової та аналітичноїпродукції, а також ринку прогнозів мають бути залучені до наукової діяльностінезалежні об’єднання вчених. Фінансування наукової діяльності незалежнихнаукових колективів в межах визначених національних інноваційних пріоритетівмає бути не менше 15% загального державного замовлення на наукову танауково-технічну продукцію на ці ж цілі (тобто по цій статті, в межах зазначенихвище 1% ДЗ). Держава має завершити процес європейської інтеграції зєвропейськими науковими колами в рамках 7-ї рамкової програми, а Україна в їїрамках стати асоційованим членом. Одним з можливих механізмів об’єднаннязусиль багатьох колективів в рамках єдиної інноваційної мети може статистворення національної макротехнології – єдиної платформи створення шостоготехнологічного укладу.5. Моніторинг, форсайт та фінансування інноваційної діяльностіповинні бути об’єднані рамками функцій однієї інноваційної агенції, що формуєновий технологічний уклад.6. Має бути створена базова інноваційна інфраструктура в межах новоїінноваційної системи, до складу якої включені елементи ринкової фінансовоїінфраструктури. Важливою умовою поширення інноваційних процесів в світі єдифузія інновацій. З метою сприяння дифузії інновацій мають бути підтриманістворення національної та міжнародної мереж агенцій трансферу технологій. Устворенні механізмів реалізації національних інноваційних пріоритетів шостого(та сьомого) технологічного укладу важлива роль належить Національній

інноваційній системі. В її створенні важлива роль належить регіональнимутворенням (регіональним інноваційним системам, інтелектуальним містамтощо) – посіву інновацій (точок економічного зростання) в регіонах.7. Під час створення ядра нового технологічного укладу відбуваєтьсяпорушення макроекономічних пропорцій в бік інвестиційної складовоїекономічної діяльності держави. Тому в рамках інноваційної стратегії має бутирозроблена спеціальна (тимчасова) соціальна національна програма, а такожрозроблені та впроваджені нові системи безпеки нових економічнихтрансформацій. В їхніх рамках мають бути визначені кошти з державногобюджету на інноваційні проекти у ВПК, а також на вдосконалення системизахисту інтелектуальної власності. Особливого значення для безпекиінноваційних трансформацій набуває система захисту від корупції, системастворення соціального капіталу шостого (та сьомого) технологічного укладу,нова система захисту здоров’я.Список літературних джерел:1. Santonen, T. Introduction to National Open Innovation System Paradigm.A Preliminary Concept for Interchange / T. Santonen et al.// Helsinki, Finland FuturesResearch Centre, FFRC eBooks. – 2007. – No.8. – 38 p.2. Svensson, R. Innovation Performance and Government Financing / R.Svensson // Stockholm, Research Institute of Industrial Economics, IFN WorkingPaper. – 2006. – No.664. – 31 p.3. Кузнєцов, К. Криза руйнує інноваційний розвиток в Україні [Ел-нийресурс] / К. Кузнєцов // Економічна правда (20.05.2009).–Режим доступу. –http://www.epravda.com.ua/publications/4a140101ed7dd/ .- Назва з екрану.4. OECD Science, Technology and Industry Outlook. – France: OECDPublishing, 2008. – 263 p.5. Good Practices in Nordic Innovation Policies. Part 2: Innovation PolicyTrends and Rationalities. – Oslo: STEP, Centre for Innovation Research, 2003. – 222p.6. Public procurement as a driver for innovation and change. Report ongovernment commission to Nutek and VINNOVA, Series: VINNOVA Policy VP2007:03.: December 2007. – 100 р.7. Макаренко І.П., Копка П.М., Рогожин О.Г., Кузьменко В.П.Національна інноваційна система України: проблеми і принципи побудови / Занаук. ред. І.П. Макаренка. - К.: Інст. пробл. нац. безпеки, Інст. еволюційноїеконом., 2007. – 560 с. - укр.; англ.: іл.8. Макаренко І.П. Анатомія економічних криз. Макроекономічніумови формування та управління розвитком НІС - К.: Інст. еволюційної економ.,2009. – 320 с. - укр.: іл.9. http://iee.org.ua – наукова тематика Інституту еволюційної економіки,висвітлена на сайті.

ПОДАТКОВІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТІВГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В СФЕРІНАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО РОЗВИТКУІванов Ю.Б.Д.е.н., професор, зав. кафедриоподаткування Харківськогонаціонального економічного університетуВихід української економіки з кризи та сталий розвиток у посткризовийперіод має забезпечуватися за рахунок створення передумов до суттєвої

активізації інноваційної діяльності, а це, в свою чергу, потребує створеннявідповідних умов для формування науково-технічної бази інноваційногорозвитку.В цьому плані, на особливу увагу заслуговують засоби податковоїполітики, які активно використовуються в світовому оподаткуванні дляпідтримки інноваційних процесів, починаючи з другої половини 90-х роківминулого століття.Аналіз тенденцій останніх років у фінансуванні науки та інновацій вУкраїні свідчить про те, що фінансування державою науки не тільки невідповідає світовим показникам, але й законодавчо встановленим нормативам.Згідно з ст. 34 Закону „Про наукову і науково-технічну діяльність” [1] державнефінансування даної сфери передбачається на рівні 1,7% від обсягу ВВП. За 2000-2009 рр. фінансування науки з цього джерела знаходилось в межах 0,41-0,48%ВВП.В цих умовах основний тягар фінансування науково-технічного розвиткунесуть підприємства, частка яких у фінансуванні технологічних інноваціїпротягом останніх п’яти років стабільно перевищує 80%. Тому, роль державноїпідтримки інноваційної та науково-технічної діяльності суб’єктівгосподарювання, яка виступає альтернативою прямого державногофінансування, суттєво зростає.У сучасному податковому законодавстві щодо стимулювання розвиткунауково-технічної діяльності підприємств передбачено декілька спеціальнихрегуляторів в оподаткуванні прибутку. Першим таким механізмом є правоплатника на віднесення науково-технічних витрат до складу валових витратвиробництва.Відповідно до абзацу першого пп. 5.4.2 ст. 5 Закону України від 22.05.97 р.№283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" [2], до валових витратвідносяться:"витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов’язані з науковотехнічнимзабезпеченням господарської діяльності, на винахідництво іраціоналізацію господарських процесів, проведення дослідноекспериментальнихта конструкторських робіт, виготовлення тадослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністю платникаподатку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів (крім тих,що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльностіплатника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначенізаходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходівплатника податку".Наведене формулювання пп. 5.4.2 дозволяє включити до валових витрат(тобто вивести з-під оподаткування) при додержанні встановлених умоввідповідні витрати підприємств, але такий механізм стимулювання витрат нанауково-технічний розвиток має певні недоліки:

• витрати обмежені тільки проведенням дослідно-експериментальних таконструкторських робіт. По-перше, такі види робіт не охоплюють усьогоспектра можливої науково-технічної діяльності; по-друге, зазначене вищеформулювання не відповідає видам науково-технічної діяльності, перелік якихнаведено в ст. 1 Закону України від 13.12.91 р. № 1977-XII "Про наукову інауково-технічну діяльність" (в редакції Закону України № 284-XIV від01.12.1998 р.), і включає науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектноконструкторські,технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи;виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а такожінші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадіїпрактичного їх використання. Власне саме визначення терміна "науковотехнічнезабезпечення господарської діяльності" в Законі № 283 відсутнє;• витрати підприємств на проведення фундаментальних науковихдосліджень (а відповідно до ст. 1 Закону України "Про наукову і науково-технічнудіяльність" під фундаментальними науковими дослідженнями розуміються"наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована наодержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства,людини, їх взаємозв'язку") за договорами з вищими навчальними закладами неможуть бути віднесені до валових витрат;• пільга поширюється лише на витрати, що не підлягають амортизації,тобто найбільш суттєві капітальні витрати повною мірою компенсуютьсясуб’єктом господарювання за рахунок власних коштів без будь-якоговідшкодування;• використання 100-відсткової податкової знижки як інструментаподаткового стимулювання витрат на науково-технічне забезпечення діяльностісуб’єктів господарювання механізму певною мірою зацікавлює платниківподатку у здійсненні таких витрат. Разом з тим, за таких умов і з урахуваннямдіючої ставки податку на прибуток 25% кожні 100 грн., що вкладені в поточнефінансування наукових досліджень та розробок, дозволяють зменшити податковіплатежі з цього податку тільки на 25 грн.Тому, з метою створення реальних стимулів у фінансування науковихдосліджень суб’єктами господарювання пропонується звільнити відоподаткування на 50% прибуток, отриманий платниками податку відвпровадження результатів наукових досліджень та науково-технічних розробок,виконаних науково-дослідними установами НАН України та вищиминавчальними закладами III – IV рівнів акредитації, за умови цільовоговикористання вивільнених коштів на наукову та науково-технічну діяльність.Для реалізації цієї рекомендації пропонується.А. Доповнити ст. 7. Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР новим підпунктом 7.18 наступногозмісту:

7.18. Прибуток, отриманий платниками податку від впровадженнярезультатів наукових досліджень та науково-технічних розробок, виконанихнауково-дослідними установами НАН України та вищими навчальнимизакладами III – IV рівнів акредитації, що внесені до Державного реєструнаукових організацій, яким надається підтримка держави, оподатковується заставкою, передбаченою ст.10 цього закону, зменшеною на 50%.Кошти, отримані внаслідок застосування зменшеної ставки податку,спрямовуються виключно на фінансування наукових досліджень та науковотехнічнихрозробок, що виконуються переліченими в цьому підпунктіустановами на замовлення платника податку протягом трьох календарнихроків, наступних за роком, в якому отримано такий прибуток.Б. Викласти перше речення частини першої п. 7.20 ст. 7. Закону України«Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 р. № 283/97-ВР внаступній редакції (табл. 1).Таблиця 1.Законодавче врегулювання використання зменшеної ставки податкуна прибуток підприємствЧинна редакціяПлатники податку, зазначені упунктах 7.11, 7.13, 7.21 цієї статті, ведутьокремий облік доходів, які не включаютьсядо складу валових доходів або звільняютьсявід оподаткування згідно з нормамизазначених пунктівРедакція, що пропонуєтьсяПлатники податку, зазначені упунктах 7.11, 7.13, 7,18, 7.21 цієї статті,ведуть окремий облік доходів, які невключаються до складу валових доходів абозвільняються від оподаткування абооподатковуються за зменшеною ставкоюзгідно з нормами зазначених пунктівКонтроль за цільовим використанням вивільнених коштівздійснюватиметься органами податкової служби України в порядку,передбаченому для адміністрування податкових пільг. Моніторинг застосуванняпільги доцільно покласти на центральний орган виконавчої влади в сфері освітита науки.Повернення коштів, отриманих суб’єктами господарювання внаслідокзастосування податкової пільги, відбуватиметься за рахунок збільшення об’єктівоподаткування в наступних податкових періодах.Другим механізмом стимулювання розвитку науково-технічної діяльностіпідприємств із залученням вузівської науки є інвестиційний податковийкредит (пп. 1.11.4 ст. 1 Закону №283), під яким розуміється "відстрочка сплатиподатку на прибуток, що надається суб’єкту підприємницької діяльності навизначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійсненняінноваційних програм з наступною компенсацією відстрочених сум у виглядідодаткових надходжень податку через загальне зростання прибутку, що будеотриманий внаслідок реалізації інноваційних програм".

На практиці ця пільга до сьогодні не застосовується внаслідок такихпричин:• термін "інноваційна програма" чинним законодавством не передбачений;• механізм надання цієї пільги (а саме: порядок визначення термінувідстрочки, узгодження з органами податкової служби, порядку обліку тазвітності) відсутній.Аналогічний механізм передбачений в проекті Податкового кодексуУкраїни 2007 року. За своїм змістом ця пільга не є податковим кредитом (вміжнародному розумінні цього терміну), її сутність полягає в наданні платноївідстрочки сплати податку на прибуток, отриманий від реалізації інноваційнихпроектів. Загальна характеристика цього регулятивного механізму наведена втабл. 2.Таблиця 2Загальна характеристика інноваційно-інвестиційного податкового кредиту(за проектом Податкового кодексу України)Параметри Характеристика Проблеми застосуванняУкладається після виникнення Надається після досягнення точки беззбитковостіпроекту, на стадії ринкової реалізаціїпершого податковогозобов’язання від реалізації інновації. Не впливає на строк окупності,проектунорму рентабельності й т. ін. Не сприяєподоланню інноваційного лагуУкладання договорупро наданняінноваційно-інвестиційногоподатковогокредитуПодаткові зобов’язання Окремий податковий облік необхідно вести необчислюються окремо від тільки після отримання пільги, а й до цьогозобов’язань за не пов’язаною з моменту. Виникає парадоксальна ситуація:інноваційним проектом прибуткове (за фінансовою звітністю)діяльністюпідприємство може не мати права на пільгуМеханізмнаданняІІПК надається шляхом відстроченнясплати податкових ють уже після здійснення фундаментальних іПодаткові зобов’язання за проектом виника-зобов’язань, обчислених в прикладних НДР, тобто пільга не забезпечуємежах виконання проекту стимулювання підприємств-інноваторів наранніх стадіях реалізації проектуСтрок надання ІІПК надається на період Сприяє фінансуванню лише модернізаційнихІІПКвиконання проекту, але не (поліпшуючих) інновацій. Більш наукоємнібільше ніж на 3 роки інновації не стимулюються, оскільки вониЦільовевикористаннявідстрочених сумподаткуОтримані в рамках пільгикошти використовуються націлі, передбачені проектоммають більш тривалий період окупностіВкладення вивільнених коштів у нові науковірозробки (в рамках інших інноваційнихпроектів) неможливеТаким чином, запропонований механізм інноваційно-інвестиційного податковогокредиту у вигляді відстрочення податкових зобов’язань за проектом нестворює реальної зацікавленості суб’єктів господарювання в збільшенніфінансування інновацій та їх основи – наукових досліджень та розробок, а йогозастосування в проекті Податкового кодексу є недоцільним.

Практика податкового законодавства, наприклад США, передбачаєзменшення суми податку на прибуток корпорацій на 20% приросту витрат нанауково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи та 20% витрат нафінансування програм фундаментальних наукових досліджень, щоздійснюються за договорами з університетами. Податковим же законодавствомКанади передбачено надання податкового кредиту на науково-дослідні таконструкторські роботи на рівні 10 – 25% капітальних і поточних витрат нанауково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи залежно від масштабукорпорації та її територіального розміщення. З метою стимулювання розвиткунауково-технічної діяльності законодавством Франції передбачене прямевирахування з податку 45% від приросту вкладень у наукові дослідженняпорівняно з попереднім роком, а також об’ємний інвестиційний податковийкредит на рівні 5% витрат компанії на НДДКР.Поширення в світовій практиці застосування пільги у вигляді податковогокредиту, яка передбачає зменшення оподатковуваного прибутку на повну абочасткову суму капітальних витрат чи їх приросту свідчить про доцільність їїзастосування, що в першу чергу може бути реалізовано в наукових парках.Відповідно до ст.19 Закону України від 25.06.2009 р. № 1563-IV «Пронаукові парки» [3] єдина податкова пільга стосується ввізного (імпортного) мита– наукове, лабораторне і дослідницьке обладнання, а також комплектуючі таматеріали, що не виробляються в Україні, згідно з номенклатурою та обсягами,передбаченими проектом наукового парку, звільняється від обкладення ввізниммитом.Застосування цієї пільги дозволяє зменшити витрати на імпортуваннятаких товарів, що сприяє зменшенню ціни науково-технічної продукції абопідвисити рентабельність суб’єкта наукового парку (за умови незмінної ціни).Разом з тим, втрати держави від застосування пільги – менші, ніж її абсолютнасума, що обумовлюється відповідним зменшенням оподатковуваного прибутку(за рахунок скорочення валових витрат або зменшення амортизаційнихвідрахувань).Порядок митного оформлення, номенклатура та обсяги ввезення товарів,звільнених від сплати мита, визначаються Кабінетом Міністрів України. Режимзвільнення від сплати ввізного мита діє протягом строку реалізації проектунаукового парку, але не більше двох років з дня затвердження номенклатури таобсягів постачання відповідного обладнання, для комплектуючих і матеріалів –протягом одного року.У разі нецільового використання ввезених на територію Українинаукового, лабораторного і дослідницького обладнання та комплектуючих іматеріалів не для потреб реалізації проектів наукових парків суми ввізного мита,що нараховуються згідно з митним законодавством України, підлягаютьстягненню до Державного бюджету України. При цьому, платник податку, якийздійснив нецільове використання, зобов'язаний збільшити свої податковізобов'язання за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке

порушення, на суму ввізного мита, що мала бути сплачена при ввезенні натериторію України наукового, лабораторного і дослідницького обладнання такомплектуючих і матеріалів, а також сплатити пеню, нараховану на таку сумуввізного мита виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банкуУкраїни, що діяла на день збільшення податкового зобов'язання, за період їхнецільового використання.Аналіз чинного законодавства з податкового регулювання реалізаціїпроектів наукових парків свідчить про його недосконалість:1) обмеження спеціального податкового режиму виключно пільгами зввізного мита не дозволяє стимулювати наукову діяльність у випадку, колипроект не пов'язаний з необхідністю використання імпортних обладнання,комплектуючих або матеріалів;2) існуюча пільга з ввізного мита врегульована нормою непрямої дії тапередбачає встановлення КМУ номенклатури та обсягів ввезення товарів упільговому режимі. Такий спосіб законодавчого врегулювання зменшуєтранспарентність податкового регулювання та несе в собі ризики суб’єктивногопідходу;3) не уявляється обґрунтованим подвійне обмеження термінів застосуванняпільги, яке виводить з пільгового оподаткування довготривалі проекти, які, якправило, зв’язані з фундаментальними дослідженнями;4) чинним законодавством не передбачене реальне податковестимулювання замовників проектів наукових парків (що може бути реалізованеза допомогою, наприклад, податкового кредиту) та стимулювання використаннянематеріальних активів.З метою стимулювання розвитку наукової та науково-технічної діяльностів рамках наукових парків передбачити впровадження податкової пільг з податкуна прибуток підприємств для підприємств – замовників проектів у вигляді:– об’ємного податкового кредиту – зменшення суми податку на прибуток,що підлягає сплаті за наслідками податкового періоду на 30% суми витрат завідповідними договорами, понесених протягом такого періоду;– прирісного податкового кредиту – зменшення суми податку на прибуток,що підлягає сплаті за наслідками податкового періоду на 50% суми приростувитрат за відповідними договорами, понесених протягом такого періодупорівняно з середньорічним розміром таких витрат за два попередніх податковихроки.З метою законодавчого врегулювання запропонованих регулятивнихмеханізмів пропонується:А. Доповнити ст. 7. Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств» від 22 травня 1997р. № 283/97-ВР новим підпунктом 7.18наступного змісту:7.18. З метою стимулювання інноваційної активності платників податку– партнерів наукового парку застосовуються такі пільгові умовиоподаткування:

7.18.1. Об’ємний інноваційний податковий кредит для платників, щореалізують проекти наукового парку.Податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств такихплатників за наслідками податкового (звітного) періоду підлягають зменшеннюна 30% суми капітальних витрат, пов’язаних з реалізацією проектів науковогопарку. Залишок витрат капітального характеру підлягає амортизації занормами, встановленими п. 8.6.1 цього закону, а для основних фондів груп 3 та 4- збільшеними в 2 рази.У випадку, коли за наслідками податкового (звітного) періоду сумаподаткового кредиту перевищує суму податкових зобов’язань, від’ємна різницяпереноситься на зменшення податкових зобов’язань наступного податковогоперіоду протягом строку реалізації проекту наукового парку.7.18.2. Прирісний податковий кредит для платників, що реалізуютьпроекти наукового парку.Суб’єкти підприємницької діяльності – партнери наукового парку маютьправо додатково зменшити податкові зобов’язання з податку на прибутокпідприємств за наслідками податкового (звітного) року на 20% суми приростувитрат капітального характеру, пов’язаних з реалізацією проектів науковогопарку, порівняно з середньорічним розміром таких витрат за два попередніхподаткових роки.У випадку, коли за наслідками податкового (звітного) періоду сумаподаткового кредиту перевищує суму податкових зобов’язань, від’ємна різницяпереноситься на зменшення податкових зобов’язань наступного податковогоперіоду, але не більш трьох податкових років з моменту виникнення права наінноваційний податковий кредит.7.18.3. Пільги, передбачені пп. 7.22.1 та 7.22.2, надаються за умовицільового використання вивільнених внаслідок їх застосування коштів виключнона здійснення капітальних витрат за проектами наукових парків.У разі порушення вимог щодо цільового використання коштів платникподатку зобов'язаний збільшити податкові зобов'язання з податку на прибутокза результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, атакож сплатити пеню, нараховану відповідно до закону.Б. Доповнити Закон України «Про наукові парки» від 25 червня 2009 р.№ 1563-VІ ст. 20-1 такого змісту:20-1. Суб’єкти підприємницької діяльності - партнери наукового паркумають право на зменшення податкових зобов’язань з податку на прибутокшляхом застосування об’ємного та прирісного податкового кредиту в порядку,передбаченому Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.травня 1997 р. № 283/97-ВР.В. Внести зміни в п.7 ст. 16 Закону України «Про наукові парки» від 25червня 2009 р. № 1563-VІ, виклавши його у такій редакції (табл. 3).Таблиця 3Зміни до Закону України «Про наукові парки»

Чинна редакція7. У разі скасування державноїреєстрації проекту наукового парку щодонього припиняється дія статей 19, 20 цьогоЗакону.Редакція, що пропонується7. У разі скасування державноїреєстрації проекту наукового парку щодонього припиняється дія статей 19, 20, 20-1цього Закону.Контроль за цільовим використанням вивільнених коштівздійснюватиметься органами податкової служби України в порядку,передбаченому для адміністрування податкових пільг. Моніторинг застосуванняпільги доцільно покласти на центральний орган виконавчої влади в сфері освітита науки.Повернення коштів, отриманих суб’єктами господарювання внаслідокзастосування податкової пільги, відбуватиметься за рахунок збільшення об’єктівоподаткування збільшення масштабів наукової та науково-технічної діяльності внаступних податкових періодах.Стимулювання наукової діяльності в податку на додану вартістьреалізовано у вигляді виключення з об’єкту оподаткування наукових досліджень,що виконуються за рахунок бюджетних коштів, а також у вигляді пільги щодобезкоштовної передачі окремих видів майна науковим організаціям.Відповідно до пп. 5.2.5 ст. 5 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР "Проподаток на додану вартість" [4] від оподаткування звільняються операції з"безкоштовної передачі приладів, обладнання, матеріалів, крім підакцизних,науковим установам та науковим організаціям, вищим навчальним закладам III –IV рівнів акредитації, внесеним до Державного реєстру наукових організацій, якимнадається підтримка держави".Разом з тим:ця пільга відповідно до п. 5.5 Закону № 168 не поширюється на операції зпоставки товарів у митному режимі імпорту, що є необґрунтованим. Так, увипадку безоплатного отримання приладів та обладнання з-за кордонуотримувач має сплатити 20% вартості імпорту у вигляді ПДВ;використані в пп. 5.2.5 ст. 5 Закону № 168 терміни "прилади" та"обладнання" не визначені в податковому законодавстві та не дозволяютьоднозначно поширити дію пільгового режиму, наприклад, на безкоштовноотримані комп’ютери.Для удосконалення цього механізму пропонується передбачити звільненнявід оподаткування ПДВ операцій з безкоштовної передачі об’єктів основнихфондів груп 2,3 та 4, матеріалів, крім підакцизних, науковим установам танауковим організаціям, вищим навчальним закладам III-IV рівнів акредитації,внесеним до Державного реєстру наукових організацій, яким надаєтьсяпідтримка держави без встановлення обмежень щодо імпорту.

З метою законодавчого врегулювання цієї рекомендації пропонується пп.5.2.5 п.5.2, та п. 5.5. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість» від3 квітня 1997 року № 168/97-ВР викласти в такій редакції (табл. 4).Впровадження запропонованих регулятивних інструментів сприятимепідвищенню зацікавленості суб’єктів підприємницької діяльності в ефективнійнауково-технічній взаємодії з науковими установами та вищими навчальнимизакладами.Таблиця 4Запропоновані зміни до Закону України «Про податокна додану вартість»Пп. Чинна редакція Редакція, що пропонується5.2.5 ... безкоштовної передачі приладів, обладнання,... безкоштовної передачі об’єктів основнихматеріалів, крім підакцизних, фондів груп 2, 3 та 4, матеріалів, крімнауковим установам та науковим організаціям,підакцизних, науковим установам тавищим навчальним закладам III науковим організаціям, вищим навчальним– IV рівнів акредитації, внесеним до закладам III – IV рівнів акредитації,Державного реєстру наукових організацій,внесеним до Державного реєстру науковихяким надається підтримка організацій, яким надається підтримкадержавидержави5.5 Звільнення від оподаткування, встановленіцим Законом, не поширюються наоперації з:поставки товарів у митному режиміімпорту або реімпорту (крім випадків,зазначених у підпунктах 5.1.7 і 5.1.24пункту 5.1 та пункті 5.3 цієї статті);поставки підакцизних товарів (крім легковихавтомобілів для інвалідів згідно зпідпунктом 5.1.4 пункту 5.1 та товарівзгідно з пунктом 5.3 цієї статті)Звільнення від оподаткування, встановленіцим Законом, не поширюються на операціїз:поставки товарів у митному режимі імпортуабо реімпорту (крім випадків, зазначениху підпунктах 5.1.7 і 5.1.24 пункту5.1, підпункті 5.2.5 пункту 5.2 та пункті5.3 цієї статті);поставки підакцизних товарів (крім легковихавтомобілів для інвалідів згідно зпідпунктом 5.1.4 пункту 5.1 та товарівзгідно з пунктом 5.3 цієї статті)Література:1. Закон України „Про наукову і науково-технічну діяльність” від 13.12.1993 р. № 1977-XII // www.rada.gov.ua2. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції ЗаконуУкраїни від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР зі змінами і доповненнями) / В зб. «Податковасистема. Хрестоматія». Збірник систематизованого законодавства. К.: «Бліц-Інформ». – 2006. –Вип. 1. – С. 72-122.3. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (зізмінами і доповненнями) / В зб. «Податкова система. Хрестоматія». Збірниксистематизованого законодавства. – К.: «Бліц-Інформ». – 2006. – Вип. 1. – С. 28-56.4. Закон України «Про наукові парки»від 25 червня 2009 року № 1563-IV //www.rada.gov.ua

СТИМУЛЮВАННЯ ТА МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІДРамазанов В. А.Головний спеціаліст Міністерствапалива та енергетики УкраїниМеханізм державної підтримки інноваційної діяльності

Масштабне запровадження нових технологій, єдино здатних забезпечитидовгостроковий характер економічного зростання в Україні ще практично нерозпочалося. На мою думку, шляхом використання специфічного підходу,сутність якого полягає у відтворенні гіпотетичної світової піраміди розподілутехнологій за різними країнами, відносна відстань між Україною та передовимив технологічному плані країнами світу зростає. З огляду на встановлені тенденціїнезмінності профілю світової технологічної піраміди, а саме відсутностіефективного механізму перерозподілу інновацій на тлі достатньо високоїтехнологічної стратифікації економік світу в середньо - та короткостроковомуперіоді, та зважаючи, що відстань економіки України від свого технологічногопотенціалу фактично є однією з найбільших у світі, існує нагальна необхідністьзміни цих тенденцій шляхом розвитку V і VІ технологічних укладів.В результаті, на сьогодні та в найближчій перспективі особливоактуальними постають завдання щодо підвищення результативностіінноваційних витрат як конкретного механізму розв’язання соціальноекономічнихпроблем України. Провідним напрямом у цьому процесі має стативсебічне стимулювання національного капіталотворення й інвестиційнихпроцесів, їх цілеспрямована державна підтримка через створення та застосуваннясистеми методів державного регулювання. В даному контексті особливогозначення набуває розробка критеріїв визначення видів діяльності, щопотребують державної підтримки. Існуюча практика свідчить про невідпрацьованість цієї проблеми.Сьогодні згідно нормативного підходу до визначення пріоритетівсоціально-економічного розвитку, що закріплений Законом України «Пропріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16 січня2003 року № 433-IV, в основу упорядкування напрямів (пріоритетів) розвиткупокладений, насамперед, часовий критерій. Пріоритети розвитку поділяються настратегічні (де факто - довгострокові) та середньострокові. В статті 7зазначеного Закону України Верховна Рада України визначила стратегічніпріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні на 2003 - 2013 роки:– модернізація електростанцій; нові та відновлювані джерела енергії;новітні ресурсозберігаючі технології;– машинобудування та приладобудування як основа високотехнологічногооновлення всіх галузей виробництва; розвиток високоякісної металургії;– нанотехнології, мікроелектроніка, інформаційні технології,телекомунікації;– вдосконалення хімічних технологій, нові матеріали, розвитокбіотехнологій;– високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробноїпромисловості;– транспортні системи: будівництво і реконструкція;– охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища;– розвиток інноваційної культури суспільства.

При цьому, механізм визначення пріоритетів наступний. Стратегічніпріоритетні напрями інноваційної діяльності формуються спеціальноуповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційноїдіяльності із залученням Національної та галузевих академій наук України наоснові ґрунтовних прогнозно-аналітичних досліджень тенденцій світовогонауково-технологічного розвитку, результатів реалізації пріоритетних напряміврозвитку науки і техніки України, зіставлення їх із реальними потребамиекономіки України, можливостями та станом інноваційного потенціалу країни.До цього планується залучати громадську думку шляхом проведеннягромадських обговорень, дискусій, опитувань. Фактично проголошено ще рядкритеріїв для отримання державної підтримки: відповідність, зіставлення,врахування громадської думки.Стосовно останнього, на наш погляд, суспільний консенсус при визначеннігромадської думки є одним із можливих критеріїв, який необхідно застосовуватипри визначенні пріоритетів соціально-економічного розвитку, проте йогопрактична реалізація є достатньо складним та коштовним процесом. Можливимваріантом застосування цього критерію для визначення пріоритетів державноїпідтримки інновацій є модель суспільного вибору, в якій розмір суспільногосектору економіки в рамках системи представницької демократії визначаєтьсяшляхом вибору депутатів парламенту.Аналіз програми дій партій, що балотуються на виборах, у частиніпередбачуваних соціально-економічних заходів у випадкупроходження/непроходження до парламенту дозволяє з’ясувати якимпріоритетам розвитку виборець віддає перевагу. В основу механізму верифікаціїкритерію суспільного консенсусу можна покласти модель медіанного виборця,яка застосовується й в теорії суспільного вибору.Однак, в умовах українських реалій запровадження цього підходуускладнюється тим, що програми чисельних політичних партій маютьеклектичний характер. Фактично невизначені критерії покладені в основукласифікації видів економічної діяльності, що визначені Законом України «ПроЗагальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємнихтехнологій» від 09.04.2004 № 1676–ІV. В цьому документі зазначено, щоповинно відбуватися інтенсивне інвестування високотехнологічноговиробництва. Однак, всі переваги критерію підтримки наукоємних технологійдержавою та створення належного середовища (інфраструктури), нівелюєвідсутність визначення наукоємності.В Законі України від 09.04.2004 р. № 1676-ІV «Про Загальнодержавнукомплексну програму розвитку високих наукоємних технологій» цей критерій єцільовим. Зокрема, зазначено, що серед очікуваних результатів розвиткунаукоємних технологій є зміна структури промислового комплексу затехнологічними укладами через збільшення у період до 2013 року обсягіввиробництв V технологічного укладу з 5 до 12 %, а виробництв VIтехнологічного укладу з 1 до 3 %.

Вважаємо, що його можна і необхідно використовувати в якостіаналітичного критерію визначення видів економічної діяльності, що потребуютьдержавної підтримки. Для цього, необхідно також провести структуризаціюКласифікатора видів економічної діяльності за рівнями технологічних укладів. Убюджетному процесі повинні розглядатися лише ті види економічної діяльності,що потребують державної підтримки, які належать до IV, V та VI рівнівтехнологічного укладу. При цьому, форма та механізм підтримки повиннівизначатися окремо в залежності від специфіки розробок та очікуємихрезультатів інновацій.В контексті обрання правильних пріоритетів та механізмів державноїпідтримки інноваційної моделі розвитку актуальною є проблемадиференційованого підходу до оподаткування прибутку, заснованого напринципі диференціації інновацій, що запроваджуються у виробництво за їхякісними характеристиками. На користь такого підходу може свідчити той факт,що за оцінками експертів, сьогодні в Україні 75 % інвестицій спрямовуються напідприємства третього технічного рівня, до яких належить виробництвобудівельних матеріалів, чорної металургії, метало - та деревообробка, судно - таверстатобудування. Ще 20 % інвестицій спрямовуються на підприємства більшвисокого, четвертого, технологічного рівня, і лише 4,5 % – вищого, п‘ятогорівня.Відповідно до теорій інноваційних хвиль Туган-Барановського-Шумпетера-Кондратьєва до четвертого технологічного рівня належать інвестиціїу нафтохімічну промисловість, електроніку, літакобудування, а до п‘ятого –цифрові мережі, виробництво програмних продуктів, фармацевтичну галузь.Крім того вважається, що інновації третього рівня відповідають розвитку наукита технологій за період з 1900 по 1950 роки, четвертого – з 1950 по 1990 роки,п‘ятого - з 1990 по 2020 роки. Відтак, відстань в економічному розвитку міжУкраїною та розвиненими країнами зростає швидкими темпами та набуває ознакнезворотності.Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» булипередбачені особливості оподаткування інноваційної діяльності інноваційнихцентрів, віднесених до державного реєстру (стаття 7.14.). Зокрема, у розмірі 50відсотків від діючої ставки оподатковується прибуток від продажу інноваційногопродукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах, що створенівідповідно до Закону. Зазначені пільги діють перші три роки після державноїреєстрації продукції як інноваційної. Проте, Законом України «Про внесеннязмін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від01.07.2004 № 1957-IV цей пункт статті 7 було виключено.З огляду на це, на мій погляд, як один із напрямів вирішення зазначеноїпроблеми, доцільно запровадити диференційовану шкалу оподаткуванняприбутку підприємств від продажу інноваційного продукту, а також розширитистроки дії зазначеної податкової пільги. Необхідно зобов’язати інноваційні

центри при державній реєстрації продукції як інноваційної враховувати їїтехнологічних рівень і тільки в залежності від цього надавати податкові пільги.Зокрема, для продукції, що належить до третього технічного рівнязазначену пільгу можна взагалі скасувати та оподатковувати таку продукціювідповідно до норми Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств» (стаття 4.2.5.). Для інновацій четвертого технологічного рівнядоцільно залишити зазначену норму Закону без змін. Що стосується інноваційп‘ятого та шостого рівнів, тут необхідно передбачити повне чи майже повнезвільнення від оподаткування прибутку підприємств, отриманого від продажуданого інноваційного продукту. При цьому, термін дії таких пільг слід ув'язуватизі строком окупності бізнес-проекту. Такий підхід дозволить зберегти наіснуючому рівні втрати бюджету від надання запропонованих податкових пільгза рахунок часткового покриття недонадходження коштів від підприємств, щовикористовують інновації вищого рівня, надходженням коштів від сплатиподатку на прибуток підприємствами, що застосовують у виробництві інноваціїнижчого технічного рівня.Посилення регулюючого характеру державного впливу на підвищенняінноваційної активності на противагу управлінському тісно узгоджується здовгостроковою стратегією модернізації вітчизняної економіки.Державне стимулювання інтелектуальної діяльності в УкраїніІнтелектуальний потенціал нації є сукупністю знань, еволюційнонакопичених людьми в різних сферах життєдіяльності суспільства.Інтелектуальний потенціал виступає базовим елементом формуваннясуспільства знань та головним ресурсом створення конкурентної,інтелектуально орієнтованої економіки в Україні. Формування суспільства знаньі перехід до базованої на знаннях економіки (learning society, knowledge-basedeconomy) є нині однією з глобальних тенденцій і ключовим чинником поступупрактично всіх розвинених країн. Епіцентр конкурентної боротьби та розвитку всучасній світовій економіці де-далі виразніше зміщується зі сфери матеріальноговиробництва та надання матеріальних послуг до сфери продукування і втіленняінноваційних проектів та навіть далі - на рівень наукових ідей і розробок, якіможуть стати підґрунтям для інновацій в економічній сфері.Уже на середину 90-х років у цій сфері вироблялося до 70 % валовогопродукту найрозвиненіших держав. Кількість та якість знань, отриманих урезультаті досліджень і розробок для економік розвинених країн є сьогоднінастільки ж необхідним чинником конкурентоспроможності та ефективності, якринок, капітал чи робоча сила.Про принципову важливість інтелектуальної та науково-технологічноїскладової для функціонування сучасної економіки свідчать такі її риси: наявністьвисокоприбуткових компаній, що не мають власного виробництва і невипускають продукції для безпосереднього громадського споживання; низькаефективність діяльності субпідрядників, що випускають стандартизовану

продукцію; нові вимоги до кваліфікації та рівня освіти, постійне звуження сферизастосування некваліфікованої праці; зростання важливості управлінськихфункцій (менеджменту) під час реалізації проектів; інтеграція функційінформаційного забезпечення, навчання та управління; велике значеннялокальної інноваційної діяльності; зміна характеру інвестицій, колинематеріальні активи відіграють все більшу роль на противагу матеріальним.В умовах сьогоднішньої економічної конкуренції домінуючі позиціїналежать саме такого роду «економікам знань», де виробництво переважноґрунтується на використанні інтелектуальних ресурсів та інформації й часткатакого виробництва продовжує зростати.У цьому контексті переважно традиційна українська економічна модель,що працює в основному за екстенсивним принципом «заповнення» наявнихвиробничих потужностей, на системному рівні не здатна мобільномодернізуватися та реагувати на зміни зовнішньоекономічної кон’юнктури, не єдостатньо конкурентоспроможною. Наука та освіта залишаються в Україніпериферійною продуктивною силою, більша частина ВВП держави формуєтьсясировинними, енерговитратними та екологічно небезпечними виробництвами.Нині цілком реальною є загроза маргіналізації нашої економіки, відсування її напериферію світової економічної системи і перетворення України на залежного«донора» розвинутих країн.Вихід бачиться у переході до інноваційної моделі розвитку вітчизняноїекономіки, основою якого є широка опора на інтелектуальні ресурси суспільствата оптимізацію наукової системи. Забезпечення швидкого прогресу на цьомунапрямі, таким чином, має стати пріоритетом для держави не лише з точки зоруповноцінного гуманітарного розвитку людини та суспільства, а й з міркуваньнаціональної безпеки. Між тим, якщо у другій половині 90-х років експертистверджували лише про нерозвиненість ринкових механізмів забезпеченняінтелектуальної діяльності та передкризовий стан української науки, то нині, уконтексті змін, що відбулися в нашому суспільстві останніми роками, є вагоміпідстави говорити про нагальну необхідність суттєвого перегляду всієї системидержавного регулювання та законодавчо-правового забезпеченняінтелектуальної діяльності українського суспільства.Основними підставами для цього є: низька ефективність (неадекватністьпотребам суспільно–економічного розвитку України) системи державногоуправління розвитком інтелектуальних ресурсів суспільства та організаціїнаукової діяльності; проблеми кадрового забезпечення, а саме негативніпоказники інтелектуальної міграції («відплив мізків») як за межі держави, так ідо інших сфер діяльності через відсутність державних стратегій розвиткуінтелектуальних ресурсів; розпорошеність інтелектуальних ресурсів суспільства,традиційність інституціонально-організаційної діяльності наукових установ;нераціональне та неефективне використання здобутків, не стимульований попит,відтак, консервація перспективних та репродукція традиційних результатівфундаментальних досліджень та розробок; низький рівень інформатизації,

неефективне інфраструктурне забезпечення; недостатнє та кон’юнктурне(несистемне) бюджетне фінансування.Розв’язання цих проблем і досягнення адекватної потребам та потенціалусуспільства динаміки інтелектуальної діяльності можливе в сучасній Україні занаявності низки взаємопов’язаних передумов, якими є: а) ефективнасистема законодавчо-правового забезпечення та захисту суб’єктівінтелектуальної власності; б) інституціональне реформування сектору науковоїта науково-технологічної діяльності (перерозподіл адміністративнихповноважень, часткова децентралізація, розширення меж фінансово-економічноїсамостійності суб’єктів; в) перехід від моделі «витратної науки» до моделіреальної «комерціалізації наукових знань», тобто формування ринкуінтелектуальних послуг за конкурсного, повноцінного державного фінансуваннінизки стратегічно важливих напрямів досліджень та розробок; г) створеннягнучкої системи підготовки наукових кадрів, приведення змісту та якості освітиу відповідність до потреб та тенденцій розвитку суспільного сектору науковоінтелектуальноїдіяльності та дір, стимулювання підготовки фахівців; д)інформаційно-пропагандистське забезпечення, тобто підняття престижуосвіченості та наукової діяльності (трансформація суспільних стереотипівсприйняття), формування адекватного соціального статусу науковця та педагога(включаючи їх фінансову реабілітацію), популяризація наукових татехнологічних досягнень України; е) повноцінне залучення вітчизняногоінтелектуального потенціалу у процеси міжнародної наукової, науковотехнологічноїкооперації, просування українського наукового продукту нарегіональні та глобальні ринки.Законодавчо-правове забезпечення інтелектуальної діяльностіЗрозуміло, що для надійного та ефективного правового забезпеченняінтелектуальної діяльності необхідно створити відповідний правовий механізм,спроможний належним чином забезпечити правову охорону цієї діяльності. ВУкраїні вже існує необхідна правова база. Концептуально вона відповідаєсучасним світовим стандартам, проте досі не є єдиною цілісною системою,здатною забезпечити необхідну динаміку та рівень інтелектуальної діяльності.У відповідних законодавчих та інших нормативних актах чимало не узгодженихположень, суперечливостей, прогалин, не чітких формулювань тощо. Крім того,потрібно враховувати, що інтелектуальна діяльність перебуває в постійнійдинаміці, яку необхідно постійно коригувати у законодавчому забезпеченні. Нестимулюються також користувачі результатами інтелектуальної діяльності. ВУкраїні не має спеціального централізованого державного органу, який би взявна себе організацію раціонального використання наявної інтелектуальноївласності, рекламував її тощо. Не достатньо пропагуються результатиінтелектуальної діяльності нашої країни за кордоном, належним чином неорганізовано ліцензійну торгівлю. Нині існують окремі, розрізнені й не

достатньо узгоджені між собою, системи норм для захисту авторського права ісуміжних прав, для захисту патентних прав. Потрібна єдина система захиступрава інтелектуальної власності незалежно від її об’єктів.Фінансове забезпечення та матеріально-технічна базаСтавлення держави до вітчизняної науки все ще перебуває під впливомсуто індустріальних уявлень про витратну природу досліджень і розробок, томурівень інтенсивності досліджень і розробок (обсяги наукових видатків як часткиВВП), наприклад, протягом 2001–2005 років складав лише - 1,2-1,3 %, третина зяких припадала на державний бюджет. Державні фінансові ресурсирозподіляються переважно директивно або за безліччю неузгоджених державнихпрограм, без урахування наявного науково-технологічного потенціалу татенденцій його розвитку. Законодавчо-нормативні засади науково-технічноїдіяльності є узагальненими та такими, що консервують існуючий станнаціональної наукової системи. Низка інноваційних норм щороку невиконувалася через відсутність бюджетного фінансування та безвідповідальністьдержавних органів, які мали б забезпечувати їх впровадження.Як наслідок, інституційна система науки не мала стимулів до змін,навпаки, збільшувалася кількість наукових установ і організацій, які вимагалибюджетної підтримки, передусім академічного сектору. Продукування кількостінових технопарків не вирішувало головного завдання, а саме – збільшеннясектору малого інноваційного бізнесу та, відповідно, створення ринкуінтелектуальних послуг в Україні. Застаріле наукове устаткування та прилади,сконцентровані у великих за розмірами наукових організаціях, перетворилоостанні у заручників бюджетного фінансування. Законодавча невизначеністьміжвідомчого користування науковим обладнанням, недолугість чинноїамортизаційної політики та відсутність грантової підтримки розвитку прикладноїбази наукових досліджень згорнули виконання дослідно-конструкторських тавипробувальних робіт, фактично знищили більшу частину експериментальноїбази науки.Інформатизація наукових досліджень і розробок не набула ознаксистемності: досі не завершено створення електронних інформаційних базгалузевого спрямування, а існуючі – не об’єднані у загальнонаціональнуінформаційну мережу. Доступ вчених до вітчизняних та світових глобальнихмереж науково-технічної інформації ускладнено, зокрема через необхідністьоплати таких послуг. Стимулювання інноваційної діяльності не дивлячись навідсутність достатньої державної підтримки та складні для розвитку умови,сектор малого інноваційного підприємництва останніми роками перетворився навагомий додаток до сфери науки.Обсяг виконаних, наприклад, у 2002 р. малими підприємствами (2,9 тис.організацій) наукових і науково-технічних робіт досягнув 22% до сукупногообсягу у науковій сфері; в них було зайнято 16 % від загальної чисельності

працівників наукових організацій; вартість робіт на 1 працівника складала19 тис. грн. та перевищувала у 1,34 разу середній показник унауково-технологічній сфері. Це свідчить про високу результативність роботи тапомірні видатки малих інноваційних підприємств. Досить динамічний імобільний малий підприємець справляється з роллю посередника в ланцюзінаука-виробництво.Створення конкурентоспроможної системи генерування знаньОсновними заходами для створення конкурентоспроможної системигенерування знань є:– оптимізація розподілу витрат з державного бюджету на виконанняфундаментальних та прикладних досліджень та посилення ролі приватнихджерел у фінансуванні науково-дослідних і прикладних робіт;– перегляд пріоритетних напрямків фундаментальних досліджень ізурахуванням глобальних викликів, що стоять перед Україною та у відповідностідо потреб економіки і суспільства;– проведення науково-технологічної атестації державних наукових інауково-дослідних установ та організацій з метою комплексної оцінки їхпотенціалу та перспектив підвищення ефективності його використання;– створення Державного фонду підтримки науково-технічних розробок тавпровадження їх результатів;– розроблення механізмів залучення недержавних коштів на фінансуваннянаукових досліджень та науково-технічних розробок, включаючи механізмдержавно-приватного партнерства;– підтримка і розвиток колективного користування високотехнологічнимнауковим обладнанням.Формування інноваційної інфраструктури та системи трансферутехнологійОсновними заходами для формування інноваційної інфраструктури тасистеми трансферу технологій є:– реалізація державної цільової програми «Створення в Україніінноваційної інфраструктури» на 2009-2013 роки;– законодавче врегулювання запровадження гнучкої системи визначенняпріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні (сприяння прийняттяВерховною Радою України унесених в установленому порядку законопроектів);– гармонізація законодавства з нормами і правилами угод СОТ в частинідержавної підтримки інноваційної діяльності;– запровадження механізму прискореної амортизації основних фондів, яківикористовуються при виконанні інноваційних проектів та інвестиційнихпрограм (проектів) виробництва високотехнологічної продукції;– розроблення пакету стимулів з метою розширення механізміввпровадження вітчизняних розробок у виробництво;

– створення державної системи моніторингових, прогнозно-аналітичних тастратегічних маркетингових досліджень;– створення регіональних центрів інноваційного розвитку та реалізаціярегіональних інноваційних проектів за участю державного та місцевих бюджетів;– сприяння розвитку розгалуженої мережі об’єктів інноваційноїінфраструктури та трансферу технологій, залученню науково-освітніх закладівдо створення мережі інноваційно-технологічних кластерів як полюсівінноваційного розвитку;– створення системи моніторингу інноваційного розвитку економіки;– розроблення та затвердження нормативно-правових актів для створенняНаціонального венчурного фонду інноваційного розвитку та започаткуванняйого роботи та утворення в регіонах комунальних спеціалізованих небанківськихінноваційних фінансово-кредитних установ, венчурних фондів інноваційногорозвитку.– сприяння функціонуванню в країні розгалуженої мережі центрівтрансферу технологій, технопарків, наукових парків та інших інноваційнихструктур, яка б відповідала потребам економіки і можливостями вітчизняногонауково-технічного потенціалу;– орієнтація механізмів державної підтримки розвитку виробництва вспеціальних економічних зонах на стимулювання інноваційних процесів, зметою створення продукції, конкурентоспроможної на світовому ринку.Розвиток державної системи управління інтелектуальною власністюОсновними заходами державної системи управління інтелектуальноювласністю є:– приведення законодавства України у сфері правової охорониінтелектуальної власності у відповідність до законодавства ЄвропейськогоСоюзу;– запровадження державного статистичного спостереження у наукових інауково-технічних організаціях щодо створених ними нових видів техніки,технологій і матеріалів, на які є дослідна технологічна документація, виготовленіі випробувані дослідні зразки;– організація обов’язкової реєстрації нових видів техніки, технологій іматеріалів, сприяння їхній подальшій комерціалізації та використанню вгосподарському обігу і міжнародному трансфері технологій;– сприяння патентуванню перспективних винаходів за кордоном.Концентрація матеріальних та фінансових ресурсів на провадженнінаукових досліджень і розробок з пріоритетних напрямів розвитку науки ітехнікиОсновні заходи:

визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на 2013-2020роки із врахуванням прогнозу науково-технічного прогресу;визначення регіональних пріоритетів інноваційного розвитку зурахуванням ресурсної бази та прогнозу розвитку регіонів за видами економічноїдіяльності;підвищення ефективності державних витрат на науково-технічні розробки,шляхом їх концентрації на напрямках, що забезпечують розвитоквисокотехнологічних та середньо-високотехнологічних виробництвконкурентоспроможних товарів і послуг;перехід на європейські стандарти підтримки науково-прикладних проектівчерез надання грантів на створення перспективних інноваційних продуктів ізперспективою подальшого налагодження конкурентоспроможних виробництв;оптимізація розподілу бюджетних витрат на фундаментальні та прикладнідослідження і розробки;розроблення та впровадження шляхів диверсифікації джерел фінансуваннянауково-прикладних розробок із розширенням залучення приватних коштіввідповідно до кращої європейської практики;створення привабливих регіональних стимулів залучення приватнихінвестицій в інноваційну діяльність;фінансування прикладних розробок лише за умови участі у проектахприватних інвесторів, які зацікавлені у подальшому впровадженні розробок увиробництво;створення ефективної системи комерціалізації результатів науковихдосліджень з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;створення сучасної патентно-інформаційної бази щодо найбільшперспективних вітчизняних розробок з відповідним довідково-пошуковимапаратом;сприяння комерціалізації і розвитку трансферу авіакосмічних технологій.Розвиток національної інноваційної системиОсновні заходи:розвиток механізмів державно-приватного партнерства у реалізаціїперспективних напрямів інноваційного розвитку;формування сучасних конкурентоспроможний промислових структурнаціонального базування у секторі високотехнологічних виробництв(ТНК, кластери та інші мережеві утворення);подальший розвиток та оптимізація мережі інноваційних структур, у т.ч.технополісів, технологічних парків, наукових парків, бізнес-інкубаторів,центрів трансферу технологій;реформування правових засад діяльності Національної академії наукУкраїни, посилення її ролі у координації проведення наукових досліджень,виробленні та реалізації державної політики у цій сфері;

розвиток та оптимізація промислового науково-технічного потенціалушляхом реформування галузевої науки із посиленням її зв’язку із виробництвом,включаючи створення науково-виробничих об’єднань, технопарків,перепрофілювання наукових установ у полюси інноваційного розвитку;розширення системи стимулів щодо створення національних тарегіональних інноваційних та еко-інноваційних кластерів;вдосконалення існуючої нормативно-правової з питань розвиткувенчурного бізнесу;сприяння створенню за кордоном філій українських науковотехнологічнихта інноваційних підприємств;утворення регіональних та галузевих центрів комерціалізації та трансферутехнологій та інновацій;запровадження механізмів просування на внутрішній та зовнішній ринкитехнологій, винаходів, створених за рахунок коштів державного бюджету;розробка та прийняття змін до норм чинного законодавства з метоюорганізаційного, матеріально-технічного, фінансового сприяння маломуінноваційному підприємництву, широкого залучення вітчизняної науководослідноїбази та кадрового ресурсу до створення і виробництва інноваційноїпродукції;вдосконалення нормативно-правової бази для регулювання роботи новихінституцій інноваційної системи, стимулювання інноваційної діяльностіПосилення ролі науки та інновацій у збереженні довкілля та ефективномувикористанні природних ресурсівОсновні заходи:гармонізація законодавства України із європейськими нормами тастандартами з питань впровадження новітніх енергоефективних іресурсозберігаючих технологій, безвідходних та екологічно безпечнихтехнологічних процесів, новітніх еко-інноваційних технологій тощо;проведення конкурсів інноваційних проектів, які направлені на зменшеннявикидів забруднюючих речовин, зниження рівня шумового та електромагнітногозабруднення, збільшення обсягів теплової та електричної енергії;розроблення пакету стимулів для інвесторів, що спонукатимуть їх достворення та впровадження новітніх екологічно безпечних технологійвиробництва (ресурсо- та енергозберігаючих, маловідходних і безвідходних);стимулювання впровадження економічно доцільних технологій переробкивітчизняної видобувної, металургійної, нафтохімічної та відновлювальноїсировини, а також запровадження енергоменеджменту на промисловихпідприємствах;впровадження механізмів економічного заохочення споживачів доефективного, ощадливого використання матеріальних та енергетичних ресурсів;проведення політики поступового згортання екологічно шкідливихвиробництв;

активне використання авіакосмічних технологій у сфері раціональноговикористання природних ресурсів і захисту довкілля, запобігання та подоланнянаслідків надзвичайних ситуацій;формування ринку екологічних робіт та послуг, забезпечення йогоприладами, засобами автоматизації та устаткуванням для охорони довкілля.Розбудова інформаційного суспільства та інформаційне забезпеченняінноваційного розвиткуОсновні заходи:впровадження електронного урядування для ефективної взаємодії міжорганами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також зфізичними та юридичними особами;вдосконалення нормативно-правової бази з питань регулювання відносинсуб’єктів, які створюють, володіють і використовують інформаційні ресурси тасистеми;створення системи національних електронних інформаційних ресурсів набазі Національного депозитарію електронних інформаційних ресурсів;створення і забезпечення функціонування інформаційної системипопуляризації якісно нових науково-технологічних розробок у сфері організаціївиробництва наукомісткої продукції.впровадження інформаційно-телекомунікаційних технологій для наданняінформаційних, адміністративних та інших послуг юридичним і фізичнимособам через Інтернет;забезпечення широкого доступу наукових установ та організацій, вищихнавчальних закладів та інших державних установ до інформаційних ресурсівнаціональних і глобальних мереж;створення державної системи інформування населення про станінноваційного розвитку української економіки та заходи щодо йогостимулювання;забезпечення розвитку та широке використання грід-технологій у науковотехнічнійта інноваційній діяльності;запровадження в практику державних органів електронногодокументообігу із застосуванням електронного цифрового підпису, електронноїкомерції, підприємницької діяльності з використанням Інтернет;формування єдиного інформаційного простору держави шляхомрозгортання на орбіті угруповання космічних систем спостереження Землі тателекомунікації та створення ефективної наземної системи використанняаерокосмічних даних, даних системи координатно-часового та навігаційногозабезпечення;

створення робочих місць, пов’язаних з створенням програмних продуктів,баз даних та інтенсивним використанням інноваційних та інформаційнотелекомунікаційнихтехнологій.Посилення ролі науки та інновацій у структурній перебудовіпромисловостіОсновні заходи:розширення форм державної підтримки регіональних полюсів розвитку,що об’єднують наукові установи, вищі учбові заклади та підприємства іспрямовані на виробництво конкурентоспроможних промислових товарів.стимулювання розробки та запровадження ресурсо- та енергозберігаючихтехнологій, техніки і обладнання, заснованих на використанні вітчизняногонауково-технічного потенціалу;стимулювання розвитку інноваційної інфраструктури в промисловості;вдосконалення нормативно-правової бази для регулювання роботи новихінституцій інноваційної системи;включення до тематичних планів науково-прикладних робіт державнихнаукових установ тем, спрямованих на розроблення нових лідируючихтехнологій, що не мають аналогів у світі;підтримка стратегічно важливих підприємств, замкнутихмакротехнологічних комплексів, переважно тих, що відносяться до п’ятого ташостого технологічних укладів;стимулювання створення нових виробництв та розширення випускуконкурентоспроможної продукції поглибленої переробки з вищимиінноваційними рівнями;розширення використання результатів фундаментальних досліджень НАНта галузевої науки спрямованих на розвиток перспективних промисловихтехнологій та конкурентоспроможних продуктів.Посилення інноваційної складової розвитку агропромислового комплексуОсновні заходи:розширення практики надання грантів на реалізацію інноваційнихпроектів, спрямованих на підвищення ефективності аграрного виробництва, йогоекологізації, підвищення енергоефективності тощо за рахунок коштівдержавного та місцевих бюджетів;стимулювання інвестицій в аграрний сектор, шляхом а) підтримкистабільних цін на основні види сільськогосподарської продукції із забезпеченнямдостатнього рівня рентабельності виробництва б) будівництвом транспортноїінфраструктури в) бюджетної підтримки науково-дослідних та дослідноконструкторськихробіт, спрямованих на активізацію інноваційної складовоїрозвитку аграрного сектору;

державною підтримкою кредитування агросфери та фінансуваннямнауково-дослідних робіт.посилення рівня захисту прав інвесторів, а також власників земельнихділянок і майнових об’єктів;створення інфраструктури внутрішнього аграрного ринку, збільшенняобсягів біржової торгівлі, формування національної мережі оптовихсільськогосподарських ринків, інформаційно-комунікативні мережі;сприяння модернізації матеріально-технічної та наукової бази аграрногосектору, впровадженню екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючихтехнологій;удосконалення страхової та податкової політики у сфері аграрного сектору.Стимулювання попиту на інноваціїОсновні заходи:приведення нормативно-правових актів з питань інноваційної діяльності увідповідність до європейської практики системи державного стимулюванняінноваційної діяльності та інвестицій у здійснення інноваційної діяльності длявсіх її учасників незалежно від форм власності;сприяння прийняттю Верховною Радою України законопроекту стосовновнесення змін до Закону України «Про інноваційну діяльність», спрямованогорозширення використання вітчизняних розробок при реалізації інноваційнихпроектів;сприяння інноваційній діяльності підприємств, що мають стратегічнезначення для економіки та безпеки держави;реалізації пілотного проекту із створення україномовної версіїінформаційного порталу International Business Innovation Zone для забезпеченняпрямого підключення баз даних про інноваційні проекти регіонів до пошуковоїінформаційної системи країн – членів ЄС;запровадження механізму інвестиційно-інноваційного податкового кредитуу вигляді відстрочення сплати податку на прибуток на період виконанняінвестиційних (інноваційних) проектів, субсидіювання проектів технопарків;сприяння створенню комунальних спеціалізованих небанківськихінноваційних фінансово-кредитних установ для фінансування інноваційноїдіяльності у регіонах, венчурних фондів інвестування інноваційної діяльності;залучення коштів Державної інноваційної фінансово-кредитної установидля здійснення заходів регіональних і галузевих інноваційних програм.Зарубіжний досвід податкового стимулювання інноваційної діяльностіПодаткове стимулювання виступає важливим інструментом впливудержави на інноваційну сферу. Розвиток останньої є необхідною передумовоюзростання конкурентоспроможності економіки України. Ключові слова:податкове стимулювання, інновації, податковий кредит, податкові пільги,

витрати на НДДКР. Загальновідомо, що одним із найважливіших факторівзабезпечення конкурентоспроможності підприємств та економіки в цілому єшироке запровадження інновацій. Дослідження вітчизняного ринку інноваційсвідчать, що нововведення, впроваджувані українськими підприємствами,орієнтовані на незначне вдосконалення вже наявної продукції та технологій їївиробництва. Відставання підприємств України за інноваційною діяльністю відкомпаній провідних країн світу не дозволяє їм забезпечити високуконкурентоспроможність, а значить, і стійке економічне зростання. Свідченнямтакого стану справ є те, що сьогодні, за оцінкою експертів СвітовогоЕкономічного Форуму (СЕФ), Україна згідно з індексом зростанняконкурентоспроможності 2007–2008 (Global Competitiveness Index) займає 73-тємісце серед 131 країни світу (у 2006–2007 роках – 69-те місце). За інноваційноюкомпонентою цього індексу Україна посіла 65-ту сходинку.Незважаючи на прийняті в Україні закони «Про інноваційну діяльність»,«Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» та інші нормативніакти, направлені на підтримку даної сфери, суттєвих зрушень не відбулося. Цезначно пов’язане з тим, що існуючий порядок підтримки стосується лишевеликих підприємств, отже не приймає до уваги малий та середній бізнес. Крімтого, напрями розвитку визначають органи влади різного рівня, оскількивиділяють на це кошти, а не самі суб’єкти підприємництва, які в такихінноваціях зацікавлені. Загалом, можна зазначити, що рівень інноваційногорозвитку окремих вітчизняних підприємств та інноваційна система України вцілому наразі переживають не найкращі часи свого становлення та розвитку. Вусіх індустріальних країнах інновації є предметом постійної уваги урядів,оскільки вони є базою економічної стабільності та національної безпеки.Недостатня кількість досліджень з цієї тематики та практика інноваційноїдіяльності зумовлюють необхідність подальшого вивчення зарубіжного досвідудержавного податкового стимулювання. Метою даного дослідження є аналізсвітового досвіду державного регулювання та підтримки інноваційних процесів,визначення способів оптимізації податкового стимулювання вітчизнянихінноваційних підприємств.Створення податкових стимулів для НДДКР потребує глибокого аналізу таорганізаційно-економічних зусиль, якщо ми хочемо отримати бажаний ефект тауникнути бюрократії. Існує багато потенційних перешкод, які потрібновраховувати. Одна з них – це відсутність простої і прозорої системи формуванняі використання фінансових ресурсів інноваційного характеру. Як відомо інтересиучасників інноваційного процесу не завжди збігаються.Загалом перелік податкових стимулів, які впроваджувалися останнімчасом, є досить широким. При цьому Уряди обирають різні стратегії черезвідмінності у цілях, структурі виробництва і загальному податковомусередовищі. Таким чином, програми підтримки інновацій можуть мати істотнівідмінності у країн зі схожими, на перший погляд, цілями. Тому важливо братиприклад з найбільш успішних в цій сфері країн, щоб удосконалити існуючі

механізми та уникнути помилок при створенні нових програм. На основічисельних досліджень визначено п’ять характеристик, які повинна міститикожна програма податкового стимулювання:– великі обсяги фінансування, щоб мати вплив на інвестиційні рішення;– прогнозованість, щоб надати можливість здійснення довгостроковогоінвестиційного планування;– простота, щоб забезпечити розуміння програми компаніями;– низький адміністративний тягар, щоб заохотити навіть малі компаніїпретендувати на ресурси;– чіткий цільовий профіль, щоб концентрувати кошти там, де вониматимуть найбільший ефект. Щоб висвітлити різні підходи до податковогостимулювання, корисним буде детальне порівняння існуючих систем Франції,Канади, Норвегії та Великобританії. Ці країни було обрано тому, що вонипредставляють чотири різні підходи фіскального стимулювання інновацій. Всічотири країни розглядають свою програму стимулювання як інвестиції, щогенерують довгострокові блага суспільству, наприклад нові робочі місця ідоходи держави від сплати податків. Проте, в короткотерміновому періодіпрограми спричиняють зростання витрат, так як податкові надходженняскорочуються і здійснюються прямі дотації підприємствам. Канада має найбільшщедру програму податкового стимулювання інновацій в абсолютному вимірі. Занею йде Франція, Великобританія та Норвегія. Але, на одного жителя, найбільшеприпадає фінансування у Норвегії.ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ № 1НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛСильні сторониМожливості• Розгалужена мережа інфраструктуриінституцій, які займаються фаховимвиконанням наукових та науково-технічнихробіт;• Розвинута система вищої освіти тапідготовки наукових кадрів;• Посилення науково-технологічногоспівробітництва сфер науки та економіки урамкових програмах ЄС.Слабкі сторони• Великий розрив між генерацією новихзнань та їх впровадженням у виробництво істворення високо-технологічних продуктів;• Високий потенціал внутрішнього ринкуінноваційних продуктів;• Розширення міжнародного науковотехнологічногоспівробітництва, особливо зпроблематики сталого розвитку;• Розвиток інноваційних та еко-інноваційнихкластерів;• Перехід на конкурсну систему фінансуванняприкладних розробок із залученням приватнихджерел фінансування.Загрози• Відсутність інноваційних стимулів, низькаконкурентоспроможність та заповненнявнутрішнього ринку імпортними

• Консерватизм державної системиуправління науково-технологічнимрозвитком, схильність лише до бюджетногофінансування установ;• Відсутність моніторингу інноваційнихпроцесів в економіці за стандартами ЄС;• Низький рівень впровадження такапіталізації результатів науковихдосліджень і розробок;• Високий рівень імпортної складової внагромадженні основного капіталу, щозвужує внутрішній попит на власні науковотехнологічнірозробки та їх впровадження.інвестиційними ресурсами;• Значна втрата кваліфікованого кадровогоресурсу, інтелектуального капіталу через«відтік мізків»;• Скорочення внутрішнього попиту нависокотехнологічну продукцію вітчизняноговиробництва;• Низький рівень захисту інтелектуальноївласності.ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКССильні сторониМожливості• Наявність вільних виробничихпотужностей та можливість відновленнявиробництва за умови підвищення попиту;• Забезпеченість науковими кадрами: впромисловості зосереджено майже п’ятучастину фахівців, які виконують близькочверті загального обсягу наукових інауково-технічних робіт в країні;• Наявність наукових і виробничихдосягнень світового рівня: ракетнокосмічнихтехнологій, літакобудування,зварювання;• Наявність власної мінерально-сировинноїбази: поклади залізних і марганцевих руд,ртуті і урану, цирконію, вугілля, кам’яноїсолі, сірки, вапняків, ільменіту, граніту тощоСлабкі сторони• Висока сировинна складова у структурівиробництва;• Застарілі технології і висока зношеністьосновних фондів;• Високий рівень матеріало- іенергоспоживання;• Низька продуктивність праці;• Недостатній освітянський і професійнийрівень працівників;• Недостатня інноваційна активність;• Висока залежність від імпорту дорогихінвестиційних ресурсів;• Значний негативний техногенний вплив нанавколишнє середовище.• Залучення прямих іноземних інвестицій увисокотехнологічні та середньо технологічнівиди діяльності• Розвиток : авіа-космічного будування,фармацевтики тощо;• Відновлення розвитку машино-, судо- такораблебудування• Імпортозаміщення на ринках споживчихтоварів;• Розширення розвитку малих та середніхпереробних підприємств уздовж транспортнихмагістралей в регіонах України.Загрози• Перетворення у сировинний додаток дорозвинутих країн;• Погіршення конкурентних перевагвітчизняних виробників на тлі підвищеннявартості енергосировини і зниження цін наосновні види експортної продукції;• Згортання зовнішніх ринків;• Різке зменшення власних фінансових ресурсівта кредитоспроможності підприємств.

ДОВІДКОВА ІНФОРМАЦІЯ № 2(проекти науково – дослідної роботи в Мінпаливенерго)ПУНКТ Апро виконання науково-дослідної роботи «Розроблення нових неруйнівнихметодів та технологій визначення міцнісних характеристикметалоконструкцій довготривалої експлуатації», договір № 011307010000 від21.09.2007р. з Міністерством палива та енергетики України1. Терміни виконання роботи: ІІІ кв. 2007р.- ІV кв. 2009 р.2. Обсяг фінансування: 495,0 тис. грн.3. Стан виконання науково-дослідної роботи.Етап 1: проведено аналіз вітчизняних і закордонних нормативнихдокументів, патентів, статей та монографій пов’язаних з вирішенням завдань повизначенню фактичних фізико-механічних властивостей металоконструкційтривалої експлуатації неруйнівними методами. Проведені аналітичнідослідження дозволили виконати обґрунтований вибір нових інформаційнихпараметрів для контролю фізико-механічних характеристик металоконструкційтривалої експлуатації неруйнівними методами.Етап 2: здійснено вибір та обґрунтування методів неруйнівного контролюфізико-механічних характеристик матеріалу металоконструкцій довготривалоїексплуатації. Як інформативні параметри для контролю межі текучості обранокоерцитивну силу, залишкову індукцію, твердість та коефіцієнттеплопровідності. Виконано підбір способів контролювання обранихінформативних параметрів, проаналізовано типові схеми вимірювання, а такожсерійні технічні засоби, що їх реалізують.Етап 3: розроблено структурну схему інформаційно-вимірювальноїсистеми модульного типу для контролю міцнісних характеристик матеріалівметалоконструкцій, яка здатна вимірювати комплекс параметрів – твердість,коерцитивну силу, залишкову індукцію та коефіцієнт теплопровідності.Наведено структурні схеми кожного з модулів інформаційно-вимірювальноїсистеми. Розроблено модуль обробки, реєстрації, індикації та документуваннярезультатів контролю.Етап 4: розроблено конструкторську документацію на виготовленнядослідного зразка інформаційно-вимірювальної системи для визначення фізикомеханічниххарактеристик сталей. Розроблено зміст нормативного документу навизначення фізико-механічних характеристик сталей, що використовуються унафтогазовій галузі.

Етап 5: розроблено експериментальну установку для визначення фізикомеханічниххарактеристик сталей. Проведено лабораторні дослідження задопомогою виготовленої експериментальної установки на визначення фізикомеханічниххарактеристик сталей, що використовуються у нафтогазовій галузі.Етап 6: розроблено програмне забезпечення для експериментальноїустановки. Розроблено текстову конструкторську документацію, яка, зокрема,включає програму і методику приймальних випробувань, що є складовоючастиною проекту нормативного документу на визначення фізико-механічниххарактеристик сталей, що використовуються у нафтогазовій галузі.Етап 7: внесено зміни в конструкцію ІВС за результатами виконанихдосліджень. Розроблено проект програми метрологічної атестації пристрою.Етап 8: розроблено проект СОУ (методики контролювання).Новизна науково-дослідної роботи «Розроблення нових неруйнівнихметодів та технологій визначення міцнісних характеристик металоконструкційдовготривалої експлуатації» полягає у тому, що розроблені методи визначеннямеханічних характеристик не мають аналогів в Україні та за кордоном. Зокрема,серед основних особливостей цих розробок слід відмітити:– визначення дійсних (фактичних) значень механічних характеристик(межі текучості/міцності, твердості та ударної в’язкості) металоконструкційдовготривалої експлуатації (одне із завдань Державної науково-технічноїпрограми «Ресурс») без пошкодження придатності об’єктів до подальшоговикористання (на відміну від стандартних методів);– оригінальність та простота вирішення наукової задачі – використаннякомплексного підходу шляхом вимірювання кількох інформативних параметрівконтролю та складного алгоритму обробки вимірювальної інформації на базітехнологій штучного інтелекту;– відсутність аналогів в Україні та закордоном – наукова апробація вУкраїні, Німеччині, Польщі, Індії, Туркменістані, Алжирі тощо;– придатність до поширення результатів роботи для визначення іншиххарактеристик та дослідження інших матеріалів;– висока придатність до технічної реалізації.4. Продовження роботи в 2009 році:– виготовлення стандартних зразків та оснастки для настроюванняекспериментальної установки;– проведення промислової апробації методу. Погодження та експертизапроекту НД;– розроблення пропозицій щодо постановки на виробництво ІВС. Технікоекономічнеобґрунтування виготовлення дослідного зразків ІВС та впровадженнянормативного документу.5. Використання та впровадження результатів НДР:1) попередні результати виконання даної науково-дослідної роботи буливикористанні при наданні послуг з визначення напружено-деформованого стану

ділянкитрубопроводу Союз на замовлення Ново псковського ЛВУМГ УМГ«Донбастрансгаз» ДК «Укртрансгаз» в 2009 році;2) в 2007-2008 році в рамках виконання науково-дослідної роботи назамовлення Мінпаливенерго та в рамках виконання Державної науково-технічноїпрограми «Ресурс» (постанова КМУ № 1331 від 08.10.2004) було створеноінформаційну базу даних про фізико-механічні характеристикиметалоконструкцій в нафтогазовій галузі;3) науковий доробок за даною темою: 16 статей у фахових науковихвиданнях (в т.ч. – 2 закордоном), 14 доповідей на національних та міжнароднихконференціях, 2 патенти на винахід, 1 навчальний посібник із грифом МОНУкраїни.ПУНКТ Бпро виконання науково-дослідної роботи «Створення пересувноїкомп’ютеризованої лабораторії для оцінки технічного стану та прогнозуваннязалишкового ресурсу бурового і нафтогазовидобувного устаткування» задоговором 08160408000 з Міністерством палива та енергетики України.1. Терміни виконання роботи:робота виконувалась з ІІ кварталу 2004р. по ІV квартал 2006 року.2. Вартість робіт:270 тис.грн (зменшена із 390 тис.грн).3. Характеристика науково-дослідної роботи:В результаті виконання науково-дослідної роботи було виготовленокомплект конструкторської документації на виготовлення пересувноїкомп’ютеризованої лабораторії для оцінки технічного стану та прогнозуваннязалишкового ресурсу бурового і нафтогазовидобувного устаткування.4. Використання та впровадження результатів НДДКР:Згідно умов договору комплект конструкторської документації булопередано (підстава – розпорядження заступника міністра В.Чупруна, лист від07.12.06р, № 02/31-4268) на Науково-виробничу фірму «Зонд», яка входить вНавчально-науково-виробничий комплекс «Івано-Франківський національнийтехнічний університет нафти і газу» і є головною організацією нафтогазовоїгалузі з питань розроблення, виготовлення та впровадження засобівнеруйнівного контролю.4.1 Впровадження результатів НДДКР у виробництво:1) НВФ «Зонд» спільно із ІФНТУНГ в 2005-2006 році на замовлення ДК«Укргазвидобування» для ГПУ «Шебелинкагазвидобування» виготовили тапередали замовнику комп’ютеризовану лабораторію для оцінки технічного станунасосно-компресорних труб ПЛНК-9М. Крім того, дана установка у 2006 роціперемогла у Всеукраїнському конкурсі інноваційних технологій, якийпроводився Міністерством освіти і науки України, Міністерством промисловоїполітики України та Національною академією наук України відповідно до

«Положення про Всеукраїнський конкурс інноваційних технологій»,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004, № 1421.2) НВФ «Зонд» для забезпечення власних потреб протягом 2006-2008 рр.виготовила ще 2 аналогічні комп’ютеризовані лабораторії для надання послуг зтехнічного діагностування (визначення технічного стану) для підприємствнафтогазового комплексу України.3) Впровадження результатів НДДКР дозволило зменшити рівень аварій танадзвичайних ситуацій в нафтогазовому комплексі, пов’язаних із незадовільнимтехнічним станом устаткування.4) Науковий доробок за даною темою: 10 статей у фахових науковихвиданнях, 12 доповідей на національних та міжнародних конференціях,1 патент на винахід, 2 навчальних посібника із грифом МОН України.Зазначені вище роботи в 2006 році були нагороджені Державною премієюУкраїни в галузі науки і техніки.

СТВОРЕННЯ МАЛИХ ІННОВАЦІЙНИХ ПІДПРИЄМСТВНА БАЗІ НДІ І ВНЗ - НАЙКОРОТШИЙ ШЛЯХ ВПРОВАДЖЕННЯРЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬГагауз І.Б.Директор Центра «Харківські технології»

Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковСОЗДАНИЕ МАЛЫХ ИННОВАЦИОННЫХПРЕДПРИЯТИЙ НА БАЗЕ НИИ И ВУЗОВ –КРАТЧАЙШИЙ ПУТЬ ВНЕДРЕНИЯРЕЗУЛЬТАТОВ НАУЧНЫХ ИССЛЕДОВАНИЙИнна ГагаузДиректор Центра «Харьковские Технологии»1Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковКОНКУРЕНТНОЕ ИННОВАЦИОННОЕПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВО МОЖЕТ БЫТЬ РЕЗУЛЬТАТОМГЛУБОКИХ И ПРОДУМАННЫХ ЭКОНОМИЧЕСКИХ РЕФОРМВ финансовомсекторе,научнойдеятельности,фискальнойполитике и регуляторнойполитике,образовании, предпринимательской сфере…Предпринимательскоетрансформироватьсястимулирующее.законодательстводолжноизограничивающегов2

Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковЭФФЕКТИВНОСТЬ ТЕХНОЛОГИЧЕСКОГО(ИННОВАЦИОННОГО) ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВАЯВЛЯЕТСЯ СЛЕДСТВИЕМ ТРЕХ ФАКТОРОВ:• традиций и культуры предпринимательства;• исторически сложившихся в хозяйственныхсистемах высокого спроса на новые технологии,характерного для конкурентных рынков;• качественной инфраструктуры, обеспечивающейпредпринимателей комплексом услуг в правовой,организационно - управленческой, финансовой иинформационной сферах.3Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковПРИНЦИПЫ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯИННОВАЦИЯМИПРОЦЕССАМИ:•оказание содействия, без вмешательствав процесс коммерциализации•финансовая поддержка без претензий наинтеллектуальную собственность•привлечение негосударственных инвестиций винновационные проекты•организация конкурсного отбора проектов дляфинансирования4

Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИЧТО МОЖНО ДЕЛАТЬ УЖЕ СЕЙЧАС ?СОЗДАНИЕ УСЛОВИЙ ДЛЯ ОРГАНИЗАЦИЯ ИФУНКЦИОНИРОВАНИЯИННОВАЦИОННЫХПРЕДПРИЯТИЙ НА БАЗЕ НИИ И ВУЗОВУКРАИНАХарьковНЕОБХОДИМЫЕ(ПРОИЗВОДСТВЕЕННОЕПРОИЗВОДСТВЕЕННОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ): ИМЕЕТСЯ МЕСТО ДЛЯ ОРГАНИЗАЦИИ ПРОИЗВОДСТВАИННОВАЦИОННОГО ПРОДУКТА ИМЕЕТСЯ ПЕРСОНАЛ, КОТОРЫЙ МОЖЕТ НАЧАТЬПРОИЗВОДСТВО ПРОРАБОТАН ВОПРОС ЗАКУПКИ НЕОБХОДИМОГО С ЫРЬЯ ПРОРАБОТАН ВОПРОС СБЫТА ГОТОВОЙ ПРОДУКЦИИ5Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьков ДОСТАТОЧНЫЕ: ИМЕЕТСЯ РАЗРАБОТАННАЯ ДОКУМЕНТАЦИЯ ДЛЯПРОИЗВОДСТВА ИННОВАЦИОННОГО ПРОДУКТА ИМЕЕТСЯ ИНВЕСТОР ДЛЯ ФИНАНСИРОВАНИЯ НАЧАЛЬНОЙДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ ИМЕЕТСЯ БИЗНЕС-ПЛАНРАЗВИТИЯ ПРОИЗВОДСТВА, КОТОРЫЙДАЕТ ПРЕДСТАВЛЕНИЕ О НЕОБХОДИМЫХ6

Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИОРГАНИЗАЦИЯ ПРЕДПРИЯТИЯУКРАИНАХарьков ФОРМЫ ПРЕДПРИЯТИЙ: ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ ЧАСТНОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО ПРЕДПРИЯТИЕ С УЧАСТИЕМ ГОСУДАРСТВА ПРЕДПРИЯТИЕ С ИНОСТРАННЫМИ ИНВЕСТИЦИЯМИ СОЗДАНИЕ ЮРИДИЧЕСКОГО ЛИЦА: ПОДГОТОВКА УСТАВА ПРЕДПРИЯТИЯ ОПРЕДЕЛЕНИЕ УЧАСТНИКОВ, УСТАВНОГО ФОНДА ИРАСПРЕДЕЛЕНИЕ ДОЛЕЙ УЧАСТНИКОВ В УСТАВНОМ ФОНДЕ РЕГИСТРАЦИЯ ПРЕДПРИЯТИЯ ОПРЕДЕЛЕНИЕ МЕСТОПОЛОЖЕНИЯ ПРЕДПРИЯТИЯ: АРЕНДА ПОМЕЩЕНИЙ В НИИ АРЕНДА ДРУГИХ ПОМЕЩЕНИЙ ЗАКУПКА СОБСТВЕННОГО ПОМЕЩЕНИЯ7Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковПОДБОР ПЕРСОНАЛА УПРАВЛЕНИЕ ПРЕДПРИЯТИЕМ ПРОИЗВОДСТВЕННЫЙ ПЕРСОНАЛ: ПОСТОЯННЫЙ ВРЕМЕННЫЙ СОВМЕСТИТЕЛИИСПОЛЬЗОВАНИЕ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙСОБСТВЕННОСТИ, созданной в НИИ,и совместная работа с НИИ РАБОТА С НИИ ПО ДОГОВОРАМ ПРИОБРЕТЕНИЕ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНОЙ СОБСТВЕННОСТИ ДОГОВОРА О СОВМЕСТНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ8

Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковРАБОТА С ЗАКАЗЧИКАМИ УКРАИНСКИЕ ЗАРУБЕЖНЫЕ: ИЗ ВЕДУЩИХ СТРАН ИЗ СТРАН ТРЕТЬЕГО МИРАНАЛОГООБЛОЖЕНИЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЙ НАЛОГ НА ПРИБЫЛЬ НДС ДРУГИЕ НАЛОГИ И НАЧИСЛ9Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковОПЫТ СОЗДАНИЯ И ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЙна базе НТК «ИнститутМонокристаллов»Особенность:содействиеЦентра «ХарьковскиеТехнологии» –технологического бизнес-инкубатораинкубатора СОВМЕСТНОЕ УКРАИНСКО-АМЕРИКАНСКОЕ ПРЕДПРИЯТИЕ«АМКРИС-ЭЙЧ» ОБЩЕСТВА С ОГРАНИЧЕННОЙОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ «КРИОС»,«АМКРИС» , «КРИОС-БЕТА» И ДР. СОВМЕСТНЫЕ ПРЕДПРИЯТИЯ СТЕХНОПАРКОМ10

Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьков11Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьков12

Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковДЕЯТЕЛЬНОСТЬКредитованиеинновационныхпроектовМаркетинговыеисследованияТрансфертехнологийПубликацияметодическойлитературыЛокальная сетьИнтернетТехнологическийбизнес‐инкубаторЦентр“Харьковскиетехнологии”ИКТ вбизнесеВиртуальный бизнесинкубаторТренинги, семинары,конференцииПомощь украинскимтехнопаркамРазработкабизнес‐планов иинновационных проектовКооперация смеждународнымипрограммамиПроекты infoDev ВБ,6 и 7 РП ЕС13Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковТРЕНИНГОВЫЕ ПРОГРАММЫ• КОММЕРЦИАЛИЗАЦИЯ НАУЧНЫХ РАЗРАБОТОК ИТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГИЙ• ПРАКТИЧЕСКИЙ МАРКЕТИНГ• МАРКЕТИНГ В ИННОВАЦИОННОМ ПРЕДПРИЯТИИ• КАК НАЧАТЬ СОБСТВЕННОЕ ДЕЛО• КАК УПРАВЛЯТЬ СОВРЕМЕННЫМ ПРЕДПРИЯТИЕМ• ИСКУССТВО ПРОДАЖ (МЕРЧАНДАЙЗИНГ)• ЭФФЕКТИВНОЕ БИЗНЕС-ПЛАНИРОВАНИЕ• ИНФОРМАЦИОННО-КОМУНИКАЦИОННЫЕТЕХНОЛОГИИ В БИЗНЕСЕПосле окончания тренингового курсаучастники получают государственныйсертификат Министерства образования инауки14

Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковСПЕЦИАЛЬНЫЕ ТРЕНИНГОВЫЕ ПРОГРАММЫ• ТРЕНИНГ / CRDF/ В РАМКАХ ПРОЕКТА «ОТИДЕИ К РЫНКУ»• ТРЕНИНГ / УНТЦ, ИИС / «ИННОВАЦИОННАЯДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ВНИИ»• ТРЕНИНГ «ЭФФЕКТИВНАЯПРЕЗЕНТАЦИЯ»• ТРЕНИНГ ДЛЯ «КОММЕРЦИАЛИЗАЦИЯРЕЗУЛЬТАТОВ НАУЧНЫХИССЛЕДОВАНИЙ ПУТЁМ СОЗДАНИЯ СПИН-ОФФКОМПАНИЙ»15Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИКРЕДИТНАЯ ПРОГРАММА• ВЫДАЧА КРЕДИТНЫХ ГАРАНТИЙ ДЛЯФИНАНСИРОВАНИЯ ИННОВАЦИОННЫХПРОЕКТОВ• РАЗМЕР КРЕДИТОВ - ОТ 5 000 ДО 50 000ДОЛЛАРОВ• ПРИОРИТЕТ ОТДАЕТСЯ КОМПАНИЯМ,СОТРУДНИКИ КОТОРЫХ ОБУЧАЛИСЬ ИРАЗРАБАТЫВАЛИ БИЗНЕС-ПЛАНВ ЦЕНТРЕУКРАИНАХарьков16

Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковНАШИ ПУБЛИКАЦИИСПЕЦИАЛИСТЫ ЦЕНТРА РАЗРАБОТАЛИ И ИЗДАЛИ СЛЕДУЮЩИЕПУБЛИКАЦИИ:• “МАЛЫЙБИЗНЕС”• “СОВРЕМЕННЫЕИННОВАЦИОННЫЕ СТРУКТУРЫ ИКОММЕРЦИАЛИЗАЦИЯ НАУКИ”• “КАКПРОДАТЬ ТЕХНОЛОГИЮ”• “ТЕХНОПАРКИМК”• “ТЕХНОЛОГИЧЕСКИЕПАРКИ УКРАИНЫ”17Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковСОДЕЙСТВИЕ РАЗВИТИЮ ТЕХНОЛОГИЧЕСКИХ ПАРКОВЦЕНТР “ХАРЬКОВСКИЕТЕХНОЛОГИИ” ЯВЛЯЕТСЯ СОУЧРЕДИТЕЛЕМ ИЧЛЕНОМ ТЕХНОПАРКА “ИМК” И ОКАЗЫВАЕТ КОНСУЛЬТАТИВНУЮ ИМЕТОДОЛОГИЧЕСКУЮ ПОМОЩЬ УЧАСТНИКАМ ТЕХНОПАРКА• РАЗРАБОТКА БИЗНЕС-ПЛАНОВИ ИННОВАЦИОННЫХ ПРОЕКТОВ• ОКАЗАНИЕ КОНСУЛЬТАЦИОННОЙ ПОДДЕРЖКИ ПО ПРАВОВЫМ ИЭКОНОМИЧЕСКИМ ВОПРОСАМ• РАЗРАБОТКА И ИЗДАНИЕ ЛИТЕРАТУРЫ ПО ВОПРОСАМФУНКЦИОНИРОВАНИЯ ТЕХНОПАРКОВ• ПРОВЕДЕНИЕ МЕТОДОЛОГИЧЕСКИХ И УЧЕБНЫХ СЕМИНАРОВ ДЛЯЧЛЕНОВ ТЕХНОПАРКА• ПРОВЕДЕНИЕ МОНИТОРИНГА ВЫПОЛНЕНИЯ ПРОЕКТОВ• ПОМОЩЬ В ПОДГОТОВКЕ НЕОБХОДИМОЙ ДОКУМЕНТАЦИИ18

Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковМЕЖДУНАРОДНЫЕ ПРОГРАММЫ• ОПЫТНЫЕ ЭКСПЕРТЫ ИЗ ГОЛЛАНДИИ (PUMUM) –БЕСПЛАТНАЯ КОНСУЛЬТАЦИОННАЯ ПОМОЩЬ ПРЕДПРИЯТИЯММАЛОГО И СРЕДНЕГО БИЗНЕСА• СПЕЦИАЛЬНАЯ АМЕРИКАНСКАЯ ПРОГРАММА ДЕЛОВЫХСТАЖИРОВОК (SABIT) ДЛЯ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЕЙ И УЧЕНЫХ,ЗАНЯТЫХ В РАЗНЫХ СЕКТОРАХ ЭКОНОМИКИ• ПРОЕКТЫ 7 РАМОЧНОЙ ПРОГРАММЫ ЕС ПО Н АУКЕ ИТЕХНОЛОГИЯМ• РОССИЙСКАЯ СЕТЬ ТРАНСФЕРА ТЕХНОЛОГИЙ19Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковИНФОРМАЦИОННО-КОММУНИКАЦИОННЫЕУСЛУГИ:• СУБ-ПРОВАЙДИНГПРОВАЙДИНГ, ХОСТИНГ• ЛОКАЛЬНАЯ СЕТЬ ИНТЕРНЕТ (250 ПОЛЬЗОВАТЕЛЕЙ)• WEB-ДИЗАЙНИ ДР.ПРИ СОДЕЙСТВИИ МИРОВОГО БАНКА СОЗДАНЫ:• ВИРТУАЛЬНЫЙ БИЗНЕС-ИНКУБАТОРИНКУБАТОР – www.vbi.com.ua• 50 КЛИЕНТСКИХ КОМПАНИЙ• ПЛАТФОРМА ДИСТАНЦИОННОГО ОБУЧЕНИЯ• ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА• ОН-ЛАЙНУСЛУГИ• МЕЖДУНАРОДНАЯ СЕТЬ ЕСАbit– www.ecabit.org20

Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковДИСТАНЦИОННОЕ ОБУЧЕНИЕСТУДЕНТЫИНТЕРНЕТПРЕПОДАВАТЕЛЬМЕНЕДЖЕР21Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковКУРСЫ ДИСТАНЦИОННОГО ОБУЧЕНИЯ:КОММЕРЦИАЛИЗАЦИЯ ТЕХНОЛОГИЙФИНАНСОВЫЙ МЕНЕДЖМЕНТМАРКЕТИНГРАЗРАБОТКА WEB ПРОЕКТОВИННОВАЦИОННЫЙ МЕНЕДЖМЕНТСТРАТЕГИЧЕСКИЙ МЕНЕДЖМЕНТПРАВОВЫЕ И ОРГАНИЗАЦИОННЫЕ ОСНОВЫПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСТВА22

Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковСОЗДАНИЕ РЕГИОНАЛЬНОЙ СЕТИ ТРАНСФЕРАТЕХНОЛОГИЙ:•информационный обмен•рыночный подход•содействие коммерциализации•экономия затрат (Х–идея, 10Х –НИОКР , 100Х –продукт)•«реальная» деятельность23Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковСОДЕЙСТВИЕ РАЗВИТИЮ ТЕХНОЛОГИЧЕСКИХ ПАРКОВЦЕНТР “ХАРЬКОВСКИЕТЕХНОЛОГИИ” ЯВЛЯЕТСЯ СОУЧРЕДИТЕЛЕМ И ЧЛЕНОМТЕХНОПАРКА “ИМК” И ОКАЗЫВАЕТ КОНСУЛЬТАТИВНУЮ И МЕТОДОЛОГИЧЕСКУЮПОМОЩЬ УЧАСТНИКАМ ТЕХНОПАРКА:• РАЗРАБОТКА БИЗНЕС-ПЛАНОВИ ИННОВАЦИОННЫХ ПРОЕКТОВ;• ОКАЗАНИЕ КОНСУЛЬТАЦИОННОЙ ПОДДЕРЖКИ ПО ПРАВОВЫМ ИЭКОНОМИЧЕСКИМ ВОПРОСАМ;• РАЗРАБОТКА И ИЗДАНИЕ ЛИТЕРАТУРЫ ПО ВОПРОСАМ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯТЕХНОПАРКОВ;• ПРОВЕДЕНИЕ МЕТОДОЛОГИЧЕСКИХ И УЧЕБНЫХ СЕМИНАРОВ ДЛЯ ЧЛЕНОВТЕХНОПАРКА;• ПРОВЕДЕНИЕ МОНИТОРИНГА ВЫПОЛНЕНИЯ ПРОЕКТОВ;• ПОМОЩЬ В ПОДГОТОВКЕ НЕОБХОДИМОЙ ДОКУМЕНТАЦИИ.24

Х А Р Ь К О В С К И ЕТ Е Х Н О Л О Г И ИУКРАИНАХарьковwww.kt.kharkov.uawww.vbi.com.uawww.nauka-info.com.com.uawww.focuscience.org25

УМОВИ СПРИЙНЯТЛИВОСТІ ВИРОБНИЧОЇ СФЕРИДО РЕЗУЛЬТАТІВ НДДКРСоловйов В.П.Д.е.н., проф.,заст. директора ЦДПІН НАН УкраїниПроблема сприйнятливості виробництва до інновацій пов'язана, перш завсе, з тим, що підприємства повинні постійно стежити за балансом конкурентнихпереваг, що визначають можливість для цих підприємств утриматися і бутиуспішними на галузевих ринках. Очевидно, що бажання або небажання

використовувати інновації у підприємств залежить від того, яким чином ціінновації впливатимуть на їх власні конкурентні переваги.Свого часу Майкл Портер запропонував враховувати п'ять основнихконкурентних сил, які, на його думку, визначають інтенсивність конкуренції вбудь-якій галузі і значною мірою визначає висоту бар'єрів входу на ринок новихконкурентів і оновлення пропонованою споживачам продукції. Зміст цих п'ятиконкурентних сил можна охарактеризувати таким чином.1. Загроза появи в галузі нових конкурентів.2. Здатність споживачів добиватися зниження цін.3. Здатність постачальників добиватися підвищення цін на їх продукцію укінцевих виробників.4. Загроза появи на ринку замінників традиційних продуктів і послуг.5. Ступінь запеклості боротьби між конкурентами, що вже діють в галузі.З перерахованих конкурентних сил найсильніше впливає насприйнятливість виробничих підприємств до інновацій перша конкурентна сила:загроза появи нових конкурентів.Ця сила стосується легкості або труднощів, з якими може зіткнутися новийконкурент, що з'явився в якій-небудь галузі. Очевидно, що чим важче увійти догалузі, тим менше конкуренція і тим більше вірогідність отримання доходів вдовгостроковій перспективі. Портер вважав найбільш важливими сім бар'єрів,що утрудняють доступ нових конкурентів на ринок.1. Економія за рахунок масштабів діяльності. У деяких галузяхкрупні компанії володіють високими конкурентними перевагами за рахунок того,що їх витрати на виробництво і подальший супровід одиниці продукціїзнижуються у міру зростання абсолютного об'єму виробництва. Отже, новийконкурент, якщо він хоче розвернути свою діяльність в цьому ж напрямі повинензмиритися з істотними збитками, обумовленими високими витратами до тих пір,поки масштаб випуску його продукції не досягне масштабів випуску лідераринку. Очевидно, що нове підприємство, що не має на даному галузевому ринкустійких позицій, не може сподіватися на успіх без «підтримки із зовні». Портервідзначав, що необхідність економії на масштабі стосується не тільки базовоговиробничого процесу, але і передуючих серійному виробництву НДДКР,супроводжуючого виробництво маркетингу і післяпродажного обслуговування.Не врахування цього факту створює, мабуть, головні перепони на шляху довходження на ринок нової високотехнологічної продукції. Тут слід відмітити, щомова йде про зниження масштабів НДДКР до розумних меж, а не до нуля. Однимз можливих шляхів зниження масштабів НДДКР є створення малих підприємств,орієнтованих на розробку і проектування нової продукції. Якщо цього неспостерігається, то можна з упевненістю передбачити близький крах будь-якоїкрупної компанії.2. Диференціація продуктів. Диференціація продукту означаєрізноманітність товарів, що задовольняють одну і ту ж потребу, і що володіютьодними і тими ж базовими характеристиками. Прикладами диференціації

продукту служать різні марки сигарет, автомобілів, побутової техніки.Розрізняючись упаковкою, маркіровкою, незначними внутрішнімимодифікаціями, товари продовжують відноситися до одного товарного вигляду, азначить і галузевого ринку. Диференціація продукту створює додаткові бар'єридля входження в галузь, оскільки створює привабливість конкретної маркипродукту для окремої категорії споживачів (так звана «прихильність марці» –brand loyalty), внаслідок чого новим фірмам доводиться долати стереотипиповедінки споживачів. Особливо складно доводиться новим фірмам в умовахагресивної реклами компаній, що вже діють на ринку. Простим засобомподолання даного бар'єру є додаткові витрати на рекламу. Іноді для інноваційноїпродукції простіше завоювати конкурентні позиції на суміжних ринках, а не натому ринку, де традиційно працює та, що генерує нововведення підприємство.Але, прагнення поміняти галузевий ринок вельми не типово для українськихкрупних компаній. Оскільки для переважної більшості з них основою стратегієює принцип «грати, щоб не програти», а не принцип «грати, щоб виграти».3. Потреба в капіталовкладеннях. Чим великі фінансові ресурсинеобхідні для початку діяльності, тим вище бар'єр, який для цього требаподолати. Очевидно, що початок діяльності на ринку, де діють крупні успішнікомпанії зажадають дуже високих первинних прямих інвестицій на зразок витратна НДДКР або на рекламу. При цьому, дані витрати високо ризиковані або ж їхвзагалі не можна відшкодувати. Появі на таких ринках нових успішнихінноваційних компаній можливо тільки при фінансовому сприянні мегакомпаній,або шляхом створення маленьких компаній для яких на даному ринкує невелика, але стабільна ніша. Для такого шляху треба добре знати ситуацію наринку і мати ефективний інструментарій для прогнозування майбутньоїструктури ринку.4. Витрати зміни постачальників. Перепони на шляху до входження вбізнес виникають і у тому випадку, коли споживачам доводиться істотнопостраждати при зміни одного постачальника на іншого. Це пов'язано зконсервативністю споживача, звичкою до використання добре ним знайомійпродукції. Крім того, інновації типу незначних поліпшень слід упроваджувати зурахуванням властивостей інфраструктури, супроводжуючої виріб, щомодернізується. Іноді простіше витратити засоби на модифікацію цієїінфраструктури, чим переконувати споживачів у функціональній ефективностінового виробу або в можливості невеликої фінансової економії.5. Доступ до каналів розподілу продукції. Цей бар'єр особливо істотнийдля виробників продукції, орієнтованої на масового споживача. Для такоїпродукції, як правило, не особливо важливим є поліпшення функціональнихможливостей і невелике зниження ціни. Найбільш дієвим засобом подоланняданого бар'єру є істотне зниження ціни з поступовим поверненням доколишнього рівня ціни після витіснення з ринку попередньої продукції. Але цейпідхід можна застосувати тільки в тому випадку, якщо є повна упевненість втому, що нова продукція не поступається по споживчих якостях попередньої.

6. Витрати, що виникають незалежно від масштабів діяльності. Фірми,що закріпилися на ринку, можуть мати менші витрати з багатьох причин,зокрема завдяки власності на технології, досвіду виробництва даного продукту,доступності сировини, вигідному положенню, державним субсидіям, кваліфікаціїпрацівників і т.д. У зв'язку з цим, для нових суб'єктів ринку дуже складнопередбачити по яких видах витрат їм доведеться конкурувати з фірмами, що вжезакріпилися на ринку. Очевидно, що, якщо все-таки фірма планує вихід на данийринок, вона повинна добре вивчити структуру витрат, що існує на ринку.7. Урядова політика. Уряд може утруднити або взагалі закрити доступ вгалузь за допомогою введення ліцензій на ті або інші види діяльності, обмеженьна доступ до сировини (скажімо, вугілля), до використання землі, щознаходиться в державній власності, і багатьма іншими способами. У числогалузей, що підпадають під державне регулювання, входять зазвичайавтомобільні і залізничні перевезення, доставка вантажів і т.п. В тому випадку,якщо уряд готовий сприяти виробництву вітчизняної конкурентоспроможноїпродукції, він повинен дотримуватися протекціоністської політики для науковихорганізацій і малих підприємств, які займаються інноваційною діяльністю. Крімтого, уряд повинен всіляко заохочувати фінансові структури інвестувати вінноваційний розвиток і чітко відстежувати і не допускати, з одного боку,дублювання державної фінансової підтримки для науково-технічних іінноваційних розробок, а з іншого боку, – забезпечити множинність фондівфінансування прикладних наукових досліджень і розробок.

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ СТИМУЛЮВАННЯМОЛОДИХ ВЧЕНИХ ТА СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ДОВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІНАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ РОЗРОБОКЗайцева І.Ю.К.е.н., доцент кафедри «Фінанси»Української державної академіїзалізничного транспорту

Формування інноваційної економіки потребує значних фінансовихресурсів, тому, переваги від застосування інноваційної моделі отримали, перш завсе, найбільш розвинені країни світу. Для економік, що розвиваються,досягнення цих переваг залежить від ефективності їх спеціальної інноваційноїполітики нового типу, що полягає в дієвому державному стимулюванніпрогресивної структурної перебудови економіки та реформуванні сфер освіти,науки, інноваційної діяльності на основі наявного науково-технічногопотенціалу та з урахуванням світових тенденцій науково-технологічногорозвитку.Процес трансформації національної економіки до ринкових відносинхарактеризується низкою суттєвих організаційно-економічних змін у сферінаукової, науково-технічної та інноваційної діяльності. Суперечливістьконцептуальних засад розвитку вітчизняної науки, неузгодженість у чинномузаконодавстві, вкрай низька частка бюджетних асигнувань на науковідослідження, відсутність ринку новинок та інновацій призвели до зниженняпрестижу наукової і науково-технічної діяльності та кризового стану їїтрадиційних суб’єктів – науково-дослідних інститутів, проектно-технологічнихорганізацій, конструкторських бюро.Безперечно, проведення наукових досліджень та створенняконкурентоспроможної продукції потребує достатнього фінансування. Однак,реальної програми всебічного стимулювання та підтримки розвитку науки, нажаль, не існує. Для впровадження новітніх технологій на залізничномутранспорті потрібні багаторічні дослідження та не одна сотня тисяч гривень дляпроведення дослідів. При цьому, грант Президента України для підтримкинаукових досліджень молодих учених для докторів наук складає 90 тис. грн.; длядокторантів – 75 тис. грн.; для кандидатів наук – 60 тис. грн. На жаль, тихкоштів, що виділяє країна на розвиток науки замало для того, щоб проводитифундаментальні дослідження.Зазначимо, що згідно наказу Міністерства транспорту України «Прозатвердження Положення «Про порядок планування, фінансування і контролю завиконанням науково-дослідних робіт в системі Міністерства транспортуУкраїни» від 14.04.2003 р. № 290 визначено, що джерелами фінансуваннянауково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт є:– Державний бюджет України;– Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавнихвитрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційнихорганізаціях (затверджений постановою КМУ від 16.06.1998 № 889);– кошти портового адміністративного збору в межах, визначенихкошторисом на здійснення науково-дослідних і дослідно-конструкторськихробіт.При цьому, пошукові та фундаментальні дослідження, які виконують вищінавчальні заклади, підпорядковані Мінтрансу, мають фінансуватися згідно ізстаттею 62 Закону України «Про освіту» в розмірі 10 відсотків від суми коштів,

що витрачаються на утримання цих закладів. Зауважимо, що ця стаття законуігнорується та наукові розробки не фінансуються належним чином.Крім того, дуже прикро, що, наприклад, Указ Президента України від11.07.2006 р. № 606/2006 “Про рішення Ради національної безпеки і оборониУкраїни від 6 квітня 2006 року "Про стан науково-технологічної сфери та заходищодо забезпечення інноваційного розвитку України" не передбачає умов самедля розвитку винахідників та вчених. Вся мова йде лише про інституції, мережінавчально-наукових центрів, підтримку діяльності технологічних парків, а проголовне – особистості, які генерують ці інновації, ані слова. Адже Закон Українивід 04.07.2002 р. № 40-IV “Про інноваційну діяльність” в своїй преамбуліпередбачає, що згідно із цим Законом державну підтримку одержують суб’єктигосподарювання всіх форм власності, що реалізують в Україні інноваційніпроекти, і підприємства всіх форм власності, які мають статус інноваційних.Тобто, підтримку одержують суб’єкти господарювання, але не власневинахідники та вчені, і щоб їм отримати підтримку, їм слід реєструватисясуб’єктами господарювання.Приємно відзначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 17лютого 2010 р. № 163 затверджено Положення «Про дослідницькийуніверситет». Це Положення визначає порядок надання національномууніверситету статусу дослідницького, основні засади його діяльності,особливості кадрового забезпечення, фінансування, матеріального забезпеченнянаукових і науково-педагогічних працівників, права та обов'язки дослідницькогоуніверситету.Створення дослідницького університету безумовно допоможе підвищитироль університету як центру освіти і науки, підготовки висококваліфікованихнаукових і науково-педагогічних кадрів, упровадження в практику науковихдосягнень, технічних і технологічних розробок. При цьому, у зазначеномуПоложенні задекларовано, що відповідно до програм розвитку університетуфінансування наукових досліджень і розробок дослідницького університетупротягом перших п'яти років його діяльності має здійснюватися у розмірі неменш як 25 відсотків бюджетних коштів, що виділяються на його утримання.Якщо це фінансування здійснюватиметься у вказаному обсязі, а не залишитьсялише декларацією, як то з навчальними закладами, підпорядкованимиМінтрансу, створення дослідницького університету дійсно допоможе зробитикрок уперед у напрямку реалізації разом з іншими вищими навчальнимизакладами та науковими установами спільних програм за пріоритетниминапрямами фундаментальних і прикладних наукових досліджень для розв'язанняважливих соціально-економічних завдань у різних галузях економіки.Таким чином, у сучасний період економічної кризи важлива роль уформуванні інноваційного шляху розвитку економіки нашої держави належитьвищій школі, де зосереджено більше половини працівників найвищоїкваліфікації з науковим ступенем доктора та кандидата наук. Пріоритетнезавдання вищих навчальних закладів (ВНЗ) полягає у здійсненні підготовки та

підвищенні кваліфікації фахівців для забезпечення активізації інноваційнихпроцесів від стадії фундаментальних досліджень до реалізації наукоємноїпродукції і технологій. Одним з дієвих чинників покращення використаннянауково-технічного потенціалу ВНЗ мають стати достатно ефективна системастимулювання праці наукових і науково-педагогічних працівників.

ІННОВАЦІЇ ТА ІНВЕСТИЦІЇ ЯК ОСНОВАКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АГРАРНОГО СЕКТОРА УКРАЇНИГадзало Я.М.Заступник міністрааграрної політики УкраїниЗ метою подальшого створення сприятливих умов розвитку аграрногосектора та мінімізації впливу світової економічної кризи на галузь необхідно

вирішити нагальні питання щодо формування інвестиційно-інноваційної моделірозвитку сільського господарства і забезпечити:– законодавче врегулюванню умов щодо залучення венчурних інвестицій внаукоємну сферу АПК;– введення експертизи трансферних наукоємних технологій в АПК, якмеханізму регулювання інноваційного розвитку пріоритетних галузей та захистувід експансії недоброякісних вітчизняних та зарубіжних технологій;– виконання статей Закону України «Про інноваційну діяльність» та іншихзаконодавчих норм, які повинні забезпечити стимулювання розвитку АПК, тарозробити систему економічних стимулів (податкових, кредитних, страхових)стосовно створення та комерціалізації об’єктів інтелектуальної власності;– дотримання фінансування науково-технічної діяльності з державногобюджету України до 1,7 % ВВП відповідно до статті 34 Закону України «Пронауково і науково-технічну діяльність».Входження України до Світової організації торгівлі робить ще більшоюнеобхідність впровадження інноваційних перетворень.Разом з тим, є низка факторів, які стримують реалізацію інноваційноїмоделі розвитку агропромислового комплексу держави, зокрема:– повільно здійснюються реалізація положень закону України «Продержавне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» у частиністворення експертизи та захисту ринку наукоємних технологій в АПК;– не діють статті 21 і 22 Закону України «Про інноваційну діяльність» таінші прийняті законопроекти щодо пільг на сплату податку на додану вартість іподатку на прибуток для суб’єктів інноваційної діяльності;– не розроблено систему економічних стимулів (податкових, кредитних,страхових) щодо створення та комерціалізації прав інтелектуальної власності зметою формування ринку інноваційної продукції в агропромисловомукомплексі;– до цього часу не прийнято Верховною Радою України Закон України«Про охорону прав на породи тварин», що унеможливлює визначення правовогостатусу селекційних досягнень та урегулювання майнових і немайновихвідносин, які виникають у зв’язку зі створенням, забезпеченням державноїправової охорони та використанням у виробництві нових порідсільськогосподарських тварин;– фінансування науки, у тому числі й аграрної, є недостатнім та невідповідає вимогам чинного законодавства.Але, не дивлячись на недостатнє фінансування, аграрній науці належитьпровідна роль щодо активного створення новацій та прискореного трансферу їх ваграрне виробництво країни.Наприклад, вчені ДП «Український науково-дослідний інститутпрогнозування та випробування техніки і технологій длясільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого» разом зІнститутом захисту та безпеки населення (Італія) та Європейським

Співтовариством (з атомної енергії) в рамках Міжнародної угоди про співпрацювзяли участь у міжнародному інноваційному проекті: «Дослідженя моніторингуагроресурсів України за аналогом Європейської системи „MARS” (термінвиконання: 2008-2013 роки), відповідно до якого проводяться:– роботи зі створення відомчої регіональної мережі агрометеорологічнихспостережень;– адаптація європейської системи моніторингу агроресурсів до умовосновних ґрунтово-кліматичних зон України.За результатами досліджень розроблено прогноз урожайності основнихсільськогосподарських культур на 2009 рік, підготовлено методичнірекомендації щодо освоєння моделей CGMS (система моніторингу ростусільськогосподарських культур) Європейської системи „MARS” та пропозиціїщодо матеріально-технічного оснащення Українського Центру управлінняпрограмою „MARS” на базі Інституту.Інститутом також розроблено такі новації:– «Ресурсоощадна технологія виробництва молока на базілегкозбірного корівника», яка передбачає: вільновигульне утримання корів звідпочинком у комфортних боксах; збільшена площа будівлі на одну тварину;необмежений доступ корів до корму і води; годівля худоби з кормового столу;приготування та роздавання кормів фермським комбайном; доїння корів вспеціалізованих залах; використання сучасних методів і технічних засобівуправління молочним стадом. Технологія захищена патентом на корисну модель.Впровадження новітньої технології сприяє зниженню затрат праці навиробництво молока у 3-4 рази; підвищенню молочної продуктивності корів на20-30%; отриманню високоякісного молока; зниженню рівня захворювання корівмаститом у 2 рази.Технологію впроваджено: у Миронівському районі Київської області(молочна ферма на 500 корів ТОВ „Агросвіт”); у Білоцерківському районіКиївської області (молочна ферма на 700 корів ВАТ „Терезине”);у Калинівському районі Вінницької області дослідне господарство «Артеміда»,у Чернігівській області (ТОВ «Журавка»); у с. Домантово Золотоніського районуЧеркаської області (молочний комплекс на 1000 корів).– «Ресурсоощадна технологія виробництва яловичини звикористанням легкозбірних приміщень». Дослідження і випробуваннятехнології свідчать, що в легкозбірних приміщеннях забезпечуються набагатокращі умови для утримання тварин: зменшується вологість в 1,5 рази, наявністьаміаку в 2,5 рази, а бактеріальне обсіменіння повітря в 40 разів менше порівняноз традиційним тваринницьким приміщенням, що позитивно впливає напродуктивність тварин.Проектно-технологічні рішення впроваджено в с. Дуліцьке Сквирськогорайону Київської області (відгодівельна ферма великої рогатої худоби на2000 голів).

З метою пропаганди інноваційних технологій виробництвасільськогосподарської продукції та новітньої техніки для їх реалізації івизначення шляхів енергозбереження в грунтообробці та сівбі Інститутомщороку проводяться міжнародні конференції, регіональні та обласні нарадисемінари,а також «Дні поля» з демонстраційним показом нової перспективноїтехніки в роботі.Для покращення інноваційних процесів у регіонах значну частку внеслиаграрні вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації.Вчені Полтавської державної аграрної академії приймали участь врозробці:– регіональної цільової економічної програми «Розбудова інноваційноїструктури в Полтавській області на 2009-2013 роки»;– інноваційних проектів з вирощування, збереження та переробкисільськогосподарської продукції;– проектів отримання альтернативних джерел енергії (сонця, вітру табіомаси).Вченими Харківського національного аграрного університету іменіВ.В. Докучаєва розроблено:– обласну програму розвитку сільського господарства Харківськоїобласті у 2008-2010 роках, якою передбачено розробку та впровадженняновітніх технологій виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарськоїпродукції; впровадження розробок селекції нових сортів зернових і кормовихкультур;– обласну програму стабілізації та розвитку тваринництва на2006-2010 роки, якою передбачено впровадження енергозберігаючих технологійу тваринництві; удосконалення новітніх технологій відгодівлі та відновленняпоголів’я великої рогатої худоби.Вченими Херсонського державного аграрного університету розроблено:- регіональну інноваційну програму «Стратегія соціально –економічного розвитку Херсонської області» на період 2008-2015 років»,якою передбачено: розробку геоінформаційних систем для підвищенняефективності використання зрошуваних земель і впровадження новітніхтехнологій прийоми підвищення продуктивних та відтворювальних якостейовець асканійської тонкорунної породи; впровадження технології вирощуваннядвох урожаїв круп’яних культур (гречка, просо) в умовах ПричорноморськогоСтепу України.Вченими Харківського державного технічного університету сільськогогосподарства імені Петра Василенка на протязі декількох років вивчаєтьсязарубіжний досвід інноваційної діяльності з виїздом у такі країни як Бельгія,Франція, Німеччина, Фінляндія, Японія, Південна Корея. З цієї тематикифахівцями університету публікуються монографії, статті, проводяться семінаритощо.

При університеті створений Інститут інноваційного менеджменту, якийпідготував навчальний посібник для менеджерів, у якому вперше поєднані ідеїінноваційної діяльності та сталого розвитку.У Львівському державному аграрному університеті створеноЗахідноукраїнський регіональний центр впровадження новітніх технологій,сільськогосподарського дорадництва та бізнес-освіти, який сприяє розвиткуагробізнесу. Центр об’єднує потужний потенціал усіх галузей аграрної науки:агроекології, землевпорядкування, будівництва, економіки, права, механізації,тваринництва, плодоовочівництва, рослинництва, селекції, агрохімії,ґрунтознавства.Діяльність Центру здійснюється за трьома напрямами:– технологічно-новаційний (впровадження і авторський супровід новихтехнологій тощо);– інформаційно-консультаційний (надання фахових консультацій);– новаційний (проведення розширених та короткотермінових навчань).На базі Херсонського державного аграрного університету створеноінформаційно-консультаційний центр “Південний регіон”, який надаєконсультації щодо ведення господарства у ринкових умовах, рекомендації щодоновітніх технологій, засобів захисту рослин, доз внесення добрив, нових сортівсільськогосподарських культур тощо, а також юридичні й економічні послуги.Вчені Дніпропетровського державного аграрного університету взялиучасть у розробці “Регіональної програми інноваційної діяльності вДніпропетровській області на період до 2020 року”, яка передбачає виконанняДніпропетровським ДАУ 16 наукових проектів за пріоритетними напрямамиінноваційної діяльності.На базі університету створено дорадчу службу, яка у своїй повсякденнійроботі з спеціалістами сільськогосподарського виробництва пропагуєзакордонний та вітчизняний досвід розвитку інноваційних структур.Впровадженням інновацій в харчовій промисловості займалосяблизько 10 відсотків від загальної кількості обстежених підприємств.Більшість підприємств віддає перевагу придбанню і впровадженню машин,обладнання, установок, інших основних фондів, значні обсяги якихконцентруються на підприємствах, що входять до групи високотехнологічнихвиробництв. З цієї причини інноваційна активність підприємств у харчовійпромисловості поширена, в основному, на тих підприємствах, в які буливкладені кошти іноземних інвесторів, це – олійно-жирова, кондитерська та пивобезалкогольнагалузі промисловості.Зросли інновації в реконструкцію діючих підприємств та технічнепереобладнання основних фондів, що особливо важливо для харчовоїпромисловості, де зношеність основних фондів близько 60 відсотків.На підприємствах харчової промисловості проводиться робота щодорозроблення та впровадження інноваційних енергозберігаючих технологій, які

забезпечують виробництво конкурентоспроможної харчової продукції, а такожвикористання відходів виробництва та альтернативних джерел енергії.Так, в спиртовій галузі розроблені і впроваджені інноваційні технологіїтехнічного та денатурованого спирту, спирту ректифікованого денатурованогодля парфумерно-косметичної продукції, спирту – сирцю, високооктановоїкисневмісної добавки та її сирцю, біоетанолу і біоетанолу-сирцю, біогазу;впроваджуються енергозберігаючі брагоректифікаційні установки.В олійно-жировій галузі впроваджуються сучасні енергозберігаючітехнології, зокрема переобладнання котелень для спалювання лушпиння такогенераційні технології з установкою турбін для отримання електроенергії.В цукровій галузі впроваджуються технології з виробництва нових видівцукру, розробляються технології одержання біоетанолу з напівпродуктівцукрового виробництва та твердого палива з його відходів.В кондитерській галузі – прогресивні технології виробництвакондитерських виробів функціонального призначення з використаннямнатуральних видів сировини та нові види кондитерської продукції.В пиво-безалкогольній галузі впроваджені новітні технологіївиробництва пива «Безалкогольне» і «Пшеничне» та технологіязнепліднювального фільтрування пива, що підвищує його стійкість.На підприємствах всіх галузей харчової промисловості впроваджуютьсяміжнародні системи управління безпечністю та якістю харчової продукції наоснові принципів НАССР та міжнародних стандартів серії ISO.Фінансовим джерелом інноваційної діяльності підприємств харчовоїпромисловості є власні кошти підприємств, частка яких у загальному обсязіфінансування інноваційних робіт становить близько 70 відсотків, кредит зчасткою в загальному обсязі фінансування інновацій близько 20 відсотків такошти зарубіжних інвесторів – близько 10 відсотків загального обсягуфінансування інноваційної діяльності.Мінагрополітики також виконується значна робота, яка спрямована настворення більш сприятливих умов для збільшення обсягів залучення інвестиційв агропромисловий комплекс та забезпечення ефективного співробітництва зінвесторами, які працюють в аграрному секторі національної економіки.З цією метою в міністерстві створена постійна робоча група з питаньрозвитку сільського господарства Ради інвесторів при Кабінеті МіністрівУкраїни.На сьогодні в галузі опрацьовуються понад 600 інвестиційних проектівзагальною вартістю майже 40 млрд. гривень, у тому числі: з розвиткутваринництва – біля 400 проектів (загальною вартістю майже 30 млрд. грн.),рослинництва – 115 проектів, впровадження альтернативних видів палива –близько 30 та понад 50 проектів з розвитку харчової та переробноїпромисловості.Найбільшими країнами-інвесторами в агропромисловий комплексзалишаються: Нідерланди, Кіпр, Великобританія, Данія, Німеччина, Австрія,

США Франція та Російська Федерація. Загалом іноземні інвестиції у галузьнадходять більш як з 60 країн світу. Частка країн Євросоюзу у інвестуванніскладає 78 %.Активізувалася двостороння співпраця в аграрному секторі зпредставниками бізнесу японських, канадських, ізраїльських і шведськихкампаній з метою реалізації спільних інвестиційних проектів.З метою активізації інноваційної діяльності Мінагрополітики ініційованорозробку Державної цільової економічної програми впровадження вагропромисловому комплексі новітніх технологій виробництвасільськогосподарської продукції до 2016 року.Прийняття програми та її реалізація сприятиме підвищенню ефективностівиробництва та конкурентоздатності сільськогосподарської продукції навнутрішньому і зовнішньому ринках за рахунок зонально адаптованихресурсоощадних екологічно безпечних технологій вирощуваннясільськогосподарських культур і утримання тварин у відповідності до вимогміжнародних стандартів, дозволить створити умови для переходусільськогосподарського виробництва на інноваційний шлях розвитку.

ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬІ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ РОЗРОБОКВ АГРАРНІЙ СФЕРІЖукорський О.М.перший заступник головного вченого секретаря –начальник науково-організаційного управлінняНаціональної академії аграрних наук України

Аграрна сфера України останніми роками зазнала значних економічнихзбитків із-за знецінення мотиваційних стимулів до розвитку інноваційнихпроцесів і відсутності умов для її науково-технічного розвитку.Нинішній науковий потенціал аграрної науки України здатний успішнозадовольнити потрібний розвиток продуктивних сил аграрної сфери, здійснититехнологічну модернізацію виробництва, перехід її на інноваційний шляхрозвитку.Аграрне виробництво України переживає не найкращі часи. І викликано церядом причин як суб’єктивного, так і об’єктивного характеру.Серед найважливіших:− значна строкатість агроформувань за розмірами землекористування,фінансовим та матеріальним забезпеченням, що не дає змоги застосовувати єдиніпідходи до різних форм господарювання;− зношеність 75-80 % машинно-тракторного парку агро формувань;− недостатній рівень використання інновацій, відсутність сприятливоїсистеми кредитування АПК;− недостатній фаховий рівень керівників новостворенихагроформувань з питань агробізнесу та формування ринку продукції АПК.Однією із умов успішного вирішення вказаних причин є використаннядосягнень науково-технічного прогресу в АПК та всебічне комплексне науковезабезпечення.Особливої уваги потребує освоєння товаровиробниками новітніх науковихдосягнень, зокрема високоефективних систем природокористування іземлеробства, технологій охорони і відтворення родючості ґрунтів, новихконкурентоспроможних генотипів рослин і тварин та засобів їх захисту,ресурсозберігаючих технологій у рослинництві і тваринництві,високоефективної техніки та системи її сервісу, економічної системиадаптування соціально-економічних відносин в АПК до ринкових умов.Науковими установами Національної академії аграрних наук Українищорічно у близько 5 тис. агроформувань впроваджується понад тисячузавершених розробок у різних галузях сільського господарства.Впровадженню завершених наукових розробок з 1998 р. Академія надалакомплексного системного характеру. У АР Крим і областях України у мережіАкадемії функціонують Центри наукового забезпечення агропромисловоговиробництва, які щорічно розробляють Програму наукового забезпеченнясуб’єктів аграрного сектору регіону. До виконання програми залучаються всінаукові установи, що розміщені у регіонах. Вони зосередили свої зусилля наосвоєнні закінчених наукових розробок.В цілому Центри стали визнаними структурами з впровадженняінноваційних технологій у виробництво сільськогосподарської продукції ізабезпечують реалізацію програм загальнодержавного значення.

Інноваційні або технічні проекти охоплюють весь аспект організаційноекономічнихінноваційних напрямів входження агроформувань у ринкові умови.Цей напрям є пріоритетним у діяльності регіональних центрів.Щорічно Центрами впроваджується 700-900 завершених науковихрозробок. Сформовано банк закінчених наукових розробок, які випробуваніЦентрами наукового забезпечення АПВ і рекомендуються для освоєння всільському господарстві. Щорічно видається перелік кращих таких розробок, дезазначений оригінатор розробки, випробувач, адреса Центру, за якою виробникможе отримати детальні консультації.Стратегічне завдання, яке стоїть перед центрами наукового забезпеченняАПВ є розвиток інноваційних процесів в аграрному секторі, щобсільськогосподарські виробники могли ефективно вести свою господарськудіяльність.Однак існує ряд перешкод впровадженню результатів науково-технічнихрозробок аграрної науки. Для стимулювання використання суб’єктамигосподарювання інновацій необхідно забезпечити виконання положень«Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015року», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня2007 р. № 1158, а саме:− фінансування розвитку матеріально-технічної бази наукових установагропромислового комплексу у обсягах, які щороку становлять не менш як 6 %вартості основних засобів;− удосконалення системи державного замовлення на об’єктиінтелектуальної власності;− підвищення рівня комерціалізації результатів наукових досліджень таінновацій;− організацію техніко-технологічного переоснащення науководосліднихустановКрім того, доцільно запровадити механізм надання сільськогосподарськимвиробникам державної підтримки, спрямованої на впровадження новітніхдосягнень та дотримання вимог сучасних агротехнологій. А також розробитинормативно-правові акти для залучення інвестицій в галузь, з урахуваннямсвітового досвіду:− механізми державного регулювання шляхом використання квот навиробництво певних видів продукції;− рекомендації щодо реалізації механізму державної компенсаціївиробництва низьколіквідних видів продукції,− відпрацювання цінової та інвестиційної політики переходу аграрноговиробництва на інноваційну модель розвитку.Окрім цього механізм стимулювання до впровадження інноваційнихрозробок в аграрному секторі економіки необхідно реалізувати через вирішенняв першу чергу таких питань як:

− звільнення агроформувань від податків, насамперед, від ПДВ приреалізації ними інноваційних проектів, які спрямовані на впровадження сучаснихекологічно чистих агротехнологій виробництва сільськогосподарської продукції,вирощування елітного насіння сільськогосподарських культур, племінноїхудоби та птиці, тощо;− першочергове право отримання пільгового довгострокового кредитуванняагроформувань, що реалізують інноваційні проекти, зокрема на придбанняґрунтообробної, зернозбиральної, кормозбиральної та іншої техніки, засобівзахисту, паливо-мастильних матеріалів, насіння тощо.− стимулювання наукових установ-оригінаторів наукової продукції шляхомсплати їм відповідної суми роялті;− запровадження в практику державного управління сучаснихінформаційних технологій, удосконалення системи аналізу та розповсюдженнянауково-технічної інформації, забезпечення загальнодоступності науковотехнічноїінформації для широких верств населення.З метою налагодження ефективного механізму впровадження науковотехнічнихрозробок необхідно створити умови для дієвого партнерства: науки,освіти, бізнесу, держави з взаємною довірою і надійними гарантіями, які повиннібути підкріплені на державному рівні. Сьогодні саме відсутність таких гарантійз боку держави стримує потенційних інвесторів.Впровадження наукових розробок повинно отримати всебічну підтримкудержави. Це сприятиме отримання повного економічного ефекту від науковоїдіяльності та виходу українських сільськогосподарських підприємств насвітовий ринок з конкурентоспроможною продукцією.

РОЗВИТОК МОЛОДІЖНОГО ІННОВАЦІЙНОГОПІДПРИЄМНИЦТВА У СЕРЕДОВИЩІ НАУКОВИХ ПАРКІВГарбар С.В.Заступник директора Наукового парку«Київська політехніка»

Світовий досвід провідних країн світу свідчить про необхідністьформування та забезпечення функціонування національної інноваційної системи,яка є безальтернативним шляхом у реалізації системної і послідовної державноїполітики, спрямованої на активізацію інноваційних процесів забезпеченнятехнологічного розвитку та оновлення національної економіки.Загальною рисою національної інноваційної системи є забезпечення трьохпріоритетів розвитку: освіти, науки та інноватики. Від стану цих складових«трикутнику знань» сьогодні залежить стан розвитку кожної держави ісуспільства в цілому. Україна як країна з унікальними нереалізованимиможливостями розуміє у переважній більшості свідомої та відповідальноїгромади необхідність релевантного сучасному стану сценарію свого подальшогоінноваційного розвитку.Становлення налагодженого механізму впровадження результатівнаукових досліджень і науково-технічних розробок, розвиток співпраці міжскладовими елементами «трикутнику знань» та суб’єктами господарюванняпотребують додаткової уваги та скоординованих заходів на усіх рівнях.Особливий акцент у зазначеному процесі варто зробити на ролі молодих ученихяк найбільш чутливої у соціально-економічному аспекті ланки.На нашу думку, середовища наукових парків (НП) на базі університетів інаукових установ за умов правильно організованого процесу функціонування тадержавної підтримки можуть забезпечити зростання результативності науковихдосліджень молодих вчених, процесів комерціалізації їх наукових розробок,підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств якрезультату впровадження нових технологій, науково-технічних рішень, «ноухау»тощо. Важливим у цьому процесі вважаємо вирішення проблемних питаньсоціально-економічного характеру. Здійснення зазначеного можливо за рахунокрозвитку молодіжного інноваційного підприємництва в середовищі науковогопарку.Згідно законодавства про наукові парки університет яксистемоутворюючий елемент НП має наступні можливості:– може виступати засновником (учасником) юридичних осіб та/або їхніхоб’єднань з метою розроблення та реалізації інноваційних продуктів та/абопродукції;– має право на строк виконання проектів наукового парку надаватисуб’єктам господарювання, які створені науковими та науково-педагогічнимипрацівниками університету, необхідні їм приміщення та обладнання відповіднодо договорів, які укладаються між університетом та зазначеними суб’єктамигосподарювання;– бере участь у формуванні статутного фонду наукового парку шляхомвнесення до нього нематеріальних активів (майнових прав на об′єктиінтелектуальної власності) у порядку встановленому законодавством.

Доцільно звернути увагу на необхідності реального створення тафункціонування такого важливого елементу наукового парку як інноваційнийбізнес-інкубатор. Завданням такої структури як правило є:– підтримка нових ідей та сприяння комерційному використанню новихтехнологічних та технічних рішень;– «вирощування» нових малих підприємств, створених науковцями,аспірантами, студентами університету, у тому числі через надання виробничоофіснихплощ, засобів зв’язку тощо;– підтримка діючих науково-впроваджувальних підприємств, щоздійснюють комерціалізацію науково-технічних розробок університету;– бізнес-тренінги молодих підприємців – студентів, аспірантів, молодихвчених;– надання якісних інформаційно-консультаційних послуг – з питань облікуі аудиту, маркетингу, юридичних та інших управлінських питань.При цьому, вважаємо, що молодий учений безпосередньо повинензайматись науковою діяльністю, працювати над створенням нових науковихпродуктів – технологій, науково-технічних рішень, винаходів, «ноу-хау» тощо.Зрозуміло, що у такому разі підприємницькою діяльністю повинні займатисьфахівці відповідного профілю – менеджери, економісти, маркетологи,фінансисти, – управлінці за освітою та підприємці за своєю суттю водночас.Успішно апробованою у всьому високотехнологічному суспільстві ємодель, за якої учений-винахідник, співпрацюючи з менеджером (економістом,підприємцем) досягає успіху у створенні висококонкурентного продукту,технології, малого підприємства з подальшим зростанням до великої компанії.Не помилково зазначалось вище на доцільності залучення студентів зперших курсів навчання до реалізації інноваційних проектів, напрацюваннянавиків роботи з об’єктами права інтелектуальної власності. Першим етапомстановлення молодих підприємців-інноваторів може бути спільне виконаннястудентами курсових, дипломних проектів у форматі «винахідник-підприємець».У такій моделі студент-інженер докладає максимальних зусиль до створеннянової «наукової» доданої вартості, а студент-менеджер – підприємницької ідеї таїї реалізації. При цьому, на практиці реалізовується механізм впровадженняінноваційної компоненти до системи підготовки фахівців усіх рівнів.Продовженням зазначеного формату співпраці повинна бути перспективастворення малих інноваційних підприємств або залучення до впровадженнярозробок суб’єктів господарювання, у тому числі закордонних. Застосуваннятакого формату доцільно розглядати і на рівні аспірантів інженерних таекономічних спеціальностей, і на рівні учених з досвідом винахідницькоїдіяльності. Фінансові затрати на забезпечення організації функціонування такогомеханізму у середовищі наукового парку на початковому етапі незначні і можутьбути розподілені між НП та університетом.У подальшому потрібна підтримка і державних органів у частині пільговихумов оренди лабораторних та офісних площ, отриманні кредитів, стимулюванні

об’єктів господарювання, що здійснюють впровадження результатів науковихдосліджень і науково-технічних розробок.

ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВИХДОСЛІДЖЕНЬ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’ЯОвсяннікова Л.М., Носач О.В.Науково-координаційне управлінняАкадемії медичних наук України

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку української державинауково-технічний потенціал (в тому числі й медична галузь) може бутизадіяним тільки за умов поглиблення, інтенсифікації процесів його адаптації донових реалій та відповідного фінансового забезпечення цих процесів.Удосконалення організації наукової діяльності є нагальною необхідністю дляефективного функціонування медичних наукових установ у сучасних умовах.Управління медичною галуззю повинно гарантувати її стійкий розвиток і бутипри цьому достатньо гнучким, щоб постійно забезпечувати узгодження науковихцілей з конкретними суспільними потребами та реальними можливостямифінансування.Оптимізація стратегії наукових досліджень з урахуванням пріоритетнихнапрямків, адекватна оцінка якості наукової продукції, можливостівпровадження її результатів в практику охорони здоров’я є нагальноюпроблемою нашого часу. Інноваційна система медичної науки як складованаціональної інноваційної системи, є комплексним процесом, що об’єднує різнихучасників для створення новітніх технологій, нового конкурентноспроможногонаукового продукту.Технології діагностики, лікування, профілактики та управлінські технологіїповинні базуватися на сучасній ідеології охорони здоров’я – доказовій медицині,що передбачає точне та обґрунтоване використання найкращих науковихдосягнень для вибору лікування кожного хворого і використовує достовірнуінформацію, одержану при клінічних дослідженнях.Головне завдання сьогодення – визначення стратегічних цілей розвиткумедичної галузі, яка продовжує свою діяльність у наступних напрямках:генерація нових знань щодо життєдіяльності організму та механізмів розвитку їїпорушень; розробка новітніх медичних технологій діагностики, профілактики талікування найпоширеніших хвороб людини; передання нових знань длявикористання в практиці охорони здоров’я.Відповідно до існуючих економічних умов важливим пріоритетом маєбути всемірне використання досягнень світового рівня з виходом на власніпередові концепції, теорії, методології та технології, які б забезпечилиавангардне положення нашої медичної науки.Соціально-економічні перетворення, що відбуваються в нашій країні,потребують реформування медичної галузі. Для перебудови вітчизняноїмедичної науки необхідно переосмислення уявлень, що склалися стосовно того,якою має бути в майбутньому система галузевої інноваційної діяльності.Незадовільне правове забезпечення інноваційних процесів, відсутністьпрактичного досвіду оцінки комерційної привабливості проектів, недостатнійрівень професійної підготовки у цій галузі фахівців-медиків, роблять довшим танеефективним шлях від одержання результатів наукової розробки довикористання їх у практиці охорони здоров’я.Для стимулювання ефективності використання результатів науковихдосліджень було б доцільним щорічне визначення державою пріоритетних

напрямів розвитку науки відповідно до реальних можливостей їх фінансування збюджету, посилення прикладної спрямованості наукових робіт, проведенняглибоких досліджень кон’юнктури ринків збуту розроблювальної науковотехнічноїпродукції та послуг, розширення сфери конкурсного відбору науковихпроектів.Академією медичних наук України (АМНУ) здійснюється розробка новихформ організації наукової діяльності, аналітичні дослідження перспективрозвитку медичної світової та вітчизняної науки, координація роботи установАМНУ, стратегічне планування з визначенням пріоритетних напрямків науковоїдіяльності, експертна оцінка проектів науково-дослідних робіт (НДР), аналізрезультатів досліджень, формування масиву нововведень для використання упрактиці охорони здоров’я.Збереження високої винахідницької активності в медицині, у цейнепростий період життя країни, відображує позитивні тенденції у галузі,свідчить про збереження інтелектуального потенціалу і дозволяє сформуватипевні новаторські пропозиції для практики охорони здоров’я.Результати фундаментальних і прикладних досліджень, що виконуютьсяустановами АМНУ, створюють принципово нові можливості для реалізаціїінноваційної політики, успішного розвитку медичної галузі.В результаті виконання фундаментальних і прикладних НДР за 2005-2009роки було створено 2268 нових методів діагностики, лікування і профілактики,впроваджено 6049 нових розробок, підготовлено 895 методичних документів,прочитано 13564 лекції для лікарів-практиків. Отримано 1417 охороннихдокументів на об’єкти інтелектуальної власності.Щорічно наукові пропозиції установ АМНУ, які рекомендовані довпровадження в практику охорони здоров’я, оформлюються у виглядіІнформаційного бюлетеня нововведень і розповсюджуються серед медичнихустанов.На території Національного Комплексу “Експоцентр України” в павільйоні№ 1 розміщена постійно діюча виставка “Барвиста Україна”, де в експозиції“Охорона здоров’я України” представлені наукові розробки установ АМНУ, якіщорічно оновлюються. Протягом року там проводяться різні виставкові заходи(круглі столи, семінари, виставки-презентації та інші), організатори яких –установи АМНУ. Також проводяться наради, пленуми, дні терапевта, хірурга,травматолога тощо. В роботі усіх заходів за 2005-2009 роки прийняло участьбільше 170 тисяч фахівців.Оскільки потенційними вітчизняними споживачами результатів НДР єдержавні заклади охорони здоров’я, приватні клініки та фармацевтичніпідприємства необхідно розробити механізми стимулювання до впровадженнянових розробок, в тому числі вітчизняних.Серед шляхів забезпечення доведення розробок до рівня промисловоїпридатності найбільш перспективними є наступні:

– бюджетне фінансування НДР та розробка механізмів стимулюваннязалучення та вкладання позабюджетних коштів на виконання таких робіт;– створення при наукових установах (або при декількох установах), в якихрозробляються пристрої, дослідно-експериментальних – конструкторськовиробничихпідрозділів;– створення мережі венчурних компаній.Необхідною умовою забезпечення ефективного використання об’єктівправа інтелектуальної власності є підвищення інноваційної культуриуправлінських кадрів вищого та середнього рівнів, що потребує створення умовдля отримання знань щодо управління інтелектуальною власністю набезоплатній основі (для співробітників державних установ) та введення питань зінтелектуальної власності в програми атестації управлінських кадрів.Також слід вирішити питання щодо порядку проведення експертизинаукових розробок перед впровадженням їх у практику, відпрацювати механізмипередання розробок в практику охорони здоров’я, забезпеченням авторськогосупроводу та нагляду за їх впровадженням, оцінкою економічного та соціальногоефекту впровадження.Для виходу на закордонні ринки необхідно створити систему відборупотенційних найбільш комерційно привабливих об’єктів права інтелектуальноївласності та державної підтримки їх закордонного патентування і просуванняпродукції на найбільш перспективні ринки.Для виконання поставлених задач можливо створення творчих науковихколективів з об’єднанням матеріально-технічної бази та фінансування.В умовах нового політично-економічного устрою держави програмиудосконалення медичної науки і медичної практики повинні базуватися напостійній співпраці АМНУ та Міністерства охорони здоров’я України увирішенні нагальних завдань підвищення ефективності системи охорониздоров’я.

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ МОЛОДИХ ВЧЕНИХ УНАЦІОНАЛЬНОМУ АВІАЦІЙНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ: СЬОГОДЕННЯ,ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУХарченко В.П.Д.т.н., професор, проректор з наукової роботиНаціонального авіаційного університетуБугайко Д.О.К.е.н., доцент, провідний науковий співробітникНаціонального авіаційного університету

Наукова діяльність молодих учених Національного авіаційногоуніверситету є одним з пріоритетних напрямів його розвитку. На сьогодні вуніверситеті розроблено та впроваджено сучасний механізм стимулювання тавпровадження результатів досліджень молодих учених, спрямований нарозкриття їх наукової особистості.Серед найбільш ефективних напрямів розвитку наукових дослідженьмолоді є механізм підготовки кадрів вищої кваліфікації – кандидатів та докторівнаук, який спирається на потужні наукові школи Національного авіаційногоуніверситету. Зараз у аспірантурі та докторантурі університету навчаються 529чоловік. У 2010 році заплановано збільшення до 73 наукових спеціальностейпідготовки. При цьому, університет змінює концепцію екстенсивного шляхурозвитку аспірантури та докторантури за рахунок великого набору на концепціюінтенсивного розвитку, якісно збільшуючи кількість захищених аспірантів тадокторантів.Унікальним досвідом заходів з підтримки молодих учених в університеті єдіяльність Інституту новітніх технологій, який як і відділ аспірантури тадокторантури університету обрав інтенсивний шлях розвитку. Інститут створеноспільним наказом Міністерства освіти і науки України та Національної академіїнаук України від 20 березня 2002 року у відповідності до Положення продержавний вищий навчальний заклад, затвердженого постановою КабінетуМіністрів України від 5 вересня 1996 року № 1074. Інститут Новітніх Технологійздійснює навчання студентів, аспірантів та докторантів за визначениминапрямами освітньої діяльності НАУ, веде перепідготовку та підвищеннякваліфікації спеціалістів відповідних напрямів, проводить науково-дослідні,конструкторсько-технологічні та інші види робіт, проводить додаткові заняття зістудентам, аспірантами, докторантами понад обсяги встановлені навчальнимипланами НАУ за основною програмою навчання.Важливим аспектом стимулювання наукової діяльності є можливістьспівпраці молодих учених з провідними вченими науково-дослідних інститутівНаціональної академії наук України за пріоритетно актуальною для державитематикою. При тенденції оптимізації кількості студентів інститут посилюєпрофесорсько-викладацький склад, що, в свою чергу, відображається упоказниках результативності студентської наукової роботи.Важливою складовою в системі підготовки майбутніх науковців у вищихнавчальних закладах є організація залучення студентів до науково-дослідноїдіяльності, що відкриває можливості до стимулювання творчого потенціалуособистості. У 2009 році 5736 студентів приймали активну участь у науковійроботі кафедр. В університеті працюють 179 наукових студентських гуртків,груп та бюро науково-професійної спрямованості. 1568 студентів приймалиучасть у виконанні НДДКР. Результати НДДКР було викладено в 1138 статтях татезах доповідей, з них 512 опубліковано студентами самостійно. 91 студентотримує почесні стипендії та премії, серед яких 7 стипендій Президента України,3 стипендії Верховної Ради, 2 стипендії Кабінету Міністрів України.

Розвиток національної науки багато в чому залежить не тільки відвиявлення обдарованих особистостей серед аспірантів і студентів вищихнавчальних закладів, а й від безпосередньої участі у міжнародних тавсеукраїнських конференціях, конкурсах та олімпіадах. Такі заходи не тількивиявляють таланти, а й залучають молодь до творчих пошуків, навчання тапостійного удосконалення у відповідних галузях науки та техніки. Вони єсвоєрідною ареною обміну інформацією, місцем, де народжується істинанаукових пошуків. У молоді з’являється унікальна можливість для виявленнясвоїх здібностей в розрізі наукової діяльності майже за усіма напрямамипідготовки та такими, що відповідають сучасним вимогам формування науковотехнічногопотенціалу як нашої держави, так і інших європейських країн.У 2009 році 759 студентів прийняли участь у 1 етапі, а 123 студента у 2етапі Всеукраїнських олімпіад. З них 9 студентів одержали почесні нагороди. 29студентів прийняли участь у Міжнародних олімпіадах та конференціях, з них 18студентів були відмічені нагородами. 38 студентів стали учасникамипідсумкових конференцій Всеукраїнських конкурсів студентських НДР, середних 18 визнані переможцями.Підвищується якісний рівень публікацій та виступів на Міжнароднійнауковій конференції «Політ. Сучасні проблеми науки». В 2009 році в межахконференції було проведено 39 секцій та залучено 1257 учасників. Найцікавішіта актуальні наукові публікації студентів та молодих учених університету, зарекомендаціями комісій по секціям ввійшли до збірника наукових праць «Наука імолодь». Всього за 2009 рік 1573 молодих учених прийняли участь у 44конференціях, з яких 21 конференція мала міжнародний статус, а 6 конференційпроходили за кордоном у Австрії, Італії, Литві Польщі та Росії.З метою підтримки вищезазначених напрямів стимулювання до наукимолоді, в університеті розроблено систему фінансового заохочення найбільшталановитих молодих учених, яка включає в себе стипендії ректора, Вченої ради,іменні стипендії видатних вчених, преміювання переможців 2 етапівВсеукраїнської студенської олімпіади та 2 туру Всеукраїнських науковихконкурсів студентських наукових робіт. Університет сплачує кошти навідрядження студентів для участі у олімпіадах, конкурсах, конференціях тапроводить методичний супровід оформлення необхідної документації.Для вирішення нагальних проблем організації доступу молодих науковцівдо сучасної міжнародної науково - бібілотечної інформації було розроблено ірозпочато впровадження нової Концепції розвитку інформаційних технологій вНТБ НАУ, мета якої – піднесення інформаційного та бібліотечногообслуговування на новий якісний рівень, привернення уваги спільнотиуніверситету до проблем бібліотеки, реалізація потенціалу бібліотеки якскладової загального науково-інформаційного простору, осередку навчальної,наукової, культурно-просвітницької діяльності вищого навчального закладу,спрямування на розвиток бібліотеки додаткового фінансування. Із приміщень

НТБ молоді науковці та студенти НАУ мають доступ більш ніж до 50 світовихбібліотек електронної літератури та баз даних.Серед нагальних питань, які постають перед університетом пристимулюванні досліджень молодих вчених, є потреба у збільшенні обсягу їхфінансування, а саме збільшення відповідних посадових окладів для науковихспівробітників до рівня Національної академії наук України. Отже, ринок працінадає молодим науковцям широкі можливості більш привабливої соціальноїадаптації у бізнесі та виробництві, а ніж в університетах. Більшість підприємствбезпосередньо зацікавлена прямим залученням науковців до власних штатів. Цедозволяє підприємствам оперативно вирішувати поточні науково-дослідницькізавдання, але призводить до зменшення наукового потенціалу провіднихуніверситетів. При цьому, не завжди у виграші залишаються підприємства, якіфактично акумулюють зайві витрати на додаткові дослідження, які можуть бутизначно ефективнішими у разі наукової співпраці з університетами та науковимиустановами (особливо при разових роботах або роботах з високим рівнемризику).Проблемою є те, що сучасні фінансові і організаційні схеми співпрацівиробництва та університетів і наукових установ державної форми власності не вповному обсязі відповідають вимогам ринку, що в значній мірі ускладнюєвпровадження результатів наукових досліджень. Перед науковцями постаютьскладні питання закупівлі науково-експериментального обладнання, питанняавторських прав тощо. З іншого боку, впровадження результатів науковихдосліджень і науково-технічних розробок на сучасному етапі стримуєнедостатність промислового потенціалу суттєвої низки вітчизняних підприємств.За таких умов, перспективними бачаться підвищення культури виконанняпроектних робіт та адресна грантова діяльність, яка включатиме весь життєвийцикл наукового проекту, в тому числі, планування етапу впровадження увиробництво. Пріоритети у залученні до зазначених проектів повинні, в першучергу, надаватися молодим ученим, які мають суттєвий потенціал для розвиткунаукової діяльності у майбутньому.Отже, виходячи з вищезазначеного, можливо зробити висновок:Національний авіаційний університет розглядає стимулювання науковихдосліджень і науково-технічних розробок молодих учених одним із головнихзавдань своєї діяльності та визначає його подальший розвиток запорукоювисокої конкурентоспроможності серед провідних вищих навчальних закладівУкраїни та світу.

ДОСВІД І ПРОБЛЕМИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГОСПІВРОБІТНИЦТВА НАЦІОНАЛЬНОГО АЕРОКОСМІЧНОГОУНІВЕРСИТЕТУ ІМ. М.Є. ЖУКОВСЬКОГО «ХАІ»З ПІДПРИЄМСТВАМИ І ОРГАНІЗАЦІЯМИ АЕРОКОСМІЧНОЇГАЛУЗІ УКРАЇНИГайдачук О.В.Проректор з наукової роботиНаціонального аерокосмічного університетуім. М. Жуковського

Із самого моменту створення у 1930 р. Харківський авіаційний інститутрозвивалася не тільки як кузня кадрів для авіаційної, а пізніше, і для ракетнокосмічноїпромисловості, не тільки як провідна наукова організація в галузіавіаційно-космічної техніки й технології, але і як організація, що безпосередньобере участь у створенні й підготовці виробництва багатьох зразків новоїавіаційно-космічної техніки.Вже в перші роки існування в ХАІ було розроблено декілька проектівлітаків, в тому числі ХАІ-1 – перший в Європі літак із шасі, що вбирається. В тойже час, було запропоновано принцип підготовки інженерів, що базується нареальному проектуванні, який став надалі базовим для ХАІ. Велику роль урозвитку нових форм науково-дослідної роботи студентів і молодих вченихзіграло створення у 1959 році студентського конструкторського бюро.Наявність висококваліфікованих, талановитих учених, діючої науковоїбази, можливість виховання і залучення до наукової праці талановитої молоді,збережені зв'язки з підприємствами авіаційно-космічної і суміжних галузейслали умови для подальшого розвитку наукових шкіл, що були створені в ХАІ заминулий час.За останні роки науковцями ХАІ були розроблені і передані замовникам:– методологія інтегрованого проектування виробів аерокосмічної техніки іпідготовки їх виробництва за допомогою CAD/CAM/CAE систем для АНТК ім.О.К. Антонова;– спеціалізоване програмне забезпечення експериментальноговідпрацювання систем космічного апарату Egyptsat-1 виробництва ДКБ«Південне»;– алгоритми для автоматизованої діагностики та прогнозування станусистем електрозабезпечення ракетно-космічних комплексів;– інформаційна система керування, діагностування та моніторингу ресурсуавіаційних ГТД та силових установок на базі ГТД;– набули подальшого розвитку роботи зі створення виробів авіаційнокосмічноїтехніки з композиційних матеріалів;– розроблені і пройшли випробування автоматизовані системи керуваннябезпілотних літаків;– подовжено роботи з дослідження методів формування нанорозмірнихструктур на поверхні твердого тіла за допомогою плазмових струменів високоїінтенсивності;– проведено комплекс досліджень по модифікації нанодіамантамиполімерного зв'язуючого для композиційних матеріалів.Тут представлена лише мала частка високотехнологічних розробок, щовиконані науковцями ХАІ і які, в тій чи інший мірі, знайшли попит у нашійдержаві.На жаль, економічна ситуація в Україні поки що не сприяє збільшеннюпопиту на інноваційні розробки вітчизняних науковців, тому науковці ХАІ

значну увагу приділяють встановленню зв'язків з закордонними науковими,освітніми, та комерційними організаціями і фірмами.І вітчизняний, і закордонний досвід показує, що ефективну інноваційнуекономіку, економіку знань можна створювати тільки тоді, коли саме державабере на себе визначення пріоритетних напрямів розвитку, і не на два-п’ять років,а на десять-двадцять, формулює важливі науково-технічні проблеми, забезпечуєцілеспрямоване фінансування їх вирішення, а також створює організаційноправовіумови для роботи науковців. Термін десять-двадцять років не євипадковим, оскільки саме такий термін потрібен для цілеспрямованогостворення наукового доробку, підготовки відповідних кадрів і створенняорганізаційно-технологічної інфраструктури для виконання крупних проектів. Втой же час, необхідно надати більшої самостійності виконавцям у розпорядженнікоштами, відкинувши всебічну підозру у корумпованості і спростившибагатоступеневу звітність. Крім того, вважаємо за доцільне встановити єдиногоголовного розпорядника коштів, що виділяються з державного бюджету нанаукові дослідження і розробки. Це дасть можливість уникнути дублюваннядосліджень в системі академічних і галузевих інститутів, університетів, створитидійову кооперацію між ними, залучить до формулювання проблематики іекспертизи результатів представників міністерств і відомств, а такожпідприємств всіх форм власності, які зацікавлені у новітніх технологіях. Самеперед ними необхідно звітувати науковцям і саме вони повинні вирішувати, чи вповному обсязі виконано завдання і чи дійсно важливі і актуальні одержанірезультати. Впровадження такої системи фінансування і звітності надастьможливість залучити до всього процесу науково-технічної діяльності, відвстановлення завдань до експертизи результатів, зацікавленого споживача, якийв подальшому буде використовувати продукт науково-технічної діяльності,одержувати прибуток і сплачувати податки.Світовий досвід промислово-розвинутих країн свідчить про те, що напершому етапі приймається політичне рішення про вибір пріоритетів розвиткудержави, потім приймається низка законів, що стимулюють державні структурий підприємства різних форм власності до участі в реалізації оголошеногозавдання. Далі, беручи участь у фінансуванні проблеми, держава жорсткоконтролює витрату бюджетних коштів і надання податкових пільгпідприємствам інших форм власності, що беруть участь у рішенні цієї проблеми.Через низку законів держава повинна сприяти комерційному використаннюрезультатів розробок у різних галузях промисловості, продаж ліцензій, патентів,продукції в інші країни. Тільки в такий спосіб концентрація державних іприватних коштів допомагає реалізовувати масштабні програми.Наша дійсність, нажаль, дуже далека від такої схеми. Дуже болячедивитись на те, як за всі роки незалежності нашої держави, незважаючи на уявнезбільшення фінансування наукових досліджень в університетах і академічнихінститутах, результатом їх наукової діяльності є тільки підтримка наукових шкіл,визначні результати з’являються вкрай рідко, про розвиток наукової

матеріально-технічної бази майже зовсім не йде мова. Українська наука напротязі останніх років «виживає», а не розвивається. Ті окремі, широко відомі і внашій країні, і за кордоном, результати скоріш є винятком, ніж правилом. Всечастіше лунають голоси про невисоку ефективність університетської науки, проте, що університети повинні самі заробляти гроші шляхом укладаннягосподарських договорів із замовниками та інше. Вважаємо, що такий підхід дооцінки результативності наукової діяльності не тільки є цілком невиправданим, ай порочним.

СПІВПРАЦЯ ТНТУ З МІСЦЕВИМИ ОРГАНАМИ ВЛАДИ З ПИТАНЬВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ РОЗРОБОКТА ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇРогатинський Р.М.Д.т.н., професор, проректор з наукової роботи ТНТУДзюра В.О.К.т.н., доцент, Голова ради молодих вчених ТНТУ

Науковці Тернопільського національного технічного університету іменіІвана Пулюя, в тому числі і молоді вчені, приймають активну участь у розробціінноваційних проектів, які направлені на вирішення актуальних питань краю успівпраці з підприємствами та організаціями регіону. Одним із ефективнимзасобів доведення можливостей університету в розробці інноваційноінвестиційнихпрограм є участь в I-IV Міжнародних інвестиційних форумахТернопільської області, які проводяться щорічно Тернопільською ОДА, де ТНТУкожного року представляє 8-10 інвестиційних проектів, інноваційні пропозиції тадемонструє свої напрацювання. Крім цього, разом з Тернопільською ОДА,Торгово-промисловою палатою Тернопільської області проводяться низказаходів (конференції, семінари, виставки, робочі зустрічі) з енергозбереження,розвитку прогресивних технологій тощо.Така співпраця приносить свої результати. Зокрема, з головнимуправлінням економіки Тернопільської обласної державної адміністрації згідно“Плану заходів та необхідних обсягів коштів, виділених в 2009 році з обласногобюджету на реалізацію програми стимулювання розвитку інвестиційноїдіяльності в Тернопільській області на період до 2011 року” на виконання п.3.(Створення та організація діяльності регіонального інвестиційно-інноваційногокластеру на базі Тернопільського національного технічного університету ім.Івана Пулюя, підприємств-партнерів, Тернопільської торгово-промисловоїпалати, обласного фонду підтримки підприємництва з метою сприяннязалученню інвестицій в економіку області, освоєння випуску інноваційноїпродукції тощо) університет уклав госпдоговір “Розробка проекту регіональногоінвестиційно-інноваційного кластеру – НАУКОВИЙ ПАРК” із загальнимфінансуванням в обсязі 85 тис. грн. в рамках якого розроблено статутТернопільського інвестиційного-інноваційного кластеру (наукового парку) тапідготовлено установчі документи згідно закону України № 1563- VI “Пронаукові парки”. На даний час проводяться робочі зустрічі з потенційнимизасновниками і партнерами парку.В ТНТУ розроблено низку інших проектів, які направлені на вирішенняактуальних проблем міста чи області. Так, з метою удосконалення механізмівстимулювання суб’єктів господарювання до впровадження результатів науковихдосліджень та підвищення конкурентоспроможності науково-технічних розробокнапрацьовано наступне.Між Тернопільським національним технічним університетом імені ІванаПулюя та управлінням житлово-комунального господарства та екологіїТернопільської міської ради і відділом технічного нагляду за ремонтом таутриманням шляхово-мостового господарства укладено договір про розробкуробочого проекту модернізації світлофорного регулювання руху на перехрестяхміста. Термін дії договору з 15.09.2008 по 30.06.2009. Виконавцями по даномупроекту були молоді вчені ТНТУ.З управлінням парків культури та відпочинку Тернопільської міської радиу 2010 році укладено договір про створення мініГЕС в парку „Топільче”, де

беруть участь молоді вчені Науково дослідного інституту перспективнихтехнологій та кафедр радіотехнічних систем і енергозбереження таенергоменеджменту.Тернопільським національним технічним університетом імені Івана Пулюята управлінням транспорту та зв’язку міської ради проводиться розробка мережімаршрутів громадського транспорту, де головним завданням оптимізаціїмаршрутної мережі є зменшення дублювання автобусами тролейбуснихмаршрутів, визначення оптимальної кількості автобусів і тролейбусів намаршрутах міста, перерозподіл транспорту на найбільш завантажених вулицях ізупинках, в першу чергу, у центральній частині міста, підготовка мережіавтобусних маршрутів до проведення чергового конкурсу по відборуперевізників для їх обслуговування. Виконавцями даного проекту також є молодівчені ТНТУ.Крім цього, розробляється низка проектів, направлених на вирішенняпершочергових питань регіону, в яких задіяні молоді вчені. Наприклад,молодими вченими кафедри біотехнічних систем ТНТУ проводятьсядослідження в напрямку розробки медичних апаратів з аналізу циклічних таритмічних біосигналів. Тема пов’язана із загальним напрямком роботи кафедрибіотехнічних систем університету.Молоді вчені є учасниками всіх науково-дослідних проектів, як задербюджетними, так і за госпдоговірними темами. Зокрема, молоді вченіпрацювали і працюють відповідальними виконавцями в міжнародних проектахза програмами Україна – Білорусія, Україна – Словенія, Україна – Китай,Україна – Росія, проектами за державними програмами тощо.В умовах економічної кризи та перебудови економіки на новихконкурентних засадах, однією із найважливіших проблем є пошук ефективнихшляхів матеріалізації наукових напрацювань у реальне виробництво, якепотребує значних фінансових затрат. Переважна більшість виробничихпідприємств, на даний час, не в змозі фінансувати проекти, які дають вигоду вдовгостроковому чи навіть в середньостроковому періоді. А тому підтримкамісцевих органів влади та залучення місцевих ресурсів для реалізаціїнайважливіших інноваційних проектів є дуже важливою. Реалізація такихпроектів неможлива без відповідної організаційної структури і рольновостворюваних наукових парків на базі університетів та наукових установважко переоцінити. Проте і університети повинні бути готовими до вирішеннятаких задач і мати власну ефективну структуру для реалізації і відповідногонаукового супроводу трансферу інноваційних розробок у виробництво.У Тернопільському національному технічному університеті проходитьстановлення нова інноваційно-організаційна структура, за мету якої ставитьсястворення неперервного зв’язку «навчання – наукові дослідження –конструювання та розробка проектів – впровадження – перепідготовкаспеціалістів для роботи з високотехнологічним обладнанням». У відповідності зцим, організовано наукові підрозділи, які забезпечують виконання конкретних

завдань на своїх рівнях. Зокрема, в університеті функціонують Центрінформаційних технологій (керівник проф. Ясній П.В.), Науково-досліднийінститут перспективних технологій (директор Химич Г.П.), Центр трансферутехнологій (директор проф. Шаблій О.М.), який складається з 11 галузевихцентрів, дванадцять науково-дослідних лабораторій та центрів, відділ патентноліцензійноїта інноваційної роботи та інші підрозділи, які здатні виконуватипоставлену вище задачу. Завершенням цієї структури бачиться створення на базіТНТУ “Наукового парку”, який дозволить забезпечити тісну співпрацю зпровідними підприємствами та організаціями регіону.Для проведення наукових досліджень та їх практичної реалізаціїуніверситет отримав ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекціїМіністерства регіонального розвитку та будівництва України (Серія АВ№ 40970 від 23.09.08 р.) на виконання низки проектних робіт з проектуванняенергетичних споруд та комплексів, зовнішніх інженерних мереж, систем такомплексів тощо; має право проведення енергетичних аудитів (свідоцтво№ ЦАГЕ 174 від 18.08 05 р. з продовженим терміном до 28.11. 2011 р. згідноВисновку ЦАГЕ від 28.11. 2008 р.).Вказані напрацювання дозволяють комплексно вирішувати питанняпідготовки висококваліфікованих спеціалістів, розвитку наукового потенціалууніверситету та його використання для вирішення насущних задач регіонушляхом реалізації відповідних інвестиційно-інноваційних програм.

ПРОБЛЕМЫ УКРЗАЛИЗНЫЦИ И ИННОВАЦИОННЫЕ ПУТИ ИХРЕШЕНИЯ. ИННОВАЦИОННЫЙ КЛАСТЕР«БАРХАТНЫЙ ПУТЬ»Мазур О. А.Исполнительный директор технопарка«Институт электросварки им. Е.О. Патона»

Объемы перевозок украинских железных дорог почти равны объемуперевозок всех стран ЕС вместе взятых. Уровень перевозок на одного жителяУкраины в 3,3 раза выше суммарного показателя стран ЕС. Значение железныхдорог Украины объясняется еще и тем, что через нашу территорию проходятосновные трансъевропейские транспортные коридоры.Специфические условия эксплуатации украинских железных дорог (всравнении с западноевропейскими) характеризуются несравненно большимобъемом перевозочной работы, интенсивностью движения поездов исущественно большими массами поездов и осевых нагрузок от подвижногосостава.По объемам перевозочной работы Украина прочно удерживает второеместо в Европе (после России), опережая в 2,8 раза по объему перевозок грузовтакую передовую транспортную державу, как Германия, и в 4,3 раза Францию.По такому важнейшему показателю, как интенсивность движения поездов(грузонапряженность железнодорожных линий), Украина опережает те жестраны в среднем в 3,5 раза (Г Укр = 12,3/ Г Герм = 3,5), а по направлениям главныхлиний – в 4-5 раз. В сравнении с другими европейскими странами эти показателиеще более выразительны. Вес грузовых поездов на отечественных железныхдорогах существенно (в 3–5 раз) превышает вес поездов на европейских дорогах,а осевые нагрузки от подвижного состава в среднем в 1,35÷1,5 раза (14,86т/ось/11,0 т/ось) выше.Все перечисленное выше свидетельствует о том, что внедрениескоростного движения на украинских железных дорогах – намного болеесложная задача, чем на западноевропейских дорогах, и решение этой задачитребует особенных и специфических подходов.Внедрение скоростного движения требует решения как технических, так иорганизационных проблем.Большинство железнодорожных линий Украины сооружались 30–40 иболее лет назад, давно исчерпали свою пропускную способность и нуждаются врасширении, модернизации и реконструкции. Доля изношенности основныхфондов составляет 80–90%. Около 13% железнодорожного полотна выработалосвой ресурс и требует замены. В 2009 г. было обновлено почти 500 км икапитально отремонтировано более 1000 км пути, что совершенно недостаточно.Реально в Украине ежегодно нуждаются в полной модернизации по меньшеймере 700 км, чтобы не произошло обвального ухудшения состояния, и еще 2 тыс.км колеи из года в год требуют ремонта.Признавая на словах важность железнодорожного транспорта для развитияэкономики, государство на деле переложило бремя финансового обеспеченияразвития железных дорог и поддержания их в работоспособном состоянии наплечи УЗ за счет ее собственных средств. Более того, государство используетжелезнодорожный транспорт в качестве донора для субсидированиягорнометаллургического комплекса, льготных перевозок пассажиров и многихдругих видов работ, которые должны финансироваться из бюджета. Сегодня

железнодорожники Украины вынуждены пересматривать планы своих работ.Ведь на финансирование модернизации основных фондов, в том числе путевогохозяйства в финплане, утвержденном Кабинетом Министров, былопредусмотрено всего 2,8 млрд. грн. Если учесть, что 1 км модернизированногопути обходится в 2,5 млн. грн., то немудрено, что УЗ фактически вынудилисвернуть свои перспективные программы и заняться самым необходимым.Мировой опыт свидетельствует о том, что наличие рыночной экономики встране еще не является достаточным для ее устойчивого развития. Требуется ещеразработка и последовательное выполнение государственной научнотехническойи инновационной политики, направленной на созданиеблагоприятной среды для технологического развития страны. Такая политикаособенно необходима для стран постсоветского пространства вследствиезначительного упадка инвестиционной и инновационной активности впереходный период. В этих условиях не остается ничего другого как обратитьсяк современным методам инновационной деятельности, так как создание вУкраине скоростного железнодорожного движения является крупнейшиминновационным проектом не только национального, но и международногозначения.Особенностью инновационной деятельности является высокий уровеньзатрат при разработке инноваций, а также значительные затраты и уровень рискапри выведении инвестиционной продукции на рынок. Поэтому во всех безисключения странах государство берет на себя часть экономических рисков иобеспечивает комплекс мер по поддержке инновационной деятельности. В своевремя Б. Клинтон заявил, что «успех США в решении проблем инновационногоразвития заключается в том, что американцы рассматривают государственнуюподдержку этого направления не как помощь, не как предоставление льгот, а какинвестиции в будущем».Первой ласточкой активизации государства в области инновационнойдеятельности стало создание в Украине технологических парков. Во всехразвитых странах мира технопарки, научные парки и технологические бизнесинкубаторыявляются основными элементами инновационной инфраструктуры,своего рода центрами ускорения инновационных процессов. Выступая в 1996 г.на конференции стран Азиатско-тихоокеанского экономического содружества,Председатель Госсовета КНР Цзянь Цземинь заявил, что строительствотехнологических, научно-индустриальных парков стало наибольшимзавоеванием в развитии высоких технологий в Китае в ХХ веке. Украинскиетехнопарки также были такими центрами ускорения.В 2000 г. ИЭС и Каховский завод зарегистрировали инновационный проектТехнопарка ИЭС «Создание новых технологий контактной сварки, разработка иорганизация выпуска гаммы современных машин для контактной сварки, в томчисле для сварки высокопрочных железнодорожных рельсов и крестовин».Проект предусматривал проведение фундаментальных и прикладныхисследований, конструкторско-технологические работы, разработку и

изготовление оборудования, освоение производства и поставку инновационнойпродукции на внутренний и внешний рынки.Работа в условиях специального режима технопарка позволила заводу запериод 2000–2005 гг. дооснаститься современным научным и технологическимоборудованием, перевести отделы инженерного центра с традиционных накомпьютерные методы проектирования. Это значительно ускорило разработкуновых моделей оборудования. Внедрение в производство передовых технологий,в том числе компьютеризованного листоштамповочного центра фирмы“Trumpf”, сократило время подготовки производства и оперативного запуска напоток новых моделей машин без потерь времени на изготовление дорогостоящейштамповой оснастки. При этом значительно улучшился дизайн изделий исокращена трудоёмкость их изготовления. Работа в режиме технопаркапозволила заводу в содружестве с институтом создать большинство изуказанных выше рельсосварочных машин и вернуть утраченные в кризисные 90-е годы позиции мирового лидера.Технопарк показал высокую эффективность инновационных проектов нетолько в качестве ускорителей технического прогресса, но и их высокуюэкономическую эффективность. Реализация заводом инновационной продукцииза 5 лет выполнения проекта составила 207,4 млн. грн, из них 162,6 млн. грн или78,4 % – экспорт. Доля проекта в общем выпуске завода составила 36,5 %, приэтом рост объемов реализации инновационной продукции составил более 50 % вгод.Благодаря мерам государственной поддержки завод получил возможностьзаработать и перечислить на свой спецсчёт 9,4 млн. грн. с правом использованияих строго в рамках действующего инновационного проекта. При этом в бюджетбыло перечислено 18,4 млн. грн. Баланс внешнеэкономической деятельности попроекту (поступления валюты при экспорте продукции и расходы валюты приимпорте комплектующих) составил +149,1 млн. грн. Социальный эффектпроекта выразился в создании 128 новых рабочих мест, в улучшении условийтруда, повышении производительности труда и заработной платы.Президент США Барак Обама требует от своей инновационной системы вбудущем обеспечить возврат в бюджет 2 долл. с каждого доллара, потраченногона инновации государством.Результатом выполнения Институтом электросварки и Каховским заводоминновационного проекта по рельсосварочным машинам стало не толькоутверждение мирового уровня украинской науки и техники, но и возврат вбюджет 1,96 грн. на каждую гривну государственной поддержки. Не будь этойподдержки, завод вряд ли смог бы выполнить этот проект в условияхперманентного кризиса экономики независимой Украины. Государство неполучило бы в бюджет 18,4 млн. грн., не было бы создано 128 новых рабочихмест. От мирового лидерства украинской науки в этом направлении и отведущих позиций завода на мировых рынках рельсосварочных машин осталисьбы только воспоминания.

К сожалению, оправдавшая себя на первом этапе деятельности системагосударственной поддержки технопарков была в 2005 г. практическиликвидирована. Президент Украины В. Ющенко назвал этот факт «технічноюпомилкою Уряду», однако, несмотря на цифры и факты, доказывающиеэффективность технопарков, инноцид продолжается. И не только в отношениитехнопарков, но и в отношении инновационной деятельности в стране в целом.Верховная Рада Украины на своих парламентских слушаниях в 2008 г.была вынуждена констатировать, что негативные явления в инновационнойсфере приобрели необратимый характер и представляют угрозу технологическойи экономической безопасности Украины. Это требует принятия неотложныхдейственных мер как со стороны высшего политического руководства страны,так и со стороны органов исполнительной власти на всех уровнях.Инновационная деятельность в Украине на современном этапе связана ссерьезными трудностями. Тем не менее, решение такого крупного и техническисложного проекта, как расширение, модернизация и реконструкциянациональной железнодорожной сети, создание скоростного движения,возможно только с использованием инновационных методов.Необходимы новые подходы к самому объему работ, новая философия,предусматривающая решение не отдельных задач, а всего комплекса проблем.Мы рассматриваем не задачу разработки технологий и машин для созданиясварного стыка, а задачу создания непрерывной цельносварной колеинеограниченной длины на перегонах от станции до станции. Более того,проблема колеи рассматривается не изолированно, а в комплексе верхнегостроения пути, включающего рельсы, стрелочные переводы, крепление рельсовсо шпалами, балластный слой. Поэтому кроме машин для сварки создаетсяотечественное производство путевых машин, обеспечивающих строительство иобслуживание этого комплекса.Инновационный подход к проблеме заключается и в выполнении в составепроекта всех этапов инновационного цикла – от научных исследований,конструкторских и технологических разработок, создания необходимых машин иорганизации их выпуска до использования всего этого комплекса в практикестроительства и эксплуатации железнодорожной сети. Инновационный подходзаключается также в использовании современных методов организации проектови их выполнения как в виде инновационных проектов технологического парка,так и в виде комплексного проекта национального значения, объединяющеговсех участников проекта в единый инновационный кластер.Для решения проблем создания в Украине скоростного железнодорожногодвижения – инновационного проекта национального значения – мы выбралиновую форму инновационной деятельности, набирающую всё большеераспространение за рубежом и делающую первые шаги в Украине. Речь идёт окластерах, в данном случае об инновационном кластере под названием«Бархатный путь».

Применение кластерного подхода предусматривает формированиеинновационного кластера из предприятий и организаций, которые выполняютразличные функции, используют различные технологические процессы,конечным результатом которых является инновационный продукт, созданныйусилиями всех участников процесса, начиная с тех, кто занимался научнымиразработками, и заканчивая строителями и пользователями инновационногопродукта. В нашем случае – это национальная сеть скоростных железных дорог стак называемой «бархатной» колеей.Основные задачи инновационного кластера «Бархатный путь» –повышение внутренней и международной конкурентоспособности егоучастников за счет коммерческого и некоммерческого сотрудничества,разработка и внедрение научно-технических достижений и инноваций в ходестроительства, реконструкции и модернизации скоростных железных дорог вУкраине и за рубежом.Отличие неформального кластера «Бархатный путь» от формальныхструктур заключается в том, что предприятия и организации, входящие в егосостав, сохраняют самостоятельность и имеют возможность вести гибкуюнаучно-техническую и производственную политику, координируя своюдеятельность. При этом за счет совместной деятельности укрепляются рыночныепозиции каждого отдельного участника и всего кластера в целом.Наиболее успешные инновационные кластеры формируются там, гдеосуществляется прорыв в области техники и технологий производства с выходомна мировые рынки. Именно такой научно-технический прорыв осуществлен вУкраине, занимающей ведущую позицию в мире по уровню технологий иоборудования для сварки железнодорожных рельсов и имеющей свою нишу намировом рынке. Вместе с тем украинские железные дороги по разным причинамотстают от мировых стандартов по темпам строительства скоростных трасс иобъемам скоростных пассажирских перевозок. С целью ликвидации этогоотставания под эгидой УЗ создан и уже функционирует инновационный кластерпод названием «Бархатный путь» в виде целостной системы предприятий иорганизаций. Предусмотрена реализация всех этапов инновационного процесса –от развития фундаментальной научной идеи до достижения требуемогоэкономического результата – строительства, реконструкции и модернизации сетиукраинских железных дорог с целью создания «бархатного пути» и организациина его базе скоростных пассажирских перевозок.Инновационный кластер «Бархатный путь» формирует целенаправленнуюсистему разработки и реализации новых знаний и технологий, обеспечиваетускорение процесса трансформации изобретений в конкретные инновации.Возникновение такого кластера – закономерный процесс при наличии единойцели, обеспеченной научно-техническими разработками, производственнойбазой и финансовой поддержкой основного заказчика.Фактическими создателями кластера являются Государственнаяадминистрация железнодорожного транспорта Украины «Укрзализныця» в лице

Главного управления путевого хозяйства, а также Национальная академия наукУкраины в лице ИЭС им. Е. О. Патона и Технологического парка «ИЭС им. Е. О.Патона». Организационная структура кластера приведена на рис. 10.В блок научно-исследовательских работ кластера входят:• ИЭС им. Е. О. Патона (г. Киев);• Научно-исследовательский центр сварки давлением ИЭС им. Е. О.Патона (г. Киев);• Государственный экономико-технологический университеттранспорта (г. Киев).Блок опытно-конструкторских, технологических и проектных работвключает:• Центр сварки давлением ИЭС им. Е. О. Патона (г. Киев);• Государственный экономико-технологический университеттранспорта (г. Киев);• корпорация «Колейные ремонтные технологии» (г. Львов);• инженерный центр ОАО «Каховский завод электросварочногооборудования»;• ОКБ ОАО «Днепропетровский стрелочный завод»;• проектный институт «Гипротранс».Основу промышленного блока кластера составляют:• ОАО «Днепропетровский стрелочный завод»;• ОАО «Каховский завод электросварочного оборудования»;• ОАО «Опытный завод сварочного оборудования ИЭС им. Е. О.Патона».Инновационный блок кластера в настоящее время представлен в лицеТехнологического парка ИЭС им. Е.О. Патона. В дальнейшем (в случаеформализации кластера) в состав инновационного блока войдет структура,задачей которой будет координация деятельности участников кластера,мониторинг хода выполнения работ, представление и защита интересов кластерав государственных органах разных уровней, в общественных и другихорганизациях.Несмотря на то, что инновационные кластеры являются еще новымявлением в Украине, уже есть некоторый положительный опыт кластернойорганизации инновационной деятельности. Практически инновационнопроизводственнымкластером является успешно действующий Технологическийпарк «ИЭС им. Е. О. Патона». Именно по его инициативе сотрудничество наукии производства по решению задачи создания современной сети скоростныхперевозок в Украине приобрело форму инновационного кластера под названием«Бархатный путь». Целесообразность этой инициативы подтверждает мировойопыт, который свидетельствует, что современные высокотехнологичные проектымогут создаваться только на базе интеграции результатов работы научных,инновационных и производственных предприятий разных типов. Научно-

технический прогресс развивается сейчас не разрозненными предприятиями иинститутами, а их объединениями, группами, кластерами и сетями сгоризонтальными, вертикальными, национальными и транснациональнымисвязями.К сожалению, в Украине пока еще отсутствует нормативнозаконодательнаябаза кластерной деятельности. Не узаконен сам термин«кластер». Предложенная Министерством экономики «Концепция кластеризацииэкономики Украины» и предложение Министерства образования и науки овключении в Закон Украины «Об инновационной деятельности» понятия«инновационно-технологический кластер» не получили должной поддержки. Иэто в то время, когда за рубежом кластерное развитие страны считается одним изхарактерных признаков современной инновационной экономики.Получается парадоксальная ситуация – термина нет, а кластер есть и естьрезультаты его деятельности. Чем меньше будет таких парадоксов, тем быстрееУкраина сможет перейти к этапу реального инновационного развитияэкономики.

РОЛЬ ВЕТЕРАНОВ ЭНЕРГЕТИКИ В ВОВЛЕЧЕНИИ МОЛОДЁЖИС ЦЕЛЬЮ РЕАЛИЗАЦИИ НАУЧНЫХ РАЗРАБОТОКВ ЭНЕРГЕТИЧЕСКОЙ ОТРАСЛИТомаш З. П.К.т.н., Председатель подсекции водоподготовкиНаучно-технического СоветаМинистерства топлива и энергетики УкраиныСовет старейших энергетиков Украины создан 35 лет назад на базеМинистерства энергетики. Целью создания Совета было использованиеинтеллектуального и научного багажа ветеранов для воспитания последующихспециалистов в энергетике, молодого поколения, в том числе и ученых.На протяжении уже 7 последних лет проводится ежегодныйВсеукраинский Конкурс «Молодежь – энергетике Украины».В конкурсах принимают участие студенты ВУЗ-ов, аспиранты и молодыеспециалисты энергетических компаний из различных городов страны. В составэкспертных комиссий входят кандидаты и доктора наук, руководителиэнергопредприятий.За 7 лет рассмотрено более 300 работ, 350 участников из 20 городовУкраины от более 30 енергоучреждений и предприятий. Вручались дипломы 1,2и 3 степени с денежными премиями и ценными подарками в виде книг, наручныхчасов, карманных портативных калькуляторов.

Представленные на конкурс работы получали наивысшие оценки и былирекомендованы для представления на аттестационную комиссию ВАК, т.е. длязащиты кандидатской диссертации при условии последующей доработки.Так, участница 2-х конкурсов Мороз Наталья – инженер ЗапорожскойАЭС за работу «Разработка математической модели изменения концентрациирастворимых примесей в воде пруда-охладителя Запорожской АЭС и сравнениерасчетных и опытных значений концентрации меди» получила дипломкандидата наук и при этом предложение работать на кафедре Севастопольскогонгаучно-исследовательского института.Была высоко оценена и рекомендована для дальнейшего использования впрактике и оформлению на защиту кандидатской диссертации работа «Оценкаостаточного ресурса паропроводов высокого давления ТЭС по уровнюмикроповреждений металла» авторов Семешко Е.В., Толстова В.Ю., ЗамекулыИ.В – работников Киевэнергоналадки.По теме «Возобновляемые источники» представлялось ежегодно понесколько работ, в том числе, например, «Извлечение природной теплотыгрунта на основе теплонаносных технологий» (Лунина Анастасия ). СтелюкАнтон, участник конкурса 2008 года, защитил диссертацию по теме«Моделирование системы АРЧП в режиме параллельной роботы ОЭС Украины сэнергообъединениями ЕЭС России и ЮСТЭ» и работает доцентом кафедрыНТУУ «КПИ» .Под редакцией председателя Правления Западэнерго ЙосифаОмеляновского издана книга «Тепловая энергетика – новый вызов времени», вкоторой представлены материалы, отражающие актуальные проблемыдальнейшего развития тепловой энергетики:– общая информация о наличии и перспективах добычи энергетическоготоплива в мире и в Украине;– тенденции развития тепловой энергетики мира;– состояние, проблемы и перспективы развития тепловой энергетикиУкраины;– прогрессивные технологии топливоподготовки для сжигания на ТЭС;– новые технолгии, которые используются на тепловых электростанцияхпередовых стран мира, связанные с зжиганием угля и внедрением основного ивспомогательного оборудования ТЭС;– эффективные технологии защиты окружающей среды;– пути внедрения энергосберегающих технологий на ТЭС.Автор книги заслуженный энергетик Украины Акимов АнатолийАндреевич – председатель совета ветеранов Западэнерго.Под патронатом Совета старейших еэнергетиков Украины работаетподсекция водоподготовки Научно-технического Совета Минтопэнерго.На заседаниях подсекции с участием специалистов химиков неоднократнорассматривались вопросы реализации поддержки внедрения новых воднохимическихрежимов и нового оборудования на Тепловых и Атомных

электростанциях Украины. В настоящее время проходят технологическоеопробование новые воднохимические режимы с использованиемаминообразующих реагентов типа Эпурамин на Приднепровской ТЭС, Акваминна Кременчугской ТЭЦ.На заседании рассмотрены предложения Харьковского института проблеммашиностроения НАНУ по реконструкции ухов Химводоочистки ТЭС и ТЭЦ наресурсосберегающей безотходной технологии с использованием методаэлектродеионизации.С участием ветеранов, членов Правления проводятся выездные заседания инаучно-практические конференции.В 2009 году в рамках энергетического Форума «Топливно- энергетическийкомплекс Украины» была проведена конференция «Повышение надежности иэффективности ТЭС» по тепловой энергетике и перспективе реконструкциитепловых электростанций. Были определены преоритеты и разработанырекомендации для дальнейшего использования в работе новых научныхразработок, имеющихся в Академии наук и учебных заведениях, специалистамипроектных и конструкторских институтов.ПРО НАУКОВО-ДОСЛІДНУ РОБОТУ МОЛОДИХ ВЧЕНИХКИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУБУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Лізунов П.П.Д.т.н., професор, проректор з наукової роботиКиївського національного університетубудівництва та архітектуриНауково-дослідна та інноваційна робота молодих учених є найважливішимаспектом формування особистості майбутніх науково-педагогічних працівниківвищої кваліфікації. В Київському національному університеті будівництва іархітектури (КНУБА) проводиться робота по реалізації завдань п.5 УказуПрезидента України від 09.04.02 № 315 “Про додаткові заходи щодо підтримкимолодих вчених”. Для здійснення заходів, спрямованих на реалізацію завданьцього Указу в Університеті працює Рада молодих учених.Рада молодих учених КНУБА є консультативно-представницьким органомсамоврядування наукової молоді, який об’єднує молодих учених, докторантів тааспірантів на засадах спільності інтересів наукового, професійного, соціального,а також громадського спрямування та ставить собі за мету активізацію наукової,професійної, соціальної та громадської діяльності молодих учених. Длядосягнення поставленої мети Рада молодих учених: проводить консультативнута пояснювальну роботу з молодими ученими; сприяє проведенню, організовуєта проводить наукові конференції, семінари, конкурси та інші наукові,професійні, соціальні та громадські заходи самостійно або з іншимизацікавленими сторонами; отримує та поширює серед молодих ученихінформацію наукового, соціального, а також громадського спрямування.З метою розробки і впровадження комплексу заходів, спрямованих назаохочення молоді до участі в науково-технічній діяльності, з 2007 року щорічнопроводиться конкурс на одержання грантів молодих учених КНУБА. Кожного

року 10 молодих науковців Університету отримують гранти для молодих ученихна виконання науково-дослідних розробок за рахунок спеціальних коштівУніверситету.Відповідно до постанов Президії Комітету з Державних премій України вгалузі науки і техніки за 2005 – 2009 роки 9 молодих науковців університетуотримували стипендію Кабінету Міністрів України для молодих учених.У 2006 році за роботу “Створення екологічно чистих енерго- таресурсозберігаючих технологій сучасних будівельних матеріалів з поліпшенимихарактеристиками на основі відходів електростанцій” нагороджено премієюПрезидента України 4 молодих вчених КНУБА.У 2007 році трьох молодих учених за роботу «Дослідження та створенняземлерийної техніки з енергозберігаючими властивостями для прокладаннякомунікаційних ліній в міських умовах» нагороджено премією ПрезидентаУкраїни для молодих вчених.Молодим науковцям університету в 2007 році надано гранти ПрезидентаУкраїни для обдарованої молоді: молодшому науковому співробітникуКовальчуку О.Ю. для реалізації проекту “Запровадженняенергоресурсозберігаючих технологій виробництва монолітного пінобетону наоснові відходів теплоенергетики”; аспіранту Яців М.Ю. для реалізації проекту“Створення геоінформаційної системи та картографічної моделі техногенногонавантаження на басейни річок Чернівецької області”.В 2008 році отримано стипендію Голови КМДА для обдарованої молоді заособистий творчий внесок у розвиток міста, високі досягнення у суспільномужитті.Щорічно в листопаді проводиться конференція молодих вчених, аспірантіві студентів Університету. В роботі конференції беруть участь 15 секцій,заслуховується більше 300 доповідей. Конференція проводиться на високомурівні і сприяє розвитку наукового мислення і творчого підходу до вирішеннятеоретичних і практичних завдань майбутньої діяльності, поглибленню,розширенню, систематизації теоретичних і практичних знань, розвитку навичоксамостійної пошукової діяльності, накопиченню досвіду дослідницької роботиучасників конференції. За результатами конференцій видані збірки тездоповідей. В університеті проводиться щорічна Міжнародна науково-практичнаконференція молодих учених і студентів «Підвищення ефективностівикористання водних, теплових та енергетичних ресурсів та охоронанавколишнього середовища.З наведеного видно, що молоді учені КНУБА мають не тільки знання, а йпевне місце в соціально-економічній системі – в науці, виробництві,підприємництві та інших сферах. Але чи так просто впровадити їм свої розробкив виробництво.Зміцнення економіки нашої країни можливе лише за умови повноцінноговикористання інтелектуального потенціалу, розбудови економіки знань. Слідвідзначити, що процеси ринкових перетворень в економіці ще не мають належного

позитивного впливу на розвиток науково-технологічної сфери. Продовжує матимісце відірваність результатів наукових досліджень від розширення випускунаукоємної конкурентоздатної продукції, підвищення її якості та зниженнясобівартості. Стан нинішньої науки характеризується її переважно освітянськоюспрямованістю та майже повною відсутністю функції сприяння підвищеннюконкурентоздатності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.У цих умовах держава має взяти на себе відповідальність за стан таперспективу розвитку науково-технологічної сфери як основи економічногозростання, її роль має бути вирішальною в питаннях створення сприятливогоінвестиційного клімату для залучення інвестицій у наукові дослідження танауково-дослідні розробки, впровадження інновацій в економіку.Очевидно, розпочинати потрібно з головного: з фінансових, економічних,податкових стимулів наукової та науково-технічної діяльності. Індикаторомінноваційного розвитку країни є рівень фінансування науково-технічної сфери ізрізних джерел. Загальновизнано у світі: якщо в державі витрачається на науку до0,4 відсотка від ВВП, то наука в країні виконує тільки соціально-культурнуфункцію. При фінансуванні до 0,9 відсотка від ВВП вона виконує пізнавальнуфункцію. І лише якщо фінансування перевищує 0,9 відсотка від ВВП, наукапочинає відігравати економічну роль. Незважаючи на те, що Закон України «Пронаукову і науково-технічну діяльність» передбачає витрати на науку зДержавного бюджету не менш як 1,7 відсотка від ВВП, цей показник за останніроки не перевищував 0,47.Ще одним важливим кроком у визначенні державних пріоритетів має статидотримання існуючих норм законів, що регулюють наукову та інноваційнудіяльність, та прийняття законів про інноваційну діяльність, в яких був бизакладений механізм економічної зацікавленості промислових підприємств увпровадженні інновацій.Таким чином, на наш погляд необхідно:– забезпечити досягнення параметрів і структури бюджетної підтримкинауки, передбачених законами України в науковій і науково-технічній сфері,зокрема:а) обсягів фінансування наукової і науково-технічної сфери за рахунокдержавного бюджету на рівні не нижче 1,7% ВВП (ст. 34 Закону України «Пронаукову і науково-технічну діяльність»);б) видатків на підвищення заробітної плати наукових, науковотехнічнихпрацівників у відповідності до статті 57 Закону України «Про освіту»та статті 23 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»;– вирішити в законодавчому порядку віднесення до валових витрат коштів,які спрямовуються підприємствами та ринковими структурами на підтримкувузівської науки;– запровадити систему податкових та інших пільг у сфері науковотехнологічноїдіяльності, зокрема звільнення від оподаткування інвестицій у

розвиток науки та всіх видів науково-технічної допомоги українським вченим,науковим організаціям та установам;– на законодавчому рівні розробити механізм стимулювання участіпромисловців і підприємців у наукових програмах і дослідженнях тавпровадженні їх результатів.ЮРИДИЧНА НАУКА ТА ЇЇ РОЛЬ В УМОВАХДЕМОКРАТИЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

Чернецька О.В.Доцент, к.ю.н.,проректор з наукової роботиКиївського університету права НАН УкраїниНаукова діяльність у вищих навчальних закладах є невід’ємною складовоючастиною освітньої діяльності і здійснюється з метою інтеграції наукової,навчальної і виробничої діяльності в системі вищої освіти. Основнимизавданнями науково-дослідної роботи в сучасному університеті є розвитокфундаментальних та пошукових досліджень за пріоритетними напрямамиюридичної науки і на цій основі розробка теоретичних та практичнихрекомендацій щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку суспільства тадержави; наукове забезпечення правотворчої діяльності; організація процесунавчання на основі використання досягнень науки і техніки відповідно до вимогБолонського процесу; сприяння науковій творчості студентської молоді у сферіправа та ін.Передусім, слід зазначити, що суспільно-державні перетворення в Україні,які характерні для останніх років, вимагають насамперед науковогозабезпечення, що в свою чергу передбачає залучення науково-дослідногопотенціалу до проведення фундаментальних та прикладних досліджень у галузідержаво та правотворення, а також зумовлює необхідність підготовкивисококваліфікованих фахівців – правознавців та державознавців. Кардинальнізміни, що відбуваються у суспільстві, диктують необхідність оновлення тареформування вищої освіти в цілому та юридичної, зокрема.Сьогодні в Україні відбуваються масштабні перетворення необхідні длявдосконалення державного апарату та підвищення ефективності його діяльності.Сучасна держава має відповідати певним критеріям, встановленим у наш чассвітовим співтовариством. Еталоном для такої держави є загальнолюдськіцінності: суверенітет народу, демократія, верховенство права, розподіл влади,політичний та ідеологічний плюралізм, соціальна справедливість та інші. Одниміз результатів докорінних змін, що відбулися у суспільному розвитку України, єсуттєве посилення інтеграційних процесів з європейськими державами не лише в

торгово-економічній сфері, але й у гуманітарній, соціокультурній, в тому числі іосвітній галузі. Світовий досвід свідчить, що функціонування ефективноїосвітньої системи сучасних держав складає основу їхнього економічного,політичного, соціального і культурного добробуту.Відповідно до Концепції науково-технологічного та інноваційногорозвитку України пріоритетними напрямками державної підтримки у сферінаукового розвитку мають стати фундаментальна наука, прикладні дослідження,вища освіта, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів i .В будь-якій науковій діяльності існує два взаємопов’язані напрямки:фундаментальні інноваційні дослідження та прикладні розробки по практичнійреалізації результатів фундаментальних досліджень.В реальному науковому сьогоденні України можна виявити досить суттєвінедоліки. А саме, з одного боку, ми спостерігаємо відносно низький рівеньвпливу юридичної науки на прийняття актуальних загальнодержавних рішень, аз другого – недостатньо інноваційний розвиток самої юридичної науки. Більшетого, наукова юридична спільнота недостатньо приймає участь у практичнійреалізації своїх наукових досягнень, чи то в силу своєї інертності, чи скоріш завсе в силу ігнорування з боку влади та її структур.Українська юридична наука перебуває у стані глибокої системної кризи тапотребує докорінних змін. На сучасному етапі розвитку юридична наука таосвіта України розглядаються як єдиний взаємообумовлений комплекс,завданням якого є забезпечення різних галузей економікивисококваліфікованими кадрами, створення нових технологій, проведеннянаукових досліджень та ін.Хочу привернути увагу до проблем розвитку методології юридичної наукита її впливу на якість юридичної освіти. Сучасний стан розвитку юриспруденціїхарактеризується інтенсивною розробкою проблем методології, що єхарактерним практично для всіх галузей наукових знань. Така інтенсивністьпояснюється, в першу чергу, потребами більш глибокого і всебічного пізнанняскладних процесів суспільного буття та перспектив його розвитку. В наш час уюридичній науці склалась ситуація, коли адекватне осмислення державноправовихявищ минулого та сучасності вимагає суттєвого розширеннядослідницького контексту із залученням принципово нових для юридичної наукинаукових методів, котрі б носили парадигмальний характер ii .На наше переконання, юридична освіта в Україні сьогодні такожпереживає глибоку кризу, з одного боку, вона безнадійно відстає від здобутківюридичної науки, передової юридичної думки, а з іншого боку, вона готуєфахівців, нездатних протистояти сучасним викликам юридичної практики,належним чином захищати права і свободи людини та громадянина. Виходом ізцього становища є не сліпе копіювання зарубіжних форм юридичної освіти, анаповнення їх новим, реальним змістом, пов’язаним із потребами національноїюридичної практики, впровадження у навчальний процес здобутків світової тавітчизняної наукової думки.

Вітчизняна юридична наука стала віддзеркаленням проблем, породженихреформами (скоріше їх відсутністю), що тривають в країні вже близько двадцятироків. Не дивлячись на високі конкурси до вищих юридичних навчальнихзакладів та сприятливу кон’юктуру, яка мала б характеризуватися інтенсивнимиперетвореннями у всіх аспектах національної правової системи (ідеологічному,нормативному, інституційному) і суспільною потребою у вчених-правознавцях,сучасний стан юридичної науки та освіти можна охарактеризувати як системнукризу, яка розтягнулася в часі. Суттєвого впливу кризи зазнали як публічноправові,так і приватноправові галузі знань, зокрема теорія права, конституційне,муніципальне, адміністративне, а також цивільне право.Подоланням зазначених негативних явищ, які торкнулися практичноусього зрізу національної юридичної науки, на сьогодні ніхто не переймається:ні суспільство, ні держава, ні громадські організації. Так, зокрема, державазаймається працевлаштуванням юристів публічно-правової спеціалізації, в тойже самий час державна служба у переважній більшості випадків не надаєзазначеним спеціалістам можливостей для подальшої серйозної науковоїдіяльності. Держава до того ж є основним замовником на проведення науковихдосліджень, однак розміщення замовлень такого роду відбувається не регулярно,а скоріше випадково, і до того ж, виділені кошти досить рідко доходять довчених-юристів, які здійснюють відповідні дослідження. Система вищоїюридичної освіти досить часто залишається єдиною реальною підтримкоююридичної науки.В центрі уваги наукових досліджень юридичної освіти має бути людина з їїпотребами, інтересами, правами та свободами. Така постановка проблемипризводить до неототожнення держави та права, а скоріш, навіть у більшостівипадків, до протиставлення. Право стоїть на захисті особи і громадянина з йогоособистими приватними потребами, інтересами та правами, а держава євиразником загальносуспільних інтересів. Зокрема, ми пропонуємо запровадититакі спецкурси як «верховенство права», «теорії справедливості», «принципиправа», «сутність права».На жаль, слід констатувати, що сучасний стан вищої юридичної освіти незазнав докорінних якісних змін і тому це не дозволяє систему підготовки юристівв Україні поставити в один ряд з системами юридичної підготовки в державахконтинентальної Європи.На нашу думку, основними завданнями щодо реформування юридичноїосвіти в Україні є вирішення основних проблем, а саме:1) необхідність удосконалення організаційно-правових основ організації тафункціонування вищих навчальних закладів. Необхідно прийняти в новійредакції Закон України «Про вищу освіту», який би базувався на європейськихстандартах освітньо-наукового простору та встановлював єдині вимоги щодоіснуючої системи підготовки юристів, що відповідали б інтересам суспільства тадержави;

2) необхідність реформування самої системи вищих навчальних закладів,які надають освітні послуги у юридичній сфері. Зокрема, на сьогодні в Українідіє понад вісімсот вищих навчальних закладів, з них понад двісті - ІІІ-ІV рівнівакредитації всіх форм власності та підпорядкування, які здійснюють підготовкуюристів;3) наступним напрямом реформування системи вищої освіти має статизабезпечення якості освітянських послуг. Адже, одним із принципів Болонськогопроцесу є досить жорсткі вимоги до якості підготовки фахівців з вищою освітою.Усвідомлюючи необхідність розвитку вищої юридичної освіти дозагальноєвропейських стандартів, питання якості підготовки юриста, тобтовисококваліфікованого фахівця у сфері права з відповідним рівнем сучаснихправових знань та високим рівнем правосвідомості набуває особливоїактуальності. На нашу думку, необхідно змінити підходи щодо методологіївикладання юридичних дисциплін як за змістом, так і за формою.Насамперед, основою системи юридичних знань повинні стати принципверховенства права та гарантованості прав і свобод людини та громадянина,тобто підготовка юристів повинна бути спрямована на підготовку спеціалістів управозахисній сфері.Водночас, необхідно впроваджувати у навчально-виховний процесінноваційні форми та методи навчання, які сприяли б виявленню та розвиткуінтелектуальних здібностей студентів. Зокрема, запровадження у навчальнийпроцес проведення студентських дебатів, проведення імітаційних судовихзасідань із запрошенням на них практикуючих юристів, залучення студентів дороботи у юридичних клініках тощо.Поряд з цим, організація навчально-виховного процесу у вищихнавчальних закладах повинна базуватися на принципах наукового,пізнавального, інформаційного та методичного забезпечення, що, в свою чергу,призводить до творчого опанування та осмислення отриманих знань, а такожпрояв творчої науково-дослідницької діяльності студентів. Адже, призначеннясучасної юридичної освіти полягає в тому, щоб передати майбутньому правникуглибокі загальнокультурні основи, комунікативні здібності, критичність такультуру мислення, здатність приймати самостійні рішення, в цілому підготовкапрофесіоналів, які б сповідували принцип верховенства права та активнугромадянську позицію. Більше того, європейський досвід у сфері юридичноїосвіти – це орієнтування на практичне навчання.Навчальний процес і навчально-методична робота у юридичних ВНЗмають постійно вдосконалюватись, запроваджуватись інновації навчального таметодичного характеру. До викладацької діяльності необхідно залучатипровідних вчених та досвідчених юристів-практиків. І як результат, мисподіваємось, отримати ініціативного, самостійно мислячого, творчого,володіючого глибокими знаннями, орієнтованого на успіх фахівця.

СТИМУЛЯТОРИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИАБОКОНКУРЕНТНОЗДАТНА УКРАЇНА СВІТОВОМУ РИНКУ:МРІЯ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?

Корсунь Віктор,Заступник виконавчогодиректора УНТЦСтимулятори розвитку української наукиабоКонкурентноздатна Україна на світовомуринку: мрія чи реальність?Київ, Україна, 31 Березня 2010 рокуВіктор Корсунь, заступник виконавчого директора УНТЦvic.korsun@stcu.intwww.stcu.int1

Що таке конкурентноздатнакраїна на світовому ринку?• Успішнанасвітовійаренікраїна-- векономіціінауці-- в культурі, освіті та спортіПродуктивна країна, яка створює робочі місця длялюдей• Країна, вякійвідбуваєтьсяпрогрес, анестагнація!• Країна, в якій успішно розвивається середнійклас• Країна, яка турбується про якість життя людей2Національна українська стратегіяЦілі на наступні 5-10 років та необхідні дії:1. Створити нові робочі місця,2. Ліквідувати корупцію,3. Стати глобально конкурентною країною,4. Зробитиаграрнийсектор№1 наново,5. Розробити ефективну енергосистему,6. Покращити систему охорони здоров’я,7. Зробити освіту № 1 наново,8. Розробитиновуінфраструктурута9. Очистити довкілля.Базові елементи національної стратегії!3

1234Вчені це ключ домайбутньогоУкраїниСтворити нові робочі місцяЛіквідувати корупцію,Стати глобально конкурентною країною,Зробити аграрний сектор №1 наново,ХтоНауковціНауковціНауковці56789Розробити ефективну енергосистему,Покращити систему охорони здоров’я,Зробити освіту № 1 наново,Розробити нову інфраструктуру таОчистити довкілля.НауковціНауковціНауковціІнженериНауковці4Що таке трансфер технологій?• Патентування та ліцензування• Порівняння себе із своїми конкурентамиі• Створення стартап- компаній5

В чому цінність стартап фірми?• Потік інвестицій в Україну• Поява нових якісних товарів на ринкуУкраїни• Швидке поширення достатку, успішнийрозвиток середнього класуСтворено нові робочі місця!ВУкраїні!6В США організації з трансферутехнологій існують:• В університетах• В Національних лабораторіях США– Міністерство оборони– Міністерство енергетики– Національні інститути охорони здоров’я• Фірми СШАТрансфер технологій у США – один знайважливіших інструментів, якийстворює нові робочі місця!7

Закон Бея і Доуля (Bayh DoleAct) в США• Набув чинності 12 грудня 1980 року (P.L. 96-517,Patent and Trademark Act Amendments of 1980)• Створив єдину патентну політику для багатьохфедеральних агентств, які фінансуютьдослідження.• Дозволив малому бізнесові та неприбутковиморганізаціям, включаючи університети, зберігатиправо на винаходи, зроблені в рамках дослідницькихпрограм з фінансуванням на федеральному рівні.• Особливо закон Бея і Доуля допоміг заохотитиуніверситети до участі в діяльності з трансферутехнологій.8Закон Бея і Доуля: що вінозначає?• Дозволяє науковцям створювати фірми,• Дозволяє інститутам та університетамзаробити додаткових грошей,Дає університетам стимул бути більштворчими і продуктивними.9

King's College London Business Ltd• Wholly-owned subsidiary company of King’s CollegeLondon, responsible for the commercial developmentof research and innovation at King’s.• Responsive to the needs of business and industry, theKing’s Business team– licenses new technologies,– supports creations of new business ventures,– engages consultancy services and– develops new business partnerships.• King’s Business promotes knowledge creation with theCollege across a variety of sectors including industry,commerce, the public sector and creative and culturalorganisations.• For more information visit www.kcl.ac.uk/business10Українські наукові досягнення• Українське наукове співтовариство на сьогодні єодним з найкращих у світі, але його ніхто не знає!Ви допомогли запустити перший супутник іпослати Гагаріна в космосБатько космосу Корольов – зУкраїни, але хто проце знає?• Протягом Радянського періоду 40% науковихрозробок виходили з України. Але хто про це знає?• Сьогодні ці виняткові кадри з їхніми науковимизнаннями і досвідом не використовуються ефективнодля створення нових High Tech робочих місць дляУкраїни!11

Найбільші українські технологічніміста – центри для інновацій•КиївХарківДніпропетровськЛьвівОдесаДонецьк12Одного винаходу недостатньоЯдізнаюся, що потрібно у світі, після цього янамагаюся винайти це.Томас Едісон• 1093 патенти• Власноруч писав прес-релізи• Самостійно вів власні прес-конференції• Оголошував про свої винаходи задовго дотого, як вони були готові до масовоговиробництва.13

Наука, винахід, та інновація – учомурізниця?• Наука (або відкриття) =фундаментальне знання• Винахід (або технологія) = походитьвід науки та інженерії• Інновація = комерціалізаціявинаходу та отримання грошейвід винаходу.14Управління інновіцією• Природньо складно і ризиковано,• Більшість нових технологій не стаютьпродуктами та сервісами,• Більшість нових технологій або сервісівне мають комерційного успіху.Насправді…15

Ризики при розробці продукту• 1 з 10,000 кандидатів на сторення ліківотримують дозвіл Комісії з контролю заліками та поживними речовинами• 1 з 3000 ідей доходить до ринку.• 33-60% запуску нової продукціїпровалюється.• 1 з 10 старт-ап компаній виживає.Але як із лампою розжарення Едісона,провал вказує на шлях до успіху.16Навіщо університетам таінститутам рости?• Покращення та модернізація наукових навичок• Міжнародна співпраця• Конкурування у глобальній економіці знань• Створення високотехнологічних робочих місць• Утримання та залучення молодих науковців• Становленя самодостатності інститутуВстановлення наново високого рівняукраїнської науки у світі!17

Як університет або інститут може зростати?A-B-C Модель росту інститутуA. Будуйте науковий фундамент, вживаючибюджетне фінансуванняB. Знаходьте фінансування міжнароднихкомерційних та державних партнерів длярозвитку Вашого інститутуC. Створюйте власні компанії.Відходьте від грантової культури таприєднуйтесь до конкурентногоринкового середовища!18Рост університету або інститутудо 2-4 млн. євро за 3-5 роківЧисленні зовнішні R&Dта обслуговуючі контрактиІнститут сьогодні(бюджет ~1млн. євро)Бюджетінституту4 млн євроR&DR&D25%бюджетуза рахунокконтрактів3-5 років Модель стратегічного росту75% бюджету відукраїнськогоуряду1 млн. євро 50%бюджетувід українськогоуряду3 млн. євро прибуток від зовнішніхджерел -50% бюджету від контрактівз надання послуг та нових компанійТовариR&DR&DR&DR&DНові компанії19Товари

Зростання зовнішього фінансуванняПоставте собі за мету збільшити джерела Вашихзовнішніх прибутків на25% щорічно1 млн. євроБюджет відукраїнськогоуряду1 млн. євро2 - 4 млн. євроКонтракти з наданняпослугНові компанії25%30% 40%1 й рік 2 й рік50%Зростання зовнішнього фінансування3 й –5 й роки208 головних задач длявпровадження сратегічної моделі2. Розвиток навичок працівників1. Працівники, яківідповідають завпровадження моделі вінституті100%3. Трансфер технологій4. Реклама5. Просування розробокта ділові поїздки6. Маркетинг та продаж7. Придбання обладнання8. Виготовлення прототипів длядемонстрацій споживачам21

Мова трансферу технологій –англійська!Інвестори • та бізнесмени говорять англійською– вони не розмовляють українською.– Тому, вчіться говорити англійською– Вчіть українських дітей розмовляти англійською– Вчіть студентів, які навчаються в університетахрозмовляти англійською– Інауковців22

Визначення наукових пріоритетівЗгідно з 3-ма критеріями:1. Проект допомагає населенню України2. Проект має комерційну цінність, та можестворити нові робочі місця для українців.3. Проект є важливим з наукової точки зору.24Хто започаткував СиліконовуДолину?• Біл Хевлет та Девід Пекерд заснували Hewlett-Packard в своєму гаражі в 1939році.– Мали мрію стати власниками своєї компанії,– Запалили електронну революцію,– Мали непохитне бажання створити інноваційні тавидатні речі!• Студенти та професориСтендфорду це поширили.Сьогодні Силіконова Долина єнайвидатнішою моделлюпідприємництва.25

Силіконова Долина була створена інноваторамиІнноваторами як ви!• Чи були в них проблеми? Звісно були!• Чи було це легко? Абсолютно ні!Немає зусиль – Немає винагороди!• Всі вони навчалися на своїх помилках. Вони вставалита робили це знову, з більшою пристрастю, тому щовони вірили в те, що вони робили і у самих себе.• Яхочу, щоб ви повірили в себе.Ви надзвичайні! Ви можете стати видатними!26Цитата Маріо Андретті,відомого автогонщика США:Якщо здається, що все підконтролем, тоді Випросто рухаєтесь змаленькою швидкістю.27

Просування та реклама•• Українці бояться рекламувати себе– Вони краще будуть добре працювати ісподіватись, що їх хтось помітить.Це неправильно!• Ніхто вас не помітить! У будь-якомувипадку, швидко не помітить.• Сьогодні у світі панує конкуренція – Вамнеобхідно рекламувати себе!28Надсилання повідомлення!Основні методи:• Надруковані публікації, брошюри та каталоги• Пошукові генератори• Веб-сайт• Електронні газети• Електронні документи• Виставки29

9 технологічних напрямків УНТЦ онлайнwww.stcu.int/offer/techmatching/index.php30Чотири стовпиДля української науки:Науковавідмінністьінститутів,університетівтаДослідницькихлабораторійПереведеннянауки удосконаліпродуктиКомерціалізаціяінноваційСтвореннявисокотехнологічноїроботи дляукраїнськогонароду31

Явірю, що краще майбутнє, дляУкраїни можливе, іви можете туди потрапити!Ключ до високотехнологічногомайбутнього вашої країни -Стратегічний Розвиток їїуніверситетів та Науковихінститутів!32Відмовтесь від безпекимовчанняЯбхотів, що б мої слухачі залишали цісемінари не тільки кращепоінформованими, але більшепідготовленими для того, щобвідмовитись від безпеки мовчання; бутиготовим говорити і діяти проти речей, якізаважають людям робити якнайкраще.Тільки люди можуть робити зміни!33

Перефразуючи Джона Д.Рокфелера:Наступним кроком після того, як Ви зробитеправильну річ, найважливішим є повідомитилюдям, що Ви робите гарну справу.Всі позитивні зміни в Україні мають бутигарно прокомуніковані для підвищенняобізнаності про Україну і позитивні кроки, щовона робить з метою покращення своєїпривабливості як міжнародного місцяпризначення для бізнесу.34SWOT analysisStrengths (сильністорони)Weaknesses (слабкісторони)Opportunities(можливості)Threats (загрози)35

• Місія• Бачення• Набір цілей• ДіїРозробіть стратегію36Мантра для УкраїниМантра Едварда Кенеді, винайдена утрагедії, та красномовно виражена у1980 була проста та благородна:“Робота продовжується, справа триває,надія продовжує жити, і мріяніколинезагине.”37

Стратегічний розвиток України уВаших руках. Разом –Ви подолаєте перешкоди.Бажаю Вам успіхів!Віктор Корсунь,Заступник Виконавчого Директора (США)www.stcu.intvic.korsun@stcu.int38Програма сталого розвиткуінститутів (ISP)STCU initiated Institute Sustainability Program in order to helpselected R&D Institutes to gain sustainability.List of Institutes that were selected for ProgramFunded:1. Institute of Radiophysics Electronics, Kharkiv2. Institute of Technical Mechanics, NASU and NSAU,Dnipropetrovsk3. Institute of Physics, KyivUnfunded:1. Lashkarev Institute of Semiconductors Physics, Kyiv2. Palladin Institute of Biochemistry, Kyiv3. Frantsevich Institute of Problems of Material Science, Kyiv39

CTCO program in Ukraine andCISIn 2007 STCU helped create the first 10 Tech Transfer officers in Ukraine at NASUinstitutes. STCU created a Tech Transfer training course. It can be a model forinstitutes and universities. List of institutes:1. Національний Технічний Університет України “Київський ПолітехнічнийІнститут”2. Інститут космічних досліджень3. Інститут металофізики ім. Г.В.Курдюмова4. Інститут молекулярної біології та генетики5. Інститут органічної хімії6. Інститут проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича7. Інститут радіофізики та електроніки ім. О.Я.Усикова8. Харківський Фізико-Технічний Інститут9. Інститут фізики10. Інститут фізики напівпровідників ім. В.Є.Лашкарьова11. Львівський науково-дослідницький інститут епідемології та гігієни12. Інститут проблем машинобудування ім. А.П.Підгорного40Ukrainian SME Companies ofUnited Flower NetworkCompanyDirectorProductsDniproLileyaAvanteAgroBioTechVision AidMicrowave TechnologiesMagnetoCardioElevatorMotor ResourcesClean ServiceBioMassDr. MostytskyDr. PetrenkoDr. FavorskyDr. PonomarenkoDr. PekarykDr. BedjukhDr. SosnytskyDr. DanchenkoDr. DrachkoDr. KlishynDr. GeletukhaMedical FreezersPiezo Micro-manipulatorsWind & renewable energyPlant growth regulatorsMacular degenerationTires & gas energyHeart diagnosticGrain drying in silosEngines & helicoptersClean enginesRenewable bio-energy41

Market Analysis Reports(маркетинговий аналіз)42STCU –hosted Tech Transfer, IPR, and Business Planning Roundtable presentationsApril 2 Tbilisi - Eliava Institute of Bacteriophage, Microbiology and Virology 15 attendeesApril 28May 15June 23July 7May 26April 20-24MayKyiv - Institute of Thermal Physics with representatives from Instituteof Metal PhysicsLviv institutes and R&D Company "CARATDnipropetrovsk - Ukrainian State University of Chemistry andEngineering with representatives from different institutes anduniversities from Dnipropetrovsk, Pavlograd, Dniprodzerzhinsk aswell as managers engaged in decision making from Dnipropetrovskcity and oblast administrationIvano-Frankivsk- participants from West Ukrainian Economics andLaw University with representatives from Medical University of Ivano-Frankivsk, Institute of Oil and GasKyiv - Seed Forum investment conferenceHannover MesseOther Conferences and WorkshopsAstana – UNECE International conference on ways and means ofattracting external finance for new innovative enterprises50 attendees30 attendees70 attendees20 attendees7 Ukr. CTCO +12 STCUscientists+5 STCU staffwith a booth3 Azeri CTCO + 4 Ukr FWSscientists4 CTCOs from Georgia,Azerbaijan and Ukraine +2STCU staff43

March30CTCO Seminars, Training Courses, MeetingsBaku- STCU Commercialization Round Table with CTCOs’Institute Profile Forms and Technology Profile FormsPresentations30 participantsApril 1Tbilisi- STCU Commercialization Round Table with CTCOs’Institute Profile Forms and Technology Profile FormsPresentations15 participantsMay 6May 8Ottawa – meetings and presentations at Canada EnvironmentProtection LaboratoryOttawa - meetings and presentations at Canada NRC5 CTCOs + 12 ISPinstitutesrepresentatives (4Institutes haveCTCOs) + 3 STCU staff5 CTCOs + 12 ISPinstitutesrepresentatives (4Institutes haveCTCOs) + 3 STCU staff44МЕХАНІЗМИ ЗАОХОЧЕННЯ ДО НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІСТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І ПРОБЛЕМИВІДПОВІДНОСТІ ЇЇ РЕЗУЛЬТАТІВ СУЧАСНИМ ЗАВДАННЯМЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Кальченко Т.В.Д.е.н., професор кафедри міжнародногоменеджменту ДВНЗ «КиївськийНаціональний Економічний Університетімені Вадима Гетьмана»На сучасному етапі в більшості країн наука і освіта вважаютьсянайважливішими пріоритетами національної стратегії розвитку. Одним іззагальновизнаних світових пріоритетів у становленні постіндустріальногосуспільства – "суспільства знань" є розвиток системи підготовки фахівців, щобазується на принципі єдності освіти і науки, що забезпечує сполученняцінностей фундаментальної освіти і можливості гнучкого реагування на потребив кадрах для розвитку актуальних наукових напрямків і наукомісткихтехнологій. Для побудови інноваційної економіки необхідно досягнення тісноївзаємодії і співробітництві між освітою, наукою та виробництвом, забезпеченняїх інтеграції в загальну систему, яка органічно поєднає в умовах ринковогогосподарства функціонування кожної із цих сфер людської діяльності.Сучасні форми спільного інвестування у науково-технічну діяльність ВНЗ,участь у грантах, наукових програмах припускають обґрунтовану організаційнотехнічну,інформаційну підтримку інфраструктури наукових досліджень,особливо необхідну в університетах для повноцінної участі в дослідницькійроботі викладачів, аспірантів, студентів з огляду на різноплановий характертематики їхніх наукових інтересів. Незважаючи на спільні проблеми і завданнянауково-дослідні сегменти ВНЗ розвинутих країн світу і країн Східної Європирозвиваються за дещо різними організаційно-правовими моделями коопераціїнауково-дослідних установ та ВНЗ.В умовах обмежених ресурсів планована інтеграція науки і освіти повиннапризвести до кращої координації робіт, які виконуються у ВНЗ і академічнихнаукових установах, усуненню непотрібного дублювання, концентраціїфінансових коштів на пріоритетних напрямках досліджень і підготовці кадрів.

У світовій практиці відомі приклади, коли на базі університетіворганізується система підготовки фахівців всіх освітніх рівнів, а такожвиконуються фундаментальні та прикладні дослідження практично для всіхгалузей промисловості, економіки і соціальної сфери. Така система освіти існує вСША та інших високорозвинених країнах.Загальні системні зміни перехідного періоду торкнулися всіх галузей ісфер діяльності, у тому числі науки й освіти. Перехід системи освіти на якісноновий рівень передбачає створення структур, що адекватно відбивають зміни упідходах до функціонування всієї системи освіти і її інтеграції з науковимипідрозділами та іншими організаціями.Диверсифікація джерел фінансування і зростання приватних інвестиційзначно варіюються в різних країнах як у сфері вищої освіти в цілому(дослідницькі університети, чотирирічні коледжі, дворічні коледжі), так іусередині ВНЗ. У сучасній світовій практиці склалися три основні моделіфункціонування ВНЗ:1. Модель, орієнтована на вільний ринок.2. Модель, орієнтована на суспільний ринок.3. Модель, орієнтована на альтернативне інтегроване суспільство.Досвід функціонування всіх трьох моделей свідчить про нагальну потребудиверсифікації джерел інвестицій, підвищення ролі спільного інвестування восвіту, здійснюваного домогосподарствами, фірмами і державою відповідно довигод, одержуваних ними від цих вкладень, а також розробки нових інструментівфінансування, тобто засобів передачі коштів від інвесторів – ВНЗ.На сьогодні найбільш перспективними є учбово-наукові комплекси(класичні університети) і учбово-науково-інноваційні комплекси (технічні татехнологічні університети). В даному випадку є показовим досвід РосійськоїФедерації, де планується утворити такі регіональні структури, якуніверситетські освітні округи (педагогічні університети) і підприємницькіуніверситети (економічні вузи).Російський досвід реалізації федеральної цільової програми з інтеграціїакадемічної і вузівської науки передбачає різноманітні варіанти організаційноекономічногомеханізму створення і функціонування інтегрованих структур. Цестворення науково-освітніх центрів на базі головних (провідних) університетів іакадемічних інститутів Росії з метою забезпечення найбільш ефективноївзаємодії університетської освіти і фундаментальних наук.Серед основних принципів створення університетських комплексівдоцільно виділити наступне:• організаційна єдність навчального і наукового процесів, щовиключає виникнення міжорганізаційних протиріч між учасниками інноваційноїдіяльності;• безперервність і наскрізний характер підготовки кадрів на етапахдовузівської, вузівської та післявузівської освіти;

• залучення промисловості в процес вироблення стратегії і тактикифункціонування вузу;• випереджувальна підготовка кадрів для забезпечення пріоритетнихнапрямків розвитку вітчизняної освіти, науки, передових виробничихтехнологій;• "заглибленість" підготовки студентів безпосередньо в дослідження,конструкторські і проектні розробки. Такі інтенсивні технології освіти істотнопідвищують мотивацію, глибину й повноту оволодіння професією.В умовах ринкових відносин виникло усвідомлення необхідностіформування при університетах наукових і технологічних парків, інкубаторівтехнологій, які стали відігравати роль інтерфейсу між вузом і економікою іпокликані комерціалізувати результати наукових досліджень, доводити їх доготового продукту та передавати до реального сектору економіки.Інтеграція університетів, наукових організацій і високотехнологічнихпідприємств в ідеалі має бути комплексною, поєднувати всі перерахованінапрямки спільної наукової, освітньої і інноваційної діяльності. В остаточномупідсумку, вона повинна бути спрямована на формування і розвиток певногопромислово-економічного кластера, що є пріоритетним для регіону та/або галузі.Кластер, що формується й розвивається, повинен бути профільно орієнтованимза напрямом діяльності і інноваційно орієнтованим по суті і за формамивзаємодії учасників інтеграційних процесів.Оцінюючи в цілому особливості, властиві інтеграційним процесам освіти,науки і виробництва в економічно розвинених зарубіжних країнах, як найбільшцікаве й характерне для них можна виділити наступне.По–перше, що провідна роль у розвитку даних процесів за кордономналежить державі, що не тільки активно стимулює їх, але й створює необхіднідля цього економічні умови та правові передумови.По–друге, при великій розмаїтості використовуваних форм інтеграції, якдійсно загальну тенденцію можна відзначити прагнення до побудовиінтегрованих структур за територіально розподіленим принципом, щообумовлене на сучасному етапі появою якісно нових можливостей, надаванихінформаційними технологіями і засобами телекомунікацій.Використана література:1. Анализ позитивных изменений и инновационных процессов всистемах высшего профессионального образования развитых стран: США,Японии, Германии, Франции, Великобритании / Науч.-исслед. ин-т высшегообразования. - М., 2001. - 55 с. - (Аналитические обзоры по основнымнаправлениям развития высшего образования; Вып. 6).2. Байденко В.И. Болонский процесс: структурная реформа высшегообразования в Европе. М.: Российский новый университет, 2003. - 128 с.

3. Баранников А.В. Основные направления образовательных реформ иизменения законодательства в области образования // Стандарты и мониторинг вобразовании, 2000. - 2. - С. 15-24.4. Водичев Е. Исследовательские университеты США: анализособенностей и приоритетов развития в контексте реформирования российскойуниверситетской системы // http://www.prof.msu.ru/conf/conf14.htm5. Габитов А.Ф. Институты национальной инновационной системы //Инновации. - 2005. - № 1 // http://innov.etu.ru/Innov_W/innov.html6. Новиков Ю.А. Будущее - за университетскими комплексами//Университетское управление: практика и анализ. - 2001. - № 3(18). - С. 36-41.7. Риксон Дж.Т. Связь между университетами и промышленностью. ОпытИрландии //Инновации. - 2004. - № 10 // http://innov.etu.ru/Innov_W/innov.htmlУДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ВПРОВАДЖЕННЯНАУКОВО-ТЕХНІЧНИХ ДОСЯГНЕНЬ У ВИРОБНИЦТВО

Ленцов І.А.К.т.н., проректор з наукової роботиПриазовського державного технічного університетуРябухін О.В.Начальник відділу маркетингу та інноваційної діяльностіПриазовського державного технічного університетуПриймаючи до уваги актуальність переходу до інноваційної моделірозвитку економіки України і, при цьому, особливу важливість розробки івпровадження механізму фінансового забезпечення процесів створення івикористання науково – технічних досягнень у виробництві, Приазовськимдержавним технічним університетом (ПДТУ) запропоновано механізм переходувід традиційної схеми фінансування НДДКР до моделіінвестування/кредитування інноваційного проекту.Слід відзначити, що в сучасних умовах швидкими темпами зароджуєтьсянова дуже важлива галузь діяльності – управління проектами. На нашу думку, цеі є саме та вирішальна ланка, за допомогою якої вищі навчальні заклади (ВНЗ) інаукові установи (НУ) – академічні, галузеві та інші можуть досягти успіху нашляху покращення свого фінансового стану і ресурсного забезпечення створенняі впровадження інновацій.Розроблена в ПДТУ інтеграційна схема взаємодії учасників інноваційногопроекту (рис.1) враховує особливості перфоманс – контракту, який широковикористовується за кордоном, зокрема у сфері енергозбереження. Перфоманс –контракт (від. англ. performance – виконання) – це є угода, відповідно до якоїзамовник здійснює оплату після впровадження проекту за рахунок коштів, щоскладають економічний ефект (від економії ресурсів – енергетичних,матеріальних, трудових та ін.). Схема охоплює ВНЗ/НУ, підприємство –замовника та інвестора/кредитора (бізнес – структуру, інвестиційний фонд,промислово – фінансову групу, можливо, приватну фізичну особу або існуючукредитно – фінансову установу, наприклад, банк) і використовує наступнийалгоритм взаємодії цих суб’єктів.Перший етап. ВНЗ/НУ і підприємство, зацікавлене у використанні новогонауково – технічного досягнення, узгоджують (за умови принципової згодисторін стати учасниками інноваційного проекту) механізмінвестування/фінансування проекту для подальшого залучення третьої сторони –інвестора/кредитора. Трансформація госпдоговірних відносин у форму сумісногоінноваційного проекту передбачає партнерство, яке дозволяє кожній стороні

отримати дольовий прибуток від реалізації проекту, а також здобути певнівигоди у виді пільг, встановлених законодавством (за умови відповідноїдержавної реєстрації інноваційного проекту та дії пільг). Підсумком цього етапує підписання угоди двох сторін про наміри, яка розкриває схему подальшоївзаємодії учасників проекту.Другий етап. Сумісна розробка бізнес–плану створення і впровадженнянової техніки/технології, який представляє собою бізнес – план інноваційногопроекту. Розробляється і узгоджується сам інноваційний проект. Головнимзавданням цього етапу є визначення ефективності реалізації проекту – основногопоказника/аргументу для інвестора/кредитора – третього учасника проекту.Третій етап. Сумісний пошук (ВНЗ/НУ і підприємством) зацікавлених уданому проекті інвесторів/кредиторів. Метою цього етапу є виявлення найбільшперспективних інвесторів/кредиторів – учасників проекту – з точки зорувисунутих ними вимог. За умови находження оптимальногоінвестора/кредитора подальші дії сторін розвиваються таким чином.Інноваційний проект і розроблений бізнес – план ВНЗ/НУ і підприємствонадають інвестору/кредитору, який проводить їх експертизу і оцінює майбутнюгарантовану економію (енергії, сировини, інших ресурсів), за рахунок якоїздійснюватиметься повернення грошей, що витрачатимутьсяінвестором/кредитором на проект. Окремо, інвестор/кредитор оцінює ризики і зїх урахуванням встановлює підвищену відсоткову ставку на ці гроші.Після проведення переговорів, у разі домовленості, сторони укладаютьтристоронню угоду, що передбачає права і обов’язки кожної сторони, детальнийзміст робіт по реалізації інноваційного проекту і умови фінансування (можливо,наприклад, придбання устаткування і утримання його у власностіінвестора/кредитора до повного розрахунку з ним підприємства), процедуруповернення грошей і гарантії сторін.Розроблена інтеграційна схема є базовою, додатково вона може включатистрахову компанію або гарантійний фонд (гаранта). Схема є цілкомсамодостатньою для створення і впровадження ефективних розробок ВНЗ/НУ увиробництво.Основне завдання, яке повинен виконати ВНЗ/НУ – це обґрунтувати ігарантувати отримання науково – технічного результату, що забезпечитьпідприємству прибуток від реалізації проекту. ВНЗ/НУ потрібно навести докази,що сума економії, наприклад, енерговитрат, покриє суму фінансових(відкладених у часі) зобов’язань підприємства – замовника передінвестором/кредитором. І все це, образно кажучи, завдяки грошам, які дореалізації, наприклад, енергозберігаючого проекту, „вилітають у трубу”.Запропонована модель інвестування/кредитування створення івпровадження у виробництво науково – технічних розробок у форміінноваційного проекту дозволяє учасникам проекту на взаємовигідних умовахздійснити наступне:

1. ВНЗ/НУ – значно легше здобувати замовлення на інноваційну роботу,створювати і впроваджувати на підприємствах результати своєї наукової танауково – технічної діяльності, отримуючи за свою роботу гарантовану оплату тадольовий економічний ефект (долю прибутку) від реалізації проекту, який, утому числі, буде спрямований на розвиток ВНЗ/НУ.

1ВНЗ / НУ6ПІДПРИЄМСТВО74 2 938ІНВЕСТОР/КРЕДИТОР5Рис. 1 Інтеграційна схема взаємодії учасників інноваційного проекту1. Угода про наміри (предмет інноваційного проекту, попередня вартість, умовиоплати тощо).2. Надання інвестору/кредитору спільно (ВНЗ/НУ і підприємство) розробленогопакету документів (проект угоди, інноваційний проект, бізнес-планінноваційного проекту, експертні висновки тощо) для ознайомлення таекспертизи.3. Укладення потрійного договору реалізації інноваційного проекту (предметінноваційного проекту, погоджена вартість, умови фінансування, план робіттощо).4. Отримання оплати відповідно до умов договору.5. Оплата обладнання, матеріалів та ін.6. Створення і передача науково – технічної продукції (розробки).7. Використання науково – технічної розробки у виробництві.8. Отримання прибутку від реалізації інноваційного проекту.9. Виплати інвестору/кредитору з прибутку від реалізації інноваційного проекту.2. Підприємству – не вкладаючи фінансових коштів на початковомуетапі, впроваджувати нову техніку/технології та отримувати прибуток відвикористання у виробництві розробок ВНЗ/НУ, а також робити відкладенівиплати інвестору/кредитору в обумовлений термін залежно від обсягуприбутку.

Модель дозволяє підприємству:а) модернізувати своє виробництво за рахунок отримання і впровадженнярозробок без будь-яких попередніх витрат;б) отримати гарантовані науково – практичні результати;в) скоротити ризики за рахунок розподілу відповідальності;г) вкладати не витрачені на інноваційний проект гроші в інші проекти.Для реалізації проекту (виконання роботи) підприємству – замовникувзагалі не потрібно вкладати початкові гроші на проект. Усі ці гроші повинензабезпечити інвестор/кредитор в обмін на право розпоряджатися обумовленоюнаперед часткою економічного ефекту або продукції (товару), які з`являються узамовника в результаті здійснення проекту.3. Інвестору/кредитору – розширити спектр фінансових послуг, матигарантію отримання виплат від підприємства (можливо за участі страховоїкомпанії або гарантійного фонду) і одержувати в обумовлений термін виплати, утому числі додаткові відсотки, узгоджені з іншими учасниками проекту.Якщо інновація є ефективною, то всіх учасників схеми забезпеченоприбутковою роботою, яка взагалі націлена на випуск новоїконкурентоспроможної продукції. Проектно – орієнтована діяльність, при цьому,забезпечує такі суттєві переваги, як ефективність управління, делегуванняповноважень, отримання прогнозованих результатів, зниження вірогідностівиникнення помилок і непередбачених обставин, „прозорість” дій учасників,чіткість планування, контроль за ефективним використанням ресурсів (часових,фінансових, матеріальних) і виконанням робіт, координування дій учасників,находження компромісів між учасниками тощо.Широке використання запропонованої моделі інвестування/кредитуванняінноваційного проекту дозволить створювати і ефективно впроваджувати увиробництво науково – технічні розробки, що, зрештою, забезпечитьінноваційний розвиток економіки ВНЗ/НУ, промислових підприємств і Українив цілому.i Про концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України. Постанова ВРУ від 13 липня 1999 р.// Відомості Верховної Ради України від 17.09.1999 р., №37, стаття 336.iiЗвонарева О.С. О цивилизационном подходе в теории государства и права // Известия высших учебныхзаведений: Сер. Правоведение. – 2003. - №4. – С.173.